ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8077| Title: | Розвиток інноваційної діяльності у підприємницькому середовищі |
| Authors: | Якушева, Оксана Вікторівна Кундельський, Андрій Петрович |
| Keywords: | Інновації;Регулювання;Розвиток;Діяльність;Удосконалення |
| Issue Date: | Dec-2025 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота магістра містить 113 сторінок, 22 таблиці,19 рисунків, список використаних джерел з 63 найменувань. Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації управління інноваційним розвитком підприємництва в Україні.Предмет дослідження є сукупність теоретико-методичних і прикладних засад, що виникають в процесі формування інноваційного підприємництва та особливості його розвитку в Україні. Метою роботи є розроблення теоретико-методичних і практичних засад формування механізму розвитку інноваційної діяльності в підприємницькому середовищі. Для досягнення даної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання: узагальнити теоретичні основи формування механізму розвитку інноваційного підприємництва; систематизувати наукові підходи до формування та розробки механізму інноваційної діяльності підприємництва; формування механізму інноваційної діяльності обґрунтувати інноваційний фільтр через визначення інноваційної активності; розробити модель оцінювання інноваційних можливостей підприємства; удосконалити методичний підхід до управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємства; сформувати науково методичні засади формування збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства; розробити механізм реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності металургійних підприємств. Одержані результати можуть бути використані для удосконалення механізмів інноваційної діяльності підприємств. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8077 |
| Appears in Collections: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Кундельський.pdf Restricted Access | 1.38 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Розвиток інноваційної діяльності у підприємницькому середовищі» Виконав : здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-1 спеціальності 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність Кундельський А. П. (прізвище та ініціали) Керівник К.е.н., доц. Якушева О.В. (прізвище та ініціали) Рецензент _____________________ (прізвище та ініціали) Черкаси 2025 року 2 РЕФЕРАТ Кваліфікаційна робота магістра містить 113 сторінок, 22 таблиці, 19 рисунків, список використаних джерел з 63 найменувань. Тема роботи: Розвиток інноваційної діяльності у підприємницькому середовищі Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації управління інноваційним розвитком підприємництва в Україні. Предмет дослідження є сукупність теоретико-методичних і прикладних засад, що виникають в процесі формування інноваційного підприємництва та особливості його розвитку в Україні. Метою роботи є розроблення теоретико-методичних і практичних засад формування механізму розвитку інноваційної діяльності в підприємницькому середовищі. Для досягнення даної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання: узагальнити теоретичні основи формування механізму розвитку інноваційного підприємництва; систематизувати наукові підходи до формування та розробки механізму інноваційної діяльності підприємництва; формування механізму інноваційної діяльності обґрунтувати інноваційний фільтр через визначення інноваційної активності; розробити модель оцінювання інноваційних можливостей підприємства; удосконалити методичний підхід до управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємства; сформувати науково- методичні засади формування збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства; розробити механізм реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності металургійних підприємств. Методи дослідження: методи аналізу та формалізації - для дослідження теоретичних підходів до визначення сутності механізму інноваційного підприємництва та узагальнення чинників і наукових підходів до управління інноваціями; морфологічного аналізу - для уточнення понятійно-категоріального апарату; системно-структурного аналізу - для обґрунтування моделі процесу оцінки інноваційних можливостей підприємства; метод таксономії та синтезу - для оцінювання синтезу складових ризик-менеджменту в процесі стратегічного розвитку металургійних підприємств; стратегічного аналізу - в рамках проведення формалізації функціональної карти інформаційного забезпечення процесу управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємства; метод експертних оцінок - для оцінки ефективності реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємств; графічний - для наочного подання теоретичного і методичного матеріалу; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Одержані результати можуть бути використані для удосконалення механізмів інноваційної діяльності підприємств. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЇ, РЕГУЛЮВАННЯ, РОЗВИТОК, ДІЯЛЬНІСТЬ, УДОСКОНАЛЕННЯ 3 ABSTRACT The master's qualification work contains 113 pages, 22 tables, 19 figures, a list of sources used from 63 items. Topic of the work: Development of innovative activity in the business environment The object of the study is the process of forming and implementing management of innovative development of entrepreneurship in Ukraine. The subject of the study is a set of theoretical, methodological and applied principles that arise in the process of forming innovative entrepreneurship and the features of its development in Ukraine. The purpose of the work is to develop theoretical, methodological and practical principles for forming a mechanism for developing innovative activity in the business environment. To achieve this goal, the following tasks were set and solved in the work: to generalize the theoretical foundations of the formation of a mechanism for developing innovative entrepreneurship; to systematize scientific approaches to the formation and development of a mechanism for innovative activity of entrepreneurship; the formation of a mechanism for innovative activity; to substantiate an innovative filter through the definition of innovative activity; to develop a model for assessing the innovative capabilities of an enterprise; improve the methodological approach to managing the risk of loss of innovative capabilities of an enterprise; form scientific and methodological principles for forming a balanced strategy of innovative activity of an enterprise; develop a mechanism for implementing a balanced strategy of innovative activity of metallurgical enterprises. Research methods: methods of analysis and formalization - for studying theoretical approaches to determining the essence of the mechanism of innovative entrepreneurship and generalizing factors and scientific approaches to innovation management; morphological analysis - for clarifying the conceptual and categorical apparatus; system-structural analysis - for substantiating the model of the process of assessing the innovative capabilities of an enterprise; taxonomy and synthesis method - for evaluating the synthesis of risk management components in the process of strategic development of metallurgical enterprises; strategic analysis - within the framework of formalizing the functional map of information support for the process of managing the risk of loss of innovative capabilities of an enterprise; expert assessment method - for assessing the effectiveness of implementing a balanced strategy of innovative activity of enterprises; graphic - for a visual presentation of theoretical and methodological material; abstract-logical - for theoretical generalizations and conclusions of the study. The results obtained can be used to improve the mechanisms of innovative activity of enterprises. KEYWORDS: INNOVATION, REGULATION, DEVELOPMENT, ACTIVITY, IMPROVEMENT 4 ВСТУП Актуальність теми. Під час ринкових реформ через об'єктивні причини (інфляційний процес, недосконалості у валютно-грошовій системі тощо), а також те, що Україні було надано безвізовий режим, то діяльність країни повинна бути спрямована на повне впровадження та розповсюдження інновацій. Основні шляхи розвитку підприємництва повинні відбуватися через залучення інвестицій та визначатися пріоритетним напрямком розвитку бізнесу - розроблення надійних механізмів фінансової та кредитної політики для сприяння розвитку підприємництва на державному та регіональному рівнях. Слід сприяти підвищенню конкурентоспроможності інвесторів приватного сектору (комерційних банків, інвестиційних фондів тощо) у реалізації національної інноваційної політики, планів та проєктів потенційних пріоритетних галузей, впровадженню інновацій та формуванню економічного способу стимулювання інновацій та розвитку підприємців. Проблеми функціонування підприємництва здавна були об’єктом досліджень науковців багатьох країн світу: Р. Гільфердінга, П. Друкера, Р. Кантильона, А. Маршала, Ж.-Б. Сея, А. Сміта, Й. Шумпетера та ін. Серед іноземних економістів слід відзначити, насамперед, тих, хто у своїх наукових працях акцентують увагу на проблемах теорії і практики управління інноваціями у виробничій діяльності: Р. Бургельмана, П. Друкера, С.Дж. Клайна, Т. Куна, Ф. Кодама, Р. Росвелла, Б. Санто, К. Фрімена, Й. Шумпетера тощо. Також особливо слід підкреслити значний внесок українських вчених: О. Амоші, Л. Воротіної, В. Геєця, В. Герасимчук, М. Єрмошенка, С. Ілляшенка, Г. Кіндрацької, О. Кузьміна, О. Манойленка, А. Наливайко, Б. Патона, В. Соловйова, П. Харіва, Д. Черваньова, М. Чумаченка, Н. Чухрай, В. Шевчука, А. Шегди, В. Щербак, А. Яковлева та інших у розробку питань формування інноваційної політики та інноваційних процесів, проте аспектам визначення доцільності впровадження інновацій у підприємницьку діяльність приділено недостатньо уваги. Проте досі існує цілий ряд питань, пов’язаних з 5 формуванням цілісного комплексного підходу до вивчення актуальних теоретико-методологічних, методичних і практичних питань залишилися недостатньо дослідженими. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена дією низки чинників: підвищенням значущості інноваційної діяльності як для розвитку національної економіки, так і для підприємницьких структур; низькою ефективністю системи стратегічного управління інноваціями в країні, дефіцитом фінансових та інвестиційних ресурсів, необхідних для розробки та реалізації інноваційних проектів; недостатністю методичних розробок щодо аналізу та оцінювання ефективності управління інноваційним розвитком підприємництва. Необхідність подальшого вдосконалення теоретико-методологічних та методико - прикладних підходів до формування механізму розвитку інноваційного підприємництва в Україні і зумовила актуальність теми роботи, мету і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення теоретико-методичних і практичних засад формування механізму розвитку інноваційної діяльності в підприємницькому середовищі. Для досягнення даної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання: узагальнити теоретичні основи формування механізму розвитку інноваційного підприємництва; систематизувати наукові підходи до формування та розробки механізму інноваційної діяльності підприємництва; формування механізму інноваційної діяльності обґрунтувати інноваційний фільтр через визначення інноваційної активності; розробити модель оцінювання інноваційних можливостей підприємства; удосконалити методичний підхід до управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємства; сформувати науково-методичні засади формування збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства; 6 розробити механізм реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності металургійних підприємств. Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації управління інноваційним розвитком підприємництва в Україні. Предмет дослідження є сукупність теоретико-методичних і прикладних засад, що виникають в процесі формування інноваційного підприємництва та особливості його розвитку в Україні. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: методи аналізу та формалізації - для дослідження теоретичних підходів до визначення сутності механізму інноваційного підприємництва та узагальнення чинників і наукових підходів до управління інноваціями, а також оцінювання інноваційного фільтру через інноваційну активність; морфологічного аналізу - для уточнення понятійно-категоріального апарату; системно-структурного аналізу - для обґрунтування моделі процесу оцінки інноваційних можливостей підприємства; непараметричні статистичні методи - для якісної характеристики характеру змін виробництва продукції, рівня сприятливості зовнішнього середовища та мікросередовища підприємства; метод таксономії та синтезу - для оцінювання синтезу складових ризик- менеджменту в процесі стратегічного розвитку підприємств; стратегічного аналізу - в рамках проведення формалізації функціональної карти інформаційного забезпечення процесу управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємства; метод експертних оцінок - для оцінки ефективності реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємств; матричного аналізу - для побудови матриці вибору збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства; 7 графічний - для наочного подання теоретичного і методичного матеріалу; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Інформаційною базою дослідження являються законодавчі та нормативні акти, дані Державного комітету статистики України, звітні дані вітчизняних промислових підприємств, спеціальні наукові та інші джерела. Наукова новизни одержаних результатів. Розроблено: механізм реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності, який складається з теоретико-методологічних та практичних інструментів реалізації збалансованої стратегії інноваційної діяльності. Механізм забезпечує реалізацію інноваційних можливостей та оцінки рівня ризику, впливаючи на діяльність органів управління або окремих підсистем підприємств, що реалізують функції управління інноваційною діяльністю; модель оцінювання інноваційних можливостей підприємства для ефективного залучення інноваційних технологій в господарський обіг підприємства за допомогою методичного підходу щодо проведення попереднього оцінювання і подальшого постійного контролю інноваційних можливостей підприємства. Новизна проведеного аналізу полягає в послідовному залученні методів управління ризиком втрати інноваційних можливостей підприємством; - науково-методичні засади щодо формування збалансованої стратегії інноваційної діяльності, які на відміну від існуючих, формуються на засадах використання комплексу взаємопов’язаних економічних, технологічних, організаційних, управлінських, мотиваційних, аналітичних, нормативних дій, які спрямовані на проведення науково-технічних досліджень, впровадження інновацій та має практичне значення в рамках здійснення обраної стратегії, забезпечує розв’язання ряду проблем з метою ефективного функціонування підприємства та його підрозділів, відновлення техніко-виробничого потенціалу; матрицю вибору збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства, яка відрізняється від існуючих тим, що ґрунтується на комплексній оцінці інноваційних можливостей та рівня ризику втрати інноваційних можливостей, з метою підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств; набули 8 подальшого розвитку: наукові підходи до формування та розробки механізму інноваційної діяльності підприємництва, класифіковано та уточнено змістове наповнення принципів та етапів на базі яких здійснюється інноваційний розвиток підприємництва; набув подальшого розвитку методологічний підхід формування збалансованої стратегії інноваційної діяльності підприємства, що забезпечує досягнення збалансованості інноваційної діяльності, при якому підприємство розглядається як система, що динамічно розвивається, враховує вимоги зовнішнього середовища на основі задоволення ринкових потреб, перехід на новий рівень інноваційної діяльності забезпечується активізацією інноваційних можливостей. 9 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1.1. Теоретичні аспекти та розвиток формування інноваційного підприємництва Інноваційний розвиток на сьогоднішній день є однією із основних передумов успішного функціонування вітчизняного підприємництва різних сфер економіки, рушійною силою підвищення ефективності виробництва, фундаментом їх конкурентоспроможності та подальшого розвитку. Саме тому навіть за несприятливих економічних умов господарювання зміни інноваційного характеру залишаються одним із стратегічних пріоритетів в управлінні діяльністю сучасного підприємництва. Нова економічна система визначається зміною головних конкурентних переваг, які дозволяють суб’єктам господарювання розвиватись і виживати в умовах впливу зовнішнього середовища. Сучасна конкурентна боротьба ведеться не стільки за володіння фінансовими ресурсами, матеріальними цінностями, а за здатність розроблення та реалізації інновацій та технологій. Інноваційний розвиток підприємництва не втрачає актуальності в теперішній час. В сучасних умовах своєї діяльності інноваційне підприємництво має справу із якісно новими процесами, які виражаються, перш за все, у зміщенні акцентів із матеріальних складових довгострокового успіху підприємства на ринку в бік його нематеріальних характеристик, зокрема, таких, як знання, компетенції та динамічні здатності суб’єкта господарювання; зростання ролі інформації та інформаційних ресурсів у процесі створення споживчої цінності; глобалізації, у результаті якої зникають кордони між 10 країнами як економічними системами відкривається доступ до нових ринків збуту, зменшуються розбіжності між виробниками і їх товарами; прагнення досягти успіху в довготерміновій перспективі [1]. Новітня економіка базується на інтелектуальному капіталі та інноваціях, ускладненні виробничих процесів, розвитку інформаційної інфраструктури, підвищенні рівня наукоємності виробленої продукції, а також не тільки на скороченні тривалості життєвого циклу нових видів товарів та послуг, а й появі товарів на нових конструктивно - технологічних принципах. В теперішній час діяльність інноваційного підприємництва має справу із якісно новими процесами, які виражаються у зміщенні акцентів із матеріальних складових довгострокового успіху підприємництва на ринку в бік його нематеріальних характеристик таких, як знання, компетенції та здатності суб’єкта господарювання; зростання ролі інформації та інформаційних ресурсів у процесі створення споживчої цінності; глобалізації, у результаті якої зникають кордони між країнами як економічними системами та відкривається доступ до нових ринків збуту, тощо. Таким чином, інноваційний розвиток підприємництва став одним із головних чинників забезпечення його конкурентоспроможності. 11 Характеристики шляхів Екстенсивний шлях Інтенсивний шлях Інноваційний шлях розвитку підприємства розвитку підприємства розвитку підприємства розвитку підприємства Концепції розвитку Збільшення обсягів Зниження питомих витрат Збільшення доходів і виробництва покупця витрат Тип ринку Ринок продавця Ринок продавця і ринок покупця Ринок покупця Охоплення ринку Увесь ринок у цілому Вибіркові сегменти Вибіркові сегменти і інші частини ринку Конкуренція Практично немає Переважно цінова Переважно не цінова Запити споживачів Стабільні запити Мінливі запити Постійні зміни Переважний тип Дрібносерійне та виробництва Масове виробництво Серійне виробництво одиночне Підхід до управлінння адміністратичний Системний Ситуаційний Розвиток на основі Розвиток на основі Розвиток на основі інноваційних чинників інвестицій інноваційної діяльності Рис. 1.1 Порівняльна характеристика шляхів розвитку підприємництва Визначення поняття»інновація» представлено на рис.1.2. 12 Цілеспрямовані зміни, які свідомо впроваджуються в процесі Предмет, результат, продукт, відтворення для кращого об'єкт, що отриманий в процесі задоволення наявної або або модифікації результатів формування нової суспільної науки і техніки потреби Будь-яка технічна, організаційна, Інновація Процес отримання результатів, економічна та управлінська зміна, як суспільне відношення, що відмінна від існуючої практики на створює умови для здійснення підприємстві цього процесу Комплексний процес створення, Принципове джерело добробуту поширення і використання нового і результат творчої діяльності, практичного засобу для кращого спрямованої на розроблення, задоволення о відомої потреби створенням та поширення нових людей видів конкурентоспроможності на світовому ринку продукції Рис.1.2 Визначення поняття «Інновація» Поняття «інновація» у деяких випадках порівнюють і з поняттям «нововведення». Вони не є синонімами, оскільки існують відмінності між ними. Щоб запобігти підміни понять потрібно правильно розмежовувати поняття «нововведення» та «інновація». Основною їх відмінністю є розуміння нововведення (лат. novation – оновлення, зміна) як новації, що втілюється в технологію або продукт, але яка не буде кінцевим продуктом інноваційної діяльності чи товаром. Новація є результатом інноваційних процесів, а їх впровадження в практику визначається нововведенням, з моменту прийняття до поширення. Таблиця 1.1 Основні відмінності понять «нововведення» та «інновація»* Автор Основна характеристика М.Х.Мескон, Нововведення – це результат наукової праці, спрямований на М. Альберт, удосконалювання суспільної практики і призначений для безпосередньої Ф. Хедоури реалізації в суспільному виробництві. Р.А.Фатхутді Інновація – кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни нов об’єкта управління і одержання науково-технічного або іншого виду ефекту. Б. Санто Інновація – це суспільно – економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих по своїх властивостях виробів, технологій у випадку, якщо інновація орієнтована на економічну вигоду, прибуток, її поява на ринку може принести додатковий доход. В. Томпсон «Нововведення є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів та послуг». 