Функціонування та розвиток музейної справи в Україні в сучасних умовах (на матеріалах КУ «Обласний художній музей» Черкаської обласної ради, м.Черкаси)

Михайлусь, Дмитро Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8042
Title:	Функціонування та розвиток музейної справи в Україні в сучасних умовах (на матеріалах КУ «Обласний художній музей» Черкаської обласної ради, м.Черкаси)
Authors:	Григор, Олег Олександрович Михайлусь, Дмитро Олександрович
Keywords:	музей;музейна справа;музейна сфера;динамічний музей;інтерактивний музей;державна політика;реформа
Issue Date:	Dec-2022
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 92 сторінки, 9 таблиць, список використаних джерел з 72 найменувань. Об’єктом дослідження є музейна справа в Україні як спеціалізована галузь культурно-освітньої та наукової діяльності. Предмет дослідження — функціонування та розвиток музейної справи в Україні в сучасних умовах на прикладі Черкаського обласного художнього музею. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичних та практичних рекомендацій щодо можливостей розвитку музейної справи в Україні в сучасних умовах. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: проаналізувати особливості розвитку музейної справа в умовах соціокультурних змін ХХ- початку ХХІ століття; дослідити особливості державної політики в музейній сфері в Україні; проаналізувати зарубіжний досвід реформування музейної сфери та можливості його адаптації до вітчизняних реалій; дослідити основні напрями реформування музейної сфери в Україні; проаналізувати ефективність функціонування Черкаського художнього музею; дослідити можливості впровадження концепції динамічного музею в діяльність Черкаського художнього музею. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні іноземного досвіду реформування та розвитку музейної сфери; напрямів розвитку музейної справи в Україні; наданні рекомендацій щодо впровадження концепції динамічного музею в діяльність Черкаського художнього музею.Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері державного управління музейною сферою, а також в практичний діяльності Черкаського художнього музею.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8042
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Михайдусь Д..pdf Restricted Access		700.44 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Функціонування та розвиток музейної справи в 
Україні в сучасних умовах (на матеріалах КУ «Обласний 
художній музей» Черкаської обласної ради, м. Черкаси») 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ПУАМ-21 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування»    
                                                                             ____________Михайлусь Д. О.______________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _______Григор О. О.__________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2022 року 
 
 4 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП………………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ  
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В МУЗЕЙНІЙ СФЕРІ……… 8 
 1.1.Музейна справа в умовах соціокультурних змін ХХ- початку 8 
ХХІ століття……………………………………………………….. 
 1.2. Особливості державної політики в музейній сфері в Україні... 15 
 1.3. Аналіз зарубіжного досвіду реформування музейної сфери та  
можливості його застосування в Україні…..………………… 24 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗВИТКУ  
МУЗЕЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНИ………………………… 40 
 2.1 Основні напрями реформування музейної сфери в Україні…. 40 
 2.2. Особливості функціонування музейної справи у викликах  
сучасності……………………………………………………………... 51 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЧЕРКАСЬКОГО МУЗЕЮ В  
УМОВАХ СУЧАСНОСТІ……………………………………………………. 58 
 3.1. Аналіз ефективності функціонування Черкаського художнього  
музею…………………………………………………… 59 
 3.2 Впровадження концепції динамічного музею в діяльності  
Черкаського художнього музею…………………………………….. 69 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 82 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 86 
 
 
 
5 
ВСТУП 
 
 
Соціально-економічний, суспільно-політичний, економічний розвиток 
України і європейський шлях країни зумовили необхідність змінити зміст і 
характер діяльності традиційних музеїв, що супроводжується складним, 
багатогранним процесом відродження національної свідомості, історичної 
пам’яті народу. Назріла потреба у формуванні музею нового зразку, що 
відповідав би вимогам сьогодення. 
В Україні зараз працюють музеї різних профілів: краєзнавчі, історичні, 
етнографічні, художні, археологічні. Кардинальні суспільні зміни, що 
відображаються в культурі, можна простежити через призму наукової 
інституції – музею, що також переживає суттєві трансформації. У ХХІ столітті 
активно розвиваються сучасні технології, з’являються нові різноманітні 
соціальні мережі, так однією з головних цілей, що ставить перед собою музей, 
є збереження кількості постійних відвідувачів, тим часом, варто постійно 
привертати увагу нових гостів – різного віку, соціального статусу і вподобань. 
На даному етапі українські музеї намагаються знайти рівновагу між 
традиційними функціями музейного закладу і передовими атракційними 
технологіями. Але виклики, породжені сучасною добою швидких змін, 
змушують ретельно переглянути свій образ як соціокультурної установи, 
головною місією якого є збереження матеріальних здобутків культурної 
спадщини.  
Збереження наявних пам’яток історії, популяризація знань, привернення 
уваги нових відвідувачів – одна з найголовніших цілей діяльності будь-якої 
сучасної музейної установи, та в цьому мають допомогти комунікаційні 
технології та їх складові. Без імплементації комунікаційних елементів у 
музейний простір на сучасному етапі розвитку суспільства не можливо 
повною мірою використовувати усі соціокультурні можливості таких установ. 
6 
Метою дослідження є формування теоретичних та практичних 
рекомендацій щодо можливостей розвитку музейної справи в Україні в 
сучасних умовах. 
Завдання дослідження: 
− проаналізувати особливості розвитку музейної справа в умовах 
соціокультурних змін ХХ- початку ХХІ століття; 
− дослідити особливості державної політики в музейній сфері в 
Україні; 
− проаналізувати зарубіжний досвід реформування музейної сфери та 
можливості його адаптації до вітчизняних реалій; 
− дослідити основні напрями реформування музейної сфери в Україні; 
− проаналізувати ефективність функціонування Черкаського 
художнього музею; 
− дослідити можливості впровадження концепції динамічного музею в 
діяльність Черкаського художнього музею. 
Об’єкт дослідження – музейна справа в Україні як спеціалізована 
галузь культурно-освітньої та наукової діяльності. 
Предмет дослідження – функціонування та розвиток музейної справи в 
Україні в сучасних умовах на прикладі Черкаського обласного художнього 
музею. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні 
іноземного досвіду реформування та розвитку музейної сфери; напрямів 
розвитку музейної справи в Україні; наданні рекомендацій щодо 
впровадження концепції динамічного музею в діяльність Черкаського 
художнього музею. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень в сфері 
державного управління музейною сферою, а також в практичний діяльності 
Черкаського художнього музею. 
7 
Апробація результатів дослідження. Участь у конференції. 
Михайлусь Д.О. Інтерактивні аспекти музейного маркетингу//Теорія і 
практика сучасної економіки : матеріали ХXІІІ Міжнародної науково-
практичної конференції : 20 жовтня 2022 р. [Електронний ресурс] / відп. ред. 
Р. В. Манн; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси 
: ЧДТУ, 2022.  C.114-116.  
Участь (червень 2022 р.) у фіналі Міжнародного студентського 
професійного творчого конкурсу  «Видавнича журналістика», який 
проводився на базі Кременчуцького національного університету імені 
Михайла Остроградського в межах розвитку Інноваційного ХАБу здобувачів 
вищої освіти та молодих учених з метою інтеграції України в європейський 
освітньо-науковий простір, розширення міжнародних зв’язків, стимулювання 
інноваційної діяльності студентів, оволодіння ними сучасними технологіями, 
зокрема, просування книги і читання засобами соціальних комунікацій, 
створення умов для формування інтелектуального потенціалу талановитої 
молоді тощо. Номінація: букстаграм. Робота «Презентація книги «Художній 
музей ХХІ століття» як твору мистецтва» автора доктора мистецтвознавства, 
професора І.Яковець. Отримано Диплом ІІ ступеня. 
Структура роботи: Основна частина роботи (92 сторінки) містить 3 
розділи (включаючи 9 таблиць). Список використаних джерел становить 72 
позицій. 
 
 
8 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА 
РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В МУЗЕЙНІЙ СФЕРІ 
 
 
1.1. Музейна справа в умовах соціокультурних змін ХХ-початку 
ХХІ століття 
 
Яскраво виражена тенденція відродження національної свідомості та 
історичної пам’яті на початку ХХІ століття потребує переосмислення способів 
презентації культурних форм. Традиційно привернення уваги до історичних 
витоків, встановлення духовних цінностей нації переплетено з музеями як 
осередками культурно-духовного відродження народу, що впливають на 
гуманність суспільства, усвідомлення української нації себе як самостійної 
частини світової спільноти. 
Сьогодні, коли змінюються стандарти, що роками регулювали 
суспільний лад й відносини людей, а нова система ціннісних координат 
позначається глибокою суперечністю, музейні установи зазнають значних 
трансформацій, що призвело до необхідності теоретичного переосмислення та 
всебічного аналізу комплексних змін музею як соціокультурного інституту в 
контексті глобалізаційних процесів сьогодення.  
Полікультурний простір вимагає нового змістовного наповнення 
діяльності традиційних музеїв. У контексті змін, що відбуваються у 
вітчизняній культурі, формується новий тип музею, основні функції якого 
мають бути адекватними вимогам часу. Як зазначає О. Гладун: «Нові соціальні 
потреби викликають необхідність розширення спектру соціальних функцій 
музею, пошуку актуальних форм і арсеналу засобів їх впровадження» [1, с.15]. 
Український архітектор Д. Смирний, який системно досліджує проблеми 
реставрації та реконструкції комплексу Національного художнього музею 
України, звертав увагу: «Може скластися враження, що українська глибинна 
9 
традиційна культура закрита світові, тим часом популяризується поп-
культура, яка не є автентичною. Відсутність стратегії розвитку вітчизняного 
культурного простору як чинника національної безпеки спричинює 
відсутність умов збереження та консервації мистецької спадщини. Так, 
Україна може опинитися в культурній ізоляції» [2, с. 16]. Не випадково 
особливої актуальності набуває питання розширення соціальних функцій 
музею (О. Ванслова, М. Гнєдовський, В. Дукельський, А. Дьячкова, 
І. Іксанова, Н. Макарова, Д. Равикович, А. Фролов), музейного менеджменту і 
маркетингу (Б. Лорд, Т. Юренєва). Перші дослідження впливу музеїв на 
суспільство розглядалося на початку XX століття у М. Біляшівського, 
Ф. Ернста, М. Бурчак-Абрамовича, В. Дубровського.  
Суттєві зміни музейних установ з середини ХХ – початку ХХІ століття 
має свої характерні особливості. Розквіт науки й технологій середини ХХ 
століття значною мірою зумовив відношення до музею як науково-дослідної 
організації. За часів радянського комунізму українські музеї втратили статус 
наукових установ, змінюючись на ідеологічні організації, функціонування 
яких визначалося директивами вищих органів і постановами комуністичної 
партії. Головними напрямками стала освітньо-політична робота, що 
деформувало інші вектори музейної діяльності. 
Політика демократизації суспільства наприкінці ХХ століття зумовила 
концептуальні зміни в музейній справі, серед яких слід виділити відмову від 
класових критеріїв і привернення до загальнолюдських цінностей, історико-
культурної спадщини, розвитку естетичного смаку й творчої уяви.  
У добу глобалізації розвивається новітня концепція освітньої діяльності 
музею як комунікативної системи. Дана модель музею виступає як 
«перспективне заснування для переосмислення досвіду минулого, аналізу 
сучасних проблем та проектування розвитку музейної справи у майбутньому» 
[3, с. 74]. Лабораторія музейного проєктування передбачає відмову від 
тотальної інформаційно-ідейного напрямку, що змінило характер 
10 
взаємозв’язку між музеями та їхніми гостями, – відвідувачі стали сприйматись 
як рівноправні співучасники діяльності музейних організацій.  
Новий погляд на соціальний і культурний контекст функціонування 
музею сприяє збільшенню функцій та обов’язків музею, його трансформацію 
на винятковий соціально-культурний інститут. Дійсно, культурна, соціальна, 
традиційна та інноваційна компоненти функціонування музею мають 
перебувати в раціональному поєднанні.  
Це завдання вимагає вироблення механізму такого поєднання, що стає 
реальним завдяки пошуку співвідношення між визначенням традиційності та 
інноваційності. Варто зауважити, що співвідношення між традицією й 
інновацією залежить від історичних умов, які визначають розвиток 
адаптаційної стратегії суспільства. 
В діяльності музеїв індустріального суспільства, характерними 
ознаками якого є індустріалізація та урбанізація, домінувала традиційна 
складова, сутність якої полягає у формуванні та вивченні фондових колекцій 
музею. Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства 
супроводжувався істотними змінами в його структурі, зокрема розвитком 
сектора послуг та інформації, зміною характеру людської діяльності, а також 
суттєвими перетвореннями в соціальній структурі суспільства.  
Трансформація в музейній сфері – це, перш за все, переосмислення ролі 
музею в сучасному суспільстві. У відповідності з вимогами часу, 
перебудовуються відносини між музейними установами і суспільством: на 
зміну пасивному відображенню дійсності приходить активний вплив на неї. 
Відбувається нова, якісна видозміна експозиційної роботи при розширенні 
сфери музейної діяльності, розробляються інноваційні програми культурно-
освітньої діяльності, вдосконалюється експозиційний дизайн.  
Головною особливістю музейної діяльності у ХХ – на початку ХХІ 
століття стало експериментування, яке зумовило зміни традиційних форм 
музейної роботи. Вона полягає у впровадженні інноваційних технологій 
покращення дизайну; використанні «немузейних» видів діяльності – 
11 
музейного менеджменту, маркетингу; трансформації кадрової політики – від 
класичного керівника-науковця до ефективного управлінця; впровадженні 
новітніх інформаційно-комунікативних технологій; заснування віртуальних 
музеїв.  
Головне завдання трансформації музейних установ полягає у збереженні 
сутності музею при суттєвій трансформації форм і методів його діяльності. 
Результатом творчого пошуку в музейній сфері є створення нових видів 
музейних закладів: культурних осередків, у яких діють спеціалізовані 
виставки, що звертають увагу на здобутки різних галузей знань, окремих наук 
і видів мистецтва (наприклад, Національний центр мистецтва і культури Ж. 
Помпіду); спеціалізованих дитячих музеїв, де вся експозиційна й освітня 
робота проводиться з урахуванням вікових особливостей дітей і з 
використанням методик, запропонованих музейною педагогікою; екомузею, в 
якому відтворюється певне культурно-історичне середовище. Прикладом міні-
екомузею може бути створення критого «музейного дворика» з відкритою 
сценою та амфітеатром для театралізованих дійств, що відтворюють «живий 
простір» культури минулого. Такий вектор є основою розвитку екологічної 
етики, моралі у контексті діяльності сучасного музею. 
Тобто музейні працівники повинні вийти за рамки своєї експозиційної 
діяльності та почати мислити ширше. Нова концепція музею полягає в іншому 
підході до відвідувачів – індивідуальному, особовому. Усі передові музеї світу 
переходять на індивідуально-духовний рівень спілкування.  
Новизна сучасної моделі музею: 
1) Музей як культурний центр: від музею як «галереї класичного 
мистецтва» (мистецтвознавчий дискурс) – до музею як центру іншої культури 
(культурологічний дискурс).  
Музей розглядається як багатофункціональний простір зустрічі людини 
з культурою (культурами) в широкому колі її аспектів (духовні системи, 
традиції, побут, поведінкові моделі), що знайшли акумульоване вираження в 
автентичних та високохудожніх артефактах. 
12 
Музей починає функціонувати як центр культури, у стінах якого мають 
проходити наукові конференції та реалізовуватись міждисциплінарні 
програми. За відсутності більш цілісної картини, саме з часткових і неточних 
знань, музею слід виходити в розбудові освітніх та інформаційних програм, 
націлених на створення у відвідувача ширшого та повнішого розуміння 
української культури. 
Для реалізації концепції активізації нової діяльності музею вже існує 
досвід введення в роботу музею додаткових інформаційних засобів: стендів з 
широким набором інформаційних аркушів, які розкривають у більшому обсязі 
окремі явища й аспекти культури Середнього Подніпров'я; відеозалів (зі 
зручними кріслами та диванами), де відвідувачу пропонується популярне 
країнознавче відео, там само – також у відкритому доступі – тематичні 
фотоальбоми, книги та журнали (результат співпраці художнього музею з 
краєзнавчим) для перегляду та читання; музейної бібліотеки (в перспективі – 
з читальним залом для роботи з широкою публікою). 
2) Особистісно-орієнтований підхід до відвідувача. Ключовим 
завданням при розробці нової концепції музею стало швидка реакція на запити 
відвідувачів. 
Сучасний відвідувач потребує від музею вражень. Музейні організації 
мають спрямувати свою діяльність на створення умов для розвитку та 
задоволення естетичних потреб відвідувачів різного рівня естетичної 
свідомості. 
Розмаїття та багатоплановість прогнозованих очікувань публіки стали 
підставою для опанування стратегії диверсифікації пропозиції послуг згідно з 
базовими запитами різних категорій відвідувачів (за віком, приналежністю до 
покоління; за форматом відвідування: групове навчальне, сімейне, 
індивідуальне; за мовними преференціями тощо).  
Відділ музею, що відповідає за роботу з відвідувачами має розробляти 
та вдосконалювати кількарівневу систему екскурсій та занять для школярів, 
студентів, сімейних груп. 
13 
В естетичному та духовному плані колекції музею є унікальним 
матеріалом для побудови на її базі різнопланових соціальних та терапевтичних 
програм. Музейні організації повинні регулярно брати участь в соціально 
орієнтованих ініціативах (безкоштовних екскурсіях для дітей-сиріт, дітей з 
вадами розвитку, малозабезпечених, людей з обмеженими фізичними 
можливостями (особливими потребами).  
Як окремий важливий напрямок своєї діяльності у майбутньому, в музеї 
повинна запроваджуватися розробка та реалізація на базі колекції 
спеціалізованих програм з арттерапії, що потребує пошуку партнерів фахівців-
психологів, соціальних працівників, педагогів для роботи в цьому напрямку. 
Сьогодні більш популярною стає стратегія не «музей і відвідувач», а 
«музей і особистість». Порівняємо два враження від відвідування музею Й. 
Гете і П. Валері, що належать до різних культурних світів та способів 
мислення. Й.Гете після відвідування Дрезденської картинної галереї зауважив, 
що «…усе це створювало враження єдиної у своєму роді урочистості, що тим 
більш нагадувала почуття, з яким ми вступаємо в дім Господень, але лише для 
прославлення мистецтва» [5, 206].  
Поль Валері, сучасний французький філософ висловлює своє 
спостереження про те, що сьогодні у процесі відвідування музею стаємо або 
надто поверхневими або ерудитами. Але, «у справах мистецтва ерудиція є 
різновидом слабкості: вона висвітлює далеко не найтонше і поглиблює не 
найбільш суттєве. Вона підміняє відчуття гіпотезами і зустріччами з 
шедеврами – безліччю спогадів. Вона додає до музею безмежну бібліотеку – 
Венеру, що стала документом»[5, c.206]. Дійсно, сьогодні актуальним є 
впровадження у роботу музею нових стратегій формування культури 
переживання, яка багато у чому атрофована в умовах суспільства масового 
споживання, орієнтованого на розваги. 
3) Соціальна відповідальність. Вектор розвитку музейної справи: від 
соціальної незаангажованості – до соціальної відповідальності. Успадкований 
від традицій радянської доби статус музею класичного мистецтва, покликаний 
14 
задовольняти естетичні потреби освідченої публіки (підтримання такого 
соціального статусу в радянський період давало класичному художньому 
музею можливість уникнути участі у обов’язковій для всіх радянській 
ідеологічній пропаганді) нині не може залишатися таким. У світлі все 
більшого поглиблення та загострення глобальних цивілізаційних 
суперечностей перед музеями постає завдання не тільки зберігати духовні та 
культурні надбання інших, неєвропейських цивілізацій, а й як активно 
зміцнювати в суспільстві гуманістичних цінностей та поширення моделей 
толерантного, шанобливого та зацікавленого ставлення до власної культури та 
її носіїв. 
Таким чином, сьогодні прийшло усвідомлення необхідності та 
неминучості нової соціальної відповідальності музею, усвідомлення 
значущості здійснення ним цілеспрямованої інформаційної роботи для 
профілактики соціальнокультурних конфліктів, сприяння повноцінному й 
гармонійному розвитку суспільства. 
Першим етапом реалізації нової місії музею є методично осмислене і 
послідовне впровадження різноманітних елементів формування позитивного 
образу української культури на всіх рівнях інформаційної роботи (екскурсії та 
інші вербальні інформаційні матеріали, відео, музика). У перспективі музей це 
ефективна база для здійснення спеціальних інтерактивних 
культуроознайомчих проєктів для дітей та молоді. 
Розвиток музеїв у майбутньому пов’язаний з тим, наскільки швидко 
кожному регіону вдасться остаточно переформувати свою діяльність і у 
результаті, реалізувати свій природний історично й географічно обумовлений 
комунікаційний потенціал, зайнявши провідне місце в територіальному 
розподілі праці і в новій системі господарських і культурних міжрегіональних 
і міжнародних зв’язків. 
Таким чином, можливість досягнення стратегічних завдань регіональної 
економічної і культурної політики нерозривно пов’язане з рівнем розвитку 
15 
комунікаційної інфраструктури міст. У поняття інфраструктури при цьому 
включаються енергетичні, транспортні,  інформаційні,  культурні комунікації. 
 
