ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8101| Title: | РОЗВИТОК МІЖДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ |
| Authors: | Петкова, Леся Омелянівна Байрак, Наталія Олександрівна |
| Keywords: | міграційні зв’язки;міграційна політика;міграційні процеси;міжнародна міграція |
| Issue Date: | 30-Jan-2021 |
| Abstract: | АНОТАЦІЯ Випускна робота містить 80 сторінок, 12 таблиць, 23 рисунка, список літератури з 70 найменувань, 2 додатка РОЗВИТОК МІЖДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Предметом дослідження є особливості міжнародної міграції на сучасному етапі трансформації економіки України. Об’єктом дослідження є міждержавні міграційні зв’язки України та Європейського Союзу. Метою магістерської випускної роботи є визначення особливостей та тенденцій міжнародних міграційних процесів на сучасному етапі трансформації економіки України, а також розробка певних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання міграційних процесів до країн Європейського Союзу. Завдання роботи: з’ясувати сутність, причини виникнення та види міждержавних міграційних зв’язків України та ЄС; розглянути передумови та основні етапи історичного розвитку міжнародної міграції; дослідити методологічні та концептуальні засади аналізу та регулювання міждержавних міграційних зв’язків України та країн Європейського Союзу; проаналізувати міграційну політику країн Європейського Союзу у контексті євроінтеграції України; виявити тенденції сучасних міграційних процесів у світі; проаналізувати динаміку та обсяги міжнародної міграції в Україні на сучасному етапі трансформації економіки; оцінити соціально-економічні наслідки міжнародної міграції в Україні; ознайомитися з європейським та світовим міграційним досвідом та напрямками його впровадження в міграційну політику України; дослідити перспективи розвитку міждержавних міграційних процесів України; розробити рекомендації щодо удосконалення регулювання міграційних процесів в Україні. За результатами досліджень сформульовані пропозиції: дослідження спрямовані на підвищення інтенсивності міграційних потоків, поширенням на всі регіони світу, що, у свою чергу, призводить до загострення проблем, пов'язаних з явищем міграції. Як випливає з дослідження, міграційні потоки мають вплив на всі сектори економіки, а отже, міграційні рухи вимагають постійного моніторингу та аналізу їх впливу на темпи соціально- економічного розвитку країн. Одержані результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях міграційних процесів; у роботі над удосконаленням чинного законодавства, що регулює міграційні потоки; при розроблені рекомендації для органів регіонального і муніципального управління. Рік виконання магістерської випускної роботи 2020 Рік захисту магістерської випускної роботи. 2020 |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8101 |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська Байрак.pdf Restricted Access | 763.69 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ Напрям підготовки 051-02 «Міжнародна економіка» денна форма навчання, ІІ курс, магістр, група МЕМ-019. МАГІСТЕРСЬКА ВИПУСКНА РОБОТА на тему: РОЗВИТОК МІЖДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Студентки Байрак Наталії Олександрівни (підпис) Керівник д.е.н., професор Петкова Л. О._________________________________ (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри д.е.н., професор Петкова Л. О. (підпис) Черкаси 2020р. 6 ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………7 І. РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В СИСТЕМІ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ 1.1. Теоретичні аспекти дослідження, сутність, види та класифікація міграційних зв’язків в контексті євроінтеграції України………………………12 1.2. Методологічні та концептуальні засади аналізу та регулювання міждержавних міграційних зв’язків в умовах глобалізації……………………...17 1.3. Особливості міграційної політики країн Європейського Союзу у контексті євроінтеграції України………………………………………………….24 ІІ РОЗДІЛ. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ МІЖНДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КОНТТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ 2.1. Характеристика потоків мігрантів до основних центрів тяжіння……………....................................................................................................32 2.2. Основні тенденції міграційних процесів України та Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію…………………………………………….40 2.3. Оцінка впливу міжнародної міграції на економіку України…………49 РОЗДІЛ ІІІ. ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ МІЖДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ 3.1. Соціально-політичні наслідки міждержавних міграційних зв’язків України та Європейського Союзу…………………………………………………60 3.2. Особливості управління та перспективи розвитку міждержавних міграційних процесів України та ЄС ……………………………………………..68 ВИСНОВКИ………………………………………………………………….77 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….80 ДОДАТКИ 7 ВСТУП Міжнародні економічні відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства характеризуються значним поглибленням взаємозалежності усіх держав світу. Посилення процесів глобалізації, зростання ролі транснаціональних корпорацій, а також розширення міжнародної інвестиційної діяльності спричинили істотну активізацію міграційних процесів. Сьогодні міжнародна міграція являє собою невід’ємну частину процесу розвитку світового господарства. Суттєве зростання останніми роками масштабів міжнародної міграції актуалізує дослідження цього явища, яке має істотний вплив на розвиток економіки, демографії, соціальної сфери та інших сторін життя суспільства. Важливість дослідження міграційних тенденцій саме у нашій країні обумовлена підвищенням інтенсивності міграційних потоків, поширенням на всі регіони держави, що, у свою чергу, призводить до загострення проблем, пов'язаних з явищем міграції. Українська міграція до ЄС цікава та актуальна для сучасних досліджень міграції з чотирьох причин. По-перше, це найбільший з усіх пострадянських міграційних рухів до ЄС. По-друге, маючи понад 300 000 перших дозволів на проживання, виданих громадянам України в 2014 році, вони надають цінний доказ для порівняльних досліджень мобільності громадян третіх країн через ЄС, а також для широкого спектру професійних та юридичних статусів. По- третє, українська міграція гостро реагує на гендерний попит окремих секторів праці у країнах. Міграція з України в деяких випадках є дуже фемінізованою. Аналіз виникнення та розвитку цих гендерних потоків міграції відкриває дуже важливу перспективу для більш широкої дискусії про нестабільність та ґендерність праці в ЄС. Нарешті, мігранти з України беруть участь у широкому спектрі транснаціональної практики. Усі ці аспекти виправдовують необхідність поглибленого та більш систематизованого погляду на сучасні знання про міграційні зв’язки України та ЄС. Дослідженням питань сучасного стану міжнародної міграції та 8 визначення шляхів вдосконалення міграційної політики займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як В.С. Васильченко, С.П. Калініна, О.В. Лібанова, Ю.Г. Пуригіна, І.А. Лапшина, О. Малиновська , І.П. Ольшевська, С. Тімур, Н.А. Трофимова, В.А. Разумовська, Л.Л. Рибаковський та ін. У роботах вищезгаданих авторів розглядаються теоретико-методологічні засади розвитку міграційних процесів в Україні, визначаються основні види міграції та їх особливості, наслідки міграційних процесів, приділяється увага проблемам формування ефективної міграційної політики держави. Варто наголосити, що міграційні процеси на загальноєвропейському та українському рівнях досліджували вітчизняні вчені, зокрема: О.А. Малиновська, Ю.М. Пахомов, А.О. Надточій, Д.В. Чекушина, С.О. Западнюк, В.П.Мікловда, М.І.Пітюлич, Н.А.Сирочук, В.С.Морохович та ін. Слід зазначити, що ці вчені вивчають питання оцінки та аналізу основних факторів зовнішньої трудової міграції. Так, Ю.В. Чекушина досліджує питання внутрішньої та зовнішньої інтелектуальної міграції населення в сучасній Україні; В. С. Морохович аналізує динаміку міграційного руху населення в Закарпатській області; О.В. Гаврилець описує основні взаємозв'язки факторів, що характеризують соціальне та економічне становище регіону, та показників зовнішньої міграції. В. П. Мікловода та М.І.Пітюлич розкривають нові тенденції в лабораторних та міграційних процесах економічно активного населення. Міграційні рухи вимагають постійного моніторингу та аналізу їх впливу на темпи соціально-економічного розвитку країни. Це означає, що тема дослідження сьогодні має велике значення. Метою даної дипломної роботи є визначення особливостей та тенденцій міжнародних міграційних процесів на сучасному етапі трансформації економіки України, а також розробка певних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання міграційних процесів до країн Європейського Союзу. Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання: 9 з’ясувати сутність, причини виникнення та види міждержавних міграційних зв’язків України та ЄС; розглянути передумови та основні етапи історичного розвитку міжнародної міграції; дослідити методологічні та концептуальні засади аналізу та регулювання міждержавних міграційних зв’язків України та країн Європейського Союзу; проаналізувати міграційну політику країн Європейського Союзу у контексті євроінтеграції України; виявити тенденції сучасних міграційних процесів у світі; проаналізувати динаміку та обсяги міжнародної міграції в Україні на сучасному етапі трансформації економіки; оцінити соціально-економічні наслідки міжнародної міграції в Україні; ознайомитися з європейським та світовим міграційним досвідом та напрямками його впровадження в міграційну політику України; дослідити перспективи розвитку міждержавних міграційних процесів України; розробити рекомендації щодо удосконалення регулювання міграційних процесів в Україні. Об’єкт дослідження є міждержавні міграційні зв’язки України та Європейського Союзу. Предметом дослідження виступають особливості міжнародної міграції на сучасному етапі трансформаціі ̈ економіки Украі ̈ни. Для вирішення вище вказаних завдань були використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи щодо дослідження міждержавних міграційних зв’язків України та Європейського Союзу. Методологічною базою магістерської роботи слугували: історико-логічний метод (при обґрунтувавння етапів розвитку міграційних процесів між Україною та ЄС); 10 метод аналізу і синтезу ( у дослідженні ринків та секторів у країнах Європейського Союзу та України); метод кількісного і якісного порівняння (для оцінки міграційних процесів України та ЄС); статистичний та графічний ( при побудові графіків та рисунків); метод прогнозування на основі лілійного тренду ( при розрахунку прогнозу міграції в Україні); діалектичний метод (при розкритті суті та значення міграційних процесів); метод оцінювання структурних переваг регулювання міграційних зв’язків (при визначенні механізмів та інструментів регулювання). Науковою новизною дослідження є подальший розвиток науково- практичних принципів проведення аналізу міграції між Україною та країнами Європи та систематизація основних методів регулювання міграції в Україні. Це, на відміну від існуючих, дасть можливість визначити основні шляхи співпраці України та європейських країн у сфері міграційних відносин, спрогнозувати основні міграційні процеси, визначити шляхи регулювання міграційних потоків між Україною та європейськими країнами. Практичне значення дослідження полягає в тому, що при своєчасному аналізі динаміки міграційних потоків між Україною та європейськими країнами можна уникнути еміграції кваліфікованих кадрів, молоді та науковців. Для сприяння імміграції перспективних робітників з європейських країн в Україну, студентів (для підвищення рівня знань) та "припливу мізків" для впровадження інновацій у виробництво. Інформаційною та статистичною базами роботи слугували законодавчі акти Європейсбкого Соєзу та України, офіційні матеріали статистичної служби Європейського Союзу та України, звіти, доповіді та аналітичні матеріали ООН, ОЕСР, Європейської Комісії, Євростату, ЮНКТАД, Світового банку, , а також праці провідних вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків з дослідження та регулювання міждержавних міграційних зв’язків. 11 Структура магістерської роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. 12 І. РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В СИСТЕМІ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ 1.1. Теоретичні аспекти дослідження, сутність, види та класифікація міграційних зв’язків в контексті євроінтеграції України В умовах поглиблення процесів інтеграції та глобалізації як домінуючої тенденції розвитку міжнародних економічних відносин, політичних змін, екологічних катастроф, збройних конфліктів, посилення нерівності країн за рівнем життя населення міжнародна міграція постала як невід’ємна частина процесу сучасного розвитку людства. Сьогодні міжнародну міграцію можна дійсно вважати комплексним глобальним явищем, яке торкається інтересів усіх держав світу: як країн походження, транзиту, так і країн призначення міграційних потоків. На даний час не склалося єдиної точки зору щодо розуміння сутності міграції і тому існує декілька підходів до її розуміння. Наприклад, соціологи визначають міграцію як географічне переміщення осіб або груп осіб. З іншого боку, міграція населення розуміється, як територіальні переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання. Інша група дослідників вважає, що міграція – це переміщення осіб через кордони зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий час. В свою чергу, представники четвертої групи стверджують, що поняття міграція має ширше поняття і відображає соціально- економічні і демографічні процеси, сукупність переміщень, які здійснюються людьми між країнами, регіонами однієї країни, різного виду поселеннями та інші види переміщень [1, с. 224 – 225]. Загалом при широкому підході під міграцією розуміється все різноманіття просторового руху населення, незалежно від його характеру, цілей, причин та наслідків. Тобто до міграції відносять як поїздки у 13 відрядження, відпустку й інші регулярні або короткотривалі переміщення, так і переїзди, в результаті яких відбувається зміна регіону чи країни проживання. З одного боку, міграція – це складова частина суспільних відносин, а з іншого, індикатор стану економічного розвитку країни. Міграція на кожному етапі свого розвитку має якісні зміни, особливості, напрямки і тенденції, і тому вона складна, багатогранна і неоднозначна [2, с. 48]. Таблиця 1.1 Наукові підходи до визначення сутності міграції Автор Характеристика Кваша О.С. Переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць держави (внутрішня міграція). Лагуніна О.С. Процес організованого або стихійного переміщення населення з однієї країни в іншу на термін більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів. Малиха М.І. Процес пересування або через міжнародний кордон, або всередині країни, що охоплює будь-який тип переміщення людей, незалежно від причин. Танчин І.З. Процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп: переміщення в інший регіон країни або в іншу країну. Міграцією є також переїзд для проживання із села в місто і — навпаки. Складено автором на основі [3, 4, 5,6] Отож, можна стверджувати, що більшість науковців трактують міграцію як переміщення людей як всередині країни так і поза її межами, зумовлене різними причинами. Однак, варто розділяти поняття міжнародна міграція та внутрішня. Міжнародна міграція населення, на відмінну від внутрішньої міграції, полягає у перетині державного кордону, державному контролі за фактом перетину кордону (у країні виїзду і особливо у країні в’їзду), майбутньому перебуванні в країні в’їзду, зокрема, коли це пов’язано із працевлаштуванням, навчанням або стажуванням. Поняття «міжнародна міграція» було започатковано у 1922 році 14 під час Міжнародної конференції з праці Міжнародної організації праці (МОП). На сучасному етапі розвитку міграційних процесів розрізняють багато видів міжнародної міграції. Еміграція – виїзд трудових ресурсів з даної За напрямком країни за її межі; руху Імміграція – в’їзд мігрантів до даної країни з-за кордону; Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання. За тривалістю Тимчасова: довготермінова, короткотермінова, маятникова, циклічна,сезонна. Постійна Регіональна; За географічним Міжрегіональна; критерієм Внутріконтинентальна; Міжконтинентальна За кількістю З точки зору країн-учасниць : малочисельна та учасників багаточисельна; З точки зору мігрантів учасників: індивідуальна, сімейна, групова. За рівнем Висококваліфікована; кваліфікації Середньо кваліфікована Низько кваліфікована Неврегульована: відбувається з порушенням За правовим усіх законодавчих вимог; статусом мігранта- Напівврегульована: здійснюється з порушенням учасника однієї з вимог; Врегульована: реалізується відповідно за законодавства іноземної держави Рис. 1.1. Види міжнародної міграції Складено автором на основі [7, с. 31-32] 15 Як економічна категорія міжнародна міграція є безпосереднім проявом існування міжнародного (світового) ринку праці, який розвивається внаслідок нерівномірності розподілу трудових ресурсів між країнами. Персонал залучається в країни, де попит на робочу силу відповідного рівня освіти та з необхідними навичками й професійними компетенціями перевищує її пропозицію. Загалом, Інтенсифікація міграційних процесів у світовому господарстві зумовлена кількома причинами [8, с. 146; 9, с. 367; 10, с. 143]. Таблиця 1.2 Класифікація причин міжнародної міграції населення Економічні причини Нерівномірний економічний розвиток країн; Рівень розвитку науково-технічного прогресу; Рівень соціального розвитку; Рівень зайнятості населення (безробіття); Рівень доходів населення. Соціально-політичні Соціально-політичний розвиток регіонів; причини Культурно-освітній розвиток; Політична нестабільність; Військові перевороти; Політичні перевороти. Релігійно-етнічні Повернення емігрантів на етнічну батьківщину; причини Міграція релігійних сект із країн в країну. Інформаційні причини Поширення економічної та іншої інформації; Розвиток інформаційних глобальних мереж; Підвищення якості інформації. Природні та екологічні Стихійні лиха; причини Якість питної води та їжі; Зміна кліматичних умов. Складено автором на основі [11, с. 70-71; 12, с. 66-77]. В основному, процесам міжнародної міграції притаманний здебільшого економічний характер. Основною причиною, яка спонукає людей працездатного віку переміщатися з однієї країни в іншу в пошуках роботи, є різниця у реальних доходах за однакову роботу в різних країнах. Також, вагомим чинником прискорення процесів міжнародної міграції стало поширення інформаційно-комунікаційних технологій, засобів зв’язку і транспорту, зміна навколишнього середовища. Важливе значення серед причин міжнародних міграційних зв’язків. належить якості екологічної ситуації, що у більшій мірі визначає рівень життя і стан здоров'я людей. 