ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Факультет гуманітарних технологій 
 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему  
Патронатні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи СЗ 1810 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                      
Головко Дмитро Олександрович                                                                                  
 
Науковий керівник  _________________________ 
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент                 _________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2022 р. 
1 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 “Соціальне забезпечення”  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
              
(прізвище, ім’я, по батькові)
 
1. Тема роботи             
             
керівник роботи             
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ___ 
2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 20___ р. 
3. Вихідні дані до роботи           
             
(визначаються кількісні або (та) якісні показники, яким повинен відповідати об’єкт проектування наукового дослідження)
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) 
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
_______________________________________________________ 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень) 
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________ 
 
 
 
 
 
2 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1    
2    
3    
 
7. Дата видачі завдання __________________________________________ 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк виконання 
№ з/п Назва етапів кваліфікаційноїроботи  Примітка  
етапів роботи 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 
Студент(ка)                           ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Керівник роботи      ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Секретар ДЕК               ________________    _______________________ 
                                                                                      (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
 
 
 
 
 
 
 
3 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить ____ сторінок, ___ таблиць, ___ 
рисунків, список літератури з ___ найменувань, ___ додатків. 
 
НАЗВА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ БАКАЛАВРА 
 
Предметом дослідження є правові засади дітей сиріт та соціальних-сиріт. 
Об'єктом дослідження є суспільні відносини які впливають на рівень 
сирітства. 
Метою  роботи є дослідження функціонування і роботи системи 
патронатних сімей та дитячих будинків сімейного типу, визначити основні 
проблеми даної сфери. 
Завдання роботи: проаналізувати та виявити пріоритетні варіанти 
вирішення раніше визначених проблем . 
За результатами дослідження сформульовані план популяризації дитячих 
будинків сімейного типу та етапи його втілення. 
Одержані результати можуть бути використані для зменшення рівня 
сирітства в країні. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра_________ 
Рік захисту роботи __________________________________ 
 
 
 
                      Підпис студента ____________________ 
                      Дата ______________________________ 
 
 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП ............................................................................................................................. 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО СИРІТСТВА ................................................................................... 8 
1.1. Поняття та основні функції патронатної сім’ї, дитячого будинку 
сімейного типу ............................................................................................................ 8 
1.2. Соціальне сирітство: підходи до визначення поняття .............................. 21 
1.3. Особливості розвитку дітей сиріт .................................................................. 24 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ ЗАКОНОДАВЧОЇ 
БАЗИ З ПИТАНЬ СИРІТСТВА ................................................................................ 27 
2.1. Сучасний стан сирітства та соціального сирітства в Україні ................. 27 
2.2. Дитячі будинки сімейного типу та патронатні сім’ї різниця та схожість
 ...................................................................................................................................... 35 
2.3. Міжнародний досвід країн в боротьбі із сирітством .................................. 41 
РОЗДІЛ 3. ДИТЯЧІ БУДИНКИ СІМЕЙНОГО ТИПУ ТА ПАТРОНАТНІ 
СІМ’Ї ЯК АЛЬТЕРНАТИВА СИРІТСТВУ ........................................................... 47 
3.1. Виявлення основних проблем та потреб дітей сиріт та соціальних-сиріт.
 ...................................................................................................................................... 47 
3.2. Етапи втілення соціального проекту ............................................................ 55 
3.3. Очікувані результати проекту ....................................................................... 61 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 64 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................ 66 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
ВСТУП 
Патронатні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу 
Актуальність теми – сім’я є одним з найголовніших факторів у розвитку 
кожної дитини тому актуальність теми зважаючи на сучасні реалії є великою. 
Кожного дня в країні з’являються діти позбавлені батьківського піклування і дуже 
важливо надати їм допомогу та повноцінний догляд чого не можуть зробити 
заклади інтернатного характеру застаріла модель виховання цих закладів не 
розрахована на індивідуальний підхід до дітей та виявлення до них тепла та 
турботи. Ізоляція від світу тільки посилює почуття покинутості та на 
непотрібності що згубно впливає на подальший розвиток вихованців. Лише один з 
десяти випускників інтернатів може вдало пристосуватися до соціуму. Світі 
сповненому щоденних змін сім’я є гарантом стабільності та надійності. Тому 
дуже важливо забезпечити кожну дитину сімейною формою виховання. 
На сьогодні багато сімей не можуть адаптуватися та створити нормальні 
умови для виховання своїх дітей. Фінансові труднощі сімей, високий рівень 
розлучень, позашлюбні діти - все це призводить до загострення таких проблем, як 
соціальне сирітство.  
Соціальні сироти - це група дітей, які мають сім'ю, але з різних причин 
залишаються без піклування батьків.  
Незважаючи на успішне вирішення багатьох проблем, масштаб цієї 
проблеми не зменшується. Визначення способу подолання цієї проблеми є 
основним завданням публічної політики в цілому. Відомо що проблема сирітства 
існує в кожній країні і, звичайно ж, залишається проблемою для будь-якого 
суспільства в цілому. Однак у кожному суспільстві способи її подолання різні за 
формою та змістом. Це залежить від соціально-економічного розвитку, 
економічної ситуації, політичної системи тощо.  
Головне завдання сьогодні - створити кращі умови для підтримки соціально 
незахищених дітей, які полягають не в тому, щоб ізолювати дітей проживаючих у 
неблагополучному середовищі, а інтегрувати їх у сім’ї. Основну причину 
6 
 
інтернату слід шукати у сімейному середовищі дитини. Однак проблеми сім'ї, яка 
проживає в соціально-економічній та політично нестабільній країні, потрібно 
вирішувати в державі. 
Метою  роботи є дослідження функціонування і роботи системи 
патронатних сімей та дитячих будинків сімейного типу, визначити основні 
проблеми даної сфери, проаналізувати та виявити пріоритетні варіанти вирішення 
раніше визначених проблем, дослідження правових засад влаштування дітей-сиріт 
та дітей, позбавлених батьківського піклування. Метою були визначені так 
завдання:  
- обґрунтувати сирітство, підходи до визначення поняття.  
- визначити особливості вихованців  державних закладах опіки. 
- проаналізувати переваги та недоліки державних закладів виховання дітей 
позбавлених батьківського піклування та дітей-сиріт.  
- як альтернативну форму виховання дітей-сиріт розглянути прийомну 
сім’ю. 
- розглянути дитячі будинки сімейного типу як вдалу заміну закладам 
інтернатного типу.  
- взяти до уваги міжнародний досвід Сполучених Штатів Америки та країн 
Європейського Союзу. 
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі 
подолання соціального сирітства. 
Предметом дослідження виступають правові засади дітей сиріт та дітей 
позбавлених батьківського піклування. 
 
 
 
 
 
 
 
7 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО СИРІТСТВА 
1.1. Поняття та основні функції патронатної сім’ї, дитячого будинку 
сімейного типу 
 В першу чергу розглянемо дитячі будинки сімейного типу, їх основні задачі 
та функції. Метою створення цих будинків є забезпечення належних умов для 
виховання в сімейних умовах дітей-сиріт та соціальних сиріт. 
Дитячий будинок сімейного типу це окрема сім'я, що створюється за 
бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, родина бере на 
виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт чи дітей позбавлених 
батьківського піклування. Проте відповідно до Положення про дитячі будинки 
сімейного типу кількість дітей у сім'ї як біологічних, так і усиновлених не може 
перевищувати десяти осіб, враховуючи необхідність створення оптимальних умов 
для їх коректного виховання та гармонійного розвитку. Прийомні діти 
перебувають у дитячому будинку сімейного типу до повноліття, а у разі 
подальшого навчання у коледжі та вищому навчальному закладі до моменту  
завершення навчання, але не пізніше досягнення ними 23 років. 
Навчання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків у 
дитячих будинках сімейного типу можна розглядати як державне делегування 
прав батькам на їх навчання та підтримку. Це передбачає контроль з боку держави 
за тим, як прийомні батьки виконують свої зобов’язання щодо прийомних дітей. 
Такий контроль, згідно з нормативними актами, покладається на місцеві органи 
опіки та піклування, а також служби у справах дітей. 
Від існуючих форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених 
батьківського піклування, дитячий будинок сімейного типу відрізняється 
насамперед тим, що держава надає сім'ї, яка приймає дітей на виховання, 
матеріальне та соціальне забезпечення. Необхідною передумовою є підготовка 
кандидатів для створення дитячих будинків сімейного типу до соціальної ролі 
8 
 
вихователів прийомних дітей, що забезпечується проходженням ними відповідної 
системи навчання. 
У дитячі будинки сімейного типу влаштовуються діти-сироти та діти, 
позбавлені батьківського піклування. Основна відмінність дитячого будинку від 
прийомної сім'ї - це кількість дітей, які влаштовуються на виховання та спільне 
проживання. Виховання та влаштування в сім'ю більше п'яти дітей, за умови 
створення дитячого будинку сімейного типу, вимагає більшої підготовки батьків, 
переорієнтації такої сім'ї на виховання дітей, позбавлених батьківського 
піклування, в першу чергу. 
Відповідно до Закону контролюються умови проживання прийомних дітей у 
дитячих будинках сімейного типу. Один раз на рік місцева служба у справах дітей 
готує звіт про стан виховання, утримання та розвитку дітей у дитячих будинках 
сімейного типу. Батьки-вихователі мають ознайомитися із затвердженим звітом, 
керівником служби у справах дітей. 
До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти-сироти та діти, 
позбавлені батьківського піклування. Перевага, безумовно, надається дітям, які 
мають проблеми з майбутнім влаштуванням на навчання в сім’ю – дітям раннього 
віку, зі слабким здоров’ям, щодо яких не приймається рішення про подальше 
влаштування тощо. 
Відбір студентів здійснюється поступово, протягом дванадцяти місяців. 
Влаштовуються переважно діти, які перебувають у сімейних стосунках, крім 
випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть 
зростати разом. Допомогу та контроль влаштування дітей здійснює служба у 
справах дітей. 
Перший етап – включення потенційних батьків-вихователів до Банку даних 
про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, 
батьків-вихователів (далі – Банк даних) 
9 
 
1. Спочатку, потрібно звернутися за місцем проживання, у Центр 
соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді де можна отримати консультацію з 
усіх питань, пов'язаних зі створенням дитячого будинку сімейного типу. 
2. Подати в Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді заяву про 
вступ на облік як кандидатів у батьки-вихователі. 
3. У Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді отримати 
направлення на спеціальне навчання для кандидатів у прийомні батьки. Навчання 
проходить в Обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Після 
проходження курсу кандидатам у прийомні батьки видається сертифікат про 
закінчення, а також рекомендація Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та 
молоді щодо включення осіб до Банку даних як потенційних прийомних батьків. 
4. Зібрати пакет необхідних документів і разом із заявою про створення 
дитячого будинку сімейного типу подати до служби у справах дітей. 
5. На підставі поданих документів з урахуванням успішності курсу Служба 
у справах дітей дає висновок про доцільність (недоцільність) створення дитячого 
будинку сімейного типу. 
6. Служба у справах дітей вносить інформацію про осіб до Банку даних як 
потенційних прийомних батьків. 
 
Другий етап – інформування по рішенню про можливість створення 
дитячого будинку сімейного типу. 
Кандидатам потрібно подати заяву у прийомні батьки до виконавчого 
органу міської ради або райдержадміністрації про створення дитячого будинку 
сімейного типу. 
Голова виконкому або райдержадміністрації міської ради видає 
розпорядження про можливість відкриття дитячого будинку сімейного типу, після 
цього укладається договір про організацію дитячого будинку сімейного типу між 
органом, що ухвалює рішення, та батьками-вихователями.  
 
 
10 
 
Третій етап – пошук дітей 
Діти потрапляють до дитячих будинків сімейного типу протягом 
дванадцяти місяців з моменту відкриття. Контроль над процесом проводить 
місцева служба у справах дітей. 
Згода дитини, якщо вона досягла відповідного віку та рівня розвитку, є 
обов’язковою умовою для влаштування в дитячий будинок, щоб вона могла її 
висловити. Згода на влаштування в дитячий будинок сімейного типу 
встановлюється представником установи, де проживає дитина, у присутності 
прийомних батьків та представників органів опіки та піклування та оформлюється 
документально. 
Органом опіки та піклування на кожну прийомну дитину, яка влаштована до 
дитячого будинку сімейного типу, готуються та передаються прийомним батькам 
такі документи: 
- свідоцтво про народження дитини; 
- медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини; 
- довідка про освіту або висновок психолого-медичної та виховної 
консультації про рівень розвитку дитини; 
- відповідний опис майбутньої дитини, у тому числі житла та відомості про 
осіб, які на момент влаштування дитини в дитячому будинку сімейного типу деякі 
з цих документів, які відсутні, місцеві служби у справах дітей повинні їх надати 
протягом двох місяців. Орган опіки та піклування за місцем походження або 
проживання дітей-сиріт, дітей, батьків батьківського піклування, та керівника 
- довідка про наявність та інших братів і сестер або близьких родичів 
дитини; 
- документи батьків або особи, які їх замінюють (відповідність про смерть, 
судимість або вік, докази хвороб, розшук батьків та інші документи, що 
підтверджують або нездатність батьків або неможливість виховувати дітей); 
11 
 
