«Особливості застосування РR-технологій в державному управлінні та місцевому самоврядуванні»

Михалко, Людмила Василівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8118

Title:	«Особливості застосування РR-технологій в державному управлінні та місцевому самоврядуванні»
Authors:	Манн, Руслан Володимирович Михалко, Людмила Василівна
Keywords:	ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ;МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ;ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС.;ПРЕС-СЛУЖБА
Issue Date:	Jun-2022
Abstract:	Об’єктом дослідження є відносини, що виникають з організацією зв’язку з громадськістю органів державної влади. Предмет дослідження — особливості застосування РR-технологій в державному управлінні та місцевому самоврядуванні. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо модифікації РR-технологій в державному управлінні та місцевому самоврядуванні. Метод дослідження — методи формальної й змістовної логіки, порівняльний метод, методи аналізу та синтезу, методи дедукції та індукції, методи аналогії та узагальнення, графічні методи, метод експертних оцінок, метод статистичного аналізу, метод контент-аналізу інформаційного сайту.. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та методологічні аспекти понять інституту PR та зв’язків з громадськістю в органах влади; систематизовано підходи до розуміння нормативно-правового регулювання та місця PR-технологій у державному та муніципальному управлінні; проведено дослідження оцінювання стану та ефективності взаємодії органу місцевого самоврядування із громадськістю на прикладі Стеблівської селищної громади; проаналізовано зарубіжний досвід організації роботи прес-служб та застосування РR-технологій в органах управління; надані рекомендації щодо модифікації роботи прес-служб та застосування РRтехнологій у вдосконаленні зв’язків з громадськістю в органах влади. Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності державними органами управління, органами місцевої влади та самоврядування, громадськими організаціями, PR-відділами, відділами зв’язків з громадськістю.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8118
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Михалко Л.В..pdf Restricted Access		2.01 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до кваліфікаційної роботи
бакалавра

на тему: «Особливості застосування РR-технологій в державному
управлінні та місцевому самоврядуванні»

Виконала: студентка 4 курсу, групи ПУА-188
Спеціальності 281 Публічне управління та
адміністрування
Михалко Людмила Василівна ______________
(прізвище та ініціали)
Керівник __д.е.н, проф. Манн Р.В.___________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2022 року

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 281 Публічне управління та адміністрування

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ проф Манн Р. В.
(підпис) (ініціали, прізвище)
«_____» ____________2022 р.

З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу бакалавра студенту
___________ Михалко Людмилі Василівні ______________
(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи: Особливості застосування РR-технологій в державному
управлінні та місцевому самоврядуванні________________________________
керівник роботи__ д.е.н, проф. Манн Руслан Володимирович______________
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
__________________________________________________________________
затверджені наказом ректора ЧДТУ від « » 2022 року №_______________
2. Строк подання студентом роботи____________________________________
3. Вихідні дані до роботи: Вступ; Розділ 1. Теоретичний аналіз аспектів РR-
технологій в контексті політичної системи суспільства; Розділ 2. Аналіз
сучасного етапу застосування РR у публічному управлінні в Україні; Розділ 3.
Рекомендації щодо вдосконалення роботи прес-служб та застосування РR-
технологій; Висновки; Список використаних джерел; Додатки__________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити): 1. Проаналізувати існуючі підходи та визначення понять
інституту PR та зв’язків з громадськістю в органах влади. 2. Визначити
особливості нормативно-правове регулювання та застосування РR-
технологій у державному та муніципальному управлінні України. 3. Провести
дослідження стану та ефективності взаємодії органу місцевого
самоврядування із громадськістю на прикладі Стеблівської селищної громади.
4. Розробити, аргументувати та охарактеризувати шляхи модифікації
роботи прес-служб та застосування РR-технологій у вдосконаленні зв’язків з
громадськістю в органах влади._______________________________________
5. Перелік графічного матеріалу: 1. Підходи до поняття зв’язків з
громадськістю, 2. Особливі риси зв’язків з громадськістю, 3. Модель
діяльності у зв’язках із громадськістю в органі влади, 4. Функції зв’язків із

громадськістю органів державної влади за О. А. Марковим, 5. Функції зв’язків
із громадськістю у місцевих органах влади, 6. Етапи організації роботи зі
зв’язків із громадськістю в органах влади, 7. Принципи діяльності зв’язків із
громадськістю в органах влади, 8. Етапи РR-діяльності, 9. Принципи РR в
сфері державного управління, 10. Комунікації на рівні місцевих органів влади,
11. Моделі зв’язків з громадськістю, 12. Основні технології для використання
в Dіgіtal РR органів влади, 13. Населенні пункти Стеблівської селищної ради
та їх характеристика, 14. Структура доходів Стеблівської селищної ради у
2021 році, у %, 15. Структура взаємодії Стеблівської селищної ради із
громадськістю, 16. Демонстрація головного екрану офіційного сайту
Стеблівської селищної громади, 17. Демонстрація форми подання петицій з
офіційного сайту Стеблівської селищної громади, 18. Демонстрація форми
для зворотного зв’язку з офіційного сайту Стеблівської селищної громади,
19. Демонстрація зони соціальних мереж з офіційного сайту Стеблівської
селищної громади, 20. Інформаційні Viber-бот та Telegram-бот Стеблівської
селищної громади, 21. Розподіл відповідей на питання «Як Ви ставитеся до
діяльності Стеблівської селищної ради?» громадян Стеблівської селищної
ради

6. Консультанти розділів роботи
Підпис, дата
Прізвище, ініціали та посада
Розділ завдання завдання
консультанта
видав прийняв

7. Дата видачі завдання___________________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Етапи роботи Термін виконання Примітки

1. Вибір і затвердження теми січень виконано
кваліфікаційної роботи
2. Затвердження плану КРБ січень виконано
3. Написання і оформлення теоретично- лютий виконано
методичної частини
4. Збір та обробка матеріалів для березень виконано
аналітичного розділу
5. Проведення дослідження для березень виконано
аналітичного розділу
6. Написання і оформлення аналітичного квітень виконано
розділу
7. Розробка проектно-рекомендаційної травень виконано

частини
8. Оформлення проектно- травень виконано
рекомендаційного розділу
9. Написання висновків травень виконано
10. Оформлення кваліфікаційної роботи травень виконано
бакалавра за структурою у повному
обсязі; представлення роботи на
кафедру на попередній захист у комісіях
11. Нормоконтроль червень
12. Малий захист червень
13. Доопрацювання, оформлення, червень
друкування, підготовка матеріалів до
захисту кваліфікаційної роботи
бакалавра
14. Зовнішнє рецензування кваліфікаційної
роботи бакалавра червень
15. Захист кваліфікаційної роботи у червень
Дипломній екзаменаційній комісії

Студент _____________ Михалко Л. В.__
(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник роботи _____________ ______________
(підпис) (прізвище та ініціали)

РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота бакалавра містить 95 сторінок, 3 таблиці, 18
рисунків, список літератури з 85 найменувань, 1 додатку.
Тема роботи: «Особливості застосування РR-технологій в державному
управлінні та місцевому самоврядуванні»
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають з організацією
зв’язку з громадськістю органів державної влади.
Предмет дослідження — особливості застосування РR-технологій в
державному управлінні та місцевому самоврядуванні.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є розробка теоретичних та
практичних рекомендацій щодо модифікації РR-технологій в державному
управлінні та місцевому самоврядуванні.
Метод дослідження — методи формальної й змістовної логіки,
порівняльний метод, методи аналізу та синтезу, методи дедукції та індукції,
методи аналогії та узагальнення, графічні методи, метод експертних оцінок,
метод статистичного аналізу, метод контент-аналізу інформаційного сайту..
За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та
методологічні аспекти понять інституту PR та зв’язків з громадськістю в
органах влади; систематизовано підходи до розуміння нормативно-правового
регулювання та місця PR-технологій у державному та муніципальному
управлінні; проведено дослідження оцінювання стану та ефективності
взаємодії органу місцевого самоврядування із громадськістю на прикладі
Стеблівської селищної громади; проаналізовано зарубіжний досвід організації
роботи прес-служб та застосування РR-технологій в органах управління;
надані рекомендації щодо модифікації роботи прес-служб та застосування РR-
технологій у вдосконаленні зв’язків з громадськістю в органах влади.
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності
державними органами управління, органами місцевої влади та
самоврядування, громадськими організаціями, PR-відділами, відділами
зв’язків з громадськістю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ, МІСЦЕВЕ
САМОВРЯДУВАННЯ, РR-ТЕХНОЛОГІЇ, ПРЕС-СЛУЖБА, ЗВ’ЯЗКИ З
ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНАХ ВЛАДИ, ІНФОРМАЦІЙНО-
КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС.
ABSTRACT
Bachelor's thesis contains 95 pages, 3 tables, 18 figures, bibliography of 85
titles, 1 application.
Theme of study: "Features of application of PR-technologies in public
administration and local self-government"

The object of study is the relationship that arises with the organization of
public relations of public authorities.
The subject of study are features of application of PR-technologies in public
administration and local self-government.
The purpose of study is the development of theoretical and practical
recommendations for the modification of PR-technologies in public administration
and local government.
Research method: methods of formal and substantive logic, comparative
method, methods of analysis and synthesis, methods of deduction and induction,
methods of analogy and generalization, graphic methods, method of expert
evaluation, method of statistical analysis, method of content analysis of information
site.
The results of the research formulate the main theoretical and methodological
aspects of the concepts of the institute of PR and public relations in government;
systematized approaches to understanding the legal regulation and the place of PR-
technologies in state and municipal government; a study was conducted to assess the
state and effectiveness of the interaction of local government with the public on the
example of Stebliv village community; the foreign experience of the organization of
work of press services and application of PR-technologies in governing bodies is
analyzed; provided recommendations on modifying the work of press services and
the use of PR technologies in improving public relations in government.
The obtained results can be used in practice by public administration bodies,
local authorities and self-government bodies, public organizations, PR departments,
public relations departments.

KEY WORDS: PUBLIC ADMINISTRATION, LOCAL
GOVERNMENT, PR-TECHNOLOGIES, PRESS SERVICE, PUBLIC
RELATIONS IN GOVERNMENT BODIES, INFORMATION AND
COMMUNICATION PROCESS.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ……………………………………………………..8
ВСТУП…………………………………………………………………………….9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ АСПЕКТІВ РR-ТЕХНОЛОГІЙ В
КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА………………12
1.1. Поняття РR: становлення, визначення та структура……………………...12
1.2. Особливості функціонування зв’язків з громадськістю в органах
влади……………………………………………………………………………...19
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...32
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ЕТАПУ ЗАСТОСУВАННЯ РR У
ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В УКРАЇНІ……………..………………….34
2.1. Нормативно-правове регулювання зв’язків із громадськістю……………34
2.2. Особливості застосування РR-технологій у державному управлінні та
місцевому самоврядуванні України…………………………………………….37
2.3. Оцінка ефективності взаємодії Стеблівської селищної ради із
громадськістю……………………………………………………………………54
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...64
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ
ПРЕС-СЛУЖБ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РR-ТЕХНОЛОГІЙ…………….....65
3.1. Зарубіжний досвід організації роботи прес-служб та застосування РR-
технологій в органах місцевого самоврядування та державному
управлінні………………………………………………………………………...65
3.2. Рекомендації щодо покращення вітчизняної організації роботи прес-служб
та застосування РR-технологій………………………………………………….70
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...76
ВИСНОВКИ………………………………………...…………………………...78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...………………………...……...81
ДОДАТКИ………………...……………………………………………………..89
8

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

PR – public relations
ВРУ – Верховна Рада України
ЗЗГ – зв’язки з громадськістю
ЗМІ – Засоби масової інформації
КМУ – Кабінет Міністрів України
НПА – нормативно-правові акти
смт – селище міського типу
США – Сполучені Штати Америки
ТБ – телебачення

9

ВСТУП

Актуальність теми. Функції держави з неминучістю включають
управління зв’язками з громадськістю, породжують спеціальні державні та
муніципальні структури, покликані оптимізувати ці зв’язки, співвідносити їх з
управлінськими цілями органів влади. Зв’язки з громадськістю постають
органічним компонентом державного та муніципального управління,
своєрідним політичним інститутом, сутнісним функціональним явищем,
спрямованим на оптимізацію прийняття та реалізації політичних рішень.
На сучасному етапі в центрі уваги РR-підрозділів опиняються відносини
структур державного апарату з інститутами цивільного суспільства,
соціальними групами. Це свого роду ідеологія співробітництва та узгодження
інтересів, технологія управління свідомістю та настроєм людей як усередині
організації, так і на рівні соціальної групи, соціального шару, класу та,
загалом, на рівні суспільства; це технологія просування організацій та лідерів
на політичному ринку. Саме нові принципи взаємин між органами влади та
громадянами, їх громадськими об’єднаннями, підприємствами (установами)
лежать в основі реформування державної служби в Україні.
Тільки налагоджений «зворотний зв’язок» з громадськістю та контроль
органів державної служби інститутами громадянського суспільства можуть
запобігти всевладдя та свавілля управлінського апарату. Все це відноситься до
сфери діяльності фахівців зі зв’язків з громадськістю, працюючим у
державних структурах.
Практика РR в органах влади та державного управління передбачає
принципово інший масштаб та рівень узгодження інтересів. З одного боку,
громадські та економічні суб’єкти, інтереси яких треба враховувати,
представляють більшу кількість людей. До того ж кількість самих суб’єктів, з
якими ведеться робота співробітниками РR-підрозділів державних структур
теж більше. По суті, у полі зору фахівців державного РR повинні перебувати,
як мінімум, три групи інтересів, а саме: загальносоціальні, корпоративні та
10

приватні. Тому можна говорити про те, що в державних структурах перед
підрозділами зв’язків із громадськістю стоять більш глобальні завдання, чим,
наприклад, у бізнесі, де йдеться насамперед про погодження корпоративного
та приватного інтересу.
В останні роки в науці активно обговорюється тема зв’язків із
громадськістю, причому особливої актуальності набуває питання значення
РR-служб в органах державної влади. Даній темі присвячені публікації таких
зарубіжних авторів як Н. А. Айдаєв, І. М. Альошина, Н. А. Бануляк,
Ю. Є. Бурова, О. М. Савінова, С. С. Смолєв, Г. М. Татарінова, С. Блек тощо.
Серед вітчизняних дослідників та спеціалістів цьому питанню
присвятили свої роботи: Н. А. Липовська, В. М. Алексєєв, О. В. Вакун,
І. В. Семчук, О. В. Грабчук, А. М. Зленко, А. П. Лелеченко, О. І. Васильєва,
В. С. Куйбіда, В. Г. Королько, Л. О. Кочубей, Д. В. Купріянов, Н. П. Голота,
О. І. Карий, Я. В. Панас, І. О. Коваль, М. Г. Левчук, О. В. Бабкіна,
В. В. Басалюков, В. М. Бебик, В. Г. Мазур, С. М. Малаш, О. В. Михайловська,
Г. Г. Почєпцов тощо.
Цікавою в межах даного дослідження є проблема якісних змін у
діяльності державних органів влади та місцевого самоврядування,
перетворення системи управління з урахуванням вироблення механізму
узгодження інтересів керованих та керуючих, який має отримати основу в
законодавстві, у суспільній свідомості та політичній культурі державних
службовців, політиків та громадян. Ця проблема потребує наукового
опрацювання, осмислення практики та досвіду професійного її здійснення.
У зв’язку з вищевикладеним тема є досить значущою і актуальною.
Мета роботи – розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо
модифікації РR-технологій в державному управлінні та місцевому
самоврядуванні.
Виходячи з мети роботи були визначені завдання для її досягнення:
1. Проаналізувати існуючі підходи та визначення понять інституту PR та
зв’язків з громадськістю в органах влади.
11

2. Визначити особливості нормативно-правове регулювання та
застосування РR-технологій у державному та муніципальному управлінні
України.
3. Провести дослідження стану та ефективності взаємодії органу
місцевого самоврядування із громадськістю на прикладі Стеблівської
селищної громади.
4. Розробити, аргументувати та охарактеризувати шляхи модифікації
роботи прес-служб та застосування РR-технологій у вдосконаленні зв’язків з
громадськістю в органах влади.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають з організацією
зв’язку з громадськістю органів державної влади.
Предметом дослідження є особливості застосування РR-технологій в
державному управлінні та місцевому самоврядуванні.
Методи дослідження: методи формальної й змістовної логіки,
порівняльний метод, методи аналізу та синтезу, методи дедукції та індукції,
методи аналогії та узагальнення, графічні методи, метод експертних оцінок,
метод статистичного аналізу, метод контент-аналізу інформаційного сайту.
Наукова новизна одержаних результатів. Розширено огляд
зарубіжного досвіду організації роботи прес-служб та застосування РR-
технологій в органах влади, представлено контент-аналіз інформаційного
сайту органу місцевого самоврядування. Також надані рекомендації щодо
створення Інформаційного кодексу на державному рівні управління, й
Інформаційно-аналітичного відділу та Положення щодо його діяльності на
муніципальному рівні управління.
Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, основної
частини, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних
джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 95 сторінок, з яких
основного тексту – 80 сторінок. Список використаних джерел налічує 85
найменувань, з яких 16 складають нормативні акти.

