Державна політика щодо наркотичної та алкогольної залежності в Україні

Борозенець, Анатолій Віталійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8017
Title:	Державна політика щодо наркотичної та алкогольної залежності в Україні
Authors:	Григор, Олег Олександрович Борозенець, Анатолій Віталійович
Keywords:	державна політика;наркотики;психоактивні речовини;алкогольна залежність;система профілактики вживання ПАР
Issue Date:	Dec-2022
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 95 сторінок, 9 таблиць, 6 рисунків, список використаних джерел з 67 найменувань. Об’єктом дослідження є залежність від вживання психоактивних речовин, зокрема наркотиків та алкоголю. Предмет дослідження — особливості формування та реалізації державної політика щодо наркотиків та інших психоактивних речовин. Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження підходів щодо формування ефективної державної політики в сфері наркотиків, алкоголю та інших психоактивних речовин. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідити концептуальні засади формування державної політики щодо наркотиків та інших психоактивних речовин: поняття та принципи формування; проаналізувати пріоритетні напрями державної політики щодо наркотиків та ПАР в країнах ЄС; вивчити підходи до оцінки ефективності державної політики щодо наркотиків та ПАР; проаналізувати правові, організаційні та інституційні засади державної політики щодо психоактивних речовин в Україні; проаналізувати ефективність реалізації державної політики щодо психоактивних речовин в Україні; дослідити стратегічні напрями державної політики щодо наркотиків; виявити напрями удосконалення системи профілактики з вживання психоактивних речовин. Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні визначення державної політики щодо наркотиків та інших психоактивних речовин; наданні рекомендацій розроблення методології оцінки поширеності вживання наркотичних речовин серед населення у віковій категорії 15-64 з урахуванням зарубіжного досвіду та запровадити у вітчизняну практику подібне дослідження; наданні рекомендацій щодо перегляду методики проведення профілактичних заходів з вживання ПАР шляхом залучення безпосередньо молоді до розроблення та реалізації профілактичних антинаркотичних програм використовуючи принцип «молодь для молоді»; наданні рекомендацій щодо вдосконалення системи профілактики вживання ПАР. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері формування та реалізації державної політики щодо наркотиків та інших психоактивних речовин
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8017
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Борозенець А.В..pdf Restricted Access		959.89 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Державна політика щодо наркотичної та алкогольної 
залежності в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЗПУАМ-211 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування»    
                                                                             ____________Борозенець А. В.______________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _______Григор О. О.__________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2022 року 
 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП………………………………………………………………….. 5 
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ  
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО НАРКОТИКІВ ТА ІНШИХ  
ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН……………………………………… 9 
1.1 Державна політика щодо наркотиків та інших психоактивних  
речовин: поняття та принципи формування………………………….. 9 
1.2 Аналіз пріоритетних напрямів державної політики щодо  
наркотиків та ПАР в країнах ЄС………………………………………. 18 
1.3 Підходи до оцінки ефективності державної політики щодо  
наркотиків та ПАР……………………………………………………… 27 
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 33 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ  
ЩОДО ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ………………. 36 
2.1 Аналіз правових, організаційних та інституційних засад  
державної політики щодо психоактивних речовин в Україні………. 36 
2.2 Аналіз ефективності реалізації державної політики щодо  
психоактивних речовин в Україні……………………………………. 43 
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 57 
РОЗДІЛ 3 СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ  
ЩОДО НАРКОТИКІВ………………………………………………… 60 
3.1 Огляд Стратегії державної політики щодо наркотиків на період  
до 2030 року……………………………………………………………. 60 
3.2 Напрями удосконалення системи профілактики з вживання  
психоактивних речовин……………………………………………….. 70 
Висновки до розділу 3…………………………………………………. 82 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 84 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… 88 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Проблема в сфері наркотиків та інших психоактивних речовин (ПАР), 
зокрема і таких як алкоголь,  на сьогодні набула глобального явища і генерує 
велику кількість соціальних, економічних, правових проблем та проблем в 
сфері охорони здоров’я в усіх країнах світу. Так, згідно досліджень протягом 
2020 року близько 275 мільйонів людей вживали психотропні препарати та 
очікуване зростання на 11% у всьому світі та на 40% тільки в Африці до 2030 
року, а також приблизно 36 мільйонів людей із розладами, пов’язаними з 
вживанням наркотиків та інших ПАР, а масштаби проблем громадського 
здоров’я пов’язаних із вживанням наркотиків, розладами, пов’язаними з 
вживанням наркотиків та алкоголю, і пов’язаними з цим станами здоров’я 
залишається дуже високим. 
Така ситуація вимагає від урядів на рівні країн розробки ефективної 
політики щодо наркотиків та інших психотропних речовин з метою зменшення 
їх негативного впливу на всі сфери життєдіяльності населення. 
Для України дана проблема на сьогодні є дуже актуальною, оскільки за 
результатами досліджень, зокрема Українського інституту майбутнього, 
близько 10% українців зазначили, що в їхньому близькому оточенні є люди, 
які мають наркотичну чи алкогольну залежність. На фоні інших соціально-
економічних проблем в країні, дана проблема ще більше поглиблюється. Війна 
завжди супроводжується бідністю, депресією, стресом, пост травматичним 
синдромом тощо, що є основними причинами для вживання психоактивних 
речовин.  
Державна політика щодо наркотичної та алкогольної залежності, що 
реалізовувалася в країні виявилася недостатньо ефективною для вирішення 
нагальних проблем в цій сфері, що вимагає перегляду основних політик та 
підходів з врахуванням сучасних концепцій та вимог суспільства. 
 
6 
 
Вивчення міжнародних та вітчизняних стратегічних, нормативно-
правових документів, таких як: EU Drugs Strategy 2021-2025; European drug 
prevention quality standards; International standards on drug use prevention; Єдина 
конвенція ООН про наркотичні засоби 1961 року, Міжнародні стандарти з 
профілактики вживання наркотиків тощо; теоретичних та практичних 
досліджень: Drug Policy Guide; European Drug Report 2022; European Web 
Survey on Drugs 2021: Emerging findings in Ukraine; Evaluation of the EU 
Drugs Strategy 2013-2020 and of the EU Action Plan on Drugs 2017-2020; The 
Global Drug Policy Index; Звіт щодо наркотичної та алкогольної ситуації в 
Україні за 2021 рік тощо; наукових праць вітчизняних вчених, серед яких: 
Д. Грищенко, В. Кузнецов, М. Давидова, А. Корчевний, О. Корольчук, 
О. Малоголова, А. Осипенко, С. Рудавка, Я. Семенюк, В. Тимошенко, 
В. Ященко, О. Шевчук, І. Шинкаренко, Т. Павленко, В. Мозгова та інші, 
дозволило вивчити основні концепції, тенденції розвитку та практичні аспекти 
формування та реалізації політики в сфері психоактивних речовин і 
сформувати низку висновків та рекомендацій. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження підходів щодо 
формування ефективної державної політики в сфері наркотиків, алкоголю та 
інших психоактивних речовин. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
− дослідити концептуальні засади формування державної політики 
щодо наркотиків та інших психоактивних речовин: поняття та принципи 
формування; 
− проаналізувати пріоритетні напрями державної політики щодо 
наркотиків та ПАР в країнах ЄС; 
− вивчити підходи до оцінки ефективності державної політики щодо 
наркотиків та ПАР; 
− проаналізувати правові, організаційні та інституційні засади 
державної політики щодо психоактивних речовин в Україні; 
7 
 
− проаналізувати ефективність реалізації державної політики щодо 
психоактивних речовин в Україні; 
− дослідити стратегічні напрями державної політики щодо наркотиків; 
− виявити напрями удосконалення системи профілактики з вживання 
психоактивних речовин. 
Об’єктом дослідження є залежність від вживання психоактивних 
речовин, зокрема наркотиків та алкоголю. 
Предметом дослідження є особливості формування та реалізації 
державної політика щодо наркотиків та інших психоактивних речовин. 
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи: 
порівняння –  при вивченні світового досвіду і можливості адаптування його 
до вітчизняних реалій; абстрагування – при вивченні концептуальних засад 
державної політики щодо наркотиків та ПАР; дедукції – при формулюванні 
поняття та виявленні основних складових державної політики; аналізу - при 
оцінці ефективності державної політики; синтезу – при формулюванні 
напрямів підвищення ефективності державної політики щодо наркотиків та 
ПАР в Україні. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в: 
− уточненні визначення державної політики щодо наркотиків та 
інших психоактивних речовин як цілеспрямованої та організованої діяльності 
уряду в напряму зменшення попиту та пропозиції обігу психоактивних 
речовин, а також пом’якшення шкоди від вживання ПАР, яка повинна 
спиратися на об’єктивну оцінку пріоритетів та сучасні данні, бути спрямована, 
в першу чергу, на зменшення негативних наслідків споживання та обороту 
ПАР, а також базуватися на принципах дотримання прав людини; соціальної 
інтеграції вразливих верств населення та залучення організацій 
громадянського суспільства до аналізу, розробки та реалізації державної 
політики; 
− наданні рекомендацій розроблення методології оцінки 
поширеності вживання наркотичних речовин серед населення  у віковій 
8 
 
категорії 15-64  з урахуванням зарубіжного досвіду та запровадити у 
вітчизняну практику подібне дослідження; 
− наданні рекомендацій щодо перегляду методики проведення 
профілактичних заходів з вживання ПАР шляхом залучення безпосередньо 
молоді до розроблення та реалізації профілактичних антинаркотичних 
програм використовуючи принцип «молодь для молоді»; 
− наданні рекомендацій щодо розроблення Дорожньої карти 
реалізації та Плану заходів з реалізації Стратегії державної політики щодо 
наркотиків на період до 2030 року, а також необхідності подання в Стратегії 
конкретних цільових значень індикаторам ефективності та встановленні 
індикаторів на кожну операційну ціль; 
− наданні рекомендацій щодо вдосконалення системи профілактики 
вживання ПАР в Україні шляхом розробки відповідних національних 
стандартів, створення інформаційної системи відстеження та збору актуальної 
інформації для формування доказової бази; долучення різних державних та 
громадських гравців, з визначенням їх ролі та обов’язків, а також створення 
механізму та координації їх діяльності. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері 
формування та реалізації державної політики щодо наркотиків та інших 
психоактивних речовин. 
Апробація дослідження. Григор О. О., Борозинець А. В. Державна 
політика щодо наркотиків: поняття та принципи формування. Матеріали ХXІІІ 
Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія і практика сучасної 
економіки». Відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. 
технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2022. 224 с. С.46-48. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 95 сторінок. Список використаних 
джерел складається з 67 найменувань,  9 таблиць,  6 рисунків.  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ 
ПОЛІТИКИ ЩОДО НАРКОТИКІВ ТА ІНШИХ ПСИХОАКТИВНИХ 
РЕЧОВИН 
 
 
1.1 Державна політика щодо наркотиків та інших психоактивних 
речовин: поняття та принципи формування 
 
Проблема в сфері наркотиків та інших психоактивних речовин (ПАР), 
зокрема і таких як алкоголь,  на сьогодні набула глобального явища і генерує 
велику кількість соціальних, економічних, правових проблем та проблем в 
сфері охорони здоров’я в усіх країнах світу. Так, згідно досліджень протягом 
2020 року близько 275 мільйонів людей вживали психотропні препарати та 
очікуване зростання на 11% у всьому світі та на 40% тільки в Африці до 2030 
року, а також приблизно 36 мільйонів людей із розладами, пов’язаними з 
вживанням наркотиків, а масштаби проблем громадського здоров’я 
пов’язаних із вживанням наркотиків, розладами, пов’язаними з вживанням 
наркотиків, і пов’язаними з цим станами здоров’я залишається дуже високим. 
Згідно з останніми оцінками ВООЗ, близько 583000 смертей були прямо чи 
опосередковано пов’язані з вживанням наркотиків у 2019 році, при цьому 
близько 450000 смертей були пов’язані з опіоїдами, а близько 14000 – з 
коноплею. Вживання ін’єкційних наркотиків є причиною приблизно 20% ВІЛ-
інфекцій за межами Африки на південь від Сахари і, згідно з останнім звітом 
ВООЗ про прогрес у сфері ВІЛ, вірусного гепатиту та інфекцій, що 
передаються статевим шляхом, значно сприяє епідеміям гепатиту В і гепатиту 
С у всіх регіонах [15]. 
Така ситуація вимагає від урядів на рівні країн розробки ефективної 
політики щодо наркотиків та інших психотропних речовин з метою зменшення 
їх негативного впливу на всі сфери життєдіяльності населення. 
10 
 
Відповідно до документів Європейського Союзу: «Політика щодо 
наркотиків – це загальний напрямок і підхід уряду до вирішення проблем 
(незаконних) наркотиків. Він охоплює всю систему законів, регуляторних 
заходів, напрямків дій і пріоритетів фінансування щодо (незаконних) 
наркотиків, які вводяться в дію урядом або його представниками» [10]. 
Стаття у Вікіпедії дає нам наступне визначення: «Державна політика 
щодо наркотиків – це політика щодо контролю та регулювання психоактивних 
речовин, особливо тих, які викликають фізичну або психічну залежність. Дана 
політика зазвичай спрямована на боротьбу з наркоманією чи залежністю, 
враховуючи, як попит, так і пропозицію наркотиків, а також пом’якшення 
шкоди від вживання наркотиків і надання медичної допомоги та лікування» 
[2].  
Заходи щодо зменшення попиту включають добровільне лікування, 
реабілітацію, замісну терапію, боротьбу з передозуванням, альтернативи 
ув’язненню за дрібні правопорушення, пов’язані з наркотиками, призначення 
ліків за медичним рецептом, просвітницькі кампанії, громадські соціальні 
послуги та підтримку сімей.  
Зменшення пропозиції включає такі заходи, як проведення зовнішньої 
політики, спрямованої на викорінення міжнародного культивування рослин, 
які використовуються для виробництва наркотиків, і перехоплення торгівлі 
наркотиками, штрафи за злочини, пов’язані з наркотиками, ув’язнення осіб, 
засуджених за злочини, пов’язані з наркотиками.  
Політики, які допомагають пом’якшити небезпеку вживання наркотиків, 
включають програми використання шприців-голок, програми заміни 
наркотиків і безкоштовні засоби для перевірки чистоти наркотиків тощо. 
В деяких літературних джерелах наводиться визначення державної 
політики у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та 
психотропних речовин як «заснована на чинних нормативно-правових актах, 
узгоджена за цілями діяльність органів державної влади спрямована на 
протидію незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин з 
11 
 
метою охорони інтересів громадян, суспільства і держави в цілому» [36, с. 
172]. 
Треба зазначити, що чітке визначення державної політики щодо 
наркотиків в Україні сформовано лише в 2021 році в Проєкті Стратегії 
державної політики щодо наркотиків до 2030 року: «Державна політика щодо 
наркотиків – стратегія і тактика діяльності держави та суспільства у сферах 
контролю за обігом психоактивних речовин, у тому числі наркотичних 
лікарських засобів, протидії їх незаконному обігу, профілактики зловживання 
ними, популяризації здорового способу життя як засобу профілактики 
зловживання, забезпечення доступу до якісних послуг з діагностики, 
біопсихосоціальної допомоги, реабілітації та ресоціалізації а також зменшення 
шкоди для осіб, що мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання 
психоактивних речовин» [50]. 
Зрозуміло, що особливості формування та реалізації державної політики 
в цій сфері відрізняються від країни до країни. 
Треба зазначити, що до недавнього часу уряди більшості країн слідували 
моделі наркополітики, яка була затверджена з 1961 року Конвенціями по 
наркотикам Організації Об’єднаних Націй (ООН). Ця модель приділяє 
особливу увагу законодавству та програмам, що спрямовані на стримування 
та поступову ліквідацію постачання заборонених наркотичних засобів. Але 
більшість політиків змушені на сьогодні переглянути дані принципи в зв’язку 
з тим, що так і не відбулося значного скорочення масштабів незаконного обігу 
наркотиків; збільшуються серйозні негативні наслідки діючої глобальної 
системи контролю над наркотиками; в сфері охорони здоров’я почали 
з’являтися проблеми, пов’язані з наркотиками, а також проблеми з 
порушенням прав та свобод людини в процесі встановлення контролю над 
обігом наркотиків. А в той же час, результати досліджень та практичний досвід 
свідчать, що деякі з цих проблем можуть бути вирішені шляхом відповідних 
політик та ініціатив, які не ставлять першочерговим завданням зниження 
споживання наркотиків чи обсягів незаконного обігу наркотиків [3]. 
12 
 
Ми погоджуємося зі спеціалістами Міжнародного консорціуму з 
наркополітики, які запропонували наступні принципи, на які повинні 
спиратися уряди при розробці національних стратегій боротьби з 
наркотиками, зокрема: 
1) необхідно ґрунтуватися на структурованій та об’єктивній оцінці 
пріоритетів та сучасних даних; 
2) всі заходи повинні здійснюватися у повній відповідності до 
міжнародного законодавства в області прав людини; 
3) наркополітика повинна в першу чергу бути спрямована на 
зменшення негативних наслідків споживання та обороту наркотиків, а не на 
зниження масштабів споживання наркотиків та розміру наркоринку; 
4) політика та відповідні заходи повинні бути спрямовані на 
сприяння соціальній інтеграції вразливих груп; 
5) в процесі обговорення та здійснення стратегій уряди повинні 
налагоджувати відкриті та конструктивні відносини з представниками 
громадянського суспільства [3]. 
Складність факторів, які впливають на рівні та моделі виробництва, 
постачання та використання наркотиків, означає, що уряди повинні 
застосувати високоструктурований підхід до розробки комплексних і 
інтегрованих заходів у сфері політики щодо наркотиків – закони про 
наркотики та їх забезпечення є лише однією з багатьох сфер діяльності уряду, 
які можна використовувати для вирішення проблеми наркотиків. 
Процес формування якісної політики на національному рівні має 
включати компоненти, перелічені нижче: 
− Визначення цілей вищого рівня, які повинні визначатися виходячи 
з результатів оцінки негативних наслідків незаконного обороту та споживання 
наркотиків, якими обумовлена найбільша шкода суспільству. Крім цього, 
суспільство та різні співтовариства повинні брати активну участь в 
обговоренні найважливіших для них питань, пов’язаних з наркотиками. 
13 
 
−  Розробка плану дій, які необхідно здійснити для досягнення 
встановлених цілей. На сьогодні спостерігається збільшення обсягів 
інформації, яка дозволяє політикам вибрати найбільш ефективні напрями 
діяльності та реалізувати їх. Незважаючи на те, що діапазон і масштаби 
діяльності будуть обмежені наявними ресурсами, інвестування в ефективні 
заходи призведе до більшої економії за рахунок зменшення витрат, пов’язаних 
зі злочинністю, проблемами охорони здоров’я та соціальними проблемами. 
− Взаємодія з департаментами та агентствами, які відповідають за 
вирішення питань, пов’язаних наркотиками. Зрозуміло, що дана проблема не 
може бути вирішена тільки відповідною державною інституцією. Комплексна 
та інтегрована стратегія вимагає взаємодії та координації діяльності багатьох 
державних структур, зокрема охорони здоров’я, освіти, права, соціальної 
роботи, а також громадських, релігійних та громадських організацій на різних 
рівнях управління. Така ситуація вимагає формування ефективних 
координаційних механізмів для більш раціонального втрачання ресурсів та 
отримання найкращого результату.  
− Уряди повинні вміти оцінювати реальні, «проактивні» затрати на 
наркополітику та програми (наприклад, на здійснення заходів з безпеки, на 
профілактику і лікування) та визначати економію засобів в разі «реактивних» 
затрат, а також ефективно розподіляти ресурси [3]. 
Наступним основним принципом формування державної політики в 
сфері наркотиків є те, що всі заходи повинні здійснюватися у повній 
відповідності до міжнародного законодавства в області прав людини 
відповідно до Конвенцій ООН про наркотичні засоби, згідно якої головна 
задача системи контролю над наркотиками полягає в забезпеченні «здоров’я 
та добробуту людства» [23]. 
Рада ООН з прав людини випустила резолюції, в яких закликає 
приділяти більше уваги наслідкам для прав людини зусиль з контролю над 
наркотиками. У 2019 році керівники всіх агентств ООН узгодили Спільну 
заяву ООН щодо політики щодо наркотиків. У цих та інших важливих 
14 
 
