«Цифровізація публічного управління: виклики та перспективи в Україні»

Латиш, Артур Андрійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8099
Title:	«Цифровізація публічного управління: виклики та перспективи в Україні»
Authors:	Данилевський, Валерій Вікторович Латиш, Артур Андрійович
Keywords:	ЦИФРОВІЗАЦІЯ;ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ;«ДІЯ»;ЦИФРОВІ СЕРВІСИ
Issue Date:	Jun-2025
Abstract:	Об’єктом дослідження: система публічного управління в умовах цифрової трансформації. Предметом дослідження: теоретичні, нормативні та практичні аспекти цифровізації публічного управління в Україні. Мета кваліфікаційної роботи бакалавра – дослідити сучасний стан цифровізації публічного управління в Україні, виявити основні проблеми та визначити перспективи й напрями його удосконалення. Завданнями роботи є : розкрити теоретичні засади цифровізації та її вплив на публічне управління; проаналізувати нормативно-правову базу цифрової трансформації в Україні; виявити основні бар’єри та проблеми цифровізації; запропонувати напрями покращення цифрового врядування в Україні. Методи дослідження: аналіз і синтез, порівняльний аналіз, системний підхід, індукція та дедукція. Результати дослідження полягають у комплексному аналізі цифровізації публічного управління в Україні, узагальненні світового досвіду та формуванні практичних рекомендацій для удосконалення цифрової політики держави.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8099
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Латиш А.А..pdf Restricted Access		738.79 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
  1 
 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Цифровізація публічного управління: виклики та 
перспективи в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ПУА-218 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                               Латиш А. А.____ 
 (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник к.і.н доцент Данилевський В.В._ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент ________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
 
   
 
  2 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП......................................................................................................................5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ 
ПУБЛІЧНОГОУПРАВЛІННЯ ..............................................................................8 
1.1.Сутність цифровізації публічногоуправління.................................................8 
1.2.Передумови цифровізації публічного управління в Україні ……………..12 
1.3. Нормативно-правове забезпечення цифровізації публічного управління в 
Україні……………………………………………………………........................15 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ 
ВУКРАЇНІ..............................................................................................................20 
2.1. Основні етапи та напрями цифрової трансформації в 
Україні....................................................................................................................20 
2.2. Стан розвитку цифрових сервісів у публічному управлінні (на прикладі 
платформи«Дія»,ЦНАПів,Prozorroтощо)............................................................23 
2.3. Проблеми та бар'єри у процесі цифровізації публічного управління 
.................................................................................................................................26  
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
ЦИФРОВІЗАЦІЇПУБЛІЧНОГОУПРАВЛІННЯ................................................29 
3.1. Пріоритети та стратегічні орієнтири цифрової трансформації в 
Україні....................................................................................................................29 
3.2. Рекомендації щодо покращення ефективності цифрового 
врядування.............................................................................................................31 
3.3. Перспективні інструменти та технології в публічному управлінні (Al, Big 
Data,блокчейнтощо)..............................................................................................37 
3.4. Участь громадян у цифровому врядуванні: інструменти е-демократії  
.................................................................................................................................45 
ВИСНОВКИ...........................................................................................................47 
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................50 
ДОДАТОКАБВГ....................................................................................................53 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
  3 
 
ВСТУП 
 
 
У сучасному світі цифрові технології дедалі активніше 
проникають у всі сфери життя суспільства. Однією з найважливіших 
сфер їхнього впровадження є публічне управління, яке все більше 
орієнтується на інноваційні інструменти, що забезпечують прозорість, 
відкритість та оперативність у взаємодії між державою та громадянами. 
Цифровізація не лише змінює формати надання публічних послуг, а й 
трансформує саму сутність управлінських процесів, сприяючи розвитку 
електронної демократії, підвищенню ефективності управління та 
формуванню довіри до органів влади. 
В Україні цифровізація публічного управління є одним із 
пріоритетів державної політики, про що свідчать численні ініціативи, 
зокрема створення Міністерства цифрової трансформації, запуск 
платформи «Дія», розвиток системи електронних закупівель Prozorro, 
електронного документообігу та цифрових послуг у ЦНАПах [10]. 
Попри значні досягнення, процес цифрової трансформації залишається 
нерівномірним, що зумовлено низкою проблем: недосконалість 
нормативно-правової бази, недостатній рівень цифрової грамотності 
населення, технічні обмеження, інституційна інертність тощо. 
Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю 
комплексного аналізу наявних здобутків і викликів цифровізації в 
публічному управлінні України, а також пошуку ефективних шляхів 
удосконалення цих процесів з урахуванням як національного, так і 
міжнародного досвіду. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження 
сучасного стану цифровізації публічного управління в Україні, 
   
 
  4 
 
виявлення основних проблем та визначення перспектив і напрямів його 
удосконалення. 
Завдання кваліфікаційної роботи бакалавра : 
- розкрити теоретичні засади цифровізації та її вплив на публічне 
управління; 
- проаналізувати нормативно-правову базу цифрової трансформації в 
Україні; 
- дослідити стан і рівень впровадження цифрових технологій у сфері 
публічного управління; 
- виявити основні бар’єри та проблеми цифровізації; 
- запропонувати напрями покращення цифрового врядування в Україні. 
Об’єктом дослідження є система публічного управління в умовах 
цифрової трансформації. 
Предметом дослідження виступають теоретичні, нормативні та 
практичні аспекти цифровізації публічного управління в Україні. 
Методи дослідження, використані у роботі, включають: аналіз і 
синтез наукових джерел, системний підхід, порівняльний аналіз, методи 
узагальнення, індукції та дедукції. 
Структура роботи. Кваліфікаційна робота бакалавра складається зі 
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 
додатків. У першому розділі розкрито теоретичні основи цифровізації 
публічного управління. У другому – проаналізовано сучасний стан 
цифровізації в Україні. У третьому – подано пропозиції щодо 
удосконалення процесів цифрової трансформації та окреслено її 
перспективи. 
В умовах воєнного стану цифровізація стала не просто 
інструментом модернізації, а необхідною умовою виживання держави. 
Швидка цифрова реакція на гуманітарні виклики, евакуацію, фінансову 
допомогу внутрішньо переміщеним особам — усе це стало можливим 
   
 
  5 
 
завдяки вже створеним цифровим платформам, зокрема «Дія». Україна 
змогла зберегти безперервність надання послуг навіть в умовах кризи, 
що стало унікальним досвідом на світовому рівні. 
Водночас цифровізація в Україні має не лише національне, а й 
глобальне значення. Європейська комісія визнала прогрес України у 
розвитку е-сервісів, а низка рішень (як-от мобільний паспорт у 
застосунку «Дія») стали прикладами для інших країн. У цьому контексті 
особливо важливо аналізувати проблеми, які гальмують цей прогрес, 
щоб зберегти темпи та ефективність реформ [10]. 
 
  
   
 
  6 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ 
ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ 
 
 
1.1  Сутність цифровізації публічного управління 
 
Цифровізація стала визначальною тенденцією сучасного 
суспільного розвитку, що глибоко трансформує форми взаємодії між 
державою, бізнесом і громадянами. У публічному управлінні 
цифровізація охоплює процес впровадження сучасних інформаційно-
комунікаційних технологій (ІКТ) у діяльність органів державної влади з 
метою підвищення прозорості, ефективності та орієнтації на потреби 
громадян. 
Під цифровізацією публічного управління розуміють системну 
модернізацію державного управління, що базується на використанні 
цифрових технологій для автоматизації, оптимізації та підвищення 
якості управлінських процесів. Це не лише технічний, а й 
організаційний, культурний та правовий процес, який передбачає зміну 
підходів до надання публічних послуг, прийняття рішень, збору та 
обробки даних, забезпечення відкритості та зворотного зв’язку з 
громадянами. 
Одним із ключових напрямів цифровізації є перехід до 
електронного урядування (е-урядування) — системи, яка забезпечує 
інтерактивну взаємодію держави з громадянами та бізнесом через 
цифрові канали. Електронне урядування сприяє децентралізації влади, 
зниженню бюрократичного навантаження, зростанню довіри до 
державних інституцій та залученню громадськості до процесів 
ухвалення рішень [12]. 
   
 
  7 
 
Крім того, цифровізація охоплює розвиток електронної демократії, 
електронних послуг (e-services), цифрової ідентифікації, реєстрів, 
автоматизованих систем прийняття управлінських рішень та елементів 
штучного інтелекту. В умовах зростання складності соціально-
економічних процесів, саме цифрові інструменти дозволяють державі 
оперативніше реагувати на виклики та запити суспільства. 
У науковій літературі цифровізація публічного управління 
розглядається як складна, багатовимірна категорія, що охоплює як 
технічні, так і управлінські аспекти. Дослідники підкреслюють, що 
цифровізація не зводиться лише до автоматизації процесів, а включає 
трансформацію адміністративної культури, зміну парадигми взаємодії 
між владою і суспільством, а також формування цифрової 
компетентності посадовців [13]. 
Так, на думку українського вченого В. А. Ребкала, цифровізація 
публічного управління – це процес переходу від традиційної 
бюрократичної моделі до гнучкої, адаптивної системи управління, що 
базується на цифрових платформах, відкритих даних і принципах 
сервісної держави [14].  Інші дослідники, зокрема І. Г. Кириленко, 
акцентують увагу на інтеграції інформаційних технологій у всі рівні 
управління — від стратегічного планування до моніторингу виконання 
рішень[15]. 
Цифрове управління також передбачає нові механізми участі 
громадян у прийнятті рішень, зокрема через електронні консультації, 
петиції, платформи відкритих даних та краудсорсинг. Таким чином, 
цифровізація посилює елементи електронної демократії, роблячи 
державне управління більш прозорим та підзвітним. 
У світовій практиці цифровізація публічного сектору здійснюється 
за різними моделями. Наприклад, у країнах Європейського Союзу 
широко застосовується концепція "цифрового єдиного вікна", яка 
   
 
  8 
 
передбачає інтеграцію різних адміністративних сервісів в одну 
електронну платформу [19]. У Сінгапурі та Естонії акцент зроблений на 
цифрову ідентичність, повну інтеграцію баз даних, а також автоматичне 
надання державних послуг без необхідності звернення громадян. 
В Україні цифровізація публічного управління також набирає 
обертів. Із запуском платформи "Дія", електронного документообігу, 
відкритих державних реєстрів, відбувається поступова зміна парадигми 
державного управління. Проте, процес залишається нерівномірним і 
залежить від рівня цифрової інфраструктури, політичної волі та 
кадрового потенціалу [11]. 
Аналізуючи вищевикладене, можна виокремити кілька ключових 
характеристик цифровізації публічного управління: 
- орієнтація на користувача, тобто громадянина або бізнес як основного 
суб’єкта отримання державних послуг; 
- процесна автоматизація, що дозволяє мінімізувати ручну працю, 
прискорити розгляд справ та знизити корупційні ризики; 
- прозорість управління через публічні реєстри, відкриті дані та 
електронний документообіг; 
- взаємодія в режимі реального часу з використанням мобільних додатків, 
чат-ботів, цифрових кабінетів тощо; 
- аналітика даних та інтелектуальні системи, які сприяють прийняттю   
обґрунтованих рішень. 
Однак важливо зазначити, що цифровізація — це не лише 
технічний прогрес, а й соціальний виклик. Проблеми цифрової 
нерівності, низького рівня цифрової грамотності, обмеженого доступу 
до інтернету в окремих регіонах та слабкої кібербезпеки залишаються 
серйозними бар’єрами на шляху до ефективного цифрового врядування. 
Крім того, важливу роль відіграє організаційна спроможність 
державних органів до змін: гнучкість, здатність до навчання, адаптація 
   
 
  9 
 
до нових технологій і готовність змінювати традиційні управлінські 
підходи. 
Отже, цифровізація публічного управління є багатоаспектним 
процесом, що вимагає не лише технічних рішень, а й переосмислення 
самого змісту державного управління як публічної послуги. Вона 
відкриває нові перспективи для створення ефективної, прозорої та 
орієнтованої на громадян держави, але потребує комплексного та 
зваженого підходу. 
Нижче в таблиці 1.1  наведено  підходи до розуміння цифровізації 
публічного управління. 
 
Таблиця 1.1 – Підходи до розуміння цифровізації публічного 
управління 
Підхід / Основна ідея Особливості 
Автор впровадження 
Адміністрат Цифровізація як заміна Орієнтація на 
ивний бюрократії сучасними ІТ оптимізацію 
(Ребкал В. процесів 
А.) 
Сервісний Держава як сервіс, орієнтований Діджиталізація 
(Кириленко на потреби громадян послуг 
І. Г.) 
Інституційн Фокус на структурну перебудову Створення 
ий органів влади цифрових 
підрозділів 
Європейськи Інтеграція даних, Smart-
й (OECD, інтероперабельність, електронна управління, 
EU) демократія відкриті дані 
Джерело: [14]  
 
  У таблиці представлено основні наукові підходи до розуміння 
сутності цифровізації публічного управління. Порівняльний аналіз 
дозволяє побачити, як змінюються акценти — від технократичного 
бачення цифровізації як автоматизації процесів до сучасного сервісного 
   
 
  10 
 
та інституційного підходу, що орієнтується на потреби громадян та 
зміну структури публічного сектора 
 
 
1.2  Передумови цифровізації публічного управління в Україні 
 
Цифровізація публічного управління в Україні не виникла на 
порожньому місці — її впровадженню передувала низка важливих 
соціально-економічних, політичних та інституційних змін, які 
сформували сприятливе середовище для трансформації державних 
процесів. 
Перш за все, до передумов цифровізації можна віднести 
загальносвітові тенденції розвитку інформаційних технологій, що 
створили тиск на традиційні системи управління, змушуючи державу 
реагувати на нові потреби громадян та бізнесу. Глобалізація, поширення 
інтернету, мобільних пристроїв, штучного інтелекту та хмарних 
технологій зробили неможливим збереження застарілих моделей 
публічного управління без їхньої поступової модернізації. 
Важливу роль у цьому процесі відіграла євроінтеграційна 
орієнтація України, що передбачає адаптацію до стандартів 
Європейського Союзу, зокрема у сфері електронного врядування, 
відкритості даних та надання електронних послуг [18].  Зобов’язання, 
передбачені Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, стали 
каталізатором для впровадження цифрових підходів у державному 
секторі. 
Крім того, не можна ігнорувати вплив подій Революції Гідності 
2013–2014 років, після яких суспільство стало вимагати більшої 
відкритості, прозорості та підзвітності влади. Саме тоді почала активно 
розвиватися ініціатива відкритих даних, електронного декларування, 
   
 
  11 
 
з’явилися перші електронні платформи для участі громадян в управлінні 
(наприклад, електронні петиції). 
Також до ключових передумов можна віднести високий рівень 
цифрової адаптивності українського населення, зокрема молоді, яка 
активно користується цифровими сервісами та має навички роботи з ІТ-
технологіями. Це створило суспільний запит на спрощення процедур 
взаємодії з державними інституціями та перехід до "держави в 
смартфоні". 
На додаток до зовнішніх та суспільних чинників, значну роль у 
цифровій трансформації публічного управління в Україні відіграли 
внутрішньодержавні інституційні передумови. Йдеться про прийняття 
стратегічних рішень, створення відповідних структур та впровадження 
нормативно-правових змін, які заклали основу для системного розвитку 
цифровізації. 
Однією з ключових віх стало утворення Міністерства цифрової 
трансформації України у 2019 році, що стало першим в історії країни 
органом виконавчої влади, який централізовано опікується розвитком 
цифрової політики. Завдяки чіткому фокусуванню на цифровізації, цей 
орган став рушієм багатьох інноваційних змін: впровадження додатку 
"Дія", розвиток електронних послуг, електронного документообігу та 
цифрової ідентифікації. 
Важливим нормативним кроком стало ухвалення Концепції 
розвитку цифрової економіки та суспільства України (2018–2020 рр.), 
яка передбачала створення умов для інтеграції цифрових технологій в 
усі сфери державного управління [36].  Крім того, згодом були 
розроблені "Цифровий порядок денний України – 2020", Стратегія 
цифрової трансформації секторів економіки та Стратегія розвитку 
електронного урядування до 2025 року. 
   
 
  12 
 
Істотну роль у формуванні цифрової інфраструктури відіграло 
також розширення мережі національних реєстрів та платформ 
електронного урядування, таких як Єдиний державний портал 
адміністративних послуг, система електронних закупівель ProZorro, 
Єдиний державний демографічний реєстр тощо. Їхня поява стала 
можливою завдяки зусиллям уряду у створенні єдиного цифрового 
середовища для публічних послуг [34]. 
Крім того, значну роль відіграло впровадження електронного 
документообігу та цифрового підпису (КЕП), що дало змогу 
оптимізувати управлінські процеси, знизити рівень бюрократії та 
зменшити корупційні ризики. Це також створило технічну основу для 
переходу органів влади на безпаперове адміністрування. 
Таким чином, внутрішні інституційні зміни не лише відобразили 
наміри держави до цифрового прориву, а й створили реальні 
інструменти для практичного впровадження цифровізації у публічному 
управлінні. 
Значний вплив на процес цифровізації мали не лише державні 
інституції, а й ключові актори з-поза меж державного апарату — це 
громадські організації, міжнародні партнери та український ІТ-сектор. 
Одним із важливих чинників стало партнерство з міжнародними 
організаціями та урядами інших країн, які надавали технічну, експертну 
й фінансову підтримку. Програми Європейського Союзу, USAID, 
ПРООН, Світового банку та інших інституцій допомогли розробити 
стандарти, провести пілотні проєкти, закупити обладнання та підвищити 
кваліфікацію працівників органів влади. 
Значну роль відіграли також громадські ініціативи та волонтерські 
проєкти, які ще до створення профільного міністерства реалізовували 
ідеї прозорого врядування. Саме ГО, такі як "Transparency International 
Ukraine", "SocialBoost" та "EGAP", запустили або підтримували проєкти 
   
 
  13 
 
типу ProZorro, відкритих даних та CivicTech-рішень, що згодом були 
інтегровані у державні стратегії. 
Окрему роль відіграв розвинений український ІТ-сектор, який став 
надійною технологічною базою для реалізації цифрових ініціатив. 
Компанії-розробники, стартапи та окремі фахівці активно залучалися до 
створення державних електронних систем, мобільних додатків, 
платформ для електронної ідентифікації тощо. Ця співпраця між 
державою та бізнесом сприяла швидкому запуску цифрових сервісів, які 
відповідають міжнародним стандартам [35]. 
Зрештою, варто відзначити і кадрові передумови. Зміна поколінь у 
державному секторі, прихід нових, мотивованих фахівців з цифровими 
навичками (часто з приватного сектору), створила сприятливі умови для 
запуску реформ. Формування нової цифрової еліти державного 
управління виявилося одним із фундаментальних чинників поступу. 
Усі ці елементи — міжнародна підтримка, ІТ-індустрія, 
громадський сектор і нове покоління управлінців — стали тими 
додатковими рушіями, без яких цифрова трансформація публічного 
управління в Україні навряд чи відбулася б такими темпами. 
 
