Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної  діяльності підприємств (на матеріалах ПАТ  «Черкасиобленерго», м. Черкаси)

Приймак, Едуард Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8165
Title:	Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)
Authors:	Потапенко , Тетяна Петрівна Приймак, Едуард Ігорович
Keywords:	інновація;інвестиції;нововведення;показники ефективності інноваційної діяльності;інвестиційна діяльність;аналіз виробничо-господарської діяльності
Issue Date:	Jun-2021
Abstract:	випускної роботи Випускна робота містить 116 сторінок, 31 таблиця , 19 рисунків, список літератури з 37 найменувань «Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Обєктом дослідження даної роботи виступає публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», яке займається купівлею, передачею, розподілом та виробництвом електроенергії Мета випускної роботи –– розвиток теоретичних положень та методико практичних рекомендацій формування і розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності, а також забезпечення інноваційного розвитку ПАТ «Черкасиобленерго» на основі аналізу його діяльності та виконання інвестиційного плану підприємства за минулі періоди. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні аспекти інноваційно-інвестиційної діяльності; встановлено, що впровадження інноваційних проектів забезпечить збільшення виробничої потужності підприємства, що позитивно на вплине на ефективність господарської діяльності підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ПАТ «Черкасиобленерго», так як їх впровадження є економічно доцільним. КЛЮЧОВІ СЛОВА: інновація, інвестиції, нововведення, показники ефективності інноваційної діяльності, інвестиційна діяльність, аналіз виробничо-господарської діяльності
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8165
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Приймак Е. І..pdf Restricted Access		1.04 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної 
діяльності підприємств (на матеріалах ПАТ 
«Черкасиобленерго», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП - 174 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                               Приймак Едуард Ігорович_______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _Потапенко Тетяна Петрівна____ 
 
                                                                     Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2021 року 
 2 
Форма № Н-9.01 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та підприємництва 
_______ проф. Манн Р.В. 
“____” ____________ 2021 р 
З А В Д А Н Н Я 
на випускну роботу студенту 
Приймак Едуарду Ігоровичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1.Тема роботи Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності 
підприємств (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)_ ______ 
 
  
 
керівник роботи Потапенко Т.П., к.е.н., доц. 
                              (прізвище, ім’я  по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від __18.01.2021___ р. №_10/01___________ 
2. Строк подання студентом роботи 05.06.21  
3. Вихідні дані до роботи   
Баланс (Звіт про фінансовий стан за 2019-2020 рр. 
Звіт про фінансовірезультати за 2019-2020 рр. 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1. Теоретико-методичні основи інноваційно-інвестиційної діяльності на 
підприємстві 
2. Аналіз діяльності підприємства ПАТ „Черкасиобленерго” 
3. Впровадження інноваційної стратегії за рахунок використання 
альтернативних джерел енергії 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
 
 
 
 
 
 
 3 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання  
прийняв 
1 Потапенко Т.П.   
2 Потапенко Т.П.   
3 Потапенко Т.П.   
    
 
7. Дата видачі завдання 
____________________________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів випускної роботи Примітки 
з/п етапів роботи 
1.  Вибір теми роботи 15.02.21  
2.  Пошук літературних джерел 25.02.21  
3.  Розробка та затвердження плану роботи 05.039.21  
4.  Узагальнення теоретичної інформації та 15.03.21  
написання 1 розділу роботи 
5.  Аналіз звітної інформації підприємства 30.03.21  
6.  Написання 2 розділу роботи 10.04.21  
7.  Вибір та оцінка розроблених заходів 20.04.21  
8.  Написання 3 розділу роботи 05.05.21  
9.  Здача роботи на перевірку 25.05.21  
10.  Підготовка ілюстраційного матеріалу 8.06.21  
11.  Захист випускної роботи 10.06.21  
12.     
13.     
14.     
15.     
 
 
   
Студент Приймак Е.І. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
   
Керівник роботи  Потапенко Т.П. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
 
 4 
РЕФЕРАТ 
випускної роботи 
Випускна робота містить  116 сторінок, 31 таблиця , 19 рисунків, список 
літератури з  57 найменувань 
 
«Шляхи удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств 
(на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)» 
 
Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні 
основи дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. 
Обєктом дослідження даної роботи виступає публічне акціонерне 
товариство «Черкасиобленерго», яке займається купівлею, передачею, 
розподілом та виробництвом електроенергії 
Мета випускної роботи –– розвиток теоретичних положень та методико-
практичних рекомендацій формування і розвитку інноваційно-інвестиційної 
діяльності, а також забезпечення інноваційного розвитку ПАТ 
«Черкасиобленерго» на основі аналізу його діяльності та виконання 
інвестиційного плану підприємства за минулі періоди. 
Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. 
За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні аспекти 
інноваційно-інвестиційної діяльності; встановлено, що впровадження 
інноваційних проектів забезпечить збільшення виробничої потужності 
підприємства, що позитивно на вплине на ефективність господарської 
діяльності підприємства. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності 
ПАТ «Черкасиобленерго», так як їх впровадження є економічно доцільним. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: інновація, інвестиції, нововведення, показники 
ефективності інноваційної діяльності, інвестиційна діяльність, аналіз 
виробничо-господарської діяльності. 
 5 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНОСТЬ НА  
ПІДПРИЄМСТВІ  
1.1 Економічна сутність, формування та використання  
інновацій в діяльності підприємства 9 
1.2 Методичні особливості оцінки ефективності інвестицій в  
інноваційних проектах  19 
1.3 Джерела інвестування інноваційної діяльності в України 32 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ  
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО»  
2.1 Загальна характеристика підприємства 42 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 48 
2.3 Оцінка ефективності інноваційної діяльності та виконання  
інвестиційних програм 72 
РОЗДІЛ 3 ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ   
3.1 Перспективи розвитку впровадження альтеративних  
джерел енергії 79 
3.2 Модернізація діючих енергомереж 91 
3.3 Оновлення матерільно-технічної бази підприємства як  
напрям інноваційного розвитку підприємства 101 
ВИСНОВОК 107 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 112 
  
 6 
ВСТУП 
Економічна криза, в якій перебуває сьогодні Україна, породила низку 
проблем, пов’язаних з виходом із цієї складної ситуації, в якій знаходиться і 
світова спільнота. Cвітовий досвід дає підставу для аналізу ситуації, яка 
склалася в Україні, і вибору оптимального шляху досягнення стабілізації та 
розвитку економіки через активізацію інноваційних процесів, в тому числі і в 
паливно-енергетичному комплексі. 
Актуальність теми обумовлюється низьким інноваційним та 
інвестиційним потенціалом підприємств та відсутністю належної державної 
підтримки. Однією з найгостріших проблем для економіки України є 
реформування існуючої інноваційної системи і надання їй нормальної, 
цивілізованої спрямованості, перехід на якісний рівень розвитку,що 
забезпечить підвищення конкурентоздатності як на вітчизняному, так і на 
зарубіжному ринку.  Набуття вітчизняними підприємствами самостійності, 
корпоративності слугують стимулами в необхідності пізнання, системного 
дослідження сутності інноваційних процесів. Разом з тим, до недавнього часу 
вітчизняними вченими недостатньо уваги приділялось можливості розвитку 
інноваційного потенціалу підприємств з позицій самостійного управління 
відтворювальними процесами. Вирішення цієї проблеми не дасть результатів, 
якщо не буде визначена інноваційна стратегія розвитку підприємств. 
Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та методико-
практичних рекомендацій формування інноваційно-інвестиційної діяльності, 
а також забезпечення інноваційного розвитку ПАТ «Черкасиобленерго» на 
основі аналізу його діяльності  та продемонструвати можливості розвитку в 
енергетичному секторі.  
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні задачі 
методичного та прикладного характеру: 
 7 
− дослідити стратегічні засади та передумови інноваційно-інвестиційного 
розвитку підприємства, переходу підприємства на ефективнішу роботу в 
ринковому середовищі; 
− оцінити стан та виявити тенденції інноваційного розвитку підприємств, 
встановити причини низької інноваційної та інвестиційної активності; 
− дослідити потенційні джерела фінансування інноваційної діяльності; 
− комплексно дослідити напрямки інноваційно-інвестиційного розвитку 
підприємств; 
− проаналізувати варіанти інноваційного розвитку ПАТ Черкасиобленерго 
− визначити інвестиційні можливості підприємства для інноваційного 
розвитку 
− для підвищення енергобезпеки регіону запропонувати проект 
вдосконалення інноваційного розвитку підприємства. 
Об’єктом дослідження є інноваційноі процеси підприємства ПАТ 
«Черкасиобленерго». 
Предметом дослідження є програма інноваційної та інвестиційної 
діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» та перспективи її розвитку.  
Завдання бакалаврської випускної роботи полягає в оволодінні 
практичними навичками розробки інноваційної стратегії підприємства, 
здійсненні аналізу основних  техніко-економічних показників 
господарювання, особливостей формування витрат, доходу, прибутку, 
здійснити аналіз інноваційно-інвестицйної діяльності та заспропонувати 
проект інноваційного розвитку ПАТ «Черкасиобленерго». 
Дослідженнями в напрямку інноваційної діяльності присвячені роботи 
відомих науковців Б. Адамова, І Бланка, В. Бернса, В. Геєця, В. Дорофієнка, 
М. Герасимчука, Б. Губського, О. Кузьміна, Г. Ковальова, А. Пересади, 
С.Поважного, Є. Савельєва, М. Чумаченка та інших. В процесі дослідження 
використовувалися Закони України «Про інноваційну діяльність», «Про 
особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності», «Про альтернативні 
джерела енергії». 
 8 
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (скорочено ПАТ 
„Черкасиобленерго”) має приватну форму власності. Предметом діяльності 
Товариства на даний момент є купівля в установленому порядку, передача, 
розподіл та виробництво електричної енергії. Підприємство на ринку 
електричної енергії Черкаської області займає монопольне становище. ПАТ 
«Черкасиобленерго» присвоєно звання лауреата Національного рейтингу-
експертної ради Інституту рейтингових досліджень Асамблеї ділових кіл 
України. 
 9 
РОЗДІЛ 1 ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНОСТЬ НА 
ПІДПРИЄМСТВІ  
 
1.1 Економічна сутність, формування та використання інновацій в 
діяльності підприємства 
 
Інноваційний розвиток вимагає необхідного інвестування, в той час як 
стимулювання інвестиційної діяльності має розглядатися в контексті 
загального інноваційного розвитку економіки [6, c. 45]. 
Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки і окремих її 
секторів розроблялися в наукових напрямках таких вчених: М. Кондратьєва, С. 
Кузнеця, Г. Менша, Х. Бариста, Є. Вітте, В. Геєця, М. Герасимчука, М. Туган-
Барановського, Р. Менселла, Х. Фрімеля, М. Чумаченка, Й. Шумпетера,  та 
інших вчених [57, c. 60]. 
З цієї точки зору слід детальніше розглянути, що ж таке інновації в 
чому полягає її особливе значення для розвитку економіки. 
Слово innovation (англ.) утворене з латинського «новація» (новизна, 
нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». 
Отже, у перекладі з англійської «інновація» означає «введення нового, 
відновлення». 
Впровадження нового у господарську практику визначається як 
нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває 
нову якість і стає інновацією. 
Таким чином, інновація — це нововведення, яке пов'язане з науково-
технічним прогресом (НТП) і полягає у відновленні основних фондів і 
технологій, в удосконалюванні управління й покращенні економічних 
показників підприємства. 
 10 
Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення 
якості та кількості продукції, появи нових товарів і послуг. 
У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, включаючи 
продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі 
відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації й кооперації 
праці) [20, c. 90-92]. 
Методологія системи представлення інновацій в умовах ринкової 
економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі 
збору, обробки й аналізу інформації про науку й інновації в межах 
Організації економічного співробітництва і розвитку було створено Групу 
національних експертів з показників науки і техніки, яка розробила 
«Порадник Фраскаті» («Стандартна практика, що пропонується для 
обстеження досліджень і експериментальних розробок»). Цей документ 
отримав таку назву завдяки тому, що першу версію рекомендацій було 
прийнято в м. Фраскаті. Він періодично уточнюється, що зумовлено змінами 
у стратегії науково-технічної політики на національному й міжнародному 
рівнях, в організації наукових досліджень і розробок. Останню редакцію 
«Порадника Фраскаті» прийнято в 1993 р. Вона містить основні поняття, що 
стосуються наукових досліджень і розробок; їхнього складу і меж; методику 
виміру чисельності персоналу, зайнятого дослідженнями й розробками тощо. 
Методика збору даних про технологічні інновації базується на 
рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. Вони отримали назву «Порадник 
Осло» [3, c. 57]. 
Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як 
кінцевий результат інноваційної діяльності, що втілюється у вигляді нового 
або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або ж 
удосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній 
діяльності або в новому підході до соціальних послуг. 
Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність 
будь-якого поняття, є вихідним моментом для формулювання мети, 
 11 
структури й обсягу подальших досліджень. Саме тому ми приділяємо таку 
увагу дослідженню сутності базового поняття «інновація», яке має 
відповідати ряду вимог. 
По-перше, вважаємо за доцільне розмежувати поняття «нововведення» 
й «інновація». Нововведення — оформлений результат фундаментальних, 
прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у певній 
сфері діяльності з підвищення її ефективності. Нововведення можуть 
оформлятися у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; 
раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або удосконалений 
продукт, технологію, управлінський або виробничий процес; організаційної, 
виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять; наукових підходів або 
принципів; документа (стандарту, рекомендацій, методики, інструкцій і т.ін.); 
результатів маркетингових досліджень тощо. Вкладення інвестицій у 
розробку нововведення — половина справи. Головне — впровадити 
нововведення, перетворити нововведення на форму інновацій, тобто 
завершити інноваційну діяльність і одержати позитивний результат, і вже 
потім продовжити дифузію інновації. Для розробки нововведення необхідно 
провести маркетингові дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну 
підготовку виробництва, налагодити виробництво й оформити результати[3, 
c. 68]. 
Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою 
зміни об’єкта управління та одержання економічного, соціального, 
екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. 
По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб 
(для впровадження у власному виробництві або для накопичення), так і для 
продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їхніх продавців, 
що можуть одразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або ж 
просто накопичуватися в очікуванні своєї реалізації. На «виході» фірми 
будуть лише нововведення як товари. 
 12 
По-третє, неправомірно до поняття «інновація» включати розробку 
інновації, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи належать до 
інноваційної діяльності як процесу, результатом якого й можуть стати 
нововведення або інновації. 
Нововведення можуть бути купованими або власної розробки, 
призначеними для накопичення, продажу або впровадження в продукцію 
(виконувані послуги), що випускається фірмою, тобто перетворення на 
форму інновації[7, c. 82]. 
На сучасному етапі технологічної революції фірми прагнуть 
збільшувати питому вагу нововведень, реалізованих в інноваціях, що дає їм 
можливість підвищувати рівень монополізму в даній сфері й диктувати 
покупцям і конкурентам свою політику. Добробут суспільства визначається 
не масою чинників виробництва й не обсягом інвестицій, а ефективністю 
інноваційної діяльності, що й дає кінцевий позитивний результат. 
Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій 
стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. ін.). 
Процеси стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-
технологічної підготовки виробництва, виробництва та оформлення 
нововведень, їхнього впровадження (або перетворення на інновацію) й 
поширення в інші сфери (дифузія) називаються інноваційною діяльністю [20, 
c. 93-94]. 
Під інновацією мається на увазі об'єкт, не просто впроваджений у 
виробництво, а впроваджений успішно і такий, що приносить прибуток. За 
результатами наукового дослідження або зробленого відкриття він якісно 
відрізняється від попереднього аналога. Сукупність науково-технічних, 
технологічних та організаційних змін, що відбуваються впродовж реалізації 
інновацій, можна визначити як інноваційний процес, а період створення, 
поширення й використання нововведень називають інноваційним циклом. 
У залежності від об'єкта і предмета дослідження інновації  
розглядалися: як процес такими вченими як Б. Твісс, А. Койре, П. Пінінгс, В. 
 13 
Раппопорт Б. Санта, В. Кабаков, Г. Гвішіані, В. Макаров та ін.;  як систему 
відзначали Н. Лапін, И. Шумпетер; як зміну –– Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. 
Водачек та ін; як результат вважали А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич[9]. 
Крім того, інновації є об'єктом розгляду нових наук. При цьому 
філософи, досліджуючи інновації, наголошують на нових знаннях і 
вирішенні суперечностей. Психологи насамперед розглядають конфлікти, що 
виникають при цьому, способи їхнього вирішення й синергетичні ефекти, 
яких досягають команди інноваторів. У технічних науках акцентується увага 
на технологічному боці змін принципово нових технологій. В економічній 
науці фіксується не лише процес впровадження, а й широкомасштабне 
рентабельне використання нововведення. 
Для більш зручного аналізу існуючі варіанти визначення інновацій  
доопрацьовані і зведені В.Г. Мединським у таблиці 1.1 [45]. 
Таблиця 1.1 
Визначення поняття нововведення 
Автор, назва, видання Поняття «інновації» 
Й. Шумпетер, Теория Зміни з метою впровадження і використання нових видів 
экономического споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, 
развития, М.: Прогресс, ринків і форм організації у промисловості 
1982 
Хартман Хауштайн, Впровадження в практику здійснення і використання ідеї, 
Берлин, 1979 пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі 
В.Н. Лапин. Социальные Комплексний процес створення, поширення і використання 
аспекты управления нового практичного засобу для кращого задоволення відомої 
нововведениями, Таллин, потреби людей 
1981 
Ф. Валента. Управление Зміна в початковій структурі виробничого механізму, тобто 
инновациями, М.: перехід його внутрішньої структури до нового стану: 
Прогресс, 1985 стосується продукції, технології, засобів виробництва, 
професійної і кваліфікаційної структури робочої сили, 
організації; зміни як із позитивними, так і негативними 
соціально-економічними наслідками 
Т. Брайан. Управление Процес, у якому інтелектуальний товар – винахід, інформація, 
научно техническими ноу-хау або ідея – набувають економічного змісту 
нововведениями, М.: 
Экономика, 1989 
Б. Санто. Инновация как Суспільний, технічний, економічний процес: практичне 
средство экономического використання ідей, винаходів, що призводить до створення 
развития, М.: Прогресс, кращих за своїми властивостями виробів, технологій, 
1990 орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий 
 14 
прибуток, охоплює весь спектр видів діяльності – від 
досліджень і розробок до маркетингу 
Подовження таблиці 1.1 
Автор, назва, видання Поняття «інновації» 
И.Н. Молчанов. Результат наукової праці, спрямований на удосконалення 
Инновационный процесс, суспільної практики і призначений для безпосередньої 
Спб., 1995 реалізації в суспільному виробництві 
Э.А. Уткин. Об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті проведення 
Инновационный наукового дослідження або відкриття, якісно відмінний від 
менеджмент, М.:Акапис, попереднього аналога; характеризується більш високим 
1996 технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару 
або послугами порівняно з попереднім продуктом; виробничі, 
організаційні, фінансові, науково-дослідні, навчальні та інші 
сфери, що забезпечують економію або умови для економії 
Л.М. Гохберг, Статистик Кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав 
науки и инноваций. втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, 
Краткий упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого процесу, 
терминологический використовуваного в практичній діяльності або в новому 
словарь, М., 1996 підході до соціальних послуг 
Ф. Никон. Сукупність технічних, виробничих, комерційних заходів, що 
Инновационный призводить до появи на ринку нових і поліпшених процесів і 
менеджмент устаткування 
В.Г. Медынский. Суспільний, технічний, економічний процес, що приводить до 
Инновационное створення кращих за своїми властивостями товарів (продуктів, 
предпринимательство, М: послуг) і технологій шляхом практичного використання 
ИНФРА-М, 1997 нововведень 
П.Н. Завлина. Використання в будь-якій сфері суспільства результатів 
Инновационный інтелектуальної (науково-технічної) діяльності для 
менеджмент. Справочное удосконалення процесу діяльності або його результатів 
пособие, Спб.: Наука, (виробництво, економічні, правові, соціальні відносини, галузі 
1997 науки, культури, освіти та інші сфери діяльності суспільства) 
Д.М.Гвишиани, М.: Комплексний процес створення, поширення і використання 
Наука, 1986 нового практичного засобу (нововведення) для нової (або 
кращого задоволення уже відомої) суспільної потреби; 
водночас це процес сполучених з цим нововведенням змін у 
тому соціальному і речовинному середовищі, де відбувається 
його життєвий цикл 
В. Раппопорт. Практичне здійснення якісно нових рішень, сутність і зміст 
Диагностика управления: стратегії підприємства 
практический опыт и 
рекомендации, М.: 
Экономика, 1988 
Б. Твисс. Управление Процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту 
научно-техническими 
нововведениями, М.: 
Экономика, 1898 
С.Ю. Глазьев. Теория Інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат 
долгосрочного техничес- прикладного характеру, вона завжди має розглядатися як 
кого-экономического складний процес, що забезпечує визначений технічний, 
развития, М.: Властелин, соціально-економічний ефект. Інновація у своєму життєвому 
 15 
1993 циклі змінює форми, просуваючись від ідеї до впровадження 
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інновації –– 
це новостворені і вдосконаленні конкурентноздатні технології, продукція або 
послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, 
адміністративного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру 
та якість виробництва і соціальної сфери [1].  
Розвиток інноваційної діяльності на всіх рівнях організації управління –– 
від окремого підприємства до державив цілому –– передбачае необхідність 
формування та використання інвестицій на всіх стадіях інноваційного циклу. 
[41, с. 94] 
Законодавством визначено: «Інвестиція –– це господарська операція, яка 
передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, 
корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно» [4]. 
Інвестиції –– нове явище в економіці і праві  України.  У  перекладі  з 
англійської  мови  -  це  капітальні  вкладення.  Вони  є   довгостроковими, 
цільовими,  здійснюються   державними   і   недержавними   (приватними   або 
індивідуальними) інвесторами на підставі інвестиційної  угоди,  передбачають 
отримання прибутку інвестором, підлягають державній реєстрації. 
Однак капіталовкладення –– інвестиції у широкому розумінні. У  
вузькому ж розумінні інвестування –– це довгострокове вкладення  капіталу.  
Інвестиції за національною ознакою можна поділити на іноземні інвестиції в  
Україну,  з України за кордон і внутрішньодержавні інвестиції[6]. 
За  об’єктом  вкладення  інвестицій  виділяють  реальні  і  фінансові 
інвестиції.  В українській практиці фінансові  інвестиції  іноді   називають   
прямими,   що розбігаються  з  американською  термінологією,  згідно  якою   
останніми   є інвестиції у фірму, що складають більше 10% капіталу. 
Якщо мова йде про іноземні інвестиції, у світовій практиці  до  прямих 
відносять такі, що складають 25 % капіталу фірми. 
Перш,  ніж  з’ясувати  відмінність  між  реальними   та   фінансовими 
інвестиціями  зазначимо,  що   інвестиціями   є   всі   види   майнових   та 
 16 
інтелектуальних цінностей,  що  вкладаються  в  об’єкти  підприємницької  та 
іншої діяльності, у результаті якої  створюється  прибуток  або  досягається 
соціальний ефект. 
Отже,   реальні   інвестиції   являють   собою   вкладення   капіталу 
безпосередньо у засоби  виробництва  і  предмети  споживання  (наприклад,  у 
будинки, споруди, устаткування,  та інші матеріальні цінності). 
Порівняно новим явищем  для  даного  виду  інвестицій  є  лізинг  (від 
англійського “leasing” - довгострокова оренда машин і устаткування). 
Лізинг забезпечує промисловим,  транспортним,  торгівельним  та  
іншим підприємствам  можливість  отримати  у   користування   широкий   
асортимент  промислового та іншого обладнання,  транспортні  засоби  (у  т.ч.  
літаки  і кораблі) у  спеціалізованих  лізингових  компаніях.  Лізінгові  
компанії  за власні кошти купують обладнання і здають в оренду. 
Лізинг дозволяє промисловим та іншим компаніям задовільнити потреби  
у основних фондах  без  здійснення  значних  одноразових  капітальних  
затрат, використовуючи при цьому дороге чи спеціальне обладнання. Він є  
привабливим  методом  фінансування  інвестицій  і  в легкій промисловості для 
середніх і дрібних, але прибуткових  і  конкурентноздатних фірм[12]. 
Включення лізингу в інвестиційні програми промислових  підприємств 
дозволяє також покращити планування та організацію інвестиційного  
процесу. 
Адже більшість угод за ним заключається за фіксованими ставками і на 
попередньо узгоджених умовах. 
Лізинг забезпечує фірмам-орендарям ряд фінансових вигод: 
1) придбання устаткування обходиться дешевше, оскільки фінансова 
компанія може отримати позику на кредитному ринку по більш низькій ставці, 
ніж підприємство-орендар; 
2) він дозволяє промисловим та іншим компаніям ширше 
використовувати державні податкові і амортизаційні пільги; 
 17 
3) вдається у певній мірі уникнути негативного впливу інфляцій, 
оскільки орендні  ставки  встановлюються  на  дату  підписання угоди і потім,  
як  правило,  не  переглядаються.  У  сучасній світовій практиці найбільшого 
значення набув фінансовий лізинг (частіше через оренду із залученням засобів 
третьої сторони). 
За підрахунками  західних  економістів  у  розвинених  капіталістичних 
країнах лізинг покриває  від  6%  до  20%  щорічних  потреб  у  засобах  для 
інвестицій в основні фонди. 
Лізинг став транснаціональним явищем. Найбільший  розвиток  
лізингової компанії отримали у США. На його умовах у США можна придбати 
практично будь-яке обладнання. У Європі лізингові операції досить  
поширенні  в  Англії  та Франції[12]. 
Фінансовими  інвестиціями  є  вкладення  у  цінні  папери,  а   також 
розміщення капіталу у банку. У складі фінансових інвестицій  можна  виділити 
портфельні –– це сукупність цінних  паперів  різних  елементів,  які  придбав 
інвестор з метою отримання прибутків шляхом інвестицій у ці папери. 
Виходячи  із  сучасної  структури  фондового  ринку  України,  одне  з 
основних місць у  портфелі  повинні  були  б  зайняти  акції  банків.  Однак 
останнім  часом  банки  все  пасивніше  розповсюджують  свої   акції   серед 
сторонніх і в першу чергу - індивідуальних інвесторів. Цим  і  обумовлюється 
те, що більшість банків особливо не турбуються про  підтримання  ліквідності 
своїх акцій. 
При формуванні інвестиційного портфеля  великий  інтерес  викликають 
акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній. Досить  
рідким  фінансовим  інструментом  на  нашому  фондовому  ринку 
залишаються облігації, хоча і вони є у портфелі. 
До  інвестиційного   портфеля   входять   також   облігації   органів 
управління, казначейські зобов’язання, ф’ючерси, опціони. 
Крім власне цінних паперів, до інвестиційного портфеля як  найбільший 
поширений  сьогодні  альтернативний  спосіб   вкладення   вільних   грошових 
 18 
засобів, включений американський долар, який виступає свого роду базою для 
порівняння цінних паперів, включених до портфеля[10]. 
Поряд з реальними і  фінансовими  інвестиціями  існують  і  так  звані 
інтелектуальні інвестиції, тобто сукупність технічних, технологічних  знань, 
ліцензій, ноу-хау, підготовка та перепідготовка кадрів тощо. 
У практиці інвестування зустрічаються реінвестиції, вкладання  коштів, 
що  отриманні  у  формі  доходів  від   інвестиційних   операцій.   Напрямки 
реінвестиційної діяльності ті ж самі, що і інвестицій у  власному  розумінні 
слова - оборот продуктивного,  грошового  та  фіктивного  капіталу. Основна 
мета реінвестування –– одержання підприємницького прибутку, проценту або 
дивіденту. Розрізняють реальні і фінансові реінвестиції. 
Отримує розповсюдження нова інвестиційна стратегія,  яка  орієнтується 
на конкретних людей та  конкретні  підприємства.  Це  так  званий  селенг  –– 
залучення особистих коштів працівників  підприємств  (фірм),  коли  останні, 
переносячи  труднощі  з  фінансовими  ресурсами,   змушені   звертатись   за 
допомогою до своїх працівників. Селенг –– це один  із  способів  інвестування 
різних програм. 
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні 
особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестор –– це  суб’єкти  
інвестиційної  діяльності,  які   приймають рішення  про  вкладення  власних,  
позичкових  і   залучених   майнових   та інтелектуальних  цінностей  в  
об’єкти  інвестування. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, 
кредиторів, покупців, а  також виконувати  функції  будь-якого  учасника   
інвестиційної   діяльності.   Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути 
громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують 
реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення 
інвестора [40, c. 15]. 
Зазначимо,  що  абсолютна  більшість  юридичних  осіб,  які  діють  на 
фондовому  ринку  в  якості  інвесторів,  є  інститути.  Тому  цю  категорію 
інвесторів  називають  інституційними  інвесторами.  Вони  купують  акції  і 
 19 
облігації з різних причин. Найбільш поширеною серед них є прагнення не  
лише захистити свої тимчасово вільні кошти від знецінення, але й одержати  
певний дохід. Поряд із цим інституційні інвестори  купують  цінні  папери  з  
метою впливу на упраління емітентом, використання їх як засобу розрахунків.  
Крім інституційних інвесторів діють ще індивідуальні інвестори, тобто 
фізичні особи, які переслідують свої особисті інтереси і є досить 
багаточисельними  на  фондовому  ринку.  Таким  чином,  якщо   індивідуальні 
інвестори на фондовому ринку є, як правило, у більшій мірі - 
багаточисленими, інституційні інвестори -  у  більшій  мірі  впливовими.  Це 
пояснюється рядом  причин:  по-перше,  як  правило,  інституційні  інвестори 
володіють більшими коштами,  ніж  окремо  взяті  індивідуальні,  які  можуть 
спрямовуватись на придбання  цінних  паперів.  По-друге,  саме  інституційні 
інвестори  частіше  бувають  зацікавленими  у  тому,  щоб  брати  участь   у 
повсякденному управлінні справами  емітента.  По-третє,  якщо  індивідуальні 
інвестори  купують  цінні  папери,  керуючись  головним   чином   особистими 
інтересами, то інституційні  досить  часто  роблять  це  з  метою  поєднання 
інтересів як власних, так і емітента. 
 
1.2   Методичні особливості оцінки ефективності інвестицій в інноваційних 
проектах  
 
В системі факторів, які стримують процеси інноваційної підтримки 
проектів, значне місце має недостатня підготовленість проектів (заходів), які  
уже розроблені або розробляються, з точки зору їх ефективності й 
інвестиційної привабливості [57, c. 60]. 
В проекті (в доповнення до призначення, очікуваних результатів 
впровадження з урахуванням інтересів не тільки окремого господарюючого 
суб'єкту, але й економіки в цілому) мусять оцінюватися витрати й отримані 
 20 
вигоди інвесторів і виконавців проекту, а також очікуваних наслідків 
реалізації проекту для навколишнього природного й соціального середовища. 
Розробка проектів повинна ґрунтуватися на єдиному методичному й 
документальному забезпеченні, у тому числі на стандартній формі бізнес-
плану й уніфікованій методиці його розробки й реалізації. 
Можна рекомендувати приблизно таку змістовну структуру бізнес-
плану проекту: аналіз пріоритетності, технічний аналіз, аналіз фінансово-
економічних аспектів проекту, оцінка бюджетної ефективності проекту, 
екологічний аспект, правовий аспект, соціальний аспект. 
Проект має враховувати прийняті програми (заходи) розвитку окремих 
секторів ПЕК, альтернативні варіанти інвестицій повинні порівнювати між 
собою й оцінювати із урахуванням різнотермінових інвестицій й 
різнопланові вигоди й видатки, висновки щодо ефективності інноваційних 
(інвестиційних) проектів мають обґрунтовуватися системою показників, 
включаючи визначення їхньої відповідності цілям і завданням, оцінку їхньої 
рентабельності й забезпечувати відбір для фінансування найбільш 
перспективних проектів.  
Оцінка привабливості проектів включає визначення бюджетної 
ефективності проекту як різниці між позитивними результатами або 
вигодами для бюджету й негативних результатів або видатків. При розробці 
конкретного проекту належить також характеризувати наслідки продовження 
негативних тенденцій в енергозабезпеченні господарюючого суб'єкта 
(сектору економіки), тобто характеризувати ситуацію без впровадження 
проекту, оцінки ризиків розроблюваного проекту. 
При оцінці ефективності проектів належить керуватися такими 
положеннями: 
- розгляду підлягає повний його цикл - від проведення перед інвестиційних 
досліджень до освоєння випуску продукції (послуг) в наміченому обсязі: 
- формування грошових потоків, які включають усі пов'язані зі здійсненням 
проекту грошових надходжень і витрат з урахуванням використання 
 21 
вітчизняних чи іноземних кредитів; 
- забезпечення порівнянності умов поточного й майбутніх періодів за 
різними варіантами; 
- забезпечення впевненості пріоритетності за максимумом ефекту (за 
вибраним критерієм) певного інвестиційного варіанту; 
- урахування фактору часу — нерівноцінність різночасових витрат і (або) 
результатів; 
- урахування тільки пов'язаних із здійсненням проекту затрат і надходжень; 
- порівняння ситуації, яка виникає за умов збереження тенденцій без і при 
використанні проекту; 
- урахування всіх найбільш суттєвих наслідків впровадження проекту 
(екологічних, соціальних, енергетичної безпеки); 
- багатостадійність (є разі здійснення крупних проектів) розробки і 
здійснення робіт - ТЕО, вибір схеми фінансування, економічний 
моніторинг тощо; 
- урахування очікуваних темпів інфляції в різних варіантах реалізації 
проекту та визначення можливих ризиків[57]. 
Визначення ефективності інвестиційних рішень проводиться шляхом 
приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої 
чи майбутньої вартості шляхом дисконтування економічних показників 
ефективності інвестицій. Обґрунтування кращого варіанта інвестицій 
здійснюється за такими показниками: чистий дисконтний прибуток –– термін 
окупності та внутрішня ставка рентабельності. При цьому беруться до уваги 
й інші показники результативності реалізації конкретного проекту. 
Методологічною основою таких розрахунків можуть служити ряд робіт [57, 
c. 60-61]. 
Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може 
здійснюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має 
певні переваги й недоліки. При застосуванні певних методів оцінки 
 22 
ефективності вкладень зарубіжні й вітчизняні фірми враховують існуючі цілі 
та власний досвід інвестиційного аналізу. 
Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділити на дві 
групи (рис. 1.1): 
1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійснюється 
процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) 
вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення 
інноваційного проекту; 
2) показники, що не враховують фактор часу. 
Показники оцінки ефективності інноваційних 
 проектів 
 
  
З  урахуванням фактору часу Без урахування фактору часу: 
( дисконтні):  
  
 − економічна додана вартість 
−  чистий поточний ефект − період окупності інвестицій 
−  внутрішня норма рентабельності − облікова норма рентабельності  
−  дисконтований період окупності 
 інвестицій  
−  індекс рентабельності інвестицій 
 
  
Рис. 1.1 Показники оцінки економічної ефективності інноваційних 
проектів 
Наведені на рисунку 1.1 показники відображають співвідношення 
отриманих економічних результатів інноваційної діяльності з інноваційними 
витратами з різних точок зору. 
Найбільш складним в оцінці економічної ефективності інноваційних 
проектів є обгрунтування майбутніх грошових потоків: надходження готівки 
(позитивна величина) і видатки готівки (від'ємна) 
Надходження готівки забезпечується за рахунок власних (чистого 
прибутку, амортизаційних відрахувань, емісії акцій) і позикових (кредитів 
банківських і небанківських установ, емісії облігацій) джерел фінансування 
інноваційного проекту, а також завдяки реалізації фінансових інвестицій, 
застарілих основних засобів тощо. 
Видатки готівкових коштів виникають при здійсненні інвестицій: 
 23 
− у необоротні активи (переважно в основні засоби й нематеріальні активи); 
− у чисті оборотні активи (чистий робочий капітал — визначається як 
різниця між оборотними активами і поточними зобов'язаннями). 
Окрім цього, відтік готівки відбувається через поточні інноваційні 
витрати, сплату податків і відсотків за кредитами, погашення позик тощо. 
Величина грошового потоку може бути обчислена методом прямого 
розрахунку, якщо певний варіант інвестицій в інноваційний проект є повною 
мірою фінансово відокремленим, тобто має певні комерційні результати 
(створення нового підприємства, філій діючих компаній тощо) [21, с. 125]. 
При цьому основою розрахунків є виручка від реалізації інновацій, 
надходження і видатки готівки на здійснення інноваційного проекту. 
Альтернативним підходом до визначення грошових потоків 
інноваційних проектів є непрямий метод (метод коригування), за яким 
величина прибутку коригується на доходи і витрати, що не пов'язані з рухом 
грошових коштів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості 
тощо. 
Рух грошових коштів може визначатися як першим, так і другим 
методами за видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою. 
Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективності 
використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаціях і з різними 
ставками дисконту. 
Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою проблемою, 
яка вирішується для кожного інноваційного проекту окремо. 
Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту: 
− ставка має відображати вартість залучення коштів у проект; 
− при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можливості 
використання цих коштів. 
За першим підходом за основу береться безризикова ставка (наприклад, 
LIBOR — річна процентна ставка, прийнята на Лондонському міжбанківському 
ринку банками першої категорії для оплати взаємних кредитів), яка 
 24 
збільшується на величину премії за ризик, премії за інфляцію та премії за 
низьку ліквідність. 
Якщо інноваційний проект фінансується за рахунок одного джерела 
(власного чи позиченого капіталу), за основу береться та ставка відсотка, яку 
потрібно виплатити інвестору за користування його капіталом, і потім 
додаються премії за ризик, інфляцію, низьку ліквідність. 
У разі фінансування проекту з декількох джерел за основу береться 
середньозважена вартість капіталу (WACC), що показує середню доходність, 
на яку очікують власники й кредитори. 
У рамках другого підходу ставку дисконту визначають як максимальне 
значення ставок прибутковості всіх можливих альтернативних варіантів 
інвестицій в інноваційний проект[42]. 
Як свідчить світовий досвід, при оцінці ефективності інвестицій 
найчастіше застосовується показник внутрішньої норми рентабельності.  
Другий за частотою застосування показник — період окупності, третій — 
чистий поточний ефект. У табл. 1.2 наведено дані про частоту застосування 
різних показників ефективності інвестицій [58, с. 121]. 
Таблиця 1.2  
Частота застосування показників ефективності, разів 
 
Показники ефективності Вимірник 
 основний додатковий 
 Дисконтні:   
 • Внутрішня норма рентабельності 69 14 
• Чиста поточна вартість 32 39 
• Інші показники 12 21 
Бухгалтерські:   
• Період окупності 49 34 
• Рентабельність 18 30 
• Інші показники 14 23 
Окрім формалізованих показників оцінки ефективності інвестицій, 
можуть враховуватися різні обмеження й неформальні критерії. Як 
обмеження можуть використовуватися: граничний термін окупності 
 25 
інвестицій, вимоги до охорони довкілля, безпеки персоналу тощо. До 
неформальних критеріїв можна віднести: проникнення на нові ринки збуту, 
витіснення з ринку конкуруючих фірм, політичні мотиви тощо. 
У зарубіжній та вітчизняній практиці економічний ефект інноваційної 
діяльності визначається показником «чистий поточний ефект» (або: чистий 
зведений ефект, чистий зведений доход [58], чиста зведена вартість [9], 
чиста таперішня вартість [55, с. 313] тощо). 
Чистий поточний ефект інноваційного проекту — це сума перевищення 
дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над 
інвестиціями в інноваційний проект: 
ГП
ЧТВ =ТВ− I = t − I
t ;                                (1.1) 
t (1+ e)
де ТВ  – теперішня вартість майбутніх грошових потоків  
І – одноразова інвестиція в інноваційний проект;  
ГПt  – грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році;  
е – ставка дисконту, частка від одиниці. 
Якщо інноваційний проект передбачає не одноразову інвестицію, а 
послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох 
років, показник ЧТВ обчислюється за формулою: 
ГП I
ЧТВ = t − t
t  t   ;                        (1.2) 
t (1+ е) t (1+ е)
де It – величина інвестицій в t-му періоді реалізації інноваційного проекту. 
Якщо: ЧТВ>0 — інноваційний проект доцільно прийняти. У разі 
прийняття проекту вартість фірми, а отже, й добробут її власників 
збільшується; 
ЧТВ<0 — інноваційний проект слід відхилити. У разі прийняття 
проекту вартість фірми зменшується, тобто її власники зазнають збитків; 
ЧТВ=0 — економічний ефект інноваційного проекту нульовий. У 
цьому разі вартість фірми не зміниться, тобто добробут її власників 
 26 
залишиться на тому ж самому рівні. Однак позитивним є те, що зростуть 
обсяги виробництва, тобто масштаби підприємства збільшаться. 
Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту: 
− дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми; 
− адитивність, що надає можливість використовувати його при оцінці 
економічного ефекту інноваційного портфеля: 
ЧТВ(A+B) =ЧТВ(A)+ЧТВ(B) ;                       (1.3) 
− надає змогу зробити правильний вибір при аналізі проектів з 
нерівномірними грошовими потоками. 
Недоліки показника чистого поточного ефекту: 
− суттєва залежність від часових параметрів проекту, а саме — від 
терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і тривалості 
періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед зменшує величину ЧТВ 
пропорційно коефіцієнту дисконтування аТ; 
− суттєва залежність від масштабів капітальних вкладень [20, с.620-622]. 
Від початку 90-х років XX ст. широко застосовується нова концепція 
прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяльності на всіх 
рівнях управління фірмою — концепція економічної доданої вартості (EVA). 
Визначення економічного ефекту на основі показника економічної 
доданої вартості запропонувала американська консалтингова компанія «Stern 
Stewart & Co.» [9]. 
Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії 
показник економічного прибутку (economic profit), який відрізняється від 
бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише 
явні бухгалтерські витрати, а й неявні витрати використання капіталу 
(втрачені вигоди за найдоходнішим альтернативним варіантом інвестицій). 
Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибуток від її 
інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона 
може отримати за іншими альтернативними варіантами вкладень. 
 27 
Економічну додану вартість можна визначити за сукупними активами 
фірми (1.4) і за її власними коштами (1.5), при цьому розрахунки будуть 
еквівалентними: 
EVA= NOPAT− (AWACC) ;                           (1.4) 
EVA = Ea −C COE ;                                         (1.5) 
де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до 
сплати відсотків;  
Еа  – скоригований чистий прибуток після сплати податків і відотків;  
А – сумарна величина активів фірми;  
С  – розмір власного капіталу;  
СОЕ  – ціна власного капіталу;  
WACC  – середньозважена вартість капіталу: 
WACC =COD Wd +COE We ;                           (1.6) 
де COD  – ціна позикового капіталу;  
Wd, We  – питома вага позикового і власного капіталу в загальній сумі активів 
джерел відповідно.  
З наведених формул бачимо, що бухгалтерський прибуток завжди більший 
за економічний, а фірма може бути прибутковою з бухгалтерської і 
нерентабельною з економічної точки зору [20, с 622-623]. 
Керівництво фірми може максимізувати економічний прибуток за рахунок: 
а) збільшення чистого прибутку завдяки збільшенню обсягів продажу або 
валового прибутку; б) зменшення розміру капіталу фірми; в) зниження вартості 
капіталу. При цьому слід зважати на можливі ефекти взаємозв'язків. 
Оцінка економічного ефекту діяльності фірми в цілому і окремих її 
підрозділів на основі показника EVA має переваги перед традиційними 
показниками (такими як облікова норма рентабельності і темп її зростання, 
рентабельність власного капіталу (ROE): 
− підвищення ефективності використання власного капіталу фірми за рахунок 
інвестування в проекті з позитивним економічним, а не бухгалтерським 
прибутком; 
 28 
− стимулювання економії власного капіталу при прийнятті управлінських 
рішень; 
−  більш об'єктивна оцінка внеску кожного керівника у забезпечення 
економічного прибутку фірми[24]. 
Та водночас показник EVA має суттєві недоліки, які є загальним для усіх 
показників, що базуються на концепції економічного прибутку: 
− проблематичність визначення економічного прибутку окремих підрозділів; 
− можливість маніпулювання показником економічного прибутку заради 
збільшення винагороди в короткотерміновій перспективі; 
− показник економічного прибутку застосовується в основному для оцінки 
існуючих компаній і напрямів бізнесу, перспективи яких можна 
спрогнозувати з високим ступенем імовірності, і він менш корисний для 
оцінки нових швидко зростаючих підприємств, ринків і галузей; 
− економічний прибуток є абсолютною вартісною величиною, що виключає 
можливість порівняння різних за масштабами проектів. 
Внутрішня норма рентабельності інвестицій в інноваційний проект, або: 
внутрішня норма прибутковості [24, 32], внутрішня ставка доходу (ВСД) [55, 
с. 318] являє собою розрахункову відсоткову ставку, за якої одержані чисті 
грошові потоки від інноваційного проекту починають дорівнювати інвестиціям 
на його здійснення: 
ГП
ЧТВ = t − I = 0 ;                             (1.7) 
t (1+ ВСД )t
Чим більшою є величина ВСД, тим вищою стає ефективність 
інноваційного проекту. Економічна сутність показника ВСД полягає в тому, що 
фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від 
вартості капіталу. Це може бути вартість цільового джерела або середньозважена 
вартість капіталу (WACC). 
− Якщо ВСД>СС –– інноваційний проект приймають; 
− ВСД < СС — відхиляють; 
− ВСД = СС — проект не прибутковий і не збитковий.  
 29 
Величина ВСД може бути визначена у різні способи, в т. ч. ітеративним 
методом. Для цього обирають два значення ставки дисконту (е1>е2) таким чином, 
щоб в інтервалах  е2 показник ЧТВ змінював своє значення з «+» на «–», або з «–» 
на «+». Величину ВСД обчислюють за формулою: 
ЧТВ
ВСД = е 1
1 + (е2 − е1) ;                      (1.8) 
ЧТВ1 −ЧТВ2
де е1 – ставка дисконту, за якою ЧТВ>0 (ЧТВ<0);  
е2 – ставка дисконту, за якою ЧТВ<0 (ЧТВ>0);  
ЧТВ1, ЧТВ2 — чистий поточний (економічний) ефект відповідно, за умов 
використання е1  і е2. 
Переваги показника ВСД: він не залежить від абсолютного розміру 
інвестицій в інноваційний проект; може бути використаний для оцінки міри 
стійкості проекту; враховує зміну вартості грошового потоку за певний період 
часу; не потребує попереднього встановлення ставки дисконту. Основні недоліки 
ВСД: може мати декілька значень ВСД, якщо знак грошового потоку змінюється 
більше одного разу; не має властивості адитивності; може призвести до 
невірного рішення стосовно взаємовиключних інноваційних проектів[32]. 
Період окупності може визначатися за двома варіантами: 
1) на основі дисконтованих грошових потоків — дисконтований термін 
окупності (Токd); 
2) без  дисконтування   грошових  потоків  —  термін  окупності (Ток). 
При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності 
визначається відношенням величини інвестицій I до середньої очікуваної 
величини грошового потоку ( ГПt ): 
I
Ток = ;                                                         (1.9) 
ГПt
За суттєвих коливань щорічних грошових потоків період окупності 
визначається порівнянням величини інвестицій із послідовно накопиченими 
(кумулятивними) грошовими потоками до моменту їхньої рівноваги: 
 30 
I +ТВ j
Токd = j + ;                                     (1.10) 
ТВ j+1
де j – ціла частина дисконтованого періоду окупності, років;  
I +ТВ  – остання від'ємна величина чистої кумулятивної теперішньої 
j
вартості майбутнього грошового потоку за модулем;  
ТВ  – чиста теперішня вартість майбутніх грошових потоків у наступному 
j+1
році. 
Широке застосування показника Ток зумовлене такими його 
перевагами: простотою розрахунків; використанням потоків реальних 
коштів, а не бухгалтерського доходу; охарактеризованістю ступеня ризику 
інноваційного проекту (чим більшою є величина Ток, тим більшою є 
невизначеність економічних результатів). До недоліків показника Ток можна 
віднести: не враховує вартість грошей у певному періоді часу; не має 
адитивності; ігнорує грошові потоки після досягнення періоду окупності, що 
може призвести до помилкових рішень. 
Рентабельність інвестицій може визначитися двома показниками: 
індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та 
бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках 
результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій. 
Індекс рентабельності інноваційного проекту, або індекс прибутковості 
(ІП) характеризує рівень грошового потоку на одиницю інноваційних витрат 
і обчислюється за формулами [20, с. 627]:  
1) за одноразової інвестиції — 
ГП
 ІП = t  I ;                                             (1.11) 
t (1+ е) t
2) за здійснення інвестицій протягом декількох років ––  
ГП I
ІП = t  t ;                                 (1.12) 
t t
t (1+ е) t (1+ е)
• Якщо ІП > 1 — інноваційний проект доцільно прийняти; 
• ІП< 1 — відхилити; 
 31 
• ІП= 1 — проект не прибутковий і не збитковий, при цьому ЧТВ = 0. 
Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної 
грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Критерій ІП 
використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких 
значення ЧТВ приблизно однакові. Так, скажімо, якщо два проекти мають 
однакові значення ЧТВ, але різні обсяги інвестицій, вигідніший той із них, що 
забезпечує більшу ефективність вкладень. 
Позитивними рисами ІП є те, що він: характеризує відносну міру росту 
цінності фірми; служить інструментом ранжування інвестицій за ступенем 
вигідності; може використовуватися при формуванні інноваційного портфеля 
фірми. 
Негативним моментом ІП можна вважати неможливість використання 
індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життєвими циклами. 
Облікова норма рентабельності (ARR) характеризує відношення середньої 
величини чистого прибутку до середньої величини інвестиції. Існують різні 
алгоритми визначення середньої величини інвестицій: з урахуванням або без 
нього ліквідаційної вартості основних засобів, а також величини амортизаційних 
відрахувань. 
Одна з модифікацій показника ARR обчислюється за формулою: 
n
1/ nPt
ARR = t ;                                 (1.13) 
  n 
1/ 2I +  I −Dt 
  t 
де Рt – величина чистого прибутку від здійснення інноваційного проекту в t-му 
році;  
Dt – величина амортизаційних відрахувань за той самий період. 
Основними перевагами показника ARR є простота розрахунку можливість 
його перевірки зацікавленими особами за даними фінан сової звітності. До 
недоліків ARR можна віднести те, що він не вра ховує грошові потоки та зміну 
їхньої вартості у певний період часу розбіжність суми чистого прибутку за 
роками [20, c. 93-94]. 
 32 
Оцінка вигідності інвестицій у проект дуже важливий етап його 
підготування. Менеджмент підприємства відбирає найбільш привабливі, 
тому інноваційні проекти мають включати максимум параметрів для 
всебічної характеристики їх не тільки техніко-технологічних якостей і 
економічних переваг. Зважаючи на ринковий характер впровадження 
інновацій інновативні проекти мають супроводжуватися якісними 
економічними розрахунками їх економічних переваг перед тими засобами 
(технологіями), які підлягають заміні. 
В розроблюваних проектах розраховується також екологічний та 
соціальний ефект від впровадження і експлуатації технологічних комплексів 
і обладнання, створених у результаті реалізації проекту [57, c. 62]. 
 
1.3 Джерела інвестування інноваційної діяльності в України 
 
Актуальність питань із інвестування інноваційного розвитку 
розглянута в багатьох дослідженнях, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів 
[13, 15, 29, 37]. Однак деякі з означених питань недостатньо висвітлені 
Зокрема, подальшого розгляду потребують питання вдосконалення 
механізму інвестування інноваційного розвитку як ефективної складової 
загальної стратегії підприємств. Їх інноваційний розвиток й економіки країни 
в цілому на практиці відбувається шляхом реалізації інноваційних проектів і 
програм. 
Основні проблеми інвестування інноваційної діяльності в Україні 
спричинені тим, що сучасний інвестиційний її ринок характеризований 
недостатністю фінансових ресурсів, відносно невеликим набором методів 
інвестування, несприятливим інвестиційним кліматом, частими змінами 
"правил гри". 
 33 
Способи вирішення цих проблем зазвичай поза межами можливостей 
конкретних підприємств і визначені державою, однак аналіз і творче 
використання накопичених світовим досвідом методів інвестування 
інноваційної діяльності відкривають нові можливості для суб'єктів 
господарської діяльності і дають змогу реалізувати їх інноваційний потенціал 
[27]. 
Інноваційний розвиток щільно пов'язаний з теперішніми ринковими 
досягненнями конкретних підприємств. Від вибору варіанта розвитку 
підприємства відповідно до зазначених можливостей і специфіки діяльності 
конкретного суб'єкта господарювання залежать обсяг необхідних 
інвестиційних ресурсів і ефективність інновацій. 
Фінансування інноваційних проектів охоплює такі основні стадії [13]: 
− попереднє визначення доцільності та життєздатності інноваційного 
проекту на засаді встановлення обсягу необхідних витрат та 
запланованого прибутку; 
− розробка плану реалізації інноваційного проекту і ресурсного 
забезпечення та оцінювання ризиків; 
− організація фінансування проекту відповідно до оцінки можливих його 
форм згідно з найоптимальнішою з них, визначення джерел фінансування 
та їх структури; 
− контроль виконання плану та дотримання умов фінансування. 
У цьому зв'язку необхідно детально проаналізувати основні джерела, 
напрями і принципи фінансування інноваційного розвитку підприємств. 
Останнє має на меті забезпечення інноваційних проектів ресурсами. Це 
не лише кошти (основні й оборотні), а й інші інвестиції в грошовому 
еквіваленті (майнові права, нематеріальні активи, кредити, позики і застави, 
права землекористування тощо) [1]. 
Можна виокремити три види інвестицій для фінансування 
інноваційних проектів [52]: 
− прямі, що їх використовують безпосередньо для придбання основних 
 34 
засобів (матеріальні та нематеріальні активи) й оборотних коштів, 
необхідних для реалізації проекту; 
− супутні — це вкладення коштів в об'єкти, що територіально та функціо-
нально пов'язані з реалізацією інноваційного проекту і необхідні для нор-
мального функціонування інноваційного об'єкта та вкладення 
невиробничого призначення; 
− інвестиції в науково-дослідні роботи — забезпечують створення та 
реалізацію проекту та передбачають фінансування передпроектних і 
поточних науково-дослідних робіт. 
Власні кошти підприємства найчастіше використовують для 
фінансування невеликих за обсягом робіт. Як правило — це частина 
нерозподіленого прибутку, кошти амортизаційного та резервного фондів і 
фонду розвитку, а також додаткові внески власників підприємства до 
статутного фонду (рис. 1.2). 
КОШТИ 
ВЛАСНІ ЗАЛУЧЕНІ ПОЗИКОВІ 
Прибуток Емісія акцій Кредити 
Амортизація Доброчинні Безвідсоткові 
внески позики 
Внески 
власників Інвестиційні Кошти 
ресурси інших бюджетів 
суб’єктів 
господарювання Реалі зація 
Однак потрібно зазначити, що реального нагрообмліагдажціейн ня власних 
ресурРсиівс . 1п.і2д пДржиеєрмеслтав  інпвреаскттуивчаннон я нінен оввідабцуійвнаиєтхь псяр оегкотліовв пніидмп ричєимнсотмв  через 
високий рівень інфляції, що зумовив знецінення амортизаційних фондів й 
оборотних коштів підприємств. У багатьох з них не вистачає ресурсів навіть 
на просте відтворення. Своєю чергою спад виробництва призводить до 
зменшення прибутку, необхідного для нагромадження інвестиційних 
 35 
ресурсів. Оборотні кошти підприємства сьогодні майже на 80% забезпечені 
кредитами комерційних банків. Отже велика частка прибутків йде на виплату 
банківських відсотків[18]. 
Формами залучення коштів стають додаткові емісії акцій, доброчинні 
внески спонсорів, пожертвування та залучення інвестиційних ресурсів інших 
юридичних і фізичних осіб. 
Емісія акцій доступна лише тим підприємствам, які мають організацій-
но-правову форму акціонерних товариств відкритого чи закритого типу. 
Доброчинні внески бувають у тому разі, коли інноваційний проект має 
суттєву соціальну спрямованість або дає спонсору можливість користуватися 
певними пільгами, наданими державою. 
Фінансування інноваційних проектів можуть інвестувати підприємства 
різних форм власності, їх об'єднання та так звані портфельні інвестори — 
інвестиційні фонди, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди. 
Позикові кошти необхідно повертати — найчастіше зі сплатою 
відсотків за користування. Найпоширенішим є використання 
довгострокового кредитування. Причому виділено традиційні (комерційні) 
кредити і нетрадиційні (лізинг, селенг, франчайзинг, форфейтинг), які 
надають вітчизняні й іноземні юридичні особи під боргові зобов'язання. 
Нетрадиційні кредити як джерела фінансування інноваційних проектів 
потребують детальнішого вивчення й аналізу, про що йтиметься далі. 
За рахунок коштів бюджетів, а саме: Державного бюджету України, 
місцевих бюджетів, спеціалізованих позабюджетних фондів фінансують 
інноваційні програми, що набувають особливо важливого значення для 
країни. Бюджетне фінансування інноваційних проектів здійснюють у формі 
безвідсоткових або пільгових позик, цільових державних і податкових 
інвестиційних кредитів[41]. 
Сьогодні бюджетне фінансування інноваційного розвитку підприємств 
є дуже проблематичним. Спостерігається стійка тенденція до зниження рівня 
інвестування в основний капітал за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів. У 
 36 
зв'язку зі зростанням державного боргу та загостренням фінансової кризи, 
недоліками в оподаткуванні навряд чи можна розраховувати на видатки 
значних асигнувань на інноваційні проекти на сучасному етапі розвитку 
економіки. 
Інвестування інновацій шляхом реалізації облігацій підприємства 
доступне лише такому, що має значний статутний фонд, оскільки 
законодавством України обсяг емісії облігацій обмежено (до 25% від суми 
статутного фонду). Крім того, підприємству необхідно мати досить 
привабливий імідж, отже у вітчизняній практиці його переваги практично не 
використовуються. 
Тож, як зазначено вище, за обмежених фінансових ресурсів 
підприємствам доцільно використовувати принципово нові джерела і 
механізми залучення коштів до інноваційної сфери діяльності. Серед таких 
альтернатив найперспективнішим є фінансування за участі венчурного 
капіталу. Це якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, 
банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних 
фірм, які мають значний потенціал розвитку, тому можуть реалізувати 
інноваційні проекти з високим рівнем ризику [52]. 
Таке фінансування передбачає участь інвестора в управлінні 
інноваційною фірмою й отриманні прибутків від продажу її акцій та 
.розраховане на довгостроковий період. 
Венчурний капітал визначає сенс економічних відносин між 
венчурним капіталовкладником (венчурним капіталістом) і власниками 
підприємства, позаяк вони діють не за системою кредитор — позичальник, а 
в ролі співвласників підприємства. Вони мають спільну мету: не лише 
отримання прибутку, а й розвиток і процвітання фірми, тобто якнайшвидше 
збільшення ринкової вартості їхнього спільного підприємства [30]. 
Адже основною метою суб'єкта підприємницької діяльності за 
ринкових умов має бути зростання не прибутковості, а в цілому добробуту 
власників підприємства (фірми) та в результаті — підвищення ринкової ціни 
 37 
підприємства. Перераховані вище особливості відрізняють венчурне 
фінансування інноваційного розвитку підприємства від банківського 
кредитування. Відносини венчурного капіталіста та власника фірми можна 
порівняти з подружнім життям, адже вони разом переживають різні 
проблеми, як внутрішніх, так і зовнішніх впливів, а згодом відбувається 
"розлучення" — заключна стадія венчурного циклу. 
Венчурний капітал, як будь-який інший, має свої складові, без яких не 
може повноцінно функціонувати (рис. 1.3).  
Джерела формування 
(венчурні інвестори) 
Форми та способи 
накопичення 
(венчурні фонди) 
Елементи управління 
капіталом (венчурний 
капіталіст) 
Обєкти інвестування 
(венчурні  
 підприємства) 
 Рис 1.3 Основні складові венчурного капіталу 
В У країні венчурне фінансування лише зароджується і для 
повноцінного його становлення потрібно створення відповідної законодавчої 
бази. 
Досить перспективним напрямом фінансування інноваційної діяльності 
стає інвестиційний селенг — один із різновидів лізингу, тому його функції 
регламентовані Об'єднанням європейських лізингових товариств із штаб-
квартирою в Брюсселі. 
Сьогодні селенг активно використовують усі економічно розвинені 
країни. Так, у США обсяг селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у 
Західній Європі — 20 млрд. дол. 
 38 
Селенг — це двосторонній процес, який є специфічною формою 
зобов'язання, регламентованого угодою майнового найму і полягає в передачі 
власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном-селенг-
компанії за певну плату. Причому власник залишається володарем 
переданого майна і може за першою вимогою повернути його собі. 
Селенг-компанія залучає майно і вільно користується ним на свій 
розсуд й окремими майновими правами громадян і господарчих суб'єктів. 
Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, 
земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання. За формою 
фінансування селенгова діяльність наближена до банківської. її можуть 
здійснювати будь-які торгово-промислові підприємства як побічну операцію. 
Створювати селенг-компанії економічно доцільно. Громадяни здають у найм 
основним чином гроші. 
Відмінності між позикою (кредитом) і взяттям їх у найм, наступні: 
−  за кредиту змінюються права власності; за селенгу власник грошей, 
наданих у найм, не втрачає такого права; 
−  за надання грошей у найм оподатковується лише прибуток, отриманий 
від операції, а не вся їх сума; в разі надання кредиту оподатковуваною 
стає вся сума кредиту[34]. 
Практика показує, що використання селенгу вигідно за гнучкої 
системи господарювання. Селенг — ефективний інструмент фінансування 
різних сфер підприємництва в умовах ризику. Саме у сучасних умовах 
розвитку підприємства селенг має такі перспективи: 
− скорочення обсягу ліквідних коштів через постійні труднощі на 
грошовому ринку; 
− огітимізація вкладення капіталу через загострення конкуренції; 
− зменшення прибутку господарчих суб'єктів обмежує їх можливості 
вкласти достатній обсяг коштів у розвиток нової технології та 
розширення виробництва. 
 39 
Селенг загострює конкуренцію на грошовому ринку та спрямовує її на 
зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит, а також на реальний 
механізм залучення грошей населення до виробничої сфери зокрема, та в 
економіку країни в цілому. 
Крім розглянутих джерел фінансування інновацій, можуть бути і такі 
як використання коштів від приватизації держмайна, кредити Світового 
банку та інших міжнародних фінансових організацій, гранти тощо [27]. Ці 
напрями фінансування мають специфічні особливості. Однією з основних є 
безпосередній вплив пріоритетних напрямів на регулювання розвитку 
економіки країни, окремої галузі чи регіону. 
На думку автора, рівень розвитку інноваційної діяльності суб'єктів 
господарювання — важлива складова суспільних витрат на науково-технічну 
й інноваційну діяльність у загальному балансі національного господарства. 
Вона містить наукоємність продукції і витрати на дослідження та розробки у 
відсотках від обсягу ВВП. 
Так, за витрат 0,4 % від обсягу ВВП вітчизняна наука може виконувати 
лише функцію накопичення і передачі знань, сприяти розвиткові освіти й 
культури, але не в змозі відігравати помітну роль в її економічному житті 
країни. Пізнавальна функція науки з визнанням окремих її результатів на 
світовому рівні стає помітнішою за витрат більше 0,4 %, а дійово впливати 
на економіку починає за 1,7 % від обсягу ВВП і більше [47]. 
Безумовно наукові дослідження — це перший етап інноваційного 
циклу, тому вони найбільшою мірою віддалені від часу одержання прибутку 
в процесі реалізації інноваційної продукції. Проте цінність здобутих знань 
принаймні вдесятеро перевищує суму витрат на науку, розробки та інновації. 
Фактично в Україні витрати на НДДКР становлять усього 1,1 % від обсягу 
ВВП. Це дорівнює 0,17 % витрат США і 4,3 % витрат Росії на означені цілі. 
Саме тому на відміну від розвинених країн, де інноваційна модель розвитку 
економіки надійно підтверджує свою ефективність (кількість інноваційних 
підприємств досягає 70 % і внаслідок виробництва й експорту наукоємної 
 40 
продукції забезпечує до 85-90 % приросту ВВП), в Україні інноваційну 
діяльність здійснює одне з десяти підприємств, а частка інноваційної 
продукції в загальному обсязі промислового виробництва становить менше 
7 % [47]. До того ж майже 75 % інвестицій спрямовано на виробництво 
продукції третього технологічного укладу, тобто наукові високі технології 
попри всі декларації витісняються з пріоритетів держави. Переважають 
третій і четвертий технологічні уклади, що забезпечують майже 94 % (58 і 
36 % відповідно) випуску продукції, а на п'ятий і шостий технологічні 
уклади, на які переходять постіндустріальні країни, припадає відповідно 
лише 5 і 1 %. На світовому ринку високотехнологічної продукції, який 
оцінено в 2,5-3 трлн. дол. США, частка української продукції становить 
приблизно 0,05-0,1 % [35]. 
Умови ринкового господарювання та необхідність інтеграції зі 
світовою економічною системою диктують нові вимоги до вітчизняних 
підприємств. Конкурентоспроможність й успіх будь-якого з них і добробут 
його власників залежать від інноваційної стратегії. Вона потребує 
розроблення та реалізації різноманітних інноваційних проектів нововведень 
відповідно до змін кон'юнктури ринку і спонукає підприємства оперативно 
реагувати на появу нових винаходів і технологій. 
Одна з найактуальніших проблем, які виникають за розроблення 
інноваційного проекту, — визначення обсягу фінансових ресурсів для його 
реалізації, оптимальних джерел і термінів їх залучення, від чого значною 
мірою залежить його комерційний успіх. 
З огляду на вищесказане, детальний аналіз основних джерел і напрямів 
фінансування інноваційного розвитку підприємств, а також пошук на цій 
засаді нових підходів до фінансування інновацій є передумовою ефективної 
реалізації інноваційних проектів окремих підприємств й України в 
цілому[37]. 
Отже розглянуті основні джерела і напрями фінансування можна вико-
ристати в умовах функціонування конкретного підприємства для реалізації 
 41 
ринкових можливостей інноваційного розвитку. Причому для інвестування 
певних інноваційних проектів можна задіяти не один, а кілька з означених 
напрямів. Отже дуже важливо у кожному разі дотримуватися оптимальної 
структури проектів. 
Пошук джерел їх фінансування, аналіз, порівняльна оцінка й 
оптимізація структури та вибір конкретних форм інвестування відіграють 
одну з провідних ролей у забезпеченні успіху проектам інноваційного 
розвитку. Не можна не визнати значної ролі держави у розвитку інноваційної 
стратегії підприємств: вона виступає в ролі кредитора, позичальника та 
гаранта інновацій [39, с.2-7]. 
 
 
 42 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ 
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» 
 
2.1 Загальна характеристика підприємства  
 
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (скорочено ПАТ 
«Черкасиобленерго»), створене шляхом перереєстрації державної 
акціонерної енергопостачальної компанії «Черкасиобленерго», яка була 
заснована відповідно до Указу Президента від 4 квітня 1995 р. №282/95 «Про 
структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» та 
наказу Міністерства енергетики та електрифікації від 17 липня 1995 р. №124 і 
є її правонаступником. 
Головною метою ПАТ «Черкасиобленерго» є одержання прибутку 
шляхом задоволення потреб споживачів електричної енергії, участь у 
виробничо-господарській діяльності Товариства по продажу, 
транспортуванні, трансформації, передачі електричної енергії, надання інших 
послуг та виконання робіт по забезпеченню суспільних потреб споживачів 
електричної енергії. 
 Прибуток Товариства утворюється згідно з стандартами ведення 
бухгалтерського обліку, як різниця між чистим доходом від реалізації 
продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованою продукцією 
та іншими операційними витратами, пов’язаними з реалізацією робіт, послуг. 
Чистий прибуток –– прибуток, що залишається в розпорядженні 
підприємства після відрахування усіх податків у бюджет. Порядок розподілу 
чистого прибутку за кожен рік визначається щорічними зборами акціонерів.  
 Для здійснення виробничо-господарської діяльності Товариство має 
самостійний баланс, валютний та інші рахунки в банках, печатки та штампи з 
своїм найменуванням, фірмовий товарний знак, торгову марку, а також інші 
реквізити, які затверджуються Головою Правління та у разі необхідності 
 43 
реєструються згідно з чинним Законодавством. ПАТ «Черкасиобленерго»  є 
юридичною особою і знаходиться за адресом: Україна, 18000, м. Черкаси, 
вул. Гоголя 285. 
 Основним предметом діяльності Товариства є купівля електричної 
енергії в установленому порядку; передача і розподіл електроенергії; 
виробництво електричної енергії; виробництво теплової енергії; розвиток 
електромереж у регіонах та за його межами; здійснення будівництва, 
реконструкції, капітального ремонту, ремонтно-експлуатаційних робіт, 
обслуговування електромереж та трансформаторних підстанцій; 
провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектно-кошторисні 
роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, 
будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, обстеження та 
паспортизація будівель та споруд); провадження господарської діяльності (з 
проектування, монтажу та технічне обслуговування установок пожежної 
сигналізації); надання побутових послуг населенню та виробництво товарів 
народного споживання; здійснення державного енергетичного нагляду за 
технічним станом електроустановок споживачів електричної енергії; 
виготовлення, ремонт та обслуговування засобів вимірювання та контролю; 
здійснення на договірних умовах ремонтно-експлуатаційного 
обслуговування магістральних електромереж 220 кВ і вище; надання різних 
видів транспортних послуг, перевезення вантажів та пасажирів по території 
України, а також в інші країни; перевірка якості, продаж, розподіл, 
здійснення всіх видів торгівлі, включаючи без обмежень фірмову, оптову, 
роздрібну, комісійну, консигнаційну та будь-які інші види торгівлі, 
експортно-імпортні операції, дистриб’юторська діяльність щодо вироблених 
або отриманих від інших юридичних осіб продуктів, товарів а послуг, як на 
території України, так і за її межами у встановленому чинним 
Законодавством порядку. 
 44 
 У  своїй  діяльності  керівництво  ПАТ  «Черкасиобленерго» взаємодіє 
з місцевими органами влади, з іншими державними органами, організаціями 
інших відомств, а також з іншими підрозділами Товариства.  
 Основними задачами діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» є: 
- отримання електричної енергії від постачальників та виробників, продаж 
її споживачам на умовах укладення договорів за тарифами, що 
регулюються відповідно до чинного законодавства; 
- управління споживанням електроенергії, дотримання заданих показників 
якості електроенергії, забезпечення виконання планів відпуску 
електроенергії споживачам, передавання і розподілення електроенергії 
між споживачами зони діяльності ПАТ «Черкасиобленерго». 
 При виконанні своїх задач та функцій ПАТ «Черкасиобленерго» має 
право взаємодіяти з усіма напрямками, відділами, службами, іншими 
відокремленими підрозділами Товариства, організаціями та підприємствами 
інших відомств в межах наданих їм прав та повноважень по функціональних 
напрямках, згідно вимог положень, інструкцій, наказів ПАТ 
«Черкасиобленерго» та інших нормативних документів. Обсяг 
відповідальності ПАТ «Черкасиобленерго» тотожний відповідальності, яка 
покладена на його директора. 
 Управління діяльністю підприємства та підрозділів здійснюється по 
лінійній структурі управління. При такій структурі керівники підрозділів 
нижчих ланок безпосередньо підпорядковані одному керівнику вищого рівня 
управління і пов’язані з вищестоящою системою лише через нього. 
Домінуючим принципом побудови лінійної структури є вертикальна ієрархія, 
яка забезпечує простоту та чіткість підпорядкування. 
 Організаційна структура підприємства відображена на рисунку 2.1.  
Основною характеристикою такої структури є зосередження всіх 
повноважень і всієї інформації в руках керівника кожного рівня. Основними 
перевагами є швидкість прийняття управлінських рішень і доведення їх до 
 45 
виконавців, легкість контролю за роботою виконавців. Разом з тим присутні 
певні недоліки. 
Г е н е р а л ь н и й        д и р е к т о р 
Перший заступник Головний інженер Заступник Заступник Головний економіст Головний бухгалтер Заступник Заступник 
генерального генеральн.ого генеральн.ого генеральн.ого генеральн.ого 
директора директора з директора з фінансів директора по директора з 
Заступник комерційних Відділ організації Бухгалтерія забезпеченню 
головного інженера питань трудової та виробництва 
Юридичний відділ Фінвідділ соціальної роботи Служба охорони 
праці 
Виробничо- Відділ роботи з Відділ матеріально-
технічний відділ оптовим ринком Планово- технічного 
Відділ електроенергії економічний забезпечення Служба пожежної 
реформування відділ та екологічної 
власності та роботи з Відділ організації безпеки 
акціонерами будівництва Відділ торгівлі Служба 
електроенергії механізації і 
транспорту Учбово-курсовий 
Проектно- комбінат 
кошторисний відділ Відділ розподілу і 
контролю Автоколона 
електричної енергії 
Метрологічна 
служба Адміністративно-
Енергоінспекція господарський 
відділ 
Заступник головного 
інженера з 
розподільчих мереж 
Відділ економічної Помічник Контрольно- Помічник Відділ з питань 
безпеки генерального ревізійний відділ генерального надзвич.ситуацій 
Служба директора директора з кадрів цивільного захисту 
розподільчих мереж та моб. роботи 
Канцелярія Відділ кадрів 
Центральна 
диспетчерс. служба 
Служба засобів 
диспетчерс. та 
технолог. управління  
Служба 
автоматизованих 
систем управління Рис. 2.1 Виробничо-організаційна структура ПАТ «Черкасиобленерго» 
 47 
Кожен керівник при лінійній структурі повинен бути 
висококваліфікованим спеціалістом, володіти різнобічними знаннями, які 
необхідні для виконання комплексу робіт по управлінню підприємством. В 
умовах сучасного рівня розвитку виробничих сил, масштабів виробництва та 
високої технологічної оснащеності ця задача стає складнішою: збільшується 
число рівнів управлінської ієрархії, кількість підпорядкованих підрозділів, а 
разом з цим їх різноманітна функціональна направленість.  
  На підприємстві постійно ведеться робота щодо укомплектування 
штатного розкладу спеціалістами та робітниками відповідної кваліфікації. 
Переглядаються і затверджуються посадові і робочі інструкції відповідно 
внесених змін до штатного розкладу. 
 Відділом кадрів ведеться аналіз зайнятості працівників на робочих 
місцях, виявляються і скорочуються нерентабельні робочі місця, замість яких  
вводяться посади, необхідні для найбільш повної і раціональної зайнятості  
працівників. 
 ПАТ «Черкасиобленерго» в своєму підпорядкуванні має структурні 
підрозділи в кожному районі Черкаської області. Станом на 31.12.2020 року 
до складу ПАТ «Черкасиобленерго» входили 23 вiдокремленi виробничi 
структурнi пiдроздiли. Дана органiзацiйна структура пiдприємства сприяє 
пiдвищенню ефективностi управлiння та покращенню звiтностi 
вiдокремлених пiдроздiлiв, що позитивно вiдображається на роботi 
товариства.  
 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 
 