документах підкреслюється, що, хоча існує міцний консенсус щодо того, що 
права людини повинні повністю дотримуватися в законодавстві, політиці та 
практиці щодо наркотиків, залишається багато роботи для втілення цього 
зобов’язання на практиці [12]. 
Наводяться такі основні приклади найбільш розповсюджених порушень 
прав людини: 
− порушення права на життя, включаючи застосування смертної кари; 
− порушення права на свободу від тортур, жорстокого поводження в 
зв’язку з необґрунтованим затриманням споживачів наркотиків та 
зловживання, які існують в закладах примусового лікування наркозалежності; 
− порушення права на здоров’я, що пов’язано з обмеженням доступу 
до основних лікарських засобів, профілактиці, лікуванню, догляду та 
підтримці при ВІЛ- інфекції тощо [3]. 
Отже, в контексті принципу дотримання прав людини, який повинен 
бути наріжним каменем при формуванні та реалізації державної політики 
щодо наркотиків, основними її завданнями повинні бути наступні: 
− охорона здоров’я, яка передбачає розширення доступу до 
лікарських засобів, розвиток програм зниження шкоди та програм 
профілактики, лікування, догляду та підтримки; 
− надання підтримки в області альтернативного розвитку, а також 
зниження рівня бідності, можливості отримання освіти, вирішення питань із 
зайнятістю, соціальним забезпечення тощо; 
− безпека людини, для забезпечення якої зусилля правоохоронних 
органів повинні бути зосередженні на виявлені тих, хто є причиною найбільш 
серйозних проблем, пов’язаних з наркотиками, а не на боротьбі з низовими 
розповсюджувачами наркотиків та споживачами наркотиків . 
До наступного керівного принципу формування та реалізації державної 
наркополітики пропонують відносити зниження шкоди від вживання 
наркотиків [3].  
15 
 
Справа в тому, що практика впровадження політики, яка 
концентрувалася на зниження масштабів наркоторгівлі, не завжди призводила 
до позитивних результатів. Зрозуміло, що зниження масштабів наркоторгівлі 
може призвести до зниження шкоди, але одночасно може і призвести до інших 
проблем, наприклад зростання насилля, вживання інших засобів, які шкідливі 
для здоров’я тощо [3]. 
В зв’язку з цим, вважається, що політика, завданням якої є зниження 
негативних наслідків, є більш ефективною, ніж політика, що спрямована на 
створення вільного від наркотиків суспільства. Зниження шкоди має на меті 
зменшення негативних наслідків споживання та незаконного обігу наркотиків. 
Принцип зниження шкоди часто використовується в сфері охорони здоров’я, 
наприклад, при впровадженні таких програм, як обмін шприців або голок, 
профілактики та лікування наркозалежності, надання соціальної підтримки. 
Значно більший внесок в забезпечення здоров’я та добробуту населення 
вносить розробка та реалізації політики та програм, які спрямовані на 
зниження рівня злочинності, залучення споживачів наркотиків в суспільно 
корисну діяльність. В зв’язку з цим, уряду необхідно розпочати з оцінки 
наслідків незаконного обороту наркотиків, які здійснюють найбільший 
негативний вплив на громадян. В цьому випадку, підвищується вірогідність 
розробки дієвих та ефективних стратегій, спрямованих на вирішення 
зазначених проблем [3].  
Зрозуміло, що соціальні групи, що споживають наркотики різняться від 
країни до країни, але в той же час існує однакова тенденція для усіх –  найвищі 
показники наркозалежності реєструються серед найбільш соціально 
незахищених груп населення. Існує багато прикладів того, що державні 
політики та програми в сфері наркотиків можуть ще більше погіршувати 
соціально-економічний стан даної групи населення, а також призводять до їх 
стигматизації та маргіналізації. Наприклад, негативне ставлення до наркотиків 
досить часто призводить до стигматизації людей або груп, обмежуючи їх 
можливості участі в соціальній та економічній діяльності, або програми, що 
16 
 
дозволяють виявляти та карати за споживання та зберігання наркотиків, часто 
призводять до відрахуванню з навчальних закладів або звільненню з роботи 
тощо.  
Отже, в цьому контексті ефективність державної політики в сфері 
наркотиків та наркотичної залежності визначається здатністю уряду приймати 
такі рішення, що знижують маргіналізацію та стигматизацію найбільш 
вразливих верств населення, тобто дотримувати принципу соціальної 
інтеграції, а саме: 
− закони про наркотики та тактика їх застосування не повинні 
містити заходи, які збільшують соціальну вразливість людей, які споживають 
та вирощують речовини з наркотичним вмістом. Натомість необхідно 
приділити увагу або їх реінтеграції, або програмам альтернативного розвитку; 
− профілактика та освітні програми повинні бути ретельно 
продумані, щоб уникнути процесів, які перешкоджають переходу молодих 
людей, які споживають наркоти, до «дорослого» соціального життя; 
− програми лікування наркозалежності повинні зосереджуватися на 
наданні споживачам наркотиків можливості для успішної реінтеграції в 
суспільстві; 
− представники груп, які найбільше постраждали від боротьби з 
наркотиками, повинні бути включені в розробку наркополітики та програм [3]. 
Такий підхід дозволить розробити більш обґрунтовану політику і 
допоможе уникнути негативних наслідків для цих товариств.    
Під час вироблення державної політики в сфері наркотиків необхідно 
співпрацювати з громадянським суспільством, зокрема неурядовими 
організаціями, благодійними фондами тощо, які представляють інтереси 
відповідних груп, які тим або іншим чином пов’язані зі сферою обігу та 
споживання наркотиків. Треба зазначити, що організації громадянського 
суспільства грають ключову роль в усіх сферах державної політики та є цінним 
джерелом даних, досвіду та знань, а взаємодія з громадянським суспільством 
17 
 
повинна будуватися на принципах участі, прозорості та підзвітності. В першу 
чергу, організації громадянського суспільства можуть допомогти на стадії 
аналізу проблем, а також бути активними учасниками реалізації політики, 
зокрема брати активну участь в реалізації відповідних програм та проєктів.  
Серед основних завдань співробітництва з громадянським суспільством 
повинні бути наступні: 
− надання підтримки при розробці наркополітики відповідно до 
поточної ситуації,  включаючи аналіз проблем та визначення пріоритетів на 
основі консультацій та практичного досвіду; 
− сприяння налагодженню ефективного спілкування між політиками 
та представниками громадянського суспільства; 
−  пошук взаємовигідних партнерських відносин з організаціями 
громадянського суспільства для спільного проведення програм та/або їх 
реалізації громадянським суспільством; 
− підтримка розвитку мережі організацій громадянського 
суспільства, яка зможе здійснювати підтримку в розробці ефективної політики 
та здійснення програм [3]. 
Отже, для конструктивного та ефективного обміну інформацій між 
урядом та організаціями громадянського суспільство необхідно створити 
відкриті комунікаційні механізми. 
На основі зазначеного вище, сформулюємо визначення щодо поняття та 
особливості формування державної політики щодо наркотиків: «Державна 
політика щодо наркотиків та інших психоактивних речовин – це 
цілеспрямована та організована діяльність уряду в напряму зменшення попиту 
та пропозиції обігу психоактивних речовин, а також пом’якшення шкоди від 
вживання ПАР, яка повинна спиратися на об’єктивну оцінку пріоритетів та 
сучасні данні, бути спрямована, в першу чергу, на зменшення негативних 
наслідків споживання та обороту ПАР, а також базуватися на принципах 
дотримання прав людини; соціальної інтеграції вразливих верств населення та 
18 
 
залучення організацій громадянського суспільства до аналізу, розробки та 
реалізації державної політики».  
 
1.2 Аналіз пріоритетних напрямів державної політики щодо 
наркотиків та ПАР в країнах ЄС 
 
В ЄС вирішення проблеми щодо наркотиків та наркозалежності є одним 
з найважливіших питань як загальноєвропейського рівня так і рівня окремих 
держав-учасниць ЄС. Дослідження свідчать, що доступність і використання 
наркотиків залишається на високому рівні в Європейському Союзі. Так, 
приблизно 83,4 мільйона або 29% дорослих (віком 15–64) у Європейському 
Союзі, за оцінками, коли-небудь вживали заборонені наркотики, причому про 
вживання повідомили більше чоловіків (50,5 мільйонів), ніж жінок (33,0 
мільйона) [7].  
В Європі вживається багато наркотичних речовин. Серед осіб, що 
вживають наркотики, розповсюджена полінаркоманія [22].  
За дослідженнями, найпоширенішою речовиною, що вживається в ЄС є 
канабіс, про вживання якої в 2020 році повідомили понад 22 мільйони 
дорослих європейців. На другому місці за популярністю є стимулятори. За 
оцінками, за 2020 рік 3,5 мільйона дорослих вжили кокаїн, 2,6 мільйона - 
метилендіоксиметамфетамін і 2 мільйони амфетамінів. Близько 1 мільйона 
європейців вживали героїн або інші заборонені опіоїди  [7]. 
Вживання наркотичних речовин призводить до значної кількості 
проблем зі здоров’ям, низкою соціальних проблем, таких як бездомність, 
підвищення рівня злочинності. Крім цього, споживання речовин високого 
ризику та полінаркоманія залишається основною причиною смертей, які 
викликані наркотиками [22].   
Так, за оцінками в ЄС в 2019 році відбулося найменше 5141 смертельних 
випадків через передозування нелегальними наркотиками, а рівень смертності 
оцінювалася в 14,8 смертей на мільйон мешканців у віці 15-64 років. Якщо 
19 
 
порівнювати кількість смертей за період, то з 2012 року в ЄС спостерігається 
зростання смертей від передозування в цілому, серед підлітків та усіх вікових 
категорій старше 35 років [22].    
Отже, А. Гусдейл, директор Європейського центру моніторингу 
наркотиків та наркозалежності відмічає посилення негативного впливу 
наркотиків: «Нам терміново треба визнати, що не тільки більш широкий 
спектр осіб особисто зтикається з проблемами наркотиків, але й проблеми 
наркотиків впливають на наше населення» [22].    
Треба зазначити, що країни ЄС поступово перейшли від політики «війни 
з наркотиками», яка довела свою неефективність, а також запровадили у свої 
стратегії концепції зменшення шкоди від немедичного вживання наркотиків, 
серед яких наступні: 
− запровадження замісної підтримувальної терапії; 
− декриміналізація певних видів діянь за малозначні проступки;  
− заміна позбавлення волі для наркозалежних осіб низкою інших 
гуманних видів покарання тощо [39].   Отже, в зв’язку з усвідомленням 
важливості проблеми наркотиків та наркотичної залежності та виникнення 
нових тенденцій, Рада Європи затвердила стратегію ЄС, яка визначає 
політичні рамки та пріоритети політики ЄС щодо наркотиків на період 2021-
2025 роки [5]. 
Дана Стратегія має на меті захистити та покращити добробут 
суспільства та окремої людини, захистити та зміцнити громадське здоров’я, 
запропонувати високий рівень безпеки та добробуту для широкої 
громадськості та підвищити медичну грамотність. Стратегія використовує 
заснований на фактах, інтегрований, збалансований і мультидисциплінарний 
підхід до явища наркотиків на національному, європейському та 
міжнародному рівнях. Вона також включає в себе перспективу гендерної 
рівності та справедливості у сфері охорони здоров’я [5].    
До 2025 року пріоритети та дії у сфері незаконних наркотиків, узгоджені 
через Стратегію, повинні мати загальний вплив на ключові аспекти ситуації з 
20 
 
наркотиками в ЄС. Послідовне, ефективне та результативне впровадження 
заходів має забезпечити високий рівень захисту здоров’я людей, соціальної 
стабільності та безпеки, а також сприяти підвищенню обізнаності. Необхідно 
звести до мінімуму будь-які потенційні ненавмисні негативні наслідки, 
пов’язані з реалізацією заходів, а також заохочувати права людини та сталий 
розвиток [5].  
Стратегія базується перш за все на фундаментальних принципах 
законодавства ЄС і в усіх відношеннях підтримує основоположні цінності ЄС: 
повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, солідарності, 
верховенства права та прав людини. Стратегія також базується на 
міжнародному праві, відповідних Конвенціях Організації Об’єднаних Націй 
(ООН), які забезпечують міжнародно-правову базу для боротьби з феноменом 
незаконних наркотиків, і Загальній декларації прав людини. Стратегію було 
розроблено на основі принципів, викладених у Лісабонській угоді, та з 
урахуванням відповідної компетенції ЄС та окремих держав-членів [5].  
Важливість Стратегії ЄС з наркотиків підкреслила Д. Людвиг, 
федеральний комісар Німеччини з наркотиків: «Феномен наркотиків впливає 
на наші співтовариства по-різному: від здоров’я, сімейних та соціальних 
відносин до насильства та відмивання грошей.  Це вище розповсюджено по 
всьому світу, і жодна країна не може справитися з ним наодинці. Стратегія ЄС 
на 2021-2025 роки надає інструменти для вирішення цієї проблеми в усіх її 
аспектах разом з нашими міжнародними партерами. Це також дозволить нам 
біль активно реагувати на зміни в методах роботи злочинців або на розробку 
нових речовин та тенденцій». 
Стратегія структурована навколо трьох основних  напрямків політики, 
які сприятимуть досягненню її мети: 
1. Зменшення пропозиції наркотиків: посилення безпеки. 
2. Зниження попиту на наркотики: послуги з профілактики, 
лікування та догляду. 
3. Боротьба з наркотиками – пов’язана шкода [5]. 
21 
 
Крім цього, визначено три додаткових напрями: 
1. Міжнародна співпраця. 
2. Дослідження, інновації та прогнозування. 
3. Координація, управління та впровадження [5].   
Загалом Стратегія містить 11 стратегічних пріоритетів, серед яких 
наступні: 
1. Знищити організовані злочинні групи високого ризику, пов’язані з 
наркотиками, які діють у державах-членах ЄС, походять із них або націлені на 
них; усунути зв’язки з іншими загрозами безпеці та покращити запобігання 
злочинності. 
2. Посилити виявлення незаконного оптового обігу наркотиків і 
прекурсорів наркотиків у пунктах в’їзду та виїзду з ЄС. 
3. Розв’язувати використання логістичних і цифрових каналів для 
розповсюдження заборонених наркотиків у середніх і малих обсягах і 
збільшувати обсяги вилучень заборонених речовин, що перевозяться 
контрабандою через ці канали, у тісній співпраці з приватним сектором. 
4. Припинення незаконного виробництва наркотиків і протидія 
незаконному вирощуванню; запобігання витоку та обігу прекурсорів 
наркотиків для незаконного виробництва наркотиків; та усунення шкоди 
навколишньому середовищу. 
5. Профілактика вживання наркотиків та підвищення обізнаності про 
побічні ефекти наркотиків. 
6. Забезпечити доступ до послуг лікування та догляду та зміцнити їх. 
7. Втручання зі зменшення ризику та шкоди та інші заходи для 
захисту та підтримки людей, які вживають наркотики. 
8. Забезпечувати здоров’я та соціальні потреби людей, які вживають 
наркотики у в’язниці та після звільнення. 
9. Посилення міжнародного співробітництва з третіми країнами, 
регіонами, міжнародними та регіональними організаціями, а також на 
багатосторонньому рівні для досягнення підходу та цілей Стратегії, у тому 
22 
 
числі у сфері розвитку. Посилення ролі ЄС як глобального посередника для 
політики щодо наркотиків, орієнтованої на інтереси людей і прав людини. 
10. Побудова синергії для надання ЄС та його державам-членам 
комплексної науково-дослідної бази та можливостей для прогнозування, 
необхідних для більш ефективного, інноваційного та гнучкого підходу до 
зростаючої складності явища наркотиків, а також підвищення готовності ЄС 
та його членів Реагування держав на майбутні виклики та кризи. 
11. Забезпечення оптимальної реалізації Стратегії та Плану дій, 
координація за замовчуванням усіх зацікавлених сторін та надання 
відповідних ресурсів на рівні ЄС та національному рівнях [5].    
Якщо ми порівняємо зазначене вище з основними цілями Стратегії ЄС 
щодо наркотиків на 2013-2020 роки [11], то побачимо, що вони значно 
розширилися. Так, основними цілями Стратегії на 2013-2020 роки було 
визначено наступні: 
− сприяти відчутному зниженню попиту на наркотики, наркотичної 
залежності та ризиків і шкоди для здоров’я та соціальних зв’язків із 
наркотиками; 
− сприяти підриву ринку заборонених наркотиків і відчутному 
скороченню доступності заборонених наркотиків; 
− заохочувати координацію шляхом активного обговорення та аналізу 
подій і проблем у сфері наркотиків на рівні ЄС та на міжнародному рівні; 
− подальше зміцнення діалогу та співпраці між ЄС і третіми країнами 
та міжнародними організаціями з питань наркотиків; 
− сприяти кращому розповсюдженню результатів моніторингу, 
досліджень та оцінки та кращому розумінню всіх аспектів явища наркотиків і 
впливу втручань з метою забезпечення надійної та всебічної доказової бази 
для політики та дій [11]. 
23 
 
А основними напрями політики було визначено наступні: зменшення 
попиту та пропозиції на наркотики; координація; міжнародне 
співробітництво; дослідження, інформація, моніторинг та оцінка [16].  
Стратегію ЄС щодо наркотиків на 2013-2020 роки було оцінено на 
предмет ефективності її реалізації і результати оцінки показали наступне: 
1. Було виявлено, що технологічний, соціальний, політичний та 
екологічний контекст, що впливає на попит і пропозицію наркотиків, значно 
змінився з 2013 року, що робить стратегію та план дій лише частково 
відповідними ситуації з наркотиками на момент оцінки. 
2. Було встановлено, що стратегія та план дій в основному відповідають 
відповідному європейському законодавству та політиці на міжнародному 
рівні. Однак зміни в ситуації з наркотиками, починаючи з 2013 року, 
вважаються такими, що послабили узгодженість між стратегією та більш 
широкими сферами політики охорони здоров’я та безпеки. 
3. Стратегія та план дій виявилися лише частково ефективними для 
досягнення мети скорочення попиту на наркотики. У деяких сферах було 
досягнуто прогресу: наприклад, відбулося збільшення різноманітності 
загальних і специфічних профілактичних і лікувальних заходів, які були 
впроваджені в багатьох державах-членах ЄС. Проте попит на наркотики в ЄС 
не зменшився порівняно з 2013 роком. Насправді поширеність вживання 
наркотиків «зросла в більшості видів наркотиків у більшості держав-членів з 
базового року. Загальне зростання було особливо помітним серед молоді. 
Нарешті, кількість смертей, пов’язаних із вживанням наркотиків, у ЄС також 
зросла». 
4. Подібним чином стратегія та план дій були лише частково 
ефективними для досягнення цілі щодо скорочення пропозиції наркотиків. 
Оцінка виявила прогрес у ефективній координації правоохоронних органів та 
співпраці в ЄС. Однак було також виявлено, що орієнтовна доступність 
більшості видів наркотиків у ЄС зросла з 2013 року. Чистота ліків також 
значно зросла за той самий період. Він також зазначає, що проведені 
24 
 
широкомасштабні операції, здавалося, були в основному недостатніми для 
підриву ринків незаконних наркотиків. 
5. Стратегія та план дій були найбільш ефективними в досягненні трьох 
наскрізних цілей (координація; міжнародна співпраця; дослідження, 
інформація, моніторинг та оцінювання). Загалом політика щодо наркотиків 
була ефективно скоординована на рівні ЄС та на міжнародному рівні; ЄС 
говорив «одним голосом» щодо політики щодо наркотиків на міжнародній 
арені. 
6. Оцінювачі дійшли висновку, що «загалом, здається, що стратегія не 
зробила значного внеску в досягнення запланованого загального впливу для 
забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей, соціальної стабільності 
та безпеки». 
7. Оцінювачі не змогли провести обґрунтовану оцінку ефективності, 
оскільки дані, що піддаються кількісному вимірюванню, щодо витрат, 
пов’язаних із політикою щодо ліків, які були недоступні для широкого доступу 
в країнах-членах. 
8. Одним із успіхів стратегії та плану дій було те, що вони створили 
додану цінність ЄС, оскільки досягли результатів, яких не досягли б 
національні чи інші європейські ініціативи. Це включало створення «спільних 
стратегічних рамок» і «сполучення» між державами-членами та різними 
рівнями управління. Вони «заохочували транскордонну координацію та обмін 
інформацією та найкращими практиками, що ґрунтуються на фактичних 
даних, між державами-членами і, таким чином, створили ефект масштабу з 
точки зору синергії та ефективності». 
9. Консультації із зацікавленими сторонами виявили постійну підтримку 
з боку держав-членів та організацій громадянського суспільства щодо 
стратегічної участі ЄС у політиці щодо наркотиків; стверджувалося, що 
припинення загальноєвропейської стратегії боротьби з наркотиками, 
ймовірно, матиме негативні наслідки [16]. 
25 
 