16 Деякі країни ЄС, наприклад, Німеччину, Францію, Велику Британію, прийнято традиційно відносити до країн-призначення трудових мігрантів, в той самий час країни, які вважалися протягом значного часу еміграційними країнами, наприклад, Іспанія, Ірландія та Італія, останнім часом привернули великомасштабні імміграції як з боку країн ЄС, так і з третіх країн. Варто також виділити поняття трудова міграція та пов’язана з нею економічна міграція. Дані поняття характеризують переселення, переміщення осіб через соціально-економічні умови життя, унаслідок погіршення умов життя і праці, які призводять до бідності та злиденності широких мас [13, с. 23]. Міжнародна трудова міграція є однією з об'єктивних підстав становлення цілісної світової господарської системи. Постійне зростання масштабів та інтенсивності міжнародної міграції робочої сили, залучення до неї нових верств населення та країн збільшує її вплив на соціально-економічний розвиток світового господарства. Варто також згадати про освітню міжнародну міграцію. Науковці трактують поняття освітня міграція як переважно тимчасове переміщення з метою отримання освіти та/або підвищення кваліфікації за межами країни постійного проживання. На думку дослідників, передумовою освітньої міграції визначається освітня мобільність, яка заснована на прагненні отримати освіту, бажаного рівня кваліфікації, професійного напрямку, шляхів отримання освіти. Освітніх мігрантів, тобто іноземних студентів, можна вважати найбажанішою категорією мігрантів, оскільки вони представлені, як правило, найбільш обдарованими та мотивованими молодими людьми, готовими сприймати нові знання і технології [14, с. 234]. Отже, міжнародні міграційні зв’язки здійснюють істотний вплив на суспільний розвиток завдяки реалізації таких функцій, як: Прискорююча – полягає в забезпеченні того чи іншого рівня просторової рухомості і означає як змінність складу мешканців різних регіонів, так і розширення числа місць помешкання окремими громадянами. 17 Селекційна – полягає в нерівномірній участі в міграції різних соціально-демографічних груп, що веде до зміни якісного складу населення різних територій. Перерозподільча – пов'язана зі зміною розміщення продуктивних сил між окремими територіями країни, в тому числі природними зонами, районами, різними типами сільських і міських поселень, формуванням відповідного співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили. Соціальна – полягає в тому, що шляхом переселення народів прагнуть поліпшити своє життя. Економічна функція зводиться до з'єднання із засобами виробництва робочої сили та її носія – працездатного населення [15, с. 112]. Таким чином, на підставі аналізу сутності міграції було встановлено, що під міграцією розуміють процес процес механічного переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього. Основними характеристиками міграції переміщення населення у географічному просторі, перетинання адміністративних меж, зміна місця проживання або роботи. Головною метою міграції є покращення економічних і соціальних умов життя і роботи. В сучасних умовах суспільного розвитку провідне значення для сучасного українського соціуму має міжнародна трудова міграція, яка розуміється як переміщення громадян із однієї держави в іншу з метою працевлаштування і детермінується економічними і соціальними причинами. 1.2. Методологічні та концептуальні засади аналізу та регулювання міждержавних міграційних зв’язків в умовах глобалізації Сучасна проблема суспільства – міграція зазнає нової динамічної трансформації, що вимагає нових політичних підходів. Ця нова динаміка ще не зрозуміла чітко, ще не визначено політичного управління цими процесами та наслідками таких процесів. 18 Масштаби міжнародних міграційних потоків, а також необхідність захисту внутрішнього ринку від трудових ресурсів та переваги від залучення іноземних кваліфікованих фахівців зумовили необхідність у розробці певних заходів щодо регулювання міжнародними міграційними потоками. Дослідження міжнародних міграційних потоків та оцінка міграційних настроїв населення стали передумовою визначення напрямів регулювання міжнародної міграції в умовах глобалізаційних процесів. Задля здійснення аналізу міжнародних міграційних потоків, потрібно провести повний статистичний аналіз обсягів і напрямів зовнішньої міграції населення, визначити рівень безробіття, рівень демографічної ситуації. Важливим також є визначення кількості отриманих дозволів на працевлаштування мігрантів та розрахунок переказів грошових коштів мігрантами на батьківщину. При дослідженні міграційних процесів застосовують кількісні та якісні методи. Якісні методи дозволяють здійснити структурний опис міграційних потоків та пояснити динаміку даного процесу [16, с.17]. Якщо охарактеризувати кількісні методи дослідження міграційних процесів, то вони дозволяють виділити закономірності розвитку явища та пояснити динаміку процесу. Кількісні методи дослідження динаміки міграційних зрушень полягають в обробці статистичної інформації і базуються на розрахунку детермінованих показників, таких як масштаби та коефіцієнти прибуття та вибуття, міграційне сальдо, валова міграція, коефіцієнт загального міграційного обороту та результативність міграції [17, с. 28; 55, с. 82]. Масштаби прибуття – це число іммігрантів, які прибули в країну з-за кордону за певний період часу. Масштаби вибуття – це число емігрантів, що вибули за кордон з країни за певний період часу. Коефіцієнт прибуття – характеризує інтенсивність міграційного притоку населення, демонструє вплив міграційного притоку у формуванні населення території, є своєрідною мірою привабливості території у якості місця 19 проживання для населення інших територій, розраховується в проміле або на 10 тис. осіб. КП = МП / Середньорічна чисельність населення, (1.1) де КП – коефіцієнт прибуття; МП – масштаби прибуття. Коефіцієнт вибуття – характеризує інтенсивність міграційного відтоку населення, показує вплив міграційного відтоку у формування населення території. Одночасно цей показник показує рівень непривабливості території у якості місця проживання, розраховується в проміле або на 10 тис. осіб. КВ = МВ / Середньорічна чисельність населення країни, (1.2) де КВ – коефіцієнт вибуття; МВ – масштаби вибуття. Сальдо міграції (міграційний приріст) – різниця між числом осіб, які прибули в країну і вибули з неї за певний період часу: Сальдо міграції = МП – МВ, (1.3) де МП – масштаби прибуття; МВ – масштаби вибуття. Валова міграція (сукупна міграція) – сумарне число осіб, які прибули в країну і вибули з неї за певний період часу: Валова міграція = МП + МВ, (1.4) де МП – масштаби прибуття; МВ – масштаби вибуття. Коефіцієнт міграційного обороту – відношення валової міграції до загальної чисельності населення країни: КМО = (МП + МВ) / Середньорічна чисельність населення, (1.5) де КМО – коефіцієнт міграційного обороту; МП – масштаби прибуття; МВ – масштаби вибуття. Результативність міграції – відношення числа осіб, що вибули з певної території, до числа осіб, що прибули. 20 Показник демонструє скільки вибулих осіб припадає на одного прибулого, чи, іншими словами, у скільки разів потік вибулих перевищує потік прибулих. Чим вищий зазначений коефіцієнт, тим вища частка мігрантів, що не адаптувалися до нових умов проживання та зайнятості. РМ = МВ / МП, (1.6) де РМ – результативність міграції; МП – масштаби прибуття; МВ – масштаби вибуття. Числові характеристики міграції використовуються як в абсолютному, так і у відносному виразі у розрахунку на 1000 осіб відповідної території чи соціально-демографічної групи населення. Якщо міжнародна трудова міграція відбувається із менш розвиненої країни до більш розвиненої, то в разі легальної міграції мігранти можуть сподіватись на підтримку системи соціальної допомоги, зокрема, з безробіття. З урахуванням того, що отримання роботи мігрантом, а також допомоги по безробіттю, носить ймовірнісний характер, дохід ������ в країні у період t можна навести в наступному вигляді: ������ = ������ ������ + ����2 ������ (1.7) де ������ – ймовірність отримати роботу із заробітною платою ������ в країні i в періоді t; pi2 – ймовірність отримати допомогу по безробіттю Ii2 в країні i в періоді t [19, с. 422]. Дослідити та вирахувати вже існуючі обсяги міграції значно легше ніж досліджувати схильність (прогноз) населення до міграції. Натомість для запровадження коректної державної політики не менш важливим стає вимір потенційної кількості мігрантів з метою попередження відтоку висококваліфікованих кадрів. Необхідність державного регулювання виникає, оскільки ринок праці неспроможний самостійно контролювати масштаби переміщення трудових мігрантів, зокрема працівників низької кваліфікації, і захистити інтереси осіб, що працевлаштовані за кордоном. 21 Як уже відомо, на міграційні процеси більшою мірою впливають економічні, політичні та соціально-культурно-освітні фактори. Для кількісної оцінки прогнозування міграційних потоків застосовують дані соціологічних опитувань. Наприклад фахівці Центру східних досліджень застосовують метод Дельфі для прогнозування обсягів міграції між країнами ЄС. Дослідниками здійснено аналіз результатів анонімних опитувань експертів різних професійних груп (державних службовців, науковців, представників громадськості та міжнародних організацій) у країнах Вишеградської четвірки та країнах Східного партнерства [19, с. 5]. Американський інститут громадської думки GALLUP визначає індекс потенційної чистої міграції, що показує різницю між кількістю дорослого населення, яке за сприятливої можливості погодиться іммігрувати в країну, та кількістю осіб, що погодяться емігрувати, у відношенні до загального обсягу дорослого населення [20, с. 8]. При математичному моделюванні міграційних процесів, що базуються на даних офіційної статистики, важливим завданням є вибір та врахування факторів, які впливають на обсяги міграційних потоків. (1.8) де������ – масштаби міграції між містами �� та ��; ���� , ���� – чисельність населення в містах �� та �� відповідно; ������ 2 – відстань між містами �� та ��; �� – статистично розрахована постійна «гравітації». Прогноз міграційних потоків, зазвичай, розробляється в декількох варіантах відповідно до можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку країни і можливих змін у соціально-демографічній політиці. Адитивну модель макроекономічного прогнозування можна подати формулою[21]: F = T + S ± E, (1.9) де F – прогнозне значення; Т – тренд; S – факторна компонента; 22 Е – похибка прогнозу. Практична реалізація методу прогнозування міграційних потоків є досить складним явищем. Для складання прогнозу необхідно точно знати чинники, що впливають на міграцію: рівень доходів, показники економічного зростання чи спаду, обсяги мігрантів, рівень народжуваності і смертності в країні, величину сезону тощо, а також у деяких випадках міграційні потоки мають сезонний характер, варто враховувати і цю особливість. Для врахування економічних змін у часовому аспекті рекомендується регулярно уточнювати модель за допомогою моніторингу сальдо міграції та макроекономічних показників, додаючи їх або заміняючи ними статистичні бази даних, на основі яких будується модель. Крім того, для підвищення надійності прогнозів рекомендується будувати всі можливі сценарії прогнозу і розраховувати довірчий інтервал [21]. Оцінка та прогнозування обсягів міграційних потоків дозволяють розробляти необхідні засоби регулювання міграційних процесів за допомогою державних важелів впливу та через ринкові механізми. Ринкове регулювання міграції персоналу відбувається шляхом формування попиту і пропозиції на робочу силу відповідного рівня професійної кваліфікації та із визначеним рівнем оплати праці. Вплив держави на міграційні процеси відбувається у формі регулювання кількісного та якісного складу мігрантів, захисту їх прав і свобод. Важливим елементом державної міграційної політики є встановлення юридичного статусу трудящих-мігрантів, який визначає їх соціально-економічні, трудові та інші права, закріплені в міжнародних угодах і національному законодавстві [22, с. 42]. Державне регулювання міжнародних міграційних потоків може здійснюватися прямо чи опосередковано. 23 Таблиця1.3 Характеристика прямого та опосередкованого регулювання міграційних потоків Прямий вплив (політика штучного Опосередкований (політики прихованого стримування стримування жорсткі заходи щодо обмеження покращення соціальних умов життя виїзду чи в’їзду населення; населення в країні перебування;ускладнення процедури отримання покращення умов праці в країні дозвільних документів на перетин кордону; перебування населення для протидії обмеження діяльності фірм- відпливу персоналу. посередників з працевлаштування за кордоном. Складено автором на основі [22] Варто також, розраховувати впливу міжнародної міграції на продуктивність економіки країни – донора трудових ресурсів: ∆Ye = M х R + (T - L) х Nm, (1.10) де ∆Ye – величина зміни ВВП у країні-експортері трудових ресурсів унаслідок міжнародної міграції (у національних грошових одиницях); M – мультиплікатор грошових переказів трудових мігрантів (у безрозмірних одиницях); R – величина грошових переказів трудових мігрантів своїм сім’ям (виражена в національних грошових одиницях); T – середня величина соціальних витрат на одного працівника (у національних грошових одиницях на одну особу); L – величина ВВП, продукована в середньому одним працівником (у національних грошових одиницях на одну особу); Nm – кількість трудових мігрантів, осіб. Формула (1.10) справедлива лише у разі повної зайнятості, коли вибулі робітники-мігранти не можуть бути замінені з числа безробітних [23, с. 252]. Також варто зазначити, що для аналізу впливу міграції на різні показники соціально-економічного розвитку країн, які віддають мігрантів, та приймаючих країн використовується кореляційно-регресійний аналіз, який дає змогу визначити міру впливу факторів трудової міграції, проранжувати їх та 24 визначити ефект. Таким чином, аналіз трудової міграції здійснюється як для оцінки міграційних процесів (кількість прибулих та вибулих, їх динаміка, темпи зміни показників), так і з метою визначення позитивних та негативних ефектів на економіку країни. Для такого аналізу використовуються різні методики: економічні, статистичні, математичні, економетричні тощо, а їх вибір обумовлюється метою проведення такого дослідження. Проаналізовано теоретичні аспекти регулювання міжнародної міграції кваліфікованих кадрів та розглянуто методологічну основу дослідження міжнародної міграції в умовах активізації процесів глобалізації. Встановлено, що передумовою вибору напрямів регулювання міжнародної міграції кваліфікованих кадрів є дослідження міграційних потоків та оцінка міграційних настроїв населення країни чи території, що може здійснюватися шляхом проведення вибіркових соціологічних досліджень та методами математичного моделювання міграційних процесів на базі гравітаційної моделі, моделі проміжних можливостей, теорії «притягання-виштовхування». 