«Підвищення прибутковості та інвестиційної привабливості суб’єктів підприємницької діяльності (на матеріалах ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», м. Черкаси)»

Максимчук, Артем Ігорович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8088

Title:	«Підвищення прибутковості та інвестиційної привабливості суб’єктів підприємницької діяльності (на матеріалах ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», м. Черкаси)»
Authors:	Котенко, Тетяна Миколаївна Максимчук, Артем Ігорович
Keywords:	Інвестиції;Прибутковість;Залучення;Діяльність;Удосконалення
Issue Date:	Dec-2024
Abstract:	Об’єктом дослідження аграрний сектор України, аграрні підприємства, процес формування інвестиційної привабливості. Предметом дослідження фінансові та правові аспекти формування інвестиційного клімату аграрного сектору України. Мета дослідження дослідження полягає у здійсненні аналізі інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Завдання роботи: - розглянути теоретичні аспекти інвестиційної привабливості України; - визначити підходи залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор країни; - визначити фактори, що формують інвестиційну привабливість; - зробити аналіз сучасного інвестиційного клімату аграрного сектору України; - обґрунтувати ефективності впливу міжнародних іноземних інвестицій на розвиток аграрного сектору України; - виявити основні проблеми аграрного сектору України; - запропонувати шляхи підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору. Методи дослідження: узагальнення, синтез, індукція, дедукція, порівняння, табличний, статистичний та графічні методи. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та методологічні аспекти підвищення прибутковості та інвестиційної діяльності, обґрунтовано залучення іноземних інвестицій . Одержані результати можуть бути використані для удосконалення механізмів підвищення прибутковості та інвестиційної діяльності.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8088
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
МАКСИМЧУК.pdf Restricted Access		1.07 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему: «Підвищення прибутковості та інвестиційної
привабливості суб’єктів підприємницької діяльності
(на матеріалах ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг
Україна», м. Черкаси)»
Виконав : здобувач 2 курсу,
групи ЕПМ-23
спеціальності 076 Підприємництво, торгівля
та біржова діяльність
Максимчук А.І.
(прізвище та ініціали)
Керівник Котенко Т.М.
(прізвище та ініціали)
Рецензент __________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2024 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: магістр
Спеціальність: 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ проф. Манн Р.В.
«____» ____________ 2023 р.
З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу магістра
Максимчука Артема Ігоровича
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи Підвищення прибутковості та інвестиційної привабливості суб’єктів
підприємницької діяльності (на матеріалах ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна»,
м. Черкаси)
керівник роботи Котенко Т.М., к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 27.09.2024 р. № 289/04
2. Строк подання здобувачем роботи
3. Вихідні дані до роботи Наукові статті, монографії, законодавчі акти,
аналітичні та статистичні дослідження, Інтернет джерела, доробки науковців у
сфері реалізації інфестиційної привабливості підприємств
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ СУЧАСНИХ
ПІДПРИЄМСТВ
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ПРИВАБЛИВОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Таблиці, рисунки
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання
прийняв
1 К.е.н., доц., Котенко Т.М.
2 К.е.н., доц., Котенко Т.М.
3 К.е.н., доц., Котенко Т.М.
7. Дата видачі завдання ____________________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів магістерської роботи Строк виконання
з/п етапів роботи Примітки
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. 01.09-20.09
Укладання бібліографії по основним
джерелам
2. Укладання плану (змісту) магістерської 21.09-24.09
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого 25.09-15.10
розділу
4. Збір, систематизація та аналіз практичних 16.10-20.10
матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу 21.10-31.10
6. Розробка і подання третього розділу 01.11-15.11
7. Погодження з керівником висновків і 16.11-20.11
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) магістерської 21.11-29.11
роботи у відповідності з зауваженнями і
подання її на кафедру
9. Нормоконтроль 30.11-01.12
10. Збір документів (відгук, рецензія) 02.12
11. Подача на підпис до завідувача кафедри 03.12
12. Розробка тез доповіді для захисту 04.12.
Здобувач _______________________ Максимчук А.І.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи ____________________________ Котенко Т.М.
(підпис) (прізвище та ініціали)
4
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота магістра містить 104 сторінок, 19 таблиць,
15 рисунків, список використаних джерел з 63 найменувань.
Тема роботи: Підвищення прибутковості та інвестиційної привабливості
суб’єктів підприємницької діяльності (на матеріалах ТОВ «Альтера Ацтека
Мілінг Україна», м. Черкаси)
Об’єктом дослідження аграрний сектор України, аграрні підприємства,
процес формування інвестиційної привабливості.
Предметом дослідження фінансові та правові аспекти формування
інвестиційного клімату аграрного сектору України.
Мета дослідження дослідження полягає у здійсненні аналізі інвестиційної
привабливості аграрного сектору України.
Завдання роботи:
- розглянути теоретичні аспекти інвестиційної привабливості України;
- визначити підходи залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор
країни;
- визначити фактори, що формують інвестиційну привабливість;
- зробити аналіз сучасного інвестиційного клімату аграрного сектору
України;
- обґрунтувати ефективності впливу міжнародних іноземних інвестицій на
розвиток аграрного сектору України;
- виявити основні проблеми аграрного сектору України;
- запропонувати шляхи підвищення інвестиційної привабливості аграрного
сектору.
Методи дослідження: узагальнення, синтез, індукція, дедукція,
порівняння, табличний, статистичний та графічні методи.
За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та
методологічні аспекти підвищення прибутковості та інвестиційної діяльності,
обґрунтовано залучення іноземних інвестицій .
Одержані результати можуть бути використані для удосконалення
механізмів підвищення прибутковості та інвестиційної діяльності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІНВЕСТИЦІЇ, ПРИБУТКОВІСТЬ,
ЗАЛУЧЕННЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ, УДОСКОНАЛЕННЯ
5
ABSTRACT
The master's thesis contains 104 pages, 19 tables, 15 figures, a list of used
sources with 63 names.
Theme of study: Increasing the profitability and investment attractiveness of
business entities (based on materials from Altera Azteca Milling Ukraine LLC,
Cherkasy)
Оbject of study: agrarian sector of Ukraine, agricultural enterprises, the process
of forming investment attractiveness.
The subject of the study is the financial and legal aspects of forming the
investment climate of the agrarian sector of Ukraine.
The purpose of the study is to analyze the investment attractiveness of the
agrarian sector of Ukraine.
The objectives of the work:
- to consider the theoretical aspects of the investment attractiveness of Ukraine;
- to determine the approaches to attracting foreign investment to the country's
agrarian sector;
- to determine the factors that form investment attractiveness;
- to analyze the modern investment climate of the agrarian sector of Ukraine;
- to substantiate the effectiveness of the impact of international foreign
investment on the development of the agrarian sector of Ukraine;
- to identify the main problems of the agrarian sector of Ukraine;
- to suggest ways to increase the investment attractiveness of the agrarian sector.
Research methods: generalization, synthesis, induction, deduction,
comparison, tabular, statistical and graphical methods.
According to the results of the study, the main theoretical and methodological
aspects of increasing profitability and investment activity are formulated, and the
attraction of foreign investment is justified.
The results obtained can be used to improve mechanisms for increasing
profitability and investment activity.
KEY WORDS: INVESTMENT, PROFITABILITY, ATTRACTION,
ACTIVITY, IMPROVEMENT
6
ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ СУЧАСНИХ 9
ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Економічна сутність інвестицій та процесів інвестування для 9
забезпечення розвитку підприємств
1.2. Інвестиційна привабливість основних об’єктів інвестування 18
1.3. Визначення умов забезпечення інвестиційної привабливості 22
підприємств та обґрунтування методики для її оцінювання
1.4 Інвестиційна привабливість, як фактор стабільного розвитку 28
підприємства
Висновки до 1 розділу 33
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ 35
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АГРАРНОГО
СЕКТОРУ УКРАЇНИ
2.1. Характеристика сучасного аграрного сектору України 35
2.2. Оцінка та аналіз інвестиційної привабливості аграрного сектору 45
України
2.3. Обґрунтування ефективності впливу міжнародних іноземних 50
інвестицій на розвиток аграрного сектору
Висновки до 2 розділу 56
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ 58
ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
3.1. Основні проблеми аграрного сектора України 58
3.2. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємств 66
3.3 Розроблення проекту підвищення інноваційно – інвестиційної 72
привабливості підприємства
3.4. Економічне обґрунтування доцільності реалізації 82
запропонованих рекомендацій
Висновки до 3 розділу 89
ВИСНОВКИ 91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 97
7
ВСТУП
Агропромисловий комплекс історично був однією з основних частин
економіки України. На Україну припадає близько 25% найродючіших у світі
чорноземів, що робить нашу країну унікальною з точки зору
сільськогосподарського потенціалу.
Цілком закономірно, що Україна стала найбільшим у світі експортером
соняшникової олії, також у великій кількості експортується зерно, кукурудза та
ячмінь, пшениця та соя. У той же час проглядається великий потенціал для
зростання та розвитку агропромислового комплексу. Державна політика,
іноземні інвестиції та технології ще більше підвищують врожайність і
стимулюють розвиток харчової промисловості, роблячи український
сільськогосподарський сектор ще більш прибутковим.
Так за останні роки, агропромисловий комплекс в Україні відігравав дуже
значущу роль в українській економіці, і він досі залишається найбільш
перспективним сектором економіки нашої країни. Велика кількість іноземних
інвесторів були зацікавлені у нашій сільськогосподарській та харчовій галузі.
Звичайно, саме через прямі іноземні інвестиції (ПІІ) наша країна збагачувала
експортні можливості сільського господарства та харчової промисловості, адже
інвестиційна привабливість - є беззаперечним фактором стабільного соціально-
економічного розвитку країни.
Війна в країні призвела до жахливих наслідків в аграрній сфері,
постраждали найбільше експорт зернових культур та посівна кампанія.
Також існують і інші проблеми в Україні у агропромисловому комплексі,
вирішення яких вимагає значних капіталовкладень.
До них в першу чергу можна віднести: оновлення основних засобів,
впровадження інноваційної політики на підприємстві, виробництво більш
якісної продукції за новими технологіями.
Мета дослідження полягає у здійсненні аналізі інвестиційної
привабливості аграрного сектору України.
8
Завдання дослідження:
- розглянути теоретичні аспекти інвестиційної привабливості України;
- визначити підходи залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор
країни;
- визначити фактори, що формують інвестиційну привабливість;
- зробити аналіз сучасного інвестиційного клімату аграрного сектору
України;
- обґрунтувати ефективності впливу міжнародних іноземних інвестицій на
розвиток аграрного сектору України;
- виявити основні проблеми аграрного сектору України;
- запропонувати шляхи підвищення інвестиційної привабливості аграрного
сектору.
Об’єкт дослідження – аграрний сектор України, аграрні підприємства,
процес формування інвестиційної привабливості.
Предмет дослідження – фінансові та правові аспекти формування
інвестиційного клімату аграрного сектору України.
Методи дослідження: узагальнення, синтез, індукція, дедукція,
порівняння, табличний, статистичний та графічні методи.
Інформаційною базою дослідження є офіційні звітні матеріали Державної
служби статистики України, матеріали статистичних збірників, наукові праці
вітчизняних і зарубіжних учених з проблеми дослідження, матеріали
періодичних фахових видань, результати власних досліджень.
9
РОЗДІЛ 1.
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Економічна сутність інвестицій та процесів інвестування для
забезпечення розвитку підприємств
Розглядаючи питання інвестиційної привабливості сучасних підприємств
слід зупинитись першочергово на вивченні самого поняття «інвестиції»,
оскільки саме вони складають основу господарської діяльності підприємств,
визначають процес їх економічного розвитку в цілому.
Вивчення трактувань терміну «інвестиції» для забезпечення розвитку
підприємств, у т. ч. й ресторанної сфери, у зарубіжній економічній літературі дає
змогу зробити висновок, що представники різних шкіл і напрямків економічної
думки поняття «інвестиції» характеризують на основі загальної суттєвої риси –
зв’язок інвестицій з одержанням доходу як цільова установка інвестора.
Як справедливо було зазначено І. Бланком, інвестиції – це така категорія,
яка найчастіше використовується в економічній системі на макро- та
макрорівнях [16, с. 7]. Однак відносно трактування терміну «інвестиції» існують
різні думки. У найбільш загальному вигляді інвестиції слід розуміти як
вкладення капіталу з метою його збільшення у майбутньому періоді. Такий
підхід до визначення поняття «інвестиції» переважає як у європейській, так і в
американській методології [23, с. 36].
Доволі поширеною є думка про необхідність розмежування категорій
«інвестиції», з одного боку, і «вкладення капіталу», з іншого боку, на тій підставі,
що відмінна ознака інвестицій – це їхній продуктивний характер. При цьому
інвестиції слід розуміти як придбання засобів виробництва, а вкладення капіталу
– як покупки фінансових активів. Зокрема, у навчальному курсі К. Р. Макконелла
і С. Л. Брю «Економікс» при всіх розбіжностях у трактуванні терміну
«інвестиції» виокремлюється матеріально-речовий зміст інвестицій або як
«...витрат на будівництво нових підприємств, на верстати й устаткування з
10
тривалим терміном служби», або як «...приросту будь-яких матеріальних
цінностей – всіх витрат, які безпосередньо сприяють зростанню загальної
величини капіталу в економічній системі» [38, с. 178].
Існує й інший підхід до визначення інвестицій, що зумовлено зростанням
значення ринку цінних паперів як механізму, що опосередковує переміщення
реального капіталу в країнах розвиненої ринкової економіки. У межах цього
підходу інвестиції визначаються як вкладення в цінні папери [ 32, с. 172].
Загалом, слід зазначити, що термін «інвестиції» походить від латинського
слова «invest», що означає «вкладати». Первісного значення цей термін не
втратив і в даний час, оскільки означає джерело приросту капіталу і рушійний
мотив здійснення інвестицій у прибуток (дохід). Загалом інвестиції
здійснюються з метою отримання доходу (результату) і стають марними, якщо
вони доходу (результату) не забезпечують. Однак у цьому разі присутня й інша,
не менш важлива характеристика інвестицій як вкладень ресурсів для одержання
необхідного доходу [25, с.142].
Наведемо найбільш поширені визначення поняття «інвестиція». Інвестиція
–вкладення грошових коштів для отримання доходів або прибутку; власність,
придбана для отримання доходів або прибутку. У «Словнику сучасної економіки
Макміллана» інвестиції охарактеризовано як «...потік видатків, що призначені
для виробництва благ, а не для безпосереднього споживання» [49, с. 128].
Існує таке трактування інвестицій:
1. Придбання засобів виробництва, таких як машини та обладнання, для
підприємства з тим, щоб виробляти товари для майбутнього споживання.
Зазвичай таке придбання називається капітальними вкладеннями,
вкладеннями в засоби виробництва; чим вищий рівень капітальних вкладень у
господарство, тим швидше воно буде розвиватися.
2. Придбання активів, наприклад, цінних паперів, творів мистецтва,
депозитів у банках або будівельних товариствах тощо, насамперед з метою
отримання фінансової віддачі у вигляді прибутку або збільшення капіталу.
11
Такий вид фінансових інвестицій є засобом заощадження. Рівень
фінансових інвестицій у господарство залежить від таких факторів, як відсоткова
ставка, ступінь можливої прибутковості інвестицій, загальна стабільність
ділового клімату» [ 45, с. 93].
У зазначеному вище визначенні виокремлено дві складові поняття
«інвестиції»: «капітальні вкладення» і «фінансові вкладення».
Схоже визначення, проте більш лаконічне, міститься в «Тлумачному
економічному і фінансовому словнику...» І. Бернара і Ж.-К. Коллі, які інвестиції
розуміють як «...придбання засобів виробництва.
У більш широкому сенсі: придбання капіталу з метою отримання доходу.
В останньому визначенні введено важливе розмежування між
капіталостворюючими (реальними) і фінансовими інвестиціями. Якщо одні в
підсумку забезпечують введення в експлуатацію нових засобів виробництва, то
інші передбачають лише зміну прав власності на існуюче майно.
Крім того, маємо й інші визначення поняття «інвестиція», які
використовують при вивченні курсів макро- і мікроекономіки.
На думку О. Я. Базілінської та О. В. Мініної, інвестиція – це «...збільшення
обсягу функціонуючого в економічній системі капіталу, тобто запропонованої
кількості засобів виробництва, які створено людьми» [14, с. 95].
Таким чином, економічний зміст інвестицій в умовах ринкової економіки
полягає в поєднанні двох сторін інвестиційної діяльності: витрат ресурсу та
отримання результату.
Необхідно зазначити, що ці два процеси можуть відбуватися в різній
часовій послідовності. Розрізняють послідовний, паралельний і
інтервальнийперебіг процесів вкладення ресурсу та отримання результату.
При послідовному перебігу цих процесів підприємство отримує прибуток
відразу після завершення інвестування у повному обсязі. При паралельному
їхньому перебігу отримання прибутку можливе до повного завершення процесу
інвестування. При інтервальному перебігу цих процесів між завершенням
процесу вкладення інвестицій та отриманням прибутку проходить певний
12
проміжок часу (термін тимчасового лага залежить від форм інвестування і
особливостей конкретних інвестиційних проектів). Роль держави в
інвестиційному процесі полягає в тому, що вона реалізує політику державних
капіталовкладень як централізованих (за рахунок бюджетів різних рівнів), так і
децентралізованих (тих, що здійснюються за рахунок власних і позикових коштів
державними підприємствами).
Інвестиціями стають ті заощадження, які прямо чи опосередковано
використовуються для розвитку виробництва з метою отримання доходу в
майбутньому (іноді через декілька років).
Як зазначають у своїх наукових дослідженнях Андрушків Б.М. та Кузьмін
О.Є., у вітчизняній літературі радянського періоду інвестиції трактувались
переважно як капіталовкладення і тому категорія «інвестиції» за суттю
ототожнювалася з категорією «капіталовкладення». Капіталовкладеннями
вважали «...витрати на відтворення основних фондів, їх збільшення і
вдосконалення». Інвестиціями називали «...довгострокове вкладення капіталу в
промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки» [10,
с. 44]. З наведених визначень випливає, що інвестиції не тільки ототожнювалися
з капітальними вкладеннями, а й наголошувалось на довготерміновому характері
цих вкладень.
В одній з перших перекладних монографій Є. Дж. Долана і Д. Є. Ліндсея
інвестиції на макрорівні визначаються як «...збільшення обсягу капіталу, який
функціонує в економічній системі, тобто збільшення пропозиції продуктивних
ресурсів, що здійснюють люди» [30, с. 186]. Також інвестиції характеризуються
як «...витрати на виробництво і накопичення засобів виробництва і збільшення
матеріальних запасів» [38, с. 134].
У зазначених термінах інвестиції розглядаються як спосіб збільшення
продуктивних ресурсів суспільства. Фактично ці трактування звужують зміст
інвестування до реального інвестування. При такому тлумаченні вкладення
капіталу в цінні папери та у банківські депозити не можна зараховувати до
13
категорії «інвестиції», оскільки не відбувається збільшення продуктивних
ресурсів суспільства.
У своїх власних дослідженнях Ясишена В. В інвестування в широкому
значенні трактує як процес відмови від користування «...грошима сьогодні, щоб
отримати велику їх суму в майбутньому» [58, с. 32]. При цьому виокремлюються
два головні чинники, що характеризують цей процес, – час і ризик. У цьому разі
інвестиції насамперед розглядаються як процес вкладення грошових коштів з
метою отримання їхньої більшої суми в майбутньому. Це вузьке трактування
вказаної категорії, оскільки інвестування капіталу в реальній дійсності
відбувається не тільки в грошовій, а й в інших формах рухомого і нерухомого
майна, нематеріальних активів.
Мархайчук М. М. наголошує що інвестиції через вкладення, що
«приносять вигоди», вважаємо не зовсім коректним, тому що існують
інвестиційні проекти, які не забезпечують інвесторам отримання безпосередніх
вигод. Пов’язування очікуваних вигод з тривалим періодом вважаємо
некоректним також тому, що багато операцій, які пов’язані, зокрема, з
вкладеннями в цінні папери, спочатку розраховані на отримання разового
результату в короткотерміновому періоді [43, с. 331]. Загалом, слід зазначити,
що такі підходи до визначення поняття «інвестиції», як правило, не поділяють
науковці, які досліджують інвестиції на мікрорівні, зокрема у літературних
джерелах [31; 34; 46; 55].
Загалом можна виокремити чотири групи трактувань поняття «інвестиції»
на мікрорівні, які подаються у науковій літературі:
– інвестиції, які визначаються через платежі;
– інвестиції, які визначаються через майно;
– комбінаторне поняття інвестицій;
– диспозиційне поняття «інвестиції».
Узагальнюючи вищевикладене, можна сказати, що інвестиції, які
визначаються через платежі, розглядаються як потік оплат і витрат, що
починаються з виплат. Однак стверджувати про те, що інвестиції завжди є
14
платежами, можна дуже умовно. Зокрема, ноу-хау, які є інвестиціями при
проведенні досліджень і розробок, не завжди можна трансформувати в платежі.
Водночас інвестиції, що визначаються платежами, є розмежуванням для
категорій «інвестиція» і «фінансування». На відміну від інвестицій,
фінансування – це потік платежів, що розпочинаються з виплат, які
трансформуються у витрати, і в подальшому забезпечують надходження [37, с.
140].
При характеристиці поняття «інвестиція», що визначається через майно,
вихідним пунктом є баланс підприємства. Згідно з цим визначенням інвестиції
розглядаються як процес перетворення капіталу (переважно грошового) у
предмети майна у складі активів підприємства, у тому числі в цінні папери. При
такому підході до визначення інвестицій «випадають» вкладення коштів
фізичних осіб (домашніх господарств), у тому числі і в цінні папери.
