ChSTU repository

 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
_____________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
______________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему:  
«Управління соціально-екологічними проектами» 
 
 
 
Виконав: студент  2  курсу, групи  ЗСЗМ-912               
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))  
 
Закутній А.В. 
                (прізвище та ініціали)  
 
Керівник  к.е.н.,  доцент кафедри Соціального забезпечення 
Тернова Л.Ю. 
(прізвище та ініціали)  
 
Рецензент _________________________  
                                      (прізвище та ініціали)  
 
 
Черкаси – 2020 р. 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр  
 
Галузь знань  23 Соціальна робота   
           (шифр і назва)
 
Спеціальність  232 “Соціальне забезпечення”  
                                                                                     (шифр і назва)
 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________2020 р. 
 
 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
 
Закутній А.В. 
            (прізвище, ім’я, по батькові)
 
1. Тема роботи Управління соціально-екологічними проектами 
2.  Науковий керівник роботи к.е.н., доцент Тернова Л.Ю. 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 2020 р. № ________ 
 
2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2020 р. 
 
3. Вихідні дані до роботи  
правову базу дослідження становлять: Конституція України, Закони України, 
Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші 
нормативно-правові акти, емпіричну – звітні дані Державного комітету 
статистики України,  матеріали періодичних друкованих видань та Інтернет-
видань 
(визначаються кількісні або (та) якісні показники, яким повинен відповідати об’єкт проектування наукового дослідження)
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) теоретична частина, аналітична частина, проектна частина 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень)  
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Підпис 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 к.е.н., доцент Тернова Л.Ю. 03.10.2020  
2 к.е.н., доцент Тернова Л.Ю. 17.10.2020  
3 к.е.н., доцент Тернова Л.Ю. 25.11.2020  
 
7. Дата видачі завдання 11 вересня 2020 р. 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ 
Назва етапів виконання роботи  виконання Примітка  
з/п 
етапів роботи 
Вибір теми кваліфікаційної роботи 
1 і узгодження ї з науковим 15.09.2020 виконано 
керівником 
Опрацювання правової бази 
дослідження: Конституція України, 
Закони України, Укази Президента 
України, постанови Кабінету 
Міністрів України та інші 
2 нормативно-правові акти, 26.09.2020 виконано 
емпіричної – звітні дані 
Державного комітету статистики 
України, матеріали періодичних 
друкованих видань та Інтернет-
видань 
Складання змісту роботи та 
3 03.10.2020 виконано 
узгодження з науковим керівником 
Робота над написанням 
4    15.10.2020 виконано 
теоретичного розділу 
Робота над написанням 
5 17.10.2020 виконано 
аналітичного розділу 
Робота над написанням проектного 
6 31.10.2020 виконано 
розділу 
Обгрунтування висновків по 
7 розділам і загального висновку по 07.11.2020 виконано 
роботі  
Подання роботи на рецензування та 
8 21.11.2020 виконано 
нормоконтроль  
 
 
Виправлення зауважень наукового 
9 керівника, рецензента та 29.11.2020 виконано 
відповідального за нормоконтроль 
Подання зброшурованої роботи із 
10 відповідним комплектом 09.12.2020 виконано 
супровідних документів на кафедру 
 
Студент                       ____________________     Закутній А.В. 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Керівник роботи     ____________________     Тернова Л.Ю. 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Секретар ЕК   ____________________     Джиквас А.О. 
        (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РЕЗЮМЕ 
на кваліфікаційну роботу магістра 
 
на тему: Управління соціально-екологічними проектами 
Студента групи               ЗСЗМ-912              Закутнього Андрія Володимировича      
                 (шифр групи)                    (прізвище, ім’я, по батькові) 
 факультету гуманітарних технологій  заочної  форми навчання 
спеціальності 232 “Соціальне забезпечення” 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 100 сторінок, 10 таблиць, 20 
рисунків, список літератури з 110 найменувань, 10 додатків. 
 
Предметом дослідження є механізми реалізації державної екологічної 
політики і соціально-екологічних програм на регіональному рівні. 
Об'єктом дослідження є державна екологічна політика та можливість 
реалізації соціально-екологічних проектів як на рівні держави, так і на 
регіональному рівні. 
Метою роботи є аналіз механізмів реалізації державної екологічної політики 
на регіональному рівні та виробленні пропозицій щодо їх вдосконалення. 
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність послідовного 
розв’язання таких завдань: дослідити теоретико-методологічні засади 
державного управління реалізацією екологічної політики на регіональному рівні 
та сучасні підходи до її формування; розробити перспективні напрями 
вдосконалення механізмів реалізації державної екологічної політики. 
Для вирішення визначених завдань використовувались такі 
взаємопов’язані методи наукового дослідження: пошуково-бібліографічний 
метод, методи абстрактно-логічного аналізу, комплексного аналізу,  порівняння та 
узагальнення, структурно-функціонального аналізу, моделювання. 
Інформаційно-довідковою базою дослідження є законодавчі та 
нормативно-правові акти України, міжнародні документи, аналітичні й 
статистичні матеріали Міністерства екології та природних ресурсів України, 
Державної служби статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних 
вчених з питань охорони довкілля, періодичні видання, наукова інформація із 
всесвітньої комп’ютерної мережі Internet, результати особистих спостережень 
автора. 
За результатами дослідження розроблено проект роздільного збирання 
побутових відходів в м. Черкаси. Одержані результати можуть бути 
використані в м. Черкаси при реалізації програми благоустрою міста. 
Рік виконання магістерської кваліфікаційної роботи 2020 
Рік захисту роботи 2020 
                      Підпис студента ____________________ 
                   
                     Дата ______________________________ 
 
 
АНОТАЦІЯ 
Закутній А.В. Управління соціально-екологічними проектами - Рукопис. 
Дослідження на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 232 “Соціальне 
забезпечення”. - Черкаський державний технологічний університет, 2020.                                            
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню сучасних основ управління соціально-
екологічними проектами на регіональному рівні. У першому розділі розглянуто поняття 
соціального проекту, теоретичні та методологічні основи управління соціальними проектами на 
регіональному рівні. У другом розділі проведено аналіз сучасних тенденцій розвитку управління 
соціальними проектами, проаналізовано актуальність реалізації таких проектів у екологічній 
сфері. У третьому розділі запропоновано до реалізації екологічний проект роздільного збирання 
побутових відходів у м. Черкаси. У роботі розглянуто питання сучасного стану роздільного 
збирання твердих побутових відходів в Україні та в м. Черкаси, виявлено негативний вплив не 
правильно облаштованих майданчиків для сміття на довкілля, визначено ставлення населення 
до роздільного збирання побутових відходів,  запропоновано практичні рекомендації щодо 
покращення ситуації.  Кваліфікаційна робота магістра складається з вступу, трьох розділів, 
висновків, списку використаних джерел із 110 найменувань і 10 додатків. Робота містить 10 
таблиць і 20 рисунків.  
Ключові слова: соціальний проект, екологія, побутові відходи. 
ANNOTATION 
Zakutniy A.V. Social and ecological projects management - Manuscript. Research for 
obtaining a master's degree in specialty 232 "Social Security". - Cherkasy State Technological 
University, 2020. 
The graduate work is devoted to the study of modern foundations of management of socio-
environmental projects at the regional level. The first section considers the concept of social project, 
theoretical and methodological foundations of social project management at the regional level. In the 
second section the analysis of modern tendencies of development of management of social projects is 
carried out, the urgency of realization of such projects in the ecological sphere is analyzed. In the third 
section the ecological project of separate collection of household waste in Cherkasy is offered for 
realization. The graduate work considers the current state of separate collection of solid waste in 
Ukraine and Cherkasy, reveals the negative impact of improperly equipped landfills on the 
environment, determines the attitude of the population to separate collection of household waste, offers 
practical recommendations for improving the situation. The master's qualification work consists of an 
introduction, three sections, conclusions, a list of sources used with 110 titles and 10 applications. The 
work contains 10 tables and 20 figures. 
Key words: social project, ecology, household waste. 
 
 
 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЄКТАМИ 
1.1. Сутність та особливості соціально-екологічних проєктів 
1.2. Соціально-екологічні проєкти в системі сталого розвитку суспільства 
1.3. Теоретичні підходи та принципи управління проєктами у соціально-
екологічній сфері 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЄКТІВ 
2.1. Нормативно-інституційні засади реалізації соціально-екологічних проєктів 
2.2. Основні етапи управління соціально-екологічними проєктами 
2.3. Проблеми та виклики у процесі реалізації соціально-екологічних проєктів 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЄКТАМИ 
3.1. Сучасні інструменти управління соціально-екологічними проєктами 
3.2. Механізми підвищення ефективності реалізації соціально-екологічних 
проєктів 
3.3. Перспективні напрями розвитку соціально-екологічних проєктів у громадах 
ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП 
 
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується загостренням 
взаємопов’язаних соціальних та екологічних проблем. Зміни клімату, деградація 
природних ресурсів, урбанізаційні процеси, наслідки техногенного навантаження 
на довкілля, а також зростання соціальної нерівності формують складний 
комплекс викликів для держав, громад та інституцій громадянського суспільства. 
У цих умовах особливої актуальності набуває пошук ефективних механізмів 
поєднання соціального розвитку та екологічної безпеки, що реалізується через 
впровадження соціально-екологічних проєктів. 
Соціально-екологічні проєкти спрямовані на вирішення проблем, що 
виникають на перетині взаємодії людини, суспільства та природного середовища. 
Вони передбачають не лише екологічні заходи, пов’язані із збереженням довкілля, 
раціональним використанням ресурсів або відновленням природних екосистем, 
але й мають виражений соціальний компонент: підвищення якості життя 
населення, формування екологічної культури, розвиток громадської активності, 
залучення різних соціальних груп до спільного вирішення екологічних проблем. 
У сучасних умовах розвитку суспільства роль соціально-екологічних 
проєктів постійно зростає. Вони виступають важливим інструментом реалізації 
принципів сталого розвитку, сприяють формуванню безпечного життєвого 
середовища, підвищенню рівня екологічної свідомості населення та розвитку 
партнерської взаємодії між державою, громадою і громадськими організаціями. 
 
 
Водночас ефективність реалізації таких ініціатив значною мірою залежить від 
якості управління проєктами, використання сучасних методів планування, 
координації ресурсів, моніторингу та оцінювання результатів. 
Проблематика управління соціально-екологічними проєктами перебуває у 
фокусі досліджень науковців у сферах соціального управління, екологічної 
політики, публічного адміністрування та проєктного менеджменту. Вагомий 
внесок у розроблення теоретичних і практичних засад сталого розвитку, 
екологічної політики та соціального управління здійснили українські та зарубіжні 
дослідники. Водночас динамічні зміни соціально-екологічного середовища 
потребують подальшого осмислення управлінських підходів до реалізації 
проєктів, які поєднують соціальні та екологічні цілі. 
Актуальність теми кваліфікаційної роботи зумовлена необхідністю 
вдосконалення механізмів управління соціально-екологічними проєктами, що 
сприятимуть ефективному використанню ресурсів, підвищенню результативності 
проєктної діяльності та забезпеченню сталого розвитку територіальних громад. 
Мета роботи полягає у дослідженні теоретичних засад та практичних 
особливостей управління соціально-екологічними проєктами, а також у 
визначенні напрямів підвищення ефективності їх реалізації. 
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань: 
 проаналізувати сутність та особливості соціально-екологічних проєктів; 
 розкрити теоретичні основи управління проєктною діяльністю у соціально-
екологічній сфері; 
 
 
 визначити основні етапи та інструменти управління соціально-екологічними 
проєктами; 
 дослідити сучасні підходи до планування, реалізації та оцінювання 
ефективності соціально-екологічних проєктів; 
 обґрунтувати напрями вдосконалення управління соціально-екологічними 
проєктами. 
Об’єктом дослідження є соціально-екологічні проєкти як інструмент 
вирішення соціальних та екологічних проблем суспільства. 
Предметом дослідження є управлінські механізми, принципи та інструменти 
реалізації соціально-екологічних проєктів. 
У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналіз і 
синтез, узагальнення, порівняння, системний підхід, а також методи аналізу 
наукових джерел і практичного досвіду реалізації соціально-екологічних 
ініціатив. 
Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих 
результатів для вдосконалення управління соціально-екологічними проєктами у 
діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та інших 
суб’єктів, що реалізують ініціативи у сфері сталого розвитку. 
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі 
вступу, розділів, висновків та списку використаних джерел. 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЄКТАМИ 
 
