Репозиторій ЧДТУ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему 
 
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ 
СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 
 
 
Виконала:  
студентка 2 курсу, групи ЗСЗМ-022 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                                                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Тернова Л.Ю. 
_____________________                                                                                  
  (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник:  д.пед.н., професор Архипова С.П. 
                                                                                             (прізвище та ініціали) 
 
Рецензент: 
__________________________________________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 
 
 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр     
  
Галузь знань             23 Соціальна робота   
Спеціальність                               232 «Соціальне забезпечення»  
 
                                                          ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри Соціального забезпечення 
                                                            ____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
                                                           “_____” _______________2024 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
 
Здобувачу Терновій Людмилі Юріївні 
 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Особливості 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в сучасних 
умовах» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2024 р.   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах кафедри 
соціального забезпечення Черкаського державного технологічного 
університету (освітня програма Соціальне забезпечення).  
План кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ 1. Теоретичні засади професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери. 
Розділ 2. Професійна підготовка фахівців соціономічних професій у 
сучасних умовах. 
Розділ 3. Перспективи розвитку та вдосконалення професійної 
підготовки фахівців соціономічної сфери в Україні. 
      Об’єкт дослідження – процес підготовки фахівців соціономічної 
сфери та відповідність такої підготовки сучасним викликам 
     Предмет дослідження – особливості організації фахової 
підготовки  майбутніх фахівців соціономічної сфери. 
    Мета кваліфікаційної роботи магістра: полягає в обгрунтуванні  
особливостей, перспектив розвитку та можливостей вдосконалення 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в сучасних 
умовах, розробці соціального проекту «Вдосконалення ІКТ-
компетентності фахівців соціономічної сфери» для підвищення рівня 
ІКТ-компетентності фахівців соціономічної сфери та рекомендацій щодо 
вдосконалення їхньої професійної підготовки у сучасних умовах під час 
навчання у профільних закладах вищої освіти. 
 
 
 
 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1. Здійснити теоретичний аналіз професійної діяльності фахівців  
соціономічної сфери як феномену сучасності та розкрити основні теоретичні 
та практичні аспекти цієї підготовки. 
У розділі 2: Розкрити особливості професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери у сучасних умовах. 
У розділі 3: Обгрунтувати перспективи розвитку та вдосконалення 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в Україні. 
 
Календарний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційної роботи 
Етапи підготовки та захисту КРМ Термін   
виконання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРМ і подання заяви  на   
кафедру;  
- затвердження тем КРМ і призначення  наукових виконано  
керівників;  
- складання і затвердження індивідуальних завдань 
на виконання КРМ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  КРМ  виконано  
 
3. Підготовка другого розділу КРМ  виконано  
 
4. Підготовка третього розділу КРМ  виконано  
 
5. Подання здобувачем завершеної КРМ науковому  виконано  
керівнику  
6. Розгляд КРМ науковим керівником  виконано  
 
7. Попередній розгляд КРМ на комісії  від кафедри  виконано  
 
8. Доопрацювання роботи, прийняття кафедрою  виконано  
рішення про допуск КРМ до захисту перед ЕК,   
оформлення та зовнішнє рецензування КРМ 
9. Захист КРМ перед ЕК   
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      С.П. Архипова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2024 р. 
 
Завдання одержав здобувачка                                                                                                                            
                                         ____________            Л.Ю. Тернова  
                                             (підпис)                           (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2024 р. 
 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 104 
сторінках. Робота містить 1 таблицю, список використаних джерел з 60 
найменувань, 2 додатки. 
 
Об’єктом дослідження є процес підготовки фахівців соціономічної 
сфери та відповідність такої підготовки сучасним викликам. 
Предметом дослідження особливості організації фахової підготовки  
майбутніх фахівців соціономічної сфери. 
Мета дослідження полягає в обгрунтуванні особливостей, перспектив 
розвитку та можливостей вдосконалення професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери в сучасних умовах, розробці соціального проекту 
«Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців соціономічної сфери» для 
підвищення рівня ІКТ-компетентності фахівців соціономічної сфери та 
рекомендацій щодо вдосконалення їхньої професійної підготовки у сучасних 
умовах під час навчання у профільних закладах вищої освіти. 
Завданнями роботи є: 
1. На підставі аналізу наукових джерел з’ясувати сутність професійної 
діяльності фахівців соціономічної сфери як феномену сучасності. 
2. Проаналізувати ґенезу теорії і практики навчання фахівців соціономічних 
спеціальностей. 
3. Розкрити значення інформаційної компетентності у професійній 
діяльності фахівців соціономічних спеціальностей, з цією метою 
розробити соціальний проект «Вдосконалення ІКТ-компетентності 
фахівців соціономічної сфери». Розробити рекомендації щодо 
вдосконалення професійної  підготовки фахівців соціономічної сфери в 
сучасних умовах. 
За результатами дослідження сформульовані висновки, які 
відповідають поставленим завданням, а їх обґрунтованість і переконливість 
засвідчують достатню наукову підготовленість та синтезують результати 
наукового дослідження. 
Одержані результати можуть бути використані під час написання 
курсових, дипломних, магістерських робіт, розробки методичних 
рекомендацій з питань професійної підготовки фахівців соціономічної сфери. 
Теоретичні положення поглиблюють зміст професійної підготовки 
майбутніх фахівців соціономічної сфери, що забезпечує формування їхніх 
фахових компетентностей.  
Рік виконання роботи 2024 рік 
Рік захисту роботи 2024 рік 
4 
 
ЗМIСТ 
 
ВСТУП………………………………………………………………………….. 5 
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ  
ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ ………………………..……….. 9 
 1.1. Соціономічна професія: генеза поняття ……………………………. 9 
 1.2. Особистість фахівця соціономічної сфери: теорія і практика …….. 18 
 1.3. Професійно-особистісний розвиток спеціаліста соціономічної 
сфери ………………………………………………………………….. 23 
РОЗДIЛ 2. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ  
ПРОФЕСІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ………………………..……….………. 31 
 2.1 Підготовка фахівців соціономічних спеціальностей як педагогічна  
проблема …………………...…………….……………………..…….. 31 
 2.2. Формування професійних компетентностей у процесі підготовки  
фахівців соціономічної сфери ………………………………………. 39 
 2.3. Індивідуальні освітні траєкторії підготовки фахівців  
соціономічної сфери ……..………………………………………….. 49 
РОЗДIЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ  
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ  
СФЕРИ В УКРАЇНІ ………………………………………………………… 57 
 3.1. Проектування у професійній діяльності фахівців соціономічної  
сфери ……………………………………………………………….… 57 
 3.2. Формування інформаційної компетентності фахівців  
 соціономічної сфери. Соціальний проект «Вдосконалення ІКТ-  
 компетентності фахівців соціономічної сфери»  ………………… 66 
3.3. Рекомендації щодо організації професійної підготовки фахівців  
соціономічної сфери у сучасних умовах ………………………..… 83 
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 90 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 94 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальнiсть вибору теми роботи. За останні декілька років в Україні 
суттєво змінилися умови праці переважної більшості працівників, не 
виключенням стали і фахівці соціономічної сфери. Це спричинено 
всесвітньою пандемією COVID-19, тотальним карантином, обмеженнями 
пересування та живого спілкування. А з початку 2022 року такі зміни 
пов’язані із безпековою ситуацією, спричинених війною на території 
України. Незважаючи на усі складнощі, українці продовжують працювати, 
роблять усе для того, щоб економіка вистояла у таких надскладних умовах. 
Кожен робить свою роботу на своєму професійному фронті. У період 
загальної паніки, постійного стресу та невизначеності, працівники 
соціономічної сфери виявилися справжніми рятувальниками для людей. 
Термін «соціономія» (від латинських слів societas – суспільство та norma – 
правило) буквально означає вчення про соціум. Це вказує на те, що 
соціономія є дисципліною, яка вивчає складні соціальні проблеми людини та 
шляхи їх вирішення. Українська система підготовки фахівців соціономічної 
сфери має велике значення, оскільки вона визначає, які послуги надаються 
населенню, як розвивається галузь соціальної сфери і як вирішуються 
соціальні проблеми. Це дослідження спрямоване на аналіз процесу 
підготовки фахівців соціономічної сфери в умовах воєнного часу, 
модернізації змісту діяльності та визначення перспектив розвитку цієї 
професійної галузі. 
Ступiнь вивченостi проблеми. Зазвичай проблему соціономії 
розглядають з точки зору надання різних видів допомоги – соціальної, 
психологічної, консультативної тощо. Однак соціономічна діяльність є більш 
широким комплексом, який охоплює не лише безпосередню допомогу, але й 
процеси навчання, виховання та соціалізації особистості.  
Проблема соціономічних професій на сьогодні безпосередньо 
вивчається О. Білою, В. Болучевською, Т. Браніцькою, О. Гомонюк, 
6 
 
О. Гусаровою, Г. Дубчак, Р. Каверіною, В. Корнещук, І. Мельничук, 
І. Тормажевською, О. Тюптя, О. Чичук та інші. Вітчизняні науковці внесли 
значний внесок у вивчення особливостей становлення соціономічних 
професій, а саме: О. Безпалько, О. Біла, І. Богданова, А. Бойко, Л. Буркова, 
А. Капська, О. Карпенко, О. Кірдан, Л. Коваль, М. Лукашевич, І. Мигович, 
В. Поліщук, В. Полтавець, В. Рибалка, І. Томаржевська, С. Харченко та інші. 
Серед зарубіжних науковців питаннями розвитку соціономічних професій 
переймаються Е. Еріксон, К. Роджерс, Д. Сеймор, Л. Хьєл, К. Юнг та інші. 
Вивчення професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в 
сучасних умовах є надзвичайно важливим завданням. Це допоможе 
визначити потреби галузі, зрозуміти її виклики, створити рекомендації для 
підвищення якості підготовки фахівців та сприятиме ефективному розвитку 
цієї сфери в Україні.  
Мета роботи: полягає в обгрунтуванні особливостей, перспектив 
розвитку та можливостей вдосконалення професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери в сучасних умовах, розробці соціального проекту 
«Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців соціономічної сфери» для 
підвищення рівня їх ІКТ-компетентності та рекомендацій щодо 
вдосконалення їхньої професійної підготовки у сучасних умовах під час 
навчання у профільних закладах вищої освіти. 
Визначена мета обумовила такi завдання:  
1. На підставі аналізу наукових джерел з’ясувати сутність професійної 
діяльності фахівців соціономічної сфери як феномену сучасності. 
2. Проаналізувати ґенезу теорії і практики навчання фахівців соціономічних 
спеціальностей. 
3. Розкрити значення інформаційної компетентності у професійній 
діяльності фахівців соціономічних спеціальностей, з цією метою 
розробити соціальний проект «Вдосконалення ІКТ-компетентності 
фахівців соціономічної сфери». 
7 
 
4. Розробити рекомендації щодо вдосконалення професійної  підготовки 
фахівців соціономічної сфери в сучасних умовах. 
Об’єкт дослiдження – процес підготовки фахівців соціономічної сфери 
та відповідність такої підготовки сучасним викликам. 
Предмет дослiдження – особливості організації фахової підготовки  
майбутніх фахівців соціономічної сфери.   
Для вирiшення поставлених завдань використано різноманітні методи 
дослiдження для отримання комплексного та обґрунтованого розуміння 
проблеми. Загальнонаукові (теоретичні) методи, такі як аналіз, синтез, 
узагальнення та абстрагування, використано для вивчення і аналізу наявної 
теоретичної бази з фахової підготовки спеціалістів соціономічної сфери. 
Завдяки цьому вдалося краще зрозумти концепції та теоретичні аспекти 
соціономічної сфери.  
Використовуючи емпіричні методи, такі як порівняння і аналіз 
документів, було зіставлено різні підходи до професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери. Ці методи допомогли прояснити основні проблеми 
перспектив розвитку фахової підготовки фахівців соціономічній сфері 
України, надали можливість розробити соціальний проект та рекомендації по 
вдосконаленню підготовки фахівців у соціономічній сфері. 
Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що у роботі 
пропонується соціальний проект «Вдосконалення ІКТ-компетентності 
фахівців соціономічної сфери» та рекомендації для покращення професійної 
підготовки фахівців у сучасних умовах Це сприятиме формуванню 
професійних компетентностей фахівців соціономічної сфери, їх готовності 
надавати комплексні послуги в умовах невизначеності та підвищенню якості 
підготовки фахівців для результативної роботи. У дослідженні представлені 
інноваційні рішення і підходи для становлення фахівців, які дозволяють 
економити матеріальні, фінансові,  інформаційні та людські ресурси і в той 
же час упорядкувати освітній процес та збільищувати соціально значущий 
потенціал освіти. 
8 
 
Практичне значення магістерської роботи полягає в тому, що отримані 
теоретичні положення та практичні результати поглиблюють зміст 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери, та забезпечують 
формування їхньої фахової компетентності. Цьому сприятиме розроблений 
автором соціальний проект формування інформаційних можливостей 
фахівців соціономічних спеціальностей у закладах вищої освіти 
«Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців соціономічної сфери».  
Матеріали дослідження сприятимуть удосконаленню професійної 
компетентності фахівців соціономічної сфери та забезпеченню їхньої 
конкурентоспроможності, популярності на ринку праці, ажде підготовлені за 
останніми вимогами часу кваліфіковані випускники, є дорогоцінним 
ресурсом українського суспільства. 
 
 
 
 
9 
 
РОЗДIЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ 
ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ  
 
1.1. Соціономічна професія: генеза поняття 
 
Насамперед, розглянемо тлумачення поняття «соціономія» у науковій 
літературі.  
У поле нашого зору потрапили словники: педагогічні, психологічні 
тлумачні але ми не знаходимо трактування цього терміну та його 
тлумачення. І пов’язано це з тим, що до сьогодні єдиної уточненої дефініції 
немає. Отже, необхідно звернутися до витоків соціономії та дослідити її 
розвиток у вітчизняній науці. Так, соціолог Я. Морено, враховуючи численні 
аспекти «соціального» в терміні «соціономія», визначав її як науку про 
соціальні закони, що лежать в основі розвитку суспільства. Він визнавав, що 
існують певні правила, принципи та механізми взаємодії у суспільстві, що 
об'єднуються в єдиному загальному понятті – соціономія.  
Як дотримання встановлених законів, правил, системи цінностей та 
суспільних поглядів визначає «соціономію» Т. Браніцька [12]. Автор аналізує 
соціономію з точки зору соціальної роботи – специфічної діяльності з 
надання сукупності соціальних та соціально-освітніх послуг.  
Аналіз наукової літератури сприяв виявленню ряду досліджень 
науковців, які вивчали діяльність фахівців соціономічних спеціальностей, а 
саме: функцію суб’єкта в рамках соціономічних спеціальностей, і її можливі 
варіанти аналізували А. Журавльов, В. Зазикін, О. Занковський, Б. Косов, 
Р. Кричевський, К. Левін, Н. Ревенко, Ф. Тейлор, Ф. Фідлер, R. Haus, 
T. Mitchell, H. Minzberg, R. Mocker, E. Schein, та інші. Професійні деструкції 
та професійні деформації особистості спеціалістів соціономічної сфери 
(керівників, менеджерів, обслуговуючого персоналу, працівників 
правоохоронних органів та соціальних служб, педагогів, медичних 
10 
 
працівників тощо) стали предметом наукових пошуків С. Безносова, 
В. Зазикіна, Е. Зеєра, Г. Маркова та інших.  
Формування різних особистісних і професійних якостей під час 
підготовки фахівців соціономічної сфери досліджувалися у контексті 
формування: професійної культури проектної діяльності (Т. Васильєва, 
І. Нікішина, О. Проніна); емоційного інтелекту (О. Чіркіна); просоціальної 
мотивації (Т. Брессо); полікультурної компетенції (А. Скрипкіна, О. Горін); 
конфліктологічної культури (Т. Браніцька). У наукових дослідженнях, що 
проводяться вітчизняними і зарубіжними вченими, піднімаються питання про 
програмне забезпечення безпеки життя та професійної діяльності, а також 
розглядаються різні вікові категорії тих, хто навчається, безліч методичних 
підходів задля підготовки молоді до безпечної життєдіяльності.  
Професії соціономічного типу − це професії, які скеровані на 
розвя’зання питань, які пов’язані із соціальними взаєминами у соціумі. Їх 
зміст зконцентрований на розвиткові, регуляції, вивченні соціальних 
закономірностей та тенденцій, збереженні, трансформації історично 
визначених та прийнятних у суспільному середовищі форм культури й 
традицій на усіх рівнях соціальної взаємодії, будь то психолог, педагог, 
соціальний педагог, журналіст, політолог, соціолог, юрист, лікар тощо.  
Соціономічні професії прогнозують постійну комунікацію з людьми у 
процесі виконання професійної діяльності, тому до таких спеціалістів 
висуваються підвищені вимоги: готовність до змін та розвитку, прийняття 
самостійних рішень, співвіднесення своїх життєвих позицій зі смислами 
суспільства та загальнолюдськими цінностями [13, с. 69]. Усі перелічені 
якості – прояви комплексного світогляду індивідуальності як вищого рівня 
інтеграції особистісно-суб’єктних особливостей людини. Ці фахівці повинні 
готуватися до успішної взаємодії, здатності переключатися з одного виду 
діяльності на інший; вміти прогнозувати; творчо реагувати, лабільно 
мислити, здатними до інноваційної діяльності; мати навички емоційної і 
вольової саморегуляції.  
11 
 
Соціономічні професії завжди актуальні, характеризуються 
напруженістю і складними умовами праці, високою плинністю кадрів тощо. 
[15, с. 43]. Спеціальності типу «людина–людина» характеризуються 
особливостями умов, засобів, предмету і продукту праці. Діяльність у 
соціономічних спеціальностях спрямована на інших людей (чи групи), які 
мають власну активність і оцінку, сприяють (або протидіять) діям суб’єкта 
праці. Соціономічні професії мають наступні критерії: мета діяльності 
(виховання, управління, контроль, оцінювання, обслуговування); засоби 
діяльності (невербальні та вербальні форми, безпосередні і опосередковані 
контакти); умови праці (соціально-психологічні, режимно-гігієнічні та 
техніко-економічні), і функції, які здійснюються фахівцем.  
Професії соціономічної сфери характеризують як такі що не мають 
жорстких вимог до здійснення професійної діяльності та до продукту праці. 
Також представникам цих професій притаманні психологічні, професійні, 
особистісні вимоги, згідно того, що об’єктом праці виступають інші люди 
[19, с. 45].  
Соціономічні професії передбачають особливий тип взаємодії – 
«поведінку допомоги». Як вважає К. Роджерс, «допомагаючими» називають 
ті відносини, у яких одна зі сторін прагне надавати допомогу іншій стороні в 
розвиткові, особистісному рості, в умінні комунікувати з іншими людьми та 
створювати комфортні умови існуваня [29]. Допомагаюча діяльність стає 
професією, коли суб’єкт допомагаючої діяльності не тільки здійснює 
цілеспрямовані дії відносно того, кому надається допомага, а й усвідомлено 
застосовуються спеціальні знання, уміння та навички для здійснення 
допомагаючих технологій. 
С. Архипова вивчала теоретичні та прикладні аспекти допомагаючих 
професій [4, с. 37-45]. На її думку, допомагаюча діяльність спрямована на 
допомогу людині у важких, критичних моментах її життєдіяльності і 
застосовується для мобілізації у неї внутрішнього психічного потенціалу, та 
передачі інформаційних, матеріальних і інших ресурсів, необхідних у 
12 
 
кризових та проблемних ситуаціях. Власне, допомога що здійснюється через 
допомагаючу діяльність, розглядається у декількох аспектах (фаховому і 
побутовому), і на різних рівнях (духовному, душевному, емоційному, 
інтелектуальному, соціальному, юридичному, фізичному й матеріальному).  
Т. Браніцька визначила індивідуально-психологічні особливості та 
соціальні умови, що впливають на професійне самовизначення майбутніх 
фахівців допомагаючих професій соціономічного типу відповідно до їхніх 
спеціальностей. Наприклад, для майбутніх соціальних працівників 
важливими є громадські контакти; вони демонструють динамічність та 
експресивність у спілкуванні, критичне мислення, терпимість до 
невизначеності та орієнтацію на владу. Значущою цінністю для них є активне 
та насичене життя, а головним мотивом вибору професії є бажання розвивати 
свої здібності та потенціал [12].  
Соціальна робота як професійна діяльність вимагає від фахівця не лише 
спеціальних знань, умінь та навичок, але й певних особистісних якостей, без 
яких ефективне надання соціальної допомоги неможливе. Серед важливих 
якостей можна виділити гуманістичну спрямованість особистості, 
відповідальність на особистісному та соціальному рівні, гостре почуття 
справедливості та доброти, гідність і повагу до гідності інших, терпимість, 
ввічливість, порядність, емпатію, здатність розуміти інших і надавати їм 
допомогу, емоційну стійкість, адекватну самооцінку, амбіційність та 
соціальну адаптованість. Професійна діяльність соціального працівника, 
незалежно від конкретних обов'язків, відноситься до групи професій з 
підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я і життя окремих осіб, 
груп населення та суспільства в цілому. Постійні стресові ситуації, з якими 
стикається соціальний працівник під час складної взаємодії з клієнтами, 
проникнення у суть їхніх соціальних проблем, особиста незахищеність та 
інші морально-психологічні фактори можуть негативно впливати на здоров'я 
самого соціального працівника [5 с. 258].  
13 
 
Діяльність фахівця соціономічної професії орієнтована на досягнення 
суспільних ідеалів, таких як добробут, здоров'я, високий рівень життя, 
розвиток особистості та здобуття освіти. [7]. Сучасні небезпеки, ризики та 
потреба в захисті зазначених суспільних ідеалів підкреслюють, що, окрім 
загальних схильностей і професійно значущих якостей, для успішної 
діяльності представників соціономічних професій необхідна культура 
безпечної життєдіяльності. Тільки у закладах вищої освіти, які навчають 
фахівців різних соціономічних спеціальностей, є можливість поєднати 
вивчення основ гуманітарних, природничих, соціальних та точних наук із 
підготовкою до безпеки життя та професійної діяльності шляхом формування 
культури безпеки життєдіяльності.  
Г. Дубчак підкреслює, що професійна діяльність фахівців 
соціономічних професій полягає в усвідомленому застосуванні професійних 
компетенцій під час безпосередньої взаємодії з людьми, які звернулися по 
допомогу. Метою цієї діяльності є надання фізичної, соціальної та 
психологічної підтримки тим, хто її потребує, з метою покращення якості 
їхнього життя. [19]. Більшість дослідників проблем ефективної професійної 
діяльності фахівців соціономічних професій звертають увагу на наявність 
певних спеціальних здібностей стосовно цього виду діяльності. В. Корнещук 
зазначає, що для соціономів «важливі як гласні, формалізовані етичні норми, 
так і негласні, неформальні, незафіксовані в документах, але реально існуючі 
і пропоновані професіоналу його оточенням» [27]. 
До соціальної сфери належать передусім соціальні працівники – 
професіонали, які надають комплекс соціальних послуг вразливим верствам 
населення. Вони забезпечують своєчасне реагування на сигнали безпеки, 
слідкують за дотриманням прав неповнолітніх, консультують, роз'яснюють і 
надають соціальний супровід особам або сім'ям, що перебувають у складних 
життєвих обставинах.  
Підготовка фахівців соціономічної сфери вимагає уваги до взаємного 
збагачення соціономічних професій на основі цілісності, системності та 
14 
 
міждисциплінарності суспільно-гуманітарних, соціальних, психолого-
педагогічних та природничо-математичних дисциплін. Цей комплекс знань 
має бути спрямований на духовний розвиток та формування ціннісного 
ставлення до людини, загального життя та професійної діяльності [20].  
О. Корчова, досліджуючи соціономічні професії через комунікативний 
аспект, вказує, що до соціономічних професій належать всі ті, які надають 
допомогу особистості та базуються на спілкуванні типу «людина–людина». 
Для представників цих спеціальностей людина або група людей не є 
соціальним середовищем у виробничій сфері, але є предметом їхньої 
професійної діяльності. Таким чином, соціономічні професії пов'язані з 
вивченням та поясненням соціальних стосунків, соціального розвитку 
суспільства та впливу на соціальні процеси на різних рівнях соціальної 
взаємодії [26].  
Досліджуючи формування міжкультурної компетентності фахівців 
соціономічної сфери, О. Пришляк зауважує: «У повсякденній професійній 
діяльності певна кількість фахівців соціономічних професій виконує роль 
«мудрого порадника» і не намагається розв’язувати більш складне завдання – 
активізувати творчий потенціал особистості» [41, с.242].  
Вбачаємо за корисне розглядати цей список професійних ролей 
фахівців соціономічних професій ще й такими:  
1. Соціальний менеджер.  
2. Рефлексивний слухач.  
3. Друг.  
4. Медіатор.  
5. Ментор.  
6. Аніматор [26]. 
Так, В. Корнещук наголошує на тому, що представники професій у 
системі «людина – людина» взаємодіють з іншими людьми, групами або 
колективами у різних сферах діяльності. Ці професії включаються у такі 
галузі, як виховання та навчання, медичне обслуговування, інформаційні 
15 
 
технології, побутове обслуговування, управління, захист суспільства та 
держави й інші. Їх робота безпосередньо впливає на якість життя людей та 
функціонування суспільства в цілому [27].  
Т. Тюльпа вказує на те, що професійна діяльність фахівців 
соціономічного типу зпрямована на інших людей (або групи), що володіють 
власною мотивацією, оцінюють, сприяють або протистоять діям суб’єкту 
впливу [54].  
О. Файермен, досліджуючи соціономічну сферу зосереджує увагу на 
тому, що порівняно із іншими професіями, успішність діяльності 
соціономічних професій залежить, у першу чергу від індивідуальних 
властивостей фахівця, оскільки:  
1) основний зміст діяльності пов'язаний із взаємодією з іншими людьми;  
2) безпосередньо, сам процес взаємодії виокремлюється високим ступенем 
невизначеності із за того, що взаємодії притаманна творчість, 
індивідуальність і невизначеність результату;  
3) підвищені вимоги до компетентності фахівця, зокрема комунікативної та 
соціальної [56].  
І. Попович вважає, що «соціономічні професії – це ті професії, які 
вирішують фахові завдання, та пов’язані зі складними соціальними 
стосунками в соціумі, зміст яких зосереджений на розвитку, регуляції, 
дослідженні соціальних закономірностей і тенденцій, збереженні, 
трансформації історично визначених та прийнятих суспільством форм 
культури і традицій на усіх рівнях соціальної взаємодії (психолог, педагог, 
соціальний педагог, соціальний працівник, журналіст, політолог, соціолог, 
юридичне спрямування) [40]. 
Вжиток термінолексеми «соціономічні спеціальності», «соціономічні 
професії» не міняє сутності та розуміння професій соціономічного 
(людинолюбчого) профілю» [41, с. 261]. Отже ми, передбачаємо, що особи, 
які мають соціономічні професії, самі по собі люди гуманні, їхня професійна 
16 
 
діяльність однозначно спрямована на покращення добробуту людини, 
незважаючи на будь-які складні життєві обставини.  
Як зазначає О. Тюптя, представники соціономічних професій надають, 
перш за все, підтримку своїм клієнтам для вирішення їхніх нагальних 
проблем. Тож, важливим є те, щоб соціономісти крім фахових знань, 
проявляли психологічну стійкість, володіли технологіями професійної 
комунікації, культури поведінки а також професійними компетентностями 
[55].  
Характерною особливістю соціономічних професій, на думку 
О. Пришляк, є те, що комунікативна діяльність постає основним засобом 
впровадження фахової діяльності. Її ще тлумачать як складну систему 
соціальних взаємин та взаємодій особистостей [41, с. 238].  
Т. Браніцька переконана в тому, що «спілкування є засобом і 
інструментом професійної діяльності фахівців професій соціономічного 
типу (психологів, соціальних працівників, менеджерів тощо). саме тому 
здатність спілкуватися, встановлювати й розвивати взаємини із людьми 
зумовлює успішність професійної діяльності фахівця» [12, c.51].  
Визначивши функції соціономічної професії, виділимо ключові 
уміння, якими повинен володіти фахівець цього виду професій. Наукові 
дослідження О. Білої, Т. Браніцької, О. Пришляк вказують, що професіонали 
цієї галузі мають володіти комунікативними, проективними, аналітичними, 
організаторськими, прогностичними та рефлексивними уміннями [11; 12; 
41].   
На підставі аналізу наукових праць дослідників проблеми 
соціономічних професій, можемо виділити ключові функції цих професій, 
зокрема:  
1. Своєчасне виявлення невідкладних проблем і складних життєвих 
ситуацій представників суспільства.  
2. Розробка методологічної та технологічної підтримки рішень.  
17 
 
3. Діагностика міжособистісних проблем відокремлених категорій 
населення та окремих осіб.  
4. Освіта та виховання дітей і молоді.  
5. Різнобічна підтримка соціально вразливих осіб та груп населення.  
6. Сприяння міжкультурному діалогу між представниками різних 
етнокультурних спільнот, виховання толерантності як особистісної 
властивості.  
7. Сприяння опануванню особистістю національної культурної спадщини 
тощо [12; 21; 27].  
Отже, теоретичний аналіз проблем соціономічних професій дозволив 
визначити, що фахівці – це не лише підготовлені виконавці своєї професійної 
сфери, а й гуманісти, здаьні до співпереживання, уважного слухання і 
рефлексії. Крім того, представники соціономічної сфери реалізують 
різноманітні професійні ролі – наставника, мудрого порадника, вихователя, 
слухача, соціального менеджера тощо.  
Іншими словами, особливість соціономічних професій полягає в 
інтеграції знань та методів з різних, але пов'язаних сфер, таких як педагогіка, 
психологія, філософія, соціологія, економіка тощо. Це робиться з тією метою, 
щоб зрозуміти та проаналізувати соціальні явища та процеси у контексті 
їхнього впливу на загальний розвиток та зв'язок із соціально-економічними 
факторами. Метою становлення соціономічних професій є дослідження 
взаємодії між соціальними та економічними аспектами життя суспільства. 
Фахівці соціономічної сфери відіграють важливу роль у розумінні та 
вирішенні складних суспільних проблем, таких як бідність, безробіття, 
нерівність, демографічні зміни, соціальні бар'єри та багато інших. Вони 
сприяють збалансованому розвитку суспільства, допомагаючи інтегрувати 
соціальні та економічні аспекти для досягнення стійкого розвитку та 
підвищення якості життя громадян. 
Зважаючи на тему нашого дослідження, проведемо теоретичне 
дослідження проблеми професійно-особистісного розвитку спеціаліста 
соціономічної сфери. 
18 
 
1.2. Особистість фахівця соціономічної сфери: теорія і практика 
 
Останні десятиліття характеризуються тенденцією виявлення та 
вивчення проблем, що суттєво впливають на якість вищої освіти майбутніх 
фахівців і сприяють постійному оновленню компонентів їх підготовки в 
сучасній освітній системі. Однією з важливих проблем освітньої галузі є 
підготовка фахівців соціономічної сфери, специфіка діяльності яких полягає 
в постійному та безпосередньому спілкуванні та взаємодії з іншими людьми 
[46]. 
Проведено аналіз наукових досліджень, присвячених підготовці 
фахівців соціономічної сфери, в результаті якого виявлено особливості 
формування певних якостей особистості залежно від сфери діяльності. 
Зокрема, з'ясовано специфіку розвитку професійної надійності у фахівців 
соціономічної сфери [27]; були визначені умови підготовки вказаних 
фахівців до проектування професійної діяльності [11]; а також розроблено 
умови навчання майбутніх соціономістів з використання технологій у 
професійній сфері [56].  
Метод інноваційної підготовки майбутніх фахівців соціономічної 
сфери грунтується на системі, що включає три взаємопов'язаних елемента: 
загальноосвітню підготовку, спеціальну професійну і особистісну 
підготовку.  
Для впровадження кожного з елементів підготовки використовується 
концепція, в якій людина взаємодіє з трьома основними сферами: 
планетарною або ноосферою, де вона існує як частина всесвіту та прагне до 
гармонії з ним; соціальною або соціосферою, де вона співіснує у соціумі та 
прагне до гармонійних взаємин у суспільстві; і психічною або психосферою, 
де вона розкриває свої природні здібності та індивідуальність з метою 
досягнення внутрішньої гармонії.  
Для того, щоб забезпечити гармонійне існування фахівців у 
соціономічній сфері в ноосфері, ми надаємо їм загальноосвітню підготовку, 
19 
 
яка відрізняється від фактажу. Вона ставить за мету озброєння студентів 
основними концепціями, методами аналізу та принципами виведення 
закономірностей. Це сприяє поглибленню їхнього розуміння наукової та 
культурної спадщини, сприяє формуванню критичного мислення, навчає 
робити підсумки і орієнтуватися в методології основних навчальних 
дисциплін. 
Спеціальна професійна підготовка гарантує гармонійне існування в 
соціосфері, допомагаючи майбутнім фахівцям постійно адаптуватися до 
нових життєвих реалій. Вона сприяє засвоєнню нових смислів життя, 
збереженню рівноваги в постійно змінюваному сучасному соціумі та 
розробці моделей успішної діяльності.  
Ми сприяємо формуванню гармонійної особистості фахівців у 
соціономічній сфері, створюючи умови для їхнього індивідуального 
розвитку та виявлення шляхів самореалізації та самовдосконалення. Ми 
підтримуємо культуру особистісної унікальності та самобутності, 
допомагаючи кожному фахівцю виявити свій власний шлях і виразити себе. 
Отже, ми вважаємо, що для досягнення гармонії в трьох згаданих 
сферах існує необхідність у використанні різних методів взаємодії з 
оточуючим середовищем загалом, а також з учасниками освітнього процесу 
зокрема. У зв'язку з цим ми впрваджуємо три взаємопов'язані концепції: 
методологічну, теоретичну та технологічну [56].   
Методологічна концепція передбачає взаємозв'язок та взаємодію 
різних підходів до проблеми інноваційності підготовки фахівців 
соціономічної сфери. Одним із головних підходів є системний, який 
дозволяє встановити зв'язки з деякими структурними компонентами 
навчання, такими як:  
1) загальноосвітньої, спеціальної професійної і особистісної й одночасова 
розуміти їх як цілісне якісне утворення; 
2) практико-орієнтований підхід, який прогнозує специфічність підготовки 
майбутніх фахівців як суб’єктів професійної діяльності, яка базується на 
20 
 
організації освітньо-виховного процесу, який постійно оновлює його 
змістові та технологічні компоненти, які дозволяють переводити 
традиційну, еталонну, виконавську діяльність за зразком в індивідуальну 
творчу соціономічну діяльність. 
3) впровадження компетентнісного підходу, який сприяє забезпеченню 
професійної компетентності як особистісного інтегративного утворення, 
яке відображає мобілізаційну готовність до творчої соціально-
педагогічної діяльності, та пропонує ряд переваг, які сприятимуть 
цілісності професійної підготовки фахівців завдячуючи поєднанню теорії 
та практики навчання, синтезу наукових знань, навчальних дисциплін і 
інноваційних технологій;  
4) здійснення структурування змісту навчання та забезпечення його 
лабільності; використання індивідуально-орієнтованого підходу до 
освітньо-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців;  
5) стимулювання розумової та соціальної активності, що скеровується на 
побудову адекватного образу ефективної діяльності тощо;  
6) синергетичний підхід, що репрезентує ідею відкритості стосовно 
сприймання нового та творчого характеру соціономічної сфери, а також 
дозволяє розгляд інноватизаційної підготовки як складної 
різнокомпонентної системи, якій властивий саморозвиток та 
саморегуляція;  
7) особистісно-діяльнісний підхід, який сприяє такій організації підготовки 
майбутніх фахівців соціономічної сфери, за якої він розуміє себе 
професіоналом, суб’єкт діяльності, результативний творець 
самоефективності;  
8) аксіологічний підхід, що реалізує та актуалізує мотиваційно-ціннісну 
сферу особистості, та забезпечує розвиток комплексу цінностей фахівців 
соціономічної сфери;  
9)  інтегрована система, що забезпечує міждисциплінарні зв'язки в рамках 
єдиного освітнього процесу університету і координує досягнення різних 
21 
 
цілей поєднання блоків навчальних дисциплін [11]. 
Теоретичний аспект надає можливість визначити систему вихідних 
параметрів, понять, оцінок, особливих функцій та характеристик процесу 
інноватизації підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери.  
Інноватизація підготовки означає впровадження новаторських ідей, 
концепцій і технологій з метою покращення навчального процесу, зростання 
доступності та ефективності освіти, а також підготовки молодих фахівців до 
життя в умовах постійних змін у сучасному інформаційному суспільстві.  
Основне поняття інноваційної підготовки фахівців у соціономічній 
сфері відображає їх особистісну змобілізованість, яка має такі 
характеристики: усвідомлення важливості фундаментальних знань у 
соціономічній галузі для успішної діяльності; здатність швидко сприймати 
нові ситуації та ефективно застосовувати методи і прийоми діяльності; 
висока комунікабельність і компетентність у спілкуванні; здібність до 
взаємодії з людьми різних соціальних статусів; здійснення науково-
пошукової та творчої діяльності; легка адаптація до різних соціальних 
ролей; прогнозування результатів та наслідків власної діяльності та 
поведінки [3].  
Ми розширили розуміння поняття професійної готовності у 
соціономічній сфері, розглядаючи її як складне формування особистості, яке 
включає в себе професійно-етичні переконання, орієнтацію на професійну 
діяльність, психічну готовність до виконання професійних завдань, знання 
та вміння, налаштованість на працю, вміння подолати труднощі, оцінку 
своїх досягнень та бажання до саморозвитку. При цьому враховуються різні 
компоненти готовності до професійної діяльності, такі як: професійне 
самосвідоместь, ставлення до діяльності, мотивація, знання про предмет і 
методи діяльності, практичні навички, а також особистісні якості, що мають 
значення для професійного росту [56].  
Отже, ми можемо визначити особистісну змобілізованість фахівця як 
комплексну якість, яка проявляється у готовності до професійного 
22 
 
саморозвитку. Ця готовність залежить від активності волі, яка впливає на 
здатність самоналаштовувати себе на мобілізацію вольових зусиль, 
емоційного стану, який визначає можливість самоналагоджуватися на 
мобілізацію захисних та управлінських резервів організму, а також 
енергодійності, що відображає самодетермінацію на досягнення успішного 
результату в діяльності.  
Технологічна концепція визначає інноваційність алгоритму 
формування професійної підготовки, підготовки до мобілізації та тренінгу з 
особистісної мобілізації майбутніх фахівців соціономічної сфери.  
Мета кожного компонента інноваційного навчання визначається 
відповідно до його змісту в ієрархічному порядку, тобто формування 
професійної підготовки фахівців до соціальної діяльності в ході 
загальноосвітньої підготовки, формування мобілізаційної підготовки в ході 
спеціальної професійної підготовки та формування особистісної мобілізації 
в ході особистісної підготовки.  
Конкретні цілі всебічно реалізуються на кожному етапі впровадження. 
 На початковому мотиваційно-збагачувальному етапі здобувачі 
налаштовуються на позитивне ставлення до незмінного оновлення знань, 
навичок і досвіду соціальної діяльності.   
На другому етапі мобілізації активності здобувачі освіти залучаються 
до здійснення різноманітних видів діяльності в соціономічній сфері, які 
вимагають прояву ініціативи, креативності, незалежності, наполегливості та 
творчого підходу.  
На третьому продуктивному етапі здобувачі освіти втілюють досвід 
розробки і реалізації проектів, здійснення наукових досліджень, написання 
та захист дипломних і магістерських робіт [13].   
Визначено основні принципи організації загальної освіти та 
професійної підготовки, спрямовані на стимулювання пізнавальної 
активності майбутніх фахівців соціальної сфери, забезпечення 
інтерактивного та проблемного навчання, створення суб'єкт-суб'єктної 
взаємодії в освітньому процесі.  
Основним принципом спеціальної професійної підготовки є 
забезпечення партнерських відносин між учасниками освітнього процесу, 
створення сприятливого освітнього середовища та стимулювання 
23 
 
соціальних ініціатив студентів.  
Принцип особистісної підготовки полягає у реалізації творчого 
потенціалу фахівця і його сформованої здатності сприймати нове, 
самостійній побудові власної освітньої траєкторії і пошуку рішень проблем, 
умінні переосмислювати теорію, істини, правила поведінки і усвідомленому 
виборі нового.  
В результаті теоретичного аналізу були виявлені і реалізовані наступні 
основні умови, що сприяють інноваційному навчанню, такі як:  
1) відбувається трансформація освітнього процесу в педагогічні майстерні, 
в котрих здійснюється формування фахівців соціономічної сфери з 
дослідницькими і творчими позиціями;  
2) орієнтація на евристичний потенціал сфери освіти у формуванні 
інноваційного мислення фахівців соціономічної сфери;  
3) спрямованість педагогічного процесу на розвиток навігаційних навичок 
фахівців, забезпечення пошуку нових знань, методів успішної діяльності 
і т.д. [56]. 
Отже, фахівці у соціономічній сфері можуть мати спільні та відмінні 
індивідуально-психологічні риси та соціальні умови професійного 
самовизначення, залежно від конкретної спеціальності. Між ними є загальні 
характеристики, такі як соціабельність, орієнтація на професійну діяльність 
та альтруїзм над егоїзмом. У них переважають цінності, такі як здоров'я, 
впевненість у собі, свобода та матеріальне благополуччя.  
Основними якостями «ідеального» фахівця вважаються 
професіоналізм, компетентність, толерантність та відповідальність. Вони 
переконані, що їхні особистісні риси відповідають вимогам їхньої професії. 
 
1.3. Професійно-особистісний розвиток спеціаліста соціономічної 
сфери 
 
У контексті європейської інтеграції України у світовий простір 
державна система освіти передбачає самостійну виробничу діяльність, творче 
самовдосконалення та підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних до 
24 
 
саморозвитку. 
Нині відбуваються кардинальні зміни у системі фахової підготовки: 
впровадження в освітній процес інноваційних освітніх технологій. 
Успішність професійної освіти визначається саме творчим потенціалом 
особистості, умінням фахівця орієнтуватися у динамічній, нестандартній 
соціальній ситуації. 
Зміни в соціально-економічній ситуації країни та поява нових 
цінностей в освіті створили попит на фахівців соціономічного профілю, 
представників сучасних «допомагаючих професій». Суспільство потребує 
висококультурних спеціалістів, здатних до рефлексії та корекції власних дій, 
які не лише вміють говорити, але й слухати та розуміти інших. Це пов'язано з 
духовністю, усвідомленням цінностей іншої особистості, прагненням 
зрозуміти, допомогти кожному та захистити слабких. 
Професійна діяльність представників «допомагаючих професій» 
спрямована, перш за все, на людей, які опинилися у складних життєвих 
обставинах або мають вагомі труднощі через хворобу, інвалідністю, втрату 
роботи, виховання дітей чи наслідки психотравмуючих ситуацій тощо.  
Одним із ключових принципів цієї роботи є не лише надання 
різноманітних видів підтримки, таких як психологічна, соціально-
економічна, соціально-правова та інші, але й активізація внутрішніх 
потенціалів людини для розв'язання власних проблем.  
Як наслідок, для фахівця даного профілю не менш важливими є не 
лише фахові знання та методи взаємодії з людьми, а й особливі навички, які 
дозволяють аналізувати складні життєві ситуації, розуміти основні завдання 
та вміти працювати з проблемами, які виникають у людей [56]. 
Вирішуючи завдання професійно-особистісного розвитку фахівців 
соціономічних професій, слід орієнтуватися на особистість майбутнього 
професіонала із усіма її індивідуальними особливостями, потребами та 
властивостями. 
Питання підготовки фахівців соціономічної сфери інтенсивно 
25 
 
вивчається вітчизняними та зарубіжними науковцями (Л. Долинська, 
В. Рибалка, В. Панок, Н. Пов’якель, Е. Помиткін, А. Самойлова, 
Н. Шевченко, Н. Чепелєва, Н. Шмельова, Д. О’Коннор та іншими).  
Питання професійного та особистісного розвитку особистості 
привернув увагу багатьох вчених (І. Бех, М. Боришевський, Л. Виготський, 
В. Дружинін, Д. Ельконін, Е. Еріксон, А. Ковальов, Г. Костюк, О. Леонтьєв, 
Б. Ломов, С. Максименко, К. Роджерс, Л. Хьєл, К. Юнг та ін.). 
На основі аналізу проведених досліджень стає очевидною необхідність 
розробки концепції професійного та особистісного розвитку в контексті 
професійної підготовки у соціономічній сфері. Також важливо створити 
систему змістовно-методичного забезпечення для ефективного розвитку 
майбутніх фахівців.  
Модернізація освіти передбачає удосконалення навчально-виховного 
процесу, що відповідає сучасним вимогам. Ця ідеологічна парадигма 
базується на гуманістичних та особистісно-орієнтованих принципах освіти, 
які покликані сприяти розвитку кожної особистості [8]. 
Гуманізація освітнього процесу пітримки шляхом оновлення форм і 
змісту навчальної діяльності, в якій все більшого значення набуває 
самостійна робота майбутніх фахівців; (І. Бех, С. Пехарева, С. Подмазін, 
В. Тарасова, І. Трубник, С. Харченко). Сучасні науковці враховують, що саме 
через діяльність педагогів впроваджується державна освітня політика 
стосовно інтеграції України в європейський простір. 
Проблема підготовки фахівців у галузі освіти має безліч аспектів, які 
потребують уваги та вирішення. Це включає такі питання, як модернізація 
професійної підготовки, контроль якості освіти, оновлення структури та 
змісту навчальних програм. Також важливими є психологічні аспекти 
підготовки фахівців, які охоплюють психологію виховної діяльності та 
психологічну підтримку студентів. 
Додатково, необхідно розглядати застосування інноваційних 
технологій в освіті, таких як інформаційно-комунікативні технології, 
26 
 
медіаосвіта та комп'ютерні технології навчання.  
Формування професійної компетентності у студентів педагогічних 
спеціальностей також є ключовим аспектом, включаючи професіоналізм 
особистості вчителя, самоменеджмент, формування професійних цінностей 
та методичну компетентність. Крім того, необхідно вдосконалювати 
організацію науково-дослідної роботи студентів, розробляти методичні 
підходи до виробничої практики, підвищувати кваліфікацію педагогічних 
кадрів та організовувати післядипломну педагогічну освіту. 
Фахівець у соціономічній сфері не лише володіє професійними 
навичками, але і має виражені особистісні характеристики, які впливають на 
його діяльність та спосіб взаємодії з оточуючими. Процес підготовки таких 
фахівців передбачає розвиток соціальної готовності до виконання 
професійних завдань. Для досягнення цієї мети необхідно створювати 
сприятливі умови для успішної соціальної адаптації, пов'язаної з 
професійною діяльністю, а також звертати увагу на формування 
особистісних якостей, що сприяють усвідомленню важливості власних дій та 
їх впливу на інших, що відображає відповідальність перед оточуючими [13]. 
Для більш глибокого розуміння проблеми розвитку майбутніх фахівців 
у соціономічній сфері в умовах їх професійної підготовки у акладах вищої 
освіти, важливо розглянути концепцію «професійного розвитку». У 
літературі з психології та педагогіки часто зустрічається визначення 
професійного розвитку як процесу, що передбачає зростання і формування 
важливих для професійної діяльності особистісних якостей та вмінь, активне 
трансформування внутрішнього світу особистості, що призводить до нового 
способу життєдіяльності та самовираження у професійній сфері [6].  
С. Архипова зазначила, що «професійний розвиток» є досить тривалим 
процесом розвитку особистості від початку формування професійних намірів 
до повної реалізації себе у фаховій діяльності, який включає в себе 
конструювання засобів оволодіння операційними аспектами діяльності, що за 
своїм змістом призводять до формування мотивації до цього процесу, а 
27 
 
також побудову сукупності заходів, скерованих на розуміння педагогічної, 
професійної і відповідної професійної діяльності та соціальної значущості 
власної спеціальності [5]. 
Найбільш ширше визначення «професійний розвиток особистості» 
подає Е. Зеєр [23]. Науковець розуміє його тривалим процесом взаємодії 
особистості та фаху, у якому розвиток особистості пов’язаний з розвитком 
індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста та відбувається 
згідно оптимальних заходів якісного виконання професійних обовязків. 
За словами А. Капської, фахівці соціальної сфери сприймають 
особистість як «творця» своєї професійної діяльності. У цьому контексті 
змінюється і сама професійна діяльність та її зміст: трансформації 
відбуваються паралельно з особистісним зростанням, що відкриває нові 
грані, сенси та форми в межах тієї ж професії [24].  
Автор досліджує професійну свідомість, як відображення уявлень про 
себе у фаховому середовищіі, та визначає її характерні ознаки. До них 
належать: чітке та усвідомлене розуміння сутності професійних завдань та 
функцій, специфіка ролей іпрофесійної позицій, а також специфіка взаємодії 
з об’єктами надання допомоги та ін. [52] 
Т. Тюльпа, розв’язуючи проблему становлення майбутніх фахівців 
соціономічних професій, наголошує на важливості формування особистісної 
зрілості суб’єкта професійної діяльності, яка складається з певних 
особистісних здібностей. Серед них: 
1)   здатність обговорювати варіанти рішень та прогнозуваати результати; 
2)   здатність активізувати інтелектуальні та особистісні ресурси для 
досягнення поставлених цілей; 
3)   здатність залишатися реалістичним у своїх судженнях і враховувати 
індивідуальний досвід суб'єкта взаємодії; 
4)   здатність бути наполегливим, емоційно стриманим, здатним слідувати за 
іншими та діяти; 
28 
 
5)  здатність бути лабільним та свідомо ізометричним, зберігаючи при цьому 
досить відсторонену та емоційно стриману позицію стосовно клієнта [54]. 
У своєму дослідженні авторка узагальнює висновки стосовно динаміки 
особистісного становлення фахівців соціономічної сфери. Цей процес має 
свою специфічність, що залежить від особливостей професіогенезу, 
відзначається нерівномірністю і гетерохронністю визрівання. Формування 
особистісної зрілості як основного психологічного новоутворення суб'єкта 
професійної діяльності відбувається спонтанно і непередбачувано. Вона 
розглядає наступні ефективні методи особистісного розвитку фахівців 
соціономічної сфери: 
1) інноваційний підхід написання курсових робіт, що реалізує проблему 
осволодіння професійними компетентностями; 
2) впровадження тренінгових методів і технік особистісного зростання для 
розвитку механізмів самопізнання, зворотного зв’язку і рефлексії; 
3) включення у навчальний процес ігрової професійно орієнтованої -
діяльності із метою набуття досвіду командної розробки дій для 
вирішення реальних практичних завдань [54]. 
Визначення професійного та особистісного розвитку пов'язане із 
такими дефініціями, як «професіоналізм», «розвиток особистісного 
професіоналізму» і «розвиток професійної діяльності», які поглиблюють 
характеристику процесу професійного зростання особистості майбутнього 
фахівця. 
Аналіз уявлень про провідну роль співвідношення критеріїв 
особистісної та професійної структури фахівця показав, що вчені виділили 
змістовні (інтерес до професії, потреба в самореалізації і т.д.) і адаптивні 
(престиж, заробітна плата і т.д.) характеристики.  
Мотивація до діяльності обумовлена тим, що вони почали визначати 
ефективність спеціалізації [19]. У той же час ідентифікаційний механізм 
сприйняття образу професійної діяльності необхідний для реалізації процесу 
29 
 
формування напрямних і мотивуючих сил особистості в напрямку 
вдосконалення її психологічної структури (Ж. Вірна, Л. Міщик, І. Попович та 
ін.).  
Л. Міщик вважає, що процесуальні особливості набуття людиною 
професійного досвіду супроводжуються змістом уявлення суб'єкта про 
самого себе і досягненням власного професійного становлення як суб'єкта 
[34]. 
Таким чином, набуття професійного досвіду є зміст професійної 
ідентифікації, в оптимальному варіанті своїх проявів виявляється у вигляді 
позитивних і негативних протилежностей, а також може бути виділена в 
проміжні форми (контрастно-позитивна, перспективно-позитивна, 
контрастно-негативна і перспективно-негативна).  
Узагальнюючи проаналізовані матеріали, ми дійшли висновку, що 
професійна підготовка фахівців соціономічної професії визначається 
принципами, що відображають соціальні, економічні та культурні умови 
розвитку українського суспільства, які важливі для системи вищої освіти, а 
також деталями соціономічної професійної діяльності.  
На нашу думку, підготовка фахівців соціономічної сфери є різнобічною 
проблемою, яка вимагає вирішення низки питань.  
Серед них варто визначити шляхи удосконалення професійної 
підготовки, контроль якості освіти, актуалізацію змісту і структури 
навчальних програм, використання передових технологій в освітньому 
процесі (інформаційно-комунікаційні технології, медіаосвіта, комп’ютерні 
методи навчання, розробка та використання електронних навчальних 
матеріалів), розвиток професійної компетентності майбутніх фахівців 
(професіоналізм, управління власними ресурсами, формування професійних 
цінностей, методична компетентність), організацію науково-дослідної роботи 
здобувачів освіти та методичні засади впровадження практичних занять. 
30 
 
Ключовим фактором професійної майстерності у соціономічному 
профілі є духовно-моральна спрямованість особистості фахівця, яка 
формується і розвивається у процесі професійної підготовки за умови її 
особливої спрямованості на процес формування особистісної та професійної 
готовності фахівця до роботи в соціумі системи «людина-людина».  
Таким чином, основна ідея концепції сучасної професійної підготовки 
фахівців соціономічної сфери полягає в умовах формування духовно-
моральної особистості фахівця [3]. 
У процесі професійної підготовки фахівців соціономічної сфери 
створюються важливі психолого-педагогічні умови, що забезпечують 
розвиток психічних і моральних якостей майбутнього фахівця. 
 
 
31 
 
РОЗДIЛ 2 
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ  
СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ 
 
2.1. Підготовка фахівців соціономічних спеціальностей як 
педагогічна проблема 
 
Соціально-економічна і суспільно-політична трансформація України у 
зв'язку з набуттям незалежності, входженням України у європейський 
освітній простір висуває певні вимоги щодо професійної підготовки 
майбутніх фахівців соціономічної сфери, у межах якої діяльність 
здійснюється в системі «людина-людина, ті, хто, як важливе джерело 
інтелектуального потенціалу країни, потребує докорінної перебудови 
вітчизняної системи освіти, модернізації освітніх практик, зміні напрямку з 
процесу на результат, визначають необхідність вдосконалення змісту, форм і 
методів професійної підготовки фахівців вищої освіти та відповідає рівню 
міжнародних вимог, успішно орієнтується в сучасних реаліях, адекватно 
реагує і знаходить оптимальний спосіб запобігання і подолання виникаючих 
проблем, внутрішніх і глобальних, конкурентоспроможний як на ринку 
праці, так і готовий до самоосвіти, самовдосконалення, для того, щоб 
належним чином реагувати на поточні виклики у своїй професійній 
поведінці. Це також зумовлює здобуток майбутніми фахівцями соціономічної 
сфери не лише опорних знань, сформованих умінь та навичок, практичного 
досвіду але й норм поведінки, передусім, фахових компетенцій.  
Різні аспекти проблеми підготовки майбутніх фахівців соціономічних 
спеціальностей у закладах вищої освіти до результативної фахової діяльності 
стали предметом уваги вчених і практиків. Зокрема, концепції розвитку 
освіти та організації освітнього процесу у закладах вищої освіти розглянуто у 
наукових пошуках В. Андрущенко, В. Беспалько, С. Гончаренко, I. Зязюна, 
32 
 
М. Євтуха, Р. Кавериної, В. Креміня, В. Лутай, I. Тихонова та ін.; проблему 
гуманізації фахової освіти розглядалися такими науковцями, як Г. Балл, 
I. Бех, О. Бодальов, С. Бондаревська, С. Гончаренко, М. Євтух, I. Зязюн та 
інші, проблему розвитку особистісних та професійних якостей під час 
навчального процесу фахівців соціономічних спеціальностей досліджувалося 
науковцями В. Болучевською, Т. Васильєвою, Б. Ломовим, І. Нікішиною, 
О. Проніною, В. Шадріковим та ін.  
Значну увагу науковою аудиторією було приділено вивченню змісту і 
вдосконаленню освітніх інструментів для формування професійної 
майстерності фахівців у системі вищої освіти, вивченню певних освітніх 
умов для підготовки фахівців соціономічних професій залежно від сфери 
діяльності (С. Архипова, О. Безпалько, О. Біла, І. Богданова, В. Бочарова, 
Л. Буркова, Н. Гордієнко, С. Гвоздій, А. Капська, О. Карпенко, Л. Коваль, 
В. Корнещук, М. Лукашевич, І. Мигович, В. Поліщук, В. Полтавець, 
В. Сластьонін, С. Толстоухова, С. Харченко та ін.).  
У той же час аналіз освітніх інструментів, представлених в наукових 
публікаціях, методів організації навчання студентів показує, що проблема 
підготовки майбутніх фахівців в галузіі соціономічних спеціальностей не 
втрачає актуальності та потребує подальших досліджень з урахуванням як 
нових вимог до організації вищої освіти, так і реалій у яких ці фахівці 
здійснюють свою професійну діяльність. 
Професії соціономічного типу релевантні з навчанням і вихованням 
(педагог, вихователь, гувернер тощо); наданням соціальної, соціально-
педагогічної або психологічної допомоги (соціальний працівник, соціальний 
педагог, психолог); надання медичних послуг (лікар, медсестра); надання 
правової допомоги (юрист) тощо.  
Надзвичайно складними в сучасних реаліях українського буття та 
особливо актуальними, зі зміною соціальних стереотипів, які відображаються 
на усіх сферах життєдіяльності людини та зумовлюють збільшення 
соціального попиту на фахівців соціономічної сфери, є дослідження 
33 
 
модернізації фахової підготовки у вищій школі, спрямованої на становлення 
компетентного фахівця, об’єктом праці якого є людина з її різноманітними 
проблемами та труднощами, особливостями реакції на них.  
Відображаючи специфічні особливості соціономічних професій, 
науковці наголошують на одній із основних так і водночас ключовій функції 
працівників цієї сфери, що полягає в оцінці стану соціальних об’єктів, 
управлінні людьми, навчанні, вихованні, інформаційному, соціально-
побутовому, медичному обслуговуванні людей [31], підкреслюючи увагу на 
засобах їхньої діяльності, зауважуючи, що основним засобом виступає 
особистість фахівця, із властивими саме йому особистісними якостями та 
здатностями а також з досвідом роботи [34].  
Ще однією особливістю засобів діяльності фахівців у цій галузі є те, що 
оперативні аспекти їхньої трудової діяльності увляються як самим фахівцям, 
так і іншими у досить обмеженому односторонньому вигляді (оскільки ці 
фахівці відповідають за допомогу, організацію та вирішення проблем). Це, 
своєю чергою, висуває спеціальні вимоги до особистості – творчий підхід до 
надання допомоги людям [32].  
Так, скажімо, соціальний працівник, який працює з клієнтом, має 
враховувати причини виникнення проблеми у клієнта та ступінь її 
загрозливості для нього і для оточуючих, рівень розуміння чи нерозуміння 
проблеми з боку клієнта, рівень його готовності або неготовності її 
вирішувати; особливості психотипу клієнта, який значною мірою обумовлює 
тактику комунікативної взаємодії з ним тощо.  
Таким чином, у людини, яка має професію соціономічної сфери, 
практично відсутні «готові рецепти» професійної діяльності, так як 
незалежно від її сфери роботи, вона має справу з іншою людиною, кожна з 
яких відмічаються своїм ціннісним світом, особливими реакціями на 
оточующе середовище, обставинами та власними проблемами, умовами 
існування й т.ін.  
Для фахівців важливим є не лише володіння певним обсягом знань, 
34 
 
умінь і навичок, яких він набуває у процесі навчання у закладі вищої освіти, 
але й систематичне прагнення до занять самоосвітою, самоудосконаленням, 
щоби підвищувати власний професіоналізм, розвивати свій творчий 
потенціал.  
У цьому контексті принагідно зазначити ще й те, що професії 
соціономічної сфери, об’єктом праці яких є людина, передбачають постійну 
та безпосередню взаємодію з нею, спілкування у процесі професійної 
діяльності (яке, має бути конструктивним і толерантним), тісно пов’язане з 
підвищеною моральною відповідальністю та зрілістю їхньої професійної 
самосвідомості [3].  
Розглядаючи психологічні аспекти майбутньої професійної діяльності 
фахівця соціономічної сфери, В. Ісаєв наголошує на високих психологічних, 
професійних та особистісних вимогах до представників цих професій, 
зауважуючи при цьому, що водночас самі соціономічні професії 
характеризуються відсутністю єдиних та жорстких вимог і до процесу 
професійної діяльності, і до продукту праці [5].  
Враховуючи загальну характеристику професій, які надають допомогу, 
стає очевидною є потреба у постійному поліпшенні якості професійної 
підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери, які повинні добре 
орієнтуватися в сучасних умовах, адекватно реагувати на виклики 
сьогодення, відповідати на потреби суспільства у різних галузях діяльності, 
часто випереджаючи події, а також, вони мають бути готовими до змін і 
розвитку, прийняття самостійних рішень не лише у типових, але й у складних 
ситуаціях, а також узгоджувати свої життєві цілі з пріоритетами суспільства 
та загальнолюдськими цінностями. 
Підготовка висококваліфікованих кадрів є найважливішим завданням 
вищої школи. Майбутній фахівець за період навчання у виші, повинен набути 
певного комплексу компетентностей, завдячуючи яким він може бути 
конкурентноспроможним на ринку праці не лише сьогодні, але й через роки з 
огляду на швидкий розвиток науково-технічного прогресу, суспільства, що 
35 
 
часто супроводжується не лише позитивом, але й непередбачуваними 
загрозами.  
Перехід України до нової освітньої програми, у якій особливої 
значущості набувають саме гуманістичний та компетентнісний підходи, 
призвели до зміни у стратегії профільної підготовки майбутніх фахівців 
соціономічної сфери у вищій школі, багатоплановість діяльності яких 
вимагає виконання широкого спектру фахових ролей та функцій [35; 36; 37].  
У практиній організації освітнього процесу у закладі вищої школи 
знайшли втілення різні моделі навчання: пасивна, за якої ппровідною в 
організації освітнього процесу залишається однобічна форма комунікації як 
способу передачі акту комунікації викладачем з наступним її повторенням 
здобувачем; і активна та інтеративна форми, за яких переводять освітній 
процес у нову площину суб’єкт-суб’єктних відносин між викладачем і 
здобувачем.  
На думку І. П’янковської, зміна вектору мети освіти, орієнтація не на 
знаннєвий, а на компетентнісний підхід у професійній підготовці майбутніх 
фахівців соціономічної сфери вимагає не озброєння здобувачів сумою 
обовязкових знань, а перш за все формування здатності вирішувати 
проблеми, які зявляються в пізнавальній, технологічній та психічній сферах, 
а також, у сферах етичних, соціальних, правових, професійних та 
особистісних взаємин [42].  
Отже, акцент освіти заснований на практичних результатах, а не на 
базовому характері та обсязі засвоєних знань (акцент із того що вивчати 
трансформується на те, як навчати) та зумовлює перебудову організації 
усього освітнього процесу, який потребує істотної зміни і педагогічної 
позиції викладача, і позиції здобувача, актуалізує впровадження активної та 
інтерактивної моделей навчання у вищій школі з метою розвитку у майбутніх 
фахівців соціономічної сфери системи здатностей діяти практично, творчо 
застосовувати набуті знання та досвід в складних життєвих ситуаціях [46]. 
Надзавданням професійної підготовки в рамках компетентнісного 
36 
 
підходу стає набуття здобувачами освіти досвіду самостійного аналізу та 
діяльності в конкретних ситуаціях, що вимагає від нього відповідних 
здібностей. 
Зважаючи на те, що вітчизняна вища освіта все ще має переважно 
теоретичну спрямованість, вважаємо, що виконання цього важливого 
завдання можливе за умови впровадження інтерактивної моделі навчання. Це 
включає організацію самостійної пізнавальної діяльності майбутніх фахівців 
соціономічної сфери у спеціально створеному викладачем професійному 
середовищі.  
Це може включати аналіз конкретних ситуацій, роботу з кейсами та 
ділові рольові ігри. Такий підхід дозволяє поєднати теоретичну підготовку з 
формуванням практичних навичок і вмінь, необхідних для творчої діяльності 
в реальній професійній сфері. Він також служить важливою основою для 
розвитку метакомпетентностей майбутніх фахівців, їхньої здатності до 
рефлексії та відповідальності за прийняті рішення, а також здібностей 
децентрації, розвитку аналітичних і комунікативних навичок. [16].  
Перевага інтерактивної моделі професійної підготовки у вищій школі 
обумовлена тим, що інтерактивні методи є системою способів діалогічної 
взаємодії, спрямованої на усвідомлення діалогу. Це має особливу 
актуальність для фахівців соціономічних професій, для яких комунікативна 
функція є однією з найважливіших.  
Комунікативна взаємодія охоплює всі аспекти їхньої професійної 
діяльності, тому рівень сформованості комунікативної компетенції суттєво 
впливає на успішність усього процесу надання допомоги.  
Доцільно зазначити, що комунікативна діяльність є одним із важливих 
проявів креативності фахівця. Це виявляється, наприклад, у пошуку змісту і 
способів передачі інформації, творчому підході до взаємодії, здатності 
зацікавити та захопити співрозмовника, підтримувати з ним контакт, а також 
в умінні правильно орієнтуватися в нестандартних професійних ситуаціях 
тощо [16].   
37 
 
За висновками Л. Міщик, комунікативна компетенція є одночасно 
складовою і базовою характеристикою професійної компетенції фахівця 
соціономічної сфери. Вона регулює всю систему ставлень людини до 
природного та соціального світу, а також до самої себе як синтезу цих двох 
світів [34].  
Формуванню професійної компетентності сприяє використання під час 
практичних занять ділових рольових ігор. Цей метод ґрунтується на 
«програванні ролей» та імпровізованому розігруванні заданої ситуації, яка 
містить певну професійну проблему. Головна мета полягає в максимальній 
залученості учасників до процесу знаходження рішень для цієї проблеми.  
Отже, гра у створеному спеціально професійному середовищі стає 
підґрунтям для підготовки майбутніх фахівців до реальних ситуацій. Під час 
таких занять важливо, щоб ролі та функції гравців відповідали реальним 
"посадовим обов'язкам" у фрагменті професійної діяльності, який 
моделюється у грі, а правила відображали характеристики реальних процесів 
і явищ. Таким чином, учасники гри, виступаючи у ролі імпровізованих 
професійних ситуацій, відтворюють конкретні виробничі відносини, які 
складаються у колективі [45].  
Сам процес участі фахівців соціономічної сфери у діловій грі, яка 
відтворює контекст майбутньої професії у всіх її аспектах, дозволяє їм 
освоювати норми професійної та соціальної поведінки, принципи 
конструктивної комунікації, а також надає можливість відчувати впевненість 
у собі, вдосконалювати практичні навички та уміння. У цих ситуаціях фахівці 
можуть розвивати свій творчий потенціал, оскільки в більшості випадків 
вирішення наданих завдань не має єдиного правильного варіанту, а вимагає 
аргументації власної точки зору на професійну поведінку в конкретній 
ситуації [45].   
Одночасне існування декількох альтернативних рішень і можливість 
вибору сприяє формуванню у здобувачів певної гнучкості підходу до 
розгляду професійних проблем. Доцільно відзначити й те, що у діловій 
38 
 
рольовій грі реалізуються колективна форма навчальної діяльності (яка 
сприяє формуванню навичок командної роботи, партнерства, співпраці, 
співтворчості), а також моделі діалектики фахової діяльності.  
Використання інтерактивних методів, зокрема рольових ігор, має 
важливий аргумент у навчальній діяльності. Вони можуть бути ефективним 
засобом актуалізації, застосування і закріплення знань, а також розвитку 
комунікативної компетенції. Це досягається через взаємодію учасників гри, 
яка стимулює обмін ідеями, дискусії та спільну роботу над рішенням завдань. 
Такий підхід активізує учнів, забезпечуючи їм практичний досвід та 
сприяючи кращому засвоєнню матеріалу [45].    
Так, вивчення здобувачами іноземної мови професійного спрямування 
відкриває широкі можливості. Це дозволяє розширити світогляд майбутніх 
фахівців, а також ознайомитися з передовим зарубіжним досвідом у своїй 
галузі, новими технологіями, відкриттями та тенденціями у розвитку науки і 
техніки. Крім того, це допомагає налагоджувати контакти із зарубіжними 
партнерами, інвесторами та іншими зацікавленими сторонами. У сучасних 
умовах іноземне спілкування стає суттєвим компонентом професійної 
діяльності фахівців соціономічної сфери, що дозволяє їм бути в курсі 
останніх тенденцій та ефективно працювати в міжнародному співтоваристві.  
Здійснений нами аналіз особливостей професійної підготовки фахівців 
соціономічних професій у світлі сучасних вимог і реалій дозволив нам 
зробити висновок, що конкурентоспроможність молодого фахівця виступає 
показником якості професійної підготовки фахівців соціономічної сфери у 
вищій школі, а також як фактор розвитку його професійних компетентностей 
та особистісних якостей у відповідності до потреб сучасного суспільства.  
Компетентність сучасного фахівця у соціономічній сфері передбачає 
постійне оновлення знань, удосконалення умінь і навичок для успішного 
розв'язання професійних завдань та чітку орієнтацію на майбутнє. Оскільки 
знання швидко застарівають, сьогодення вимагає навчити фахівців 
соціономічної сфери навичкам навчання та перенавчання. Головним 
39 
 
критерієм навченості можна вважати готовність до самостійної діяльності на 
кожному етапі професійного розвитку.  
Вища школа має створити умови, які б стимулювали фахівців 
соціономічної сфери до самостійного пошуку, саморозвитку та 
самовдосконалення. Такі умови сприяють індивідуальній творчій роботі. 
Оскільки робота у соціономічній сфері передбачає взаємодію між людьми, 
фахівець має бути здатним поглиблювати свої знання та вдосконалювати свій 
професіоналізм протягом усього трудового життя. Такий підхід дозволяє 
пристосовуватися до змін у суспільстві та ефективно впроваджувати нові ідеї 
та методи у професійну діяльність. 
 
2.2. Формування професійних компетентностей у процесі 
підготовки фахівців соціономічної сфери 
 
У контексті ситуації, яка склалася, завдання удосконалення дієвості 
професійної освіти стає достатньо вагомим для нашого суспільства. 
Особливо гостро це питання стоїть перед фахівцями соціальних професій, де 
об'єктом праці виступає людина, що відчуває найрізноманітніші проблеми і 
труднощі, в основному це лікарі, вчителі, психологи, соціальні працівники. 
На сучасному етапі в системі вищої професійної освіти відбуваються 
фундаментальні структурні зміни в межах сучасних міжнародних вимог.  
Реалізується принцип інтегрованої системи в процесі навчання, 
оскільки навчання здійснюється міждисциплінарно у зв'язку з соціалізацією 
основних напрямків розвитку країни. В освітній процес впроваджуються 
інноваційні освітні технології, і ефективність сучасної професійної освіти 
залежить від творчого потенціалу особистості, динамічного і мінливого 
нестандартного суспільства.  
Враховувати ці зміни при підготовці фахівців в галузі соціономії вкрай 
необхідно, щоб поєднувати професійну підготовку із формуванням 
особистісних якостей майбутнього фахівця. Основні концепції 
40 
 
індивідуальних стилів спілкування і діяльності побудовані на теоріях 
психологічної індивідуалізації особистості. Домінуюча ідея цього напряму 
полягає у тому, що індивідуальність як люба система більша за суму своїх 
елементів, властивостей та станів.  
Психолого-педагогічні аспекти становлення індивідуального стиля 
комунікаційного процесу у фахівців соціономічної сфери діяльності а також 
технології формування професійних компетенцій, фахової спрямованості 
особистості та готовності до навчання у здобувачів репрезентується у працях 
В. Бедерханової, А. Вербицького, М. Кларіна, Р. Кочюнас, О. Прутченкова, 
К. Рудестама, Н. Щуркової та інших науковців; підготовку фахівців 
соціономічних професій до проєктування професійної діяльності 
представлено у праці О. Білої; застосування інноваційних технологій у 
професійній підготовці – Л. Буркової; особистісний розвиток майбутнього 
соціального педагога в процесі професійної підготовки – Р. Вайнола.  
Сучасний етапі стаєдосить актуальним для поліпшення професійної 
підготовки фахівців соціономічної сфери діяльності, тобто сфери «людина – 
людина», яка має такі головні варіації, як виховання, навчання, організація. 
На сьогодні перевага віддається застосуванню в практику педагогічних 
технологій, обєднанню діагностичної, освітньої та виховної роботи з 
розвитку індивідуального стиля професійного спілкування фахівця.  
Сучасна система підготовки фахівців соціономічної сфери передбачає 
глибинну психолого-педагогічну підготовку, визначення індивідуальних 
засобів впливу, засвоєння теоретичних і практичних основ в рамках 
професійної діяльності, а методики професійного навчання набувають 
характеру модульних, наповнених новим змістом і співвідносяться із 
розвитком важливих здібностей майбутніх фахівців. [11].  
Поняття «компетенція» з’явилося за кордоном у зв’язку з необхідністю 
становлення особистості у системі професійної освіти [9]. Надзвичайно 
важливо це для фахівців соціономічної сфери, де формування особистості є 
невід’ємною частиною його професійного становлення.  
41 
 
Фахівець соціономічної сфери повинен володіти системою 
професійних та соціально-спрямованих компетенцій [9].   
Формування соціально-спрямованих компетенцій це керований 
ціленаправлений розвиток здобувачів освіти, опанування ними теоретичних 
аспектів та способів діяльності в процесі використання сучасних технологій. 
Підгрунтям професійної компетентності будь-якого сучасного фахівця 
покладений його особистісний компонент [11]. 
Формування особистості у професійному контексті здійснюється вже у 
процесі навчання, яке є початковим етапом професійної діяльності. На цьому 
етапі важливо вивчити професійні навички і уміння, якість спілкування, 
спрямованість особистості, цінностей, правильної самооцінки, емпатії 
конкретно на цьму етапі.  
Мету професійної підготовки сучасного фахівця фахівців соціономічної 
сфери формулюють як очікуваний результат – розвиток професійної 
компетентності. Професійну компетентність фахівців соціономічної сфери 
розглядають як інтегральну характеристику, яку формулюють як здатність 
вирішувати професійні питання та типові професійні завдання, що 
виникають у реальних ситуаціях професійної діяльності з використанням 
знань, досвіду, цінностей та схильностей.  
Компетентність завжди проявляється в діяльності. Згідно розуміння 
професійної підготовки як процесу професійного розвитку, оволодіння 
досвідом професійної діяльності можна підтвердити, що компетентний 
фахівець спрямований у майбутнє, передбачає зміни, орієнтований на 
самоосвіту. Професійна компетентність являє собою комплекс ключових, 
базових та спеціальних здібностей. [2, с. 8]. Ключові, базові та спеціальні 
компетентності, пронизуючи одна одну, розкривають у процесі вирішення 
життєво важливих професійних завдань різного ступеню складності, в різних 
контекстах та з використанням певного освітнього середовища. 
Проаналізовані роботи вітчизняних та зарубіжних уможливили 
виокремити важливі компетенції фахівців соціономічної сфери: соціальну, 
42 
 
міжкультурну, комунікативну, соціально-інформаційну, когнітивну 
(персональну).  
Соціальна компетенція – знання про соціальні інститути і структури, 
їхніх представників у суспільстві; здатність взяти на себе відповідальність за 
прийняття та реалізацію рішень соціального захисту населення; готовність до 
ефективного застосування психолого-педагогічних знань для вирішення 
завдань національного, суспільного та особистісного розвитку, проблем 
соціального благополуччя тощо.  
Міжкультурна компетенція – здатність поєднувати глобальне, 
національне та регіональне в розвитку соціономічної сфери; здатність до 
толерантного відношення різних етнокультур та релігій; уміння творити 
атмосферу розуміння і пошани одне одного людьми різних національностей; 
володіння складними комунікативними здатностями і уміннями формувати 
адекватні уміння в нових соціальних структурах; знання культурних норм та 
обмежень в спілкуванні, знання звичаїв, традицій, етикету у сфері 
спілкування, дотримання пристойності, вихованість; здатність здійснювати 
професійну діяльність культурної та національної самоідентичності та 
українській ментальності;  
Комунікативна компетенція – володіння технологіями усного та 
письмового спілкування на різних мовах і на мові комп’ютерного 
програмування; володіння однією з іноземних мов на рівні, що дозволяє 
займатися професійною діяльністю; здатність спілкуватися в діалоговому 
режимі з різними категоріями клієнтів та громадськістю в певній галузі 
професійної діяльності і представляти ідеї в усній та письмовій формах, 
рідною та іноземною мовами перед фаховою і нефаховою аудиторією; 
здатність висловлювати думки для успішного розв’язання проблем і завдань 
у професійній діяльності; знання математики, ІТ-систем, розуміння ключових 
аспектів роботи з персоналом; здатність працювати на стику двох сфер – 
комунікацій і управління персоналом; уміти доносити свої думки і досягати 
43 
 
своїх цілей на відстані, вміти цінувати кожен контакт і таку важливу 
«валюту» сучасності як увага.  
Соціально-інформаційна компетенція – уміння працювати з офісними 
додатками в Open Office. org. та сучасних локальних і глобальних 
комп’ютерних мережах; уміння працювати користувачем персонального 
комп’ютера, самостійно користуватися сучасними носіями інформації для 
обміну даними, створюючи резервні копії та архіви даних програм; здатність 
працювати з програмними засобами загального призначення, застосовувати 
основні засоби і методи сучасних інформаційних технологій, критичне 
ставлення до соціальної інформації, що розповсюджується засобами масової 
інформації й ІТ.  
Когнітивна (персональна) компетенція – здатність визначати і 
утамовувати власні потреби гармонійного розвитку цілісної особистості; 
здатність на постійній основі підвищувати свій освітнього рівня, потреба 
актуалізувати і реалізувати свій особистісний потенціал та здатність до 
саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації; володіння культурою 
мислення; усвідомлення власної національної, статевої та групової 
належності, опиратися на свої сильні таі слабкі сторони, дослухатися до себе 
та забезпечувати баланс та гармонію свого життя [2, с. 9]. 
Головним результатом освітньої підготовки є здобуття практичного 
досвіду, який є ключовим елементом формування професійної 
компетентності як «особистісної здатності до вирішення певного класу 
завдань» [9]. У цьому контексті О. Бондаренко пропонує основні принципи, 
які мають бути основою професійної підготовки фахівців соціономічної 
сфери, а саме: 
1) Принцип багатопрофільності фахової підготовки.  
2) Принцип багаторівневості, який передбачає об’єднання трьох 
компонентів: професійно-спеціалізованої, управлінсько-менеджерської і 
наставницько-педагогічної підготовки. 
44 
 
3) Принцип технологічності, який спрямований на опанування наявними 
технологіями управлінської, психологічної, педагогічної практики, і 
набуттю здатності розробляти авторські соціальні технології, які 
передбачають розвиток специфічного типу мислення.  
4) Принцип орієнтованості на власний розвиток клієнта у складних 
соціальних ситуаціях життєдіяльності.  
5) Принцип спрямованості на міжпрофесійну позиційну взаємодію.  
Підготовка фахівців соціономічої сфері спрямована на освоєння 
практик, які регулюються та інституціоналізуються в комплексній системі 
суспільного життя [9]. 
Удосконалення професійної підготовки сучасного фахівця передбачає 
впровадження в практику педагогічних технологій, які поєднують 
діагностичну та навчальну роботу з формуванням індивідуального стилю 
спілкування фахівців соціономічної сфери [58]. 
У процесі нашого дослідження ми вивчали індивідуальний стиль 
професійного спілкування як психолого-педагогічну проблему, що базується 
на категоріях комунікації та діяльності. Це дослідження включало аналіз 
структури особистості та особливих здібностей, які впливають на спосіб, 
яким фахівець соціономічної сфери взаємодіє з іншими у професійному 
середовищі.  
Найбільш істотна функція полягає в тому, що зміни у результаті цього 
процесу призводять до перетворення структури інтегральної 
індивідуальності. Іншими словами, відбувається зміна зв'язку між 
індивідуальними властивостями на різних рівнях ієрархії. Це відображає 
процедуру формування системи, яка має системоутворюючий характер [58]. 
Властивості індивідуальності також визначають цілі, які люди ставлять 
у спілкуванні, коли намагаються встановити певні міжособистісні відносини. 
Ознаками індивідуального стилю професійного спілкування є наявність 
статистично значущих зв'язків між операціями та властивостями 
індивідуальності, компенсаторною функцією, гнучкістю та широтою 
45 
 
здійснюваної діяльності. Ядро становлять такі особливості та способи 
діяльності, які без помітних суб’єктивних зусиль здійснюються в цій 
суб’єктивній обстановці.  
Цей первинний адаптаційний ефект викликає появу іншої групи 
особливостей діяльності, яка формується під час більш-менш тривалих 
пошуків (свідомих або несвідомих). Основна ідея освітньої технології 
полягає в «зсуві вікових меж», який компенсує зазвичай спонтанне та 
стихійне становлення особистісної зрілості в онтогенезі. Це означає, що такі 
особистісні риси, як максималізм, емоційна нестабільність, інфантилізм, які 
можуть бути проблемними у юнацькому віці через їхню стихійність та 
нерівномірність у процесі дорослішання, можуть бути компенсовані зрілими 
особистісними якостями, які сприяють успішній суб'єкт-суб'єктній взаємодії 
під час вирішення професійних завдань. 
Основним завданням є процес «вирощування» особистісної зрілості 
суб'єкта професійної діяльності у соціономічній сфері. Ефективність та 
результативність цього процесу забезпечуються за допомогою різноманітних 
психолого-педагогічних чинників.  
Необхідно враховувати що:  
1. Цілі та зміст професійної підготовки повинні відповідати як логіці 
«дидактичного» характеру, так і логіці особистісного становлення. Це 
означає, що процес навчання повинен спрямовуватися не лише на 
передачу знань та умінь, але й на поступове та поетапне дозрівання 
особистісної зрілості. Особистісна зрілість є ключовим фактором 
професіоналізму суб'єкта професійної діяльності в соціономічних 
професіях.  
2. Навчальна діяльність повинна бути доповнена спеціальною організацією 
специфічних саме для фахівців соціономічної сфери професійно 
орієнтованих активностей. Це включення у такі діяльності на початкових 
етапах професійної підготовки фахівців соціономічної сфери є ключовою 
46 
 
умовою для набуття особистісного досвіду участі в реальних ситуаціях 
надання допомоги.  
3. Результативність освітньої діяльності на кожному етапі особистісного 
розвитку визначається за допомогою суб’єктивного «досвіду 
переживання», який рефлектується через механізми інтеріоризації та 
інтеграції. Цей процес сприяє виникненню особистісних утворень, які є 
основою для формування базових професійних компетенцій фахівців 
соціономічної сфери.  
4. Набуття професійної ідентичності майбутнього фахівця соціономічної 
сфери часто відбувається через ідентифікацію зі значущим дорослим, 
таким як викладач кафедри. Викладач уособлює еталон професіонала в 
даній галузі та моделює ефективні форми взаємодії. Він підтримує 
автономію майбутнього фахівця, стимулює внутрішню мотивацію, 
активізує пізнавальну діяльність, професійний інтерес та прагнення до 
професіоналізму. Професійна позиція на кожному етапі формується за 
допомогою специфічного для цього типу взаємодій змісту [9].  
Під час освітньо-професійної підготовки фахівців соціономічної сфери 
першим є мотиваційно-ціннісний рівень, що забезпечується емоційно-
ціннісним сприйняттям майбутньої професійної діяльності, яке є можливим 
за рахунок регуляції та саморегуляції індивіда.  
Використання виховних ресурсів включає в себе не лише навчальні 
дисципліни, але й спеціально організовані форми навчально-професійної 
діяльності, такі як волонтерська робота. Ці ресурси допомагають майбутнім 
фахівцям соціономічної сфери не лише засвоїти теоретичні знання, а й 
випробувати їх у реальних ситуаціях та розвивати ключові навички, такі як 
співробітництво, лідерство, спілкування тощо. Волонтерство дозволяє їм 
застосовувати свої знання та навички у практичних ситуаціях, сприяє 
розвитку емпатії та соціальної відповідальності. Такий підхід підсилює 
зв'язок між теорією та практикою, що є важливим для успішної фахової 
підготовки.  
47 
 
Цей підхід до структури навчальних програм, на думку Я. Юрків, 
відображає сучасні вимоги до освіти, які передбачають формування не лише 
професійних навичок, але й особистісних якостей. Наприклад, толерантність 
і позитивне ставлення до інших людей сприяють конструктивному 
міжособистісному спілкуванню та розвитку культури взаємодії. Глибока 
рефлексивність дозволяє майбутнім фахівцям соціономічної сфери 
аналізувати власні дії та відносини з іншими, що сприяє осмисленню 
власного професійного та особистісного розвитку [58].  
Система гуманістично орієнтованих внутрішніх нормативів, цінностей 
та смисложиттєвих орієнтацій сприяє формуванню у майбутніх фахівців 
соціономічної сфери етичних цінностей, відповідальності перед суспільством 
і здатності бачити свою роль у розвитку громадянського суспільства. Такий 
підхід до навчання сприяє формуванню всебічно розвиненої особистості, 
здатної до успішного виконання професійних завдань та ефективного 
міжособистісного спілкування. 
Такий досвід переживання може сприяти розвитку емпатії та 
розумінню різноманітності людських характерів і життєвих обставин. Він 
допомагає майбутнім фахівцям соціономічної сфери навчитися приймати 
людей такими, які вони є, не осуджуючи їх за життєві обставини або 
особливості характеру. Таке «рівне» ставлення сприятиме створенню більш 
толерантного та відкритого середовища в навчальному закладі та і в 
майбутній професійній діяльності.  
Домінуючу роль у виробленні безумовного прийняття інших має 
позиція виклвдача, що виступає як фасилітативна, так як створює простір для 
можливостей вираження неповторності, індивідуальності, творчості, 
внутрішньої свободи здобувача освіти. Однією із ключових особливостей цієї 
позиції виступає толерантність до невизначеності, або здатність 
використовувати прогнозовану, непередбачену ситуацію необхідну для 
розвитку.  
48 
 
На другому рівні особистість починає формувати когнітивні структури, 
спрямовані на вирішення питання «як робити?» Це означає, що емоційне 
прийняття перетворюється на певні когнітивні процеси, такі як аналіз, 
планування та виконання дій. На цьому етапі майбутні фахівці вчаться 
застосовувати технології роботи в системі «людина – людина», що має свою 
специфіку в соціономічних професіях. Це може включати в себе навички 
спілкування, управління конфліктами, співпраці та інші аспекти професійної 
діяльності, які базуються на психологічних та соціальних принципах.  
О. Бондаренко вказує на те, що ефективне вирішення психологічних 
завдань клієнта можливе лише тоді, коли фахівець може зберегти певну 
емоційну відстороненість від ситуації. Це дозволяє йому дивитися на 
проблему об'єктивно і не проектувати власні емоції на клієнта. Така 
«відстороненість» допомагає фахівцеві зосередитися на реальних потребах та 
проблемах клієнта, а не на власних реакціях чи емоціях. Це важливо для 
забезпечення об'єктивного підходу до роботи з клієнтом і досягнення 
позитивних результатів. [9]. 
Так, цей парадокс може виникати через потребу фахівця-соціономіста 
бути емпатичним і сприймати емоційний стан клієнта, щоб зрозуміти його 
потреби та проблеми. Однак, в той же час, професійний підхід вимагає від 
фахівця зберігати емоційну об'єктивність і не дозволяти власним емоціям 
заважати об'єктивному аналізу ситуації або впливати на прийняття рішень. 
Таким чином, фахівець повинен збалансувати між співпереживанням та 
професійною об'єктивністю, щоб ефективно працювати з клієнтами.  
В цьому разі йдеться про специфічні професійні здатності, як констатує 
О. Біла [11]. Це важливий аспект професійних здібностей, які потрібні для 
ефективної роботи у соціономічній сфері. Бути одночасово у ситуації та над 
нею вимагає від фахівців уміння аналізувати ситуацію з точки зору 
об'єктивності і емпатії, здатності діяти відповідно до вимог професійної 
етики і стандартів, а також уміння керувати емоціями і стресом.  
49 
 
Третій рівень професійної діяльності, який ви описали, дійсно вказує на 
зрілість та глибокий професійний розвиток фахівця. На цьому етапі він 
володіє високим рівнем креативності та готовний застосовувати новаторські 
підходи у вирішенні проблем на різних рівнях взаємодії. Це вимагає 
нестандартних думок, оригінальності та здатності до інновацій. Крім того, 
важливим є емоційне ставлення до клієнтів та їхніх проблем, що дозволяє 
фахівцю краще зрозуміти їх потреби та виявити найбільш ефективні шляхи 
допомоги. Цей рівень досягається після проходження попередніх етапів 
розвитку і є важливим показником професійної зрілості та кваліфікації [11].  
Четвертий (рефлексивно-управлінський) рівень особистісного 
становлення фахівців соціономічної професії – це уміння управляти 
професійною ситуацією, планувати очікувані результати і реагувати на 
отримані результати [9].  
Демонстрація незалежності здійснюється як при постановці 
професійних завдань, так і при їх якісному вирішенні. Іншими словами, в цей 
«момент часу» накопичуються всі раніше набуті особистісні здібності, які в 
сукупності відображають логіку формування суб'єктності здобувача освіти і, 
на основі якої, згодом відбувається самовдосконалення [58]. 
Таким чином, представлена ідея психолого-педагогічного супроводу 
формування професійних здібностей фахівців соціальних професій дозволить 
вирішити ключові проблеми сучасної освіти: подолання відчуження освіти 
від справжніх вимог практики і підготовка фахівців відповідно до 
соціокультурного контексту сучасності.  
 
2.3. Індивідуальні освітні траєкторії підготовці фахівців 
соціономічної сфери 
 
Сучасний світ характеризується обсягом інформації та 
інтелектуальним розвитком суспільства, безперервним зростанням 
50 
 
наукомістких технологій з інноваційними напрямками, підвищенням ролі 
особистості, інтелектуалізацією її діяльності. 
Одним із основних завдань закладів вищої освіти підготовки фахівців 
соціономічної сфери є підготовка фахівців у галузі нової формації, що 
володіють високою професійною компетентністю, інноваційним і 
критичним мисленням. Здатність аналізувати складні ситуації, 
орієнтуватися на сучасну технологічну і нормативну базу, формувати 
власну стратегію професійної діяльності для реалізації різних суспільно 
необхідних функцій. Тому в реаліях сьогодення підготовка фахівців 
соціономічної сфери має  орієнтуватись на формування активної життєвої 
позиції майбутнього фахівця, на проектування індивідуальної стратегії 
особистісного зростання і професійного успіху [25].   
В умовах сучасних викликів в Україні усвідомлена необхідність у 
модернізації освітнього процесу, що було наголошено у Наказі МОН 
України «Про деякі питання організації роботи закладів фахової 
передвищої, вищої освіти на час воєнного стану» від 07.03.2022 № 235. 
Кабінет Міністрів затвердив Стратегію розвитку вищої освіти в 
Україні на 2022-2032 роки і Операційний план її реалізації у 2022-2024 
роки, що визначають пріоритети системи вищої освіти на поточному етапі 
соціально-екоромічного розвитку країни, та основні характеристики, які 
будуть сформовані до 2032 року. 
Серед важливих тенденцій функціонування і розвитку вітчизняної 
системи освіти у сучасних умовах можемо зазначити використання 
інноваційних технологій і онлайн-ресурсів, розвиток навичок, спрямованих 
на спілкування і співробітництво, розвиток навичок критичного і творчого 
мислення [1].  
Останнім часом поняття «індивідуальна траєкторія» активізується у 
науковій літературі. Аналіз літератури з соціальної освіти показує 
різноманіття визначень такого терміну, як «індивідуальні освітні 
траєкторії», «індивідуальні освітні маршрути». 
51 
 
Індивідуальні освітні маршрути розглядаються вченими як 
цілеспрямовано розроблені та диференційовані освітні програми 
(C. Воробйова, H. Лабунська, О. Тряпіцина, Ю. Тимофєєва та ін.) та 
характеризується освітніми потребами, індивідуальними здібностями і 
можливостями здобувача освіти, а також стандартами освіти. У наукових 
роботах П. Антошкіної, С. Воробйової, А. Гаязова, Н. Зверєвої, С. Ізюмової, 
В. Лоренц, Н. Суртаєвої, А. Хуторського, М. Утепова розкривається 
термінолексема «індивідуальна освітня траєкторія», яка висвітлюється як 
цілеспрямована освітня програма, що здатна забезпечити позиції вибору, 
розробки та реалізації освітнього стандарту при здійсненні педагогічної 
підтримки.  
Термінолексема «індивідуальна освітня траєкторія» (Г. Бордовський, 
Є. Климов, B. Мерлін, H. Суртаєва, І. Якиманська та ін.), ширше за 
значенням та прогнозує декілька напрямів втілення: змістовний (варіативні 
навчальні плани і освітні програми); діяльнісний (спеціальні педагогічні 
технології); процесуальний (організаційний аспект). 
Ми поділяємо точку зору A. Хуторського [57], який розглядає 
індивідуальну освітню траєкторію як персональний шлях реалізації 
особистісного потенціалу майбутнього фахівця в професійній освіті через 
здійснення відповідних видів діяльності.  
Цікавою, як на наш погляд, є ідея С. Алєксєєвої, яка визначає 
елементи освітньої програми, що забезпечують реалізацію індивідуальної 
освітньої траєкторії здобувачів освіти. Дослідниця використовує 
термінолексему «індивідуальна освітня траєкторія» не лише на освітній 
процес, а й на виховний [1]. 
Аналіз наукових досліджень та практичного досвіду вказує на те, що 
особиста освітня траєкторія майбутніх фахівців соціономічної сфери 
ґрунтується на різних підходах, таких як системний, діяльнісний, 
особистісно-орієнтований, компетентнісний, акмеологічний та 
52 
 
аксіологічний. Ці підходи формують основу для індивідуальної освітньої 
траєкторії, яка зорієнтована на майбутнього фахівця соціономічної сфери. 
Індивідуальна освітня траєкторія майбутнього фахівця у 
соціономічній сфері описується як унікальний шлях розвитку особистості з 
урахуванням її індивідуальних здібностей, інтересів, потреб, мотивації, 
можливостей та досвіду. Цей шлях спрямований на розвиток особистісних 
якостей і формуванню професійних компетентностей [2]. 
Проектування індивідуальної освітньої траєкторії професійного 
розвитку відбувається через взаємодію між майбутніми фахівцями 
соціономічної сфери та викладачами. Цей процес передбачає встановлення 
стратегій професійного зростання майбутнього фахівця, що враховують 
індивідуальний підхід при вступі на обрану спеціальність. Він охоплює 
можливості вибору темпу навчання, предметів, рівня складності завдань, 
поглибленого вивчення певних аспектів та форм контролю. Крім того, 
важливо включати різноманітні соціальні активності, що сприяють розвитку 
особистісних та професійно значущих навичок [25]. 
Наукові дослідження встановили, що проектування індивідуальної 
освітньої траєкторії професійного розвитку майбутнього фахівця 
соціономічної сфери повинна мати наступні закономірності: 
– мета і зміст проектування індивідуальної освітньої траєкторії 
професійного розвитку майбутнього фахівця соціономічної сфери 
визначаються як потребами суспільства у професійних фахівцях, так і 
інтересами та особливостями самого фахівця; 
– реалізація індивідуальної освітньої траєкторії професійного розвитку 
майбутнього фахівця соціономічної сфери буде результативною: якщо 
педагогічний вплив викладачів є адекватним індивідуальним особливостям 
здобувачів та адаптивним змінам, які відбуваються;  
– успішність проектування індивідуальної освітньої траєкторії 
професійного розвитку фахівця соціономічної сфери зумовлена: рівнем 
активності фахівців, змістом і організацією цьлго процесу, суб'єктом якого 
53 
 
він є, особистісними мотивами і смислами, характером педагогічної 
взаємодії і її  впливу [25]. 
Залежно від вимог вітчизняного освітнього простору всі абітурієнти 
на здобуття вищої освіти та майбутні фахівці соціономічних спеціальностей 
мають можливість сформувати індивідуальну освітню траєкторію – 
індивідуальний спосіб реалізації особистісного та професійного потенціалу 
за допомогою вільного вибору видів, форм, темпу, освітніх програм, 
навчальних дисциплін, рівнів складності, методів і засобів навчання у 
закладі вищої освіти.  
Цим правом користуються здобувачі освіти Черкаського державного 
технологічного університету згідно: 
1. Положення про організацію освітнього процесу в ЧДТУ. 
2. Положення про навчання за індивідуальним графіком в ЧДТУ.  
3. Положення про впровадження елементів дуальної форми здобуття вищої 
освіти у ЧДТУ. 
4. Положення про порядок формування індивідуального навчального 
плануздобувача вищої освіти ЧДТУ. 
5. Положення про порядок та умови здійснення вибору навчальних 
дисциплін здобувачів вищої освіти ЧДТУ. 
Майбутні фахівці в галузі соціономічної сфери мають право обирати 
академічну галузь у межах, передбачених відповідними освітніми 
програмами та навчальними планами, в обсязі не менше 25 відсотків від 
загальної кількості одиниць ECTS, передбачених для здобуття вищої освіти 
на цьому рівні. Водночас фахівці в галузі галузі соціономічної сфери вищої 
освіти одного рівня мають право, за погодженням з відповідним 
викладацьким складом або завідувачем кафедри, обрати академічну галузь, 
передбачену для здобуття вищої освіти на іншому рівні. Каталог вибраних 
дисциплін доступний на веб-сайті університету.   
Для прикладу розглянемо список вибіркових дисциплін кафедри 
соціального забезпечення на 2024-2025 н.р. 
54 
 
Дисципліни циклу загальної підготовки фахівців соціономічної сфери 
ОР «бакалавр» усіх спеціальностей: 
1. Безбар’єрний простір в Україні (громадський, освітній, економічний, 
публічний, цифровий, фізичний безбар’єрний простір). 
2. Успішні комунікації та основи бізнес-мислення. 
Напрямок циклу професійної підготовки фахівців у соціономічній 
сфері за програмою бакалаврату 3 курсу навчання спеціалізації 232 
«Соціальне забезпечення»: 
1. Соціальне партнерство. 
2. Практика використання інтерактивних методів навчання в роботі 
організацій соціального забезпечення. 
3. Менеджмент в малому бізнесі. 
4. Лідерство та ділові комунікації. 
5. Менеджмент соціального забезпечення. 
6. Протидія та запобігання гендерно обумовленому та домашньому 
насильству. 
7. Психологія прийняття рішень. 
8. Соціально-психологічні аспекти спілкування в професійній діяльності. 
9. Вступ до медіації. 
10. Комунікативний менеджмент. 
Дисципліни циклу напряму професійної підготовки для фахівців у 
соціономічній сфері ОР «бакалавр» 4 курсу навчання спеціальності 232 
«Соціальне забезпечення»: 
1. Страхові послуги. 
2. Інноваційні модeлі й мeтоди соціальної роботи. 
3. Проектний менеджмент. 
4. Управління бізнес-процесами. 
5. Бізнес-планування та управління проектами. 
6. Страхова медицина та медичне страхування. 
7. Основи супервізії в соціальній роботі. 
55 
 
8. Арт-терапевтичні техніки у роботі з категоріями осіб. 
9. Професійна деформація та вигорання. 
10. Прагматична комунікація. 
Напрямок циклу професійної підготовки фахівців у соціономічній 
сфері за програмою в ОР «магістр» всіх спеціальностей - Соціальна 
відповідальність. 
Напрямок циклу професійної підготовки фахівців у соціономічній 
сфері за програмою ОР «магістр» 1 курсу навчання спеціальності 232 
«Соціальне забезпечення»: 
1. Соціальне лідерство. 
2. Бренд-менеджмент. 
3. Пенсійне забезпечення. 
4. Толерантність як складова професійної діяльності. 
5. Соціальна експертиза та громадські слухання. 
6. Соціальна акмеологія. 
7. Технології вирішення та попередження конфліктів в соціальній роботі. 
8. Управлінська практика соціальної інклюзії [4]. 
Індивідуальна освітня траєкторія майбутнього фахівця соціономічної 
сфери має бути впроваджена за рахунок вибору ним будь-якої сертифікатної 
програми, залучення до Програми подвійного диплома чи програм 
міжнародної академічної мобільності, за умови реалізації згідно 
спеціальності. 
Для результативної реалізації освітніх програм випускова кафедра 
зобов’язана налагодити постійні бази практик достатньої кількості. 
Професійне самовизначення та професійне пристосування фахівців 
соціономічної сфери у процесі виробничих та навчальних практик сприяє 
формуванню спеціальних компетенцій, необхідних конкретному виду 
професійної діяльності. Збільшення спроможностей індивідуальної 
освітньої траєкторії майбутнього фахівця буде забезпечене за рахунок 
вибору місця проходження практики фахівцями соціономічної сфери на 
56 
 
підставі сформованих професійних інтересів, майбутніх перспектив 
працевлаштування (або наявного професійного досвіду) [1].  
Іншими словами, констатуємо, що під час навчання в освітньому 
закладі індивідуальна освітня траєкторія з досягнення поставленої мети 
вибудовується майбутніми фахівцями разом із викладачами як за 
допомогою наявних і пропонованих для загального навчання елементів, так 
і за допомогою додаткового набору методичних елементів (альтернативні 
форми та методи оволодіння матеріалом, альтернативні методи контролю, 
альтернативний зміст навчання, альтернативний час та швидкість 
опанування необхідними знаннями [25]. 
Таким чином, індивідуальна освітня траєкторія – це зміна свідомості 
фахівця соціономічної сфери, перетворення його з об’єкта в суб’єкт 
освітньої діяльності, тобто активного учасника освітнього процесу. 
Індивідуальна освітня траєкторія дає майбутнім фахівцям змогу втілити свої 
індивідуальні потреби, опанувати необхідними для майбутньої професійної 
діяльності компетентностями, які зможуть підсилити його 
конкурентоспроможність на ринку праці. 
 
 
57 
 
РОЗДIЛ 3 
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ 
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ  
СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ  
 
3.1. Проектування в професійній діяльності майбутніх фахівців 
соціономічної сфери 
 
В умовах швидких змін в українському суспільстві, зростання 
конкуренції на ринку, переосмислення соціальних пріоритетів в освіті та її 
глобалізації стає все більш важливим об'єднання інтелектуальних, творчих і 
вольових зусиль фахівців соціономічних професій, зокрема, соціальних 
працівників, для реалізації масштабних інновацій у сфері освіти. Мова йде 
про переосмислення сучасних підходів до підготовки майбутніх фахівців 
соціономічної сфери (соціальних працівників, соціальних педагогів, 
практичних психологів, керівників освітніх установ) в умовах змінених 
соціальних реалій. У зв’язку із цим виняткового значення набуває питання 
професійної підготовки креативних та мобілізованих майбутніх фахівців 
соціономічної сфери, здатних швидко адаптуватися до нових умов соціальної 
і професійної реальності, приймати колективні рішення та ефективно 
працювати над впровадженням проектних технологій у професійну 
діяльність, враховуючи суспільні зміни та тенденції. 
З огляду на завдання освіти, значну увагу слід приділити створенню 
освітньо-виховного процесу в навчальних закладах, який би дозволив 
майбутнім фахівцям опанувати знання із проектування, технології розробки і 
впровадження соціальних проектів у різних сферах професійної 
самореалізації спеціалістів соціономічної сфери (освіта, культура, охорона 
здоров’я, соціальний захист населення, молодіжні служби тощо). Важливим є 
формування на всіх етапах професійного становлення соціально активної та 
відповідальної особистості майбутнього фахівця, а також підтримка та 
58 
 
стимулювання його професійного саморозвитку та творчої самореалізації на 
різних рівнях.  
Аналізуючи наукові дослідження, що стосуються розв’язання 
зазначеної проблеми, визначимо термінологічне поле. Традиційно термін 
«проект» (від лат. «projectus» – кинутий уперед), що прийшов у педагогічну 
сферу з технічної (інженерної), розуміється як реалістичний задум, план 
щодо бажаного майбутнього, прообраз (протип) передбачуваного або 
можливого об’єкта чи стану, а також як сукупність певних тимчасових дій, 
документів (розрахунків, креслень, макетів тощо), текстів для створення 
конкретного реального об’єкта, предмета, теоретичного продукту чи послуги. 
Проект містить раціональне обґрунтування задуму та конкретний спосіб його 
здійснення [38].  
Теоретичні засади проектування у соціальній сфері були проаналізовані 
у наукових доробках фахівців: Л. Абрамової, Т. Азарової, В. Курбатова, 
В. Лукова, П. Шевчука та ін. Серед різноманіття визначень варто звернути 
увагу на визначення О. Білої: «Соціальне проектування – це конструювання 
індивідом, групою або організацією дій, спрямоване на досягнення соціально 
значущої мети та локалізованого за місцем, часом і ресурсами» [11, с. 26].  
Вітчизняні науковці (С. Архипова, А. Капська, М. Лукашевич, 
Т. Семигіна, В. Шевчук) виокремлюють соціальне проектування як окремий 
напрям соціальної роботи на макро-, мезо- і мікрорівнях. Це включає 
розробку та впровадження державних соціальних проектів і програм, 
спрямованих на покращення життя громадян [3; 32; 50].  
Аналіз наукових досліджень показує, що сучасні вчені прагнуть 
обґрунтувати зв’язок соціального проектування з інноваційною практикою. 
О. Повідайчик, С. Тополянський, Р. Чубук відносять соціальне проектування 
до інноваційної та творчої діяльності, оскільки воно сприяє перетворенню 
дійсності та базується на технологіях, які можна уніфікувати, осягнути та 
вдосконалити. 
59 
 
Науковці відзначають, що соціальне проектування є ключовим для 
створення моделей суспільних зв'язків, соціальних інститутів, нових форм 
соціального устрою та життя. Воно сприяє розробці систем управління, 
законів та інших регулятивних механізмів, необхідних для ефективного 
функціонування суспільства [4].  
А. Капська розширює поняття соціального проекту, стверджуючи, що 
всередині нього може існувати кілька об’єктів: різні цільові групи клієнтів, 
які отримують допомогу; соціальні працівники, волонтери, фахівці, які 
потребують навчання методикам надання допомоги; а також різні групи 
людей, яких треба переконати сприяти наданню допомоги доступними 
засобами, такими як відповідні рішення або формування громадської думки 
через засоби масової інформації [24].  
Результатом соціального проектування є як розроблений проект, так і 
програма. Проблема соціального проектування сьогодні привертає все більше 
уваги не тільки вітчизняних і зарубіжних вчених, а й творчо орієнтованих 
соціальних працівників і практиків.  
Зважаючи на сучасні вимоги до освіти у закладах вищої освіти 
формується спеціальний проектний простір життєдіяльності всіх учасників 
освітнього процесу. Деякі аспекти проблеми соціально-педагогічного 
проектування були висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених, таких 
як Т. Басюк, О. Безпалько, І. Звєрєва, Я. Кічук, Р. Чубук та інші.  
У вітчизняній енциклопедії освіти термін «соціально-педагогічний 
проект» визначено як сконструйоване соціальне нововведення, мета якого – 
вдосконалення педагогічних процесів (розвитку, освіти, виховання, 
соціального становлення особистості) в певних соціокультурних умовах. [23, 
с. 206].  
В. Костіна, визначаючи сутність соціально-педагогічної діяльності, 
звертає увагу на її проективний аспект, який полягає у створенні для 
особистості приймаючого та підтримуючого середовища, оздоровленні її 
соціальних відносин та запуску механізмів самоорганізації, саморозвитку та 
60 
 
самозабезпечення на будь-якому рівні – від індивідуально-особистісного до 
групового [28].  
На підставі теоретичного аналізу О. Біла визнає, що проектна 
діяльність соціального працівника, як вид суспільно-професійної діяльності, 
має специфічні особливості через неоднорідність соціально-виховного 
середовища та різноманітність проектних завдань. Ці завдання пов’язані з 
широким спектром індивідуальних ситуацій, клієнтських потреб, проблем 
цільових груп і системних соціальних проблем. У зв’язку з цим вимагається 
різний рівень соціальної взаємодії між фахівцями-соціономістами у межах 
проекту. Наприклад, такі рівні взаємодії можуть включати «соціальний 
працівник – дитина», «соціальний працівник – цільова група», «проектна 
команда фахівців-соціономістів – дитина», «проектна команда фахівців-
соціономістів – цільова група», «соціальний працівник – команда здобувачів-
волонтерів», «проектна команда фахівців-соціономістів – соціальні партнери 
проекту» та інші [11].  
Згідно з думкою Р. Чубук, соціально-педагогічний проект відрізняється 
від соціальних проектів, орієнтованих на покращення соціуму та суспільних 
відносин. Він спрямований на вирішення завдань розвитку, виховання і 
освіти. Таким чином, соціально-педагогічний проект акцентує увагу на 
педагогічних аспектах, спрямованих на підтримку та розвиток особистості, 
навчання та виховання, зокрема в контексті соціального середовища. 
Автор зазначає, що об’єктами соціального проектування є: соціально-
культурне середовище – створення сприятливого соціо-культурного простору 
та оптимізація умов саморозвитку особистості, соціальної групи, 
територіальної громади; спосіб життя – підтримка окремих напрямів 
діяльності особистості; сфери діяльності особистості – освітня, навчальна, 
виробнича, спортивна тощо [58].  
Відтак проективний характер простежується практично в усіх 
професійних функціях фахівців соціальної сфери (освітній, соціально-
психологічній, профілактичній, посередницькій, прогностичній та ін.).  
61 
 
Отже, можемо зробити висновок, що проектування професійної 
діяльності фахівця соціономічної сфери являє собою спеціально організовану 
систему індивідуальних творчих дій та упорядкованих спільних дій 
колективу проектної команди. Ця система спрямована на вирішення завдань 
соціальної практики з урахуванням різноманітних варіантів розвитку 
соціально-педагогічних процесів або соціальних інститутів, а також 
можливих варіантів їх цілеспрямованої зміни вихідного стану до бажаного 
результату.  
Аналіз наукових джерел підтверджує потребу у розробці нових 
інноваційних технологій, які на кожному етапі освітньо-виховного процесу 
сприятимуть не лише накопиченню знань та умінь, але й мають за мету 
постійне збагачення студентів досвідом умінь у проектуванні.  
Під час проведення дослідження було виявлено, що фахівець 
соціономічного профілю у процесі виконання проектних завдань ретельно 
дотримується поетапного плану, застосовуючи спеціальні методи:  
1. Під час прогнозування розвитку особистості на основі досліджень щодо 
посилення негативних та позитивних змін соціальної ситуації, фахівець 
використовує різноманітні методи та аналізує поточний стан суспільства.  
2. Спостереження, збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, 
розробка проекту прогнозу, представлення проекту.  
3. Під час розроблення проекту системи соціальної допомоги особистості у 
її самовдосконаленні і саморозвитку із подальшим його координуванням.  
4. Збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, розробка 
проекту та його представлення.  
5. Під час складання проектів планів та програм соціального розвитку з 
опорою на психологічні фактори впливу на особистість.  
6. Спостереження, збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, 
розробка проекту та його представлення  
7. Під час розробки індивідуальних планів для роботи з конкретним 
випадком із визначення форм і методів допомоги.  
62 
 
8. Збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, моделювання, 
розробка планів, їх представлення.  
9. Під час планування і проведення заходів з протидії порушень у соціальній 
сфері.  
10. Збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, розробка 
проекту і його представлення.  
11. Під час планування, проектування, координації і моніторингу проведеної 
соціальної роботи і надання соціальних послуг.  
12. Збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, розробка 
проекту та його представлення, впровадження проекту, спостереження, 
збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, корегування.  
13. Під час впровадження і супроводу проектів на покращення якості життя.  
14. Впровадження проекту, спостереження, збір даних, аналіз, синтез, 
узагальнення, корегування.  
15. Під час підготовки проектів нормативних актів з покращення соціальної 
сфери.  
16. Спостереження, збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, 
розробка проекту.  
17. Під час складання проектів програм економічного та соціального 
розвитку.  
18. Збір даних, спостереження, опитування, аналіз, синтез, узагальнення, 
прогнозування, розробка проекту.  
19. Під час планування, організації і проведення освітньо-виховної роботи;  
20. Збір даних, аналіз, синтез, узагальнення, прогнозування, розробка та 
впровадження проекту [58].  
Отже, виконання проектних завдань вимагає від фахівця ряду 
ключових навичок й умінь. По-перше, важливо здійснювати збір необхідних 
даних, який є базою для подальшого аналізу. По-друге, уміння проводити 
аналіз та синтез інформації, а також узагальнювати результати дозволяє 
зробити обґрунтовані висновки та визначити стратегію дій. По-третє, 
63 
 
прогнозування майбутніх подій та результатів є ключовою складовою 
проектної діяльності, яка допомагає планувати кроки на майбутнє. Далі, 
розробка проекту та його представлення відображають усі аспекти 
досліджень та підходів до вирішення проблеми чи завдання. Нарешті, 
впровадження проєкту в життя вимагає від фахівця керування та координації 
дій, щоб забезпечити успішний результат:  
1.  Ефективно планувати свої дії й дії робочої команди.  
2.  Шукати та передбачати можливі наслідки та результати  
3.  Знаходити необхідну інформацію, аналізувати її, синтезувати, 
узагальнювати і використовувати.  
4.  Самостійно і колегіально приймати власне і командне рішення.  
5.  Налагоджувати соціальні контакти у роботі.  
6.  Ефективно розподіляти обов'язки.  
7.  Ефективно взаємодіяти в команді.  
8.  Керувати командною роботою.  
9.  Оцінювати результати роботи.  
На основі аналізу наукових праць та нормативних документів 
К. Нагорною і В. Буцик була створена узагальнена структура організації 
проектної діяльності фахівця соціономічного профілю (див. табл. 3.1). 
Встановлено, що професійна проектна діяльність включає в себе 
виконання 2-х видів робіт: організацію власної проектної діяльності та 
організацію діяльності інших осіб.така діяльність спрямована на усвідомлене 
поетапне проведення досліджень у відповідному напрямку, розробку і 
реалізацію проекту.  
Кожен із цих етапів складається з набору дій, які виконуються на 
основі застосування відповідних методів, технік і засобів [58]. Першим 
етапом проектної діяльності фахівця соціономічної сфери є проведення 
необхідних досліджень, що у подальшій роботі здійснюються з 
використанням моніторингу та прогнозування. 
64 
 
Таблиця 3.1  
Узагальнені результати аналізу професійної діяльності фахівців 
соціономічного профілю щодо визначення основних  
професійних проєктних завдань 
 
№ Посада Основні проєктні професійні завдання 
1 Соціальний педагог – прогнозує на основі спостережень та досліджень 
посилення негативних та позитивних змін соціальної 
ситуації, що впливає на розвиток особистості;  
– розробляє проєкти та координує систему соціальної 
допомоги особистості в її самовдосконаленні та 
саморозвитку. 
2 Психолог – складає проєкти планів і програм соціального розвитку, 
зважаючи на психологічні фактори, що впливають на 
особистість. 
3 Фахівець із – розробляє індивідуальні плани для роботи з конкретним 
соціальної роботи випадком та визначає форми та методи допомоги;  
– планує та реалізує заходи протидії порушень у соціальній 
сфері 
4 Соціальний – планування, проектування, координація, моніторинг 
менеджер здійснення соціальної роботи, надання соціальних послуг 
5 Журналіст – впроваджує та супроводжує проєкти, спрямовані на 
покращення якості життя. 
6 Юрист консультант – підготовка проєктів нормативних актів, що сприяють 
покращенню соціальної сфери. 
7 Соціолог – складає проєкти програм економічного та соціального 
розвитку 
8 Вихователь планує, організовує та проводить освітньо-виховну роботу 
 
Моніторинг та прогнозування є ключовими складовими у проектній 
діяльності фахівця соціономічного профілю. Моніторинг передбачає 
систематичне та постійне спостереження за різними аспектами соціальної 
дійсності, такими як стан, події, умови, зміни та наслідки. Його метою є 
виявлення наявних проблем, тенденцій та можливостей у соціумі, а також 
забезпечення підґрунтя для подальшого реагування та вирішення цих 
проблем у майбутніх проєктах. Прогнозування, у свою чергу, передбачає 
формулювання прогнозів та перспектив на основі зібраної інформації під час 
моніторингу. Це дозволяє фахівцю антиципувати можливі ризики, тенденції 
та результати у майбутньому, що стає основою для розробки стратегій та 
65 
 
планів дій у проєктній діяльності. 
Таким чином, моніторинг і прогнозування зможуть допомогти 
професіоналам краще зрозуміти соціальні процеси, виявити потенційні 
проблеми і можливості та розробити ефективні стратегії для вирішення цих 
проблем у рамках проектної діяльності.  
На другому етапі проектної діяльності, фахівець розробляє проект, що 
включає в себе планування, підготовку та складання сценаріїв. Під час 
планування фахівець чітко визначає мету та завдання проєкту, а також 
основні складові – умови, методи, методики, технології, форми, суб'єкти та 
засоби, що використовуються для вирішення проблеми. Також виділяються 
шляхи впровадження проєкту в суспільство та досягнення визначених цілей.  
На цьому етапі розробки проекту, фахівець пропонує концепцію 
проекту, моделює його структуру, визначає учасників виконання, розробляє 
зміст проекту, календарні плани, бюджетні витрати та кошторис. Під час 
підготовки проекту фахівець також може розробляти спеціальні сценарії, як 
певні плани-описи змісту і структури завдань, а також чіткі рекомендації з 
послідовними діями виконавців у вирішенні соціальних проблем під час 
реалізації проекту, його супроводу, контролю і координування.  
Заключним етапом проектної професійної діяльності є впровадження 
проекту у життя, що відбувається через його реалізацію з паралельним 
супроводом та координуванням. Реалізація проекту – це цілеспрямована 
спеціальна робота у напрямі забезпеченні його функціонування у відповідних 
умовах, які ґрунтується на системному застосуванні спеціалізованих засобів, 
методик та форм.  
Реалізація проекту вимагає особливої підтримки, яка здійснюється за 
допомогою постійного моніторингу результатів реалізації, підтримки 
важливих заходів та аналізу отриманих результатів.  
Координування проекту означає спрямовану роботу на поліпшення 
певних його компонентів для забезпечення їх належного функціонування та 
удосконалення самого процесу впровадження. Це дозволяє покращити 
66 
 
результативність реалізації проекту в цілому. Оптимальне поєднання 
процесів реалізації, супроводу та координування соціального проєкту 
спрямоване на досягнення основної мети, яку передбачив фахівець – 
вирішення конкретної соціальної проблеми у суспільстві. 
На основі проведених досліджень підтверджено, що фахівець 
соціономічної сфери активно долучається до проектної діяльності у ході 
виконання своїх професійних обов'язків. Ця діяльність спрямована на 
вирішення соціальних проблем через розробку та впровадження проектів, які 
плануються та реалізуються крок за кроком. Цей процес систематичний, 
метикуватий і спрямований на досягнення конкретних цілей у суспільній 
сфері.  
На основі аналізу комплексу професійних обов'язків фахівців 
соціономічної сфери, було визначено специфічні завдання, які вони 
виконують у межах проектної діяльності. Ці завдання включають 
моніторинг, прогнозування, планування, підготовку проекту, його 
реалізацію, супровід та координацію. Під час проведення аналізу також було 
виявлено основні результати навчання студентів за спеціальністю 
"соціономіка", які вони повинні засвоїти протягом навчання..  
В ході проведеної роботи були визначені основні результати 
підготовки фахівців соціологічного профілю, які повинні бути сформовані у 
них в процесі навчання за фахом. 
 
3.2. Формування інформаційної компетентності у фахівців 
соціономічних спеціальностей. Створення соціального проекту 
«Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців соціономічних 
спеціальностей» 
 
Так, вища освіта в сучасному інформаційному суспільстві важлива не 
лише для передачі знань, але й для підготовки фахівців до ефективного 
використання інформаційних ресурсів. Підготовка студентів до швидкого 
67 
 
сприйняття та опрацювання великих обсягів інформації, озброєння їх 
сучасними засобами та технологіями роботи, формування інформаційної 
культури та життєвих компетентностей, включаючи інформаційну 
компетентність, допомагає студентам ефективно орієнтуватися в 
інформаційному просторі та адаптуватися до вимог сучасного суспільства.  
Саме так, сучасне інформаційне суспільство надзвичайно насичене 
різноманітними джерелами інформації, що надходять у великому обсязі. 
Студенти сьогодні повинні мати здатність швидко засвоювати та аналізувати 
цю інформацію, щоб успішно впоратися з викликами сучасного світу. 
Підготовка до роботи з інформацією та її переробка стають важливими 
навичками, які допоможуть студентам стати компетентними фахівцями у 
своїй галузі. Це включає уміння ефективно використовувати різноманітні 
джерела інформації, а також вміння критично її оцінювати та застосовувати 
для досягнення конкретних цілей.  
Проблема формування інформаційного потенціалу обґрунтована 
кількома причинами, одна із яких полягає в тому, що різні трактування цих 
понять впливають на трактування поняття інформаційний потенціал.  
Уперше поняття «компетентність» стало використовуватися в США у 
60-ті роки ХХ століття в контексті діяльнісної освіти (performance-based 
education), метою якого було готувати спеціалістів, що здатні з успіхом 
конкурувати на ринку праці. Компетентність стала розглядатися як 
особистісна категорія, а компетенція як складова «анатомії» компетентності 
[51].  
Компетентність можна представити як комплекс компетенцій, тобто 
виявів успішної продуктивної діяльності. Схожої думки дотримується 
А. Хуторський, які вважають, що компетенції – складні узагальнені способи 
діяльності, які опановують під час навчання, і компетентність є результатом 
набуття таких компетенцій [57].  
Спочатку термін «компетенція» почав використовуватися лише у сфері 
лінгводидактики (комунікативна компетенція, іншомовна комунікативна 
68 
 
компетенція), а термін «компетентність» більшою мірою був зорієнтований 
на професійну освіту, але без чіткого розмежування [17, с. 85]. Разом із тим 
О. Слюсаренко термін компетенції визначає як соціально закріплений 
освітній результат, як здатність особистості, основа реалізації людиною на 
практиці своєї компетентності [51].  
Заслуговує на увагу і думка А. Семенова, що професійно-педагогічна 
компетентність відбиває готовність і здібність людини професійно 
виконувати педагогічні функції згідно з прийнятими у суспільстві на цей час 
нормативами і стандартами. Саме тому поняття «компетентність» має 
конкретно-історичну визначеність і може оцінюватися лише у практичній 
діяльності [45].  
Проводячи аналіз становлення компетентісного підходу в освіті 
І. Гушлевська зазначає, що такий підхід пройшов декілька етапів у своєму 
розвитку: на першому етапі (1960-1970 рр.) було введено поняття 
«комунікативної компетентності» (Д. Хаймс), досліджено різні види мовної 
компетентності та створено передумови для розмежування понять 
«компетентність» та «компетенція»; на другому етапі (1970-1990 рр.) 
категорія «компетентність» впроваджується в теорію та практику вивчення 
мов, вводиться поняття «соціальної компетенції» [16].  
Починаючи з третього етапу (1990 р.), поняття «компетентність» стає 
предметом спеціального всестороннього наукового дослідження. В 
документах ЮНЕСКО окреслюється коло ключових компетенцій, які 
повинні стати обов’язковим результатом освіти.  
Формування інформаційної компетентності має двоємне значення: з 
одного боку, це навички та уміння ефективно працювати з інформацією в 
практичних ситуаціях, а з іншого - це процес, що включає в себе виховання. 
Під час навчання студенти не лише набувають конкретні навички роботи з 
інформацією, але також формують систему цінностей та моральне ставлення 
до інформаційного середовища. 
69 
 
У цьому контексті важливо, щоб процес формування інформаційної 
компетентності включав елементи критичного мислення, етичної поведінки в 
інформаційному середовищі, а також усвідомлення важливості достовірності 
та об'єктивності інформації. Це допомагає майбутнім фахівцям розвивати 
свідоме та відповідальне ставлення до інформації, що є важливим аспектом 
інформаційної компетентності в сучасному світі.  
З урахуванням особливостей і потреб, визначаючи інформаційну 
компетентність необхідно визначити провідні підходи в розробленні основ 
інформаційної компетентності як складової професійної компетентності.  
Такими підходами є:  
1) науковий – охоплює поняття, закономірності, інформацію, що 
характеризують та визначають взаємодії у системі «людина-природа-
суспільство», забезпечує науковість та інноваційність знань в процесі 
професійної інформаційної підготовки;  
2) системний підхід – спрямований на усвідомлення професійної 
підготовки як цілісного утворення, яке має змістовні, структурні і 
функціональні зв’язки;  
3) ціннісний – ґрунтується на усвідомленні необхідності відповідального 
ставлення до інформації та людини як особистості та власного внеску у 
збереженні природи в процесі професійної діяльності;  
4) нормативний – спрямований на засвоєння сукупності соціальних норм, 
законів, правил, що регулюють професійну діяльність;  
5) особистісно-діяльнісний – забезпечує формування професійних вмінь в 
соціальній роботі. Його реалізація відбувається в процесі використання 
усіх форм і методів активного навчання, сукупності педагогічних 
технологій, які надають можливість моделювати наслідки професійної 
діяльності в особистому факторі [16].  
При вивченні проблеми інформаційної компетентності на теоретико-
методологічному рівні Н. Бібік стверджує, що в процесі її становлення 
доцільно дотримуватися таких підходів [10]:  
70 
 
1) діяльнісного підходу, оскільки розвиток особи відбувається тільки в 
діяльності;  
2) компетентнісного підходу, який передбачає створення умов для 
опанування комплексу компетенцій в сучасному інформаційно 
насиченому просторі; акцентуванні уваги на способах і характерові дій, 
укріплення взаємозв’язку між мотиваційною і ціннісно-орієнтаційною 
характеристикою особистості;  
3) особистісно орієнтованого підходу до процесу навчання, який сприяє 
включенню студентів у навчально-пізнавальну діяльність і зорієнтований 
на розвиток внутрішньої мотивації особистості, формування активної 
позиції студента, формування професійного інтересу, забезпечення 
оптимального педагогічного спілкування, індивідуального підходу до 
студентів, організацію зворотного зв’язку, заснованого на 
інформованості; 
4) системного підходу, враховуючи, що інформаційна компетентність і 
процес її розвитку є складними системами.  
Справді, різні науковці мають різні підходи до трактування поняття 
«інформаційна компетентність", що призводить до суперечностей у процесі її 
формування. Однак важливим є теоретичне обґрунтування цієї концепції як 
загальної категорії, що дозволяє ідентифікувати це явище у контексті 
конкретного професійного спрямування, враховуючи особливості майбутньої 
професійної діяльності. Для розуміння сутності поняття "інформаційна 
компетентність" дослідники рекомендують звертатися до її функцій, які 
реалізуються під час формування цієї категорії.  
Формування інформаційної компетентності є постійним процесом, 
який відбувається протягом усього життя людини. Воно охоплює період 
навчання, який може включати вивчення спеціалізованих курсів або розгляд 
дисциплін, не прямо пов’язаних з інформацією. Крім того, формування 
компетентності відбувається під час професійної діяльності, залежно від її 
спрямування, а також під час особистої інформаційної діяльності та через 
71 
 
самоосвіту. Незалежно від напряму підготовки студентів і їх професійного 
спрямування постійно відбувається вдосконалення рівня сформованої 
інформаційної компетентності.  
Ці вміння та навички становлять основу інформаційної компетентності. 
Вони включають у себе вміння обирати оптимальні стратегії для розв'язання 
завдань, які стосуються інформації, вміння ефективно використовувати 
інформаційно-комунікаційні технології у навчальній діяльності та в 
повсякденному житті, здатність до самостійної організації діяльності та 
самоконтролю, а також відповідальне ставлення до всіх аспектів 
інформаційної діяльності, які вони реалізовують [13].  
Використання комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання стає 
ключовим елементом формування інформаційної компетентності в 
сучасному навчальному процесі. Важливо, щоб як викладачі, так і студенти 
вищих навчальних закладів вміли ефективно користуватися цими засобами. 
Поєднання передових методів традиційного навчання з новим розумінням 
самого процесу навчання в умовах сучасного інформаційного суспільства є 
важливим аспектом успішної інтеграції інформаційно-комунікаційних 
технологій в освітній процес [17].  
Використання комп'ютерно-орієнтованих засобів навчання стає 
ключовим елементом формування інформаційної компетентності в 
навчальному процесі. Важливо, щоб як викладачі, так і студенти вищих 
навчальних закладів вільно володіли цими засобами. Єфективна інтеграція 
інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес передбачає 
збалансоване поєднання передових методів традиційного навчання та нового 
розуміння самого процесу навчання в умовах сучасного інформаційного 
суспільства.  
Такий підхід до використання інформаційних технологій, відомий як 
Connected Learning Community (Спільнота Зв'язаного Навчання), є ключовим 
для забезпечення нових стандартів освіти. Згідно з цією концепцією, світ стає 
освітнім середовищем, яке постійно змінюється, де використання 
72 
 
інформаційних технологій розширює можливості навчання та забезпечує нові 
форми педагогічної діяльності. Проте інформаційна компетентність 
передбачає не лише знання та вміння працювати з інформаційними 
ресурсами.  
Інформаційно-компетентна особистість – це особа, яка володіє 
навичками пошуку, організації та використання інформації з метою 
навчання, розвитку та вирішення проблем. Вона має здатність не лише 
знаходити потрібну інформацію, але й ефективно організовувати її та 
використовувати для досягнення своїх цілей. Інформаційно-компетентна 
особистість готова до навчання протягом усього життя, завдяки своїй 
здатності швидко і ефективно знаходити рішення на основі доступної 
інформації [27].  
Інформаційно-компетентна особистість – це особа, яка володіє 
навичками пошуку, організації та використання інформації з метою 
навчання, розвитку та вирішення проблем. Вона має здатність не лише 
знаходити потрібну інформацію, але й ефективно організовувати її та 
використовувати для досягнення своїх цілей. Інформаційно-компетентна 
особистість готова до навчання протягом усього життя, завдяки своїй 
здатності швидко і ефективно знаходити рішення на основі доступної 
інформації. 
Один із найсуттєвіших висновків, отриманих у ході дискусії щодо 
поняття ключових компетентностей, полягає у розділенні їх на три основні 
категорії за допомогою визначення фахівцями: автономна діяльність, 
інтерактивне використання засобів та уміння функціонувати в соціально 
гетерогенних групах [26]. До автономної діяльності відносяться навички, такі 
як здатність захищати власні інтереси, а також дбати про відповідальність, 
права, інтереси й потреби інших. Це також охоплює здатність складати й 
здійснювати плани й особисті проекти, а також здатність діяти в різних 
контекстах. 
Щодо інтерактивного використання засобів, це включає здатність 
73 
 
інтерактивно застосовувати мову, символіку і тексти, а також вміння 
використовувати знання та інформаційну грамотність. До цієї категорії також 
належить здатність використовувати інтерактивні інформаційно-
комунікаційні технології.  
До вміння фунціонувати у соціальних гетерогенних групах включають: 
здатність успішно взаємодіяти з іншими; здатність співпрацювати, бути 
членом команди; здатність розв’язувати конфлікти. Досвід програми 
«DeSeCo» свідчить про успішний підхід до визначення компетентностей, 
який був започаткований у ряді європейських країн, США та Канаді. 
Експерти з різних сфер, таких як освіта, бізнес та охорона здоров'я, спільно 
працювали над програмою, що створювало можливість врахувати широкий 
спектр перспектив. Цей підхід підкреслює важливість розгляду 
компетентностей з різних кутів зору, що дозволяє створити більш повну та 
комплексну модель. 
У результаті вивчення освітніх систем різних країн експерти програми 
звернули увагу на те, що проблема розвитку особистісних здібностей стала у 
світі найбільш актуальною. І що проявляється цей розвиток, у першу чергу, 
через результати навчальної діяльності. Навчальні досягнення, де 
співставляються рівень знань майбутнього фахівця з тим, що він уміє робити, 
як співвідносяться здібності фахівців соціономічної сфери з освітніми цілями 
(ефективність освітніх систем) та наскільки результати навчання 
відповідають вхідним ресурсам (результативність освітніх систем), стали 
основним показником для вибору змісту освіти, ефективних шляхів і форм 
навчання, дидактичних засобів, у тому числі й комп’ютерно орієнтованих 
засобів навчання [14].  
Л. Березовська [7] зазначає, що автори мають різні думки щодо 
класифікації інформаційних компетенцій, і немає загальноприйнятих 
критеріїв для їх визначення та розмежування. Інформаційні компетенції 
поділяються на кілька груп: інформаційний блок, блок комп'ютерної та 
інформаційної техніки, блок інформаційних систем і блок прикладних 
74 
 
компетенцій. Л. Березовська посилається на дослідження М. Голованя, який в 
основу класифікацій компетенцій у галузі інформатики та комп'ютерної 
техніки поклав такі види інформаційної діяльності: визначення, збирання і 
зберігання, пошук, організація і представлення інформації, використання 
персонального комп'ютера та програмного забезпечення, передача 
інформації, комунікація, моделювання, проектування, управління [7].  
Виходячи з вищевикладеного, В. Березан виділяє такі види 
інформаційних компетентностей здобувачіві вищої школи [6]:  
1. Елементарні – засвоєння необхідної освітньої інформації на початковому 
рівні (на наступному рівні потребне обов’язкове вдосконалення).  
2. Базові – опанування оптимальним об’ємом інформації, потрібним для 
вивчення основного навчального змісту.  
3. Здатність критично усвідомлювати великі обсяги інформації: 
порівнювати фрагменти однаковою тематикою але з різних джерел; 
з’ясовувати їх достовірність, вилучати інформацію, необхідну для роботи; 
підсумовувати її.  
4. Творчі – побудова власного інтелектуального продукту на основі 
здобутого і трансформованого повідомлення [6].  
В. Березан стверджує, що інформаційна компетентність особистості 
відображає наявність у неї певних навчально-інформаційних умінь і навичок. 
Це включає здатність швидко знаходити і відтворювати необхідну 
інформацію, самостійно шукати нові дані з різних джерел, користуватися 
каталогами та складати бібліографію, працювати з довідковою літературою, а 
також використовувати графіки, схеми, таблиці й картини. Вона також 
охоплює вміння складати план, тези для виступів, доповідей та статей, 
застосовувати техніки швидкого читання, розуміти текст (структурувати 
його, формулювати пізнавальні запитання, вести «діалог» з автором), 
самостійно працювати з підручником, знати прийоми смислового групування 
матеріалу, впорядковувати та відтворювати інформацію у різних формах 
(план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ), 
75 
 
перетворювати інформацію на спосіб діяльності, та ефективно 
використовувати загальномовленнєві уміння і навички. Сюди також входить 
здатність уважно слухати і логічно обробляти матеріал, виділяти змістовні 
елементи висловлювань, формулювати запитання, відтворювати матеріал з 
елементами логічного опрацювання, описувати, пояснювати, відтворювати 
інформацію з різних джерел, ущільнювати та розгортати інформацію в 
залежності від цілей, вести діалог і брати участь у дискусіях. 
Інформаційна компетентність прогнозує можливості фахівців 
соціономічної сфери [6]:  
1) розбиратися у напрямах та потенціалі актуальних інформаційних 
технологіях;  
2) використовувати інформаційну компетентність у керівництві та 
повсякденному житті;  
3) будувати інформаційні моделі та аналізувати їх за допомогою 
інформаційно=комунікативних технологій;  
4) доцільно використовувати комп’ютер та комп’ютерні гаджети для 
пошуку, знаходження і обробки інформації, її обробки, систематизації, 
зберігання, прийняття управлінських рішень, передавання даних;   
5) давати оцінку процесам й досягнутим результатам діяльності. О. Корчова 
звертає увагу на завдання розвитку інформаційної компетентності 
майбутнього фахівця, до яких уходять:  
6) розвиток комунікативних, інтелектуальних здібностей;  
7) здійснення інтерактивного діалогу в єдиному інформаційному просторі;  
8) сукупність загальноосвітніх і професійних знань і умінь, соціальних і 
етичних норм поведінки людей в інформаційному середовищі XXI 
століття;  
9) пошук необхідної інформації (орієнтація в інформаційних потоках і 
комунікаціях, уміння користуватися довідковим апаратом електронних 
бібліотек, проведення первинного та вторинного відбору інформації й 
ін.);  
76 
 
10)  знання основ бібліографії в електронних бібліотеках (уміння 
користуватися джерелами бібліографічної інформації – каталогами, 
картотеками, знання системи науководопоміжної і рекомендаційної, 
галузевої і міжгалузевої, поточної, ретроспективної і перспективної 
бібліографії: навички бібліографічного опису документів, складання 
бібліографічних списків);  
11)  уміння працювати з джерелом інформації (володіння різними 
методиками читання, а також методиками тезисного, реферативного 
викладу матеріалу й ін.);  
12)  робота з різними видами і типами літератури (довідковою, навчальною, 
методичною, науковою, художньою, періодикою);  
13)  аналіз і синтез одержаної інформації;  
14)  уміння виділяти головне з безлічі другорядного;  
15)  перетворення одержаної інформації на власне знання;  
16) – процес створення нової інформації і нового знання (евристика);  
17) – уміння самостійно аналізувати інформаційну ситуацію;  
18)  операторські навички, уміння моделювати процеси, психологічна 
адаптація; 
19)  ініціативність, творчий підхід, інтелектуальний потенціал, високі 
психомоторні якості, етичні можливості, ерудиція, здібність до творчих 
здобутків, не поступливість суворому аналізу;  
20)  психологічна адаптивність, навички самопізнання, самоорганізації, 
саморегуляції і самокорекції [26].  
Таким чином, на основі аналізу психолого-педагогічної літератури, ми 
виділили такі ключові компетенції інформаційної компетентності фахівців 
соціономічної сфери:  
1) базові – володіння оптимальним обсягом інформації, необхідним для 
засвоєння основного навчального змісту, уміння критично осмислювати 
масиви інформації, порівнювати фрагменти з різних джерел з однієї 
тематики, визначати їх достовірність, вилучати інформацію, потрібну 
77 
 
для роботи, узагальнювати її, здатність застосування інформаційних 
технологій при розв’язанні загальних задач;  
2) самостійно здобувати та опрацьовувати інформацію, необхідну для 
розв’язання поставленої проблеми, з різних друкованих джерел 
(наукової літератури, навчальних посібників, різних видів документів, 
різноманітних довідників, енциклопедій та ін.);  
3) орієнтація в основних типах документів і видах видань у галузі освіти; 
володіння формалізованими методами аналітико-синтетичної переробки 
інформації. творчі: створення власного інтелектуального продукту на 
основі отриманої та перетвореної інформації;  
4)  здатним знаходити, розуміти, оцінювати і застосовувати інформацію в 
різних формах для вирішення особистих, соціальних або глобальних 
проблем;  
5) грамотно працювати з комп’ютером, успішно використовувати сучасні 
інтернет-технології в навчальному процесі та повсякденному житті;  
6) володіння способами інформаційного пошуку відповідно до 
професійних інформаційних потреб, уміння інтерпретувати й адаптувати 
інформацію до завдань навчання і виховання. спеціальні: здатність до 
застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій у 
конкретній сфері спеціаліста;  
7) здатність відбирати, засвоювати, переробляти, трансформувати та 
генерувати інформацію в особливий тип предметно-специфічних знань, 
які дозволяють виробляти, приймати, прогнозувати та реалізовувати 
оптимальні рішення в професійній сфері діяльності;  
8) володіння навичками організації і проведення консультацій, 
психологічно-терапевтичних заходів із використанням 
телекомунікаційних технологій; уміння організувати самодопомогу 
клієнтам за допомогою Інтернет-технологій;  
9) володіння навичками використання телекомунікаційних технологій із 
конкретної проблеми, ураховуючи її специфіку.  
78 
 
Отже, потреби сучасності зумовлюють необхідність формування та 
розвитку інформаційної компетентності як ключової складової 
інформаційного суспільства. Проте формування цієї компетентності 
ускладнюється різноманітністю уявлень про її сутність, які існують у 
педагогічній теорії та практиці, а також різноманітністю досліджень 
вітчизняних і зарубіжних науковців щодо компонентів знань, вмінь, навичок 
та здібностей, що характеризують особистість з сформованою 
інформаційною компетентністю. Ми вважаємо, що для успішного 
формування цієї компетентності необхідно використовувати як традиційні, 
так і інноваційні методи, поєднуючи їх для досягнення найкращих 
результатів.  
Знання, уміння, навички та здібності, які людина отримує шляхом 
різних методів опрацювання та передачі інформації, формують інформаційну 
компетентність, яка відіграє ключову роль у постійному удосконаленні 
особистих навичок протягом життя, як у професійній, так і у побутовій 
сферах. Оскільки знання та уміння, набуті сьогодні, можуть стати 
застарілими у майбутньому, забезпечення формування та розвитку 
інформаційної компетентності дозволяє людині відповідати вимогам 
сучасності та швидко адаптуватися до інноваційних технологій суспільства.  
При формуванні інформаційної компетентності в контексті нашого 
дослідження важливо враховувати різноманітність знань, умінь, навичок та 
здібностей, які необхідні майбутнім фахівцям. Для ефективного 
використання відповідних методів і підходів до формування інформаційної 
компетентності магістрантів соціальної роботи, важливо розглянути її 
структуру, враховуючи особливості їх майбутньої професійної діяльності як 
соціальних працівників і науковців. 
Назва проекту: «Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців соціономічної 
сфери» здобувачів освіти другого ступеня «магістр». 
Опис проекту: Проект націлений на розвиток і вдосконалення 
інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) серед фахівців соціальної 
79 
 
роботи. Він охоплює комплекс заходів, спрямованих на підвищення знань та 
навичок у сфері ІКТ, що дозволить їм ефективніше використовувати сучасні 
технології в навчанні, дослідженнях, повсякденному житті та майбутній 
професійній діяльності. 
Мета проекту: підвищення рівня ІКТ-компетентності фахівців соціономічної 
сфери через інтерактивні освітні заходи, тренінги, практичні заняття, 
оволодіння цифровою культурою а також створення навчальних онлайн-
ресурсів. 
Завдання проекту: 
1. Проведення первинної оцінки рівня ІКТ-компетентності фахівців 
соціономічної сфери. 
2. Розробка і реалізація навчальної програми, орієнтованої на потреби 
здобувачів освіти. 
3. Організація і проведення тренінгів, воркшопів та практичних занять. 
4. Оцінка прогресу фахівців соціономічної сфери після закінчення навчання. 
5. Створення і підтримка онлайн-ресурсів для самостійного вивчення. 
Цільова аудиторія: 
Фахівці соціономічної сфери закладів вищої освіти (бакалаври і магістри) 
усіх спеціальностей. 
Опис заходів: 
1. Оцінювання рівня ІКТ-компетентності: 
Мета: Визначити наявний рівень знань і навичок фахівців соціономічної 
сфери в галузі ІКТ. 
Методи: Проведення онлайн-опитування і тестування. 
Інструменти: застосування спеціальних тестових платформ і анкет. 
2. Розробка освітньої програми: 
Мета: Розробити навчальну програму, яка б відповідала вимогам фахівців 
соціономічної сфери. 
80 
 
Зміст програми: Базова робота із комп'ютером, інтернетом, офісним 
програмним забезпеченням, основами програмування, кібербезпекою, робота 
з базами даних, графічним дизайном тощо. 
Розробники програми: експерти з ІКТ, викладачі, представники ІТ-компаній. 
3. Тренінги і воркшопи: 
Мета: Надати фахівцям соціономічної сфери практичні знання і навички у 
сфері ІКТ. 
Формат: Інтерактивні тренінги, практичні заняття, воркшопи. 
Теми тренінгів: Основи програмування (Python, Java), робота із офісним 
пакетом Microsoft Office, Google Workspace, кібербезпека, веб-розробка 
(HTML, CSS, JavaScript), робота із базами даних (SQL), графічний дизайн 
(Photoshop, Illustrator). 
Запрошені експерти: представники ІТ-компаній, фрілансери, викладачі 
ЧДТУ. 
4. Оцінка прогресу: 
Мета: Визначення ефективності навчальної програми. 
Методи: Повторне тестування фахівців соціономічної сфери, анкетування з 
метою отримання зворотного зв'язку. 
Інструменти: Онлайн-тестування, опитувальні форми. 
5. Онлайн-ресурси: 
Мета: Забезпечити фахівцям соціономічної сфери доступ до навчальних 
матеріалів у будь-який час. 
Веб-сайт: Створення сайту з навчальними матеріалами, відеоуроками, 
посібниками і корисними посиланнями. 
Мобільний додаток: Розробка додатку для зручного доступу до матеріалів. 
Зміст онлайн-ресурсів: Лекції, відеоуроки, практичні завдання, форуми для 
обговорень, електронні підручники. 
Очікувані результати: 
1. Підвищення рівня ІКТ-компетентності: фахівці соціономічної сфери дасть 
змогу ефективніше застосовувати ІКТ у повсякденному житті і навчанні. 
81 
 
2. Конкурентоспроможність випускників: збільшення затребуваності на 
ринку праці за рахунок підвищення рівня ІКТ-знань. 
3. Успішність навчального процесу: викладачі і майбутні фахівці 
соціономічної сфери використовуватимуть нові технології задля підвищення 
рівні результативності навчального процесу. 
4. Постійий розвиток: побудовані онлайн-ресурси залишаються доступними 
при подальшому використанні і вдосконаленні. 
Ресурси і бюджет: 
1. Людські ресурси: 
Тренери та викладачі для проведення занять. 
ІКТ-спеціалісти з розробки навчальних матеріалів і онлайн-ресурсів. 
Волонтери задля організаційних заходів і технічної підтримки. 
2. Матеріальні ресурси: 
Комп'ютери і програмне забезпечення. 
Приміщення для проведення тренінгів та воркшопів. 
Обладнання для запису відеоуроків (камери, мікрофони, освітлення). 
3. Фінансові ресурси: 
Оплата праці тренерів та викладачів. 
Оренда приміщень та обладнання. 
Витрати на розробку та підтримку веб-сайту та мобільного додатку. 
4. Бюджет: 
Оцінка бюджету залежить від масштабів проекту і кількості залучених 
фахівців соціономічної сфери. Наприклад, для групи з 100 студентів бюджет 
може включати: оренду приміщень (2000 USD), оплату праці викладачам-
тренерам (5000 USD), закупівлю або оренду обладнання (3000 USD), 
розробка онлайн-ресурсів (2000 USD). 
Практична діяльність:  
– анкетування для визначення рівня ІКТ-компетентності фахівців 
соціономічної сфери;  
82 
 
– поетапна диференційована робота із фахівцями соціономічної сфери, 
скерована на підвищення їхнього рівня ІКТ;  
– консультації: профілактика втомлюваності у роботі з комп’ютером;  
– семінари-практикуми»: інформатика та інформація; основні пристрої 
апаратної інформаційної системи; ази Microsoft Word; ознайомлення з 
програмою Microsoft PowerPoint; прикладні можливості Microsoft Excel. 
Партнери: 
Заклади вищої освіти: співпраця з університетами для залучення фахівців 
соціономічної сфери та викладачів. 
ІТ-компанії: Підтримка і участь у проведенні тренінгів і воркшопів. 
Громадські організації і благодійні фонди: Фінансова підтримка і ресурсна 
допомога. 
Термін реалізації: 
Проект розраховано на 12 місяців із можливістю продовження та адаптації 
залежно від отриманих результатів і зворотного зв'язку. 
Етапи реалізації: 
1. Підготовчий етап (1-2 місяці): 
Проведення оцінки поточного рівня ІКТ-компетентності. 
Розробка навчальної програми. 
Підготовка навчальних матеріалів. 
2. Основний етап (3-10 місяці): 
Проведення тренінгів та воркшопів. 
Створення і підтримка онлайн-ресурсів. 
Збір зворотного зв'язку від учасників. 
3. Завершальний етап (11-12 місяці): 
Оцінка прогресу студентів. 
Підготовка звітів та аналіз результатів. 
Підготовка рекомендацій для подальшого вдосконалення проекту. 
 
83 
 
3.3. Рекомендації щодо організації професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери в сучасних умовах 
 
У сучасній ситуації динамічних змін у суспільстві та відсутності 
адаптованих соціальних програм важливо розглядати професійну підготовку 
майбутніх фахівців у галузі соціології як стратегічно важливий фактор. 
Застарілі та неадекватні освітні програми не забезпечують належного рівня 
підготовки для задоволення поточних потреб та завдань. 
Важливим фактором, який обов'язково потребує уваги, є вплив війни та 
її наслідків на фахівців соціономічної сфери. В умовах повномасштабної 
війни, криз і міграційних процесів фахівці соціономічної сфери стикаються з 
особливими викликами, оскільки їхня роль полягає в наданні допомоги та 
підтримки постраждалим від воєнних дій. Таким чином, освітні програми 
повинні враховувати ці фактори та забезпечувати майбутніх фахівців 
соціономічної сфери необхідними навичками для роботи в умовах соціально-
гуманітарної та економічної кризи. 
Зміни в парадигмі навчання є ключовим елементом реформування 
підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери. Замість традиційного 
підходу, який зосереджується на передачі теоретичних знань, слід активно 
впроваджувати інтерактивні методи навчання, спрямовані на розвиток 
аналітичного та емоційного мислення, емпатії та практичних навичок.  
Нещодавно Міністерство освіти і науки України розробило проект 
постанови Кабінету Міністрів України, що передбачає об'єднання галузей 
соціальної роботи та медицини. Це відкриває нові перспективи та виклики 
для професіоналів галузі. Об'єднання галузі стане важливим фактором, що 
стимулює розширення знань і умінь, а також вдосконалення системи 
підготовки майбутніх фахівців в галузі соціальних наук. 
Отже, зміни у системі підготовки майбутніх фахівців соціономічної 
сфери стають необхідними та важливими. Об'єднання різних галузей, 
адаптація освітніх програм до сучасних умов і акцент на практичному 
84 
 
навчанні є перспективним шляхом до покращення підготовки спеціалістів, 
здатних ефективно відповідати на виклики і потреби сучасного суспільства. 
Зміни в парадигмі навчання повинні передбачати активну участь студентів у 
розв'язанні реальних проблем і ситуацій, з якими вони зіткнуться у своїй 
професійній діяльності. 
Важливо враховувати сучасні підходи та технології у навчанні, такі як 
використання віртуальної реальності для моделювання складних сценаріїв, з 
якими можуть стикатися майбутні фахівці соціономічної сфери, а також 
онлайн-платформи для обговорення кейсів та обміну досвідом з колегами та 
експертами. 
Нові виклики, з якими стикається сучасне суспільство, вимагають 
радикальних змін у підготовці майбутніх фахівців соціономічної сфери. 
Зміни у векторі та напрямку підготовки повинні бути не лише поверхневими, 
але й глибинними, зосередженими на вирішенні конкретних проблем та 
викликів, що постають перед фахівцями соціономічної сфери у сучасному 
суспільстві [37]. 
Воєнні дії в Україні створили значні виклики для фахівців 
соціономічної сфери, адже вони стикаються із значною кількістю внутрішньо 
переміщених осіб, людей із травмами та іншими складними ситуаціями. 
Відповідним чином, надто важливо замінити підготовку майбутніх фахівців 
соціономічної сфери, надаючи їм спеціальні навички у галузі психологічної 
підтримки та роботи з вразливими групами населення [36]. 
Зважаючи на вплив воєнного стану, освітні програми повинні 
приділяти особливої уваги психологічним аспектам підготовки майбутніх 
фахівців соціономічної сфери. Включення нових дисциплін, кредитних 
модулів або компонентів, які охоплюють стратегії психологічної підтримки 
та гуманітарної логістики під час війни, сприятиме розвитку 
компетентностей у сфері соціально-психологічної допомоги. 
Зрозуміло, що у сучасних умовах слід оновити підготовку майбутніх 
фахівців соціономічної сфери з урахуванням актуальних подій та проблем 
85 
 
різних соціальних груп. Особливу увагу слід приділити соціальній роботі з 
військовослужбовцями та їх сім'ями, дітьми та іншими вразливими верствами 
населення. 
У зв'язку з сучасними реаліями, дистанційна форма навчання стала 
важливим аспектом підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери. Це 
створює широкі можливості для залучення до навчального процесу світових 
експертів, тренерів-коучів та практиків.  
Модулі, які спрямовані на розвиток практичних навичок роботи у 
соціономічній сфері в умовах війни, можуть бути розроблені, 
використовуючи сучасні технології та можливості дистанційного навчання. 
Використання віртуальних симуляцій ситуацій та онлайн-ресурсів для 
обговорення та вирішення кейсів, розробка інтерактивних методик, які 
сприяють взаємодії та обміну досвідом, забезпечуючи практичні знання та 
навички, все це може забезпечити студентам практичний досвід та 
підготувати їх до ефективної роботи в реальних умовах [36].  
Також важливо врахувати значення співпраці з медичними установами, 
громадськими організаціями та владними структурами для спільної роботи 
над реальними випадками та проектами. Введення таких форм співпраці 
дозволить майбутнім фахівцям соціономічної сфери отримувати практичний 
досвід та розширювати свої можливості у вирішенні соціальних проблем. 
Так, нові виклики нашого часу потребують перегляду підходів до 
формування специфічних навичок та професійної компетентності фахівців 
соціономічної сфери. Зміна вектору та напрямку підготовки до професійної 
діяльності стає обов'язковою. Для цього необхідно якісно оновити процес 
підготовки майбутніх фахівців, враховуючи актуальні проблеми та потреби 
різних соціальних груп. Для розв'язання сучасних викликів українського 
суспільства необхідно впроваджувати нові підходи, методи та форми роботи. 
Зміни повинні охоплювати не лише зміст освіти, але й механізми її реалізації. 
Особлива увага має бути приділена роботі з військовослужбовцями та їх 
86 
 
сім'ями, дітьми, постраждалими від війни та іншими вразливими верствами 
населення. 
Під час воєнного стану в Україні наголос був змінений на надання 
психологічної, правової та матеріальної підтримки внутрішньо переміщеним 
особам, людям із низьким рівнем доходу та тим, хто втратив стабільний 
дохід через війну. Впровадження нових дисциплін, таких як «Стратегії 
психологічної підтримки в умовах стресу та травматичних подій» а також 
«Гуманітарна логістика та екстрене управління в соціономічній сфері», стає 
критично важливим для підвищення обізнаності людей у питаннях 
соціально-психологічної допомоги та захисту прав людей в умовах війни.  
За останні часи, навчання майбутніх фахівців у соціономічній сфері в 
основному відбувається у формі дистанційної освіти. Це відкриває широкі 
можливості для залучення професіоналів-практиків, тренерів-коучів та 
експертів з усього світу для обміну досвідом і впровадження передових 
методик у навчальний процес. Модулі, які включають «Кризове управління», 
«Травматичний стрес» та «Соціальна робота в умовах війни», можуть надати 
студентам не лише теоретичні знання, а й практичні навички для успішної 
реакції на сучасні виклики [19]. 
Нові виклики та їх вплив: 
У зустрічі сучасних викликів, таких як воєнні конфлікти та інші кризові 
ситуації, фахівці соціономічної сфери повинні мати спеціалізовані навички. 
Включення нових дисциплін, спрямованих на психологічну підтримку та 
роботу в умовах стресу, стає необхідністю для підготовки 
висококваліфікованих фахівців. 
Зміна вектору та напрямку підготовки: 
Оновлення підходів включає перехід від стандартних методів навчання 
до більш інтерактивних і практично орієнтованих підходів. Акцентування 
уваги на вирішенні конкретних проблем і сценаріїв реальної роботи 
відображає важливість адаптованої підготовки до сучасних викликів. 
Зміни в соціумі та суспільних потребах: 
87 
 
Стандарти і законодавчі акти мають відповідати теперешнім викликам 
та потребам суспільства. Внесення змін передбачає адаптацію стандартів до 
нових реалій та впровадження актуальних підходів до підготовки фахівців у 
соціономічній сфері. 
Гнучкість та реагування на виклики: 
Оновлені стандарти мають забезпечити гнучкість на відповідь 
суспільним змінам та новим викликам. Зміни у законодавчій базі 
сприятимуть швидкій адаптації професійної підготовки до потреб громади. 
Під час воєнних дій негативні тенденції набувають підвищеного об'єму 
через постійне зростання соціальної напруги, втрату життєвих орієнтирів, 
невизначеність майбутніх перспектив, а також через економічні труднощі та 
обмежений доступ до основних ресурсів. У цих обставинах підвищується 
потреба у соціально-психологічній допомозі, що забезпечують фахівці 
соціономічної сфери. 
У світлі розвитку сучасного суспільства, удосконалення професійної 
підготовки фахівців соціономічної сфери в Україні стає актуальним 
завданням, яке стоїть перед державою, освітніми установами та 
громадськістю. Постійна зміна соціальних викликів вимагає гнучкої системи 
підготовки, здатної швидко адаптуватися до нових реалій. Розвиток 
механізмів адаптації навчальних програм до поточних потреб громади та 
соціальних трансформацій є надзвичайно важливим для забезпечення 
ефективної підготовки фахівців у цій сфері. Розширення наукових 
досліджень та зростання ваги дослідницької складової в освітньому процесі 
допоможе досліджувати та впроваджувати передові методики втручання у 
сфері соціономіки. Використання досвіду та передових практик зі світової 
спільноти фахівців у цій галузі розширить можливості української системи 
підготовки, забезпечуючи студентам доступ до міжнародного досвіду та 
інновацій. 
Проведене дослідження дозволили сформулювати певні рекомендації 
для фахівців соціальної сфери щодо специфіки проведення соціальної 
88 
 
діяльності в умовах воєнного стану.  
Важливо завжди ставитися до людей, які потребують соціальної 
підтримки, з повагою та шанобливістю, студіюючи їх як особистості. В 
умовах воєнного часу особливо важливо забезпечувати підтримку та 
створювати атмосферу тепла і розуміння. Складні соціально-політичні умови 
можуть призводити до незмінної напруги і стресу всього населення країни. 
Звуки сирен і вибухів викликають напади паніки і негативно позначаються на 
якості сну і загальному самопочутті.  
Не звертати увагу на соціальні стереотипи. Адже цей вплив на 
свідомість людини досить вагомий, особливо коли людина не підозрює, що 
знаходиться під впливом стереотипу.  
Соціальні стереотипи існували та існуватимуть завжди, так як вони 
породжуються людьми. Слід  уникати стереотипного мислення, не вживати 
стереотипних фраз і самому не розповсюджувати стереотипи. З цією метою 
слід дотримуватися позицій моральної свідомості, соціальних цінностей і 
особистого життєвого досвіду. Бути терплячим, оптимістичним і емпатійним 
до оточуючих. В умовах воєнного стану більшість людей постійно 
перебувають в стресі, який може призводити до неконтрольованої агресії та 
неадекватної поведінки тощо.  
У теперішніх умовах дієвими способами боротьби із несприятливими 
умовами життя є оптимізм, толерантність і емпатія. Ці особистісні якості 
допомагають позбутися неконтрольованих проявів деструктивних емоцій. 
Кожна людина, що є фахівцем соціономічної сфери, володіє прийомами 
ефективної комунікації, та розуміє настрої інших людей. Тож, прояви 
толерантності, тобто поваги до інших людей, наявність власного 
оптимістичного настрою сприятиме полегшенню переживань дітей та 
дорослих у важких умовах воєнного часу.  
Бути здатним до рефлексії. Рефлексія це один із ефективних способів 
самоаналізу та погляду «збоку» на власні проблеми, складні ситуації тощо. 
Рефлексія – це здатність аналізувати та надавати оцінку подіям, які щойно 
89 
 
відбулися. Ця здатність необхідна для фахівців соціономічної професії, так як 
дії фахівців повинні бути проаналізованими, і відповідно до потреб, зроблені 
висновки та відкоректована подальша взаємодія. Рефлексивні навички 
забезпечують стійкийий емоційний стан для ефективного виконання 
щоденної роботи.  
Самоаналіз допомагає розкрити потенційні можливості особистості, що 
позитивно впливає на самооцінку, професійну діяльність, взаємини з іншими 
членами колективу. Дотримуватися пріоритетності виконання професійних 
обов’язків. Ця порада пов’язана із чітким плануванням, тобто 
таймменеджментом.  
В умовах повномасштабної війни основним є побудова послідовності 
виконання завдання за пріоритетністю. Те, що здавалося важливим до 24 
лютого 2022 року, наразі є несуттєвим і не вартим уваги. Для пересічних 
громадян та постраждалого внаслідок війни населення яке залишило власні 
будинки, сьогодні пріоритетом номер один є психологічна підтримка, 
бажання бути волонтером, відчувати при цьому свою причетність до надання 
допомоги військовим, переселенцям, сім’ям, що постраждали.  
Для фахівців соціономічних професій головним пріоритетом є 
психоемоційний стан, фахова компетентність, емпатія і взаємодопомога.  
У переважної більшості закладів освіти організовані волонтерські 
центри, пункти збору гуманітарної допомоги, консультаційні пункти, 
кабінети психологічної допомоги. Діяльність саме цих підрозділів стала 
пріоритетною, тому варто надавати таку можливість займатися нею усім, хто 
бажає.  
90 
 
ВИСНОВКИ 
 
У магiстерськiй роботi теоретично узагальнено особливості 
професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в сучасних умовах під 
час навчання в закладі вищої освіти. Отримані в процесі наукового 
дослідження результати дозволили зробити такі висновки:  
1. На основі аналізу наукових джерел була з’ясована сутність 
професійної діяльності фахівців соціономічної сфери як феномену 
сучасності. Професії соціономічного типу зосереджені на вирішенні проблем, 
пов’язаних із соціальними відносинами в суспільстві. Їхня діяльність 
спрямована на розвиток, регулювання та дослідження соціальних 
закономірностей і тенденцій, а також на збереження та трансформацію 
історично визначених і прийнятих у суспільстві форм культури й традицій на 
всіх рівнях соціальної взаємодії. До таких професій належать психологи, 
педагоги, соціальні педагоги, журналісти, політологи, соціологи, юристи та 
інші. Соціономічні професії вимагають постійної роботи з людьми та 
безпосереднього спілкування у процесі професійної діяльності, що ставить 
перед фахівцями підвищені вимоги. Ці вимоги включають готовність до змін 
і розвитку, здатність приймати самостійні рішення, а також уміння 
узгоджувати свої життєві позиції зі смислами суспільства та 
загальнолюдськими цінностями. Професії соціономічної сфери 
характеризуються відсутністю уніфікованих та жорстких вимог до процесу 
професійної діяльності та до результатів діяльності. До фахівців цих 
професій застосовуються високі психологічні, професійні та особистісні 
вимоги, оскільки об'єктом їхньої праці є інші люди. Соціономічні професії 
передбачають особливий тип професійної взаємодії – «поведінку допомоги» 
або допомагаючу поведінку. 
2. Проаналізована ґенеза теорії та практики навчання фахівців 
соціономічних спеціальностей. Спеціаліст соціономічної сфери повинен мати 
91 
 
комплекс професійних та соціально-орієнтованих навичок. Під формуванням 
соціально-гуманітарних компетенцій розуміється цілеспрямований 
керований розвиток фахівців, їх оволодіння теоретичними знаннями та 
практичними уміннями застосувати сучасні технології. Основу професійної 
компетентності будь-якого сучасного фахівця становить особистісний 
компонент. Становлення особистості у професійному контексті відбувається 
під час навчання, що виступає початковим етапом майбутньої професійної 
діяльності. 
Основним підсумком освітньої підготовки є надбання досвіду 
практичної діяльності, який є визначальним принципом формування 
професійної компетентності, що включає здатності вирішувати певні 
завдання. Акцентовано увагу на ряд основоположних засад, які складають 
основу професійної підготовки фахівців соціономічної сфері: 
1) Принцип багатопрофільності фахової підготовки, що визначає 
розширення спектру компетенцій; 
2) Принцип багаторівневості, що окреслює різноманітність рівнів 
освітньої підготовки; 
3) Принцип технологічності, який має на увазі вживання сучасних 
методів та технологій навчання; 
4) Принцип орієнтованості на особистісний розвиток клієнта у 
складних життєвих соціальних ситуаціях.  
У контексті освітньої підготовки фахівців соціономічних професій 
виступає мотиваційно-ціннісний рівень, що забезпечує емоційно-ціннісне 
прийняття своєї професійної діяльності, що уможливлює регуляцію і 
саморегуляцію індивіда. 
3. Розкрито важливість інформаційної компетентності у майбутній 
професійній діяльності фахівців соціономічної сфери, з цією метою 
розроблено соціальний проект «Вдосконалення ІКТ-компетентності фахівців 
соціономічної сфери». Актуальним компонентом формування інформаційної 
компетентності є застосування в освітньому процесі комп'ютерно-
92 
 
орієнтованих засобів навчання, котрими повинні володіти як викладачі, так і 
здобувачі вищої освіти. Інформаційна компетентність включає не лише 
культуру та грамотність роботи з інформаційними ресурсами. 
Інформаційно-компетентна людина вміє шукати інформацію, 
структурувати знання та застосовувати їх для навчання інших. Вона готова 
до постійного навчання, оскільки здатна знайти необхідну інформацію для 
вирішення будь-яких завдань. 
Отримані знання, навички, уміння та здібності завдяки різноманітним 
способам набуття, обробки і передачі інформації, створюють базу для 
розвитку інформаційної компетентності. Ця компетентність дозволяє 
постійно вдосконалювати навички протягом усього життя як у професійній, 
так і в особистій сфері. Оскільки набуті сьогодні знання, уміння та навички 
можуть стати застарілими з часом, важливо забезпечити їх постійний 
розвиток, щоб відповідати вимогам сучасності та користуватися 
інноваційними технологіями суспільства. Для досягнення цієї мети ми 
розробили соціальний проект, спрямований на розвиток і вдосконалення 
інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ): «Вдосконалення ІКТ-
компетентності фахівців соціономічної сфери». Наша мета полягає в 
підвищенні рівня ІКТ-компетентності через інтерактивні освітні заходи, 
тренінги, практичні заняття, розвиток цифрової культури серед студентів та 
створення навчальних онлайн-ресурсів. 
4. Розроблено рекомендації щодо покращення професійної підготовки 
фахівців соціономічної сфери в умовах сьогодення, а також пропозиції 
стосовно їх супроводу в умовах воєнного стану. Обговорення шляхів 
оновлення змісту освіти для підготовки спеціалістів соціономічної сфери в 
умовах військових дій в Україні стає актуальним завданням у контексті 
сучасних викликів та потреб суспільства. Враховуючи унікальність ситуації, 
рекомендації для вдосконалення професійної підготовки фахівців 
соціономічної сфери стали важливим етапом надання ефективної підтримки 
та супроводу в кризових умовах.  
93 
 
Один із можливих шляхів оновлення освітніх програм полягає в 
інтеграції елементів конфлікту в освітній процес. Зміст навчальних планів 
має враховувати специфічні виклики, з якими виникають при роботі фахівців 
соціономічної сфери в умовах воєнного стану. Відповідні предмети та 
практичні курси допоможуть майбутнім фахівціям отримати необхідні 
знання та навички. Важливим аспектом є адаптація підходів до практичної 
підготовки. Практикуми та стажування повинні відображати реальні сценарії, 
з якими можуть стикатися фахівці соціономічної сфери під час війни. 
Розвиток навичок роботи з вразливими групами та адаптація до 
екстремальних умов стане ключовим елементом підготовки. 
94 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Алєксєєва С. Індивідуальна освітня траєкторія: від побудови – до 
реалізації. Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент: зб. наук. пр. 
(Серія: Педагогічні науки). Київ : «Вид-во Людмила», 2021. Вип. 17. С. 74-
82 URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/730035  
2. Архипова С.П. Формування ключових компетенцій майбутніх 
фахівців соціальної сфери в процесі професійної підготовки. Вісник ЧНУ, 
№1, 2018, с.7-17. 
3. Архипова С.П. Актуальні проблеми соціальної роботи : монографія; 
за заг. ред. С.П. Архипової. Черкаси : ФОП Чабаненко, 2011. 320 с. 
4. Архипова С.П. Formation of social and professional mobility of future 
socionomic specialists in higher school. Съвременната наука, бизнесъти 
образованието. Годишник на висше училище по мениджмънт, том ХІ. – 
Добрич Издател : ВУМ, 2018. С. 37-43. 
5. Архипова С.П. Професійний розвиток майбутнього соціального 
працівника в освітньому просторі університету: акмеологічні аспекти.  
Акмеологія – наука ХХІ століття : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. К., 
2014. С. 258‒ 270. 
6. Березан В.І. Інформаційно-комунікаційна компетентність фахівців 
соціономічних спеціальностей : монографія. Полтава : Видавництво ПП 
«Астрая», 2020. 347 с. 
7. Березовська Л.І. Формування комунікативно-мовленнєвої 
компетентності соціальних працівників у процесі професійної підготовки : 
монографія. Івано-Франківськ : НАІР, 2020. 412 с. 
8. Бех І.Д. Компетентніший підхід у сучасній освіті. Вища освіта. Київ: 
Гнозис, 2009. № 3. Дод. 1: Тематичний випуск: Педагогіка вищої школи: 
методологія, теорія і технології. С. 21-24. 
9. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. Изд. 
4-е, испр. и доп. Київ : Освiта України, 2007. 332 с. 
95 
 
10. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід : рефлексивний аналіз 
застосування. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та 
українські перспективи / за заг. ред. О.В. Овчарук. Київ , 2004. 111 с.  
11. Біла О.О. Підготовка майбутніх фахівців соціономічної сфери до 
проектування професійної діяльності: теорія і практика : [монографія] 
Одеса : Астропринт, 2013. 424 с. 
12. Браніцька Т.Р. Загальна характеристика фахівця соціономічної 
професії. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних 
технологій Університету «Україна». 2012. № 6. С. 25–28.  
13. Буркова Л.В. Визначення класу соціономічних професій. 
Практична психологія та соціальна робота. № 7. 2010. С. 68–73. 
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / 
уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь : Перун, 2005. VIII, 1728 с. 
15. Гвоздій С.П. Підготовка майбутніх фахівців соціономічних 
спеціальностей до безпеки життя і професійної діяльності як соціально-
педагогічна проблема. Педагогіка безпеки, 2016. (1), 40–47. 
16. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній 
педагогіці. Шлях освіти. 2004. № 3. С. 22-24.  
17. Драч І. Компетентність фахівця як теоретична проблема 
[Електронний ресурс] Нова педагогічна думка. 2013. № 3. С. 41 – 44. 
18. Дубич К.В. Сучасна система надання соціальних послуг України. 
Державне управління: удосконалення та розвиток: електрон. наук. фах. вид. 
2015. № 3. Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua /?op =1&z=821. 
19. Дубчак Г.М. Порівняльний аналіз стресостійкості майбутніх 
фахівців соціономічних професій. Актуальні проблеми психології : Збірник 
наукових праць / За ред. С.Д. Максименка. Київ : Інформ.-аналіт. агентство, 
Т. 5: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Вип. 
15, 2015. 43-50. 
20. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ. 
Законодавство України. URL: https://zаkоn.rаdа.gоv.uа/lаws/shоw/2145-19  
96 
 
21. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VІІ. 
Офіц. веб-сайт. URL : http://seаrсh.lіgаzаkоn.uа/l_dос2.nsf/lіnk1/T141556.html.  
22. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 № 966-ІV 
Законодавство України : веб-сайт. URL : https://zаkоn.rаdа.gоv.uа/lаws /shоw 
/966-15. 
23. Енциклопедія освіти / Академія пед.. наук України; гол. ред. 
В.Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.,  с. 409 
24. Капська А.Й. Деякі аспекти професійної підготовки соціальних 
педагогів і соціальних працівників. Вісник Глухівського національного 
педагогічного університету імені О.Довженка. Серія: Педагогічні науки. 
2010. № 15. С. 12–16.  
25. Індивідуальна освітня траєкторія. Режим доступу: 
https://kpi.ua/regulations-3-3 
26. Корчова О.М. Риторична компетентність як складник професійної 
підготовки соціальних педагогів Вісник Глухівського національного 
педагогічного університету імені Олександра Довженка. 2013. Вип. 22. С. 23–
28.   
27. Корнещук В.В. Теорія і практика формування професійної 
надійності майбутніх спеціалістів соціономічної сфери діяльності: автореф. 
дис. … д-ра пед. наук: 13.00.04. Одеса, 2010. 44 с.  
28. Костіна В. В. Особливості професійної підготовки майбутніх 
соціальних педагогів та соціальних працівників до профілактики дезадаптації 
учнів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і 
загальноосвітній школах. 2017. Вип. 53. С. 400-412. 
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2017_53_53 
29. Курлянд З. Н. Становлення позитивної Я-концепції майбутнього 
вчителя. Одеса : Астропринт, 2005. 163 с. 
30.  Лісовець О.В. Компетентність соціального працівника у сприянні 
міжвідомчій взаємодії щодо соціально-правового захисту особистості. 
97 
 
Наукові записки Національного державного університету імені М. Гоголя. 
Психолого-педагогічні науки. 2016. № 1. С. 43–47.  
31. Лузан П. Реалізація комптентнісного підходу в професійній освіті: 
технологічний аспект. Науковий вісник інституту професійно-технічної 
освіти в Україні. 2012. № 4. С. 5 – 12. 
32. Лукашевич М. П., Семигіна Т. В. Соціальна робота (теорія і 
практика). Київ : Каравела, 2009. 368 с.  
33. Мекшун А.Д. Компетентність соціальних працівників як невід’ємна 
складова професійної успішності. Соціальна робота в Україні : теорія і 
практика : наук.-метод. журнал. Київ, 2013. № 3-4. С. 30–38.  
34. Міщик Л.І. Особливості підготовки майбутніх фахівців 
соціономічних спеціальностей до комунікативних компетенцій. Nowy sposób 
rozwoju. Pedagogika. Poznan. (Monografia pokonferecyjna). Warszawa: Sp. z o.o. 
«Diamond trading tour». 2017. 
35. Освітній процес в умовах воєнного стану в Україні : матеріали 
всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації, 3 травня – 
13 червня 2022 року. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. 504 с.   
36. Освіта України в умовах воєнного стану: управління, цифровізація, 
євроінтеграційні аспекти : збірник тез доповідей ІV Міжнародної науково-
практичної конференції (наукове електронне видання), 25 жовт. 2022 р. Київ : 
ДНУ «Інститут освітньої аналітики», 2022. 360 с. 
37. Освіта в умовах воєнного стану : інф.-аналіт. зб. / ДНУ «Інститут 
освітньої аналітики». Київ, 2022. 358 c. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/ 
media/zagalna%20serednya/serpneva-konferencia/2022/Mizhn.serpn.ped.nauk- 42 
prakt. konferentsiya/Inform-analityc.zbirnOsvita. Ukrayiny. v. umovakh. 
voyennoho.  stanu. 22.08.2022.pdf 
38. Педагогічне проектування : [навчально-методичний посібник] / 
[Авт.-упоряд. А. Цимбалару]. Київ : Шк. світ, 2009. 128 с. (Бібліотека 
«Шкільного світу»). 
98 
 
39. Повідайчик О., Тополянський С. Інформатизація суспільства та 
проблеми соціальної інформатики: Навч.-метод. посібник. Ужгород: УжНУ, 
2005. 192 с. 
40. Попович І.С. Професійна підготовка фахівців соціономічного 
профілю: реалії, перспективи і очікування. Теорія і практика підготовки 
конкурентоспроможного фахівця як вектор освітніх парадигм : зб. наук. 
праць / за заг. ред. д. психол. н., проф. М.О. Орап. Тернопіль : Вид-во ТНПУ 
імені Володимира Гнатюка, 2022. С. 194-199. 
41. Пришляк О.Ю. Формування міжкультурної компетентності 
майбутніх фахівців соціономічних професій: теоретичний контекст: 
монографія / за наук. ред. В.П. Кравця. Тернопіль: Осадца Ю.В., 2021. 556 с. 
42. П’янковська І.В. «Компетенція» та «компетентність» як провідні 
поняття компетентнішого підходу. Наукові записки національного 
університету Острозька академія». Сер.: Психологія і педагогіка. Острог: 
Вид-во національного університету «Острозька академія», 2010. Вип. 15. 
388 с. 
43. Рябова Ю.М. Підготовка майбутніх соціальних працівників до 
міжнародної професійної діяльності Наукові праці : науково-методичний 
журнал. Вип. 203. Т. 215. Педагогіка. Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра 
Могили, 2013. С. 114-117.  
44. Самборська Н.М. Соціально-комунікативна компетентність 
майбутніх медичних працівників у контексті системного та компетентнісного 
підходів. Проблеми освіти : наук.-метод. зб.; Інститут інноваційних 
технологій і змісту освіти МОН України. Київ, 2015. № 85. С. 97–101. 
45. Семенова А.В. Розвиток професійної компетентності фахівців 
засобами парадигмального моделювання (інтерактивний тренінг):  навч.-
метод.  Посібник. Одеса :  СВД Черкасов М.П., 2006. 130 с. 
46. Сидорук І.І. Формування соціальної компетентності майбутніх 
соціальних працівників у процесі фахової підготовки: монографія. Луцьк: 
Вежа-Друк, 2020. 388 с. 
99 
 
47. Словник української мови : в 11 т. / ред. тому А.В. Лагутіна, 
К.В. Ленець. Київ, 1975. С. 832. 
48. Слозанська Г. І. Соціальна робота в територіальній громаді: теорії, 
моделі та методи: монографія / за наук. ред. д-ра пед. наук, проф. 
В. А. Поліщук. Тернопіль : ТНПУ імені В. Гнатюка, 2018. 382 с. 
49. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія. Київ : Центр навч. л-ри, 
2008. 336 с. 
50. Соціальна робота: технологічний аспект : навч. посіб. / за ред. 
А.Й. Капської. Київ : Центр навч. л-ри, 2004. 352 с.  
51. Слюсаренко О.М. Кваліфікаційна критеріальність компетентності: 
понятійно-методологічні аспекти. Філософія освіти. 2009. № 1-2 (8). С. 287 – 
298, с. 290. 
52. Теорія і методика професійної освіти : навч. посіб. за ред. 
З. Н. Курлянд. Київ  : Знання, 2012. 390 с. 
53. Ткачук О.В. Проблеми формування соціально-правової 
компетентності студентів з особливими потребами. Інформація і право. 2014. 
Вип. 2. С. 88-93. 
54. Тюльпа Т.М. Соціономічна сфера як поле для формування 
соціальної компетентності майбутніх фахівців соціономічних 
спеціальностей. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 27, том 5, 2020. 
С. 133 – 137.  
55. Тюптя О. В. Формування психологічної готовності до 
соціономічної професійної діяльності: автор. дис…канд.псих. наук: 19.00.01. 
Київ, 1999. 21с. 
56. Файермен О.О. До питання про вимоги до майбутніх фахівців 
соціономічної сфери. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія 
«Педагогіка і психологія», 2021. 2 (22), 293–298.  
57. Хуторський А. Індивідуальна освітня траєкторія [Електронний 
ресурс] URL: http://osvita.ua/school/theory/2287/print. 
100 
 
58. Юрків Я.І. Ціле-результативний компонент системи професійної 
підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до 
роботи із вразливими категоріями населення. Науковий вісник 
Ужгородського університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. 2022. 
Вип. 1. С. 328-332.  
59. Чубук Р.В. Проектування змісту професійної підготовки фахівців в 
умовах вищої школи. Науковий вісник : зб. наук. праць. Одеса : ПНПУ ім. 
К.Д. Ушинського. 2014. № 5-6. С. 19–29. 
60. Moreno J.L. (1951). Sociometry, Experimental Method and the Science 
of Society: An Approach to a New Political Orientation. Beacon: Beacon House. 
 
 
 
 
 
 
101 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
102 
 
Додаток 1 
ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЧДТУ 
У ЧДТУ сформоване таке середовище, яке задовольняє потреби та інтереси здобувачів вищої освіти 
ОП через збалансованість фінансових, матеріально-технічних, навчально-методичних ресурсів та створення 
умов для всебічного розвитку студента як особистості у сучасному суспільстві.  Для цього в університеті 
створені та діють такі компоненти. Діє Студентське самоврядування ЧДТУ, яке дає право і можливість 
студенту  вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в 
управлінні ВНЗ. Відбувається щомісячний відкритий діалог студентів-керівників студентського 
самоврядування факультетів та гуртожитків з ректором університету. Голова Студентської ради ЧДТУ та 
голови СР факультетів є членами Вченої ради університету з правом голосу. З квітня 2014 року Голову СР 
включено до складу ректорату (https://chdtu.edu.ua/student/autonomy). Діє Відділ студентського розвитку та 
культурних програм, який є структурним підрозділом університету. При Центрі працює, наприклад, студія 
Студентське телебачення. Діють гуртки творчості та художньої самодіяльності. Проводяться масштабні 
культурні заходи: Дебют першокурсника, Міс і Містер ЧДТУ тощо. Виховна робота здійснюється за 
основними напрямками: громадянським, патріотичним, національним, правовим, естетичним, морально-
етичним, екологічним, статевим, фізичним, трудовим, світоглядним, правоохоронним 
(https://chdtu.edu.ua/student/culture). З патріотичного і громадянського виховання заходи проводяться у 
відповідності до Концепції національно-громадянського виховання 
(https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/3295-kontseptsiia-natsionalno-hromadianskoho-vykhovannia). 
Працюють і оновлюють експозиції музеї ЧДТУ (https://chdtu.edu.ua/info/museums). Для залучення студентів 
до систематичних занять спортом в університеті проводяться спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі 
заходи. Найбільш комплексними заходами є змагання, пробіги, походи присвячені Всеукраїнському Дню 
працівника фізичної культури і спорту; обласні та інші спартакіади та чемпіонати; спортивні студентські 
свята «Осінній марафон», «Молодість, краса, чарівність», «Спорт для всіх». Діють спортивні секції 
(https://chdtu.edu.ua/student/sport).  Для забезпечення умов відкритості і мобільності студентів діє 
Інформаційний центр Європейського Союзу в Черкаській області «ЄСі» Черкаського державного 
технологічного університету. На базі Інформаційного центру ЄС проводяться інформаційні заходи з 
найбільш актуальних питань стосовно діяльності Європейського Союзу, його відносин з Україною, 
презентації освітніх програм ЄС для студентів та молодих науковців (https://chdtu.edu.ua/eu-info-center). 
Працює Міжнародний мовний центр, мета якого встановлення та зміцнення культурних, освітніх і наукових 
зв’язків з країнами  Сходу, Південно-Східної Азії та Африки (https://chdtu.edu.ua/mmc). Згідно з Концепцією 
розвитку університету  здійснюється партнерство з зарубіжними вищими навчальними, науковими та 
культурно-просвітницькими закладами (https://chdtu.edu.ua/md/coworking), а також студенти ЧДТУ мають 
можливість отримати подвійний диплом (програми, що реалізуються: https://chdtu.edu.ua/md/project). Для 
розвитку наукової діяльності здобувачів вищої освіти працює Рада молодих вчених (сторінка у фейсбук: 
https://www.facebook.com/rmvCHDTU; сайт https://chdtu.edu.ua/science/rmv). В університеті діє Центр 
післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, основним напрямом діяльності якого є 
перепідготовка фахівців з вищою освітою та студентів старших курсів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV 
рівня акредитації для здобуття вищої освіти за денною та заочною формами навчання (система постійного 
оновлення знань, поповнення інформації, вдосконалення вмінь та навичок під назвою «Освіта впродовж 
всього життя») (https://chdtu.edu.ua/applicant/graduate-education). Впроваджена військова підготовка 
студентів за програмою офіцерів запасу на підставі укладеного договору з Сумським державним 
університетом, а саме з кафедрою військової підготовки СумДУ (https://chdtu.edu.ua/student/military). 
Проводяться численні заходи волонтерського спрямування: спортивні, рухливі, інтелектуальні ігри, дебатні 
турніри, тренінги та свята. Найбільш активну участь у їх організації здійснюють студенти спеціальності 232 
«Соціальне забезпечення» (https://chdtu.edu.ua/lf/etbs). 
Всі 7 навчальних корпусів університету належать до капітальних споруд, що знаходяться у 
власності університету і мають централізоване енерго-, водо-, та теплопостачання і відповідають санітарним 
нормам, правилам пожежної безпеки та нормам з охорони праці. НПП та здобувачі вищої освіти проходять 
обов’язковий вступний, первинний, повторний та за необхідністю позаплановий інструктаж з охорони праці. 
Особлива увага приділяється інструктажу під час проходження практик студентами на базах практик 
(визначено у Положенні про проведення практики студентів у п.4 Організація та керівництво практикою 
https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/4961-polozhennia-pro-provedennia-praktyky-studentiv).Також у 
Положення про відділ студентського розвитку та культурних програм ЧДТУ (затвердженого Вченою радою 
ЧДТУ від 15.04.2019 р.) у п.4 Напрями виховної роботи відділу у гуртожитках чітко визначено, що «При 
проведенні виховної роботи в гуртожитках Університету працівники Відділу: …- проводять рейди у 
студентських гуртожитках з метою аналізу контролю умов проживання» 
(https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/11799-polozhennia-pro-viddil-studentskoho-rozvytku-ta-
kulturnykh-prohram). Адміністрація ЧДТУ разом зі Студентською радою регулярно проводить рейди-
перевірки гуртожитків,  під час яких перевіряються умови проживання студентів, санітарні умови та 
дотримання техніки безпеки, особливо під час опалювального періоду.  Проводяться спільні наради 
103 
 
керівництва університету, деканів та їх заступників з виховної роботи, комендантів та голів студентських 
рад щодо дотримання норм безпечності. Структурним підрозділом університету є відділ охорони праці та 
цивільного захисту. У р.5 Колективного договору прописані умови і охорона праці, медичне 
обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку. Основна відповідальність покладається на 
адміністрацію, начальника відділу охорони праці та цивільного захисту, начальника відділу кадрів та 
керівників структурних підрозділів (https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/9742-kolektyvnyy-dohovir-
mizh-administratsiyeyu-i-trudovym-kolektyvom-cherkaskoho-derzhavnoho-tekhnolohichnoho-universytetu-na-
2018-2020-roky). Одним із дієвих чинників поліпшення психосоматичного здоров’я учасників навчального 
процесу, запорукою збереження й зміцнення здоров’я студентів, зниження рівня психофізичного вигорання 
викладачів є створення дружньої, партнерської, заснованої на принципах взаємоповаги та взаємної 
вимогливості морально-психологічної атмосфери у вищому навчальному закладі. Цьому значною мірою 
сприяє консолідація студентського й науково-педагогічного колективів у єдину академічну спільноту, 
об’єднану спільною справою, спільною метою, корпоративним духом взаємної відповідальності та взаємної 
обов’язковості. Регламентується Положенням про корпоративну культуру 
(https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/4662-polozhennya-pro-corporatyvnu-kulturu). У Відділі 
студентського розвитку та культурних програм є практичний психолог. Також працівники відділу надають 
психологічну підтримку студентам першокурсникам в умовах адаптаційного періоду, вирішують певні 
конфліктні ситуації між учасниками ОП тощо. За психофізичним станом студентів спостерігають куратори 
академічних груп у відповідності до Положення про кураторів навчально-академічних груп ЧДТУ 
(https://chdtu.edu.ua/normative/regulations/item/7240-polozhennia-pro-kuratoriv-navchalno-akademichnykh-hrup-
cherkaskoho-derzhavnoho-tekhnolohichnoho-universytetu). Студенти спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» разом із викладачами кафедри Соціального забезпечення активно підтримують ініціативу 
«Запобігти професійному згоранню» (https://chdtu.edu.ua/lf/etbs/news-etbs/item/6130-zapobihty-profesiinomu-
vyhoranniu). 
Наразі в університеті відбувається переформування механізмів освітньої, організаційної, 
інформаційної, консультативної та соціальної підтримки здобувачів вищої освіти в єдину систему. Освітня 
підтримка здійснюється через роботу гаранту програми, проектної групи та науково-педагогічного складу 
кафедри Соціального забезпечення та інших кафедр, які задіяні у ОП. Забезпечується відповідно до Закону 
України «Про вищу освіту» та Положенням про організацію освітнього процесу в ЧДТУ, Положенням про 
систему внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в ЧДТУ,  Кодексом академічної доброчесності 
ЧДТУ, Положенням про щорічне рейтингове оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників 
університету та іншими відповідними нормативними документами ЧДТУ 
(https://chdtu.edu.ua/normative/regulations). Організаційна підтримка здійснюється роботою навчально-
методичного відділу (https://chdtu.edu.ua/structure/educational-departments/item/38-navchalniy-viddil), який діє 
у відповідності до Положення про навчально-методичний відділ ЧДТУ. НМВ забезпечує організацію та 
координацію навчально-методичної роботи в університеті, створює необхідні організаційні умови для 
якісної підготовки фахівців. Структура навчально-методичного відділу представлена у вигляді секторів: 
навчально-методичної роботи, забезпечення якості освіти, забезпечення ЄДЕБО, диспетчерської служби. 
Інформаційна підтримка здійснюється через роботу відділу проектів і програм,який  є структурним 
підрозділом університету, на який покладається функція впровадження, підтримки, обслуговування та 
розвитку комп’ютерних технологій у всіх сферах діяльності університету: освітній, науковій, 
адміністративній, господарській (https://chdtu.edu.ua/cikt). В університеті створена загальна магістральна 
мережа та на її базі організовано доступ до мережі Інтернет. Всі локальні мережі структурних підрозділів 
об’єднуються в єдину магістральну мережу, через яку мають можливість вести навчальну роботу та 
отримувати інформацію. Інформаційна підтримка здобувачів вищої освіти відбувається і через роботу 
бібліотеки. Функціонує електронна бібліотека ЧДТУ (сайт бібліотеки http://lib.chdtu.edu.ua/; доступ до 
повнотекстових навчально-методичних ресурсів на сайті Електронно-бібліотечної системи 
ЧДТУ  http://elib.chdtu.edu.ua/). Це забезпечує глибоке вивчення дисциплін спеціальності і створює 
студентам додаткові зручності у навчанні. Проводиться робота по створенню електронних навчальних 
ресурсів для дистанційного навчання. Також діє прес-служба, яка здійснює всебічне та систематичне 
висвітлення діяльності університету у засобах масової інформації. Консультативна підтримка здобувачів 
вищої освіти реалізується через роботу Центру післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, а 
також через організацію та проведення зустрічей із потенційними роботодавцями (Дні кар’єри в ЧДТУ, 
Ярмарок професій тощо). Соціальна підтримка відбувається через взаємодію проректору з гуманітарно-
виховної роботи, деканів факультетів, помічників деканів з виховної роботи, завідувачів кафедр, навчально-
педагогічного персоналу, кураторів академічних груп, старост академічних груп та небайдужих 
одногрупників.   
 
 
 
104 
 
Додаток 2 
Апробація роботи 
 
Міністерство освіти і науки України 
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника 
кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи 
кафедра педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика 
кафедра початкової освіти 
кафедра теорії та методики дошкільної і спеціальної освіти 
Навчально-науковий центр «Педагогіка і психологія вищої школи» Інституту вищої освіти НАПН України 
і ПНУ імені Василя Стефаника 
Творча навчально-наукова лабораторія «Гірська школа Українських Карпат» 
Центр інноваційних освітніх технологій «PNU Eco-System» 
Гданська Вища Гуманітарна Школа (м. Гданськ, Республіка Польща) 
Дебреценський університет (м. Дебрецен, Угорщина) 
Економічний університет (м. Варна, Болгарія) 
Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II 
Інститут формування характеру (штат Техас, США) 
Католицький університет Ліона (Франція) 
Кафедра соціальної педагогіки Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Республіка Польща) 
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради 
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Полтава, Україна) 
Львівський національний університет імені Івана Франка 
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя 
Північний університетський центр у Бая-Маре Технічного університету Клуж-Напока (Румунія) 
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка 
Сучавський університет ім. Штефана чел Маре (м. Сучава, Румунія) 
Український державний університет імені Михайла Драгоманова (м. Київ, Україна) 
Університет HOHSCHULE (м. Кобленц, Німеччина) 
Університет Вітовта Великого (м. Каунас, Литва) 
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія 
Черкаський державний технологічний університет 
Івано-Франківський фаховий коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника 
Коломийський педагогічний фаховий коледж Івано-Франківської обласної ради 
Педагогічний фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка 
Чортківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Олександра Барвінського 
 
ПРОГРАМА 
ІІ Міжнародної науково-практичної конференції 
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖЖІ, 
присвяченої Міжнародному дню сім’ї 
15-16 травня 2024 року 
Івано-Франківськ, Україна 
 
ДИСКУСІЙНА ПАНЕЛЬ 4 
Основні напрями підготовки фахівця в умовах суспільних реформ 
ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСВІТНІ ТРАЄКТОРІЇ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ 
СФЕРИ 
Архипова Світлана Петрівна, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри 
соціального забезпечення Черкаського державного технологічного університету (м. Черкаси, 
Україна) 
Тернова Людмила Юріївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри соціального 
забезпечення Черкаського державного технологічного університету (м. Черкаси, Україна) 
 
____________________________________________________________________________ 
 
С. 34 Програми