12

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ АСПЕКТІВ РR-ТЕХНОЛОГІЙ В
КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

1.1. Поняття РR: становлення, визначення та структура

Спочатку термін РR використовувався для позначення однієї зі
складових управління організацій. Призначення РR полягало у створенні
сприятливого в організації інформаційного середовища, що дозволяє цій
організації ефективніше вирішувати завдання виробництва товарів та послуг,
їх просування на ринку, завоювання симпатій споживачів, встановлення
партнерських відносин із іншими учасниками ринку, і навіть державними
установами.
Згідно з класичним визначенням С. Блека, РR – це наука, мистецтво,
сукупність методів, прийомів, технологій, що використовуються суб’єктом
для досягнення гармонії із зовнішнім оточенням за допомогою
взаєморозуміння, заснованого на достовірній та повної інформації [21].
Згідно з іншим визначенням, паблік рілейшнз (рublіc rеlatіоns, РR) –
система зв’язків із громадськістю, мета якої – діяльність щодо покращення
взаємовідносин між організацією та громадськістю [67;84].
У сучасних реаліях зв’язку з громадськістю (далі – ЗЗГ) обґрунтовано
відносять до особливого інструменту регулювання у сфері суспільних
комунікацій, оскільки РR стає невід’ємним елементом не тільки у сфері
комерційної діяльності, а й у сфері державного управління. Перш ніж
розглядати особливості РR в органах державної влади, дамо коротку
характеристику його визначення.
Так, згідно з навчальним словником мови зв’язків з громадськістю
Л. В. Мінаєвої, РR відноситься до «функції менеджменту, яка являє собою
13

свідому організацію комунікації. Метою РR у цьому випадку є досягнення
взаєморозуміння та встановлення плідних відносин між організацією та її
громадськістю шляхом двосторонньої комунікації» [53, с.82].
В даний час більшість дослідників даної сфери дотримуються
міжнародного визначення, запропонованого у 2012 році Американським
товариством зі зв’язків із громадськістю, яке звучить так: «Зв’язки з
громадськістю – це стратегічний комунікаційний процес, який будує
взаємовигідні відносини між організаціями та їх громадськістю» [25, с. 10].
Зв’язки з громадськістю є інструментом організації комунікації
сучасного суспільства з важливою складовою управлінської діяльності.
Інший американський фахівець Р. Харлоу визначив, що зв’язки з
громадськістю передбачають встановлення та підтримання комунікаційних
ліній між організацією та її громадськістю, що призводить до прийняття,
розуміння та співпраці [73]. Зв’язки з громадськістю також допомагають
керівництву не відставати від громадської думки та реагувати на неї.
Відомий український експерт Г. Г. Почєпцов дає таке локонічне
ствердження щодо ЗЗГ: «це наука про управління громадською думкою» [61,
c.8].
Поняття зв’язків із громадськістю українською є похідним від
англійського терміна рublіc rеlatіоns (паблік рилейшнз) [84]. Це поняття має
безліч тлумачень. У принципі, нині поняття «зв’язки з громадськістю»
вживається багатьма авторами у значенні, тотожному поняттям «паблік
рілейшнз» (РR, ПР, піар) та «управління суспільними відносинами» (УСВ). Ці
поняття широкі, багатозначні і включають ряд більш вузькоспеціальних
понять, таких як «зв’язки з громадськістю в органах влади».
Поняття ЗЗГ застосовується як у комерційній, так і некомерційній
сферах. Воно включає всі взаємодії і контакти організацій, громадян, держави.
Визначення поняття ЗЗГ різняться залежно від підходу (рис. 1.1).

14

Політологічний
підхід
Соціологічний Психологічний
підхід підхід
Економічний
підхід

Рисунок 1.1 – Підходи до поняття зв’язків з громадськістю
Джерело: [22]

Насамперед, існує політологічний підхід, для якого центральним
елементом ЗЗГ є вплив однієї сторони на іншу з метою досягти бажаного
результату. У рамках соціологічного підходу наголошується комунікаційний
аспект ЗЗГ, їх роль у позиціонуванні організації у зовнішньому соціальному
середовищі. В економічному розумінні ЗЗГ є елементом маркетингу, мета
якого – максимізація прибутку за рахунок ефективної взаємодії продавця
товару чи послуги із покупцем. У психологічному розумінні ЗЗГ робиться
акцент на маніпулюванні свідомістю безвідносно до мети такого
маніпулювання. ЗЗГ розуміються в цьому випадку як спосіб впливати на
властивості особистості, змінити її світогляд та поведінку [22]. Ціль ЗЗГ при
цьому допомагати компанії або державним організаціям відповідати запитам
суспільства.
Жоден із цих підходів не є більш правильним, ніж інші. Всі вони з різних
боків описують те саме явище.

15

Залучення
Орієнтація на
аудиторії
компроміс
(суспільності)
Інформаційний
обмін із
використанням Достовірність
різних засобів
комунікації Зв'язки з
громадскістю

Рисунок 1.2 – Особливі риси зв’язків з громадськістю
Джерело: [36]

Зв’язки з громадськістю мають особливі риси (рис.1.2).
Перша риса припускає, що ЗЗГ, як правило, бувають пов’язані з масовим
впливом, тобто. використовувані технології повинні бути застосовані до
великої кількості людей. Друга особливість вказує на близькість понять ЗЗГ та
інформації, тобто інформація може існувати у різних формах, передаватися
різними каналами, і це вимагає широкого спектра технологій ЗЗГ. Третя
особливість полягає в тому, що ціль ЗЗГ – контакт, комунікація на ґрунті
спільних цілей, тобто це діяльність щодо встановлення взаєморозуміння та
довіри [36]. Навіть якщо ЗЗГ є частиною конкуренції та боротьби, вони
спрямовані на те, щоб придбати прихильників, переконати противний бік,
створити ґрунт для компромісу. Четверта особливість пов’язана з тим, що
будь-яка брехня підриває довіру, тому слід оперувати лише достовірною
інформацією [22].
Хоча терміни «піар» та ЗЗГ використовуються як синоніми, між
класичним піаром у бізнесі та ЗЗГ в органах влади існує низка принципових
відмінностей.
16

1. Відмінність у цілях. Піар у бізнесі націлений головним чином на
збільшення продажів і максимізацію прибутку й у другу чергу – формування
позитивного іміджу компанії у власних очах її контактних аудиторій –
постачальників, партнерів, потенційних клієнтів. Що стосується ЗЗГ в органах
влади, то їх цілі полягають у покращенні іміджу держави та коригуванні
державної політики з урахуванням думки громадян [22]. Видно, що частково
(у плані формування іміджу) цілі піару та ЗЗГ в органах влада збігається.
Проте держава існує не для комерційних цілей, а для реалізації загального
інтересу, загального блага, і в цьому її відмінність від бізнесу є найбільш
суттєвою.
2. Відмінність у інтересах. Одержувачами благ від ефективного піару в
бізнесі є власники компанії, оскільки ефективний піар підвищує їхній
прибуток. Щодо ЗЗГ держави одержувачем благ виступають не органи влади,
а суспільство загалом. Органи влади можуть існувати самі по собі, без будь-
яких суспільних зв’язків, оскільки вони реалізують владні функції та залежать
від клієнтів. Саме такий підхід називається бюрократією – владою, закритою
від суспільства. Cуспільство хоче знати, що відбувається в системі управління,
і впливати на прийняття рішень, тому ЗЗГ в органах влади створюються як
правило, не з ініціативи органів влади, а під тиском структур громадянського
суспільства [31]. Отже, ЗЗГ – це спосіб контролю суспільства над владою.
3. Відмінність у ресурсах. Ресурси фірми визначаються її розміром
статутного капіталу та прибутком. Звідси її здатність брати кредити, наймати
співробітників та звертатися до послуг спеціалістів з піару. Доступні ресурси
компанії визначаються її розміром та етапом життєвого циклу, її
ефективністю, профілем її діяльності та загальним станом ринку. Ресурси
держав також неоднакові, але навіть маленька і слабка держава, як правило,
має великі можливості, чим найбільша фірма [19]. Проблема полягає у
нерівномірності їх розподілу. Фірма може оперативно маневрувати ресурсами,
концентрувати в сферах високої доходності. Держава позбавлена такої
можливості: вона має виконувати стандартний набір функцій на всій своїй
17

території, що призводить до розпорошення ресурсів, тому в органах влади
важко підтримувати однаковий рівень ЗЗГ.
4. Відмінності у відповідальності. Менеджмент фірми відповідає перед
власниками, і максимальний ризик полягає у втраті прибутку чи руйнуванні.
Відповідальність держави менш персоніфікована, а її стійкість перевищує
стійкість фірм. Проте уряд відповідає перед суспільством за успішність своєї
політики [55]. Криза держави торкається не лише органів влади, а всіх жителів
країни. Таким чином, зв’язки держави і суспільства мають критично важливий
характер та спрямовані на попередження кризових явищ.
5. Відмінності у методах. Бізнес застосовує для своїх цілей широкий
спектр технологій, у тому числі у сфері піару. Чинним є правило, що дозволено
все, що не заборонено безпосередньо законом. Етичні норми у комерційній
сфері мають рекомендаційний характер. Для органів влади встановлено чітку
сферу компетенції та регламент роботи. Держава покликана керуватися у своїй
діяльності високими етичними стандартами [59]. Наприклад, для
держслужбовців встановлені такі обмеження, які відсутні для пересічних
працівників. Інформація держави, трансльована нею суспільству, найчастіше
має достовірний характер. Для підприємця важливий прибуток, а для держави
– стабільність та суспільна довіра. Це накладає відбиток на спектр
використовуваних методів ЗЗГ.
6. Відмінності середовища. Бізнес, навіть дуже великий, взаємодіє лише
з учасниками конкретного ринку товарів чи послуг, держава з усіма без
винятку громадськими інститутами, організаціями та громадянами. Дії лише
дуже впливової корпорації мають широкий суспільний резонанс, а стосовно
держави більшість її рішень торкається інтересів широких груп суспільства
[60]. Відповідно, у пресі найчастіше обговорюються рішення державних
органів, вони стають об’єктом лобіювання із боку бізнесу.
Управління комунікаційними процесами з метою формування в масовій
свідомості образів, думок, суджень, переконань, орієнтацій, що відповідають
18

цілям суб’єкта політико-технологічного процесу, прийнято називати
політичним РR [31].
У рамках політичного РR вирішуються такі завдання: вибір теми
інформаційної експансії, виробництво інформаційних продуктів, просування
цих продуктів різними каналами, усунення шумів, забезпечення зворотного
зв’язку [42]. Вирішення цих завдань підпорядковане політичним цілям
суб’єкта управління.
І. І. Проноза відзначила, що структурно політичний РR включає наступні
елементи:
 розробка стратегії, організація, проведення та всебічний супровід
передвиборчих кампаній;
 іміджевий супровід кандидата;
 соціологічні дослідження та зовнішній моніторинг;
 видання спеціальних випусків та додатків у ЗМІ;
 інформаційна протидія РR-службам конкуруючих партій та
кандидатів;
 підготовка та виробництво наочної агітації (зовнішня реклама –
щитова реклама, листівки, плакати, розтяжки; флаєри тощо);
 робота з політичними та громадськими організаціями;
 проведення спеціальних заходів [63].
Політичні прийоми РR – це комплекс заходів для досягнення
поставленого завдання, за допомогою яких РR-фахівці досягають
комунікативних цілей щодо просування однієї структури та нейтралізації
інший. РR-фахівці мають у своєму розпорядженні [42].
До традиційних РR-прийомів у політиці можна віднести: формування
іміджу переможця та аутсайдера; створення хибної популярності; довгі
переговори; хибна підтримка; штучне зіткнення двох партій за допомогою
підставних осіб, подій тощо; вибір без вибору (у пресі створюється образ
безвиході ситуації) [24].
19

РR прийнято розділяти на чорний та білий. Чорний РR включає заходи:
що суперечать закону і не відповідають етичним та моральних норм
суспільства; спрямовані на умисний продуманий підрив репутації конкурента;
підкуп журналістів, збирання компромату і т.п [21]. Інакше кажучи, чорний РR
– це звичайне поширення негативної інформації про будь-кого. Білий РR –
комплекс законних заходів щодо досягнення компромісу між громадськістю
та кандидатом, це двостороння система проходження інформації, що базується
на принципі співпраці.
Таким чином, РR на сьогоднішній день – найважливіший інструмент
управління масами та формування позитивної громадської думки.

1.2. Особливості функціонування зв’язків з громадськістю в
органах влади

Зв’язки з громадськістю в системі державного управління – це
цілеспрямована взаємодія структур державного апарату з громадянами, яку
можна визначити як реалізовану ними інформаційно-комунікативну функцію
публічної влади, що дозволяє встановити взаєморегуляцію їх існування та
діяльності [35].
У цьому зв’язки з громадськістю у діяльності державних структур мають
низку специфічних характеристик:
 установи мають необхідний набір засобів для успішної РR-
діяльності: матеріально-технічна база, адміністративний та організаційний
досвід проведення будь-яких РR-акцій, історично сформованих досвідом
роботи з суспільством та громадськими організаціями;
 РR грає особливу роль самих державних структур, так як якісно
розроблювана індивідуальна, високо-професійна програма стає затребуваною
суспільством, що не може не позначитися на створенні сприятливого іміджу
влади [39].
20

Сферою ЗЗГ є спілкування людей, встановлення взаємних контактів між
різними соціальними групами та окремими особистостями. В свою чергу
метою ЗЗГ є встановлення комунікації для визначення спільних інтересів.
Головним завданням ЗЗГ являється збирання, аналіз та передача інформації,
необхідної для вироблення та реалізації рішень у сфері соціального управління
[60].
Для всебічного розуміння піару державних органах, передусім,
необхідно виявити його функції. Функції ЗЗГ різняться залежно від підходу до
визначення.
Фахівець із ЗЗГ поширює інформацію, яка роз’яснює населенню
діяльність органу чи організації, і навіть вивчає думку суспільства, з
урахуванням якого коригується політика держави. Грамотна діяльність з ЗЗГ
дозволяє органам підлаштовуватися самим і підлаштовувати суспільство до
постійної зміни зовнішнього середовища.
В органах влади робота спеціалістів із ЗЗГ має свої особливості. По-
перше, якщо у приватному секторі ЗЗГ направлені головним чином на вузькі,
специфічні групи споживачів товарів та послуг, то державних органах їх сфера
сильно розширюється і прагне охопити всі групи суспільства. Подібній
великій соціальній базі необхідний високий рівень кваліфікації [57]. По-друге,
діяльність державних установ відрізняється високою бюрократизацією.
Суспільство часто вважає державні органи закритими структурами. В даний
час громадяни все більше підвищують свої вимоги до діяльності органів влади.
Одним із способів гармонізації взаємовідносин влади та суспільства є
підвищення ефективності роботи з ЗЗГ в органах влади [58]. Основна мета цієї
діяльності в органах влади – це використання комунікативного потенціалу як
ресурс проведення державної політики.
І. О. Коваль під комунікаційним потенціалом державної влади розуміє
наявність ефективних інформаційних каналів, за допомогою яких влада може
пояснити суспільству причини прийняття тих чи інших рішень, а також
встановлювати зворотний зв’язок із суспільством, що дозволяє впізнавати
21

потреби суспільства, аналізувати їх та вносити корективи до державної
політики з урахуванням інтересів суспільства [34].
Схематично модель діяльності державного органу з ЗЗГ представлена на
рис. 1.3.

Виконувані операції Функції Проблемне
поле
Вивчення Обробка
експертизи інфлормації
Інформаційно-
аналітична Економіка
Обговорення,
Написання та
прийнятя
редакція
рішення
Ділова Політика
Виступ
переписка Інформаційно-
комунікаційна
Прийом
Консультування
громадян Соціальна сфера
Консультитавно-
Облік, контроль Виїзд на місця методична
Духовна сфера
Підвищення
Реклама
кваліфікації
Організаційно-правова
Особистісні Державна безпека та
бесіди, телефонні військове будівництво
дзвінки

Рисунок 1.3 – Модель діяльності у зв’язках із громадськістю в органі
влади
Джерело: [22]

Досягнення названої мети структури, відповідальні за ЗЗГ органів влади,
за А. М. Зленко, реалізують комплекс таких функцій:
 інформаційно-аналітична – вироблення інформаційної політики за
напрямами державної діяльності, аналіз конкретних ситуацій під час
здійснення державної політики, оцінка суспільної думки;
22

 інформаційно-комунікативна – передача інформації, створення та
підтримання сприятливого соціально-психологічного клімату всередині
державної установи та у її комунікаціях з громадянами;
 консультативно-методична – роз’яснення щодо організації та
встановлення відносин із суспільством, різними структурами та підрозділами
органів державної влади;
 організаційно-правова – правове забезпечення діяльності служби з
ЗЗГ [32].
Виходячи з цілей та завдань РR в органах державної влади, О. А. Марков
виділяє такі його основні функції (рис. 1.4).