1.1. Сутність та особливості соціально-екологічних проектів 
 
У сучасних умовах розвитку суспільства питання взаємодії людини, соціуму та 
природного середовища набувають особливої актуальності. Зростання 
антропогенного навантаження на довкілля, виснаження природних ресурсів, 
погіршення екологічного стану територій, а також загострення соціальних 
проблем формують потребу у комплексних підходах до їх вирішення. Одним із 
таких підходів є реалізація соціально-екологічних проєктів, які поєднують 
екологічні та соціальні аспекти розвитку суспільства. 
Соціально-екологічні проєкти є важливим інструментом вирішення актуальних 
проблем у сфері охорони довкілля, підвищення якості життя населення та 
формування екологічної культури. Їхня особливість полягає у тому, що вони 
спрямовані не лише на збереження природного середовища, але й на покращення 
соціальних умов життя населення, розвиток громадської активності та 
формування відповідального ставлення до природних ресурсів. 
У науковій літературі поняття «проєкт» трактується як комплекс 
взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення визначеної мети у 
встановлені терміни та за наявності обмежених ресурсів. Проєкт характеризується 
чіткою структурою, визначеними етапами реалізації, конкретними результатами 
та системою управління. 
Соціально-екологічний проєкт можна визначити як цілеспрямовану діяльність, 
спрямовану на вирішення соціальних та екологічних проблем шляхом реалізації 
комплексу заходів, що забезпечують покращення стану довкілля та підвищення 
рівня соціального добробуту населення. 
Особливістю соціально-екологічних проєктів є інтеграція соціального та 
екологічного компонентів. Це означає, що екологічні заходи, які реалізуються в 
 
 
межах таких проєктів, мають безпосередній вплив на соціальний розвиток 
громади, а соціальні ініціативи, своєю чергою, сприяють формуванню 
відповідального ставлення до природного середовища. 
До основних характеристик соціально-екологічних проєктів належать: 
1. Комплексний характер. 
Соціально-екологічні проєкти охоплюють різні аспекти взаємодії 
суспільства і природи. Вони можуть включати екологічні, освітні, соціальні, 
організаційні та інституційні заходи, спрямовані на досягнення спільної 
мети. 
2. Соціальна спрямованість. 
Такі проєкти орієнтовані на задоволення потреб населення, підвищення 
якості життя, розвиток екологічної свідомості та залучення громадян до 
вирішення екологічних проблем. 
3. Екологічна орієнтація. 
Важливою складовою соціально-екологічних проєктів є реалізація заходів, 
спрямованих на збереження природних ресурсів, покращення стану 
довкілля, відновлення природних екосистем та запобігання негативним 
екологічним наслідкам господарської діяльності. 
4. Міжсекторальна взаємодія. 
Реалізація соціально-екологічних проєктів передбачає співпрацю різних 
суб’єктів: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, 
громадських організацій, бізнесу та населення. 
5. Обмеженість ресурсів та визначені терміни реалізації. 
Як і будь-який проєкт, соціально-екологічні ініціативи реалізуються у 
межах визначеного бюджету, часових рамок та ресурсних можливостей. 
6. Орієнтація на сталий результат. 
Соціально-екологічні проєкти спрямовані на досягнення довгострокових 
позитивних змін у соціальному та екологічному середовищі. 
Важливою характеристикою соціально-екологічних проєктів є їхня спрямованість 
 
 
на формування екологічної культури населення. Екологічна культура передбачає 
усвідомлення людьми своєї відповідальності за стан довкілля, дотримання 
екологічних норм поведінки та участь у природоохоронних заходах. 
Соціально-екологічні проєкти можуть реалізовуватися на різних рівнях: 
 міжнародному; 
 національному; 
 регіональному; 
 місцевому. 
Особливо важливу роль відіграють соціально-екологічні проєкти на рівні 
територіальних громад, оскільки саме на місцевому рівні найбільш відчутними є 
екологічні проблеми та їхній вплив на життя населення. 
Серед прикладів соціально-екологічних проєктів можна виокремити: 
 проєкти з озеленення територій; 
 ініціативи з сортування та переробки відходів; 
 програми енергозбереження; 
 освітні екологічні кампанії; 
 відновлення природних ландшафтів; 
 розвиток екологічного волонтерства. 
Таким чином, соціально-екологічні проєкти є важливим інструментом вирішення 
актуальних проблем сучасного суспільства. Вони поєднують соціальні та 
екологічні аспекти розвитку, сприяють формуванню екологічної відповідальності 
населення та забезпечують покращення якості життя громад. 
 
1.2. Соціально-екологічні проєкти в системі сталого розвитку 
суспільства 
 
Концепція сталого розвитку є однією з ключових парадигм сучасного суспільного 
розвитку. Вона передбачає гармонійне поєднання економічного зростання, 
соціального прогресу та охорони довкілля з метою задоволення потреб сучасного 
 
 
покоління без загрози для можливостей майбутніх поколінь задовольняти власні 
потреби. 
Ідея сталого розвитку набула широкого поширення після оприлюднення доповіді 
Всесвітньої комісії з питань довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє». У 
цьому документі було сформульовано базові принципи сталого розвитку, які 
передбачають необхідність інтеграції екологічної, соціальної та економічної 
політики. 
У межах концепції сталого розвитку особливе значення мають соціально-
екологічні проєкти, які виступають практичним інструментом реалізації її 
принципів. Саме через проєктну діяльність здійснюється впровадження 
конкретних заходів, спрямованих на покращення стану довкілля та підвищення 
соціального добробуту населення. 
Соціально-екологічні проєкти відіграють важливу роль у формуванні сталого 
розвитку суспільства, оскільки вони: 
 сприяють збереженню природних ресурсів; 
 забезпечують підвищення рівня екологічної безпеки; 
 формують екологічну свідомість населення; 
 стимулюють громадську активність; 
 сприяють розвитку партнерства між державою, громадою та бізнесом. 
Важливим аспектом реалізації соціально-екологічних проєктів є їхня 
спрямованість на досягнення довгострокових результатів. На відміну від 
короткострокових програм, соціально-екологічні проєкти передбачають 
створення умов для сталих позитивних змін у соціальному та природному 
середовищі. 
Соціально-екологічні проєкти також сприяють розвитку громадянського 
суспільства. Участь населення у реалізації екологічних ініціатив сприяє 
формуванню відповідальності за стан довкілля, розвитку волонтерського руху та 
підвищенню рівня соціальної згуртованості. 
 
 
 
1.2. Теоретичні підходи та принципи управління проєктами у соціально-
екологічній сфері 
Ефективність реалізації соціально-екологічних проєктів значною мірою залежить 
від якості управління проєктною діяльністю. Управління проєктами передбачає 
планування, організацію, координацію та контроль виконання заходів, 
спрямованих на досягнення поставленої мети. 
У сучасній науковій літературі управління проєктами розглядається як система 
методів і інструментів, що забезпечують ефективне використання ресурсів для 
досягнення визначених результатів у встановлені терміни. 
Основними етапами управління проєктами є: 
1. Ініціація проєкту – визначення проблеми, формування мети та основних 
завдань проєкту. 
2. Планування проєкту – розроблення плану дій, визначення ресурсів, 
термінів та очікуваних результатів. 
3. Реалізація проєкту – виконання запланованих заходів. 
4. Моніторинг і контроль – оцінювання ходу реалізації проєкту та 
коригування діяльності у разі потреби. 
5. Завершення проєкту – підбиття підсумків, оцінювання результатів та 
поширення отриманого досвіду. 
Управління соціально-екологічними проєктами базується на низці принципів, 
серед яких: 
 принцип сталості; 
 принцип участі громади; 
 принцип партнерства; 
 принцип прозорості; 
 принцип ефективності використання ресурсів. 
Застосування сучасних підходів до управління проєктами дозволяє підвищити 
ефективність реалізації соціально-екологічних ініціатив, забезпечити раціональне 
використання ресурсів та досягнення довгострокових результатів. 
 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЄКТІВ 
 
2.1. Нормативно-інституційні засади реалізації соціально-екологічних 
проєктів 
 
Реалізація соціально-екологічних проєктів неможлива без належного нормативно-
правового та інституційного забезпечення. Саме законодавча база визначає 
принципи охорони довкілля, механізми використання природних ресурсів, 
інструменти екологічної політики, а також регулює участь держави, громад та 
громадських організацій у вирішенні екологічних проблем. 
Нормативно-правові засади реалізації соціально-екологічних проєктів 
формуються на основі Конституції України, законів України, підзаконних 
нормативних актів, а також міжнародних угод і стандартів у сфері охорони 
довкілля та сталого розвитку. 
Важливим фундаментом екологічної політики є Конституція України, яка 
закріплює право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля 
та на відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права. Також у 
Конституції визначено обов’язок держави забезпечувати екологічну безпеку та 
підтримувати екологічну рівновагу на території країни. 
Серед ключових законодавчих актів, що регулюють діяльність у сфері соціально-
екологічних проєктів, особливе значення мають закони України про охорону 
навколишнього природного середовища, про оцінку впливу на довкілля, про 
відходи, про природно-заповідний фонд, а також нормативні документи, які 
визначають принципи раціонального використання природних ресурсів. 
Законодавство у сфері охорони довкілля передбачає реалізацію державної 
політики, спрямованої на забезпечення екологічної безпеки, збереження 
природних ресурсів, запобігання негативному впливу господарської діяльності на 
довкілля та підвищення екологічної свідомості населення. 
 
 
Важливою складовою нормативно-правового забезпечення є також міжнародні 
документи, які визначають загальні принципи сталого розвитку. До них належать 
міжнародні декларації, конвенції та програми дій, спрямовані на збереження 
довкілля, боротьбу зі змінами клімату, захист біорізноманіття та розвиток 
екологічної співпраці між державами. 
Окрім нормативно-правової бази, важливу роль у реалізації соціально-
екологічних проєктів відіграє інституційна система управління екологічною 
політикою. До основних інституцій, що забезпечують реалізацію екологічної 
політики та підтримують соціально-екологічні ініціативи, належать: 
– центральні органи виконавчої влади, які формують державну політику у сфері 
охорони довкілля; 
– органи місцевого самоврядування, що реалізують екологічні програми на рівні 
територіальних громад; 
– громадські організації та екологічні об’єднання; 
– наукові та освітні установи; 
– підприємства та бізнес-структури, які впроваджують екологічні технології та 
підтримують екологічні ініціативи. 
Особливе значення у процесі реалізації соціально-екологічних проєктів мають 
органи місцевого самоврядування. Саме на місцевому рівні формується значна 
частина екологічних програм, здійснюється управління природними ресурсами та 
реалізуються заходи з покращення екологічного стану територій. 
Важливим елементом інституційного забезпечення є участь громадськості у 
процесі прийняття екологічно значущих рішень. Громадські організації, 
ініціативні групи та волонтерські об’єднання відіграють важливу роль у реалізації 
соціально-екологічних проєктів, оскільки вони сприяють формуванню екологічної 
свідомості населення та стимулюють громадську активність. 
Таким чином, нормативно-інституційні засади реалізації соціально-екологічних 
проєктів формують комплексну систему правових та організаційних механізмів, 
що забезпечують ефективне впровадження екологічних ініціатив та сприяють 
 
 
сталому розвитку суспільства. 
 
2.2. Основні етапи управління соціально-екологічними проектами 
 
Ефективна реалізація соціально-екологічних проєктів потребує застосування 
системного підходу до управління проєктною діяльністю. Управління проєктами 
передбачає організацію та координацію дій, спрямованих на досягнення 
визначених цілей у межах встановлених ресурсів і часових обмежень. 
Процес управління соціально-екологічними проєктами складається з кількох 
взаємопов’язаних етапів, кожен з яких має свої особливості та функції. 
Першим етапом є ініціювання проєкту. На цьому етапі визначається проблема, 
яка потребує вирішення, формулюється мета проєкту, визначаються основні 
зацікавлені сторони та оцінюється актуальність майбутньої проєктної діяльності. 
Важливим завданням цього етапу є проведення попереднього аналізу соціально-
екологічної ситуації та визначення потенційних можливостей для реалізації 
проєкту. 
Наступним етапом є планування проєкту. У межах цього етапу здійснюється 
розроблення детального плану реалізації проєкту, визначаються конкретні 
завдання, заходи, терміни виконання, ресурси та очікувані результати. 
Планування також передбачає формування бюджету проєкту, визначення джерел 
фінансування та розподіл відповідальності між учасниками проєктної діяльності. 
Третім етапом є реалізація проєкту, під час якої здійснюється виконання 
запланованих заходів. На цьому етапі важливим є ефективне управління 
ресурсами, координація діяльності учасників проєкту, а також оперативне 
реагування на можливі зміни або ризики. 
Четвертий етап – моніторинг та контроль реалізації проєкту. Моніторинг 
передбачає систематичне відстеження ходу виконання проєктних заходів, аналіз 
досягнутих результатів та оцінювання ефективності використання ресурсів. 
Контроль дозволяє своєчасно виявляти проблеми та вносити необхідні корективи 
 
 
у процес реалізації проєкту. 
Завершальним етапом є оцінювання результатів та завершення проєкту. На 
цьому етапі здійснюється аналіз досягнутих результатів, оцінювання ефективності 
проєкту, визначення його впливу на соціальне та екологічне середовище, а також 
підготовка звітності. 
Особливістю управління соціально-екологічними проєктами є необхідність 
врахування інтересів різних груп населення, забезпечення участі громадськості та 
дотримання принципів сталого розвитку. Тому важливим елементом управління є 
комунікація між усіма учасниками проєкту та забезпечення прозорості прийняття 
рішень. 
Застосування сучасних методів управління проєктами, зокрема стратегічного 
планування, управління ризиками, моніторингу та оцінювання результатів, сприяє 
підвищенню ефективності реалізації соціально-екологічних ініціатив та 
забезпечує досягнення запланованих результатів. 
 
2.3. Проблеми та виклики у процесі реалізації соціально-екологічних 
проєктів 
Попри значний потенціал соціально-екологічних проєктів у вирішенні актуальних 
проблем сучасного суспільства, процес їх реалізації часто супроводжується рядом 
труднощів та викликів. Ці проблеми можуть мати економічний, організаційний, 
соціальний або інституційний характер. 
Однією з найбільш поширених проблем є обмеженість фінансових ресурсів. 
Реалізація соціально-екологічних проєктів потребує значних матеріальних витрат, 
пов’язаних із впровадженням екологічних технологій, проведенням 
природоохоронних заходів та організацією інформаційно-просвітницької 
діяльності. Недостатність фінансування часто призводить до скорочення 
масштабів проєктів або ускладнює їхню реалізацію. 
Іншою важливою проблемою є недостатній рівень екологічної свідомості 
населення. Багато громадян не усвідомлюють важливості охорони довкілля або 
 
 
не готові брати активну участь у природоохоронних ініціативах. Це ускладнює 
процес залучення громадськості до реалізації соціально-екологічних проєктів. 
Серед інших проблем можна виділити: 
– недостатню координацію між різними інституціями, які беруть участь у 
реалізації проєктів; 
– недосконалість нормативно-правової бази; 
– недостатній рівень професійної підготовки фахівців у сфері управління 
проєктами; 
– низький рівень інформаційної підтримки екологічних ініціатив; 
– складність оцінювання довгострокових результатів соціально-екологічних 
проєктів. 
Важливим викликом є також необхідність забезпечення сталості результатів 
проєктної діяльності. Багато проєктів мають короткостроковий характер і не 
завжди призводять до довготривалих змін у соціальному та екологічному 
середовищі. 
Вирішення зазначених проблем потребує вдосконалення механізмів управління 
соціально-екологічними проєктами, розширення співпраці між державою, 
громадою та бізнесом, а також підвищення рівня екологічної освіти населення. 
Таким чином, ефективна реалізація соціально-екологічних проєктів можлива 
лише за умови комплексного підходу до їх управління, належного нормативно-
інституційного забезпечення та активної участі громадськості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИМИ 
ПРОЄКТАМИ 
 
Проблема утилізації відходів з кожним роком стає все актуальнішою. За 
оцінками експертів тепер на звалища більше потрапляє пластмаси, ніж скла, 
металу і деревини. Полімери становлять близько 20% з прогресуючим зростанням 
до 30% від загальної маси комунальних відходів країни. Відходи з полімеру 
складають одну з основних проблем забруднення навколишного середовища 
нашої країни Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість 
їхнього розкладення. Папір руйнується через 2 –10 років, консервні банки майже 
за 100 років, поліетиленові матеріали – за 200 років, пластмаса – за 500 років, а 
скло для повного розкладу вимагає 1000 років. 
Захоронення або вивіз на смітник мало придатні для утилізації відходів 
полімерних матеріалів. Це обумовлено тим, що їх об’єм не змінюється з часом. 
Відповідно площі, зайняті під смітники, повинні безперервно збільшуватися, це 
призводить до виведення з господарського обороту значних територій, 
довгостроковим забрудненням навколишнього середовища і не раціонально з 
енергетичної точки зору. Однак цей метод і сьогодні широко застосовується в 
Україні. 
Кабінет міністрів України затвердив Національний план управління 
відходами до 2030 року [19]. Детальну маршрутну карту розробили на основі 
стандартів ЄС та економіки замкненого циклу. План визначає заходи, що 
дозволять Україні протягом наступних 10 років перейти на нову модель 
поводження з відходами на зразок тієї, що діє в європейських країнах. 
План передбачає такі кроки: 
 пакет завдань щодо кожного виду відходів – від прийняття необхідної 
правової бази до конкретних заходів зі збирання, переробки та утилізації; 
 розробка регіональних планів управління відходів; 
 будівництво регіональних полігонів для відходів, що не є 
 
 
небезпечними; 
 будівництво регіональних комплексів з відновлення побутових 
відходів; 
 прийняття закону про «Муніципальні відходи»; 
 розробка нових ДБН щодо полігонів. 
 Згідно прийнятої стратегії, існуватиме чітка послідовність поводження з 
відходами в Україні . 
 
Рисунок 3.3 – Ієрархія управління і поводження з відходамив Україні  
 
Створення біо-, фото- і водорозкладуваних полімерів спочатку розглядалось 
як один із оптимальних шляхів вирішення проблеми утилізації відходів. 
Фотодеструктуючі полімери одержують введенням в полімер УФ-сенсибілізаторів 
або синтезом сополімерів, які мають світлочутливі групи, або нанесенням покрить 
з фотоактивуючими добавками на поверхню виробів. Сенсибілізаторами частіше 
всього служать похідні антрахінону, бензофенону інших ароматичних кетонів та 
альдегідів. 
Основні терміни в поводженні з твердими побутовими відходами: 
 Знешкодження відходів - зменшення чи  усунення  небезпечності 
відходів  шляхом  механічного,  фізико-хімічного  чи  біологічного оброблення; 
 
 
 Перероблення відходів - здійснення  будь-яких технологічних 
операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних  властивостей  
відходів, з метою  підготовки їх до екологічно   безпечного  зберігання,  
перевезення,  утилізації  чи видалення; 
 Утилізація відходів - використання відходів як вторинних 
матеріальних чи енергетичних ресурсів [9]. 
Спалення відходів супроводжується забрудненням атмосфери отруйними 
газами, характеризується високою температурою, необхідністю відводу великої 
кількості тепла і сильною корозією технологічного обладнання. За наявності у 
відходах значної кількості полівінілхлориду (ПВХ) на стінках печей може 
з’явитися суцільний шар хлоридів заліза, на якому за температури 650-780°С 
можливе утворення сульфіду заліза. Дослідження показали, що під час 
спалювання сміття, яке містить до 6% пластичних мас (поліолефінів, ПВХ, ПС), в 
спеціальних інсеніраторах не спостерігається підвищення димоутворення, 
посилення запахів і засмічення обладнання. 
Для забезпечення спалювання відходів полімерів з мінімальним 
забрудненням повітря розроблені спеціальні системи газоочищення, методи 
попередньої обробки відходів (наприклад, лужним розчином), створені установки 
різних типів — ротаційні та подові печі, печі з гоокнім полум’ям і печі для 
спалювання в псевдозрідженому шарі. В більшості країн пластичні маси 
спалюють разом з іншими твердими відходами, на приклад в Японії 
функціонують спеціальні інсеніратори матеріалів. Попіл, що утворюється під час 
спалювання, використовують як добавку при виробництві будівельних матеріалів, 
дорожнього покриття. Таким чином, розглянуті методи не забезпечують 
ефективного вирішення проблеми використання відходів полімерів. Тому в 
останні роки намітились тенденції утилізації відходів шляхом регенерації, 
повторної переробки, одержання композиційних матеріалів, піролізу. 
До прогресивних способів утилізації відходів полімерів відносяться 
термічний і каталітичний піроліз за температури 500-1000°С в безкисневому 
 
 
середовищі або в середовищі з нестачею кисню. Він дозволяє одержувати 
безсіркові види палива та вуглеводи. Витрати на переробку скупляються за 
рахунок реалізації продуктів, що утворюються. В результаті термічної дії 
молекули полімерів розпадаються з утворенням низькомолекулярних продуктів, 
вихід і характеристики яких залежать від умов проведення процесу, природи і 
хімічного складу вихідних компонентів. 
На практиці існують і апробуються такі технології переробки компонентів, 
що містяться у відходах: 
1. Скло і вироби з нього йдуть на виробництво піноскла, що є в наш час 
найбільш перспективним матеріалом теплоізоляції − екологічно чистим і цілком 
негорючим, який має високий ступінь акустичної ізоляції. Такий матеріал 
призначений для будівництва житла і об'єктів нежилого фонду, відповідає 
світовим нормам, що висуваються до будівельних об'єктів з 
теплоенергозбереження.  
2. Дерево і вироби з нього, проходячи через дробарки (низку дробарок), 
подрібнюється до дрібної однорідної маси і складуються на відкритому 
підготовленому просторі, де зберігаються протягом від 3-х місяців до 1 року аж 
до отримання висококласного добрива (компосту), що йде на потреби міського 
господарства. 
3. Відходи полімерної продукції використовуються як в'яжуче для 
виготовлення термопластбетонної черепиці. Ця черепиця, складовими якої є 
пісок, фарбник, відходи полімерної продукції, є міцним, екологічно чистим, 
стійким до різних кліматичних умов матеріалом. Має малу питому вагу, велику 
довговічність, широку колірну гаму і прекрасний зовнішній вигляд. 
4. Лом залізобетонних конструкцій і цегли може застосовуватися після 
подрібнення, залежно від діаметра фракцій: 
- на засипку основи дорожнього покриття, перевершуючи за якістю 
традиційно використовувані матеріали − при достатньо крупному діаметрі 
фракцій (щебінь). 
 
 
- на виготовлення бордюрного каменя, тротуарних плит, а також 
конструкцій блоків шосе − при повторному подрібненні щебеню до більш дрібної 
фракції. Ця сировина може також використовуватися як частковий або повний 
замінник піску при виготовленні термопластбетонної черепиці. 
Крім вищевикладеного, розглядаються і аналізуються нові технології 
переробки. 
 
Нові технології переробки 
переробка виготовлення переробка 
переробка ПЕТ-пляшок екологічно пластмас в переробка 
макулатури в в неткані чистих тару, відпрацьован
таропакуваль покрівельні і матеріалів з будівельні і их свинцевих 
ну продукцію гідроізоляцій деревних обробні акумуляторів 
ні матеріали відходів матеріали 
 
Рисунок 3.4 - Нові технології переробки компонентів, що містяться у твердих 
побутових відходах  
 
На сьогоднішній день найбільш поширеним способом знешкодження 
комунальних відходів в нашій країні залишається їх поховання на полігонах або 
не облаштованих звалищах. Експлуатація звалищ, які не мають елементарних 
природоохоронних споруд, з соціальної точки зору - протипоказана, з 
природоохоронної - небезпечна. 
Полігонний метод знешкодження твердих побутових відходів  технологічно 
не складний, однак потребує великих земельних площ, експлуатаційних і 
транспортних витрат. Вищевказані класичні методи знешкодження комунальних 
відходів (контейнер  сміттєвоз - звалище - рекультивація) сьогодні неефективні і 
мають велику кількість недоліків, таких як: 
- витрати на боротьбу з наслідками згубного впливу звалищ, тобто на 
 
 
охорону природи, охорону здоров'я, очищення та фільтрування води, у багато 
разів перевищують витрати на будівництво заводів з переробки ТПВ; 
- на звалища йдуть нові величезні території. Кількість звалищ безперервно 
збільшується; 
- розкладені на звалищах ТПВ та промислові відходи проникають у грунт, 
тим самим, заражаючи його. Отруйні випаровування забруднюють повітря. 
- при спалюванні отруйні гази, що викидаються в атмосферу з димом, 
провокують тяжкі захворювання у людей, сприяють утворенню озонових дір і 
щільної димової завіси; 
- після спалювання відходів залишається отруйний попіл, який, згодом, теж 
доводиться утилізувати одним з вище перерахованих способів. 
 
 
Рисунок 3.5 - Перспектива розвитку мережі роздільного збирання відходів в  
Україні, згідно прийнятої Стратегії 
 
Вказані недоліки переконливо показують, що всі існуючі зараз способи 
утилізації відходів мають згубний вплив на екологічний, економічний і 
соціальний стан в Україні. В Україні реалізація політики в галузі переробки 
 
 
різного виду відходів утруднена з багатьох взаємопов’язаних причин. 
Новоприйнята стратегія має плани, щодо підвищення рівня екологічної свідомості 
громадян та розвитку інфраструктури, яка забезпечуватиме роздільне збирання 
відходів (рисунок 3.5). 
Єдиним, відносно екологічно чистим, способом боротьби з твердими 
побутовими відходами та промисловими відходами, на сьогоднішній день, є 
переробка відходів. В Україні поки що немає ні єдиного універсального заводу з 
переробки ТПВ, тому створення переробного заводу має стати першочерговим 
завданням для вирішення існуючої проблеми. Переробкою відходів, зокрема 
пластику, можуть займатися не тільки великі комплекси, але і невеликі фірми. 
 
 
 
Рисунок 3.6 - Обсяг побутових відходів за регіонами України у 2016 році та 
частка їх перероблення 
Відходи, що утворюються в різних галузях народного господавства та 
побуті мають визначений і якісний морфологічний склад, що спрощує вибір 
 
 
систем переробки їх і подальшого поводження. Нерівномірність населення 
регіонів та ступінь економічного розвитку визначає різні можливості переробки 
відходів. Розглядаючи структуру переробки побутових відходів в Україні слід 
зауважити, що менше половини областей маєть низький ступінь переробки 
відходів (рисунок 3.6). 
Одним із шляхів вирішення проблеми накопичення відходівє створення 
сміттєпереробних заводів. Існують приклади створення мініпереробних заводів 
діяльність яких спрямована тільки на переробку пластикових відходів. 
Організація такої діяльність вимагає в десятки разів менших витрат (на думку 
фахівців – $ 50-300 тис.).  
Використання такого обладнання дозволяє ретельно обробити пластикові 
відходи - матеріал проходить повний цикл очищення та миття від бруду і 
масляних забруднень, поліетиленових ковпачків і ручок, етикеток, металевих 
включень та ін.. Всі операції, окрім сортування, виконуються автоматично. Базова 
лінія складається з двох секцій: секція подрібнення і відмивання та секція 
гранулювання. Відмивання ПЕТ проводиться в декілька стадій з використанням 
флотації для видалення залишків поліетиленових ковпачків, миючих засобів, 
залишків клею та етикеток. Кількість ванн відмивання залежить від забруднення 
пляшок. Гранулювання пластівців проводиться за допомогою двошнекового 
паралельного екструдера. Дві зони дегазації дозволяють повністю видалити все 
повітря з розплаву і отримати гранули високої якості. (З 1 кг пластикових відходів 
«виходить» 0,8 кг вторинного поліетилену). 
Основна проблема, з якою можуть зіткнутися сміттєпереробні підприємства 
і держава - це збір ПЕТ-пляшок і не зацікавленість людей у тому, щоб викидати 
окремо ПЕТ-пляшки. Очевидно, що подібна проблема повинна вирішуватися на 
державному рівні, так як сучасні технології, пов'язані з переробкою ПЕТ, 
вимагають значних матеріальних вкладень, здійснення таких масштабних 
проектів неможливо без відповідної організації та координації з боку держави. 
 
 
 
Економічна доцільність   роздільного збирання відходів 
 
За відсутності роздільного збирання побутових відходів екологія та 
економіка держави зазнає значних збитків, через виведення із господарського 
обігу земель під розташування полігонів для захоронення побутових відходів, 
посилений негативний вплив на довкілля захоронених побутових відходів, втрату 
значного ресурсного потенціалу побутових відходів у якості вторинної сировини. 
 
Рисунок 3.7 – Щорічний економічний ефект, який можна отримати від 
застосування сміттєпереробних комплексів  
За оцінками зарубіжних операторів переробного ринку, рентабельність у 
сміттєпереробного заводу може досягати 20%, а з часом і 50%. Потенціал 
3
переробки побутових відходів в Україні складає близько 20 млн. м  (5 млн. т.). 
3
Наразі вже збирається близько 2,1 млн. м  (0,5 млн. т.) вторинних матеріалів з 
побутових відходів. Таким чином, необхідно ще роздільно зібрати близько 18 
3
млн. м  (4,5 млн. т.) вторинних матеріалів з побутових відходів в населених 
пунктах, де надаються послуги з вивезення побутових відходів і не впроваджено 
роздільне збирання. Метою цього має стати необхідність зменшення негативного 
впливу на довкілля та повернення в господарський обіг вторинні матеріали – 
папір, пластик, метал, скло.   Запровадження збору та переробки відходів на 
 
 
сміттєсортувальних комбінатах може спияти збільшенню економічного ефекту та 
отримання фінансових коштів  
За укрупненою оцінкою, для впровадження роздільного збирання 18 млн. 
3
м  (3,9 млн. т) вторинних матеріалів з побутових відходів, необхідно: 58,7 тис. 
контейнерів; 658 сміттєвоза; 45 сміттєсортувальних заводів. При цьому кількість 
сміттєсортувальних заводів може бути збільшено завдяки будівництву заводів 
меншої потужності в залежності від техніко-економічних обґрунтувань. 
Інвестиційна потреба у створенні цієї інфраструктури сягає близько 2,5 млрд. грн. 
Необхідність впровадження роздільного збирання побутових відходів та сучасних 
технологій з їх переробки та утилізації в Україні передбачена законодавством, а 
саме Законом України від 05.03.1998 № 187/98 «Про відходи» [18]. 
В Українському законодавстві, як в принципі і у світовому, реалізація 
завдань забезпечення роздільного збирання та сортування побутових відходів 
покладаються на органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України 
«Про місцеве самоврядування в Україні», які здійснюють їх через власні 
комунальні підприємства або залучення компаній інших форм власності. 
Роздільне збирання побутових відходів не тільки повертає ресурсоцінні 
вторинні матеріали в господарський обіг і здешевлює тим самим вартість 
виробленої продукції, але й зменшує обсяги захоронення побутових відходів, що 
позитивно впливає на навколишнє природне середовище. Саме тому, у минулому 
році на державному рівні було прийнято ряд стратегічних документів, які 
визначають пріоритетність впровадження роздільного збирання побутових 
відходів в Україні. Впровадження в першу чергу роздільного збирання побутових 
відходів та їх сортування в сучасних українських реаліях найбільш виправдано. 
Оскільки капітальні інвестиції та експлуатаційні витрати в значній мірі 
компенсуються від продажу відібраних вторинних матеріалів, звісно в залежності 
від наявності споживачів таких вторинних матеріалів. 
 
 
 
 
 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗДІЛЬНОГО ЗБИРАННЯ ТВЕРДИХ 
ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ 
Аналіз схем роздільного збирання відходів в Україні 
 
Найважливішим у сфері охорони навколишнього середовища є поводження 
з відходами в країні. В Україні не розвинена система переробки твердих 
побутових відходів. При цьому сміттєві звалища в країні не відповідають 
європейським стандартам якості. Роздільне збирання побутових відходів 
здійснюється їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових 
відходів, яка затверджена наказом Мінрегіону від 01.08.2013 № 133 [10]. 
Ця методика поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від 
форм власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з вивезенням побутових 
відходів. 
Положення цієї Методики застосовують під час розроблення схем 
санітарного очищення населених пунктів, місцевих програм поводження з 
побутовими відходами, виконання техніко-економічних обґрунтувань  
впровадження сучасних технологій поводжень з побутовими відходами. 
Роздільне збирання побутових відходів здійснюється з метою: 
 зменшення їх кількості, що захоронюється на полігонах побутових 
відходів; 
 одержання вторинної сировини; 
 вилучення небезпечних відходів; 
 поліпшення екологічного стану довкілля. 
Компоненти, що входять до складу твердих побутових відходів, визначають 
за  класифікацією, що зображена на рисунку 2.1. 
 
Морфологічний склад ТПВ на 1т відходів  
 
Відходи Кістки
будівництва 2%
Харчові 
3%
Інші відходи
Деревина 1% 32%
2%
Папір, картон
31%
Відсів
11%
Скло Пластмаса
6% 2%
Текстиль Шкіра, гума
Метал
4% 4%
2%
 
Рисунок 2.1 – Усереднений морфологічний склад твердих побутових відходів 
 
В Україні давно введена в дію роздільна система збирання відходів. 
Екологічна свідомість громадян передбачає розділення утворених в 
домогосподарствах відходах за матеріальною цінністю. Розглянемо існуючі 
системи збору відходів.  
Технологічна схема 1 (унітарна) передбачає централізоване перевезення 
зібраних окремо в одному контейнері відходів як вторинної сировини на 
підприємства сортування або перероблення ТПВ (рисунок 2.2). 
Технологічна схема № 1 
Змішані відходи 
 
Рисунок 2.2 - Технологічна схема для збирання твердих побутових відходів 
№  1 
 
 
Технологічна схема № 1 є найпростішою та не передбачає роздільне 
збирання ресурсоцінних компонентів твердих побутових відходів. 
Технологічна схема 2- (на 3 контейнери)  роздільне збирання в одному 
контейнері одного певного виду відходу, як вторинної сировини, у другому 
контейнері – інших відходів як вторинної сировини, у третьому – змішаних 
відходів один контейнер для збирання одного певного виду відходу як вторинної 
сировини (рисунок 2.3), зокрема: 
 жовтий контейнер з написом «Полімери»- для збирання полімерних відходів, 
або зелений «Скло»- для збирання скла; 
 контейнер блакитного кольору з написом « Вторинна сировина», 
призначений для збирання інших відходів як вторинної сировини; 
  контейнер сірого кольору, призначений для збирання змішаних відходів.  
Технологічна схема № 2 
Змішані відходи 
Полімери або скло Вторинна сировина 
 
Рисунок 2.3 - Технологічна схема для роздільного збирання твердих 
побутових відходів №  2 
 
Така  схема №2 є типовою для більшості міст України, зокрема міста 
Черкаси. Відокремлює такі ресурсоцінні компоненти як скло та полімери. 
Технологічна схема 3 – (на 4 контейнери), у разі коли окремі два види 
відходів як вторинної сировини не потребують додаткового оброблення і можуть 
 
 
бути окремо вивезені безпосередньо на об’єкти перероблення (рисунок 2.4); 
Технологічна схема №3 
Полімери Скло Змішані відходи Папір 
Рисунок 2.4 –Технологічна схема для роздільного збирання твердих побутових 
відходів №  3 
 
Технологічна схема №  3 задовольняє роздільне збирання ресурсоцінних 
компонентів ТПВ які утворюються у найбільшій кількості в селітебній зоні та є 
пріоритетною  для  міста Черкаси, враховуючи законодавчий аспект, економічну 
доцільність та  рівень екологічної свідомості населення. 
Технологічна схема 4 – (на 5 контейнерів) роздільне збирання здійснюється 
в окремі контейнери, розміщенні на контейнерному майданчику (рисунок 2.5). 
Технологічна схема № 4 
Полімери Скло Органічна Змішані 
Папір складова відходи 
  
Рисунок 2.5 –Технологічна схема для роздільного збирання твердих 
 
 
побутових відходів №  4 
 
Технологічна схема № 4 є оптимальною для роздільного збирання 
ресурсоцінних компонентів ТПВ але поки не досяжною для України так як 
потребує серйозного опрацювання, створення сміттєпереробних заводів, закупівлі 
спеціального транспорту тобто великих затрат. Для роздільного збору твердих 
побутових відходів використовуються спеціальні контейнери. Їх різновиди і 
матеріал виготовлення є різноманітними. Рекомендованим є дотримання 
кольорової гамми для різних типів відходів.  
 Наказом Мінжитлокомунгоспу України від 21.02.2011 № 14 затверджено 
ГБН В.2.2-35077234-001:2011 «Будинки і споруди. Підприємства сортування та 
перероблення твердих побутових відходів. Вимоги до технологічного 
проектування» [15]. 
Ці норми поширюються на проектування підприємств сортування та 
перероблення ТПВ для їх нового будівництва, розширення та реконструкції. 
Норми встановлюють основні вимоги та технологічні показники, які  треба 
враховувати під час проектування підприємств сортування та перероблення ТПВ, 
а також окремих будівельних споруд, що входять до складу цих підприємств. 
Вибір земельної ділянки для розміщення підприємства треба проводити 
згідно з вимогами чинного природоохоронного й санітарного законодавства ДБН-
360-92. Площу ділянки для розміщення підприємства приймають залежно від 
прийнятої технології сортування та перероблення ТПВ. 
Площу ділянки для розміщення підприємства рекомендовано приймати з 
розрахунку приблизно 0,09 га на 1000 т безпосередньо для виробництва та 0,03 га 
на 1000 т ТПВ під склади готової продукції ( компосту) та відсортованих 
компонентів ТПВ, адміністративно-побутові споруди. 
Транспортування (перевезення) ТПВ дозволяється тільки спеціально 
обладнаним транспортними засобам (фарбовані у помаранчевий колір). На 
транспортних засобах рекомендується розміщувати логотип перевізника та напис 
 
 
виду ТПВ, що перевозиться. Кількість машин для перевезення ТПВ за унітарною 
системою рекомендується визначити шляхом розрахунку. В залежності від обсягу 
ТПВ, що перевозяться, періодичності перевезення та продуктивності 
транспортного засобу. 
Під час визначення потрібної кількості автотранспортних одиниць для ТПВ 
рекомендується вирахувати: дані про фактичний розвиток житлового фонду 
підприємств невиробничої сфери, технічну готовність автотранспорту, відстань 
до об’єктів поводження з ТПВ та інші місцеві умови конкретного населеного 
пункту.  
 
Існуючий стан  роздільного збирання  побутових відходів у м Черкаси 
 
Характеристика та критерії вибору ділянок 
 
Роздільне збирання ТПВ є одним з варіантів ефективного вирішення 
проблем у сфері поводження з ними. Користь роздільного збирання ТПВ 
населенням виявляється, зокрема, у зменшенні навантаження на полігони твердих 
побутових відходів, збереженні природних ресурсів, покращення екологічного 
стану. Запровадження роздільного збирання ТПВ та застосування інноваційних 
підходів щодо комплексного вирішення проблеми, допоможе вирішити нарізні 
проблеми, пов'язаних з ТПВ у місті Черкаси.. У зв'язку із зростанням кількості 
міського населення, індустріалізацією міст, зростанням кількості та різновидів 
побутових відходів розширюю контакти між техногенним середовищем міста і 
природного середовища. Сільські ландшафти і міські території області зазнають 
активного впливу людської діяльності, збільшується кількість несанкціонованих 
сміттєщвалищ та полігонів відходів. В умовах багатоквартирних будинків можна 
легко організувати збір, вивезення та утилізацію побутового сміття. Якщо 
врахувати, що більшу половину відходів складають пакувальні матеріали, то стає 
зрозумілим, що одним із ефективних способів вирішення проблеми відходів є 
 
 
роздільне їх збирання, оскільки велику частину побутових відходів складають 
матеріали, які можна використовувати повторно або переробляти, якщо вилучити 
відповідні фракції на стадії первинного збору.  
Тому для рівномірної оцінки рівня збирання відходів поблизу  житлових 
територій було обрано декілька ділянок з різним рівнем урбанізованості. Для 
оцінки існуючих систем роздільного збирання відходів на території міста 
Черкаси. Для цього територія міста була розділена на 9 ділянок. Вибір ділянок був 
обумовлений поділом на мікрорайони, скупченням багатоповерхових будівель та 
приблизно однаковим обсягом накопичення відходів. Карто-схема ділянок 
представлена на рисунку 2.6. 
Для оцінки систем збирання відходів  було обрано такі дослідні ділянки: 
1. Мікрорайон «Богданівський»; 
2. Мікрорайон «700-річчя»; 
3. Мікрорайон «Хімселище»; 
4. Мікрорайон «Вокзали»; 
5. Мікрорайон «Руставі»; 
6. Мікрорайон «Південно-Західний»; 
7. Мікрорайон «Лісовий»; 
8. Мікрорайон «Митниця»; 
9.  Мікрорайон «Нова Митниця»; 
 
 
 
 
Рисунок 2.6 –  Карто-схема ділянок м. Черкаси 
 
Для наочного представлення результатів нами запропонована система 
умовних позначень. Майданчик, на якому реалізується унітарна система 
поводження з відходами (схема №1)  - відсутній розподіл відходів за типами на 
карті позначена червоним кольором. Ділянки на яких існує розподіл побутових 
відходів на загальні та полімерні (схема №2) позначені на системі жовтим 
кольором. Якщо ж сміттєприймальний майданчик має розділення на два і більше 
видів вторинних ресурсів, то на схемі його позначено зеленим кольором. 
  
 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Богданівський» 
 
 
В аспекті розгляду питання сортування та здачі (викидання побутового 
сміття) розглянемо ситуацію зі стану сміттєприймальних майданчиків, що 
розташовані в частині мікрорайону «Богданівський».  Для цього нами  були 
охарактеризовані  6 ділянок  викидання сміття на обраній території (рисунок 2.7) 
 
 
 
Рисунок 2.7 – Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Богданівський» 
 
Розглянемо ситуацію на запропонованих ділянках. Майданчики, що 
відмічені номерами 1,2,4,5 та 6 основному не мають жодних систем роздільного 
збору сміття  – технологічна схема №1 (рисунок 2.8). 
 
 
 
                
Майданчик №1                                                Майданчик №2 
   
Майданчик №3                                          Майданчик №5 
 
Майданчик №6 
Рисунок 2.8 – Зовнішній вигляд 6-ти сміттєприймальних майданчиків 
мікрорайону «Богданівський» 
 
Слід зауважити, що майданчик №1, розташований поблизу магазину АТБ 
бульвар Шевченка, 305, завжди переповнений, бо поряд знаходяться 
багатоповерхівки, та й сміття з магазину виносять до цього майданчика. 
Майданчик №2 знаходиться по вулиці Гуржіївська,6 завжди переповнений. 
Роздільного збору твердих побутових відходів немає, крім відокремлення 
 
 
пластикових пляшок. Майданчики № 3,5,6 зносять сміття жителі 
багатоповерхівок, часто бувають переповнені, роздільного збору твердих 
побутових відходів немає. 
   
 
Рисунок 2.9 -  Фото сміттєприймального майданчика № 4 
Єдиний майданчик мікрорайону, на якому реалізується схема розділення 
побутових відходів на скло та пластик. Це  є прикладом збору за технологічною 
схемою №3. Жителі мікрорайону мають певні труднощі у роздільному збиранні 
сміття. А в окремих випадках – небажання сортувати відходи, обгрунтовують 
браком часу (відвозити на пункти прийому ТПВ) та відсутністю місць 
тимчасового зберігання в помешканні сортованого сміття. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «700 річчя»  
 
В аспекті розгляду питання сортування та здачі (викидання побутового 
сміття) розглянемо ситуацію зі стану сміттєприймальних майданчиків, що 
розташовані в частині мікрорайону «700річчя». Для цього   були охарактеризовані  
3 ділянки  викидання сміття на обраній території (рисунок 2.10). 
 
 
 
 
Рисунок 2.10 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «700 річчя» 
 
Розглянемо ситуацію на запропонованих ділянках. Майданчик №3 немає 
жодних систем роздільного збору сміття. Майданчики №1 та №2  роздільного  
збору твердих побутових віджодів немають, крім відокремлення пластикових 
бутилок. 
Майданчик №1 знаходиться біля гуртожитку №2 ЧДТУ та перетин вулиці 
Чехова. Гуртожиток дев`ятиповерховий і поряд знаходяться багатоповерхівки. 
Бачки, розташовані на майданчиках  завжди переповнені (рисунок 2.11) 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Гоголя,532,  дев`ятиповерховий 
будинок. Сміття місцеві жителі викидають навіть поряд сміттєприймального 
майданчику. 
 
 
 
 
 
   
               Майданчик №1           Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
Рисунок 2.11   Фото трьох сміттєприймальних майданчиків району 
 
Майданчик №3 знаходиться по вулиці Гоголя, 555 та біля гуртожитку №1 
ЧДТУ. Це дев`яти та п`ятиповерхові будинки. Роздільного збору твердих 
побутових відходів немає. Майданчик буває переповнений. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Хімселище»  
 
 Ситуація зі стану сміттєприймальних майданчиків, що розташовані в 
частині мікрорайону «Хімселище».  Для цього були охарактеризовані  3 ділянки  
викидання сміття на обраній території (рисунок 2.14). 
 
 
 
Рисунок 2.14 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Хімселище» 
 
 
Розглянемо ситуацію на запропонованих ділянках.  Майданчик №3 немає 
жодних систем роздільного збору сміття.  Майданчик №3 знаходиться по вулиці 
В`ячеслав Чорновола №191/29  поряд три п`ятиповерхових будинки. Роздільного 
збору твердих побутових відходів немає . Майданчик не відповідає санітарним 
нормам. Контейнери без кришок, а один навіть без коліс. Контейнери на колесах 
дуже вимогливі до якості облаштування території: в завантаженому стані вони 
важать кілька сотень кілограм, і їх пересування можливе лише при належній 
якості під’їзних шляхів.  
Майданчики №1 та №2  роздільного  збору твердих побутових відходів 
немають, крім відокремлення пластикових бутилок. 
Майданчик №1 знаходиться  по вулиці В`ячеслава Чорновола №160 поряд 
два п`ятиповерхових будинки. Сміттєприймальний майданчик не огороджений, 
відсутній стоковідвід, а самі контейнери не мають кришок (рисунок 2.15). 
 
 
 
 
               Майданчик №1           Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
Рисунок 2.15   Фото трьох сміттєприймальних майданчиків 
 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці  В`ячеслава Чорновола №160/2. 
Поблизу п`ятиповерхові будинки. Майданчик не загороджений, сміття місцеві 
жителі викидають навіть поряд сміттєприймального майданчику. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Вокзали»  
 
Для оцінки ситуації із роздільним збором сміття в мікрорайоні «Вокзали».   
були охарактеризовані  3 ділянки  викидання сміття на обраній території (рисунок 
2.16). 
 
 
 
Рисунок 2.16 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Вокзали» 
 
 Майданчик №1 та №2 представлені на мікрорайоні немає жодних систем 
роздільного збору сміття. Майданчики №3  роздільного  збору твердих побутових 
відходів немає, крім відокремлення пластикових пляшок. Майданчик №1 
знаходиться біля гуртожитку №31 та  вулиця  Смілянська. Гуртожиток 
п`ятиповерховий і поряд знаходяться дві п`яти поверхівки. Сміттєприймальний 
майданчик завжди переповнений.  Контейнери старі, найчастіше вони не мають 
кришок та коліс. Цей тип контейнерів неможливо пересувати вручну, а їх 
ефективне вивантаження можливе лише з використанням сміттєвозів, обладнаних 
пристроєм завантаження. 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Смілянській. Поряд гуртожиток №3 
ЧДТУ та чотири п`ятиповерхові будинки. Контейнерів досить багато, але 
 
 
роздільного збору сміття немає. Сміття місцеві жителі викидають навіть поряд 
сміттєприймального майданчику. Майданчик №3 знаходиться по вулиці 
Вернигори,3 п`ятиповерховий будинок та приватний сектор.  Сміттєприймальний 
майданчик не обгорожений. Можливе відокремлення пластикових бутилок 
(рисунок 2.17). 
   
               Майданчик №1           Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
Рисунок 2.17   Зовнішній вигляд сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Вокзали» 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Руставі»  
 
 Для розгляду ситуації із роздільного збирання сміття та стану 
сміттєприймальних майданчиків в мікрорайоні «Руставі», було обрано три 
ділянки   (рисунок 2.18). 
 
 
 
Рисунок 2.18 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Рустава» 
 
Розглянемо ситуацію на запропонованих ділянках.  Майданчики №1, №2 та 
№ 3 мають  системи роздільного збору сміття за технологічними схемами 3 .  
Сміття ділиться на три фракції: пластик, склобій та інші побутові відходи. 
Майданчик №1 знаходиться  по вулиці Тараскова будинок №9 
дев`ятиповерховий. Сміттєприймальний майданчик  не обгорожений, контейнери 
не мають кришок. 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Героїв Майдану  дев`ятиповерховий 
будинок  та біля магазину АТБ .  Сміттєприймальний майданчик інколи буває 
переповнений, виносять сміття з магазину. Майданчик не повністю відповідає 
санітарним нормам (рисунок 2.19). 
 
 
 
 
Майданчик №1 
 
Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
 
Рисунок 2.19 - Зовнішній вигляд  сміттєприймальних майданчиків мікрорайону 
«Руставі» 
 
 
 
Майданчик №3 знаходиться по вулиці Героїв Майдану, 2 
дев`ятиповерховий будинок.  Сміттєприймальний майданчик облаштований 
різними контейнерами, придатними для роздільного збору сміття. Контейнери 
знаходяться не зовсім в задовільному стані: не мають кришок: відсутність кришок 
спричиняє інтенсивне розкладання відходів, особливо в теплу пору року, та їх 
замерзання у контейнерах взимку, що ускладнює вивантаження, перевезення та 
подальшу переробку відходів. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків «Південно-Західного мікрорайону»  
 
 
 Розглянемо ситуацію зі стану сміттєприймальних майданчиків, що 
розташовані в частині мікрорайону «Південно-Західний». Для цього були 
охарактеризовані  4 ділянки  викидання сміття на обраній території (рисунки 2.20, 
2.21). 
 
Рисунок 2.20 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Південно-Західний» 
 
 
 
Майданчик №1 
 
Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
 
Майданчик №4 
Рисунок 2.21  Зовнішній вигляд чотирьох  майданчиків мікрорайону 
 
 
На всіх розглянутих сміттєприймальних майданчиках є роздільне збирання 
сміття. Контейнери, які призначені для склобою, для іншого побутового сміття та 
сітка для пластикових бутилок. Майданчик №1 знаходиться  по вулиці 
Прикордонника Лазаренка. Будинок №26 дев`ятиповерховий та поряд ще 
дев`ятиповерхівка.  Майданчик не відповідає санітарним нормам: не 
обгорожений, без відповідного накриття, контейнери старі без кришок. 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Ярославська,30  дев`ятиповерховий 
будинок.  Місце для сміттєприймального майданчика відведено, але він не 
відповідає існуючим вимогам.  Майданчик №3 знаходиться по вулиці Віталія 
Вергая, 32.  Знаходяться багатоповерхівки та приватний сектор. Контейнери 
бувають переповнені, особливо для пластику. 
Майданчик №4 знаходиться біля магазину цифрових телефонів, 
багатоповерхівка №16. Можливий роздільний збір сміття. Майданчик не 
обгорожений. 
Контейнерні майданчики не мають накриття і тому відходи зазнають впливу 
опадів, чим погіршується санітарний стан. Контейнери на колесах дуже вимогливі 
до якості облаштування території: в завантаженому стані вони важать кілька 
сотень кілограм, і їх пересування можливе лише при належній якості під’їзних 
шляхів: горизонтальна площина або невеликий ухил у бік дороги. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Лісовий»  
 
 
В аспекті розгляду питання сортування та здачі (викидання побутового 
сміття) розглянемо ситуацію зі стану сміттєприймальних майданчиків, що 
розташовані в частині мікрорайону «Лісовий».  Для цього нами  були 
охарактеризовані  6 ділянок  викидання сміття на обраній території (рисунок 
2.22). 
 
 
 
Рисунок 2.22 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Лісовий» 
 
Розглянемо ситуацію на запропонованих ділянках.  Майданчик №3 немає 
жодних систем роздільного збору сміття. Майданчики №1   та №4 роздільного  
збору твердих побутових віджодів немають, крім відокремлення пластикових 
бутилок. Майданчик №2 існує роздільне збирання сміття. 
Майданчик №1 знаходиться  по вулиці Генерала Момота, 11 
дев`ятиповерховий будинок і поряд знаходяться багатоповерхівки. 
Сміттєприймальний майданчик завжди переповнений. Контейнери без кришок, 
сміття у вітряну погоду може летіти на велику відстань. 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Генерала Момота,13,  
дев`ятиповерховий будинок.  На даному майданчику існує роздільний збір сміття. 
Майданчик чистий, але санітарним нормам не відповідає. 
Майданчик №3 знаходиться по вулиці Олексія Панченка, 19 
дев`ятиповерховий будинок. Сміттєприймальний майданчик не має умов 
роздільного прийому сміття. Майданчик не обгорожений, не має відповідного 
дорожного покриття, контейнери старі, в недостатній кількості. Місцеві жителі 
сміття викидають прямо біля контейнерів (рисунок2.23) 
 
 
 
 
 
Майданчик №1 
 
Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
 
Майданчик №4 
Рисунок 2.23   Фото майданчиків мікрорайону «Лісовий» 
 
 
Майданчик №4 знаходиться по вулиці Смілянській, поряд дев`яти 
поверховий будинок. Сміттєприймальний майданчик частково задовольня 
роздільний збір сміття: відокремлювати можна пластик. На майданчику без 
контейнерів на землі лежить багато сміття. Сміттєприймальний майданчик не 
відповідає нормам. 
 
Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Митниця»  
 
В аспекті розгляду питання сортування та здачі (викидання побутового 
сміття) розглянемо ситуацію зі стану сміттєприймальних майданчиків, що 
розташовані в частині мікрорайону «Митниця».  Для цього були охарактеризовані  
4 ділянки  викидання сміття на обраній території (рисунок 2.24). 
 
 
Рисунок 2.24 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Митниця» 
 
Розглянемо ситуацію на ділянках. Майданчик №3 немає жодних систем 
роздільного збору сміття. Майданчик №1 роздільного  збору твердих побутових 
віджодів немає, крім відокремлення пластикових пляшко (рисунок 2.24). 
 
 
Майданчик №1 
 
Майданчик №2 
 
Майданчик №3 
 
Майданчик №4 
Рисунок 2.24   Фото сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Митниця» 
 
 
Майданчик №2 роздільного збору побутових відходів не має. Майданчики 
№3 та №4 існує роздільний збір побутового сміття.  Майданчик №1 знаходиться  
по вулиці Нижня Горова будинки №5 та №7. Сміттєприймальний майданчик  
знаходиться під накриттям, але буває переповнений. Майданчик №2 знаходиться 
на вулиці Нижня Горова будинки п`ятиповерхові №7 та9.  На 
сміттєприймальному майданчику немає роздільного збору сміття. Контейнери 
старі, без кришок. Майданчик №3 знаходиться   біля  магазину Велика кишеня та 
поряд дев`ятиповерхові будинки.  Сміттєприймальний майданчик облаштований 
контейнерами для роздільного збору побутового сміття.  На території майданчику 
лежить сміття від будівництва просто  на землі. Майданчик №4 знажодиться по 
вулиці Героїв Сталінграду,40, велика дев`ятиповерхівка. Сміттєприймальний 
майданчик облаштований для роздільного збору сміття. Територія майданчика 
чиста, без сміття. Контейнери старі, без кришок. 
 
 Опис сміттєприймальних майданчиків мікрорайону «Нова Митниця»  
 
  
В аспекті розгляду питання сортування та здачі (викидання побутового 
сміття) розглянемо ситуацію зі станом майданчиків, що розташовані в частині 
мікрорайону «Нова Митниця». Для цього були охарактеризовані  2 ділянки  
викидання сміття на обраній території (рисунок 2.25). 
 
Рисунок 2.25 - Карто-схема сміттєприймальних майданчиків на території 
мікрорайону «Нова Митниця» 
 
 
 
 
 На всіх розглянутих сміттєприймальних майданчиках є роздільне збирання 
сміття. Контейнери, які призначені для склобою, для іншого побутового сміття та 
сітка для пластикових пляшок ( рисунок 2.26). 
 
Майданчик №1 
 
Майданчик №2 
Рисунок 2.26   Фото сміттєприймальних майданчиків «Нової Митниці» 
 
 Майданчик №1 знаходиться біля  будинку №19 по вулиці Героїв Дніпра. 
Будинок п’ятнадцяти по верхівка, дуже довга. Сміттєприймальний майданчик не 
обгорожений, контейнери старі. 
Майданчик №2 знаходиться на вулиці Героїв Дніпра,31,  дев`ятиповерховий 
будинок .  Майданчик розташований практично під вікнами будівлі. Контейнери 
 
 
старі, не мають кришок. Відсутність кришок у контейнерів також спричиняє 
інтенсивне розкладання відходів, особливо в теплу пору року. 
 Проаналізувавши ситуацію з роздільного збору сміття в м. Черкаси можна 
зазначити, що система роздільного збору сміття зовсім не досконала. В місті 
практично не зустрічаються сміттєприймальні майданчики які відповідали б 
санітарним нормам. Контейнери застарілі, зі зламаними колесами, без кришок. У 
разі несвоєчасного вивезення ТПВ контейнери стають джерелом розповсюдження 
гризунів та комах, різних інфекцій. Миття та дезінфекція контейнерів ніде не 
проводиться. 
 
Стан системи роздільного збирання відходів у м. Черкаси 
 
На теперішній час основною технологією поводження з ТПВ в м Черкаси є 
їх збирання та вивезення в змішаному стані на санкціоновані та несанкціоновані 
сміттєзвалища. Збирання та вивезення ТПВ у містах здійснюється 
спеціалізованим автотранспортом зі значним технічним зносом.  Сфері санітарної 
очистки та прибирання міст, селищ та сіл приділяється неналежна увага з боку 
органів місцевого самоврядування. Головним завданням залишається 
впровадження роздільного збирання ТПВ, яке повинно стати одним із основних 
критеріїв при визначенні переможців на конкурсах з обслуговування територій зі 
збирання та перевезення ТПВ.  Роздільне збирання окремих видів (складових) 
ТПВ забезпечує отримання відносно чистих вторинних ресурсів від населення і 
зменшення кількості відходів, які вивозяться на захоронення. Така система 
потребує від населення свідомого підходу до видалення ТПВ, збільшення 
кількості контейнерів та спеціальної техніки. Розглянувши ситуацію щодо 
роздільного збору відходів на сміттєприймальних майданчиках окремих 
мікрорайонів слід зауважити, що існує певна  проблема з роздільним збором 
відходів (рисунок 2.27). 
 
 
 
Рисунок 2.27   Існуючі системи збору відходів у обраних мікрорайонах 
(червоним кольором  позначена технологічна схема №1, жовтим – схема №2, 
зеленим – схема №3) 
 
Слід зауважити, що із 29 досліджуваних сміттєприймальних майданчиків у 
9 районах міста на 20,7% не існує роздільного збирання відходів. В основному, це 
Придніпровський район міста. Розділення відходів за технологічною схемою №2 
(загальні відходи та полімерні) здійснюється на 37,9 % майданчиків. Більш 
екологічний принцип розділення відходів за схемою №3 та рідше №4 реалізується 
у великих спальних районах, в місцях скупчення багатоповерхових забудов. 
Частка збирання таких відходів становить 41,4% від досліджуваних ділянок. 
Зважаючи на це необхідно проводити ряд заходів, щодо покращення екологічної 
ситуації, що склалася. Має місце недостатня кількість контейнерів для збирання 
ТПВ, при цьому їх якість є низькою.  Відчувається недостатня кількість 
сміттєвозів, при цьому більша частина їх є морально застарілими. 
 
 
 Звалища і полігони не відповідають санітарним вимогам. Тенденція 
використання полігонів веде до збільшення питомого навантаження на одиницю 
площі полігону. У багатьох частинах міста утворюються несанкціоновані звалища 
ТПВ, щороку на їх ліквідацію витрачається значні бюджетні кошти. 
 
Вимоги до улаштування місць зберігання побутових відходів  
 
  Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-
комунального господарства від 22.10.2013  «Настанова з улаштування 
контейнерних майданчиків». Цей стандарт поширюється на контейнерні 
майданчики, призначені для своєчасного збирання побутових відходів, створення 
безпечних умов для їх зберігання, вивезення з житлових масивів і 
внутрішньодворових територій, доріг загального користування та інших об'єктів 
благоустрою населених пунктів і проведення масових заходів.  
Цей стандарт містить основні вимоги, що необхідно враховувати під час 
проектування, будівництва та утримання контейнерних майданчиків, а також під 
час виконання та приймання робіт з благоустрою територій у частині 
проектування та будівництва контейнерних майданчиків.  
Положення цього стандарту застосовуються суб'єктами господарювання, що 
здійснюють свою діяльність у сфері поводження з побутовими відходами та в 
сфері благоустрою - органами місцевого самоврядування, підприємствами, 
установами, організаціями, органами самоорганізації населення, громадянами, а 
також організаціями-розробниками проектної документації. 
Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» житлові масиви і 
внутрішньо дворові території, дороги загального  користування та інші об'єкти 
благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів 
обладнуються контейнерними майданчиками. Територія контейнерного 
майданчика має примикати до проїздів, але не заважати руху транспорту. У разі 
відокремленого розміщення контейнерного майданчика (удалині від проїздів) 
 
 
треба передбачати можливість зручного проїзду спеціально обладнаних 
транспортних засобів та наявність майданчиків для розвороту (12 м х 12 м). 
Улаштування контейнерного майданчика вздовж наскрізного проїзду 
допускається, якщо ширина проїзду складає не менше ніж 3,5 м у разі 
одностороннього руху та не менше ніж 6 м  у разі двохстороннього руху. Якщо 
контейнерний майданчик розміщується на відстані більше ніж 2 м від краю 
проїжджої частини, потрібне улаштування під’їзної кишені.  
Обов’язковий перелік елементів благоустрою на контейнерному 
майданчику має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхні 
майданчика з прилеглими територіями, контейнери для збирання побутових 
відходів, освітлювальне обладнання, озеленення.  
Місця розміщення контейнерних майданчиків на об'єктах благоустрою 
населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і 
громадських будівель і споруд, а  для території  садибної  забудови - у складі 
проектів детальних планів цих територій. Контейнерні майданчики повинні бути 
віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних  
закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор 
дітей та відпочинку населення на відстань  не  менше ніж 20 м. 
На території садибної забудови населених пунктів відстань від  
контейнерних  майданчиків до меж  присадибних ділянок зі сторони  вулиць 
повинна складати не менше ніж 5 м. 
Будівництво контейнерних майданчиків здійснюють відповідно до вимог 
Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». 
Розмір контейнерного майданчика потрібно визначати в залежності від 
розмірів контейнерів з розрахунку розміщення необхідної кількості контейнерів 
та з урахуванням вимог Правил надання послуг з вивезення побутових відходів та 
Методики роздільного збирання побутових відходів. Сумарний об’єм контейнерів 
треба передбачати залежно від  чисельності населення та з 25 % запасом [16]. 
У разі використання для збирання та тимчасового зберігання побутових 
 
 
відходів контейнерів без кришок контейнерні майданчики можуть бути обладнані 
навісами, виготовленими з негорючих матеріалів, конструкція яких не повинна 
перешкоджати процесу завантаження побутових відходів у спеціально обладнані 
транспортні засоби. Приклад улаштування майданчику такого типу приведений 
на рисунку 2.28. 
 
 
Рисунок 2.28   Сміттєвий майданчик улаштований, згідно діючих нормативів 
 
 Контейнерний майданчик знаходиться по вулиці Гоголя поблизу 
розташовані  багатоповерхівки. Сміттєвий майданчик правильно розміщений та 
облаштований.  Обмежений огорожею із негорючих матеріалів. Зверху має 
накриття, яке не дозволяє потрапляти опадам до контейнерів та вітрові 
розповсюджувати далі сміття. 
Контейнерні майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів 
обслуговування населення, господарських дворів і магістральних вулиць смугою 
зелених насаджень шириною не менше ніж 1,5 м, не повинні бути прохідними для 
пішоходів і транзитного руху транспорту.  Контейнерні майданчики треба 
огороджувати з трьох боків.  Огорожу контейнерного майданчика виконують із 
негорючих матеріалів за умови рівномірного влаштування отворів для 
провітрювання. Висота огорожі має перевищувати висоту контейнерів, 
 
 
встановлених на контейнерному майданчику, не менше ніж на 0,5 м. 
Огорожа контейнерного майданчика може поставлятися у зібраному або 
повністю підготовленому для збирання вигляді. В окремих випадках огорожа 
може виготовлятися безпосередньо на контейнерному майданчику. Відведення 
дощових і талих вод з контейнерного майданчика здійснюється у існуючі споруди 
поверхневого водовідведення. Також цією настановою встановлені вимоги до 
утримання контейнерних майданчиків, вимоги безпеки та охорони довкілля. 
 
Свідомість громадян, як важливий  крок у роздільному збиранні твердих 
побутових відходів 
 
Аналізуючи сучасну ситуацію з роздільного збору відходів  в Україні в 
цілому та окремо в м. Черкаси можна зробити висновок, що без активного 
інформування населення неможливо досягнути поставлених цілей та успіху в цій 
справі. 
 Інформаційно-виховні кампанії відіграють важливу роль на всіх стадіях 
втілення систем і програм поводження з ТПВ та повинні проводиться 
першочергово, ще до початку роздільного збору та інших передбачених заходів. 
Запорукою успіху є гласність, прозорість та відкритість поводження з ТПВ, 
оскільки поведінка людей і їхнє позитивне сприйняття цих процесів відіграє 
вирішальне значення. 
Було проведено опитування 50 чоловіків та жінок  віком від 20 до 60 років 
за 7-ма запитаннями.  Для узагальнення результатів опитування створено таблицю 
2.1. 
Виходячи з результатів опитування можна зробити висновок, що 
переважаюча частина населення (78%) розуміє, що таке роздільне збирання. 
Частина опитаних зовсім не обізнана в цьому питанні (16%) і причиною є не 
достатня просвітницька діяльність щодо роздільного збирання ТПВ.  
Таблиця 2.1 – Узагальнені результати опитування 
 
 
Не знаю, 
№ Питання Так Ні інколи, не 
визначився  
1 Знають, що таке роздільне збирання 78% 16% 6% 
відходів 
2 Чи готові збирати відходи окремо 61% 17% 22% 
3 Застосовують принцип роздільного 12% 65% 23% 
збору відходів 
4 Чи  дають побутовим відходам  10% 64% 26% 
"друге життя" 
5 Чи готові здавати сміття 66% 26% 8% 
безкоштовно 
6 Чи готові здавати сміття за невелику 83% 12% 5% 
плату 
7 Чи влаштовує вас сучасна ситуація з 6% 84% 10% 
поводженням твердих побутових 
відходів 
 
Для формування екологічної свідомості треба: 
– впроваджувати різні екологічні акції; 
– інформувати населення про зміни у законодавстві України щодо сфери 
поводження з відходами; 
– проводити форуми та тренінги; 
– видання тематичних буклетів і статтей; 
– впровадження в навчальних закладах предметів для виховання екологічної 
свідомості.   
Також, більша половина опитаних готова до роздільного збирання ТПВ 
(61%),  що свідчить про успішний майбутній результат при грамотному підході до 
цієї проблеми, створенні та впровадженні зручної системи, а також  підтримці 
засобів масової інформації та державних установ.   
Негативним є те, що частина опитаних відмовляється від роздільного 
збирання (17%), що може свідчити про відсутність задовольняючих їх умов 
сучасної системи поводження з відходами та недостатній рівень інформування.  
Використовуючи роздільне збирання ТПВ  в своїх будинках, люди можуть 
 
 
зіткнутися з проблемою неорганізованості та непідготовленості 
сміттєприймальних майданчиків, що і могло зумовити 22% опитаних, які ще не 
визначились. 
У зв’язку з неорганізованою системою, що склалась в Україні і місті 
Черкаси, та недостатньою просвітницькою діяльністю, 65% опитаних не можуть 
та не застосовують  роздільне збирання ресурсоцінних компонентів твердих 
побутових відходів. Лише 12 %  мають можливість і бажання розділяти сміття. 
Більше половини опитаних не знають про наявні небезпечні компоненти в 
твердих побутових відходах, а отже і як з ними поводитись. Зокрема, це – миючі 
засоби, фарби, клеї, прострочені медикаменти, люмінесцентні лампи, пестициди, 
добрива, батарейки та акумулятори, відходи електричного та електронного 
обладнання, ртутьвмістні матеріали (наприклад, термометри).  
На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та 
накопичуються на полігонах (сміттєзвалищах), де вони становлять серйозну 
небезпеку для довкілля та здоров’я людини, оскільки токсичні сполуки, які у них 
містяться, можуть вільно контактувати із навколишнім середовищем. Причиною є 
відсутні ефективні механізми поводження із такого типу відходами. 
83 % опитаних готові здавати ресурсоцінні компоненти ТПВ, включаючи 
тих, хто готові робити це безкоштовно (66%), за невелику плату. Навіть, якщо 
приймальні  пункти будуть купляти вторинну сировину у населення, це буде 
всеодно економічно вигідніше. 84% опитаних незадоволені  сучасною дійсною 
системою поводження з ТПВ. Саме тому, це є проблемою і досить актуально на 
сьогодні, питання є невідкладним, таким, що потребує уваги та конструктивних 
дій.  Результати опитування представлені на рисунку 2.29). 
 
 
90% 83% 84% 
78% 
80%
65% 66% 
70% 61% 64% 
60%
50%
40%
23% 26% 26% 
30% 22% 
16% 17% 
20% 12% 10% 12% 10% 
6% 8% 5% 6% 
10%
0%
Знають , що Готові збирати Застосовують Дають Готові здавати Готові здавати Влаштовує вас 
таке роздільне відходи окремо принцип побутовим сміття сміття за сучасна 
збирання роздільного відходам " безкоштовно невелику плату ситуація з 
відходів збору відходів друге життя " поводженням 
твердих 
побутових 
відходів 
Так Ні Не знаю, інколи, не визначився 
 
Рисунок 2.29 – Узагальнююча діаграма результатів опитування 
 
Очевидно, що населення морально готове до впровадження досвіду 
роздільного збору відходів, проте для реалізації даного проекту немає умов. 
Велика частина опитаних (78 %) знає про роздільний збір відходів, 61 % 
готові збирати відходи окремо, але лише третина опитаних (12 %) в даний час 
застосовує принцип роздільного збору відходів і дає побутовим відходам "друге 
життя" (10%). 66 % опитаних готові здавати відходи безкоштовно і 83 % – за 
невелику плату. На сьогодні –  тільки 6% влаштовує ситуація з поводженням 
ТПВ. 
 
Визначення складу і кількості ресурсоцінної вторинної сировини у складі 
твердих побутових відходах 
 
На сьогоднішній день ТПВ представляють собою суміш, яка складається з 
різноманітного непотребу. Але більш прискіпливий аналіз показує, що вона 
складається з харчових відходів, паперу,  картону, деревини, металобрухту 
 
 
чорних і кольорових металів, кісток, шкіри, гуми, текстилю, скла, полімерних 
матеріалів. 
Але разом з тим, в цій суміші можна знайти солі ртуті з батарей, фосфоро-
карбонати з флуоресцентних ламп, токсичні хімікати, які містяться в залишках 
фарб та розчинників, лаків та аерозолів, акумуляторах. Його кількість залежить 
від: пори року, побутових та харчових потреб людини, розвитку економіки 
товарів народного вжитку, тари та інших чинників. 
Складування відходів в пакети зменшує екологічну небезпеку полігонів: 
зменшується розвіювання дрібних фракцій сміття, виділення фільтрату, викид 
газу, розмноження хвороботворних бактерій, різко зменшується здатність ТПВ до 
самозаймання. 
Для визначення вмісту вторинної сировини у відходах  провести роздільний 
збір відходів протягом 14 днів. Використали такі матеріали: 5 поліетиленових 
пакетів, пронумерованих маркером; рулетка будівельна або на тканинній основі;  
ваги з ціною поділки не менше 50 г. Підготовчий етап складається з таких 
пунктів: 
Домашні ТПВ збираються за роздільною схемою: пакет №1 – макулатура; 
пакет №2 – склотара та склобій; пакет №3 – пластмаса всіх видів і сортів; пакет 
№4 – чорні і кольорові метали; пакет №5 – все інше побутове сміття. 
1. Пакети 1-5 заповнюються 1-4 дні (до заповнення приблизно на 70-100%) 
2. Кожний пакет окремо зважується на вагах. 
3. Всі п’ять пакетів щільно приставляються один до одного  і вручну  
формується циліндр або прямокутник у яких замірюється висота і діаметр (або 
ширина + глибина). 
4. Робота проводиться в два етапи враховуючи сезонність накопичення відходів 
(вересень-грудень). 
5. В найближчих пунктах прийому вторинної сировини дізнатися ціну на 
макулатуру, скло, пластмаси, чорний і кольоровий метал. 
Знаходимо загальний об’єм за формулою 2.1: 
 
 
 
��
�� = ��( )2                                                             (2.1) 
2
 
Знаходимо загальну масу за формулою 2.2: 
 
mзаг=m1+m2+…mn                                                                       (2.2) 
 
Знаходимо насипну густину відходів за формулою 2.3 
 
��
   �� = заг 3                  
�� , кг/м                            (2.3) 
��заг
 
Питома кількість відходів визначається за формулами (об’ємна) 2.4 і 
(масова) 2.5. 
 
��
�� = заг
�� , кг/діб                                           (2.4) 
к−ть діб
 
��
�� = заг 3
�� , м /діб                                           (2.5) 
к−ть діб
 
Вміст вторинної сировини у відходах (%) за формулою (2.6): 
 
m
( ) (Вт)
W Вт = ⋅ 100, %                                       (2.6) 
mзаг
 
Відходи збиралися в вересні, протягом 2 днів, в квартирі де проживає двоє 
осіб. Відсутні відходи металу та скла. Річний екологічний ефект роздільного 
збирання за результатами у вересні становить 157,49грн.  
Для порівняння результатів двох місяців, вносимо отримані дані в 
узагальнюючу таблицю 2.2. та 2.3. 
 
 
 
 
Таблиця 2.2 –Зібрані відходи за вересень та грудень 
Місяць  Кількість Маса компонентів ТПВ, Загальний 
Період,  діб 
збору осіб кг об’єм, м3 
Вересень 2 3 Пакет №1 0,255 0,048 
Пакет №2 - 
Пакет №3 0,4 
Пакет №4 - 
Пакет №5 2,7 
Грудень 2 3 Пакет №1 0,410 0,078 
Пакет №2 0,430 
Пакет №3 0,350 
Пакет №4 - 
Пакет №5 3,2 
 
Таблиця 2.3 – Загальні данні вмісту вторинної сировини 
Загаль
Вміст 
-на Насипна Насипна густина 
вторсировини, % Ціна, Вартіст
 маса густина, 
3 грн ь, грн 
ТПВ, кг/м  
Розмірність Дані Вид % 
кг 
Макулатура 7,6 2,6 0,663 
3
м /осіб∙добу 0,026 Склотара, 
0 0,30 0 
4,39 56,28 склобій 
Пластмаса 11,9 0,50 0,2 
кг/осіб∙добу 1,46 
Метал 0 6,0 0 
Загальна вартість за рік 157,49 
Макулатура 9,3 2,6 1,066 
3
м /осіб∙добу 0,16 Склотара, 
9,79 0,30 0,129 
3,335 69,9 склобій 
Пластмаса 7,9 0,50 0,175 
кг/осіб∙добу 1,12 
Метал 0 6,0 0 
Загальна вартість за рік 250,025 
 
Річний екологічний ефект роздільного збирання за результатами у грудні- 
місяці становить 250,025 грн.  Отже, порівнявши річний економічний ефект 
роздільного збирання за вересень та грудень можна зробити висновок, що 
кількість ресурсоцінних компонентів твердих побутових відходів в грудні 
збільшується; таким чином економічний дохід є нестабільним. В середньому 
Грудень Вересень 
 
 
дохід від роздільного збирання відходів буде становити 203,8 грн. 
Тариф  на вивезення твердих побутових відходів станом на грудень         
2018 року становить 15 грн в місяць. Тому на двох мешканців він буде складати 
30 грн на місяць і 360 грн за рік. Отже, 56,6% річної плати за вивіз сміття може 
покриватись за рахунок роздільного збирання відходів та їх здачі в 
сміттєприймальні пункти. 
 В допомогу вирішення питань здачі вторинної сировини, черкащанам була 
запропонована інтерактивна карта місць здачі вторинної сировини. ЇЇ можна 
знайти за посилання https://www.epochtimes.com.ua/maps/recycle/cherkasy.php 
   Зовнішній вигляд інтерфейсу карти представлені на рисунку 2.30. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рисунок  2.30 – Інтерактивна карта місць здачі вторресурсів у м.Черкаси 
 
Як видно з рисунку в північно-західній частині міста, до якої належить 
представлений мікрорайон, не має місць здачі відходів. 
 
 
 
 
 
Пропозиції щодо організації роздільного збору твердих побутових 
відходів в житлових кварталах 
 
Першочерговим та обов’язковим є просвітницька робота з населенням, це 
саме той етап який потребує великої уваги та інвестування. Так, як саме з 
екологічної свідомості населення треба починати всі природоохоронні заходи. 
Просвітницька робота включає розробку агітаційних матеріалів: 
- Розробка друкованої продукції, постерів, листівок, складання текстів; 
- Розробка та складання методичних матеріалів з екологічного та 
гігієнічного виховання; 
- Виготовлення та тиражування друкованої продукції для дітей; 
- Розміщення агітаційних матеріалів на громадському транспорті, тарі 
та упаковці; 
- Агітацію та навчання у засобах масової інформації; 
- Навчання та агітацію за місцем проживання; 
Мешканці повинні знати, що від них очікують. Необхідне чітке 
повідомлення з боку громади про те, яким чином кожному мешканцю та суб’єкту 
господарювання слід брати участь у діяльності поводження з ТПВ починаючи від 
квартирного роздільного збирання закінчуючи сміттєприймальним майданчиком. 
Також можна отримати грошову вигоду від роздільно зібраних 
ресурсоцінних компонентів, здавши їх у спеціальні смітєприймальні пункти, що 
покриє вартість за вивезення ТПВ.  
Необхідно удосконалити стан контейнерних майданчиків на прибудинкових 
територіях, а також переглянути їх розміри, для забезпечення впровадження 
роздільного збирання ТПВ.   Для власників контейнерів мають бути встановлені 
вимоги щодо їх вигляду та функціональних властивостей. Це мають бути 
євроконтейнери з кришкою, яка піднімається автоматично, і на колесах. Кришка 
обмежує потрапляння вологи в контейнер. 
  Своєчасне сортування, збирання, вивезення та переробка ТПВ створює 
 
 
належні санітарні умови для населення, покращує екологічний стан довкілля. До 
основних завдань пов’язаних із зменшенням впливу відходів відносять: 
 забезпечити мінімальне утворення та зменшити кількість захоронення 
побутових відходів; 
 розширення потужностей із збирання, заготівлі відходів, їх використання 
як вторинної сировини у господарській діяльності; 
 оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, створення та 
облаштування прибудинкових контейнерних майданчиків; 
 впровадження роздільного збирання ТПВ; 
 створення потужностей з перероблення та утилізації ТПВ; 
 створення умов для ефективного використання побутових відходів як 
матеріальних ресурсів та промислового впровадження комплексної переробки і 
утилізації їх ресурсоцінних компонентів; 
 забезпечення впровадження механізованого сортування побутових відходів 
з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби; 
 організація збирання та перероблення великогабаритних ТПВ, будівельних 
відходів і використаних електронно-електропобутових приладів з вилученням з 
них ресурсоцінних матеріалів. 
Проблеми, які мають місце у сфері поводження з ТПВ, потребують 
негайного розв’язання та фінансування і повинні вирішуватися комплексно.   
Отже, враховуючи екологічні та економічні фактори, вважається за доцільне 
впровадити в районі комплексну систему, яка базується на організації роздільного 
збирання ТПВ з подальшим їх сортуванням на спеціальній технологічній лінії 
(сортувально-переробному комплексі), використання вторресурсів для 
виготовлення продукції на власних потужностях або їх продаж іншим 
підприємствам, компостуванням органічної частини, піролізної утилізації 
залишку або складуванням залишку, що не утилізується, на полігоні, ліпше, який 
розташовується поряд з комплексом.   
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Аналіз поводження з побутовими відходами свідчить про різносторонність 
та актуальність цієї проблеми. Утворення побутових відходів щодня 
збільшується, тим самим несе за собою негативні наслідки як для здоров’я людей 
так для навколишнього середовища в цілому. Тому, процес утворення відходів 
повинен контролюватися упродовж усього життєвого циклу, та на кожному рівні 
потрібно вживати відповідних заходів по зменшенню їх шкідливої дії на 
середовище.  
Проаналізувавши систему поводження з побутовими відходами в Україні та 
м. Черкаси, можна сказати що проблемою залишається недосконалість механізму 
управління у цій сфері. Це обумовлено недостатнім фінансуванням, 
неузгодженістю управлінських органів, а насамперед неусвідомленістю цієї 
проблеми самим населенням.  
В даній роботі було досліджено стан поводження з відходами в Україні , 
зокрема в м. Черкаси. 
Проаналізувавши існуючі схеми роздільного збирання побутових відходів 
на території міста Черкаси, можна зазначити, що переважають майданчики із 
відсутнім розподілом відходів або розподіл відходів на загальні та полімерні. 
Сміттєприймальні майданчики не відповідають вимогам, через це вони несуть 
загрозу населенню та навколишньому середовищу.  Контейнери застарілі, зі 
зламаними колесами, без кришок. У разі несвоєчасного вивезення ТПВ 
контейнери стають джерелом розповсюдження гризунів та комах, різних 
інфекцій. Миття та дезінфекція контейнерів ніде не проводиться. 
Аналіз рівня обізнаності населення у питанні поводження з побутовими 
відходами показав, що освідченість людей у цьому питанні досить низька.   
Натомість, бажання розділяти відходи велике, але через недосконалість існуючої 
системи відсутня можливість це робити. 
 
 
 
  
Велика частина опитаних ( 78 % ) знає про роздільний збір відходів , 60 % 
готові збирати відходи окремо , але лише третина опитаних ( 12 % ) в даний час 
застосовує принцип роздільного збору відходів і дає побутовим відходам " друге 
життя ". 66 % опитаних готові здавати відходи безкоштовно і 82 % - за невелику 
плату. На сьогодні тільки 6% влаштовую ситуація з поводженням ТПВ. 
Було визначено склад і кількість ресурс оцінної вторинної сировини у 
складі твердих побутових відходах. ТПВ представляють собою суміш, яка 
складається      з харчових відходів, паперу,  картону, деревини, металобрухту 
чорних і кольорових металів, кісток, шкіри, гуми, текстилю, скла, полімерних 
матеріалів  
Роздільно зібрані відходи можна здавати в пункти прийому, тим самим, 
зміцнюючи економічний потенціал території за рахунок вилучення ресурсоцінних 
компонентів. В залежності від пір року змінюється і об’єми утворених відходів.  
Отже, порівнявши річний економічний ефект роздільного збирання за 
вересень та грудень можна зробити висновок, що кількість ресурсоцінних 
компонентів твердих побутових відходів в грудні збільшується; таким чином 
економічний дохід є нестабільним. 56,6% річної плати за вивіз сміття може 
покриватись за рахунок роздільного збирання відходів та їх здачі в 
сміттєприймальні пункти. 
 Технологічні схеми, які переважають в   місті Черкаси      не дозволяють 
максимально відсортувати ресурсоцінні компоненти  наявні у смітті.  
 
 
 
  
 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. К.Д. Бригінець, К.О.Абашина Утилізація промислових відходів. Основи 
утилізації відходів: конспект лекцій (для студентів 3 курсу денної та 5 курсу 
заочної форм навчання напряму підготовки 6.040106 „Екологія, охорона 
навколишнього середовища та збалансоване природокористування ”) /  
Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2012 – 58 с. 
2. Апостолюк С.О., Джигерей В.С., Соколовський І.А. Промислова екологія. 
Навчальний посібник. – К.: Знання, 2012. – 430 с. 
3. Сторожук В.М., Мельников О.В. Відходи підприємств. Навчальний 
посібник. – Л.: Українська академія друкарства, 2012. – 286 с. 
4. Семенов В.Ф. Екологічний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр 
навчальної літератури, 2004. – 407 с. 
5. Висоцький О.С., Крапівний В.М., Топольний Ф.П. Утилізація та 
рекуперація відходів. Посібник дистанційного навчання для студентів. – К.: 
Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с. 
6. Національна стратегія поводження з твердими побутовими відходами в 
Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kmr.ligazakon.ua/  
7. Екологічний паспорт Черкаської області за 2017 рік. //  Управління екології 
та природних ресурсів Черкаської ОДА.– Черкаси, 2018. – 247 с. 
8. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2017 році.// Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської ОДА. – Черкаси, 2017. – 250 с. 
9. Крайнов І. П. Інноваційні механізми зменшення ризику в сфері поводження 
з відходами виробництва і споживання / Екологічний вісник. – № 2. – 2007, 
с. 20 – 22. 
10. Про затвердження Методики роздільного збирання побутових відходів: затв. 
наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-
комунального господарства України № 133 від 01.08.2011 року 
 
 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE19895.html. 
11. Утилизация и рекуперация отходов: Учебное пособие / Краснянский М. Е. – 
издание 2-е, исправленное и дополненное – Харьков: Бурун и К, Киев: КНТ, 
2007. – 288 с. 
12. Шубов Л.Я., Ставровский М.Е., Олейник А.В. Технология отходов: 
учебник. – М.: Альфа-М: ИНФРА-М, 2011. – 352 с. 
13. Державний класифікатор України “Класифікатор відходів” ДК 005-96 
14. Наказ Мінжитлокомунгоспу України від 21.02.2011 № 14 затверджено ГБН 
В.2.2-35077234-001:2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
http://document.org.ua 
15. Ігнатенко О. П. Будівництво та експлуатація об’єктів поводження з 
побутовими відходами. Практичний посібник. – Київ, 2015 – 159с.  
16. Наказ Держбуду України від 17. 07. 2005 № 101 затверджено ДБН В.2.4-2-
2005 " Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://profidom.com.ua/v-2/v-2-
4/1703-dbn-v-2-4-2-2005-poligoni-tverdih-pobutovih-vidkhodiv-osnovni-
polozhenna-projektuvanna 
17. Закон України «Про відходи» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 
1998, № 36-37, ст.242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80 
18. Про затвердження Національного плану управління відходами до 2030 року 
від 20 лютого 2019 р. № 117-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-nacionalnogo-planu-
upravlinnya-vidhodami-do-2030-roku 
19. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відомості 
Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст.170. 
20. Деякі питання підготовки до реализації національного проекту «Чисте 
місто» - система комплексів з переробки твердих побутових відходів »: 
 
 
Розпорядження Кабінету міністрів України от 8 серп. 2012 р. №695-
р//Урядовий курєр.- 2012. - 28 верес.- С. 13. 
21. Горліцкій, Б. А. Соціально-економічні складові доцільного поводження з 
відходами/Б. А. Горлицький//Екологія і промисловість.- 2011. - № 1. - С. 69-
73. 
22. Огляд результативності природоохоронної діяльності. Україна // Другий 
огляд. Європейська економічна комісія. Комітет з екологічної політики. 
Організація об’єднаних націй. – Нью-Йорк і Женева, 2007. 
23. Макдугал Ф. Ф. Управление переработкой отходов в Европе [Електронний 
ресурс] / Франке Форбс Макдугал. – Режим доступу: http:// www. 
kmy.gov.ua. 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток А 
 
Апробація роботи 
 
1. Закутній А.В., Ящук Л. Б. Соціальний аспект роздільного збирання 
побутових відходів у м. Черкаси//Тези XV Всеукраїнської наукової on-line 
конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених з міжнародною 
участю «Сучасні проблеми екології» 28 березня 2019 року – Житомир : 
ЖДТУ, 2019. – С.–21. 
2. Закутній А.В., Ящук Л. Б. Аналіз законодавчих засад роздільного збирання 
відходів в Україні //Збірник тез доповідей студентської науково-практичної 
конференції ЧДТУ: 15-18 квітня 2019 р. [Електронний ресурс] / М-во освіти 
і науки України, Черкас. держ. технолог. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2019. С.-
39.