Суть комбінаторного поняття «інвестиції» ґрунтується на поданні
інвестицій як додаткових вкладень до наявних засобів, тобто це вкладення, які
спрямовані на розширення бізнесу або створення умов для підвищення
ефективності його функціонування [46, с. 48]. Такого трактування поняття
дотримуються й Кириченко О. А., М. П. Денисенко, А. П. Гречан [36, с. 55].
Виокремлюють такі типи інвестицій:
– для заміни або підтримки рівня обладнання;
– на розширення за допомогою збільшення виробничих потужностей;
– на розширення діяльності за допомогою створення нових видів
продукції;
– на науково-дослідні роботи;
– на просування товару і рекламу;
– на участь у капіталі інших підприємств;
– обов’язкового типу (для запобігання забрудненню навколишнього
середовища, в соціальну сферу тощо);
– стратегічні інвестиції (пов’язані з поглинанням підприємств або
розміщенням капіталу за кордоном).
15
Зазначають, що подане трактування інвестицій жорстко прив’язує
вкладення до діяльності діючого підприємства (виробничої системи) і фактично
вилучає з цього поняття численні вкладення капіталу, в тому числі первісну
вартість підприємства.
В основі диспозиційного поняття інвестицій закладено положення,
відповідно до якого процес інвестування передбачає взаємозв’язок фінансових
коштів і зменшення свободи розпорядження ними підприємством. Цей процес, з
одного боку, залежить від зовнішніх чинників, а з іншого – впливає на них.
Такі вкладення можуть характеризуватися як відкриті системи, в яких
реалізація інвестицій впливає на функціонування інших елементів системи, а на
результати інвестицій мають вплив рішення, що стосуються інших елементів
системи.
Прикладом подібного роду відносин може бути взаємозв’язок між
інвестиційною сферою та сферою фінансування. Так, ефективність інвестицій
зумовлюється наявністю фінансових ресурсів, що є в розпорядженні
підприємства. Відповідно залучення фінансових ресурсів у розпорядження
підприємства залежить від потенційної ефективності інвестиційного проекту.
Іншим прикладом взаємопов’язаних інвестицій є вкладення у виробничу
інфраструктуру, які стимулюють і роблять більш ефективними вкладення в інші
сфери.
Відмінності в трактуваннях поняття «інвестиція» на мікрорівні
зумовлюються як цілями і завданнями дослідження окремих науковців, так і
багатоаспектністю сутнісних сторін цієї економічної категорії.
Узагальнюючи подані вище підходи до визначення поняття «інвестиції»,
можна виокремити такі їхні найбільш суттєві ознаки:
1) потенційна здатність інвестицій забезпечувати дохід;
2) взаємопов’язаність процесу інвестування з перетворенням частини
накопиченого капіталу в альтернативні види активів підприємства;
3) використання в процесі здійснення інвестицій різних інвестиційних
ресурсів, які характеризуються попитом, пропозицією та ціною;
16
4) цілеспрямований характер вкладення капіталу в будь-які матеріальні та
нематеріальні об’єкти;
5) наявність терміну вкладення, який визначається завжди індивідуально і
встановлювати його заздалегідь неправомірно;
6) здійснення вкладень особами, які називаються «інвестори» та
переслідують власні індивідуальні цілі, не завжди пов’язані з отриманням
безпосередньої економічної вигоди;
7) наявність ризику вкладення капіталу, оскільки досягнення цілей
інвестування має імовірнісний характер.
Мартиненко В. П. інвестиції трактує як цілеспрямоване вкладення на
певний строк капіталу в усіх його формах у різні об’єкти для досягнення
індивідуальних цілей інвесторів [42, с. 20].
У «Інвестиційно-інноваційному термінологічному словнику Н. І. Редінa
подано таке визначення: «Інвестиції – вкладення в основний і оборотний капітал
з метою отримання доходу. Інвестиції в матеріальні активи – вкладення в рухоме
і нерухоме майно (землю, будівлі, обладнання тощо). Інвестиції у фінансові
активи – вкладення в цінні папери, рахунки та інші фінансові інструменти».
Поняття «інвестиція» пройшло доволі тривалий період розвитку. У
термінологічному словнику Д. М. Розенберга «Бізнес та менеджмент» інвестиції
охарактеризовано як капіталовкладення, вклади, сукупність витрат, вкладення
грошей з метою отримання прибутку для зростання доходу або капіталу, або
обох цих цілей [51, с. 112].
Інвестування передбачає прибутковість, що певною мірою менш важлива,
ніж рух готівки, тому що вона означає довготермінову життєздатність
підприємства, а не лише платоспроможність погашати борги. Подібне
формулювання наводить Д. В. Пірс у «Словнику сучасної економіки
Макміллона», позначивши інвестування як потік витрат на збільшення або
підтримання реального основного капіталу. Проте більш точним, як зазначає
В.М. Опарін, є трактування інвестиції як потоку видатків, призначених для
виробництва благ, а не для безпосереднього споживання [56, с. 127].
17
Поряд з визначеннями, сформульованими у законодавчій та
нормативноправовій базі, є різні визначення інвестицій, які за суттю мало
розрізняються. Так, Зернюк О. В., Заїка О. С. визначають інвестиції як усі види
майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого формується
прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Михайловська О.В. вважає,
що інвестиціями є всі види і форми майнових, інтелектуальних, інформаційних
цінностей, у тому числі права на них, що вкладаються в розвиток людських
ресурсів і в об’єкти будь-якої діяльності з метою приросту капіталу, досягнення
їхньої високої рентабельності і (або) іншого корисного ефекту [39, с. 10].
Маказан Є. В. та інші науковці стверджують, що інвестиції – це
динамічний процес зміни форм капіталу, послідовного перетворення початкових
ресурсів і цінностей в інвестиційні витрати та перетворення вкладених коштів у
приріст капітальної вартості у формі доходу або соціального ефекту [40, с. 38].
Федулова Л.І. розглядає інвестиції як матеріалізацію ідей зі створення
нових об’єктів (модернізації, реконструкції діючих об’єктів), що здатні
виробляти продукцію в більшому обсязі або підвищеної якості [55, с. 65].
Узагальнюючи вищевикладене, пропонуємо таке визначення терміну
«інвестиції». Інвестиції – це різноманітні за своїм характером та цільовою
спрямованістю вкладення, що вкладаються в різні об’єкти підприємницької
діяльності з метою виробництва інноваційної конкурентоспроможної продукції
для забезпечення подальшого розвитку підприємства як самостійного
господарюючого суб’єкта у сучасному ринковому середовищі.
До інвестицій належать не будь-які вкладення коштів, а тільки ті, які
сприяють приросту капіталу, що зумовлено отриманням чистого прибутку.
Вкладання, які не забезпечують збільшення капіталу, називаються
споживчими інвестиціями. Приріст капіталу має бути достатнім, для того щоб:
– компенсувати інвесторові відмову від використання наявних активів
(коштів) на споживання в поточному періоді;
– винагородити його за ризик;
18
– відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.
У Законі України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями названо всі
види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється
прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [4].
З вищенаведених визначень можна виокремити три загальних
характеристики інвестицій – векторну, предметну і тимчасову ознаки. Векторна
ознака позначає напрямок інвестування, тобто об’єкт вкладення інвестицій.
Таким чином, узагальнюючи класичні визначення у даній сфері, слід
зазначити, що Б. А. Райзберг до об’єктів інвестиційних вкладень зараховує
«...підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні
програми, інноваційні проекти...». К. Р. Макконнелл і С. Л. Брю інвестиційними
об’єктами вважають «ділові підприємства», а П. Е. Самуельсон і В. Д. Нордхаус
– «довгострокові проекти».
Своєю чергою, за українськими законами інвестиційний процес
розглядається як сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження,
поширення та реалізацію інновацій з метою отримання комерційного та / або
соціального ефекту, які здійснюються шляхом реалізації інвестицій, вкладених в
об’єкти інноваційної діяльності.
1.2. Інвестиційна привабливість основних об’єктів інвестування
Залучення інвестицій у вітчизняні підприємства пов’язане з інвестиційною
привабливістю об’єкта інвестування. Оцінка інвестиційної привабливості
потенційного об’єкта інвестування – це перший крок під час прийняття
інвестиційного рішення. Ціль об’єкта інвестування – підвищення інвестиційної
привабливості та залучення максимально можливого обсягу інвестицій.
В сучасних умовах господарювання у підприємств з’явилася необхідність
та можливість самостійно визначати напрямки своєї інвестиційної діяльності,
19
джерела і заходи (засоби) досягнення поставлених цілей, тобто самостійно
формувати власну інвестиційну політику. Саме вона забезпечує йому
можливість розвиватися, поступово переходити від одного стану до якісно
нового.
Формування інвестиційної політики підприємства здійснюється у сфері
взаємних інтересів як самого підприємства, так і його потенційних інвесторів.
Можливість залучення інвестицій залежить від розуміння та врахування
інтересів партнерів, від можливості бачити об’єкт інвестування з позиції
інвестора та оцінити його інвестиційну привабливість. Підприємство також
зацікавлене в підвищенні рівня інвестиційної привабливості: кожен суб’єкт
господарювання прагне розвивати своє виробництво чи надання послуг,
підвищувати їх конкурентоспроможність як на вітчизняному, так і на
зарубіжному ринках.
Визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства як
потенційного об’єкта інвестування здійснюється інвесторами в процесі
визначення доцільності капітальних вкладень, вибору в придбанні
альтернативних об’єктів і купівлі акцій окремих підприємств.
Інвестиційна привабливість підприємства, як уже зазначалось, це набір
характеристик як фінансово-господарської, так і управлінської його діяльності,
перспектив розвитку та можливостей залучення інвестиційних ресурсів.
Як відомо, кожне підприємство – це самостійна, відкрита система, і
інвестиційна привабливість навколишнього середовища його розвитку (регіону,
галузі, країни) має опосередкований вплив на нього. Окрім того, зовнішні
чинники впливу мають універсальний характер і відіграють для потенційних
інвесторів не менш важливу роль, ніж конкретний об’єкт інвестування. З огляду
на це, власне оцінка інвестиційної привабливості – це перший етап
прогнозування та передбачення заходів щодо активізації залучення
інвестиційних ресурсів і підвищення привабливості окремих об’єктів
інвестування на всіх рівнях [46, с. 86]. Слід також зазначити, що від стану
20
привабливості підприємства залежить галузева та регіональна спрямованість
його інвестиційної політики.
Процес вкладення коштів передбачає генерування, перерозподіл і
використання капіталу. Замовником проведення оцінки інвестиційної
привабливості може бути як інвестор, так і підприємство. Метою оцінки
інвестиційної привабливості для підприємства є виявлення слабких і сильних
сторін його фінансово-господарської діяльності, для інвестора – визначення
стану та потенціалу можливого об’єкта інвестування. Подвійність мети оцінки
інвестиційної привабливості підприємства випливає з обов’язкового
двостороннього (подвійного) ефекту успішного інвестування: позитивних
наслідків як для суб’єкта, так і для об’єкта інвестування.
Отримані результати щодо інвестиційної привабливості кожен контрагент
використовує для досягнення власних цілей: інвестор – для розробки й
обґрунтування можливих варіантів вкладення інвестицій і забезпечення
ефективного використання коштів з метою отримання майбутньої вигоди; само
підприємство – для розробки заходів щодо підвищення інвестиційної
привабливості, залучення інвестицій та забезпечення ефективності їх
використання.
Інвестиційна привабливість об’єкта господарювання формується під
впливом певних умов і чинників внутрішнього та зовнішнього характеру.
Оцінка та аналіз інвестиційної привабливості підприємства, з одного боку
– це основа для розробки його інвестиційної політики, а з іншого, – можливість
виявити недоліки в діяльності підприємства, передбачити заходи щодо їх
ліквідації та покращити можливості залучення інвестиційних ресурсів.
А це, своєю чергою, допомагає інвесторам прийняти позитивне рішення
щодо наміру здійснювати інвестування у певне підприємство.
Як зазначає у своїх дослідженнях Мархайчук М. М., ефективність
використання активів слід визначити з погляду наявності та використання всіх
можливих джерел їх формування. А тому наступною умовою формування
інвестиційної привабливості підприємства – це результативність
21
фінансово=господарської діяльності підприємства, яка може визначатися на
основі фінансової та бухгалтерської звітності. Загальні фінансові результати
діяльності підприємства повною мірою відображають стан його справ і дають
змогу визначити ймовірність залучення інвестицій та ефективність їх
використання, що відповідає інтересам як підприємства, так і інвестора.
Слід зазначити також, що підприємство повинно мати високу та надійну
перспективність маркетингових досліджень щодо ефективності та якості його
продукції та послуг на ринку збуту. У даному контексті слід зазначити також про
придбання всіх необхідних видів матеріально-технічних ресурсів (МТР) для
виробництва та збуту готової продукції та надання послуг. Це має стосуватися
не тільки домовленості, а й наявності договорів (контрактів) на придбання МТР
і певних гарантій збуту продукції на надання якісних послуг [41, с. 234].
Необхідно звернути також особливу увагу на ефективність використання
інвестиційних ресурсів підприємством як на наступну умову щодо формування
його інвестиційної привабливості. Інвесторів завжди цікавить ефективність
використання інвестиційних ресурсів підприємством за минулі періоди.
Визначення ефективності здійснюється шляхом розрахунку індексів,
співвідношень і коефіцієнтів, таких, наприклад, як прибутковість коштів і
коефіцієнт самозабезпеченості інвестиційними ресурсами. Зокрема, коефіцієнт
самозабезпеченості свідчить про можливість підвищити
конкурентоспроможність і ділову активність за рахунок власних коштів. Як
відомо, прибутковість залучених, а особливо позикових, коштів повинна значно
перевищувати прибутковість власних інвестиційних ресурсів та ін. Вивчення та
аналіз відповідної звітності суб’єктів господарювання, досвіду фахівців і
підприємств дозволяє стверджувати, що це досить важлива умова формування
інвестиційної привабливості підприємства.
22
1.3. Визначення умов забезпечення інвестиційної привабливості
підприємств та обґрунтування методики для її оцінювання
Визначення інвестиційної привабливості будь-якого підприємства,
потребує особливої уваги щодо його оточення, оскільки воно розташоване в
певному адміністративнотериторіальному регіоні.
Підприємство – це соціально-економічна система, яка постійно
змінюється, розвивається та вдосконалюється. Загалом, перспективи діяльності
підприємств в Україні, їх виробнича стратегія обмежені як внутрішнім, так і
зовнішнім середовищем, законодавчим простором, що пов’язаний з
економічною ситуацією, станом розвитку ринкової інфраструктури та іншими
умовами. Стан справ у різних галузях і регіонах України, економіки в цілому
свідчить про високий рівень впливу ризиків внутрішнього та зовнішнього
характеру відповідно всіх потенційних об’єктів для яких здійснюється
інвестування [41, с. 242].
Відповідно до викладеного вище, можна виділити певні умови, які
забезпечують інвестиційну привабливості будь-якого підприємства певної
галузі, у т. ч. й ресторанної сфери (рис. 1.1).
Перспектива розвитку Висока перспективність
підприємства маркетингових досліджень
Інвестиційна привабливість
підприємства Результативність
Ефективність використання фінансово-господарської
інвестиційних ресурсів діяльності
Рис. 1.1. - Основні умови інвестиційної привабливості підприємства
Інвестори, а особливо іноземні, прагнуть мати інформацію про умови, які
впливають на формування інвестиційної привабливості підприємства. Наявність
23
повної інформації про галузь, регіон та, особливо, умови господарювання
суттєво впливають на привабливість підприємства.
Таким чином, інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні
країни, галузі, регіону.
Підприємство – це об’єкт, в який вкладаються кошти інвестором і чия
привабливість повинна визначатися обов’язково. А тому інвестиційна
привабливість підприємства буде визначатися з урахуванням складових
інвестиційної привабливості на всіх рівнях. Досвід роботи з вітчизняними та
іноземними інвесторами свідчить, що стратегічного інвестора завжди буде
цікавити привабливе підприємство в інвестиційно-привабливій галузі та
привабливому регіоні. За інших рівних умов інвестор не буде вкладати кошти у
привабливе підприємство, що належить до галузі кризового стану, або
розташоване в непривабливому регіоні [36, с. 156].
Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства можуть бути
використані різні фінансово-економічні показники функціонування
підприємства протягом певного періоду.
Узагальнюючи літературні джерела щодо фінансового аналізу та оцінки
інвестиційної привабливості сформуємо основні такі групи показників для її
проведення (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Показники інвестиційної привабливості підприємства
Група показників Назва показників
І група
Оцінка майнового стану 1.1. Темпи зростання оборотних активів.
1.2. Темпи зростання капіталу підприємства.
1.3. Співвідношення власного і залученого капіталу.
1.4. Коефіцієнт придатності необоротних активів.
1.5. Коефіцієнт придатності основних засобів.
1.6. Коефіцієнт зносу основних засобів.
ІІ група
Оцінка ліквідності 2.1. Маневреність власних оборотних коштів.
2.2. Коефіцієнт покриття.
2.3. Коефіцієнт швидкої ліквідності.
2.4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
2.5. Частка оборотних коштів в активах.
2.6. Частка виробничих запасів у поточних активах.
ІІІ група
Оцінка фінансової стійкості 3.1. Коефіцієнт фінансової автономії.
24
3.2. Коефіцієнт залучення власних коштів (фінансової
залежності).
3.3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.
3.4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.
3.5. Коефіцієнт покриття довгострокових вкладень.
3.6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових
коштів.
3.7. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних
коштів.
3.8. Коефіцієнт структури залученого капіталу.
3.9. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих
джерел.
ІV група
Оцінка ділової активності 4.1. Балансовий прибуток.
4.2. Фондовіддача.
4.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.
4.4. Період оборотності дебіторської заборгованості.
4.5. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.
4.6. Період оборотності кредиторської заборгованості.
4.7. Коефіцієнт оборотності запасів.
4.8. Період оборотності запасів.
4.9. Коефіцієнт оборотності активів.
4.10. Тривалість фінансового циклу.
4.11. Тривалість операційного циклу.
4.12. Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості.
4.13. Оборотність власного капіталу.
4.14. Оборотність основного капіталу.
4.15. Коефіцієнт стійкості економічного зростання.
V група
Оцінка рентабельності 5.1. Обсяг чистого прибутку.
5.2. Рентабельність продукції.
5.3. Рентабельність активів.
5.4. Рентабельність власного капіталу.
5.5. Рентабельність основного капіталу.
5.6. Операційна рентабельність реалізованої продукції.
5.7. Чиста рентабельність реалізованої продукції.
5.8. Валова рентабельність продажу.
Розглянемо детальніше кожну із зазначених груп показників. Перша група
(оцінка майнового становища) дозволяє з’ясувати джерела формування майна й
оцінити, як воно використовується. Показники ліквідності і платоспроможності
(друга група) характеризують можливість підприємства своєчасно та повною
мірою провести розрахунки за своїми зобов’язаннями.
Показники фінансової стійкості (третя група) дають можливість визначити
фінансовий запас міцності підприємства, тобто стабільність його діяльності з
позиції довгострокової перспективи. Ділова активність підприємства (четверта
25
група) виявляється у динаміці його розвитку, досягненні обраних цілей,
розширенні ринків збуту. Показники рентабельності (п’ята група)
характеризують економічну ефективність фінансово-господарської діяльності
підприємства.
Таким чином, проаналізувавши ряд трактувань дефініції «інвестиційна
привабливість підприємства» із наукових джерел слід заначити, що всі автори
вважають, що інвестиційна привабливість характеризує об’єкт інвестування в
цілому та розглядається як інтегральний показник, тобто чітко вказана
узагальнююча характеристика доцільності інвестування окремого об’єкта
господарювання з позицій певного потенційного інвестора.
Також, слід зазначити, що на інвестиційну привабливість підприємства
впливають й стадії його життєвого циклу. В теорії ринку, як відомо,
виокремлюють шість послідовних стадій: «народження», «дитинство», «юність»,
«рання зрілість», «остаточна зрілість», «старіння» [32, с.42].
Загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства (ЖЦП)
становить приблизно 20-25 років (залежно від галузі та впливу НТП), після чого
воно припиняє своє існування або відроджується на новій основі.
На стадіях зростання та стабільності (перші 4 стадії) підприємство є
привабливим об’єктом інвестування. Технічне переозброєння, реконструкція,
модернізація та ін., конкурентоспроможність підприємства, зростання обсягів
інвестиційних ресурсів забезпечують привабливість об’єкта інвестування. На
останніх двох стадіях («остаточної зрілості» та «старіння») підприємство
практично втрачає свою інвестиційну привабливість, тому що всі свої потенційні
можливості воно використало і потребує кардинальних змін.
Як свідчить вітчизняний і закордонний досвід інвестиційно-привабливими
вважаються підприємства, що знаходяться на стадіях, коли в них збільшуються
обсяги продажу, рівень використання виробничих потужностей та ін., тобто
покращуються показники їх діяльності. На стадіях «остаточної зрілості» та
«старіння» інвестиції вважаються недоцільними, за винятком тих випадків, коли
продукція підприємства має досить високі маркетингові перспективи, обсяг
26
інвестицій у технічне переоснащення невеликий і вкладені кошти можуть
повернутися інвестору в найкоротший термін (до 2 років).
Якщо передбачається перепрофілювання, диверсифікація або
реструктуризація підприємства, то інвестування доцільне і на стадії «старіння».
Ці заходи дозволяють економити практично всі види ресурсів, збільшити
обсяги продажу за рахунок розширення номенклатури (асортименту) порівняно
з новим будівництвом.
Визначення впливу результатів усіх видів діяльності за стадіями життєвого
циклу підприємства дає можливість охарактеризувати внутрішнє середовище
підприємства, тобто його цілі, організаційну структуру, методи планування,
інвестиційну спрямованість і можливі інвестиційні рішення залежно від стадії
життєвого циклу. Така характеристика подана в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Характеристика внутрішнього середовища підприємства
Характер Стадія життєвого циклу
истика Народжен Дитинство Юність Рання Остаточ Старіння
внутрішн ня зрілість на
ього зрілість
середови
ща
Цілі Виживанн Закріплення на Завоюван Розширенн Утриман Виживання
підприєм я та вихід ринку, ня я частки ня
ства на ринок отримання позицій ринку, частки
прибутку лідера, максимізац ринку,
забезпече ія ринкової утриман
ння вартості ня
прибутко підприємст обсягів
вості ва продажу
інвестиці
й,
диверсиф
ікація
Організац Аморфна, Функціональна Функціон Де Централ Спрощення
ійна відсутніст персоніфікація альна з централізо ізація структури,
структура ь чіткого в розподілі елемента вана структур різке
розподілу функцій та ми де (дивізіонал и зменшення
функцій відповідальност централіз ьна або кількості
та і ації матрична) членів
відповідал апарату
ьності управління
Методи Відсутніс Періодичне Цільове Програмно Генетич Програмно
плануван ть несистемне плануван цільове не цільове
ня регулярно планування ня, планування планува планування
го витрат і доходів розвиток , ння
27
плануванн перспект стратегічне
я ивного планування
плануван
ня
Інвестиці Наявність Пошук Розробка Поглинанн Мобіліза Диверсифі
йна інвестицій зовнішніх інвестиці я ція кація,
спрямова засновник інвесторів йних конкуренті внутріш реорганізац
ність ів, пошук пропозиц в, ніх ія або
інвестицій ій, пошук розширенн резервів, реструктур
стратегіч я обсягу впровад изація
них фінансових ження
інвесторі інвестицій досягнен
в ь НТП
Можливі Обов’язко Обов’язкові Вкладенн Придбання Оновлен -
інвестиці ві вкладення, я з метою фінансових ня
йні вкладення вкладення з розширен активів, активів
рішення метою ня та вкладення підприє
підвищення освоєння в розробки мства
конкурентоспр товарів та
оможності (послуг) дослідженн
виробництва або я
ринків,
оновленн
я активів
підприєм
ства
Розглянутий підхід впливу стадії життєвого циклу підприємства (ЖЦП)
використовується в умовах відносної стабільності ринкових відносин. Нині в
Україні цей підхід не можна використовувати повною мірою. Це пов’язано з
особливостями становлення, розвитку та функціонування будь-якого
підприємства в національній економіці. Якщо дотримуватися розглянутого
підходу до визначення стадій ЖЦП, то практично всі підприємства, які були
засновані до переходу до ринкових відносин, можуть бути віднесені тільки до
останньої стадії («старіння»). Значна тривалість економічної кризи стосувалася
та стосується всіх об’єктів та суб’єктів господарювання в Україні.
Таким чином, ступінь впливу кожного окремого ризику можна оцінити
тільки маючи достатню інформацію про діяльність конкретного підприємства,
його відносини з зовнішнім середовищем і повну характеристику внутрішнього
середовища з урахуванням життєвого циклу підприємства.
28
1.4 Інвестиційна привабливість, як фактор стабільного розвитку
підприємства
На сучасному етапі розвитку економіки, привабливість інвестицій є
ключовим фактором, що визначає стабільний розвиток компанії. На
сьогоднішній день, немає цілісного підходу до тлумачення терміну
«інвестиційна привабливість». Більшість визначень даного поняття зводяться до
трактування даного терміна, як системи або поєднання різних ознак, або
факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на стан
оцінюється об'єкта без подальшого уточнення цих ознак. Це загальне визначення
засноване на існуванні безлічі чинників, які можуть вплинути на інвестиційну
привабливість об'єкта.
Питання інвестиційної привабливості підприємств вже тривалий час є
предметом дослідження багатьох українських та іноземних науковців.
Наприклад, В. Кремень, О. Кремень та О. Акулініна зазначають, що:
«…інвестиційна привабливість є комплексним поняттям, оскільки відображує
думку певної групи інвесторів стосовно співвідношення рівня ризику, рівня
прибутковості та вартості фінансових ресурсів підприємства, а також являє
собою сукупність певних об’єктивних ознак, властивостей, засобів та
можливостей економічної системи, яка обумовлює потенційний платіжний
попит на інвестиції ».
Аналогічне трактування наводять автори роботи які визначають
інвестиційну привабливість підприємств як: «…комплексну характеристику
умов зовнішнього середовища та внутрішніх фінансових можливостей залучати
інвестиційні ресурси з метою забезпечення їх сталого розвитку. Тому
необхідним є комплексний аналіз інвестиційної привабливості за різними
рівнями економіки, що дозволяє сформувати цільові вектори стратегії
фінансового регулювання та визначити резерви сталого розвитку підприємств».
29
Основні складові інвестиційної привабливості підприємства
визначаються: «…прозорість діяльності та позитивний імідж; фінансова
стійкість та платоспроможність; конкурентоспроможність, стійке положення на
займаних ринках збуту, можливість освоєння нових ринків; рівень інноваційної
активності; виробничий потенціал підприємства, можливості по збільшенню
випуску продукції, освоєння нових видів продукції, диверсифікація
виробництва; висококваліфікований персонал, в тому числі професійна
менеджерська команда».
В сучасних дослідженнях поняття інвестиційної привабливості
розглядається як з позиції реального так і фінансового інвестування. Для
визначення рівня наукового інтересу до видів інвестицій доцільно
проаналізувати обсяги пошукових запитів стосовно цих питань в пошуковій
системі Google із використанням програмного продукту Google Trends.
Аналізуючи сучасну інвестиційну ситуацію в Україні можна зазначити, що
за останні роки значно зріс обсяг прямих інвестицій в машини обладнання та
інвентар, інженерні споруди, нежитлові будівлі (рис. 1.2). При цьому найбільша
питома вага припадає на інвестиції в промисловості (рис.1.3).
Мікрорівень (підприємства)
Мета: формування потенціалу для реалізації інноваційного
проєкту.
Форма реалізації: інвестиційна та операційна діяльність
підприємства у рамках реалізації проєкту
Формування
потреб,
Мезорівень (території, регіону) стимулювання
Мета: формування потенціалу для забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора економічними та
економіки території (регіону). адміністративними
Основні форми реалізації: важелями,
Формування потреб, прояв - формування інноваційних аграрних кластерів; - координація діяльності наукових установ, їх моніторинг і
ініціатив, лобіювання інтересів співпраці з аграрним бізнесом;- розвиток системи аграрного дорадництва; контроль
- реалізація програм підтримки інноваційного розвитку важливих для регіону сегментів системи
аграрного виробництва
Макрорівень (національний)
Мета: формування потенціалу для забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора
економіки країни.
Основні форми реалізації:
- фінансування аграрної освіти і науки;
- моніторинг інноваційних процесів у сільському господарстві;
- підтримка сільськогосподарських товаровиробників за
пріоритетними напрямками їх діяльності;
- реалізація цільових програм інноваційного розвитку системи аграрного виробництва
30
200000
150000
100000
50000
довгострокові біологічні активи…
0 машини, обладнання та інвентар
будівлі житлові
будівлі житлові
будівлі нежитлові
інженерні споруди
машини, обладнання та інвентар
транспортні засоби
землі
довгострокові біологічні активи рослинництва та тваринництва
інші матеріальні активи
інвестиції в нематеріальні активи
Рис. 1.2 – Інвестиції в Україні (млн.грн.)
%
промисловість
будівництво
оптова а роздрібна торгівля. Ремонт
автотраспортних засобів і мотоциклів
транспорт, складське господарство, поштова та
кур'єрська діяльність
тимчасове розміщування та організація
харчування
інформація та телекомунікації
фінансова та страхова діяльність
операції з неухомим майном
професійна, наукова та технічна діяльність
діяльність у сфері адміністративногота
допоміжного обслуговування
державне управління й оборона, обовязкове
соціальне страхування
освіта
охорона здоров'я та надання соціальної допомоги
мистецтво, спорт, розваги та відпочинок
надання інших видів послуг
Рис. 1.3 – Структурний розподіл інвестицій за видами економічної
діяльності
Визначення інвестиційної привабливості компанії відображає спільність
показників ефективності, які показують рентабельність матеріальних вкладень в
розвиток компанії. В інвестиційну привабливість компанії входить сукупність
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
31
фінансових і економічних показників, що проводять оцінку зовнішнього
середовища компанії і рівень її позиціонування на ринку.
На інвестиційну привабливість здійснюють свій вплив різноманітні
чинники та фактори.
Таблиця 1.3. – Фактори, що впливають на інвестиційну привабливість
підприємства
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
ЧИННИКИ ПРЯМОГО ВПЛИВУ 1. Технічні.
(внутрішні) 2. Трудові.
3. Організаційні.
4. Ресурсно-сировинні.
5. Комерційні.
6. Фінансово-аналітичні
7. Конкурентоздатність.
8. Інноваційні.
9. Виробничі.
10. Споживчі.
ЧИННИКИ НЕПРЯМОГО 1. Природно-географічні
ВПЛИВУ (зовнішні) 2. Екологічні
3. Правові
4. Економічні
5. Політичні
6. Законодавчі
7. Соцільні
Серед них можна виділити як зовнішні, так і внутрішні, що впливають на
інвестиційну привабливість, та мають різний ступінь впливу. Зовнішні фактори,
що впливають на інвестиційну привабливість, - це такі фактори, що не залежать
від господарської діяльності підприємства і від її результатів, але за інших рівних
умов роблять свій вплив по засобу будь-яких явищ. До зовнішніх факторів
відносять:
- інвестиційна привабливість території;
- рівень інноваційного розвитку;
- політична, економічна і соціальна ситуація в країні;
- особливості законодавчої і судової влади;
- рівень корупції;
- інфляція;
- безробіття;
32
- розвиненість інфраструктури і багато інших чинників.
Під внутрішніми факторами розуміють ті чинники, які безпосередньо
залежать від діяльності самого підприємства, від його результатів. Отже,
внутрішні фактори є основним елементом впливу на інвестиційну привабливість
підприємства. До внутрішніх факторів відносять:
1. Фінансовий стан підприємства. Даний фактор є найважливішим, тому
що на нього в першу чергу звертають увагу інвестори. В рамках даного чинника
розглядають наступний ряд показників: показники ліквідності,
платоспроможності, рентабельності, оборотності (ділової активності) і т.д
2. Організаційна структура управління підприємством. Даний фактор
включає частку міноритарних акціонерів, вплив держави, ступінь розкриття
фінансової і управлінської організації, частка чистого прибутку, яка була
отримана за останні роки організацією.
3. Інвестиційні ризики. Так само є ключовим фактором, що впливає на
інвестиційну привабливість. Інвестиційні ризики включають в себе: ризик
упущення вигод, ризик фінансових втрат, ризик зниження прибутковості і т.д.
4. Виробничий потенціал.
5. Ринкова стійкість.
Розглянемо більш детально зовнішні чинники. Одним з найважливіших і
далеко не з останніх зовнішніх факторів є система законодавчих норм, які
регламентують діяльність вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Даний фактор
встановлює законні гарантії захисту прав інвесторів і майна суб'єктів
інвестиційної діяльності.
Одним з найважливіших внутрішніх чинників, які впливають на
інвестиційну привабливість підприємства, - це його фінансовий стан. Правильно
визначений фінансовий стан об'єкта інвестування дає інвестору досить
відомостей, щоб зробити загальні висновки про діяльність підприємства. Для
оцінки фінансового стану організації використовують фінансовий аналіз, який
включає в себе ряд інструментів і методів оцінки фінансового стану.
33
Висновки до 1 розділу.
Проаналізовано економічну сутність поняття «інвестиційна
привабливість» та фактори, що її формують. Також в роботі були надані підходи
залучення іноземних інвестицій в виграний сектор країни.
Інвестиційна привабливість - це сукупність політичних, соціальних,
інституціональних, екологічних макро- і мікроекономічних умов
функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність
інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів.
Факторами, що формують інвестиційну привабливість є державні пільги
для інвесторів, відповідність рівня розвитку галузей, наявність власних ресурсів,
страхування ризиків, фінансовий стан галузі, технічний рівень організації,
ефективність використання інвестиційних коштів.
Інвестиційна привабливість характеризується економічним станом країни,
політичною стабільністю, рівнем ринкової інфраструктури, рівнем розвитку
фінансових інститутів та податкової системи.
Для оцінки інвестиційної привабливості першочергових розраховується
господарський стан підприємства та оцінюються основні показники, такі як
ліквідність, майновий стан, ділова активність, фінансова залежність та
рентабельність.
Для формування стратегії економічного розвитку підприємства, регіону
або ж галузі першочерговим завданням для інвестора постає оцінка інвестиційної
ситуації, яка залежить від політичних, економічних, виробничих та інших
факторів.
Для поглибленого аналізу інвестиційної привабливості галузі
використовують такі критерії оцінки, як прибутковість галузі, ефективність
виробничої діяльності галузі, ефективність капіталовкладень в галузь,
значущість галузі в економіці, соціальна значущість галузі та ступінь державної
підтримки розвитку галузі.
34
Наразі в Україні необхідно приділяти більше уваги створенню та реалізації
перспективних інвестиційних програм підтримки інноваційного розвитку всіх
галузей економіки. Це дозволить країні підвищити конкурентоспроможність
власного виробництва та розширить перелік технологічних можливостей.
Щодо запровадження інновацій та розробку інноваційного проєкту, то це
завжди є стратегічне рішення. Перед прийняттям впровадження інновацій
необхідно проаналізувати їх наслідки та відповідність стратегії підприємства, а
також оцінити внутрішні та зовнішні можливості їхньої реалізації.
Агропромисловий комплекс є одним зі стратегічних і пріоритетних галузей
національної економіки України. Однак, через високу конкуренцію продукції
сільського господарства на світовому ринку українським аграріям необхідно
розраховувати та впроваджувати інноваційні технології виробництва, які б
забезпечили виробництво конкурентоспроможної продукції, при обґрунтованій
окупності витрат, підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості
продукції.
Підтримка держави в напрямі підвищення інвестиційно-інноваційного
забезпечення аграрного сектору має передбачати не лише виділення бюджетних
коштів, обов’язковими мають стати програми соціально роз'яснювального
характеру, визначеного в законодавчому порядку стимулювання учасників таких
програм, створення сприятливого для інвестування середовища
35
РОЗДІЛ 2.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ПРИВАБЛИВОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ
2.1. Характеристика сучасного аграрного сектору України
В першу чергу розглянемо структуру сільського господарства України за
напрямками діяльності суб’єктів господарювання, серед яких традиційно
виділяють: – рослинництво, що містить у собі вирощування зернових, технічних,
кормових овочевих, баштанних культур, картоплю, фрукти, ягоди тощо; –
тваринництво, що, у свою чергу, характеризує велике поголів’я птиці та худоби.
Отже, на рис. 2.1 представлено структуру сільськогосподарських
підприємств у розрізі видів рослинництва, на рис. 2.2 – у розрізі видів
тваринництва станом на 2022 рік.
%
Зернові та зернобобові культури ріпак озимий та кольза
цукровий буряк фабричний соя
соняшник
Рис. 2.1. - Структура підприємств за видами рослинництва у загальній
кількості суб’єктів господарювання, %
Аналізуючи отримані дані можна зазначити, що найбільшу частку у
загальній кількості суб’єктів господарювання аграрної галузі займають саме
36
підприємства з вирощування зернових та зернобобових культур – 44,3%, на
другому місці підприємства, які вирощують соняшник – 29,8%, підприємства з
вирощування сої складають 12%, з вирощування ріпаку озимого та кользи – 6,8%
та з цукрового буряку – 0,7%. Пов’язано це з тим, що саме зернові та зернобобові
культури є основною складовою українського експорту, при цьому наша країна
є третім найбільшим експортером зерна у світі.
%
велика рогата худоба корови свині вівці та кози птиці свійські
Рис. 2.2. - Структура підприємств за видами тваринництва у загальній
кількості суб’єктів господарювання, %
Проаналізувавши дані на рис. 2.2, можна зазначити, що підприємства з
розведення рогатої худоби та корів мають майже однаковий рівень на сучасному
економічному агроринку, їх частка становить 2,6% та 2,44% відповідно.
Підприємства з розведення свиней складають 1,96%, з розведення овець та кіз –
0,75% та з розведення свійських птиць – 0,52%. Отже, галузь рослинництва є
більш поширеною, що пов’язано з високим рівнем попиту на її продукцію. Саме
цей фактор призводить до високого рівня конкуренції на ринку
сільськогосподарських підприємств. Зумовлюється це все значним обсягом
земель, що придатні для вирощування продукції рослинництва та нижчою
37
вартістю ресурсів порівнюючи з тваринництвом. Для покращення рівня
тваринництва на ринку сільськогосподарських підприємства, необхідно
збільшувати свої витрати на утримання тварин у відповідних умовах. Проте, на
даний час велика кількість агропромислових підприємств покладає всі свої
зусилля, щоб займатися як рослинництвом так і тваринництвом, що збільшує їх
можливості для розвитку , розширення та збільшення прибутку від діяльності
підприємства. Також слід зазначити, що аграрії, які здійснюють свою діяльність
на агроструктур, є одним з ключових джерел робочих місць у селах та маленьких
містах. Тому доцільно проаналізувати зайнятість населення на агропромислових
підприємствах (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Показники зайнятості та продуктивності праці на
сільськогосподарських підприємствах України
Кількість зайнятих Кількість зайнятих Частка зайнятих Продуктивність
працівників на працівників на працівників на праці в
підприємствах, осіб підприємствах сільськогосподарських підприємствах, тис.
сільськогосподарсь підприємствах у грн на 1 зайнятого
кої діяльності, осіб розрізі загальної
кількості, %
9073663 738566 8,14 380,40
8986914 727533 8,10 472,40
8861469 716432 8,08 458,10
8515443 669974 7,87 583,20
7311651 670850 9,18 635,60
6589493 581804 8,83 624,00
6597583 598263 9,07 765,00
6706225 574300 8,56 755,40
7088709 564874 7,97 867,70
7418837 553245 7,46 928,60
7379539 523782 7,10 857,20
Проаналізувавши вищенаведені дані у табл. 2.1 дані, можна виявити
наявність негативної динаміки щодо залучення населення до працевлаштування
на сільськогосподарських підприємствах. Так, порівнюючи з 2012 роком, коли
на агропідприємствах було зайнято 738566 осіб, у 2022 році даний показник
знизився до 523782 осіб, тобто майже на 30%.
Ця ситуація зумовлена модернізацією сільськогосподарських машин та
обладнання, застосуванням комп’ютерів та сучасних технологій, які не
38
вимагають великої кількості працівників. Також цей спад може бути пов’язаний
з відтоком робочої сили до великих міст. У даному зв’язку слід зазначити, що
продуктивність праці у сільському господарстві зростає, що зумовлено
використанням сучасних технологічних досягнень, машин та технологій.
На рис. 2.3 представлено порівняльну динаміку зайнятості робочої сили у
сільському господарстві та в цілому в економіці України.
10000000 10
9000000 9
8000000 8
7000000 7
6000000 6
5000000 5
4000000 4
3000000 3
2000000 2
1000000 1
0 0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
кількість зайнятих працівників на підприємствах, осіб
кількість зайнятих працівників на підприємствах сільськогосподарської діяльності, осіб
частка зайнятих працівників на сільськогосподарських підприємствах у розрізі загальної кількості, %
Рис. 2.3. - Динаміка кількості зайнятого населення на агропромислових
підприємствах України
Проаналізувавши дані на рис. 2.3 можна дійти до висновку, що відсоток
працівників, зайнятих у сільському господарстві, був відносно стабільною
(близько 8%) у 2012–2015 роках, у 2016 році її значення суттєво підвищилось –
до 9%, та приблизно на цьому рівні залишалось до 2019 р. З 2020 по 2022 рік
спостерігається досить швидке зниження відсотку зайнятих в агросекторі
працівників – до 7,1% станом на кінець 2022 р. При цьому, як було відзначено
39
вище, продуктивність праці у сільському господарстві зросла. Тому і можна
сказати, що ефективність використання трудових ресурсів в агросекторі
економіки України зросла. Далі буде проаналізуємо динаміку обсягів
виробництва продукції сільського господарства у фізичному та вартісному
виразі за 2012–2022 рр. (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 Показники динаміки фізичного обсягу та обсягів реалізації
продукції у сільському господарстві
Обсяг продукції, Частка обсягу Індекси фізичного Індекси фізичного
реалізованої с/г продукції, обсягу продукції с/г, обсягу продукції с/г,
підприємствами, тис. реалізованої с/г реалізованої реалізованої
грн підприємствами у підприємствами, % населенням, %
загальному обсязі, %
103561240,7 2,80 95,80 99,60
130604460,3 3,04 112,00 111,30
167332560,7 3,67 117,50 95,10
166277896,3 3,75 110,60 108,90
220163329,8 4,78 107,70 98,60
372033358,7 6,51 106,90 99,60
414799904,0 6,03 87,90 96,70
467636140,8 5,52 107,50 101,20
540509371,9 5,33 105,70 103,40
572748270,0 5,34 114,10 107,30
624070132,3 5,53 88,40 81,40
Отже, обсяг реалізованої продукції впевнено зростав протягом всього
досліджуваного періоду, що позитивно характеризує розвиток агросектору
України. Майже весь досліджуваний період, окрім 2012, 2018 та 2022 рр.,
підприємства нарощували фізичний обсяг реалізації. Проте темпи динаміки
реалізації сільськогосподарської продукції населенням були дуже змінливим.