закладу, де проживала дитина, несуть відповідальність за достовірність 
відомостей у наданих батькам-вихователям документах у межах їхньої 
компетенції. 
 Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу, не втрачають 
статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що 
передбачає збереження за такими дітьми гарантованих державою пільг: житла, 
навчання, фінансування. підтримка та інше. Якщо у дитини є майно та житло, 
вони зберігаються до досягнення нею повноліття, а відповідальність за їх 
збереження покладається на орган опіки та піклування за місцезнаходженням 
майна. 
За прийомними дітьми зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії та 
інші виплати. Кошти, що належать прийомним дітям, такі як пенсії, аліменти та 
інші види державної допомоги, надходять у розпорядження батьків-вихователів та 
витрачаються на прийомних дітей. 
За дітьми зберігаються пільги, встановлені законодавством для дітей-сиріт 
та дітей, позбавлених батьківського піклування. Насамперед, це стосується 
бадьорості, коли дітям-сиротам насамперед надають безкоштовні путівки в 
табори та санаторії. З огляду на стан здоров’я дітей, які виховуються в дитячих 
будинках сімейного типу, це питання є дуже актуальним. 
При влаштуванні дітей у дитячі будинки сімейного типу сімейні стосунки 
не виникають: прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з 
батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не 
заборонено рішеннями суду. Форма такого спілкування визначається органом 
опіки та піклування за погодженням із прийомними батьками та залученням 
соціального працівника, який здійснює соціальний супровід, на підставі аналізу 
сімейних відносин та причин втрати дитиною батьківського піклування. 
При будівництві дитячого будинку сімейного типу виникає потреба в 
психологічній підготовці прийомних батьків щодо можливості тимчасового 
перебування дитини в сім’ї або навіть повернення її біологічним батькам, що 
потребує контакту з ними та іншими родичами. . Якщо прийомні батьки 
психологічно готові приймати рішення про місцезнаходження прийомної дитини, 
виходячи насамперед з її інтересів, то в процесі виховання вони враховуватимуть 
12 
 
необхідність покращення стосунків з родичами дитини, підтримуючи зв’язки зі 
своїми рідними. біологічні батьки. 
Це питання стало одним із ключових під час розмов з прийомними батьками 
на початку їхньої соціально-виховної роботи. Збереження правовідносин між 
прийомною дитиною дитячого будинку сімейного типу та біологічними батьками, 
якщо вони не втратили своїх прав, є ознакою, яка впливає на відносини 
прийомних батьків та дітей. 
Хто може створити дитячий будинок сімейного типу? Прийомні батьки – це 
особи, які беруть під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, для навчання та спільного проживання. 
Прийомні батьки несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний та 
психічний розвиток своїх дітей. Вони є законними представниками дітей і 
захищають їх права та інтереси в усіх органах, установах і організаціях. 
При прийнятті рішення про створення дитячого будинку сімейного типу 
вимоги висуваються не лише до тих, хто бажає усиновити дітей, позбавлених 
батьківського піклування, а й до членів їх сімей. Прийомними батьками не 
можуть бути особи, які проживають з членами сім’ї з глибокими органічними 
ураженнями нервової системи, алкогольною та наркотичною залежністю, 
СНІДом, відкритим туберкульозом, психотичними розладами, які мають офіційно 
зареєстровані асоціальні прояви, схильністю до насильства. 
Законом встановлено вік вступників до дитячих будинків сімейного типу 
залежно від віку дітей, які беруться під опіку. Відповідно до домовленості, 
різниця у віці між батьками та дітьми має бути такою, щоб на момент досягнення 
обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку 
виходу з дитячого будинку сімейного типу. Вікові обмеження визначаються віком 
молодшого з батьків. За певних обставин існує можливість продовження життя 
дитячого будинку сімейного типу за згодою батьків-вихователів та органів 
місцевого самоврядування. Однак цей термін не може перевищувати п’яти років. 
Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна 
перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. 
13 
 
Одночасне використання різних форм влаштування до дитячого будинку 
дитячого будинку сімейного типу та дітей, позбавлених батьківського піклування, 
не допускається, крім випадків, коли прийомні батьки перебувають з підопічним у 
родинних або родинних стосунках. 
Вихованці залишаються в дитячих будинках сімейного типу до досягнення 
ними 18-річного віку, а у разі продовження навчання в закладі загальної середньої 
освіти - на денній формі навчання у професійно-технічному, професійному перед 
вищим і вищим навчальним закладом. - до 23 років або до закінчення відповідних 
навчальних закладів. 
 Діти, позбавлені батьківського піклування та діти-сироти, які мають 
інвалідність, можуть за власним рішенням та рішенням опікунів проживати та 
виховуватися у дитячому будинку сімейного типу до 23 років, не залежно від того 
чи отримають вони середню або вищу освіту в цей час чи ні. 
Припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу 
достроково 
Припинена робота дитячого будинку сімейного типу може бути достроково, 
в опікунів вихованці можуть бути вилучені в таких випадках: 
- виникнення несприятливих умов для проживання або виховання дітей 
(брак взаєморозуміння батьків з дітьми, важка хвороба батьків-вихователів); 
- невиконання обов'язків щодо належного утримання дітей, розвитку та 
виховання; 
- сприяти пріоритетному праву дітей на усиновлення; 
- виявлення причин, із-за яких особа більше не має права бути одним із 
опікунів; 
- під час соціального супроводу дитячих будинків сімейного типу 
співпрацювати з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; 
- усиновлення дітей; 
14 
 
- умисного виведення дитини з дитячого будинку сімейного типу для 
усиновлення її іноземцями за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем 
дитини; 
- якщо у опікунів або членів їх сім'ї, з якими вони на спільній житловій 
площі проживають, зокрема у неповнолітніх дітей і малолітніх, діагностовано 
захворювання: синдром набутого імунодефіциту, асоціальні прояви, глибокі 
органічні ураження нервової системи, психотичні розлади, відкрита форма 
туберкульозу, нахили до насильства.  Прийомних батьків та кандидати у 
прийомні батьки мають право отримумати інформацію Службою у справах дітей 
про фізичний та психічний розвиток, стан здоров'я дітей яких вони планують 
взяти під опіку. 
Опікуни зобов'язані: 
- у разі необхідності звертатися до центрів соціальних служб для сім'ї, 
дітей та молоді у зв'язку з необхідністю для вирішення проблем пов’язаної із 
опікунством; 
Опікуни беруть на себе відповідальність за обов’язками визначеними 
законодавством з виховання та розвитку дітей сиріт та соціальних сиріт, а саме: 
- проходити курси підготовки, проведення якої забезпечують обласні 
центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за програмою, один раз на два 
роки. 
- повага до дитини; 
- суворо забороняється покарання дитини фізичного характеру, а також 
застосування видів покарань, що принижують гідність дитини. 
- сприяння фізичному, духовному та моральний розвиток дитини, 
піклуватися про її здоров'я; 
-  підготувати дітей до самостійного життя, забезпечення здобуття ними 
повної загальної середньої освіти та сприяння отриманню вищої освіти; 
- будь-які види експлуатації дитини або використання її опікунами у 
власних цілях суворо забороняється; 
15 
 
- дитина повинна виховуватися дусі поваги та любові до своєї сім'ї, 
свого народу, своєї Батьківщини до прав і свобод інших людей,; 
Права вихованців 
Вихованці мають право на підтримку особистих контактів з біологічними 
батьками та іншими родичами, крім тих випадків, коли зв’язки можуть зашкодити 
їхньому здоров’ю, життю та моральному вихованню. Право на пенсію, аліменти, 
інші соціальні виплати, зберігаються за вихованцями дитячого будинку сімейного 
типу а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вони 
мали до влаштування в дитячий будинок сімейного типу.  
Патронатна сім’я – це форма влаштування дитини у сім’ю тимчасового 
характеру, термін перебування якої не може перевищувати трьох місяців. В 
окремих випадках термін може бути продовжено до шести місяців якщо ці 
причини обґрунтовані та необхідні, доцільні для перебування дитини в сім’ї. 
Забезпечення захисту та прав дитини, яка тимчасово через складні життєві 
обставини не може проживати разом з законними батьками, є основною метою 
патронату над дитиною. 
Патронатним вихователем не можуть бути особи: 
- особи позбавлені батьківських прав; 
-  колишні опікуни, піклувальники, усиновителі, батьки-вихователі, 
батьки-вихователі інших дітей, при умові що усиновлення було визнано не 
дійсним або скасовано з вини опікунів, робота та діяльність прийомної сім’ї чи 
дитячого будинку сімейного типу була припинена; 
- у випадку коли опікун визнаний не дієздатним ао обмежено 
дієздатним; 
- які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку 
(доходу); 
- які перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи 
наркологічному диспансерах; 
- іноземці, якщо вони не перебувають у шлюбі, родинні зв’язки із 
дитиною є винятком; 
16 
 
- особи які вживають наркотичні засобами або зловживають спиртними 
напоями; 
- особи які не мають Українського громадянства; 
- особи які постійно потребують стороннього догляду через стан 
здоровя; 
- засуджені за злочини у сферах завдання шкоди життя і здоров'я, 
статевої свободи та статевої недоторканності особи, честі та гідності, проти 
громадського порядку та моралі, громадської безпеки, у сфері наркотичних 
засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, 
передбачені статтями КК України, або мають не зняту чи не погашену судимість в 
установленому законом порядку за інші злочини; 
- опікуни проживають з іншими особами інтереси яких суперечать 
інтересам дитини. 
Рішення про запровадження послуг з догляду за дитиною приймаються 
виконавчими органами місцевих або місцевими державними адміністраціями. 
Рішенням цих органів місцевого самоврядування визначається установа, на 
яку покладено функцію організації надання таких послуг у цій адміністративно-
територіальній одиниці. Таким закладом може бути Центр соціальних служб для 
сім’ї, дітей та молоді, Центр соціальної підтримки дітей та сім’ї, інша установа, 
установа чи організація незалежно від форм власності, що надає соціальні 
послуги дітям та сім’ям з дітьми. 
Соціальна установа здійснює такі заходи: 
- повернення вихованця в біологічну родину по факту позитивних 
результатами роботи з сім’єю. 
- Пошук для дітей кандидатів у патронатні вихователі; 
- оцінку потреб та можливостей сім’ї дитини та її самої; 
- первинний та наступні відбори кандидатів у майбутні патронатні 
вихователі; 
- спеціальне навчання кандидатів у патронатні вихователі; 
17 
 
- перевірка кандидатів у патронатні вихователі їх умов проживання та 
матеріального забезпечення.; 
- підготовка рекомендацій щодо результатів перевірок та подальшої 
доцільності чи недоцільності надання статусу патронатних вихователів. 
- надання сім’ї дитини соціальних послуг; 
Етапи створення патронатної сім’ї 
Перший етап. Первинний відбір та ті хто його проходить 
При бажанні створити патронатну сім’ю майбутні вихователі повинні 
пройти первинний відбір. 
Здійснюється цей відбір соціальним закладом спільно зі виконавчим 
органом місцевої ради або службою у справах дітей місцевої державної 
адміністрації. 
На підставі перевірки та аналізу документів і проведеного соціальною 
установою разом зі службою у справах дітей обстеження умов їх проживання, 
приймається рішення про проходження первинного відбору у кандидати в 
патронатні вихователі. 
Необхідні документи: 
1) довідка про відсутність судимості, всих членів сім’ї що проживають 
разом із кандидатом у опікуни та досягли 14років; 
2) довідка про стан здоров’я кандидата в патронатні вихователі та осіб, які 
проживають разом із ним, складені за затвердженою формою; 
3) копія трудової книжки (за наявності); 
4) копія паспорта громадянина України;  
5) документ що підтверджує право власності або оренду житловго 
приміщення;  
6)  заява на створення патронатної сім’ї; 
  
7) письмова згода всіх членів сім’ї що проживають з опікунами в тому 
рахунку з дітьми що досягли віку коли можуть висловити свою думку. 
 
18 
 
Другий етап. Проходження навчання 
Ті кандидати що пройшли первинний відбір, з повнолітнім членом його 
сім’ї, які братимуть участь у наданні патронатного виховання дитини, проходять 
обов’язкове навчання відповідно до програми, яку затверджено Міністерством 
Соціальної політики. 
Кандидати у патронатні вихователі та члену його сім’ї після успішного 
проходження навчання видаються відповідні свідоцтва що підтверджують 
проходження навчання та рекомендації щодо можливості отримання дитини під 
патронатне виховання. 
Третій етап. Укладення договору  
Протягом місяця орган опіки укладає договір з кандидатом у патронатні 
вихователі договір про надання послуг з догляду за дитиною у разі отримання 
рекомендації щодо можливості надання послуг з догляду за дитиною та 
піклування. 
Четвертий етап. Укладення договору про патронат над цією дитиною та 
влаштування її в сім’ю. 
Орган опіки приймає рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя 
дитини та піклування за місцем проживання або виявлення дитини. Приймається 
рішення на підставі наданих службою у справах дітей документів, що 
обґрунтовують доцільність такого влаштування. 
Після прийняття рішення по влаштування дитини та не пізніше ніж через 
п’ять робочих днів із патронатним вихователем укладається договір про патронат 
над дитиною, органом опіки. 
Виплата допомоги на дитину в патронатній сім’ї. 
Сім'ям виплачуються такі види соціальних виплат з державного бюджету: 
-  На утримання дитини в сім’ї прийомного вихователя, соціальна допомога 
виплачується на кожну дитину, яка влаштована до прийомної сім’ї, розмірі 
допомоги це два прожиткові мінімуми для дітей відповідного віку. 
- Послуги з догляду за дитиною (грошової допомоги) оплачуються для 
працездатних осіб у розмірі п’яти прожиткових мінімумів на місяць. 
19 
 
 Розмір грошової допомоги збільшується на 10 відсотків на кожну дитину, 
якщо у прийомного вихователя одночасно є дитина-інвалід, дитина віком до року, 
ВІЛ-інфікована дитина та двоє і більше дітей. 
Сплата єдиного внеску за патронатного вихователя на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування 
З дня влаштування дитини в сім’ю призначаються й виплачуються 
соціальна допомога та грошове забезпечення патронатного вихователя до дня 
вибуття з такої родини. 
 Виплата й призначення соціальної допомоги, грошового забезпечення та 
сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 
патронатного вихователя здійснюються управлінням праці та соціального захисту 
населення за місцем проживання патронатного вихователя відповідно до 
«Порядку оплати послуг патронатного вихователя і виплати соціальної допомоги 
на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя». 
Обов’язки патронатного вихователя: 
-  надавати послуги з догляду, виховання та оздоровлення дитини в 
сім’ї прийомного вихователя, дбати про її моральний і фізичний стан, відповідати 
за її життя і здоров’я; створювати належні умови для проживання, навчання, 
фізичного та духовного розвитку дитини відповідно до її віку, потребам та 
індивідуальним особливостям; 
-  представляти інтереси дитини у відповідних установах та 
організаціях у межах своїх повноважень; 
-  взаємодіяти з працівниками служби у справах дітей, соціальних 
закладів, здійснювати заходи, передбачені індивідуальним планом соціального 
захисту дитини; 
- співпрацювати з батьками або законними представниками дитини з 
метою подолання складних життєвих обставин в межах та у спосіб, визначений 
органом опіки та піклування. 
 