1.3  Нормативно-правове забезпечення цифровізації публічного 
управління в Україні 
 
Цифровізація публічного управління потребує не лише технічних 
та організаційних змін, а й належного нормативно-правового підґрунтя, 
що забезпечує легітимність та системність впроваджуваних рішень. В 
Україні протягом останніх років спостерігається активне формування 
законодавчої бази, спрямованої на підтримку цифрової трансформації 
державного сектору. 
   
 
  14 
 
Ключовим документом, який визначає стратегічний вектор 
цифровізації, є Конституція України, що гарантує право громадян на 
доступ до інформації та захист персональних даних (статті 32, 34). Саме 
ці положення стали фундаментом для подальшого розвитку 
електронного урядування. 
Окрему роль відіграє Закон України "Про електронні документи та 
електронний документообіг" (2003 р.), який започаткував перехід до 
цифрового формату в офіційній діяльності державних органів. Він 
визначає правовий статус електронного документа, порядок його 
створення, обігу та зберігання [1]. 
Істотним етапом стала також імплементація Закону України "Про 
електронні довірчі послуги" (2017 р.), який регламентує застосування 
електронного підпису, печаток, позначок часу та інших засобів 
аутентифікації. Завдяки цьому стало можливим юридично значиме 
дистанційне взаємодіяння між громадянином і державою. 
Важливим кроком у сфері електронної взаємодії став Закон 
України "Про адміністративні послуги" (2012 р.), який поклав початок 
систематизації та уніфікації публічних сервісів, зокрема в електронному 
форматі. 
Варто також згадати Закон України "Про публічні електронні 
реєстри", прийнятий у 2023 році, що визначає загальні засади 
функціонування державних інформаційних систем. Цей закон має на 
меті створення єдиної цифрової інфраструктури держави, уніфікацію та 
безпечний обмін даними між органами влади. 
Окрім базових законів, важливим елементом нормативного 
забезпечення цифровізації є стратегічні документи, розроблені урядом 
та профільними міністерствами, що визначають конкретні напрями, 
етапи та пріоритети цифрової трансформації. 
   
 
  15 
 
У 2018 році Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію 
розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, 
яка вперше закріпила поняття цифрової трансформації як пріоритету 
державної політики. У документі зазначено, що цифровізація має 
охоплювати всі сфери діяльності держави, включно з публічним 
управлінням, і ґрунтуватися на використанні відкритих даних, 
інтероперабельних реєстрів та сервіс-орієнтованої архітектури. 
Наступним кроком стало ухвалення Стратегії цифрової 
трансформації секторів економіки та соціальної сфери України, яка діє 
до 2025 року. Вона охоплює публічне управління як один із ключових 
напрямів трансформації, передбачаючи поступовий перехід до 
електронного врядування, "держави у смартфоні", розвиток цифрової 
ідентифікації та впровадження новітніх технологій, таких як штучний 
інтелект і блокчейн [2]. 
Важливим координаційним документом є також Концепція 
розвитку електронного урядування в Україні, що передбачає розвиток 
цифрових публічних послуг, автоматизацію міжвідомчої взаємодії, 
створення ефективної цифрової інфраструктури та захисту 
персональних даних. 
Показовим є і Указ Президента України № 558/2021 "Про 
Стратегію цифрової трансформації України", яким схвалено 
загальнодержавну стратегію розвитку цифрової держави. Документ 
визначає ключові цілі — зокрема, 100% державних послуг онлайн, 
цифрову грамотність населення, інтеграцію цифрових технологій у 
сферу освіти, охорони здоров’я, безпеки. 
Координацію цифрової політики забезпечує Міністерство 
цифрової трансформації України, яке не лише формує політику, а й 
реалізує проєкти цифровізації, займається стандартизацією процесів, 
   
 
  16 
 
розробкою технічних рішень (наприклад, Єдиний портал державних 
послуг "Дія") та просуванням цифрової грамотності. 
Попри значні здобутки у формуванні нормативно-правової бази 
цифрової трансформації, цей процес в Україні все ще стикається з 
низкою викликів і проблем. Передусім, це фрагментарність і 
несистемність правового регулювання: окремі акти дублюють або 
суперечать один одному, що створює труднощі при імплементації 
цифрових рішень на практиці. 
Крім того, часті зміни у законодавстві без належної координації 
між органами влади призводять до плутанини в повноваженнях, 
затримок у реалізації політик і виникнення правових колізій. Наприклад, 
впровадження нових цифрових послуг часто випереджає внесення змін 
у відповідні законодавчі акти, що ускладнює їх повноцінне 
застосування. 
Іншою серйозною проблемою залишається низький рівень 
реалізації принципу "єдиного вікна" в електронних сервісах. 
Незважаючи на нормативні документи, багато адміністративних 
процедур усе ще вимагають дублювання дій або особистої присутності 
громадян. 
Не менш важливою є проблема недостатнього врегулювання 
питань безпеки персональних даних, зокрема у сфері взаємодії між 
державними реєстрами. І хоча в Україні діє Закон "Про захист 
персональних даних", рівень технічного та правового забезпечення 
кібербезпеки у державному секторі потребує суттєвого удосконалення. 
Таким чином, правове регулювання цифровізації в Україні вже 
сформоване на базовому рівні та охоплює ключові сфери публічного 
управління [6].  Проте для ефективної цифрової трансформації потрібен 
комплексний перегляд і гармонізація законодавства, адаптація 
   
 
  17 
 
нормативних актів до швидко змінюваних технологій, а також зміцнення 
механізмів міжвідомчої координації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
  18 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СТАНУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ 
В УКРАЇНІ 
 
 
2.1  Основні етапи та напрями цифрової трансформації в Україні 
 
Цифрова трансформація публічного управління в Україні є 
результатом поступового і багаторівневого процесу, який проходив 
через кілька важливих етапів. Кожен з них відображає зміну підходів 
держави до використання інформаційних технологій у сфері управління 
та надання послуг громадянам. 
Перший умовний етап можна окреслити як "початковий" (2003–
2010 роки), коли було прийнято перші нормативні акти, що 
регламентували електронний документообіг і цифрові підписи [6].  У 
цей період формувалась правова основа, хоча практичне застосування 
технологій в органах влади було вкрай обмеженим. Серед важливих 
кроків — ухвалення Законів «Про електронні документи» та «Про 
електронний цифровий підпис», що вперше закріпили поняття 
електронної взаємодії на рівні держави,  відображено в таб. 2.1 
 
Таблиця 2.1–  Ухвалення Законів «Про електронні документи»  та 
«Про електронний цифровий підпис» 
№ Назва Рік Основні Рівень впливу 
документа положення 
1 Закон «Про 2003 Визначає Базовий 
електронні юридичну силу 
документи та е-документів, 
електронний порядок обігу 
документообіг
» 
   
 
  19 
 
2 Закон «Про 2017 Регулює КЕП, Ключовий 
електронні е-печатки, 
довірчі засоби 
послуги» ідентифікації 
3 Закон «Про 2012 Запроваджує Високий 
адміністративн уніфікацію і 
і послуги» доступність 
адмінпослуг 
4 Указ 2021 Стратегія Стратегічний 
Президента цифрової 
№558/2021 трансформації 
до 2025 року 
5 Закон «Про 2023 Створює Актуальний 
публічні правову 
електронні основу 
реєстри» функціонуванн
я державних 
реєстрів 
Джерело: [1, c.141]. 
 
Другий етап (2011–2015 роки) можна вважати періодом 
експериментів і точкових ініціатив. Було створено окремі електронні 
реєстри, запущено пробні версії електронних послуг, зокрема в сфері 
держреєстрації, ДФС, МВС. У цей час з’явилися перші версії державних 
вебпорталів, проте інтегрованості та зручності користування ще не було.   
Розробка електронного урядування відбувалася переважно без єдиної 
координації, що обмежувало ефективність впроваджуваних рішень. 
Третій етап (2016–2019 роки) позначився активізацією зусиль у 
напрямку створення системи електронного врядування. Ключовими 
подіями стали запуск системи електронних закупівель ProZorro, 
реформа ЦНАПів, розвиток відкритих даних. У 2017 році було ухвалено 
Закон "Про електронні довірчі послуги", а в 2018 — Концепцію розвитку 
цифрової економіки [13].  З’явилася стратегічна рамка, а також почали 
формуватися перші елементи державного ІТ-архітектурного бачення. 
Четвертий, сучасний етап цифрової трансформації (з 2019 року), 
ознаменувався глибокими змінами у підходах до цифровізації 
державного сектору. Поштовхом до цього стала інституалізація 
   
 
  20 
 
цифрової політики через створення Міністерства цифрової 
трансформації України, яке взяло на себе координацію цифрових 
реформ на національному рівні. 
Одним із головних досягнень цього періоду стало впровадження 
Всеукраїнського мобільного додатку та вебпорталу "Дія", що 
перетворився на ядро системи надання цифрових державних послуг. 
"Дія" реалізує концепцію "держава у смартфоні" — з її допомогою 
громадяни можуть отримувати довідки, подавати документи, 
реєструвати бізнес, керувати своїм електронним документообігом тощо. 
Станом на 2024 рік, через "Дію" доступно понад 100 послуг, а кількість 
користувачів перевищила 19 мільйонів [10]. 
У цей період також відбувся перехід від простої цифровізації 
процесів до комплексної трансформації державних функцій. Було 
прийнято Стратегію цифрової трансформації, запущено проєкти 
цифрової освіти, "Дія. Освіта", цифрових хабів у громадах. Держава 
взяла курс на інтеграцію цифрових технологій не лише в 
адміністрування, а й у такі сфери, як освіта, медицина, соціальний 
захист, судова система, безпека тощо. 
Водночас з’явилися нові напрями цифровізації публічного 
управління, серед яких варто виділити: 
 розвиток реєстрової політики — спроба створити єдину архітектуру 
державних реєстрів із захищеним обміном даними; 
 відкриті дані — формування механізмів прозорості діяльності держави 
через публікацію інформації на open-data платформах; 
 смарт-технології на рівні громад — реалізація Smart City концепцій, 
електронних сервісів участі (бюджет участі, петиції, онлайн-
опитування). 
Загалом, сучасний етап цифровізації є якісно новим за масштабом, 
швидкістю впровадження та впливом на повсякденне життя громадян. 
   
