Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси

Столяров Михайло Валерійович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8019

Title:	Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси
Authors:	Григор, Олег Олександрович Столяров Михайло Валерійович
Keywords:	ТРУДОМІСТКІСТЬ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ, РЕЗЕРВИ, ПРАЦЯ, ПРАЦІВНИКИ.
Issue Date:	2024
Abstract:	Робота містить 60 сторінок, 3 таблиць, 3 рисунків, список літератури з 38 найменувань, 1 додаток. Об’єкт дослідження: ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ». Предметом дослідження є напрями підвищення продуктивності праці підприємства. Мета роботи розробка шляхів підвищення продуктивності праці підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ». Метод дослідження: економічний та фінансовий аналізи, вертикальний та горизонтальний аналізи, статистичний, графічний, групування, методи аналізу та синтезу, методи узагальнення результатів та інші. Основними завданнями роботи є: розкриття економічної сутності продуктивності праці як основного економічного показника діяльності підприємства; визначення шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві, що досліджувалося; здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського персоналу, виділити основні внутрішні чинники, які впливають на рівень ефективності його діяльності; визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника. За результатами дослідження: розглянуто теоретичні аспекти управління продуктивністю праці, проведено оцінку продуктивності праці досліджуваного підприємства, розроблено резерви підвищення продуктивності праці. Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8019
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Диплом Столяров.pdf Restricted Access		1.16 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра

на тему: «Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта
господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)»

Виконав (ла): здобувач (ка) 4 курсу, групи ЕПск-
204
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»

Столяров Михайло Валерійович________
(прізвище та ініціали)
Керівник _ д.політ.н.,професор Григор О.О._____
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2024 року

РЕЦЕНЗІЯ
на кваліфікаційну роботу бакалавра

здобувача (ки) Черкаського державного технологічного університету
факультету економіки та управління
(назва)
кафедри економіки та управління
(назва)
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
(шифр та назва)
_______________________ Столярова Михайла Валерійовича__________
(прізвище, ім’я, по-батькові)
на тему: Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта
господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

кваліфікаційна робота бакалавра складається з розрахунково-пояснювальної
записки, яка містить_60_сторінок, таблиць 3, рисунків 3.
Відповідність роботи спеціальності та завданню ___________________
_ кваліфікаційна робота бакалавра відповідає спеціальності, оскільки в роботі
розглядаються напрями підвищення продуктивністю праці підприємства
_________________________________________________________________
Актуальність теми роботи __________________________________________
кваліфікаційна робота бакалавра є актуальною та сучасною, в ній
розглядаються особливості управління продуктивністю праці, методи
вимірювання продуктивності праці, зарубіжний досвід управління
продуктивністю праці, напрями підвищення продуктивності праці в
сучасних умовах
_________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Відповідність сучасному рівню розвитку економічної науки ______________
робота відповідає сучасному рівню розвитку економічної науки, оскільки у
роботі розглянуто теоретичні положення щодо управління продуктивністю
праці, проведено оцінку продуктивності праці підприємств, розроблено
резерви підвищення продуктивності праці
______________________________________________________________
__________________________________________________________________
Загальна характеристика роботи _____________________________________
У роботі розкрито сутність продуктивності праці; визначено показники та
методи вимірювання продуктивності праці; вивчено вітчизняний та
зарубіжний досвід управління персоналом; досліджено організаційні
передумови існування підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»; проведено

Висновок про міру економічної підготовки здобувача_____________________
___ У роботі студентом застосовано сучасні методи аналізу, обґрунтовано
власну точку зору щодо підвищення продуктивності праці, запропоновано
резерви підвищення продуктивності праці
___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
____________________________________________________________
Загальний висновок дипломна робота є актуальною, містить теоретичні та
практичні напрацювання, а також пропозиції щодо вирішення існуючих
проблем на підприємстві
___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
_______________________________________________________________
Рецензент
__________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада, вчений ступінь, звання)
__________________________________________________________________
«______» ________________ 20 _____р.

_____________________________
(підпис)

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Кафедра економіки та управління
В І Д Г У К
КЕРІВНИКА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ БАКАЛАВРА
Здобувача (ки) _____ Столярова Михайла Валерійовича___________________

виконаного на тему:
«Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта господарювання
(на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)»

Обсяг роботи _60_ стор., _3_ табл., _3_ мал.
Значення теми
кваліфікаційна робота бакалавра є актуальною та сучасною, в ній розглядаються
особливості управління продуктивністю праці, методи вимірювання
продуктивності праці, зарубіжний досвід управління продуктивністю праці,
напрями підвищення продуктивності праці в сучасних умовах

Узагальнення теорії вирішуваної задачі
У роботі розкрито сутність продуктивності праці; визначено показники та
методи вимірювання продуктивності праці; вивчено вітчизняний та зарубіжний
досвід управління персоналом; досліджено організаційні передумови існування
підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»; проведено оцінку продуктивності праці
ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»; обґрунтовано фактори і резерви підвищення
продуктивності праці; сформовано напрямки підвищення продуктивності праці
на підприємстві ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
Оцінка самостійності та творчості при розкритті теми
У роботі здійснено теоретичні дослідження щодо обґрунтування адаптації
зарубіжного досвіду управління продуктивністю праці, застосовано різні методи
дослідження та враховано сучасні економічні умови.

Глибина та результативність аналізу
У роботі здійснено теоретичні дослідження щодо обґрунтування адаптації
зарубіжного досвіду управління продуктивністю праці, застосовано різні методи
дослідження та враховано сучасні економічні умови.

Оцінка пропозицій та їх практичне значення

Студентом запропоновано напрями підвищення продуктивності праці,
обґрунтовано фактори і резерви підвищення продуктивності праці, розглянуто
зарубіжний досвід управління продуктивністю праці з метою його адаптації в
Україні

Недоліки роботи

Загальні висновки

кваліфікаційна робота Столярова М.В. є актуальною, містить теоретичні та
практичні напрацювання, а також пропозиції щодо вирішення існуючих проблем
на підприємстві

Оцінка роботи

Керівник
кваліфікаційної роботи бакалавра
__________________ _________ ___Олег ГРИГОР______
(посада, вчені звання, ступінь) (підпис) (ініціали, прізвище)

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2024 р.
З А В Д А Н Н Я
на випускну роботу здобувачу вищої освіти
Столяров Михайло Валерійович
(прізвище, ім’я та по батькові)
1. Тема роботи «Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта
господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)»

Керівник роботи д.політ.н.,професор Григор О.О._____
(прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 18.03.2024 р. № 83/04
2. Строк подання здобувачем роботи 15.05.2024
3. Вихідні дані до роботи Річна фінансова звітність підприємства, статистичні
дані підприємств України, Інтернет-видання,
наукові статті, законодавчі документи

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити) розкрити сутність продуктивності праці; визначити показники та методи
вимірювання продуктивності праці; вивчити вітчизняний та зарубіжний досвід управління
персоналом; дослідити організаційні передумови існування підприємства ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»; провести оцінку продуктивності праці ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»;
обґрунтувати фактори і резерви підвищення продуктивності праці; сформувати напрямки
підвищення продуктивності праці на підприємстві ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)

Вплив продуктивності праці на економічну стійкість підприємства
Переваги й недоліки різних джерел набору персоналу
Види адаптації та фактори, що на неї впливають
Вплив факторів психологічного клімату в організації на потреби працівника

6. Консультанти розділів роботи

Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата
посада
завдання видав завдання прийняв
консультанта
1 Професор Григор О.О.
2 Професор Григор О.О.
3 Професор Григор О.О.

7. Дата видачі завдання
________15.02.2024____________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи бакалавра етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. 25.02-1.03.
Укладання бібліографії по основним
джерелам
2. Укладання плану (змісту) випускної роботи 2.03-15.03.22
і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого 16.03-25.03.22
розділу
4. Збір, систематизація та аналіз практичних 26.03-5.04.22
матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу 7.04-20.04
6. Розробка і подання третього розділу 21.04-5.05
7. Погодження з керівником висновків і 6.05-9.05
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) випускної 10.05-12.05
роботи у відповідності з зауваженнями і
подання її на кафедру
9. Нормоконтроль 12.05-15.05
10. Збір документів (відгук, рецензія) 15.05-20.05
11. Подача на підпис до завідувача кафедри 20.05-22.05
12. Розробка тез доповіді для захисту 23.05-26.05

Здобувач (ка) вищої освіти ____________ __Столяров М.В.__________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи _______________ д.політ.н.,професор Григор О.О.
(підпис) (прізвище та ініціали)
5

РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи на тему:
«Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта господарювання (на
матеріалах ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)»
Робота містить 60 сторінок, 3 таблиць, 3 рисунків, список літератури з 38
найменувань, 1 додаток.
Об’єкт дослідження: ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
Предметом дослідження є напрями підвищення продуктивності праці
підприємства.
Мета роботи розробка шляхів підвищення продуктивності праці підприємства
ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
Метод дослідження: економічний та фінансовий аналізи, вертикальний та
горизонтальний аналізи, статистичний, графічний, групування, методи аналізу та синтезу,
методи узагальнення результатів та інші.
Основними завданнями роботи є:
розкриття економічної сутності продуктивності праці як основного економічного
показника діяльності підприємства;
визначення шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві, що
досліджувалося;
здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського
персоналу, виділити основні внутрішні чинники, які впливають на рівень ефективності
його діяльності;
визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу
через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника.
За результатами дослідження: розглянуто теоретичні аспекти управління
продуктивністю праці, проведено оцінку продуктивності праці досліджуваного
підприємства, розроблено резерви підвищення продуктивності праці.
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ТРУДОМІСТКІСТЬ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, ШЛЯХИ
ПОКРАЩЕННЯ, РЕЗЕРВИ, ПРАЦЯ, ПРАЦІВНИКИ.

ABSTRACT
qualification work on the topic:
6

"Development of ways to increase the labor productivity of a business entity (based on the
materials of CITY ENERGY LLC, Cherkasy)"
The work contains 60 pages, 3 tables, 3 figures, a list of references of 38 titles, 1 appendix.
Research object: CITY ENERGY LLC.
The subject of the study is the ways of increasing the labor productivity of the enterprise.
The purpose of the work is to develop ways to increase the labor productivity of the LLC "CITY
ENERGY" enterprise.
Research method: economic and financial analyses, vertical and horizontal analyses, statistical,
graphic, grouping, methods of analysis and synthesis, methods of summarizing results and
others.
The main tasks of the work are: disclosure of the economic essence of labor productivity as
the main economic indicator of the enterprise's activity; determination of ways to increase labor
productivity at the investigated enterprise; to carry out an analysis of the methods of increasing
the productivity of management personnel, to identify the main internal factors that affect the
level of efficiency of their activities; determine ways to improve the management personnel
motivation system by ensuring its flexibility and reflecting the employee's individual
contribution.
Based on the results of the research: the theoretical aspects of labor productivity management
were considered, the labor productivity of the investigated enterprise was assessed, reserves for
increasing labor productivity were developed.
The obtained results can be used in the practical activities of CITY ENERGY LLC.
KEY WORDS: EMPLOYMENT CAPACITY, PRODUCTIVITY, WAYS OF
IMPROVEMENT, RESERVES, LABOR, EMPLOYEES.

АНОТАЦІЯ
кваліфікаційної роботи на тему:
«Розробка шляхів підвищення продуктивності праці суб’єкта господарювання (на матеріалах ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ», м. Черкаси)»
7

Студент групи ЕПск-204 – Столяров Михайло Валерійович
Факультет економіки та управління, денна форма навчання
Спеціальність 076 – Підприємництво, торгівля та біржова діяльність
Робота містить 60 сторінок, 3 таблиць, 3 рисунків, список літератури з 38 найменувань, 1 додаток.
Об’єкт дослідження: ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
Предметом дослідження є напрями підвищення продуктивності праці підприємства.
Мета роботи розробка шляхів підвищення продуктивності праці підприємства ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ».
Метод дослідження: економічний та фінансовий аналізи, вертикальний та горизонтальний
аналізи, статистичний, графічний, групування, методи аналізу та синтезу, методи узагальнення
результатів та інші.
Основними завданнями роботи є:
розкриття економічної сутності продуктивності праці як основного економічного показника
діяльності підприємства;
визначення шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві, що досліджувалося;
здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського персоналу,
виділити основні внутрішні чинники, які впливають на рівень ефективності його
діяльності;
визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу
через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника.
За результатами дослідження: розглянуто теоретичні аспекти управління
продуктивністю праці, проведено оцінку продуктивності праці досліджуваного
підприємства, розроблено резерви підвищення продуктивності праці.
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ».
Рік виконання випускної роботи 2024.
Рік захисту роботи 2024.
Підпис студента______________________Столяров М.В.
SUMMARY
qualification work on the topic:

"Development of ways to increase the labor productivity of a business entity (based on the
materials of CITY ENERGY LLC, Cherkasy)"
Student of EPsk-204 group - Mykhailo Stolyarov
8

The work contains 60 pages, 3 tables, 3 figures, a list of references of 38 titles, 1 appendix.
Research object: CITY ENERGY LLC.
The subject of the study is the ways of increasing the labor productivity of the enterprise.
The purpose of the work is to develop ways to increase the labor productivity of the LLC "CITY
ENERGY" enterprise.
Research method: economic and financial analyses, vertical and horizontal analyses, statistical,
graphic, grouping, methods of analysis and synthesis, methods of summarizing results and
others.
The main tasks of the work are: disclosure of the economic essence of labor productivity as
the main economic indicator of the enterprise's activity; determination of ways to increase labor
productivity at the investigated enterprise; to carry out an analysis of the methods of increasing
the productivity of management personnel, to identify the main internal factors that affect the
level of efficiency of their activities; determine ways to improve the management personnel
motivation system by ensuring its flexibility and reflecting the employee's individual
contribution.
Based on the results of the research: the theoretical aspects of labor productivity management
were considered, the labor productivity of the investigated enterprise was assessed, reserves for
increasing labor productivity were developed.
The obtained results can be used in the practical activities of CITY ENERGY LLC.
KEY WORDS: EMPLOYMENT CAPACITY, PRODUCTIVITY, WAYS OF
IMPROVEMENT, RESERVES, LABOR, EMPLOYEES.

5
9

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………....…6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ
ПРАЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...…9
1.1. Сутність та значення продуктивності праці як економічної
категорії…………………………………………………………………………........9
1.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці…………………...14
1.3. Вітчизняний та зарубіжний досвід управління
персоналом………………...20
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» м.
Черкаси ……………………………....22
2.1. Аналіз та оцінка організаційних передумов існування підприємства ТОВ
«СІТІ ЕНЕРДЖИ»……………………………………………………………….....22
2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників господарської діяльності
ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»…………………………………………………………....26
2.3. Оцінка продуктивності праці ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»……………………..34
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»………………………………………………………..…….………….42
3.1. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці на
підприємстві………………………………………………………………………...42
3.2. Напрямки підвищення продуктивності праці на підприємстві ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»…………………………………………………………………....……49
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..…57

10

ЗМІСТ
11

ВСТУП…………………………………………………………………………....…6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ ТА ЇЇ
ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...…9
1.1. Сутність та значення продуктивності праці як економічної
категорії…………………………………………………………………………........9
1.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці…………………...14
1.3. Вітчизняний та зарубіжний досвід управління персоналом………………...20
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» м. Черкаси ……………………………....22
2.1. Аналіз та оцінка організаційних передумов існування підприємства ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»……………………………………………………………….....22
2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників господарської діяльності ТОВ
«СІТІ ЕНЕРДЖИ»…………………………………………………………....26
2.3. Оцінка продуктивності праці ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»……………………..34
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»………………………………………………………..…….………….42
3.1. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці на
підприємстві………………………………………………………………………...42
3.2. Напрямки підвищення продуктивності праці на підприємстві ТОВ «СІТІ
ЕНЕРДЖИ»…………………………………………………………………....……49
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..…57
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… …..…61

12

ВСТУП

Основною силою, що створює розвиток у суспільстві, є продуктивність людини
та її праця. Продуктивна діяльність залишається ключовим джерелом як
матеріального, так і духовного розвитку, визначаючи умови і траєкторію суспільства.
Трудова активність людей базується на трьох складових: самій праці, інструментах і
матеріалах. Основна роль належить праці, яка використовує інструменти та матеріали.
Засоби виробництва функціонують тільки у контексті праці.
Продуктивність можна розглядати як узагальнений показник ефективності
використання ресурсів у виробництві продукції. Однак, сучасна економічна теорія
вказує на складність точного вимірювання ролі та внеску різних ресурсів у
виробництво продукції. Тому для оцінки ефективності виробництва часто
використовують показники продуктивності праці, хоча це не означає, що праця є
єдиним джерелом продуктивності.
Ефективне використання людських ресурсів, підвищення продуктивності праці
за допомогою комплексної механізації, електрифікації та автоматизації процесів
виробництва, становить одне з найважливіших завдань для сучасних виробників.
Актуальність цього питання полягає у тому, що підприємствам необхідно
вживати заходів для підвищення продуктивності праці. На підприємствах постійно
проводиться робота з метою збільшення продуктивності праці як головного чинника
підвищення ефективності виробництва і ключового показника всієї системи
працівників. У сучасних умовах ринкових відносин висока продуктивність праці в
кінцевому підсумку забезпечує зростання обсягів виробництва. Продуктивність праці
відображає результативність та ефективність людської праці в сфері матеріального
виробництва.
Підвищення продуктивності праці стає ефективним засобом зменшення інфляції
та важливим чинником реалізації заходів, спрямованих на соціальний розвиток і
підвищення рівня життя населення. На рівні окремих підприємств продуктивність
праці є ключовим критерієм і інструментом зниження витрат виробництва і
13

забезпечення ефективності функціонування підприємства, його
конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Зростання
продуктивності праці спрямоване на компенсацію збільшення заробітної плати
працівників, що забезпечує гармонізацію інтересів соціальних партнерів. У зв'язку з
цим продуктивність праці важливо враховувати як ключовий показник трудового
внеску у кінцеві результати діяльності на всіх рівнях підприємства. Динаміка
продуктивності праці відображає успіхи підприємства у мобілізації людських
ресурсів, у трудовій мотивації і розвитку персоналу, модернізації виробничого
процесу, підвищенні споживчих характеристик продукції та інші аспекти
Проблемам менеджменту персоналу присвячено праці вітчизняних та
зарубіжних вчених: Т.Ю. Базарова, А.П, Бовтрука, А.Я. Кібанова, А.М. Колот, А.І.
Кочеткова, Є.В. Маслова, М.Х. мескона, Ф. Хедоури, В.О. Храмова, Ю.А. Ципкіна,
В.И. Шкатулла, Г.В. Щокіна, та інших дослідників. Ринкові перетворення в Україні
викликали об'єктивну необхідність подальшого розвитку теоретичних і методико-
прикладних засад утворення і функціонування дієвих систем управління персоналом з
урахуванням особливостей розвитку промислового виробництва, стану та динаміки
ринку праці на Україні, що і обумовлює актуальність теми та доцільність проведення
досліджень.
Мета дослідження - розробка шляхів підвищення продуктивності праці
підприємства.
Об’єкт дослідження – ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».
Завданнями випускної роботи є:
розкриття економічної сутності продуктивності праці як основного економічного
показника діяльності підприємства;
виконання аналітичного дослідження з метою прийняття оптимальних
управлінських рішень щодо збільшення продуктивності праці, ефективності
використання ресурсного потенціалу.
визначення шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві, що
досліджувалося;
14

узагальнити теоретичні аспекти управління персоналом, розкрити сутність
поняття “управління персоналом” як управлінської категорії;
дослідити процеси планування, відбору і оцінки продуктивності персоналу
організації для створення умов більш ефективної праці;
здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського
персоналу, виділити основні внутрішні чинники, які впливають на рівень ефективності
його діяльності;
визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу
через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника;
дослідити вітчизняний та іноземний досвід управління персоналом.
Підприємство ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» є досить великим та прогресивно
розвиваючим підприємством України по продажу газу через місцеві трубопроводи.
Цілями діяльності підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» є сприяння найбільш
повному задоволенню потреб газовому постачанні, отримання прибутків для
подальшого розвитку матеріально-технічної бази підприємства та задоволення
соціально-економічних інтересів членів спільного акціонерного товариства.
Інформаційними джерелами дослідження стали наукові праці з даної
проблематики, матеріали міжнародних науково-практичних конференцій,
інформаційно-аналітичні матеріали та науково-методичні розробки, публікації в
періодичних виданнях, звітні матеріали ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ
ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та значення продуктивності праці як економічної категорії

Сьогодні важливою передумовою для підвищення результативності економічної
діяльності суб'єктів є раціональне використання ресурсу праці, зокрема, оптимальне
15

використання кадрового потенціалу та трудових можливостей працівників.
Конкурентоспроможність продукції, техніко-економічні показники роботи як окремих
відділень, так і підприємства в цілому визначаються переважно якістю персоналу. Тому
аналіз продуктивності праці, ідентифікація чинників та потенціалу для зростання є
ключовими завданнями управління сучасним промисловим підприємством.
Аналізуючи роль продуктивності праці в розвитку суспільства, А. Сміт стверджує,
що збільшити вартість річного продукту будь-якої нації можна двома способами [1]:
1) за допомогою збільшення чисельності працівників (продуктивної сили);
2)за рахунок зростання продуктивної сили насамперед зайнятих працівників, що, в
свою чергу, можливо в результаті збільшення застосування або удосконалення машин, що
полегшують або скорочують працю, або в результаті більш раціонального, доцільного
поділу і розподілу праці.
Конкретизуючи це положення він зазначає, що продуктивність праці в
промисловості залежить: по-перше, від збільшення вправності кожного окремого
робітника; по-друге, від заощадження часу, який зазвичай втрачається на перехід від
одного виду праці до іншого; і, нарешті, від появи і використання більшої кількості
машин, що полегшують і зменшують працю й дозволяють одній людині виконувати
роботу декількох людей. Але, перш за все, збільшення продуктивності праці А. Сміт
пов’язував з її поділом і конкуренцією.
У сучасній науковій літературі існує різноманіття поглядів та визначень на
поняття "продуктивність праці". Проте, важливо розрізняти це поняття від загального
поняття "продуктивності".
Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці, продуктивність є
загальним показником, який характеризує ефективність використання ресурсів (таких
як праця, капітал, земля, матеріали, енергія та інші) у процесі виробництва товарів та
надання послуг. Ця категорія показує зв’язок між якістю та кількістю вироблених
товарів чи наданих послуг та ресурсами, які витрачені на їх виробництво.
Продуктивність дає змогу порівнювати результати виробництва на різних рівнях
економічної системи, а саме: індивід, цех, підприємство, галузь та держава.
16

Здійснюючи їх оцінювання слід ураховувати міру зростання вартості ресурсів,
наприклад сировини, енергії тощо [2;3].
Продуктивність — це ефективність використання ресурсів — праці капіталу,
землі, матеріалів, енергії, інформації — під час виробництва різних товарів і надання
послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або
наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає
змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні
окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними
ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії,
сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо [4;5;6]. Більш висока продуктивність
означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно
враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві.
Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її
визначенні вихідною категорією є праця. Праця — це доцільна, свідома, організована
діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних
для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать
від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин [7].
Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцільно
спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживної
вартості. Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної
праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється. Подвійність
поняття “праця” зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці е кількісний
і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації
працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці [8].
Отже, конкретна праця виражає й техніко-технологічний аспект. Техніко-
технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під
впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо. Абстрактна
праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом
затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких
17

здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до
підготовки працівника тощо) [9].
З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що
праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:
живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі
виробництва даної продукції;
минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується
тією чи іншою мірою для виробництва нової проекції (сировина, матеріали, енергія —
повністю, машини, споруди тощо — частково) [10;11].
Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка
визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю
часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає
збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого
часу, витраченого на одиницю продукції.

Повільне зростання
(падіння) продуктивності
праці
Збільшення цін
Запізнення накопичень
Зниження виробництва Збільшення витрат
Слабкий збут
Зниження економічної стійкості
Рис. 1.1 – Вплив продуктивності праці на економічну стійкість підприємства

18

У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової
вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах
виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає
ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють
поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці [10].
Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує
ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії
людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність.
Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними
можливостями людського організму Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі,
тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної
інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу
зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму
й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином,
інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну
фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії [12].
Оскільки продуктивність праці визначається кількістю продукції, яка
виробляється за одиницю робочого часу, дуже важливо правильно вибрати систему її
вимірників, маючи на увазі можливість використання для даної мети натуральних
показників (випуск продукції у штуках, тоннах, літрах, метрах тощо), а також вартісних
показників і трудових вимірників (через нормо-години) [13;14].
Підприємства планують, обліковуються та аналізують квартальну, піврічну і
річну продуктивність праці на одного працюючого та на одного робітника, а також
середньоденну і середньогодинну продуктивність праці на одного робітника [11;15].
Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва
продукції, основним чинником економічного зростання. Іншими словами, під
продуктивністю праці розуміють результативність праці або здатність людини
виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції.
Продуктивність виступає узагальнюючим показником, який характеризує
19

результативність використання ресурсів у процесі здійснення виробничої діяльності [16]. Щоб
точно визначити частку і роль витрат тих чи інших ресурсів виробництва, доцільно
застосовувати показник продуктивності праці.
У своїй роботі А.В. Жадан вказує, що продуктивність відображає ступінь
ефективності процесу використання живої та уречевленої праці. На його думку,
продуктивність праці це показник її результативності, віддачі кожної одиниці
використаного ресурсу праці [17].
О.А. Грішнова вважає, що продуктивність праці – це узагальнюючий показник
ефективності використання робочої сили, оскільки дозволяє співставити результати й
витрати праці [18].
При існуванні великого різноманіття точок зору на поняття «продуктивність праці»
об’єднує їх те, що вони нерозривно пов’язані з поняттям «ефективність праці». Поняття
ефективності праці є більш широким за змістом і, на відміну від поняття продуктивності,
виражає не тільки кількісні, а й якісні результати праці, а також відображає необхідність
її економного використання [19].

1.2. Показники та методи визначення продуктивності праці

Продуктивність праці виступає як ключовий фактор впливу на ефективність та
результативність виробничих процесів на підприємстві. Розрахунок продуктивності праці
важливий настільки, що він служить [20]:
оцінці її рівня;
аналізу чинників, що впливають на її зміну;
плануванні заходів для її підвищення;
вимірюванні та оцінці впливу цих заходів на підвищення продуктивності праці;
здійсненні контролю за її зростанням.
Вимірювання продуктивності праці має велике значення для забезпечення
оптимального управління економікою на всіх рівнях - макро-, мезо- і мікрорівнях. Адже
20

наявність достовірної інформації про абсолютні та відносні показники продуктивності є
ключовою для ухвалення правильних управлінських рішень.
Оцінити те, яким чином і якою мірою продуктивність праці впливає на збільшення
обсягу виробництва, можна за допомогою обґрунтованого розрахунку продуктивності
праці. Найбільш універсальний спосіб це визначення в грошових одиницях, тобто за
вартістю виготовленої продукції. У разі випуску будь-якої однорідної продукції
продуктивність праці може визначатися і в натуральних показниках в одиницю часу [21].
Також продуктивність праці може оцінюватися виходячи із зниження
трудомісткості продукції, зменшення трудових витрат на кожну її одиницю.
Важливо, щоб в оцінці продуктивності праці були всебічно враховані як
зусилля трудового колективу, так і окремих працівників. У цьому ракурсі
найбільш точні показники натуральні (штуки, тонни, кілограми тощо) або
трудові (нормо-години) [22; 23].
Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два
показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається
кількістю продукції (робіт, послуг) виробленої одним працівником за одиницю робочого
часу. Даний показник визначається через відношення обсягу виготовленої продукції до
витрат робочого часу на виготовлення цієї продукції або до середньоспискової
чисельності працівників.
Чим більшою є величина цього показника, тим вищою є і продуктивність праці [24].
Виділяють такі види виробітку: годинний, денний, місячний, річний [25].
Розглянемо алгоритм розрахунку кожного з цих показників (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Види виробітку та їх розрахунок
Вид виробітку Порядок розрахунку
Годинний виробіток Обсяг виробленої продукції/Витрати
робочого часу в людино-год.
Денний виробіток Обсяг виробленої продукції/ Витрати
робочого часу в людино-дн.
21

Місячний виробіток Обсяг виробленої продукції/Витрати
робочого часу в людино-год.
Річний виробіток Обсяг виробленої продукції/ Витрати
робочого часу в людино-роках
Розроблено за [26]

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що
характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці
продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:
ТМ=Т/V (1.2)
Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види
трудомісткості.
Розрахунок чисельності персоналу може бути поточним чи оперативним та
довгостроковим чи перспективним.
Поточна потреба в персоналі. Загальна потреба підприємства в персоналі
визначається як сума А = Ч + ДП, де Ч – базова потреба в персоналі, котра визначається
обсягом виробництва, ДП – додаткова потреба в кадрах. Базова потреба підприємства в
персоналі (Ч) визначається за формулою: Ч = ОВ/В, де ОВ – обсяг виробництва, В –
виробіток на одного працівника. Більш конкретні розрахунки здійснюються окремо по
таким категоріям: робітники-операційники, робітники-погодинники, учні, обслуговуючий
персонал, управлінський персонал.
Враховуючи склад витрат праці, які враховуються при визначенні трудомісткості
продукції, виділяють такі види трудомісткості [27;28]:
1.Трудомісткість виробнича, яка включає технологічну трудомісткість та
трудомісткість обслуговування, тобто характеризує витрати праці основних і допоміжних
робітників на виконання одиниці роботи.
2. Трудомісткість обслуговування, що характеризується витратами праці
допоміжних робітників, що залученні в обслуговуванні виробництва, на виготовлення
одиниці виробу.
3. Повна трудомісткість продукції, що відображає всі витрати праці на виробництво
одиниці виробу.
22

4. Технологічна трудомісткість, яка відображає витрати праці основних робітників
на виробництво одиниці виробу та обчислюється для окремих операцій, деталей, виробів.
5. Трудомісткість управління – характеризує витрати праці керівників, спеціалістів,
технічних виконавців на виготовлення одиниці виробу
Залежно від характеру та призначення витрат праці, показник трудомісткості може
бути [29]:
проектним;
перспективним;
нормативним;
плановим;
фактичним.
У планових розрахунках виокремлюють трудомісткість виготовлення одиниці
продукції (виду роботи, послуги) і трудомісткість товарного випуску продукції
(виробничої програми). У трудомісткості одиниці продукції (виду роботи, послуги)
виділяють технологічну, виробничу і повну трудомісткість залежно від витрат праці, що
включаються в розрахунки [30].
Трудомісткість одиниці продукції в натуральному виразі розраховується за всією
номенклатурою продукції, яка виробляється, і послуг на початок планового періоду. При
широкому асортименті трудомісткість визначається за виробами-еталонами, до яких
приводиться всі інші види продукції, та за виробами, на які припадає найбільша частка в
загальному обсязі продукції [31].
Після аналізу різних підходів до вимірювання продуктивності праці на підприємстві
можна виділити наступні проблеми:
1. Існуючі методики надмірно акцентуються на витратах живої праці, забуваючи про
інші складові, такі як витрати матеріалів, основного капіталу та знань.
2. Спостерігається тенденція використання лише одного показника у аналізі, не
створюючи систему показників, яка б враховувала всі аспекти діяльності
підприємства.
23

3. Занадто часто використовуються вартісні показники, навіть коли натуральні
показники мають більший потенціал для передачі інформації про стан справ
підприємства.
4. Більшість даних збирається для складання фінансових звітів, а не для контролю та
коригування виробничої діяльності.
5. Часто дані про продуктивність надходять затримкою, що обмежує їх використання
в управлінському процесі та процесі прийняття рішень.
До зовнішніх джерел можна віднести ту невизначену кількість людей, здатних
працювати в організації, але не працюючих в ній на даний момент. Допоміжними
інструментами в цих випадках є центри зайнятості, агентства з найму, кадрові агентства,
а також і самостійний пошук через засоби масової інформації.
Деякі переваги та недоліки використання різноманітних джерел набору персоналу
показано в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Переваги й недоліки різних джерел набору персоналу
Джерела Переваги Недоліки
Внутрішні Можливості самореалізації всередині Можливий ризик ускладнень
організації сприймаються як заохочення особистих взаємовідносин між
успішної діяльності. Для організації співробітниками, може з’явитися
продовжується робота з працівниками, так звана „сімейність”.
що вже відомі, а також скорочуються
фінансові затрати на підбір персоналу
Зовнішні Можливість вибору з великої кількості Адаптація нового співробітника ,
кандидатів. нові люди – нові методи й можливе погіршення морально-
прийоми роботи. психологічного клімату серед
давно працюючих.

Розрізняють професійну адаптацію (активне освоєння її тонкощів, специфіки,
необхідних навичок професії, засобів прийняття рішення для початку у стандартних
ситуаціях); психофізіологічну адаптацію до умов праці, режиму роботи та відпочинку;
соціально-психологічну адаптацію – адаптацію до колективу, керівництва та колег.
Сучасні теорії мотивації праці основані на двох основних поняттях: потреби
(первинні та вторинні) і винагорода (внутрішня та зовнішня). Структура потреб кожної
24

людини визначається його місцем в соціальній ієрархії та раніше здобутим досвідом.
Широкий діапазон мінливості цих двох показників створює першу проблему мотивації
через потреби. Друга проблема полягає в тому, що задоволення однієї і тієї ж потреби у
двох людей може потребувати абсолютно різних дій.
Базова ставка. Вважається, що базова оплата має бути достатньою, щоб залучити
працівників потрібної кваліфікації та підготовки. Вона не повинна перевищувати 70 - 90
% загального доходу, котрий отримує працівник. Збільшення розміру базової заробітної
праці повинно проходити у строгій відповідності з підвищенням продуктивності праці.
Розмір базової ставки має бути пов’язаний з рівнем відповідальності працівника та його
ефективністю.
Участь працівників у розподіл прибутку, тобто розподіл між ними податкового
прибутку, котрий був отриманий в результаті підвищення продуктивності чи якості.
Основними умовами ефективності застосування системи участі в розподілі
прибутку є:
участь у розподілі прибутків не ефективна, якщо не доповнюється залученням
працівників до управління, до процесу прийняття рішень, до пошуку шляхів
удосконалення виробництва, бо це не спосіб платити працівникам, скільки спосіб
управляти процесом праці;
визначення розміру премій має базуватися на таких показниках, на котрі працівники
зможуть реально впливати;
робітники обов’язково повинні брати участь в розробці систем участі в прибутках.
Соціальні програми. В останній час пільги та соціальні виплати перестали носити
характер тимчасових та додаткових й перетворились на життєву необхідність не тільки
для працівників, а й для їх родин. Перелік пільг, що надаються робітникам досить великий:
оплачені святкові дні, відпустки, дні тимчасової непрацездатності, час перерви на
відпочинок та обідньої перерви, медичне страхування на підприємстві, додаткове
пенсійне страхування, страхування від нещасних випадків та тривалої непрацездатності,
безкоштовна стоянка для автомобілів та допомога в підвищенні освіти та перепідготовці,
купівля робітниками акцій та користування об’єктами розваг і відпочинку. Зараз в нашу
25

країну дійшла американська система пільг з принципом „кафетерію”, тобто працівник має
змогу самостійно вибрати пакет необхідних йому пільг.

1.3. Вітчизняний та зарубіжний досвід управління персоналом

Останнім часом в США та європейських країнах з урахуванням Японського досвіду
розроблені різноманітні моделі управління, в центрі уваги яких перебуває саме людина.
Як правило, такі моделі містять наступні блоки:
персонал організації;
детальний облік знань та вмінь працівників при призначенні їх на ключові посади
в організації;
стиль та культура ділових взаємовідносин в даній організації
довгострокові цілі розвитку фірми.
Стратегічні концепції управління кадрами в промислово-розвинених країнах
визначають працівників як вирішальний фактор збереження конкурентоспроможності та
націлені на підготовку кадрів відповідно до мінливих вимог ринку та з урахуванням
введення нових технологій. Випускники коледжів, що наймаються фірмами США,
проходять дуже серйозну програму професійної адаптації до вимог виробництва. Вона
включає наступні стадії: відбір, навчання перед початком роботи, орієнтацію
(знайомство), навчальну підготовку, адаптацію, призначення та оцінка (оцінюється весь
процес входження на посаду). Ще на початку 90-их років минулого (ХХ) століття витрати
на внутрішньо-організаційну підготовку кадрів складали: „ІВМ” – 270 млн. дол. (5 %
витрат на оплату праці); „Дженерал електрик” – 260 млн. дол. (2%), „Ксерокс” – 257 млн.
дол. (4 %). Суми наведені без урахування зарплати працівників під час навчання, якщо їх
врахувати, то сума стане майже в два рази більшою. Вже з 70-х років більшість керівників
американських корпорацій стали розглядати витрати на навчання як прибуткові
капіталовкладення, а відділи розвитку персоналу и внутрішньо-організаційні учбові
центри як підрозділи, що беруть участь у створенні прибутку. Підрахунки показують, що
1 дол., вкладений в розвиток персоналу, приносить від 3 до 8 дол. прибутку [32].
26

На думку багатьох іноземних дослідників головними моментами в роботі з
персоналом повинні бути:
ресурсна орієнтація, тобто використання індивідуальних здібностей працівників
у відповідності до стратегічних цілей організації (в першу чергу для оволодіння новими
технологіями)
інтеграція прагнень, потреб та запитів працівників з інтересами організації.
Все більшої значущості разом із якістю персоналу набувають кадрові служби та
відділи управління персоналом. Штат управління персоналом має часткову залежність від
національної норми розрахунку співвідношення кількості співробітників кадрових служб
та персоналу. Так в Україні на одного співробітника кадрової служби припадає 40-90
чоловік, в Німеччині – 130-150, у Франції – 130 в США – 100, в Японії – 40 чоловік [33].
В промисловості України більше половини співробітників служб управління
персоналом зайняті нормуванням та оплатою праці, в той час, як в системах управління
трудовими ресурсами в США найбільша частина працівників зайнята відбором,
адаптацією та оцінкою персоналу. На підбір одного кандидата в США затрачується до
16-18 людино-годин, в Японії – до 48 людино-годин, показники по Україні є меншими в
декілька разів. Кожен рік кількість працівників кадрових служб в США зростає на 2 %.
Зараз в Україні немає широкого застосування досвіду іноземних держав у розрізі
управління персоналом. Лише деякі підприємства вводять нетрадиційні системи оплати
праці, навчання спеціалістів явище поки що занадто рідкісне, підбору персоналу не
надається потрібної уваги. Лише мотиваційні нововведення знайшли місце на українських
підприємствах.

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» м. Черкаси

2.1. Аналіз та оцінка організаційних передумов існування підприємства ТОВ
«СІТІ ЕНЕРДЖИ»
27

ТОВ "City Energy" має сучасний технічний потенціал і висококваліфікований
персонал з багатим досвідом роботи, який забезпечує безаварійну роботу та надання
високоякісних послуг споживачам.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором,
який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим
споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому
порядку.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на
підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу
постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання
природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх
постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Фірму ТОВ "Сіті енерджі", код ЄДРПОУ 44368037, було зареєстровано 31.03.2021
р. Розмір статутного капіталу компанії складає 300 000 грн.
Керівником організації Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті енерджі" є
Пріхно Олександр Олександрович.
Організаційно-правова форма організації ТОВ "Сіті енерджі" - товариство з
обмеженою відповідальністю. Основний вид діяльності (КВЕД) – 35.23 Торгівля газом
через місцеві (локальні) трубопроводи.
Інші види діяльності ТОВ "Сіті енерджі":
35.14 Торгівля електроенергією
46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та
промисловими хімічними речовинами
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними
продуктами
28

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-
технічним обладнанням
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
47.30 Роздрібна торгівля пальним
47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих
магазинах
47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами
73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки
45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів
45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів
Контактні дані підприємства: телефон: +380962380221
Email: [email protected]
Організація товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті енерджі" зареєстрована
за юридичною адресою: Україна, 18001, Черкаська обл., місто Черкаси,
вул.Святотроїцька, будинок 73, офіс 22.
П/р з спеціальним режимом використання учаснику ринку електричної енергії №
UA633204780000026036924907761 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ІПН
443680323011.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та
комунальних послуг, спільно з аналітичним центром DiXi Group у рамках проєкту USAID
«Прозора енергетика» розробили та 21.02.2019 презентували мобільний додаток
«Енергетика Онлайн».
Відповідно до функцій мобільного додатку «Енергетика Онлайн» для споживачів
передбачається можливість подавати скарги до компаній – постачальників послуг за
неякісно надані послуги у сферах електро- і газопостачання. Скарги споживачів та заяви
на компенсацію за неякісно надані послуги у сферах електро- і газопостачання будуть
надходити на офіційні електронні адреси ліцензіатів з електронної адреси:
[email protected], ім’я відправника: Energy Online App.
29

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути
усним чи письмовим. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням
мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). Звернення,
оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому
прийняттю та розгляду.
Таким чином, скарги та заяви громадян, що будуть надходити до ліцензіатів
НКРЕКП на електронні адреси з мобільного додатку «Енергетика Онлайн», мають
розглядатися у строки та відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Мобільний додаток можна завантажити з Google Play та App Store за назвою
EnergyOnline, на офіційних сайтах НКРЕКП та DiXi Group:
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.energyonline.
Коли споживач звертається з заявою (питанням, скаргою чи претензією), що містить
інформацію щодо електробезпеки, його розглянуть у терміни, які передбачені законом,
беручи до уваги суть звернення.
Є визначений порядок для повідомлення щодо загрози небезпеці електробезпеки:
саме він встановлює чіткі послідовні дії для звернення про дані щодо загроз
електробезпеки. Такий порядок був встановлений для швидкої реакції керівництва,
передавання даних щодо місцезнаходження події, яка може загрожувати людям,
тваринам, обладнанню, що постачає електроенергію, або ймовірних аварій.
І. Всім працівникам та свідкам загрози електробезпеки необхідно слідувати
наступному алгоритму дій:
швидко донести дані про ймовірну загрозу.
працівники надають інформацію керівникові, якому вони підпорядковуються на
підприємстві. У іншому випадку, це може бути – інша уповноважена особа.
самі клієнти-споживачі подають звернення у центр споживчого обслуговування
ТОВ “СІТІ ЕНЕРДЖІ”.
Центр споживчого обслуговування ТОВ “СІТІ ЕНЕРДЖІ”: +38(097) 298-15-65.
Організаційна структура приватного підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖІ»
зазначена в рис. 2.1
30

Тип організаційної структури підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖІ» – лінійно-
функціональний. Підприємство за своїми технологічним умовам відноситься до
підприємств з безперервним процесом виробництва.
Генеральний директор
Фінансовий Виконавчий директор Головний
директор інженер
відділ закупівель Директор відділ
відділу стандарту електроцех
логістики і якості
Фінансовий відділ
відділ експорту Служба
конструкторськ
Рахівництво безпеки
е бюро
відділ Охорона
Матеріальний постачання Механізований
праці
відділ цех
Митний відділ Виробництво
Бухгалтерія енергоцех
Служба
Розрахунковий Тютюновий інженер по
транспорту
відділ цех будівництву
Сировинна Цигарковий
дільниця цех

Рис. 2.1. – Організаційна структура ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖІ»

Предметом аналізу є діяльність підприємства ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖІ» у 2020,
2021, 2022 та першій половині 2023 років.

2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників господарської
діяльності ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»

Проаналізуємо наявність та рух основних виробничих фондів. Для цього дані
зведемо у таблицю.
2020 рік:
31

Коефіцієнт відновлення: 10377 / 62587 = 0,1658; (2.1)
Коефіцієнт вибуття: 595 / 62587 = 0,0095; (2.2)
Зміна за рік: 72369 – 62587 = 9782. (2.3)
2021 рік:
Коефіцієнт відновлення: 7114 / 72369 = 0,098; (2.4)
Коефіцієнт вибуття: 4872 / 72369 = 0,067; (2.5)
Зміна за рік: 74611 – 72369 = 2242. (2.8)
2022 рік:
Коефіцієнт відновлення = 3386 / 74611 = 0,045; (2.9)
Коефіцієнт вибуття = 30653 / 74611 = 0,41; (2.10)
Зміни за рік = 47544 – 74611 = -27067. (2.11)
У першому півріччі 2023 року маємо такі коефіцієнти вибуття та відновлення:
Коефіцієнт відновлення = 35509,4 / 47344,4 = 0,75; (2.12)
Коефіцієнт вибуття = 986,9 / 47344,4 = 0,02. (2.13)
Зміни за півріччя = 81866,9 – 47344,4 = 34522,5. (2.14)
Проаналізував коефіцієнти вибуття та відновлення, а також зміни за рік у
продовж 2020 – 2022 років, та проаналізував ці ж показники за перше півріччя 2023
року можна зробити такі висновки:
У період з 2020 року по початок 2022 року спостерігається збільшення наявності
у власності підприємства основних виробничих фондів (у 2020 році збільшилося на
9782 тис. грн., у 2021 році – на 2242 тис. грн.). Але, вже у 2022 році ситуація змінюється.
Величина основних виробничих фондів у 2022 році зменшилася на 27067 тис. грн.
У першому півріччі 2023 року спостерігається різке збільшення наявності у
власності підприємства основних фондів (на 34522,5 тис. грн.). Це пов’язано з тим, що
підприємство почало вкладати у реконструкцію основних фондів значні кошти. Цьому
питанню приділяється значна увага з боку керівництва.
Аналізуючи коефіцієнт відновлення у період з 2020 по 2022 рр. можна зробити
висновок про те, що найбільшим він був у 2020 році і складав 16,58 %, в той час як
коефіцієнт вибуття у цей же період складав 0,95 %. У 2021 році коефіцієнт відновлення
32

зменшується і становить 9,8 % (на 6,78 % зменшився порівняно з 2020 роком), і
коефіцієнт вибуття збільшився до 6,7 % (тобто збільшився порівняно з минулим роком
на 5,75%). У 2022 році стан підприємства значно погіршується. Спостерігається
зменшення коефіцієнту відновлення до 4,5 % (тобто зменшився порівняно з минулим
роком на 5,3 %), а коефіцієнт вибуття перебільшив у цьому періоду коефіцієнт
відновлення і склав 41 % (збільшився на 34,3 %).
У першому півріччі 2022 року коефіцієнт відновлення дуже високий і сягає 75 %.
Також спостерігається значне зменшення показника вибуття основних фондів. У
першому півріччі він становить лише 2%.
Таким чином, в період 2020 – 2021 рік спостерігалося на підприємстві
перевищення відновлення виробничих фондів над їх вибуттям. Це є гарним показником
для підприємства. Це говорить про те, що підприємство піклувалося про відновлення
основних фондів, списуючи чи реалізуючи застаріле. Але, у 2022 році підприємство
списало або ліквідувало майже половину своїх виробничих фондів, що негативно
сказалося на виробництві і таким чином на прибутку підприємства, який в цьому
періоді став від’ємним.
У першій половині 2022 року. Підприємство значно оновило свої основні фонди,
розширив їх розмір на 34522,5 тис. грн.
Позитивним моментом у діяльності підприємства є перевищення наявності
промислових основних фондів над непромисловими. Майже 90 % основних фондів
належать до промислових, які безпосередньо пов’язані із виробництвом продукції. За
період з 2020 по 2022 рік суттєві зміни в структурі основних виробничих фондів не
відбулося. Також не спостерігалися зміни в структурі основних виробничих фондів у
першому півріччі 2023 року. 92 % основних фондів у першій половині 2023 року
належало до промислових.
Проаналізуємо показники виконання капітального і поточного ремонту основних
фондів у період з 2020 по 2022 роки. А також порівняємо них з показниками першій
половини 2023 року.
33

У 2020 році на ремонт було затрачено 5343 тис. грн., з них на капітальний ремонт
було витрачено 5316 тис. грн. (капітальний ремонт виробничих фондів – 5209 тис. грн.).
Витрати на закінчений капітальний ремонт склали 4768 тис. грн.
У 2021 році на ремонт основних фондів було затрачено 6450 тис. грн., з них на
капітальний ремонт було витрачено 6254 тис. грн. (капітальний ремонт виробничих
фондів 5280 тис. грн.). Витрати на закінчений капітальний ремонт склали 5030 тис. грн.
Як бачимо, з наведених даних у 2022 році кількість коштів витрачена на
капітальний ремонт зменшилася порівняно з 2020 і 2021 роком і склала 2150 тис. грн.
Найбільша кількість коштів була витрачена на ремонт основних фондів у 2020 році.
Якщо порівнювати ці дані з плановими показниками, то бачимо, що у 2020 та 2021 році
ці фактичні показники більші ніж планові. Це говорить про те, що підприємство
піклується про робочий стан свого обладнання і вчасно проводить його ремонт. У 2022
році плановий показник більший ніж реальний, на 3250 тис. грн.
У першій половині 2023 року підприємство витратило також досить велику суму
коштів на поліпшення стану основних засобів (навіть більше ніж планувалося).
Проаналізуємо ефективність використання основних виробничих фондів.
Фондовіддача становить:
Фондовіддача = Виручка від реалізації продукції / Середньорічна вартість
основних фондів. (2.15)
Фв1 = 452012,1 / 72368,9 = 6,246;
Фв2 = 521528,3 / 74611,2 = 6,989;
Фв3 = 225579,4 / 31910 = 7,069;
Фв4 = 1032226,35 / 47636,5 = 2,166.
На одиницю основних засобів у 2020 році складала 6,246 грн., у 2021 році
фондовіддача основних засобів збільшилася на 0,743 грн. та склала 6,989 грн. У 2022
році також спостерігається збільшення цього показника 0,08 і склала 7,069 грн. на
одиницю засобів. Найменшого значення цей показник набув у першій половині 2023
року. На одиницю основних засобів у першій половині 2023 року приходилося 2,166
грн. Це є негативним моментом в діяльності підприємства.
34

Рентабельність основних засобів = (Прибуток від реалізації / середньорічна
вартість основних засобів) * 100. (2.16)
Ро.з1 = 172883 / 72368,9 = 2,38;
Ро.з.2 = 53209 / 74611,2 = 0,71;
Ро.з.3 = -5017,7 / 31910 = -0,15;
Ро.з.4 = -3623,65 / 47636,5 = - 0,08.
Найбільша частка продукції на одиницю основних засобів припадає у 2020 році і
складала 2,38 грн. У 2021 році рентабельність основних засобів зменшилася на 0,71 грн.
У 2022 році підприємство зазнало збитків від своєї виробничої діяльності і тут вже про
рентабельність не йде й мови. У першій половині 2023 року підприємство також зазнає
збитки від основної діяльності. Рентабельність має від’ємне значення.
Фондоємність = середньорічна вартість основних засобів / обсяг виробництва.
Фє1 = 72368,9 / 452012,1 = 0,16; (2.17)
Фє2 = 74611,2 / 521528,3 = 0,143;
Фє3 = 31910 / 225579,4 = 0,1414;
Фє4 = 47636,5 / 67743,35 = 0,703.
Цим показником ми визначили скільки основних засобів припадає на одиницю
товарної продукції. Найбільший цей показник в період з 2020 по 2022 рр. був у 2020
році і складав 0,16 грн. У 2021 та 2022 році він складав 0,143 і 0,1414 відповідно. Тобто
суттєвих змін цього показника не спостерігалося. У першій половині 2023 року. Цей
показник значна збільшився і склав 0,703. Це на 0,543 більше, ніж у 2020 році.
Маємо продуктивність праці для даного підприємства:
Продуктивність праці = Виручка від реалізації продукції /
Середньоспискову чисельність працюючих. (2.20)
ПП1 = 452012,1 / 862 = 524,375 тис. грн.
ПП2 = 521528,3 / 744 = 700,978 тис. грн.
ПП3 = 225579,4 / 529 = 426,426 тис. грн.
ПП4 = 103226,35 / 670 = 154,07 тис. грн.
35

Продуктивність праці у період, що вивчався, має найбільшого значення у 2021
році, і складав 700,978 тис. грн., та найменшого значення у першій половині 2023 року.
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції:
Витрати на 1 грн. продукції = Собівартість реалізованої продукції / Виручка від
реалізації продукції (2.21)
В1 = 225602,4 / 452012,1 = 0,499 грн.
В2 = 266224,2 / 521528,3 = 0,510 грн.
В3 = 135486,7 / 225579,4= 0,601 грн.
В4 = 118503,85 / 103226,35 = 1,14 грн.
Таким чином, витрати на 1 грн. реалізованої продукції набули найбільшого
значення у першій половині 2023 році (1,14 грн.), найменшого – у 2020 році (0,51 грн.,
що на 0,2502 грн. менше, ніж у першій половині 2023 року).
Рентабельність продукції на ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» становить:
Рентабельність продукції = (Прибуток від реалізації / Собівартість реалізованої
продукції) * 100 (2.22)
Рпрод.1 = 172883 / 225602,4 = 76,63 %.
Рпрод.2 = 53209 / 266224,2 = 19,98 %.
Рпрод.3 = - 5017,7 / 135486,7 = -3,7 %.
Рпрод.4 = - 9961,8/ 118503,85 = -0,084 %.
Рентабельність продукції у 2022 та першій половині 2023 рр. має від’ємне
значення, у 2020 році цей показник набув найбільшого значення (76,63%).
Відповідно рентабельність продаж становить:
Рентабельність продажу = (Прибуток від реалізації / Виручка від реалізації) *
100. (2.23)
Р1 = 17288 / 452012,1 = 3,82 %.
Р2 = 53209 / 521528,3 = 10,20 %.
Р3 = -5017,7 / 225579,4 = - 2,22 %.
Р4 = -9961,8 / 103226,35 = - 9,65 %.
36

Рентабельність продаж у першій половині 2023 року та у 2022 року була
від’ємною. Максимальною рентабельність продаж набувала у 2021 році і становила
10,20 %.
Визначимо платоспроможність підприємства на основі звітних даних 2020 – 2022
року та першої половини 2023 року.
1. Коефіцієнт ліквідності поточної:
Кл.п. = Поточні активи / Поточні пасиви (2.24)
Кл.п.1 = 194414,1 / 123162,3 = 1,578;
Кл.п.2 = 136379,5 / 21800,5 = 6,25;
Кл.п.3 = 7923,2 / 6154,1 = 1,287;
Кл.п.4 = 43320,4 / 64107,65 = 0,6757.
Цей показник показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на
кожну грошову одиницю короткострокових , тобто невідкладних зобов’язань. Як,
бачимо із визначених показників підприємство вчасно ліквідовує свої борги. Якщо у
2020 році він був більшим від оптимального на 0,078 одиниць, то вже у 2021 році цей
показник складає 6,25, тобто набагато більший, ніж оптимальний, що є позитивним
моментом у виробничій діяльності підприємства. Але вже у 2022 році стан
підприємства дещо погіршується коефіцієнт ліквідності поточної став меншим від
оптимального і склав 1,287. Також, таке становище спостерігається в першій половині
2023 року. Коефіцієнт ліквідності поточної залишається нижчим від оптимального і
складає 0,6757.
2. Коефіцієнт ліквідності швидкої:
Кл.ш. = (Поточні активи – Запаси) / Поточні пасиви (2.25)
Кл.ш.1 = 80657,5 / 123162,3 = 0,654;
Кл.ш.2 = 45565,2 / 21800,5 = 2,09;
Кл.ш.3 = 4744,3 / 6154,1 = 0,77;
Кл.ш.4 = 17795,35 / 64107,65 = 0,27775.
Цей коефіцієнт характеризує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів
припадає на одиницю термінових зобов’язань. З аналізу цього показника бачимо, що у
37

2020 цей показник був в межах оптимальних значень. У 2021 році показник ліквідності
швидкої значно більший від оптимальних і складає 2,09. Але вже у 2022 році показник
знову став у межах оптимального значення. У перший половині 2023 року стан
підприємства дещо погіршився і коефіцієнт став меншим від оптимального (0,27775).
3. Коефіцієнт ліквідності абсолютний:
Кл.а. = Грошові кошти / Поточні пасиви (2.26)
Кл.а.1 = 5061,3 / 82346,1 = 0,061;
Кл.а.2 = 3448,2 / 21800,5 = 0,158;
Кл.а.3 = 4458,3 / 6154,1 = 0,72;
Кл.а.4 = 5046 / 64107,65 = 0,078.
Отже, проаналізував техніко-економічні показники діяльності підприємства ТОВ
«СІТІ ЕНЕРДЖИ» можна зробити такі висновки: Підприємство у 2020-2021 роках було
досить платоспроможним і фінансово стійким, але у 2022 році стан підприємства
значно погіршився. Всі показники фінансової стійкості підприємства у 2020 – 2022 рр.
були в межах оптимальних значень, і навіть, перевищували їх.
У першій половині 2022 року стан підприємства значно погіршився. Показники
платоспроможності та фінансової стійкості продовжують знижуватися, що говорить
про втрату інвестиційної привабливості підприємства.
Що стосується рентабельності продукції та рентабельності продаж, то у 2022 році
вони набули від’ємного значення, це є негативним моментом діяльності підприємства.
Найбільшими показники були у 2021 році. Витрати на 1 грн. виробленої продукції у
період з 2020 по 2022 рік постійно збільшуються, хоча й повільними темпами.
Стосовно першої половини 2022 року, рентабельність продукції та
рентабельність продаж були від’ємними. Це говорить про значні збитки підприємства
від своєї виробничої діяльності. Значно також зростають витрати на 1 грн. виробленої
продукції. Таким чином, можна зробити висновок, що порівняно з періодом 2020-2022
рр. підприємство в першій половині 2022 року значно погіршило свій стан, і має суттєві
збитки від своєї діяльності з виробництва тютюнових виробів.
38

Таким чином, в період 2020 – 2021 рік спостерігалося на підприємстві
перевищення відновлення виробничих фондів над їх вибуттям. Це є гарним показником
для підприємства. Це говорить про те, що підприємство піклувалося про відновлення
основних фондів, списуючи чи реалізуючи застаріле. Але, у першій половині 2023 року
підприємство списало або ліквідувало майже половину своїх виробничих фондів, що
негативно сказалося на виробництві і таким чином на прибутку підприємства, який в
цьому періоді став від’ємним.
Позитивним моментом у діяльності підприємства є перевищення наявності
промислових основних фондів над непромисловими. Майже 90 % основних фондів
належать до промислових, які безпосередньо пов’язані із виробництвом продукції. За
період з 2020 по 2022 рік суттєві зміни в структурі основних виробничих фондів не
відбулося.

2.3 Оцінка продуктивності праці ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»

Загальна схема аналізу продуктивності праці складається з двох частин:
Оцінка використання плану та динаміки продуктивності праці за даними про
виробіток на одного робітника (за рік, квартал, місяць, день);
Аналіз використання плану продуктивності праці та резерви її зростання.
В даній частині роботи проаналізуємо динаміку зміни середньорічного виробітку
одного робітника, одного працюючого промислово-виробничого персоналу за період
2020 – 2022 роки. Потім порівняємо отримані дані з даними першої половини 2023
року.
Вплив частки робітників в загальній кількості персоналу, кількості
відпрацьованих днів, середньої тривалості робочого дня та середньоденного виробітку
на продуктивність праці.
Середньорічний виробіток одного працівника дорівнює добутку таких факторів:
П
РВ Ч * Д *Т * ГВ , (2.33)
Де Ч – частка робітників у загальній чисельності працівників;
39

Д – кількість днів, які відпрацював один робітник за рік;
Т – середня тривалість робочого дня, год.;
ГВ – середньогодинний виробіток продукції.
Розрахунок цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-
виробничого персоналу проведемо за способом абсолютних різниць.
Середньорічний виробіток 1 працюючого = Обсяг продукції / Середньоспискова
чисельність працюючих (2.34)
Маємо:
2020 рік: В = 346513,3 / 862 = 401,98 тис. грн.
2021 рік: В = 313463,7 / 744 = 421,32 тис. грн.
2022 рік: В = 97755,3 / 529 = 184,79 тис. грн.
Перша половина 2023 року: 78470,6 / 670 = 117,12 тис. грн.
Як ми бачимо, середньорічний виробіток 1 працюючого у 2021 році збільшився
на 19,34 тис. грн. (на 4,81 %). Але вже у 2022 році середній виробіток працюючого
зменшився на 236,53 тис. грн. (або на 56,14 %). А в першій половині 2023 року
середньорічний виробіток 1 працюючого зменшився до значення 117,12 тис. грн. (27,79
% відносно 2021 року, та 63,38 % - порівняно з першою половиною 2023 року).
У 2021 році за рахунок зміни частки робітників у загальній чисельності
виробничого персоналу:
Δ РВч = Δ Ч * РВр, (2.39)
Δ Ч = Ч1 – Ч0, (2.40)
Δ РВч = 0,038 * 552,6 = + 20,99888;
Зміна кількості днів, які відпрацював один робітник за рік:
Δ РВд = Ч1 * Δ Д * ДВ0, (2.41)
Δ Д = Д1 – Д0, (2.42)
Δ РВд = 0,7311 * 45 * 2,43 = +79,945;
Зміна тривалості робочого дня:
Δ РВт = Ч1 * Д1 * Δ Т * ГВ0 , (2.43)
Δ Т = Т1 – Т0, (2.44)
40

Δ РВт = 0,7311 * 272 *(-1,60) * 0,30375 = -96,6455.
Зміна середньогодинного виробітку:
Δ РВ гв = Ч1 * Д 1 * Т1 * Δ ГВ, (2.45)
Δ ГВ = ГВ1 – ГВ0, (2.46)
Δ РВ гв = 0,7311 * 272 * 6,4 * 0,02715 = +34,55.
Таким чином, загальний вплив цих факторів призвів до збільшення у 2021 році
середньорічного виробітку на 23,60 тис. грн.
Розрахуємо вплив факторів на рівень середньорічного виробітку працівників
підприємства на 2022 рік.
У 2022 році за рахунок зміни частки робітників у загальній чисельності
виробничого персоналу:
Δ РВч = (-0,009) * 576,2 = -5,1858;
Зміна кількості днів, які відпрацював один робітник за рік:
Δ РВд = 0,72121 * (-12) * 2,11 = -18,261;
Зміна тривалості робочого дня:
Δ РВт = 0,72121 * 192 * 1,615 * 0,1659 = 37,10;
Зміна середньогодинного виробітку:
Δ РВ гв = 0,72121 * 192 * 8,0158 * -0,1637 = -184,924.
Таким чином, загальний вплив цих факторів призвів до зменшення
середньорічного виробітку на 236,53 тис. грн.
У першій половині 2023 року за рахунок зміни частки робітників у загальній
чисельності виробничого персоналу:
Δ Ч = 73,13 – 72,21 = 0,92;
РВр = 160,144 тис. грн.
Δ РВч = 0,092 * 160,144 = + 14,7332;
Зміна кількості днів, які відпрацював один робітник за рік:
Δ РВд = 0,7313 * (+64) * 1,33 = +62,248256;
Зміна тривалості робочого дня:
Δ РВт = 0,7313 * 256 * (-1,5158) * 0,1659 = - 47,078;
41

Зміна середньогодинного виробітку:
Δ РВ гв = 0,7313 * 256 * 6,5 * (- 69,66) = -84,768.
Таким чином, загальний вплив цих факторів призвів до зменшення
середньорічного виробітку в першій половині 2023 року на 95,76 тис. грн.
Розрахуємо тепер вплив факторів, пов’язаних із змінами трудомісткості
продукції та її вартісної оцінки.
Розрахуємо вплив першого умовного показника середньогодинного виробітку.
Для цього фактичний обсяг виробництва продукції слід коригувати на величину його
змін унаслідок структурних зрушень (Δ ВП стр) і кооперованих поставок (Δ ВП кп), а
кількість відпрацьованого часу – на непродуктивні витрати часу (ФРН) і надпланову
економію часу від впровадження заходів НТП (ФРЧе), яку потрібно попередньо
визначити. Алгоритм розрахунку:
ВП  ВП  
1 стр ВПкп
ГВ  (2.47)
ум.1
ФРЧ ФРЧ 
1 н ФРЧ е
Маємо на 2020 рік:
ГВ ум.1 = (346513,3 – 2100 – 0) / (1565392 - 145416 + 6400) = 344413,3 / 1426376 =
241,4 грн.
Якщо порівняємо одержаний результат з базовим середньогодинним виробітком,
до дізнаємося, як змінився його рівень за рахунок інтенсифікації праці у зв’язку з
поліпшенням її організації, оскільки решта наближена до базових:
Δ ГВ інт = 241,4 -303,75 = - 62,35 грн.
Тобто у 2020 році за рахунок зміни інтенсифікації праці середньоденний
виробіток зменшився на 62,35 грн. Це відбулося насамперед, з великим числом
непродуктивних втрат робочого часу.
Маємо на 2021 рік:
ГВ ум.1 = (313463,7 – 2300) / (1295472 – 324160 + 3200) = 311163,7 / 974512 =
319,302 грн.
Δ ГВ інт = 319,302 – 330,9 = -11,598 грн.
За результатами аналізу маємо, що у 2021 році за рахунок зміни інтенсифікації
праці середньоденний виробіток зменшився на 11,598 грн. По відношенню до року
42

показник зміни інтенсифікації зменшив свій вплив на 2020 середньоденний виробіток
на 50,752 і склав 18,60 % від попереднього року.
Маємо на 2022:
ГВ ум.1 = (97755,3 – 1500) / (814151 – 28675 + 5400) = 96255,3 / 790876 = 121,17
грн.
Δ ГВ інт = 121,17 – 165,9 = -44,73 грн.
Визначив показники інтенсифікації і їх вплив на продуктивність праці, маємо що
продуктивність праці у 2022 році зменшилася за рахунок інтенсифікації праці на 44,73
грн. Це більше, ніж у 2021 році на 33,132 грн., але цей показник нижчий, ніж у 2020
році на 17,62 грн.
Маємо на першу половину 2023 року:
ГВ ум.1 = (78470,6 + 1700 – 0) / (815360 - 145416 - 30543) = 80170,6 / 639401 =
125,38 грн.
Якщо порівняємо одержаний результат з базовим середньогодинним виробітком,
то дізнаємося, як змінився його рівень за рахунок інтенсифікації праці у зв’язку з
поліпшенням її організації, оскільки решта наближена до базових:
Δ ГВ інт = 125,38 - 96,24 = 29,14 грн.
Тобто у першій половині 2023 року за рахунок зміни інтенсифікації праці
середньоденний виробіток збільшився на 29,14 грн. Це відбулося насамперед, зі
зменшенням числа непродуктивних втрат робочого часу.
Другий умовний показник відрізняється від першого тим, що в його розрахунку
витрати праці не коригуються на ФРЧе:
ВП  
1 ВПстр
ГВ  (2.48)
ум2
ФРЧ 
1 ФРЧ н
Визначимо для 2020 року:
ГВум.2 = (346513,3 – 2100) / (1565392 – 145416) = 344413,3 / 1419976 =
242,55 грн.
Різниця між отриманим і попереднім результатом показує зміну
середньогодинного виробітку за рахунок економії часу у зв’язку з упровадженням
заходів НТП:
43

ΔГВ фрче = 242,55 – 241,4 = +1,15 грн.
Маємо для 2021 року:
ГВум.2 = (313463,7 – 2300) / (1295472 – 324160) = 311163,7 / 971312 =
320,35 грн.
ΔГВ фрче = 320,35 – 319,302 = +1,048 грн.
Маємо для 2022 року:
ГВум.2 = (97755,3 – 1500) / (814151 – 28675) = 96255,3 / 785476 = 122,54 грн.
ΔГВ фрче = 122,54 – 121,17= +1,37 грн.
На основі проведеного розрахунку бачимо, що у 2020 році за рахунок економії
часу в наслідок НТП був збільшений середньогодинний виробіток на 1,15 грн., у 2021
році – на 1,048 грн., у 2022 році – на 1,38 грн. Це має позитивне значення в розвитку
підприємства.
На основі проведеного аналізу, робимо висновок, що у 2020 році, усі фактори за
винятком другого, справили негативний вплив на зростання продуктивності праці
робітників підприємства. Баланс факторів:
- 62,35 + 1,15 - 22,55 = - 83,75 грн.
У 2021 році баланс складає:
-11,598 + 1,048 - 80,331 = - 90,881 грн.
У 2022 році баланс складає:
-44,73 - 4,32 + 1,37 = - 47,68 грн.
Середньорічний виробіток 1 працюючого у 2021 році збільшився на 19,34 тис.
грн. (на 4,81 %). Але вже у 2022 році середній виробіток працюючого зменшився на
236,53 тис. грн. (або на 56,14 %). У першій половині 2023 року середньорічний
виробіток 1 працюючого зменшився на 36,63 % порівняно з 2022 роком або на 67,68
тис. грн.
У 2020 році за рахунок зміни інтенсифікації праці середньоденний виробіток
зменшився на 62,35 грн. за рахунок економії часу в наслідок НТП була збільшений
середньогодинний виробіток на 1,15 грн., за рахунок непродуктивних втрат
середньогодинний виробіток зменшився на 42,55 грн.
44

У 2021 році за рахунок зміни частки робітників у загальній чисельності
виробничого персоналу в порівнянні з 2020 роком середньорічний виробіток
збільшився на 20,99 тис. грн. Зміна кількості днів, які відпрацював один робітник за рік
збільшило середньорічний виробіток на 79, 95 тис. грн. в порівнянні з 2020 роком.
Зміна тривалості робочого дня зменшило в порівнянні з 2020 роком середньорічний
виробіток на 96,65 тис. грн. По відношенню до 2020 року показник зміни інтенсифікації
зменшив свій вплив на середньоденний виробіток на 50,75 і склав 18,60 % від
попереднього року. За рахунок економії часу в наслідок НТП була збільшена
середньогодинна продуктивність у 2021 році на 1,04 грн. Вплив непродуктивних втрат
часу призвело до зменшення середньоденного виробітку на 80,33 грн.
У 2022 році зміна частки робітників у загальній чисельності виробничого
персоналу призвело до зменшення середньорічного виробітку в середньому на 5,1858
тис. грн.; зміна кількості днів, які відпрацював один робітник за рік призвела до
зменшення на 18,261 тис. грн.; зміна тривалості робочого дня збільшила на 37,10 тис.
грн.; зміна середнього динного виробітку зменшила середньорічний виробіток на
184,924 тис. грн. Загальний вплив цих призвів до зменшення середньорічного
виробітку на 236,53 тис. грн. Визначивши показники інтенсифікації і їх вплив на
продуктивність праці, маємо що продуктивність праці у 2022 році зменшилася за
рахунок інтенсифікації праці на 44,73 грн. Залежність продуктивності праці від
економії часу за рахунок НТП визначається збільшенням середньогодинного виробітку
на 1,37 грн.; вплив непродуктивних втрат часу на середньогодинний виробіток
зменшив на 4,32 грн.
Таким чином, аналіз діяльності підприємства за період з 2020 по першу половину
2023 років показав що основні заходи, які були впроваджені на підприємстві в плані
технічного переоснащення, кадрової політики, планування в різні роки сприяли:
стабільному існуванню завдяки організаційному плануванню діяльності;
вірній розробці планів техніко-економічних показників, їх виконання та аналізу;
45

непродуманому до кінця плануванню та організації продуктивності праці, що
дало негативний кінцевий результат діяльності загалом по факторах, які
впливають на продуктивність праці.
Загалом, ці роки охарактеризувалися спадом продуктивності праці, проте мають
резерви для покращення показників.

46

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНІСТІ ПРАЦІ
СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»

3.1. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві

У сучасний період, коли весь світ відчуває гостру потребу в ресурсах, одним із
найважливіших завдань загального господарства і окремих галузей є раціональне
використання робочих ресурсів на всіх рівнях національної економіки. Це сприяє
створенню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної активності та
зростанню доходів працівників. Реалізація цієї мети неможлива без підвищення
продуктивності та ефективності праці.
Фактори зміни певного показника - це сукупність усіх рушійних сил і причин, що
визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності
праці - це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення
продуктивності праці. Оскільки, як зазначалося, зростання продуктивності праці має
надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в
цілому, остільки вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим
завданням економічної теорії і практики.
За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити
на дві групи [34]:
1)ті, якими може керувати суб'єкт господарської діяльності (управління, організація,
трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці,
інновації тощо);
2)ті, що перебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (політичне
становище в країні й у світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-
технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових
ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств,
розвиток інфраструктури тощо).
47

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва,
фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи [35]:
1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;
2)матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;
3)організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання робочої сили із
засобами виробництва.
До групи соціальна-економічних факторів зростання продуктивності праці
відносять усі фактори, що сприяють поліпшенню якості робочої сили. Це насамперед такі
характеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок;
компетентність, відповідальність; здоров'я та розумові здібності; професійна придатність,
адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість,
мотивованість (здатність реагувати на зовнішні стимули) і мотивація (внутрішнє бажання
якісно виконувати роботу). До цієї групи факторів належать також такі характеристики
трудових колективів, як трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний
клімат, система ціннісних орієнтацій.
До груші матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці відносять
усі фактори, що сприяють прогресивним змінам у техніці і технології виробництва, а саме:
модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня
механізації й автоматизації виробництва; упровадження нових прогресивних технологій;
використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.
До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці
належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До них
входять: удосконалення структури апарату управління та систем управління
виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління;
поліпшення матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, удосконалення
організації виробничих та допоміжних підрозділів; удосконалення розподілу та кооперації
праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, упровадження передових методів
та прийомів праці, удосконалення організації та обслуговування робочих місць,
48

упровадження прогресивних норм і нормативів праці; поліпшення умов праці та
відпочинку, удосконалення систем матеріального стимулювання.
За сферою виникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються на
[36]:
1)внутрішньовиробничі, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства
чи організації;
2)галузеві і міжгалузеві, пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків,
концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на
рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;
3)регіональні, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної
економічної зони);
4) загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні
(наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне
використання трудового потенціалу тощо).
Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично частина
загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію,
мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному
аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і
витрат на цю діяльність, з іншого боку.
Розглянемо детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному із
названих етапів програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні
інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки досягнутого рівня продуктивності по
підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема з наявною інформацією про
максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку
резервів підвищення продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих
представників різних спеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою
поглядів та вміють бачити перспективу.
49

Шукаючи й аналізуючи резерви, необхідно також враховувати їх класифікацію за
різними ознаками, щоб не обійти увагою жоден з можливих факторів підвищення
продуктивності праці. Слід ще раз підкреслити, що значні резерви зростання
продуктивності праці приховані не лише в процесі безпосереднього виробництва, а й у
процесі його організації та управління.
Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці,
необхідно забезпечити узгодження цілей та завдань програми. Для цього потрібно коротко
і чітко сформулювати цілі, проран-жувати їх залежно від значення і черговості в часі. План
повинен також включати конкретні заходи з реалізації встановлених цілей, передбачати
фінансування витрат на ці заходи. Важливим завданням економіста на цьому етапі є
розроблення критеріїв результативності програми, підрахунок очікуваного економічного
ефекту від упровадження передбачуваних заходів. На кожен пункт плану мають бути
визначені термін виконання та відповідальні виконавці.
Розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня
продуктивності є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер завжди мусить
пам'ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж до ідентифікації цілі і
завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівників. Тобто в конкретному
випадку виграш від підвищення продуктивності праці повинен поділятися між
організацією, яка забезпечила його досягнення, і працівником, який його досягнув.
Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати щодо зростання
продуктивності праці відіб'ються на реалізації їх особистих професійних інтересів.
Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,
необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових
етапах, ще до того, як вони стануть надто складними. Вихідним моментом процесу
контролю є встановлення конкретних, обмежених у часі цілей, які можна виміряти. У
процесі контролю порівнюються фактичні й задані показники продуктивності праці або їх
складові, визначається масштаб допустимих відхилень. При значному відхиленні
менеджер приймає рішення про регулювання системи. Слід пам'ятати, що контроль у
будь-якій справі потрібен лише для того, щоб сприяти досягненню цілей. Надмірний,
50

невдало продуманий контроль може дати небажані наслідки, зокрема спрямувати зусилля
працівників на задоволення вимог контролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи
контроль, важливо приділити увагу зворотному зв'язку, реальності вимог,
заінтересованості працівників, економічності контролюючих систем.
Фактори підвищення продуктивності праці можна умовно об’єднати в наступні
групи [37]:
І група - стимулюючі фактори зростання продуктивності праці. Вони включають в
себе використання нової техніки та більш вдосконалених систем машин, а також
впровадження комплексної механізації на всіх етапах виробничого процесу. Реалізація
цих заходів призводить до збільшення фондоозброєності, що в свою чергу підвищує
продуктивність праці. Впровадження автоматизації допомагає скоротити витрати на
ручну працю і позитивно впливає на результати виробництва;
ІІ група - організаційні фактори, передбачають організацію виробничого процесу.
Особливе значення серед цих факторів має наукова організація праці. Ефективність як
самої праці, так і виробництва в цілому залежить від раціоналізації проведення трудових
операцій. Наукова організація праці дозволяє підвищити продуктивність праці та
ефективність виробництва без значних капітальних вкладень. насамперед організація
процесу;
ІІІ група – фактори, пов’язані із вдосконалення форм і систем оплати праці. Їх
основною функцією є стимулювання підвищення продуктивності праці, забезпечення
відтворення робочої сили та вирішення соціальних проблем суспільства;
IV група – соціально-економічні фактори. До цієї групи відносяться фактори, що
впливають на підвищення соціально-економічних показників працівників, такі як склад
працівників, їх освітній та кваліфікаційний рівень, умови праці, психологічний клімат у
колективі, а також стимулювання творчої активності працівників та інші подібні аспекти.
Для максимізації використання потенціалу зростання продуктивності на
підприємствах активно розробляються програми управління продуктивністю. Ці
програми визначають потенційні області для підвищення продуктивності, встановлюють
конкретні терміни та заходи для їх реалізації, розраховують витрати на ці заходи та
очікуваний економічний ефект від їх впровадження. Також вони визначають
51

відповідальних виконавців, які будуть відповідати за впровадження та моніторинг
результатів цих заходів.
Враховуючи особливу важливість підвищення продуктивності праці для
підприємства, пропонується впровадити програму управління продуктивністю праці (
табл.3.1.).
Отже, ефективне управління продуктивністю праці на підприємстві вбирає в себе
широкий спектр дій, які включають планування, організацію, мотивацію, керівництво,
контроль і регулювання. Ця діяльність базується на постійному аналізі співвідношення
між корисним ефектом, який приносить певна трудова діяльність, та витратами на її
здійснення.
Визначення та оцінка рівня продуктивності на підприємстві загалом і за окремими
видами праці є першим етапом програми. Правильне й точне виконання цього етапу є
ключовою передумовою успішності наступних кроків і всієї програми в цілому. На цьому
етапі найважливішими вимогам є забезпечення достовірності й порівняльності
показників.

Таблиця 3.1
Програма управління продуктивністю праці на ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ»
Етапи програми
1 Вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві
в цілому і за окремими видами робіт зокрема
2 Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації,
одержаної в ході вимірювання і оцінки
3 Розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці,
який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації,
передбачати фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний
ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців
52

4 Розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого
рівня продуктивності
5 Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,
їх регулювання
6 Вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на
зростання продуктивності праці

Для вимірювання продуктивності праці необхідно зіставити обсяг виготовленої
продукції або виконаних робіт із витратами на їх виробництво. Це завдання на перший
погляд здається простим, проте на практиці багато організацій виробляють різноманітну
продукцію, що ускладнює порівняння. Універсальні показники вартості продукції
піддаються впливу інфляційних процесів та коливань на ринку, й не завжди можуть
враховувати залишки незавершеного виробництва. Точне розрахування витрат праці на
виробництво конкретного виду продукції, робіт чи послуг є ще складнішим, оскільки
багато працівників безпосередньо або опосередковано займаються виготовленням кількох
видів продукції, й розподіл витрат праці між ними не завжди є простим завданням,
особливо для робітників-відрядників, які беруть участь у загальному процесі
виробництва.
При розробці стратегії збільшення продуктивності праці важливо забезпечити
відповідність між цілями та завданнями програми. План має включати конкретні заходи,
спрямовані на досягнення цих цілей, а також враховувати фінансування необхідних
витрат. Ключовим завданням на цьому етапі є розробка критеріїв успішності програми та
прогнозування очікуваних економічних переваг від впровадження запланованих заходів.

3.2. Напрямки підвищення продуктивності праці на підприємстві ТОВ
«СІТІ ЕНЕРДЖИ»
На сьогоднішній день основними процесами розвитку української енергетики є
формування ринків природного газу та електроенергії. Перший ще перебуває в
53

зародковому стані і «зав’язаний» на славнозвісному питанні анбандлінгу. Другий
знаходиться в процесі активного формування і був офіційно запроваджений в Україні з 1
липня 2019 року [38]. У рамках лібералізації, майже всі споживачі мають можливість
вибрати власного постачальника електроенергії.
Розглянемо приклад постачання газу до споживачів (рис. 3.1)

Рис. 3.1. Постачання газу до споживачів

У 2020 році ринок природного газу в Україні був монополізований, і лише деякі
гравці мали право продавати та купувати природний газ, що вплинуло на ціну,
конкуренцію, розвиток ринку та збільшення інвестицій.
Новий закон, прийнятий на початку 2015 року, має на меті демонополізувати ринок
газу та зробити його вільним, посилити конкуренцію між постачальниками, що зменшить
вартість природного газу для кінцевих споживачів та підвищить ефективність діяльності
компаній у цьому секторі.
54

Серед національних компаній, що закупили природний газ, є «Нафтогаз України»,
Криворізький металургійний завод України «Арселор Міттал», ТОВ «Астроінвест-
Україна», ТОВ «Співдружність», ТОВ «Енергія України", ТД «Київенергогаз», ТОВ «Еру
Трейдінг», ВАТ «Одеський портовий завод», ТОВ «Енерджі Трейд Груп», ДТЕК, ТОВ
«Газоілпетролей», ТОВ «Юг-Газ» та інші [38].
Для ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» пропонуємо розробити план організаційно-технічних
заходів, в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо
їх реалізації, втрати на них, строки наведення, а також відповідальні виконавці.
Таким чином на основі проведеного аналізу, доцільно запропонувати
використання таких резервів збільшення продуктивності праці:
збільшити використання робочого часу. Так наприклад робочий день у 2022 році
складав 8,02 год. на добу. Пропонується в наступному році збільшити 8,03 год. Тоді
покращення використання робочого часу складе:
8,03 год. / 8,02 год. = 1,0012, (3.1)
тобто 0,12 %.
Збільшити використання робочого часу протягом року.
Робочий рік у 2023 році складав 254,1 дні, пропонується в плановому році
збільшити до 254,3 дні. Покращення використання робочого часу складе:
254,3 дні / 254,1 день = 1,000787, (3.2)
тобто 0,079 %. Загальне покращення використання робочого часу складе:
1,000787 * 1,0012 = 1,0019879, (3.3)
тобто на 0,19 %.
За рахунок збільшення обсягів випуску продукції.
За діючими нормами трудомісткість маємо 750 тис. нормо-годин. Припустимо цей
показник планується зменшити до 700 тис. нормо-годин.
Визначимо наскільки при цьому збільшиться продуктивність праці:
750 / 700 * 100 – 100 = 7,14 %. (3.4)
Однак збільшення фонду праці на 0,19 % слід розглядати в сукупності із
показниками працезбереження. Для цього індекс продуктивності праці по
55

працезберігаючим факторам слід множити на відповідний індекс працезберігаючих
факторів.
Як вже було зазначено, приріст продуктивності праці за рахунок
працезберігаючих факторів складає 7,14 %. Збільшення фонду праці становить – 0,19
%. При цих умовах загальний приріст продуктивності праці складе:
1,0714 – 1,0019 = 0,0695, (3.5)
або 6,95 %.
за рахунок економії робочої сили.
Фактична чисельність промислово-виробничого персоналу складає 382 особи.
На підприємстві прогнозується зростання обсягів виробництва в середньому на 4 %.
Економія робочої сили за рахунок різних факторів зростання продуктивності праці
складає – 10 чоловік. Визначимо планову чисельність промислово-виробничого
персоналу.
Чпл = 382 * 1,04 – 10 = 387 осіб. (3.6)
Підвищення продуктивності праці можливе за умови випереджаючого зменшення
потрібної на виробництво кількості живої праці, порівняно з кількістю уречевленої праці:
таким чином досягається економія всієї суми праці, яка відображається в собівартості
продукції.
За рахунок зниження трудомісткості:
Пп = (Tм / Tн) * 100 - 100; (3.7)
Eм = ((Tм - Tн) * P) / Ф * К; (3.8)
де Пп - величина підвищення продуктивності праці, %;
Тм, Тн - минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;
Ем - економія чисельності робітників;
Р - кількість виробів або операцій;
Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;
К - коефіцієнт виконання норм.
Припустимо трудомісткість на підприємстві знизиться на 0,1 одиницю. Тм = 1,5, Тн
= 1,4, тоді маємо, підвищення продуктивності праці на:
56

