ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7971| Title: | Проєкт автотранспортного підприємства на 90 автомобілів для перевезення поліграфічної продукції в Закарпатській області |
| Authors: | Шльончак , Ігор Анатолійович Мороз, Роман Едуардович |
| Issue Date: | 2023 |
| Abstract: | Об’єкт дослідження: процес технічної експлуатації рухомого складу та організація діяльності вантажного автотранспортного підприємства (АТП). Предмет дослідження: технологічні параметри виробничої програми АТП, планування виробничих зон, конструкторська розробка елементів фарбувального обладнання та заходи з безпеки праці. Мета роботи: проєктування сучасного спеціалізованого АТП на 90 одиниць рухомого складу для ефективного забезпечення перевезень поліграфічної продукції (книг, журналів, рекламних матеріалів, паперу) в умовах Закарпатської області. Основні результати роботи: • Вибір рухомого складу: для експлуатації обрано 90 малотоннажних вантажних автомобілів Mercedes-Benz Sprinter вантажопідйомністю 3500 кг, які відрізняються високою маневровістю та економічністю. • Виробнича програма: розраховано кількість технічних впливів (ЩО, ТО-1, ТО-2) та діагностичних операцій (Д-1, Д-2) . Визначено добову програму робіт та річний обсяг робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту. • Технологічне проектування: обґрунтовано вибір методів обслуговування, розраховано чисельність виробничих працівників та необхідні площі для виробничих дільниць, складів і зони зберігання автомобілів . • Спеціалізована дільниця: детально спроєктовано малярну дільницю, здійснено підбір технологічного обладнання та розроблено вимоги безпеки при роботі з легкозаймистими розчинниками. • Конструкторська частина: розглянуто будову та принцип дії пульверизатора. Виконано перевірочний розрахунок на міцність витків різьби гайки повітряної головки пульверизатора. • Охорона праці: розроблено заходи з пожежної безпеки, промислової санітарії (освітлення, вентиляція, опалення) та електробезпеки, включаючи розрахунок системи захисту від струму короткого замикання на дільниці . |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7971 |
| Appears in Collections: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Мороз.pdf Restricted Access | 1.06 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________2023 р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 90 автомобілів для
перевезення поліграфічної продукції в Закарпатській області»
Рецензент:
____________________ _______________ ______________
Керівник роботи:
к.т.н., доцент ______________ І.А. Шльончак
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-93
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _____________ Р.Е. Мороз
(підпис) (Ініціали, прізвище)
2023
РЕФЕРАТ
Тема роботи: Проєкт автотранспортного підприємства на 90 автомобілів
для перевезення поліграфічної продукції в Закарпатській області.
Об’єкт дослідження: процес технічної експлуатації рухомого складу та
організація діяльності вантажного автотранспортного підприємства (АТП).
Предмет дослідження: технологічні параметри виробничої програми
АТП, планування виробничих зон, конструкторська розробка елементів
фарбувального обладнання та заходи з безпеки праці.
Мета роботи: проєктування сучасного спеціалізованого АТП на 90
одиниць рухомого складу для ефективного забезпечення перевезень
поліграфічної продукції (книг, журналів, рекламних матеріалів, паперу) в
умовах Закарпатської області.
Основні результати роботи:
• Вибір рухомого складу: для експлуатації обрано 90 малотоннажних
вантажних автомобілів Mercedes-Benz Sprinter вантажопідйомністю 3500 кг,
які відрізняються високою маневровістю та економічністю.
• Виробнича програма: розраховано кількість технічних впливів (ЩО,
ТО-1, ТО-2) та діагностичних операцій (Д-1, Д-2) . Визначено добову
програму робіт та річний обсяг робіт з технічного обслуговування та
поточного ремонту.
• Технологічне проектування: обґрунтовано вибір методів
обслуговування, розраховано чисельність виробничих працівників та
необхідні площі для виробничих дільниць, складів і зони зберігання
автомобілів .
• Спеціалізована дільниця: детально спроєктовано малярну дільницю,
здійснено підбір технологічного обладнання та розроблено вимоги безпеки
при роботі з легкозаймистими розчинниками.
• Конструкторська частина: розглянуто будову та принцип дії
пульверизатора. Виконано перевірочний розрахунок на міцність витків різьби
гайки повітряної головки пульверизатора.
• Охорона праці: розроблено заходи з пожежної безпеки, промислової
санітарії (освітлення, вентиляція, опалення) та електробезпеки, включаючи
розрахунок системи захисту від струму короткого замикання на дільниці .
Ключові слова: автотранспортне підприємство, Mercedes-Benz Sprinter,
поліграфічна продукція, технічне обслуговування, малярна дільниця,
пульверизатор, виробнича програма, охорона праці.
Зміст
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТУ ............................. 7
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного підприємства
................................................................................................................................. 7
1.2. Вибір та обґрунтування вихідних даних проекту ..................................... 10
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА ................................................................................................... 13
2.1 Вибір і коригування нормативної періодичності ТО й ресурсного пробігу
............................................................................................................................... 13
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл .................................................... 14
2.1.2 Визначення програми діагностичних впливів по АТП ...................... 17
2.1.3 Визначення добової програми по ТО та діагностуванню автомобілів
........................................................................................................................... 19
2.2 Планування виробничого корпусу .............................................................. 20
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів .... 20
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по ТО і ремонту рухомого складу 22
2.2.3 Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР ................................................ 23
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту ................................................... 25
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого
складу ............................................................................................................... 26
2.2.6 Розрахунок чисельності виробничих робітників ................................ 26
2.2.7 Розрахунок площ виробничих дільниць .............................................. 28
2.2.8 Розрахунок площ складських приміщень ............................................ 29
2.2.9 Розрахунок зони зберігання рухомого складу .................................... 31
2.2.10 Розрахунок площ допоміжних приміщень ........................................ 31
2.2.11 Розрахунок загальної площі забудови АТП ...................................... 32
2.3 Проектування малярної дільниці ................................................................. 36
2.3.1 Призначення малярної дільниці ........................................................... 36
2.3.2 Вибір основного обладнання для малярної дільниці АТП ................ 37
2.3.3 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на малярній дільниці .. 38
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА .................................................................... 42
3.1 Призначення, будова і принцип дії пульверизатора................................. 42
3.2 Розрахунок деталей на міцність .................................................................. 44
3.2.1 Розрахунок витків різьби гайки повітряної головки на міцність ...... 44
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ...................... 48
4.1 Технологічне планування виробничих зон і земельних ділянок ............. 48
4.2 Інструктаж з техніки безпеки ....................................................................... 50
4.3 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ПР, ТО та на дільницях........... 53
4.4 Пожежна безпека ........................................................................................... 53
4.4.1 Використання легкозаймистих розчинних речовин для проведення
малярних робіт. ................................................................................................ 57
4.5 Промислова санітарія................................................................................... 59
4.5.1 Освітлення ............................................................................................... 59
4.5.2 Джерела світла ........................................................................................ 61
4.5.3 Опалення ................................................................................................ 62
4.5.4 Боротьба з шумом, вібрацією ................................................................ 62
4.5.5 Вентиляція............................................................................................... 63
4.5.6 Розрахунок повітрообміну й підбір вентилятора................................ 64
4.5.7 Мікроклімат ............................................................................................ 65
4.5.8 Електрична безпека ................................................................................ 66
4.5.9 Розробка системи захисту від струму короткого замикання на
дільниці ............................................................................................................ 67
ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 72
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ .................................................................. 73
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЄКТУ
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного
підприємства
Згідно з темою даного дипломного проєкту “Проєкт автотранспортного
підприємства на 90 автомобілів для перевезення поліграфічної продукції в
Закарпатській області”, можна визначити призначення та охарактеризувати
АТП.
Отже, призначення даного підприємства це – перевезення вантажів, а
також виконання робіт по ТО і ПР, зберігання матеріально-технічного
забезпечення рухомого складу.
За видом виконуваних робіт підприємство з переміщення вантажів
(вантажне), за цільовим призначенням: АТП комерційне для перевезення
вантажів поліграфічного виробництва.
Поліграфія - це галузь людської діяльності та промисловості, в якій
виготовляються різні види друкованої продукції. Друкована продукція
сучасного поліграфічного підприємства поділяється на наступні види:
─ книжково-журнальна та газетна друкована продукція.
─ всілякі календарі: настільні, кишенькові, настінні, корпоративні (з
фірмовою символікою), квартальні.
─ офісна поліграфія: візитки, самокопіюючі бланки, блокноти, бланки.
─ рекламна та інформаційна поліграфічна продукція: листівки, барвисті
буклети, афіші, флаєри, каталоги, наліпки, стікери меню, поліграфічна
продукція для виставок.
─ POS-продукція: різні шелфтокери, диспенсери, цінники, мобайли для
торгових точок.
─ етикетки, пакувальні матеріали, тара.
─ захищена продукція (друкується на спеціальних захищених державних
типографіях): грошові знаки, цінні папери, дипломи, паспорти, посвідчення,
поштові марки.
─ вироби та напівфабрикати для подальшого їх використання в інших
галузях народного господарства - шпалери, відбитки з перекладними
зображеннями, відбитки з текстурою цінних порід дерева. Також,
підприємство залучене до процесу забезпечення поліграфічних підприємств
сировиною для виробництва.
Форма власності є приватна, оскільки, на сьогодні така форма власності є
найбільш економічно вигідною.
АТП розташоване в Закарпатській області, місто Ужгород. Населення
Ужгорода - 115 195 осіб. Ця територія є промисловим центром і транспортним
вузлом з розвиненою інфраструктурою.
Майже дві третини території області займають Карпатські гори, решту –
Притисянська низовина. Для низинних районів характерний помірно-
континентальний клімат. Улітку середня температура повітря становить
+21 °C, а взимку −4 °C.
Тип рухомого класу АТП 90 автомобілів Mercedes-Benz
Sprinter(Рисунок1.1). Це серія автомобілів від німецького виробника.
Загальною рисою Mercedes-Benz Sprinter є їх висока продуктивність,
економічність і маневровість, що робить їх популярним вибором для
перевезення. Автомобіль з бортовою платформою та брезентом забезпечує
можливість перевезення великої кількості паперу та готової поліграфічної
продукції, захищає вантаж від негоди. Пасами забезпечується його безпечна
фіксація під час транспортування.
До основних переваг відносяться надійність, висока якість збірки,
установка довговічних систем і механізмів, простота проведення сервісних
робіт і можливість монтажу різноманітних надбудов.
Рисунок 1.1 ─ Зовнішній вигляд автомобіля Mercedes-Benz Sprinter
Таблица 1.1 ─ Технічні показники автомобіля Mercedes-Benz Sprinter
Призначення вантажний
Габаритні розміри, мм 5640 х 1740 х 1920
Колісна база, мм 3550
Повна маса, кг 5000
Вантажопідйомність , кг 3500
Кількість місць для сидіння 3
Максимальна швидкість, км 185
Двигун OM 646 DE22LA
Потужність двигуна, кВт (л.с.) 80(109)
Об'єм двигуна, см³ 2148
КПП: число передач 5 (механічна)
Продовження таблиці 1.1
Розмір шин 195/70 R15C
225/70 R15C
Колісна формула 4х2
Клас екологічності Euro 6
Об’єм паливного бака, л 75
Витрата пального, л /100 км 8,9
Mercedes-Benz Sprinter – це малотоннажний вантажний автомобіль, який
застосовується у сфері комерційних перевезень. Висока популярність авто
обумовлена постійним поліпшенням робочих параметрів і зовнішнього
вигляду.
1.2. Вибір та обґрунтування вихідних даних проекту
Проєктування АТП починається з вибору й обґрунтування основних і
додаткових вихідних даних.
До основних вихідних даних відносять:
─ призначення автотранспортного підприємства;
Оскільки темою дипломного проєкту є «Проєкт автотранспортного
підприємства на 90 автомобілів для перевезення поліграфічної продукції в
Закарпатській області», тому дане АТП є вантажним.
─ тип і кількість рухомого складу;
Загальна кількість - 90 малотоннажних вантажних автомобілів Mercedes-
Benz Sprinter для перевезень паперової та поліграфічної продукції.