1.2 Особливості державної політики в музейній сфері в Україні 
 
Важливим напрямком культурної політики є визначення основних 
принципів, практичне вирішення суспільних відносин у сфері музейної справи 
як складової системи культури та встановлення правового режиму 
функціонування музейних установ, а також особливості їх охорони. 
Музейна справа – галузь культури. Його основними завданнями є 
комплектування, облік, збереження, вивчення та використання музеями 
культурних цінностей України. Відповідно до Закону України «Про музеї і 
музейну справу» музейна справа втілює національну музейну політику, 
музеєзнавство та музейну практику. Закон регулює суспільні відносини у 
сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади 
створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, 
вивчення, обліку, охорони та використання Музейного фонду України та її 
правовий статус [6]. Особливою сферою музейної справи є музейна політика, 
яка включає законодавство у сфері музейної справи, створення умов для 
ефективного функціонування музеїв, організацію управління ними тощо. 
Фактично, у понятті «музей» закон поєднує науково-теоретичні та практичні 
аспекти конкретної сфери функціонування соціально-культурної сфери. 
Проголосивши незалежність України, перехід від статусу союзної 
республіки з обмеженим суверенітетом до статусу незалежної держави 
сприяло значної законодавчій роботі, підвищенню якості та ефективності 
управлінської діяльності та визначення правового статусу всіх об'єктів 
культури, зокрема музейної галузі. Продовжується розвиток нормативно-
правового забезпечення відносин у цій сфері культури щорічно. Це свідчить 
про постійну увагу як законодавців, так і державних службовців до проблем 
музейної сфери. 
16 
Крім того, у фондах музеїв України нараховується близько 12,5 млн. 
музейних експонатів, тоді як лише 3-5% з них представлено в основних 
експозиціях через брак площ [7]. Зрозуміло, що це потребує передусім 
ефективної реакції держави та її інституцій, оскільки потрібно забезпечувати 
матеріальними ресурсами для вирішення даної проблеми.  
Культурна політика включає широкий спектр суспільних відносин, які 
охоплюють різні аспекти культурного, мистецького та освітнього життя, 
зокрема створення, поширення та збереження духовних надбань суспільства. 
Однак культурна політика частково реалізується і тісно пов’язана з 
громадсько-управлінською діяльністю держави та її інститутів. Державне 
управління у сфері культури – це визначення стратегічних напрямків розвитку 
галузі, пріоритетів і цілей державної політики щодо підтримки розвитку 
культури і мистецтва, а також охорони історичної спадщини. 
Існує багато визначень державного управління. У контексті дослідження 
методологічно найбільш прийнятним є розуміння державного управління, 
запропоноване Н. Нижник та О. Машковим, оскільки містить такий важливий 
елемент, як культурно-духовний розвиток людини: «державне управління – це 
підпорядкована діяльність органів виконавчої влади, спрямована на практичну 
організацію нормальної життєдіяльності суспільства та забезпечення 
особистої безпеки громадян, створення умов для їх матеріального, 
культурного та духовного розвитку [8, 54]. 
Наступне поняття державного управління та адміністрування є ширше і 
означає управління цілісною системою всіх сфер життя держави. Що 
стосується музейної справи, йдеться про безпосередній вплив держави на 
відносини у цій сфері. 
Крім того, державна політика в музейній сфері як окремий термін, що 
означає політику держави, реалізується через державне управління, 
наприклад, окремими типами музеїв (державними, комунальними, 
приватними тощо). При цьому державна політика в музейній галузі, як і в 
17 
будь-якій іншій, виключає централізоване управління творчою діяльністю та 
застосування цензури. 
Загалом національна музейна політика – це сукупність основних 
напрямів і принципів діяльності держави і суспільства у сфері музейної 
справи. Серед основних напрямів національної музейної політики можна 
виділити такі принципи: збереження та державна підтримка Музейного фонду 
України; повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають 
за кордоном; забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов 
для ефективної роботи музеїв; сприяння формуванню сучасної музейної 
інфраструктури; підтримка та розвиток мережі музеїв; підготовка та 
підвищення кваліфікації музейних працівників, їх правовий та соціальний 
захист; бюджетне фінансування та першочергове матеріально-технічне 
забезпечення розроблення та реалізації державних, регіональних і місцевих 
програм розвитку музейної справи; забезпечення охорони музеїв; сприяння 
міжнародному співробітництву в галузі музейної справи тощо [8]. 
В Україні управління музейною справою здійснюється відповідно до 
ст. 54 Конституції України, де зазначено, що культурна спадщина 
охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток 
та інших об’єктів культурної цінності, вживає заходів щодо повернення в 
Україну культурних цінностей людей, які перебувають за межами України [9]. 
Конституційний пріоритет свободи художньої, наукової та інших форм 
творчості є основоположним для визначення методів громадського впливу на 
музейну галузь. 
Важливим нормативно-правовим актом держави у цій сфері є також 
Закон України «Про музеї і музейну справу» від 29 червня 1995 р. [11]. Дія 
цього Закону поширюється на всі види музеїв і заповідників у частині їх 
музейного формування, а також обліку, зберігання і використання, 
збереження, реставрації музейних предметів і музейних колекцій [11]. 
Цей Закон після прийняття у 1995 р. зазнав низки новацій: від 14.05.99 
№ № 659-XIV, від 07.12.2000 № 2120-III, від 20.12.2001 № 2905-III, від 
18 
20.12.2001 № 380-IV від 26.12.2002 р. № 594-IV від 06.03.2003 р., № 1344-IV 
від 27.11.2003 р., № 107-VI від 28.12.2007 р., № 10-рп/2008 від22.05.2008, № 
1709-VI від 05.11.2009, № 5461-VI від 16.10.2012, № 1166-VII від 27.03.2014,№ 
76-VIII від 28.12.2014, № 911-VIII від 24.12.2015, № 955-VIII від 28.01.2016. 
Але з останніми редакціями Закону роль держави у цій сфері не 
зменшується. Більш того, він залишається основним. 
Крім того, в останній редакції Закону є пряме посилання на нього в 
положеннях Закону «Про культуру», що також відіграє важливу роль у 
визначенні засад музейного господарства. Порядок проведення кастингу на 
посади керівника державного чи комунального музею та вимоги до кандидатів 
виписані в статтях 21-5 Закону України «Про культуру» [12]. 
Тому, аналізуючи питання становлення та правового забезпечення 
музейної справи, державного забезпечення процесів становлення нових 
відносин, слід звернути увагу на систему державних установ України, які 
функціонують у цій сфері та їх основні можливі зміни. 
Для забезпечення та реалізації державної політики розвитку музейної 
сфери, формування національної культури в Україні працюють центральні 
органів виконавчої влади. 
Верховна Рада України як орган законодавчої влади здійснює правове 
регулювання та парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої 
влади щодо виконання ними законів і завдань у сфері музейної справи; 
затверджує концепцію внутрішньої та зовнішньої політики країни в 
соціальній, інформаційно-комунікаційній сферах, співпрацює з міжнародними 
організаціями шляхом прямих переговорів і законодавчої гармонізації 
міжнародного права з національним законодавством, проводить 
парламентські слухання з питань розвитку культури і мистецтва. Одним із 
важливих регуляторних напрямків діяльності Верховної Ради України є 
фінансування різноманітних культурно-мистецьких програм; затвердження 
державного бюджету і контроль цільового використання його коштів. 
19 
Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 
розробляє та вдосконалює законодавчу базу та контролює сферу культури і 
мистецтва, зокрема, його діяльність стосується охорони історико-культурної 
спадщини, музейної, архівної справи; діяльність резервацій; вивезення, 
ввезення та повернення культурних цінностей. 
Комітет співпрацює з іншими державними установами та залучає 
провідних вітчизняних фахівців у сфері культури і мистецтва, регулярно 
ініціює та організовує парламентські слухання з питань охорони історико-
культурної спадщини. 
Комітет також співпрацює з Громадською радою, утвореною Комітетом 
з питань культури і духовних справ Верховної Ради України 24 грудня 2014 
року. Громадська рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом 
у сфері взаємодії громадських організацій з Комітет Верховної Ради з питань 
культури і духовності. 
Відповідно до Конституції України Президент України є главою 
держави. Президент України в межах своїх повноважень здійснює контроль за 
створенням, реорганізацією та ліквідацією органів виконавчої влади, визначає 
їх функції та головні завдання. Основні повноваження у сфері музейної справи 
належить Головному управлінню гуманітарної політики Адміністрації 
Президента. Його завданням є аналітичне, інформаційне, правове 
забезпечення діяльності Президента України щодо формування та реалізації 
державної політики, зокрема у сфері культури і мистецтва. Департамент 
узагальнює та вносить Президентові України пропозиції щодо: усунення 
прогалин у виконанні указів, розпоряджень, розпоряджень Президента 
України у сфері культури; упорядкування механізмів надання органами 
виконавчої влади інформаційних послуг громадянам у цьому напрямку; 
покращення взаємодії виконавчої та законодавчої гілок політичної влади та 
громадських організацій; узагальнення нормативно-правових, аналітико-
інформаційних та довідкових матеріалів з питань культури тощо. 
20 
Міністерство культури України є головним органом у системі 
центральних установ виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує 
державну політику у сфері культури. Відповідно до ст. 3, пунктах 46-66 
постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про 
Міністерство культури України» від 3 вересня 2014 р. № 495 основні завдання 
Мінкультури у сфері музеології полягають у: визначенні вимог до зберігання 
та збереження музейних предметів, музейних колекцій; затвердити порядок 
віднесення музейних предметів Музейного фонду України до Державного 
реєстру національних культурних надбань та умови їх зберігання; приймати 
рішення про обмін музейними предметами, музейними колекціями, 
музейними колекціями, що належали до державної частини Музейного фонду 
України; сформувати вимоги державного статистичного обліку музеїв, 
створених на території України; координувати створення єдиної 
інформаційної системи музеїв; контролює діяльність музеїв державної та 
комунальної форми власності; сприяти передачі музейних предметів, 
музейних колекцій та предметів музейних цінностей, що належали до 
недержавної частини Музейного фонду України, на тимчасове зберігання до 
державних музеїв тощо [13]. 
У серпні 2014 року до складу Управління музейної справи та 
нормативно-методичного забезпечення передачі культурних цінностей 
увійшли: 1) відділ нормативно-методичного забезпечення реставрації та 
утримання пам’яток; 2) відділ музейної справи. У квітні-червні 2015 р. за 
«Пропозиціями щодо першочергових стратегічних пріоритетів розвитку 
музейної галузі в Україні: аналіз ситуації» Музейної ради Міністерства 
культури України створено Департамент музеїв та культурних цінностей, який 
складався з чотирьох відділів (замість двох). Вони працювали за такими 
напрямками: 1) формування державної політики у сфері музейної справи, 
вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей; 2) діяльність музеїв 
та реалізація музейної політики; 3) бухгалтерська та грошова робота; 4) 
21 
переміщення культурних цінностей. З грудня 2015 року штат Офісу 
збільшився з 11 до 22 осіб. 
На нижньому рівні система державних установ управління музейною 
сферою включає: 
- Департаменти культури різних областей та КМДА; 
- відділи культури райдержадміністрацій, які відповідно до Законів 
України «Про місцеве самоврядування в Україні» [14], «Про культуру» [15], 
«Про охорону культурної спадщини» [16], Постанови Кабінету Міністрів 
України «Про упорядкування структур апарату центрального 
Органи виконавчої влади, їх територіальні органи та місцеві державні 
адміністрації» (12.03.2005 р.) [17] та «Про затвердження Типового положення 
про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації» (26.09.2012 р.) 
[18], розпорядження про Міністерства культури України «Про затвердження 
Методичних рекомендацій щодо розроблення Положення про структурний 
підрозділ місцевої державної адміністрації у сфері культури» (20.12.2012) [19], 
рішення Київської міської ради «Про Структурування діяльності органів 
виконавчої влади Київської міської ради (Київської міської державної 
адміністрації)» (25.12.2014) [20]. Координують діяльність музейних установ 
міського підпорядкування з метою збереження та популяризації здобутків 
українського національного та світової культури, надавати до Міністерства 
культури України інформацію про музеї, створені у складі підприємств, 
установ та організацій, навчальних закладів державної та комунальної форм 
власності, які зберігають музейні колекції та музейні предмети, що 
перебувають у державній власності та належать до державної частини 
Музейного фонду України. 
Незважаючи на позитивні зміни у сфері правового регулювання 
музейної галузі, її реформування є ще не завершено. Так, наприкінці 2015 року 
Управління музеїв та культурних цінностей запропонувало внести зміни до 
Закону України «Про музеї та музейну справу», сформульовані у відповідній 
концепції. Головною метою змін на законодавчому рівні є визначення шляхів 
22 
удосконалення механізму правового регулювання у сфері музейної справи, 
наближення законодавства до концептуальних підходів, визначених 
законодавчими актами держав-членів ЄС [21]. 
Загалом українські музеї в системі державного управління мають 
особливість, яка виражається в предметі і способі. Таким чином, музеї можуть 
тісно взаємодіяти практично з усіма державними установами, владою та 
громадянським суспільством. Крім того, музеї України мають право 
об’єднуватися в загальнодержавні, регіональні та профільні організації 
(спілки, асоціації тощо), об’єднуватися в міжнародні музейні організації та 
фонди, створювати органи самоврядування: наукові, контрольні, методичні, 
музейно-педагогічні, художні, реставраційні та інші ради із залученням 
спеціалістів різного профілю тощо. Тому державне управління музейною 
справою включає її регулюючий вплив на найрізноманітніші галузі та сфери 
суспільного життя, пов’язані з численними вертикальними та 
горизонтальними зв’язками з різними науковими установами, підприємствами 
та організаціями [10]. 
Щодо фінансування та підтримки музеїв після 24 лютого 2022, то цим 
переважно займаються громадські організації, волонтери, європейські 
грантові організації. Наприклад, Museum for Change — це одеська громадська 
організація, яку заснувала О. Ковальчук,  та нині виконує обов’язки 
директорки в Одеському художньому музеї. Museum for Change — 
волонтерська організація, яку створили у 2017. Головним завданням було 
побудувати співпрацю між одеськими музеями, донорами та місцевою 
спільнотою. 
У 2022 році організація налагоджує зв’язок між донорами та 
спільнотами, але поза межами України. І вже не для того, щоб розвивати 
музейні інституції, а щоб захистити музеї та людей, які в них працюють. Дуже 
допоміг попередній досвід: вони мали історію грантових проєктів, тож навели 
контакти з міжнародними організаціями, такими як ЮНЕСКО [22]. 
23 
В організації шість працівників: грантова менеджерка, бухгалтерка, дві 
координаторки та комунікаційник. Щодо комунікацій, то потрібно розуміти, 
що нині евакуація та допомога – важливі завдання. Нині допомагають музеям 
Одеси та Одеської області. Також підтримують маленькі інституції, 
налагоджують контакти з департаментом культури Одеської обласної 
адміністрації. До них також звертаються музеї з Сумської та Чернігівської 
областей. Їх, звичайно, ставлять в пріоритет, адже ці міста сьогодні у зоні 
ризику. Наразі в Museum for Change підписано договорів на 612 тисяч євро. З 
цих коштів вже реалізували допомогу на 400 тисяч євро. Їх скерували у музеї, 
бібліотеки, будинки культури. Одеський художній музей був підготовлений до 
війни - мали необхідні для пакування матеріали, хоча цього, як потім 
виявилось, забракло для всієї колекції. За словами директорки, грант 
підтримки в надзвичайній ситуації від House of Europe, дав можливість 
забезпечити музей необхідними речами. Наприклад, плити, щоб закривати 
вікна, якщо буде вибухова хвиля.  
Коли процес отримання гранту розпочався, музеї надсилали докладну 
інформацію про свої потреби. Але щоб усе закупити, гранту від House of 
Europe не вистачало. Потрібно було шукати ще можливості. Так почались 
перемовини з міжнародними організаціями. 
Щодо фінансової допомоги з-за кордону, то організація є одними з 
головних партнерів ALIPH в Україні, близько 20% коштів, якими вони 
підтримують Україну, пройшли через них. Функція Museum for Change проста: 
оскільки вони розуміють, якими мають бути бюджети музейних установ, звіти, 
то беруть на себе оформлення документів і закупівлю [23]. 
На початку повномасштабного вторгнення у Львові створили 
спеціальний кризовий центр, що підтримує музеї та їхніх працівників, які зараз 
перебувають на окупованих та прифронтових територіях. На кінець 2022 року 
вони вже допомогли понад 600 фахівцям з більш ніж 100 музеїв.  
24 
За словами ініціаторки створення Музейного кризового центру Ольги 
Гончар: представникам культурного сектору багато можливостей надають за 
кордоном - стипендії, резиденції [24]. 
 
1.3  Аналіз зарубіжного досвіду реформування музейної сфери та 
можливості його застосування в Україні 
 
На основі вивчення кращих практик музеїв США та країн 
Європейського Союзу розглянемо деякі шляхи реформування музейного 
середовища країни та окреслимо основні напрями реформаторських зусиль, 
які можливо вжити керівництву держави. 
1. Науково-методичне забезпечення. Однією з проблем українського 
музейництва є відсутність спеціалізованої науково-дослідної інституції – 
аналітичного центру, який має вивчати питання теорії та практики музейної 
справи, готувати проєкти нормативних актів та галузевих стандартів, 
опрацьовувати й популяризувати зарубіжний досвід. 
У західних суспільствах недержавні аналітичні центри – так звані think 
tanks – мають суттєвий вплив на формування державної політики, розроблення 
стратегій та ухвалення управлінських рішень. Зокрема експерти таких відомих 
аналітичних центрів, як Інститут Брукінгза, Центр Вудро Вілсона, Аспенський 
інститут тощо, залучаються органами влади до вироблення стратегій і 
конкретних рішень у сферах, де ці центри вже працюють і мають вагомі 
наукові розробки [24]. 
В Україні функціонує кілька громадських організацій, які частково 
виконують функції недержавних аналітичних центрів у музейній сфері. Серед 
них громадські організації «Український центр розвитку музейної справи» 
(УЦРМС), «Агенція культурних стратегій», «Демократія через культуру», 
український комітет Міжнародної ради ІСОМ та інші. Також працює 
державний аналітичний інститут «Український центр культурних 
досліджень». У організаціях роблять акцент на реалізації системних, 
25 
послідовних проєктів задля активізації комунікації у професійному 
середовищі, сприяння формуванню професійного музейного лобі у країні, 
налагодження зв’язків між українськими фахівцями та їхніми зарубіжними 
колегами. Однак індивідуальних чи колективних зусиль цих організацій 
виявляється недостатньо для розроблення національної концепції музейної 
реформи. 
Мусимо констатувати, що сьогодні в українському суспільстві запит на 
музейну реформу фактично відсутній. Так, найбільш зацікавленою стороною 
у втіленні зазначеної музейної концепції була сама «армія» музейних 
працівників, яка звикла працювати за старими підходами і яку певною мірою 
задовольняє стан повного, хоч і незначного державного фінансування. 
Справжня ж музейна реформа мала б передбачати не лише збільшення 
коштів на підтримку музейної сфери країни, але й змін принципів, на яких ця 
підтримка надається. У складних економічних умовах та в ситуації стрімкого 
розвитку конкуруючих культурних закладів та індустрій (кіно, відеоігор, 
комп’ютерних технологій) музеї мають постійно доводити своє суспільне 
значення, а не сприймати тезу про важливість своєї соціальної функції як 
аксіому. 
Одним із ключових етапів розроблення Концепції має стати процес 
збору нових, об’єктивних і комплексних соціологічних досліджень щодо стану 
музейної галузі України, так само як показників їх впливу на життя та розвиток 
місцевих громад. Лише на основі таких консолідованих даних, з урахуванням 
інформації щодо стану музейних колекцій, їх культурної та матеріальної 
цінності, професійного рівня музейних працівників, рівня відвідуваності 
закладів, кількості та якості їхніх сервісів та програм, рівня інтеграції музеїв 
до європейських та міжнародних структур, держава зможе виробити стратегію 
створення й унормування музейної мережі, оптимізації кадрового складу 
музеїв та започаткування загальнонаціональних проєктів розвитку музейного 
маркетингу. 
26 
Успішний приклад вироблення такої стратегії подає Національний 
інститут музеїв та публічних колекцій Польщі (Narodowy Instytut Muzealnictwa 
i Ochrony Zbiorów – NIMOZ) [24]. Цей урядовий інститут був створений у 2011 
р., він є відповідальним за формування та імплементацію музейної політики й 
допомогу музеям. Місія інституту полягає у розвитку інновації в менеджменті 
музеїв, розробленні нової регулятивної бази й нових освітніх програм, 
здійсненні моніторингу поточного стану музеїв, виданні професійних 
журналів для музейної спільноти. У 2013 р. Інститут розпочав новий проєкт 
під назвою «Музейна статистика» [25], метою якого стало вивчення поточного 
стану музейного сектору. Аналізу підлягали всі музеї країни, незалежно від 
статусу, розміру, структури або роду діяльності. Інститут також розробив 
стратегію міжнародного розвитку музеїв Польщі, їх наближення до 
європейської музейної спільноти через поширення інформації про кращі 
практики, музейні інновації як у сфері збереження та захисту колекцій, так і у 
сфері їх інтерпретації. 
Стратегія передбачала конкретні кроки задля кращої поінформованості 
інших країн – членів ЄС щодо музейної спадщини Польщі, її багатства та 
розмаїтості. 
Таким чином, уряду та Міністерству культури України рекомендуємо 
створення спеціалізованого державного аналітичного центру, який би провів 
моніторинг музейної сфери відповідно до чітко розроблених критеріїв та надав 
пропозиції щодо оптимізації мережі, оновлення системи управління музеями, 
започаткування інноваційних музейних програм тощо. 
3. Децентралізація музейного управління та відокремлення музеїв від 
держави. Професійна музейна спільнота зобов’язана вжити заходів задля того, 
щоб зробити свої експозиції актуальними, внести корекції до тематики, мови 
та способів інтерпретації своїх колекцій. Досягти ж цього неможливо без 
надання закладам культури повної культурної автономії. Музеї мають бути 
повністю відокремленими від державної ідеології та отримати професійну 
незалежність. Для цього призначення директорів музеїв має відбуватися 
27 
шляхом проведення відкритих конкурсів, а політикою музеїв мають 
опікуватися незалежні музейні ради, до складу яких мають входити публічні 
особи, представники бізнесу та ЗМІ, а не чиновники з місцевих управлінь 
культури. 
Щоб стати сучасними, українські музеї мають стати правдивими. А 
отже, мати право вивчати й інтерпретувати малодосліджені історичні теми, 
визначати свою експозиційну та виставкову діяльність без втручання місцевих 
адміністрацій, політичних партій та урядів. 
Цей шлях давно пройшли наші найближчі сусіди. Одним із 
найважливіших завдань музейної реформи після комуністичного ладу в 
країнах Східної Європи та Балтії стало звільнення музейних закладів від 
ідеологічних нашарувань та обмежень, а також від жорсткого державного 
контролю на користь культурної та професійної автономії музеїв. У декількох 
країнах Східної Європи на законодавчому рівні був закріплений статус музеїв 
як незалежних від держави інституцій. Зокрема у 1996 р. в Естонії був 
ухвалений Закон про музейну діяльність, який підкреслив ідеологічну 
незалежність музейних інституцій від держави, попри те, що колекції музеїв 
належать державі (як і право моніторити ефективність управління цими 
колекціями) [26]. 
У підсумку нова модель музейного управління в Україні має 
передбачити обмеження впливу державних інституцій (уряду, місцевих 
адміністрацій тощо) на діяльність музеїв. Стратегія має змінити музеї на 
громадські організації, вільні від політики та елітарності інституції, що були б 
відкритими до співпраці з усіма членами суспільства. 
Посилення ролі незалежних громадських рад. Музейна політика також 
має враховувати думку й очікування громадськості. Створення Музейної ради 
при Мінкульті стало першим правильним кроком у цьому напрямі. Проте ця 
рада повинна мати реальні механізми впливу на рішення очільників 
гуманітарного блоку. Повноваження Музейної ради необхідно унормувати на 
рівні закону. Зокрема у 2004 р. Естонія ухвалила поправки до Закону про 
28 
музейну діяльність, запровадивши поняття «Музейної ради» при Міністерстві 
культури. Закон легітимізував роботу ради, зобов’язав Міністерство культури 
виконувати рекомендації та передбачив широке представництво у ній різних 
гілок влади та громадських організацій. До складу ради увійшли не лише 
представники музеїв, але й депутати парламенту, представники місцевих 
державних адміністрацій, представники відповідних закладів освіти – 
університетів культури та громадських організацій. До обов’язків ради 
входить розроблення пропозицій щодо управління музейною галуззю, оцінка 
діяльності окремих музеїв та перевірка стану їх колекцій [26 c.37]. 
Маємо визнати, що без унесення змін до законодавства та легітимізації 
повноважень Музейної ради всі її дії та рішення залишатимуться без належної 
уваги відповідальних за розроблення та втілення національної культурної 
політики. Музейній спільноті та уряду необхідно ініціювати зміни до закону 
про музейну діяльність, легітимізували роботу ради й чітко окреслити її склад, 
повноваження та засоби контролю втілення прийнятих нею рішень. 
Оптимізація мережі, адміністративна реформа та зміцнення 
регіональних зв’язків між музеями. За час незалежності не проведено жодної 
фахової дискусії стосовно питання, а чи може Україна дозволити собі 
фінансову підтримку великої кількості малих (малоефективних і 
маловідвідуваних) музейних закладів у різних куточках країни. 
З урахуванням поточної політичної та економічної ситуації в країні 
проблема набуває щодалі більшої актуальності. Однак якщо держава 
муситиме вдатися до оптимізації музейної мережі, то за якими критеріями 
будуть ухвалюватися рішення щодо збільшення або зменшення рівня 
державної підтримки окремих музейних закладів? Тому варто провести 
системний аналіз відвідуваності музеїв, співвідношення між рівнем їх 
надходжень від продажу квитків та супутніх послуг та рівнем загальної 
кількості музейних працівників. Результати такого дослідження, якби воно 
з’явилося, можуть стати досить невтішними для багатьох національних музеїв 
країни, які лише номінально «працюють» у своїх закладах.  
29 
Після Радянського Союзу у країнах Балтії було закрито всі музеї, які 
слугували лише засобами комуністичної пропаганди. Були зачинені сотні 
музейних закладів, що працювали при великих державних підприємствах і в 
колгоспах. А зекономлені кошти використали задля збереження тих 
інституцій, які мали потенціал стати справжніми рушіями розвитку культури 
в країні. 
Розглянемо проведену музейну реформу в Норвегії, де на основі ідеї 
міжрегіональної співпраці та підвищення професійного рівня музейних 
працівників усі музеї країни було консолідовано й об’єднано у відповідні 
професійні мережі. Двадцять регіональних музеїв було включено до 
національної музейної мережі з єдиною адміністрацією. Тож музеям не 
потрібно утримувати власних маркетологів, спеціалістів із зовнішніх 
комунікацій та фандрейзингу. У результаті реформи всі двадцять музеїв 
почали обслуговувати високопрофесійні групи фахівців, здатні розробити й 
утілити єдину для всієї мережі стратегію міжмузейного менеджменту та 
маркетингу. 
Другим рівнем здійснення норвезької реформи було створення 
професійних музейних мереж, що об’єднали різнопрофільні заклади – 
«літературні», «дитячі», «природничі», «технічні» музеї тощо. Така форма 
управління стимулювала співпрацю між музеями, їх спільне розроблення 
концепцій виставок і тем досліджень, якщо ті вимагали професіоналізації та 
особливих знань і навичок. За нової адміністративної системи управління 
музеям стало легше розробляти спільні мережеві проєкти, готувати грантові 
заявки, жвавіше контактувати між регіонами та окремими музейними 
закладами. За координацію роботи в межах однієї професійної музейної 
мережі був відповідальний один музей із найбільшим досвідом та авторитетом 
серед музейної спільноти. Наприклад, Національна галерея мистецтв була 
призначена відповідальною за розвиток і підтримку комунікації з усіма 
художніми музеями Норвегії. Задля поглиблення співпраці між музеями, 
архівами та бібліотеками у 2003 р. у Норвегії було створено окремий 
30 
державний департамент – Норвезький департамент у справі архівів, бібліотек 
та музеїв (the Norwegian Archive, Library and Museum Authority) [29]. Це 
дозволило подолати штучні бар’єри між ключовими культурними 
інституціями на місцевому рівні. У процесі регіональної консолідації з 2002 р. 
у Норвегії було закрито 800 музеїв і на їх основі через об’єднання колекцій та 
створення нових адміністративних команд відкрито 80 нових музеїв. Таке 
об’єднання дозволило розвинути адміністрування регіональних музеїв, 
поліпшити їх співпрацю й ефективніше використовувати державні кошти. 
Опитування Міністерства культури показало, що лише 60 % музейних 
працівників підтримали реформу, вбачаючи в ній загрозу національній 
культурній спадщині. Ті ж, хто підтримав, були особливо задоволені 
посиленням музейного менеджменту – як у плані управління колекціями, так 
і у плані фінансового, маркетингового та комунікаційного менеджменту. 
Звичайно, що реформа була болісною, але вона дозволила підтримати 
найкращих, а не розпорошувати ресурси на фінансування неефективних 
команд і закладів із колекціями низької якості та цінності. 
Норвезький досвід може бути взятий до уваги Міністерством культури 
України у сенсі пошуку механізмів, які б сприяли об’єднанню вітчизняних 
музеїв у професійні мережі та фінансуванню семінарів, під час яких музейні 
працівники мали б можливість обмінюватися досвідом і кращими практиками. 
Безперечно, Міністерство культури у співпраці з місцевими управліннями 
культури має розпочати системну оцінку роботи музеїв на основі розроблених 
критеріїв ефективності та не боятися розпочинати процес консолідації, злиття 
або закриття музеїв, які є неактуальними, які втратили зв’язок із місцевими 
громадами та які не відіграють жодної ролі у їх економічному та соціальному 
зростанні. 
Забезпечення прозорого державного та недержавного фінансування 
музеїв. На тлі скорочення державного фінансування та неефективного 
управління музеями постає потреба впровадження альтернативних методів 
музейного менеджменту та маркетингу. Сьогодні музеї потребують 
31 
«перезавантаження», динамічності, інноваційності та підприємливості, чого 
неможливо досягти без збільшення їх бюджетного та позабюджетного 
фінансування. 
Задля пожвавлення культурних процесів і посилення конкурентності 
між закладами культури в 1994 р. в Естонії було створено Культурний 
ендаумент Естонії. Він зареєстрований як окремий благодійний фонд, але 
працює під наглядом Міністерства культури. Організація приймає заявки від 
закладів культури на фінансування проєктів. Це мотивує керівників музейних 
закладів мислити стратегічно над важливими проєктами, які мають суспільне 
значення. До складу експертної ради ендаументу входять представники 
громадськості. Його бюджет наповнюється за рахунок акцизу з продажу 
алкогольних і тютюнових виробів. У 1998 р. парламент Естонії також прийняв 
Закон про збереження спадщини (Heritage Conservation Act), яким питання 
поліпшення та модернізації матеріально-технічної бази музеїв задля 
перетворення їх на привабливі інституції, що сприяють соціалізації та 
патріотичному вихованню молоді, було визнано пріоритетом державної 
політики. 
У рамках цього закону парламент зобов’язав уряд Естонії виділити 
кошти на побудову нових сучасних і технологічно оснащених приміщень для 
національних музеїв (зокрема для Національної галереї мистецтв). Щоб 
забезпечити фінансування цих проєктів, уряд у 2002 р. видав постанову, за 
якою податок з роботи казино та інших ігрових закладів спрямовується на 
розвиток культури та спорту (The Gambling Tax Act , 2002) [30]. 
 Розглянемо досвід реформування Великобританії, адже 3 з 10 найбільш 
відвідуваних музеїв світу знаходяться в Англії, і близько 50 мільйонів людей 
відвідують національні музеї та галереї щороку. Вони є важливими центрами 
стипендій і досліджень, а також є популярними пам’ятками для відвідувачів. 
Крім національних музеїв, які фінансуються безпосередньо 
Департаментом культури, медіа та спорту (DCMS) [31], Англія має величезну 
мережу спеціалізованих і регіональних музеїв, управлінням яких займаються 
32 
благодійні організації, місцева влада та навчальні заклади. Підтримку цих 
музеїв надає Arts Council England[32], включаючи фінансування 21 мережі 
основних музеїв-партнерів по всій Англії. Heritage Lottery Fund [33] також 
надає близько третини свого фінансування музеям і галереям для низки 
проєктів, включаючи капітальні. Таким чином, підтримується музейний 
сектор: 
− забезпечення фінансування національних музеїв і галерей; 
− забезпечення вільного доступу до постійних колекцій національних 
музеїв і галерей; 
− фінансування Художньої ради для підтримки музеїв області; 
− продовження фінансування «капітальних покращень» (наприклад, 
оновлення експозицій або інтерпретації) для музеїв і галерей через фонд 
DCMS/Wolfson. 
Покращуються та збільшуються колекції та експозиції у музеях та 
галереях шляхом: 
− допомоги громадським колекціям у придбанні важливих предметів 
для загального користування через програму Acceptance in Lieu Scheme та 
Cultural Gifts Scheme [34]; 
− забезпечення фінансування та встановлення політики для системи 
ліцензування експорту, яка регулює рух предметів мистецтва та культури; 
− надання альтернативи комерційному страхуванню, яке дозволяє 
громадськості отримати доступ до об’єктів у Великобританії, які інакше могли 
б бути недоступними, через державну схему відшкодування; 
− охорона об’єктів позики з-за кордону для тимчасової виставки в 
музеях і галереях Великобританії після арешту за рішенням суду. 
Уряд запровадив загальний безкоштовний вхід до національних музеїв і 
галерей у грудні 2001 року. До 2015/16 року відвідування всіх національних 
музеїв зросло на 128%, а в установах, які раніше стягували плату, відвідування 
зросло на 184%. У 2015/16 фінансовому році національні музеї та галереї 
33 
відвідали 47 мільйонів відвідувачів, і багато музеїв, включаючи Британський 
музей, Національну портретну галерею та Музей Вікторії та Альберта, 
зафіксували найвищий показник відвідуваності за всю історію. 
Перший крок реформування у Британії: дозволено людям дарувати 
предмети культурно-історичного значення для держави в обмін на зниження 
податку. 
Схема Acceptance in Lieu (AiL) [35] дозволяє продавати державі 
предмети культурного та історичного значення за повну або часткову оплату: 
схема є важливим механізмом придбання значних творів мистецтва та 
культурних об’єктів у державну власність. Вони розміщуються в музеях, 
галереях та державних архівах країни. 
Власникам пропонуються  чіткі податкові пільги. Об’єкти, як правило, 
коштують приблизно на 17% дорожче, якщо їх пропонують замість податку, 
ніж якщо вони продаються на відкритому ринку за тією ж ціною. Це 
пояснюється тим, що податок потрібно сплачувати з ціни продажу. 
DCMS здійснює державне управління, що стосується AiL. Це включає: 
− всі земельні справи у партнерстві з Радою мистецтв і Податковою 
та митною службою Її Величства (потрібне схвалення міністерства для 
прийняття землі та маєтків замість податку на спадщину) 
− контролює закон про національну спадщину 1980 р. Частина ІІ [36], 
який є законом, який дозволяє уряду затверджувати та приймати власність 
замість податку, а також встановлює механізми розпорядження та звітування, 
забезпечення фінансування національних музеїв і галерей. Департамент 
культури, медіа та спорту (DCMS) забезпечує пряме державне фінансування  
національних музеїв і галерей: Британський музей Імперські військові музеї, 
Національна галерея, Королівські музеї Гринвіча, Національні музеї 
Ліверпуля, Науково-музейна група, Національна портретна галерея, 
Природничий музей, Королівські збройові палати, Музей сера Джона Соана, 
Тейт, Музей Вікторії та Альберта, Колекція Уоллеса. 
34 
Пряме державне фінансування називається «Grant In Aid» [37]. 
Індивідуальні суми фінансування щороку публікуються в листах про 
врегулювання витрат. Національні музеї також мають широкий спектр інших 
джерел фінансування, від Національної лотереї до приватної та інституційної 
філантропії. 
Управління та фінансування відбувається «на відстані витягнутої руки» 
(опосередковано): уряд не бере участі у їхніх бізнес-операціях. Угоди про 
фінансування визначають, як музеї та галереї відповідають пріоритетам і як 
буде вимірюватися їхня ефективність. 
Кожною установою керує незалежна Рада Опікунів, яка переважно 
призначається або Прем’єр-міністром, або Державним секретарем з питань 
культури, ЗМІ та спорту. Їхні цілі: 
− зберігати та поповнювати об’єкти своїх колекцій; 
− переконатися, що колекції публічно виставлені та доступні для 
вивчення; 
− заохочувати громадськість до науки, історії, мистецтва чи дизайну 
через свої колекції. Національні музеї також є благодійними організаціями, 
звільненими від оподаткування, і Державний секретар виступає в якості 
головного регулятора. 
Наступний крок - фінансування Художньої ради для підтримки 
ненаціональних музеїв. Крім національних музеїв, в Англії є різноманітний 
вибір високоякісних музеїв і галерей, які запрошують місцевих жителів і 
туристів. 
Arts Council England це національний орган, який підтримує музеї та 
галереї в Англії. Він розподіляє як пряме державне фінансування, так і кошти 
від Національної лотереї, а також надає поради та вказівки та проводить 
програми підвищення стандартів у музеях і галереях [38]. 
Його основні програми включають: проведення програми 
«Відродження», що забезпечує фінансування та підтримку регіональних 
35 
музеїв. Впроваджені 2 схеми, які допомагають регіональним музеям 
вдосконалюватися та розвиватися: 
− схема акредитації, яка дозволяє музеям отримувати офіційну 
акредитацію, якщо вони відповідають стандартам; 
− схема оцінки, яка визначає колекції національного чи міжнародного 
значення в регіональних музеях. 
Наступна реформа: надання фінансування та встановлення політики 
щодо ліцензування експорту, що регулює переміщення предметів мистецтва 
та культури, що дозволяє зберігати «національні скарби» у Великобританії. 
Ліцензування експорту - це правило, яка регулює, як мистецькі та 
культурні об’єкти можуть бути вивезені з Великобританії. Разом з 
міжнародними організаціями та іншими урядами встановлюються правила, які 
допомагають запобігти незаконній торгівлі культурними об’єктами. 
Також впроваджена система, яка визначає особливо важливі культурні 
об’єкти, або «національні скарби», забороняє їх експорт, що дає музеям та 
іншим покупцям у Великобританії можливість подати заявку на купівлю 
об’єктів, перш ніж вони покинуть Великобританію. 
Так, для вивезення культурних об’єктів, назавжди чи тимчасово, з 
країни, варто подати заявку на індивідуальну ліцензію на експорт, якщо вони: 
− старше 50 років; 
− вище встановлених фінансових порогів. 
Департамент культури, медіа та спорту (DCMS) відповідає за 
встановлення політики щодо ліцензування експорту. DCMS: 
− законодавчо регулює вивезення предметів культури, і встановлює, як 
має бути ліцензований їхній експорт; 
− готує щорічний звіт Державного секретаря про функціонування 
експортного контролю; 
36 
− співпрацює з Ревізійним комітетом з питань експорту творів 
мистецтва та культурних об’єктів, щоб визначити «національні скарби», 
експорт яких має бути тимчасово заборонений; 
− є контактною особою Великобританії з питань ліцензування 
експорту в Європейському Союзі (ЄС) і бере участь у робочих групах ЄС і 
засіданнях Комітету ЄС; 
− відповідає на запити інших країн відповідно до законодавства ЄС та 
ООН щодо повернення незаконно вивезених об’єктів [39]. 
Канада має програму допомоги музеям (Museums Assistance Program), 
що підтримує установи та працівників спадщини у збереженні та презентації 
колекцій спадщини. Ціль: сприяти збереженню культури корінних народів і 
полегшити доступ до колекцій спадщини для всіх канадців. Також сприяє 
розвитку професійних знань, навичок і практик, пов’язаних із ключовими 
музейними функціями [40]. 
Програма MAP надає фінансування канадським музеям та суміжним 
установам за допомогою кількох компонентів, і кожен має власні критерії 
прийнятності. 
Цифровий доступ до спадщини. Компонент «Цифровий доступ до 
спадщини» сприяє покращенню доступу до колекцій спадщини шляхом 
оцифрування колекцій і розробки цифрового контенту, а також діяльності, 
спрямованої на розбудову потенціалу в цих сферах. Компонент також 
підтримує розробку та надання відповідних тренінгів, ресурсів і послуг, які 
приносять користь багатьом музеям.. Щоб отримати дану допомогу, музей має 
відповідати 1 з 4 категорій: 
1. Керівний орган корінного населення або організація корінного 
населення з повноваженнями зберігати та підтримувати спадщину корінного 
населення 
2. Об’єднаний некомерційний канадський музей, який: надає послуги 
населенню цілорічно, має від 1 штатного оплачуваного професійного 
37 
персоналу,  виконує основні музейні функції, має поточний 3-5 річний 
стратегічний/бізнес-план. 
3. Об’єднаний некомерційний канадський музей, який не має постійного 
фізичного приміщення, що надає послуги та/або програми для громадськості 
цілий рік, безперервно працює не менше 2 років, має від 1 штатного 
оплачуваного професійного персоналу, має поточний 3-5 річний 
стратегічний/бізнес-план. 
4. Асоціація музеїв або зареєстрована некомерційна канадська сервісна 
організація, членство якої стосується музейного сектору, яка: надає послуги 
населенню цілорічно, має еквівалент 1 штатного оплачуваного професійного 
персоналу має поточний стратегічний/бізнес-план на 3-5 років [41]. 
Програма «Access to Heritage» надає фінансування музейним 
організаціям для пересувних виставок у Канаді та сприяння доступу до 
спадщини в різних географічних регіонах. 
Для подання заявки музею необхідно: надавати послуги населенню 
щороку; найняти від оплачуваного професійного персоналу на повний 
робочий день; розробити поточний три-п'ятирічний стратегічний/бізнес-
план[42]. 
Exhibition Circulation Fund. Компонент Exhibition Circulation Fund 
Програма допомоги музеям, що покриває витрати, пов’язані з розміщенням 
пересувних виставок, що надходять з іншого музею чи федерального закладу 
спадщини, а також із запозиченням артефактів з будь-якого з національних 
музеїв Канади. 
Щоб подати заявку кандидати повинні бути: 
Об’єднаними некомерційними музеями Канади, які відповідають даним 
критеріям: претендують на проведення пересувної виставки повинні: надавати 
послуги населенню цілорічно; найняти еквівалент одного оплачуваного 
професійного персоналу на повний робочий день; і проводити політику щодо 
основних музейних функцій. 
38 
Заявники на запозичення артефактів повинні: виконувати основні 
музейні функції; мати угоду про позику або лист про такий намір з одним із 
Національних музеїв Канади[43]. 
Програма допомоги музеям Indigenous Heritage. Забезпечує 
фінансування проєктів, пов’язаних із збереженням, управлінням та 
презентацією культурної спадщини корінних народів у Канаді. 
Щоб подати заявку, кандидат повинен  відповідати критеріям в одній із 
трьох категорій: керівні органи або організації корінного населення, які мають 
повноваження зберігати та підтримувати спадщину; музейні асоціації та 
об’єднані некомерційні канадські сервісні організації, членство яких 
стосується музейного сектору, які: надають послуги населенню цілорічно; 
мають еквівалент одного оплачуваного професійного персоналу на повний 
робочий день; розроблений три-п'ятирічний стратегічний/бізнес-план [44]. 
Програма підтримки The Collections Management. забезпечує 
фінансування проектів з покращення знань, навичок і практик, пов’язаних із 
ключовими функціями музею. Щоб подати заявку, варто відповідати 
критеріям в одній із трьох категорій: музейні асоціації та об’єднані 
некомерційні канадські сервісні організації, членство яких стосується 
музейного сектору, які: надають послуги населенню цілорічно; найняти 
еквівалент одного оплачуваного професійного персоналу на повний робочий 
день; мати поточний три-п’ятирічний стратегічний/бізнес-план [45]. 
Отже, в Україні слід активізувати й розпочати кампанію задля 
забезпечення прозорого фінансування культури та модернізації культурної 
політики країни. Задля зменшення залежності музеїв від державного 
фінансування ми маємо розширити можливості музейних адміністраторів 
щодо залучення позабюджетних коштів на розвиток колекцій, експозицій та 
просвітницьких програм. Цього можна досягти шляхом розвитку 
партнерських відносин між музеями та громадськими організаціями, а також 
завдяки упровадженню елементів соціального підприємництва в музеях. 
Світова практика демонструє, що лише 30–50 % бюджету музеїв забезпечує 
39 
держава, решта ж складається з доброчинних пожертв від меценатів або 
надходжень від платних музейних послуг. Така модель управління і 
фінансування створює «три точки опори», які й забезпечують стабільність 
музейних організацій.  
Таким чином, розглянуто декілька основних напрямів реформування 
музейної сфери України та успішні приклади таких змін інших країн, що 
стосуються таких важливих аспектів, як науково-методичне забезпечення 
музейної царини, розроблення нового музейного дискурсу, децентралізація 
музейного управління та відокремлення музеїв від держави, посилення ролі 
незалежних громадських рад, оптимізація мережі та адміністративна реформа, 
забезпечення прозорого державного та недержавного фінансування музеїв, а 
також підвищення професійного рівня музейних працівників. 
 