13 Термін «стартап» застосовується відносно інтернет - компаній й інших організацій, які працюють в сфері інформаційних технологій, однак, це поняття розповсюджується і на інші сфери підприємницької діяльності. Основним ресурсом для створення стартапу служить новація. Найбільш вдалими стартапи в Україні є: 1) Petcube Bites + Petcube Play: хліб і видовища для домашніх улюбленців .Один з найбагатших та успішних стартапів України Petcube; 2) Coppertino - стартап українських винахідників. Coppertino став відомим після того, як їх популярний VOX плеєр для компьютерів Apple довгий час очолював рейтинги загрузок в Mac App Store, а зараз у цієї програми у родився «молодший брат» для Iphone; 3) Poptop.fm – український сервіс для заказів артистів та фотографів.Заснований Євгеном Шемтепаловим, працює по всьому світу та щомісячно генерує біля 250 запросів на виступ. В Україні надалі діють жорсткі умови кредитування для стартапів, а знайти інвесторів і зацікавити їх в нашій небагатій країні дуже складно, а також існують ризики і тиск з боку конкурентів і влади. Існують різні способи залучення інвестицій до фінансування стартапів. Серед основних моделей фінансування стартапів виділяють такі: франшизу; венчурні фонди; конкурси; бізнес-акселератори; краудфандинг; Smart money (розумні гроші); стратегічні інвестори; субсидії держави. Наступним поняттям дослідження є «розвиток». Слово «розвиток» наслідує латинське «evolution» – еволюція (від «evolvo» – розгортання) [49]. Наведені підходи відображають різні сторони прояву цього явища, а саме те: розвиток відображає як зростання кількісних, так і покращення якісних характеристик підприємництва; джерела та чинники розвитку підприємництва мають як внутрішню, так і зовнішню природу; 14 розвиток – зміни, що сприяють досягненню довгострокових цілей та орієнтують на роботу протягом тривалого періоду часу; - по – четверте, результати діяльності відображаються цінністю як для підпримництва, так і для суспільства загалом. Поняття «інноваційний розвиток підприємництва», не втрачає актуальності. Стрімке поширення такого феномену як «нова економіка», ґрунтується на інноваціях, трансформаційних процесах; ускладненні виробничих процесів; підвищенні рівня наукомісткості для випущеної продукції, що викликано новим витком науково - технічного прогресу; розвиток інфраструктури та скорочення тривалості життєвого циклу нових видів продукції; зміни запитів споживачів та виникнення нових ринків збуту; зміни умов господарювання, і звідси виникає потреба в нових методах управління та розгляду проблем розвитку інноваційного підприємництва. Під впливом ринкових механізмів здійснюється інноваційна діяльність підприємництва (механізму рівноваги виробництва і споживання, механізм ринкового ціноутворення, механізмів економічних циклів), серед них, також механізми державного та регіонального регулювання та підтримки [41]. Принцип 1. До інновацій відносяться як до дисципліни. Ставлення до інновації як до дисципліни передбачає на практиці, що працівники розуміють, як генерувати ідеї та виділяти ті з них, які відповідають цілям, як відстоювати та просувати свої ідеї, знаходити потрібні ресурси, долати перешкоди і знаходити підтримку цих ідей. Принцип 2. Інновації розглядаються всебічно. Інновація має охоплювати всю діяльність підприємництва: нові продукти, послуги, процеси, план розвитку, бізнес-моделі та канали збуту та ринки. Принцип 3. Інновація передбачає систематичний, організований пошук нових можливостей. Підприємництво, розглядається, як спосіб забезпечення зростання, що допомагає йому на початковому етапі інноваційного процесу знаходити нові необхідні можливості. 15 Принцип 4. До інновацій залучаються всі працівники інноваційного підприємництва. Більшість організацій не застосовують жодних методів стимулювання своїх працівників, крім розгляду пропозицій щодо економії витрат. Принцип 5. Інновація орієнтується на споживача. Необхідно заохочувати клієнта до висвітлення своєї думки та ідеї, які необхідні враховувати при розробці та реалізації нових концепцій, що в майбутньому забезпечать зростання. Інноваційний розвиток підприємництва варто визначати як процес, що залежить від його потенціалу та джерелом якого є інновації, що створюють нові можливості для подальшої інноваційної діяльності на ринку шляхом реалізації уміння знаходити нові рішення, ідеї та у результаті винаходів. Поняття «інноваційний розвиток підприємництва» представлено у табл. 1.2. Таблиця 1.2 Поняття «інноваційний розвиток підприємництва» Автори Інноваційний розвиток Відмітні характеристики підприємництва - це О. Адаменко діяльність, що спирається на Нові методи і засоби постійний пошук нових методів задоволення потреб та засобів задоволення споживачів, підвищення споживацьких потреб та ефективності; підвищення ефективності впровадження інновацій господарювання; розвиток, що у різні сфери діяльності передбачає розширення меж інноваційної діяльності I. Борисова створення на фондовому ринку Дохідність привабливості з точки зору інвестиційного ризику; дохідності інвестиційного вартість бізнесу ризику, тобто підвищення вартості бізнесу шляхом управління інноваціями Х. Гумба не тільки основний інноваційний Інноваційний процес; процес, але і розвиток системи інноваційний потенціал факторів та умов, необхідних для його здійснення, тобто інноваційного потенціалу Н. Заглумша сукупність відносин, що Сукупність відносин; виникають у ході підвищення ефективності цілеспрямованого підвищення та 16 економічної ефективності та конкурентоспроможності конкурентоспроможності через інновації організації на основі інновацій С. Ілляшенко процес господарювання, що це процес спирається на безупинному господарювання; пошуку і використанні нових реалізація потенціалу; способів і сфер реалізації модифікація діяльності; потенціалу підприємств у ринки збуту мінливих умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і пов’язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту М. Касс складний та довготривалий Інноваційні процес інноваційних перетворення; процес перетворень, що включає набір проведення наукових цілей, заходів, які плануються, досліджень і розробок, систему мотивації та способи створення новинок та фінансування освоєння їх у виробництві А. Кібіткін, розгортання інноваційного Процес упровадження М. Чечуріна процесу впровадження нововведень нововведень (частіше за все технічного, технологічного характеру) Дослідження показує, що: - по - перше, ряд науковців пов’язують інноваційний розвиток із розгортанням інноваційного процесу; - по - друге, деякі науковці наголошують на тісному взаємозв’язку між інноваційним розвитком підприємництва; - по - третє, науковці, дуже вузько визначають це поняття і акцентують увагу лише на джерелі розвитку – інновація- по - четверте, науковці ставлять знак рівності між інноваційним розвитком та діяльністю. На основі дослідження щодо визначення складових інноваційної діяльності підприємництва можна визначити наступні ключові підходи: структурний – це сукупність взаємопов’язаних елементів структури або чинників; фазовий – це сукупність етапів інноваційної діяльності; функціональний – це сукупність функціональних 17 сфер впливу на процес інноваційної діяльності (виробництво, фінанси, кадри, маркетинг,тощо) та прояву його результатів. Характеристика інноваційної діяльності представлено на рис.1.3. Інноваційний розвиток підприємства Рівень інноваційного Забезпеченість інноваційними Якісні зміни мтану підприємництва ресурсами підприємництва Інтенсивність Створення Матеріальні, виконання нових технічні, Ресурси, які Функціонуван науково- продуктів фінансові, сприяють Підвищення технічних техніки та інтелектуальні, інноваційному ефективності ня робіт технологій інформаційні розвитку підприємства Впровадження Впровадження нових нових машин, Соціальна, економічна, екологічна технологій обладнання сфера, тощо З позиції ознак його інноваційності З позиції його розвитку Рис. 1.3. Характеристика інноваційної діяльності підприємництва Інноваційне підприємництво, що вступило на інноваційний шлях розвитку, повинне функціонувати за такими принципами: адаптивності – спонукання до підтримки певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей інноваційної діяльності; динамічності – стрімке приведення у відповідність цілей і спонукальних стимулів діяльності інноваційного підприємництва (включаючи його власників, менеджерів, фахівців, працівників); самоорганізації – самостійне забезпечення підтримки умов функціонування, тобто обміну ресурсами (інформаційними, фінансовими) між елементами виробничо - збутової системи інноваційного підприємництва, - саморегуляції коректування системи управління виробничо – збутовою діяльністю інноваційного підприємництва відповідно до умов функціонування; 18 саморозвитку – самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку інноваційного підприємництва. Отже, інноваційний розвиток підприємництва варто визначати як процес спрямованої закономірної зміни стану підприємства, що залежить від інноваційного потенціалу цього підприємства та джерелом якого є інновації, що створюють якісно нові можливості для подальшої діяльності підприємства на ринку шляхом реалізації уміння знаходити нові рішення, ідеї та у результаті винаходів. 1.2. Чинники впливу на інноваційну діяльність Ефективність і результативність сучасного підприємництва залежить від стратегії розвитку і впровадженні інновацій на підприємстві. Інноваційна діяльність підприємництва у сучасних умовах пов’язана із множинною чинників, які здійснюють позитивний та негативний вплив на економіку країни. Питанням дослідження чинників впливу на інноваційну діяльність підприємництва має бути приділено більше уваги, оскільки від цього залежатиме стан економіки країни. Українська економіка поступово відновлюється після тривалого занепаду, що спричиняє загрозу відставання інноваційної діяльності країни у порівнянні з її зарубіжними конкурентами. 19 Рис. 1.4 Негативний та позитивний вплив чинників на інноваційну діяльність підприємства 20 Організаційно - управлінські чинники впливають на розвиток інноваційної інфраструктури, кадрову політику та систему управління підприємств. Соціально - психологічні чинники впливають на систему соціальної підтримки кадрового потенціалу підприємства. Мають вплив на розвиток ресурсо- та енергозберігаючих технологій, розбудову екологічної інфраструктури. Однак представлена класифікація є не досить повною для врахування чинників при формуванні ефективного інноваційного плану розвитку підприємства. Крім того вони стримують інноваційний розвиток та виокремлюють чинники, що стимулюють його результативність. Дослідження стверджують, що ключовими чинниками успіху інноваційної діяльності підприємства виступають: цілі та напрямки; ресурсні потреби інноваційних можливостей підприємництва; тактика розподілу ресурсів впродовж конкретної фази життєвого циклу підприємництва. Таким чином, такий підхід передбачає узгодження ключових чинників впливу на інноваційний розвиток підприємництва. До групи інформаційних чинників які сприяють високому рівню інноваційної діяльності підприємництва включають [26]: високу якість, правдивість маркетингової інформації; створення потужної інформаційної бази для проведення дослідно – конструкторських та науково дослідних робіт (НДДКР); налагоджені канали обміну між інноваційними підприємствами. На відміну від них, недостовірна та застаріла інформація, відсутність необхідного рівня захисту прав на інформаційні ресурси, відсутність ефективних каналів обміну інформацією здатні загальмувати інноваційний розвиток. Відмітимо, що інновації часто залежать від зовнішніх інформаційних потоків: створення загальних лабораторій, венчурних підприємств, дослідницьких центрів, залучення науково-дослідних організацій до освоєння інновацій, інформації про ринок, участі у професійних 21 співтовариствах, споживачів, постачальників, конкурентів, інформаційного обміну між підприємствами, тощо. Для дослідження зовнішнього середовища інноваційних бізнес - процесів колективом науковців було запропоновано використання методу п’ять на п’ять, який полягає у групуванні чинників за критерієм стимулювання розвитку бізнес- процесу і типом. Класифікація чинників за типом згрупована у п’ять груп: макроекономічні; інноваційно - технічні; фінансово - інноваційні; ринково - кількісні; платоспроможні. Цей масив впливу чинників зовнішнього середовища, у свою чергу, групується за критерієм стимулювання розвитку у три групи: чинники розвитку – чинники, які формують економічні основи для поширення інновацій; чинники стагнації – не впливають на інноваційну складову бізнес процесів; чинники занепаду – чинники, які мають негативні тенденції у цілому. Таблиця 1.3 Чинники впливу на інноваційний розвиток підприємництва Автор Класифікація чинників впливу на інноваційний розвиток підприємництва О. Кузьмін, Т. Законодавчі; організаційно – управлінські; інституційно – Кужда організаційні; фінансово – економічні; техніко – технологічні; соціальні; екологічні; гуманітарні; інформаційні. П. Гаврилко Законодавчі; організаційно – управлінські; інституційно – організаційні; фінансово – економічні; техніко – технологічні; соціальні; екологічні; гуманітарні; інформаційні, політичні,інвестиційні. Д. Пантелейчук Низька інвестиційна активність вітчизняних і зарубіжних інвесторів; низький рівень фінансування державою інноваційної діяльності й нестача власних коштів підприємств; послаблення зв’язків науки та виробництва; недосконалість вітчизняного податкового законодавства. О. Ящук, Н. Організаційно - управлінські; фінансово-економічні; Миськова та О. техніко – технологічні; соціальні; екологічні; гуманітарні; Ігнатенко інформаційні, виробничі; правові; інвестиційні. Ю. Грачова, Л. Необхідний розмір інвестицій в інновації; рівень Соляник значущості в інновації; рівень ризику інноваційної діяльності; масштаб ефекту від інноваційної діяльності. Т. Городиський нормативно-правові; фінансово-економічні; організаційні 22 І. Підкамінний, В. Узгодження цілей інноваційного розвитку підприємства Ціпуринда та цілей розвитку зовнішнього середовища; узгодження ресурсних потреб і інноваційних можливостей підприємства; узгодження стратегії й тактики розподілу ресурсів впродовж конкретної фази життєвого циклу підприємства; узгодження всіх видів господарсько - технологічних процесів підприємства в єдиному алгоритмі; узгодження функціональної діяльності усіх підрозділів підприємства; узгодження всіх комунікацій між підрозділами підприємства А. Тельнов, С. Внутрішні та зовнішні; позитивні та негативні; прямі Попель та непрямі; постійно діючі й тимчасово діючі; ті, що регулюються та ті, які регулюванню не піддаються Н. Чорна Макроекономічні; структурні; правові; управлінські; працересурсні; технологічні; регіональні; геолокаційні; соціальні. В. Стадник, М. макрооточення: економічні, науково-технологічні, Йохна політичні, правові, соціально-культурні; макрооточення: постачальники, споживачі, конкуренти; внутрішнє середовище: інноваційний потенціал Ґрунтуючись на дослідженні представлених підходів щодо чинників впливу на впровадження інновацій, представлено бачення класифікації та характеристики основних груп чинників впливу на інноваційну діяльність підприємства. До них відносяться: чинники внутрішнього характеру, що визначають потенціал підприємництва до інноваційної діяльності (обмеження інноваційної діяльності), визначають його рівень та впливають на формування і реалізацію заходів стратегічного характеру (матеріально - технічні чинники, виробничо - збутові чинники, організаційно - управлінські чинники, фінансово - економічні чинники, науково - дослідні чинники, інтелектуальні чинники); чинники зовнішнього характеру, що визначають сукупність об’єктів і умов з якими сучасне підприємництво взаємодіє безпосередньо або опосередковано, і які повинні враховувати при формуванні інструментів забезпечення результативності інноваційної діяльності (чинники галузевого середовища, чинники політико - правового середовища, чинники економічного середовища, чинники маркетингового середовища, чинники інфраструктурного 23 забезпечення та тенденції світових ринків до глобалізації). Оскільки вони мають єдиний об’єкт впливу (прямого чи опосередкованого) підприємництва, то розглядатися повинні у загальній сукупності. Соціально-психологічні чинники впливають на систему соціальної підтримки кадрового потенціалу інноваційного підприємництва. Мають вплив на розвиток ресурсо- та енергозберігаючих технологій, розбудову екологічної інфраструктури, тощо. Матеріально - технічні чинники характеризують стан технічної, технологічної, матеріально - ресурсної бази, які впливають на масштаби і темпи інноваційних змін. Важливу роль серед матеріально - технічних чинників відіграє науково - технічний прогрес, котрий є фундаментом суспільного виробництва та є головним із основних елементів системи ринку. Технологічний рівень підприємства - виробника впливають на темп освоєння інноваційної продукції в умовах інфляції, які загальмовують інноваційний процес, мають вагоме значення для економіки, а темп опанування в умовах ринкової конкуренції стимулює виробництво й пропозицію нової продукції. Технічний рівень підприємства забезпечується переходом його до сучасного якісного рівня виробництва, який дає змогу прискорити пропозицію ринку принципово новою продукцією технічного призначення та стимулювати виникнення попиту на нього. Від наявної матеріально - технічної бази залежать технологічні чинники. Виробничо - збутові чинники передбачають створення, ефективність освоєння та реалізацію підприємством продукції високих технологій та об’єктів права інтелектуальної власності. Ці чинники регулюють інноваційний розвиток підприємництва. Організаційно - управлінські чинники впливають на ефективну побудову організаційної структури з метою реалізації новацій, налагодження зв’язків між підрозділами вітчизняного підприємництва, контроль управлінської підсистеми підприємства. 24 Фінансово - економічні чинники визначають наявність фінансових ресурсів підприємництва. Відсутність джерел фінансування інноваційної діяльності стримує інноваційний розвиток підприємництва. У разі якщо головним чинником інноваційної діяльності є капітал організації, тоді підприємництво має усі можливості формування такої матеріально - виробничої бази, яка робить можливим випуск якісно нової продукції, а також впровадження інноваційних розробок. Якщо ж трудові та інтелектуальні ресурси не в повній мірі відповідають якісним та інноваційним властивостям виробничої бази, то для таких організацій доцільна купівля інноваційних продуктів та проектів, комерціалізація готових наукових розробок і впровадження їх у власний виробничий процес. Інтелектуальні чинники показують наявність висококваліфікованих кадрів, які здатні розробляти, виробляти та реалізовувати новації, керувати ними. Ці чинники мають змогу активізувати інноваційний розвиток за наявності високого кадрового потенціалу підприємства й наявності діючої системи з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Власне ефективність впливу інтелектуальних чинників на інноваційний розвиток сфери будь - якого виробництва залежить від особливостей застосування низки інноваційних технологій (у широкому розумінні – засобів і методів упровадження інновацій) – консалтингу, коучингу, інжинірингу, тренінгів тощо. Науково - дослідні чинники оцінюють наявність результатів науково - дослідних робіт, забезпеченість підрозділів науково - дослідних, дослідно- конструкторських робіт (НДДКР) підприємствами вільним доступом до джерел науково-технічної інформації з метою забезпечення їх нормативно - технічною, конструкторською документацією, патентними описами, власними інноваційними розробками та ноу - хау, які впроваджує підприємство. Стан економічного середовища змінюватиметься від інноваційного розвитку та буде здійснювати вагомий вплив на формування споживчих вподобань. Структура споживачів продукції буде впливати на вибір підприємством плану інноваційної діяльності, яка спрямована на конкретний 25 рівень новизни продукції. Коли переважає молодь – то будуть впроваджуватись інновації найвищого технологічного порядку, і навпаки, якщо високий рівень доходів населення – то в інноваційній продукції буде більше додаткових функцій, будуть застосовуватись дорожчі матеріали тощо [7]. Чинники науково - технічного середовища включають наявність наукових винаходів світового рівня, розробки фундаментальних наукових досліджень на державному та приватному рівні, фінансування наукових досліджень й прикладних розробок, наявність ефективно діючих науково - дослідних та дослідно - конструкторських організацій тощо. Менеджери сучасних підприємств повинні відслідковувати зміну чинників науково-технічного середовища, щоб мати можливість своєчасно змінювати план розвитку або види інновацій, що впроваджуються на ньому. Вони мають формувати інноваційну діяльність з урахуванням сучасних досягнень науково - технічного прогресу та тенденцій розвитку науки і техніки у певній галузі економіки. Важливими чинниками, які визначають рівень інноваційної діяльності підприємництва у країні, є саме фінансування. Для всіх етапів і стадій інноваційного виробництва воно є основним: науково - технічної діяльності, стадії новаторської творчості та стану впровадження технологій й техніки. Джерелами коштів, які використовуються для фінансування розвитку інноваційного підприємництва в Україні є: державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти, грошові засоби позабюджетних фондів, державні запозичення); інвестиційні (фінансові), ресурси суб’єктів господарювання комерційного та некомерційного характеру, а також громадських організацій, фізичних осіб тощо. Виробничо - збутові чинники передбачають створення, ефективність освоєння та реалізацію підприємництвом продукції високих технологій та об’єктів права інтелектуальної власності. Цей чинник регулює інноваційний розвиток підприємства. Вітчизняним