 
20 
 
1.2. Соціальне сирітство: підходи до визначення поняття 
Сім'я завжди грає головну роль у суспільстві. Сім'я є найважливішим 
соціальним інститутом, оскільки вона відтворює людину не лише як біологічну 
істоту, але і як соціальну істоту - громадянина. Перш ніж пояснити поняття 
"соціальне сирітство" та його основні характеристики, необхідно проаналізувати 
першопричини цього явища. 
На сьогоднішній день в сфері сімейного добробуту спостерігаються так 
основні проблеми: 
- велика кількість розлучень; 
- проживання подружніх пар без офіційної реєстрації шлюбу реєстрації;  
- народжених поза шлюбом, збільшення кількості неповних сімей та дітей;  
- зменшення середньої тривалості шлюбу;  
- депопуляцією та зменшення кількості сімей та народжуваності дітей з 
подальшим старінням;  
- збільшення чисельності людей, які не вступають у шлюб;  
- значне зменшення кількості вступу до повторних шлюбів тощо.  
Отже можна дійти висновку що шлюби та ставлення до них в сучасному 
світі кардинально змінилося і не в кращу сторону. Поняття «соціальне сирітство» 
формується  саме після цих змін.  
Сирота - це дитина, яка втратила батьків або тимчасово не може залишатися 
в сімейному середовищі внаслідок чого тимчасово або постійно перебуває поза 
сімейним середовищем. Сирітство - це соціальне явище, що характеризує стан 
дитини, яка назавжди або тимчасово перебуває поза сімейним колом внаслідок 
втрати батьків, або тимчасово залишається поза сімейним середовищем і потребує 
допомоги держави. Сироти бувають двох видів:  
- діти, які втратили обох батьків «Біологічні-сироти»;  
- діти, які є сиротами при живих батьках «Соціальні-сироти». 
На сьогоднішній день належать до соціальних сиріт:  
- діти без притулку «безпритульні діти»;  
21 
 
- діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків;  діти 
яких вигнали з дому батьки або асоціальну поведінку дорослих у сім'ї;  
- безпритульні діти що, не мають певного місця проживання і вимушені 
залишатися на вулиці через матеріальну неспроможності опікунів, байдужого 
ставлення останніх до виховання дітей, психічних розладів у батьків;  
-  діти які втікають з виховних установ  
- діти, які зазнали в закладах інтернатного типу та притулках фізичного, 
психологічного, сексуального насильства;   
- діти-втікачі із заможних сімей;  
- діти з високим рівнем відхилень в психологічному та особистісному 
розвитку;  
- діти, які схильні до постійного перебування на вулиці за своїми 
психологічними характеристиками,; 
- діти з дефіцитом батьківської уваги та піклування;  
- діти з діагнозом дромоманія – схильність до бродяжництва та 
подорожування, діти з яскраво вираженою характеристикою важко-
виховуваності; 
Зростає кількість дітей, соціальний статус яких невизначений, оскільки є 
невизначення щодо деяких фактів щодо складності соціального життя. Такими є 
бездоглядні діти, які перебувають сам на сам з проблемами виживання і тривалий 
час перебувають поза батьківським піклуванням. До цієї групи можна віднести 
дітей в яких батьки не позбавлені батьківських прав, але і не цікавляться життям 
своїх дітей, які тривалий час виховуються в інтернатних закладах. 
Недосконалість сьогоденної системи призводить до нових, не передбачених 
законодавством причин поширення соціального сирітства. Останнім часом 
частіше трапляються випадки, коли батьки приводять своїх дітей до медичних 
закладів або притулків для дітей, залишають їх там, відмовившись при цьому 
виконувати батьківські обов’язки. 
Діти, від яких батьки відмовились ще у пологових будинках або яких, 
народивши, покинули чи «підкинули» кому-небудь, ставлять значну групу дітей-
22 
 
сиріт. Соціально-фізіологічною незрілістю матері, яка народжує дитину можна 
пояснити такі факти, легковажне ставлення дівчат-підлітків до наслідків 
вагітності, намагання приховати народження дитини від близьких факт. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23 
 
1.3. Особливості розвитку дітей сиріт. 
Розвиток дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо відрізняється 
від розвитку дітей, не обмежених в цьому. У першому випадку розвиток залежить 
від певних зовнішніх факторів або їх відсутності, які впливають на фізичний, 
особистісний та психічний розвиток дитини. Основні потреби дитини – потреба в 
різноманітному оточенні, потреба в емоційних зв’язках з батьками, відчуття 
затишку та комфорту, впевненості та стабільності в оточенні. Внаслідок 
позбавлення дитини можливості на достатній термін задовольняти свої потреби, 
відбувається психічна деривація.  
Все це впливає на здатності дитини до саморозвитку та самореалізації в м 
житті. Нездатність адаптуватися до соціально обумовлених форм життя і розвитку 
є наслідком психічної деривації дитини. Важливим фактором є вік дитини. Чим 
менша дитина, тим вона безпорадніша, тим більше від когось залежить і, 
звичайно, тим значніші будуть відхилення. 
Відсутність нормального спілкування з дорослими та дітьми, призводить до 
розвитку ненормальної побудови моделі подальшого спілкування, що характерно 
для вихователів шкіл-інтернатів. Нездатность конструктивно вирішувати складні 
ситуації, готовності перекласти відповідальність, відсутність досвіду захисної 
поведінки в конфліктних ситуаціях, що виявляється у цих дітей, вони не знайомі з 
мовою міміки і жестів, інтонацією. Вони рідко виявляють емпатію, співчуття до 
інших 
 
 
 
 
 
24 
 
 
Вікові особливості розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування 
Таблиця 1.1. 
Віковий період Характерні особливості 
Дошкільний вік Домінує потреба у доброзичливому ставленні, увазі з 
боку дорослих Знижена пізнавальна активність 
Відставання у розвитку мовлення Затримка 
психічного розвитку Відсутність навичок спілкування 
Конфліктність у взаєминах з однолітками. 
Молодший шкільний Специфічні відхилення у розвитку інтелектуальної та 
вік мотиваційної сфер Нерозвинена здатність до 
саморегуляції, планування своїх дій. 
Відставання в оволодінні навичками читання й 
письма Байдуже ставлення до оточуючих Відсутність 
адекватного ставлення учня до вчителя. 
Підлітковий вік Жорстокість, агресивність, апатія, депресивність 
Порушення дисципліни Інтелектуальна недостатність 
Підвищений дефіцит спілкування з дорослими Стан 
безпорадності. 
 
Відсутність постійної значущої фігури, тиск ситуації, необхідність постійної 
адаптації, пасивне ставлення до життя, спостерігається тенденція до ухилення від 
прийняття рішень, пасивна, адаптивна орієнтація на запропоновані стандарти 
оцінки поведінки. Прояв цих якостей робить дітей-сиріт легкою мішенню для 
25 
 
кримінального світу. Низький рівень внутрішньої позиції, емоційна 
неврівноваженість, безперспективність, проблема самовизначення, 
імпульсивність і залежність у поведінці, ситуаційне мислення, і це далеко не 
повний перелік характеристик дітей, які виховуються поза сім’єю. 
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають певні 
особливості які проявляються таким чином:  
- інтелектуальний розвиток, здебільшого вони не вміють застосовувати 
наявні знання для вирішення проблем, з якими стикаються, їм легше працювати 
над моделлю; мінімальне вираження пізнавальної потреби. 
- мотиваційна сфера, переважають мотиви, пов'язані з сьогоденням чи 
найближчим майбутнім; спостерігається звуження часової перспективи. Чітко 
виражене домінування бажань, безпосередньо пов’язаних із повсякденним 
життям; 
-  діти-сироти більш залежні від поведінки, оцінки інших, ніж діти, виховані 
в сімейному середовищі, які виражають бажання бути незалежними,  
самостійними та активно протестують проти контролю, ніж діти-сироти та діти, 
позбавлені батьківського піклування, які визнають необхідність догляду та 
контролю;  
- процес самооцінки дітей із сім'ї часто більш складніші та позитивніші, ніж 
у дітей-сиріт, у яких ставлення до себе однозначне;  
         - діти-сироти часто від успіху відчувають дискомфорт, тому так як для них 
важливо зберегти звичне ставлення до себе, навіть негативне, ніж мати туманне 
уявлення про власні досягнення; 
-   орієнтацію на оцінку думок інших, розвинене почуття "ми",;  
-  досить часто виникають труднощі у створенні власної сім'ї, розвиток 
гендерної ідентичності. 
- несформоване повноцінне емоційне контактування, спостерігається 
випадки прояву агресії у спілкування з дорослими та однолітками почуття 
недовіри, , що є наслідком незадоволених потреба. 
 
26 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ 
ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ СИРІТСТВА  
2.1. Сучасний стан сирітства та соціального сирітства в Україні 
Зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, в Україні спостерігалося з 1990року, коли внаслідок кризи різко 
змінилась ситуація в країні погіршилася економічна, демографічна та соціальна., 
Зниження рівня життя на фоні прискореного майнового та соціального 
розшарування населення, зростання безробіття призвели до формування 
соціопатичних сімей, для яких характерні зловживання алкоголем, наркоманія та 
насильство, застійне безробіття. Такі сім’ї не виконують своїх обов’язків по 
вихованню та утриманню дітей, що призводить до того що дитина покидає сім’ю: 
втручається державна служба захисту прав дитини або дитина залишає сім’ю 
батьків самостійно або з їх ініціативи . 
 Однією з найгостріших соціально-демографічних проблем сучасної 
України є поширення соціального сирітства, бездоглядності та безпритульності 
частини дітей, яка хвилює все суспільство, громадські організації, громадян 
країни. На початок минулого року кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування, становила близько 69 тисяч, або 1,16% від усіх дітей до 
18 років у країні. Це є серйозним свідченням погіршення рівня якості життя 
населення, дисбалансу інституційного середовища через невідповідність функцій 
сім’ї та інших соціальних інститутів. І якщо сьогодні це проблема захисту дітей, 
забезпечення гідних умов для виховання та утримання всіх дітей, то завтра це 
проблема соціально-трудового потенціалу нашої країни, погіршення якості 
багатьох її сегментів. Принципи державної політики щодо цієї категорії дітей 
розроблені на державному рівні, але регіони країни суттєво відрізняються не 
лише за поширеністю соціального сирітства серед дітей, а й за ефективністю 
політики щодо забезпечення комфортних умов для їхнього виховання. і розвиток. 
Слід підкреслити, що у західних областях країни – Львівській, Волинській, 
Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Рівненській, 
населення якого характеризується збереженням традиційних сімейних цінностей, 
27 
 
низьким рівнем розлучень, низькою поширеністю позашлюбних та повторних 
шлюбів – проблема соціального сирітства стоїть не так гостро, як в інших 
регіонах. Зростання кількості таких сімей є наслідком високого рівня 
розлучуваності, овдовіння, а також поширення позашлюбних пологів. Україна 
належить до групи європейських країн з найвищим рівнем розлученості; хоча в 
останні роки спостерігається позитивна тенденція до зменшення кількості 
розлучень, хоча вона нестабільна. Основною причиною розлучення є те, що 
більшість розлучених посилається на напруженість у морально-психологічних та 
емоційних стосунках, і ця напруженість загострює невирішені фінансові та 
житлові проблеми сім’ї; однак кожен п’ятий розлучення відбувається через 
зловживання подружжям алкоголем. 
Тож, як не парадоксально, у деяких випадках розлучення є позитивним 
кроком, який покращує умови життя дітей. 
Сімейним кодексом України передбачено декілька форм утримання та 
виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: 
переведення на сімейне піклування, під опіку, а також повне державне утримання 
в навчальних закладах. Виховання цих дітей у державних закладах (будинках-
інтернатах та інтернатах) досі є поширеною формою їх утримання, але специфічні 
умови проживання та виховання в цих закладах негативно впливають на фізичний 
та психічний розвиток дітей, призводять до посилення конфліктності, 
агресивності, ізоляція та соціальна ізоляція. Принципи колективного виховання, 
на яких ґрунтується система інтернату, не відповідають новим суспільним 
реаліям, вимогам індивідуального розвитку здібностей кожної особистості. 
 На сьогодні вчені проводять дослідження, спрямовані на аналіз 
співвідношення кількості дітей-сиріт та дітей, народжених поза шлюбом, у всіх 
регіонах України. Встановлено, що за останні п’ять років найменшу кількість 
дітей, народжених поза шлюбом, зареєстровано у західних областях, а саме у 
Волинській, Тернопільській, Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській та 
Рівненській. Також було виявлено, що в південному регіоні, навпаки, найбільша 
28 
 
кількість позашлюбних дітей. Особливо високі перевищення середнього по 
Україні спостерігаються в Донецькій, Луганській та Одеській областях. 
Якщо проаналізувати результати дослідження дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, то можна побачити, що західні області 
знову мають показники нижчі за середні по Україні. Натомість реєстрація таких 
дітей залишається стабільно високою в Кіровоградській, Дніпропетровській, 
Одеській, Херсонській, Миколаївській та Донецькій областях. На сьогоднішній 
день існують регіональні відмінності та взаємозв’язки між досліджуваними 
явищами. На півдні та сході України поширена позашлюбна народжуваність. 
Східні індустріальні області та південь України одночасно є «лідерами» стосовно 
високої частки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є 
наслідком послаблення сімейних цінностей, зміною репродуктивної поведінки 
жінки, втратою моральноціннісних орієнтирів тощо. 
 Для західних регіонів України народження дітей поза шлюбом є 
нетиповим. Найменша кількість дітей-сиріт також зафіксована на заході країни, 
що пояснюється міцними сімейними традиціями, важливою роллю релігії, 
традиційним сімейним життям, співвідношенням шлюбу та дітонародження в цих 
регіонах. 
У 2016 році кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, за даними Державного комітету статистики, становила 71 тисячу. У 
2021 році таких дітей було 69 тисяч. Отже, можна побачити, що за останні п’ять 
років кількість таких дітей зменшується проте не значним чином. Зважаючи на 
данні вказанні в таблиці нижче за останні чотири роки кількість дітей-сиріт та 
дітей позбавлених батьківського піклування коливається в межах 70 тисяч. 
29 
 
Зареєстровано дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування 
70500
70000
69500
69000
68500
68000
67500
67000
2018 2019 2020 2021
 
Рис 1.1. Кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування 
в період з 2018-2021 
За даними Державного комітету статистики можна спостерігати не значне 
зниження кількості дітей взятих під опіку протягом року (Рис 1.2.). Під час 
аналізу динаміки перебування дітей-сиріт у державних або сімейних формах 
виховання можна зробити висновок, що, незважаючи на державні заходи кількість 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування які перебували на 
сімейних формах виховання, зменшується.  
Усиновлення було та залишається найоптимальнішою формою виховання 
дитини та надає їй більше прав і гарантій. Але незважаючи на роботу з 
пропаганди національного усиновлення, яка постійно проводиться в державі, 
бажаючих усиновити дитину, протягом періоду дослідження не зросла. 
 Це може бути пов’язаним, як із зниженням рівня матеріального 
забезпечення населення, так і з тим, що діти-сироти часто мають певні проблеми 
зі здоров’ям та потребують підсиленого медичного нагляду, тривалого медичного 
супроводу, регулярних профілактичних заходів, що дорого коштують та можуть 
додавати багато клопотів потенційним усиновлювачам. 
 