─ середньодобовий пробіг автомобілів та їх технічний стан;
─ дорожні та природно-кліматичні умови експлуатації;
Таблица 1.2 ─ Стан дорожнього покриття в Закарпатській області
Райони Дорожнє покриття
асфальт грунтово- кам’яне або інше бездо-
кам’яне гравійне ріжжя
Великоберезнянський 27(100%) - - - -
Воловецький 22(84,6%) 3(11,5%) 1(3,9%) - -
Іршавський 12(85,7%) 1(7,1%) - 1(7,1%) -
Міжгірський 26(59,1%) 13(29,5%) - 5(11,4%) -
Мукачівський 4(33,3%) 5(41,7%) 2(16,7%) - 1(8,3%)
Перечинський 7(87,5%) - - - 1(12,5%)
Рахівський 27(96,4%) 1(3,6%) - - -
Свалявський 5(100%) - - - -
Тячівський 19(65,5%) 6(20,7%) - 4(13,8%) -
Хустський 15(68,2%) 5(22,7%) - - 2(9,1%)
Всього (серед 215сіл) 164(76,3%) 34(15,8%) 3(1,4%) 10(4,7%) 4(1,9%)
Дороги на територіях експлуатації належати до групи Д2 – дороги з
бетонних матеріалів і асфальтні дороги. Рельєф місцевості відноситься до,
другої, третьої, четвертої та п’ятої групи, тобто Р2 – слабопагорбовий, висота
над рівнем моря (від 200 до 300 м), Р3 – пагорбів, висота над рівнем моря (від
300 до 1000 м), Р4 – гористий, висота над рівнем моря (від 1000 до 2000 м), Р5
– гірський, висота над рівнем моря (понад 2000 м).
Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський,
Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали з висотою від 931 до 1 014
метрів над рівнем моря. Ключовими транспортними магістралями є траса
Київ-Чоп та Мукачево-Ясіня. Для низинних районів, характерне досить
розгалужене транспортне сполучення. Для гірських районів (Рахівський,
Тячівський, Міжгірський, Волівецький, Великоберезнянський, частини
Перечинського, Свялявського та Хустського) можливі ситуації з утрудненням
транспортного сполучення, особливо в період кінця осені початок весни. 2740
автомобільних шляхів із твердим покриттям (1955 p.). П'ята частина населення
проживає в 192 населених пунктах області, які мають статус гірських.
Також для сільських гірських населених пунктів можливий нестійкий
мобільний зв’язок.
Природно-кліматичні умови характеризуються середньомісячними
температурами й кліматом. У Закарпатті панує помірно континентальний
клімат. Улітку середня температура повітря становить +21 °C, а взимку −4 °C.
─ режим роботи рухомого складу й режими технічного обслуговування й
поточного ремонту;
АТП працює за п’ятиденним робочим тижнем в одну зміну тривалістю 8
годин. Час роботи зони - з 08.00 до 17.00 і перерва на обід - з 12.00 до 13.00.
На постах є автослюсарі різних спеціальностей і різних розрядів від III до VI.
В АТП є всі засоби пожежогасіння необхідні для безпечної роботи.
Технологічне обладнання більшою мірою відповідає виконуваним роботам.
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА
Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства (АТП)
включає визначення виробничої програми з технічного обслуговування і
ремонту рухомого складу (РС) автомобільного транспорту АТП за
попередньо відкоректованими нормативами профілактичного обслуговування,
розрахунок об’ємів робіт за їхніми видами, вибір й обґрунтування методів
організації виробництва, розрахунок кількості виробничого персоналу,
технологічного обладнання, площ приміщень основного і допоміжного
виробництва, визначення характеристик будівель, споруд та в цілому
генерального плану підприємства.
2.1 Вибір і коригування нормативної періодичності ТО й ресурсного
пробігу
При розрахунку програми для даного АТП необхідно попередньо обрати
нормативні значення пробігів рухомого складу до списання й періодичності
ТО-1 і ТО-2, які встановлені у відповідності до «Положення про технічне
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного
транспорту» для певних умов, а саме: категорій умов експлуатації, базових
моделей автомобілів і помірного кліматичного району (додаток Е).
Для конкретного АТП зазначені вище умови можуть відрізнятися, тому в
загальному випадку нормований ресурсний пробіг (пробіг за цикл – ��Ц ) і
періодичність ТО-1 і ТО-2 (��і , ��ТО−1, ��ТО−2) визначаються за допомогою
коефіцієнтів (додаток Е) умов, що враховують категорію експлуатації К1,
модифікацію рухомого складу К2 і кліматичний район К3, тобто:
Коригування періодичності ТО, пробігу до КР:
' (H )
L = L K K ,
ТО−1 ТО−1 1 3 (2.1)
' (H )
L = L K K ,
ТО−2 ТО−2 1 3 (2.2)
(H )
L = L K K K ;
рес рес 1 2 3 (2.3)
де Lн
i - нормативна періодичність ТО-1, ТО-2 для IІІ категорії умов
експлуатації, км.; Lн
k - нормативний пробіг до КР, тис. км.;
К1, К2, К3 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації та
кліматичні умови [4].
'
L = 4000 0,8 1 = 3200 км.,
ТО−1
'
L = 16000 0,8 1 = 12800 км.,
ТО−2
L = 300000 0,8 1 1 = 240000 км.
рес
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл
Кількість технічних впливів на ТЗ визначається відношенням циклового
пробігу Lц до виду впливу. Розрахунковий цикловий пробіг відповідає
ресурсному (Lрес=Lц=264000 км). Кількість списань за цикл дорівнює 1. ТО-1
при цьому за цикл не включає ТО-2. Періодичність ЩО відповідає
середньодобовому пробігу.
Визначаємо КР, ТО-1, ТО-2 на один ТЗ за цикл:
- число КР на цикл:
L
ц 240000
N = = = 1;
КР (2.4)
L 240000
рес
де Lц – цикловий пробіг автомобіля, км; NКР - кількість КР за цикл;
L
рес - пробіг до капітального ремонту, км.
- число ТО-2:
L
рес 240000
N = − N = − 1 18;
2 c (2.5)
L 12800
ТО−2
- число ТО-1 на цикл:
L
рес 240000
N = − (N + N ) = − (1 + 18) 56;
1 c 2 (2.6)
L 3200
ТО−1
де N1 - кількість ТО-1; LТО−1 – періодичність виконання ТО-1;
- кількість ЩО на цикл:
L
рес 240000
N = = = 800;
ЩO (2.7)
L 300
cд
де Lk – скорегований пробіг до КР, км; Lcд – середньодобовий пробіг
автомобіля.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за
цикл
Умовне N
КР N N N
1 2 ЩO
позначення
Кількість 1 56 18 800
Коефіцієнт технічної готовності:
1 1
= = = 0,9
T
d Д 0,3 15 (2.8)
1+ L TOiПO КР
+ 1+ 300 +
cд 1000 L 1000 240000
КР
де Дк – тривалість простою ТЗ в КР на авторемонтному підприємстві, дні
[1, с.43, дод. Ж]; d – тривалість простою ТО та ПР в АТП, дні/1000 км. [1,
TOiПO
с.43, дод. Ж].
Розрахунок річного пробігу автомобіля:
L = Д l = 256 300 0,9 = 69120 км.,
Р роб сд Т (2.9)
де Дроб.д - кількість днів роботи АТП в рік, дні.
Коефіцієнт переходу від циклу до року:
L 69120
Р
= = = 0,288 (2.10)
Р
L 240000
рес
Розрахунок річної кількості ТО на один автомобіль за рік:
N = N = 18 0,288 = 5,184 5
2 Р 2 Р (2.11)
N = N = 56 0,288 = 16,128 16
1Р 1 Р (2.12)
N = N = 800 0,288 = 230,4 230
ЩОР ЩО Р (2.13)
Кількість ТО на всі ТЗ за рік:
N = N A = 5 90 = 450
2 Р 2 Р CП (2.14)
N = N A = 16 90 = 1440
1Р 1Р CП (2.15)
N = N A = 230 90 = 20700
ЩОР ЩОР CП (2.16)
Результати розрахунків в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів на один ТЗ та на всі ТЗ
Кількість технічних впливів на Кількість технічних впливів по
1 автомобіль всьому АТП
N N N
ЩОР 1Р 2 Р N N N
ЩОР 1Р 2 Р
230 16 5 20700 1440 450
2.1.2 Визначення програми діагностичних впливів по АТП
Діагностування РС буде входити в обсяг робіт ТО, ПР. Діагностування
АТЗ буде проводитися на постах, поєднано з ТО-1. На АТП передбачається
два види діагностування АТЗ: Д1, Д2.
Д1 призначено для визначення технічного стану систем автомобіля,
вузлів, агрегатів, що забезпечують безпеку руху. Д1 виконується при ТО-1,
ТО-2 (забезпечує безпеку руху) та при ПР (по вузлах, що забезпечують
безпеку руху). Кількість АТЗ згідно статистичних даних та норм проектування
приймаємо 10% від ТО-1 за рік.
Д2 призначено для визначення економічних, потужнісних показників
АТЗ. Д2 проводиться з періодичністю ТО-2, в інших випадках при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР 20% від річної програми ТО-2.
Розрахунок числа діагностичних впливів:
N = 1,1 N + N = 1,11440 + 450 = 2034
Д 1Р 1Р 2 Р (2.17)
де N
Д1Р - кількість діагностувань Д1 на всі ТЗ за рік.
N = 1,2N = 1,2 450 = 540
Д 2 Р 2 Р (2.18)
де N
Д 2 Р - кількість Д2 на всі ТЗ за рік; 1,1 та 1,2 – коефіцієнти, що
враховують кількість ТЗ, що діагностуються при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР (20 % від річної програми
ТО-2):
20
N = N = 540 0,2 = 108
Д2 ПР Р Д 2 Р (2.19)
100
2.1.3 Визначення добової програми по ТО та діагностуванню
автомобілів
Критерієм вибору методу організації ТО є добова виробнича програма.
Вона служить вихідним показником при визначенні числа ліній ТО та постів.
По видах ТО та діагностуванню добова виробнича програма визначається
за формулою:
N
N = iР ,
iд
Д (2.20)
роб.Рi
де Дроб.Рi – річна кількість робочих днів зони, призначеної для ТО,
діагностування автомобілів; NiР – річна програма ТО чи діагностування
окремо ( N , N , N );.
ЩOp 1 p 2 p
20700
N = 81
ЩО Д
256
1440
N = 6
ТО−1 Д
256
450
N = 2
ТО−2 Д
256
2034
N = 8
Д 1 Д
256
540
N = 2
Д 2 Д
256
2.2 Планування виробничого корпусу
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів
Потокова організація обслуговування при ЩО є доцільною при NЩОд=100
при обслуговуванні однотипних АТЗ, ТО-1 при N1д=12 АТЗ, ТО-2 при N2д=5.
При меншій добовій програмі використовуємо універсальні пости.
Д-1 в залежності від добової програми, методу проведення ТО-1
організовується разом з ТО-1 або на окремих постах.
При виконанні ТО-1 на універсальних постах Д-1 можна організувати на
окремому пості. При цьому його місце розташування забезпечить зручний
заїзд АТЗ з різних виробничих зон.
Розрахункову трудомісткість tЩО ЩО визначаємо зо формулою:
t = t н K K , люд.год
ЩO ЩO 4 M (2.21)
де t н
ЩO – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год. (додаток Е);
tЩO = 1,0 1,19 0,5 = 0,595 люд.год
Нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2 для ТЗ проектованого АТП
визначається за формулою:
t = t н K K , люд.год
ТО−1 і 2 4 (2.22)
t = t н K K , люд.год
ТО−2 і 2 4
де t нi - нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд. год. [1, с.45,
додаток. Л].
tТО−1 = 3,6 1,0 1,19 = 4,28люд.год
tТО−2 =14,4 1,0 1,19 =17,14люд.год
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту визначається за
формулою, люд.год/1000км:
t = t н K K K K K , люд.год
ПР ПР 1 2 3 4 5 (2.23)
де :
t н – нормативна трудомісткість ПР, люд. год. [1, с.45, дод. Л];
ПР
К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов
експлуатації рухомого складу, модифікацію РС, природно-кліматичні умови
експлуатації рухомого складу, кількість одиниць технологічно сумісного РС,
способу зберігання РС [1, с.45, додаток. Л].
tПР = 3,0 1,2 1,0 1,0 1,19 1,0 = 4,28люд.год
де K1, K2, K3 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації,
кліматичні умови і пробіг автомобілів відповідно.