товаровиробникам необхідно побудувати інноваційний план розвитку діючої виробничо - збутової діяльності, яка б дала 26 можливість: знизити собівартість виробництва, розширити асортимент продукції для нових споживачів, підвищити якість виготовленої продукції, розширити збутову мережу тощо. Організаційно - управлінські чинники може впливати на ефективну побудову організаційної структури з метою реалізації новацій, налагодження зв’язків між підрозділами інноваційного підприємництва. Цей чинник може стимулювати інноваційний розвиток підприємництва. Фінансово - економічні чинники визначають наявність фінансових ресурсів підприємництва для забезпечення інноваційної діяльності. Відсутність джерел фінансування інноваційної діяльності стримує інноваційний розвиток підприємництва. У разі якщо головним чинником інноваційної діяльності є капітал організації, тоді п підприємство має усі можливості формування такої матеріально-виробничої бази, яка робить можливим випуск якісно нової продукції, а також впровадження інноваційних розробок. Державну підтримку відповідно до вітчизняного законодавства отримують суб’єкти господарювання усіх форм власності, які можуть реалізувати в Україні інноваційні проекти, зокрема підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. На сьогодні, на жаль, спостерігається різка тенденція до зниження фінансування капітальних вкладень за рахунок коштів державного бюджету. Основними причинами цього є: військовий конфлікт на сході України, зростання державного боргу, недосконале податкове законодавство, недостатнє фінансування розробок у сфері інновацій та інше. Винятком, серед них є невеликі та незначні за обсягом робіт інноваційні проекти такі як модернізація деяких видів устаткування, модифікація продукції тощо. Чинники політико - правового середовища передбачають план розвитку інноваційної діяльності, законодавче регулювання та забезпечення інноваційного виробництва, зміни державної інноваційної політики. Високий податковий тиск та недостатнє фінансування підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність можуть стати головними чинниками їх 27 банкрутства, оскільки для виготовлення інноваційної продукції необхідно постійно реінвестувати величезний обсяг коштів, а високі ставки податкового навантаження суттєво ускладнюють цей процес. Пільги та спрощене оподаткування є головною умовою розвитку інноваційного підприємництва, хоча б перші роки діяльності. Зокрема, політико - правові чинники будуть мати негативний вплив за умов обмеження антимонопольного, податкового, патентно-ліцензійного характеру і позитивний вплив при законодавчому заохоченні та державній підтримці інноваційної діяльності. Основним чинником інноваційної діяльності є фінансове забезпечення, яке характеризується фінансовою стійкістю підприємництва, рівнем його прибутковості та показниками ефективності інноваційних проектів. Фінансова складова інноваційного потенціалу визначається також фінансовими ресурсами, які витрачає підприємство на впровадження інновацій. Тому діагностика фінансової складової проводиться на основі: аналізу достатності суми власних і позикових коштів для реалізації інноваційного проекту; розрахунку поточного та перспективного рівнів прибутковості підприємництва; оцінки економічної ефективності інноваційних проектів за показниками (індекс дохідності, внутрішня норма дохідності, термін окупності та інші). Кадрове забезпечення інноваційної діяльності підприємництва передусім залежить від рівня кваліфікації, освіти, інноваційної свідомості персоналу, досвіду та стажу роботи, мотивації праці всіх категорій персоналу. Ця складова характеризує можливості персоналу підприємництва застосовувати нові технології, реалізувати нові організаційні й управлінські рішення, розробити й виготовити нові товари. Вона забезпечує фахову підготовку персоналу підприємства відповідно до профілю його діяльності, яка відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки. 28 Для удосконалення інноваційної діяльності підприємництва в Україні необхідно: розробити дієву державну програму інноваційної діяльності економіки України з урахуванням досвіду провідних економік світу; доповнити існуючу систему нормативно - правових актів документами, які б створювали умови для подальшого розвитку венчурного фінансування, впровадження високих технологій у виробництво; забезпечити активну участь підприємствам, наукових організацій та інших зацікавлених структур регіону в основних державних цільових програм в інноваційній сфері, які діють на регіональному рівні до їх закінчення, ініціювати до розробки, затвердження та фінансування державних та регіональних цільових програм. На інноваційний розвиток підприємництва України впливає багато чинників, як позитивні - сприяють розвитку інновацій, так і негативні - перешкоджають їх впровадженню. Чинники, що сприяють розвитку інноваційної діяльності: інтелектуальні чинники (наявність висококваліфікованих кадрів, які здатні розробляти, виробляти та реалізовувати новації), організаційно – управлінські чинники (децентралізація, міжнародна науково – технічна співпраця), інформаційні чинники (правдивість і своєчасність маркетингової інформації). Чинники, які стримують розвиток інноваційної діяльності: економічні чинники (впровадження нових технологій та непривабливість для залучення інвестицій), виробничо - збутові чинники (собівартість виробництва, розширення асортименту продукції для нових споживачів), фінансово - економічні чинники (недостатність фінансових ресурсів). Отже, за умов нестабільної економічної ситуації необхідно приділяти увагу саме тим чинникам, які можуть впливати на залучення інвестицій та додаткових джерел фінансування для розвитку інноваційного підприємництва. 29 1.3. Етапи формування та структура механізму інноваційного підприємництва Під формуванням механізму інноваційної діяльності підприємництва слід розуміти сукупність взаємопов'язаних елементів, що дають змогу регулювати і стимулювати проведення послідовності незворотних змін шляхом здійснення цілеспрямованих необхідних перетворень інноваційного характеру в різних сферах його діяльності. При формуванні механізму інноваційної діяльності підприємництва необхідно враховувати наступні особливості: причинно-наслідкові зв’язки, з однієї сторони, між підприємствами та галузями всередині держави, а з другої, держави з світовою системою; національну специфіку відтворювального циклу; своєрідність процесу впровадження, який є результатом наукових та виробничих операцій та процедур; можливість та необхідність заміни старих засобів праці та предметів праці, технологічних процесів та видів продукції; необхідність забезпечення періодичного перетворення виробництва на основі нових технологій; прискорення темпів морального старіння і формування на цій основі науково-технічного прогресу; необхідність виникнення зацікавленості виробничих підприємств в освоєнні новітніх досягнень науки і техніки, основаних на науково- технічних принципах; потреби суспільства у підтриманні високого наукового рівня фундаментальних та прикладних досліджень, які є основою для використання нових технічних рішень при створенні техніки і технології; важливість забезпечення єдності. Побудова будь - якого раціонального механізму в рамках діяльності господарюючого суб'єкта має ґрунтуватися на принципах: 30 1. Принцип сумісності, який орієнтує на відбір певних елементів і зв'язків, завдяки яким їх сукупність перетворюється в систему, що володіє ознаками, відсутніми у складниках її елементів. 2. Принцип актуалізації передбачає виявлення всіх можливих функцій елементів системи і зв'язків між ними, встановлення їх кількісної та якісної визначеності і свідоме підтримання даних зв'язків для досягнення поставленої перед підприємництвом. Цей принцип інакше називають принципом відповідності. Він визначає ступінь результативності механізму. 3. Принцип зосередження полягає в підпорядкуванні окремих функцій здійснення основної системної функції. 4. Принцип лабільності означає свідоме підтримання процесу, що відбувається в розвитку системи, підвищення рівня її організованості. 5. Принцип збалансованості зводиться до оптимального розподілу обмежених ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності, з метою ліквідації виникаючих диспропорцій. 6. Принцип прискорення означає інтенсифікацію науково - технічного прогресу (появу нових видів продуктів, процесів, технологій і т. п.) під впливом зростання й ускладнення суспільних потреб. 7. Принцип безперервності передбачає орієнтацію господарюючого суб'єкта на безперервний, стійкий, якісний рух уперед для забезпечення його стабільного розвитку. 8. Принцип економічної ефективності передбачає створення економічно виправданого механізму інноваційної діяльності підприємництва[181]. Основними вимогами, що висуваються до побудови механізму інноваційної діяльності підприємництва, є такі: механізм інноваційної діяльності підприємництва повинен бути представлений у вигляді точної структурної схеми (від визначення потреби в інноваційному розвитку до розрахунку показників, що дають змогу оцінити ефективність обраної моделі); 31 необхідно більше приділяти увагу інноваціям у всіх сферах діяльності (технічної, технологічної, організаційної, управлінської та ін.); повинен бути представлений ресурсний підхід, який може дати змогу найкращим чином здійснювати інноваційний розвиток підприємництва; для ефективної побудови механізму необхідно ввести кількісні показники, які дадуть змогу оцінити потребу господарюючого суб'єкта в інноваційному розвитку, а також результати від запровадження даного механізму; розроблений механізм інноваційної діяльності підприємництва не повинен суперечити місії і корпоративній меті; вибір програми інноваційної діяльності підприємництва повинен бути заснований на економічному потенціалі окремого господарюючого суб'єкта; інноваційний розвиток підприємництва має ґрунтуватися на сучасних і майбутніх фундаментальних знаннях; механізм інноваційної діяльності підприємництва не повинен суперечити основним вимогам і принципам, покладеним в основу регулювання (державної, регіональної) інноваційної діяльності господарюючих суб'єктів. Для формування механізму інноваційного підприємництва необхідне впровадження інноваційних технологій та їх розробка. Пошук має бути спрямований на генерацію нових ідей, технічних рішень, створення новацій. Формування фінансових ресурсів інноваційного підприємництва визначають способи стимулювання їх зацікавленості в запровадженні нововведень. Серед них виділяють: формування власного капіталу, елементи кредитування, формування витрат на науково - дослідні роботи, тощо. Державне втручання розповсюджується в основному на вирішення проблем підтримання високоефективного функціонування ринку, пов’язаних з соціальним забезпеченням, освітою та професійною підготовкою населення, із створенням та підтримкою капіталомісткої транспортної та інформаційної інфраструктури, із забезпеченням прогресивних технологічних зрушень в економіці. 32 Основні визначення поняття «механізму управління інноваційним розвитком підприємництва (рис.1.5). Рис. 1.5 Основні визначення поняття «механізму управління інноваційним розвитком підприємництва» 33 Формування механізму інноваційної діяльності підприємництва повинно виконувати наступні функції: реалізація потенціалу, закладеного у кожній формі власності та господарювання; забезпечення конкуренції та співпраці між ними у справі використання інноваційного потенціалу при виході з економічної кризи на шлях економічного зростання; додержання незмінних стимулів підприємців, менеджерів, працівників і колективів у створенні якісно нових технологій, форм організації виробництва, маркетингового обслуговування, реалізації кваліфікації та творчого потенціалу всіх суб’єктів відтворення; створення рівних економічних умов для формування потенціалу та господарювання в організації ефективного інноваційного процесу. Головними цілями інноваційної діяльності повинні стати: достатнє фінансування новітніх технологій; забезпечення справедливої конкуренції у всіх галузях; забезпечення захисту інтелектуальної власності; розвиток механізмів венчурного фінансування, технологічної й інформаційної інфраструктури. Необхідно враховувати сукупність чинників, що впливають на формування механізму інноваційної діяльності підприємництва яку, на нашу думку, доцільно поділити на дві групи (табл. 1.4). Таблиця 1.4 - Чинники, що впливають на формування механізму інноваційної діяльності підприємництва № Вид чинників Чинники впливу Чинники, що Чинники, які п/ сприяють стримують п розвитку розвиток Чинники впливу зовнішнього середовища 1 Чинники, що Кон’юнктура розвиток високий характеризують ринку, динаміка конкуренції, економічний рівень розвитку високий попит ризик, конкуренції на конкурентних на інноваційну відсутність ринку виробників, продукцію, 34 кон'юнктура підвищення інформації про розвитку платоспроможно ринки зовнішніх ринків сті споживачів 2 Фінансовоеконо система розвинута недостатня мічні чинники банківського система кількість джерел кредитування, пільгового фінансування, рівень інфляції, оподаткування неоптимальний система та кредитування рівень оподатковуванн оподаткування я 3 Чинники сприятливий високий рівень відсутність обумовлені інноваційний науково- достовірної рівнем науково- клімат, технічного інформаційної технічного прискорення розвитку, бази щодо прогресу процесів міжнародна інноваційних трансферу науково- розробок, результатів технічна тривалий термін досліджень і кооперація окупності розробок нововведень Чинники впливу внутрішнього середовища 1 Чинники виробнича, наявність нестача власних поточного маркетингова, резервів різних коштів і функціонування логістична видів ресурсів ресурсів, підприємництва діяльність, для здійснення орієнтація на впровадження інноваційного усталені ринки, ресурсозберігаю розвитку високий чих технологій економічний ризик 2 Чинники перспективне наявність орієнтація на стратегічного планування гнучкої системи усталені ринки, розвитку технічного управління, на підприємництва розвитку міжнародної короткострокову підприємства, науково- окупність, його виробничої технологічної відсутність бази кооперації, інформації про формування ринки цільових груп 3 Чинники Морально- розвинута відсутність соціального психологічний система матеріальних стану клімат, система матеріальних стимулів та умов підприємництва мотивації в заохочень до творчої праці досягненні впровадження загальних цілей інноваційних виробництва розробок 35 Серед них: – чинники впливу на інноваційний розвиток підприємництва зовнішнього середовища; – чинники впливу на інноваційний розвиток підприємництва внутрішнього середовища підприємства. Особливе значення для формування механізму інноваційної діяльності підприємництва має: нестабільність розвитку економічних процесів зовнішнього і внутрішнього середовища; відповідність продукції підприємства потребам споживачів; рівень розвитку внутрішнього середовища (забезпечення ресурсами, фінансово - економічний стан підприємництва, наявніть кадрів високої кваліфкації); високий рівень конкуренції інноваційної продукції на ринку. Структура формування механізму інноваційної діяльності підприємництва представлена на рис. 1.6. Рис. 1.6 Структура формування механізму інноваційної діяльності Існує поетапне формування інноваційної діяльності, яке дозволяє одночасно впроваджувати однотипні нововведення та послідовно формувати впровадження взаємозалежних інновацій, з одного боку розподіляючи 36 інноваційні цілі між етапами інноваційної діяльності, з іншого ефективно досягти поставленої мети інноваційної діяльності підприємництва. Рис. 1.7 Етапи формування механізму інноваційної підприємництва Соціально - психологічний етап – базовий елемент формування механізму інноваційної діяльності, який передбачає наявність в організації професійних кадрів, необхідних знань та інформації, досвіду, мотивації та стратегічного інноваційного мислення. Організаційно - управлінський етап має включати сукупність інновацій, які спрямовані на вдосконалення організаційної структури, документації, раціоналізацію адміністративної праці стилю, методів прийняття рішень, зміну методів і способів планування всіх видів виробничо - господарської діяльності, удосконалення мотиваційних заходів, раціоналізацію системи обліку. Отже, інновації цього етапу визначають як сукупність рішень, методів, форм організації діяльності та управління, що відрізняються від діючих своєю новизною для даної організації. Маркетинговий етап формування механізму інноваційної діяльності підприємництва відбувається за рахунок маркетингових інновацій та мають передбачати використання новітніх технологій та нових ідей щодо створення товарів, послуг та технологій, які найкраще сприяють досягненню мети 37 організації. Маркетингова інновація включає значні зміни в дизайні або упаковці продукту, його складуванні, просуванні на ринок або в призначенні продажної ціни, що націлені на краще задоволення потреб споживача, яке може відкрити нові ринки або завоювання нових позицій для продукції підприємництва на ринку з метою збільшення обсягу продажу. Економічний етап формування механізму інноваційної діяльності підприємництва має характеризуватися змінами в фінансовій, бухгалтерській та інших сферах економічної діяльності підприємництва, новими методами, показниками. Економічні інновації – це комбінування економічних ресурсів, які можуть проявлятися у створенні нових методів, показників, підходів до ведення економічної діяльності. Створення таких інновацій пов’язане з ланцюгом неперервних поліпшень, комбінуванням вже готових елементів, в результаті якого маємо нововведення в даній сфері. Виробничий етап пов’язаний з розробкою або модифікацією способів виробництва та визначається виробничим потенціалом організації, який має характеризуватися здатністю до стабільної виробничої діяльності в межах обраної діяльності за умов складного і мінливого зовнішнього середовища. Технологічні інновації, які входять до цього етапу, можуть являти собою кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримується у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринок, нового або вдосконаленого технологічного процесу. 38 Рис. 1.8 Процес вдосконалення структури формування механізму інноваційної діяльності підприємництва 39 Науково-технічний етап пов’язаний з наявністю на підприємництві науково - технічного потенціалу, який визначається рівнями розвитку науково - технічного кадрового потенціалу, дослідно-експериментальної бази, науковотехнічних патентів, тощо. Для вирішення проблем з формуванням механізму інноваційної діяльності підприємництва необхідно: вдосконалити нормативно-правову базу державного регулювання та стимулювання інноваційної сфери; збільшувати обсяги фінансового забезпечення інноваційної діяльності, наукових розробок. Формування механізму інноваційного розвитку підприємництва в кінцевому підсумку повинно привести до забезпечення стабільності економічного розвитку як на рівні інноваційного підприємництва, так і на рівні країни. Висновки до першого розділу 1 Зазначено, що інновація – це, перетворення чого - небудь у джерело прибутку (нововведення), яке виражене у конкретному продукті і принесло конкретну ефективність. Визначено, що на основі проведеного дослідження поняття інноваційної діяльності підприємництва та виділених їх характеристик та ознак, а також походженні слів, що утворюють дане поняття, автором запропоновано розглядати його як результат керованого багаточинного процесу оновлення підприємництва, який залежить від виділення ключових, для формування конкурентних переваг, елементів і векторів інноваційних змін та підтримання збалансованості відповідних нововведень. Досліджено, що під формуванням механізму інноваційної діяльності підприємства необхідно розуміти сукупність взаємопов’язаних дій у дослідженні 40 етапів та структури інноваційної діяльності підприємництва, які ґрунтуються на моніторингу поточного стану підприємництва та результатів попередніх інноваційних змін, на основі яких можна прийняти рішення щодо вибору напрямів інноваційної діяльності та формування відповідних програм і проектів розвитку, що забезпечуватиме системність, збалансованість діяльності підприємництва. Обгрунтовано, що важливими чинниками, які визначають рівень інноваційної діяльності підприємництва у країні, є саме фінансування. Для всіх етапів і стадій інноваційного виробництва воно є основним: науково - технічної діяльності, стадії новаторської творчості та стану впровадження технологій й техніки. Визначено, що забезпечення високої конкурентоспроможності інноваційного підприємництва можливе за умови формування ефективної системи управління його інноваційним розвитком із врахуванням всіх необхідних вимог і принципів. 