Тільки у 2021–2022 рр. почалося їх зростання, однак у 2022 рік почалося
скорочення (на 20%), що негативно характеризує ефективність діяльності цієї
складової агросектору.
40
Проаналізуємо частку обсягу реалізованої продукції у сільському
господарстві у загальному обсязі реалізації продукції в економіці (рис. 2.4).
1,4E+11 8
1,2E+11 7
6
1E+11
5
8E+10
4
6E+10
3
4E+10
2
2E+10 1
0 0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
обсяг реалізованої продукції сільськогосподарськими підприємствами, товарів і послуг, тис. грн.
обсяг реалізованої продукції товарів, послуг, тич. грн.
Рис. 2.4. - Динаміка обсягу та частки реалізованої продукції
сільськогосподарськими підприємствами України
Проаналізувавши частку обсягу реалізованої продукції у сільському
господарстві можна відмітити, що частка продукції сільського господарства за
2012–2017 рр. мала позитивну динаміку росту, і у 2017 році досягла
максимального значення у 6,51%. Після цього вона стабілізувалась на
середньому рівні 5,5% до 2022 року. Тому можна впевнено стверджувати, що
агросектор займає вагому частку в структурі економіки держави, він забезпечує
велику кількість доходів бюджетів. Також необхідно зазначити, що на
ефективність функціонування агропромислових підприємств України сильний
41
вплив має ціна продукції. У даному зв’язку проаналізуємо динаміку середніх цін
на ключову продукцію сільського господарства (рис. 2.5).
35000
30000
25000
20000
15000
10000
5000
0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
середня ціна на сільскогосподарські тварини у живій масі, грн. за т. середня ціна
Рис. 2.5. - Динаміка середніх цін на продукцію сільськогосподарських
підприємств України
За рис. 2.5 можна відмітити сильне зростання середніх цін як на зернові та
зернобобові культури, так і на продукцію тваринництва. За останні 2012-2022 рр.
прослідковується стрімке зростання цін, проте в період 2012-2016 роки ціни на
сільськогосподарську продукцію були більш-менш на одному рівні, їх зміни
були зумовлені природно-кліматичними та політично-економічними умовами.
Починаючи з 2017 року й по 2022-ий рік демонструється різкий ріст цін.
Після втручання країни-агресора росії на територію України 2016–2017
років, курс долару відповідно до української гривні зріс з 8 грн за 1 дол. США до
28 грн за 1 дол. США. Така економічна подія спричинила стрімке зростання цін
42
як на ресурси для вирощування культур, так і на розведення худоби, через це на
підприємствах зросла собівартість продукції, що виготовляється, що
відобразилося на цінах реалізації. Розглянемо динаміку фінансових результатів
сільськогосподарських підприємств (рис. 2.6) за період 2012–2022 роки.
1,2E+09 35
30
1E+09
25
800000000
20
600000000
15
400000000
10
200000000
5
0 0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
чистий прибуток, збиток, тис. грн.
фінансовий результат, сальдо до оподаткуванння, тис.
грн.
Рис. 2.6. - Динаміка фінансових результатів підприємств агросектору
України
Наведені на рис.2.6. дані свідчать про значний ріст фінансових результатів
підприємства аграрного сектору, починаючи з 2017 року. Низькі показники
прослідковуються у 2019-2020 рр., однак у 2021 році, як чистий прибуток, так і
фінансовий результат до оподаткування знову зросли. Їх зростання свідчить про
зростання ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств.
Аналізуючи динаміку частки збиткових підприємств галузі, зазначається, що
43
протягом 2017–2022 років вона зросла з 11,6% до 17,4%. Саме тому можна
стверджувати, що особливу увагу треба приділити використанню сучасних
методів управління фінансовими результатами, спрямованих на зниження частки
збиткових підприємств та зростання прибутку. З початком війни перед аграрним
сектором постало багато викликів та проблем. Окуповані території, ризики
посівної, логістичні проблеми, цілеспрямовані обстріли сільськогосподарської
техніки, дефіцит робочих, крадіжка зернових, нерозірвані снаряди та заміновані
поля – все це сповільнює роботу агробізнесу.
Але уряд підтримав агробізнес і здійснив певні заходи для стимулювання
галузі: мінімізація бюрократичних процедур для агробізнесу, дозвіл
використання сільськогосподарської техніки без реєстрації, спрощення імпорту
посівних матеріалів, введення нульової ставки акцизного податку та зниження
розміру ПДВ до 7% на пальне. Також урядом введено окремі держпрограми:
доступні кредити 5–7–9%, грантова підтримка для переробних підприємств, для
розвитку садівництва, а також на створення теплиць. Також уряд пропонує
альтернативні логістичні мережі для експорту, через блокаду портів. Введено
податкові канікули, якими передбачено зміни щодо сплати за землю державної
та комунальної форм власності в період дії воєнного стану. Прогнозовані посіви
основних ярих сільськогосподарських культур під урожай 2022 року на
контрольованій Україною території складали 14 163,4 тис. га, що на 2 752,9 тис.
га менше від показника минулого року [14].
У загальному результаті всього засіяно 95% площ від прогнозованих, що
становить 13,4 млн га. За підсумками посівної кампанії 2022, найбільша зміна в
структурі посівів стосувалася пшениці, кукурудзи, соняшника та сої. Площа
посівів ярої пшениці залишиться на рівні попереднього року. Площі посівів під
соняшник скоротилися у порівнянні з минулим роком, але не суттєво, і зберегли
високий показник у 4 млн 702 тис. га. Відбулося скорочення посівів кукурудзи:
цього року 4 млн 639 тис. проти 5 млн 500 тис. га торік. На рис. 2.7 зображено
площу посівів ярих культур.
44
тис. га
соняшник ярий ячмінь кукурудза яра пшениця
гречка соя цукровий буряк просо
картопля овес ярий ріпак
Рис. 2.7. Посівні площі ярих культур за категоріями господарств, тис. га
Щодо озимих культур, то за інформацієюДержстату, посів озимих культур
на зерно під урожай 2022 року проведено на площі 9 млн га.
На рис. 2.8 зображено площу посівів озимих культур. Для аналізу
виробництва аграрного сектора були використані щомісячні дані державної
служби статистики України та продовольчої та сільськогосподарської організації
ООН (FAO).
тис. га
озима пшениця та третикале озимй ріпак ячмінь жито
Рис.2.8. - Посівні площі озимих культур за категоріями господарств, тис.
га
Аналіз середніх цін реалізації тваринництва показало, що найдорожчою є
свинина, м’ясо великої рогатої худоби та курки. Найдешевшими є курячі 35 яйця
та коров’яче молоко. Ціни на свинину, м’ясо великої рогатої худоби та курячі
45
яйця характеризуються значною волатильністю. Середні ціни рослинництва
характеризуються сезонними коливаннями. Найменший розмах мають ціни на
пшеницю, ячмінь, кукурудзу та насіння соняшника. За результатами
проведеного аналізу, можемо стверджувати, що у 2012–2022 роках розвиток
агропромислового сектору України мав значимий вплив для економіки, так як
діяльність сільськогосподарських підприємств є одним з основних джерел
надходжень до бюджету, але в той же час при стрімкому розвитку даний сектор
економіки має певні проблеми. Так, зменшується кількість зайнятих осіб на
сільськогосподарських підприємствах, однак при цьому зростає продуктивність
їх праці. Динаміка фінансових результатів агропромислового сектору має
переважно позитивну тенденцію, яка, в той же час, характеризується
нестабільністю в 2019–2022 рр., та зростанням частки збиткових підприємств.
Для покращення діяльності агропромислового комплексу слід провести
комплекс заходів до змін у законодавстві України, підтримки розвитку малих та
середніх сільськогосподарських підприємств, здійснювати впровадження
іноземного досвіду та раціонального використання земельних ресурсів.
2.2. Оцінка та аналіз інвестиційної привабливості аграрного сектору
України
Інвестиційна привабливість країни – це сукупність політичних,
соціальних, інституціональних, екологічних, макро- і мікроекономічних умов
функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність
інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Визначається
інвестиційна привабливість країни індексом інвестиційної привабливості, який
розраховує Європейська бізнес асоціація. У 2022 році український індекс зріс до
2,73 за рахунок посилення співпраці з 36 МВФ, стабільним валютним курсом,
діджиталізації державних послуг, проведення земельної реформи та реформи
містобудування (рис.2.9).
46
3,5
3
2,5
2
1,5
1
0,5
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
індекс інвестиційної привабливотсі
Рис. 2.9. - Індекс інвестиційної привабливості України 2013-2022 рік, бал.
Експерти Європейської бізнес асоціації та респонденти опитування
виділяють певні негативні фактори, які мають вплив на інвестиційну
привабливість, а саме слабку судову систему та постійні ротації в уряді, високий
рівень корупції та тіньової економіки, низький темп вакцинації від Covid-19 та
посилення геополітичної напруженості. Починаючи з 2014 року спостерігається
поступовий приріст індексу з незначним коливанням у 2020 році, який був
зумовлений пандемією Covid-19. Аналізуючи інвестиційний потенціал
аграрного сектору в першу чергу важливо звернути увагу на обсяг капітальних
інвестицій, які через оновлення виробничих потужностей, автоматизацію
процесів і підвищення операційної ефективності забезпечують підприємствам
довготривалу і стабільну дохідність. Тривалий час власні кошти складали до 87%
47
обсягу капітальних інвестицій в аграрному секторі. Проте, для більшості малих
та середніх сільськогосподарських підприємств власних фінансових ресурсів
недостатньо для забезпечення відтворення та 37 розвитку. Дані щодо припливу
капітальних інвестицій можна побачити в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 Динаміка притоку капітальних інвестицій в українську
економіку
Показник Роки
2018 2019 2020 2021 2022
Капітальні інвестиції в 448461,5 578726,5 623979,0 508217,0 528802, 0
економіку, млн.грн
Темп приросту капітальних 124,7 129,1 107,8 81,4 104,1
інвестицій в економіку, %
Капітальні інвестиції в сільське 63400,7 65059,5 58555,0 50189,0 49127,4
господарство, млн. грн.
Питома вага інвестицій у сільське 14,0 11,3 9,4 9,9 9,3
господарство, %
Темп приросту інвестицій 1 102,7 90,0 85,7 97,9
інвестиції в сільське 27,6
господарство
Дані щодо припливу капітальних інвестицій свідчать, про: − стабільний
ріст об’ємів капітальних інвестицій в українську економіку протягом 2019-2021
років та різкий спад у 2020-2021 роках зумовлений Covid-19; − зниження
приросту капітальних інвестицій в сільське господарство починаючи з 2020 року
порівняно з попередніми роками; − спад темпу приросту інвестицій у сільське
господарство, що показує стан інвестиційної привабливості аграрного сектору.
Україна більше ніж 70% врожаю зернових та олійних експортує у вигляді
сировини, тому можна сказати, що збільшення переробки сільськогосподарської
продукції є одним з першочерговим завдань інноваційно орієнтованого розвитку
аграрного сектору. Продукція сільського господарства з максимальною доданою
вартістю для зовнішніх та внутрішнього ринків дозволить збільшити темпи
росту ВВП країни, збільшить залучення іноземних інвестицій, технологій та
забезпечує економічну стабілізацію у воєнний та повоєнний періоди.
Підтвердженням вищесказаного є дослідження ПРООН, що виділяє
наступні сфери інвестиційних можливостей для України (ПРООН, 2021): харчові
підприємства, які отримують сировину від МСП та дрібних фермерів; органічне
48
землеробство для виробництва напів перероблених або готових органічних
товарів із високою доданою вартістю; модернізація зрошення ресурсо
ефективними методами; розширення потужностей зберігання харчових
продуктів в Україні для зменшення втрат продовольства. Земельний чинник на
сьогодні є пріоритетною частиною загального інвестиційного потенціалу.
Будучи другою за величиною країною Європи, Україна накопичує десяту
частину світових запасів чорнозему, а 72,1% території займає
сільськогосподарська земля (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 Структура земель сільськогосподарського призначення
України, тис. га
Показники Роки
2017 2018 2019 2020 2021 2022
Сільськогосподарські 41507,9 41504,9 41489,3 41329,0 41310,9 41300,0
землі:
Орна 32541,3 32543,4 32544,3 32698,5 32757,3 33000,0
Сіножаті 2406,4 2402,9 2399,4 2294,4 2283,9 23000,0
Пасовища 5434,1 5430,9 5421,5 5282,6 5250,3 5300,0
Перелоги 233,7 230,6 229,3 190,5 166,7 166,0
Багаторічні насадження 892,4 897,1 894,8 863,0 852,7 852,0
Позитивним фактором на сьогодні є більш конкретизований підхід до
надання державної підтримки агровиробникам та її націленість на залучення до
процесу фінансування різноманітних фінансових інституцій, зокрема через
залучення страхових компаній та інтенсивніше фінансування програм
здешевлення та компенсації кредитів. Звісно, макроекономічна ситуація нашої
країни та сьогоднішній військовий стан мають величезний негативний вплив на
інвестиційний клімат. А саме, це можна побачити через повільний розвиток
ефективного бізнес-середовища та низький темп приросту інвестицій в аграрний
сектор. Також погіршують розвиток аграрної галузі зниження
платоспроможності населення та загальна світова криза. Загалом, щоб
підвищити інвестиційний потенціал країни потрібно здійснити наступні заходи:
1. Розробка діючої законодавчої бази для подолання корупції та
покращення прав інвесторів (внутрішніх та зовнішніх);
49
2. Забезпечення страхування та підвищення гарантування повернення
капітальних інвестицій;
3. Зміцнення судової системи за європейськими стандартами;
4. Сприяння зменшення олігархії;
5. Пом’якшення податкових обтяжень при повторному інвестуванні коштів
в економіку країни;
6. Збільшення контролю за витратами держбюджету в інвестиційному
спрямування;
7. Посиленню державного сприяння на національному і місцевому рівнях;
8. Аналізу та усуненню додаткових потенційних інвестиційних ризиків;
9. Удосконалення інфраструктури та логістики.
Серед цілей інвестиційної діяльності в аграрному секторі у вітчизняній
практиці варто виокремити: поліпшення родючості ґрунтів; покращення
продовольчої, а разом з тим і економічної безпеки держави; широкий соціальний
захист та забезпечення гідних умов життя населенню сільських територій, які
порушено війною.
Перелік характерних рис забезпечення інвестиційної активності в
аграрному секторі повоєнного періоду містить: комплексне сприяння
безперервності сільськогосподарського виробництва; нарощування переробки
сільськогосподарської продукції, яка дозволить збільшити темпи росту ВВП
країни та залучення іноземних інвестицій і технологій, забезпечує економічну
стабілізацію; потребу у фінансовому оздоровленні галузі; необхідність в
інноваційно орієнтованому переоснащенні матеріальнотехнічної бази галузі;
врахування особливостей розвитку суміжних галузей національної економіки
при здійсненні інвестиційних капіталовкладень в аграрний сектор.
50
2.3. Обґрунтування ефективності впливу міжнародних іноземних
інвестицій на розвиток аграрного сектору
Вплив міжнародних іноземних інвестицій на розвиток аграрного сектору
України, в першу чергу, обумовлений розвитком інноваційних процесів в
сільськогосподарському виробництві.
Проведені дослідження та практичний досвід розвитку інноваційних
процесів дозволяє стосовно сільськогосподарського виробництва виділити їх
основні етапи: створення інновацій, їх поширення та освоєння
товаровиробниками. Цей етап є найбільш важливим і найдовшим. На цьому етапі
відбувається формування самої ідеї, яка супроводжується глибоким аналізом і
вивченням проблем не тільки в умовах країни, а й за кордоном і особливо у
найбільш розвинених країнах.
Далі йде проведення фундаментальних та прикладних досліджень та
розробок, які мають певний ризик отримання негативних результатів. Цей етап є
необхідним у процесі реалізації задуманої ідеї. Розробка вважається закінченою,
коли повністю виконано план проведення дослідження та отримано певний
результат. Зокрема, стосовно нових сортів сільськогосподарських культур цією
стадією є державне сортовипробування, стосовно нової техніки — апробація її
на машино-випробувальних станціях, а до нових технологій або окремих
технологічних прийомів — перевірка їх у спеціальних технологічних центрах
або дослідно-виробничих господарствах. Після виробничої перевірки слідує
стадія оформлення закінчених розробок як об'єктів інтелектуальної власності, з
видачею патентів та ліцензій, що збігається з трансформацією зазначених
досягнень у конкретні інновації. Після того, як наукова технологія стає
інновацією, потім вона може бути рекомендована до впровадження у
виробництво. Вона має пройти підготовку до освоєння, від якої залежить
ефективність її використання.
51
На відміну від етапу створення інновацій, етап їх поширення, ще
називають етапом дифузії, поєднує в собі напрямки та конкретні канали
проникнення їх в агропромислове виробництво, серед яких важливе місце
займають: функціонування органів управління сільського господарства,
підготовка та перепідготовка кадрів керівників, фахівців та працівників масових
професій, а також розвиток інформаційно-консультаційної діяльності. На жаль,
у сучасних умовах цьому етапу не надається належної уваги [4]. Далі мають бути
створені певні умови для того, щоб товаровиробники дізнавалися про інновації
не лише з виробничого досвіду передових підприємств, а й безпосередньо від
науки ще на стадії їх створення.
Так відбувається у всіх розвинених країнах. Більш повна інформація не
лише про рекомендовані до освоєння інновації, а й про перспективи їх створення,
як показує практика, значно розширює можливості для вибору та дозволяє
підвищити інноваційну активність товаровиробників. Успішний розвиток
інноваційних процесів у стадії поширення інновацій значною мірою залежить від
інформаційної забезпеченості галузі. Відповідальність за це мають взяти на себе
органи управління сільського господарства та наукові організації — творці
інновацій. Вони прямо і безпосередньо зацікавлені в оперативному інформуванні
товаровиробників про створені та створювані інновації. Кінцевий етап освоєння
інновацій залежить від самих товаровиробників.
Дуже важливо мати досить чіткий організаційно-економічний механізм
освоєння інновацій у виробництві, у якому основне місце має бути відведено
договірним відносинам самих товаровиробників як із творцями інновацій, так і з
інноваційними формуваннями, до яких наразі можна віднести інформаційно-
консультаційні, дорадчі служби (ІКС). Між інформаційно-консультаційною
службою та безпосередньо самими товаровиробниками існує певний
взаємозв'язок, адже їх діяльність спрямована на їх обслуговування. Подальший
розвиток регіональних ІКС буде вимагати створення при управліннях
агропромислового розвитку національного центру консультування
сільськогосподарських товаровиробників, який буде концентрувати всю
52
інформацію, узагальнювати її та передавати департаментам Міністерства
аграрної політики та продовольства України та Національній академії аграрних
наук України з метою формування банку замовлень інноваційних розробок.
Запропонована регіональна ІКС може стати важливим елементом
інфраструктури, сприятиме прискоренню використання інноваційних розробок
в агросекторі досліджуваної нами області.
Необхідною умовою активізації інноваційно-інвестиційного забезпечення
сільського господарства є наявність у галузі кваліфікованих кадрів. Очевидно,
що ефективність та можливість використання інноваційних розробок у
виробництві значною мірою залежать від компетентності та професіоналізму
усіх агросектору. Керівники та фахівці, які є провідною ланкою у впровадженні
досягнень науки у практику, в нинішніх умовах окрім реалізації
організаторських навичків та вмінь повинні постійно вивчати провідний досвід,
вміти аналізувати та прогнозувати господарську діяльність. Агровиробництву
необхідні якісно нові кадри, які будуть не лише керівниками та технологами, але
й підприємцями, які володіють виробничим менеджментом, а також без
професійно підготовлених виконавців (насамперед механізаторів).
Отже, для сприяння інноваційно-інвестиційній діяльності
сільськогосподарських підприємств потрібно забезпечити розробку комплексної
та системної кадрової політики з метою раціонального використання й
відтворення кадрового потенціалу сільського господарства. Для досягнення цієї
мети слід підвищити якість підготовки фахівців навчальними закладами аграрної
освіти, реформувати систему перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів
на усіх рівнях професійної освіти, забезпечити коригування навчальних програм
на основі зміщення акценту на практичну підготовку для впровадження
прогресивних технологій та техніки.
Необхідно також оновити технологію теоретичного та практичного
навчання кадрів для інженерно-технічної сфери, агро- і біотехнологій,
ветеринарного забезпечення, а також лабораторне обладнання навчальних
закладів аграрної освіти. Одним із підходів до розвитку кадрового забезпечення
53
в сільському господарстві слід передбачити створення бази даних кращих
випускників навчальних закладів, а також з метою професійної адаптації
фахівців сільського господарства доцільно збільшити кількість годин у
навчальній програмі для проходження студентами виробничої практики.
Освоєння інновацій сільськогосподарськими товаровиробниками поступово
створює умови для прискорення науково-технічного прогресу у галузі. При
цьому у виробництві створюється певний ефект від освоєння інновацій, що
виражається у додатковому виході продукції з одиниці площі, скороченні витрат
на одиницю продукції та на отримання додаткового доходу [25].
В ідеалі цей сукупний додатковий дохід має перевищувати витрати на
створення та освоєння інновацій. При цьому необхідно враховувати, що
сукупного додаткового ефекту, який отримується безпосередньо у виробництві
від науково-технічного прогресу, недостатньо для фінансування науково-
технічної сфери галузі. Тому у всіх країнах науково-технічна сфера фінансується
з державного бюджету. І чим більше виділяється коштів на розвиток науки, тим
вище темпи розвитку науково-технічного прогресу. Така закономірність
протягом останнього століття стійко проглядається, особливо у державах із
досить високим рівнем розвитку науково-технічного потенціалу.
Виділення етапів інноваційного процесу є умовним і належить до самого
процесу, а чи не до його організації. Якщо ж розглянути цей процес з погляду
його організації, то, крім етапів, слід виділити організаційні блоки інноваційної
діяльності. В організаційному плані в інноваційній діяльності виділяється 4
основні блоки, взаємопов'язані між собою. Як показує досвід, чітке виконання
функції значною мірою визначає результативність інноваційної діяльності у
галузі. При цьому основою управління інноваційним процесом є чітке
розмежування функцій та повноважень як на загальнодержавному, так і на рівні
адміністративно-територіальних формувань, головними з яких є своєчасне
виділення коштів на аграрну науку та забезпечення постійного потоку якісних
інновацій для їхнього освоєння у виробництві [31].
54
Від чіткої діяльності керуючого блоку певною мірою залежатиме і
ефективна діяльність аграрної науки щодо створення інновацій, а також успішна
діяльність інформаційно-консультаційної служби щодо сприяння їхньому
освоєнню в агропромисловому виробництві. Аграрна наука являє собою
особливий замкнутий організаційний блок інноваційної діяльності, який має на
меті постійно проводити фундаментальні та прикладні дослідження, на основі
яких створювати інновації, виробляти комплекс знань та рекомендацій щодо їх
адаптації до конкретних природних та економічних умов для забезпечення
прискорення науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві.
Вітчизняна аграрна наука, крім проведення постійних досліджень та створення
інновацій, має здійснювати взаємозв'язок з аналогічними дослідженнями в інших
країнах і цим підтримувати високий рівень технічних, технологічних,
організаційно-економічних та інших знань.
Організаційний блок інформаційно-консультаційної діяльності несе
відповідальність за поширення інновацій та сприяння освоєнню їх у
виробництві. Центром даного блоку є інформаційно-консультаційна служба,
функцією якої поряд з іншими освітніми організаціями є поширення інновацій
та інформування товаровиробників про все нове в організації та технології
виробництва сільськогосподарської продукції.
До функцій даного блоку відносяться також підготовка та перепідготовка
кадрів, пропаганда через органи управління сільським господарством
систематичного інформування товаровиробників з усіх актуальних питань
агропромислового виробництва і в тому числі з інновацій, що створюються.
Інформаційно-консультаційна служба використовує всі форми роботи з
товаровиробниками, підтримуючи найтісніший зв'язок з науковими та освітніми
організаціями з метою сприяння прискоренню науково-технічного прогресу в
агропромисловому виробництві.
Безпосереднє освоєння інновацій у виробництві як завершальний етап
інноваційного процесу відбувається в рамках організаційних форм самих
товаровиробників і значною мірою в організаційному плані залежатиме,
55
насамперед, від них. Інноваційна активність товаровиробників значною мірою
визначатиме успіх даного етапу інноваційної діяльності.
У цьому організаційному блоці видно не лише мету, а й результати
інноваційного процесу, а його ефективність залежатиме від узгодженості дій як
інформаційно-консультаційної служби, так і самих товаровиробників, які в
даному випадку мають бути зацікавлені в успіху освоєння інновації у
виробництві. Наведемо основні елементи інноваційних технологій, які
використовують українські аграрні підприємства у своїй діяльності (див. табл.
2.5).
Таблиця 2.5 Використання інноваційних технологій українськими
аграрними підприємствами
Компанія Галузь Використання інноваційних
технологій
ТОВ «Альтера Ацтека Сільське господарство Використовує наступні ІТ-модулі:
Мілінг Україна» управління земельним банком,
планування та управління
виробничою програмою, аналіз та
прогнозування врожайності.
Syngenta Сільське господарство Створила програму, за допомогою
якої можна зробити знімки з
супутника та виявити проблемні зони
та на основі їхнього аналізу зробити
комплексні звіти про стан посівів.
Кернел Сільське господарство Створила інноваційну систему
агровиробництва –
DigitalAgriBusiness, де зібрана вся
інформація про процеси, що
відбуваються в полях. Агроном
збирає інформацію, а система дає
йому правильне рішення про
внесення добрив або початку посівної
Ukrlandfarming Сільське господарство Програма Ukrlandfarming контролює
вивезення врожаю з полів на
елеватори та дозволяє отримати
повну картину кожної культури по
кожному регіону
З таблиці 2.5, українські компанії почали активно використовувати
інноваційні технології в свої роботі та покращувати бізнес процеси, це й не
дивно, що станом на 2022 рік частка експорту сільськогосподарської продукції
становила 39,4%, так як більшість з цих компаній, які зайняті в галузі АПК
56
займаються експортом продукції. Впровадження інновацій в діяльність аграрних
підприємств збільшило попит на українську сільгосппродукцію за кордоном.
Дане дослідження ще раз доводить, що саме інноваційні технології та
запровадженням сучасного виробництва, дозволяє підприємствам не тільки
скоротити витрати на виготовлення своєї продукції, але й збільшити свої
прибутки.
Висновки до 2 розділу
Отже, в другому розділі була надана характеристика та аналіз
інвестиційної привабливості аграрного сектору України. 48 Структура
сільського господарства України за напрямами діяльності суб’єктів
господарювання поділяється на рослинництво та тваринництво.
Галузь рослинництва є більш поширеною за тваринництво, це пов’язано з
високим рівнем попиту на сільськогосподарську продукцію. Саме цей фактор
призводить до високого рівня конкуренції серед аграріїв на ринку
сільськогосподарських підприємств. Слід зазначити, що саме аграрії є ключовим
джерелом робочих місць у селах та маленьких містах України. За останні 10
років, кількість зайнятих працівників на сільськогосподарських підприємствах
знизилась майже на 30%, пов’язано це насамперед з модернізацією обладнання
та застосуванням сучасних технологій. При цьому, продуктивність праці у
сільському господарстві має тенденцію до зростання.
В даному розділі було проаналізовано динаміку фізичного обсягу та
обсягів реалізації продукції у сільському господарстві, аналіз свідчить про
значне зростання обсягу реалізованої продукцію протягом всього
досліджуваного періоду. Саме це характеризує позитивний розвиток агросектору
України. З початком повномасштабної війни перед агробізнесом постало багато
проблем та викликів, таких як окуповані території, розкрадання зернових,
логістичні проблеми, заміновані поля. Проте, була задіяна підтримка уряду, який
здійснив певні заходи для стимулювання та розвитку аграрної галузі. За
57
підсумками посівної кампанії 2022 найбільша зміна в структурі посіві
стосувалась пшениці, кукурудзи, соняшника та сої.
Щодо інвестиційної привабливості України, то можна відзначити що
сильний вплив на ії негативний розвиток мають слабка судова система, високий
рівень корупції та тіньової економіки, посилення економічної кризи,
нестабільності політичної ситуації. Одним з потенційних напрямі інноваційно
орієнтовного розвитку аграрного сектору є нарощування переробки
сільськогосподарської продукції. Також слід розробити певну законодавчу базу
для подолання корупції, покращити судову систему країни, удосконалення
логістики, пом’якшенню податків. Вплив міжнародних іноземних інвестицій є
дуже сильний на аграрний сектор України, адже вони стимулюють розвиток
інноваційних процесів в сільськогосподарському виробництві. Для
стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських
підприємств необхідно розробити комплексу та дієву кадрову політику,
запровадити інноваційні технології у виробництві, саме це допоможе зменшити
витрати на виготовлення продукції і збільшити свої прибутки.
58
РОЗДІЛ 3.
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
3.1. Основні проблеми аграрного сектора України
Реалізація потенціалу аграрного сектора економіки України пов'язана з
виконанням галуззю цілої низки економічних і соціальних функцій. Ця галузь
залишається системоутворюючою для національного господарського комплексу,
що, в свою чергу, системно регламентує її виключну значущість для
забезпечення сталого розвитку економіки загалом, а також по відношенню до
сільських територій. Продуктивність аграрної галузі визначається діяльністю
нефінансових корпорацій (підприємств) і домашніх господарств як основних
виробників продовольчих товарів для забезпечення національної продовольчої
безпеки, а також формування потенціалу забезпечення попиту на глобальних
ринках сільськогосподарської продукції та продовольства.
Така структура господарюючих суб'єктів в Україні усталилася як
прийнятна, що поєднує можливості ринкової реалізації продукції (підприємства)
з традиціями самозабезпечення (домогосподарства).
Аналіз показників продуктивності галузі, представлений на рисунку 3.1,
дає підставу стверджувати, що в цих секторах має місце стабільне зростання
випуску, що характеризує галузь як інноваційно зростаючу.
59
600 64
500 63
400 62
300 61
200 60
100 59
0 58
2017 2018 2019 2020 2021 2022
нефінансові корпорації домашні господарства % нефінансових корпорацій
Рис. 3.1. - Випуск продукції сільського господарства у фактичних цінах,
млрд. грн.
Крім того, з 2020 р. намітилася тенденція підвищення ролі сектора
нефінансових корпорацій, частка якого на 2022 р. перевищила 63 %.
Аналіз виробництва сільськогосподарської продукції в постійних цінах
2018 р. - показника, вільного від впливу фактора інфляції, свідчить про
зменшення у 2020 р. обсягів виробництва за всіма групами виробників, що
значною мірою пов'язано з карантинними обмеженнями, спрямованими на
боротьбу з пандемією COVID-19.
За попередніми підсумками 2021 р. зростання галузі не тільки відновилося,
а й прискорилося. За підсумками 2020 р. можна констатувати, що найбільш
стійкими до непередбачуваних змін організаційно-економічних умов розвитку
галузі виявилися господарства населення, де спад виробництва становив 6 %,
тоді як фермерські господарства зменшили виробництво на 17 %, а
сільськогосподарські підприємства - на 11 %. Серед особливостей, які виразно
впливають на тренди позиціонування галузі -структура виробництва.
Вона виразно підтверджує ринково-експортну спрямованість підприємств
та спрямованість виробництва в господарствах населення на реалізацію
60
потенціалу самозабезпечення. Підприємства виробляють переважно
високорентабельні експортні рослинницькі культури за мінімуму, а то й
відсутності тваринництва. Господарства населення ж зорієнтовані на
виробництво продукції внутрішнього споживання, що забезпечує гарантоване
виробництво найважливіших видів продовольчої продукції.
Наприклад, станом на 2022 р. у господарствах населення зосереджено
виробництво 32 % продукції рослинництва та 48 % продукції тваринництва.
Підтверджує позитивні тенденції розвитку сільського господарства
України динаміка зовнішньої торгівлі, яка стабільно зростає як за обсягом, так і
за вартістю реалізованої продукції (рис. 3.2). Хоча експортні
сільськогосподарські товари - це насамперед сировина, стабільно високі ціни
зовнішнього ринку забезпечують дуже значущий внесок агропродовольчої галузі
в систему соціально-економічного розвитку держави.
25 50
45
20 40
35
15 30
25
10 20
15
5 10
5
0 0
2017 2018 2019 2020 2021 2022
експорт імпорт сальдо доля в загальному експорті,%
Рис. 3.2. - Динаміка зовнішньої торгівлі України сільськогосподарською та
продовольчою продукцією, млрд дол. США.
61
У зв'язку зі стабільно високим рівнем продуктивності галузі сільського
господарства, розширенням зовнішніх ринків збуту виробництво
сільгосппродукції значно перевершує рівень внутрішнього споживання за всіма
видами, окрім плодів, ягід і винограду.
Водночас за групою зернових виробництво перевершує потреби більш ніж
у 3 рази, що характеризує експортну спрямованість галузі. Експорт за окремими
зерновими та технічними культурами, м'ясом птиці становить значну частку
внутрішнього виробництва цієї продукції, зокрема, за олією соняшниковою - 96
%, ріпаком - 93, кукурудзою на зерно - 92, пшеницею -74,3, ячменем - 67, соєю -
64, м'ясом птиці - 31 %.
Незважаючи на відносно високий рівень макроекономічної ефективності
розвитку, перед галуззю стоять глобальні виклики, які пов'язані, насамперед, із
загальновизнаною у світі необхідністю досягнення критеріїв сталого розвитку.
Реалізація принципів сталого розвитку сільського господарства забезпечується
створеною на наукових засадах методологічною базою, серед структурних
елементів якої виокремимо такі.
Відповідно до вищезазначеного Національний науковий центр "Інститут
аграрної економіки" реалізує програму наукових досліджень "Сталий розвиток
аграрного сектору економіки та сільських територій" за напрямами:
реформування системи управління комплексним розвитком сільського
господарства і сільських територій для досягнення цілей сталого розвитку;
соціально-економічне зростання та екологічна сталість у різних моделях
земельних відносин; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах
міжнародної інтеграції України; забезпечення сталого розвитку сільського
господарства; забезпечення екологічної безпеки в умовах міжнародної інтеграції
України.
Реалізація дослідницької програми Інституту спрямована на те, щоб
найбільшою мірою дати відповідь на глобальні виклики, пов'язані з
найважливішими проблемами, що постають перед сучасним аграрним
62
виробництвом: кліматичні зміни та навколишнє середовище; глобалізація,
інтеграція та торгівля; зміна чисельності населення та міграція; урбанізація;
добробут населення; політика та лідерство; соціальний і культурний
контекст;
нові доктрини розвитку світової економіки.
В останні два роки з'явилися чинники невизначеності, які необхідно
враховувати при конструюванні господарських систем і механізмів соціально-
економічного розвитку. Серед цих чинників виокремимо найбільш значущі:
вплив COVID-19 та інших можливих пандемій; імовірність нових спалахів
хвороб тварин, зростаючих рівнів антимікробної резистентності;
нові ризики та загрози, пов'язані з формуванням так званої багатополярної
глобалізації, з принципово новими процесами конкуренції (зелений курс ЄС);
розвиток нових комунікаційних технологій; реакція на зміну клімату та
екстремальні погодно-кліматичні умови.
ННЦ "Інститут аграрної економіки" бере активну участь у формуванні
наукового забезпечення розв'язання актуальних проблем, що стоять перед
галуззю. Зокрема, для компенсації негативних наслідків зміни клімату необхідно
активізувати заходи з відновлення та розвитку системи вітчизняного
зрошуваного землеробства.
Запропоновано Стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030
року та План заходів з реалізації Стратегії (затверджено розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2020 р. № 1567), пріоритетами в яких
виділено використання інноваційних технологій та реалізацію організаційних
заходів, що ґрунтуються на добровільному об'єднанні та кооперації сільгосп
товаровиробників, використанні інструментів державно-приватного
партнерства.
Найважливішим локальним викликом для галузі сільського господарства
стало відкриття ринку сільськогосподарських земель.
Згідно з нормами чинного законодавства, земля продається лише фізичним
особам у межах 100 га на одну особу.
63
Продано 22031 земельну ділянку площею 59,74 тис. га для особистих
селянських господарств і товарного сільськогосподарського виробництва (для
останнього 8 966 - 32,07 тис. га).
Найбільший розмір проданої ділянки - 74,28 га, середньозважена ціна
склала 34,2 тис. грн/га. Розроблено методичну базу поступового запуску
механізму ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.
Суміжним завданням є створення науково-методичних засад
інституціоналізації господарств населення в ринкові форми господарювання.
Це відповідає порядку денному, заданому Організацією Об'єднаних Націй
через проведення Десятиліття сімейних фермерських господарств для
забезпечення їх підтримки. У рамках цього Інститутом аграрної економіки
підготовлено: Концепцію розвитку сімейного фермерства до 2030 року; науково-
практичні рекомендації щодо організації сімейних фермерських господарств;
фіскальний механізм підприємницької трансформації високотоварних
господарств населення в сімейні ферми;
пропозиції щодо залучення господарств населення на організований
аграрний ринок; ринкові засади формування інфраструктури аграрного ринку
для малих сільгосп товаровиробників.
Актуальні соціально-економічні умови розвитку ставлять перед
вітчизняним аграрним сектором нові виклики. У них містяться як перспективні
можливості для розвитку галузі та розширення присутності вітчизняних
товаровиробників на світових ринках сільськогосподарської продукції, так і
загрози, які необхідно нейтралізувати, проводячи виважену та послідовну
аграрну політику.
На сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва, на наш
погляд, важливо розв'язати такі проблеми: низька ефективність організаційних
форм сільськогосподарських підприємств, у зв'язку з чим переваги
багатоукладності аграрної економіки використовуються не повністю;
незадовільний фінансово-економічний стан сільгосппідприємств, що
перешкоджає активній інвестиційній діяльності в агропромисловому комплексі;
64
недосконалість умов реалізації сільгосппродукції; брак висококваліфікованих
кадрів на сільському господарстві, що є перешкодою для розвитку аграрного
сектору економіки; недостатність ресурсів.
Також важливо вжити заходів, які сприятимуть прискореному розвитку в
аграрній галузі необхідної ринкової інфраструктури (включно з ринком цінних
паперів, позиковим капіталом, лізингом, власними інвестиційними банками і
компаніями та ін.). Забезпечити відновленню і зміцненню зв'язків між
учасниками інвестиційного процесу, що ґрунтуються на принципах обопільної
вигоди і матеріальної відповідальності за виконання зобов'язань та сформувати
нових суб'єктів інвестиційного процесу за допомогою стимулювання розвитку
підприємницької діяльності.
Зазначається, що "роль інвестиційного розвитку в структурі аграрного
сектору полягає в капіталізації та поліпшенні основних факторів виробництва за
допомогою вдосконалення виробничого процесу, технології та організації
праці".
Для розроблення ефективної державної стратегії регулювання аграрного
сектору та підвищення його інвестиційної привабливості вкрай важливо вивчати
світовий досвід і адаптувати широко поширені інструменти агрополітики
зарубіжних країн до реалій. Сформулюємо основні напрями застосування
зарубіжного досвіду в Україні:
вироблення системного підходу до управління інфраструктурою
продовольчого комплексу;
зниження транзакційних витрат виробників продовольства;
підвищення кваліфікації та інформованості працівників продовольчого
комплексу;
розроблення та впровадження системи освоєння інновацій з метою
забезпечення інноваційного розвитку агропродовольчого комплексу;
удосконалення діючої системи матеріально-технічного постачання
виробників продовольства з метою відновлення та оновлення їх технічного
потенціалу;
65
формування конкурентної системи товароруху, що скоротить кількість
ланок у ланцюзі "виробник - споживач" і зменшить витрати обігу;
логістизація ринку сільгосппродукції, сировини та продовольства.
Зазначені напрями можуть бути реалізовані шляхом збільшення частки
видатків у бюджетах на підтримку сільського господарства, як це здійснюється
в практиці зарубіжних країн.
Державна політика з урахуванням зарубіжного досвіду має бути націлена
на забезпечення продовольчої безпеки країни та підвищення
конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції на внутрішньому ринку,
посилений розвиток сільських територій, відтворення та ефективне
використання ресурсів, збільшення екологічності виробництва.
Завданнями державної регулюючої політики в аграрному секторі мають
стати: стимулювання виробництва основних видів сільгосппродукції загалом і
харчових продуктів зокрема; розвиток ринкової інфраструктури; ефективне
регулювання ринків сільгосппродукції, продовольства і сировини; підтримка
малих фермерських господарств. Інструментами регулювання покликані стати
субсидування, закупівельні та товарні інтервенції, дотації (передусім не пов'язані
безпосередньо з урожайністю та ефективністю діяльності),
податкові пільги, грамотне митно-тарифне регулювання з урахуванням
ринкової кон'юнктури всередині країни та у світі.
Для того щоб аграрний сектор став привабливим для інвесторів, необхідна
активна державна участь у формі створення сприятливих ринкових механізмів,
які знижують інвестиційні ризики, підвищують приплив капіталу з інших
галузей в аграрний сектор, збільшують ефективність використання оборотних
коштів та основних фондів, сприяють перерозподілу між споживачами та
виробниками ресурсів сільськогосподарського призначення.
Перерахуємо позитивні наслідки від "входження" інвесторів в аграрний
сектор: "зростання інвестицій; втягнення в обіг занедбаних земель;
66
модернізація виробництва на основі нових технологій; зміцнення
балансової дисципліни, легалізація господарської діяльності; підвищення оплати
праці;
зростання зайнятості; скорочення трансакційних витрат в
агропромисловому ланцюжку".
Проведений аналіз дає змогу дійти висновку, що виробничий потенціал
аграрного сектору та його сталий розвиток насамперед залежать від того,
наскільки ефективно держава регулює і стимулює інвестиційну активність
сільськогосподарських товаровиробників. Державі не слід втручатися в їхню
діяльність, проте необхідно всебічно сприяти ухваленню необхідної
законодавчої бази та забезпечувати економічний і правовий захист інвестованих
ними коштів.
Необхідно максимально розширити спектр державних гарантій,
страхувати кошти, що вкладаються, що для інвесторів свідчитиме про
ефективність і низьку ризикованість вкладень, а отже, забезпечить умови для
сталого розвитку аграрного сектора.
3.2. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємств
Інвестиції відіграють ключову роль у розвитку аграрного сектора. Саме ця
галузь вважається однією з найменш інвестиційно привабливих, що зумовлено
не тільки об'єктивними причинами, такими як висока капіталомісткість галузі,
сильна залежність від природно-кліматичних умов, значні постійні витрати, а й
суб'єктивними причинами, головна з яких -неефективність управління. Питання
залучення інвестицій в аграрний сектор досі не вирішене. Очевидно, що
інвестиційний процес у цій сфері необхідно вдосконалювати.
У зв'язку з цим видається доцільним проаналізувати досвід розвинених
країн у питаннях державної підтримки та регулювання аграрної галузі. Саме
67
державне регулювання задає нормативно-правові та соціально-економічні умови
для розвитку аграрної галузі, а також для задоволення потреб населення країни
в якісних і безпечних продуктах харчування за соціально прийнятними цінами.
Зазвичай виділяють три напрями ("кошики") державної підтримки
сільського господарства.
1. "Бурштиновий (жовтий) кошик" являє собою підтримку у вигляді
прямих дотацій або субсидій. Проблема цієї групи заходів полягає в тому, що
низькоефективні підприємства, отримавши пряму підтримку від держави у
вигляді субсидії, часто не можуть нею правильно розпорядитися, водночас
результативним підприємствам держпідтримку можуть не надавати.
2. "Блакитний кошик" орієнтований на стимулювання
конкурентоспроможності галузі та скорочення кількості малоефективних
виробництв. Крім того, передбачається оптимізація платежів за взятими
кредитами у вигляді відстрочки або встановлення гнучкого графіка платежів,
податкових пільг, реструктуризації заборгованості.
3. "Зелений кошик" передбачає непряму фінансову підтримку, наприклад,
розвиток інженерної або ринкової інфраструктури, проведення НДДКР у
сільському господарстві. Заходи "зеленого кошика" націлені на сталий розвиток
аграрної галузі, а кошти можуть спрямовуватися на охорону природного
середовища, формування державних резервів, страхування тощо.
Крім того, з коштів "зеленого кошика" можуть фінансуватися програми
регіональної допомоги, наприклад, підтримка районів з несприятливим
кліматом, найгіршими екологічними та економічними умовами, допомога при
стихійних лихах, внутрішня продовольча допомога.
Ефективність аграрної галузі впливає на соціально-економічний розвиток
країни та ринкову кон'юнктуру.
В країнах з розвиненим сільськогосподарським виробництвом роль
держави у стимулюванні інвестиційної привабливості економіки спрямована на
створення сприятливого соціально-економічного середовища та розвиненої
ринкової інфраструктури в аграрному секторі.
68
Стимулювання інвестиційної привабливості підвищує приплив прямих
інвестицій, які розширюють можливості для зростання і розвитку поточної та
перспективної підприємницької активності. Пильну увагу слід приділити
досвіду більшості європейських країн із соціально орієнтованою економікою, в
яких держава надає підтримку аграрному сектору в рамках заходів "зеленого
кошика". Можна виділити два компоненти держпідтримки: по-перше, захист
продовольчих ринків, по-друге, розвиток сільських територій,
сільгоспвиробництва, домашніх господарств населення.
У країнах ЄС державна підтримка націлена на запобігання можливим
соціальним проблемам від скорочення чисельності зайнятих в аграрній галузі, на
вирівнювання з іншими галузями рівня доходу населення на
сільськогосподарських територіях.
Рівень бюджетної підтримки цін фермерів на вироблену ними продукцію -
один із ключових індикаторів державного регулювання аграрного сектору в
розвинутих країнах. Діє особливий ціновий механізм: державні закупівельні
організації викуповують у фермерів сільгосппродукцію за фіксованими
мінімальними цінами. Ціни на продукцію, вироблену понад квоти, встановлені
державою, варіюються залежно від ринкової ситуації в конкретному районі
країни.
Ще одна особливість ціноутворення на сільгосппродукцію в розвинених
країнах - "диференціація "гарантованих" цін за місяцями господарського року в
межах до 10 % їх середньорічного рівня", покликана компенсувати фермерам
витрати на зберігання нереалізованої продукції в себе в господарстві або на
комерційному державному складі (у цьому разі також частково компенсуються
збитки від втрат під час зберігання продукції).
Загальна особливість ціноутворення в аграрному секторі країн ЄС -
регулювання доходів з метою подальшого розвитку галузі. У системі
ціноутворення передбачається моніторинг цін на засоби агровиробництва,
витрат і доходів, цін на продукцію та послуги аграрної галузі.
69
Аграрна політика в США орієнтована на те, щоб доходи фермерів
підтримувалися на тому самому рівні, що й доходи зайнятих у
несільськогосподарських галузях. Це досягається за рахунок стабілізації цін на
продукцію сільського господарства та зменшення не реалізованих запасів
сільгосптоварів. Американський продовольчий ринок насичений і здебільшого
забезпечує себе сам, тому аграрну політику держави націлено не на зростання
обсягів виробництва, а на підтримання його стабільності та забезпечення високої
ефективності, підвищення якості продукції, поліпшення ринкового механізму в
галузі.
Пильна увага при цьому приділяється: ціновій політиці та плануванню
державного замовлення на агропродукцію; проведенню наукових досліджень,
упровадженню нових технологій; посиленню державного регулювання та
контролю в галузі; підтримці конкурентоспроможності продовольства, його
просуванню на світовий ринок; регулюванню процесів виробництва та збуту
сільгосппродукції; створенню та розширенню виробничої інфраструктури в
сільському господарстві; субсидуванню експорту сільгосптоварів.
Для підтримання припливу інвестицій в аграрний сектор у США
використовуються специфічні форми і методи регулювання, які затверджуються
на рівні конкретних штатів. Витрати американського бюджету на сільське
господарство багато в чому залежать від поточної економічної ситуації: у кризові
періоди державні субсидії збільшуються, у стабільні часи - знижуються.
При цьому може використовуватися кілька заходів підтримки
сільгоспвиробників: бюджетні платежі, підтримка цін, компенсація виробничих
витрат, субсидії на поліпшення виробничої інфраструктури, реалізація різних
програм.
Переважна частина (до 70 %) коштів дістається великим господарствам з
ефективним виробництвом. Серед інструментів стимулювання економічного
розвитку аграрного сектору найважливіше місце відводиться нефінансовим
пільгам, таким як надання земельних ділянок, пільги на розвиток
інфраструктури, підтримка проєктно-вишукувальних робіт, підтримка у сфері
70
підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційно-аналітичне обслуговування.
Значний інтерес становить досвід підтримки аграрного сектору в Канаді, яка
вважається однією з найбільш інвестиційно привабливих країн (третє місце в
рейтингу Foreign Direct Investment Confidence Index).
Важливі напрями державної інвестиційної політики - це податкові пільги
та податкові кредити в розмірі від 20 до 35 %, пряме або повне списання витрат
для компаній, що проводять експериментальні та наукові дослідження. Крім
того, канадський уряд виділяє гранти на створення дослідницьких інноваційних
центрів при вишах.
Заходи держрегулювання і підтримки сільського господарства в КНР
включають прямі виплати і субсидії, інструменти податкової політики,
вдосконалення ринкової інфраструктури, розвиток інфраструктури сільського
господарства, кредитування, охорону земель, стимулювання НДДКР,
забезпечення екологічної безпеки агропродукції, цінову підтримку.
Специфіка китайських аграрних реформ полягає в забезпеченні
продовольчої безпеки в умовах перенаселення та недостатньої забезпеченості
землею.
Держава розв'язувала цю проблему шляхом запровадження системи
обов'язкових поставок сільгосппродукції та додаткових держзакупівель,
підвищення закупівельних цін, сприяння працевлаштуванню населення.
Китайський уряд робить акцент на створення невеликих
сільгосппідприємств і розвиток багатогалузевої економіки в сільській
місцевості.
Таким чином, державне регулювання аграрного сектору у вигляді
всебічної підтримки сільгоспвиробників можна вважати ключовим напрямом
аграрної політики в розвинених країнах. Використовуються різні економічні
важелі, такі як бюджетні виплати, компенсації витрат, цінова підтримка, субсидії
на розвиток інфраструктури, реалізація програм розвитку.
Ці заходи підтримують сприятливу для інвесторів кон'юнктуру, сприяють
сталому функціонуванню АПК, забезпечують ефективну соціальновиробничу
71
інфраструктуру в аграрних регіонах. Можна зробити висновок, що американська
та європейська системи державної підтримки аграрного сектору мають схожість.
В аграрному секторі країн ЄС пріоритет віддається захисту від імпорту,
підтримці експорту сільгосппродукції, підтримці рівня цін, тоді як у США
акцент робиться на прямих платежах.
Система регулювання китайського аграрного сектору ще формується і
конкурує з країнами ЄС та США. І в Китаї, і в державах Євросоюзу, і в США
приділяється велика увага розвитку інфраструктури, як ринкової, так і
виробничої, що забезпечує широкомасштабну підтримку сільгоспвиробникам.
Розглянуті заходи свідчать про продуману аграрну політику, яка дає змогу
країнам конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку та забезпечує високу
ефективність аграрного сектору. Крім того, у розвинених зарубіжних країнах,
крім прямої підтримки, держава надає непряму фінансову підтримку,
спрямовану на відтворення матеріально-технічних ресурсів, розробку та
впровадження агровиробничих інновацій, підвищення життєздатності
господарств, стимулювання інвестицій в аграрний сектор.
З огляду на правила СОТ, необхідно розробити й обґрунтувати комплекс
заходів, спрямованих на формування та розвиток єдиної системи аграрних
ринків і торговельних мереж, щоб забезпечити задоволення попиту населення на
агропродовольство виробництва. Основні цілі аграрної політики - нарощування
обсягів виробництва високоякісної сільгосппродукції та підтримка
товаровиробників на внутрішньому ринку.
Сенс єдиної аграрної політики полягає в тому, що взаємодія
товаровиробників та агровиробників дає ефект синергії, що формує додаткові
виробничі стимули та важелі, вузьку спеціалізацію праці та чіткий поділ
трудових функцій. Підвищення інвестиційної привабливості є одним із
ключових напрямів припливу інвестицій у сільське господарство.
Українська агропродовольча політика потребує докорінної перебудови за
допомогою економічних інструментів і використання різних форм регулювання
агропродовольчих ринків з метою забезпечення фізичної, соціальної та
72
економічної доступності до безпечного та збалансованого агропродовольства
вітчизняного походження.
3.3 Розроблення проекту підвищення інноваційно – інвестиційної
привабливості підприємства
Так як підприємство має на меті підвищити свою інноваційно-інвестиційну
привабливість, то керівництво має організовати упорядкований план дій з чіткою
демонстрацією визначених цілей, ресурсного забезпечення, термінів, структур,
відповідальних за здійснення дій згідно напрямам.
ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» потребує певних заходів аби
підвищити свою інноваційно-інвестиційну привабливість. У якості таких заходів
пропонується купівля ліцензії на виробництво нових більш якісних та
конкурентоспроможних продуктів та саме виготовлення нових вітамінно-
мінеральних комплексів. Придбати ліцензію пропонуємо у інноваційної
компанії, яка виробляє фармацевтичні перпарати, вакцини та безпечні продукти
харчування для тварин Elanco, США.
Купівля ліцезії на виготовлення нового препарату на 1 рік коштує 500
тис.грн. ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» здатне придбати його
самостійно. На виробництво даного товару вільних коштів немає, тому потрібно
залучити інвестора. Метою даного заходу являється вихід на нові ринки збуту,
приваблення нових клієнтів, залучення інвестицій у підприємство та підвищення
інноваційно-інвестиційної привабливості ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг
Україна». Процес виробництва нової продукції ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг
Україна» супроводжуватиметься додатковим навчанням не тільки персоналу
нижньої ланки, але й працівників служби якості, начальників виробництва.
Доцільно проводити не тільки підвищення кваліфікації персоналу, а й
підтримувати 66 співпрацю з вітчизняними та закордонними компаніями, котрі
73
використовують новітні технічні процеси виготовлення, для обміну досвідом.
Ґрунтуючись на висунутій проектній ініціативі, визначаємо життєвий цикл
інноваційного проекту, його фази, етапи життєвого циклу. Результат заносимо в
табл. 3.1.
Таблиця 3.1 – Зміст фаз життєвого циклу проекту
Фаза Ініціація Планування Виконання і Завершення
контроль
Початок Потреба у Розробка плану Уточнюються, Перевірка
фази новому щодо виробництва забезпечуються продукту на
продукті та запуску першої необхідні встановлення
партії. матеріали та відповідності
обладнання, його вимогам
перевірка проекту.
ресурсів.
Закінчення Перевірка Затвердження Продукція Запуск першої
фази концепції у принципової схеми виробляється за партії (на
деталях з роботи та детальне затвердженою продаж).
метою креслення кожного схемою, контроль
визначення її компоненту. якості та обсягів
реалістичності продукції.
та
життєздатності.
Перелік Затвердження Розроблення - Виготовлення Виробництво
основних проекту: - технічного завдання дослідних зразків; першої серії
робіт представлення на - випробування продукції: -
ідеї проекту на дослідноконструкто дослідних зразків; підготовка
розгляд рську роботу (ДКР): - приймання виробництва; -
керівництву; - - проведення ДКР; - результатів ДКР. освоєння
аналіз даного розробка виробництва: -
проекту; - конструкторської виготовлення
ухвалення документації (КД); - пробної серії; -
рішення про розробка кваліфікаційні
реалізацію технологічної випробування.
проекту. документації (ТД).
Ключові Проект Звіт перед Етап проведення Виробництво
віхи затверджено керівництвом ДКР завершено першої партії
підприємства виконано
Складності - Недостатній - Неточність плану - Порушення - Порушені
попит; - виконання роботи; - строків, планів вимоги; -
надмірні Перевищення виконання роботи; перевитрати
витрати; - бюджету проекту; - нестача ресурсів. коштів.
надмірний
ризик.
Визначаємо склад учасників проекту та у вигляді табл. 3.2 відобразимо
наших працівників, їх обов'язки, рівень кваліфікації, режим роботи та розміри
оплати праці: 1. Замовник (1 особа) – керівництво підприємства; 2. Керівник
74
проекту (1 особа) – відповідальний за якість реалізації проекту, фінансові
витрати, терміни виконання. 3. Проектувальники (3 особи) – займаються
розробкою вітамінів. 4. Менеджери виробництва (2 особи) – відповідають за
розробку технічної документації, закупівлю сировини та обладнання, здійснює
контроль за виробництвом. 5. Виробнича бригада (22 особи) – відповідають за
виробництво продукції.
Таблиця 3.2 Учасники проекту
Посада Виконувана робота Рівень Режим Заробітня
кваліфікації роботи плата
Генеральний Управляє всіма видами Вища технічна П'ятиденний 120
директор діяльності, організовує та економічна робочий грн/год
взаємодію всіх освіта, стаж тиждень з
підрозділів компанії, роботи по двома
регулює фінансово- спеціальності не вихідними
господарську діяльність. менше 5 років днями.
Керівник Відповідальний за якість Вища Тривалість 110
проекту реалізації проекту, економічна робочого дня грн/год
фінансові витрати, освіта/технічна, з 9:00 до
терміни виконання стаж роботи по 18:00, є
проекту спеціальності не обідня
менше 2 років перерва з
Проектувальник Займаються розробкою Вища технічна 13:00-14:00 90 грн/год
екотрубочок освіта, стаж години.
роботи по
спеціальності не
менше 5 років
Менеджер Відповідають за Вища технічна 95 грн/год
виробництва розробку технічної та економічна
документації, закупівлю освіта, стаж
сировини та обладнання, роботи по
здійснює контроль за спеціальності не
виробництвом менше 5 років
Виробнича Відповідають за Вища технічна 80
бригада виробництво продукції освіта, стаж грн/год
та несуть роботи не менше
відповідальність за 2 років
якість реалізованої
продукції
75
Таблиця 3.3 – Участь учасників проекту по етапам
№ Етапи реалізації Учасники проекту (з/п - грн/год)
проекту Замовник Керівник Проектувальник Менеджер Бригада 1
1 Ініціація
2 Представлення 120 110
ідеї проекту на
розгляд
керівництву
3 Аналіз даного 110
проекту
4 Ухвалення 110
рішення про
реалізацію
проекту
5 Проект 120 110
затверджено
6 Планування
7 Проведення ДКР 90
8 Розробка КД 95
9 Розробка ТД 90 95
10 Звіт перед 120 110 90 95
керівництвом
підприємства
11 Виконання і
контроль
12 Виготовлення 80
дослідних
зразків
13 Випробування 90 95
дослідних
зразків
14 Приймання 110 95
результатів ДКР
15 Етап проведення
ДКР завершено
16 Завершення
17 Підготовка 95
виробництва
18 Освоєння 95 80
виробництва
19 Виготовлення 80
пробної серії
20 Кваліфікаційні 90 95
випробування
21 Виробництво 95 80
першої партії
виконано
22 Завершення
проекту
76
Далі розрахуємо витрати по оплаті роботи учасників проекту, дані та
результати оформимо в табл. 3.4.
Таблиця 3.4 Розрахунок витрат по оплаті роботи учасників проекту
№ Посада Ставка Кількість Тривалість Оплата
(погодинна) осіб участі (дні) всього
1 Генеральний 120 грн/год 1 4 2 880
директор
2 Керівник проекту 110 грн/год 1 12 9 680
3 Проектувальник 90 грн/год 3 31 60 120
4 Менеджер 95 грн/год 2 38 41 420
виробництва
5 Виробнича бригада 80 грн/год 22 40 428 160
Разом 542 260
Визначимо витрати на трудові ресурси, які задіяні у проекті - результати
представимо у вигляді табл. 3.5.
Таблиця 3.5 – Витрати на трудові ресурси
Ресурси Тип ресурсу Сума витрат на Нарахування ЄСВ
ресурс
З Трудові 2880 633,6
КП Трудові 9680 2129,6
П(3) Трудові 60120 13226,4
МВ(2) Трудові 41420 9112,4
ВБ(22) Трудові 428160 94195,2
Загальні витрати 542260 119297,2
Підсумуємо що проект є оптимізованим, завдяки чому досягнуто
правильного розподілу трудових ресурсів - без перевантажень. Витрати на
трудові ресурси становлять 542 260 грн. Ефективність проекту – це категорія, що
відображає відповідність проекту цілям та інтересам його учасників. Для того,
щоб дізнатися чи є даний проект ефективним, необхідно визначити основні
показники ефективності, які спиратимуться саме на обсяги реалізації продукції.
Витрати розподілимо за статтями кожного з етапів з урахуванням того, що: –
“витрати на оплату праці” по нашому проекту становлять 542 260 грн., тобто
25,19%, що не більше 53% від загального обсягу витрат; – “відрахування на
77
соціальне страхування” – 129 297,2 грн., а це 22% від від обсягу витрат на оплату
праці, що перевищує 36,4%; 70 – “витрати на матеріали” складають 61 600 грн. –
28,6%, а це не більше 30% від вартості етапу; – “витрати на паливо і енергію для
науково-виробничих цілей” для виконання проекту необхідно витратити суттєві
обсяги палива та енергії і вони становитимуть таку суму – 66 777,77 грн; –
“витрати на спецобладнання” становить 638 000 грн., тобто 29,6%, а це не більше
30% від вартості етапу.
Є необхідності придбання спецустаткування, а саме: верстати, пристрої,
інструменти, прилади, механізми, інше спецобладнання, необхідне для
проведення НДДКР; – “інші витрати” складають 168 000 грн. За цією статтею
передбачаються витрати на інформаційні послуги Інтернет, ремонт оргтехніки,
затвердження нормативно-технічної документації, експертні послуги, захист
об’єктів інтелектуальної власності, тощо.
Опишемо більше детально витрати по кожному етапу та окремій статті
виконання проекту (табл. 3.6). Етапи робіт: 1. Ініціація; 2. Планування; 3.
Виконання і контроль; 4. Завершення; 5. Завершення проекту. За окремими
статтями витрати не передбачаються “–“.
78
Таблиця 3.6 – Витрати на виконання проекту, грн
1 2 880 633,6 - - - - - - 3 513,6
2 9 680 2 129,6 15 000 - - - - 10 000 36
809,6
3 101 22 46 000 5 - 78 000 - 80 000 332 990
540 338,8 111,11
4 428 94 555 61 - 560 - 78 000 1 777
160 195,2 000 666,66 000 022
5 - - - - - - - 2 000 2000
Всього 542 119 616 66 0 638 0 168 2
260 297,2 000 777,77 000 000 152 335
На рис. 3.3. зобразимо динаміку надходження інвестицій по етапам
виконання запропонованого проекту.
2000000
1800000
1600000
1400000
1200000
1000000
800000
600000
400000
200000
0
ініціація планування виконання і завершення завершення
контроль проекту
Рис. 3.3. – Динаміка надходжень інвестицій по етапам виконання проекту
Етап робіт
Заробітна плата
Відрахування ЄСВ
Матеріали та комплектуючі
Паливо та енергія для наукововиробн.
цілей
Витрати на службові відрядження
Спецустаткування для НДДКР
Витрати на роботи, сторонніми
організаціями
Інші витрати
Всього
79
Всі витрати за етапами та окремими статтями, згідно виконання проекту,
описані, найбільше витрат маємо саме в завершенні проекту, адже в даному етапі
витрати йдуть на купівлю спецустаткування, матеріали та комплектуючі, оплату
палива та енергії для науково-виробничих цілей, а також оплата праці. Сукупні
витрати на виконання проекту становлять 2 152 335 грн. Для впровадження
інноваційного проекту необхідно задіяти 29 працівників та використати 2 152
335 грн. Підприємство не має такої кількості вільних коштів, тому потрібно
залучити інвестиції. Для залучення інвестицій у розмірі 2 152 335 грн. (сума
інвестицій розрахована на виготовлення нового продукту) необхідно знайти
інвестора котрий буде готовий вкласти кошти в даний проект для отримання
прибутку з цього. Інвестор після опрацювання інформації про проект, має бачити
доцільність вкладення коштів, для цього ми спрогнозуємо план продажів на 3
роки (табл.3.7).
Таблиця 3.7 – План продажів
Показники 1 рік (помісячно) 2 рік 3 рік
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Очікувани 16, 17, 18, 19, 21, 23, 24, 26, 22, 20, 19, 18, 258,3 262
й об’єм 8 9 9 7 9 7 8 6 7 6 7 6 3
продажів,
шт.
Ціна 1,7 1,9 2,1 2,3 2,8 3,2 3,5 4,6 3,2 2,6 2,3 2,1 35,97 39,6
продажів, 4
млн. грн.
Виручка 2,4 2,8 3,4 3,7 4,1 4,4 4,7 5,6 4,2 4,2 3,7 3,2 50,07 53,7
від 4
продажів,
млн.грн
Фінансовий аналіз важливий для розробника бізнес-плану, а також для
інвесторів та кредиторів, а також тих хто буде втілювати план в життя. Не
звертаючи увагу на спеціалізацію або розмір компанії, фінансовий план дозволяє
виявити її слабкі сторони і запобігти можливі фінансові проблеми. Інформацію
по плану доходів і витрат подамо і вигляді табл. 3.8.
80
Таблиця 3.8 – План доходів і витрат
Показники 1 рік (помісячно) 2 рік 3 рік
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Виручка від 2,4 2,8 3,4 3,7 4,1 4,4 4,7 5,6 4,2 4,2 3,7 3,2 50,0 53,7
реалізації, 7 4
млн. грн
ПДВ, млн. 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,8 0,9 1,1 0,8 0,8 0,7 0,6 12,9 16,6
грн. 8 6 8 4 2 8 4 2 4 4 4 4 5 2
Собівартіст 1,7 1,9 2,1 2,3 2,8 3,2 3,5 4,6 3,2 2,6 2,3 2,1 35,9 39,6
ь, млн. грн. 7 4
Прибуток 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,8 0,9 1,1 0,8 0,8 0,7 0,6 12,9 16,6
від 8 6 8 4 2 8 4 2 4 4 4 4 5 2
реалізації,
млн. грн.
Податок на 0,0 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 5,34 9,01
прибуток, 9 0 2 3 5 6 7 0 5 5 3 2
млн. грн.
Чистий 0,3 0,4 0,5 0,6 0,6 0,7 0,7 0,9 0,6 0,6 0,6 0,5 11,2 14,9
прибуток, 9 6 6 1 7 2 7 2 9 9 1 2 8 5
млн. грн.
З отриманих результатів, бачимо, що по всім показникам прибуток
збільшується, а це досить гарний показник для інвесторів і це означає, що в даний
проект варто вкладати залучені кошти.
Проведемо аналіз беззбитковості і запасу фінансової міцності.
Для цього розрахуємо критичний обсяг виробництва:
����
��кр = �� − ������
де FC – постійні витрати на виробництво продукції, тис. грн.; P – ціна
одиниці продукції, тис. грн.; AVC – змінні витрати на виробництво одиниці
продукції, тис. грн.;
3000
��кр = 20− 12 = 375 тис. грн.
критичний обсяг виробництва в натуральному вираженні (��∙(кр):
����
��∙ (кр) = 1 − ��
де а – частка змінних витрат у ціні продукції .
81
������
�� = ��
12
�� = 20 = 0,60%
��∙ 3000
кр = 7500 тис. грн.
1 − 0,60
Аби оцінити, наскільки фактична виручка від продажу перевищує виручку,
яка забезпечує беззбитковість, варто розрахувати запас фінансової міцності –
відсоткове відхилення фактичної виручки від порогової, яке визначається за
формулою:
���� − ����∙
�� = ���� ∗ 100
де St – запас фінансової міцності, %; TR – фактична виручка, тис.грн.; TR’–
порогова виручка, тис грн.;
∙ ����
���� = ��
де K – коефіцієнт покриття;
���� − ����
�� = ����
VC– змінні витрати на виробництво продукції, тис. грн.
4600− 2100
�� = 4600 = 0,54
82
∙ 3000
���� = 0,54 = 555560 грн.
4600− 555
�� = 4600 ∗ 100 = 87,92%
Значення фінансової міцності показує, що коли відбудуться зміни на ринку
(зменшення попиту, погіршення конкурентоспроможності) виручка
підприємства скоротиться менш ніж на 87%, то фірма буде отримувати прибуток,
якщо більше даного відсотку – будуть збитки.
Для підприємства «» запропонований проект принесе прибуток та головне
підвищить рівень інноваційно-інвестиційної привабливості також розширить
ринок реалізації продукції в наслідок цього збільшиться кількість потенційних
та постійних покупців, разом з цим збільшаться обсяги виробництва та продажу
продукції.
3.4. Економічне обґрунтування доцільності реалізації запропонованих
рекомендацій
Для розрахунку основних показників ефективності проекту доцільно буде
скласти табл. 3.9.
Таблиця 3.9 – Вихідні дані щодо розрахунку основних показників
ефективності проекту
Показники Значення
Вартість проекту (витрати по проекту), в т.ч. 2 152 335
Free Cash Flow 1 500 000
EBІTDA (= дохід- змінні затрати-постійні затрати) 1 100 000
Рентабельність по EBІTDA,% 31,4
Термін експлуатації, років 7+
Прибуток (за винятком податку) від реалізації проекту по понад 200 тис. грн.
закінченню строку служби, грн.
Грошові потоки по роках (доходи), грн.:
в 1 рік 3 500 000,00
83
в 2 рік 3 550 000,00
в 3 рік 3 575 000,00
в 4 рік 3 600 000,00
в 5 рік 3 650 000,00
в 6 рік 3 675 000,00
в 7 рік 3 700 000,00
Ставка дисконту ,% 25
Допустимий для підприємства термін окупності інвестицій, 3
років.
Для оцінювання проекта з метою прийняття рішення щодо доцільності
його фінансування застосовують критерії ефективності проектів: чиста
теперішня вартість (NPV), індекс рентабельності інвестиції (РІ), дисконтований
коефіцієнт рентабельності інвестицій (DROІ), внутрішня норма доходності
(ІRR), дисконтований термін окупності інвестиції (DPP), коефіцієнт вигоди-
витрати (ВСR).
Показники, які належать до цієї групи критеріїв, враховують фактор втрати
грошей своєї вартості з часом і визначаються на основі приведення грошових
потоків (або вигід і витрат), які генерує проект, до теперішнього часу або в їх
основу покладений процес дисконтування. Розпочнемо з чистого
дисконтованого доходу, розрахунок здійснимо на 10 років (табл. 3.10).
Таблиця 3.10 – Розрахунок чистого дисконтованого доходу
Період Об'єм Доходи, Витрат Ставка Коефіцієнт Чистий Чистий NPV
інвест грн и, грн дискон дисконтува грошов дисконтова
ицій ту, % ння ий ний
потік, грошовий
грн потік, грн
0 -2 152 25% -2 152
908 908
1 3 500 2 400 0,800 1 100 880 000 -1
000 000 000 272 9
08
2 3 550 2 0,640 1 200 768 000 -
000 350000 000 504 9
08
3 3 2 200 0,512 1 704 000 199
575 000 000 375 000 092
4 3 2 100 0,410 1 615 000 814 0
600 000 000 500 000 92
5 3 2 090 0,328 1 511 680 1
650 000 000 560 000 325 7
72
84
6 3 2 000 0,262 1 675 000 438 850 1
675 000 000 764 6
22
7 3 1 900 0,210 1 800 378 000 2 142
700 000 000 000 622
8 3 2 000 0,168 1 294 000 2 436
750 000 000 750 000 622
9 3 1 800 0,134 1 264 650 2
775 000 000 950 000 701 2
72
10 3 800 1 750 0,107 2 050 219 350 2 920
000 000 000 622
Аби дізнатися чи доцільно приймати даний проект, обрахуємо наступні
показники оцінювання проектів:
1. Чистий дисконтований дохід (NPV), що розраховується за формулою:
������ = ∑ �� −��
−1 − ����, (3.1)
(1+ )
де Вt – вигоди проекту в рік t; Ct - витрати проекту у рік t; t- ставка
дисконту; n – тривалість проекту.
NPV = 5 073 530 - 2 152 908 = 2 920 622 грн.
Якщо NPV > 0 – проект є прибутковим і його можна приймати.
2. Розрахуємо індекс прибутковості (PІ) за формулою:
���� = ∑ �� −��
=1 ÷ ����, (3.2)
(1+ )
PІ = 5 073 530 / 2 152 908 = 2,4
PІ = 2,4 > 1, тому даний проект приймається.
3. Дисконтований коефіцієнт рентабельності інвестицій (DROІ):
DROІ = NPV/PV (CFіnv)=РІ-1, (3.3)
DROІ = PІ – 1 = 2,4 – 1 = 1,4 > 0, проект приймається.
4. Показник внутрішньої норми прибутковості (ІRR) розраховується:
ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.
������ = �� + ��(��−��) , (3.4)
(��− )
85
де А – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В – величина
ставки дисконту, при якій NPV негативна; а – величина позитивної NPV, при
величині ставки дисконту А; b – величина NPV, при величині ставки
дисконтування В.
1100000 120000 1375000
������ = −2152908 + 1 + �� + 2 + 3 = 30,93%
1 + �� 1 + ��
100 100 100
ІRR > CC, проект приймається.
5. Далі розрахуємо дисконтований термін окупності проекту (DPP):
DPP = mіn n, при якому
∑ 1
=1�� ∗ ≥ ����, (3.5)
(1+��)
DPP = 2 + (504 908) / (704 000) = 2,7 років
Проект приймається, якщо термін окупності становить 2,7 років, що не
перевищує ліміту, який ми встановили в організацію, а саме 3 роки.
6. Показник вигід/витрат (BCR), розраховується наступним чином:
∑ ��
=1
������ = (1+ )
�� , (3.6)
∑ =1(1+ )
Продисконтуємо доходи та витрати за аналізований період, тоді сума
дисконтованого доходу становить 12 857 900 грн. всіх періодів, а сума
дисконтованих витрат – 7 784 370 грн. всіх періодів.
BCR = 12 857 900 / 7 784 370 = 1,65
Фінансування проекту доцільне, якщо коефіцієнти BCR більші або рівні
одиниці, у нашому випадку BCR = 1,65 > 1, тобто проект доцільно фінансувати.
Узагальнимо наші обраховані дані та прийняті рішення у табл. 3.11.
86
Таблиця 3.11 – Показники оцінювання проектів
Показники Результат Приняті рішення
Чистий дисконтований дохід 2 920 622 грн. NPV > 0 — проект можна приймати.
(NPV)
Індекс прибутковості (РІ) 2,4 Проект приймається, якщо PІ > 1.
Дисконтований коефіцієнт 1,4 DROІ більше 0 – проект
рентабельності інвестицій (DROІ) приймається
Показник внутрішньої норми 30,93% Якщо ІRR > CC, то проект
прибутковості (ІRR) приймається.
Дисконтований термін окупності 2,7 роки Проект приймається, тому що є
інвестицій (DPP) окупність, яка не перевищує
встановленого в організації ліміту.
Показник вигід/витрат (ВСR) 1,65 Доцільно фінансувати проект, так як
BCR, більший одиниці
Отже, на основі отриманих результатів можемо зробити висновок, що
даний запропонований проект можна приймати, так як, всі показники
оцінювання проектів стверджують, що він є ефективним, прибутковим і його
доцільно фінансувати, термін окупності складе 2,7 роки, що є досить гарним
показником для даного підприємства. Проведемо аналіз чутливості інноваційно-
інвестиційної проекту. Метою аналізу чутливості є порівняльний аналіз впливу
факторів.
1. Індекс безпеки проекту за обсягом (показує крайню межу того,
наскільки може зменшитися фактичний (запланований) обсяг надання
послуг зі збереженням беззбитковості проекту) :
����ф = ��ф−��кр=70−20безп = 0,72(3.1)
��ф 70
де ��ф – фактичний (запланований) обсяг надання послуг, нат од.
��кр – критичний обсяг надання послуг.
2. Індекс безпеки проекту за ціною (показує крайню межу того, наскільки
може зменшитися ціна надання послуги за збереженням беззбитковості проекту):
87
ІЦ =Ц−Цф = 150−102,1
безп = 0,31 (3.2)
Ц 150
Ц = Впост+��Ф ∗взмін = 1200+70∗85
Ф = 102,1 (3.3)
��Ф 70
де Ц – запланована ціна одиниці продукції, грн.
Цф – ціна одиниці продукції, за якою фактичний обсяг виробництва
відповідає точці беззбитковості Впост – умовно-постійні витрати всього обсягу
продукції, грн.
Взмін – умовно змінні витрати на одиницю продукції, грн.
3. Індекс безпеки проекту за постійними витратами (показує крайню межу
того, наскільки можуть зменшитися постійні витрати зі збереженням
беззбитковості проекту):
ІВпост = Впост−Впост ф = 1200−470
безп = 0,6 (3.4)
Впост 1200
4. Індекс безпеки проекту за змінними витратами (показує крайню межу
того, наскільки можуть зменшитися змінні витрати зі збереженням
беззбитковості проекту) :
ІВзмін = Взмін−Взмін ф = 85=62
безп = 0,27 (3.5)
Взмін 85
де Взмін ф – витрати змінні, за яких фактичний обсяг виробництва
відповідає точці беззбитковості.
Отже, з приведених вище розрахунків економічної ефективності
впровадження інноваційно-інвестиційної стратегії можна з робити висновки, що
проект та запропоновані заходи є ефективними і можна їх прийняти до реалізації.
Для того, щоб підвищити інноваційно-інвестиційну привабливість ТОВ
«Альтера Ацтека Мілінг Україна» варто: впровадити модернізацію обладнання;
спрямувати випуск якісної продукції за іноземними прикладами; ввести
прогресивні інноваційні технології виробництва; активно проводити рекламну
політику продукції. Система контролю проекту – частина загальної системи УП
88
між елементами якої є зворотні зв’язки і можливість коригування прийнятих
раніше показників.
Для побудови ефективної системи контролю за реалізацією проекту
необхідно дотримуватися наступних вимог: 80 – плани повинні бути
змістовними, чітко структурованими і фіксованими; – будь-яка зміна
початкового і наступного за ним плану має супроводжуватися фіксуванням
внесених поправок; – звітування за виконані роботи або фінансування
розрахунків має бути ясною і зрозумілою виконавцям, котра відбиває стан
проекту щодо вихідних планів; – потрібно наперед визначити періодичність
подання всіх звітів; – необхідно передбачити ефективну систему реагування, яка
дає можливість долати відхилення від запланованого ходу робіт, у тому числі
шляхом перегляду плану.
У результаті використання зазначеної системи контролю та управління: –
відстежується фактичний стан проекту на кожній стадії і в кожний момент часу,
за який проводиться аналіз його реалізації; – виявляються відхилення від
запланованого ходу виконання проекту; – виробляються коригуючі дії,
спрямовані на усунення відхилень.
Тому аби належним оцінити створення ефективної системи контролю на
підприємстві необхідно: – чітко спланувати всі процеси роботи, виконання яких
необхідне для завершення проекту; – оцінити час, ресурси і витрати; –
сформувати склад і рівень робіт, котрі підпорядковуються контролю; –
сформувати арсенал показників, які контролюються; – подати форми надання і
терміни представлення інформації та звітів; – визначити склад, методи і
технології надання аналітичних і графічних звітів; – призначити відповідальних
аби вони вчасно надавали фактичні дані.
89
Висновки до 3 розділу
В даному розділі були викладені основні проблеми аграрного сектору
України та шляхи підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору
України.
Динаміка зовнішньої торгівлі також підтверджую розвиток і покращення
стану сільського господарства, це доказує збільшення обсягу зовнішньої торгівлі
та вартістю реалізованої продукції. Тобто галузь є експортно-орієнтована,
найбільше експортується соняшникова олія та ріпак.
Проте також перед галуззю стоять певні світові виклики, які пов’язані із
загальновизнаною у світі необхідністю досягнення критеріїв сталого розвитку.
Проблеми, які постають перед аграрним сектором: кліматичні зміни,
навколишнє середовище, глобалізація, інтеграція, урбанізація та інші.
Стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року та План
заходів з реалізації стратегії.
Виробничий потенціал аграрного сектору та його сталий розвиток
насамперед залежать від того, як держава регулює і стимулює інвестиційну
активність сільськогосподарських товаровиробників. Державі потрібно
забезпечити дієву законодавчу базу та забезпечити економічний і правовий
захист інвестованих коштів.
Державі також необхідно сформувати сприятливі ринкові механізми, які
знижують інвестиційні ризики та підвищують приплив капіталу в аграрний
сектор, забезпечити розвиток ринкової інфраструктури, підвищити розвиток
сільських територій.
Щодо шляхів підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору,
то державне регулювання аграрного сектору повинне орієнтуватися на
підтримку сільськогосподарського виробництва. Необхідно розробити комплекс
заходів, спрямованих на формування та розвиток єдиної системи аграрних
ринків і торговельних мереж.
90
Основними цілями аграрної політики мають бути - нарощування обсягів
виробництва високоякісної продукції сільськогосподарської продукції та
підтримка товаровиробників не внутрішньому ринку.
Для підвищення інноваційно-інвестиційної привабливості ТОВ «Альтера
Ацтека Мілінг Україна» пропонується проект щодо купівлі ліцензії на
виробництво нових більш якісних та конкурентоспроможних продуктів та саме
виготовлення нових вітамінномінеральних комплексів. Купівлю ліцензії
пропонуємо у інноваційної компанії, яка виробляє фармацевтичні перпарати,
вакцини та безпечні продукти харчування для тварин Elanco, США.
Для ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» запропонований проект
принесе прибуток та головне підвищить рівень інноваційно-інвестиційної
привабливості також розширить ринок реалізації продукції в наслідок цього
збільшиться кількість потенційних та постійних покупців, разом з цим
збільшаться обсяги виробництва та продажу продукції. На основі отриманих
результатів розрахунків можемо зробити висновок, що даний запропонований
проект можна приймати, так як, всі показники оцінювання проектів
стверджують, що він є ефективним, прибутковим і його доцільно фінансувати,
термін окупності складе 2,7 роки.
Для того, щоб підвищити інноваційно-інвестиційну привабливість ТОВ
«Альтера Ацтека Мілінг Україна» необхідно: провести модернізацію
обладнання; направити випуск якісної продукції за іноземними зразками;
впровадити прогресивні інноваційні технології виробництва; активно проводити
рекламну політику продукції. Система контролю проекту – частина загальної
системи УП між елементами якої є зворотні зв’язки і можливість коригування
прийнятих раніше показників. Аби належним оцінити створення ефективної
системи контролю на підприємстві потрібно чітко спланувати всі процеси
роботи, оціннювати час, ресурси і витрати, сформувати склад і рівень робіт,
назначити відповідальних за своєчасне надання фактичних даних, визначити
склад, методи і технології надання аналітичних і графічних звітів.
91
ВИСНОВКИ
В даній роботі була здійснена оцінка розвитку міжнародної інвестиційної
привабливості аграрного сектору України та розглянута перспективність
розвитку аграрної галузі в Україні. Була надана характеристика поняття
«інвестиційна привабливість» та визначені фактори, що ії формують. Також було
проаналізовано сучасний стан інвестиційного клімату аграрного сектору
України ю, визначення основних проблем в аграрному секторі та запропоновані
шляхи підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору.
Інвестиційна привабливість - це сукупність політичних, соціальних,
інституціональних, екологічних, макро- і мікроекономічних умов
функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність
інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Факторами, що
формують інвестиційну привабливість, є державні пільги для інвесторів,
відповідність рівня розвитку галузей, наявність власних ресурсів, страхування
ризиків, фінансовий стан галузі, технічний рівень організації, ефективність
використання інвестиційних коштів.
Інвестиційна привабливість характеризується економічним станом країни,
політичною стабільністю, рівнем ринкової інфраструктури, рівнем розвитку
фінансових інститутів та податкової системи.
Для оцінки інвестиційної привабливості першочерговим розраховується
господарський стан підприємства та оцінюються основні показники, такі як
ліквідність, майновий стан, ділова активність, фінансова залежність та
рентабельні
Для поглибленого аналізу інвестиційної привабливості галузі
використовують такі критерії оцінки, як прибутковість галузі, ефективність
виробничої діяльності галузі, ефективність капіталовкладень в галузь,
значущість галузі в економіці, соціальна значущість галузі та ступінь державної
підтримки розвитку галузі.
92
Агропромисловий комплекс є одним зі стратегічних і пріоритетних галузей
національної економіки України. Однак, через високу конкуренцію продукції
сільського господарства на світовому ринку українським аграріям необхідно
розраховувати та впроваджувати інноваційні технології виробництва, які б
забезпечили виробництво конкурентоспроможної продукції, при обґрунтованій
окупності витрат, підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості
продукції.
Продуктивність аграрної галузі визначається діяльності
сільськогосподарських підприємств і домашніх господарств, вони виступають як
основа виробництва продовольчих товарів для забезпечення національної
продовольчої безпеки.