Отже, можемо стверджувати, що в цілому Стратегія ЄС щодо наркотиків 
на 2013-2020 роки в цілому не була достатньо ефективною, хоча і призвела до 
певних позитивних результатів особливо в сфері міжнародної співпраці, 
зокрема розвитку обміну інформацією та позитивним досвідом. Недостатня 
ефективність у досягненні поставлених цілей зумовлена впливом різних 
соціальних, політичних, технологічних та інших факторів. 
В зв’язку з цим, було внесено певні зміни у Стратегію 2021-2025 та 
розроблено відповідний План заходів, зокрема конкретизовано пріоритети та 
дії, а також охоплено менший період часу. Крім цього, визначено більш 
конкретні показники для проведення оцінки ефективності Стратегії, які 
можливо зібрати та узагальнити.  
Бачимо за доцільне вивчити зазначені показники та адаптувати даний 
досвід для вітчизняних реалій. Отже, до загальних показників для лану дій ЄС 
проти наркотиків на 2021-2025 рр віднесено наступні [4]: 
1) розвиток боротьби з організованими злочинними групами високого 
ризику; 
2) тенденції пов’язаної з наркотиками, організованої злочинності, 
корупції, залякування та групового насильства; 
3) інформаційна панель ринків наркотиків: ринкові тенденції за рівнем 
ринку: кількість і кількість вилучених заборонених наркотиків; кількість 
вилучених лабораторій з виробництва наркотиків; кількість правопорушень, 
пов’язаних з виробництвом наркотиків, ціни на наркотики та чистота/доза (за 
ринковим рівнем, де це можливо); тенденції щодо наявності та використання 
прекурсорів та інших хімічних речовин, необхідних для виробництва 
наркотиків; тенденції та розробки у використанні даркнету та інших цифрових 
засобів для продажу наркотиків тощо; 
4) вплив на громади: уявлення про те, як наркотики, їх доступність та 
функціонування ринків наркотиків впливають на громадське здоров’я, 
безпеки та безпеки громад, включаючи насильство та залякування, пов’язані з 
наркотиками.  
26 
 
5) Health Dashboard: звітність на рівні ЄС про вплив вживання 
наркотиків на здоров’я.  
6) поширеність і моделі вживання наркотиків; 
7) інформаційна панель зменшення шкоди; 
8) тенденції та зміни в нових психоактивних речовинах; 
9) інформаційна панель нових загроз: індикатор, який висвітлює 
потенційні нові загрози на основі тріангуляції даних із більш своєчасних і 
перспективних джерел; 
10) реагування на вживання наркотиків у місцях позбавлення волі; 
11) виконання зобов’язань у рамках Цілей сталого розвитку наступні [4]. 
Допомогу у реалізації політики ЄС у сфері протидії наркотикам та 
наркозалежності надає Європейський моніторинговий центр з питань 
наркотиків та наркозалежності (ЄМЦПНН) [8].  
Агентство не створює політики чи рекомендацій. Його досвід допомагає 
гарантувати, що рішення ЄС і національних політиків, професіоналів і 
практиків ґрунтуються на об’єктивних і перевірених фактах, а не на ідеології 
чи моральних чи ціннісних судженнях. Воно часто визначає важливі загрози, 
пов’язані з наркотиками, допомагаючи країнам ЄС краще підготуватися до їх 
вирішення [1]. 
Основними споживачами послуг Європейського моніторингового 
центру з питань наркотиків та наркозалежності є інститути ЄС; особи, які на 
національному рівні приймають рішення щодо політики; професіонали, які 
працюють в сфері наркотиків. Агентство співпрацює з науковцями та 
дослідниками, громадськістю, громадянським суспільством, людьми, які 
постраждали від проблем наркотиків, а також міжнародними організаціями та 
країнами, що не входять до ЄС.  
Важливість вивчення напрямів державної політики щодо наркотиків в 
ЄС обумовлена інтеграційними процесами Україні до європейської спільноти, 
а отже ми повинні розробляти свої політики та стратегії, в тому числі з 
урахуванням вимог Європейського Союзу. 
27 
 
1.3 Підходи до оцінки ефективності державної політики щодо 
наркотиків та ПАР 
 
Зрозуміло, що державну політику, в тому числі і в сфері наркотиків, 
необхідно оцінювати як в короткостроковому, так і довгостроковому періодах. 
Так, значення оцінки було визнано в усіх стратегіях ЄС і держав-членів щодо 
наркотиків. Стратегія ЄС щодо наркотиків на 2013–2020 рр. (Рада 
Європейського Союзу, 2013 р.) запрошує інституції, органи та країни ЄС 
«визнати роль наукової оцінки політики та втручань (з акцентом на досягнуті 
результати) як ключового елемента у зміцненні підхід ЄС до наркотиків і 
[щоб] сприяти їх використанню як на національному, так і на міжнародному 
рівнях ЄС» [10]. 
Оцінювання, в першу чергу, необхідне для розуміння того чи політика 
та програми дозволяють досягти поставленої мети та бажаного ефекту. Крім 
цього оцінювання політики може сприяти: 
− більш ефективному плануванню політики та її корегуванню на 
основі проведеної оцінки та аналізі результатів. В цьому випадку, на нашу 
думку обов’язкового здійснювати крім кінцевого оцінювання стратегій, 
програм тощо, і проміжне оцінювання, щоб розуміти, що проміжні результати 
досягаються відповідно до планових завдань. Це, в свою чергу, дозволить 
вносити відповідні корегування в стратегії та програми, якщо при оцінюванні 
будуть виявлені певні відхилення; 
− ефективному розподілу ресурсів – визначення найбільш ефективних 
елементів політики або виявлення прогалин у забезпеченні може допомогти 
забезпечити максимально ефективне використання ресурсів; 
− обміну позитивним та негативним досвідом та інформацією між 
різними країнами, що також допомагає вдосконалити свої майбутні політики; 
− підвищенню прозорості та підзвітності, оскільки усі зацікавлені 
сторони та широка громадськість мають право знати, скільки було витрачено 
28 
 
на державну політику щодо наркотиків і чи було досягнуто встановлених 
результатів [10].  
Зрозуміло, що немає єдиного «правильно» способу оцінки політики 
щодо наркотиків. Кожна країна, кожен уряд повинен вибрати найбільш 
відповідний метод оцінювання відповідно для своїх потреб та ресурсів.  
Разом з тим, на нашу думку, в процесі оцінювання необхідно 
дотримуватися наступних важливих принципів: 
− Постійність. Тобто, оцінку не можна розглядати як разову подію. 
Вона повинна здійснюватися на постійній основі і мати циклічний характер. 
− Реалістичність. Методологія оцінки повинна базуватися на 
результатах, які реалістично досягти.  
− Повнота, достовірність та коректність. Оцінювання повинно 
відбуватися лише на основі достовірної інформації, збір даних повинен 
відбуватися якісно, а обробка результатів здійснюватися коректно. 
− Достатність ресурсів. Будь-яка оцінка вимагає значної кількості 
ресурсів: людських, інформаційних, фінансових, часових. В зв’язку з цим 
масштаби оцінювання та результати, які плануються бути досягнутими, 
повинні відповідати наявних ресурсам. 
− Вчасність. Оцінювання повинно відбуватися до розробки 
наступних стратегічних документів чи програм. Лише розуміння проблем та 
позитивних результатів попередніх політик, стратегій та програм, може 
зробити більш ефективними наступні кроки уряду в напряму удосконалення 
державної політики. 
− Залученість. Залучення зацікавлених сторін до оцінки сприяє її 
розвитку, якості та прозорості. Залучення зацікавлених сторін може 
полегшити доступ до відповідних даних і осіб, а також гарантувати, що 
використаний підхід є реалістичним, охоплює найважливіші аспекти політики 
чи стратегії та представляє всі відповідні регіони та групи, на які це впливає. 
До групи, відповідальної за проведення оцінки необхідно залучати: політиків 
29 
 
(наприклад, національні координатори політики щодо наркотиків, 
представники відповідних міністерств, таких як міністерство охорони 
здоров’я та юстиції); державних службовців (наприклад, місцеві координатори 
з наркотиків, національні координаційні центри, адміністрація, державні 
установи); цільові групи та бенефіціари (наприклад, медичні працівники, 
поліція, соціальні працівники, групи користувачів послуг); експертів з 
наркополітики та методології оцінки (наприклад, консультанти, науковці); 
організації громадянського суспільства [10].   
Рекомендується проводити оцінку, як загальнонаціональної політики 
щодо наркотиків, так і окремих ключових заходів. Крім цього, вид та 
методологія оцінювання буде залежати від того, на якому етапі політики 
відбувається дана оцінка. 
Одним з інструментів, який нещодавно розроблено та який застосовують 
для оцінки ефективності державної політики щодо наркотиків є Глобальний 
індекс з наркополітики (Global Drug Policy Index, GDPI).  Даний індекс – це 
проєкт Консорціуму зменшення шкоди, глобального партнерства 
громадянського суспільства, громадських мереж і академічних кіл. 
Необхідність розробки та застосування даного індексу обумовлена тими 
проблемами, які були були озвучені вище, зокрема використання спотворених 
даних та неповної інформації, некоректних показників та неправильний підхід 
до самої мети державної політики, зокрема побудови «суспільства, вільного 
від наркотиків». 
Оцінка за даним індексом здійснюється за шкалою від 0 до 100, де 100 
означає повну узгодженість державної політики щодо наркотиків та її 
впровадження рекомендаціям ООН щодо прав людини, охорони здоров’я та 
розвитку, яку  викладено у Загальній позиції системи ООН щодо наркотиків 
(Звіт ООН «Чого ми навчилися за останні десять років: підсумок знань, 
отриманих і створених системою ООН з питань, пов’язаних з наркотиками» 
[17; 18]. 
30 
 
До основних цілей застосування Глобального індексу з наркополітики 
віднесено наступні: 
− опис діапазону заходів протидії наркотикам, запроваджених 
країнами по всьому світу; 
− визначення ключових аспектів політики щодо наркотиків, які 
потребують термінових дій; 
− сприяння глобальним, регіональним і національним дискусіям між 
громадянським суспільством, постраждалими спільнотами та політиками; 
− визначення пріоритетів формування політики на національному 
рівні [17]. 
Індекс складається з 75 індикаторів за 5 напрямами: 
− відсутність суворих вироків, таких як смертна кара; 
− пропорційність реакцій кримінального правосуддя на наркотики; 
− фінансування, доступність та охоплення заходів зі зменшення 
шкоди; 
− наявність міжнародно контрольованих речовин для знеболення; 
− розвиток [17]. 
Використання даного індексу може бути корисним для широкого кола 
зацікавлених осіб. В першу чергу, для урядів Індекс є механізмом оцінки для 
відстежування прогресу в узгодженні своєї політики щодо наркотиків зі 
стандартами ООН, а також для того, щоб побачити, як інші країни досягають 
тієї самої мети [17]. 
Для агенцій ООН Індекс є інструментом вимірювання прогресу на 
шляху узгодження національної політики щодо наркотиків до рекомендацій, 
включених до Спільної позиції системи ООН щодо наркотиків, а також до 
міжнародного законодавства та стандартів прав людини [17]. 
Для громадянського суспільства Індекс допоможе оцінити ефективність 
розробки, впливу та реалізації національної політики, а також забезпечити 
підзвітність урядів та захистити реформи [17]. 
31 
 
Для засобів масової інформації та академічних кіл даний інструмент є 
джерелом даних, а також дозволяє вивчити історії та життєвий досвід 
спільнот, які можуть бути якісно висвітлені [17]. 
Громадськість за допомогою цього Індексу зможе дізнатися про стан 
справ у сфері наркотиків, складнощі, з якими зтикаються уряди під час 
вирішення зазначених проблем [17]. 
На сьогодні проведено лише першу ітерацію дослідження за даними 
2020 року в 30 країнах, які було вибрано за наступними критеріями: 
актуальність наркополітики для обраної країни; наявність даних про ліки та 
політику щодо наркотиків у країні; присутність у країні організацій 
громадянського суспільства, які могли б використовувати Індекс для 
пропаганди політики щодо наркотиків і не боятися репресій [17]. 
В таблиці 1.1 представлено результати оцінки політики щодо наркотиків 
серед країн-лідерів. 
Таблиця 1.1 –  Глобальний індекс з наркополітики 2021 (країни-лідери) 
Пропорцій-
Відсутність Доступ 
Загальний ність та Зменшення 
Країна суворих до Розвиток 
бал кримінальне шкоди 
вироків ліків 
правосуддя 
Норвегія 74 91 49 74 81 - 
Нова 
71 88 58 58 78 - 
Зеландія 
Португалія 70 86 64 61 68 - 
Великобри-
69 92 50 64 69 - 
танія 
Австралія 65 85 54 60 60 - 
Канада 56 78 34 54 56 - 
Грузія 55 89 25 51 55 - 
Північні 
55 74 38 46 61 - 
Македонія 
Коста Ріка 54 82 51 24 59 - 
Сенегал 53 91 31 45 43 - 
Джерело: [17] 
  
В таблиці 1.2 наведено дані щодо країн-аутсайдерів. 
 
32 
 
Таблиця 1.2 –  Глобальний індекс з наркополітики 2021 (країни-
аутсайдери) 
Пропорцій-
Відсутність Доступ 
Загальний ність та Зменшення 
Країна суворих до Розвиток 
бал кримінальне шкоди 
вироків ліків 
правосуддя 
Колумбія 40 62 36 36 43 23 
Мозамбік 40 86 23 21 29 - 
Непал 40 68 30 36 25 - 
Гана 36 71 28 12 32 - 
Тайланд 36 38 28 31 34 48 
Мексика 35 47 32 36 26 - 
Кенія 34 54 13 46 23 - 
Індонезія 29 35 27 23 31 - 
Уганда 28 59 17 13 21 - 
Бразилія 26 45 20 9 31 - 
 Джерело: [17] 
 
Щодо загального висновку, то результати дослідження показали, що 
жодна країна не досягла гарних результатів щодо ефективності наркополітики 
і жодна країна не наблизилася достатньо близько до реалізації рекомендацій 
ООН. Навіть країна з найвищим рейтингом – Норвегія – досягає загального 
балу лише 74/100. Особливо низькі країни в усіх країнах за таким показником 
як пропорційність кримінального правосуддя, що свідчить про те, що політика 
щодо наркотиків непропорційно впливає на людей на основі їхньої статі, 
етнічного походження, соціально-економічного стану тощо [17].  
Отже, загальні висновки щодо ефективності наркополітики в країнах, що 
досліджувалися [17]:  
− Стандарти та очікування експертів громадянського суспільства щодо 
реалізації політики щодо наркотиків відрізняються від країни до країни. 
− Нерівність глибоко вкорінена в глобальній політиці щодо 
наркотиків, причому 5 країн з найвищим рейтингом набрали в 3 рази більше 
балів, ніж 5 країн з найнижчим рейтингом. Частково це пов’язано з 
колоніальною спадщиною підходу «війни з наркотиками». 
33 
 
− Політика щодо наркотиків за своєю суттю є складною: показники 
країни в Індексі можна повністю зрозуміти, лише подивившись на всі його 
виміри. 
− Політика щодо наркотиків непропорційно впливає на 
маргіналізованих людей через їхню стать, етнічну приналежність, сексуальну 
орієнтацію та соціально-економічний статус. 
− Існують значні розбіжності між державною політикою та тим, як 
вона реалізується на місцях. 
− За кількома винятками, значуща участь громадянського суспільства 
та постраждалих громад у процесах політики щодо наркотиків залишається 
дуже обмеженою. 
Враховуючи важливість проблеми наркотиків на світовому рівні, 
необхідно продовжувати вдосконалювати розглянуту методологію 
оцінювання ефективності політики, а також розширювати коло країн, 
залучених до оцінки, в тому числі і Україну.  
 
Висновки до розділу 1 
 
З’ясовано, що більшість країн на сьогодні переглянули політики щодо 
наркотиків та перейшли від моделі, затвердженої в 1961 році Конвенціями по 
наркотикам ООН, яка приділяє особливу увагу законодавству та програмам, 
що спрямовані на стримування та поступову ліквідацію постачання 
заборонених наркотичних засобів, оскільки вона виявилася неефективною. 
Розглянуто основні принципи, на які повинні спиратися уряди при 
розробці національних стратегій боротьби з наркотиками, серед яких: 
ґрунтування на на структурованій та об’єктивній оцінці пріоритетів та 
сучасних даних; здійснення всіх заходів у повній відповідності до 
міжнародного законодавства в області прав людини; спрямування 
наркополітики на зменшення негативних наслідків споживання та обороту 
34 
 
наркотиків; сприяння соціальній інтеграції вразливих груп; налагодження 
відкритих та конструктивних відносин з представниками громадянського 
суспільства.    
Сформульовано визначення державної політики щодо наркотиків: 
«Державна політика щодо наркотиків – це цілеспрямована та організована 
діяльність уряду в напряму зменшення попиту та пропозиції обігу 
наркотичних речовин, а також пом’якшення шкоди від вживання наркотиків, 
яка повинна спиратися на об’єктивну оцінку пріоритетів та сучасні данні, бути 
спрямована, в першу чергу, на зменшення негативних наслідків споживання 
та обороту наркотиків, а також базуватися на принципах дотримання прав 
людини; соціальної інтеграції вразливих верств населення та залучення 
організацій громадянського суспільства до аналізу, розробки та реалізації 
державної політики».  
З’ясовано, що  країни ЄС поступово відійшли від політики «війни з 
наркотиками» та запровадили у свої стратегії концепції зменшення шкоди від 
немедичного вживання наркотиків, серед яких наступні: запровадження 
замісної підтримувальної терапії; декриміналізація певних видів діянь за 
малозначні проступки; заміна позбавлення волі для наркозалежних осіб 
низкою інших гуманних видів покарання тощо. 
З’ясовано, що Рада Європи затвердила стратегію ЄС, яка визначає 
політичні рамки та пріоритети політики ЄС щодо наркотиків на період 2021-
2025 роки, яка має на меті захистити та покращити добробут суспільства та 
окремої людини, захистити та зміцнити громадське здоров’я, запропонувати 
високий рівень безпеки та добробуту для широкої громадськості та підвищити 
медичну грамотність; використовує заснований на фактах, інтегрований, 
збалансований і мультидисциплінарний підхід до явища наркотиків на 
національному, європейському та міжнародному рівнях та включає в себе 
перспективу гендерної рівності та справедливості у сфері охорони здоров’я. 
Стратегія структурована навколо таких основних напрямів політики: 
зменшення пропозиції наркотиків: посилення безпеки; зниження попиту на 
35 
 
наркотики: послуги з профілактики, лікування та догляду; боротьба з 
наркотиками – пов’язана шкода; міжнародна співпраця; дослідження, 
інновації та прогнозування; координація, управління та впровадження. 
Виявлено, що в цілому Стратегія ЄС щодо наркотиків на 2013-2020 роки 
в цілому не була достатньо ефективною, хоча і призвела до певних позитивних 
результатів особливо в сфері міжнародної співпраці, зокрема розвитку обміну 
інформацією та позитивним досвідом. Недостатня ефективність у досягненні 
поставлених цілей зумовлена впливом різних соціальних, політичних, 
технологічних та інших факторів. 
Доведена необхідність короткострокового та довгострокового 
оцінювання державної політики щодо наркотиків, оскільки це може сприяти 
більш ефективному плануванню політики та її корегуванню; ефективному 
розподілу ресурсів; обміну позитивним та негативним досвідом та 
інформацією між різними країнами; підвищенню прозорості та підзвітності. 
Оцінювання повинно базуватися на наступних принципах: постійності, 
реалістичності; повноти, достовірності, коректності; достатності ресурсів; 
вчасності; залученості. 
Досліджено сутність та складові Глобального індексу з наркополітики 
((Global Drug Policy Index), який використовують для оцінки державної 
політики щодо наркотиків і до основних цілей застосування якого віднесено: 
опис діапазону заходів протидії наркотикам, запроваджених країнами по 
всьому світу; визначення ключових аспектів політики щодо наркотиків, які 
потребують термінових дій; сприяння глобальним, регіональним і 
національним дискусіям між громадянським суспільством, постраждалими 
спільнотами та політиками; визначення пріоритетів формування політики на 
національному рівні. 
Рекомендовано продовжувати вдосконалювати методику вимірювання 
Глобального індексу з наркополітики, а також розширювати коло країн, 
залучених до оцінки, в тому числі і Україну.  
  
36 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО 
ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз правових, організаційних та інституційних засад 
державної політики щодо психоактивних речовин в Україні 
 
Правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні 
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів регулюються 
Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і 
прекурсори» [47]. В Законі встановлено порядок державного контролю, 
повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і 
юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і 
прекурсорів. В той же час, Закон України «Про заходи протидії незаконному 
обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та 
зловживанню ними» [46], з урахуванням міжнародних зобов’язань, визначає в 
Україні систему заходів, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних 
засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними, а також 
визначає права і обов’язки юридичних осіб і громадян у зв’язку із 
застосуванням цього Закону.  
Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та 
зміни до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ 
від 06.05.2000 № 770) за поданням МОЗ. Порушення законодавства у сфері 
обігу підконтрольних речовин, види злочинів та покарання визначені 
Кримінальним кодексом України (далі – КК) та Кодексом України про 
адміністративні порушення. 
Як зазначалося вище, сфера реалізації державної політики щодо 
наркотиків є досить широкою і стосується, як зменшення попиту та пропозиції 
обігу наркотичних речовин, так і зниженню шкоди від їх вживання. 
37 
 
Відповідно, в розробці та реалізації державної політики беруть участь 
низка суб’єктів, які відповідають за свою сферу діяльності (табл. 2.1).  
 
Таблиця 2.1 – Суб’єкти формування та реалізації наркополітики в 
Україні 
Суб’єкт Функції та повноваження 
Президент України З питань визначення і формування наркополітики та її 
стратегічних засад 
Верховна Рада У сфері законодавчого забезпечення наркополітики 
України 
Кабінет Міністрів З питань концептуального розроблення та реалізації 
України наркополітики на засадах наркополітики як складової частини 
всіх сфер життєдіяльності суспільства 
Державна служба У сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, 
України з лікарських медичних виробів та обігу наркотичних засобів, психотропних 
засобів та контролю речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також 
за наркотиками внесення Міністрові охорони здоров’я пропозицій щодо 
формування державної політики у зазначених сферах 
Правоохоронні У сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків аналогів та та 
органи прекурсорів, проведення оперативно-розшукових заходів, 
виконання функцій виявлення, недопущення вчинення та 
розкриття злочинів 
Міністерство У сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації 
охорони здоров’я лікарських наркотичних засобів; надання медичної допомоги 
щодо їх застосування; лікування, профілактики та реабілітації 
наркозалежних осіб 
Міністерство освіти і У сфері організаційно-практичного забезпечення профілактики та 
науки, Міністерство реабілітації наркозалежних осіб 
соціальної політики 
та інші органи 
виконавчої влади 
Заклади охорони З питань профілактики, лікування, реабілітації наркозалежних 
здоров’я, осіб, ефективного застосування знеболюючих засобів при 
реабілітаційні хронічних патологічних станах 
центри незалежно 
від форм власності  
Органи місцевого З питань організації виконання законодавства у сфері обігу 
самоврядування наркотиків та їх прекурсорів на відповідних територіях в межах 
повноважень 
Джерело: розроблено на основі [49] 
 
Формування та реалізація наркополітики здійснюються спільно 
громадськими, професійними, релігійними об’єднаннями, науковими 
установами, благодійними фондами, приватними та іншими структурами. 
38 
 
Засоби масової інформації залучаються до висвітлення питань профілактики 
наркоманії, алкогольної і тютюнової залежності та інших питань, пов’язаних з 
обігом наркотиків та формуванням здорового способу життя [49]. 
Установою, що здійснює моніторинг наркотичної ситуації в Україні є 
Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу 
наркотиків Міністерства охорони здоров’я України.  
Основні завдання Центру моніторингу наркотиків Інституту: 
− збір, обробка, узагальнення та аналіз аналітичної, епідеміологічної, 
статистичної та іншої інформації щодо психоактивних речовин, отриманої від 
державних, приватних та неурядових організацій, про масштаби поширеності 
вживання психоактивних речовин 
− оцінка соціально-економічних наслідків вживання психоактивних 
речовин, поширеності інфекційних хвороб, пов’язаних з їх вживанням, 
показників смертності з цих причин 
− створення та ведення баз даних щодо інформації стосовно 
психоактивних речовин 
− довгострокові систематичні спостереження за станом обігу 
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, 
протидії їх незаконному обігу в Україні, аналіз i прогнозування змін 
− здійснення моніторингу обігу наркотичних засобів, психотропних 
речовин, ïx аналогів i прекурсорів, протидії їх незаконному обігу в Україні 
відповідно до вимог Європейського моніторингового центру з наркотиків та 
наркотичної залежності 
− формування та ведення інформаційних систем моніторингу обігу 
психоактивних речовин, створення та забезпечення функціонування 
електронних систем моніторингу 
− розповсюдження та обмін інформацією на місцевому, 
національному та міжнародному рівнях; 
− взаємодія та обмін інформацією з національними та міжнародними 
організаціями, установами, що здійснюють підтримку проведення профільних 
39 
 
досліджень в Україні щодо проведення епідеміологічних та інших 
соціологічних досліджень у сфері моніторингу наркотичної та алкогольної 
ситуації; 
− підготовка національного річного звіту щодо наркотичної та 
алкогольної ситуації в Україні (далі – Національний звіт) відповідно до 
міжнародних вимог та розповсюдження його на місцевому, національному та 
міжнародному рівнях; 
− узагальнення  практики застосування законодавства з питань 
моніторингу наркотичної та алкогольної ситуації в Україні, розробка 
пропозицій щодо вдосконалення актів Президента України, Кабінету 
Міністрів України, нормативно-правових та інших законодавчих актів; 
− здійснення згідно з міжнародними договорами України взаємодії та 
обміну інформацією з відповідними міжнародними організаціями з питань 
обігу психоактивних речовин [27]. 
До структури центру входять наступні відділи: 
− відділ моніторингу з питань проблемного вживання психоактивних 
речовин; 
− відділ моніторингу з обігу підконтрольних речовин; 
− відділ моніторингу у сфері споживання психоактивних речовин; 
− відділ моніторингу з питань профілактики вживань психоактивних 
речовин та ресоціалізації наркозалежних; 
− відділ моніторингу ситуації у сфері злочинності, пов’язаної із 
зловживанням психоактивних речовин; 
− відділ національної стратегії та політики у сфері обігу 
психоактивних речовин; 
− сектор моніторингу показників смертності та смертей, пов’язаних із 
вживанням психоактивних речовин. [27]. 
Окремо, в рамках нашого дослідження хочемо виділити відділ 
національної стратегії та політики у сфері обігу ПАР, основними завданнями 
якого є:  
40 
 
− формування в межах компетенції нормативно-правового поля у 
сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх 
аналогів шляхом прийняття участі у підготовці проектів нормативно-правових 
актів; 
− участь у розробці нормативно-правових актів з питань 
формування та реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків; 
− участь в межах компетенції у засіданнях робочих груп і нарад з 
питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх 
аналогів; 
− відповідно до законодавства вживання заходів щодо забезпечення 
доступності населення до лікарських засобів, що містять підконтрольні 
речовини; 
− збір та узагальнення інформації щодо засад формування та 
реалізації національної стратегії і політики у сфері обігу психоактивних 
речовин; 
− провадження інформаційно-аналітичної діяльності відповідно до 
покладених на відділ завдань і функцій; 
− збір та аналіз інформації щодо змін в законодавстві у сфері обігу 
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх 
незаконному обігу, та співробітництва з іншими країнами в цій сфері; 
− забезпечення розвитку систем збору інформації шляхом 
удосконалення методів ведення обліку та звітності, підвищення рівня 
професійної підготовки фахівців з відповідних питань; 
− здійснення моніторингу наркотичної та алкогольної ситуації в 
Україні відповідно до вимог Європейського моніторингового центру з 
наркотиків та наркотичної залежності за показником: «Національне 
законодавство»; 
− участь у підготовці національного річного звіту щодо наркотичної 
та алкогольної ситуації) в Україні [27]. 
41 
 
Моніторинг наркотичної ситуації здійснюється відповідно Порядку 
проведення моніторингу наркотичної та алкогольної ситуації в Україні 
затвердженого Постановою КМУ «Питання проведення моніторингу 
наркотичної та алкогольної ситуації в Україні» від 10 липня 2019 року №689 
[38]. 
Основна мета моніторингу: 
− виявлення негативних тенденцій розвитку ситуації у сфері обігу 
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, алкоголю, нових 
потенційно небезпечних психоактивних речовин, пов’язаної з формуванням 
наркотичної та алкогольної залежності у населення;  
− виявлення нових загроз для національної безпеки, що виникають 
внаслідок незаконного обігу психоактивних речовин і визначення факторів, 
які їх викликають;  
− підготовки пропозицій щодо запобігання поширенню незаконного 
обігу психоактивних речовин [38]. 
Основними завданнями моніторингу є: 
− безперервне отримання та проведення аналізу інформації про стан 
процесів і явищ у сфері обігу психоактивних речовин, а також протидії їх 
незаконному обігу, профілактики немедичного вживання психоактивних 
речовин, лікування та ресоціалізації залежних осіб; 
− своєчасне виявлення негативних тенденцій розвитку ситуації, 
пов’язаної з формуванням наркотичної та алкогольної залежності у населення, 
нових загроз для національної безпеки, що виникають внаслідок незаконного 
обігу психоактивних речовин, а також визначення факторів, які їх викликають; 
− прогнозування розвитку наркотичної та алкогольної ситуації в 
Україні, підготовка пропозицій щодо запобігання поширенню незаконного 
обігу психоактивних речовин [38]. 
Моніторинг відбувається за показниками, визначеними Європейським 
моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності, Комісією з 
42 
 
наркотичних засобів при ООН, Міжнародним комітетом з контролю за 
наркотиками, зокрема, досліджуються наступні показники: 
1) загальні популяційні дослідження, проведені серед осіб за віковими 
групами 15-16 років, щодо поширеності, форм вживання психоактивних 
речовин (із зазначенням їх класу, виду, наслідків вживання). 
2) загальні популяційні дослідження, проведені серед осіб за віковими 
групами 15-64 роки, щодо поширеності, форм вживання психоактивних 
речовин (із зазначенням їх класу, виду, наслідків вживання). 
3) звернення за лікуванням, поширеність розладів психіки та поведінки 
внаслідок вживання психоактивних речовин. 
4) проблемне вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. 
5) смертність, пов’язана з вживанням психоактивних речовин. 
6) інфекційні захворювання серед осіб, які вживають наркотичні засоби 
та психотропні речовини ін’єкційним шляхом. 
7) незаконний обіг психоактивних речовин та пов’язана з ним 
злочинність. 
8) профілактичні заходи, спрямовані на зниження рівня вживання 
психоактивних речовин. 
9) законодавство у сфері обігу психоактивних речовин та протидії їх 
незаконному обігу. 
10) соціальна реінтеграція осіб, залежних від вживання психоактивних 
речовин [38]. 
В структуру Міністерства внутрішніх справ України входить 
Управління забезпечення формування державної політики у сфері протидії 
наркозлочинності, до основних функцій якого відноситься формування 
державної політки у сфері протидії наркозлочинності, зокрема Управління: 
− Бере участь у розробленні та внесенні пропозицій щодо 
забезпечення реалізації державної політики у сфері протидії 
наркозлочинності, політичних та стратегічних цілей, принципів і напрямків її 
розвитку. 
43 
 
− Вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері 
протидії наркозлочинності. 
− Здійснює аналіз галузевих проблем щодо формування та реалізації 
державної політики у сфері протидії наркозлочинності, за його результатами 
розробляє пропозиції стосовно спрямування та координації діяльності 
Національної поліції України в цій сфері. 
− Бере участь у проведенні наукових, аналітичних, кримінологічних, 
соціологічних досліджень стану протидії наркозлочинності. 
− Здійснює систематичний аналіз діяльності Національної поліції 
України у сфері протидії наркозлочинності. 
− Ініціює проведення структурними підрозділами апарату МВС, 
закладами вищої освіти зі специфічними умовами навчання та науково-
дослідними установами, що належать до сфери управління МВС, аналітичних 
та наукових досліджень із актуальних проблем протидії наркозлочинності. 
− Здійснює комплексний аналіз тенденцій та динаміки у сфері 
протидії наркозлочинності, вивчення суспільно-політичних, соціально-
економічних, демографічних та інших факторів, що мають на неї суттєвий 
вплив, а також причини та умови їх виникнення [40]. 
 
2.2 Аналіз ефективності реалізації державної політики щодо 
психоактивних речовин в Україні  
 
В Україні в 2013 році Розпорядженням КМУ №735-р було схвалено 
Стратегію державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, яка 
визначає сутність та сучасні напрями державної політики щодо наркотиків, що 
формується на засадах інтегрованого і збалансованого підходу до зменшення 
обсягу пропонування наркотиків, що знаходяться в незаконному обігу, та 
зниження попиту на них, подолання наркоманії як небезпечного соціального 
явища [49]. 
Розглянемо основні концептуальні моменти даної Стратегії (рис.2.1). 
44 
 
 
Мета Забезпечення розв’язання проблеми наркотиків у суспільстві в інтересах 
Стра тегії людини, надійного захисту громадського здоров’я і безпеки держави від 
загрози поширення наркоманії та наркозлочинності 
 
 
 забезпечення стабільного надійного існування та життєдіяльності нації, 
  збереження її фізичного і морального здоров’я; 
 зниження рівня загострення соціальних ризиків для особи, суспільства, 
  держави; 
забезпечення належного державного контролю за обігом наркотиків, 
 
 розроблення і здійснення комплексу заходів щодо зменшення обсягу 
 
незаконного розповсюдження наркотиків на території України; 
  забезпечення належного державного контролю за обігом наркотиків, 
 розроблення і здійснення комплексу заходів щодо зменшення обсягу 
  незаконного розповсюдження наркотиків на території України; 
Завдання концентрація зусиль суб’єктів наркополітики на профілактиці наркоманії, 
Стра тегії виробленні захисних бар’єрів окремої особи і всього суспільства та сприянні 
формуванню здорового способу життя; 
 організація раннього виявлення незаконного вживання наркотиків як 
передумови запобігання захворюванням та ефективного лікування від 
 наркозалежності; 
досягнення єдності та узгодженості в діях суб’єктів формування та реалізації 
 наркополітики; 
удосконалення заходів протидії незаконному обігу наркотиків і пов’язаній з 
 
ним корупції, підрив економічних засад функціонування наркобізнесу; 
 реалізація наркополітики з урахуванням особливостей регіонів; 
створення умов для співпраці держави з інститутами громадянського 
 суспільства у формуванні та реалізації наркополітики; 
залучення осіб, залежних від наркотиків, що знаходяться в незаконному обігу, 
 до участі в медико-соціальних програмах, що ґрунтуються на принципі 
зменшення шкоди; 
 психосоціальна реабілітація хворих на наркоманію; 
створення належних умов для провадження господарської діяльності, 
 пов’язаної з обігом наркотиків; 
впровадження практики здійснення лікувальних заходів як альтернативи 
 кримінальному покаранню наркозалежних осіб, які вчинили незначні 
правопорушення; 
 створення умов для ресоціалізації осіб, що відбувають покарання за вчинення 
наркозлочинів; 
 узгодження наркополітики з принципами здоров’я населення щодо лікування 
наркоманії, у тому числі з її соціально небезпечними наслідками, такими як 
 ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інші супутні захворювання. 
 
 
 
  законність, дотримання прав людини; 
 відкритість і координованість наркополітики; 
Прин ципи доступність наркотиків для медичних і наукових цілей; 
Стратегії дієвість і системність боротьби з наркобізнесом та контрабандою; 
 науково обґрунтований підхід до профілактики та лікування наркоманії; 
участь громадськості у виробленні та реалізації наркополітики; 
 виконання взятих міжнародних зобов’язань. 
 
Рисунок 2.1 – Мета, завдання та принципи Стратегії державної 
політики щодо наркотиків до 2020 року [49] 
45 
 
Зосередимо увагу на реалізації завдань даної Стратегії за останні два 
роки, тобто 2019-2020 роки. План даного періоду було спрямовано на 
вирішення питань щодо активізації діяльності суб’єктів наркополітики в 
частині здійснення відповідних заходів та прийняття нормативно-правових 
актів щодо удосконалення системи контролю за обігом наркотичних засобів, 
психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх витоку у незаконний 
обіг і водночас забезпечення доступності наркотичних лікарських засобів для 
хворих, актуалізації боротьби з організованою наркозлочинністю, корупцією 
та наркобізнесом, подальшого удосконалення законодавства у цій сфері.  
На виконання Плану у 2020 році було проведено відповідні заходи із 
зменшення шкоди від наслідків зловживання психоактивними речовинами, 
вирішення питань медико-соціального спрямування та прийнято ряд 
нормативно-правових актів.  
У 2019 році на державному рівні запроваджено систему моніторингу 
наркотичної та алкогольної ситуації в країні шляхом прийняття постанови 
Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 р. № 689 «Питання проведення 
моніторингу наркотичної та алкогольної ситуації в Україні», Кабінетом 
Міністрів України прийнято постанову від 02.12.2020 року № 1185 «Про 
затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження 
господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних 
речовин і прекурсорів та визначається періодичність здійснення планових 
заходів державного нагляду (контролю) Державною службою з лікарських 
засобів та контролю за наркотиками». З метою підвищення доступності 
лікарських засобів, в тому числі і тих, що містять психоактивні речовини, для 
закупівель у сфері охорони здоров’я постановою Кабінету Міністрів України 
від 29.07.2020 № 668 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету 
Міністрів України» внесено зміни до постанов: 
 - від 03.06.2009 № 589 «Про затвердження Порядку провадження 
діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і 
прекурсорів, та контролю за їх обігом»;  
46 
 
- від 06.04.2016 № 282 «Деякі питання ліцензування господарської 
діяльності з культивування рослин, включених до таблиці І Переліку 
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого 
Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництва, виготовлення, 
зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), ввезення на 
територію України, вивезення з території України, використання, знищення 
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до 
зазначеного переліку»;  
- від 03.02.1997 № 146 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на 
право ввезення на територію України, вивезення з території України або 
транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних 
речовин і прекурсорів» [26].  
Також Урядом прийнято постанову від 29.04.2020 № 322 «Про 
утворення територіального органу Національної поліції», відповідно до якої 
утворено, як юридичну особу публічного права, міжрегіональний 
територіальний орган Національної поліції – Департамент боротьби з 
наркозлочинністю [26].  
 З метою попередження немедичного вживання наркотиків та 
недопущення вчинення молоддю кримінальних правопорушень, пов’язаних з 
незаконним обігом наркотиків, Нацполіцією затверджено наказ від 05.03.2020 
року № 186 «Про організацію профілактичних заходів з протидії 
наркозлочинності». З метою посилення соціального захисту осіб із залежністю 
від психоактивних речовин, запровадження єдиного підходу до надання таким 
особам соціальної послуги з реабілітації наказом Міністерства соціальної 
політики від 01.10.2020 № 677, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 
04.12.2020 за № 1218/35501, затверджено Державний стандарт соціальної 
послуги соціально-психологічної реабілітації осіб із залежністю від 
наркотичних засобів чи психотропних речовин [26]. 
Україною у 2020 році було підписано Робочу домовленість між 
Міністерством внутрішніх справ України та Агентством Європейського 
47 
 
Союзу з підготовки співробітників правоохоронних органів (CEPOL). 
Документом передбачається підвищення ефективності діяльності 
правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, зокрема транскордонною, 
шляхом проведення спільних тренінгів для співробітників правоохоронних 
органів з метою підвищення та розширення знань щодо інструментів та 
механізмів міжнародного та європейського співробітництва в галузі 
правоохоронної діяльності, а також сучасних методів боротьби з різними 
видами злочинності, включаючи тероризм, незаконний обіг наркотиків та 
організовану злочинність, нелегальну міграцію та торгівлю людьми, та 
пов’язаних з ними досліджень [26].  
Не дивлячись на реалізацію певних заходів для досягнення встановлених 
завдань в даній стратегії, науковці та практики відзначають низку проблем 
реалізації наркополітики, зокрема деякі прогалини в нормативно-правовій 
базі. 
Так,  експерти неодноразово зазначали, що одним з головним бар’єром 
боротьби з незаконним обігом наркотиками та надання соціально-медичної 
допомоги людям, які вживають наркотики є криміналізація осіб, які вживають 
наркотики. Розміри (невеликі, великі та особливо великі) наркотичних засобів, 
психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, і, 
відповідно, за наявність яких у особи настає кримінальна відповідальність, 
встановлюються Міністерством охорони здоров’я України (наказ МОЗ від 
01.08.2000 р. № 188). Ці розміри або так званий «поріг» притягнення до 
кримінальної відповідальності є набагато нижчим, ніж у більшості 
європейських країн [55] (табл.2.2). 
Проблемним питанням залишається застосування норм постанови 
Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв 
транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану 
алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом 
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення 
такого огляду» від 17.12.2008 р. № 1103 до людей, які перебувають на замісній 
48 
 
підтримувальній терапії (ЗПТ). Доцільним є додаткове вивчення практики 
застосування цієї постанови та систематичний аналіз судових рішень щодо її 
застосування до клієнтів програм ЗПТ [55]. 
 
Таблиця 2.2 – Розмір наркотиків, за незаконне зберігання яких настає 
кримінальна відповідальність в окремих країнах 
Україна (до 
3-х років 
Вид наркотику ФРН Нідерланди Австрія Португалія Фінляндія 
позбавлення 
волі) 
Кокаїн від 0,02 г 1-2 г 0,5 г 15 г 2 г 1,5 г 
Марихуана від 5 г 6-30 г 30 г 20 г 25 г 15 г 
Амфетамін від 0,15 г 10 табл 0,5 г 10 г 1 г 3 г 
Опій, екстракт від 0,5 г 
- - - - - 
опію 
Героїн від 0,005 г 1-2 г 0,5 г 3 г 1 г 1 г 
Ацетильований від 0,005 г 
Див. «героїн» 
опій 
Джерело: [20] 
 
У Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року 
зазначалося, що державна політика переходить від кримінально-правового 
спрямування антинаркотичних заходів до лікувально-профілактичних. Проте, 
за свідченнями експертів, фактично такого переходу не відбулося [55].  
Наступна проблема, яка заважає ефективної реалізації політики щодо 
наркотиків є стигматизація та дискримінація осіб, які вживають наркотичні 
засоби. Проблема стигматизації осіб, які вживають наркотики, часто пов’язана 
з пеналізацією вживання наркотиків в українському законодавстві. Особа, яка 
має при собі заборонені наркотичні засоби для власного вживання, підпадає 
під дію статей Адміністративного та Кримінального кодексів України, а отже, 
автоматично вважається злочинцем. Пеналізація, а особливо криміналізація 
зберігання наркотичних засобів для особистого вжитку без мети збуту, значно 
впливає на формування маргіналізованого ставлення до людей, які вживають 
наркотики. Така ситуація суттєво впливає на якість життя людей, що 
вживають наркотики, їх міжособистісні стосунки з людьми, які не вживають 
49 
 
наркотики, а також на доступ до необхідних профілактичних, соціальних і 
лікувальних послуг [55].  
Для того, щоб оцінити ефективність реалізації даної Стратегії проведемо 
аналіз основних показників, які дозволяють оцінити стан обігу та вживання 
наркотичних речовин в Україні, а також рівень шкоди, яку наносить вживання 
наркотичних речовин на здоров’я населення.  
Треба зазначити, що в Україні дослідження поширеності вживання 
наркотичних речовин серед населення  у віковій категорії 15-64 років не 
проводяться, а отже в країні не має повного обсягу зведеної інформації з цього 
питання [26]. На нашу думку, як було зазначено вище, основою ефективної 
державної політики в цій сфері є саме якісне та науково обґрунтоване  
дослідження зазначеної проблеми. 
В Україні не здійснюється аналіз комунальних стічних вод на наркотики 
та продукти їх метаболізму, щоб оцінити їх споживання в громаді [26].   
В Україні вживання наркотиків, які відносяться до групи високого 
ризику, в основному, пов’язане з ін’єкційним способом введення опіатів, 
виготовлених в «домашніх» умовах, (розчин екстракту опію («ширка»)) та 
стимуляторів амфетамінового ряду. Внутрішньовенне ведення наркотичних 
речовин призводить до ризику інфікування ВІЛ-інфекцією, гепатитом В та С, 
сифілісом через використання однієї голки декількома особами. У 2020 році 
виявлено незначне зменшення вживання кокаїну. Так на кінець 2020 року під 
наглядом через вживання кокаїну перебувало 274 особи, в той же час на кінець 
2019 року таких осіб було 346. Також виявлено зростання вживання опіоїдів: 
41095 осіб – на кінець 2020 року проти 40324 осіб – на кінець 2019 року. 
Майже незмінними залишились показники вживання канабіноїдів та інших 
стимуляторів [26].  
Вживання наркотиків призводить до поширення різного роду 
інфекційних хвороб, а також смертельних випадків. 
Так, за даними офіційного сайту Центру громадського здоров’я, станом 
на 1 січня 2021 року в Україні зафіксовано 15 659 (у 2019 році – 16257) нових 
50 
 
ВІЛ інфікованих осіб, 4131 випадків СНІДу та 2112 смертей, зумовлених 
СНІДом, серед громадян України та 50 випадків ВІЛ-інфекції серед іноземців. 
Щодо осіб, які вживають наркотики, розглядаючи в динаміці за 2013-2017 
роки, спостерігається наступна тенденція: кількість ВІЛ-інфікованих, хворих 
на туберкульоз та гепатит В, знижувалася, кількість хворих на гепатит С 
залишалася практично сталою, тоді як кількість хворих на СНІД зросла майже 
вдвічі [26].  
Серед людей, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом, у 2020 році 
ВІЛ інфіковані становили – 12687 осіб проти 8120 осіб у 2019 році (на 36% 
більше), з гепатитом В – 3736 осіб проти 1985 осіб у 2019 році (на 47% більше), 
з гепатитом С – 13200 осіб проти 8 520 осіб у 2019 році (на 35% більше), з 
туберкульозом – 6007 осіб проти 4 582 осіб у 2019 році (на 24% більше), ВІЛ-
інфекцією/Гепатит В – 625 осіб проти 920 осіб у 2019 році (на 32% менше), 
ВІЛ-інфекцією/Гепатит С – 2 348 осіб проти 1932 особи у 2019 році (на 18% 
більше) [26]. Отже, бачимо, що ситуація з рівнем захворюваності 
інфекційними хворобами в цілому має тенденцію до збільшення. 
Також збільшується кількість смертельних випадків, пов’язаних із 
вживанням ПАР. Так, за даними Держстату в Україні у 2020 році було 
зафіксовано 589 випадків смертей, пов’язаних із вживанням ПАР та отруєнь 
ними. З них 53 випадки смертей відносилися до розладів психіки та поведінки 
внаслідок вживання ПАР та 536 випадків відносились до зовнішніх причин 
смерті, пов’язаних із вживанням ПАР. Необхідно зазначити, що останні п’ять 
років в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості смертей, 
пов’язаних із вживанням ПАР та отруєнь ними, загалом та зміни за віковими 
групами. Так, у 2020 році, порівняно із попереднім роком, значно зросла 
кількість смертей у віковій групі від 35 до 44 років. Водночас, у віковій групі 
від 30 до 54 років спостерігається значне зростання смертей, пов’язаних із 
вживанням метадону [26].   
В 2021 році в Україні проводилося Європейське веб-опитування щодо 
наркотиків [9]. В рамках даного дослідження збиралася інформація від людей, 
51 
 
які вживають наркотики віком від 18 років (дані стосуються 866 респондентів, 
які повідомили, що вживали принаймні один заборонений наркотик за 12 
місяців до опитування (останні 12 місяців вживання) і проживають в Україні). 
Більшість респондентів опитування (93%) повідомили, що вживали 
марихуану протягом попередніх 12 місяців. Загалом 59% вживали 
МДМА/екстазі, 51% – амфетамін, 37 % – нові психоактивні речовини (НПС) і 
36 % – ЛСД. 
Важливим в даному дослідженні є збір інформації щодо мотивів 
вживання наркотичних речовин для того, щоб можна було розробляти 
ефективні профілактичні заходи. Так, наприклад, відповідно дослідженню 
найбільш поширеним мотивом вживання канабісу в Україні були 
розслаблення, кайф і лікування тривоги (табл.2.3). 
 
Таблиця 2.3 – Основні причини вживання канабісу в Україні 
Причина вживання наркотичної речовини Відсоток, % 
Зниження стресу/розслаблення 79 
Підвищення настрою/розваги 66 
Для лікування депресії/тривоги 51 
Для поліпшення сну 49 
Для соціалізації 30 
Для зменшення болі/запалення 27 
З цікавості/експеримент 17 
Для підвищення продуктивності (школа, робота, спорт тощо) 15 
Інше 1 
Джерело: [9] 
 
Дослідження показало, що дім був найпоширенішим місцем для 
вживання наркотиків. Пандемія COVID-19 і національні заходи найбільше 
вплинули на вживання рослинного канабісу (збільшення споживання) та 
героїну (зменшення споживання). 
Негативним моментом є те, що протягом 2016-2020 років  збільшується 
кількість правопорушень, пов’язаних з незаконними виробництвом, 
виготовленням, придбанням та зберіганням, перевезенням, пересиланням чи 
збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з метою 
52 
 
збуту (рис. 2.2). Це може свідчити про те, що пропозиція на наркотичні 
речовини не зменшується.  
На рис. 2.2 представлено динаміку кількість облікованих в 2016-2020 
роках кримінальних правопорушень, пов’язаних зі злочинами за незаконне 
виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи 
пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без 
мети збуту та з метою збуту (ст. 309 та ст. 307 КК). 
 
*незаконне виробництво, виготовлення, придбання та зберігання, перевезення, пересилання чи збут 
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК); **незаконне виробництво, 
виготовлення, придбання та зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, 
психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК). *** уточнюючі дані з 
урахуванням інформації усіх правоохоронних органів. 
Рисунок 2.2 –  Кількість облікованих в 2016-2020 роках кримінальних 
правопорушень, пов’язаних зі злочинами за незаконне виробництво, 
виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання 
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту та 
з метою збуту 
Джерело: [26] 
Як ми бачимо з діаграми кількість правопорушень, пов’язаних з 
незаконними виробництвом, виготовленням, придбанням та зберіганням, 
перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних 
речовин або їх аналогів з метою збуту збільшується протягом 2016-2020 років. 
53 
 
Це може свідчити про те, що пропозиція на наркотичні речовини не 
зменшується.  
Структура правопорушень в 2020 році була наступною (рис. 2.3). 
 
 
Примітка: *незаконне виробництво, виготовлення, придбання та зберігання, перевезення, 
пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 
Кримінального Кодексу України); ** незаконне виробництво, виготовлення, придбання та 
зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів 
без мети збуту (ст. 309 Кримінального Кодексу України). 
Рисунок 2.3 – Кількість облікованих в 2020 році кримінальних 
правопорушень за злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних 
речовин 
Джерело: [26] 
 
Одним з напрямів державної політики щодо наркотиків є розробка та 
реалізації профілактичних заходів, які здійснюють центральними органами 
влади в межах повноважень, визначених відповідними нормативно-правовими 
документами. Профілактика охоплює певні соціальні та вікові групи 
населення і включає різноманітні заходи – від запобігання вживанню 
наркотиків до зменшення негативних наслідків, спричинених споживанням 
ПАР. 
54 
 
Треба зазначити, що в основному профілактичні заходи щодо вживання 
психоактивних речовин відбуваються серед учнівської молоді, оскільки за 
статистикою, п’ята частина усіх наркозалежних – це школярі, а більше 50% - 
молодь до 30 років [52]. 
Форми роботи щодо формування навичок здорового способу життя у 
учнів/студентів здійснюється шляхом проведення різноманітних заходів з 
питань підвищення рівня поінформованості, розширення знань про негативні 
наслідки вживання психоактивних речовин і включаються наступні (табл.2.4) 
[26]. 
Таблиця 2.4 – Профілактичні заходи щодо вживання ПАР серед 
учнівської молоді 
Група Заходи 
Учні/студенти Проведення: індивідуальних та колективних бесід; тренінгових та 
просвітницьких занять; тематичних зустрічей з лікарями-наркологами 
для учнів та педагогів; виховних годин; круглих столів, дискусій, 
семінарів; ознайомлення з інформаційною та методичною літературою; 
спортивних ігор, турнірів тощо; лекцій; зустрічей з правоохоронними 
органами; конкурсів, виставок робіт, залучення учнів до розробок 
інформаційних матеріалів; перегляду відеороликів; шкільних гуртків, 
спрямованих на формуванні позитивної мотивації дітей та молоді до 
здорового способу життя. 
Батьки Проведення батьківських зборів; індивідуальних бесід; огляд 
літератури з питань здорового способу життя; зустрічей з 
правоохоронними органами 
Педагогічний Проведення: засідань педагогічних рад; семінарів-практикумів, 
колектив інформаційно-роз’яснювальних семінарів; інтерактивних лекції і 
тренінгів; навчання педагогічних працівників за тренінговими курсами; 
курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників; огляду 
літератури з питань здорового способу життя; всеукраїнських 
конференцій; модульних занять; спецкурсів з питань просвітницької 
роботи щодо запобігання вживання та збуту наркотиків молоддю; 
онлайн-курсів 
Джерело: розроблено на основі [26] 
 
За даними МОН у 2020/2021 навчальному році було проведено 558352 
різноманітних заходів з питань профілактики та зниження рівня вживання 
ПАР, а саме: 115702 – індивідуальних бесід; 39097 – лекцій; 80115 – виховних 
годин; 22 – транслювання відеороликів; 1104 – виступів на радіо; 288 224 – 
55 
 
тренінгів; 16 240 – семінарів; 315 – публікації інформаційної та методичної 
літератури; 17 533 – інші заходи. 
Треба зазначити, що рівень споживання різноманітних наркотичних 
речовин серед учнівської молоді в цілому збільшився починаючи з 2015 року, 
про що свідчать результати міжнародного дослідження «Європейське 
опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин – 
ESPAD», яке проводиться в Україні з 1995 року. На рис. 2.4  представлено 
динаміку рівеня споживання різних речовин серед 15-17 річних учнів в 
Україні. 
 
 
Рисунок 2.4 – Динаміка вживання будь-яких наркотичних речовин 
протягом життя, % за статтю  
Джерело: [26] 
 
За результатами проведеного у 2019 році опитування частка підлітків, 
які вживали хоча б один раз в житті які-небудь наркотичні речовини, склала 
18%, а серед дівчат зросла в 1,5 рази у порівнянні з 2015 роком (з 12,7% у 2015 
році до 18,1% у 2019 році). 8,7% підлітків вживали марихуану, а 9,2% – 
вживали інгалянти, вживання двох і більше наркотичних речовин серед усіх 
опитаних склала 4,2% [26].  
Такі результати свідчать, що ті профілактичні заходи, що проводяться є 
не досить ефективними. На нашу думку, треба переглянути методику 
56 
 
проведення профілактичних заходів, зокрема, вивчити зарубіжний досвід з 
питань залучення безпосередньо молоді до розроблення та реалізації 
профілактичних антинаркотичних програм (більш детально дана проблема 
буде розглянута в наступних розділах).   
Зрозуміло, що більш вразлива група населення щодо вживання 
психоактивних речовин є особи або сім’ї, які перебувають у складних 
життєвих обставинах. В зв’язку з цим В Україні затверджено Державний 
стандарт соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних 
життєвих обставинах, та Державний стандарт соціальної послуги соціально-
психологічної реабілітації осіб із залежністю від наркотичних засобів чи 
психотропних речовин, відповідно до яких Центрами соціальних служб було 
надано соціальні послуги понад 10 тисячам сімей, які перебували у складних 
життєвих обставинах, пов’язаних із вживанням алкоголю та/або ПАР [26].   
 Моніторинг надання соціальних послуг у 2020 році, показав, що 
переважна їх кількість була спрямована на профілактику негативних явищ, 
формування здорового способу життя та необхідних навичок. Так, протягом 
2020 року соціальні послуги отримали 9600 сімей, в яких є наркозалежні/ 
алкоголезалежні особи, зокрема послуги з:  
− консультування отримали 7400 сімей (особи) (77,1%); 
− соціальної профілактики – 5600 сімей (особи) (58,3%); 
− соціальної адаптації – 1500 сімей (особи) (15,6%); 
− соціальної інтеграції та реінтеграції – 1200 сімей (особи) (12,5%); 
− соціального супроводу – майже 2000 сімей (особи) (20,8%); 
− представництва інтересів – 1800 сімей (особи) (18,7%); 
− посередництва (медіації) – 633 сім’ї (особи) (6,6%); 
− кризового та екстреного втручання – 362 сім’ї (особи) (3,77%) [26].  
Треба відмітити, що заходи з питань профілактики та зниження рівня 
вживання ПАР в переважній більшості здійснюються неурядовими 
організаціями, які спрямовані на популяризацію здорового способу життя, 
57 
 
шляхом проведення різноманітних навчально-просвітницьких заходів, 
розповсюдження засобів особистого захисту серед населення, в тому числі і 
серед вразливих його груп. 
Загальна оцінка ефективності реалізації Стратегії державної політики 
щодо наркотиків до 2020 року дана в Проєкті Стратегії до 2030 року, а зокрема 
стверджується, що «проведеним аналізом здійснених заходів, на виконання 
завдань Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, 
схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. 
№ 735-р, встановлено, що поставлених цим документом цілей досягнуто не 
було». А також зазначено, що «вирішення цієї проблеми має ґрунтуватися на 
ретельному вивченні причин та обставин не досягнення цілей попередньої 
Стратегії, що дозволить скорегувати пріоритетні напрями, із урахуванням 
наявної ситуації та вимог сьогодення» [50]. 
 
Висновки до розділу 2 
 
З’ясовано, що в Україні створено відповідно законодавчу та 
нормативно-правову базу, яка визначає основні правові, організаційні та 
інституційні засоби державної політики щодо наркотиків, яка розвивається 
відповідно до внутрішніх та зовнішніх факторів. Основними суб’єктами 
формування та реалізації наркополітики в Україні є Президент України, ВРУ, 
КМУ, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за 
наркотиками, Міністерство охорони здоров’я та інші органи виконавчої влади, 
правоохоронні органи, заклади охорони здоров’я, реабілітаційні центи 
незалежно від форм власності, органи місцевого самоврядування. Формування 
та реалізація наркополітики здійснюються спільно громадськими, 
професійними, релігійними об’єднаннями, науковими установами, 
благодійними фондами, приватними структурами, ЗМІ. 
За моніторинг наркотичної ситуації в Україні відповідає Інститут 
психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків 
58 
 
Міністерства охорони здоров’я України, який здійснюється відповідно 
Порядку проведення моніторингу наркотичної та алкогольної ситуації в 
Україні, і відбувається за показниками, визначеними Європейським 
моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності, Комісією з 
наркотичних засобів при ООН, Міжнародним комітетом з контролю за 
наркотиками. 
Реалізація державної політики щодо наркотиків в Україні відбувалася 
відповідно до Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 
року, яка формувалася на засадах інтегрованого і збалансованого підходу до 
зменшення обсягу пропонування наркотиків, що знаходяться в незаконному 
обігу, та зниження попиту на них, подолання наркоманії як небезпечного 
соціального явища, а отже використовувала старий підхід, від якого вже 
відмовилися в світі. Перехід від кримінально-правового спрямування 
антинаркотичних заходів до лікувально-профілактичних, який було 
задекларовано в Стратегії, фактично так і не відбувся. 
Аналіз ефективності реалізації Стратегії показав, що не дивлячись на 
реалізацію певних заходів для досягнення встановлених в ній завдань, існує 
низка проблем, в тому числі в нормативно-правовій базі.  
З’ясовано, що в Україні не проводяться дослідження поширеності 
вживання наркотичних речовин серед населення  у віковій категорії 15-64 
років не проводяться. Рекомендується розробити методологію даної оцінки з 
урахування зарубіжного досвіду та запровадити у вітчизняну практику 
подібне дослідження, оскільки це є основою ефективної державної політики. 
Загальний аналіз стану обігу та виживання наркотичних речовин в 
Україні, та рівня шкоди, яку наносить вживання наркотичних речовин показав 
погіршання ситуацію, як щодо кількості людей, що споживають наркотичні 
речовини, так і кількості зростання інфекційних хвороб та смертельних 
випадків від вживання ПАР, а також збільшення кількості правопорушень, 
пов’язаних з незаконними виробництвом, виготовленням, придбанням та 
59 
 
зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, 
психотропних речовин або їх аналогів з метою збуту.  
Аналіз стану розробки та впровадження профілактичних заходів щодо 
вживання наркотичних речовин показав, що вони здійснюються в основному 
серед учнівської молоді, і включають різноманітні інформаційні кампанії, 
бесіди, тематичні зустрічі, виховні години тощо. З’ясовано, що рівень 
вживання наркотичних речовин серед учнівської молоді збільшується 
протягом останніх років, що свідчить про недостатньо високу ефективність 
профілактичних заходів. Рекомендовано переглянути методику проведення 
профілактичних заходів, зокрема, вивчити зарубіжний досвід з питань 
залучення безпосередньо молоді до розроблення та реалізації профілактичних 
антинаркотичних програм. 
З’ясовано, що загальний висновок експертів щодо реалізації завдань 
Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, є 
негативним в визначає, що поставлених Стратегією цілей досягнуто не було. 
А отже, існує необхідність пошуку більш ефективних та сучасних механізмів 
вирішення проблеми, що досліджується в даній роботі. 
 