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1 з ТО-1:
t1+д−1 =1,1 tТО−1 =1,1 4,28 = 4,71люд.год
(2.24)
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2:
tд−2 = (0,1...0,2) tТО−2 = 0,2 17,14 = 3,43люд.год (2.25)
Трудомісткість СО:
20
tСО = tТО−2 = 17,14 = 3,43люд.год (2.26)
100 100
де δ – частка робіт СО від трудомісткості ТО-2, 20%.
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по ТО і ремонту рухомого
складу
Розрахунок річних обсягів робіт ЩО:
Т ЩО.Р = NЩО.Р tЩО = 20700 0,595 = 12316 ,5 люд. год. (2.27)
Розрахунок річних обсягів робіт ТО-1 з Д-1:
ТТО−1.Р = N1.Р t1+д−1 + (0,1N1Р + N 2Р ) tд1 =
= 1440 4,71 + (0,11440 + 450) 0,25 3,43 = 7291,8 люд. год. (2.28)
Розрахунок річних обсягів робіт ТО-2:
Т 2.Р = N 2.Р tТО−2 = 450 17,14 = 7713 люд. год. (2.29)
Розрахунок річних обсягів робіт Д-2:
Т д−2.Р = Nд−2.Р tд−2 = 540 3,43 = 1852,2 люд. год. (2.31)
Розрахунок річних обсягів робіт ПР:
Lp Anр tпр 69120 90 4,28
Т ПР.Р = = = 26625люд. год. (2.32)
1000 1000
Об'єм робіт сезонного обслуговування (СО) за рік в цілому по парку:
ТСО.Р = 2Апр КСО tТО−2 = 2 90 0,2 17,14 = 614 люд. год. (2.33)
де Апр – кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів;
КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2.
Річні трудомісткості ТО, які виконуються на потокових лініях, повинні
уточнюватися після розрахунку відповідних зон обслуговування.
2.2.3 Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР
При розрахунку ТО та ПР визначаємо режим роботи зони, кількість
потокових ліній та постів, обираємо метод обслуговування, уточнюємо річні
трудомісткості робіт ТО.
«Режим роботи ТО, ПР приймаємо залежно від режиму роботи АТЗ.
Роботи ЩО, ТО-1 виконуються в міжзмінний час ТО-2, ПР під час роботи АТЗ
на лініях. Роботу зон технічних обслуговувань рекомендується планувати в
1…2 зміни, зони ПР в 2…3 зміни» [1].
«Вибір методу ТО виконуємо шляхом порівняння такту поста з ритмом
виробництва R. Якщо такт поста рівний або більше 3R для ТО-1, 2R для ЩО,
4R для ТО-2, то можливе використання потокового методу виробництва. Якщо
умова не виконується для проведення ТО проектуються універсальні пости»
[1].
Ритм виробництва визначається за формулою:
60 T С
Ri = зм зм , (2.34)
Ni.д
де:
Тзм=8 год. – тривалість зміни;
Сзм – число змін;
Ni.д – добова виробнича програма розділена по кожному виду ТО.
60 8 1
RЩО = = 5,9хв.
81
60 8 1
R = = 80
ТО−1
6
60 8 1
R = = 240
ТО−2
2
Розрахунок такту зони обслуговування:
60 tТО−1 60 4,28
ТО−1 = + (1...3) = + 3 = 88,6хв. (2.35)
Р3 3
60 tТО−2 60 17,14
ТО−2 = + (1...3) = + 3 = 346 (2.36)
Р3 3
60 tЩО 60 0,595
ЩО = + (1...3) = + 2 = 14 (2.37)
Р3 3
де Рз – кількість робітників, що працюють одночасно; ti – трудомісткість
робіт з обслуговування, що виконуються на даній зоні обслуговування, люд.-
год; tз=1...3 хв. – час, що витрачається на пересування автомобіля при
установці його на пост і з'їзді з посту.
Кількість постів для ТО-1 з Д-1:
X = ТО−1 88,6
(2.38)
ТО−1 = 1
RТО−1 ТО−1 80 0,85
Кількість постів для ТО-2:
X = ТО−2 346
(2.39)
ТО−2 = =1,7 2
RТО−2 ТО−2 240 0,85
де η=0,85÷0,95 – коефіцієнт використання робочого часу посту.
Кількість постів Д-2 визначається:
TД 2 р 1852
X Д 2 = = =1,06 1 (2.40)
Д рп п t Р 256 8 110,85
зм і
де Тд.р - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах,
люд.год.;
Д - кількість робочих днів поста за рік [2, с.313, додаток 21];
рп
K н - коефіцієнт нерівномірності завантаження [2, с.313, додаток 21];
tзм - тривалість зміни; n – кількість змін роботи на добу [2, с.313, додаток
21];
Р – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту [2,
с.314, додаток Б].
Кількість постів з виконання робіт Д2 приймаємо - 2.
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Розрахунок кількості постів ПР:
TПР 266251,4
X пр = = = 4,04 4 (2.41)
Д рп Т зм Сcм Рпр пр 256 8 15 0,9
де Тзм – тривалість зміни, год.;
ТПРп - річний обсяг постових робіт ПР, люд.-год.;
Дроб.р – кількість днів роботи зони ПР в рік;
РПР – кількість робітників на посту, люд.; С – кількість змін;
φ=1,2÷1,5 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження
автомобілів у зону ПР;
ηпр=0,85...0,90 – коефіцієнт використання робочого часу посту.
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого
складу
Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу:
T = Т +Т +Т +Т +Т = (2.42)
ЩО 1+ Д −1Р 2.Р д−2. р ПР.Р
=12316 ,5 + 7291,8 + 7713 +1852,2 + 26625 = 55798,5люд.− год.
де T , T – річні об'єми робіт ЩО, ТО-1 з Д-1, люд.год;
ЩО.Р 1 Д −1Р
T2.Р , Tд−2.Р TСО.Р , TПР.Р – річні об'єми робіт ТО-2, Д-2, СО та ПР, люд. год.
2.2.6 Розрахунок чисельності виробничих робітників
Кількість робітників визначають за показником річного фонду часу
робочого місця:
Тір
Рт = , (2.43)
Фм
де Тір – річний обсяг робіт за зоною ПР, ТО або дільницею, люд.-год.;
Фм – річний фонд часу робочого місця, Фм=2070 год.
Річний фонд робочого часу робітника зони чи дільниці:
Тір
Рш = , (2.44)
Фр
Таблиця 2.3 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
Прийнята
кількість Кількість
Назва зон і технологічно
№ Річний
дільниць
по змінах
Σ
1 2
Зони ТО і ПР
1 Пости ЩО 12316 ,5 5,95 6 6 1860 6,62 6
2 Зона ТО-1 з Д-1 7291,8 3,52 4 4 1840 3,96 4
3 Зона ТО-2 7713 3,72 4 4 1840 4,19 4
4 Зона Д-2 1852,2 0,89 1 1 1840 1,00 1
5 Зона ПР (пости) 7987,5 3,86 4 5 2 1840 4,34 5
6 Всього 37161 19 20 2 20
Виробничі дільниці
7 Агрегатні 3354,75 1,62 - 1840 1,82
Ремонт приладів 2 2
8 систем живлення 372,75 0,18 - 1820 0,20 2
Слюсарно-
2 2
9 механічні 3727,5 1,8 - 1840 2,03 2
10 Електротехнічні 745,5 0,36 1 1 1840 0,41 1
11 Акумуляторні 745,5 0,36 1 1 - 1820 0,41 1
12 Шиномонтажні 372,75 0,18 1820 0,20
1 1
13 Вулканізаційні 1118,25 0,54 - 1820 0,61 1
Ковальсько-
14 ресорні 745,5 0,36 1820 0,41
1 1
15 Мідницькі 372,75 0,18 1820 0,20
16 Жерстяницькі 559,13 0,27 - 1840 0,30 1
17 Зварювальні 931,86 0,45 1 1 - 1820 0,51 1
Річний обсяг робіт
в зоні або на
дільниці, люд.-год.
Розрахована
кількість
Розрах.
Прийм.
Продовження таблиці 2.1
18 Оббивні 2236,5 1,09 1 1 - 1820 1,23 1
19 Малярні 3354,75 1,62 2 2 1820 1,84 2
Разом 18637,5 12 12 12
32 32
де Фр – річний фонд робочого часу штатного робітника.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.3.
2.2.7 Розрахунок площ виробничих дільниць
Площі дільниць можуть розраховуватись декількома методами: за
площею обладнання; за питомою площею на одного робітника.
Якщо на виробничій дільниці передбачається пост для ТЗ, то до площі
дільниці додається площа ТЗ:
fa = a ∙ b = 5,640 ∙ 1,740 = 9,81 м2 (2.46)
де a і b – довжина і ширина автомобіля, м.
Площа виробничої дільниці за показником питомої площі розраховується
за формулою [4]:
Fді = f p1 + f p2 (Pm −1), (2.47)
де Рт – число робітників у найбільшій зміні; fp1 – питома площа на І
працівника; fp2 – питома площа на наступних робітників.
Якщо на виробничих дільницях передбачаються пости для ТЗ, то до
площі дільниці додається площа ТЗ в плані:
��ді = ����1 + ����2 ∙ (���� − 1) + ���� (2.48)
Розрахунок площ виробничих дільниць наведено в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 – Розрахунок площі зон і дільниць
№ Назва дільниці
1 Агрегатна 1 22 14 22 25,89 4 103,56 134
Ремонт приладів
2 1 14 8 14 2,04 4 8,16 14
систем живлення
Слюсарно-
3 2 18 12 36 13,8 4 55,2 60
механічна
4 Електротехнічна 1 15 9 15 7,18 4 28,72 30
5 Акумуляторна 1 21 15 21 5,50 4 22 22
6 Шиномонтажна 1 18 15 18 8,0 4 32 40
7 Вулканізаційна 1 12 6 12 8,20 4 32,8 32
Ковальсько-
8 1 21 5 21 14,36 4 57,44 60
ресорна
9 Мідницька 1 15 9 15 7,02 4 28,08 30
10 Жерстяницька 1 18 12 18 4,03 4 16,12 20
11 Зварювальна 1 15 9 15 4,07 4 16,28 20
12 Оббивна 1 18 5 18 5,20 4 20,8 30
13 Малярна 2 24 18 42 4,5 4 18 42
267 521
2.2.8 Розрахунок площ складських приміщень
Площу складських приміщень виконуємо за показником питомих норм на
пробіг. Згідно [4] площі складів розраховуються за формулою:
Lp Au fпит
Fск.і = K
6 рс K p K різ , (2.49)
10
К-ть працівників
Питома площа на
першого
працівника, м2
Питома площа на
наступних
робітників, м2
Розрахункове
значення, м2
Площа
устаткування в
плані, м2
Коефіцієнт
густини
розстановки
устаткування
Розрахункова
площа по
устаткуванню, м2
Прийнята
де Крс – коефіцієнт, що враховує тип рухомого складу, Крс=1,25; fпит –
питома площа складу на 1 млн. км. пробігу; Кр – коефіцієнт, що враховує
кількість АТЗ, Кр=1,2; Кріз – коефіцієнт, що враховує різноманітність РС,
Кріз=1,0.
Значення коефіцієнтів Кпс, Кр, Кріз визначають згідно [4].
Результати розрахунків наведено в табл. 2.5.
Таблиця 2.5 – Розрахунок площ складських приміщень
Норм. значення
№ площі складських Розрахункове
Назва складу
п\п приміщень, значення площі, м2
м2/1млн.км.
1 Запасних частин 4 37
2 Агрегатів 6 56
3 Матеріалів 3,25 30
4 Шин 3 28
5 Мастильних матеріалів 4 37
6 Лакофарбових матеріалів 1,25 12
7 Інструментів 0,3 3
Проміжний (дільниця
8 20
комплектації)
Всього 223
Склад інструментів невеликий. Тому, приймаємо рішення по суміщенню
складу інструменту зі складом матеріалів.
Кількість місць зберігання приймаємо:
Азб = А�� = 90 автомобілів (2.50)
де Аи – облікова кількість автомобілів на АТП.