41 РОЗДІЛ 2 КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2.1 Методичні підходи до вимірювання та оцінювання інноваційної діяльності для забезпечення її конкурентоспроможності На основі результатів державного статистичного спостереження інноваційної діяльності підприємств, статистичними органами для оцінки інноваційної діяльності розроблено Методику визначення сумарного індексу інновацій. В Україні існує статистична база для вимірювання інноваційної діяльності підприємств. В той же час низка вітчизняних вчених, аналізуючи систему статистичного обліку науково-дослідної та інноваційної діяльності в контексті аналогічної статистики в країнах-членах Європейського Союзу відзначають, що наявних джерел інформації недостатньо. Державна статистична звітність про наукову та інноваційну діяльність не повною мірою відповідає сучасним вимогам і визнаним міжнародним стандартам. Статистичні дані в різноманітних статистичних збірниках надаються в узагальненому вигляді в розрізі видів економічної діяльності, регіонів, окремих груп підприємств. Для вимірювання й оцінки інноваційної діяльності окремих підприємств необхідно мати доступ до первинної інформації. Крім того, наявність інформації є важливою, однак недостатньою умовою для оцінки рівня інноваційної діяльності підприємства. Дослідження інноваційної діяльності підприємств передбачає оцінювання її рівня за низкою показників та певною методикою. Необхідна розробка методики оцінки, де було б визначено перелік індикаторів, методи їх нормування та критерії для визначення певних рівнів і спрямувань інноваційної діяльності підприємства, що дала б змогу здійснити 42 якісний аналіз. Тому розробка підходів для оцінювання рівня інноваційної діяльності промислових підприємств залишається актуальним завданням. У вітчизняній науковій літературі проблемі оцінки інноваційної діяльності підприємства приділяється достатня увага, що створює теоретичне і науково- методичне підґрунтя процесу оцінювання. На підготовчому етапі здійснюється формування мети, завдань та визначення об’єкту та предмету дослідження. Саме від побудови даного етапу залежить технологія оцінки, яка включає в себе основні засоби проведення оцінки, вибір критеріїв та показників. На останньому етапі отримання результатів, визначається їх відповідність поставленій меті та завданням з урахуванням особливостей об’єкта оцінки» [1, с.35]. Для оцінки обрано дві групи показників, що характеризують ресурсну складову (фінансові, матеріально-технічні, трудові, технологічні, інформаційні ресурси та нематеріальні активи) і процедурну складову (мотивація, культура, управління, зовнішнє середовище. Слід відзначити, що ця методика більше підходить для оцінки інноваційного потенціалу, а не активності, оскільки в перелік показників не увійшли індикатори фактичної інноваційної діяльності підприємств. Для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств використовували показники: приріст витрат на інноваційну діяльність; приріст обсягів реалізації інноваційної будівельної продукції; відношення витрат на інноваційну діяльність до обсягу реалізації будівельної продукції; рентабельність інноваційної діяльності; кількість об’єктів права інтелектуальної власності, на які є відповідні документи; частка працівників, зайнятих в інноваційній діяльності, до загальної кількості працюючих та ін. Цей підхід не охоплює в процесі оцінки всіх видів інноваційної діяльності підприємства, оскільки метою оцінки була економічна, науково-технічна і соціальна ефективність, яка визначається порівнянням відповідних затрат і результатів. Для оцінювання рівня інноваційної активності підприємства запропоновано оригінальний показник, який є часткою від ділення суми сукупної величини інноваційних витрат підприємства та прибутку від здійснення 43 підприємством інноваційної діяльності за певний період на обсяг сукупних доходів підприємства від усіх видів діяльності у звітному періоді [14, с,196]. До прибутку від інноваційної діяльності включено прибуток від реалізації інноваційної продукції та продукції, виготовленої на основі інноваційних технологій, а також доходи від використання об’єктів інтелектуальної власності. Цей підхід потребує спеціального дослідження на підприємстві і збору інформації, яка не відображається у статистичній звітності, що унеможливлює широке використання даної методики. Такі показники як коефіцієнт освоєння нової техніки та коефіцієнт освоєння нової продукції віднесено до ресурсного забезпечення, однак, вони характеризують реалізацію інноваційного потенціалу. Для оцінки рівня інноваційної діяльності підприємств досить часто використовують методи інтегральної оцінки, які базуються на сукупності інтегрованих показників, приведеної до єдиної шкали нормування. При цьому оцінка може здійснюватися на основі як об’єктивних показників, що відображаються у бухгалтерській і статистичній звітності підприємства, так і показників, отриманих на основі експертних оцінок. Таким чином, пропонуються різні підходи та показники оцінки інноваційної діяльності підприємства. Вони можуть відрізнятися в залежності від поставлених цілей та завдань тому не носять універсального характеру. У нашому дослідженні ставиться завдання здійснити аналіз та оцінку інноваційної діяльності підприємства у контексті забезпечення його конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємства залежить від багатьох груп чинників: зовнішніх та внутрішніх для підприємства; ринкових і неринкових; технологічних, економічних, соціальних, інституціональних та організаційних. Для оцінки конкурентоспроможності підприємства використовується чимало підходів та показників. Пропонується такий набір показників: частка ринку, якість продукції, рівень цін, коефіцієнт широти асортименту, фінансова стійкість, рівень використання виробної потужності, рівень дистрибуції, техніко- 44 економічний рівень підприємства, імідж (рівень корпоративної культури), витрати на 1 грн. товарної продукції, рівень інноваційної активності, рентабельність. Конкурентоспроможність підприємства визначається також параметрами конкурентоспроможності товару, організацією його збуту та фінансовим станом підприємства. Однак, використовуються лише фінансові показники: рентабельність активів, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт загальної оборотності, коефіцієнт забезпечення обороту власними оборотними засобами. У більшості досліджень щодо конкурентного статусу підприємства до найбільш узагальнюючих показників конкурентоспроможності підприємства відносять такі: 1) динаміка обсягу продаж продукції підприємства та частка його в загальному обсязі реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринку. Цей показник характеризує ринкові позиції підприємства відносно інших фірм- конкурентів; 2) фінансовий результат (обсяг прибутку) та рівень рентабельності операційної діяльності підприємства, що характеризує ефективність діяльності підприємства, яка є основою його ринкової стабільності. Ці параметри безпосередньо залежать від інноваційної діяльності, оскільки розширенню ринкових можливостей фірми сприяє оновлення продукції, підвищення її якісних характеристик за рахунок нових технологій, а збільшення прибутків і рентабельності залежить від обсягів продаж та витрат, зниження яких досягається впровадженням сучасних ресурсозберігаючих технологій. Тому визначені параметри інноваційної діяльності підприємства доцільно при аналізі ув’язувати саме з цими показниками конкурентоспроможності. Пропонується такий комплекс методичних засад для оцінки інноваційної діяльності окремого підприємства та їх груп за видами промислової діяльності: 45 для оцінки інноваційної діяльності підприємства доцільно використати показники, за якими ведеться облік статистичної інформації щодо інноваційної діяльності на підприємстві, що полегшує доступність та збір цієї інформації; показники мають відображати всі сторони інноваційної діяльності підприємства, включати показники витрат на інновації, процесів, тобто впровадження конкретних форм інноваційної діяльності, та її результатів; відібрані показники мають відображати явища, які є досить поширеними на підприємствах, а не ті, що можуть мати місце на окремих фірмах. Доцільно обрати показник використання технологій; всі показники мають бути представлені у такому вигляді, який дає змогу їх порівнювати та зводити до єдиного інтегрального оціночного показника. Це можуть бути показники динаміки інноваційних явищ, їх частки у загальні сукупності, їх кількості на одне підприємство або одиницю реалізованої продукції або інший узагальнюючий результат діяльності; важливою є процедура нормування показників, яка залежить від мети оцінки. Об’єктом оцінювання є підприємства, що здійснюють інноваційну діяльність, за видами промислової діяльності. Відібрано низку показників, які об’єднані у дві групи: вартісні показники, що характеризують витрати і результати; кількісні показники, які відображають процес та поширеність інноваційної діяльності, та якісну сторону інноваційних процесів (табл. 2.1). Методика оцінки інноваційної діяльності підприємства передбачає: 1) нормування показників та визначення їх стандартизованих значень; 2) визначення ваги кожного показника; 3) розрахунок значення інтегральної оцінки. Таблиця 2.1 – Показники для оцінювання інноваційної діяльності промислових підприємств і галузей Група вартісних показників витрат та Група показників, що характеризують результатів інноваційної діяльності поширеність та якісний склад інноваційних процесів 1.1. Обсяг витрат за напрямами 2.1. Кількість впроваджених на інноваційної діяльності на 1 підприємстві нових технологічних 46 підприємство, що займається процесів на 1 підприємство, що інноваціями, грн. займається інноваціями, одиниць. 1.2. Частка витрат на інноваційну 2.2. Частка маловідходних та діяльність у загальних витратах ресурсозберігаючих технологій у підприємств, що здійснюють загальній кількості впроваджених на інновації, %. підприємстві нових технологічних процесі, %. 1.3. Частка витрат на придбання 2.3. Кількість впроваджених на машин, обладнання та програмного підприємстві найменувань забезпечення у загальних інноваційних видів продукції на 1 інноваційних витратах, %. підприємство, що займається інноваціями, одиниць. 1.4. Обсяг реалізованої інноваційної 2.4. Частка найменувань інноваційних продукції на 1 підприємство, що видів продукції, нових для ринку, в займалось інноваціями, млн. грн. загальній кількості найменувань інноваційних видів продукції, %. 1.5. Динаміка обсягу реалізованої 2.5. Наявність впроваджених на інноваційної продукції підприємстві організаційних підприємствами, що здійснюють інновацій (так чи ні). інновації, %. 1.6. Частка обсягу реалізованої 2.6. Наявність впроваджених на інноваційної продукції у загальному підприємстві маркетингових обсязі реалізованої промислової інновацій (так чи ні). продукції інноваційно-активного підприємства, %. 1.7. Частка продукції, що була новою 2.7. Кількість використаних на для ринку, в загальному обсязі підприємстві передових технологій на реалізованої інноваційної продукції 1 підприємство, що займається підприємства, %. інноваціями, одиниць 1.8. Частка інноваційної продукції, реалізованої за межі України, в загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції підприємства, % При оцінці інноваційної активності групи підприємств за певними видами промислової діяльності в якості бази для нормування доцільно брати середні значення кожного показника по інноваційно-активних підприємствах промисловості України, а для окремих підприємств базою для нормування мають бути значення середніх показників у тому виді економічної діяльності промисловості, до якого віднесено дане підприємство. 47 Визначення щорічних часткових та інтегральних індексів дасть змогу виявити позитивну чи негативну динаміку інноваційних процесів для кожного окремого інноваційно-активного підприємства, або для групи підприємств, що працюють у одній галузі промислової діяльності. Розрахунок інтегрального індексу інноваційної діяльності для окремого підприємства за певний період дає змогу виявити домінуючу тенденцію та оцінити рівень інноваційної діяльності підприємства відносно досягнутого в Україні (високий, помірний, низький чи дуже низький). Кінцевими результатами інноваційної діяльності є такі показники: обсяг і динаміка реалізованої інноваційної продукції; обсяг прибутку від усіх видів інноваційної діяльності, включаючи прибуток від реалізації інноваційної продукції, прибуток від продукції та послуг, що виготовленої на основі інноваційних засобів виробництва та технологій, прибуток від продажу та використання об’єктів інтелектуальної власності, млн. грн. Виходячи із мети дослідження, важливо дослідити вплив параметрів інноваційної діяльності на основні показники конкурентоспроможності. Із аналізу конкурентоспроможності та її оцінок в економічній літературі зроблено висновок, що в якості основних показників конкурентоспроможності доцільно використати такі: показники динаміки обсягу реалізованої продукції підприємства, %. Цей показник характеризує ринкове становище підприємства: позитивна динаміка обсягу реалізації, який перевищує середнє значення аналогічного показника по промисловості або по галузі, свідчать про успішний розвиток підприємства та підвищення його конкурентоспроможності; відставання у збільшенні обсягу реалізованої продукції, або їх від’ємні значення вказують на втрату конкурентних позицій; зміну частки підприємства у загальному обсязі продаж основних видів продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках (розрахунок на основі маркетингових досліджень). Ринкова частка підприємства та її динаміка є одним 48 із найбільш поширених критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства, який використовуються в різних методиках багатьма компаніями та експертами; динаміку обсягу реалізованої продукції за межі України. Цей показник дозволяє виявити тенденції підвищення чи зниження конкурентоспроможності підприємства на зовнішніх ринках, що є досить важливим для вітчизняних виробників; рентабельність операційної діяльності підприємства, її рівень та динаміка відносно інших підприємств або середніх показників по галузі також свідчить про зміцнення чи втрату конкурентних позицій. Серед інноваційних складових оцінки конкурентоспроможності підприємства та відповідної галузі доцільно застосувати відповідні показники результативності інноваційної діяльності, які наведено в табл. 2.2. Таблиця 2.2 – Показники оцінки конкурентних позицій підприємства 1. Показники оцінки 2. Інноваційні складові загального рівня оцінки рівня конкурентоспроможнос конкурентоспроможност ті і 1.1. Показники динаміки обсягу реалізованої 2.1. Динаміка обсягу продукції промислового підприємства, % реалізованої інноваційної продукції промислового підприємства, % 1.2. Зміна частки підприємства у загальному обсязі 2.2. Частки реалізованої продаж основних видів продукції на внутрішньому інноваційної продукції та зовнішньому ринках, % підприємства у загальному обсязі продаж та її динаміка, % 2.3. Зміна частки інноваційної продукції, нової для ринку, % 1.3. Динаміка обсягу реалізованої продукції за межі 2.4. Динаміка обсягу України, % реалізованої інноваційної продукції за межі України, % 1.4. Рентабельність операційної діяльності 2.5. Рентабельність підприємства, % інноваційної діяльності підприємства, % 49 На основі запропонованої методики здійснено аналіз та порівняльну оцінку інноваційної діяльності інноваційно-активних підприємств в основних видах економічної діяльності промисловості, результати якої викладено у наступному підрозділі. 2.2 Комплексна оцінка інноваційної діяльності галузей промисловості України Відзнаємо що не всі важливі аспекти інноваційної діяльності охоплені статистичним спостереженням; незважаючи на наявність статистичної звітності з інноваційної діяльності, не всі підприємства її надають; збільшується кількість підприємств, які посилаючись на конфіденційність, не надають відомостей про важливі показники інноваційної діяльності, наприклад такі як обсяг реалізованої інноваційної продукції; періодично змінюється методика статистичного обстеження що унеможливлює порівняння даних. Скоротилась частка інноваційно-активних підприємств у загальній їх кількості, що вказує на негативні процеси звуження економічного простору для інноваційних процесів та стагнації інноваційної діяльності промисловості. Таблиця 2.3 – Основні показники інноваційної діяльності підприємства промисловості за укрупненими видами економічної діяльності в 2018-2022 рр Показники 2018 2019 2020 2021 2022 2022 у % до 2018 Вся промисловість Кількість підприємств, що 1715 1609 824 834 759 92,1 здійснювали інноваційну діяльність, од. У % до всіх підприємств 16,8 16,1 17,3 18,9 16,2 93,6 Обсяг витрат за напрямами 9562,6 7695,9 13813,7 23229,5 9117,5 66,0 інноваційної діяльності млн. грн. на 1 підп-во, що займалось 5,6 4,8 16,8 27,8 12,0 71,4 інновац., млн. грн. 50 Обсяг реалізованої 35891,6 25669,0 23050,1 Дані 17714, 76,9 інноваційної продукції, млн. відсутні 2 грн. на 1 підп-во, що займалось 20,9 16,0 28,0 - 23,3 83,2 інновац. млн. грн. Добувна промисловість і розроблення кар’єрів Кількість підприємств, що 38 32 21 20 23 109,5 здійснювали інноваційну діяльність, од. У % до всіх підприємств 6,5 7,7 9 9,3 10,1 112,2 Обсяг витрат за напрямами 744,1 364,9 280,7 1367,5 877,7 312,7 інноваційної діяльності млн. грн. на 1 під-во, що 19,6 11,4 13,3 68,4 23,3 175,2 займалось інновац. млн.. грн. Обсяг реалізованої 49,0 11,5 5 Відсутні 479,9 8,9 раз інноваційної продукції, млн. 3,7 дані грн. на 1 підп-во, що займалось 1,3 0,4 2,6 - 20,9 8,0 раз інновац. млн. грн. Переробна промисловість Кількість підприємств, що 1551 1449 751 745 680 90,5 здійснювали інноваційну діяльність, од. У % до всіх підприємств 18,5 17,3 19,5 21,1 18,0 92,3 Обсяг витрат за напрямами 8262,3 6776,3 13171,5 21236,1 7854,5 59,6 інноваційної діяльності млн. грн. на 1 підп-во, що займалось 5,3 4,7 17,5 28,5 11,6 66,3 інновац. млн. грн. Обсяг реалізованої 35600,3 25543,1 17234,0 Відсутні 22897, 132,9 інноваційної продукції, млн. дані 9 грн. на 1 підп-во, що займалось 22,9 17,6 22,9 - 33,7 147,2 інновац. млн. грн. Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційов. повітря Кількість підприємств, що 81 75 31 35 28 90,3 здійснювали інноваційну діяльність, од. У % до всіх підприємств 12,6 14,1 10,5 11,4 8,9 84,8 Обсяг витрат за напрямами 503,6 531,1 345,6 516,8 315,2 91,2 інноваційної діяльності млн. грн. на 1 підп-во, що займалось 6,2 7,1 11,1 14,8 11,3 100,2 інновац. млн.. грн. Обсяг реалізованої 15,7 107,2 95,8 Відсутні * * інноваційної продукції, млн. дані грн. на 1 підп-во, що займалось 0,2 1,4 3,1 - - - інновац. млн.. грн. Водопостачання; каналізація, поводження з відходами 51 Кількість підприємств, що 45 53 21 34 28 133,3 здійснювали інноваційну діяльність, од. У % до всіх підприємств 7,7 7,9 5,5 9,1 7,3 132,7 Обсяг витрат за напрямами 52,6 23,7 15,9 109,0 70,1 4,4 раз інноваційної діяльності млн. грн. на 1 підп-во, що займалось 1,2 0,4 0,8 3,2 2,5 3,1 раз інновац. млн.. грн. Обсяг реалізованої 226,7 7,2 2,8 Відсутні * * інноваційної продукції, млн. дані грн. на 1 підп-во, що займалось 5,0 0,1 0,1 - - - інновац. млн. грн. Найважливішими показниками є витрати на інноваційну діяльність. Дані таблиці свідчать, що динаміка обсягів витрат підприємств за напрямами інноваційної діяльності в усіх сферах промислового виробництва має нестабільний характер і тенденцію до зниження. У 2022 році до неї віднесені: харчова промисловість (17,8%), текстильне виробництво, одягу, виробів із шкіри (8,7%), виробництво з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність (14%), виробництво гумових і пластмасових виробів (10,8%), виробництво меблів (13,1%), також сюди попала коксівна та нафтопереробна промисловість (13,6%, порівняно з попереднім роком цей показник знизився у 2,3 рази); з середнім рівнем інноваційної активності (частка ІАП від 20 до 30%). Сюди увійшли такі ВЕД переробної промисловості як: хімічна (25,0%), виробництво електричного устаткування (25,2%), виробництво машин і устаткування, не віднесених до інших угруповань (22,6%); з високим рівнем інноваційної активності (частка ІАП більше 30%). У цю групу віднесено фармацевтичну промисловість (53,8%), виробництво комп’ютерів та електронної продукції (34%), виробництво автотранспортних засобів (30,2%). Отже, більшість галузей переробної промисловості відносяться до групи з низькою інноваційною активністю підприємств і ця група поповнюється. Аналіз показників інноваційної діяльності тих підприємств, що здійснюють інновації, свідчить як про нестабільність цієї діяльності і суттєву 52 варіацію із року в рік, так і про різноспрямовану динаміку. Аналіз здійснено за показниками витрат на інноваційну діяльність, реалізованої інноваційної продукції та впровадженими у виробництво технологічними і продуктовими інноваціями. Табл. 2.4 містить дані щодо динаміка витрат на інновації у 2020- 2022 рр. Таблиця 2.4 – Динаміка витрат за напрямами інноваційної діяльності на підприємствах що здійснювали інновації, млн. грн. Види економічної діяльності Загальний обсяг витрат Витрати на 1 переробної промисловості підприємство 2020 2021 2022 2020 2021 2022 Виробництво харчових продуктів, 1540,3 2186,5 1402,0 8,7 12,9 8,4 напоїв і тютюн. виробів Текстильне виробництво, вир-во 490,5 75,5 96,8 1,0 1,6 3,5 одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів Виготовлення виробів з деревини, 143,6 517,5 513,7 4,0 32,3 11,4 виробництво паперу та поліграфічна діяльність Виробництво коксу та продуктів 26,9 124,0 12,2 4,5 17,7 4,1 нафтоперероблення Виробн. хімічних речовин і хімічної 130,9 87,4 275,8 3,0 2,4 6,6 продукції Виробництво основних 1589,4 653,4 790,5 54,8 22,5 22,6 фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів Виробництво гумових і пластмасових 127,7 678,5 458,1 1,9 8,4 8,2 виробів, іншої неметалевої мінерал. прод. вир-во готових металевих виробів, 7901,3 1478,9 953,2 121,6 20,3 13,8 крім машин і устат. Виробництво комп’ютерів, 183,8 157,5 137,7 3,5 4,4 4,1 електронної та оптичної продукції Виробництво електричного 185,7 244,4 633,6 2,1 6,8 16,2 устаткування Виробництво машин і устаткування, 747,7 1177,3 1230,2 8,6 15,3 17,8 не віднесених до інших угруповань Виробництво автотранспортних 471,6 711,4 1280,4 7,7 11,1 25,1 засобів, причепів та ін. транспортних засобів Виробництво меблів, іншої продукції, 82,0 144,0 70,2 1,6 3,1 1,7 ремонт і монтаж машин і устатковання Витрати на здійснення інноваційної діяльності є інвестиціями, які формують економічні можливості для придбання нової техніки, нових 53 технологій, знань і патентів, навчання персоналу та інші потреби, обумовлені нововведеннями, що є базовою умовою інноваційної діяльності виробництва. Дані таблиці свідчать, що у більшості ВЕД промисловості такі витрати знижуються, що може пояснюватися як стагнацією інноваційної діяльності окремих підприємств , так і зменшенням кількості підприємств, що впроваджують інновації. Аналіз витрат на одне підприємство дав змогу виявити такі особливості інвестиційного процесу в інновації: на підприємствах більшості галузей переробної промисловості витрати на інновації є низькими – не перевищують 10 млн. грн. на рік. Найбільшими вони були у фармацевтичній галузі (більше 22 млн. у 2021-2022 рр.), однак порівняно з 2020 р. вони скоротилися у 2,5 рази. Найнижчі витрати на інновації здійснюють підприємства меблевого та текстильного виробництва (1-3 млн. грн.); динаміка обсягів витрат підприємств на інновації із року в рік не є прямолінійною, їх розмір може суттєво відрізнятися, що обумовлено внутрішніми завданнями оновлення та модернізації виробництва, фінансовим станом підприємства та характером нововведення; на інноваційно-активних підприємствах більшості ВЕД переробної промисловості спостерігається політика підтримування досягнутого рівня витрат на інновації без їх суттєвого зростання. Тенденція до їх значного зростання проявилася у сфері машинобудування: виробництві електричного устаткування (з 2,1 до 16,2 млн. грн. ), автотранспортних засобів (з 7,7 до 21,1 млн. грн. ), інших машин та устаткування (з 8,6 до 17,8 млн. грн. ). Частка витрат на машини та обладнання переважає на підприємствах харчової, текстильної, деревообробної і меблевої промисловості, виробництві гумових і пластмасових виробів. Частка витрат на внутрішні НДР є найбільшою на підприємствах сфери виробництва комп’ютерів й електронної продукції (72,5% у 2022 р.), хімічної галузі (63,5%), фармацевтичного виробництва (41,6%), виробництва електричного устаткування (40,8%). Зростання цих витрат є позитивною тенденцією в розвитку інноваційної діяльності, яка свідчить про переорієнтацію підприємств на здійснення наукових розробок власними силами, 54 що сприяє підвищенню якості інноваційного процесу. Зростає також частка інших витрат, куди входять і витрати на розвиток персоналу, що є важливою умовою розвитку інноваційної діяльності. Рис. 2.1 – Динаміка обсягів витрат за напрямами інноваційної діяльності у розрахунку на одне підприємство за видами діяльності, млн грн. 55 Рис. 2.2 – Структура витрат на інноваційну діяльність у промисловості, у % до загального підсумку Процесові інновації реалізуються шляхом впровадження на підприємствах нових технологій та освоєння випуску нових видів продукції. В цілому у переробній сфері кількість впроваджених нових технологій на одне підприємство поволі зростає, однак є досить низьким: у 2020 р. – 1,5 нових технологій, у 2022 р. – 2,7. Таблиця 2.5 – Кількість впроваджених на одне підприємство, що здійснює інновації, нових технологічних процесів та найменувань інноваційних видів продукції у 2020-2022 рр., одиниць Види економічної діяльності Нові технологічні Найменувань інноваційних переробної промисловості процеси видів продукції 2020 2021 2022 2020 2021 2022 Виробництво харчових продуктів, 0,7 1,6 1,7 2,6 2,7 3,4 напоїв і тютюн. виробів Текстильне виробництво, вир-во 1,1 0,9 2,2 1,8 2,5 1,1 одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів Виготовлення виробів з де-ревини, 0,8 4,8 1,7 14,4 5,8 0,7 виробництво паперу та поліграфічна діяльність Виробництво коксу та продуктів - 3,3 - 2,5 28 - нафтоперероблення Виробництво хімічних речовин і 0,8 1,5 1,3 2,9 3,5 2,8 хімічної продукції Виробництво основних 1,9 1,3 1,1 4 6,3 5,3 фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів Виробництво гумових і 0,8 1,7 2,4 1,6 2,9 2,0 пластмасових виробів, іншої неметалевої мінерал. прод. вир-во готових металевих виробів, 1,9 5,3 5,6 5,0 6,6 1,9 крім машин і устат. Виробництво комп’ютерів, 1,0 1,1 1,2 2,2 5,4 1,4 електронної та оптичної продукції Виробництво електричного 0,4 0,7 0,6 1,6 2,7 2,1 устаткування Виробництво машин і 3,5 4,6 5,1 8,3 13,5 8,3 устаткування, не віднесених до інших угруповань 56 Виробництво автотранспортних 3,2 4,1 5,1 3,5 4,5 5,7 засобів, причепів та ін. транспортних засобів Виробництво меблів, іншої 1,5 1,6 1,7 3,2 2,9 4,9 продукції, ремонт і монтаж машин і устаткування Дані таблиці свідчать, що між впровадженням нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції у більшості галузей немає прямої залежності. Інноваційні види продукції, що впроваджуються підприємствами, можуть бути новими лише для даного виробника і не мати новизни для ринку. Тому для якісної характеристики інноваційних процесів є показник освоєння випуску продукції нової для ринку. Її частка в структурі найменувань інноваційної продукції є невисокою, в середньому по переробній промисловості близько 20% і вона майже не змінилася за останні роки. Значно вищою вона є у виробництві електроустаткування (54%, тенденція до зростання), виробництві комп’ютерів (42%, однак показник знижується), позитивну тенденцію до зростання даного показника має також гумове і пластмасове виробництво (з 25% до 36%). У поточних цінах обсяг реалізованої інноваційної продукції переробної промисловості в 2022 р. зріс на 33% (з 17234,0 до 22897,9 млн. грн.), однак з урахуванням зростання цін виробника, обсяг реалізованої продукції у цінах 2020 р. обчислювався у сумі 15033 млн. грн., тобто знизився майже на 13%. У табл. 2.6 представлено дані обсягу реалізованої інноваційної продукції у розрахунку на одне підприємство (в поточних цінах) за галузями переробної промисловості, а також дані, які відображають структурні характеристики цієї продукції. Слід відзначити брак статистичних даних, які стосуються обсягу реалізованої інноваційної продукції (РІП), а саме: відсутність інформації щодо загального обсягу реалізованої продукції інноваційно-активними підприємствами, що унеможливлює визначити частку РІП в її структурі; відсутність інформації по РІП за 2021 рік, не надання такої інформації підприємствами окремих ВЕД у 2022 р. (виробництво коксу та продуктів 57 нафтоперероблення), що погіршує можливості аналізу. Тому аналіз показників інноваційної продукції здійснено за 2020 і 2022 роки (табл. 2.6). Таблиця 2.6 – Показники реалізованої інноваційної продукції на одне підприємство, що здійснює інновації, у 2020-2022 рр Види економічної діяльності Обсяг реаліз. Частка Частка інновац. переробної промисловості інн-ної продукції, що продукції (%), продції на 1 була новою для реалізованої за межі підп-во, млн. ринку,% України грн 2020 2022 2020 2022 2020 2022 Виробництво харчових продуктів, 27,4 28,2 18,0 9,2 15,0 7,1 напоїв і тютюн. виробів Текстильне виробництво, вир-во 2,8 12,3 50,1 4,5 1,7 25,0 одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів Виготовлення виробів з деревини, 18,8 8,4 0,2 3,0 61,6 17,8 виробництво паперу та поліграфічна діяльність Виробництво коксу та продуктів 54,1 - 7,8 - - - нафтопер-ння Виробництво хімічних речовин і 43,6 12,0 49,2 8,7 52,8 12,3 хімічної продукції Виробництво основних 21,5 13,6 10,0 3,6 5,1 3,6 фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів Виробництво гумових і 8,3 20,7 46,4 68,5 19,0 35,3 пластмасових виробів, іншої неметалевої мінерал. прод. Металургійне виробництво, вир-во 95,0 53,0 2,4 25,0 24,470,4 готових металевих виробів, крім машин і устат. Виробництво комп’ютерів, 9,0 11,7 71,4 24,9 112,4 65,5 електронної та оптичної продукції Виробництво електричного 16,0 19,2 80,6 61,7 68,5 49,5 устаткування Виробництво машин і 37,3 29,1 80,3 58,8 78,6 36,5 устаткування, не віднесених до інших угруповань Виробництво автотранспортних 35,9 50,1 35,5 16,9 45,0 19,9 засобів, причепів та ін. транспортних засобів Виробництво меблів, іншої 7,8 3,9 29,0 13,8 59,7 25,7 продукції, ремонт і монтаж машин і устаткування 58 Рис. 2.3 – Диференціація обсягу реалізованої інноваційної продукції у середньому одним підприємством основних ВЕД промисловості, млн. грн. Для оцінки якісних характеристик інноваційної продукції важливим є аналіз частки, що була новою для ринку. За її розмірами лідерами є підприємства з виробництва електричного устаткування та машинобудування – близько 60% у 2022 р., однак цей показник погіршився відносно 2020 р. (був на рівні 80%). Слід відзначити суттєве зменшення частки продукції, нової для ринку, у більшості ВЕД переробної промисловості, особливо це стосується хімічної галузі (з 49% у 2020 р. до 9% у 2022 р.), виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції (з 71% до 25%). Зростання спостерігалося у виробництві гумових і пластмасових виробів та у металургійній галузі. Таблиця 2.7 – Показники інноваційної діяльності підприємств добувної промисловості у порівнянні з переробною промисловістю Показники інноваційної діяльності Переробна Добувна промисловість і промисловість розроблення кар’єрів, без вугільної галузі 2020 2021 2022 2020 2021 2022 Обсяг витрат за напрямами 17,5 28,5 11,6 15,5 71,9 43,8 інновац. діяльн. на 1 підп-во, що займалось інноваціями, млн. грн. 59 Частка витрат на придбання 81,5 86,8 66,9 32,0 82,5 33,8 машин, обладнання та програм. забезпеч. у заг. інноваційних витратах, % Обсяг реалізованої інноваційної 22,9 - 33,7 3,0 - 24,0 продукції на 1 підп-во, що займалось інновац., млн. грн. Частка продукції, що була новою 25,9 - 31,8 100 - 5,3 для ринку, в загальному обсязі реалізов. інновац. продукції підприємств, % Частка інновац. продукції, 47,3 - 31,7 36,0 - - реалізованої за межі України, в заг. обсязі реаліз. іннов. продукції підприємств, %. Кількість впроваджених на 1,5 2,4 2,7 0,3 81,1 77,0 підприємстві нових технолог. процесів на 1 підп-во, що займалось інновац.,одиниць Частка маловідходних і 35,0 52,3 35,6 16,7 0,6 0,6 ресурсозберігаючих технологій у загал. кількості впровадж. нових технол., % Кількість впроваджених 4,1 5,3 3,5 1 2,1 0,8 найменувань інновац. видів продукції на 1 підп-во, що займалось інноваціями, одиниць Частка інновац. видів прод., нових 17,3 22,5 20,1 11,1 55,5 - для ринку, в загальній кількості найменувань інновац. видів продукції, % З галузей переробної промисловості інноваційна діяльність була найкращою в металургійній галузі та у виробництві машин і устаткування, не віднесених до інших угруповань, їх інтегральні індекси майже у два рази перевищували середній по переробній промисловості. Кращою також були інтегральні оцінки у виробництві комп’ютерів, електричного устаткування, автотранспортних засобів та у фармацевтичній галузі. Таблиця 2.8 – Інтегральні індекси інноваційної діяльності підприємств за видами економічної діяльності промисловості Види економічної діяльності промисловості Інтегральний 2022 у % до 2020 індекс 2020 2022 Переробна промисловість 1 1,128 112,8 Добувна промисловість і розроблення кар’єрів 7,697 6,916 89,9 (без вугледобувної галузі) 60 Виробництво харчових продуктів, напоїв і 0,721 0,755 107,5 тютюн. виробів Текстильне виробництво, вир-во одягу, шкіри, 0,669 0,723 108,1 виробів зі шкіри та інших матеріалів Виготовлення виробів з деревини, виробництво 0,737 0,546 74,1 паперу та поліграфічна діяльність Виробництво хімічних речовин і хімічної 1,092 0,787 72,1 продукції Виробництво основних фармацевтичних 1,127 0,805 71,4 продуктів і фармацевтичних препаратів Виробництво гумових і пластмасових виробів, 0,799 1,351 169,1 іншої неметалевої мінерал. прод. Металургійне виробництво, вир-во готових 1,978 1,554 78,6 металевих виробів, крім машин і устаткування Виробництво комп’ютерів, електронної та 1,429 1,011 70,7 оптичної продукції Виробництво електричного устаткування 1,397 1,379 98,7 Виробництво машин і устаткування, не 1,756 1,616 92,0 віднесених до інших угруповань Виробництво автотранспортних засобів, 1,214 1,455 119,9 причепів та ін. транспортних засобів Виробництво меблів, іншої продукції, ремонт і 0,710 0,827 116,5 монтаж машин і устаткування Експортно-орієнтована інноваційна діяльність найбільш характерна для підприємств металургії, виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції, а також виробництва машин і устаткування, не віднесених до інших угруповань. Отже, ці сфери промислової діяльності мають більш високий інноваційний потенціал, при їх підтримці вони можуть стати драйверами інноваційної діяльності економіки України. Таблиця 2.9 – Підприємства видів промислової діяльності, де проявились інноваційні чинники конкурентоспроможності (показники у розрахунку на 1 підприємство) Мало місце зростання Відбулося збільшення Відбулося зростання обсягу реалізованої частки інноваційної обсягу реалізованої інноваційної продукції продукції, нової для інноваційної продукції ринку за межі України Виробництво харчових Виготовлення виробів з Текстильне продуктів, напоїв і де-ревини, виробництво виробництво, вир-во паперу та поліграф. одягу, шкіри, виробів зі 61 тютюн. виробів – в 1,04 діяльність – з 0,2 до шкіри та ін. матер. – з 1,7 раз; 3,0%; до 25,0%; Текстильне Виробництво гумових і Виробництво гумових і виробництво, вир-во пластмасових виробів, пластмасових виробів, одягу, шкіри, виробів зі ін. неметал. мінер. прод. ін. неметал. мінер. прод. шкіри та ін. матер. – в 4,4 – з 46,4 до 68,5%; – з 19,0 до 35,3%; раз; Виробництво гумових і Металургійне Металургійне пластмасових виробів, виробництво, вир-во виробництво, вир-во ін. неметал. мінер. прод. готових металевих готових металевих – в 2,5 раз; виробів, крім машин і виробів, крім машин і устат. – з 2,4 до 25,0% устат. – з 24,4 до 70,4% Виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції – 1,3 раз; Виробництво електричного устаткування – 1,2 раз; Виробництво автотрансп. засобів, причепів та ін. транспортних засобів – 1,4 раз Отже, низька інноваційна активність підприємств більшості видів промислової діяльності обумовлює їх слабку конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. 62 2.3 Оцінка взаємозв’язку між інвестиціями в інновації та обсягами реалізованої інноваційної продукції Одним із найважливіших чинників інноваційної діяльності підприємств є інвестиції в інновації. Інвестиції виступають домінантою стабільного розвитку економіки. Інновації та інвестиції являють собою два нерозривно пов’язані економічні процеси. Інвестиції формують фінансові ресурси, які необхідні для впровадження більшості інновацій, особливо це стосується технологічних нововведень. Проведено економетричний аналіз, спрямований на підтвердження існування причинно-наслідкового зв’язку між інноваціями і конкурентоспроможністю на прикладі 29 країн Європейського Союзу. Аналіз впливу інновацій на конкурентоспроможність підтвердив, що «інноваційна парадигма» є стійкою щодо відновлення конкурентних переваг, втрачених країнами під час економічної кризи. Зокрема, покращення показників інновацій на + 5% (за показниками Innovation Union Scoreboard) призводить до підвищення національної конкурентоспроможності на +2,32 пунктів (за показниками IMD World Competitiveness Yearbook) і, якщо продуктивність інновацій зросте з +10% національна конкурентоспроможність зросте на +4,63 пунктів. Аналіз впливу інноваційних витрат на результати діяльності підприємств і ефективність національних економік є темою дослідження, інтерес до якої не стухає протягом багатьох років і зберігається досі. Значною мірою це пов’язано з тим, що серед економістів відсутній консенсус щодо переваг впровадження інновацій як визначального фактору підвищення продуктивності. Результати досліджень різняться як у розрізі типів інновацій, так і серед країн. В Україні питання оцінки зв’язку між інноваційними витратами та результатами діяльності підприємств і галузей не знайшли достатнього висвітлення. Існують поодинокі спроби проведення подібних розрахунків, але вони не дають системного уявлення про наявність і тісноту або відсутність такого зв’язку. 63 Методика побудови парних та багатофакторних кореляційно-регресійних моделей розглянута досить детально в спеціальній літературі з математичної статистики, економетрії тощо та реалізована в багатьох пакетах прикладених програм, зокрема “Statistika”, “BP-STAT” та інших. Витрати взяті за тими напрямами інноваційної діяльності, які представлені у статистичних збірниках: х1 – загальні обсяги витрат на інноваційну діяльність; х2 - витрати на внутрішні науково-дослідні роботи (НДР); х3 - витрати на зовнішні НДР; х4 – придбання машин, обладнання та програмного забезпечення; х5 – придбання існуючих знань від інших підприємств або організацій; х6 – інші види витрат. Вибір форми регресійної моделі, що найбільш адекватно відповідає залежностям, які склалися, базується на такому поєднанні критеріїв оптимальної апроксимації:4 min∑(Y - Yxi,t)2, критерій МНК5, max F-критерій (Фішера – Снедекора) , min відн. (відносна помилка апроксимації), при цьому регресійна модель має бути статистично достовірна за F-критерієм (Fр Fα). В середньому зміна обсягів реалізованої інноваційної продукції на 60,0% - 70,0% обумовлена зміною загальних обсягів витрат на інноваційну діяльність. Співвідношення параметрів рівняння (1) свідчить, що за умови, коли загальний обсяг витрат перевищує 189,5 млн. грн., має місце пряма прискорена залежність Рис. 2.4 – Залежність обсягів реалізації інноваційної продукції від загальних обсягів витрат на інноваційну діяльність, млн.грн. 64 Таблиця 2.11 – Коефіцієнти еластичності зміни обсягів реалізації інноваційної продукції в 2022 р. в залежності від витрат на інші види інноваційної діяльності у 2021 Види економічної діяльності Обсяги Витрати 2021 на Коефіцієнт переробної промисловості реалізації іннов. діяльність еластичності, % інновац. за напрямом Кел= (-2 х 0,0576Х6 продукції, «Інше» (Х6) + 30,31) Х6/ Y1 млн.грн. (Y1) Добувна промисловість 479,90 25,0 1,43 Виробництво харчових 4711,90 194,7 0,33 продуктів, напоїв і тютюн. виробів Текстильне виробництво, вир-во 344,20 4,47 0,39 одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів Виготовлення виробів з 378,52 36,19 2,5 деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність Виробництво хімічних речовин і 502,25 28,97 1,56 хімічної продукції Виробництво основних 476,53 76,65 3,50 фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів Виробництво гумових і 1158,62 58,93 1,2 пластмасових виробів, іншої неметалевої мінерал. прод. Металургійне виробництво, вир- 3656,04 320,0 -0,57 во готових металевих виробів, крім машин і устат. Виробництво комп’ютерів, 397,39 3,53 0,27 електронної та оптичної продукції Виробництво електричного 750,67 6,24 0,25 устаткування Виробництво машин і 2010,46 36,9 0,49 устаткування, не віднесених до інших угруповань Виробництво автотранспортних 2555,82 60,59 0,55 засобів, причепів та ін. транспортних засобів Виробництво меблів, іншої 162,03 11,02 0,2 продукції, ремонт і монтаж машин і устаткування Така ситуація склалася в добувній промисловості, фармацевтичному й металургійному виробництві, машинобудівних галузях. В цілому по всіх досліджуваних ВПД коефіцієнт еластичності за цими витратами складає 0,24, 65 отже 76% приросту цих витрат не впливають на обсяги реалізованої інноваційної продукції. Зміна методології збору статистичної інформації про інноваційну діяльність підприємств не дала змогу оцінити вплив витрат на інноваційну діяльність з певним часовим лагом, як це було зроблено для 2022 року. Наведені парні залежності свідчать, що у 2020 р. в цілому загальні обсяги витрат на інноваційну діяльність (Х1) мають тісний зв’язок з загальними 7У парних регресіях щільність зв’язку з цим чинником досить низька, зростання його сили впливу у багатофакторній моделі скоріш всього обумовлена синергетичним ефектом. обсягами реалізації інноваційної продукції, на що вказує коефіцієнт детермінації, згідно якого зміна обсягів РІП на 67,2% обумовлена динамікою загальних витрат на інновації. При цьому кожен відсоток приросту витрат супроводжувався приростом РІП на 0,59% (рівняння 20, 21). Зміна обсягів реалізації інноваційної продукції нової для ринку лише на 30% обумовлена впливом загальних обсягів витрат на інноваційну діяльність, при цьому склалась пряма залежність з помірною щільністю зв’язку. Виявлено, що сила впливу загального обсягу витрат за 2021 р. на обсяги РІП, нової для ринку, у 2022 р. (47,48) практично співпадає з результатами 2022 р. – має місце прямий вплив з помірною щільністю зв’язку: кожен відсоток збільшення витрат супроводжується зростанням обсягів реалізації нової для ринку інноваційної продукції на 0,65%. При оцінці впливу витрат за окремими напрямами інноваційної діяльності найбільша щільність зв’язку склалась з Х4 (Dy4x4 = 0,3), Х2 (Dy4x2 = 0,286), Х6(Dy4x6 = 0,216). За цими напрямами витрат має місце пряма помірна залежність – зростання кожного із чинників супроводжується збільшенням обсягів нової для ринку РІП. В сукупності ці три чинники майже на 50% обумовлюють зміни обсягів реалізованої інноваційної продукції, що є новою для ринку , а стандартизовані коефіцієнти показують удвічі більший вплив витрат на внутрішні НДР, ніж інші напрями витрат. 66 Таким чином, зміну обсягів реалізації інноваційної продукції, що є новою для ринку України, на третину визначають витрати на внутрішні НДР та витрати на придбання машин, обладнання та ін., що мали місце в попередньому році. В середньому за всіма видами промислової діяльності теоретичний коефіцієнт еластичності складає 0,62, який означає, що кожен відсоток приросту загальних витрат на інноваційну діяльність супроводжується приростом обсягів РІП за межі України на 0,62%. Досить високий коефіцієнт детермінації (Dy6x1 = 0,932) та статистична достовірність рівняння (Fp Fα) підтверджують об’єктивність визначеної залежності. При визначені безпосереднього впливу цього фактору за 2022 р. зв’язок між досліджуваними обсягами витрат та реалізації є досить помірним, парні коефіцієнти кореляції коливаються в межах 0,46-0,49, а безпосередньо самі регресійні залежності не відповідають критеріям достовірності. За критеріями статистичної достовірності оптимальною є лінійна регресія, чинники якої (Х3, Х4, Х6) з лагом запізнення на один рік на 93% визначають зміну обсягів реалізації. Коефіцієнт а2 рівняння показує, що кожен млн. грн. зростання обсягів витрат на зовнішні НДР супроводжується зростанням РІП за межі України в середньому за всіма ВПД на 2,82 млн. грн., за умови, що одночасно впливають і витрати на придбання машин та інші фактори, які є зафіксованими на середньому рівні. Кожен млн. грн. приросту витрат на придбання машин, обладнання, програмного забезпечення (Х4) призводить до збільшення обсягу РІП за межі країни на 0,175 млн. грн. за аналогічних умов. Однак вплив фактору Х6 (інші витрати) має протилежний напрям, що може пояснюватися незначними обсягами цих витрат. Лише за трьома видами промислової діяльності вони є стимуляторами зростання обсягів реалізації інноваційної продукції за межі України. Стандартизоване рівняння регресії показує, що найбільший вплив на динаміку РІП за межі країни мають витрати на матеріально-технічне 67 забезпечення машини, обладнання та програмного забезпечення (Х4), при цьому сила впливу витрат на зовнішні НДР майже у 5 раз нижча, та в десять разів нижчою є сила впливу інших витрат. Узагальнення результатів оцінок взаємозалежності між обсягами і складовими витрат на інноваційну діяльність та загальним обсягом реалізованої інноваційної продукції за видами промислової діяльності дає змогу зробити такі висновки: 1. В цілому загальні обсяги витрат на інноваційну діяльність мають досить тісний зв’язок з обсягами реалізації інноваційної продукції як за відповідні роки, так і з урахуванням часового лагу витрат в один та два роки. Приблизно на 70% зміна обсягу реалізованої інноваційної продукції за видами промислової діяльності обумовлена безпосередньою динамікою загальних витрат на інновації. 2. Серед складових витрат за напрямами інноваційної діяльності найбільша сила впливу як за окремі роки, так і з урахування лагів запізнення спостерігається за витратами на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення. 3. Простежується досить висока щільність зв’язку в 2022 р. між обсягами РІП та витратами за напрямом «Інше». Необхідно відзначити, що за цим напрямком витрат однозначно має значення урахування лагу запізнення, тобто віддача за цими витратами проявляється через один-два роки. 4. При оцінці сукупного впливу чинників витрат на обсяги реалізації інноваційної продукції характеристики 2020 та 2022 рр. дещо відрізняються. У 2020 р. основним чинником впливу були витрати на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, в 2022 р. цей чинник здійснює позитивний вплив, однак за силою впливу їх переважають витрати за напрямом «Інше» та витрати на придбання інших зовнішніх знань. 5. Зміна обсягів реалізації інноваційної продукції, нової для ринку, лише на третину обумовлена впливом загальних обсягів витрат на інноваційну діяльність у поточному році. Більш суттєвий вплив мають витрати за попередній рік, - кожний відсоток їх приросту обумовлює збільшення обсягів реалізації за 68 цим напрямком на 0,65%. У найбільшій мірі на зміну обсягів реалізації продукції, нової для ринку, мають вплив витрати на зовнішні НДР, які були інвестовані в попередньому році, тобто з лагом запізнення у один рік. В цілому обсяги реалізації інноваційної продукції, що була новою для ринку, на третину визначають витрати на внутрішні НДР та витрати на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, що мали місце в попередньому році. 6. Обсяги реалізації інноваційної продукції за межі України в основному залежать від обсягів загальних витрат на інноваційну діяльність за попередній рік, - кожний відсоток витрат супроводжується приростом обсягів реалізації інноваційної продукції за межі України у наступному році на 0,62%. 7. Найсуттєвіший вплив на обсяги РІП за межі України мають витрати на зовнішні НДР за попередній рік. Майже 78,0% приросту обсягу реалізації обумовлена безпосередньо цим чинником, але лише за умови, що ці витрати будуть більшими за 34 млн. грн. За цим критерієм лише у виробництві фармацевтичної, металургійної продукції та автотранспортних засобів склався досить високий рівень ефективності використання витрат на зовнішні НДР з високим рівнем віддачі на наступний рік. 8. Витрати за напрямком «Інші» в попередньому році позитивно впливають на збільшення обсягів РІП за межі України лише за умови, що вони не нижчі 73,16 млн. грн. За цим критерієм лише у виробництві харчових продуктів, гумових виробів та металургійному виробництві їх зростання супроводжується збільшенням обсягів реалізації. 9. При оцінці сукупного впливу витрат за напрямами інноваційної діяльності у попередньому році за рахунок синергетичного ефекту перше місце за силою впливу посідають витрати на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, - їх вплив майже в 5 разів сильніший, ніж витрати на зовнішні НДР, та в десять разів ніж інші види витрат, які були інвестовані в попередньому році. Однак у сукупності саме ці три чинники на 93% визначають обсяги реалізації інноваційної продукції на наступний рік. 69 Отже, кореляційно-регресійний аналіз виявив різний вплив складових інвестицій в інновації на обсяг та структуру реалізованої інноваційної продукції, що підтверджує висунуту гіпотезу. Загальні обсяги РІП в найбільшій мірі залежать від рівня витрат на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, а також витрат, що відносяться до складової «Інше». Позитивна динаміка реалізованої інноваційної продукції, що є новою для ринку, а також реалізованої за межі України, в найбільшій мірі визначається обсягами витрат на зовнішні НДР. Отже, впливаючи на структуру інвестицій в інновації, підприємство може суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності. Висновки до розділу 2 На основі здійсненого у розділі 2 аналізу зроблено такі висновки. Спостереження та оцінювання інноваційної діяльності підприємств і галузей є важливим етапом в системі управління інноваційним розвитком. На основі проведеного дослідження розроблено авторські методичні підходи до оцінювання інноваційної діяльності промислових підприємств, де визначено методичні засади процедури оцінювання, запропоновано блок показників для оцінювання, визначено методи нормування та розрахунку інтегрального індексу. В їх основі лежать принципи відбору статистично достовірних і значимих показників інноваційної діяльності, нормованих до їх середнього значення по сукупності інноваційно активних підприємств промисловості, що дозволяє оцінити інноваційну діяльність окремої галузі промисловості відносно інших галузей, виявити предметні сфери досягнення чи відставання. Здійснений комплексний аналіз інноваційної діяльності підприємств за основними галузями промисловості показав, що більшість видів переробної індустрії відносяться до групи з низькою інноваційною активністю підприємств, 70 до групи з високим її рівнем (частка ІАП більше 30%) віднесено лише три ВПД: фармацевтичну промисловість (53,8%), виробництво комп’ютерів та електронної продукції (34%), виробництво автотранспортних засобів (30,2%). Об’єктом оцінки інноваційної діяльності були інноваційно-активні підприємства за ВПД. Обґрунтовано, що для оцінки інноваційної конкурентоспроможності підприємств доцільно використовувати показники обсягу і динаміки реалізованої інноваційної продукції, її частки, що є новою для ринку та яка реалізується на зовнішні ринки. Виявлено, що підприємства небагатьох видів переробної промисловості активно використовують інноваційні чинники конкурентоспроможності. Найбільш активне їх використання спостерігалося у сфері виробництва гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції, підприємства якої мають значне зростання усіх показників інноваційної конкурентоспроможності – збільшення обсягу РІП, частки продукції нової для ринку та реалізації на зовнішні ринки. На основі регресійних рівнянь виявлено тісний зв’язок загальних обсягів витрат на інноваційну діяльність з обсягами реалізації інноваційної продукції як за відповідні роки, так і з урахуванням часового лагу витрат. Визначено, що майже на 70% зміна обсягу реалізованої інноваційної продукції за видами промислової діяльності обумовлена безпосередньою динамікою загальних витрат на інновації. Найбільша сила впливу спостерігається за витратами на придбання машин, обладнання і програмного забезпечення, а також за витратами за напрямом «Інше». Виявлено, що на зміну обсягів реалізації інноваційної продукції, нової для ринку, найбільш суттєвий вплив мають витрати за попередній рік, - кожний відсоток їх приросту обумовлює збільшення обсягів реалізації за цим напрямком на 0,65%. При цьому найбільший вплив мають витрати на зовнішні НДР, в той же час спостерігається позитивний вплив витрат на внутрішні НДР та витрат на придбання машин, обладнання. 71 РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. Розроблення механізму інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств Ефективність інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств безпосередньо залежить від того, наскільки вдало сформованими є механізми такого забезпечення. Під цими механізмами варто розуміти синхронізовану у часі та просторі послідовність дій усіх учасників інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності певного підприємства щодо досягнення запланованих цілей такої діяльності. При цьому до зазначених учасників належать, насамперед, підприємство, яке звернулося або потенційно може звернутися до суб’єктів інфраструктурного забезпечення для отримання від них відповідних робіт та послуг, а також ці суб’єкти. Необхідно відзначити, що механізми інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств можуть бути згруповані за такими основними ознаками: за тривалістю функціонування (короткострокові та довгострокові), за кількістю суб’єктів інфраструктурного забезпечення (механізми з одним таким суб’єктом та з декількома суб’єктами), за ризикованістю функціонування (з низьким, середнім та високим ризиком функціонування), за наявністю проєкту функціонування механізму (проєктовані та непроєктовані), за предметом функціонування (механізми, призначені для: надання підприємствам консультаційних послуг; забезпечення їх виробничими, фінансовими та інформаційними ресурсами; покращення якості наявних у підприємств ресурсів; безпосереднього управління цими ресурсами тощо). 72 Існують і інші способи групування механізмів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Зокрема, залежно від того, за чиєю ініціативою розпочинається взаємодія між учасниками цих механізмів можна виділити два їхні види, а саме: механізми, які передбачають виявлення ініціативи з боку підприємств, шо потребують певних послуг від суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, та механізми, які передбачають виявлення ініціативи з боку суб’єктів інфраструктурного забезпечення. Можливо розглянути сутність цих двох типів механізмів на прикладі надання підприємству консалтингових послуг з оцінювання величини його інноваційного потенціалу. Тоді при використанні механізму першого типу підприємство самостійно здійснює попереднє оцінювання наявного у нього інноваційного потенціалу і лише потім звертається до консалтингової фірми за більш докладним та точним оцінюванням величини цього потенціалу (рис. 3.1). Якщо ж ініціатором виконання робіт з оцінювання інноваційного потенціалу підприємства виступає консалтингова фірма, то тоді їй варто утворити базу даних про підприємства, які належать до певних галузей економіки. За таких умов консалтингова фірма може визначити перелік підприємств, які є перспективними щодо наявності у них значних резервів підвищення економічної ефективності завдяки провадженню інноваційної діяльності та запропонувати цим підприємствам свої послуги з оцінювання їх інноваційного потенціалу. Необхідно відзначити, що доцільність отримання підприємством консалтингових послуг з питань інноваційної діяльності потребує докладного оцінювання. Зокрема, варто провести наближене оцінювання інноваційного потенціалу підприємства або ним самим, або консалтинговою фірмою, як це передбачено моделями, поданими на рис. 3.1 та рис. 3.2. Тоді можна було б зіставити очікуваний фінансовий результат від реалізації зазначеного потенціалу із вартістю послуг консалтингової фірми щодо його оцінювання. 73 Рис. 3.1. Модель залучення консалтингової фірми для оцінювання інноваційного потенціалу підприємства за його ініціативи Розглядаючи взаємовідносини консалтингової фірми та підприємства як можливого замовника її послуг з інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, варто брати до уваги такі моменти: 1) необхідність понесення консалтинговою фірмою певної величини витрат, пов’язаних із наданням відповідних послуг підприємству. Своєю чергою, ці витрати можуть бути поділеними на дві частини, а саме – постійні (тобто витрати, величина яких не залежить або несуттєво залежить від розмірів підприємства-замовника; наприклад, до таких витрат можуть бути віднесені 74 витрати на загальне аналізування діяльності підприємства на основі даних його звітності) та змінні (тобто витрати, які безпосередньо залежать від розмірів підприємства-замовника; Рис. 3.2. Модель залучення консалтингової фірми для оцінювання інноваційного потенціалу підприємства за ініціативи консалтингової фірми 2) потребу консалтингової фірми в отриманні певної величини прибутку, яка включатиметься у вартість наданих підприємству консультаційних послуг. При цьому ця величина може визначатися двома основними чинниками, а саме: 1) очікуваним економічним ефектом, який підприємство-замовник отримає внаслідок реалізації рекомендацій, наданих консалтинговою компанією (від величини цього ефекту може частково залежати частина прибутку, яка закладатиметься у вартість консалтингових послуг); 2) обсягом інвестиційних 75 витрат, понесених у створення та розвиток консалтингової фірми (за таких умов частина прибутку, що закладатиметься у вартість послуг, які надаватимуться підприємству консалтинговою фірмою, залежатиме від двох показників: величини цих інвестиційних витрат та частки витрат на надання послуг даному підприємству в загальній вартості усіх наданих консалтинговою фірмою послуг впродовж звітного проміжку часу); 3) відмінності у рівні ризикованості надання послуг консалтинговою фірмою та використання результатів цих послуг підприємством, якому вони надані. 4) доцільність використання методів статистичного аналізу при визначенні потенційно привабливих з точки зору надання консалтингових послуг підприємств. Інакше кажучи, із використанням зазначених методів можливо встановити групу найбільш потенційно привабливих компаній, з якими консалтинговій фірмі доцільно укласти угоди стосовно надання ним послуг та, відповідно, таке укладання може призвести до одержання цими підприємствами належного економічного зиску в майбутньому (внаслідок виконання ними тих пропозицій, які будуть розроблені консалтинговою компанією). Стосовно застосування методів статистичного аналізу при визначенні потенційно привабливих з точки зору надання консалтингових послуг підприємств, про можливість та доцільність якого було зазначено вище, то таке застосування повинно передбачати, насамперед, визначення ключової незалежної змінної. Ця змінна повинна справляти статистично значимий вплив на рівень фактичних обсягів провадження підприємствами інноваційної діяльності або її окремих напрямів (для прикладу, здійснення інноваційної діяльності у сфері енергозбереження). Зокрема, якщо розглядати усю сукупність напрямів інноваційної діяльності підприємств і прагнути оцінити наявний у них інноваційний потенціал, то в якості ключової змінної варто обрати показник, який характеризуватиме рівень інноваційної активності підприємств у попередні періоди. 76 Рис. 3.3. Моделювання ціноутворення на консалтингові послуги у сфері інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємства Це, дасть змогу спрогнозувати очікувану величину надприбутку таких підприємств у разі активізації їх інноваційної діяльності на засадах отримання 77 відповідних рекомендацій від консалтингової фірми, та, використовуючи запропоновану вище модель, розрахувати вартість послуг консалтингової фірми. Тоді найбільш перспективними з точки зору надання цих послуг будуть підприємства з найбільшими значеннями відношення розрахункової вартості послуг до суми добутку поточних витрат на їхнє надання та добутку інвестиційних витрат консалтингової фірми на норму прибутковості інвестицій (рис. 3.4). Необхідно відзначити, що отримані регресійні залежності між рівнем інноваційної активності підприємств та величиною фінансових результатів їхньої діяльності є статистично значимими, про що свідчать, зокрема, достатньо високі величини коефіцієнта детермінації. Потреба в інфраструктурному забезпеченні інноваційної діяльності більшості досліджуваних підприємств є вельми високою. Рис. 3.4. Послідовність вибору найбільш привабливих підприємств з точки зору доцільності надання їм консалтингових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності 78 Таблиця 3.1 Показники вибору найбільш привабливих підприємств з точки зору доцільності надання їм консалтингових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності Назви показників Значення показників за видами економічної діяльності Машинобудув Прила Фармацевти Харчо- Виробниц ання добуду чна смакова тво вання промисловіс промислові будівельн ть сть их матеріалів 1. Кількість 30 32 27 36 40 досліджуваних підприємств 2. Коефіцієнт 0,753 0,697 0,721 0,658 0,686 детермінації регресійної залежності між рівнем інноваційної активності підприємств та величиною фінансових результатів їхньої діяльності 3. Кількість 17 20 15 21 26 підприємств, які віднесено до найбільш привабливих підприємств з точки зору доцільності надання їм консалтингових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності 4. Частка у загальній 56,67 62,50 55,56 58,33 65,00 кількості тих підприємств, які віднесено до найбільш привабливих підприємств з точки зору доцільності надання їм консалтингових послуг у сфері інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, % 79 Компанії з високою величиною енергоємності товарів та послуг досить часто характеризуються недостатньо високими обсягами фінансово- економічних результатів їхньої діяльності, що, своєю чергою, негативно впливає на фінансовий стан таких компаній, зокрема на рівень їхньої фінансово- економічної стійкості. Перешкоди, які постають у процесі реалізації цих заходів, загалом, відповідають перешкодам здійсненню інноваційного процесу на підприємствах. Оскільки діяльність суб’єктів інноваційної інфраструктури, є важливим інструментом подолання тих бар’єрів, які виникають при здійсненні підприємствами інноваційної діяльності, а діяльність у сфері енергозбереження в значній кількості випадків має інноваційний характер, то виникає закономірне завдання щодо розгляду ролі, яку можуть відігравати суб’єкти інноваційної інфраструктури у забезпеченні реалізації заходів з енергозбереження на підприємствах. Необхідно відзначити, що така діяльність повинна передбачати, зокрема, допомогу в отриманні підприємствами необхідної інформації про раціональні напрями економії енергетичних ресурсів на конкретних підприємствах. Тому з цих позицій важливу роль у забезпеченні реалізації заходів з енергозбереження на підприємствах можуть відігравати такі види суб’єктів інноваційної інфраструктури, як консалтингові, інжинірингові, впроваджувальні та інші фірми. Розгляд потенціалу підвищення енергоефективності підприємств потребує виокремлення двох головних його складників, а саме: інвестиційного та фінансового складників. Величину інвестиційного складника потенціалу підвищення енергоефективності на підприємстві можна оцінити, здійснивши таку послідовність дій: 1. Обґрунтування очікуваного рівня цін на енергоресурси, які споживає або буде споживати підприємство після реалізації програми інвестиційних енергозберігаючих заходів. Зокрема, цей рівень може визначатися як математичне сподівання величини цих цін. 80 2. Визначення очікуваної прибутковості інвестицій у реалізацію кожного із запланованих проєктів. 3. Упорядкування проєктів за спаданням величини очікуваної прибутковості інвестицій у їхнє здійснення. 4. Формування попереднього портфелю проєктів з тих з них, прибутковість інвестицій у які є не нижчою за мінімально припустиму. 5. Визначення попередньої величини сукупної потреби інвестицій у реалізацію заходів. 6. Оцінювання величини потенціалу підвищення енергоефективності на підприємстві за інвестиційним складником цього потенціалу. При цьому результат такого оцінювання може бути представлено трьома головними показниками: обсягом потрібних інвестицій у реалізацію портфелю енергозберігаючих інвестиційних заходів, очікуваним зменшенням енергоспоживання у відповідних натуральних одиницях вимірювання та сподіваним приростом прибутку від здійснення заходів. Загалом, суб’єкти інноваційної інфраструктури для того, щоб надати підприємствам інформацію про найбільш перспективні напрями реалізації заходів з підвищення енергоефективності повинні попередньо оцінити потенціал такого підвищення. Своєю чергою, вхідна інформація, необхідна для такого оцінювання, за джерелами й способами її одержання може бути поділена на дві великі групи, а саме: 1) інформація про досліджувані підприємства. Ця інформація частково може бути отримана з відкритих джерел, проте додержання принципів повноти та точності інформації викликає необхідність одержання такої інформації і безпосередньо з підприємств; 2) інформація про перспективні заходи з енергозбереження у відповідних галузях, про ціни на ресурси, обсяги попиту на продукцію підприємств тощо. Отримання такої інформації потребуватиме від відповідних суб’єктів інфраструктурного забезпечення проведення докладних маркетингових 81 досліджень, вивчення патентної документації, здійснення науково-технічного прогнозування. Загалом, з точки зору суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сфері енергозбереження можливі дві головні моделі механізму такого забезпечення, а саме: 1) пасивна модель, за якої підприємство, самостійно оцінивши потребу в підвищенні енергоефективності своєї діяльності, замовляє послугу у відповідних суб’єктів інноваційної інфраструктури щодо оцінювання потенціалу такого підвищення (модель механізму інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сфері енергозбереження, заснована на засадах активності з боку підприємства – потенційного покупця консалтингових послуг). Можливим, є випадок, за якого суб’єкт інноваційної інфраструктури надавати підприємству також і послуги з реалізації зазначеного потенціалу, що може, зокрема, включати придбання необхідного обладнання та виконання пусконалагоджувальних робіт; 2) активна модель, за якої суб’єкт інноваційної інфраструктури виступає ініціатором виконання робіт з оцінювання потенціалу підвищення енергоефективності діяльності тих чи інших компаній (модель механізму інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сфері енергозбереження, заснована на засадах активності з боку суб’єкта такого забезпечення). При реалізації цієї моделі суб’єкт інноваційної інфраструктури повинен попередньо у першому наближенні встановити наявність у того чи іншого підприємства достатньо потужного потенціалу підвищення енергоефективності, тобто необхідно здійснити його попереднє аналізування. Можливо запропонувати таку послідовність відбору суб’єктом інноваційної інфраструктури тих підприємств, які найбільш потребують підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів: 1. Формування переліку підприємств певної галузі або підгалузі економіки. 