30 
 
Це свідчить про те, що такі сімейні форми, як усиновлення й опіка 
(піклування), в даний час не можуть подолати фактор соціального сирітства.  
Порівнюючи з 2018 роком кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених 
батьківського піклування яких взяли під опіку зросла проте за останні роки 
тримається на одному рівні, що згубним чином впливає на рівень сирітства в 
Україні. 
Дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського 
піклування взятих під опіку 
2000
1900
1800
1700
1600
2018
2019
2020
2021
   
Рис 1.2. Кількість взятих під опіку дітей-сиріт та дітей позбавлених 
батьківського піклування в період з 2018-2021р 
Сімейні форми утримання дітей-сиріт і соціальних сиріт дозволяють знач-
но зменшити ризики, які продукує соціальне сирітства, однак профілактикою 
виникнення цього феномену та запобіганню відторгнення дитини з родини є дієва 
допомога сім’ям із дітьми, які опинились у кризових ситуаціях. Адже найкращий 
спосіб захистити дитину – це підтримати її сім’ю.  
В Україні вже закладено основи системи допомоги сім’ям із дітьми, які 
опинились у кризових ситуаціях, однак ця система повинна надалі розвиватись та 
вдосконалюватись, і в цьому провідна роль належить місцевим громадам, які 
знають. 
Загальна кількість дітей в Україні все ще зменшується, але кількість дітей-
сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залишається приблизно на 
тому рівні. Все це пояснюється вищезазначеними внутрішніми та зовнішніми 
31 
 
причинами та сприяє порушенню одного з найважливіших прав дитини - рости та 
виховуватися в сімейному середовищі. Слід зазначити, що обрана державою 
система виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не 
показала себе з позитивної сторони. Необхідні кардинальні зміни і в цьому 
напрямку. Зважаючи на це, соціальна політика держави повинна бути спрямована 
на прийняття відповідної правової бази щодо системи захисту соціальних сиріт та 
визначення їх правового статусу. Часто можна спостерігати факти втечі 
вихованців з державних закладів опіки над дітьми. Це може свідчити про 
погіршення умов перебування дітей в закладах, як з матеріальної сторони, так і з 
боку освітнього процесу та створення відповідних психолого-педагогічних умов 
для їх виховання. Нерідко це результат конфлікту між вихователем і вихованцем. 
Проте, погана допомога також надається в сім'ях з бабусями та дідусями. 
Люди похилого віку не в змозі повноцінно займатися розвитком дитини, її 
вихованням. Основні положення щодо влаштування дітей, які не можуть 
виховуватися у власних сім’ях за певних обставин, таких як смерть батьків, 
асоціальна поведінка членів сім'ї тощо. 
Функціонування дитячого будинку сімейного типу фінансове та 
матеріальне забезпечення 
Орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного 
типу, у позачерговому порядку надає прийомним батькам індивідуальний 
житловий будинок або багатокімнатну квартиру (за наявності та відповідно до 
норм, встановлених законодавством). 
Житлова площа, що надається в користування, повинна бути обладнана 
необхідними меблями, побутовою технікою та іншими товарами тривалого 
користування, перелік яких визначається органом, що прийняв рішення про 
створення дитячого будинку сімейного типу. Використання наданої житлової 
площі здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування 
службовим приміщенням. За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного 
типу може бути надана земельна ділянка для садівництва та городництва поблизу 
місця розташування будинку, а також транспортний засіб. 
32 
 
Різні питання матеріально-фінансового забезпечення дитячого будинку 
сімейного типу (проведення у разі потреби поточного чи капітального ремонту 
житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення. 
Вихованців дитячого будинку сімейного типу проводиться утримання  за 
рахунок:  
- Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткові мінімуми для 
дітей відповідного віку. 
- Діти зберігають раніше призначені пенсію, аліменти та інші види 
державної допомоги. 
- У разі, коли дитині виплачується аліменти, стипендія, пенсія та інші 
державні виплати, розмір допомоги визначається як різниця між двома 
прожитковими мінімумами та розміром інших виплат. 
- Здійснюється фінансування дитячого будинку сімейного типу з 
державного бюджету. 
- Батькам дитячих будинків сімейного типу виплачується грошова 
допомога, яка встановлюється у розмірі 35% соціальної допомоги на кожну 
дитину, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
- Відрахування перераховуються на рахунки Пенсійного фонду України 
в районах, містах та районах у містах, відкриті в установах уповноваженого 
банку. 
- Батькам дитячих будинків сімейного типу виплачується матеріальна 
допомога, яка встановлюється у розмірі 35% соціальної допомоги на кожну 
дитину, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі? 
- Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для непрацюючих 
прийомних батьків у розмірі їх матеріального забезпечення. 
33 
 
- Кошти дітям-сиротам та соціальним сиротам у вигляді пенсій, аліментів чи 
інших видів державної допомоги перераховуються на утримання батьків та 
витрачаються на утримання прийомних дітей. 
При цьому матеріальну допомогу може отримати один із усиновлювачів або 
за їх взаємною згодою розмір матеріальної допомоги розподіляється між ними 
рівними частинами. У разі затвердження нового прожиткового мінімуму розміри 
соціальної допомоги та матеріального забезпечення перераховуються без 
додаткової заяви прийомних батьків. 
Бюджетні кошти що протягом року збереглися не підлягають вилученню і 
використовуються у наступному році. прийомними батьками для задоволення 
потреб дітей. 
Житлові питання прийомних батьків та осіб, які з ними проживають, 
регулюються договором. 
За умовами проживання дітей контроль здійснюють органи опіки та 
піклування у справах дітей району. Щороку служба у справах дітей складає звіт 
щодо стан виховання, розвитку та утримання дітей в дитячому будинку сімейного 
типу. Опікуни зобов’язані в обов’язково порядку ознайомиться зі складеним 
звітом та при наявності виправити зауваження вказані у звіті. У випадку значних 
відхилень або незадовільного стану умов проживання, виховання чи розвитку 
дитячий будинок сімейного типу може бути закритий. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
34 
 
2.2. Дитячі будинки сімейного типу та патронатні сім’ї різниця та 
схожість 
Основне завдання патронатних сімей та дитячих будинків сімейного типу 
полягає в забезпеченні  дітей сімейними умовами проживання, а саме: 
відповідний догляд, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її 
перебування в родині, соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, 
психологічній і соціальній реабілітації дитини, створення умов для підтримки 
контактів дитини з біологічними батьками, родичами (окрім випадків, коли це 
неможливо або може зашкодити життю й здоров’ю дитини). 
 Час перебування у патронатних сім’ях не може перевищувати 3-ох місяців, 
в окремих випадках до 6 місяців. Даний термін достатній для вирішення 
тимчасових проблем в сім’ї соціальної сироти. Період в три місяці говорить про 
можливість швидкого усунення проблеми в біологічній сім’ї і повернення дитини 
до своїх батьків. Також незначний термін не дає можливості дитині і прийомним 
батькам занадто прив’язатись один до одного і подальша розлука згубно не  
вплине на психологічне здоров’я дитини. Відповідно, функціонування 
патронатних сімей передбачено лише для соціальних сиріт. 
Дитячі будинки сімейного типу розраховані на значно триваліший термін 
опіки над дитиною — до  досягнення нею повноліття. В окремих випадках, при 
продовженні навчання дитиною та при згоді опікунів, період догляду за сиротою 
може бути пролонгованим до 23-ох років. Зважаючи на даний фактор, опікунство 
в дитячому будинку сімейного типу може бути взяте, як над дитиною, яка 
втратила батьків, так і над соціальною сиротою. Саме в цьому полягає значна 
відмінність ДБСТ від патронатних сімей, в яких на опіці перебувають лише діти, 
які тимчасово втратили батьківську опіку. 
Отже, основними  відмінностями між патронатними сім’ями та дитячими 
будинками сімейного типу є термін перебування дитини під опікою, статус 
дитини як сироти, кількість дітей що можуть знаходиться під наглядом у опікунів 
або опікуна, умови, обов’язки та права опікунів. 
35 
 
 Патронатні сім’ї Дитячі будинки сімейного 
типу 
Максимальний вік До 18 років. До 18 років, в деяких 
перебування під випадках до 23 років. 
опікою 
Період перебування Не більше 3 місяців, в До повноліття дитини або 
під опікою. окремих випадках до 6 до закінчення 
місяців. навчального закладу при 
згоді опікуна. 
 
36 
 
Хто не може бути Визнані недієздатними Визнані недієздатними 
або  обмежені у або  обмежені у 
вихованцем 
дієздатності дієздатності; 
позбавлені батьківських  позбавлені батьківських 
прав, тільки якщо ці права прав; 
не були повернені, 
особи, які не можуть 
особи які перебувають у виконувати обов'язки 
психоневрологічному чи щодо виховання дітей за 
наркологічному станом здоров'я (інваліди 
диспансері  на обліку або I і II групи) 
на лікуванні, 
особи які перебувають у 
вживання  наркотичних психоневрологічному чи 
засобів або зловживання наркологічному 
спиртними напоями, диспансері  на обліку або 
на лікуванні, 
не мають регулярного 
заробітку або постійного особи, які  вживають  
місця проживання, наркотичні засоби або 
зловживання спиртними 
проживання з особами, напоями 
інтереси яких суперечать 
інтересам дитини. проживання з особами, 
інтереси яких суперечать 
 інтересам дитини. 
 
Соціальна допомога на Виплати соціальної 2,5 прожиткових  
дітей-сиріт та дітей, допомоги на утримання мінімуми для дітей 
позбавлених дитини в сім’ї відповідного віку1 розмір 
батьківського патронатного вихователя державної соціальної 
піклування здійснюються  при допомоги на дітей-сиріт 
 влаштуванні  за рахунок та дітей, позбавлених 
коштів місцевих бюджетів батьківського піклування, 
При влаштуванню дитини становить. 
в сім’ю патронатного Державна соціальна 
вихователя її батьки допомога виплачуються  
Навіть після влаштування за місцем проживання 
дитини в патронатну дитини, щомісяця до 20 
сім’ю біологічні батьки  числа . 
не звільняються від 
обов’язку щодо утримання 
37 
 
 
 Важливим моментом подібності прийомних сімей та дитячих будинків 
сімейного типу є фінансова підтримка держави. Незалежно від терміну опіки над 
дитиною фінансові обов’язки дитини не переходять до опікуна. 
Дитячі будинки сімейного типу отримують грошову допомогу на 
прийомних дітей/вихователів, від народження до 6 років розмір фінансування 
становить 4447,5 грн., на дітей від 6 до 18 років – 5545 грн., на дитину-інваліда – 
6226,5 грн. Крім того, прийомним батькам виплачується прожитковий мінімум у 
розмірі однієї працездатної особи на кожну прийомну дитину та кожну вихованку 
незалежно від розміру пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги на 
кожну вихованку та кожну вихованку. 
Для прийомних батьків та батьків-вихователів передбачені і інші соціальні 
гарантії: 
- кошти на придбання необхідних меблів та ремонт кімнати для дітей 
можуть бути виділені  за рішенням місцевої адміністрації прийомній сім'ї; 
- отримання безкоштовних ліків дітям до 6 років та право на пільги 
отримують всі діти, якщо в сім'ї троє і більше дітей, включаючи родичів; 
- можливість безкоштовно навчатися прийомним дітям в школах 
додаткової освіти за обраним напрямом (музика, танці тощо), виняток комерційні 
гуртки та заклади; 
- працівникам які мають дітей, додаткова відпустка; 
- безкоштовний проїзд у міському транспорті для даної категорії дітей 
(автобуси, трамваї, метро і т. д., крім таксі); 
- при досягнення дитиною трирічного віку надається відпустка для догляду 
за нею; 
- зменшується плата на -30% за газ, електроенергію, воду (цифра не може 
бути меншою від зазначеної але може змінюватися на розсуд місцевої влади); 
- безкоштовно харчуються в школі для прийомних дітей; 
38 
 
- безоплатно сім'ям надається можливість отримати земельну ділянку для 
ведення фермерського господарства, розширити її у разі збільшення кількості 
дітей, отримати кредити або позики на розвиток економіки на пільгових умовах, а 
також  
Усі пільги та виплати виплачуються органам соціального захисту 
прийомними батьками після підписання ними договору про створення прийомної 
сім’ї або дитячого будинку сімейного типу. 
Менший перелік пільг та допомог мають патронатні сім’ї через значно 
меншу тривалість їхнього догляду за дітьми, але фінансові витрати не лягають на 
опікунів. При догляді за дитиною вони мають право на соціальну допомогу для 
забезпечення повноцінного харчування, навчально-виховного процесу, а також 
розвитку дитини відповідно до її потреб. Для отримання допомоги необхідно 
звернутися до органу соціального захисту населення за місцем діяльності 
патронатного вихователя. 
Виплата і призначення грошового забезпечення та соціальної допомоги 
здійснюються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення. 
Соціальна допомога виплачується у розмірі 2,5 прожиткового мінімуму на 
місяць, для дітей відповідного віку, у випадку якщо дитина має інвалідність 3,5 на 
місяць прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. 
Грошова та соціальна допомога призначаються з дня влаштування дитини у 
прийомну сім’ю та виплачуються до дня її вибуття з такої сім’ї поновлюються у 
випадку подальшого влаштування дитини у прийомну сім’ю.  
Протягом семи календарних днів з дня вибуття дитини з сім’ї виплачується 
допомога патронатному вихователю за надання підтримки та консультації 
батькам або законному представнику дитини з питань виховання, догляду та 
реабілітації. 
На кожну влаштовану в сім’ю патронатного вихователя дитину 
виплачується соціальна допомога. 
Якщо дитині виплачується стипендія в установленому порядку, сума 
соціальної допомоги вираховується з різниці між 2,5 прожиткового мінімуму для  
39 
 
відповідного віку дитини, діти-інваліди отримують - 3,5 прожиткового мінімуму 
для відповідного віку дітей та розміром 2,5 прожиткового мінімуму для 
відповідного віку дитини.  
Для працездатних осіб на місяць розмір грошового забезпечення становить 
п’ять прожиткових мінімумів. 
Якщо у прийомного вихователя одночасно є дитина віком до року, дитина-
інвалід, неповнолітня або вагітна неповнолітня, ВІЛ-інфікована дитина та двоє і 
більше дітей, розмір грошової допомоги збільшується на 10 відсотків на кожну 
дитину, але не більше 50 відсотків. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються через 
банківську установу або державне підприємство поштового зв’язку за місцем 
проживання патронатного вихователя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
40 
 
2.3. Міжнародний досвід країн в боротьбі із сирітством 
Одним з головних завдань будь-якого суспільства та держави є здійснення 
права дитини на сімейне виховання. Це право закріплене в міжнародних 
документах Конвенція ООН про права дитини, Всесвітня декларація про 
виживання, захист і розвиток дітей тощо та в правових актах кожної держави.  
Кожна країна намагається адаптувати наявний досвід до його реалій. У 
більшості країн світу протягом останніх 20 років спостерігається тенденція 
відмовлятися від великих дитячих закладів та підтримувати дітей у природному 
середовищі існування, тому розвиваються альтернативні форми сімейного 
виховання.  
Пріоритетні форми допомоги в міжнародній практиці визначаються таким 
чином:  
1) усиновлення;  
2) опіка в сім’ях родичів;  
3) прийомна сім’я;  
4) інтернатний заклад.  
Європейська практика в деяких випадках залишає форму інтернатного 
закладу як державну установу для утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених 
батьківського піклування. Але в процесі деінституціоналізації державні навчальні 
заклади зазнали структурної трансформації, насамперед, у зменшенні кількості 
дітей (в середньому 10-50 осіб на заклад).  
У західноєвропейських країнах поширене є «fostering» і «mainstay», як 
особливий вид опіки та передача дитини в сім’ю для виховання.  
«Fostering» - це перебування дітей в  не рідній сім’ї до повноліття, за 
нормальних умов тривалий час, зберігаючи зв’язок із біологічною сім’єю. 
Mainstay - це догляд та спільне проживання в іншій сім”ї дітей 11 - 17 років, як 
правило, період спільного перебування триває кілька місяців, допоки не зміняться 
на краще обставини та умови життя в біологічній сім'ї вихованця. Якщо труднощі 
зникають, дитина повертається до сім’ї, якщо ні – в силу вступає «fostering». 
41 
 
Заслуговує на увагу міжнародна практика фостернгово виховання. Для 
прикладу, у Великій Британії сім'я фостерна вважається прийомною сім’єю, в якій 
виховується до 80% усіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування. Існує два типи фостернгового виховання:  
1) фостерна опіка над дітьми;  
2) приватний фостерний догляд за дітьми. 
Перший тип покладає всі функції організації фостерної сім”ї на місцеві органи 
влади, агентів соціальних служб. Другий тип прийомної сім”ї передбачає 
приватну угоду між батьками та прийомними опікунами без участі місцевих 
органів влади. 
Досліджуючи соціальну політику та практику роботи з дітьми-сиротами, 
дітьми, позбавленими батьківського піклування, та дітьми, що перебувають у 
складних обставинах, було введено  класифікацію найбільш поширених видів 
фостерної опіки:   
«фостерінг у надзвичайних ситуаціях; 
-  короткостроковий фостерінг;  
- фостерінг для дітей, що потребують спеціальної опіки  для 
неповнолітніх правопорушників; 
-  довгостроковий фостерінг; 
-   для дітей з особливими потребами; 
-   фостерінг для правопорушників  як попередня опіка.  
Використовуючи міжнародну практику надається ще одна класифікацію, 
акцентуючи увагу на таких видах фостерінгу:  
- короткостроковий фостерінг (від одного дня до трьох місяців); 
фостерінг у надзвичайних ситуаціях; довгостроковий фостерінг; 
- фостерінг для підлітків; фостерінг для дітей з особливими потребами; 
- частковий фостерінг; фостерінг для неповнолітніх правопорушників;  
- фостерінг як попереднє усиновлення; фостерінг для груп братів і 
сестер;  
42 
 
У Великобританії розроблені та діють Національні стандарти прийомної 
освіти у Великобританії, які чітко регламентують всю процедуру прийомної 
моделі батьківства. В Угорщині ефективно впроваджується досвід розробки 
моделі Фостера Великобританії як механізму поступового переходу від 
державних шкіл-інтернатів та дитячих будинків до сімейної освіти. В Угорщині 
національні курси для традиційних та професійних прийомних батьків були 
створені з початку процесу деінституалізації. 
До переваг фостерного виховання належать:  
- Розширення кола дітей, які отримують форму виховання, близьку до 
біологічної родини, замінюючи інтернатний заклад. 
- Гарантований державою кваліфікований набір програм для підтримки 
сім'ї.  
- Попередній відбір та навчання громадян, які бажають усиновити 
дитину або створити прийомну сім'ю.  
- Розширення кола суб'єктів, які мають право на фостерне батьківство.  
З 1993 року в Австрії діє закон, який дозволяє батькам обирати місце 
навчання: спеціальну школу чи середню школу. Також в цій країні розроблена і 
діє експериментальна інтеграційна програма, головною ідеєю якої є соціальна 
інтеграція дітей з обмеженими можливостями. 
У Данії існує загальне положення про повне висвітлення інформації 
прийомних батьків про стан здоров’я дитини та характер захворювання. 
У Франції діють оздоровчі та медико-соціальні центри, благодійні центри 
для матерів і дітей. У Німеччині спостерігається тенденція до більш 
стандартизованого медичного підходу – ранньої стимуляції. У Нідерландах 
значну роль відіграють материнські організації. 
В Іспанії та Швеції є система курсів для батьків з дітьми-інвалідами. Крім 
того, велике значення має питання доступності будівель і транспорту. Найбільш 
значні зусилля в цьому напрямку були зроблені у Франції та скандинавських 
країнах. 
43 
 
У Великобританії практикується влаштування дітей-інвалідів у прийомну 
сім’ю, причому пріоритет надається прийомним батькам, які вже мають досвід і 
знання особливостей конкретної прийомної дитини. 
У Польщі практика підготовки дітей з обмеженими можливостями до 
інтеграції в загальноосвітню систему здійснюється в сім’ях або в спеціалізованих 
дитячих центрах. Особливо цікавим для України є досвід виховання в частині, що 
стосується дітей-інвалідів. 
У Сполучених Штатах немає спільного федерального органу, який би 
регулював національне та міжнародне усиновлення. Питання усиновлення 
вирішуються на рівні штату та округу з місцевими соціальними службами, які 
включають спеціальні відділи у справах сім'ї, прав дітей тощо. До повноважень 
останніх входить допомога в усиновленні дітей-сиріт та ліцензованих 
комерційних та некомерційних установ, які займаються цим питанням. Ліцензія 
зазвичай видається на один рік і належить 4000 таким компаніям. 
Як правило, вимоги підприємств не суворі, але багато компаній наймають 
кваліфікованих спеціалістів і вимагають від своїх працівників дотримання 
місцевого та іноземного законодавства. Недержавні установи щорічно 
реєструються в державних та районних контролюючих органах, які повинні 
періодично переглядати свою діяльність. Виявлення порушень законодавства, 
фінансової та податкової дисципліни веде до анулювання ліцензії. 
В Німеччині саме силами громади побудовано потужну систему підтримки 
сім’ї. Які саме соціальні послуги держава довіряє надавати громаді. 
Фрау Керстін готується до зустрічі з дітьми в дитячому будинку. Дівчата та 
хлопці, як правило, з бідних сімей, приходять сюди пообідати, зробити домашнє 
завдання чи просто провести час із друзями. За потреби Кьорстін забирає одяг та 
іграшки в подарунок, а ввечері діти повертаються додому до батьків. Так працює 
дитячий будинок у Вупперталі (Західна Німеччина). Заклад не підтримує дітей, а 
лише організовує для них дозвілля та надає гуманітарну допомогу. В Україні про 
такі дитячі будинки можна тільки мріяти. У Німеччині система профілактики 
соціального сирітства ефективно працює десятиліттями. 
44 
 
Такі дитячі будинки працюють по всій країні. Їх називають «Йо-йо» на 
честь відомої дитячої іграшки. Наприклад, у Дрездені перший «Йо-Йо» відкрився 
13 років тому. Сюди приходять діти від 5 до 12 років із сімей, які опинилися у 
складних життєвих обставинах. Діти самі готують собі обід і гуляють у дворі з 
усіма малими в хаті. Навколо закладу немає огорож. Це звичайна квартира в 
типовій багатоповерхівці. У цьому дитячому будинку, як і у Вупперталі, немає 
прибиральниці, медсестри, кухаря, слюсаря та завідувача ферми. Вражає і дуже 
поважається, що педагоги, психологи, соціальні працівники тут працюють 
безкоштовно. До організаційної роботи залучаються дві людини, з мінімумом 
бюрократії, звітів і довідок. 
У Німеччині існують школи-інтернати. Але ці заклади – не інтернати в 
нашому звичному розумінні, а скоріше маленькі групові будинки. Там 
виховуються діти-сироти віком від 12 років, які не можуть проживати з батьками, 
не усиновлені та не влаштовані під сімейний піклування. Кожна дитина має свою 
кімнату та двох вихователів. Діти ходять у звичайну школу, їм ніхто не заважає 
ходити після уроків у магазин чи Макдональдс Під наглядом дорослих підлітки 
вчаться готувати, прати одяг і прибирати. Після досягнення повноліття 
випускників переводять у невелику окрему квартиру. Ще через 3 роки до 
випускника відвідують вихователі і супроводжують його у дорослому житті. 
При цьому окрема робота ведеться з батьками дітей, щоб все ж таки родина 
могла мешкати разом. 
До 1940-х років у Німеччині, як і в Україні, батьки, які пили і не доглядали 
за дітьми, були позбавлені прав на дітей. Після Другої світової війни кількість 
дітей-сиріт зросла. Стара система догляду за дітьми працювала неефективно, і 
влада розуміла, що потрібні зміни в підходах до роботи. Тоді, спочатку в Західній 
Німеччині, вирішили розробити політику підтримки сім’ї, сприяти саморозвитку 
окремої сім’ї. З боку держави – це гнучка система оподаткування, яка дозволяє 
новоствореній родині економити свій бюджет. З боку громадських організацій це 
багата сфера соціальних послуг. Фахівці лише направляють батьків на 
правильний шлях, а не беруть на себе їх обов’язки. 
45 
 
В результаті на всю країну у Німеччині залишилося близько 40 сирітських 
закладів, і в кожному виховується до 30-40 дітей. Для порівняння в Україні – 227 
інтернатів для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Всього 
за останніми офіційними даними там зростає майже 80 тис. дітей, більшість з яких 
є соціальними сиротами, тобто мають батьків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
46 
 
 
РОЗДІЛ 3. ДИТЯЧІ БУДИНКИ СІМЕЙНОГО ТИПУ ТА 
ПАТРОНАТНІ СІМ’Ї ЯК АЛЬТЕРНАТИВА СИРІТСТВУ 
3.1. Виявлення основних проблем та потреб дітей сиріт та соціальних-
сиріт. 
Назва соціального проекту «Прийомні сім’ї як альтернатива 
інтернатам»  
Актуальність соціальної проблеми:  На сьогодні, в Україні зареєстровано 
- 1180 дитячих будинків сімейного типу. І кількість дітей, які проживають у цих 
сім'ях, понад 8 тисяч. Хоча кількість таких будинків в країні зростає, проте значна 
кількість дітей сиріт та соціальних сиріт проживає в інтернатах казармного типу, 
система роботи яких була започаткована ще в Радянському союзі, тому дана 
проблема на сьогоднішній день є актуальною. 
Мета проекту:розкрити всі переваги дитячих будинків сімейного типу та 
порівняти їх з інтернатами, провести опитування на тему «Чому опікунство це 
складно», розкрити основні можливості для популяризації прийомних сімей. 
Завдання проекту:головним завданням проекту є збільшення кількості 
дитячих будинків сімейного типу, зменшення відсотку дітей сиріт та дітей 
соціальних-сиріт, які проживають в інтернатах, покращення умов життя та 
соціального середовища для дітей, які втратили або тимчасово позбавлені 
батьківської турботи. 
Етапи реалізації проекту: 
1)Набір команди для втілення проекту 
2)Створення реклами. 
3)Створення сайту проекту. 
4)Виготовлення буклетів з короткою інформацією про проект та 
посиланнями на інтернет ресурси. 
5)Написання сценарію та підготовка до публічних виступів з метою 
ознайомлення з проектом «Прийомні сім’ї як альтернатива інтернатам» 
 
47 
 
Обґрунтування проекту — характеризує його реалізацію в правовових 
(інформація про нормативно-правові документи, які регламентують відносини і 
діяльність на різних етапах здійснення проекту), економічних (включає базові 
розрахунки необхідних коштів, модель фінансування та його джерела), 
організаційних (характеризуються учасники його реалізації та їх функції; місце і 
час здійснення проекту; наявні та необхідні матеріально-технічні, інтелектуальні 
й інші ресурси) відносинах. 
Зміст діяльності 
Очікувані результати проекту - за півтора, два роки реалізації соціального 
проекту планується повне переведення дітей сиріт та соціальних сиріт на сімейну 
форму виховання. Припинення використання інтернатів та повне їх закриття по 
всій країні. 
Дослідження показало, що заклади інтернатного характеру спричиняють 
непоправну шкоду дітям, особливо небезпечне виховання в інтернатах для дітей 
віком від 0 до 3 років навіть найкращі з них не можуть забезпечити належної 
турботи та уваги дитині так як на цей період припадає найважливіша фаза 
розвитку в житті дитини. Індивідуальними потребами дитини завжди програють 
інтересам установи, яку змушують бути «як всі». Внаслідок цього в дитини 
формується споживацька позиція, втрачає індивідуальність, і єдиними цінностями 
для неї стають матеріальні блага. 
Діти в інтернатах наражаються на підвищений ризик насильства в 
порівнянні з іншими дітьми, – це пряме порушення Права дитини на захист від 
насильства, що закріплене в Конвенції ООН про права дитини. 
Відсутність прикладу для наслідування та значущої особи в житті дитини, 
не дає змоги сформувати усвідомити життєві орієнтири. За статистикою,  20% 
випускників інтернатів отримують судимість, 14% займаються проституцією, а 
10% здійснюють самогубство протягом двох років після випуску, і лише 10% 
повністю пристосовуються в суспільство.  Зростаючи в державних інституціях, 
діти не набувають достатніх навичок для успішної соціальної інтеграції що є 
одною з головних причин всього перерахованого вище. 
48 
 
 
Що означає жити в інтернаті? 
- неготовність до самостійного життя, відсутність необхідних навичок 
формування споживацької позиції. 
- осуд суспільства, закритість, ізоляція від навколишнього світу. 
- самотність, нестача тепла та любові, відсутність взаємодії, 
спілкування з родичами, відсутність позитивної моделі сім’ї, розрив з усима 
знайомими. 
- внаслідок групового підходу, втрата індивідуальності, приниження та 
нівелювання особистості, насильство. 
- Шанс стати жертвою торгівлі людьми, експлуатації, підліткової 
вагітності значним чином зростає. 
- зменшення шансів отримати повноцінну освіту, складнощі у 
спілкуванні, відставання в емоційному розвитку. 
Наслідки для суспільства. Щорічно витрачається на фінансування інтернатів 5,7 
млрд. грн. з бюджету України. І з цих коштів лише 10% безпосередньо спрямовані 
на потреби дитини, комунальні платежі, оплату праці персоналу, та інші видатки 
це решта 90% від загальної суми. Ці кошти Ці кошти Можна було б скерувати ці 
кошти на підтримку сімей та уникати негативних наслідків для дітей. Виховання 
дитини в інтернаті та подолання негативних наслідків є значно затратнішим для 
країни, ніж збереження для дитини сім’ї. 
Існування інтернатів причини. 
Наявність у країні системи інтернатів створює спокусу позбутися проблем з 
дитиною, для багатьох родин, що опинилися у складних життєвих обставинах, 
віддавши її на виховання в державний заклад. Негативно впливає на сім'ю, діюча 
система яка є важливою частиною діючого суспільства. Однак влада займає 
позицію по відношенню до батьків контролера, не намагаючись допомогти родині 
у критичній ситуації а надаючи перевагу каральним санкціям, забираючи дитину 
із кризової сім’ї. Страшні наслідки інтернатного виховання саме суспільство не в 
повній мірі усвідомлює та не бачить можливих шляхів вирішення цих проблем. 
49 
 
Основні причини потрапляння дітей в інтернатні заклади, можна виділити 
такі: 
- На рівні громади відсутність підтримуючих послуг для сімей із 
подолання складних життєвих обставин. 
- Відсутність можливостей для адаптації різних категорій дітей, які 
мешкають у громаді, гнучкості системи. 
- За межею бідності залишаються значна частка сімей з дітьми, що є 
причиною вилучення дитини з сім’ї і передання її до інтернатних закладів. 
- Відсутність можливості освіти для дітей особливими потребами, 
неможливість інклюзивної освіти 
- Недосконале бюджетне фінансування, що суттєво ускладнює 
запровадження та фінансування послуг на рівні громади. 
Популяризація та поширення дитячих будинків сімейного типу є самою 
ефективною альтернативою для заміни інтернатів. Хоча на перший погляд 
здається що кількість від 5-10 дітей занадто значна для опікунів проте дитячі 
будинки сімейного типу багато в чому мають перевагу над сім’ями опікуваними 
кількість дітей в яких від 1-4.  
 В першу чергу це пільги та соціальні виплати, держава розуміє що 
взявши під опіку 5-10 дітей опікуни або опікун втрачає можливість повноцінно 
відвідувати роботу тому державою виділяється допомога батькам-
вихователям (від 5 дітей):в розмірі  12405,00 грн. Також на кожну дитину 
виділяється соціальна допомога щомісячно: 
- 5250,00грн діти віком до 6 років; 
- 7350,00грн діти віком до 6 років і з інвалідністю; 
- 6545,00грн діти віком від 6 років до 18 років; 
- 9163,00грн діти віком від 6 років до 18 років з інвалідністю. 
Для осіб віком від 18 до 23 років,  з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування,  які навчаються за денною формою навчання в закладах 
50 
 
професійної (професійно-технічної), закладах загальної середньої освіти, фахової 
передвищої та вищої освіти, до закінчення відповідних закладів освіти сума 
державної соціальної допомоги становить: 
- 6202,50грн для працездатної особи. 
- 8683,50грн для осіб з інвалідністю. 
Розмір грошового забезпечення встановлюється на рівні одного 
прожиткового мінімуму для працездатної особи на кожну дитину-вихованця та 
кожну прийомну дитину й не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи 
державної допомоги на кожну дитину-вихованця та кожну прийомну дитину. 
Щомісячний сумарний обсяг грошового забезпечення батькам-вихователям 
розподіляється між батьками-вихователями рівними частинами за їх згодою. 
Окрім значних грошових виплат дитячі будинки сімейного типу отримують 
велику кількість пільг: 
- оплата за газ, світло, воду – 30% (в деяких регіонах цифра може 
змінюватися за рішенням місцевої влади, але менше названої бути не може); 
- прийомні діти безкоштовно харчуються в школі; 
- за рішенням місцевої адміністрації прийомній сім'ї можуть виділити кошти 
на ремонт кімнати для дітей, придбання необхідних меблів; 
- для дітей передбачено безкоштовний проїзд у міському транспорті 
(автобусах, трамваях, метро і т. д., крім таксі); 
- прийомні діти можуть безкоштовно навчатися в школах додаткової освіти 
за обраним напрямом (музика, танці тощо), і так само відвідувати гуртки (крім 
комерційних); 
- прийомним дітям виділяються безкоштовні путівки до таборів відпочинку 
і санаторії; 
Бути опікуном в дитячому будинку сімейного типу - це не лише створення  
оптимального життєвого середовища для дітей сиріт взятих під опіку, а також 
51 
 
офіційна робота, за яку виплачується достойна заробітна плата, надається пакет 
пільг та зараховується трудовий стаж. 
Також до основних переваг можна віднести допомогу дітей в домашніх 
справах. Більшість дитячих будинків сімейного типу відкриваються в приватних 
будинках із значною площею та великою земельною ділянкою за якою потрібний 
постійний догляд. Діти,виконуючи домашні обов’язки, відчувають свою 
потрібність, значимість та в якомусь розумінні самостійність. Що є значною 
перевагою над інтернатами та додатковою мотивацією. 
Звісно на фоні значних переваг існують також складнощі для бажаючих 
відкрити свій дитячий будинок сімейного типу та особисто стати опікуном. Одна 
з базових вимог до потенційних прийомних батьків - це достатня житлова площа  
для проживання опікунів та від 5 до 10 дітей. Пріорітетними є приватні будинки 
які зазвичай мають більшу площу та присадибну земельну ділянку. Проте 
відриття і повноцінне функціонування дитячого будинку сімейного типу можливе 
і в квартирах. Житлове приміщення повинно бути повноцінно мебльоване, та 
придатне для проживання великої сім”ї. 
Отже, зважаючи на вищевказані фактори, перевага дитячих будинків 
сімейного типу над інтернатами значна.Це і позитивний вплив на якість життя 
дітей сиріт, забезпечення їхнього повноцінного майбутнього, а також раціональне 
використання державних ресурсів, надання офіційного статусу та заробітної 
плати опікунам тощо. 
Проте держава не може змусити масово відкрити такі будинки по всій 
країні. Для цього потрібне, в першу чергу, бажання потенційних опікунів. Чому 
при такій кількості позитивних факторів дитячі будинки сімейного типу не мають 
достатньої популярності? Для цього було проведено опитування серед осіб віком  
25-45 років. 
Аналізуючи дані опитувальника «Сім’я для кожної дитини», в якому взяли 
участь 100 осіб -  65% жінок і 35% чоловіків віком 25– 45 років, було встановлено,  
що 70 % респондентів вважають проблему сирітства у наш час актуальною, для 
52 
 
20% опитаних вона не являється актуальною, при цьому 10% взагалі не знали що 
відповісти на це запитання. Виходячи з цього, 70% що згідні з висловом «Сім’я 
для кожної дитини» . 
Загальний рівень стурбованості долею дітей, які залишились без піклування 
батьків високий - 76%. Слід зазначити, що  найбільшою мірою занепокоєні даною 
проблемою жінки (93%), це пояснюється їхніми психоемоційними якостями, 
материнським інстинктом, чуйністю, 39% опитаних чоловіків вибрали серед 
запропонованих відповідей варіант «ні, це не мої проблеми». 
Людей, згідних взяти дитину на виховання, багато – 77% (як на мене цифра 
сильно завищена) з урахуванням інтересів усіх варіантів згоди, але домінуючою є 
позиція "Так, але у тому випадку, якщо це мій родич". Кількість опитаних, котрі 
вибрали відповідь «так, звісно» невелика – 10%. Незгідних ані за яких умовах 
опікуватись чужою дитиною - 13% опитаних. 
На запитання про найбільші складнощі, які виникають при опікунстві над 
дитиною, 35% відповіли що проблема у фінансах, 17% - не вистачить часу на 
опіку за дитиною, 13% - не мають достатньої житлової площі, у решти 
респондентів були свої варіанти відповіді і вони обрали пункт «інше». 
Людей, які б погодились взяти дитину у свою сім’ю за умови постійної 
матеріальної допомоги, виявилось 26%,  половина опитаних є противниками  ідеї 
стати опікунами, не визначились зі своєю думкою 24% респондентів. 
При цьому, якщо б прийшлось брати на виховання дитину-сироту, то 
більшість респондентів надали б перевагу повністю здоровій дитині (70%). 
Дитину, в якої є незначні проблеми зі здоров’ям, могли б взяти на виховання  13% 
опитуваних. 10%респондентів висловили думку про готовність взяти під опіку 
дитину, в якої були батьки наркомани. Ілише 7% із загального числа опитуваних 
людей взяли б дитину, яка припала до душі не зважаючи на стан її здоров’я. 
Аналіз відповідей на відкрите запитання «З яких причин, на ваш погляд, 
люди беруть на виховання дітей-сиріт?» показує, що більше половини опитаних 
вважають, що головною причиною є неможливість мати власних дітей (67%). На 
другому місці такий мотив, як доброта, співчуття і любов до дітей (23%), 
53 
 
важливим чинником є і корисливі мотиви - отримання дотацій, державної 
допомоги на дитину та передбачені законом пільги (10%). 
Щодо поінформованості громадян про форми життєвлаштування дітей-
сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, то всім опитаним відомі 
такі форми як дитячий будинок-інтернат (100%) та усиновлення (97%). Половина 
респондентівзнає про опіку та піклування (50%). Про можливість створення 
прийомної сім’ї обізнані 60%, а про дитячий будинок сімейного типу чули лише 
30% зі 100 % опитаних. 
На запитання «Як ви відноситесь до переміщення дітей у державні виховні 
установи?» відповіді розподілилися наступним чином: дуже багато респондентів 
(64%) ставляться до цього негативно, адже це губить дитину, ламає її долю. При 
цьому 13%вважають, що це можливо лишеу крайньому випадку, коли іншого 
виходу нема. Таку думку висловили переважно жінки – 56%, тоді як 41% 
чоловіків вважають, що це необхідна міра. Варіант «Позитивно, це необхідна 
міра»  вибрали 23%  респондентів. 
Отже зважаючи на результати опутування можна дійти висновку що велика 
кількість людей готова взяти під опіку дитину проте одна третє з усих опитуваних 
вважає головну проблему у фінансах та матеріальному забезпеченні дитини не 
знаючи про кошти які що місяця виділяють на потребу дитини а в разі відкриття 
дитячого будинку сімейного типу опіка над дітьми буде порівнятися до офіційної 
роботи із значною заробітною платою. Тобто масово проінформувавши 
суспільство про всі переваги дитячих будинків сімейного типу може з’явитися 
значна кількість бажаючих що позитивно по впливає на рівень життя дітей сиріт 
та соціальних сиріт. 
 
 
 
 
 
 
54 
 
3.2. Етапи втілення соціального проекту 
Першим етапом втілення проекту буде набір кваліфікованих спеціалістів 
для створення загально інформаційного сайту, розробка дизайну буклетів, 
написання сценарію реклами та етапи її застосування. 
Наступний етап це розробка сайту, який буде вміщати всю загальну 
інформацію про ідею та роботу проекту, коротко описуватиме соціальну 
проблему та роль кожного в її подоланні. Головна сторінка сайту матиме декілька 
основних розділів та номера телефонів інтернатів для можливості зручного 
зв’язку та уточнення всієї необхідної інформації.  
Третім етапом буде аналіз та створення цільової реклами. Для реалізації 
проекту потрібна потужна рекламна кампанія яка спрям вона на певну вікову 
аудиторію тому потрібно визначити порядок та пріоритетності реклами. 
Фахівці, які проводили вищезазначене дослідження, виділяють переваги та 
недоліки різних видів соціальної реклами залежно від способу розповсюдження, а 
також окремі рекомендації щодо їх використання на основі даних, отриманих під 
час гнучких інтерв’ю з експертами. 
Найбільш технічно ефективною можна вважати рекламу на телебаченні. 
Адже така реклама сприймається людиною одночасно на кількох рівнях: людина 
бачить і чує одночасно. Однак, на думку експертів, недоліком такої реклами є те, 
що вона перериває цікаву програму (фільм) у несподіваний момент, тому може 
виступати фактором, що викликає роздратування та абсолютно негативне 
сприйняття. 
Необхідно враховувати вікові особливості аудиторії, на яку розрахована 
соціальна реклама. Так, для підлітків характерним є швидке переключення уваги з 
одного об’єкта на інший. Підліток, як правило, не може додивитись рекламний 
ролик до кінця – реклама швидко починає набридати, в той час як родорослі 
частіше всього переглядають рекламу до кінця. 
Люди середнього віку – є мобільною категорія населення. Для неї експерти 
пропонують подавати рекламну інформацію на бігбордах, троллах, сітілайтах, 
тобто ефективною є зовнішня реклама.  
55 
 
Соціальна реклама повинна подаватися комплексно, тобто доцільно 
використовувати декілька видів реклами (основна рекламна кампанія може 
проводитись на ТБ, проте не зайвою буде і реклама на бігборді – як акцент до 
основної) 
Соціальна реклама – це вид некомерційної реклами, яка спрямована 
привернути увагу до соціальних проблем та загальнолюдських 
цінностей пропагування здорового способу життя, охорони здоров'я-природи, 
збереження енергоресурсів, профілактика правопорушень, популяризація 
державного суверенітету, безпеки та оборони, патріотичного виховання, 
соціального захисту, висвітлення загальнодержавних та загальноміських подій, 
заходів, свят та не має на меті отримання прибутку. 
Найбільш доцільними видами соціальної реклами для людей середнього 
віку та молоді експерти професіонали у галузі реклами вважають :  
- рекламування в інтернеті;   
- повідомлення аудіо формату інформування про програму та 
запрошення взяти в ній участь. 
- радіо;  
- відео (перегляд фільмів + акцентна реклама); накладання зображення 
та звуку – до 70% успіху); передачі ТБ;  
- друкування у журналах; 
- бігборди;  
- буклети, листівки (щоб щось запам’яталося, треба мати щось у руці).  
Тобто соціальна реклама повинна бути там, де люди середнього віку 
найчастіше бувають… При цьому має сенс використовувати різні інноваційні, 
нестандартні підходи, наприклад, змінити відому фразу, перекрутити її, щоб вона 
запам’ятовувалася, адресність (телефон, адреса), робити рекламу з використанням 
“своїх” символів”. 
Успішно виробляти соціальну рекламу, на думку експертів, для людей 
середнього  віку та молоді можна, виходячи з такої послідовності: 
56 
 
- шкала цінностей показуючи що добре а що погано;  
- актуальність проблеми;  
- адресність (тобто, куди конкретно можна звернутися);  
- доступність.  
-  поштовх замислитися;  
Щоб краще сприймати рекламу, фахівці використовують різні прийоми, 
комбінують контент, поліграфію, декорування та інші засоби. Розглядаючи 
питання про те, що найважливіше для ефективності соціальної реклами – її 
поліграфічна, художня чи змістовна якість – експерти зазначили, що основним 
критерієм оцінки соціальної реклами є комплексність. 
Тобто, говорячи про ефективність соціальної реклами, необхідно 
враховувати всі її характеристики, які в цілому повинні забезпечити посилення 
ефекту сприйняття та вміння за допомогою прийомів донести суть до конкретної 
цільової аудиторії. Слід підкреслити, що реклама може не тільки формувати 
потреби, інтереси, мотиви, орієнтири, що регулюють поведінку особистості, а й 
змінювати соціальну поведінку індивідів і соціальних груп, не тільки виступати 
фактором, що визначає поведінку споживача щодо предмета, послуг, інформації, 
що міститься в рекламі, а й для полегшення переходу споживачів з однієї 
соціальної групи в іншу. 
Відомо, що сприйняття реклами залежить від багатьох факторів, які 
привертають увагу, інтерес, спонукають до роздумів і дій. Зрозуміло, що при 
розробці соціальної реклами для молоді необхідно враховувати ці аспекти, 
враховувати фактори, які більше спонукають до дії або привертають увагу. Ці 
фактори залежать від психологічних особливостей цільових груп, для яких 
розрахована та чи інша соціальна реклама. 
При цьому, щоб реклама повноцінно та ефективно виконувала своє 
призначення, необхідно вдосконалювати її в процесі вивчення споживачів реклами. 
Фактори, що визначають поведінку людини, піддаються непрямому 
психологічному втручанню з боку рекламної інформації, в результаті чого 
змінюються бажання, цінності та ставлення до певних соціальних явищ. 
57 
 
Головні фактори, які впливають на сприйняття людьми соціальної 
реклами: 
- багата кольорова гама;  
- образність та точність;  
- реалістичність, правдивість; 
- кількість (частота показу)  
- лаконічність, чіткість(щоб була простою та зрозумілою);  
- емоційність (почуття доброти та гумору, позитивні моменти); 
доступність;  
- наближеність до конкретної цільової групи ознаки (мови, стилю 
тощо); 
- яскравість, динамічність;  
- відповідність цільовій аудиторії; 
- здатність викликати емоції.  
- образність; 
- форма подання (художній задум);  
-  музика (гарно підібрана мелодія);  
-  ефект “влучання” (“своя реклама”, “зачепила”);  
-  елементи абсурду (для запам’ятовування);  
-  розмір;  
Таким чином, важливим фактором, що забезпечує ефективний вплив 
реклами на поведінку людей, є її психологічна витонченість. Проте результати 
дослідження свідчать про те, що поряд із якісними зразками плакатної соціальної 
реклами існує значний відсоток виробництва психологічно непродуманої 
рекламної продукції. У зв’язку з цим актуальним стає питання розробки 
технологій оцінки критеріїв ефективної соціальної реклами з метою підвищення її 
впливу на формування бажаної поведінки особистості, а отже, і суспільства в 
цілому. 
Узагальнюючи теоретичний і практичний досвід зарубіжних вчених, можна 
виділити наступні критерії ефективної соціальної реклами: 
58 
 
1) Потрібно відображати та враховувати психологічні й вікові особливості 
соціальної групи їх художній і ідейний зміст рекламного послання, на яку 
спрямовано соціальну рекламу;   
2) на етапі створення рекламного продукту врахувати думки означеної 
аудиторії відносно слогана, дизайну, каналу поширення реклами тощо;  
3)  проведення соціальних рекламно-інформаційних кампаній поєднавши їх 
з іншими комплексними заходами. 
4)   успішність креативність та висвітлення послання в ЗМІ;  
5) враховувати цінності, культурні звичаї, традиції і новітні тенденції у 
доброякісній соціальній рекламі мають звернути увагу нп стиль спілкування і 
спосіб життя цільової аудиторії;  
6) та високий рівень довіри цільової аудиторії до пропонованої соціальної 
реклами зрозумілість цієї реклами; 
7) визначена чітко цільова аудиторія; 
Отже проаналізувавши різні соціальної-методи реклами можна дійти 
висновку що пріоритетність потрібно ставити на рекламу по телебаченні, 
бігборди та рекламу в інтернаті данні джерела найбільш спрямовані на потрібну 
категорію населення. Сама реклама повинна бути не занадто довгою та конкретно 
говорити про соціальну проблему та можливість її вирішення чітко спростувати 
всі страхи перед можливістю стати опікунами які раніше були отримані в ході 
опитування опікунами.. 
Четвертий етап програми почнеться після декількох тижнів транслювання 
реклами. З’явиться необхідність задіяти додаткові заходи в невеликих населених 
пунктах в яких переважна частина будинків є приватними. Під додатковими має-
ця на увазі соціальні заходи в місцевих закладах культури чи інших установах які 
дозволять проведення цих заходів. 
Головні цілі соціального заходу привернути уваги не байдужих місцевих 
мешканців до проблеми сирітства, ознайомити їх з основними умовами відкриття 
дитячого будинку сімейного типу, з фінансовою стороною даного питання, 
розповісти про стаж та виплати для опікунів. Після проведення заходу відповісти 
59 
 
на всі запитання які з’явилися у глядачів роздати буклети за допомогою яких 
можна повторно та більш детально ознайомитися з інформацію про сирітство, 
соціальне сирітство та опікунство. 
Сценарій виступу потрібно написати таким чином щоб максимально 
зацікавити глядачів, мотивувати їх. Хоч відкриття дитячого будинку сімейного 
типу це дуже серйозна справа і не багато хто на це наважиться проте якщо взяти 
співвідношення кількості невеликих населених пунктів та дітей сиріт то навіть 
якщо зацікавити десяток людей і лише один з них пройде весь шлях та стане 
опікуном — це буде хороший результат. І хоч в перші декілька місяців а можливо 
навіть і довше опікунам буде складно впоратися з новими обов’язками та знайти 
підхід до кожного з дітей проте як показує статистика після відкриття дитячого 
будинку сімейного типу дуже рідко в короткий термін вони закриваються, 
найчастіше опікуни звикають до дітей і не припиняють спілкування навіть після 
повноліття дитини. 
Не великі населені пункти є головною цільовою аудиторію в реалізації 
програми. Після тривалої ізоляції діти потраплять до відритої спокійної 
місцевості, де матимуть набагато більше свобод таких відвідування звичайної 
школи, магазинів, прогулянки на природі мі багато чого іншого. Дані фактори 
позитивно по впливають на дітей сиріт і вони зможуть гармонійно влитися в 
соціум. Проживання в приватних будинках також вирішить проблему 
«споживача» діти сироти будучи в інтернатах звикають отримувати все за даром і 
під впливом тривалого часу це згубним чином впливає на їх працевлаштування, 
великий відсоток випускників інтернатів мають складнощі з постійним місцем 
праці. В той же час допомога дітей по господарству та на земельних ділянках 
певним чином принесе користь опікунам, і створить відчуття. 
 Звісно відкриття дитячих будинків сімейного типу в квартирах та 
міський соціум також позитивно впливатиме на подальший розвиток дитини, що 
набагато краще чим життя в інтернатних умовах. Проте приватні будинки мають 
декілька значних переваг як для потреб і можливостей дитини, так і для держави і 
опікунів. 
60 
 
3.3. Очікувані результати проекту 
Результати проекту напряму залежить від масштабності реклами за 
соціальних заходів в невеликих пунктах з незначним населенням. Чим більший 
відсоток людей ознайомиця з даною соціально проблемою тим більше громадян 
звернеться до центрів інформування. Зрозуміло що не кожен кого хвилюватиме 
питання сирітства та соціального сирітства відриє дитячий будинок сімейного 
типу або створить патронатну сім’ю навіть не кожний десятий тому що для 
відкриття потрібно дотриматися багатьох умов таких як:  
Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу може проводиться 
лише з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей (вихованців), є законодавчо 
закріплена вимога: на час досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі 
вихованці мають досягти віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі 
досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей 
визначається за віком молодшого з батьків. В окремих ситуаціях дитячий будинок 
сімейного типу може працювати і після досягнення батьками-вихователями 
пенсійного віку, але не більш ніж упродовж п'яти років. Середньомісячний 
сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що 
передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку 
сімейного типу, не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму, 
встановленого законом для відповідних соціальних і демографічних груп 
населення. Та багато інших факторів та умов.  
Також вагомим пунктом є відповідальність, велика кількість дітей несе за 
собою велику кількість турбот що не кожен зможе витримати на постійній основі. 
Отже незважаючи навіть на глобальне попереднє відсіювання потенційний 
опікунів для дитячих будинків сімейного типу та патронатних сімей при хорошій 
роботі рекламної кампанії та соціальних заходів навіть одного відкритого 
дитячого будинку сімейного типу на кожен населений пункт вистачить для 
вирішення проблеми сирітства та соціального сирітства, зрозуміло що не в 
кожному населеному пункті будуть бажаючі стати опікунами проте також будуть 
місця де бажаючих буду двоє, троє або і значно більше. 
61 
 
Результат очікується вже в перші два місяці після масового запуску реклами 
та в перші тижні після проведення соціальних заходів в населених пунктах в яких 
переважна кількість людей проживає в приватних будинках. Очікується 
найбільший відсоток зацікавлених на східній Україні так як і раніше ця частина 
країни більше всиновлювала та брала на опіку дітей сиріт та соціальних сиріт далі 
центральна Україна та південь. Найгірший результат очікується від західної 
частини країни хоч в них і спостерігається значно менший відсоток розлучень та 
шанобливе ставлення до сім’ї та шлюбу проте вона проявляють найменшу 
ініціативу в опікунстві та у всиновленні дітей сиріт та соціальних сиріт. 
Одночасне проведення заходів на тему проблематики сирітства не вийде, по 
всій країні, навіть щоб провести такі заходи по одній області потрібні значні 
фінансові та людські ресурси тому є необхідність провести їх почергово.  
Зважаючи на показники по інтенсивності відкриттів дитячих будинків 
сімейного типу, всиновленню дітей та опікунстві першочергово соціальні заходи 
на тематику проблематики сирітства будуть проводитися на східній Україні в той 
час західній частині держави дадуть більше часу на роздуми по даній соціальній 
проблемі.  
Планується в найблищий час після проведення соціальних заходів та 
консультацій з питання відкриттів дитячих будинків сімейного типу значне 
збільшення запитів на можливість стати опікуном. Масові перевірки на 
дотримання всіх умов та вибір найкращих кандидатів на роль майбутніх опікунів. 
Після закінчення першого етапу рекламування та популяризації дитячих 
будинків групи людей що займалися організацією та проведенням заходів 
переїжджають в іншу частину країни наступну за пріоритетністю, а на їх місця 
з’являються працівники які займаю ця перевірками нещодавно відкритих дитячих 
будинків сімейного типу. Головна мета яких виявити не належне ставлення до 
дітей використання коштів які виділялися на дітей в особистих цілях, халатне 
відношення до статусу опікуна, експлуатація дітей. Опитування дітей які 
потрапили в нові сім’ї на теми відношення опікунів до них їх матеріального 
становище та багато інших тем. 
62 
 
 За півтора, два роки реалізації соціального проекту планується повне 
переведення дітей сиріт та соціальних сиріт на сімейну форму виховання. 
Припинення використання інтернатів та повне їх закриття по всій країні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
63 
 
ВИСНОВКИ 
За результатами дослідження лише один з десяти випускників інтернатів 
нормально адаптуєця до життя у соціумі велика кількість цих дітей після випуску 
стають легкою здобиччю для кримінального світу як наслідок перебування у 
в'язниці зловживання наркотичним та алкогольними засобами відсутність 
повноцінного, постійно працевлаштування. Значний відсоток тих хто не звернув 
на криву доріжку ведуть асоціальний спосіб життя, який змушені були 
спостерігати протягом дитинства. Ця проблема є більш ніж важливою і її потрібно 
вирішити, адже діти - це наше майбутнє нашої держави. У країнах колишнього 
Радянського Союзу та в Україні досі існують інтернати, хоча соціальна політика 
спрямована на перехід до сімейної форми опіки над дітьми проте і на 
сьогоднішній день велика кількість дітей сиріт та соціальних-сиріт перебувають у 
закладах такого типу. Зрештою, школа-інтернат не може надати життєвих 
навичок, якими дитина зазвичай вчиться в сім'ї, наслідуючи приклад батьків. 
Враховуючи  дезадаптацію вихованців шкіл-інтернатів, законодавство 
передбачає пільги, які надають дітям право на житло, освіту, фінансову допомогу, 
працевлаштування тощо. Але ці права не завжди дотримуються. Необхідно 
намагатися змінити основну форму виховання дітей, яка існує зараз – інтернати. 
Завдяки реорганізації потрібно знайти сім'ї якнайшвидше для дітей, особливо для 
зовсім маленьких. Натомість традиційним формам дитячого будинку приходять 
альтернативні. Їх розвиток є пріоритетним для дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування. В Україні ведеться цілеспрямована робота щодо 
створення форми державної опіки - прийомні заклади, які дають змогу дітям-
сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, рости та виховуватися в 
сім'ї. Прийомна сім’я в Україні повинна бути однією з поширених форм 
влаштування сім'ї для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 
Що стосується інтернатів, то це найгірша форма виховання. Вона є не 
ефективною формою, а навпаки, приносить лише шкоду, ми можемо спостерігати 
негативний вплив дитячих будинків на дітей-сиріт через відсутність емоційної 
64 
 
прихильності дитини до дорослих та виділення занадто мало часу на одну дитину. 
Вони формують інші механізми діяльності, входження в суспільство. Інтернати та 
притулки мало позитивно впливають і на фізичний розвиток дитини - 
антропометричні дані у цих дітей дещо зменшуються. Розлади трьох груп: 
адаптація, психічний розвиток та психічні захворювання є невід’ємними 
компонентами життя сиріт. Ще одна проблема полягає в тому, що діти, які 
проживають у школах-інтернатах, не в змозі усамітнитися, оскільки умови 
проживання цього не передбачають. І взагалі життя дітей - це постійний режим, 
від якого не можна відходити. Дитина, яка народилася в сім'ї, негайно вступає в 
соціальні відносини, взаємодіє з людьми, засвоює соціальні ролі, стає людиною. 
Відсутність первинного контакту з родиною та друзями призводить до створення 
соціальної ролі на основі суперечливої інформації, яку дитина отримує з багатьох 
різних джерел. Через це у дітей-сиріт часто виникає образа на ту чи іншу 
соціальну роль і формується неправильне уявлення про реальну роль сироти, яка 
потім усвідомлюється дитиною протягом усього життя. І якщо вчасно не звернути 
на це увагу у дошкільному віці, наслідки будуть непоправними.  
Отже зважаючи на показники ефективності інтернатів та сімейних форм 
виховання актуальність проекту «Прийомні сім’ї як альтернатива інтернатам» 
є значною на сьогоднішній день вона надасть багато можливостей дітям сиротам 
та соціальним сиротам, опікунам, та державі. 
 
 
 
 
 
 
 
65 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
1. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № 2947- III. Дата 
оновлення: 28.08.2018 URL: https://zakon.rada.gov.ua/  
2. Терновець О. М. Соціальне сирітство як соціально-педагогічна проблема. 
Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2012. № 3. С. 61–68.  
3. Енциклопедія освіти / головн. ред.: В. Г. Кремінь. К. : Юрінком Інтер, 
2008. 1040 с.  
4. Лукашевич M. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посіб. для 
вузів. 2-е вид., доп. і випр. К. : МАУП, 2003. 168 с  
 5. Пєша І. В., Комарова Н. М. Інформованість громадян України щодо 
причин та наслідків соціального сирітства: Український соціум. 2004. №2 (4). С. 
40-51.  
6. Красножон Т. В. Соціальне сирітство в Україні як соціальнопедагогічне 
явище. Вісник. Уманський державний педагогічний університет ім. Павла 
Тичини. 2009. № 3. 124 с.  
7. Кальченко Л. Соціальне сирітство як суспільне явище: поняття і причини 
виникнення. Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. 2012. №19(254). Ч. ІІ. С. 160-170  
8. Артюшкіна Л. М. Поляничко. А. О. Сирітство в Україні як соціально 
педагогічна проблема (соціально-правовий аспект). Суми: Сум ДПУ, 2002. 268 с 
9. Вейландє Л. В. Підготовка студентів університету до роботи з підлітками 
девіантної поведінки: автореф. дис. к.пед.н. : 13.00.04 252 с.  
10. Галатир А. Щодо причин виникнення явища соціального сирітства у 
сучасному українському суспільстві. Збірник наукових праць Хмельницького 
інституту соціальних технологій Університету "Україна". 2011. № 3. С. 10-14.  
11. Лукашевич М. П. Соціологія сім’ї : теорія і практика : навч. посібник. К. 
: ІПК ДСЗУ, 2012. 186 с  
12. Соціальне сирітство в Україні: руйнація традиційних цінностей 
URL:https://nationalcorps.org/socalne-sirtstvo-v-ukran-rujnacja-tradicjnihcnnostej/  
66 
 
13. Сахаров А. Б. Правонарушение подростка и закон. М.: Юридическая 
литература, 1967. 216 с.  
14. Україна без сиріт можлива: Юрій Маринчак про сирітство, інтернатну 
систему, усиновлення і соціальну відповідальність URL: 
http://favoritekherson.co/2019/11/19/u  
15. Що ви маєте знати про інтернати URL: 
http://openingdoors.org.ua/ua/boardings  
16. Чернета С.Ю. Соціальне сирітство як соціально-правова проблема URL: 
http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/4343/1  
17. Положення про дитячий будинок сімейного типу, затв. постановою 
Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року №564. Дата оновлення: 01.06.2019 
URL: - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/564-2002- %D0%  
18. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: 
Закон України від від 24.01.1995 № 20/95-ВР. Дата оновлення: 09.02.2017. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/  
19. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та 
здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Постанова Кабінету 
Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905. Дата оновлення: 20.10.2019 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua  
20. Правовий статус «дитина-сирота» та «дитина, позбавлена батьківського 
піклування визначається у Законі України «Про забезпечення 91 
організаційноправових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування» від 13. 01.2005 року №6 URL:. 
https://zakon.rada.gov.ua/  
21. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 
13.01.2005 № 2342-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/  
22. Європейська конвенція про усиновлення 27.11.2008р URL:. 
https://zakon.rada.gov.ua/  
67 
 
23. Конвенція «Про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного 
усиновлення», від 01.051995 р. 995_365, URL: https://zakon.rada.gov.ua/  
24. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435- IV, 
редакція від 27.09.2014. URL: http://zakon4.rada.  
Про Національну програму «Діти України» Указ Президента України від 
18.01.1996. № 63/96. URL:https://zakon.rada.gov.ua/  
26. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Дата 
оновлення: 16.01.2020 URL:https://zakon.rada.gov.ua/  
27. Про охорону дитинства Закон України: від 26.04.2001 р. № 2145- VIII. 
Дата оновлення: 09.08.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/  
28. Декларація прав дитини : резолюція 1386 (XIV) Генеральної асамблеї 
ООН від 20 лист. 1959 р. за станом на 20 лист. 1959 р. / Верховна Рада України. 
URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_384 
29. Конвенція про права дитини: конвенція Міжнародний документ від 
20.11.1989 995_021 Редакція від 20.11.2014.URL: https://zakon.rada.gov.ua/ 92  
30. Явецький В. Державна система піклування про дітей-сиріт та заходи на 
її вдосконалення. Науковий вісник. Чернівці. 2001. Вип. 128 : Педагогіка та 
психологія. С. 197–202.  
31. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. 
Київ: Логос, 2003. 134 с.  
32. Чужих дітей не буває: права дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування URL https://golos.kyivcity.gov.ua/  
33. Мартовицька Н.В. Ефективні складові системи соціального захисту 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у Великій Британії 
URL: https://www.seanewdim.com/uploads 
34. Технології створення та функціонування прийомних сімей, дитячих 
будинків сімейного типу : збірник методичних матеріалів / авт. кол. Г. М. Бевз, А. 
Й. Капська, Н. М. Комарова та ін. – К. : Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 
2003. 188 с  
68 
 
35. Всесвітня декларація про забезпечення виживання захисту і розвитку 
дітей: міжнародний документ від 30 вер. 1990 р. URL: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_075/page.  
36. Чистяк О. В. Особливості психічного розвитку дітей-сиріт та дітей 
позбавлених батьківської опіки, які виховуються у дитячих будинках сімейного 
типу. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. № 2 (23). С. 
266–272  
37. Коваленко О.О. Соціальне сирітство як соціокультурний феномен : дис. 
… канд. соціол. наук : 22.00.03 . Київ : НАН України; Інститут соціології, 2006. — 
212 с.  
38. Постанова про затвердження Положення про прийомну сім’ю : 
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квіт. 2002 р. № 565. Дата оновлення: 
01.06.2019. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/565-2002- %D0%BF.  
39. Прийомна сім’я: методика створення і соціального супроводу: наук.-
метод. посіб. / Г. М. Бевз, В. О. Кузьмінський, О. І. Нескучаєва та ін. Київ : Центр 
стратегічної підтримки, 2003. 92 с  
40. Дитячий будинок сімейного типу URL: http://www.i-law.kiev.ua/  
41. Борисова В. І. Дитячий будинок сімейного типу як форма сімейного 
виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.: матеріали 
Міжнар. наук.-практ. конф. Одеса, 17 травня 2019 р. О.: Астропринт, 2019. С. 90-
96  
42. Скільки дітей в Україні є сиротами: статистика усиновлення URL 
https://24tv.ua/skilki_ditey_v_ukrayini_ye_sirotami_statistika_usinovlennya_n116 
0645  
43. Завдання держави - забезпечити виховання дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, в сімейному оточенні URL: 
https://bmr.gov.ua/index.php?id  
44. Науково-практичний коментар до статті 283 Сімейного кодексу України. 
URL: https://ips.ligazakon.net/  
69 
 
45. Порядок і процедура усиновлення  URL: 
аhttp://studies.in.ua/ru/yuridicheskaya-enciklopediya-semya/3409-dityachiybudinok-
smeynogo-tipu.html  
46. Практика суду у справах про усиновлення. URL: 
https://yvu.com.ua/sudova-praktyka-u-spravah-pro-usynovlennya/  
47. Положення про загальноосвітні школиінтернати та дитячі будинки  для 
дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей-сиріт: URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/  
48. Процесуальний цивільний кодекс України: 13.02.2020 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15  
49. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР Дата 
оновлення: 01.01.2020 URL: http://zakon3.rada.gov.ua/l  
50. Практика європейського суду із захистом прав і свобод дитини. URL: 
https://ukrainepravo.com/international_law/european_court_of_human_rights/prak tyka  
51. Усиновлення: порядок і процедур. URL 
аhttp://studies.in.ua/ru/yuridicheskaya-enciklopediya-semya/3409-dityachiybudinok-
smeynogo-tipu.html  
52. Недійсність усиновлення. Відміна усиновлення. Правові наслідки цих 
дій. URL: https://pidruchniki.com/1366010254826(дата звернення: 10.02.2020)  
53. Грищенко С. Міжнародний досвід у розвитку інституту прийомної сім’ї 
(фостерінгу): зміна акцентів. Вісник представництв Everychild в Україні. 2003. № 
1. С. 6-7 95 59. Ящук Л. П. Профілактика соціального сирітства в умовах 
формування багаторівневого управління в Україні. Право та державне управління. 
2016. № 3. С. 166 -173. 54. Недійсність усиновлення. Скасування усиновлення. 
URL:https://studfile.net/preview/(дата звернення: 10.02.2020) 55. Foster Child Bill of 
Rights. URL: : http://nfpaonline.org/page1105707) (дата звернення: 07.02.2020)  
56. Фостеринг.URL:https://pidruchniki.com/13340203/sotsiologiya/foste ring 
(дата звернення: 07.02.2020)  
57. Бордіян Я. І. Вирішення проблем соціального сирітства. Теорія та 
практика державного управління. 2013. Вип. 4. С. 168-175.  
70 
 
58. Правознавство: Підручник/ За відп. ред. О.В. Дзери.-10-е вид., перероб. і 
допов.К.: Юрінком Інтер, 2007. 848 с  
 
 
 
 
71