1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8032
Title: Напрями державного реформування театральної сфери в Україні
Authors: Григор, Олег Олександрович
Бурлаков, Роман Миколайович
Keywords: театр;театральна справа;театральна діяльність;репертуарний театр;незалежний театр;реформа;культурні та креативні індустрії
Issue Date: Dec-2022
Abstract: Кваліфікаційна робота магістра містить 84 сторінки, 7 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел з 59 найменувань, 5 додатків. Об’єктом дослідження є театр та театральна діяльність. Предмет дослідження — напрями реформування театральної сфери в Україні. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичної та практичної бази напрямів реформування театральної сфери в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідити роль та значення театру в соціально-економічному розвитку країни; з’ясувати особливості державної політики в театральній сфері в Україні; дослідити основні напрями реформування театральної сфери в Україні; вивчити основні підходи до фінансування театральної галузі в зарубіжних країнах; вивчити напрями реформування системи фінансування театральної галузі в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в дослідженні внеску театральної діяльності в соціально-економічний розвиток країни; рекомендації щодо необхідності розробки «Білої книги з питань розвитку театральної сфери» з метою донесення основної проблематики до громадськості та отримання зворотного зв’язку від зацікавлених осіб, на основі чого формувати політику та розробляти стратегічні та програмні документи; аналізі зарубіжного досвіду державного фінансування та підтримки розвитку театральної галузі; узагальненні рекомендацій щодо основних напрямів реформування театральної сфери в Україні. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері державного управління театральною сферою, а також в застосуванні рекомендацій у практичній діяльності театральних закладів
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8032
Appears in Collections:281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Бурлаков Р.М..pdf
  Restricted Access		1.15 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Напрями державного реформування театральної 
сфери в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЗПУАМ-211 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування»    
                                                                             ____________Бурлаков Р М.______________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _______Григор О. О.__________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2022 року 
4  
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП………………………………………………………………….. 5 
РОЗДІЛ 1 ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ  
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ТЕАТРУ І ТЕАТРАЛЬНОЇ  
СПРАВИ В УКРАЇНІ…………………………………………………... 8 
1.1 Роль та значення театру в соціально-економічному розвитку  
країни……………………………………………………………………. 8 
1.2 Особливості державної політики в театральній сфері в Україні… 22 
1.3 Основні напрями реформування театральної сфери в Україні….. 30 
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 39 
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ТЕАТРАЛЬНОЇ  
СФЕРИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД…………………………………….. 42 
2.1 Основні підходи до фінансування театральної галузі в  
зарубіжних країнах……………………………………………………... 42 
2.2 Фінансові механізми та можливості розвитку театральної сфери  
у Великобританії……………………………………………………….. 48 
2.3 Розвиток театральної сфери в Скандинавських країнах…………. 57 
Висновки до розділу 2………………………………………………….. 62 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ  
ФІНАНСУВАННЯ ТЕАТРАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ…………... 63 
Висновки до розділу 3………………………………………………….. 74 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….. 76 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 79 
ДОДАТКИ  
 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Незаперечним є той факт, що Україна потребує реформ у всіх галузях, 
особливо в контексті асоціації України з ЄС. Не виключенням є і культурна 
сфера, зокрема театральний напрям, яким нажаль протягом усього часу 
незалежності України приділялося дуже мало уваги. В той же час, «світовий 
досвід переконливо свідчить, що ті держави, які в найскладніші кризові 
періоди свого розвитку проводили зважену, послідовну політику у сфері 
культури, в найкоротші терміни, з мінімальними витратами досягали значних 
успіхів у проведені економічних, політичних, соціальних реформ (наприклад, 
свого часу Японія, Німеччина) і швидко піднімалися до рівня 
високорозвинених країн. І, навпаки, недбайливе ставлення до культури 
прирікає суспільство на жалюгідне існування і відставання від цивілізованого 
світу»  [20]. 
Отже, це доводить необхідність більш активних та результативних дій в 
сфері формування та реалізації державної політики в театральній галузі, яка на 
сьогодні має безліч проблем, які дісталися їй в спадщину від Радянського 
союзу і викорінити, яку повністю не вдалося до тепер. Це, зокрема, і застаріла 
система фінансування, і підходи до театральної освіти, інертність і пасивність 
театральних закладів, непрофесійність їх керівників тощо. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичної та 
практичної бази напрямів реформування театральної сфери в Україні. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
− дослідити роль та значення театру в соціально-економічному 
розвитку країни; 
− з’ясувати особливості державної політики в театральній сфері в 
Україні; 
− дослідити основні напрями реформування театральної сфери в 
Україні; 
6 
 
− вивчити основні підходи до фінансування театральної галузі в 
зарубіжних країнах 
− вивчити напрями реформування системи фінансування театральної 
галузі в Україні. 
Об’єктом дослідження є театр та театральна діяльність. 
Предметом дослідження є напрями реформування театральної сфери в 
Україні. 
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи: 
загальнонаукові, такі як абстрагування, аналізу, історичний і логічний, 
прогнозування; порівняння, спостереження. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в: 
− дослідженні внеску театральної діяльності в соціально-
економічний розвиток країни;  
− рекомендації щодо необхідності розробки «Білої книги з питань 
розвитку театральної сфери» з метою донесення основної проблематики до 
громадськості та отримання зворотного зв’язку від зацікавлених осіб, на 
основі чого формувати політику та розробляти стратегічні та програмні 
документи; 
− аналізі зарубіжного досвіду державного фінансування та 
підтримки розвитку театральної галузі; 
− узагальненні рекомендацій щодо основних напрямів 
реформування театральної сфери в Україні. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері 
державного управління театральною сферою, а також в застосуванні 
рекомендацій у практичній діяльності театральних закладів. 
Апробація дослідження. Бурлаков Р. М., Данилевський В. В. 
Удосконалення державної політики в сфері театру та театральної справи. 
Матеріали ХXІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія і 
7 
 
практика сучасної економіки». Відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки 
України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2022. 224 с. С.25-27 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 84 сторінки. Список використаних 
джерел складається з 59  найменувань,  7  таблиць, 12 рисунків, 5 додатків. 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ 
ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ТЕАТРУ І ТЕАТРАЛЬНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Роль та значення театру в соціально-економічному розвитку 
країни 
 
Театр є однією з важливих складових вітчизняного мистецтва, бо саме 
він відіграє помітну роль у збереженні національної самобутності, формуванні 
духовних та естетичних цінностей суспільства [56], а також відіграє важливу 
економічну роль, як частина креативних індустрій. Театр залишається 
«універсальною мовою спілкування людини зі світом. Як колись він 
осмислював актуальне і був реакцією на нього, так і сьогодні театр 
залишається лакмусовим папірцем сучасного суспільства» [35]. 
Треба зазначити, що театр, тим чи іншим чином, існує в житті практично 
кожної людини, оскільки він є складним явищем, яке виконує безліч функцій, 
і яке можна розглядати з різних аспектів, зокрема як соціокультурний, 
суспільний, економічно-господарський та організаційний інститут (рис. 1.1). 
 
 Організаційний 
інститут 
 
 Соціокультурний Театр Суспільний інститут  
 інститут 
 
 Господарський 
інститут 
 
Рисунок 1.1 – Театр як комплексне явище 
Джерело: розроблено автором на основі [48] 
9 
 
Зокрема, театр можна розглядати, як соціокультурний інститут, який 
несе в собі колективний образ світу або в житті кожного суспільства  [48]. 
Театр діє не лише як розвага; воно є дзеркалом для суспільства та впливає на 
самоаналіз. Можна відкрити щось нове про себе та світ, у якому живете, 
спостерігаючи за тим, що розгортається перед вами. Багато форм театру є 
дидактичними, призначеними для навчання, зокрема, маючи моральні 
настанови як прихований мотив. Існує багато театральних жанрів, які існують 
виключно для того, щоб закликати глядачів до роздумів і вивчення [25]. 
Наприклад, «Театр абсурду» Семюела Беккета використовує прийоми, 
щоб змусити глядача дослідити екзистенціалізм. «Театр жорстокості» 
Антонена Арто досліджує зв’язок глядачів із їхнім власним дискомфортом, а 
«Епічний театр» Бертольда Брехта перевертає очікування глядачів від театру 
з ніг на голову, щоб змусити їх побачити світ таким, яким він є насправді [25]. 
Німецький драматург Фрідріх Шиллер писав, що перегляд живого 
театру є потужним дидактизмом. Він пише: «Побачити щось перед очима 
завжди сильніше, ніж опис. Отже, розуміння законів можна покращити, якщо 
використовувати сцену для демонстрації їх правди» [25]. 
Як суспільний інститут, театр, спрямований на виховання, розвиток, 
соціалізацію, рух на новий рівень сприяння і усвідомлення усіх тих, хто до 
нього дотикається, виконує вкрай важливі соціальні та культурні функції [48]. 
Серед саме таких виокремлюють функції [48]:  
− розваги; 
− гносеологічну або пізнавальну; 
− регулятивну (відносно поведінки людей); 
− формування суспільної свідомості; 
− формування естетичного смаку; 
− ігрову; 
− компенсаторну, що дозволяє людині знайти душевну рівновагу в 
собі; 
10 
 
− знакову або семіотичну, яка дозволяє навчитися зрозуміти усі 
тонкощі сценічної мови; 
− комунікативну; 
− стратифікації; 
− соціалізації; 
− аксіологічну або оцінну. 
Театр відкриває людям можливість переживати різні перспективи, про 
які вони можуть не знати або не думати. Театральний спосіб дослідження 
діалогу, монологу та характеру дозволяє «напружувати м’язи» емпатії. 
Іншими словами, розуміння театру допомагає зрозуміти, що означає бути 
людиною. 
Згідно з новими дослідженнями, опублікованими в Journal of 
Experimental Social Psychology, перегляд театральної постановки в прямому 
ефірі може збільшити емпатію людей до груп, зображених у виставі, і навіть 
може призвести до змін у благодійній поведінці. Під час дослідження вчені 
опитали 1622 глядачів безпосередньо перед або відразу після перегляду 
театральної постановки. Учасники продемонстрували зміни у своєму 
ставленні до расової дискримінації, нерівності доходів, добробуту, 
корпоративного регулювання, перерозподілу багатства та позитивних дій. 
Вони також збільшили свій благодійний внесок після виступу [25]. 
Зрозуміло, що театр є соціальною організацією, ядром якої виступає 
певна цільова група, що формується з соціальної потреби і має наступні 
ознаки:  
− визначається упорядкованим, регульованим і скоординованим 
способом спільної діяльності; 
− застосовує певний алгоритм до дій людей, що групуються навколо 
набору цільових установок: соціальних приписів і очікувань (соціальних 
ролей) [48].  
11 
 
Як господарюючий суб’єкт, театр виконує і соціально-економічні 
функції, а саме [48]:  
− створює робочі місця; 
− сплачує податки; 
− підтримує ресторанно-готельно-туристичний і інші види бізнесу, 
що надають різноманітні попутні послуги; 
−  виступає в якості центра інфраструктурної кластеризації та таке 
інше. 
В цьому контексті хочемо зазначити, що театр є частиною культурної 
сфери, а також культурних та креативних індустрій. Так, серед базових видів 
економічної діяльності, які належать до креативних індустрій визначених 
розпорядженням КМУ від 24.04.2019 № 265-р «Про затвердження видів 
економічної діяльності, які належать до креативних індустрій» [40], в тому 
числі віднесено сценічне мистецтво, зокрема театр, опера, ляльковий театр, 
танець, цирк тощо. 
Треба зазначити, що культурні та креативні індустрії (ККІ) в останні 
роки набувають актуальності більше, ніж будь-який інший сектор бізнесу, 
зокрема вони стають провідним сектором економічного зростання та 
створення нових робочих місць. Так, наприклад, в Європі ККІ дають 558 млрд 
євро доданої вартості до ВВП (4,4 загального ВВП ЄС) і створює 8,3 млн. 
робочих місць на повний робочий день (3,8% загальної робочої сили ЄС) [3]. 
В Україні розвиток культурних та креативних індустрій також йде 
досить швидким темпом. В таблиці 1.1 та додатку А наведено обсяг реалізації 
продукції в культурній та креативній індустрії в Україні протягом 2019-2020 
років. 
 
 
 
 
12 
 
Таблиця 1.1 – Обсяг реалізації продукції в ККІ в Україні протягом 2019-2020 
років 
Назва виду економічної 2020 рік 2019 рік % змін в 
діяльності Обсяг Структура, Обсяг Структура, обсягах 
реалізації, % реалізації, % реалізації 
тис.грн тис.грн 2019/2020 
Спеціалізована діяльність 
4862677,8 1,46 3644237,7 1,27 33,43 
дизайну 
Видання комп’ютерних 
1238917,5 0,37 934711,2 0,33 32,55 
ігор 
Комп’ютерне 
176825658,7 52,96 139611472,7 48,79 26,66 
програмування 
Видання звукозаписів 324384,9 0,10 258151 0,09 25,66 
Діяльність інформаційних 
592672,5 0,18 476633,8 0,17 24,35 
агентств 
Діяльність у сфері 
8903132,1 2,67 7164008,4 2,50 24,28 
архітектури 
Видання іншого 
4831572,4 1,45 3925858,7 1,37 23,07 
програмного забезпечення 
Індивідуальна мистецька 
1091601,1 0,33 888663,1 0,31 22,84 
діяльність 
Консультування з питань 
38762652,8 11,61 31883297,8 11,14 21,58 
інформатизації 
Функціонування бібліотек 
220684,7 0,07 183791,2 0,06 20,07 
і архівів 
Надання послуг перекладу 2141566,2 0,64 1858570,9 0,65 15,23 
Виробництво кіно- та 
відеофільмі, 9953152,4 2,98 8655764,3 3,03 14,99 
телевіз.програм 
Посередництво в 
розміщені реклами в 13669668,2 4,09 12761220,9 4,46 7,12 
засобах масової інформації 
Рекламні агентства 42169353,8 12,63 39390514,1 13,77 7,05 
Дослідження та 
експериментальні 
розробки у сфері 504209 0,15 474606,6 0,17 6,24 
суспільних і гуманітарних 
наук 
Діяльність у сфері 
1290686,7 0,39 1255208,7 0,44 2,83 
фотографії 
Діяльність у сфері зв’язків 
1040700,1 0,31 1028868,3 0,36 1,15 
з громадськістю 
Інші види видавничої 
1897448,3 0,57 1976525,5 0,69 -4,00 
діяльності 
Видання книг 2599957,6 0,78 2722427,7 0,95 -4,50 
Освіта у сфері культури 400840 0,12 429157,4 0,15 -6,60 
Компонування кіно-та 
393270,6 0,12 425120,1 0,15 -7,49 
відеофільмів, телепрограм  
Виробництво ювелірних і 
779230,3 0,23 862872,6 0,30 -9,69 
подібних виробів  
Діяльність у сфері 
11645693,7 3,49 13070047,2 4,57 -10,90 
телевізійного мовлення 
Видання журналів і 
1444266,3 0,43 1634735,8 0,57 -11,65 
періодичних видань 
13 
 
Продовження таблиці 1.1 
Назва виду економічної 2020 рік 2019 рік % змін в 
діяльності Обсяг Структура, Обсяг Структура, обсягах 
реалізації, % реалізації, % реалізації 
тис.грн тис.грн 2019/2020 
Видання газет 1452408,1 0,44 1661900,4 0,58 -12,61 
Функціонування музеїв 50700,2 0,02 59133,3 0,02 -14,26 
Діяльність у сфері 
423129,7 0,13 516372,1 0,18 -18,06 
радіомовлення 
Розповсюдження кіно-та 
1447199,2 0,43 1960472,8 0,69 -26,18 
відеофільмів, телепрограм 
Театральна та концертна 
850364,7 0,25 1259802,6 0,44 -32,50 
діяльність 
Діяльність із підтримки 
театральних і 493489,2 0,15 777926 0,27 -36,56 
концертних заходів 
Виробництво біжутерії та 
44026,6 0,01 94280,3 0,03 -53,30 
подібних виробів 
Функціонування 
театральних та 104392,4 0,03 228093,8 0,08 -54,23 
концертних залів 
Демонстрація кінофільмів 1394139,8 0,42 4055958,9 1,42 -65,63 
Виробництво музичних 
23779,9 0,01  - - - 
інструментів 
Усього за видами 
економічної діяльності, які 333867627,5 100 286130405,9 100,00 16,68 
належать до ККІ 
Усього за видами 
економічної діяльності, які 
1849086,3 -  2694979,8 - -31,39 
належать до театрального 
(перфомативного) сектору 
Частка реалізації 
перфомативного сектору в - 0,55   -  0,94 -  
обсязі реалізації ККІ 
Джерело: розроблено автором на основі [37] 
 
Як бачимо з наведених даних, види діяльності, які належать до 
театрального (перфомативного) сектору в Україні в 2020 році складало 0,55% 
в структурі усіх видів діяльності, які належать до сектору ККІ, і ця частка 
зменшилася протягом 2019-2020 років з 0,94 до 0,55%. Ми бачимо, що частка 
є дуже маленькою порівняно з іншими видами діяльності в сфері ККІ. 
Також, порівняно з 2019 роком в 2020 році відбулося зменшення обсягів 
реалізації за видами діяльності, які стосуються театральної сфери, зокрема в 
освіті у сфері культури - на 6,6%, за театральною та концертною діяльністю - 
14 
 
на 32,5%, за діяльністю із підтримки театральних та концертних заходів - на 
36,56% і з функціонування театральних та концертних залів – на 54,23%. 
Таке зменшення відбулося в основному за рахунок карантинних заходів, 
які були введені під час пандемії COVID-19. 
В той же час в театральній та концертній справі зайнято 3% усіх 
працівників із сфери ККІ (додаток Б), а у структурі витрат на персонал 
театральна та концертна діяльність має 7%, що є досить високою (додаток В). 
Початок 2022 року характеризувався підвищеним попитом на 
культурний продукт в Україні через продовження урядової програми 
«єПідтримка», що почалася ще наприкінці 2021 року. В межах програми 
вакцинованим громадянам на віртуальні банківські картки спрямовувалася 
тисяча гривень, яку можна було витратити виключно за цільовим 
призначенням — на культуру, пасажирські перевезення, спорт, ліки тощо. 
Найпопулярнішими були витрати на книги, квитки в кінотеатри, театри, на 
концерти. Станом на 21.02.2022 на культурні товари та послуги українці 
витратили близько 2,3 млрд грн. 
Зазначимо, що задекларовані доходи трьох секторів, на які найбільше 
вплинула програма «єПідтримка» (кіно, видавнича справа, перформативний), 
за перший квартал у номінальних показниках становили близько 3,1 млрд грн. 
Тобто, майже перші два місяці І кварталу 2022 року українські креативні 
бізнеси мали змогу провадити економічну діяльність повною мірою [38]. 
В 2022 році в зв’язку з повномасштабною війною доходи від діяльності 
в театральній сфері знову почали зменшуватися. На рис. 1.2 представлено 
динаміку доходів за 1 квартал 2021 та 2022 років. 
 