    Оцінювання та аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ 
«Черкасиобленерго» проводиться з використанням показників фінансової 
звітності за 2019-2020 роки, що в усіх суттєвих аспектах дає дійсне та повне 
 48 
уявлення про реальний склад пасивів та активів Товариства. Основні 
показники діяльності підприємства наведені в табл. 2.1. 
Таблиця 2.1  Основні показники діяльності підприємства в 2019-2020 рр. 
Показник Роки Відхилення 
2019 2020 +/– % 
1. Власний капітал, тис. грн.. 5 417 298 4 966 251 451 047 9,1 
2. Чистий дохід від реалізації продукції,     
(товарів, робіт, послуг)  тис. грн.. 1 265 976 1 687 725 421 749 33,3 
3. Собівартість реалізованої продукції     
(товарів, робіт, послуг) тис.грн. 1 325 999 1 698 648 327 649 28 
4. Валовий прибуток тис.грн. -60 023 -10 923 49 100 81 
5. Інші операційні доходи тис.грн. 192 553 117 911 -74 642 -63,3 
6. Адміністративні витрати тис.грн. 238 886 171 360 -67 526 -39 
7. Витрати на збут, тис. грн.. 0 0 - - 
8. Інші операційні витрати тис.грн. 124 355 59 613 - 64 522 -108 
9. Фінансові результати від операційної     
діяльності:     
- прибуток тис.грн. 24 056 8 249 15 807 65,71 
- збиток тис.грн. - - - - 
10. Інші доходи тис.грн. 2 102 2 114 12 0,5 
11. Інші витрати тис.грн. 166 179 13 7,83 
12. Чистий фінансовий результат     
- прибуток тис.грн. 12 490 10867 -1 623 -13 
- збиток тис.грн. - - 
13. Основні засоби (залишкова  вартість),     
тис. грн. 5 458 724 5 041 103 417 821 -7,6 
14. Середньооблікова чисельність штатних     
працівників облікового складу, осіб 3 781 3 658 -123 -3,2 
15. Фонд оплати праці усіх працівників,     
тис. грн. 629 797 785 570 155 773 24,7 
Як видно з таблиці 2.1, власний капітал підприємства у 2020 році  
в порівнянні з 2019 роком скоротився на 451 047 тис. грн або на 9,1 %. Чистий 
дохід від реалізації продукції також мав тенденцію до зростання на 33,3 % або на 
суму 421 749 тис. грн, у звітному періоді спостерігається валовий збиток 10 923, 
що зменшився на 81%. Позитивною є динаміка зменшення інших операційних 
доходів на суму 74 642 тис. грн або 63,3 %. Адміністративні витрати у 2020 році 
зменшилися на 39 % або на суму 67 526 тис. грн, також  зросли інші доходи 
підприємства на 0,5 % (12 тис. грн) та інших витрати на 7,83 %  
(13 тис. грн).  Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) зросла 
на 372 649 тис. грн або на 28 %. З вище наведених даних видно, що в 2020 році 
 49 
спостерігається значне зменшення фінансового результату від операційної 
діяльності 65,71% (15 807 тис. грн). Залишкова вартість основних засобів 
зменшилася на 417 821 тис. грн (7,6 %). В 2019 році чисельність працівників 
Товариства зменшилася майже на 3,2% і становила 3 658 особа і фонд оплати 
праці склав 785 570 тис. грн, що на 24,7 % або на 155 773 тис. грн більше за 2019 
рік, що свідчить про зростання середньої заробітної плати працівників 
товариства з 13 880 грн до 17 896 грн/міс. 
Таким чином, ПАТ «Черкасиобленерго» 2020 році отримало чистий 
прибуток в розмірі 10 867 тис. грн, що на  13 % або на 1 690 тис. грн менший в 
порівнянні з попереднім періодом.  
Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за 
економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності 
(Додаток А, Б). За цими даними можна визначити, до якого типу 
виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних 
ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). Вихідні дані й розрахунки для 
операційних витрат за економічними елементами наведені в табл. 2.2. 
Таблиця 2.2   
Структура елементів операційних витрат в 2019-2020 рр. 
Роки Відхилення 
Показник 
2019 2020 +/– ,  % 
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. 
Матеріальні затрати 725 614 47,4 767 078 41,4 41 464 5,7 
Витрати на оплату праці 520 531 34.1 648 949 35 128 418 24,7 
Відрахування на соціальні 
109 266 7,1 136 621 7,4 27 355 25 
заходи 
Амортизація  42 061 2,7 64 767 3,5 22706 54 
Інші операційні витрати 133 203 8,7 236 820 12,7 103 617 78 
Разом 1 530 675 100 1 854 235 100 323 560 21,2 
Дані таблиці 2.2 свідчать про трудомісткий характер виробництва.  
У 2019 році на підприємстві ПАТ «Черкасиобленерго»  по всіх елементам витрат 
спостерігається тенденція до збільшення показників порівняно з 2019, а саме: 
матеріальні витрати збільшилися на 41 464 тис. грн або на 5,7 %; витрати на 
оплату праці зросли на 128 418 тис. грн або на 24,7 %; відрахування на соціальні 
 50 
заходи на 27 355 тис. грн або на 25 %; амортизація –– на 22 706 тис. грн або на 54  
% та інші операційні витрати на 103 617 тис. грн або на 78 %. 
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат 
проілюструємо на рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 
2019-2020 рр. 
47,40 Матеріальні
затрати
Витрати на оплату
пр34ац,1і0
Відрахування на
7,10 соціальні заходи
2,70
8,70 Амортизація
Інші операційні
витрати
 
Рис.  2.2  Структура елементів операційних витрат в 2019 році 
 
Матеріальні
затрати
41,4
Витрати на
35,0оплату праці
Відрахування на
соціальні заходи
3,5
12,7 7,4 Амортизація
Інші операційні
витрати
 
Рис. 2.3  Структура елементів операційних витрат в 2020 році 
Доходом визначається збільшення економічних вигод у вигляді 
надходжень активів або зменшення зобовязань, що призводить до зростання 
власного капіталу. Структура доходів ПАТ «Черкасиобленерго» за період 
2019-2020 роки розрахована в табл. 2.3. 
 51 
Таблиця 2.3  Структура доходів на ПАТ «Черкасиобленерго» в 2019-2020 рр. 
Роки Відхилення 
Вид доходу 2019 2020 +/– ,  % 
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. 
Чистий доход 1 265 976 84 1 687 725 90,6 421 749 33 
(виручка) від реалізації 
продукції (товарів, 
робіт, послуг) 
Інші операційні 238 886 15,8 171 360 9,2 -74 642 -31 
доходи 
Інші доходи 2114 0,2 2 102 0,2 -12 -0,5 
Разом 1 506 976 100 1 861 185 100 347 107 23 
В 2020 році ПАТ «Черкасиобленерго» отримало чистий дохід в сумі 
1 687 725 тис. грн, що на 421 749 тис. грн або на 33 % більше порівняно з 
2019 роком. Інші операційні доходи зменшись на 31 % або на 74 642 тис. грн, 
також зменшилися інші доход підприємства на суму 12 тис. грн або на 0,5 % 
та становили 2 102 тис. грн. 
 Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що 
характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру 
прибутку, отриманого підприємством, залежить формування  обігових 
коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність 
підприємства та ін. Величина прибутку ПАТ «Черкасиобленерго» за період 
2019-2020 рік збільшився на 347 107 тис грн., а це на 23 % більше ніж у 
2019 році і склав 1 861 185 тис. грн. 
Ділова активність підприємства характеризується абсолютними і 
відносними результативними показниками використання ресурсів та 
обсягами господарської діяльності. Показники оцінки ділової активності ПАТ  
«Черкасиобленерго» за даними фінансової звітності за 2019-2020 роки 
представлено в табл. 2.4 
 52 
Таблиця 2.4   
Розрахунок показників для оцінки ділової активності ПАТ «Черкасиобленерго» 
за період 2019-2020 рр. 
Роки  Відхилення 
Назва показників 
2019 2020 +/– % 
1. Продуктивність праці, тис.грн/роб. 128,8 186,4 57,6 44,7 
2. Фонд оплати праці:     
- річний, тис.грн. 629 797 785 570 155 773 24,7 
- місячний, тис. грн. 52 483 65 464 12 981 24,7 
3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів 8,67 63 838 1,2 13,84 
4. Тривалість обороту оборотних активів, днів 42 36,98 -5,02 -11,95 
5. Фондоозброєність праці, тис.грн/роб. 143 162 19 13,3 
6. Фондомісткість господарської діяльності, 1,11 0,87 -0,24 -21,6 
грн/грн. 
7. Матеріаловіддача, грн/грн. 12,23 12,21 -0,02 -0,2 
8. Матеріаломісткість господарської діяльності, 0,082 0,082 0 - 
грн/грн. 
З даної таблиці 2.4 спостерігається підвищення показника продуктивності праці 
на 45 %, фонд оплати праці зріс майже на 24,7 % в порівнянні з попереднім 
періодом, також мали тенденцію зростати коефіцієнт оборотності оборотніх 
активів майже на 14 %, при цьому тривалість обороту зменшилася на 12 % в 
порівнянні з 2019 роком, фондоозброєнність збільшилась на 13 %, 
матеріаломісткість не змінилася, а фондо- та трудомісткість господарської 
діяльності і матеріаловіддача зменшилися в даному періоді, відповідно на 22  % і 
37,5 %. 
Аналіз трудового потенціалу ПАТ «Черкасиобленерго» 
Найбільш важливим елементом трудового потенціалу і головним 
джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх кваліфікованість, освіта, 
підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність 
конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості 
трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій. 
Із забезпеченням робочою силою тісно пов’язане питання закріплення 
кадрів на підприємстві. Рух робочої сили ПАТ «Черкасиобленерго» за період 
2019-2020 роки представлено в таблиці 2.5 
 53 
Таблиця 2.5   
Рух робочої сили на ПАТ «Черкасиобленерго» в 2019-2020 рр. 
Назва показника Роки  Відхилення 
2019 2020 +/– % 
1. Середньооблікова кількість працюючих, осіб 3 781 3 658 123 3,25 
2. Прийнято працівників, осіб 585 423 162 27 
3. Вибуло працівників, осіб в т.ч.: 307 329 -22 7,1 
-за власним бажанням, звільнені за прогул та ін.     
порушення трудової дисципліни, невідповідність     
займаній посаді 302 121 -181 59 
-з причин скорочення штатів 5 8 3 60 
З таблиці 2.5 рух робочої сили спостерігається тенденція зменшення в 
2020 році середньооблікової кількості працівників на 123 особи, а також 
зменшився відсоток прийнятих працівників на 27 % (162 особи), але й вибуло на 
7,1 %  (22 особи) більше ніж попередній 2019 рік, а саме: за власним бажанням, 
звільнені за прогул та ін. порушення трудової дисципліни, невідповідність 
займаній посаді 329 особи, що на 22 більше,  з причин скорочення штатів 8 осіб, 
–– на 3 особи більше за 2019 рік. 
Для оцінки якості та ефективності використання трудового потенціалу 
використовують такі показники як:  
− коефіцієнт прийому = (кількість прийнятих робітників) / (середньоспискова 
чисельність робітників); 
− коефіцієнт вибуття = (кількість вибувших робітників) / (середньоспискова 
чисельність робітників); 
− плинність кадрів = (кількість звільнених за власним бажанням, за 
порушення трудової дисципліни, з причин службової невідповідності) / 
(середньоспискова чисельність робітників); 
− продуктивність праці. 
Оскільки скорочення плинності кадрів є основним резервом 
підвищення продуктивності праці, то в ході діагностики цей показник 
підлягає ретельному дослідженню. В таблиці 2.6 розраховані показники 
наявної робочої сили на підприємстві за 2019-2020 рр. 
 54 
Таблиця 2.6  
Якісні показники наявної робочої сили на ПАТ «Черкасиобленерго»  в 2019-2020 
рр. 
Показник Відхилення 
Роки 
(+/–) 
2019 2020 
1. Коефіцієнт обороту по прийому, % 10,2 8,1 -2,1 
2. Коефіцієнт обороту по вибуттю, % 9,5 15,5 6,0 
3. Плинність кадрів, % 10,1 12,1 2,0 
4. Продуктивність праці, грн/люд. 128,8 186,4 57,6 
Отже, з проаналізованого вище та з таблиці 2.6 видно, що в 2020 році  
коефіцієнт обороту по прийму зменшується, а коефіцієнт обороту по вибуттю та 
плинність кадрів збільшуються відповідно на 2 %. 
Станом на 31 грудня 2020 року чисельнiсть штатних працiвникiв 
облiкового складу ПАТ «Черкасиобленерго» склала 3 658 осiб, позаштатних 
працiвникiв, якi працювали за цивiльно-трудовими договорами - 161 особа; 
працiвникiв, якi працювали за сумiсництвом - 4, працiвникiв, якi працювали 
на умовах неповного робочого часу - 16.  
За звiтний рiк фонд оплати працi зрiс, що свiдчить про зростання 
середньої зарплати працiвникiв товариства. Кадрова програма ПАТ 
«Черкасиобленерго» орiєнтована на визначення порядку, принципiв вiдбору 
та найму спiвробiтникiв Товариства, їх адаптацiю, навчання, допуск до 
самостiйної роботи, пiдтримку необхiдної квалiфiкацiї протягом усiєї 
трудової дiяльностi, створення ефективної матерiальної та моральної 
мотивацiї працi, стимулювання до самовдосконалення методом оцiнки та 
ротацiї персоналу, створення умов для кар'єрного росту та матерiальної 
пiдтримки при переходi вiд трудової дiяльностi до виходу на пенсiю. 
Навчання працiвникiв є одним iз основних напрямкiв розвитку 
персоналу ПАТ «Черкасиобленерго». На базi навчального центру ПАТ 
«Черкасиобленерго» проходять перепiдготовку та пiдвищують квалiфiкацiю 
працiвники пiдприємства за наступними професiями: електромонтер 
оперативно-виїзної бригади, електромонтер з обслуговування пiдстанцiї, 
електромонтер з експлуатацiї розподiльних мереж, електрослюсар з ремонту 
 55 
устаткування розподiльних пристроїв, машинiст автовишки та 
автогiдропiдiймача, контролер енергонагляду, електромонтер з експлуатацiї 
електролiчильникiв, електромонтер з ремонту i монтажу кабельних лiнiй, 23 
стропальник, електромонтер з випробувань та вимiрювань. Для iнженерно-
технiчних працiвникiв Товариства органiзовано курси цiльового 
призначення, тренажерну пiдготовку та семiнарськi заняття. Так, у 2020 роцi 
пiдвищив квалiфiкацiю та пройшов перепiдготовку 331 працiвник 
Товариства, а саме:  
- проведено первинну пiдготовку робiтникiв, якi не мають базової 
освiти:  
- за професiєю контролер енергонагляду - 53 особи;  
- за професiєю електромонтер з експлуатацiї розподiльних мереж - 48 
осiб.  
- проведено перепiдготовку квалiфiкацiї робiтникiв:  
- за професiєю машинiст автовишки та автогiдропiдiймача - 27 осiб;  
- за професiєю стропальник - 10 осiб.  
- проведено пiдвищення квалiфiкацiї електромонтерiв та 
електрослюсарiв - 101 особа.  
- проведено навчання та пiдвищення квалiфiкацiї керiвникiв, 
професiоналiв та фахiвцiв:  
- з питань охорони працi, пожежної безпеки та технiчної експлуатацiї 
новопризначених працiвникiв (директор, головний iнженер, заступник 
директора з комерцiйних питань, iнженер з охорони працi) - 36 осiб;  
- тренажерна пiдготовка оперативних працiвникiв (начальник, 
диспетчер оперативно-диспетчерської служби) - 16 осiб.  
- проведено навчання та перевiрку знань працiвникiв кол - центру - 19 
осiб.  
- проведено семiнар з головними iнженерами - 21 особа.  
Також, працiвники ПАТ «Черкасиобленерго» здобувають вищу освiту 
без вiдриву вiд виробництва у вищих навчальних закладах рiзних рiвнiв 
 56 
акредитацiї. У звiтному перiодi 65 працiвникiв Товариства навчалися без 
вiдриву вiд виробництва. ПАТ «Черкасиобленерго» тiсно спiвпрацює з 
галузевими навчальними закладами, а саме з Черкаським державним 
технологiчним унiверситетом та Черкаським полiтехнiчним технiкумом, якi 
готують фахiвцiв для електротехнiчної галузi. 
Кадрова програма ПАТ «Черкасиобленерго» орiєнтована на визначення 
порядку, принципiв вiдбору та найму спiвробiтникiв Товариства, їх 
адаптацiю, навчання, допуск до самостiйної роботи, пiдтримку необхiдної 
квалiфiкацiї протягом усiєї трудової дiяльностi, створення ефективної 
матерiальної та моральної мотивацiї працi, стимулювання до 
самовдосконалення методом оцiнки та ротацiї персоналу, створення умов для 
кар'єрного росту та матерiальної пiдтримки при переходi вiд трудової 
дiяльностi до виходу на пенсiю. 
Навчання працiвникiв є одним iз основних напрямкiв розвитку 
персоналу ПАТ «Черкасиобленерго».  
На базi навчального центру ПАТ «Черкасиобленерго» проходять 
перепiдготовку та пiдвищують квалiфiкацiю працiвники пiдприємства за 
наступними професiями: електромонтер оперативно-виїзної бригади, 
електромонтер з обслуговування пiдстанцiї, електромонтер з експлуатацiї 
розподiльних мереж, електрослюсар з ремонту устаткування розподiльних 
пристроїв, машинiст автовишки та автогiдропiдiймача, контролер 
енергонагляду, електромонтер з експлуатацiї електролiчильникiв, 
електромонтер з ремонту i монтажу кабельних лiнiй, стропальник,  
електромонтер з випробувань та вимiрювань. Для iнженерно-технiчних 
працiвникiв Товариства органiзовано курси цiльового призначення, 
тренажерну пiдготовку та семiнарськi заняття. Так, у 2020 роцi пiдвищили 
квалiфiкацiю та пройшли перепiдготовку 638 працiвникiв Товариства, iз них - 
225 робiтникiв та 413 iнженерно-технiчних працiвникiв. 
Щоквартально проводяться тематичнi семiнари та практичнi заняття iз 
працiвниками, вiдповiдальними за ведення кадрового дiловодства, 
 57 
комерцiйних служб, бухгалтерiй вiдокремлених структурних пiдроздiлiв 
Товариства, здiйснюється оцiнка якостi виконання ними функцiональних 
обов'язкiв. 
Протягом 2020 року тренiнговим навчанням на тему "Сервiсне 
обслуговування споживачiв" було охоплено близько 480 працiвникiв 
вiдокремлених структурних пiдроздiлiв ПАТ «Черкасиобленерго». 
Розроблено методичнi матерiали для проведення тренiнгу на тему: "Тайм-
менеджмент" iз серiї тренiнгiв "Ефективний менеджмент". 
Однак випуск продукції (надання послуг) залежить не стільки від 
чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво 
праці, визначеного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання 
робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на 
підприємстві. Проведемо аналіз використання робочого часу на ПАТ 
«Черкасиобленерго» за період  2019-2020 рр. в табл. 2.7. 
 58 
 
Таблиця 2.7  
Використання робочого часу на підприємстві в 2019-2020 рр. 
 
2019 рік 2020 рік Відхилення, % 
Назва показника 
Люд-год Осіб Люд-год Осіб Люд-год Осіб 
Фонд робочого часу 7667345  10968750  14,3  
Відпрацьовано 6718681  9765450  14,53  
Не відпрацьовано в т.ч.: 948664  1203300  27,8  
Щорічні відпустки 685962 3805 648794 3781 -5,42 -1,71 
Тимчасова непрацездатність 201406 2036 312458 2485 55,1 22,1 
Навчальні відпустки та інші неявки,       
передбаченні законодавством 67432 67564 0,2 
Неявки з дозволу адміністрації 7767  7932  2,12  
Прогули 304  282  -7,24  
Середньооблікова чисельність штат-       
них працівників облікового складу 3781 3658 - -123 
Аналізуючи отримані дані в таблиці 2.7, можна зробити висновок, що 
фонд робочого часу залежить від кількості працюючих на підприємстві, а  
чисельність скоротилась на 123 чол. (або 3,25%), що призвело до збільшення 
фонду робочого часу 1 875 людино-год. І склала в 2020 році 10 968 750 людино-
годин. 
Зменшення не відпрацьованого часу на 3% пов’язано з зменшенням 
щорічних відпусток (основних та додаткових) в цілому по підприємству на 5%, 
тимчасової непрацездатності на 2% та прогулів на 7%. 
Дані з вищенаведеної таблиці використання робочого часу проілюструємо 
на рисунках 2.4 і 2.5 в відсотковому відношенні. 
11,00%
Відпрацьований час
Невідпрацьований час
89,00%
 
Рис. 2.4 Структура фонду робочого часу на ПАТ «Черкасиобленерго» в 2020 р. 
 59 
12,02%
Відпрацьований час
Невідпрацьований час
87,98%
 
Рис. 2.5 Структура фонду робочого часу на ПАТ «Черкасиобленерго» в 2019 р. 
Аналізуючи рис. 2.4 та 2.5 можна зробити висновок, що структура 
відпрацьовано та невідпрацьованого робочого часу в цілому по підприємству за 
2 роки змінилася. Це має негативний виплив, оскільки це означає, що час 
непродуктивних втрат робочого часу (а саме, неявка на роботу з дозволу 
адміністрації, прогули та цілодобові простої) мають місце, а також кількість 
вихідних та святкових днів, чергових відпусток розраховуються згідно з 
встановленими стандартами. 
Взагалі можна зробити загальний висновок: керівництво підприємства 
намагається раціонально використовувати робочий час. 
Оцінка господарської діяльності підприємства, розроблена на основі 
балансу та фінансової звітності підприємства за період 2019-2020 роки. 
Важливою  складовою аналізу фінансового стану підприємства є аналіз 
грошових потоків. Від повноти і вчасності забезпечення процесу виробництва 
грошовими ресурсами залежать результати основної діяльності підприємства,  
ступінь  його фінансової стабільності і платоспроможності. 
1. Показники оцінки ліквідності активів представленні в таблиці 2.8 
Таблиця 2.8   
Показники оцінки ліквідності активів  за 2019-2020 рр. 
Оптимальний Роки Відхилення 
Показники 
рівень 2018 2019 +/– 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,35 0,017 0,002 -0,015 
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,6-0,8 0,236 0,302 0,066 
Коефіцієнт загальної ліквідності(покриття)  0, 287 0,360 0,073 
 60 
Ліквідність (платоспроможність) підприємства –– це можливість у 
практичній ситуації, що склалася, погасити свої зобов’язання перед кредиторами. 
В вище наведеній таблиці 2.8 розраховані: коефiцiєнт абсолютної 
ліквідності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути 
погашена негайно. Значення коефiцiєнта знаходиться на рiвнi значно 
меншому за рекомендоване оптимальне значення i має певну негативну 
тенденцiю до зменшення в перiодi; коефiцiєнт швидкої лiквiдностi 
вiдображає платiжнi можливостi пiдприємства щодо сплати поточних 
зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахункiв з дебiторами. 
Значення коефiцiєнта знаходиться на рiвнi значно меншому за 
рекомендоване оптимальне значення i має певну позитивну тенденцiю до 
збiльшення в перiодi; коефiцiєнт загальної ліквідності, що вiдображає скiльки 
одиниць оборотних засобiв припадає на одиницю довгострокових та 
поточних зобов'язань. Для ПАТ «Черкасиобленерго» даний коефіцієнт  в 
2017 році збiльшився в динамiцi, що свiдчить про полiпшення загальної 
лiквiдностi пiдприємства.  
2. Показники оцінки прибутковості представленні в таблиці 2.9. 
 
Таблиця 2.9   
Показники оцінки прибутковості  за 2019-2020 рр. 
Оптимальний Роки Відхилення 
Показники 
рівень 2019 2020 +/– 
Коефіцієнт рентабельності активів >0 0,09 0,13 0,04 
Коефіцієнт рентабельності продукції >0 0,134 0,140 0,006 
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу >0 0, 263 0,321 0,058 
Коефіцієнт рентабельності діяльності >0 0,06 0,04 -0,02 
Рентабельність підприємства –– це найбільш узагальнюючий показник 
його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації 
продукції, оборотність господарських коштів і фінансові результати.  
В таблиці 2.9 розраховані показники: рентабельності активів, що 
показує частку чистого прибутку в однiй гривнi вартостi активiв 
 61 
пiдприємства. Рентабельнiсть активiв ПАТ «Черкасиобленерго» збільшилась з 
9 % станом на 31.12.19 до 13 % станом на 21.12.20 р., що на 4% більше;  
коефiцiєнт рентабельностi продукції, що характеризує прибутковiсть 
господарської дiяльностi пiдприємства вiд основної дiяльностi. Станом на 
31.12.20 р. рентабельнiсть продукцiї ПАТ «Черкасиобленерго» склала 14 % i 
збільшилася порiвняно з минулим перiодом на 0,6 %; коефiцiєнт 
рентабельностi власного капiталу, що показує частку чистого прибутку у 
власному капiталi пiдприємства. Цей коефiцiєнт характеризує ефективнiсть 
вкладення коштiв у пiдприємство. Станом на 31.12.20 р. рентабельнiсть 
власного капiталу ПАТ «Черкасиобленерго» склала 32,1 %, що на 5,8 % 
більше за період станом на 31.12.19 р.; коефіцієнт рентабельності діяльності, 
що відображає наявність можливостей підприємства до відтворення та 
розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності 
підприємства. Станом на 31.12.20 р. рентабельність діяльності ПАТ 
«Черкасиобленерго» склала 4% і зменшилася порівняно з попереднім періодом 
на 2 %. 
3. Показники оцінки майнового стану підприємства представленні в 
таблиці 2.10. 
Таблиця 2.10   
Показники оцінки майнового стану за 2019-2020 рр. 
Оптимальний Роки Відхилення 
Показники 
рівень 2019 2020 +/– 
Коефіцієнт зносу основних засобів зменш. 0,656 0,673 0,017 
Коефіцієнт оборотності основних фондів     
(фондовіддача) збільш. 0,9 1,15 0,25 
Коефіцієнт відновлення збільш. 0,079 0,094 0,015 
В таблиці 2.10 розраховані коефіцієнт зносу основних засобів, що 
характеризує стан основних засобiв. Його зменшення в перiодi свiдчить про 
зменшення зношеностi основних засобiв підприємства, що спостерігається  
на 31.12.20 р. та коефіцієнт оборотності основних фондів, що показує ефективність 
 62 
використання основних засобів підприємства. Спостерігаємо позитивну тенденцію 
збільшення ефективності використання основних засобів ПАТ «Черкасиобленерго» 
Зробивши аналіз господарської діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» можна 
зробити наступний висновок, що підприємство перебуває в складній економічній 
ситуації. На основі проведених розрахунків потрібно розробити методику для 
покращення його діяльності та ефективного зростання. 
 Розглянемо структуру основних засобів підприємства в таблиці 2.11. 
Таблиця 2.11 
Структура основних засобів підприємства (за залишковою вартістю) 
Найменування Роки Відхилення 
основних засобів 
2019 2020 +/-, % 
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн. 
1. Виробничого 22 296 7,12 
312 958 99,3 335 254 99,3 
призначення: 
будівлі та споруди 179 523 - 186 847 - 7 324 4,08 
машини та обладнання 124 255 - 139 113 - 14 858 11,96 
транспортні засоби 4 788 - 4 068 - -720 15,04 
Інші 4 392 - 5 226 - 834 19,0 
2. Невиробничого 271 12,38 
2 189 0,7 2 460 0,7 
призначення: 
будівлі та споруди 2 186 - 2 372 - 186 8,51 
машини та обладнання 0 - 0 -   
транспортні засоби 0 - 0 -   
Інші 3 - 88 - 85 96,6 
Разом 315 147 100 337 714 100  22 567 7,16 
Первiсна вартiсть основних засобiв товариства станом на 
31.12.2020 року становить 9 724 603 тис. грн. Ступiнь зносу основних засобiв 
складає 95 %.  
Дані з вище наведеної таблиці 2.11 Структура основних засобів  
проілюструємо на рисунках 2.6 і 2.7 в відсотковому відношенні відповідно 
виробничих та невиробничих засобів. 
 63 
тис.гр2н0. 0000
150000
2019 рік
100000
2020 рік
50000
0
 
Рис.  2.6  Структура основних виробничих засобів в 2019-2020 рр. 
тис.гр2н5. 00
2000
1500 2019 рік
1000 2020 рік
500
0
 
Рис. 2.7  Структура основних невиробничих засобів в 2019-2020 рр. 
При проведенні дослідження використання основних фондів на 
підприємстві необхідно визначити, за рахунок чого збільшується обсяг 
виробництва: за рахунок збільшення кількості продукції чи за рахунок 
збільшення ціни. Для цього проаналізуємо собівартість реалізованої продукції 
(товарів, робіт, послуг) на підприємстві в таблиці 2.12 за елементами витрат на 
продукцію (послуги). 
Таблиця 2.12   
Аналіз собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2019-2020 
році 
 
 Роки Відхилення 
Показник 2019 2020 +/– ,  % 
тис. грн. % тис. грн. % тис.грн 
Собівартість реалізованої         
продукції (товарів, робіт, 1 325 999 100 1 698 648 100 372 649 28 
послуг), в т. ч.:  
будівлі та
споруди будівлі та
транспортні
засоби транспортні
 64 
Собiвартiсть покупної електро- 1 121 348 84 ,5 1 252 548 73,7 131 200 11,7 
енергiї 
Енергія зі сторони 12 758 0,95 14 563 0,86 1 805 14 
Амортизацiя основних 21 642 1,6 31 708 1,87 10 066 46,5 
засобiв 
Оплата працi та нарахування на 142 917 10,7 366 199 21,57 232 282 156 
фонд оплати працi 
Сировина i допомiжнi 11 325 0,85 18 248 1,1 6  923 61 
матерiали 
Послуги виробничого 3 282 0,2 3 542 0,2 260 8 
характеру 
Іншi витрати 12 727 1,3  11 840 0,7 -887 -7 
З таблиці 2.12 можна зробити висновок, що собівартість продукції (товарів, 
робіт, послуг) у 2020 році збільшилась на 28 % або на 372 649 тис. в порівнянні з 
попереднім 2019 роком. 
Собiвартiсть реалiзованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг) складається 
з наступних елементів витрат: собiвартiсть покупної електроенергiї, 
собiвартiсть пального використаного для виробництва, амортизацiя основних 
засобiв, оплата працi та нарахування на фонд оплати працi, сировина i 
допомiжнi матерiали, електроенергiя та iншi витрати. Структуру елементів 
собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) зобразимо на 
рисунку 2.8 і 2.9 відповідно в 2019 та в 2020 роках. 
Cобiвартiсть покупної
електроенергiї
0,8015,2,3 Енергія зі сторони
1,6 10,7
0,95 Амортизацiя основних засобiв
Оплата працi та нарахування на
фонд оплати працi
Сировина i допомiжнi матерiали
84,5
Послуги виробничого характеру
Іншi витрати
 
Рис.  2.8  Структура собівартості релізованої продукції в 2019 році 
 65 
Cобiвартiсть покупної
електроенергiї
Енергія зі сторони
10,01,,27
21,57
Амортизацiя основних засобiв
1,87
Оплата працi та нарахування на
фонд оплати працi
0,86
Сировина i допомiжнi матерiали
73,7
Послуги виробничого характеру
Іншi витрати
 
Рис.  2.9  Структура собівартості релізованої продукції в 2020 році 
 Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має винятково важливе 
значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання 
плану по його рівні, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі 
дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і 
установити резерви зниження собівартості продукції. 
ПАТ «Черкасиобленерго» здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть з 
постачання електроенергiї споживачам за регульованим тарифом та передачi 
електроенергiї мiсцевими електромережами напругою 154-0,4кВ на територiї 
Черкаської областi. 
Роздрібні тарифи на електроенергію для всіх споживачів, крім населення 
2019 та 2020 років наведено відповідно в таблиці 2.13. 
Таблиця 2.13 Роздрібні тарифи на електроенергію для всіх споживачів, крім 
населення 
Роки 
Од. 
2019 2020 
виміру 
27,5 кВ і вище До 27.5 27,5 кВ і вище До 27.5 
1 клас кВ  2 клас 1 клас кВ 2 клас 
коп/кВгод 185,392 215,025 265,328 281,205 
 В таблиці 2.13, роздрібні тарифи на електроенергію всіх споживачів, крім 
населення та населених пунктів. За останні 5 років спостерігалася тенденція 
 66 
поступового зростання цін на електроенергію, в таблиці наведено ціни на 
електроенергію за 2019-2020 рр.  
 Тарифи на електроенергію населеню відповідно місто, село та електричні 
плити по ПАТ «Черкасиобленерго» за 2019 та 2020 роки наведено в табл. 2.14. 
Таблиця 2.14   
Тарифи на електроенергію населеню (місто, село) 
 Роки 
Од. 
Населення 
виміру 2019 2020 
без ПДВ з ПДВ без ПДВ з ПДВ 
Місто коп/кВгод 75 90 140 168 
Село коп/кВгод 75 90 140 168 
В вище наведеній таблиці спостерігається зростання цін на 
електроелергію населеню напротязі двох років, що говорить про 
нестабільність економічної ситуації в державі. В 2021 році була ліквідована 
пільга для населення 100 кВт за тирфом 0,9 грн/кВт. 
Існує велика залежнiсть вiд сезонних змiн, наприклад в осiнньо-
зимовий перiод обумовлений ознаками, якi вимагають особливої пiдготовки 
електромереж до роботи у цей перiод:  
- зростання на 25-30% споживання електроенергiї; 
- низька температура, атмосфернi опади негативно впливають на 
експлуатацiю електромереж;  
- з причин ожеледi, сильних вiтрiв, злив, повенi можуть створюватися 
надзвичайнi ситуацiї в електромережах. 
Станом на 31.12.2020 року загальна кiлькiсть споживачiв електроенергiї 
становить 625 025 особи, з них: фiзичних – 610 650 та юридичних – 14 375 
(промислових - 790, непромислових – 13 585). За 2019 рiк надходження 
електроенергiї до мереж ПАТ «Черкасиобленерго» склало 
3 307 659 тис.кВтгод, корисний вiдпуск електроенергiї споживачам становить 
2 906 322 тис.кВтгод. Аналіз та надходження та відпуску електроенергії 
„Черкасиобленерго” за період 2018 та 2019 роки представлено в таблиці 2.15. 
Таблиця 2.15   
 67 
Аналіз надходження та корисного відпуску електроенергії 
 Роки Відхилення 
Показник 
 2019 2020 +/– % 
Надходження електроенергії,      
тис.кВтгод. 3 236 423 3 307 659 71 236 2,20 
Корисний відпуск електроенергії,     
тис.кВтгод. 2 857 863 2 906 322 48 459 1,70 
 Таким чином, з таблиці 2.15 спостерігається останнiми роками тенденцiя 
збiльшення надходження електричної енергiї при одночасному збiльшеннi 
корисного вiдпуску. Так в 2020 роцi, порiвняно з 2019 роком, надходження 
збiльшилось на 71 236 тис.кВтгод або на 2,2 %, а корисний вiдпуск 
збiльшився на 48 459 тис.кВтгод. У 2020 роцi рiст корисного вiдпуску 
електроенергiї склав 1,7 %, на 2021 рiк планується збiльшення на 5%.  ПАТ 
«Черкасиобленерго» намагається не допускати перевищення доведених 
значень нормативних втрат електричної енергiї.  
 Структура власного корисного вiдпуску електроенергiї споживачам за 
категоріями товариства відповідно в 2019 та 2020 роках зображено на 
рисунку 2.10. 
% 60
55
50
45
40
35
30
25 2019 рік
20 2020 рік
15
10
5
0
 
Рис. 2.10 Структура корисного відпуску електроенергії підприємства 
Н
П а
р со ем ли ес н
Сі л
н
л о
я
ьс в
ь і 
к с
е п
г оо жсп и
о ва
д ча ірські
Б  сю п
д о
ж ...
етні організ
Н ац
а іс ї
К ео л
м ен
у ін  па ул ньн к
Інш і
т
 ип
і н ід
е пп рр ио єм ми сс тл во аві споживачі
 68 
На рис. 2.7 спостерігається не значні зміни серед споживачів 
електроенергії в 2019 та 2020 роках, а саме: в 2019 році –– населення –  
37,45 %; промисловi споживачі – 30 %; сiльськогосподарські споживачі –  
9,7 %; бюджетнi органiзацiї – 6,01 %; населені пункти – 0,9 %; комунальні 
підприємства – 3,7 %; інші непромислові споживачі – 11,9 %, а в 2020 році –– 
населення – 37,12 %; промисловi споживачі – 31 %; сiльськегосподарські 
споживачі – 9,5 %; бюджетнi органiзацiї – 5,7 %; населені пункти – 1,01 %; 
комунальні підприємства – 3,4 %; інші не промислові споживачі – 12,3 %. 
 За iнвестицiйною програмою товариства на заходи по зниженню та 
недопущенню понаднормативних витрат електроенергiї витрачено 
4 972,06 тис.грн. Особливiстю стану розвитку електроенергетичної галузi є 
прямий взаємозв'язок iз станом розвитку всiх галузей народного 
господарства України, адже обсяги передачi та постачання електроенергiї 
залежать вiд обсягiв її споживання. Основними ризиками в дiяльностi 
товариства є неповна оплата споживачiв за спожиту електричну енергiю. Так 
станом на 01.01.20 року дебiторська заборгованiсть склала 1 592 393 тис.грн 
(з ПДВ).  
У своїй дiяльностi товариство керується нормами чинного законодавства. 
Продаж електричної енергiї споживачам компанiя здiйснює згiдно "Правил 
користування електричною енергiєю".  
 Тому ПАТ «Черкасиобленерго» регулярно проводить роботу із 
споживачами по зменшенню заборгованості за використану електроенергію. 
Зокрема, постійно проводяться рейдові перевірки для виявлення порушень 
електроспоживання, крадіжок електроенергії та збільшення проплати за 
використану електроенергію. 
 Конкурентами в галузi для ПАТ «Черкасиобленерго» є незалежнi 
постачальники. На протязi 2020 року на територiї лiцензованої дiяльностi 
ПАТ «Черкасиобленерго» здiйснювали пiдприємницьку дiяльнiсть з 
постачання електричної енергiї за нерегульованим тарифом сiм лiцензiатiв, 
якi отримували електроенергiю з ОРЕ. Обсяг закупленої ними електричної 
 69 
енергiї становив - 1 005 532 тис.кВтгод. та 13 449 тис.кВтгод. були виробленi 
власними та орендованими ГЕС та когенерацiйними установками. За 2020 рiк 
обсяг переданої електричної енергiї мiсцевими (локальними) мережами по 
ПАТ "Черкасиобленерго" становив 877 551 тис.кВтгод., що складає 30,2 % 
вiд загального корисного вiдпуску. 
 Проведемо аналіз середовища функціонування ПАТ 
«Черкасиобленерго» в таблиці 2.16 за наступними групами факторів: 
політичними, виробничо-технологічними, соціальними, екологічними, 
фінансово-економічними. Всі ці фактори мають або прямий, або 
опосередкований вплив на діяльність підприємства. Але на переважну 
більшість факторів підприємство не має впливу, оскільки вони лежать в 
законодавчій площині, і їх вирішення можливе лише на законодавчому рівні. 
Проте підприємству необхідно розробляти пропозиції та проекти різних 
програм для покращення діяльності підприємства та створення можливостей 
для переходу на інноваційний шлях розвитку. 
Таблиця 2.16   
Основні фактори, що впливають на діяльність ПАТ  «Черкасиобленерго» 
Група Опис проблем Ступінь впливу на діяльність Які зміни, що 
факторів незначний середній значний прогнозуються, мають 
вплив вплив вплив вплинути на підприємство 
Політичні Нестабiльнiсть  +  Прийняття вiдповiдних 
законодавства та законодавчих актів, 
його протирiччя, усунення їх протиріч. 
вiдсутнiсть сталої Створення вiдповiдних 
державної концепцiї умов для ефективного 
розвитку електро- управління електроенерге-
енергетичної галузi. тичною галуззю. 
Фінансово- Проблема розрахун-  +  Створення ефективної 
економічні кiв за електроенер- нормативно-правової бази в 
гiю. Крадiжки частині припинення 
електроенергiї та безоплатного відпуску 
безоблiкове її електроенергії, вiдповiдаль-
споживання. ностi за виявленi крадiжки i 
безоблiкове споживання 
електроенергiї; внесення в 
дiюче законодавство змiн, 
що дозволяє притягувати до 
кримiнальної вiдповiдально-
стi за розкрадання електрич-
ної енергії. 
 70 
Виробничо- Морально- застарiла   + Поновлення виробничої 
технологічні та фiзично зношена бази товариства, зміна 
значна частина застарілого обладнання, 
устаткування проведення капітальних 
електричних мереж. ремонтів. 
Соціальні Зниження платоспро-  +  Покращення добробуту та 
можностi споживачiв підвищення соціального 
електроенергiї. захисту населення, 
Розкрадання кольо- запровадження криміналь-
рових металiв з лiнiй ної та адмiнiстративної  
електропередач та вiдповiдальностi за 
трансформаторних крадіжки та псування 
пiдстанцiй електрообладнання. 
Екологічні Руйнування   + Підвищення технічного 
електрообладнання рівня обладнання 
в результатi природ- електромереж, 
них явищ (зливи, використання більш 
ожеледь, сильнi надійних матерiалiв та 
пориви вiтру). обладнання 
Товариством експлуатується 39 трансформаторних пiдстанцiй 
напругою 110-154 кВ, 134 пiдстанцiї напругою 35 кВ, загальна потужність 
трансформаторних пiдстанцiй напругою 35-150 кВ складає 2148,9 МВА, 
також    експлуатується     8981     трансформаторна     пiдстанцiя     напругою  
6-20/0,4 кВ, загальною потужністю 1672,7 МВА. 
Загальна протяжність повітряних лiнiй електропередач напругою 0,4-
154 кВ складає 36442 км, кабельних лiнiй напругою 10-0,4 кВ - 2203 км. 
Обсяг яких складає 162,5 тис. умовних одиниць. Загальна кiлькiсть 
повітряних лiнiй 0,4кВ - 20 374 км, з них: - побудовано на дерев'яних опорах 
- 6 095 км; - побудовано ізольованим проводом – 137 км.  
На основі аналізу інформації про діяльність підприємства проведемо 
SWOT-аналіз (табл.2.17).  
Таблиця 2.17 
SWOT-аналіз діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» 
Внутрішнє середовище Сильні сторони Слабкі сторони 
 1. Монопольне становище 1. Морально застаріле та фізич-
 на ринку (контроль ринку) но зношене устаткування 
 2. Покращення якості електромереж 
 надання послуг 2. Недостатність оборотних 
 3. Ефективна система коштів  
 управління персоналом 3. Несвоєчасні розрахунки за 
 4.Освоєння нових техноло- електроенергію 
 гій транспортування та 4.Відсутність можливості роз-
 71 
 виробництва електроенергії ширення виробництва електро-
 5. Наявність висококваліфі- енергії через брак фінансування  
 кованих трудових ресурсів 5. Існування крадіжок і безоблі-
 6. Державна підтримка кового споживання 
 розвитку галузі електроенергії  
Зовнішнє середовище 6. Відсутність обігових коштів 
Можливості   
1.Відсутність конкуренції - освоєння та використання - виявлення та усунення 
2.Використання сучасних сучасних технологій; безооблікового споживання 
технологій для розвитку - державне сприяння електричної енергії; 
галузі розвитку галузі - залучення інвестора. 
3. Залучення інвесторів 
4. Розробка та подання 
відповідного законопроек-
ту, що дозволив би притя-
гувати до кримінальної 
відповідальності за грубе 
порушення умов договору 
Загрози   
1.Політична нестабільність  - поступовий перехід - подати клопотання а 
2. Світове зростання цін виробництва Міністерство енергетики для 
на енергоносії електроенергії на можливості ринкового 
3.Інфляція поновлювальні джерела встановлення цін 
4. Державний контроль в 
сфері ціноутворення  
 
Особливістю стану розвитку електроенергетичної галузі є прямий 
взаємозв'язок із станом розвитку всіх галузей народного господарства 
України, адже обсяги передачі та постачання електроенергії залежать від 
обсягів її споживання. В сучасних умовах обсяги споживання електроенергії 
зростають, тому підприємству необхідно своєчасно реагувати на зростаючі 
потреби споживачів та забезпечить якісне і своєчасне постачання 
електроенергією. 
 
2.3 Оцінка інноваційної діяльності 
 
Діяльність ПАТ «Черкасиобленерго» є надзвичайно важливою для 
Черкаського регіону. В сучасних умовах всі –– як виробники, так і споживачі 
прямо, або опосередковано залежать від діяльності досліджуваного 
підприємства. Від його розвитку залежить і розвиток інших підприємств, 
 72 
тому підприємству необхідно розвиватись використовуючи сучасні 
технології та передовий досвід.  
ПАТ «Черкасиобленерго» лише починає роботу в сфері інноваційного 
розвитку. На підприємстві не має ні підрозділу, ні відділу, ні служби, яка б 
відповідала за інноваційний розвиток. Проте, тим не менше, підприємство 
щорічно розробляє програми інвестиційного розвитку. 
В 2020 році за інвестиційною програмою розвитку товариства було 
виділено кошти на будiвництво, модернiзацiю та реконструкцiю електричних 
мереж i обладнання було витрачено 42 872,9 тис.грн., що становить 2 % вiд 
запланового, з них на будiвницво нових лiнiй електропередач та підстанцій – 
16 664 тис.грн., на реконструкцiю лінії електропередач (ЛЕП) та підстанцій 
(ПС) – 4 782,6 тис.грн. На модернiзацiю та закупiвлю транспортних засобiв 
витрачено 3 362тис.грн. З розробленої програми на основі виконаних завдань 
видно, що товариство намагається поліпшити ситуацію з застарілими 
основними фондами, оновити їх або модернізувати для підвищення ведення 
ефективності господарської діяльності. Більш детально інвестиційну 
програму розглянемо в таблиці 2.18 Звіт з виконання інвестиційної програми 
за 2020 рік. 
Таблиця 2.18   
Звіт з виконання інвестиційої програми за 2020 рік 
№ Заплановано на Виконано в Відхилення, 
Найменування складових цільової 
п/п звітний період, звітному періоді, тис. грн. 
програми 
 тис. грн. тис. грн. 
1.Будівництво, модернізація та рекон-    
струкція електричних мереж та 42 106,9 42 872,9 766,0 
обладнання: 
1.1 Розвиток, модернізація та    
будівництво електричних мереж 39322,9 40472,6 1 149,7 
1.1.1 Заміна зношеного обладнання 3 388,5 3 905,323 516,823 
1.1.2 Удосконалення схем та розвиток    
електрич-них мереж 24 546 24 262,92 -283,08 
1.1.3 Усунення невідповіднстей    
обладнання електричних мереж    
вимогам директивних матеріалів, 1 408,9 1 039,837 -369,063 
циркулярів та виконання приписів 
 73 
1.1.4 Будівництво в населених пунктах    
нових  ПЛ-0,4 кВ з використанням    
самоутримуючих ізольованих 9007,5 10 556,52 1 549,02 
проводів  
1.1.5 Влаштування розвантажування    
підстанцій 972,0 708,0 -264,0 
1.2 Інше 2 784,0 2 400,3 -383,7 
2. Заходи по зниженню та/або недопущен-    
ню понаднормативних витрат електро- 4 950,8 4 972,06 21,26 
енергії 
2.1 Покращення обліку електроенергіїї,    
в т.ч. 4 950,8 4 972,06 21,26 
2.1.1 Впровадження обліку електроенергії    
на мережі структурних підрозділів  150 144,1 -5,9 
2.1.2 Впровадження обліку споживання    
електроенергії населенням: 4 800,8 4 827,960 27,16 
3. Впровадження та розвиток АСДТК 760 528,81 -231,19 
3.1 Придбання та впровадження засобів    
диспечерсько-технологічного 760 528,81 -231,19 
управління 
4. Впровадження та розвиток    
інформаційних технологій: 745 714,017 -31 
4.1 Модернізація існуючих та закупівля    
нових засобів комп'ютеризації 575 534,417 -40,583 
4.2 Інформаційна система управління    
виробництвом 70 78,2 8,2 
 
Продовження таблиці 2.18  
№ Заплановано на Виконано в Відхилення, 
Найменування складових цільової 
п/п звітний період, звітному періоді, тис. грн. 
програми 
 тис. грн. тис. грн. 
4.3 Інше 100 101,4 1,4 
5. Впровадження та розвиток систем    
зв'язку та телекомунікацій: 905,9 885 -20,9 
5.1 Системи зв'язку та телекомунікацій,    
у т.ч. 905,9 884,962 -20,978 
5.1.1 Впровадження корпора-тивного    
звязку компанії 630 631,34 1,34 
5.1.2 Заміна диспечер. комута-торів на    
цифрові АТС 100 99,6 -0,4 
5.1.3 Модернізація існуючих видів    
зв'язку (радіо) 175,9 153,982 -21,918 
6. Модернізація та закупівля транспортнх    
засобів 3 419 3 362 -57 
6.1 Транспортні засоби і механізми 3 359 3 044,6 -314,4 
6.2 Обладнання 60 317,6 257,6 
7. Інше 
3 349 3 468 119 
7.1 Будівництво адмінкорпусу ПАТ    
«Черкасиобленерго» 1 255,6 2 301,28 1 045,68 
 74 
7.2 Буд-цтво слюсарно-меха-нічної    
майстерні по вул. Ватутіна,82 в м. 1 355,6 675,76 -679,84 
Черкаси  
7.3 Розвиток УКК ПАТ    
«Черкасиобленерго» 60 55,24 -4,76 
7.4 Придбання засобів захисту для    
виконання робіт в ел.установках 413,9 336,28 -77,62 
7.5 Будівля енергозбуту Черкаського    
РЕМ (проект і початок буд-цтва) 263,9 99,44 -164,46 
Разом 56 236,6 56 802,8 566,2 
Як видно з таблиці інвестиційна програма підприємства передбачає 
наступні напрямки роботи:  
1. Будіництво, модернізація та реконструкція електричних мереж та 
обладнання. Даний напрямок передбачає комплекс заходів, що спрямовані на 
заміну зношеного обладнання, такого як –– силові вимикачі, запобіжні 
пристрої, заміна зношених повітряних ліній на об'єктах з підвищеною 
небезпекою, будівництво нових ліній електропередач та трансформаторних 
підстанцій для розвантаження існуючих ліній електропередач. Також 
проводиться модернізація існуючого обладнання з встановлення 
устаткування з мікропроцесорним керуванням; заміна силових 
трансформаторів з низьким коефіцієнтом корисного використання (ККВ) на 
більш сучасніші. На фінансування даного комплексу заходів було 
передбачено 42 106,9 тис.грн. Фактично профінансовано 42 872,9 тис.грн., 
що на 766,0 тис.грн. більше ніж заплановано. Перевитрати повязані з 
підвищенням ціни на обладнання. Фінансування даних заходів в переважній 
більшості здійснювалось за рахунок амортизаційних відрахувань. 
2. Заходи по зниженню та/або недопущенню понаднормативних витрат 
електроенергії, які включають в себе заходи з розробки та виготовлення 
електронних лічильників, заходи з покращення обліку електроенергії. Для 
виконання передбачених видів робіт запланоовано витратити 4 950,8 тис.грн. 
Фактично використано 4 972,1 тис.грн., що на 21,3 тис.грн. більше ніж 
заплановано. Перевитрати припадають на заходи по впровадженю обліку 
споживання електроенергії населенням.  
 75 
3. Впровадження та розвиток автоматизованої системи диспетчерсько-
технологічного управління (АСДТК) передбачає розробку, придбання та 
впровадження засобів диспетчерсько-технологічного управління замість 
морально та фізично зношених і для розширення існуючих. На ці заходи 
підприємство передбачило витратити 760 тис.грн., фактично було витрачено 
529 тис.грн., що на 231 тис.грн. менше ніж заплановано. Оскільки 
підприємство приймало участь в процесі виготовлення та встановлення 
засобів управління, то це дало змогу зекономити 231 тис.грн.  
4. Впровадження та розвиток інформаційних технологій дистанційного 
керування відповідними системами. Для цього проводяться закупівля нових 
робочих станцій, нового мережного обладнання, проводиться модифікація 
застарілих мереж і комунікаційного обладнання, інших засобів 
комп'ютеризації. На заходи передбачалося виділити кошти в обсязі 
745 тис.грн., Фактично було використано 714 тис.грн., що на 21 тис.грн. 
менше ніж заплановано. ПАТ «Черкасиобленерго» через брак коштів не 
змогло закупити нові сервери, нові робочі станції та інші засоби 
комп'ютеризації.  
5. Впровадження та розвиток систем зв'язку та телекомунікацій. Розвиток 
систем зв'язку та телекомунікацій сприяє покращенню координації та 
організації виконання робіт. Для цього підприємство розвиває 
телекомунікаційну мережу зв'язку ПАТ «Черкасиобленерго», виконує 
реконструкцію існуючої мережі зв'язку, заміну диспетчерських комутаторів 
на цифрові АТС, модернізує існуючі види радіозв'язку. На виконання даного 
комплексу заходів підприємство запланувало 906 тис.грн., фактично 
використано 885 тис.грн., що на 21 тис.грн. менше. 
6. Модернізація та закупівля транспортнх засобів. Для виконання робіт 
повязаних з лініями електропередач необхідні відповідні транспотрні засоби 
та механізми. Для цього підприємству необхідно своєчасно модернізувати та 
виконувати технологічний парк. З цією метою планувалось виділити кошти в 
сумі 3 419 тис. грн., фактично використано 3 362 тис.грн., що на 57 тис.грн. 
 76 
менше. Оскільки використовуються спеціальні машини та механізми, то 
підприємство подало замовлення на придбання їх, але в 2017 році їх 
своєчасно не отримало. 
7. Інші витрати передбачають будівництво слюсарно-механічної 
майстерні по вул. Ватутіна, 82 в м. Черкаси, будівництво адмінкорпусу ПАТ 
«Черкасиобленерго», придбання засобів захисту для виконання робіт в 
електроустановках, придбання моторизованого інструменту для розчищення 
трас ліній електропередач, будівля енергозбуту Черкаського РЕМ (проект і 
початок будівництва). На ці заходи передбачено фінансування в розмірі 
3 349 тис.грн., фактично використано 3 468 тис. грн., що на 119 тис.грн. 
більше ніж заплановано.  
Більш детальна інформація про інвестиційну програму наведена в 
додатку Г. 
На основі вищезазначеної інформації видно, що товариство 
намагається успішно виконувати заплановану програму, хоча 
спостерігаються і деякі труднощі через брак коштів, які недоотримало за 
спожиту електроенергію та інші. 
До таких проблем, що впливають на діяльність товариства можна 
віднести:  
− старiння основних фондiв; 
− рiвень розрахункiв споживачами за поставлену електроенергію;  
− розкрадання електричної енергiї абонентами, наявнiсть абонентiв без 
облiку у зв'язку з розкраданням лічильників; 
− розкрадання кольорових металiв з лiнiй електропередач та 
трансформаторних пiдстанцiй, що призводить до додаткових витрат; 
− значна кредиторська та дебiторська заборгованiсть. 
Основним джерелами фінансування всіх заходів по розвитку 
товариства є  прибуток та амортизаційні відрахування. 
Тобто, підприємства фінансує всі програми розвитку виключно 
власними коштами. Проте забезпечити стабільний розвиток, повне оновлення 
 77 
основних фондів та перехід на нові види обладнання, які відповідають 
сучасному рівню розвитку науки і техніки дуже важко здійснити без 
інвестицій. Тому для успішного інноваційного розвитку крім власних 
фінансових ресурсів доцільно залучати інвесторів.  
Таблиця 2.19   
Обсяги інвестиційних програм на 2019-2020 рр. 
2019р.  2020р. 
 тис. грн.  тис. грн. 
Обсяг інвестицій (без ПДВ) 90327  64025 
 
На минулий (2020) рік товариством розроблена інвестиційна програма 
в обсязi 70 210,0 тис.грн., яка погоджена з Мiнiстерством палива та енергети 
України 24.11.2020 року i НАК «Енергетична компанiя України» листом за 
№5616-06/2 вiд 11.01.2020 р.; затверджена на засiданнi Наглядової Ради 
товариства (протокол №6 вiд 28.11.2020 року.)  
Програма передбачала наступнi напрямки роботи товариства та 
вiдповiднi об'єми коштiв:  
- будiвництво, модернiзацiя та реконструкцiя електричних мереж та 
обладнання – 101 554,97тис.грн.; 
− заходи зі зниження нетехнічних витрат електричної енергії- 20 301 
тис.грн.;  
− впровадження та розвиток АСДТК – 3 644 тис.грн.,  
− впровадження та розвиток інформаційних технологій – 3 684,46 
тис.грн.  
− впровадження та розвиток систем зв’язку – 1 322,57 тис.грн.  
− модернізація та закупівля колісної техніки – 3 070,74 тис.грн.  
− інше – 1 807,79 тис.грн.  
Загальна вартість інвестиційної програми – 135 385,61 тис.грн. 
Прибуток, який отримало підприємство, дає можливість оновлювати 
основні фонди та здійснювати розвиток. Проте для успішного розвитку 
необхідно не лише модернізувати існуючі виробничі потужності, але й 
 78 
розвивати нові. Це дасть змогу зменшувати конкурентний вплив і знизити 
вартість продукції. Але для цього необхідно йти по шляху інноваційного 
розвитку підприємства, розробити стратегічну програму інноваційного 
розвитку, переходити від традиційних способів виробництва електроенергії  
до альтернативних (відновлюваних) джерел, використовувати передовий 
досвід і розробки в даній галузі. 
 79 
РОЗДІЛ 3 ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ  
 
3.1 Перспективи розвитку впровадження альтеративних джерел 
енергії  
 
На основі теоретичного матеріалу та аналізу діяльності підприємтсва 
ПАТ «Черкасиобленерго» видно, що воно успішно функціонує на ринку та 
займає лідируюче положення. Але існують і певні недоліки, які впливають на 
ефективність його діяльность, а також погіршують конкурентні позиції. Для 
їх подолання необхідно забезпечити якісне і безперебійне постачання 
електричною енергією споживачів в повному обсязі. Для цього необхідно 
завершити реконструкцію та модернізацію ліній електропередач, що дасть 
змогу зменшити втрати електроенергії при транспортуванні; проводити 
вдосконалення і модернізацію обладнання по обліку електроенергії; 
розвивати виробництво електроенергії для забезпечення зростаючих потреб 
населення [38].  
Щорічно споживання енергоресурсів в світі зростає досить 
суттєвими темпами. Забезпечити потреби в енергоресурсах за рахунок 
використання традиційних способів (джерел) проблематично через 
вичерпність цих ресурсів. Тому для подальшого розвитку необхідно 
йти шляхом інноваційного розвитку, який в даному випадку передбачає 
використання альтернативних (відновних) джерел енергії: сонячного 
випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси та вторинних 
енергетичних ресурсів та використовувати енергозаощаджувальні 
технології. А від розвитку енергетичного потенціалу залежить і 
розвиток економічної могутності держави.  
Про зростання обсягу споживання електроенергії свідчить рис. 
3.1, що наочно ілюструє зростання обсягу відпуску електроенергії  на 
 80 
3-4 % щорічно, порівняно з минулим періодом. Динаміка зростання 
була б вищою, якби на розвиток економіки України не вплинула так 
сильно світова економічна криза, що призвела до призупинення 
діяльності багатьох потужних промислових підприємств.  
т2и 9с5.0 г 0р0н0.
2 900 000
2 850 000
2 800 000
2 750 000
2 700 000
2 650 000
2018 2019 2020 Роки
 
Рис. 3.1 Корисний відпуск електроенергії споживачам 
Зростання обсягу споживання електроенергії викликає необхідність у 
збільшенні обсягу виробництва електроенергії на електростанціях, які 
потребують значних капітальних вкладень для реконструкції та модернізації, 
що забезпечило б економніше витрачання необхідних ресурсів. На 
виробництво електроенергії в Україні значна частка припадає на теплові та 
атомні електростанції. В процесі використання ТЕС для виробництва 
електроенергії необхідно паливо, ціна на яке щорічно зростає у звязку з 
зростанням цін на енергоносії, ускладнення умов його видобування, а також 
через їх вичерпність. В процесі використання атомних електростанцій гостро 
постає проблема по переробці та захороненню відходів. Ці процеси прямо чи 
опосередковано відбиваються і на вартості електричної енергії. Розглянемо 
динаміку зміни ціни на рисунку 3.2. 
 81 
коп18./0кВт.год
170
160
150
140
130
120
110
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
2014 2015 2016 2017 2018 2019 20Р20оки
 
Рис. 3.2 Динаміна зміни ціни на електроенергію побутовим споживачам 
Провівши аналіз цін на електроенергію на рисунку 3.2 стало 
очевидним, зростання вартості електроенергії в 2014 році на 16 %, в 2015 – 
22 %, в 2016 ––25%, в 2017 – 50 %, в 2018 – 53 % в порівняні з попереднім 
періодом. Якщо порівняти ціну на електроенергію 2014 році з 2020, то вона 
зросла на 1167 %. Отже, можна спрогнозувати, що в середньому вартість 
електроенергії з кожним роком буде зростати.  
Для розширення виробничих потужностей по виробництву 
електроенергії підприємству пропонується два проекти спорудження 
мініелектростанцій на основі відновлюваних (альтернативних) джерел 
енергії: 
− Сонячна електостанція малої потужності; 
− Вітрова електростанція малої потужності 
Аналіз передумов для розвитку сонячної енергетики.  
Потенціал сонячної енергетики дуже великий, він перевищує 
нинішнє енергоспоживання нашої планети в чотирнадцять разів. 
Цивілізація на сучасному етапі розвитку повинна цим скористатися.  
Сонячна ж енергія не має собі рівних за екологічністю і ресурсною 
базою. Матеріалом для виготовлення сонячних батарей (СБ) є кремній, що є 
одним з найпоширеніших елементів земної кори, (другим після кисню 
 82 
елементом - 29,5% маси земної кори). Один кілограм кремнію у 
фотоелектричній станції за 30 років виробляє електричну енергію, для 
виробництва якої на тепловій електростанції потрібно 75 т нафти. Тому 
кремній називають нафтою ХХІ століття.  
`Паливом` для СБ є безкоштовні сонячні промені, а не дорога і 
забруднююча атмосферу вуглеводнева сировина (вугілля, нафта, газ), чи 
небезпечне паливо АЕС. Ще одна перевага сонячних фотоелектричних 
батарей - їхня довговічність (30 років і більше), їх не потрібно ремонтувати, 
тому що в них відсутні рухомі деталі, вони герметичні, абсолютно екологічно 
чисті і безшумні під час виробництва електроенергії [22].  
На Заході сонячні фотоелектричні батареї окуповуються у середньому 
за 15 років. Розвинені країни (Німеччина, Данія, США, Японія, Швейцарія 
тощо) поступово переорієнтовують енергетику на альтернативні джерела 
енергії, у тому числі геліоустановки. В останні роки чітко видно, що ера 
вуглеводневої сировини як джерела енергії закінчується. Дуже невизначене 
майбутнє атомної енергетики. Термоядерний синтез поки перебуває в стадії 
розробки, і ніхто не може сказати, коли реакцію синтезу навчаться 
використовувати.  
Сонячна радіація - енергія випромінювання Сонця - є основним 
джерелом енергії атмосферних процесів; вона вимірюється кількістю 
тепла і виражається в мегаджоулях на 1 кв.м. Промениста енергія 
Сонця досягає земної поверхні, проникаючи через шари атмосфери, що 
частково поглинає, відбиває і розсіює сонячну радіацію.  
Пряма радіація - сонячна радіація, що доходить до земної 
поверхні у виді пучка паралельних променів, що виходять 
безпосередньо від сонячного диска. 
Розсіяна радіація - сонячна радіація, що перетерпіла розсіювання 
в атмосфері, надходить на земну поверхню з усього небесного зводу. У 
похмурі дні вона є єдиним джерелом енергії в приземних шарах 
атмосфери. 
 83 
         Сумарна сонячна радіація - сукупність прямої і розсіяної сонячної 
радіації, що надходить у природних умовах на земну поверхню. Вона 
залежить від географічної широти, висоти над рівнем моря, прозорості 
атмосфери і хмарності. У гірських районах розподіл сонячної радіації 
дуже складний, тому що її величина визначається також ще 
експозицією і крутістю схилів. Розподіл сумарної радіації представлено 
для рівнин і передгір'їв з абсолютними висотами до 600 м.  
На всій території, крім деяких районів Середньої Азії, півдня 
Східного Сибіру і Далекого Сходу, узимку переважає розсіяна радіація, 
улітку - пряма сонячна радіація. 
 
Рис. 3.3 Карта розподілу сумарної сонячної радіації в січні місяці  
 
Рис. 3.4 Карта розподілу сумарної сонячної радіації в липні місяці  
 84 
На рисунках 3.3 та 3.4 відображається інформація про кількість 
енергії, що досягає поверхні ґрунту в найхолодніший та найтепліший 
періоди року на території СНД . 
  а) 
  б) 
Рис. 3.5 Карта розподілу сумарної сонячної радіації в січні (а) та липні 
(б) місяці на території України 
Червоними лініями з цифрами позначені ізолінії сумарної сонячної 
радіації в МДж/кв.м. 
В нижче наведеній таблиці показують, що кількість сонячної 
енергії, яка досягає поверхні землі в Україні, значно переважає нині 
існуюче використання енергії за рахунок спалювання вугілля, нафти, 
газу і отриманої від атомних електростанцій  [22]. 
 
 85 
Розрахунок сонячного енергетичного потенціалу України  
Таблиця 3.1  
Обсяг сонячної радіації 
Період Сонячна радіація, яка досягає поверхні грунту в Україні  
МДж/кв.м кВт•год/кв.м 
Січень 75 21 
Липень 600 167 
Рік 4 050 1 125 
Як видно з таблиці взалежності від пори року через різну 
інтенсивність сонячної радіації в Україні на 1 м2 припадає від 21 до 
167 кВт•год/кв.м, за рік в середньому можна отримати до 
1 125 кВт•год/кв.м.  
Таблиця 3.2   
Питома теплоємність 
Вид палива *Питома теплота спалювання  
МДж/кг кВт•год/кг 
Газ природний 45 12,5 
Кам'яне вугілля 27 7,5 
Нафта 45 12,5 
* Дані наведені згідно зі Справочником по физике и технике. Москва, 
Просвещение, 1989  
 