  
60 
 
РОЗДІЛ 3 
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО 
НАРКОТИКІВ 
 
 
3.1 Огляд Стратегії державної політики щодо наркотиків на період 
до 2030 року 
 
Як зазначалося вище, Стратегія державної політики щодо наркотиків на 
період до 2020 року виявилася не ефективною, що потребувало більш 
ґрунтовного аналізу проблеми, пошуку їх вирішення та урахування 
зазначеного в новому стратегічному документі. 
В серпні 2020 року було  створено Міжвідомчу робочу групу з питань 
розробки Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2030 
року. Експертами при розробці документа пропонувалося врахувати наступне: 
Стратегія державної політики щодо наркотиків до 2030 року повинна бути 
імплементована до Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, 
туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року; містити нові 
критерії оцінки ефективності наркополітики, які базуватимуться на послугах 
людям, які вживають наркотики, долучити до їх розробки представників 
ключових спільнот. Крім того, Стратегія повинна містити завдання розробки 
стандартів лікування та реабілітації осіб, які вживають наркотичні засоби, 
передбачивши отримання всього комплексу послуг лікування супутніх 
захворювань. «…Ключова запорука прийняття будь-яких подібних документів 
– це абсолютна інклюзія чи залучення представників самої спільноти людей, 
які вживають наркотики» [55].  
В новому стратегічному документі було переглянуто загальну мету, 
досягнення якої можливо лише шляхом переорієнтації заходів у сфері протидії   
незаконному обігу наркотичних засобів «від кримінально-каральних до 
61 
 
адміністративно-виправних, медико-соціальних і профілактичних», що 
принципово відрізняє її від попередньої. 
Отже, метою нової Стратегії є зменшення попиту на психоактивні 
речовини, забезпечення протидії їх незаконному обігу, покращення стану 
дотримання прав людини і соціального, медичного, психологічного та 
економічного добробуту населення держави через популяризацію здорового 
способу життя та створення для цього відповідних умов, в тому числі для 
дітей, підлітків та молоді, а також покращення доступності наркотичних 
лікарських засобів, надання якісної біопсихосоціальної допомоги для осіб, які 
цього потребують, та програм зменшення шкоди [50].  
В зв’язку з цим також розширено і принципи, на які спирається дана 
Стратегія. Зокрема, принцип дотримання прав людини, який декларувався в 
попередньому стратегічному документі, враховує наступне: «…недопущення 
дискримінації та стигматизації осіб з розладами психіки та поведінки 
внаслідок вживання психоактивних речовин» [50]. 
Пропонується враховувати при реалізації Стратегії наступний новий 
важливий принцип: пріоритетність права на здоров’я – справедливого, 
безперешкодного доступу людей, які вживають наркотики та осіб з розладами 
психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, до 
медичної та соціально-психологічної допомоги (профілактики, діагностики, 
лікування, реабілітації, ресоціалізації та інше) та послуг зі зменшення шкоди 
[50], а також принцип гуманності, а саме забезпечення пріоритетності права 
на здоров’я та справедливого, безперешкодного доступу пацієнтів, що 
потребують хірургічного втручання, знеболення, долучення до програми 
замісної підтримувальної терапії та, у інших випадках, до наркотичних 
лікарських засобів, до лікування, до послуг з профілактики, зменшення шкоди, 
діагностики та біопсихосоціальної допомоги [50].  
До інших важливих принципів відносяться наступні [50]: 
62 
 
− прозорість та відкритість – надання громадськості інструментів її 
змістовного залучення та впливу і забезпечення належної підзвітності, а також 
відповідальності суб’єктів управління;  
− ґрунтовність – формування підходів на основі доказових, експертних 
та об’єктивних даних з усвідомленням послідовності процесів та з 
урахуванням оптимального використання наявних та потенційних ресурсів; 
− проактивність – формування державної політики та заходів у режимі 
випередження прогнозованих викликів та із забезпеченням можливості 
внесення обґрунтованих корективів з метою вдосконалення підходів до 
реалізації цієї Стратегії;  
− вимірюваність цілей та критичного оцінювання – визначення чітких 
проміжних та кінцевих цілей та завдань, ефективність досягнення яких може 
бути виміряна та оцінена;  
− міжсекторальна співпраця – ефективна взаємодія, координація 
спільних зусиль та ефективне врядування шляхом розподілу повноважень між 
виконавцями відповідно до їх повноважень та притаманних їм функцій; 
− спадкоємність та наступність – збереження орієнтації на цілі та 
завдання визначених цією Стратегією незалежно від політичних чи інших 
чинників, накопичення та передача позитивного досвіду, управлінського, 
наукового та технічного потенціалу;  
− наукова обґрунтованість та інноваційність ‒ активізація розробки, 
впровадження та використання нових технологій для вдосконалення 
моніторингу, аналізу й реагування на загрози. 
Погоджуємося, що дотримання наступних принципів при реалізації 
державної стратегії дійсно дозволить підвищити її ефективність і досягти 
заявлених цілей.    
Позитивним моментом є розширення групи суб’єктів, які відповідають 
за формування та реалізацію наркополітики в Україні (табл.3.1). 
63 
 
Таблиця 3.1 – Суб’єкти формування та реалізації наркополітики в 
Україні відповідно до Стратегії державної політики щодо наркотиків на 
період до 2030 року 
Суб’єкт Функції та повноваження 
Президент з питань визначення і формування державної політики щодо 
України наркотиків та її стратегічних засад і напрямів 
Верховна Рада у сфері законодавчого забезпечення державної політики щодо 
України наркотиків 
Кабінет Міністрів з питань концептуального розроблення державної політики щодо 
України наркотиків як складової частини національної безпеки держави, в 
тому числі соціальної, економічної, а також з питань забезпечення 
взаємодії всіх суб’єктів державної політики щодо наркотиків з 
метою мінімізації наслідків вживання та розповсюдження 
наркотиків 
Міністерство у сфері формування державної політики з питань обігу 
охорони здоров’я наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і 
(МОЗ) прекурсорів, профілактиці та протидії їх вживанню без медичних 
показань, координації діяльності органів виконавчої влади із 
зазначених питань; сфері створення, виробництва, контролю якості 
та реалізації наркотичних лікарських засобів; надання медичної 
допомоги щодо їх застосування; лікування, реабілітації 
наркозалежних осіб 
Міністерство у сфері забезпечення реалізації державної політики щодо боротьби 
внутрішніх справ із злочинністю, зокрема в контексті цієї Стратегії, з організованою 
(МВС)  злочинністю та наркобізнесом, незаконним обігом наркотиків та 
правопорушеннями, пов’язаними з розповсюдженням, обігом чи 
вживанням наркотиків 
Нацполіція у сфері протидії незаконному обігу наркотиків, запобігання витоку 
наркотиків з об’єктів їх легального обігу в нелегальний, 
попередження та розкриття злочинів, пов’язаних із незаконним 
обігом наркотиків, а також проведення профілактичних заходів у 
цій сфері 
Служба безпеки у сфері протидії незаконному міжнародному обігу наркотиків, 
України (СБУ) проведення контррозвідувальних і оперативно-розшукових 
заходів, попередження, запобігання та розкриття злочинів в 
організованих формах, що вчиняються на транснаціональному 
рівні 
Офіс у сфері здійснення протидії незаконному обігу наркотичних 
генерального засобів, психотропних речовин і прекурсорів в межах покладених 
прокурора на нього завдань та визначених функцій 
Адміністрація у сфері реалізації завдань, пов’язаних з протидією незаконному 
Держприкордон- обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів 
служби транскордонного характеру, контрабандній діяльності, у тому 
числі у взаємодії із компетентними органами та військовими 
формуваннями іноземних держав, міжнародними організаціями в 
порядку і на засадах, установлених законодавством 
Держмитслужба у сфері боротьби з порушеннями під час застосування 
законодавства з питань державної митної справи, виявлення, 
попередження, припинення контрабанди наркотиків 
64 
 
Продовження таблиці 3.1 
Суб’єкт Функції та повноваження 
Мін’юст у сфері формування державної правової політики, в тому числі 
регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх 
аналогів та прекурсорів 
Держлікслужба у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі 
медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), 
медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні 
вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і 
прекурсорів, протидії їх незаконному обігу 
МОН, у сфері профілактики вживання психоактивних речовин 
Мінсоцполітики, 
Мінмолодьспорт 
та інші центральні 
органи виконавчої 
влади 
заклади охорони у сфері надання медичної та соціально-психологічної допомоги, 
здоров’я, реабілітації та ресоціалізації а також зменшення шкоди, 
реабілітаційні ефективного застосування наркотичних лікарських засобів при 
центри незалежно хронічних патологічних станах 
від форми 
власності 
органи місцевого у сфері організації виконання законодавства з питань обігу 
самоврядування психоактивних речовин на відповідних територіях в межах їх 
повноважень 
громадські, у сфері надання консультативної, технічної, просвітницької, 
неурядові та соціально-психологічної допомоги та ресоціалізації 
міжнародні 
організації 
Джерело: розроблено на основі [50] 
Вважаємо, що функції та повноваження громадських та неурядових 
організацій повинні бути розширені до безпосередньої участі у формуванні 
державної політики, що декларується у принципах Стратегії. Громадські 
організації, які працюють у різних сферах, пов’язаних з обігом та вживання 
наркотиків, повинні бути безпосередніми учасниками формування політики, 
щоб мати можливість донести потреби та проблеми тих груп, інтереси яких 
вони представляють, зокрема і вразливих та маргіналізованих.  
Хоча в самому стратегічному документі зазначено необхідність 
«включення представників заінтересованих сторін, зокрема пацієнтських 
спільнот, ключових груп населення та представників місцевих громад  до 
процесів розроблення політик, прийняття рішень та забезпечення можливості 
внесення пропозицій до розгляду під час прийняття рішень» [50]. 
65 
 
Розглянемо основні вектори державної політики щодо наркотиків, а 
також стратегічні та операційні цілі, досягнення яких допоможе досягти мети 
визначеної в стратегічному документів (табл.3.2).  
 
Таблиця 3.2 – Стратегічні та операційні цілі Стратегії державної 
політики щодо наркотиків на період до 2030 року 
Стратегічні цілі Операційні цілі 
Стратегічна ціль 1. Оперативна ціль 1. Запобігти залученню населення 
Популяризація здорового до зловживання психоактивних речовин 
способу життя, зменшення Оперативна ціль 2. Попередити 
попиту на психоактивні зловживання/формування залежності у осіб, які 
речовини вживають психоактивні речовини 
Стратегічна ціль 2. Протидія Оперативна ціль 1. Зменшити кількість доступних 
незаконному обігу наркотичних на нелегальному ринку психоактивних речовин. 
засобів, психотропних речовин Оперативна ціль 2. Попередити виток наркотичних 
та прекурсорів, а також лікарських засобів через впровадження ефективних 
зменшення пропозицій таких заходів державного регулювання та контролю. 
засобів і речовин, які знаходяться Оперативна ціль 3. Недопущення обігу аналогів або 
у незаконному обігу та своєчасне нових психоактивних речовин. 
їх вилучення Оперативна ціль 4. Зміцнення кадрового потенціалу 
правоохоронних органів. 
Стратегічна ціль 3. Забезпечення Оперативна ціль 1. Забезпечити доступ до лікування 
доступності наркотичних з використанням наркотичних лікарських засобів. 
лікарських засобів для осіб, які Оперативна ціль 2. Сприяння розвитку паліативної 
цього потребують допомоги. 
Стратегічна ціль 4. Надання Оперативна ціль 1. Організувати надання послуг із 
своєчасних та якісних послуг із діагностики, медичної та соціально-психологічної 
діагностики, профілактики, допомоги, реабілітації та ресоціалізації для осіб, з 
медичної та соціально- розладами психіки та поведінки, внаслідок 
психологічної допомоги особам з вживання психоактивних речовин та забезпечення 
розладами психіки та поведінки доступу до програм зменшення шкоди. 
внаслідок вживання Оперативна ціль 2. Удосконалити систему 
психоактивних речовин, а також організації та надання лікування через 
доступності комплексних декриміналізацію, протидію стигмі і дискримінації, 
програм зменшення шкоди та впровадження альтернативи покаранню 
Оперативна ціль 3. Організація лікування осіб з 
розладами психіки та поведінки, внаслідок 
вживання психоактивних речовин в установах 
Державної кримінально-виконавчої служби. 
Оперативна ціль 4. Створити ефективну систему 
епідеміологічного нагляду за поширеністю 
вживання психоактивних речовин та впровадити 
ефективний моніторинг і оцінку ефективності 
заходів, що вживаються в рамках реалізації 
державної політики щодо наркотиків. 
Джерело: [50] 
66 
 
Важливим моментом, який враховано при розробці Стратегії, є 
розуміння необхідності розробки ефективної системи збору та аналіз 
інформації, на основі якої приймаються управлінські рішення.  
Так, наприклад, під час проведення дослідження, зокрема аналізі 
інформації про здійснені медичних, соціально-економічних та інших 
профілактичних заходів спрямованих на запобігання та зниження рівня 
вживання психоактивних речовин за 2020 рік, яка надається інститутом 
психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків 
Міністерства охорони здоров’я України [27], було з’ясовано, що деяких 
областях в Україні не володіють і не можуть подати інформацію в цій сфері, 
оскільки не володіють нею. Це, в свою чергу, обмежує можливість реальної 
оцінки стану ситуації, яка склалася на певний момент часу. 
До напрямів досліджень, зазначених у проєкті, належать: 
− регулярні дослідження щодо тенденцій вживання ПАР, шляхів їх 
придбання та ризикованих практик, пов’язаних з їх вживанням, серед таких 
соціальних груп: загальне доросле населення; молодь і діти; особи в СЖО; 
особи, які перебувають у місцях позбавлення волі; військовослужбовці; 
− оцінка ефективності наркополітики за медичними та соціально-
економічними показниками; 
− моделювання наслідків поширення захворювань, пов’язаних з 
вживанням ПАР, та оцінка навантаження системи охорони здоров’я. 
− дослідження щодо поширеності та наслідків вживання ПАР під час 
виконання робіт, пов’язаних з підвищеною небезпекою (перевізники, шахтарі, 
військовослужбовці тощо).  
− лабораторні дослідження наркотиків, зокрема, експертно-
криміналістичні [50]. 
Як вже зазначалося, основним здобутком даної Стратегії є 
переорієнтація заходів у сфері протидії незаконному обігу наркотичних 
засобів «від кримінально-каральних до адміністративно-виправних, медико-
67 
 
соціальних і профілактичних» [50]. У межах такого підходу автори проєкту 
Стратегії пропонують здійснити такі кроки:  
Щодо переходу на адміністративно-виправні заходи:  
− декриміналізувати зберігання наркотичних засобів у невеликих 
кількостях для особистого вживання без мети збуту;  
− запровадити альтернативні форми покарання для осіб, які вчинили 
нетяжкі злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків [50; 55].  
Щодо профілактичних заходів: 
− впровадження програм щодо подолання посттравматичного 
стресового розладу; 
− впровадження інформаційних та освітніх заходів з метою розвитку 
батьківського потенціалу; 
− впровадження комплексних заходів створення комфортного 
психологічного клімату в закладах освіти та протидії булінгу; 
− створення комплексних комунікаційних програм щодо формування 
відповідального ставлення до здоров’я, орієнтованих на загальне населення, 
дітей і молодь, осіб у СЖО, осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі 
або перебувають на обліку програм пробації; 
− розробка програм профілактики зловживання наркотиків у місцях 
позбавлення волі; 
− вдосконалення та розробка нормативно-правових актів щодо 
профілактики вживання та збуту наркотиків у публічних місцях (кафе, бари, 
нічні клуби тощо). Передбачити відповідальність власників закладів за 
невиконання таких заходів; 
− впровадження електронного рецепту щодо лікарських засобів, які у 
своєму складі містять психотропні речовини, з метою попередження витоку 
контрольованих медичних препаратів у незаконний обіг; 
− впровадження програм раннього скринінгу вживання ПАР, з 
подальшим медико-соціальним супроводом у разі потреби [50; 55].  
68 
 
Щодо медико-соціальних заходів:  
− розширення доступу до програм зменшення шкоди, зокрема, 
програм видачі чистого інструментарію та розвиток напряму кімнат 
безпечного вживання; 
− проведення пілотного впровадження інноваційних програм 
профілактики поширення інфекційних захворювань, зменшення шкоди та 
зменшення смертності внаслідок передозувань; 
− розширення доступу до програм лікування психічних і поведінкових 
розладів, пов’язаних зі вживанням наркотичних засобів, зокрема, програм 
ЗПТ; 
− розробка маршрутів лікування осіб з психічними та поведінковими 
розладами, пов’язаними з вживанням ПАР, які повернулись з місць 
позбавлення волі; 
− забезпечення надання послуг ЗПТ для осіб, які перебувають у 
слідчих ізоляторах  [50; 55]. 
Треба зазначити, що дана Стратегія пройшла громадське обговорення, 
певні зауваження були враховані і документ рекомендований МОЗ для 
затвердження.  
Наступним кроком є розроблення Дорожньої карти реалізації стратегії, 
а також Плану заходів з реалізації стратегії з розбивкою по періодах, який би 
містив обґрунтовані заходи, а також їх організаційне, кадрове та фінансове 
забезпечення.  
Хоча в Проєкті представлено низку індикаторів ефективності реалізації 
стратегії, але не надано конкретних цільових значень, яких необхідно досягти 
до 2030 року. Без встановлення конкретних обґрунтованих кількісних 
показників, стратегія не може реалізовуватися. Крім цього, не встановлено 
індикатори під кожну конкретну операційну ціль. Тобто, на нашу думку 
результати ефективності в даній стратегії визначені досить розмито. 
69 
 
Якщо ми, наприклад, розглянемо, Національну стратегію контролю за 
наркотиками США, то побачимо, що адміністрація Байдена-Харріса 
встановила сім цілей, які мають бути досягнуті до 2025 року. Ці цілі, виміряні 
порівняно з базовим рівнем 2020 року, по всій палітрі наркополітики, 
включаючи загальну мету скоротити вживання заборонених речовин і 
покращити здоров’я та безпеку населення, а також інші конкретні питання 
охорони здоров’я та скорочення пропозиції. Кожна з цих довгострокових 
комплексних цілей супроводжується кількісно вимірними цілями з 
конкретними річними цілями [14]. 
Нижче наведено приклад конкретних стратегічних цілей та завдання для 
США щодо зменшення попиту та доступності заборонених наркотиків і їх 
наслідки: 
1. У Сполучених Штатах зменшено вживання заборонених речовин. 
Ціль 1: до 2025 року кількість смертей від передозування наркотиків 
зменшиться на 13 відсотків. 
Ціль 2: до 2025 року відсоток людей, які відповідають критеріям для 
кожного з розладів, пов’язаних із вживанням кокаїну, опіоїдів та/або 
метамфетаміну, зменшиться на 25 відсотків. 
2. У Сполучених Штатах активізуються зусилля з профілактики. 
Ціль 1: вживання алкоголю за останні 30 днів серед молоді віком 12-17 
років скоротиться на 10 відсотків до 2025 року. 
Ціль 2: до 2025 року використання будь-якого вейпінгу серед молоді у 
віці 12-17 років за останні 30 днів скоротиться на 15 відсотків. 
3. Зусилля зі зменшення шкоди посилюються в Сполучених Штатах. 
Ціль 1: кількість округів із високим рівнем смертності від 
передозування, які мають принаймні одну програму надання шприців (SSP), 
збільшиться на 85 відсотків до 2025 року. 
Ціль 2: відсоток SSP, які пропонують певний тип послуги з перевірки 
безпеки ліків, включаючи, але не обмежуючись тест-смужками на фентаніл, 
збільшено на 25 відсотків до 2025 року. 
70 
 
4. У Сполучених Штатах збільшено зусилля щодо лікування. 
Ціль 1: до 2025 року на 100 відсотків збільшено кількість 
госпіталізованих груп населення, які піддаються найбільшому ризику смерті 
від передозування. 
Ціль 2: Прогнозована нестача кваліфікованої робочої сили 
постачальників послуг з поведінкового здоров’я (включаючи спеціалістів із 
залежностей), які фінансуються федеральними програмами в Сполучених 
Штатах, скоротиться на 70 відсотків до 2025 року та інші [14]. 
Тобто, бачимо, що встановлені конкретні індикатори та зроблена їх 
кількісна оцінка, за якими можна виміряти чи досягнуто основні цілі 
Національної політики щодо контролю наркотиків.  
 
3.2 Напрями удосконалення системи профілактики з вживання 
психоактивних речовин 
 
Відповідно до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 
неінфекційні хвороби та захворювання є причиною 60% усіх смертей у світі. 
Ці смерті спричинені не інфекціями, а пов’язані з екологічними та соціо-
економічними умовами, промисловою діяльністю та обранням певного 
способу життя включно зі вживанням ПАР. Усе більше визнання впливу 
неінфекційних хвороб, пов’язаних з промисловою діяльністю та обранням 
певного способу життя, змусило країни створити та впроваджувати політику 
профілактики та інтервенції, спрямовану на профілактику вживання ПАР, 
просування здорового харчування та фізичного здоров’я [24]. 
Основна мета профілактики зловживання наркотичними речовинами 
полягає в тому, щоб допомогти людям, в тому числі молоді, уникнути або 
відстрочити початок вживання наркотиків, або, у випадку, якщо вони вже 
почали вживати їх, уникнути розвитку деструктивних наслідків (наприклад, 
залежність). Однак загальна мета профілактики зловживання наркотичними 
речовинами набагато ширше: вона полягає у здоровому і безпечному розвитку 
71 
 
дітей і молоді для того, щоб вони могли реалізувати свої таланти та потенціал 
і внести вклад у суспільство. Ефективна профілактика зловживання 
наркотичними речовинами робить істотний внесок у позитивну взаємодію 
дітей, молоді та дорослих зі своїми сім’ями, школою, роботою і 
співтовариством [35]. 
У рамках ефективної національної системи профілактики вживання 
наркотиків реалізується взаємопов’язаний комплекс інтервенцій і політик, що 
грунтуються на наукових доказах [6]. Ці інтервенції і політики націлені на 
відповідні вікові категорії і рівні ризиків і реалізуються в різних умовах. 
Ефективні профілактичні інтервенції спрямовані на фактори ризику до 
початку ризикованої поведінки.  На рис.3.1 представлено приклади факторів 
ризику, що виникають у кожному з цих середовищ, і на які можуть бути 
скеровані профілактичні інтервенції. Ці інтервенції направлені на створення 
так званих факторів захисту, які можуть знизити вразливість молоді. До таких 
факторів захисту можемо віднести: 
− для осіб – збалансований темперамент та саморегуляція; 
− для родин – близькі стосунки, зв’язок з дорослими, що піклуються про 
них; 
− для шкіл – просоціальні навички, розвиток (наприклад, прийняття 
рішень та вирішення проблем, залучення до навчання); 
− для громад – якість освіти та інші фактори, які стосуються шкільної 
освіти, а також позитивні поведінкові норми громади [24]. 
Доказово обґрунтовані інтервенції, впроваджені на одній із стадій 
розвитку особистості, можуть впливати на пізніші стадії розвитку таким 
чином, що такий вплив може мати довготривалий ефект. Цей каскадний ефект 
допомагає отримувати позитивні результати і серед дорослих. Інакше кажучи, 
позитивний результат може переходити і в інші сфери життя, набирати силу 
та надавати додатковий захист від майбутніх факторів ризику Європейська 
навчальна програма з профілактики [24]. 
72 
 
 
 
 
Рисунок 3.1 –  Фактори ризику, на які можуть бути спрямовані 
профілактичні інтервенції 
Джерело: [13; 24] 
 
Наприклад, ефект від однієї з доказово обґрунтованих інтервенцій, 
наведеної в стандартах UNODC «Гра в хорошу поведінку» (GBG) показав, що 
інтервенція призвела не лише до зменшення вживання ПАР, а й до пов’язаного 
з цим зменшення проблем із психічним здоров’ям. 
Розробка національної політики щодо профілактики повинна 
ґрунтуватися на Міжнародних стандартах у сфері профілактики вживання 
наркотиків, які були розроблені  UNODC та ВООЗ у співпраці з науковцями, 
73 
 
спеціалістами, розробниками політики у сфері профілактики з різних країн 
світу, та узагальнюють наукове підґрунтя доказово обґрунтованих 
профілактичних  профілактичних інтервенцій та політик для профілактики 
вживання ПАР та зменшення такого вживання. 
Мета Міжнародних стандартів – допомогти особам, які ухвалюють 
рішення, підтримати інтервенції або політики, що довели свою ефективність 
завдяки якісним дослідженням. До того ж стандарти надають можливість 
особам, які ухвалюють рішення та впливають на громадську думку, 
дослідникам у цій сфері та іншим планувати ефективні програми з 
профілактики у суспільстві [24]. 
Також важливим нормативним документом є Європейські стандарти 
якості у сфері профілактики вживання наркотиків (EDPQS), розроблені з 
метою покращити процес розробки та впровадження профілактичних 
інтервенцій та політик, звузити використання неефективних підходів та 
забезпечити реалізацію профілактичної діяльності компетентними 
організаціями та фахівцями відповідно до контексту й цільової групи. 
Мета цих стандартів — стимулювати зміни в професійній культурі 
профілактики в напрямку більш систематичного та доказово обґрунтованого 
підходу профілактичної роботи. 
EDPQS описують проектний цикл, який складається з восьми етапів 
(рис.3.2), а також містять певні наскрізні положення, які повинні 
враховуватись на кожній стадії проекту.  
Основними принципами, на яких повинен базувати проєктний цикл є: 
1. Сталість та фінансування. Тобто, інтервенції повинні бути частиною 
ширших рамок діяльності з профілактики вживання ПАР. По можливості 
повинна забезпечуватись довготермінова життєдіяльність профілактичної 
роботи. 
2. Комунікація та залучення учасників. Залученими сторонами є особи, 
групи та організації, які зацікавлені в діяльності та результатах інтервенцій 
та/або прямо чи опосередковано відчувають вплив інтервенції, наприклад, 
74 
 
цільове населення, громада, спонсори та інші організації, що працюють у сфері 
профілактики вживання ПАР. Вони мають бути залучені в планування та 
розробку інтервенцій або політик, з ними необхідно координувати зусилля, 
ділитись досвідом, спільно планувати та розподіляти бюджет. 
 
 
 
 
Рисунок – Проєктний цикл з профілактики вживання ПАР 
Джерело: [13;24] 
 
3. Розвиток персоналу. Цей принцип складається з трьох опорних 
складових: навчання персоналу, безперервний розвиток персоналу та 
професійна й емоційна підтримка. Необхідно, щоб в країні існувала єдину 
систему навчання працівників з профілактики.  
4. Етична профілактика вживання ПАР. Діяльність з профілактики 
вживання ПАР впливає на життя людей і, зазвичай, спрямована на молодих 
людей; у випадку селективної та індикативної профілактики ці молоді люди 
можуть бути одні з найуразливіших у суспільстві. Хоча не завжди можливо 
дотримуватись усіх принципів етичної профілактики вживання ПАР, етичний 
підхід повинен бути очевидним на кожному етапі проєкту. Відповідно 
75 
 
необхідно розробляти протоколи для захисту прав учасників, оцінювати та 
нейтралізувати потенційні ризики [24]. 
У профілактичній роботі EDPQS зосереджуються на питанні «яким 
чином?» (тобто, на конструктивному впровадженні), Міжнародні стандарти 
UNODC щодо профілактики вживання наркотиків зосереджуються на питанні 
«що?» (тобто зміст успішних інтервенції або політик). 
Зазначають, що в Європі на доказово обґрунтовані програми іноді 
дивляться з підозрою, фахівці у сфері профілактики не завжди охоче їх 
сприймають, вважаючи, що вони дуже директивні та не враховують 
професійного досвіду. Вони також часто обирають підхід «знизу догори», від 
потреб цільової групи, замість підходу до інтервенції, який вони сприймають 
як «згори вниз». Такі послуги або інтервенції, розроблені та поширені на 
місцевому рівні, засновуються на розумінні та залученні місцевої ситуації, 
ресурсів, учасників та на розумінні ментальності. В таблиці 3.3 представлено 
переваги та перешкоди до впровадження доказово обґрунтованих інтервенцій 
або політик. 
Як зазначалося, в Україні система профілактики на сьогодні є не досить 
ефективною, тому бачимо за доцільне вивчення інтервенцій, які вже мали 
перспективні результати відповідно до декількох оцінок, і спробувати 
інтгерувати в національну профілактичну систему. На сайті Європейського 
моніторингово центру з наркотиків та наркотичної залежності представлено 
портал найкращих практик, щоб допомогти зацікавленим сторонам знайти 
практичну та надійну інформацію про те, що працює (а що ні) у сферах 
профілактики, лікування, зменшення шкоди та соціальної реінтеграції [8]. 
Зокрема, серед найуспішніших виділяють наступні проєкти: «Норсленд» 
(«Northland»), «Стокгольм проти наркотиків» (Stockholm against drugs, STAD), 
«Небайдужі громади» (CTC) та «Просування партнерства шкіл, громад та 
університетів для посилення стійкості» (Promoting School-Community-
University Partnerships to Enhance Resilience, PROSPER) та інші. 
 
76 
 
Таблиця 3.3 –  Перешкоди та переваги впровадження доказово 
обґрунтованих інтервенцій 
Перешкоди для впровадження доказово Переваги впровадження доказово 
обґрунтованих інтервенцій обґрунтованих інтервенцій 
Здається, що вони часто суперечать Надають цільовим групам та популяції 
загальноприйнятій точці зору найкращі наявні інтервенції, методики та 
політики 
Вони кидають виклик культурним та Дозволяють надавати послуги 
релігійним переконанням щодо ефективніше 
батьківства, структури родини, гендерних 
ролей тощо 
Вимагають нових навичок та спеціальної Пропонують раціональне підґрунтя для 
підготовки прийняття політичних рішень 
Є викликом для впровадження в контексті Забезпечують спільну мову спілкування 
послідовності під час адаптації до 
специфічних потреб цільової групи та 
популяції 
Обмежена наявність ресурсів Надають можливість розробляти спільну 
концепцію для оцінювання наукових 
досліджень 
Вимагають моніторингу та оцінювання Формують нову базу для освіти та 
навчання, надають можливість досягти 
безперервності та однорідності надання 
послуг, дають можливість краще зрозуміти 
причини прогалин, недоліків у наших 
сучасних наукових знаннях 
Джерело: [24] 
 
Для підвищення ефективності профілактичних заходів бачимо за 
необхідне ширше застосовувати молодь, оскільки, як показує досвід, «молодь 
слухає молодь» [54].  
 Існує багато прикладів профілактичних програм, ініційованих і 
розроблених молоддю різних країн Європи. У деяких програмах дорослі також 
включені в структуру програм, і їх завдання - підтримувати зусилля молоді та 
бути ресурсом досвіду і знань [54]. 
Так, група молодих людей з Болгарії створила веб-сайт з метою 
підвищення нетрадиційним способом рівня інформованості молоді з питань 
наркотиків, наркоманії та профілактики наркоманії. Віртуальні «герої» сайту 
відповідають на питання, обмінюються знаннями, допомагають знайти 
правильний шлях вирішення виниклих проблем. При створенні віртуальних 
77 
 
«героїв» молоді люди використовували найчастіше свій власний досвід. З 
точки зору поведінки, думок і реакцій, ці персонажі - прямі представники 
типової сучасної молоді. Інтернет-форум постійно розширює аудиторію, 
оновлює інформацію з усіх питань. Крім того, всі бажаючі можуть брати 
участь в еволюції віртуальних «героїв» [54]. 
У програмі, розробленій в Греції, молоді люди використовували 
захоплення молоді танцями і музикою. Поряд з танцями проходить перегляд 
фільмів, знятих самими хлопцями за власним сценарієм, про дію наркотиків і 
відчуттях від їх вживання. Мета фільму змусити глядача відчути те, що 
відчував персонаж фільму, ідентифікувати себе з ним. Програма показує 
ефективність участі молоді в профілактичних заходах і розвінчує стереотип, 
що танці і музика завжди викликають асоціації з вживанням наркотиків [54]. 
У програмі, розробленій в Польщі, молоді люди організували спеціальні 
кіоски в місцях відпочинку молоді. У них можна отримати не тільки 
антинаркотичні інформаційні матеріали, а й поговорити з волонтерами про 
хвилюючі проблеми, не витрачаючи часу на пошук допомоги [54]. 
Отже, відповідно до Міжнародного стандарту в рамках ефективної 
системи профілактики реалізується комплекс науково обґрунтованих 
інтервенцій і політик з метою:  
− підтримки дітей і молоді в розвитку, особливо в критичні перехідні 
періоди, коли вони найбільш уразливі, наприклад, в дитинстві і ранньому 
дитинстві, в перехідний період між дитинством і підлітковим віком; 
− забезпечення широкого охоплення населення в цілому (загальна 
профілактика), а також надання підтримки групам (вибіркова профілактика) і 
окремим особам (симптоматична профілактика), що піддаються найбільшому 
ризику;  
− спрямування зусиль як на індивідуальні чинники уразливості і 
стійкості, так і на фактори зовнішнього середовища, які обумовлюють 
уразливість або стійкість;  
78 
 
− охоплення населення в різних умовах (наприклад, в сім'ях, школах, 
спільнотах, на робочому місці і т.д.) [35]. 
Ефективна національна система профілактики повинна: 
− бути включена в комплексну, орієнтовану на здоров’я систему 
контролю лікарських засобів, спрямовану на забезпечення наявності 
лікарських засобів для медичних та наукових цілей і запобігання їх 
споживання в якості наркотиків, включаючи скорочення пропозиції, 
лікування, догляд та реабілітацію осіб з наркотичною залежністю та 
запобігання медичних і соціальних наслідків споживання наркотиків 
(наприклад, ВІЛ / СНІДу, гепатиту C, передозування і т.д.); 
− ґрунтуватися на розумінні наркозалежності як хронічного і 
рецидивуючого розладу, що впливає на мозок, що обумовлено складною 
взаємодією генетичних, біологічних і психологічних вразливостей з зовнішнім 
середовищем, яке необхідно лікувати, а не карати; 
− бути пов’язана з національною стратегією в сфері охорони 
здоров'я для здорового і безпечного розвитку дітей, молоді та дорослих, що 
включає профілактику і лікування зловживання психоактивними речовинами, 
а також профілактику інших видів нездорового або ризикованої поведінки 
[24].  
Крім того, державні органи та неурядові організації можуть 
реалізовувати програми набагато ефективніше, якщо ці процеси будуть 
підтримані на національному рівні відповідним нормативно-правовим 
регулюванням, в тому числі:  
− Національними стандартами по інтервенціях і політикам по 
профілактиці вживання наркотиків і зловживання психоактивними 
речовинами; 
− Національними професійними стандартами для практикуючих 
фахівців, що займаються профілактикою споживання наркотиків і 
психоактивних речовин;  
79 
 
− розвиненою системою моніторингу та нагляду на місцевому та 
національному рівні з метою інформування практикуючих фахівців і 
дослідників на всіх рівнях про виникаючі особливості зловживання 
психоактивними речовинами  і процесом огляду з метою інформування в ході 
розробки програм профілактики і лікування [24].  
Отже, перед фахівцями стоїть нагальне завдання розробити відповідні 
національні стандарти, які будуть підґрунтям для функціонування системи 
профілактики вживання наркотиків. 
Як вже зазначалося вище, ефективна національна система профілактики 
вживання наркотиків повинна ґрунтуватися на наукових доказах й 
здійснювати науково-дослідну діяльність для свого внеску в доказову базу. 
Відповідно, необхідно мати інформаційну систему, в рамках якої регулярно 
повинна відстежуватися і збиратися необхідна інформація. Зокрема, важливо 
дати відповіді на наступні запитання [24]: 
− Поширеність: яка частка населення (з розподілом за віком, статтю 
та іншим важливим характеристикам) вживають якісь психоактивні речовини? 
Як часто і скільки? Які медичні та соціальні наслідки?  
− Початок вживання і поява порушень: в якому віці люди (особливо 
молодь) починають вживати наркотики і / або інші психоактивні речовини? 
Коли починають з’являтися порушення, пов’язані зі зловживанням 
психоактивними речовинами?  
− Уразливості: чому люди, особливо молодь, починають вживати 
наркотики і / або зловживати іншими психоактивними речовинами? Яка 
ситуація серед дітей щодо факторів, які, як відомо, пов’язані зі зловживанням 
психоактивними речовинами (наприклад, погане виховання в сім'ї, проблеми 
психічного здоров’я, слабка прихильність до школи, насильство і зловживання 
і т.д.)?  
80 
 
− Чому у людей, які почали вживати наркотики, з’являються 
порушення здоров’я (які фактори, що обумовлюють їх вразливість до появи 
порушень)?  
Встановлений механізм для регулярного обліку інформації, що 
виробляється інформаційною системою, в систематичному процесі 
планування, який, в свою чергу, буде враховувати:  
− Необхідні стратегії: які інтервенції і політики довели свою 
ефективність в усуненні даної ситуації?  
− Наявність і охоплення існуючих стратегій: які з цих інтервенцій і 
політик реалізуються в даний час? Яка частка нужденного населення 
охоплюється такими інтервенціями і політиками? 
− Якість існуючих стратегій: чи базуються поточні інтервенції і 
політики на наукових доказах (це відноситься до наукового розуміння 
розглянутих вразливостей і / або систематичної адаптації існуючих науково 
обґрунтованих програм)?  
− Ефективність існуючих стратегій: чи проводилася оцінка стратегій 
(див. нижче) і якщо так, то які результати такої оцінки? Які дані, що 
виробляються інформаційною системою, кажуть нам про ефективність 
системи профілактики в цілому?  
− Наявна інфраструктура і ресурси, які можуть бути використані в 
рамках національної системи профілактики;  
− Наскільки сильна різниця між необхідними стратегіями і наявністю, 
охопленням, якістю та ефективністю існуючих системних стратегій, 
інфраструктури і ресурсів? [35]. 
З метою підвищення ефективності національної системи профілактики 
наркоманії, до неї необхідно долучити різних державних та громадський 
гравців, визначити їх ролі та обов’язки, а також створити механізм координації 
їх діяльності. До основних зацікавлених осіб можуть відноситися: 
81 
 
національний уряд, місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, 
неурядові організації, жителі громади, бізнес та інші [35]. 
Ефективна реалізація інтервенції і політики повинні підтримуватися 
відповідними ресурсами:  
− організації, які реалізують інтервенції и політики, повинні 
належно чином фінансуватися;  
− практикуючі фахівці, що займаються реалізацією інтервенцій и 
політики, повинні проходити відповідну підготовку на постійній основі;  
− особи, які здійснюють планування і розробки інтервенцій и 
реалізують політику, повинні проходити відповідну підготовку на постійній 
основі; 
− навчальні та науково-дослідні інститути повинні належним чином 
фінансуватися [35].  
Крім цього, профілактика наркоманії є дієвою і економічно ефективною, 
але, як і у випадку з будь-якою іншою політикою, тут необхідні 
середньострокові і довгострокові інвестиції для реалізації її потенціалу.  
Отже, для того, щоб ефективно реалізовувати взаємопов’язаний 
комплекс інтервенцій і політик, система повинна мати сильні структурні 
основи і включати наступне: 
− сприятливі політичні умови та нормативно-правова база; 
− наукові докази і дослідження;  
− координація декількох задіяних секторів і рівнів (національний, 
регіональний та місцевий);  
− навчання розробників політики і практичних фахівців;  
− зобов’язання щодо забезпечення достатніх ресурсів і підтримці 
системи в довгостроковій перспективі [35]. 
 
 
 
82 
 
Висновки до розділу 3 
 
З’ясовано, що з 2020 року розробляється нова Стратегія державної 
політики щодо наркотиків на період до 2030 року, яка на сьогодні вже пройшла 
громадське обговорення, але так і не була затверджена. В новому 
стратегічному документів переглянуто загальну мету, принципи та завдання 
стратегії. Мету сфокусовано на переорієнтацію заходів у сфері протидії 
незаконному обігу наркотичних засобів «від кримінально-каральних до 
адміністративно-виправних, медико-соціальних і профілактичних», тобто 
враховано сучасні світові тренди наркополітики. До принципів віднесено: 
пріоритетність права на здоров’я, гуманності, прозорості та відкритості, 
ґрунтовності, проактивності, вимірюваності цілей та критичного оцінювання, 
міжсекторальної співпраці, спадкоємності та наступності, наукової 
обґрунтованості та інноваційності. Коло суб’єктів формування та реалізації 
державної політики розширено громадськими, неурядовими та міжнародними 
організаціями, але рекомендовано розширити їх функції та повноваження до 
безпосередньої участі у формуванні державної політики, що декларується у 
принципах Стратегії. 
До основних векторів державної політики щодо наркотиків віднесено: 
популяризація здорового способу життя, зменшення попиту на психоактивні 
речовини; протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних 
речовин та прекурсорів, а також зменшення пропозицій таких засобів і 
речовин, які знаходяться у незаконному обігу та своєчасне їх вилучення; 
забезпечення доступності наркотичних лікарських засобів для осіб, які цього 
потребують; надання своєчасних та якісних послуг із діагностики, 
профілактики, медичної та соціально-психологічної допомоги особам з 
розладами психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, 
а також доступності комплексних програм зменшення шкоди. 
Рекомендується розробити Дорожню карти реалізації Стратегії, а також 
План заходів з реалізації стратегії з розбивкою по періодах, який би містив 
83 
 
обґрунтовані заходи, а також їх організаційне, кадрове та фінансове 
забезпечення, а також  надати конкретні цільові значення індикаторам 
ефективності і встановити індикатори під кожну конкретну операційну ціль. 
Досліджено основні підходи до побудови ефективної системи 
профілактики з вживання наркотиків, яка повинна містити взаємопов’язаний 
комплекс інтервенцій і політики, що ґрунтуються на наукових доказах. 
Розробка національної політики щодо профілактики повинна ґрунтуватися на 
Міжнародних стандартах у сфері профілактики вживання наркотиків та 
Євроепйських стандартах якості у сфері профілактики вживання наркотиків. 
Розглянуто проєктний цикл з профілактики вживання ПАР, який містить 
наступні етапи: оцінка потреб, оцінка ресурсів, формулювання програми, 
розробка інтервенцій, управління і мобілізація ресурсів, впровадження та 
моніторинг, фінальне оцінювання, поширення інформації та вдосконалення, а 
також опиратися на таки принципи: сталість і фінансування, комунікація та 
залучення учасників, розвиток персоналу, етична профілактика вживання 
ПАР. 
Рекомендовано вдосконалити систему профілактики вживання ПАР в 
Україні шляхом інтегрування в неї інтервенцій, які вже мали перспективні 
результати використання, а також широко залучення молоді до реалізації 
програм та проєктів з профілактики, застосовуючи принцип «молодь слухає 
молодь». Крім цього, необхідно розробити відповідні національні стандарти, 
які будуть підґрунтям для функціонування системи профілактики вживання 
наркотиків; створити інформаційну систему, в рамках якої необхідно 
відстежувати і збирати актуальну інформацію для здійснення науково-
дослідної діяльності з метою формування доказової бази; долучити різних 
державних та громадський гравців, визначити їх ролі та обов’язки, а також 
створити механізм координації їх діяльності. 
 
  
84 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Сформульовано визначення державної політики щодо наркотиків: 
«Державна політика щодо наркотиків – це цілеспрямована та організована 
діяльність уряду в напряму зменшення попиту та пропозиції обігу 
наркотичних речовин, а також пом’якшення шкоди від вживання наркотиків, 
яка повинна спиратися на об’єктивну оцінку пріоритетів та сучасні данні, бути 
спрямована, в першу чергу, на зменшення негативних наслідків споживання 
та обороту наркотиків, а також базуватися на принципах дотримання прав 
людини; соціальної інтеграції вразливих верств населення та залучення 
організацій громадянського суспільства до аналізу, розробки та реалізації 
державної політики».  
З’ясовано, що  країни ЄС поступово відійшли від політики «війни з 
наркотиками» та запровадили у свої стратегії концепції зменшення шкоди від 
немедичного вживання наркотиків, серед яких наступні: запровадження 
замісної підтримувальної терапії; декриміналізація певних видів діянь за 
малозначні проступки; заміна позбавлення волі для наркозалежних осіб 
низкою інших гуманних видів покарання тощо. Стратегія ЄС щодо наркотиків 
структурована навколо таких основних напрямів політики: зменшення 
пропозиції наркотиків: посилення безпеки; зниження попиту на наркотики: 
послуги з профілактики, лікування та догляду; боротьба з наркотиками – 
пов’язана шкода; міжнародна співпраця; дослідження, інновації та 
прогнозування; координація, управління та впровадження. 
Доведена необхідність короткострокового та довгострокового 
оцінювання державної політики щодо наркотиків, оскільки це може сприяти 
більш ефективному плануванню політики та її корегуванню; ефективному 
розподілу ресурсів; обміну позитивним та негативним досвідом та 
інформацією між різними країнами; підвищенню прозорості та підзвітності. 
Оцінювання повинно базуватися на наступних принципах: постійності, 
85 
 
реалістичності; повноти, достовірності, коректності; достатності ресурсів; 
вчасності; залученості. Зокрема, рекомендовано продовжувати 
вдосконалювати методику вимірювання Глобального індексу з наркополітики, 
а також розширювати коло країн, залучених до оцінки, в тому числі і Україну. 
З’ясовано, що реалізація державної політики щодо наркотиків в Україні 
відбувалася відповідно до Стратегії державної політики щодо наркотиків на 
період до 2020 року, яка формувалася на засадах інтегрованого і 
збалансованого підходу до зменшення обсягу пропонування наркотиків, що 
знаходяться в незаконному обігу, та зниження попиту на них, подолання 
наркоманії як небезпечного соціального явища, а отже використовувала 
старий підхід, від якого вже відмовилися в світі. Перехід від кримінально-
правового спрямування антинаркотичних заходів до лікувально-
профілактичних, який було задекларовано в Стратегії, фактично так і не 
відбувся, а цілей Стратегії досягнуто не було. 
З’ясовано, що в Україні не проводяться дослідження поширеності 
вживання наркотичних речовин серед населення  у віковій категорії 15-64 
років не проводяться. Рекомендується розробити методологію даної оцінки з 
урахуванням зарубіжного досвіду та запровадити у вітчизняну практику 
подібне дослідження, оскільки це є основою ефективної державної політики. 
Аналіз стану розробки та впровадження профілактичних заходів щодо 
вживання наркотичних речовин показав, що вони здійснюються в основному 
серед учнівської молоді, і включають різноманітні інформаційні кампанії, 
бесіди, тематичні зустрічі, виховні години тощо. З’ясовано, що рівень 
вживання наркотичних речовин серед учнівської молоді збільшується 
протягом останніх років, що свідчить про недостатньо високу ефективність 
профілактичних заходів. Рекомендовано переглянути методику проведення 
профілактичних заходів, зокрема, вивчити зарубіжний досвід з питань 
залучення безпосередньо молоді до розроблення та реалізації профілактичних 
антинаркотичних програм. 
86 
 
З’ясовано, що з 2020 року розробляється нова Стратегія державної 
політики щодо наркотиків на період до 2030 року, яка на сьогодні вже пройшла 
громадське обговорення, але так і не була затверджена. В новому 
стратегічному документів переглянуто загальну мету, принципи та завдання 
стратегії. Мету сфокусовано на переорієнтацію заходів у сфері протидії 
незаконному обігу наркотичних засобів «від кримінально-каральних до 
адміністративно-виправних, медико-соціальних і профілактичних», тобто 
враховано сучасні світові тренди наркополітики. Коло суб’єктів формування 
та реалізації державної політики розширено громадськими, неурядовими та 
міжнародними організаціями, але рекомендовано розширити їх функції та 
повноваження до безпосередньої участі у формуванні державної політики, що 
декларується у принципах Стратегії. 
Рекомендується розробити Дорожню карти реалізації Стратегії, а також 
План заходів з реалізації стратегії з розбивкою по періодах, який би містив 
обґрунтовані заходи, а також їх організаційне, кадрове та фінансове 
забезпечення, а також  надати конкретні цільові значення індикаторам 
ефективності і встановити індикатори під кожну конкретну операційну ціль. 
Досліджено основні підходи до побудови ефективної системи 
профілактики з вживання наркотиків, яка повинна містити взаємопов’язаний 
комплекс інтервенцій і політики, що ґрунтуються на наукових доказах. 
Доведено, що розробка національної політики щодо профілактики повинна 
ґрунтуватися на Міжнародних стандартах у сфері профілактики вживання 
наркотиків та Євроепйських стандартах якості у сфері профілактики вживання 
наркотиків. 
Рекомендовано вдосконалити систему профілактики вживання ПАР в 
Україні шляхом інтегрування в неї інтервенцій, які вже мали перспективні 
результати використання, а також широко залучення молоді до реалізації 
програм та проєктів з профілактики, застосовуючи принцип «молодь слухає 
молодь». Крім цього, необхідно розробити відповідні національні стандарти, 
які будуть підґрунтям для функціонування системи профілактики вживання 
87 
 
наркотиків; створити інформаційну систему, в рамках якої необхідно 
відстежувати і збирати актуальну інформацію для здійснення науково-
дослідної діяльності з метою формування доказової бази; долучити різних 
державних та громадський гравців, визначити їх ролі та обов’язки, а також 
створити механізм координації їх діяльності. 
 
 
 
 
 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
88 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Contributing to a healthier and more secure Europe. URL: 
https://www.emcdda.europa.eu/about/mission 
2. Drug policy. Wikipedia. URL:  https://en.wikipedia.org/wiki/Drug_policy. 
3. Drug Policy Guide. Edition 2. March 2012. URL:  
http://fileserver.idpc.net/library/IDPC-Drug-Policy-Guide_2nd-Edition.pdf 
4. EU Drugs Action Plan 2021-2025 (2021/C 272/02). URL: 
https://www.emcdda.europa.eu/system/files/attachments/13933/eu-drugs-action-
plan-2021-2025.pdf 
5. EU Drugs Strategy 2021-2025. URL: 
https://www.consilium.europa.eu/media/49194/eu-drugs-strategy-booklet.pdf. 
6. European drug prevention quality standards. European Monitoring Centre 
on Drugs and Drug Addiction. Lisbon. Portugal. 2011. 
7. European Drug Report. Trends and Developments. 2022. URL:  
https://www.emcdda.europa.eu/system/files/publications/14644/TDAT22001ENN.
pdf 
8. European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction. URL: 
https://www.emcdda.europa.eu/emcdda-home-page_en 
9. European Web Survey on Drugs 2021: Emerging findings in Ukraine. 
URL: https://www.emcdda.europa.eu/publications/data-fact-sheets/european-web-
survey-drugs-2021-emerging-findings-ukraine_en 
10. Evaluating drug policy. A seven-step guide to support the 
commissioning and managing of evaluations. URL:  
https://www.emcdda.europa.eu/system/files/publications/4680/td0417390enn1.pdf 
11. Evaluation of the EU Drugs Strategy 2013-2020 and of the EU Action 
Plan on Drugs 2017-2020. URL: https://home-affairs.ec.europa.eu/whats-
new/evaluations-and-impact-assessments/evaluation-eu-drugs-strategy-2013-2020-
and-eu-action-plan-drugs-2017-2020_en 
89 
 
12. Human rights in drug policy: A self-assessment tool. URL:  
https://idpc.net/publications/2022/06/human-rights-in-drug-policy-a-self-
assessment-tool 
13. International standards on drug use prevention, UNODC, Vienna. 2013. 
URL:  http://www.unodc.org/unodc/en/prevention/prevention-standards.html 
14. National Drug Control Strategy. The White House Executive Office of 
the President. Office of National Drug Control Policy. URL:  
https://www.whitehouse.gov/wp-content/uploads/2022/04/National-Drug-Control-
2022Strategy.pdf 
15. Public health dimension of the world drug problem. WHO. URL: 
https://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA75/A75_43-en.pdf. 
16. Publication of EU Drugs Strategy 2021–2025. URL: 
https://www.drugsandalcohol.ie/34281/1/Drugnet_Ireland_77_web.pdf 
17. The Global Drug Policy Index. URL: 
https://globaldrugpolicyindex.net/ 
18. What we have learned over the last ten years: A summary of knowledge 
acquired and produced by the UN system on drug-related matters. March 2019. 
URL: https://www.unodc.org/documents/commissions/CND/2019/Contributions/ 
UN_Entities/What_we_have_learned_over_the_last_ten_years_-_14_March_2019 
_-_w_signature.pdf 
19. Грищенко Д, Кузнецов В. Розповсюдження наркотичних речовин 
за допомогою мережі інтернет. URL: 
https://www.univd.edu.ua/general/publishing/konf/28_11_2019/pdf/13.pdf. 
20. Гуманізація державної політики щодо людей, які вживають 
наркотики. Результати дослідження кримінологічних та морально-етичних 
аспектів боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні та її наслідків. 
URL:  https://www.irf.ua/content/files/drugpolicy.pdf 
21. Давидова М. М. Державна політика запобігання схилянню до 
вживання наркотичних засобів в Україні та Нідерландах Науковий вісник 
Національної академії внутрішніх справ 2017. № 1 (102). С. 335-344  
90 
 
22. Европейский доклад о наркотиках: тенденции и изменения. 2021. 
URL: https://www.emcdda.europa.eu/system/files/publications/13838/20212256_ 
PDF_TDAT21001RUN_002.pdf 
23. Единая конвенция ООН о наркотических средствах 1961 года. 
URL:  https://www.unodc.org/pdf/convention_1961_ru.pdf 
24. Європейська навчальна програма з профілактики. Європейський 
моніторинговий центр з наркотиків та наркотичної залежності, 2019. 
25. Європейського моніторингово центру з наркотиків та наркотичної 
залежності. URL:  https://www.emcdda.europa.eu/best-practice_en 
26. Звіт щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні за 2021 
рік (за даними 2020 року). Київ, 2021. URL:  
https://www.emcdda.europa.eu/system/files/attachments/14398/dani-zvitu-2021-
2020-rik-national-report-ukraine-original.pdf 
27. Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та 
моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України. Офіційний 
сатй. URL: https://cmhmda.org.ua/home/news/czentr-monitoryngu-narkotykiv-
instytutu/ 
28. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кодекс 
України; Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X.  URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 
29. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти 
незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 1988 року. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_096#Text 
30. Конвенція про психотропні речовини 1971 року. 
31. Корчевний А. І., Корольчук О. Л. Принципи державного контролю 
за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. URL: 
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/33805/1/%D0%9F%D1%80%D0%
B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D
1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20
%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E
91 
 
%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%BE%
D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B
8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%
BE%D0%B1%D1%96%D0%B2.pdf 
32. Кримінальний кодекс України. Кодекс України; Кодекс, 
Закон від 05.04.2001 № 2341-III. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 
33. Малоголова О. Досвід і сучасний стан протидії наркозлочинності 
в Україні.  Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ  Том 116. 
№ 3. 2020. URL: https://scientbul.naiau.kiev.ua/index.php/scientbul/ 
article/view/1273. 
34. Малоголова О. О. Досвід і сучасний стан протидії 
наркозлочинності в Україні. Науковий вісник Національної академії 
внутрішніх справ. 2020. № 2 (115). С.31-39. 
35. Міжнародні стандарти з профілактики вживання наркотиків. URL:  
https://mms.gov.ua/storage/app/sites/16/Mizhnarodna_dijalnist/zdorovyi_sposib_z
hyttia/mijnarodnistandartizprofilaktiki1.pdf 
36. Осипенко А. І. Поняття та зміст державної політики у сфері 
протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. 
Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: 
Юриспруденція. 2013 №6-1 том 1. С.172-174. URL: https://vestnik-
pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc6-1-1/43.pdf  
37. Основні напрями та проблеми протидії наркоманії [Текст] : 
матеріали круглого столу. (Київ, 6 лют. 2017 р.). В. М. Вовк, А. П. Калініченко, 
А. В. Ляшук та ін. Івано-Франківськ : Нац. акад. внутр. справ, 2017. 122 с. 
38. Питання проведення моніторингу наркотичної та алкогольної 
ситуації. Постанова КМУ від 10 липня 2019 року №689 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/689-2019-%D0%BF#Text 
92 
 
39. Питання сучасної наркополітики України: права людини та доступ 
до лікування. Одеська правозахисна група «Верітас». Харків : Права людини, 
2011 р. 94 с. 
40. Положення про Управління забезпечення формування державної 
політики у сфері протидії наркозлочинності Міністерства внутрішніх справ 
України. Міністерство внутрішніх справ України. URL: https://mvs.gov.ua/ 
41. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів 
України. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.2020 № 668. URL:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/668-2020-%D0%BF#Text 
42. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику 
від провадження господарської діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, 
психотропних речовин і прекурсорів та визначається періодичність здійснення 
планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою з 
лікарських засобів та контролю за наркотиками. Постанова КМУ від 
02.12.2020 року № 1185. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1185-2020-
%D0%BF#Text 
43. Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних 
речовин і прекурсорів . Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 
2000 року №770.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-
%D0%BF#Text 
44. Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з 
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та 
контролю за їх обігом. Постанова КМУ від 3 червня 2009 р. №589. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/589-2009-%D0%BF#Text 
45. Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо 
великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 
які знаходяться у незаконному обігу. Наказ Міністерства охорони здоров’я від 
01.08.2000 №188. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text 
93 
 
46. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, 
психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними. Закон України від 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text 
47. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори. Закон 
України від 15.02.1995 № 60/95-ВР. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80#Text. 
48. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу 
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. 
Постанова Пленуму Верховного Суду від 26 квітня 2002 року №4. 
49. Про схвалення Стратегії державної політики щодо наркотиків на 
період до 2020 року.  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 серпня 
2013 р. № 735-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2013-
%D1%80#Text 
50. Проєкт Стратегії державної політики щодо наркотиків на період 
до 2030 року. URL:  https://moz.gov.ua/uploads/ckeditor/%D0%93%D1%80% 
D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%2
0%D0%BE%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5
%D0%BD%D0%BD%D1%8F/2021/05/18/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B
0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F.pdf 
51. Рудавка С. І Соціально-економічні проблеми наркоманії в Україні 
та її вплив на здоров’я людини. Вісник Вінницького національного медичного 
університету. 2018. Т. 22. №4. С. 752-759. 
52. Семенюк Я. Доступні в один клік: чому статистика наркоманії в 
Україні не тішить. URL: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20180626-dostupni-v-
odyn-klik-chomu-statystyka-narkomaniyi-v-ukrayini-ne-tishyt/ 
53. Тимошенко В. А., Ященко В. А. Державна політика у сфері 
контролю за наркотиками: стан та проблеми. (аналітичний огляд). Вісник 
асоціації психіатрів України. 2012. URL: http://www.mif-
ua.com/archive/article/30988 
94 
 
54. Участь молоді в профілактичної діяльності наркоманії. URL:  
https://ua-m.iliveok.com/health/yevropeyskyy-dosvid-profilaktyky-
narkomaniyi_108835i15956.html 
55. Швидка оцінка ситуації з наркотиками у місті Києві. Київ. 2020. 
URL: https://kyiv-fast-track.org.ua/upload/2021-06/Drugs-report_Kyiv_online-
version-with-links1622632136.pdf 
56. Шевчук О. Мета та завдання державного контролю за законним 
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. 
Адміністративне право і процес. 2/2018. URL: http://pgp-
journal.kiev.ua/archive/2018/2/22.pdf 
57. Шинкаренко І. Р Проблеми наукового забезпечення державної 
політики у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, 
психотропних речовин і прекурсорів. Науковий вісник Дніпропетровського 
державного університету внутрішніх справ 2018. Спеціальний випуск № 1. 
URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/1871/1/11.pdf 
58. Використання інтернету як інструмента незаконного продажу 
наркотичних засобів і сильнодіючих речовин. URL: 
https://cherk.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/vikoristannya-internetu-yak-
instrumenta-nezakonnogo-prodazhu-narkotichnih-zasobiv-i-silnodiyuchih-
rechovin 
59. Тимошенко А. Злочинці чи пацієнти: як подолати наркоманію в 
Україні 
60. Що таке державна наркополітика та чому вона не завжди 
спрацьовує. URL:  https://mind.ua/openmind/20182727-zlochinci-chi-pacienti-
yak-podolati-narkomaniyu-v-ukrayini 
61. Наркополітика в Україні: виклики та шляхи їх вирішення. Аптека. 
№ 35 (1256) .14 Вересня 2020 р.  URL:  https://www.apteka.ua/article/563347. 
62. Павленко Т. А., Мозгова В. А. Наркополітика України щодо 
розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин: 
перспективи розвитку. Правове регулювання діяльності у сфері охорони 
95 
 
здоров’я: корупційні виклики під час пандемії : матеріали V Мед.-прав. 
форуму, Харків, 9–10 груд. 2021 р. .НДІ вивч. проблем злочинності ім. акад. В. 
В. Сташиса НАПрН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого ; Координатор 
ОБСЄ в Україні [та ін.] ; [уклад.: Ю. Ю. Забуга, С. С. Шрамко] . Харків : Право, 
2021. С. 55–56. 
63. Національне законодавство щодо наркополітики досі має 
репресивний ухил. URL: https://hromadske.radio/podcasts/kyiv-
donbas/nacionalne-zakonodavstvo-shchodo-narkopolityky-dosi-maye-
represyvnyy-uhyl. 
64. Єрмолова Ю. В. Наркозалежність — проблема комплексна. Прес-
служба «Українського медичного часопису» за матеріалами www.dssz.gov.ua, 
www.narko.gov.ua. URL: https://www.umj.com.ua/article/56244/narkozalezhnist-
problema-kompleksna 
65. На пути реформы наркополитики: новый подход к 
декриминализации. Глобальная комиссия по вопросам наркополитики. 2016. 
URL: https://www.globalcommissionondrugs.org/wp-content/uploads/2016/11/ 
GCDP-Report-2016_RUS.pdf. 
66. Дотримання прав вразливих груп населення (наркозалежні та 
працівники комерційного сексу) у діяльності правоохоронних органів : 
[аналіт. звіт за результатами дослідження] / Авт. кол. Ю. Бєлоусов, З. Швець, 
В. Семенюк, В.Чупров, С. Швець. К.: Паливода А.В., 2016. 96 с.  
67. Доклад  за 2021 год. Международный комитет по контролю над 
наркотиками. URL: https://unis.unvienna.org/pdf/2022/INCB/INCB_2021 
_Report_R.pdf
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
