«Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі»

Кулик, Владислав Вікторович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8109
Title:	«Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі»
Authors:	Ільченко, Наталія Вікторівна Кулик, Владислав Вікторович
Keywords:	ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ;ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС;КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ;БЛИЗЬКІ ОСОБИ
Issue Date:	Jun-2021
Abstract:	Об’єктом дослідження є врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. Предмет дослідження — конфлікт інтересів під час проходження державної служби. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є пошук ефективних шляхів врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. Завданнями кваліфікаційної роботи бакалавра є: визначити принципи нормативно-правового регулювання у сфері виникнення та усунення конфлікту інтересів в діяльності державних службовців під час проходження ними державної служби; дослідити поняття «конфлікт інтересів», його види; проаналізувати рівень дотримання антикорупційного законодавства у сфері виникнення та врегулювання конфлікту інтересів під час проходження державної служби та визначити шляхи підвищення ефективності виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в державних органах. Метод дослідження – аналізу, моделювання, порівняння, синтезу, спостереження. За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. Одержані результати можуть бути використані керівниками та відповідальними особами державних органів при здійсненні заходів з питань запобігання та протидії корупції
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8109
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Кулик В.В..pdf Restricted Access		1.1 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
  5 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Врегулювання конфлікту інтересів на державній 
службі» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач  4 курсу, групи ПУА-178 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                            Кулик В.В. 
                                                                                      (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник                   Ільченко Н.В. 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2021 року 
 
  6 
 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 66 сторінок, 2 таблиці,                       
9 рисунків, додатки, список використаних джерел з 44 найменувань. 
Тема роботи: «Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі». 
Об’єктом дослідження є врегулювання конфлікту інтересів на 
державній службі.  
Предмет дослідження — конфлікт інтересів під час проходження 
державної служби. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є пошук ефективних шляхів 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. 
Завданнями кваліфікаційної роботи бакалавра є: визначити 
принципи нормативно-правового регулювання у сфері виникнення та усунення 
конфлікту інтересів в діяльності державних службовців під час проходження 
ними державної служби; дослідити поняття «конфлікт інтересів», його види; 
проаналізувати рівень дотримання антикорупційного законодавства у сфері 
виникнення та врегулювання конфлікту інтересів під час проходження 
державної служби та визначити шляхи підвищення ефективності виявлення, 
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в державних органах. 
Метод дослідження – аналізу, моделювання, порівняння, синтезу, 
спостереження. 
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. Одержані результати 
можуть бути використані керівниками та відповідальними особами державних 
органів при здійсненні заходів з питань запобігання та протидії корупції. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: АНТИКОРУПЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО; 
БЛИЗЬКІ ОСОБИ; ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ; 
ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ; ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ; 
КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ; ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС 
  7 
 
ABSTRACT 
 
 
A bachelor's qualification work has 66 pages, 2 tables, 9 drawings, 
applications, a list of used sources of 44 titles. 
Theme of work: "Conflict settlement of the interest in the public service". 
The object of research is to settle conflict of interests in the public service. 
Subject of research - conflict of interests during the passing of the public 
service. 
The aim of the bachelor's qualification work is to search for effective 
ways to settle conflict of interests in the public service. 
The tasks of the Bachelor's qualification work are: to identify the 
principles of normative and legal regulation in the field of occurrence and 
elimination of the conflict of interest in the activities of public servants during the 
passing of the public service; explore the concept of "conflict of interest", its types; 
analyze the level of compliance with anti-corruption legislation in the field of 
occurrence and settlement of the conflict of interest in the passage of public service 
and identify ways to improve the efficiency of detection, prevention and regulation 
of conflict of interest in state bodies. 
Methods of research - analysis, modeling, comparison, synthesis, 
observation. 
According to the results of the study, recommendations for resolving the 
conflict of interests in the public service are formulated. The results obtained can 
be used by managers and responsible persons of state bodies in implementing 
measures to prevent and counter corruption. 
 
KEYWORDS: ANTI-CORRUPTION LEGISLATION; CLOSE PEOPLE; 
SETTLEMENT OF CONFLICT OF INTEREST; PUBLIC SERVANT; 
PREVENT CORRUPTION; CONFLICT OF INTEREST; PRIVATE 
INTEREST 
  8 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП с. 5 
РОЗДІЛ 1 Принципи нормативно-правового регулювання у сфері с. 8 
виникнення та усунення конфлікту інтересів державних службовців, 
як важлива складова антикорупційної політики 
1.1 Поняття конфлікту інтересів с. 8 
1.2 Нормативно-правове регулювання у сфері виникнення та с. 19 
усунення конфлікту інтересів державних службовців, з урахуванням 
міжнародного досвіду 
Висновки до розділу 1 с. 25 
РОЗДІЛ 2  Аналіз дотримання антикорупційного законодавства у с. 28 
сфері виникнення та врегулювання конфлікту інтересів під час 
проходження державної служби 
2.1 Врегулювання конфлікту інтересів с. 28 
2.2 Відповідальність державних службовців за неврегулювання с. 36 
конфлікту інтересів 
Висновки до розділу 2 с. 43 
РОЗДІЛ 3 Підвищення ефективності виявлення, запобігання та с. 44 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі 
3.1 Удосконалення антикорупційного законодавства  с. 44 
3.2 Підвищення рівня обізнаності державних службовців щодо с. 51 
вжиття заходів з виявлення та усунення конфлікту інтересів при 
проходженні служби 
Висновки до розділу 3 с. 56 
ВИСНОВКИ с. 59 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с. 62 
ДОДАТКИ  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  9 
 
ВСТУП 
 
Служіння суспільним інтересам є основною місією державних установ. 
Громадяни очікують від державних службовців чесного, неупередженого та 
добросовісного виконання своїх обов'язків. Від державних органів все 
частіше очікують, що службовці, які в них працюють та уповноважені на 
виконання функцій держави не дозволять своїм власним приватним 
інтересам впливати на прийняття офіційних рішень. У суспільстві, що стає 
все більш вимогливим, конфлікт інтересів з боку державних службовців 
може послабити довіру громадян не тільки до державних установ, а і до 
влади в цілому. 
Конфлікти інтересів як у державному, так і в приватному секторі стали 
основним питанням, що викликає занепокоєння не тільки у нашій державі, а і 
в усьому світі. Як в державних органах, так і в громадському секторі, 
ситуації з конфліктом інтересів вже давно є предметом особливої уваги. 
Законодавство та адміністративні підходи в державному управлінні 
направлені для підтримання доброчесності та незацікавленості у прийнятті 
публічних  рішень.  
В епоху трансформації суспільства, нові форми відносин склалися між 
державним сектором, бізнесом та некомерційними установами, а це 
породжує, наприклад, дедалі більш тісні форми співпраці, такі як державно-
приватне партнерство, саморегулювання, обмін персоналом та фінансування. 
Хоча конфлікт інтересів не є безпосередньо корупцією, однак якщо такі 
конфлікти будуть неконтрольовані та неналежним чином керовані, вони 
можуть призвести до корупції.  
Метою ефективної політики конфлікту інтересів є не просто заборона 
всіх приватних можливостей з боку державних службовців, а має бути 
цілісна державна політика, яка визнає, що невирішений конфлікт інтересів 
може спричинити зловживання державною владою. 
  10 
 
Цієї мети можна досягти в роботі державних органів шляхом  
впровадження відповідних державних стандартів з доброчесності; 
налагодження ефективних процесів виявлення ризиків та вирішення 
конфліктів, що виникають в діяльності державних службовців за рахунок 
дієвих зовнішніх та внутрішніх механізмів підзвітності, включаючи санкції, 
спрямовані на забезпечення персональної відповідальності державних 
службовців за дотримання принципів доброчесносності під час проходження 
публічної служби. 
Об’єктом дослідження цієї роботи є врегулювання конфлікту інтересів 
на державній службі.  
Предмет дослідження — конфлікт інтересів під час проходження 
державної служби. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є пошук ефективних 
шляхів врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. 
Для написання цієї роботи були поставлені завдання:  
- визначити принципи нормативно-правового регулювання у сфері 
виникнення та усунення конфлікту інтересів в діяльності державних 
службовців під час проходження ними державної служби;  
- дослідити поняття «конфлікт інтересів», його види;  
- проаналізувати рівень дотримання антикорупційного законодавства у 
сфері виникнення та врегулювання конфлікту інтересів під час проходження 
державної служби;  
- визначити шляхи підвищення ефективності виявлення, запобігання та 
врегулювання конфлікту інтересів в державних органах. 
Були використані такі методи дослідження – аналізу, моделювання, 
порівняння, синтезу, спостереження. 
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. Одержані результати 
можуть бути використані керівниками та відповідальними особами 
  11 
 
державних органів при здійсненні заходів з питань запобігання та протидії 
корупції. 
Питання конфлікту інтересів на державній службі вивчали такі 
науковці, як В. Авер’янов, Т. Василевська, В. Галунько, С. Дубенко, 
Т. Коломоєць, В. Колпакова, І. Лопушинський, М. Мельник, Р. Мельник, 
С. Рівчаченко, Г. Ткач, О. Остапенко, І. Яцків та ін. Серед зарубіжних 
вчених-практиків, які досліджували аспекти врегулювання конфлікту 
інтересів доцільно виокремити праці Девіда Ареллано-Голта (David Arellano-
Gault ), доктора філософії Університету Колорадо - професора кафедри 
державного управління Центру досліджень та викладання економіки (CIDE) 
у Мехіко, Флоріна Маріуса Попа (Florin Marius Popa), директора 
Національного університету політичних наук та державного управління 
(Румунія), Вальтера Лепоре (Walter Lepore), доктора філософії кафедри 
ЮНЕСКО CBR-SR в Університеті Вікторії (Канада). 
На підставі проведених досліджень, у науковій літературі зазначається,  
що в основі корупційного правопорушення в системі державного управління 
лежить саме конфлікт інтересів на державній службі, заснований на 
корисливій мотивації державного службовця, у зв’язку з чим механізм 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі пропонується 
розглядати як основний і найбільш ефективний спосіб запобіганню корупції 
[28].  
  12 
 
РОЗДІЛ 1 
ПРИНЦИПИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У 
СФЕРІ ВИНИКНЕННЯ ТА УСУНЕННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ 
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ, ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА 
АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ 
 
 
1.1 Поняття конфлікту інтересів.  
 
 
Служіння суспільним інтересам є основною місією державних установ. 
Громадяни очікують від державних службовців чесного, неупередженого та 
добросовісного виконання своїх обов'язків. Від державних органів все 
частіше очікують, що службовці, які в них працюють та уповноважені на 
виконання функцій держави не дозволять своїм власним приватним 
інтересам впливати на прийняття офіційних рішень. У суспільстві, що стає 
все більш вимогливим, конфлікт інтересів з боку державних службовців 
може послабити довіру громадян не тільки державних установ, а і до влади в 
цілому. 
Конфлікти інтересів як у державному, так і в приватному секторі стали 
основним питанням, що викликає занепокоєння не тільки у нашій державі, а і 
в усьому світі. Як в державних органах, так і в громадському секторі, 
ситуації з конфліктом інтересів вже давно є предметом особливої уваги. 
Законодавство та адміністративні підходи в державному управлінні, 
направлені для підтримання доброчесності та незацікавленості у прийнятті 
публічних  рішень.  
Історично склалося так, що визначення поняття "конфлікт інтересів" 
було предметом багатьох і різних досліджень. Проблеми конфліктів і 
конфліктних ситуацій завжди цікавили вчених, філософів, громадських 
діячів. Особливе місце серед них належить Конфуцію (551—479 рр. до н. е.). 
  13 
 
Він розвиває різноманітні погляди на проблему конфлікту в багатьох 
моральних заповідях. Ось одна з них: "Не роби іншим того, чого не бажаєш 
собі, і тоді в державі і в сім'ї до тебе не будуть відчувати ворожості". 
Конфуцій вважав джерелом конфліктів поділ людей на "благородних людей" 
(освічених, грамотних, вихованих) та "малих людей" (простолюдинів). 
Відсутність вихованості та освіти веде у простолюдинів до порушення норм 
людських стосунків. Для благородних людей підгрунтя стосунків складає 
порядок, а для малих людей — вигода. Джерело конфлікту філософ 
розглядав у неосвіченості і невихованості, що призводить до порушення 
норм людських відносин і справедливості [25]. Античні філософи розглядали 
конфлікт як найважливіший та необхідний атрибут суспільного життя та 
розвитку. Цікаві конфліктологічні ідеї, пов'язані з державним устроєм, можна 
знайти у Арістотеля (384—322 рр. до н. е.), який стверджував: "Держава є 
інструментом примирення людей. Людина поза державою агресивна і 
небезпечна" [28].  
Будь-які невизначеності, тобто не строго контрольована діяльність, 
породжують ризики виникнення втрат та інших негативних наслідків, у тому 
числі, найбільш небезпечний — конфлікт інтересів. Це означає, що за певних 
умов державний службовець може використовувати надані йому державою 
повноваження для отримання власної вигоди. Тобто відносини між 
суб'єктами різного рівня, з різними цілями, з різними моральними 
цінностями, що виникають між ними, за сприятливих умов, переростають у 
конфлікт інтересів.  
Неналежне фінансове забезпечення та відсутність соціальних гарантій 
під час проходження та після припинення державної служби провокують, як 
наслідок, складну ситуацію із забезпеченням високопрофесійних та морально 
мотивованих кадрів на державній службій та прихід на неї осіб, діяльність 
яких може супроводжуватися певними особистими інтересами.  
  14 
 
У вітчизняному законодавстві поняття конфлікту інтересів містять 
норми Закону України «Про запобігання корупції» шляхом визначення 
термінів «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів». 
Так, відповідно до статті 1 цього Закону, потенційний конфлікт інтересів - 
наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої 
службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на 
об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи 
невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний 
конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її 
службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на 
об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи 
невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.  
Якщо врахувать, що державна служба - це діяльність із практичного 
виконання завдань і функцій держави [6], зокрема щодо забезпечення 
реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і 
регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових 
актів; забезпечення надання адміністративних послуг; здійснення державного 
нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними 
фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 
управління персоналом державних органів, то логічним є висновок, що 
складовими поняття «конфлікт інтересів» є приватний інтерес, 
службові/представницькі повноваження та суперечності між ними 
(див. рис. 1.1). 
Таким чином, в основі конфлікту інтересів у особи є її приватний 
інтерес, який за визначенням Закону - є будь-яким майновим чи немайновим 
інтересом особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми 
чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними 
особами (у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю 
в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях) [7]. Закон 
  15 
 
допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про 
наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних 
умов. 
 
Приватний  Службові 
 
інтерес особи повноваження 
Суперечність  
(близьких їй осіб) 
 
ВПЛИВ 
об’єктивність або вчинення чи 
неупередженість невчинення дій під 
прийняття рішень час виконання 
наданих їй 
службових 
повноважень 
 
 
Рисунок 1.1 - Поняття конфлікту інтересів 
 
 
Суперечність між приватним інтересом та повноваженнями полягає в 
тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або 
немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій 
держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові 
обов’язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи 
можливість будь-якого впливу приватного інтересу. 
Таким чином, державний службовець, особа, уповноважена на 
виконання функцій держави, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи 
іншу дію) по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на 
користь держави) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів 
  16 
 
близьких осіб). Тому, навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, 
приймає об’єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах 
реального конфлікту інтересів. 
За визначенням Закону, близькі особи – члени сім’ї публічного 
службовця, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, 
дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна 
сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, 
рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, 
правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати 
дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи 
піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного 
суб’єкта. 
Як же розрізнити наявність у діях державного службовця реального чи 
потенційного конфлікту інтересів? Так, при потенційному конфлікті 
інтересів у особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої 
службові/представницькі повноваження. Така ситуація надалі впливатиме на 
об’єктивність особи під час реалізації повноважень. 
При реальному конфлікті інтересів особа реалізує (повинна 
реалізувати) свої повноваження у сфері, де наявний приватний інтерес. Це 
викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка 
впливає на об’єктивність вчинення дій чи прийняття рішень (див. рис. 1.2) 
 
  17 
 
 
 
Рисунок 1.2 - Відмінність між потенційним та реальним 
конфліктом інтересів 
 
Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку 
виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, 
шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу 
із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу 
вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення 
діяння службовою особою. 
Наприклад, реальний конфлікт інтересів відбувається, коли за 
відсутності керівника (чи з інших причин) суб’єкт, на якого поширюється дія 
Закону, готує подання щодо встановлення собі премії. У вказаній ситуації 
приватний інтерес майнового характеру (можливість отримати матеріальне 
заохочення) впливає на вчинення дій (підготовка подання) під час виконання 
повноважень (суб’єкт наділений повноваженнями готувати подання щодо 
встановлення собі премії). 
Типовими обставинами та ситуаціями, що свідчать про наявність 
приватного інтересу чи зумовлюють його виникнення є: 
 Сімейні та родинні стосунки. Бажання піклуватися про членів 
сім’ї, родичів є природним для кожної людини, тому відносини з 
  18 
 
такими особами є передумовою виникнення приватного інтересу. 
Тож у випадку спільної роботи з членами сім’ї та родичами слід 
звертати увагу на наявність, характер та зміст службових чи 
представницьких повноважень, що можуть бути реалізовані 
стосовно таких осіб.  
 Реалізація службових/представницьких повноважень стосовно 
себе. До таких ситуацій можна віднести прийняття (або участь у 
прийнятті) рішень особою щодо себе самої, які стосуються оплати 
праці, відведення земельних ділянок, використання права на 
депутатське звернення чи депутатський запит у власних інтересах. 
 Отримання подарунка. В ситуації, коли особа безпосередньо (або 
її близька особа) отримала подарунок і надалі має прийняти 
рішення (вчинити дію) щодо дарувальника, наявний приватний 
інтерес. Такий інтерес зумовлений бажанням віддячити за 
подарунок. 
 Сумісництво, здійснення іншої оплачуваної діяльності. Депутат 
місцевої ради є одночасно керівником комунального підприємства. 
Водночас як депутат місцевої ради він бере участь у розгляді 
питання щодо його діяльності на посаді керівника підприємства 
(щодо оплати його праці, звіту про результати діяльності тощо).  
 Засновник/керівник підприємства. Приватний інтерес буде 
існувати у разі наявності службового чи представницького 
повноваження стосовно підприємства, установи, організації, в якій 
особа є засновником та/або керівником. 
 Договірні відносини. Для прикладу, приватний інтерес існує у 
податкового інспектора, який повинен провести контрольні заходи 
щодо юридичної особи, яка орендує у нього земельну ділянку. Або 
у керівника, який користується житлом (на умовах договору 
оренди чи з інших підстав) свого підлеглого. Сутність приватного 
  19 
 
інтересу полягає у небажанні зашкодити вигідним для особи 
договірним відносинам.  
 Службові стосунки. Приватний інтерес може виникати через 
конфлікт керівника з підлеглою особою або негативне сприйняття 
дій підлеглої особи керівником. Часто такого роду приватний 
інтерес зумовлюють дії викривачів корупції.  
 Службова діяльність. Приватний інтерес буде наявний у особи, 
службову діяльність якої будуть оцінювати в рамках службового 
розслідування, що координується та контролюється такою особою. 
Вітчизняним законодавством встановлено обмеження щодо одержання 
державними службовцями подарунків. За визначенням Цивільного Кодексу 
України, дарунок – це рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, 
нерухомі речі, майнові права, які передаються обдаровуваному безоплатно у 
власність (статті 717, 718). 
Закон України «Про запобігання корупції» дає визначення подарунку, 
як грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні  
активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою 
мінімальної ринкової. 
Категорії подарунків див. рис.1.3. 
 
 
КАТЕГОРІЇ  ПОДАРУНКІВ 
заборонені дозволені з певними дозволені 
обмеженнями  
 
Рисунок 1.3 – Категорії подарунків 
  20 
 
 
 
Так, державним службовцям забороняється безпосередньо або через 
інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких 
їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 
1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із 
виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 
2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. 
Державні службовці можуть приймати подарунки, які відповідають 
загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, згаданих вище, 
якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум 
для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, 
одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи 
(групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, 
встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято 
подарунки. 
Передбачене обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на 
подарунки, які: 
1) даруються близькими особами; 
2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, 
загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. 
Подарунки, одержані посадовими особами державних органів, як 
подарунки державі, є відповідно державною власністю і передаються органу, 
підприємству, установі чи організації у  Порядку, визначеному Кабінетом 
Міністрів України [10]. Процедура передачі таких подарунків передбачає: 
- складення акта приймання-передачі подарунка від особи, яка 
прийняла подарунок, до матеріально-відповідальної особи органу, установи, 
організації; 
  21 
 
- оцінку вартості дарунка відповідною комісією в органі, установі, 
організації, членом якої в обов’язковому порядку має бути фахівець з оцінки 
майна; 
- відображення операцій, пов’язаних з передачею дарунка органові, 
установі, організації в бухгалтерському обліку. 
Якщо рішення, прийняте посадовою особою державного органу, на 
користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, 
вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і підлягають 
скасуванню. 
Ще одним корупційним ризиком є наявність у публічних службовців 
дискреційних повноважень. Дискреційні повноваження — сукупність прав та 
обов’язків органів державної влади й місцевого самоврядування та їх 
посадових осіб, що надають їм можливість на власний розсуд визначити 
повністю чи частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, 
або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів 
управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом. 
Дискреційні повноваження мають такі основні ознаки:  
- дають змогу державному органу (посадовій особі) на власний розсуд 
оцінювати юридичний факт та обирати одну із декількох встановлених у 
нормативно-правовому акті форм реагування на цей факт, унаслідок чого 
можуть виникати, змінюватись або припинятися правовідносини; · надають 
можливість державному органу (посадовій особі) на власний розсуд обирати 
міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, 
розмір, спосіб реалізації;  
- надають можливість державному органу (посадовій особі) на власний 
розсуд визначати строки і спосіб виконання управлінського рішення, у тому 
числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим 
державним органам.  
  22 
 
Водночас необхідно відзначити, що лише наявність дискреційних 
повноважень не завжди призводить до скоєння державними службовцями 
корупційних правопорушень. Саме вихід за межі дискреційних повноважень 
підвищує ризик скоєння правопорушень. Це виникає тоді, коли нормативно-
правовий акт або пов’язані з ним акти не містять юридичних засобів, що 
дають змогу забезпечити використання дискреційних повноважень у чітко 
визначеному обсязі, необхідному для належного виконання державним 
службовцем своїх прав і обов’язків.  
Прикладом такого перевищення може служити припис, що надає 
державному службовцю право витребовувати у фізичних і юридичних осіб 
додаткові матеріали та інформацію на свій розсуд, без конкретизації мети, 
строків і підстав для прийняття такого рішення. Дієвим засобом зменшення 
цього корупційного ризику буде виключення (чи суттєве обмеження) із 
нормативно-правових актів або пов’язаних з ними організаційно-
розпорядчих документів (посадові інструкції, доручення тощо) дискреційних 
повноважень, а також встановлення чітких обсягів та меж таких повноважень 
при прийнятті управлінських рішень.  
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що своєчасний аналіз 
корупційних ризиків та вжиття превентивних антикорупційних заходів 
дадуть можливість виключити порушення публічними службовцями 
законодавства України, позитивно вплинуть на покращення роботи цих 
органів та сприятимуть підвищенню їх авторитету. Корупції можна запобігти 
лише тоді, коли кожний публічний службовець почне відчувати свою 
відповідальність за досягнення  загальної мети створення вільного від 
корупції державного органу. Це означає, що всі працівники повинні дбати 
про те, щоб сторонні особи не мали можливості впливати на рішення 
державного службовця і що корумпованих колег не можна прикривати через 
почуття солідарності або лояльності [27]. 
 
  23 
 
 
1.2 Нормативно-правове регулювання у сфері виникнення та 
усунення конфлікту інтересів державних службовців, з урахуванням 
міжнародного досвіду 
 
Традиційно існують різні підходи до управління конфліктом інтересів. 
Ситуації, що склалися в багатьох країнах, відображають їх різні історичні, 
юридичні та державні підходи.  
В умовах реформування державного сектору ситуація з конфліктом 
інтересів буде завжди викликати занепокоєння. Надто суворий підхід до 
управління приватними інтересами може суперечити іншим правам або бути 
неефективним на практиці, бо може стримувати багатьох людей від пошуку 
роботи в державному секторі. Тому сучасна політика конфлікту інтересів 
грунтується на прагненні досягти рівноваги шляхом виявлення ризиків в 
діяльності державних службовців, належне управління конфліктними 
ситуаціями, створення громадського контролю та контролю окремих 
посадових осіб, обізнаних з випадками таких конфліктів, забезпечення 
ефективності ідентифікаційних процедур, доступ до інформації, управління 
та сприяння вирішенню ситуацій конфлікту інтересів. 
Організація економічного співробітництва та розвитку ОЕСР 
(Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), міжнародна 
організація, що об'єднує 37 найбільш економічно розвинених країн світу  
розробила настанови, які відображають досвід та практику та виявилися 
ефективними в країнах ОЕСР і покликані: 
1. Допомогти державним установам розробити ефективну політику 
запобігання конфлікту інтересів, яка сприяла б підвищенню довіри 
громадськості до доброчесності державних службовців при прийнятті 
управлінських рішень. 
  24 
 
2. Створити практичну довідкову базу для перегляду існуючих рішень 
та модернізації механізмів відповідно до передової практики в країнах ОЕСР. 
3. Сприяти культурі державної служби, де конфлікти інтересів є 
належним чином своєчасно ідентифіковані та вирішені або керовані, у 
відповідному прозорому просторі без надмірного гальмування 
результативності та ефективності державного органу. 
4. Підтримувати партнерські відносини між державним сектором та 
бізнесом та некомерційними секторами відповідно до чітких державних 
стандартів, що визначають відповідальність сторін за їх дотримання. 
Хоча причини створення конкретних умов для певних категорій 
публічних службовців різняться серед різних країн, відмічається тенденція у 
попередженні можливих конфліктів серед державних службовців різних 
рівнів. 
Наприклад, у Канаді основна увага приділяється виконавчій владі, яка 
складається з членів міністерства, включаючи прем'єр-міністра, міністрів, 
державних міністрів та державних секретарів, а також їх персоналу. Тоді як у 
США існують загальні правила для усіх державних службовців, а  додаткові 
обмеження стосуються високопосадовців, незалежно від характеру своїх 
обов'язків. 
Загалом, чим вище посада, тим жорсткіша політика і тим більша 
прозорість вимагається.  
Відповідно до статті 2 Закону України «Про запобігання корупції» 
відносини, що виникають у сфері запобігання корупції (антикорупційне 
законодавство), регулюються Конституцією України, міжнародними 
договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, 
Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законами, а також 
прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами (див. 
рис. 1.4).  
  25 
 
 
Законодавство у сфері запобігання корупції 
(антикорупційне законодавство) 
Конситуція Міжнародні Закон України Інші 
України договори, «Про нормативно-
згоду на запобігання правові акти, 
обов’язковість корупції»  прийняті на 
яких надано та інші закони виконання 
Верховною законодавчих 
Радою України актів 
 
Рисунок 1.4 - Законодавство у сфері запобігання і протидії корупції  
Частина друга статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року 
визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх 
посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у 
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 
889-VIII у статті 32 встановлені обмеження щодо призначення на посаду: 
1. Не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка 
буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо 
підпорядковані близькі особи. 
2. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення вимог 
частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи зобов`язані 
повідомити про це керівника державної служби та вжити заходів до усунення 
таких обставин у 15-денний строк. 
Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не усунуто, 
керівник державної служби повинен вжити у місячний строк заходів до їх 
  26 
 
усунення. Для цього керівник державної служби може перевести державного 
службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної 
служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого 
державного органу. У такому разі переведення державного службовця 
здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. У разі неможливості 
переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із 
займаної посади. 
3. У разі порушення вимоги, зазначеної в абзаці другому частини 
другої цієї статті, керівник державної служби несе відповідальність, 
встановлену законом. 
4. Особи, які не повідомили керівника державної служби про 
обставини, зазначені у частині першій цієї статті, несуть відповідальність, 
встановлену законом. 
5. На державних службовців поширюються обмеження, передбачені 
Законом України "Про запобігання корупції". 
У разі втрати державним службовцем права на державну службу або 
його обмеження, державна служба припиняється за статтею 84 Закону.  
Підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою 
права на державну службу або його обмеженням є: 
1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання 
за межі України; 
2) набуття громадянства іншої держави; 
3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення 
державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне 
або пов`язане з корупцією правопорушення; 
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо 
державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення 
заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави; 
5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб. 
  27 
 
На державних службовців поширюються вимоги щодо запобігання та 
врегулювання конфлікту інтересів та обмеження щодо запобігання корупції, 
відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а саме 
(див. табл. 1.1): 
 
 
 
Таблиця 1.1 - Вимоги та обмеження,  
які поширюються на державних службовців 
 
  
Вимоги та обмеження Підстава 
 
обмеження щодо використання службових стаття 22 
повноважень чи свого становища; 
 
обмеження щодо одержання подарунків стаття 23 
 
запобігання одержанню неправомірної вигоди стаття 24 
або подарунка та поводження з ними 
 
обмеження щодо сумісництва та стаття 25 
суміщення з іншими видами діяльності 
 
обмеження після припинення діяльності, стаття 26 
пов’язаної з виконанням функцій держави 
 
обмеження спільної роботи близьких осіб стаття 27 
 
вимоги щодо запобігання та врегулювання стаття 28 
конфлікту інтересів 
 
вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів стаття 36 
у зв’язку з наявністю в особи підприємств 
чи корпоративних прав 
 
 
 
 
За частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 
у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних 
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  
  28 
 
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені 
Конституцією та законами України;  
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження 
надано;  
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають 
значення для прийняття рішення (вчинення дії);  
4) безсторонньо (неупереджено);  
5)добросовісно;  
6) розсудливо;  
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім 
формам дискримінації;  
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-
якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і 
цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
Національне агентство з питань запобігання корупції з метою 
виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про 
порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та 
врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених 
цим Законом. 
У випадках виявлення порушення вимог законодавства щодо етичної 
поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності 
осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення  
Національне агентство з питань запобігання корупції вносить керівнику 
відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо 
усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, 
притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. 
  29 
 
Припис Національного агентства з питань запобігання корупції є 
обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису НАЗК 
посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство з 
питань запобігання корупції упродовж десяти робочих днів з дня одержання 
припису. 
Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої 
статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких 
їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням 
повноважень близьким їм особам. 
 
 
 
 
Висновки до розділу 1 
 
Отже, встановлено, що в основі конфлікту інтересів у особи є її 
приватний інтерес, який за визначенням Закону - є будь-яким майновим чи 
немайновим інтересом особи, у тому числі зумовлений особистими, 
сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними 
чи юридичними особами (у тому числі ті, що виникають у зв’язку з 
членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших 
організаціях). Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що 
можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його 
виникнення за певних умов.  
Суперечність між приватним інтересом та повноваженнями полягає в 
тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або 
немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій 
держави, має виконувати свої службові обов’язки в інтересах держави,  
виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. 
  30 
 
Таким чином, державний службовець, особа, уповноважена на 
виконання функцій держави, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи 
іншу дію) по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на 
користь держави) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів 
близьких осіб). Тому, навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, 
приймає об’єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах 
реального конфлікту інтересів. 
Будь-які невизначеності, тобто не строго контрольована діяльність, 
породжують ризики виникнення втрат та інших негативних наслідків, у тому 
числі, найбільш небезпечний — конфлікт інтересів. Це означає, що за певних 
умов державний службовець може використовувати надані йому державою 
повноваження для отримання власної вигоди. Тобто відносини між 
суб'єктами різного рівня, з різними цілями, з різними моральними 
цінностями, що виникають між ними, за сприятливих умов, переростають у 
конфлікт інтересів.  
Неналежне фінансове забезпечення та відсутність соціальних гарантій 
під час проходження та після припинення державної служби провокують, як 
наслідок, складну ситуацію із забезпеченням високопрофесійних та морально 
мотивованих кадрів на державній службій та прихід на неї осіб, діяльність 
яких може супроводжуватися певними особистими інтересами.  
Саме досконалість нормативно-правового регулювання з 
використанням досвіду передових країн світу, дозволить ефективно 
врегулювати конфлікти інтересів на державній службі та забезпечить 
контроль за публічною службою загалом. А реформа публічної служби 
підвищить довіру громадян до державних інституцій. 
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що своєчасний аналіз 
корупційних ризиків та вжиття превентивних антикорупційних заходів 
дадуть можливість виключити порушення публічними службовцями 
законодавства України, позитивно вплинуть на покращення роботи цих 
  31 
 
органів та сприятимуть підвищенню їх авторитету. Корупції можна запобігти 
лише тоді, коли кожний публічний службовець почне відчувати свою 
відповідальність за досягнення  загальної мети створення вільного від 
корупції державного органу. 
  32 
 
 
РОЗДІЛ 2   
АНАЛІЗ  ДОТРИМАННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА  
У СФЕРІ ВИНИКНЕННЯ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ  
КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ  
ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 
 
 
2.1 Врегулювання конфліку інтересів 
 
Відповідно до вимог чинного законодавства державні службовці 
зобов`язані: 
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, 
потенційного конфлікту інтересів; 
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли 
особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи 
потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку 
перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї 
безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне 
агентство з питань запобігання корупції або інший визначений законом орган 
або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник 
конфлікт інтересів, відповідно (див. рис.2.1). 
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту 
інтересів; 
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного 
конфлікту інтересів. 
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень 
якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох 
робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому 
  33 
 
особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо 
врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу. 
 
 
 
Рисунок 2.1 - Алгоритм повідомлення про наявність конфлікту 
інтересів 
 
Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення 
про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж 
семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання 
конфлікту інтересів. 
Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого 
належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо 
про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити 
передбачені законодавством заходи для запобігання та врегулювання 
конфлікту інтересів такої особи. 
  34 
 
У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту 
інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального 
органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала 
підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до 
вимог, передбачених Законом. 
Алгоритм дій у випадку виникнення конфлікту інтересів наведено на 
рис.2.2 
 
 
 
 
  35 
 
Рисунок 2.2. - Алгоритм дій у випадку виникнення конфлікту інтересів 
 
 
Законодавством передбачено заходи зовнішнього та самостійного 
врегулювання конфлікту інтересів. 
Так, зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: 
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття 
рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного 
конфлікту інтересів; 
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою 
відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 
3) обмеження доступу особи до певної інформації; 
4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 
5) переведення особи на іншу посаду; 
6) звільнення особи. 
Посадові особи державних органів у яких наявний реальний чи 
потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його 
врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з 
наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або 
керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання 
звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-
яку можливість його приховування. 
Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або 
місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, 
вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах 
реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням 
керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у 
випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови 
можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення 
  36 
 
відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, 
установи, організації. 
Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або 
місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, 
вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах 
реального чи потенційного конфлікту інтересів, а також залучення до 
прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників 
відповідного органу, підприємства, установи, організації здійснюється за 
рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в 
якому працює особа. 
Можливість застосування того чи іншого способу врегулювання 
конфлікту інтересів залежить від характеру конфлікту інтересів 
(див.табл.2.1). 
 
Таблиця 2.1 - Спосіб врегулювання конфлікту інтересів 
залежно від його характеру 
Тривалість конфлікту інтересів 
 
Конфлікт інтересів Конфлікт інтересів 
має постійний характер має тимчасовий характер 
 
- обмеження доступу особи до - усунення особи від виконання 
певної інформації; завдання, вчинення дій, 
- перегляд обсягу службових прийняття рішення чи участі в 
повноважень особи; його прийнятті в умовах 
- застосування зовнішнього реального чи потенційного 
контролю за виконанням конфлікту інтересів; 
особою відповідного завдання, - застосування зовнішнього 
вчиненням нею певних дій чи контролю за виконанням 
прийняття рішень; особою відповідного завдання, 
- переведення особи на іншу вчиненням нею певних дій чи 
посаду; прийняття рішень. 
- звільнення особи.  
  37 
 
  
 
У випадку, якщо конфлікт інтересів пов`язаний з доступом до певної 
інформації та має постійний характер, а також за можливості продовження 
належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого 
обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією 
іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації, за рішенням 
керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює 
особа, запроваджується обмеження доступу особи, уповноваженої на 
виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до 
неї особи до такої інформації.  
Одним з ефективних заходів уникнення конфлікту інтересів є перегляд 
обсягу службових повноважень посадової особи, який здійснюється за 
рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або 
відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо 
конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов`язаний з 
конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження 
належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і 
можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника. 
У разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, 
прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи 
потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи 
перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її 
переведення на іншу посаду або звільнення, для запобігання конфлікту 
інтересів запроваджують здійснення службових повноважень особою, 
уповноваженою на виконання функцій держави під зовнішнім контролем. 
Зовнішній контроль здійснюється в таких формах:  
1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, 
підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою 
  38 
 
завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що 
приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним 
органом з питань, пов`язаних із предметом конфлікту інтересів;  
2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, 
підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником 
органу працівника;  
У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма 
контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також 
обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за 
виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття 
рішень. 
Переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави на 
іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту 
інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, 
установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має 
постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої 
особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в 
його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її 
повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності 
вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та 
професійним якостям особи. 
Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою 
особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування, прирівняної до неї особи. 
Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави із 
займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у 
разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має 
постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому 
  39 
 
числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення 
приватного інтересу. 
Дуже багато ситуацій виникає у зв’язку з прийняттям певних рішень 
посадовими особами державних органів на свою користь чи в інтересах 
близьких осіб: виділення земельних ділянок родичам, працевлаштування та 
преміювання близьких осіб, прийняття рішень щодо виплат премій та 
надбавок для себе. Також доволі частою є практика укладання договорів з 
підрядниками, які пов’язані з їх родичами.  На практиці у всіх спірних 
ситуаціях і навіть безспірних ситуаціях на користь суб’єктів декларування, 
поліція та НАЗК складає протокол та направляє його до суду. 
Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом 
особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає 
на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи 
невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. 
Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи 
невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування 
реального і потенційного конфлікту інтересів, необхідно встановити: 
- чітко визначений та сформульований приватний інтерес; 
- наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими 
чи представницькими повноваженнями; 
- виявлення та встановлення у чому ж полягає ця суперечність, де 
знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 
- наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту 
реального впливу суперечності між приватним та службовим чи 
представницьким інтересом на об’єктивність або неупередженість рішення. 
По суті – це зміст самого правопорушення, який має відображатись у 
протоколі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.  
З метою формування єдиного підходу до дотримання правил 
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмежень щодо 
  40 
 
запобігання корупції як невід’ємної складової запобігання вчиненню 
корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень, в межах наданих 
повноважень, НАЗК наказом від 02.04.2021 № 5 затвердило Методичні 
рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України «Про 
запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту 
інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції. 
Оскільки етичні засади публічної служби передбачають дотримання 
антикорупційних норм, у кожному органі влади також передбачена посада 
уповноваженого із запобігання корупції, основні завдання, функції та 
права якого визначені в Типовому положенні про уповноважений підрозділ 
(уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, 
затвердженому наказом Національного агентства з питань запобігання 
корупції 17 березня 2020 року № 102/20, зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 21 квітня 2020 р. за № 361/34644.  
На сьогодні майже в кожному органі влади  призначено уповноважених  
із запобігання корупції. Їх діяльність направлена на виявлення та 
попередження корупції, а також здійснення методичного забезпечення 
процесів декларування. Одним із основних завдань, що покладається на 
уповноважено з питань запобігання та виявлення корупції є здійснення 
заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, 
інформування керівника відповідального суб’єкта та Національного 
агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його 
врегулювання [ 17]. 
 
 
2.2 Відповідальність державних службовців за неврегулювання 
конфлікту інтересів 
 
  41 
 
Неповідомлення про потенційний та реальний конфлікт інтересів, 
вчинення дій/прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів 
тягнуть за собою притягнення до адміністративної, цивільно-правової та 
дисциплінарної відповідальності. В окремих випадках вчинення дій та/або 
прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів може містити ознаки 
кримінального правопорушення. 
При цьому дисциплінарну відповідальність встановлено за: 
неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може 
застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку 
та ступені вини особи); 
неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення  
дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, 
що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права 
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з 
виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що 
прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов’язково)                   
(частина 2 статті 65 Закону). 
цивільно-правову відповідальність за:  
вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту 
інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно 
до Цивільного кодексу України). 
адміністративну відповідальність за: 
неповідомлення особою у встановлених законом випадках  
та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф  
від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п’ятої 
статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади 
або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців  
до одного року) (ч.1 статті 1727
 КУпАП); 
  42 
 
вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту 
інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень 
частини п’ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права 
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести 
місяців до одного року) (ч.2. статті 1727
 КУпАП); 
за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року 
було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення(штраф  
від 6 800 до 13 600 гривень з (обов’язковим) позбавленням права обіймати 
певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) 
(ч.3.статті 1727
 КУпАП). 
Загальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності 
визначається КУпАП, водночас спеціальний Закон містить окремі спеціальні 
норми, які також враховуються при здійсненні провадження у відповідній 
справі про адміністративне правопорушення, пов’язане із корупцією. 
Так, згідно з положеннями частини п’ятої статті 65 Закону особа, щодо 
якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане  
з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, 
може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням 
керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, 
до закінчення розгляду справи судом. 
У разі ж закриття провадження у справі про адміністративне 
правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події  
або складу адміністративного правопорушення особі, відстороненій  
від виконання службових повноважень, відшкодовується середній заробіток 
за час вимушеного прогулу, зумовленого таким відстороненням. 
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню, 
пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього 
Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у 
сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням 
  43 
 
керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює 
особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове 
розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України 
(частина третя статті 65 Закону). 
В аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо 
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам’ятати,  
що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття 
правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення 
правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки 
зору наявності ознак таких корупційних злочинів як "Зловживання 
службовим становищем" (стаття 364 Кримінального кодексу України), 
"Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди 
службовою особою" (стаття 368 Кримінального кодексу України) тощо, а не 
лише як "конфлікт інтересів".  
Варто відмітити, що нормативно-правові акти, рішення, видані 
(прийняті) з порушенням вимог Закону України, підлягають скасуванню або 
можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою будь-якої 
зацікавленої сторони. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог 
Закону, може бути визнаний судом недійсним. 
Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного  
або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню 
особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом 
порядку. 
Громадяни, а також підприємства, установи, організації, права яких 
порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, мають право за 
кошти державного бюджету на: 
відновлення порушених прав;  
відшкодування завданих збитків;  
відшкодування завданої моральної шкоди; 
  44 
 
відшкодування завданої майнової шкоди. 
Органи державної влади, які відшкодували шкоду, збитки, мають право 
зворотної вимоги до особи, діями (бездіяльністю) якої було безпосередньо 
завдано збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування. 
Крім того, кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення 
корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній 
конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку. 
На практиці може виникати багато різних ситуацій, які поліція та 
НАЗК трактуватимуть як конфлікт інтересів. Для ефективного захисту у суді 
необхідно у кожному випадку довести, відсутність суперечностей між 
приватним інтересом та виконанням службових обов’язків. 
Національне агентство з питань запобігання корупції відповідно до 
Рішення від 09.02.2018  № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 
21 березня 2018 р. за № 345/31797) "Про затвердження Положення про 
Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з 
корупцією правопорушення" формує та веде Єдиний державний реєстр осіб, 
які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.  
Внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто 
до відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією 
правопорушень, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи 
кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного 
правопорушення. 
Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку 
притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з 
корупцією правопорушення, є: 
1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з 
Єдиного державного реєстру судових рішень; 
2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого 
документа про накладення дисциплінарного стягнення. 
  45 
 
Відповідно до письмового запиту, НАЗК надає відомості з Реєстру у 
вигляді витягу та інформаційної довідки встановленої форми [21]. 
 Так, на момент написання цієї роботи в всього в реєстрі налічується 
13237 записів, з них за адміністративними правопорушеннями - 10325: 
- за статтeю ч. 1 ст. 1727 КУпАП - Порушення вимог щодо запобігання 
та врегулювання конфлікту інтересів - 333; 
- за статтeю ч. 2 ст. 1727 КУпАП - Порушення вимог щодо запобігання 
та врегулювання конфлікту інтересів - 330; 
- за статтeю ч. 1 ст. 1724 КУпАП - Порушення обмежень щодо 
сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності - 13; 
- за статтeю ч. 1 ст. 1725 КУпАП - Порушення встановлених законом 
обмежень щодо одержання подарунків - 10; 
- за статтeю ч. 1 ст. 1728 КУпАП - Незаконне використання інформації, 
що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень - 2. 
Записи Реєстру в розрізі областей можна переглянути на сайті НАЗК 
(див. рис.2.3). 
 
 
Рисунок 2.3 - Записи Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили 
корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення в розрізі областей 
 
 
  46 
 
За кримінальними правопорушеннями Реєстр містить 2358 записів, в 
т.ч.:  
- за статтeю ч. 1 ст. 369 ККУ  - Пропозиція, обіцянка або надання 
неправомірної вигоди службовій особі - 1291; 
- за статтeю ч. 1 ст. 368 ККУ - Прийняття пропозиції, обіцянки або 
одержання неправомірної вигоди службовою особою - 280; 
- за статтeю ч. 1 ст. 3692 ККУ - Зловживання впливом - 43; 
- за статтeю ч. 1 ст. 364 ККУ - Зловживання владою або службовим 
становищем. 
Записи Реєстру в розрізі областей можна переглянути на сайті НАЗК 
(див. рис.2.4). 
 
 
 
 
Рисунок 2.4 - Записи Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили 
корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення в розрізі областей 
 
За дисциплінарними правопорушеннями Реєстр містить 539 записів. 
ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР 
осіб, які вчин 
 
или корупційабо пов’язані з корупцією правопорушення 
 
 
  47 
 
Висновки до розділу 2 
НИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР 
осіб, які 
В умовах реформування системи державної служби в Україні особливе 
значення має дотримання стандартів доброчесності. У цьому контексті 
питання дотримання вимог антикорупційного законодавства щодо 
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є ключовим, адже невчасно 
або неправильно врегульований конфлікт інтересів має наслідком не лише 
притягнення особи до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, 
а й може створити передумови для вчинення корупційних злочинів. У зв’язку 
з цим, до порядку врегулювання конфлікту інтересів слід ставитися вкрай 
відповідально. А розроблений Національним агентством з питань 
запобігання корупції алгоритм дій державного службовця у разі виникнення 
у нього потенційного або реального конфлікту інтересів сприятиме 
своєчасному реагуванню на виклики, що виникають в процесі службової 
діяльності, та запобігатиме необгрунтованим діям та серйозним наслідкам.  
Крім того, ведення публічного реєстру осіб,’ які вчинили корупційні 
або пов’язані з корупцією правопорушення, є ефективним заходом впливу, 
оскільки стає відомим громадськості та призводить до суспільного осуду 
порушників антикорупційного законодавства. яані з корупцією правопорушення 
 
 
  48 
 
РОЗДІЛ 3 
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИЯВЛЕННЯ, ЗАПОБІГАННЯ ТА 
ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ НА ДЕРЖАВНІЙ 
СЛУЖБІ 
 
 
3.1 Удосконалення антикорупційного законодавства 
 
Варто відмітити, що органами, уповноваженими на здійснення 
державної політики у сфері державної служби та антикорупційними 
органами здійснюється планомірна політика щодо адаптування вітчизняного 
законодавства до міжнародних стандартів.  
На міжнародному рівні Україна сприймається як корумпована країна, 
де корупція фіксується на усіх рівнях, як в центральних органах виконавчої 
влади, так і на місцях. Обмежені можливості конкурентоспроможності 
країни, зокрема за показником якості державних інституцій, внутрішньої та 
зовнішньої безпеки, високий рівень корупції та низький рівень задоволеності 
громадян діяльністю органів державної влади характеризують сучасне 
становище нашої країни [30].  
За даними дослідження «Корупція в Україні 2020: розуміння, 
сприйняття, поширеність», проведеного та презентованого Info Sapiens [31] 
за фінансової підтримки Антикорупційної Ініціативи Європейського Союзу в 
Україні (EUACI), що фінансується ЄС і співфінансується та впроваджується 
Міністерством закордонних справ Данії, за оцінками населення, оцінка 
корумпованості багатьох інституцій зросла. Рівень довіри населення вищий 
до місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а 
от рівень недовіри до центральних органів виконавчої влади – близький до 
максимального. Єдиний інститут, довіра населення до якого зросла – 
Президент України. 
  49 
 
Зміни у сприйнятті поширеності корупції за оцінками населення 
див.рис.3.1.  
 
 
 
Рисунок 3.1 − Зміни у сприйнятті поширеності корупції за оцінками 
населення 
 
Низький міжнародний рейтинг України, в першу чергу, обумовлений 
недосконалістю антикорупційного законодавства, декларативним характером 
більшості правових норм, у поєднанні з низькою виконавською дисципліною, 
відсутністю дієвих механізмів координації, взаємодії та контролю органів 
державної влади щодо реалізації антикорупційних заходів, що значною 
мірою сприяє виникненню корупційних ризиків і, як наслідок, формуванню 
корупційного середовища, яке сильно ускладнює правильне функціонування 
всіх суспільних та державних механізмів. 
Результати численних досліджень свідчать про те, що корупція, як і 
раніше, залишається однією з найважливіших та найбільш гострих для 
населення проблем. 
Варто звернути увагу на те, що наприкінці 2017 року завершився період 
  50 
 
дії Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки, затвердженої  Нову 
антикорупційну стратегію ухвалено не було. Це призвело до розбалансованої 
та малоефективної антикорупційної діяльності публічних інституцій.  
Попередня Антикорупційна стратегія (на 2014–2017 роки) та Державна 
програма з її реалізації були якісними програмними документами з високим 
антикорупційним потенціалом. Разом з тим реалізувати цей потенціал 
повною мірою не вдалося передусім через тривалий процес створення 
антикорупційних інституцій, що відбувався протягом 2014–2019 років. У 
зв’язку з тим, що ці програмні документи жодного разу не переглядалися та 
не оновлювалися, починаючи з 2016 року їх положення поступово втрачали 
свою актуальність.  
В альтернативному звіті з оцінки ефективності впровадження державної 
антикорупційної політики, підготовленому у 2019 році [ 37], зазначається, що 
повністю реалізовано було лише 25% заходів Антикорупційної стратегії на 
2014–2017 роки, 52% – реалізовано частково, а 23% – не реалізовано взагалі. 
За оцінками авторів звіту, жодної з поставлених цілей у попередній 
антикорупційній стратегії так і не було досягнуто повною мірою. Із 207 
заходів державної програми з реалізації засад державної антикорупційної 
політики не було реалізовано взагалі 47 заходів тобто, близько 22,7%. Із 160 
повністю або частково виконаних заходів лише 53 було виконано вчасно, що 
становить лише 25% від загальної кількості заходів державної програми.  
В іншому звіті зверталася увага на те, що найбільш повно та якісно 
виконувались ті заходи антикорупційної політики, які одночасно були 
частиною намірів держави у межах співпраці з Міжнародним валютним 
фондом або Європейським Союзом. 
Результати проведених досліджень засвідчують, що у попередні роки не 
було досягнуто більшості цілей, визначених Антикорупційною стратегією на 
2014–2017 роки. У цих дослідженнях передусім звертається увага на те, що в 
зазначений період: 
  51 
 
– антикорупційна політика держави не завжди ґрунтувалася на повних, 
об’єктивних та достовірних даних; зусилля різних органів державної влади, 
органів місцевого самоврядування та громадськості були недостатньо 
скоординованими; існували корупційні ризики у діяльності виборних 
органів; стандарти професійної та доброчесної публічної служби не були 
імплементовані у повному обсязі;  
– оцінка ефективності антикорупційних програм була низькою;  
– реформування судової гілки влади та усунення корупційних ризиків у 
судочинстві, органах кримінальної юстиції не були завершені, а окремі 
реалізовані заходи не дали змоги досягнути очікуваних результатів;  
– бізнес-клімат не був сприятливим для відмови представників бізнесу 
від корупційних практик. 
До числа основних показників успішності виконання попередньої 
антикорупційної стратегії цілком справедливо можна віднести рівень 
імплементації міжнародних антикорупційних стандартів, який мав 
визначатися рівнем виконання міжнародних рекомендацій та зобов’язань, 
ступенем відповідності стандартам міжнародних ініціатив (ініціатив з 
прозорості видобувних галузей, будівельного сектору, Індексу відкритості 
бюджету тощо), а також значенням Індексу сприйняття корупції [ 30].  
У листопаді 2020 року прийнято за основу проект Закону «Про засади 
державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки». Проект Закону 
зареєстровано у Верховній Раді України за № 4135. 
Проблема, на вирішення якої спрямовано проект Закону, полягає в тому, 
що вже майже три роки в Україні немає основного стратегічного документа у 
сфері запобігання та протидії корупції – Антикорупційної стратегії. Це 
призвело до розбалансованої і малоефективної діяльності органів державної 
влади, органів місцевого самоврядування та інших публічних інституцій у 
питаннях запобігання та протидії корупції. 
  52 
 
Затвердження нової Антикорупційної стратегії дасть змогу Україні не 
лише вирішити зазначену проблему, забезпечивши всі публічні інституції 
надійним антикорупційним дороговказом та інструментарієм на найближчі 
п’ять років, а й зробити значний стратегічний крок уперед у напрямі 
мінімізації корупції та суттєво підвищити темпи її соціально-економічного 
зростання. 
Законопроектом пропонується визнати таким, що втратив чинність, 
Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні 
(Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», а також внести низку змін до 
Закону України «Про запобігання корупції». Сама Антикорупційна стратегія 
складається з 4 розділів, при цьому, перший розділ присвячений концепції 
формування антикорупційної політики та механізму її реалізації. Решта 
розділів документу містять опис певних проблем та очікувані стратегічні 
результати, яких слід досягти для їх розв’язання. 
Концепція формування антикорупційної політики у 2020-2024 роках та 
пропонована до затвердження антикорупційна стратегія базуються на 
поєднанні двох підходів: 
- подальшого удосконалення загальної системи запобігання та протидії 
корупції (розділи ІІ та ІV проекту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 
роки); 
- мінімізація корупції у найбільш пріоритетних з точки зору подолання 
корупції сферах, в тому числі за рахунок проведення найбільш успішних 
галузевих реформ (розділ ІІІ проекту Антикорупційної стратегії на 2020-2024 
роки). 
Проектом Закону пропонується не лише затвердити Антикорупційну 
стратегію на 2020-2024 роки, а й внести зміни до деяких положень Закону 
України «Про запобігання корупції» з метою підвищення ефективності 
механізмів моніторингу та координації реалізації державної антикорупційної 
політики.  
  53 
 
Що стосується проблематики цієї дипломної роботи, а саме 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі, то у розділі ІІ 
Стратегії, який присвячений підвищенню ефективності системи запобігання і 
протидії корупції, пункт 2.3 визначає шляхи врегулювання конфлікту 
інтересів, дотримання загальних обмежень та заборон, правил етичної 
поведінки. 
Підпункт 2.3.1. визначає конфлікт інтересів як проблему, яка є 
складовою більшості корупційних правопорушень, у тому числі кожного 
корупційного злочину. Вади законодавства та недостатність ефективних 
ризик-орієнтованих механізмів виявлення конфлікту інтересів обмежують 
можливості мінімізації корупції за рахунок запобігання та врегулювання 
конфлікту інтересів.  
Очікувані стратегічні результати:  
1) уточнено законодавчі визначення понять «реальний конфлікт 
інтересів», «потенційний конфлікт інтересів», «приватний інтерес» у напрямі 
спрощення їх розуміння і застосування;  
2) удосконалено законодавчі процедури повідомлення про конфлікт 
інтересів та механізми його врегулювання, у тому числі стосовно осіб, які не 
мають безпосереднього керівника чи займають виборні посади;  
3) удосконалено систему правил самостійного та зовнішнього 
врегулювання конфлікту інтересів;  
4) встановлено заборони на прийняття певних рішень, вчинення дій чи 
укладення угод як спосіб запобігання конфлікту інтересів;  
5) удосконалено механізми запобігання конфлікту інтересів, у тому 
числі у зв’язку з наявністю корпоративних прав, зокрема, шляхом 
запровадження заборони на прийняття рішень чи вчинення дій стосовно 
юридичних осіб, у яких в особи наявні корпоративні права;  
6) забезпечується ефективний ризик-орієнтований моніторинг та 
контроль за дотриманням вимог щодо запобігання та врегулювання 
  54 
 
конфлікту інтересів та пов’язаних з ним обмежень, в тому числі з 
використанням ІТ-інструментів, за результатами якого ефективно 
виявляються рішення та правочини, ухвалені в умовах конфлікту інтересів. 
Підпункт 2.3.2. визначає проблему правової регламентації заборон та 
обмежень на одержання подарунків, участі у певних правовідносинах є 
недосконалою, не в усіх випадках заборони забезпечені заходами юридичної 
відповідальності.  
Очікувані стратегічні результати:  
1) запроваджено законодавче визначення поняття «інша оплачувана 
діяльність»;  
2) уточнено перелік випадків, на які не поширюється заборона щодо 
одержання подарунків, та удосконалено пов’язані з ними обмеження 
(зокрема, запроваджено правила визначення періоду, протягом якого особі 
забороняється приймати рішення чи вчиняти дії на користь особи, яка надала 
подарунок);  
3) удосконалено регламентацію порядку поводження з неправомірною 
вигодою або подарунком з урахуванням, зокрема, способів їх отримання у 
нематеріальному вигляді;  
4) розширено коло осіб, на яких поширюються обмеження, зокрема, 
щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних 
органів, наглядової ради організації, що має на меті одержання прибутку;  
5) встановлено адміністративну відповідальність за порушення 
обмежень на участь у певних правовідносинах після припинення діяльності, 
пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. 
Положення підрозділу 2.3 проекту Антикорупційної стратегії на 
2020–2024 роки спрямовані на досягнення таких основних результатів: 
удосконалення відповідних положень законодавства; належна регламентація 
правил етичної поведінки та їх практичне втілення; забезпечення належного 
реагування керівників на виявлені факти правопорушень підлеглих. 
  55 
 
Прийняття цього закону стане суттєвим прогресом в запобіганні та 
протидії корупції, а також сприятиме забезпеченню злагодженості й 
системності антикорупційної діяльності усіх органів органів державної влади 
та органів місцевого самоврядування, передусім завдяки затвердженню та 
успішній реалізації Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки. 
17 травня 2021 року профільним Комітетом рекомендовано Верховній 
Раді України прийняти в другому читанні і в цілому проект Закону (реєстр. 
№ 4135) з техніко-юридичними опрацюванням та урахуванням таких правок і 
пропозицій, зокрема дати 2020-2024 роки змінено на 2021-2025. 
Отже, реформування державної служби, як складової реформи 
державного управління, не можливе без удосконалення антикорупційного 
законодавства, яке є логічним наслідком інтеграційних процесів в Україні, 
засобом реалізації зобов’язань перед світовою спільнотою, покликане 
продовжити впровадження передового міжнародного досвіду у сфері 
запобігання та протидії корупції. 
 
 
3.2 Підвищення рівня обізнаності державних службовців щодо 
вжиття заходів з виявлення та усунення конфлікту інтересів при 
проходженні служби 
 
 
Одним з ефективних заходів запобігання виникненню конфлікту 
інтересів під час проходження державної служби є планомірна політика по 
здійсненню превентивних та роз’яснювальних заходів, які вживаються 
керівництвом державного органу та уповноваженими особами з питань 
дотримання антикорупційного законодавства. 
З метою підвищення обізнаності працівників державного органу щодо 
вжиття заходів з виявлення, усунення та необхідних дій у разі виникнення 
конфлікту інтересів державні службовці систематично підвищують свою 
  56 
 
кваліфікацію у цьому напрямку. Реформа професійного навчання,  як 
важлива складова реформи державного управління,  зорієнтована на потреби 
публічного службовця у професійному розвитку та сприяє  впровадженню 
принципів належного врядування.   
Так, одним із принципів державної служби за Законом України «Про 
державну службу» є принцип професіоналізму, який передбачає 
компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків та 
постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної 
компетентності. Відповідно до статті 8 Закону, державний службовець 
зобов’язаний постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності 
та удосконалювати організацію службової діяльності, а керівник державного 
органу створює та забезпечує умови для підвищення рівня професійної 
компетентності шляхом професійного навчання, яке проводиться постійно.  
Професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок 
коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених 
законодавством, через систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та 
підвищення кваліфікації, зокрема у сфері публічного управління та 
адміністрування, у встановленому законодавством порядку в навчальних 
закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають 
право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном.  
Організаційні засади функціонування системи професійного навчання 
державних службовців визначаються відповідно до Положення про систему 
професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних 
адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб 
місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, затвердженого 
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 р. № 106. 
Підвищення кваліфікації здійснюється за програмами, які за змістом 
навчання поділяються на загальні і спеціальні. Метою загальних програми 
підвищення кваліфікації є підвищення рівня професійної компетентності 
  57 
 
учасників професійного навчання на основі раніше набутого професійного та 
життєвого досвіду та відповідно до загальних потреб державних органів. 
Зміст загальних програм підвищення кваліфікації охоплює загальні питання 
державного управління, питання запобігання корупції, зміни у законодавстві 
з питань державної служби, європейської та євроатлантичної інтеграції, а 
також інші питання, визначені відповідними державними, регіональними, 
місцевими програмами, стратегіями. 
Спеціальні програми підвищення кваліфікації - програми підвищення 
кваліфікації, метою яких є підвищення рівня професійної компетентності 
учасників професійного навчання на основі раніше набутого професійного та 
життєвого досвіду та відповідно до їх індивідуальних потреб і спеціальних 
потреб державних органів. Зміст спеціальних програм підвищення 
кваліфікації охоплює питання функціонування та основних напрямів 
діяльності окремого державного органу. 
Очікувані результати навчання за загальними та спеціальними 
програмами підвищення кваліфікації мають охоплювати професійні знання 
та професійні компетентності, необхідні учасникам професійного навчання 
для належного виконання ними встановлених завдань і обов’язків. 
Програми підвищення кваліфікації можуть передбачати очну (денну, 
вечірню), дистанційну та змішану (очну та дистанційну з використанням 
спеціальних інтернет-платформ, веб-сайтів тощо) форми навчання, що 
створює оптимальні умови для їх ефективного проходження. 
Професійне навчання державних службовців може здійснюватися 
шляхом самоосвіти у формі участі у конференціях, фахових семінарах, 
тренінгах, майстер-класах, курсах з оволодіння практичними навичками 
тощо. 
Потреба у формуванні, розвитку, оновленні відповідних 
компетентностей державного службовця визначається на основі оцінювання 
  58 
 
результатів його службової діяльності і відображається в індивідуальній 
програмі. Зразок індивідуальної програми див. додаток 1. 
Навчальна практика показує, що дуже часто люди просто не 
усвідомлюють, що роблять щось неправильно, бо не знають як. Саме 
навчальний процес покликаний надати державним службовцям необхідні 
знання. Коли набуті знання та навички під час роботи використовуються 
повною мірою, це дозволяє досягти належної компетентності (тобто 
працівники мають необхідний рівень знань і виконують свої завдання 
ефективно і без роздумів). Для підтримки компетентностей у належному 
стані навчання має бути планомірним та систематичним.  
З метою забезпечення професійного розвитку державних службовців, 
голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та 
заступників, посадових осіб місцевого самоврядування Національним 
агентством України з питань державної служби в кінці 2019 року було 
створено Портал управління знаннями - державну спеціалізовану 
інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує доступ до 
безоплатних інформаційних послуг у сфері професійного навчання 
державних службовців через мережу Інтернет.  
Портал призначений для: 
- забезпечення розвитку ринку освітніх послуг у сфері професійного 
навчання; 
- інформування провайдерами про наявні освітньо-професійні та 
освітньо-наукові програми підготовки за спеціальністю «Публічне 
управління та адміністрування» галузі знань «Публічне управління та 
адміністрування», загальні та спеціальні програми підвищення кваліфікації; 
- організації електронної взаємодії суб’єктів Порталу з метою 
забезпечення професійного розвитку державних службовців, голів місцевих 
державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових 
осіб місцевого самоврядування, обміну практиками та досвідом. 
  59 
 
Серед актуальних тем підвищення кваліфікації, які висвітлені на цьому 
порталі, питання дотримання антикорупційного законодавства та принципів 
доброчесності пропонувалися провайдерами освітніх послуг майже 80 разів, 
окремо питання конфлікту інтересів було висвітлено в одному курсі, що 
свідчить про затребуваність цього напрямку, як складової антикорупційної 
державної плітики.   
На окрему увагу заслуговує також і просвітницький напрям роботи 
Національного агентства з питань запобігання корупції. Так, новим 
програмним продуктом Національного агентства з питань запобігання 
корупції було створення Офісу розбудови доброчесності. Офіс відповідає за 
просвітницьку та навчальну діяльність, а також взаємодію з громадянським 
суспільством.  Місією Офісу є запуск змін для розбудови доброчесного 
суспільства.  
З метою підвищення обізнаності з питань запобігання і протидії 
корупції Офісом запущено проект «Зрозуміло про конфлікт інтересів», який 
присвячений темі конфлікту інтересів — одному з ключових інструментів у 
сфері запобігання корупції. Запровадження ефективної системи запобігання й 
врегулювання конфлікту інтересів на публічній службі, її належне 
застосування є важливим антикорупційним превентивним заходом, що 
допомагає у розбудові доброчесного суспільства. Матеріали курсу у 
доступній формі пояснюють, що таке конфлікт інтересів, на кого 
розповсюджується регулювання в цій сфері, як запобігти його виникненню 
або врегулювати, а також якими є наслідки за порушення вимог 
законодавства. Також можна дізнатися про міжнародні практики 
впровадження інструменту конфлікту інтересів, як це працює в інших 
країнах та іншу цікаву інформацію. Проєкт розрахований як на 
представників публічної служби, так і на людей, які прагнуть розширити свої 
знання з цієї теми. 
  60 
 
Крім інформаційного матеріалу запропонований курс містить додатки 
із зразками документів щодо рекомендованих форм повідомлення 
безпосереднього керівника про реальний/потенційний конфлікт інтересів у 
працівника та звернення до Національного агентства з питань запобігання 
корупції (Додатки 2-5). 
З метою удосконалення отриманих базових знань про конфлікт 
інтересів на сайті Prometheus запропонований поглиблений онлайн-курс: 
«Конфлікт інтересів: треба знати! Від теорії до практики», який покликаний 
підвищити ефективність виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту 
інтересів, дотримання встановлених заборон та обмежень з урахуванням тих 
помилок та проблемних питань, які були виявлені під час правозастосовної 
практики.  Курс доступний усім охочим. По завершенню курсу, після 
успішного виконання тестових завдань, видається сертифікат. 
 
 
Висновки до розділу 3 
 
 
Отже, конфлікт інтересів (потенційний та реальний) – це не тільки 
наявність приватного інтересу чи суперечність між приватними інтересами, 
він має соціальний характер, який підтверджується незадовільними 
матеріальними ресурсами та моральними якостями, незадовільним місцем у 
соціумі, відсутності зацікавленості в роботі. Ліквідація таких причин може 
стати шляхом існування ідеальних професійних відносин, а саме як наслідок 
більш ефективної і результативної роботи публічної служби, яка буде 
спрямована на розвиток суспільства та держави загалом. 
Аналізуючи види та причини виникнення конфліктих ситуацій, що в 
усіх сферах людської діяльності наявне явище конфлікту, а в публічній 
службі, де існує ще й матеріальна спокуса, це є постійним компонентом, 
  61 
 
усунення якого може поліпшити роботу державних орагнів та сприяти 
ефективності прийняття управлінських рішень. 
При наявності конфлікту інтересів, як реального, так і потенційного, 
важливу роль відіграє час, тобто виявлення конфлікту інтересів на ранніх 
стадіях, своєчасне усунення та усвідомлення небезпеки дозволить не 
допустити заглиблення державного службовця у свої приватні інтереси. 
В епоху трансформації суспільства, нові форми відносин склалися між 
державним сектором, бізнесом та некомерційними установами, а це 
породжує, наприклад, дедалі більш тісні форми співпраці, такі як державно-
приватне партнерство, саморегулювання, обмін персоналом та фінансування. 
Хоча конфлікт інтересів не є безпосередньо корупцією, однак якщо такі 
конфлікти будуть неконтрольовані та неналежним чином керовані, вони 
можуть призвести до корупції.  
Метою ефективної політики конфлікту інтересів є не просто заборона 
всіх приватних можливостей з боку державних службовців, а має бути 
цілісна державна політика, яка визнає, що невирішений конфлікт інтересів 
може спричинити зловживання державною владою. 
Цієї мети можна досягти в роботі державних органів шляхом  
впровадження відповідних державних стандартів з доброчесності; 
налагодження ефективних процесів виявлення ризиків та вирішення 
конфліктів, що виникають в діяльності державних службовців; за рахунок 
дієвих зовнішніх та внутрішніх механізмів підзвітності, включаючи санкції, 
спрямовані на забезпечення персональної відповідальності державних 
службовців за дотримання принципів доброчесносності під час проходження 
публічної служби. 
Однак у конфлікті інтересів не варто вбачати тільки небезпеку, часто 
процес врегулювання ситуації з конфліктом інтересів дозволяє активізувати 
та посилити групову взаємодію і може стати єдино-можливим шляхом 
виходу зі складної ситуації, що склалася. 
  62 
 
Отже, проблему врегулювання конфлікту інтересів на державній 
службі потрібно досліджувати і надалі, виявляти шляхи запобігання та 
існування конфлікту інтересів, розробляти заходи щодо вирішення 
конфліктних ситуацій, з урахуванням міжнародного досвіду, та 
удосконалювати нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу. 
  63 
 
ВИСНОВОК 
 
 
 
На підставі проведених досліджень, у науковій літературі зазначається,  
що в основі корупційного правопорушення в системі державного управління 
лежить саме конфлікт інтересів на державній службі, заснований на 
корисливій мотивації державного службовця, у зв’язку з чим механізм 
врегулювання конфлікту інтересів на державній службі пропонується 
розглядати як основний і найбільш ефективний спосіб запобіганню корупції 
Матеріали цієї дипломної роботи розкривають суть конфлікту інтересів в 
роботі державних службовців, привертають увагу до проблем, які виникають 
в процесі їх діяльності. Одержані результати можуть бути використані для 
врегулювання конфлікту інтересів при реалізації владних повноважень. 
Узагальнюючи результати здійсненого дослідження щодо визначення 
шляхів врегулювання конфлікту інтересів на державній службі в Україні та 
рекомендацій щодо їх наукового і практичного використання, сформулюємо 
низку положень й висновків. 
Зокрема, констатуємо, що сучасний рівень врегулювання конфлікту 
інтересів на державній службі в Україні спирається на досвід 
високорозвинених країн світу та об’єднує знання, досвід і практику, які 
довели свою ефективність. 
На основі комплексного підходу, розкрито концептуальні засади 
визначення поняття конфлікту інтересів на державній службі, здійснено 
спробу розробки принципів удосконалення шляхів врегулювання конфлікту 
інтересів в органах державної влади в Україні, як нагального чинника 
ефективної публічної діяльності. 
Застосування різних методів дослідження поняття "конфлікту 
інтересів" в державних органах дозволило проаналізувати сучасний стан дій 
по його врегулюванню, виявити недоліки, а також сформувати певні вимоги 
та параметри застосування на шляху її покращення. 
  64 
 
Проаналізовано вітчизняне законодавство та міжнародний досвід, що 
регулює суспільні відносини у сфері врегулювання конфлікту інтересів в 
державних органах: Конституція України; Закон України "Про запобігання 
корупції"; Закон України "Про державну службу", укази Президента України; 
міжнародні договори та рішення міжурядових організацій; постанови та 
розпорядження Кабінету Міністрів України; міжвідомчі та відомчі 
нормативно-правові акти (накази, інструкції, положення, постанови, 
програми, листи, рекомендації тощо). Ці нормативно-правові акти повинні 
використовувати державні органи у своїй діяльності задля врегулювання 
конфлікту інтересів, як потенційного, так і реального, під час проходження 
державної служби.  
В роботі визначені проблеми щодо врегулювання конфлікту інтересів в 
діяльності державних службовців при здійсненні владних повноважень в 
Україні, найбільш важливою серед яких є необхідність удосконалення 
нормативно-правового регулювання у цій сфері. Практичне значення цієї 
роботи полягає в розробленні алгоритму формування єдиних підходів до 
забезпечення шляхів врегулювання конфлікту інтересів на державній службі 
шляхом внесення змін до нормативно-правових документів, що регулюють 
антикорупційну діяльність, та активної інформаційно-освітньої політики. 
В роботі акцентовано увагу, що чітке розуміння шляхів врегулювання 
конфлікту інтересів на державній службі є запорукою успіху демократичних 
принципів розвитку держави в цілому. 
Результатом роботи є формування пропозицій по врегулюванню 
конфлікту інтересів на державній службі шляхом удосконалення 
нормативно-правового регулювання та активної просвітницької роботи. 
Комплексне вивчення та дослідження питання врегулювання конфлікту 
інтересів при здійсненні владних повноважень підвищить рівень прозорості 
та відкритості в діяльності органів державної влади, сприятиме зростанню 
рівня довіри громадськості до владних інституцій в Україні. 
  65 
 
Отже, проблему врегулювання конфлікту інтересів на державній 
службі потрібно досліджувати і надалі, виявляти шляхи запобігання та 
існування конфлікту інтересів, розробляти заходи щодо вирішення 
конфліктних ситуацій, з урахуванням міжнародного досвіду, та 
удосконалювати нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу. 
 
  66 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Конституція України/ [Електронний ресурс] URL: 
https://zakon.rada.gov.ua;  
2. Верховна Рада України / Кримінальний кодекс України 
/Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
3. Верховна Рада України / Кодекс України про адміністративні 
правопорушення /Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
4. Верховна Рада України / Цивільний Кодекс України /Електронний 
ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
5. Верховна Рада України /Кодекс адміністративного судочинства 
України /Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
6. Верховна Рада України / Закон України „Про державну службу“/ 
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua;   
7. Верховна Рада України / Закон України „Про запобігання корупції“/ 
[Електронний ресурс] URL:  https://zakon.rada.gov.ua; 
8. Верховна рада України/ Про засади державної антикорупційної 
політики на 2020-2024 роки / Проект № 4135/ [Електронний ресурс] / 
URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70007; 
9. Президент України / Указ від 05 червня 2020 року № 214/2020 „Про 
визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України“/ 
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
10. Кабінет Міністрів України / Постанова від 16.11.2011 № 1195 «Про 
затвердження Порядку передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, 
Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або 
комунальним установам чи організаціям» / [Електронний ресурс] URL: 
https://zakon.rada.gov.ua; 
 
  67 
 
11. Кабінет Міністрів України/ Постанова від 06 лютого 2019 року               
№ 106 „Про затвердження Положення про систему професійного навчання 
державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших 
заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та 
депутатів місцевих рад“ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
12. Кабінет Міністрів України / Постанова від 01 жовтня 2014 р. № 500 
„Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань 
державної служби“ / [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
13. Кабінет Міністрів України / Постанова від 25 березня 2015 р. № 171 
"Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, 
які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття 
відповідального або особливо відповідального становища, та посад з 
підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов 
Кабінету Міністрів України"// [Електронний ресурс] URL: 
https://zakon.rada.gov.ua; 
14. Кабінет Міністрів України/ Розпорядження від 24.06.2016 р.  
№ 474-р  „Деякі питання реформування державного управління України“ / 
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
15. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ 
від 05.08.2016 № 158 „Про затвердження Загальних правил етичної поведінки 
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування“ /   
[Електронний ресурс] URL:https://zakon.rada.gov.ua;  
16. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ 
від 19 травня 2021 р. № 83-21 «Про затвердження Положення про 
впровадження в Національному агентстві України з питань державної 
служби, його територіальному органі, підприємстві, установі і організації, що 
належить до сфери його управління, механізмів заохочення викривачів та 
формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або 
пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України 
  68 
 
«Про запобігання корупції» / [Електронний ресурс] / 
URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
17. Національне агентство з питань запобігання корупції / Наказ  від 
17.03.2020 № 102/20 „Про затвердження Типового положення про 
уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та 
виявлення корупції“ / [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
18. Національне агентство з питань запобігання корупції / Наказ  від 
30.12.2020 № 610/20 „Про затвердження Антикорупційної програми 
Національного агентства з питань запобігання корупції 
на 2021 – 2022 роки“ / [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
19. Національне агентство з питань запобігання корупції / Наказ  від 
02.04.2021 № 5 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо 
застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» 
стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання 
обмежень щодо запобігання корупції"/[Електронний ресурс] / 
URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
20. Національне агентство з питань запобігання корупції / Наказ  від 
26.11.2019  № 209-19 "Про затвердження Положення про вебпортал 
управління знаннями у сфері професійного навчання «Портал управління 
знаннями»/ [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
21. Національне агентство з питань запобігання корупції / Рішення від 
09.02.2018  № 166/ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 
2018 р. за № 345/31797/ "Про затвердження Положення про Єдиний 
державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією 
правопорушення"/[Електронний ресурс]/ URL: https://zakon.rada.gov.ua; 
22. Національне агентство з питань запобігання корупції / Методичні 
роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про 
запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту 
інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції/2021/ 
  69 
 
[Електронний ресурс] /URL: https://wiki.nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2021 
/04/K.I.-09.04.2021-1.pdf; 
23. Звіт голови Національного агентства України з питань державної 
служби за 2020 рік / [Електронний ресурс] /URL: https://nads.gov.ua;  
24. Бериславська О.М., Мінаєва В.В./ Європейський досвід етизації 
державної служби та її актуальність для України / [Електронний ресурс] / 
URL: http://www.mubip.org.ua/wp-content/uploads/2016/01/241.pdf; 
25. Біляк Ю. В /Історичні аспекти виникнення конфлікту та еволюція 
поглядів / Агросвіт № 13, 2017; 
26. Василевська Т. Е. / Етика державних службовців і запобігання 
конфлікту інтересів : навч.- метод. матеріали /; уклад. О. М. Руденко. – К. : 
НАДУ, 2013. – 76 / [Електронний ресурс] / URL: http://academy.gov.ua/NMKD 
/ library_nadu/Navch_Posybniky/9fc4fff6-cce5-4afd-bf70-2e3854c59ab4.pdf; 
27. Джумагельдієва Г. Д. / Механізм врегулювання конфлікту інтересів 
в системі державного управління /Електронне фахове видання «Державне 
управління:удосконалення та розвиток», № 2, 2019 / [Електронний ресурс] / 
URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/2_2019/5.pdf; 
28. Ієвлєва Л. І./Врегулювання конфлікту інтересів як антикорупційний 
механізм: іноземний досвід і окремі рекомендації для України/ Електронне 
наукове фахове видання «Державно-управлінські студії» № 4(6), 2018 / 
[Електронний ресурс] / URL: http://studio.ipk.edu.ua/vrehulyuvannya-konfliktu-
interesiv-yak-antykoruptsiynyy-mekhanizm-inozemniy-dosvid-i-okremi-
rekomendatsiyi-dlya-ukrayiny/; 
29. Прокоф’єв М.М/ Правові засоби запобігання конфлікту інтересів на 
державній службі/ Юридичний науковий електронний журнал, № 1/2021/ 
[Електронний ресурс] / URL: http://www.lsej.org.ua/1_2021/52.pdf; 
30. Звіт з антикорупційної діяльності 2020/ [Електронний 
ресурс] / URL:https://nazk.gov.ua; 
  70 
 
31. Корупція в Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність/ 
[Електронний ресурс] / URL: https://nazk.gov.ua; 
32. Світове дослідження цінностей 2020 / Український центр 
європейської політики. Київ, 2020/ [Електронний ресурс] / URL: 
https://sapiens.com.ua;  
33. Офіс розбудови доброчесності / офіційна сторінка / [Електронний 
ресурс] / URL:https://prosvita.nazk.gov.ua/blog/startap-na-derzhavnij-sluzhbi; 
34. Національне агентство з питань запобігання корупції / Офіс 
розбудови доброчесності / Міжнародне антикорупційне законодавство / 
[Електронний ресурс] / URL: https://prosvita.nazk.gov.ua/blog/ofis-
dobrochesnosti-ogoloshuye-pro-zapusk-antykoruptsijnyh-urokiv; 
35. Національне агентство з питань запобігання корупції / Корупція в 
Україні 2020: розуміння, сприйняття, поширеність/ 
Презентація / [Електронний ресурс] /URL: https://nazk.gov.ua/wp-
content/uploads/2020/05/Corruption_Survey_ 020_Presentation_Info-Sapiens.pdf 
36. Рада Європи/ План дій для України на 2018-2021 рр. / [Електронний 
ресурс] / URL: https://rm.coe.int/coe-action-plan-for-ukraine-2018-2021-
ukr/1680925bec; 
37. Альтернативний звіт з оцінки ефективності впровадження 
Державної антикорупційної політики / [О. В. Калітенко, Д. О. Калмиков, 
І. Б. Коліушко та ін.] ; за заг. ред. М. І. Хавронюка. – К. : Москаленко О. М., 
2019. – 366 с. – Режим доступу : https://bit.ly/3hNLc3Y; 
38. Портал управління знаннями / [Електронний ресурс] / URL: 
https://pdp.nacs.gov.ua/pages/about; 
39. Єдиний державний реєстр судових рішень /[Електронний ресурс] / 
URL: https://reyestr.court.gov.ua; 
40. Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні 
правопорушення/[Електронний ресурс]/ URL: https://corruptinfo.nazk.gov.ua 
/reference/map; 
  71 
 
41. European Code of conduct for all persons involved in local and regional 
governance/ Рада Європи, 2019, / [Електронний ресурс] / 
URL: https://rm.coe.int/168071b2e5; 
42. International Code of Conduct for Public Officials/ [Електронний 
ресурс] / URL:  http://www.un.org/documents/ga/res/51/a51r059.htm; 
43.United Nations Convention against Corruption/ [Електронний ресурс] / 
URL:  https://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/; 
44. Managing Conflict of Interest in the Public Service / [Електронний 
ресурс] / URL: https://www.oecd.org/gov/ethics/48994419.pdf.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