 З таблиці видно, що для отримання 1 кВт•год електроенергії 
необхідно спалити 12,5 кг природнього газу, або 7,5 кг кам'яного 
вугілля, або 12,5 кг нафти. 
Таблиця 3.3  
Порівняльна характеристика обсягу сонячної радіації та еквіваленту 
кількості палива 
Період  Сумарна сонячна Еквівалентна кількість 
радіація, яка досягає палива, млн.т  
поверні грунту в Україні  
МДж кВт•год Газ Кам'яне Нафта 
природний вугілля 
Січень 4,53E+10 1,26E+10 1 006  1 677  1 006 
Липень 3,62E+11 1,01E+11 8 049  13 416 8 049 
Рік 2,44E+12 6,79E+11 54 333  90 555  54 333 
 86 
З таблиці видно, що на територію України за рік падає така 
кількість енергії сонця, яка переважає нинішній рівень її споживання 
більше чим в п’ятсот разів. Тобто, достатньо використовувати лише 
0,5% енергії сонця, яка досягає поверхні України, щоб задовольнити 
енергетичні потреби українців.  
Аналіз вітрового потенціалу України 
Енергія вітру — це видозмінена активність сонячного випромінювання, 
і поки світить Сонце, дутимуть і вітри. Таким чином, вітер — це теж 
поновлюване джерело енергії. 
Люди використовують енергію вітру з давніх часів — досить пригадати 
вітрильний флот, який був вже в стародавніх Фінікін і інших народах, які 
жили разом з ними, і вітряних млинах. В принципі, перетворити енергію 
вітру на електричний струм, здавалося б, неважко — для цього досить 
замінити кам'яні жернова електрогенератором. Вітри дмуть скрізь, можуть 
гуляти і влітку, і зимою, і вдень, і вночі — в цьому їх істотні переваги перед 
самим сонячним випромінюванням [38]. 
Перша в Радянському Союзі вітроелектростанція потужністю 8 кВт. 
була побудована в 1929-1930 р. біля Курська, згідно проекту інженерів 
А.Г. Уфімцева і В.П. Ветчинкіна. Через рік в Криму була побудована велика 
ВЕС потужністю 100 кВт., яка була для тієї епохи найбільшою 
вітроелектростанцією в світі. Вона успішно проробила до 1942 р., втім в 
епоху війни була зруйнована. Саме в той час в країнах бувшого радянського 
союзу випускаються серійні вітроагрегати потужністю 4 і 30 кВт. і готуються 
до випуску потужніші установки 100 і навіть 1000 кВт. Робляться перші 
кроки згідно переходу з одиничних автономних ВЕС до систем, зв'язаних в 
єдину мережу багатьох вітроагрегатів великої потужності. 
Значні успіхи в створенні ВЕС були досягнуті і за кордоном. У 
багатьох країнах Західної Європи побудовані досить великі установки в 100-
200 кВт. У Франції, Данії і в деяких інших країнах були введені в 
експлуатацію ВЕС із номінальними потужностями понад 1 Мвт. 
 87 
Одна з найбільш відомих установок цього класу "Гровіан" була 
створена в Німеччині, її номінальна потужність — 3 Мвт. Але найширший 
розвиток вітроенергетика отримала в США. Ще в 1941 р. там була 
побудована перша ВЕС потужністю 1250 кВт., а нині загальна потужність 
всіх вітроелектростанцій в цій країні досягає 1300 Мвт, причому між них є 
гіганти з потужністю до 4 Мвт. Всього в світі в сьогодення налічується 
приблизно 3 млн. вітроустановок, із них лише 3,5 тис. в країнах СНД. 
Вітроенергетичні установки (ВЕУ) досягли нині рівня комерційної 
зрілості і в місцях із сприятливими швидкостями вітру можуть змагатися з 
традиційними джерелами електропостачання. З усіляких пристроїв, які 
перетворять енергію вітру на механічну роботу, в переважній більшості 
випадків використовуються лопатеві машини з горизонтальним валом, що 
встановлюється згідно напряму вітру. Набагато рідше застосовуються 
вітроелектростанції з вертикальним валом[22]. 
Вітрове колесо, розміщене у вільному потоці повітря, може, в кращому 
разі, теоретично перетворити на потужність для його валу 16/27=0,59 
(критерій Бетца) потужностей потоку повітря, яке захоплюється вітровим 
колесом. Цей коефіцієнт дозволено назвати теоретичним ККД ідеального 
вітрового колеса. Насправді ККД нижче і досягає для кращих вітрових коліс 
приблизно 0,45. Це значить, наприклад, якщо вітрове колесо з довжиною 
лопаті 10 м при наявності вітру 10 м/с може видавати потужність, не більше 
85 кВт. 
Найбільшого розповсюдження з вітроустановок, які приєднуються до 
мережі, нині отримали вітроенергетичні установки (ВЕУ) з одиничною 
потужністю 100 - 500 кВт, іноді 1МВт  
Поряд із цим створюються ВЕУ з істотно більшою потужністю. У 
1978 р. в США була створена перша експериментальна ВЕУ мегаватного 
класу з розрахунковою потужністю 2 Мвт. Після цього в 1979-1982 р. в США 
побудовані і випробувані 5 ВЕУ, потужністю 2,5 Мвт. Найбільша для того 
часу ВЕУ (Гровіан) потужністю 3 Мвт була побудована в Німеччині в 
 88 
1984 р., але, на жаль, вона відпрацювала лише декілька сотень годин. 
Побудовані трохи пізніше в Швеції ВЕУ Wts-3 і Wts-4 потужністю 5 і 4 Мвт 
були встановлені в Швеції і США і проробили 20 і 10 тис. годин відповідно. 
У Канаді ведуться роботи згідно створення великих вітрових установок 
із вертикальною віссю (ротор Дарині). Одна така вітроустановка потужністю 
4 Мвт проходить випробування з 1987 р. Протягом 1993-2001 р. в світі було 
побудовано близько 25 ВЕУ класу «мегават». 
Розрахункова швидкість вітру для великих ВЕУ зазвичай приймається 
на рівні 11-15 м/с. Взагалі, чим більша потужність агрегату, на тим більшу 
швидкість вітру він розраховується. Однак у зв'язку з мінливістю швидкості 
вітру велику частку часу ВЕУ виробляє меншу потужність. Вважається, що 
якщо середньорічна швидкість вітру в даному місці не менше 5-7 м/с, а 
еквівалентна кількість годин в році, в якому проводиться номінальна 
потужність не менше 2000 годин, то таке місце сприятливе для установки 
великої ВЕУ і навіть вітрової ферми. 
Автономні вітроустановки кіловатного класу, призначені для 
енергопостачання дрібних споживачів, можуть установлюватися і в районах 
із меншими середньорічними швидкостями вітру. 
Сьогодні в деяких промислово розвинених країнах потужність 
вітроелектростанцій досягає помітних значень. Так, в США виробляється 
більше 1,5 млн. кВт. вітрові електростанції, в Данії виробляють близько 3 % 
спожитої країною енергії; найбільша потужність ВЕУ в Швеції, Нідерландах, 
Великобританії і Німеччині. 
У міру вдосконалення обладнання ВЕУ і наростання обсягу їх випуску 
вартість ВЕУ, а отже і вартість виробленої ними електроенергії знижуються. 
Якщо в 1981 р. вартість електроенергії виробленої ВЕУ, складала приблизно 
30 американських центів за 1 кВтгод., то нині вона складає 6-8 центів. З 
урахуванням того, що лише в 2001 р. в США велися роботи на чотирьох 
великих вітрових фермах із спільною потужністю приблизно 200 Мвт, стає 
 89 
ясно, яке заплановане Департаментом Енергетики США зниження вартості 
вітрової електроенергії. 
У країнах, які розвиваються, використання вітроелектростанцій 
пов'язане в основному з автономними установками малої потужності, які 
можуть використовуватися в селах, де системи централізованого 
електропостачання не доходять, або пошкоджені. Такі установки вже нині 
конкурентноздатні з дизелями, які працюють на паливі. Проте в деяких 
випадках мінливість швидкості вітру змушує або встановлювати паралельно 
з вітроелектростанцією акумуляторну батарею, або резервувати її 
установкою на органічному паливі. Природно, це підвищує вартість 
установки і її експлуатації, тому поширення таких установок для 
перетворення енергії вітру, поки що невелике. 
Вітроенергетика сьогодні перестала бути фантастикою і є самою 
швидкорослою галуззю серед альтернативних джерел енергії. Вітер є 
незвичайним енергоносієм, невичерпним, але який має безліч складних і 
слабо передбачених фізичних параметрів для кожного окремо взятого 
географічного місця.  
Вітроенергетична техніка порівняно з іншими джерелами енергії 
володіє очевидними перевагами. Серед них:  
• відсутність витрат на видобуток і транспортування палива;  
• низькі питомі трудовитрати на спорудження вітроенергетичних 
установок (ВЕУ) — ці витрати менші, чим для теплових і атомних 
електростанцій;  
• широкий технологічний діапазон прямого використання енергії ВЕУ 
(зокрема, автономність і робота в централізованих мережах, сумісність з 
іншими джерелами енергії);  
• короткі терміни введення потужностей в експлуатацію;  
• порівняна відсутність шкідливої дії вітроустановок на довкілля (в 
цьому відношенні вітротехніка поступається лише геліоелектростанціям). 
Слід сказати, що така техніка досить дорога. 
 90 
Найбільшого поширення в світі набула конструкція вітрогенератора із 
трьома лопатями і горизонтальною віссю обертання, хоча подекуди ще 
зустрічаються і дволопастні. Були розроблені і впроваджені в 
електроенергетику вертикально-осьові (ортогональні) вітряки. Відмінна 
особливість таких вітростанцій –– вертикальні вони здатні вловлювати вітер 
з будь-якого боку без врахування складності вітрового потоку, яких-небудь 
пристосувань до напрямку і типу вітру. Це дозволяє не враховувати при 
експлуатації станції «троянду вітрів» і інші параметри, а тільки енергетичний 
потенціал вітру. Вважається, що такі вітряки мають перевагу у вигляді дуже 
малої швидкості вітру, необхідної для пуску роботи вітрогенератора. Головна 
проблема таких генераторів - механізм гальмування. Через цю і деякі інші 
технічні проблеми ортогональні вітрові електростанції (ВЕС) не набули 
практичного поширення у вітроенергетиці [38]. 
У конструкції сучасних вітрових електростанцій закладені новітні 
наукові і експериментальні розробки використання кінетичної енергії вітру, 
що дозволили добитися високої ефективності, надійності експлуатації і 
низької вартості електроенергії, що виробляється. 
Вітроелектростанції можуть випускатися різній потужності:  
• малі 0,3 - 5 кВт,  
• середні 10-20 кВт, 
• великі 20 кВт і більше (в розробці станції до 100 кВт).  
Середні швидкості вітру в Україні на висоті 10 метрів становить 5 м/с 
(на основі даних Українського гідрометеорологічного центру), проте із 
зростанням висоти, зростає і швидкість вітру. Так на території Черкаського 
району поблизу узбережжя як правого так і лівого берега середньорічна 
швидкість вітру становить 7 – 7,5 м/с. В таких умовах доцільно вести 
будівництво вітроелектростанцій великої потужності, які б забезпечували 
потреби в електроенергії середніх та малих підприємств, або населені 
пункти. Про це свідчить інформація на рисунку 3.6. 
 91 
 
Рис. 3.6 Вітровий потенціал України [59] 
Отже, як видно з рисунку 3.6 вітровий потенціал України значний і є 
всі природні передумови для його успішного використання. 
 
3.2 Модернізація діючих енергомереж 
 
Характеристика електричних мереж Товариства станом на 31.12.2020 
року.  
1. Довжина ПЛ, всього по колу - 29 396,48км, з них:  
   150кВ - 329,51км;  
   110кВ - 1 089,08км;  
   35кВ - 2 644,70км;  
   10кВ - 9 954,19км, в тому числi на дерев'яних опорах – 66,0км;  
 92 
   6кВ - 57,02км, в тому числi на дерев'яних опорах - 0,5км;  
   0,4кВ i нижче - 15 321,98км, з них на дерев'яних опорах - 2 
482,0км;    перекидок 0,4кВ - 12 268км;  
2. Довжина КЛ, всього - 2 102,73км, з них:  
   110-150кВ - 0,24км;  
   10кВ - 1 390,68км;  
   6кВ – 17,66км;  
   0,4кВ i нижче – 694,15км  
3. Кiлькiсть знижувальних пiдстанцiй 35-150кВ i потужнiсть силових 
трансформаторiв на них, всього - 176од. та 2 348,800МВА вiдповiдно, з 
них:  
   150кВ - 9 од. та 584,3МВА;  
   110кВ - 30 од. та 1 023,4МВА;  
   35кВ - 137 од. та 741,1МВА  
4. Кiлькiсть та потужнiсть силових трансформаторiв, встановлених на 
знижувальних пiдстанцiях 3-150кВ (без врахування трансформаторiв для 
пiдключення заземлення, реакторiв та трансформаторiв власних потреб), 
всього – 10 033од. та 4 100,371МВА вiдповiдно, з них:  
   150кВ - 15 од. та 488 МВА;  
   110кВ - 57 од. та 1 097,1МВА;  
   35кВ - 232 од. та 764,33МВА;  
   3-20кВ - 9 729од. та 1 750,941МВА  
Станом на 31.12.2020р. обсяг електричних мереж в умовних одиницях   
                 всього, тис.у.о.            
170,62  у тому числi:   
   ПЛ 110-150кВ                1,71  
   ПЛ-35кВ                            3,19  
   ПЛ-3-20кВ                           11,91  
   ПЛ-0,4кВ i нижче                  26,33  
   КЛ-110кВ                             0,003  
 93 
   КЛ-35кВ                             0  
   КЛ-3-20кВ                                5,27  
   КЛ-0,4кВ i нижче                 2,00  
   РП, ТП-6-35/0,4кВ                 45,77  
   ПС - 35кВ                           18,14  
   ПС - 110-150кВ                  8,68  
   Iнше (зв'язок, телемеханiка, облiк та iнше, що пiдлягає пiдрахунку в у.о.)   
47,62  
  
Таблиця 3.2 
Баланс трансформаторiв всiх класiв напруги 
Станом на  Станом на  
Зміни (+, -)  
01.01.2019  31.12.2019  
Кі П Кі П Кі П
№  Трансформатори по ль от л от ль от
з/п  класам напруги   кі  ш у М ь ш  у
   М
кі ш  у
  М 
ст т. ж В кі т. ж В ст т. ж В
ь,   ні А ст  ні А ь,   ні А 
ст  ь,  ст  ст  
1  150 кВ  15  4ь7, 8 ,000  15  4ь8, 8 ,000  0  +1ь0,, 0 00  
2  110 кВ  57  1096,100  57  1097,100  0  +1,000  
3  35кВ  232  755,230  232  764,350  0  +9,100  
4  6-20 кВ  10 006  1 777,832  10 070  1 794,999  +64  +17,167  
               ВСЬОГО  10 310  4 107,162  10 374  4 144,429  +64  +37,267  
  
 
 
Наявнiсть лiнiй електропередачi (по трасi)  
Зміни (+, -)  
№  Станом на  Станом на  
Найменування об'єктів  Од. вим.  
з/п  01.01.2020  31.12.2020  км  
1  ПЛ 154кВ  км  315,63  315,63  0  
2  ПЛ 110кВ  км  772,50  772,50  0  
3  ПЛ 35кВ  км  2 404,84  2 404,84  0  
4  ПЛ 20кВ  км  0  0  0  
5  ПЛ 10кВ  км  10 030,97  10 038,60  +7,63  
6  ПЛ 6кВ  км  56,72  56,73  +0,01  
7  ПЛ 0,4кВ  км  15 071,89  15 084,61  +12,72  
  Всього ПЛ  км  28 652,55  28 672,91  +20,36  
 94 
8  КЛ 110кВ  км  0,24  0,24  0  
9  КЛ 10кВ  км  1 375,50  1 390,68  + 15,18  
10  КЛ 6кВ  км  16,57  17,66  +1,09  
11  КЛ 0,4кВ  км  686,76  694,15  + 7,39  
  Всього КЛ  км  2 079,07  2 102,73  +23,66  
 
 
Значні резерви економії енергетичних ресурсів наявні в 
електромережах. В нашій країні втрати в електричних мережах сягають 
12-14 %, а за іншими статистичними даними до 18 %. Перш за все, це 
обумовлено відсутністю систем обліку, що дозволяє використовувати її 
майже без обмежень, застарілим обладнанням електромереж, 
крадіжками обладнання. 
Проте існують і значні технологічні втрати, і не слід забувати, що 
на початку 1990-х років втрати у вітчизняних електромережах були на 
рівні 6-8 %, такі ж втрати і в електричних мережах розвинутих країн.  
Основні технологічні втрати електроенергії в мережах це:  
навантажувальні втрати в проводах ліній електропередачі (ЛЕП) 
та обмотках силових трансформаторів підстанцій; 
втрати в залізі осердь трансформаторів при неробочому ході;  
втрати на корону проводів ЛЕП; 
втрати на власні потреби; 
втрати в компенсаційних пристроях (конденсаторні батареї, 
синхронні компенсатори, статичні тиристорні компенсатори та ін.);  
Заходи зі зниження втрат в мережах слід вибирати виходячи з 
принципу досягнення мінімуму приведених затрат при виконанні умов 
по надійності електропостачання і якості електроенергії.  
Проведені оціночні розрахунки вказують, що найбільш 
ефективними заходами є технічні заходи щодо компенсації реактивної 
потужності. Питоме зниження втрат при встановленні БСК в мережах 
 95 
споживачів, що отримують живлення від трансформаторів 220/6 -10 кВ, 
вкладає 70 тис.кВт.г в рік на 1 Мвар реактивної потужності батареї; від 
трансформаторів 110/6-10 кВ — 200 тис.кВт.г в рік; від 
трансформаторів 35/6-10 кВ — 300 тис.кВт.г в рік. Таким чином, 
проведення комплексних заходів — є ефективним способом зниження 
втрат електроенергії в системах електропостачання промислових 
підприємств. 
Величина втрат в лініях і мережах визначається їх технічними 
параметрами і струмом навантаження, кВт, ΔРл = 1,1 n ρ I2 L/Sл 10−3 , 
де 1,1 — коефіцієнт, що враховує опір перехідних контактів, скручення 
жил і способів прокладки ліній; 
n — число фаз ліній; 
L — довжина ліній, м; 
Sл — поперечний переріз проводу, мм2; 
ρ — питомий опір матеріалу проводу при 20 °C (Ом*мм2/м);  
І — середнє значення струму навантаження, А.  
Втрати електричної енергії, кВт*г: ΔW = ΔРл tp 10−3.  
Втрати електроенергії в лініях залежать від значення опорів і 
струму, що пропускається через лінії. Опір діючих ліній може 
вважатися практично постійним. Звідси випливає, що для зменшення 
втрат електроенергії можливий один шлях — зменшення струму, що 
протікає через них. Зменшити значення струму можна, наприклад 
використанням у роботі значної кількості резервних ліній.  
При наявності паралельних ліній бажано з розумінь економії 
електроенергії тримати їх включеними паралельно. При використанні їх 
на паралельну роботу, сумарний (еквівалентний) опір цих мереж 
зменшиться, і, отже, втрати активної та реактивної енергії при її 
передачі скоротяться. При паралельному з'єднанні опорів 
еквівалентний опір, при припущенні що опори резервної та основної 
 96 
ліній рівні, буде в два рази нижче. Звідси випливає зменшення втрат 
активної та реактивної потужностей також у два рази.  
В мережах до 220 кВ включно існують технічні можливості 
використання зниження навантажувальних втрат потужності та енергії 
за рахунок підвищення рівня робочої напруги.  
При підвищенні рівня робочої напруги можуть дещо зрости 
втрати на корону, проте в лініях 110—220 кВ ці втрати незначні. 
Втрати на корону значні в лініях понад 330 кВ. Проте в цих лініях 
допустимі перенапруги ізоляції незначні, що обмежує використання 
такого заходу зниження втрат електроенергії як підвищення напруги в 
лініях понад 330 кВ. 
Розрахунки вказують на можливість зниження втрат енергії до 1 
% сумарних втрат в системі за рахунок оптимізації режимів робочої 
напруги. 
Скорочення терміну ремонту електромереж 
Будь-яке обладнання під час експлуатації потребує технічного 
обслуговування та ремонту. При проведенні ремонту обладнання, 
навантаження на інше (резервне) обладнання збільшується, що значно 
збільшує втрати потужності. Втрати електроенергії від проведення 
ремонту основного обладнання прямо пропорційно залежить від часу 
його проведення. Таким чином, значна тривалість ремонту призводить 
до значних втрат електричної енергії.  
Економія електроенергії в шинах 
При електропостачанні потужних приймачів електроенергії 
(електричні печі й ін.), як правило, застосовують багатополюсні 
шинопроводи. Якщо застосовувати розташування шин, як зазначено на 
рис.1б., те втрати електроенергії в такому шинопроводі будуть значно 
більше, ніж при розташуванні, показаному на рис.1а. Це пояснюється 
тим, що при розташуванні шин, показаному на рис 1а. сильно 
 97 
позначається ефект близькості, при якому різко зростає індуктивний 
опір шин і відповідно збільшується реактивна складова струму, що в 
кінцевому рахунку приводить до збільшення загального струму і 
відповідно втрат потужності й енергії.  
Характерною особливістю режимів електричних мереж до 1000 В 
є нерівномірність навантаження фаз, що призводить до збільшення 
втрат потужності та енергії. Так, при коефіцієнті асиметрії струмів, 
рівному 2 %, у вузлах навантаження при потужності одноразового 
навантаження 0,18 і потужності симетричного навантаження 0,82 
втрати потужності в трансформаторі і в лінії 0,4 кВ збільшуються на 13 
%, а втрати напруги в найбільш навантаженій фазі зростають практично 
у 2 рази порівняно з симетричним режимом.  
Основною причиною такого явища, як несиметричне 
навантаження по фазах є потужні однофазні електроприймачі та 
специфічні схеми електропостачання (наприклад, трифазні тягові 
мережі при заземленій фазі діють в трифазній електричній мережі як 
двофазні навантаження). Зазвичай випадки асиметрії в електричних 
мережах економічно обґрунтовані. Однак можливі випадки 
перевищення допустимих норм величини асиметрії за технічними 
характеристиками обладнання. Для уникнення таких явищ 
використовують різні схемні рішення.  
Додаткові втрати, що зумовлені асиметрією навантаження, 
досягають 20 % сумарних втрат, тому необхідно застосовувати для їх 
зменшення замкнені схеми ліній 0,4 кВ, зменшувати опір струмам 
нульової послідовності, збільшувати переріз нульового проводу, 
використовувати батареї статичних компенсаторів, призначених для 
підвищення коефіцієнта потужності.  
Рівномірність завантаження фаз повинна бути забезпечена в 
першу чергу за рахунок правильного розподілу однофазних і двофазних 
 98 
навантажень по фазах. Другим заходом для зменшення асиметрії в 
мережах напругою до 1000 В є установка нейтралерів на введеннях 
заземлення свинцевої оболонки кабелю. Економічна доцільність 
другого заходу визначається співвідношенням між витратами на 
встановлення нейтралерів і вартістю зекономленої електроенергії в 
результаті усунення асиметрії навантаження.  
Заходи щодо вирівнювання навантаження фаз доцільно проводити 
в трансформаторах, завантажених більш ніж на 30 % номінальній 
потужності, нерівномірністю навантаження можна зневажити, тому що 
навантажувальні втрати незначно перевищують втрати холостого ходу.  
Заходи з симетрування навантаження розподільчої мережі слід 
передбачати вже на стадії її проектування. Для цієї мети в ТП 6 — 
10/0,4 кВ бажано передбачати заміну живильного трансформатора зі 
схемою з'єднання обмоток зірка-зірка трансформатором зі схемою 
з'єднання обмоток зірка-зиґзаґ. При цьому втрати і вартість 
трансформатора зростуть на 2-3 %. Але за рахунок виключення СП 
скорочуються втрати електроенергії на 5-8 % і відпадає необхідність у 
виробництві симметрируючого устаткування.  
Аналогічне положення має місце при установці додаткових 
фільтрокомпенсиючих пристроїв (ФКП) при несинусоїдальності форми 
кривої струму і напруги. Установлюючи випрямні пристрої по 12 -24 
фазній схемі, можна значно скоротити несинусоїдальність і обійтися 
без ФКУ. 
Мережі 0,38-10 кВ 
Помітну економію енергії в електричних мережах напругою 0,38-
10 кв дає перехід від ПЛ у розподільних мережах нижчої і середньої 
напруги до штучно синтезованих конструкцій типу КЛ. Гібридна 
конструкція, що синтезує найкращі властивості ПЛ і КЛ, називається 
повітряно-кабельною лінією (ПКЛ). Вона являє собою конструкцію, що 
 99 
складається з полегшених опор, на які підвішується спеціальний 
повітряний кабель (ПК). Конструкція ПК являє собою скручені 
струмоведучі ізоляційні жили в загальній оболонці чи без неї, з 
несучим тросом, розташовуваним чи усередині цієї оболонки, чи поза 
нею, чи спільно в одному пучку з проводами, скрученими з несучим 
тросом. ПК можна виконати на посилених ізольованих струмоведучих 
жилах, що є самонесучими, без несучого троса. ПК призначений для 
підвіски на опорах полегшеного типу за допомогою спеціальної 
арматури. ПКЛ мають наступні переваги: 
- істотне підвищення електробезпечності при експлуатації за 
рахунок зниження числа однофазних замикань на землю, 
обривів проводів і відсутності можливостей безпосереднього 
контакту зі струмоведучими частинами лінії електропередачі;  
- зниження пошкоджуваності ізоляції і підвищення 
експлуатаційної надійності унаслідок виключення факторів 
механічного впливу, характерних для ПЛ звичайного 
виконання (забруднення, накиди, перекриття повітряних 
проміжків птахами, гілками дерев тощо); 
- зменшення вітрових аварій унаслідок зменшення навантажень 
від ожеледі і вітру, відсутності моментів, що крутять, на 
опорах в аварійних режимах, значного збільшення механічної 
міцності конструкції ПК у порівнянні з проводами звичайного 
виконання; 
- легкість конструктивного виконання багатоланцюгових ліній; 
зменшення вартості будівельної частини ліній за рахунок 
спрощення конструкцій опор, збільшення довжини прольотів, 
виключення металоконструкцій, ізоляторів, контурів 
заземлення й інших елементів ПЛ звичайного виконання;  
 100 
- можливість монтажу ПК по стінах промислових і житлових 
будинків і інших інженерних споруджень, особливо в умовах 
суцільної міської забудови у великих індустріальних районах;  
- зниження реактивного опору, що приводить до поліпшення 
режиму напруги в мережі ПКЛ і збільшенню її пропускної 
здатності; 
- підвищення техніко-економічних показників за рахунок 
зниження втрат активної потужності в мережі; 
- зниження вартості додаткових КП для забезпечення 
оптимальних режимів роботи мережі; 
Основну економію електричної енергії при використанні ПКЛ дає 
зниження втрат активної потужності й енергії безпосередньо в самої 
ПКЛ, унаслідок зменшення витоків реактивної потужності по ділянках 
мережі і підвищення напруги в споживачів.  
 
 
 
3.3 Оновлення матерільно-технічної бази підприємства як 
напрям інноваційного розвитку підприємства  
 
Запорукою ефективного ведення бізнесу в сучасних умовах є 
використання сучасних технічних засобів та їх регулярне оновлення для 
підтримання високого рівня конкурентоздатності. Технології в сучасних 
умовах розвиваються дуже швидко, і втрата конкурентних переваг приводить 
до втрати споживачів і зростанню активності конкурентної боротьби за 
споживача. 
При проведенні дослідження основних засобів і виконання 
інвестиційної програми підприємства ПАТ «Черкасиобленерго» було 
виявлено, що знос основних засобів підприємства  становить 95 %, а це 
критичний показник для підприємства. Необхідно терміново розробляти та 
 101 
впроваджувати заходи для його поліпшення. При такій ситуації навіть 
незначна аварія в енергомережі може мати надзвичайні настлідки для 
енергобезпеки споживачів.  
Можливими факторами ризику в господарськiй дiльностi Товариства є:   
- старiння та знос основних фондiв.   
- рiвень розрахункiв споживачами за поставлену 
електроенергiю  
- розкрадання електричної енергiї абонентами, наявнiсть 
абонентiв без облiку у зв'язку з розкраданням лiчильникiв.  
- розкрадання кольорових металiв з лiнiй електропередач та 
трансформаторних пiдстанцiй, що призводить до додаткових 
витрат   
- низька платоспроможнiсть промислових та побутових 
споживачiв,      
- форс-мажорнi ризики та несприятливi погоднi умови,    
- значна кредиторська та дебiторська заборгованiсть, 
- залежнiсть вiд нормативно-правових актiв Мiнiстерства 
енергетики та вугiльної промисловостi та Нацiональної комiсiї, що 
здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та 
комунальних послуг. 
Основними напрямками по заміні та модернізації енергомереж є заміна 
ліній електропередіч та транформаторних підстанцій на нові, з меншими 
втратами при передачі електроенергії. Об’єктами заміни повинні стати:  
1. Довжина ПЛ, всього по колу - 29 396,48км, з них:  
   150кВ - 329,51км;  
   110кВ - 1 089,08км;  
   35кВ - 2 644,70км;  
   10кВ - 9 954,19км, в тому числi на дерев'яних опорах – 66,0км;  
   6кВ - 57,02км, в тому числi на дерев'яних опорах - 0,5км;  
 102 
   0,4кВ i нижче - 15 321,98км, з них на дерев'яних опорах - 2 
482,0км;    перекидок 0,4кВ - 12 268км;  
2. Довжина КЛ, всього - 2 102,73км, з них:  
   110-150кВ - 0,24км;  
   10кВ - 1 390,68км;  
   6кВ – 17,66км;  
   0,4кВ i нижче – 694,15км  
3. Кiлькiсть знижувальних пiдстанцiй 35-150кВ i потужнiсть силових 
трансформаторiв на них, всього - 176од. та 2 348,800МВА вiдповiдно, з 
них:  
   150кВ - 9 од. та 584,3МВА;  
   110кВ - 30 од. та 1 023,4МВА;  
   35кВ - 137 од. та 741,1МВА  
4. Кiлькiсть та потужнiсть силових трансформаторiв, встановлених на 
знижувальних пiдстанцiях 3-150кВ (без врахування трансформаторiв для 
пiдключення заземлення, реакторiв та трансформаторiв власних потреб), 
всього – 10 033од. та 4 100,371МВА вiдповiдно, з них:  
   150кВ - 15 од. та 488 МВА;  
   110кВ - 57 од. та 1 097,1МВА;  
   35кВ - 232 од. та 764,33МВА;  
   3-20кВ - 9 729од. та 1 750,941МВА  
Станом на 31.12.2020р. обсяг електричних мереж в умовних одиницях   
                 всього, тис.у.о.            
170,62  у тому числi:   
   ПЛ 110-150кВ                       1,71  
   ПЛ-35кВ                            3,19  
   ПЛ-3-20кВ                           11,91  
   ПЛ-0,4кВ i нижче                    26,33  
   КЛ-110кВ                          0,003  
   КЛ-35кВ                             0  
 103 
   КЛ-3-20кВ                          5,27  
   КЛ-0,4кВ i нижче                 2,00  
   РП, ТП-6-35/0,4кВ                 45,77  
   ПС - 35кВ                           18,14  
   ПС - 110-150кВ                  8,68  
   Iнше (зв'язок, телемеханiка, облiк та iнше, що пiдлягає пiдрахунку в у.о.)   
47,62  
 Таблиця 3.2  
Баланс трансформаторiв всiх класiв напруги 
Станом на  Станом на  
Зміни (+, -)  
01.01.2019  31.12.2019  
Трансформатори Кі П Кі П Кі П
 №  
по класам ль от л от ль от
з/п  
напруги   кі ш  у М ь ш  у кі  ш у
    М  М 
ст т. ж В кі т. ж В ст т. ж В
ь,   ні А ст  ні А ь,   ні А 
ст  ь,  ст  ст  
1  150 кВ  15  4ь7, 8 ,000  15  4ь8, 8 ,000  0  +1ь0,, 0 00  
2  110 кВ  57  1096,100  57  1097,100  0  +1,000  
3  35кВ  232  755,230  232  764,350  0  +9,100  
4  6-20 кВ  10 006  1 777,832  10 070  1 794,999  +64  +17,167  
               ВСЬОГО  10 310  4 107,162  10 374  4 144,429  +64  +37,267  
  
Наявнiсть лiнiй електропередачi (по трасi)  
Зміни (+, -)  
№  Найменування Од. Станом на  Станом на  
з/п  об'єктів  вим.  01.01.2020  31.12.2020  км  
1  ПЛ 154кВ  км  315,63  315,63  0  
2  ПЛ 110кВ  км  772,50  772,50  0  
3  ПЛ 35кВ  км  2 404,84  2 404,84  0  
4  ПЛ 20кВ  км  0  0  0  
5  ПЛ 10кВ  км  10 030,97  10 038,60  +7,63  
6  ПЛ 6кВ  км  56,72  56,73  +0,01  
7  ПЛ 0,4кВ  км  15 071,89  15 084,61  +12,72  
  Всього ПЛ  км  28 652,55  28 672,91  +20,36  
8  КЛ 110кВ  км  0,24  0,24  0  
9  КЛ 10кВ  км  1 375,50  1 390,68  + 15,18  
10  КЛ 6кВ  км  16,57  17,66  +1,09  
 104 
11  КЛ 0,4кВ  км  686,76  694,15  + 7,39  
  Всього КЛ  км  2 079,07  2 102,73  +23,66  
  
За iнформацiєю ПАТ "Черкасиобленерго", змiни характеристик електричних 
мереж вiдбулись внаслiдок таких факторiв:  
1. Прийняття на баланс об'єктiв електромереж вiд iнших 
органiзацiй За 2020 рiк придбано вiд стороннiх органiзацiй:  
   ПЛ - 10 кВ – 0,01 км   
ПЛ - 0,4 кВ – 0,22 км,   КЛ - 10 кВ – 0,09 км,  
 трансформаторiв 10/0,4кВ - 5 од. сумарною потужнiстю – 
2,503 МВА,  
2. Побудовано нових та введено  в експлуатацiю об'єктiв 
електромереж.  
За звiтний перiод побудувано та введено в експлуатацiю  електромереж:   
   ПЛ - 0,4 кВ – 8,92 км, ПЛ - 6 кВ –    0,01 км    ПЛ - 10 кВ – 12,70 км  
  КЛ - 0,4 кВ – 7,39 км,  
КЛ - 6 кВ – 1,09 км,    КЛ - 10 кВ – 15,09 км,    трансформаторiв 
150/35/10кВ - 1 од. сумарною потужнiстю – 25,000МВА   трансформаторiв 
110/35/10кВ - 1 од. сумарною потужнiстю – 16,000МВА   трансформаторiв 
35/10кВ - 2 од. сумарною потужнiстю – 12,600МВА   трансформаторiв 
10/0,4кВ - 68 од. сумарною потужнiстю – 16,732МВА трансформаторiв 
6/0,4кВ - 1 од. сумарною потужнiстю – 0,213МВА  
Вiдповiдно до зведеної вiдомостi якiсної оцiнки технiчного стану 
електромереж 0,4-154кВ по ПАТ "Черкасиобленерго":  
  всього ПЛ 0,4-150кВ – 29 396км, з них пiдлягає реконструкцiї та замiнi 
- 2 604км, що становить 9%;  
  всього КЛ 0,4-150кВ – 2 102км, з них пiдлягає реконструкцiї та замiнi - 
135км, що становить 6%;  
  всього ТП 6-35/0,4кВ - 8 969 од., з них пiдлягає реконструкцiї та замiнi 
- 355од., що становить 4%.  
 105 
Процес заміни основних засобів вартісний і потребує часу та інвестицій 
для його виконаня. Але проведення оновлення основних засобів забезпечить 
зниження втрат при транспортуванні електричної енергії з 30 % до 15 – 20 %, 
а також знизити втрати при перетворенні електричної енергії на 
трансформаторних підстанціях і знизити втрати в даному випадку на 5 – 15 % 
від загального обсягу переданої електроенергії. Як показав досвід зарубіжних 
компаній, проведення таких заходів оновлення основних засобів окупиться за 
6 – 8 років. 
Отже, на основі проведених досліджень, можна стверджувати, що для 
ПАТ «Черкасиобленерго» є два напрямки інноваційного розвитку: 
- будівництво промислової сонячної електростанції потужністю 0,5 – 
5 МВт з інвестиціями в розмірі 4,5 – 50 млн. грн. для виробництва 
чистої відновлюваної електроенергії для задоволення зростаючих 
потреб споживачів. Собівартість 1 кВт електроенергії на 
промислових сонячних електростанціях в США з використанням 
сучасного обладнання становить 2,26 грн. за кВт, а це вже дешевше, 
ніж виробництво електроенергії з використанням паливних 
ресурсів. Термін окупності подібної сонячної електростанції за 
оцінками експертів становитиме 6 – 8 років. 
- заміна застарілих мереж розподілу та постачання електроенергії 
споживачам. Це дасть змогу збільшити пропускну спроможність 
енергомереж та зменшити втрати електроенергії при 
транспортуванні і перетворенні. Нагальність даного заходу  
обумовлюється і значною зношеністю ліній електропередач і 
трансформаторних підстанцій, що підтверджується періодичними 
неплановими відключеннями споживачів через різного роду 
аварійні ситуації на лініях електропередач. Вкладення в даний 
напрямок будуть значно більшими, оскільки досить велика 
протяжність ліній електропередач в Черкаській облісті і велика 
кількість різного рівня трансформаторних підстанцій (  29 396,48км 
 106 
ліній електропередач та 10 033 од. трансформаторних підстанцій ). 
За оцінками вітчизняних експертів для оновлення енергомереж в 
Черкаській області необхідно 1,1 млрд. грн. Європейський досвід 
показує, що для успішного здійснення таких заходів необхідно 
залучати кошти від Європейського банку реконструкції та розвитку 
і Міжнародного валютного фонду по програмам енергомодернізації 
для здійснення таких програм. В Україні відсутні такі потужні 
інвестори, здатні профінансувати такі проекти. Окупність проекту 
заміни енергомереж на прикліді європейських партнерів становить 
8 – 15 років за умови державної підтримки.  
 
 
 
 107 
ВИСНОВОК 
 
Інноваційним процесам належить визначальна роль в економіці 
держави. Сьогодні інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для 
бізнесу, де знання разом з соціальним капіталом створюють конкурентні 
переваги окремих країн та регіонів в більшому ступеню, ніж їх природні 
ресурси. Інноваційні процеси стають головним джерелом економічного 
зростання, особливо в контексті сучасної парадигми сталого розвитку та 
обмеженості природних ресурсів (в тому числі і енергетичних). Таким чином, 
в даний час, інші резерви розвитку, окрім якісних технологічних та 
організаційних змін, знайти важко. Головна роль у втіленні саме такого 
шляху розвитку безумовно належить державі. 
Темою роботи є інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства, 
тому  поглиблено розглядалися такі поняття, як:  інновація –– це кінцевий 
результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління та 
одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або 
іншого виду ефекту та інвестиції. 
Завданням роботи був аналіз розвитку теоретичних та практичних 
положень, формування інноваційної діяльності підприємства, а також 
визначення та економічне обгрунтування плану інноваційного розвитку ПАТ 
«Черкасиобленерго», що забезпечить підвищення ефективності виробничо-
господарської діяльності підприємства в ринкових умовах, розвиток 
підприємства, активізацію інноваційних процесів в Україні. 
Методологія економічного обгрунтування інноваційної діяльності 
підприємства в даній роботі була розглянута на прикладі підприємства ПАТ 
«Черкасиобленерго», що створене шляхом перереєстрації державної 
акціонерної енергопостачальної компанії «Черкасиобленерго», яка була 
заснована відповідно до Указу Президента від 4 квітня 1995 р. №282/95 «Про 
структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» та 
 108 
наказу Міністерства енергетики та електрифікації від 17 липня 1995 р. №124 і 
є її правонаступником. Основним видом діяльності є виробництво та 
розподіл електроенергії споживачам. За результатами оцінки фінансово-
майнового стану ПАТ «Черкасиобленерго» можна зробити висновок, що 
фінансові показники діяльності підприємства за два останні роки мали 
позитивну тенденцію, що голоним чином обумовлюється стабільністю 
діяльності підприємства та зростанням обсягів споживання електроенергії. 
В роботі проведений аналіз виробничо-господарської діяльності 
ПАТ «Черкасиобленерго», мотиваційного механізму на підприємстві, 
механізму формування витрат і прибутку, а також оцінки ефективності 
інвестиційної діяльності на даному підприємстві. З огляду на це, можна 
зробити висновок, що фінансовий стан підприємства задовільний, 
інвестицій в 2020 році було виділено 42 106,9 тис. грн. на будівництво, 
модернізацію та реконструкцію електричних мереж та обладнання , на 
заходи по зниженню та недопущенню понаднормативних витрат 
електроенергії, також на впровадження та розвиток АСДТК, 
інформаційних технологій, систем зв'язку і телекомунікацій та 
модернізація і закупівля транспортних засобів, але фінансово-
економічному відділу слід приділити увагу підвищенню ефективності 
виробництва.  
    Власний капітал підприємства у 2020 році  
в порівнянні з 2019 роком зменшився на 451 047 тис. грн або на 9,1 %. Чистий 
дохід від реалізації продукції  мав тенденцію до збільшення на 33,3 % або на 
суму 421 749 тис. грн,  у звітному періоді спостерігається валовий збиток 10 923 
тис. грн. який скоротився на 81% порівняно з 2019 роком. На підприємстві 
спостерігається  динаміка зменшення інших операційних доходів на суму 74 642 
тис. грн або 63,3 % та зменшення інших операційних витрат на суму 64 522 тис. 
грн або 39 %. Адміністративні витрати у 2020 році зменшилися на 39 % або на 
суму 67 526 тис. грн, також зросли інші доходи підприємства на 0,5 % (12 тис. 
грн) та інших витрати на 7,83 %  
 109 
(13 тис. грн).  Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 
збільшилася на 327 649 тис. грн або на 28 %. З вище наведених даних видно, що в 
2020 році спостерігається часткове погіршення фінансового стану підприємства, 
але це частково пов’язано з пандемією Covid 2019 яка вплинула на економіку 
країни вцілому.  
Середньооблікова кількість працюючих в «Черкасиобленерго» в 2020 
році складала 3 658 особи, що на 3,2 % менше за попередній рік, а фонд 
оплати праці зріс на 24,7 % і становив 785 570 тис.грн., середня 
заробітна плата по підприємству в 2020 році становила 17,8 тис. грн. за 
місяць. 
Розрахуваши показники ділової активності, ми бачимо, що мали 
тенденцію зростати коефіцієнт оборотності оборотніх активів майже на 14 %, 
фондоозброєнність –– на 13 %, матеріаломісткість не змінилася, а  трудомісткість 
господарської діяльності і зменшилися в наступному періоді на 22  % . 
Первiсна вартiсть основних засобiв товариства станом на 
31.12.2017 року становить 961 563 тис.грн. Ступiнь зносу основних засобiв 
складає 67,3 % і відповідно залишкова вартість основних засобів становить 
315 147 тис. грн., що на 9,7 % менше в порівнянні з 2016 роком. 
Собівартість реалізованої продукції, товарів та послуг в 2020 році 
склала 1 687 725 тис. грн., що на 28 % більше через значне зростання 
собівартості покупної електроенергiї, вартості пального використаного для  
виробництва, оплати працi та нарахування на фонд оплати працi, а також  витрат 
на сировину та  допоміжні матеріали. 
Останніми роками спостерігається тенденція збільшення 
надходження електричної енергії при одночасному збільшенні 
корисного відпуску. Так в 2020 році, порівняно з 2019 роком, 
надходження збільшилося на 71 259 тис. кВтгод, а корисний відпуск 
збільшився на 48 459 тис. кВтгод. ПАТ «Черкасиобленерго» 
намагається не допускати перевищення доведених значень 
нормативних втрат електричної енергії. 
 110 
У третьому розділі роботи були запропоновані два варіанти 
удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства.  
На основі проведених досліджень, можна стверджувати, що для ПАТ 
«Черкасиобленерго» є два напрямки інноваційного розвитку: 
- будівництво промислової сонячної електростанції потужністю 0,5 – 
5 МВт з інвестиціями в розмірі 4,5 – 50 млн. грн. для виробництва 
чистої відновлюваної електроенергії для задоволення зростаючих 
потреб споживачів. Собівартість 1 кВт електроенергії на 
промислових сонячних електростанціях в США з використанням 
сучасного обладнання становить 2,26 грн. за кВт, а це вже дешевше, 
ніж виробництво електроенергії з використанням паливних 
ресурсів. Термін окупності подібної сонячної електростанції за 
оцінками експертів становитиме 4 – 6 років. 
- заміна застарілих мереж розподілу та постачання електроенергії 
споживачам. Це дасть змогу збільшити пропускну спроможність 
енергомереж та зменшити втрати електроенергії при 
транспортуванні і перетворенні. Нагальність даного заходу  
обумовлюється і значною зношеністю ліній електропередач і 
трансформаторних підстанцій, що підтверджується періодичними 
неплановими відключеннями споживачів через різного роду 
аварійні ситуації на лініях електропередач. Вкладення в даний 
напрямок будуть значно більшими, оскільки досить велика 
протяжність ліній електропередач в Черкаській облісті і велика 
кількість різного рівня трансформаторних підстанцій (  29 396,48км 
ліній електропередач та 10 033 од. трансформаторних підстанцій ). 
За оцінками вітчихзняний експертів для оновлення енергомереж в 
Черкаській області необхідно 1,1 млрд. грн. Європейський досвід 
показує, що для успішного здійснення таких заходів необхідно 
залучати кошти від Європейського банку реконструкції та розвитку 
і Міжнародного валютного фонду по програмам енергомодернізації 
 111 
для здійснення таких програм. В Україні відсутні такі потужні 
інвестори, здатні профінансувати такі проекти. Окупність проекту 
заміни енергомереж на прикліді європейських партнерів становить 
8 – 15 років за умови державної підтримки.  
Таким чином,  політика  підприємства  буде зорієнтована  не  
тільки  на  одержання сьогоденної вигоди,  але й на далеку перспективу. 
Електроенергетика з кожним роком набуває дедалі більшого значення для 
економіки України. Особливо чітко ця тенденція простежується протягом 
останнього часу, коли значно зросла ціна імпортованого природного газу. 
Можна припустити, що саме електроенергетичний сектор стане тим 
фундаментом, на якому базуватиметься подальша стратегія розвитку 
України. 
 112 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 №40-IV //  
zакоn1.гаdа.gov.uа. 
2. Закон України «Про особливості в оподаткуванні інноваційної 
діяльності» від 26.12.2002 № 380-ІV. 
3. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 
21.09.1999 № 1069-ХIV 
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 
22 травня 1997 р. № 283/97 
5. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 
року № 555-IV 
6. Афонченкова Т.М., Баганов Є.О. Економічна модель вибору варіантів 
енергопостачання на основі відновлювальних джерел енергії // Актуальні 
проблеми економіки. – 2007. – №6. – с. 139-148 
7. Бакалін Юрій Іванович. Енергозбереження та енергетичний менеджмент: 
навч. посіб. для студ. ВНЗ. — 3-тє вид., доп. та перероб. — Х. : Бурун і 
К, 2006. — 319с. 
8. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. –– К.: Атіка, 
2004. – 480 с. 
9. Бульбас О.В. Розвиток альтернативної енергетики як шлях забезпечення 
економічної безпеки держави // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: 
Економічні науки. Випуск 19: У 2-х частинах. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – 
Частина І. – 263 с. 
10. Бушуєв С. Д. Управління проектами інноваційного розвитку / В кн.: 
Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. М-ли 
наук.-практ. конф. — К.: НТУУ КГП, 2003. — 434 с. 
11. Василенко В. О, Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. — 
К: ЦУЛ Фенікс, 2012. — 440 с. 
 113 
12. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжпии 
досвід: Монографія. – К.: Вікторія, 2014. 
13. Геєць В. Л, Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. — Харків: 
Константа, 2006. – 272 с. 
14. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посібник для 
студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 
2006. – 488с. 
15. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: 
концепція, методологія, стратегічне управління. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 
2003. – 308 с.  
16. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: 
Навчальний посібник. – К.: Каравела. 2007. – 424 с. 
17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 
2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2007. – 497 с. 
18. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. 
Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, 
проф. М.П. Денисенка. –– К.: ВД «Професіонал», 2004. –– 960 с. 
19. Енергетика. Екологія. Людина: матеріали VII Міжнар. енергоекол. 
конгр., 21 — 22 берез. 2007 р., Київ / Ред.: А.К. Шидловський. — К., 
2007. — 135 с. 
20. Заблоцький Б.Ф. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. – 
Львів: Новий і   Світ - 2000, 2007. – 456 с. 
21. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. –– СПб.: 
Бизнес-пресса. — 1998. — 216 с. 
22. Зінько Н. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності на прикладі 
Індії, Ірландії, Сінгапуру, Японії, Фінляндії // Регіональна економіка № 4, 
2006. – с. 220-226.  
23. Іваноньків О.О. Зарубіжний досвід розвитку економічних систем на 
інноваційній основі  // Актуальні проблеми економіки №12, 2015. – с. 23-29. 
24. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібн. — 2-ге 
 114 
вид., перероб. і доп. — Суми: Університетська книга; К: Видавничий дім 
"Княгиня Ольга", 2012. — 324 с. 
25. Інвестування української економіки: Монографія / За ред. А.І. Сухорукова — 
К: Національний інститут проблем міжнародн. безпеки, 2005. — 440 с. 
26. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна 
політика / За ред. докт. екон. наук Л. І. Федулової. — Ю Основа, 2005. — 
552 с. 
27. Кардаш О.М. Організація та механізм інвестування інноваційних проектів 
венчурним капіталом // Вісник НУВГП. - 2014. — № 1 (41). - С. 94. 
28. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного 
розвитку України // Фінанси України. - 2004. - №7. - С.96-103.  
29. Краснокутська В.Н. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. — К.: 
КНЕУ, 2014. —504 с. 
30. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку 
економіки України. – Львів: Видавничий центр Львівського 
національного університету імені Івана Франка, 2001. – 608 с.  
31. КрючковаІ.В. Структурні чинники розвитку економіки України. — К: 
Наукова думка, 2004. - 211с. 
32. Кузнєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: 
Монографія. – Львів: Львів. банків. ін-т НБУ 2015. - 320 с. 
33. Кузьмін О.Є. та ін. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія / За 
наук ред. проф., докт. екон. наук О.Є. Кузьміна. — Львів: ЛБІНБУ, 2003. 
— 233 с. 
34. Кулачиська С.С. Відновлювальні джерела енергії. – Серія 12. –  
Тематичний цикл “Проблеми екології”. – Київ, 2000. 
35. Ладюк О.Д. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні // 
Проблеми науки. – 2009. – №1., с.2-7 
36. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. –– Київ: 
«Центр навчальної літератури», 2004. –– 376 с. 
 115 
37. Микитюк П. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення інноваційно-
інвестиційної діяльності в Україні // Світ фінансів. – 2008. – №1(14). 
38. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К: Центр навч. літ. 
2007. – 400 с. 
39. Мыдинський В.Г. Инновационный менеджмент / Учебник. –– М.: 
Инфра-М, 2012 
40. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. // 
Держкомстат України. - 2002. - 316 с.  
41. Орлюк О. Проблеми участі органів державної влади в інноваційних 
процесах // Інтелектуальна власність — 2005.—№ 11. — С. 4-6. 
42. Павленко І.А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та 
організація інноваційної діяльності: Навч.-метод, посіб. для са-
мостійного вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. 
43. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. 
— 472 с. 
44. Посібник до виконання магістерських робіт для студентів спеціальності 
«Економіка підприємства» денної форми навчання / Укл. В.І. Хомяков, 
А.Ф. Шигимага. – Черкаси: ЧДТУ, 2008. – 76 с. 
45.  Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку 
економіки України: Наукова доповідь (За ред. Я.З. Каліло). — К: НІСД, 
2005. — 24 с. 
46. Стадник В.В, Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навч. посібн. — К.: 
Академвидав, 2006. - 464 с. 
47. Уткін О.Ф., Паче А.М. Цілі і принципи державного регулювання 
інвестиційної діяльності // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - №5. - 
С15-19. 
48. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с. 
49. Хомяков В.І. Менеджмент підприємства. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: 
Кондор, 2005. – 434 с. 
 116 
50. Худолей В.Ю., Методичні підходи щодо оцінки ефективності інвестицій 
в інноваційних проектах розвитку нафтогазового комплексу // 
Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 2. 
51. Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственных инвестиций. –– 
М.: Дело, 1998. –– 256 с. 
52. Метеорологічна інформація взята з сайту METEOPROG.UA
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
