Репозиторій ЧДТУ

1 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему:  
«РОЗВИТОК ВОЛОНТЕРСТВА В УКРАЇНІ  
ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇЇ ГІДНОСТІ» 
 
 
 
Виконала: студентка  2  курсу, групи  СЗМ-020 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))  
 
Макаренко Софія Володимирівна 
                (прізвище та ініціали)  
 
Керівник  к.е.н.,  доцент кафедри соціального забезпечення 
Журба І.О._____ 
(прізвище та ініціали)  
 
Рецензент _________________________  
                                      (прізвище та ініціали)  
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2021 р. 
 
 
            ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
 
Галузь знань   23 «Соціальна робота»   
                             (шифр і назва)
 
Спеціальність  232 «Соціальне забезпечення»  
                                                                         (шифр і назва)
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________2021 р. 
 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТЦІ 
 
                  Макаренко Софії Володимирівни       
(прізвище, ім’я, по батькові)
 
1. Тема роботи: Розвиток волонтерства в Україні після Революції Гідності  
 
керівник роботи: Журба І.О., к.е.н., доцент кафедри соціального забезпечення 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
 
затверджені наказом по університету від “____” _________ 20___ р. № _______ 
2. Строк подання студентом роботи:  “____” ________ 2021 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Oб’єктом дoсліджeння є волонтерство в Україні після Революції 
Гідності. 
Прeдмeтoм дoсліджeння є особливості розвитку волонтерства в Україні 
після Революції Гідності та форми залучення молоді до волонтерського руху.  
Метою даної роботи є виявити особливості розвитку волонтерства в 
Україні на сучасному етапі та здійснити експериментальну роботу щодо 
залучення молоді до волонтерського руху. 
Щоб досягти поставленої мети, було визначено наступні завдання: 
 
 
1) розглянути основні аспекти волонтерської діяльності в світі та в 
Україні після Революції Гідності; 
2) проаналізувати міжнародні документи та сучасне законодавство 
України в сфері волонтерської діяльності; 
3) експериментально апробувати ефективну форму залучення сучасної 
молоді до волонтерського руху. 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які 
потрібно розробити):  
1) здійснити теоретичне вивчення аспектів проблеми волонтерства, в 
тому числі розвитку волонтерства в Україні після Революції Гідності; 
2) проаналізувати міжнародні документи, що стосуються волонтерства, а 
також законодавчу базу волонтерської діяльності в Україні; 
3) здійснити емпіричне дослідження проблеми участі сучасної молоді у 
волонтерстві; 
4) експериментально перевірити одну з форм залучення сучасної молоді 
до волонтерства; 
5) сформувати обґрунтовані висновки за результатами дослідження. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових 
креслень): в роботі 3 додатки.  
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Журба І.О. 01.09.2021 01.09.2021 
2 Журба І.О. 01.10.2021 01.10.2021 
3 Журба І.О. 01.11.2021 01.11.2021 
 
7. Дата видачі завдання «01» 09. 2021 р.  
 
 
 
 
АНОТАЦІЯ 
 
Макаренко С. В. Розвиток волонтерства в Україні після Революції 
Гідності – Рукопис. Дослідження на здобуття освітнього ступеню «магістр» 
за спеціальністю 232 «Соціальне забезпечення». – Черкаський державний 
технологічний університет, 2021. 
Робота присвячена дослідженню особливостей розвитку волонтерства в 
Україні після Революції Гідності. У першому розділі розглянуто теоретичні 
основних аспектів волонтерської діяльності в світі, зародження нового 
волонтерського руху в Україні під час Революції Гідності та розвиток 
волонтерства в Україні після її завершення. У другому розділі здійснено аналіз 
міжнародних документів і сучасного законодавства України у сфері 
волонтерської діяльності, стану проблеми участі молоді у волонтерстві на 
сучасному етапі, а також визначено рівень обізнаності молоді про волонтерство 
та його можливості. Описано результати експериментального апробування 
однієї з форм залучення сучасної молоді до волонтерського руху.  
Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, трьох розділів, 
висновків, списку використаних джерел із 33 найменувань і 3 додатків. 
Ключові слова: волонтер, волонтерство, волонтерська діяльність, 
волонтерський рух, Революція Гідності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………..………..7 
 
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА …………………………………..….………...…11 
 
1.1. Розвиток волонтерства у світі та в Україні…………………………….….11 
1.2. Зародження нового волонтерського руху в Україні під час Революції 
Гідності………………………………………………………………………14 
1.3. Розвиток волонтерства в Україні після Революції Гідності………….…..16 
 
2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………....…25 
 
2.1. Аналіз міжнародних документів у сфері волонтерської діяльності………..25 
2.2. Аналіз  сучасного  законодавства  України  в  сфері  
       волонтерської діяльності……………………………………………..………28 
2.3. Аналіз стану проблеми участі сучасної молоді у волонтерстві………..…..33 
2.4. Аналіз результатів анкетування молоді………………..……………………35 
 
3. ПРОЄКТНА ЧАСТИНА………………………..…………………………….38 
 
3.1. Проєкт «Школа Волонтерства у Горішніх Плавнях»……………………...38 
3.2. Результати реалізації проєкту «Школа Волонтерства  
       у Горішніх Плавнях»…………………………………………………………40 
 
ВИСНОВКИ………………… …………………………………………….……..42 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……….…….44 
 
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….49 
 
 
 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ 
 
ООН –  Організація Об'єднаних Націй;  
ЮНІСЕФ – дитячий фонд ООН;  
УВС – Українська Волонтерська Служба; 
АТО – Антитерористична операція;  
ООС – Операція об’єднаних сил;  
ПК – Податковий кодекс; 
ГО – громадська організація; 
ГІ – громадська ініціатива. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП 
 
«Добровільність» і «безкорисливість» – слова, що в усьому світі 
об’єднують діяльність мільйонів волонтерів. У різних країнах вони займаються 
різною добровільною та безкорисливою роботою, але завжди – на благо 
людських спільнот для реалізації основних потреб людей та покращення якості 
життя, економічного та соціального розвитку. 
За даними UN Volunteers, підрозділу Організації Об’єднаних Націй, 
присвяченого волонтерству та волонтерській діяльності, приблизно кожен 
сьомий землянин є волонтером. Якщо точніше, таких людей 970 мільйонів. Їхня 
робота є еквівалентом 125 мільйонам повноцінних робочих місць або 1,348 
трильйонам доларів, а це вже 2,4 % світової економіки. Волонтери – дуже різні 
люди, кожний зі своєю професією, статками, інтересами та цілями, однак усі 
вони мають спільну цінність – небайдужість до того, що відбувається навколо 
[1]. 
Між тим, для України поняття «волонтерство» означає набагато більше, 
ніж просто добровільне і безкорисливе виконання важливої суспільної 
діяльності. І цьому є причина – розквіт активного волонтерського руху в нашій 
державі припав на час Революції Гідності (2013-2014 рр.).  
«У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, 
створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на 
себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави» [2]. 
Отже, одним із важливих наслідків Революції Гідності, що почалася в 
кінці листопада 2013 і тривала до лютого 2014 року, стало виникнення 
потужного волонтерського руху.  
З початком російсько-української війни, зокрема на Донбасі (квітень 
2014 року), волонтерська діяльність вийшла в Україні на новий рівень. Тоді в 
умовах російської агресії багато людей опинилися в скрутному становищі й 
потребували захисту та підтримки. Водночас наша держава сама знаходилась у 
вкрай важкому економічному становищі, тому не могла забезпечити потреби 
 
 
людей. Йдеться особливо про тих, хто покинув домівки й тікав від війни зі 
сходу вглиб країни. І тоді на допомогу постраждалим знову прийшли 
волонтери. При цьому вони взялися і до розбудови та забезпечення 
українського війська. 
Дані загальнонаціонального соціологічного опитування, проведеного в 
2019 році, демонструють, що українське суспільство справді високо оцінює 
роль волонтерів і волонтерських громадських організацій. Одначе кількість 
людей, які особисто долучаються до волонтерських ініціатив, залишається в 
Україні невеликою [8]. 
Згідно з результатами вищезгаданого опитування, волонтерською 
діяльністю у 2012 році займалися 10% українців, у 2015 – 13%, у 2016 – 14%, у 
2017 – 12%, у 2018 – 18%. Між тим, у 2019 році спостерігалося різке зниження 
– всього 9% громадян, тобто сталося повернення майже до показника 2012 
року. 
Отже, з огляду на результати соціологічного опитування ті слова, які 
часто лунають в Україні про те, що активних представників українського 
суспільства, які є творцями змін, стає дедалі більше й більше, переважно хибні. 
Насправді до громадської, в тому числі волонтерської, діяльності залучена 
лише незначна частина українців.  
Окрім цього, система соціального захисту та забезпечення в Україні в 
умовах політичної, соціально-психологічної та економічної нестабільності 
постійно потребує до себе уваги з боку держави та суспільства. Зниження рівня 
життя більшості населення, зростання рівня злочинності і насильства в 
суспільстві відображаються на психологічному самопочутті українців, 
особливо тих, хто підпадає під категорії громадян, які потребують соціально-
психологічної допомоги. Йдеться насамперед про учасників АТО та ООС, 
незайняту молодь, дорослих безробітних, дітей, які не отримують потрібної 
уваги з боку батьків чи не мають їх взагалі, пенсіонерів, людей з інвалідністю 
та інших. Тут також на допомогу можуть прийти волонтери Однак для цього 
необхідно знати, як залучити активних громадян до волонтерського руху з 
 
 
урахуванням особливостей розвитку волонтерства в Україні – сучасних, тобто 
таких, що виникли вже після Революції Гідності. Цим і обумовлена 
актуальність вибору теми даної роботи. 
Вивченням питання розвитку волонтерства в Україні займалося і 
займається чимало науковців. Його розглядають у різних аспектах – соціально-
філософському, політологічному, соціологічному, психологічному, соціально-
психологічному, соціально-педагогічному тощо.  
Зокрема, Говоруха Н. О. досліджувала соціально-педагогічні умови 
розвитку волонтерського руху в Україні в період до Революції Гідності [3], 
Кокорський В. Ф. вивчав проблему динаміки генералізованої довіри і 
волонтерства в Україні після Революції Гідності [4], Панькова О. В. розглядала 
розвиток волонтерської діяльності в Україні як прояв активізації соціальних 
ресурсів громадянського суспільства [5], Калениченко Р. А. розробляв питання 
волонтерства в соціальній роботі [6], Ташкінова О. А. простежувала виклики та 
перспективи розвитку волонтерської діяльності в Україні [7] та ін.  
Метою даної роботи стало виявити особливості розвитку волонтерства в 
Україні на сучасному етапі та здійснити експериментальну роботу щодо 
залучення молоді до волонтерського руху. 
Завдання дослідження: 
1) розглянути основні аспекти волонтерської діяльності в світі та в 
Україні після Революції Гідності; 
2) проаналізувати міжнародні документи та сучасне законодавство 
України в сфері волонтерської діяльності; 
3) визначити та експериментально апробувати ефективні форми 
залучення сучасної молоді до волонтерського руху. 
Об’єкт дослідження – волонтерство в Україні після Революції Гідності. 
Предмет дослідження – особливості розвитку волонтерства в Україні 
після Революції Гідності та форми залучення молоді до волонтерського руху. 
 
 
Методи дослідження – методи теоретичного пізнання, емпіричний метод 
(анкетування), загальні логічні методи (аналіз, синтез, узагальнення, 
статистичні методи). 
Джерела інформаційної бази дослідження: навчально-методичні 
видання, монографічні дослідження, наукові публікації, законодавчі та 
нормативні акти, результати соціологічних опитувань, методичні розробки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 
 
1.1. Розвиток волонтерства у світі та в Україні 
 
Існування держави Україна на сучасному етапі неможливо уявити без 
волонтерства, якому майже немає аналогів не лише в пострадянських країнах 
колишнього, а й у Західній Європі, де зародилося це явище і з’явилося саме 
слово «волонтер». Воно походить від французького «volontaire» (доброволець), 
яке своєю чергою походить від латинського «voluntarius» (voluntas – вільне 
волевиявлення, volō – бажання, намір). Отже, «волонтерство» означає 
добровільну безкорисливу суспільно важливу діяльність у всьому світі, зокрема 
й в Україні. 
Початком волонтерського руху в світі вважають 1859 рік. Тоді 
швейцарський підприємець і громадський діяч Жан Анрі Дюнан, вражений 
страшними наслідками однієї з найкривавіших битв австро-італо-французської 
війни (під Сольферіно на полі бою лишилися вмирати більше дев’яти тисяч 
скалічених солдат), фактично ініціював створення Міжнародного комітету 
Червоного Хреста – організації, що на добровільних засадах надавала би першу 
медичну допомогу пораненим. Принципи, які він започаткував в цій організації, 
використовували активні громадяни в багатьох країнах світу, і цей рух 
поступово охоплював різні види діяльності. Йдеться про допомогу бідним, 
важкохворим, сиротам, навчання грамоті, боротьбу з пияцтвом тощо [2]. 
На Всесвітній конференції волонтерів в 1990 році, що відбулася у столиці 
Франції, в Парижі, її учасники ухвалили «Загальну декларацію волонтерів». 
Тоді ж було й визначено, що волонтерство – це добровільна, активна, спільна 
чи особиста участь громадянина в житті людських співтовариств заради 
покращення якості життя, економічного та соціального розвитку. Ця декларація 
підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, 
незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального 
та матеріального становища [9]. 
 
 
Волонтерство – це коли людина особисто бере безпосередню участь у 
вирішенні певної суспільно важливої проблеми. Волонтер завжди діє за 
покликом серця, згідно зі своєю громадянською позицією.  
Вивчення «Загальної декларації волонтерів» дає можливість сказати, що 
волонтерство: 
 це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції; 
 це активна участь громадянина у житті людських спільнот; 
 сприяє покращенню якості життя, особистому зростанню та поглибленню 
відчуття солідарності; 
 сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру 
у суспільстві; 
 сприяє збалансованішому економічному та соціальному розвитку, а також 
створенню нових робочих місць та професій. 
Також можна визначити основні принципи руху волонтерів: 
 визнають право на об’єднання між чоловіками, жінками та дітьми, 
незалежно від їхньої расової належності, віросповідання, фізичних 
особливостей, соціального та матеріального становища; 
 поважають гідність та культуру всіх людей; 
 надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано – в дусі 
партнерства та братерства; 
 визнають однакову важливість особистих та колективних потреб, сприяють 
колективній їх реалізації;  
 ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент 
особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення 
здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при 
цьому мають можливість бути творцями а не користувачами; 
 стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну, 
міжнародну солідарність. 
 
 
У «Рекомендаціях щодо підтримки волонтерства», затверджених 
Генеральною асамблеєю ООН, термін «волонтерство» належить до «широкого 
спектра видів діяльності, включаючи традиційні форми взаємодопомоги та 
самодопомоги, офіційне надання послуг та інші форми громадянської участі, 
що здійснюються добровільно, для загального громадського блага, і де грошова 
винагорода не є головним мотивуючим фактором» [10]. 
В Україні волонтером вважається «фізична особа, яка добровільно 
здійснює благодійну неприбуткову та умотивовану діяльність, що має 
суспільно-корисний характер» [11]. 
Варто зазначити, що до 90-х років минулого століття поняття «волонтер» 
в Україні не існувало. Людей, які займалися суспільно-корисною справою, 
називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, 
меценатами тощо. 
За радянських часів поняття «добровольці» мало яскраве ідейно-
пропагандистське забарвлення – так називали людей, які добровільно 
зголошувалися служити інтересам правлячої комуністичної партії. В ті часи 
громадяни мали так зване суспільне навантаження – це мало вигляд, приміром, 
шефства над ветеранами або дитсадками, школами, колгоспами. Те саме 
стосувалося й участі в «суботниках», «добровільних народних дружинах» тощо 
[12]. 
Із перших років незалежності в Україні волонтерство ожило та почало 
розвиватися.  
Початком цього процесу вважається 1992 рік, коли була створена служба 
«Телефон довіри». В ній працювали виключно волонтери. Згодом виникли 
організації, що реалізовували різні соціальні проєкти. Зокрема,  з боротьби із 
розповсюдженням СНІДу та допомоги наркозалежним. Також тодішні 
волонтери допомагали важкохворим пацієнтам, людям з інвалідністю, 
одиноким людям похилого віку, багатодітним сім’ям [2]. 
 
 
 
1.2. Зародження нового волонтерського руху в Україні під час 
Революції Гідності 
 
Волонтерська діяльність завжди безкорислива та неприбуткова, бо 
волонтери не отримують зарплату чи іншу матеріальну вигоду. Робота 
волонтерів має суспільно важливий характер, тому що спрямована на 
вирішення проблем, які турбують багатьох громадян, однак держава через різні 
причини не може їх розв’язати.  
Так сталося в Україні в кінці 2013 році, коли активні громадяни вийшли 
на вулиці одразу після того, як уряд відмовився підписувати Угоду про 
асоціацію з Європейським Союзом. Таким чином розпочалася Революція 
Гідності, яка засвідчила зміну колективної свідомості громадян – надважлива та 
історична подія для держави України.  
Слід зауважити, що до Революції Гідності волонтерський pyx в Україні в 
порівнянні з іншими країнами світу розвивався не дуже активно.  
Так, згідно зі світовим рейтингом «World Giving Index в 2010», Україна 
займала тільки 150-те місце, оскільки до волонтерської роботи було залучено 
лише 5% населення [13]. Єдиним сплеском волонтерської активності в Україні 
можна вважати чемпіонат Європи з футболу «ЄВРО-2012». Його організатори 
запрошували волонтерити 5,5 тисяч добровольців, а на справі охочих виявилося 
24 тисячі людей. 
Зародження якісно нового волонтерського руху в Україні зумовила саме 
Революція Гідності. Соціально активні українці організували надання допомоги 
учасникам Євромайдану. Це і автопокришки, і бочки, і пальне, і харчі, і 
медикаменти, і теплий одяг та взуття – всього не перелічити. Без волонтерів не 
було 6 Євромайдану, він би просто не вистояв без надійного волонтерського 
тилу.  
Допомога йшла буквально з усіх регіонів України – так у надскладний 
для народу і держави час саме волонтерство об’єднала наше суспільство. 
 
 
Приклад дивовижної самоорганізації заради досягнення головної мети – 
змінити Україну на правову європейську державу, показали кияни. Щодоби на 
Хрещатик добровільно приїздили i приходили тисячі містян, готових надати 
волонтерську допомогу євромайданівцям.  
Волонтери взяли на себе велику частину роботи з облаштування 
комфортного перебування людей на Майдані. Вони облаштовували польові 
кухні, встановлювали намети, надавали необхідну інформацію. Волонтерами 
ставали не лише пересічні громадяни, а й фахівці – медики, юристи, психологи. 
Вони фахово допомагали учасникам Революції Гідності [15]. 
 Отже, події кінця 2013 та початку 2014 року на Євромайдані розбурхали 
унікальний волонтерський рух, який спричинив зростання соціальної 
активності суспільства. Тому не дивно, що російсько-українська війна, яка 
раптово і підступно почалася з окупації Криму та продовжилася окупацією 
частини територій на сході України,  знову згуртувала небайдужих українців. 
Волонтерський рух не припинився, а набув ще більшої сили. Тодішня 
криза в державному управлінні не давала можливості державі ефективно 
функціонувати і забезпечувати відповідним чином українську армію, а потім і 
людей, які були змушені переселитися з Донбасу вглиб країни. Волонтери 
взяли це на себе.  
«У багатьох моментах саме волонтери замінили собою державні 
механізми, виявилися оперативнішими, креативнішими, відповідальнішими. І 
саме завдяки волонтерам наша армія стала такою, як вона є. І йдеться тут не 
лише про харчі чи бронежилети, які масово возилися на передову у 2014-2015 
роках. Ідеться передусім про моральний дух армії. Волонтери, які стали 
зв’язковим механізмом між передовою та тилом і реальним свідченням, що 
«своїх не кидають», підтримували у бійців розуміння, за що вони воюють, а у 
населення – що вони під надійним захистом. І це, мабуть, їхня найголовніша 
місія» [15]. 
 
 
Серед загального переліку важливих функцій, виконання яких взяли на 
себе волонтери, є функція, яку можна назвати інформаційно-
пропагандистською.  
Волонтери й досі фактично заповнюють інформаційну та комунікаційну 
порожнечу, яка існує у форматі стосунків «влада – громадянин». А попит 
українців на інформацію, особливо воєнного характеру, потреба в інформуванні 
щодо ситуації в зоні воєнних дій значно сильніші і глибші, аніж ті сухі офіційні 
дані, які можна отримати з офіційних брифінгів, випусків новин у засобах 
масової інформації. Тому часто джерелом інформації з високим рейтингом 
довіри виступають волонтери. Особливо якщо йдеться про оперативні новини з 
передової [25].  
Волонтерська допомога Збройним Силам України не припиняється й по 
нині. Вже не з такою силою і не в таких об’ємах, але вона постійно надходить 
українським військовим – не зважаючи на сотні, а то й тисячі кілометрів 
відстані. Про це турбуються волонтери не лише з різних регіонів України, а й 
навіть з інших країн, де живуть українці. 
Одним із таких прикладів може слугувати волонтерська організація 
«Оргкомітет ЄвроМайдану Рим», представники якої регулярно надсилають 
волонтерську допомогу з Італії в Україну [16]. 
 
1.3. Розвиток волонтерства в Україні після Революції Гідності 
 
Під час Революції Гідності та одразу після неї, практично без жодної 
перерви через початок російсько-української війни в Україні, волонтери 
продемонстрували неймовірну ініціативність та відповідальність – у зв’язку із 
зовнішньою загрозою втрати територіальної цілісності української держави.  
Волонтерська допомога зумовлювалася гострими потребами підтримки 
бійців української армії, врятування життя людей з окупованих територій, 
допомоги вимушеним переселенцям. 
 
 
Високу мобільність, оперативність і зразково вибудовану логістику – 
такими рисами характеризують науковці сучасне українське волонтерство. 
Окремої уваги заслуговує кмітливість волонтерів – розмаїття способів, 
видів, форм волонтерської активності, варіантів отримання благодійних коштів. 
Перелік засобів, до яких вдаються волонтери, свідчить про високий рівень 
креативності української нації, її підприємницьку кмітливість та господарність. 
Це саме ті риси, які були незатребувані державою впродовж майже ста років, а 
проявили себе лише в кризових умовах [25]. 
Отже, мобілізація ресурсів громадянського суспільства в Україні 
зреалізувалася саме через волонтерство.  
Такий чинник не є типовим для активізації волонтерського руху в інших 
країнах світу. Це – українська специфіка. Уряди понад 80 країн, серед яких і 
найбільш розвинуті, сприяють розвиткові у своїх країнах національного 
волонтерського руху, розглядаючи його як чинний інструмент розвитку 
глобального суспільства, тому волонтерський рух має глобальний характер, а 
Україна вносить у нього гідну інноваційність [17]. 
Згідно з даними Національного інституту стратегічних досліджень 
України, основними факторами, що сприяли зростанню активності 
волонтерського руху, є наступні: 
1) внутрішня криза, що призвела до розбалансування системи державного 
управління; 
2) дефіцит якісних управлінських рішень; 
3) зовнішня криза. 
Однак, на думку науковців до цих факторів можна додати ще кілька [18]: 
1) зміна світогляду громадян України; 
2) брак ресурсних можливостей у сфері забезпечення обороноздатності 
держави; 
3) бажання зберегти мир на території держави; 
4) розвиток інституту громадянського суспільства. 
 
 
Сучасних волонтерів мотивує громадянська свідомість, патріотизм, 
бажання допомогти іншим людям, можливість отримати нові знання та досвід 
роботи, знайомство з новими людьми, інтерес до нової сфери діяльності, 
прагнення відчути власну необхідність та моральне визнання в суспільстві. 
За даними Національної соціальної сервісної служби Міністерства 
соціальної політики України, станом на 1 грудня 2021 року зареєстровано 648 
організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зокрема 
іноземців та осіб без громадянства для провадження волонтерської діяльності 
на території України. Це майже вдвічі більше, ніж у 2018 році – тоді було 
зареєстровано 362 таких організацій та установ (станом 5 листопада 2018 року) 
[19]. 
Науковці відзначають, що волонтерська діяльність в Україні 
характеризується значною кількістю нестандартних для світової практики 
напрямів діяльності, створюючи не тільки систему допомоги особам і 
структурам, що її потребують, але й паралельну систему розробки та реалізації 
рішень, спрямованих на ефективніше виконання функцій відповідними 
державними структурами, насамперед, у військовій сфері [5]. 
Подальший розвиток волонтерського руху в Україні відбувається за 
наступними напрямами:  
– надання волонтерської допомоги Збройним Силам України, іншим 
військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної 
влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи 
воєнного стану, проведення Антитерористичної операції чи Операції 
об'єднаних сил; 
– волонтерська підтримка малозабезпечених, безробітних, багатодітних, 
бездомних, безпритульних, осіб, які потребують соціальної реабілітації; 
– здійснення догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого 
віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші 
особливості потребують підтримки та допомоги; 
 
 
– сприяння уповноваженому органу з питань пробації у здійсненні нагляду за 
засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи тощо [4]. 
Можна додати сюди екологічний, науковий та культурний (наприклад, 
фестивальний чи музейний) напрямки, волонтерську допомогу в зв’язку з 
пандемією СOVID-19, а також формування позитивного іміджу країни. 
Наразі в Україні триває розвиток суспільного бажання людей займатися 
волонтерською діяльністю. Адже волонтерство є рушійною силою та 
механізмом, що спрямований на подолання соціальних проблем в суспільстві. 
Серед перспектив волонтерської діяльності є також суспільне бажання 
популяризувати та розвивати волонтерський рух на національному рівні в 
Україні [7]. 
Спостерігаємо позитивний поступ вперед – з’являються нові інструменти 
розвитку волонтерства.  
Зокрема, в березні 2021 року в Україні запустили Національну 
«Волонтерську Платформу». Це онлайн-портал, що збирає можливості 
волонтерства з цілої України та допомагає однодумцям швидко знайти одне 
одного задля позитивного впливу. Платформа зберігає всі можливості в одному 
місці, щоб більше зусиль залишилося на втілення ідеї [20]. 
Національна «Волонтерська Платформа» – місток між неприбутковими 
організаціями, активістами та волонтерами. Це спільний проєкт Дитячого 
фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Української Волонтерської Служби та 
компанії SoftServe. Він реалізується за підтримки Міністерства молоді та 
спорту України і покликаний покращувати громади для великих змін у країні. 
Місія «Волонтерської Платформи» – познайомити молодих українців із 
можливостями, які відкриває волонтерство, та стати провідником у світі добрих 
справ. На платформі громадські організації можуть публікувати анонси 
волонтерських проектів, а волонтери – переглядати можливості свого регіону та 
обирати найцікавіші ініціативи. 
Розвивати волонтерський рух заради позитивних змін в Україні 
допомагає Українська Волонтерська Служба (УВС). Вона сприяє долученню 
 
 
громадян до вирішення соціальних проблем та спонукає самим творити зміни, 
які вони хочуть бачити в країні.  
«Волонтерство – це хребет громадянського суспільства. А волонтери – 
рушійна сила змін. Вони відіграють значну роль у процесі формування 
суспільства. Волонтери – це ті, хто працюють для інших добровільно та без 
винагороди. Вони підтримують різні акції, ініціативи та некомерційні 
організації. Це їх добровільна інвестиція свого часу. Попри багато труднощів та 
відсутності фінансової винагороди, щоразу більше людей ставить собі питання: 
для чого варто ставати волонтером?» [21]. 
Окрім уже згаданої «Волонтерської Платформи», УВС запровадила та 
реалізує ще цілу низку волонтерських проєктів: 
 «Агенти Волонтерства»; 
 «Шкільні Агенти Волонтерства»; 
 «Школа Волонтерства»; 
 «Дослідження якості роботи з волонтерами»; 
 «Навчання з волонтерського менеджменту». 
Між тим, науковці все ж таки вважають, що в Україні досі не існує 
інституції волонтерства.  
Волонтерський рух в державі розвивається не системно, тобто в різних 
областях (регіонах, містах) країни він розвивається та функціонує по-різному. 
Також в Україні відсутня чітка законодавча база щодо сфери волонтерства. 
Державна політика не має стратегічного плану щодо розвитку системного 
волонтерства [7]. 
Наразі основними проблемами розвитку волонтерської діяльності в 
Україні на національному рівні також є відсутність статистичних даних щодо, 
того скільки відсотків населення займається волонтерською діяльністю, який 
відсоток молоді готовий до волонтерства чи має досвід волонтерської 
діяльності. Також відсутній чіткий алгоритм щодо залучення більшої кількості 
людей до волонтерства [7].  
 
 
Інші науковці вважають, що в Україні поступово все ж таки відбуваються 
процеси певної інституціоналізації волонтерського руху та його включення в 
соціальні процеси на більш постійній основі. Люди та структури, які 
намагаються зробити свою діяльність системною, набувають формального 
статусу. Це дозволяє розширити можливості співробітництва з урядовими 
структурами та міжнародними організаціями, наймати співробітників на 
платній основі та ін. [5]. 
Ще однією з проблем волонтерства українські дослідники називають 
існування двох форм волонтерської діяльності – контрольованої та 
неконтрольованої: 
1. Неконтрольоване волонтерство – це спонтанна, неочікувана допомога 
друзям, знайомим, сусідам, наприклад, догляд за дітьми, кур’єрська допомога 
чи надання обладнання, допомога в ліквідації наслідків стихійних лих. 
Неконтрольований тип волонтерської діяльності в основному переважає.  
2. Контрольоване волонтерство навпаки – домінує в організаціях громадського, 
приватного та державного секторів і є більш організованим і регульованим. 
Проте в Україні цей вид волонтерської діяльності ще тільки починає 
розвиватися [6]. 
 
Серед завдань, на яких базується сучасний розвиток волонтерського руху 
в Україні науковці визначають такі: 
 
1. Підвищення рівня визнання. 
Уряди держав та місцева влада мають бути впевнені щодо механізмів 
залучення волонтерів до проведення консультацій і вивчення питання з 
метою визначення якісного внеску всього сектора волонтерів у національне 
процвітання та розвиток. Вирішення питань повинно ґрунтуватися на 
кращому досвіді роботи малих груп, місцевих громад, національних 
неурядових організацій, а також на результатах міжнародної діяльності 
волонтерів. 
 
 
2.  Мотивація. 
Засоби залучення людей до волонтерської діяльності визначаються залежно 
від певної ситуації в суспільстві. Держава може запропонувати свої 
тренінгові програми для волонтерів за тематикою (техніка, управління, 
фінанси), допомогу в отриманні офіційно визнаного статусу, страхового та 
соціального забезпечення (для того, щоб вивести волонтерів на рівень 
фахівців інших сфер діяльності), зниження ставок для платників податків, 
які підтримують волонтерські ініціативи. Також за певних обставин держава 
може враховувати волонтерську діяльність як проходження військової 
служби, а ще може надавати у користування волонтерів частини ресурсів 
(наприклад, підручники, медикаменти, фінансування та ін.). У такому 
випадку службовці та працівники громадського і приватного секторів 
можуть погодитися на співпрацю у волонтерській діяльності без відриву від 
основного місця роботи. Крім того, система ООН може визначити найкращі 
шляхи подальшої підтримки волонтерської служби з боку суспільства. Це 
може бути встановлення національних волонтерських корпусів для 
вирішення проблем навколишнього середовища, захворювання на 
СНІД/ВІЛ-інфекцію, питань захисту та пропаганди культурної спадщини.  
3. Встановлення системи обміну інформацією. 
Телебачення, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації 
можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів, і таким чином 
сприяти використанню вже існуючої «найкращої практики» та робочих 
процедур для того, щоб уникнути необхідності кожній громаді «вигадувати 
колесо». Такий обмін інформацією може здійснюватися на місцевому рівні, 
на рівні провінцій, сусідніх держав, далекого зарубіжжя за допомогою 
електронних засобів передачі інформації. 
4. Пропаганда.  
Виконання цього завдання спрямоване на виявлення замовлень на послуги 
волонтерів, пропозицій про бажання надавати послуги в якості волонтерів з 
урахуванням розширення такого типу діяльності, а також на формування 
 
 
сприятливого загального клімату, громадської та офіційної думок, що 
підтримували б волонтерські ініціативи. Цей процес також може бути 
спрямований на визнання статусу волонтерів, використання напрацьованих 
схем, встановлення систем обміну інформацією. Тут важливо врахувати 
компетентність і професіоналізм фахівців-волонтерів, а також користь, яку 
отримає суспільство від їх діяльності (наприклад, кампанії з розробки 
програм раціонального використання навколишнього середовища тощо) 
[22]. 
Нині в нашій державі існує безліч невирішених соціальних проблем. У 
Міністерстві соціальної політики України вважають, що усвідомлення 
необхідності активної участі громадян і суспільства в їхньому подоланні 
відкриває нові можливості, а також сприяє розвиткові нових громадських 
ініціатив. Аналізуючи ситуацію з волонтерством в Україні, чиновники роблять 
висновок про те, що волонтерська діяльність, хоч і не стала поки що масовою, 
проте є такою, що дозволяє говорити про себе як про суспільне явище [23]. 
Між тим, новітні громадянські практики українців досить швидко й 
органічно увійшли в реалії українського повсякдення. Вони викликали серйозні 
суспільні зміни і в сприйнятті волонтерства як явища, і в контексті особистого 
залучення до виконання волонтерських обов’язків, і щодо визнання великого 
значення волонтерського руху в розвитку суспільних процесів як важливої 
складової громадянського суспільства [25].  
Усі ці явища взаємопов’язані – з одного боку, діяльність українських 
волонтерів є прямим свідченням трансформаційних системних змін, що 
відбуваються в середовищі громадянського суспільства, і безпосереднім 
наслідком таких змін. З іншого боку – публічністю своєї діяльності, веденням 
постійного соціального діалогу із громадою, ефективністю надання 
волонтерських послуг. Цим волонтери вже самі безпосередньо впливають на 
українське суспільство, закріплюючи в його самосвідомості принципи 
відповідальності, важливості активної особистої участі в трансформаційних 
 
 
змінах, що відбуваються у суспільстві. Тим самим, беруть участь у процесах 
становлення української політичної нації. 
 Наразі бачимо, що термін «волонтер» досить швидко почав створювати 
навколо себе власне символічне поле, вийшовши далеко за межі суто військової 
допомоги в усіх її різноманітних проявах, формах і видах. Він поширився на 
інші сфери життєдіяльності соціуму.  
Тепер можна стверджувати, що слово «волонтер» в Україні стає 
своєрідним маркером, позначаючи як активну позицію людини, яку так 
називають, так і зміни в патерналістській культурній моделі українців [25]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА 
 
2.1. Аналіз міжнародних документів у сфері волонтерської діяльності 
 
З’ясувавши особливості розвитку волонтерства в Україні після Революції 
Гідності можна було би взятися до емпірично-експериментальної частини 
дослідження й спробувати залучити сучасну молодь до волонтерського руху, 
якби… не одне «але».  
Перед тим, як приступати до такої відповідальної роботи, потрібно було 
озброїтись юридично-правовими знаннями в сфері волонтерської діяльності. 
Адже без ґрунтовного аналізу сучасної правової бази питання волонтерства до 
експериментальної роботи з молоддю, на наше переконання, не варто братися. 
Тому перш ніж приступати до практики, було здійснено юридично-правову 
розвідку. 
Ми з’ясували, що українське законодавство в сфері волонтерської 
діяльності складається із низки законів та міжнародних договорів. Тому аналіз 
міжнародних документів, що регулюють це питання, є важливим. 
Однак, перш ніж аналізувати міжнародні документи в сфері 
волонтерської діяльності, слід було взяти до уваги, що їхня більшість має для 
України не обов'язковий, а здебільшого рекомендаційний характер.  
Хочеться сподіватися, що в майбутньому Україна приєднається до різних 
міжнародних волонтерських проєктів – це би сприяло посиленню розвитку 
волонтерства у нашій державі. 
А користь від волонтерської діяльності незмінно визнається в 
міжнародних програмах і документах. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН ще 
в 1985 році, коли заснувала Міжнародний день волонтерів, закликала уряди 
всіх країн сприяти поширенню інформації про роботу волонтерів для залучення 
до волонтерського руху все більшої кількості людей із різних сфер діяльності. 
У 1994 році свою позицію з цього питання сформулювала Рада Європи та 
випустила «Рекомендації Кабінету міністрів зі сприяння волонтерської 
 
 
діяльності». У цьому документі серед іншого рекомендується визначити статус 
волонтерської служби на національному рівні. 
Міжнародна Асоціація Волонтерських Зусиль, яка кожні два роки 
проводить Всесвітню конференцію волонтерів, у 1990 році на одній з них у 
Парижі, ухвалила першу «Загальну декларацію волонтерів», про яку вже 
йшлося в даній роботі – це один із основоположних документів правового 
регулювання волонтерської діяльності в усьому світі.  
Натомість зазначимо, що в 2001 році в Амстердамі (Нідерланди) 
Міжнародною радою директорів Міжнародної Асоціації Волонтерських Зусиль 
на XVI Всесвітній конференції волонтерів ухвалено «Загальну декларацію про 
волонтерську діяльність».  
Також тоді пролунав заклик до всіх волонтерів заявити про свою віру у 
волонтерську діяльність як у креативну та моделюючу силу. Окрім цього, 
Міжнародна рада директорів звернулася до лідерів країн з наступними 
вимогами: 
1) усім секторам – об'єднати свої зусилля для створення потужних та 
ефективних місцевих волонтерських центрів як базових пунктів волонтерського 
руху; 
2) урядам – забезпечити право людини на зайняття волонтерською діяльністю, 
зняти усі законодавчі перешкоди, що існують у країнах, залучати волонтерів до 
своєї діяльності, надавати громадським організаціям ресурси для популяризації 
та підтримки ефективної мобілізації волонтерських сил та управління 
діяльністю волонтерів; 
3) бізнесу – заохочувати залучення своїх працівників до волонтерської 
діяльності на благо місцевих громад та надавати людські й фінансові ресурси 
для розвитку відповідних інфраструктурних організацій; 
4) пресі – подавати волонтерські історії та інформувати громадськість про 
волонтерську діяльність для залучення більшої кількості людей до 
волонтерського руху; 
 
 
5) закладам освіти – заохочувати та сприяти залученню людей різного віку до 
волонтерської діяльності, створюючи можливість ознайомлення з 
волонтерською діяльністю через певні освітні програми та курси; 
6) релігійним організаціям – проголосити волонтерство своєрідною 
відповіддю на духовне покликання всіх людей до служіння; 
7) громадським організаціям – створити дружнє організаційне середовище для 
волонтерів та надати людські та фінансові ресурси [24]. 
У 2001 році, який був проголошений Міжнародним роком волонтерів, 
ООН видало резолюції за підсумками міжнародних досліджень.  
У цьому документі всім державам рекомендовано включати волонтерство 
до національних стратегій соціально-економічного розвитку, а також знайти і 
виключити зі своїх законів всі бар’єри, що прямо чи побічно заважають людям 
займатися волонтерською діяльністю. Окрім цього рекомендовано послабити 
податковий прес, що ставить волонтера в невигідне становище.  
До того ж, ООН закликала світову спільноту надати волонтерам правовий 
статус і належний соціальний захист при повній пошані до їхньої незалежності.  
Закони, що ухвалені в різних країнах і регулюють волонтерство, помітно 
відрізняються один від одного. Причиною цього є різноманіття волонтерських 
ініціатив і цілей, які переслідують законодавці кожної країни. 
Водночас в умовах глобалізації та постійних змін світ стає більш 
незалежним і складнішим. Тому волонтерська діяльність, індивідуальна чи 
колективна, є ефективним способом підтримки та зміцнення таких людських 
цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади. 
Фундаментом для формування законодавчої бази волонтерської 
діяльності України слугували наступні міжнародні нормативно-правові акти:  
 Загальна Декларація Прав Людини; 
 Міжнародна Конвенція про права дитини; 
 Загальна Декларація волонтерів; 
 Декларація про волонтерську діяльність; 
 
 
 Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським 
співтовариством з атомної енергії, а також їхніми державами-членами. 
Серед інших міжнародних документів, які в пріоритеті для України, є 
Конвенція про сприяння транснаціональній довгостроковій волонтерській 
службі молоді, ухвалена Радою Європи 11 травня 2000 року. Ця конвенція 
спрямована на те, щоби волонтерський рух України інтегрував у 
загальноєвропейський волонтерський рух.  
Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства 
в Україні на 2016-2020 роки,  затвердженою Указом Президента України від 26 
лютого 2016 року № 68/2016, передбачено стимулювання волонтерської 
діяльності. В тому числі й опрацювання питання щодо участі України в 
Європейській конвенції про довгострокову волонтерську службу [26]. 
 
2.2. Аналіз сучасного законодавства України в сфері волонтерської 
діяльності 
 
В Україні основним законодавчим актом, який регулює волонтерство, є 
закон «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року № 3236-VI зі 
змінами, внесеними з 2009 по 2020 роки [11].  
Він спрямований на визначення організаційних та правових засад 
здійснення волонтерської діяльності та розвитку волонтерського руху в 
Україні. 
Згідно з цим документом, волонтерською діяльністю в Україні вважається 
добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється 
волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Також вона вважається 
формою благодійної діяльності. 
До поняття волонтерської допомоги входять роботи та послуги, що 
безоплатно виконуються і надаються волонтерами. При цьому, безоплатне 
 
 
виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі 
сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю. 
Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, 
гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості. 
Відповідно до чинного законодавства України, волонтерська діяльність 
здійснюється за такими напрямами: 
 надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабезпечених, 
безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують 
соціальної реабілітації; 
 здійснення догляду за хворими, особами з інвалідністю, одинокими, людьми 
похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи 
інші особливості потребують підтримки та допомоги;  
 надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайної 
ситуації техногенного чи природного характеру, дії особливого періоду, 
правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення 
антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення 
національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії 
Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у результаті 
соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам кримінальних 
правопорушень, біженцям, внутрішньо переміщеним особам;  
 надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в 
реалізації своїх прав і законних інтересів;  
 проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного 
середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного 
середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;  
 сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, 
пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших 
видовищних і громадських заходів;  
 
 
 надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних 
ситуацій техногенного або природного характеру;  
 надання волонтерської допомоги Збройним Силам України, іншим 
військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної 
влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи 
воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів 
із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування 
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;  
 сприяння уповноваженому органу з питань пробації у здійсненні нагляду за 
засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи;  
 надання волонтерської допомоги за іншими напрямами, не забороненими 
законодавством. 
Передбачається, що держава в особі її органів та посадових осіб 
підтримує громадську ініціативу щодо провадження волонтерської діяльності, 
гарантує і забезпечує захист передбачених Конституцією України  та законами 
прав, свобод і законних інтересів волонтерів, отримувачів волонтерської 
допомоги, організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів. 
До законодавства у сфері волонтерської діяльності, чинного в Україні, 
входять: 
1. Конституція України, закон «Про волонтерську діяльність», інші закони, 
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою 
України, а також інші нормативно-правові акти. 
2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких 
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що 
передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних договорів. 
В Законі також прописані права та обов’язки організацій та установ, які  
залучають до своєї діяльності волонтерів. Усі вони мають бути неприбутковими 
і мають чітко окреслені права та обов’язки.  Так само їх мають і самі волонтери, 
а також отримувачі волонтерської допомоги. 
 
 
Закон містить положення про те, хто саме може стати волонтером. 
Зокрема, особи віком від 14 до 18 років волонтерську діяльність (з певними 
обмеженнями) можуть здійснювати за згодою батьків або усиновлювачів, 
прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника.  
Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. визначає, 
що волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, 
рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості.  
Капська А. Й., Назарук В. В., Любарська П. В., Петрович В. О. та 
Поліщук Ю. С. у своїх працях надавали перелік основних принципів 
волонтерства:  
 альтруїзм; 
 самовідданість; 
 гласність роботи;  
 гуманізм; 
 співчуття;  
 милосердя; 
 чуйність;  
 партнерство; 
 добровільність з боку набувача. 
Особливість волонтерства як діяльності полягає у його суб'єктному 
складі, зокрема щодо того, хто може бути волонтером.  
Частина 1 статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» від 
19.04.2011 р. визначає, що волонтер – це фізична особа, яка добровільно 
здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання 
волонтерської допомоги.  
Частина 1 статті 5 вказує, що залучати волонтерів до своєї діяльності 
можуть організації та установи, які є неприбутковими. Тобто волонтером може 
бути лише фізична особа, яка має право здійснювати волонтерську діяльність 
 
 
індивідуально або на базі організації чи установи, що залучає до своєї 
діяльності волонтерів. 
Додамо, що Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 
року передбачає для волонтерів особливий режим оподаткування.  
Згідно з підпунктом «б» підпункту 165.1.54. пункту 165.1 статті 165 
Податкового кодексу (ПК) України не включається до розрахунку загального 
місячного (річного) оподатковуваного доходу сума (вартість) благодійної 
допомоги, отриманої благодійниками - фізичними особами, які внесені до 
Реєстру волонтерів антитерористичної операції. 
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження 
Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної 
операції» від 30.10.2014 року № 1089 до Реєстру волонтерів АТО включається 
фізична особа - благодійник, яка досягла 18-ти річного віку, провадить 
волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі, внесена до 
Реєстру волонтерів АТО, надає благодійну допомогу на користь осіб, 
визначених у підпункті «а» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 розділу 
IV ПК України.  
Для волонтера фактом понесення витрат при придбанні матеріальних 
цінностей та послуг є наявність первинних документів (договір, платіжне 
доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, накладна, акт 
прийому-передачі тощо). 
Статтею 165 ПК України визначено, що доходами, які не включаються до 
розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника 
ПДФО, є суми коштів, отримані на банківські рахунки фізичними особами, які 
внесені в Реєстр волонтерів АТО, спрямовані на надання благодійної допомоги 
на користь АТО.  
Тобто законодавець значним чином підтримує діяльність волонтерів та 
благодійних організацій, які здійснюють благодійність в сфері допомоги 
учасникам АТО, членам їх сімей, учасникам масових акцій цивільного протесту 
в Україні через механізми оподаткування [27]. 
 
 
2.3. Аналіз стану проблеми участі сучасної молоді у волонтерстві 
 
Аналіз міжнародних документів та сучасного законодавства України в 
сфері волонтерської діяльності дав нам змогу озброїтися юридично-правовими 
знаннями для того, щоб цілеспрямовано спробувати залучити молодь до 
волонтерського руху.  
Дослідження проводилося в у невеликому місті Горішні Плавні, де 
волонтерство серед молоді не є особливо популярним.  
Гіпотеза: 
Після Революції Гідності в Україні стрімко почав розвиватися 
волонтерській рух. Більшість молоді знає про волонтерство, але не обізнана з 
правами та обов’язками волонтерів і мало обізнана з волонтерськими 
можливостями в своєму місті. 
Проблема дослідження:  
Для перевірки гіпотези нами було здійснено емпіричне дослідження серед 
молоді міста Горішні Плавні, адже загальна проблема дослідження полягала у 
відсутності достатньої кількості актуальної інформації про молодих людей, які 
б хотіли займатися волонтерством.  
Актуальність дослідження: 
1. Волонтерство – невід’ємне явище демократичного суспільства, яке набирає 
обертів в Україні. 
 2. Молодь становить рушійну силу для розвитку волонтерства в країні, тому 
необхідно створювати умови для її залучення у цьому процесі. 
3. Відсутні релевантні дані про бажання молоді займатися волонтерською 
діяльністю. 
4. Можливість посилення мотивації молоді щодо волонтерської участі в роботі 
місцевих громадських організацій. 
Мета дослідження: дослідити рівень обізнаності молоді про волонтерство 
та його можливості.  
Завдання дослідження: 
 
 
1. Проаналізувати рівень обізнаності молоді про волонтерство та його 
можливості. 
2. Встановити ставлення молоді до волонтерства.  
3. Виявити причини за яких молодь не займається волонтерством. 
4. Проаналізувати рівень обізнаності студентів про місцеві громадські 
організації. 
Об’єктом даного дослідження є безпосередньо молоді люди.  
Предметом дослідження є участь молоді у волонтерстві в 
місцевих громадських організацій. 
Генеральну сукупність становлять неорганізована молодь міста та 
організована учнівська молодь Вищого професійного гірничо-будівельного 
училища. Вибіркова сукупність становить 100 осіб. 
Обґрунтування методики дослідження: 
Серед найпоширеніших методів збору соціологічної інформації є метод 
анкетування. Для досягнення поставленої мети він є найкращим способом 
збору інформації, адже включає процес самостійного заповнення 
респондентами анкет. Нами було використано метод звичайного анкетування 
на паперових бланках. 
Інтерпретація понять: 
Волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, 
неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання 
волонтерської допомоги. 
Волонтерська допомога – роботи та послуги, що безоплатно виконуються 
і надаються волонтерами. 
Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що 
здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є 
волонтерською діяльністю. 
Волонтерська організація – громадська організація, зареєстрована в 
установленому законом порядку, яка провадить будь-яку соціальну, суспільно 
 
 
корисну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, статутом якої передбачено 
провадження волонтерської діяльності. 
 
2.4. Аналіз результатів анкетування молоді  
 
Анкетування було проведено у вересні 2021 року серед молоді міста 
Горішні Плавні, в тому числі серед учнівської молоді Вищого професійного 
гірничо-будівельного училища. 
 
1. «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо 
поняття, принципів і характеристики волонтерства»? Результати 
анкетування показали: 
- зовсім не обізнані – 14%; 
- загально ознайомлені – 50%; 
- мають чітку уяву – 21%; 
- знають досконало – 15%. 
2. «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо історії 
розвитку волонтерських рухів та форм волонтерства». Результати 
анкетування показали: 
- зовсім не обізнані – 43%; 
- загально ознайомлені – 36%; 
- мають чітку уяву – 21%; 
- знають досконало – 0%. 
3. «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо 
правових аспектів волонтерства». Результати анкетування показали: 
- зовсім не обізнані – 57%; 
- загально ознайомлені – 21%; 
- мають чітку уяву – 12%; 
- знають досконало – 0%. 
 
 
4.  «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо того, 
як почати волонтерський шлях». Результати анкетування показали: 
- зовсім не обізнані – 21%; 
- загально ознайомлені – 36%; 
- мають чітку уяву – 28%; 
- знають досконало – 15%. 
5.  «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо 
волонтерських можливостей у місті». Результати анкетування 
показали: 
- зовсім не обізнані – 14%; 
- загально ознайомлені – 36%; 
- мають чітку уяву – 28%; 
- знають досконало – 7%. 
6.  «Дайте оцінку своїм теоретичним і практичним знанням щодо 
всеукраїнських та міжнародних волонтерських ініціатив». Результати 
анкетування показали: 
- зовсім не обізнані – 14%; 
- загально ознайомлені – 36%; 
- мають чітку уяву – 43%; 
- знають досконало – 7%. 
7. «Звідки ви отримуєте інформацію щодо волонтерства»? Результати 
анкетування: 
- тематичне навчання – 14%; 
- спецвидання – 14%; 
- інтернет-ресурси – 72%; 
- інше – 0%. 
8. «Який ваш особистий досвід волонтерства»? Результати анкетування: 
- не маю досвіду – 28%; 
- участь в акціях – 21; 
- надання допомоги – 7%; 
 
 
- інше – 44%. 
Внаслідок аналізу масиву даних за результатами цього дослідження нами 
було виявлено: 
1. Практично нічого не знають про волонтерство 14% молоді, мають загальні 
уявлення – половина, а 36% добре обізнані з цим питанням. 
2. Про історію розвитку волонтерських рухів та форми волонтерства зовсім не 
обізнані трохи менше половини молоді, а обізнані та мають чітке уявлення 
трохи більше половини проанкетованих. 
3. Нічого не знають про правові аспекти волонтерства більшість молоді 67%, 
ознайомлені в загальних рисах і чітко 33%.  
4.  Про те, як розпочати волонтерський шлях зовсім не знають 21% молоді, 
знають досконало 15%, а решта загально і чітко ознайомлені. 
5.  Про волонтерські можливості у своєму місті зовсім не знають 14% молоді, 
а більше половини мають загальні або чіткі уявлення. 
6.  Про всеукраїнські та міжнародні волонтерські ініціативи більшість молоді 
(86%) знає в загальних рисах, чітко або досконало. Не обізнані з цим  
7. Інформацію про волонтерство переважна більшість молоді отримує з 
інтернет-ресурсів, а навчання і самонавчання лише 28%. 
8. Особистий досвід волонтерства мають 28% молоді, стільки ж – не мають 
його. 
Внаслідок емпіричного дослідження нами було підтверджено гіпотезу 
про те, що в сучасних умовах стрімкого розвитку волонтерського руху 
більшість молоді (86%) знає про волонтерство, водночас більшість (67%) не 
обізнана з правами та обов’язками волонтерів.  
А от гіпотеза про те, що молодь мало обізнана з волонтерськими 
можливостями в своєму місті виявилася хибною – переважна більшість молоді 
має загальні (36%), чіткі (28%) та досконалі (7%) знання про них і лише 14% 
молоді зовсім про них не знають. 
Решта відповідей на запитання анкети знадобилася нам під час здійснення 
проєктної частини даної роботи.  
 
 
3. ПРОЄКТНА ЧАСТИНА 
 
3.1. Проєкт «Школа Волонтерства у Горішніх Плавнях» 
 
Згідно з метою даної роботи, враховуючи результати емпіричного 
дослідження, нами було здійснено експериментальну роботу щодо залучення 
молоді до волонтерства. Для підвищення ефективності форми залучення молоді 
до волонтерського руху, що є частиною предмету нашого дослідження, ми 
обрали «Школу Волонтерства». 
Для цього скористалися напрацюваннями Української Волонтерської 
Служби [21], з якою в нас налагоджено тісні взаємозв’язки (ДОДАТОК А, 
ДОДАТОК Б). 
«Школа Волонтерства» є одним із волонтерських проєктів УВС. Така 
форма роботи корисна для новачків у волонтерстві, адже є чудовою 
можливістю познайомитись з темою та отримати перший досвід волонтерства. 
Також вона корисна для досвідчених волонтерів, бо дає можливість прокачати 
свої знання про те, як допомагати ефективно та залучити новачків до своїх 
проєктів. І взагалі ця форма залучення до волонтерства буде корисною всім, хто 
хоче дізнатись більше про волонтерські ініціативи міста та взяти участь в одній 
з них [29]. 
«Школа Волонтерства» УВС - національна навчальна програма для тих, 
хто починає свій шлях у волонтерстві. Протягом дводенної програми учасники 
дізнаються все про волонтерство, знайомляться с ініціативами свого міста та 
беруть участь у волонтерських акціях.  
Метою цієї програми є поширення знань про ефективну допомогу та 
волонтерську діяльність, задля формування критичної маси відповідальних та 
небайдужих людей, залучених до вирішення соціальних проблем (ДОДАТОК 
В). 
 
 
Проєктна частина нашого дослідження у вигляді тренінгу для молоді 
«Школа Волонтерства у Горішніх Плавнях» була реалізована з 23 по 26 вересня 
2021 року. 
Актуальність цього проєкту зумовлена тим, що в невеликому місті 
Горішні Плавні є активна молодь, яка не завжди знає як себе самореалізувати. 
Тож проєкт мав на меті збагатити молодь (учасників тренінгового навчання) 
цінними знаннями, які можна застосувати для подальшої волонтерської 
діяльності на користь суспільства.  
В результаті реалізації проєкту кожен охочий зміг би навчитися 
правильно організовувати волонтерську діяльність навколо себе, отримати 
велику порцію мотивації  та мав би змогу завести цікаві знайомства.  Окрім 
цього, проєкт мав на меті сприяти створенню позитивного середовища для 
розвитку волонтерства серед молоді та мотивації до участі в соціально 
корисних справах. 
Цільовою групою стали учнівська молодь віком від 14 до 17 років 
(організована молодь), а також активна молодь міста, яка вже займалась 
волонтерською діяльністю (неорганізована молодь).  
 
Метою проєкту стало залучення молоді до волонтерського руху, розвиток 
та популяризація в місті свідомого волонтерства шляхом створення простору 
для якісного навчання. 
Цілі проєкту: 
1. За два дні навчити волонтерству 30 людей та залучити їх до участі у  
волонтерській акції безпосередньо під час навчання. 
2. Залучити мінімум 10 осіб до волонтерства в місцевих громадських 
організаціях. 
Для участі у проєкті було запрошено подавати заявки 100 молодим 
людям. Відібрано для участі в тренінговому навчання 61 особа. Для організації 
навчання було створено дві дводенні «Школи Волонтера»: 
 
 
 
1-ша «Школа Волонтера»: 
Навчання проходило на базі Вищого професійного гірничо-будівельного 
училища з 23 по 24 вересня 2021 року. Теоретична частина (тренінг) – 23 
вересня 2021 в стінах училища. Практична частина – 24 вересня, там учасники 
розділилися на дві групи. Одна група вирушила до етно-садиби «Лісові Озера», 
де на практиці виступили в ролі волонтерів і допомогли перенести копу сіна 
для годівлі коней з вулиці під навіс. Друга група залишилася в училищі для 
участі в іншій волонтерській акції – вони плели маскувальну сітку для 
військових на схід України. 
2-га «Школа Волонтера»: 
Навчання проходило на базі Загальноосвітньої школи №6 з 25 по 26 року. 
Теоретична частина (тренінг) – 25 вересня 2021 року в стінах школи. Практична 
частина – 26 вересня 2021 року, всі учасники виступили волонтерами в 
екологічній акції з прибирання міського парку «Зробимо Україну чистою». 
По завершенні дводенного навчання учасники здали «іспит». Тим, хто 
отримав успішний результат, було вручено сертифікати випускників. 
 
3.2. Результати реалізації проєкту «Школа Волонтерства у Горішніх 
Плавнях» 
 
Результати проєктної частини даної роботи: 
 участь у навчанні волонтерству взяла 61 особа з числа молоді, з них 
завершили навчання до кінця 42 особи; 
 сертифікати «Школи Волонтерів» отримали 37 випускників; 
 до місцевих громадських організацій прийшло 16 волонтерів з числа 
випускників «Школи Волонтерів». 
Зокрема, після навчання волонтерству з 37 випускників 16 осіб одразу 
виявили бажання стати волонтерами і долучилися до місцевих організацій: 
 зоозахисної ГІ «Добре серце» - 2 волонтери; 
 
 
 ГО «Товариство захисту прав дітей з інвалідністю «Ніжність» - 4 волонтери; 
 громадської організації «Центр розвитку дитини і сім’ї «РОДІС» - 10 
волонтерів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
За результатами дослідження стосовно виявлення особливостей розвитку 
волонтерства в Україні на сучасному етапі та здійснення експериментальної 
роботи щодо залучення молоді до волонтерського руху, сформовано наступні 
висновки: 
1. Встановлено, що в світі волонтерство існує дуже давно,  з 1859 року. А 
в Україні поняття «волонтер» з’явилося лише у 90-х років минулого 
століття. До Революції Гідності волонтерський pyx в нашій країні в 
порівнянні з іншими країнами світу розвивався не дуже активно. А 
одним із важливих наслідків Революції Гідності, що почалася в Україні 
в кінці листопада 2013 і тривала до лютого 2014 року, стало виникнення 
потужного волонтерського руху. З початком російсько-української 
війни волонтерська діяльність взагалі вийшла на новий рівень. 
Українське суспільство високо оцінює роль волонтерів і волонтерських 
громадських організацій, одначе кількість людей, які особисто 
долучаються до волонтерських ініціатив, залишається в країні 
невеликою. Тому важливо залучати активних громадян до 
волонтерського руху з урахуванням сучасних особливостей розвитку 
волонтерства в Україні. 
2. З’ясовано, що більшість міжнародних документів у сфері волонтерської 
діяльності має для України не обов'язковий, а здебільшого 
рекомендаційний характер. Основним законодавчим актом, який 
регулює волонтерство в Україні, є закон «Про волонтерську діяльність» 
від 19 квітня 2011 року № 3236-VI зі змінами, внесеними впродовж 
2009-2020 років. Він спрямований на визначення організаційних та 
правових засад здійснення волонтерської діяльності та розвитку 
волонтерського руху в нашій державі. 
 
 
3. Доведено, що більшість української молоді знає про 
волонтерство та його можливості, але не обізнана з правами та 
обов’язками волонтерів. В результаті емпіричного дослідження було 
визначено, що в сучасних умовах стрімкого розвитку волонтерського 
руху більшість молоді (86%) знає про волонтерство, водночас більшість 
(67%) не обізнана з правами та обов’язками волонтерів. Під час 
експериментального дослідження щодо залучення молоді до 
волонтерства для підвищення ефективності було апробовано навчальну 
програму Української Волонтерської Служби «Школа Волонтерства» і 
встановлено її ефективність. Після завершення навчання з 37 
випускників 16 осіб одразу долучилися до волонтерства в місцевих 
громадських організаціях, що становить 43%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Volunteers count. Their work deserves to be counted. UN Volunteers: сайт 
// [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://www.unv.org/swvr/volunteers-count-their-work-deserves-be-counted 
2. Матяш М. М. Українське волонтерство – явище унікальне. Йому 
завдячуємо суверенітетом / Укрінформ від 14.10.2017 // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2324579-
ukrainske-volonterstvo-avise-unikalne-jomu-zavdacuemo-suverenitetom.html  
3. Говоруха Н. О. Соціально-педагогічні умови розвитку волонтерського 
руху в Україні (1991-2014 рр.): монографія / Говоруха Н. О.; Держ. вищ. 
навч. заклад «Ун-т менеджменту освіти» НАПН України; наук. конс. 
Приходькіна Н. О. – Харків: Мадрид, 2020. 
4. Кокорський В. Ф. Динаміка генералізованої довіри і волонтерство в 
Україні після Революції Гідності / Кокорський В. Ф., Кокорська О. І. // 
Політичне життя – 2018, №3. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/pollife_2018_3_18  
5. Панькова О. В. Розвиток волонтерської діяльності в Україні як прояв 
активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства: специфіка, 
проблеми та перспективи / Панькова О. В., Касперович О. Ю., О. В. 
Іщенко // Український соціум – 2016, №2 // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usoc_2016_2_5  
6. Калениченко Р. А. Волонтерство в соціальній роботі: навч. посіб. – 
Київ: КиМУ, 2008. 
7. Ташкінова, О. А. Виклики та перспективи розвитку волонтерської 
діяльності в Україні / Ташкінова О. А., Гонтар М. А. // Вісник 
Приазовського державного технічного університету. – Reporter of the 
Priazovskyi State Technical University : зб. наук. праць / ДВНЗ «ПДТУ». – 
Маріуполь, 2020. – Вип. 6. (Серія : Соціально-гуманітарні науки та 
публічне адміністрування – Section: Socially-humanitarian sciences and 
 
 
public administration) // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://eir.pstu.edu/handle/123456789/29379 
8. Громадянське суспільство в Україні: погляд громадян. Опитування  // 
Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва //  [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: https://dif.org.ua/article/gromadyanske-suspilstvo-
v-ukraini-poglyad-gromadyan  
9. United Nations General Assembly (UNGA) (2002). Recommendations on 
support for volunteering (A/RES/56/38). Resolution adopted by the General 
Assembly at the fifty-sixth session – Agenda item 108 // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: 
http://www.unv.org/fileadmin/docdb/pdf/2002/a56r038-e.pdf    
10.  Загальна декларація волонтерів, прийнята на ХІ конгресі 
Міжнародної асоціації волонтерів. Права людини: навч. посіб. – К.: 
Просвіта, 2002. 
11.  Про волонтерську діяльність: Закон України від 19 квіт. 2011 р. № 
323617 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/323617   
12.  Благодійний фонд «Помагаєм» // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу: http://pomogaem.com.ua/1273-volonter-na-perepute.html  
13.  Світовий індекс благодійності 2010 (The World Giving Index 2010) // 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://www.cafonline.org/docs/default-source/about-us-
publications/worldgivingindex28092010print.pdf  
14.  Вітишин О. М. Волонтерський рух в Україні: суть і напрямки 
діяльності – Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 
15.  Волонтери. Сила небайдужих / Упор. Наталія Позняк-Хоменко. 
Тернопіль: Джура, 2020 // [Електронний ресурс] – Режим доступу:   
https://cutt.ly/Xhz9QPn  
16.  Оргкомітет ЄвроМайдану Рим // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу: https://www.facebook.com/groups/466420983487368  
 
 
17. Панькова О. В. Розвиток волонтерської діяльності в Україні як прояв 
активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства: специфіка, 
проблеми та перспективи. – Український соціум, 2016 // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usoc_2016_2_5  
18. Мазій І. В. Історичні аспекти становлення волонтерської діяльності у 
соціальній та безпековій сфері в світі та Україні. – Дніпро: ДДАЕУ, 2015 
//  [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1174  
19. Інформація про організації та установи, що залучають до своєї діяльності 
волонтерів, зокрема іноземців та осіб без громадянства для провадження 
волонтерської діяльності на території України (станом на 01.12.2021), –
Національна соціальна сервісна служба Міністерства соціальної політики 
України // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://nssu.gov.ua/volonterstvo  
20.  Національна волонтерська платформа Міністерства молоді та спорту 
України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://platforma.volunteer.country/  
21.  Українська Волонтерська Служба // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу:  https://volunteer.country/blog/faq/yak-vkluchytys-y-volonterstvo-
krok-za-krokom  
22. Андреєва М. О. Сприяння розвитку соціальної мобільності студентської 
молоді у процесі волонтерської діяльності / Андреєва М. О. // Вісник 
Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка. 
Серія: Педагогічні науки / Глухів. нац. пед. ун-т ім. О. Довженка. – 
Глухів, 2015. – Вип. 27. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vgnpu_2015_27_21  
23. Звіт про науково-дослідну роботу з вивчення практики щодо 
волонтерської діяльності в країнах європейського союзу з метою її 
запровадження в Україні Міністерства соціальної політики України, 2014 
 
 
// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ipzn.org.ua/wp-
content/uploads/2015/07/VOLONTERSTVO.pdf  
24. General Assembly Resolution 56 / 38.10 January 2002. Р. 3. // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: http://www.worldvolunteerweb.org   
25. Волонтерський рух в Україні як нова форма взаємодії влади і 
громадянського суспільства. - Інститут політичних і етнонаціональних 
досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу: https://ipiend.gov.ua/publication/volonterskyj-rukh-v-ukraini-iak-
nova-forma-vzaiemodii-vlady-i-hromadianskoho-suspilstva/  
26. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: Указ 
Президента України від 26.01.2016 р. № 68/2016 //  [Електронний ресурс] 
– Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/68/2016 
27. Внукова А. П. Волонтерство. Юридична конксультація. Bitlex // 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://www.bitlex.ua/uk/blog/terms/post/volonterstvo  
28. Коняк М. П. Волонтерство як спосіб активізації участі молоді у 
вирішенні соціально-економічних проблем громад та регіону. – 
Буківниця, 2013 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://buk-
visnyk.cv.ua/hromadske-suspilstvo/194/ 
29. Школа Волонтерства. Українська Волонтерська Служба // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: https://volunteer.country/volunteerschool 
30. Бондаренко З. П., Журавель Т. В., Лях Т. Л. та ін. Менеджмент 
волонтерських груп від А до Я / За ред. Лях Т.Л.. – К.: Версо'04, 2012. 
31. Вашкович В. В. Ґенеза волонтерства як суспільного явища та його 
правове відмежування від суміжних категорій. Правова держава. 2017, 
вип. 28.  
32. Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської 
діяльності:  Закон України. – ВВР, 2015, № 22. 
 
 
33. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: Указ 
Президента України від 26.01.2016 р. №68/2016 // [Електронний ресурс] – 
Режим доступу:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/68/2016   
 
 
 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК А 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК Б 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК В 
 
 
«Школа Волонтерства» УВС – національна навчальна програма для тих, 
хто починає свій шлях у волонтерстві. Протягом дводенної програми учасники 
дізнаються все про волонтерство, знайомляться с ініціативами свого міста та 
беруть участь у волонтерських акціях. 
 
Метою програми є поширення знань про ефективну допомогу та 
волонтерську діяльність, задля формування критичної маси відповідальних та 
небайдужих людей, залучених до вирішення соціальних проблем. 
 
Завдання програми: 
 надати учасникам теоретичні знання з волонтерства, основних характеристик 
та принципів цієї діяльності, історії та видів волонтерства, прав та обов’язків 
волонтерів та організацій; 
 надати практичний досвід волонтерської діяльності для учасників програми; 
 познайомити учасників з організаціями міста та країни, які залучають 
волонтерів до своєї діяльності. 
 
Цільова аудиторія: 
  молодь від 14 до 35 років, яка хоче бути залученою до допомоги іншим та 
не має попереднього досвіду у волонтерстві; 
  волонтери, які прагнуть отримати цілісне розуміння волонтерської роботи 
та ефективно надавати волонтерську допомогу; 
  представники громадських та благодійних організацій, волонтерських 
ініціатив, які хочуть познайомитись з потенційними волонтерами. 
  
 
 
 
 
Структура програми: 
Школа Волонтерства проходить протягом 2 днів та складається з трьох 
компонентів: 
 теорія про волонтерство; 
 практика волонтерства; 
 знайомство з волонтерської спільнотою. 
 
Теорія про волонтерство зазвичай охоплює перший день тренінгу та 
включає такі теми: 
 що таке волонтерство? 
 які є характеристики та принципи волонтерства? 
 хто може бути волонтером та з якого віку? 
 у чому відмінність волонтерства від благодійності? 
 як та коли виникло волонтерство в Україні та світі? 
 які є основні документи, які регламентують волонтерство? 
 які є види волонтерської діяльності? 
 які права та обов’язки є у волонтерів та організацій, які залучають їх? 
 що мотивує людей долучитись до волонтерських проєктів? 
  яку користь волонтерство має для волонтера, держави, міста
 та організації, яка залучає волонтерів? 
Через участь у вправах та спілкування у міні-групах та загальному колі 
учасники дізнаються про різні аспекти волонтерської діяльності. Розуміння 
теорії та того, яким різноманітним є волонтерство, допомагає їм повірити у 
власні сили та бути готовим до того, аби спробувати себе у тій чи іншій 
волонтерській діяльності.  
Для більш досвідчених волонтерів теоретичний блок – можливість 
систематизувати свої знання та розуміння волонтерства, відкрити нові напрями 
допомоги та дізнатись більше про законодавчі вимоги та норми волонтерства. 
 
 
 
Кожна тренерська пара під час підготовки до Школи Волонтерства 
складає власну програму та підбирає вправи з посібника, яка буде проводити. 
Тренери можуть додавати власні вправи чи допрацьовувати ті, які вказано у 
посібнику. Важливим є те, щоб кожен учасник та учасниця отримали відповіді 
на запитання, вказані вище. 
Практика волонтерства дає можливість кожному учаснику спробувати 
себе у волонтерській діяльності за підтримки однодумців та більш досвідчених 
волонтерів. Зазвичай практика волонтерства відбувається вранці другого дня 
тренінгу та триває близько 3-4 годин. 
Під час практики волонтерства відбувається три активності: 
 інструктаж: учасники проходять інструктаж від організаторів, де дізнаються 
про те, до якої волонтерської роботи вони будуть залучені; 
 волонтерська акція: волонтерять протягом декількох годин (як 
індивідуально, так і у командах); 
 рефлексія: після завершення волонтерської акції тренер проводить з 
учасниками рефлексію, під час якої допомагає проаналізувати та 
підсумувати отриманий досвід. 
Тематики волонтерських акцій будуть відрізнятись, залежно від міста. 
Серед найбільш популярних прикладів: волонтерство на екологічній толоці 
(прибиранні), поїздка до притулку для тварин або геріатричного пансіонату, 
створення годівничок для птахів, участь у роздачі гарячих обідів для 
малозабезпечених сімей, тощо. 
Тренер(к)и беруть участь у волонтерській акції разом з учасниками. Після 
завершення акції вони збирають учасників у коло (загальне коло або менші 
групи, залежно від розмірів групи) та за допомогою запитань та коментарів з 
власного досвіду допомагають проаналізувати отриманий досвід. Тренер(к)а не 
є лектором; він/вона модерує обговорення та дає змогу кожному учаснику та 
учасниці висловитись, поділитись власними відчуттями та отримати підтримку 
від групи. 
 
 
Особливості побудови програми 
 
Програма Школи Волонтерства складається з сесій, кожна яких триває не 
більше 1,5-2 години. Після кожної сесії учасники мають щонайменше 20 
хвилин перерви для того, щоб відпочити та поспілкуватись. 
Кожна сесія починається з руханки та завершується загальним колом. 
Руханки мають на меті включити учасників у процес та налаштувати на роботу, 
загальне коло – підвести підсумки темі, яка обговорювалась протягом сесії. 
Наприкінці кожного дня тренер(к)и проводять рефлексію – підбиття підсумків 
дня та обговорення досвіду учасників у загальному або менших колах. 
Під час перерви на каву тренер(к)и включають музику для того, щоб 
створити гарну атмосферу, по можливості відкривають вікна (щоб охолодити 
приміщення), а в теплий час року пропонують учасникам вийти на вулицю, щоб 
подихати повітрям. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Чекліст тренера Школи Волонтерства 
 
 Тренер(к)и підготували програму ШВ завчасно та розподілили сесії    
Програма ШВ включає три компоненти (теорія, практика, спільнота);  
 Тренер(к)и проводять ШВ українською мовою; 
 Тренер(к)и знають теоретичні основи волонтерства; 
 Тренер(к)и не використовують ненормативну лексику; 
 Тренер(к)и наводять приклади волонтерських проєктів; 
 Тренер(к)и неформально спілкуються з учасниками протягом перерв; 
 Тренер(к)и беруть участь у волонтерській акції; 
 Під час рефлексії та загального кола тренер(к)и ставлять учасникам 
запитання та запрошують їх поділитись власними думками та емоціями; 
 Коли один тренер(ка) веде сесію, інший підтримує, спостерігає, доповнює та 
допомагає за потреби; 
 Перед початком ШВ тренер(к)и вішають програму тренінгу на стіну або 
дошку; 
 Тренер(к)и збирають очікування учасників на початку; 
 За потреби, тренер(к)и адаптують програму тренінгу згідно очікувань 
учасників та результатів першого дня; 
 Тренер(к)а має під рукою кольоровий та білий папір, стікери, маркери та 
малярний скотч; 
 Тренер(к)и знайомлять учасників з Волонтерською Платформою; 
 Тренер(к)и знайомлять учасників з Українською Волонтерською Службою; 
 Тренер(к)и запрошують учасників долучитись до чату міста, в якому 
проходить Школа Волонтерства; 
 Тренер(к)и видають пронумеровані сертифікати учасникам, які були 
присутні протягом 90% часу; 
 Після завершення ШВ тренер(к)и подають короткий звіт про тренінг та 
декілька фотографій. 
 
 
Теорія про волонтерство: вправи 
 
Сесія 1. Вступ. Знайомство. 
 
Мета: ознайомити учасників з навчальною програмою, сформувати 
правила взаємодії та роботи в групі, а також познайомити учасників та 
тренерів. 
Завдання: 
● ознайомити учасників з навчальною програмою 
● визначити домовленості щодо взаємодії під час тренінгу 
● обговорити очікування щодо тренінгу 
● познайомити учасників один з одним та парою тренерів 
Загальна тривалість: 1 год 30 хв. 
Інструменти: презентація від тренера, фасилітація, груповий мозковий 
штурм, робота в групах. 
 
План: 
1. Привітання, презентація Української Волонтерської Служби та 
програми - 10 хв 
2. Вправа на знайомство - 55 хв 
3. Презентація програми тренінгу - 5 хв 
4. Визначення домовленостей - 5 хв 
5. Визначення очікувань - 15 хв 
 
Хід проведення: 
1.1. Привітання, презентація Української Волонтерської
 Служби та програми. 
Мета: надати інформацію щодо діяльності Української Волонтерської 
Служби та презентувати програму “Школи Волонтерства”. 
Час: 10 хв. 
 
 
Формат: презентація від тренера. 
Опис: 
Тренер вітає учасників з початком навчання на програмі “Школа 
Волонтерства”. Тренери презентують себе як тих, хто буде працювати з 
учасниками протягом двох днів, та коротко розповідає про Українську 
Волонтерську Службу та програму “Школа Волонтерства”. Тренер заохочує 
учасників публікувати свої враження та ділитись думками під час тренінгу в 
соціальних мережах, тегати організацію та використовувати хештеги 
#УкраїнськаВолонтерськаСлужба та #ШколаВолонтерства. 
Важливо: офіційна назва організації звучить як “Українська Волонтерська 
Служба”, скорочено — УВС (читається як “у-ве-ес”). 
За потреби, тренер надає можливість сказати вітальне слово партнерам та 
спів організаторам тренінгу. 
1.2. Вправа на знайомство 
Мета: познайомити учасників між собою та створити довірливу, 
комфортну атмосферу у групі. 
Час: 55 хв. 
Формат: робота в групах. 
Опис вправ: 
● робота в парах/групах, необхідний час: 4 - 20 хв. 
Активність передбачає, що учасники розбиваються на пари. Один з 
учасників розповідає про себе і свій досвід у волонтерстві протягом 
визначеного часу (2 хв., наприклад), тоді як інший слухає і може ставити 
уточнювальні запитання. Після чого, дається такий саме інтервал часу, щоб 
учасники помінялись ролями.  
Після цього тренер(к)и збирають учасників у загальне коло та запитують: 
Що цікавого ви дізнались про учасників під час цієї вправи? 
● вправа “два кола” Необхідний час: 10 - 60 хв. 
 
 
 
Тренер вишиковує учасників в одну шеренгу. Після чого учасники 
розраховуються на “перший-другий”. “Перші номери” роблять крок вперед і 
стають перед учасниками з другим номером, повертаються до них обличчям. 
Потім ці два ряди утворюють два кола - відповідно, зовнішнє і внутрішнє. 
Як і в попередній вправі, учасникам дається певний інтервал часу, але 
тепер спочатку розповідають учасники з внутрішнього кола, тоді як зовнішнє 
слухає, а потім - навпаки. Після цього, внутрішнє коло робить крок в сторону, і 
коли учасники опиняються перед новим співрозмовником - ітерація 
продовжується. При цьому можна задавати для кожної ітерації нові питання. 
Наприклад: “розкажіть про те, чим займаєтесь”, “розкажіть про улюблену 
книжку/фільм”, “розкажіть про найбільш яскраве волонтерство..”, тощо. 
 ● соціометрія Необхідний час: 5 - 30 хв. 
Вправа дозволяє наочно візуалізувати досвід і характеристики групи. 
Тренер називає певні характеристики, які можуть мати учасники й вказує 
в просторі точки, між якими (або на яких) збираються учасники. При чому - 
чим більше учасник відповідає критерію - тим ближче він стає до вказаної 
точки. Запитання можуть стосуватись як фіксованих критеріїв (наприклад, 
кількістю років у волонтерстві від найменшого до найдовшого), так і бути 
більш фіксованими, наприклад: “тут стають всі, хто зі столиці, тут - хто з 
великих міст, а тут - з маленьких містечок і селищ”. Далі можна вголос 
проаналізувати картинку, що вийшла і про що вона свідчить. 
● вправа "бінго", необхідний час: 10 - 20 хв. 
Всі учасники отримують бланки з таблицею 4 на 4. У кожній клітинці 
написане певне ствердження (граю в дебати, був на Революції Гідності, 
координую волонтерів тощо). Завдання: спілкуючись з іншими учасниками 
заповнити всі клітинки. Той або та, хто заповнив усі, вигукує: «Бінго!» – і сідає 
на місце. 
 
 
 
 
 
1.3. Презентація програми тренінгу 
Мета: надати інформацію щодо програми, таймінгу та структури 
тренінгу. 
Час: 5 хв. 
Формат: презентація від тренера. 
Опис: 
Тренер завчасно готує кольорові листочки з назвами сесій та фіксує їх в 
аудиторії. Тренер коротко озвучує, які теми будуть розглядатись протягом двох 
днів, та наголошує на тому, що, крім теоретичних сесій на учасників очікує 
практика волонтерства. Тренер зазначає, що відвідування 90% сесій є 
запорукою отримання сертифікату. 
1.4. Визначення домовленостей 
Мета: визначити правила роботи у групі, які сприяли б ефективній 
взаємодії учасників. 
Час: 5 хв. 
Формат: мозковий штурм. 
Опис: 
 Тренер завчасно готує аркуш фліпчарту, де буде фіксувати згенеровані 
учасниками домовленості. Тренер може запропонувати варіанти домовленостей 
для учасників, аби стимулювати їх до пропозиції, наприклад, “правило руки”, 
“правило вільної ноги”, “лампочки та олені”. Після того, як тренер зафіксує всі 
домовленості, він запитує, чи всі погоджуються та приймають ці домовленості, 
чи є потреба додати чи прибрати ту чи іншу домовленість. 
1.5. Визначення очікувань 
Мета: визначити очікування учасників навчальної програми. 
Час: 15 хв. 
Формат: збір очікувань на аркуші фліпчарту. 
Опис вправи: 
● збір очікувань на ватмані, необхідний час: 10 - 20 хв. 
 
 
 
Тренер роздає наліпки й просить записати на них ті очікування, які є з 
приводу тренінгу і які результати хотіли б отримати. Одна наліпка для однієї 
цілі/очікування. Після чого всі клеять наліпки на аркуш фліпчарту. По 
завершенню, тренер зачитує всі наліпки й групує ідентичні. Можна також 
групувати всі наліпки за тематиками (наприклад, “дізнатись щось”, “навчитись 
чомусь”, “позбутись чогось”). В підсумку, всі отримують візуалізацію питань, 
які найбільш часто задаються і це дозволяє тренерам потім скорегувати 
програму тренінгу так, щоб врахувати їх і приділити належну увагу кожному з 
важливих питань. 
  
Сесія 2. Основи волонтерської діяльності. 
Мета: надати учасникам структуровані знання щодо поняття 
волонтерства, його принципів та основних документів у сфері волонтерства. 
Через власний досвід учасників закріпити розуміння волонтерства як 
добровільної, безоплатної, суспільно корисної діяльності, та розвінчати 
стереотипи. 
Завдання: 
● ознайомити учасників з визначенням волонтерської діяльності 
● надати інформацію про принципи та характеристики волонтерства 
● ознайомити з ключовими тезами нормативних
 документів у сфері волонтерства 
Загальна тривалість: 1 год 30 хв. 
Інструменти: презентація від тренера, практичні вправи. 
План: 
1. Інтерв’ю у парах - 15 хв. 
2. Теорія про волонтерство та аналіз досвіду учасників - 40 хв. 
3. Волонтерство чи ні? - 20 хв. 
 
 
 
 
 
2.1. Інтерв’ю у парах 
Мета: дати можливість учасникам поділитись своїми знаннями про 
волонтерство та стереотипами, які вони зустрічали. 
Час: 15 хв. 
Формат: робота в групах. 
Опис: 
Тренер ділить учасників на пари та ставить питання, де кожен учасник 
протягом 2-3 хв. дає відповідь своєму напарнику та навпаки. Питання, які 
можна ставити учасникам: 
 що тебе надихає у волонтерстві? 
 з якими стереотипами з приводу волонтерської діяльності зустрічались? 
 як волонтерство допомагає у саморозвитку? 
Тренер заохочує учасників ділитися у загальному колі тим, які цікаві 
думки вдалося почути у своїх парах. Тренер на фліпчарті фіксує основні думки 
учасників. 
  
2.2. Теорія про волонтерство та аналіз досвіду учасників 
Мета: надати учасникам знання про те, що таке волонтерство, які є 
основні характеристики та принципи. 
Час: 40 хв. 
Формат: презентація від тренера, робота з групою. 
Опис: 
Тренер презентує учасникам поняття “волонтерство” та його основні 
характеристики. Під час презентації тренер візуалізує основні тези на фліпчарті 
та питає думки учасників, що означає та чи інша характеристика, який після 
сесії розміщує на стіні у залі. Під час презентації характеристик волонтерства 
тренер акцентує на прикладах, близьких для учасників. 
Основні тези, які варто пояснити в цій вправі: 
 
 
Волонтерство – добровільна, неприбуткова, суспільно корисна діяльність, 
спрямована на вирішення або пом’якшення соціальної проблеми. Волонтери не 
завжди можуть вирішити проблему, адже вона часто є комплексною та 
масштабною, проте як мінімум, вони прагнуть пом’якшити проблему для 
конкретної цільової групи або на конкретній території. 
Волонтерство – це інвестиція свого часу, зусиль та таланту у те, аби світ 
ставав кращим. Волонтер не має інвестувати свої кошти, адже він інвестує час, 
зусилля та талант. 
Волонтерство має три характеристики, які ще називають “три кити 
волонтерства”. Без цих трьох характеристик діяльність не може вважатись 
волонтерською. Це добровільність, неприбутковість, суспільна користь. 
Добровільність передбачає, що ніхто не може бути змушеним до 
волонтерської діяльності. Кожна людина може обирати зручний для себе 
спосіб, час, форму та сферу надання волонтерської допомоги. 
Чи може вважатись волонтерством робота школярів по прибиранню 
території школи, якщо вони були змушені до цього? Звісно, ні. 
Безоплатність передбачає, що волонтерська діяльність надається без 
очікування вигоди чи винагороди. Волонтери можуть отримувати кошти у 
якості відшкодування витрат, здійснених під час волонтерства, але це в 
жодному разі не може бути винагорода за роботу. 
 Якщо людина вирішує допомогти кандидату, якого вона підтримує, та 
роздати його листівки безоплатно, це може вважатись волонтерством. Проте 
якщо вона отримає за це кошти, навіть найменші, це вже стає роботою. 
Суспільна користь передбачає, що в основі волонтерської допомоги 
завжди є вирішення чи пом’якшення соціальної проблеми. Не може бути 
волонтерства без вирішення певної суспільної проблеми. 
Волонтерство також базується на принципах: рівність, відкритість, 
законність та гуманність. 
 
 
 
 
2.3. Волонтерство чи ні? 
Мета: обговорити з учасниками важливість дотримання принципу 
законності у волонтерстві та познайомити з основними документами (Закон 
України, Загальна Декларація Волонтерів). 
Час: 20 хв. 
Формат: групова робота. 
Вправу можна проводити у двох форматах: як бінго або як групова 
активність. 
Формат бінго: кожен учасник отримує роздруковану карточку з 
твердженнями про волонтерство. Йому треба протягом 5хв відмітити на 
карточці ті твердження, які є правдивими. Для цього він може спілкуватись з 
рештою учасників. Коли перший учасник виконав вправу, він маж підняти своє 
бінго догори та викрикнути “бінго!”. 
Тренер(к)а оголошує завдання вправи та включає активну музику на фоні, 
під час якої учасники бігають по залу, спілкуються та заповнюють бінго. Коли 
учасник викрикує “бінго”, тренер(к)а зупиняє музику та збирає учасників у 
коло для того, щоб розглянути результати. Під час обговорення тренер має 
вказати, чи правильні відповіді дали учасники, а також зазначити, в якому 
документі йде мова про те чи інше твердження (Закон України “Про 
волонтерську діяльність”, “Загальна Декларація Волонтерів”). 
Формат групової активності: тренер(к)а ділить учасників на три групи. 
Кожна група отримує стікери з різними твердженнями. Також, тренер(к)а вішає 
у залі три фліпчарти, один з яких підписаний як “Закон України”, інший 
“Загальна Декларація Волонтерів”, третій — “вигадки тренерів”. Учасники у 
командах протягом 7хв мають розглянути твердження та наприкінці вправи 
наклеїти їх на відповідний фліпчарт. Після цього у загальному колі 
відбувається обговорення. 
Наприкінці вправи тренер підсумовує на фліпчарті основні поняття та 
факти. На завершення теоретичної частини тренер питає, чи вдалося розвінчати 
 
 
стереотипи, які до цього були в учасників, та чи був їх попередній досвід 
волонтерством. 
Приклади фактів: 
● Церква може залучати волонтерів (так, адже це
 неприбуткова організація) 
● Прибуткові організації можуть залучати волонтерів (ні, згідно ЗУ, 
залучати волонтерів можуть лише неприбуткові організації) 
● Молодіжні центри не можуть залучати волонтерів (ні, можуть) 
● Політичні партії можуть залучати волонтерів (так, можуть, у світі 
це один із найбільш поширених видів волонтерства) 
● Волонтером можна бути з 12 / 14 / 16 / 25 років (волонтером можна 
стати з 14 років за згодою батьків) 
 ● Волонтери зобов’язані завжди підписувати договір (ні, це виключно 
на розсуд організації та волонтерів) 
● Волонтер може отримувати компенсацію за проїзд (так) 
● Волонтер може отримати 1200 гривень за своє волонтерство (ні, 
гонорар волонтери отримати не можуть, навіть неофіційно) 
● Волонтер може отримати 500 гривень за своє волонтерство (все ще 
ні) 
● Волонтерство може зарахуватись як проходження практики (так) 
● Волонтери-іноземці не мають права волонтерити в Україні (ні, 
можуть, якщо правильно оформлені як волонтери) 
● Волонтери зобов’язані мати посвідчення (не зобов’язані, але 
можуть) 
● Волонтери можуть допомагати у медичних закладах (так, але лише 
повнолітні) 
● Донорство крові та волонтерство — це одне й те саме (ні, донорство 
не є волонтерством, тому що там немає активної волонтерської дії) 
 
 
● Передати кошти на благодійність — це волонтерство (ні, адже 
волонтерство передбачає активну особисту участь та дію, а не просто віддачу 
коштів) 
● Поїхати волонтерити в іншу країну може лише волонтер з 5річним 
волонтерським стажем (ні) 
● За розвиток волонтерства відповідає Міністерство соціальної 
політики (так) 
● Волонтери зобов’язані подавати звіти про свою діяльність 
організаціям, в яких волонтерять (ні, такої вимоги немає) 
● Волонтер може отримати рекомендацію на роботу від організації, 
де волонтерить (так, просто запитайте про це) 
● Волонтери можуть допомагати не більше 20 годин на тиждень (ні, 
таких обмежень немає) 
Важливі тези, які треба вказати тренер(к)ам в цій сесії: 
 Закон України “Про волонтерську діяльність” регулює відносини у сфері 
волонтерства та є інструментом захисту як волонтера, так і організації, яка 
його залучає (тому це важливо) 
 Згідно Закону, волонтером можна бути з 14 років (за згодою батьків). 
 Є декілька сфер, де неповнолітні не можуть волонтерити (наприклад, 
 медичні заклади та допомога у зоні бойових дій). 
 Закон регламентує умови, за яких іноземці можуть брати участь у 
волонтерських проєктах в Україні. 
 Офіційно за волонтерство відповідає Міністерство соціальної політики 
України. 
 Волонтерство є важливою складовою молодіжної політики. Міністерство 
молоді та спорту вкладає багато сил у розвиток волонтерства серед 
підлітків, студентів та дорослої молоді. Зокрема, через волонтерські 
програми на базі молодіжних центрів. 
 
 
 Загальна Декларація Волонтерів — це міжнародний документ, який було 
розроблено найбільшими волонтерськими організаціями світу. Вона містить 
рекомендації щодо того, як розвивати волонтерський рух. 
 Основне поняття Декларації: волонтерство може бути будь-яка людина, 
незалежно від віку, статі, місця проживання, політичних чи релігійних 
поглядів, тощо. 
На завершення теоретичної частини тренер питає, чи вдалося розвінчати 
стереотипи, які до цього були в учасників, та чи був їх попередній досвід 
волонтерством. 
 
Сесія 3. Скетчі про волонтерство. 
Мета: опрацювати отримані теоретичні знання, завдяки практичній 
вправі. 
Завдання: 
● закріпити знання про основні характеристики волонтерства 
● познайомити учасників із новими видами волонтерства 
Загальна тривалість: 1 год 30 хв. Інструменти: скетчі, робота у групах. 
План: 
1. Оголошення та пояснення завдання для учасників - 8 хв. 
2. Підготовка скетчів у групах - 7 хв. 
3. Презентація та обговорення - 1 год. 15 хв. 
Хід проведення: 
Тренер попередньо готує на аркушах опис декількох ситуацій, пов’язаних 
з волонтерством, та роздає командам для підготовки. 
Тренер може використовувати такі приклади: 
- керівництво школи ініціювало весняну толоку, класні керівники від 
кожного класу зібрали по 20 школярів та пішли на прибирання (кейс на 
добровільність) 
  
 
 
 
(наскільки це є добровільною діяльністю? якщо так, то добре. якщо це 
примус, тоді не волонтерство. аналогічно щодо покладання квітів на 9 травня 
до пам’ятників та решти спільних шкільних активностей — добровільність є 
маркером того, чи є це волонтерством) кейс про добровільність 
- штаб кандидата в Президенти набирає волонтерів для 
розповсюдження агітації; ті, хто роздав достатню кількість буклетів, отримують 
по 200 грн. (кейс на неприбутковість) 
(оскільки волонтери отримали по 200 грн, це не є безкоштовною 
діяльністю та не є волонтерством, проте якби це був волонтерський штаб при 
політичній партії, де люди безоплатно допомагають тій партії, у яку вірять, це 
було би волонтерством. підтримка волонтерами політичних партій є 
можливістю ціннісним партіям стати більш відомими та залучити більше 
підтримка, що містить у собі суспільну користь) 
- молода сім’я вже два роки у вільний від роботи час потайки 
висаджує дерева у сусідньому лісі. Вони нікому про це не розповідають, 
оскільки бояться, що сусіди викопають дерева та пересадять до свого двору 
(кейс на суспільну користь) 
(ця діяльність є волонтерством, оскільки є добровільною, неприбутковою 
та містить суспільну користь. проте, важливою вимогою для того, щоб 
отримати суспільну користь від такого волонтерством, є його законність та 
погодження з лісниками. лісництво має план, згідно з яким вони планують 
регулярні вирубки старого лісу та засадження нового. наприклад, деякі дерева 
не можуть рости разом на одній території, бо заважають один одному. або 
територія, на якій сім’я саджає дерева, може підлягати вирубці за два роки. 
тому важливо, щоб волонтерство було “свідомим”. до того, як йти волонтерити, 
треба погодити деталі з лісником, а вже потім висаджувати дерева) 
- група старшокласників організувала благодійний літературний 
вечір та зібрала кошти на лікування свого друга, який проходив вартісне 
лікування (кейс на відмінність волонтерства від благодійності) 
 
 
(так, це є волонтерством, оскільки школярі інвестувати власний час у те, 
аби запланувати, організувати та провести благодійний захід, після якого вони 
передали зібрані кошти на лікування. саме їх активна участь в організації акції є 
волонтерською діяльністю) 
- студентка першого курсу факультету психології розповіла 
одногрупникам про те, що вона вже пів року бере участь в одному цікавому 
проєкті. Щотижня по декілька разів на тиждень вона телефонує самотній бабусі 
Галині Іванівні з села на Вінничині та спілкується з нею на різні побутові теми 
(новини, політику, погоду та інші теми). (кейс на суспільну користь та її 
“масштабність”) 
(так, у цьому проєкті дівчина надає волонтерську психо-соціальну 
допомогу самотній людині. суспільна користь такого волонтерство полягає у 
тому, що самотня бабуся отримує підтримку, якої їй не вистачає, та відчуває 
більше соціалізації. для волонтерства не має значення, чи вас багато 
волонтерить, чи ви самостійно надаєте цю допомогу. якщо є добровільність, 
неприбутковість та суспільна користь, то діяльність є волонтерською) 
Після презентації кожного скетчу у загальному колі учасники 
обговорюють, чи була дана ситуація волонтерством, для цього тренер ставить 
питання: 
- яку ситуацію ми зараз спостерігали? 
- яку ситуацію продемонстрували насправді? 
- чи дотримані всі характеристики у даній ситуації? 
- що має змінитися, аби ситуація стала волонтерством? 
 
Сесія 4. Історія та види волонтерства. 
Мета: систематизувати знання учасників щодо історії розвитку 
волонтерства, надати загальне розуміння того, звідки виник волонтерський рух 
та того, що тисячі людей впродовж історії ставали волонтер(к)ами у своїх 
громадах. Ознайомити учасників з різноманітними видами та напрямками 
надання волонтерської допомоги. 
 
 
Завдання: 
● познайомити учасників з тим, як та чому виникло волонтерство 
● надати інформацію по основні події, які сприяли розвитку 
волонтерства в Україні та світі 
● ознайомити учасників з різними видами та напрямками 
волонтерства 
Загальна тривалість: 1,5 год. Інструменти: робота у групах. План: 
1. Вправа “Історія розвитку волонтерства” - 30хв 
2. Вправа “Дерево волонтерства”- 60хв 
 
4.1. Вправа “Історія розвитку волонтерства” 
Мета: ознайомити учасників з історією виникнення та розвитку 
волонтерства. 
Час: 30 хв. 
Опис: 
Тренерська пара може проводити вправу у двох форматах: 15- та 30-
хвилинному, залежно від дизайну програми. 
Короткий формат (15хв): 
Тренер(к)а завчасно готує фліпчарт, на якому зображає дорогу, яка 
“змійкою” йде від верху до низу фліпчарта. По “краях” дороги тренер(к)а 
зображує дерева та інші елементи “лісового” пейзажу. Фліпчарт тренер(к)а 
вішає перед початком сесії на стіну. 
Також, тренер(к)а завчасно готує кольорові хмаринки (це також можуть 
бути “грибочки” або інші лісові предмети), кожна з яких відповідає певній 
важливій події для волонтерства. На хмаринці тренер(к)а пише назву події та 
дату (наприклад, “Заснування УВС 2017”). Першою хмаринкою є “Битва під 
Сольферіно”, остання хмаринка — “Пандемія COVID-19”. Інші важливі події 
тренер(к)а може відібрати з додатків до посібнику. 
На початку сесії тренер(к)а розповідає про те, що зараз ми 
познайомимось трохи з історією того, як виник та розвивався волонтерський 
 
 
рух. Тренер каже, що разом з учасниками він вирушить у подорож “лісом 
волонтерства” та познайомиться з основними подіями волонтерства. 
У форматі сторітелінгу тренер(к)а розповідає про основні події. Поки 
тренер(к)а розповідає, він/вона клеїть хмаринки з подіями на дорогу, таким 
чином “ведучи” учасників від першої до останньої події. 
Основні тези, які важливо проговорити тренеру: 
● Однією з перших подій, які називають “початком” волонтерського 
руху, стала Битва під Сольферіно. Це була найбільша битва Австро-італо-
французької війни, які відбулась у 1859 році. Як і всі битви того часу, вона була 
дуже кривавою та жорстокою. В ті часи битви зазвичай відбувались так, що дві 
конфліктуючі армії розміщувати по обидві сторони від великого поля. У 
момент старту битви армії починали бігти одна на одну — піхота, кінниця, 
артилерія. Відповідно, багато людей вмирали, стикнувшись з супротивником. 
Після того, як битва завершувалась, померлі та поранені залишались на полі, 
поки армії відступали на першочергові позиції. Більшість поранених помирала, 
оскільки армія не могла надати допомогу (ліки або навіть воду) — адже тоді 
людей, які хотіли допомогти, би швидко вбили, оскільки на полі було добре 
видно будь-яку людину, яка рухалась. Особливість битви під Сольферіно була у 
тому, що її свідком став Анрі Дюнан, швейцарський підприємець та 
громадський діяч. Він був настільки вражений битвою, що написав про це 
книгу, яка згодом стала основою для заснування Міжнародного комітету 
Червоного Хреста. В книзі Анрі Дюнан наполягав на створенні добровільних 
волонтерських груп, які могли би надавати допомоги пораненим на полі бою, 
незалежно від того, за яку зі сторін воювала поранена людина. 
● Під час Першої та Другої Світової Війн волонтерами часто 
називали в Європі військових, які йшли захищати свою країну під час війни. 
Один із найбільш відомих волонтерських проєктів того часу — це волонтерські 
табори, які організовувати в розбомблених містах Польші. В ці табори 
приїжджала молодь з Німеччини та Польщі та разом протягом декількох тижнів 
 
 
відновлювала зруйновані будинки, школи, лікарні. Молодь вчилась взаємодіяти 
одна з одною та знаходити спільну мову зі своїми колишніми ворогами. 
● В Україні волонтерський рух мав місце ще з часів незалежності, 
хоча більшість людей не називала себе волонтерами. Тоді в Україні було багато 
соціальних та економічних проблем, а велика кількість молоді буквально 
опинилась на вулиці, оскільки батьки були зайняті заробітком коштів та 
іншими викликами епохи. Тоді люди почали кооперуватись та надавати 
допомогу найбільш потребуючим: організовувати “гарячі супи” для дітей, які 
жили на вулиці; створювати гарячі лінії, на які можна було подзвонити, щоб 
поговорити та поділитись своїми тривогами, тощо. Тоді люди не називали себе 
волонтерами, проте їхня праця була по своїй суті волонтерською. 
● На початку 2000-х років в Україні спостерігається розвиток 
студентських ініціатив (особливо після Помаранчевої Революції), а також 
багато міжнародних організації починає працювати в Україні. Наприклад, 
Корпус Миру запрошує в Україну волонтерів-американців, які протягом двох 
років живуть у малих громадах, навчають та діляться власним досвідом. 
Починає свою діяльність програма “Волонтери ООН”, Червоний Хрест та інші 
міжнародні організації, які спочатку надають гуманітарну допомогу, а потім — 
розвивають та залучають волонтерів до надання такої допомоги. 
● Інша знакова подія для волонтерського руху — це футбольний 
чемпіонат Євро-2012. Під час чемпіонату тисячі волонтерів з України та 
Європи допомагали в організації матчів, зустрічали учасників та координували 
наметові містечка. Під Євро-2021 у 2011 році було прийнято перший закон про 
волонтерство, у 2015 — за участі громадськості було прийнято новий закон, 
щоб більше підтримувати волонтерів та волонтерський рух. 
● У 2013-2014 роках після Революції Гідності та з початком війни 
волонтерський рух значно активізувався. За різними даними, від 60 до 90 
відсотків населення долучались до волонтерства або благодійності у цей період. 
Волонтери підтримували та одягали військових, плели маскувальні сітки, 
організовувати кампанії зі збору коштів на обладнання. Без внеску волонтерів 
 
 
важко уявити, якою була би тоді доля нашої країни. З часом держава 
перехопила цю роботу, стала сама підтримувати армію, а волонтери зайняли 
нову нішу — допомоги ветеранам та ветеранкам, їм сім’ям та партнерам. 
● У цей час розпочинається рух “Будуємо Україну Разом”, коли 
молоді люди починають їздити до міст східної України та брати участь у 
відновленні зруйнованих помешкань. З часом рух трансформується: команда 
проводить волонтерські будівничі табори (тривалістю щонайменше тиждень), 
під час яких молодь з усієї країни бере участь у ремонтах та відновленні 
приміщень (шкіл, бібліотек, молодіжних центрів та просто приміщень 
потребуючих родин). 
● Після Революції Гідності волонтерський рух сприяє створенню 
сотень низових ініціатив по всій країні. Люди об’єднують свої зусилля для 
вирішення різних соціальних проблем, допомоги різним верствам та 
відстоюванню прав меншин. Саме тоді на півдні України, в Одесі, зароджується 
волонтерська спільнота людей, які є патріотичними та нейбайдужими до того, 
що відбувається навколо. Проблема, яку бачать члени цієї спільноти, полягає у 
тому, що в Україні є багато людей, які хочуть волонтерити, та організацій і 
фондів, яким потрібні волонтери. Проте вони не завжди можуть знайти спільну 
мову. Тому у 2017 році команда створює Українську Волонтерську Службу — 
громадську організацію, яка розвиває культуру волонтерства в Україні. В інших 
країнах такі організації зазвичай фінансуються державою або є державними 
органами; в Україні люди самі створили організацію для того, щоб поширювати 
волонтерство. 
● В 2020 році під час пандемії COVID-19 волонтерський рух знову 
сколихнувся як у світі, так і в Україні. Волонтери організовувати акції “підвези 
медика”, перекладати міжнародні рекомендації з лікування COVID-19 для 
лікарів, промотували вакцинацію та допомагали найбільш потребуючим людям, 
які опинились у ізоляції. 
Наприкінці вправи тренер(к)а дякує учасникам за те, що вони взяли 
участь у подорожі. Під час презентації тренер(к)а може ставити запитання та 
 
 
залучати учасників до розмови (наприклад, “Як ви думаєте, що трапилось 
потім?”, “Як думаєте, чому саме так?”). 
 
Довший формат (30хв): 
Тренер(к)а завчасно клеїть на стіні два аркуші фліпчарту. Фліпчарти 
розміщуються горизонтально, один біля одного. На поєднаних аркушах 
тренер(к)а малює лінію часу, де перша дата — 1859, а остання — день, у який 
проходить тренінг. 
Тренер(к)а розділяє учасників на дві команди. Кожна команда отримує 
набір хмаринок. Кожна хмаринка містить назву події (наприклад, “Битва під 
Сольферіно”). Одна команда отримує хмаринки зі світовими подіями, інша — з 
українськими подіями. Протягом 10 хвилин учасники у групах мають за 
допомогою інтернету знайти дату події, прочитати про неї більше та подумати, 
яку роль ця подія зіграла у розвитку волонтерства. 
Наприкінці вправи учасники клеять хмаринки на аркуші фліпчарту по 
лінії часу згідно того, у який рік відбулась та чи інша подія. Світові події 
учасники клеять зверху лінії часу, українські — знизу лінії часу. 
Після того, як учасники наклеїли всі хмаринки, тренер пропонує одному 
учаснику з першої команди розказати про історію розвитку волонтерства у 
світі. За потреби, тренер наприкінці виступу учасника додає інформацію, яку 
група пропустила. Аналогічно виступає друга група. 
 Наприкінці групи тренер дякує учасникам за включеність та ділиться 
тим, що кожен з нас продовжує великий шлях волонтерства, який існує вже 
багато років як в Україні, так і у світі. 
  
4.2. Дерево волонтерства 
Мета: познайомити учасників із видами волонтерства, сформувати в 
учасників розуміння різноманіття форм та способів надання волонтерської 
допомоги. 
Час: 60 хв 
 
 
Формат: презентація, групова робота. 
Опис: 
Тренер(к)а завчасно малює на аркуші фліпчарту “дерево волонтерства”, 
де кожна гілка відповідає одному з видів волонтерства. Наприклад, одна гілка 
— сезонне, довгострокове та короткострокове волонтерства, інша гілка — 
екологічне, соціальне, культурне, тощо. Також, тренер(к)а може використати 
малярний скотч, щоб зобразити дерево на стіні (якщо дозволяє приміщення). 
Тренер випадковим чином об’єднує учасників у пари. Кожна пара 
отримує один із видів волонтерства із “дерева волонтерства”. Загалом 
пропонується розглянути 10 видів у 10 парах. 
Учасники мають обговорити у парі даний вид волонтерства, зрозуміти що 
він означає та пригадати конкретний приклад (організацію, проєкт або приклад) 
цього виду волонтерства. Свій приклад учасники мають зафіксувати на стікері / 
аркуші паперу та наклеїти біля гілки на “дереві”. 
Наприклад, 
● дистанційне волонтерство: “Мій телефонний друг” 
● срібне волонтерство: “Старші люди, які організовують дитячі 
табори” 
● сезонне волонтерство: “Толоки кожної осені” 
● соціальне волонтерство: “Добровольці-вогнеборці” (волонтерські 
пожежні бригади) 
● корпоративне волонтерство: “Співробітники юридичної
 фірми безкоштовно консультують громадські організації” 
 Після групової групи учасники презентують свої напрацювання. Тренер 
коментує та додає ті приклади, про які учасники не згадали. 
 
Сесія 5. Сила волонтерства. 
Мета: ознайомити учасників з основними мотивами та вигодами від 
волонтерської діяльності; показати, яка поведінка допоможе волонтерам 
 
 
розвиватись у волонтерстві та робити світ навколо кращим; підготувати 
волонтера до участі у волонтерській акції. 
Завдання: 
● сформувати в учасників розуміння причин, чому люди волонтерять 
● дати розуміння етичних стандартів поведінки волонтерів 
● ознайомити волонтерів з основними правами та обов’язками, які є у 
них та організацій, які залучають волонтерів 
Загальна тривалість: 1 год 10 хв 
Інструменти: презентація від тренера, групова робота. 
План: 
1. Моє ідеальне волонтерство - 10 хв 
2. Мотивація у волонтерстві - 15 хв 
3. Світове кафе про цінність волонтерства - 50 хв 
 
5.1.Моє ідеальне волонтерство 
Мета : надати можливість учасників індивідуально
 проаналізувати свої очікування від волонтерської діяльності. 
Час: 10 хв. 
Формат: індивідуальна робота. 
Опис: 
Протягом сесії тренер(с)ька пара допомагає учасників згадати власний 
досвід волонтерства або, якщо такого немає, уявити своє ідеальне 
волонтерство. Тренери включають на фоні спокійну музику (наприклад, пісню 
Hallelujah) та просять учасників комфортно сісти на стільчиках та розслабитись, 
залишити речі на підлозі або в іншому місті. 
Учасники закривають очі та під супровід тренера мають уявляти речі, про 
які тренер говорить. Важливо, аби тренер говорив спокійно, достатньо голосно 
(але не надто сильно) та з паузами між реченнями.  
Протягом хвилини тренер допомагає учасникам уявити своє
 найкраще волонтерство. 
 
 
 Приклади тексту для тренера: 
Уявіть, що ви прийшли на волонтерську акцію, най-най-найкращу у 
вашому житті. Ви приходите на локацію та бачите навколо себе прекрасних 
людей. Уявіть як вони виглядають, чим займаються. Уявіть, як вони 
посміхаються вам. (і так далі) 
Наприкінці сесії тренер поступово вимикає музику та плавно повертає 
учасників у загальне коло, пропонуючи відкрити очі тоді, коли вони будуть 
готові. Тренер дякує учасникам за те, що вони взяли участь у вправі, та 
пропонує поділитись своїми думками, якщо хтось з учасників цього хоче. 
 
5.2. Мотивація у волонтерстві 
Мета: проаналізувати різні мотиви, які приводять людей до волонтерства; 
показати те, що будь-яка мотивація є цінною, і немає “правильної” мотивації до 
волонтерства. 
Час: 15 хв. 
Формат: брейншторм. 
Опис: 
ренер(к)а пропонує учасникам поділитись своїми думками щодо того, 
чому вони волонтерять або хочуть волонтерити, що приводить їх до 
волонтерства. Всі думки учасників тренер(к)а записує на аркуші фліпчарту. 
Тренер(к)а може наштовхувати учасників на відповіді додатковими 
запитаннями та уточненнями: що саме мається на увазі? а що це означає для 
тебе? Наприкінці брейншторму тренер узагальнює напрацювання учасників та 
говорить про те, що кожен з нас приходить до волонтерства через свої причини, 
і важливо не боятись шукати у волонтерстві для себе певну “вигоду” — вона не 
буде у вигляді коштів, але може бути у вигляді нових друзів, кращої кар’єри, 
унікального досвіду, середовища підтримки, можливості закрити практику в 
університетів, можливості спробувати себе у професійній сфері, тощо. 
 
 
 
 
5.3. Світове кафе про цінність волонтерства 
Мета: надати учасникам розуміння того, яку користь має волонтерство 
для організацій, які залучають волонтерів, місцевої громади (мешканців) та 
держави. Час: 50 хв. 
Формат: світове кафе. 
Опис: 
 Вправа проходить у форматі світового кафе. Тренер(к)и розміщують 
чотири фліпчарти, кожен з яких містить назву: "Користь для місцевих жителів", 
"Користь для організацій", "Користь для держави". Тренер(к)и обирають серед 
учасників чотирьох модераторів, які мають зайняти місця біля фліпчартів. 
Тренер(к)и оголошують те, як буде відбуватись вправа. Зокрема, 
учасники діляться на однакові за розміром групи, кожна з яких займає місце 
для відповідним столом. Протягом 5 хвилин кожна група має обговорити те, 
яку користь має волонтерство для певної аудиторії. Волонтер-модератор 
записує на фліпчарті всі думки учасників. 
Після завершення 5 хвилин, тренер(к)а плескає у долоні та оголошує, що 
зараз учасники переходять за годинниковою стрілкою до наступного столу. 
Модератор(к)и залишаються на своїх місцях. Тепер протягом 5 хвилин 
учасники вже за новим столом мають обговорити користь для іншої аудиторії. 
Модератор(к)и фіксують думки на фліпчартах. 
Так тренер(к)и проводять 4 сесії, щоб кожен учасник мав змогу 
висловитись за кожним столом. Після цього фліпчарти вішаються на стіну, і 
модератор презентує напрацювання на загал всіх учасників. Якщо тренер(к)и 
мають додатковий час, вони можуть зробити ще одне коло, щоб учасники 
повернулись до свого першочергового столу та узагальнили всі напрацювання. 
Наприкінці сесії тренер підбиває підсумки всіх напрацювань учасників. 
 
 
 
 
 
 
Сесія 6. Волонтерська спільнота 
Мета: надати учасникам комплексну інформацію про можливість стати 
частиною спільноти Української Волонтерської Служби; познайомити 
учасників з основними волонтерськими програмами, до яких вони можуть 
долучитись, та платформами, де можна шукати волонтерство. 
Завдання: 
● познайомити учасників з Українською Волонтерською Службою, 
дати розуміння місії та цінностей організації 
● розказати учасникам про можливості їх розвитку та долученість до 
Української Волонтерської Служби 
● познайомити з волонтерськими програмами, до яких вони 
можуть долучитись, та платформами, де можна шукати волонтерство. 
Загальна тривалість: 50 хв 
Інструменти: презентація від тренера, групова робота. 
План: 
1. Долучення до спільноти Української Волонтерської Служби - 20хв 
2. Знайомство з організаціями та платформами - 30хв 
Хід проведення: 
 
6.1. Долучення до спільноти Української Волонтерської Служби 
ета: познайомити учасників з Українською Волонтерською Службою, 
долучити до волонтерської спільноти УВС та їхнього міста. 
Час: 20 хв. 
Формат: презентація. 
Опис: 
Тренер(к)а презентує учасникам Українську Волонтерську Службу, 
розповідає про місію та цінності організації. Тренер(к)а акцентує увагу на тому, 
що основою УВС є спільнота — волонтери, які у різних містах та селах 
вкладають свій час у допомогу іншим. 
 
 
Зокрема, розповідає про можливості до яких учасники можуть доєднатися 
вже зараз: 
- Національна Волонтерська Платформа — онлайн-портал, який 
збирає можливості волонтерства з усієї України та допомагає волонтерам 
знайти свою можливість в будь-якій сфері. На Платформі можна переглядати 
різні волонтерські можливості, подавати заявку, читати про волонтерство та 
слідкувати за тим, які проєкти є в Україні та світі. 
- Телеграм-канал про волонтерство — канал з можливостями 
волонтерства з різних куточків країни. 
- Телеграм-чати та онлайн-спільнота — простір для волонтерів та 
тих, хто бажає доєднатися до спільноти, для обміну можливостями та 
неформального спілкування. У кожному великому місті Україні наразі є чат 
спільноти, де можна знайомитись з іншими волонтерами, слідкувати за 
можливостями. 
Всеукраїнський чат можна знайти за посиланням: t.me/VolunteerTalks, а 
місцеві чати — якщо додати до цього назву міста. Наприклад, 
t.me/VolunteerTalksOdesa. Тренер(к)а може завчасно знайти чат потрібного 
міста та одразу запросити учасників до нього. 
Тренер(к)а акцентує на тому, що у нашій спільноті всі однаково рівно 
несуть відповідальність за її розвиток та те, що у ній відбувається. 
 
6.2. Знайомство з організаціями та платформами 
Мета: познайомити учасників з актуальними волонтерськими проєктами, 
у яких можна взяти участь, та платформами, де шукати волонтерство. 
Час: 30 хв. 
Формат: презентація / квіз або вікторина. 
Опис: 
найомство з українськими та міжнародними організаціями та 
платформами, де можна шукати волонтерства — можливість познайомити 
учасників з можливостями та ресурсами для подальшого розвитку у 
 
 
волонтерстві. Тренер(к)и проводять знайомство зазвичай у форматі презентації, 
де коротко розповідають про кожну можливість. 
Основний інструмент пошуку волонтерів, до якого тренер(к)и залучають 
волонтерів — це Волонтерська Платформа. Сайт Платформи: 
platforma.volunteer.country. Також, вона доступна за посиланням 
волонтерство.укр. Платформу було створено у 2021 році Українською 
Волонтерською Службою разом з Міністерством молоді та спорту, ЮНІСЕФ та 
SoftServe (Софтсерв). 
Важливо, аби тренер(к)и розповідали про ті проєкти та організації, до 
яких учасники та учасниці потенційно можуть долучитись. 
Приклади програм та організацій: 
● Європейський Корпус Солідарності 
● Агенти Волонтерства 
● Мій телефонний друг 
● Будуємо Україну Разом 
● English for East 
● CodeClub UA 
● Доступно UA 
 ● Donor UA 
● Волонтерські проєкти БФ Карітас 
● Let’s Do It Ukraine 
Для того, щоб активізувати учасників, тренер(к)и можуть проводити квізи 
та вікторини, пов’язані з пошуком можливостей на Волонтерській Платформі 
(наприклад, знайти певну можливість або інформацію на швидкість) та 
розігрувати подарунки серед найбільш активних учасників та учасниць. 
Оскільки цей компонент зазвичай відбувається наприкінці другого дня, 
тренер(к)ам важливо тримати учасників в тонусі та залучати до спілкування та 
активної участі. 
 
 
 
 
Сесія 7. Знайомство з місцевою спільнотою 
Мета: познайомити учасників з представниками місцевих організацій, які 
долучають волонтерів до своєї діяльності 
Загальна тривалість: 1 год. 
Інструменти: виступи місцевих активістів. 
Хід проведення: 
Протягом цієї сесії організатор(к)и Школи Волонтерства запрошують 
представників місцевих організацій поділитись власним досвідом та 
познайомитись з учасникам Школи. 
Знайомство з організаціями може проходити у різних форматах: 
Формат 15х4 — це можливість для представників 4 місцевих організацій 
презентувати себе та можливість волонтерства у їх організації, або ж проєкті 
протягом 15 хвилин. 
Панельна дискусія — це модерована розмова з декількома 
представниками різних волонтерських організацій, де модератор(к)а ставить 
питання до спікерів. 
Неформальний нетворкінг — це можливість без модерації поспілкуватись 
учасникам з представниками громадським організацій (наприклад, за кавою під 
легку музику). 
  
Сесія 8. Підбиття підсумків та рефлексія 
Мета: підбити підсумки тренінгу, надихнути учасників на подальшу 
діяльність та вручити сертифікати. 
Завдання: 
● нагадати учасникам знання і навички, які вони здобули на тренінгу 
● зв’язати нові знання з подальшими діями 
● надихнути та відзначити учасників 
● зібрати зворотний зв'язок від учасників щодо відповідності 
очікуванням і корисності тренінгу 
Загальна тривалість: 1 год. Інструменти: рефлексія, нагородження. План: 
 
 
1. Завершальне слово та подяка від тренерів. 
2. Групова рефлексія у загальному колі. 
3. Нагородження учасників сертифікатами. 
4. Спільне фото. 
ля проведення фінальної рефлексії тренер(к)и можуть використовувати 
різні формати: індивідуальні завдання (наприклад, написання листа собі у 
майбутнє), групові рефлексії з картками “діксіт”, просто розмова у колі, де 
кожен може висловитись. Важливо, аби учасники мали змогу поділись 
власними емоціями та відчуттями. 
Коли учасники знаходяться у спільному колі, важливо слідкувати за тим, 
щоб всі бачили один одного, ніхто був поза колом, а на фоні не було звуків або 
людей, які відволікають. Важливо створити атмосферу довіри та підтримки. 
Коли тренер(к)а нагороджує учасників сертифікатами, важливо 
попередньо додати індивідуальні номери до сертифікату. Деталі щодо 
нумерації сертифікати варто дізнатись завчасно у координатора програми 
“Школа Волонтерства”. 
 
Рекомендації тренер(к)ам 
 
Рефлексія після волонтерської акції 
Завдання рефлексії після волонтерської акції — надати учасникам 
можливість проаналізувати отриманий досвід, поділитись своїми емоціями та 
враженнями, зробити висновки про те, наскільки цінним волонтерський досвід 
був для них, для організації, яка залучає волонтерів, та для місцевої громади. 
 
Поради по проведенню рефлексії: 
- сісти з учасниками комфортно у колі, щоб ніхто не знаходився поза 
колом (на стільцях або пуфах) 
- перед початком сесії переконатись, що учасники сидять комфортно, 
нічого не заважає та не відволікає увагу 
 
 
- попросити учасників відкласти мобільні телефони та протягом 
рефлексії не звертати на них увагу 
- перед початком розмови запропонувати учасникам зробити 
глибокий вдих та видих, щоб включитись у розмову 
- для початку задати загальне запитання, на яке може відповісти 
будь-яка людина: наприклад, “Що вам найбільше сподобалось сьогодні? Що ви 
зараз відчуваєте? Як ваші враження від участі у волонтерській акції?” 
- коли учасники говорять, тренер(к)а має невербально підтримувати 
їх (жестами, кивками, посмішкою, тощо) 
- якщо тренер(к)а помічає, що хтось з учасників не говорить, він 
може особисто звернутись до людини. Наприклад: Аню, що ти думаєш про… ? 
- тренер(к)а перед початком рефлексії має сформувати для себе 
перелік питань, які варто проговорити, та висновків, на які треба надихнути 
учасників 
- наприкінці рефлексії тренер(к)а дякує учасникам та надихає на 
подальші звершення. 
 
Інструменти тренерів 
 
Вправи на знайомство 
 
Історія імені 
Учасникам пропонують у креативній формі відповісти на питання «Чому 
мене так назвали?» або «Що означає моє ім’я?». 
 
Мій острів 
Завдання: намалювати на аркуші паперу предмет, який би ти взяв (взяла) 
з собою на безлюдний острів, назва якого починається на ту ж саму літеру, що 
й ім’я. 
 
 
Далі учасники по колу називають своє ім’я і предмет, при чому наступна 
особа має повторити всіх, хто був перед нею. 
З мультилінгвальною групою методику можна використовувати для 
мовної анімації. 
 
Перехресний сніжний ком 
Перша людина називає своє ім’я та рідне місто або село. Потім кидає 
м’ячик інший людині, яка має повторити попередній ланцюжок, і після цього 
також назвати своє ім’я та звідки він/вона. 
 
Тік-так 
Усі учасники сидять у колі на стільцях. Хтось стоїть у центрі кола. Коли 
він чи вона говорить комусь у колі «Тік» − той/та повинен назвати ім’я свого 
сусіда зліва. Якщо прозвучало «Так» – ім’я сусіда справа. Якщо ім’я не названо, 
така людина водить. За команди «Тік-так» всі учасники якнайшвидше 
міняються місцями. Хто не встигає – займає місце в центрі кола і гра триває. 
 
Відповідає сусід або сусідка справа 
Група стає в коло, в центрі якого – ведучий/ведуча. Будь-якому учаснику 
ставлять питання, обов’язково, при цьому звертаючись до нього на ім’я. Однак, 
відповісти на питання повинен той, хто стоїть праворуч. Відповідь обов’язково 
має містити ім’я того, хто ставив питання та максимально креативну відповідь. 
Якщо ведучого не влаштовує почута відповідь, то учасник, який відповідав, 
стає ведучим. 
  
Карта 
На великому аркуші паперу малюють контури країн, які презентовані на 
тренінгу. По черзі учасники підходять до карти й позначають місто або село, з 
якого приїхали, коротко розповідаючи про нього. В іншому варіанті 
визначається, де буде південь і північ у кімнаті, і учасники утворюють «живу» 
 
 
карту, коротко презентуючи, звідки вони приїхали й займаючи відповідно до 
географічного розташування місце в кімнаті. 
 
Подарунок 
Вправа підходить для знайомства у великій групі. Кожен привозить із 
собою подарунок. У певний час учасники починають у парах обмінюватися 
подарунками, розповідаючи їхню історію один одному. І так цей процес 
продовжується далі. 
Тобто: я отримав подарунок та дарую його наступній людині, 
розповідаючи історію про нього. 
 
Дві руки 
Перша людина простягає дві руки й говорить щось на кшталт: «З одного 
боку, я люблю зелений чай, а з іншого – люблю малювати». Той/та, хто також 
любить чай, підходить і бере першу людину за руку. Відтак, говорить, для 
прикладу: «З одного боку, я люблю чай, а з іншого – слухати рок». Таким 
чином, ланцюжок збільшується, поки всі не стануть у коло, тримаючись за 
руки. 
 
Швидкі побачення 
Завдання: намалювати на аркуші паперу циферблат на 12 годин. На 
кожну годину потрібно призначити побачення з іншою людиною. Далі 
ведучий/-ча оголошує перше трихвилинне побачення і тему, яку необхідно 
обговорити. Гра триває, поки всі не відвідають 12 побачень. 
 
Збір очікувань 
Семінарська кухня 
• Холодильник символізує питання «Що я хочу з’їсти на семінарі?» – 
Чого я хочу навчитися? 
• Плита – «На чому я боюся обпектися?» – Чого не повинно статися? 
 
 
• Пакет із продуктами: «Що я привіз/привезла з собою?» – Чим можу 
поділитися з групою? 
• Рецепт від тренерів: «Який рецепт я хочу записати?» – В якій темі 
мені необхідний покроковий аналіз (рецепт)? 
  
Дорога в майбутнє 
На стіні відтворена дорога до «світлого майбутнього». Зображений на 
дорозі автобус символізує тренерів, вибоїни – побоювання, хмари на небі – те, 
що учасник приніс із собою тощо. 
На підготовлених заздалегідь стікерах, учасники пишуть свої очікування 
(від семінару, групи, тренерів), а також свої побоювання і те, що безпосередньо 
вони могли б привнести в семінар. Після цього стікери клеять на стіну та 
зображену дорогу. Впродовж усього семінару, учасники можуть переміщувати 
свої листочки у випадку, якщо їхні очікування справджуються. 
 
Будинок 
На декількох великих аркушах малюють каркас будинку з фундаментом, 
стінами та дахом. Фундамент символізує бекграунд – що ми вже знаємо та чим 
хочемо поділитися; цеглинки (стіни) – що мені ще необхідно знати та вміти для 
того, щоб реалізувати свою ідею; дим із димаря – побоювання. Учасники 
отримують стікери для кожного питання та заповнюють їх. Потім чіпляють у 
відповідне місце і, за бажанням, озвучують. 
 
Цілком таємно 
Учасники пишуть анонімні листи з очікуваннями від семінару, від 
себе/своєї роботи/тренерів. Усі листи складають в один великий конверт із 
написом «цілком таємно». Під час планування роботи, тренери читають усі 
листи. Після цього конверт запечатують і розміщують на видному для всіх 
учасників місці – як своєрідне нагадування, до чого кожен повинен прагнути. 
 
 
Наприкінці семінару учасники знаходять свої листи, читають їх, та 
пишуть нові – про те, що відбулось добре, а що не зовсім. Нові листи також 
складають у конверт і передають тренерам. 
Цей метод дозволяє і тренерам, і учасникам оцінити ситуацію «на виході» 
та зрозуміти плюси й мінуси роботи, відстежити, над чим ще потрібно 
попрацювати, а що вдалося. 
 
Лист очікувань 
Учасники заповнюють особисті листи очікувань. У кінці кожного дня 
переглядають їх та позначають очікування, яке реалізувалося. Листи можуть 
бути прикріплені до стіни, або ж зберігатися безпосередньо в учасників. Цей 
метод допомагає розвинути навички самоконтролю та саморефлексії. 
 
Попит і пропозиція 
 Перед опитуванням очікувань, учасникам нагадують основні
 принципи неформальної освіти – «навчитися навчатися» та «навчатися у 
взаємодії». Потім учасники мають заповнити два пункти: «Попит» (що мені 
потрібно, і що я хочу отримати під час семінару) і «Пропозиція» (що я можу 
дати, чим можу поділитися з іншими). 
 
Енеджайзери 
Знайди 
Обирається декілька ключових фраз за темою або загальновідомі вирази 
половинку (кількістю вдвічі менше, ніж є учасників). Потім вирази записують 
на картки, що складаються з двох половинок. Кожен учасник або учасниця 
отримує одну половинку. Завдання: зібрати фрази докупи. 
 
Бім-бом 
Завдання: подумки обрати для себе з аудиторії людину «бім» і людину 
«бом». Коли всі зробили вибір, оголошується перший раунд, під час якого 
 
 
необхідно стати якомога ближче до своєї людини «бім» і якомога далі від свого 
«бом». За декілька хвилин оголошується другий раунд, під час якого навпаки 
треба стати ближче до «бом» і далі від «бім». 
 
Доторкнись до... 
Учасники вільно рухаються по аудиторії. Ведуча/-ий періодично 
оголошує: «Доторкніться до чогось жовтого (м’якого, високого, дерев’яного 
тощо). 
 
Фан-зона 
Уявляємо, що ми на важливому футбольному матчі у фан-зоні. Група 
ділиться на три сектори. У першому таймі перший сектор кричить: «Бий-бий-
бий», другий: 
«Пасуй, пасуй», третій – свистить або вистукує ритм. Одна людина 
залишається «на полі» і вказує, який сектор має почати вболівати. Якщо 
гравець підіймає руки догори, то всі кричать «гол!». У другому таймі та у 
додатковий час сектори міняються кричалками. 
 
Рука на пульсі 
Учасники сидять у колі, тримаючись за руки. Перша людина надсилає 
серію імпульсів через коротке міцне рукостискання в обидва боки. Потім люди, 
що отримали імпульси, передають їх далі по колу, таким чином утворюючи 
енергетичний ланцюжок. 
 
Плескання 
Усі стають у коло. Ведуча/-ий повертається до людини зліва і має 
одночасно з нею плеснути в долоні. Потім ця людина повертається до свого 
сусіда або сусідки зліва і так само плескає. Таким чином учасники передають 
імпульс по колу. Поступово можна збільшувати темп та вводити нові серії 
плескань. 
 
 
 
Командотворення 
Острови 
Намалювати на підлозі п’ять кіл, достатньо великих, щоб усі учасники 
могли поміститися в них. Острови отримують назви. Кожен учасник має 
«оселитися» на якомусь з островів. Потім оголошується, що дуже скоро один з 
островів опиниться під водою, тому жителі мають швидко знайти собі нову 
домівку на інших островах. Коли всі розселилися, черга наступного острова йти 
під воду. Так триває, доки всі учасники не опиняться на одному острові. 
 
Посланець 
Перед початком гри фасилітатори будують якусь скульптуру із коробок, 
маркерів або інших матеріалів і накривають її. Учасники об’єднуються у 
декілька груп. 
Кожна група відправляє посланця подивитися на оригінальну скульптуру. 
Потім він або вона повертається і має дати інший групі інструкції, як 
відтворити таку саму скульптуру, причому не має права нічого робити 
особисто. В кінці гри скульптури порівнюють з оригіналом, відбувається 
обговорення процесу. 
 
Лісосплав 
Учасники стають у дві шеренги обличчями одне до одного. Кожен/-а 
міцно бере за руки людину, що навпроти. Один учасник або учасниця з групи 
лягає обличчям догори на руки з початку лінії, а всі інші мають доправити 
його/її на інший кінець. Так само мають «сплавитися» всі учасники групи. 
 
Башта з макаронів 
Учасники об’єднуються у команди. Кожна команда отримує 20 штук 
спагеті, 4 шматочки зефіру, скотч і ножиці. Завдання: побудувати якомога вищу 
башту за 20 хвилин. Обов’язкова умова – на горі має бути 1 шматочок зефіру. 
 
 
Подати мені 
 Учасники об’єднуються у декілька команд і стають якомога далі від 
фасилітатора. Той/та говорить: «Подайте мені...», щоразу називаючи різні 
варіанти (наприклад, «...чоловіка у жіночому взутті», «...двох людей, що міцно 
обіймаються»). Кожна команда має «оформити» замовлення і направити до 
фасилітатора. 
 
Айсбрейкери (криголами) 
Ти черв’як? 
Усі заплющують очі. Ведуча/-ий обирає одну людину черв’яком, так щоб 
інші не знали, хто це. Потім усі із заплющеними очима обережно рухаються по 
аудиторії, а коли натикаються на когось, то запитують: «Ти черв’як?». Якщо 
отримують відповідь «ні», то продовжують шукати далі, а якщо у відповідь 
тиша, то необхідно триматися цієї людини і далі рухатися по аудиторії разом. 
Гра триває доти, доки ніхто не буде запитувати про черв’яка. 
 
Що не так 
Учасники об’єднуються у пари, намагаючись запам’ятати всі деталі 
зовнішності один одного. Потім хтось один повертається, а інший партнер/-ка 
змінює три речі у своєму зовнішньому вигляді (по-іншому зав’язує шарф, 
одягає годинника на іншу руку тощо). Потім партнер/-ка має відгадати всі речі, 
що змінилися. Відтак міняються ролями.