 
  21 
 
Він базується на принципах всеохопності, доступності, сервісності та 
безпеки, і має на меті не лише автоматизувати державу, а й зробити її 
зручною та зрозумілою для кожного. 
 
2.2  Стан розвитку цифрових сервісів у публічному управлінні (на 
прикладі платформи «Дія», ЦНАПів, Prozorro тощо) 
 
Одним із найпомітніших досягнень цифрової трансформації 
публічного управління в Україні є впровадження Єдиного державного 
вебпорталу електронних послуг «Дія» та мобільного застосунку з 
однойменною назвою. Платформа «Дія» стала інструментом реалізації 
концепції "держава в смартфоні", яку офіційно презентовано у 2020 році. 
Платформа об’єднує державні електронні сервіси та документи в 
єдиній цифровій екосистемі, що значно полегшило доступ громадян до 
адміністративних послуг [9].  Вона дозволяє не лише переглядати 
електронні версії паспорта, ідентифікаційного коду, водійського 
посвідчення чи свідоцтва про народження, а й замовляти послуги 
онлайн: реєструвати бізнес, змінювати місце проживання, отримувати 
субсидії, подавати декларації тощо. 
За офіційними даними Міністерства цифрової трансформації, 
станом на кінець 2023 року кількість користувачів застосунку «Дія» 
перевищила 19 мільйонів, а кількість доступних послуг — понад 120. Дія 
стала прикладом масштабного державного IT-продукту, що поєднує 
зручність, безпечність і швидкодію. Крім того, було реалізовано послугу 
"єМалятко", що дозволяє батькам новонароджених отримувати до 9 
державних послуг в одному онлайн-зверненні [11]. 
Важливим є також інтеграція Дії з іншими державними системами 
— реєстрами актів цивільного стану, податковою службою, системою 
   
 
  22 
 
електронного охорони здоров’я, що дозволяє реалізувати принцип 
"безбар’єрної цифрової взаємодії". 
«Дія» також виступає не лише як сервісний інструмент, а і як 
платформа для цифрової освіти (Дія. Освіта) та навіть як цифровий 
інструмент участі — наприклад, електронне голосування в проєкті 
"Дія.Вибір". 
Успішність платформи відзначена на міжнародному рівні. Вона 
послужила взірцем для інших країн, а Україна вийшла на перші позиції 
у світових рейтингах цифрової відкритості, електронного врядування та 
доступності публічних сервісів. 
Ще одним важливим елементом цифрової трансформації 
публічного управління в Україні є мережа центрів надання 
адміністративних послуг (ЦНАПів). Вони забезпечують доступ 
громадян до основних адміністративних сервісів "в одному місці", а в 
останні роки активно впроваджують цифрові рішення у свою роботу. 
Завдяки реалізації проєктів за підтримки міжнародних партнерів 
(Програма «U-LEAD з Європою», ПРООН, Швейцарська конфедерація), 
ЦНАПи поступово переходять від паперових процедур до електронного 
документообігу, електронних черг, реєстрацій онлайн та інтеграції з 
реєстрами. В багатьох громадах створено віддалені робочі місця 
адміністраторів, які обслуговують мешканців сільської місцевості за 
допомогою мобільного обладнання. 
Окремі ЦНАПи вже надають понад 200 видів послуг, включно з 
видачею паспортів, реєстрацією місця проживання, бізнесу, земельних 
ділянок тощо. Згідно з даними Міністерства цифрової трансформації, 
станом на 2023 рік в Україні діяло понад 1100 ЦНАПів, і понад 90% із 
них підключені до єдиних цифрових систем [36]. 
Ще одним успішним прикладом цифровізації є система Prozorro — 
електронна система публічних закупівель, яка з 2016 року є 
   
 
  23 
 
обов’язковою для використання всіма розпорядниками бюджетних 
коштів [12].  Принцип роботи Prozorro полягає у гаслі "Всі бачать усе", 
що означає повну прозорість тендерних процедур. 
Prozorro не лише забезпечує онлайн-участь у закупівлях та 
автоматизує процес подачі й розгляду пропозицій, а й дозволяє 
громадянам та громадським організаціям контролювати державні 
витрати через аналітичні модулі. Згідно з оцінками Transparency 
International Ukraine, Prozorro дозволила державі заощадити мільярди 
гривень і значно зменшила корупційні ризики. 
Сьогодні Prozorro інтегрована з системами контролю Державної 
аудиторської служби, а також підтримує функціонал Prozorro. Маркет — 
онлайн-каталогу для спрощених закупівель. 
Таблиця 2.2  –  Основні цифрові сервіси в публічному управлінні 
України 
Рівень 
Сервіс / 
Основні функції впровадження Проблеми / Виклики 
Платформа 
(2023) 
Онлайн-
документи, 
Дія Високий Цифрова нерівність, довіра 
послуги, 
реєстрація бізнесу 
Офлайн/онлайн 
Високий (у Кадровий дефіцит, технічні 
ЦНАПи адмінпослуги, 
містах) обмеження 
реєстрація, ID 
Публічні закупівлі 
ProZorro Повсюдно Недостатній контроль з боку ГР 
онлайн 
Відкриті Доступ до держ. Стабільно 
Якість і повнота даних 
дані інформації зростає 
Джерело: [11]. 
 
Таблиця узагальнює функціональні можливості ключових 
цифрових платформ, що використовуються в Україні в межах 
публічного управління. Зіставлення рівня впровадження та проблем дає 
змогу визначити, які сервіси є найбільш успішними, а які потребують 
додаткових ресурсів, уваги чи модернізації. 
   
 
  24 
 
 
2.3  Проблеми та бар’єри у процесі цифровізації публічного 
управління 
 
Попри активну цифрову трансформацію державного управління, 
Україна стикається з численними системними викликами, які 
уповільнюють або ускладнюють повноцінне впровадження цифрових 
технологій у публічному секторі. Ці проблеми мають як технічний, так і 
організаційний, правовий, соціальний та кадровий характер. 
Фрагментарність та неузгодженість нормативно-правової бази. 
Хоча протягом останніх років було ухвалено низку законів, які 
регулюють сферу цифрового врядування (про електронні документи, 
довірчі послуги, захист персональних даних), правове поле залишається 
неповним. Часто на практиці неможливо повноцінно реалізувати 
електронну послугу через відсутність узгодженості між законами або 
підзаконними актами. Наприклад, у багатьох випадках цифрові версії 
документів не визнаються на рівні з паперовими в судових або 
нотаріальних процесах. 
 Недостатня інтегрованість державних реєстрів. Одним із 
найбільших бар’єрів цифровізації є ізольованість державних 
інформаційних систем. Багато з них створювались у різні роки різними 
відомствами без єдиних технічних стандартів, через що обмін даними 
між ними є ускладненим або зовсім неможливим. Це призводить до 
дублювання інформації, перевірок вручну, затягування термінів надання 
послуг. 
Приклад: система соціального захисту не інтегрована з даними 
освіти або охорони здоров’я, що створює труднощі під час реєстрації 
субсидій, допомог або пільг. 
   
 
  25 
 
 Нерівний доступ населення до цифрових сервіс. Рівень цифрової 
інфраструктури значно відрізняється між регіонами. Якщо у великих 
містах більшість громадян мають доступ до якісного інтернету і 
сучасних пристроїв, то в сільській місцевості чи прифронтових 
територіях спостерігається серйозна цифрова нерівність. Це ускладнює 
доступ до адміністративних послуг, електронної освіти, соціальної 
підтримки [32].  Причини: низьке покриття швидкісним інтернетом; 
відсутність цифрової техніки; низький рівень цифрової грамотності в 
окремих категорій населення. 
 Кадровий дефіцит та опір змінам з боку службовців. Одна з 
критичних проблем — брак кваліфікованих IT-фахівців у державному 
секторі. Також значна частина державних службовців демонструє опір 
цифровим змінам через страх перед новими технологіями, звичку до 
традиційних паперових процедур або небажання навчатися. 
За даними НАДС, понад 40% службовців старшого віку не мають 
базових навичок роботи з сучасними цифровими системами [23].  У 
поєднанні з відсутністю постійної системи цифрового навчання це 
суттєво гальмує модернізацію. 
  Кіберзагрози та недостатній рівень інформаційної безпеки. В 
умовах війни кібербезпека набула критичного значення. Щоденні 
кібератаки на державні інформаційні системи, спроби викрадення 
персональних даних, підміни інформації чи блокування сервісів 
вимагають постійного посилення цифрової стійкості. Наявні протоколи 
безпеки часто не відповідають європейським стандартам, а фахівців з 
кіберзахисту у державі бракує. В таблиці 2.3 представлені основні 
проблеми цифрового врядування в Україні та їх наслідки. 
 
Таблиця 2.3 –  Основні проблеми цифрового врядування в Україні та їх 
наслідки 
   
 
  26 
 
Проблема Характеристика Потенційний наслідок 
Закони 
Правова суперечать одне Неможливість впровадження 
неузгодженість одному або цифрових послуг 
застарілі 
Ізольованість Системи не Повторне подання даних, 
реєстрів взаємодіють ручна обробка 
Нерівний доступ Мешканці сіл не Цифрова нерівність, 
до інтернету мають покриття недоступність послуг 
Нестача Низький рівень 
Опір змінам, неефективне 
кваліфікованих підготовки 
впровадження технологій 
кадрів персоналу 
Недостатні заходи 
Низький рівень Витоки даних, блокування 
безпеки у 
кіберзахисту роботи державних сервісів 
системах 
Джерело: [5]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
  27 
 
 
РОЗДІЛ 3 
  
ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
ЦИФРОВІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ 
 
 
3.1  Пріоритети та стратегічні орієнтири цифрової трансформації в 
Україні 
 
Успішна цифровізація публічного управління в Україні 
неможлива без чітко сформульованих стратегічних орієнтирів і 
пріоритетів, що дозволяють державі впроваджувати системні зміни 
замість точкових ініціатив. На сьогодні в Україні вже сформовано низку 
ключових напрямів цифрової трансформації, які визначені у 
стратегічних документах і підтримуються політичною волею уряду та 
профільного міністерства. 
Головним документом, що визначає цифрову візію держави, є 
Стратегія цифрової трансформації України, затверджена Указом 
Президента у 2021 році. Вона передбачає досягнення кількох амбітних 
цілей до 2025 року, серед яких: 
1) 100% державних послуг мають бути доступними онлайн; 
2) 95% населення має бути охоплено цифровою інфраструктурою; 
3) кожен громадянин повинен мати цифрову освіту на базовому рівні; 
4) формування єдиного цифрового простору даних. 
Водночас основним вектором є побудова людиноцентричної 
цифрової держави, в якій послуги не лише надаються онлайн, а й 
максимально автоматизовані, персоналізовані та зручні для користувача 
[31].  Йдеться про перехід від "держава як система" до "держава як 
   
 
  28 
 
сервіс", де потреби громадян — у центрі кожного управлінського 
рішення. 
Серед інших пріоритетів важливо виділити створення єдиної 
цифрової екосистеми державних реєстрів, яка дозволить уникнути 
дублювання, спростити міжвідомчу взаємодію і забезпечити захищений 
обмін даними. Цей напрям потребує як технічного, так і нормативного 
узгодження на рівні всіх органів влади. 
Також стратегічним пріоритетом є розвиток інклюзивності та 
безбар’єрності цифрових послуг. Це означає створення сервісів, 
доступних для людей з інвалідністю, мешканців сільських територій, 
літніх людей, а також розвиток цифрової освіти через проєкти на кшталт 
"Дія.Освіта", освітні хаби, програми для держслужбовців. 
Серед пріоритетних завдань цифрової трансформації в Україні 
особливе місце займає зміцнення кібербезпеки. В умовах постійної 
загрози з боку кібератак, особливо в період повномасштабної війни, 
держава зобов’язана забезпечити захист критичної цифрової 
інфраструктури. Для цього розроблено Стратегію кібербезпеки України, 
а також активізовано співпрацю з міжнародними партнерами у сфері 
обміну інформацією та реагування на інциденти. 
Пріоритетом є також розвиток відкритих державних даних. 
Прозорість і підзвітність органів влади забезпечується через 
оприлюднення масивів інформації на платформах open data. Україна вже 
неодноразово входила до ТОП-10 країн у рейтингу Open Data Maturity 
Report ЄС [18].  Відкриті дані сприяють розвитку громадського 
контролю, антикорупційних ініціатив та створенню інноваційних 
стартапів. 
Окремим напрямом цифровізації, що набуває стратегічного 
значення, є впровадження інноваційних технологій — зокрема, 
штучного інтелекту, блокчейну та Big Data — у процеси управління. 
   
 
  29 
 
Уже зараз ці технології використовуються для аналітики великих даних, 
автоматичного прийняття рішень, боротьби з шахрайством, управління 
ризиками. У 2023 році Міністерство цифрової трансформації 
представило Концепцію розвитку ШІ в Україні, що закладає основи 
етичного та безпечного впровадження цієї технології. 
Важливо також, що цифрова трансформація перестає бути лише 
справою центральної влади — її фокус поступово зміщується на 
місцевий рівень. Завдяки програмам цифрової трансформації громад 
(наприклад, "Дія. Цифрова громада") дедалі більше ОТГ впроваджують 
електронне управління, Smart City-рішення, локальні е-послуги та 
інструменти е-демократії [10]. 
Загалом, сучасні стратегічні орієнтири цифрової трансформації в 
Україні відображають комплексний і довгостроковий підхід: від 
побудови сервісної держави — до розвитку інноваційної цифрової 
екосистеми, в якій поєднуються ефективне управління, безпека, 
відкритість і зручність для громадян. 
 
3.2  Рекомендації щодо покращення ефективності цифрового 
врядування 
 
Для забезпечення стійкого та ефективного цифрового врядування 
в Україні необхідно не лише підтримувати вже впроваджені рішення, а 
й системно усувати наявні бар’єри. На основі аналізу викликів 
цифровізації, а також кращих європейських практик, можна 
запропонувати низку рекомендацій, спрямованих на посилення 
ефективності публічного управління в умовах цифрової трансформації. 
По-перше, доцільно продовжити удосконалення нормативно-
правової бази. Законодавство має оперативно адаптуватися до появи 
   
 
  30 
 
нових технологій, сервісів і моделей взаємодії держави з громадянами, 
для цього необхідне: 
- усунення правових колізій між паперовими та цифровими процедурами; 
- закріплення обов’язкової цифрової форми для певних адміністративних 
послуг; 
- розробка єдиного цифрового кодексу або рамкового закону, який би 
систематизував основи цифрового врядування. 
По-друге, важливо забезпечити інституційну сталість цифрової 
трансформації. Варто створити або укріпити постійно діючі цифрові 
підрозділи у кожному міністерстві, органі місцевого самоврядування та 
ключових держструктурах. Ці підрозділи мають координувати цифрові 
проєкти, забезпечувати технічну підтримку та брати участь у 
стратегічному плануванні. 
Також доцільно підвищити ефективність міжвідомчої координації 
— запровадити єдині стандарти даних, регламенти взаємодії між 
реєстрами, загальні технічні протоколи. Лише за таких умов можливе 
створення єдиного цифрового середовища держави. 
Крім того, необхідно реформувати процеси управління ІТ-проєктами в 
державі. Йдеться про запровадження чітких процедур планування, 
фінансування, моніторингу та оцінки ефективності цифрових ініціатив. 
Це дозволить уникнути дублювання проєктів, неефективного 
використання ресурсів і зменшить ймовірність технічних збоїв. 
Одним із визначальних чинників успішної цифровізації 
публічного управління є людський ресурс. Саме посадовці та громадяни 
є головними суб’єктами цифрової трансформації, а отже — потребують 
відповідних знань, навичок та мотивації до змін. У цьому контексті 
актуальними є наступні рекомендації. 
По-перше, необхідно системно підвищувати цифрову грамотність 
державних службовців. Це стосується не лише базових навичок 
   
 
  31 
 
користування цифровими платформами, а й розуміння принципів 
кібербезпеки, електронного документообігу, управління цифровими 
даними. Доцільним є: 
 запровадження обов’язкових курсів цифрової компетентності для 
держслужбовців; 
 розробка професійних програм підвищення кваліфікації в рамках 
системи НАДС; 
 залучення ІТ-фахівців до державного сектору через спрощення 
процедур працевлаштування та мотиваційні пакети. 
По-друге, слід активно працювати над цифровою просвітою 
громадян, особливо вразливих категорій населення: людей старшого 
віку, мешканців сільської місцевості, осіб з інвалідністю. Для цього 
варто: 
 розвивати національні освітні ініціативи на зразок "Дія. Освіта"; 
 створювати мережі цифрових хабів при бібліотеках, ЦНАПах, громадах; 
 підтримувати волонтерські та молодіжні ініціативи цифрової допомоги. 
Третім напрямом є розширення електронної участі громадян у 
процесах управління. Це можна досягти через: 
 впровадження електронних консультацій та опитувань при ухваленні 
рішень; 
 підтримку платформ електронної демократії (електронні петиції, 
голосування, бюджети участі); 
 створення прозорих механізмів зворотного зв’язку через "Дію" та інші 
електронні сервіси. 
Зміцнення зв’язку між владою і суспільством у цифровому 
просторі підвищить довіру до держави, посилить легітимність 
управлінських рішень і зробить процес публічного управління більш 
інклюзивним та ефективним. 
   
 
  32 
 
Важливим напрямом підвищення ефективності цифрового 
врядування є також розширення партнерства між державою, 
громадянським суспільством і бізнесом. Така взаємодія дозволяє не 
лише розширити технічні можливості цифрової трансформації, а й 
забезпечити залучення додаткових ресурсів, експертизи та інноваційних 
підходів. Особливо актуальним є розвиток державно-приватного 
партнерства (ДПП) у сфері ІТ — наприклад, при створенні цифрових 
платформ, розробці програмного забезпечення для реєстрів, сервісів та 
мобільних застосунків. 
Крім того, одним з ключових індикаторів ефективності цифрового 
врядування є довіра громадян до цифрових інструментів, зокрема у 
сфері надання електронних послуг та захисту персональних даних. 
Відсутність довіри уповільнює впровадження навіть найсучасніших 
рішень. З цією метою варто регулярно проводити інформаційно-
просвітницькі кампанії, орієнтовані на роз’яснення прав громадян у 
цифровому середовищі, принципів безпеки та можливостей, які 
відкриває електронне урядування. 
Окрему увагу слід приділити інституціоналізації зворотного 
зв’язку, зокрема шляхом розширення функціоналу платформи «Дія» для 
подання відгуків, оцінки якості послуг, подачі скарг та пропозицій у 
режимі реального часу. Це дозволить органам влади не лише реагувати 
на запити громадян, а й формувати стратегії розвитку послуг на основі 
реальних потреб користувачів. 
Крім технічних та управлінських аспектів, важливим компонентом 
цифрової трансформації є розвиток цифрової культури в публічному 
управлінні. Ідеться про формування нової управлінської філософії, де 
цифрові інструменти розглядаються не як додаткове навантаження, а як 
невід’ємна частина сучасного державного сервісу. Це передбачає зміни 
   
 
  33 
 
в системі управлінської освіти, підходах до організації роботи установ, 
методах взаємодії між органами влади. 
У цьому контексті доцільним є впровадження індикаторів 
ефективності цифрового врядування, які б дозволяли об’єктивно 
оцінити прогрес цифрової трансформації за кількома напрямами: 
доступність послуг, рівень задоволеності громадян, швидкість обробки 
запитів, рівень кібербезпеки тощо. На основі таких індикаторів можна 
здійснювати порівняльний аналіз регіонів, планувати пріоритети 
реформ, формувати конкурентне середовище в системі публічного 
управління. 
Загалом, покращення ефективності цифрового врядування в 
Україні можливе лише за умови комплексного підходу, який поєднує: 
 вдосконалення правового поля; 
 посилення технічної спроможності; 
 розвиток людського капіталу; 
 забезпечення міжвідомчої координації; 
 зміцнення довіри громадян. 
Такі заходи мають не тимчасовий, а стратегічний характер, адже саме 
від ефективності цифрової держави залежить якість життя громадян, 
конкурентоспроможність країни та її подальша інтеграція у цифрову 
Європу. 
Нижче в таблиці 3.1  наведено напрями покращення цифрового 
врядування в Україні. 
Таблиця  3.1 –  Напрями покращення цифрового врядування в 
Україні 
Напрям 
Зміст Очікуваний ефект 
удосконалення 
Вдосконаленн Гармонізація законодавства, Спрощення надання послуг, 
я нормативно- скасування дублювання юридична легітимність цифрових 
правової бази паперових процедур інструментів 
   
 
  34 
 
Розвиток Стабільність цифрової 
Створення ІТ-команд у 
цифрових трансформації, краща технічна 
міністерствах та ОМС 
підрозділів підтримка 
Підвищення Навчання держслужбовців і Зростання рівня використання е-
цифрової громадян, створення цифрових послуг, зниження «цифрової 
грамотності хабів нерівності» 
Залучення приватного сектору, 
Партнерство з Інноваційність, оперативність 
державно-приватне партнерство 
бізнесом та ГО впровадження цифрових рішень 
(ДПП) 
Розвиток 
Збільшення кількості 
довіри та Комунікація, прозорість, 
користувачів цифрових сервісів, 
цифрової безпечність, зворотний зв’язок 
лояльність населення 
культури 
Інституціоналі
Функціонал скарг, оцінок, 
зація Підвищення якості послуг, 
відгуків у «Дії» та інших 
зворотного адаптація до потреб користувачів 
платформах 
зв’язку 
Впровадження Визначення індикаторів 
Можливість об’єктивної оцінки, 
KPI цифрового ефективності цифрових 
планування та корекції політик 
врядування проєктів 
Джерело: [ 7 ]  
 
 
3.3  Перспективні інструменти та технології в публічному 
управлінні (AI, Big Data, блокчейн тощо) 
 
У сучасному світі публічне управління дедалі більше інтегрує 
передові цифрові технології, що дозволяють не лише автоматизувати 
окремі процеси, а й якісно змінити підходи до формування державної 
політики, прийняття рішень та надання послуг. Серед найбільш 
перспективних інструментів у цьому контексті виділяються штучний 
інтелект (AI), Big Data, блокчейн, інтернет речей (IoT) та інші технології 
[20].  Штучний інтелект (AI) відкриває нові можливості для аналітики, 
прогнозування та оптимізації державного управління. Застосування AI 
дозволяє: 
   
 
  35 
 
 аналізувати великі обсяги інформації для виявлення закономірностей та 
прийняття обґрунтованих рішень; 
 виявляти корупційні ризики або порушення у фінансових потоках; 
 використовувати чат-боти для автоматичного консультування громадян; 
 здійснювати автоматичну перевірку документів і запитів на послуги. 
В Україні вже існують перші спроби інтеграції штучного інтелекту 
в державному секторі. Наприклад, застосовуються алгоритми для 
перевірки декларацій посадовців, моніторингу закупівель у Prozorro, а 
також у безпековій сфері — для аналізу ризиків та підозрілих транзакцій. 
Ще одним важливим напрямом є аналітика великих даних (Big 
Data). Завдяки величезному обсягу інформації, яка генерується в 
державних реєстрах, системах охорони здоров’я, освіти, соціального 
захисту — органи влади можуть здійснювати: 
 моделювання соціально-економічних процесів; 
 прогнозування потреб населення; 
 оцінку ефективності публічних політик у режимі реального часу. 
Проте, щоб потенціал Big Data був повноцінно реалізований, 
потрібна стандартизація державних даних, їх якісне очищення, а також 
наявність кваліфікованих аналітиків та дата-інженерів у публічному 
секторі. 
Серед інноваційних рішень, здатних суттєво змінити підходи до 
публічного управління, особливе місце займає технологія блокчейн. 
Йдеться про розподілену систему зберігання та обробки інформації, яка 
гарантує її незмінність, відкритість і захищеність. 
У державному секторі блокчейн може бути застосований для: 
 ведення державних реєстрів (земельного кадастру, реєстру нерухомості, 
бізнесу), де важлива прозорість і неможливість підробки; 
 захисту виборчого процесу — шляхом створення безпечних 
електронних систем голосування; 
   
 
  36 
 
 відстеження державних витрат і моніторингу транзакцій; 
 підтвердження автентичності цифрових документів, ліцензій, 
сертифікатів тощо. 
Україна вже тестувала застосування блокчейн у системі ProZorro 
та при веденні окремих реєстрів. Проте масштабне впровадження цієї 
технології потребує як технічної підготовки, так і зміни нормативного 
середовища. 
Ще одним перспективним напрямом є використання Інтернету 
речей (IoT) — мережі взаємопов’язаних пристроїв, які збирають і 
передають дані в реальному часі. У публічному управлінні IoT може 
бути корисним для: 
 моніторингу інфраструктури міст (трафік, енергоефективність, 
освітлення, вода); 
 екологічного контролю (якість повітря, рівень радіації, стан води); 
 оптимізації послуг ЖКГ — шляхом дистанційного зчитування 
показників або регулювання ресурсів. 
IoT активно використовується в рамках концепції Smart City, яку 
вже впроваджують Київ, Львів, Вінниця, Дніпро та інші громади. 
Завдяки підключеним сенсорам та платформам обробки даних, влада 
може оперативніше реагувати на потреби мешканців, підвищуючи 
ефективність управління. 
Інші перспективні технології для публічного сектору включають: 
 хмарні обчислення — для централізації державних даних і зниження 
витрат на утримання серверів; 
 цифрову ідентичність (е-ID) — як основу безпечного доступу до 
публічних сервісів; 
 роботизовану автоматизацію процесів (RPA) — для прискорення 
рутинних процедур (наприклад, перевірок, видачі довідок, запитів). 
   
 
  37 
 
Упровадження таких рішень відкриває нові горизонти для 
модернізації державного управління, але потребує ресурсів, фахівців, 
оновлених стандартів і постійного моніторингу ризиків. 
       Таблиця  3.2 –  Перспективні інструменти цифрового врядування 
Приклади 
Можливості для публічного 
Технологія використання (або 
управління 
потенціал) 
Прогнозування, аналітика, чат- Аналіз декларацій, 
Штучний інтелект 
боти ProZorro 
Соціальна аналітика, Дані охорони здоров’я, 
Big Data 
планування політик освіти 
Прозорі реєстри, захист від Земельний кадастр, 
Блокчейн 
підробки документообіг 
Smart City, контроль ресурсів, Освітлення, 
IoT (Інтернет речей) 
безпека екомоніторинг, ЖКГ 
Джерело: [13]  
 
У таблиці наведено сучасні технології, які можуть бути 
використані для посилення ефективності цифрового врядування. Їх 
потенціал полягає у вдосконаленні збору та обробки даних, 
автоматизації процесів, підвищенні прозорості та безпеки державного 
управління. Реалізація цих інструментів вимагає відповідної 
нормативної бази, фінансування та кадрового забезпечення. 
Одним із важливих орієнтирів для України в процесі цифровізації 
публічного управління є досвід країн Європейського Союзу, зокрема 
Естонії та Німеччини [18].  Ці країни вже досягли високого рівня 
цифрової зрілості завдяки системному підходу, наявності інтегрованих 
реєстрів, ефективній електронній ідентифікації та активному залученню 
громадян. 
Україна, незважаючи на складні зовнішні обставини, демонструє 
стрімкий прогрес у впровадженні цифрових сервісів. Зокрема, 
   
 
  38 
 
застосунок "Дія" став унікальним прикладом мобільного цифрового 
уряду, що поєднує десятки функцій в одному інтерфейсі [37]. Водночас 
повноцінна інтеграція реєстрів, уніфікація цифрової ідентифікації та 
підвищення цифрової грамотності залишаються напрямами, що 
потребують подальшої уваги. 
 Нижче в таблиці 3.3  наведена порівняльна характеристика цифрових 
сервісів України та країн ЄС. 
Таблиця 3.3 –  Порівняльна характеристика цифрових сервісів України 
та країн ЄС 
Критерій Україна (2024) Естонія Німеччина 
Через портал 
Доступ до е- "Дія", Через e-Estonia, ID- Через портал 
послуг мобільний карту, Mobile-ID GOV.DE 
застосунок 
Електронна КЕП, 
Mobile-ID, Smart-ID eID та eID-Karte 
ідентифікація Дія.Підпис 
Електронні Частково Повністю Частково 
реєстри інтегровані інтегровані інтегровані 
Прозорість 
Інтерактивні тендер-
публічних Prozorro Vergabeplattform 
платформи 
закупівель 
Петиції, Онлайн-
Електронна Обмежене 
опитування, голосування, участь 
демократія використання 
бюджет участі у законотворенні 
Помірний, 
Рівень цифрової активно 
грамотності підвищується Високий Високий 
населення через 
Дія.Освіту 
Інтернет-
~85% ~99% ~98% 
покриття 
Джерело: [17]  
   
 
  39 
 
Як видно з таблиці, Україна вже демонструє суттєвий прогрес у 
розвитку цифрових послуг, електронної демократії та прозорих 
державних сервісів. Проте такі напрями, як інтеграція державних 
реєстрів та забезпечення повного охоплення населення цифровими 
навичками, ще потребують розвитку. Естонія є зразком повністю 
цифрової держави, а Німеччина — прикладом сильної інфраструктури з 
поступовим переходом до сервісного підходу. 
Перспективи розвитку цифрового врядування в умовах 
євроінтеграції. Процес євроінтеграції України відкриває нові горизонти 
для розвитку цифрового врядування. Європейський Союз має усталену 
цифрову політику, засновану на документах, таких як «Цифровий 
компас ЄС 2030» (EU Digital Compass 2030), яка передбачає розвиток 
цифрової інфраструктури, відкритості державних даних, цифрової 
грамотності та інновацій у публічному секторі [18]. 
Україна, як держава-кандидат на вступ до ЄС, уже гармонізує своє 
цифрове законодавство з європейським. Зокрема, ведеться адаптація 
законодавства у сфері електронної ідентифікації, захисту персональних 
даних (у відповідності до GDPR), кібербезпеки та інтероперабельності 
реєстрів. Це не лише формальна вимога, а й необхідність для 
забезпечення взаємодії українських цифрових систем із європейськими 
платформами. 
Крім того, Україна бере участь у європейських ініціативах, як-от 
Eastern Partnership e-Governance Academy та програмі EU4Digital, що 
передбачають обмін досвідом, технічну допомогу, доступ до цифрових 
рішень і ресурсів [34]. 
Отже, перспективи цифрового врядування в контексті 
євроінтеграції полягають у: 
 поглибленні регіонального співробітництва; 
   
 
  40 
 
 перенесенні успішних європейських практик в українське 
середовище; 
 посиленні стійкості державних систем; 
 підвищенні рівня довіри до цифрової держави серед громадян і 
міжнародних партнерів. 
 
3.4  Участь громадян у цифровому врядуванні: інструменти е-
демократії 
 
Сучасне цифрове врядування передбачає не лише автоматизацію 
адміністративних процесів, а й залучення громадян до формування 
державної політики через електронні канали. Цей процес отримав назву 
електронна демократія (е-демократія) і є важливою складовою 
демократичного врядування в епоху цифрової трансформації. 
Е-демократія — це використання інформаційно-комунікаційних 
технологій для посилення участі громадян у процесах прийняття рішень, 
контролю за владою та реалізації своїх прав. Успішне функціонування 
цифрової держави неможливе без налагодженого механізму електронної 
участі, що підвищує рівень прозорості, підзвітності та довіри до органів 
влади. 
Основні форми цифрової участі громадян: Електронні петиції. 
   Один із найпоширеніших інструментів е-демократії в Україні. Через 
офіційні сайти органів влади або єдині платформи громадяни можуть 
ініціювати обговорення проблем, а за достатньої кількості підписів — 
зобов’язати владу розглянути питання. Наприклад, на порталі        
Президента України електронна петиція набуває обов’язкового розгляду 
після 25 тисяч голосів. Бюджети участі (громадські бюджети). 
 Усе більше українських міст запроваджують онлайн-інструменти, за 
допомогою яких мешканці можуть подавати ідеї для розвитку міської 
   
 
  41 
 
інфраструктури або соціальних проєктів, а також голосувати за них. Це 
сприяє підвищенню локальної активності та відповідальності громадян 
[13]. 
Цифрові консультації та опитування. Інструмент прямого впливу 
громадян на рішення органів влади. Вони проводяться через вебпортали 
(наприклад, сайт Верховної Ради, міських рад) або в межах окремих 
платформ, таких як "Ваша думка" чи "SmartCity" ініціативи. 
Платформи прозорості (open data). 
 Публікація наборів відкритих даних дозволяє активістам, журналістам, 
дослідникам та просто небайдужим громадянам аналізувати діяльність 
влади, виявляти порушення, зловживання чи неефективність. Україна є 
одним із лідерів за темпами впровадження політики відкритих даних 
серед країн Східної Європи. 
Соціальні мережі як канал цифрової участі. 
 Facebook, X (Twitter), Telegram-боти — неформальні, але потужні 
платформи зворотного зв’язку. Дедалі більше органів влади, міністрів і 
місцевих посадовців ведуть офіційні сторінки, де реагують на звернення, 
запити, публічну критику. Це створює ефект «прямого діалогу» між 
громадянином і владою [32]. 
Інтеграція е-демократії у платформу «Дія». 
 Останнім часом додаток "Дія" почав реалізовувати функції участі — 
наприклад, проєкт «Дія .Вибір», що дозволяє проводити тестові 
електронні голосування серед користувачів. У майбутньому платформа 
може стати інструментом для легітимного електронного голосування в 
Україні.  
Виклики цифрової участі. опри очевидні переваги, цифрова участь 
в Україні стикається з низкою викликів: нерівний доступ до інтернету, 
особливо в сільській місцевості та серед маломобільних груп; обмежене 
охоплення інструментів е-демократії на рівні громад, що не мають 
   
 
  42 
 
технічного або кадрового ресурсу; недостатня правова врегульованість 
нових форм цифрової участі (наприклад, онлайн-голосування). 
Формалізм розгляду петицій з боку органів влади — багато з них 
ігноруються або отримують шаблонні відповіді без реальних дій. 
Рекомендації щодо розвитку е-демократії: розширити функціонал 
електронної участі в «Дії» (голосування, опитування, звернення). 
Створити єдиний портал цифрової демократії для всієї країни з 
локальними підплатформами для громад; провести цифрову просвіту 
громадян щодо прав і можливостей електронної участі; вдосконалити 
законодавство щодо зобов’язань влади реагувати на цифрові ініціативи 
громадян. 
 
3.5  Цифрова грамотність як умова ефективної цифровізації 
 
Цифрова трансформація публічного управління неможлива без 
відповідного рівня цифрової грамотності як у працівників державного 
сектору, так і у широких верств населення. Технології, сервіси, мобільні 
застосунки й інноваційні рішення втрачають ефективність, якщо 
користувач не має елементарних навичок роботи з ними або не довіряє 
їм. Тому цифрова грамотність виступає фундаментальною умовою 
успішного функціонування електронного урядування та сервісної 
держави. 
Сутність цифрової грамотності. Під цифровою грамотністю 
зазвичай розуміють здатність особи впевнено, безпечно та ефективно 
використовувати інформаційно-комунікаційні технології, цифрові 
пристрої та онлайн-ресурси для вирішення повсякденних, професійних і 
громадянських завдань [9]. До основних компонентів цифрової 
грамотності належать: 
   
 
  43 
 
 технічні навички: базове володіння комп’ютером, смартфоном, 
цифровими сервісами; 
 інформаційна грамотність: уміння знаходити, перевіряти, 
обробляти та використовувати інформацію; 
 медіаграмотність: здатність критично сприймати контент, 
розпізнавати фейки; 
 кіберграмотність: дотримання правил безпеки в інтернеті, захист 
особистих даних;  
 правова обізнаність: розуміння своїх цифрових прав і обов’язків у 
цифровому середовищі. 
Стан цифрової грамотності в Україні. За даними Міністерства 
цифрової трансформації, у 2020 році понад 53% населення України мали 
рівень цифрової грамотності нижчий за базовий. Найгірша ситуація — 
серед людей старшого віку, жителів сільських територій, осіб з 
інвалідністю. Саме тому уряд визначив підвищення цифрової 
грамотності одним із пріоритетів Стратегії цифрової трансформації. 
У 2019 році було запущено проєкт "Дія. Цифрова освіта", який 
передбачає створення національної екосистеми навчальних 
можливостей для всіх вікових і професійних категорій. На платформі 
"Дія. Освіта" вже розміщено понад 70 освітніх серіалів: від основ 
кібербезпеки до цифрових навичок для держслужбовців. 
За кілька років існування проєкту понад 1,8 мільйона українців 
пройшли навчання [8]. Проте цей показник все ще не є достатнім, 
особливо враховуючи виклики, спричинені війною, релокацією 
населення та необхідністю цифрової адаптації у кризових умовах. 
Цифрова грамотність державних службовців. Успішна 
цифровізація публічного управління напряму залежить від цифрової 
компетентності кадрів у державному секторі. Проте, за опитуваннями 
Національного агентства з питань держслужби (НАДС), до 40% 
   
 
  44 
 
держслужбовців старшого віку не мають базових навичок електронного 
документообігу чи роботи з CRM-системами. 
У зв’язку з цим необхідні: системні програми підвищення 
кваліфікації, зокрема онлайн-курси; сертифікація цифрових навичок як 
етап конкурсного добору на державну службу; стимули для навчання — 
премії, кар’єрний ріст, спрощений доступ до навчальних ресурсів. 
Також перспективним напрямом є створення цифрових офісів 
трансформації в органах державної влади, де ІТ-фахівці 
супроводжуватимуть цифрові проєкти та одночасно консультуватимуть 
персонал. 
Виклики та напрями покращення. Основними бар’єрами на шляху 
до формування цифрової грамотності є: обмежений доступ до інтернету 
та пристроїв в окремих громадах; низька мотивація до навчання, 
особливо серед осіб передпенсійного віку; відсутність інтегрованої 
політики цифрової освіти в регіонах; брак викладачів, менторів та 
центрів підтримки на місцях. 
Для вирішення цих проблем доцільно: створювати мережу 
цифрових хабів при ЦНАПах, бібліотеках, школах; запровадити 
мобільні цифрові команди, які проводитимуть навчання у віддалених 
селах; розробити стратегії цифрової освіти на рівні громад; посилити 
співпрацю з міжнародними організаціями у сфері цифрової інклюзії. 
 
 
  
   
 
  45 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
У процесі дослідження теми цифровізації публічного управління в 
Україні було виявлено, що цей напрямок є одним із ключових 
пріоритетів державної політики в умовах сучасних трансформацій. 
Цифрові технології кардинально змінюють форми і методи взаємодії 
між державою, громадянами та бізнесом, забезпечуючи нову якість 
публічного сервісу, підвищення прозорості, доступності та ефективності 
управлінських процесів. 
Аналіз теоретичних основ дозволив з’ясувати, що цифровізація 
публічного управління — це не лише технічне оновлення інструментів, 
а комплексна трансформація самої моделі управління, орієнтованої на 
громадянина. Сучасне цифрове врядування ґрунтується на принципах 
сервісності, відкритості, автоматизації процесів, міжвідомчої інтеграції 
та використанні новітніх інформаційних технологій — таких як штучний 
інтелект, аналітика великих даних, блокчейн тощо. 
У другому розділі було здійснено комплексний аналіз цифрової 
трансформації в Україні. Виокремлено чотири основні етапи розвитку 
цифровізації, починаючи від перших нормативних ініціатив до 
сучасного етапу масштабної цифрової реформи. Найбільш значущими 
досягненнями є запуск платформи «Дія», створення Міністерства 
цифрової трансформації, розгортання мережі ЦНАПів, впровадження 
Prozorro та розвиток системи відкритих даних. 
Разом з тим, виявлено низку суттєвих проблем і бар’єрів: 
фрагментарність нормативно-правового забезпечення, слабка 
інтегрованість державних реєстрів, нерівномірність цифрової 
інфраструктури, дефіцит кадрів, низький рівень цифрової грамотності 
   
 
  46 
 
населення та опір змінам з боку державних службовців. Ці фактори 
суттєво стримують темпи й глибину цифрової трансформації. 
У третьому розділі було сформульовано низку практичних 
рекомендацій, які охоплюють: 
1. удосконалення правового поля (розробка єдиного цифрового кодексу, 
стандарти даних); 
2. посилення інституційної спроможності (створення цифрових 
підрозділів у кожному органі влади); 
3. підвищення цифрової грамотності державних службовців та громадян; 
4. розвиток електронної демократії, інклюзивності, кібербезпеки; 
5. поступове впровадження інноваційних технологій — AI, Big Data, 
блокчейн, IoT. 
Підсумовуючи, слід зазначити, що цифровізація публічного 
управління в Україні вже має значні результати та позитивну динаміку. 
Проте її подальший успіх залежить від системного підходу, кадрової 
модернізації, стабільності цифрової політики, адаптації законодавства 
до нових викликів, а також від активної участі громадян у формуванні 
цифрового середовища. 
Таким чином, цифровізація публічного управління в Україні є не 
лише технологічним процесом, а глибокою управлінською реформою, 
яка змінює філософію взаємодії між державою та суспільством. 
Практичне значення результатів дослідження. Проведене 
дослідження має не лише теоретичне, а й прикладне значення. 
Запропоновані у роботі заходи щодо удосконалення цифровізації 
публічного управління можуть бути реалізовані органами виконавчої 
влади, зокрема Міністерством цифрової трансформації, Національним 
агентством з питань державної служби, ЦНАПами тощо. 
Рекомендації щодо кадрової модернізації, впровадження 
міжвідомчої інтеграції реєстрів, підвищення кібербезпеки й цифрової 
   
 
  47 
 
грамотності можуть лягти в основу конкретних програм на рівні 
територіальних громад або держорганів. Зокрема, запропонована у 
роботі типологія проблем дозволяє класифікувати основні бар’єри для 
подальшого стратегічного планування. 
Перспективи подальших досліджень. У майбутньому цифрове 
врядування потребуватиме більш глибокого вивчення таких аспектів, як 
використання штучного інтелекту для прийняття управлінських рішень, 
забезпечення цифрових прав громадян, етичні аспекти автоматизації, а 
також питання цифрової інклюзії для вразливих груп населення. 
 
 
 
 
 
  
   
 
  48 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. – 
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 
2. Закон України «Про електронні документи та електронний 
документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV. 
3. Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 
2155-VIII. 
4. Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 
5203-VI. 
5. Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 
2297-VI. 
6. Закон України «Про публічні електронні реєстри» від 2023 р. 
7. Указ Президента України № 558/2021 «Про Стратегію цифрової 
трансформації України». 
8. Державна служба статистики України. – https://ukrstat.gov.ua 
9. Міністерство цифрової трансформації України. – 
https://thedigital.gov.ua 
10. Портал «Дія». – https://diia.gov.ua 
11. Дія. Освіта. – https://osvita.diia.gov.ua 
12. Платформа Prozorro. – https://prozorro.gov.ua 
13. Портал відкритих даних України. – https://data.gov.ua 
14. Ребкал В. А. Цифрове публічне управління: виклики і тренди 
розвитку // Державне управління: теорія та практика. – 2020. – № 2. 
15. Кириленко І. Г. Цифровізація державного управління: теоретичні 
аспекти та європейський досвід // Ефективність державного управління. – 
2021. – № 1. 
   
 
  49 
 
16. Савченко В. А. Електронне урядування в Україні: проблеми та 
перспективи. – Київ: НАДУ, 2019. – 120 с. 
17. Шевчук О. В. Цифрове суспільство: поняття, ознаки, ризики // 
Публічне управління і адміністрування. – 2022. – № 3. 
18. OECD. Digital Government Review of Ukraine. – 2022. – 
https://www.oecd.org 
19. UN E-Government Survey 2022. – https://publicadministration.un.org 
20. World Bank. GovTech Maturity Index 2022. – 
https://www.worldbank.org 
21. Європейський цифровий компас 2030: стратегічні напрями ЄС. – 
https://digital-strategy.ec.europa.eu 
22. EGAP – Швейцарсько-українська програма електронного 
урядування. – https://egap.in.ua 
23. Центр «Цифра». Аналітичні звіти. – https://center.digital 
24. Transparency International Ukraine. – https://ti-ukraine.org 
25. НАЗК – Портал перевірки декларацій. – https://nazk.gov.ua 
26. Гавриш Н. В. Електронне врядування в Україні: проблеми 
впровадження // Економіка та держава. – 2021. – № 4. – С. 122–125. 
27. Стеценко С. М. ІТ-рішення для державного сектору: світовий 
досвід і виклики в Україні // Державне управління: наукові записки. – 2020. – 
№ 5. 
28. Соколова І. А. Перспективи використання AI у публічному 
управлінні // Державне управління: інновації. – 2022. – № 1. 
29. Корольчук І. М. Використання відкритих даних в управлінні 
містом: український досвід // Електронне врядування. – 2021. – № 3. 
30. Бондаренко О. В. Big Data у публічному секторі: можливості та 
загрози // Соціум. – 2022. – № 2. 
31. Кабінет Міністрів України. Концепція розвитку цифрової 
економіки та суспільства України на 2018–2020 роки. 
   
 
  50 
 
32. Digital Transformation Index: Ukraine. – https://digitalindex.org.ua 
33. Розпорядження КМУ № 67-р від 17.01.2018 «Про схвалення 
концепції розвитку е-урядування». 
34. Smart City Хаб. – https://smartcityhub.org 
35. Українська школа урядування. – https://usg.org.ua 
36. Дія. City – проект для цифрового бізнесу. – https://city.diia.gov.ua 
37. Агенція з розвитку електронного урядування. – https://egov.org.ua 
 
 
 
  
   
 
  51 
 
Додаток А   
Скріншот інтерфейсу мобільного застосунку «Дія» 
 
Рис. А.1 – Інтерфейс сторінки сервіси в застосунку «Дія» 
 
 
  
   
 
  52 
 
Додаток Б  
 Інтерфейс платформи ProZorro 
 
Рис. Б.1 – Пошук та аналіз тендерів за допомогою платформи ProZorro 
  
   
 
  53 
 
Додаток В 
Портал відкритих даних України 
 
Рис. В.1 – Каталог відкритих державних наборів даних на сайті data.gov.ua. 
  
   
 
  54 
 
Додаток Г  
Навчальна онлайн-платформа «Дія.Освіта»
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