15 
 
 
Рисунок 1.2 – Задекларовані доходи в І кварталі 2021 та І кварталі 
2022 років у розрізі секторів, тис. грн 
Джерело: [38] 
 
Отже, бачимо, що доходи від перформативного сектору в І кварталі 2022 
року зменшилися порівняно з І кварталом 2021 року на 44%.  
Як ми бачимо, на сьогодні в Україні економічний потенціал театру не 
розкрито повністю, оскільки театр при правильній організації бізнес- процесів 
може генерувати значно більші прибутку і давати поштовх для розвитку інших 
супутніх галузей культурних та креативних індустрій, як готельно-ресторанна 
справа, дизайн, виробництво музичних інструментів, прикраси, музика, 
рекламна діяльність та інші. 
16 
 
Наприклад, в дослідженні «Economic impact study of UK theatre» 
зазначено, що «кожен театр робить як прямий, так і опосередкований внесок у 
місцеву економіку. Прямий вплив: місцеві витрати на закупівлю матеріалів; 
заробітна плата персоналу, який живе на місці. Непрямий вплив –  це ефект 
«документації», створений прямим впливом, де витрачання грошей 
призводить до того, що витрачається більше грошей. Коли театри купують 
матеріали в місцевої компанії, цей дохід допомагає компанії платити зарплату 
своїм співробітникам, які потім використовують їх для купівлі інших товарів. 
Усі ці витрати постійно циркулюють у місцевій економіці, допомагаючи 
зберегти робочі місця та прискорити економічне зростання. 
Додаткові витрати відвідувачів (AVS) також демонструють, як витрати 
аудиторії можуть істотно змінити місцеву економіку. Залучаючи людей у 
територію, де вони можуть поїсти, витратити гроші на транспорт чи купити 
місцеву продукцію, театри сприяють створенню робочих місць, створюють 
додаткову економічну діяльність і виступають силою економічного та 
соціального відновлення».  
Театр має значний вплив на місцеву економіку як з точки зору прямих 
витрат на товари та послуги, так і з точки зору витрат відвідувачів. Театральна 
діяльність за межами Лондона має економічний вплив у розмірі £1,01 млрд 
щорічно. Залучаючи глядачів, які витрачають на їжу, транспорт і догляд за 
дітьми, театри роблять значний внесок у свою місцеву економіку. Глядачі 
витрачають у середньому 7,77 фунтів стерлінгів на їжу, транспорт і догляд за 
дітьми, коли вони відвідують британський театр за межами Вест-Енду. 
Економічний ефект театру Вест-Енд становить 1,5 мільярда фунтів стерлінгів. 
Глядачі витрачають у середньому £53,77 на їжу, транспорт і догляд за дітьми, 
коли вони відвідують театр Вест-Енду» [6]. 
В щорічному звіті Theatre Communications Group (TCG) (США) за 2020 
рік, в якому досліджуються дані про відвідуваність, продуктивність і 
загальний фінансовий стан некомерційного театрального сектору, сказано, що 
«некомерційний театральний сектор додав економіці США понад 2,8 мільярда 
17 
 
доларів за рахунок прямих платежів за товари та послуги, але його справжній 
вплив насправді набагато більший. Некомерційні театри працюють в 
економічній екосистемі будь-якої громади; оскільки виробничий сезон 
приваблює натовпи людей у цей район, він підтримує робочі місця та залучає 
бізнес до місцевих ресторанів, барів, готелів тощо. У 2019 році національний 
сектор підтримав працевлаштування 145000 художників, адміністраторів і 
технічного виробничого персоналу, щоб допомогти обслуговувати приблизно 
38 мільйонів аудиторії будь-якого віку, демографії та рівня освіти» [22]. 
Отже, ми бачимо з наведених вище прикладів, наскільки значним може 
бути вплив театральної сфери на місцеві економіки, а отже і на соціально-
економічний розвиток країни в цілому. 
В той же час, якщо ми проаналізуємо кількість театрів в Україні, то ми 
побачимо, що їх кількість зменшилася починаючи з 2010 року (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 – Динаміка кількості театрів за жанрами 
  2010 2015 2016 2017 
Кількість театрів - усього, 
од 128 113 112 113 
з них за жанрами     
опери та балету 7 6 6 6 
драматичний 43 40 39 41 
музично-драматичний 33 30 30 29 
музичної комедії та 
мініатюр 8 5 5 5 
дитячий (крім лялькових) 10 7 7 7 
ляльковий (у т.ч. театри 
тіней) 27 25 25 25 
Джерело: [27] 
 
Якщо подивитися на кількість театрів в розрізі регіонів, то побачимо, що 
найбільша кількість зосереджена в м.Київ, а також в Дніпропетровській та 
Львівській областях (табл. 1.3). Це значно зменшує можливості населення в 
інших регіонів на доступи до театральних послуг. 
 
18 
 
Таблиця 1.3 – Кількість театрів в розрізі регіонів 
  2010 2015 2016 2017 
Україна 128 113 112 113 
Вінницька 2 2 2 2 
Волинська 2 2 2 2 
Дніпропетровська 13 13 13 14 
Донецька 5 1 1 1 
Житомирська 2 2 2 2 
Закарпатська 4 4 4 5 
Запорізька 5 6 6 6 
Івано-Франківська 4 4 4 4 
Київська 1 3 3 3 
Кіровоградська 2 2 2 2 
Луганська 5 3 2 2 
Львівська 11 9 9 9 
Миколаївська 3 3 3 3 
Одеська 7 7 7 7 
Полтавська 2 2 2 2 
Рівненська 2 2 2 2 
Сумська 2 2 2 2 
Тернопільська 2 2 2 2 
Харківська 7 7 7 7 
Херсонська 2 2 2 2 
Хмельницька 3 3 3 3 
Черкаська 2 2 2 2 
Чернівецька 3 3 3 2 
Чернігівська 4 4 4 4 
м.Київ 33 23 23 23 
Джерело: [27] 
 
Тобто, необхідно сприяти значному збільшенню і більш рівномірному 
географічному розподілу задоволення культурних потреб населення у 
відповідності до європейських норм (в Україні рівень забезпечення в 6-21 разів 
нижче) без капіталовкладень [33]. 
Якщо за даними статистика проаналізувати тенденцію до кількості 
відвідування вистав, то побачимо, що їх кількість скоротилася майже в 3 рази 
19 
 
починаючи з 1990 років (табл. 1.4). Причина цього, поява нових способів 
проведення дозвілля, зокрема розвиток кінотеатрів, оновлення телевізійного 
контенту, розвиток мобільних та ІКТ, що полегшує доступ до різних видів 
аудіовізуального контенту. 
 
Таблиця 1.4 – Динаміка відвідування театрів протягом 1990-2017 років 
Кількість глядачів на 
Рік  Кількість театрів, од 
виставах,  млн. осіб 
1990 125 17,6 
1991 130 15,0 
1992 127 15,1 
1993 131 12,4 
1994 132 10,2 
1995 136 8,3 
1996 130 6,9 
1997 130 5,6 
1998 132 5,6 
1999 131 5,6 
2000 131 5,7 
2001 129 5,9 
2002 131 6,2 
2003 135  6,1 
2004 133 6,0 
2005 135 6,2 
2006 137 6,3 
2007 138 6,6 
2008 138 7,0 
2009 136 6,2 
2010 140 6,6 
2011 133 6,7 
2012 132 6,7 
2013 133 6,9 
20141 113 5,4 
20151 113 5,6 
20161 112 5,8 
20171 113 6,2 
1Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 
м.Севастополя та тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях 
Джерело: [27]   
 
Аналіз статистичних даних показав, що насправді досить важко оцінити 
внесок театрального мистецтва в соціально-економічний розвиток громад і 
країни в цілому. По-перше, статистика щодо театрів не оновлюється 
20 
 
починаючи з 2017 року, а в статистичному збірнику за 2020 рік «Україна в 
цифрах. Статистичний збірник 2020» [51], інформація про театральну галузь 
зовсім відсутня. 
Крім цього, набір показників, які пропонуються до розгляду є досить 
обмеженим. Наприклад, порівняння статистичних показників в Польщі та 
Україні представлені в таблиці 1.5. 
 
Таблиця 1.5 –  Порівняння показників театральної діяльності в Польщі і в 
Україні 
Показники в Польщі Наявність в Україні 
Кількість театрів в розрізі трьох рівнів Показник наявний в статистичній звітності 
адміністративно-територіального устрою України 
Кількість місць в театрі в розрізі трьох Показник наявний в статистичній звітності 
рівнів адміністративно-територіального України 
устрою 
Кількість вистав в розрізі двох рівнів Дані щодо участі в фестивалях та 
адміністративнотериторіального устрою за діяльності театрів в інших областях 
категоріями: у власному регіоні (на власній відсутні в статистичній звітності України 
сцені та інших сценах), в іншому регіоні, 
участь в фестивалях 
Кількість глядачів: в регіоні (на власній Дані щодо участі кількості глядачів в інших 
сцені і інших сценах), у чужому регіоні, на регіонах на виставах театрів і на 
фестивалях. фестивалях відсутні в статистичній 
звітності України 
Кількість театрів за видами жанру в Показник наявний в статистичній звітності 
регіональному розрізі і в цілому України 
Репертуар театрів за жанрами в Дані щодо репертуару театрів за жанрами в 
регіональному розрізі і в цілому регіональному розрізі і в цілому відсутні в 
статистичній звітності України 
Кількість вистав та концертів в театрах за Дані щодо кількості вистав та концертів в 
жанрами в регіональному розрізі та в театрах за жанрами відсутні в статистичній 
цілому на власній сцені та інших сценах і в звітності. Натомість, присутні дані 
цілому кількості вистав за часом: ранкові та вечірні 
Видавнича діяльність у театрі: кількість Дані щодо видавничої звітності в театрі 
роздрукованих афіш, програм, щорічники, відсутні в статистичній звітності України 
серії книг та наклад в регіональному розрізі 
та в цілому 
Кількість інших форм діяльності, що була Дані щодо кількості інших форм діяльності, 
проведена театрами: зустрічі, читка лекцій, що була проведена театрами відсутні в 
концерти, конкурси, фестивалі, семінари, статистичній звітності України 
відкриті події, заняття, наукові симпозіуми, 
сесії, семінари в регіональному розрізі та в 
цілому 
 
 
21 
 
Продовження таблиці 1.5 
Показники в Польщі Наявність в Україні 
Кількість учасників інших форм діяльності, Дані щодо кількості учасників інших форм 
що була проведена театрами: зустрічі, діяльності, що була проведена театрами 
читка лекцій, концерти, конкурси, відсутні в статистичній звітності України 
фестивалі, семінари, відкриті події, заняття, 
наукові симпозіуми, сесії, семінари в 
регіональному розрізі і в цілому, загалом та 
циклічно. 
Кількість вистав за жанрами закордонних Дані щодо кількості вистав за жанрами 
театрів в регіонах та в цілому закордонних театрів в регіонах та в цілому 
відсутні в статистичній звітності 
Кількість глядачів за жанрами закордонних Дані щодо кількості вистав за жанрами 
театрів в регіонах та в цілому закордонних театрів в регіонах та в цілому 
відсутні в статистичній звітності України 
Діяльність комерційних видовищних Дані щодо діяльності комерційних 
установ видовищних установ відсутні в 
статистичній звітності України 
Кількість людей на одне місце в театрах за Дані щодо кількості людей на одне місце в 
жанрами театрів театрах за жанрами театрів присутній в 
статистичній звітності України 
Кількість місць на 1000 людей Дані щодо кількості місць на 1000 людей 
присутній в статистичній звітності України 
Кількість глядачів на 100 осіб Дані щодо кількості місць на 1000 людей 
присутні в статистичній звітності України 
Діяльність за кордоном театрів за країнами Дані щодо діяльності театрів за кордоном 
та жанрами театрів за країнами та жанрами відсутні в 
статистичній звітності України 
Кількість зіграних вистав театрами за Дані щодо кількості зіграних вистав 
кордоном в регіональному розрізі за театрами за кордоном в регіональному 
жанрами театрів розрізі за жанрами театрів відсутні в 
статистичній звітності України 
Джерело: [59] 
 
Як ми бачимо, низки важливих показників, які б характеризували 
театральну діяльність у вітчизняній статистиці немає, зокрема, щодо кількості 
інших форм діяльності та учасників інших форм діяльності, що була проведена 
театрами: зустрічі, читка лекцій, концерти, конкурси, фестивалі, семінари, 
відкриті події, заняття, наукові симпозіуми, сесії, семінари в регіональному 
розрізі і в цілому, загалом та циклічно; діяльність комерційних видовищних 
установ; видавничої діяльність у театрі тощо, в тому числі в розрізі регіонів. 
Відсутність цих та інших показників не дозволяє отримати цілісну картину про 
стан розвитку галузі та його можливий вплив на соціально-економічний 
22 
 
розвиток громад, регіонів та країни в цілому. В зв’язку з цим, рекомендується 
розглянутим можливість вивчення іноземного досвіду в цій сфері та 
застосування його у вітчизняну практику. 
 
1.2 Особливості державної політики в театральній сфері в Україні  
 
Основні визначення, які використовуються в театральній сфері 
окреслені в Законі України «Про театри і театральну справу», зокрема такі як: 
− театр – заклад культури (підприємство, установа чи організація) 
або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання 
та публічний показ творів театрального мистецтва; 
− театральна справа – комплекс заходів, спрямованих на створення, 
публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва, їх 
поширення і збереження, забезпечення умов для розвитку театральної 
творчості, професійної освіти, науки, театральної журналістики, видавничої 
діяльності з історії, теорії та практики театрального мистецтва, відповідної 
музейної та архівної діяльності;  
− театральне мистецтво – вид мистецтва, особливістю якого є 
художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед 
глядачами; 
− театральна діяльність – діяльність у галузі театрів і театральної 
справи, пов'язана зі створенням, публічним виконанням, публічним показом, 
поширенням та збереженням творів театрального мистецтва, забезпеченням 
умов для розвитку театральної творчості, підготовкою професійних кадрів, 
пропагандою кращих зразків театрального мистецтва;  
− суб’єкти театральної діяльності - юридичні або фізичні особи, які 
є учасниками правовідносин у сфері театральної діяльності та інші [45]. 
Як зазначалося вище, театр та театральна справа є важливою складовою 
мистецької діяльності, інструментом збереження та розвитку духовної і 
23 
 
культурної сфери. Держава регулює відносини в галузі театру і театральної 
справи шляхом формування державної політики у цій сфері, створення 
фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового, 
нормативно-правового та іншого забезпечення умов діяльності та розвитку 
театрів. 
Державна політика в галузі театру і театральної справи базується на 
принципах гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських 
духовних цінностей, свободи творчості та загальнодоступності театрального 
мистецтва. 
Основними напрямами державної політики в галузі театру і театральної 
справи є: 
− забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для 
ефективної діяльності театрів; 
− підтримка і розвиток мережі театрів, забезпечення їх сучасним 
технічним обладнанням; 
− стимулювання розвитку театральної справи шляхом удосконалення 
її матеріально-технічної бази, надання пільг щодо оподаткування та 
кредитування, морального і матеріального заохочення осіб, які зробили 
значний внесок у театральну справу; 
− сприяння науковим дослідженням у галузі театру і театральної 
справи; 
− розроблення та сприяння реалізації державних цільових та 
регіональних програм розвитку театрів і театральної справи, забезпечення їх 
фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів; 
− забезпечення підготовки фахівців театрального мистецтва у вищих 
навчальних закладах та підвищення фахової кваліфікації творчих працівників 
театрів, їх правовий і соціальний захист; 
24 
 
− забезпечення охорони, збереження та утримання театральних 
будівель (споруд, приміщень), що є об’єктами державної та комунальної 
власності; 
− підтримка видатних діячів театру, молодих талановитих авторів та 
виконавців шляхом встановлення державних, комунальних та галузевих 
стипендій і премій; 
− сприяння міжнародному співробітництву в галузі театру і 
театральної справи; 
− забезпечення дотримання суб’єктами театральної діяльності 
законодавства, зокрема у сфері авторського і суміжних прав [45]. 
Суб’єктом реалізації державної політики в сфері театральної справи є 
Міністерство культури та інформаційної політики України. У межах своїх 
повноважень Міністерство працює над удосконаленням організаційно-
фінансових та нормативно-правових аспектів діяльності мистецьких закладів; 
організовує проведення міжнародних, всеукраїнських, регіональних 
театральних фестивалів, які набувають широкого розголосу та мають велике 
мистецьке значення; підтримує новаторські підходи, стимулює творче 
розмаїття у театральному мистецтві та інтеграції українських театрів у 
світовий театральний простір [39]. 
Отже, до основних функцій центрального органу виконавчої влади у 
сфері культури можна віднести: 
− реалізація державної політики; 
− створення спеціалізованих організаційних груп; 
− навчання персоналу; 
− контроль; 
− координація; 
− наукові дослідження; 
− формування вимог. 
25 
 
Треба зазначити, що розвиток культурної сфери, в тому числі і 
театральної діяльності, був завжди не в пріоритеті державної політики.  
Серед останніх стратегічних документів, які стосуються розвитку 
культури в Україні, було знайдена такий: Розпорядження КМУ від 1 лютого 
2016 року №119-р «Про схвалення Довгострокової стратегії розвитку 
української культури – стратегії реформ» [43]. 
Саме в цьому стратегічному документі було визнано, що «розвиток 
сфери культури протягом тривалого часу не був визначений пріоритетом 
державної політики, йому не приділялася належна увага та не надавалася 
підтримка з боку державної влади. Такий підхід спричинив значною мірою 
виникнення негативних явищ та конфліктів в українському суспільстві, 
зокрема збройного протистояння, що призвело до тисяч загиблих і скалічених 
людей, понівечених доль і відібраних можливостей. 
Сфера культури є найчутливішим показником реалізації прав людини, 
зокрема таких, як право на ідентичність, національну пам’ять, почуття власної 
гідності та соціальної злагоди. Саме культура, що заохочує до 
найрізноманітніших форм творчого самовираження і водночас вивчення та 
оновлення традицій, сприяє розвитку творчої економіки, інноваційної 
політики та активній участі громадськості в побудові сучасної та 
демократичної держави. Саме розвиток культури має стати в центрі державних 
інтересів, національної політики, національної безпеки. Визнання 
національної культури у світі, ефективність культурного розвитку залежить 
від взаємодії та відповідальності державних органів за стан культури, а також 
від міжнародної співпраці, міжкультурного діалогу» [43]. 
Відповідно метою Стратегії було визначено створення умов для 
сприяння творчій активності громадянина і формування в Україні 
громадянського суспільства європейського рівня, що передбачає забезпечення 
реалізації політичних, громадянських, економічних, соціальних і культурних 
прав громадян, засвоєння та використання новітніх знань і технологій, 
збереження безцінної культурно-духовної спадщини. Стратегія визначає 
26 
 
основні напрями діяльності, які мають вивести сферу культури і творчості з 
периферії суспільно-політичних інтересів, забезпечивши їй провідне місце в 
суспільно-економічному розвитку України [43]. 
А до основних стратегічних напрямів віднесено наступні: 
− визнання центрального місця культури в загальнонаціональному 
розвитку та винятковості національної ідентичності, що спирається на 
українську культуру; посилення ролі культури в соціально-економічному 
розвитку України шляхом взаємодії і посилення відповідальності державних 
органів та громадянського суспільства. Залучення якнайширшого 
представництва заінтересованих сторін до процесу формування та реалізації 
державної культурної політики; 
− удосконалення та модернізація правових, структурних і 
фінансових інструментів підтримки культури; 
− забезпечення доступу до культури через традиційні та нові форми 
культурної діяльності; забезпечення державної підтримки культурного 
розмаїття України: всі громадяни України незалежно від місця проживання, 
статусу, приналежності до певної соціальної чи етнічної групи; незалежно від 
майнового статусу, походження, статі мають рівні права на формування 
власної культурної ідентичності та її вираження, доступ до національного і 
світового культурного надбання, участь у культурному житті; 
− забезпечення державної підтримки національного культурного 
продукту і провідної ролі митців та менеджерів культури у створенні, 
поширенні та збереженні національного культурного продукту; формування 
попиту і споживача сучасного культурного продукту і культурних послуг, 
культурної політики та ринкових умов; вдосконалення культурної освіти; 
формування цілісного інформаційно-культурного простору; 
− підтримка інновацій, нових знань, креативних індустрій, що 
відповідають викликам ХХI століття [43]. 
27 
 
Погоджуємося, що кожен з цих стратегічних напрямів є дуже 
важливими, та поступова їх реалізація дійсно змогло б досягти певних 
позитивних зрушень в культурній сфері, в тому числі і в театральній.  
В Стратегії було поставлено декілька важливих операційних цілей, які 
стосуються покращення культурної сфери в цілому і театральної зокрема, 
серед яких такі: 
1. Щодо модернізації менеджменту культури та «мережі культури»: 
-   розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких 
Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі 
культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи 
комунального закладу культури», забезпечення реалізації зазначеного Закону 
та моніторингу його реалізації; 
-   розвиток мережі моніторингових або дослідницьких центрів 
(обсерваторій), особливо на регіональному рівні. Розробка системи показників 
впливу культури на соціально-економічний розвиток; 
-   формування ефективних форм громадського контролю через 
наглядові, громадські та експертні ради і активне залучення засобів масової 
інформації; 
  
-   перехід до грантової системи фінансування культури шляхом 
розвитку державно-приватного партнерства та розширення повноважень 
закладів культури; 
-     залучення додаткових джерел фінансування культурних проектів 
через спеціальні фонди та програми підтримки; 
-     удосконалення механізмів реалізації авторського права у сфері 
культурної та мистецької діяльності; 
2. Щодо театральної діяльності: 
- розроблення проекту Закону України  «Про театри і театральну 
справу», забезпечення реалізації зазначеного Закону та моніторингу його 
реалізації; 
28 
 
- створення для державних і недержавних театрів рівних можливостей 
щодо фінансової та інформаційної підтримки, зокрема створення відкритих 
театральних майданчиків для фестивалів, театральних постановок, тренінгів; 
- запровадження контрактної системи для керівних та творчих 
працівників, реформування системи державної фінансової підтримки 
театральних закладів; 
3. Щодо мережі закладів культури: 
- інвентаризація та модернізація мережі закладів культури; 
- запровадження нових форм діяльності клубних закладів, центрів 
народної творчості та культурно-освітніх центрів з урахуванням досвіду 
держав — членів ЄС та впровадження сучасних інформаційних технологій; 
- створення єдиної уніфікованої бази даних про аматорські колективи, 
клубні об’єднання та базову мережу клубних закладів; 
- створення системи грантової підтримки для заохочення успішних 
закладів культури і поширення кращого досвіду їх діяльності; розширення 
можливостей закладів культури для провадження самостійної фінансової та 
господарської діяльності; 
- запровадження обов’язкової контрактної форми роботи у сфері 
культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та 
комунальних закладів культури; 
4. Щодо науково-освітньої діяльності: 
- модернізація змісту культурно-мистецької освіти шляхом 
стимулювання розроблення сучасних навчальних курсів та методичного 
забезпечення для спеціалізованих навчальних закладів, залучення до цього 
процесу професійних мистецьких кадрів; 
- створення системи моніторингу якості початкової мистецької освіти; 
- створення системи грантової та іншої фінансової підтримки 
учнів/студентів спеціалізованих мистецьких навчальних закладів усіх рівнів; 
- стимулювання розроблення програм інклюзивної мистецької освіти 
початкового рівня; 
29 
 
- сприяння внутрішнім та міжнародним академічним обмінам між 
закладами культурно-мистецької освіти з метою інтегрування до 
європейського мистецько-освітнього простору; 
- популяризація та підвищення престижності, підтримка та розвиток 
галузевої науки, в тому числі шляхом фінансування прикладних наукових 
досліджень і розробок, сприяння участі науково-дослідних установ у 
спеціальних програмах (у тому числі міжнародних) грантової підтримки на 
дослідження проблем, що стосуються актуальних питань розвитку української 
культури; 
5. Щодо комунікаційно-суспільної діяльності: 
- створення системи (мережі) комунікаційних майданчиків для 
громадського обговорення поточних проблем культурно-мистецького життя 
(громадський моніторинг); 
- сприяння розповсюдженню інформації про культуру в засобах масової 
інформації та заохоченню журналістів, аналітиків і кореспондентів шляхом 
надання спеціальних премій, грантів, інших заохочень; 
- розвиток форм державно-приватного партнерства в інформаційній 
діяльності в галузі культури; 
- модернізація системи освітньо-культурних центрів та перетворення їх 
в інформаційно-консультативні осередки [43]. 
Треба зазначити, що до тепер з окреслених операційних цілей було 
досягнуто декілька, зокрема в напряму запровадження контрактної форми 
роботи в галузі культури, було внесено низку змін в Закон України «Про Про 
театри і театральну справу», а в 2020 році було схвалено Концепцію реформи 
фінансування системи забезпечення населення культурними послугами [44]. 
Розглянута Довгострокова стратегія потребує ретельного аналізу та 
переосмислення в сучасних реаліях, а також розробки таких стратегічних 
напрямів та операційних цілей, в їх межах, які були б обґрунтованими, 
реалістичними та ресурсно забезпеченими. Необхідно розробити чіткі терміни 
етапів реалізації цієї стратегії, скласти дорожню карту та розробити чіткі 
30 
 
індикатори, які моніторити та контролювати їх досягнення. Але 
найголовнішим завданням до розробки стратегічних документів та політики в 
театральній сфері необхідно залучити широке коло зацікавлених осіб, 
професіоналів, які б могли надати консультації. Отже, першим етапом має 
бути розроблення «Білої книги з питань розвитку театральної сфери» з метою 
донесення основної проблематики до громадськості та отримання зворотного 
зв’язку від зацікавлених осіб. 
 
1.3 Основні напрями реформування театральної сфери в Україні 
 
Отже, як і будь-яка сфера соціально-економічної діяльності в Україні, 
театральна галузь потребує впровадження реформ, які б вирішили низку 
проблем, що існують на сьогодні, зокрема, застаріла матеріально-технічна 
база, приміщення в аварійному стані, збитковість діяльності, наявність 
корупційних схем тощо.  
Не дивлячись на розуміння необхідності реформ, цей процес 
відбувається досить повільно, а ті зміни, що відбуваються, іноді негативно 
сприймаються театральними діячами. Як, наприклад,  поєднання посад 
директора театру та художнього керівника, які мають виконувати принципово 
різні функції та володіти різними професійними компетенціями. 
Серед основних причин невдач реформи в театрі, як було досліджено 
вище, є відсутність реальної державної стратегії культурного розвитку. 
Основною причиною цього є повне нерозуміння державою місця театру в 
соціумі. Сприйняття державними інституціями театру, як необов’язкової, 
переважно розважальної складової держави, яка ще й вимагає фінансування, 
призводить до повної відмови від пошуку шляхів розвитку [34]. 
Практики пропонують впровадити такі принципи, без яких неможливо 
змінити український театр: 
1. Держава (бюджет) фінансує не існування театрального колективу, а 
конкретні проекти конкретних колективів, обрані на конкурсній основі.  
31 
 
2. Театральні приміщення є вільними відкритими театральними 
просторами, що відкриті для театрів усіх форм власності. При цьому держава 
бере на себе функцію утримання цих приміщень (комунальні послуги, 
техперсонал) як інвестицію у розвиток театрального простору.  
3. Форма власності театру жодним чином не впливає на можливості 
бюджетного фінансування проектів, бо бюджет є сумою податків, які платять 
театри всіх форм власності, а не лише державні [34].  
Одним із нагальних напрямків театральної реформи в Україні, на думку 
фахівців, має бути перетворення застарілої пострадянської системи організації 
театру в поліваріативний простір різних театральних форм шляхом 
запровадження більш ефективних сучасних театральних центрів і грантової 
програми підтримки. Саме незалежні театри складають більшість у світовій 
театральній практиці, мають різні форми підтримки, та лише в Україні такі 
групи не мають жодного сприяння [34].  
Серед основних проблем, з якими зтикаються незалежні театри 
визначають наступні [33]: 
− Нерівноправність українських митців у можливостях державної 
підтримки, її неадекватність творчим здобуткам і нераціональність. Необхідно 
усвідомити на державному рівні, що театральні митці незалежних театрів такі 
ж громадяни України, також платять податки, як і представники державних, і 
роблять мистецький продукт для таких же громадян України, тож мають бути 
рівні у правах на підтримку і пільги.  
− Відсутність поліваріативних форм підтримки театрів різних видів. 
Необхідний перерозподіл бюджету між різними театральними формами, але в 
різний спосіб фінансування. Нераціональним є розподіл фінансування за 
статусом приміщення, а не відповідно до реальних здобутків митців. Таким 
чином, театр із визнаними митцями в Україні і закордоном може бути 
повністю позбавлений дотацій, а посередній – фінансуватися.  
− Закріпленість театральних приміщень за однією трупою, натомість 
необхідно поєднання приміщень і труп на конкурсній основі. Відсутність 
32 
 
цілеспрямованих приміщень для діяльності незалежних театрів, попри 
величезний потенціал. Зокрема за даними Міністерства культури, в Україні 
близько 10000 приміщень культурного призначення із залами, придатними для 
показу вистав. Але вони здебільшого недоступні через відсутність 
комплексної державної програми.  
− Величезні оренди і відсутність адміністративної підтримки 
дирекції приміщень, які унеможливлюють роботу незалежних театрів. 
Необхідно урівняти незалежні театри у правах пільгової оренди (1 гривня в 
рік) із державними (міськими) театрами.  
− Відсутність грантових програм різних типів.  
− Відсутність легалізації альтернативної освіти.  
− Відсутність стратегічних пріоритетів культурної політики у 
театральній сфері, таким чином, переважають комерційні пріоритети, що є 
нонсенсом для бюджетних театрів в ЄС. Необхідно окреслити спільні 
стратегічні напрямки підтримки для театрів різної форми організації.  
− Немає системи, яка б підтримувала нове і відповідні ризики: 
інновації, молодь, сучасну драму, натомість існуюча система де факто 
підтримує консервативні тенденції і комерціалізацію театру.  
− Відсутність програми підтримки сучасної драматургії та їхніх 
специфічних форм діяльності (видань, перекладів, читань, постановок тощо). 
Отже, обов’язковим кроком, є здійснення розподілу бюджетного 
фінансування між державними театрами (всіх форм підпорядкування від 
національних до районних) та недержавними (надання приміщення на 
пільгових умовах, підтримка окремих проектів, резиденцій театрів). 
Також, фахівцями вноситься така пропозиція, як запровадження системи 
пріоритетів національної державної політики в діяльності державних театрів 
(національні, обласні, міські, районні), а також проектів незалежних театрів, 
які фінансуються державними структурами різних рівнів (згідно європейської 
практики):  
33 
 
− Інноваційні технології театральної практики.  
− Пріоритет театрального продукту державною мовою.  
− Оригінальна сучасна національна драматургія.  
− Національна класика.  
− Створення оригінальних творів для дітей та юнацтва.  
− Створення оригінальних творів про національну історію.  
− Твори, які торкаються актуальної проблематики.  
− Нові переклади сучасної іноземної драматургії.  
− Проекти, в яких задіяна творча молодь – драматурги, режисери, 
сценографи, композитори, актори та інші [33]. 
Фінансування театру має здійснюватися за умови виконання пріоритетів 
національної державної політики (кожного сезону). Попередні пропозиції 
творчих планів театрів, які фінансуються з державного (міського) бюджетів 
затверджуються кожного року. Обов’язковою квотою є постановки 
оригінальної сучасної національної драматургії та проекти, в постановці яких 
задіяна творча молодь. Проте важливо недопускання цензури відносно тих чи 
інших творів чи персоналу. Вибір авторів і митців лишається за театром. 
Недотримання пріоритетів державної політики є підставою для розірвання 
угоди з керівником [33]. 
Також, необхідно запровадити механізми роботи театральних центрів, 
як більш ефективної сучасної й економічної форми функціонування 
театральних об’єднань, що здійснюється з метою вирішення багатьох проблем 
сучасної культурної політики, а саме [33]:  
− Залучення до ефективного використання значної кількості 
приміщень державної і комунальної форми власності для забезпечення 
культурних потреб народу України. Це дозволить вивести ці приміщення з 
корупційних схем та забезпечить нові джерела фінансування енергетичних та 
амортизаційних витрат.  
34 
 
− Сприяння значному збільшенню і більш рівномірному 
географічному розподілу задоволення культурних потреб населення у 
відповідності до європейських норм (в Україні рівень забезпечення в 6-21 разів 
нижче) без капіталовкладень. 
−  Сприяння розвитку нових форм самоорганізації і 
конкурентоздатності у театральному процесі України, які складають більшість 
у країнах ЄС та заблоковані в нашій країні, що гальмує повноцінний розвиток 
театральної сфери.  
− Сприяння забезпечення роботою значної кількості митців, 
особливо творчої молоді без суттєвих додаткових витрат бюджету.  
− Сприяння розвитку сучасних альтернативних форм театрального 
процесу. 
Значну увагу треба також звернути на репертуарні театри, які 
фінансуються з бюджету і є неприбутковими бюджетними установами, і на 
відміну від незалежних театрів, мають певні привілеї, оскільки мають стале, 
хоч і недостатнє бюджетне фінансування, але з іншого боку, є залежними від 
їх засновників у виборі репертуарів та напрямів діяльності. Такі театри є більш 
пасивними в своїй діяльності і рідко шукають додаткові шляхи до покращення 
своєї діяльності. 
І. Коваль в своєму дослідженні показав, що для підвищення 
ефективності своєї діяльності кожний бізнес-процес в театрі повинен мати 
свого власника – посадову особу або колегіальний орган управління, що має в 
своєму розпорядженні персонал, інфраструктуру, програмне та апаратне 
забезпечення, інформацію про творчо-виробничі процеси, а також керує ходом 
цього процесу і несе відповідальність за його результати та ефективність. При 
цьому треба враховувати, що на кожний бізнес-процес може існувати свій 
замовник, який має ресурси та повноваження для прийняття рішення про 
проведення робіт по опису, регламентації або аудиту (перевірки) бізнес-
процесу (рис. 1.3) [29]. 
35 
 
 
 
Рисунок 1.3 –  Процесна модель діяльності сучасного українського 
репертуарного театру 
Джерело: [29] 
 
Щоб репертуарні театри почали працювати ефективніше, колективу 
театру необхідно проявити більше ініціативи, підприємницьких здібностей, 
впровадити методи і інструменти бізнесу, щоб знайти та отримати додаткові 
джерела ресурсів для своєї діяльності, а також знайти нові ринки збуту для 
своєї продукції та послуг.  
Тобто, таким театрам треба активно вивчати маркетинг театрального 
продукту, розробляти бренд свого театру, розробляти та впроваджувати 
фандрейзингові компанії, шукати меценатів і спонсорів, які б допомагали у їх 
подальшому розвитку. 
36 
 
Важливим аспектом реформування театральної сфери на думку фахівців 
також є дослідження, аналіз і накреслення шляхів вирішення питань 
театральної освіти. Оскільки саме належний рівень фахової підготовки нового 
покоління акторів та режисерів матиме вирішальне значення для успішного 
впровадження реформ. Рекомендується створити національну методику 
виховання акторів і режисерів на базі теоретичної спадщини Леся Курбаса 
[32]. 
Повномасштабна війна в Україні ще більше поглибила проблеми в сфері 
культури, і зокрема в театральній сфері, і ще більше довела пріоритетну 
першочерговість її розвитку. 
В зв’язку з цим Робочою групою «Культура та інформаційна політика» 
при Національній раді з відновлення України від наслідків війни було внесено 
низку пропозицій до Плану відновлення України [46]. 
Основними викликами поточного стану сфери культури України 
визначено наступні:  
− необхідність лібералізувати умови роботи організацій сфери 
культури державної та комунальної форми власності та надати джерела 
стабільного функціонування інституціям культури незалежного сектору; 
− необхідність продовжувати реформи в сфері мистецької освіти, 
зокрема, переглянути та оновити зміст освіти в закладах спеціалізованої 
мистецької освіти, а також узгодити курікулуми закладів спеціалізованої 
мистецької освіти та загальноосвітніх шкіл;  
− брак і несталість фінансування для сфери культури; відтік 
контингенту працівників організацій сфери культури та набувачів освіти 
закладів мистецької освіти усіх форм власності;  
− брак навичок цифрової роботи в сфері;  
− необхідність посилити соціальний захист самозайнятих творчих 
одиниць;  
37 
 
− географічний перерозподіл попиту на культурні та освітні послуги 
для мешканців внаслідок масової міграції;  
− необхідність розбудувати цифровий аспект роботи інституцій 
культури (від управлінських процесів до збереження надбання);  
− необхідність відновити/реставрувати/відбудувати пошкоджені 
будівлі, що належать організаціям сфери культури, їх матеріально-технічне 
забезпечення [46]. 
Внаслідок війни сфера культури через відтік кадрів втратила 
високопрофесійний кадровий ресурс. Наразі існує загроза, що значна частина 
працівників культури та окремих митців, викладацького складу закладів 
освіти сфери культури, які знаходяться в зонах, де тривали (тривають) активні 
бойові дії, а також контингенту здобувачів мистецької освіти закладів освіти 
усіх рівнів, які виїхали за межі України, не повернеться [46].  
Крім того, мистецькі колективи та окремі митці через фактичні 
обмеження умов провадження господарської діяльності стикаються з 
недоотриманням власних доходів, утворенням заборгованості із заробітної 
плати та як наслідок втратою професійного художнього та артистичного 
кадрового ресурсу [46]. 
Зміст і методи викладання початкової мистецької освіти не відповідають 
вимогам сьогодення, оскільки більша частина репертуару, методичних видань 
були введені в освітній процес ще за часів СРСР та містять ідеологічний та 
пропагандистський матеріал і є морально застарілими на даний час [46].  
Система управління закладами культури не є дієвою, не стимулює 
управлінський персонал закладів до створення нового 
конкурентоспроможного культурного продукту, пошуку нових джерел та 
шляхів розвитку культури. Потребує оновлення конкурсна та контрактна 
системи формування керівного та художньо-артистичного персоналу 
мистецьких закладів культури. Спостерігається низька управлінська та 
інституційна спроможність закладів культури, особливо в умовах війни, що 
потребує розроблення загальнонаціональних підходів реформування існуючої 
38 
 
системи управління закладами культури, зокрема направлених на перегляд 
повноважень органів управління щодо закладів та забезпечення більшої 
автономії закладів у питаннях кадрової політики та інших передумов для їх 
організаційної гнучкості [46]. 
В умовах воєнного стану заклади культури, суб’єкти діяльності у сфері 
культури та окремі митці вимушено змінили формат та умови роботи, 
зупинили репетиційний процес, перенесли на пізніші терміни концерти та 
вистави. Це, в свою чергу, призводить до втрати доходів та загрози утворення 
заборгованості із заробітної плати, комунальних послуг та енергоносіїв, 
виконання зобов’язань за укладеними договорами тощо [46]. 
В зв’язку з цим накреслено основні можливості для розвитку галузі: 
1) Створення нової культурної інфраструктури, що відповідатиме 
кількості населення, сучасним вимогам щодо безбар’єрності та безпеки для 
всіх категорій населення.  
2) Запровадження нових моделей фінансування культурних послуг, 
реалізація проектів державно-приватного партнерства для сфери культури, 
впровадження ринків культурних послуг.  
3) Формування достатнього для надання базового набору культурних 
послуг матеріально-технічного забезпечення закладів культури.  
4) Підвищення суспільного запиту на національний (український 
патріотичний) культурний продукт.  
5) Підвищення престижності та привабливості професій сфери культури, 
розуміння важливості культури для розвитку громади зокрема та суспільства 
в цілому.  
6) Перекваліфікація працівників у сфері культури, освоєння новітніх 
навичок та технологій задля впровадження їх в процес надання якісних та 
доступних культурних послуг населенню.  
7) Запровадження деколонізаційних студій в закладах освіти сфери 
культури [46]. 
39 
 
А також ключові загрози для  вирішення ключових загроз в культурній 
сфері: 
1) Постійна загроза ескалації збройної агресії унеможливлює 
повноцінну діяльність закладів культури та освіти сфери культури та 
повернення населення на деокуповані території.  
2) Висока ступінь зарегульованості сфери культури.  
3) Обмеженість фінансових ресурсів (кошти державного та місцевих 
бюджетів) та людського ресурсу.  
4) Неможливість в рамках чинного законодавства програмного 
фінансування незалежного (недержавного/некомунального) сектору культури, 
а також неможливість співфінансування з бюджетів різних рівнів комунальних 
та державних закладів культури та освіти сфери культури.  
5) Невідповідність нормативних вимог щодо кваліфікацій працівників 
сфери та їх компетенцій викликам та завданням, які стоять перед ними 
(стратегічне планування, проектний менеджмент, фанрайзинг, тощо).  
6) Перманентний стан залишкового принципу фінансування сфери 
культури серед першочергових пріоритетів відновлення [46]. 
  В зв’язку з цим фахівцями запропоновано цілі, які необхідно досягти 
для вирішення описаних проблем з розбивками по етапам та аналізом 
поточного стану реалізації програмних документів щодо визначеної проблеми, 
а також завдань, яких треба досягти для досягнення кожної цілі (додаток Г).  
 
Висновки до розділу 1 
 
З’ясовано, що театр є складним явищем, виконує велику кількість 
функцій, і який можна розглядати, як соціокультурний, суспільний, 
економічно-господарський та організаційній інститут. 
Виявлено, що театр є частиною культурної сфери, зокрема культурних 
та креативних індустрій (ККІ), розвиток яких в усьому світі набуває все 
більшої актуальності. 
40 
 
Аналіз внеску театральної діяльності у загальний обсяг реалізації 
продукції в  ККІ показав, що в Україні ця частка досить незначна і ще 
зменшується протягом останніх років в зв’язку з ковідними обмеженнями, а в 
2022 році з початком повномасштабної війни. Хоча, в той же час доведено, що 
театри та театральне мистецтво мають величезний потенціал і роблять значний 
як прямий так і опосередкований вплив на місцеві економіки через залучення 
для своєї діяльності інших супутніх галузей як культурного спрямування, так 
і інших сфер. 
Виявлено, що кількість театрів в Україні знижується, а також знижується 
кількість відвідувачів вистав. Крім цього, театральні заклади зосереджені в 
основному в Києві, Дніпропетровській та Львівських областях, чим 
обмежується право жителів країни рівномірного доступу до культурних 
послуг. 
З’ясовано, що недосконала вітчизняна статистика, зокрема обмежена 
кількість показників, що там використовується, не дозволяє отримати 
повноцінну картину розвитку театральної галузі, як в країні так і в 
регіональному розрізі, що вимагає удосконалення збору статистичної 
інформації, її обробки та узагальнення. 
Виявлено, що основними напрямами державної політики в галузі театру 
та театральної справи є забезпечення соціально-економічних, правових і 
наукових умов для ефективної діяльності театрів; підтримка і розвиток мережі 
театрів, забезпечення їх сучасним технічним обладнанням; стимулювання 
розвитку театральної справи шляхом удосконалення її матеріально-технічної 
бази, надання пільг щодо оподаткування та кредитування, морального і 
матеріального заохочення осіб, які зробили значний внесок у театральну 
справу тощо. А суб’єктом реалізації державної політики в сфері театральної 
справи є Міністерство культури та інформаційної політики України. 
Доведено, що розвиток культурної сфери, в тому числі і театральної 
діяльності, не є пріоритетним, і жодного стратегічного напряму, визначеного 
41 
 
в Довгостроковій стратегії розвитку української культури 2016 року досягнуто 
не було. 
Рекомендовано розробити «Білу книгу з питань розвитку театральної 
сфери» з метою донесення основної проблематики до громадськості та 
отримання зворотного зв’язку від зацікавлених осіб, на основі чого формувати 
політику та розробляти стратегічні та програмні документи. 
Досліджено основні напрями реформування театральної сфери в 
Україні, серед яких основними є удосконалення бюджетно-фінансового 
механізму; сприяння розвитку незалежних театрів; удосконалення театральної 
освіти; впровадження проєктних підходів в діяльність театрів, вдосконалення 
бізнес-процесів репертуарних театрів тощо. 
Досліджено основні напрями відновлення культурної сфери, 
запропоновані в Плані відновлення України.  
 
 
  
42 
 
РОЗДІЛ 2 
МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ТЕАТРАЛЬНОЇ СФЕРИ: 
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 
 
 
2.1  Основні підходи до фінансування театральної галузі в 
зарубіжних країнах  
 
У більшості європейських країн бюджетне фінансування залишається 
однією з головних форм підтримки сфери культури і мистецтва. Проте витрати 
на ці потреби в загальних бюджетах країн складають порівняно невелику 
частину — від 0,2% до 2,5%. Модель державного фінансування культури 
складається в кожній країні на основі вибору методів, форм і механізмів 
фінансової політики. На її формування істотно впливають такі чинники як 
традиційні національні культурні пріоритети, а також розвиток добродійності, 
спонсорства і меценатства. Система фінансування культури і мистецтва 
визначається ступенем централізації державного управління і характером 
міжбюджетних відносин. В унітарних державах, наприклад, в Швеції, основну 
роль продовжує грати центральний бюджет, тоді як у федеральній Німеччині 
його економічні функції здебільшого обмежуються субсидуванням ефірного 
віщання і зарубіжних культурних заходів [53]. 
Підтримка культури і мистецтва з державного бюджету здійснюється 
там по кількох каналах:  
– у формі прямого фінансування;  
– за допомогою загальних і цільових трансфертів субнаціональним 
бюджетам;  
– на основі сумісної участі органів влади різного рівня у фінансуванні;  
– через незалежні посередницькі структури; 
 – з використанням механізмів партнерства, на основі змішаного 
державно-приватного фінансування [53]. 
43 
 
Треба зазначити, що у більшості країн Європи та Північної Америки 
існує поділ на державні та незалежні театри, а також комерційні. Гроші з 
державної казни розподіляються між державними та незалежними театрами 
через стале фінансування та систему ґрантів. Кожна держава має власні 
пріоритети та систему розподілу коштів. Найчастіше в країнах Європи їхнім 
розпорядниками є державні інститути. Підпорядковані їм театри мають 
щорічне стале фінансування, натомість незалежні театри отримують державні 
гроші через систему ґрантів [26]. 
В Канаді, наприклад, кошти розподіляються через спеціальні незалежні 
мистецькі ради за так званим принципом «витягнутої руки», що у цьому 
випадку означає невтручання держави в процеси ухвалення рішень. 
Фінансування відбувається на трьох рівнях: федеральному, провінційному та 
міському. На федеральному рівні кошти розподіляються через Канадську 
Мистецьку Раду. Окрім того, існує окрема федеральна інституція – Канадська 
спадщина, яка безпосередньо, без участі мистецьких рад, фінансує окремі 
культурні проекти. Зазвичай театральна компанія отримає 40-60 % 
необхідного бюджету. Театри можуть отримати додаткові кошти від 
провінційних урядів на операційну діяльність та утримання інфраструктури 
[26]. 
У Німеччині налічується близько 300 театрів та інших організацій в 
сфері культури. Особливістю залучення коштів від бізнес-компаній у сферу 
культури є активна діяльність благодійних фондів у сполученні з масовим 
волонтерським рухом. На сьогоднішній день у ФРН нараховується більш ніж 
20000 усіляких фондів, при цьому 200 з них працюють, починаючи ще з XVIст. 
Хоча деякі з фондів мають багатовікові традиції благодійності, вони мають у 
своєму розпорядженні незначні кошти. Їх загальний внесок у фінансування 
некомерційних організацій складає менш, ніж 1 % бюджету організацій. Із цієї 
суми тільки 14 % надходить на підтримку культури, в той час як інші кошти 
спрямовуються до соціальної сфери, наукової, освітньої тощо [30].  
44 
 
Типовою організацією, через яку здійснюється фінансова підтримка 
культурної сфери є Німецький Федеральний фонд культури (Kulturstiftung des 
Bundes чи Bundeskulturstiftung). Він був заснований Федеральним урядом 
Німеччини для підтримки національних і міжнародних проектів в галузі 
культури та для активізації співробітництва із країнами Східної Європи. 
Необхідність створення подібного фонду виникла після об’єднання 
Німеччини, так як в наслідок федеративного устрою питаннями культури 
займаються уряди федеральних земель. Тому й виникла потреба у створенні 
такої організації, яка була би спроможна успішно долати бар’єри у вигляді 
місцевих урядів та об’єднувала німецьку культуру в єдине ціле, для успішного 
просування її в світі, постійного оновлення суспільних відносин, розвитку 
економічних практик та допомозі культурним установам. Бюджет Фонду 
культури складає менш ніж 35 млн. євро на рік, кількість його співробітників 
доволі невелика, проте завдяки його діяльності здійснюється підтримка нових 
течій в сфері культури [30].  
Не менш важливим у формуванні бюджету європейських мистецьких 
інституцій є й фандрейзинг. Сьогодні неприбуткові організації культури в 
Європі розуміють фандрейзинг як плановану професійну діяльність. У їхній 
адміністративній структурі формуються спеціалізовані відділи [53]. 
Наприклад, у Національному театрі Великобританії фандрейзингом 
займається команда з п’яти чоловік (двоє –  корпоративним  фандрейзингом, 
двоє –  роботою з індивідуальними благодійниками, один –  з фундаціями) [53]. 
У Франції, наприклад, функціонують так звані корпоративні фундації, 
які створює сам бізнес. Практично кожна французька компанія, що активно 
надає підтримку в культурній або соціальній сферах, має таку власну 
фундацію. Корпоративне спонсорство у Франції розвивається як професійна 
діяльність, що переслідує чітко позначені цілі. Компанії, як правило, не 
долучаються до спонсорських проектів, не визначивши спочатку свою 
спонсорську політику, що, зокрема, включає іміджеві меседжі, які компанія 
прагне донести до суспільства [53].  
45 
 
Також, у Франції спонсорами театрів є, так звані, бізнес-клуби, які 
групуються навколо оперних театрів, театральних труп, оркестрів і 
фестивалів. Крім фінансової підтримки конкретної культурної організації, 
вони сприяють пожвавленню культурного життя своїх регіонів. Є два типи 
клубів. Клуби першого типу, найчисленніші, виникають за ініціативою 
організацій культури, наприклад, клуб друзів «Опера де Парі» (l’AROP pour 
l’Opera de Paris), клуб Капітолійського оркестру (Aida pour l’Orchestre du 
Capitole), «Коло друзів Паризького оркестру» («Cercle de l’Orchestre de Paris») 
і т. ін. Клуби другого типу стали з’являтися порівняно недавно – за ініціативою 
самих бізнес-організацій [53].  
Цікава практика розвитку театрів а Австрії, де театри створюють 
партнерства, що полегшує їм можливості по залученню додаткових ресурсів. 
Наприклад, три найбільших віденських театри «Theater an der Wien», 
«Raymond Theater» і «Etablissement Ronacher» створили партнерський союз 
«Vereinigte Bühnen Wien» («Об’єднані сцени Відня»). Цей союз утворено  
муніципалітетом Відня з метою збереження трьох історичних сцен і 
репертуару, а також постановка популярних мюзиклів, які є яскравим 
елементом музичного образу міста і приносять йому міжнародну славу. Крім 
використання франшиз відомих бродвейських мюзиклів («Кішки», «Чикаго», 
«Фантом опери», «Поцілунок жінки-павука» та ін.), театральний союз 
займається створенням власних мюзиклів, серед яких такі відомі як 
«Єлизавета», «Фрейдіана», «Танок вампіра», «Моцарт!», які мають велику 
популярність. Завдяки комерційному успіху постановок VBW в Австрії і за 
кордоном, продажі квитків і експорт їх творчого продукту (продаж авторських 
прав) складають серйозну статтю доходу союзу. Інші джерела доходів VBW 
— бюджетне фінансування (міська рада), а також фандрейзинг, мерчандайзинг 
і робота гардероба (в театрах він платний) [53].  
Фандрейзинг союзу театрів знаходиться в компетенції маркетингового 
відділу. На частку залучених спонсорських коштів щорічно припадає в 
середньому 5–7% від загального бюджету. Компанія має трьох постійних 
46 
 
партнерів — Банк Австрії, страхову компанію «Wiener Städtische» і компанію 
«Австрійські авіалінії» [53].  
Треба зазначити, що залучення спонсорів в зарубіжних країнах є значно 
простішим процесом, ніж в Україні, оскільки меценати або компанії іноді 
конкурують за можливість інвестувати в розвиток театральних закладів та 
театральних постанов, особливо, якщо мова йде про відомі театри зі світовим 
ім’ям. 
Крім цього, закордоном існує значна кількість посередницьких 
організацій, різноманітних фондів національного та локального рівня, які 
можуть допомагати тим чи іншим чином театрам: фінансова, консультаційна, 
інформаційна, промоуторська підтримка, надання грантів, стипендій тощо. 
Крім цього, існують приклади застосування механізму приватно-
публічного партнерства для розвитку театральної сфери. Зрозуміло, що даний 
механізм не так  часто застосовується, як, наприклад, в інфраструктурній або 
енергетичній сфері, але позитивний досвід існує. 
Наприклад, історичний театр на Головній вулиці пустував тридцять 
років. Колись це місце було центральним місцем зборів і перлиною Мейн-
стріт. Міська влада провівши аналіз, з’ясувала, що існує високий попит на 
даний громадський простір, і що його реконструкція є важливим пріоритетом. 
Для того, щоб реалізувати проект, місто могло б будувати власність суто як 
громадський проект (як будь-яке місто збудувало б громадський центр чи 
пожежну станцію). Однак у цьому випадку Ініціатива фінансування розвитку 
(DFI) порадила місту взяти на себе провідну роль у реконструкції театру та 
залучити для допомоги приватного партнера, через такі причини: 
1. Економія коштів/податкові пільги: якщо будівля є історичною, 
вона може мати право на історичні податкові пільги, які можуть забезпечити 
значні фінансові ресурси для покращення власності. Органи місцевого 
самоврядування не можуть скористатися цими податковими пільгами, але із 
залученням приватного партнера громада може заощадити до 30% від 
47 
 
загальної вартості проекту. У цьому випадку потенційна економія перевищила 
1000000 доларів. 
2. Уникнення ризику: ремонт історичних об’єктів може бути важким 
і може створити додаткові ризики проекту, оскільки вам доведеться мати 
справу з невідомими, а іноді й прихованими умовами. Державно-приватне 
партнерство може бути структуроване таким чином, щоб гарантувати, що цей 
«будівельний ризик» приймає на себе приватний партнер. 
3. Краще використання активів громади: кожна громада має 
обмежені ресурси для досягнення цілей громади та економічного розвитку. 
Коли місто з’ясовує, як використати свої ресурси для реконструкції, державна 
власність має свої переваги та недоліки. У цьому випадку місту було вигідніше 
підписати довгострокову оренду свого громадського простору, аніж володіти 
нерухомістю. Їх «попередня оренда» могла б залучити багатьох потенційних 
приватних партнерів, створивши конкурентне середовище та створивши 
кращу угоду для громади. Крім того, як приватна власність, цей актив може 
приносити дохід (податки на майно) [16]. 
Ще один приклад, приватно-публічного партнерства в театральній 
сфері. Театр Saenger Theatre, розташований у центрі Нового Орлеана, є 
провідним закладом виконавського мистецтва, де проводяться бродвейські 
шоу, концерти, коміки та заходи. Він був відкритий у 1927 році і був 
визначений історичною пам’яткою Комісії з пам’яток Нового Орлеана та 
внесений до Національного реєстру історичних місць у 1977 році. Будівля 
роками стояла безлюдною після урагану Катріна у 2005 році. Корпорація Canal 
Street Development («CSDC»), корпорація, що належить місту Новий Орлеан, 
придбала нерухомість завдяки пожертві власників, а потім сприяла 
реконструкції та фінансуванню історичного театру через кошти HUD 
Community Development Block Grant, позичені CSDC, федеральним новим 
ринкові податкові кредити, федеральні та державні податкові кредити на 
історичну реабілітацію та податкові кредити Луїзіани на живе виконавське 
мистецтво. Театр Saenger знову відкрив свої двері у вересні 2013 року після 
48 
 
проекту реконструкції вартістю 53 мільйони доларів США, який включає 
автентичну реставрацію оригінального дизайну 1927 року, включаючи 
реставрацію та відтворення оригінальної обробки та кольорових схем. Нові 
найсучасніші будівлі та технічні системи гарантують, що Saenger зможе й 
надалі приймати найкращі сценічні атракціони, а місто отримує вигоду, 
отримуючи частину доходу від театральних квитків [7]. 
Цікавим є досвід країн Балтії, зокрема, створення спеціальних фондів 
для фінансової підтримки культурної діяльності. Першою такий закон 
ухвалила Естонія («Закон про культурний фонд Естонії», 1994 р.) з пізнішими 
доповненнями і поправками. Згідно з текстом цього закону «Культурний фонд 
Естонії є юридичною особою за цивільним правом, метою діяльності якої є 
підтримка мистецтва, народної творчості, фізичної культури і спорту шляхом 
акумулювання коштів і розподілу їх у формі грантів на визначені цілі. Гранти 
Культурного фонду рівноцінні державним грантам». У другому параграфі 
цього закону встановлено джерела доходів Культурного фонду Естонії [30]:  
− надходження від акцизного збору на алкогольні та тютюнові 
вироби, відповідно до законів Естонії про акцизний збір на алкогольні та 
тютюнові вироби;  
− надходження від податку на азартні ігри, відповідно до закону про 
азартні ігри; 
− пожертвування і внески до Культурного фонду;  
− доходи від економічної діяльності згідно з переліком видів;  
− надходження від лотерей, відповідно до встановленого порядку.  
 
2.2 Фінансові механізми та можливості розвитку театральної сфери 
у Великобританії 
 
У Великій Британії, до основних джерел надходжень до театральної 
індустрії можна віднести наступні (табл. 2.1) 
49 
 
Таблиця 2.1 – Основні джерела надходжень до театральної індустрії у 
Великобританії 
Джерела державних фінансів Джерела приватних фінансів 
Ради мистецтв Англії, Уельсу, Шотландії Продаж квитків 
та Північної Ірландії Ділиться між театром і продюсером 
Гранти (допомога) 
Місцева влада Кейтеринг  
Зазвичай це субсидії готівкою, У разі наявності концесійної ліцензії може 
безкоштовна орендна плата та виплати чи реєструватися лише плата за ліцензію або 
допомога за ставками для бізнесу відсоток від обороту 
Фіскальні пільги Продаж рекламної продукції 
В основному податкові пільги, благодійна Цей вислів охоплює широкий спектр 
подарункова допомога, податкові пільги продукції, пов’язаної з виробництвом або 
для корпорацій і «культурне звільнення» місцем проведення. Як і у випадку з 
від ПДВ громадським харчуванням, вони іноді 
обліковуються лише як чиста маржа 
Виробничий капітал 
Створює капітал, використаний для 
розвитку виробництва 
Права на виробництво 
Успішні твори можуть бути відтворені 
третіми особами протягом терміну дії 
авторського права. Дохід є результатом 
продажу прав, спільного виробництва та їх 
подальшого виконання 
Права на трансляцію 
Вартість гонорарів і ліцензій на авторське 
право для місць проведення, продюсерів, 
артистів і технічних працівників. 
Кіноестафети 
Місця проведення та продюсери 
отримують чисту частку доходу, але, 
враховуючи витрати на виробництво 
(зйомки, редагування, права, гонорари та 
витрати на трансляцію можуть бути серед 
них), вони зазвичай більше впливають на 
доступ глядачів до театральних 
постановок, ніж фінансові вигоди для 
продюсерів і виконавців 
Спонсорство та меценатство 
 
Джерело: [11]  
Треба зазначити, що театральна сфера у Великій Британії на сьогодні 
переживає складні часи. Так, через пандемію понад 95% театральний 
організацій опинилися в гіршому становищі, оскільки зменшилися обсяги 
приватного фінансування і державної підтримки [24]. В той же час, уряд 
50 
 
розуміє, що «театр у всіх його форматах лежить в основі успіху мистецтва та 
культури у Великобританії та суспільства загалом», як зазначено у звіті 
Уорвіка під назвою «Збагачення Британії: культура, творчість і зростання» [8]. 
Британський уряд усвідомлює свою відповідальність перед культурою 
та її колосальний економічний потенціал (включаючи значний внесок в одну з 
найбільших економічних індустрій — туризм) і прагне створювати сприятливі 
умови для відносно самостійного розвитку культури. Скорочуючи бюджетне 
фінансування культури, уряд Великобританії створює і фінансує 
альтернативні механізми адаптації культурного сектора до нових умов [53]. 
Програма спільно фінансованих грантів була заснована в 1984 році для 
заохочення корпоративного спонсорства культури і розвитку, довгострокової 
співпраці між організаціями мистецтва і бізнесу. Вона фінансується з 
державного бюджету (через Департамент культури, спорту і ЗМІ і Раду 
мистецтв) і управляється незалежним агентством «Arts and Business». Розподіл 
коштів відбувається на конкурсній основі. Принцип роботи: організація 
культури має право на отримання гранту за умови, що організація-спонсор 
виділяє певну суму (мінімум $1000) як щорічний внесок. Іншою умовою є 
наявність довгострокової (мінімум 3-річної) домовленості про спонсорство. 
Заявки оцінюють, аналізуючи об’єкт спонсорства (творчий проект, програма), 
враховують суму спонсорського внеску, а також історію співпраці спонсора і 
організації культури. Розмір гранту складає від 25 % до 100 % від виділеної 
спонсором суми. Максимальний розмір гранту — $50 тис. На сьогоднішній 
день програма принесла британським організаціям культури понад $140 млн, 
з них $95 млн — спонсорські кошти [53]. 
Фінансування театрів в більшості відбувається через Раду мистецтв 
Англії (Arts Council England (ACE)) та лотерею.  
ACE надає фінансування на національному рівні, підтримуючи театр, 
який обслуговує громади та орієнтований на певну аудиторію.  
Як зазначається на сайті Ради, бачення їх діяльності наступне: «Ми є 
національною агенцією розвитку креативності та культури. До 2030 року ми 
51 
 
хочемо, щоб Англія стала країною, в якій цінується творчість кожного з нас і 
дається можливість процвітати, і де кожен з нас має доступ до чудового 
спектру високоякісних культурних вражень. Ми інвестуємо державні гроші 
від уряду та Національної лотереї, щоб допомогти реалізувати це бачення» [4]. 
Так, наприклад «Театральний портфель» Ради мистецтв на 2015-2018 
роки включав 172 організації та інвестиції в розмірі 100,1 мільйона фунтів 
стерлінгів на рік (27 відсотків від загальних витрат портфеля), а 
запропонований портфель на 2018-2022 роки становить 104,3 мільйони фунтів 
стерлінгів і 190 організацій (25 відсотків від загальної суми). На думку 
Художньої ради, театр становить близько чверті інвестицій Національного 
портфеля, що свідчить про те, що він історично є одним із найбільш значущих 
і популярних видів мистецтва країни як серед глядачів, так і серед учасників. 
Тільки в одному Лондоні щороку театр відвідує майже вдвічі більше людей, 
ніж купують квитки, щоб подивитися футбол Прем’єр-ліги. Вважається, що 
театр робить значний внесок у мистецьку та фінансову потужність ширших 
творчих індустрій, завдяки новим технологіям – особливо навколо прямого 
мовлення – та більш вимогливій аудиторії, що сприяє змінам у галузі [13]. 
Національна лотерея надає різноманітне фінансування з різними 
критеріями та цілями. Наприклад, після пандемії Covid-19 Camelot, оператор 
національної лотереї, запропонував підтримку театральній індустрії 
Великобританії, виділяючи 2 мільйони фунтів стерлінгів на рекламну 
ініціативу споживчих квитків «2 за 1», щоб театри по всьому світу 
Сполученому Королівству заохочували глядачів повертатися до театрів і 
запрошували нових глядачів. Акція «Полюбіть свій місцевий театр» була 
запущена за лічені тижні, від перших дискусій перед Різдвом 2021 року до 
запуску акційних квитків у театри 25 січня 2022 року. Рекламний веб-сайт 
www.LoveYourLocalTheatre.com був створений власними силами UK Theatre, 
щоб служити центром інформації для всіх, хто зацікавлений у кампанії, і 
завдяки рекламному партнерству з TravelTime відвідувачі веб-сайту 
спрямовувалися до відповідних театрів [12]. 
52 
 
Загалом, рекламна акція мала величезний успіх, і 97 закладів, які взяли 
участь, зрештою отримали вигоду від продажу квитків на суму понад 1 
мільйон фунтів стерлінгів. Щоб надати більшій кількості закладів можливість 
продати більше квитків із виділеного фонду в 16500 фунтів стерлінгів (без 
ПДВ) кожен, термін дії рекламної акції було подовжено, щоб включити 
квітневі вистави, а також березень [12].  
  Більше третини закладів, які брали участь, продали 100% квитків, а 
71% продали понад 50% своїх рекламних квитків, із середнім показником 710 
квитків, проданих на один заклад у рамках акції 2 за 1. Загалом було продано 
понад 60 000 квитків, тобто 60000 людей повернулися до театрів по всій 
Великобританії в результаті ініціативи «Любіть свій місцевий театр». Понад 
три чверті (77,5%) залучених майданчиків залучили нову аудиторію, що 
допомогло багатьом майданчикам у цей складний час, оскільки деякі театри 
виявили, що їхня основна аудиторія повільно повертається на вистави.95% 
закладів-учасників сказали, що якби субсидія знову була доступна, вони б 
взяли участь у подібній акції [12]. 
Наприклад, протягом 20-ти років Національна лотерея підтримує 
Молодіжний театр Deafinitely, який є єдиною у Великій Британії професійною 
театральною компанією для глухих, яка працює двомовно британською мовою 
жестів (BSL) і розмовною англійською, створюючи роботи, які приваблюють 
глядачів і учасників будь-якого віку, як глухих, так і тих, що чують. Базуючись 
у Лондоні, група випустила понад 30 театральних постановок і понад 50 
молодіжних проектів по всій країні з моменту свого заснування в 2002 році. 
Протягом останніх двох десятиліть компанія отримала понад 160 тисяч фунтів 
стерлінгів від Національної лотереї, що дало людям із вадами слуху 
можливість розвивати свої навички та відточувати таланти на сцені. Треба 
заначити, що підтримка такого театру є дуже важливою, оскільки за 
статистичними даними 1 із 7 жителів Великобританії глухий або погано чує. 
Тобто, існування театрів для людей з вадами слуху є соціально важливими 
[15]. 
53 
 
Є багато різних можливостей фінансування через Національний 
лотерейний фонд громади (The National lottery Community Fund). Для 
невеликих лотерейних грантів у розмірі від £300 до £10 000 «Awards for All 
England» підтримує волонтерські або громадські організації. Фінансування 
доступне для «влаштування події, діяльності чи виступу» на користь місцевої 
громади [21]. 
Лотерейний фонд Heritage Lottery Fund (HLF) 
(https://www.heritagefund.org.uk) пропонує винагороди від 10000 до 100000 
фунтів стерлінгів за проекти, які зберігають спадщину або покращують її 
розуміння людьми. Це включає допомогу місцевим групам у збереженні 
місцевих традицій і культури. Існує також програма Young Roots, яка фінансує 
проекти, які допомагають молодим людям (віком від 11 до 25 років) зрозуміти 
свою спадщину та взяти участь у ній. 
Також, у Великобританії існує низка фондів, які підтримують розвиток 
театрів. Одним з найбільших є The Theatres Trust 
(http://www.theatrestrust.org.uk/how-we-help/grants-funding), місією якого є 
захист театрів для всіх: «Ми віримо, що нинішні та майбутні покоління 
повинні мати доступ до якісних театрів, де вони можуть надихатися та 
насолоджуватися живими виступами. Ми відстоюємо майбутнє живих вистав, 
захищаючи та підтримуючи чудові театральні будівлі, які відповідають 
потребам їхніх громад» [23]. 
Організація була заснована урядом на основі Акту парламенту в 1976 
році і на сьогодні виступає національним консультативним державним 
органом для театрів та статутним консультантом з питань театрів у системі 
планування, а також працює як благодійна організація. 
З місією захистити театри для всіх, Theatre Trust пропонує гранти до 
5000 фунтів стерлінгів для театрів, якими керують благодійні організації та 
некомерційні групи, щоб провести капітальні покращення для покращення 
їхньої роботи в місцевій громаді. Заявки на участь у програмі малих грантів 
Фонду захисту театрів можна подавати в будь-який час. 
54 
 
Так, наприклад, протягом квітня 2021-березня 2022 року було  надано 38 
грантів на загальну суму £293 000 за трьома схемами [2]. 
Фонд Гарфілда Вестона (https://garfieldweston.org/) підтримує широкий 
спектр організацій по всій країні, включно з театрами, надаючи гранти на 
«капітальні проекти для покращення досвіду відвідувачів». Фонд підтримує 
невеликі громадські театральні групи та організації, які залучають 
різноманітну аудиторію. 
Так, наприклад, фонд підтримав, театр Contact - професійний театр і 
мистецький майданчик у Манчестері, який працює з молодими людьми 13-30 
років і для них. Театр намагається охопити  маргіналізовану та недостатньо 
представлену аудиторію. Contact був заснований у 1972 році, а кількість 
учасників театру зросла до понад 16000 осіб на рік. У 2016 році було 
зрозуміло, що будівлі Contact важко справлятися зі збільшенням числа людей. 
Інфраструктура була застарілою, і це обмежувало якість роботи, яку 
організація могла виконувати. Рішенням Contact було капітальне 
перепланування будівлі. Вони хотіли створити низку нових об’єктів, зокрема: 
нові майданчики та технічну інфраструктуру, новий медіа-лаунж для 
залучення молоді до музики та виробництва медіа, нові громадські зони, кафе, 
офісні приміщення, доступні для оренди малими мистецькими організаціями, 
що допомогло би працювати з більшою кількістю молоді та підвищити 
прибутки організації [9]. 
Ще один громадський фонд Suez Trust (SITA) 
(www.suezcommunitiestrust.org.uk/apply-for-funding) пропонує гранти до 50000 
фунтів стерлінгів «некомерційним організаціям, які бажають покращити 
дозвілля та рекреацію», наприклад театри. Кошти поділяються на дві частини 
– фонд малих проектів (до 20 тисяч фунтів стерлінгів) і основний фонд (до 50 
тисяч фунтів стерлінгів).  
В таблиці 2.2 наведено перелік можливих грантів та фінансування 
театральних компаній та постановок в Великобританії 
 
55 
 
Таблиця 2.2 – Гранти та фінансування для театральних компаній та 
постановок в Великобританії 
Назва фонду Напрями підтримки 
Foyle Foundation  Фонд підтримує проекти у сфері виконавського мистецтва, 
 приділяючи особливу увагу освіті та «заохоченню до нової 
роботи та підтримці молодих і нових митців». Вони 
зацікавлені в проектах, які розвивають нову аудиторію, 
надаючи фінансування для турів і фестивалів, щоб сприяти 
цьому. Вони також розглядають заявки на основне 
фінансування від менших організацій, а також будівельні 
проекти, які покращують існуючі мистецькі майданчики. 
(http://www.foylefoundation.org.uk/main-grants-scheme-arts/) 
Lloyds TSB Foundation надає підтримку благодійним організаціям із недостатнім 
for England & Wales фінансуванням (резерви на 12 місяців або менше), які 
Community Programme  працюють над усуненням недоліків 
(https://www.lloydsbankfoundation.org.uk/) 
 
Esmee Fairbairn Фонд пропонує фінансування мистецьким організаціям, які 
Foundation  мають регулярний річний обіг понад 50 000 фунтів стерлінгів, 
щоб допомогти покращити якість життя людей і спільнот і 
сприяти справжнім суспільним змінам. Вони зацікавлені в 
нових талантах і незвичайних та інноваційних проектах. 
Середній розмір гранту становить £64 000. 
(http://esmeefairbairn.org.uk/what-we-fund/arts) 
Stage One  пропонує стартовий фонд для підтримки нових продюсерів і 
постановок із загальною метою підтримати майбутнє якісного 
комерційного театру у Великобританії 
(https://www.stageone.uk.com/) 
The Andrew Lloyd Фонд пропонує гранти на розвиток мистецтва, а також 
Webber Foundation  фінансування 10 стипендій на курси музичного театру щороку 
в коледжах музичного театру Великобританії 
(http://andrewlloydwebberfoundation.com/content/category/grants) 
The Oxford Samuel Траст має на меті сприяти розвитку сміливих, складних та 
Beckett Theatre Trust інноваційних виступів і заохочувати нове покоління творчих 
Award   художників. 
Премія відкрита для компанії чи окремої особи, які створюють 
шоу для Pit Theatre, Barbican або адаптованого до сайту 
нетрадиційного шоу, яке відбудеться в Східному Лондоні. 
(https://www.barbican.org.uk/our-story/our-programme/theatre-
dance/the-oxford-samuel-beckett-theatre-trust-award) 
Paul Hamlyn Foundation   Незалежний спонсор, який зацікавлений у втіленні на 
практиці нових та інноваційних ідей для підвищення досвіду 
людей, задоволення та залучення до мистецтва у 
Великобританії 
(https://www.phf.org.uk/) 
Children in Need / Забезпечує фінансування проектів, спрямованих на підтримку 
дітей та молоді, які перебувають у неблагополучній ситуації. 
Малі гранти становлять менше 10 000 фунтів стерлінгів, а 
основні – понад 10 000 фунтів стерлінгів. 
(https://www.bbcchildreninneed.co.uk/grants/apply) 
56 
 
Продовження таблиці 2.2 
Назва фонду Напрями підтримки 
NESTA (National Заохочуючи та підтримуючи винахідництво та інновації в 
Endowment for Science, мистецтві, NESTA пропонує нагороди від 3000 до 75 000 
Technology and the фунтів стерлінгів, які можуть тривати до трьох років. 
Arts)  Нагороди покликані дати талановитим людям час, простір, 
ресурси та підтримку для розвитку своїх ідей. 
(https://www.nesta.org.uk/) 
Wellcome Trust  Wellcome Trust підтримує проекти, які приносять біологію та 
медицину новій аудиторії. Нагороди Arts Awards покликані 
допомогти розробити творчі та експериментальні проекти, які 
досліджують біомедичну науку. 
(https://wellcome.org/grant-funding) 
Jerwood Charitable Благодійний фонд Джервуда (JCF) надає фінансування, щоб 
Foundation  мистецькі організації могли процвітати, розвиваючи свої 
навички та заохочуючи творчість. Вони зосереджені на 
підтримці нових талантів і досконалості серед організацій і 
окремих осіб 
 (https://jerwoodarts.org/) 
 
The Odin Charitable Фонд надає гранти та фінансує проекти, пов'язані з 
Trust  мистецтвом і культурою. 
(https://www.fundingforall.org.uk/funds/odin-charitable-trust/) 
Theatres Trust   Траст надає схему невеликих грантів для благодійних 
 організацій і театрів, якими керують благодійні організації, а 
не для отримання прибутку до 5000 фунтів стерлінгів. У 
листопаді 2016 року вони запустили програму термінового 
ремонту у партнерстві з Wolfson Foundation. Цей фонд надає 
гранти до 15 000 фунтів стерлінгів театрам, які потребують 
негайного ремонту та обслуговування 
(http://www.theatrestrust.org.uk/how-we-help/grants-funding) 
Джерело: побудовано на основі [24]  
 
Крім наведено вище, існує ще багато можливостей щодо грантів та 
стипендій для театральних постановок, акторів тощо. 
Тобто, як бачимо усвідомлення важливості розвитку театрального 
мистецтва в країні, призвело до формування розгалуженої системи державної 
та приватної підтримки цієї сфери за різними напрямками, видами та 
цільовими групами підтримки.  
 
 
 
57 
 
2.3 Розвиток театральної сфери в Скандинавських країнах 
 
Державний орган, основним завданням якого є реалізація національної 
культурної політики, визначеної парламентом в Швеції є Шведська рада 
мистецтв (Kulturrådet). 
Рада відповідає за: 
− Виділення державного фінансування культури на театр, танець, 
музику, літературу, періодичні видання з мистецтва та публічні бібліотеки, а 
також на образотворче мистецтво, музеї та виставки. 
− Надання шведському уряду основних даних, необхідних для 
ухвалення культурно-політичних рішень, шляхом оцінки державних витрат у 
сфері культури тощо. 
− Надання інформації про культуру та культурну політику. 
Шведська рада мистецтв підтримує, розвиває та ініціює взаємодію між 
державою, регіонами, муніципалітетами та представниками культурного 
життя Швеції, напр. бібліотеки, музеї та центри виконавських мистецтв. 
Метою є захист і розвиток шведської національної культурної політики, а 
також сприяння культурному різноманіттю та рівномірному географічному 
розподілу культурних послуг. 
Завдання культурної політики свідчать про надання кожному 
можливості брати участь у культурному житті та культурній діяльності, а 
також можливість брати участь у власній творчій діяльності. Зробити культуру 
доступною – у всіх відношеннях – є головною метою Шведської мистецької 
ради. 
Державне фінансування культури в Швеції становить приблизно 5,5 
мільярдів шведських крон на рік, що еквівалентно 0,7% загальних державних 
витрат. З цієї суми Рада мистецтв Швеції виділяє близько 1,8 мільярда 
шведських крон у формі грантів на виконавське мистецтво, сучасне мистецтво 
та музеї, а також літературу, періодичні видання з мистецтва та бібліотеки 
тощо. 
58 
 
Значна частина цього фінансування, близько 1 мільярда шведських крон, 
йде на виконавське мистецтво. По всій Швеції є театри, різноманітні оркестри 
та танцювальні групи. Окружні ради та регіональні органи влади також 
отримують державне фінансування через Раду для просування музики в 
кожному окрузі. 
Незалежні театральні, танцювальні та музичні групи також мають право 
на гранти від Ради. Іншими бенефіціарами державного фінансування, 
виділеного Радою, є організації, які влаштовують концерти, художні галереї, 
якими керують художники, а також професійні організації для музикантів, 
художників, письменників, ремісників і фотографів тощо [19]. 
В Швеції найбільш розповсюдженою формою державної підтримки 
культури є гранти, які надаються як організаціям, так і окремим діячам 
культури. Заклади культури можуть отримати грант на один рік на договірній 
основі, грант, який сплачується за результатами роботи, або, так званий 
базисний грант, який компенсує 55 % нормативних видатків на заробітну 
плату. Особливе значення у Швеції надається індивідуальним грантам, 
спрямованим на економічну підтримку творчості митців. Це виплати 
видатним діячам культури у вигляді безстрокових почесних грантів, або у 
вигляді гарантованого доходу, п’ятирічні гранти молодим авторам, виплати 
авторам за користування їх творами в публічних бібліотеках тощо. Сьогодні у 
Швеції діють 3 національних, 27 регіональних/муніципальних театрів, а також 
понад сто незалежних театральних груп та постановочних компаній, половина 
з яких отримують субсидії чи фінансування із громадських фондів [30]. 
Окрім того існує низка комерційних театрів і має розвиток аматорський 
театральний рух. До 1980-х років практика державної підтримки театрів майже 
не відігравала помітної ролі. Тільки двом національним театрам у Стокгольмі 
та Дротнінгольмському придворному театру вдалося встановити всебічні та 
тривалі спонсорські зв’язки з відомими шведськими та міжнародними 
бізнесовими компаніями, інші театри отримували, як правило, одноразову 
допомогу, переважно від місцевих спонсорів на конкретні постановки. Поряд 
59 
 
із державними субсидіями значні кошти на розвиток муніципальних та 
регіональних театрів виділяють муніципалітети та окружні ради [30].  
Головною характеристикою сучасного шведського театру є його 
доступність для широкого кола глядачів та зміщення акцентів від 
репертуарного театру до театру з контрактною системою для акторів. Окрім 
національних театрів, які фінансуються державою, у кількох найбільших 
населених центрах Швеції є муніципальні театри з постійними трупами, які 
фінансуються головним чином муніципалітетами міст, де вони розташовані. 
Вони часто гастролюють у своїх округах і тому окружні ради, як правило, 
покривають їхні поточні витрати. Є також регіональні театри – трупи, які 
гастролюють переважно в місцевому окрузі чи регіоні (що може бути більшим 
за округ), тож головним джерелом їх фінансування виступає окружна рада. 
Видатки на зарплату в муніципальних та регіональних театральних трупах 
майже цілковито покриваються за рахунок держави, що має підкреслити мету 
шведської національної політики в галузі культури – задовольнити культурні 
потреби по всій країні [30]. 
Крім вище перелічених театральних колективів сьогодні у Швеції діють 
близько ста незалежних приватних театрів, які забезпечують культурні 
потреби третини населення. Майже 70 % їх щорічно отримують гранти на 
мистецькі проекти від держави та місцевої влади. Багато незалежних 
театральних колективів мають власні театральні приміщення, проте більшість 
з них вимушені гастролювати країною [30]. 
Норвезька мистецька рада є головним урядовим оператором із реалізації 
культурної політики Норвегії. Рада функціонує як дорадчий орган 
центрального уряду та громадського сектору з питань культури і повністю 
фінансується Міністерством культури. Мистецька рада Норвегії була 
заснована в 1965 році для управління Норвезьким культурним фондом. 
Сьогодні Рада мистецтв Норвегії відповідає за широкий спектр 
адміністративних завдань і функцій у сфері культури. Щороку Рада отримує 
понад 20 тисяч заявок на фінансування [1]. 
60 
 
Драматичні та оперні театри отримують найбільшу частину асигнувань 
– приблизно 20% від загальних витрат на культуру. В Норвегії існує близько 
двадцяти театрів. Усі ці театри отримують субсидію від держави. Вони мають 
постійні трупи чисельністю від 3 до 50 акторів. Норвезькі актори та театральні 
режисери законодавчо більш захищені у своїй професійній діяльності, ніж їхні 
колеги в більшості європейських країнах. Вони працюють не за тимчасовими 
контрактами від сезону до сезону, а за постійним контрактом, що, по суті, 
означає, що їх не можуть звільнити. Окрім безумовної соціальної та 
економічної захищеності театральних акторів, творчий колектив має час для 
створення кожної вистави. Репетиції можуть тривати від десяти до дванадцяти 
тижнів [30].  
В Фінляндії роботі в галузі мистецтва та іншій творчій діяльності, 
створенню умов для виробництва та розповсюдження мистецтва, доступності 
мистецьких і культурних послуг, а також збереженню культурної спадщини та 
культурного середовища сприяє Міністерство освіти та культури.  
Найважливіші напрямки культурної політики Фінляндії викладені в 
урядовій програмі та в окремих програмах для окремих секторів. 
Відповідно до Програми уряду прем’єр-міністра Санни Марін (2019) 
«Динамічне культурне життя має внутрішню цінність і як таке створює основу 
для суспільства, де освіта та культура високо цінуються, зміцнює демократію 
та зміцнює свободу слова» [5]. 
Міністерство освіти та культури виділяє більшу частину державної 
підтримки як державні трансферти на виконавське мистецтво. Закон про 
фінансування освітніх і культурних послуг (1705/2009) і Закон про сприяння 
виконавським мистецтвам (1082/2020) містять положення щодо трансфертів 
центрального уряду місцевому уряду. У цій системі сума отриманої підтримки 
базується на умовно обчислених людино-роках і одиниці ціни, визначеної за 
людино-рік. 
До незалежних професіоналів, які перебувають поза сферою дії системи 
центральних державних трансфертів, належать зареєстровані професійні 
61 
 
групи, окремі робочі групи, продюсерські компанії та вільні художники. Вони 
отримують дискреційні державні гранти від Центру сприяння мистецтву. 
Щоб підтримати створення та виконання театрів, Міністерство освіти та 
культури виділяє центральні урядові трансферти та дискреційні державні 
гранти Фінському національному театру та театрам, які підпадають під дію 
системи. Це можуть бути драматичні та танцювальні театри та цирки. 
Незалежні професіонали отримують підтримку через Arts Promotion Centre. 
Фінський національний театр є національною мистецькою установою зі 
спеціальним завданням розвитку фінського театру, і для цього він отримує 
підтримку. Державні трансферти виділяються загальнодержавній мережі з 53 
професійних драматичних театрів. Незалежні професіонали отримують 
дискреційні гранти на свою діяльність та заходи. 
Для підтримки національної культурної політики та аматорської 
драматургії Міністерство виділяє асигнування на користування національним 
неприбутковим організаціям. Інформацію про цю сферу поширює Theatre Info 
Finland [14]. 
В Фінляндії театри та інші заклади культури отримують державні 
субсидії для покриття операційних витрат установ. Таким чином Уряд бере 
участь у фінансуванні культурних послуг і прагне забезпечити їхню рівну 
пропозицію та доступність. Мережа субсидованих державою музеїв, театрів і 
оркестрів охоплює всю країну. Система державного субсидування є частиною 
програми управління культурною політикою. Система державних субсидій є 
розрахунковою та базується на людино-роках та їхній ціні за одиницю. 
Державні субвенції на сценічне мистецтво та музеї включені до основної статті 
видатків Міністерства освіти і культури в бюджеті. 
Мистецький підрозділ (театр, оркестр тощо) можуть отримати державні 
субсидії на підставі заяви. Умови надання державних субсидій визначені 
законом, і вони надаються в межах, визначених загальним бюджетом. 
Міністерство може бути не в змозі повністю надати людино-рокам, які дають 
установі право на державні субсидії [17]. 
62 
 
 
Висновки до розділу 2 
 
З’ясовано, що в більшості європейських країн бюджетне фінансування 
залишається однією з головних форм підтримки сфери культури і мистецтва. 
Проте витрати на ці потреби в загальних бюджетах країн складають порівняно 
невелику частину — від 0,2% до 2,5%. Модель державного фінансування 
культури складається в кожній країні на основі вибору методів, форм і 
механізмів фінансової політики. Підтримка культури і мистецтва з державного 
бюджету здійснюється там по кількох каналах: у формі прямого фінансування;  
за допомогою загальних і цільових трансфертів субнаціональним бюджетам;  
на основі сумісної участі органів влади різного рівня у фінансуванні; через 
незалежні посередницькі структури; з використанням механізмів партнерства, 
на основі змішаного державно-приватного фінансування. 
Досліджено фандрейзингові практики театрів, особливості 
функціонування корпоративних фундацій, бізнес-клубів, театральних 
партнерств, приклади приватно-публічних партнерств, фондів для фінансової 
підтримки які допомагають залучити додаткові фінансові ресурси для своєї 
поточної діяльності. А також, існування податкових пільг та стимулів, які 
також сприяють активізації діяльності в театральній сфері. 
Проаналізовано основні джерела надходжень до театральної індустрії 
Великої Британії, а також види підтримки урядом розвитку галузі через 
фінансування через раду мистецтв та лотерею. Досліджено можливості низки 
фондів, які підтримують тим чи іншим чином розвиток театрів, театральних 
митців, освіту, окремі театральні проєкти тощо через гранти та стипендії. 
Досліджено особливості розвитку театральної сфери в Скандинавських 
країнах та форми державної підтримки культурної сфери, зокрема грантів.   
63 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ 
ТЕАТРАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ 
 
 
В 2020 році Розпорядженням КМУ України було схвалено Концепцію 
реформи фінансування системи забезпечення населення культурними 
послугами, до яких, в тому числі відносяться послуги, які надаються 
театральними закладами [44].  
Основною причиною розробки даної Концепції було недостатнє 
фінансування культурної галузі, яке здійснювалося за остаточним принципом. 
На рис. 3.1 представлено видатки Зведено бюджету України на культуру 
та мистецтво. 
 
Рисунок  3.1 – Видатки Зведеного бюджету України на культуру та 
мистецтво, млн.грн 
Джерело: [28]   
64 
 
 Як ми бачимо, з рисунку динаміка щодо фінансування культурної сфери 
є позитивною, але зростання фінансування відбувається в основному не за 
рахунок коштів Державного бюджету, а за рахунок коштів місцевих бюджетів. 
Тобто, відповідальність за культурну сферу перекладається на місцеві рівні.  
В державному бюджеті на 2022 рік на культуру, креативні індустрії та 
інформаційну політику було передбачено 15,5 млрд грн, що майже 2 млрд. 
більше ніж в 2021 році, у тому числі субвенції – 1,8 млрд грн (Велика 
Реставрація та Центри культурних послуг).  
А в бюджеті 2023 року планується скоротити видатки на культуру на 
3  млрд.грн до 7051192,7 тис. грн 
Основною перевагою державного фінансування театрального мистецтва 
є можливість організації стаціонарного, репертуарного театрального 
колективу, забезпеченого необхідною театральною інфраструктурою та 
ресурсами для реалізації творчих завдань і планів. Це дозволяє театру 
впроваджувати цілісну, довгострокову репертуарну політику та нехтувати 
касовим успіхом вистав. Основним недоліком державного фінансування є 
залежність театру від художніх смаків представників влади, їх обмеженості 
культурно-художнього світогляду чи ідеологічної заангажованості, що є 
причиною відмови державних театрів від виконання взірцевих драматичних 
або музичних творів; створення штучних перешкод для творчої реалізації 
талановитих виконавців, а також консервація застарілої стилістичної манери 
та дотримання суворої академічності вистав. Як правило, подібні театральні 
колективи схильні обирати модель тиражування уявлень єдиного 
ідеологічного і стилістичного напряму. Театрам, що знаходяться на 
державному фінансуванні, як правило, притаманний кадровий застій, 
особливо щодо представників художнього керівництва [31]. 
Одним із можливих джерел фінансування театральної галузі є 
Український культурний фонд, який є державною установою, створеною у 
2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння 
розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення 
65 
 
сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу 
особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного 
культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції 
української культури у світовий культурний простір. Підтримка проектів 
Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах [52]. 
Серед пріоритетних напрямів діяльності Фонду в 2022 році, в тому числі 
були такі, які безпосередньо стосувалися театральних закладів: 
− сприяння створенню конкурентоспроможного регіонального 
культурного продукту, розвитку локальних культур та ідентичностей, 
трансформації мереж закладів культури в умовах децентралізації; 
− підтримка навчальних ініціатив для професійного розвитку митців та 
діячів культури і креативних індустрій та інші. 
Якщо проаналізувати статистику фінансування проєктів у сфері 
культури через Український культурний фонд, то з 2018 по 2020 роки було 
реалізовано 1003 проєкти, серед яких індивідуальних проєктів – 865, проєктів 
національної співпраці – 86, проєктів міжнародної співпраці - 52 [49]. В 
таблиці 3.1   представлено рівень фінансування даних проєктів і в тому числі 
в розрізі секторів. 
Таблиця 3.1 – Обсяги фінансування культурних проєктів Українськи 
культурним фондом протягом 2018-2020 років 
 
Тип конкурсу/сектор культури і мистецтва Обсяг фінансування, млн.грн 
Індивідуальний проєкт 658,57 
Проєкт національної співпраці 113,07 
Проєкт міжнародної співпраці 87,35 
Сектор культури та мистецтв  
Аудіовізуальне мистецтво 398,16 
Культурні та креативні індустрії 131,06 
Культурна спадщина 105,1 
Література та видавнича справа 74,17 
Перформативне та сценічне мистецтво 56,09 
Література та видавнича справа 56,05 
Візуальне мистецтво 38,21 
Дизайн та мода 27,15 
Джерело: [49] 
66 
 
 
Як бачимо, за сектором перформативне та сценічне мистецтво обсяг 
фінансування за період 2-18-2020 років склав 56,09 млн.грн.  
 
 
Рисунок 3.2 – Кількість профінансованих проєктів за 2018-2020 роки 
Джерело: [49] 
 
За кількістю профінансованих проєктів даний сектор займає четверту 
позицію серед різних секторів культурних та креативних індустрій. 
На фінансування можуть подаватися, як неурядові організації, так і 
підприємства, а також органи державної влади та місцевого самоврядування 
(рис. 3.3 ). Як бачимо, що найбільше участь в проєктній діяльності беруть 
участь громадські організації 
Треба зазначити, що підвищення частки самофінансування в структурі 
джерел фінансування культурних закладів в України практично не можливо, 
оскільки попит на культурні послуги в країні є досить низьким.  
 
67 
 
 
Рисунок  – Кількість профінансованих проєктів протягом 2018-2020 
років в розрізі організаційно-правових форм заявників 
Джерело: [49] 
Так, наприклад, відповідно до результатів комплексного соціологічного 
дослідження «Культурні практики населення України» показали, що лише 
15% респондентів назвали, як основну позицію форму дозвілля – відвідування 
театру (рис.3.4 ) 
 
Рисунок 3.4 – Розподіл відповідей на запитання: Назвіть основні 
позиції форм дозвілля, які були для Вас характерні в період до карантину 
Джерело: [58]  
68 
 
Більше половини опитаних зізналися, що не відвідували театри за 
минулий рік до карантину. Сумарно були на театральних виставах менше 
половини респондентів. Причому один раз, як і більше чотирьох разів на рік 
там бувала майже однакова кількість респондентів. 16,9% опитаних 
бували  там 2-3 рази (рис. 3.5). Театри значно менше користуються 
популярністю ніж кінотеатри, туди ходять значно рідше і менше в цілому. 
 
Рисунок 3.5 –  Розподіл відповідей на запитання: Чи часто Ви 
відвідували театри  протягом року до карантину? 
Джерело: [58]  
 
Найменше відвідують театри люди похилого віку 60-75 років і 
представники 30-39 років. А от респонденти вікової когорти 50-59 років, 
роблять це досить активно і не поступаються в своїй активності і молоді 18-29 
років.  Найбільш же активними симпатиками театру є респонденти 40-49 
років. Серед цієї вікової групи найменше тих хто не відвідував театр жодного 
разу, а також незначним чином більше тих хто полюбляє відвідувати театр 2-
3 на рік (рис. 3.6). 
Більше за інших відвідували театри мешканці столиці. Популярним є 
театр і в північному регіоні, однак мешканці цього регіону частіше бували на 
виставах один, або 2-3 рази за рік.  Похвалитися  ж високим відвідуванням 
театрів можуть лише кияни. Серед них багато тих хто робив це 4 рази і більше. 
А от серед мешканців Сходу і Заходу, які відвідували театр, більшість робили 
69 
 
це лише 2-3 рази. Саме на Сході країни найменша кількість тих хто відвідував 
театр регулярно – більше 4 разів.  
 
 
Рисунок 3.6 –  Віковий розподіл відповідей на запитання: Чи часто Ви 
відвідували театри  протягом року до карантину? 
Джерело: [58]  
 
 
Рисунок 3.7 –  Регіональний розподіл відповідей на питання: Чи часто 
Ви відвідували театри  протягом року до карантину  ? 
Джерело: [58]  
 
Найбільша кількість любителів театрів зосереджена у великих містах. 
Трохи менше їх у містах середнього розміру, а от в маленьких містах і селах 
їх значно менше. Так, жодного разу в театрах не були 84 % жителів сіл і 75 % 
мешканців маленьких міст. У великих містах сумарно театри відвідують не 
тільки більше, але і частіше.  
 
70 
 
 
Рисунок 3.8 – Територіально-адміністративний  розподіл відповідей на 
запитання: Чи часто Ви відвідували театри за минулий рік (до карантину)? 
Джерело: [58]  
 
Отже, в зв’язку з наведеним вище, Кабінетом міністрів була ухвалена 
Концепція реформи фінансування системи забезпечення населення 
культурними послугами, етапи якої представлені на рис. 3.9 
 
 
Рисунок 3.9  – Етапи реформи фінансування системи забезпечення населення 
культурними послугами 
Джерело: [47]  
 
Реформа має на меті запровадити новий механізм фінансування системи 
забезпечення населення культурними послугами, а саме: 
71 
 
− підвищити ефективність та прозорість використання бюджетних 
коштів в сфері; 
− залучити позабюджетні кошти в сферу; 
− створити конкурентний ринок культурних послуг; 
− забезпечити конкурентний рівень оплати праці працівників сфери; 
− забезпечити високий рівень якості надання культурних послуг 
В Концепції зазначається, про необхідність створення моделей 
фінансування культурних послуг, які надаються державними і комунальними 
закладами культури, і які повинні базуватися на державних гарантіях цінової 
доступності та враховувати рівень платоспроможності отримувачів 
культурних послуг. Зокрема, передбачається впровадження таких моделей 
надання культурних послуг: 
− на безоплатній основі – вартість надання базового набору 
культурних послуг повністю відшкодовується за рахунок коштів відповідного 
бюджету; 
− на умовах співоплати – вартість послуг покривається за рахунок 
коштів відповідного бюджету і частково – отримувачем культурної послуги; 
− на умовах повної оплати – вартість послуги повністю оплачує 
отримувач культурної послуги [44]. 
Виконання цього завдання передбачає, зокрема, розроблення: 
− моделей фінансування закладів культури за диференційованим 
принципом; 
− методики розрахунку собівартості послуг, що включені до 
базового набору культурних послуг, які надаються на безоплатній основі; 
− системи верифікації надання культурних послуг. 
Крім цього, усвідомлена необхідність оновлення системи оплати праці 
працівників закладів сфери культури, зокрема в Концепції зазначається, що: 
«Система оплати праці повинна включати стимули для якісної та ефективної 
роботи працівників закладів сфери культури, зокрема передбачати 
72 
 
взаємозв’язок між оплатою праці та продуктивністю діяльності закладу 
культури. Зростання заробітної плати в результаті поліпшення основних 
показників ефективності діяльності закладу культури, які надалі 
враховуватимуться органами місцевого самоврядування під час планування 
бюджету на наступний період, стимулом, що позитивно вплине на мотивацію 
до якісної і творчої роботи працівників та дасть змогу залучити фахівців до 
роботи у сфері культури» [44]. 
Виконання цього завдання передбачає, зокрема: 
− вжиття заходів до впорядкування умов оплати праці працівникам 
сфери культури відповідно до показників ефективності їх роботи; 
− проведення дослідження можливостей впровадження системи 
заохочувальних виплат для працівників державних і комунальних закладів 
культури з урахуванням показників результативності, ефективності та якості 
їх роботи [44]. 
Важливим питанням, яке піднімається в Концепції, і яке є дуже 
важливим для подальшого розвитку культурної сфери, і в тому числі 
театральної галузі є впровадження механізму державно-приватного 
партнерства, що дозволить залучити додаткові фінансові ресурси. 
В 2021 році Розпорядженням КМУ було затверджено план заходів щодо 
реалізації Концепції реформи фінансування системи забезпечення населення 
культурними послугами. Відповідно до зазначеного плану, який наведено в 
Додатку Д в травні 2021 року повинні були бути результати дослідження та 
підготовлено аналітичний звіт з переліком ключових показників діяльності 
закладів освіти, а в жовтні 2021 - розроблено та внесено на розгляд Кабінету 
Міністрів України проект розпорядження про реалізацію пілотних проектів 
щодо впровадження моделей фінансування закладів культури за 
диференційованим принципом в територіальних громадах. 
На жаль, навіть такі першопочаткові завдання, на основі яких базувався 
подальший розвиток та впровадження нових моделей фінансування 
культурної сфери, так і не були виконані. 
73 
 
На сьогодні, враховуючи повномасштабну війну в Україні, зміни 
пріоритетів щодо фінансування, а саме, як зазначалося вище, скорочення 
видатків на культурну сферу, впровадження завдань Концепції є неможливим.   
Отже, єдиним можливим шляхом на сьогодні є розвиток небюджетного 
фінансування театральних закладів, а роль держави в цьому випадку зводиться 
до створення  сприятливих умов для цього розвитку. 
Так, зокрема потребує змін законодавство про грантову підтримку. В 
Бюджетному кодексі України слово «грант» трапляється 14 разів, але лише під 
час опису бюджетних надходжень від міжнародних організацій та технічної 
допомоги, тобто кодекс не передбачає бюджетних видатків у вигляді грантів. 
Між тим саме грантова підтримка культурно-мистецьких проектів в усьому 
світі є основним способом їхнього фінансування. Крім того, розвиток 
театральної галузі потребує лібералізації податкового законодавства 
(Податковий кодекс України) на визначений період для стимулювання 
розвитку креативного сектору економіки (податкові канікули, пільгова (0%) 
ставка податку на додану вартість (ПДВ), пільгова ставка (до 10%) податку на 
доходи суб’єкта креативних індустрій). Також, необхідно прийняти Закон про 
меценатство, який би стимулював бізнес вкладати кошти в мистецькі і 
культурні проекти [53]. 
Українським театрам необхідно розвивати фандрейзингову діяльність, 
як це роблять навіть провідні світові театри (приклади наводяться в 
наступному розділі). З цією метою, в театральних закладах необхідно 
створювати спеціальні департаменти (маркетингові, фандрейзингові, 
проєктні) з відповідними професійним фахівцями в сфері театральних 
проєктів, театрального маркетингу тощо. Навіть якщо не вдасться залучити  
значну суму коштів, але театр все одно буде мати додаткові можливості для 
власного розвитку. Зрозуміло, що витрати на утримання додаткових 
департаментів або фахівців не повинні перевищувати додатково залучені 
фінансові ресурси. 
74 
 
Потужне джерело формування фінансових ресурсів організацій 
театрального мистецтва — це комерційні підприємства. Бізнес може вкладати 
кошти в мистецтво не тільки за альтруїстичними мотивами. Комерційні 
підприємства надає театральним закладам фінансову допомогу з метою 
отримання певних зисків у вигляді податкових пільг, прямої чи прихованої 
реклами, поширення інформації про фірму та позитивної суспільної оцінки 
його діяльності. Така допомога отримала назву спонсорства. Вона є елементом 
маркетингу підприємства, тобто частиною стратегії просування товарів 
підприємства на ринки, спрямованої на збільшення обсягів збуту та 
надходжень фінансових ресурсів у вигляді виручки від продажу товарів та 
послуг [31]. 
На превеликий жаль, як і у випадку з державними коштами, кошти 
домогосподарств та комерційних підприємств в Україні досить важко 
залучити, особливо в важких умовах воєнного часу. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Досліджено проблеми фінансування культурної сфери в Україні, що 
обумовило необхідність розробки Концепції реформи фінансування 
забезпечення населення культурними послугами, до основних етапів яких 
відносяться наступні: створення моделей фінансування культурних послуг; 
оновлення системи оплати праці працівників закладів сфери культури; 
впровадження механізму державно-приватного партнерства; створення 
можливостей для розвитку соціокультурної інфраструктури; впровадження 
проєктного підходу. 
Даний механізм спрямований на досягнення таких результатів: 
підвищити ефективність та прозорість використання бюджетних коштів в 
сфері; залучити позабюджетні кошти в сферу; створити конкурентний ринок 
культурних послуг; забезпечити конкурентний рівень оплати праці 
75 
 
працівників сфери; забезпечити високий рівень якості надання культурних 
послуг. 
З’ясовано, що такі першопочаткові завдання, на основі яких базувався б 
подальший розвиток та впровадження нових моделей фінансування 
культурної сфери, так і не були виконані, а враховуючи повномасштабну війну 
в Україні, впровадження завдань Концепції є неможливим. 
Виявлено, що єдиним можливим шляхом на сьогодні є розвиток 
небюджетного фінансування театральних закладів, а роль держави в цьому 
випадку зводиться до створення  сприятливих умов для цього розвитку, 
зокрема зміни законодавства про грантову підтримку, лібералізація 
податкового законодавства (встановлення податковий канікул, пільгових 
ставок податків), прийняття Закону про меценатство тощо. 
 
  
76 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
З’ясовано, що театр є складним явищем, виконує велику кількість 
функцій, і який можна розглядати, як соціокультурний, суспільний, 
економічно-господарський та організаційній інститут, є частиною культурної 
сфери, зокрема культурних та креативних індустрій (ККІ), розвиток яких в 
усьому світі набуває все більшої актуальності. 
Аналіз внеску театральної діяльності у загальний обсяг реалізації 
продукції в  ККІ показав, що в Україні ця частка досить незначна і ще 
зменшується протягом останніх років в зв’язку з ковідними обмеженнями, а в 
2022 році з початком повномасштабної війни. Хоча, в той же час доведено, що 
театри та театральне мистецтво мають величезний потенціал і роблять значний 
як прямий так і опосередкований вплив на місцеві економіки через залучення 
для своєї діяльності інших супутніх галузей як культурного спрямування, так 
і інших сфер. 
Виявлено, що кількість театрів в Україні знижується, а також знижується 
кількість відвідувачів вистав. Крім цього, театральні заклади зосереджені в 
основному в Києві, Дніпропетровській та Львівських областях, чим 
обмежується право жителів країни рівномірного доступу до культурних 
послуг. 
З’ясовано, що недосконала вітчизняна статистика, зокрема обмежена 
кількість показників, що там використовується, не дозволяє отримати 
повноцінну картину розвитку театральної галузі, як в країні так і в 
регіональному розрізі, що вимагає удосконалення збору статистичної 
інформації, її обробки та узагальнення. 
Виявлено, що основними напрямами державної політики в галузі театру 
та театральної справи є забезпечення соціально-економічних, правових і 
наукових умов для ефективної діяльності театрів; підтримка і розвиток мережі 
театрів, забезпечення їх сучасним технічним обладнанням; стимулювання 
77 
 
розвитку театральної справи шляхом удосконалення її матеріально-технічної 
бази, надання пільг щодо оподаткування та кредитування, морального і 
матеріального заохочення осіб, які зробили значний внесок у театральну 
справу тощо. А суб’єктом реалізації державної політики в сфері театральної 
справи є Міністерство культури та інформаційної політики України. 
Доведено, що розвиток культурної сфери, в тому числі і театральної 
діяльності, не є пріоритетним, і жодного стратегічного напряму, визначеного 
в Довгостроковій стратегії розвитку української культури 2016 року досягнуто 
не було. 
Рекомендовано розробити «Білу книгу з питань розвитку театральної 
сфери» з метою донесення основної проблематики до громадськості та 
отримання зворотного зв’язку від зацікавлених осіб, на основі чого формувати 
політику та розробляти стратегічні та програмні документи. 
Досліджено основні напрями реформування театральної сфери в 
Україні, серед яких основними є удосконалення бюджетно-фінансового 
механізму; сприяння розвитку незалежних театрів; удосконалення театральної 
освіти; впровадження проєктних підходів в діяльність театрів, вдосконалення 
бізнес-процесів репертуарних театрів тощо, досліджено основні напрями 
відновлення культурної сфери, запропоновані в Плані відновлення України.  
З’ясовано, що в більшості європейських країн бюджетне фінансування 
залишається однією з головних форм підтримки сфери культури і мистецтва. 
Проте витрати на ці потреби в загальних бюджетах країн складають порівняно 
невелику частину — від 0,2% до 2,5%. Підтримка культури і мистецтва з 
державного бюджету здійснюється там по кількох каналах: у формі прямого 
фінансування; за допомогою загальних і цільових трансфертів 
субнаціональним бюджетам;  на основі сумісної участі органів влади різного 
рівня у фінансуванні; через незалежні посередницькі структури; з 
використанням механізмів партнерства, на основі змішаного державно-
приватного фінансування. 
78 
 
Досліджено фандрейзингові практики театрів, особливості 
функціонування корпоративних фундацій, бізнес-клубів, театральних 
партнерств, приклади приватно-публічних партнерств, фондів для фінансової 
підтримки які допомагають залучити додаткові фінансові ресурси для своєї 
поточної діяльності. А також, існування податкових пільг та стимулів, які 
також сприяють активізації діяльності в театральній сфері. 
Проаналізовано основні джерела надходжень до театральної індустрії 
Великої Британії, а також види підтримки урядом розвитку галузі через 
фінансування через раду мистецтв та лотерею. Досліджено можливості низки 
фондів, які підтримують тим чи іншим чином розвиток театрів, театральних 
митців, освіту, окремі театральні проєкти тощо через гранти та стипендії. 
Досліджено особливості розвитку театральної сфери в Скандинавських 
країнах та форми державної підтримки культурної сфери, зокрема грантів. 
Досліджено проблеми фінансування культурної сфери в Україні, що 
обумовило необхідність розробки Концепції реформи фінансування 
забезпечення населення культурними послугами. З’ясовано, що такі 
першопочаткові завдання, на основі яких базувався б подальший розвиток та 
впровадження нових моделей фінансування культурної сфери, так і не були 
виконані, а враховуючи повномасштабну війну в Україні, впровадження 
завдань Концепції є неможливим. 
Виявлено, що єдиним можливим шляхом на сьогодні є розвиток 
небюджетного фінансування театральних закладів, а роль держави в цьому 
випадку зводиться до створення  сприятливих умов для цього розвитку, 
зокрема зміни законодавства про грантову підтримку, лібералізація 
податкового законодавства (встановлення податковий канікул, пільгових 
ставок податків), прийняття Закону про меценатство тощо. 
 
  
79 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. A short guide to Arts Council Norway. URL: 
https://www.kulturradet.no/english/vis/-/arts-council-norway-main 
2. Annual Report 2022. April 2021–March 2022. URL: 
http://www.theatrestrust.org.uk/assets/000/002/763/Annual_Report_2022_original.
pdf?1664286747 
3. Antwerpen J., Fesel B.,  Kaltenbach L. The cultural and creative 
industries in europe. Entrepreneurial assets and capacities need more support. URL: 
https://ecbnetwork.eu/wp-content/uploads/2015/07/ECBN_manifesto-20151.pdf 
4. Arts Council England. URL: 
https://www.artscouncil.org.uk/supporting-arts-museums-and-libraries 
5. Cultural policy framework and development in Finland. URL: 
https://okm.fi/en/policies-culture 
6. Economic impact study of UK theatre. URL:  
https://benefitshub.ca/entry/economic-impact-study-of-uk-theatre 
7. Enhancing New Orleans and the region through public-private 
partnerships. URL: https://neworleanscitybusiness.com/blog/2022/06/14/ 
enhancing-new-orleans-and-the-region-through-public-private-partnerships/ 
8. Enriching Britain: Culture, Creativity and Growth. Report by the 
Warwick Commission on the Future of Cultural Value. URL: 
https://warwick.ac.uk/research/warwickcommission/futureculture/finalreport/warw
ick_commission_final_report.pdf 
9. Garfield Weston Foundation. URL: https://garfieldweston.org/ 
10. Heritage Lottery Fund. URL: https://www.heritagefund.org.uk 
11. Hetherington S. The Interdependence of Public and Private Finance in 
British Theatre. August 2015. URL: https://www.artscouncil.org.uk 
/sites/default/files/download-file/IPPF_report_final.pdf 
80 
 
12. Love Your Local Theatre 2022 National Lottery. UK Theatre 
promotion. Evaluation report. 1 September, 2022. 
13. Our national portfolio, 2018-2022. Theatre narrative. Arts Council 
England. 
14. Performing arts in Finland. URL: https://okm.fi/en/performing-arts 
15. Pugh M. UK’s Only Deaf-Led Theatre Company Marks 20th 
Anniversary Thanks To National Lottery Funding. 2 February, 2022. URL: 
https://businessmondays.co.uk/uks-only-deaf-led-theatre-company-marks-20th-
anniversary-thanks-to-national-lottery-funding/ 
16. Redeveloping an historic downtown theater? Advantages of public-
private partnership. URL: https://ced.sog.unc.edu/2012/07/redeveloping-an-
historic-downtown-theater-advantages-of-public-private-partnership/ 
17. State subsidies for arts and culture. URL: https://okm.fi/en/state-
subsidies 
18. Suez Trust. URL: www.suezcommunitiestrust.org.uk/apply-for-
funding 
19. Swedish Arts Council (Kulturrådet). URL: 
https://culture360.asef.org/resources/swedish-arts-council-kulturradet/ 
20. The draft long-term strategy of development of Ukrainian culture. 
URL: : http://kharkivoda.gov.ua/ 
21. The National lottery Community Fund. URL:  
https://www.tnlcommunityfund.org.uk/ 
22. The Nonprofit Theatre Sector Contributed Over $2.8 Billion to the U.S. 
Economy in 2019. URL: https://culturaldata.org/learn/data-at-work/2020/theatre-
facts-2019-theatre-communications-group/ 
23. The Theatres Trust. URL: http://www.theatrestrust.org.uk/how-we-
help/grants-funding 
24. Theatre Funding: Complete Guide. URL: 
https://20bedfordway.com/news/theatre-funding-guide/ 
81 
 
25. Why Theatre Is Important. URL:  https://luminatofestival.com/blog-
why-theatre-is-important/ 
26. Дудко О. Поміж розвагами і політикою. Що дратує театральних 
фахівців у різних країнах. URL: https://life.pravda.com.ua/culture 
/2016/03/10/209163/ 
27. Заклади культури, фізичної культури і спорту в Україні у 2017 
році. Статистичний збірник. 
28. Інформаційно-аналітична довідка про бюджетне фінансування 
предметів відання Комітету. URL : 
https://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/34128.pdf 
29. Коваль І. М. Організаційно-економічні форми підприємництва у 
неприбуткових суб’єктів господарювання, віднесених до креативних 
індустрій. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2020/156.pdf 
30. Культурна політика та мистецька освіта: моделювання процесів / 
кол. авторів: кер. [Безгін О. І., Бернадська А. Є., Кочарян І. С., Успенська О. 
Ю.]. К.: Інститут культурології НАМ України, 2013. 176 с.. 
31. Кучин С. П. Напрями удосконалення фінансово-економічного 
механізму державного управління сферою культури в Україні. Інвестиції: 
практика та досвід. № 8. 2017. URL: 
http://www.investplan.com.ua/pdf/8_2017/17.pdf 
32. Мельничук Ю. Деякі аспекти театральної реформи: наслідки, 
проблеми, перспективи. URL: http://kelmczasopisma.com/viewpdf/5611 
33. Мірошниченко Н. Незалежні театральні форми в Україні і Європі: 
порівняльний аналіз і напрями реформування. URL:  
http://www.kurbas.org.ua/projects/almanah12/11.pdf 
34. Мірошниченко О.. Принципи театральної реформи і концепція 
європейських театральних центрів. URL: 
http://kurbas.org.ua/projects/almanah13/06.pdf 
82 
 
35. Нищук Є. Вітання Міністра культури України Євгена Нищука до 
Міжнародного дня театру. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/- 
publish/article/354844 
36. Ніколаєва О., Онопрієнко А., Таран С., Шоломицький Ю., 
Яворський П. Креативні індустрії: вплив на розвиток економіки України. URL: 
https://kse.ua/ua/kse-research/kreativni-industriyi-vpliv-na-rozvitok-ekonomiki-
ukrayini/ 
37. Основні економічні показники креативних індустрій в Україні. 
Міністерство культури та інформаційної політики в Україні. 2021 
38. Податкові надходження у сфері креативних індустрій в Україні: І 
квартал 2022 vs І квартал 2021. URL:  
https://drive.google.com/file/d/1XM6XO2zZMbiPhdUCuCUcOpUg13jEVbYh/vie
w 
39. Положення про Міністерство культури і інформаційної політики 
України : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. №885. 
URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/885-2019-%D0%BF#n10 
40. Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до 
креативних індустрій : розпорядження КМУ від 24.04.2019 № 265-р. URL :   
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2019-%D1%80#Text 
41. Про заходи щодо підтримки сфери культури, охорони культурної 
спадщини, розвитку креативних індустрій та туризму : Указ Президента 
України №329/2020. URL : https://www.president.gov.ua/documents/3292020-
34717 
42. Про культуру : Закон України від від 14.12.2010 із змінами від 
04.03.2020. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17#Text 
43. Про схвалення Довгострокової стратегії розвитку української 
культури – стратегії реформ : Розпорядження КМУ від 1 лютого 2016 року 
№119-р. URL:  https://www.kmu.gov.ua/npas/248862610 
44. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи 
забезпечення населення культурними послугами Розпорядження Кабінету 
83 
 
Міністрів України; Концепція від 19.08.2020 № 1035-р. URL:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-2020-%D1%80#Text 
45. Про театри і театральну справу : Закон України від 31 травня 2005 
р. № 2605–ІV. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2605-15#Text 
46. Проект Плану відновлення України Матеріали робочої групи 
«Культура та інформаційна політика. Національна рада з відновлення України 
від наслідків війни  Липень 2022. URL: 
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/culture-and-
information-policy.pdf 
47. Реформа фінансування системи забезпечення населення 
культурними послугами. URL : 
https://mkip.gov.ua/files/pdf/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D
0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D1%80%D0%B5%
D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%BA%D1%83%D0%B
B%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%
BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8.pdf 
48. Сєріков А.В., Коваль І.М.  Економіка та управління у сучасному 
українському репертуарному театрі: монографія Харків: ФОП Панов А.М., 
2018.– 314 с 
49. Статистика проектів за підтримки УКФ. URL : 
https://uaculture.org/statystyka-proektiv-zapidtrymkyukf/ 
50. У бюджеті-2022 на культуру виділили майже на 2 мільярди 
більше, ніж торік – Ткаченко. URL : https://suspilne.media/186094-u-budzeti-
2022-na-kulturu-vidilili-majze-na-2-milardi-bilse-niz-torik-tkacenko/ 
51. Україна у цифрах статистичний збірник 2020. Київ, 2021. URL:  
https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/07/zb_Ukraine%20in%20figure
s_20u.pdf 
52. Українськи культурний фонд. URL: https://ucf.in.ua/p/about 
53. Український театр: шлях до себе Здобутки. Виклики. Проблеми. 
Аналітично-соціологічне дослідження Авторський колектив проекту: 
84 
 
С. Васильєв, І. Чужинова, Н. Соколенко, О. Салата, О. Тукалевська, В. Жила. 
Київ, 2018. 
54. Управління місцевою культурною спадщиною в Україні: огляд 
державної політики, джерел та моделей фінансування : Біла книга / упоряд. Л. 
Кривецька. Львів : Лабораторія міського простору, 2019. 55 с. (Електронна 
версія) 
55. Фесенко Н. С. Загальні принципи адміністрування сфери культури 
в країнах-членах Європейського Союзу та США. Теорія та практика 
державного управління : зб. наук. пр. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 
2015. Вип. 1 (48). С. 224–230. 
56. Хім’як В. В’ячеслав Хім’як: «Ми втрачаємо зараз дуже важливу 
складову в театрі – кафедру мудрості». URL: 
//http://teatrarium.com/viacheslavchimiak/ 
57. Черба В. М. Використання європейських підходів до реалізації 
економічних механізмів державного управління сферою культури. URL : 
http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2013/36.pdf. 
58. Чупрій Л. В., Скокова Л. Г., Настояща К. В. Аналітичний звіт 
комплексного соціологічного дослідження  «Культурні практики населення 
України» .Київ, 2021. 
59. Яшкіна О.М. Шляхи реформування театральної сфери на прикладі 
харківського регіону.