40 
РОЗДІЛ 2 
ДОСЛІДЖЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗВИТКУ 
МУЗЕЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Основні напрями реформування музейної сфери в Україні 
 
Для проведення успішного реформування музейної сфери в Україні 
потрібно чітко визначити головні проблеми та загрози музеїв: 
1. Діяльність музеїв, зазвичай, орієнтована всередину (на те, що є 
кращим або зручнішим для співробітників або керівництва), а не назовні (що 
є корисним і пріорітетним для відвідувачів або громад). 
2. Планування, засноване на фактичних даних, або стратегічне 
планування відсутнє, що призводить до неефективного управління музеями. 
3. Розкрадання і втрати музейних фондів через корупцію, 
неналежний облік і невідповідні умови навколишнього середовища. 
4. Відсутність керівництва і знань про сучасні підходи до 
керівництва. 
5. Музеї, що виступають у ролі наукових інститутів, не запозичаючи 
нову модель культурних організацій ХХІ століття, що діють на благо 
суспільства і несуть відповідальність перед громадськістю. 
6. Невизнання важливості розподілу кадрових ресурсів у музеях 
(нестача молодих фахівців, відсутність освітян і фахівців із роботи з 
громадськістю, відсутність технічних навичок. 
7. Відсутність навичок, знань, підготовки з питань сучасного 
музеєзнавства та культурної спадщини. 
8. Постійні експозиції у музеях, які досі відображають застарілі 
концепції історії, етнографії та інших предметів. 
41 
9. Впровадження нових технологій без жодних планів з адаптації, 
ремонту або заміни такого обладнання в найближчому майбутньому. Занадто 
часто акцент робиться на обладнанні, а не на змісті. 
10.  Нерозвинена і неефективна музейна мережа, успадковані від 
радянської епохи, сьогодні у стані занепаду. 
11.  Відсутність політичної волі для реформування музейного 
сектору, яке забезпечить тривалий процес стратегічного розвитку музеїв. 
Напрямок розвитку сектору культурної спадщини змінюється перед кожними 
виборами, і в багатьох випадках різко змінюються стратегічні пріоритети. 
12.  Відсутність статистичних даних про музейну інфраструктуру та 
діяльність, що унеможливлює ефективне управління і прийняття рішень для 
музейного сектору. 
13.  Відсутність обліку музейних фондів, що створює постійну загрозу 
їх втрати в результаті розкрадання, природного зносу, війни або недбалості. 
Це свідчить про необхідність загальнонаціональної бази фондів. 
14.  Відсутність стандартів для різних професій у рамках музейного 
сектору та низький престиж роботи у музеї у суспільстві. 
15.  Відсутність формалізованих досліджень або навчання у музейній 
справі, що відображали б сучасні міжнародні стандарти, теорію та методи. 
16.  Відсутність інформації про національне та міжнародне 
співробітництво у сфері культурної спадщини, включаючи участь суб’єктів 
державного сектору культурної спадщини у міжнародних мережах культурної 
спадщини. 
Але також музейні організації України мають сильні сторони та 
перспективи розвитку:  
- Великий потенціал музеїв і багатих, унікальних і цінних фондів, 
що зберігаються у музеях. 
- Можливість музеїв охоплювати широку громадськість, доносячи 
до неї точну з наукової точки зору інформацію. 
42 
- Музеї все частіше стають осередками культури, діалогу і змін 
замість того, щоб відтворювати діяльність наукових, академічних і науково-
дослідних інститутів. 
- Співпраця на різних рівнях: урядовому, інституційному й 
особистісному, забезпечення розвитку музеїв на благо суспільства. 
- Нові лідери та музейне керівництво, які можуть принести в музеї 
якісні зміни. 
- Впровадження сучасних міжнародних стандартів у музейному 
секторі у таких галузях, як планування постійних і тимчасових виставок, 
освітня, реставраційна та охоронна діяльність, навчання персоналу, надання 
послуг для відвідувачів тощо. 
- Міжнародний обмін досвідом у музейній практиці, щоб бути 
відкритішими для світу (наприклад, проєкт Львівського природознавчого 
музею з переймання досвіду інших природознавчих музеїв Європи). 
- Молоді музейні фахівці, які визнають потенціал музеїв і готові до 
змін. 
- Команди музейних фахівців, які працюють у музеях і служать 
суспільству. 
- Результативна та якісна робота музеїв, яка доводить, що 
значимість і цінність музеїв залежить не від чисельності штату або величезних 
бюджетів, а від керівників музеїв, бачення закладу та мотивації співробітників. 
- Розробка нової ролі музею, беручи до уваги нові стратегічні 
підходи у музейному секторі по всьому світові. 
- Новий підхід до музейних послуг як можливості створення 
додаткових переваг для суспільства шляхом розробки нових постійних і 
тимчасових виставок, освітніх заходів та інших музейних послуг, які більше 
орієнтовані на потреби та вимоги суспільства, а не на політиків або кураторів. 
- Можливість покласти відповідальність і обов’язки щодо 
прийняття рішень на професіоналів, які прагнуть до змін. 
43 
- Нові цифрові технології, які надають широкі можливості для 
доступу до фондів і створення нових можливостей для відвідувачів як у 
самому музеї, так і в Інтернеті. 
Можливості реформування музейної сфери в Україні: перегляд та 
внесення змін до закону «Про музеї та музейну справу». Приведення 
визначення музеїв у відповідність до міжнародної практики (тобто стандартів 
Міжнародної ради музеїв); встановлення чіткої національної системи музеїв; 
категоризації музеїв залежно від їхньої цінності та значущості для держави; 
впровадження правил заснування та фінансування музеїв, системи нагляду або 
контролю за ними, функцій, обов’язків та прав музеїв. Прикладом може 
слугувати  Закон Литовської Республіки про музеї, що визначає музейну 
систему, яка складається з національних, державних, муніципальних, 
відомчих та інших музеїв (недержавних, громадських організацій тощо). 
Кожна музейна модель чітко описана та включає його створення, 
фінансування, обов’язки і функції. Таким чином, музейна система Литви 
зрозуміла та прозора для уряду, музейного сектору та суспільства. 
Створення прозорого орієнтованого на результати механізму 
фінансового музейного сектору. Потрібно розробити спеціальних програм для 
рухомих і нерухомих об’єктів культурної спадщини, а також для збереження 
та реставрації, досліджень і популяризації матеріальної та нематеріальної 
культурної спадщини з чіткими умовами фінансування, які визначають 
вимірні вигоди для суспільства. Для державних музеїв цей механізм 
фінансування повинен включати в себе щорічні бюджетні асигнування на 
основі діяльності музеїв та її результатів, які повинні визначатися власником 
музею. 
Зауважуючи, що музеї мають потенціал заробляти гроші (отримувати 
дохід), законодавство має забезпечити можливості музеїв надавати комерційні 
послуги своїм відвідувачам (тобто кафе, ресторан, сувеніри, книгарня тощо). 
Розробка стратегії українських музеї, що охоплюватиме увесь сектор, 
шляхом становлення чітких та реалістичних короткострокових та 
44 
довгострокових цілей для музеїв. Цілі цієї стратегії повинні бути прийняті та 
затверджені всіма музеями, які мають адаптувати їх до своїх умов. Основні 
цілі, завдання та вимірні результати мають встановлюватися урядом. Основні 
стратегічні принципи повинні ґрунтуватися на основних функціях музеїв як 
культурних установ: збір та збереження (включно з відновленням) культурних 
пам’яток, наукові дослідження та поширення інформації, просвітницька 
робота та залучення громадськості. Саме тому дуже важливо розробляти цей 
документ у співпраці з сектором, фахівцями в галузі культури та 
громадськістю. Крім того, дуже важливо проводити щорічний моніторинг 
цього стратегічного документа та приймати всі політичні або управлінські 
рішення стосовно музейного сектору на основі цього стратегічного документа 
та його цілей. 
Встановлення чітких і прозорих стандартів (керівних принципів) 
музейної діяльності. Це можуть бути окремі документи стосовно 
організаційної структури, планування, управління, кваліфікаційних вимог для 
співробітників музеїв тощо. Вони не мають включатися у Закон України «Про 
музеї та музейну справу» і повинні бути обов’язковими для всіх музеїв. Заради 
їхньої прозорості рекомендується залучати до їхньої підготовки не тільки 
українських музейних працівників, але й експертів з інших країн. 
Підготовка фахівців при Міністерстві культури з питань розробки 
процедур контролю та нагляду за музеями. Співробітники Міністерства, що 
наразі працюють з музеями, мають отримати професійну підготовку, досвід 
роботи та можливості обміну знаннями на національному та міжнародному 
рівнях для призначення їх у якості наглядачів музейного сектору, особливо 
музеїв, підконтрольних Міністерству культури. 
Інвентаризація сектору культури спадщини на держаному рівні. 
Створення онлайн-бази даних об’єктів культурної спадщини; впровадження 
функції моніторингу та контролю за їхнім збереженням. Наприклад: Реєстр 
культурних цінностей у Литві доступний в Інтернеті [46] Віртуальна 
електронна система культурної спадщини доступна в Інтернеті та має безліч 
45 
цифрових об’єктів, створених у рамках Стратегії оцифрування литовської 
культурної спадщини, збереження і доступу до цифрового контенту. Цей 
ресурс забезпечує ефективний та зручний доступ до тисяч об’єктів культурної 
спадщини для усіх, хто цікавиться мистецтвом, книгами, газетами, 
рукописами, картами та звукозаписом. Усі разом вони створюють унікальну 
та цікаву панораму литовської культурної спадщини. 
Підтримка збереження різноманітної культурної спадщини України 
шляхом підготовки технічних і професійних керівних принципів для 
інтерпретації та представлення культурної спадщини, в тому числі шляхом 
використання новітніх технологій, наукових досліджень і підготовки кадрів. 
Такі керівні принципи повинні бути обґрунтованими та забезпечувати сталий 
розвиток, а також передбачати співробітництво між різними рівнями 
управління (національним та регіональним), різними секторами (урядовим і 
неурядовим; культурою та освітою; культурою, освітою та навколишнім 
середовищем тощо) для забезпечення розвитку суспільства й адвокації 
міжкультурного діалогу. Крім того, варто відзначити, що інформування 
населення щодо культурної спадщини за допомогою різних засобів поширення 
інформації та адвокації, популяризації та презентації має поважати цінності 
різних громад і народів, які проживають в Україні. 
Хорошим практичним прикладом є словацький проєкт ProMonumenta, 
що отримує фінансування за цільовою програмою Європейської економічної 
зони [47]. E.product - інтерактивний путівник регіональною спадщиною і 
додаток, які знаходяться у вільному доступі для громадськості, адаптовані для 
використання на смартфонах, планшетах і ПК і можуть стати супутником і 
помічником для мандрівників, викладачів, гідів та жителів Клайпеди, Кретінга 
і Плунге (Литва). Цей інтерактивний путівник надає інформацію литовською, 
німецькою, російською та англійською мовами [48]. 
Об’єднання статистичних показників для усіх видів музеї з метою 
створення системи управління на основі фактичних даних на урядовому та 
інституційному рівнях. Це дозволило б порівнювати ефективність музеїв у 
46 
контексті загальної музейної діяльності. Усі основні статистичні показники 
повинні демонструвати виконання основних музейних функцій: збір (кількість 
експонатів, що зберігаються у музеї, експонати, придбані за рік, кількість 
експонатів, представлених у експозиціях тощо); збереження (кількість 
відновлених експонатів на рік, кількість оцифрованих експонатів на рік, 
кількість експонатів, зареєстрованих у фондах за рік тощо); дослідження 
(кількість наукових публікацій на базі музею) і популяризація (кількість 
відвідувань музею на рік, кількість організованих навчальних програм на рік, 
кількість тимчасових виставок, заходів, публікацій тощо) культурної 
спадщини. 
Фінансові та кадрові ресурси. У цілому, більшість керівників та 
співробітників музеїв вважають, що відповідь на питання «як отримати більші 
фінансові ресурси?» полягає у більшій державній підтримці. Однак на 
практиці це нездійсненно. В Європі музеї стикаються із нагальною потребою 
отримання доходу окрім державного фінансування, і ми можемо очікувати 
того ж і в Україні. Щоб вирішити це завдання успішно, необхідно виконати 
кілька умов: забезпечення повної прозорості та підзвітності  галузі управління 
фінансовою діяльністю, проведення аналізу поточних бюджетних асигнувань 
у музеях, включно з заробітною платнею персоналу. 
 Прийняття законів, що дозолять музеям отримувати дохід. Музеям 
потрібно мати можливість отримувати дохід (наприклад, від сувенірної 
крамниці), щоб використовувати його для підтримки своєї діяльності. 
 Використання управління на основі фактичних даних. Потрібно 
продемонструвати перспективність інвестицій у музейну діяльність. Обсяг 
фінансових асигнувань для музеїв, наданих із державного бюджету, повинен 
бути тісно пов’язаний із річними результатами музейної діяльності, що мають 
надаватися у якості статистичних даних, показники яких повинні охоплювати 
не тільки кількісні результати, а й дозволяти оцінювати якісні зміни. Усі дані, 
надані музеями, повинні оцінюватися комплексно, враховуючи основні 
стратегічні цілі музейного сектору, які повинні бути встановлені в якості 
47 
окремого документа, а також із чітким розумінням визначення та основних 
функцій музею як закладу культури. 
Розвиток і підтримка навичок персоналу у сфері залучення коштів та 
управління бюджетами з підтримкою із декількох джерел. Ми очікуємо, що 
сектор української культурної спадщини буде все більше покладатися на 
залучення коштів із приватного сектору, адже належної підтримки з боку 
держави не очікується. Навички з фандрейзингу (залучення коштів) - це новий 
напрям діяльності у пострадянських країнах. У Західній Європі та Сполучених 
Штатах фахівці з фандрейзингу є невід’ємною частиною роботи музею [49]. 
Проте навички необхідні не тільки для залучення коштів, але й для прозорого 
управління фінансовими операціями у разі підтримки із декількох джерел. 
Більшість підтримки з приватних джерел надаватиметься на окремі проєкти, і 
керівництво музею та особи, відповідальні за управління фінансами, повинні 
розуміти, як відстежувати розподіл коштів для конкретних проєктів.  
Розробка принципів роботи музеїв або музейного сектору в галузі 
спонсорства та пожертвувань. Проведення спільно з культурним сектором 
освітньої кампанії, спрямованої на заохочення ширшого розуміння 
філантропії не як чогось, чим займаються лише забезпечені, а як діяльності, у 
якій може брати участь кожен. У Сполучених Штатах середній клас жертвує 
вищий відсоток свого доходу на благодійні цілі, ніж заможні люди [50]. 
Україна не зможе досягти цього, поки не поліпшиться загальна економічна 
ситуація.  
Реформи за допомогою маркетингу і комунікацій. Забезпечення 
підтримки для напрацювання доступних матеріалів, у тому числі тематичних 
історій  в інтернеті для широкого загалу. 
Першим кроком є оцифрування інформації основних музейних фондів. 
В Україні такі заходи вже ведуться у деяких музеях, і їх слід заохочувати 
повсюдно. Тематичні історії можна представляти кількома способами. 
Europeana.eu надає широкий вибір тематичних історій, наприклад, «Europeana 
1914-1918 рр.: нерозказані історії та офіційні архіви Першої світової війни» 
48 
[51]. У Europeana навіть реалізовано пошук за кольором. Доступ до фондів 
може надаватися також тематично іншими способами. Ще одним прикладом є 
інтерактивна карта культурної спадщини Латвії [52]. Декілька пов’язаних тегів 
у Instagram можуть заохочувати музеї ділитися відповідними зображеннями 
або брати участь у міжнародних ініціативах. Наприклад, українські музеї 
могли б присвятити день або тиждень у Instagram, щоб висвітлити такі теми, 
як вишивка чи скульптура або та чи інша епоха, привертаючи увагу до 
розмаїття матеріальної культурної спадщини, яку можна знайти в установах 
країни. Найцікавіші приклади веб-проектів музеїв з усього світу можна знайти 
на сайті Best of the Web [53]. 
Заохочення співпраці з представниками громади в процесі створення 
виставок. Кожен музей повинен поглиблювати розуміння різних громад, яким 
він служить: їхньої географії, самобутності та спорідненості. Наприклад, 
музей може працювати на користь жителів конкретного міста, членів певної 
етнічної або релігійної групи, а також людей, які люблять традиційну музику. 
Більшість музеїв служать кільком громадам одночасно, але визначення «для 
кожного» застаріло. 
Збільшення аудиторії та залучення громад. Аналізуючи музейний 
сектор, стає очевидним, що багато музеїв наразі вважають себе безумовно 
цінними та очевидно не зацікавлені у ширшій взаємодії з громадою та 
народом. Багато з них не готові змінити свої підходи та способи роботи, 
незважаючи на поточні соціальні та економічні реалії. Водночас, деякі з 
реформ сектору культурної спадщини в цілому були реалізовані, але фактичні 
зміни є досить повільними, а у деяких випадках і недієвими. У певному сенсі 
можна вважати, що музейний сектор в Україні знаходиться у глибокій 
системній кризі, оскільки при плануванні та здійсненні реформ культурної 
спадщини не були враховані багато з аспектів модернізації. На державному 
рівні не проводилося ніякого стратегічного планування для розвитку 
музейного сектору, не була створена нормативно-правова база, не 
впроваджено жодної методичної підтримки. Це призвело до відсутності 
49 
галузевих стандартів, які дозволили б ефективно управляти цими установами 
культури та забезпечити прозорість та ефективність їхньої роботи. Ще однією 
загрозою для управління музею, яка є дуже серйозною та впливає на якість 
діяльності музеїв, є музейна етика. Деякі з респондентів відзначили випадки 
недотримання стандартів музейної етики, встановлених Міжнародною радою 
музеїв [54]. Отже, через таку невідповідність і відсутність прозорого ведення 
обліку музейних фондів сьогодні дуже важко навіть бути впевненими у тому, 
що всі пам’ятки культури, задокументовані раніше через форми статистичного 
спостереження, і досі знаходяться у музеях. Це було відзначено навіть у ході 
декількох інтерв’ю з музейними співробітниками й отримано в якості 
відповідей на опитування. 
Рекомендуємо: ініціювати співпрацю між різними секторами на 
урядовому та інституційному рівнях. шляхом реалізації спільних проєктів. 
Хорошим практичним прикладом є проєкт «Музей-школа-учень. Музеї та 
середні школи в національній мережі партнерства», спрямовані на розвиток 
послуг неформальної освіти в рамках партнерства між музеями та середніми 
школами на національному рівні для поліпшення процесів національної освіти 
[55].  
Заохочення музеїв до відкритого діалогу з громадянами та 
представлення різних точок зору. Прикладом може слугувати робота членів 
Міжнародної коаліції музеїв свідомості, які створюють програми та виставки, 
такі як інноваційна програма «Перм-36», музей ГУЛАГу, який відкрив діалог 
колишніх наглядачів і ув’язнених, або створення Музею пам’яті та прав 
людини (El Museo de la Memoria y los Derechos Humanos) архіву усної історії, 
що документує випадки порушення прав людини [56]. 
 Набуття загальногалузевого досвіду у провадженні передпроєктного, 
формативного та підсумкового оцінювання для сприяння проведенню 
виставок, громадських і шкільних програм. Передпроєктне оцінювання 
проводиться на самому початку проєкту та покликане визначити попередній 
рівень зацікавленості та знань. Наприклад, передпроєктне оцінювання для 
50 
виставки конкретного художника могло б визначати, чи знають відвідувачі або 
потенційні відвідувачі про цього художника та чи зацікавлені вони в цілях 
виставки (часто куратори мають цілі, які становлять інтерес для них, але не 
для відвідувачів). Формативне оцінювання у ході розробки проєкту може 
включати в себе надання відвідувачам доступу до чорнового варіанту 
виставкового тексту. Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці 
проєкту: чи досягнуті поставлені цілі проєкту та яким чином. 
Безперервне навчання та нарощування потенціалу. Очевидно, що 
головними цінностями музею є фонди та люди, які працюють в установі. 
Останніми роками обсяг музейних фондів зростав, але у той же час розвиток 
потенціалу співробітників музею залишався без змін. Зважаючи на зміну ролі 
музею як закладу культури та набуття функцій розважального майданчика, 
дуже важливо, щоб кадрові ресурси музеїв розвивали навички та вміння 
відповідно до цих змін. Крім того, перешкодою для нарощування потенціалу 
співробітників музею є незнання іноземних мов. 
Рекомендації: розробка довгострокових програм із нарощування 
потенціалу для музейних фахівців. Музейна підготовка наразі пропонується 
нерівномірно сторонніми організаціями, такими як Український центр 
розвитку музейної справи, або за рахунок коштів міжнародних джерел. 
Приклад: Балтійська школа музеєзнавства (BMS), започаткована у 2004 році, 
метою якої є розвиток і зміцнення музеєзнавства в країнах Балтії. Вона 
поєднує теорію та практику, щоб зробити балтійські музеї професійнішими, 
сучаснішими та доступнішими для суспільства. BMS пропонує погляд на 
музеї, їхню роль у суспільстві та пов’язані з ними проблеми очима видатних, 
всесвітньо відомих викладачів у галузі музеєзнавства. Учасники BMS - це 
музейні фахівці з країн Балтії та інших країн, зацікавлені у поєднанні теорії та 
практики музейної справи та визначенні ролі музеєзнавства у процесі 
прийняття рішень у рамках повсякденної діяльності музеїв. Три балтійські 
держави взяли на себе зобов’язання брати участь у цій програмі. Литва 
фінансує участь у цій програмі 10 литовських музейників [57]. 
51 
Розвиток музейної мережі. Рекомендації: заохочення музеї як установ і 
музейників як фізичних осіб приєднатися до існуючих мереж музейних 
фахівців(наприклад, Міжнародної ради музеїв, Міжнародної ради з охорони 
пам’яток та історичних місць (наприклад ICOM, ICOMOS, тощо) або 
створювати нові організації, діяльність яких спрямована на розвиток музейної 
діяльності шляхом обміну знаннями, кваліфікацією та досвідом. Приклад: 
проект Мережі балканські музеїв «Налагодження доступу» (Crafting Access). 
Фонд культурної спадщини без кордонів (CHwB) — незалежна шведська 
неурядова організація, що займається порятунком і збереженням матеріальної 
та нематеріальної культурної спадщини, постраждалої від конфліктів, 
недбалості чи антропогенних та стихійних лих - також є хорошим практичним 
прикладом зміцнення відносин між установами культурної спадщини (музеї та 
суспільство) [58]. 
 
2.2 Особливості функціонування музейної сфери у викликах 
сучасності 
 
На сьогодні музеї є не тільки культурно-освітніми та науководослідними 
закладами, але й інформаційним ресурсом. Музейні організації повинні бути 
творчим, інноваційними. Для цього важливо застосовувати нові підходи до 
роботи, а також впроваджувати сучасні технології (інтерактивні експозиції, 
активна співпраця з різними мас-медіа та громадськими організаціями, 
сучасна рекламна діяльність, активне впровадження в систему Інтернет 
інформації про діяльність музеїв України, їх збірки, окремі музейні пам’ятки, 
що мають національне, європейське, світове значення тощо). Інформаційно-
технічні засоби дають змогу значно розширити можливості експозиції в показі 
експоната, в наданні додаткової текстової або графічної інформації, показати 
відсутні експонати, організувати віртуальні виставки. 
У 2014 році на міжнародній конференції ІКОМ «Музеї і влада» експерти 
міжнародних комітетів на основі аналізу соціально-культурних обставин 
52 
констатували зміну «музейної парадигми» та появу нової «концепції втілення 
музейності» [59]. 
Говорячи про нову музейну парадигму, норвезький музеолог М. Мор 
зазначав зміщення акцентів з публіки до громади, традиційне життя якої і стає 
об'єктом вивчення, а музей є інструментом «культурного, соціального та 
економічного розвитку певної групи». Перші проєкти «громадських музеїв» 
належать французьким музеологам і музейним діячам Ж.-А. Рів'єру і Ю. де 
Варін. У 1971 році, під час роботи над створенням першого музею нового типу 
– Музею людини та промисловості в Ле-Крезо (Франція), Ю. де Варін 
сформулював термін «Екомузей», а Ж.-А. Рів’єр у своїй програмній статті 
«Еволюційне визначення екомузею» позначив його як музей «місця, часу і дії» 
та окреслив нові уявлення про спадщину, куди увійшли як матеріальні, так і 
нематеріальні об’єкти [60]. 
У світі впроваджуються високотехнологічні інформаційно-
комунікаційні розробки в культурному туризмі, та в музеях. 
Представимо деякі з них: 
- Об’єднання музеїв в музейні асоціації та спільне просування своїх 
послуг в Інтернеті. Мережа художніх музеїв створює та підтримує окремі 
сайти, призначені для співтовариства художніх музеїв та їх публіки. Кожен 
сайт розрахований на конкретну аудиторію, у кожного специфічні вимоги до 
змісту і унікальна структура. Такі сайти дозволяють знайти календар виставок, 
вони віддалено підтримуються безліччю музеїв світу. Кожен має власний 
пароль, що дозволяє йому вносити поточні зміни в свій індивідуальний 
календар, автоматично оновлюючи базу даних. Користувач може вести пошук 
за допомогою будь-якої комбінації з назви, теми, дати, ключового слова, міста 
або музею. Музеї надають надійну та постійно оновлену інформацію про 
великі виставки, а також сприяють відвідуванню таких експозицій шляхом 
продажу квитків через Інтернет. Ці мережеві сайти стають мовними центрами, 
що транслює потокове відео і прямі телевізійні передачі, що дають уявлення 
про повсякденну діяльність художніх музеїв світу – про відкриття виставок, 
53 
нові придбання, проєкти музейних будівель, неформальне відвідування 
сховищ і лабораторій з консервації [61]. 
Однією з таких Асоціацій є Канадська Асоціація музеїв (Canadian 
Museums Association). Вона є національною організацією з розвитку 
канадської музейної галузі, що представляє фахівців канадських музеїв, як в 
межах Канади, так і на міжнародному рівні. Асоціація працює для визнання, 
зростання і стабільності сектора. Вона була створена невеликою групою 
людей в Квебеку в 1947 році. У 1951 році вона об'єднувала 161 музей в Канаді; 
в 1972 році налічувалося 838 музеїв, галерей та інших установ. 
Сьогодні понад 400 музеїв Канади активно беруть участь у спільній 
розробці «Путівник по музеям і картинним галереям Канади». Комунікаційні 
та інформаційні технології дозволяють музеям вносити і оновлювати 
інформацію безпосередньо в режимі онлайн. При цьому доступ за паролем 
гарантує, що операції з даними здійснюються тільки зареєстрованими 
провайдерами інформації. Щорічно музеї-асоціації відвідують понад 59 
мільйонів людей [61]. 
Музейні асоціації повинні зосередити увагу на потребах їх власних 
представників, надаючи особливого значення необхідності заохочувати 
підтримку місцевих музеїв. Це роблять за допомогою посилань на сторінки 
музеїв – членів асоціації, деякі повідомляють про збільшення вдвічі 
користувальницьких сеансів після участі в таких мережевих музейних 
асоціаціях. Дані організації володіють однією особливістю, якої немає у 
комерційних інформаційних служб, залучених до культурного туризму та 
дистанційного навчання: надання через мережу інформації, що прямо і 
безперервно надходить від установ – безпосередніх розробників її змісту. Ці 
об'єднання ніколи не будуть об'єднуватися виключно з комерційними цілями, 
оскільки таке рішення суперечило б їх некомерційному характеру [62]. 
Участь в опитуваннях туристичних Інтернет-порталів. Наприклад, 
найвідоміший в світі сайт про подорожі, заснований на відгуках реальних 
мандрівників Trip Advisor щорічно оголошує переможців Travelers' ChoiceTM 
54 
(«Вибір мандрівників») серед кращих музеїв світу. Нагороди присуджуються 
кращим за результатами аналізу відгуків і думок мандрівників на сайті 
TripAdvisor. Це, безсумнівно, привертає ще велику кількість відвідувачів в 
музеї [63]. 
Розробка Інтернет-порталів, які інформують про значні події в сфері 
культурного туризму. Відвідувачі порталу отримують можливість 
раціонально спланувати маршрут подорожі з урахуванням календаря заходів, 
що проводяться. Наприклад, інноваційний портал «Національний календар 
подій». Такий портал є прикладом розробки єдиного інформаційного простору 
в індустрії туризму, який надає можливість інформувати широку аудиторії про 
значні події в сфері туризму і гостинності. 
Оснащення туристичних об’єктів, музейних експонатів та інших 
туристичних пам'яток інформаційними табличками з QR-кодами. За 
допомогою будь-якого мобільного пристрою турист може відсканувати QRкод 
і отримати опис об'єкта, що цікавить прямо на свій мобільний пристрій. 
Інформація про туристичні об’єкти може доповнити розповідь 
екскурсовода і мотивувати туристів знову відвідати це місце [64]. 
Створення спеціальних мобільних додатків – віртуальних гідів. 
Наприклад, «Гід по музею Кунсткамери» надає інформацію по всіх залах, 
вітринах, обраним експонатам. Можна слухати аудіогід, читати текст, 
дивитися зображення [65]. 
Системи доповненої реальності. В рамках цієї технології за допомогою 
спеціального програмного забезпечення реальність додається різними 
віртуальними елементами. Відвідувач музею наводить камеру свого гаджета 
на цікавий для нього музейний об'єкт і отримує додаткову інформацію, 
включаючи відео та фотографії. 
Сьогодні Міністерство культури і уся культурна спільнота постали 
перед новими викликами, як і всі українці, і в першу чергу це неможливість 
продовжувати свою мистецьку та культурну діяльність через війну. 
55 
Перша проблема війни - нищення культури. Станом на сьогодні понад 
1000 закладів культури в нашій країні або пошкоджені, або зруйновані. 
В Україні приблизно 35 000 закладів культури, більшість з них - це 
бібліотеки, а також клуби, театри, філармонії, наші музеї, виставкові центри, 
галереї - все те, де людина може отримати культурну послугу або здобути 
певні навички в мистецькій сфері. Зараз більшість організацій культури 
працює в дуже обмеженому режимі, якщо взагалі працює. 
Ті заклади, які знаходяться на безпечних територіях - театри, філармонії, 
концертні зали - можуть продовжувати свою діяльність, але виключно на ту 
кількість людей, яку вміщує їхнє бомбосховище або укриття. Відповідно, 
навіть якщо оперний театр у Львові має 1400 місць, він може продати 350 
квитків. Культурна сфера у нас завжди була дотаційною, проте зараз 
можливості закладів культури заробляти ще більш обмежені. 
Сьогодні, коли в більшості музеях експозиції зняті і сховані, або частина 
евакуйована й убезпечена, - стоять перед новим викликом: що робити з 
порожніми залами. Тому що працювати з аудиторіями все одно потрібно, 
особливо на тих територіях, де відносно безпечно, де величезна кількість 
внутрішньо переміщених осіб. Люди повинні мати доступ до культурного 
продукту. Тому в порожніх залах зараз відбуваються заходи, такі як опери, 
читання книжок - те, що може собі дозволити культурний заклад, не 
виставляючи свої особливо цінні експонати на загальний огляд. 
Величезним викликом для всіх нас, і не лише для сфери професійної 
культури, є відплив талантів. Так, частина музейних працівників емігрували 
до європейських країн, де знаходять роботу, курси вивчення мови. Таким 
чином вірогідність повернення в Україну знижується з кожним роком. 
Щоб створити стимули повернення в Україну, потрібно розробити 
абсолютно нову модель винагороди в культурному секторі. Тому що станом 
на сьогодні сфера культури - одна з найбільш низькооплачуваних. 
Наступний виклик - відновити діяльність тих митців, які зараз в Україні, 
тому що депрофесіоналізація, декваліфікація і переорієнтування їх на інші 
56 
сфери є величезною загрозою. 29 листопада 2022 року Міністр культури та 
інформаційної політики брав участь у засіданні міністрів культури 
Європейського Союзу. Він висловив ідею, щоб країни ЄС виділили по одному 
відсотку зі своїх «культурних» бюджетів на підтримку української культури. 
Адже ми мусимо підтримувати культурних діячів, митців - як незалежних, так 
і тих, які працюють в муніципальному чи державному секторі, - маємо сприяти 
створенню україномовного продукту [66]. 
Наступний виклик - це цифровізація нерухомої спадщини. У країні 120-
140 тисяч об’єктів нерухомої спадщини різного рівня: національного, 
місцевого значення. Це будівлі, які не є закладами культури, це будь-які 
будівлі чи споруди в центрі міста, археологічні розкопки тощо - всі вони не 
нанесені зараз на геопросторову карту України для того, щоб використовувати 
цю інформацію в процесі видачі дозволів на будівництво. 
До цього все робилося у паперовому режимі. Зараз потрібно це 
оцифрувати. І це - величезний виклик: нанести на карту ці будівлі включно з 
межами пам’яткоохоронних територій, щоб під час розвитку міст між двома 
будівлями XIX сторіччя не міг з’явитися стоповерховий будинок. Мають 
зберігатися стилістичні, кольорові рішення історичного вигляду міста. 
Цифровізація для галузі культури є величезним викликом зокрема тому, 
що цифрові навички працівників вимагають розвитку, а крім того їм потрібно 
надати відповідні засоби, від планшетів і лептопів у музеях і бібліотеках до 
сканерів, 3D-сканерів, якісного фотообладнання, щоб оцифрувати всі об’єкти, 
які треба зберігати. 
 
 
57 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЧЕРКАСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО 
МУЗЕЮ  В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ 
 
 
3.1 Аналіз ефективності функціонування Черкаського художнього 
музею  
 
Черкаський обласний художній музей (Комунальний заклад «Обласний 
художній музей» обласної ради), рішення про заснування якого було прийнято 
12 жовтня 1991 року Постановою виконкому Черкаської міської Ради 
народних депутатів, колегії управління культури Черкаського облвиконкому 
та правління Черкаської обласної організації Спілки художників України 
(№350), як відділу обласного краєзнавчого музею, відповідно до комплексної 
програми основних напрямків розвитку культури в області та з метою 
відродження, збереження і розвитку українського образотворчого та 
декоративно-прикладного мистецтва, задоволення духовних потреб 
населення, естетичного виховання підростаючого покоління. 
Музей підпорядковується та підзвітний засновнику, тобто, Черкаській 
обласній раді та Управлінню культури та охорони культурної спадщини 
Черкаської обласної державної адміністрації. 
Першочерговою метою діяльності музею є збір, вивчення та пропаганда 
кращих зразків українського образотворчого і декоративно-прикладного 
мистецтва, світового мистецтва, а також мистецтва національних меншин, що 
проживають на Черкащині. Головними напрямками діяльності музею є 
науково-дослідна, експозиційна, виставкова, культурно-освітня, фондова, 
видавнича робота, комплектування музейних зібрань, у тому числі: 
− дослідження життя і творчості художників України, 
західноєвропейських художників, твори яких представлені в зібранні музею, а 
58 
також художньої творчості національних меншин, що проживають на 
Черкащині; 
− розробка загальної наукової концепції, перспективних та поточних 
планів створення експозицій, тематичних структур, тематико-експозиційних 
планів і проєктів архітектурно-художнього вирішення музейних експозицій, 
виставок, визначення форм, методів і змісту науково-дослідної та науково-
освітньої роботи на базі своїх досліджень, а також досліджень профільних 
наукових закладів; 
− вивчення кращих зразків образотворчого та декоративно-
прикладного мистецтва України та Західної Європи; 
− створення та постійне вдосконалення музейної експозиції на основі 
новітніх досягнень в галузі мистецтвознавства з методичними принципами 
музеєзнавства; 
− проведення обліку музейних фондів у порядку, визначеному 
законодавством України, діючими положеннями та інструкціями 
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в 
галузі культури; 
− проведення обліку музейних фондів у порядку, визначеному 
законодавством України, діючими положеннями та інструкціями 
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в 
галузі культури. 
В останні роки заклад є творчим майданчиком для європейських 
художників. Проводяться проєкти, які набувають статус міжнародних: 
«Антракти», «Діалоги» та виставки художників з європейських країн – 
Франція, Греція, Польща та ін. 
Сьогодні Черкаський обласний художній музей намагається працювати 
з застосуванням сучасних тенденцій музейного розвитку. Однією із важливих 
функцій для нього стала просвітницька діяльність з орієнтацією на соціальні 
проєкти в межах регіону. У музеї проходять наукові конференції, фестивалі, 
59 
діє дитячий центр, відбуваються різноманітні майстер-класи, воркшопи, 
проходять концерти та зустрічі з видатними українськими діячами культури 
та мистецтв. Освоєно нову форму роботи: музей в онлайн середовищі. Так 
заклад привертає увагу всіх відвідувачів різних вікових категорій. 
Директорка музею О. Гладун є куратором грантових соціально-
мистецьких проєктів, реалізованих на базі музею у співпраці з громадською 
організацією «Українська творча спілка «Три крапки» та з іншими 
громадськими організаціями (2009-2017 рр.): 
1. У межах проекту «ProMuseum: Розвиток ресурсної бази та 
модернізація музейної галузі України» за ініціативи Українського центру 
розвитку музейної справи та підтримки МФ «Відродження», МБФ «Україна 
3000» реалізовано проект «Шевченко forever»: соціально-плакатна акція до 
200-річчя з Дня народження Т.Г. Шевченка (2013 -2014 рр.). 
2. Соціально-мистецькі проєкти, що відбулись рамках обласної 
програми виділення грантів, за підтримки Черкаської обласної ради: «Різдвяна 
зірка» «Родинне коло», «Найдорожче…».  
3. Соціально-мистецькі проєкти, що відбулись у рамках міської 
програми виділення грантів у галузі культури, за підтримки Черкаської міської 
ради: «Три крапки», Art-проект «Схід ЧЕ» . 
4. Соціально-мистецькі проєкти до Міжнародного дня паліативної та 
хоспісної допомоги: гранти Міжнародного фонду «Відродження». Програма  
«Громадське здоров’я» (2012-2017 рр.): «STOPБІЛЬ – ми маємо право на 
знеболення» (2012 р.), «Мрію. Вірю. Живу» (2013 р.), «Кожна мить життя 
безцінна!» (2014 р.), «Країна дитячих надій» (2015 р.), «Допоможи друзям» 
(2016 р.), «Зніми рожеві окуляри» (2017 р.) [67]. 
Штат музею складається з 40 працівників (таблиця 3.1). 
 
 
Таблиця 3.1 –  Штатний розпис музею 
Відділ Працівники, що входять у Кількість 
60 
відділі 
Адміністративно- Директор, заступник директора з 3 
управлінський адміністративно-господарської роботи, учений 
персонал секретар 
Бухгалтерська Головний бухгалтер, провідний бухгалтер 2 
служба 
Відділ наукової. Завідуючий відділом, провідний науковий 7 
експозиційної та співробітник, старший науковий співробітник 
освітньої роботи (2), молодший науковий співробітник, 
Сектор реклами, друку, інформації 
(музеєзнавства) 
Завідуючий сектором реклами, друку, 
інформації (музеєзнавства), дизайнер 
(художник-конструктор) 
Відділ збереження і Головний зберігач фондів, науковий 13 
обліку музейних співробітник, художник-реставратор, старший 
фондів музейний доглядач. музейний доглядач (9)                             
Сектор канцелярії Завідувач сектору канцелярії, юртсконсульт, 4 
діловод, касир квитковий 
Господарчий відділ завідуючий відділом, завідуючий складом, 11 
гардеробник, слюсар-сантехнік, електрик, 
столяр, прибиральниця (4,5), двірник (0,5) 
Разом  40 
Джерело: Складено автором на основі штатного розпису музею 
 
Діяльність кожного сектору регулюється Положенням про свій відділ, 
складений завідувачем канцелярією і погоджений та підписаний директором 
музею.  
Наприклад, відділ наукової експозиційної та освітньої роботи 
займається проведенням наукових досліджень (збирання інформації, аналіз, 
теоретичне узагальнення наукових даних) з тем, затверджених науково-
методичною радою музею, організацію та проведення виставок, розробку 
наукових концепцій та тематико-експозиційних планів стаціонарних 
експозицій і виставок, визначення напрямів та перспектив експозиційної 
роботи відділу, направленої на проведення науково-освітньої роботи,  
створення науково-методичної бази за напрямками музейної діяльності, 
впровадження інновацій у експозиційно-виставковий та освітній процес, 
формування іміджу музею, використання можливостей інформаційних 
ресурсів, розробку поліграфічної і рекламної продукції, а також розвиток 
системи зовнішніх культурних зв’язків та  пошук нових партнерських 
61 
відносин, залучення до інтерактивних музейних заходів та проєктів 
представників творчих спілок та громадськості. 
Бухгалтерська служба керується розподілом обов`язків серед 
працівників бухгалтерської служби. 
Відділ збереження і обліку музейних фондів займається збереженням і 
обліком музейних фондів, діяльність спрямована на створення науково-
довідкової інформаційної документації, проведення класифікації, збереження 
фондів, систематизації музейних пам’яток та їх реставрації. 
Сектор канцелярії керується положенням про власну діяльність, 
забезпечує своєчасне оброблення кореспонденції, що надходить до музею, 
відправку її за призначенням, упорядковує кадрову документацію, здійснює 
контроль за строками виконання документів та їх відповідним оформленням, 
організовує роботу з реєстрації, обліку, зберігання та передавання до 
відповідних структурних підрозділів документів поточного діловодства, а 
також наказів і розпоряджень керівництва, з формування справ. 
Господарчий відділ керується Положенням про роботу Господарчого 
відділу. Його робота спрямована на господарче, матеріально-технічне і 
соціально-побутове обслуговування організації і підрозділів. Забезпечує 
утримування в належному стані майна, споруди і приміщень музею відповідно 
до діючих санітарно-гігієнічних і протипожежних норм та правил. Забезпечує 
своєчасне прибирання приміщень, утримування в належному стані території 
музею, проводить роботи з благоустрою, озелененню і прибиранню території, 
святкового оформлення фасаду будинку. Кожен працівник має свою посадову 
інструкцію, що оновлюється кожні 5 років, та видається при влаштуванні на 
роботу. 
У музеї є правила внутрішнього трудового розпорядку та колективний 
договір, розроблений головою та членами трудового колективу. Колективний 
договір і правила трудового розпорядку затверджені і підписані директором 
музею 11 червня 2021 року та Департаментом соціальної політики Черкаської 
міської ради від 11.09.2020 року №127-28-6/1. 
62 
Також в Комунальній установі «Обласний художній музей» Черкаської 
обласної ради розробляється план роботи, виставок, план по відвідувачам, 
план по проведенню екскурсій, який затверджується управлінням культури та 
охорони культурної спадщини черкаської обласної державної адміністрації. 
Для аналізу проблем музею було опрацьовано різні аспекти діяльності 
музею, зокрема, проведений аналіз цільової аудиторії музею (таблиця 3.2). 
Таблиця 3.2 –  Цільова аудиторія музею 
Вікова категорія відвідувачів % від загального числа 
Діти до 14 років 10 
14-35 років 50 
36-60 років  35 
Відвідувачі старше за 60 років 5 
Джерело: Складено автором на основі звітів музею 
З проведеного аналізу видно, що переважна більшість відвідувачів 
музею це люди віком від 14 до 35 років. Тож при підготовці певних масових 
заходів ці показники треба враховувати, для збільшення кількості відвідувачів 
музею та їх зацікавленості в заходах.  
Проведено аналіз виконання плану Комунальної установи «Обласний 
художній музей» Черкаської обласної ради за останні 5 років. 
Таблиця 3.3 –  Аналіз виконання плану по відвідувачам та екскурсіям 
Комунальної установи 
Рік План Факт (відвідувачі) План Факт 
(відвідувачі) (екскурсії) (екскурсії) 
2018 52600 55949 735 747 
2019 52800 54220 735 739 
2020 52900 24250 (разом з онлайн 184 184 
сторі-нкою) Face-book 
– 42500 осіб) 
2021 52900 78717, онлайн – 186 186 
570420 
2022 75000 29800, онлайн 185 85 
(станом на відвідування – 388341 
31.10.2022) 
Джерело: складено автором на основі звітності музею за останні 5 років. 
 
Отже, при проведенні аналізу показників виконання плану роботи КУ 
«Обласний художній музей» по відвідувачам та екскурсіям, можемо зробити 
63 
такі висновки: аналізуючи планові і фактичні показники роботи установи за 
2018 рік, можемо зазначити наступне: музей перевиконав план по 
відвідувачам на 3349 осіб, а план по екскурсіям на 12. 
Аналізуючи планові і фактичні показники роботи установи за 2019 рік, 
то можемо зазначити наступне: музей перевиконав план по відвідувачам на 
1420 осіб, а по екскурсіям на 4 екскурсії. 
Аналізуючи планові і фактичні показники діяльності установи за 2020 
рік план по відвідувачам не виконано через локдаун. Почалась пандемія і 
музей було зачинено. План по екскурсіям виконано в період, коли музей був 
відкритий. 
 Аналізуючи планові і фактичні показники діяльності установи за 2021 
рік, план по відвідувачам було перевиконано на 25817, а план по екскурсіям 
виконано.  
Аналізуючи планові і фактичні показники діяльності установи за 2022 
рік, станом на 01.10.2022 рік, можна зазначити, що план не виконується через 
запровадження воєнного стану в Україні. Було заплановано, що музей відвідає 
за 2022 рік 75000 людей, а відвідало станом на 01 жовтня 29800 осіб, 
залишається ще 45200. Оскільки, два поверхи музею з колекціями працюють, 
а другий поверх планують відкрити з листопада, є ймовірність виконання 
плану по відвідувачам і за 2022 рік.  План по екскурсіям був 185, з них 
проведено 85 (станом на 01.10.2022 рік), тобто є ймовірність і виконання плану 
по екскурсіям до кінця року теж. Треба зазначити, що на сьогодні музей 
продовжує виконувати свої функції, навіть, в умовах війни. Частково 
відновлено виставкову діяльність, проводяться екскурсії, а також тематичні 
тури вихідного дня, майстер класи для дітей і дорослих, особливо 
переселенців. 
Звернемо увагу, що велика частина результатів діяльності будь-якої 
організації, а в даному випадку КУ «Обласний художній музей» ЧОР, 
залежить від роботи персоналу, тобто від його продуктивності та мотивації. 
Для виявлення основних проблем  діяльності музею в сучасних умовах, під час 
64 
пандемії і війни, розрахуємо відсоток плинності кадрів у Черкаському 
обласному художньому музеї. 
 
Таблиця 3.4 – Аналіз плинності кадрів у музеї за 2020 рік 
Показники 2020 рік % 
Загальна кількість працівників 40 100 
Звільнилися за 2020  календарний рік 8 20 
В тому числі за причиною:   
За власним бажанням 5 12,5 
За порушення трудової дисципліни 1 2,5 
По іншим причинам 2 5 
Коефіцієнт плинності кадрів -  20 
Джерело: складено автором на основі звітності музею. 
 
Коефіцієнт плинності кадрів – показник, який показує у відсотковому 
відношенні число співробітників, що звільнилися до середньої кількості 
людей, що працюють в організації за певний період часу. 
Плинність на рівні 3-5 % є природньою і не сигналізує про проблеми, а 
пов’язана, наприклад, зі зміною місця проживання працівника. 
 
Таблиця 3.5 –  Аналіз плинності кадрі художнього музею за 2021 рік 
Показники 2021 рік % 
Загальна кількість працівників 40 100 
Звільнилися за 2021   календарний 10 25 
рік 
В тому числі за причиною:   
За власним бажанням 7 17,5 
За порушення трудової -  
дисципліни 
По іншим причинам -  
За угодою сторін 3 7,5 
Коефіцієнт плинності кадрів  25 
Джерело: складено автором на основі звітності музею 
 
Коефіцієнт плинності кадрів за 2021 рік дорівнює 25 %, цей показник 
означає, що плинність кадрів за період з 2020 року до 2021 року зросла. 
Таблиця 3.6 Аналіз плинності кадрів за 2022 рік 
Показники 2022 рік % 
65 
Загальна кількість працівників 40 100 
Звільнилися за 2022 рік 15 37,5 
За угодою сторін 10 25 
За власним бажанням 5 12,5 
Коефіцієнт плинності кадрів  37,5 
Коефіцієнт плинності кадрів  37.5 
Джерело складено автором на основі звітності музею. 
 
На основі проведених розрахунків і проведеного аналізу плинності 
кадрів за останні три роки, а саме: 2020 рік, 2021 рік і 2022 рік (жовтень місяць 
включно) можна зробити наступні висновки: 
− коефіцієнт плинності кадрів за 2020 рік склав 20 % при нормі 3,5 %; 
− коефіцієнт плинності кадрів за 2021 рік склав 25 % при нормі 3,5 %; 
− коефіцієнт плинності кадрів за 2022 рік склав 7,50 % при нормі 3,5 
%.  
Тобто, показник плинності кадрів у Черкаському обласному 
художньому музеї кожного року зростає. Це є проблемою організації, що 
призводить до зменшення продуктивності праці, втрати прибутку (так як 
музей є неприбутковою організацією) – то втрати надання кваліфікаційних 
послуг музеєм відвідувачам, а саме: проведення екскурсійного 
обслуговування та майстер класів на високому рівні, монтаж експозицій, 
написання наукових праць. Вирішення цієї проблеми та її усунення дозволить 
суттєво збільшити ефективність роботи і поліпшити клімат в колективі. 
Окремою проблемою є фінансовий стан організації. Розглянемо як 
фінансується музей та музейні організації в Україні в цілому. Структура 
доходів: частину коштів музей заробляє самостійно (від продажу квитків та 
музейної продукції), частину виділяють із бюджету, а решта музей отримує від 
спонсорів, Варто змінити принципи формування кошторису музеїв, за яким і 
звітують заклади. Музею необхідно дозволити заробляти гроші самостійно. 
Декларативно така можливість ніби то і існує: в Законі України «Про музеї та 
музейну справу» вказано, що музей може це робити. Але існує велика кількість 
інших законів і підзаконних актів, які це унеможливлюють. 
66 
Також, проблемою є невелика заробітна плата співробітників. Тому 
молоді фахівці після закінчення вищих навчальних закладів не бажають 
працювати за заробітну плату, яка є мінімальна у музеї. Ця сума від 6000,00 
гривень до 7000,00 гривень на місяць. Це є одна  із головних проблем 
діяльності музею. Це проблема не тільки Черкаського обласного художнього 
музею, а на рівні держави усіх музейних організацій. Треба підняти оклади 
науковим працівникам, щоб була мотивація молоді працювати у музеї. Тому, 
робимо висновки: якщо оклад наукового співробітника буде вищий, то буде 
мотивація у молоді вчитися далі,  будувати кар’єру в музейних організаціях.  
Звернемо увагу, що спричинило такий високий коефіцієнт плинності 
кадрів. У 2020 році і 2021 році розпочалась пандемія. Оголосили локдаун. 
Експозиція музею була частково зачинена (у періоди загострення), людей 
відправляли у відпустки без збереження заробітної плати. Тому у 2021 році 
показник плинності кадрів зріс, в порівнянні із 2020 роком. Але  у 2020-2021 
роках експозиція зачинена була не весь рік, поступово відкривались зали із 
великою площиною, щоб можна було приймати відвідувачів із дотриманням 
всіх санітарних вимог роботи музею в період пандемії. А от щодо високого 
показника плинності кадрів у 2022 році (37,5 % при нормі від 3-5%) – варто 
зауважити, що 24 лютого 2022 року в Україні було оголошено воєнний стан, 
працівники звільнялися. Тому показник значно вищий саме у 2022 році. Це і є 
основна проблема в сучасних умовах, умовах війни, не тільки у Черкаському 
обласному художньому музеї, а і в інших державних установах. Також за 
період воєнного стану багато співробітників музею виїхали за кордон масово 
на протязі одного дня.  
Проаналізовано анкетування працівників для виявлення пріоритетних 
напрямів реформування діяльності для підвищення продуктивності роботи 
персоналу в музеї та зменшення відсотку плинності кадрів. Учасникам 
анкетування треба було оцінити від 0 до 10 важливість проведення кожного 
заходу (таблиця 3.7) 
 
67 
Таблиця 3.7 –  Анкетування співробітників музею 
Напрямок реформування роботи персоналу Оцінка важливості від 0-10 
Підвищення заробітної плати 10 
Підвищення кваліфікаційного рівня та можливість 6 
кар’єрного зростання 
Максимально гнучкий графік роботи 5 
Система пільг всередині підприємства: преміювання, 8 
доплати за стаж, оплата проїзду до роботи і додому, 
страхування здоров’я 
Сприятливий клімат всередині організації, заходи для 9 
зменшення моральної напруги співробітників 
Публічна похвала від керівництва музею, визнання 7 
заслуг. 
Джерело: Складено автором на основі анкетування працівників музею 
 
Виходячи з даних таблиці 3.7 видно, що найважливішим для працівників 
є:  
− підвищення заробітної плати; 
− сприятливий клімат всередині музею, зменшення моральної напруги 
працівників; 
− система пільг у вигляді преміювання, доплат, тобто матеріальне 
заохочення. 
Проблема збереження колекції в умовах війни. З початку 
повномасштабного вторгнення було розроблено чіткий план дій щодо 
демонтажу музейних предметів, віднесених до І та ІІ груп за цінністю та 
значенням, упакувати та евакуювати фонди Черкаського обласного 
художнього музею у безпечне місце збереження з максимальним дотриманням 
вимог зберігання колекцій. Було організовано цілодобове чергування 
співробітниками музею по декілька осіб, складено графіки чергувань у музеї. 
Поспілкувавшись зі співробітниками музею, які підтримують зв’язок з іншими 
музеями країни, які спеціалізуються виключно на збереженні культурних 
цінностей під час конфліктів, техногенних чи природних катастроф, то загроза 
культурним цінностям відбувається постійно по всьому світу. Для кожного 
музею та колекції свій план дій, за яким потрібно приймати рішення чи 
евакуювати, чи ні. 
68 
На сьогоднішній день експозиція музею поволі відкривається для 
гостей. Відкрито третій поверх та перший поверх, де представлено тимчасову 
експозицію. Музей працює за звичним графіком [68]  з 10-00 до 18-00 години 
з одним вихідним днем на тиждень. Постійна експозиція другого поверху поки 
що зачинена. З початку повномасштабної війни співробітники музею 
проводили багато безкоштовних майстер-класів для дітей переселенців, їх 
батьків. 
Отже, проблема збереження експонатів Черкаського обласного 
художнього музею після початку війни актуальна і зараз. Відкриваючи 
перший і третій поверхи музею, дістаючи витвори мистецтва із безпечного 
місця збереження працівники музею, проводять обробку картин спеціальними 
засобами, задля того, щоб запобігти псуванню творів. Постійно контролюють 
тепловий режим зберігання, провітрюють приміщення, де зберігаються твори. 
Працівники музею підтримують постійний зв’язок зі своїми колегами із інших 
музеїв нашого міста та інших міст України. Передають один одному 
пакувальний матеріал, радяться один з одним головні зберігачі фондів. Тобто, 
першочергове завдання усіх співробітників музею – є збереження експонатів, 
а потім виконання власних обов’язків. 
 
3.2 Впровадження концепції динамічного музею в діяльність 
Черкаського художнього музею 
 
«Динамічний музей» – це світоглядна ідея для розвитку сучасного 
музею, який відповідає потребам глобалізованого світу. Музей як дзеркало 
культури має бути доступним та цікавим для потенційних відвідувачів, 
відкритим для взаємодії, а також для експериментальних форм діяльності. 
Музей має стати осередком культурного обміну та архаїчну мову доповнити 
поліфонією світосприйняття людини інформаційної культури. Стимулювання 
розвитку і застосування кращих практик у музейній справі пов’язано з 
69 
нагальною необхідністю витримати конкуренцію з індустрією розваг, 
соціальними мережами та втриматись на культурній мапі України.  
Нова модель розвитку музею: 
1) Музей як культурний центр: від музею як «галереї класичного 
мистецтва» (мистецтвознавчий дискурс) – до музею як центру іншої культури 
(культурологічний дискурс).  
2) Особистісно-орієнтований підхід до відвідувача. Головне завдання 
при розробці нової концепції музею має стати пошук відповідей на запитання: 
«Чого очікує нинішній відвідувач від музею?» Сьогодні все більш популярною 
стає стратегія не «музей і відвідувач», а «музей і особистість». 
3) Вектор розвитку музейної справи: від соціальної незаангажованості – 
до соціальної відповідальності. 
Принципова зміна умов функціонування музеїв в останні десятиліття 
полягає у тому, що середовище, в якому доводиться діяти українським музеям, 
стало конкурентним. Це стосується не тільки діяльності, безпосередньо 
пов’язаної зі збереженням та використанням музейних пам’яток, але й усього 
комплексу майнових та господарських відносин, ситуації в інформаційному 
просторі, орієнтирів державотворення тощо. Перед музеями постали нові 
завдання, яких раніше не існувало і до яких не всі вони виявилися готові. 
ЮНЕСКО зробило огляд стану музейного сектору та підготувало звіт за 
2021 рік. Організація повідомляє, що важливе місце, яке займає музейний 
сектор в національних культурних політиках протягом останніх десятиліть, 
нині перебуває під загрозою, якщо уряди держав терміново не приймуть 
відповідну політику їх підтримки. 
Ознайомившись зі звітом ЮНЕСКО та проаналізувавши музеї, які 
успішно впровадили концепцію динамічного музею, як вони продовжували 
працювати під час карантину, скорочення бюджету та доходу від відвідувань, 
а також успіх в охопленні аудиторії онлайн. 
Ситуація з музеями в усьому світі залишається бентежною. 
Коронавірусна криза вплинула майже на 104 тисяч музеїв світу, більш ніж 
70 
половина з яких знаходиться у Західній Європі та Північній Америці й лише 
0,8% – в Африці та 0,7% – в країнах Арабського світу [69]. 
 
Таблиця 2.1 –  Звіт ЮНЕСКО щодо діяльності музеїв 
Звіт ЮНЕСКО, 2021 рік 
80% доходи музеїв впали порівняно з 2019-м 
43% музеїв були закриті у першому кварталі 2021-го 
50% питаних відповіли, що субсидії музеям скоротилися 
Джерело: Складено автором на основі звіту ЮНЕСКО [69] 
 
У звіті ЮНЕСКО за 2021 рік проаналізовано, що навіть в періоди 
відкритих дверей музеї зіштовхнулися з різким спадом відвідуваності на 70%. 
Одна з основних причин - закриті кордони та зупинка потоків міжнародних 
туристів. За результатами опитування, прибуток музеїв, особливо 
національних, знизився на 40-60% в порівнянні з 2019 роком. 
Продовження кризової ситуації в секторі охорони здоров’я змусило у 
2021 приблизно низку країн (43% з опитуваних) прийняти рішення повторно 
закрити двері для відвідувачів, що може продовжити існування важкої ситуації 
для музеїв. 
Найбільш очевидного впливу зазнали напрямки виставкової, навчальної 
та соціальної діяльності. Тож чимало зусиль було прийнято для того, щоб 
просвітницька діяльність музеїв не була зупинена: робота з цифровими 
технологіями, розвиток комп’ютерного забезпечення, нові формати 
комунікації через онлайн-події. Оскільки пандемія спричинила 
перепланування виставок та подій, що часто плануються за рік-два до дати 
відкриття, популярним став формат прямих ефірів у соціальних мережах. 
Наприклад, у 2020 рік деякі музеї успішно знайшли нові шляхи 
проводити культурні заходи з залученням ігрової індустрії для співпраці з 
молодою аудиторією. Так, гра-симулятор життя Animal Crossing: New 
Horizons для Nintendo Switch здобула безпрецедентну популярність під час 
71 
карантину, залучивши понад 13 мільйонів гравців. Гра запрошує гравців 
створити особистий спосіб життя на острові мрії, не виходячи з дому. Він 
також має внутрішньоігровий музей з його власним куратором-совою на ім'я 
Блатерс. Гра дозволяє інтегрувати зовнішні зображення, які можна збирати та 
використовувати для віртуального будинку чи одягу. 
Музеї використовували відкритий інструмент Animal Crossing Pattern 
Tool, сайт, де користувачі можуть завантажувати або малювати зображення та 
генерувати QR-код, щоб зв’язати свої колекції з грою. 
До Міжнародного дня музеїв Nintendo також запросила гравців 
відсвяткувати цей особливий день онлайн, взявши участь у спеціальній 
двотижневій акції, щоб отримати спеціальні нагороди. 
Це цікавий і недорогий спосіб для музеїв спілкуватися з мільйонами 
гравців у всьому світі та наближати їх до мистецтва та культури. 
Деякі музеї, Getty, Cincinnati Art Museum і The Met, швидко підхопили і 
додали свої колекції до Animal Crossing. Thyssen-Bornemisza, у свою чергу, 
перевели весь досвід Animal Crossing на новий рівень, відтворивши музей 
віртуально та навіть запропонувавши короткі екскурсії його залами [70]. 
Наприклад, Австралія зіткнулася в 2020 не  тільки з пандемією, а й з 
лісовими пожежами. Національний музей Австралії розпочав 
краудсорсингову роботу, щоб записати ці драматичні події, зібрати особисті 
історії австралійців сучасності та заархівувати пережиті зміни для майбутніх 
поколінь. 
Музей запрошує всіх людей, які живуть в Австралії, поділитися своїми 
особистими історіями про часи пандемії та лісових пожеж і створив 
спеціальний веб-сайт під назвою Momentous. Історії можна надсилати у 
вигляді зображень, текстів, відео чи аудіо, а потім публікувати анонімно. 
Проєкт розпочався з двох груп у Facebook, які дозволили музею залишатися 
на зв’язку зі своєю аудиторією та запропонувати платформу для спілкування 
між людьми. 
72 
Для того, щоб охопити значну кількість відвідувачів, музей запросив 
кількох відомих австралійців, щоб привернути увагу і поділитися своїми 
історіями. Музей також збирав об’єкти, пов’язані з пандемією та лісовими 
пожежами, які далі будуть виставлені поряд з історіями на веб-сайті, і 
сприятимуть майбутнім виставкам. 
Онлайн-колекція Національного музею Австралії є цікавою не лише 
завдяки масштабу, привабливому дизайну та зручності веб-сайту, а й через їх 
роботу з відвідувачами [71]. 
Українським прикладом впровадження концепції динамічного музею є 
міський краєзнавчий музей у Мелітополі. Упродовж останніх п’яти років 
співробітники активно працюють над формуванням нового бачення, як центру 
громадської активності, відкритого простору, майданчика для суспільного 
діалогу та саморозвитку окремої особистості. Місія музею звучить досить 
переконливо: «Розвиваємо просвітницьку роль музею, актуалізуємо минуле і 
формуємо майбутнє», представників державної влади та органів місцевого 
самоврядування. 
Підвищення власного професійного рівня музейні співробітники 
забезпечують шляхом участі у різноманітних фахових конференціях, 
семінарах, практикумах, експедиціях, а також обміну досвідом з провідними 
культурно-освітніми та науковими і музейними закладами України і світу. 
Набуті знання та напрацьований досвід провідні музейні наукові 
співробітники передають своїм колегам з інших культурно-освітніх закладів 
міста, району, області. Так, за ініціативи Мелітопольського міського 
краєзнавчого музею було успішно організовано перший за роки незалежності 
України семінар для завідуючих музеїв на громадських засадах у грудні 2013 
року, а також систематично стали проводитися виїзні засідання міського 
методичного об’єднання вчителів історії та правознавства. Місто Мелітополь 
ще з 2008 року стало учасником пілотного проєкту Ради Європи 
«Інтеркультурні міста» і саме міський краєзнавчий музей було обрано 
майданчиком для забезпечення єдиної стратегії та акумуляції ідей 
73 
інтеркультурності в місті, що стало передумовою подальшої активної участі 
колективу музею в проектній діяльності [72]. 
У 2013 році Мелітопольський міський краєзнавчий музей вперше взяв 
участь в акції «Європейська ніч музеїв». До Міжнародного дня музеїв 
відбулася інтерактивна екскурсія «Званий вечір в музеї – особняку купця 
Чернікова». І вже в 2015 році всіх охочих мелітопольців до Міжнародного дня 
музеїв чекав новий формат «Ночі в музеї». Свято відбувалося не лише в залах 
музею, а й «вийшло» за стіни закладу у музейне подвір’я, яке перетворилося 
на справжню сцену. Музейники провели тематичну «Голівудську вечірку» за 
мотивами світового та вітчизняного кінематографу. 
А в 2016 році Європейська ніч музеїв відбувалася під гаслом «Музеї та 
культурні ландшафти», тому Мелітопольський міський музей вирішив 
дослідити етнокультурний ландшафт міста і провів етнокультурну вечірку 
«Ethno Museum Fest». Всі відвідувачі цього вечора, окрім театралізованої 
інтерактивної екскурсії музеєм, мали змогу долучитися до пізнання 
культурних традицій різних етнічних груп міста. 
В 2018 році музейні працівники разом з громадською організацією 
«Комітет майбутнього «Солідарність і відповідальність» перемогли в конкурсі 
міжнародного проєкту «Культ чи культура: розвиток учасницьких практик у 
музеї» за підтримки Goethe-Institut, Міністерства закордонних справ 
Німеччини, Харківського літературного музею та громадської організації 
«Український центр розвитку музейної справи». В проєкті «Мелітопольські 
немелітопольці: знайти себе в новій громаді» колектив музею крізь призму 
особистих історій людей дослідив феномен соціалізації нових мешканців 
міста, які прибули в Мелітополь в результаті міграційних процесів. Метою 
цього партиципативного проєкту було надання допомоги новим мешканцям 
міста знайти своє місце в громаді шляхом створення на базі музею відкритого 
середовища довіри, спілкування та обміну досвідом. 
Завдяки участі у проєктах співпраці з іншими культурно-освітніми та 
науковими установами, організаціями громадянського суспільства 
74 
Мелітопольський міський краєзнавчий музей допомагає своїй громаді 
рухатися в бік сталості розвитку. 
Обґрунтовано, що сучасний музей має стати динамічною інституцією, 
науковим, методичним, освітнім, центром та центром культурного дозвілля, 
що в умовах нової комунікаційної парадигми створить теоретичну, практичну, 
методичну базу для модернізації музейної діяльності в Україні в цілому. 
Черкаський обласний художній музей як важливий елемент 
комунікаційної інфраструктури може буде розгорнуто у вигляді моделі.  
Але варто зробити наступні кроки для того, щоб проєкт динамічного 
музею міг відповідати ідеальному баченню. Наприклад: 
1. Вдосконалення та осучаснення сприймання експозиції музею 
(технічне оснащення та реставраційні роботи). 
2. Переоблаштування фондосховищ, електронна каталогізація фондової 
колекції. Зараз вже проводиться підготовча робота у цьому напрямку – 
частково проведено фотографування експонатів, фото зберігаються на 
електронних носіях. 
3. Облаштування спеціалізованої бібліотеки при музеї, зручної в 
користуванні та доступної для кожного відвідувача. В музеї існує велика 
кількість видань на мистецьку тематику. Зараз бібліотекою користуються 
тільки наукові співробітники музею. 
4. Створення електронної бібліотеки – банку даних про колекції музею 
на електронних носіях, ознайомлення з яким може відбуватись безпосередньо 
в музеї, на сайті музею, а також розмножуватись на дисках для допомоги в 
організації навчального процесу дітей, що живуть у віддалених населених 
пунктах області, країни та для особистого користування. 
5. Створення музею Народної ікони на основі колекції ікон музею та 
приватної колекції народної ікони Миколи Бабака, що зберігається в фондах 
організації. 
75 
6. Разом з обласною телерадіокомпанією «Рось» створення щотижневої 
мистецької програми, що об’єднає декілька програм мистецького спрямування 
на ТРК.  
7. Активізація інтерактивності. Створення та організація роботи студій, 
курсів, арт-клубів:  
- Майстер-класи для різної вікової категорії та людей з обмеженими 
фізичними можливостями; 
- Арт-студії для дітей та дорослих (ізостудія, етностудія, майстерня 
недільного дня, майстерня для художників); 
- Арт-клуб – спілкування художників, поціновувачів мистецтва, 
постійних відвідувачів з чашкою кави; 
- Інтерактивні дитячі куточки в залах задля того, щоб діти могли 
поділитися своїми емоціями від побаченого, намалювати, зліпити, 
сконструювати та ін. 
- Концертна та фестивальна діяльність в рамках проведення виставок та 
проєктів (творчі та тематичні вечори, літературно-поетичні читання, сімейні 
свята). 
- Організація екскурсійних подорожей у музеї світу за участю наукових 
співробітників музею, студентів факультетів мистецького, культурологічного, 
філософського напрямків та всіх бажаючих. 
Досягнення цих тактичних цілей дозволить реалізувати довгострокові 
цілі діяльності музею: 
- програма формування нового типу глядача; формування і збереження 
національної ідентичності (у різноманітних, у тому числі й синтетичних 
культурних проєктах, метою яких є поєднання досвіду різних поколінь); 
- пожвавлення наукової роботи музею з метою розширення сфер 
діяльності та впливу, обміну досвідом, навчання музейних наукових 
працівників, викладачів та студентів навчальних закладів мистецького 
спрямування. Надання музейному Альманаху статусу Всеукраїнського; 
76 
- створення методологічної основи розвитку динамічного музею, 
розробка концепції розвитку музею, зміст якої визначає стратегію і тактику на 
перспективу та основні напрями всіх видів музейної діяльності. 
Модернізація музейної установи неможлива без розвитку людських 
ресурсів, що передбачає: 
- постійно, в процесі роботи підвищення професійної кваліфікації; 
- проведення наукових, методичних семінарів кандидатами 
мистецтвознавства, що працюють в музеї; 
- участь у міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових 
конференціях; 
- підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти 
Національної академії керівних кадрів НАККіМ; 
- запрошення вітчизняних і закордонних фахівців для проведення 
семінарів, тренінгів 
- стажування і професійні подорожі в межах України та за кордон; 
- підвищення кваліфікації шляхом навчання в аспірантурі з метою 
отримання наукового ступеня кандидата мистецтвознавства; 
- робочі зустрічі з музейниками провідних музеїв світу з метою обміну 
досвідом; 
 - робота молодих працівників музею з новими методичними 
напрацюванням у сфері музейної діяльності, в т.ч. із напрацюваннями 
провідних фахівців. 
Розглянемо напрями роботи Черкаського обласного художнього музею 
у яких мистецтво і мистецькі акції будуються на нових принципах візуальної 
подачі матеріалу: 
1. Соціальний плакат. Завдяки специфіці своєї візуальної мови здатен 
доносити до нас важливі ідеї. Але мистецтво соціального плакату допомагає 
на емоційному рівні зрозуміти, що відбувається та морально підтримати 
відвідувача. 
77 
2. Інтерактивні проєкти. Музейні проєкти під час війни мають два 
напрями: арт-терапевтичний і культурно-аналітичний. Ідея «зцілення 
мистецтвом» сьогодні стає основою музейних майстер-класів та арт-
терапевтичних заходів, які сприяють покращенню емоційного стану та зняттю 
травматичних фіксацій через творче самовираження. Зі студентами вишів 
проводити також онлайн-проєкти, що спрямовано на формування критичного 
мислення і візуальної грамотності. Наприклад, на онлайн-зустрічі «Візуальна 
мова політичної карикатури в контексті сучасної інформаційної війни» 
студенти можуть дізнатися, як візуальна мова сатирично-саркастичних образів 
допомагає у викритті фейків та неправдивих міфів, як історично змінюється в 
політичній карикатурі рефлексія війни з агресором-сусідом у 2014 році та у 
2022 роках, якими є особливості візуального вираження політичної ситуації та 
війни в Україні в різних країнах, як політичні події представлено у сучасності. 
Особливо важливою формою співпраці та комунікації з відвідувачами 
музею є соціальні мережі, зокрема Твіттер. Це зручний майданчик для 
розміщення інформації про музеї, їх діяльність, новини, головні події. 
Перевагою цього сайту є те, можна швидко донести інформацію до 
відвідувачів. 
Станом на 2021 рік у Твіттері зареєстровано 600000000 акаунтів по 
всьому світу. Перевагою ресурсу є те, що повідомлення на сторінці доступне 
для всіх користувачів. Через Твіттер легко простежити популярність музею, 
активність та кількість відвідувачів. За допомогою опцій ресурсу можна 
зручно помістити посилання на ваш музей в інтернеті, якщо є, то офіційну 
сторінку, що значно збільшить кількість відвідувачів. Мережа є цінною у 
презентації новин, майбутніх заходів. 
Для працівників музеїв Твіттер дуже важливий як інформаційне поле 
однодумців. Тому що там можна швидко знайти людей, які працюють у тому 
чи іншому музеї світу, зв'язатися з ними, відправити повідомлення, 
ознайомитися з останньою версією онлайн-музеїв, тобто є джерелом нових 
знань та контактів. 
78 
Використання ресурсу Твіттер є вирішенням проблеми популяризації 
новоствореного, невеликого або провінційного музею, який не має можливості 
створити повноцінний сайт. Все, що потрібно для цього – це Інтернет. 
Сторінка у соціальній мережі – це своєрідна торгова марка музею. Вона має 
бути стилістично оформлена з вимогами музейного продукту. Працівник 
музею, що є відповідальним за ведення Твіттера, має бути спілкуватися з 
відвідувачами музею, зацікавленими особами, колегами. 
Розглянемо українські музеї, які мають сторінки на фейсбуці та кількість 
їхніх підписників: 
Таблиця 3.8 – Кількість спостерігачів за сторінками музеїв України у 
соціальній мережі Фейсбук 
Назва організації К-сть спостерігачів 
Черкаський художній музей 4.2 тис. 
Національний художній музей України (м. Київ) 25 тис. 
Житомирський обласний краєзнавчий музей 3.3 тис. 
Харківський художній музей 8.7 тис. 
Державний природознавчий музей (м. Львів) 1 тис. 
Джерело: складено автором на основі соціальної мережі Твіттер 
 
З даних таблиці 3.8 бачимо, що кількість підписників українських музеїв 
доволі низька, врахуючи, що вони знаходяться у великих містах України. Для 
охоплення значно більшої аудиторії рекомендуємо художньому музею 
замовити рекламу на сторінці Твіттера  «Типові Черкаси». Перевагами такого 
рішення є: переважна більшість спостерігачів є місцеві жителі, які зацікавлені 
в подіях міста; прийнятна ціна для реклами власних послуг (близько 700-800 
грн за одну публікацію), це можна робити, наприклад 1 раз на 3 місяці. 
Отже, можна сказати, що Твіттер для сучасного музейного працівника 
та відвідувача музею є дієвим інструментом, адже там можна розмістити 
новини про музей, отримати доступ до інформації про останні музейні 
тенденції, безкоштовно зберегти собі доступний інструмент для контакту з 
аудиторією і поширювати контент, що генерується. 
79 
Наступним кроком для впровадження концепції динамічного музею в 
Черкаському художньому музеї може бути CLIPDROP. Це новий інструмент, 
розроблений дизайнером і програмістом С. Діагнем. Додаток офіційно 
запущений у жовтні 2020 року дає можливість оцифровувати предмети [73]. 
Для використання варто навести смартфон із запущеною мобільною 
програмою на об'єкт, який потрібно оцифрувати і отримуєте його двомірну 
цифрову копію з віддаленим фоном. Крім об'єктів і предметів, ця програма 
працює з текстом, принцип роботи аналогічний. Після роботи зі знімками 
можна передати їх на ПК або використовувати в смартфоні. Використання 
додатку коштує 10 євро на місяць. 
Отже, використовуючи даний додаток Черкаський художній музей 
зможе: оцифрувати музейні культурні цінності - це один із найбільш 
перспективних напрямів у сфері впровадження високих технологій та 
автоматизації. По-друге, цифровізація може забезпечувати кожному 
громадянинові можливості доступу до послуг стосовно отримання культурної 
інформації та знань, які надаються за допомогою цифрових технологій. 
Реалізація цього принципу можлива в разі впровадження віртуальної версії 
музею. По-третє, віртуальна екскурсія - це результат творчої діяльності, яка 
представлена в електронній (цифровій) формі, за допомогою сферичних або 
циліндричних панорам, заснована на інтерактивній взаємодії користувача 
(відвідувача) з віртуальним середовищем за допомогою комп’ютерної 
програми для візуальної демонстрації цифрових творів, які мають бути 
виражені в електронній (цифровій) формі та розміщені на сайті музею. По-
четверте, при відвідуванні віртуальної екскурсії користувач може отримати 
такі електронні послуги у сфері культури та мистецтва (платні/безоплатні): 1) 
переглянути віртуальну панораму, потрапляючи у різні зали музею 2) 
дослідити експонати музею, які є музейними культурними цінностями 3) 
отримати інформацію про музейні культурні цінності тощо. 
80 
ВИСНОВКИ 
 
 
Зважаючи на викладене вище можна сформулювати такі висновки: 
1. Суспільно-політичний, соціально-економічний, культурний розвиток 
української держави зумовив необхідність змінити характер і зміст діяльності 
традиційних музеїв. Назріла потреба у формуванні музею нового типу, який 
би відповідав вимогам часу. Аналіз історичних, культурних, джерелознавчих 
матеріалів дозволив дійти висновку, що проблема трансформації музею як 
соціокультурного інституту в українській історичній науці привертала 
недостатньо уваги. Це й обумовило необхідність її комплексного 
міждисциплінарного дослідження.  
Музей на різних етапах свого історико-культурного розвитку зазнавав 
еволюції: від зібрання раритетів до соціокультурного інституту. Нові 
соціокультурні умови спричинили перетворення традиційної моделі музейної 
установи, характерною ознакою якої була орієнтація на елітарну публіку, на 
інноваційну, мета якої – звернення до різних верств населення. Основними 
факторами трансформації музею як соціокультурного інституту є розвиток 
інформаційно-комунікативних технологій, економічні й політичні зміни в 
суспільстві.  
Глибока інтеграція сучасного музею в соціум визначає його суспільну та 
культурну роль в умовах глобалізації. Музейна установа, зберігаючи та 
популяризуючи пам’ятки матеріальної та духовної культури, здатна 
запобігати посиленню тенденцій до культурної уніфікації шляхом 
усвідомлення нацією власної самобутності. Діяльність музею як 
репрезентанта культурних цінностей спрямована на формування й поширення 
знань, збереження пам'яті нації, підвищення рівня знань про минуле і 
сьогодення. До музейної установи люди приходять у пошуках життєвих 
цінностей та орієнтирів, духовного здоров’я, відчуття спадковості в часі. 
Музеї допомагають їм долати проблеми, пов’язані з різноманіттям 
81 
багатокультурного світу, формуючи терпимість, толерантність та уміння 
цінувати життя.  
2. Проведено аналіз законодавства щодо регулювання музейної справи в 
Україні та визначити практичні державно-управлінські засади у цій сфері. 
Показано, що державна політика в музейній сфері як окреме поняття 
означає політику держави, реалізується через державне управління, 
наприклад, окремими типами музеїв (державними, комунальними, 
приватними тощо). При цьому державна політика в музейній галузі, як і в 
будь-якій іншій, виключає централізоване управління творчою діяльністю та 
застосування цензури. 
Доведено, що загалом українські музеї в системі державного управління 
мають особливість, яка виражається в предметі і способі. Таким чином, музеї 
можуть тісно взаємодіяти практично з усіма державними установами, владою 
та громадянським суспільством. Крім того, музеї України мають право 
об’єднуватися в загальнодержавні, регіональні та профільні організації 
(спілки, асоціації тощо), об’єднуватися в міжнародні музейні організації та 
фонди, створювати органи самоврядування: наукові, контрольні, методичні, 
музейно-педагогічні, художні, реставраційні та інші ради із залученням 
спеціалістів різного профілю тощо [8]. Тому державне управління музейною 
справою включає її регулюючий вплив на найрізноманітніші галузі та сфери 
суспільного життя, пов’язані з численними вертикальними та 
горизонтальними зв’язками з різними науковими установами, підприємствами 
та організаціями. 
3. Залучення позабюджетних коштів фінансування, все активніша 
співпраця музеїв з фінансовим, промисловим і торгівельним капіталом, 
суспільними рухами й організаціями – необхідна умова збереження 
культурно- історичної спадщини, відтворення творчого потенціалу, розвитку 
культурного життя. Основними формами й методами фінансового 
забезпечення музейних установ у процесі їх трансформації є: податкова 
політика уряду; ефективна законодавча база; власна комерційна діяльність; 
82 
підтримка з боку бізнесових структур (спонсорство, благодійність, патронат); 
технології налагоджування зв’язків з громадськістю.  
4. Важливою умовою впровадження інновацій в діяльність музейних 
установ є використання сучасних інформаційних технологій, що розширюють 
можливості зберігання, аналізу й демонстрації історико-культурних пам’яток, 
створення баз даних галузі, а також застосування експертних систем та інших 
систем штучного інтелекту.  
Соціально-економічні зміни в Україні створили передумови для 
інноваційних перетворень у діяльності вітчизняних музеїв, здійснення яких 
вимагає удосконалення системи управління, урізноманітнення форм і методів 
роботи з відвідувачами. Ефективне фінансове та матеріально-технічне 
забезпечення вітчизняних музеїв можливе за наявності аналітичних центрів з 
питань музейного маркетингу, менеджменту, порівняльного економічного 
аналізу, що дозволить розробити механізм залучення інвестицій для реалізації 
музейних програм, вдосконалити механізми державної підтримки музейної 
справи для залучення благодійної допомоги, меценатських і спонсорських 
коштів шляхом податкового, митного та інших видів економічного 
регулювання. 
Реалізація цих проектних завдань у повному обсязі дозволить відкрити 
світовій та вітчизняній громадськості історичні та культурні скарби нашої 
держави, вирішить проблему консервації та збереження об’єктів культурної 
спадщини, дозволить вийти на новий європейський рівень культурного 
виховання, забезпечить безпосередній зв'язок зі світовою культурою. 
5. На порозі модернізації і нового етапу розвитку сьогодні стоїть і 
Черкаський обласний художній музей. Можливість досягнення стратегічних 
завдань регіональної економічної і культурної політики нерозривно пов’язана 
з рівнем розвитку комунікаційної інфраструктури міста Черкаси. У поняття 
інфраструктури при цьому включаються і енергетичні, і транспортні, і 
інформаційні, і культурні комунікації. Одне зі значних місць серед них займає 
головний музей регіону.  
83 
В онлайн-форматі Черкаський обласний художній музей традиційно 
пропонує екскурсії, інтерактивні та пізнавальні заходи. На базі фондової 
колекції створено багато медійних міні-екскурсій. Екскурсійна робота 
відбувається у двох формах: текстовій (повідомлення, презентації, наукові есе, 
спогади) та у вигляді відео-екскурсії. 
В межах інтерактивної просвітницької платформи започатковано 
напрями «Логотерапія мистецтвом», «Штрихи до творчих портретів: 
художники Черкащини», «Музейна арт-терапія». Відвідувачі мають 
можливість подивитися на картини з експозиції та фондової колекції музею з 
іншої точки зору, тих культурних процесів, що відбуваються сьогодні в країні 
та світі, у зв’язку зі змінами в світобаченні та естетичному ставленні до світу 
людини цифрової доби. 
Один із найголовніших напрямів роботи музею – робота з музейною 
аудиторією. Вона включає різні категорії людей. Робота музею спрямована на 
те, щоб забезпечити потреби різних груп відвідувачів, як за віковим 
принципом так і культурними уподобаннями.  
Запровадження карантину змусило музеї усього світу активізуватися 
онлайн. Черкаський обласний художній музей створив динамічну 
просвітницьку платформу, яка поєднує різні форми і напрями роботи музею. 
Кожен з напрямів було відповідним чином трансформовано та адаптовано під 
нові режими сприймання. Отже, сучасний музей в непростих умовах 
дистанціювання залишається динамічним та опановує креативні стратегії 
розвитку. Саме тому діяльність музею на онлайн-платформах має відповідати 
інтересам і потребам будь-якого відвідувача. 
В умовах воєнної агресії Росії проти України сучасний музей розгортає 
свою діяльність в напрямі підвищення інформаційної культури та візуального 
мислення в умовах жорсткої інформаційної війни. 
 
84 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Гладун О. Соціальна місія сучасного музею (ускладнення моделі і 
розширення функцій) // Музей і соціум: шляхи взаєморозуміння. Матеріали 
круглого столу до 30-річчя Хмельницького обласного художнього музею. 18 
травня, 2016 року. / укл. М.Заславська. Хмельницький, 2016. С.15-17 
2. Національний художній музей України: концепція розвитку // 
Матеріали творчої архітектурної майстерні Володимира Шевченка. К., 2005. – 
С.12-22 
3. Пантелейчук І.В. Музей: від зібрання раритетів до науково-дослідної 
установи. Питання культурології: Міжвід. зб. наук. ст. К., 2011. Вип.17. С. 71-
76. 
4. Гете Й. Из моей жизни. Поэзия и правда. М., 1969. 246 с. 
5. Валери П. Об искусстве. М., 1993. 236 с. 
6. Про музеї та музейну справу. Закон України від 29 червня 1995 р. № 
249/95-ВР. URL: http: //zakon4.rada.gov.ua. № 249/95–ВР. 
7. Пантелейчук І. В. Музейна політика України в контексті 
трансформаційних процесів. Культура і мистецтво у сучасному світі: наукові 
записки КНУКіМ. К., 2015. Вип.6. С.103–108. 
8. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління: 
навч. посіб.; [За заг. ред. Н.Р.Нижник]. К. : Вид-во УАДУ, 1998. 160 с. 
9. Доманський В. А. Музейна справа : посібн. з муз. справи в системі 
МНС України. Київ: Основа, 2013. 864 с. 
10. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-вр. URL: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 
11.  Про музеї та музейну справу : Закон України від 29 червня 1995 р. 
№ 249/95-ВР. URL: http://zakon4.rada.gov.ua. № 249/95–ВР (зі змінами і 
доповненнями). 
85 
12.  Про культуру : Закон України від 14 грудня 2010 р. № 2778-VI. URL: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/2778-17. 
13.  Про затвердження Положення про Міністерство культури України : 
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 495. URL: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/495-2014-%D0%BF. 
14.  Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 
1997 р. № 280/97-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-
%D0%B2%D1%80/page. 
15.  Про музеї та музейну справу : Закон України від 29 червня 1995 р. 
№ 249/95-ВР. URL: http://zakon4.rada.gov.ua. № 249/95–ВР (зі змінами і 
доповненнями). 
16.  Про охорону культурної спадщини : Закон України від 8 червня 2000 
р. №1805-III. URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/1805-14. 
17.  Про упорядкування структури апарату центральних органів 
виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних 
адміністрацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. 
№ 179. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/179-2005-%D0%BF. 
18.  Про затвердження Типового положення про структурний підрозділ 
місцевої державної адміністрації : Постанова Кабінету Міністрів України від 
26 вересня 2012 р. № 887 URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/887-2012-
%D0%BF. 
19.  Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення 
Положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації у 
сфері культури : Наказ Міністерства культури України від 20.12.2012 р. 
№1560. URL: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult_old/uk/publish/article/314333 
jsessionid=5E98BF8C41D55E283 DAD DFE5399BDE0F.app1. 
20.  Про упорядкування діяльності виконавчого органу Київської 
міської ради (Київської міської державної адміністрації): рішення Київської 
міської ради від 25.12.2014 р. №741/741. URL: 
86 
http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/6CCD3FEDCBE63F80
C2257DCF006DE8F6?OpenDocument. 
21.  Концепція змін до Закону України «Про музеї та музейну справу»: 
Проблема, яка потребує розв’язання. URL: http://prostir.museum/ua/post/36103. 
22.  Спіпраця Museum for Change та ЮНЕСКО. URL: 
https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000005568 
23.  Museum for Change: як одна організація допомагає вижити 40 музеям 
під час війни. URL: https://houseofeurope.org.ua/stories/museum-for-change-how-
one-organisation-helps-40-museums-survive-in-wartime. 
24.  Аналітичний інститут Брукінгс. URL: https://www.brookings.edu/. 
25.  Національний інститут музеїв та публічних колекцій Польщі. URL: 
http://nimoz.pl/en/our-activity/museumsstatistics. 
26.  Heritag Fond. URL:  http://www.hlf.org.uk/Pages/Home.aspx. 
27.  Kuutma К. Museum Policy in Transition from Post-Soviet Conditions to 
Reconfigurations in the European Union / Kristin Kuutma & Paavo Kroon // L. 
Eilertsen &A. B. Amundsen (eds.). Museum Policies in Europe 1990–2010: 
Negotiating Professional and Political Utopia (EuNaMus Report No. 3).  P. 70–90. 
28.  The Norwegian Archive, Library and Museum Authority. URL: 
https://www.regjeringen.no/en/topics/culture-sports-and-non-profit-
work/Archives-libraries-and-museums/id86986/. 
29.  Heritage Conservation Act. URL: 
https://www.riigiteataja.ee/en/eli/504062019001/consolide. 
30.  Department for Culture, Media and Sport of Great Britain. URL: 
https://www.britishmuseum.org/collection/term/BIOG68358. 
31.  Arts Council England. URL: https://www.artscouncil.org.uk. 
32.  Heritage Lottery Fund. URL: https://www.heritagefund.org.uk. 
33.  Cultural Gifts Scheme in Great Britain. URL: 
https://www.artscouncil.org.uk/supporting-arts-museums 
87 
34.  Британська схема: The Acceptance in Lieu (AiL). URL: 
schemehttps://www.artscouncil.org.uk/supporting-arts-museums-and-
libraries/supporting-collections-and-cultural-property/acceptance-lieu. 
35.  Закон про національну спадщину 1980 р. Частина ІІ Електронний 
ресурс. URL: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1980/17 
36.  Grant In Aid. URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/ 
government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/654680/2017-09-
27_Grant_Definitions.pdf 
37.  Arts Council England. URL: http://www.artscouncil.org.uk. 
38.  Egislates the export of cultural objects. URL: 
https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/246
137/pdf. 
39.  Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance.html. 
40.  Digital Access to Heritage — Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance/digital-access-heritage.html. 
41.  Access to Heritage. Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance/access-heritage.html. 
42.  Exhibition Circulation Fund. Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance/exhibition-circulation.html. 
43.  Indigenous Heritage. Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance/indigenous-heritage.html. 
44.  Collections Management. Museums Assistance Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/museums-
assistance/collections-management.html. 
88 
45.  Реєстр культурних цінностей Литви. URL: https://kvr.kpd.lt. 
46.  Словацький проєкт ProMonumenta. URL: 
http://www.promonumenta.sk 
47.  Інтерактивний путівник спадщиною Литви. URL: 
http://www.krastogidas.lt/en. 
48.  Фандрейзинг, як невід’ємна частиною функціонування музею. URL: 
https://kbfus.org/wpcontent/uploads/2016/10/Learning-from-the-American-
Fundraising-Model. 
49.  The chronicle of philanthropy. URL: 
https://www.philanthropy.com/article/as-wealthy-give-smaller-share-of-income-to-
charity-middle-class-digs-deeper 
50.  «Europeana 1914-1918 рр. URL: http://www.europeana1914-
1918.eu/en. 
51.  Інтерактивна карта культурної спадщини Латвії. URL: 
https://kulturasdati.lv/lv. 
52.  Best of the Web. URL: https://www.museumsandtheweb.com/best-of-
the-web 
53.  Опитування Міжнародної ради музеїв. URL: 
https://icom.museum/fileadmin/user_upload/pdf/Codes/code_ethics2013_eng.pdf. 
54.  Проєкт «Музей-школа-учень. URL: 
https://www.muziejuedukacija.lt/lt. 
55.  Музею пам’яті та прав людини. URL: 
https://www.sitesofconscience.org. 
56.  Baltic Museology School – 2022: Difficult Heritage. URL: 
https://www.bms.edu.lv/. 
57.  Crafting Access. URL: http://chwb.org/bih/news/crafting-access-in-
gjirokastra. 
58.  Косова И.М. Международный совет музеев (ИКОМ) и его роль в 
укреплении взаимодействия музея и общества // Музей и общество. Проблемы 
89 
взаимодействия. Сборник трудов творческой лаборатории «Музейная 
педагогика» кафедры музейного дела. Вып. 3. М.: АПРИКТ, 2001. С. 6-21. 
59.  Авенье Ф. Приоритет публике: французький опыт. Museum. 2000.  
№ 204.  С. 31–34. 
60.  Караманов А. В. Организация интерактивной музейной среды: от 
методов к моделям. Вопросы музеологии.  2012.  № 02(6). С. 171–178. 
61.  Інформаційно-комунікаційні технології як складова системи 
навчання. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/peddysk/2010_7/ 
mozoliuk. 
62. Черкаський обласний художній музей. URL:  https://muzey.ck.ua/ 
63. Овсяник А. М. Державна політика у сфері охорони культурної 
спадщини: міжнародний досвід. URL:  
https://epa.nltu.edu.ua/index.php/journal/article/view/176/173 
64. Рольові ігри як форма культурної діяльності музею. URL: 
https://scholar.google.com.ua/scholar?cluster=13157546356390335982&hl=ru 
&as_sdt=0,5. 
65.  Засідання Ради Міністрів освіти, молоді, культури та спорту URL: 
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3624352-ukraina-vperse-ocno-vzala-
ucast-u-zasidanni-z-pitan-osviti-molodi-kulturi-ta-sportu-es-tkacenko.html. 
66.  Проєкт підтримки і розвитку музейної справи «ProMuseum». URL: 
https://old.honchar.org.ua/dynamic/2013/03/06/proekt-pidtrymky-i-rozvytku-
muzejnoji-spravy-promuseum. 
67.  Збереження колекцій під час війни Черкаським художнім музеєм. 
URL: https://muzey.ck.ua/about/. 
68.  Звіт ЮНЕСКО щодо діяльність музеїв 2021. URL: 
https://events.unesco.org/event?id= 529131406&lang=1033 
69.  The World Is Getting a Nintendo Museum. URL: 
https://hyperallergic.com/652304/the-world-is-getting-a-nintendo-museum-uji-
ogura-plant-kyoto/ 
90 
70.  Sharing bushfire and pandemic stories – The National Museum of 
Australia. URL: https://momentous.nma.gov.au/ 
71.  Мелітопільський краєзнавчий музей. URL: 
https://mvk.zp.ua/melitopolskij-krayeznavchij-muzej-2/ 
72.  Create stunning visuals in seconds. URL: https://clipdrop.co/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