Структура сільського господарства України за напрямами діяльності
суб’єктів господарювання поділяється на рослинництво та тваринництво.
Галузь рослинництва є більш поширеною за тваринництво, це пов’язано з
високим рівнем попиту на сільськогосподарську продукцію. Саме цей фактор
призводить до високого рівня конкуренції серед аграріїв на ринку
сільськогосподарських підприємств.
Слід зазначити, що саме аграрії є ключовим джерелом робочих місць у
селах та маленьких містах України. За останні 10 років, кількість зайнятих
працівників на сільськогосподарських підприємствах знизилась майже на 30%,
пов’язано це насамперед з модернізацією обладнання та застосуванням сучасних
технологій. При цьому, продуктивність праці у сільському господарстві має
тенденцію до зростання.
З початком повномасштабної війни перед агробізнесом постало багато
проблем та викликів, таких як окуповані території, розкрадання зернових,
логістичні проблеми, заміновані поля. Проте, була задіяна підтримка уряду, який
здійснив певні заходи для стимулювання та розвитку аграрної галузі.
За підсумками посівної кампанії 2022 найбільша зміна в структурі посіві
стосувалась пшениці, кукурудзи, соняшника та сої.
93
Щодо інвестиційної привабливості України, то можна відзначити що
сильний вплив на її негативний розвиток мають слабка судова система, високий
рівень корупції та тіньової економіки, посилення економічної кризи,
нестабільності політичної ситуації.
Одним з потенційних напрямі інноваційно орієнтовного розвитку
аграрного сектору є нарощування переробки сільськогосподарської продукції.
Також слід розробити певну законодавчу базу для подолання корупції,
покращити судову систему країни, удосконалення логістики, пом’якшенню
податків.
Вплив міжнародних іноземних інвестицій є дуже сильний на аграрний
сектор України, адже вони стимулюють розвиток інноваційних процесів в
сільськогосподарському виробництві. Для стимулювання інноваційно-
інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно
розробити комплексу та дієву кадрову політику, запровадити інноваційні
технології у виробництві, бо саме це допоможе зменшити витрати на
виготовлення продукції і збільшити свої прибутки.
Агропромислову галузь можна охарактеризувати як інноваційно
зростаючу.
Проаналізувавши показники продуктивності галузі, можна стверджувати,
що з 2018 року зросла тенденція підвищення ролі сектора нефінансових
корпорацій, його частка на 2020 рік перевищила 63%. Аналіз виробництва
сільськогосподарської продукції показує зменшення за всіма групами
виробників.
Динаміка зовнішньої торгівлі також підтверджую розвиток і покращення
стану сільського господарства, це доказує збільшення обсягу зовнішньої торгівлі
та вартістю реалізованої продукції. Тобто галузь є експортноорієнтована,
найбільше експортується соняшникова олія та ріпак.
Проте також перед галуззю стоять певні світові виклики, які пов’язані із
загальновизнаною у світі необхідністю досягнення критеріїв сталого розвитку.
94
Проблеми, які постають перед аграрним сектором: кліматичні зміни,
навколишнє середовище, глобалізація, інтеграція, урбанізація та інші.
Виробничий потенціал аграрного сектору та його сталий розвиток
насамперед залежать від того, як держава регулює і стимулює інвестиційну
активність сільськогосподарських товаровиробників. Державі потрібно
забезпечити дієву законодавчу базу та забезпечити економічний і правовий
захист інвестованих коштів.
Державі також необхідно сформувати сприятливі ринкові механізми, які
знижують інвестиційні ризики та підвищують приплив капіталу в аграрний
сектор, забезпечити розвиток ринкової інфраструктури, підвищити розвиток
сільських територій.
Основними цілями аграрної політики мають бути - нарощування обсягів
виробництва високоякісної продукції сільськогосподарської продукції та
підтримка товаровиробників не внутрішньому ринку.
Інноваційний розвиток інвестицій промислових підприємств у сучасних
умовах значною мірою визначаються діловою активністю даних підприємств.
Ділова діяльність зазнала суттєвих змін в ході еволюції світової економіки і стала
одним з основних інструментів, за допомогою якого можна об'єктивно визначити
ефективність фінансової діяльності підприємств та перспективи їх розвитку.
Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю є цілеспрямованою
системою діяльності, яка дає можливість досліджувати інноваційні ідеї,
інвестиційні можливості та взаємодію всіх учасників інноваційно-інвестиційної
діяльності. Ефективністю цього механізму на рівні підприємства є зростання
чистого прибутку, продуктивності праці, а також із збільшенням рівнів –
організаційного, економічного, науково-технічного, соціального, екологічного.
Інноваційна та інвестиційна привабливість залежить від усіх показників,
що характеризують фінансовий стан підприємства, його ресурсного потенціалу
та інвестиційного клімату країни, регіону. Таким чином, аналіз фінансового
стану та ресурсного потенціалу вирішальною мірою дозволяють судити про
інноваційну та інвестиційну привабливість підприємств.
95
Підприємство шляхом впливу на внутрішні чинники здатне збільшувати
рівень інвестиційної привабливості. Найбільш поширеними заходами,
спрямованими на підвищення інвестиційної привабливості підприємства, є:
розробка довгострокової стратегії бізнесу і створення бізнесплану, що дозволить
інвестору ознайомитися з перспективами розвитку діяльності підприємства;
створення позитивної кредитної історії, яка є важливим показником фінансового
стану підприємства; реалізація заходів щодо оптимізації діяльності компанії,
елементами чого, зокрема, є акціонерний капітал, активи і виробництво;
підвищення ефективності організаційної структури і методів управління, що
дозволить змінити стратегію розвитку підприємства і досягти більш високих
кількісних і якісних показників своєї діяльності; посилення значущості бренду.
Підготовка підприємства до залучення інвестицій - є чітко визначеним і
складним процесом. Підприємство може сформувати сукупність заходів для
підвищення інвестиційної привабливості, виходячи зі своїх характерних
особливостей і сформованої кон'юнктури ринків капіталу. Необхідно відзначити,
що дані заходи не викликають значних матеріальних витрат, а результатом їх
здійснення, крім власне збільшення інтересу інвесторів до компанії, також є
підвищення ефективності її роботи.
Інвестиційна діяльність на підприємстві за 2020 рік – пожвавилася.
Інвестиційні вкладення збільшилися на 517 тис. грн, тобто в 7,4 рази. Обсяги та
структура вкладень підприємства в різні форми інвестування свідчить про те, що
пріоритетним напрямом для підприємства залишаються реальні інвестиції, які
зросли на 517 тис. грн. за рахунок придбання основних засобів.
Максимальну питому вагу в структурі інвестиційних вкладень мають
реальні інвестиції — 60,4 % на початок періоду, а на кінець звітного періоду цей
показник піднявся на 7,4 % і становив 67,8%. Така динаміка є позитивною, бо
підприємництво у сфері виробництва поєднується перш за все з виробничою
діяльністю, тому реальні інвестиції (капітальні вкладення), мають бути
проаналізовані керівництвом підприємства як важливий фактор інвестування.
96
Фінансові інвестиції підприємства мають невелику частку в загальній структурі
вкладень, а саме 39,6 % на початку періоду і 32,2% в кінці періоду.
Порівнюючи результати розрахованих показників з нормативними
значеннями для підприємства, то можемо припустити, що ТОВ «Альтера Ацтека
Мілінг Україна» є досить привабливим для інвестицій та готове до впровадження
інноваційного проекту. Проте є відставання від норми певних показників, які
варто покращити, а саме: ROE, ROІ, ROІC. Це обумовлено тим, що фінансування
на підприємстві здійснюється за свої власні кошти.
Виявлено фактори, які впливають на інноваційно-інвестиційну
привабливість підприємства: технічний знос обладнання, низький рівень
конкурентоспроможності товарів.
Для підприємства запропонований проект, який принесе прибуток та
головне підвищить рівень інноваційно-інвестиційної привабливості, також
розширить ринок реалізації продукції в наслідок цього збільшиться кількість
потенційних та постійних покупців, разом з цим збільшаться обсяги виробництва
та продажу продукції.
ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» здатне придбати ліцезію на
виготовлення нового препарату на 1 рік, а на виробництво даного товару
потрібно залучити кошти інвестора.
З отриманих результатів зробимо висновок, що запропонований проект є
ефективним та прибутковим, його можна приймати, так як, всі показники
оцінювання проектів стверджують, що його доцільно фінансувати. Термін
окупності запропонованого проекту складе 2,7 роки.
Щоб підвищити інноваційно-інвестиційну привабливість ТОВ «Альтера
Ацтека Мілінг Україна» необхідно: провести модернізацію обладнання,
направити випуск якісної продукції за зарубіжними зразками, впровадити
прогресивні інноваційні технології виробництва, активно проводити рекламну
політику продукції.
97
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства: вебсайт. URL:
https://ukrbukva.net/page,12,119248-Analіz-іnvestіcіonnoіy-prіvlekatel-
nostіpredprіyatіya.html (дата звернення: 26.10.2024).
2. Аналіз інвестиційної привабливості підприємства: вебсайт. URL:
http://4ua.co.ua/fіnance/ta2bd79a5c43b88421316d37_1.html (дата звернення:
29.10.2024).
3. Аналіз оцінки інвестиційної привабливості: вебсайт. URL:
http://um.co.ua/1/1-4/1-45760.html (дата звернення: 15.10.2024).
4. Андрійчук Б.М. Магістерська дисертація Управління стратегічним
потенціалом підприємства в умовах нестабільності зовнішнього середовища:
вебсайт.URL:
https://ela.kpі.ua/bіtstream/123456789/25039/1/Andrіychuk_magіstr.pdf (дата
звернення: 01.11.2024).
5. Бантел К. Джексон С. Топ-менеджмент та інновації в банківській
діяльності: чи різниться склад топ-команди? Журнал стратегічного управління.
2014. №10. С. 107-124.
6. Боглячіно Ф., Піанта М. Прибуток, НДДКР та інновації: модель та тест.
Робочий документ IPTS з корпоративних НДДКР. 2018. №5. С. 1-21.
7. Богуцька О. А. Фінансово-економічний механізм забезпечення
інвестиційної активності підприємств за інституціональними моделями
фінансування реального сектору економіки. Сучасний стан наукових досліджень
та технологій в промисловості. 2018. № 3 (5). С. 79-86.
8. Булгакова Л. М. Система моніторингу інвестиційної привабливості
підприємства. Інновації та інвестиції. 2017. № 9. С. 43-57.
9. Бусру С. А., Шанмугасундарам, Г. Вплив інноваційних інвестицій на
прибутковість та модераційну роль корпоративного управління: Емпіричне
дослідження індійських фірм, що внесені до списку. Індійський журнал
корпоративного управління. - 2017. - №10 (2). - с. 97-117.
98
10. Виконання та захист дипломних робіт на здобуття ступеня бакалавра
[Електронний ресурс] : навч. посіб. для студ. спеціальності 073 «Менеджмент» /
КПІ ім. Ігоря Сікорського; уклад.: В. В. Дергачова, К. О. Бояринова, Т. А. Коцко.
Електронні текстові дані (1 файл: 1,03 КБ). Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020.
105 с. URL: https://ela.kpі.ua/handle/123456789/36668 (дата звернення: 11.10.2024)
11. Виробництво вет препаратів, кормових добавок і засобів догляду:
вебсайт.URL: http://www.farmaton.com.ua/en (дата звернення: 01.11.2024).
12. Власова М. А. Аналіз підходів до оцінки інвестиційної
привабливості галузей промисловості. Економічний аналіз: теорія і практика.
2015. № 20 (53). С. 45-48.
13. Воробйова І. М., Пономарьов А. М. Роль інвестицій в економіці
Молодий вчений. 2015. №10. С. 572-574.
14. Господарський кодекс України №436-ІV від 2003 / Верховна Рада
України / Стаття 66. Майно підприємства. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (дата звернення: 01.11.2024).
15. Державна політика стабілізації фінансів підприємств / А. І.
Даниленко та ін.; за ред. А. І. Даниленка. Київ, 2011. 452 с.
16. Діагностика фінансового стану як елемент оцінки інвестиційної
привабливості підприємства: вебсайт. URL: https://ukrbukva.net/page,22,105834-
Dіagnostіka-fіnansovogo-sostoyanіya-kak-element-ocenkі-іnvestіcіonnoіy-
prіvlekatelnostі-predprіyatіya.html (дата звернення: 15.10.2024).
17. До питання формування моделей прийняття рішень в контексті рівня
інвестиційної привабливості підприємств наукомісткої галузі промисловості –А.
Ю. Данилюк та ін. Бізнес в законі. 2014. №5. С. 283-286.
18. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану
підприємства: вебсайт. URL: https://lіbrary.іf.ua/book/89/6245.html (дата
звернення: 09.11.2024).
19. Економічні показники інноваційної активності підприємства:
вебсайт. URL: https://studfіle.net/prevіew/9774964/page:22/ (дата звернення:
15.10.2024).
99
20. Інвестиції та розвиток / Сер Леслі Роуен та ін. Лондон : Інститут
закордонного розвитку, 68 с. URL: https://www.odi.org/sites/odi.org.uk/files/odi-
assets/publications-opinionfiles/7990.pdf (дата звернення: 23.10.2024).
21. Інвестиції, НДДКР та фінансові обмеження у Великобританії та
Німеччині / С. Бонд та ін. Annales D'Économie Et De Statistique. 2015. №79/80. С.
433-460.
22. Інвестиційна складова розвитку українських аграрних підприємств в
умовах земельної реформи / В. М. Гончаров та ін. Актуальні проблеми
економіки. 2013. №10 (148). С. 118-125.
23. Інноваційний кластер як механізм забезпечення взаємодії
підприємств в інноваційній сфері / І. Кукса та ін. Теорія управління та
дослідження сільського бізнесу та розвитку інфраструктури. 2019. №41 (4). С.
487-500.
24. Інноваційний потенціал підприємства: структура і оцінка: вебсайт.
URL:https://studme.com.ua/15801117/ekonomіka/іnnovatsіonnyy_potentsіal_predprі
yatіya_struktura_otsenka.htm#448 (дата звернення: 09.10.2024).
25. Інноваційний розвиток підприємства: економічні умови, проблеми
та перспективи: вебсайт. URL: https://probl-economy.kpі.ua/pdf/2011_7.pdf (дата
звернення: 05.11.2024).
26. Інфраструктура інноваційного підприємства: особливості
формування та регулювання в сучасних ринкових умовах / І. Гнатенко та ін.
Теорія управління та дослідження сільського бізнесу та розвитку
інфраструктури. 2020. №42 (1). С. 97-104.
27. Кандєєва В. В. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії
промислового підприємства в умовах конкуренції: дис. кан. екон. наук: Одеса,
2014. 189 с.
28. Капітальні вкладення: вебсайт. URL:
https://uareferat.com/Капітальні_вкладення (дата звернення: 10.11.2024).
100
29. Кащена Н.Б., Горошанська О.О., Польова Т.В. Ділова активність
підприємства: сутність та методика аналізу: монографія. Х.: Видавництво
Іванченка І.С., 2016. 196 с.
30. Кірдіна С. Г. Інституційні моделі фінансування реального сектору.
Журнал нової економічної асоціації. 2013. № 2 (18). С. 129–155.
31. Коллінз Дж. Д., Ройтцель К. Р. Роль топ-менеджерів у визначенні
інвестицій в інновації: випадок малих та середніх підприємств в Індії.
International Small Business Journal. 2017. 35 (5). С. 618–638.
32. Концептуальна модель оцінки інвестиційної привабливості
інноваційних проектів промислових підприємств / О. Петрик та ін.
Бухгалтерський облік. 2020. №6. С. 1345–1350.
33. Левченко Т. П. Проблеми визначення інвестиційної привабливості
курортних організацій і управління цим процесом в умовах ринкової
конкуренції. Проблеми сучасної економіки. 2004. № 3 (11).
34. Лекції з бізнес-планування: вебсайт.
URL:https://uadoc.zavantag.com/text/35004/іndex-1.html?page=7 (дата звернення:
26.10.2024).
35. М.І. Небава, О.Г. Ратушняк Менеджмент організацій і
адміністування:
https://web.posіbnyky.vntu.edu.ua/fmіb/1nebava_menedzhment_organіzacіj_admіnіs
tu vannya_ch1/іndex_3.htm (дата звернення: 27.10.2024).
36. Матросов О.Д., Матросова В.О Оцінка інноваційного потенціалу
підприємства, як основа стратегії розвитку підприємств: вебсайт.
URL:https://www.kpi.kharkov.ua/archive/1_19.pdf (дата звернення: 15.10.2024).
37. Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів
економічних спеціальностей: вебсайт.
URL:https://studfile.net/preview/5285228/page:5/ (дата звернення: 06.11.2024).
38. Мойсеєнко І. П. Інвестування : навч. посіб. Київ : Знання, 2016. 490
с.
101
39. Обґрунтування за використання кластерного підходу до формування
місцевостей у регіональній економічній системі / М. К. Філіппова та ін.
Міжнародний огляд менеджменту та маркетингу. 2016. №6 (1). С. 20-26.
40. Одрехівський М. В. Когнітивні підходи до побудови моделей
інноваційного розвитку соціальноекономічних систем / М. В. Одрехівський //
Міжнародний науковий журнал «Економічна кібернетика». – 2012. – № 1-2 (13-
14) 9-14 с.
41. Оцінка інвестиційної привабливості Вірянська О.В.: вебсайт. URL:
https://nau.edu.ua/sіte/varіables/news/2018/.pdf (дата звернення: 15.10.2024).
42. Оцінка інвестиційної привабливості промислового підприємства:
вебсайт. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3550 (дата звернення:
15.05.2021).
43. Оцінка чутливості інвестиційного проекту: вебсайт. URL:
https://pіdru4nіkі.com/11570718/іnvestuvannya/metodі_otsіnkі_іnvestіtsіynіh_proek
tіv (дата звернення: 01.11.2024).
44. П.П. Микитюк, Б.Г. Сенів Інноваційна діяльність: вебсайт. URL:
http://padabum.com/x.php?іd=89917 (дата звернення: 11.11.2024).
45. Підхід до оцінки інноваційного потенціалу як засобу вдосконалення
управління підприємством / І. Гнатенко та ін. Міжнародний журнал управління
поставками та операціями. 2020. №7 (1). С. 112-118.
46. Показники фінансового стану підприємства: вебсайт. URL:
https://pіdru4nіkі.com/1842010353109/fіnansі/pokaznіkі_fіnansovogo_stanu_pіdprіy
emstva (дата звернення: 09.11.2024).
47. Про інвестиції. Все про інвестиційну діяльність, кредити та фінанси
: веб-сайт. URL: http://xndtbjmwegiok9b3mho.xn (дата звернення: 18.11.2020).
48. Проєктний менеджмент Методичні вказівки до виконання та захисту
курсової роботи. Київ 2019.
49. Розробка моделі впровадження інновацій для МСП Великобританії:
аналіз шляхів та пояснювальний аналіз справ / Р. МакАдам та ін. Міжнародний
журнал малого бізнесу. 2010. №28. С. 195-214.
102
50. С. Ю. Шевченко. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної
діяльності. Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 1. URL:
http://www.investplan.com.ua/pdf/1_2010/4.pdf (дата звернення: 23.10.2020).
51. Самаріна Н. С., Латкін А. П. Методичне забезпечення комплексного
аналізу інвестиційної привабливості рибогосподарських підприємств. Екон.
науки. 2018. № 41.
52. Товт Т.Й. Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності
машинобудівних підприємств, автореферат дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата економічних наук, Львів, 2018 р.
53. Трясіцин Н. Ю. Комплексна оцінка інвестиційної привабливості
підприємств. Економічний аналіз. 2011. № 18.
54. Фархутдінов І. Метод дисконтування грошового потоку. Фінансовий
директор : веб-сайт. URL: https://www.fd.ru/articles/159356-
diskontirovaniedenejnyh-potokov-formula (дата звернення 25.10.2024).
55. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка:
навчальний посібник /О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк. – Київ: КНЕУ,
2014. – 316 с.
56. Фінансовий аналіз. Онлайн розрахунок фінансового стану
підприємства : веб сайт. URL: https://fin-admin.com/finansovyij-analiz/ (дата
звернення: 19.10.2024).
57. Чауський А. Проблеми і протиріччя в інвестиційному процесі.
Корпоративний менеджмент : веб-сайт. URL:
http://www.cfin.ru/investor/invrel/delusion.shtml. (дата звернення: 12.11.2024).
58. Чорна М.В., Смірнова П.В., Бугріменко Р.М. Ч – 75 Управління
витратами : навч. посіб. / М. В. Чорна, П. В. Смірнова, Р. М. Бугріменко, 2017. –
166 с.
59. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз / О.О. Шеремет. – К., 2009. – 196 с.
60. Щербина В. С. Господарське право : підручник. 6-те вид., перероб. і
допов. К. : Юрінком Iнтер, 2013. 640 с.
103
61. Akhmetshіn E. Management of іnvestment attractіveness of enterprіses:
Prіncіples, methods, organіzatіon. Іnternatіonal Journal of Applіed Busіness and
Economіc Research. 2017. Vol. 15 (23).
62. Glotova І.І., Doronіn B.A., Tomіlіna E.P, Klіshіna Yu.E, Uglіtskіkh O.N.
Іnvestment Attractіveness of the Company: Defіnіtіon Approaches and Assessment
Methods. Advances іn Socіal Scіence, Educatіon and Humanіtіes Research. 2019.
63. Grosu V. Evolutіon of the concept of іnvestment and іnvestment
management approaches. European journal of economіcs and management scіences.
2017. №3.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets