Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8041| Назва: | «Етичні засади служби в органах публічної влади» |
| Автори: | Григор, Олег Олександрович Березань, Інна Іванівна |
| Ключові слова: | ДОБРОЧЕСНІСТЬ;ЕТИКА;ЕТИЧНІ НОРМИ;ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ |
| Дата публікації: | гру-2021 |
| Короткий огляд (реферат): | Тема роботи: «Етичні засади служби в органах публічної влади». Об’єктом дослідження є сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників органів публічної влади під час здійснення ними владних повноважень. Предмет дослідження – удосконалення державної політики в сфері формування та реалізації принципів етичності та доброчесності посадових осіб органів публічної влади. Метою кваліфікаційної роботи магістра є визначення напрямів удосконалення етичних засад діяльності публічних службовців в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідження поняття та суті етичної поведінки в діяльності публічних службовці з урахуванням зарубіжного досвіду; аналіз нормативно-правового регулювання етичних засад та доброчесності на державній службі в Україні; аналіз дотримання етичних норм і стандартів поведінки публічних службовців в Україні; визначення напрямків удосконалення етичних засад діяльності публічних службовців. Метод дослідження – аналізу, моделювання, порівняння, синтезу, спостереження, узагальнення. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо напрямків удосконалення принципів етичності та доброчесності в діяльності публічних службовців в Україні. Одержані результати можуть бути використані для формування та удосконалення етичних правил та норм в органах публічної влади. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ДОБРОЧЕСНІСТЬ; ЕТИКА; ЕТИЧНІ НОРМИ; ЕТИЧНІ ЗАСАДИ; ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ; ПОСАДОВІ ОСОБИ. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8041 |
| Розташовується у зібраннях: | 281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Березань Інна Іванівна.pdf Restricted Access | 651.3 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему: «Етичні засади служби в органах публічної влади»
Виконала: здобувачка 2 курсу,
групи ЗПУАМ-201
спеціальності 281 «Публічне управління та
адміністрування»
Березань Інна Іванівна
(прізвище та ініціали)
Керівник Григор О.О.
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2021 року
ЧЕРКАCЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГIЧНИЙ УНIВЕРCИТЕТ
Факультет економiки та управлiння
Кафедра економiки та управління
Оcвiтнiй рiвень: магістр
Cпецiальнicть: 281 «Публiчне управлiння та адмiнicтрування»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завiдувач кафедри
економiки та управління
_______ проф. Манн Р.В.
“____” ____________ 2021 р
З А В Д А Н Н Я
на квалiфiкацiйну роботу магістра здобувачу
Березань Інні Іванівні
1.Тема роботи
«Етичні засади служби в органах публічної влади»
керiвник роботи Григор Олег Олександрович, д. політ. н., професор
затвердженi наказом ректора ЧДТУ вiд 21.09.2021 р. №285/01
2. Cтрок подання cтудентом роботи_________________________________________
3. Вихiднi данi до роботи Робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен з
яких складається із підрозділів, висновків, списку використаних джерел (не
менше 40 джерел). Обсяг роботи 65-75 сторінок.
4. Змicт розрахунково-пояcнювальної запиcки (перелiк питань, якi потрiбно
розробити): розкрити поняття етичних засад діяльності, як важливу складову
публічно-правових відносин; розглянути дотримання етичних норм і
стандартів поведінки публічних службовців в Україні; виявити основні
проблеми та запропонувати напрямки удосконалення етичних засад діяльності
публічних службовців.
5. Перелiк графiчного матерiалу (з точним зазначенням обов’язкових
креcлень)__________________________________________________________
6. Конcультанти роздiлiв роботи
Роздiл Прiзвище, iнiцiали та Пiдпиc, дата
поcада конcультанта
завдання видав завдання прийняв
I Григор О.О., д.політ.н., проф.
II Григор О.О., д.політ.н., проф.
III Григор О.О., д.політ.н., проф.
7. Дата видачi завдання ______________________________________________
2
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапiв квалiфiкацiйної роботи Cтрок виконання Примiтки
бакалавра етапiв роботи
з/п
1. Підбір літератури, її вивчення і виконано
обробка. Укладання бібліографії по 13.09.2021
основним джерелам
2. Укладання плану (змісту) виконано
магістерської роботи і погодження 20.09.2021
його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку виконано
04.10.2021
першого розділу
4. Збір, систематизація та аналіз 18.10.2021 виконано
практичних матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу 01.11.2021 виконано
6. Розробка і подання третього розділу 15.11.2021 виконано
7. Погодження з керівником висновків і 22.11.2021 виконано
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) виконано
магістерської роботи у відповідності 24.11.2021
з зауваженнями і подання її на
кафедру
9. Нормоконтроль 25.11.2021 виконано
10. Збір документів (відгук, рецензія) 29.11.2021 виконано
15. Подання на підпис завідувачу кафедри, 30.11.2021 виконано
прийняття рішення щодо допуску до
захисту
16. Захист кваліфікаційної роботи магістра 21.12.2021 виконано
Здобувач вищої освіти ___________ Березань І.І.
(пiдпиc)
Керiвник роботи __________ Григор О.О.
(пiдпиc)
3
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота магістра містить 77 сторінок, 1 таблицю,
6 рисунків, список використаних джерел з 49 найменувань.
Тема роботи: «Етичні засади служби в органах публічної влади».
Об’єктом дослідження є сукупність моральних та професійно-етичних
принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників
органів публічної влади під час здійснення ними владних повноважень.
Предмет дослідження – удосконалення державної політики в сфері
формування та реалізації принципів етичності та доброчесності посадових осіб
органів публічної влади.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є визначення напрямів
удосконалення етичних засад діяльності публічних службовців в Україні.
Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідження поняття
та суті етичної поведінки в діяльності публічних службовці з урахуванням
зарубіжного досвіду; аналіз нормативно-правового регулювання етичних засад
та доброчесності на державній службі в Україні; аналіз дотримання етичних
норм і стандартів поведінки публічних службовців в Україні; визначення
напрямків удосконалення етичних засад діяльності публічних службовців.
Метод дослідження – аналізу, моделювання, порівняння, синтезу,
спостереження, узагальнення.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо напрямків
удосконалення принципів етичності та доброчесності в діяльності публічних
службовців в Україні. Одержані результати можуть бути використані для
формування та удосконалення етичних правил та норм в органах публічної
влади.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ДОБРОЧЕСНІСТЬ; ЕТИКА; ЕТИЧНІ НОРМИ;
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ; ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ; ПОСАДОВІ ОСОБИ.
4
ABSTRACT
The master's qualification paper contains 77 pages, 1 table, 6 figures, and a list
of 49 references.
Name of the work: “Ethic principles of service in public authorities”
The subject of the research is a set of moral and professional and ethical
principles, rules and standards that govern the rules of conduct of public authorities
during the exercise of power.
The subject of the research - improvement of state policy in the sphere of
formation and implementation of principles of ethics and integrity of the members of
public authorities.
The purpose of the research is to identify areas of improvement of ethical
conditions for public servants' activity in Ukraine.
The goals of the research are: examination of the concept and essence of
ethical behavior in the activities of public servants taking into account foreign
experience; analysis of the normative-legal regulation of ethical standards and
integrity in the public service in Ukraine; analysis of compliance with ethical norms
and standards of behavior of public servants in Ukraine; identification of areas for
improvement of ethical standards of public servants' activity.
Methods of the research - analysis, synthesis, comparison, observation,
generalization, modeling.
As a result of the research, suggestions for improvement of principles of ethics
and integrity in activity of public servants in Ukraine were formulated. The obtained
results can be used for the formation and improvement of ethical rules and norms in
the bodies of public authority.
KEYWORDS: VIRTUE; ETHICS; ETHICAL NORMS; ETHICAL RULES;
PUBLIC ADMINISTRATION. PUBLIC SERVICE
5
ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1 Етичні засади діяльності, як важлива складова публічно- 10
правових відносин
1.1 Поняття та суть етичної поведінки в діяльності публічних 10
службовців
1.2 Нормативно-правове регулювання етичності та доброчесності на 15
державній службі в Україні. Імплементація міжнародних етичних
стандартів поведінки державних службовців у національне
законодавство
Висновки до розділу 1 24
РОЗДІЛ 2 Дотримання етичних норм і стандартів поведінки
публічних службовців в Україні 26
2.1 Етичні норми і стандарти поведінки публічних службовців в 26
Україні
2.2 Відповідальність суб’єктів публічної влади за дотримання 36
етичних норм
Висновки до розділу 2 45
РОЗДІЛ 3 Напрямки удосконалення етичних засад діяльності
публічних службовців 47
3.1 Формування організаційної культури публічної служби 47
3.2 Взаємодія з громадськістю та комунікації, як важлива складова 55
етичних засад публічної служби
Висновки до розділу 3 67
ВИСНОВКИ 68
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 70
6
ВСТУП
Актуальність і гострота проблеми дотримання посадовими особами
правил етичної поведінки є значно недооціненою суспільством. Адже саме в
цьому криється одна з головних причин неефективної діяльності державних
органів та незадовільного виконання ними своїх функцій. Окремо слід
відзначити потужний негативний вплив на свідомість громадян, який
здійснюють масові випадки неетичної поведінки державних службовців.
Демонстративне порушення ними законів, ігнорування елементарних етичних
норм навряд чи може стимулювати законослухняність пересічних
громадян. Очевидно, що ця обставина є однією з основних причин низької
довіри громадян до державних органів та негативної оцінки ними
ефективності її діяльності.
Проблемам етики на публічній службі надають великого значення в
різних країнах світу. Питання вироблення та впровадження в роботу органів
публічної влади етичних засад традиційно було одним із важливих об’єктів
дослідження як у світовій, так і у вітчизняній науці. Тому, необхідно критично
осмислити цей досвід і, ураховуючи всі досягнення та помилки,
використовувати його в процесі налагодження етичного клімату на публічній
службі в Україні [42].
Професійна етика державних службовців України стала об’єктом уваги
вітчизняних науковців і практиків, які в зростанні ролі гуманітарного,
морально-етичного чинника вбачають основну закономірність демократичного
розвитку суспільства (Н. Алюшина, О. Бериславська, Т. Василевська,
К. Ващенко, Н. Гавкалова, Т. Гриценко, М. Логунова, Ю. Лозюк, Н. Сорокіна,
М. Рудакевич, Є. Хриков, І. Яремин та ін.) [20; 21; 22; 23; 24; 25; 28; 29; 30; 31;
32; 42].
Мета дослідження полягає у визначенні напрямів удосконалення
етичних засад діяльності публічних службовців.
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання:
7
- дослідження поняття та суті етичної поведінки в діяльності публічних
службовці з урахуванням зарубіжного досвіду;
- аналіз нормативно-правового регулювання етичних засад та
доброчесності на державній службі в Україні;
- аналіз дотримання етичних норм і стандартів поведінки публічних
службовців в Україні;
- визначення напрямків удосконалення етичних засад діяльності
публічних службовців.
Об’єкт дослідження – сукупність моральних та професійно-етичних
принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників
органів публічної влади під час здійснення ними владних повноважень.
Предмет дослідження – удосконалення державної політики в сфері
формування та реалізації принципів етичності та доброчесності посадових осіб
органів публічної влади.
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи:
аналізу, синтезу, моделювання, порівняння, спостереження, узагальнення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в здійсненні
комплексного аналізу етичних засад служби в органах публічної влади та у
формуванні пропозицій щодо напрямків удосконалення принципів етичності
та доброчесності в діяльності публічних службовців в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони
можуть бути використані для формування та удосконалення етичних правил та
норм в органах публічної влади
Матеріали цієї дипломної роботи розкривають етичну сутність та
доброчесність професійної діяльності публічних службовців, привертають
увагу до особливостей етики у сфері публічного управління та дотримання
етичних вимог публічними службовцями при здійсненні ними владних
повноважень.
Апробація дослідження. Berezan I. Iv., Onyshchak N. V. / Ethic standards
of public sector workers /Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ХXІІ
8
Міжнародної науковопрактичної конференції : 20 жовтня 2021 р.
[Електронний ресурс] / відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України,
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2021. – 75 с., с. 9.
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел
та додатків. Повний обсяг роботи становить 77 сторінок. Список використаних
джерел складається з 49 найменувань, 1 таблиці, 6 рисунків.
9
РОЗДІЛ 1
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА
ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
1.1 Поняття та суть етичної поведінки в діяльності публічних
службовців
Належне врядування є одним з основних факторів
конкурентоспроможності держави, розвитку її економіки та передумовою
європейської інтеграції.
Ратифікувавши в 2014 році Угоду про асоціацію між Україною, з однієї
сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної
енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони Україна засвідчила свій
вектор руху в дотриманні демократичних принципів, верховенстві права,
належному врядуванні. Так, належне врядування визначається як один з
основних принципів для посилення відносин між сторонами [14].
Реформування системи державного управління здійснюється з
урахуванням Європейських стандартів належного адміністрування,
розроблених Програмою підтримки вдосконалення врядування та
менеджменту (програма SIGMA) та базується на основі міжнародних
стандартів і вимог, а також кращих практиках держав ‒ членів ЄС та держав
Організації економічного співробітництва та розвитку.
Відповідно до Європейських принципів державна служба повинна бути
професійною, доброчесною, політично нейтральною, базуватися на заслугах,
бути орієнтованою на громадян.
Етика, як наука, що вивчає людські чесноти, встановлює типові правила
та стандарти поведінки особи у певному суспільстві, які визначають її
практичний вибір, в основі яких лежить відмінність між поганим і
хорошим [42].
10
Останнім часом за публікаціями в ЗМІ ми можемо все частіше чути про
гучні справи високопосадовців багатьох країн світу, які зловживають
службовим становищем задля досягнення особистих цілей. Невже ці
непоодинокі випадки вказують на системну проблему, пов'язану з
дотриманням етичних стандартів публічними службовцями? Що можна
зробити для зміцнення етичних засад публічної служби?
Сім принципів суспільного життя, що визначають етичні стандарти
працівників публічного сектору, були викладені ще в 1995 році лордом
Ноланом в першій доповіді Комітету по стандартам суспільного життя та
включені до Етичних кодексів багатьох країн [47].
Сім принципів суспільного життя (також відомих як принципи Нолана)
можна застосовувати до всіх, хто працює на публічних посадах (див.рис.1).
Рисунок 1.2 - Сім принципів суспільного життя (принципи Нолана).
[Джерело: складено автором на основі [47].
Сюди можна віднести всіх тих, кого обрали або призначили на державні
посади на національному та місцевому рівнях, а також всіх працівників
державних органів та органів місцевого самоврядування, поліції, судів, служб
11
охорони здоров'я, освіти та соцзабезпечення. Всі публічні службовці
одночасно є надавачами адміністративних послуг та розпорядниками
державних ресурсів.
Ці принципи можна застосовувати до працівників інших секторів
економіки, пов'язаних з наданням суспільних послуг.
Перший принцип - безкорисність. Посадові особи повинні діяти
виключно в інтересах громадськості.
Другий принцип - цілісність. Посадові особи повинні уникати будь-яких
зобов'язань перед фізичними чи юридичними особами, які можуть тим чи
іншим способом впливати на них в процесі прийняття рішень. Вони не
повинні діяти задля отримання власної фінансової чи іншої матеріальної
винагороди, або членів сім'ї чи друзів, та повинні декларувати будь-які
відносини.
Третій принцип - об'єктивність. Посадові особи повинні діяти та
приймати рішення виключно на принципах справедливості, не допускаючи
дискримінації чи упередженого ставлення.
Четвертий принцип - підзвітність. Публічні особи несуть
відповідальність перед громадськістю за свої дії та рішення, до них повинні
застосовуватися заходи контролю.
П'ятий принцип - відкритість. Публічні особи повинні діяти та приймати
рішення відкрито і прозоро. Публічна інформація не може бути прихованою
від громадськості, якщо для цього немає законних передумов.
Шостий принцип - чесність. Публічні особи мають бути чесними.
Сьомий принцип - лідерство. Публічні особи повинні демонструвати цей
принцип своєю поведінкою. Вони повинні активно просувати та сумлінно
підтримувати етичні принципи, а також бути готовими боротися з неетичною
поведінкою в усіх сферах життя [33, с.9].
Існують два основні взаємопов’язані види етики ‒ офіційна і
корпоративна. Офіційна етика ‒ це етичні вимоги, що містяться в правових
нормах, невиконання яких може мати юридичні наслідки (звільнення з посади,
12
відсторонення від роботи, адміністративне стягнення, відшкодування
моральної шкоди тощо).
На відміну від правових норм, дотримання яких забезпечується в
необхідних випадках силою державного примусу, морально-етичні норми
спираються переважно на громадську думку і впливають на переконання,
мотивацію, звички людини.
Енциклопедичний словник з державного управління містить визначення
Адміністративна етика – сукупність правил і форм поводження з людьми у
службово-посадових взаєминах, що дає змогу продемонструвати повагу до
них, сприяючи встановленню між керівниками і підлеглими атмосфери
взаємного визнання і розуміння, поваги один до одного. Державний
службовець має виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не
надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних
і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних
проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян. Він
повинен шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які
можуть зашкодити інтересам державної служби. Державний службовець має з
належною повагою ставитись до прав, обов’язків та законних інтересів
громадян, їх об’єднань, а також юридичних осіб, не повинен проявляти
свавілля або байдужості до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояву
бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або
іншим чином поводитися у такий спосіб, що дискредитує орган державної
влади або ганьбить репутацію державного службовця. Він має виявляти
толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанувати та
дотримуватися народних звичаїв і національних традицій, установленого
протоколу у відносинах з представниками міжнародних організацій,
зарубіжних установ та іноземців [35].
Виходячи з наведеного, під етикою публічних осіб ми розуміємо
систему моральних норм і цінностей та правил поведінки, яким, згідно з
13
уявленнями суспільства, має відповідати та яких має дотримуватися посадова
особа державного органу чи органу місцевого самоврядування.
Таким чином, до посадових осіб публічних органів ставляться підвищені
етичні вимоги – з одного боку він має дотримуватися загальних етичних норм,
обов’язкових для всіх громадян, а з іншого боку – дотримуватися ще цілого
ряду етичних правил, які висуваються до нього, як до представника влади.
14
1.2 Нормативно-правове регулювання етичності та доброчесності на
державній службі в Україні. Імплементація міжнародних етичних
стандартів поведінки державних службовців у національне законодавство
Норми етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій
держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб, викладено
у міжнародних антикорупційних стандартах, зокрема в статті 8 Конвенції ООН
проти корупції, яка встановлює вимогу щодо розробки та прийняття країнами-
учасницями Кодексів поведінки державних посадових осіб, а також
рекомендацію щодо запровадження заходів і систем, які:
- сприятимуть тому, щоб державні посадові особи повідомляли
відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час
виконання ними своїх функцій;
- зобов’язуватимуть державних посадових осіб надавати відповідним
органам декларації, inter alia, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції,
активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв’язку з якими може виникнути
конфлікт інтересів щодо їхніх функцій як державних посадових осіб;
- встановлюватимуть відповідальність державних посадових осіб, які
порушують кодекси або стандарти [43];
Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб, прийнятий
резолюцією 51/59 Генеральної Асамблеї ООН від 23 липня 1996 року,
визначає загальні принципи виконання державними посадовими особами своїх
обов’язків та колізії інтересів і відмову від права, а саме:
- державна посада визнається посадою, наділеною довірою, та
передбачає абсолютну відданість державним інтересам своєї країни, які
представлені демократичними інститутами влади;
- виконання посадових обов’язків і функції мають здійснюватися
компетентно і ефективно, у відповідності до законодавства, та з повною
доброчесністю, при цьому забезпечуючи ефективне і раціональне
використання державних ресурсів, за які вони несуть відповідальність;
15
- бути уважним, справедливим і неупередженим при виконанні своїх
функцій, осбливо у своїх відносинах з громадськістю;
- не надавати неправомірну перевагу та не доспускати дискримінації
щодо будь-якої групи осіб або окремої особи;
- не використовувати своє офіційне становище для невиправданого
здобування особистої користі або особистої та фінансової користі в інтересах
своїх близьких;
- виконувати вимоги про оголошення або повідомлення інформації про
особисті активи і зобов’язання, а також, по можливості, відомостей про активи
і зобов’язання чоловіка (дружини) і/або утриманців;
- не домагатися і не отримувати, прямо або опосередковано, будь-яких
подарунків або інших знаків уваги, які можуть впливати на виконання ними
своїх функцій, здійснення своїх обов’язків і прийняття рішень;
- зберігати у таємниці відомості конфіденційного характеру, якими
володіють державні посадові особи;
- брати участь у політичній або іншій діяльності поза рамками їхніх
офіційних обов’язків у відповідності до законів та адміністративних положень
таким чином, щоб не підірвати віру громадськості в неупереджене виконання
ними своїх функцій і обов’язків [44];
Оскільки поняття етичності на державній службі міцно поєднується з
поняттям доброчесності, Рекомендаціями № R (2000) 10 Комітету Міністрів
державам – членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних
службовців (11 травня 2000 року), рекомендовано урядам усіх країн сприяти
прийняттю національних кодексів поведінки, керуючись при цьому
Модельним кодексом поведінки державних службовців. Для цілей цього
Кодексу поняття «державний службовець» стосується осіб, які працюють в
публічному органі, однак Положення цього Кодексу не поширюються на
публічно обраних осіб, членів уряду і осіб, що займають посади суддів
Згідно з вимогами цього Кодексу державні службовці під час здійснення
своїх повноважень повинні:
16
- дотримуватися вимог законодавства та етичних стандартів, що
стосуються його чи її функцій;
- виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не надавати
будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і
юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних
проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;
- сумлінно виконувати свої посадові обов’язки, дотримуватися високої
культури спілкування, бути ввічливим і у своїх стосунках з громадянами, яким
він служить, і у своїх стосунках з керівниками, колегами і підлеглими.;
- не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам
суспільства та держави чи негативно вплинути на її репутацію;
- зобов’язаний завжди поводитись таким чином, щоб була забезпечена
віра громадськості у чесність, безсторонність і ефективність публічної влади.
[45].
З метою імплементації міжнародних стандартів у вітчизняне
законодавство, Законом України «Про запобігання корупції» (2014 рік) було
врегульовано вимоги до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій
держави або місцевого самоврядування, а також підстави та порядок
притягнення їх до відповідальності за порушення цих вимог.
Так, розділ VI цього Закону унормовує правила етичної поведінки
публічних осіб, які становлять правову основу для кодексів чи стандартів
професійної етики.
Зокрема, визначено, що затверджує загальні правила етичної поведінки
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування
центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері державної служби. А державні органи, органи
влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у
випадку необхідності розробляють та забезпечують виконання галузевих
кодексів чи стандартів етичної поведінки їх працівників, а також інших осіб,
17
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
прирівняних до них осіб, які здійснюють діяльність у сфері їх управління [ 3].
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері державної служби є Національне агентство
України з питань державної служби (НАДС), основними завданнями якого є
забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державної
служби та з питань управління персоналом у державних органах; участь у
формуванні державної політики у сфері служби в органах місцевого
самоврядування та здійснення функціонального управління державною
службою.
Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових
осіб місцевого самоврядування затверджено наказом Національного агентства
України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 р. за
№ 1203/29333), у редакції наказу Національного агентства України з питань
державної служби від 28 квітня 2021 року № 72-21.
Ці Загальні правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог
щодо правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і
територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння у реалізації
прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.
Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України,
законодавства про державну службу, службу в органах місцевого
самоврядування, у сфері запобігання корупції, запобігання та протидії
дискримінації, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків.
Метою цих Загальних правил є зміцнення авторитету державної служби та
служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також
18
забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних
службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.
При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого
самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами.
Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного
службовця чи посадової особи місцевого самоврядування [ 4 ].
Під час виконання своїх службових повноважень посадові особи
державних органів та органів місцевого самоврядування зобов’язані неухильно
додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки,
бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і
підлеглими.
Представляючи державу чи територіальну громаду, посадові особи
державних органів та органів місцевого самоврядування діють виключно в їх
інтересах.
Посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування
зобов’язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися
політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних
політичних переконань або поглядів, не використовувати службові
повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих
політиків.
Посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування
діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до
будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші
особисті погляди чи переконання.
Посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування
сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують
службові повноваження та професійні обов’язки, рішення та доручення
органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не
допускають зловживань та неефективного використання державної і
комунальної власності.
19
Не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та
іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з
виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім
випадків, встановлених законом.
Незважаючи на приватні інтереси, утримуються від виконання рішень чи
доручень керівництва, якщо вони суперечать закону. Самостійно оцінюють
правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду,
що буде завдана у разі виконання таких рішень чи доручень. У разі отримання
для виконання рішень чи доручень, які особа, вважає незаконними або
такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи
інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним
інтересам, вона повинна негайно в письмовій формі повідомити про це
керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому вона працює, а
виборні особи - Національне агентство.
Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових
осіб місцевого самоврядування визначають лише загальні вимоги до правил
поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування,
якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх посадових
обов’язків.
Етична поведінка державних службовців ґрунтується на принципах,
визначених статтями 4 Закону України «Про державну службу». Державна
служба здійснюється з дотриманням принципів:
1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і
громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та
спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і
функцій держави;
2) законності - обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України;
20
3) професіоналізму - компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання
посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї
професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби,
регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно
до закону;
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист
публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання
приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для
досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх
форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або
надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу
на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів
на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації
свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних
поглядів під час виконання посадових обов’язків;
9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного
службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім
випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної
служби від змін політичного керівництва держави та державних органів [2].
Всі державні органи здійснюють свою діяльність відповідно до Правил
внутрішнього службового розпорядку, які затверджуються протоколом
Загальних зборів державних службовців, а працівники ознайомлюються під
підпис при прийомі на роботу.
Типові правила внутрішнього службового розпорядку державних органів
визначають режим роботи, умови перебування державного службовця в органі
21
державної влади та забезпечення раціонального використання його робочого
часу, затверджено наказом НАДС розділ ІІ якого визначає такі Загальні
правила етичної поведінки:
1. Державні службовці повинні дотримуватись вимог етичної поведінки.
2. Державні службовці у своїй роботі повинні дотримуватись принципів
професійності, принциповості та доброзичливості, дбати про свою професійну
честь і гідність.
3. Державні службовці повинні уникати нецензурної лексики, не
допускати підвищеної інтонації під час спілкування. Неприпустимими є
прояви зверхності, зневажливого ставлення до колег та громадян.
4. Державні службовці під час виконання своїх посадових обов’язків
повинні дотримуватися взаємоповаги, ділового стилю спілкування, виявляти
принциповість і витримку [18].
Дотримання норм етичної поведінки державними службовцями
здійснюється безпосереднім керівництвом та керівником вищого рівня.
Однак, поняття етики варто розглядати в поєднанні з поняттям моралі та
моральності.
Поняття «етика» здебільшого вживається у значенні науки, а поняття
«мораль» – реального явища, що досліджує дана наука, хоча чіткого кордону
між ними немає, оскільки вчиняючи ми використовуємо певні знання про
моральну поведінку. Існують певні особливості функціонування моралі:
моральнісні судження є такими, що той, хто їх формулює, робить це для того,
щоб вжити їх і до себе;
- мораль охоплює все розмаїття людського буття, вона не є замкненою
лише на певному аспекті, сфері життя людей;
- мораль існує не як стан, а як вектор свідомого життя, що означає
безперервність зусиль по її реалізації;
- мораль не може вміститися в певній змістовно конкретній, позитивній
вимозі, або їх сукупності.
22
Взаємодія моралі з політикою становить вагомий зріз суспільного життя.
І політика, і мораль є способами регуляції поведінки, формами обґрунтування
її у суспільній свідомості. Проте мораль розглядає світ крізь вертикальні
співвідношення, а предметом активності політики є горизонтальні
співвідношення між людьми [22].
В Україні поняття суспільної моралі нормативно врегульовано Законом
України «Про захист суспільної моралі», яким визначено, що суспільна
мораль - це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у
суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень
про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість [6].
Верховна Рада України і Президент України визначають державну
політику у сфері захисту суспільної моралі, а Кабінет Міністрів України
забезпечує її реалізацію, координує і контролює діяльність міністерств та
інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.
Порушення норм законодавства України про захист суспільної моралі,
тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи
кримінальну відповідальність.
Світовий досвід свідчить, що етизація державної служби дає можливість
гуманізувати суспільні відносини та істотно підвищити ефективність
діяльності державних органів. Тому етична підготовка державних службовців
є важливим напрямом адміністративних реформ країн Євросоюзу та
розвинутих країн світу. Незважаючи на відмінності у підходах різних країн до
формування організаційної культури державних службовців, незмінною є її
мета –забезпечити професійну діяльність публічних службовців в інтересах
громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і
порушенням закону [31].
23
Висновки до розділу 1
Отже, в організації роботи публічного службовця особливе місце посідає
професійна етика, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини
органів держави, місцевого самоврядування і громадянина. Під етикою
публічних осіб ми розуміємо систему моральних норм і цінностей та правил
поведінки, яким, згідно з уявленнями суспільства, має відповідати та яких має
дотримуватися посадова особа державного органу чи органу місцевого
самоврядування.
У системі етичних засад публічної служби можна виділити кілька
взаємопов’язаних складових:
а) загальні етичні норми, яких має дотримуватися кожна особа;
б) етичні норми державного службовця, особи, уповноваженої на
виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Таким чином, до посадових осіб публічних органів ставляться підвищені
етичні вимоги – з одного боку він має дотримуватися загальних етичних норм,
обов’язкових для всіх громадян, а з іншого боку – дотримуватися ще цілого
ряду етичних правил, які висуваються до нього, як до представника влади.
Світовий досвід свідчить, що етизація державної служби дає можливість
гуманізувати суспільні відносини та істотно підвищити ефективність
діяльності державних органів. Тому етична підготовка державних службовців
є важливим напрямом адміністративних реформ країн Євросоюзу та
розвинутих країн світу. Незважаючи на відмінності у підходах різних країн до
формування організаційної культури державних службовців, незмінною є її
мета –забезпечити професійну діяльність публічних службовців в інтересах
громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і
порушенням закону.
Для України вкрай важливо використовувати досвід демократичних
країн світу на шляху реформування публічної служби, особливо в частині
24
забезпечення етичних норм поведінки посадовими особами, з метою зростання
рівня довіри населення до надання адміністративних послуг органами, які
наділені владними повноваженнями, що в свою чергу підвищить рівень довіри
населення до держави в цілому.
25
РОЗДІЛ 2
ДОТРИМАННЯ ЕТИЧНИХ НОРМ І СТАНДАРТІВ ПОВЕДІНКИ
ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
2.1 Етичні норми і стандарти поведінки публічних службовців в
Україні
Публічна служба в будь-якій країні розглядається як діяльність публічних
організацій і осіб, які працюють у них. В Україні до органів публічної влади
відносять державні органи та органи місцевого самоврядування.
Загальні морально-етичні вимоги до працюючих осіб встановлені
Кодексом законів про працю України Так, його нормами до певних категорій
працівників висуваються вимоги дотримуватися морально-етичних норм, як у
період дії трудового договору, так і в неробочий час. Пункт 3 частини першої
статті 41 КЗпП України надає власникові або уповноваженому ним органу
право розірвати трудовий договір у випадку вчинення працівником, який
виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з
продовженням даної роботи [8].
До категорії аморальних вчинків можна віднести: появу на роботі у
нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (пункт 7
частини першої статті 40), прогул без поважних причин (пункт 4 частини
першої статті 40) тощо. У межах кримінального законодавства України
нормами, що зобов’язують людину дотримуватися морально-етичних
принципів, є, зокрема, статті Кримінального кодексу України. До суспільних
відносин, що регулюються не лише нормами моралі, а й нормами
законодавства можна віднести і деякі норми адміністративного законодавства,
Наявність високих моральних якостей є суттєвою вимогою для
перебування на посаді державного службовця. Відповідно до Закону України
„Про державну службу“ державний службовець повинен: дотримуватися
26
принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність
людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;
сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки та умови контракту
про проходження державної служби (у разі укладення); додержуватися вимог
законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. Особи, винні у порушені
законодавства про державну службу, несуть відповідальність за законом.
Національним агентством з питань державної служби в квітні 2021 року
оновлено Загальні правила етичної поведінки публічних службовців у частині
розвитку та удосконалення етичних принципів (див. табл.2.1).
Таблиця 2.1- Порівняльна характеристика Загальних правил
етичної поведінки публічних службовців
Стара редакція (2016 рік) Нова редакція (2021 рік)
Розділ І Розділ І
Пункт 1 Ці Загальні правила є узагальненням 1. Ці Загальні правила є узагальненим
стандартів етичної поведінки державних зібранням професійно-етичних вимог щодо
службовців та посадових осіб місцевого правил поведінки державних службовців та
самоврядування, якими вони зобов’язані посадових осіб місцевого самоврядування,
керуватися під час виконання своїх діяльність яких спрямована на служіння
посадових обов’язків. народу України і територіальній громаді
шляхом забезпечення охорони та сприяння у
реалізації прав, свобод і законних інтересів
людини і громадянина.
2. У цих Загальних правилах терміни 2. У цих Загальних правилах терміни
вживаються у значеннях, визначених вживаються у значеннях, визначених
Законами України «Про державну службу», Законами України «Про державну службу»,
«Про службу в органах місцевого «Про службу в органах місцевого
самоврядування» та «Про запобігання самоврядування», «Про запобігання
корупції». корупції», «Про засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні», «Про
забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків».
3. Основною метою діяльності державних немає
службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування є служіння народу України
та територіальній громаді, охорона та
сприяння реалізації прав, свобод і законних
інтересів людини і громадянина.
4. Поведінка державних службовців та
посадових осіб місцевого самоврядування
має забезпечувати довіру суспільства до
державної служби та служби в органах
місцевого самоврядування.
5. Етична поведінка державних службовців
27
та посадових осіб місцевого самоврядування
ґрунтується на принципах державної служби
та служби в органах місцевого
самоврядування, визначених Законами
України «Про державну службу» і «Про
службу в органах місцевого
самоврядування», а також загальних вимогах
до поведінки цих осіб, визначених Законом
України «Про запобігання корупції».
6. Дотримання державними службовцями
вимог цих Загальних правил враховується
під час проведення щорічного оцінювання їх
службової діяльності.
II. Загальні обов’язки державного службовця II. Загальні обов’язки державного службовця
та посадової особи місцевого та посадової особи місцевого
самоврядування самоврядування
1. Державні службовці та посадові особи 1. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування при виконанні місцевого самоврядування під час виконання
посадових обов’язків повинні діяти лише на своїх посадових обов’язків зобов’язані
підставі, в межах повноважень та у спосіб, неухильно дотримуватись загальновизнаних
що передбачені Конституцією та законами етичних норм поведінки, бути
України, а також міжнародними договорами, доброзичливими та ввічливими,
згода на обов’язковість яких надана дотримуватись високої культури
Верховною Радою України. спілкування, з повагою ставитись до прав,
Акти місцевих органів виконавчої влади та свобод та законних інтересів людини і
органів місцевого самоврядування, прийняті громадянина, об’єднань громадян, інших
або видані у межах їхніх повноважень, є юридичних осіб.
обов’язковими для виконання всіма 2. Державні службовці та посадові особи
державними службовцями та посадовими місцевого самоврядування своєю
особами місцевого самоврядування на поведінкою мають зміцнювати авторитет
відповідній території. державної служби і служби в органах
2. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, а також
місцевого самоврядування зобов’язані позитивну репутацію державних органів та
своєчасно і точно виконувати рішення органів місцевого самоврядування.
державних органів, органів місцевого Державні службовці та посадові особи
самоврядування, накази (розпорядження), місцевого самоврядування під час виконання
доручення керівників, надані на підставі та у своїх посадових обов’язків повинні
межах повноважень, передбачених проявляти стриманість у разі критики чи
Конституцією та законами України. образ з боку громадян, зауважувати щодо
3. У разі виникнення у державного неприйнятності такої поведінки і
службовця сумнівів щодо законності необхідності дотримання норм ввічливого
отриманого для виконання наказу спілкування.
(розпорядження), доручення керівника він Державні службовці та посадові особи
повинен вимагати його письмового місцевого самоврядування, у тому числі в
підтвердження, після отримання якого поза робочий час, повинні утримуватися від
зобов’язаний виконати такий наказ поширення інформації, зокрема розміщення
(розпорядження), доручення (крім явно коментарів на веб-сайтах і у соціальних
злочинного наказу (розпорядження), мережах, що можуть завдати шкоди
доручення). Одночасно з виконанням такого репутації державних органів та органів
наказу (розпорядження), доручення місцевого самоврядування.
державний службовець зобов’язаний у 3. Державні службовці та посадові особи
28
письмовій формі повідомити про нього місцевого самоврядування зобов’язані у
керівника вищого рівня або орган вищого своїй поведінці не допускати:
рівня. використання нецензурної лексики,
У разі отримання для виконання наказу підвищеної інтонації;
(розпорядження), доручення, які державний принизливих коментарів щодо зовнішнього
службовець вважає незаконними або такими, вигляду, одягу, віку, статі, сімейного стану
що становлять загрозу охоронюваним або віросповідання особи;
законом правам, свободам чи інтересам поширення чуток, обговорення особистого
окремих громадян, юридичних осіб, або сімейного життя колег, членів їх сімей та
державним або суспільним інтересам, він інших близьких осіб;
повинен негайно в письмовій формі впливу приватних, сімейних, суспільних або
повідомити про це керівника органу, в якому інших стосунків чи інтересів на його (її)
він працює. поведінку та прийняття рішень під час
4. Державні службовці повинні сумлінно, виконання своїх посадових обов’язків;
компетентно, результативно і відповідально прояву будь-якої з форм дискримінації за
виконувати свої посадові обов’язки, ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
проявляти ініціативу, а також не допускати релігійних та інших переконань, статі, віку,
ухилення від прийняття рішень та інвалідності, етнічного та соціального
відповідальності за свої дії та рішення. походження, громадянства, сімейного та
5. Державні службовці та посадові особи майнового стану, місця проживання, а також
місцевого самоврядування під час виконання за мовними або іншими ознаками;
своїх посадових обов’язків зобов’язані дій сексуального характеру, виражених
неухильно дотримуватись загальновизнаних словесно (погрози, залякування, непристойні
етичних норм поведінки, бути зауваження) або фізично (доторкання,
доброзичливими та ввічливими, поплескування), що принижують чи
дотримуватись високої культури ображають осіб, які перебувають у
спілкування (не допускати використання відносинах трудового, службового,
нецензурної лексики, підвищеної інтонації), матеріального чи іншого підпорядкування.
з повагою ставитись до прав, свобод та Державні службовці та посадові особи
законних інтересів людини і громадянина, місцевого самоврядування повинні
об’єднань громадян, інших юридичних осіб, запобігати виникненню конфліктів з
не проявляти свавілля або байдужість до громадянами, керівниками, колегами та
їхніх правомірних дій та вимог. підлеглими.
Державні службовці та посадові особи 4. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування повинні місцевого самоврядування повинні постійно
запобігати виникненню конфліктів у підвищувати свій культурний рівень, рівень
стосунках з громадянами, керівниками, свого професійного розвитку, поліпшувати
колегами та підлеглими. свої уміння, знання і навички відповідно до
6. Державні службовці та посадові особи функцій та завдань за посадою, зокрема в
місцевого самоврядування зобов’язані частині цифрової грамотності,
виконувати свої посадові обов’язки чесно і удосконалювати організацію службової
неупереджено, незважаючи на особисті діяльності.
ідеологічні, релігійні або інші погляди, не 5. Державні службовці та посадові особи
надавати будь-яких переваг та не виявляти місцевого самоврядування зобов’язані з
прихильність до окремих фізичних чи повагою ставитися до державних символів
юридичних осіб, громадських і релігійних України, використовувати державну мову
організацій. під час виконання своїх посадових
7. Державні службовці та посадові особи обов’язків, постійно підвищувати свій рівень
місцевого самоврядування повинні постійно володіння державною мовою, не допускати
поліпшувати свої уміння, знання і навички дискримінації державної мови.
відповідно до функцій та завдань займаної 6. Одяг державних службовців та посадових
посади, підвищувати свій професійний та осіб місцевого самоврядування повинен бути
29
культурний рівень, удосконалювати офіційно-ділового стилю і відповідати
організацію службової діяльності. загальноприйнятим вимогам пристойності.
8. Державні службовці та посадові особи 7. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування мають дбати про місцевого самоврядування мають шанувати
авторитет державної служби і служби в народні звичаї і національні традиції.
органах місцевого самоврядування, а також 8. Якщо державному службовцю чи
про позитивну репутацію державних органів посадовій особі місцевого самоврядування
та органів місцевого самоврядування, що стало відомо про загрозу чи факти
включає дотримання правил етикету, порушення цих Загальних правил, зокрема,
належного зовнішнього вигляду, прояву будь-якої форми дискримінації,
забезпечення високої якості роботи, насильства за ознакою статі, сексуального
встановленого внутрішнього службового домагання, недоброчесності або
розпорядку. неправомірного поширення інформації з
9. Державні службовці та посадові особи обмеженим доступом іншим державним
місцевого самоврядування мають шанувати службовцем чи посадовою особою місцевого
народні звичаї і національні традиції. самоврядування, він (вона) повинен
10. Державні службовці та посадові особи (повинна) негайно повідомити про це
місцевого самоврядування зобов’язані з безпосереднього керівника, керівника
повагою ставитися до державних символів вищого рівня (у разі необхідності).
України, використовувати державну мову
під час виконання своїх посадових
обов’язків, не допускати дискримінації
державної мови.
11. Одяг державних службовців та
посадових осіб місцевого самоврядування
повинен бути офіційно-ділового стилю і
відповідати загальноприйнятим вимогам
пристойності.
12. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування повинні поважати
приватне життя інших осіб.
III. Розділ ІІІ
Використання службового становища Доброчесність
1. Державний службовець та посадова особа 1. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування повинні місцевого самоврядування зобов’язані
використовувати своє службове становище виконувати свої посадові обов’язки
виключно для виконання своїх посадових якнайкраще, чесно і неупереджено,
обов’язків і доручень керівників, наданих на незважаючи на особисті ідеологічні,
підставі та у межах повноважень, релігійні або інші погляди, не надавати будь-
передбачених законами України. яких переваг та не виявляти прихильність до
2. Державному службовцю та посадовій окремих фізичних чи юридичних осіб,
особі місцевого самоврядування заборонено громадських, політичних, релігійних
у будь-який спосіб використовувати своє організацій, а також не допускати ухилення
службове становище в політичних цілях, у від прийняття рішень та відповідальності за
тому числі для залучення державних свої дії (бездіяльність) та рішення.
службовців, посадових осіб місцевого 2. Державний службовець та посадова особа
самоврядування, працівників бюджетної місцевого самоврядування зобов’язані діяти
сфери та інших осіб до участі у доброчесно, а саме:
передвиборній агітації, акціях та заходах, що спрямовувати свої дії на захист публічних
організовуються політичними партіями. інтересів та недопущення конфлікту між
3. Державним службовцям та посадовим приватними та публічними інтересами,
30
особам місцевого самоврядування уникати виникнення реального та
забороняється використовувати свої потенційного конфлікту інтересів у своїй
повноваження або своє службове становище діяльності;
в особистих (приватних) інтересах чи в не використовувати службове становище в
неправомірних особистих інтересах інших приватних інтересах чи в неправомірних
осіб, у тому числі використовувати свій приватних інтересах інших осіб, у тому
статус та інформацію про місце роботи з числі не використовувати свій статус та
метою одержання неправомірної вигоди для інформацію про місце роботи з метою
себе чи інших осіб. одержання неправомірної вигоди для себе чи
інших осіб;
не розголошувати інформацію, що стала
йому (їй) відома у зв’язку з виконанням
посадових обов’язків, зокрема персональні
дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу
інформацію з обмеженим доступом, режим
якої встановлено Законами України «Про
державну таємницю», «Про інформацію»,
«Про захист персональних даних» та «Про
доступ до публічної інформації», крім
випадків, установлених законом.
IV. Використання ресурсів держави та IV. Використання службового становища,
територіальної громади ресурсів та інформації
1. Державні службовці та посадові особи 1. Державний службовець та посадова особа
місцевого самоврядування мають право місцевого самоврядування повинні
використовувати ресурси держави чи використовувати своє службове становище,
територіальної громади (рухоме та нерухоме ресурси держави та територіальної громади
майно, кошти, службова інформація, (рухоме та нерухоме майно, кошти,
технології, інтелектуальна власність, службову інформацію, технології,
робочий час, репутація тощо) тільки в межах інтелектуальну власність, робочий час,
посадових обов’язків та доручень репутацію тощо) виключно для виконання
керівників, наданих на підставі та у межах своїх посадових обов’язків і доручень
повноважень, передбачених законами керівників, наданих на підставі та у межах
України. повноважень, передбачених Конституцією
2. При виконанні своїх посадових обов’язків та законами України.
державні службовці та посадові особи 2. Державні службовці та посадові особи
місцевого самоврядування зобов’язані місцевого самоврядування у своїй діяльності
раціонально і дбайливо використовувати зобов’язані дотримуватись політичної
державну і комунальну власність, постійно неупередженості та нейтральності, а саме
підвищувати ефективність її використання, уникати демонстрації у будь-якому вигляді
уникаючи надмірних і непотрібних витрат, а власних політичних переконань або
також не допускати зловживань та поглядів.
використання державного чи комунального Державному службовцю та посадовій особі
майна або коштів у приватних інтересах. місцевого самоврядування заборонено у
3. Робочий час державного службовця та будь-який спосіб використовувати своє
посадової особи місцевого самоврядування службове становище в політичних цілях, у
має використовуватись для виконання своїх тому числі для залучення державних
посадових обов’язків. службовців, посадових осіб місцевого
4. Державні службовці та посадові особи самоврядування, працівників бюджетної
місцевого самоврядування зобов’язані сфери та інших осіб до участі у
використовувати надані їм ресурси таким передвиборній агітації, акціях та заходах, що
чином, щоб не завдавати шкоди організовуються політичними партіями.
31
навколишньому середовищу чи здоров’ю 3. При виконанні своїх посадових обов’язків
людей. державні службовці та посадові особи
5. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані
місцевого самоврядування під час виконання раціонально і дбайливо використовувати
функцій держави або місцевого державну і комунальну власність, постійно
самоврядування зобов’язані діяти відповідно підвищувати ефективність її використання,
в державних інтересах чи інтересах уникаючи надмірних і непотрібних витрат.
територіальної громади. Державні службовці та посадові особи
6. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані
місцевого самоврядування не повинні використовувати надані їм ресурси таким
допускати, у тому числі поза державною чином, щоб не завдавати шкоди
службою або службою в органах місцевого навколишньому середовищу чи здоров’ю
самоврядування, дій і вчинків, які можуть людей.
зашкодити інтересам держави або місцевого 4. Робочий час державного службовця та
самоврядування чи негативно вплинути на посадової особи місцевого самоврядування,
репутацію державного службовця або зокрема у разі виконання завдань за посадою
посадової особи місцевого самоврядування. за межами адміністративної будівлі
V. Використання інформації державного органу чи дистанційної роботи,
1. Державним службовцям та посадовим має використовуватись для виконання своїх
особам місцевого самоврядування посадових обов’язків.
забороняється розголошувати персональні 5. Державні службовці та посадові особи
дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу місцевого самоврядування зобов’язані при
інформацію з обмеженим доступом, режим роботі з інформацією оцінювати її критично,
якої встановлено Законами України «Про аналізувати джерела інформації,
державну таємницю», «Про інформацію», використовувати ті із них, які є офіційними,
«Про захист персональних даних» та «Про приймати рішення на основі достовірної та
доступ до публічної інформації», що стала перевіреної інформації, поширювати лише
їм відома у зв’язку з виконанням посадових ту інформацію, що відповідає дійсності.
обов’язків. Державним службовцям та посадовим
2. Якщо державним службовцям чи особам місцевого самоврядування
посадовим особам місцевого забороняється приховувати чи обмежувати
самоврядування стало відомо про загрозу чи інформацію, яка має бути доведена до
факти неправомірного поширення відома інших осіб.
інформації з обмеженим доступом вони
повинні негайно повідомити про це
безпосереднього керівника.
VI. Обмін інформацією V. Обмін інформацією
1. Державним службовцям та посадовим 1. Державні службовці та посадові особи
особам місцевого самоврядування місцевого самоврядування при спілкуванні
забороняється обмежувати доступ до під час виконання посадових обов’язків
публічної інформації, крім випадків, повинні дотримуватися таких правил:
встановлених Законом України «Про доступ 2) надавати в межах повноважень та
до публічної інформації». відповідно до законодавства іншим
2. Державний службовець та посадова особа державним службовцям та посадовим
місцевого самоврядування при спілкуванні особам місцевого самоврядування
під час виконання посадових обов’язків інформацію, необхідну для виконання ними
повинні дотримуватися таких правил: посадових обов’язків;
2) своєчасно надавати відповідно до 2. Державні службовці та посадові особи
законодавства іншим державним місцевого самоврядування під час
службовцям та посадовим особам місцевого спілкування з громадянами повинні
самоврядування інформацію, необхідну для використовувати доступну термінологію.
виконання ними посадових обов’язків;
32
Як бачимо з порівняльної таблиці, внесені до цих Загальних правил зміни,
серед іншого, передбачають уточнення професійно-етичних вимог щодо
правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування, виключення зайвих та обтяжливих положень, замість яких
включено норми стосовно протидії дискримінації, сексуальним домаганням та
забезпечення гендерної рівності серед державних службовців та посадових
осіб місцевого самоврядування, а також запровадження обов’язку щодо
підвищення цифрової грамотності та правил поведінки у цифровому
середовищі.
Крім того, до зазначених Загальних правил додається новий розділ
«Доброчесність», який забезпечує закріплення змісту і принципів цього
поняття та певних правил поведінки.
Це важливий крок до удосконалення та осучаснення правил етичної
поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Адже саме поведінка цих осіб і їх ставлення до своїх посадових обов’язків
формує довіру суспільства до державних органів і органів місцевого
самоврядування та державної служби в цілому.
Що таке доброчесність і чому це важливо для державних службовців?
Відповідь на ці та інші питання отримано за підсумками проекту «Сприяння
доброчесності та протидія корупції в Україні». Метою цього проекту було
розширення практики належного врядування в українських державних
установах з акцентом на доброчесність, прозорість, підзвітність та боротьбу з
корупцією.
«Доброчесніть – це дійсно важливо. І завдяки саме таким проектам це
дійсно стає невід`ємною частиною нашого суспільства та важливою
складовою професійного портрету публічних службовців. Маю зазначити, що
згідно з даними дослідження організаційної культури державної служби
України «Державна служба в Україні: ваша точка зору», 58% опитаних
державних службовців орієнтовані переважно на власні професійні судження
33
та норми професійної етики, аніж на виконання доручень своїх керівників.
Саме ця цифра яскраво свідчить, що ми змінюємося, що змінюється державна
служба. Тобто ми не просто говоримо про доброчесність. Ми активно діємо.
І наразі доброчесність не просто слово, а риса – яка справді характерна для
більшості державних службовців в Україні», - зазначає Голова НАДС Наталія
Алюшина [ 20].
НАДС активно співпрацює з проєктом MATRA - це комплексна
навчальна програма для державних службовців в Україні, що реалізується за
підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди, Гаазької
академії місцевого самоврядування та інших. Зокрема, з 2017 року спільно з
Гаазькою академією місцевого самоврядування впроваджується проєкт
«Сприяння доброчесності та належному врядуванню в Україні». Підсумком
спільної роботи стала низка реалізованих програм підвищення кваліфікації з
питань впровадження політики доброчесності у публічному секторі. Мова йде
про навчання за програмами: «Доброчесність державних службовців»,
«Сприяння доброчесності та запобіганню корупції в Україні», «Публічні
закупівлі», «Децентралізація та участь громадян».