Інформаційна
Аналітична
Інтегративна
Консультативна
методична
Комунікативна
Правова
Організаційна

Рисунок 1.4 – Функції зв’язків із громадськістю органів державної
влади за О. А. Марковим
Джерело: [51]
Інформаційна спрямована на формування та реалізацію інформаційної
політики, як однієї з цілей РR-діяльності в органах влади. Аналітична включає
визначення потреби проведення конкретного виду аналітичного дослідження,
Функції РR у державних= органах
23

що підходить під рівень компетенції зв’язків із громадськістю на основі
актуалізації тематики такого дослідження. Комунікативна передбачає
продукування, тиражування різної інформації при здійсненні комунікативних
відносин із населенням, а також цільовими аудиторіями. Інтегративна полягає
у здатності зв’язків з громадськістю до консолідації громадської думки,
суспільних інтересів, стосовно тих чи інших рішень та дій. Консультативно-
методична полягає, перш за все, у необхідному консультуванні з питань та
проблем організації та налагодження відносин з громадськістю загалом та
групами. Організаційна передбачає певні заходи та дії щодо підготовки та
проведення РR-кампаній і так званих спеціальних подій різного рівня, що
відповідають інтересам державної структури – ділових зустрічей, презентацій,
виставок, конференцій із залученням громадськості, використанням ЗМІ та
сучасних технологій поширення інформації. Правова визначає правове
забезпечення діяльності служби зі зв’язків з громадськістю, полягає у
неодмінному знанні основ українського законодавства, що підпадає під
компетенцію професійної діяльності зв’язків з громадськістю [51].
Так, на думку Ю. Є. Бурової, можна позначити такі дві групи функцій
як:
1) гносеологічні, що характеризують піар як явище, яке здатне
відображати природну та соціальну реальність;
2) соціологічні, що пов’язані з різними способами включення
досліджуваного об’єкта соціальну систему. Особливе місце у функціоналі
піару займає інформування, під яким розуміється цілеспрямований відбір
оптимізованих фактів для певних сегментів громадськості [23].
За своїм функціональним змістом зв’язки з громадськістю виходять за
рамки простого інформування та цілеспрямованого впливу на громадську
думку, оцінки та поведінки людей.
24

Управлінська
Іміджева Дослідницька
Інформаційно-
Консультуюча
просвітницька
Плануюча Комунікаційна

Рисунок 1.5 – Функції зв’язків із громадськістю у місцевих органах
влади
Джерело: [28]

Є. Ю. Бікметов та Ю. М. Дорожкін виділяють такі функції зв’язків із
громадськістю у місцевих органах влади (рис.1.5):
1. Комунікаційна функція, у межах якої зв’язки з громадськістю
забезпечують взаємодію органів влади з громадянами.
2. Управлінська функція, яка полягає у впливі на громадську думку в
рамках управлінського процесу. У рамках управління здійснюється оцінка
відносин громадськості до місцевих органів влади, співвіднесення принципів
та прийомів діяльності влади з суспільними інтересами, планування та
приведення в життя дій, розрахованих на розуміння з боку громадськості.
3. Дослідницька функція, пов’язана з необхідністю збору, обробки та
інтерпретації значного обсягу економічної, правової, політичної,
соціологічної інформації, що відображає думки громадськості про характер та
результати діяльності влади. В рамках дослідницької функції проводяться
моніторингові дослідження, експертизи програм діяльності та інформаційної
25

політики адміністрації, їхньої комунікаційної ефективності, виявлення нових
проблем, що потребують вирішення.
4. Плануюча функція, що передбачає визначення цілей, завдань та
розробку плану заходів щодо їх реалізації, прогнозування соціальних процесів
як усередині організації, так і серед її цільових аудиторій.
5. Інформаційно-просвітницька та виховна функція, що відрізняється
використанням різних методів та засобів особистої (прямої) та
опосередкованої комунікації, націленої на покращення інформування
населення про соціально-економічний, суспільно-політичний та культурно-
духовний розвиток регіону, про політику місцевого керівництва [28]. Ця
функція, як зазначають фахівці, спрямована на духовне, моральне та
патріотичне виховання громадян, насамперед дітей, молоді, формування у них
правової, політичної культури, почуття громадянської гордості, поваги до
державної символіки та національних цінностей, на закріплення у свідомості
позитивних духовно-моральних орієнтирів, і навіть на допомогу населення в
інформаційному просторі.
6. Консультуюча функція зв’язків із громадськістю забезпечує місцеві
органи влади аналітичними розробками, що відповідають очікуванням
цільових аудиторій.
7. Іміджева функція полягає у формуванні позитивного образу влади та
її посадових осіб в очах громадськості [28].
Отже, зв’язки з громадськістю в органах влади – це не разові заходи, а
самостійна сфера державного управління, яка включає дослідницьку
діяльність, правотворчість, аналітику, вибудовування комунікативного
простору. Ця діяльність вимагає професійного підходу та великої уваги з боку
держави, тому що від її успішності значною мірою залежить ефективність
державного управління загалом.
На думку автора кваліфікаційної роботи, особливо важлива у діяльності
РR-служб організаторська функція. Вона виявляється у вибудовуванні
результативних відносин зі ЗМІ, формуванні умов взаєморозуміння між
26

суб’єктом та об’єктом інформаційної діяльності. Іншими словами, працівники
РR-служб організують різноманітні прес-конференції, інтерв’ю тощо.
Функціональні особливості діяльності РR-служб у системі державної
служби визначають їх організаційний устрій. Як показує практика, найчастіше
структури, які в структурі державної служби займаються зв’язками з
громадськістю, можуть складатися із чотирьох підрозділів:
1) інформаційно-аналітичний відділ;
2) відділ з інформаційних комунікацій;
3) відділ по роботі з політичними партіями та громадськими
організаціями;
4) організаційно-правовий відділ [26].
Отже, загалом до основних функціональних завдань РR у системі
державного управління можна віднести: участь у демократизації державного
управління та сприяння становленню громадянського суспільства.
В. О. Козбаненко вважає, що основні напрямки діяльності РR-служб в
органах державної влади полягають у наступному:
 інформування громадськості про діяльність держоргану, про суть
прийнятих рішень;
 моніторинг громадської думки;
 взаємодія із територіями;
 аналіз та прогнозування суспільно-політичного процесу;
 громадянська освіта та розвиток у людей почуття причетності,
громадянської позиції;
 формування позитивного образу держоргану та виду держслужби,
турбота про пабліситі керівників та інших посадових осіб [35].
На думку дослідниці Н. А. Бануляк, існує ще кілька основних напрямків
роботи РR-служб в органах державної влади:
27

 встановлення, підтримання, розширення контактів із громадянами та
організаціями. Це насамперед контакти з громадськими організаціями,
представниками партій та рухів, релігійних конфесій, творчою інтелігенцією;
 інформування громадськості про суть прийнятих рішень. Воно
здійснюється з метою широкого та адекватного інформування всієї
громадськості та окремих спеціалізованих груп про діяльність органів влади
та, одночасно, збору та аналізу інформації про потреби населення;
 аналіз суспільної реакції на дії посадових осіб та органів влади;
 прогнозування соціально-політичного процесу, забезпечення органів
влади прогнозними аналітичними розробками;
 формування позитивного іміджу конкретної організації-
представника органів державної влади та її посадових осіб [20].
К. М. Тендіт також виділяє кілька напрямків роботи ЗЗГ в органах влади:
 вивчення громадської думки та вироблення рекомендацій щодо
вдосконалення державної політики;
 підготовка рекомендацій керівникам у встановленій сфері;
 проведення заходів з метою впливу на громадську думку;
 усунення можливих конфліктів та інцидентів у роботі з суспільством;
 створення та підтримання двосторонніх контактів з громадськими
групами;
 формування атмосфери дружелюбності всередині державних
організацій;
 здійснення реклами державних послуг;
 підвищення рівня продуктивності державної служби;
 формування позитивного образу органів влади у свідомості
товариства [71].
Інакше кажучи, мета сучасного державного управління це забезпечення
узгодженої взаємодії всіх інституцій суспільства. Відтак держава сьогодні
виступає не диктатором над суспільством, а свого роду посередником між
28

усіма громадськими групами, який погоджує різноманітні цілі цих груп та
спрямовує їх у конструктивне русло.
Виходячи з цього, універсальними завданнями зв’язків із громадськістю
в органах влади як функції соціального управління є такі:
1) отримання інформації про процеси у суспільстві. Це необхідно для
того, щоб органи влади могли приймати управлінські рішення, виходячи з
реальних потреб суспільства та процесів у ньому;
2) інформування громадян про спільні цілі. Під спільними цілями
розуміються пріоритети державної політики на даному етапі розвитку.
Громадяни повинні знати і розуміти ці пріоритети, щоб слідувати їм;
3) спонукання громадян сприяти досягненню спільних цілей. Реалізація
державної політики не є завданням лише органів влади. Політика оживає,
набуває сенсу в діяльності звичайних громадян. Важливо, щоб суспільство як
визнавало пріоритети держави (загальні мети) і погоджувалося із нею, так й
діяльно підтримувало їх.
Можливості РR необхідно використовувати з метою підвищення
відкритості державного управління та наближення до інтересів громадян,
інакше відбувається відчуження людей від влади. У суспільстві державна
служба повинна як реагувати на запити, які відбуваються каналами
політичного представництва, а й виявляти ініціативу і пропонувати таку
адміністративну «продукцію» і послуги, які можна «продати» на політичному
ринку [37].
Для підтримки зв’язків із громадськістю існують технології в діапазоні
від спілкування із вузьким колом людей до масових засобів комунікації з
необмеженою аудиторією.
У разі державних структур об’єктом РR-впливу стає платник податків,
громадянин, який хоче мати право знати про дії державних органів різного
рівня. Президент, уряд, губернатор, мерія – всі з певною регулярністю
використовують найрізноманітніші канали комунікації (преса, радіо, ТБ,
29

Інтернет) у спробах розкрити усі аспекти своєї роботи. Та й засоби масової
інформації не пропускають дій, зустрічей та виступів перших осіб.
Проаналізувавши дані напрями, можна дійти невтішного висновку, що з
продуктивної роботи фахівців області ЗЗГ необхідно вміти ефективно
встановлювати контакти з різними групами суспільства. Поточна робота
підрозділів у сфері ЗЗГ, як показано на рис. 1.6, організується поетапно.
4. Вивчення реакції
3. Реалізація суспільства та
програми дій з кооректування за
урахуванням необхідності
законодавчих державної політики
2. Розробка обмежень
програми дій з
урахуванням
наявного
фінансування
1. Постановка завдань з
урахуванням
пріоритетів державної
політики

Рисунок 1.6 – Етапи організації роботи зі зв’язків із громадськістю в
органах влади
Джерело: розроблено автором на основі [22]

Солідаризація цілей та напрямів діяльності зв’язків із громадськістю в
органах державної влади визначає необхідну гармонійність та ефективність їх
місії. При цьому ця діяльність має базуватись на відповідних принципах.
О. А. Марков виділяє та розкриває наступні принципи (рис. 1.7).

30

Принцип відвертості
Принцип законності
Принцип оперативності
Принцип конструктивності
Принцип системності
Принцип взаємної шани

Рисунок 1.7 – Принципи діяльності зв’язків із громадськістю в органах
влади
Джерело: [51]

РR-діяльності має на увазі потрійний поетапний процес, починаючи з
підготовчого, потім основного і завершуючи заключним етапом (рис. 1.8).

Підготовчи • експертизу та аналіз цілей;
й етап РR- • вивчення громадської думки;
діяльності • формулювання завдань.
• розроблення та планування кампанії з РR;
Основний • створення інформаційних приводів;
етап • налагодження взаємовідносин із людьми чи соціальними верствами населення,
діяльності яких залежить успіх справи;
• проведення рекламної кампанії;
• поточний моніторинг ефективності дій під час проведення заходів із зв'язків із
громадськістю.
Заключний
етап РR • оцінки результатів роботи;
• аналіз подальшого розвитку встановлених зв'язків.

Рисунок 1.8 – Етапи РR-діяльності
Джерело: складено автором на основі [18]
31

У діяльності РR-служб органів державної влади насамперед реалізується
стратегія держави щодо суспільства, що проявляється у певній інформаційній
політиці. Участь зв’язків із громадськістю у державному управлінні можна
охарактеризувати як сприяння державі у вирішенні об’єктивних протиріч між
плюралізмом політичної сфери суспільства та цілісністю державної влади.
Відповідно до загальнодемократичних тенденцій суспільного розвитку
державні служби повинні удосконалюватися та сприяти формуванню
громадянського суспільства, для чого пріоритетним напрямом є налагодження
прямих та зворотних зв’язків з громадянами [17].
У зв’язку з цим перед РR у структурах влади стоїть кілька
найважливіших завдань. По-перше, намагатися змінити ставлення державного
апарату до громадянина, який має сприйматися як суб’єкт, а не лише як об’єкт
управління. По-друге, налагодити співпрацю та координацію зусиль між
структурами державного апарату та громадянами та його організаціями. І
нарешті, сприяти розвитку контролю діяльності державного апарату не лише
«згори», а й «знизу» [25].
Все це не може не накладати свій відбиток на засоби та методи,
застосовувані фахівцями з державного РR, на вибір ними інструментів та
технологій, здатних найбільш ефективно реалізовувати завдання, що стоять
перед РR-фахівцями в органах влади.
Отже, можливості РR можуть бути використані і з метою підвищення
відкритості державного управління та наближення до інтересів громадян.
Закритість органів управління, недостатня або неефективна взаємодія з
громадськістю призводять до відчуження людей від влади, що може стати
причиною розвитку соціальних потрясінь.
Таким чином, зв’язки з громадськістю є діяльністю з вибудовування
гармонійних відносин між органами влади та всіма інститутами
громадянського суспільства.

32

Висновки до розділу 1

У ході вивчення різних визначень, інтерпретацій терміну «зв’язку з
громадськістю», «PR – технології», можна сформулювати поняття зв’язку з
громадськістю, стосовно системи державного та муніципального управління.
Теоретико-методологічний аналіз дозволяє виділити такі дві позиції, до
яких можна звести різноманіття трактувань понять зв’язків із громадськістю у
органах влади: 1) зв’язки з громадськістю – це такий різновид соціально-
психологічного менеджменту, в рамках якого в результаті аналізу тенденцій
політичного, соціального, економічного розвитку країни (регіону, міста), та
дотримання етичних норм, та суспільних інтересів планомірно та безперервно
здійснюється комплекс заходів щодо досягнення взаємної довіри,
взаєморозуміння та співпраці між владою та суспільством; 2) зв’язки з
громадськістю – це мистецтво застосування владою системи заснованих на
особливостях людського сприйняття засобів переконання, спрямованої на
збільшення конкретних переваг необхідної ідеї, версії, курсу з метою
забезпечення їхньої громадської підтримки.
Перше визначення акцентує увагу на узгодженні інтересів, зворотного
зв’язку та соціальної відповідальності влади як атрибутах зв’язків з
громадськістю, наголошуючи, що зв’язки з громадськістю – процес
двосторонній, в якому влада, як суб’єкт управління, та громадянське
суспільство, як об’єкт управління вступають у рівноправні, партнерські
взаємовідносини, впливають та взаємовпливають один на одного. Друге
визначення надає пріоритет технологічно-пропагандистської функції зв’язків
із громадськістю. У реальній практиці обидві концепції знаходять своє
застосування, хоча багато дослідників-теоретиків стверджують, що друга
модель історично передує першою, довівши свою неефективність в умовах
сучасного плюралістичного суспільства.
33

В ході аналізу встановлено, шо зв’язки з громадськістю не мають
жодного відношення до командно-адміністративних методів, примусу,
маніпуляції та обману. За своїм функціональним змістом зв’язку з
громадськістю виходять за рамки простого інформування та цілеспрямованого
впливу на громадську думку, оцінки та поведінки людей. Зв’язки з
громадськістю включають аналіз реакції населення на діяльність місцевих
органів влади, тенденцій і прогнозування їх наслідків, розробку рекомендацій
органам влади і здійснення програм дій в інтересах і місцевих органів влади і
громадськості. Зв’язки з громадськістю забезпечують керівництво місцевих
органів влади інформацією про громадську думку та надають керівництву
допомогу у розробці оптимальних заходів у відповідь, забезпечують
діяльність керівництва в інтересах громадськості; підтримують керівництво у
стані готовності до різних змін шляхом завчасного передбачення тенденцій;
використовують дослідження та відкрите спілкування як пріоритетні засоби
діяльності.
Якщо резюмувати головне, то ЗЗГ виконують три основні функції:
контроль думки та поведінки суспільства, облік подій та відповідне
реагування на них, створення взаємовигідних відносин між соціальними
групами товариства. Реалізуючи ці три основні функції, ЗЗГ сприяють
усвідомленню відповідальності перед суспільством усіма суспільними
суб’єктами.

34

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ЕТАПУ ЗАСТОСУВАННЯ РR У
ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В УКРАЇНІ

2.1. Нормативно-правове регулювання зв’язків із громадськістю

Взаємодія РR-служб державних та муніципальних органів влади з
різними цільовими групами має свої особливості та регулюється цілим
зведенням законів та нормативно-правових актів.
В Україні сформовано нормативно-правове забезпечення діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері РR, що
включає: Конституцію України [1], Закони України «Про порядок висвітлення
діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в
Україні засобами масової інформації» [10], «Про інформацію» [8], «Про
державну службу в Україні» [2], «Про доступ до публічної інформації» [3],
«Про звернення громадян» [6], «Про захист суспільної моралі» тощо [5].
Конституція України визнає та гарантує права фізичних та юридичних
осіб вільно шукати, отримувати, передавати, виробляти та поширювати
інформацію будь-яким законним способом (ст. 34, 38, 40 57 Конституції
України) [1]. В цьому контексті необхідно враховувати, що існує інформація,
що відноситься до комерційної, державної та інших видів таємниць, щодо яких
діють спеціальні правила їх захисту та охорони, встановлені законодавством.
Закон України «Про звернення громадян» регулює права громадян, які
надані конституцією України, щодо внесення пропозицій про удосконалення
діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування [6].
В ідеалі комунікативна діяльність органів державного управління
повинна сприяти розвитку демократичного соціального управління. Істотну
роль у розвитку цього процесу в Україні зіграло прийняття в жовтні 1992 р.
35

Закону України «Про інформацію», згідно з яким право на інформацію
забезпечується обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого
і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність і ухвалені
рішення; створенням в державних органах спеціальних інформаційних служб
або систем, які забезпечували б в установленому порядку доступ до інформації
[8]. Цей закон містить положення про те, що основними джерелами надання
суспільству інформації є: законодавчі акти України, акти Президента України,
підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти
органів місцевого і регіонального самоврядування [8].
Надалі, відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення
діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в
Україні засобами масової інформації», зміст поняття «Інформаційної служби»
був дещо конкретизований. Відповідно до норм Закону, інформаційною
службою слід вважати «структурні підрозділи цих органів, що виконують
інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв’язки із засобами масової
інформації, громадськістю» [10]. Також в даному нормативному документі
запроваджено координацію роботи прес-служб та відповідних інформаційно-
аналітичних підрозділів органів виконавчої влади.
Постанова КМУ «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет
інформації про діяльність органів виконавчої влади» розкриває форми та
засоби оприлюднення через мережу Інтернет інформації про діяльність
органів виконавчої влади [16].
Окремо необхідно звернути увагу на достатньо демократичний за
європейськими нормами Закон України «Про доступ до публічної інформації»
[3]. Він надає великі можливості для вільного отримання інформації від
органів державної влади, фактично закріплює необхідність, а іноді просто
примушує поки що застарілі бюрократичні системні утворення у владних
установах спілкуватися із своїми «роботодавцями», тобто платниками
податків, у публічній площині [43].
36

Постанова КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні
та реалізації державної політики» розкриває основні вимоги щодо організації
та проведення консультацій із громадськістю органами виконавчої влади [14].
Згідно із ст. 3 цієї Постанови, консультації з громадськістю стосуються питань
суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод
громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та
інших інтересів» [14]. Статтею 7 Постанови КМУ «Про забезпечення участі
громадськості у формуванні та реалізації державної політики»
регламентуються форми проведення консультації із громадськістю (публічне
обговорення, електронні консультації, вивчення громадської думки) [14]. Цим
документом детально розкриваються механізми залучення громадськості до
обговорення державної політики та участі у ній.
Указ Президента України «Питання забезпечення органами виконавчої
влади доступу до публічної інформації» визначив основні заходи щодо
забезпечення доступу до публічної інформації з боку Кабінету Міністрів
України, Верховної Ради України, центральним органам виконавчої влади,
районним державним адміністраціям [12].
Міжнародними нормативним документами щодо забезпечення участі
громадян у діяльності органів державної влади є наступні:
а) Європейська Хартія місцевого самоврядування [29];
б) Конвенція про захист прав людини та основних свобод (Європейська
конвенція з прав людини) [38];
в) Загальна Декларація прав людини [30];
г) Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі
прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, які стосуються довкілля.
Сучасне життя сформувало нові принципи інформаційної діяльності, які
проголошені у ст. 2 Закону України «Про телебачення та радіомовлення». Це
принципи достовірності, об’єктивності, своєчасності, компетентності,
доступності, плюралізму [11]. Цими принципами послуговуються у своїй
роботі фахівці відділу.
37

Виконання положень цих нормативно-правових актів сприятимуть
зміцненню інформаційних взаємовідносин між органами місцевого
самоврядування та територіальною громадою. Організація інформаційного
забезпечення органів місцевого самоврядування регламентується також
документами, які приймаються на регіональному та місцевому рівнях. На
сьогодні здебільшого ці документи представлені програмами інформатизації,
розробленими на підставі Законів України «Про Національну програму
інформатизації» та «Про Концепцію Національної програми інформатизації»
[43].
Таким чином, кількість нормативно-правових актів певною мірою є
достатньою. Проте їх неузгодженість, відсутність положень, що регулюють
організаційно-технологічні процеси в роботі з інформацією, уніфікації
процедури підготовки і прийняття управлінського рішення керівництвом
органів влади, вимог щодо використання електронних інформаційних ресурсів
та захисту інформації вказує на недосконалість досліджуваної нормативно-
правової бази.

2.2. Особливості застосування РR-технологій у державному
управлінні та місцевому самоврядуванні України

Для державних структур РR відіграє особливу роль, оскільки якісно
розроблена, індивідуальна, високо-професійна програма, стає затребуваною
суспільством, що не може не позначитися на створенні сприятливого іміджу
влади [47]. Проте ще не у всіх органах державної влади створено власні
служби зв’язків з громадськістю. Як справедливо зазначає С. А. Пушняк,
враховуючи зарубіжний досвід та специфіку діяльності органів державної
влади, доцільним є створення в державних органах власних РR-служб [64].
Проте станом на сьогодні можемо говорити про створення інформаційних
органів – прес-служб. Основна відмінність між ними та РR-службами полягає
38

у тому, що перші займаються донесенням інформації про події та ситуації, які
відбулися, а діяльність останніх – спрямована на створення інформаційних
приводів.
Сьогодні у межах структур ВРУ, Секретаріаті Президента України, КМУ
під назвами прес-служб працюють відділи або підрозділи, що виконують ті чи
інші функції зв’язків з громадськістю [50]. Подібні підрозділи утворені й у
структурах окремих міністерств та відомств центрального, регіонального та
місцевого рівнів, які носять різноманітні назви, наприклад, управління
інформації та зв’язків з громадськістю, прес-служба, прес-центр, управління з
питань внутрішньої політики.
Основним завданням діяльності державних підрозділів зв’язків з
громадськістю є створення позитивної репутації (позитивного іміджу),
доброзичливого ставлення громадськості до нових в Україні державних,
громадсько-політичних, господарсько-економічних та інших інститутів
суспільства. Однак, їхнім загальним недоліком є те, що їх переважно прес-
посередницька діяльність у більшості випадків має ситуаційний і
безсистемний характер. Вона відрізняється короткостроковістю акцій,
розрахованих на моментальний, одноразовий ефект. Функції існуючих
державних служб зв’язків з громадськістю зводяться переважно до
інформування громадськості, поширення не завжди ефективної реклами й
спіндокторингу, що означає практичну діяльність із керування пресою для
створення позитивного іміджу в суспільній думці [44].
Відсутність системи в роботі з громадськістю, неможливість завчасно
реалізувати профілактичні акції у зв’язках з громадськістю призводить до
того, що робота проводиться за принципом: подія – реакція громадськості –
спіндокторинг, а не акція зі зв’язків з громадськістю – подія – бажана реакція
громадськості.
Діяльність державних підрозділів зі зв’язків з громадськістю найчастіше
зводиться до спостереження за подіями, просто реагуючи на них (функція
реагування), замість того, щоб випереджаючи можливі негативні наслідки,
39

розробляти й здійснювати тривалі програми, розраховані на перспективу
(проектуюча функція), на створення стійкої позитивної репутації (іміджу)
своєї організації чи держави в цілому [40].
Наявні державні служби зв’язків з громадськістю в Україні
сприймаються як «групи швидкого реагування», основним завданням яких
стає «зняття» напруженості в суспільній думці з найгостріших проблем, у тому
числі, пов’язаних з непрофесійною діяльністю політиків чи державних діячів.
Можливо тому в суспільній свідомості сформувалося стійке негативне
ставлення до усього, пов’язаного із зв’язками з громадськістю.
Як показав аналіз А. В. Халецького, існує три моделі взаємодії органів
державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю [72].
Модель владарювання і підпорядкування. У державі тоталітарного
режиму інтеракції держави з суспільством будуються за принципом
владарювання і підпорядкування. Громадськістю виступають «піддані», які
мають лише одне право, – виражати солідарність з правлячим режимом [72].
Особа та створювані особами суспільні об’єднання розглядаються як
потенційне джерело впливу в суспільстві, яке конкурує з державою.
Ініціативні дії, які здійснюються населенням, розцінюються державними
органами як посягання на державні інтереси.
Перехідна модель. Побудування в Україні демократії актуалізувало
потребу створення діалогу держави і формуючого цивільного суспільства.
Цьому сприяли такі основні причини:
а) держава як політичний інститут демократичного суспільства прагне
знайти такий спосіб управління, при якому об’єкт і суб’єкт управління не були
б антагоністично розділені, а виступали б як взаємозалежні суб’єкти
суспільних стосунків;
б) цивільне суспільство, яке формується, зі свого боку, також прагне
збільшити, за рахунок різних інститутів регулювання, свої прерогативи
і потребу в ефективних технологіях взаємодії з державою і з різними групами
громадськості – вітчизняною, міжнародною тощо;
40

в) у політичній поведінці українських громадян очевидні
прояви агресивності і радикалізму, які часом приймають антигромадські
форми. Отже, існує високий рівень конфліктності і велика потреба як держави,
так і суспільства в корелюючих механізмах взаємодії – таких, як компроміс,
переговори, солідарне вирішення конфлікту [72].
У сучасній українській дійсності РR набуває іншої якості, перш за все,
під впливом того, що держава виступає як структура, яка має своєю головною
метою не владу, а управління – регулювання впорядкування соціальних,
економічних та інших взаємин людей [68]. Тому стратегія комунікацій
суспільства і держави ґрунтується на принципово новому понятті – понятті
«взаємодія».
У широкому значенні взаємодію держави з суспільними структурами
відбито через такі форми, як підтримка, взаємодія, право на інформації,
врахування думок і пропозицій, залучення до участі при підготовці рішень,
залучення до роботи в державних органах, наділення контрольними
повноваженнями [66]. Визначені також такі інститути відкритої демократії, як
погоджувальні комісії, суспільні ради і палати, слухання по різних проблемах.
Окрім законодавчо закріплених форм, існують також різні механізми і
технології зв’язків з громадськістю, які є необхідними і для громадських
організації, і для органів влади.
Стосунки держави і суспільства на перехідному етапі демонструють,
поряд з переконливою комунікацією, зрілий РR – з постійним використанням
науково-дослідних методів вивчення цільової громадськості, встановленням і
підтримкою зворотного зв’язку.
Управлінська модель, у якій громадськість контактує з державою як
одержуючий послуги клієнт або сукупність клієнтів [72]. Орієнтація клієнта та
його запити, прихильність до активного стилю дій у вирішенні конкретних
проблем, простота структури і професіоналізм, відвертість і доступність – це
неповний перелік принципів практичної діяльності державних структур.
41

Зв’язки з громадськістю в цих умовах держава будуватиме на основі
найефективніших методів – угод, довгострокових контрактів, інформаційної
взаємодії, участі в законотворчому процесі, розробці і здійсненні соціальних
програм. Сутність даної моделі полягає у веденні партнерського діалогу між
державою і цивільним суспільством при домінуванні інтересів останнього. У
зрілій моделі РR держава і суспільство вступають в рівноправні партнерські
відносини [54].
Участь зв’язків з громадськістю в державному управлінні можна
охарактеризувати як сприяння державі у вирішенні об’єктивних протиріч між
плюралізмом політичної сфери суспільства і цілісністю державної влади.
Відповідно до загальнодемократичних тенденцій суспільного розвитку,
державні служби повинні удосконалюватися і сприяти формуванню
цивільного суспільства, для чого пріоритетним напрямом є налагодження
прямих і зворотних зв’язків з громадянами.
У результаті взаємодії відбуваються зміни стану не лише об’єкту
взаємодії (наприклад, стану громадської думки громадян), але й того суб’єкта,
який вступає у взаємини. Подібна модель – оптимальна модель управління
складними комунікативними процесами, які складаються в умовах взаємодії
правової демократичної держави і розвиненого цивільного суспільства [70].
Звичайно, що РR для органів державного управління мають свої
особливості як щодо основних принципів як до концептуальних засад
реалізації (табл. 2.1), так і щодо їх учасників.
Таблиця 2.1 – Принципи РR в сфері державного управління
Джерело: [66]
№ Принцип Характеристика
Склад РR-служб, об’єкт, технології та прийоми його
1. Адекватність діяльності повинні відповідати призначенню державного
органу
42

Здатність до швидкого коригування структури РR-
2. Мобільність служби, її напрямів та способів роботи відповідно до
нових факторів
Функціонування фахівців в сфері РR повинно включати
3. Системність налагоджену систему методів, прийомів, процедур
взаємодії з відповідними групами суспільства

Основні методи РR виглядають так:
 інформування через засоби масової інформації (прес-конференції,
прес-релізи, статті у періодичних виданнях про новинки чи новини компанії);
 розповсюдження друкованої продукції (каталоги компанії, прес-
релізи з історією компанії та її діяльністю);
 тілі, відео та фотозасоби (згадка про його якості, властивості,
демонстрація самого рекламованого продукту або його логотип);
 усне мовлення (виступ співробітників компанії на конференціях,
виставках, інтерв’ю тощо);
 спонсорство (великі організації чи підприємства, котрі
співпрацюють із цією організацією чи надають матеріальну підтримку) [57].
Органи місцевого самоврядування як суб’єкти управління визначають,
розробляють та забезпечують реалізацію політики місцевого
життєзабезпечення та розвитку, населення ж підпорядковується рішенню
влади, вбудовується в систему певних відносин, реагує та впливає (або не
впливає). Зворотний зв’язок – це оформлена реакція населення на політику, дії
або бездіяльність органу влади, доведені до його (органу влади) відомості [52].
Зазначимо, що згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» самоуправління здійснюється за принципами
гласності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед
територіальною громадою, а статтею 59 встановлена норма, згідно з якою акти
органів та посадових осіб місцевого самоврядування необхідно доводити до
43

відома населення [9]. Процедури підготовки цих актів, їх практичної реалізації
та контролю виконання, здійснення інших управлінських дій органами
місцевого самоврядування є, по-суті, процесом обробки та взаємообміну
інформацією. З другого боку, на якісно новий рівень технологічного розвитку
виходять ЗМІ.
Сучасні умови розвитку суспільства, регіонів та муніципальних
утворень, нові форми організації управлінської праці та нові види діяльності
вимагають безперервно вдосконалювати роботу апарату управління. В даний
час модернізуються технології взаємодії суспільства та влади за допомогою
РR-технологій. Сприяння схваленню громадянами дій структур влади є
основним критерієм ефективності роботи РR-служби.
Специфіка служб у зв’язках із громадськістю в органах влади
визначається сутністю політики, що проводиться: якщо вона здійснюється на
користь більшості громадян, то зв’язки з громадськістю стають
найважливішим компонентом управління. При цьому РR-служба грає не
просто допоміжну роль в органах місцевого самоврядування, а є рівноправним
учасником вироблення, ухвалення та реалізації управлінських рішень. Отже, у
структурі органів місцевого самоврядування необхідне створення служб
зв’язків із громадськістю. Деякі елементи систем зв’язків із громадськістю
функціонують на рівні органів місцевого самоврядування: приймальні за
зверненнями громадян, прес-служби, організаційні відділи (організація сходів,
зборів, допомога в організації діяльності органів територіального
громадського самоврядування, представницьких органів місцевого
самоврядування, проведенні виборів) та різні громадські поради при органах
місцевого самоврядування [22].
В загальному абстрактному вигляді комунікативні процеси складаються
між декількома учасниками: місцевими державними адміністраціями й
підрозділами центральних органів виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування (ОМС), що реалізують делеговані державою повноваження,
та громадськістю (рис 2.1).
44

Місцеві державні
адміністрації
Органи місцевого
самоврядування Громадскість

Рисунок 2.1 – Комунікації на рівні місцевих органів влади
Джерело: [48]

Загалом, до структури органу зв’язків із громадськістю на рівні органу
місцевого самоврядування можуть входить:
 керівник служби (заступник);
 аналітичний відділ (сектор), фахівці якого здійснюють аналіз
соціально-економічної та політичної ситуації в муніципальній освіті, подають
інформацію у відповідні служби органу місцевого самоврядування;
 відділ (сектор) у зв’язках із громадськими об’єднаннями (включаючи
національні та релігійні) та політичними партіями;
 відділ (сектор) зв’язків із засобами масової інформації (періодичні
видання, радіо, телебачення, інтернет) [46].
Створення інформаційних служб при органах місцевого
самоврядування, що забезпечують налагодження інформаційних потоків як
усередині муніципальної ради (внутрішній РR), так і між виборними органами
та населенням (зовнішній РR) покликане вирішувати такі зовнішні завдання:
 встановлення довіри між органом місцевого самоврядування та
населенням муніципального освіти;
 організація взаємодії муніципальної влади з різними політичними
партіями та громадськими рухами;
45

 залучення населення в самоврядний процес;
 вивчення громадської думки населення та доведення його до органів
місцевого самоврядування;
 формування позитивних масових настроїв та компетентної
громадської думки у соціумі;
 запобігання конфліктам;
 створення умов для соціального партнерства;
 створення позитивного образу місцевої влади [43].
Багато авторів крім вище перерахованих цілей, додають такі, як:
формування в населення почуття причетності до управління територією,
корпоративного духу, громадянської позиції та функція організації
міжмуніципального співробітництва [60].
При здійсненні цих завдань важливо враховувати, що в основі зв’язків із
громадськістю мають лежати діалог та партнерські відносини. Робота РR-
служб має бути спрямована на організацію діяльності органів та посадових
осіб місцевого самоврядування таким чином, щоб вона була прозорою,
відкритою для громадян та їх об’єднань, забезпечувала співпрацю,
роз’яснення мотивів прийняття рішень, доведення до громадськості основних
положень соціальної та економічної політики, стратегічного курсу і таке інше.
Діяльність служб зв’язків із громадськістю не обмежується лише таким
переліком форм. У кожному муніципальному освіті, з його особливостей,
повинна формуватися власна система зв’язків із громадськістю, структура
органів, здійснюють ці функції.
Аналіз можливих моделей зв’язків органів місцевого самоврядування з
громадськістю потребує відповідних методологічних підходів. Користуючись
методологією Дж. Грунінга, в сучасній теорії зважають на чотири основні
моделі зв’язків з громадськістю (рис.2.2) [77].

46

Журналістська
Двостороння
Пропагандистська симетрична
комунікація
Двостороння
асиметрична
комунікація

Рисунок 2.2 – Моделі зв’язків з громадськістю
Джерело: [45]

Суть першої моделі полягає в тому, що:
 для привернення уваги громадськості використовуються будь-які
засоби, але головним чином задля того, щоб здійснити тиск на неї, підкорити
певним інтересам;
 громадськість розглядається як пасивний реципієнт;
 правдивість і об’єктивність інформації не є обов’язковою умовою;
 етичні аспекти інформаційно- комунікаційної діяльності, як правило,
ігноруються;
 головним «провідником» зв’язків із громадськістю є засоби масової
інформації;
 зв’язок організації з іншими групами громадськості мінімальний,
зворотній зв’язок з ними не передбачається [45].
У сучасній українській громадській думці саме ця
«пропагандистсько-маніпулятивна» модель зв’язків з громадськістю
47

сприймається як єдина сутнісна характеристика цього інституту взагалі.
Причому українська політична практика дає для цього вагомі підстави [41].
Друга модель зв’язків з громадськістю одержала назву «журналістська»,
або різні похідні від цього ключового поняття: «інформування громадськості»,
«громадська поінформованість» [77]. Головними характеристиками цієї
моделі є:
 усвідомлення необхідності регулярної роботи із засобами масової
інформації;
 поширення інформації є головною метою зв’язків із громадськістю;
 інформація повинна бути точною і правдивою, проте виключно
позитивною;
 негативні факти і події замовчуються [22].
Як і перша модель, «інформування» належить до односторонніх моделей
комунікації: необхідність дослідження громадськості та зворотного зв’язку в
ній теж не передбачається; зв’язки з громадськістю при такій моделі
реалізуються як «справа власних журналістів», що працюють в органі
місцевого самоврядування [45]. Отже, в поданій моделі фіксується
необхідність правдивого, але головним чином позитивного (тенденційного)
інформування громадськості про діяльність державного органу для того, щоб
отримати підтримку.
Третя модель зв’язків з громадськістю – «двостороння асиметрична
комунікація»; її особливістю є використання дослідницьких методів, але
насамперед для того, щоб визначити, яка інформація спричиняє негативну
реакцію громадськості, і потім змінити її на свою користь [77]. Іншими
словами, комунікативна діяльність стає «двосторонньою», але результат
такого різновиду зв’язків з громадськістю асиметричний, оскільки від
комунікації виграє насамперед орган місцевого самоврядування, а не
громадськість.
48

У реалізації цієї моделі роль зв’язків з громадськістю може бути
охарактеризована як «прагматична», тому що головне місце тут посідає вигода
(зиск) [32]. Проте тут все ще бажаною залишається потреба однакової
практичної вигоди від комунікації як для органу місцевого самоврядування,
так і для громадськості. Досягається це за допомогою четвертої моделі зв’язків
з громадськістю, що дістала назву «двосторонньої симетричної комунікації»,
якій притаманні такі риси:
 повне усвідомлення суб’єктом діяльності зв’язків з громадськістю
необхідності порозуміння із громадськістю й взаємовпливу зовнішнього
соціального середовища та органу місцевого самоврядування;
 мета діяльності зв’язків з громадськістю – взаємна користь органу
місцевого самоврядування й громадськості (тобто «симетричність»);
 поширена практика ведення переговорів, підписання угод,
використання стратегії розв’язання конфліктів, що призводить до модифікації
позицій, думок і поведінки громадськості й органу місцевого самоврядування;
 акценти у функціях спеціалістів зв’язків із громадськістю зміщуються
від журналістських і рекламних до дослідницьких і консультативних [45].
Саме на цьому етапі діяльність зв’язків з громадськістю набуває певної
цивілізованої завершеності.
О. І. Карий та Я. В. Панас основними цілями діяльності служб зв’язків із
громадськістю на рівні муніципальних утворень вважають: забезпечення
гласності, відкритості у роботі органів місцевого самоврядування та
посадових осіб місцевого самоврядування; інформування місцевого
співтовариства; формування сприятливого іміджу органів прокуратури та
посадових осіб місцевого самоврядування у власних очах громадськості [33].
Оскільки основною функцією органів місцевого самоврядування є
діяльність, спрямована на створення сприятливих умов життєдіяльності на
даній території, а також задоволення суспільних інтересів та потреб, органи
місцевого самоврядування та посадові особи місцевого самоврядування
49

повинні встановлювати стабільні позитивні взаємини, насамперед із
населенням. Для цього вони повинні використовувати різні РR-технології,
ефективно застосовувати РR-заходи.
Як визначає А. П. Лелеченко та В. С. Куйбіда з колегами, у роботі з
інформування населення головна роль належить засобам масової інформації,
які більшою мірою, ніж інші джерела, здатні отримувати достовірну
інформацію та доносити її до населення [46]. Тому органи місцевого
самоврядування з кожним роком посилюють ступінь взаємодії та розширюють
форми співпраці із засобами масової інформації. Публікація на сторінках
муніципальних газет листів та звернень громадян та громадських організацій
дозволяє говорити про газету як один із механізмів зворотного зв’язку між
населенням і владою.
Одним із засобів механізму прямого та зворотного інформаційного
зв’язку населення з органами місцевого самоврядування є організація
зустрічей представників адміністрації муніципальної освіти з населенням [52].
Ефективність функціонування системи муніципального управління, а
також успішність економічних та соціальних реформ значною мірою залежать
від тісної взаємодії адміністрації району, з його мешканцями, тому
поінформованість населення є одним із пріоритетних напрямків діяльності
місцевих органів влади. Насправді застосовуються різні способи
інформування населення про діяльність місцевих органів влади.
Під РR-інструментами, використовуваними на муніципальному рівні,
розуміється комплекс заходів, вкладених у досягнення інформаційної
відкритості місцевого самоврядування, встановлення зворотний зв’язок із
населенням, формування позитивної репутації місцевого рівня влади [68]. РR-
інструменти застосовуються лише на рівні муніципального освіти з метою
реалізації інформаційної політики органів місцевого самоврядування.
Основним інструментом взаємодії спеціаліста зі зв’язків з
громадськістю є прес-реліз – інформація, оформлена за певними правилами,
одержувачами якої є редактори та журналісти новинних розділів засобів
50

масової інформації [66]. Новина може бути оформлена у вигляді статті з
коментарями, в яких виражається певна точка зору. Показником ефективності
взаємодії з пресою є насамперед регулярні публікації новин муніципальної
освіти.
Застосування діяльності РR-технологій дозволить сформувати
позитивний імідж самих органів місцевого самоврядування, сформувати
взаємовідносини з органами державної влади різних рівнів та іншими
муніципальними утвореннями на основі конструктивної співпраці.
Інформування населення діяльності адміністрації дуже важливий
елемент системи муніципального управління. Коли населення знає про
діяльність керівних органів, розуміє їхні цілі, завдання та методи, воно чітко
визначає свої позиції, адекватно реагує, активно відгукується на їхні заклики.
І, навпаки, недостатня поінформованість породжує невпевненість,
підозрілість, пасивність, протидію та навіть паніку. Тому особливе місце у
діяльності органів місцевого самоврядування займає питання регулярного
інформування населення про виконану роботу, найважливіші події. Добре
налагоджена робота органів місцевого самоврядування із засобами масової
інформації, із представниками громадських, релігійних організацій,
політичних партій, із громадськістю [50].
Д. В. Купріянов наголошує, що зв’язки з громадськістю у місцевих
органах влади націлені на створення позитивного ставлення населення до
діяльності адміністрації, голови адміністрації тощо. Зв’язки із громадськістю
в органах місцевої влади націлені на завоювання владної довіри у населення
[43]. Ця довіра залежить здебільшого від самих результатів діяльності
місцевих органів влади, але й значною мірою – від активності фахівців із
зв’язків із громадськістю. Зв’язки з громадськістю створюють виключно
позитивний образ влади, посилює та акцентує позитивну інформацію про
органи місцевої влади, їхню практичну діяльність.
На сьогодні, одна з головних функцій прес-служб полягає у постійному
обліку громадської думки, контролі настрою жителів муніципальної освіти.
51

Регулярне проведення опитувань громадської думки дозволяють проводити
соціальну діагностику соціальних потреб та соціальних інтересів мешканців
округу, визначати пріоритетні напрямки роботи муніципальної ради [49].
Прес-службам необхідне проведення регулярних досліджень, у багатьох
муніципальних утвореннях така робота вже проводиться, є ефективні
напрацювання з обліку громадської думки та застосування РR-технологій.
Отже, зв’язки місцевої влади з громадськістю – це управлінська
діяльність, яка передбачає: роботу владних структур із громадською думкою;
гармонізацію відносин між владою та суспільством шляхом спільного
вирішення спільних проблем, комунікативний характер відносин,
систематичне поширення органами влади та управління своїх повідомлень
через особистісні неформальні контакти, через ЗМІ, через інші канали серед
громадськості з метою інформування та впливу на думки, оцінки та поведінки
людей; двостороннє спілкування та рівноправні відносини; виключно
позитивні зусилля, спрямовані на досягнення порозуміння, згоди, довіри та
співпраці; приватні етичні відносини між владою та громадськістю, засновані
на правді та максимальній поінформованості.
Пунктом 3.10. Методичних рекомендацій щодо положень про
управління (відділи) з питань взаємодії з засобами масової інформації та
зв’язків з громадськістю апаратів центральних і місцевих органів виконавчої
влади, є посилання на засоби комунікації, до яких, зокрема, віднесено прес-
конференції, брифінги, тематичні зустрічі з журналістами, поширення
інформаційних матеріалів тощо [62].
Враховуючи цифрові трансформації, які відбуваються на сучасному
етапі в Україні, підготовку РR-фахівців в сфері державного управління слід
здійснювати в напрямі Dіgіtal РR (цифрові зв’язки з громадськістю). Вони
впроваджують нові форми комунікацій, якими представники органів
державного управління можуть скористатися, щоб налагодити зв’язок зі своєю
аудиторією. Адже зростання Інтернету, електронної пошти дозволило не
тільки бізнес-системам комп’ютерних технологій впливати на процеси бек-
52

офісу, але й на розвиток відносин між державними органами та громадянським
суспільством [17].
Указом Президента України «Про першочергові завдання щодо
впровадження новітніх інформаційних технологій» визначається, що розвиток
інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх
інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя, діяльності органів
державної влади та органів місцевого самоврядування є одним із пріоритетних
напрямів державної політики [13].
Dіgіtal РR переслідують ту саму мету, що і традиційні, з тією перевагою,
що вони мають нові тактики та інструменти для зростання цифрового сліду
державного органу за допомогою взаємодії з іншими основними учасниками
у даній сфері, зокрема:
 блоги;
 веб-каталоги;
 новинні сайти;
 соціальні мережі;
 форуми [17].
Розвиток сучасних інформаційних технологій, змінюючи комунікаційну
культуру, вносить зміни в процес роботи фахівців в сфері РR. Інтернет
дозволив використовувати нові способи як для налагодження зв’язків між
населенням та державними органами, установами, так і для самопрезентацій
наведених останніх учасників (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Основні технології для використання в Dіgіtal РR органів
влади
Джерело: [66]
№ Технології Значення для РR
Електронна Забезпечує спілкування, дозволяє поширювати
1. пошта інформацію у випадку підписки користувачів на новини.
53

Допомагає налагодити особисте спілкування з реальними
та потенційними користувачами
Блоги Електронна платформа, що забезпечує поле для
2. обговорення різних питань та пошуку відповідної
інформації в сфері державного управління
Месенджери Першочергово слугують для налагодження комунікації
3. між державними органами, установами та населенням,
поширенню інформації про них
Соціальні Основне призначення – використання для
мережі самопрезентації державного органу, установи.
Дозволяють оперативно отримати зворотній зв’язок від
4. аудиторії на розміщенні події, новини тощо. Можуть
використовуватися для отримання та аналізу інформації
щодо аудиторії, яка цікавиться сторінками державних
органів, установ
Розривають основні характеристики діяльності
державних органів, установ – їх цілі, призначення,
5. Веб-сайти структуру, результати діяльності тощо. При
відповідному налагодженні також сприяє організації
спілкування з аудиторією, винесенню інформації на
обговорення

Наведені технології дозволяють формувати віртуальні простори і
спільності, пропонують державі нові способи і методи взаємодії. За таких умов
організація РR створює нові можливості використання державної влади.
Сучасний РR, mеdіarеlatіоns і dіgіtal переживає цифрову трансформацію,
виражену в об’єднанні цих напрямів у єдину цифрову систему комунікації.
Основні інструменти, до яких вдаються сучасні органи державного
управління: сторітелінг, перехід класичного піару в dіgіtal, заміна блогерів
54

мікроблогерами, встановлення особистого контакту з громадянами,
використання нових форматів відео та створення ботів [66].
Успішна та ефективна присутність держави у медіапросторі полягає у
поєднанні цифрових та класичних підходів у роботі. А. М. Зленко зауважує,
що прес-конференції, ведення соціальних мереж, прес-тури та медійна
реклама мають поєднуватись з механізмами ефективних Dіgіtal-комунікацій
[32].
Співробітники підрозділів інформаційного супроводу органів державної
та муніципальної влади повинні мати навички управління всіма каналами
комунікації, а головним їх завданням стає залучення аудиторії у процес
прийняття державних рішень. У минулому комунікація мала односторонній
характер, нині в умовах цифрової трансформації вона стає багатосторонньою.
Таким чином, зв’язки з громадськістю у державному управлінні та
місцевих органах влади покликані забезпечити стабільність та згоду у
суспільстві. Тому діяльність служб у зв’язках із громадськістю в органах влади
не повинна мати політичного характеру. Вона покликана сприяти розвитку
демократії та розширенню поінформованості громадськості, а не бути на
службі інтересів окремих партій. При цьому влада має чітко уявляти, яке
суспільство вона має намір будувати, трансформувати, піднімати.

2.3. Оцінка ефективності взаємодії Стеблівської селищної ради із
громадськістю

В даний час не тільки населення зацікавлене в інформаційній відкритості
з питань політичної та господарської діяльності органів державної влади та
місцевого самоврядування, а й також представники останніх потребують
зворотного зв’язку з громадськістю з метою корекції 46 державних
управлінських рішень, забезпечення легітимності та довіри до органів місцевої
влади з боку суспільства.
55

До населених пунктів Стеблівської селищної ради входять наступні
населенні пункти (табл. 2.3.)

Таблиця 2.3 – Населенні пункти Стеблівської селищної ради та їх
характеристика
Джерело: розроблено автором на основі [69]
Територіальні громади Чисельність населення Станом на
06.02.2022
смт Стеблів 3303 особи
село Гута Стеблівська 7 особи
село Дацьки 223 особи
село Комарівка 253 осіб
село Нова Буда 87 осіб
село Переможинці 267 особи
село Прутильці 142 осіб
село Сидорівка 647 осіб
село Скрипчинці 177 особи
село Хильки 120 особи
село Шендерівка 757 осіб
село Яблунівка 409 особи
село Заріччя, село Склименці, село 708 осіб
Миколаївка, селище Хлерівка

Зайнятість населення частково пов’язана з місцевою економікою. Значна
кількість населення працює на підприємствах районного центру. Динаміка
чисельності працюючих на основних підприємствах Стеблівської селищної
ради не є позитивною, більша частина працездатного населення, що має
реєстрацію у межах Стеблівської селищної ради, працює за її межами.
У ході проведеного дослідження нами було проведено дослідження
щодо довіри громади щодо діяльності Стеблівської селищної ради.
56

Депутатський корпус складає 26 депутатів, виконавчий комітет – 11 членів
виконкому.
Структура доходів Стеблівської селищної ради наведена на рис. 2.3.

3%
30%
3%
Єдиний податок Туристичний збір
Плата за землю Податок на нерухомість
Акцизний податок Інші місцеві податки та збори
Транспортний податок

Рисунок 2.3 – Структура доходів Стеблівської селищної ради у 2021
році, у %
Джерело: розроблено автором на основі [69]

Розглянемо, як налагоджено зв’язок Стеблівської селищної ради із
громадськістю.
Основною метою діяльності Стеблівської селищної ради із
громадськістю є формування прозорих взаємин із населенням, громадськими
організаціями, засобами масової інформації, політичними партіями,
комерційними та іншими організаціями на території, підвищення їхньої довіри
до органів влади, які мають забезпечити реалізацію їх конституційних прав.
Основними завданнями політики, яка проводиться керівництвом
Стеблівської селищної ради у сфері зв’язків із громадськістю, є:
 забезпечення відкритості органів місцевого самоврядування для
мешканців, громадських, політичних та інших організацій;
57

 підвищення рівня поінформованості населення та інтересу до
діяльності органів влади та політичного, економічного тощо стану у населених
пунктах;
 створення стійких контактів та зв’язків органів місцевого
самоврядування з усіма громадсько-політичними організаціями та ЗМІ,
здатними впливати на хід управління та мобілізувати мешканців;
 нівелювання та усунення конфліктних ситуацій, пов’язаних із
прийнятими управлінськими рішеннями;
 формування позитивного образу Стеблівської селищної ради як
незалежного інституту, покликаного забезпечувати законні права громадян.

Рисунок 2.4 – Структура взаємодії Стеблівської селищної ради із
громадськістю
Джерело: [43]

Відповідно до статті 40, ч.1 статті 52, ч. 6 статті 59 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні» [9], Постановою КМУ «Про затвердження
Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі
відкритих даних» [15], Законами України «Про інформацію» [8], «Про порядок
58

висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в Україні засобами масової інформації» [10] було створено
офіційний веб-сайт Стеблівської громади.
Як зазначено на головній сторінці веб-сайту, він створений з
метою забезпечення населення об’єктивною і повною інформацією про
роботу селищної ради, депутаського корпусу та виконавчого комітету [69].

Рисунок 2.5 – Демонстрація головного екрану офіційного сайту
Стеблівської селищної громади
Джерело: [69]

Інформаційне наповнення веб-сайту здійснюється з матеріалів,
підготовлених посадовими та службовими особами міської ради, установами
та організаціями, які належать до комунальної власності міської ради [69]. З
пропозицією щодо розміщення інформації на веб-сайті міської ради можуть
звернутися інші підприємства, установи, організації, громадські товариства та
мешканці територіальної громади, якщо запропоновані матеріали будуть
сприяти популяризації, залученню інвестицій, висвітленню значних подій.
59

Також з метою сприяння розвитку механізмів електронної демократії,
відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про звернення
громадян» міська рада розробила порядок подання електронних петицій та їх
розгляду органами місцевого самоврядування (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 – Демонстрація форми подання петицій з офіційного сайту
Стеблівської селищної громади
Джерело: [69]

Електронна петиція є особливою формою колективного звернення
громадян до Стеблівської селищної громади та інших виконавців органів щодо
вирішення проблемних питань, які належать до їх повноважень. Крім того, на
рис.2.6 продемонстровано можливість прямого зв’язку з посадовця.
Також на сайті є форма зворотнього зв’язку для отримання оперативних
відповідей та інформації безпосередньо від тих органів, до яких направлене
звернення, для прямого зв’язку з місцевою владою (рис.2.7) [69].
60

Рисунок 2.7 – Демонстрація форми для зворотного зв’язку з офіційного
сайту Стеблівської селищної громади
Джерело: [69]

У той же час, простота подання заяв провокує зростання дрібних,
незначних скарг, що робить складання автоматичних звітів додатків менш
ефективною. Ведення облікових записів у соціальних мережах значно сприяє
збільшенню відкритості органу муніципальної влади. Представники
Стеблівської селищної громади мають сторінку у соціальній мережі Facebook,
де також активно пошируються новини та звіти роботи громади. Соціальні
медіа ефективні для налагодження зворотного зв’язку, відкритого діалогу
влади та суспільства.

Рисунок 2.8 – Демонстрація зони соціальних мереж з офіційного сайту
Стеблівської селищної громади
Джерело: [69]

61

Громадяни можуть залишати в коментарях на сторінці Facebook питання
щодо проблеми, що їх цікавить, і отримувати відповідь безпосередньо від
місцевих депутатів, а не органу влади в цілому, як це відбувається на
офіційних сайтах. Отже, ведення облікового запису в соціальній мережі
спрощує подання звернень до органу влади для громадян.
Крім того на офіційному сайті Стеблівської селищної громади є QR-коди
(рис. 2.9), які є посиланнями на інформаційні Viber-бот та Telegram-бот, де
надається загальна, контактна, звітова інформація щодо роботи владних
структур місцевого самоврядування Стеблівської селищної громади.

Рисунок 2.9 – Інформаційні Viber-бот та Telegram-бот Стеблівської
селищної громади
Джерело: розроблено автором на основі [69]

За результатами відповідей респондентів, які брали участь у
соціологічному опитуванні на питання «Як Ви ставитеся до діяльності
Стеблівської селищної ради?», було побудовано матрицю сприйняття
громадою діяльності Стеблівської селищної ради. Результати умовно були
поділені на чотири групи:
62

 1 група – досить висока оцінка діяльності Стеблівської селищної ради
(позитивне оцінювання);
 2 група – достатня оцінка діяльності (питома вага позитивної оцінки
незначно перевищує негативні оцінки діяльності Стеблівської селищної ради);
 3 група – задовільна оцінка діяльності Стеблівської селищної ради
(досить висока питома вага негативних оцінок ніж позитивних);
 4 група – незадовільна оцінка діяльності Стеблівської селищної ради
(питома вага негативних оцінок вища за позитивні).

Група 1 Група 2 Група 3 Група 4

Рисунок 2.10 – Розподіл відповідей на питання «Як Ви ставитеся до
діяльності Стеблівської селищної ради?» громадян Стеблівської селищної
ради
Джерело: розроблено автором

Отже, як свідчать дані рис. 2.10 серед опитуваних:
 1 група – достатньо високо оцінили роботу Стеблівської селищної
ради 45,9%;
 2 група – на оцінку «добре» роботу Стеблівської селищної ради
оцінили 32,4%;
63

 3 група – на оцінку «задовільно» роботу Стеблівської селищної ради
оцінили 13,5%;
 4 група – на оцінку «незадовільно» роботу Стеблівської селищної
ради оцінили 8,2%.
Отже, більша частина респондентів позитивно оцінюють діяльність
Стеблівської селищної ради. Але результат вказує на наявність незадоволених
громадян, яка виникає через недостатню інформованість громадськості,
відсутності інформації через ЗМІ та формування недовіри через це.
Таким чином, як бачимо Стеблівська селищна рада намагається тримати
максимальний зворотній зв’язок з громадськістю. Проте аналіз вказує на певні
недоліки у роботі із громадськістю Стеблівської селищної громади, серед яких
ми виділимо наступні:
 попри наявність різних відділів відсутній окремий структурований
підрозділ саме з питань взаємодії із громадськістю;
 перевантаженість працівників інших підрозділів з питань взаємодії із
громадськості іншими функціональними обов’язками;
 відсутня належна координація зв’язків між структурними
підрозділами, які займаються налагодженням зв’язків із громадськістю;
 відсутність прес-конференцій щодо моніторингу думки населення;
 недостатнє забезпечення проінформованості громадськості про
організацію, розгляд запитів та результати проведених консультацій із нею;
 відсутність тісного контакту із печатними, електронними, інтернет
ЗМІ;
 попри складене уявлення щодо повної відкритості доступу до
інформації щодо роботи, планів та результатів роботи владних структур
Стеблівської селищної громади, велика кількість пунктів на офіційному сайті
є незаповненими, а тому не несуть інформації.

64

Висновки до розділу 2

Зв’язки з громадськістю у системі муніципального та державного
управління – це цілеспрямована взаємодія органів управління з громадянами
та громадськими інститутами, яку можна визначити як реалізовану ними
інформаційно-комунікативну функцію публічної влади та управління, що
дозволяє оцінювати відношення різних кіл громадськості до тих чи інших
рішень та дій, ідентифікувати проголошувану та реально проведену політику,
співвідносити реалізовані програми з суспільними інтересами, формувати
масові уявлення щодо проблем для набуття суспільного розуміння, підтримки
прийняття та виконання, відповідних заходів.
Встановлено, що значний масив законодавства РR-служб державних та
муніципальних органів влади становлять підзаконні НПА, серед яких Закони
України, Конституція України, укази Президента України, постанови Кабінету
Міністрів України та міжнародні акти, які регулюють питання комунікативної
взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та
громадськості. Але, незважаючи їх кількість, зараз все одно недостатньо
регульованими залишаються механізми здійснення громадського контролю за
діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування.
Соціологічне дослідження проведено на базі Стеблівської селищної
ради. Нормативно-правовими актами було забезпечено появу веб-сайту
громади, метою якого є забезпечення населення об’єктивною і повною
інформацією про роботу селищної ради, депутаського корпусу та виконавчого
комітету. Встановлено, що взаємодія Стеблівської селищної ради відбувається
в наступних формах: загальні збори жителів, громадські ініціативи, звернення
громадян, петиції, Viber-бот, Telegram-бот, соціальні мережі тощо.
Дослідження довело, що більша частина респондентів позитивно оцінюють
діяльність Стеблівської селищної ради, проте результат вказує й на наявність
незадоволених громадян.
65

РОЗДІЛ 3
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ПРЕС-
СЛУЖБ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РR-ТЕХНОЛОГІЙ

3.1. Зарубіжний досвід організації роботи прес-служб та
застосування РR-технологій в органах місцевого самоврядування та
державному управлінні

Міжнародна практика організації державного управління показує, що
бажання захистити суспільство від впливу зовнішньої інформації сприяє
зниженню стабільності та стійкості управління. Завдяки впровадженню
сучасних інформаційних технологій, можна вже зараз говорити про цілісність
інформаційної сфери, яка розвивається відповідно до розвитку суспільства.
Інформаційна сфера: політична, економічна та соціальна – це насамперед засіб
реалізації державної політики. Від того, наскільки вона розвинена, залежить
відкритість держави та ступінь зрілості громадянського суспільства.
Західні експерти вважають, що місцеві органи влади мають діяти на
основі колективної відповідальності, що вимагає ділового партнерства та
співпраці між громадськістю та представниками адміністрації. Як найбільш
ефективний засіб досягнення такого співробітництва розглядаються PR-
служби. Л. В. Непоп наголошує, що їхня головна мета – розвивати
громадянську самосвідомість та пробуджувати у населення активний інтерес
до проблем місцевого самоврядування [56].
Назва прес-служб та PR-спеціалістів в органах місцевої влади іншими
словами, це – менеджери зі зв’язків з громадськістю, департамент соціальних
послуг та інформації, управління з маркетингу та зв’язків з громадськістю.
Очевидно, що є різниця в їх діяльності, однак люди на цих різних посадах
мають одну спільну якість: незважаючи на те, що їхні обов’язки так само
66

відрізняються, як і назви їх посад, всі вони є фахівцями з комунікацій, які
відповідають за частину процесу комунікацій органу місцевого
самоврядування, у якому вони працюють.
Щодо устрою інформаційних служб місцевих органів влади, то експерти
вважають, що місцевій адміністрації достатньо мати скромний PR-відділ, що
складається з одного – двох співробітників, кількох помічників та секретаря.
Як доречно відмітила О. В. Михайловська, співробітник PR-відділу повинен
бути в курсі основних проблем місцевої адміністрації, регулярно відвідувати
засідання муніципальної ради та через його секретаря надавати у
розпорядження адміністрації свої звіти, рекомендації та розробки [54].
Цікавим досвідом є досвід Німеччини, так як на відміну від України, у
Німеччині місцеве самоврядування вже давно є частиною політичного життя
держави. Жоден закон у Німеччині не приймається без попереднього
громадського обговорення [43]. Буклети з текстами проекту закону спочатку
розкладаються на поштові ящикам, щоб кожен міг з ним ознайомитись, потім
проект проходить публічне обговорення, далі розглядається Конгресом міст і
лише після цього надходить до парламенту. Але всі ініціативи походять від
бажання людей. Неможливо змусити людей просто прийняти ті чи інші
рішення влади. В свою чергу, в Україні громадянське суспільство поки що,
навпаки, відбувається як ініціативи зверху.
Розглянемо досвід Нідерландів у побудові відносин місцевих органів
влади та населення. Основний принцип політики цієї країни – пошук
консенсусу, про що постійно заявляли усім рівням влади [27]. Там завжди
присутнє зведення негласних офіційних правил, що призводять до балансу
влади. В основі такого балансу лежать: постійний облік інтересів населення
(величезна кількість опитувань, досліджень), контроль та прозорість бюджету
та всіх етапів прийняття рішень.
Підсумовувавши зарубіжний досвід Нідерландів щодо досягнення
консенсусу в суспільстві, фахівці в галузі РR-діяльності у держструктурах
визначили, що міцність державної влади багато в чому визначається здатністю
67

влади захищати різні інтереси своїх громадян, утримувати баланс політичних
сил та забезпечувати прогресивний розвиток цивільних, демократичних
тенденцій людської спільноти. Провідні РR-фахівці усвідомили, що якщо
державна влада перестає працювати на суспільство, вона цим створює умови
для конфлікту між суспільством та самою владою.
Таким чином, у діяльності РR-підрозділів державної влади консенсус
набуває вирішального значення при досягненні загальної згоди в суспільстві з
спірних питань, формування єдиної думки на думки по дорозі розвитку.
Саме така теоретична установка є основою діяльності РR-підрозділів в
органах державної влади.
Мери здійснюють спільно з урядом контрольні функції та відповідають
за зв’язки з громадськістю. Таким шляхом намагаються пожвавити роботу на
місцях, підвищити роль громадськості. Щовівторка будь-якому члену
Кабінету можна поставити питання в Парламенті (як правило, запити
подаються письмово) [43].
На досить високому рівні і питання взаємодії муніципалітетів
Нідерландів. В країні налічується понад 200 корпоративних актів з
міжмуніципальної співпраці у різних питаннях [27]. У кожній громаді є свій
союз, який лобіює інтереси свого муніципалітету. Щомісячно проводяться
збори керівників департаментів та мерів, на яких обговорюються
найважливіші питання.
Асоціація муніципалітетів Голландії є форумом для 489 муніципалітетів,
в якому є можливість скоординувати якісь спільні питання, висловити різні
точки зору, а також це своєрідний майданчик для переговорів з центральною
владою.
Україна вступила на шлях формування нової системи зв’язків із
громадськістю. Сьогодні вже існують і активно створюються нові служби та
відділи зв’язків з громадськістю на всіх рівнях управління. Вони освоюють
різноманітні форми взаємодії з різними групами громадськості, беруть
активну участь у функціонуванні механізму управління, а також здійснюють
68

прямий та зворотній зв’язок між органами управління та групами
громадськості. Велике значення служб зв’язків із громадськістю у проведенні
PR-кампаній.
Водночас у літературі з управління державним сектором наголошується
на важливості онлайн-інструментів для розширення участі зацікавлених
сторін у громадській діяльності. Інтернет дав громадянам можливість
впливати на процес ухвалення рішень, включаючи рішення про місцевий
брендинг [75].
На відміну від традиційних інструментів для спільної роботи, онлайн-
платформи та платформи соціальних мереж пропонують більше можливостей
доступу та спільного простору для взаємодії та спільної роботи [85].
Уряд також активізував свої цифрові зусилля під час пандемії. Країни
Центральної та Східної Європи впровадили інноваційні рішення, які
допомагають упоратися з кризою, такі як програми для відстеження, цифрові
помічники та чат-боти на теми охорони здоров’я, а також онлайн-додатки для
фінансування допомоги [79]. Місцевим органам влади, які використовували до
пандемії традиційні засоби зв’язку, довелося більше займатися цифровими
комунікаціями.
У всіх великих містах Грузії понад 82% населення мають доступ до
Інтернету, з яких 96% користуються соціальними мережами [80]. У великих
містах Польщі з населенням понад 100 000 осіб понад 90% населення мають
доступ до Інтернету [82]. Щодо використання соціальних мереж місцевою
владою Польщі та інтенсивності комунікаційної політики в соціальних
мережах, то, згідно з недавніми опитуваннями, майже 70% польських міст,
включаючи найбільші, використовують соціальні мережі для спілкування з
громадянами [74]. Дослідження показує, що швидкий розвиток інструментів
цифрової комунікації підняв участь громадян до різних рівнів. Починаючи з
найменш складного рівня – поширення інформації про рішення уряду, до
найбільш всеосяжного способу участі – надання громадянам права останнього
слова при прийнятті рішень [75;79;85]. Також дослідження, проведене в обох
69

містах, показало, що участь громадян у брендингу міста за допомогою
інтенсивно використовуваних інструментів цифрової комунікації призвела до
підвищення прихильності громадян до місцевої влади та готовності до
довгострокової співпраці.
Дослідження також показало, що інтенсивність використання
конкретних цифрових інструментів впливає силу відносин. У випадку з
Кутаїсі (Грузія) популярність Facebook серед інших інструментів онлайн-
спілкування можна пояснити тим фактом, що доступ до Інтернету та
використання платформ соціальних мереж різко зросли в країнах, що
розвиваються, за останні п’ять років, у той час як вони досягли плато в країнах,
що розвиваються [81]. Що стосується Познані (Польща), то, крім
пропонованих урядом цифрових інструментів, інтенсивне використання таких
інструментів, як Booking.com/Airbnb/blogs/Youtube, несподівано також сприяє
зміцненню відносин між громадянами та місцевою владою [79]. Можливо, за
допомогою цих інструментів городяни добровільно діляться позитивною
думкою про місто, в якому живуть.
Все більшу роль у питанні відкритої взаємодії влади та суспільства
відіграє Інтернет. Найбільш значним досягненням цього напряму є так званий
електронний уряд, тобто. система інтерактивної взаємодії держави та
громадян за допомогою Інтернету. Системи електронного державного
управління допомагають підвищити ефективність роботи уряду за рахунок
підвищення точності, повноти, оперативності та достовірності інформації, що
накопичується; забезпечення високого ступеня контролю за виконанням
рішень та доручень уряду іншими державними структурами; зниження
накладних видатків державного управління; покращення якості послуг;
скорочення бюрократичних бар’єрів та ін. Дані технології знайшли широке
застосування у розвинених країнах Європи та США. Наприклад, США (штат
Вашингтон) з 1998 р. існує онлайновий доступом до послуг всіх державних
установ [17]. Громадяни, приватні компанії мають можливість по Інтернету
платити податки, продовжувати посвідчення водія, записувати дітей до школи,
70

отримувати свідоцтва про народження. дитини або про смерть близьких,
знаходити незатребувану власність. Нові проекти електронного уряду активно
реалізуються у Великій Британії та Канаді. Результатом обліку нових
можливостей стало проголошення Європейською Комісією проекту
«Електронна Європа».
У США існує «Citizen juries», а у Великобританії – «громадянський
воркшоп» [65, c. 173]. У Голландії існує термін «слухаючий уряд» (listening
government), який означає, що влада стає доступною для питань, скарг та
побажань приватних осіб, груп громадськості. «Citizen juries» дозволяє
частково вирішити проблему слабкої поінформованості громадян [Street].
«Громадянський воркшоп» (від англ. workshop майстерня) – це метод
визначення потреб громадськості, що базується на проведенні фокус-груп із
представниками різних верств населення. Дані методи можуть
використовуватися в роботі органів місцевого самоврядування для більш
точного обліку думки населення та підвищення ефективності прийняття
рішень.
Таким чином, важливий чинник відкритості муніципальної влади – це
підтримка регіональної влади, ініціювання спеціальних конкурсних проектів,
програм. Це особливо актуально у період реформування місцевого
самоврядування, коли населення не усвідомлює значущості та можливостей
участі у місцевому самоврядуванні.

3.2. Рекомендації щодо покращення вітчизняної організації роботи
прес-служб та застосування РR-технологій

В Україні ще не вироблена загальна схема інформаційних стосунків між
органами місцевого самоврядування та громадами. Хоча перші кроки вже
зроблено. Загальна логіка розв’язку цих проблем закладена у Конституції
України [1] та у Законах України: «Про інформацію» [8], «Про порядок
71

висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в Україні засобами масової інформації» [10], «Про друковані
засоби масової інформації (пресу) в Україні» [4], «Про телебачення і
радіомовлення» [11], «Про інформаційні агентства» [7] тощо.
Вивчаючи практичний досвід діяльності прес-служб у структурі органів
місцевого самоврядування в зарубіжних країнах та муніципальних утвореннях
України, можна зробити висновок, що організація зв’язків із громадськістю
має особливе значення у діяльності органів та посадових осіб місцевого
самоврядування. Головною метою таких структур є створення сприятливого
іміджу влади в очах громадськості, а також отримання її підтримки та
схвалення у своїх діях.
В Україні до місцевого самоврядування неприйнятний односторонній
підхід. Враховуючи багатонаціональний склад держави та менталітет
громадян, метою муніципального управління має стати неухильне підвищення
громадської самосвідомості, розвиток системи самоорганізації населення,
надання громадянам права самостійно вирішувати всі нагальні проблеми
місцевого життя.
Суспільні взаємини на рівні органів місцевого самоврядування мають
певну специфіку, оскільки муніципальна влада найбільше наближена до своїх
мешканців, підзвітна населенню. А тому має бути відкритою, зрозумілою,
мати міцний стійкий зворотний зв’язок з електоратом, усіма цільовими
групами громадян. Зв’язки з громадськістю та PR-технології на
муніципальному рівні повинні стати найнадійнішим інструментом управління
системою соціально-економічного розвитку.
У зв’язку з цим одним із першочергових завдань слід назвати розробку
комплексної програми розвитку інформаційного законодавства, а конкретно
єдиного Інформаційного кодексу, що визначатиме склад та структуру,
послідовність та тимчасовий графік розробки та прийняття спеціальних
законодавчих актів та окремих правових норм, що регулюють весь комплекс
інформаційних відносин у державних та муніципальних органах зокрема.
72

Пріоритети цієї програми мають змінюватися в міру об’єктивної зміни
поточних пріоритетів Державної інформаційної політики.
До того ж, державне та муніципальне управління інформаційною
сферою слід планомірно забезпечувати бюджетним фінансуванням (природно,
виходячи з реальних можливостей держави) за статтею Витрат на державне
управління. Також проведення державної інформаційної політики має
координуватись єдиним центром на рівні вищого керівництва країни.
На підставі даного дослідження можна запропонувати такі шляхи
надання допомоги органам місцевого самоврядування у побудові міцних
відносин влади з громадянами.
По-перше, урядам необхідно визначити інструменти, яким уже
довіряють, та популярні соціальні мережі серед своєї аудиторії, та
використовувати їх більшою мірою, щоб максимізувати шанси зворотного
зв’язку, активної участі громадян та прихильності. По-друге, місцевій владі
слід розглянути можливість диверсифікації цифрових інструментів, таких як
Booking.com/Airbnb/blogs, створюючи можливості для зміцнення відносин
між громадянами та владою. По-третє, одним із сучасних трендів
використання інтернет-технологій є створення мобільних додатків. Мобільні
додатки муніципальних органів повинні спрощувати подання запитів до
місцевого органу, давати представникам місцевої спільноти висловлюватись з
актуальних питань.
Вважаємо за доцільне запропонувати органам місцевого
самоврядування та зокрема керівництву Стеблівської селищної громади
використовувати діагностичний інструмент CLEAR, який розроблено
Європейським комітетом з питань місцевої та регіональної демократії.
Залучити людей до участі – завдання не з простих. Існують перешкоди,
які випливають із відсутності можливостей для участі або відсутності
взаємодії з політичними організаціями чи проблемами.
Назва «CLEAR» є абревіатурою п’яти основних дієслів в перекладі
українською: Можуть/ Бажають/ Уповноважені/ Запрошені/ Відчувають [54].
73

В основі даного інструментарію покладено вираховування п’яти основних
факторів, які чинять вплив на активність громади:
а) Сan do – громадяни мають ресурси та знання для участі;
б) Like to – громадяни мають почуття прихильності, яке підсилює
участь;
в) Enabled to – громадяни отримали певні можливості до участі;
г) Asked to – громадяни мобілізуються через державні установи та
громадські канали;
д) Rrsponded to – в процесі участі громадяни відчувають зворотній
зв’язок, бачать докази того, що їхні погляди були враховані [78].
Структура CLEAR описує ці потенційні перешкоди, а також можливі
підсилювачі. Інструмент CLEAR використовує ці знання, щоб допомогти
місцевим органам влади зрозуміти місцеву ситуацію та розробити відповідні
політичні заходи. Інструмент CLEAR існує, щоб допомогти місцевим органам
влади та іншим організаціям або групам на місцевому рівні краще зрозуміти
участь громадськості у своїх населених пунктах [76].
Інструмент CLEAR допомагає проаналізувати п’ять факторів у певному
муніципалітеті, щоб уможливити розробку цільової політики для покращення
участі. Починаючи з п’яти ключових факторів, що визначають участь
громадян, він визначає основні змінні, які можна виміряти та проаналізувати.
Після аналізу він розробляє політичні відповіді на основі запропонованих
політичних цілей та ідей щодо відповідей політики.
Після визначення можна розробити комплексні стратегії посилення
участі громадськості для подолання перешкод. Розбудова спроможності
громади чи почуття громадянської відповідальності не є проблемами, щодо
яких розробники політики можуть очікувати легких чи швидких результатів.
Проте структура CLEAR показує, що збільшення участі місцевих органів
влади можливе: усі ключові фактори, які вона визначає і які стимулюють
участь, відкриті для впливу політиків.
74

Місцева влада може посилити участь громадян. Вони можуть зміцнити
життя та згуртованість громади, підтримати соціальну інфраструктуру та
надати громадянам можливість брати участь. Інструмент CLEAR з його
анкетою допомагає аналізувати різні виміри участі (додаток А) [76].
Також керівництву Стеблівської селищної громади необхідно створити
Інформаційно-аналітичний відділ, до функцій якого будуть входити завдання
у зв’язку з громадськістю, який буде керуватися Положенням про
інформаційно-аналітичний відділ.
У цьому положенні буде визначено основні завдання інформаційно-
аналітичного відділу Стеблівської селищної громади:
 збирання та обробка аналітичної, соціологічної, статистичної та
іншої інформації з актуальних питань життя громади;
 організація повного інформування населення, в тому числі через
Інтернет-мережу, про соціально-економічний, суспільно-політичний та
культурно-духовний розвиток громади, про діяльність адміністрації громади;
 вивчення, аналіз та прогнозування суспільно-політичної ситуації в
громаді;
 аналіз та координація діяльності ЗМІ громаді;
 вивчення громадської думки з актуальних питань соціально-
економічного, суспільно-політичного та культурно-духовного життя громади,
ставлення населення до політики органів влади та управління всіх рівнів;
 аналіз діяльності суспільно-політичних, релігійних об’єднань у
громаді, забезпечення їх ефективної взаємодії з адміністраціями, органами
місцевої влади;
 організація роботи інформаційних груп у громаді;
 координація виховної роботи серед підлітків, молоді та інших верств
населення громади;
 участь у створенні єдиної системи інформаційно-комунікаційної
взаємодії органів державної влади та управління.
75

Для реалізації покладених на інформаційно-аналітичний відділ
Стеблівської селищної громади завдань, Положенням будуть закріплені такі
функції:
 проводить збирання, обробку, зберігання та аналіз інформації з
широкого кола питань життєдіяльності громади;
 забезпечує роботу інформаційних груп у трудових колективах,
навчальних закладах та за місцем проживання;
 організовує проведення соціальних досліджень із актуальних проблем
соціально-економічної, суспільно-політичної, культурно-духовної сфери;
 здійснює аналіз діяльності партій та громадських, ветеранських,
молодіжних, жіночих, релігійних та інших організацій, національно-
культурних центрів на території громади;
 бере участь у розробці стратегії та тактики, інформаційно-
аналітичному супроводі виборчих кампаній;
 здійснює інформаційне забезпечення засідань, семінарів, нарад та
інших заходів;
 вивчає реакцію громадської думки на прийняті рішення та дії
керівництва громади, області, країни;
 бере участь у підготовці та експертизі проектів рішень адміністрації
громади з питань своєї компетенції;
 здійснює контроль та перевірку виконання розпоряджень голови
адміністрації громади та готує відповідну інформацію з питань, що входять до
компетенції управління.
Також Положенням будуть закріплені права Відділу в реалізації його
функцій:
 право запитувати та отримувати необхідні інформаційні, аналітичні та
статистичні матеріали від керівників структурних підрозділів адміністрації
громади, державних установ та громадських організацій;
76

 право проводити наради, зустрічі з представниками державних
установ, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань громади
для виконання своїх завдань;
 право використовувати державні системи зв’язку та комунікації;
 право проводити прийом громадян та консультації з питань своєї
компетенції;
 право користуватися в установленому порядку інформаційними
базами та банками даних структурних підрозділів адміністрацій громади,
муніципальних установ, організацій та державних установ.
Таким чином, на основі запропонованих рекомендацій повинна
скластися ефективна система інформування громадськості про роботу
адміністрації, про рішення, що приймаються громадою, рішень, що
стосуються безпосередньо інтересів городян.

Висновки до розділу 3

Визначено, що у сучасних реаліях існує проблема недостатнього
використання потенціалу зв’язків із громадськістю на місцевому рівні влади.
Згідно отриманих результатів теоретичного аналізу, західні експерти
вважають, що місцеві органи влади мають діяти на основі колективної
відповідальності, яка потребує ділового партнерства та співробітництва між
громадськістю та представниками адміністрації. Проте з позиції реалій у сфері
місцевого самоврядування України варто враховувати загальнонаціональні,
місцеві (економічні, ментальні, психологічні, соціальні, політичні тощо) особ-
ливості з метою пошуку розумного компромісу, який доречно було б
адаптувати на прикладі органів влади України.
На підставі даного дослідження були запропоновані такі шляхи надання
допомоги органам місцевого самоврядування у побудові зв’язків з
громадськістю:
77

 визначити та використовувати цифрові інструменти, яким уже
довіряють громадяни;
 розглянути можливість диверсифікації цифрових інструментів;
 забезпечити створення мобільного додатку на основі місцевих органів
влади;
 використовувати діагностичний інструмент CLEAR;
 розробка програми розвитку єдиного Інформаційного кодексу;
 забезпечувати бюджетним фінансуванням державне та муніципальне
управління інформаційною сферою;
 створення єдиного центру інформаційної політики;
 всім органам місцевого самоврядування в обов’язковій формі
створити Інформаційно-аналітичний відділ та розробити Положення про
інформаційно-аналітичний відділ.

78

ВИСНОВКИ

1. В ході проведеного дослідження встановлено, що відсутня єдина
думка щодо тлумачення дефініції «зв’язки із громадськістю». Тому автором
кваліфікаційної роботи пропонується під зв’язком із громадськістю розуміти
специфічну управлінську діяльність, яка перебуває в адресному управлінні
станом громадської думки та має на меті створення сприятливих, діалогових
взаємовідносин між держорганами, громадянським суспільством та
пересічними громадянами. Управління в даному випадку здійснюється
диспозитивними, не імперативними методами і передбачає зміну як об’єкта
впливу, так й суб’єкта управління. Взаємодія між суб’єктом та об’єктом має
здійснюватися за допомогою планомірної інформаційно-комунікативної
діяльності. Величезна роль тут належить інституту PR в органах влади, а
реально існуючим механізмам впливу громадянського суспільства на державу.
2. Встановлено, що значний масив законодавства РR-служб державних
та муніципальних органів влади становлять підзаконні нормативно-правові
акти, серед яких Закони України, Конституція України, укази Президента
України, постанови Кабінету Міністрів України та міжнародні акти, які
регулюють питання комунікативної взаємодії органів державної влади,
місцевого самоврядування та громадськості. Але, незважаючи їх кількість,
зараз все одно недостатньо регульованими залишаються механізми здійснення
громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого
самоврядування.
Діяльність РR-служб сприяє конструктивному діалогу влади та
суспільства, тому органам державного управління в інформаційно-
комунікативній взаємодії з суспільством необхідно більш ефективно
використовувати науково-технічну базу та технологічні можливості РR-
служб. Успіх служб зв’язків із громадськістю в органах державної влади
визначається тим, наскільки точно усвідомлені закономірності РR в сфері
79

управління, як повно «ідеальна модель» служб у зв’язках з громадськістю
відтворена в організаційній структурі та наскільки раціонально
використовуються механізми та методики РR.
Також зв’язки з громадськістю забезпечують органи та посадові особи
місцевого самоврядування інформацією про громадську думку та надають їм
допомогу у виробленні заходів у відповідь, забезпечують діяльність
керівництва на користь громадськості, підтримують його у стані готовності до
різних змін шляхом завчасного передбачення тенденцій; сприяють залученню
до підготовки, прийняття та виконання рішень безпосередньо населення та
його групи.
3.Соціологічне дослідження проведене на базі Стеблівської селищної
ради довело, що серед респондентів, що позитивно оцінюють діяльність
Стеблівської селищної ради, є певна кількість незадоволених громадян.
Припускаємо, що така ситуація викликана виявленими недоліками, які
забезпечують недостатню інформованість та недовіру громадськості:
відсутність окремого структурованого підрозділу з питань взаємодії із
громадськістю; перевантаженість працівників інших підрозділів з питань
взаємодії із громадськості іншими функціональними обов’язками; відсутня
належна координація зв’язків між структурними підрозділами, з питань
зв’язків із громадськістю; відсутність прес-конференцій щодо моніторингу
думки населення; недостатнє забезпечення проінформованості громадськості
про організацію, розгляд та результати запитів; відсутність тісного контакту
із ЗМІ будь-якого виду; попри складене уявлення щодо повної відкритості
доступу до інформації щодо роботи, планів та результатів роботи владних
структур Стеблівської селищної громади, велика кількість пунктів на
офіційному сайті є незаповненими, а тому не несуть інформації.
4. На підставі даного дослідження були запропоновані такі шляхи
надання допомоги органам місцевого самоврядування у побудові зв’язків з
громадськістю:
80

 визначити та використовувати цифрові інструменти, яким уже
довіряють громадяни;
 розглянути можливість диверсифікації цифрових інструментів;
 забезпечити створення мобільного додатку на основі місцевих органів
влади;
 використовувати діагностичний інструмент CLEAR;
 розробка програми розвитку єдиного Інформаційного кодексу;
 забезпечувати бюджетним фінансуванням державне та муніципальне
управління інформаційною сферою;
 створення єдиного центру інформаційної політики;
 всім органам місцевого самоврядування в обов’язковій формі
створити Інформаційно-аналітичний відділ та розробити Положення про
інформаційно-аналітичний відділ.

81

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти, державні стандарти

1. Конституція України від 28.06.1996. №254к/96-ВР. Законодавство
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 13.03.2022).
2. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015. №889-VIII.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text
3. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011.
№2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text
4. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон
України від 16.11.1992. №2782-XII. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text
5. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003. №1296-
IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text
6. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996. №393/96-ВР.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text
7. Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995. №74/95-
ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text
8. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992. № 2657-XII. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text
9. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997.
№280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-
%D0%B2%D1%80#Text
10. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та
органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації:
82

Закон України від 23.09.1997. №539/97-ВР. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2%D1%80#Text
11. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993.
№3759-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text
12. Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до
публічної інформації: Указ Президента України від 05.05.2011. №547/2011.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/547/2011#Text
13. Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх
інформаційних технологій: Указ Президента України від 20.10.2005.
№1497/2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1497/2005#Text
14. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації
державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010.
№996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF#Text
15. Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають
оприлюдненню у формі відкритих даних: Постанова Кабінету Міністрів
України від 21.10.2015. №835. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-
2015-%D0%BF#Text
16. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про
діяльність органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України
від 04.01.2002. №3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3-2002-
%D0%BF#Text

Основний перелік літератури

17. Алексєєв В. М., Липовська Н. А. Взаємовідносини держави та
суспільства. Дніпро: ГРАНІ, 2019. 172 с.
18. Андрианова И. А. Особенности PR-технологий в государственном и
муниципальном управлении. Молодой ученый. 2020. №49 (339). С. 492-494.
83

19. Ачкасова В. А., Быкова И. А. Связи с общественностью в органах
власти. М.: Юрайт, 2018. 164 с.
20. Бануляк Н. А. Служби зв'язків із громадськістю в органах державної
влади. Соціологія влади. 2011. №5. С. 165-171.
21. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. Ростов н/Д: Феникс, 1998.
318 с.
22. Борщевский Г. А. Связи с общественностью в органах власти. 2021.
267 с.
23. Бурова Ю. Є. Функціональні особливості сучасної прес-служби.
Гуманітарні вектор. 2012. №2(30). С. 232-238.
24. Вакун О. В., Семчук І. В., Грабчук О. В. PR-служба в сфері
державного управління: основні напрями розвитку. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2021. №7. URL:
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=2119
25. Васильева, М. М. Связи с общественностью в органах власти. М.:
Юрайт, 2015. 495 с.
26. Голота Н. П. Особливості роботи прес-служби в державних органах:
історія та сучасність. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. 2018. №49. С. 29-31.
27. Гочіяєва І. Д. Зарубіжний досвід організації роботи прес-служб та
застосування PR-технологій в органах місцевого самоврядування. Сучасний
стан та перспективи розвитку наукової думки. 2016. С. 96-99.
28. Дорожкин Ю. Н., Бикметов Е. Ю. Организация общественных
связей в административно-государственном управлении. Уфа, 1997. 48 с.
29. Європейська хартія місцевого самоврядування. Рада Європи:
Міжнародний документ від 15.10.1985. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text
30. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від
10.12.1948. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
31. Зеленков М. Ю. Политология. М. : МИИТа, 2010. 288 с.
84

32. Зленко А. М. Сучасні PR-технології. Бориспіль: Ризографіка, 2018.
260 с.
33. Карий О. І., Панас Я. В. Місцеві ініціативи та залучення
громадськості до здійснення місцевого самоврядування. К.: «ВІ ЕН ЕЙ», 2015.
176 с.
34. Коваль І. О. Потенціал прямих комунікацій влади з громадськістю.
2016. https://niss.gov.ua/sites/default/files/2016-12/komun-9fed9.pdf
35. Козбаненко В. А. Государственное управление: основы теории и
организации. М.: Статус, 2011. 379 с.
36. Колесников В. Н., Семенов В. А. Политический менеджмент. Санкт-
Петербург: «Питер», 2013. 336 с.
37. Комаровский В. С. Связи с общественностью в политике и
государственном управлении. М.: РАГС, 2010. 341 с.
38. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з
протоколами): Міжнародний документ від 04.11.1950. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text
39. Кондратьев Э. В. Связи с общественностью: учебное пособие для
высшей школы. М.: Академический Проект, 2012. 352 с.
40. Корнійчук О. Зв’язки з громадськістю як інструмент державної
політики в Україні. Ефективність державного управління. Львів: ЛРІДУ
НАДУ, 2006. №10. С. 114-121.
41. Королько В. Г. Стратегія і тактика комунікацій із громадськістю для
організацій третього сектору. Київ, 2003. 216 с.
42. Кочубей Л. О. PR у політичній сфері : підручник. К.: Альтера, 2013.
472 с.
43. Купріянов Д. В. Удосконалення зв’язків органів державного
управління та місцевого самоврядування з громадськістю. Дніпро:
Дніпровський держ.аграр.-економ. ун-т, 2021. 85 с.
85

44. Лациба М. Інформаційна відкритість органів державної влади
України. К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2005.
156 с.
45. Левчук М. Г. Моделі зв'язків з громадськістю органів місцевого
самоврядування. Економіка та держава. 2009. №8. С. 81-83.
46. Лелеченко А. П., Васильєва О. І., Куйбіда В. С. Місцеве
самоврядування в умовах децентралізації повноважень. Київ, 2017. 110 с.
47. Логвинова Т. В. Связи с общественностью в системе
государственного управления. Ученые записки Тамбовского отделения
РоСМУ. 2015. №4. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/svyazi-
sobschestvennostyu-v-sisteme-gosudarstvennogo-upravleniya-2
48. Мазур В. Г. Комунікації як механізм взаємодії державних органів
влади та громадськості на регіональному рівні. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2011. №8. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2011_8_9.
49. Малаш С. М. Проблематика взаємовідносин між органами
виконавчої влади та громадськістю. Державне управління: теорія та розвиток.
2017. №9. С.21-27.
50. Малик Я. До питання про взаємодію органів державної влади та
органів місцевого самоврядування в Україні. Ефективність державного
управління. 2015. №43. С. 295-361.
51. Марков А. А. Связи с общественностью в органах власти. М.:
ИНФРА-М, 2019. 190 с.
52. Милова О. А. Pr-службы в органах государственной власти: цели,
задачи, функции. Огарёв-Online. 2018. №6(111). URL:
https://cyberleninka.ru/article/n/pr-sluzhby-v-organah-gosudarstvennoy-vlasti-
tseli-zadachi-funktsii
53. Минаева Л. В. Учебный словарь языка связей с общественностью.
М.: Дрофа, 2010. 388 с.
86

54. Михайловська О. В. Деякі аспекти комунікативної взаємодії органів
місцевого самоврядування та громадськості. Науковий вісник Полісся.
Чернігів: ЧНТУ, 2016. №1(5). 136 с.
55. Молодов О. Б. Імідж регіональних органів влади: теоретичні основи
та проблеми формування. Питання територіального розвитку. 2014. №10(20).
С. 1-12.
56. Непоп Л. Політика Європейського союзу щодо розвитку
громадянського суспільства. Наукові записки Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. 2014. №2(70). С. 240-255.
57. Новиков Д. В. Теория и практика связей с общественностью.
Комсомольск-на-Амуре: ФГБОУ ВПО «КнАГТУ», 2013. 91 с.
58. Осипова О. С., Багдасарова Р. А., Яукушин В. А. Современные медиа
как инструмент совершенствования диалога власти и общества. Вестник
Финансового университета. 2021. №11(1). С. 20-28.
59. Піар в органах державної влади та місцевого самоврядування /
О. В. Бабкіна, В. В. Басалюков, В. М. Бебик та ін. К.: Мауп, 2003. 240 с.
60. Потапов, Ю. А. Современная пресс-служба. М.: Юрайт, 2020. 294 с
61. Почєпцов Г. Г. Паблік рілейшнз для професіоналів. К.: Рефл-бук,
Ваклер, 2002. 624 с.
62. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо положень про
управління (відділи) з питань взаємодії з засобами масової інформації та
зв'язків з громадськістю [...]: Наказ Мін'юста України від 26.03.2003. №59.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0059603-03#Text
63. Проноза І. І. Політичні PR-технології як інструмент формування
політичної свідомості. Політичне життя. 2021. №2. С. 96-101.
64. Пушняк С. А. Основні підходи до визначення поняття паблік
рілейшнз в системі державного управління. Наукові праці Чорноморського
державного університету імені Петра Могили комплексу «КиєвоМогилянська
академія». 2015. №242. С. 104-109.
87

65. Сенча С. А. Аналіз можливості адаптації досвіду зарубіжних країн
для стимулювання розвитку громадянського суспільства в Україні. Право та
державне управління. 2020. №1. С. 170-177.
66. Синиця С. М., Данилишин В. І. Особливості pr в сфері державного
управління. Ефективна економіка. 2021. №8. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9159 (дата звернення: 05.05.2022).
67. Синяева И. М. Падлик рилейшнз в коммерческой деятельности. М.:
Юнити, 2000. 269 с.
68. Смірнова К. В. PR менеджмент. Одеса, ОДЕКУ, 2021. 191 с.
69. Стеблівська громада: офіційний сайт. URL: https://steblivska-
gromada.gov.ua/
70. Тарашвили Е. Связи с общественостью в государственных
структурах. 2022. URL: http://www.pressclub.host.ru/PR_Lib.
71. Тендит К. Н. Организация работы отделов связей с
общественностью. Комсомольск-на-Амуре: «КнАГТУ», 2013. 96 с.
72. Халецький А. В. Зв’язки органів державної влади з громадськістю:
інформаційна взаємодія. Державне управління: удосконалення та розвиток.
2012. №12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2012_12_8.
73. Amodu L. Len Tiu Wright (Reviewing editor). Potentials of Internet of
Things for effective public relations activities: Are professionals ready? Cogent
Business & Management. 2019. Vol. 6. 16 p.
74. Baranowska A., Ciesielska A. The best performing municipality. Best
practices in serving businesses, Report 2020/2021. Warsaw School of Economics.
2021. URL: file:///D:/DOCUMENTS/Downloads/JIPITEC_9_3_2018.pdf
75. Bolivar M. P. R., Munoz L. A. Using tools for citizen engagement on large
and medium-sized European smart cities. E-Participation in Smart Cities:
Technologies and Models of Governance for Citizen Engagement. Switzerland:
Springer Cham, 2019. Р. 23–35.
88

76. C.L.E.A.R. tool: final version. European committee on local and regional
democracy (CDLR). 2008. URL: https://rm.coe.int/c-l-e-a-r-a-citizen-participation-
tool/168074701b
77. Gruning J. What Kind of Public Relations do you Practice? New Theory
of Public Relations Present Four Models. Pr Reporter: Purview. 1984. Vol. 27.
P.112-126.
78. Lowndes V., Pratchett L. CLEAR - Understanding Citzen Participation in
Local Government. 2006. URL:
https://www.governanceinstitute.edu.au/magma/media/upload/media/484_clear_se
pt061.pdf
79. Maziashvili M., Pleśniak A., Kowalik I. The digital communication tools
and citizens’ relationship with local governments: a comparison of Georgian and
Polish cities. International Review of Administrative Sciences. 2022. URL:
https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/00208523221079746
80. National Statistics Office of Georgia (Geostat): official site. 2021.
URL: https://www.geostat.ge/ka
81. Pew Research Center: official site. Social media use. 2019. URL:
www.pewresearch.org/fact-tank/2019/04/10/share-of-u-s-adults-using-social-
media-including-facebook-is-mostly-unchanged-since-2018
82. Statistics Poland: official site. 2020. URL: https://stat.gov.pl/en/
83. Street J., Duszynski K., Braunack-Mayer A. The use of citizens' juries in
health policy decision-making: A systematic review. Social Science & Medicine.
2014. Vol. 109. P. 1-9.
84. Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language.
New York: Portland House, 1989. 2078 p.
85. Zheng Y. Explaining citizens E-participation usage: Functionality of E-
participation applications. Administration & Society. 2017. Vol. 49(3). Р. 423-442.

89

ДОДАТКИ

90

Додаток А
ОПИТУВАЛЬНИК CLEAR
1. Контекст участі громадян у суспільно-політичному житті громади
Цей перший розділ є базовим етапом у діагностичному процесі. Він має на меті підготувати
базову інформацію щодо участі населення у громаді та певні ознаки ініціатив, які
муніципалітет вже здійснює для заохочення більш активного залучення громадян.
1.1 Яким є населення громади?
1.2 Якими є головні обов’язки органу місцевого самоврядування з питань надання послуг
населенню?
1.3 Якими є основні риси органу місцевого самоврядування) (наприклад, міська/сільська
громада, вид економічної діяльності, географічне розташування та ін.)?
1.4 Якою є явка на місцевих виборах у порівнянні з загальнонаціональним показником
(надайте статистичні данні протягом останніх 4-х років)?
Дуже висока Середня Нижча за Дуже низька
Вища за середню середню
1 2 3 4 5

1.5 Яку форму участі громадяни найчастіше використовують, намагаючись вплинути на
осіб, які приймають рішення на місцевому рівні? Виберіть необхідне:
о підписання петиції; о протест
(демонстрація та ін.) ; о
звернення до ЗМІ;
о звернення до службовців органів місцевого самоврядування (посадових осіб); о
звернення до обраних представників (депутатів місцевих рад); о участь у
муніципальних консультаціях, слуханнях; о інші форми (вкажіть які).
1.6 На які форми участі громадян відповідальні за прийняття рішень посадові
особи скоріше відреагують?
Виберіть необхідне: о
підписання петиції; о протест
(демонстрація та ін.); о
звернення до ЗМІ;
о звернення до службовців органів місцевого самоврядування (посадових осіб); о
звернення до обраних представників (депутатів місцевих рад); о участь у
муніципальних консультаціях, слуханнях; о інші форми (вкажіть які).
1.7 Які групи муніципалітет вважає найбільш незалученими або виключеними з
суспільно-політичного життя на місцевому рівні?
1.8 На які групи населення муніципалітет спрямовує свої ініціативи з питань участі у
суспільно-політичному житті?
1.9. Наскільки активною ви вважаєте участь громадян у суспільно-політичному житті
вашого регіону (порівняно із загальнонаціональним показником)?
1.10. Якими є основні проблеми, які стимулюють участь громадян у суспільно-
політичному житті вашої громади?

Соціальний клас
91

Д2у.у жМеео вжвииус сроооккбааи ти Сеерреедднняя Ниижччаа ззаа Дуужее ннииззььккаа
Вища за середню
Цей розділ стосуєтьВсия щсоац зі ал сьенрое-едкноюно мічних факторів, якіс стееррраедедиднцнюій н о мають найбільше значення
в поясне1н1 н і відмінностей у р22і в нях участі гро-ма3д3 я н у суспільно-пол44іт ичному житті на м55і сцевому
Рроівбноіт. а/безробіття
Дослідження сильних та слабких сторін процесу залучення громадян
2Р.2ів.е Яньк иосмв ієт риі вень безробіття у громаді (у
п2о.1р.і Явнкяинмн єі рзі всеенрье донсвьіот ин амцеішокнаанлцьінви (му порівнянні з середньо національним показником?)
аоказником?)
Дуже висока Середня Нижча за Дуже низька
Вища за середню
середню
1 2 3 4 5

2.3. Яким є рівень зайнятості населення за наступними категоріями у порівнянні з середньо
національним показником?

Безробітні

Некваліфіковані працівники

Напівкваліфіковані працівники
Кваліфіковані працівники

Професійні працівники

Інший спосіб задати те ж саме питання: яким є відношення професійних та кваліфікованих
працівників до напівкваліфікованих та некваліфікованих працівників у порівнянні з
середньо національним показником?
Демографія
2.4. Яким є розріз населення за віком у громаді?
2.5. Яка частина населення належить до етнічних меншин?
2.6. Які етнічні групи присутні у демографічній складовій громади? (З якими етнічними
групами орган місцевого самоврядування співпрацює на постійній основі?)
2.7. Чи існують інші демографічні фактори, які можуть суттєво вплинути на процес
залучення громадян до суспільно-політичного життя на місцевому рівні, наприклад,
структура сім’ї, концентрація студентів тощо?
Ресурси
2.8. Чи громадяни мають достатній доступ до ресурсів, необхідних для підтримки
демократії участі?
Мова йде, насамперед, про:
о легкий доступ до приміщень для зустрічей (громадські центри, приміщення місцевої ради
тощо);
о доступ до технічних засобів, зокрема, фотокопіювання та копіювання
матеріалів; о доступ до комп’ютерів з належним програмним забезпеченням; о
доступ до швидкісного Інтернету, інших засобів зв’язку.
2.9. Якими є ресурси в громаді для залучення громадян, наприклад, місцеві ЗМІ,
радіостанція, телевізійна станція тощо?
92

2.10. Чи громадяни мають час для участі у суспільно-політичному житті? Якими є основні
фактори, які обмежують часові рамки для громадян?
Вміння/знання
2.11. Чи громадяни мають необхідні вміння для участі у публічному житті (наприклад,
навички публічних виступів, організація заходів, підготовка листів, звернень тощо)?
2.12. Чи громадяни мають відповідні навички для використання у своїх громадах таких
інструментів як комп’ютер, Інтернет та інші технічні засоби?
2.13. Яких вмінь не вистачає?
2.14. Яким чином ці вміння розподілені між різними категоріями громадян?
3. Бажання
Даний фактор ґрунтується на ідеї заохочення громадян до участі у публічному житті на
місцевому рівні. Ця ідея полягає в тому, що якщо громадяни відчувають себе частиною
якоїсь спільноти, вони в більшій мірі бажають взяти участь у її житті. Питання даного
розділу спрямовані на дослідження самоідентичності громадян, їх зв’язків з громадою
(територією), де вони проживають.
Ідентичність
3.1. З чим себе ідентифікують члени громади? Виберіть
необхідне: о частина громади;
о групи за інтересами, які охоплюють кілька громад (наприклад, етнічні, культурні тощо);
о територія більша за муніципалітет (наприклад, регіон/частина регіону); о держава.
3.2. Наскільки мешканці громади (мікрорайону) знають один одного?
3.3. Якою мірою люди ідентифікують себе з громадою, де вони проживають («відчуття
ідентичності»)?
3.4. Наскільки прив’язаними є мешканці до громади, в якій вони живуть?
Дуже прив’язані Неприв’язані
1 - 2 - 3 - 4 - 5

Однорідність (гомогенність)

3.5. Чи в громаді є стабільним (сильним) відчуття історії та традицій? (Це можна виміряти,
з’ясувавши термін, протягом якого мешканці прожили (проживають) в громаді або
наскільки однорідною є громада).
3.6. Якою мірою ідентичність є однаковою в громаді, якщо ні, то в чому полягають основні
розбіжності?
3.7. Чи цінності та пріоритети (традиції) є однаковими для всієї громади, якщо ні, то в чому
полягають основні розбіжності?
Довіра
3.8. Чи мешканці даної громади більш схильні допомагати іншим, чи вони ставлять свій
власний інтерес на перше місце?
Допомога Власний інтерес
1 – 2 – 3 – 4 – 5
3.9. Чи більшість громадян будуть намагатись бути справедливими, чи вони будуть
намагатись використати інших, якщо у них буде така нагода?
Справедливі Користолюбні 1 – 2 – 3 – 4 – 5
3.10. Якою мірою громадяни довіряють один одному? Наприклад, позичив би один
громадянин незначну суму грошей іншій особі, на проїзд в автобусі?
93

Висока довіра Низька довіра
1 - 2 - 3 - 4 - 5
3.11. Якою мірою громадяни довіряють муніципалітету у прийнятті рішень, які зачіпають
інтереси цілої громади?
Висока довіра Низька довіра
1 - 2 - 3 - 4 - 5
3.12. Якою мірою громадяни довіряють національному уряду у прийнятті рішень, які
зачіпають інтереси їх громади?
Висока довіра Низька довіра
1 - 2 - 3 - 4 - 5
Громадянство
3.13. Чи є сильним дух громади, який має підтримати її діяльність?
3.14. Чи люди відчувають почуття відповідальності за долю своєї громади?
3.15. Чи є групи членів громади, які можуть бути (чи відчувають себе) виключеними з
життя громади?
3.16. Чи є у громаді відчуття того, що голоси представників одних груп є більш
легітимними (важливими) за голоси інших?
1. Повноваження
Питання даного розділу зосереджуються навколо суб’єктів функціонування громадських
організацій, їх впливу на процес прийняття рішень на місцевому рівні, залучення громадян
до їх діяльності з метою вирішення актуальних проблем громади.
Типи громадських організацій
1.1. Які типи громадських організацій існують та є активними у вашій місцевості?
Виберіть необхідне: о молодіжні; о екологічні; о з питань прав людини; о з питань захисту
тварин; о гуманітарні;
о з питань соціального захисту (та вирішення соціальних
питань); о медичні; о спортивні;
о організації батьків/вчителів;
о організації, що об’єднують мешканців окремих мікрорайонів або просять висловити
думку з того чи іншого питання.
2. Процес мобілізації (запрошення) громадян може мати багато форм, які потребують
окремих досліджень.
Цей розділ містить питання щодо засобів, які використовуються органами місцевого
самоврядування для залучення громадян, різноманітних ініціатив з цих питань та засобів їх
доведення до громадян. Форми участі
.1. Якими засобами орган місцевого самоврядування намагається залучити громадян до
процесу прийняття рішень? Виберіть необхідне:
o запрошення громадян до коментарів з різних аспектів місцевої політики; o висловлення
своєї думки; o дослідження громадської думки; o проведення відкритих засідань;
o залучення (запрошення) громадян до участі у заходах, які проводяться органами
місцевого самоврядування; o зустрічі з громадянами; o підготовка консультаційних
документів; o організація регіональних форумів;
o проведення семінарів, конференцій, громадських слухань, форумів та інших заходів; o
проведення фокус-групи; o проведення консультацій;
o консультації громадськості в режимі on-line (з використанням нових інформаційних
технологій);
94

o включення громадян до складу громадських рад, інших консультативно-дорадчих
органів; o інше.
5.2. Чи орган місцевого самоврядування намагається використати нові інформаційні
технології (Internet) для залучення громадян до участі у публічному житті на місцевому
рівні шляхом:
o розміщення робочих документів на web-сторінці в Internet; o проведення консультацій в
режимі on-line?
o використання нових засобів для консультацій громадян; (електро-нна пошта, SMS
тощо);
o проведення дискусійних форумів в режимі on-line? o інше.
Стратегія
5.3. Чи орган місцевого самоврядування має власну стратегію для залучення громадян чи
ці ініціативи носять розрізнений характер?
5.4.Чи орган місцевого самоврядування співпрацює з іншими організаціями та
інституціями з питань консультацій чи залучення громадськості?
5.5. Чи орган місцевого самоврядування заохочує громадян до участі у публічному житті
на місцевому рівні (наприклад, гонорари, подарунки, знижки в оплаті певних послуг та ін.).
5.6. Чи заходи із залученням представників громадськості зазвичай відбуваються в
офіційному приміщенні? Чи муніципалітет проводив експерименти щодо проведення
публічних заходів з питань заохочення участігромадян в інших місцях?
Охоплення та розмаїття
5.7. Чи існуючі форми роботи місцевих влад є достатніми для охоплення усіх категорій
мешканців громади (молодь/ громадяни похилого віку, етнічні меншини та ін.)?
5.7.1. Які особливі засоби використовуються органами місцевого самоврядування для
залучення представників окремих категорій громадян?
5.7.2. Чи особи, відповідальні за прийняття рішень, надають більший пріоритет формам
залучення участі громадян перед іншими формами? Якщо так, то дайте необхідні
пояснення.
6. Відповідь
Значення цього розділу полягає в тому, що для того, щоб громадяни активно брали участь
у процесі прийняття рішень на місцевому рівні, вони мають вірити, що їх думка
приймається до уваги місцевою владою та має позитивні результати. Компонент
«Відповідь» пов’язаний із забезпеченням зворотнього зв’язку між владою та громадою.
Даний розділ досліджує питання організації консультацій з громадськістю, врахування
громадської думки в процесі ухвалення рішень на місцевому рівні.
Слухання
6.1. Якими є процедури забезпечення врахування думки громадян у процесі прийняття
рішень?
6.2. Які механізми застосовуються для включення результатів окремих консультацій або
ініціатив з питань участі громадян у процеси прийняття рішень на місцевому рівні?
Баланс та пріоритетність
6.3. Як визначається баланс між думкою громадян та баченням професіоналів та обраних
посадових осіб, особливо у випадках, коли їх позиції є різними?
6.4. Наскільки добре особи, відповідальні за прийняття рішень, розуміють позицію
громадян (громадську думку) та враховують її в роботі? Дуже добре
Дуже погано
1 - 2 - 3 - 4 - 5
Зворотній зв’язок та навчання
(просвіта)
95

6.5. Наскільки добре муніципалітет пояснює громадянам причини своїх рішень та
обґрунтовує як було враховано громадську думку в процесі ухвалення рішень?
Дуже добре Дуже погано
1 – 2 – 3 – 4 – 5
6.6. Якою мірою громадяни розуміють зміст рішень, які ухвалюються місцевою владою,
та є залученими до процесу його розробки?
6.7. Які заходи здійснюються муніципалітетом для покращення інформування громадян
про свої рішення?
6.8. Чи у муніципалітеті є навчальні програми з питань залучення громадян до суспільно-
політичного життя на місцевому рівні?
6.9. Чи муніципалітет надає підтримку політикам та/або службовцям в організації
навчальних програм з питань участі громадян та реагування на ініціативи громадян?

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets