Надання соціальних послуг людям похилого віку

Чигрин, Валентина Романівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8195

Title:	Надання соціальних послуг людям похилого віку
Authors:	Тернова, Людмила Юріївна Чигрин, Валентина Романівна
Issue Date:	2021
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8195
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ЧИГРИН В.Р.pdf Restricted Access		1.08 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
___________________________________________________________________________________________
(повне найменування вищого навчального закладу)
Факультет гуманітарних технологій
___________________________________________________________________________
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення)
Кафедра соціального забезпечення
___________________________________________________________________________
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії))

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА

на тему

«НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ»

Виконала: студентка 2 курсу, групи СЗск-1710
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))

Чигрин Валентина Романівна
(прізвище та ініціали)

Керівник к.е.н., доцент кафедри Соціального забезпечення
Тернова Л.Ю.
(прізвище та ініціали)

Рецензент _________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси – 2021 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

Галузь знань 23 Соціальна робота
(шифр і назва)

Спеціальність 232 “Соціальне забезпечення”
(шифр і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Зав. кафедри
____________ к.е.н., доц. Журба І.О
“_____” _______________2021 р.

З А В Д А Н Н Я
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТЦІ

Чигрин Валентина Романівна
(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема роботи: Надання соціальних послуг людям похилого віку

керівник роботи: Тернова Л.Ю., к.е.н., доцент кафедри Соціального забезпечення
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ________
2. Строк подання студентом роботи: “____” ________ 2021 р.
3. Вихідні дані до роботи:
Oб’єктом дoсліджeння є надання соціальних послуг людям похилого віку.
Прeдмeтoм дoсліджeння є особливості надання соціальних послуг
людям похилого віку в умовах Територіального центру надання
соціальних послуг м. Черкаси.
Мeтoю рoбoти є теоретично обґрунтувати та експериментально
перевірити шляхи та умови організації надання соціальних послуг
людям похилого віку у роботі територіального центру соціального
обслуговування.
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити):
1) дослідити теоретичні засади надання соціальних послуг людям похилого
віку;
2) проаналізувати практику надання соціальних послуг людям похилого
віку на прикладі Територіального центру надання соціальних послуг м.
Черкаси;
3) розробити соціальну програму підтримки людей похилого віку, які
знаходяться на обліку у Територіальному центрі надання соціальних
послуг м. Черкаси.
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень):
в роботі є 1 таблиця, 3 рисунків, 1 структурно-логічна схема.
6. Консультанти розділів роботи
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Тернова Л.Ю. 12.01.2021 р. 12 .01.2021 р.
2 Тернова Л.Ю. 14.02.2021 р. 14.02.2021 р.
3 Тернова Л.Ю. 30.03.2021 р. 30.03.2021 р.

7. Дата видачі завдання «12» 01. 2021 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Строк виконання
Назва етапів дипломної роботи Примітка
з/п етапів роботи
1 Отримання завдання 12.01.2021 р. виконано
2 Підготовка розділу І 14.02.2021 р. виконано
3 Підготовка розділу ІІ 20.03.2021 р. виконано
4 Підготовка розділу ІІІ 30.04.2021 р. виконано
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику 14.05.2021 р. виконано
6 Підготовка реферату 20.05.2021 р. виконано
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру 21.05.2021 р. виконано
Зовнішнє рецензування дипломної
8 28.05.2021 р. виконано
роботи
Підготовка до публічного захисту
9 10.06.2021 р. виконано
дипломної роботи на засідання ДЕК

Студент ____________________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник роботи ____________________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Секретар ЕК ____________________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
4
РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота бакалавра містить 69 сторінок, 1 таблицю, 3 рисунків, список
літератури з 77 найменувань, 5 додатків.

Надання соціальних послуг людям похилого віку

Предметом дослідження є особливості надання соціальних послуг людям
похилого віку в умовах Територіального центру надання соціальних послуг м.
Черкаси.
Об'єктом дослідження є надання соціальних послуг людям похилого віку.
Метою роботи є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи
та умови організації надання соціальних послуг людям похилого віку у роботі
територіального центру соціального обслуговування.
Завдання роботи:
дослідити теоретичні засади надання соціальних послуг людям похилого віку;
проаналізувати практику надання соціальних послуг людям похилого віку на прикладі
Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси;
розробити соціальну програму підтримки людей похилого віку, які знаходяться на
обліку у Територіальному центрі надання соціальних послуг м. Черкаси.

За результатами дослідження сформульовані наступні висновки: Для
вирішення першочергових завдань обслуговування людей похилого віку необхідна
наявність кваліфікованих кадрів соціальних працівників та психологів на всіх
рівнях. Основним завданням соціальної роботи з людьми похилого віку є їхній
соціальний захист та підтримка.

Одержані результати можуть бути використані у роботі соціального працівника.
Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні в практику
територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
соціально-психологічної програми організації дозвілля людей похилого віку, які
знаходяться на обліку у центрі, методичні рекомендації щодо оптимізації надання
послуг соціальними працівниками.

Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2021
Рік захисту роботи 2021

Підпис студента ____________________
Дата ______________________________

5
ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ 7
ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ

1.1 Поняття «соціальна послуга» 7

1.2 Особливості людей похилого віку як соціально-демографічної 8
групи

1.3 Загальна характеристика проблематики людей похилого віку 13

1.4 Форми та методи соціальної роботи в системі соціального 18
обслуговування людей похилого віку

РОЗДІЛ 2 ШЛЯХИ ТА УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ 25
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ НА
ПРИКЛАДІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ м. ЧЕРКАСИ

2.1 Специфіка організації надання соціальних послуг у 25
Територіальному центрі

2.2 Організація соціальної роботи у Територіальному центрі 32

РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ 42
ПОХИЛОГО ВІКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ м. ЧЕРКАСИ

ВИСНОВКИ 53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 57

ДОДАТКИ 65

6
ВСТУП

Соціальний захист передбачає вирішення економічних і соціальних проблем
людей похилого віку в умовах ринкових відносин, прийняття відповідних
юридичних і політичних рішень законодавчими та виконавчими державними
органами та іншими організаціями. Тому зазначена вікова група громадян
розглядається як один із об’єктів діяльності органів соціального захисту населення.
Зусилля суспільства повинні бути спрямовані на те, щоб надати літнім та старим
людям додаткові можливості подальшого розвитку у старому віці та створити їм
сприятливі умови для реалізації особистісного потенціалу, оптимізувати їх статус.
Відтак, повинні відбуватися якісні зміни у системі соціального захисту громадян
похилого віку, її орієнтація на комплексну психологічну підтримку літніх людей
(економічну, соціальну, педагогічну, юридичну, медичну тощо).
Вирішення означених завдань обумовлює необхідність надання професійної
допомоги населенню відповідно до принципів реалізації соціальної політики
стосовно людей похилого віку, враховуючи їх статус, можливості та об'єктивні
потреби, створюючи умови повноцінної участі в житті суспільства та поваги до їх
гідності. Надання такої допомоги можливо в територіальних центрах соціального
обслуговування (надання соціальних послуг).
Основою для інтеграції знань з проблем старіння виступають наукові праці
вітчизняних та зарубіжних дослідників з різних галузей знань. Вивченню
соціальних аспектів старіння присвячені роботи О. Богомольця, О. Нагорного, М.
Бєдного, В. Никитенко, Н. Сачук, Б. Урланіс, Н. Паніної та ін. Ряд робіт присвячені
економічним та правовим аспектам системи соціального забезпечення старих
людей (В. Андрєєв, В. Ачаркін, А. Козлов, М. Ланцев, Я. Фогель та ін.).
Об‘єкт дослідження: надання соціальних послуг людям похилого віку.
Предмет дослідження: особливості надання соціальних послуг людям
похилого віку в умовах Територіального центру надання соціальних послуг м.
Черкаси.
7
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально
перевірити шляхи та умови організації надання соціальних послуг людям
похилого віку у роботі територіального центру соціального обслуговування.
Завдання дослідження:
4) дослідити теоретичні засади надання соціальних послуг людям похилого віку;
5) проаналізувати практику надання соціальних послуг людям похилого віку на
прикладі Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси;
6) розробити соціальну програму підтримки людей похилого віку, які знаходяться
на обліку у Територіальному центрі надання соціальних послуг м. Черкаси.
Методи дослідження: теоретичні: аналіз, узагальнення, синтез,
систематизація, класифікація для обґрунтування змісту і організації надання
соціальних послуг соціальними працівниками людям похилого віку; емпіричні:
анкетування, бесіда, аналіз досвіду з метою виявлення можливостей оптимізації
надання соціальних послуг людям похилого віку; спостереження і аналіз
результатів діяльності з метою визначення ефективності розробленої програми
організації дозвілля людей похилого віку; експеримент.
Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні в
практику територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) соціально-психологічної програми організації дозвілля людей похилого
віку, які знаходяться на обліку у центрі, методичні рекомендації щодо оптимізації
надання послуг соціальними працівниками.

8
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ

1.1 Поняття «соціальна послуга»

З 1 січня 2020 року вступив в дію новий Закон України № 2671-VІІІ "Про
соціальні послуги". Закон визначає основні організаційні та правові засади надання
соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин,
подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім’ям, які перебувають
у складних життєвих обставинах.
Соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей:
1) профілактика складних життєвих обставин;
2) подолання складних життєвих обставин;
3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.
Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:
1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин
та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;
2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих
обставин;
3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків
складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та
включення у громаду.
Соціальні послуги залежно від місця надання поділяються на послуги, що
надаються:
1) за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);
2) у приміщенні надавача соціальних послуг: стаціонарно - в умовах цілодобового
перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням
харчуванням та умовами для проживання; напівстаціонарно - протягом визначеного
часу доби з умовами для нічного або денного перебування;
3) за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця
проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

9
Таблиця 1.1
Типи соціальних послуг
прості соціальні комплексні соціальні комплексні допоміжні соціальні
послуги послуги спеціалізовані послуги
соціальні послуги
не передбачають передбачають надаються певній надаються у вигляді
надання постійної або узгоджені дії фахівців категорії отримувачів натуральної допомоги
систематичної з надання постійної соціальних послуг (продукти харчування,
комплексної або систематичної (ВІЛ-інфікованим предмети і засоби
допомоги комплексної допомоги особам, особам із особистої гігієни,
(інформування, (догляд, виховання, залежністю від санітарно-гігієнічні
консультування, спільне проживання, психотропних засоби для
посередництво, соціальний супровід, речовин, особам, які прибирання, засоби
надання притулку, кризове втручання, постраждали від догляду, одяг, взуття
представництво підтримане торгівлі людьми, та інші предмети
інтересів тощо) проживання, соціальна біженцям, особам із першої необхідності,
адаптація, соціальна психічними розладами організація
інтеграція та та іншим) харчування,
реінтеграція тощо) забезпечення паливом
тощо) та технічних
послуг (транспортні
послуги, переклад
жестовою мовою
тощо)

1.2 Особливості людей похилого віку як соціально-демографічної групи

Тенденція зростання чисельності людей похилого віку вимагає корінної
зміни соціальної політики у відношенні цієї, найбільш соціально незахищеної
категорії суспільства, особливо зараз, в умовах переходу до ринкової економіки.
Важливою соціальною проблемою сьогодення є процес старіння, який у
значній мірі залежить від рівня суспільно-економічного розвитку держави.
Старіння є невід’ємним елементом розвитку особистості. В онтогенезі людини
виділяють періоди дитинства, юності, зрілості та старості. Межа між періодом
зрілості та початком старості майже невловима, що обумовлює розбіжності у
визначенні віку, з якого починається старість.
Проблеми старості і її визначення, вчені і практики підходили і підходять з
різних точок зору: біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної,
хронологічної, соціологічної й ін. А звідси й специфіка вирішення проблем
суспільного і соціального та психологічного стану, ролі і місця в родині, в
10
організації соціального забезпечення й психологічного обслуговування, соціальної
реабілітації, соціального піклування над людьми похилого віку.
Проблему підготовки менеджерів соціального патронажу розкрито в працях
І. Артеменко, А. Капської, О. Карпенко, Н. Романової, І. Савельчук та ін. Загалом,
більшість авторів, доходять думки про те, що процес старіння у різних людей
протікає по-різному і залежить від цілої низки чинників.
- біологічних, психологічних, екологічних, соціальних; способу та рівня
життя; умов праці та відновлення; становища в сім'ї; особистого ставлення до
вікових змін тощо. Однак, не дивлячись на відмінності у протіканні зазначених
вікових змін, загальновизнаними у соціально-психологічному аспекті є наступні
проблеми літніх людей;
- розрив основних соціальних зв’язків, зумовлений зниженням соціальної
активності, працездатності, виходом на пенсію, віддаленням від батьків дорослих
дітей, звуженням інтересів, кола спілкування тощо;
- проблеми, пов’язані зі здоров'ям (включаючи медико-біологічні
(переживання болі і необхідності терапевтичного впливу), матеріальні (нестача
коштів на якісне лікування та підтримку життєдіяльності) та психологічні аспекти
(приміром, труднощі у самообслуговуванні)), а також із наближенням
(очікуванням) смерті;
- соціально-психологічна та морально-ціннісна дезадаптація в суспільстві
внаслідок зміни сучасної системи соціальних установок і цінностей (включаючи

ідеологію, мораль та ін.), зниження рівня толерантності особистості, втрати
близьких, і як наслідок:
– самотність, самоізоляція, проблеми у спілкуванні;
- зміна соціального, економічного статусу (престижність особистості,
погіршання матеріального становища, низька якість життя, збільшення залежності
від інших тощо), питання між поколінних взаємин;
- проблеми організації вільного часу та відпочинку;
- криза пізнього віку, переживання відсутності життєвої перспективи,
обмеженість самореалізації та інші психологічні проблеми особистості.
Роберт Моліас, будучи Президентом Міжнародної асоціації геронтології та
11
геріатристики, доводить, що старіння є результатом кількох різних факторів:
скорочення народжуваності, покращення умов життя, харчування, проживання та
освітніх послуг у розвинутих країнах. Все це разом взяте веде до відкладання в часі
моменту настання слабкості здоров’я та недієздатності. Таким чином, вік
фатального захворювання та недієздатності «відштовхується назад» [28, с.46].
Основним показником демографічного старіння суспільства є чисельність
груп населення у віці до 19-ти років і більше 60-ти. Демографічна старість настає
тоді, коли частина осіб, які належать до першої групи, нижче за 30%, а частина
осіб, що відповідає другій групі перевищує 15% загального числа людей у
суспільстві[17, c.65 ].
Основою могутності держави є населення, його соціальне самопочуття та
розвиток. Тому при розробці соціальної політики на макрорівні демографічна
сфера привертає особливу увагу громадськості та уряду країни. Саме останні
демографічні тенденції в суспільстві дали поштовх до проведення пенсійних
реформ у європейських країнах, у т. ч. в Україні. Збільшення чисельності літніх
людей призводить до того, що на систему охорони здоров'я і пенсійний фонд
лягають підвищені вимоги і витрати. Витрати на медичну сферу постійно
зростають, адже, незважаючи на зниження рівня смертності, захворюваність серед
людей похилого віку залишається досить високою. Разом з тим кількість
працездатних, що утримують на свої податки цю сферу, падає. Літні люди не
отримують потрібного догляду навіть від сім'ї, а вже самотнім залишається
сподіватися тільки на державу і суспільство.
Демографічні проблеми безпосередньо чи опосередковано впливають на всі
аспекти розвитку суспільства. Досліджуючи розвиток української держави на
сучасному етапі її суспільного розвитку стає очевидною неспроможність країни
самостійно, без активації виробничо-господарської компоненти, розв'язати
соціальні проблеми суспільства. Що ж стосується економічних проблем,
пов’язаних із старінням населення, то вони займають перше місце і їх вирішенням
займається соціальна геронтологія.
Як відомо, старіння населення є однією з найбільш характерних рис
демографічних процесів сучасного періоду. Воно обумовлене складним комплексом
12
причин та відображає особливості i спiввiдношення таких демографічних процесів,
як народжуваність, смертність, мiграцiя, їх зміни в часі. Україна належить до
демографічно старих країн світу. Частка населення старше 60 років і старших
становить 20,3 % з прогнозованою тенденцією до її подальшого підвищення. За
даними демографічних прогнозів, вже до середини цього сторіччя очікується
збільшення значень цього показника в Україні до 38,1 %, зокрема частка людей 80
років і старших збільшиться в 3,5 рази. Середня тривалість життя в Україні
становить для чоловіків 61 рік., жінок – 73 роки, що нижче, ніж у країнах Східної
Європи, на 4-5 років, а країнах Західної Європи – майже на 11-16 років. Старіння
населення супроводжується зростанням у загалі літніх людей частки найменш
соціально захищених i потребуючих суспільної опіки громадян, які мешкають
самотньо (до 20%). [1] У цьому контексті, забезпечення якомога вищої якості життя
літніх людей та впровадження прогресивних форм навчання та адаптації
суспільства до цієї ситуації стають одними з пріоритетних напрямів виконання
країнами Мадридського міжнародного плану дій щодо старіння, прийнятого на
Другій Всесвітній асамблеї ООН у 2002 р. У ньому відзначається необхідність
багаторівневої підготовки як самих літніх людей, так і надавачів соціальних послуг
[36, с.120].
Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерне старіння
населення та збільшення «навантаження» на працездатну його частину.
Працездатне населення теж старішає, і частка людей пенсійного віку поступово
збільшується, і, отже, зростають витрати на забезпечення і догляд пенсіонерів. Крім
того, в країні з високою часткою населення похилого віку, загальний попит на освіту
буде зменшуватися, а попит на медичне обслуговування буде збільшуватися.
Недостатньо втішним є прогноз демографічного розвитку України на період
до 2050 року, розроблений Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН
України за участю Державного комітету статистики України. За середнім варіантом
прогнозу чисельність населення України постійно зменшуватиметься і до початка
2051 року становитиме 36,0 млн. осіб. Рівень народжуваності поступово зростатиме
від 2025 року і досягне позначки близько 1,5 дитини на жінку. Передбачається
подальше зниження смертності немовлят, дітей та підлітків у віці 1-19 років,
поступове скорочення смертності у віці 20-24 роки, 40-59 років та
13
пришвидшене – у віці 25-39 років. Очікувана тривалість життя при народженні
може досягти 71,5 та 79,5 року для чоловіків і жінок відповідно. Зростатиме і
надалі частка осіб старших 65 років і, згідно прогнозу, у 2050 році становитиме
24,2% [33, с.93].
Старіння – процес тривалий, що починається з поступового зниження
функціональних можливостей людського організму і закінчується смертю.
Виділяють три стадії цього періоду: літній вік – чоловіка: 60-74 р., жінки: 55-74 р.;
старечий вік – 75-90 років і довгожителі – понад 90 років [36, с.71].
Важко виразно позначити вік, у якому виявляється старіння. Люди одного
віку можуть знаходитися на різних його стадіях. У наш час тривалість життя
збільшується, і, отже, багато хто доживає до пізніх стадій процесу старіння, але
впливає він на всіх по-різному. Деякі залишаються в чудовій фізичній формі й у
здоровому розумі, водночас, у інших виникають певні проблеми.
Старіння носить фізичний, психо-емоційний і соціальний характер. Розуміти
зміни, що відбуваються в людині, важливо для того, щоб зберігати позитивне
ставлення до неї. Необхідно пам’ятати, що і люди похилого віку можуть
насолоджуватися творчим, конструктивним способом життя, водночас, чим довше
використовується якась із функцій організму, тим довше вона зберігається. Фізична
і розумова активність дуже важливі для здоров’я людей, що старіють.
В останні роки концепція “способу життя”, “якості життя”, розроблена ВОЗ у
80-х роках, набуває все більшого значення в низці напрямків медико-соціальних і
медико-психологічних досліджень проблем похилого віку. Доведено, що переважна
більшість випадків передчасного старіння і смерті є наслідком неправильного
способу життя (шкідливі звички, незбалансоване харчування, алкоголізм, паління,
наркоманія, екологічне неблагополуччя і т.д.). Поняття «спосіб життя» – це
широка категорія, що включає індивідуальні форми поведінки, активність і
реалізацію всіх можливостей у праці, повсякденному житті і культурних звичаях,
властивих тому або іншому соціально-економічному ладу. Під способом життя
розуміються також кількість і якість потреб людей, їхні взаємовідносини, емоції та
їхнє суб’єктивне вираження. Виявлено тісний зв’язок між способом життя і
станом здоров’я людей похилого віку. Спосіб життя, як істан здоров’я, є однією з
важливих передумов довгожительства. Дана концепція заснована на розумінні
14
всього процесу розвитку людини з раннього дитинства і до глибокої старості, її
невідворотності, а також знанні того, яким чином можна оптимально
використовувати сили організму як у період молодості і зрілості, коли людина
досягає вершини індивідуальних можливостей, так і тоді, коли сили з роками
неминуче зменшуються. При цьому варто привернути увагу до двох моментів [28,
с.59].
Перший з них – це вплив способу життя в дитинстві і молодості на
збереження дієздатності в похилому віці. Біологічний вигляд старої людини в
значній мірі визначається періодами її дитинства, молодості і зрілості.
Другий момент пов’язаний з необхідністю усвідомити, наскільки втрата
адаптаційних можливостей є незмінною характеристикою процесу старіння
організму й у якому ступені їхнє збереження залежить від способу життя людини.
Функції й особливості старіння організму людини свідчать про те, що
філогенетично вона пристосована до діяльності, а не до спокою. Це підтверджується
всією долею людського виду, його минулим, коли здатність робити фізичні зусилля
була умовою виживання.
Соціальні проблеми людей похилого віку, їх соціальний статус, місце в
сучасному суспільстві, в соціальній структурі - в різних соціальних системах,
спільнотах, власній сім'ї, у взаємовідносинах із іншими віковими групами, зміни із
віком особи - все це ще не стало предметом спеціальних досліджень.

1.3 Загальна характеристика проблематики людей похилого віку

В сучасних умовах життя люди похилого віку зіштовхуються з багатьма
проблемами, а саме: матеріальними, економічними, побутовими та
психологічними, які ставлять їхнє життя на рівень виживання. Дані проблеми
виникають тому, що більшість людей похилого віку залишаються самотніми,
відчувають труднощі через відсутність підтримки від близьких людей, стають
хворобливими, немічними. Соціальна політика в країні є недосконалою і не в змозі
задовольнити всі потреби людей похилого віку. Проблеми осіб даної вікової
категорії населення є актуальними і потребують невідкладного вирішення з боку
держави, суспільства та оточуючих людину похилого віку осіб.
15
Старість як період життя людей вбирає в себе багато корінних проблем як
біолого-медичної сфери, так і соціальної, психологічної та побутової. Це
пояснюється тим, що люди похилого віку відносяться до категорії
"маломобільного" населення і є найменш захищеною, соціально-вразливою
частиною суспільства. Це пов'язано, насамперед, фізичним станом, із
захворюваннями, зі зниженою руховою активністю. Крім цього, соціальна
незахищеність людей похилого віку пов'язана з наявністю у багатьох із них
психічних розладів, що відбивається на їхньому відношенні до суспільства, й
ускладнює адекватний контакт з ним [4, с. 91]. Психологічні проблеми виникають
при зміні звичного способу життя й спілкування у зв'язку з виходом на пенсію, при
настанні самотності в результаті втрати дружина або чоловіка, при загострені
характерологічних особливостей у результаті розвитку склеротичного процесу.
Все це призводить до виникнення емоційно-вольових розладів, розвитку депресії,
змін настрою. Зниження життєвого тонусу, що лежить в основі всіляких недуг, у
значній мірі викликається психологічним фактором – песимістичною оцінкою
майбутнього, безперспективним існуванням. Головні труднощі, як вважають
більшість авторів пов’язані з неможливістю продовжувати незалежне й активне
життя в старості, що викликано, насамперед припиненням або обмеженням
трудової діяльності, переглядом ціннісних орієнтирів, самого способу життя й
спілкування, а також виникненням різних труднощів як у соціально-побутовій, так
й у психологічній адаптації до нових умов [8, с.123]. Підвищена соціальна
вразливість літніх громадян пов'язана також і з економічними факторами:
невеликими розмірами одержуваних пенсій, низькою можливістю
працевлаштування. Розвиток соціального захисту населення спричинив активну
нормотворчу діяльність у цій сфері. Уже прийнято багато законів та відповідних
правових актів. Вивчення зарубіжного досвіду різних структур соціальної сфери з
надання допомоги вразливим верствам населення дало змогу створити в Україні
розгалужену мережу соціальних служб, перепрофілювати діяльність структурних
підрозділів Міністерства праці та соціальної політики України, розширити
компетенції інших відомств цієї сфери, зокрема, органів міністерства охорони
здоров’я. Органи охорони здоров’я надають людям похилого віку лікувально-
профілактичну допомогу, забезпечують встановлення відповідних груп
16
інвалідності, а також надання слухових апаратів та інших засобів медичної
реабілітації, лікарських засобів. Правове регулювання соціальної роботи є
безпосереднім або опосередкованим, воно стосується як діяльності самих
соціальних працівників, прав клієнтів на отримання різного роду послуг, так і
дотичне до різних аспектів управління соціальною сферою [35, с. 84]
Демографічні дані говорять про те, що відбувається тенденція зростання
кількості людей похилого віку, і в суспільстві спостерігається дискримінація
людей за віком, тобто неприйняття молодим і сильним поколінням старих і
слабких.
Тому з року в рік соціальна робота з людьми похилого віку набуває дедалі
більшої актуальності, стає значущою і невід’ємною частиною соціальної політики
та психологічної роботи.
Люди похилого віку потребують підтримки, захисту, допомоги та
піклування для того, щоб повноцінно функціонувати в суспільстві, не бути
ізольованими від суспільства і не стати тягарем для оточуючих. Саме тому
необхідно працювати і вдосконалювати діяльність у сфері соціальної роботи з
людьми похилого віку, розробляти нові принципи, форми та методи роботи
з цією категорією українського суспільства.
Основні проблеми, з якими стикаються люди похилого віку:
1.Проблеми зі здоров’ям та фізичним самопочуттям. Питання бадьорості,
щоб не втрачати соціальні зв’язки, що стимулюють бадьорість. Вік, у першу
чергу, – показник фізичного стану організму. Після періоду розквіту фізичний
стан будь-якого індивіда починає йти на спад – у когось швидше, у когось
повільніше, але невпинно вниз. Люди старшого віку належать до категорії,
фізичний розквіт якої уже відбувся, тому їх основним завданням є максимальне
сповільнення фізичного спаду, якнайдовше збереження вже існуючих показників
здоров’я.
2.Матеріальні проблеми (у тому числі доступ до медичного
обслуговування та достатнього харчування, забезпеченість житлом, можливість
подорожувати тощо): Часто люди настільки обмежені в коштах, що не можуть
дозволити собі ліки, які б зробили життя досить комфортним.
17
3.Економічні. бо, насправді, якби старість була забезпечена – це дало б
можливість краще піклуватися про своє життя, вести здоровий спосіб життя.
Матеріальне благополуччя для людей похилого віку має особливе забарвлення. З
одного боку, воно уже не є самоціллю – бути заможним, щоб відповідати
показникам престижу та посісти своє місце на соціальному щаблі. З іншого боку,
збереження існуючого фінансового стану може бути метою та фактором впливу
на самооцінку людини старшого віку. Проте ці речі, на наш погляд, стосуються не
дуже великого в нашому суспільстві прошарку фінансово заможних людей. Інший
прошарок – це люди похилого віку, основний дохід яких становила заробітна
плата за основним місцем роботи, і який суттєво зменшується з виходом
людини на пенсію. У цих людей матеріальне благополуччя виступає не
синонімом статусності, а реальним питанням виживання.
4. Проблеми самотності та стосунків з родинним колом. Тих людей, які
мають уже дорослих дітей, хвилює життєвий добробут, як взагалі йде їх життя.
Тому діти – на одному з перших місць у людей похилого віку.
5.Відчуття непотрібності, відкинутості. Справді, проблема сімейних і
родинних стосунків може мати більш гострий характер, ніж видається на перший
погляд. Так, люди, що здебільшого вже залишили основне місце роботи й вийшли
на пенсію, маючи більше часу й менше можливостей, ставши менш значущими у
фінансовому та соціально-статусному плані й більш досвідченими в плані
життєвого досвіду, часто виступають “каменем спотикання” для молодших
родичів, що змушені забрати їх на проживання до себе.
6.Соціальні проблеми. Необхідність звільняти соціальні позиції для нових
поколінь. Це велика соціальна проблема для тих, хто ще має статус, але вже не має
достатньо сил, енергії й здоров’я для того, щоб підтримувати. Це соціальна
проблема – момент своєчасного виходу з великого соціального життя. Це на всіх
рівнях – починаючи з геронтократії радянської і закінчуючи рядовим простим
професіоналом. Вони не відчувають момент, коли стають менш продуктивними.
От відчути цей момент й уступити дорогу, але тут є, звичайно, велика проблема –
вони сприймають це як соціальну несправедливість від молоді – протеже тощо.
Стабільність і впевненість в майбутньому зникає. Колись люди були впевнені,
зараз цього немає. Коли людина спокійна і прогнозує своє буття… цього зараз
18
немає, і це зараз проблема, бо немає гарантії, що вони втримають пенсію чи побут,
що вони повторять те, що було в молодості. А ще відчуття страху, що йде те, що
колись тобі належало, – ми хочемо повернутися в те середовище, де людина
провела не один рік. Прогнозування найближчого майбутнього і реальної ситуації.
Соціальні проблеми для людей похилого віку мають подвійний характер – завдяки
більшому життєвому досвіду вони мають можливість оцінити напрям розвитку
суспільства та його помилки на цьому шляху. Тобто перше – це соціальні
проблеми конкретного суспільства. Проте суспільство, що розвивається, уже не є
їхнім – до влади приходять молодші. Друга частина – це проблеми взаємозв’язку
суспільства з однією зі своїх частин – представниками старшої вікової групи.
Стабільність і нестабільність у суспільстві, різні реформи та трансформації –
хвиля, що “накриває з головою” увесь соціум. Ці речі часто непередбачувані, а
вихід із ситуації, імовірно, шукає кожен самостійно. Проте проблеми, що
стосуються статусно-рольового становища людей похилого віку, проблеми
стереотипно-негативного ставлення до старших людей як таких, що “віджили
своє”, можуть зазнавати змін та регуляції з боку як самого суспільства, так і
найстарших людей.
7.Психологічні проблеми. Проблеми психологічного характеру: це
проблема, чим себе зайняти. Є люди, котрі перевантажені сімейними обов’язками,
коли в сім’ї є онуки чи правнуки, і потрібно за ними слідкувати, і ці навантаження
надто важкі для людей похилого віку, але є зворотна проблема – ті, у кого немає
обов’язків, і які не знають куди себе подіти. Додається фактор: втрата реальної,
хронологічної перспективи, необхідність переосмислити життя: чи ти все зробив,
чи правильно прожив, тобто маса проблем. Це часто закінчується депресією. І
ставлення до смерті – воно здебільшого абстрактне, для людей похилого віку це
вже конкретна проблема, ти повинен бути завжди готовим, що в будь-який момент
підеш. Беззаперечно, схожі проблеми переслідують і представників молодших
вікових груп, проте ми говоримо про специфіку цих проблем для “покоління
похилих”, а вона тут явно присутня: так, експерти говорять: “На заключному етапі
життя проблем, як правило, більше, у тому числі психологічних. Бо 30-річна особа,
яка має багато проблем… в неї є сподівання, що вона їх вирішить, а в цих людей,
як правило, таких сподівань уже немає [44, с.67]. Отже, одна з характерних рис
19
проблем у похилому віці – обмаль часу для вирішення наявних негараздів. Крім
того, увагу привертає взаємозв’язок проблем, їх комплексний характер, потреби
збільшуються, а можливості зменшуються. Дуже гостре питання – ліки. Жінки
після менопаузи потерпають від хвороб. У 50 років це сьогодні молода жінка, а
вона вже хворіє. А на це треба мати гроші. А як заробити, коли людей такого віку
не беруть на роботу?”. Тобто одні проблеми стають основою для виникнення
інших, а процес їх розв’язання ускладнюється щороку – скорочується часова
перспектива життя та зменшуються життєві сили. Проблеми “породжують” одна
одну, утворюючи замкнуте коло, дві третини людей – це особи, які мають невелику
пенсію, а з цим межує і проблема здоров’я. Вона ж переплітається з проблемою
доступу до медичних закладів. Соціальні проблеми старшої вікової групи
українського суспільства, з одного боку, відображають специфічні вікові
особливості, що виникають на завершальному етапі життєвого шляху і є типовими
внаслідок природного процесу старіння й пов’язаної з ним інволюції, з другого – є
результатом тих характерних чинників і умов, що властиві українському соціуму.

1.4 Форми та методи соціальної роботи в системі соціального
обслуговування людей похилого віку

Соціальна робота з людьми похилого віку (людьми пізньої дорослості)
займає пріоритетне місце в системі соціального захисту населення.
Пізня дорослість по праву займає важливе місце в житті людини. На думку
американських дослідників, якщо вважати, що цей період починається після 60
років, то для окремих людей він може тривати ще 40 років. В окремих суспільствах
люди в роки своєї пізньої дорослості займають офіційний стан "старійшин". У
різних суспільствах старі люди часто сприймаються крізь призму стереотипів. За
результатами опитувань населення в різних країнах світу, виявилось, що існують
як позитивні, так і негативні уявлення про старих людей, що впливає на ставлення
до них суспільства. Ці стереотипи заважають сприймати людей похилого віку
диференційовано, як індивідуумів, які дійсно мають між собою певні розбіжності, і
можуть сприяти виникненню соціальних установок і дій, які відбивають у них
бажання брати активну участь у повсякденній праці й проведенні дозвілля.
20
Негативні стереотипи:
1. Більшість старих людей бідні.
2. Більшість старих людей не можуть звести кінці з кінцями через інфляцію.
3. У більшості старих людей є житлові проблеми.
4. Старі люди, як правило, слабкі та хворі.
5. Старі люди не є політичною силою і потребують захисту.
6. Більшість старих людей погано справляється з роботою; працездатність,
продуктивність, мотивація, здатність сприймати новизну, творча активність у них
нижчі, ніж у молодих працівників. Вірогідність нещасних випадків у людей
похилого віку вища, ніж в інших.
7. У старих людей знижуються інтелектуальні здібності, погіршується пам'ять, у
них нижча здатність до навчання.
8. Старі люди часто інтелектуально регідні і догматичні. Більшість з них
закостеніли у своїх звичках і не здатні їх змінювати.
9. Більшість із старих людей живуть в соціальній ізоляції і страждають від
самотності, утримуються в будинках для престарілих.
Позитивні стереотипи:
1. Старі люди належать до досить заможної частини населення, працюючі члени
суспільства щедро забезпечують їх пенсіями і допомогами.
2. Старі люди є потенційною політичною силою, вони голосують і беруть участь у
політичному житті, вони єдині у своїх переконаннях і їх багато.
3. Старі легко сходяться з іншими людьми, вони добрі і привітні.
4. Більшість з них вирізняється зрілістю, життєвим досвідом і мудрістю, вони
цікаві люди.
5. Більшість старих людей вміють слухати і особливо терплячі до дітей.
6. Більшість старих людей характеризуються добротою і щирістю щодо своїх дітей
і онуків.
7. Науковий інтерес до проблем старості з'явився у зарубіжних дослідженнях в 60-
х роках минулого століття. Для позначення байдужої установки щодо старих
людей використовується термін "ейджизм". Ейджизм — соціальна установка, що
постає у невиправдано високій оцінці молодості і дискримінації старих людей.
Ряд досліджень показали, що установки щодо старих людей нерідко
21
амбівалентні, внутрішньо протилежні; їх часто вважають і мудрими, і не сповна
розуму; добродушними та буркотунами, завжди чимось невдоволеними; такими,
що виявляють турботу про оточення, і байдужими, некомунікабельними.
У соціальній роботі з людьми похилого віку вирішуються такі завдання:
 попередження причин, які породжують проблеми літніх людей;
 сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню
можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження
соціальної ізоляції, відсторонення від активного життя;
- додержання рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні
соціальної, психологічної допомоги і послуг;
 диференціація підходів до розв'язання проблем різних груп людей похилого
віку на основі врахування факторів соціального ризику, які впливають на їхній
психологічний стан;
 виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в психологічній
допомозі і соціальному обслуговуванні;
 адресність при наданні соціально психологічних послуг з пріоритетом
сприяння літнім людям в ситуаціях, які загрожують їхньому здоров'ю і життю;
 використання нових технологій соціальної та психологічної роботи, яка
спрямована на задоволення потреб людей похилого віку;
 забезпечення інформованості престарілих громадян про можливості
психологічної допомого і соціальних послуг[55, с.44-45].
Вироблення технології вирішення соціальних та психологічних проблем –
процес складний, що вимагає як теоретичних обґрунтувань, так і практичної
апробації теоретичних висновків і рекомендацій. Він проходить три основних
етапи: теоретичний, методичний і процедурний, сукупність яких являє собою
систему розробки технології соціальної роботи.
Теоретичний етап пов'язаний з формуванням цільової установки,
визначенням предмета технологізації, виділенням структурних елементів і
виявленням причинно-наслідкових зв’язків та відносин, в які включений об’єкт
роботи, зокрема люди похилого віку.
Методичний етап вирішує завдання вибору джерел, шляхів і способів
отримання інформації про стан об’єкта соціальної політики як клієнта соціальної
22
роботи, визначення прийомів і засобів обробки та аналізу цієї інформації і
принципів трансформації висновків у конкретні рекомендації для
перетворювальної діяльності.
Процедурний етап передбачає вирішення завдань, пов’язаних з організацією
практичної діяльності з апробації вироблених рекомендацій, виявленням і
усуненням недоліків по використанню запропонованих рекомендацій і
встановленням алгоритму дій у вигляді відповідної технології соціальної роботи
та психологічних методів[2, с.35].
Зміст технології соціальної роботи та психологічних методів з людьми
похилого віку характеризується обґрунтованістю проекту, програми або мети
діяльності, наявністю в ній певного алгоритму і логічної послідовності дій в
процесі вирішення поставлених задач. Технологію соціально психологічної роботи
з людьми похилого віку відрізняють:
- динамічність, яка проявляється в постійній зміні змісту та форм роботи фахівця з
клієнтом;
- безперервність, яка дискутується необхідністю постійно підтримувати
безпосередній або опосередкований зв'язок з клієнтом і чинити на нього вплив;
- циклічність, що виявляється в стереотипному, стійкому повторенні етапів, стадій
і процедур при роботі з клієнтами і обумовлена циклічністю організаторської
роботи;
- дискретність технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірності ступеня
впливу на клієнта з моменту ціле покладання до виконання прийнятого рішення
[7, с.63].
Отже, технологізація соціально психологічної роботи з людьми похилого
віку та її напрямки відображає найважливіший, а саме її прикладний, практичний
аспект. Глибоке проникнення і засвоєння сутності, змісту і специфіки прояву
технологічних процесів у соціально психологічній роботі з людьми похилого віку –
основа професіоналізму кадрів соціальної сфери діяльності, психологів та фахівців
територіального центру.
Соціальна допомога людям похилого віку — це забезпечення у грошовій чи
натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із урахуванням
законодавчо закріплених державою соціальних гарантій із соціального
23
забезпечення. Соціальна допомога має характер періодичних чи разових доплат до
пенсій і допомог, натуральних видач та послуг з метою надання адресної,
диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи
нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-
економічними умовами життя.
Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу,
бригадну соціальну допомогу для важкохворих.
Термінова соціальна допомога — це надання допомоги разового характеру
людям похилого віку, які її гостро потребують. Вона включає разове забезпечення
безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення
одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної
допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної соціально-
психологічної підтримки за Телефоном довіри і юридичної допомоги у межах
компетенції служби [30, с. 241].
В окремих великих містах України у підпорядкуванні органів соціального
захисту населення перебувають соціальні аптеки, соціальні лікарні. До них слід
додати соціальні їдальні, спеціалізовані магазини, будинки побуту та інші життєво
важливі заклади для престарілих людей, які почали створюватися в останні роки.
Працюють перукарні, майстерні з ремонту побутової техніки, пункти прокату, які
надають пенсіонерам послуги за прийнятними цінами.
Адресна соціальна допомога надається літнім людям, які перебувають в
особливо складній життєвій ситуації. їх відвідують соціальні працівники, які
надають необхідну побутову чи соціально-психологічну допомогу.
Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам — це комплексне
обслуговування з надання соціальних і медичних послуг. Соціальні працівники
надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють
сестринський догляд [50, с.129].
Основні компоненти соціального захисту геронтологічної групи населення -
соціальне забезпечення і психологічна допомога. Соціальне забезпечення людей
похилого віку - система заходів, спрямованих на захист матеріального становища,
надання грошової і матеріальної допомоги, зміцнення системи соціального
обслуговування клієнтів (старих і немічних). Соціальне обслуговування включає
24
сукупність соціальних послуг, які надають громадянам похилого віку або інвалідам
вдома і у спеціалізованих державних закладах та структурах, що діють за
підтримки органів місцевого самоврядування [48, с.123].
Психологічна підтримка людей похилого віку передбачає два напрями:
психологічне консультування і психотерапію.
Консультування людей похилого віку потребує теоретичних знань основ
геронтопсихології, що необхідні для правильної оцінки психічного стану старої
людини при контакті з нею, для вірного розуміння її проблем. Важливо також
зрозуміти, в яких випадках скарги є істинними, а в яких – це особистісна реакція,
потреба у спілкуванні або недостатність інформації щодо певного питання. Але, в
будь-якому випадку, людина не повинна залишатись без психологічної підтримки
Відповідно до гуманістичної спрямованості консультативної діяльності з
людьми похилого віку, її головною метою є перетворення негативного образу
старості в позитивний та сприйняття її як часу для відпочинку, улюблених занять
та роздумів. Окремі цілі можуть містити в собі необхідність. Вислухати людину
похилого віку та вивести її поведінку на рівень самокорекції.
У будь-якій країні є люди похилого віку, які потребують підвищеної уваги з
боку суспільства та держави. Практика розвинених країн свідчить, що захист
соціально вразливого населення повинен бути пріоритетним напрямком соціальної
політики держави.
На сьогодні в Україні створено систему законодавства щодо соціального
захисту людей похилого віку. Законодавчі акти спрямовані на підтримку громадян
похилого віку, повернення їх до самостійного повноцінного життя.
Основні види соціально психологічних послуг для клієнтів геронтологічної
групи: соціально-побутові, соціально-медичні, соціально-економічні, соціально-
правові, морально-психологічна підтримка.
Соціально психологічний захист населення цієї особливої соціально-вікової
групи повинен здійснюватися у трьох напрямах:
1) профілактика - збереження добробуту літньої людини за допомогою
зменшення чи усунення психологічних чинників чинників ризику, з метою
запобігання її наступного перевеведення в установи соціального, психологічного
25
обслуговування стаціонарного типу;
2) підтримка як необхідна старим людям форма допомоги (для збереження
максимально можливого рівня самостійності);
3) представництво і захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними
(для надання їм необхідної допомоги).
Соціально психологічна робота з людьми похилого віку передбачає:
виявлення осіб, які потребують соціального піклування та психологічної
підтримки вдома й у спеціальних установах; створення умов для прояву активності
людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальну
роботу серед близьких і різних людей похилого віку [9].
Люди похилого віку мають право: жити на задовільному рівні та брати
активну участь в суспільному, соціальному та культурному житті; бути
забезпеченими інформацією про послуги і програми; вільно обирати спосіб свого
життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні; бути забезпеченими
медичним обслуговуванням та послугами, які вимагає їхній стан здоров'я та ін.
Таким чином, аналіз сутності, змісту, форм та методів соціальної роботи в
системі соціально психологічного обслуговування людей похилого віку, свідчить
про те, що в сучасному соціумі означений конструкт потребує оновлення,
інноваційності, відповідно якості надання соціальних послуг людям похилого віку.

26

РОЗДІЛ 2 ШЛЯХИ ТА УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ
ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ НА ПРИКЛАДІ
ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ м.
ЧЕРКАСИ

2.1 Специфіка організації надання соціальних послуг у
Територіальному центрі надання соціальних послуг

Діяльність Територіального центру спрямована на здійснення
соціального обслуговування та надання послуг громадянам, які перебувають у
складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем
проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.
Загальна кількість досліджуваних склала 20 осіб – це люди похилого віку, які
зареєстровані на обліку Територіального центру.
Основною метою діяльності установи є виявлення громадян, які потребують
допомоги і якісне надання різних видів соціально-побутових, соціально-медичних,
інформаційних, психологічних, соціально та юридичних послуг [40].
Цільові групи, яким надаються послуги:
1) люди похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на
період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше як чотири місяці), які
не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги,
визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ;
2) громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з
безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають
роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні
неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум
для сім’ї.
Територіальний центр соціального обслуговування надає:
 соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким
і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспорт ними послугами, засобами
малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря,
27
придбання та доставка меди каментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги
тощо;
 психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров’я
та поліпшення відносин з оточуючим соціальним середовищем, психологічної
корекції, методичних порад;
 соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку
різнобічних інтересів і потреб громадян, яких обслуговує територіальний центр,
організація їх дозвілля;
 соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та
розвитку можливих органічних розладів, збереження, підтримка здоров’я,
здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
 соціально-економічні послуги – надання натуральної чи грошової
допомоги;
 юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного
законодавства, захист прав та інтересів громадян, яких обслуговує територіальний
центр;
 інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення
складної життєвої ситуації, у тому числі надання інформації про можливість
отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України “Про
безоплатну правову допомогу”;
 інші соціальні послуги, перелік, умови та порядок надання яких визначають
у разі потреби місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого
самоврядування, що утворили територіальний центр [14].
У територіальному центрі є такі структурні підрозділи:
1) відділення (не менш як два різного спрямування):
- соціальної допомоги вдома;
- соціально-побутової адаптації;
- організації надання адресної натуральної та грошової допомоги;
- організації надання інформаційних та юридичних послуг.
2) можуть створюватися інші підрозділи, діяльність яких спрямована на надання
соціальних послуг громадянам.
28
Відділення соціальної допомоги вдома територіального утворюється для
надання соціальних послуг за місцем проживання/перебування не менш як 80
одиноким громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з частковою
втратою рухової активності (мають III, IV і V групу рухової активності) та
потребують сторонньої допомоги, надання соціальних послуг в домашніх умовах
згідно з медичним висновком, а саме:
- похилого віку;
- інвалідів (які досягли 18-річного віку), крім інвалідів унаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримують соціальну
допомогу на постійний сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне
обслуговування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності";
- хворих (з числа одиноких осіб працездатного віку на період до встановлення їм
групи інвалідності, але не більш як чотири місяці).
Відділення не надає соціальні послуги громадянам, які потребують
цілодобового стороннього догляду.
У територіальному центрі може бути утворено кілька відділень соціальної
допомоги вдома або одне відділення з відповідною структурою, штатним розписом
і фондом оплати праці.
У разі виявлення не менш як 50 непрацездатних громадян з порушеннями
опорно-рухового апарату, зору, слуху, з психічними розладами (соціально-
безпечні, які не перебувають на спеціальному диспансерному обліку), інших
категорій громадян, які не здатні до самообслуговування та які потребують
надання соціальних послуг вдома, Засновник може утворювати спеціалізовані
відділення, в тому числі паліативного/хоспісного догляду.
Якщо громадян, які потребують надання соціальних послуг виявлено менш
як 80 осіб, їм можуть надаватися соціально психологічні послуги згідно з
договором, який укладається з непрацюючою фізичною особою і територіальним
центром, про оплату відповідної роботи за рахунок коштів, що виділяються для
цієї мети.

29
Відділення соціальної допомоги вдома надає відповідно до державних
стандартів соціальних та психологічних послуг такі послуги:
1) догляд вдома;
2) паліативний/хоспісний догляд;
3) психологічна підтримка.
Відділення соціальної психологічної допомоги вдома може надавати
соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам (які досягли 18-річного
віку), хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи
інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування,
але мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
Надання соціальних послуг таким громадянам проводиться за плату
відповідно до тарифів на платні соціальні послуги або з установленням
диференційованої плати.
На підставі даних карти індивідуальних потреб отримувача соціальної
послуги та медичного висновку складається індивідуальний план надання
соціальної послуги, після чого між громадянином і територіальним центром
укладається договір, в якому зазначаються зміст та обсяг послуги, порядок оплати,
обумовлюються періодичність, строки надання соціальної послуги та
психологічної допомоги відділенням соціальної допомоги вдома, інші умови.
Відділення соціальної допомоги вдома згідно з умовами договору,
затвердженим графіком роботи та індивідуальним планом надання соціальної
послуги з догляду вдома надає соціальну послугу з догляду вдома постійно (III
група рухової активності два рази на тиждень, IV- три рази, V- п’ять разів)
періодично (два рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період),
організовує надання передбачених договором послуг, контролює їх якість,
визначає додаткові потреби, вживає заходів до їх задоволення.
Під час надання соціальних послуг відділення соціальної допомоги вдома
може надавати у тимчасове користування громадян наявні у нього технічні та інші
засоби реабілітації, засоби малої механізації, предмети першої потреби, окремі
побутові прилади тощо.

30
Відділення соціально-побутової адаптації територіального центру (далі -
відділення денного перебування) утворюється для надання соціальних послуг не
менш як 30 громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), що
частково втратили здатність до самообслуговування.
Відділення обслуговує громадян, які мають часткове порушення рухової
активності, частково не здатні до самообслуговування та не мають медичних
протипоказань для перебування в колективі та потребують соціально-побутової і
психологічної адаптації, надання соціальних послуг з метою усунення обмежень
життєдіяльності, запобігання виникненню та розвитку можливих захворювань
особи, підтримки її здоров’я, соціальної незалежності, відновлення знань, вмінь та
навичок з орієнтування в домашніх умовах, ведення домашнього господарства,
самообслуговування, поведінки у суспільстві, сприяння розвитку різнобічних
інтересів і потреб осіб, організації дозвілля і відпочинку.
Відділення соціально-побутової адаптації надає такі послуги:
- соціальна адаптація;
- денний догляд.
Крім того відділення може надавати такі соціальні та психологічні послуги:
- психологічна підтримка;
- консультування;
- представництво інтересів;
- соціальна профілактика;
- посередництво (медіація).
У складі територіального центру може утворюватися кілька відділень
денного перебування залежно від місця проживання громадян, яким він надає
соціальні послуги, стану їх здоров'я та потреб.
Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги
територіального центру (далі - відділення адресної допомоги) утворюється для
надання соціальних послуг не менш як 500 таких громадян, які відповідно до акта
обстеження матеріально-побутових умов потребують натуральної чи грошової
допомоги:
- похилого віку;

31
- інвалідів;
- хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм
групи інвалідності, але не більш як чотири місяці) у разі коли вони на своєму
утриманні мають неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку,
інвалідів;
- які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і
зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу,
стихійним лихом, катастрофою, у разі коли вони мають на своєму утриманні
неповнолітніх дітей, дітей - інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів.
Право на безоплатне надання соціальних послуг відділенням адресної
допомоги мають:
- громадяни, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком,
хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і
допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в
установленому порядку;
- інші громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного
віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб
похилого віку, інвалідів, за умови, що середньомісячний сукупний дохід їх сімей
нижчий ніж 1,5 прожиткового мінімуму для сім'ї;
- громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з
безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають
роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні
неповнолітніх дітей, дітей - інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для
сім'ї.
Відділення адресної допомоги виходячи з можливостей, наявної фінансової
та матеріально-технічної бази безоплатно забезпечує громадян:
1) одягом, взуттям, іншими предметами першої потреби;
2) ліками, предметами медичного призначення;
3) предметами побутової гігієни;

32
4) продовольчими та промисловими товарами;
5) гарячими обідами тощо.
Відділення адресної допомоги має право організовувати надання на платній
та безоплатній основі швацьких, кравецьких, перукарських послуг, послуг з
ремонту вікон, дверей, квартир (будинків), санвузлів, дахів, парканів, побутової
техніки, радіоапаратури, холодильників, взуття, послуг із заготівлі та завезення
палива, розпилювання дров тощо.
Відділення адресної допомоги може організовувати пункти прийому від
громадян, підприємств, установ та організацій продуктів харчування, одягу, взуття,
меблів, предметів першої потреби, побутової техніки, коштів, робіт та послуг для
задоволення потреб малозабезпечених громадян.
Відділення організації надання інформаційних та юридичних послуг здійснює
роботу з питань соціального захисту, психологічної підтримки пенсіонерів,
інвалідів, одиноких громадян та громадян, які проживають самотньо, дітей-сиріт,
одиноких і багатодітних матерів, малозабезпечених сімей з дітьми, а також інших
соціально-незахищених громадян, які перебувають у складних життєвих
обставинах і потребують сторонньої допомоги.
Основними завданнями відділення організації надання інформаційних та
юридичних послуг є:
1) реалізація державної політики у сфері соціального захисту населеннчя;
2) організація надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим
громадянам;
3) здійснення разом з місцевими органами державної виконавчої влади і
місцевого самоврядування, громадськими організаціями соціальних
комплексних програм;
4) організація надання психологічної підтримки інвалідам, одиноким
непрацездатним громадянам та самотньо проживаючим особам, які
потребують стороннього догляду вдома;
5) правильне і своєчасне оформлення документів для призначення всіх видів
соціальної допомоги, пільг і компенсації;

33
6) оформлення документів для призначення субсидій з оплати житлово-
комунальних послуг, твердого палива, природного та скрапленого газу і
електроенергії;
7) виявлення пенсіонерів, інвалідів багатодітних, малозабезпечених сімей,
які потребують першочергової медичної, психологічної допомоги;
8) співпраця з громадськими організаціями ветеранів та інвалідів, районною
організацією Червоного Хреста з метою удосконалення роботи із
соціального захисту населення;
9) проведення роз’яснювальної роботи серед населення з питань соціального
захисту [41].
Таким чином, територіальний центр соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) – це спеціальний заклад, який надає соціальні, психологічні
послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам,
спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності, психологічної стабільності та
соціальної активності; в якому надається комплекс соціально-побутових,
психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-
економічних, юридичних, інформаційних та інших соціальних послуг громадянам
похилого віку. Майбутні фахівці соціальної роботи можуть працювати на посаді
соціального працівника надаючи комплекс відповідних послуг клієнтам
геронтологічної групи.

2.2 Організація соціальної роботи у Територіальному центрі

Територіальний центр є спеціальною установою, яка надає самотнім
громадянам похилого віку послуги, спрямовані на підтримання їхньої
життєдіяльності, психологічного стану та соціальної активності.
Соціальна допомога - це дії та чинники, спрямовані на виявлення,
визначення та вирішення проблем з метою реалізації та захисту її прав на
повноцінний психологічний розвиток[16,с.29]. У випадку соціальної допомоги
людям похилого віку, то ми визначаємо, що допомога полягає в тому, що
професійно підготовлені люди виявляють, визначають і допомагають у вирішенні

34
проблем таких людей, які опинилася в ситуації, коли не задовольняються їх
потреби.
Важливою дослідницькою метою, що направлена на обгрунтування та
реалізацію соціально-психологічного обслуговування людей похилого віку є
моделювання цього процесу.
Модель – відтворення чи відображення об'єкту, задуму (конструкцій), опису
чи розрахунків, що відображає, відтворює принципи внутрішньої організації або
функціонування, певні властивості, ознаки чи(та) характеристики об'єкта
дослідження чи відтворення (оригіналу). [27, с 183]
В основу побудови моделі соціально-психологічної роботи з людьми
похилого віку в умовах територіального центру соціального обслуговування нами
покладений технологічний та геронтологічний підхід.
Розглядаючи соціальне обслуговування людей похилого віку з точки зору
технологічного підходу, ми вважаємо за доцільне характеризувати його як
соціальну технологію.
Технології, що використовуються в соціально-психологічній роботі,
виступають переважно у формі знань (науки); знань та умінь (навчання); знань,
умінь та досвіду (діяльність). Спираючись саме на діяльнісний аспект трактування
соціальних технологій дозволяє визначити такі її види: контроль, профілактика,
терапія, реабілітація, патронаж, супровід, підтримка, допомога, захист,
страхування, опікунство та посередництво [67, с.150].
В контексті нашого дослідження технологія розуміється нами як спосіб
реалізації соціальної підтримки людей похилого віку на основі підбору форм,
методів, прийомів та засобів соціального обслуговування.
Виділяють два напрямки технологій соціального обслуговування, що
реалізуються безпосередньо – через індивідуальну допомогу та через соціальне
оздоровлення соціуму. Відповідно можемо виділити два рівні технологій
соціальної та психологічної підтримки людей похилого віку: особистісний
(включає допомогу та сприяння в задоволенні потреб, соціальних інтересів людини
похилого віку, встановлені соціальних контактів тощо) та інституціональний

35
(включає соціально-правову та соціально-економічну підтримку, тобто
формування законодавчої бази захисту людини похилого віку, системи дотацій,
пільг, створення мережі соціальних установ для даної вікової категорії) [13, с.158].
При моделюванні соціальної допомоги людям похилого віку в умовах
територіального центру соціального обслуговування слід використовувати
геронтологічний підхід. Тобто, ми вважаємо, що при організації соціально
психологічної допомоги слід враховувати відмінність у фізіологічному,
паталогічному та оптимальному процесах старіння. Крім того, слід враховувати
вікові обмеження та психологічний стан даної категорії населення.
В побудові моделі ми орієнтуємося на те, що вона має містити основні
компоненти, які мають відображати соціальне обслуговування та соціально
психологічну підтримку людей похилого віку як цілісний процес взаємодії та
взаємозалежності усіх елементів в умовах конкретного соціокультурного
середовища, а саме в умовах територіального центру соціального обслуговування.
Модель організації соціальної роботи у Територіальному центрі включає
п’ять компонентів:
Цільовий (визначення мети, завдань, функцій організації соціального
обслуговування та соціальної підтримки життєдіяльності людей похилого віку в
умовах територіального центру соціального обслуговування).
Метою соціального обслуговування та соціально-психологічної підтримки
життєдіяльності людей похилого віку в умовах територіального центру
соціального обслуговування є забезпечення підвищення якості життя та
благополуччя людей, які потребують соціальної допомоги та психологічної
підтримки, організація спільної діяльності фахівців соціальної сфери, психологів
та людей похилого віку, в процесі якої виявляються проблеми, потреби в похилому
віці, активізуються внутрішні можливості, які підтримують суб’єктність щодо
власного життя. Визначена мета пов’язанна з сучасними вимогами суспільства до
зміни акценту на відтворення потенціалу людей похилого віку, як суб’єктів якісних
змін.
Для забезпечення мети необхідне розв’язання наступних завдань, серед яких:

36
- виявлення соціально та психологічно незахищених громадян, формування
електронної бази даних таких громадян, визначення (оцінювання) їх
індивідуальних потреб у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);
- забезпечення якісного соціального обслуговування та кваліфікованої
психологічної підтримки;
- безперервність, системність, комплексність в забезпеченні соціальним
обслуговуванням та психологічної підтримки людей похилого віку в умовах
територіального центру соціального обслуговування (єдність форм, методів,
прийомів вирішення різних проблем людини похилого віку);
- установлення зв'язків з підприємствами, установами та організаціями всіх
форм власності, фізичними особами, родичами громадян, яких обслуговують
територіальні центри, з метою сприяння в здійсненні соціального обслуговування
громадянам.
Терцентр, відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:
1) здійснює виявлення та веде облік:
- осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- осіб з інвалідністю;
- осіб похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на
період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які
не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;
- осіб, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям,
стихійним лихом, катастрофою і зареєстровані в державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-
інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх
сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї;
2) проводить оцінку потреб особи, сім’ї, обстеження матеріально-побутових
умов та психологічного стану за їх згодою, визначає планування надання
соціальних послуг та методи соціальної роботи; впроваджує нові соціальні
технології, спрямовані на виявлення отримувачів соціальних послуг та
психологічної підтримки на ранніх стадіях життєвих проблем;

37
3) узагальнює на місцевому рівні статистичні дані та готує інформаційно-
аналітичні матеріали стосовно наданих соціальних послуг та проведеної соціальної
роботи;
4) забезпечує захист персональних даних осіб, сімей, які перебувають у
складних життєвих обставинах;
5) забезпечує підвищення професійної кваліфікації працівників Терцентру
відповідно до чинного законодавства.
Перш за все, варто визначитися, що називати об'єктом і суб'єктом соціально-
психологічної роботи. Сторона, яка здійснює пізнання або діяльність, називається
суб'єктом; сторона на яку спрямоване пізнання або діяльність, називається
об'єктом. Відносини об'єкта і суб'єкта багатопланові. Те, що в одній ситуації ми
можемо назвати об'єктом, в інших умовах і при інших обставинах, процесі
пізнання або діяльності виступає як суб'єкт, і навпаки. Крім того, в сфері
спілкування деякі відносини можна розуміти як суб'єкт-суб'єктні, у яких обидві
сторони є активними продуктами діяльності і пізнання, впливають одна на одну.
Соціальна робота належить саме до однієї з таких сфер соціальної діяльності.
У ході роботи в даній сфері фахівці завжди замислювалися над питанням: як
назвати того, кому надається допомога. У зв'язку з тим, що індивід, який звернувся
до служби соціальної допомоги, здатний, хоча б частково, брати участь в
діяльності щодо подолання своїх проблем утвердилася думка про те, що осіб, яким
надається допомога соціального працівника, слід називати клієнтами. Клієнт може
бути груповим та індивідуальним.
Коли говорять про об'єкт соціальної роботи, мають на увазі різні групи
людей, які відчувають труднощі у вирішенні своїх проблем. Іншими словами цей
об'єкт неоднорідний: це не тільки людині без певного місця проживання, а й
цілком респектабельний людина, що страждає від самотності. Суб'єкт соціальної
роботи так само не є однорідним. У нього входять як соціальні працівники,
соціальні інститути й організації, так і держава в цілому. Соціальна робота
неможлива без держави, яка створює для неї законодавчу основу, а так само
установ, які займаються її організацією. Варто окремо зауважити, що соціальні

38
працівники виконують безпосередню роботу з людьми, тому вони є
найважливішим суб'єктом в цій сфері.
Суб’єкт-об’єктний компонент включає внутрішніх (адміністрація
Територіального центру, соціальні працівники, соціальні робітники, психолог) і
зовнішніх (представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних установ,
громадських організацій, закладів культури) суб’єктів та об’єктів (одинокі
непрацездатні громадяни та інваліди, які мають право на отримання соціальних
послуг) Територіального центру, які можуть змінювати свій статус залежно від
етапу діяльності та його змістового наповнення.
Концептуальний компонент.
Основні принципи діяльності у сфері соціального обслуговування та
психологічної підтримки людей похилого віку:
 надання державних гарантій;
 забезпечення рівних можливостей щодо отримання соціальних послуг,
психологічної підтримки і їхньої доступності;
 наступність усіх видів соціального обслуговування;
 толерантність та емпатія;
 опора на активність та суб’єктність людини похилого віку;
 врахування та використання життєвого досвіду людини похилого віку;
 орієнтування психологічної підтримки на індивідуальні потреби громадян;
 приорітетність заходів із соціальної та психологічної адаптації [47, с.172].
Організаційний (методи, форми та засоби соціальної роботи з людьми
похилого віку в умовах територіального центру соціального обслуговування).
Основними формами соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку є
надання територіальним центром соціальних послуг у вигляді матеріальної
допомоги та психологічної підтримки.
Матеріальна допомога надається самотнім людям похилого віку у вигляді
грошової та натуральної допомоги: продуктів харчування; засобів санітарії і
особистої гігієни; засобів догляду; одягу, взуття та інших предметів першої

39
необхідності; технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Соціальне обслуговування у територіальному центрі соціального
обслуговування населення здійснюється шляхом надання низки соціальних послуг.
Соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким
та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами
малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря,
придбання та доставка медикаментів, тощо.
Соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та
розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона
її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів,
працетерапія.
Соціально-правові послуги - надання консультацій з питань чинного
законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у
складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і
реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій
щодо цієї особи (оформлення документів, адвокатська допомога, захист прав та
інтересів особи, тощо).
Інформаційні послуги - надання інформації необхідної для вирішення
складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких
та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної
інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг;формування
певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-
пропагандистські послуги). Та інші соціальні послуги [14].
В сферу соціальних послуг, що надаються територіальним центром самотнім
людям похилого віку також входить проведення соціальної та психологічної
адаптації і реабілітації самотніх людей похилого віку, а саме: сприяння організації
змістовного відпочинку, надання першої медичної допомоги, проведення
культурно-масових заходів; створення для самотніх громадян похилого віку
сприятливих умов перебування у територіальному центрі; задоволення інтересів
самотніх людей похилого віку в сфері дозвілля, робота з психологами (лекції,
диспути, колективне читання газет).

40
До основних напрямів роботи територіального центру відносяться:
1) виявлення та облік самотніх непрацездатних малозабезпечених громадян, які
мають право на отримання соціальних послуг;
2) якісне надання різних видів (до 40) побутових, медично-соціальних послуг
громадянам похилого віку відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати
здатності до самообслуговування.
Соціальна робота у територіальному центрі невід’ємно пов’язана також з
методами, які широко використовується для вивчення певних проблем. Вони
можуть бути різними і застосовуватися залежно від конкретних цілей і завдань
дослідження.
Соціальні працівники використовують у своїй роботі різноманітні методи:
 соціально-економічні (надання натуральної і грошової допомоги; допомога у
використанні пільг, компенсацій та виплат; догляд та побутове
обслуговування тощо);
 організаційно-розпорядчі (встановлення регламентів та норм діяльності
територіального центру, консультування клієнтів щодо порядку отримання
послуг; ці методи спираються на нормативно-правові документи,
регламентуючі акти);
 психолого-педагогічні (безпосередня взаємодія з клієнтом через механізм
соціально-психологічної, педагогічної зміни його поведінки, самопочуття
тощо; підтримка, надання інформації, роз'яснення, рекомендації, моральне
заохочення та інші методи роботи;
 медико-соціальні (два типи медико-соціальної роботи – патогенетичний і
профілактичний. Патогенетична медико-соціальна робота включає в себе
заходи з організації медико-соціальної допомоги, проведення медико-
соціальної експертизи, соціальну роботу в окремих областях медицини і
охорони здоров'я. Профілактична медико-соціальна робота – проведення
заходів з попередження соціально залежних порушень соматичного,
психічного і репродуктивного здоров'я, формування здорового способу життя,
забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я
та ін.)
41
Результативний (кінцевий результат).
Результативний компонент включає моніторинг та оцінку виконаної роботи.
Метою моніторингу в першу чергу є визначення ефективності заходів, уведених у
план реалізації соціально-педагогічної діяльності.
Оцінка виконання соціально-педагогічної діяльності проводиться для того,
щоб переконатися, наскільки успішно чи ні відбувається виконання завдань. Отож,
моніторинг та оцінка є важливим компонентом при здійсненні соціально-
педагогічної діяльності.
Моніторинг та оцінка проводяться з метою визначення відповідності наданих
соціальних послуг та психологічної підтримки державним стандартам цих послуг
та потребам їх одержувача; забезпечення надання населенню гарантованих
державою якісних соціальних послуг; оптимізації та удосконалення психологічної
підтримки; підвищення рівня професійної компетенції соціальних працівників та
психологів; виявлення та обговорення проблем, що гальмують розвиток надання
соціальних послуг; дотримання встановленого рівня або підвищення рівня якості
психологічної допомоги, що надаються.
Для проведення оцінки якості соціальних послуг застосовуються
наступні показники якості цих послуг: адресність та індивідуальний підхід,
результативність, своєчасність, доступність та відкритість, зручність, повага до
одержувача соціально-психологічних послуги, професійність.
Результат соціального обслуговування відображається в позитивній динаміці
рівня життєвої задоволеності і підвищенні якості життя людей похилого віку.
Отже, під моделлю соціальної роботи з людьми похилого віку в умовах
територіального центру соціального обслуговування розглядаємо програму, яка
має певну структуру, а також шляхи вирішення поставлених завдань.
Структурно - функціональну модель соціально-психологічної роботи в
умовах Територіального центру у Додатку А.
Можна зробити висновок про інноваційність розробленої нами моделі
організації соціально-психологічної роботи у територіальному центрі соціального
обслуговування самотніх людей похилого віку, тому що: упровадження моделі
дозволить підвищити рівень професійної компетентності фахівців різного

42
профілю, які працюють з означеною категорією населення; модель –
забезпечить логічну впорядкованість й етапність дій усіх суб’єктів соціальної
роботи.
Таким чином, ми представили й надали характеристику інноваційної моделі
організації соціально-психологічної роботи в умовах територіального центру
соціального обслуговування, яка складається з п’яти компонентів: цільовий (мета,
завдання, принципи соціальної роботи); суб’єкт-об’єктний компонент;
концептуальний (нормативно-правове забезпечення та принципи);організаційний
компонент (форми, методи та напрями організації психологічної роботи з людьми
похилого віку; результативний (моніторинг, оцінка, результат).

43
РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО
ВІКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ

Соціалізація людини, зокрема людини похилого віку, в умовах
інформаційного суспільства відрізняється від попередніх епох тим, що вона
пов’язана, в першу чергу, з особливостями динамічної соціокультурної реальності
інформаційного суспільства.
Соціалізація особистості - це невід’ємна частина процесу становлення
індивіда, у ході якого формуються найбільш значущі риси особистості, які в
подальшому проявляються в соціально-організованій діяльності, що регулюється
суспільством [34, с.49].
Процес старіння населення України набирає обертів і сьогодні кожен п’ятий
громадянин країни подолав 60-річний рубіж. Соціокультурна перебудова,
транзитивний характер української економіки, демографічні зміни призвели до
ускладнення соціалізаційної та психологічної-адаптаційних процесів найбільш
соціально незахищених, психологічно не стійких, мінімально підготовлених до
змін верств населення, передусім людей похилого віку.
У соціальній роботі з людьми похилого віку вагоме місце має організація
дозвіллєвої діяльності. Тому дозвілля розглядається як один з важливих напрямів
самореалізації потенціалу людини, як самоцінна суспільна сфера, спрямована на
відновлення і розвиток її фізичних, психоемоційних, інтелектуальних сил.
Першим, хто визначив компенсаційну функцію дозвілля і дозвіллєвої діяльності,
функцію суб’єктивної свободи проти вторгнення соціального оточення, був Д.
Рісмен. На його думку, вільний час надає зовнішньо детермінованій особистості
можливість повернутися до самої себе, стає джерелом його індивідуалізації й
автономізації. Багато західних дослідників розглядають вільний час як засіб
компенсації дійсності. До них належать французькі теоретики сюрреалізму
(Ж.Батай, Р.Кейса), неофрейдисти (В.Райх, Е.Фромм, Г.Маркузе), американські
соціологи (Е.Мейо, М.Мід, М.Ловенштейн), сучасні французькі соціологи
(Ж.Дюмазед’є, А.Турен, А.Моль, А.Лефевр) [11, с.48].

44
Отже, у сучасному світі в складі населення більшості країн зростає частка
людей похилого віку, що пов'язують з подовженням середньої тривалості життя.
Тому старіння як процес вимагає до себе особливої уваги, адже перехід людини в
групу людей похилого віку суттєво змінює її взаємини з суспільством, стиль
життя, вимагає пристосування до можливих втрат.
Підкреслимо, що функціональне призначення культурно-дозвіллєвої сфери
відбиває наявність відповідних потреб, а також міри усвідомлення соціально-
культурними групами, окремими особистостями необхідності використовувати
рекреативно-розвиваючий потенціал дозвілля. При цьому дозвіллєві потреби тісно
переплітаються з основними групами інших потреб, таких як психологічні,
фізичні, соціальні та інтелектуальні потреби.
Втім, не можна не погодитись з тим, що голодна, хвора і самотня людина, що
не має постійного житла, думає не про організацію дозвілля, а про те, як
покращити свій життєвий стан. Проблема дозвілля у багатьох літніх людей
виникає, коли рівень мінімального матеріального стану є вже досягнутим.
Проблема самотності посилює почуття соціальної незахищеності та
знехтування. Відбувається значне звуження контактів і кола спілкування,
порушення стійких соціальних зв’язків; виникає проблема культурної
відчуженості. Іноді трагедія людини починається з того, що вона свою відчужену
природу сприймає як звичайну, істотну для людської природи. Так простіше жити і
не думати про власну біду. А зниження соціальної та психологічної активності
людей похилого віку пов’язано не стільки з віком, скільки з іншими факторами
(фізичною неміччю, бідністю, душевним розладом). Ступінь активності може
залежати від близькості об’єктів культури і спілкування. Самотність являє собою
серйозну загрозу спокою літньої людини і завдає удару по самолюбству. Дана
ситуація часто призводить до трагічних наслідків [21, с.87].
Завданням соціальної роботи з літніми людьми в Україні є не тільки
організація довготривалого догляду, а й надання цим людям можливостей
реалізовувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності, сприяння
психологічній адаптації особистості до нових умов, пошук не задіяних на
попередніх етапах життєвого шляху ресурсів тощо.

45
Актуальність проблеми обумовлена тим, що соціальне обслуговування
громадян похилого віку перебуває зараз на такому етапі розвитку, коли мова йде
не про збільшення кількості установ або зростання кількості окремих соціальних
служб, які надають соціальну допомогу, а про надання освітніх, культурно -
дозвіллєвих послуг, які б дійсно були затребувані людьми похилого віку,
враховували їхні особливості, глибоке бажання вести активне життя.
Роль дозвілля в житті літньої людини індивідуальна і залежить від
психофізичних можливостей, суспільного становища й умов. Проживання літньої
людини в окреслених умовах накладає істотний відбиток на її життєвий тонус,
активність, психологічний настрій, зміну ціннісних настанов, рівень домагань.
Найпоширенішими недоліками у дозвіллєвому обслуговуванні осіб похилого
віку є: недостатня підготовка особистості до старості, неповне використання
потенціалу людини похилого віку, порушення принципу диференційованого
підходу, невідповідність архітектурних форм клубу його функціям, кадрова
проблема.
Соціально-педагогічна підтримка людей похилого віку розглядається як їх
активізація, спонукання їх до активних форм життєдіяльності, що змінює
ставлення до свого життя на активне, наповнює життя змістом і сенсом. Тобто такі
функції культурно-дозвіллєвої діяльності, як розвивальна, інформаційно-
просвітницька, комунікативна, культурно-творча, рекреаційно-оздоровча,
зберігають свою актуальність у змісті культурно-дозвіллєвих програм для людей
похилого віку.
Дозвіллєва робота з особами похилого віку будується з урахуванням
систематичного вивчення інтересів і потреб людини похилого віку, організації
дозвіллєвих послуг відповідно до їх запитів, безпосередньої роботи з ініціативними
групами та представниками громади, яку обслуговує дозвіллєва установа,
координації та співпраці дозвіллєвої діяльності соціально-культурного закладу з
іншими суб’єктами суспільного життя, налагодження зв’язків із засобами масової
інформації.
З метою виявлення основних інтересів і потреб, вивчення емоційного стану
людей похилого віку для проведення успішної та результативної психологічної-

46
дозвіллєвої роботи нами було розроблено соціологічне дослідження.
Для грунтовного дослідження нами були використані такі методи
дослідження: теоретичні – класифікація, контент-аналіз нормативно-правових
документів для визначення порядку та особливостей організації соціальної роботи
з людьми похилого віку; емпіричні – анкетування та спостереження.
На початковому етапі дослідження нами була розроблена анкета «Інтереси та
дозвілля» Додаток Б, яка складається з 10 питань і допоможе нам вивчити основні
інтереси і потреби, які стоять в пріоритеті на сьогоднішній день та активно
організувати дозвілля літніх людей. Кількість респондентів складає 20 осіб, які
стоять на обліку у територіальному центрі, 15 жінок - 75% та 5 чоловіків - 25%.
Середній вік респондентів – 70 років.
Мета анкетування – визначення інтересів і потреб людей похилого віку та
вивчення можливостей проведення вільного часу.
Опис результатів дослідження:
Аналіз питань анкети дає можливість визначити основні інтереси опитаних
осіб та вивчити можливості в проведенні вільного часу.
Отримані результати показали, що люди старшого віку свій вільний час
проводять перед телевізором - 45% та на самоті – 55%, це свідчить про неактивне
використання вільного часу. На запитання «Що для вас важливіше?» ми отримали
наступне співвідношення відповідей: духовний розвиток – 10%; матеріальне
становище – 30%; спілкування і підтримка – 60% і це показує, що найбільше
людям похилого віку не вистачає спілкування і підтримки. 90% опитаних хотіли б
брати участь у благодійних акціях і лише 10% відповіли «не знаю». Усі
респонденти – 100% хотіли б поділитися своїм досвідом з молоддю. Люди
похилого віку хотіли б оволодіти такими сучасними технологіями: користуватися
телефоном – 45%, користуватися комп’ютером – 45%, ознайомитися з послугою
«Спілкування в Інтернеті» - 10%. У 80% означених осіб є позитивні спогади про
минуле. Найменший відсоток отримав напрям культурно-дозвіллєвої роботи –
малювання (2%), співати або танцювати (10%), читати або декламувати вірші
(18%), а найбільший відсоток отримав напрям - робити щось своїми руками (70%).
На запитання «Чи хотіли б ви познайомитися з новими друзями?» відповіли таким
47
чинном: так – 93%, ні – 0%, не знаю – 7%. Найчастіше, за відповідями опитаних,
переважає поганий – 40% та похмурий – 50% настрій, тільки у 10% хороший
настрій. Результати анкетування представлені в Додатку В, у вигляді діаграм 1 і 2.
Таким чином, результати анкетування показали, що означена категорія осіб
не вміє активно проводити вільний час, а найважливішим компонентом, якого їм
не вистачає є спілкування і підтримка. Напрямки дозвіллєвої роботи за якими
хотіли б працювати опитані: участь у благодійних акціях; навчитися користуватися
телефоном і комп’ютером та поділитися з молоддю своїм досвідом; робити щось
своїми руками; знайомство з новими людьми. Отримані результати свідчать про
досить високий рівень психологічної адаптації особистості й потреби до творчого
самовираження серед осіб періоду пізньої дорослості.
Організація підтримки людей похилого віку – одне з найважливіших завдань
соціальної роботи, оскільки ця сфера науково-практичної діяльності орієнтована на
створення сприятливих умов для соціального розвитку особистості людини
старшого віку, яка сьогодні позбавлена можливості бути учасником сучасного
інформаційного обміну.
Діагностування дало змогу ширше визначити основні аспекти проведення
вільного часу та емоційного стану людей старшого покоління. Результати
опитування лягли в основу розробки соціально-психологічної програми організації
дозвілля самотніх людей похилого віку, які знаходяться на обліку у
Територіальному центрі Васильківської районної ради Київської області (далі
Програма), структура означеної Програми представлена у Додатку Г .
Програма – це упорядкована послідовність дій, спрямована на досягнення
заздалегідь визначеної цілі [47,с. 165 ]
Загальна мета Програми – забезпечити можливість людям старшого віку
отримати необхідні в сучасних умовах знання для доступу до державних і
муніципальних послуг; розширити соціальні контакти; згладити протікання кризи
пенсійного віку та самотності; запобігання інформаційному розшаруванню
суспільства та розриву зв'язку поколінь.
48
Об’єкт Програми – люди похилого віку, які знаходяться на обліку у
Територіальному центрі.
Суб’єкт Програми – соціальні працівники та психологи територіального
центру, бібліотекар, школярі, студенти ЗВО, вчителі-волонтери.
Координаційно-творча група: психологи, представники соціальних служб,
громадських організацій, медичних закладів та інших структур, що входять до
соціально-культурного середовища, з якими координується соціальна діяльність
осіб, які знаходяться на обліку. До співпраці залучаються психологи, соціальні
працівники, юристи та інші спеціалісти.
Принципи реалізації Програми:
 гуманізм,
 активне залучення підопічних Територіального центру до діяльності в
соціально-культурному середовищі закладу,
 демократичність,
 гармонізація соціального, психологічного та індивідуального в процесі
організації дозвілля,
 системність,
 комплексність.
Завдання Програми:
1. Формувати стійкі позитивні ціннісні орієнтації людини похилого віку
щодо старості, водночас із засвоєнням цінностей.
2. Розробка та реалізація заходів спрямованих на подолання кризи
пенсійного віку та самотності, а також сприяння емоційно-
психологічному здоров’ю.
3. Формувати ставлення до власного призначення як до відповідального
соціального завдання, стимулювати активність та відповідальність.
4. Сприяти гуманізації відносин у середовищі закладу для забезпечення
ефективної організації дозвілля людей похилого віку.
Очікувані результати Програми:
49
1) Зниження рівня труднощів у спілкуванні та налагодження соціальних
зв’язків в сучасному соціумі.
2) Подолання кризи пенсійного віку та самотності, а також сприяння
емоційно-психологічному здоров’ю; запобігання інформаційному
розшаруванню суспільства та розриву зв'язку поколінь.
3) Забезпечення можливості людям старшого віку отримати необхідні в
сучасних умовах знання для доступу до інноваційних послуг.
Розроблена соціальна програма організації дозвілля самотніх людей
похилого віку була впроваджена у Територіальний центр соціального
обслуговування Васильківської районної ради Київської області в період з 1
вересня по 28 листопада 2020 року.
Етапи реалізації Програми:
1. Підготовчий етап – використання засобів масової інформації з метою
привернути увагу громадськості до соціальних та психологічних проблем людей
похилого віку; організація дискусії на сторінках друкованої преси та в мережі
Інтернет щодо можливих шляхів вирішення цих проблем.
Даний етап передбачає вирішення таких завдань: пошук і залучення
спонсорів; вивчення спеціальної літератури з дослідження особливостей людей
похилого віку; підбір персоналу для подальшого виконання завдань соціальної
програми; підготовка ресурсного забезпечення: залучення волонтерів-вчителів та
молоді, приміщення (районна бібліотека обладнана комп’ютерами); соціальні
партнери – школа та благодійні організації; консультування з фахівцями
психології; визначення рівня фінансових можливостей для реалізації програми;
підбір індивідуального підходу до людей похилого віку.
2. Організаційний етап – цей етап передбачає збір необхідної інформації для
роботи з самотніми людьми похилого віку, здійснення профілактичної роботи з
такими людьми. Результати дослідження основних інтересів та потреб означеної
категорії осіб лягли в основу даного етапу.
Завдання: визначення основних напрямів соціально-педагогічної роботи з
цією категорією; визначення основних потреб та інтересів людей похилого віку;
50
підбір форм, методів, прийомів роботи; налагодження взаємостосунків літніх
людей з психологами, соціальними педагогами/вчителями; визначення основних
напрямів волонтерської діяльності; підвищення мотивації людей похилого віку до
співпраці; розподіл завдань між працівниками; підготовка приміщення до
проведення тренінгів, занять, бесід, консультацій.
3. Етап реалізації програми дій – цей етап передбачає безпосередню
реалізацію Програми організації дозвілля самотніх людей похилого віку:
Першим завданням на даному етапі є знайомство та налагодження
позитивної атмосфери в групі, а за виконання цього завдання відповідають
соціальні працівники територіального центру та психолог.
З метою, позитивного настрою на спільну роботу, стимулювання до
креативного вирішення творчих завдань, покращення емоційного стану та настрою
нами було розроблено і апробовано соціально-психологічний тренінг «Гарний
настрій – запорука здоров’я», повний текст див. Додаток Д.
Проведення вечорів спілкування з молоддю і школярами та обмін життєвим
досвідом, організація чаювання.
Уроки майстерності: бабусі навчаються в'язати, а дідусі – різьбі по дереву, за
допомогою вчителя-волонтера трудового навчання; після навчання організація
виставки майстрів та майстринь у районній бібліотеці «Наші умілі ручки», яку
проводить бібліотекар.
Молодь та школярі долучаються до спільної діяльності та допомагають
навчати людей похилого віку сучасним технологіям: користування телефоном та
комп’ютером, а також ознайомлення з послугою «Спілкування в Інтернеті».
Адміністрація територіального центру проводить благодійну акцію «Віддай
промінчик теплоти», суть акції полягає в тому що, люди похилого віку на уроках
майстерності в’яжуть шкарпетки, шапочки і рукавички та різьблять з дерева
іграшки, а під час акції дарують їх дітям-сиротам з районного дитячого будинку-
інтернату.
Наступним заходом організації дозвілля самотніх людей похилого віку є
перегляд кінофільмів: «Квартет» та «Проста історія».
51
Проведення вечорів-спогадів минулого «Старі фотографії - життєві історії»,
на які запрошуються школярі та молодь, людям похилого віку пропонується
принести свої фотографії з минулого і розказати свою життєву історію, по-іншому
такий метод називають альбомна терапія.
Одним з перспективних заходів соціально-психологічної програми є
створення клубу шанувальників звичаїв українського народу. Ознайомлення зі
звичаями рідного народу, організація відзначення народних свят та участь у них
принесуть у життя людей похилого віку відчуття зв'язку з іншими людьми,
наповнять буденні дні світлими, хвилюючими почуттями, посилять переконаність
у тому, що світ будується на добрі, красі, справедливості. Діяльність клубу може
включати такі види занять: організація святкування найзначніших українських
свят; читання різноманітної народознавчої літератури; запрошення фольклорних
колективів; зустрічі зі знавцями української народної культури; конкурси на
кращого виконавця народної пісні (кращого оповідача легенд, бувальщин,
усмішок); конкурси народних майстрів та ін.
Організація спільних походів до школи – інтернату є одним із видів
організації дозвілля людей похилого віку. Люди літнього віку по-особливому і з
трепетом ставляться до дітей, тому для того щоб діти-сироти відчули увагу і
любов, якої їм так не вистачає, спеціалісти організовують 1 раз в тиждень походи
до школи-інтернату.
Медичний працівник з районної лікарні розказує про сучасні методи
лікування.
Розвиток творчого потенціалу людей похилого віку засобами арт- терапії.
Використання методів арт-терапії – естетотерапія (відвідування музеїв), фольклор-
терапія (організація свят за народним календарем); бібліотекотерапія (читання
літератури з подальшим обговоренням прочитаного, організація літературно-
музичного вечорів)
4. Оцінювання ефективності проведеної роботи. На цьому етапі відбувається
підбиття підсумків та оцінювання результатів реалізації соціально-психологічної
програми.
52
Сильні сторони проекту: соціально-психологічна програма надає змогу
людям похилого віку не впадати в депресію, не нудьгувати, не сумувати і не
тужити за молодим життям; сприяє соціалізації таких людей у суспільстві шляхом
навчання сучасним технологіям; програма передбачає налагодження взаємодії між
людьми похилого віку і молоддю.
Слабкою стороною програми є складність налагодження взаємозв’язків з
іншими суб’єктами соціальної роботи та залучення різних соціальних інституцій
до співпраці.
Критерії оцінювання ефективності проведеної роботи: надання підтримки;
підвищення мотивації до саморозвитку; підвищення емоційної стійкості;
формування нових навичок і вмінь; інтеграція людей похилого віку у сучасне
суспільство; відсутність почуття самотності; відчуття потрібності.
Результати ефективності впровадження соціальної програми ми розглядаємо
за допомогою порівняння показників емоційного стану людей похилого віку до
впровадження програми і після. Порівняльний аналіз представлено у Додатку Ж у
вигляді Діаграми 3. Одержані результати свідчать про ефективність роботи даної
програми, тому що негативні показники емоційного стану людей похилого віку
зведені до мінімальних.
Перспективність програми: кількість людей літнього віку які гармонійно
переживають старість збільшиться врази; наближення життя літніх людей України
до рівня Європи.
Таким чином, у поданій програмі ми зробили спробу системно і комплексно
запропонувати ефективні заходи соціальної підтримки людей похилого віку,
спрямовані на підвищення якості соціальної роботи, надання соціальних послуг
зокрема, з означеною категорією громадян. Крім цього, соціальна незахищеність
людей похилого віку пов'язана з наявністю у багатьох із них психічних розладів,
що відбивається на їхньому відношенні до суспільства, й ускладнює адекватний
контакт з ним.
Таким чином, за допомогою культурно-дозвіллєвої діяльності
вирішується багато питань соціального характеру: підвищується адаптованість
53
літніх людей до сьогодення, зменшується ризик розвитку депресивних станів і
тяжких наслідків переживання самотності, розвиваються комунікативні та творчі
здібності, соціальна активність, розширюються шляхи самореалізації людей
похилого віку, життя яких набуває перспектив, цінності й сенсу. Тобто, такі
функції організації дозвіллєвої діяльності, як розвиваюча, інформаційно-
просвітницька, комунікативна, культурно-творча, рекреаційно-оздоровча,
зберігають свою актуальність у змісті культурно-дозвіллєвих програм для людей
похилого віку.

54
ВИСНОВКИ

Постійне зростання частки літніх людей у всьому населенні стає впливовою
соціально-демографічною тенденцією практично всіх розвинених країн.
Демографічне старіння стало глобальною тенденцією розвитку сучасної
цивілізації. Ця демографічна ситуація обумовлює не лише формування нових
потреб та здатностей літніх людей, але й відмову від уявлень про старість тільки,
як про те, що віджило себе. Темп старіння людини залежить від способу її життя,
становища у сім’ї, рівня життя, умов праці, соціально-психологічних чинників.
Як бачимо, старіння населення породжує ряд істотних соціальних,
психологічних і економічних проблем, тому даному феномену має бути приділено
достатньо уваги. Соціально психологічні проблеми літнього населення можна
розглядати в діапазоні від забезпечення можливості літнім людям активної участі в
соціальному житті суспільства до надання їм необхідної медичної допомоги і
соціального догляду та психологічної підтримки. Тому, головним завданням
державної соціальної політики є забезпечення соціальної стабільності суспільства,
його соціальна безпека. Саме від демографічної ситуації залежить ступінь
наповнення страхових фондів та їх спроможність фінансово забезпечити якісне
соціальне страхування, система якого органічно пов'язана із системою заробітної
плати, політикою, демографічними проблемами в сьогоденні і її динаміки розвитку
на майбутнє.
Для вирішення першочергових завдань обслуговування людей похилого віку
необхідна наявність кваліфікованих кадрів соціальних працівників та психологів
на всіх рівнях.
У свою чергу, соціальний захист верств населення похилого віку складається
з профілактики, підтримки і представництва. Профілактика має на меті зберегти
добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників психологічного
та медичного ризику, і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних
установах соціального обслуговування. Підтримка – це допомога, необхідна
старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

55
Представництво – захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від
їхнього імені, для надання необхідної допомоги.
Таким чином, основним завданням соціальної роботи з людьми похилого
віку є їхній соціальний захист та підтримка.
В останнє десятиліття у зв'язку із збільшенням тривалості життя людей
помітно зріс інтерес до геронтологічних проблем. Необхідність збереження
активного життя в літньому віці - одна з актуальних тем сучасних науково-
практичних досліджень.
Одним з шляхів організації надання соціальних послуг та психологічної
підтримки людям похилого віку є територіальний центр, діяльність якого
спрямована на здійснення соціального обслуговування та надання психологічної
підтримки громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і
потребують сторонньої допомоги.
Основною дослідницькою метою, що направлена на обгрунтування та
реалізацію соціального обслуговування людей похилого віку є моделювання цього
процесу. Структурно-функціональна модель організації соціально-психологічної
роботи з самотніми людьми похилого віку у територіальному центрі, складається з
п’яти компонентів: цільовий включає мету, завдання і принципи соціальної
роботи; суб’єкт-об’єктний компонент розкриває сутність понять об’єкт і суб’єкт
соціальної роботи; концептуальний описує нормативно-правове забезпечення та
принципи; організаційний компонент включає форми, методи та напрями
організації соціальної роботи з людьми похилого віку; результативний компонент
відповідає за процес моніторингу і оцінки результату.
На основі результатів соціологічного дослідження нами була розроблена і
впроваджена соціальна програма організації дозвілля самотніх людей похилого
віку.
Вона включає в себе підготовчий етап – використання засобів масової
інформації з метою привернення уваги громадськості до соціальних проблем
людей похилого віку; організаційний етап – цей етап передбачає збір необхідної
інформації для роботи з самотніми людьми похилого віку, здійснення
профілактичної роботи з такими людьми; етап реалізації програми дій – цей етап

56
передбачає безпосередню реалізацію соціальної програми; оцінювання
ефективності проведеної роботи - на цьому етапі відбувається підбиття підсумків
та оцінювання результатів реалізації соціальної програми.
Головні труднощі, як вважають більшість авторів (наприклад Ерусланова Р.,
Альперович В. та Демидова Т.), пов’язані з неможливістю продовжувати
незалежне й активне життя в старості, що викликано, насамперед припиненням або
обмеженням трудової діяльності, переглядом ціннісних орієнтирів, самого способу
життя й спілкування, а також виникненням різних труднощів як у соціально-
побутовій, так й у психологічній адаптації до нових умов [5]. Підвищена соціальна
вразливість літніх громадян пов'язана також і з економічними факторами:
невеликими розмірами одержуваних пенсій, низькою можливістю
працевлаштування. Розвиток соціального захисту населення спричинив активну
нормотворчу діяльність у цій сфері.
Розглядаючи сучасні проблеми людей похилого віку доводиться, на жаль,
констатувати, що рівень соціальної роботи і та система психологічної підтримки,
соціальних служб, що діють сьогодні в Україні, неспроможні вирішити шквал
негараздів, що супроводять життя цієї категорії українського суспільства.
Збереженню високої життєздатності й працездатності людини, як у літньому,
так і в похилому віці, сприяє ряд складових: рівень освіченості, рід занять, зрілість
особистості та ін. При цьому особливо підкреслюється роль творчої діяльності, як
чинника, що протистоїть інволюції людини в цілому.
Люди, які досягли постпенсійного віку, відмовляючись від активного життя,
нерідко приймають ролі, що нав'язує соціум, непрямо підтверджуючи цим очікування,
які пред’являє суспільство до людей похилого віку. Ці очікування ґрунтуються не на
реальних фактах, а на застарілих поняттях про період пізньої дорослості винятково як
часу регресу й занепаду, і розглядають інтелектуальні й соціальні можливості людей
похилого віку через призму їхнього віку.
Збільшення чисельності людей похилого віку в сучасному суспільстві та
подовження тривалості їх життя вимагає підвищеної уваги до даної категорії
громадян та вирішення різноманітних проблем, які пов’язані з їх життєдіяльністю,
а саме: зростання хронічних та психічних захворювань, а звідси, періоду їх

57
безпомічного існування; проблем соціального та психологічного характеру
тощо. Однак як сучасна практика, так і наукові дослідження доводять, що один з
реальних шляхів щодо забезпечення людині гідної старості – організація
ефективної соціальної роботи. Аналіз науково-методичної літератури свідчить про
те, що проблемі підвищення ефективності соціальної роботи з людьми похилого
віку приділяється велика увага з боку фахівців. Але незважаючи на значну
діяльність спеціалістів в даному напрямі, питання належної організації соціальної
роботи в спеціальних закладах для людей похилого віку і досі залишається до
кінця не вирішеним. Ритм старіння істотно залежить від способу життя літніх
людей (як правило, пенсіонерів), їх положення в сім'ї, рівня життя, умов праці,
соціальні і психологічні факторів. Для того щоб працювати з людьми похилого
віку, потрібно знати їх соціальне становище (в минулому і сьогоденні), особливості
психіки, матеріальні і духовні потреби, й у цій роботі спиратися на науку, дані
соціологічних, соціально-психологічних та інших видів досліджень.

58
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні /
Н.Б.Болотіна. – Київ. Знання, 2005. – 381с.
2. Вайнола Р.Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та
практика: навч.посіб. / Р.Х.Вайнола / за ред.проф. С.О.Сисоєвої. – К. : НПУ імені
М.П. Драгоманова, 2008. - 134 с.
3. Герасимова Е. М. Соціальна робота зі спеціальними групами клієнтів :
навчальний посібник / Е.М. Герасимович, Н.Є. Доній, О.В. Тополь. - Чернігів :
ЧНТУ, 2015. - 153 с.
4. Геронтопсихологія : [навчальний посібник] / Р.Т. Сімко ; Міністерство освіти
і науки України, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана
Огієнка. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2011. - 167 c.
5. Головатий М.Ф Соціальна політика і соціальна робота: терміно-понят. слов.
/ М.Ф. Головатий, М.Б.Панасик.- К.: МАУП, 2005. – 510 с.
6. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кро-
ник. – 2-е изд. – Киев : Наукова думка, 2008. – 130 с.
7. Голубенко Т.О. Технології соціальної роботи з людьми похилого віку. / Т.О.
Голубенко: методичний посібник. ― К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2014.
8. Довідник для людей літнього віку / упоряд. : В. П. Рубцов, С. В. Фіалко ; за
ред. В. В. Чайковської, Л. А. Стаднюка ; Геронт. інформ.-консультат. центр, ДУ
“Ін-т геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова” НАМН України, Фонд народонаселення
ООН. – Т. : Тєрно-граф, 2010. – 256 с. : іл., табл.
9. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 80
“Соціальні послуги” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.nau.ua/doc/?code=n0001203-98. – Назва з екрана.
10. Досуговая деятельность людей «третьего возраста» // Культура в
современном мире: опыт, проблемы, решения. Инф. сб. — Вып. 1. — М., 1993. —
60 с.
59
11. Дюмазедье Ж. Культурная революция свободного времени (реферат книги) //
Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Инф. сб. — Вып. 2. —
М., 1991. — 92 с.
12. Єгорова Л.В. Організація медико-соціальної допомоги людям похилого віку
в територіальних центрах соціального обслуговування людей похилого віку. – V
Національний конгрес геронтологів і геріатрів України. Тези. – К. – 12-14 жовтня
2010 року / Л.В.Єгорова.
13. Житинська М.О.Модель соціально-педагогічної підтримки життєдіяльності
людей похилого віку в умовах територіального центру соціального обслуговування
/ М.О. Житинська / Серія 11.Соціальна робота. Соціальна педагогіка - 2014 –
Вип.1. – 156-164 с.
14. Закон України “Про соціальні послуги” [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966-15. – Назва з екрана.
15. Ильясов Ф. Н. Феномен страха смерти в современном обществе / Ф. Н.
Ильясов // Социологические исследования. – 2010. – № 9. – С. 80–86
16. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи з сім'ями Навчально-
методичний посібник. — К. : Слово, 2015. — 328 с.
17. Кирич Н. Проблеми демографічного старіння населення і його вплив на
економічне зростання суспільства / Наталія Кирич, Наталія Слободян // Соціально-
економічні проблеми і держава. — 2016. — Вип. 2 (15). — С. 62-70
18. Колініченко Т. І. Соціальне обслуговування як одна із форм соціальної
роботи з людьми похилого віку / Т. І. Колініченко // Соціальна робота в Україні:
теорія і практика : науково-методичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 77–83.
19. Колков В.В. Актуальные проблемы развития теории социальной работы //
Актуальные вопросы социальной политики. Материалы круглого стола. – М., 2002
20. Комарова О .О. Особливості соціальної роботи з людьми похилого віку як
засіб соціальної підтримки в умовах суспільної кризи / О. О. Комарова // Сучасні
суспільні проблеми у вимірі соціології управління : зб. наук. пр. ДонДУУ. –
Донецьк : ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. – Т. Х. – Вип. 115. – С. 255–
262. – (Соціальні аспекти державного управління: Серія “Державне управління”).
60
21. Концепция видов и функций досуга в монографии Роже Сю «Досуг» //
Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Науч.-информ. сб. —
Вып. 3. — М.: РГБ, 1995. — 128 с.
22. Концепція освіти дорослих в Україні / укл. : Л. Б. Лук’янова. – Ніжин : ПП
Лисенко М. М., 2011. – 24 с.
23. Котуков О. А. Соціальний розвиток як концептуальний підхід до
забезпечення соціального благополуччя / О. А. Котуков, Н. А. Копилова //
Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ
НАДУ “Магістр”, 2010. – № 1. – С. 44–50
24. Кубіцький С.О. Сучасні технології соціальної роботи : світовий досвід та
тенденції розвитку в Україні : монографія / С.О. Кубіцький ; Національний
університет біоресурсів і природокористування України. - Київ : Міленіум, 2015. -
320 с.
25. Курилович Н. В. Технологии социально-педагогической поддержки как
средство активизации пожилых людей в учреждениях социальной защиты
населения :дис. канд. пед. наук 13.00.02 Тамбов, 2004 – 235 c.
26. Курси для “людей третього віку” (навчання пенсіонерів) [Елек- тронний
ресурс]. – Режим доступу: 12.08.2015
27. Мала гірнича енциклопедія : т.2 / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний
видавничий дім, 2012.
28. Малахова Ж. Д. Соціальна геронтологія : курс лекцій / Ж.Д. Малахова.
Класичний приватний університет. - Запоріжжя : Класичний приватний
університет, 2010. - 179 с.
29. Мартинюк І. О. Специфіка побудови життєвих стратегій та перспектив
представниками різних вікових груп / І. О. Мартинюк, М. П. Кухта // Вісник
Націона- льного авіаційного університету. Соціологія. Політологія. Історія : зб.
наук. праць. – Київ : НАУ, 2014. – № 1. – С. 36.
30. Мацкевіч Ю. Р. Соціальна робота з людьми похилого віку : [навчальний
посібник] / Ю. Р. Мацкевіч ; Державний вищий навчальний заклад "Запорізький
61
національний університет" Міністерства освіти і науки України. - Запоріжжя :
Запорізький національний університет, 2014. - 339 с.
31. Мигович І.І. Теоретичні засади соціальної роботи: навч. посіб. / І.І.Мигович,
В.Ф.Жмир. – Ужгород: Говерла, 2007. – 410 с.
32. Н.А.Єрмак. Педагогическая поддержка качества жизни людей пожилого
возраста средствами художественного творчества : дис. соиск. доктор.пед наук
13.00.01. Єрмак Наталья Александровна / Ростов-на-Дону,2009.–415с.
33. Населення України : імперативи демографічного старіння / Національна
академія наук України, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В.
Птухи, Фонд ООН в галузі народонаселення. - Київ : АДЕФ-Україна, 2014. - 285 с.
34. Новицька В.П. Гендерна соціалізація: соціологічні концепції та практики:
автореф. дис. ... канд. соцiол. наук / В.П. Новицька ; Ін-т соціології НАН України.
— К., 2010.
35. Орлова Э.А. Введение в социальную и культурную антропологию. — М.:
МГУК, 1994. — 214 с.
36. Основи геронтології : конспект лекцій : навчальний посібник / О.В. Усова / -
М, 2004. – с. 155.
37. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. — 2-е изд.,
испр. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — (Высшее образование). — С. 214—227.
38. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д.Павленок. — М.: Инфра
— М, 1999. — С. 214.
39. Петрова І. В. Особливості організації дозвілля у клубах людей похилого віку
// Організація культурно-дозвільної діяльності в клубних закладах розвинених
зарубіжних країн. — К.:УЦКД, НПБ, 1998. — 51 с.
40. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання діяльності
територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)”
від 29.12.2009 р. № 1417 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.nau.ua/doc/?code=1417-2009- %EF. – Назва з екрана.
62
41. Приходько А.Ф., Тименко В.М. Економічні основи соціальної роботи.
Навчальний посібник/ За заг.ред. О.Г.Карпенко – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова,-
2012 .
42. Проблемы культуры маргинальных груп: Организация культурной
деятельности пожилых людей // Культурно-просветительная работа. Любительская
деятельность в сфере досуга. — Вып. 2. — М., 1989. — 20 с.
43. Психологические аспекты работы с пожилыми людьми: Учебное пособие /
В.В. Чайковская, А.К. Ешманова, А.К. Абикулова, Л.А. Алмагомбетова, К.К.
Куракбаев, Т.И. Вялых, К.У. Рахметова. – Алматы, 2015. – 135 с.
44. Рубакін А. Н. Похвала старості [Електронний ресурс] / А. Н. Рубакін. – Ре-
жим доступу: http://www.medical-enc.ru/starost/biologiya-stareniya.shtml.
45. Сагун І. Г. Поняття “Активного старіння” в контексті проблеми освіти людей
похилого віку в Європейській спільноті / І. Г. Сагун // Вісник ХНУ. – 2010. – С. 45–
49.
46. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За
заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. К.: УДЦССМ, 2000. - 260
с.
47. Социальное обслуживание пожилых людей и инваладов : инновационные
формы и методы / отв. ред. И. Н. Бондаренко, А. Н. Дашкина. – М., 2008. – 209 c
48. “Соціальні технології”: Тексти лекцій / О.М. Віноградська, Л.О. Бєлова -
ХАРКІВ – ХНАМГ – 2009.
49. Соціальна робота в Україні / За заг. ред, І.Д. Зверєвої, Г.М. Лактіонової. —
К.: Наук, світ, 2003. — С. 121—157.
50. Соціальна робота: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. : [у 2 ч.] / Нац. техн.
ун-т України "Київ. політехн. ін-т". - К. : НТУУ "КПІ", 2011. - ISBN 978-966-622-
472-2.
51. Соціальна робота в зарубіжних країнах: навч. посіб. / Євтух М. Б., Носко М.
О., Грищенко С. В. - Київ : Чалчинська Н. В. [вид.], 2014. - 303 с. - Бібліогр.: с. 264-
281.
63
52. Соціальна робота в контексті соціокультурних змін [Текст] : матеріали I
Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, Київ, 15-16 квіт. 2016 р. / Київ. нац.
ун-т ім. Тараса Шевченка [та ін.] ; [за ред. О. В. Чуйко]. - Київ : ІМА-прес, 2016. -
191 с. - Бібліогр. в кінці ст.
53. Соціальна робота в Україні: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. / І. Д.
Зверєва [та ін.] ; ред. І. Д. Звєрєва, Г. М. Лактіонова ; Луганський держ.
педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка, Християнський дитячий фонд. - К. :
Науковий світ, 2003. - 234 с. - Бібліогр.: в кінці розділів.
54. Соціальна робота з людьми похилого віку: навч. посіб. для студентів ВНЗ /
Ю. Р. Мацкевіч ; Держ. ВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" М-ва освіти і науки України. -
Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - 339 с. - Бібліогр. в кінці розд.
55. Соціальна робота на межі тисячоліть: концепції, технології, стратегії [Текст]
: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 29 квіт. 2011 р. / Нац. пед. ун-т ім. М. П.
Драгоманова, Ін-т соц. роботи і упр., Univ. Hradec Králové, Ped. fak. ; [уклад.: А. О.
Ярошенко, Т. О. Голубенко]. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - 92 с.
- Бібліогр. в кінці ст.
56. Соціальна робота у сфері дозвілля [Текст] : підручник / Т. І. Ковальчук ; Нац.
ун-т біоресурсів і природокористування України, Гуманітар.-пед. ф-т. - Київ ;
Ніжин : Лисенко М. М. [вид.], 2016. - 519 с. : рис. - Бібліогр.: с. 449-464.
57. Соціальна робота у сфері дозвілля: словник-довідник / уклад. О. Д.
Балдинюк. - Умань : Софія, 2008. - 147 c. - Бібліогр.: с. 144 (17 назв).
58. Соціальна робота. Теорія і практика: навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І. Б.
Іванова ; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - 2-ге вид.,
перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 574 с. - Бібліогр.: с. 558-574 (271 назв.).
59. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред.
проф. А.Й.Капської – К.: Центр навчальної літератури, 2004 – 352 с.
60. Соціальна робота в Україні і за рубежем: навч.-метод. посіб. / Г. М. Попович
; Ужгородський держ. ун-т. - Ужгород : МПП "Гражда", 2000. - 134 с. - Бібліогр.:
с.115-120.
64
61. Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: матеріали доповідей та
повідомлень міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 21-22 жовтня 1999 р.) / ред. І. І.
Мигович [та ін.] ; Ужгородський держ. ун-т, Закарпатська обласна держ.
адміністрація. - Ужгород, 1999 .
62. Старіння в XXI столітті: тріумф і виклик / Фонд ООН в області
народонаселення (ЮНФПА) та організація “Хелпейдж Інтернешнл”. – Нью-Йорк ;
Лондон, 2012. – 190 с.
63. Стрельцов Ю.А. Социально-культурная деятельность на современном этапе:
тенденции и перспективы развития //Культурология: новые подходы: Альманах —
ежегодник. №3–4. — М.: МГУК, 1998. — С.68.
64. Сціальна робота зі спеціальними групами клієнтів [Текст] : навч. посіб. / Е.
М. Герасимова, Н. Є. Доній, О. В. Тополь. - Чернігів : ЧНТУ, 2015. - 153 с. : табл. -
Бібліогр. в кінці глав.
65. Теорія та практика соціальної роботи: навчальний посібник/ Карпенко О.Г.,
Романова Н.Ф. - К.: Видавничий ді м «Слово», 2015.
66. Технология социальной работы.: Учеб. пособие / Под ред. И.Г. Зайнышева.
— М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2000. — С. 145—158.
67. Титаренко І. О. Соціальний захист людей похилого віку в Україні:
теоретичний аспект / І. О. Титаренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vkpi/soc/2009_4/ Titarenko. – Назва з екрана.
68. Тюптя Л. Т. Система соціального обслуговування населення / Л. Т. Тюптя
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://pidruchniki.ws/15840720/sotsiologiya/sotsialna_robota_-_ tyuptya_lt.
69. Тюптя Л.Т., Іванова ІЗ. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. —
К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. — С. 327— 337.
70. Ушакова І.М. Геронтопсихологія : підручник / І.М. Ушакова ; Міністерство
освіти і науки України, Національний університет цивільного захисту України. -
Харків : ХНАДУ, 2014. - 234 с.
65
71. Фойгт Н. А. Тривалість життя в похилому віці: еволюція, сучасність,
перспективи: монографія / Н. А. Фойгт. – К. : Ін-т економіки АН України, 2002. –
435 с
72. Фойгт Н.А. Державне управління охороною суспільного здоров'я в умовах
демографічного старіння в Україні : монографія / Н.А. Фойгт ; Національна
академія державного управління при Президентові України. - Київ : ДКС Центр,
2011. - 319 с.
73. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. –
М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002. – 296 с.
74. Худошин А. О старцах, «старицах» и старости. — М.: Благовест, 2004. — 286
с.
75. Чайківська Д.Р. Визначення потреб у соціальних послугах в Україні.
Дослідження Карітасу України на замовлення Мінсоцполітики України / Д.Р.
Чайківська. – Львів: «Друкарські пуншти», 2015. – 76 с.
76. Чайковська В. В. Старіюче суспільство України: запити та рішення / В. В.
Чайковська, Л. А. Стаднюк та ін. // Проблемы старения и долголетие. – 2011. –
т.20, № 2. – С. 57-63.
77. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.
66

ДОДАТКИ

67
Додаток А
Модель організації соціальної роботи у Територіальному центрі
Мета: забезпечення підвищення якості життя та благополуччя людей, які потребують
соціальної допомоги та психологічної підтримки
Завдання: забезпечення якісного соціального обслуговування, психологічної підтримки;
виявлення соціально- незахищених громадян, визначення їх індивідуальних потреб у
соціальному обслуговуванні ; орієнтування психологічного обслуговування на
індивідуальні потреби громадян; створення мультидисциплінарної команди для
організації та здійснення психологічної підтримки життєдіяльності людей похилого віку;
Функції: виявлення і ведення обліку осіб, які потрапили в сжо; проведення оцінки потреб таких
осіб; узагальнення на місцевому рівні статистичних даних та підготовка інформаційно-
аналітичних матеріалів стосовно наданих соціальних послуг, психологічної пітримки;
забезпечення захисту персональних даних осіб; забезпечення підвищення професійної
кваліфікації працівників Терцентру відповідно до чинного законодавства
Суб’єкти: Об’єкти
Зовнішні: Внутрішні: одинокі
представники місцевих органів виконавчої адміністрація непрацездатні
влади та органів місцевого самоврядування, Територіального громадяни та
закладів охорони здоров'я, житлово- центру, соціальні інваліди, які мають
комунальних установ, працівники, право на отримання
громадських організацій, закладів культури соціальні робітники соціальних послуг
психологи
Нормативно-правове забезпечення Територіального центру:
Загальна декларація прав людини, Декларація прав людей похилого віку, Конституція
України, Закони України «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу»
«Положенням про територіальний центр», а також Постановою Кабінету Міністрів
України «Деякі питання діяльності територіальних центрів» №1417 від 29.12.2009р.
Принципи: надання державних гарантій; забезпечення рівних можливостей щодо
отримання соціальних послуг і їхньої доступності; толерантність та емпатія;
безперервність, системність, комплексність в забезпеченні соціальним обслуговуванням
людей похилого віку; пріоритетність заходів із психологічної адаптації
Методи: Форми: Напрями:
- соціально- надання територіальним 1) виявлення та облік самотніх
економічні; центром соціальних непрацездатних громадян, які мають
-організаційно- послуг у вигляді право на отримання соціальних послуг;
розпорядчі; матеріальної допомоги та 2) якісне надання різних видів (до 40)
- психолого- соціального побутових, медично-соціальних,
педагогічні обслуговування психологічних послуг громадянам
похилого віку
Моніторинг та оцінка якості надання соціально-психологічних послуг проводиться
територіальним центром щорічно
Показники оцінки якості соціальних послуг: адресність та індивідуальний підхід,
результативність, своєчасність, доступність та відкритість, зручність, повага до
одержувача соціальної послуги та психологічної підтримки, професійність.
Результат: позитивна динаміка рівня життєвої задоволеності, підвищення якості життя
людей похилого віку.
Результативний Організаційний Концептуальний Суб’єкт- Цільовий компонент
компонент компонент компонент об’єктний
компонент
68

Додаток Б
АНКЕТА «Інтереси»
Шановний учаснику опитування, просимо вас відповісти на представленні нижче
10 запитань. Ваші відповіді допоможуть нам в розробці програми організації
дозвілля. Опитування має анонімний характер, і отримані дані будуть використані
тільки в узагальненому вигляді. Відповідаючи на кожне питання, вибирайте один
варіант відповіді.
1. Як ви проводите свій вільний час?
А) перед телевізором
Б) спілкування з сусідами
В) на самоті
2. Що для вас важливіше?
А) духовний розвиток
Б) матеріальне становище
В) спілкування і підтримка
3. Чи хотіли б ви брати участь у благодійних акціях?
А)так
Б)ні
В) не знаю
4. Чи хотіли б ви поділитися своїм досвідом з молоддю?
А)так
Б)ні
В) не знаю
5. Чого б ви хотіли навчитися в молоді?
А) користуватися телефоном
Б) користуватися комп’ютером
В) ознайомитися з послугою «Спілкування в Інтернеті»
6. Чи активно ви проводите свій вільний час?
А)так
Б)ні
В) не знаю
7. Чи є у вас позитивні спогади про минуле?
А)так
Б)ні
В) не знаю
8. У якому з напрямків культурно-дозвіллєвої роботи, ви б хотіли себе
проявити?
А) співати або танцювати
Б) читати або декламувати вірші
В) малювати
69
Г) робити щось своїми руками
9. Чи хотіли б ви познайомитися з новими друзями?
А)так
Б)ні
В) не знаю
10.Який настрій у вас найчастіше переважає?
А)хороший
Б)поганий
В)похмурий

Дякуємо за відповіді!!!
70
Додаток В
Результати діагностування людей похилого віку

Діаграма 1. Основні інтереси опитаних осіб:
Основні інтереси людей похилого віку
своїми руками

9%
12% спілкування
25% благодійні акції
16%
сучасні технології
знайомство з новими
21% друзями
спогади
17%

Дослідження основних інтересів показало, що найбільше людям літнього віку
подобається робити щось своїми руками (25%); наступним чинником інтересів, який отримав
високий показник є спілкування (21%); також означеним особам досить подобається участь у
благодійних акціях (17%), оволодіння сучасними технологіями (16%), знайомство з новими
друзями (12%); а найнижчий показник отримали позитивні спогади про минуле (9%)

Основні потреби
спілкування
9% Підтримка
25%
13% самоствердження
відчуття потрібності
15%
21%
Матеріальні потреби
17%
Духовні потреби
Діаграма 2. Основні потреби людей похилого віку
Анкетування допомогло зрозуміти, чого найбільше потребують люди похилого
віку:
1. Спілкування (25%)
2. Підтримка (21%)
3. Потреба в самоствердженні (17%)
4. Відчуття потрібності (15%)
5. Матеріальні потреби (13%)
6. Духовні потреби (9%)

71
Додаток Г
Заходи соціальної програми підтримки людей похилого віку, які знаходяться
на обліку у Територіальному центрі

№ Назви заходів Виконавці
п/п
1. Знайомство та налагодження позитивної Соціальні працівники,
атмосфери в групі психолог
2. Проведення тренінгу для підвищення емоційного психолог
стану «Гарний настрій – запорука здоров’я»
3. Проведення вечорів спілкування з молоддю і Соціальний працівник,
школярами та обмін життєвим досвідом бібліотекар
4. Уроки майстерності: бабусі навчаються в'язати, а Вчитель-волонтер
дідусі – різьбі по дереву трудового навчання
5. Навчання людей похилого віку сучасним Молодь та школярі,
технологіям: користування телефоном та соціальний працівник та
комп’ютером, а також ознайомлення з послугою психолог
«Спілкування в Інтернеті»
6. Виставка майстрів та майстринь у районній Бібліотекар
бібліотеці «Наші умілі ручки»
7. Благодійна акція «Віддай промінчик теплоти» Адміністрація терцентру,
соціальні працівники

9. Проведення вечорів-спогадів минулого «Старі Соц. працівники,
фотографії - життєві історії» психолог
10. Створення клубу шанувальників звичаїв Соц. працівники, школярі
українського народу та бібліотекар
12. Інформаційна бесіда «Сучасні методи Медичний працівник
лікування»
13 Розвиток творчого потенціалу людей похилого Соціальний працівник та
віку засобами арт-терапії. психолог

72
Додаток Д
Результати ефективності впровадження соціальної програми
Діаграма 3. Порівняння показників емоційного стану:

Найбільш істотно змінився показник емоційного стану після впровадження
авторської соціальної програми.
Даний показник до впровадження програми мав досить негативний характер:
1. Самотність – 58%
2. Соціальна ізоляція – 40%
3. Поганий і похмурий настрій – 60%
4. Проблеми організації вільного часу – 50%
5. Пригніченість – 25%
А після впровадження програми показники емоційного стану отримали такий
вигляд: Самотність – 8%, Соціальна ізоляція – 7%, Поганий і похмурий настрій –
8%, Проблеми організації вільного часу – 6%, Пригніченість – 5%.
Одержані результати свідчать про ефективність роботи даної програми, тому
що негативні показники емоційного стану людей похилого віку зведені до
мінімальних.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets