ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7995| Title: | Напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні |
| Authors: | Волошин, Ігор Володимирович Котенко, Марія Вікторівна |
| Keywords: | енергетика;енергетична безпека;енергетична залежність;відновлювальні джерела енергії;енергозбереження;енергоефективність |
| Issue Date: | Dec-2022 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота магістра містить 87 сторінок, 11 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел з 64 найменувань, 1 додатку. Об’єктом дослідження є енергетична безпека в контексті національної безпеки країни. Предмет дослідження — напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування методичної та практичної бази щодо проблеми посилення енергетичної безпеки в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідити концептуальні засади енергетичної безпеки: поняття, сутність, основні складові; вивчити сучасні загрози енергетичній безпеці країни; дослідити можливі напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні; вивчення досвіду ЄС у реагуванні на сучасні загрози енергетичній безпеці; оцінити стан розвитку сектору відновлювальної енергетики України; вивчити напрями подальшого розвитку сектору ВДЕ в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні формули енергетичної безпеки та визначення енергетичної безпеки; проведенні комплексного аналізу загроз енергетичній безпеці країни та подальших напрямів державної політки в цій сфері; рекомендації адаптації європейського досвіду швидкого реагування на загрози енергетичній безпеці, зокрема проєкту «Відіграю свою роль»; узагальненні рекомендацій щодо основних напрямів підвищення енергетичної безпеки, зокрема щодо прискорення розвитку альтернативної та відновлювальної енергетики в Україні. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших напрямів реформування енергетичної сфери з метою підвищення енергетичної безпеки в короткостроковій та довгостроковій перспективах |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7995 |
| Appears in Collections: | 281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Котенко М..pdf Restricted Access | 1.37 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему: «Напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні»
Виконала: здобувачка 2 курсу, групи ЗПУАМ-211
спеціальності 281 «Публічне управління та
адміністрування»
____________Котенко М. В._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _______Волошин І. В.__________________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2022 року
4
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1 ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ…………………………….. 8
1.1 Енергетична безпека: поняття, сутність, складові……………….. 8
1.2 Основні загрози енергетичній безпеці країни…………………….. 14
1.3 Напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні…………… 27
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 36
РОЗДІЛ 2 ДОСВІД ЄС У РЕАГУВАННІ НА СУЧАСНІ ЗАГРОЗИ
ЕНЕРГЕТИЧНІЙ БЕЗПЕЦІ……………………………………………. 39
Висновки до розділу 2………………………………………………….. 53
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ СТАНУ ТА НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ
СЕКТОРУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ……… 55
3.1 Оцінка стану сектору відновлювальної енергетики України ……. 55
3.2 Напрями подальшого розвитку сектору ВДЕ в Україні…………. 68
Висновки до розділу 3………………………………………………….. 74
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 77
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 80
ДОДАТКИ
5
ВСТУП
Після набуття незалежності енергетична сфера в Україні завжди
перебувала в критичному стані через низьку диверсифікацію енергетичних
ресурсів, постійний газовий шантаж з боку росії, застарілу енергетичну
інфраструктуру, неефективні технології тощо. В той же час зрозуміло, що від
рівня енергетичної спроможності держави залежить і розвиток її економічної
та соціальної складових, тобто економічна безпека будь-якої країни напряму
залежить від здатності забезпечити її енергетичну безпеку, захистити від
впливу численних негативних внутрішніх та зовнішніх факторів.
Розуміючи це в Україні протягом останніх років почали
впроваджуватися реформи в енергетичній сфері, які, в першу чергу,
спрямовані на посилення енергетичної безпеки країни: розроблено та
затверджено сучасну законодавчо-правову базу, відбувається гармонізація із
законодавством ЄС, робиться перехід до розвитку альтернативних та
відновлювальних джерел енергії тощо.
Але події, які відбуваються на сьогодні в країни, зокрема, руйнування
генеруючих потужностей, окупація український територій російськими
військами, призвели до ще більших ризиків щодо постачання енергії,
фінансових витрат для відновлення та модернізації, подальших руйнувань
тощо. Проблеми, які повстали в зв’язку з перед енергетичною сферою не
тільки України, але і європейських країн, вимагають розробки та
впровадження термінових стратегічних та оперативних заходів, пошуку нових
шляхів, інструментів та механізмів до відновлення та посилення енергетичної
безпеки.
Враховуючи важливість проблематики енергетичної безпеки країни, її
різні аспекти від концептуальних до практичних досліджують значна кількість
вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків, серед яких К. Бєлоусова,
Н. Гутаревич, Я. Демченков, О. Суходоля, Ю. Харазішвілі, Д. Бобро,
А. Сменковський, Г. Рябцев, С. Завгородня, А. Конеченков, В. Ліпкан,
6
І. Мазур, В. Микитенко, А. Шидловський, М. Ковалик, Н. Струк, Є. Сухін,
Л. Тараєвська, І. Щуров, Б Янишен та інші.
Не дивлячись на великий масив проведених досліджень, існуючи на
сьогодні нові загрози енергетичній безпеці країни вимагає пошуку нових
ефективних підходів до їх зменшення або повного усунення.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування методичної та
практичної бази щодо проблеми посилення енергетичної безпеки в Україні.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:
− дослідити концептуальні засади енергетичної безпеки: поняття,
сутність, основні складові;
− вивчити сучасні загрози енергетичній безпеці країни;
− дослідити можливі напрями підвищення енергетичної безпеки в
Україні;
− вивчення досвіду ЄС у реагуванні на сучасні загрози енергетичній
безпеці;
− оцінити стан розвитку сектору відновлювальної енергетики України;
− вивчити напрями подальшого розвитку сектору ВДЕ в Україні.
Об’єктом дослідження є енергетична безпека в контексті національної
безпеки країни.
Предметом дослідження є напрями підвищення енергетичної безпеки в
Україні.
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи:
загальнонаукові, такі як абстрагування, аналізу, історичний і логічний,
прогнозування; емпіричного дослідження, такі як порівняння, спостереження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в:
− уточненні формули енергетичної безпеки, яка включає такі
складові: енергозаощадження й енергоефективність; власні енергоресурси
(вугілля, природний газ, нафта, біомаса та інші відновлювальні джерела
енергії); диверсифікація імпорту; стратегічні резерви; інтеграція в
енергетичний простір ЄС (сполучені та синхронізовані енергетичні мережі);
7
взаємозамінність ресурсів; екологічна прийнятність; раціональне
використання; баланс інтересів; інноваційність;
− уточненні визначення енергетичної безпеки як наявності
самодостатньої, раціонально побудованої, диверсифікованої, оптимізованої,
інноваційно-орієнтованої, захищеної, а також економічно, екологічно та
соціально ефективної, інтегрованої в європейську, енергетичної системи, яка
здатна забезпечити потреби суспільства в енергетичних ресурсах, в обсягах
необхідних для сталого розвитку національної економіки;
− проведенні комплексного дослідження загроз енергетичній
безпеці країни та подальших напрямів державної політки в цій сфері;
− рекомендації адаптації європейського досвіду швидкого
реагування на загрози енергетичній безпеці, зокрема проєкту «Відіграю свою
роль»;
− узагальненні рекомендацій щодо основних напрямів підвищення
енергетичної безпеки, зокрема щодо прискорення розвитку альтернативної та
відновлювальної енергетики в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його
результати можуть бути використані для подальших напрямів реформування
енергетичної сфери з метою підвищення енергетичної безпеки в
короткостроковій та довгостроковій перспективах.
Апробація дослідження. Манн Р. В., Котенко М. В. Проблема
забезпечення енергетичної безпеки України в сучасних умовах. Матеріали
ХXІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія і практика
сучасної економіки». Відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України,
Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2022. 224 с. С.99-102
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна магістерська робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел
та додатків. Повний обсяг роботи становить 87 сторінок. Список використаних
джерел складається з 64 найменувань, 11 таблиць, 12 рисунків, 1 додатку.
8
РОЗДІЛ 1
ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
1.1 Енергетична безпека: поняття, сутність, складові
Війна в Україні та її руйнівний вплив на енергетичну галузь
безпосередньо нашої країни та послаблення інших європейських країн довела
тезу, що енергетична безпека є основною умовою реальної незалежності будь-
якої країни, а отже існує нагальна потреба пошуку шляхів її посилення.
Енергетична безпека формує економічну безпеку, а та в свою чергу
національну (рис.1.1).
Енерге тична Економічна Національна
безпека Забезпечує
безпека Визначає
безпека
Формування Суверенітет і
державності Є основою
незалежність
Рисунок 1.1 – Вплив енергетичної безпеки на формування державності
Джерело: [57]
Енергетична безпека – це дуже складне, комплексне та багаторівневе
поняття, а отже для визначення основних напрямів державної політики в цій
сфері необхідно дослідити її сутність та виділити основні складові.
Гарантує
9
Враховуючи важливість даної проблематики і досить низьку
ефективність її вирішення протягом років незалежності України, значна
кількість науковців та практиків досліджувала питання енергетичної безпеки.
Треба зазначити, що поняття «енергетична безпека» вперше стало
об’єктом теоретичних і практичних досліджень лише на початку 70-х рр. ХХ
ст. в результаті першої світової енергетичної кризи, що була пов’язана з
ембарго країн-членів ОПЕК на постачання нафти в розвинені країни [64,
С.176].
В зв’язку з цим Світова енергетична рада ООН виробила визначення
енергетичної безпеки як «впевненість у тому, що енергія буде в наявності і в
тій кількості та якості, що потрібні за таких економічних умов» [12].
Міжнародне енергетичне агентство також вважає, що енергетична
безпека – це безперервна фізична доступність за ціною, яка є прийнятною з
точки зору дотримання екології [36].
Дослідники та уряди розуміють, що енергетична безпека є невід’ємною
складовою безпеки держави:
− А. Шидловський, М. Кавалко: «Енергетична безпека як одна із
найважливіших складових економічної безпеки проявляється, по-перше, як
стан забезпечення держави паливно-енергетичними ресурсами, що
гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по-друге, як стан безпеки
енергетичного комплексу та здатність енергетики забезпечити нормальне
функціонування економіки, енергетичну незалежність країни. Політична і
енергетична незалежність є взаємообумовленими» [40];
− В. Ліпкан визначає енергетичну безпеку як «…: 1) складову
економічної безпеки, процес управління загрозами та небезпеками, за якого
унеможливлюється дефіцит в забезпеченні споживачів економічно
доступними паливно-енергетичними ресурсами прийнятної якості в
нормальних і надзвичайних умовах, включаючи порушення стабільного
паливо- і енергопостачання, а також забезпечується ефективне
функціонування підсистеми енергетичної безпеки; 2) процес управління
10
загрозами та небезпеками, за якого забезпечується стале функціонування і
розвиток паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовне і активне
проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел
енергозабезпечення» [30, с. 502]
− Енергетична Стратегія України на період до 2030 р: «Енергетична
безпека є невід’ємною складовою економічної і національної безпеки,
необхідною умовою існування і розвитку держави. У сучасному розумінні
гарантування енергетичної безпеки – це досягнення стану технічно надійного,
стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення
енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також
створення умов для формування і реалізації політики захисту національних
інтересів у сфері енергетики» [52];
− Методика розрахунку рівня економічної безпеки України:
«Енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність
національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз
внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні
потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності
населення та надійного функціонування національної економіки в режимах
звичайного, надзвичайного та воєнного стану» [33].
Є. Сухін вважає, що енергетична безпека – це спроможність держави
забезпечити максимально надійне, технічно безпечне, екологічно прийнятне
та обґрунтовано достатнє енергозабезпечення економіки й населення, а також
гарантоване забезпечення можливостей керівництва держави у формуванні і
здійсненні політики захисту національних інтересів у сфері енергетики без
надмірного зовнішнього та внутрішнього тиску в сучасних та прогнозованих
умовах [58, c. 9].
Деякі науковці розглядають енергетичну безпеку, як сукупність
потенціалів. Так, Л. Тараєвська визначає енергетичну безпеку як «сукупність
потенціалів різних складових функціонування держави (ресурсна,
енергетична, технологічна, технічна, екологічна, економічна, наукова,
11
організаційно-управлінська), які спрямовані на задоволення її паливно-
енергетичних потреб і відображаються у політиці захисту національних
інтересів у сфері енергетики, зниження залежності від імпорту енергоресурсів
та розвиток власного видобутку та виробництва енергетичних продуктів» [58].
В. Микитенко – як «систему поєднання потенціалів – економічного,
політичного, техніко-технологічного, ресурсного, і, власне, енергетичного, а
також факторів наукового, географічного, організаційного, управлінського
тощо, без урахування яких аналіз будь-якої безпеки неможливий [35, с.7].
Комплексне визначення енергетичний безпеці дали автори аналітичної
доповіді «Енергетична безпека України: методологія системного аналізу та
стратегічного планування». Зокрема, вони намагалися в своєму визначенні
«врахувати всі аспекти та чинники, що впливають на енергетичну безпеку в
діапазоні від ресурсного забезпечення до проблем забезпечення національної
безпеки» [21].
Отже, на їх думку енергетична безпека – це «спроможність технічно
надійним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом
задовольняти потреби суспільства в енергоресурсах, забезпечувати стале
функціонування національної економіки в нормальних і кризових умовах,
захищати суверенітет держави у формуванні та здійсненні політики захисту
національних інтересів» [21].
Тобто, тут науковці роблять наголос на такі складові енергетичної
безпеки, як:
− наявність енергозабезпечення – це переважно ресурсно-технічний
вимір енергозабезпечення потреб суспільства. У зарубіжній англомовній
літературі ця складова частина пов’язується в основному з фізичною
ресурсною і технологічною «наявністю» енергії (availability/accessibility);
− доступність енергозабезпечення – мається на увазі взаємозв’язок
ресурсно-технічного виміру та економіки, що відображає прибутковість
діяльності енергетичного сектору (усіх суб’єктів, залучених до процесу
енергозабезпечення суспільства), а також відбиття цієї діяльності у вартості
12
«енергопостачання» споживачів, суспільства, держави. У зарубіжній
англомовній літературі ця складова частина пов’язується здебільшого із
«доступністю» (affordability);
− прийнятність моделі енергозабезпечення – сфера регулювання
розширюється, поєднуючи прийняті моделі організації функціонування
енергетики (ресурсно-технічний вимір та економічну привабливість) із
політичними аспектами реалізації державної політики (моделі регулювання
енергетики, вплив на суміжні сфери життєдіяльності). У зарубіжній
англомовній літературі ця складова частина часто пов’язується із
«допустимістю/прийнятністю» (acceptability) тих чи інших рішень залежно від
цілей державної політики та принципів організації життєдіяльності
суспільства;
− захищеність національних інтересів – залежно від країни,
особливостей її енергетичного сектору та цілей зовнішньої політики цей
аспект відображається у політичних рішеннях стратегічного рівня (energy
security policy) через виокремлення пріоритетних напрямів забезпечення
національних інтересів у сфері енергетики [21].
В «Новій енергетичній стратегії України – 2020» поняття енергетичної
безпеки держави представлене наступною формулою: «енергозаощадження й
енергоефективність + власні енергоресурси (вугілля, природний газ, нафта,
біомаса + інші відновлювальні джерела енергії) + диверсифікація імпорту +
стратегічні резерви + інтеграція в енергетичний простір ЄС (сполучені та
синхронізовані енергетичні мережі)» [38].
Зазначену формулу, на нашу думку, доцільно доповнити такою
складовою, як «взаємозамінність ресурсів», тобто темпи споживання
вичерпних ресурсів не мають перевищувати темпи освоєння джерел їхнього
заміщення [44], а також «екологічна прийнятність», тобто розвиток паливно-
енергетичного комплексу не має супроводжуватися випереджаючим
зростанням його негативного впливу на навколишнє середовище [44]. Крім
цього, важливою складовою є «раціональне використання», тобто
13
пріоритетність внутрішнього споживання ресурсу перед його експортом із
постійним моніторингом загроз енергетичній безпеці, також «баланс
інтересів», тобто рівне врахування інтересів виробників і споживачів паливно-
енергетичних ресурсів [44]. Безумовною складовою частиною повинна бути
«інноваційність», тобто пошук та застосування інноваційних технологій як
при генерації, так і накопиченні та використанні енергії.
Отже, формула енергетичної безпеки, на нашу думку, повинна мати
наступний вигляд (рис. 1.2)
Енергозаощадження Енергетична Диверсифікація
та самодостатність (власні імпорту
ене ргоефективність енергоресурси)
Стратегічні резерви Енергетична Баланс інтересів
безпека
І нноваційність Раціональне
використання
Інтеграція в Взаємозамінність
Екологічна
енергетичний ресурсів
прийнятність
простір ЄС
Рисунок 1.2 – Формула енергетичної безпеки
Джерело: розроблено автором
Така розширена формула енергетичної безпеки, на нашу думку, здатна
забезпечити сталий розвиток країни, що є на сьогодні одним з найбільш
актуальних підходів до розвитку, що здатен забезпечити пропорційний
розвиток економічної, соціальної та екологічної сфер, а також залишити
можливості для достойного рівня життя наступних поколінь.
Енергетична безпека країни формується в рамках глобальної
енергетичної безпеки, а також залежить від енергетичної безпеки
регіонального та місцевого рівнів. Так елементи економічної безпеки
представлені в таблиці 1.1.
14
Таблиця 1.1 – Основні елементи енергетичної безпеки
Рівень Види Суб’єкти Об’єкти
І Глобальна Міжнародні організації, установи, Забезпечення
енергетична об’єднання країн та їх союзи паливно-
безпека енергетичними
ІІ Енергетична Інституційні та організаційні ресурсами;
безпека країни структури держави у сфері Транспортування та
забезпечення енергетичної безпеки, розподіл ПЕР;
представництва наглядових Ефективність
структур міжнародних організацій споживання ПЕР;
ІІІ Енергетична Інституційні та організаційні Непродуктивні
безпека регіону структури органів місцевого витрати ПЕР;
самоврядування, об’єднання Дезорганізація та
суб’єктів господарювання, диспропорції
громадські організації тощо енергетичної
ІV Енергетична Суб’єкти господарювання різних системи тощо
безпека суб’єкта форм власності та їх структурні
(локальна підрозділи, об’єднання громадян,
енергетична неприбуткові установи та
безпека) організації і їх структурні
підрозділи, окремі
домогосподарства тощо
Джерело: [31]
Отже, бачимо, що у формуванні енергетичної безпеки беруть участь
багато суб’єктів, вплив яких є однаково важливим на її стан та рівень.
Проаналізоване вище дозволяє нам стверджувати, що енергетична
безпека – це наявність самодостатньої, раціонально побудованої,
диверсифікованої, оптимізованої, інноваційно-орієнтованої, захищеної, а
також економічно, екологічно та соціально ефективної, інтегрованої в
європейську, енергетичної системи, яка здатна забезпечити потреби
суспільства в енергетичних ресурсах, в обсягах необхідних для сталого
розвитку національної економіки.
1.2 Основні загрози енергетичній безпеці країни
Мета управління енергетичною безпекою повинна полягати в тому, щоб
ліквідувати або мінімізувати загрози (виявлені за результатами аналізу
індикаторів енергетичної безпеки), а також розвинути наявні потенційні
можливості поліпшення стану енергетичної безпеки [57].
15
Треба зазначити, що у будь-якій країні незалежно від її рівня
економічного розвитку існують певні загрози енергетичній безпеці, тобто
можуть відбуватися коротко- чи довгострокові події, які можуть
дестабілізувати роботу енергетичного комплексу, обмежити або порушити
енергопостачання, призвести до аварій та інших негативних наслідків для
енергетики, економіки, суспільства та діяльності в цілому [62].
Умовно загрози енергетичній безпеці країни поділяють на групи:
економічні, соціально-політичні, зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні,
антропогенно-природні [62].
Можна навести таку класифікацію загроз енергетичній безпеці:
− за середовищем (внутрішні, зовнішні)
− за масштабом чи охопленням (національні, регіональні, місцеві);
− за тривалістю прояву (короткочасні, тривалі);
− за ступенем впливу (загальноекономічним, галузевим, локальним);
− за походженням (природним, антропогенним, технологічним);
− за об’єктами впливу (люди, майно, навколишнє природне
середовище);
− за видом впливу (біологічний, хімічний, ергономічний, механічний,
фізичний, психосоціальний);
− за сферами безпеки (воєнна, державна, громадська,
зовнішньополітична, економічна, енергетична, екологічна, соціальна,
інформаційна, кібербезпека);
− за принципом, характером, формами вияву (реальні чи потенційні;
явні чи приховані; навмисні чи несвідомі) [39].
Зрозуміло, що побудова та реалізація державної політики в сфері
енергетичної безпеки повинна ґрунтуватися на ретельній та систематичній
оцінці загроз, що допоможе:
16
− краще розуміти явища, тенденції та чинники, що здатні
унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та
збереження національних цінностей країни в енергетичній сфері;
− розробляти заходи, спрямовані на забезпечення національної
безпеки та/чи нейтралізації загроз, оцінювати їх результати й наслідки;
− вибирати владні рішення, найкращі з точки зору гарантування
енергетичної безпеки;
− вибирати варіанти розвитку держави з урахуванням гарантування
енергетичної безпеки [39].
Для оцінки рівня енергетичної безпеки на міжнародному рівні
використовують Міжнародний індекс енергетичної безпеки (International
Index Of Energy Security Risk). Даний індекс розроблений для порівняння
ризиків енергетичної безпеки в різних країнах і групах країн, а також того, як
ці ризики змінюються з часом. Міжнародний індекс вимірює ризики
енергетичної безпеки двома способами: (1) в абсолютних величинах; та (2)
відносно середнього базового рівня для країн ОЕСР [7].
Класифікація показників енергетичної безпеки, які використовуються в
Міжнародному індексі наведено в табл. 1.2.
В розрізі даних категорій було розроблено 29 показників з певною
ваговою оцінкою, які використовуються для розрахунку Міжнародного
індексу енергетичної безпеки.
Згідно International Index of Energy Secutiry Risk by Global Energy Institute
2020 Україна відповідно до даних за 2018 рік посіла 25-те місце серед 25 країн
– великих споживачів енергії. Треба зазначити, що протягом 1995-2018 років
ці позиція залишається незмінною, хоча рівень індексу має тенденцію до
покращення. Так, наприклад найгірший показник Україна отримала в 2000
році – 3,393, а найкращий – в 2013 році – 1,280. В 2018 році показник становив
1,463, який покращився порівняно з попереднім оцінюванням в 2016 році
(1,594) (рис. 1.3) [7].
17
Таблиця 1.2 – Класифікація показників енергетичної безпеки, що
використовуються в Міжнародному індексі
Категорія Загальний опис
показників
Глобальне паливо Вимірювання надійності і різноманітності глобальних запасів і
запасів нафти, природного газу та вугілля. Вища надійність і
різноманітність означають менший ризик для енергетичної
безпеки.
Імпорт палива Вимірювання вразливості національних економік до ненадійних,
зосереджених на запасах нафти і природного газу, вугілля. Вища
надійність і диверсифікація поставок, а також нижчі рівні імпорту
означають менший ризик для енергетичної безпеки
Витрати енергії Вимірювання величини витрат на енергію для національної
економіки та вразливість споживачів до цінових шоків. Нижчі
витрати та ризик означають менший ризик для енергетичної
безпеки.
Інтенсивність Вимірювання використання енергії по відношенню до чисельності
використання населення та економічного виробництва.
енергії Менше використання енергії промисловістю для виробництва
товарів і послуг означає менший ризик для енергетичної безпеки.
Електроенергетика Вимірювання опосередкованої надійності потужностей з
виробництва електроенергії. Більша різноманітність означає
менший ризик для енергетичної безпеки.
Транспортний Вимірювання ефективності використання енергії в транспортному
сектор секторі на одиницю ВВП і населення. Більша ефективність означає
менший ризик для енергетичної безпеки
Оточуюче Вимірювання впливу на національну економіку національних і
середовище міжнародних вимог щодо скорочення викидів парникових газів.
Менші викиди вуглекислого газу в енергетиці означають менший
ризик для енергетичної безпеки
Джерело: [7]
Рисунок 1.3 – Індекс енергетичної безпеки України та країн членів
Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)
Джерело: [7]
18
Рисунок 1.4 – Динаміка Індексу енергетичної безпеки України в розрізі
категорій показників
Джерело: [7]
Як бачимо з таблиці 1.3, Україна посідає (за оцінками 2020 року) останнє
місце серед 25 країн — великих споживачів енергії за інтенсивністю витрат
енергоджерел та енергоресурсів. Але показує позитивні тенденції з 2016 року
щодо зниження залежності від імпорту енергетичних ресурсів, зокрема
пального, природного газу, вугілля. В цілому загальна залежність від
енергоносіїв зменшилася в рейтингу з 17-го місця в 2016 до 12-го в 2018 році.
Країна на шостому місці за витратами енергії на душу населення, дуже
низькі показники в такій категорії виміру, як волатильність цін і ринків, що
означає, що Україна не може вміло оперувати і зменшувати ризики для
економіки від зміни цін на енергоносії (табл. 1.4). За два роки ситуація щодо
цього ризику не змінилася.
19
Таблиця 1.3 – Рейтинг і показники ризику енергетичної безпеки для 25
країн з великим споживанням енергії, 2018 рік
Загальні показники 1-ше місце 25-те місце Україна
(рейтинг
2016)
Рейтинг ризику США Україна 25
Залежність від імпорту пального Канада
Мексика
Південна Корея 15 (16)
Норвегія
росія
Залежність від імпорту Австралія
природного газу Канада
Данія
Франція 12 (16)
Індонезія
Норвегія
росія
Залежність від імпорту вугілля Австралія
Канада
Індонезія
Нова Зеландія
- 11 (15)
Росія
Південна
Африка
США
Загальна залежність від імпорту Канада
Південна Корея 12 (17)
енергоносіїв росія
Витрати на імпорт викопного Канада
Україна 25
палива на одиницю ВВП росія
Джерело: розроблено автором на основі [ 7 ]
Таблиця 1.4 – Енерговитрати та вплив цін
Показники 1-ше місце 25-те місце Україна
(рейтинг
2016)
Інтенсивність
Норвегія Україна 25 (25)
енерговитрат
Показники Енерговитрати на
Індія Нідерланди 6 (7)
енерговитрат душу населення
Роздрібні ціни на Південна
Італія 14 (14)
електричну енергію Африка
Показники Коливання витрат на
Норвегія Україна 25 (25)
цін і енергоносії
ринкових ВВП на душу
Норвегія Індія 24 (24)
коливань населення
Джерело: розроблено автором на основі [7]
20
Таблиця 1.5 – Інтенсивність енергоспоживання та сектор
електроенергії
Показники 1-ше місце 25-те місце Україна
(рейтинг
2016)
Енергоспоживання
Індія Канада 9 (9)
на душу населення
Показники
Енергоінтенсивність Данія Україна 25 (25)
інтенсивності
Інтенсивність
енергоспоживання
споживання Данія Таїланд 23 (22)
пального
Диверсифікація
Показники
електричних Іспанія Норвегія 10 (8)
сектору
потужностей
електричної
Невуглецева
енергії Норвегія Індонезія 7 (8)
генерація
Джерело: розроблено автором на основі [7]
Отже, як бачимо Україна посідає останнє місце серед 25 країн —
великих споживачів енергії за загальним показником готовності до
енергетичних ризиків, і ситуація погіршується порівняно з 2016 роком,
зокрема за показниками «Інтенсивність споживання пального» та
«Диверсифікація електричних потужностей». Позитивна тенденція порівняно
з іншими країнами спостерігається за показником «Невуглецева генерація».
Очевидно, завдячуючи атомній та гідрогенерації, наша країна посідає 7-ме
місце.
Україна посідає 2-ге місце за показником транспортних витрат на душу
населення, але останнє місце за показником інтенсивності енергетичних
витрат транспорту і ця ситуація погіршилася порівняно з 2016 роком (табл.
1.6).
Отже, проведений аналіз чітко вказує на проблемні зони в сфері
енергетичної безпеки країни.
21
Таблиця 1.6 – Транспорт та екологія
Показники 1-ше місце 25-те місце Україна
(рейтинг
2016)
Використання
Показники
енергоносіїв у
транспортного Індія США 2 (2)
транспорті на душу
сектору
населення
Інтенсивність
використання
Норвегія Україна 25 (23)
енергоносіїв у
транспорті
Викиди СО2 Данія Таїланд 8 (9)
СО2 на душу
Індія Канада 4 (4)
Екологічні населення
показники Інтенсивність
викидів СО2 на Данія Україна 25 (24)
одиницю ВВП
Джерело: розроблено автором на основі [7]
Хоча треба зазначити, що порівняно із 2014 роком, Україна позбавилася
залежності від російського газу, однак зберігала часткову або повну
залежність від імпорту у більшості видів палива. До початку
повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Україна забезпечувала
себе власними ресурсами у вугіллі на 75%. Імпорт решти обсягів відбувався
на конкурентних умовах у диверсифікованого кола постачальників.
Незважаючи на блокаду постачання енергетичного вугілля зі сторони рф,
опалювальний період 2021/2022 проходив стабільно без обмежень і
відключень споживачів. Україна диверсифікувала ПРОЕКТ 8 джерела
постачання вугілля наступним чином: 1,4 млн тонн вугілля було доставлено
морським шляхом (18 човнів), очікувалося ще 8 човнів з 0,6 млн тонн вугілля
(50% від всього імпорту). Станом на 23.02.2022 на складах знаходилося 701
тис. т вугілля, що вдвічі перевищувало обсяги 2021 року на цю дату (330 тис.
т). Крім того, були впроваджені заходи з економії вугілля за рахунок
нарощування внутрішнього видобутку вугілля та використання інших видів
палива (АЕС та ВДЕ). За 2021 рік було побудовано 1,2 ГВт нових потужностей
із ВДЕ, що дозволило суттєво зменшити потребу у вугіллі [55].
22
На ринку газу Україна забезпечувала себе власним ресурсом на 67%, а
решту імпортувала з ЄС у диверсифікованого кола постачальників.
Енергобезпеку України значно посилюють великі підземні сховища газу.
Станом на 23.02.2022 у них знаходилося 10,2 млрд куб. м газу – чого на той
час було достатньо для забезпечення потреб українського ринку до кінця
опалювального сезону навіть за відсутності імпорту [55].
Станом на початок вторгнення найбільша залежність українського
енергетичного ринку зберігалася від імпорту російських та білоруських
нафтопродуктів. На ці дві країни припадали найбільші обсяги імпорту, а
власними ресурсами Україна забезпечувала свої потреби лише на 30% [55].
Стратегія енергетичної безпеки, затверджена Розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 4.08.2021 року [54] визначені наступні загрози
енергетичній безпеці країни:
− кіберзагрози/кіберінциденти щодо об’єктів критичної
інфраструктури енергетичного сектору;
− вплив на енергетичний сектор груп впливу;
− спротив введенню європейських правил прозорого функціонування
енергетичних ринків;
− блокування постачання необхідних ресурсів та обладнання для
потреб енергетики України;
− виникнення кадрового дефіциту (втрата кваліфікованого персоналу
та системи підготовки/ перепідготовки кадрів);
− зростання зношеності основних фондів об’єктів енергетичної
інфраструктури;
− невиконання вимог та заходів з об’єднання систем (мереж) України
із системами електро- та газопостачання ЄС, зокрема розширення пропускних
спроможностей міждержавних перетинів (інтерконекторів);
− відсутність системи стратегічного планування та координації
розвитку економіки та енергетики;
23
− загрози фізичній безпеці об’єктів енергетичної інфраструктури;
− неконтрольована зміна структури генеруючих потужностей;
− відсутність енергетичних резервів;
− відсутність спроможностей до «кризового» реагування;
− збільшення дефіциту капітальних інвестицій у розвиток енергетики;
− триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України;
− низька енергоефективність національної економіки;
− збереження тінізації відносин в енергетиці, зокрема через
неналежний облік ресурсів;
− недосконалість законодавства щодо регулювання енергетичних
ринків (збереження системи субсидування, механізму публічних спеціальних
обов’язків чи створення обмежень щодо прав окремих суб’єктів енергетичних
ринків);
− вплив зміни клімату на структуру та режими енергоспоживання;
− перешкоджання з боку Російської Федерації об’єднанню систем
(мереж) України із системами електро- та газопостачання ЄС;
− неприйняття законодавства, необхідного для імплементації правил
функціонування енергетики відповідно до положень права ЄС (acquis ЄС);
− поглиблення енергетичної бідності, збільшення видатків
домогосподарств на енергозабезпечення;
− недостатній рівень конкуренції та регулювання монополій на
енергетичних ринках;
− зволікання з прийняттям та імплементацією рішень щодо відмови від
використання вугілля для потреб енергетики;
− неефективність технологій та технологічних процесів суб’єктів
енергетичних ринків;
− високий рівень обсягів промислових викидів і стоків від діяльності
підприємств паливно-енергетичного комплексу;
24
− високий рівень викидів парникових газів від діяльності паливно-
енергетичного комплексу;
− висока вуглецеємність кінцевого енергоспоживання;
− втрата науково-технічного потенціалу енергетичного сектору;
− відсутність розвитку корпоративного менеджменту, неефективна
діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу в ринкових умовах
[54].
Перегляд зазначених вище загроз показав, що загрози, які
прогнозувалися вченими та політиками, насправді виявилися набагато
сильнішими та страшнішими. Хоча збройна агресія росії і була врахована при
аналізі загроз енергетичній безпеці, але її рівень було недооцінено. Тобто,
бачимо на сьогодні поява нових загроз енергетичній безпеці, які породило
повномасштабне військове вторгнення:
− фізичне знищення енергетичної інфраструктури по всій Україні;
− зменшення енергетичних генеруючих потужностей за рахунок
окупації значної території України, зокрема захоплення Запорізької атомної
станції;
− загроза пошкодження/руйнування атомних станцій (ядерний шантаж);
− послаблення енергетичної безпеки країн Європейського Союзу;
− поштовх до переформатування глобальної енергетичної системи.
На рисунку 1.5 представлено розподіл операційної потужності об’єктів
електрогенерації в липні 2022.
Внаслідок бойових дій відбулося значне скорочення попиту (на 30-35
відсотків порівняно із споживанням 2021 року), а профіль споживання суттєво
змінився за рахунок переміщення споживачів в західні області. Станом на
кінець червня без постачання електроенергії знаходяться майже 600 тисяч
споживачів та без газу – близько 180 тисяч споживачів [55]. Постійні обстріли
восени ще більше поглибили проблему.
25
Рисунок 1.5 – Розподіл операційної потужності об’єктів
електрогенерації, МВт
Джерело: [55]
Отже, на сьогодні виділено такі ключові ризики для роботи української
енергетичної галузі (табл. 1.7).
Таблиця 1.7 – Ключові ризики енергетичної галузі України на фоні
повномасштабного вторгнення росії
Вид ризику Опис ризику
Пошкодження/окупація Невизначеність тривалості війни
і ризик подальших Необхідність оперативного усунення пошкоджень об’єктів
руйнувань чи втрати енергетичної системи Територіальний дисбаланс щодо
контролю виробництва та споживання енергії (особливо теплової)
внаслідок бойових дій
Регіональне збільшення навантаження на мережі
Поточний підхід до Ціни на енергоносії в Україні не включають усіх видатків у
ціноутворення та зв’язку з державним регулюванням та ПСО, що чинить
фінансування галузі додатковий негативний вплив в умовах збройної агресії та
втрати частини виробничих потужностей
Атомна енергетика несе збитки через недосконалу модель ПСО
та низку регуляторних зобов’язань продавати електричну
енергію за фіксованими цінами, нижчими за ринкові
Фонд зняття з експлуатації АЕС та Плану підвищення безпеки
атомних блоків недофінансовані, відсутність коштів на
26
Вид ризику Опис ризику
поводження з відпрацьованим ядерним паливом та
радіоактивними відходами
Зміни у законодавстві, яке регулює роботу галузі, внаслідок
впровадження воєнного стану є непередбачуваними, що
ускладнює довгострокове планування
Складність залучення Обмежені фінансові ресурси державного бюджету та
фінансових ресурсів та українських компаній
неплатежі Здорожчання капіталу
Проблема накопичення дебіторської заборгованості та
зниження платоспроможності споживачів
Не вирішена проблема із погашенням заборгованості, що
утворилася на оптовому ринку електричної енергії України
Залежність Високоманеврова теплова генерація є критично важливою для
енергосистеми від балансування української енергосистеми
вугільної генерації При цьому основна частка ТЕС та ТЕЦ має фізично зношене та
морально застаріле обладнання (83% енергоблоків ТЕС і ТЕЦ
відпрацювали більше 200 тис. годин)
Через низькі екологічні показники передусім цих об’єктів
Україна входить у топ-15 країн світу за обсягом викидів SO2 та
відповідає майже за 75% викидів PM10 в Європі.
Технологічні, технічні Припинення імпорту нафти та нафтопродуктів з країн-
та ресурсні обмеження агресорів та заблоковані морські шляхи вимагають переходу на
постачання з інших джерел, що вимагає часу та ресурсів для
розширення вузьких місць логістики
Неможливість швидкого відновлення робіт з розвідки та
видобутку в нафтогазовій галузі через значну замінованість
територій
Скорочення рівня транзиту газу і нафти, що збільшує витрати
на одиницю транспортованої продукції
Значний рівень зношеності електричних та газорозподільних
мереж
Виснаженість найбільших родовищ газу більше ніж на 75%
Нові родовища газу важкі для розробки через значну глибину
залягання покладів та складну геологію; родовища на шельфі
заблоковані
Інтеграція великої кількості ВДЕ до енергосистеми,
необхідність балансування за допомогою пікових потужностей
та систем накопичення енергії
Недосліджений повний інфраструктурний потенціал України
щодо транспортування «зеленого» водню до ЄС
Необхідність забезпечення галузі кваліфікованим персоналом
Науково-технічний потенціал енергетичних підприємств та
дослідницьких центрів у видобутку нафти і газу не відповідає
викликам, які стоять перед галуззю
Джерело: [55]
Усвідомлення даних загроз допоможе розробити більш ефективні
стратегії та оперативні заходи щодо їх зменшення або усунення в
довгостроковій, середньостроковій або короткостроковій перспективі.
27
1.3 Напрями підвищення енергетичної безпеки в Україні
Немає сумніву в тому, що енергетична безпека – це невід’ємний елемент
національної безпеки України та її незалежності і суверенітету.
Треба зазначити, що в країні відбуваються масштабні реформи в
енергетичній сфері, зокрема і щодо енергетичної безпеки за наступними
напрямами:
− забезпечення безпеки постачання електричної енергії та
природного газу споживачам;
− інтеграція енергетичних ринків до європейських ринків;
− підвищення надійності та ефективності функціонування
об’єднаної енергетичної системи України;
− диверсифікація джерел та маршрутів постачання енергоресурсів;
− збільшення обсягу видобутку вітчизняних енергоносіїв з
урахуванням міркувань економічної доцільності;
− розвиток відновлюваних та низьковуглецевих джерел енергії,
альтернативних видів палива;
− підвищення енергоефективності за ланцюгом від виробництва до
споживання енергії;
− реформування вугільної галузі [22].
В 2017 році було схвалено Енергетичну стратегію України на період до
2035 року «Безпека, ефективність, конкурентоспроможність» [53], для
досягнення цілей якої потрібна широкомасштабна модернізації енергетичної
галузі та її реформування, зокрема реалізації таких п’яти ключових
стратегічних цілей:
1. Забезпечення ефективної роботи енергетичних ринків, що
передбачає: запровадження ефективних правил діяльності, демонополізації та
розвитку конкуренції на енергетичних ринках; інтеграцію енергетичних
ринків до європейських ринків; запровадження конкурентних умов
28
стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел
енергії; усунення адміністративних перешкод, спрощення процедур разом зі
створенням належних економічних та фіскальних стимулів для розробки
традиційних та нетрадиційних покладів вуглеводнів; лібералізацію діяльності
з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку для всіх
учасників ринку.
2. Забезпечення надійності постачання енергетичних ресурсів
споживачам: підвищення ефективності функціонування об’єднаної
енергосистеми України; забезпечення безпеки постачання електричної енергії
та природного газу споживачам; економічно обґрунтоване збільшення
видобутку вітчизняних енергоносіїв; диверсифікацію джерел та маршрутів
постачання енергоресурсів; запуск механізму створення мінімальних запасів
нафти і нафтопродуктів; створення умов для використання українських
газових сховищ та нафтотранспортної системи для зберігання природнього
газу та сирої нафти в митному режимі митного складу.
3. Реформування вугільної галузі, що передбачає досягнення цілі
шляхом схвалення і реалізації програм реформування вугільної галузі та
трансформації вугільних регіонів.
4. Підвищення енергоефективності: підвищення енергоефективності
за ланцюгом від виробництва до споживання енергії; стимулювання
енергоефективних заходів; залучення інвестицій для впровадження
енергоефективних та інноваційних технологій; розвиток відновлюваних та
низьковуглецевих джерел енергії, альтернативних видів палива, забезпечення
надійності, екологічності та доступності енергії для всіх споживачів.
5. Комплексний підхід до формування енергетичної та екологічної
політик, що передбачає узгодження векторів розвитку енергетичного сектору
України із потребами боротьби зі зміною клімату відповідно до чинних вимог
законодавства ЄС та практик країн-членів ЄС [53].
Треба зазначити, що Україна досить ефективно виконує законодавство
ЄС у сфері енергетики, про що свідчать результати звіту Секретаріату
29
Європейського Співтовариства, відповідно до якого Україна два роки поспіль
займає 2-ге місце у загальному рейтингу [1].
В зв’язку з окресленими вище найважливішими на сьогодні загрозами
енергетичній безпеці, в Україні на першому місці залишається безпека
постачання, зокрема електроенергетики, в зв’язку з постійними
терористичними атаками росії. Отже, важливим завданням для України є
забезпечення оперативного відновлювання постачання, в тому числі за
рахунок підтримки союзників. Але, щоб отримати більше допомоги, уряд на
національному рівні має зробити процес більш структурованим і зрозумілим
для міжнародних донорів і партнерів [9].
В зв’язку з російською агресією ціна газу в Європі продовжує зростати і
в зимовий період може перевищити 4000 доларів за 1000 кубометрів. Хоча
Україна і накопичила певний запас газу на зиму, але для стабільного
опалювального сезону необхідно мати додатковий стратегічний запас в
розмірі 2-2,5 млрд. кубометрів газу. Власних фінансових ресурсів в країні на
сьогодні для цих цілей немає. Частково вирішити проблему обіцяє допомогти
Канада шляхом виділення 350 млн. доларів для закупівлі газу [61].
Альтернативою газу бачать вугілля, якого Україна накопичила на зиму
1,89 млн тонн, але на думку експертів мінімальний запас вугілля повинен
становити близько 2,6 млн. тонн в разі песимістичного сценарію, зокрема
неможливістю використовувати в енергетичній системі Запорізьку АЕС [61].
В сфері енергетики з 24-го лютого2022 року було запроваджено низку
регуляторних змін, задля стабілізації галузі та вирішення нагальних проблем.
Так, на ринку електричної енергії відбулися наступні зміни [19]:
− з 16 березня 2022 року Енергетична Система Континентальної
Європи та Об’єднана енергетична система (ОЕС) України працюють
синхронно, а з 30 червня розпочалися комерційні продажі електроенергії до
країн ЄС. Треба зазначити, що в жовтні дані продажі призупинені через
виведення зі строю нападниками низки критичних енергетичних об’єктів
України;
30
− в червні 2022 року набули чинності законодавчі зміни, що
врегулювали діяльність зі зберігання енергії на ринку електричної енергії
(Закон №2046-ІХ). Такка діяльність підлягає ліцензуванню та здійснюється
оператором установки зберігання енергії, і у виключних випадках може
здійснюватися без ліцензії виробниками, споживачами, операторами систем
передачі та розподілу. В липні НКРЕКП затверджено Ліцензійні умови
провадження господарської діяльності зі зберігання енергії;
− уряд постановою №838 від 22 липня 2022 року застосував
механізм покладання спеціальних обов’язків до Укренерго, яким зобов’язав
надати цільову безвідсоткову поворотну допомогу ДП «Укрвугілля» на суму,
яка необхідна для придбання вугільної продукції в обсязі до 1 млн. тонн за
ринковою ціною, але не більш як 2,5 млрд грн, для потреб виробників
електричної енергії, які експлуатують ТЕС і ТЕЦ;
− 29 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про
особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері
теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх
функціонування», яким врегульовано зміни на ринку електричної енергії;
− виробникам з ВДЕ надано право тимчасово виходить з
балансуючої групи гарантованого покупця. Також, виробникам з ВДЕ, що не
отримують стимулювання, надано право укладати із споживачем договір про
надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію.
Дані інструменти застосовуються для стимулювання виробників ВДЕ;
− до 1 квітня 2023 року продовжено зобов’язання виробників
здійснювати продаж електричної енергії за двосторонніми договорами
виключно на електронних аукціонах;
− змінено цільове спрямування коштів, отриманих оператором
системи передачі (ОСП) від розподілу пропускної спроможності
міждержавного перетину, а саме кошти, отримані з 1 серпня 2022 року до 1
січня 2023 року використовуються для таких цілей: 50% на погашення
31
заборгованості ОСП на балансуючому ринку; 50% - на погашення
заборгованості ОСП за механізмом покладання спеціальних обов’язків для
ВДЕ;
− до 31 грудня 2023 року продовжено строк, протягом якого функції
постачальника «останньої надії» покладаються без проведення конкурсу, та до
1 липня 2023 року продовжено строк для проведення конкурсу з вибору
постачальників універсальних послуг.
Станом на жовтень 2022 року вводиться жорстка економія
електроенергії в зв’язку з виведенням з ладу біля 30% об’єктів енергетичної
інфраструктури, яка передбачає періодичні відключення електроенергії в
населених пунктах України.
Для ринку газу запроваджено такі зміни [19]:
− мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та
у сфері теплопостачання на період воєнного стану в Україні та протягом
шести місяців після його припинення;
− забороняється підвищення тарифів на послуги з розподілу
природного газу, теплову енергію (її виробництво, транспортування та
постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої
води;
− ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для ОСББ
не підлягає збільшенню;
− постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-
які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості;
− законодавчо гарантована компенсація учасникам ринку, що
забезпечують виконання заходів із запровадження мораторію на підвищення
цін;
− відбувся запуск обігу біометану (уряд затвердив Порядок
функціонування реєстру біометану);
32
− з 1 березня постановою КМУ №222 від 06.03.2022 року на учасників
ринку газу покладено спеціальні обов’язки для забезпечення
загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного
газу.
Основним викликом для України на сьогодні є оперативне відновлення
пошкоджених інфраструктурних енергетичних об’єктів, щоб продовжити
надавати послуги у відповідному обсязі і певної якості [32].
Зрозуміло, що наведені загрози кардинально змінюють пріоритети
розвитку не тільки України, але і цілого світу. Міжнародний порядок денний,
у тому числі щодо енергетики, потребує змін [20].
Експерти пропонують, в першу чергу, створити систему захисту від
фізичного захоплення чи знищення енергетичних об’єктів. Ефективний захист
об’єктів енергетики має стати таким же важливим аспектом енергетичного
переходу, як власне безвуглецева генерація. На об’єкти енергетики, незалежно
від країни, має розповсюджуватися принцип «екстериторіальності». Їхній
захист потрібно перевести під дію міжнародного законодавства. Атака на
енергетику має запускати автоматичний механізм колективної відповіді [20].
По-друге, погодити на міжнародному рівні пакет жорстких колективних
санкцій, які теж запускаються автоматично у випадку атаки на енергосистему
будь-якої країни. Ці санкції потрібно розробити превентивно, а не постфактум
[20].
По-третє, потрібна енергетика високого рівня стійкості, зокрема
побудова децентралізованої енергосистеми та створення резервних генерацій.
На всіх рівнях необхідно розробити плани з альтернативної генерації та
передачі електроенергії [20].
В липні 2022 року було представлено Проєкт Плану відновлення
України, в якому представили ключові можливості для енергетичної безпеки
(табл. 1.8), а також перелік розроблених Національних проєктів в цій сфері
(додаток А).
33
Таблиця 1.8 – Ключові можливості для енергетичної галузі України
Можливість Опис можливостей
Інтеграція з Можливість використання системи підземних сховищ газу
енергосистемами країн європейськими компаніями
ЄС Прискорена інтеграція енергетичного сектору в європейські
ринки та використання експортного потенціалу
електроенергетики
Значний науковий потенціал у атомній енергетиці та
можливість надання наукоємних послуг іншим країнам
Декарбонізація Значна частка відновлювальних та вуглецево-нейтральних
джерел енергії
Потенціал для подальшого розвитку відновлюваних джерел
енергії, з мультиплікативним ефектом на економіку через
залучення національного сектору машинобудування до
виробництва обладнання для об’єктів ВДЕ
Значний потенціал розвитку офшорної вітроенергетики в
Чорному морі за умови вирішення безпекових ризиків
Потенціал до створення водневої екосистеми – від
виробництва до зберігання та транспортування водню,
виробленого з відновлювальних джерел енергії
Заміщення природного газу сталою біоенергетикою,
скидним теплом та низькопотенційною енергією
зовнішнього середовища
Розвинута регуляторна база для подальшого масштабного
розвитку розподіленої генерації на основі відновлюваних
джерел енергії
Заміщення нафтопродуктів синтетичним паливом
Оптимізація Оптимізація енергетичного міксу, з урахуванням
енергетичного міксу та декарбонізації та мінімізації вартості
балансування Потужна атомна енергетика з потенціалом до розвитку і
енергосистеми створенням мультиплікативного ефекту на економіку
Можливість забезпечення балансування енергосистеми
через будівництво гібридних станцій з ВДЕ та розвиток
розподіленої генерації
Додаткові можливості з балансування енергомереж у
випадку використання когенераційних установок на сталій
біоенергетиці, скидному теплі та низькопотенційній енергії
зовнішнього середовища
Значна ресурсна база з основних видів енергетичних
ресурсів з потенціалом до збільшення, особливо в
нафтогазовій галузі та атомній енергетиці
Можливість створення неповного паливного циклу (окрім
збагачення) в атомній енергетиці
Можливість створення повного циклу виробництва систем
накопичення енергії (через значні поклади літію)
Можливість виробництва та експорту водню
Енергоефективність Стимулювання вітчизняних підприємств до ефективного
використання енергоресурсів та виробництва
енергоефективного обладнання, обліку енергоресурсів
Запровадження та забезпечення постійного вдосконалення
системи енергетичного менеджменту на державному і
34
Можливість Опис можливостей
муніципальному рівні, а також на підприємствах, зокрема
відповідно до вимог стандартів та міжнародних угод
Стимулювання використання екотранспорту (збільшення
кількості швидкісних електрозарядних станцій, збільшення
використання біопалива на транспорті) та забезпечення
електрифікації для розвитку використання
електротранспорту як національного так і регіонального
рівня включно з міським транспортом
Інше Комерційно привабливі інвестиційні проєкти
Потенціал до подальшої приватизації та підвищення
конкуренції в галузі
Можливість залучення іноземної експертизи, технологій та
фінансування дорозвідки та розробки важковидобувних і
шельфових вуглеводнів
Джерело: [55]
Як зазначають експерти, впровадженню післявоєнних реформ
посприяло б членство України в ЄС. Про реформи в середньо- та
довгостроковій перспективі слід говорити зараз, ще до закінчення війни. Тому
слід підтримати розробку та подальше вдосконалення проекту Плану
відновлення, оскільки він висвітлює пріоритетні реформи та стратегічні
ініціативи. Лібералізовані та декарбонізовані ринки газу та електрика довела,
що є ефективним рушієм енергетичного переходу [9].
Надзвичайні ринкові інтервенції в ЄС для подолання різкого зростання
цін і зменшення рахунків показали, що під час надзвичайних обставин вільний
ринок потребує певних запобіжних заходів, але в цілому це надійна основа для
функціонування сектора. Ринкові реформи мають залишатися метою України.
Україна має величезний потенціал у майбутній декарбонізованій економіці.
Один із них – проекти біометану для місцевого використання та експорту є
особливо перспективним [9].
Відновлення має мати наскрізні кліматичні та екологічні цілі, які
повністю відповідають Європейській зеленій угоді [9].
Побудова нової економіки України після війни вимагала б залучення
масштабних інвестицій приватних інвесторів. У зв’язку з цим ініціатива щодо
розвитку критичного сировинного потенціалу має бути частиною стратегії
35
зростання. 13 липня 2021 року Україна та Європейський Союз підписали
Меморандум про стратегічне партнерство у сировинній сфері та відповідну
Дорожню карту. Намір ЄС вивести цей шлях на наступний рівень означатиме,
що Україна зможе реально використати можливість отримати 10 мільярдів
доларів інвестицій на першому етапі розробки родовищ 21 із 30 критично
важливих для ЄС видів сировини. Бути надійним партнером ЄС значною
мірою допомогло б Україні включитися в ланцюжок вартості зеленої
економіки Європи, створити нові можливості для бізнесу та робочі місця,
посилення енергетичної безпеки [9].
Більш далекосяжні цілі включають розвиток розподіленої генерації та
відновлюваних джерел енергії в опаленні як стійкого підходу до переходу на
енергію. Розширення систем електроенергії з низьким вмістом вуглецю,
включаючи різні рішення для зберігання та місцеві системи централізованого
опалення на основі ВДЕ, забезпечить модернізацію активів і значно сприятиме
загальній стійкості. Щоб забезпечити відновлені внутрішні постачання та
підтримувати експорт електроенергії, було б найкраще замінити виведені з
експлуатації потужності викопного палива великими вітровими та сонячними
електростанціями в поєднанні з максимізацією гідроенергетичного потенціалу
в години пік [9].
Важливим моментом відновлення та подальшого розвитку енергетичної
сфери в Україні є створення Фонду енергетичної підтримки. Передбачається,
що донорами Фонду стануть переважно держави-члени ЄС, а також
міжнародні компанії і корпорації. Консолідовані кошти будуть спрямовані на
відновлення енергетичної інфраструктури, яка була пошкоджена або
зруйнована внаслідок бойових дій на території України, розпочатих
російською військовою агресією. Передбачається, що Міністерство
енергетики України буде координувати запити українських компаній на
проведення відповідних відновлюваних робіт. Водночас процедуру обрання
постачальників будуть реалізовувати міжнародні закупівельні агентства із
досвідом у галузі енергетики. Перевагу у закупівлях надаватимуть
36
українським виробникам, які запропонують найвигідніше співвідношення
ціни та якості, а також зможуть виконати замовлення за мінімальні строки [25].
Першою юридичною особою, яка зробила внесок у Фонд енергетичної
підтримки України стало ERRA [2].
14 листопада 2022 року було підписано угоду з Великою Британією
щодо початкового внеску до фонду у розмірі 5 млн. фунтів стерлінгів із
загальної суми передбачених урядом Великої Британії 10 мільйонів фунтів
стерлінгів. Кошти будуть використані для закупівлі аварійного енергетичного
обладнання для ремонту критичної української енергетичної інфраструктури,
пошкодженої російськими атаками [16]. Німеччина також виділяє 1 млн євро
невідкладної допомоги Фонду енергетичної підтримки України [37].
Висновки до розділу 1
Досліджено поняття, сутність та складові енергетичної безпеки в низці
наукових робіт, стратегічних та нормативних документах. З’ясовано, що
енергетична безпека небезпідставно вважається невід’ємною складовою
економічної та національної безпеки, умовою незалежності та розвитку будь-
якої країни. Енергетична безпека в більшості досліджень визначається як
здатність забезпечити країну необхідною кількість енергетичних ресурсів, як
сукупність потенціалів економічного, політичного, техніко-технологічного,
ресурсного та енергетичного.
Аналіз сутності та складових досліджуваного поняття дозволив
запропонувати наступну формулу енергетичної безпеки, яка здатна
забезпечити сталий розвиток країни: енергозаощадження й
енергоефективність + власні енергоресурси (вугілля, природний газ, нафта,
біомаса + інші відновлювальні джерела енергії) + диверсифікація імпорту +
стратегічні резерви + інтеграція в енергетичний простір ЄС (сполучені та
синхронізовані енергетичні мережі) + взаємозамінність ресурсів + екологічна
прийнятність + раціональне використання + баланс інтересів + інноваційність.
37
Сформульовано визначення енергетичної безпеки як наявність
самодостатньої, раціонально побудованої, диверсифікованої, оптимізованої,
інноваційно-орієнтованої, захищеної, а також економічно, екологічно та
соціально ефективної, інтегрованої в європейську, енергетичної системи, яка
здатна забезпечити потреби суспільства в енергетичних ресурсах, в обсягах
необхідних для сталого розвитку національної економіки.
Досліджено види можливих загроз енергетичній безпеці, а також
з’ясовано важливість виявляти, систематизувати та систематично оцінювати
дані загрози з метою ефективного управління енергетичною безпекою.
Проаналізовано складові Міжнародного індексу енергетичної безпеки,
який використовується для оцінки та порівняння ризиків енергетичної безпеки
в різних країнах. З’ясовано, що оцінка відбувається за 29 показниками в таких
категоріях як: глобальне паливо, імпорт палива, витрати енергії, інтенсивність
використання енергії, електроенергетика, транспортний сектор та оточуюче
середовище.
З’ясовано, що в рейтингу Міжнародного індексу енергетичної безпеки,
Україна протягом 1995-2018 років займає останнє 25-те місце серед 25 країн –
великих споживачів енергії за інтенсивністю витрат енергоджерел та
енергоресурсів, хоча і показує певні позитивні тенденції, зокрема щодо
зниження залежності від імпорту енергетичних ресурсів, а також за витратами
енергії на душу населення. Безпосередньо за загальним показником готовності
до енергетичних ризиків Україна в 2018 році займала 25 місце.
Аналіз загроз енергетичній безпеці України, представлених в Стратегії
енергетичної безпеки, затвердженої в 2021 році, показав, що рівень та
інтенсивність загроз, зокрема збройної агресії росії, було недооцінено і
отримані негативні наслідки виявилися набагато складнішими: фізичне
знищення енергетичної інфраструктури, ядерний шантаж, зменшення обсягів
генеруючих потужностей за рахунок окупації територій тощо, а також
послаблення енергетичної безпеки країн ЄС та переформатування глобальної
енергетичної системи.
38
Виявлено, що на сьогодні відбулася переоцінка загроз енергетичній
безпеці України, які представлено у Плані відновлення України, серед них
наступні: пошкодження/окупація і ризик подальших руйнувань чи втрати
контролю; поточний підхід до ціноутворення та фінансування галузі;
складність залучення фінансових ресурсів та неплатежі; залежність
енергосистеми від вугільної генерації; технологічні, технічні та ресурсні
обмеження.
З’ясовано, що в країні, відбуваються реформи в енергетичній сфері,
зокрема і в сфері енергетичної безпеки за наступними напрями: забезпечення
безпеки постачання електричної енергії та природного газу споживачам;
інтеграція енергетичних ринків до європейських; підвищення надійності та
ефективності функціонування об’єднаної енергетичної системи;
диверсифікація джерел та маршрутів постачання енергоресурсів тощо.
Протягом останніх років схвалено низку стратегічних документів,
законодавчих та нормативно-правових актів в енергетичній сфері,
спрямованих на виконання зазначених вище завдань.
Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року
найважливішою загрозою є безпека постачання енергії, на зменшення якої
здійснено низку регуляторних змін для стабілізації галузі та вирішення
нагальних проблем. Виявлено, що ключовими можливостями для
енергетичної галузі України в майбутньому можуть стати: інтеграція з
енергосистемами країн ЄС, декарбонізація, оптимізація енергетичного міксу
та балансування енергосистеми, енергоефективність тощо.
39
РОЗДІЛ 2
ДОСВІД ЄС У РЕАГУВАННІ НА СУЧАСНІ ЗАГРОЗИ
ЕНЕРГЕТИЧНІЙ БЕЗПЕЦІ
В своєму виступі протягом зустріч послів Євросоюзу, яка відбулася в
жовтні 2022 року Жозеп Боррель зазначив наступне: «…Наше процвітання
ґрунтувалося на дешевих енергоносіях з Росії. Російський газ сприймався як
дешевий, доступний, безпечний і стабільний – але вже доведено, що це не так...
Очевидно, сьогодні ми повинні шукати нові шляхи для енергії зсередини
Європейського Союзу, наскільки це можливо, тому що ми не повинні міняти
одну залежність на іншу…Це точно призведе до сильної реструктуризації
нашої економіки. Люди не усвідомлюють цього, але той факт, що Росія і Китай
вже не є тими, ким вони були для нашого економічного розвитку, вимагатиме
сильної реструктуризації економіки. Однак ми вже знаємо, що найкраща
енергія – це та, яку ви виробляєте у себе вдома» [34].
Отже, вторгнення росії в Україну стало причиною руйнування світового
енергетичного ринку, змусило європейських політиків переглянути поточну
енергетичну стратегію та виробити план швидкого зменшення залежності від
російського викопного палива та прискорення «зеленого» переходу –
REPowerEU Plan.
В цьому плані пропонується запровадити додатковий набір заходів до
пакету пропозицій «Fit for 55»:
− економити енергію;
− диверсифікувати поставки;
− швидко змінити викопне паливо шляхом прискорення переходу
Європи на чисту енергію;
− розумно поєднувати інвестиції та реформи [10].
40
REPowerEU Plan спирається на повну реалізацію пакету «Fit for 55»,
який містить набір пропозицій щодо перегляду та оновлення законодавства ЄС
і впровадження нових ініціатив з метою забезпечення того, щоб політика ЄС
відповідала кліматичним цілям, погодженим Радою та Європейським
Парламентом [6].
«Fit for 55» стосується цілі ЄС щодо скорочення чистих викидів
парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року. Запропонований пакет
має на меті привести законодавство ЄС у відповідність до цілі до 2030 року
[6], зокрема щодо:
− системи торгівлі викидами ЄС;
− регулювання розподілу зусиль;
− землекористування та лісового господарства;
− інфраструктури альтернативного палива;
− механізму регулювання вуглецевої межі;
− соціального кліматичного фонду;
− заправки авіаційного транспорту ЄС і морського транспорту ЄС;
− норми викидів CO2 для легкових автомобілів і фургонів;
− оподаткування енергоносіїв;
− відновлювальної енергії;
− енергоефективності;
− енергоефективності будівель [6].
Отже, в ЄС на сьогодні вважають, що економія - це найшвидший і
найдешевший спосіб подолання поточної енергетичної кризи. Комісія
пропонує посилити довгострокові заходи щодо енергоефективності,
включаючи збільшення додаткової обов’язкової цілі енергоефективності до
13% з раніше запропонованих 9% в рамках пакету «Fit for 55» Європейської
зеленої угоди.
Крім того, Комісія пропонує Парламенту та Раді забезпечити додаткову
економію та підвищення енергоефективності в будівлях за допомогою
41
Директиви про енергетичну ефективність будівель, а також підтримувати
пропозицію Комісії щодо Регламенту щодо екодизайну для екологічно чистих
продуктів, швидке розгортання яких призведе до подальшої економії енергії
за рахунок підвищення енергоефективності та ресурсоефективності широкого
асортименту продуктів.
Розуміючи, що узгодження відповідних законодавчих актів може
зайняти певний час, а заощаджувати енергію необхідно дуже оперативно,
Європейська комісія у співпраці з Міжнародним енергетичним агентством
(МЕА) запустила план із дев’яти пунктів «Відіграю свою роль» [8] щодо
скорочення використання енергії в ЄС. На основі інформації, отриманої від
зацікавлених сторін, МЕА оцінює, що ці типи короткострокових
енергозберігаючих заходів можуть досягти 5% скорочення попиту на газ
(приблизно 13 млрд кубометрів) і на нафту (приблизно 16 млн тне).
Уряд розвернув широкомасштабну інформаційну компанію в рамках
проєкту «Відіграю свою роль» з метою роз’яснення населенню, що невеликі
кроки з економії енергії дома або на робочому місці можуть призвести до
загальної значної економії: «Як заощадити гроші, зменшити залежність від
російських енергоносіїв, підтримати Україну та допомогти планеті» [8]. Серед
основних короткострокових заходів пропонують здійснювати наступні:
− зменшити температуру опалення та менше використовувати
кондиціонери;
− зменшити температуру водного нагрівача;
− працювати, якщо можна з дому;
− використовувати більш економно автомобілі;
− знижувати швидкість та швидкісних трасах;
− не використовувати автомобілі по суботах у великих містах;
− ходити пішки або використовувати велосипеди замість автомобілів;
− користуватися громадським транспортом;
− користуватися залізничним транспортом замість літаків.
42
Кожний з цих заходів, детально пояснюється і надаються розрахунки
економії, щоб продемонструвати населенню, який внесок вони можуть
зробити в підвищення енергетичної безпеки і незалежності своєї країни [8].
Крім зазначеного вище, в рамках заощадження енергії пропонується
країнам-членам використовувати такі заходи підтримки, як зниження ставок
ПДВ для високоефективних систем опалення та теплоізоляції в будівлях та
інші заходи ціноутворення на енергію, які заохочують перехід на теплові
насоси та придбання більш ефективних приладів. Такі заходи мають
пом’якшити соціальні та розподільні наслідки, наприклад зосереджуючись на
вразливих домогосподарствах, які намагаються сплатити рахунки за
електроенергію та впоратися з потенційним впливом прискореного
енергетичного переходу на ринок праці, з негайними потребами підвищення
кваліфікації та перекваліфікації.
Регіональним та місцевим урядом рекомендується запровадити
програми з інформування та підтримки, енергоаудити та плани
енергоменеджменту, а також забезпечити залучення громадян, наприклад,
через Європейську місію з кліматично нейтральних та розумних міст або
Європейську міську ініціативу в рамках політики згуртованості.
Комісія також встановила надзвичайні заходи на випадок серйозних
перебоїв у постачанні, а також видасть рекомендації щодо критеріїв
визначення пріоритетів для клієнтів та сприятиме скоординованому плану по
скороченню попиту в ЄС.
Уряд ЄС розуміє, що ефективність заходів із заощадження енергії багато
в чому залежить від залученості та громадянської позиції населення. В своєму
документі «Збережи енергію» представлено неповний перелік заходів, які
необхідно реалізувати, і приблизний вплив на споживання енергії (табл.2.1)
[5].
43
Таблиця 2.1 – Інструментарій заходів для досягнення негайного
енергозбереження та їх вплив на рівень енергоспоживання
Можливі заходи Опис заходів Очікувані
наслідки за
один рік
(Мтне)
Наскрізні енергетичні послуги та заходи з фінансування
Інформаційна Цілеспрямована інформаційна кампанія, яка 11 Мтне
кампанія щодо закликає громадян зменшувати опалення та
численних втрат температуру котла, уникати споживання в години
енергії в пік, закривати двері, вимикати опалення у
домогосподарствах та невикористаних приміщеннях, вимикати світло,
малих підприємствах блокувати протяги, зменшувати споживання
електроенергії в роздрібних магазинах. Це також
має включати консультаційні послуги, такі як
«єдине вікно» або комплекти з
енергоефективності, для громадян та МСП.
Сертифікація та Безкоштовні консультації, перевірки, 3,5 млн тне
обслуговування енергоаудити та сертифікати енергоефективності
для підвищення обізнаності та надання
рекомендацій щодо енергозбереження, а також
вибіркові перевірки теплових систем опалення та
швидке обслуговування для зменшення втрат
Змінити Скасувати преференційне ставлення до 2,4 Мтне
ціноутворення на викопного палива та фіксовані ставки на енергію.
енергію, щоб Запровадити прогресивні тарифи та інші рішення
заохочувати до для сприяння заощадженням і заохочення
зниження споживання переходу з газу на електроенергію
енергії та палива
Заохочувати Держави-члени надають інформацію та стимули.
придбання більш Споживацький інтерфейс EPREL надає
ефективних приладів легкодоступну порівнянну інформацію
Розгортання Швидкі інноваційні схеми фінансування та 0,7 Мтне
інноваційних методів фінансові продукти можуть сприяти підвищенню
фінансування та впровадження заходів з енергоефективності та
подальша підтримка генерувати енергозбереження в короткостроковій
ЕСКО перспективі (схеми фінансування за сплатою
податків і за рахунок, іпотечні кредити на
енергоефективність, фінансування ЕСКО)
Розумні практики Запровадити інтелектуальне керування та 2,5 Мтне
контролю на моніторинг централізованих теплових пунктів,
теплоцентралях які не мають обладнання для забезпечення
контролю та усунення коливань температури
подачі та збільшення потоку гарячої води до
радіаторів
44
Продовження таблиці 2.1
Можливі заходи Опис заходів Очікувані
наслідки за
один рік
(Мтне)
Будівлі
Використання Налаштування за замовчуванням конденсаційних 2,5 Мтне
опалення та котлів часто можна змінити, щоб підвищити
кондиціонування ефективність і заощадити до 8% енергії, що
повітря в будівлях використовується для опалення приміщень і води
Швидке Активуйте фінансування та фіскальні стимули 1,5 Мтне
впровадження для швидкого розгортання теплових насосів,
теплових насосів наприклад, через зниження ПДВ та зобов’язання
завдяки спеціальним щодо енергоефективності. Бонусні гранти на
фінансовим стимулам заміну котлів, що працюють на викопному
паливі, для прямого покриття попиту на
природний газ.
Системи Заохочуйте встановлення систем автоматизації та 1,5 Мтне
автоматизації управління будівлями (BACS), які контролюють і
будівель та автоматично регулюють використання енергії в
енергоменеджменту будівлях
Надайте інформацію Прості у встановленні ізоляційні заходи на 1,5 Мтне
про те, як легко горищах і дахах, а також встановлення
запровадити високоефективних вікон і подвійних склопакетів
теплоізоляційні
заходи в будівлях
Промисловість
Енергоаудити та дії Стимулювати аудити втрат тепла та дії для 2,5 Мтне
щодо усунення втрат уникнення втрат тепла від високотемпературних
тепла процесів. Заохочувати МСП до проведення
аудитів
Прискорення та Такі стимули, як податкові пільги або субсидії, 5 Мтне
фінансова підтримка для прискорення заміни систем, що працюють на
заміни систем викопному паливі, на відновлювані джерела
викопного палива на енергії, особливо в існуючих будівлях з котлами,
відновлювані яким більше 12 років
Джерело: [5]
Що стосується транспорту, то на місцевому, регіональному чи
національному рівнях можна вжити різноманітні і заходи, як показано в
таблиці нижче, відповідно до Стратегії стійкої та розумної мобільності,
зокрема, нової стратегії міської мобільності. Ці дії можуть бути швидко
запроваджені або прискорені державними органами, транспортними
операторами та роботодавцями або іншими агентами (табл. 2.2).
45
Таблиця 2.2 – Заходи щодо зменшення рівня використання енергії в
транспортній сфері
Можливий захід Потенційний Опис заходу
вплив (в
залежності від
конкретної
конструкції)
Зміцнити Високий Продовження/розширення громадської підтримки
впровадження придбання екологічно чистих транспортних
електричних і засобів
більш ефективних Спеціальні схеми підтримки для спеціалізованих і
автомобілів, власних автопарків (таксі, спільні парки,
мікроавтобусів, логістичні парки, автобуси)
вантажівок і Інвестиції в загальнодоступну інфраструктуру
автобусів підзарядки та заправки (державні та приватні
учасники ринку)
Підтримка розгортання приватної інфраструктури
підзарядки (вдома/в офісах/на підприємствах) за
допомогою субсидій або податкових пільг
Інвестиції в інфраструктуру громадського
транспорту з нульовими викидами з метою
зменшення використання приватних автомобілів
(метро, трамвай, міські поїзди, тролейбуси)
Заохочувати Від середнього Зниження швидкості на автомагістралях
знижувати до високого Рекомендувати зони зниженої швидкості в
швидкість під час міських районах. Розробити зони, вільні від
водіння автомобілів, щоб сприяти м’якій мобільності
Знизити ціни на Від середнього Зниження цін на громадський та залізничний
громадський до високого транспорт за рахунок підтримки державних
транспорт і операторів
залізницю
Стимулювати Від середнього Підтримка безкоштовного спільного
ходьбу, їзду на до високого використання велосипедів та інших рішень
велосипеді та мікромобільності
мікромобільність Стимулювання покупки велосипедів через
у містах субсидії на купівлю велосипедів або зниження
податків/ПДВ
Заохочення/винагороди для працівників, які
користуються громадським транспортом або
активними видами транспорту для поїздки на
роботу
Інвестиції в нові велосипедні доріжки в містах і
навколо них
Пропаганда/стимулювання доставки «останньої
милі» вантажним велосипедом або меншими
електронними транспортними засобами для
доставки
Збільшення можливостей пересування в
громадському транспорті (поїзд, метро) на
велосипеді
46
Продовження таблиці 2.2
Можливий захід Потенційний Опис заходу
вплив (в
залежності від
конкретної
конструкції)
Сприяти більш Середній Забезпечення кращого/повного завантаження
ефективному великовантажних транспортних засобів за
керуванню та допомогою кращого планування/даних
експлуатації Оптимізація мультимодальних рішень доставки, в
вантажних тому числі через рішення з нульовим рівнем
транспортних викидів на останній милі та станції висадки
засобів і доставці Пропонувати навчання еко-водінню
вантажів Прискорення розгортання ITS сервісів
Дні без Від низького Організація днів без автомобіля в містах
автомобіля до середнього
Адаптувати Від низького Схеми стягнення плати за дорогу, що зменшують
існуючі схеми до середнього затори в години пік і/або стимулюють більш
стягнення плати екологічні транспортні засоби
за дороги
Джерело: [5]
Вважаємо за доцільне вивчити досвід ЄС щодо оперативних заходів
економії енергії, враховуючи складне економічне становище України. Але, в
даному контексті треба звернути увагу, на те, що держава закликаючи своїх
громадян економити, натомість намагається розробити певні стимулюючі та
підтримуючі заходи щоб показати свою готовність робити певний внесок у
спільну справу підвищення енергетичної безпеки.
В напряму диверсифікації імпорту енергоносіїв ЄС розпочала активно
працювати з міжнародними партнерами, щоб диверсифікувати постачання та
пом’якшити зростання цін на енергоносії.
Відповідно до мандату Європейської Ради в березні, Комісія та країни-
члени створили Енергетичну платформу ЄС для добровільної спільної
закупівлі газу, СПГ і водню [3].
Енергетична платформа ЄС за підтримки регіональних робочих груп
дозволить здійснювати спільні добровільні закупівлі газу, LNG та водню
47
шляхом об’єднання попиту, оптимізації використання інфраструктури та
координації роботи з постачальниками.
Як наступний крок Комісія розгляне розробку добровільного
оперативного «механізму спільних закупівель», відповідального за ведення
переговорів і укладення контрактів від імені держав-членів-учасниць щодо
сукупного попиту на газ і конкурентного випуску на ринок. Такий механізм
міг би мати форму спільного підприємства або суб’єкта господарювання, що
використовує потужність європейського ринку [10].
Також, в ЄС прийнята Зовнішня енергетична стратегія [4], яка
сприятиме диверсифікації енергетики та побудові довгострокових
партнерських відносин з постачальниками, включаючи співробітництво у
сфері водню та інших зелених технологій.
Оскільки, в ЄС усвідомлюють, що нова глобальна енергетична система
не означає просто заміну викопного палива відновлюваними джерелами
енергії, а принципово та структурно відрізнятиметься від сьогоднішньої
(рис.2.1), то саме ключовим фактором стане світова співпраця та партнерство.
Рисунок 2.1 – Зрушення у вартості торгівлі енергоносіями, 2020–2050
роки
Джерело: [4]
48
Зазначена стратегія визначає пріоритетність зобов’язань ЄС до
глобального «зеленого» і справедливого енергетичного переходу, підвищення
енергоефективності для зниження тиску на ціни, стимулювання розвитку
відновлюваних джерел енергії та водню та посилення енергетичної дипломатії
[4].
Планується у Середземному та Північному морях будуть розроблені
основні водневі коридори. Крім цього в REPowerEU Plan, зазначається, що ЄС
планує продовжувати підтримувати Україну, Молдову, країни Західних
Балкан і Східного партнерства, а також найбільш вразливих партнерів [10].
Наступний набір заходів в рамках REPowerEU Plan передбачає заміну
викопного палива та прискорення переходу Європи на чисту енергію, що на
думку уряду дозволить прискорити поступову відмову від російського
викопного палива.
Зокрема, пропонується збільшити ціль у Директиві про відновлювальні
джерела енергії до 45% до 2030 року порівняно з 40% у торішній пропозиції.
Це призведе до збільшення загальних потужностей відновлюваної енергії до
1236 ГВт до 2030 року, у порівнянні з 1067 ГВт до 2030 року, передбачених у
Fit for 55 for 2030 [10].
Оскільки сонячна фотоелектрична система є однією з найшвидших
технологій для впровадження, тому Комісією встановлено ціль REPowerEU –
понад 320 ГВт нових сонячних фотоелектричних установок до 2025 року, що
вдвічі перевищує сьогоднішній рівень, і майже 600 ГВт до 2030 року. В зв’язку
з цим розроблено Сонячну Стратегію ЄС, а також Європейську ініціативу
сонячних дахів, засновану на юридично обов’язкових зобов’язаннях ЄС щодо
сонячних дахів для певних категорій будівель [10].
Європа є світовим лідером у морській вітряній енергетиці, тобто має
значний енергетичний потенціал також і за цим напрямком, а отже планується
зміцнення глобальної конкурентоздатності вітрового сектору ЄС.
49
Вважається за потрібне подвоїти поточний рівень встановлення
індивідуальних теплових насосів до загальної кількості 10 мільйонів одиниць
протягом наступних 5 років за рахунок:
− розробки та модернізація систем централізованого опалення, які
можуть замінити викопне паливо в індивідуальному опаленні;
− «чисте» комунальне опалення, особливо в густонаселених районах
і містах;
− використання промислового тепла, коли це можливо [10].
Щоб зміцнити ланцюжки поставок сонячних, вітрових і теплових
насосів і зробити їх більш стійкими, Європейська Комісія пропонує:
− поліпшити нормативну базу та забезпечити сталість життєвого
циклу шляхом внесення в першому кварталі 2023 року вимог до екологічного
дизайну та енергетичного маркування сонячних фотоелектричних установок,
а також шляхом перегляду існуючих вимог до теплових насосів;
− підтримати зусилля держав-членів щодо об’єднання їхніх
державних ресурсів за допомогою потенційних важливих проектів спільного
європейського інтересу (IPCEI), зосереджених на проривних технологіях та
інноваціях у ланцюжку вартості сонячної та вітрової енергії та теплових
насосів [10].
Ключовим джерелом енергії, яким планується замінити природний газ,
вугілля та нафту у промисловості і транспорті, є відновлювальний водень.
REPowerEU встановлює ціль 10 мільйонів тонн внутрішнього виробництва
відновлюваного водню та 10 мільйонів тонн імпорту відновлюваного водню
до 2030 року [10].
Також, планується збільшення сталого виробництва біометану до 35
млрд кубометрів до 2030 року. Щоб збільшити потужність виробництва
біогазу в ЄС і сприяти його перетворенню в біометан, передбачувані
інвестиційні потреби становлять 37 мільярдів євро протягом періоду.
50
Треба зазначити, що біоенергетика становить 60% відновлюваної енергії
в ЄС. Поточні оцінки показують помірне, але постійне зростання
використання біомаси до 2030 року. Пріоритетне використання відходів
біомаси, що не підлягають переробці, а також відходів сільського
господарства та лісу може забезпечити стале виробництво енергії, яке може
сприяти досягненню цілей REPowerEU [10].
Було підраховано, що енергоефективність, заміна палива,
електрифікація та розширене використання відновлюваного водню, біогазу та
біометану промисловістю можуть заощадити до 35 млрд кубометрів
природного газу до 2030 року на додаток до того, що передбачено відповідно
до пропозицій «Fit for 55». Виробництво неметалевих корисних копалин,
цементу, скла та кераміки, виробництво хімічних речовин і нафтопереробні
заводи дають найбільші можливості для скорочення попиту на викопний газ –
майже 22 млрд куб [10].
Також є великий потенціал для електрифікації промисловості. Сучасні
технології вже дозволяють промисловим компаніям зменшити свою
залежність від викопного палива. Можливості впровадження електричних
технологій продовжуватимуть розширюватися в міру вдосконалення
технологій і розгортання відновлюваних джерел енергії.
Хочемо зазначити наявність потужної організаційної, інформаційної та
фінансової підтримки, яку планується надавати з метою стимулювання
використання водню та електрифікації в промислових секторах, зокрема:
− вуглецеві контракти на різницю в рамках Інноваційного фонду для
підтримки повного переходу існуючого виробництва водню в промислових
процесах з природного газу на відновлювані джерела енергії та переходу до
процесів виробництва водню в нових промислових секторах, таких як
виробництво сталі;
− розробка та публікація вказівок для держав-членів щодо
відновлюваної енергії та угод про купівлю електроенергії;
51
- у співпраці з ЄІБ розробка технічного консультаційного центру у
рамках Консультативного центру InvestEU для підтримки проектів у сфері
відновлюваної енергетики, що фінансуються PPA (фінансування збільшиться
до 3 млрд. євро) [10].
Європейський уряд розуміє, що основною перешкодою для
розв’язування революції відновлюваних джерел енергії та
конкурентоспроможності галузі відновлюваної енергетики є повільні та
складні процеси отримання дозволів. Наприклад, для вітрових проектів
отримання дозволу може тривати до 9 років, а для наземних сонячних – до 4,5
років. Різні терміни видачі дозволів між державами-членами демонструють,
що національні правила та адміністративні можливості ускладнюють і
сповільнюють видачу дозволів [10].
Щоб допомогти державам-членам використати всі можливості для
прискорення, які існують у законодавчій базі, Комісія розробила
Рекомендацію щодо надання дозволів, яка пропонує заходи для спрощення
процедур на національному рівні, усуває неоднозначності у застосуванні
законодавства ЄС і встановлює передову практику в державах-членах.
Рекомендуються підходи участі, які залучають місцеві та регіональні органи
влади та забезпечують органи влади необхідними ресурсами, щоб сприяти
своєчасній реалізації адаптованих до місцевих умов інвестицій [10].
Європейська Комісія передбачає потужне фінансування заходів в рамках
REPowerEU, зокрема додаткові інвестиції в розмірі 210 мільярдів євро до 2027
року, крім того, що необхідно для реалізації цілей пропозицій «Fit for 55». Такі
інвестиції окупляться. Передбачається, що реалізація програми Fit for 55 і
плану REPowerEU заощадить ЄС 80 мільярдів євро на імпорті газу, 12
мільярдів євро на імпорті нафти та 1,7 мільярда євро на імпорті вугілля на рік
до 2030 року. Ці інвестиції мають оплачуватися приватним і державним
секторами, а також на національному, транскордонному рівні та рівні ЄС [10].
Для підтримки REPowerEU вже доступно 225 мільярдів євро у вигляді
позик у рамках RRF. Сьогодні Комісія прийняла законодавство та
52
рекомендації для країн-членів щодо внесення змін та доповнень у свої RRP у
контексті REPowerEU. Крім того, збільшити фінансовий пакет RRF за
допомогою грантів у розмірі 20 мільярдів євро від продажу квот системи
торгівлі викидами ЄС, які зараз зберігаються в Резерві стабільності ринку,
щоб продавати з аукціону таким чином, щоб не порушувати систему ринку.
Таким чином, ETS (схема торгівлі квотами на викиди парникових газів) не
лише зменшує викиди та використання викопного палива, але також збирає
кошти, необхідні для досягнення енергетичної незалежності від викопного
палива, але й збирає кошти, необхідні для досягнення енергетичної
незалежності.
Згідно з поточним MFF, політика згуртованості буде підтримувати
проекти з декарбонізації та «зеленого» переходу на суму до 100 мільярдів євро
шляхом інвестування у відновлювані джерела енергії, водень та
інфраструктуру. Додаткові 26,9 мільярдів євро з фондів згуртованості можуть
бути надані у вигляді добровільних переказів до RRF. Ще 7,5 мільярдів
євро від Спільної сільськогосподарської політики також надаються через
добровільні перекази до RRF. Комісія подвоїть фінансування, доступне для
широкомасштабного конкурсу Інноваційного фонду 2022 року цієї осені,
приблизно до 3 мільярдів євро.
Транс’європейські енергетичні мережі (TEN-E) допомогли створити
стійку та взаємопов'язану газову інфраструктуру ЄС. Обмежена додаткова
газова інфраструктура, яка оцінюється приблизно в 10 мільярдів євро,
необхідна для доповнення існуючого списку проектів спільного інтересу (PCI)
і повної компенсації майбутніх втрат російського імпорту газу. Потреби
заміни в найближче десятиліття можна задовольнити, не зупиняючись на
викопному паливі, створюючи заблоковані активи, а також не заважаючи
нашим кліматичним амбіціям. Прискорення електричних PCI також буде
важливим для адаптації електромережі до наших майбутніх потреб. Механізм
«З’єднання Європи» підтримає це, і Комісія сьогодні оголошує новий конкурс
53
для пропозицій з бюджетом у 800 мільйонів євро, а ще один відбудеться на
початку 2023 року [11].
Отже, як бачимо, Європейський Союз дуже швидко та гнучко реагує на
загрози своїй енергетичній безпеці, і шукає стратегічні та оперативні шляхи до
скорішого позбавлення від російських джерел енергії шляхом переходу до
альтернативних і відновлювальних, а також диверсифікації поставок.
Висновки до розділу 2
Виявлено, що війна в Україні дестабілізувала енергетичну сферу та
знизила енергетичну безпеку в країнах Європейського Союзу, що змусило їх
шукати негайну та адекватну відповідь на поточні загрози. З’ясовано, що в
зв’язку з цим в ЄС переглянуто поточну енергетичну стратегію та вироблено
план швидкого зменшення залежності від російського викопного палива та
прискорення «зеленого» переходу – REPowerEU Plan, в якому до пакету
пропозицій «Fit for 55» додано додатковий набір заходів: економити енергію,
диверсифікувати поставки, швидко змінити викопне паливо шляхом
прискорення переходу Європи на чисту енергію; розумно поєднувати
інвестиції та реформи.
Досліджено, що в ЄС розроблено низку стратегічних документів та
запущено декілька проєктів, які дозволять економити енергію. Корисним для
вивчення вважаємо проєкт «Відіграю свою роль», який спрямовано на
залучення всього населення та бізнес-сектору до зниження енергетичних
витрат. В рамках заощадження енергії розроблено низку стимулюючих та
підтримуючих заходів, які здатні пом’якшити негативні соціальні та
економічні наслідки, зокрема програми з інформування та підтримки,
енергоаудити та плани енергоменеджменту, зниження ставок ПДВ для
високоефективних систем опалення та теплоізоляції в будівлях тощо.
В напряму диверсифікації імпорту енергоносіїв ЄС розпочала активно
працювати з міжнародними партнерами, щоб диверсифікувати постачання та
54
пом’якшити зростання цін на енергоносії. В ЄС прийнята Зовнішня
енергетична стратегія, яка сприятиме диверсифікації енергетики та побудові
довгострокових партнерських відносин з постачальниками, включаючи
співробітництво у сфері водню та інших зелених технологій.
З’ясовано, що Європейська Комісія передбачає потужне фінансування
заходів в рамках REPowerEU, зокрема додаткові інвестиції в розмірі 210
мільярдів євро до 2027 року, крім того, що необхідно для реалізації цілей
пропозицій «Fit for 55». Передбачається, що реалізація програми Fit for 55 і
плану REPowerEU заощадить ЄС 80 мільярдів євро на імпорті газу, 12
мільярдів євро на імпорті нафти та 1,7 мільярда євро на імпорті вугілля на рік
до 2030 року. Ці інвестиції мають оплачуватися приватним і державним
секторами, а також на національному, транскордонному рівні та рівні ЄС.
55
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ СТАНУ ТА НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ СЕКТОРУ
ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
3.1 Оцінка стану сектору відновлювальної енергетики України
Як було зазначено вище, одним з напрямів посилення енергетичної
безпеки країни, є диверсифікація енергетичних джерел, зокрема пошук
внутрішніх джерел за рахунок розвитку відновлювальної енергетики.
Треба зазначити, що свій шлях до розвитку сектору відновлювальної
енергетики Україна почала з початку 2000-х років шляхом розробки та
затвердження низки законодавчих актів в сфері ВДЕ, таких як Закони України
«Про альтернативні види палива», «Про альтернативні джерела енергії», а в
2011 відбулося приєднання України до Енергетичного Співтовариства, що
означило напрями розвитку енергетичної сфери (рис. 3.1).
Рисунок 3.1 – Пріоритетність розвитку відновлюваної енергетики
Джерело: [60]
56
В 2010 році в Україні було затверджено Державну цільову економічну
програму енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з
відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2021
роки [47], до основних завдань якої було включено, в тому числі:
− удосконалення законодавства та системи стандартизації у сфері
енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів
палива;
− зменшення обсягу технологічних витрат і невиробничих втрат
енергоресурсів у результаті модернізації обладнання, впровадження сучасних
енергоефективних технологій, удосконалення системи державного управління
та популяризації енергоефективності;
− оптимізація структури енергетичного балансу держави, зокрема
заміщення традиційних видів енергоресурсів іншими видами, у тому числі
отриманими з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива,
а також вторинними енергетичними ресурсами [47].
В заключному звіті про результати виконання Державної цільової
програми зазначені наступні соціально-економічні результати:
− економія ресурсів: скорочення обсягів споживання електроенергії та
природного газу;
− зменшення оплати за комунальні послуги населенням;
− підвищення комфортних умов проживання у житлі;
− збільшення обсягу сплачених до бюджету податків з суми
відшкодування «теплих» кредитів;
− позитивний вплив на фінансову спроможність територіальних
громад в результаті надходження єдиного податку до місцевих бюджетів, що
актуально в контексті бюджетної децентралізації;
− запровадження енергоефективних заходів як інструменту економії
тепла [26].
57
В той же час аналіз досягнення результатів в розрізі окремих показників
відповідно до встановлених завдань показало, більшість показників не було
досягнуто взагалі, низка досягнута частково, тільки декілька показників було
перевиконано, зокрема, реалізації проектів з будівництва установок, що
працюють на твердому біопаливі –на 155%, реалізації проектів з перероблення
торфу та виготовлення торфобрикетів, фрезерного торфу – на 130% та 250%
відповідно [26].
Однією з основних причин не виконання завдань Програми було
недостатність фінансування, оскільки на більшість з них передбачалося
позабюджетне фінансування та фінансування від інвесторів. Але й у випадку
з бюджетним фінансуванням, бачимо, що виконання Програми не було
профінансовано повністю (табл.3.1). Відповідно до звітів про виконання
паспортів бюджетних програм за 2010-2021 роки, видатки на виконання
програми взагалі за 12 років становили 49,86 млрд. грн., що становить 14 % до
загальної суми запланованих видатків.
Таблиця 3.1 – Стан виконання Державної цільової економічної
програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з
відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-
2021 роки
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Обсяг
фінансу-
9,18 30,85 43,25 67,3 89,86 102,43 0,89 0,83 0,5 0,78 0,4 0,15
вання,
млрд.грн
Фактично
профінан-
0,76 9,01 8,8 15,93 10,942 1,48 0,86 0,82 0,42 0,55 0,384 0,145
совано,
млрд.грн
Касові
видатки, 0,56 8,97 8,8 15,93 10,942 1,48 0,86 0,82 0,42 0,55 0,384 0,145
млрд.грн
Джерело: [26]
Аналізуючи напрями використання коштів, передбачених для
фінансування Програми, встановлено, що найбільш питому вагу у загальному
обсязі витрат становили витрати на фінансування Завдання 2 «Зменшення
58
обсягу технологічних витраті невиробничих втрат енергоресурсів у результаті
модернізації обладнання, впровадження сучасних енергоефективних
технологій, удосконалення системи державного управління та популяризації
енергоефективності» - 49,5 млрд. грн. (99,37% від загальної суми видатків). На
фінансування Завдання 3 «Оптимізація структури енергетичного балансу
держави, зокрема заміщення традиційних видів енергоресурсів іншими
видами, у тому числі отриманими з відновлюваних джерел енергії та
альтернативних видів палива, а також вторинними енергоресурсами» було
витрачено 0,3 млрд. грн. (0,62% від загальної суми касових видатків) та на
Завдання 1 «Удосконалення законодавства та системи стандартизації у сфері
енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів
палива» 4,6 млн. грн. (0,01% від загальної суми касових видатків) [26].
Основними недоліками при реалізації цієї бюджетної програми
називають наступні:
− відсутність на початку реалізації бюджетної програми
скоординованого переліку заходів, які мали стати стержнем її виконання;
− непослідовну політику при визначенні напрямів використання
бюджетних коштів;
− безсистемне внесення змін до нормативно-правової бази, що регулює
порядок використання коштів на заходи, передбачені бюджетною програмою.
Здебільшого зміни вносилися протягом бюджетного року, а беручи до уваги
часові обмеження, необхідні для перерозподілу бюджетних призначень та
реалізації заходів, рівень використання коштів був низьким у зв’язку із
закінченням бюджетного року [26].
В той же час, можна відмітити позитивний поступ у розвитку
відновлювальної енергетики в Україні про що свідчить те, що в 2019 році
Україна увійшла у ТОП-10 країн світу за темпами розвитку відновлювальної
енергетики, а у 2020 році – у ТОП-5 європейських країн за темпами розвитку
сонячної енергетики. В 2019 році у рейтингу Climatescope від Bloomberg New
Energy Finance (Bloomberg NEF), Україна піднялася з 63-го до 8-го місця серед
59
104 країн світу за інвестиційною привабливістю країни саме у питанні
розвитку низьковуглецевих джерел енергії і будівництва «зеленої» економіки
[28].
Крім цього, з 2019 року спостерігався позитивний приріст інвестицій у
нові проєкти відновлювальної енергетики в Україні, порівняно з проєктами на
викопному паливі. В цілому, тільки за останні 10 років міжнародні та
українські інвестори залучили в економіку України безпосередньо у розвиток
ВДЕ понад 12 млрд доларів США прямих іноземних інвестицій, а частка
іноземних інвесторів у встановленій потужності ВДЕ станом на кінець 2021
року сягнула понад 35%, що характеризує український сектор ВДЕ як доволі
конкурентний та відкритий [28].
У 2021 році уряд поетапно почав виконувати свої зобов’язання,
передбачені Меморандумом «Про Взаєморозуміння щодо врегулювання
проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики України», укладеним в
червні 2020 року та розпочав поступово виплачувати заборгованість,
накопичену перед виробниками з ВДЕ протягом минулих років, але з іншого
боку, на рівні держави виникли спроби визнати «зелений» тариф як незаконну
державну підтримку або як той, що був прийнятий у неконституційний спосіб
[28].
Також, було прийнято більш амбітну ціль з розвитку ВДЕ в Україні,
зокрема, збільшення частки відновлювальних джерел енергії до 25% в
електроенергетичному балансі країни до 2030 року [24].
Важливим стало й прийняття таких стратегічних документів як
Стратегія енергетичної безпеки та Другий національно визначений внесок
України до Паризької угоди, які також передбачають суттєвий розвиток
національного сектору відновлюваної енергетики. В цьому ж році,
Міністерство енергетики України почало розглядати можливість та навіть
готувати відповідну законодавчу базу щодо впровадження різних ринкових
механізмів стимулювання розвитку ВДЕ, як наприклад, контракти на
60
різницю (Contract for difference), корпоративні PPA, гарантії походження тощо
[28].
Позитивним досягненням для ринку у 2021 році став перший
випуск п’ятирічних зелених єврооблігацій сталого розвитку (Green and
Sustainability-linked bonds) на суму 825 мільйонів доларів США з дохідністю
6,875%, які були випущені НЕК «Укренерго» під безумовну та безповоротну
державну гарантію України з цільовим направленням коштів всім виробникам
електричної енергії з відновлюваних джерел. У грудні 2021 року, Національна
комісія з цінних паперів та фондового ринку в Україні допустила «зелені»
облігації НЕК «Укренерго» до обігу в Україні, що відкрило можливість
інвестувати у діяльність системного оператора і українцям [28].
Також, було впроваджено Систему керування обмеженнями ВДЕ (СКО
ВДЕ), яка дозволяє автоматизувати формування та надання оперативних
диспетчерських команд на зміну поточного навантаження генерації з ВДЕ.
Завдяки СКО ВДЕ виробники «зеленої» електроенергії, які приєдналися до
публічного договору на зменшення навантаження та підключені до СКО ВДЕ,
отримали право на компенсацію за невідпущену в результаті диспетчерського
обмеження електроенергію з ВДЕ [28].
Не дивлячись на певні позитивні кроки, які були здійснені в напряму
розвитку сектору ВДЕ, зокрема підписання Україною Глобального
вітроенергетичного маніфесту в рамках COP26, взяття міжнародного
зобов’язання повністю припинити внутрішнє споживання вугілля до 2035 року
і почати поступово виводити з експлуатації теплову генерацію, починаючи з
2022 року, підписання Закону України «Про внесення змін до деяких законів
України щодо розвитку систем накопичення енергії», що надає можливість
зробити генерацію з ВДЕ більш стабільною за рахунок будівництва систем
накопичення енергії (energy storage). Але, з іншого боку, формувалися певні
перешкоди для цього, зокрема, прийняття державної програми з розвитку
атомно-промислового комплексу до 2026 року, яка підтримує застарілу
інфраструктуру атомної енергетики [28]. Як бізнес, так і громадські організації
61
заявляють, що «із 2020 року й до сьогодні галузь отримує практично
невідчутну підтримку від держави» [17].
Станом на 31.12.2021 року, встановлена потужність сектору
відновлювальної енергетики України досягла 9655,9 МВт, включно з
сонячними установками для приватних домогосподарств (дСЕС), і, як бачимо
на рис. 3.2, відбувається позитивна тенденція до збільшення встановленої
потужності з 2280,7 МВт в 2018 році до 9655,9 МВт в 2021 році.
Рисунок 3.2 – Динаміка росту встановленої потужності об’єктів
ВДЕ, які працюють за «зеленим» тарифом, МВт
Джерело: [28]
Як бачимо, найбільший темп розвитку спостерігається в секторі
домашні СЕС, потужність яких в 2021 році зросла на 426,1 МВт, що становить
36,4% від нових потужностей ВДЕ. Гарні темпи розвитку також мала
вітроенергетика, зокрема частка вітроенергетичних потужностей, що були
введені в експлуатацію у 2021 році, склала 30,6% або 358,8 МВт, що у 2,5 рази
більше обсягу нових вітроенергетичних потужностей, введених у 2020 році
(144,2 МВт).
62
В 2021 році частка електроенергії, згенерованої з ВДЕ, досягла 8,1% або
12,8ТВт·год, з яких 56% - за рахунок сонячного випромінювання, 33% - енергії
вітру, практично 8% - за рахунок спалювання біомаси та біогазу і 3%
прийшлося на малу гідроенергетику (рис. 3.3) [28].
Рисунок 3.3 – Виробництво електроенергії та встановлена потужність
сектору ВДЕ, по видах, станом на кінець 2021 року
Джерело: [28]
З початку війни ситуація у сфері ВЕД значно погіршилася, в першу
чергу, в зв’язку через зниження споживання (рис.3.4).
Рисунок 3.4 – Попит на електроенергію в Україні, січень-травень 2022
року
Джерело: [17]
63
Для вирішення цієї проблеми було вирішено скоротити її виробництво
та знайти нові ринки збуту. Так, з 30 червня Україна розпочала продаж
електроенергії до ЄС, а також було призупинено роботу станцій, що
виробляють електроенергію з ВДЕ в пік їх роботи для балансування
електроенергії в системі (рис. 3.5).
Рисунок 3.5 – Структура виробництва електроенергії (травень 2021 р. –
травень 2022 р.), ГВт
Джерело: [17]
Як зазначив В. Соколовський, голова правління Громадської спілки
«Асоціація Сонячної енергетики України», «відповідно до розрахунків, обсяг
системних обмежень СЕС складав 573 ГВт/год, або, приблизно, 30% від
потенційної генерації. В фінансовому вираженні це 80 мільйонів євро, або 2,5
мільярда гривень» [17].
Найбільших втрат від російських окупантів зазнає сонячна генерація,
оскільки близько 60% промислових сонячних електростанцій зосереджені у
південних та південно-східних областях України, де відбуваються активні
бойові дії. Так, за різними оцінками постраждало 30-40% електростанцій у
64
регіонах, що потерпають від російського вторгнення, — 1120-1500 МВт
встановленої потужності. Найбільше постраждали промислові сонячні
електростанції, які розташовані у Миколаївському енергетичному
вузлі. Також відомо про знищення 100% генеруючих потужностей сонячних
електростанцій у Харківській області. Разом з тим, збережені промислові
сонячні електростанції не працюють на повну потужність, оскільки, майже
щоденно на весь світловий день отримують диспетчерські команди на
обмеження генерації для забезпечення надійності енергосистеми. [27].
За даними Української вітроенергетичної асоціації, з початку
широкомасштабної війни в Україні зупинено понад 3/4 вітроенергетичних
потужностей, тобто з загальних 1673 МВт, наразі не працює близько 1462 МВт
українських ВЕС, а 5 вітрових турбін в Херсонській області, що встановлені
на Мирненській, Сиваській та Новотроїцькій вітроелектростанціях, сьогодні є
знищеними [28].
Швидкий розвиток сфери ВДЕ у довоєнний період пояснюється
наявністю певних стимулів, зокрема використання механізму «зеленого»
тарифу. «Зелений» тариф, відповідно до Закону України «Про альтернативні
джерела енергії» [42], це – спеціальний тариф, за яким закуповується
електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, зокрема на
введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових
комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії
- лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). «Зелений» тариф
встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи встановлюються
відповідно до виду генеруючої установки та її потужності.
Треба зазначити, що в зв’язку з початком бойових дій «зелені» тарифи
та порядок їх виплат було переглянуто, що призвело до погіршання умом
вироблення та споживання енергії з альтернативних джерел.
Так, з 1 жовтня 2022 Національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Постанова
65
30.09.2022 №1237 Про встановлення «зелених тарифів на електричну енергію,
вироблену генеруючими установками приватних господарств) було
встановлено наступні тарифи на електричну енергію, вироблену з енергії:
− сонячного випромінювання генеруючими установками приватних
домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 30 кВт та які
введені в експлуатацію: з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року – 1303,52
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року – 1172,38
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 728,09
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 690,90
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року – 657,63
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 591,08
коп/кВт·год (без ПДВ);
− вітру генеруючими установками приватних домогосподарств,
встановлена потужність яких не перевищує 30 кВт та які введені в
експлуатацію з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року – 422,76
коп/кВт·год (без ПДВ);
− сонячного випромінювання генеруючими установками приватних
домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за умови
їх розташування на дахах та/або фасадах будівель та інших капітальних
споруд, та які введені в експлуатацію з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019
року – 657,63 коп/кВт·год (без ПДВ);
− вітру генеруючими установками приватних домогосподарств,
встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт та які введені в
експлуатацію: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – 422,76
коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 379,70
коп/кВт·год (без ПДВ).
− вітру та сонця на комбінованих вітро-сонячних генеруючих
системах приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не
перевищує 50 кВт та які введені в експлуатацію: з 01 січня 2019 року по 31
66
грудня 2019 року – 595,00 коп/кВт·год (без ПДВ); з 01 січня 2020 року по 31
грудня 2024 року – 446,25 коп/кВт·год (без ПДВ) [45].
Зазначені тарифи будуть діяти до останнього для кварталу, в якому буде
припинена або скасована дія воєнного стану.
Також Міністерство енергетики встановило новий порядок розподілу
коштів для виробників електроенергії з альтернативних джерел на період
воєнного стану (Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206
Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом»). Так, ДП
«Гарантований покупець» буде розподіляти між виробниками електроенергії
за «зеленим тарифом» усі грошові кошти, отримані від продажу електричної
енергії, виробленої з альтернативних джерел відповідно до наступних
показників:
1) для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з
енергії сонячного випромінювання - сума, що дорівнює значенню 18% від
середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік;
2) для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з
енергії вітру - сума, що дорівнює значенню 18% від середньозваженого
розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік;
3) для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з
гідроенергії - сума, що дорівнює значенню 35% від середньозваженого розміру
«зеленого» тарифу за 2021 рік;
4) для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з
біогазу – сума, що дорівнює значенню 40% від середньозваженого розміру
«зеленого» тарифу за 2021 рік;
5) для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з
біомаси – сума, що дорівнює значенню 75% від середньозваженого розміру
«зеленого» тарифу за 2021 рік [51].
Хочемо зазначити, не дивлячись на стимулюючий ефект, «зелений»
тариф має певні недоліки та обмеження. Така модель для сектору приватних
домогосподарств стимулює не стільки розвиток власної енергетичної
67
незалежності, як цілеспрямований продаж електричної енергії, що вироблена
потужностями ВДЕ, до енергомережі. А також існують певні зловживання,
зокрема де-факто будуються промислові сонячні електростанції без
застосування процедури встановлення «зеленого» тарифу згідно з чинним
порядком та без жодної відповідальності за небаланси і якості відпущеної
електроенергії [28].
Отже, з початком повномасштабної війни розвиток сектору ВДЕ
призупинився, а виробники енергії, за словами експертів, можуть стати
банкрутами в найближчому майбутньому через скорочення доходів та
знищення енергетичної інфраструктури. На рис. 3.6 наведено інформацію про
рівень розрахунків з виробниками за «зеленим» тарифом.
Рисунок 3.6 – Рівень розрахунків з виробниками за «зеленим» тарифом
Джерело: [13]
Також, виникає низка проблем з процесом відновленням ВДЕ-станції. В
першу чергу, відновлення необхідно робити за власні кошти, а з, іншого боку,
68
процесі відновлення юридично означає «модернізацію», а отже підприємство
може втратити «зелений тариф» [17].
Окрім вище зазначених проблем, національний вітроенергетичний
сектор з ВДЕ стикнувся ще й з неможливістю добудови деяких вітрових
електростанцій в термін, передбачений чинним законодавством (згідно Закону
України «Про альтернативні джерела енергії» термін будівництва станції для
отримання «зеленого» тарифу спливає 31 грудня 2022 року). За розрахунками
УВЕА, у 2022 році в Україні мало бути введено в експлуатацію 800 МВт нових
вітроенергетичних потужностей [28].
3.2 Напрями подальшого розвитку сектору ВДЕ в Україні
Як зазначають експерти, «основним бар’єром для широкомасштабного
розвитку відновлюваних джерел енергії є непостійність та непослідовність
енергетичної політики держави, яка, з одного боку, приймає рішення, що
зупиняють розвиток галузі, проте, з іншого боку, все ж здійснює певні
позитивні для ринку кроки» [28].
Так, ще до 2022 року в Україні було прийнято низку стратегічних та
нормативних документів, які визначають напрям розвитку сфери ВДЕ.
В першу чергу, в Енергетичній стратегії України до 2035 року «Безпека,
енергоефективність, конкурентоспроможність» [23] зазначено про
необхідність швидкого розвитку ВДЕ і можливість досягнення 25% частки
ВДЕ від обсягів загального первинного постачання енергії до 2035 року.
Концепція «Зеленого енергетичного переходу України» до 2050 року
[29], презентована Урядом України ще у 2020 році, стверджує, що «Україні
цілком під силу та економічно доцільно до 2050 року досягти 70% частки ВДЕ
у виробництві електроенергії. Причому значну частину (до 15%) має складати
виробництво електроенергії за рахунок дахових сонячних електростанцій в
домогосподарствах та бізнесі».
69
Важлива роль відновлюваних джерел енергії визначається також і
Cтратегією низьковуглецевого розвитку України до 2050 року [56] і Другим
національно-визначеним внеском до Паризької Угоди.
Проте в умовах повномасштабної війни з російською федерацією,
пріоритетної важливості щодо подальшого розвитку ВДЕ набули
положення Плану відновлення України [55] до 2032 року, про який
зазначалося вище. Так, до 2032 року планується будівництво 5-7 ГВт нових
сонячних та вітроелектростанцій для розширення експортної спроможності
України, 30+ ГВт об’єктів з ВДЕ для виробництва відновлюваного водню та
3,5 ГВт гідроелектростанцій та насосних гідроелектростанцій. Додатково,
протягом наступних 10 років Планом передбачено введення в експлуатацію
1,5-2 ГВт піковий потужностей, 0,7-1 ГВт акумуляторів та 15 ГВт
електролізних потужностей. Обсяг майбутніх інвестицій у національну
програму «Енергетична незалежність та зелений курс» наразі оцінюється у 130
млрд доларів.
Позитивним моментом для розвитку сфери ВДЕ є те, що енергосистеми
України та Молдови повністю синхронізувались з енергомережею
континентальної Європи ENTSO-E, що збільшило можливості для збуту
української електроенергії, в тому числі і «зеленої».
Прийняття Європейською Комісією плану REPowerEU, який було
досліджено в попередніх розділах, також може позитивно вплинути на
розвиток сектору ВДЕ в Україні, оскільки в плані передбачено збільшення
частки ВДЕ у електроенергетичному балансі у 2030 році з 40% до 45%.
Оскільки Україна є частиною енергетичної системи Європи, то країна повинна
слідувати європейським енергетичним тенденціям [28].
Відповідно до Закон України «Про особливості регулювання відносин
на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного
стану та подальшого відновлення» [49] виробникам з ВДЕ надано можливість
добровільно виходити з балансуючої групи Гарантованого покупця і
продавати електроенергію самостійно на різних сегментах ринку. Це й же
70
Законопроєкт відкрив шлях до розвитку ринку корпоративних PPA з ВДЕ, в
першу чергу, для нових проектів, оскільки надав можливість укладання
договору на різницю між виробниками ВДЕ та покупцями електроенергії з
відновлюваних джерел енергії [28].
Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про внесення змін до
постанов Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 420 і від 27
грудня 2019 р. № 1175» [43], якою встановлюється графік проведення
аукціонів у 2023 році та визначаються індикативні показники квот на 4 роки
вперед.
Міністерство енергетики ініціювало законопроєкт щодо підтримки
виробництва «зеленої» електроенергії генеруючими установками споживачів,
який передбачає заміну «зеленого» тарифу на нову модель підтримки Net
billing. Вона орієнтована на покриття власного споживання та не
потребуватиме додаткових фінансових витрат з боку держави або інших
споживачів. Це сприятиме досягненню частки 25% електричної енергії,
виробленої з альтернативних джерел енергії [15].
Законопроєкт передбачає розвиток «зеленої» енергії без перехресного
субсидіювання, зі значно ширшим колом учасників, та спрямованість на
посилення індивідуальної енергонезалежності. Право користуватися моделлю
підтримки Net billing матимуть не лише домогосподарства, а й непобутові
споживачі – підприємства, установи й організації. Цей механізм дозволить
споживачам використовувати кошти, отримані від продажу надлишкових
обсягів виробленої електроенергії в наступний розрахунковий період [15].
Споживачі, які встановлять СЕС або ВЕС, зможуть укласти договір
купівлі-продажу електричної енергії з механізмом самовиробництва, а саме:
між приватним домогосподарством (до 30 кВт), або малим непобутовим
споживачем (до 50 кВт) і постачальником універсальних послуг, або іншим
споживачем (до 500 кВт) та електропостачальником [15].
Законопроєкт пропонує надати можливість споживачу енергії з власних
альтернативних джерел компенсовувати споживання електричної енергії на
71
власному об’єкті, навіть якщо генеруюча установка розташована в іншому
місці. Вона має бути приєднана до електричних мереж одного й того ж
оператора системи розподілу, що й споживач, і розташована на території
діяльності відповідного постачальника послуг [15].
На думку експертів, уряд повинен розробити та запровадити низку
заходів у подальшому розвитку сфери ВЕД для підвищення енергетичної
безпеки України, зокрема:
− розробити план дій зі стабілізації галузі ВДЕ та визначити джерела
повернення боргу перед діючими виробниками «зеленої» енергії;
− розробити окремий алгоритм відновлення промислових об’єктів,
які постраждали від бойових дій, щоб запобігти втрати ними «зеленого»
тарифу після ремонту та відновлення [17];
− запровадити механізм видачі гарантій походження електроенергії
– електронний документ, який підтверджує, що електрична енергія вироблена
частково або повністю із ВДЕ. Гарантії походження будуть сприяти експорту
енергії з ВДЕ. На сьогодні питання відповідального за видачу гарантій
походження не врегульовано, і існує така пропозиція, щоб ЄС надало
перехідний період, щоб розробити власну систему видачі походження, а потім
синхронізувати її з європейською [14] ;
− привести національне законодавства України та регуляторну базу в
енергетичній сфері до принципів 4-го Енергетичного пакету ЄС;
− збільшити експорт електроенергії, зокрема «зеленої», що дозволяє
синхронізація української енергосистеми з ENTSO-E, та можливість
гарантовано продавати електроенергію, вироблену за рахунок відновлюваних
джерел енергії. Якщо Україна збільшить на 2 ГВт потужність проходження
експорту електроенергії, то зможе заробляти 86 млрд гривень щорічно [14];
− створити і запровадити механізми, які сприяють енергетичній
децентралізації, тобто можливості для виробництва та управління енергією
окремими господарствами, організаціями та громадами [17]. Створення, так
72
званого, класу проз’юмерів (споживачів-виробників енергії) дозволить
домогосподарствам та підприємствам виробляти електроенергію з ВДЕ, а
надлишок постачати в мережу, із можливістю її подальшого використання у
зручний час. У цьому контексті важливою і своєчасною є законодавча
ініціатива Міненерго із запровадження механізму net billing. Із розвитком
розподіленої ВДЕ-генерації та систем зберігання енергії можна говорити і про
віртуальні електростанції, і про інші способи управління енергосистемою [63];
− внести зміни до чинного законодавства щодо продовження кінцевого
строку введення в експлуатацію розпочатих вітроенергетичних проєктів зі
збереженням можливості отримання «зеленого» тарифу на той термін,
протягом якого триватиме військовий стан плюс невеликий додатковий
проміжок часу, необхідний для відновлення ланцюгів постачання
комплектуючих та логістичних маршрутів доставки обладнання [28];
− прийняти Законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів
України щодо подовження строку введення в експлуатацію об’єктів
відновлюваної енергетики за договорами купівлі-продажу електричної енергії
за «зеленим» тарифом, укладеними до 31 грудня 2019 року», який розроблений
Міністерством енергетики України і передбачає подовження строку дії
технічних умов, виданих об’єктам ВДЕ (крім об’єктів, що виробляють
електричну енергію з енергії сонця) до 31 грудня 2024 року [28];
− відкрити можливість експорту електроенергії для виробників з ВДЕ,
створити прозорий і недискримінаційний механізм формування тарифів і
розподілу пропускних потужностей, спростити процедуру організації
транзиту за принципом свободи доступу до транзитних потужностей;
− збільшити використання біомаси у генерації електро- та
теплоенергії;
− забезпечити розвиток ринку відновлюваного водню, а саме: надати
гарантії походження водню, переглянути вуглецевий податок та підвищити
його; перевірити та технічно обґрунтувати можливість використання
73
української ГТС, локалізувати проєкти з виробництва водню, приєднати їх до
ГТС; забезпечити імплементацію національних водневих проєктів;
розбудувати надійну інфраструктуру з виробництва, споживання та експорту
відновлюваного водню; стимулювати наукові організації на дослідження в
сфері водневих технологій [28];
− дослідити потенціал та розробити відповідну законодавчу бази для
будівництва гібридних електростанцій з ВДЕ;
− сприяти розвитку місцевих енергетичних ініціатив, зокрема,
енергетичних кооперативів, малого та середнього підприємництва в
енергетичній сфері, генерації та постачання електроенергії з урахуванням
регіональних особливостей, розвитку розподіленої генерації;
− стимулювати національне виробництво обладнання та
коплектуючих для об’єктів ВДЕ, включно з вітровими турбінами;
− розробити законодавство в частині запровадження схеми торгівлі
квотами на викидами парникових газів та інших ринкових та неринкових
інструментів скорочення викидів парникових газів;
− забезпечити надійне функціонування енергетичної інфраструктури,
проведення необхідних заходів із модернізації, зниження поломок та
аварійності;
− вивчити зарубіжний досвід щодо впровадження інноваційних
технологій в сфері виробництва, накопичення та використання енергії, в тому
числі з альтернативних та відновлювальних джерел [28].
Наведені заходи дозволять покращити стан справ у секторі
відновлювальної енергетики, а отже підвищити рівень енергетичної безпеки
України.
74
Висновки до розділу 3
Досліджено стан розвитку сектору відновлювальної енергетики, як
одного з джерел зниження енергетичної залежності країни та підвищення її
енергетичної безпеки. Виявлено, що свій шлях до розвитку сектору
відновлювальної енергетики Україна почала ще на початку 2000-х років
шляхом формування відповідної законодавчо-нормативної бази, а в 2010 році
в Україні було затверджено Державну цільову економічну програму
енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з
відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2021
роки. Аналіз реалізації даної програми показав, що більшість показників не
було досягнуто взагалі, низка досягнута частково, тільки декілька показників
було перевиконано, однією з причин чого було недостатнє фінансування
(видатки на виконання програми взагалі за 12 років становили 49,86 млрд. грн.,
що становить 14 % до загальної суми запланованих видатків). Основними
недоліками при реалізації програми були визначені такі: відсутність на
початку реалізації бюджетної програми скоординованого переліку заходів, які
мали стати стержнем її виконання; непослідовну політику при визначенні
напрямів використання бюджетних коштів; безсистемне внесення змін до
нормативно-правової бази.
Виявлено, що в 2019 році Україна увійшла у ТОП-10 країн світу за
темпами розвитку відновлювальної енергетики, а у 2020 році – у ТОП-5
європейських країн за темпами розвитку сонячної енергетики, спостерігався
позитивний приріст інвестицій у нові проєкти відновлювальної енергетики,
що свідчить про позитивний поступ розвитку. У 2021 році уряд поетапно
почав виконувати свої зобов’язання, передбачені Меморандумом «Про
Взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері
відновлюваної енергетики України». Прийнято низку стратегічних документів
в сфері розвитку ВДЕ, здійснено перший випуск п’ятирічних зелених
75
єврооблігацій сталого розвитку на суму 825 мільйонів доларів США з
дохідністю 6,875%. Впроваджено Систему керування обмеженнями ВДЕ.
З’ясовано, що з початку повномасштабного вторгнення ситуація у сфері
ВЕД значно погіршилася в зв’язку із зниженням споживанням, руйнацією
генеруючих потужностей та зниження рівнів розрахунків з виробниками за
«зеленим» тарифом, що, в свою чергу, може призвести до банкрутства галузі.
Подальші напрями розвитку ВДЕ в Україні розкриті в положеннях
Плану відновлення Україні до 2031, зокрема планується будівництво 5-7 ГВт
нових сонячних та вітроелектростанцій для розширення експортної
спроможності України, 30+ ГВт об’єктів з ВДЕ для виробництва
відновлюваного водню та 3,5 ГВт гідроелектростанцій та насосних
гідроелектростанцій, введення в експлуатацію 1,5-2 ГВт піковий потужностей,
0,7-1 ГВт акумуляторів та 15 ГВт електролізних потужностей. Обсяг
майбутніх інвестицій у національну програму «Енергетична незалежність та
зелений курс» оцінюється у 130 млрд доларів.
Пропонується запровадити низку стратегічних та операційних ініціатив
з метою подальшого розвитку сфери ВДЕ, серед яких:
− прийняти законопроєкт щодо підтримки виробництва «зеленої»
електроенергії генеруючими установками споживачів, який передбачає заміну
«зеленого» тарифу на нову модель підтримки Net billing;
− розробити план дій зі стабілізації галузі ВДЕ та визначити джерела
повернення боргу перед діючими виробниками «зеленої» енергії;
− розробити окремий алгоритм відновлення промислових об’єктів, які
постраждали від бойових дій, щоб запобігти втрати ними «зеленого» тарифу
після ремонту та відновлення;
− запровадити механізм видачі гарантій походження електроенергії;
− приведення національного законодавства України та регуляторної
бази в енергетичній сфері до принципів 4-го Енергетичного пакету ЄС;
− збільшити експорт електроенергії, зокрема «зеленої»;
76
− створити і запровадити механізми, які сприяють енергетичній
децентралізації;
− прийняти Законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів
України щодо подовження строку введення в експлуатацію об’єктів
відновлюваної енергетики за договорами купівлі-продажу електричної енергії
за «зеленим» тарифом, укладеними до 31 грудня 2019 року» та інші.
77
ВИСНОВКИ
Досліджено поняття, сутність та складові енергетичної безпеки в низці
наукових робіт, стратегічних та нормативних документах. З’ясовано, що
енергетична безпека небезпідставно вважається невід’ємною складовою
економічної та національної безпеки, умовою незалежності та розвитку будь-
якої країни. Енергетична безпека в більшості досліджень визначається як
здатність забезпечити країну необхідною кількість енергетичних ресурсів, як
сукупність потенціалів економічного, політичного, техніко-технологічного,
ресурсного та енергетичного.
Запропоновано наступну формулу енергетичної безпеки, яка здатна
забезпечити сталий розвиток країни: енергозаощадження й
енергоефективність + власні енергоресурси (вугілля, природний газ, нафта,
біомаса + інші відновлювальні джерела енергії) + диверсифікація імпорту +
стратегічні резерви + інтеграція в енергетичний простір ЄС (сполучені та
синхронізовані енергетичні мережі) + взаємозамінність ресурсів + екологічна
прийнятність + раціональне використання + баланс інтересів + інноваційність.
Сформульовано визначення енергетичної безпеки як наявність
самодостатньої, раціонально побудованої, диверсифікованої, оптимізованої,
інноваційно-орієнтованої, захищеної, а також економічно, екологічно та
соціально ефективної, інтегрованої в європейську, енергетичної системи, яка
здатна забезпечити потреби суспільства в енергетичних ресурсах, в обсягах
необхідних для сталого розвитку національної економіки.
З’ясовано, що в рейтингу Міжнародного індексу енергетичної безпеки,
Україна протягом 1995-2018 років займає останнє 25-те місце серед 25 країн –
великих споживачів енергії за інтенсивністю витрат енергоджерел та
енергоресурсів, хоча і показує певні позитивні тенденції, зокрема щодо
зниження залежності від імпорту енергетичних ресурсів, а також за витратами
78
енергії на душу населення. Безпосередньо за загальним показником готовності
до енергетичних ризиків Україна в 2018 році займала 25 місце.
Виявлено, що на сьогодні відбулася переоцінка загроз енергетичній
безпеці України, які представлено у Плані відновлення України, серед них
наступні: пошкодження/окупація і ризик подальших руйнувань чи втрати
контролю; поточний підхід до ціноутворення та фінансування галузі;
складність залучення фінансових ресурсів та неплатежі; залежність
енергосистеми від вугільної генерації; технологічні, технічні та ресурсні
обмеження.
Виявлено, що ключовими можливостями для енергетичної галузі
України в майбутньому можуть стати: інтеграція з енергосистемами країн ЄС,
декарбонізація, оптимізація енергетичного міксу та балансування
енергосистеми, енергоефективність тощо.
Виявлено, що війна в Україні дестабілізувала енергетичну сферу та
знизила енергетичну безпеку в країнах Європейського Союзу, що змусило їх
шукати негайну та адекватну відповідь на поточні загрози. З’ясовано, що в
зв’язку з цим в ЄС переглянуто поточну енергетичну стратегію та вироблено
план швидкого зменшення залежності від російського викопного палива та
прискорення «зеленого» переходу – REPowerEU Plan, в якому до пакету
пропозицій «Fit for 55» додано додатковий набір заходів: економити енергію,
диверсифікувати поставки, швидко змінити викопне паливо шляхом
прискорення переходу Європи на чисту енергію; розумно поєднувати
інвестиції та реформи.
Досліджено, що в ЄС розроблено низку стратегічних документів та
запущено декілька проєктів, які дозволять економити енергію. Рекомендовано
вивчити досвід впровадження проєкту «Відіграю свою роль», який
спрямовано на залучення всього населення та бізнес-сектору до зниження
енергетичних витрат та запровадити його в Україні.
Досліджено стан розвитку сектору відновлювальної енергетики, як
одного з джерел зниження енергетичної залежності країни та підвищення її
79
енергетичної безпеки. Виявлено, що свій шлях до розвитку сектору
відновлювальної енергетики Україна почала ще на початку 2000-х років.
Виявлено, що в 2019 році Україна увійшла у ТОП-10 країн світу за темпами
розвитку відновлювальної енергетики, а у 2020 році – у ТОП-5 європейських
країн за темпами розвитку сонячної енергетики, спостерігався позитивний
приріст інвестицій у нові проєкти відновлювальної енергетики, що свідчить
про позитивний поступ розвитку.
З’ясовано, що з початку повномасштабного вторгнення ситуація у сфері
ВЕД значно погіршилася в зв’язку із зниженням споживанням, руйнацією
генеруючих потужностей та зниження рівнів розрахунків з виробниками за
«зеленим» тарифом, що, в свою чергу, може призвести до банкрутства галузі.
Досліджено низку стратегічних та операційних ініціатив для
подальшого розвитку сфери ВДЕ шляхом розробки відповідної законодавчої
бази в сфері «зеленої» енергетики та приведення законодавства та
регуляторної бази до принципів 4-го Енергетичного пакету ЄС; впровадження
моделі підтримки Net billing; розробки плану дій зі стабілізації галузі ВДЕ;
розробки алгоритму відновлення промислових об’єктів генерації енергії, які
постраждали від військових дій; запровадити механізм видачі гарантій
походження електроенергії; збільшити експорт «зеленої» енергетики та інші.
80
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 2021 country report URL: https://www.energy-
community.org/implementation/Ukraine.html (дата звернення: 02.10.2022).
2. ERRA став донором Фонду енергетичної підтримки України. URL:
https://ua-energy.org/uk/posts/erra-stav-donorom-fondu-enerhetychnoi-pidtrymky-
ukrainy (дата звернення: 16.11.2022).
3. EU Energy Platform URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/energy-
security/eu-energy-platform_en (дата звернення: 26.10.2022).
4. EU external energy engagement in a changing world. Brussels, 18.5.2022.
JOIN(2022) 23 final. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-
content/EN/TXT/?uri=JOIN%3A2022%3A23%3AFIN&qid=1653033264976
(дата звернення: 26.10.2022).
5. EU 'Save Energy'. Brussels, 18.5.2022. COM(2022) 240 final. URL:
https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=COM%3A2022% 3A240%3
AFIN&qid=1653033053936 (дата звернення: 26.10.2022).
6. Fit for 55. URL: https://www.consilium.europa.eu/en/policies/green-
deal/fit-for-55-the-eu-plan-for-a-green-transition/ (дата звернення: 26.10.2022).
7. International index of energy security risk. Assessing Risk in a Global
Energy Market. 2020. URL: https://www.globalenergyinstitute.org/sites/default
/files/IESRI-Report_2020_4_20_20.pdf (дата звернення: 01.10.2022).
8. Playing my part. Key energy saving actions. URL:
https://energy.ec.europa.eu/topics/markets-and-consumers/action-and-measures-
energy-prices/playing-my-part_en (дата звернення: 26.10.2022).
9. Priorities for Ukraine’s post-war energy recovery. Summary of the
discussion (issue #2) URL: https://dixigroup.org/wp-
content/uploads/2022/11/supboard_2022_10_upd_clean.pdf (дата звернення:
02.10.2022).
81
10. REPowerEU Plan. Brussels, 18.5.2022. COM(2022) 230 final. URL:
https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=COM%3A2022%3A230%
3AFIN&qid=1653033742483#footnote4 (дата звернення: 26.10.2022).
11. REPowerEU: план швидкого зменшення залежності від
російського викопного палива та прискорення «зеленого» переходу. URL:
https://saee.gov.ua/uk/news/4220 (дата звернення: 26.10.2022).
12. World energy council. Офіційний
сайт. URL: https://www.worldenergy.org/ (дата звернення: 25.09.2022).
13. Актуальна інформація щодо розрахунків з виробниками
електроенергії. ДП «Гарантований покупець» URL:
https://www.gpee.com.ua/news_item/342 (дата звернення: 18.11.2022).
14. Бєлоусова К. В Україні розвиток ВДЕ може посилити
енергонезалежність та Green Deal. URL: https://ecopolitic.com.ua/ua/news/v-
ukraini-rozvitok-vde-mozhe-posiliti-energonezalezhnist-ta-green-deal-eksperti/
(дата звернення: 16.11.2022).
15. Бєлоусова К. В Україні хочуть замінити «зелений» тариф на нову
модель Net billing: що зміниться. URL: https://ecopolitic.com.ua/ua/news/v-
ukraini-hochut-zaminiti-zelenij-tarif-na-novu-model-net-billing-shho-zminitsya/
(дата звернення: 16.11.2022).
16. Британія внесе 5 млн фунтів до Фонду енергетичної підтримки
України – Міненергетики. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-brytaniya-
energetyka-vidnovlennia-dopomoga/32131188.html (дата звернення: 26.11.2022).
17. ВДЕ-генерації в умовах війни: відновити розстріляне, зберегти
вціліле. URL: https://www.prostir.ua/?news=vde-heneratsiji-v-umovah-vijny-
vidnovyty-rozstrilyane-zberehty-vtsilile (дата звернення: 18.11.2022).
18. ВДЕ-генерації в умовах війни: відновити розстріляне, зберегти
вціліле URL: https://www.prostir.ua/?news=vde-heneratsiji-v-umovah-vijny-
vidnovyty-rozstrilyane-zberehty-vtsilile (дата звернення: 18.11.2022).
82
19. Гутаревич Н. Енергетика під час війни в Україні: які зміни в
регулюванні? URL: https://jurliga.ligazakon.net/aktualno/12602_energetika-pd-
chas-vyni-v-ukran-yak-zmni-v-regulyuvann (дата звернення: 02.10.2022).
20. Демченков Я. Енергетична безпека: правила для нової ери.
Економічна правда. 14.11.2022. URL: https://www.epravda.com.ua/columns
/2022/11/14/693771/ (дата звернення: 16.11.2022).
21. Енергетична безпека України: методологія системного аналізу та
стратегічного планування : аналіт. доп. / Суходоля О. М., Харазішвілі Ю. М.,
Бобро Д. Г., Сменковський А. Ю., Рябцев Г. Л., Завгородня С. П. ; за заг. ред.
О. М. Суходолі. Київ : НІСД, 2020. 178 c.
22. Енергетична безпека. Урядовий портал. URL:
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/ekonomichne-zrostannya/energetychna-
bezbeka (дата звернення: 01.10.2022).
23. Енергетична стратегія України до 2035 року «Безпека,
енергоефективність, конкурентоспроможність». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-%D1%80#Text (дата звернення:
18.11.2022).
24. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002120-13#Text/ (дата звернення:
29.10.2022).
25. Енергетичне співтовариство створило Фонд для відновлення в
Україні зруйнованої війною енергетичної інфраструктури. URL:
https://www.kmu.gov.ua/news/energetichne-spivtovaristvo-stvorilo-fond-dlya-
vidnovlennya-v-ukrayini-zrujnovanoyi-vijnoyu-energetichnoyi-infrastrukturi (дата
звернення: 16.11.2022).
26. Заключний звіт про результати виконання Державної цільової
економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва
енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива
на 2010-2021 роки. URL: https://saee.gov.ua/sites/default/files/Zvit_EE_
program_all.pdf (дата звернення: 28.10.2022).
83
27. Зелена енергетика в Україні на межі банкрутства. Що далі? URL:
https://www.epravda.com.ua/columns/2022/04/10/685513/ (дата звернення:
18.11.2022).
28. Конеченков А. Сектор відновлюваної енергетики України до, під
час та після війни. URL: https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-
energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny (дата звернення: 18.11.2022).
29. Концепція «Зеленого енергетичного переходу України» до 2050
року. URL: https://mepr.gov.ua/news/34424.html (дата звернення: 18.11.2022).
30. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. К. :
Кондор, 2008. 552 с.
31. Мазур І. М. Дефініція поняття «енергетична безпека»:
денотативний підхід. Науково-інформаційний вісник. 2013. №8. С.302-314
URL: https://visnyk.iful.edu.ua/wp-content/uploads/2019/02/8-46-13.pdf (дата
звернення: 26.09.2022).
32. Манн Р. В., Котенко М. В. Проблема забезпечення енергетичної
безпеки України в сучасних умовах. Матеріали ХXІІІ Міжнародної науково-
практичної конференції «Теорія і практика сучасної економіки». Відп. ред.
Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси
: ЧДТУ, 2022. 224 с. С.99-102.
33. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України. Наказ
Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60. URL: http://www.
Me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=97980 (дата звернення:
25.09.2022).
34. Ми входимо в ідеальний шторм : Виступ топ-дипломата ЄС про
нову світову реальність. URL: https://www.eurointegration.com.ua/articles/
2022/10/12/7148529/ (дата звернення: 26.10.2022).
35. Микитенко В. В. На чому базується енергетична безпека держави.
Вісник НАН України. 2005. № 3. С. 41-47.
36. Міжнародне енергетичне агентство. URL
: http://www.iea.org/subjectetcqueries/keyresult.asp?KEYWORD_ID=4103
84
37. Німеччина надає 1 млн євро в Фонд енергетичної підтримки України.
URL:https://lb.ua/society/2022/11/16/536130_nimechchina_nadaie_1_mln_ievro_
fond.html (дата звернення: 26.11.2022).
38. Нова енергетична стратегія України до 2020 р. «НЕС – 2020».
URL: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/ doccatalog/document?id=245032412 (дата
звернення: 26.11.2022).
39. Оцінювання загроз енергетичній безпеці : аналіт. доп. / О. М.
Суходоля, Г. Л. Рябцев, Ю. М. Харазішвілі, Д. Г. Бобро, С. П. Завгородня ; за
ред. О. М. Суходолі. Київ : НІСД, 2022. 63 c. URL:
https://doi/org/10.53679/NISSanalytrep.2022.11 (дата звернення: 26.10.2022).
40. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього
тисячоліття. За заг. ред. А. К. Шидловського, М. П. Ковалка. К.: УЕЗ, 2001. 398
с.
41. Про альтернативні види палива. Закон України
від 14.01.2000 № 1391-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-
14#Text (дата звернення: 16.10.2022).
42. Про альтернативні джерела енергії. Закон України від 20.02.2003
№555-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15#Text (дата
звернення: 29.10.2022).
43. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23
травня 2018 р. № 420 і від 27 грудня 2019 р. № 1175. Постанова Кабінету
Міністрів України від 02.08.2022 №889. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-2022-%D0%BF#Text (дата звернення:
16.11.2022).
44. Про внутрішнє та зовнішнє становище у 2018 р. Аналітична
доповідь щорічного послання Президента України до Верховної Ради України.
Київ, 2018. С. 311–316. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ naukovi-
vidannya/poslannya-prezidenta-ukraini/analitichna-dopovid-do-schorichnogo (дата
звернення: 26.09.2022).
85
45. Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію,
вироблену генеруючими установками приватних господарств. Постанова
НКРЕКП від 30.09.2022 №1237. URL: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-
vstanovlennya-zelenih-tarifiv-na-elektrichnu-energiyu-viroblenu-generuyuchimi-
ustanovkami-privatnih-domogospodarstv-2 (дата звернення: 29.10.2022).
46. Про енергетичну ефективність. Закон України
від 21.10.2021 № 1818-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1818-
20#Text (дата звернення: 16.10.2022).
47. Про затвердження Державної цільової програми
енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з
відновлювальних джерел енергії та альтеративних видів палива на 2010-2021
роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 1.03.2010 №243. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-%D0%BF#Text (дата звернення:
28.10.2022).
48. Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії
(когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу. Закон України
від 05.04.2005 № 2509-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2509-
15#Text (дата звернення: 16.10.2022).
49. Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу
та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого
відновлення. Закон України від 29.07.2022. №2479-ІХ. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2479-20#Text (дата звернення: 18.11.2022).
50. Про ринок електричної енергії. Закон України
від 13.04.2017 № 2019-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-
19#Text (дата звернення: 16.10.2022).
51. Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом». Наказ
Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0692-22#Text (дата звернення: 29.10.2022).
52. Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030
року. Розпорядження КМУ від 15.03.2006 № 145-р р. URL:
86
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/145-2006-%D1%80 (дата звернення:
25.09.2022).
53. Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035
року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність».
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-%D1%80#Text (дата
звернення: 01.10.2022).
54. Про схвалення Стратегії енергетичної безпеки. Розпорядження
Кабінету Міністрів України від 4.08.2021 року № 907-рю\.
URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907-2021-%D1%80#Text (дата
звернення: 01.10.2022).
55. Проект Плану відновлення України : матеріали робочої групи
«Енергетична безпека». Національна рада з відновлення України від наслідків
війни. 2022. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua
/energy-security.pdf (дата звернення: 01.10.2022).
56. Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року URL:
https://mepr.gov.ua/files/docs/Proekt/LEDS_ua_last.pdf (дата звернення:
18.11.2022).
57. Струк Н. П. Основні складові механізму забезпечення
енергетичної безпеки держави. Глобальні та національні проблеми економіки,
2016. Випуск 10. С. 231-234. URL: http://global-national.in.ua/archive/10-
2016/49.pdf (дата звернення: 24.09.2022).
58. Сухін Є. І. Нетрадиційна енергетика як фактор економічної
безпеки держави: автореф. Дис…д-ра екон. Наук: спец. 21.04.01 «Економічна
безпека держави». Рада національної безпеки та оборони України;
Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. К., 2005. 38 с.
59. Тараєвська Л. С. Складові енергетичної безпеки та критерії
оцінки. Економіка і суспільство. 2017. Випуск 8. С.372-377. URL:
https://economyandsociety.in.ua/journals/8_ukr/65.pdf (дата звернення:
25.09.2022).
87
60. Українська відновлювана енергетика: сьогодні, завтра. Українська
асоціація відновлювальної енергетики. URL:
https://saee.gov.ua/sites/default/files/Orgel.pdf (дата звернення: 28.10.2022).
61. Чому цей опалювальний сезон називають найважчим? Які виклики
стоять перед українцями URL: https://hmarochos.kiev.ua/2022/09/01/chomu-
czej-opalyuvalnyj-sezon-nazyvayut-najvazhchym-yaki-vyklyky-stoyat-pered-
ukrayinczyamy/ (дата звернення: 02.10.2022).
62. Щуров І. В. Формування раціонального паливно-енергетичного
балансу держави: науково-емпіричний підхід. Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. 2021. № 5. Том 2. URL:
http://journals.khnu.km.ua/vestnik/wp-content/uploads/2022/11/2021-en-52-45.pdf
(дата звернення: 26.09.2022).
63. Як відбудувати «зелену» країну: рекомендації для відновлення
України. Основні ідеї та тези ГО «Діксі груп», 2022 URL:
https://dixigroup.org/wp-content/uploads/2022/11/analitychna-zapyska-po-
vidnovlennyu-red.pdf (дата звернення: 16.11.2022).
64. Янишен Б. В. Енергетична безпека як складова національної
безпеки: понятійний апарат і смислові взаємозв’язки. Науковий вісник
Ужгородського національного університету, 2016. Серія Право. Випуск 36.
Том 1. С. 173-178.