Підготовлено 12 тренерів та 14 представників міністерств та інших ЦОВВ
з питань належного врядування та політики доброчесності у публічному
секторі. Крім того, розроблено практичний посібник для тренерів «Настанови
для тренера: доброчесність на державній службі в Україні» [ 42].
Професіоналізм державної служби має таку потужну складову, як
доброчесність. Управління на основі принципу заслуг має супроводжуватися
активними діями, спрямованими на підтримання і заохочення доброчесності
працівників системи державної служби. Довіра до державних інститутів
зрештою залежить від їхньої спроможності в ефективний і надійний спосіб
вирішувати суспільні проблеми. Така спроможність, у свою чергу, залежить
від рівня професіоналізму і доброчесності персоналу та якості правової бази,
що регулює його діяльність. Крім цього, правовий порядок, який забезпечує
державна служба, здатен призвести як до підвищення, так і до зниження рівня
34
надійності і довіри з боку громадян. Спроможність національних органів
державного управління здійснювати свою діяльність у нейтральний і
безсторонній спосіб і захищати суспільний інтерес залежить не лише від
компетентності, кваліфікації і моральних якостей кожного окремого
державного службовця, але й від якості правового й адміністративного
середовища, у якому вони працюють. Це середовище здатне як перешкоджати,
так і сприяти розвитку можливостей органів державного управління для
залучення і мотивування кваліфікованих працівників, крім того воно впливає
на функціонування механізмів захисту професійної автономії державних
службовців і забезпечення їхньої відповідальності [41].
35
2.2 Відповідальність суб’єктів публічної влади за дотримання
етичних норм
За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, а також
порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової
дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної
відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про державну
службу» [ 2].
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної
відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто
протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у
невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх
посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом про державну
службу та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути
застосоване дисциплінарне стягнення.
Порушення правил етичної поведінки державних службовців;
порушення Присяги державного службовця; вияв неповаги до держави,
державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять
авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання
посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень)
та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання
правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових
повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або
адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної
неупередженості державного службовця; використання повноважень в
особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах
інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної
інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну
службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що
36
виникли під час проходження служби; неповідомлення керівнику державної
служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним
службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше
трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява державного
службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп’яніння; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що
спричинило порушення цілісності державного або комунального майна,
незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи
комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або
адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем
рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної
норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом
винесено окрему ухвалу, - все це за законом є дисциплінарними проступками.
До державних службовців може бути застосований один із таких видів
дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку у
вигляді недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, суб’єкт
призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, у
вигляді дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або
неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади,
наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх
повноважень; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на
службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та
прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або
37
висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у
постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу,
суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному
службовцю може бути оголошено догану.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, у
вигляді порушення правил етичної поведінки державних службовців;
невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця,
а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних
проступків, у вигляді дій, що шкодять авторитету державної служби та
невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів
державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у
межах їхніх повноважень, суб’єкт призначення або керівник державної служби
може попередити такого державного службовця про неповну службову
відповідність.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом
дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише за порушення
Присяги державного службовця; вияв неповаги до держави, державних
символів України, Українського народу; перевищення службових
повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або
адміністративного правопорушення; використання повноважень в особистих
(приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про
обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також
неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час
проходження служби; неповідомлення керівнику державної служби про
виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та
близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; поява державного
службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп’яніння; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що
спричинило порушення цілісності державного або комунального майна,
38
незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи
комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або
адміністративного правопорушення, а також вчинення систематично
(повторно протягом року) прогулу державного службовця (у тому числі
відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без
поважних причин.
За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може
бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення
ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку
утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі -
дисциплінарна комісія) у кількості не менше 3-х осіб. Результатом розгляду
дисциплінарної справи є пропозиція або подання дисциплінарної комісії, які
мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, який протягом 10
календарних днів зобов’язаний прийняти рішення на підставі подання
дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього
строку.
В тому, що пропозиція дисциплінарної комісії носить лише
рекомендаційний характер, вбачаються подвійні стандарти, оскільки існує
можливість суб’єкта призначення (керівника державної служби) вчиняти на
власний розсуд, а не діяти виключно в правовому полі, − і може бути, як
способом усунення неприйнятних службовців зі служби, так і навпаки,
способом уникнення певних осіб від відповідальності.
Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого
проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення
враховується характер проступку, обставини, за яких він був вчинений,
обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, результати
оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень,
стягнень та його ставлення до служби.
39
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі
встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного
службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби
або необхідної оборони виключають можливість застосування
дисциплінарного стягнення.
І тут знову існують цілком законні шляхи уникнення дисциплінарної
відповідальності держслужбовця: якщо минуло шість місяців з дня, коли
керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення
дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності
державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один
рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду,
тоді державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної
відповідальності.
На посадових осіб органів місцевого самоврядування в частині
застосування заходів дисциплінарного характеру діють загальні норми
Кодексу Законів про працю в Україні, тому прийняття спеціального
законодавства щодо цієї категорії публічних службовців наразі є нагальною
потребою.
Професіоналізм вимагає надзвичайної доброчесності з боку державних
посадових осіб, як виборних, так і призначених. Закони і система управління
повинні заохочувати і захищати чесність і підзвітність державних службовців.
Навчання і дисциплінарні заходи є необхідними інструментами управління.
Кодекси поведінки та плани підвищення рівня доброчесності можуть бути
корисними для визначення поведінки державних посадових осіб.
У випадках виявлення порушення вимог Закону України «Про
запобігання корупції» щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання
конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій
держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту
викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство
вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації
40
припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового
розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом
відповідальності.
Припис Національного агентства є обов’язковим для виконання. Про
результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій
його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих
днів з дня одержання припису.
НАДС проведено моніторинг дисциплінарних проваджень у державних
органах за 2020 рік. За наданою інформацією, ініційовано 2624
дисциплінарних провадження. Для порівняння: у 2018 році таких проваджень
було вдвічі більше (5802).
В управлінні контролю за реалізацією права на державну службу
відзначають, що зміна кількості дисциплінарних проваджень може свідчити
про зниження дієвості цього інструменту забезпечення службової дисципліни.
Щодо дисциплінарних стягнень, то їх у 2020 році було 1225. 85% з них
застосовано за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків,
актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників,
прийнятих у межах їхніх повноважень.
З урахуванням проведеного моніторингу, НАДС підготовлено пропозиції
щодо внесення змін до Закону України «Про державну службу» в частині
відновлення контрольних повноважень. Мова йде про проведення перевірок в
установленому НАДС порядку та здійснення моніторингу стану дотримання
державними органами вимог законодавства щодо вступу на державну службу,
її проходження та припинення.
НАДС проведено моніторинг дисциплінарних проваджень у державних
органах (Міністерствах, ЦОВВ, правоохоронних органах та органах судової
влади) за 2020 рік. За наданою інформацією протягом 2020 року ініційовано
2624 дисциплінарних провадження, з них:
- 1030 щодо державних службовців категорії «Б»;
- 1594 щодо державних службовців категорії «В».
41
Рисунок 3.1 - Інформація щодо проведених дисциплінарних проваджень
та застосованих дисциплінарних стягнень до державних службовців за 2020
рік [19].
Для порівняння у 2018 році було ініційовано 5802 дисциплінарних
провадження, з них 2262 – щодо державних службовців категорії «Б», 3540 –
щодо державних службовців категорії «В»).
У 2020 році застосовано 1225 дисциплінарних стягнень, з них:
- 475 – до державних службовців категорії «Б», що складає 1,1% від
загальної кількості державних службовців цієї категорії (43014); - 750 – до
державних службовців категорії «В», що складає 0,6% від загальної кількості
державних службовців цієї категорії [19] (див. рис.2.1, 2.2).
42
Рисунок 3.2 - Інформація щодо проведених дисциплінарних проваджень
та застосованих дисциплінарних стягнень до державних службовців за 2020
рік [19].
Із 1225 застосованих дисциплінарних стягнень:
- за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів
органів
державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників,
прийнятих у межах їхніх повноважень – 1048;
- недотримання правил внутрішнього службового розпорядку - 53;
- порушення правил етичної поведінки державних службовців – 30;
- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу
кримінального або адміністративного правопорушення – 24;
- прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі
більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин –21;
- порушення Присяги державного службовця – 11.
Зниження кількості дисциплінарних проваджень може свідчити, з одного
боку, про те, що в результаті змін законодавства про державну службу 2019
43
року певною мірою знижено дієвість цього інструменту забезпечення
службової дисципліни, а з іншого - вказувати на недосконалість законодавства,
що визначає порядок здійснення дисциплінарних проваджень та визначає
підставність застосування дисциплінарних стягнень.
2. Має місце зменшення частки притягнутих до дисциплінарної
відповідальності державних службовців (із 60% від ініційованих в 2017 році
5288 дисциплінарних проваджень до 45% від ініційованих у 2020 році 2624
дисциплінарних проваджень), тобто – більш ніж половина відкритих
дисциплінарних проваджень закриваються у зв’язку із відсутністю
дисциплінарного проступку або неможливістю застосування дисциплінарного
стягнення.
3. Потребує удосконалення Закону України «Про державну службу» в
частині контролю за дотриманням службової дисципліни та проведення
моніторингу стану дотримання державними органами вимог законодавства
щодо вступу на державну службу, її проходження та припинення, та Порядок
здійснення дисциплінарного провадження.
За наданою державними органами інформацією, протягом 2020 року у
62% випадків оскарження рішень про накладення дисциплінарного стягнення
до адміністративних судів України було задоволено позовні вимоги державних
службовців та скасовано накази про накладення дисциплінарного
стягнення [19].
44
Висновки до розділу 2
З’ясовано, що загальні вимоги до поведінки осіб, уповноважених на
виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якими вони
зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових чи представницьких
повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за
порушення цих вимог, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері державної служби, затверджує загальні правила
етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування.
Так, наказом Національного агентства України з питань державної
служби від 05 серпня 2016 року № 158 (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 31 серпня 2016 р. за № 1203/29333), затверджено Загальні правила
етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування.
Загальні правила етичної поведінки визначають основну мету діяльності
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування – це
служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння
реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Поведінка
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування повинна
забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в оргнах
місцевого самоврядування.
Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування ґрунтується на принципах, визначених статтями 4 Закону
України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого
самоврядування».
45
Система етичних вимог має механізм відповідальності за їх порушення,
який виявляється в несприятливих наслідках дисциплінарного характеру
стосовно порушника.
За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, а також
порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової
дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної
відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про державну
службу».
46
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕТИЧНИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ
ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ
3.1 Формування організаційної культури публічної служби
Формування організаційної культури державної служби, оновлення
Загальних правил етичної поведінки публічних службовців у частині розвитку
та удосконалення етичних принципів та дотримання гендерної рівності на
державній службі визначені одними з приоритетів діяльності НАДС на 2021
рік [14].
За визначенням енциклопедичного словника з державного управління,
Адміністративна культура державного службовця – різновид професійної
управлінської культури, що характеризує міру розвитку фахових знаньумінь та
навичок, необхідних для виконання державним службовцем організаційно-
розпорядчих функцій. Основу формування і розвитку А.к.д.с. складають
організаторський талант, управлінські здібності та практичний досвід. А.к.д.с.
виявляється у зразковому виконанні своїх службових обов’язків, у точному
виконанні посадових інструкцій, послідовному дотриманні
загальноприйнятних норм, правил, стандартів управлінської діяльності,
неухильному слідуванні “духу і букві” закону. Розрізняють адміністративну
культуру керівника, підлеглого (виконавця), фахівця (експерта, радника,
консультанта), структурного підрозділу та державної установи в цілому.
Головним критерієм успішності їх діяльності є те, наскільки вони
відповідають своїй місії, громадському призначенню та завданням державної
установи. А.к.д.с. містить у собі як власне професійну (знання, вміння,
навички), так і морально-етичну (моральні вимоги професійної етики, або
“етичного кодексу”) складові. Порушення єдності цих складових призводить
до зловживання службовим становищем або ж до професійної
47
некомпетентності. Основними принципами А.к.д.с. є: служіння державі і
народу України; пріоритетність прав, свобод та інтересів громадян;
верховенство права; законність і справедливість, недопущення бюрократизму,
чванства та корупційних дій; демократизм і толерантність; політична,
релігійна, расова та інша культурно-світоглядна неупередженість;
професіоналізм; порядність,особиста моральна і професійна відповідальність
за доручену справу; безконфліктність, ділове та конструктивне ставлення до
критики; дотримання приписів службової етики та етикету; підтримка
авторитету державної служби та позитивного іміджу державного
службовця [35].
Визначення «корпоративна культура» увійшло в практику управління
персоналом у 20-х роках минулого століття, коли виникла необхідність
формування сприятливих взаємовідносин працівників всередині великих
компаній (корпорацій). Формування корпоративної культури тоді передбачало
створення для персоналу компаній таких трудових, соціальних, побутових,
психологічних та інших умов, в яких він почував би себе комфортно, а
ефективність його трудової діяльності зростала.
Зараз корпоративну культуру визначають як певну ідеологію чи систему
традиційних взаємин (постійних заходів), які розділяє кожен працівник
організації щодо зовнішнього оточення і внутрішнього середовища. І якщо
корпоративну культуру розглядати як ідеологію, то організаційну культуру
можна порівняти з «душею» організації. Організаційна культура завжди
присутня в будь-якій організації, бо вона зароджується разом з організацією,
розвивається разом з організацією і зникає разом з нею.
Організаційними засадами по формуванню та розвитку корпоративної
культури установи наділені фахівці з питань управління персоналом. На
практиці розрізняють два типи організаційної культури (див.рис.3.1):
Необхідність формування і розвитку організаційної культури на сьогодні
вже не викликає жодних сумнівів, оскільки практика успішних організацій
засвідчує вагому роль саме організаційної культури у досягненні цих успіхів.
48
Сильна і розвинута організаційна культура є необхідною умовою
самореалізації працівників, та, як наслідок, їх потенціалу.
Рисунок 3.1 – Формування організаційної культури.
Усвідомлення працівниками себе і свого місця в організації; ціннісні
орієнтири і норми поведінки; комунікативна система із зовнішнім оточенням і
мова спілкування із споживачами послуг; трудова та ділова етика персоналу і
робочий час; віра у місію організації, ідеал чи традиційне ставлення до нього є
зовнішніми проявами організаційної культури працівників, які мають вплив на
оточуючих та формують стійке уявлення щодо установи та ефективності її
діяльності загалом.
Місія будь-якої організації – це її соціальне призначення, тобто те, що
суспільство може очікувати від мети її діяльності. Чітко сформульована місія
сприяє вирішенню щонайменше трьох завдань управління:
1) змушує керівництво систематично займатися аналізом сильних і
слабких сторін організації, визначенням можливостей для підвищення
загальної ефективності її діяльності;
49
2) сприяє кращій інтеграції працівників (які знають і поділяють місію) в
єдине ціле, підвищенню рівня прихильності та мотивації, кращій взаємодії між
керівниками і підлеглими на різних рівнях;
3) формує позитивний імідж організації в очах споживачів послуг,
ділових партнерів тощо.
Цінності – джерело мотивації діяльності персоналу. Це те, що особливо
важливо для людини (принципи свободи, відкритості, демократії, ідеї
служіння людям, державі, можливість реалізації себе чи своїх прагнень,
отримання влади, статусу, матеріального успіху, соціальний захист тощо).
Ціннісні орієнтири багато в чому визначають трудові дії працівників, їх
трудову поведінку і результати роботи організації.
Цінності працівників значною мірою впливають на ціннісні орієнтири
організації, її культуру. І навпаки: ціннісні орієнтири організації, її культура
впливають на якісний склад персоналу, його поведінку, ставлення до роботи,
норми діяльності. Тому вивчення цінностей працівників і створення умов для
їх реалізації є найважливішою стороною діяльності організації.
Для впровадження і реалізації тієї чи іншої моделі організаційної
культури, як правило, створюють «Кодекс корпоративної етики» – зведені в
один «документ» ціннісні орієнтири, організаційні цілі, регламентовані
правила поведінки і комунікації з відвідувачами, споживачами, партнерами
тощо. Такий Кодекс може транслювати цінності організації усім
співробітникам і тим самим підвищувати організаційну ідентичність. Для
прикладу, Національним агентством з питань запобігання корупції
затверджено Кодекс етичної поведінки працівників НАЗК, який визначає
сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які
регулюють засади поведінки працівників Національного агентства під час
виконання ними своїх службових повноважень [20].
Отже, організаційна культура – це певна форма внутрішнього і
зовнішнього впливу на людей для досягнення певної мети або комплексу
цілей. Кожна організація визначає власні завдання, для вирішення яких вона
50
має намір використовувати цей інструмент впливу. Водночас особливості
організаційної культури визначаються сферою діяльності конкретної
організації.
Система державних органів, з їх вертикальною і горизонтальною
структурами взаємодії і підпорядкування, в буквальному розумінні не є
корпорацією, оскільки вона є державною системою управління. Тому при
формуванні корпоративної культури державного органу може йтися про певну
організаційну культуру, притаманну функціям організації, чи вертикалі.
Водночас не слід забувати, що сама державна служба об’єднана єдиною
метою, цінностями і принципами діяльності. Принципи державної служби –
ідеологія – загальні правила для всіх. Вони впливають на формування
культури державної служби, іміджу державних органів. Дотримання
державними службовцями принципів державної служби створює стереотипи.
В умовах реформування державного управління і державної служби
важливого значення набуває процес усвідомлення та прийняття всіма
державними службовцями спільних принципів, цінностей і норм державної
служби. Одночасно метою формування нової «корпоративної» культури
державної служби є розвиток у державних службовців розуміння ідеології
відповідного органу влади, в якому вони працюють, системи цінностей,
єдиних стандартів поведінки, спілкування із колегами та представниками
інших органів державної влади.
Статті 1 та 4 Закону України «Про державну службу» дають нам
визначення державної служби, її цінностей та принципів.
Тож, як бачимо, на рівні держави забезпечено нормативне підґрунтя для
створення ідеології – корпоративної культури в державних органах. Державні
ж органи у випадку необхідності розробляють та забезпечують виконання
норм організаційної культури через затвердження галузевих кодексів чи
стандартів етичної поведінки їх працівників.
При формуванні організаційної культури в державному органі варто
врахувати:
51
1. Особливості організації та умов праці.
Вони висловлюють культуру та професіоналізм керівництва і підлеглих,
а також певну зрілість колективу. Досвід показує, що вирішальну роль тут
відіграє особистість керівника, який накладає відбиток на стиль, культуру
управління, режим роботи, умови роботи, її ритм, розподіл завдань і контроль
виконання.
Культура внутрішніх комунікацій:
- збори, наради, зустрічі з керівником є формою безпосереднього
спілкування і передачі інформації;
- інформаційні стенди, внутрішні і зовнішні видання, що інформують
співробітників, партнерів і клієнтів;
- корпоративні свята — урочисте нагородження працівників, які досягли
певних показників, дні народження, церемонії посвячення тощо.
2. Соціально-психологічні культура і клімат.
Вони визначають стан міжособистісних і групових відносин у колективі,
впливають на робочу поведінку персоналу, підтримують визначену
керівництвом стратегію організаційного розвитку.
3. Адаптація.
Не менш важливим елементом організаційної культури є ставлення до
новачків та їх адаптація до корпоративної культури. Процес цей часто
складний і болючий. У деяких організаціях спеціально проводяться
адаптаційні тренінги та інші заходи, направлені на адаптацію новачків.
4. Інформаційний дизайн (фірмовий стиль) включає в себе повноцінну
знакову систему символів організації. Насамперед це назва і абревіатура.
Елементами фірмового стилю є емблема, фірмові знаки.
5. Дрес-код – вимоги до зовнішнього вигляду, які пред’являє
адміністрація до співробітників компанії. Зовнішній вигляд і одяг на роботі
перестають бути особистою справою співробітників. Кожен працівник
повинен враховувати не тільки особистий комфорт, але й репутацію компанії.
52
Таким чином, організаційна культура – важливий інструмент управління
персоналом, який включає персонал у систему управління організацією та є
елементом оптимізації управління та підвищення ефективності діяльності на
державній службі.
Цінності, норми поведінки в державному органі є складовими його
організаційної культури. Завдяки її розвитку державний орган змінюється і
таким чином може краще адаптуватися до сучасних потреб, що є одним з
головних завдань державного управління.
За своїм функціональним призначенням основні положення
організаційної культури слугують методологічною основою формування
професійної культури державного службовця; орієнтують працівника в умовах
конфліктів і етичної невизначеності; сприяють формуванню у працівника
потреби дотримання професійно-етичних норм поведінки та виступають як
заіб громадського контролю за моральною і професійною поведінкою
працівника.
На сьогодні організаційна культура розглядається як головний механізм,
що здатний забезпечити підвищення ефективності діяльності організації. Вона
є важливою для будь-якої організації, оскільки може впливати на
привабливість організації як роботодавця; продуктивність і ефективність
діяльності; мотивацію працівників; ділову репутацію працівників та якість їх
роботи; характер особистісних і трудових відносин в організації; ставлення
державних службовців до роботи, їх творчий потенціал [42].
Організаційна культура не є статичною, раз і назавжди встановленою
формою взаємовідносин в організації. Зміна персоналу та особливо
керівництва може змінити загальну культуру організації. Головним завданням
для керівника (лідера) є формування сприятливої організаційної культури,
спрямованої на удосконалення діяльності установи, з урахуванням вимог часу
та орієнтованої на зміни.
Керувати організаційною культурою означає формувати її, підтримувати
та змінювати. Задля досягнення справжніх результатів необхідно витрачати
53
час та зусилля для створення відповідного простору, комплексного розгляду
питань, пошуку нестандартних підходів та обговорення ідей з усіма
зацікавленими сторонами. Заохочення постійного навчання та критичного
мислення є важливим не лише для побудови здорових відносин у команді, а
для ефективного прийняття рішень на основі врахування різних впливів та
можливостей.
Формування сприятливої організаційної культури передбачає здійснення
певних кроків, які можна ще назвати Матрицею дій (див.рис.3.2).
Рисунок 3.2 – Формування сприятливої організаційної культури.
54
3.2 Взаємодія з громадськістю та комунікації, як важлива складова
етичних засад публічної служби
Для розвитку України як правової, демократичної і соціальної держави
необхідне рівноправне партнерство та залучення громадян до формування і
реалізації державної та регіональної політики.
З метою створення сприятливих умов для розвитку громадянського
суспільства, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами
державної влади, органами місцевого самоврядування на засадах партнерства,
забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод
людини і громадянина, задоволення суспільних інтересів з використанням
різноманітних форм демократії участі, громадської ініціативи та
самоорганізації затверджено Національну стратегією сприяння розвитку
громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки.
Взаємодія з громадськістю є важливою складовою діяльності органів
виконавчої влади, яка дозволяє отримати зворотній зв’язок та реакції
громадськості на чинну державну політику, забезпечує прозорість та
відкритість у діяльності органів влади.
Визначають чотири рівні взаємодії з громадськістю:
– інформування – односторонні відносини, під час яких орган
виконавчої влади надає громадськості інформацію про розроблення, ухвалення
та реалізацію державних рішень, механізми участі громадян та організацій
громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної політики. Ці
відносини передбачають як надання інформації за ініціативою органу влади,
так і надання її на вимогу громадськості (відповідно до Закону України «Про
доступ до публічної інформації»);
– консультації – комунікація, під час якої орган виконавчої влади
оприлюднює проєкти своїх рішень з метою отримання коментарів, зауважень,
пропозицій від громадськості або проводить консультації з громадськістю
55
щодо реалізації рішень, політик, які вже впроваджуються або впровадження
яких завершилося. Як правило, проведення консультацій ініціює орган влади;
– активна участь громадськості у виробленні та реалізації державної
політики (діалог) – рівень взаємодії, за якої орган виконавчої влади залучає
представників громадськості до робочих груп, експертних рад тощо у процесі
вироблення проєктів конкретних нормативно-правових актів, рішень, політик.
Представники громадськості є повноправними учасниками такого процесу.
Результатом такої взаємодії є спільне рішення. Діалог може бути ініційований
як органами влади, так і інститутами громадянського суспільства;
– партнерство – рівень взаємодії, за якого орган виконавчої влади та
організації громадянського суспільства здійснюють взаємний обмін різного
роду ресурсами (наприклад, делегування організаціям громадянського
суспільства надання певного виду послуг, спільне проведення заходів тощо).
З метою залучення громадян до участі в управлінні державними
справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про
діяльність органів виконавчої влади, налагодження системного діалогу органів
виконавчої влади з громадськістю затверджено Порядок проведення
консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної
політики.
Вивчення громадської думки реалізується через:
- проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування,
анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи тощо);
- створення телефонних «гарячих ліній», проведення моніторингу
коментарів, відгуків, інтерв’ю, інших матеріалів у друкованих та електронних
ЗМІ для визначення позиції різних соціальних груп населення та
заінтересованих сторін;
- опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян
пропозицій та зауважень.
Громадськість може подавати свої пропозиції та зауваження як в усній,
так і в письмовій формі, надсилати електронною поштою на адресу
56
відповідальної особи органу виконавчої влади, а також подавати за допомогою
спеціальних сервісів на офіційних сайтах органів виконавчої влади.
Для організації вивчення громадської думки з метою отримання
об’єктивної та достовірної інформації орган виконавчої влади може укладати
договори з дослідницькими організаціями, фахівцями, експертами,
інститутами громадянського суспільства про проведення на умовах відкритого
конкурсу фахових, наукових соціологічних досліджень, спостережень,
експресаналізу пропозицій різних соціальних груп населення та
заінтересованих сторін. Питання практичної реалізації громадянами України
права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх
статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі,
оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює
Закон України «Про звернення громадян» [ 11].
Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в
управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення
роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх
прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом
громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у
зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання.
Пандемія COVID-19 вплинула на всі сфери життя не лише в Україні, але
й у світі. Найбільшу увагу привертають наслідки пандемії та пов’язаного з нею
карантину не тільки для медичної сфери та підприємницької діяльності, а є
такі сфери суспільного життя, про які порівняно менше говорять, але які, тим
не менше, є дуже важливими для розвитку та демократизації України. Йдеться
про доступність влади для громадськості та реального впливу громадян на
діяльність відповідних владних інституцій.
57
Пандемія та необхідність дотримуватись протиепідемічних заходів
змусила органи влади переглянути не лише свій робочий графік, а й методи
комунікації з громадянами. Це призвело до того, що обмеження прямого
спілкування з громадянами та перехід на дистанційну комунікацію змінили
можливості громадськості впливати на процес прийняття рішень, а сама влада
втрачає певною мірою гостроту розуміння суспільних проблем [ 26].
Загалом, коронакриза в більшості випадків не закрила доступ громадян
до інструментів місцевої демократії та органів місцевого самоврядування в
Україні, хоча деякі форми взаємодії було обмежено. Взаємодія
продовжувалась онлайн та у телефонному режимі, але особистий прийом
громадян здебільшого було призупинено у березні 2020 року та в частині
громад не відновлено до цього часу. Також зменшилась кількість засідань
громадських рад при органах місцевого самоврядування та місцевих
адміністраціях. З іншого боку, засідання колегіальних органів та громадські
слухання почали відбуватись і транслюватись онлайн. Це збільшило
прозорість роботи місцевих рад та інших колегіальних органів на місцевому
рівні, а доступ громадян до громадських слухань імовірно став ширший через
проведення їх онлайн.
Також у більшості громад відбір проєктів до бюджету участі
продовжувався, а участь громадян у голосуванні за проєкти залишалась
активною. У деяких містах голосування за проєкти проводилось не лише
онлайн, але й у пунктах для голосування в умовах карантинних обмежень.
В Україні місцева демократія в умовах коронакризи не припинилась, а
перейшла на дистанційний доступ онлайн та за телефоном – електронну
демократію (е-демократію). Цьому сприяло те, що в Україні за останні роки
прискорилось впровадження електронного врядування й у багатьох випадках
інструменти місцевої демократії стали доступні онлайн. Коронакриза лише
прискорила впровадження електронного врядування по всьому світу [ 26].
З метою забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних
повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до
58
публічної інформації прийнято Закон України «Про доступ до публічної
інформації». Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-
якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або
створена у процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх
обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у
володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених
законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
– систематичного та оперативного оприлюднення інформації (в
офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі Інтернет, на
єдиному державному вебпорталі відкритих даних, інформаційних стендах,
будь-яким іншим способом);
– надання інформації за запитами на інформацію.
Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у
формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на
єдиному державному вебпорталі відкритих даних та на своїх вебсайтах.
Публічна інформація у формі відкритих даних – це публічна інформація
у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами,
вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого
вільного використання та поширення.
Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:
– інформацію про організаційну структуру, місію, функції,
повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси
(структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання
тощо), а також інформацію, зазначену в частині п’ятій статті 6 Закону України
«Про доступ до публічної інформації»;
– нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо
організаційних), прийняті розпорядником, проєкти рішень, що підлягають
обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
59
– перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами,
форми і зразки документів, правила їх заповнення;
– порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень
розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
– інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає
розпорядник;
– перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;
– інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких
громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на
реалізацію повноважень розпорядника інформації;
– плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
– розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і
бланки установи;
– загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового
розпорядку;
– звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
– інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:
їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси
офіційного вебсайту та електронної пошти;
– прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси
електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників
структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та
регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до
інформації з обмеженим доступом;
– розклад роботи та графік прийому громадян;
– вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення
вакантних посад;
– перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів,
необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
60
– перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та
організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім
підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації,
оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
– порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень
суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
– систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних
повноважень;
– іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень,
порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом [42].
20 вересня 2011 року у рамках сесії Генеральної Асамблеї ООН 8 країн-
засновниць (Бразилія, США, Індонезія, Мексика, Норвегія, Філіппіни,
Південно-Африканська Республіка, Сполучене Королівство) започаткували
міжнародну Ініціативу «Партнерство «Відкритий Уряд», підписавши
Декларацію відкритого уряду. В основу цієї декларації закладено принципи
Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН проти корупції та інших
міжнародних документів у сфері прав людини та ефективного урядування.
Метою ініціативи є забезпечення виконання країнами-учасницями конкретних
зобов’язань щодо сприяння прозорості державного управління, залучення
громадян до участі в процесах ухвалення рішень, боротьби з корупцією,
використання новітніх технологій для прозорості та підзвітності.
Станом на 1 січня 2020 р. до Ініціативи приєдналися 79 країн.
Основні принципи Ініціативи:
– прозорість: інформація про діяльність уряду є відкритою, всеосяжною,
своєчасною, вільно доступною для громадськості, і такою, що відповідає
основним стандартам відкритих даних;
– участь громадян: уряд залучає громадян до участі в обговореннях, що
сприяє прийняттю рішень, які враховують громадську думку, є більш
інноваційними та ефективними;
61
– підзвітність: наявність правил, норм і механізмів, які змушують
урядові структури до обґрунтування своїх дій, здійснення діяльності
відповідно до визначених для них вимог, реагування на критику, прийняття
відповідальності за невідповідність дій законам або зобов’язанням;
– технології та інновації для прозорості та підзвітності: уряд враховує
важливість надання громадянам відкритого доступу до технологій, а також
усвідомлює роль нових технологій у просуванні інновацій та важливість
розширення можливостей використання технологій громадянами [16].
П’ять «великих викликів» Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд»:
1) поліпшення державних послуг – реалізація заходів, спрямованих на
весь спектр послуг для населення, включаючи охорону здоров’я, освіту,
кримінальне правосуддя, енергопостачання, телекомунікації та будь-які інші
галузі обслуговування, шляхом заохочення поліпшення державних послуг, у
тому числі через використання технологій е-урядування та інновацій
приватного сектора;
2) підвищення рівня доброчесності в державному управлінні – реалізація
заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, забезпечення суспільної етики,
надання доступу до інформації, контроль фінансової реформи, забезпечення
свободи ЗМІ та сприяння розвитку громадянського суспільства;
3) більш ефективне управління державними ресурсами – реалізація
заходів, спрямованих на раціональне використання коштів, природних
ресурсів та іноземної допомоги, прозоре проведення публічних закупівель;
4) створення безпечних громад – реалізація заходів, спрямованих на
громадську безпеку, реагування на стихійні лиха і кризи, екологічні загрози;
5) підвищення корпоративної підзвітності – заходи, спрямовані на
корпоративну відповідальність у сферах охорони навколишнього середовища,
боротьби з корупцією, захисту прав споживачів та залучення громадськості.
Перший План дій із впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство
«Відкритий Уряд» на 80% складався із заходів, запропонованих громадськими
експертами. План був обговорений під час Національного круглого столу та
62
затверджений Урядом у 2012 році. На Глобальному саміті Партнерства
український план дій був визнаний як один з найкращих. Другий План дій із
впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» у 2014–2015 роках
затверджений розпорядженням КМУ від 26 листопада 2014 року № 1176. До
складу робочої групи увійшли представники органів виконавчої 264 влади та
інститутів громадянського суспільства. Проєкт плану пройшов громадське
обговорення в Інтернеті та під час публічних заходів у 4-х регіонах України.
Уперше в урядовому документі був визначений розділ «Партнери», у якому
вказані конкретні громадські організації, які виступають партнерами органів
влади в реалізації відповідних заходів плану дій.
Основними напрямами реалізації Ініціативи в Україні у 2012 – 2016
роках були визначені: сприяння діяльності інститутів громадянського
суспільства, їх участі у формуванні та реалізації державної політики;
забезпечення доступу до публічної інформації; запобігання і протидія
корупції; підвищення якості надання адміністративних та соціальних послуг;
впровадження технологій електронного урядування та розвиток електронної
демократії.
Третій План дій із впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий
Уряд» зокрема, передбачені заходи з підвищення якості та прозорості надання
адміністративних послуг та впровадження надання таких послуг в електронній
формі, удосконалення механізму перевірки інформації про кінцевих
бенефіціарних власників, забезпечення відкритості та прозорості здійснення
публічних закупівель, створення системи «Community policing», розвитку
електронної демократії тощо.
Четвертий План дій із впровадження Ініціативи «Партнерство
«Відкритий Уряд» передбачає заходи із підвищення рівня знань з
антикорупційної політики, стандартів, законодавства осіб, уповноважених на
виконання функцій держави або місцевого самоврядування; запровадження
пріоритетних електронних послуг; створення єдиної онлайн-платформи для
взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства
63
Важливою умовою демократичного розвитку держави та становлення
громадянського суспільства є налагодження комунікації між органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової
інформації і громадськістю. Порядок висвітлення діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації
визначено Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів
державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами
масової інформації» [42].
Засоби масової інформації (ЗМІ) – засоби, призначені для публічного
поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. ЗМІ відповідно до
українського законодавства мають право висвітлювати усі аспекти діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які, у свою
чергу, зобов’язані надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність через
відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї (крім
випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю»), не
чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес.
ЗМІ можуть проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб,
давати їй оцінку, коментувати. Висвітлення діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування в Україні – одержання, збирання,
створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення
інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх
кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності
ЗМІ. Інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого
самоврядування ЗМІ можуть отримувати від цих органів безпосередньо або
через їх інформаційні служби чи збирати самостійно.
64
На сьогодні важливі відомості про діяльність органів державної влади
можна знайти на офіційних сайтах. Такий спосіб оприлюднення інформації
має наступні переваги: оперативність, необмеженість у кількості даних,
легкість розміщення та редагування, доступ у будь-який час.
З метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації
громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними
справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої
влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів
КМУ затвердив Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про
діяльність органів виконавчої влади [10]. Оприлюднення у мережі Інтернет
інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою
підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом
впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для
надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу
на процеси, що відбуваються у державі. Офіційна інформація органів
державної влади та органів місцевого самоврядування – офіційна
документована інформація, створена у процесі діяльності органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома
населення.
З метою забезпечення зворотного зв’язку суспільства і владних
інститутів доцільно проведення моніторингу, що включає оцінку громадянами,
громадськими організаціями, представниками бізнес-спільноти змін, що
відбуваються у системі державного управління.
Розвиток інформаційної сфери та діджиталізація державних послуг,
реінжиніринг процесів в органах державної влади, автоматизація алгоритмів
ухвалення рішень є пріоритетним планом дій Уряду на шляху реформування
публічних послуг. Кабінетом Міністрів України затверджено пілотний проект
із впровадження інформаційної системи управління людськими ресурсами
(Human Resource Management Information System, HRMIS) - системи, що
дозволить підвищити ефективність роботи чиновників і відкриє громадськості
65
доступ до суспільно важливих даних про держслужбу. Це фактично аналог
системи ProZorro тільки в сфері людських ресурсів на державній службі.
Очікується, що HRMIS змінить культуру держуправління і значно підвищить
рівень довіри до державної служби загалом. Пілотний проект впровадження
HRMIS здійснюється за кошти ЄС та за підтримки WorldBank [15].
HRMIS – це сучасна система обліку та управління персоналом. Подібні
системи вже використовують великі приватні компанії як в Україні, так і в
розвинутих країнах світу. До такої системи вносяться всі відомості про
державного службовця: від його завдань і обов'язків до розміру заробітної
плати. Сьогодні статус державного службовця в Україні мають близько 240
тисяч осіб. І тут в нагоді нам стануть кращі практики та міжнародний досвід
впровадження ІТ-платформ для забезпечення ефективного залучення та
відбору персоналу на державну службу; досвід щодо створення та
функціонування інформаційних систем управління людськими ресурсами на
державній службі; інноваційні практики використання ІТ-технологій для
забезпечення постійного та безперервного навчання державних службовців.
План заходів Уряду на шляху формування професійної публічної служби
на період до 2025 року передбачає ряд заходів по проведенню інформативних
кампаній щодо формування організаційної култури та етичних засад
діяльності публічних службовців (див. рис.3.3). Не меншої ваги набувають
консультації з громадськістю задля вироблення спільних рішень на шляху
формування ефективної державної політики.
66
Рисунок 3.3 – План заходів Уряду на шляху формування професійної публічної служби [Джерело [14].
Висновки до розділу 3
Аналіз результатів діяльності Національного агентства України з питань
державної служби свідчить, що питанням етичних засад діяльності
приділялась увага, що особливо актуально в умовах реалізації програми
«Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні», яка
здійснюється в межах Плану дій Ради Європи для України (2018-2022) та
сприятиме ефективному функціонуванню системи місцевого самоврядування
та наданню населенню України послуг високої якості відповідно до
європейських стандартів та успішних практик.
Корпоративна культура, як важливий інструмент управління персоналом,
включає співробітників у систему управління організацією та є важливим
елементом оптимізації та підвищення ефективності діяльності на публічній
службі та сприяє дотриманню її етичних засад.
Створення сучасної, ефективної системи публічної влади є важливим
чинником виходу українського суспільства з політичної кризи, що має
забезпечити становлення України як правової та високорозвиненої
європейської держави із соціальною стабільністю та демократичним
врядуванням, а громадянське суспільство стає основою демократичної
держави.
ВИСНОВКИ
В процесі написання магістерської кваліфікаційної роботи було
проаналізовано та досліджено ряд нормативно-правових документів та праці
науковців, що стосуються етичних засад служби в органах публічної влади. За
результатами дослідження виявлено основні проблеми та визначено напрямки
удосконалення етичних засад діяльності публічних службовців в Україні.
Основні результати дослідження знайшли відображення
у висновках і пропозиціях в контексті визначених у роботі мети і завдань.
1. З’ясовано, що в організації роботи публічного службовця особливе
місце займає професійна етика, оскільки вона значною мірою характеризує
взаємовідносини органів держави, місцевого самоврядування і громадянина.
Під етикою публічних осіб ми розуміємо систему моральних норм і цінностей
та правил поведінки, яким, згідно з уявленнями суспільства, має відповідати та
яких має дотримуватися посадова особа державного органу чи органу
місцевого самоврядування.
2. Загальні вимоги до поведінки осіб, уповноважених на виконання
функцій держави або місцевого самоврядування, якими вони зобов’язані
керуватися під час виконання своїх службових чи представницьких
повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за
порушення цих вимог, визначені Законом України «Про запобігання
корупції». Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері державної служби, затверджує загальні
правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування.
Система етичних вимог має механізм притягнення до відповідальності за
їх порушення, який виявляється в несприятливих наслідках дисциплінарного
характеру стосовно порушника.
3. Аналіз результатів діяльності Національного агентства України з
питань державної служби свідчить, що питанням етичних засад діяльності
69
приділялась увага, що особливо актуально в умовах реалізації програми
«Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні», яка
здійснюється в межах Плану дій Ради Європи для України (2018-2022) та
сприятиме ефективному функціонуванню системи місцевого самоврядування
та наданню населенню України послуг високої якості відповідно до
європейських стандартів та успішних практик.
4. Корпоративна культура, як важливий інструмент управління
персоналом, включає співробітників у систему управління організацією та є
важливим елементом оптимізації та підвищення ефективності діяльності на
публічній службі та сприяє дотриманню її етичних засад.
Створення сучасної, ефективної системи публічної влади є важливим
чинником виходу українського суспільства з політичної кризи, що має
забезпечити становлення України як правової та високорозвиненої
європейської держави із соціальною стабільністю та демократичним
врядуванням, а громадянське суспільство відіграє важливу роль у формуванні
та дотриманні етичних засад публічної служби.
5. На сьогодні органи публічної влади в Україні мають достатньо
можливостей для ефективної реалізації етичних засад та доброчесності.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо напрямків
удосконалення принципів етичності та доброчесності в діяльності публічних
службовців в Україні. Одержані результати можуть бути використані для
формування та удосконалення етичних правил та норм в органах публічної
влади.
70
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України/ [Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text;
2. Верховна Рада України / Закон України „Про державну службу“/
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text;
3. Верховна Рада України / Закон України „Про запобігання корупції“/
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text;
4. Верховна Рада України / Закон України „Про місцеве
самоврядування“/ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.
gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text;
5. Верховна Рада України/ Закон України „Про громадські об'єднання“/
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text;
6. Верховна Рада України/ Закон України „Про захист суспільної
моралі“/ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-
15#Text;
7. Верховна Рада України/ Закон України „Про доступ до публічної
інформації“/ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/2939-17#Text;
8. Верховна Рада України / Кодекс законів про працю України від
10.12.1971 / [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua;
9. Президент України / Указ від 14 вересня 2020 року № 392/2020 „Про
рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020
року „Про Стратегію національної безпеки України“ / [Електронний ресурс]
URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037;
10. Кабінет Міністрів України/ Постанова від 03.11.2010 № 996 „Про
забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної
політики“ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-
2010-%D0%BF#Text;
71
11. Кабінет Міністрів України/ Постанова від 05.11.2008 № 976 „Про
затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи
діяльності органів виконавчої влади“ [Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/976-2008-%D0%BF#Text;
12. Кабінет Міністрів України / Постанова від 28 грудня 2020 р. № 1343
„Про затвердження Положення про інформаційну систему управління
людськими ресурсами в державних органах“ /[Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1343-2020-%D0%BF#Text;
13. Кабінет Міністрів України / Постанова від 01 жовтня 2014 р. № 500
„Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань
державної служби“ / [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/500-2014-%D0%BF#Text;
14. Кабінет Міністрів України/ Розпорядження від 21 липня 2021 р.
№ 831-р „Деякі питання реформування державного управління України“/
Електронний ресурс / URL:https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-
reformuvannya-derzhavnogo-upravlinnya-t210721;
15. Кабінет Міністрів України / Розпорядження від 01 грудня 2017 р.
№ 844-р „Про схвалення Концепції впровадження інформаційної системи
управління людськими ресурсами в державних органах та затвердження плану
заходів щодо її реалізації“ / [Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2017-%D1%80#Text;
16. Кабінет Міністрів України/ Розпорядження від 18 грудня 2018 року
№ 1088 / „Про затвердження плану дій із впровадження Ініціативи
“Партнерство “Відкритий Уряд” у 2018-2020 роках“ / [Електронний ресурс]
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1088-2018-%D1%80#Text;
17. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ
від 05.08.2016 № 158 „Про затвердження Загальних правил етичної поведінки
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування“ /
[Електронний ресурс] URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1203-16/print;
72
18. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ
від 03.03.2016 № 50 „Про затвердження Типових правил внутрішнього
службового розпорядку“ / [Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0457-16#Text;
19. Звіт голови Національного агентства України з питань державної
служби за 2020 рік / [Електронний ресурс] /URL: https://
nads.gov.ua/storage/app/sites/5/24.02.2021/zvit-nads-2020-compressed.pdf ;
20. Національне агентство з питань запобігання корупції / Рішення від
17.05.2019 № 1382 „Про затвердження Кодексу етичної поведінки працівників
Національного агентства з питань запобігання корупції“ / [Електронний
ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0625-19#Text;
20. Алюшина Н. / Доброчесність – риса, характерна для більшості
державних службовців України / [Електронний ресурс] /
URL: https://nads.gov.ua/news/nataliya-alyushina-dobrochesnist-risa-harakterna-
dlya-bilshosti-derzhavnih-sluzhbovciv-ukrayini.
21. Бериславська О. М., Мінаєва В.В. /Європейський досвід етизації
державної служби та її актуальність для України / [Електронний ресурс] /
URL:
http://www.mubip.org.ua/wp-content/uploads/2016/01/241.pdf
22. Василевська Т. Е. /Етика державних службовців і запобігання
конфлікту інтересів : навч.- метод. матеріали /; уклад. О. М. Руденко. – К. :
НАДУ, 2013. – 76.
23. Ващенко К. /Практичний посібник для служб управління
персоналом/ [Електронний ресурс] / URL: https://nads.gov.ua
/storage/app/sites/5/aeoza-zeci-eo-20042017-z-ee.pdf
24. Гавкалова Н.Л., Грузд М.В./ Взаємодія органів публічної влади та
інститутів громадянського суспільства /Актуальні проблеми економіки
№10(160), 2014.
25. Гриценко Т. Б., Гриценко С.П., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф., Чуприк
Н.В., Анохіна Л.П. Е 90 Етика ділового спілкування: / за редакцією Т.Б.
73
Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук / Навч. посібник. — К.: Центр учбової
літератури, 2007 — 344 с.
26. Кравчук В., Юхименко С., Нещерет М. / Інструменти місцевої
демократії в умовах пандемії COVID-19 / Інститут економічних досліджень та
політичних консультацій, 2021.
27. Литвинцева Е.А. /Державна служба в зарубіжних країнах. - М .: Вид.-
во РАГС, 2013. - 129 с.
28. Логунова М. М./Етико-психологічні засади ділового спілкування/
Національна академія державного управління при Президентові України
Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів, Київ, 2007.
29. Рудакевич М. І. /Професійна етика державних службовців: теорія і
практика формування в умовах демократизації державного управління:
Моногр. - Т.: Вид-во АСТОН, 2007. - 400 с.
30. Сорокіна Н., Серьогіна Н., Етизація публічної служби як чинник
гуманізації суспільства: зарубіжний досвід / Державне управління та місцеве
самоврядування, 2014, вип. 2 (21) / [Електронний ресурс] /
URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2014/2014_02(21)/27.pdf
31. Хриков Є. М. /Етична система публічної служби України / Державне
управління – удосконалення та розвиток / № 3, 2020 / [Електронний ресурс] /
URL: http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4846/8-
3.pdf?sequence=4&isAllowed=y;
32. Яремин І.І. /Аспекти етичних правил поведінки публічних
службовців: навчально-методичний посібник / І.І. Яремин. – Івано-Франківськ:
ІФОЦППК, 2016. – 68с.
33. Berezan I. Iv., Onyshchak N. V. / Ethic standards of public sector
workers /Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ХXІІ Міжнародної
науковопрактичної конференції : 20 жовтня 2021 р. [Електронний ресурс] /
відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-
т. – Черкаси : ЧДТУ, 2021. – 75 c., с. 9.
74
34. Угода про Асоціацію з ЄС/[Електронний ресурс] /
URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app//sites/1/ugoda-pro-asociaciyu/00ukraine-
euassociationagreementbody.pdf
35. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр.
при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ковбасюк Ю.В. – К. : НАДУ,
2011.
36. Етика державного службовця. Навч.-метод.посібник. / Черніг. центр
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади,
органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; Упор.: Л.А.Чабак. –
Чернігів: ЦППК, 2011. – 15.
37. Етика ділового спілкування: курс лекцій / Т.Чмут, Г.Чайка,
М.Лукашевич, І.Осечинська, -2-ге вид. Стереотип. – К.: МАУП, 2003, - 208 с.
38. Етико-психологічні аспекти державної служби та служби в органах
місцевого самоврядування / Черніг. центр перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників органів держ. влади, місцевого самоврядування, держ.
п-в, установ і орг.; Уклад.: Чабак Л.А. – Чернігів: Сіверський центр
післядипломної освіти, 2016. – 29 с.
39. Дослідження організаційної культури державної служби України:
2020 „Державна служба в Україні: ваша точка зору“ / [Електронний ресурс] /
URL: https://nads.gov.ua/storage/app/sites/5/2020-nads.pdf
40. Правила етичної поведінки державних службовців (досвід країн
Європейського Союзу та США) / Інформаційна довідка, підготовлена
Європейським інформаційно-дослідницьким центром на запит Комітету
Верховної Ради України / [Електронний ресурс] / URL:
http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/29069.pdf
41. Посібник з належного врядування:Професіоналізм та доброчесність
державної служби]. https://www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/pdf/
2020/7/pdf/200724-BI-GGG1-ukr.pdf
42. Посібник для керівників державної служби / [Ю. Лихач (кер. авт.
колективу), М. Канавець, Р. Попов, А. Малюга, Н. Шамрай, С. Гербеда, А.
75
Мацокін, Н. Чермошенцева, С. Селіванов, Н. Щербак, В. Дівак, Г. Третяченко,
Ю. Єрченко, М. Постоловська, О. Бутенко, Л. Михалик; за заг. ред.
Н. Алюшиної]. – К.: ТОВ «ВІСТКА». – 422 с.
43. Рада Європи/ План дій для України на 2018-2021 рр. / [Електронний
ресурс] / URL: https://rm.coe.int/coe-action-plan-for-ukraine-2018-2021-
ukr/1680925bec;
44. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб,
прийнятий резолюцією 51/59 Генеральної Асамблеї ООН від 23 липня 1997
року / [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/995_788#Text;
45. Модельний кодекс поведінки державних службовців (Рекомендація
№ R (2000) 10 Кабінету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо
кодексів поведінки державних службовців/ [Електронний ресурс] /
URL: https://minagro.gov.ua /ua/npa/modelnij-kodeks-povedinki-derzhavnih-
sluzhbovciv-rekomendaciya-r-2000-10-kabinetu-ministriv-derzhavam-chlenam-radi-
yevropi-shchodo-kodeksiv-povedinki-derzhavnih-sluzhbovciv;
44. Building ethical infrastructure in public administration corruption risk
assessment public ethics benchmarking / Centre of expertise for local government
reform, 2017 / [Електронний ресурс] / URL: https://rm.coe.int/1680746d52;
45. Committee on Standards in Public Life/ [Електронний ресурс] / URL:
https://www.gov.uk/government/organisations/the-committee-on-standards-in-
public-life;
46. European Code of conduct for all persons involved in local and regional
governance/ Рада Європи, 2019, / [Електронний ресурс] /
URL: https://rm.coe.int/168071b2e5;
47. International Code of Conduct for Public Officials/ [Електронний
ресурс] / URL: http://www.un.org/documents/ga/res/51/a51r059.htm.
48. Model Code of Conduct for Public Officials / [Електронний ресурс] /
URL: http://workspace.unpan.org/sites/internet/Documents/UNPAN038306.pdf.
76
49.United Nations Convention against Corruption/ [Електронний ресурс] /
URL: https://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/.
77