82 Необхідно відзначити, що таких підприємств повинно бути достатньо багато для того, щоб їхня вибірка характеризувалася належним ступенем репрезентативності. 2. Збирання вихідних даних, які є необхідними суб’єкту інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності у сфері енергозбереження для того, щоб здійснити попереднє (наближене) оцінювання потенціалу підвищення енергоефективності в відібраних компаніях. Зокрема, до таких даних варто, насамперед, віднести інформацію: – про чисті доходи та чисті фінансові результати у досліджуваних підприємств; – про обсяги споживання енергетичних ресурсів досліджуваними компаніями; – про наявні у підприємств обсяги фінансових ресурсів, які ці підприємства можуть вкласти у здійснення інноваційних енергозберігаючих проєктів; – про прибутки та прибутковість досліджуваних компаній. 3. Поділ досліджуваних підприємств на групи за рівнем енергоємності їхньої продукції. Зокрема, можуть бути виділені підприємства із низьким, середнім та високим рівнями енергоємності продукції. Очевидно, що саме підприємства з високим рівнем енергоємності продукції є найбільш перспективними з точки зору надання їм послуг з оцінювання та реалізації потенціалу підвищення їхньої енегоефективності. 4. Ранжування суб’єктом інноваційної інфраструктури досліджуваних підприємств у порядку зниження їх пріоритетності з точки зору надання їм послуг з оцінювання та реалізації потенціалу підвищення їхньої енегоефективності. При цьому таке ранжування варто здійснювати у порядку зменшення очікуваного внаслідок підвищення енергоефектвності приросту прибутку цих підприємств. 5. Надання найбільш перспективним підприємствам обґрунтованих пропозицій з оцінювання величини потенціалу підвищення їх енергоефективності. При цьому зазначається приблизна сума оплати підприємствами відповідних послуг. 83 6. Формування портфелю клієнтів з тих підприємств, які погодилися на надання ним послуг з оцінювання наявної (а в деяких випадках – і перспективної) величини потенціалу підвищення їх енергоефективності. Таким чином, можна виділити дві головні моделі інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сфері енергозбереження – пасивну та активну. При цьому остаточна реалізація будь-якої з цих моделей повинна відображатися у здійсненні на відповідних підприємствах запропонованих суб’єктом інноваційної інфраструктури заходів з підвищення рівня енергоефективності цих підприємств. За таких умов суб’єкт інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сфері енергозбереження може не лише надавати послуги з оцінювання потенціалу підвищення енергоефективності діяльності компаній, але й допомогу в безпосередній реалізації запропонованих ним енергозберігаючих заходів. Необхідно відзначити, що підприємства будуть значно більше зацікавлені в укладанні угод із суб’єктами інноваційної інфраструктури щодо надання послуг з оцінювання наявного у цих підприємств потенціалу підвищення енергоефективності їх діяльності, якщо зазначені суб’єкти належним чином обґрунтують економічну вигідність отримання цих послуг. Таке обґрунтування повинно передбачати, зокрема, наведення даних про позитивні для підприємств наслідки від реалізації наявного у них потенціалу енергоефективності. Зокрема, це стосується і можливих позитивних наслідків такої реалізації у вигляді підвищення фінансово-економічної стійкості компаній, що є однією з найголовніших характеристик їх фінансового стану. Градація рівня фінансово-економічної стійкості: 1) високий рівень фінансово-економічної стійкості підприємства, за якого цей рівень, за показником мінімально можливої величини надходжень, які підприємство може спрямувати на виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, перевищує одиницю; 2) середній рівень фінансово-економічної стійкості підприємства, за якого цей рівень, за показником мінімально можливої величини надходжень, які 84 підприємство може спрямувати на виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, є меншим одиниці. Водночас, він перевищує одиницю при розрахунку за помірно песимістичною оцінкою величини зазначеного потоку надходжень; 3) низький рівень фінансово-економічної стійкості підприємства, за якого цей рівень, за показником помірно песимістичної величини надходжень, які підприємство може спрямувати на виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, є меншим одиниці. Водночас, він перевищує одиницю при розрахунку за середньою очікуваною величиною зазначеного потоку надходжень; 4) незадовільний рівень фінансово-економічної стійкості підприємства, за якого цей рівень, за показником середньої очікуваної величини надходжень, які підприємство може спрямувати на виконання своїх зобов’язань перед Було розглянуто групу підприємств, що належать до тих самих трьох видів економічної діяльності, що і попередні сорок три підприємства, але не реалізовували енергозберігаючі проєкти впродовж звітного часового проміжку (2020–2022 рр.). Усього відібрано 51 таке підприємство. Далі було виконано таку послідовність дій: 1) зібрано масив вхідної інформації; 2) базуючись на послідовності дій, оцінено величину потенціалу підвищення енергоефективності на цих підприємствах; 3) розраховано показник фінансово-економічної стійкості досліджуваних підприємств станом на кінець звітного періоду; 4) визначено відносний рівень потенціалу підвищення енергоефективності на підприємствах шляхом ділення розрахункової величини потрібних інвестицій в енергозбереження на вартість сукупних активів компаній; 5) було здійснено поділ досліджуваних підприємств на такі групи за відносним потенціалом підвищення енергоефективності: компанії, для яких притаманний низький відносний потенціал підвищення енергоефективності (не перевищує 0,05), компанії із середнім рівнем відносного потенціалу підвищення 85 енергоефективності (від 0,05 до 0,15) та компанії з високим її рівнем (більше 0,15); 6) розраховано показник очікуваного рівня фінансово-економічної стійкості досліджуваних підприємств після реалізації ними заходів з енергозбереження; 7) розраховано відносну величину зростання очікуваного рівня фінансово- економічної стійкості досліджуваних підприємств після реалізації ними заходів з енергозбереження. Використовуючи описаний вище підхід до оцінювання впливу реалізації підприємствами потенціалу підвищення енергоефективності на покращення їх фінансово-економічної стійкості у практиці своєї діяльності, суб’єкти інноваційної інфраструктури можуть шляхом надання відповідної інформації підприємствам мотивувати їх укладати угоди на надання послуг з оцінювання величини зазначеного потенціалу. 3.2. Проєктування механізму інфраструктурного забезпечення процесів розроблення, впровадження та виробництва і збуту підприємствами Процеси розроблення та впровадження на підприємствах продуктових нововведень характеризуються значною складністю і потребують від компаній суттєвих зусиль, насамперед, зусиль організаційного та фінансового характеру. У зв’язку з цим, у зазначених процесах вагому роль можуть відігравати суб’єкти інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Визначення переліку головних функцій, які можуть виконувати суб’єкти інноваційної інфраструктури підчас розроблення та впровадження підприємствами продуктових нововведень, потребує попередньої побудови математичної моделі формування виробничої програми компаній. Така модель 86 повинна базуватися на сукупності певних відомостей, що містять, зокрема, такі дані: 1) дані про ті види продукції, які підприємство виготовляє на теперішній момент часу. Зокрема, це стосується даних про: питомі витрати на виробництво та збут існуючих видів продукції, зокрема їх змінної частини, параметри функції, яка описує залежність між фізичним обсягом виробництва та збуту підприємством певного виду продукції та ціною на неї, витрати тих чи інших видів економічних ресурсів (насамперед, тих ресурсів, які мають лімітуючий характер) тощо; 2) дані про нові (вдосконалені) види продукції, які підприємство планує впроваджувати у виробництво в майбутньому. На відміну від даних про існуючі види продукції, відомості про нові види продукції мають переважно прогнозний характер. При цьому слід враховувати можливість різних варіантів впровадження кожного з нових видів продукції. Водночас, загальний перелік даних про нові (вдосконалені) види продукції, які підприємство планує впроваджувати у виробництво в майбутньому, у цілому співпадає з наведених вище переліком даних про ті види продукції, які підприємство вже виготовляє на теперішній момент часу; 3) дані про наявні у підприємства на даний момент часу обсяги економічних ресурсів, які це підприємство може використовувати у процесі розроблення продуктових нововведень, а також дані про ресурси, які підприємство може потенційно залучити додатково з цією метою. Зазначені дані повинні, серед іншого, містити відомості про обсяги, споживчі властивості та витрати на придбання, утримання та експлуатацію відповідних видів та окремих елементів таких ресурсів; 4) дані про наявні у підприємства на даний момент часу та про можливості додаткового залучення обсягів економічних ресурсів, які це підприємство використовуватиме у процесі виробництва та реалізації продукції (як інноваційної, так і традиційної). Як і у попередньому блоці відомостей, необхідних для розроблення виробничої програми підприємства, зазначені дані 87 повинні, серед іншого, містити відомості про обсяги, споживчі властивості та витрати на придбання, утримання та експлуатацію відповідних видів та окремих елементів таких ресурсів; 5) дані про обсяги інвестицій, які підприємство повинно буде вкласти у розроблення та впровадження тих чи інших видів нової (вдосконаленої) продукції за різними варіантами такого розроблення та впровадження. При цьому зазначені варіанти стосуються як способів відповідних дій (наприклад, розроблення власними силами або силами сторонніх організацій), так і їхніми масштабами. 6) відомості про норми ефективності тих інвестицій, які передбачається вкласти у розроблення та виробництво нововведень підприємством. Зокрема, це стосується норм прибутковості інвестицій та ставок дисконтування для інноваційних проєктів. Очевидно, що без зазначених норм неможливо отримати остаточний висновок про економічну доцільність розроблення та впровадження на підприємстві того чи іншого виду нової (вдосконаленої) продукції. З іншого боку, ці норми повинно встановлювати кожне підприємство самостійно, звичайно, орієнтуючись при цьому на фактичну кон’юнктуру на фінансових та інвестиційних ринках, зокрема, на рівень процентних ставок. Зазначені процеси поділяються на окремі підпроцеси (дії), за кожним з яких оцінюється доцільність та можливість залучення до них певних суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. При цьому за окремими підпроцесами таке залучення може виявитися недоцільним. Водночас, можливою є ситуація, за якої, не дивлячись на те, що залучення до деяких підпроцесів суб’єктів інноваційної інфраструктури виявилося недоцільним, у разі об’єднання у розгляді відразу декількох підпроцесів таке залучення стане доцільним завдяки утворенню додатного синергетичного ефекту. З урахуванням цієї обставини і пропонується встановлювати остаточну кількість підпроцесів, які доцільно здійснювати із залученням відповідних суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. 88 Рис. 3.5. Механізм інфраструктурного забезпечення процесів розроблення, впровадження та виробництва і збуту підприємством продуктових нововведень Примітка: розроблено автором 89 Підприємство розглядає два напрями вдосконалення цієї продукції, а саме: 1) підвищення рівня якості цієї продукції. За таких умов ціна на неї підвищиться, але можуть зрости питомі змінні витрати взік, оскільки підвищення рівня якості продукції, як правило, викликає зростання витрат на її виробництво; 2) зміни у виробі, зокрема на засадах застосування функціонально- вартісного аналізу, які забезпечуватимуть зниження питомих змінних витрат взік. До переваг, які отримують учасники кластерів, віднесено: перерозподіл ризиків поміж учасниками кластерів; вільна самоорганізація суб’єктів господарювання та їх юридична самостійність дають змогу діяти принципам конкуренції між учасниками; участь наукових установ актуалізує безперервний процес відтворення технологічних інновацій, що закономірно підвищує рівень конкурентоспроможністі продукції на світовому ринку. Загалом, формування економічних кластерів підвищує конкурентоспроможність як їх учасників, так і регіональної економіки у цілому. Варто відмітити, що учасниками такого кластеру можуть, зокрема, виступати інжинірингові, впроваджувальні та консалтингові фірми, інформаційні центри, центри трансферу технологій, фінансово-кредитні установи, які спеціалізуються на фінансуванні інноваційних проєктів, тощо. З урахуванням викладеного вище, можливо представити модель оптимізації інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств стосовно впровадження ними продуктових та інших нововведень. 3.3. Обґрунтування механізмів забезпечення процесів вдосконалення та покращення інформаційної бази інноваційної діяльності підприємств 90 Можна виділити п’ять чинників, що зумовлюють перешкоди на шляху інноваційної діяльності компаній, за етапами інноваційного процесу, а саме: 1) відсутність або недостатній рівень компетенцій персоналу підприємств щодо збирання вхідної інформації, необхідної для розроблення інноваційних проєктів; 2) відсутність або недостатній рівень компетенцій персоналу підприємств щодо оброблення вхідної інформації та обґрунтування доцільності реалізації тих чи інших інноваційних проєктів; 3) відсутність або недостатній рівень компетенцій персоналу підприємств стосовно формування ресурсного забезпечення реалізації суб’єктами господарювання відповідних інноваційних проєктів; 4) відсутність або недостатній рівень компетенцій персоналу підприємств щодо реалізації інноваційних проєктів; 5) відсутність або недостатній рівень компетенцій персоналу підприємств щодо отримання фінансово-економічних результатів від здійснення суб’єктами підприємництва відповідних інноваційних проєктів. Звичайно, що гальмування інноваційної діяльності підприємств може бути викликано і іншими, окрім нестачі відповідних компетенцій, причинами. Зокрема, такою причиною може виступати недостатність обсягів ресурсів, необхідних для провадження підприємствами інноваційної діяльності. Водночас, вплив, який справляє на рівень інноваційної діяльності суб’єктів господарювання нестача у їхнього персоналу компетенцій у сфері управління інноваційною діяльністю, теж може досить сильним. Проте, для того, щоб оцінити цей вплив, потрібно спочатку оцінити величину перешкод, які постають на кожному етапі інноваційного процесу, який відбувається на підприємствах. Одним з показників такого оцінювання може виступати відношення обсягів інвестицій, які було вкладено у ті інноваційні проєкти підприємств, які не пройшли певний етап інноваційного процесу, до обсягів інвестицій у ті проєкти, які успішно подолали усі попередні етапи інноваційного процесу. 91 Здійснено збір даних про інноваційні проєкти досліджуваних суб’єктів господарювання, які вони впровадили або намагалися впровадити впродовж 2020–2022 рр. За кожним з проєктів було оцінено обсяг потрібних інвестицій у їх провадження (для проєктів, відхилених на ранніх стадіях, ця оцінка мала наближений характер). Це дало змогу встановити частку вартості інноваційних проєктів, які не пройшли відповідний етап інноваційного процесу, у загальній вартості усіх розглянутих проєктів. За усіма досліджуваними видами економічної діяльності найбільшою є частка вартості тих інноваційних проєктів, які було відхилено на етапі формування ресурсного забезпечення. Ця частка для більшості галузей перевищує 20% від загального обсягу усіх інвестицій в розглянути проєкти. Водночас, не набагато меншими є частки вартості проєктів, відхилених на стадіях оброблення вхідної інформації та реалізації. Таблиця 3.2. Розподіл розглянутих інноваційних проєктів за етапами їхньої реалізації Назви показників Значення показників за видами економічної діяльності Машинобуд Приладобу Фармацев Харчо- Виробницт ування дування тична смакова во промисло промисл будівельни вість овість х матеріалів 1. Частка вартості 0,56 0,68 0,63 0,71 0,59 розглянутих на предмет можливої реалізації проєктів, які в кінцевому рахунку не було реалізовано, у загальній вартості усіх проєктів 2. Частка у загальній 0,17 0,19 0,18 0,2 0,16 вартості інноваційних проєктів, тих з них, провадження яких було зупинено на етапі: 2.1. Оброблення вхідної інформації 2.2. Формування 0,22 0,28 0,23 0,25 0,2 ресурсного забезпечення 92 2.3. Реалізації проєктів 0,16 0,18 0,2 0,22 0,19 2.4. Отримання 0,01 0,03 0,02 0,04 0,04 фінансово-економічних результатів З метою оцінювання впливу, який справляє на рівень інноваційної діяльності суб’єктів господарювання нестача в їхнього персоналу відповідних компетенцій у сфері управління інноваційною діяльністю, може бути використано такі показники, як: 1) частка інвестицій в інноваційні проєкти, щодо яких було зібрано вхідну інформацію, у загальному обсязі інвестицій у всі інноваційні проєкти, щодо яких варто було зібрати інформацію. Цей індикатор характеризуватиме рівень компетенцій персоналу підприємств щодо збирання вхідної інформації, необхідної для розроблення інноваційних проєктів; 2) частка інвестицій в інноваційні проєкти, які було визнано такими, що їх доцільно реалізовувати, у загальному обсязі інвестицій у всі інноваційні проєкти, реалізація яких була доцільною. Цей індикатор характеризуватиме рівень компетенцій персоналу підприємств щодо оброблення вхідної інформації та обґрунтування доцільності реалізації тих чи інших інноваційних проєктів; 3) відношення обсягів інвестицій в інноваційні проєкти, які подолали стадію формування ресурсного забезпечення, до загальних обсягів інвестицій у ті проєкти, які як подолали, так і могли б подолати зазначений етап, якщо б працівники підприємств володіли належними компетенціями з цих питань. Даний індикатор характеризуватиме рівень компетенцій персоналу підприємств стосовно формування ресурсного забезпечення реалізації суб’єктами господарювання відповідних інноваційних проєктів; 4) відношення обсягів інвестицій в інноваційні проєкти, які подолали стадію реалізації цих проєктів, до загальних обсягів інвестицій у ті проєкти, які як подолали, так і могли б подолати зазначений етап, якщо б працівники підприємств володіли належними компетенціями з цих питань. Даний індикатор 93 характеризуватиме рівень компетенцій персоналу підприємств щодо реалізації інноваційних проєктів; 5) відношення фактичної прибутковості інвестицій у реалізацію інноваційних проєктів до максимально можливої величини такої прибутковості. Даний індикатор характеризуватиме рівень компетенцій персоналу підприємств щодо отримання фінансово-економічних результатів від здійснення суб’єктом підприємництва відповідних інноваційних проєктів. Отримані за кожним підприємством результати розрахунків можуть бути узагальнено за усіма підприємствами кожної галузі, як це представлено у табл. 3.3. Таблиця 3.3 Значення індикаторів рівня компетенцій персоналу підприємств у сфері управління інноваційною діяльністю Назви компетенцій Усереднені значення індикаторів рівня компетенцій персоналу підприємств персоналу підприємств у сфері управління інноваційною діяльністю за видами економічної діяльності Машинобуд Приладобу Фармацев Харчо- Виробницт ування дування тична смакова во промисло промисл будівельни вість овість х матеріалів 1. Компетенції щодо 0,47 0,39 0,42 0,61 0,55 збирання вхідної інформації, необхідної для розроблення інноваційних проєктів 2. Компетенції щодо 0,78 0,82 0,69 0,74 0,80 оброблення вхідної інформації та обґрунтування доцільності реалізації інноваційних проєктів 3. Компетенції стосовно 0,65 0,71 0,74 0,68 0,63 формування ресурсного забезпечення реалізації інноваційних проєктів 4. Компетенції щодо 0,61 0,54 0,66 0,67 0,57 реалізації інноваційних проєктів 5. Компетенції щодо 0,77 0,81 0,65 0,72 0,83 отримання фінансово- економічних результатів від здійснення інноваційних проєктів 94 Іншим важливим напрямом вдосконалення на підприємствах наявної на них системи інноваційного менеджменту є покращення інформаційного забезпечення процесу управління інноваційною діяльністю. Загалом, покращення інформаційного забезпечення управління інноваційними процесами на підприємствах варто здійснювати за такими основними напрямками: 1) покращення вибору потенційних об’єктів управління, тобто конкретних інноваційних програм та проєктів; 2) належне структурування масивів інформації, необхідної для розроблення, прийняття та подальшої реалізації управлінських рішень стосовно впровадження на підприємствах інноваційних проєктів; 3) забезпечення належних умов для дотримання всіх вимог до якості масивів інформації, передусім, вимог їхньої актуальності, повноти та точності; 4) покращення компетентності менеджерів та фахівців підприємств у питаннях оброблення інформації, на підставі якої схвалюються та реалізуються відповідні рішення про впровадження інноваційних проєктів. Зокрема, це стосується належного обґрунтування складу програми інноваційних заходів на підприємствах з урахуванням обмежень на обсяги їх інвестиційних ресурсів. Необхідно зазначити, що структурування інформації, яка є потрібною для управління інноваційними проєктами підприємств, повинно передбачати виокремлення чотирьох головних рівнів даної інформації, а саме: первинної інформації, яка містить значення тих первинних показників, що є необхідними для планування реалізації інноваційних проєктів на підприємствах; проміжної інформації, що отримується, передовсім, на засадах певного усереднення даних масиву первинної інформації, вторинної інформації. Пропонуємо два механізми, а саме: механізм інфраструктурного забезпечення процесів вдосконалення компетенцій та механізм інфраструктурного забезпечення покращення інформаційної бази менеджерів та 95 фахівців підприємств, які здійснюють управління їх інноваційною діяльністю. Зазначені механізми схематично зображено відповідно на рис. 3.6 та рис. 3.7. Рис. 3.6. Модель механізму інфраструктурного забезпечення процесів вдосконалення компетенцій менеджерів та фахівців підприємств, які здійснюють управління їх інноваційною діяльністю 96 Рис. 3.7. Модель механізму інфраструктурного забезпечення покращення інформаційної бази менеджерів та фахівців підприємств, які здійснюють управління їх інноваційною діяльністю Застосування у господарській діяльності механізмів, надасть можливість упорядкувати взаємовідносини між підприємствами та суб’єктами інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, яку провадять ці підприємства. 97 Висновки за розділом 3 Ефективність інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств безпосередньо залежить від того, наскільки вдало сформованими є механізми такого забезпечення. Під цими механізмами варто розуміти синхронізовану у часі та просторі послідовність дій усіх учасників інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності певного підприємства щодо досягнення запланованих цілей такої діяльності. При цьому до зазначених учасників належать, насамперед, підприємство, яке звернулося або потенційно може звернутися до суб’єктів інфраструктурного забезпечення для отримання від них відповідних робіт та послуг, а також ці суб’єкти. Необхідно відзначити, що механізми інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств можуть бути згруповані за такими основними ознаками: за тривалістю функціонування (короткострокові та довгострокові), за кількістю суб’єктів інфраструктурного забезпечення (механізми з одним таким суб’єктом та з декількома суб’єктами), за ризикованістю функціонування (з низьким, середнім та високим ризиком функціонування), за наявністю проєкту функціонування механізму (проєктовані та непроєктовані), за предметом функціонування (механізми, призначені для: надання підприємствам консультаційних послуг; забезпечення їх виробничими, фінансовими та інформаційними ресурсами; покращення якості наявних у підприємств ресурсів; безпосереднього управління цими ресурсами тощо). Існують і інші способи групування механізмів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Зокрема, залежно від того, за чиєю ініціативою розпочинається взаємодія між учасниками цих механізмів можна виділити два їхні види, а саме: механізми, які передбачають виявлення ініціативи з боку підприємств, шо потребують певних послуг від суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, та механізми, які передбачають виявлення ініціативи з боку суб’єктів інфраструктурного забезпечення. 98 Оптимізація процесів розроблення, впровадження, виробництва та збуту інноваційної продукції підприємств являє собою складну та багатоаспектну задачу. Тому за певних умов може бути доцільним отримання допомоги у вирішенні цієї задачі від суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Ця допомога може, зокрема, зводитися до таких дій: висунення ідей щодо продуктових нововведень; складання планів та програм розроблення та впровадження продуктових нововведень; забезпечення підприємства необхідними ресурсами; покращення якості наявних у підприємства ресурсів; безпосередні дії щодо розроблення та впровадження продуктових нововведень; складання планів та програм виробництва та збуту продуктових нововведень; безпосередні дії щодо виробництва та збуту нововведень. Одним з найважливіших напрямів покращення результатів інноваційної діяльності підприємств є вдосконалення компетенцій їх менеджерів та фахівців, а також покращення їхнього інформаційного забезпечення. Застосування у господарській діяльності запропонованих у цій роботі механізмів інфраструктурного забезпечення процесів вдосконалення компетенцій та покращення інформаційної бази менеджерів та фахівців підприємств, які здійснюють управління їх інноваційною діяльністю, надасть можливість упорядкувати взаємовідносини між підприємствами та суб’єктами інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, яку провадять ці підприємства. 99 ВИСНОВКИ У роботі було розроблено теоретичні положення та обґрунтовано методико-прикладні рекомендації щодо оцінювання та формування інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. Основні висновки з проведеного дослідження полягають у такому: 1. Розроблення рекомендацій з покращення інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств потребує формування науково обґрунтованих теоретико-прикладних засад такого забезпечення. У зв’язку з цим у цій роботі було, зокрема, розширено класифікацію суб’єктів зазначеного забезпечення шляхом виділення таких додаткових ознак групування: залежно від їх участі у формуванні певного рівня організаційно-ресурсної бази підприємств, за результатами діяльності, за стадіями інноваційного процесу, за відношенням до конкретного учасника інноваційного процесу тощо, а також розроблено модель обґрунтування доцільності інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, яка враховує ієрархічну природу організаційно- ресурсної бази такої діяльності, та механізм цього забезпечення, який базується на можливій участі його суб’єктів на кожному етапі розроблення та реалізації інноваційної програми компанії. 2. Розроблення організаційно-економічних заходів з покращення перебігу інноваційних процесів на підприємствах потребує попереднього ретельного оцінювання інноваційної діяльності цих підприємств. З цією метою варто використати запропонований у цій роботі інструментарій аналізування інноваційної діяльності підприємств, зокрема показники, за допомогою яких можливо встановити вплив інноваційної активності підприємств на економічну ефективність їхньої діяльності та на темпи економічного зростання цих підприємств, модифікований показник прибутковості інвестицій у провадження інноваційної діяльності підприємств та узагальнюючий показник їх інноваційної активності, а також вдосконалені індикатори для визначення та вимірювання 100 перешкод, які постають при провадженні інноваційної діяльності, шляхом більш повного врахування етапів інноваційного процесу. 3. З метою виявлення резервів покращення інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств варто застосувати удосконалений у цій роботі комплексний метод оцінювання інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств, який передбачає всебічне оцінювання цього забезпечення (зокрема його масштабності, доступності, ефективності тощо), а також вимірювання впливу рівня такого забезпечення на величину перешкод, що постають підчас провадження підприємствами інноваційної діяльності, та на ступінь їх інноваційної активності. 4. Важливим напрямом інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств є надання ним консалтингових послуг. У зв’язку з цим у практиці господарської діяльності варто застосувати запропонований у цій роботі механізм залучення та використання консалтингових структур як елементу інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств на засадах попереднього оцінювання економічного ефекту, отриманого підприємствами внаслідок такого залучення, та взаємовигідного розподілу величини цього ефекту між підприємствами та консалтинговими структурами у рамках активного чи пасивного варіантів зазначеного залучення залежно від ініціативи підприємств чи консалтингових структур. 5. Підвищенню рівня інноваційної активності підприємств сприятиме сформований у цій роботі механізм інфраструктурного забезпечення процесів розроблення, впровадження, виробництва і збуту підприємствами продуктових нововведень, який передбачає, що зазначені процеси поділяються на окремі підпроцеси (дії), за кожним з яких оцінюється доцільність та можливість залучення до них певних суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств. При цьому пропонується встановлювати остаточну кількість підпроцесів, які доцільно здійснювати із залученням відповідних суб’єктів інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності підприємств, 101 з урахуванням можливого синергетичного ефекту та можливості формування кластеру із низки суб’єктів інноваційної інфраструктури; 6. Зростання економічної ефективності інноваційних процесів на підприємствах потребує, серед іншого, впровадження у їх роботу запропонованих механізмів інфраструктурного забезпечення процесів покращення компетенцій та інформаційної бази управління інноваційною діяльністю підприємств, які базуються на ранжуванні підприємств за співвідношенням між величиною очікуваного ефекту від покращення компетенцій з подолання перешкод, що виникають при здійсненні інноваційної діяльності, та інформаційного забезпечення управління нею та вартістю послуг з такого покращення, які надаються суб’єктами інноваційної інфраструктури. 102 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Адаменко О.А. Концептуальні засади інноваційної діяльності підприємств. Наукові праці Національного у-ту харчових технологій. 2010. № 35. С. 5-10. 2. Антонюк Д., Антонюк К. Порівняльний аналіз стартап екосистем в моделях розвитку країн Східної Європи: досвід для повоєнної відбудови України. Менеджмент та підприємництво: тренди розвитку. 2023. № 2(24). С. 59– 69. 3. Барна С.С. Концепція управління інноваційним розвитком енергосервісних підприємств. Інноваційна економіка. 2020. № 3-4. С. 71–77. 4. Бєлякова О.В. Екологічні інновації – шлях розвитку ринку екологічно чистих товарів. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. № 4(2). С. 268–272. 5. Бодунова О.М. Запобігання злочинності у сфері інформаційних технологій в умовах воєнного стану в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Вип. 75: ч. 2. С. 83-87. 6. Борисенко О.П. Фінансові механізми державної підтримки інноваційної діяльності підприємництва в Україні. Публічне управління та митне адміністрування. 2022. № 3 (34). С. 20-26. 7. Буняк Н.М. Сутність національної інноваційної системи. Ефективна економіка: електронне наукове фахове видання. 2011. № 7. URL : www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=633. 8. Водянка Л.Д., Підгірна В.С., Сироїжко К.В. Зарубіжний досвід державного регулювання інноваційної діяльності. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 9. С. 77–82. 9. Вонсович С. Теорія інституціоналізму: рефлексії ретроспективного дискурсу. Грані. 2021. № 24(9). С. 55-64. 103 10. Вороненко І.В., Клименко Н.А. Інноваційний розвиток в умовах цифровізації: оцінка та пріоритети. Економіка та держава. 2022. № 2. С. 38-45. URL : DOI: 10.32702/2306-6806.2022.2.38. 235 11. Вплив війни на розвиток ІТ-індустрії України: Проєкт IT Research Resilience. Lviv IT Cluster. USAID та ін. URL : https://itcluster.lviv.ua/projects/itresearch/#p1. 12. Гавриш О.М., Пильнова В.П., Пісковець О.В. Інноваційне підприємництво: сутність, значення та проблеми в сучасних умовах функціонування. Економіка та держава. 2020. № 12. URL: http://www.economy.in.ua/pdf/12_2020/21.pdf. 13. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Семиноженко В.П. Україна: наука та інноваційний розвиток. Київ, 1997. 66 с. 14. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text. 15. Готра В.В. Аналіз зарубіжного досвіду забезпечення інноваційної діяльності економіки. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. № 2(2). С. 235–243. 16. Григоренко Ю. Частка інноваційної продукції в Україні не перевищує 2%: GMK Center (13.08.2021). URL : https://gmk.center/ua/infographic/chastkainnovacijnoi-produkcii-v-ukraini-ne- perevishhuie-2/ 17. Гукалюк А. Ф., Крупка І. М., Пась Я. І. Виклики та пріоритетні напрями розвитку банківського бізнесу в умовах воєнної агресії Росії. Фінансова система країни: тенденції та перспективи розвитку: матеріали IX Міжнародної науково-практичної конф., м. Острог, 21 жовтня 2022 р. URL: https://drive.google.com/file/d/1VzOMjfU9LRMBdL_TS2dY2v_re14GZD57/view. 18. Данько М.Т. Теоретико-методологічний аспект трансакційних витрат. Економічна теорія. 2007. № 1. С. 36‒46. визначення 19. Демчишак Н., Щуревич О., Бавдик Я. Роль іноземних інвестицій у фінансуванні інноваційної 104 діяльності підприємств України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія “Економічна”. 2020. Вип. 98. С. 55-63. 19. Демчишак Н., Юрків Р., Демид В. Іноземний досвід стимулювання розвитку інноваційного підприємництва: імплементація в умовах цифровізації економіки України та зміцнення національної безпеки. Агросвіт. 2023. № 17. С. 30-38. URL : https://doi.org/10.32702/2306-6792.2023.17.30. 20. Демчишак Н., Юрків Р., Кліпіліна А. Розвиток стартап-екосистеми як основа післявоєнного відновлення України: роль фінансових технологій, інвестицій та інноваційного підприємництва. Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 17. С. 59-65. URL : https://doi.org/10.32702/2306-6814.2023.17.59. 21. Демчишак Н., Юрків Р., Макух З. Оцінка інноваційної активності підприємств в Україні: ризики та орієнтири для післявоєнного відновлення і зміцнення національної безпеки. Ефективна економіка. 2023. № 8. URL: https://doi.org/10.32702/2307-2105.2023.8.6. 22. Демчишак Н.Б. Фінансове регулювання інноваційної діяльності в Україні : монографія. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 494 с. 23. Демчишак Н.Б. Формування цифрової економіки та фінансове регулювання інноваційної діяльності в Україні: сучасна парадигма і секторальні пріоритети : монографія. Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2023. 526 с. 24. Демчишак Н.Б., Хильченко М.О. Стартап-екосистема: інституційні та фінансові аспекти стимулювання розвитку в Україні. Інвестиції : практика та досвід. 2021. № 13-14. С. 5–13. 25. Державна служба статистики України. Статистична інформація: Наука. Технології. Інновації. URL : https://www.ukrstat.gov.ua. 26. Державне стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання: методологічні засади, світовий та вітчизняний досвід: монографія / за заг. ред. канд. екон. наук, доц. Л. С. Захаркіної. Суми: Сумський державний університет, 2019. 200 с. 27. Дмитренко М.А. Інноваційний розвиток України. Політичний менеджент. 2010. № 5(44). С. 68–81. 105 28. Дропа Я.Б., Макаренко У.Б. Концепція модернізації управління фінансовими ресурсами розвитку національної економіки України. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 37. С. 191–198. 29. Дубинецька П.П. Податкове регулювання в системі управління національним господарством : дис. … канд. економ. наук: 08.00.03. Львів, 2015. 254 с. 30. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення : монографія / О.М. Алимов, А.І. Даниленко, В.М. Трегобчук та ін. Київ : Ін-т економіки НАН України, 2005. 540 с. 31. Зайченко В.В. Роль територіальних громад у забезпеченні розвитку інноваційно-інтегрованих структур в умовах децентралізації. Центральноукраїнський науковий вісник. Економічні науки. 2018. Вип. 1. С. 21- 32. URL : https://doi.org/10.32515/2663-1636.2018.1(34).21-32. 32. Звіт 2021: Індекс конкурентоспроможності міст України: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. URL : http://www.ier.com.ua/files/Projects/2021/IKM/MCI2021%20report%2030.08.2021_ UKR.pdf. 33. Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2022 році: Національна академія наук України. URL : https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=10062. 34. Зянько В.В., Єпіфанова І.Ю., Зянько В.В. Інноваційна діяльність підприємств та її фінансове забезпечення в умовах трансформаційних змін економіки України: монографія. Вінниця: ВНТУ, 2015. 172 с. URL: http://fk.vntu.edu.ua/images/documents/zez_2015.pdf. 35. Іванова В.В. Дослідження теорії поняття інновації. Економіка промисловості. 2009. № 4. С. 80-86. 36. Ілляшенко С.М. Стратегічне управління інноваційною діяльністю на підприємстві на засадах маркетингу інновацій. Актуальні проблеми економіки. 2010. № 12. С. 111-119. 106 37. Індекс сприйняття корупції – 2022: Transparency International Ukraine. URL : https://cpi.ti-ukraine.org/ 38. Інновації під час війни − чи на часі? Дослідження щодо стану інновацій серед виробничих підприємств. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій на замовлення Українського кластерного альянсу. URL : https://www.clusters.org.ua/blog-single/innovatsiyi-pid-chas-viyny. 39. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / За ред. проф. З. Ватаманюка. Львів: «Новий Світ-2000», 2005. 648 с. 40. Іпполітова І. Скільки айтівців в Україні: +32 тисячі IT-ФОПів за рік згідно з Мін’юстом: DOU. URL : https://dou.ua/lenta/articles/how-many-devs- inukraine-2023/?from=analytics_widget. 41. Касич А.О., Рафальська І.В. Бізнес-моделі сучасних підприємств: поняття, види, зарубіжний досвід. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 37. С. 86–92. 42. Климчук О. Результати спільного дослідження Асоціації «IT Ukraine» щодо стану і перспектив релокації ІТ-компаній «Релокація. Новий ІТ- ландшафт України»: Sayenko Kharenko (5.09.2022). URL : https://sk.ua/uk/rezultati-spilnogo doslidzhennja-sayenko-kharenko-ta-asociacii-it- ukraine-shhodo-stanu-i-perspektivrelokacii-it-kompanij-relokacija-novij-it-landshaft- ukraini/ 43. Колещук О.Я. Моделі формування та розвитку інноваційної діяльності: міжнародний досвід. Економічний вісник. https://ev.nmu.org.ua/docs/2019/1/EV20191_086-095.pdf. 2019 44. Крилов Д.В. Аналіз рейтингового оцінювання розвитку інноваційної діяльності в Україні. Ефективна економіка. 2022. № 5. URL : https://doi.org/10.32702/2307-2105-2022.5.8. 45. Крупка М. І., Рущишин М. О. Фінансовий механізм державно- приватного партнерства в забезпеченні інноваційної діяльності підприємств 107 України. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Економіка”. 2022. № 26(54). С. 85–94. 46. Кублікова Т., Кузнєцова І. Розвиток інноваційної інфраструктури як основа процесів диверсифікації економіки України. Економічний аналіз. 2022. Том 32. № 1. С. 58–70. 47. Кузьменко О. Особливості національної інноваційної системи України. Схід. 2006. № 4. С. 53-57. 48. Куцеконь Л.О. Методологічні засади інноваційної діяльності підприємств. Науковий вісник Національного університету біоресурсів природокористування України. 2011. № 168. С. 194–198. 49. Людвік І.І. Інноваційний розвиток України в умовах глобалізації економічного простору. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2022. № 2(125). С. 36–40. 50. Методологічні положення державного статистичного спостереження щодо інноваційної діяльності підприємств: Затверджено Наказом Державної служби статистики України від 06 січня 2021 р. зі змінами 17 травня 2022. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/ 51. Михасюк І., Гукалюк А., Косович Б. Інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності України в умовах макроекономічної нестабільності. Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 60. 2021. С. 29-40. 52. Наукова та інноваційна діяльність України: Статистичний збірник за 2020 р. За ред. М. Кузнєцової. Державна служба статистики України. 2021. URL : https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/10/zb_Nauka_2020.pdf. 53. Пашута М.Т. Інновації як фактор випереджального розвитку економіки. URL: http://personal.in.ua/article.php?ida=300. 54. Поврозник П. Імпакт-інвестування як глобальний виклик інноваційному підприємництву в Україні. Ефективність міжнародної економічної інтеграції: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Київ, 3 листопада 2023 р. Львів-Торунь : Liha-Pres, 2023. 112 с. С. 78-82. 108 55. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.1991 р. № 1560-ХІІ (зі змінами). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1560-12. 56. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. № 40- IV (зі змінами). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15. 57. Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р. : розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 р. № 526-р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80#Text. 58. Ревак І.О., Підхомний О.М., Винник С.С. Розвиток інновацій у системі фінансового контролю підприємницьких структур: соціальні проблеми впровадження та правовий статус інформаційних ресурсів. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 2023. № 11. С. 51-58. 59. Ситник Н.І., Каризська А.Р. Роль інтелектуального капіталу в інноваційному процесі розвитку підприємства. Сучасні підходи до управління підприємством. 2017. № 2. С. 200–214. 60. Статистична інформація: Державна служба статистики України. URL : https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/oper_new.html. 61. Шиненко М.А., Лабжинський Ю.А., Ткаченко В.А. Інноваційна діяльність України у Глобальному інноваційному індексі GII 2022. Цифрова компетентність сучасного вчителя нової української школи: 2023 (Пошук рішень в період війни): зб. матеріалів всеукр.наук.-практ. семінару. Київ, 2023. С. 194- 199. 62. Artyukhov A., Bilan S., Volk I., Lyeonov S., Serafimova D. SPACE-RL Innovation Transfer Model “Science – Business). European Journal of Interdisciplinary Studies. 2023. 15(1). P. 1–15. URL : doi 10.24818/ejis.2023.01. 63. . Brychko M., Bilan Y., Lyeonov S., Streimikiene D. Do changes in the business environment and sustainable development really matter for enhancing enterprise development? Sustainable Development. 2023. 31(2). Р. 587-599. URL : doi:10.1002/sd.2410.