ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8179| Title: | Фінансування програм реінтеграції ВПО |
| Authors: | Журба, Інна Олександрівна Камалов, Вадислав Шамгунович |
| Issue Date: | 2022 |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8179 |
| Appears in Collections: | 232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Камалов Магістр 2022.pdf Restricted Access | 1.48 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра соціального забезпечення Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Фінансування програм реінтеграції ВПО» Виконав: студент ІІ курсу, групи СЗМ-021 спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» В. Ш. Камалов Керівник: к.е.н, доц Інна ЖУРБА Черкаси – 2022 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра соціального забезпечення ЗАТВЕРДЖУЮ: Зав. кафедри ____________к.е.н., доц. Журба І.О. “_____” _______________20 ____ р. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА кваліфікаційної роботи освітнього ступеня «магістр» Зі спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на тему: «Фінансування програм реінтеграції ВПО» Студента групи СЗМ-021 Камалова Владислава Шамгуновича Керівник роботи кандидат економічних наук, доцент Журба І.О. Черкаси – 2022 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра соціального забезпечення Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр Галузь знань 23 Соціальна робота Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» ЗАТВЕРДЖУЮ: Зав. кафедри ____________к.е.н., доц. Журба І.О. “_____” _______________2022 р. ЗАВДАННЯ НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ Камалова Вадислава Шамгуновича Тема роботи: «Фінансування програм реінтеграції ВПО» керівник роботи Журба І.О., кандидат економічних наук, доцент. затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ____ 2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2022 р. 3. Вихідні дані до роботи 1. Нормативно-правова база досліджуваного питання. 2. Наукова література за темою дослідження 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити): Розділ 1. Теоретичні аспекти механізму реінтеграції ВПО. ВПО: Визначення, ознаки, причини виникнення. ВПО як суб’єкт прав і системи прав та свобод. Державна політика у сфері соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в україні. Розділ 2. Соціальна адаптація та соціальна реінтеграція як види соціальної підтримки ВПО. Поняття та критерії адаптації й інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Послуга соціальної інтеграції та реінтеграції як вид соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб.соціальна реабілітація та соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб як засіб реінтеграції. Розділ 3. Шляхи оптимального використання джерел фінансуання для програм реінтеграції ВПО. Фінансові інструменти сприяння соціальній інклюзії та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в україні. Програма реінтеграції ВПО “Гуманітарна солідарність” 5. Перелік графічного матеріалу (1 таблиця і 3 рисунки) 6. Консультанти розділів роботи Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата завдання видав завдання прийняв 1. 2. 3 7. Дата видачі завдання __________________________________________ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН Строк № Назва етапів магістерської роботи виконання Примітка з/п етапів роботи 1. Розробка завдання, складання календарного плану до 1.09.2022 виконано виконання кваліфікаційної роботи 2. Аналіз літературних джерел до 10.09.2022 виконано 3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 14.09.2022 виконано науковим керівником 4. Виконання другого розділу і обговорення її з науковим до 21.09.2022 виконано керівником 5. Виконання третього розділу і обговорення її з до 21.10.2022 виконано науковим керівником 6. Узагальнення результатів статистичного матеріалу. до 21.11.2022 виконано Формулювання висновків та підготовка текстової частини кваліфікаційної магістерської роботи 7. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант до 30.11.2022 виконано 8. Отримати відгук керівника та рецензію до 2.12.2022 виконано 9. Підготувати доповідь на захист до 5.12.2022 виконано Студент _________ Камалов В.Ш. Керівник роботи __________ Журба І. О. Секретар ЕК __________ РЕФЕРАТ Кваліфікаційна робота магістра містить 88 сторінок, 3 таблицю, 1 рисунок, список літератури з 82 найменувань. Фінансування програм реінтеграції ВПО Метою дослідження є аналіз стратегій та механізмів адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб до нового соціо-культурного середовища. Завданнями роботи є: - проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження соціальної адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб;; - розглянути становище та проблеми внутрішньо переміщених осіб в сучасній Україні; - провести аналіз проблем реінтеграції внутрішньо переміщених осіб; - визначити стратегії та механізми адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб до нового соціокультурного середовища. Об’єкт дослідження - внутрішньо переміщені особи як соціальна категорія. Предмет дослідження - адаптація та реінтеграція внутрішньо переміщених осіб. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і вирішення сформульованої проблеми в роботі був використаний комплекс взаємодоповнюючих методів: узагальнення для з'ясування змісту базових понять дослідження, системний підхід, термінологічний принцип,аналіз, порівняння, компаративний аналіз проблеми, вторинний аналіз соціологічних даних. Проблема:механізми та способи адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Новизна одержаних результатів. Проаналізовано становище внутрішньо переміщених осіб із застосуванням теорії соціальної та культурної травми. Удосконалено комплексну науково обґрунтовану програму адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб в умовах сучасної України. Теоретична та практична цінність роботи. На даний час вже розроблено дуже багато стратегій адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб, але вони не систематизовані і неузагальнені, не обрані найвдаліші. Одержані результати можуть бути використані фахівцями з cоціальної роботи, викладачами ЗВО при розробці та викладанні навчальних курсів з теорії та практики cоціальної роботи та соціального забезпечення. Дані матеріали дослідження можуть використовуватися фахівцями-практиками, соціальними працівниками та науковцями, які досліджують проблему фінансування соціальних програм. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2022 рік Рік захисту роботи 2022 рік Підпис студента ____________________ Дата ______________________________ Зміст Стор ВСТУП 6 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ 10 РЕІНТЕГРАЦІЇ ВПО 1.1. ВПО: визначення, ознаки, причини виникнення 10 1.2 . ВПО як суб’єкт прав і системи прав та свобод 14 1.3. Державна політика у сфері соціального захисту внутрішньо 19 переміщених осіб в Україні. Висновки до розділу 1 25 РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА 27 РЕІНТЕГРАЦІЯ ЯК ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВПО 2.1. Поняття та критерії адаптації й інтеграції внутрішньо 27 переміщених осіб 2.2. Послуга соціальної інтеграції та реінтеграції як вид соціальної 34 підтримки внутрішньо переміщених осіб 2.3. Соціальна реабілітація та соціальна адаптація внутрішньо 48 переміщених осіб як засіб реінтеграції Висновок до розділу 2 54 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ 56 ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУАННЯ ДЛЯ ПРОГРАМ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВПО 3.1. Фінансові інструменти сприяння соціальній інклюзії та 56 реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в Україні 3.2. Програма реінтеграції ВПО “Гуманітарна солідарність” 64 Висновок до розділу 3 74 ВИСНОВКИ 76 СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 80 ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність дослідження. . За даними дослідження, проведеного Міжнародною організацією з міграції, через шість місяців після повномасштабного вторгнення росії на територію України кількість внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) має тенденцію до зростання і становить 6,9 млн осіб станом на 23 серпня поточного року. При цьому важливо звернути увагу, що майже половина внутрішньо переміщених осіб (44 %) працездатного віку нині не отримують доходу. Лише одна третина опитаних вказали заробітну плату як основне джерело доходу після переміщення, а 24 % зазначили, що покладаються на державну підтримку [2]. Війна в Україні, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, спричинила безпрецедентну гуманітарну кризу, що охопила всі області країни. У період з 17 по 23 серпня Міжнародна організація з міграції (MOM) провела восьмий раунд репрезентативного експрес оцінювання загального населення України для збору інформації стосовно потоків внутрішнього переміщення та мобільності, а також для оцінювання місцевих потреб. Це оцінювання загального населення слугує первинним джерелом для виявлення сфер із високими гуманітарними потребами та визначення цільових заходів реагування для надання допомоги населенню, що постраждало від війни. Географічне охоплення цього оцінювання покриває всю територію України, усі п’ять макрорегіонів (схід, північ, центр, південь та місто Київ), за винятком Кримського півострова. Опитування загального населення проведено шляхом набору випадкових телефонних номерів, завдяки чому було анонімно опитано 2 001 унікальних респондентів віком від 18 років із використанням методу автоматизованого телефонного опитування (CATI). Оцінка спирається на дані про населення Фонду народонаселення ООН (UNFPA), які гуманітарна спільнота розглядає як базове значення для чисельності населення в Україні. Особи, які нині перебувають за межами України, під опитування не потрапили. Докладніше про метод і обмеження, у тому числі про визначення МОМ терміну «внутрішньо переміщені особи» для цілей цього оцінювання, див на с. 12. Крім Опитування загального населення, офіційні дані про присутність ВПО на рівні громад в Україні доступні в Матриці відстеження переміщень Базовому оцінюванні (раунд 10 - 26 серпня 2022 року, HDX реєстрація обов’язкова). За таких умов цілком очевидно, що діяльність держави у сфері соціального захисту ВПО набуває особливої актуальності, а від її якості залежить життя мільйонів. Актуальність дослідження питань, пов’язаних із державною політикою та правовим регулюванням сучасної системи соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, неодноразово розглядалась у працях таких учених, як І. Басова, Н. Бльок, О. Капінус, Л. Князькова, Т. Кульчицький та ін Збройні протистояння завжди є джерелом соціальних проблем і вони здійснюють значний вплив на життя окремої людини, соціальних груп, на розвиток країни. Вкрай важливо аби люди, яких безпосередньо торкнулись наслідки бойових дій, швидко пристосувались до нового соціального середовища, знайшли роботу, житло, нові контакти. Людина, яка переїхала зі звичного для неї місця проживання та опинилась в незнайомих обставинах, потребує передусім підтримки від держави та приймаючих громад. Проблема адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених для нашої країни є надважливою. Основним завданням для влади на сьогодні є створення таких умов для успішної адаптації та інтеграції ВПО в українське суспільство, які б допомогли об’єднатися родинам і створити нормальні передумови їх існування на території України. Враховуючи кількісні показники цієї нової категорії, що суттєво змінює структуру українського соціуму, і масштаби цього явища, дослідження цієї проблеми набуває неабиякої актуальності для соціального забезпечення. Стан наукової розробленості проблеми. Вивченням проблем, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи (ВПО), займаються багато науковців, проведено багато досліджень. Серед сучасних вітчизняних вчених дуже активно вивчається проблема внутрішньо переміщених осіб такими науковцями як О.Балакірєва, Т. Доронюк, О.Міхеєва,Ю. Муромцева,У. Садова, В. Середа, Т. Старинська,А. Солодько ,та ін. Значний внесок у вивчення проблем внутрішньо переміщених осіб внесла Ольга Балакірєва своїми дослідженнями «Спектр проблем вимушених переселенців в Україні: швидка оцінка ситуації та потреб», «Оцінка потреб внутрішньо переміщених жінок та осіб похилого віку в Україні», «Ставлення до переселенців і волонтерської діяльності», у своїх працях вона визначала основні проблеми та потреби різних категорій ВПО. Серед праць зарубіжних вчених в роботі можна відмітити теорію «соціальної травми» Перта Штомпкита «культурної травми» Дж.Александера. Вплив на розробку проблеми адаптації здійснили Оксана Міхеєва та Вікторія Середа у своїй праці «Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення та проблеми адаптації». Т. Доронюк та А. Солодько вивчали та аналізували ситуації з внутрішньо переміщеними особами в Україні. Метою дослідження є аналіз стратегій та механізмів адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб до нового соціо-культурного середовища. Завданнями роботи є: - проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження соціальної адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб;; - розглянути становище та проблеми внутрішньо переміщених осіб в сучасній Україні; - провести аналіз проблем реінтеграції внутрішньо переміщених осіб; - визначити стратегії та механізми адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб до нового соціокультурного середовища. Об’єкт дослідження - внутрішньо переміщені особи як соціальна категорія. Предмет дослідження - адаптація та реінтеграція внутрішньо переміщених осіб. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і вирішення сформульованої проблеми в роботі був використаний комплекс взаємодоповнюючих методів: узагальнення для з'ясування змісту базових понять дослідження, системний підхід, термінологічний принцип,аналіз, порівняння, компаративний аналіз проблеми, вторинний аналіз соціологічних даних. Проблема:механізми та способи адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Новизна одержаних результатів. Проаналізовано становище внутрішньо переміщених осіб із застосуванням теорії соціальної та культурної травми. Удосконалено комплексну науково обґрунтовану програму адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб в умовах сучасної України. Теоретична та практична цінність роботи. На даний час вже розроблено дуже багато стратегій адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб, але вони не систематизовані і неузагальнені, не обрані найвдаліші. В представленій роботі зроблена спроба зробити аналіз вже готових праць та визначити і виділити найкращій варіант. Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів,поділених на підрозділи, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 88 сторінок (з них 70 основного тексту). Список використаних джерел налічує 82 позиції РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВПО Необхідність інтеграції ВПО зумовлено потребою врегулювання конфліктів. З квітня 2014 року в загальновживану лексику в Україні увійшли нові поняття, як: антитерористична операція, тимчасово окупована територія, приймаюча громада, а також внутрішньо переміщені особи або коротко – ВПО. 1.1. ВПО: визначення, ознаки, причини виникнення Поняття внутрішньо переміщеної особи 1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру [14] Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб- сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. 2. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Стаття 2. Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб 1. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. [14] Поняття Internally displaced persons (IDPs) застосовується для групи внутрішньо переміщених осіб у міжнародному праві. Керівні принципи щодо вимушеного внутрішнього переміщення визначають ВПО, як осіб, котрі змушені були полишити свої будинки через наслідки військового конфлікту, прояву масового насильства та порушення людських прав, природніх чи антропогенних катастроф, але залишились в межах держави не перетинаючи кордони. [77. P.2-21] Також серед науковців є представники, котрі визначають теоретико- соціологічний аспект категорії «внутрішньо переміщених осіб», серед яких М. Ніколайчук зауважує: «Внутрішньо переміщені особи — це специфічна цільова група реалізації міграційної політики, якій притаманні різнорідні ознаки, детерміновані особливими потребами, особистісними характеристиками та впливами зовнішнього середовища» [1. C. 112]. На думку Г. Гудвін-Гілла: «Внутрішньо переміщені особи – це особи, котрі змушені раптово втікати зі своїх будинків у великих кількостях у результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих і перебувають на території власної країни» [1.C. 112]. Досить часто можна зустріти ототожнення понять «внутрішньо переміщені особи» і «переселенці», де власне ВПО і є особами, котрі підпадають під визначення «вимушені переселенці», змінивши місце свого постійного проживання вони залишаються на території країни громадянами якої вони являються та можуть розраховувати на її захист. Таким чином, різні трактування та висвітлення одного й того ж поняття містять в собі одну суть, котра зводиться наступним чином. ВПО є окремими особами або групою осіб, котрих примусили змінити постійне місце проживання через ускладнення, погіршення в соціальній, економічній сферах, через геополітичні труднощі або через екологічну катастрофу в певному регіоні. Люди керуються інстинктом самозбереження аби уникнути воєнного конфлікту, порушень прав людини та жорстоко-деспотичного ставлення в свій бік, що в умовах військового протистояння і бойових дій є неминучим. На основі ряду визначень можемо окреслити декілька основних характеристик за якими ми ідентифікуємо осіб категорії ВПО, які мають юридичний статус ВПО: 1) Обов’язково громадянство країни проживання або право чи офіційний дозвіл на проживання в країні, де виник конфлікт. 2) Для зміни місця постійного проживання в межах країни мають бути переконливі та аргументовані причини, за умови претендування на офіційний статус ВПО. 3) Необхідність соціальної, гуманітарної та правової допомоги. Відзначаючи потоки фінансової і соціально-гуманітарної допомоги від громадсько-волонтерського сектору, а також від міжнародних організацій, є бажання фіксувати більшу участь та залучення державних органів влади у процеси врегулювання і надання правового захисту переміщеним особам. Згідно висновкам опитування ВПО в Україні (2018), що були підготовлені Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) в Україні за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та Британської допомоги від уряду Великої Британії, то ВПО надають низький рівень довіри до багатьох державних установ, а рівень довіри до центральних державних інституцій особливо низький. Внутрішньо переміщені особи мають більшу довіру до установ місцевого рівня, що працюють з ВПО та всіма питаннями, котрі з цим пов’язані. Вимушені переселенці також зберігають рівень довіри на низькому рівні відносно політиків, а саме близько 12% довіряють чиновникам та високопосадовцям в країні [35]. Важливо відмітити, що на початкових етапах конфлікту ВПО найбільше довіряли волонтерам і церкві. Причиною вимушеного переселення українців, починаючи з 2014 і до сьогодні, стало окупація та анексія територій півострову Крим та загострення воєнних дій в Україні. Такі обставини вплинули на безпеку в країні та життєдіяльність громадян загалом, оскільки відбулось різке зниження соціально-економічного становища. Значних змін та руйнувань зазнали виробнича, транспортна, соціальна інфраструктури, збільшились екологічні ризики. Зазнала краху економіка не лише ОРДЛО, але й області в цілому, що безпосередньо вплинуло на економіку всієї країни. Причини та наслідки вимушеного переміщення ВПО ґрунтовно розглянуто у працях вчених, як: О. Амоша, О. Новікова, В. Антонюк, О. Власюк, О. Балакірєва, О. Брайчевська та інші. Воєнний конфлікт призвів до наступних наслідків: - закриття середнього та малого бізнесу; - скорочення робочих місць; - масове закриття підприємств;- втрата економічних зв’язків; - зростання безробіття; - руйнація банківської та фінансової систем; - скорочення населення (життєві втрати); - руйнація інфраструктури, систем життєзабезпечення; - втрата майна і житла; - труднощі в наданні адміністративних послуг; - проблеми забезпечення комунальним обслуговуванням; - обмежений доступ до медичних та освітніх послуг; - погіршення систем зв’язку та комунікацій; - слабка комунікація ВПО з місцевими органами влади (оскільки місцеві органи влади не були переобрані). Також варто відзначити, що одним із наслідків конфлікту стала «Раптова бідність», як феномен реальності, коли населення середнього класу різко опинилось за межею бідності. Серед таких, хто раптово став бідним, левову частину становили ВПО та населення, що постраждало від конфлікту в Луганській та Донецькій областях [65 C. 153].Отже, Згідно з Керівними принципами щодо переміщення осіб в середині держави, які містяться в Додатку до звіту Представника Генерального секретаря ООН від 11 лютого 1998, «ВПО — це люди або групи людей, котрих заставили або були змушені залишити власне житло та своє постійне місце проживання аби уникнути наслідки бойових дій збройного конфлікту, випадків насильства, порушень прав людини, катастроф різного походження (природні, антропогенні), котрі не переходили за кордони країни проживання, що міжнародно є визнані [11]. За визначенням, наведеним у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», то «ВПО – це громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявив насильств, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру» [14] 1.2 . ВПО як суб’єкт прав і системи прав та свобод Факт анексії Автономної республіки Крим змусив багатьох мешканців півострова, включаючи кримських татар, залишити свої домівки і шукати притулку на материковій частині України. Вимушені переселенці називали основною причиною виїзду (і подальшого небажання повертатися) загрозу особистій безпеці. За словами вимушених переселенців з Криму вони відчувають загрозу переслідування з боку фактичної влади в Криму через їх політичні уподобання, висловлювання своєї думки відмінної від позиції нової влади. Майже всі кримські татари, які залишили півострів, зробили це через дискримінацію, а саме порушення права на свободу, особисту недоторканість і свободу віросповідання. З початком військових дій на території України зафіксовано численні випадки порушення прав людини, зникнення, викрадення та незаконного затримання людей [65, C. 154]. Сутність держави невіддільна від людини, для обслуговування інтересів якої вона власне функціонує. Призначення держави є забезпечення та охорона прав людини, на що спрямована нормотворча, організаційна функції, а також правозастосовна у різноманітних сферах діяльності, включаючи надання адміністративних послуг. Положення такого розуміння закріплено у міжнародних документах. Послідовне дотримання вимог верховенства права є важливою гарантією захисту прав людини, зокрема можливості бути почутим, наявність доступу до послуг та їх прозорість, котрі надають адміністративні органи, права на оскарження актів та дій тих чи інших органів й установ, що надають такі послуги. Воєнні конфлікти, враховуючи міжнародні норми і стандарти, не можуть виступати обмежуючими факторами верховенства права, але права людини, на відміну, обмежуються на певний період за наявності збройних сутичок. Канони верховенства права стають ще актуальнішими, оскільки користуючись послугами переміщені особи знаходяться у вразливому, дискримінованому положенні, відносно до осіб, що мешкають на безконфліктних територіях. Таке положення справ вимагає деяких заходів, які з погляду верховенства права мають урівняти права людей, які живуть у зоні конфлікту та забезпечити надання цим людям всіх видів послуг [18].Законодавство України, яке стосується захисту прав ВПО та прав громадян, які проживають на непідконтрольних територіях розвивається досить повільно, не встигаючи своєчасно реагувати на динамізм ситуації та виклики, породжені військовими діями на Донбасі. Існує досить обширний перелік проблем, де є труднощі відносно захиступрав людини, вирішення котрих покладається на державні органи влади. Дотаких проблем слід віднести: – реєстрація суб’єкта ВПО; – захист підприємницької діяльності та права власності; – соціальний захист ВПО та громадян України, котрі з поважних причин залишилися проживати на непідконтрольних територіях; – забезпечення права на освіту і медичне обслуговування; – забезпечення політичних прав громадян України, зокрема виборчих прав. Не всі проблеми ВПО обділені увагою наукового та експертного середовища, правозахисними організаціями, міжнародними інституціями. Однак навіть у правових дослідженнях основний акцент науковці ставлять на підтвердженні факту захисту прав людини на територіях Донбасу, а також визначені загальних можливих шляхів вирішення окреслених проблем завдяки діяльності органів державної влади [17 ]. Держава разом з інституціями має фундаментальний вплив на врегулювання питання вимушеного внутрішнього переміщення в контексті збройного конфлікту. Компетентні органи мають основний обов'язок і відповідальність щодо створення умов, а також забезпечення засобів повернення внутрішньо переміщених осіб до місць проживання добровільно, в безпеці та з гідністю, або добровільного переселення в іншу частину країни. Державні органи влади мають сприяти реінтеграції ВПО, адже, національна відповідальність в ситуаціях вимушеного внутрішнього переміщення включає такі елементи [75]: ➢ запобігання внутрішнього переміщення та мінімізація його негативних наслідків; ➢ підвищення національної обізнаності щодо проблеми; ➢ збір даних про кількість та стан ВПО;➢ підтримка навчання правам ВПО; ➢ створення нормативно-правової бази щодо захисту прав ВПО; ➢ розробка національної політики щодо внутрішнього переміщення; ➢ призначення інституційного координаційного центру з питань ВПО; ➢ заохочення національних правозахисних інституцій до вирішення проблеми внутрішнього переміщення; ➢ забезпечення участі ВПО у прийнятті рішень; ➢ виділення достатніх ресурсів для вирішення проблеми внутрішнього переміщення; ➢ співпраця з міжнародним співтовариством, коли національний потенціал для вирішення питань ВПО є недостатнім. Національні владні органи є відповідальними за вирішення питань та забезпечення благополуччя ВПО. Тож, Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», то «…ВПО мають право на: - отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням; - голосування на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування; - єдність родини; - інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів; - безпечні умови життя і здоров’я; - достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров’я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод; - створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; - сприяння у переміщенні її рухомого майна;- сприяння у поверненні на попереднє місце проживання; - забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; - надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я; - влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади; - отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування; - проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування; - отримання гуманітарної та благодійної допомоги тощо» [14 ст.1.].Відповідно до законодавства України: «Внутрішньо переміщена особа зобов’язана: - дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; - повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад за новим місцем проживання протягом 10днів з дня прибуття до нового місця проживання; - у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду; - у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом; - ВПО зобов’язана виконувати інші обов’язки, визначені Конституцією тазаконами України» Закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з правлюдини відмічається 7 позитивних кроків України для прав людини: 1) Створення правової основи для забезпечення доступу до реєстрації фактів народження та смерті, що відбулися на території, підконтрольній озброєним групам; 2) Закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 3) Криміналізація насильницьких зникнень; 4) Методологія моніторингу та оцінювання стану реалізації Національної стратегії у сфері прав людини та Плану дії з її реалізації; 5) Практика Верховного Суду України щодо відновлення прав населенняпостраждалого від конфлікту; 6) ВПО отримали такі самі права на доступ до соціального житла, як і іншівразливі групи; 7) Стратегія та План заходів щодо ВПО 1.3. Державна політика у сфері соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні. Під соціальним захистом (у вузькому значенні) прийнято розуміти соціально-захисну діяльність держави щодо убезпечення населення від негативних наслідків соціальних ризиків, тобто таких подій, за яких виникає небезпека втрати матеріальних засобів для задоволення першочергових (базових) потреб, необхідних для збереження і відтворення повноцінного життя як члена людського суспільства [3; 46]. Усі соціальні ризики, залежно від джерела фінансування, поділяють на страхові та нестрахові. Страховими є соціальні ризики, які мають найбільшу імовірність трапитись у житті кожної людини. Традиційно, враховуючи положення таких міжнародно-правових актів, як Конвенція Міжнародної організації праці № 102 та Європейський кодекс соціального забезпечення, до них належать: тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи, інвалідність, хвороба, досягнення пенсійного віку, смерть годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання. На рівні національного законодавства [36. Ст. 121.] визначено обов’язкові види соціального страхування, а саме: пенсійне, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичне (не запроваджене), від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та страхування на випадок безробіття. Основними джерелами коштів державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Таким чином, зважаючи на високу імовірність настання в житті людини страхових соціальних ризиків, держава на законодавчому рівні закріплює їх чіткий перелік, а також визначає механізм формування фінансових ресурсів для їх подолання, у якому активну участь беруть самі застраховані. Інша ситуація з нестраховими соціальними ризиками, настання яких у житті людини є здебільшого непередбачуваним та які не охоплюються системою загальнообов’язкового державного соціального страхування. Держава бере на себе обов’язок підтримати людину у разі настання певних нестрахових соціальних ризиків, регламентуючи механізм їх забезпечення на законодавчому рівні. Прикладом можуть бути такі Закони України: «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про соціальні послуги», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», «Про соціальний захист дітей війни», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ін. Як бачимо, визнання державою тих чи інших складних життєвих обставин підставами для набуття права на додаткові види соціального захисту поза страховою системою зумовлено соціальною спрямованістю державної політики (інвалідність, бездомність, безпритульність, сирітство, самотність, часткова або повна втрата рухової активності та ін.), а також особливою значущістю таких соціальних ризиків, що не дозволяє державі залишитись осторонь (соціальні ризики спричинені екологічними катастрофами, техногенними аваріями, воєнними діями та ін.). Внутрішнє переміщення в досліджуваному аспекті належить саме до нестрахових соціальних ризиків, настання якого в житті людини, за умов, чітко передбачених у законодавстві, надає їй право на додаткові види соціального захисту. Основи державної політики щодо гарантій дотримання прав і свобод ВПО були закладені у 2014 році в Законі України «Про забезпечення прав і свобод ВПО» [54], поштовхом для прийняття якого стала військова агресія російської федерації. Вважаємо, що основний вектор державної політики у сфері соціального захисту ВПО закріплений у частині 2 статті 7 зазначеного Закону, зокрема: «Україна вживає усіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом ВПО» Стаття 15. Джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб 1. Фінансове забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Заходи щодо забезпечення прийому, проїзду, розміщення та облаштування вимушених переселенців є видатковими зобов’язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України. 2. Для розвитку та поліпшення матеріально-технічної бази, спрямованої на забезпечення захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, можуть залучатися кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної, матеріальної та технічної допомоги, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та громадських об’єднань, інші не заборонені законодавством джерела. 3. У разі якщо внутрішнє переміщення за обставин, передбачених у статті 1 Закону [54] спричинене військовою агресією іншої держави, військовим вторгненням, окупацією чи анексією території України, і цю територію покинули особи, що стали внутрішньо переміщеними особами, держава-агресор компенсує прямі витрати внутрішньо переміщених осіб, які виникли внаслідок вимушеного переміщення, а також всі витрати на приймання та облаштування зазначених осіб, що були здійснені за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів, відповідно до норм міжнародного права. Обґрунтовуючи актуальність державної політики щодо ВПО, О. Я. Капінус у своєму дисертаційному дослідженні зазначає: «Недостатня швидка реакція, обмеженість у ресур сах органів державної влади та місцевого самоврядування потребує нагального дослідження правових, організаційних, соціально-економічних, інформаційних методів реалізації державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб з метою забезпечення прав і соціального захисту останніх, а також оцінювання потреб, визначення пріоритетних завдань, реалізації соціальних проектів та нівелювання можливих потенційних ризиків» [25 с. 3]. Т. Кульчицький розглядає соціальний захист ВПО як систему державних, територіальних та недержавних організаційно-правових заходів законодавчо обов’язкового чи добровільного характеру, які застосовуються для задоволення соціальних потреб осіб, зумовлених обставинами, передбаченими Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та спрямовані на ефективну інтеграцію цих осіб за новим місцем проживання, а також створення умов для забезпечення їм гідного рівня життя [19, с. 58]. Аналізуючи стан державної політики у сфері соціального захисту щодо ВПО у 2022 році на фоні повномасштабного вторгнення росії, можемо констатувати, що держава намагається максимально вчасно реагувати на виклики та проблеми, які постають перед внутрішньо переміщеними особами. На нашу думку, ключовим завданням держави є формування максимально ефективного законодавства щодо створення правових, соціально-економічних та інших механізмів забезпечення реалізації прав і можливостей ВПО на рівні з іншими. До нормативно-правових актів, які мають вагоме значення щодо можливості реалізації ВПО своїх соціально- економічних прав, можна віднести, зокрема, такі Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану» від 19.03.2022 року; «Про затвердження Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні» від 20.03.2022 року; «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022; «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо виплат пенсії та грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам» від 25.03.22 року та ін. На окрему увагу заслуговує прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних постанов про співпрацю з міжнародними інституціями в зазначеній сфері, серед яких: «Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб» [57] та «Про реалізацію спільного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб» [57]. Аналізуючи діяльність держави у сфері соціального захисту щодо ВПО, необхідно зауважити, що підтримка громадян, які постраждали від збройної агресії російської федерації також є однією з головних цілей Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. У структурі цього Міністерства створено та функціонує Департамент соціально-гуманітарної політики та ВПО, до складу якого входить відділ з питань соціального захисту. Серед основних завдань відділу з питань соціального захисту визначені такі: 1) здійснення заходів, спрямованих на забезпечення формування та реалізацію державної політики з питань соціального захисту ВПО з тимчасово окупованих територій України та громадян України, які покинули своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях України внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та/або тимчасової окупації частини території України, 2) сприяння реалізації їх прав і свобод та створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання [7]. 28 червня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення про Уповноваженого з питань ВПО [40], який одночасно є заступником Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Зазначене Положення регламентує компетенцію Уповноваженого, а також передбачає його обов’язок не рідше ніж один раз на місяць подавати Кабінету Міністрів України інформацію про становище внутрішньо переміщених осіб. Уже 7 липня на цю посаду було призначено П. Г. Козирєва. Висновки. Таким чином, державна політика у сфері соціального захисту ВПО є складовою державної соціальної політики та полягає у створенні організаційних, правових та соціально-економічних механізмів забезпечення реалізації конституційного права ВПО на соціальний захист. На наше переконання, основними напрямами діяльності держави в зазначеній сфері є: 1) вдосконалення нормативно-правової бази в зазначеній сфері, зокрема, законодавчого регулювання призначення грошової допомоги на проживання; 2) запровадження інституту Уповноваженого з питань ВПО; 3) налагодження співпраці з міжнародними інституціями щодо додаткових заходів із соціальної підтримки ВПО та з метою залучення додаткових фінансових ресурсів . Висновки до розділу 1 Отже, причиною масового вимушеного переміщення в Україні починаючи з 2014 року став збройний конфлікт на сході країни, а згодом повномасштабна війна після нападу росії на Україну у лютому 2022 року. Розгортання військові дії та загострення конфлікту спричинило різку зміну матеріального благополуччя багатьох сімей, зумовило небезпечні умови неприпустимі для безпечного проживання, порушення прав громадян та жорстке ставлення, насилля. Таким чином, значна частина населення мусила виїхати з регіонів місця проживання в інші області держави. Тож, ВПО – це внутрішньо переміщені особи, які вимушені біли покину своє місце проживання через військові конфлікти або природні, техногенні катастрофи та переміститись в безпечне місце в межах держави, не перетинаючи її кордони. ВПО мають права як й інші громадяни держави та претендують на безпеку і захист держави. Особливістю інтеграції ВПО в Україні зумовлені низкою проблем, зокрема відсутністю загальнодержавної, як наслідок регіональної стратегії інтеграції ВПО. Саме тому, міжнародні організації координували гуманітарну та соціальну допомогу ВПО на сході України і продовжують даний напрямок і сьогодні. РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА РЕІНТЕГРАЦІЯ ЯК ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВПО 2.1. Поняття та критерії адаптації й інтеграції внутрішньо переміщених осіб У житті людини відчуття приналежності та соціальна інтеграція виступають важливими цінностями самі по собі та як засоби досягнення інших цілей. Так, численними дослідженнями доведено, що соціальна інтеграція сприяє здоров’ю людини та подовжує тривалість життя [74. 843– 857]. Внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО), які внаслідок загрозливих обставин змушені покинути своє постійне місце проживання, зазнають удару, переживають психологічний стрес через загрозу цим цінностям і на якийсь час втрачають можливість досягати свої цілі в житті. Одними з ключових понять, що описують стан соціальних проблем ВПО та рівень їх розв’язання, є поняття “адаптація” та “інтеграція”. Проблема полягає в тому, що попри вжи- вання в науковій і прикладній літературі, зокрема, посібниках Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (далі – УВКБ ООН), а також державних нормативних актах, точний зміст понять “адаптація ВПО” та “інтеграція ВПО” залишається невизначеним. З 2014 р. для України ця проблема швидко стала практичною, важливою для державної політики та нормативно-правового поля. У сучасному світі, принаймні з 1990-х рр., неписаним стандартом для країни, яка зіштовхнулась з проблемою вимушеного переміщення населення, стала необхідність мати спеціалізоване законодавство та державні програми чи плани заходів, спрямовані на вирішення проблем ВПО, у тому числі їх адаптацію та інтеграцію. Аналіз джерел продемонстрував, що в ході дослідження адаптації та інтеграції ВПО та громад, що їх приймають, головну увагу приділено різним аспектам цих процесів (станів). Це відображає як різні фокуси зацікавлень окремих наук (наприклад, економіки, психології, соціології, демогра- фії, антропології, медицини тощо), так і відмінності в теоретико-методологічних підходах. Медична наука в контексті питань адаптації та інтеграції ВПО більше зосереджується на стані здоров’я переміщених осіб, поширеності захворюваності, зокрема епідемій. Психологічна наука більше цікавиться психологічними станами ВПО, в тому числі стресом, а також їх поведінковими наслідками. Соціологія й антропологія приділяють більше уваги взаємодії ВПО з новим культурним середовищем і можливою трансформацією ідентичностей ВПО. Економіка відносно більше цікавиться витратами та потенціалом ВПО, здатністю переміщеної особи отримати доступ на ринок праці в середовищі, яке приймає ВПО, та відновити свій пре- міграційний рівень професійного статусу. Попри те, що для кожної з названих наук у дослідженні адаптації та інтеграції ВПО існують свої методологічні особливості, продиктовані предметом дослідження й фокусом дослідниць- кого інтересу, можна виокремити два теоретико-методологічні підходи, які поширюються за ме- жі тільки однієї наукової дисципліни: соціокультурний і ресурсний (останній також можна на- зивати в широкому сенсі “економічним”). Схематично відмінності між ними представлено в таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Характеристика соціокультурного та ресурсного теоретико- методологічних підходів до аналізу адаптації та інтеграції ВПО Соціокультурний підхід Ресурсний підхід Увага здебільшого до внутрішнього світу Увага здебільшого до зовнішніх атрибутів ВПО ВПО Важливість суб’єктивного Важливість об’єктивного Центральні поняття – культура та Центральне поняття – ресурси ідентичність Соціокультурний підхід. У рамках соціокультурного теоретико- методологічного підходу адаптація розглядається як подолання шоку від зміни звичного культурного оточення та не- обхідність пристосуватись до іншої культури, в тому числі, знайшовши спосіб співіснування ідентичності ВПО з ідентичностями оточуючих груп. Інтеграція ВПО в громадах, які їх прий- мають, інтерпретується, відповідно, як зближення ідентичностей. На практиці співіснування ідентичностей ВПО та оточуючих груп і зближення ідентичнос- тей може відбуватись двома основними шляхами, відомими завдяки дослідженням культурної антропології: асиміляції та мультикультуралізму 6. Вибір шляху значною мірою залежить від того, наскільки культурна, соціальна та політична різноманітності між ВПО та групами (гро- мадами), що їх приймають, розглядаються як можливість або загроза. Дебати щодо вибору між політикою мультикультуралізму й асиміляції відіграють важливу роль у дослідженнях інтегра- ції мігрантів у цілому та постконфліктних переміщених осіб зокрема [72 Р. 24–49.]. Незважаючи на те, що позиція, характерна для соціокультурного теоретико- методологічного підходу, знаходить чільне місце не тільки у вітчизняних, але й зарубіжних ЗМІ, політичних дебатах і подеколи громадській думці 7, наукова увага до цього підходу в рам- ках наукового середовища протягом останнього десятиріччя суттєво знизилась. У наукових дослідженнях вимушеної міграції головну роль починає відігравати ресурсний підхід. Ресурсний підхід. Суть цього підходу формулюється таким чином: “Ресурси можна визна- чити як засоби, за допомогою яких люди задовольняють потреби, переслідують цілі та виконують вимоги… Вивчення адаптації мігрантів – це, в принципі, вивчення факторів, які полег- шують або обмежують доступ до ресурсів” [79р. 7]. У рамках ресурсного підходу адаптація розг- лядається як пристосування до втрати значної частини ресурсів, які мали ВПО до переміщення, а також отримання доступу до ресурсів у новому місці перебування. Інтеграція розглядається як налагодження спільного використання ресурсів ВПО та місцевими громадами, що їх прий- мають. Вперше підхід був чітко представлений антропологом Б. Харрелл-Бонд [78] . Д. Райан, Б. Дулі та Ч. Бенсон запропонували розділити ресурси на чотири групи: особисті, матеріальні, соціальні та культурні. “Біженці прибувають до суспільства, яке їх приймає, зазнав- ши деяких втрат в об’ємах своїх ресурсів… Для відновлення втрачених ресурсів можуть бути використані дві стратегії: заміщення ресурсів або заміна ресурсів (resource replacement or resource substitution – І.Т.)” [79. р. 12]. Як зазначають автори, звична родинна соціальна підтрим- ка на новому місці може бути заміщена підтримкою від друзів, релігійних або громадських організацій. Прикладом заміни ресурсів є ситуація, коли чоловіки, маючи складності з пошу- ком нової роботи, можуть приділити більше уваги сім’ї (зокрема, вихованню дітей або догляду за батьками похилого віку). Оцінка підходів, необхідність їх синтезу. У цілому соціокультурний підхід до адаптації та ін- теграції ВПО є менш релевантним нинішнім умовам України. Згідно з даним підходом, відмін- ності у культурі між ВПО та громадами, які їх приймають, є суттєвими (наприклад, якщо ці від- мінності продиктовані різним етнічним складом ВПО та решти населення). В Україні ВПО похо- дять з регіонів і груп, які мають особливості в ідентичності та культурі (мові 8, релігії 9, етно- національній ідентичності, співвідношенні між регіональною та національною ідентичністю), і ці особливості були предметом численних досліджень, але їх практична вага виявилася незначною. Проте соціокультурний підхід краще придатний для опису проблем і процесу адаптації та інтеграції деяких груп, які дійсно відрізняються своєю культурою та ідентичністю від більшос- ті населення України, зокрема, етнічних і релігійних меншин (прикладами можуть бути роми з Донецької області чи традиціоналістськи налаштовані мусульманські громади з Криму). Релевантним нинішнім українським умовам є ресурсний підхід. Відмінності в ресурсах між ВПО є чинником, який суттєвіше, ніж культура та ідентичність, диференціює більшість ВПО. Цей підхід краще описує характер матеріальних і нематеріальних втрат, які внаслідок перемі- щення зазнають ВПО з Донецької та Луганської областей (і меншою мірою – з АР Крим). Крім того, цей підхід більш придатний для емпіричного спостереження та квантифікації. Оскільки дані підходи не є взаємовиключними, а також мають можливості, що значною мірою не перетинаються, на нашу думку, доцільно їх синтезувати та регулярно рефлексивно перевіряти, які з них краще відповідають конкретним групам ВПО та умовам. Поняття “адаптація ВПО”. Згідно з аналізом наукових публікацій, поняття “адаптація” по відношенню до мігрантів використовується рідко. Його вживання поширене в психологічній літературі, присвяченій ВПО, і стає епізодичним, якщо розглядати дослідження в рамках інших наукових дисциплін. У рамках соціокультурного підходу поняття “адаптація” по відношенню до вимушених міг- рантів означає процес, який триває протягом короткого періоду після переміщення в нове місце і пов’язаний з необхідністю пережити стрес від зміни місця проживання та забезпечити (прис- тосувати) свій спосіб життя до нових умов. З точки зору ресурсного підходу, вимушене переміщення супроводжується втратою або зменшенням доступу до накопичених ресурсів: житла, іншого нерухомого та рухомого майна, комунальної інфраструктури, ринку праці, дружніх, сімейних та інших соціальних зв’язків 10 тощо. Втрати можуть бути отримані як до і під час міграції, так і після, у новому соціокультур- ному середовищі. Ресурси, які лишилися в попередньому культурному середовищі мігранта, можуть застаріти або знецінитись. Адаптація мігрантів до нових умов багато в чому залежить від їх здатності повернути втрачені ресурси (наприклад, соціальну підтримку) та отримати но- ві, що є важливими для середовища, яке приймає мігрантів (зокрема, володіння місцевою мо- вою). Таким чином, адаптація ВПО – це процес, під час якого індивіди прагнуть задовольнити свої потреби, переслідують власні цілі та відповідають вимогам нового суспільства після пере- міщення [79р. 7]. У цілому можна виокремити такі виміри адаптації ВПО у рамках: – соціокультурного підходу – подолання психологічного стресу, викликаного фактом пере- міщення до нового місця проживання; – ресурсного підходу – отримання інформації щодо наявності та розташування в новому місці проживання ресурсів, які необхідні для підтримання “життєдіяльності” (житла, продуктів харчу- вання, джерел доходів (заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, соціальних виплат), медичного обслуговування, освітніх закладів, транспорту та комунікацій тощо). Аналіз наукової літератури показав, що адаптацію ВПО також рекомендують розглядати не як одноетапний процес, а як послідовність етапів. Поняття “інтеграція ВПО”. Одним з центральних понять, які застосовуються по відно- шенню до ВПО у рамках підходу УВКБ ООН, є “довгострокове розв’язання” (англ. durable solution). Довгостроковим розв’язанням проблем ВПО вважається ситуація, коли зникають потреби та загрози, пов’язані з переміщенням. УВКБ ООН виокремлює три форми довгострокового розв’язання проблем ВПО: 1) місцева інтеграція, або інтеграція в місцях проживання в областях, до яких ВПО спочатку перемістилися (local integration at the place of displacement); 2) інтеграція в новому місці проживання при переселенні до інших частин країни (integration in a new location); 3) повернення до місця попереднього проживання та реінтеграція (return and reintegration). Кожна з цих форм відсилає до поняття “інтеграція ВПО”. Проте самі документи УВКБ ООН чітко не визначають, що таке інтеграція. У рамках соціокультурного підходу інтеграція ВПО розглядається як зближення ідентич- ностей ВПО та громад, серед яких проживають ВПО, налагодження комунікації та утворення гармонійних культурних форм між вимушеними переселенцями та всіма іншими членами сус- пільства. Процес такого зближення може бути як одностороннім (асиміляція), так і двосторон- нім (мультикультуралізм). Ознаками інтеграції за такого підходу вважаються зближення культур- них і соціальних дистанцій між ВПО та рештою груп 11. Інтеграція ВПО в рамках ресурсного підходу розглядається як гармонізація спільного вико- ристання ресурсів ВПО та громадою, що їх приймає. Згідно з широко використовуваним в дос- лідженнях мігрантів (біженців) визначенням Б. Харрелл-Бонд, інтеграція визначається як “...ситуація, в якій громади, які приймають, і біженці можуть співіснувати, розділяючи ті самі ресурси (як економічні, так і соціальні) без більших взаємних конфліктів, ніж ті, що існують у громаді, яка приймає” [78.p. 7]. У цілому можна виокремити такі виміри інтеграції ВПО у рамках: – соціокультурного підходу – культурне навчання, зміну ідентичності; – ресурсного підходу – економічну інтеграцію (насамперед, отримання доступу до ринку праці) та інші види інтеграції, а також інтеграцію у сферах житла, освіти, охорони здоров'я, громадянства, права тощо. Варто додати, що в світовій науковій літературі існує широкий консенсус, що “економічна інтеграція є передумовою для інших типів інтеграції, оскільки вона дозволяє відбуватися спон- танній інтеграції” [81р. 494]. Нам не вдалося знайти чітко визначений перелік емпіричних ознак, за якими можна було б судити про успішність інтеграції ВПО. Проте в рамках соціокультурного підходу про успіш- ність інтеграції говоритиме кількість конфліктів і сила напруженостей (tensions) між ВПО та громадою, яка їх приймає, значення соціальної дистанції. У рамках ресурсного підходу при вимірюванні успішності інтеграції увагу привертатиме соціально- демографічне та економічне благополуччя осіб і сімей, які переселились. Крім того, непрямим але важливим показником може бути відсоток ВПО, які не залишились на відповідному місці, до якого вони переселились [71 р. 30]. Потрібно зазначити, що одна з типових проблем у використанні понять “адаптація” та “інтеграція” ВПО пов’язана з недосконалістю мови. І в англійській, і в українській мові обидва поняття можуть відноситись і до процесу, і до його результату. У цьому сенсі українська мова навіть має певні переваги, оскільки щодо результату можна використовувати такі слова, як “адаптованість” та “інтегрованість”. Деякі дослідники також висловлюють важливі критичні зауваження та побоювання, що концепт “інтеграції” по відношенню до біженців, ВПО та інших вимушених мігрантів є надто загальним і включає надто багато різних аспектів [80]. Подібну думку висловлює і С. Кастельс: “Не існує єдиного, загальноприйнятого визначення теорії чи моделі інтеграції іммігрантів (біженців). Концепт продовжує бути контроверсійним і предметом жвавих дебатів” [69, р. 167]. Водночас в тіні теоретичного концепту залишаються практичні проблеми інтеграції. 2.2. Послуга соціальної інтеграції та реінтеграції як вид соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб Однією із найбільших перешкод (з трьох поряд із відсутністю власного житла та проблемами з працевлаштуванням) до залучення внутрішньо переміщених осіб у життя територіальної громади визначено проблему отримання соціальних послуг [63.]. Внутрішньо переміщені особи віднесені до однієї з основних цільових категорій потенційних отримувачів соціальних послуг [37, с. 22]. Соціальні послуги як вид соціальної підтримки, що полягає в повному або частковому поновленні їх отримувачів – фізичних осіб або соціальних груп, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самотужки (використовуючи власні сили, ресурси та можливості) подолати, здатності піклуватися про себе та бути повноцінними учасниками суспільного життя шляхом безкоштовного надання їм соціальних послуг, обґрунтовано Л. П. Шумною [68 с. 11]. Зазначимо, що вчена наводить аргументи, що оплатні соціальні послуги є інститутом цивільного права та не можуть трактуватися як елемент системи соціального захисту [68, 23- 25]. З таким висновком не погоджуємося, оскільки будь-яка система соціальної підтримки повинна будуватися з урахуванням можливостей особи бути залученою до процесу подолання складних життєвих обставин. Можливість особи/сім’ї частково оплатити вартість наданих їм соціальних послуги відповідає принципу спільної солідарної та індивідуальної соціальної відповідальності, який визнаний соціальними стандартами та доктриною соціального права, та передбачена Законом України «Про соціальні послуги»(ст. 28) [58 Ст. 73] Питання оплатності отримання малозабезпеченими особами соціальних послуг як складової їхнього соціального захисту ґрунтовно було проаналізовано у дисертації І. П. Волошин [5, с. 174-177]. Наведені авторські аргументи видаються слушними і у призмі соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» (ч. 1 ст. 7) [54] право на соціальні послуги реалізується на підставі законодавства України. Тож правову основу юридичного механізму забезпечення права на соціальні послуги формує Закон України «Про соціальні послуги» [58. Ст. 73] Сфера соціальних послуг у неправничій літературі досліджується значно ширше, аніж передбачає поняття соціальних послуг у Законі України «Про соціальні послуги». Зміст соціальної підтримки у правовідносинах надання соціальних послуг було проаналізовано у науковий публікаціях [26 с. 118-121]. Аналізуючи програми, які застосовувалися у роботі з внутрішньо переміщеними особами та впроваджувалися у досвід різних держав, зокрема і зарубіжних, вчені виокремлюють загальні та специфічні програми [59, с. 65- 72]. Загальними називають: 1) представництво інтересів, аутріч-роботу, гуманітарну допомогу, сферу охорони здоров’я, покращення наявних умов проживання; 2) консультування, реабілітацію, підтримку, соціальні та рекреаційні програми; 3) самодопомогу, розвиток громад, побудову стосунків у громаді; 4) освіту, розвиток навичок та розбудову громад. До специфічних програм відносять: 1) навчальні та психосоціальні програми для дітей, послуги для жінок, послуги для сімей, програми возз’єднання сімей; 2) репатріацію та реінтеграцію, інтеграцію, правову допомогу [59, с. 65-72]. Зазначені види послуг є значно ширшими за обсягом, виходять за межі поняття соціальні послуги відповідно до законодавства України, відтак їх можна розглядати як напрями політики соціального захисту у широкому трактуванні цього терміну. Отримувачем соціальної послуги є особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Аналіз п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» підтвердив, що правовий статус «внутрішньо переміщена особа» не передбачено серед чинників, які можуть зумовити складні життєві обставини. П.п. л п. 15 ч. 1 ст. 1 таким фактором визначено шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією [58 Ст. 73.]. Таке законодавче визначення є широким та змістовно не узгодженим із іншими нормативноправовими актами, які визначають правові підстави-чинники, які можуть призвести до складної життєвої обставини у значенні Закону України «Про соціальні послуги». Додатковим аргументом тут можуть бути твердження, які були зроблені у наукових працях на підставі аналізу ст. 16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [51 Ст. 409.]. Зокрема, наголошується, що «держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні визначених законом державних соціальних стандартів і нормативів». Однак, що слід розуміти під терміном «основні потреби» нормотворець не окреслив [60, с. 129]. Із змісту Закону України «Про соціальні послуги» робимо висновок, що потреба внутрішньо переміщеної особи у соціальній послузі визначається шкодою. Однак українське соціальне законодавство не легітимізує зазначене поняття ні щодо змісту, ні щодо правових ознак, ні щодо процедури підтвердження. Порядок організації надання соціальних послуг [42.] лише повторює норму Закону України «Про соціальні послуги». Статтею 20 зазначеного Закону України та вищезазначеним Порядком передбачена та встановлена процедура оцінювання потреб особи чи сім’ї у соціальних послугах. Як видається, зміст шкоди в зазначеній процедурі варто визначати шляхом аналізу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб». У цивільному законодавстві поняття шкода використовується у двох видах: майнова та моральна (ст. ст. 22, 1167 Цивільного кодексу України [67]), однак цивільно-правове визначення сутності та правових ознак шкоди не може бути застосоване для окреслення поняття шкода за законодавством про соціальні послуги. Юридична енциклопедія пропонує визначення майнової шкоди як зменшення чи знищення майнового суб’єктивного права, охоронюваного законом інтересу чи майнового блага, що спричиняє втрати у потерпілого [62]. Однак способи відшкодування шкоди, передбачені ст. 22 Цивільного кодексу України не є соціально-правовими та не відповідають процедурноправовій характеристиці надання внутрішньо переміщеній особі соціальної підтримки у випадку перебування нею у складній життєвій обставині у значенні Закону України «Про соціальні послуги». Цивільний Кодекс України визначає підстави та умови відшкодування моральної шкоди (глава 82) [67]. Правові підстави моральної шкоди та цивільно-правове її трактування не передбачає можливість застосування норм Цивільного кодексу України до відносин у сфері соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, аналіз норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» [54] дає підстави стверджувати, що ним не передбачено правового механізму відшкодування моральної шкоди внутрішньо переміщеним особам з підстав, пов’язаних із подіями визначеними Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» [54.]. Важливо також, щоб чинник, який зумовлює складну життєву обставину (шкоду) у значені Закону України «Про соціальні послуги» відповідав положенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб». Наведемо визначення такого чинника у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб»: негативні наслідки збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру [54]. Вважаємо, що норма Закону України «Про соціальні послуги» потребує змін щодо правової підстави отримання внутрішньо переміщеною особою права на соціальні послуги. Такими повинні бути основні потреби, які визначені під час процедури оцінювання потреб відповідної категорії отримувачів. Ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» окреслено ті соціальні послуги, які законодавець позначає як базові. Крім того, перелік соціальних послуг (небазових) передбачено Класифікатором соціальних послуг [62]. За ним внутрішньо переміщені особи безпосередньо названі суб’єктами права на соціальні послуги соціальної інтеграції та реінтеграції. Додатково згідно із положеннями c послуг [Класифікатор соціальних послуг : затв. наказом Міністерства соціальної політики України від 23 черв. 2020 р. № 429. усі вразливі групи населення та особи чи сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, а отже і внутрішньо переміщені особи, мають право на такі види соціальних послуг: інформування, консультування, консультативний кризовий телефон, посередництво, представництво інтересів, надання притулку, короткотермінове проживання, соціальна профілактика. За умови, що особа чи сім’я, які претендують на соціальний захист у вигляді соціальних послуг характеризуються додатковими правовими ознаками галузевої правосуб’єктності (наявність особи з інвалідністю, дітей, позбавлених батьківського піклування тощо), передбаченими як правова підстава надання спеціальних за суб’єктами видів соціальних послуг, внутрішньо перемішена особа/ сім’я реалізують своє право на будь-яку із них відповідно Закону України «Про соціальні послуги» та Класифікатора соціальних послуг. Співставивши положення Закону України та Класифікатора, підсумовуємо, що зазначена послуга соціальної інтеграції та реінтеграції є базовою – забезпечується Київською/Севастопольською/місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами рад територіальних громад (п. 1 ч.1 ст. 1) [255]. Щоправда в Законі України «Про соціальні послуги» не має чіткого переліку обов’язків, які визначають зміст законодавчого положення зазначених органів «забезпечується». Є ст. 11 Закону України «Про соціальні послуги», яка закріплює види уповноважених органів системи надання соціальних послуг та їх повноваження. Сюди відносяться: 1) Міністерство соціальної політики України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад. Однак, перелік повноважень є чисельний, охоплює різноманітні сфери діяльності цих органів у правовідносинах надання соціальних послуг, а тому виокремити, які повноваження формують поняття «забезпечення базових соціальних послуг» є трудомістким процесом. Тому з метою спрощення процедури реалізації отримувачами соціальних послуг права на відповідний вид послуги, у тому числі внутрішньо переміщеними особами, пропонуємо доповнити визначення базової соціальної послуги конкретними юридичними повноваженнями – гарантіями реалізації права отримувачів на базові соціальні послуги. Пропонується доповнити ст. 11 зазначеного Закону України нормами, які б системно та вичерпно визначали ці обов’язки. Варто також зазначити, що ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» в частині переліку базових соціальних послуг критично була проаналізована І. П. Волошин в аспекті недосконалості законодавчого визначення змісту кожної послуги, правових підстав та умов надання [5, с. 157-159]. Підтримуючи висновки вченої, вважаємо, що питання законодавчого визначення базових соціальних послуг потребує системного впорядкування. Беручи за основу класифікуючі ознаки соціальних послуг, передбачені ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» та зміст цієї послуги, визначений Класифікатором соціальних послуг (014.0), робимо висновок, що послуга соціальної інтеграції та реінтеграції є комплексною послугою соціальної підтримки, яка надається тимчасово до моменту, коли отримувач може здійснювати життєдіяльність без допомоги фахівців соціальної роботи. Послуга соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб відноситься до довгострокових рішень, яка включає: локальну інтеграцію в місцях переміщення (local integration at the place of displacement); інтеграцію в новому місці проживання (integration in a new location); повернення до місця походження та реінтеграція (return and reintegration) [61]. Довгострокові стратегії втручання, які виходять з того, що підтримка внутрішньо переміщених осіб має бути багаторівнева (індивідуальна допомога, зв’язок з громадою і представництво інтересів тощо) та орієнтованою на відновлення зв’язків між людиною і соціальними системами, побудову місцевих систем підтримки, залуче5ння ресурсів громади, зокрема волонтерів, до допомоги людям, які опинилися за межами звичного середовища відносин [95, с. 119]. Зміст послуги соціальна інтеграція та реінтеграція відповідно до Класифікатора соціальних послуг становить різноманітна кількість простих соціальних послуг в сукупності. Зокрема, це: допомога в оформленні документів; допомога в отриманні реєстрації місця проживання/перебування; сприяння в отриманні житла, працевлаштуванні тощо; корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; надання психологічної підтримки; допомога у зміцненні/відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; сприяння організації та діяльності груп самодопомоги; сприяння в отриманні послуги перекладу, вивчення державної мови; сприяння у встановленні зв’язків із національно-культурними організаціями співвітчизників. Статтею 17 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що соціальні послуги надаються надавачами відповідно до державних соціальних стандартів. В Україні чинний Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб [8.]. Однак, він базується на Законі України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» [55], а отже не відповідає цільовому призначенню Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» та суб’єктному складу, визначеному у Класифікаторі соціальних послуг. За вже згаданим Державним стандартом соціальна послуга щодо соціальної інтеграції та реінтеграції винятково бездомних осіб. І це – комплекс заходів з надання допомоги бездомним особам, що здійснюється протягом строку, необхідного для надання їм допомоги, і спрямований на поступове повернення бездомної особи до самостійного повноцінного життя в суспільстві з урахуванням індивідуальних потреб та наданням притулку [8.]. Отримувачі соціальних послуг є критерієм Державного стандарту кожної соціальної послуги (див. Порядок розроблення державного стандарту соціальної послуги ) [43.]. Послуга соціальної інтеграції відповідно до спеціального законодавства (Закону України «Про соціальні послуги» та проаналізованих вище підзаконних нормативно-правових актів) є значно вужчою за змістом, аніж інтеграція внутрішньо переміщених осіб як складова їхнього соціального захисту. Відтак, потребує доповнення за суб’єктним складом. Зокрема, соціальної інтеграції потребують не лише бездомні особи, а й внутрішньо переміщені. Соціальні ризики «бездомності» та «внутрішнього переміщення» є різними за змістом та обсягами (хоча ризик внутрішнього переміщення може включати ризик бездомності). Також потребують приведення у відповідність між собою положення Державного стандарту соціальної послуги щодо соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб та Класифікатора соціальних послуг щодо видів соціальних послуг, які формують зміст соціальної послуги соціальна інтеграція. Тому з урахуванням Стратегії інтеграції внутрішніх переміщених осіб [63] та Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України пропонуємо прийняти Державний стандарт послуги соціальної інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб, в якому визначити її суб’єктів, зміст, умови та порядок надання, а також показники та критерії якості, процедуру оцінювання. Зміст зазначеної послуги також визначається у Розділі VIII Державного стандарту соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб. Основними заходами тут передбачено: 1) розвиток, формування та підтримка соціальних навичок; 2) допомога в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення, складання плану подолання складних обставин; 3) залучення отримувача до вирішення власної складної життєвої ситуації; 4) поінформованість з питань соціального захисту населення; 5) представництво інтересів особи/сім’ї; 6) надання безоплатної правової допомоги; 7) допомога в оформленні документів та в отриманні реєстрації місця проживання/перебування; 8) сприяння в отриманні житла, працевлаштуванні тощо; 9) надання психологічної підтримки; 10) допомога у відновленні родинних та суспільно корисних зв’язків; 11) сприяння організації та діяльності груп самодопомоги. Важливо наголосити, що послуга соціальної інтеграції формується із елементів, персонально необхідних для кожного їх отримувача. Зміст потреби визначається в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку організації надання соціальних послуг [42.]. Зміст та обсяг соціальної послуги для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги та зазначаються в договорі про надання соціальної послуги щодо соціальної інтеграції та реінтеграції. Варто підсумувати, що внутрішнє переміщення особи не передбачено Законом України «Про соціальні послуги» як соціальний ризик – обставина, яка має наслідком соціальну потребу конкретного виду. Внутрішнє переміщення як соціальний ризик та юридичний факт, який може зумовити складну життєву обставину вичерпно передбачені у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб». Тож необхідно узгодити положення зазначеного Закону України та Закону України «Про соціальні послуги». Додаткової уваги потребує питання визначення державних соціальних нормативів соціальної послуги «соціальна інтеграція внутрішньо переміщених осіб». Проблему державних стандартів соціальних послуг у призмі ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [51 Ст. 409.] ґрунтовно проаналізувала С. М. Синчук [60, с. 129- 143]. Серед державних соціальних нормативів містяться «показники якості соціальної послуги» (ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Якість соціальної послуги – сукупність ознак та характеристик продукту чи послуги, що визначають здатність задовольняти потреби одержувача послуги [61 с. 22]. Показники якості соціальної послуги складаються з двох видів: кількісні та якісні показники (Додаток 2 до Державного стандарту соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб [8]). Під час процедури зовнішньої та внутрішньої оцінки якості визначається ефективність організації та надання конкретної соціальної послуги (див. Розділ 13 Державного стандарту соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб [8]). У сучасних умовах процедура моніторингу показників якості соціальних послуг, а отже ефективності механізму їх надання є нечіткою, часто за формальними критеріями. На це було звернено увагу в Указі Президента України «Про деякі заходи щодо забезпечення права громадян на якісні та безпечні соціальні послуги» [53]. Відзначено потребу удосконалити процедури проведення зовнішньої оцінки якості соціальних послуг, а також здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів. Тому необхідність внести зміни в Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб і з питань критеріїв зовнішнього оцінювання якості надання цієї послуги є очевидною. Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» соціальною послугою є дії уповноважених суб’єктів, спрямовані на профілактику, подолання та мінімізацію складних життєвих обставин [58 Ст. 73.]. Суб’єктами, які можуть надавати соціальну послугу соціальної інтеграції є надавачі державного, комунального та недержавного секторів незалежно від джерел фінансування (ст. 17 Закону України «Про соціальні послуги»). Правову основу зазначеного виду діяльності, крім вже названих Законів України та підзаконних нормативно-правових актів, складають: Закони України «Про місцеве самоврядування» [«Про волонтерську діяльність» [50, 47]. Проведена в Україні реформа територіальних громад – децентралізація, змінила підходи у співвідношенні державних та місцевих органів у процедурі організації та надання соціальних послуг. Окрім того, на нагальність запровадження дієвих механізмів стимулювання розвитку ринку соціальних послуг, у тому числі, спрямованих на розвиток недержавного сектору надавачів соціальних послуг, мотивацію надавачів соціальних послуг із підвищення рівня якості надання соціальних послуг було звернуто увагу в Указі Президента № 30/2021 [220]. Тут важливо наголосити, що місцеве самоврядування в Україні, як і в будь-яких інших державах стикається з проблемою недостатності коштів для значних кількісних за суб’єктами соціальних програм. Одним із способів, який може бути використаний та ефективний за таких умов – це об’єднання коштів та зусиль декількох територіальних громад, їх співпраця як коштами, соціальними працівниками, так і програмами. Співпраця між муніципальними органами або між державними, муніципальними та недержавними організаціями сьогодні є поширеною практикою в європейських державах. Яскравим прикладом соціальної послуги, яка могла б сприяти соціальній інтеграції внутрішньо переміщених осіб є досвід Республіки Польща щодо груп самодопомоги та волонтерських груп, в межах яких особи, які потребують підтримки здійснюють активні дії, спрямовані на спільне подолання проблем. Перевагою їх названо забезпечення зменшення зовнішньої та внутрішньої ізоляції осіб [4, с. 34-36]. Ефективність програм залежить від: 1) наявності фінансування – програма має розроблятися на умовах повного фінансування всіх закладених у ній заходів а можливості додаткового фінансування у разі виникнення додаткових витрат; 2) реалізації програм з урахуванням реальних показників (початкових умов та фінальних результатів у відсоткових (кількісних) реалізації кожного з розділів програми; 3) врахування всіх можливих ризиків під час реалізації заходів, передбачених програмою, зокрема, фінансових [61]. Система надання соціальних послуг, частиною якої є недержавні організації, перебуває в Україні на початковому етапі свого розвитку і потребує подальшої адаптації до потреб населення [6, с. 161-168]. У співпраці органів місцевого самоврядування та неурядових організацій варто скористатися вже напрацьованим досвідом Республіки Польща. Так там використовується активна співпраця місцевих органів та громадських організацій, починаючи з визначення потреб у соціальних послугах (діагностика) конкретної адміністративно-територіальної одиниці [4, с. 33- 35]. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» (п. 4 ч.2 ст.11; ст. 26) співпраця держави як гаранта соціальних прав та недержавних організацій відбувається шляхом соціального замовлення, державноприватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами. Водночас численні дослідження свідчать про недостатність розвитку в Україні діяльності громадський організацій у сфері соціальних послуг, що у призмі збільшення потенційних отримувачів соціальних послуг за рахунок внутрішньо переміщених осіб, є вкрай негативною тенденцією. Так, провівши аналіз участі громадських організацій в публічному управлінні системою соціальних послуг, К. В. Дубич зробив наступні висновки: 1) громадські організації здатні бути ефективними надавачами соціальних послуг, однак органи державної влади не лише не використовують належним чином їхній потенціал, а навпаки, не допускають їх до активної участі у процедурі забезпечення надання соціальних послуг; 2) неналежний механізм реєстрації громадських організацій не дозволяє виявити ті, які створюються задля надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах соціальних послуг, що своєю чергою, не відтворює належної статистики та не дозволяє активно їх залучати до співпраці з державними та муніципальними органами щодо надання соціальних послуг; 3) недоліками у цій сфері є: нормативно-правова неврегульованість механізму фінансування та дискримінація громадських організацій у отриманні бюджетних коштів; низький рівень кваліфікації, практичних навичок і вмінь у працівників громадських організацій; недовіра та неготовність громадськості отримувати соціальні послуги, що їх надають недержавні організації [12]. Підсумовуючи, система соціальних послуг, зокрема соціальної інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб є вагомою складовою загальнодержавної політики їхнього соціального захисту, а відтак, потребує удосконалення з огляду на проблеми, які були висвітлені у цьому підрозділі. 2.3. Соціальна реабілітація та соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб як засіб реінтеграції 24 лютого 2022 року Російською Федерацією було здійснено повномасштабне вторгнення на територію України. Постійне бомбардування та цілеспрямоване знищення цивільного населення змушує покидати домівки багатьох українських сімей, особливо Київської, Сумської, Харківської, Донецької, Луганської, Херсонської та Миколаївської областей. Варто зазначити, що станом на 21.03.2022 р. країну покинули 3 млн 489,64 тис. людей у пошуках безпеки, захисту та допомоги [66]. Також значна частина населення отримали статус внутрішньо переміщених осіб, і наразі перебувають на територіях Західної, Центральної та Південної України. Втрати рідних та близьких, житла, звичного мирного життя, адаптація до нових умов зумовлює посттравматичні стресові розлади, стреси, психосоматичні захворювання та інші психофізіологічні травми. Аби подолати кризову ситуацію внутрішньо переміщенні особи потребують допомогу фахівців з медичної, соціальної та психологічної сфер. Більшість таких осіб потребують соціальної реабілітації і соціальної адаптації до середовища, у якому перебувають наразі. Проблеми соціальної реабілітації та соціальної адаптації вивчали такі вітчизняні науковці, як Т. Семигіна, О. Рассказова, Г. Слозанська, І. Албул, І. Жеребко, Н. Коляда, О. Кравченко, М. Міщенко, А. Попович, М. Скочко, К. Чупіна та інші. Соціальну адаптацію внутрішньо переміщених осіб досліджували Н. Мазіна та Н. Скок та інші. Завчасне надання відповідної допомоги сприятиме відновленню психофізіологічного стану особистості, а також її соціальних функцій. Це у свою чергу сприятиме успішній інтеграції особистості у суспільство Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (2022) «внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру» [54]. Цей Закон «встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб» (2022). Внутрішньо переміщені особи (ВПО) зазнали та зазнають значних втрат – втрати рідних та близьких людей є найбільшими. Саме тому окрім прихистку та безпеки ВПО потребують медичної та соціально-психологічної допомоги, особливо дітки, у тому числі з інвалідністю. Основне завдання медичних працівників, психотерапевтів, психологів та соціальних працівників на сьогодні – надати своєчасну допомогу постраждалим і сприяти медико- соціально-психологічній реабілітації та подолання кризового стану. Більшість ВПО – це особи, які були евакуйовані з місць, де відбуваються бойові дії; або особи, що змогли самостійно врятуватися та завчасно виїхати з міст, які стали найгарячішими точками під час війни. ВПО, які стали живим щитом та були евакуйовані під час гуманітарних коридорів евакуації, потребують довготривалої реабілітації. Зараз більшість ВПО мають посттравматичний стресовий розлад та потребують проходження соціально- психологічної реабілітації. Однак значній частині необхідна перша психологічна допомога (ППД), яка надається або на місці подій, якщо це можливо, або у безпечному місці. Перша психологічна допомога має на меті надання постраждалій особі психологічної допомоги, щоб подолати дистрес. ППД включає : 1) «ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки; 2) оцінювання потреб і проблем; 3) надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад, їжа, вода, інформація); 4) слухання людей, не примушуючи їх говорити; » розрада та заспокоєння людей; 5) надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку зі службами та структурами соціальної підтримки; 6) захист людей від подальшої шкоди» [38]. Однак варто пам’ятати, що не кожна людина, яка пережила кризову ситуацію, потребує ППД, тому не потрібно нав’язувати допомогу, аби не нашкодити Перша психологічна допомога не є повноцінною допомогою для ВПО. Значна частина людей потребує медико-соціальної реабілітації. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» реабілітація – це «комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я або старіння у взаємодії з її середовищем» [15]. Під час проходження реабілітації пріоритетом є відновлення фізичного стану особи. Завданням медичної реабілітації є «відновлення здоров’я, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень та рецидивів, відновлення або часткова чи повна компенсація втрачених функцій, підготовка до побутових та виробничих навантажень, запобігання стійкої втрати працездатності (інвалідності)» [30]. Однак не менш важливим є соціальна реабілітація, яка має на меті відновити соціальну сферу життєдіяльності особистості. Соціальна реабілітація – це «…відновлення соціального статусу особи шляхом: організації активного способу життя, відновлення ослаблених чи утрачених соціальних зв’язків, створення морально-психологічного комфорту в сім’ї, на роботі, забезпечення культурних потреб людини, відпочинку занять спортом…» [30]. На думку А. Попович, соціальна реабілітація має на меті «розвиток у людини здатності до самостійної життєдіяльності, боротьби з труднощами, протистоянню негативному впливу навколишнього середовища» [41 С. 227– 229] Проходження реабілітації ВПО залежить від багатьох чинників, однак усі особи, що стали вимушеними переселенцями, потребують соціальної реабілітації та соціальної адаптації, особливо діти. Соціальна реабілітація та соціальна адаптація взаємопов’язані поняття, адже мають спільні цілі – це допомогти особі пристосуватися до середовища, відновити соціальні функції. Якщо ми говоримо про соціальну адаптацію ВПО, то варто ураховувати, що такі особи покинули та / або втратили житло, роботу, іншого нерухомого та рухомого майна, зв’язків з рідними та близькими або інших соціальних зв’язків. На думку Н. Е. Мазіної, Н. С. Скок, «соціально-економічна адаптація внутрішньо переміщених осіб – це об’єктивно необхідний процес входження індивіда у оновлене соціальне середовище, з перебігом якого особистість не тільки задовольняє свої потреби та досягає життєвих цілей, але й стає спроможною для здійснення прогресивних змін самого середовища» [29 С. 131–138.]. Соціальна адаптація переміщених осіб відбувається у декілька етапів, оскільки після шоку, стресу, ПТСР та / або інших психофізіологічних та майнових втрат людині потрібно, по-перше, стабілізуватися до відносної норми, аби адекватно оцінювати ситуацію та відповідально приймати подальші рішення; по-друге, після певної стабілізації ВПО необхідно інтегруватися у середовище, у якому вона знаходиться, з метою забезпечення себе відповідними ресурсами для підтримання життєдіяльності. Соціальна реабілітація та соціальна адаптація хоч і взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими поняттями та протікають одночасно, проте відрізняться своїми призначеннями. Соціальна реабілітація спрямована на відновлення соціальних функцій внутрішньо переміщених осіб, а соціальна адаптація – на їхнє пристосування до нових умов. Сьогодні соціальна адаптація та соціальна реабілітація вимагають нового підходу. Саме тому для більш ефективного результату створюється міждисциплінарна команда, що сприяє інтеграції ВПО у суспільство та подолання усіх бар’єрів, а саме інформаційних, освітніх, соціально-трудових, соціокультурних, економічних. Ми вважаємо, що на рівні громади до міждисциплінарних команд можуть долучатися такі служби, установи та організації, як заклади представники органів місцевого самоврядування, охорони здоров’я, центри зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділи освіти, інклюзивноресурсні центри, центри медико-соціальної експертизи, реабілітаційні центри, пенсійні фонди, центри надання адміністративних послуг. Для того, щоб усі послуги, що надаються під час соціальної реабілітації, та заходи, що проводяться під час соціальної адаптації, були більш ефективними потрібно: - регулярно вивчати потреби внутрішньо переміщених осіб з метою отримання актуальної інформації та розуміння масштабу наявних потреб; - ураховувати виявлені потреби під час розробки програм, заходів тощо; - здійснювати регулярну інформаційно-просвітницьку роботу щодо прав та можливостей ВПО; - сприяти у розв’язанні соціально- економічних проблем та подоланні фінансової кризи; - ураховувати медичні потреби та надавати відповідні послуги та консультації; - забезпечити умови для отримання соціальних послуг у громадах, де наразі перебувають ВПО; - здійснювати активну соціальну роботу з переселенцями похилого віку, особами з інвалідністю та дітьми; - сприяти інтеграції ВПО до місцевої громади шляхом залучення до соціокультурних заходів. J. Gullahorn запропонував теорію щодо оцінки адаптаційних стратегій вимушених переселенців. В основі теорії, згідно якої протікання адаптації відповідає U- подібній кривій. Певні частини адаптаційного процесу мають такі етапи: для першого етапу характерними є оптимістичні очікування та надії на майбутнє; другому етапу характерне посилення негативного впливу середовища на особистість, що зумовлює стан депресії та розчарування; для третього етапу притаманна поява симптомів безпорадності та прояв психосоматичних розладів; четвертий етап характеризується появою оптимізму, відчуттям задоволеності та інтеграцією до нових умов; п’ятий етап передбачає повну адаптацію особистості [76 Р. 33–47]. Однак варто пам’ятати, що не всі зможуть (або забажають) пристосовуватися до нових умов і після встановлення стабілізації у своєму регіоні повернуться назад. Там вони зіштовхнуться із новими проблеми реадаптації, що знову повторюють U-подібну криву [76 Р. 33–47]. Одним із головних завдань соціальних працівників та психологів є допомогти ВПО відчути себе у безпеці, як фізично, так і ментально. Подолання стресу та зняття напруги, тим більше після перебування на територіях, де відбувалися постійні обстріли та бойові дії вимагають клопіткої роботи фахівців. Окрім проведення психотерапевтичної та психологічної допомоги, важливим фактором під час соціальної реабілітації та адаптації є змістовний та релаксуючий відпочинок. Ураховуючи той факт, що під час активної фази обстрілів важко абстрагуватися від інформаційного потоку та надати можливість фізичному та психологічному відновленню організму. Однак постійне перебування в стресі, напрузі, переживання негативних емоцій, почуттів, емоційне вигорання негативно впливає на соціальну реабілітацію та соціальну адаптацію особистості. Саме тому у такі хвилини корисним є заняття спортом, фізична праця, допомого іншим (якщо це можливо). Проте варто не забувати про фізичне виснаження організму. Тому пропонуємо як один із варіантів абстрагування – онлайн-екскурсії, що допоможе відволіктися від новин (подолання психологічної втоми) та фізичне відновлення. Висновки до розділу 2. Чітке визначення та операціоналізація понять адаптації та інтеграції ВПО являє собою проблему, яка є спільною для України зі світом: національними органами інших країн, наднаціональними органами (наприклад, УВКБ ООН), науковцями. Перевагою України є те, що осмислення цієї проблеми в світі розпочалось у 2000-х рр. і сьогодні наша країна може скористатися деякими досягнутими на цьому шляху результатами. Адаптація й інтеграція ВПО є комплексними процесами. Вони об’єднують декілька сфер, які можуть досліджуватися різними науками – медициною, психологією, соціологією, антропологією, економікою тощо. Існує два теоретико-методологічні підходи, які виходять за межі конкретної науки та представляють досить різні кути зору на те, чим є адаптація й інтеграція ВПО: соціокультурний і ресурсний. Соціокультурний підхід приділяє більшу увагу внутрішньому світу ВПО, суб’єктивним вимірам адаптації й інтеграції, ресурсний – зовнішнім атрибутам ВПО та, відповідно, об’єктивним параметрам. Для соціокультурного підходу адаптація – подолання шоку, насамперед, культурного, від потрапляння в інше культурне середовище, до якого необхідно пристосуватись, зокрема пристосувати свою ідентичність. Для ресурсного під- ходу адаптація – отримання інформації про те, де і яким чином в новому місці проживання мож- ливо отримати ресурси, необхідні для ВПО. Інтеграція в рамках соціокультурного підходу – це зближення ідентичностей ВПО та громад, що їх приймають, і подолання культурних бар’єрів між ними. З точки зору ресурсного підходу, інтеграція ВПО – процес налагодження ВПО та громадами, що їх приймають, спільного використання ресурсів без суттєвих конфліктів. В українських умовах, враховуючи відсутність насправді глибоких відмінностей у культурі та ідентичностях між ВПО та громадами, які їх приймають, соціокультурний підхід є менш реле- вантним. Так само, як і у світі, більш релевантним може вважатися ресурсний підхід. Водночас для деяких груп, які дійсно суттєво відрізняються своєю культурою та ідентичністю (напри- клад, ромів з Донецької області або традиціоналістськи налаштованих мусульманських громад з АР Крим) соціокультурний підхід буде більш релевантним. Таким чином, доцільно застосовувати синтез обох підходів і перевіряти, які з них краще відповідають конкретним групам та умовам. Згідно з рекомендаціями УВКБ ООН, зняття статусу ВПО можливе, якщо по відношенню до них досягнуто стале довгострокове розв’язання. Кожне з цих рішень (розв’язань) припускає інтеграцію ВПО – в місцях переміщення, в інших регіонах країни або ж реінтеграцію при повер- ненні до попереднього місця проживання. Єдині критерії умов зняття статусу ВПО в світовій науковій і науково-практичній літературі відсутні, проте більш узгодженими можуть вважатися такі критерії: доступ до механізмів реституції чи компенсації майна, доступ до державних пос- луг (медицина, освіта тощо), засобів виживання (вода, їжа, житло) та наявність можливостей з працевлаштування та генерування доходів. Якщо для виконання трьох останніх умов принципо- РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПТИМАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУАННЯ ДЛЯ ПРОГРАМ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВПО 3.1. Фінансові інструменти сприяння соціальній інклюзії та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в Україні Офіційно під терміном «внутрішньо переміщена особа» розуміється особа, яка після введення в Укра-їні воєнного стану перемістилася з території, де проводяться бойові дії (яка наявна в затвердже-ному переліку адміністративно-територіальних одиниць [44], й отримала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про облік вну-трішньо переміщених осіб» [46]. Починаючи 2014 р., державою реалізо-вуються заходи спрямовані на забезпечення соціальної підтримки осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної опера-ції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Для правового врегулювання цих заходів було прийнято велику кількість спеціальних законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються захисту ВПО. Зокрема, соціальний захист малозабезпечених сімей ВПО, у тому числі багатодітних, забез-печується через надання їм допомоги з ураху- ванням сукупного доходу та майнового стану сім’ї [52]. Для врегулювання механізму соціальної підтримки внутрішньо переміщених сімей (осіб) у жовтні та листопаді 2014 р. Кабінетом Міністрів України ухвалено постанови No 505 [45] та No 637 [56]. З травня 2018 р. для ВПО спрощено механізм надання житлової субсидії для від-шкодування витрат на оплату житлово-кому-нальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (Про внесення змін до деяких постанов Кабі-нету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність , 2018).Відповідно до чинного законодавства України, зареєстровані як ВПО громадяни пенсійного віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші особи, які перебувають у складних життєвих обставинах, мають право на отримання соціальних послуг за фактичним місцем проживання чи перебування.Виконання усіх соціальних програм насам-перед потребує відповідних фінансових ресур-сів, яких за сучасного стану національної еко- номіки не вистачає. З огляду на це, під час визначення права на допомогу до уваги бралися депозити та нерухоме майно, які перебували у власності родини; місце, звідки перемісти-лася людина, та факт працевлаштування ВПО. Розмір допомоги не був сталим та міг колива-тися залежно від обставин. Наприклад, праце-датні особи могли розраховувати максимально на 442 грн, діти та пенсіонери – на 1000 грн щомісячно. Трохи більшими були виплати для людей з інвалідністю. Водночас діяли обме-ження щодо максимального розміру допомоги на родину: допомогу в обсязі 3000 грн на місяць отримували сім’ї за стандартних ситуацій; 3400 грн – якщо хтось один із членів сім’ї мав інвалідність; 5000 грн на місяць – якщо родина була багатодітною.В березні 2022 р. уряд скасував виплату щомісячної адресної допомоги та натомість постановою No 332 (Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо пере-міщеним особам, 2022) запровадив допомогу на проживання внутрішньо переміщених осіб. Обсяг таких виплат ВПО становить: для дітей та людей з інвалідністю – 3000 грн, для інших осіб – 2000 грн на місяць. З травня 2022 року допомога на проживання надається двом категоріям внутрішньо перемі-щених осіб:– тим, які перемістилися з територіальних громад, що розташовані в районі бойових дій тимчасово окуповані, перебувають в оточенні (блокуванні). Затвердження переліку таких громад здійснюється Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій;– тим, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповід-них втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, незалежно від того, повернулись вони до населеного пункту постійного проживання або ні [56].Нині в межах допомоги внутрішньо пере-міщеним особам із житлом держава компенсує комунальні витрати громадам та людям, які безкоштовно розміщують у себе переселенців (Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо перемі-щених осіб, які перемістилися у період воєн-ного стану, 2022). Розмір компенсації складає 14,77 грн на день за кожну особу та надається для компенсації витрат на комунальні послуги. Реалії сьогодення обумовлюють необхід-ність реагування уряду на потреби та внесення коректив до бюджетних розписів. Виділення та використання коштів для надання компенса-ції здійснюється відповідно до постанови Кабі- нету Міністрів України від 1 березня 2022 р. No 175 (Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану, 2022). Згідно з офіцій-ними даними, на покриття витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану, з резервного фонду державного бюджету виді-лено: за березень 2022 р. – понад 2,74 млн грн, за квітень 2022 р. – майже 50,62 млн грн, за тра-вень 2022 р. – понад 36,55 млн грн (Про виді-лення коштів з резервного фонду державного бюджету, 2022). Зауважимо, що виплата вка-заної компенсації здійснюється незалежно від того отримують чи не отримують ВПО щомі-сячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату жит-лово-комунальних послуг.Серед завдань соціальної інклюзії одним з головних є сприяння переходу соціальних категорій жителів України, які потребують підтримки, з об’єкта соціальної допомоги на суб’єкт діяльності в соціумі. Виконання цього завдання виконується, зокрема, й через надання державної підтримки у сфері зайнятості. Для забезпечення максимальної підтримки працев- лаштування ВПО держава виплачує робото-давцям, які беруть на роботу переселенців із постраждалих регіонів, по 6,5 тис. грн за кож-ного працевлаштованого. Оскільки програмні заходи мають бути забезпечені необхідними ресурсами, то для надання роботодавцям ком-пенсації витрат на оплату праці за кожну пра-цевлаштовану особу з числа ВПО внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні на нову бюджетну програму виділено 200,0 млн грн (Про виділення коштів з резерв-ного фонду державного бюджету, 2022).Фінансування потреб соціального захисту ВПО та надання їм щомісячної адресної допо-моги в Україні забезпечується через реаліза-цію національної бюджетної програми КПКВК 2501480 «Надання щомісячної адресної допо-моги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг». Оцінка показників результативні зазначеної цільової програми представлена в табл. 1. Впродовж 2015–2021 рр., згідно з даними Мінсоцполітики, на виплату грошової допо-моги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, спря-мовано майже 21,25 млрд грн видатків бюджет- них коштів, у т. ч. в 2021 р. – 3039,5 млн грн (рис. 1). Рис. 1. Динаміка показників використання бюджетних коштів за бюджетною програмою «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» у 2015–2021 рр., тис. грн Загалом у 2021 р., відповідно до заявок про потребу в коштах, поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних держадміністрацій, серед-ньомісячна кількість сімей, які отримали адресну допомогу, склала понад 171 тис. сімей, а середньомісячний розмір такої допомоги ста-новив 1480,1 грн на одну сім’ю. Окрім допомоги на проживання, українці, які постраждали від повномасштабної російсько- української війни, також можуть розраховувати інші види підтримки, зокрема й на грошові виплати від міжнародних організацій (табл. 2). Таблиця 2. Нині налагоджена співпраця з такими організа-ціями, як-от Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні, товариство Червоног Хреста, компанія Red Rose, яка сприяє виплаті готівкою за підтримки Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Пів-місяця, ЮНІСЕФ, Всесвітня продовольча про-грама ООН, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародна орга-нізація з міграції.Широка співпраця України з міжнародними партнерами в умовах воєнного стану дозво ляє забезпечити додаткові грошові виплати, що доповнюють державну допомогу та спрямовані на підвищення купівельної спроможності най-більш вразливих груп людей. За інформацією Мінсоцполітики, відповідно до меморандумів, укладених з агенціями ООН та іншими міжна-родними організаціями, залучено 9,6 млрд грн для виплати допомог більше ніж 2 млн людей, які змушені залишити свої домівки в регіонах, що постраждали від бойових дій. Водночас для неоціненним України є вклад міжнародних організацій та урядів іноземних держав у наданні масштабної фінансової допомоги для збереження платоспроможності українського уряду. Ці над-ходження в першу чергу спрямовуються як на підтримку обороноздатності країни, так і на вико-нання її соціальних зобов’язань. Загалом, за оцін-ками фахівців, з початку війни до країни надій-шло майже 13 млрд дол. США допомоги 2022. Проте беззаперечним є твердження, що, чим довше триває війна, тим далі зростатимуть потреби постраждалого населення, в тому числі й ВПО, під час їхніх зусиль повернутися до нор-мального життя. Це потребуватиме подальшої фінансової підтримки бюджету з боку міжнарод-них партнерів України та більш широкої допо-моги міжнародної спільноти.Вихід ВПО на рівень фінансової самодос-татності лише частково має відбуватися за рахунок фінансової допомоги від держави. Зокрема, з точки зору Е. Лібанової, О. Позняка та О. Цимбал, для тих ВПО, які втратили житло через руйнування / пошкодження та не бажа-ють повертатися до місць попереднього про-живання й знайшли або можуть знайти роботу, «необхідне розроблення механізму надання фінансової підтримки для ремонту помешкань у центрах колективного розміщення та передачі прав власності на житло мешканцям, а також будівництва нового житла з передачею прав власності» [27]. Окрему увгу, на думку вчених, варто приділити ВПО, які переїхали із сільської місцевості. Актуальним та доцільним є роз-робка механізму подальшого викупу тих будин-ків, до яких розселяли вимушених переселен-ців та які не використовувались як житлові до війни. Водночас малозабезпечені сім’ї, із числа внутрішньо переміщених осіб, повинні мати можливість отримання землі «в довгострокову оренду з правом подальшого викупу, а також фінансову підтримку в започаткуванні ведення власного підсобного господарства (сприяння в отриманні засобів обробітку землі, насіння тощо)» [27 с. 52].На наш погляд, нині з усіх можливих поза- бюджетних джерел фінансування, що можуть спрямовуватися на розв’язання багатьох сус-пільно значущих питань, у тому числі й проблем соціального та економічного включення пере-селенців, надзвичайно важлива роль належить грантовим коштам. Слід відзначити, що одним із чинників, які сприяють забезпеченню таких надходжень в Україну є стрімкий розвиток на теренах нашої держави інститутів громадського суспільства. Останнім часом у країні спостеріга-ється сплеск розвитку волонтерських рухів, гро-мадських ініціатив щодо розв’язання соціаль-них проблем громад, допомоги армії та особам, які через збройну агресію Російської Федерації вимушено переїхали з місць постійного прожи-вання до більш безпечних регіонів країни.Впродовж останніх років має місце зростання кількості громадських формувань, зокрема, й громадських організацій та благодійних фон-дів зі статусом юридичної особи, діяльність яких спрямована на захист інтересів різних суспільних груп у громадах. Саме через такі неприбуткові організації можуть залучатися грантові ресурси, що надаються за результатами спеціалізованих грантових програм-конкур-сів, як інструмент фінансування проєктів через донорські організації. Досвід реалізації таких проєктів, наприклад, в ОТГ Черкаської області, свідчить про істотний вплив грантової допо-моги на розвиток економіки регіону, зниження напруги на ринку праці, забезпечення засобами існування та робочими місцями понад 300 осіб, у т. ч. ВПО і ветеранів АТО, поліпшення міської та сільської інфраструктури громад, створення бази для розвитку соціального підприємництва тощо [23, с. 108]. Подальший розвиток таких починань беззаперечно позитивно відобразиться на фінансовому забезпеченні інклюзії такої суспільної групи як внутрішньо переміщені особи в напрямі їх само-реалізації, здобуття освіти, працевлаштування, розвитку здібностей та потенціалу. 3.2. Програма реінтеграції ВПО “Гуманітарна солідарність” Повномасштабне вторгнення росії на територію України, що розпочалося 24 лютого 2022 року, призвело низку регіонів країни до межі гуманітарної катастрофи, спричинило вимушене внутрішнє переміщення значної кількості цивільного населення, розрив звичних соціальних та економічних зв‘язків, мереж підтримки і втрату засобів для існування для багатьох. Так, відповідно до підрахунків ООН, станом на 11 квітня 2022 близько 4,5 млн людей покинули Україну у пошуках тимчасового захисту за кордоном, а понад 7,1 млн людей вимушено перемістилися у західні та центральні області; близько 12 млн людей залишаються у регіонах, в яких проходять активні воєнні дії, не спроможні їх покинути. МФ «Відродження» разом з CARE Deutschland e.V.. через програму “Гуманітарна солідарність” запрошують до участі організації громадянського суспільства, волонтерські ініціативи, а також державні і комунальні установи, що працюють у сфері охорони здоров‘я та соціального захисту – які готові запропонувати заходи гуманітарного реагування та підтримки (гуманітарна допомога, релокація/евакуація, організація прихистків, надання психологічних, соціальних, (пара)медичних та інших послуг тощо), що ґрунтуються на фактичних даних про актуальні потреби, враховують особливості становища різних вразливих груп і сфокусовані на підтримці самозарадності людей у біді. Мета програми: забезпечити швидке реагування та задоволення гуманітарних потреб вразливих груп цивільного населення в умовах війни росії проти України. Пріоритети програми: підтримка локальних гуманітарних ініціатив у громадах, які знаходяться безпосередньо близько до зони активних бойових дій та у громадах, які прийняли значну кількість вимушених переселенців; надання гуманітарної допомоги та підтримки у надзвичайних умовах та вирішення гуманітарних потреб вразливих груп серед цивільного населення; надання або створенню умов для покращення доступу до необхідної медичної допомоги, соціальних та інших необхідних послуг; захист людської гідності, сприяння самозарадності та солідарності у подоланні викликів для цивільного населення, яке зазнало руйнівного впливу війни. Важливі зауваги до проєктних пропозицій / запитів на пряму закупівлю 1. Відповідно до вимог основного донора – CARE Deutschland – гуманітарна допомога та підтримка в рамках програми «Гуманітарна солідарність» може бути спрямована лише на цивільне населення. 2. До вразливих груп, що пріоритизуються у рамках програми, належать: 1. Особи, що потребують невідкладної медичної допомоги або реабілітації внаслідок війни; 2. Особи, що мають хронічні або орфанні захворювання (напр.: паліативні хворі, ЛЖВ, інсулінозалежні хворі тощо); 3. Особи з інвалідністю; 4. Особи, що перебувають на утриманні у спеціалізованих закладах (напр.: геріатричні заклади, сиротинці тощо); 5. Вимушені переселенці, шукачі притулку, біженці або мігранти; 6. Особи, що належать до соціально вразливих категорій (напр.: бездомні, сироти, особи, звільнені з місць позбавлення волі тощо); 7. Особи, що належать до меншин або вразливих груп (напр.: роми, ЛГБТ, ПКС тощо). Особливо в межах зазначених вразливих груп варто враховувати гендерні (жінки) та вікові (малолітні діти, особи похилого віку, 65+) вразливості. Разом з цим, цей перелік не є вичерпним та, згідно з принципом неупередженості в наданні гуманітарної допомоги, не може тлумачитися як такий, що забороняє спрямовувати проєктні зусилля на інші групи цивільного населення, які потребують гуманітарної допомоги. До прийнятних витрат у рамках програми належать витрати на: o Закупівлю: Лікарських засобів (згідно з Національним переліком лікарських засобів або наявних у діючих протоколах та настановах МОЗ); Виробів медичного призначення та дрібного медичного інвентаря; Продуктів довготривалого зберігання; Товарів для організації побуту; Товарів санітарно-гігієнічного призначення; Товарів для освіти та навчання; Пального для евакуаційного транспорту або транспорту для доставки гуманітарної допомоги. o Оплату: Послуг спеціалістів для надання психологічної, соціальної та іншої допомоги, освітніх сервісів та соціального супроводу; Послуг водіїв, вантажників, логістичних координаторів тощо; Транспортних або інших супровідних послуг для забезпечення доступу до закладів охорони здоров‘я або соціального захисту, інших установ; Харчування та інших форм підтримки волонтерів; Послуг зв‘язку (мобільний, інтернет); Поштових та банківських послуг. Усі витрати мають бути доцільними, ефективностими та відповідати принципу «найвища якість на найнижчу ціну», а також фактично виникати протягом терміну реалізації проєкту. Неприйнятними є витрати, пов‘язані зі сплатою боргів, відшкодуванням витрат, пов‘язаних з коливанням валютного курсу, будівництвом або ремонтними роботами, закупівлею транспортних засобів або предметів розкоші тощо. Бюджет програми Загальний бюджет – 57 980 000 грн. Мінімальний розмір гранту / запиту – 100 000 грн. Максимальний розмір гранту / запиту – 380 000 грн. Оптимальний розмір гранту / запиту – 280 000 – 330 000 грн. Максимальний строк реалізації проєкту – 4 міс. Учасники програми Гранти: до подання грантових проєктних пропозицій запрошуються громадські організації, спілки, асоціації, товариства та інші громадські об‘єднання, які зареєстровані як неприбуткові або благодійні організації та працюють в Україні. Прямі закупівлі: заявку на прямі закупівлі можуть подавати державні і комунальні заклади охорони здоров’я, соціального захисту, освіти, а також незареєстровані волонтерські ініціативи. Пропозиції, подані прибутковими організаціями, політичними партіями або релігійними громадами, до участі не приймаються. Програма працює лише з організаціями та установами, чиї команди мають підтверджене місцезнаходження на підконтрольній території. В разі, якщо ваш проєкт передбачає діяльність на тимчасово-окупованих територіях, учасники мають гарантувати безпеку активістів, залучених у проєкт, а також можливість доступу реципієнтів до допомоги. Порядок подання проєктних пропозицій / запитів на пряму закупівлю Крок 1. Подання зголошення через заповнення короткої аплікаційної форми. Прийом грантових проєктних пропозицій та запитів на пряму закупівлю відбувається на постійній основі до офіційного оголошення завершення грантової програми. Орієнтовний термін розгляду отриманих пропозицій і запитів становитиме 5-7 робочих днів. Важливі документи(див додатки) : Приклад запитів від закладів на пряму фінансову допомогу (Додаток А); Рекомендації щодо оформлення закладами охорони здоров’я запитів (додаток Б); Як звітувати про отриману гуманітарну допомогу (доаток В); Крок 2. Відібрані до підтримки пропозиції і запити одержать запрошення до укладання угоди за формою, визначеною МФ «Відродження». У разі необхідності уточнення деталей проєктної заявки представники МФ «Відродження» можуть звертатися до заявників на будь-якому етапі розгляду заявки за адресою електронної пошти, вказаної в аплікаційній формі як контактна. Індивідуальні консультації та поради щодо змістовного наповнення проєктних пропозицій не надаватимуться. Остаточне рішення щодо проєктної пропозиції перегляду не підлягає. Причини відмови у підтримці проєктної пропозиції не повідомляються. Критерії відбору учасників змістовна відповідність проєктної пропозиції / запиту на пряму закупівлю меті та пріоритетам програми; фокус проєкту на конкретну вразливу групу цивільного населення, підтверджене розуміння специфіки положення цієї групи та її потреб, наявність доступу до визначеної цільової групи; відповідність запропонованого виду гуманітарної допомоги або підтримки потребам конкретної вразливої групи цивільного населення; інституційна спроможність учасника для оперативного та якісного надання гуманітарної допомоги або підтримки (наявність логістичних каналів, спроможність команди, попередній досвід тощо); у випадку, коли отримувачем гуманітарної допомоги є заклад охорони здоров‘я або соціального захисту – наявність меморандуму про співпраці та офіційного запиту; обґрунтований та реалістичний бюджет проєкту / запиту на пряму закупівлю. Звітування, моніторинг та оцінювання проєктів Отримувач гранту або допомоги у вигляді примої закупівлі відповідає за моніторинг стану впровадження проєкту та оцінювання його результатів. Отримувач гранту/допомоги подаватиме звіти відповідно до форм звітності у форматі, визначеному МФ «Відродження». У відповідь на гуманітарну кризу, спричинену повномасштабним вторгненням росії на територію України, МФ «Відродження» разом з CARE Deutschland e.V. на початку квітня 2022 року започаткували грантову гуманітарну програму «Гуманітарна солідарність» для організацій громадянського суспільства, волонтерських команд та державних і комунальних установ у сфері охорони здоров’я та соціального захисту. За чотири місяці роботи програми, з квітня по липень, були підтримані 94 громадські ініціативи та 41 заклад для здійснення гуманітарної роботи по всій території України, але в першу чергу в областях, безпосередньо близьких до лінії фронту – Харківській (22 ініціативи), Дніпропетровській (18 ініціатив), Донецькій (15 ініціатив), Запорізькій (8 ініціатив) та Миколаївській (7 ініціатив); близько 300 000 людей, переважно жінок, дітей та представників інших вразливих груп, отримали гуманітарну допомогу. Прийнято рішення про підтримку 92 заявок. Вони спрямовані на діяльність у сфері гуманітарної допомоги, охорони здоров’я і соціального захисту та передбачають заходи гуманітарного реагування і підтримки – такі як допомога з харчуванням та засобами першої необхідності, релокація/евакуація, організація прихистків, надання психологічних, соціальних, (пара)медичних та інших послуг. Обрані заявки обґрунтовані фактичними даними про актуальні потреби, враховують особливості становища різних вразливих груп і сфокусовані на підтримці самозарадності людей у біді. Більш детально з результатами реалізації першого етапу програми «Гуманітарна солідарність» можна ознайомитися в додатках Д і Г. До участі у другому етапі реалізації програми “Гуманітарна солідарність” МФ «Відродження» та CARE Deutschland e.V. запрошуємо громадські об’єднання, які зареєстровані в Україні та працюють у цільових регіонах програми: Харківській, Запорізькій, Миколаївській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Рівненській та Закарпатській областях. Мета конкурсу Сприяти швидкому реагуванню на нагальні й короткострокові гуманітарних потреб вразливих груп цивільного населення в умовах війни росії проти України. Пріоритети конкурсу У громадах, що знаходяться у безпосередній близькості до зони бойових дій (Харківська, Запорізька та Миколаївська області), – підтримка ініціатив, спрямованих на доставку та надання прямої гуманітарної допомоги, забезпечення доступу до питної води та засобів гігієни для вразливих груп цивільного населення; У деокупованих громадах (Київська, Чернігівська та Сумська області) – підтримка спільних для громадського сектору та місцевого самоврядування ініціатив, спрямованих на відбудову житла та підтримку вразливих груп цивільного населення у підготовці до зимового періоду; У громадах, що прийняли найбільшу кількість внутрішньо- переміщених осіб (ВПО) (Львівська, Івано-Франківська, Рівненська та Закарпатська області) – підтримка ініціатив, спрямованих на посилення спроможності та покращення побутових умов у прихистках, підготовка їх до зимового періоду, а також забезпечення доступу ВПО, що перебувають у прихистках, до професійних медичних, психологічних та інших сервісів. Зверніть увагу: 1. Відповідно до вимог основного донора – CARE Deutschland e.V. – гуманітарна допомога та підтримка в рамках програми «Гуманітарна солідарність» може бути спрямована лише на цивільне населення. 2. У рамках програми при оцінці заявок пріоритет надаватиметься проєктам, які орієнтовані на підтримку жінок, дітей та людей старшого віку (60+), які є внутрішньо переміщеними особами та додатково належать до таких груп: 1. Особи з інвалідністю; 2. Особи, що перебувають на утриманні у спеціалізованих закладах (напр.: геріатричні заклади, сиротинці тощо); 3. Особи, що належать до соціально вразливих категорій. Цей перелік не є вичерпним та, згідно з принципом неупередженості в наданні гуманітарної допомоги, не може тлумачитися як такий, що забороняє спрямовувати проєктні зусилля на інші групи цивільного населення, які потребують гуманітарної допомоги. Учасники конкурсу Громадські організації, спілки, асоціації, товариства та інші громадські об’єднання, які зареєстровані в Україні як неприбуткові або благодійні організації. Пропозиції, подані прибутковими організаціями, політичними партіями, релігійними громадами, державними чи комунальними установами або фізичними особами до участі у грантовому конкурсі не приймаються. Бюджет для грантових ініціатив Загальний бюджет конкурсу 37 000 000 грн Мінімальний розмір гранту – 450 000 грн. Максимальний розмір гранту – 750 000 грн. У рамках конкурсу ми плануємо підтримати до 50 проєктів із максимальним строком реалізації кожної – до 3 місяців. Важливі зауваги до бюджету Відповідно до визначених пріоритетів, прийнятними є витрати на 1.Закупівлю Товарів та обладнання для організації побуту внутрішньо переміщених людей у прихистках (напр.: ліжка, матраци, обігрівачі, генератори тощо); Продуктів та обладнання для організації гарячого харчування та/або продуктів тривалого зберігання; Товарів санітарно-гігієнічного призначення; Будівельних матеріалів, пов’язаних з відбудовою; Пального для забезпечення доставки гуманітарної допомоги. 2. Оплату: Послуг, пов’язаних з адмініструванням проєкту (не вище 15% від загального бюджету); Послуг спеціалістів з будівництва та/або ремонтних робіт; Послуг спеціалістів для надання психологічної, соціальної та іншої допомоги; Послуг водіїв, вантажників, логістичних координаторів; Харчування та інших форм підтримки волонтерів; Послуг зв’язку (мобільний, інтернет); Поштових та банківських послуг. Зверніть увагу: проєктні пропозиції, спрямовані на відбудову пошкодженого житла, будуть розглядатися лише за наявності оцінки пошкоджень та кошторису, складеного кваліфікованим фахівцем з будівництва, а також підтвердження реєстрації пошкодженого житла у додатку “Дія”. Усі витрати мають бути доцільними, ефективними та відповідати принципу «найвища якість на найнижчу ціну», а також фактично виникати протягом строку реалізації проєкту. Неприйнятними є витрати, пов’язані зі сплатою боргів, коливанням валютного курсу, закупівлею транспортних засобів або предметів розкоші. Порядок подання проєктних пропозицій Крок 1. Подати проєктну пропозицію закупівлю шляхом заповнення аплікаційної форми Аплікаційна форма Крайній термін подачі проєктних пропозицій – 26 серпня 2022 р. Індивідуальні консультації та поради щодо змістовного наповнення проєктних пропозицій не надаватимуться. У разі необхідності уточнення деталей пропозиції представники МФ «Відродження» звертатимуться письмово до заявників за адресою електронної пошти, вказаної в аплікаційній формі як контактна. Крок 2 Проєктні пропозиції, рекомендовані конкурсною комісією до підтримки одержать запрошення до укладання грантової угоди за формою, визначеною МФ «Відродження». Список переможців конкурсу буде оголошений на офіційному веб- сайті Фонду. Рішення щодо відхилення проєктної пропозиції є остаточним і перегляду не підлягає. У зв’язку з великою кількістю очікуваних проєктних пропозицій Фонд не має можливості повідомляти кожному з заявників про причини відхилення пропозиції. Критерії оцінки проєктних пропозицій – змістовна відповідність проєктної пропозиції меті програми, тематичним і географічним пріоритетам; – спрямованість проєктної діяльності на конкретну вразливу групу цивільного населення, – підтверджене розуміння потреб цільової групи, наявність доступу до визначеної цільової групи; – інституційна спроможність учасника для оперативного та якісного надання гуманітарної допомоги або підтримки (наявність логістичних каналів, спроможність команди, попередній досвід тощо); – обґрунтований та реалістичний бюджет проєкту. Зверніть увагу: Пріоритет буде надаватися проєктим заявкам, які будуть мати найкраще співвідношення запланованих витрат на допомогу та кількості осіб, які зможуть отримати цю допомогу. Звітування, моніторинг та оцінювання Організації, які отримають гранти в рамках даного конкурсу, подаватимуть змістовну і фінансову звітність по завершенню реалізації проєктів у форматі, визначеному МФ «Відродження». Висновки до розділу 3 Нами було розглянуто особливості інтеграції та адаптації ВПО в громадах України, проблеми та успіхи їх інтеграції в приймаючих громадах. Слід відмітити, що присутня значна підтримка міжнародних організацій, імплементація різних програм через громадські організації. Найважливішими програмами відмічаються ті, котрі спрямовані на забезпечення вимушено переміщених осіб базовими необхідними засобами для життя і задоволення першочергових потреб. Серед закордонного досвіду інтеграційних механізмів відмічається в тексті Грузія, Молдова, Швеція, Німеччина, Колумбія, Сирія. Роль громадського сектора відіграє надзвичайне значення в процесах інтеграції ВПО, імплементації механізмів, сприяють покращенню кризової ситуації в цілому. Зважаючи на всі особливості, до розв’язання проблем варто залучати не лише органи місцевого самоврядування, а й ініціативну молодь, яка є представниками студентського самоврядування, громадських організацій, неформальних та ініціативних груп. ВИСНОВКИ Проаналізувавши і розглянувши сутність, проблеми та інститути адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в сучасній Україні можна сказати, що основна частина проблем з якими стикається ВПО в процесі адаптації залишається невирішеною. Не дивлячись на те, що на допомогу ВПО направлені значні сили волонтерів, громадських та міжнародних організацій, найбільшу участь в адаптації ВПО повинна відігравати все ж таки держава. Серед основних проблем ВПО науковці виділяли проблему житла, проблему працевлаштування, фінансове становище, розірвання родинних зв’язків, проблема адаптації. В роботі були виявлені основні теоретичні підходи до вивчення реынтеграцыъ вимушених переселенців через призму теорії травми соціальних змін та теорії культурної травми. В теоретичному розділі були дані визначення понять: адаптація, інтеграція, систематизація понять мігрант, внутрішньо переміщена особа, переселенець. В другому розділі проаналізовано становище та проблеми внутрішньо переміщених осіб, виділені основні проблеми ВПО. В третьому розділі розглядаються стратегії та механізми адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб до нового соціокультурного середовища, визначається роль держави, волонтерів та міжнародних організацій в сприянні адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Описано програму реінтеграції ВПО. Виходячи з даних аналітичних матеріалів спеціальних досліджень науковців проблем соціокультурної інтеграції та адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) можна стисло охарактеризувати основні проблеми адаптації та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. За результатами опитування, вимушені переселенці підтримують найбільш тісні зв’язки із благодійними організаціями та державними соціальними службами (відповідно 69% та 44% респондентів). Паралельно 39% вказали, що мають зв’язки із волонтерськими групами, 16% - із церковними громадами, 14% - з групами вимушених переселенців. Лише 11% опитаних відзначили, що контактують із органами місцевої влади, що вказує на низький рівень довіри до них. У цьому ж дослідженні вказано, що частки тих, що проживають у власному житлі та отримали житло у спадок рівні і складають 0,2%. Суттєво більше половини респондентів (63%) проживає в тимчасово орендованому помешканні, 20% - у родичів, знайомих. Частка осіб, котрі мешкають у соціальному житлі становить 10%, ще 7% скористались можливістю проживання у місцевих жителів, котрі зголосились на безоплатне надання житла переселенцям. Таким чином, влада змогла забезпечити безкоштовним житлом тільки 10% потребуючих, а це дуже мало, тип паче житло це - один з основних чинників успішної адаптації. Відсутність житла є головною серед соціально-побутових проблем переселенців. 90 % респондентів із числа ВПО в Харківській, 88 % – у Запорізькій, 85 % – у Дніпропетровській областях і 73 % у Києві зазначили, що мають проблеми саме з житлом. Проблема працевлаштування - це проблема виживання ВПО у нових умовах, адже державна підтримка не здатна покрити навіть витрати на житло. На оренду житла та комунальні послуги витрачається майже весь прибуток ВПО. Якщо раніше середні витрати за помешкання становили 665 грн., то зараз ВПО витрачають у середньому 1649 грн. За даними дослідження «ВПО та приймаюча громада» 66% сімей ВПО мають хоча б одного члена сім’ї, забезпеченого роботою. При цьому в 36% сімей мають роботу всі члени сім’ї працездатного віку. До переселення 34% ВПО стикалися з проблемами пошуку роботи, в той час як зараз відсоток респондентів, що мали чи мають складнощі з пошуком роботи на рівні 80%. Найбільш високий цей показник у ВПО у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській областях, що підконтрольні Україні. Згідно з дослідженням «Інтереси внутрішньо переміщених осіб в епіцентрі інституційних зусиль української держави», фінансове становище переселенців значно погіршилось у порівнянні з попереднім станом. Всі гроші направлені на виживання і їх навіть не вистачає на першочергові потреби. Більшість ВПО покладається на державну підтримку (49%) та на підтримку волонтерів (44%). Паралельно вони покладаються й на себе (42%) та на підтримку недержавних організацій (37%), а також на підтримку родичів (28%). Лише десята частина має попередні заощадження (11,7%). За результатами опитування, до категорії бідних до переселення себе відносив кожен десятий респондент, а після нього – вже кожних двоє з п’яти. Частка осіб, які зарахували себе до небагатих зросла з 33% (до переїзду) до 44,9% (після переїзду). Натомість, суттєво знизилась частка осіб, котрі належать до середньої групи населення (за показником матеріального стану): з 53,7% до 14,5% . Велика кількість ВПО покладається на соціальну допомогу від держави але дуже низький рівень державної допомоги - це теж проблема, оскільки за даними досліджень для кожного п’ятого з опитаних соціальна допомога є основним джерелом доходів, ще для 29% респондентів вона складає більше 50% доходів. На час опитування ще не отримували допомоги 12% респондентів. При цьому, близько три чверті переміщених осіб мають на своєму повному чи частковому утриманні неповнолітніх дітей або дорослих осіб. Вимушені переселенці перебувають у вкрай скрутному матеріальному становищі. Так, менш ніж половині з них (44%) вистачає доходу для придбання продуктів харчування. Частка осіб, котрим достатньо доходу для оплати житла складає 27%, для медичного обслуговування - 21% опитаних. Лише 12% респондентів спроможні придбати собі одяг та взуття. Серед проблем нематеріального характеру найбільше переселенців турбує відсутність миру в Україні (84% опитаних) та неможливість бути разом зі сім’єю (42%), що є важливими для процесу адаптації. Серед мотивів, що спонукають ВПО до прийняття рішення про повернення, 52 % опитаних переселенців вказали, що вони не змогли адаптуватися на новому місці, 50 % відзначили соціально- побутові причини, 37 % – фінансові, 12 % – тому, що повернулися їхні родичі. Основним завданням для влади на сьогодні є створення таких умов для успішної адаптації та інтеграції ВПО в українське суспільство, які б допомогли об’єднатися родинам і створити нормальні передумови їх існування на території України, звісно якщо держава хоче щоб ці люди входили до її складу. Систематизуючи результати досліджень можна зробити такі рекомендації: основні проблеми, які ВПО не в змозі подолати самотужки - це житло та робота, тому на це повинна в першу чергу бути направлена державна підтримка. Створити умови саме для роботодавців, які беруть на роботу переселенців. Це підніме рівень конкурентоспроможності ВПО на ринку праці та зробить їхню адаптацію значно легшою. Оскільки бойові дії, процес переселення є травматичними для людини, вимушені переселенці потребують психологічної допомоги. Для включення ВПО в місцеві громади потрібно залучати їх до суспільних подій. На завершення можна сказати, що внутрішньо переміщені особи - це потенціал, який дасть змогу процвітати Україні, мирно та злагоджено проживати на єдиній території, задля світлого майбутнього нашої держави Список використаних джерел 1. Адаптація внутрішньо переміщених осіб в регіонах України: сутність, поняття, підходи. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/HP/Downloads/efmapnp_2018_9_12.pdf. C. 112 2. Блинова О.Є. Соціально-психологічні засади адаптації вимушених мігрантів. Актуальні проблеми психології. 2016. Том ІХ: Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія. Вип. 9. С. 58–66. 3. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2008. 663 с., с. 58; 46 4. Вдосконалення соціальних послуг в об’єднаних територіальних громадах: посібник. Київ. 2019. 57 с., с. 34-36 5. Волошин І. П. Соціальний захист малозабезпече6них осіб в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05. Львів, 2020. 240 с, с. 174-177 6. Горемикіна Ю. В. Проблеми розвитку недержавних організацій у сфері надання соціальних послуг. Демографія та соціальна економіка. 2011. № 1(11). C. 161-168.35, с. 161-168 7. Департамент соціально-гуманітарної політики та внутрішньо переміщених осіб. URL: https://minre.gov.ua/page/departament-socialno- gumanitarnoyi-polityky-ta-vnutrishnoperemishchenyh-osib 8. Державний стандарт соціальної інтеграції та реінтеграції бездомних осіб : затв. наказом Міністерства соціальної політики України від 19 вер. 2013 р. № 596 9. Держбюджет. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України.URL:https://www.msp.gov.ua/timeline/Derzhbyudzhet.html(дата звернення: 28.07.2022). 10. Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам : Постанова Кабінету Міні-стрів України від 20.30.2022 р. No 332. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-п(дата звернення: 25.07.2022). 11. Доклад Специального докладчика по вопросу о правах человека внутренне перемещенных лиц. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.refworld.org/cgibin/texis/vtx/rwmain/opendocpdf.pdf?reldoc=y&docid =57d2a4a54 12. Дубич К. В. Участь громадських організацій в публічному управлінні системою соціальних послуг. Державно-управлінські студії. 2017. №2. 13. Дяченко А. В. Напрями підвищення рівня інтеграційної спроможності внутрішньо переміщених осіб в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 3. С. 62–68. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2018_3_10 14. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 15. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#Text. 16. Зануда Анастасія. НБУ: війна – це об’єктивно дорого. ВВС News Україна. 14 липня 2022. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features- 62155562(дата звернення: 27.07.2022). 17. Звіт CEDOS. Індекс інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Результати. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cedos.org.ua/uk/vpointegration-index 18. Звіт Верховенство права та окуповані території Донбасу і Криму. Центр дослідження проблем верховенства права та його втілення в національну практику України, 2018. 19. Капінус О. Я. Особливості державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. / Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; Івано- Франківський національний технічний університет нафти і газу. Івано- Франківськ, 2021. 21 с, с. 58 20. Кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні знову зростає, – дані МОМ. URL: https://ukraine.iom.int/uk/news/kilkist-vnutrishno-peremishchenykh- osib-v-ukrayiniznovu-zrostaye-dani-mom (дата звернення: 23.09.2022). 21. Кожен українець може отримати міжнародну допомогу – заступник міністра соцполітики. Офіційний сайт Мініс-терства соціальної політики України.URL: https://www.msp.gov.ua/news/22059.html(дата звернення: 29.07.2022). 22. Кравченко М. В. Пріоритетні напрями забезпечення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія : Державне управління.2016. No 3. С. 83–90. 23. Кравченко О., Кулик М., Скочко М. Недержавні організації як суб’єкти соціального розвитку громад: досвід міжнародного благодійного фонду «Небайдужі». Соціальна робота та соціальна освіта. 2021. No 1(6). С. 105–111. doi: https://doi.org/10.31499/2618-0715.1(6).2021.234144 24. Кравченко, О. О., Міщенко, М. С., Скочко, М. О. (2021). Культурно- рекреаційнотуристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта (з досвіду Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини). Соціальна робота та соціальна освіта. Вип. 2 (7), С. 127–133. https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(7).2021. 244109. Культурно-рекреаційно- туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта (2021). URL: http://surl.li/brlfg. 25. Кульчицький Т. Р. Правове регулювання соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні: дис. … д-ра філософії в галузі знань 08 «Право» зі спеціальності 081 «Право» / Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка. Львів, 2022. 224 с, с. 3 26. Кульчицький Т. Р. Соціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб. Традиції та новації у розвитку сучасної соціологічної науки: дослідження молодих вчених: матеріали ІІ всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених (м. Київ, 26 лют. 2020 р.). Київ, 2020. С. 118-121. с. 118- 121 27. Лібанова Е., Позняк О., Цимбал О. Масштаби та наслідки вимушеної міграції населення України вна-слідок збройної агресії Російської Федерації. Демографія та соціальна економіка. 2022. No 2(48). С. 37–57. 28. Лібанова Е.М., Горбулін В.П., Пирожков С.І. та ін. Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі (національна доповідь). – К.: НАН України, 2015. – 363 с. 29. Мазіна, Н. E. (2016). Соціально-економічна адаптація внутрішньо переміщених осіб: підходи до виміру. Вісник Маріупольського державного університету, Серія: Філософія, культурологія, соціологія. Вип. 12. С. 131– 138. 30. Медична та соціальна реабілітація: навч. посіб. / за заг. ред. Мисули І.Р., Вакуленко Л. О. (2005). Тернопіль: ТДМУ, 402 с. 31. Міністр соцполітики Марина Лазебна: Для відновлення країни нам необхідні будуть програми соці-альних інвестицій, інвестицій в людей. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України.URL: https://www.msp.gov.ua/news/21826.html. 32. Нікітіна В. В. Соціальна вразливість внутрішньо переміщених осіб як підстава соціальної роботи з ними. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. 2021. Вип. 2. С. 120–123. doi: 10.24144/2524-0609.2021.49.120-123 33. Ніконова Д. О. Соціально-економічна адаптація внутрішньо переміщених осіб засобами громадських орга-нізації. Часопис економічних реформ. 2016. No 3. С. 75–80. 34. Новікова О. Ф., Панькова О. В. Вимушена міграція внутрішньо переміщених осіб (ВПО) України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. Проблеми економіки. 2018. No 3. С. 217–225. 35. Опитування ВПО в Україні: основні висновки USAID, 2018.Адаптація внутрішньо переміщених осіб в регіонах України: сутність, поняття, підходи. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/HP/Downloads/efmapnp_2018_9_12.pdf.C. 112 36. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 14.01.1998 р. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 23. Ст. 121. 37. Оцінка існуючих моделей та практик соціальної роботи та соціальних послуг на рівні громади : аналітичні матеріали проєкту «Розробка концепції та функціонально-структурної моделі інтегрованої системи соціального захисту в Україні в контексті реформи децентралізованої влади». 2017. 84 с. URL: http://www.p4ec.org.ua/upload/education/library/1512630861.pdf, с. 22 38. Перша психологічна допомога: посібник для працівників на місцях (2017). Київ: Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ. 64 с.: іл. ISBN 97896179615907897. 39. Песоцька, Ю. Ю. (2021). Інклюзивний туризм: в умовах карантину. Можливості цифрових технологій. Сучасні тенденції розвитку освіти й науки: проблеми та перспективи: зб. наук. праць / гол.ред. Ю. І. Колісник-Гуменюк. Київ–Львів–Бережани– Гомель–Кєльце. Вип. 8. С. 228–235. ISSN 2663-9718 40. Положення про Уповноваженого з питань внутрішньо переміщених осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/740-2022-%D0%BF#n12 41. Попович, А. М. (2017). Соціальні бар’єри та соціальна реабілітація. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. Вип. 1(40). С. 227–229 42. Порядок організації надання соціальних послуг : постанова Кабінету Міністрів України від 1 черв. 2020 р. № 587. Дата оновлення: 03.11.2021. 43. Порядок розроблення державного стандарту соціальної послуги : затв. наказом Міністерства соціальної політики України від 16 трав. 2012 р. № 282. 44. Про затвердження переліку адміні-стративно-територіальних одиниць, на тери-торії яких надається допомога застрахованим особам, 2022 45. Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, 2022 46. Про облік вну-трішньо переміщених осіб, 2014 47. Про благодійну діяльність та благодійні організації : закон України від 05 лип. 2013 р. № 5073-VI. 48. Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету : Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 р. No 298-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/298-2022-р(дата звернення: 26.07.2022). 49. Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на компенсацію витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2022 р. No 446-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2022-р(дата звернення: 26.07.2022). 50. Про волонтерську діяльність : закон України від 19 квіт. 2011 р. № 3236-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 42. Ст.435.], 51. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії закон України : закон України від 05 жовтня 2000 р. № 1217-ІІІ. Відомості Верховної Ради України України. 2000. № 48. Ст. 409. 52. Про державну соціальну допомогу мало-забезпеченим сім’ям, 2020 53. Про деякі заходи щодо забезпечення права громадян на якісні та безпечні соціальні послуги : указ Президента України від 29 січ. 2021 р. № 30/2021 54. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб : Закон України від 20 жовтня 2014 р. Дата оновлення: 06.09.2021. № 1706-VII. 55. Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей: закон України від 02 червня 2005 р. № 2623-IV 56. Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 2022Про внесення змін до деяких постанов Кабі-нету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність , 2018Про здійснення соці-альних виплат внутрішньо переміщеним осо-бам, 2022 57. Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/445-2022- %D0%BF#Text (дата звернення: 28.09.2022). 58. Про соціальні послуги : закон України від 17 січ. 2019 р. № 2671- VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 18. Ст. 73. 59. Семигіна Т. В., Гусак Н. Є., Трухан С. О. Соціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб. Український соціум. 2015. № 2(53). С. 65-72, с. 65- 72 60. Синчук С. М. Щодо проблеми законодавчого визначення державних соціальних нормативів соціальних послуг в Україні. Wrocławsko- 213 Lwowskie zeszyty prawnicze. Wrocław Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2020. №11. S. 129-143, с. 129 61. Стан інтеграції та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб в Україні на прикладі Одеської області 62. Стефанчук Р. О. Шкода. Юридична енциклопедія. Юридична енциклопедія. Київ: НАНУ; ІДіП; Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004 63. Стратегія інтеграції внутрішніх переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення не період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лист. 2017 р. № 909- р 64. Тимчасовий порядок виділення та вико-ристання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану, 2022 65. Українське суспільство: міграційний вимір : нац. доповідь / Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. – К., 2018. – 396 с 66. Україну за 25 днів війни залишило майже 3,5 мільйони людей – ООН (2022). Interfax-Україна, Інформаційне агентство. URL: https://interfax.com.ua/news/general/816385.html. 67. Цивільний Кодекс України від 16 січн. 2003 р. № 435-IV 68. Шумна Л. П. Соціальна підтримка як організаційно-правова форма соціального забезпечення: дис. ... д-ра юрид. наук. Чернігів. 2014. 455с., с. 69. Aeger A., Strang A. Understanding Integration: A Conceptual Framework. Journal of Refugee Studies. 2008. Vol. 21. № 2. Р. 166–191. 70. Berkman L.F. et al. From social integration to health: Durkheim in the new millennium. Social Science & Medicine . 2000. Vol. 51. Р. 843–857.p. 843–857 71. Bernard W.S. The Integration of Immigrants in the United States. International Migration Review. 1967. Vol. 1. № 2. Р. 23–33, р. 30Harrell-Bond B. Imposing Aid: Emergency Assistance to Refugees. New York: Oxford University Press, 1986.p. 72. Cheong P.H. et al. Immigration, social cohesion and social capital: A critical review. Critical Social Policy. 2007. Vol. 27. № 1. Р. 24–49. 73. Colson E. Imposing Aid: The Ethnography of Displacement and its Aftermath. Kroeber Anthropological Society, № 100(1). Р. 154–167. URL: http://kas.berkeley.edu/documents/Issue_99- 100/11-ImposingAid.pdf 74. Forced Migration Review. 2003. May (Special Issue “When does internal displacement end?”). URL: http://www.fmreview.org/en/FMRpdfs/FMR17/fmr17full.pdf 75. Guiding Principles on Internal Displacement / United Na ons. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www/legis- lat.online.org/documents/ action/popup/id/7886. 76. Gullahorn, J. (1963). An Extension of the U-Curve Hypothesis. Journal of Social Issues, 19 (3). Р. 33–47. 77. Hamberger A. Immigrant Integration: Acculturation and Social Integration. Journal of Identity and Migration Studies, 2009. Vol. 3, № 2. P.2-21 78. Harrell-Bond B. Imposing Aid: Emergency Assistance to Refugees. New York: Oxford University Press, 1986. 79. Ryan D. et al. Theoretical Perspectives on Post-Migration Adaptation and Psychological Well-Being among Refugees: Towards a Resource-Based Model. Journal of Refugee Studies. 2008. Vol. 21. № 1. Р. 1–18. 80. Stubbs P. Creative Negotiations: Concepts and Practice of Integration of Refugees, Displaced People and Local Communities in Croatia. Paper presented to International Conference “War, Exile and Everyday Life". Institute of Ethnology and Folklore Research (30 March – 2 April. 1995, Zagreb). 81. Vrecer N. Living in Limbo: Integration of Forced Migrants from Bosnia and Herzegovina in Slovenia. Journal of Refugee Studies. 2010. Vol. 23. № 4. Р. 484– 502. 82. When Displacement Ends: A Framework for Durable Solutions. The Brookings Institution – University of Bern. URL: http://www.refworld.org/pdfid/469f6bed2.pdf Додатки Додаток Г Гранти № НАЗВА ПРОЄКТУ НАЗВА ОРГАНІЗАЦІЇ 1 Шлях БФ “Маніфест Миру” Благодійна організація “Міжнародний благодійний 2 “Save the people” фонд Малоданилівська громада” Гуманітарна допомога ромській громаді Запорізької ГО “Об’єднання ромських 3 області та ромам-ВПО жінок “Голос Ромні” Підтримка притулків, центрів соцально-психологічної Всеукраїнська благодійна 4 допомоги у розширенні місць та забезпечення гідного організація “КОНВІКТУС прийому вимушено переміщенних осіб із вразливих груп УКРАЇНА” “Облаштування кімнат тимчасового перебування для 5 біженців з окупованих територій, активних бойових дій у ГО “Локатор-Медіа” місті Дніпро” ГО “Об’єднання дружин і 6 Допомагаємо вижити матерів бійців учасників АТО” Громадська організація 7 Продовольча підтримка Харків’ян “РОТАРІ КЛУБ ХАРКІВ “НЬЮ ЛЕВЕЛ” Благодійна організація 8 Тернопільщина – гуманітарний хаб. “Благодійний фонд “Джерело Життя” Місцева Асоціація органів «Покращення умов тимчасового перебування місцевого самоврядування 9 внутрішньо переміщених осіб які постраждали від війни «Агенція розвитку у територіальних громадах Прикарпаття» об’єднаних територіальних громад Прикарпаття» Васильківська неприбуткова 10 “Ми – це Україна. В єдності – наша сила” громадська організація “Смерека” 11 Допомога- обовязок кожного. ГО “Смолінський актив” Громадська організація «Товариство допомоги 12 Рятувальне коло для осіб з інвалідністю та їх сімей особам з інвалідністю «Турбота» Благодійна організація 13 Разом до перемоги «Благодійний фонд «Справжні українці» Громадська організація “Мережа захисту 14 Мережа сприяння відновлення доступу до здоров’я національних інтересів “АНТС” Благодійна організація Комплексна гуманітарна підтримка внутрішньо “Благодійне товариство 15 переміщених осіб, які проживають у модульних “Всеукраїнська мережа містечках м.Львів людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” м.Львів” Громадська організація 16 “Допомога Українським Херсону та Миколаєву” “Асоціація Української Миротворчої Школи” Надання гуманітарної підтримки громадянам на Чугуївська правозахисна 17 території Харківської області під час бойових дій група Реагування на нагальні потреби жінок , дітей ромської спільноти та їх батьків в Одесі та віддалених районах Благодійний Фонд “Вітри 18 Одеської області у період військового конфлікту в змін” Україні. Облаштування побуту тимчасово переміщених осіб у ГО “Центр освіти дорослих 19 Полтавському регіоні Полтавщини” Громадська організація 20 Допоможи переселенцям. “СолідарністьЄ” Центр адаптації та допомоги ВПО постраждалим від 21 ГДПО «Чачимо» воєнних дій в України». ВГО «Всеукраїнська Рада Транспортно-логістичне забезпечення доставки Реанімації (Ресусцитації) та 22 гуманітарної медичної допомоги Екстреної Медичної Допомоги» Благодійний фонд “Острів 23 “Чутливі серця” Надії”, м.Дніпро 24 Збережемо майбутнє разом ГО “Вектор розвитку та змін” Добровільне об’єднання Відновлення доступу мешканців Краснопільської органів місцевого 25 селищної громади Сумської області до питної води і самоврядування – Асоціація санітарії “Енергоефективні міста України” Відділ соціальної політики Допомога та затишні умови проживання для внутрішньо 26 виконавчого комітету переміщених осіб Рудківської міської ради Благодійний фонд “Добрий 27 “Добрий гість” Самарянин” 28 “Від допомоги до перемоги” ГО “ЦГІ “НАРОДНА ДІЯ” Агенція регіонального Підтримка постраждалих чернігівців, які втратили 29 розвитку Чернігівської домівки області ГО «Центр розвитку 30 “Подолання” соціального бізнесу «Ініціатива» Благодійна Організація 31 Підтримка селищ і громад «Благодійний фонд «Артдача» ГРОМАДСЬКА Підтримка ВПО на території Миргородської громади, 32 ОРГАНІЗАЦІЯ «ЗМІНИ шляхом забезпечення їх товарми першої необхідності. МОЖЛИВІ» Благодійна організація 33 “Побут плюс Комфорт” ВПО Черкаси “Благодійний Фонд “Допоможи ближньому” 34 Україна-мій дім! ГО Я знаю ти зможеш Громадська організація “Нова 35 Громадський гуманітраний штаб Дружківки Дружківка” Благодійна організація 36 Допомога дитячим лікарням України «Всеукраїнський благодійний фонд «Барви» ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 37 Платформа гуманітарної підтримки на Харківщині “СЛОБОЖАНСЬКИЙ РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР” БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ 38 Зміїв допомога «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «УКРАЇНА – ЦЕ ВСІ МИ» ГРОМАДСЬКА Надання швидкої гуманітарної підтримки вимушеним ОРГАНІЗАЦІЯ 39 переселенцям з Херсонської області в Миколаєві та “ХЕРСОНСЬКИЙ ЦЕНТР Первомайськом. ПРАВ ЛЮДИНИ” ГО “Фонд підтримки “На межі: захист прав та екстрена гуманітарна допомога 40 демократичних ініціатив вимушеним переселенцям в Павлограді” Придніпров’я» ГО «Молодіжний центр 41 Проєкт підтримки ВПО «СпівдіяВолинь» Волині» Громадська організація 42 Центр тимчасово переміщених осіб на Арені Львів “Спільнота Діємо Разом” Міжнародний благодійний фонд «ІЗОЛЯЦІЯ. 43 Гуманітарна допомога Соледарській МТГ ПЛАТФОРМА КУЛЬТУРНИХ ІНІЦІАТИВ» Благодійна організація 44 Допомога Сходу “Благодійний фонд” Рескью Нау” Надання гуманітарної допомоги мешканцям 45 Святогірської громади та прийнятим внутрішньо ГО “СЕРЦЕ СВЯТОГІР’Я” переміщеним особам Громадська організація 46 Відчуй підтримку: пакунок допомоги Бахмутчанину “Цифрове майбутнє” Гуманітарна допомога для евакуйованих гериартричних ГО Кризовий медіа центр 47 паціентів Нижнянського та Попаснянського обласних Сіверський Донець психоневрологічних інтернатів Луганщини. SurdoHelp — адресна допомога особам з порушенням Українська Волонтерська 48 слуху Служба ГО “Білозерський центр 49 Підтримати, щоб вижити! регіонального розвитку” Громадська спілка Підтримка діяльності гуманітарно-логістичного штабу 50 “Студентське Братство Громадської Спілки “Студентське Братство Львівщини” Львівщини” Благодійна організація 51 “Комфорт тимчасових домівок” “Благодійний фонд “Подільська громада” Прямі закупівлі № НАЗВА ЗАЯВКИ НАЗВА ЗАКЛАДУ Дніпропетровська обласна клінічна 52 Медикаменти лікарня ім. І.І. Мечникова Комунальне некомерційне підприємство 53 Безперебійне надання медичної допомоги Конотопської міської ради “Конотопська центральна районна лікарня ім.ак. Михайла Давидова” Володимир – 54 Допомога тимчасово переміщеним особам Волинський центр професійної освіти Комунальне некомерційне Покращення якості та доступності до необхідної підприємство 55 медичної допомоги дитячому населенню Вінницької «Вінницька обласна області, в т.ч. ВПО дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної Ради» Комунальне некомерційне підприємство 56 Гуманітарна допомога “Сокирянська лікарня” Сокирянської міської ради Комунальне некомерційне Потреба щодо придбання насосів шприцевих та підприємство “Міська 57 гененараторної установки дитяча лікарня №1” Запорізької міської ради Комунальне некомерційне Закупівля контрастної речовини та шприц-колб для підприємство Сумської 58 безоплатного проведення комп’ютерної томографії обласної ради “Сумський обласний діагностичний центр” Municipal non-profit enterprise “City hospital 59 Purchase request №10” Zaporizhzhia City Council Комунальне підприємтво “Хмельницька 60 Гуманітарна допомога інфекційна лікарня” Хмельницької міської ради Закупівля товарів для організації побуту з метою створення місця тимчасового перебування для Благодійна організація внутрішньо-переміщених осіб, які прибувають до 61 «Благодійний фонд Вільногірської міської територіальної громади з регіонів «Вільногірськ» де ведуться бойові дії. (разкладачки з матрасами 40 штук). Комунальне некомерційне підприємство “Центр 62 Закупівля генератора первинної медико- санітарної допомоги №9” КНП “ДЯДЬКОВИЦЬКА Закупівля медикаментів для КНП “ДЯДЬКОВИЦЬКА ЛІКАРНЯ З 63 ЛІКАРНЯ З ЦЕНТРОМ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ” ЦЕНТРОМ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ” Забезпечення гуманітарних потреб внутрішньо Полтавський 64 переміщених осіб як запорука створення гідних умов державний аграрний життя у м. Полтава університет Запит на пряму закупівлю товарів санітарно-гігієнічного 65 КНП “ЗЦПМСД №5” призначення (підгузків) КП “Маневицький 66 Гематологічний аналізатор. ЦПМСД” Допомога вимушеним переселенцям, які тимчасово Відділ освіти 67 проживають на території Сокирянської міської Сокирянської міської територіальної громади ради Володимир- Волинський педагогічний фаховий 68 Наш дім коледж ім. А.Ю.Кримського Волинської обласної ради Новоолксандрівська 69 Надання гуманітарної допомоги у надзвичайних умовах сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області Комунальна установа “Менський міський 70 Майбутнє за нами центр соціальних служб” Менської міської ради Комунальне некомерційне підприємство “Краснокутська 71 Потреба в лікарських засобах центральна районна лікарня” Краснокутської селищної ради Управління соціального захисту Соціальна підтримка населення громати та вимушених 72 населення переселенців. Новоодеської міської ради Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю внаслідок 73 Хай буде весна інтелектуальних порушень “Родинний затишок” Відділ освіти Косівської міської ради 74 Підтримай своїх Косівського району Івано-Франківської області Комунальна установа “Центр надання соціальних послуг Приютівської селищної 75 Запит на прямі закупівлі ради Олександрійського району Кіровоградської області” КУ” Територіальний центр соціального обслуговування ( 76 Допомога людям похилого віку надання соціальних послуг)” Менської міської ради Ізмаїльський Забезпечити безпечний доступ 255 біженцям до умов державний 77 безпечного приготування їжі дорослим та їх дітям, що гуманітарний постраждали від військових подій в Україні. університет Кремінська міська 78 Єднання заради Перемоги військова адміністрація Луганської області Комунальне некомерційне Потреба гуманітарної допомоги у надзвичайних умовах підриємство “Центр 79 для вирішення гуманітарних потреб цільових груп по первинної медико- КНП “ЦПМСД” Нововодолазької селищної ради санітарної допомоги” Нововодолазької селищної ради Тульчинська міська 80 Гуманітарна допомога для переселенців рада Забезпечення тимчасово-переміщених осіб, що Привільненська 81 проживають на території Привільненської громади сільська рада продуктами довготривалого зберігання (консерви) КНП “Центральна міська лікарня 82 Прямі закупівлі Новогродівської міської ради” Комунальне некомерційне підприємство 83 Здоров’я народу – багатство країни “Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано – Франківської області” Гуманітарна допомога ВПО, в Гоголівській Гоголівська селищна 84 територіальній громаді рада Комунальне некомерційне підприємство “Хмільницький центр 85 Від серця для серця первинної медико- санітарної допомоги” Хмільницької міської ради Комунальне некомерційне Закупівля лікарських засобів, різні види товару для підприємство 86 забезпечення лікування осіб, які мають хронічні “Чортківська захворювання та ВПО центральна міська лікарня” Забезпечення комфортних умов перебування вимушено Комунальний заклад переміщених осіб в центрі розміщення ВПО дошкільної освіти розташованого в комунальному закладі дошкільної “Ясла-садок №1 87 освіти ” Ясла-садок №1 “Орлятко” загального розвитку “Орлятко” загального Покровської селищної ради в Дніпропетровській розвитку Покровської області”за адресо селищної ради” Комунальне некомерційне підприємство “Центр первинної медико- 88 Запит на закупівлю лікарських засобів санітарної допомоги “Північний” Рівненської міської ради Комунальне некомерційне підприємство «Центр Підтримка та порятунок осіб з інвалідністю та первинної медико- 89 хронічними захворюваннями. санітарної допомоги «Коблеве» Коблівської сільської ради Комунальний заклад “Центр надання соціальних послуг” «ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА І СОЛІДАРНІСТЬ»: 90 Раївської сільської ради Прямі закупівлі Синельниківського району Дніпропетровської області” Комунальний заклад «Територіальний центр Допомога мешканцям “Територіальному центру соціального соціального обслуговування” та Коблівській громадІ 91 обслуговування Миколаївської області, які знаходяться близько від зони (надання соціальних бойових дій послуг) Коблівської сільської ради КНП “Апостолівський 92 Гуманітарна солідарність Центр ПМСД”