1.3. Особливості міграційної політики країн Європейського Союзу у контексті євроінтеграції України На сучасному етапі розвитку міжнародних міграційних процесів, Європейський Союз є одним з основних центрів тяжіння робочої сили, це зумовлює необхідність мати потужну міграційна політику, яка здатна вирішити політичні, економічні, правові та безпекові проблеми міграційних потоків. Історично так склалось, що основою міграційної політики в ЄС є свобода переміщення, що є одним з основних принципів європейської інтеграції. Таким чином, у 1976 році було затверджено програму дій щодо мігрантів, які є громадянами країн ЄС та рекомендації стосовно їх прав, що стимулювало мобільність населення. Вже в 1985 році Європейська комісія почала виступати за створення європейської імміграційної політики. Оскільки 25 питання імміграції ставали дедалі важливішими, була підписана Шенгенська угода з метою скасування контролю на кордоні між країнами, що набула чинності лише в 1995 році [24]. Міграційна політика ЄС по відношенню до громадян третіх країн отримала правове регулювання після підписання Амстердамського договору в 1997 році. В договір був включений розділ IV «Візи, притулок, імміграція та інші напрямки політики, пов'язані з вільним переміщенням осіб». Дана сфера також регулюється Шенгенською угодою [25]. Важливим кроком на шляху до подальшого регулювання Міграційної політики ЄС стало прийняття Директиви Ради 2003/109 / ЄС від 25 листопада 2003 року про статус громадян третіх країн, які проживають в ЄС на довгостроковій основі. Даний Договір закріплює, що Європейський Союз розвиває спільну політику з питань надання притулку, додаткового захисту і тимчасового захисту, які надають будь-якому громадянину третьої країни, що потребує міжнародного захисту, і забезпечити дотримання принципу невислання. Ця політика повинна відповідати Женевській конвенції від 28 липня 1951 року та Протоколу від 31 січня 1967 року про статус біженців. ЄС розвиває спільну імміграційну політику, яка прагне забезпечити на всіх стадіях ефективне управління міграційними потоками, справедливе поводження з громадянами третіх країн, які законно проживають в державах-членах, а також запобігання нелегальній імміграції, торгівлі людьми і посилену боротьбу з ними [26]. У 2007 році був підписаний Договір про функціонування Європейського Союзу або Лісабонський договір але він не приніс кардинальних змін у міграційну політику ЄС,. Втім цілі, що там прописані зараз є юридично обов'язковими для держав-членів. Тому Лісабонська програма стала вважатись завершальним етапом створення міграційної політики в країнах ЄС. У 2015 і 2016 роках до країн Європейсього Сюзу прибула велика кількість мігрантів. За деякими даними лише у 2015 році кількість мігрантів становила близько 1млн. осіб. Більшість мігрантів були вихідцями з країн з 26 активними бойовими діями, терором. У зв’язку з цим уряд ЄС значно збільшує допомогу для мігрантів через гуманітарну допомогу поза межами ЄС та допомогу для прибулих мігрантів, створюються програми для адаптації мігрантів в країнах ЄС. Це, передусім, передбачає створення спеціальних навчальних заходів для вивчення мігрантами мови країни-реципієнта, отримання професій, на які є попит в Європі, вивчення культурних особливостей європейців. Європейська комісія розробила план дій для держав-членів ЄС щоб розділити відповідальність за мігрантів за "обов'язковим механізмом солідарності". Найбільш суперечливий елемент плану накладав би юридичний обов'язок на кожну державу-члена приймати визначену кількість біженців та надавати допомогу іншими способами в рамках "обов'язкової солідарності". Натомість кожна держава отримала б 10 000 євро фінансової допомоги за одного прийнятого мігранта. Станом на 2020 рік кількість прибулих мігрантів до країн Європейського Союзу зменшується до 140 000 осіб на рік. Однак, уряди країн ЄС залишаються розділеними щодо того, як керувати процедурами надання притулку. Такі країни, як Угорщина, Чехія та Австрія, послідовно виступають проти будь-яких заходів, які змушують країни приймати біженців. Зростання потоку мігрантів супроводжується такими негативними для етнополітичної безпеки тенденціями, як поширення антимігрантських настроїв у суспільстві, прояви ксенофобії, міжетнічної ворожнечі. Наприклад, у Німеччині в м. Кельні поліції навіть довелося застосувати силу, аби зупинити сутички між симпатиками і противниками мігрантів, що відбулися в ході демонстрацій. Незважаючи на те, що ЄС активно підтримує біженців та мігрантів з третіх країн, уряд Європейського Союзу підвищує безпеку на кордонах, у боротьбі з незаконним в`їздом мігрантів і пропонує безпечні способи для людей, щоб легально потрапити в ЄС. Основними складовими політики підтримки легальної міграції є: підтримка та стимулювання легальної міграції; 27 позиціювання легальної міграції як важливого елемента співпраці ЄС з третіми країнами; інтеграція мігрантів до спільнот приймаючої країни-члена ЄС. «Європейська повістка по питанням міграції» [27], яку представила Європейська Комісія у 2015 році, включила в себе основні заходи боротьби з нелегальною міграцією: 1. Оперативні міри – ЄС забезпечують допомогу населенню в Сирії в основному, переміщенні всередині країни, а також фінансову підтримку прикордонним містам, які приймають найбільшу кількість біженців; 2. Бюджетна підтримка – неопосередкована підтримка через команди координації і підтримки міграції, працюючі в «гарячих точках». Команди підтримки будуть надавати миттєву допомогу критичним пунктам проникнення мігрантів в країни ЄС; 3. Законодавчі міри – реалізується через програму рівномірного переселення щоб захистити тих, хто потребує захисту. Це дозволить скоротити тиск на найбільш густо населенні держави. Вище вказані дії – це можливість надати реальну допомогу мігрантам та повернути в рідні країни тих, хто має бути поверненим. Також ЄС підвищує політику проти мігрантів, які займаються контрабандою. Міграційна криза, спровокована напливом біженців зі зон військових дій та збройних конфліктів, стала викликом етнополітичній безпеці та вказала на неефективність міграційної політики ЄС. Терористичні акти 2015 року, організовані мігрантами, підтверджують необхідність перегляду ліберальної міграційної політики Євросоюзу. Ситуацію загострює також етнополітична нестабільність і конфлікти безпосередньо біля кордонів ЄС. Без перебільшення можна стверджувати, що потужний тиск мігрантів зсередини ЄС і ззовні загрожує цілісності об’єднаної Європи. Міграційні процеси на Європейському контенті вимагають також комплексного удосконалення державної міграційної політики України в умовах європейської інтеграції. Україна є пріоритетним партнером для Європейського 28 Союзу. ЄС підтримує Україну у забезпеченні стабільного, процвітаючого та демократичного майбутнього для своїх громадян і непохитно підтримує незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України. Угода про асоціацію, включаючи глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, підписану в 2014 році, є головним інструментом зближення України та ЄС, сприяння поглибленню політичних зв'язків, зміцненню економічних зв'язків та повазі спільних цінностей. Україна продовжує амбіційну програму реформ для прискорення економічного зростання та покращення засобів існування своїх громадян. Пріоритетними реформами є боротьба з корупцією, реформа судової системи, конституційна та виборча реформи, поліпшення ділового клімату та енергоефективності, а також реформа державного управління та децентралізації та питання міграції. Українці складають одну з найбільших груп усіх громадян третіх країн, які живуть і працюють в Європейському Союзі (ЄС), проте в сучасному дослідницькому середовищі їх міграція до ЄС залишається непоміченою, і українці розглядаються головним чином як одна з “Групи мігрантів” у дослідженнях щодо мігрантів із Центральної та Східної Європи. Українська міграція до ЄС це найбільший з усіх міграційних рухів пострадянського союзу до ЄС. По-друге, маючи понад 300 000 дозволів на проживання, виданих громадянам України у 2014 році, вони також дають можливість для порівняльних досліджень мобільності громадян третіх країн через ЄС, а також для широкого спектру професійних та юридичних статусів. По-третє, українська міграція гостро реагує на гендерний попит окремих секторів праці у країнах-рецепієнтах, міграція з України в деяких випадках є дуже фемінізованою. Нарешті, мігранти з України беруть участь у широкому спектрі транснаціональної практики. Усі ці аспекти виправдовують необхідність поглибленого і більш систематизованого погляду на сучасні знання про ці складні міграції. Ухвалення Урядом України у липні 2017 р. Стратегії державної 29 міграційної політики на період до 2025 р. сталося через місяць після того, як українці отримали можливість подорожувати територією ЄС без віз. Для виконання задекларованих цілей надзвичайно важливим є ініціативність та скоординована діяльність відповідальних органів виконавчої влади, розробка та реалізація ними заходів щодо виконання Стратегії, співпраця з громадянським суспільством, моніторинг виконання Стратегії та уточнення її положень залежно від фактичної міграційної ситуації. Адже Україна входить у новий період розвитку міграційних процесів, в умовах дедалі глибшої інтеграції з ЄС, більших можливостей для співвітчизників вільно пересуватися світом, завдяки безвізовому режиму і, водночас, значного відставання за рівнем доходів від сусідніх країн [28]. Удосконалення правового забезпечення державної міграційної політики України повинно проводитися з метою його наближення до законодавств країн- членів ЄС. Розвиток міграційного законодавства України повинен бути спрямований на вирішення двох головних завдань: 1) управління міграційними процесами (обсягом і спрямованістю міграційних потоків); 2) соціально-економічна адаптації та культурно-поведінкова інтеграція мігрантів на території України. Апроксимація міграційного законодавств України та країн-членів ЄС сприятиме подальшому входженню України до єдиного європейського правового простору. Для регулювання міграційних процесів більшість країн Європи застосовує різні форми прикордонного контролю. Інтенсивність та місця прикордонного контролю здебільшого залежать від географічних чинників, взаємовідносин із сусідніми державами, а також від того, як у цілому вирішуються питання, пов’язані з міграційними процесами. У процесі вдосконалення прикордонного менеджменту Україна повинна більш активно використовувати можливості країни, асоційованою з ЄС. Органи, на які покладено реалізація державної міграційної політики, повинні вивчати правові, організаційні, технічні аспекти функціонування 30 автоматизованих систем, які використовуються в країнах-членах ЄС - Шенгенської інформаційної системи (SIS), системи ідентифікації відбитків пальців (Eurodac), використовувати методичні рекомендації Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) тощо. Ефективність прикордонного контролю у протидії незаконній міграції в Україні, значною мірою, залежить від інженерно-технічного облаштування державного кордону, систематичності патрулювання ділянок між пунктами пропуску та широкого використання технічних засобів контролю на цих ділянках. З метою попередження незаконної міграції актуальним є лібералізація міграційного законодавства України та подолання корупції в системі органів, які забезпечують реалізацію державної міграційної політики України. Простим рішенням цих проблем є спрощення законного в’їзду в Україну та продовження перебування іноземців на території України з метою працевлаштування на визначений термін, а також широке провадження технічних засобів та комп’ютерних технологій обробки документів. В свою чергу, умовою видачі в’їзної візи повинні бути грошова застава та зворотній квиток. Ефективним стимулом повернення трудових мігрантів на батьківщину по завершенню терміну тимчасового працевлаштування могло б стати депонування частини їхніх заробітків у країнах походження, де тільки вони і могли б одержати гроші [28]. Реалізація наведених заходів сприятиме зближенню міграційного законодавства України та країн-членів ЄС. Європейський вибір України потребує правового та інституціонального забезпечення її державної міграційної політики відповідно до стандартів ЄС та практик країн-членів як найшвидше. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) є складною соціально-економічною, політичною та правовою проблемою. Його реалізація вимагає об'єктивної соціальної та політичної бази підтримки розширення курсу євроінтеграції. Це пояснює необхідність аналізу та вивчення ключових питань, 31 пов'язаних з інституційними змінами в контексті сприяння розвитку європейської інтеграції на рівні бізнес-асоціацій, профспілок, організацій громадянського суспільства тощо. У цьому випадку вона набуває особливої актуальності у проблемі формування залучення активних регіонів України до формування та впровадження інтеграційної політики в механізми структур ЄС. Український уряд, парламент, громадськість та бізнес повинні працювати разом, щоб забезпечити регіональну логістику ефективної інтеграції з активізацією ЄС, визначити перспективні напрямки та забезпечити максимальне використання регіональних можливостей, сприяти саморозвитку регіонів в рамках інтегрованої кампанії з інтеграції України до європейської простору в досвіді країн-членів ЄС. 32 ІІ РОЗДІЛ. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ МІЖНДЕРЖАВНИХ МІГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КОНТТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ 2.1. Характеристика потоків мігрантів до основних центрів тяжіння Міжнародна трудова міграція в сучасних умовах набула характеру глобального процесу. Міграцією охоплено більшість країн світу. На кінець XX ст. кількість країн, залучених до міжнародного міграційного процесу, істотно зростає, насамперед, за рахунок Центральної та Східної Європи, а також СНД. За прогнозами експертів, у найближче десятиліття кількість мігрантів, шо приймаються розвинутими країнами, зберігатиметься на високому рівні. Основними країнами виходу мігрантів є Китай (303 тис. чол.), Мексика ( 267 тис. чол.), Індія (222 тис. чол.), Філіппіни (184 тис. чол.) та Індонезія (180 тис. чол.). Абсолютні розміри міграції звичайно характеризують значення переміщення цього чинника виробництва у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил світового співтовариства. Але не менш важливою характеристикою міждержавного та внутріш-ньокорпоративного перерозподілу робочої сили в межах світового господарства є територіальна концентрація міграції та її специфіка. Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого входження України в міжнародний обмін робочою силою. Так, сьогодні можна виокремити основні напрямки міжнародної міграції: 1. З країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою до розвинутих країн світу (переважно через економічні причини); 2. В межах розвинутих країн світу (за неекономічними причинами або «відтік умів» з Європи до США); 3. В межах країн, що розвиваються (як економічні так і неекономічні причини, наприклад: в межах нових індустріальних країн, країни ОПЕК); 33 4. В межах країн з перехідною економікою та колишніх соціалістичних республік (через економічні причини); 5. Із розвинутих країн та країн з перехідною економікою до країн, що розвиваються (причинами є ведення бізнесу, найм на роботу, навчання, пізнання себе) [29]. Рис.2.1. Основні центи тяжіння світової міграції [29] У межах зазначених центрів на сьогоднішній день у світі функціонують чотири великих та п’ять малих центрів, які приваблюють робочу силу: Таблиця 2.1 Центри притягнення робочої сили 1 центр. США та Канада 2 центр. Країни Західної та Північної Європи 3 центр. Нафтовидобувні країни Близького Сходу 4 центр. Латинська Америка Малі центри: - країни Південної та Центральної Африки - країни Південно-Східної Азії - Австралія та Нова Зеландія - Ізраїль - Росія Складено автором на основі [30] 34 Перший центр традиційно утворюють США та Канада, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів з Європи. США й надалі залишається країною, яка притягує емігрантів.У міграційних потоках, спрямованих до США і Канади, зменшилася частка мігрантів з Європи, проте зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). старше 50 41 - 50 років, років; 13% 6% 31 - 40 років , до 30 років, 17% 64% Рис. 2.2. Вікові особливості еміграції до країн США та Канади станом на 2019 рік [31] Емігранти, що від’їжджають до Канади та США, — це переважно особи у віці до 30 років (64%), жінки (64%), які мають вищу освіту (56%) та збиралися емігрувати для постійного проживання (25%). Серед емігрантів, які виїжджають до США, значна частина вчених та висококваліфікованих спеціалістів. 35 Інші 20% Члени НАН 23% Науковці 24% Лаурети Нобелівсько ї премії 33% Рис. 2.3. Кількість висококваліфікованих емігрантів, які виїжджають до США, 2019 рік [32] Так, емігрантами є 23% членів Національної академії наук і 33 % лауреатів Нобелівської премії у США. Загальна кількість іноземних працівників (трудових мігрантів) у США станом на 2019 рік є 45985,1 тис. осіб. Найважливішим напрямом імміграційної політики США і Канади є заохочення припливу закордонних менеджерів, елітних фахівців, працівників з високою кваліфікацією, а також інвесторів [32]. Щодо українців, то тепер їх кількість та осіб українського походження становить близько 976,314 осіб. Переважна більшість з них народилася уже в США, і тільки близько 20% становлять безпосередні емігранти. Близько третини осіб українського походження володіє українською мовою, бл. 143 тис. (15%) використовує її у побуті [33]. Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Характеристика штатів з найбільшою кількістю осіб українського походження наведена у додатку A. Наприклад, канадська перепис повідомляє, що в 2014 році країна була батьківщиною трохи менше 9 мільйонів мігрантів. Більшість з цих мігрантів прибули з Азії і оселилися в провінції Онтаріо, Британська Колумбія, Квебек і 36 Альберта. Майже 7 з кожних 10 мігрантів оселилися в Торонто, Монреалі або Ванкувері. Крім того, Канада є однією з основних країн походження в світі, так як вона є частиною третьої найбільш міграційного коридору в світі. Північ- Північ коридор між Сполученими Штатами і Канадою становить понад один мільйон канадців. За даними ОЕСР, основні країни-мігрантидля Канади: Сполучені Штати, Великобританія, Австралія, Франція і Греція. Міграція до Канади менша ніж до США, однак також значна і має великий приплив з України. Таблиця 2.2 Метрополітенські агломерації Канади з найбільшою кількістю населення українського походження та їх частка у населенні Едмонтон 14,0 % Торонто 2,4 % Вінніпег 15,9 % Ванкувер 3,9 % Калкарі 7,1 % Саскатун 16,6 % Реджайна 13,2 % Оттава - Гатіно 1,9 % Побудовано автором на основі [34] Серед громад з населенням понад 5 тис. осіб, найвищий відсоток осіб українського походження зафіксовано у містечках Вегревіль (41%) та Сент-Пол (31%), розташованих у штаті Альберта. До тепер україноканадці зберегли свою регіональну культурну ідентифікацію з помітною українською самосвідомістю [34]. Другим центром, який приваблює мігрантів, є країни Західної та Північної Європи. Важливу роль для використання іноземної робочої сили відіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. З 1992 р. відмінено будь-які обмеження щодо міграції робочої сили в межах ЄС, а отже, сформовано єдиний ринок робочої сили (уніфікація освіти, взаємне визнання дипломів про закінчення навчання, єдина професійно-трудова документація, право будувати власне житло на території іншої країни, єдине європейське громадянство тощо) [35]. 37 500,000 400,000 300,000 ШНімвеецчічяина200,000 ФІтарлаіняція 100,000 0 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.4. Основні країни-реципієнти в ЄС [35] Більшість прохачів притулку походять з Сирії, Афганістану, Косово та Еритреї. Значне зростання показали Ірак, Нігерія та Україна. Станом на липень 2015 року, 67% зареєстрованих протягом півроку заявок сирійців були подані в країнах ЄС: у Німеччині (29%), Сербії та Косово (16%), Угорщині (9%), Австрії (7%) та Швеції (6%) [ 32]. Значно зросла частка прийнятих позитивних рішень щодо надання статусу біженця. За даними Євростату, лише протягом третього кварталу 2015 року було схвалено 45 380 заявок. Для порівняння, за весь період 2014 року таких рішень було прийнято в три рази менше – 13 940. Найбільше позитивних рішень приймають стосовно сирійців, еритрейців, осіб без громадянства, іракців, сомалійців та афганців. Саме у 2015 році ЄС відкрив свої кордони для біженців, тому саме у 2015 році спостерігається найбільший показник. Третій центр притягування – країни Близького Сходу, які займаються добуванням нафти. Основними країнами-реципієнтами є Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Міграційні потоки до цього регіону почали формуватися ще в 1940-1950 рр. внаслідок розробки нафтових родовищ у Саудівській Аравії і Кувейті. 38 Рис. 2.5. Міграційні процеси у країнах Близького Сходу [31] Найбільших масштабів міграційні процеси набули після нафтового буму 1973 році. У багатих на нафту державах було створено багато робочих місць переважно в будівельному секторі й у сфері обслуговування. До цього регіону щорічно прибуває близько 4 млн іноземців щороку. В ОАЕ частка іммігрантів у загальній чисельності робітників – 97%, у Кувейті – 86,5%, Саудівській Аравії – 40%. Зросла також і чисельність мігрантів з Україні, а також від громадян Сирії [31]. Оскільки населення цих країн нечисельне, залучення іноземної робочої сили стало природним вирішенням проблеми нестачі трудових ресурсів. Четвертий центр – Латинська Америка. Міграційні потоки в цьому центрі є здебільшого внутрішньоконтинентальними. Головними імпортерами виступають Аргентина, Бразилія, Мексика, Болівія, Парагвай і Чилі. Що стосується постачальників трудових ресурсів, то це в основному слаборозвинені сусідні держави. 39 Рис. 2.6.Головні центи міграції у країнах Латинської Америки [31] У періоди економічного підйому іноземна робоча сила в цих країнах досягає 15-20 % від загального числа зайнятих. Чоловіки-мігранти приїжджають працювати на цукрових і бавовняних плантаціях, на виробництві вовни й нафти, на будівництві, а жінки – домашньою прислугою [31]. домашнє Інше будівництвгосподарст 3% во бавовняні о плантації 22% 9% 46% виробницт во нафти 7% виробницт во вовни 12% Рис. 2.7. Основні сфери працевлаштування мігрантів у країнах Латинської Америки [31] Уряди Аргентини і Венесуели, стурбовані нестачею кваліфікованих кадрів для розвитку національної економіки, ще на початку 90- х років XX ст. звернули свою увагу на країни Східної Європи з метою залучення кваліфікованих працівників середньої ланки для роботи в нафтовій, хімічній, 40 електронній, переробній і добувній промисловості [35]. Характерно, що за останні 20 років понад 1 млн чол. щорічно переїжджає в пошуках роботи з однієї європейської країни в іншу, тобто бере участь у внутрішньоконтинентальному міждержавному обміні робочою силою. Отже, міжнародна трудова міграція має як для держави, так і самих мігрантів позитивні та негативні соціально-економічні наслідки. Враховуючи цей факт, важливо виробити таку державну міграціи ̆ну політику, яка могла б мінімізувати негативні та максимізувати позитивні сторони цього явища. Нині ж, на жаль, енергія праці близько 5 мільио̆ нів наших співвітчизників марнується на чужині. 2.2. Основні тенденції міграційних процесів України та Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію Українці утворюють одну з найбільших груп усіх громадян третіх країн, які живуть і працюють в Європейському Союзі. Загалом, сучасна міграція громадян України до Європейського Союзу розпочалася в середині 1990-х з міграції до країн Південної Європи – Італії, Іспанії та Португалії, а також до країн Західної Європи з історичною спадщиною міграції, такою як Німеччина. На початку 90-х років українці мігрували до Центральної та Східної Європи (переважно до Польщі та Чехії), але на той час ці країни не були членами ЄС. На відміну від тимчасового перебування (менше року), яке раніше характеризувало міграцію в Центральній та Східній Європі, тимчасовий характер міграції до Південної Європи почав включати безперервне перебування 2 роки і більше. Він також почав передбачати подальшу мобільність в межах Європейського Союзу, оскільки громадяни України в'їжджали в одну країну з метою переїзду в іншу, не повертаючись в Україну . З 2008 року мігранти, як правило, обирають ринки праці, які менше постраждала від економічної кризи. У квітні 2018 року Центр економічної стратегії (ЦЕС) України 41 оприлюднив дані дослідження під назвою «Скільки українців виїхало за кордон і що з цим робити державі» [36]. Згідно отриманих результатів дослідження, наразі Україна входить до першої десятки країн-донорів міжнародних мігрантів в світі. Станом на 2019 рік до країн Європи, за різними показниками, виїхало від 5 до 12 млн. громадян з України. Незважаючи на додатне сальдо міжнародної міграції, за даними Світового банку Україна знаходиться на одному з провідних місць за чисельністю емігрантів із загальною кількістю 5,6 млн. чол., поступаючись лише таким країнам як Індія, Мексика, Російська Федерація, Китай, Бангладеш, Пакистан, Філіппіни та Афганістан [37]. Таблиця 2.3 Динаміка зовнішньої міграції населення України в період 2010-2019рр., кількість осіб Роки Кількість прибулих Кількість вибулих Міграційний приріст/скорочення 2010 30810 14677 16133 2011 31684 14588 17096 2012 76361 14517 61844 2013 54100 22187 31913 2014 42698 21599 21099 2015 30659 21409 9250 2016 14311 6465 7846 2017 442287 430290 11997 2018 629276 610687 18589 2019 576032 554520 21512 Складено автором на основі [38] Набуття безвізового режиму в Україні сприяло інтенсифікації міграційних процесів до країн ЄС . Із червня 2017 по червень 2019 прикордонники зафіксували 42,6 млн перетинів громадянами України кордону з ЄС, серед яких 9,2 млн за біометричними паспортами, у т.ч. майже 3 млн без віз [39]. За даними соціологічного моніторингу, який щорічно проводиться 42 Інститутом соціології Національної академії наук, за один рік дії безвізового режиму ним скористалися 18% дорослого населення України. Серед них 7,6% використали безвіз з ціллю подорожей, 5,4% відвідували родичів чи друзів, 4,7% громадян скористалися безвізовим режимом у пошуках роботи та 0,5% виїхали до країн ЄС на навчання, 1,1% громадян використали безвізовий режим для відвідування професійних заходів. За даними Держстату, близько 70% мігрантів є мешканцями західноукраїнських областей. Проте участь у міграції населення центру, півдня та сходу країни поступово зростає. Загалом, міграційна присутність українців в Європі зростає. Відповідно до даних Євростату, кількість чинних на кінець року дозволів на перебування громадян України на території Європейського Союзу у 2018 році склала 1,2млн. (рис.2.8 ) Найбільше українців проживали в Польщі (442 тис.), Італії (234 тис.), Чехії (132 тис.), Німеччині (121 тис.) та Іспанії (92 тис.). 1400 1200 1114 1179 1184 1027 1000 884 800 666 730 696 748 779 843 585 663 600 500 400 305 200 116 88 167 126 160 236 527 0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Дозволи, чинні на кінець року Вперше сформовані дозволи Рис.2.8 . Кількість вперше оформлених та чинних на кінець року дозволів на перебування громадян України в країнах ЄС, тис [39] Кількість уперше оформлених дозволів на перебування, що швидко зростала в 2013–2017 роках, у 2018 р. зменшилася, однак лишається найбільшою в порівнянні з іншими країнами походження мігрантів − 527 тис. Переважна більшість із них (78%) видана в Польщі. Майже 90% цих дозволів короткострокові (3–12 місяців), видані у зв’язку з виконанням оплачуваної роботи (65%). 43 Найпоширенішою моделлю міграційної поведінки є тимчасова, циркулярна міграція. За даними Держстату, тривалість 57% поїздок на заробітки не перевищує трьох місяців.Сектори зайнятості загалом схожі для короткострокових і довгострокових мігрантів. Основними галузями зайнятості є будівництво, промисловість, ресторанно-готельний бізнес, домашній догляд і сільське господарство. Інше Транспортний сектор Готельний та ристоранний сектор Промисловість Сільсеке господарство Торгівля Домашній догляд Будівництво 0% 10% 20% 30% 40% 50% Рис. 2.9. Основні сфери працевлаштування мігрантів з України, 2019 рік [40] З огляду на сфери працевлаштування мігрантів, варто відмітити, що у статевій структурі мігрантів з України найбільшу частку переважно складають чоловіки ( рис.2.10 ) 44 2018 2017 2016 2015 2014 Жінки 2013 Чоловіки 2012 2011 2010 0.00% 10.00% 20.00% 30.00% 40.00% 50.00% 60.00% 70.00% Рис.2.10. Статева структура мігрантів з України, 2018 рік, % Складено автором на основі [38] З діаграми бачимо, що лише до 2012 року у статевій структурі переважали жінки, це переважно – робота в Італії, а також сільськогосподарські роботи в інших країнах, робота в готелях, кафе, ресторанах. Починаючи з 2013 року чоловіки значно переважають. Це можна пояснити тим, що більшу частину мігрантів до ЄС складають все ж таки трутові мігранти значна кількість яких працює на будівельних об’єктах, заводах, тобто переважає фізично важка робота. Саме трутова міграція значно переважає над іншими видами. Пошук вищої заробітної платні стає головним фактор міграції в Україні. За даними соціологічного моніторингу, який щорічно проводиться Інститутом соціології НАНУ, на запитання, чи маєте ви або хтось із членів вашої сім’ї досвід тимчасової роботи за кордоном, у 2012 р. ствердно відповіли 13,7% опитаних, а в 2018 р. – 25,2%. Водночас свій намір найближчим часом виїхати на роботу за кордон у 2014 р. висловили 7,4%, а в 2018 р. – вдвічі більше − 14,3% [39]. З огляду на це, аналізуючи вікову структуру мігрантів, очевидним є, що у 2019 році саме люди працездатного віку складали найбільшу частку мігрантів (рис.2.11 ). 45 6% 6.40% 14.40% 13.80% 0 -19 20-29 30 -39 18.50% 40.90% 40-54 55-64 65 і старше Рис. 2.11. Вікова структура мігрантів з України, 2019 рік % Складено автором на основі [38] Отож, як ми бачимо з діаграми у віковій структурі мігрантів переважають громадяни віком 20-29 років, їх частка склала 40,9%. Громадяни віком 30-39 років складають 18,5%. Також останніми роками зростає кількість українців, які міграють за кордон на навчання. Переважно це особи віком 17-25 років. Таким чином, варто проаналізувати освітні міграційні тренди. 90 80 77.4 77.6 70 68.2 60 50 49.9 40 32.9 37.6 42.5 30 19.9 22.5 23.7 25.4 20 10 0 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013 2014 2015 2016 2017 Рис. 2.12. Кількість українських студентів за кордоном, тис. oсіб [41] За даними ЮНЕСКО, кількість українських студентів за кордоном стабільно зростає. Прагнення отримати освіту за кордоном часто пов’язано з бажанням молодих людей відкрити собі шлях на міжнародний ринок праці. За даними опитування понад 1 000 українців, які навчаються в Польщі, 46 проведеного через інтернет у 2018 р., лише 6% із них після завершення навчання мали намір повернутися в Україну [42]. Наростання освітньої міграції опосередковано підтверджує також факт об’єднання сімей українських трудових мігрантів у країнах їхнього перебування. Наприклад, у 2000 р. в італійських вузах навчалися лише 40 українців, а в 2017 р. – 2,8 тис., або в 70 разів більше. Також, однією з головних причин такого зростання є краща освітня система в Європі, новітня освітня та практична база, а також сучасні університети. 40000 37780 35000 30000 25000 20000 15000 10000 9388 5000 2718 2652 0 1851 1762 1690 ща ина ліяль ч та Чех ія ч І ччи на ія ія По е а Ісп ан вст р Нім Сл ов А Рис.2.13. Країни реципієнти українських студентів у 2017-2018 начальному році, кількість осіб [43] Лідером серед європейських країн для українських студентів вже 10 років поспіль залишається Польща. Кількість здобувачів вищої освіти у 2017-2018 навчальному році склала 37780тис. осіб. Варто також відзначити Словаччину, частка українських студентів у загальній кількості здобувачів вищої освіти у Словаччині сягнула 30 відсотків. Зростанню українських студентів до цієї країни посприяло прийняття закону, який регулює становище іноземців та створює сприятливі умови для перебування у країні. Загалом, в європейських системах освіти чіткі виміри міжкультурної освіти можна класифікувати наступним чином: 47 - міжкультурна освіта або впровадження різноманітності в структурно- інклюзивні системи освіти (наприклад, Італія). - міжкультурна освіта або включення різноманітності в освітні системи, які структурно виключаються (наприклад, Німеччина). - основна увага приділяється мігрантам (наприклад, Західна Європа) або етнічним меншинам (наприклад, Східна Європа) та їх взаємодії, а також їхнім конкретним освітнім потребам, хоча політика передбачає включення всіх студентів. - велика увага приділяється усім студентам, а навчальна програма більшості предметів передбачає міжкультурний вимір. Іншими словами, міжкультурний вимір присутній у всіх сферах (наприклад, Німеччина). - міжкультурна освіта не є частиною офіційної політики, але така альтернативна концепція, як громадянська освіта, є специфічним законодавчим предметом (наприклад, Великобританія та Франція). Також дуже ймовірно, що пандемія COVID-19 суттєво вплине на міграційні процеси та спричинить додаткові ризики для мігрантів. У таких кризових ситуаціях, як поточна пандемія, мігранти часто ризикують підвищити вразливість до експлуататорської практики, включаючи торгівлю людьми. Українські трудові мігранти схильні до ризиків експлуатації, про що свідчить велика кількість українських жертв торгівлі людьми, виявлених ще до початку спалаху пандемії. Щороку МОМ України виявляє та надає допомогу понад 1000 жертвам торгівлі людьми українського походження, яких експлуатували на примусовій роботі.. Вразливість та ризик зловживання трудящими- мігрантами можуть ще більше зростати в періоди кризи. Проводячи паралелі з минулими кризами та досвідом МОМ в Україні, демонструється значне зростання вразливості та, як наслідок, збільшення кількості виявлених жертв торгівлі людьми після фінансової кризи 2008–2009 рр. Та нещодавно, після початку збройного конфлікту та економічної нестабільності в Україні в 2014 році. Важливим фактором для мігрантів стає скорочення кількості робочих 48 місць як в Україні так і в країнах ЄС. За підрахунками МОП, після пандемії COVID-19 у світі може бути втрачено понад 25 мільйонів робочих місць. Вже на весні третина громадян України, які живуть і працюють у Польщі, втратили або значно обмежили роботу через обмеження, накладені через пандемію COVID-19. На основі всього вище сказаного, можна сформувати висновки, що сучасні міграційні процеси в Україні створюються під впливом соціально- економічного розвитку та геополітичних перетворень останнього десятиліття. Найбільші міграційні потоки – це зовнішня міграція робочої сили. Події на сході України вплинули не лише на внутрішній державний перерозподіл населення, а й на перебіг зовнішньої трудової міграції українців. У період з 2014 року кількість українських трудових мігрантів зростала, вони все частіше стали вибирати для працевлаштування країни ЄС. Щодо запровадження безвізового режиму з ЄС для розвитку українського ринку праці, то варто звернути увагу на наступні моменти. По-перше, згаданий режим відкриває більш перспективні можливості для пошуку роботи для українських громадян та організації навчання для української молоді у європейських вищих навчальних закладах. По-друге, враховуючи привабливість європейського ринку праці для українців, варто очікувати збільшення кількості українських громадян, які їдуть працювати та навчатися в ЄС. У той же час міграція з України впливає на зменшення низькокваліфікованих робітників. Це негативно впливає на розвиток української економіки. Однак збільшення трудової міграції до європейських країн висококваліфікованих робітників, а також молоді, якщо вона не повернеться в Україну після навчання, тим не менше може негативно вплинути на розвиток національної економіки. Таким чином, на даний момент найбільший вплив на подальший розвиток впливу міграційних викликів на економіку України має такий фактор, як політична ситуація в країні. Міграційна політика високорозвинених країн 49 Європейського Союзу спрямована на залучення іммігрантів, зокрема українців, що сприяє збільшенню міграції. Однак усі заходи іноземних країн не матимуть значення для українського емігранта, якщо, як альтернативу, він матиме перспективи на Батьківщині. Якщо після стабілізації політичної ситуації в Україні економіка країни розвиватиметься таким чином, що український мігрант зможе отримувати гідну заробітну плату для забезпечення нормальних умов життя своєї сім'ї, соціальних гарантій, сприятливих умов для ведення бізнесу, він не буде шукати низькокваліфіковану роботу або роботу з високим рівнем травматизму за кордоном. Особливо перспективним у цьому напрямку є розробка заходів щодо повернення на батьківщину молоді, яка навчається за кордоном, і може використовувати досвід, накопичений в Україні, для ведення бізнесу в Україні. 2.3. Оцінка впливу міжнародної трудової міграції на економіку України Міжнародна міграція – глобальне явище, складність, масштаби та вплив якого неухильно зростають та впливають на економічний розвиток країн. Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізують дослідження міжнародної міграції як однієї з форм світових господарських зв'язків та її впливу на світове господарство. Інтерес до трудової міграції у вітчизняній науковій літературі стабільно високий. Це пояснюється як масштабами процесу, так і роллю міграції в демографічному та соціально-економічному розвитку. В Україні проведено багато досліджень тенденцій трудової міграції, соціально-демографічних характеристик мігрантів, їх положення на ринках праці зарубіжних країн. Такі українські вчені, як Г. І. Глущенко, В. А. Пономарьов [44], Н. Бортник, М. Долішній, Ю. І. Римаренко [45], С. В. Пономарьов зробили вагомий внесок у розробку різних аспектів міграційних 50 проблем і безпосередньо пов'язаних з трудовою міграцією. Дорогунцов, А. Доценко, Я. Жупанський, А. Загробська, Ф. Заставний, С. Копчак, Ю. КорчакЧепурковський, Є. Лібанова, О. Малиновська [46], В. Онікієнко, Т. Петрова, Ю. Пітюренко, С. Пирожков, Т. Є. Мірошніченко [47], О. Піскун, І. Прибиткова, М. Птуха, Ю. Римаренко, У. Садова, В. Стешенко, С. Стеценко, В. Товкун, О. Хомра, О. Шаблій, М. Шаленко, Л. Шепотько та інші. Зокрема, українські вчені детально вивчили тенденції зовнішньої трудової міграції , зробили кілька спроб оцінити роль грошових переказів у розвитку мігрантів, вивчили життєві стратегії мігрантів, оцінили наслідки трудової міграції для мігрантів та їх сімей. У той же час вплив трудової міграції на соціально-економічний розвиток залишається недостатньо вивченим, що стосується оцінки довгострокових наслідків трудової міграції, міграції для розвитку ринку праці та соціальної системи країни, в основному дослідники обмежуються узагальненими висновками без визначення конкретних кількісних показників. Тісний взаємозв’язок між міграцією та економічним розвитком підтверджується значним історичним досвідом. Однак на сучасному етапі характер цих відносин набагато складніший і багатогранніший і часто неоднозначний. Багатогранність сучасних міграційних процесів у контексті глобального розвитку зумовлює необхідність розробки нових концептуальних підходів до вивчення проблеми трудової міграції, які допоможуть здійснити еволюцію міграційної політики, нейтралізувати негативні наслідки та розкрити потенціал розвитку властиві трудовій міграції. Для сучасної України питання впливу трудової міграції на розвиток економіки держави залишається досить актуальним, оскільки адміністративно- правове регулювання процесів трудової міграції, які мають свої особливості в період економічних перетворень, є важливою складовою соціальної політики української держави. У роки державної незалежності України характер, обсяг, склад та напрямок внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків у зв'язку з трансформаціями соціально-економічних відносин, демократизації суспільного 51 життя, спрощення процедур виїзду за кордон та зміни місця проживання, економічна криза та падіння рівня життя населення зазнали значних змін та набули нового значення. Вони відображаються насамперед у зменшенні інтенсивності міграції в межах певних регіонів держави та на міжрегіональному рівні, значному відтоці населення за межі держави, формуванні потужних і постійних потоків зовнішньої міграції. Головними причинами, які спонукають українців мігрувати за кордон є нестабільна політична ситуація та відносно низькі зарплати. Міністр соціальної політики заявив, що 3,2-9 мільйонів громадян України постійно чи тимчасово працюють чи навчаються за кордоном. Протягом 2019 року для українців були доступні вакансії в сімдесяти країнах світу. Загальна кількість вакансій за 2019 рік склала майже 47 тисяч. Майже 60% вакансій, запропонованих у Польщі, Чехія знаходиться на другому місці - 12%, Німеччина - на третьому місці - 5%. 21080000 1840 1114 600 12 0 00 0 800 0 60000 659 537 498 42000 402 00 Німеччина Литва Чехія Польща Угорщина Рис. 2.15.Кількість вибулих мігрантів з України до країн ЄС, 2019рік Складено автором на основі [38] Отже, дані діаграми дають можливість проаналізувати, що найбільша кількість українців у 2019 році виїхала до Німеччини – 1840 осіб. Польща посіла третє місце (498осіб), хоча пропозиція по вакансіям була найбільшою. Основною причиною, чому до Німеччини виїжджають найбільша кількість громадян України – це висока заробітна плата, високий рівень соціальної захищеності та рівня життя в цілому в порівнянні, наприклад, з 52 Польщею. Саме на країни, наведені в діаграмі припадає близько 80% загального потоку коротко- та довгострокових трудових мігрантів з України. 1600 1400 1200 1000 800 600 400 200 0 Німеччина Литва Чехія Польща Угорщина Рис.2.16. Середня заробітна плата за країнами у 2019 році, євро Складено автором на основі [48] Таким чином, із наведеної діаграми, ми можемо побачити, що Німеччина є лідером по середній заробітній платі у 2019 році. На другу місці – Чехія, зарплати є дещо меншими, в середньому 1300 євро на місяць. Третє місце посіла Польща. Важливим фактором при дослідження впливу міграції на економіку країни є аналіз грошових переказів трудових мігрантів на економіку країни. Зазначимо, що у 2009-2013 та 2015-2019 рр. величина грошових переказів зросла, а найвищий темп зростання зафіксовано у 2017 році. 53 14 23.25% 30.00% 12 19.74% 12.017 13.43% 19.64% 20.00% 10 9.16% 7.22% 7.24% 8.28% 9.287 11.111 10.00% 8 7.019 7.526 8.537 6.489 7.535 8.15% 6 6.177 6.959 0.00% -135..37 5.862 4 06% -10.00% 2 -20.00% -23.99% 0 -30.00% 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Приватні грошові перекази Темп зростання, % Рис. 2.17. Динаміка грошових переказів до України з країн Європи у 2008-2019 рр., млрд. дол. США Складено автором на основі [49] Таким чином, можна проаналізувати, що у 2019 році Україна отримала найбільшу суму грошових переказів (12,017 млрд. дол.. США). Якщо проаналізувати попередній 2018 рік, то суму склала на 27,5 % більше в порівнянні з докризовим 2013 роком. Зауважимо, що характерним є спад грошових надходжень з Європи в кризові періоди. Наприклад, обсяг грошових переказів в Україну зменшився в 2009 році через падіння заробітної плати та зростання безробіття в європейських країнах внаслідок світової фінансової кризи 2008 року. Зменшення грошових переказів в 2014 році спричинила російська військова агресія на сході України. Вона змусила українських заробітчан, які працювали в Росії, переорієнтовуватись на європейські країни. А це вимагало часу на отримання візи та врегулювання питань в країнах Європи – у першу чергу, в Польщі – щодо відкриття свого ринку праці для українських трудових мігрантів. Загалом, постійне збільшення обсягів приватних переказів сприяє покращенню сальда поточного рахунку платіжного балансу у відсотках до ВВП приватні грошові перекази є важливим джерелом надходження валюти в 54 Україну. Їх обсяги суттєво перевищують надходження прямих інвестицій до країни. Зокрема, збільшення обсягу грошових переказів робітників-мігрантів значно впливає на макроекономічні показники країн. За інформацією Світового банку, частка грошових переказів у ВВП деяких країн значно збільшилася останнім часом, у тому числі з причини структурних трансформацій у світовому господарстві. Таким чином, можна констатувати, що економіка деяких країн є залежною від інтенсивності надходжень міжнародних грошових переказів робітників-мігрантів [50, с. 22]. Варто також проаналізувати вплив грошових переказів на структуру ВВП. 0.70% 0.58% 0.61% 0.60% 0.50% 0.41% 0.40% 0.35% 0.32% 0.31% 0.31% 0.30% 0.30% 0.20% 0.10% 0.00% 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис.2.18. Частка грошових переказів у ВВП України у 2012-2019 рр., % Складено автором на основі даних [49] Дані діаграми дають можливість проаналізувати, що частка грошових переказів у ВВП України у 2013 році склала 0,61% переказів від ВВП, що є найбільшим показником. Починаючи з 2014 року показник падав, однак не суттєво, значення залишалося близько 0,3%. Знову ж таки, дане падіння пов’язане з економічною та політичною ситуаціями в Україні. Отже, варто зазначити, що грошові надходження справляють позитивний вплив на соціально-економічний розвиток України, що обумовлено наступним: 55 особисті грошові перекази є проциклічними, крім того, через істотне падіння курсу гривні по відношенню до долара США у 2015-2019 рр., грошові перекази в гривнях і в процентах від ВВП зросли; грошові перекази допомагають протидіяти знижувальному тиску зростаючого дефіциту торгового балансу; викликаний грошовими переказами попит на споживчі товари і нерухомість сприяв зростанню таких секторів, як роздрібна торгівля, будівництво транспорт, фінансове посередництво та страхування, операції з нерухомістю та правова діяльність, побутові та інші особисті послуги, харчова промисловість, виробництво меблів та будівельних матеріалів, і таким чином сприяв реструктуризації української економіки; незважаючи на те, що грошові перекази використовуються, в основному, на споживчі цілі, вони виявилися потужним рушійними силами зростання ВВП в Україні; грошові перекази здійснюють позитивний вплив на добробут домогосподарств-одержувачів: примножують доходи, фінансують основні споживчі потреби і покупку / ремонт нерухомості, полегшують доступ до освіти, охорони здоров'я та інших суспільних благ, пом'якшують проблеми з ліквідністю і страхують домогосподарства перед несподіваним різким зниженням доходу. Грошові перекази в іноземній валюті допомогли домогосподарствам-одержувачам уникнути фінансової неспроможності домашніх господарств, викликаних кризою 2008 року, нестабільністю фінансової системи у 2014-2018 рр., а також допоможуть відновитись після пандемії COVID-19; грошові перекази грають важливу роль в зниженні масштабів бідності, особливо у відсталих районах, які отримують основну частину грошових переказів; доходи, отримані за кордоном, які були вкладені в освіту, сприяли збільшенню числа студентів у вищих навчальних закладах і збільшення частки студентів, які фінансуються з приватних джерел. 56 Проте варто також виділити і негативний вплив грошових ресурсів на соціально-економічний стан України, зокрема: - приплив грошових переказів в іноземній валюті вплинув на зростання доларизації . Висока доларизація викликає стурбованість, оскільки обмежує ефективність грошово-кредитної політики, підсилює негативні наслідки бюджетного дефіциту і збільшує вразливість банківської системи в разі економічної кризи і знецінення валюти. Український досвід говорить про те, що висока частка довгострокових кредитів в іноземній валюті в поєднанні з девальвацією національної валюти викликають зростання непродуктивних кредитів, що призводить до серйозних обмежень ліквідності в банківській системі. Це, в свою чергу, викликає різко виражену і тривалу кризу кредитно- фінансової системи, що стримує швидке відновлення української економіки; - грошові перекази зіграли вирішальну роль у створенні інфляційної спіралі, збільшуючи попит на споживчі товари. Значні інвестиції грошових переказів в нерухомість привели до різкого збільшення цін на житло в регіонах- реципієнтах.; - грошові перекази в поєднанні з довготривалою відсутністю члена сім'ї мають негативні соціальні наслідки: погана успішність в школі і психологічні розлади у дітей, залишених на батьківщині, ерозія емоційних зв'язків між членами сім'ї, перерозподіл гендерних ролей, а часто і розпад сім'ї, соціальна стратифікація. Важливо також дослідити чисельність українського населення. З рисунку ми бачимо, що населення України постійно зменшувалася і головною причиною була міграція українського населення. 57 47000 46000 45962.9 45633.6 45553 45000 45778.5 45426.2 44000 43000 42929.3 42760.5 42386.4 42000 42584.5 42153.2 41000 40000 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.20.Динаміка чисельності населення України у 2010-2019 рр., тис. осіб складено автором на основі [38] Як бачимо, кількість населення України зменшувалась щороку, а найбільший темп зменшення спостерігався у 2015 році. Головним чином, це можна пояснити складною економічною та політичною ситуацією в Україні, загостренням бойових дій на Сході країни. Також варто дослідити зміну кількості економічно активного населення України. 2019 17381.8 2018 17296.2 2017 17193.2 2016 17303.6 2015 17396 2014 19035.2 2013 19399.7 2012 19317.8 2011 19181.7 16000 16500 17000 17500 18000 18500 19000 19500 20000 Рис. 2.21. Динаміка економічно активного населення України у 2011-2019 рр., тис. осіб складено автором на основі даних [38] 58 Отже, найбільший темп зростання економічно активного населення України працездатного віку спостерігалось у 2013 році. Різкий спад відбувся у 2015 році, що неодмінно пов’язано із зменшенням населення в Україні. Відповідно кількість зайнятого економічно активного населення працездатного віку також зменшувалося. Проаналізувавши все вищесказане, можна виділити що міграція впливає майже на всі сфери життя суспільства, але найбільше - на демографічну та соціальну ситуацію, економічну сферу, ринки праці та фінанси. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом значно сприяє збільшенню кількості трудових мігрантів, зокрема, шляхом спрощення візового режиму, а також сприяння мобільності населення. Таким чином, міграційна політика високорозвинених країн Європейського Союзу спрямована на залучення іммігрантів, зокрема українців, що сприяє збільшенню міграції. Мігранти сприяють зростанню економіки в приймаючих країнах. Приймаючі країни однаково зацікавлені в напливі кваліфікованих робітників-мігрантів, які відіграють важливу роль у створенні комерційних підприємств та інноваціях, особливо у сферах, пов’язаних з науково-технічним прогресом. Однак, якщо уряд України буде створювати сприятливі економічні та політичні умови, забезпечить гідною заробітною платою, забезпечить гідні умови життя для українських сімей, соціальні гарантії, сприятливі умови для ведення бізнесу, то кількість трудових мігрантів буде скорочуватися щороку. Особливо перспективним у цьому напрямку є розробка заходів щодо повернення додому молодих людей, які навчаються за кордоном та можуть використовувати світовий досвід для ведення бізнесу в Україні. Необхідним напрямком української влади щодо вдосконалення державної міграційної політики можуть бути: 1. зменшення втрат населення країни внаслідок еміграції шляхом забезпечення громадянам гідних умов вдома; 59 2. регулювання природних процесів міграції населення шляхом створення державних соціально-економічних та національно-культурних програм; боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; 3. захист інтересів українських емігрантів, розвиток тісних зв’язків із зарубіжними діаспорами; 4. повернення робітників-мігрантів та етнічних українців шляхом створення привабливих умов. 60 РОЗДІЛ ІІІ. ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ МІЖДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ 3.1. Соціально-політичні наслідки Міждержавних міграційних зв’язків України та Європейського Союзу Міжнародна міграція робочої сили – це процес, який зачіпає більшість країн світу, вона постійно знаходиться в центрі уваги науковців, міжнародних організацій, урядів і регулюється на національному, регіональному та міжнародному рівнях. У процесі розвитку і трансформації країни міграція впливає на суспільне життя і відіграє важливу роль у розвитку соціально- економічних відносин, що впливає на політичний розвиток. Міграційні процеси знайшли своє відображення в міграційній політиці, яка має свої особливості в кожній країні. Важливим аспектом розвитку міграційних потоків є демографічні процеси, що відбувалися протягом останніх років, та мали важливий вплив на перебіг змін на ринку праці, зокрема на сторони попиту та пропозиції. Аналіз демографічних змін, включаючи прогнозні дані, дозволяє оцінити зміни та наслідки спостерігаються демографічних тенденцій. В даний час динаміка змін кількості людей у багатьох країнах залежить від рівня народжуваності, смертності та міжнародних міграцій. У повоєнний період темп природного приросту був головним фактором збільшення кількості людей у Європі. Однак внаслідок систематичного падіння рівня народжуваності та збільшення міжнародних міграцій ролі змінилися, а динаміка зміни чисельності населення та структура населення у багатьох країнах Європи визначалася протягом останніх десятиліть з різною інтенсивністю, міжнародними міграціями. Вибір країн, що входять до Вишеградської групи, для відповідного аналізу, проведеного в цій роботі, не є випадковим. Той факт, що процес політичної 61 трансформації був ініційований за подібний часовий горизонт у цих країнах та їх приєднання до структур ЄС у 2004 році, а також поєднання соціальних та економічних подій є головним обгрунтуванням цього вибору. Міграційні процеси можна розглядати в макро- та мікроекономічному контексті. З макроекономічної точки зору наслідки міграції впливають, зокрема, на ситуацію на ринку праці, що в поєднанні із зростаючим процесом старіння населення призводить до скорочення та старіння потенційної робочої сили. У свою чергу, з мікроекономічної точки зору, дефіцит та старіння потенційної робочої сили становлять дедалі більший виклик для роботодавців. З огляду на вищевикладене, метою цієї публікації є оцінка впливу зовнішніх міграцій на зміни в цифрі та структурі населення в Польщі та Словаччині, а також показати складність факторів, що їх визначають. Далі в статті будуть представлені результати опитування, що демонструє думку респондентів щодо необхідності працевлаштування іноземців. Міграційні процеси можна розглядати, серед іншого, з точки зору їх тривалості, охоплення та форми. У першому випадку ми говоримо про внутрішню міграцію, яка передбачає переміщення населення в межах однієї країни чи регіону. Зовнішня міграція, у свою чергу, це коли населення переміщується з однієї адміністративної, політичної одиниці, напр. країні, в іншу. На цьому етапі варто пояснити міграційні рухи у світлі вибраних теорій міграції. Теорії міграції можна розділити, наприклад за змінними, які визначають процеси міграції населення та є економічними, соціологічними та географічними в економічних теоріях, припускають, що на міграцію найбільше впливають економічні змінні, наприклад ситуація на ринку праці, рівень життя та рівень доходів населення, рівень багатства населення або рівень та обсяг соціальних виплат. Соціологічні теорії концентруються на мотивах міграційних рішень і іноді їх ототожнюють із поведінковими дослідженнями, напр. теорія міграційних мереж, інституційна теорія. Географічні теорії, в свою чергу, є теоріями, які аналізують просторову різноманітність середовища, визначаючи в 62 ньому обидва фактори, які залучають та становлять бар'єри для міграції, напр. Теорія переходу до мобільності [51]. З огляду на те, що потоки міграції збільшуються щороку і охоплюють весь світ, то це означає, що багато країн будуть і джерелом, і пунктом призначення міграції. Перегляд теорій міграції разом з їх критичною оцінкою є проблемою, яку регулярно беруть на себе дослідники, що представляють різні наукові дисципліни, зокрема економіку, соціологію чи демографію. У галузі досліджень детермінант міграції в даний час існує безліч теоретичних моделей або перспектив, які використовують різні концепції, припущення, рамки та рівні аналізу. Таким чином, процес сегментації ринку праці є найважливішим фактором, що визначає економічні міграційні потоки, а з ростом соціального та економічного розвитку вторинний сегмент ринку праці стає все менш привабливим для працівників, що збільшує масштаби попиту на робочу силу іноземців. Таблиця 3.1 Основні характеристики міграційних потоків [51] Ефекти міграції Тип міграції Чиста міграція Причини Потік іммігрантів для Домінуюча Відсутність Домінуюча роль заповнення нестачі економічна рівноваги факторів тяги. працівників на ринку праці в міграція, поширеність Економічна різних галузях економіки, рееміграція. емігрантів ситуація промисловості, будівництва, Прогнозований Несприятлива сільське господарство, баланс через ситуація на ринку медичні послуги. Поліпшення збільшення частки праці. Хронічний ситуації на ринку праці. робочої сили надлишок Вибірковий відтік людського іммігрантів; пропозиції робочої капіталу з різним рівнем Наближення сили. кваліфікації та освіти балансу Співвідношення Збільшення еміграції Збільшення частки зарплат Структурні медичного персоналу; робочої сили невідповідності на Приплив іммігрантів для іммігрантів ринку праці пом’якшення наслідків Міграційна старіння населення. політика Таким чином, міграційні процеси є дуже складною проблемою, і жодна з існуючих теорій міграції не може пояснити мінливість складних міграційних 63 процесів повністю. Через міждисциплінарність міграційного аналізу як предмета дослідження та складності цього явища не існує жодного однозначного методу дослідження чи загального способу пояснення. Тому роботи з міграції показують безліч підходів та інтерпретацій цього процесу. У свою чергу, аналіз статистичних даних показує, що процеси зовнішньої міграції мають значний вплив на ринки праці з різною інтенсивністю у вигляді: - вплив на вікову структуру населення, що спричиняє старіння населення і, як наслідок, старіння та скорочення працездатного населення; - відтік робочої сили, зокрема мобільного населення працездатного віку; - приплив іммігрантів; - в країнах домінують економічні міграції, їх причинами є головним чином економічна ситуація, ситуація на ринку праці та міграційна політика. Підводячи підсумок, можна зробити висновок, що зовнішні міграції населення являють собою дуже складний і багатогранний процес. Світовий досвід показує, що міграція робочої сили створює безсумнівні перешкоди як для країн, що отримують робочу силу, так і для країн, що її постачають. Водночас міжнародна міграція робочої сили породжує гострі соціальні та економічні проблеми. Однак варто розглянути наслідки українських міграційних процесів для країн ЄС. Таблиця 3.2 Позитивні та негативні наслідки міграційних процесів України для країн ЄС Сфера впливу Позитивні наслідки Негативні наслідки Економічна сфера - завдяки зменшенню виробничих -зниження розмірів оплати витрат підвищується праці в окремих секторах конкурентоспроможність вітчизняних економіки через готовність товарів, що пов'язано з нижчою ціною іммігрантів одержувати іноземної робочої сили, що, в свою нижчу заробітну плату; чергу, впливає на собівартість - додаткова конкуренцію на продукції; місцевому ринку праці, що - іноземні працівники часто призводить до збільшення розглядаються як певний амортизатор рівня безробіття; у разі кризи та безробіття, як перші, - збільшення неофійних хто потрапляє під звільнення; каналів доходу. 64 Продовження таблиці 3.2 Фінансова сфера - іноземні працівники, представляючи - втрати капіталу через додатковий попит на товари та грошові перекази мігрантів послуги, стимулюють зростання на батьківщину; виробництва та додаткову зайнятість у - можливе ухилення від приймаючій країні; сплати податків. Соціальна сфера - іноземні працівники не - масова імміграція завжди забезпечуються пенсіями і не супроводжується враховуються при реалізації різних зростанням соціальної соціальних програм напруженості в суспільстві, конфліктами на расовій, національній та регіональній основі, зростанням злочинності та іншими негативними явищами. Культурно- -формування нових інтегрованих -зростання ризику втрати освітня сфера культурних цінностей та культурної ідентичності удосконалення професійної етики; нації, загроза -напрацювання ділових зв’язків, міжнаціональних міжособистісних контактів емігрантів з конфліктів; провідними науковцями, поступова інтеграція науковців до світового науково-технічного й освітнього товариства. Складено автором на основі [52; 53, с. 27; 54, с. 24; 55, с. 108-109; 56, c. 6] Країни -рецепієнти міжнародної міграції значною мірою виграють від міграційних потоків, оскільки мігранти часто закривають критичні прогалини на ринку праці, створюють робочі місця, виступаючи підприємцями, сплачують податки та внески на соціальне забезпечення. Позитивний ефект від міграції кваліфікованих кадрів проявляється також у формі обміну знаннями, припливу капіталу, формуванні міжнародних професійних співтовариств, що сприяє перетворенню проблеми відтоку кваліфікованого персоналу у явище тиражування знань [57, с. 2]. Отже, якщо аналізувати залучення саме високо кваліфікованих працівників, то країна-рецепієнт значно підвищує конкурентоспроможність товарів та послуг на національному ринку, шляхом впровадження досягнень розвитку науки і технологій. Якщо проаналізувати залучення низько кваліфікованих мігрантів, у даному випадку, країна-рецепієнт зменшує свої витрати на виробництво та реалізацію продуктів чи послуг у межах 65 національного ринку. Загалом, залучення мігрантів сприяє економії державних коштів на підготовку відповідних фахівців. Крім того, зростання кількості населення приймаючої країни за рахунок міграційного приросту також призводить до зростання внутрішнього попиту на товари і послуги в приймаючій країні. Серед негативних наслідків міграційних процесів для країн ЄС найголовнішою є збільшення рівня безробіття для громадян приймаючої країни, саме через збільшення конкуренції та готовність мігрантів працювати за нижчу ринкової оплату праці. Важливою постає проблема збільшення неофіційних форм зайнятості та відповідно ухилення від сплати податків. Також, міграційні потоки супроводжується зростанням соціальної напруженості в суспільстві, расовими та релігійними дискримінаціями. Це може призвести до збільшення злочинності в країні та до терактів. У свою чергу. В країні втрачаються національні культурні, етнічні особливості, релігійні вірування, тощо. Однак, країни -донори міграції мають також позитивні та негативні сторони. Головні особливості наслідків міграційних потоків для України наведено в таблиці. Таблиця 3.3. Позитивні та негативні наслідки міграційних потоків до ЄС для України Сфера впливу Позитивні наслідки Негативні наслідки Економічна -зменшення рівня безробіття - нелегальна трудова міграція не сфера населення країни. приносить доходу державі; - погіршення якості робочої сили через відплив за кордон найбільш активної частки населення та її заміщення некваліфікованими працівниками-іммігрантами; утрата професійних навичок персоналу при роботі не за фахом; виникнення дефіциту кваліфікованих кадрів в економіці країни. 66 Продовження таблиці 3.3 Фінансова сфера - важливе джерелом - зменшення потенційної кількості надходження вільно валютно-фінансових операцій на конвертованої валюти до території країни через їх здійснення України; мігрантами на території іншої - додаткові надходження у формі країни. податків від діяльності фірм- посередників; - додаткові надходження у формі грошових переказів. Соціальна сфера - країна отримує безкоштовну - еміграція висококваліфікованих, підготовку робочої сили на ініціативних кадрів; основі нових професійних -нелегальний статус українців за навичок та знайомства з кордоном знижує ціну на передовою організацією праці; їх праця, створює умови для -підвищення соціального рівня численних зловживань, формує у життя сімей-заробітчан. свідомості роботодавців країн- імпортерів уявлення про те, що Україна є бідною та нерозвиненою державою Культурно- -формування нових інтегрованих - зростання ризику втрати освітня сфера культурних цінностей та культурної ідентичності нації; удосконалення професійної - втрата сплачених коштів на етики підготовку спеціалістів. Складено автором на основі [52; 53, с. 27; 54, с. 24; 55, с. 108-109; 56, c. 6] Таким чином, позитивні та негативні аспекти міграційних процесів спостерігаються і для країн-донорів міграції. Серед позитивних наслідків велику увагу відіграють, все ж таки, економічні та фінансові наслідки. Саме вони сприяють збільшенню надходжень до країни, що має вплив на рівень інфляції, ВВП та інше. Таким чином, підсумовуючи можна зазначити наступні переваги зовнішньої міграції для України: - сприяння інтеграції України до світового ринку праці; - зниження рівня безробіття на національному ринку праці та зменшення соціальної напруги в суспільстві; - отримання в Україні додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестицій в економіку шляхом створення спільних підприємств з іноземними засновниками; - надання працездатному населенню можливості реалізувати свої 67 здібності за кордоном, підвищити кваліфікацію та матеріальне становище; - покриття нестачі в Україні фахівців рідкісних професій та кваліфікацій за рахунок іноземної робочої сили; - стимулювання виробничої діяльності українських робітників шляхом створення конкуренції з іноземними спеціалістами. Залучення до міграційних процесів переважно молодих, добре освічених людей – це своєрідна демографічна та економічна «інвестиція» в країни імміграції та, навпаки, це сприяє старінню населення, погіршенню трудового потенціалу в країнах еміграції. Крім того, міждержавна міграція робочої сили є важливим фактором розвитку технологій, обміну досвідом роботи, фактором перебудови професійно-кваліфікаційної структури зайнятості, швидкої та ефективної адаптації до умов світового ринку. Серед негативних наслідків трудової міграції можна назвати такі: - втрата Україною найбільш конкурентоспроможної частини власної робочої сили, що призводить до уповільнення науково-технічного прогресу; - посилення тиску на національний ринок праці через створення конкуренції іноземними громадянами місцевій робочій силі; - поява політичних та економічних претензій до України з боку країн- реципієнтів у зв'язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців; - зростання кримінальної та соціальної напруженості в суспільстві через етнічні конфлікти. Таким чином, можна стверджувати, що розуміння економічних наслідків трудової міграції змінилося за останні десятиліття. У традиційній неокласичній моделі зростання робоча сила розглядається як один виробничий фактор (разом із капіталом), який переміщується до країн та місць, де його менше і де винагорода вища. Глобальні процеси міграції мають однакові загальні риси . Особливістю глобальних процесів міграції є: Всеохоплююча дія; Неоднорідність міграційних потоків та країн призначення; Останні десятиліття питання міграційних процесів одними з ключових 68 пунктів міжурядових та інших ініціатив щодо розробки спільних підходів до міграції. Дискусії щодо міжнародної міграції поширились, продемонструвавши, що ця тема є дуже важливою у сучасному вимірі. Міграція частіше включається в програми розвитку міжнародних актів та програм, з’являються в рамках ініціатив ООН. Глобальні процеси міграції відрізняються від глобальних ініціатив, що стосуються міграції. Глобальні процеси з міграції - це міждержавні механізми консультацій з питань міграції на глобальному рівні; вони є постійними форумами для неформального та необов’язкового діалогу, що розглядають широкий спектр питань на регулярних засіданнях. Глобальні ініціативи, що стосуються міграції, – це юридичні міжнародні документи без юридично зобов’язуючої сили („м’яке право”), які стосуються міграції у всіх її вимірах або певних аспектів міграції та їх взаємозв’язків з іншими сферами. Глобальні процеси міграції дають можливість міжнародним організація брати участь у їхніх дискусіях, щоб забезпечити належне врахування регіональних інтересів та пріоритетів на глобальному рівні. Наприклад, регіональні консультативні процеси з питань міграції та міжрегіональні форуми з питань міграції сприяють обговоренням GFMD через допоміжні заходи або круглі столи з конкретними темами, пов'язаними з регіональним управлінням міграцією. Міжнародна міграція є продуктом складної фізичної та організаційної інфраструктури. Ці інфраструктури складаються з індустрії комерційної міграції, нормативної бази, соціальних мереж мігрантів, цифрових транснаціональних зв’язків та систем підтримки. 3.2. Особливості управління та перспективи розвитку міждержавних міграційних процесів України та ЄС Міграція є одним з головних факторів глобалізації, і її не можна зупинити, оскільки вона є об'єктивною і, в більшості випадків, пов'язана зі 69 здатністю робочої сили швидко реагувати на зміни в суспільстві та економіці. Міжнародна міграція є транснаціональними питаннями, що стосуються держав-донорів міжнародних мігрантів та держав-рецепієнтів, а також держав, через які мігранти можуть подорожувати (часто їх називають "транзитними" державами) або в яких вони розміщуються після переміщення через національні кордони. І все-таки, як це не парадоксально, більшість питань управління міграцією історично залишалися за окремими державами, їх політика та правила щодо міграції, як правило, складаються на національному рівні. Здебільшого управління міграцією тісно пов'язане з державним суверенітетом Держави зберігають повноваження приймати рішення щодо в’їзду та перебування негромадян, оскільки міграція безпосередньо впливає на деякі визначальні елементи держави. Двосторонні та багатосторонні угоди є особливостями управління міграцією, і існує кілька глобальних домовленостей у формі міжнародних договорів, у яких держави досягли згоди щодо застосування прав людини та відповідних обов'язків держав у конкретних сферах. Міжнародний пакт 1966 року про громадянські та політичні права та Конвенція 1951 року про статус біженців (Конвенція про біженців) є двома важливими прикладами, які заслуговують на широку ратифікацію. Інші конвенції про міграцію не були прийняті настільки широко, як Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів та членів їх сімей, яка досі не має традиційних країн призначення серед своїх держав-учасниць. Крім цього, впродовж декількох десятиліть було здійснено численні багатосторонні та глобальні ініціативи, діалоги та процеси щодо міграції [58]. Основні права у сфері міграції закріплені в Конституції України і полягають у свободі пересування, недискримінації та рівності перед законом. Міграційне законодавство складається із законів «Про громадянство України», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про зовнішню трудову міграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про 70 імміграцію», «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про закордонних українців», «Про запобігання торгівлі людьми», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також низки нормативно-правових актів, затверджених Урядом. Серед них – Стратегія державної міграційної політики України на період до 2025 року (2017) [59], де сформульовані основні цілі міграційної політики держави та шляхи їх досягнення. Також, підписано двосторонні угоди про працевлаштування (з Іспанією, Польщею, Португалією, країнами Балтії, Ізраїлем, В’єтнамом та деякими пострадянськими державами), а також про пенсійне та соціальне забезпечення (з Іспанією, Польщею, Португалією, Німеччиною, Словаччиною, Чехією, Угорщиною та іншими). Україна уклала угоду про реадмісію з ЄС (набула чинності 1 січня 2010р.), має відповідні двосторонні домовленості з низкою держав світу (Білоруссю, Болгарією, Грузією, Данією, В’єтнамом, Ісландією, Латвією, Молдовою, Норвегією, Польщею, Російською Федерацією, Туреччиною, Туркменістаном, Угорщиною, Узбекистаном, Швейцарією) [39]. Функції управління в міграційній сфері виконує низка органів влади та управління (Додаток Б). У свою чергу, ЄС приймає різні набори правил, програм для управління легальними потоками міграції стосовно: осіб, які шукають притулку висококваліфікованих робітників студентів та дослідників сезонних працівників возз’єднання сімей Погоджена в березні 2016 року, угода між Туреччиною та країнами ЄС має на меті забезпечити механізм, який призведе до повернення до Туреччини всіх шукачів притулку, які прибули після набуття чинності угоди без попереднього визначення їхніх вимог про захист, одночасно збільшуючи здатність Туреччини гуманно приймати та справедливо обробляти шукачів 71 притулку та біженців. Угода базується на припущенні, що Туреччина є безпечною третьою країною або безпечною першою країною притулку, незважаючи на те, що країна не має належної системи притулку. Сирійські шукачі притулку користуються тимчасовим режимом захисту, але з моменту набуття угоди чинності вони продовжують стикатися з перешкодами у працевлаштуванні, охороні здоров'я та, незважаючи на деякі вдосконалення, освіті. На кінець квітня 2018 року лише 23 сирійців було повернуто до Туреччини через те, що їх заява про надання притулку була неприйнятною, оскільки Туреччина є безпечною країною для них. Майже 1600 інших осіб були вивезені до Туреччини, але лише після того, як їхні вимоги були відхилені по суті або через те, що вони не подали заяву про надання притулку або не погодились повернутися добровільно [60]. Також, ЄС та окремі держави-члени забезпечують навчання, обладнання та кошти для сил лівійської берегової охорони. Підтримка ЄС установ та неурядових організацій ООН, що працюють над поліпшенням умов та лікування в лівійських центрах тримання під вартою, є позитивною, як і обіцянка Європейської комісії в березні працювати над припиненням систематичного затримання мігрантів у Лівії. Важливим прогресом також є зусилля Агентства ООН з питань біженців УВКБ ООН щодо евакуації притулків до Нігеру для переселення в інше місце та Міжнародної організації з міграції (МОМ), щоб допомогти людям повернутися до своїх країн. Однак групи допомоги не мають повного та регулярного доступу, і Лівія ще не підписала Меморандум про взаєморозуміння з УВКБ ООН, агентством ООН з питань біженців [61]. ЄС прийняв у червні 2016 року Угоду про партнерство з третіми країнами, що свідчить про намір оновити зовнішні відносини ЄС, поставивши міграційне співробітництво в основу зовнішньої політики. Основною метою програми є надання позитивних та негативних стимулів країнам походження та транзиту для вдосконалення прикордонного контролю та прийняття повернення мігрантів та відхилених шукачів притулку. Угода включає співпрацю з такими 72 країнами, як Судан, Еритрея та Афганістан. Умовляння допомоги на розвиток та зовнішніх відносин ЄС умовою згоди країн співпрацювати з цілями ЄС щодо контролю за міграцією представляє різкий відступ від прямого захисту прав людини як центральної планки зовнішньої політики ЄС, таким чином, що в кінцевому підсумку може виявитись самознищенням шляхом неможливість вирішити проблеми з порушеннями прав людини, які часто спричиняють вимушену міграцію, та шляхом підтримки самих сил безпеки, які порушують права, включаючи право на виїзд. З огляду основними тенденціями управління міграцією в Україні та країнах Європейського Союзу та постійні темпи зростання обсягів міграційних потоків з України до країн ЄС доцільним є запропонувати певні принципи управління міграційними процесами. 1. До, під час та після кризових ситуацій необхідна більш сильна готовність та посткризові дії. Більшість масштабних втручань у допомогу мігрантам, які потрапили в кризу, відбувалися незаплановано. Натомість потрібні більш систематичні зусилля для нарощування та розвитку потенціалу суб’єктів управління надзвичайними ситуаціями, іноземних посольств, консульств та місій, а також місцевих установ та самих мігрантів. Залучення нетрадиційних зацікавлених сторін та мігрантів до механізмів реагування та координації є ключовим фактором для посилення гнучкого, ефективного фінансування та реагування. 2. Схеми фінансування потрібно диверсифікувати та посилити, щоб підтримати більшу готовність та координацію. Гнучке та різноманітне фінансування може забезпечити нові шляхи для систем підтримки, які можуть недискримінаційно інтегрувати мігрантів. Сюди входить вивчення зв’язків з приватним сектором та мережами діаспори, залучення донорів та їх підвищення, а також розширення ініціатив щодо гнучкого донорського та державного фінансування надзвичайних фондів для реагування на кризи. 3. Післякризові роздуми можна посилити, вивчивши відповіді, які неможливо повернути, включаючи місцеву інтеграцію та переселення. 73 Повернення не є єдиним рішенням, і воно не обов’язково повинно бути найкращим, враховуючи те, що після повернення часто бракує підтримки. Там, де мігрантів повертають, довгострокові зусилля з вимірювання реінтеграції та моніторингу результатів захисту мають вирішальне значення для забезпечення того, щоб мігранти не повертались у ситуації більшої шкоди чи опинялися в кризові ситуації. 4. Розробка дорожньої карти для нововведень для мігрантів, що опинилися в кризових ситуаціях, яка враховує вищезазначені рекомендації, може підтримати розробку конкретних заходів реагування, посилення процесів, організаційну ефективність та охоплення громадськості, які включають як вразливість мігрантів, так і їх потужності. 5. Розробка механізмів готовності до надзвичайних ситуацій, а також оперативних протоколів та практики під час катастроф. Підтримка гуманітарних та правозахисних заходів вимагає співпраці державних та недержавних суб'єктів, які можуть мати різні пріоритети та порядок денний. Важливо забезпечити, щоб реакція у кризових ситуаціях насамперед і по суті грунтувалася на правах людини, а не на політичних міркуваннях чи популістській доцільності. З метою виконання міжнародних зобов'язань з прав людини, вкрай важливо, щоб повага до прав людини всіх мігрантів, незалежно від їх статусу, була нарівні зі збереженням прав громадян. Більша гнучкість щодо візової політики та зняття адміністративних обмежень та обмежень безпеки, як відомо, покращує захист мігрантів та стійкість громади. Це слід визнати винятковими заходами, необхідними під час кризи. Підтримка координації, переговорів та дипломатії з відповідними країнами, які постраждали від кризи, необхідна для того, щоб забезпечити гнучкість правил, що дозволяють мігрантам мати ширший спектр можливостей та приймати обґрунтовані рішення. На думку міжнародних експертів, депопуляція в Україні має рекордні темпи. Експерти Департаменту економічних та соціальних питань ООН оприлюднили прогноз динаміки скорочення населення в Україні. Таким чином, 74 експерти прогнозують зменшення населення в країні на 15% до 2050 року. Отже, для України було розроблено два сценарії: оптимістичний та песимістичний. Згідно з першим, до 2050 року очікується скорочення населення до 36 млн. осіб (з урахуванням Криму та Донбасу), а за другим – швидке скорочення населення до 31 млн. осіб. Результати міжнародних експертів співвідносяться з результатами вітчизняних вчених. Так, фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України (2014) прогнозували зменшення чисельності населення України до 38 мільйонів осіб у 2050 році за умови середньої народжуваності, середньої тривалості життя та середньої чистої міграції (оптимальний прогноз); і до 36 млн. людей у 2060 році за тих самих умов (рис. 3.1). 5405 45.245 44.92 44.396 43.646 42.766 41.778 40.816 40 39.891 38.915 37.819 36.618 33250 5 20 1105 05 2010 2015 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050 2055 2060 Рис. 3.1. Прогноз чисельності населення в Україні за умови середньої народжуваності, середньої тривалості життя та середньої чистої міграції (у тисячах осіб) [62] Отже, у разі реалізації песимістичного сценарію за умови нижчого рівень народжуваності, нижчого рівня тривалості життя, експерти прогнозували можливе скорочення населення до 32 мільйонів у 2050 році та до 28 мільйонів у 2060 році. Трудова міграція, яка стала основною загрозою національній безпеці, економічному розвитку та людському капіталу розвитку, вважається основною причиною стрімкого скорочення населення. 75 Офіційні дані Євростату показують, що в 2018 році Україна стала лідером серед інших країн світу за кількістю осіб, які отримали дозвіл на проживання в країнах ЄС. Детальний аналіз міграції до країн ЄС показав, що 2/3 (64,7% або 341 000) українців, які отримали дозвіл на перше проживання, отримали їх з причин працевлаштування. Таким чином, варто дослідити прогнозну модель міграційних процесів до країн ЄС. На основі даних рисунку 2.8 сформуємо прогнозну модель дозволів на перебування у країнах ЄС на 2020-2060 роки. 4000 3589 3500 3302 3000 3016 2729 2500 2443 2156 2000 1870 1583 1500 1297 1000 500 0 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050 2055 2060 Рис. 3.2. Прогнозна модель чинних на кінець року дозволів на перебування громадян України в країнах ЄС, 2020-2060рр., тис. Розраховано та побудовано автором Проведене дослідження дає нам можливість зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду спостерігається зростання досліджуваного показника. Таким чином, відповідно до прогнозної моделі лінійного тренду, дозволи на перебування громадян України в країнах ЄС продовжать тенденцію до зростання і з кожним роком збільшуватимуть свої позиції. У 2025 році, показник складе 1583 дозволи на перебування в ЄС, а в 2060 – 3589 тисяч дозволів, у 2010 році було надано всього лише 696 дозволів на перебування громадян України в країнах ЄС. Отже, для України проблема еміграції стоїть особливо гостро, проведення адекватної міграційної політики є одним із пріоритетів соціально-економічного розвитку. Саме від її результатів багато в чому залежить, чи буде держава втрачати робочу силу або, навпаки, мігранти 76 повертатимуться на батьківщину, збагачені новими знаннями і досвідом. За таких умов необхідно реалізувати чітку та ефективну міграційну політику, засновану на точній та достовірній інформації про обсяги міграції, наукових підходах та враховувати сучасні тенденції міграційних потоків. Така політика повинна враховувати, по-перше, демографічні тенденції, які характеризуються тенденціями депопуляції в Україні, включаючи негативні прогнози скорочення населення, частково спричинені міграцією. По-друге, створити сприятливі умови для повернення мігрантів, які виїхали раніше, заохочувати імміграцію з-за кордону тощо. Міграційна політика повинна бути не лише інструментом подолання дефіциту ринку праці, а й інструментом, здатним забезпечити глобальний розвиток. Досвід інших країн показує, що українські органи влади на національному та субнаціональному рівні (обласному та місцевому) повинні взяти на себе більший контроль над своєю координуючою роллю в галузі управління міграцією та пов'язаних з цим питань, а також взяти на себе відповідальність за нарощування технічного потенціалу, щоб мати можливість підтримувати таке управління. 77 ВИСНОВКИ Сьогодні міжнародну міграцію можна дійсно вважатися комплексним глобальним явищем, яке торкається інтересів усіх держав світу. З кожним роком чисельність українських мігрантів збільшується. Україна по праву вважається однією з найбільших країн-донорів трудових ресурсів. З розвитком економічної, політичної, соціальної, торговельної та фінансової співпраці між Україною та європейськими країнами міграція між ними почала відігравати важливу роль. Населення бачить перспективи та відсутність значних обмежень при перетині кордону між Україною та ЄС, тим самим збільшуючи обсяги міграції. Міграційні потоки розвиваються хвилеподібно, тобто під час кризи, як правило, збільшується потік емігрантів, а під час економічного буму за інших однакових обставин відбувається активна імміграція. Головні етапи міжнародної трудової міграції пов'язані з масштабними змінами характеру розвитку НТП, із перерозподілом територій та ресурсів. На тлі довготривалих міграцій планетарного масштабу іноді відбуваються сплески міграцій локального характеру. У роботі було визначено, що основні причини міграції населення включають: освіту, підвищення кваліфікації, працевлаштування, низькі податкові ставки, сприятливі умови ведення бізнесу, сприяння розвитку науки в країні, неформальність, рівень життя, розвиток інфраструктури, політичну ситуацію в країні тощо. Зростання міграційних потоків між Україною та європейськими країнами має великий вплив на окремі аспекти соціальної, політичної та економічної діяльності обох сторін. Серед позитивних моментів, на які слід звернути увагу, є: зменшення напруженості на ринку праці в результаті зменшення надлишку робочої сили, зростання валютних трансфертів емігрантів в Україну, після реінтеграції можливість інвестувати в емігрантів в Україні є зростає, після реінтеграції українців повертають висококваліфіковані працівники, які можуть впроваджувати нові технології у виробничий процес. До негативного: втрата 78 можливості самовдосконалення виробничого процесу в результаті втрати потенційних спеціалістів, зниження конкурентоспроможності на ринку праці в Україні, приховування емігрантами доходів, які після прибуття в Україну підлягають оподаткуванню, зменшенню кількості платників податків тощо. На жаль, сьогодні негативні наслідки міграції в Україні перекривають усі позитивні ефекти, викликані міграційними процесами: погіршується демографічна та соціальна ситуації в країні, зменшується кількість висококваліфікованих трудових кадрів, мігранти з нашої держави, більшість яких є нелегальними, зазнають експлуатації і т.д. Саме ефективна міграційна політика повинна мінімізувати всі негативні та максимізувати позитивні наслідки, що викликані міграційними процесами. Для досягнення позитивного впливу міграційних процесів в Україні державна міграційна політика повинна відповідати проблемам сучасності, що оновлюється щороку, враховуючи світові та регіональні зміни в економіці, політиці, фінансах тощо. Основними напрямами державної міграційної політики на сучасному етапі трасформації економіки України мають бути активізація міграційних резервів, протидія торгівлі людьми та регулювання трудових міграцій. Активна міграційна політика – це єдина можливість недопущення надмірного зменшення чисельності населення України шляхом еміграції. Регулювання міграційних потоків також має спиратися на диференційований підхід та бути спрямованим на поступове повернення трудових мігрантів і встановлення культурних відносин з українцями, які вирішили назавжди залишитися за кордоном. Потрібно забезпечувати умови для поширення легального працевлаштування у країнаж ЄС. Необхідно гарантувати захист прав працівників-мігрантів. Проведене дослідження дає нам можливість зробити висновок, що на сучасному етапі трансформації економіки України міжнародна міграція є досить складним та неоднозначними тенденціями. Загалом під час написання роботи було досліджено соціально-економічні, 79 демографічні, військово-політичні проблеми, що провокують збільшення зовнішньої міграції українців. Було досліджено умови праці робітників- мігрантів за кордоном, їх заробіток та вплив на добробут домогосподарств, проаналізовано вплив зовнішньої трудової міграції на розвиток ринку праці та досліджено зростання зовнішньої міграції висококваліфікованих кадрів та молоді. Також, у роботі описано головні особливості інтелектуальної міграції та розроблено пропозиції щодо формулювання міграційної політики та зменшення міграційних потоків. 80 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) : енциклопедія / За ред. Ю.Римаренка.– К. : Довіра, 1998. – 912 с. 2. Івахнюк І.В. Міжнародна трудова міграція . Економічний факультет МГУ, ТЕІС, 2005. С. 286. 3. Кваша О.С. Зовнішні міграційні процеси трудових ресурсів: фактори, стан та наслідки для України. Економіка і суспільство. 2017. № 10. С. 535–540. 4. Лагуніна О. Особливості міжнародної міграції в Україні та світі. Економічна думка. 2016. № 4. С. 7–11. 5. Малиха М.І. Теоретичне осмислення сутності поняття «міграція» в політичній науці. Науковий журнал «Політикус». 2016. № 2. С. 16–19. 6. Танчин I.3. Соціологія: Навч. посіб. / 3-тє вид., перероб. і доп. Київ, 2008. 351 с. 7. Green Paper, Partnership for a new organization of work / COM (97) 128 final. 8. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. Вид. 4-те., перероб. і доп. Київ: Знання, 2008. 263 с. 9. Курилич М. Трансформація та політизація міграційних процесів під впливом глобалізації // Київ: Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2010. Вип. 49. С. 364–380. 10. Бортник Н. П. Вплив глобалізації на формування міграційних потоків // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція, 2013. Т. 1. № 6–1. С. 142–144. 11. Кашкин С. Ю. Хартия Европейского Союза об основных правах / С. Ю. Кашкин // Глобалистика: Энциклопедия. – М., 2003. – С. 1123-1125. 12. Treaty on European Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm. 81 13. Волоско Я. О. Міжнародна трудова міграція населення: причини виникнення та наслідки для економіки // Львів: Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки, 2015. № 824. С. 21–26. 14. Жураковська Л. А. Тенденції освітньої міграції в контексті глобалізації економічного розвитку // Демографія та соціальна економіка. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2014. № 1 (21). С. 233–242. 15. Сараева О.В. Социологический поход к изучению вопросов трудовой миграции населения / О.В. Сараева // Актуальные вопросы общественных наук: социология, политология, философия, история : сб. ст. по матер. VI междунар. науч.-практ. конф. – Новосибирск: СибАК, 2015. – 216 с. 16. Слюсаревський М. М., Блинова О. Є. Психологія міграції: навч. посіб. // Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кіровоград: ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. 244 с. 17. Орловська Ю., Рєліна І. Аналіз формування глобального ринку кваліфікованих кадрів // Економічний аналіз. 2012 рік. Випуск 10. Частина 1. С. 309–312. 18. Simpson N. B., Sparber C. The Short- and Long-Run Determinants of LessEducated Immigrant Flows into U.S. States. Southern Economic Journal. 2013. № 2. P. 414–438. 19. Ярошевич М. Прогноз міграції між ЄС, країнами Вишеградської четвірки та Східною Європою: наслідки скасування візового режиму // Центр східних досліджень. Варшава, Польща, 2014. 184 с 20. Esipova N., Pugliese A., Ray J. Potential net migration index declines in many countries // GALLUP. Washington, D. C., 2014. URL: h t t p : / / n ews .ga l l up . com/po l l / 166796 /po t en t i a l ne t -m ig r a t i on - i ndex - declinescountries.aspx?utm_%20source=PNMI&utm_medium=search&utm_campai gn=tiles. 21. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВІ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО 82 ПРОГНОЗУВАННЯ[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eur- lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm. https://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2011_4_2_237_241.pdf 22. Сірант М. Вплив глобалізаційних процесів на формування потоків трудової міграції // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки, 2014. № 782. С. 38–43. 23. De Luna Gallardo G., Korneeva E., Strielkowski W. Integration of migrants in the EU: lessons and implications for the EU migration policies. Journal of International Studies. 2016. № 2. Р. 244–253. 24. International Migration, Remittances, and the Brain Drain / Ed. by C. Ozden, M. Schiff. – Washington: World Bank, 2005. – 274 p. 25. Амстердамський договір [Електронний ресурс] / Режим доступа: http://www.europarl.europa.eu/topics/treaty/pdf/amst-en.pdf 26. Договор о функционировании ЕС [Электронный ресурс] / Режим доступа к док.: http://eulaw.ru/treaties/tfeu 27. «Европейская повестка дня по вопросам миграции» [Электронный ресурс]/Режим доступа к док.: http://ec.europa.eu/dgs/homeaffairs/what- wedo/policies/european-agenda-migration/proposal-implementation 28. Working Arrangement Establishing Cooperation Between The European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union and the United States Department of Homeland Security [Electronic resource]. – 2013. – [Access point]: http://eurlex.europa.eu/homepage.html 29. Михайлов С. В. Европа: От временных иностранных рабочих к новым этническим меньшинствам / С. В. Михайлов // Актуальные проблемы Европы.– 2005.– № 1.– С. 45-68. 30. Ваврищук Н. Г. Міжнародна міграція робочої сили в контексті розширення Європейського Союзу : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.00.02 / Наталія Георгіївна Ваврищук; НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2007. – 20 с. 83 31. Міжнародна міграція робочої сили [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/books/25044/ 32. Frontex. Аnnual risk analysis. http://frontex.europa.eu/assets/Publications/Risk_Analysis/Annula_Risk_Analysis_2 019.pdf; Frontex. Eastern European Border Quarterly. http://frontex.europa.eu/assets/Publications/Risk_Analysis/EB_Q4_2015.pdf 33. Питання Державної міграційної служби України / Указ Президента України від 6.04.2011 N 405/2011.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/405/2011 34. Пуригіна О.Г., Сардак С.Е. Міжнародна міграція: Навч. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 312 с. 35. Дослідження з питань інтеграції, злочинів на грунты ненависті та дискримінації різних категорій мігрантів. – К.: МОМ. http://www.iom.org.ua/sites/default/files/study.pdf 36. Скільки українців виїхало за кордон і що з цим робити державі. URL: https://ces.org.ua/migration/. 37. Ринок праці : нав. посіб. 2-ге вид.перероб. та доп. / Чернявська О. В. Ч-49 - К. : "Центр учбової літератури", 2013. - 522 с. 38. Державна служба статистики України. ukrstat [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 39. МІГРАЦІЯ В УКРАЇНІ ЦИФРИ І ФАКТИ [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://iom.org.ua/sites/default/files/iom- ukraine_facts-ukr_2019.pdf. 40. Eurostat. Asylum and first time asylum applicants by citizenship, age and sex. Annual aggregated data http://ec.europa.eu/eurostat/en/web/products- datasets/-/MIGR_ASYAPPCTZA 41. UNESCO. Education: Inbound internationally mobile students by country of origin, http://data.uis.unesco. org/Index.aspx?queryid=171# 42. Українське студентство в Польщі: політика залучення, інтеграції та мотивації і плани студентства. [Електронний ресурс] – Режим доступу до 84 ресурсу: https://cedos. org.ua/en/articles/ukrainski-studenty-v-polshchi- politykyzaluchennia-intehratsii-ta-motyvatsiia-i-plany-studentiv 43. А. А. Олешко, д. е. н., професор, професор кафедри менеджменту,. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТНЬОЇ ЕМІГРАЦІЇ З УКРАЇНИ [Електронний ресурс] / А. А. Олешко, д. е. н., професор, професор кафедри менеджменту,. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: http://www.investplan.com.ua/pdf/3_2020/6.pdf. 44. Holovina N.M. (2007). Sotsialno-psykholohichni aspekty trudovoi mihratsii v Ukraini [Socio-psychological aspects of labor migration in Ukraine] Mizhnarodna mihratsiia ta rozvytok Ukrainy v konteksti yevropeiskoi intehratsii – International migration and development of Ukraine in the context of European integration, 33, 129– 136. [in Ukrainian] 45. Doslidzhennia u sferi trudovoi mihratsii: Ukraina [Research in the field of labour migration] Mizhnarodne biuro pratsi, Analitychna dopovid – International Bureau of Praxis, Analitical Support, 10, 193-204. [in Ukrainian]. 46. Sait novyn «Ekonomichna pravda» [Site of news «Economic truth»]. www.epravda.com.ua. Retrieved from: https://www.epravda.com.ua/publications/ 2019/04/23 /647290/ [in Ukrainian]. 47. Mizhnarodna Mihratsiina Polityka. Dumky i priorytety uriadu [International Migration Policies. Government Views and Priorities] Departament po e`konomicheskim i soczial`ny`m voprosam – Department of economic and social affairs, 19-25. Retrieved from:http://www.un.org/en/development/ desa/population/publications/pdf/policy/InternationalMigrationPolicies2013/Report% 20PDFs/z_International%2 0Migration%20Policies%20Full%20Report.pdf#zoom=100 [in English]. 48. eurostat [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://ec.europa.eu/eurostat/web/main/home 49. Міністерство фінансів України. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://index.minfin.com.ua/ua/economy/gdp/ 85 50. Хлібова І.В. Фінансово-економічні характеристики і тенденції міждержавної трудової міграції. Економічна наука. 2017. № 56. С. 20–24. 51. Skibiński A. The migration processes and their consequences for the labour market in the Visegrad Group Countries - selected aspects. Olsztyn Economic Journal 12 [Електронний ресурс] / Skibiński A. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/admin/Downloads/ECONOMIC_AND_DEMOGRAPHIC_EFFECTS _OF_EXTERNAL_MIGRA.pdf. 52. External labor migration from Ukraine: causes, scale, consequences [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/admin/Downloads/207-223.pdf. 53. Бербенець О. В. Основні тенденції та наслідки міжнародної трудової міграції // Агросвіт, 2015. № 15. С. 26–29. 54. Дмитрук Б. П., Свєтлова Н. М. Світові міграційні процеси: мотивація, види й наслідки для країн виїзду та приймаючих країн // Вісник східноєвропейського університету економіки і менеджменту, 2016. С. 18–27. 55. Міжнародна економіка : навч. посіб. / за ред. Г. Е. Гронтковської та ін. Київ: «Центр учбової літератури», 2014. 384 с. 56. United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division. International Migration Report: Highlights. New York, 2017. 38 p. 57. Kolesnikova J., Camille R., Kamasheva A., Yue Z. Current trends of realization of the intellectual capital and problems of intellectual migration // Procedia Economics and Finance, 2014. Vol. 14. P. 326–332. 58. International Organization for Migration. WORLD MIGRATION REPORT 2020 [Електронний ресурс] / International Organization for Migration – Режим доступу до ресурсу: https://publications.iom.int/system/files/pdf/wmr_2020.pdf. 59. Про схвалення Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 482-р. - https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/ 482-2017-%D1%80 86 60. MIGRATION MANAGEMENT [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://eu2019.fi/en/backgrounders/migration- management. 61. Towards an Effective and Principled EU Migration Policy [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.hrw.org/news/2018/06/18/towards-effective-and-principled-eu- migration-policy. 62. “Demographic forecasts” (2014), Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine. Retrieved from https://idss.org.ua/forecasts/nation_pop_proj_en. 63. Migration AS AN enabler of development in Ukraine [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://iom.org.ua/sites/default/files/iom_migration_as_an_enabler_of_development_ in_ukraine.pdf. 64. Integration of Migrants in Ukraine [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.ecoi.net/en/file/local/1023771/1226_1314111369_81760.pdf. 65. Journal of Geology, Geography and Geoecology. Labour migration of the population of Ukraine to the countries of the European Union: factors and risks of influence [Електронний ресурс] / Journal of Geology, Geography and Geoecology. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://geology- dnu.dp.ua/index.php/GG/article/view/562/503. 66. Article in Journal of the Geographical Institute Jovan Cvijic SASA · October 2020. THE IMPACT OF MIGRATION PROCESSES ON THE ECONOMY OF UKRAINE: TRENDS, REASONS, CONSEQUENCES [Електронний ресурс] / Article in Journal of the Geographical Institute Jovan Cvijic SASA · October 2020 – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/admin/Downloads/The_impact_of_migration_processes_on_the_econ omy_o.pdf. 87 67. Center for Economic Strategy. (2018). Skilky ukraintsiv poikhalo za kordon i shcho derzhavi z tsym robyty. Analitychna zapyska [How Many Ukrainians Have Gone Abroad and What the State Has to Do With It? Analytical Note]. Retrieved from https://ces.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/Migration-note.pdf 68. The Effects Economic Integration of Migrants Have on the Economy of Host Countries. [K4D Helpdesk Report]. Retrieved from https://assets.publishing.service.gov.uk/media/5d41b51e40f0b60a85e75468/571_ Economic_Impacts_International_Migration_Host_Countries.pdf. 69. Economic Development of Host Countries: Empirical Evidence from Europe. Sustainability, 10(3), 894. Retrieved from https://www.mdpi.com/2071- 1050/10/3/894. 70. Ukraine Headed for Perfect Storm of Demographic Decline [Blog post]. Retrieved from http://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/ukraine-headed-for- perfect-storm-ofdemographic-decline. 88 ДОДАТКИ Додаток A Штати з найбільшою кількістю осіб українського походження [32] Назва Кількість осіб Нью – Йорк ( штат) 22 462 Каліфорнія 17 350 Вашингтон ( штат) 17 175 Іллінойс 12 043 Пенсильванія 10 188 Нью – Джерсі 10 078 Огайо 9 112 Орегон 5 261 Флорида 5 141 Мічиган 4 523 Коннектикум 3 190 Массчусетс 2 963 Джорджія 2 464 Північна Кароліна 1 996 Вісконсин 1 771 Меріпенд 1 683 Міннесота 1 674 Південна Кароліна 1 126 Техас 1 157 Вірджинія 1 056 Колорадо 1 046 Теннессі 1 046 Разом 142 7 Додаток Б Президент Верховна Рада України Виступає гарантом Конституції; Ухвалює закони; Бере участь у формуванні міграційної політики Здійснює парламентський контроль за (законодавча ініціатива, підписання законів, додержанням конституційних прав і право вето, керівництво зовнішньополітичною свобод людини і громадянина. діяльністю); Приймає рішення щодо громадянства України, надання притулку в Україні. Кабінет міністрів України Спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади; Визначає порядок імплементації законодавства, затверджує зразки документів; Встановлює імміграційні квоти. Міністерство закордонних справ Міністерство внутрішніх справ • Бере участь у формуван- ні та України реалізації державної політики з Відповідальне за формування візових і міграційних питань. державної політики у сфері • Захищає інтереси громадян за міграції (імміграції, еміграції), кордоном, веде їх облік. протидії неврегульованій міграції, • Забезпечує розвиток зв’язків з торгівлі людьми, громадянства, діаспорою. реєстрації фізичних осіб, біженців • Оформлює іноземцям візи на в’їзд в та інших категорій мігрантів. Україну. • Спрямовує та координує • Приймає від іноземців через діяльність ДМС та ДПС. дипломатичні представництва клопотання про набуття громадянства, отримання дозволу на імміграцію. • Забезпечує органи міграційної служби інформацією про ситуацію в країнах походження біженців. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства • Забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері трудової міграції. • Бере участь у підготовці та забезпечує виконання міжнародних договорів із взаємного працевлаштування. Міністерство соціальної політики • Спрямовує та координує діяльність Державної • Відповідає за реінтеграцію трудових мігрантів служби зайнятості та Державної служби з питань та членів їхніх сімей в суспільство. праці. • Бере участь у підготовці та забезпечує виконання міжнародних договорів із пенсійного та соціального забезпечення. Рис. 1. Функціональні обов’язки органів влади та управління у сфері міграції