2.2.9 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
Визначаємо площу зони зберігання автомобілів:
��зб = ���� ∙ Азб ∙ ���� = 9,81 ∙ 90 ∙ 3 = 2649 м2 (2.51)
де fa – площа, яку займає АТЗ у плані; Азб – число місць зберігання;
Кп=2,53,0 – коефіцієнт щільності розміщення автомобілемісць зберігання.
Розрахунок пункта прибирально-мийних робіт
Визначаємо такт пункту ПМР:
60 60
��ПМР = = = 3 хв. (2.52)
���� 20
де Ny – продуктивність миючої установки (для вантажних автомобілів –
15...20 авт/год.), приймаємо Ny=20 авт/год.
Кількість постів ПМР:
��ПМР 3
ХПМР = = = 0,51 ≈ 1 (2.53)
��що 5,9
приймаємо ХПМР = 1 пост.
2.2.10 Розрахунок площ допоміжних приміщень
Площа допоміжних приміщень визначається за показником питомої
площі допоміжних приміщень Sдоп. Вона залежить від кількості працюючих
робітників Рроб. На рис. 2.1 наведено номограму для визначення величини
питомої площі допоміжних приміщень.
Рисунок 2.1 – Номограма залежності Sдоп = f(Рроб)
Площа допоміжних приміщень визначається за формулою:
Fдоп = Sдоп 2
Рроб =13 31 = 403м (2.54)
де ΣРроб – сумарна кількість працюючих на підприємстві.
2.2.11 Розрахунок загальної площі забудови АТП
Загальна площа АТП розраховується як сума площі виробничих,
складських та допоміжних територій.
Визначаємо загальну площу виробничих приміщень та зон
обслуговування:
Fобс = FТО−1 + FТО−2 + FД 2 + FПР =158,62 + 237,93 +158,62 + 634,5 =1190 м2 (2.55)
Fділ = Fагр + Fсист.ж. + Fслюс.мех. + Fелтехн. + Fак + Fшинмон,вулк + Fков,мід,жест + Fзвар. + Fоб + Fфарб. =
(2.56)
= 72 +14 + 54 +15 + 21+ 36 +100 +100 +110 +140 = 662м2
Розраховуємо площу складських приміщень:
Fскл = Fзап + Fагр + Fмат + Fшин + Fмаст. + Fлак + Fінстр + Fпром. =
(2.57)
40 + 60 + 33+ 30 + 40 +13+ 3 + 20 = 240м2
Загальна площа виробничого корпусу:
Fвир = F 2
обс + Fділ + Fскл =1190 + 662 + 240 = 2092м (2.58)
Загальна площа забудови АТП визначається за формулою:
Fатп = Fобс + Fвир + Fскл + Fдоп + Fзб + Fадм =
==3191690,5++636258++24405++552303++5579515
2
+0,360+0 3=08066=37м528 3,1 м. , (2.59)
де Fадм – площа адміністративного корпусу.
Площа адміністративного корпусу визначається як сума площ санітарно–
побутових, суспільних, адміністративних та інших приміщень. Площі
вказаних приміщень визначаються за формулою:
Fдоп = fпP, (2.60)
100
де - кількість робітників, які одночасно працюють в приміщенні, %;
- пропускна спроможність одиниці устаткування;
Р – кількість осіб, які користуються приміщенням, чол;
fп – санітарна норма площі на одного працюючого, м2/чол [5].
Результати наведено в табл. 2.4.
Сітка колон – система розбивочних осей в плані, в точках перетину яких
встановлюються колони каркасу будівлі. З метою уніфікації елементів
каркасу, перекриттів, покриттів, ферм, балок та ін. конструктивних елементів
розбивочні осі розташовуються на відстанях, що кратні укрупненим модулям
[5]
Для одноповерхових будівель великих підприємств поширена сітка колон
розміром 12х18, 12х12, 12х30, 12х24, 12х36 (перше число – крок колон, друге
– прольот) [2].
«Висота виробничих приміщень в одноповерхових будівлях без мостових
кранів приймається кратною 0,6 або 1,2 м і дорівнює 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6,0; 7,2;
8,4; 9,6; 10,8 і 12,0 м, при чому малі висоти (3,6...6 м) – тільки для прольотів до
12 м, а для прольотів 18 і 24 м – починаючи з 5,4 м і вище. Для проектованого
виробничого корпуса обираю висоту 6 м» [5].
Розрахунок сітки колон:
��вир 2092
�� = = = 7,2 (2.61)
12 × 24 12 × 24
де ��вир - загальна площа виробничого корпуса, м2;
12х18 – розмір сітки колон.
Таким чином приймаємо кількість комірок – 12.
Для комірок 12х18 обираємо висоту 6 м.
Уточнюємо площу виробничого корпуса:
��вир = 6 ∙ 12 ∙ 18 ∙ 2 − 12 ∙ 18 = 2276 м2
Відхилення від розрахункової площі – 8,8 %, що є допустимим.
Планування виробничого корпуса зазвичай виконується в масштабі 1:100;
1:200; 1:400 і 1:500.
Послідовність виконання планування виробничого корпуса:
- на основі даних технологічного розрахунку, визначається довжина і
ширина виробничого корпуса і сітка колон;
- виконується компонування основних зон ТО, ПР і виробничих
приміщень, компонування складських приміщень.
Загальне компонування корпуса повинне забезпечити технологічний
зв'язок окремих виробничих дільниць з урахуванням планувальної сітки
проектованого будинку. При цьому варто мати на увазі, що технологічні
відстані між автомобілями, постами ПР і ТО, проїзди та ін. повинні бути не
менше відповідних нормативів.
При плануванні виробничого корпуса зони ТО, ПР та дільниці необхідно
розташовувати з урахуванням найкоротшого, за можливості без перетинань
шляху руху ТЗ і транспортування механізмів і агрегатів. Крім того, бажано
комплексне розташування зв'язаних між собою дільниць. Так, наприклад,
варто передбачати прямий, без маневрування в'їзд автомобілів у зону ТО і
звідти після обслуговування на стоянку, не прибігаючи до виїзду з будинку
виробничого корпуса (у випадку блокованої забудови).
Гарячі дільниці (ковальсько-ресорну, мідницьку, зварювальну) доцільно
розташовувати в одному блоці. Малярна дільниця розташовується в окремому
приміщенні, при цьому дільниця повинна мати в'їзд безпосередньо з території
підприємства. Слюсарно-механічну та агрегатну дільниці бажано групувати
біля складу агрегатів, запасних частин та матеріалів, а також поруч розміщати
інструментально-роздавальну комору.
При плануванні дільниць, складів та інших приміщень їх площі можуть
відрізнятися від розрахункових: для приміщень площею до 100 м2
допускається відхилення ±20%, а для приміщень площею більш 100 м2 не
більш ±10%. Відхилення від розрахункової площі 7 % є допустимим.
2.3 Проектування малярної дільниці
2.3.1 Призначення малярної дільниці
В процесі експлуатації часто автомобіль потребує робіт по відновленню
лакофарбового покриття. Малярна дільниця призначена для виконання
фарбувальних робіт в об'ємі поточного ремонту.
На дільниці виконуються такі роботи:
- підготовка поверхні автомобіля до фарбування;
- повне або часткове фарбування автомобіля:
- сушіння лакофарбового покриття.
Фарбувальні роботи включають знімання старої фарби (якщо необхідно).
Ґрунтування, шпатлювання, шліфування, нанесення лакофарбувальною
покриття і сушіння. Підготовка поверхні кузова до повного або часткового
фарбування здійснюється на спеціалізованих постах, де виконують такі
роботи:
- видалення застарілої фарби і корозії пневматичними шліфувальними
машинами і змиваючими розчинами;
- знежирення підготовленої поверхні водним розчином, а також
органічними розчинниками (бензином або уайт-спиритом);
- ґрунтування і шпатлювання поверхні з наступним сушінням кожного
шару:
- шліфування поверхонь, які оброблені ґрунтами, пневмоінструментом з
використанням наждачного матеріалу на тканинній і паперовій основі № 120-
220, а поверхонь, які оброблені фарбами - наждачний папір № 300-450 .
Нанесення лаків та фарби здійснюється на попередньо підготовлену
поверхню шляхом розпилення із застосуванням фарборозпилювачів
(пульверизаторів).
Сушіння пофарбованих автомобілів здійснюється у фарбувально-
сушильній камері гарячим повітрям, а підфарбованих автомобілів на
допоміжному посту. Для цього використовується прилади зовнішнього
підігріву поверхні (із використанням установок інфрачервоного
випромінювання).
Антикорозійне покриття дна кузова виконується в ізольованих
приміщенні мастиками, а також диплозолями. Поверхня що потребує
антикорозійної обробки попередньо очищується від корозії та бруду,
залишків фарб що не тримаються на металі.
Поверхні, які не підлягають фарбуванню, захищають спеціальними
ізолюючими речовинами і матеріалами.
2.3.2 Вибір основного обладнання для малярної дільниці АТП
Перелік основного обладнання малярної дільниці АТП приведений в табл. 2.6.
Таблиця 2.6 – Перелік обладнання агрегатної дільниці
№
п/п Назва обладнання Кількість Тип, модель
1 Шафа для інструменту і приладів 0,52м2 1 Ф-503
Візок для переміщення матеріалів та ОГ-151
2 1
складових частин автомобілів 0,95м2
3 Поличний стелаж для фарб 1м2 1
4 Секційний стелаж 0,33м2 1
5 Набір пневмоінструментів 2
6 Шафа для зберігання інструментів 2
7 Стіл для підготовчих робіт 1
8 Фарбувальна камера 49,00м2 1 Л110
9 Масловологовідділювач 0,12м2 1 ВР-750000
10 Поличний стелаж для деталей кузова 3м2 1
11 Скриня для відходів 0,15м2 1
12 Стрем’янка пересувна 1,5м2 1
13 Компресор 1
14 Шафа витяжна 0,48м2 1
Пост нанесення антикорозійного покриття
15 1
15м2
Установка для нанесення антикорозійного 183М
16 1
покриття 0,24м2
Мийка для пульверизаторів та іншого
17 1
обладнання
2.3.3 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на малярній дільниці
При проведені фарбувальних робіт необхідно суворо дотримуватися
правил техніки безпеки, охорони праці і протипожежного захисту.
Лакофарбові матеріали, особливо перхлорвінілові, полівінілбутиральні і інші,
які містять значну кількість органічних розчинників, вогненебезпечні.
Вогненебезпечність розчинників оцінюють по температурі спалаху,
самозапалення, а також по границях вибуховості і леткості. Пари розчинників,
які входять в склад цих матеріалів, змішуючись з повітрям в певних
концентраціях, можуть утворити вибухові суміші. Крім того розчинники
шкідливо діють на організм людини при вдиханні їх парів або
безпосередньому стиканню з шкіряним покровом. В зв’язку з особливостями
лакофарбових матеріалів, при їх зберіганні і при фарбуванні необхідно
дотримуватися певних умов. Перш за все абсолютно недопустимі відкритий
вогонь і іскроутворення. Тому в приміщеннях, де проводиться фарбування,
зберігаються і приготовляються лакофарбові матеріали категорично
забороняється куріння, проведення зварювальних робіт, і робіт, які можуть
викликати іскру. В складах і фарбозаготівельних відділеннях встановлюється
газонепроникна, вибухобезпечна освітлювальна арматура. Для забезпечення
більшої безпеки застосовується також зовнішнє освітлення. Оскільки
лакофарбові матеріали відносяться до категорії легко займистих і горючих
речовин, зберігання їх допускається тільки в ізольованих, спеціально
призначених для цієї мети приміщеннях, захищених від дії сонячних променів
і вологи.
На кожній ємності повинна бути етикетка з зазначенням заводу-
виготовлювача, найменування продукту, номера партії, дати випуску і ваги.
Якщо матеріал токсичний або вогненебезпечний, це також вказується на
етикетці. Лакофарбові матеріали слід зберігати і транспортувати тільки у
закритій тарі. Порожня тара також повинна бути завжди закрита, а зберігати її
слід поза складом, не ближче ніж за 20 м від виробничих приміщень.
Ганчірки, лахміття і т. п. матеріали, просочені оліфою, масляними
фарбами або скипидаром повинні знищуватися, так як будучи складені у купу
можуть самозагорятися й послужать причиною пожежі. Відповідні міри
обережності слід приймати до замасленого спецодягу; так на малярній
дільниці необхідно організовувати обов’язкове зберігання його у спеціальних
металічних шафах.
Приміщення, в яких проводиться фарбування, склади і фарбозаготівельні
відділення повинні бути забезпечені всім протипожежним обладнанням і
інвентарем (пінні вогнегасники, ящики з піском, азбестові одіяла і т.п.). Не
менш важливо для забезпечення безпеки постійно видаляти пари розчинників,
які утворюються як під час фарбування, так і при зберіганні і виготовленні
лакофарбових матеріалів. Для цього служить місцева і загальна приточно -
витяжна вентиляція, дякуючи якій створюються нормальні умови для роботи і
виключається можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій парів
розчинників.
Особливі запобіжні заходи слід приймати при фарбуванні апаратів і
ємностей всередині. Для запобігання нещасних випадків, осіб, які
допускаються до цих робіт, необхідно ретельно познайомити з фізико-
хімічними і токсичними властивостями речовин, що знаходяться в апаратах і
ємностях. Ці особи повинні вміти користуватися відповідним спецодягом,
індивідуальними засобами захисту, рятувальним спорядженням і первинними
засобами вогнегасіння. Підготовкою поверхні і самим фарбуванням повинно
бути зайнято не менше двох людей. Один із них постійно знаходиться біля
люку апарата і спостерігає за працюючими всередині ємності. При фарбуванні
всередині ємностей і інших роботах, зв’язаних з виділенням токсичних
речовин необхідно суворо дотримуватися всіх засобів індивідуального
захисту.
Для захисту органів дихання використовуються різного типу респіратори,
шоломи і протигази. Вони діляться на дві групи: фільтруючі і ізолюючі. З
фільтруючих засобів застосовуються респіратори, які охороняють органи
дихання від порошковидних продуктів, що виділяються, головним чином, при
очистці поверхні від іржі і окалини. До другої групи відносяться респіратори
або протигази, які охороняють органи дихання від парів розчинників, кислот і
газів. Для підготовчих робіт (очистка від грязюки, іржі, окалини, старої фарби,
нейтралізація поверхні) існують свої засоби обережності. Так при очистці
поверхні металічним піском виділяється велика кількість пилоподібних
продуктів. Тому працювати необхідно в пилонепроникному костюмі і в
скафандрі з примусовою поданою повітря. При гідропіскоструминній очистці
необхідні вологонепроникний костюм, гумові чоботи і рукавиці. Крім того, очі
і органи дихання повинні бути захищені від надмірно вологого повітря і
піщаної суміші. У випадку застосування травильних паст для очистки
поверхні працювати необхідно в гумових чоботах, рукавицях і фартусі, а очі
захищати спеціальними окулярами. Руки і відкриті частини тіла змазують
захисними кремами (так звані біологічні рукавиці). Такі ж застережні заходи
приймаються при нейтралізації кислот на поверхні обладнання.
Особливі застережні заходи необхідно передбачати при роботі з
лакофарбовими матеріалами на основі епоксидних і поліуретанових смол, в
яких застосовуються токсичні затверджувачі (затверджувач №1, продукт 102Т
і ін.), а також з лаком етинол і асбовінілом. При тривалій дії парів
гексаметилендіаміну (ГМД) у працюючого починаються сильні головні болі.
Попадання ГМД на шкіру викликає гострий пекучий біль, а потім болісні
рани, а попадання в очі – серйозні пошкодження.
При висиханні масляних покрить поглинається кисень і навколишнє
повітря збагачується азотом і вуглекислим газом. Забороняється перебувати у
приміщеннях, які мають значні поверхні свіжопофарбовані масляними
фарбами.
Поряд зі строгим дотриманням правил техніки безпеки і охорони праці
при фарбувальних роботах, велике значення має особиста гігієна працюючих,
яким необхідно надати душові кабіни і умивальники з гарячою водою і милом.
Необхідний також систематичний лікарський контроль за станом здоров’я
осіб, працюючих з лакофарбовими матеріалами.
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
3.1 Призначення, будова і принцип дії пульверизатора.
Базова функція фарбувального пістолета полягає в розщепленні фарби на
тисячі мініатюрних крапель та надання їм спрямованої швидкості, що в
подальшому забезпечило б формування однорідного шару покриття. Щоб це
було можливим, механізми та компоненти, з яких складається фарбувальний
пістолет, повинні працювати злагоджено.
Розуміння принципу роботи фарбопульта допоможе розпізнавати та
усувати проблеми при роботі та налаштовуванні пістолета . Як працює
пневматичний фарбопульт?
У фарбопульті (рис. 3.1) є два розділені канали: один для повітря, інший
для фарби. При натисканні курка спочатку пускається повітря, а потім
відсувається голка і починає виходити фарба. Таким чином, фарба проходить
через сопло і одночасно взаємодіє з повітрям. У більшості сучасних
фарбопультів, які застосовують у кузовному ремонті, змішування фарби з
повітрям відбувається зовні фарбувального пістолета, між двома
виступаючими частинами повітряної головки. У ній знаходяться отвори
певного розміру, через які проходить повітря та розщеплює фарбу, що
виходить із сопла. Отвори, розташовані на виступах повітряної головки
призначені для повітря, яке формує факел фарби, що розпилюється.
Дюза розташована на фарбувальній головці і конструктивно поєднується
з повітряною головкою.
Кінчик голки фарбопульта міститься всередині сопла. Розмір сопла, який
повинен бути у фарбопульта, залежить від в'язкості матеріалу, що
розпилюється.
Голка фарбопульта має клиноподібний кінчик, який міститься в сопло такої ж
форми та закриває подачу фарби. Голка має зв'язок з курком пістолета. Коли
курок натискається до певного положення, голка відсувається назад і фарба
починає текти через сопло.
У соплі фарбопульта є порожнина за формою, що повторює кінчик голки
фарборозпилювача. При відпусканні курка голку штовхає пружина,
розташована ззаду голки та кінчик голки входить у порожнину сопла,
закриваючи потік фарби. На певній стадії натискання на курок голка
відсувається назад, відкриваючи канал для потоку фарби.
Рисунок 3.1 Складові частини пульверизатора
1- корпус, 2- канали подачі фарби, 3- сопло, 4- канали подачі повітря, 5-
повітряна головка, 6- бачок, 7- гачок для підвішування, 8- регулятор розміру
факела, 9- регулятор подачі фарби, 10- регулятор подачі повітря,
11- рукоятка, 12- штуцер для приєднання шланга, 13- голка.
3.2 Розрахунок деталей на міцність
3.2.1 Розрахунок витків різьби гайки повітряної головки на міцність
Гайка кріплення дюзи є одним з важливих елементів інструменту. Вона
зношується в процесі експлуатації, через постійну необхідність розбирання
цього з’єднання, задля миття та видалення решток фарбувальних речовин.
Нерівномірний розподіл навантаження на витки різьби ускладнює їх
розрахунок на міцність. Тому на практиці застосовують умовні розрахунки.
Умовність розрахунків компенсується порівнянням розрахункових напружень,
добутих за умови рівномірного розподілу навантаження на витках, із допусти-
мими напруженнями на витках, із допустимих напружень, що встановлені до-
слідним шляхом.
Витки різьби розраховуються за умовами обмеження напружень зми-
нання на поверхні їхнього контакту та напружень зрізу витків на гвинті, або на
гайці (рис. 3.2).
Умова міцності витків різьби за напруженнями зминання визначається за
формулою:
F F
зм = = зм
Aзм d2H1z (3.1)
де:
Азм = d2H1z - умовна площа зминання витків;
F - сила, яку потрібно прикласти при закручуванні гайки (441,45Н);
Н1 - робоча висота витків;
z - кількість витків у гайці висотою h.
Для того щоб знайти силу F на гайці, що зажата рукою, вам знадобиться
використати поняття моменту сили.
Момент сили в даному випадку можна обчислити за формулою:
М = F ∙ r (3.2)
де :
М - момент сили (Нм),
F - сила стискання руки (Н),
r - зовнішній радіус гайки (м).
Перетворимо одиниці сили стискання з кг/м² до Н: 1 кг/м² = 9,81 Н/м²
Тоді, сила стискання руки чоловіка вагою 80 кг знаходиться в діапазоні
значень 45-70 кг/м². Тоді: 45 ∙ 9,81 ≈ 441,45 Н/м²
Тепер ми можемо обчислити момент сили:
М = 441,45 ∙ 0,015 = 6,62175
Таким чином, момент сили становить 6,62175 Нм.
F = M / r (3.3)
де :
F - сила закручування гайки,
Підставляємо відповідні значення:
F = 6,62175 / 0,015 ≈ 441,45
Таким чином, сила закручування гайки приблизно 441,45 Н.
Рисунок 3.2 - До розрахунку витків різьби на міцність
Тепер міцності витків різьби за напруженнями зминання визначаю як:
F 441,45
зм = = =1004,2Н
Aзм 3.14 0.02 0.0017
Умова міцності витків за напруженнями зрізу:
- для гвинта
F F
зр = = зр
Aзр d1az (3.4)
- для гайки
F
зр = зр
d 2bz (3.5)
Оскільки a=b≈0,8P (для трикутної різьби), то задані рівняння запишемо у
такому вигляді:
- для гвинта
F
зр = зр
0.8d1z (3.6)
- для гайки
F
зр = зр
0.8d 2 z (3.7)
441,45
зр = =1255,3H
3,14 0,8 0,0010.02 7
Так як матеріал гвинта та гайки однаковий, то напруження зрізу
розраховуємо тільки для гайки, бо d>d1.
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
4.1 Технологічне планування виробничих зон і земельних ділянок
Монтаж обладнання та організація робітників здійснюється у
відповідності БНіП 8.01.08.-88. Всі вимоги БНіП в АТП виконані. Підлога
задовольняє вимоги БНіП "Норми проектування підлог", не загоряється, має
малу теплопровідність.
Висота приміщення в АТП над рівнем підлоги 5,5 м, вільна площа на
одного робітника, що не зайнята обладнанням, дорівнює 10 м. Стеля,
внутрішні конструкції, стіни приміщень, загорожа має звукопоглинаюче
облицювання, пофарбоване у світлі тони з використанням титанових білил.
Кольорове оформлення приміщення виконано з урахуванням коефіцієнта
відбиття (не більше 0,4) згідно з "Наказами по проектуванню промислових
підприємств"- БНіП 181-70 Держбуду України.
Поглинання парів забезпечено систематичним прибиранням поверхонь
вологим методом. Внутрішнє обладнання дільниць АТП виключає можливість
появи пилюки. Приміщення повинно своєчасно очищатися від відходів АТП,
горючого сміття. Термін очищення встановлюється згідно вимог ПТЕ,
технологічних регламентів.
Забороняється знижувати вогнестійкість будівельних конструкцій АТП,
зменшувати кількість евакуаційних виходів та порушуючи вимоги
будівельних норм та правил (ДБН).
Забороняється виконувати перепланування АТП без попереднього
розроблення проекту, без погодження з органами державного пожежного
нагляду.
Технологічне планування земельних ділянок АТП, зон, постів,
виробничого інвентарю, зберігання технологічного устаткування, автомобіле-
місць, устаткування є технічною документацією АТП, за якою монтується та
розставляється устаткування.
Найповніше вимоги до планувальних рішень зон АТП ТО, ПР та Д1, Д2
викладено у СНиП 2.09.02-85 [12] , ОНТП-01-91 [1] та спеціальної
літератури[4].
Технологічне планування АТП виконується з врахуванням наступних
положень:
- планування зон АТП повинно здійснюватися на основі даних,
отриманих при розрахунку площ місць;
- робочі зони не повинні перетинатися з шляхами руху АТЗ;
- розташування технологічного устаткування, оснастки повинно
виконуватися відповідно схем технологічного процесу, з дотриманням норм
відстаней між елементами будинку, обладнання;
- при розстановці обладнання потрібно забезпечити вільні шляхи
транспортування;
- технологічне обладнання на плані позначається позиціями, перелік яких
наводиться над штампом в специфікації;
- на плануванні АТП вказуються відстані між ними, будівельні вісі,
габаритні розміри зон, прив'язки оснащення до елементів конструкцій
корпусу, будівельних вісей, робочих місць, споживачі води та стиснутого
повітря, електроенергії та ін.;
- технологічне обладнання зображується умовним контуром, де
вказується номер за специфікацією до креслення.
На входах у приміщення АТП виробничого, складського призначення
вивішуються таблички з позначенням категорії пожежної, вибухопожежної
небезпеки згідно НАПБ Б.03.002.-2007 «Норми визначення категорій
приміщень, будинків, зовнішніх установ за вибухопожежною та пожежною
небезпекою» та класу зон згідно ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови
електроустановок. Електрообладнання».
На шляхах евакуації робітників має утримуватись в справному стані
аварійне та робоче освітлення. Необхідно встановити покажчики виходів
згідно державних стандартів.
У виробничих та допоміжних приміщеннях АТП забороняється:
- захаращувати шляхи евакуації, сходові клітки матеріалами,
обладнанням та іншими предметами;
- прибирати приміщення з використанням ЛЗР, ГР;
- оббивати стіни приміщень АТП горючими матеріалами, тканинами, не
просоченими вогнезахисними речовинами;
- залишати без постійного нагляду електронагрівальні прилади, залишати
ввімкненими в електромережу апарати, установки після закінчення роботи;
- використовувати горища, технічні поверхи, венткамери, електрощитові
як виробничі приміщення АТП, а також для зберігання матеріалів,
обладнання;
- відігрівати заморожені водяні труби паяльними лампами та іншими
засобами з відкритим вогнем;
- виконувати на обладнанні, в приміщеннях роботу, яка не передбачена
технологією виробництва.
4.2 Інструктаж з техніки безпеки
Допускаються для виконання робіт особи, які досягли повноліття (18
років), пройшли медичний огляд, мають відповідні знання з
електроустаткування, отримали вступний інструктаж з техніки безпеки (ТБ) і
первинний інструктаж на місці роботи. Робітник повинен виконувати
завдання, відповідно до своєї кваліфікації.
Для забезпечення додержання внутрішнього трудового розпорядку
необхідно виконувати наступні вимоги:
1. Забороняється споживання алкогольних напоїв та куріння в
невідповідних містцях.
2. Існують наступні шкідливі виробничі чинники, з якими необхідно
обережне поводження:
- шкідливі гази та токсичні рідини.
- обертові частини машин.
- ризик травмування падаючими предметами.
- використання несправного інструменту.
3. У разі травмування або виявлення несправностей обладнання,
пристосувань або інструменту, необхідно повідомити відповідальних осіб.
4. При нещасному випадку необхідно надати потерпілому першу медичну
допомогу.
5. За порушення вимог техніки безпеки працівники несуть відповідальність
у встановленому порядку.
Перед початком роботи необхідно виконати наступні кроки:
1. Одягнути спецодяг та спецвзуття, підібрані за розміром.
2. Підготувати робоче місце, очистивши його від сторонніх предметів.
3. Перевірити справність обладнання, інструменту, пристосувань,
заземлення, вентиляції та освітлення.
4. Перевірити наявність необхідних матеріалів та їх стан.
5. Перевірити наявність засобів першої медичної допомоги та засобів
пожежогасіння, звертаючи увагу на термін їх перевірки.
Під час виконання роботи необхідно дотримуватися таких правил:
- заборонено доторкатися до рухомих частин верстатів.
- використовуйте технологічне обладнання лише згідно з його
призначенням, відповідно до інструкції з експлуатації.
- заборонено виконувати роботу на несправному обладнанні,
використовувати несправний інструмент або виконувати завдання, які не
пов'язані з отриманими інструкціями.
- у разі виявлення ненормальної роботи (шуму, вібрації, гарі тощо),
негайно зупеніться.
Після завершення роботи необхідно виконати наступні дії:
- відключити електрообладнання від електромережі.
- прибрати робоче місце, видаливши сміття.
- очистити та розмістити інструменти на відведених місцях, а також
очистити та змастити обладнання.
- прочистити спецодяг від пилу та бруду та зберігати його у шафі.
У випадку аварії, необхідно вжити наступні заходи:
- негайно знеструмити електрообладнання.
- запобігти помилковому ввімкненню шляхом вживання відповідних
заходів.
- вивісити заборонні плакати для попередження про небезпеку.
- перевірити відсутність напруги на аварійній ділянці.
- електрообладнання, яке використовується для відновлення та ремонту,
повинне мати заземлення для захисту людей від ураження електричним
струмом.
- металеві частини електрообладнання, корпуси електродвигунів, щити
управління та захисту, ручний інструмент тощо повинні бути надійно
захищені.
- при порушенні або несправності заземлення електричних установок
необхідно негайно відключити дану установку і вжити відповідних заходів.
- заміна плавких запобіжників в щитах повинна здійснюватися тільки
атестованим електромонтером при відключеній мережі живлення.
- електропроводка та арматура силових та освітлювальних мереж повинні
бути виконані кабелями з подвійною ізоляцією і захищені від впливу високої
температури, механічних пошкоджень та хімічного впливу.
Ремонт устаткування і механізмів повинен проводитись після повного
відключення від електромережі. У місцях відключення обов'язково
вивішуються попереджувальні плакати. Відключення та підключення
живлення здійснюється черговим атестованим механіком.
При роботі поруч з відкритими струмоведучими частинами електричних
пристроїв необхідно встановлювати дерев'яні щити та решітки, покриті
гумовими килимками, для забезпечення безпеки.
Інструмент, що використовується для електромонтажних робіт,
заборонено використовувати без ізольованих ручок.
Увесь інструмент повинен бути перевірений на високу напругу перед
використанням.
4.3 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ПР, ТО та на дільницях
Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за
певних умов може привезти до травм або іншого раптового погіршення
здоров’я працівника.
Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для процесів
підготовки і фарбування поверхні в проектованому цеху зумовлені
використанням токсичних лакофаброваних речовин (ЛФР), знежирювальних
розчинів, утворенням в повітрі робочої зони лакофарбових аерозолів та
виділенням парів розчинників як при нанесенні, так і при сушці покриттів.
4.4 Пожежна безпека
Вимоги, що стосуються пожежної безпеки виробничих будівель, мають
на меті зниження ризику виникнення небезпечних ситуацій та забезпечення
надійного захисту від поширення вогню.
Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, забезпечення
пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності
посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців,
всього населення України. Забезпечення пожежної безпеки підприємств,
установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними
осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Основні вимоги щодо
будівлі, де проводяться малярні роботи, наведені в таблиці 4.1.
Пожежні заходи, що проводяться в промислових будівлях, включають
наступні дії:
1. Визначення ступеня вогненебезпечності і пожежонебезпеки.
2. Проектування та розробка системи вогнезахисту для несучих
конструкцій, стін, перегородок та плит перекриття.
3. Встановлення надійної системи оповіщення та пожежогасіння, залежно
від категорії пожежонебезпеки.
4. Розробка схеми евакуації персоналу.
5. Застосування конструкційних та архітектурних рішень, таких як захисні
екрани та протипожежні розриви між будівлями, проектування вогнестійких
стін та перегородок.
6. Вогнезахист будівель, включаючи обробку несучих конструкцій,
дерев'яних деталей, панелей перекриття та кабельних проходок антипіренами.
7. Забезпечення заходів пожежогасіння, включаючи наявність первинних
та вторинних засобів гасіння, вогнегасників та протипожежних стендів.
8. Розрахунок витрати води на внутрішнє пожежогасіння та встановлення
відповідних колодязів або резервуарів.
9. Проведення регулярних інструктажів для співробітників щодо поведінки
в разі пожежі.
10. Вибір системи пожежогасіння на основі результатів експертизи безпеки
будівлі.
Заходи щодо техніки безпеки повинні базуватися на підставі вимог
"Положення про розробку інструкцій з охорони праці", затвердженого наказом
Держнагляду з охорони працi України №9 від 29.01.1998 року з метою
забезпечення безпечних умов праці при виконанні робіт по обслуговуванню
деталей з матеріалів. Згідно цим вимогам розробляють профілактичні заходи
по запобіганню випадків травматизму.
1. Рухомі частини обладнання повинні бути закриті кожухами.
Забороняється працівникам знаходитись на вантажі або під ним.
2. Усі робітники, що працюють з лакофарбовими матеріалами та
виконують малярно-кузовні роботи, повинні бути забезпечені спецодягом,
спецвзуттям і індивідуальними захисними засобами: халат чи комбінезон,
хустка чи берет, спеціальні рукавички, окуляри з щільно прилягаючою до
обличчя оправою, респіратор ПРБ-5, ПРБ-5МП чи "Пелюсток".
3. Виробничі приміщення в яких виготовляються вироби з лакофарбових
матеріалів, повинні бути обладнані обмінною припливно-витяжною
вентиляцією, що забезпечує шестикратний обмін повітря за годину.
4. Для запобігання утворення статичної енергії передбачити заземлення
зон, помостів і робочих площадок, ручок дверей, поручнів, східців і рукояток
приладів.
5. Клеї, розчинники зберігати в герметично закритих ємкостях з
кольорового металу, з нанесеною на них інформацією, у кількостях, що не
перевищують добового запасу.
6. У виробничих приміщеннях двічі за зміну робити вологе прибирання.
7. У випадку одержання травми, необхідно негайно повідомити майстра
чи керівника підрозділу, зберегти обстановку місця події нещасного випадку,
якщо це не загрожує життю і здоров'ю поруч працюючих і обов'язково
звернутися в медсанчастину (МСЧ) для надання першої медичної допомоги і
реєстрації даного нещасного випадку.
8. У випадку появи працівника на робочому місці в стадії алкогольного чи
наркотичного сп'яніння, адміністрація не допускає його до роботи, направляє
його в наркологічний кабінет або складає відповідний акт. Адміністрація має
право звільнити працівника з підприємства за появу на роботі в стадії
сп'яніння, згідно статті 40 пункту 7 Кодексу законів України про працю.
Працівник зобов'язаний:
- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці,
правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими
засобами виробництва стосовно даної професії, користатися засобами
колективного й індивідуального захисту;
- дотримуватися інструкцій з охорони праці, передбачених колективним
договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємств
(стаття 14 закону України «Про охорону праці»).
9. За порушення законодавства й інших нормативних актів про охорону
праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного
нагляду і представників профспілок, винні працівники залучаються до
дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної
відповідальності відповідно до законодавства (стаття 44 закону України «Про
охорону праці»).
Таблиця 4.1- Перелік будівель і приміщень підприємств із встановленням
їх категорій за вибухопожежною небезпекою, а також класів
вибухопожежонебезпечних зон.
Назва приміщень (цехи, Характеристика речовин і матеріалів, Категорі Класи
відділення, дільниці) і будівель які є в приміщенні (а також умови я зон
техпроцесів), за властивостями яких приміще
визначаються категорії приміщень і нь
класи зон
Приміщення для фарбування ГР з ТС не більше 28 ºС Б 2
деталей, вузлів і агрегатів
нітрофарбами й емалями,
склади дизельного пального
Безкамерне фарбування виробів на решітці дільниці, розташованої в загальному
приміщенні з іншими дільницями:
а) при користуванні ЛЗР з ТС не більше 28 ºС А 2
розчинниками з температурою
спалаху парів до 28 ºС
б) при користуванні ЛЗР з ТС більше 28 ºС до 61 ºС Б 2
розчинниками з температурою
спалаху парів від 29 ºС до 61 ºС
включно
Фарбування та сушіння виробів у камерах, розташованих в загальному приміщенні з
іншими дільницями:
а) при користуванні ЛЗР з ТС більше 28 ºС до 61 ºС А 2
розчинниками з температурою
спалаху парів до 28 ºС;
б) при користуванні ЛЗР з ТС не більше 28 ºС Б 2
розчинниками з температурою
спалаху парів від 29 ºС до 61 ºС
включно
Для того, щоб забезпечити гасіння пожежі на початковій стадії,
передбачено два пожежних крана, приєднаних до господарсько-виробничого
трубопроводу. Довжина кожного шлангу 15м, продуктивність – 2,5 л ⁄ с. Зі
стаціонарних вогнегасників необхідно мати три вогнегасники ВП-12.
Необхідно встановити додаткове оснащення приміщення сигналізатором
ЩИТ-3, що забезпечить додатковий захист цеху від імовірності виникнення
пожежі на дільниці. Для підвищення межі вогнестійкості дільниці
запропоновано обробити стіни вогнезахисною фарбою «АК-121 «Defender М
solvent» для утворення реактивного вогнезахисного покриття несучих
сталевих будівельних конструкцій, що підвищить межу їх вогнестійкості від
R15 до R120. Для повідомлення про пожежу в зручних місцях необхідно
встановити два телефонних апарата. Для попередження про пожежу у
відсутності людей, необхідно встановити автоматичну систему електричної
пожежної сигналізації. Як прийомну станцію електричної пожежної системи,
використовується система – станція СДПУ – 1 з оповіщувачем.
4.4.1 Використання легкозаймистих розчинних речовин для
проведення малярних робіт.
Проходження хімічних реакцій із значним виділенням теплової енергії
містить у собі потенційну небезпеку виникнення пожежі або вибуху тому, що
виникає можливість неконтрольованого розігрівання реагуючих,
новоутворюваних чи тих, що знаходяться поряд, горючих речовин. Існує
також велика кількість таких хімічних сполук, які в контакті з повітрям чи
водою, а також в разі взаємодії, можуть стати причиною виникнення пожежі.
В технологічному процесі проведення малярних робіт використовуються
легкозаймисті розчинні речовини, розлив та випаровування яких може
призвести до утворення паро-повітряної суміші, яка може спалахнути при
наявності джерела теплоти. Основні речовини, які використовуються, наведені
в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 ─ Фізико-хімічні та токсикологічні властивості розчинників,
які використовуються при проведенні малярних робіт на дільниці
Найменуван Хімічна формула Токсичність ГДК ,
ня речовин мг/куб.м
Етилацетат СН3С00СН2СН5 Наркотик. Пара подразнює слизові 200
Розчиність у воді оболонки. Може викликати дерматити,
до 8.5 % екземи. Подразнює, ефект відмічений при
концентрації 1440 мг/куб.м
Амілацетат СН3С00С5Н11 Рідинна з характерним запахом. 100
Наркотик. Викликає зміни в печінці,
нирках і органах. Пара подразнює
слизову оболонку дихальних шляхів.
Викликає сухість
Вуглець ССL4 Не Безкольорова рідина Наркотик. При будь- 20
чотири розчиняється у якому шляху потрапляння в орган.
хлористий воді Викликає ураження печінки, нирок ,
альвеолярних тембр. Судин легень
Бензин ( у Складна суміш Рідина з характер. запахом. Може 100-300 (у
тому числі аліфатичних і викликати різноманітні ураження перерахунку
уайт – ароматичних нервової системи . Характер хронічних на вуглець )
спирит) вуглеводнів отруєнь в більшості визначається
Розчинність у воді присутністю ароматичних вуглеводнів.
для різних При тривалому контакті можуть
бензинів викликати дерматити
коливається в
межах 0,0213-
0,597 %
Етиловий СН3СН2СН Рідина з алкогольним запахом. Наркотик. 1000
спирт Розчиняється у Викликає розлад нервової системи,
(етанол ) воді захворювання внутрішніх органів.
Зазначені хімічні речовини здатні самозайматися в разі перевищення їх
гранично допустимої концентрації (ГДК) при вільному випаровуванні і
контакті з повітрям. Це може відбутися у випадках:
- пошкодження тари;
- розфасування речовин;
- розливу рідин;
- сушіння;
- відкритого зберігання твердих подрібнених,
- волокнистих, листових та рулонних матеріалів;
- розкриття апаратів з метою огляду та ремонту;
-відкачування рідин з резервуарів, коли усередині резервуарів
знаходяться відкладення, що самозаймаються.
Найчастіше тепловий прояв хімічних реакцій стає причиною пожежі
внаслідок дії окисників на органічні речовини, а також при займанні та вибуху
деяких речовин під час нагрівання або механічної дії з порушенням
технологічного регламенту.
4.5 Промислова санітарія
4.5.1 Освітлення
Вірно, раціонально виконане освітлення виробничих приміщень має
значний вплив на працівників та продуктивність праці. Деякі вимоги до
освітлення включають:
1. Рівномірність освітлення: світло повинно рівномірно розподілятися по
робочій поверхні, уникати яскравих плям і тіней.
2. Достатність освітлення: освітлення на робочих місцях повинно бути
достатнім для виконання конкретної роботи, забезпечувати належну
видимість.
3. Відсутність блиску: не повинно бути прямого або відбитого блиску,
який може призводити до осліплення працівників.
4. Відсутність тіней: на робочій поверхні не повинно бути тіней, особливо
рухливих, що можуть заважати роботі та створювати небезпеку.
5. Спектральний склад світла: спектральний склад освітлення повинен
відповідати характеру роботи і забезпечувати правильну кольоропередачу.
6. Постійна освітленість: величина освітленості повинна бути постійною в
часі для забезпечення стабільних умов праці.
7. Безпека та шкідливості: освітлювальні установки не повинні створювати
додаткових небезпек або шкідливих факторів для працівників.
8. Ефективність та надійність: установки освітлення повинні бути
економними, простими у використанні та надійними в роботі.
Врахування цих вимог допоможе створити оптимальні умови освітлення,
які позитивно впливають на працівників та забезпечують безпеку та
продуктивність праці.
Класифікація освітлення виробничих приміщень може бути проведена
залежно від джерела освітлення, конструктивного виконання та призначення.
Залежно від джерела освітлення виділяють такі типи освітлення:
1. Природне освітлення: створюється за допомогою природного світла, яке
проникає через вікна, прозорі стіни або інші відкриті простори. Цей тип
освітлення передбачається в приміщеннях з постійним перебуванням людей
згідно з вимогами будівельних норм.
2. Штучне освітлення: забезпечується за допомогою електричних ламп.
Штучне освітлення використовується в тих випадках, коли природне
освітлення недостатнє або відсутнє.
За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути:
- загальне освітлення: забезпечує рівномірне освітлення всього
приміщення. Лампи розміщуються на стелях або на спеціальних світильниках.
- комбіноване освітлення: поєднує загальне освітлення з місцевим
освітленням, яке встановлюється безпосередньо на робочих місцях. Місцеве
освітлення доповнює загальне освітлення і забезпечує додаткове
підсвічування для конкретних робочих операцій.
В залежності від призначення виділяють наступні типи штучного
освітлення:
- аварійне освітлення: забезпечує мінімальне освітлення на робочому
місці в разі відключення робочого освітлення. Його метою є забезпечення
продовження роботи в екстрених ситуаціях.
- робоче освітлення: спеціально призначене для виконання виробничого
процесу. Це освітлення забезпечує належну видимість на робочих місцях та
допомагає працівникам виконувати свої обов'язки.
- евакуаційне освітлення: встановлюється на шляхах евакуації і
призначене для безпечного виведення людей з приміщення під час аварійних
ситуацій. Воно активується при відключенні робочого освітлення.
- чергове освітлення: використовується поза робочим часом для
освітлення приміщення під час обслуговування, прибирання та інших
необхідних робіт.
Ці класифікації допомагають встановити правильне та відповідне
освітлення у виробничих приміщеннях для забезпечення безпеки та
продуктивності праці.
4.5.2 Джерела світла
Газорозрядні лампи і лампи розжарювання є двома основними типами
джерел світла, що використовуються для освітлення.
Газорозрядні лампи мають кілька переваг. Вони мають велику
світловіддачу (40-110 лм/Вт), що дозволяє ефективно використовувати
енергію. Термін служби газорозрядних ламп може досягати до 10 000 годин,
що робить їх довговічними. Крім того, вони здатні випромінювати світло
практично в будь-якій частині спектру, оскільки можуть бути налаштовані за
допомогою вибору відповідних газів і металів. Однак, у них можуть виникати
пульсації світлового потоку, а період розгорання може займати певний час (до
10 хвилин). Також можлива поява радіоперешкод і стробоскопічного ефекту
через пульсацію світлового потоку.
Лампи розжарювання, такі як ниткові лампи, також мають свої переваги і
недоліки. Вони прості у використанні, не потребують додаткових пристроїв
для вмикання в мережу і є досить доступними. Однак, вони мають низьку
світловіддачу (7-20 Лм/Вт) і малий термін служби (до 2000 годин).
Спектральний склад світла від них відрізняється від сонячного світла, оскільки
переважають жовті і червоні промені. Також лампи розжарювання можуть
скривлювати кольоропередачу, що впливає на сприйняття кольорів.
Вибір між цими двома типами джерел світла залежить від конкретних
потреб і вимог освітлення в конкретному випадку.
4.5.3 Опалення
Система центрального парового опалення виробничих приміщень є
ефективним способом підтримки нормальної температури в холодний період
року. В цій системі використовується перегріта вода, яка служить теплоносієм
і має температуру до 70 °C.
Для забезпечення ефективності опалення та збереження тепла
виробничих приміщень застосовуються наступні заходи:
- замкнутість приміщень: Усі двері обладнані пристосуваннями для
замикання, такими як замки та пружини. Це допомагає утримувати тепло
всередині приміщень та запобігати його витоку через недоліки у дверях.
- теплові завіси: У воротах приміщень передбачаються теплові завіси. Це
спеціальні пристрої, які створюють завісу теплого повітря біля входу. Такі
завіси допомагають зменшити витрати тепла через відкриті ворота та
утримувати опалюване приміщення теплим.
Ці заходи спрямовані на енергозбереження та підтримку комфортної
температури виробничих приміщень під час холодного періоду.
4.5.4 Боротьба з шумом, вібрацією
Боротьба з шумом і вібрацією є важливими аспектами забезпечення
безпеки та комфорту на робочому місці. Відповідно до цього, існують різні
засоби та методи індивідуального та колективного захисту.
Колективні методи захисту від шуму включають:
1. Зниження шуму в джерелі виникнення. Це найбільш ефективний спосіб
боротьби з шумом. Для досягнення цього застосовуються малошумні
механічні передачі, спеціальні методи зниження шуму у вентиляторах,
підшипниках та інших обладнаннях.
2. Звукоізоляція, звукопоглинання та акустична обробка приміщення. Ці
заходи спрямовані на створення умов, що допомагають зменшити
розповсюдження звуку та звукових вібрацій в приміщенні. Вони можуть
включати використання звукоізоляційних матеріалів, акустичних панелей,
глушників тощо.
Щодо вібрації, зменшення її можливо за допомогою таких методів:
- динамічне гасіння вібрації, яке передбачає зменшення жорсткості
системи або введення додаткових мас у систему для зменшення коливань.
- зменшення або усунення збуджувальних сил, що викликають вібрацію.
- використання вібродемпфірування, тобто застосування демпферних
пристроїв для зниження вібрації шляхом зменшення сили тертя.
- віброізоляція, яка полягає у введенні додаткового зв'язку в коливну
систему для послаблення вібрації на суміжних елементах конструкції або
робочих місцях.
Для індивідуального захисту від вібрації можна використовувати
спеціальне взуття з амортизуючою підошвою, прокладки, підметки, пояси,
наколінники, рукавиці з вібропоглинаючими пружинами, а також спеціальні
костюми та нагрудники.
Усі ці заходи допомагають знизити рівень шуму та вібрації, забезпечуючи
безпеку та комфорт на робочому місці.
4.5.5 Вентиляція
Стан повітря на підприємстві повинен відповідати ДСТУ 12.1.005-88.
Забезпечення належних умов праці та стану повітря на підприємстві є
важливим аспектом з точки зору безпеки та здоров'я працівників. Для цього
рекомендується дотримуватися відповідних нормативних вимог.
1. Вентиляція виробничих зон: Згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91,
виробничі зони повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Це
дозволяє забезпечити постачання свіжого повітря та видалення забрудненого
або шкідливого повітря з робочих приміщень.
2. Природне провітрювання: Всі приміщення, за винятком підземних
гаражів, повинні мати фрамуги для природного провітрювання. Це дозволяє
створювати природну циркуляцію повітря та забезпечувати його обмін.
3. Системи вентиляції для зон ПР та ТО: В приміщеннях зон підготовки
робочих місць (ПР) та технічного обслуговування (ТО) необхідно передбачити
систему загальнообмінної вентиляції з верхніми та нижніми зонами оглядових
канав. Подача свіжого повітря повинна бути забезпечена в робочу зону,
оглядові канави, приямки траншей та тунелі оглядових канав.
4. Очищення повітря: У випадку, коли повітря містить горючі відходи, слід
передбачити його очищення перед тим, як воно потрапить у вентилятори.
5. Розташування викидів: Викиди повітря у атмосферу з систем вентиляції
повинні бути розташовані на відстані не менше 10 м по горизонталі або 6 м по
вертикалі від приймальних пристроїв.
Всі ці заходи спрямовані на забезпечення належної вентиляції та
підтримку здорових умов праці на підприємстві згідно з нормативними
вимогами. Дотримання цих вимог сприяє зменшенню ризиків для здоров'я
працівників та покращенню загальної якості повітря на робочих місцях.
4.5.6 Розрахунок повітрообміну й підбір вентилятора
Розрахунок повітрообміну й підбір вентилятора проводиться, виходячи
із кратності обміну повітря.
Визначається кількість повітря L, подаваного в приміщення, за
формулою:
��
�� =
�� (4.1)
де k – кратність обміну повітря;
V – об'єм приміщення, м3.
Тоді кількість повітря, що подається в приміщення буде дорівнює:
�� = �� ∙ ��
(4.2)
L = 3,5 4,7 3,2 5 = 263,2
Визначається модель вентилятора і його робочі параметри:
продуктивність, що розвиває тиск, частота обертання, ККД.
На даній зоні буде працювати вентилятор наступної моделі.
Таблиця 4.1 – Параметри вентилятора
Тиск, що Частота
Подача
Модель Тип розвивається, обертання, ККД
м3/год
Па об/хв
ЭВР-3 відцентровий 800 250 1000 0,45
4.5.7 Мікроклімат
ГОСТ 12.1.005-88 “Мікроклімат. Загальні вимоги” та ДСН 3.3.6.042-99
встановлюють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умові та санітарні
норми мікроклімату виробничих приміщень
Виробничі приміщення можуть впливати на мікроклімат і, в свою чергу,
це може впливати на функціональну діяльність людини та надійність роботи
обладнання. Декілька параметрів мікроклімату мають особливе значення у
цьому контексті.
1. Відносна вологість повітря: При високій відносній вологості (більше 75-
80%) можуть змінюватися робочі характеристики елементів електричного
обладнання, падає опір ізоляції та збільшується інтенсивність збоїв. Вплив
відносної вологості на роботу обладнання потрібно враховувати для
забезпечення його надійності.
2. Швидкість руху повітря: Швидкість руху повітря може впливати на
самопочуття людини і роботу обладнання. Висока швидкість потоку повітря
може створювати дискомфорт для працівників і впливати на їх працездатність.
3. Запилюваність повітря: Наявність пилу та інших забруднень в повітрі
може мати негативний вплив на здоров'я працівників та надійність роботи
обладнання. Необхідно забезпечувати відповідні заходи для контролю та
очищення повітряного середовища.
4. Вентиляція: Використання витяжної вентиляції може бути необхідним
для виведення забрудненого, нагрітого або вологого повітря з приміщень,
зокрема якщо є відкриті резервуари з водою.
Дотримання допустимих мікрокліматичних параметрів дозволяє
забезпечити комфортні умови для працівників, запобігти негативному впливу
на їх здоров'я та підтримати надійність роботи обладнання.
4.5.8 Електрична безпека
Наведені міри електричної безпеки допомагають забезпечити безпечні
умови роботи з електрообладнанням. Основні міри безпеки включають:
1. Ізоляція відкритих електричних частин: Застосування ізоляційних
матеріалів та відокремлення електричних частин від доступу працівників
забезпечує захист від можливого контакту з електричним струмом.
2. Захист від пробою заземлення або автоматичного відключення:
Використання пристроїв, таких як автоматичні вимикачі або захисні пристрої,
дозволяє швидко вимкнути електричне обладнання у випадку надмірного
струму або інших небезпечних ситуацій.
3. Огородження енергонесучих частин та застосування попереджувальних
знаків: Це допомагає працівникам усвідомити наявність небезпечної напруги і
уникнути потенційно небезпечних ситуацій.
4. Виключення напруги перед ремонтом, монтажем або оглядом
обладнання: Забезпечення безпечної роботи шляхом відключення живлення
перед проведенням будь-яких робіт з електрообладнанням.
5. Підготовка працівників до роботи з електрообладнанням:
Запровадження навчання техніки безпеки з електрообладнанням допомагає
підвищити обізнаність працівників щодо правильного та безпечного
використання електрообладнання.
6. Загальний вимикач напруги: Наявність централізованого вимикача
дозволяє оперативно відключити електропостачання на ділянці у разі
надзвичайних ситуацій.
7. Використання гумових килимів: Гумові килими використовуються для
запобігання можливого ураження електричним струмом при роботі в
безпосередній близькості до енергонесучих частин.
8. Уникання вологого прибирання при включеному електрообладнанні:
Заборона вологого прибирання приміщення під час роботи електрообладнання
допомагає уникнути потенційно небезпечних ситуацій, пов'язаних зі
збільшенням ризику ураження електричним струмом.
9. Уникання роботи зіпсованого обладнання та при короткому замиканні:
Робота з пошкодженим обладнанням або під час короткого замикання може
створювати небезпеку ураження електричним струмом, тому такі ситуації слід
уникати.
Виконання цих мір електричної безпеки сприяє зменшенню ризику
ураження електричним струмом та забезпечує безпечні умови роботи з
електрообладнанням.
4.5.9 Розробка системи захисту від струму короткого замикання на
дільниці
У випадку замикання фази на корпусі, при наявності струму короткого
замикання виникає однофазне коротке замикання, яке визиває спрацювання
максимального захисту та відключення від мережі.
При замиканні фази на дільниці мережі зануленого корпусу
електроустановка автоматично відключається, якщо значення струму
однофазного короткого замикання (тобто між фазами та нульовим захисним
провідником) Iк задовольняє умову:
Iк кIном=360=180 А (4.3)
де к=3 – коефіцієнт кратності номінального струму, А; I=60 А –
номінальний струм плавкої вставки запобіжника.
Лінія 380/220В з мідними провідниками 4150 мм2 живиться від
трансформатора 400 кВА. Від електрощита прокладений нульовий захисний
провідник, в якості якого використовується полоса з перерізом 404 мм.
Для покращення ефективності спрацювання струму короткого замикання,
необхідно визначити дійсне значення струму однофазного короткого
замикання, яке проходить по петлі: фаза-нуль при замиканні фази на корпусі
двигуна. Якщо струм Iкд перевищує найменше допустиме значення за умовою
спрацювання захисту струм від короткого замикання Iк=180 А, значить
відключаюча здібність системи забезпечена.
Для цього визначаю повний якір трансформатора:
Zm=0,042 Ом.
Опір фазного провідника складається із суми опорів фазних провідників
на двох дільницях:
Rф=Rф1+Rф2 (4.4)
На першій ділянці від трансформатора до щита:
L 850
Rф1= 1 = 0,018 = 0,036 Ом (4.5)
L 370
2
де L1 – відстань дільниці; - питомий опір провідника, рівний для міді
0,018 Ом/мм2; S1 – переріз провідника.
На другій дільниці від електрощита до електродвигуна, де приймаються
провода 325116 мм2 та довжина дільниці 50 м:
14,5
Rф2 = 0,018 = 0,036 Ом (4.6)
6,8
Повний активний опір фазного провідника:
Rф=0,036+0,036=0,072 Ом
Внутрішній індуктивний опір фазного провідника Хф=0, так як провідник
мідний, він порівняно малий, при цьому ним можна знехтувати.
Активний опір нульового провідника:
Rн.з= Rн.з1+ Rн.з2=0,81+0,045=0,85 Ом (4.7)
на парній ділянці від трансформатора до електрощита.
Rн.з=rw1L1=2,70,68=0,81 Ом (4.8)
де rw1 – опір 1 км провідника, rw1=2,7 Ом/км.
В якості заземленого провідника використовується стальна труба в якій
прокладені фазні провода:
Rн.з2=rw2L2=2,240,145=0,045 Ом (4.9)
Очікувана щільність струму: I=Ik/S1=180/120=1,12 А/мм2
тоді находжу для нульового провідника rw2=2,24 Ом
Внутрішній індуктивний опір захисного провідника
Хн.з=Хн.з1+Хн.з2=0,48+0,06=0,54 Ом (4.10)
На першій дільниці:
Хн.з1=хw1L1=1,60,68=0,48 Ом, де хw1=1,92 Ом/км (4.11)
На другій дільниці:
Хн.з2=хw2L2=1,340,145=0,06 Ом (4.12)
Зовнішній індуктивний опір 1км петлі фаза-нуль приймаю
Хн=0,038 Ом/км, тоді Хн=0,6(0,038+0,35)= 0,0078 Ом
Визначаю дійсне значення струму однофазного замикання, який
проходить по петлі фаза-нуль.
Iф
I кд = =
2
z / 3 + (R ) 2
m ф + Rнз + (X ф + Х н.з + Х н )
(4.13)
220
= = 201,84 А
0,042 / 3 + (0,012 + 0,81)2 + (0,54 + 0,013)2
Дійсне значення однофазного струму Iкд=202 А перевищує найменше
допустиме значення за умови спрацювання захисту від струму короткого
замикання Iн=180 А, тому нульовий захисний провідник вибраний правильно,
тобто відключаюча здатність системи забезпечена.
ВИСНОВКИ
У даній випускній роботі бакалавра було проведено технічний
розрахунок для автотранспортного підприємства, яке включало в себе ряд
етапів. Перш за все, була визначена виробнича програма з технічного
обслуговування та ремонту автопарку АТП на 90 автомобілів. Нормативи
профілактичного обслуговування були попередньо відкореговані для
розрахунку. Далі, проводився розрахунок обсягів робіт за різними видами
обслуговування.
Також в роботі було здійснено вибір та обґрунтування методів організації
виробництва, а також розрахунок кількості необхідного виробничого
персоналу, технологічного обладнання та площ приміщень для основного та
допоміжного виробництва. Було враховано характеристики будівель, споруд, а
також розроблено генеральний план підприємства.
В результаті проведених розрахунків було спроектовано виробничий
корпус та розроблено генеральний план підприємства для автотранспортної
компанії.
В розділі 2.3 було спроектовано малярну дільницю. Наведено обладнання,
що використовується на даній дільниці.
В ході виконання даної випускної роботи бакалавра були розроблені
рекомендації та заходи з охорони праці, спрямовані на поліпшення умов праці
робітників. Була розрахована система захисного заземлення для забезпечення
електричної безпеки на підприємстві. Також були розроблені правила
пожежної безпеки для запобігання пожежам та забезпечення безпеки
працівників.
Виконання цієї випускної роботи дозволило отримати практичні навички
у проектуванні автотранспортного підприємства та більш глибоко освоїти
знання, отримані протягом всього періоду навчання. Цей проект надав
можливість застосувати теоретичні знання у реальних умовах та сприяв
розвитку практичних навичок у сфері охорони праці та пожежної безпеки.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи
бакалавра для студентів спеціальності 274 «Автомобільний транспорт)» всіх
форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. В.
Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. –
Черкаси: ЧДТУ, 2022. – 71 с.
2. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 –
39 с.
3. Андрусенко. С.І. Технологічне проектування автотранспортних
підприємств: Підручник. – К.: „Каравела”, 2009. - 367 с.
4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
організація і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
Підручник. – К.: Знання, 2003.
6. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті
в ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.
7. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.
8. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України,
1998. - 16 с.
9. Зеркалов Д. В. та ін. З-57 Пожежна профілактика на галузевих
об’єктах Навчальний посібник. // Зеркалов Д.В., Кацман М. Д., Кружилко О.
Є., Слуговін І. І. За редакцією Зеркалов Д. В. – К.: Основа, 2014.– 372 с.
10. Михайлюк В.О. Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посіб. – К.:
Центр навчальної літератури, 2008. – 168 с.
11. Нормативно-правовий акт про пожежну безпеку [Електронний
ресурс]: https://dnaop.com/html/1599/doc