Пп = (1,5 / 1,4) * 100 – 100 = 1,15 * 100 – 100 = 15 %.
Таким чином, бачимо, що зменшення продуктивності праці на 0,1 одиницю
призводить до збільшення продуктивності праці на 15 %.
За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):
Пп = (100 - n) * 100 / (100 - m) - 100,
або
Пп = ( m – n ) * 100 / (100 - m), (3.9)
де m - втрати робочого часу в базовому періоді, %;
n - втрати робочого часу в поточному періоді, %.
Наприклад, втрати робочого часу в базовому році складають 29 %.
Припустимо, що втрати робочого часу в майбутньому знизяться на 1 % і складуть 28
%, тоді маємо збільшення продуктивності праці на:
Пп = (100 – 28) * 100 / (100 – 29) = 72 / 71 * 100 = 101,4 %.
Тобто, маємо при зниженні втрат робочого часу на 1 %, відбувається збільшення
продуктивності праці на 1,04 %.
За рахунок змін у структурі кадрів:
Iпп = Iп * Id, (3.10)
де Іпз - індекс загальної продуктивності праці;
Іп - індекс продуктивності праці основних робітників;
Іd - індекс зміни частки основних робітників в загальній кількості робітників у поточному
періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:
Id = dп / dб, (3.11)
де dп - частка основних робітників в поточному періоді;
dб - частка основних робітників в базовому періоді.
Припустимо, що частка основних робітників в поточному році збільшиться на 1 %
порівняно із базовим (73 % - в базовому році, 74 % - в поточному).
Тоді, маємо:
Id = 0,74 / 0,73 = 1,0136,
Тоді:
57

Іпп = 100 * 1,0136 = 101,36 %.
Таким чином, при збільшенні частки основних робітників на 1 %, продуктивність
праці збільшується на 1,36 %.
Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні наступних
умов:
1. Зростання результатів праці при зниженні витрат праці:
Р ,ВП 
2. Зростання результатів праці при стабільних витратах праці:
Р ,ВП  const.
3. Сталість результатів при зниженні витрат праці:
Р  const,ВП  .
4. Темпи росту результатів випереджають темп росту витрат праці:
J  J .
p Вп
5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат:
J  J .
p Вп
де Р - результати праці;
Вп - витрати праці.
Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці потребує чіткої
класифікації факторів, що визначають її рівень.
Таким чином, підприємство ефективне планування засобів по підвищенню
продуктивності праці мають позитивний вплив на зміну продуктивності. Хоча деякі
вичерпали можливості впливу, а інші, наприклад, організаційно-технічні, соціальні
мають резерви поліпшення.

58

ВИСНОВКИ

Продуктивність праці відображає плодотворність, ефективність людської праці в
сфері матеріального виробництва.
Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка
визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю
часу, витраченого на одиницю продукції.
59

Підприємства планують, обліковуються та аналізують квартальну, піврічну і річну
продуктивність праці на одного працюючого та на одного робітника, а також
середньоденну і середньогодинну продуктивність праці на одного робітника.
Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва
продукції, основним чинником економічного зростання.
Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від
подальшого підвищення продуктивності.
Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в
продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується.
Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу
товару, збільшенню маси і норми прибутку.
Аналітичні групування й аналіз комерційної залежності в економічних
дослідженнях показують наявність тісного зв’язку продуктивності праці з
фондоозброєністю працюючих, фондозабезпеченням, вартістю оборотних виробничих
фондів, що припадають на одного працівника; рівнем спеціалізації, виробництва та ін.
До екстенсивних факторів відносяться: зміна структури персоналу,
співвідношення між основними та допоміжними робітниками, використання робочого
часу, інші кількісні факторі.
До інтенсивних факторів відносяться : зміна рівня кваліфікації, технічної та
енергетичної озброєності праці, спеціалізації та кооперації, впровадження нової
техніки та технології, зміни форм та систем заробітної плати, премій та інших видів
матеріального заохочення і форм матеріального стимулювання; закріплення робочої
сили за підприємствами та інші.
Загальноекономічні фактори визначають загальні умови зростання продуктивності
праці всіх підприємств. Галузеві фактори обумовлюють рівень продуктивності праці в
окремій галузі порівняно з іншими.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на
одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.
60

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до
затрат праці (середньо облікової чисельності персоналу).
Найважливішим об’єктом аналізу продуктивності праці є середньогодинний
виробіток на одного робітника.
Непродуктивні втрати робочого часу складаються із втрат робочого часу внаслідок
виготовлення браку, його виправлення, а також витрат робочого часу, пов’язаних з
відхиленням від технологічного процесу.
За результатами аналізу необхідно розробити заходи щодо скорочення втрат часу
та пов’язаних з ними непродуктивних виплат заробітної плати.
Підприємство ТОВ «СІТІ ЕНЕРДЖИ» є самостійним господарюючим статутним
об’єктом який займається постачанням електроенергії та газу. На основі проведеного
аналізу динаміки продуктивності праці були пропоновані наступні резерви підвищення
цього показника: удосконалення організації виробництва, праці; удосконалення
системи управління і планування; удосконалення організації виробництва;
запровадження заходів наукової організації праці; підвищення технічного рівня
виробництва; удосконалення технології; механізація і автоматизація виробництва;
введення нового обладнання; зменшення непродуктивних втрат робочого часу;
зменшення цілодобові втрати; зменшення внутрішньозмінних втрат.

61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Протопова В.О. , Полонський А.Н. Економіка підприємства: Навч. посіб. К.:
ЦУП, 2013. 220 с.
2. Костенко О. Т. Сутність та соціально-економічне значення підвищення
продуктивності праці в сучасних умовах. Теоретичні та прикладні питання економіки.
2013. Випуск 28.т.1. С. 297-304. URL:
http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2013_28/zb28_38.pdf (дата звернення
14.04.2024).
3. Петращак О. О. Застосування організаційних та економічних факторів
підвищення продуктивності праці у практичній діяльності підприємств регіону.
Фінансовий простір. 2011. № 3(3). С. 139-146.
4. Гетьман О. О. Економіка підприємства : навч. посіб. / О. О.Гетьман, В.
М.Шаповал; М-во освіти і науки України. К. : Центр навч. л-ри, 2006. 488 с.
5. Головкова Л.С., Лукашов О.О., Головкова А.Є. Сутність і завдання управлінням
кадровим потенціалом підприємства. Держава та регіони. Серія «Економіка та
підприємництво». 2008. № 5. С. 33-39.
6. Гарбузюк О.О. Розробка і впровадження про грам управління продуктивністю
праці на підприємстві: IV Міжнар. наук. практ. інтернетконфер. "Альянс наук: вчений
— вченому", м. Дніпро, 20 березня 2009 р. Режим дос тупу:
http://www.confcontact.com/2009_03_18 (дата звернення 14.04.2024).
7. Акулов М. Г. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. К. :
Центр учбової літератури, 2012. 328 с.
8. Балабанова Л.Б., Сардак О.В. Управління персоналом: [навч. посібник]. К. :
Професіонал, 2006, 512 с.
9. Артьомова А. В. Процедура оцінювання ресурсного потенціалу підприємства.
Системи оброб. інформації. 2020. Вип. 7. С. 165-170;
62

10. Балабанюк Ж. М. Аналіз показників руху персоналу організації. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op= 1 &z=650 (дата звернення 14.04.2024).
11. Гетьман О. О. Продуктивність праці: поняття і види/ URL:
http://westudents.com.ua/glavy/14912-510-produktivnst-prats-ponyattya- vidi.html (дата
звернення 14.04.2024).
12. Бабенко А. Г. Соціально-економічні фактори продуктивності праці в контексті
управління персоналом. URL: http: //www.pdaa.edu. ua/sites/default/files/nppdaa/4.2/039. Pdf
(дата звернення 14.04.24)
13. Безсмертна В.В. Стратегічне управління кадровим потенціалом підприємства.
Экономика и управление: научно-практический журнал. 2007. № 3. С. 48-53.
14. Гетьман, Оксана Олександрівна. Економіка підприємства: навчальнийпосібник
/ О.О. Гетьман, Ст М. Шаповал. 2-ге вид. К.: Центр учбовоїлітератури, 2017. 488 с.
15. Балабанова Л. В. Стратегічне управління персоналом підприємства : навч. посіб.
К. : Знання, 2011. 232 с.
16. Бабенко А. Г. Соціально-економічні фактори продуктивності праці в контексті
управління персоналом. / А.Г. Бабенко, К.В. Бондаревська. URL:
http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/4.2/039.pdf (дата звернення 14.04.24).
17. Жадан О. В. Економіка праці і соціально-трудові відносини : навч. посіб. / О. В.
Жадан. Х. : Вид-во Хар. РІ НАДУ «Магістр», 2008. С. 143.
18. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : [підручник] /
О. А. Грішнова. [4-е вид., оновлене]. К. : Знання, 2009. 390 с.
19. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. зак.] / О.
С. Іванілов. К. : Центр учбової літератури, 2009. 728с
20. Тимчасові методичні рекомендації розрахунку продуктивності праці в цілому в
економіці та за видами економічної діяльності. Наказ міністерства економіки України №
916 від 26.12.2008р. URL : http://www.uazakon.com/documents/date_3x/pg_gmwhsf.htm
(дата звернення 14.05.2024).
63

21. Гончаров Ю. В. Тенденції і проблеми аналізу продуктивності праці в цілому по
економіці та за деякими видами промислової діяльності. Ефективна економіка. № 3.
2014.URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2814 (дата звернення 14.04.2024).
22. Лісовий А. В. Мікроекономіка : навч. посіб. / А. В. Лісовий. К. : ЦУЛ, 2011. 192
с.
23. Янковий Р. В. Підвищення продуктивності та результативності праці персоналу
на підприємстві / Р. В. Янковий, Н. В. Попович // Економіка: реалії часу. 2013. № 1 (6). С.
27-29.
24. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. / В. І.
Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук. К. : Центр учбової літератури, 2010. 304 с.
25. Ковальчук І. В. Економіка підприємства: навч. посібник / І. В. Ковальчук. К. :
Знання, 2008. 679 с.
26. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін.. Економіка підприємства:
підручник / за загальною редакцією Й.М. Петровича. Львів: Магнолія плюс, ред. 2018. 680
с.
27. Гетьман О. О. Економіка підприємства : навч. посіб. / О. О.Гетьман, В.
М.Шаповал; М-во освіти і науки України. К. : Центр навч. л-ри, 2006. 488 с.
28. Семикіна М. В. Продуктивність праці: методологія вимірювання, передумови
зростання. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 15-21.
29. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. / В. І.
Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук. К. : Центр учбової літератури, 2010. 304 с
30. Єлець О. П. Продуктивність праці: роль, сутність та чинники [Електронний
ресурс] / О. П. Єлець, М. О. Глазкова // Теоретичні і практичні аспекти економіки та
інтелектуальної власності. 2011. С. 351-356. Режим доступу:
http://eir.pstu.edu/handle/123456789/1365 (дата звернення 14.04.2024).
31. Гончаров Ю. В. Тенденції і проблеми аналізу продуктивності праці в цілому по
економіці та за деякими видами промислової діяльності. Ефективна економіка. № 3.
2014.URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2814 (дата звернення 14.04.2024).
64

32. Економіка підприємства : навч. посіб. / І. М. Бойчик, М. С. Харів, М. І. Хопчан,
Ю. В. Піча ; М-во освіти і науки України. 2-е вид., випр.. і допов. К. : Каравела ; Л. : Новий
світ 2000, 2001. 296 с.
33. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. / Є. П. Качан, О.
П. Дяків, В. М. Островерхов та ін..; За ред. Є.П. Качана. К. : Знання, 2008. 407 с.
34. Бугуцький О. Ефективне використання праці – основа підвищення
продуктивних сил суспільства // Україна: аспекти праці. 2000. № 3. C.3-9
35. Управління використанням трудових ресурсів на підприємствах: Монографія.
Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. 331 с.
36. Юшкевич О. О. Систематизація поглядів до теорії розвитку підприємства як
відкритої системи. Вісник Житомирського державного технологічного університету.
Серія: економічні науки, 2011. № 2 (56). Ч. 2. С. 179-183.
37. Бабицький А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення суспільної
продуктивності праці // Вісник економічної науки України. 2008. № 1. С. 22-28.
38. Ціноутворення та перспективи для ринку газу України. URL:
http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/konkyrs_stud/.pdf (дата звернення 14.04.2024).

65

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets