Управління інноваційним розвитком підприємства: сучасні підходи (на матеріалах ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат», м. Звенигородка, Черкаська обл.)

Кузнєцова, Софія Костянтинівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8206

Title:	Управління інноваційним розвитком підприємства: сучасні підходи (на матеріалах ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат», м. Звенигородка, Черкаська обл.)
Authors:	Пригодюк, Олена Миколаївна Кузнєцова, Софія Костянтинівна
Keywords:	Інновації, управління, інноваційний розвиток
Issue Date:	2025
Abstract:	Предметом дослідження є теоретико-методичні інструменти та механізми управління інноваційними підходами в сироробній галузі. Об’єктом дослідження є процес управління інноваційними підходами в розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є аналіз системи управління інноваційних підходів розвитку підприємства на прикладі ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» та у визначенні напрямів для їх вдосконалення. Завдання роботи: визначити економічну сутність інноваційного розвитку підприємства; окреслити основні методи та технології для управління інноваційним розвитком; дослідити інструментарій оцінювання організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку; розглянути тенденції та перспективи розвитку сироробної галузі; надати техніко-економічну характеристику ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»; проаналізовати показники фінансового стану підприємства; проаналізовати споживчий ринок сирної продукції; розробити PEST та SWOT аналіз діяльності підприємства; визначити напрями забезпечення інноваційних підходів в розвитку підприємства; розробити інноваційні підходи удосконалення управління інноваційним розвитком підприємства та обґрунтовано їхню доцільність. За результатами дослідження сформульовані пропозиції: запропоновано напрями забезпечення інноваційних підходів в розвитку підприємства, Впровадження інноваційних підходів в діяльність підприємств сироробної галузі. В роботі проведено повний аналіз із застосуванням сучасних методів дослідження. А саме загально-науковий, діалектичний метод; історичний і системний підходи до вивчення процесу обліку, методи класифікації; порівняльних характеристик; наукової абстракції; нормативно-правового забезпечення; економіко- статистичні методи; метод групувань, графічний, метод та метод табличного відображення аналітичних даних.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8206
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Диплом Кузнецова_merged.pdf Restricted Access		1.89 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування

Допущено до захисту
в. о. завідувача кафедри
Олександр БІЛИК_______________
____________________________________
«_____»______________________ 2025 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
НА ТЕМУ:
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА:
СУЧАСНІ ПІДХОДИ (НА МАТЕРІАЛАХ
ПрАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ»,
М. ЗВЕНИГОРОДКА, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)
Форма здобуття освіти: денна
Група М-215__

Виконавець роботи:
«____»___________ 2025 р. ___________ _Софія КУЗНЄЦОВА___
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) ( )

Керівник роботи:

«____»_________ 2025 р. ___________ _Олена ПРИГОДЮК_____
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) (Вчене звання, )

Черкаси 2025

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент
ЗАТВЕРДЖУЮ:
в.о. завідувача кафедри
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

___Кузнєцовій Софії Костянтинівні__________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ
ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ (НА МАТЕРІАЛАХ
ПрАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ»,
М. ЗВЕНИГОРОДКА, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)
керівник роботи____к.е.н., доцент Пригодюк Олена Миколаївна__________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «26»_03__2025 року № 100/03-03
2. Вихідні дані до роботи ПрАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ
КОМБІНАТ» за 2021-2023 рр.; періодичні видання та друковані літературні
джерела
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ПРАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ» РОЗДІЛ 3.
ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ
ПІДПРИЄМСТВ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.
2 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.
3 К.е.н., доцент Пригодюк О.М.

5. Дата видачі завдання______________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів підготовки
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра
етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання 28.02.2025
1 виконано
попереднього плану випускної роботи.
Опрацювання літературних джерел. Підготовка та 07.3.2025
2 виконано
групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка теоретичного 15.03.2025
3 виконано
розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз даних, 9.04.2025
4 виконано
необхідних для написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2025 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.05.2025 виконано
Підготовка та написання розрахункового розділу 18.05.2025
7 виконано
роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2025 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.05.2025 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 29.05.2025 виконано
11 Оформлення випускної роботи 30.05.2025 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 06.06.2025 виконано

Здобувач вищої освіти ______ _____Софія КУЗНЄЦОВА_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи _______ _____Олена ПРИГОДЮК_____
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

АНОТАЦІЯ

Робота містить 85 сторінок, 14 таблиць, 19 рисунків, список літератури
з 104 найменувань, _ додатки.

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА:
СУЧАСНІ ПІДХОДИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПрАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ
СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ», М. ЗВЕНИГОРОДКА, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ)

Предметом дослідження є теоретико-методичні інструменти та
механізми управління інноваційними підходами в сироробній галузі.
Об’єктом дослідження є процес управління інноваційними підходами в
розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат.
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є аналіз системи управління
інноваційних підходів розвитку підприємства на прикладі
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» та у визначенні напрямів для
їх вдосконалення.
Завдання роботи: визначити економічну сутність інноваційного
розвитку підприємства; окреслити основні методи та технології для
управління інноваційним розвитком; дослідити інструментарій оцінювання
організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку;
розглянути тенденції та перспективи розвитку сироробної галузі; надати
техніко-економічну характеристику ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат»; проаналізовати показники фінансового стану підприємства;
проаналізовати споживчий ринок сирної продукції; розробити PEST та
SWOT аналіз діяльності підприємства; визначити напрями забезпечення
інноваційних підходів в розвитку підприємства; розробити інноваційні
підходи удосконалення управління інноваційним розвитком підприємства та
обґрунтовано їхню доцільність.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції:
запропоновано напрями забезпечення інноваційних підходів в розвитку
підприємства, Впровадження інноваційних підходів в діяльність підприємств
сироробної галузі.
В роботі проведено повний аналіз із застосуванням сучасних методів
дослідження. А саме загально-науковий, діалектичний метод; історичний і
системний підходи до вивчення процесу обліку, методи класифікації;
порівняльних характеристик; наукової абстракції; нормативно-правового
забезпечення; економіко-статистичні методи; метод групувань, графічний,
метод та метод табличного відображення аналітичних даних.

Рік захисту роботи – 2025
Підпис здобувача вищої освіти_______________ Софія КУЗНЄЦОВА
Дата ________________________
5
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА 10
1.1 Поняття та сутність інноваційного розвитку підприємства 10
1.2 Технології та методи управління інноваційним розвитком
підприємства 16
1.3 Оцінка організаційно-економічного забезпечення інноваційного
розвитку підприємства 22
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ
«ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ» 30
2.1 Тенденції розвитку сироробної галузі в Україні 30
2.2 Техніко-економічний аналіз та особливості діяльності підприємства 36
2.3 Аналіз ринку сирної продукції 61
РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ
РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ 66
3.1 Сучасні напрями забезпечення інноваційних підходів в розвитку
підприємства 66
3.2 Впровадження сучасних інноваційних підходів в діяльність
підприємств сироробної галузі 74
ВИСНОВКИ 82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 86

6
ВСТУП

Сучасний етап соціально-економічного розвитку характеризується
посиленням конкуренції та скороченням життєвих циклів продукції.
Визначальною рисою цього періоду стає формування інноваційного суспільства,
в якому інновації мають бути невід’ємною частиною щоденної діяльності
підприємств. Стійкий розвиток бізнесу потребує постійної модернізації
виробничих процесів та інноваційної активності, спрямованої на створення,
реалізацію та поширення нововведень [8].
Отже, перед сучасними компаніями стоїть завдання систематично
генерувати та впроваджувати різноманітні інновації, щоб забезпечити ефективну
роботу в умовах ринкової конкуренції. Подолання економічної кризи стає
можливим лише за умови активного впровадження інноваційних заходів, що
оновлюють виробництво на конкурентній основі.
Інноваційний розвиток сучасного підприємства має базуватися на
використанні інтелектуальних ресурсів, включаючи інтелектуальний капітал,
працю та продукти. Лише оптимальне поєднання напрямів інноваційного
розвитку з елементами інноваційного потенціалу та інтелектуального капіталу
здатне забезпечити стабільне зростання компанії [54].
Інноваційна активність підприємств сьогодні є ключовою умовою для
формування конкурентних стратегій в умовах глобального економічного
середовища, де конкуренція стає дедалі інтенсивнішою. Компанії, що адаптують
свої стратегії з урахуванням інноваційного підходу, мають значно ширші
перспективи для збереження і підвищення своєї конкурентоспроможності.
Таким чином, інтеграція новітніх технологій сприяє розвитку інноваційного
потенціалу підприємства, що є основою для його поступу у сфері інновацій за
наявності відповідного потенціалу.
Загалом, інноваційний розвиток підприємства залежить від його здатності
формувати нові компетенції в процесі розробки й удосконалення, які визначають
7
напрямки інновацій у технологіях, продуктах, послугах та процесах, тобто
здійснення управління інноваційним розвитком компанії.
Отже, для успішного розвитку підприємства необхідна продумана
політика управління інноваціями, яка об’єднує аспекти інноваційної діяльності,
враховує мікро- та макрооточення підприємства, а також відображає характер і
напрямок їх взаємодії для досягнення поставлених цілей.
Основним завданням управління інноваційним розвитком підприємства є
забезпечення його стабільного функціонування та поступального розвитку на
тривалу перспективу. Це досягається шляхом обґрунтування перспективних
напрямів діяльності, залучення та створення інновацій, які виділятимуть
продукцію або послуги компанії серед конкурентів і забезпечуватимуть їй
ринкові переваги.
Тема кваліфікаційної роботи бакалавра є актуальною, оскільки в сучасних
умовах ринкових відносин і під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів
ефективні інноваційні підходи розвитку підприємства стає ключовим елементом
у формуванні конкурентних переваг. Доречність цього процесу обґрунтовується
завдяки систематичному спостереженню за інноваційною активністю та
потенціалом підприємства. Таким чином, підприємства повинні розробляти
ефективні стратегії та механізми для управління інноваційним розвитком з
метою збереження ринкових позицій і довгострокового зростання.
Ряд закордонних науковців, зокрема Й. Шумпетер, Б. Санто, П. Друкер і Б.
Твісс, зробили вагомий внесок у вивчення теоретичних засад інновацій та
управління інноваційним розвитком. Серед українських дослідників варто
відзначити праці Маркіна І. [61], Волдіна С. [12], Гончара О. [18], Дмитрієвої О.
[28], Побережної Н. [78], Юринець З. [99] та інших, які аналізували особливості
інноваційної діяльності українських підприємств та механізмів управління нею.
Вивченню методів оцінювання інноваційного потенціалу підприємств та
моніторингу як інструменту управління інноваційним розвитком у цифровій
економіці присвятили свої праці такі вчені, як С. Ілляшенко [41], Г. Жалдак [31],
О. Маслак [66], В. Верба, І. Новикова, А. Гречан, А. Гриньов, С. Савіна [82].
8
Однак, існує необхідність подальшого розвитку методичних підходів до оцінки
інноваційного потенціалу промислових підприємств.
Незважаючи на значний обсяг наукових праць, присвячених ключовим
аспектам інноваційної діяльності, основам інноваційного розвитку та його
управлінню, сучасні умови господарювання вимагають подальшого розширення
досліджень у сфері управління інноваційним розвитком і пошуку нових, більш
ефективних підходів управління.
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра полягає в аналізі сучасної системи
управління інноваційних підходів розвитку підприємства на прикладі
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» та у визначенні напрямів для їх
вдосконалення.
Для досягнення мети дослідження були виконані такі завдання:
 визначено поняття та сутність інноваційного розвитку підприємства;
 окреслено основні технології та методи для управління інноваційним
розвитком;
 досліджено інструментарій оцінювання організаційно-економічного
забезпечення інноваційного розвитку;
 розглянуто тенденції та перспективи розвитку сироробної галузі;
 надано техніко-економічну характеристику ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат»;
 проаналізовано показники фінансового стану підприємства;
 проаналізовано споживчий ринок сирної продукції;
 розроблено PEST та SWOT аналіз діяльності підприємства;
 визначено напрями забезпечення інноваційних підходів в розвитку
підприємства;
 розроблено інноваційні підходи удосконалення управління
інноваційним розвитком підприємства та обґрунтовано їхню доцільність.
Об’єктом цього дослідження виступає процес управління інноваційними
підходами в розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат», а
9
предметом – теоретико-методологічні інструменти та механізми управління
інноваційними підходами в сироробній галузі.
Методичну та теоретичну основу дослідження складають наукові праці
українських та зарубіжних дослідників з питань підходів до інноваційного
розвитку підприємства. Під час написання роботи застосовано такі методи:
теоретичний – для узагальнення літератури щодо інноваційної діяльності та
принципів управління інноваційним розвитком; аналітичний – для дослідження
діяльності та фінансового стану підприємства; порівняльний – для вибору
оптимальних шляхів вдосконалення процесу управління інноваційним
розвитком на ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» та формування
організаційно-економічного механізму.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження
пройшли апробацію на конференції, тези доповіді на тему «Бізнес-процеси:
сучасні підходи в управлінні інноваційним розвитком підприємства».

10
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття та сутність інноваційного розвитку підприємства

Динамічні зміни, що спостерігаються в сучасному світі та безпосередньо
впливають на світову економіку і різні сфери діяльності її суб’єктів, створюють
потребу в посиленні економіки. Досягти цього можна шляхом розробки та
впровадження інновацій у діяльність підприємств і розвитку інноваційної
активності, що, своєю чергою, сприятиме підвищенню інноваційного потенціалу
компаній.
Досвід країн, які обрали інноваційний шлях розвитку, чітко демонструє,
що впровадження інноваційних технологій у різні сфери економічної діяльності
призводить до загального укріплення економіки, зростання обсягів виробництва,
а також появи унікальних за своїми характеристиками продуктів, що сприяє
підвищенню рівня життя населення.
Розвиток підприємства загалом є незворотним процесом, який
характеризується поступовими та постійними змінами у його стані, як у
якісному, так і в кількісному вимірі, під впливом зовнішніх і внутрішніх
чинників. У більш вузькому значенні це є результат або стан змін у діяльності
компанії під впливом як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.
Одним із основних факторів, що стимулює розвиток підприємства, є його
інноваційна діяльність [13]. Інновації передбачають зміни, спрямовані на
впровадження нових виробничих процесів, товарів, ринків і організаційних
структур. Таким чином, поняття «інновація» тісно пов’язане з поняттям
«розвиток», оскільки для стабільного і результативного зростання компанії
необхідний її інноваційний розвиток.
Поняття «інноваційний розвиток» використовується як на рівні
макроекономіки, так і на рівні окремих підприємств. Водночас аналіз наукових
11
джерел свідчить про те, що дослідники по-різному трактують це поняття та
наголошують на необхідності подальшого його вивчення й уточнення.
Таблиця 1.1 – Основні дефініції поняття «інноваційний розвиток
підприємства»
Автор Визначення
Адаменко О. Діяльність підприємства, яка пов’язана із постійним пошуком нових
методів та технологій задоволення потреб споживачів та покращення
фінансового стану
підприємства.
Гумба Х. Основний інноваційний процес та розвиток факторів, які, перш за все,
необхідні для його здійснення та
використання інноваційного потенціалу.
Заглуміна Н. Відносини, які виникають під час процесу підвищення
економічної ефективності та конкурентоспроможності підприємства
внаслідок використання інновацій.
Ілляшенко С. Процес господарювання, який побудований на безперервному пошуку
новітніх методів використання потенціалу підприємства за сучасних умов
зовнішнього та внутрішнього середовища та впливу ринків збуту.
Чечуріна М. Поширення інноваційного процесу внаслідок впровадження нововведень.
Мороз О. Етап пошуку та формування нових продуктів внаслідок використання усіх
наявних ресурсів підприємства, що в подальшому призводить до
збільшення конкурентних позицій компанії, формування нових ринків
збуту та забезпечення стабільного функціонування.
Федулова І., Розвиток підприємства, який зумовлено використанням інновацій.
Погорелов Ю.
Джерело: сформовано автором на основі [2;24;37;41;99].
Аналізуючи таблицю 1.1, можна помітити, що існує чимало визначень
поняття «інноваційний розвиток підприємства», проте не всі з них коректно
відображають його сутність. Загалом інноваційний розвиток представляє собою
процес, який охоплює комплекс технологічних, науково-технічних і
організаційних змін, які відбуваються на підприємстві в процесі впровадження
інновацій.
Таким чином, інноваційний розвиток підприємства слід розуміти як процес
поступових змін у його стані, який безпосередньо залежить від інноваційного
потенціалу компанії. Основою цього процесу є інновації, що надають
підприємству нові можливості через реалізацію свіжих ідей, рішень і технологій.
12
Основною метою управління інноваційним розвитком підприємства є
систематичне керування інноваційною діяльністю, що спрямовується на
забезпечення стійкого розвитку компанії через ефективне використання її
інноваційного та технологічного потенціалу.
Ефективне управління інноваційною діяльністю сприяє інноваційному
розвитку і досягається через виконання завдань відповідно до принципів,
функцій і методів управління. На рисунку 1.1 представлено схематичну модель
процесу управління інноваційним розвитком підприємства.

Завдання управління інноваційним розвитком
підприємства:
н

- зменшення рівня залежності управління розвитком від
суб’єктивних факторів;

- досягнення науково-технічного прогресу;

- забезпечення високих темпів розвитку національної економіки.

Принципи управління інноваційним розвитком:
- ефективний підбір кадрів;
- науковий підхід до управління інноваційним розвитком
підприємства;

- поєднання морального і матеріального інтересу;

- концентрація на об’єктивних економічних законах.

Функції управління: планування, мотивації, організації,

контролю.

Методи управління: економічні, організаційно-

розпорядчі,

Рис. 1.1 Основні складові процесу управління інноваційним розвитком
підприємства
Джерело: складено автором на основі [29].
Планування є одним із ключових елементів системи управління
інноваційним розвитком підприємства, що виступає окремою підсистемою в
Управління інноваційним
розвитком підприємства
13
межах інноваційного менеджменту. Вона охоплює комплекс спеціальних
інструментів, правил, підрозділів та інформаційних процесів, які забезпечують
підготовку та реалізацію планів [12].
Планування інноваційного розвитку підприємства враховує низку
чинників, що забезпечують проектування та ефективність функціонування цієї
підсистеми в інноваційній діяльності компанії, а саме:
 інтеграцію науково-технічного, соціального та економічного
розвитку;
 науково обґрунтований підхід і оптимальне прийняття рішень;
 перевагу стратегічним аспектам комплексності, гнучкості та
адаптивності;
 бюджетну збалансованість;
 постійне планування.
Отже, планування інноваційної діяльності є важливим процесом у роботі
підприємства, який включає кілька послідовних етапів (рис. 1.2) [12].

Формування стратегічних інноваційних
Визначення стратегічних завдань інноваційної
діяльності
Збір, аналіз та оцінка інформації про зовнішнє та
внутрішнє середовище
Розроблення плану інноваційної
діяльності
Аналізування стратегічних альтернатив
Вибір генеральної стратегії інноваційного розвитку
Контроль та оцінювання результатів
упровадження планів інноваційної діяльності

Рис. 1.2 Етапи процесу планування інноваційної діяльності [12]
14
На першому етапі важливим є чітке визначення інноваційних цілей, які
мають відображати загальну місію організації та вектори її розвитку.
Другий етап передбачає визначення стратегічних завдань, на виконання
яких спрямована інноваційна діяльність підприємства.
Третій етап охоплює аналіз зовнішніх факторів, таких як споживачі,
постачальники, конкуренти та інші елементи, що можуть впливати на діяльність
підприємства.
Виходячи з окреслених на попередніх етапах завдань і можливостей, на
четвертому етапі розробляється план інноваційної діяльності.
П’ятий етап включає аналіз усіх стратегічних альтернатив, а також
критичну оцінку кожної з них. Шостий етап завершується вибором оптимальної
стратегії інноваційного розвитку.
Важливою частиною стратегії інноваційного розвитку підприємства є
складання бюджету для впровадження інновацій [3].
Останній етап передбачає контроль і оцінку результатів реалізації планів
інноваційної діяльності, щоб відповісти на запитання, чи був досягнутий
запланований ефект.
Основними етапами управління інноваційним розвитком підприємства є
[63]:
1. визначення головної стратегічної мети інноваційного розвитку;
2. проведення системного аналізу поточних і потенційних
можливостей підприємства в інноваційній діяльності та їх оптимізація;
3. визначення періоду для досягнення поставлених цілей;
4. створення організаційно-економічного механізму для управління
інноваційним розвитком;
5. реалізація відповідних інноваційних заходів у рамках обраних
напрямів діяльності;
6. оцінка рівня інноваційного потенціалу;
7. вибір стратегії для подальшого розвитку інноваційного управління;
8. контроль за розвитком інноваційного потенціалу;
15
9. оцінка результатів упроваджених інновацій і планування подальших
змін.
Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку
підприємства представляє собою відкриту систему, яка включає сукупність
економічних, організаційних, техніко-технологічних процесів та відносин. Вона
базується на принципах і методах створення, розробки та впровадження
нововведень, орієнтованих на розвиток підприємства.

Мета підприємства Економічний м еханізм Місія
підприємства
Організаційно-виробничий Соціальний механізм
механізм
Маркетингово- інформаційний
Фінансовий механізм Екологічний
механізм механізм
1. Організація та постійне 1 1. Орієнтація на органічне
вдосконалення виробн. ичого виробництво.
процесу, а саме технології 2. Заходи для підвищення
виробництва, техн ічного рівня екологічності регіону,
забезпечення. для підвищення лояльності
2. Контроль за якістю продукції з населення.
постійним коректуванням її
собівартості. 1. Створення розширених
3. Налагодження стійких соціальних пакетів.
взаємозв’язків між кожним 2. Підтримка інфраструктури
структурним підрозділом для регіону.
постійного та стабільного обміну 3. Підтримка навчальних закладів
інформацією. для формування трудового
потенціалу.
Рис. 1.3 Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку
підприємства
Джерело: складено автором на основі [8].
16
Таким чином, на основі проведених досліджень можна визначити основну
сутність інноваційного розвитку підприємства та основні чинники, які
мотивують компанії до такого розвитку. Серед них – високий рівень нецінової
конкуренції на ринку, технологічний трансферт та прагнення до максимальної
реалізації інноваційного потенціалу.
Отже, процес управління інноваційним розвитком підприємства
забезпечує виконання функцій керуючої системи, яка через системний вплив
допомагає підприємству досягати високих конкурентних позицій та
забезпечувати економічну стійкість у довгостроковій перспективі. Це
досягається завдяки формуванню інноваційного середовища та ефективній
реалізації інноваційного потенціалу.

1.2 Технології та методи управління інноваційним розвитком
підприємства

Процес управління інноваційним розвитком підприємства спрямований на
досягнення поставлених цілей, серед яких [6]:
 розширення ринку збуту та освоєння нових сегментів;
 забезпечення високих темпів економічного зростання;
 збільшення доходів на довгострокову перспективу.
Управління інноваційним розвитком відбувається на трьох рівнях:
державному, регіональному та рівні окремого підприємства. Перші два рівні
належать до макрорівня управління, тоді як рівень підприємства є мікрорівнем.
Це управління базується на принципах і реалізації функцій за допомогою
конкретних методів, які формують механізм управління підприємства. На
рисунку 1.4 наведено основні методи управління інноваційним розвитком
підприємства, згруповані в чотири категорії.
17

Методи управління інноваційним
розвитком підприємства
Правові: Законодавче Організаційно- Економічні:
забезпечення прав розпорядчі: Техніко-економічне
Адміністративні Організаційні дії планування:оподаткування
санкції Дисциплінарні дії Економічне стимулювання:
Система стандартів Розпорядчі дії кредитування та ціноутворення
Правове Фінансування:бюджетування
регламентування
Соціально-психологічні: Створення
сприятливого клімату в колективі
Стимулювання формування колективу
Створення сприятливих умов праці
Соціальне планування
Рис. 1.4 Методи управління інноваційним розвитком підприємства
Джерело: складено автором на основі [45].

1. Правові методи управління охоплюють правове регулювання,
дотримання державних стандартів і застосування адміністративних санкцій.
2. Організаційно-розпорядчі методи зосереджені на управлінні всіма
етапами науково-технічного прогресу та інтеграції їх у єдину систему.
3. Економічні методи встановлюють взаємовідносини між учасниками
інноваційного процесу, а також між підприємством та державою. Вони
створюють умови для формування та реалізації інноваційного продукту з
мінімальними витратами та термінами.
4. Соціально-психологічні методи забезпечують управління
суб’єктивними факторами, що впливають на діяльність працівників. Однією з
важливих умов успішного впровадження інновацій є сприятливий мікроклімат і
лояльні соціально-виробничі відносини.
18
Через складність інноваційних процесів і багатофакторність управління
інноваціями доцільно застосовувати комплексний підхід з використанням
економіко-математичних методів. Ці методи дозволяють максимально точно
відобразити економічні процеси, оцінити їх через математичне моделювання. На
рисунку 1.5 показано основні методики для моделювання процесу управління
розвитком підприємства на різних стадіях життєвого циклу.
Аналізуючи рисунок 1.5, можна виділити шість основних етапів, на
кожному з яких підприємство використовує різні методи та моделі для
вирішення поточних завдань.
Отже, реалізація основних функцій управління інноваційним розвитком
здійснюється через комплекс економічних, організаційно-розпорядчих,
правових та соціально-психологічних методів. Додаткове застосування
математичного моделювання дозволяє достовірно оцінити стан підприємства під
впливом різних факторів.
Застосовані методи та моделі управління інноваційним розвитком надають
підприємству можливість аналізувати інноваційний потенціал, обирати
перспективні інноваційні рішення і прогнозувати результати від їх реалізації.
Інноваційний потенціал підприємства є ключовим чинником у здійсненні
інноваційних процесів, які є невід’ємною складовою індивідуального та
суспільного відтворення. Проте цей потенціал не буде збереженим, а його
використання не стане ефективним, якщо не впровадити належні технології
управління інноваційним розвитком на всіх рівнях економічної діяльності:
макро-, мезо- та мікрорівнях [76].
Технологія управління інноваційним розвитком підприємства передбачає
визначення механізмів виконання управлінських дій і функцій, які реалізуються
за допомогою певних методів. Чітко визначений набір інструментів для
застосування методів управління інноваційним розвитком формує основу цієї
технології. Така технологія створює комплексний механізм, що включає правові,
організаційно-розпорядчі, економічні та соціально-психологічні елементи (рис.
1.6).
19

Етапи управління Моделі та методи управління
Аналіз зовнішнього та PEST-аналіз, SWOT-аналіз, метод сегментації, методи
внутрішнього середовища аналізу та статистичної оцінки, методи порівняльного
підприємства аналізу, метод побудови матриці можливостей.
Формування завдань та цілей Методи активного пошуку, мозковий штурм, методи
інноваційного розвитку аналогій, експертні методи; методи пасивного пошуку
підприємства (реалізація пропозицій споживачів, маркетингові
дослідження).
Розробка стратегії Метод сценарію розвитку, імітаційні моделі, методи
управління інноваціями експертних оцінок, методи динамічного
програмування.
Визначення інноваційного
Методи вартісного аналізу, метод розриву, теорії
потенціалу
масового обслуговування, метод мозкової атаки.
Розрахунок ефективності
інноваційних проектів Методи аналізу чутливості проектів, оцінки
ефективності інвестиційних проектів та аналізу
беззбитковості проектів.
Розробка та прийняття
управлінських рішень щодо Методи системного аналізу, методи регресійного
інноваційного розвитку аналізу, експертні методи, аналіз відхилень,
оперативно-календарного управління.

Рис. 1.5 Методика управління інноваційним розвитком підприємства
Джерело: складено автором на основі [45].
Для ефективного застосування згаданої технології, що складається з
чотирьох механізмів, необхідно враховувати послідовність упровадження
інновацій, їхній склад та здатність до управління ними.
Управління інноваційним розвитком підприємства, яке здійснюється через
послідовно пов’язані методи, механізми та інструменти, перетворюється на
впорядковане введення в дію, формуючи господарський механізм управління.
Ефективність використання технології управління інноваційним
розвитком підприємства оцінюється за допомогою системи інструментів,
призначених для аналізу результативності та ефективності управління
інноваційним розвитком (рис. 1.7).
20
•1) розробка правової стратегії управління
Правовий механізм інноваційним розвитком;
управління інноваційним
•2) розробка необхідних правових актів;
розвитком
•3) узгодження нових правових актів з чинними.
•1) розробка організаційної стратегії управління
інноваційним розвитком;
Організаційно-розпорядчий •2) вибір найважливіших проблем, що потребують
механізм управління інноваційного вирішення;
інноваційним розвитком •3) підвищення рівня нововведень на усіх стадіях
життєвого циклу підприємства;
•4) освоєння нових ринків збуту продукції.
•1) розробка економічної стратегії інноваційного
розвитку підприємства;
•2) підвищення ефективності виробництва;
Економічний механізм •3) удосконалення системи оцінки та стимулювання
управління інноваційним праці;
розвитком •4) покращення показників конкурентоспромож-
•ності продукції;
•5) вдосконалення системи стимулювання збуту
виробів.
•1) розробка соціальної стратегії інноваційного
розвитку підприємства;
Соціально-психологічний •2) реалізація соціальних програм розвитку
механізм управління інтелектуальної, творчої та інноваційної діяльності
інноваційним розвитком персоналу;
•3) забезпечення нематеріальної мотивації персоналу
за підвищення ефективності інноваційної діяльності.

Рис. 1.6 Технологія управління інноваційним розвитком підприємства
Джерело: складено автором на основі [18].
Аналізуючи рис. 1.7, можна зробити висновок, що показники даного
механізму умовно поділяються на дві групи: первинні (до яких належать аналіз
сильних і слабких сторін, можливостей і загроз у діяльності, а також оцінка
готовності підприємства до інноваційних змін та його інноваційного потенціалу)
та вторинні (аналіз результативності наявного господарського механізму та його
складових).
Отже, технологія управління інноваційним розвитком підприємства є
досить складним процесом, що охоплює виконання різноманітних управлінських
функцій і операцій, які реалізуються через методи, що постійно
вдосконалюються.
21
Технічний ефект
Поява нової техніки
та технологій,
введення ноу-хау
Ресурсний ефект
Ефективність Вивільнення ресурсів
інноваційного підприємства
розвитку –
результат Економічний ефект
інноваційної
діяльності Зростання продуктивності праці,
зниження трудоємності, ріст
прибутку та рентабельності
Соціальний ефект
Покращення рівня життя
персоналу та умов праці

Рис. 1.7 Основні види ефективності технології управління інноваційним
розвитком підприємства
Джерело: складено автором на основі [68].

Також виявлено, що управління інноваційним розвитком підприємства
перетворюється на механічне введення, яке здійснюється у послідовності
взаємопов’язаних інструментів, методів та технологій, формуючи алгоритм
управління, який діє протягом чотирьох фаз життєвого циклу.
Процес інноваційного розвитку підприємства подано у вигляді алгоритму
на рис. 1.8.
Ефективність інноваційного розвитку підприємства визначається залежно
від співвідношення отриманого ефекту та витрат на його досягнення. Основним
критерієм ефективності є мінімізація витрат і максимізація прибутку.
Методичні основи інноваційного розвитку підприємства включають
ключові економічні категорії, характеристики, суб’єкти та об’єкти, організаційні
структури, процеси, фактори, умови та результати. Вивчення і систематизація
цих методичних основ є початковим етапом дослідження, що формує базу для
подальшого, більш детального аналізу процесів інноваційного розвитку.
Ефективність інноваційного розвитку –
співвідношення ефекту і витрат
22
Концентрація Генерування нових
матеріальних, ідей та Виготовлення
фінансових та впровадження їх у нової продукції
людських ресурсів виробництво
Отримання доходу Розподіл доходу
Завоювання
від інноваційної від інноваційної
нового ринку
діяльності діяльності
Використання
доходу на
інноваційний
розвиток

Рис. 1.8 Алгоритм процесу управління інноваційним розвитком
підприємства
Джерело: складено автором на основі [41.

Аналіз методик та технологій, що використовуються в інноваційному
розвитку підприємств, показує, що цей розвиток є складним і тривалим процесом
трансформації, який включає цілі, дії, фактори, організаційні структури, засоби
мотивації та джерела фінансування. Важливою умовою для здійснення
інноваційного розвитку є наявність сприятливого інноваційного середовища,
попиту на інвестиції, розвиненої інноваційної інфраструктури, а також
висококваліфікованого персоналу.

1.3 Оцінка організаційно-економічного забезпечення інноваційного
розвитку підприємства

Інноваційна активність сучасних підприємств є основною передумовою
для формування конкурентних стратегій, особливо в умовах зростаючої
конкуренції на глобальному економічному ринку. Компанії, що формують свою
тактику на основі інноваційного підходу, мають значно ширші можливості для
23
підтримки й підвищення своєї конкурентоспроможності. Отже, застосування
ретельно розроблених інструментів для оцінки організаційно-економічного
забезпечення інноваційного розвитку стає основою для розвитку інноваційного
потенціалу. Підприємство може досягти успіху в інноваціях лише за наявності
відповідного інноваційного потенціалу.
Сучасні тенденції розвитку підприємств акцентують увагу на зростанні
ролі інноваційного потенціалу як чинника, що забезпечує ефективне
функціонування бізнесу. Це підкреслює важливість створення дієвих
інструментів оцінки, які дозволяють аналізувати основні компоненти
інноваційного потенціалу, їх динаміку, взаємозв’язок і враховувати вплив
зовнішніх факторів на рівень використання цього потенціалу та організаційне
забезпечення впровадження інновацій [72].
Застосування цього інструментарію дає змогу використовувати результати
аналізу для розробки стратегічних варіантів підвищення рівня інноваційного
потенціалу підприємства з метою досягнення його стратегічних цілей.
Економічна ефективність інновацій значною мірою залежить від
урахування інноваційного потенціалу під час їх оцінювання. Інновації можуть
вивести підприємство з кризових ситуацій, підвищити його фінансову стійкість
та конкурентоспроможність. Водночас можливості впровадження інновацій
залежать від індивідуальних характеристик кожного підприємства. Інноваційний
потенціал є комплексною величиною, що відображає здатність підприємства до
інноваційної діяльності, тому його необхідно враховувати при розробці методів
оцінки організаційно-економічного забезпечення інновацій [83].
Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку
підприємства можна визначити як сукупність інтелектуальних, кадрових,
інформаційних, фінансових, науково-дослідних та виробничо-технологічних
ресурсів, які формують здатність підприємства генерувати інноваційні ідеї та
реалізовувати їх у конкурентоспроможній інноваційній продукції.
Організаційно-економічне забезпечення є «специфічною
багатофункціональною та багатокомпонентною системою, що складається з
24
комплексу взаємозалежних блоків (елементів системи), на які впливають як
зовнішні, так і внутрішні фактори, але яка зберігає цілісність, орієнтуючись на
досягнення конкретних цілей» [17]. Основними елементами цієї системи
виступають конкретні організаційні, економічні та техніко-технологічні заходи,
взаємопов’язані між собою, а також методи, прийоми й напрями діяльності, що
розподілені по основних блоках.
Сучасні умови господарювання вимагають від підприємств орієнтації на
потреби й очікування споживачів, а також активного пошуку та реалізації
перспективних ринкових інновацій для подальшого розвитку та інноваційних
змін. Це обумовлює зростання відкритості господарських механізмів і
підвищення рівня взаємодії між внутрішнім і зовнішнім середовищем
підприємства.
Отже, організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку
підприємства має бути зорієнтоване на тісну співпрацю з ринковими та
регулюючими механізмами.
Складна й багатогранна структура таких зв’язків підкреслює необхідність
формування належного організаційно-економічного забезпечення інноваційного
розвитку підприємства або вдосконалення існуючої системи для її адаптації до
сучасних економічних умов та вимог ринку.
Структуру організаційно-економічного забезпечення інноваційного
розвитку підприємства представлено схематично на рисунку 1.9.
Таким чином, організаційно-економічне забезпечення інноваційного
розвитку підприємства складається з двох основних компонентів: ресурсів,
наявних у підприємства, які дозволяють здійснювати інноваційну діяльність, та
зовнішніх факторів впливу, таких як споживчий попит на інновації, можливості
залучення інвестиційного капіталу, державні замовлення, нормативно-правова
база та захист прав інтелектуальної власності.
25
1. Загальна інформація про підприємство. У розділі має бути представлена
така інформація, як місія, стратегічні і тактичні цілі розвитку підприємства,
а також динаміка основних показників розвитку.
2. Оціночні характеристики стану інноваційного потенціалу підприємства.
Описуються результати розрахунків за оцінкою інноваційного потенціалу
підприємства по кожному структурному компоненту з висновками та
поясненнями.
3. Реалізовані проекти, спрямовані на інноваційний розвиток, підвищення
інноваційного потенціалу підприємства та їх результативність.
4. Показники інноваційного розвитку підприємства.
5. Оцінка ефективності інноваційного розвитку. Викладено інформацію про
досягнення поставлених цілей інноваційного розвитку за звітний період.
6. Стратегічні цілі інноваційного розвитку підприємства, з урахуванням
економічної політики регіону і країни. Зміст розділу зводиться до
визначення напрямків і завдань інноваційної діяльності підприємства та
детального опрацювання шляхів їх досягнення.

Рис. 1.9 Структура організаційно-економічного забезпечення
інноваційного розвитку підприємства
Джерело: складено автором на основі [93].

Оцінка інноваційного потенціалу підприємства дозволяє визначити
найбільш ефективні напрямки інноваційної діяльності та сформувати
оптимальну стратегію розвитку. У процесі оцінки інноваційного потенціалу
можна отримати статистичні дані щодо нововведень, а також інформацію для
прийняття оперативних і стратегічних рішень.
В економічній літературі виділяють два основні підходи до оцінки
організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку підприємства
[3]:
1. Детальний підхід – інновації оцінюються за системою показників для
визначення можливості реалізації конкретного проєкту;
Елементи організаційно-економічного забезпечення ІРП
26
2. Діагностичний підхід – проводиться аналіз стану підприємства за
допомогою експертних методів, що охоплюють ряд зовнішніх і внутрішніх
параметрів.
Інструментарій оцінки здатності підприємства до інноваційного розвитку
передбачає можливість порівняння з оптимальними чи нормативними рівнями
або з певним еталоном. З урахуванням специфіки галузі, зокрема значної
кількості підгалузей і різних видів діяльності підприємств, для визначення
еталонів і формування стратегії інноваційного розвитку слід використовувати
найкращі показники лише тих підгалузей, до яких належать підприємства.
Оцінювання організаційно-економічного забезпечення інноваційного
розвитку підприємства варто здійснювати за такою схемою [19]:
1. Формулювання цілей та завдань політики інноваційного розвитку
підприємства;
2. Визначення ключових показників для оцінювання;
3. Аналіз рівня інноваційного потенціалу та можливостей підприємства
за обраними показниками, а також визначення базових значень для подальшого
порівняння;
4. Розрахунок інтегрального показника, що враховує ресурсну,
організаційно-управлінську складові та зовнішні чинники;
5. Порівняння отриманого інтегрального показника з аналогічними
показниками конкурентів у галузі.
Крім того, при оцінюванні можливостей підприємства для інноваційного
розвитку важливо враховувати всі зовнішні чинники та умови, від яких залежить
здатність підприємства досягати інноваційних цілей у зовнішньому середовищі.
Система показників для комплексного оцінювання організаційно-
економічного забезпечення інноваційного розвитку підприємства має
відповідати таким критеріям:
 містити показники, що повно відображають інноваційний потенціал
у всіх його аспектах;
27
 забезпечувати можливість порівняння показників між різними
підприємствами;
 бути орієнтованою на досягнення як поточних, так і стратегічних
завдань підприємства;
 мати зв’язок з існуючою звітністю підприємства;
 вимагати мінімальних витрат на збір та обробку інформації.
Загалом, оцінка інноваційного розвитку підприємства охоплює такі
складові [4]:
 потенціальну, яка визначає загальний потенціал підприємства і
слугує джерелом його життєздатності;
 інноваційну, яка є похідною від загального потенціалу і проявляється
у кожному з елементів;
 організаційно-економічну, яка відображає готовність та здатність до
ефективного управління компонентами інноваційного потенціалу, враховуючи
внутрішні та зовнішні зв’язки між елементами.
Оскільки головним завданням інноваційного розвитку є рівень
впровадження інновацій у діяльність підприємства, тобто кількість нових
продуктів, які було реалізовано, то ефективність дозволяє оцінити якісний аспект
цього процесу відповідно до розрахованих кількісних показників інноваційної
активності [1].
Таким чином, метою оцінки організаційно-економічного забезпечення
інноваційного розвитку є проведення системного аналізу ефективності
інноваційної діяльності та її впливу на основні результати діяльності
підприємства, визначення доцільності й оптимальних напрямів впровадження
нововведень, оперативне коригування параметрів інноваційних проєктів і
підтримка стратегічних рішень у сфері інновацій [2].
Для оцінки ефективного управління інноваційним розвитком підприємства
науковці рекомендують аналізувати фінансово-господарську діяльність на
основі таких коефіцієнтів, які характеризують рівень освоєння інноваційної
продукції та технологій [4]:
28
 коефіцієнт забезпеченості інтелектуальною власністю відносно
необоротних активів підприємства (його оптимальне значення для вибору
інноваційної стратегії має бути в межах 0,1–0,15);
 коефіцієнт освоєння нової техніки, який розраховується через
співвідношення нововведених основних засобів до інших фондів, показуючи
здатність підприємства до впровадження нових технологій і виробничих
процесів (для вибору інноваційної стратегії цей показник має становити 0,35–
0,4);
 коефіцієнт інноваційного зростання, що відображає частку ресурсів,
вкладених у дослідження, розвиток, підвищення кваліфікації персоналу,
залученого до інноваційної діяльності (значення вище 0,55–0,6 вказує на
доцільність вибору стратегії лідерства).
Одним із ключових аспектів ефективного організаційно-економічного
забезпечення інноваційного розвитку підприємства є його кадровий склад та
рівень кваліфікації працівників, що формується як інноваційний потенціал
підприємства. У таблиці 1.2 подано основні інструменти для оцінювання
інноваційного потенціалу персоналу, призначені для використання на
підприємствах.
Таблиця 1.2 – Інструменти оцінювання інноваційного потенціалу
персоналу
Питома вага
Назва Показник
Індекс інноваційної Чисельність персоналу, зайнятого
інтенсивності дослідженнями і розробками 0,15
Індекс інтелектуального Частка інтелектуальної праці 0,1
розвитку
Індекс професійного
розвитку персоналу Рівень управління інноваційним ризиком 0,15
Індекс зовнішнього Кількість договорів з інноваційних проектів
співробітництва 0,13
Витрати на НДДКР, на відбір і навчання
Індекс оснащення праці персоналу, на автоматизацію управління 0,1
Індекс фінансової Збільшення капіталізації підприємств від
результативності упроваджених інновацій 0,05
29
Питома вага
Назва Показник
Показник тривалості Час з моменту усвідомлення потреби чи попиту 0,05
реалізації інноваційного на новий продукт до моменту його
рішення відправлення на ринок
Джерело: складено автором на основі [66].
Інноваційний потенціал персоналу полягає у здатності працівників
створювати та ефективно реалізовувати власні й зовнішні інновації та проєкти
[4]. Кількісне оцінювання інтелектуальних, професійних, освітніх та інших
якісних характеристик потенціалу персоналу є складним завданням, для
вирішення якого найчастіше використовуються експертні підходи, такі як
інтерв’ю, анкетування керівників, власників підприємств та провідних
менеджерів.
Для підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення
інноваційного розвитку підприємство має фокусуватися на модернізації
внутрішніх бізнес-процесів. У цьому випадку оцінювання варто здійснювати за
допомогою інструментів, що базуються на системі розрахункових показників та
експертних методах, з урахуванням сукупності інтелектуальних, кадрових,
інформаційних, фінансових, науково-дослідних та виробничо-технологічних
ресурсів підприємства.

30
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ПРАТ «ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ СИРОРОБНИЙ КОМБІНАТ»

2.1 Тенденції розвитку сироробної галузі в Україні

Харчова промисловість України охоплює понад 40 різних галузей, таких
як борошномельно-круп’яна, цукрова, спиртова, пивоварна, хлібопекарська,
сироробна, кондитерська, молочна, рибна, крохмально-мелясна, лікеро-
горілчана, макаронна, м’ясна, олійно-жирова, виноробна, консервна, соляна,
овочева та інші.
Сироробна галузь є важливою частиною харчової промисловості України
та ключовим сегментом ринку, тому її важливо розглядати в контексті тісного
зв’язку з іншими напрямами цього сектора. Молочна промисловість, як галузь
харчової промисловості, об’єднує підприємства, що займаються виробництвом
молока та молочних продуктів, включаючи питне та сухе молоко, вершки,
сметану, масло, цільномолочні вироби, молочні консерви, твердий сир, бринзу,
морозиво, казеїн. Молочні продукти є цінними харчовими продуктами, що
забезпечують організм білками, незамінними амінокислотами,
мікроелементами, вітамінами та іншими поживними речовинами, необхідними
для здоров’я людини. Вони займають значне місце на ринку продуктів
харчування та є незамінними у структурі споживання населення [104].
Сучасна промислова переробка молока включає низку складних хімічних,
фізико-хімічних, мікробіологічних, біохімічних, біотехнологічних,
теплофізичних та інших специфічних процесів.
За останні 10-15 років ринок молока та молочної продукції в Україні зазнав
істотних змін: скоротилися обсяги виробництва, зменшилося поголів’я великої
рогатої худоби, що спричинило недостатнє завантаження виробничих
потужностей підприємств і посилило збитковість галузі. Зменшення рівня
споживання молочних продуктів також пов’язане з низькою купівельною
спроможністю населення.
31
Молоко залишається традиційним продуктом у раціоні багатьох країн
світу, однак темпи його виробництва в світі відстають від темпів зростання
чисельності населення. Споживання молочних продуктів зростає навіть у
країнах, де молоко не є основним продуктом. В Україні поголів’я корів
скорочувалося впродовж останніх десятиліть, особливо після кризи молочного
ринку 2014 року. За даними на 2024 рік, поголів’я корів продовжило
зменшуватися: загалом на 4,1% порівняно з попереднім роком, у промислових
господарствах – на 4,8%, а в особистих господарствах – на 3,9%. У порівнянні з
2010 роком загальне скорочення становило близько 20% для всіх категорій
господарств.
Щодо виробництва молока, тенденція також залишалася негативною.
Після короткої стабілізації на початку 2000-х років обсяги виробництва почали
знову знижуватися з 2013 року, особливо різко у 2014–2015 роках. За підсумками
2023 року, в Україні вироблено близько 9,5 млн тонн молока, що на 2,7% менше
порівняно з попереднім роком. Промисловий сектор забезпечив близько 27%
цього обсягу, тоді як приватні господарства – 73%. Подібна тенденція
спостерігається і в країнах ЄС, де загальне виробництво молока також знизилося
приблизно на 2% протягом останнього року [104].
Переорієнтація зовнішньоекономічних зв’язків України значно вплинула
на темпи розвитку молочної галузі. Сьогодні активно шукають нові ринки для
збуту молока і молочних продуктів: проводяться торговельні місії до країн Азії
та Африки. Основними споживачами української молочної продукції є
Казахстан, Молдова, Грузія, а також Китай, Єгипет, ОАЕ, Бангладеш і В’єтнам.
Наприклад, Китай отримує 13 % української експортної сироватки, ще 16,5 %
експортується до В’єтнаму, а на Єгипет припадає 10 % експорту масла.
Бангладеш закуповує майже 11 % сухого молока, тоді як ОАЕ імпортує 8,8 %
кисломолочних продуктів. З 2016 року Україна має дозвіл на експорт молочних
продуктів до країн ЄС, що свідчить про високу якість продукції та сприяє довірі
до неї на міжнародних ринках. В Україні більшість молока, яке надходить на
переробні підприємства, відноситься до 1-го та 2-го ґатунків, хоча у розвинених
32
країнах молоко такого ґатунку не приймають для переробки. Таким чином,
розвиток молокозаводів залежить від стабільного постачання молока належної
якості, що дозволяє максимально використовувати виробничі потужності. Крім
того, обсяг молока, що надходить на переробку, напряму залежить від кількості
молочних корів у різних формах господарювання. Домашні господарства не
здатні забезпечити стабільну сировинну базу через обмежені виробничі
можливості, а також через недостатні санітарні умови отримання молока, які
часто не відповідають державним стандартам. У той же час сільськогосподарські
підприємства зазвичай постачають молоко 1-го та вищого ґатунків, тоді як
молоко від домашніх господарств здебільшого відповідає лише 2-му ґатунку
[104].
Зростання обсягів виробництва молока категорії «Екстра» сприяє
підвищенню конкурентоспроможності молочної галузі. Якість молочних
продуктів безпосередньо залежить від властивостей молока-сировини, з якого
вони виготовляються. Важливими показниками якості є рівень соматичних
клітин, температура замерзання, вміст сухих речовин, загальний рівень
бактеріальної контамінації тощо. В Україні якість молока регулюється
стандартом ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі»
[104].
Проте вимоги цього стандарту є значно м’якшими порівняно з нормами
ЄС. Наприклад, рівень бактеріального обсіменіння у молоці вищого ґатунку
значно перевищує допустимі європейські норми, і лише молоко цього ґатунку
відповідає європейським вимогам за показником соматичних клітин. Відповідно
до Закону України «Про молоко та молочні продукти», контроль якості і безпеки
молока, молочної сировини та виробленої продукції покладається на центральні
органи виконавчої влади, що відповідають за аграрну політику, технічне
регулювання і захист прав споживачів.
Формування ринку молока і молочних продуктів включає низку
теоретичних і практичних аспектів. У зв’язку з цим необхідно реалізувати
комплекс макро- та мікроекономічних заходів, зокрема: посилення виробництва
33
за допомогою внутрішніх та зовнішніх інвестицій; економічне стимулювання
виробників з метою розширення обсягів виробництва; поліпшення систем
фінансування, кредитування, оподаткування і бюджетної політики. Серед
основних економічних інструментів впливу на ринок молочної продукції є
квотування обсягів реалізації продукції, встановлення доступних цін на молоко
та державні дотації. Ситуація на ринку молока і молочних продуктів напряму
залежить від обсягів пропозиції та попиту на молочну сировину та продукцію її
переробки.
Попит на молочну продукцію залежить від численних факторів, серед яких
демографічні (розмір і склад населення, вік, місце проживання, смаки та
вподобання), економічні (ціна одиниці продукції, рівень платоспроможності) та
маркетингові (призначення продуктів, способи їх використання, якість і
споживчі характеристики). Останніми роками в Україні спостерігається
зростання попиту на молочну продукцію. Виробництво молока має сезонний
характер, що призводить до коливань закупівельних цін. Серед економічних
інструментів впливу на попит ключовим є цінова політика, адже вартість молока
є значним чинником для споживачів. Водночас, молоко та молочні продукти
традиційно займають значну частину в раціоні українців, що підтверджується
часткою витрат на ці продукти – близько 20 % усіх витрат на харчування,
займаючи четверте місце після хлібобулочних, м’ясних і борошняних виробів.
Структурні зміни на ринку сирого молока призвели до того, що
молокопереробні підприємства дедалі більше віддають перевагу молоку від
сільськогосподарських підприємств через стабільну якість і регулярність
постачання, незважаючи на його вищу ціну, яка є майже вдвічі більшою за ціну
молока, отриманого від домогосподарств. Лідерами молочної галузі в Україні є
як місцеві компанії, так і транснаціональні корпорації, такі як «Терра Фуд» (19
підприємств, що виробляють молочну продукцію, сир, масло та спред; експортує
до 40 країн), група «Молочний Альянс» (6 підприємств, що спеціалізуються на
сирах і кисломолочній продукції, експортує в 35 країн), а також міжнародні
компанії «Danone Україна» і «Альміра» (7 підприємств, що виробляють сир,
34
масло, спреди, займаючи значні частки ринку). Серед інших відомих українських
брендів – «Комо» (підприємство «Дубномолоко» є одним з основних виробників
твердого сиру, продукція експортується переважно до Китаю і Казахстану),
«Житомирський маслозавод» («Рудь», лідер у виробництві морозива з часткою
ринку понад 32 %), «Люстдорф» (випускає молоко та молочні вершки під
відомими українськими брендами, експортує продукцію до країн ЄС та інших
регіонів), «Milkiland Україна», «Вімм-Білль-Данн Україна» та «Волошкове поле»
(виробляє традиційні молочні продукти з експортом у 20 країн) [104].
Молочна галузь є однією з ключових у агропромисловому секторі України,
де виробництво сиру посідає значне місце, займаючи близько 10 % у структурі
переробки молока. Ринок сирів в Україні сьогодні активно розвивається і є одним
із головних сегментів харчової промисловості. Сир в Україні виготовляють
понад 150 підприємств, з яких дві третини спеціалізуються на виробництві
твердих сичужних сирів, а решта займаються м’якими та плавленими сирами.
На ринку сирів спостерігається висока конкуренція та процес консолідації,
коли великі виробники поступово витісняють менші підприємства, яким бракує
ресурсів для модернізації виробництва. Основну частку ринку займають тверді
сири, проте виробники прагнуть урізноманітнити асортимент, додаючи більше
м’яких сирів з високою харчовою цінністю, що містять максимальну
концентрацію складових молока.
Сир виготовляють з молока корів, кіз, овець або буйволів. Продукт має
високий вміст білків (15–27 %) та жирів (20–32 %), що забезпечує його високу
калорійність, яка може сягати 450 ккал на 100 грамів. За легендою, сир був
випадково відкритий африканськими бедуїнами, які, кочуючи пустелею,
зберігали молоко в бурдюках з овечих шлунків. Під впливом спеки та ферментів
молоко перетворилося на смачну і поживну субстанцію, що згодом стала
популярною у Стародавній Греції, Римі, Єгипті та Сирії [104].
Ринок сирів в Україні традиційно поділяється на основні групи: сичужні та
плавлені сири. Сичужні сири включають тверді та напівтверді сири, свіжі,
35
розсільні, м’які та інші типи, а також тверді сирні продукти. Плавлені сири
розподіляються на звичайні плавлені сири та плавлені сирні продукти [104].
Згідно з оновленими даними Державної служби статистики України,
можна оцінити обсяги виробництва сиру за грудень 2023 року і серпень 2024
року, що дозволяє відстежити динаміку змін за останні вісім місяців [104]. У
грудні 2023 року виробництво сиру в Україні досягло 16 500 тонн, зокрема:
 свіжий неферментований сир (недозрілий і невитриманий,
включаючи сир із молочної сироватки та кисломолочний) – 5 800 тонн;
 кисломолочний сир та вироби для дитячого харчування – 520 тонн;
 тертий, порошковий, голубий та інші неплавлені сири (крім свіжого,
сироваткового та кисломолочного) – 7 100 тонн;
 плавлений сир (крім тертого чи порошкового) – 3 080 тонн.
До серпня 2024 року загальний обсяг виробництва сиру зріс до 18 300 тонн,
зокрема:
 свіжий неферментований сир – 6 100 тонн;
 кисломолочний сир та вироби для дитячого харчування – 590 тонн;
 тертий, порошковий, голубий та інші неплавлені сири – 8 600 тонн;
 плавлений сир – 3 010 тонн.
Ці цифри свідчать про подальше зростання виробництва сиру в 2024 році,
зокрема збільшення обсягів неплавлених сирів та кисломолочних продуктів.
Хоча загальні обсяги виробництва сиру в Україні зростають, країна все ж
імпортує сир із-за кордону, а також експортує власну продукцію на міжнародні
ринки [104].
Асортимент сичужних сирів в Україні включає сотні найменувань. Проте
рівень споживання сиру у країні значно відрізняється від європейського, де
сичужні сири користуються масовою популярністю. В Україні висока ціна на цей
продукт робить його доступним переважно для міського населення: близько 90
% споживачів сиру проживають у містах, що формує його як «урбаністичний»
продукт.
36
М’які сири мають особливі мікробіологічні та фізико-хімічні
характеристики, які впливають на їхню текстуру, зовнішній вигляд і смакові
якості. Для популяризації вітчизняних м’яких сичужних сирів на українському
та зарубіжних ринках важливо зосередитися на підвищенні їхньої якості,
розширенні асортименту та посиленні конкурентоспроможності.
За останні чотири роки обсяг виробництва сиру в Україні зменшився на
21%, а експорт – на 26%. Водночас зростання імпорту на 73% почало істотно
впливати на загальну пропозицію сиру на внутрішньому ринку. Наразі
виробництвом сиру в країні займаються понад 150 підприємств, з яких дві
третини спеціалізуються на твердих сичужних сирах, тоді як решта виробляють
м’які та плавлені сири.
Український ринок сирів характеризується високою конкуренцією і
тенденцією до консолідації, адже великі виробники витісняють менші
підприємства через їхні обмежені фінансові можливості для модернізації.
Асортимент сиру в Україні здебільшого складається з твердих сортів, таких як
«Голландський» та «Сметанковий», тоді як в європейських країнах (Німеччина,
Франція, Італія) асортимент м’яких сирів значно ширший і характеризується
високою харчовою цінністю, досягаючи максимальної концентрації корисних
складників молока.
Незважаючи на складнощі, ринок сирів залишається одним з ключових
сегментів української харчової промисловості, який продовжує динамічно
розвиватися.

2.2 Техніко-економічний аналіз та особливості діяльності підприємства

Приватне акцiонерне товариство «Звенигороский сироробний комбнат»,
зараеєстроване 22.09.1995 року в Україні, Черкаська обл., Звенигородський
район, місто Звенигородка. Звенигородський сироробний комбiнат розпочав
свою роботу в 1933 роцi. Новий комбiнат повнiстю зданий в експлуатацiю в 1982
роцi. В груднi 1993 року комбiнат був перетворений в процесi приватизацiї в ВАТ
37
«Звенигородський сироробний комбiнат» [101].
У 2017 року товариство змiнило органiзацiйно-правову форму на приватне
акцiонерне товариство [101].

Таблиця 2.1 – Інформація про ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат»
Cкорочена назва: Приватне акіонерне товариство «Звенигородський
Сироробний комбінат»
ЄДРПОУ: 00447818
Юридична адреса: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, місто Звенигородка,
ВУЛИЦЯ КОЗАЧАНСЬКА, будинок 35-А;
Зареєстрований: Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області;
КОАТУУ: 7121210100 (м.Звенигородка)
Керівник: Крилов Андрій Юрійович
Контактна особа: Козаченко Валерій Михайлович, тел.: (044) 552 87 32
Електронна адреса: [email protected]
Джерело: складено на основі [101]

У 2001 році Звенигородський сироробний комбінат увійшов до складу
міжнародної групи SAVENCIA, яка об’єднує провідних виробників сиру та
молочної продукції у світі. SAVENCIA посідає друге місце серед сирних груп
Франції та п’яте у світі, а її продукція представлена в 120 країнах світу [101].
Основними напрямами діяльності групи є переробка молока, виробництво
сиру, роздрібна торгівля харчовими товарами, оптова торгівля, діяльність
їдалень і вантажний автомобільний транспорт.
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» веде свою економічну
діяльність з високою ефективністю, однак поточний рівень прибутку та обсяг
продажів свідчать про необхідність змін у маркетинговій стратегії. Підприємство
має певні успіхи, ймовірно, завдяки сприятливому розташуванню та часу виходу
на ринок, а не стільки через організацію маркетингової та цінової політики.
38
Удосконалення маркетингових підходів може суттєво підвищити
конкурентоспроможність комбінату.
Нещодавно ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» успішно
провів ребрендинг своєї основної продукції – твердих сирів. Це рішення мало
сприяти підвищенню позицій підприємства в рейтингу виробників сирної
продукції. Однак, прорахунки в ціновій політиці маркетологів не дозволили
компанії закріпитися на ринку.
Після ребрендингу основною місією компанії стало завоювання ринку
якісних вітчизняних сирних продуктів. Для досягнення цієї мети підприємству
необхідно було не лише сучасне обладнання та висококваліфіковані фахівці, а й
ретельно продумана цінова політика та постійний контроль за її реалізацією.
На підприємстві функціонує надійна маркетингова інформаційна система,
яка включає різні джерела даних: внутрішню інформацію, зовнішню
інформацію, дані маркетингових досліджень і аналітичні дані. Зовнішня
інформація надходить із ЗМІ, Інтернету, державних і комерційних статистичних
джерел. Зібрані дані аналізує маркетингова служба підприємства, яка на основі
результатів досліджень розробляє рекомендації для оптимізації маркетингових
рішень.
В свою чергу, більшість даних про посередників компанії керівництво
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» тримає в умовах суворої
секретності, однак на деяких сайтах, репутація яких вимагає перевірки,
періодично з’являється інформація про співпрацю підприємства з ПП
«Український продукт» та деякими невеликими фірмами з надання
бухгалтерських, маркетингових та рекламних послуг.
На сьогоднішній день компанія «Звенигородський сироробний комбінат»
не в повній мірі виконує завдання маркетингової цінової політики, це можна
побачити по зниженню рівнів продажу по відношенню до конкурентів.
Для виробництва продукції компанія використовує власну сировинну базу,
завдяки чому отримується продукція високої якості. Партнерами компанії стала
39
велика кількість організацій – від великих індустріальних об’єднань до
невеликих виробничих цехів малого бізнесу.
До основної дiяльності підприємства можна віднести виробництво
молочних, кисломолочних та iнших, створених за технологією сиру, продуктiв
харчування. Товариство вчасно проводить усі технiчні та стерильні роботи,
разом з щомісячними перевірками якості виготовленої продукції. Періодично
вводяться новаторства, які спрямовані на розширення асортименту товару.
Види діяльності:
– основна: перероблення молока, виробництво масла та сиру;
– інші: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого
асортименту; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими
оліями та жирами.
Розглянемо більш ретельно асортимент:
– масло cолодковершкове селянське (фасоване по 200г).
– масло cолодковершкове селянське (фасоване по 20кг).
– сироватка молочна суха.
– молоко сухе знежирене.
– сири тверді (Звенигородський, Голандський, Добродар, Звенигора,
Гауда).
– сири плавлені в асортименті.
– сир кисломолочний «Творог з родзинками», «Творог з курагою»
[101].
Діюча організаційна структура підприємства зображена на рисунку 2.1.
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» є юридичною особою,
здійснює свою діяльність на основі статуту й спрямовує її на найповніше
задоволення потреб населення в продовольчих Товарах, поєднуючи інтереси
населення і членів трудового колективу.
На ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» діє система
менеджменту якості згідно зі стандартом ISO 9001:2000.
40

Рисунок 2.1 Організаційна структура ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат»
Джерело: складено автором на основі [82]

Асортимент продукції, яку сьогодні виробляє Звенигородський
сироробний комбінат становить понад 110 найменувань, із них сирів твердих
понад 25 найменувань. Дільниця з виробництва сиру оснащена сучасним
обладнанням німецького, польського та іспанського виробництва. На дільниці
прийомки молока також встановлено 4 лінії приймання молока виробництва
Німеччини. Для покращення якості сировини молоко проходить через бактофугу
виробництва фірми «Альфа Лаваль» (Швеція). Якісне миття обладнання
забезпечують три мийні станції (СІР мийки), які працюють в автоматичному
режимі.

41
Таблиця 2.2 – Аналіз руху працюючих ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат»
Відхилення 2023/2021
Показник 2021 2022 2023
абсолютне відносне, %
1. Середньооблікова чисельність
працівників, осіб 595 560 449 -146 24,5
2. Прийнято на роботу нових
працівників протягом року, осіб 40 50 42 -8 16,0
3. Вибуло працівників, осіб, у тому
числі: 29 43 41 -2 4,7
3.1. призов до армії, вихід на
пенсію, вибуття на навчання та
10 19 22 +3 15,8
інші причини, передбачені законом
3.2. за власним бажанням 15 22 17 -5 22,7
3.3. за порушення трудової
1 2 3 +1 50,0
дисципліни
4. Коефіцієнт обороту:
4.1. з прийняття, % 6,8 7,1 6,3 -0,8 х
4.2. зі звільнення, % 6,0 6,1 6,1 0 х
4.3 загальний, % 12,4 13,2 12,4 -0,8 х
5. Коефіцієнт плинності, % 2,9 3,4 3,0 -0,4 х
6. Коефіцієнт заміщення, % 114,7 116,3 102,4 -13,9 х
Джерело: Розроблено на основі [101-103]
Розрахунки, проведені в табл.2.2, показують, що всі показники, які
характеризують рух робочої сили у звітному періоді кращі у порівнянні з
попереднім, що розглядається як позитивна тенденція. Так при порівнянні двох
періодів плинність кадрів у звітному періоді при зіставленні з попереднім
скоротилась на 0,4% (3,4–3,0). На 0,8% (12,4–13,2) скоротився загальний оборот.
За даними табл. 2.3 можемо сказати, в загальній структурі витрат
найбільшу питому вагу (70,36 %) займають матеріальні витрати, які в 2022 році
склали 130525 тис. грн, що на 9,43 % менше, ніж в 2021 році.
В таблиці 2.3 проведемо аналіз витрат на виробництво продукції
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат».
42
Таблиця 2.3 – Витрати на виробництво продукції ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Сумма, тис.грн Структура, %
Абсолютне Абсолютне Відносне Відносне
Елементи відхилення, відхилення, відхилення, відхилення,
витрат 2021 2022 2023 2022/2021 2023/2022 2021 2022 2023 2022/2021 2023/2022
Матеріальні
затрати 773 978 809 630 922 780 35 652 113 150 69,05 63,04 70,27 -6,01 7,24
Витрати на
оплату праці 115 358 141 402 140 581 26 044 -821 10,29 11,01 10,71 0,72 -0,30
Відрахування
на соціальні
заходи 20 584 24 964 23 807 4 380 -1 157 1,84 1,94 1,81 0,11 -0,13
Амортизація 21 408 16 884 17 311 -4 524 427 1,91 1,31 1,32 -0,60 0,00
Інші операційні
витрати 189 564 291 502 208 659 101 938 -82 843 16,91 22,70 15,89 5,78 -6,81
1 120 1 284 1 313
Разом 892 382 138 163 490 28 756 100,00 100,00 100,00 0,00 0,00
Джерело: Розроблено на основі [101, 103]
Таблиця 2.4 – Динаміка та структура необоротних активів ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Відхилення
Стаття необоротних 2021 2022 2023 Відхилення 2022/2021 2023/2022
активів тис.грн % тис.грн % тис.грн % +/- % +/- %
Нематеріальні
активи: 59 0,06 50 0,06 72 0,08 -9 -15,25 22 44,00
Основні засоби: 98 812 99,90 84 512 99,89 90 060 99,12 -14300 -14,47 5548 6,56
Відстрочені
податкові активи 40 0,04 40 0,05 0 0,00 0 0,00 -40 -100,00
Усього за розділом
I 98 911 100,00 84 602 100,00 90 860 100,00 -14309 -14,47 6258 7,40
Джерело: Розроблено на основі [101, 103]
43
Аналіз витрат на виробництво продукції ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» за період 2021-2023 років (табл. 2.3) дозволяє оцінити, як
змінилася структура витрат і вплинула на загальні витрати підприємства.
У 2021 році матеріальні витрати склали 773 978 тис. грн, а до 2023 року
зросли до 922 780 тис. грн. Це приріст на 113 150 тис. грн між 2022 і 2023 роками.
Відносна частка матеріальних витрат збільшилася з 63,04% у 2022 році до
70,27% у 2023 році. Зростання частки матеріальних витрат у структурі витрат
свідчить про підвищення вартості сировини або збільшення обсягів
виробництва. Це може вплинути на рентабельність продукції, оскільки витрати
на матеріали є основною частиною витрат.
Витрати на оплату праці
160,000
141,402 140,581
140,000
115,358
120,000
100,000
80,000
60,000
40,000
20,000
0
2021 2022 2023

Рис.2.2 Динаміка змін витрат на оплату праці за 2021-2023рр.
Джерело: побудовано автором на основі табл. 2.3.

Витрати на оплату праці зросли (рис. 2.2) на 26 044 тис. грн у 2022 році
порівняно з 2021 роком, але трохи зменшилися у 2023 році (-821 тис. грн). Їхня
частка в загальній структурі витрат не зазнала значних змін, знизившись лише на
0,3% у 2023 році. Незначне зменшення витрат на оплату праці у 2023 році може
бути результатом скорочення персоналу або оптимізації заробітної плати.
Стабільність витрат на оплату праці як частини загальної структури свідчить про
відсутність значних змін у кадровій політиці.
44
Витрати на соціальні відрахування також не зазнали значних змін, із
зростанням у 2022 році на 4 380 тис. грн та незначним зменшенням у 2023 році
на 1 157 тис. грн. Частка цих витрат залишалася стабільною на рівні 1,8-1,9%.
Відносна сталість соціальних відрахувань показує, що підприємство зберігає свої
соціальні зобов’язання перед працівниками на стабільному рівні.
Амортизаційні витрати зменшилися з 21 408 тис. грн у 2021 році до 17 311
тис. грн у 2023 році, що може свідчити про завершення амортизації деяких
основних засобів. Частка амортизаційних витрат у структурі знизилася з 1,91%
до 1,32% між 2021 і 2023 роками. Зменшення амортизаційних витрат вказує на
те, що частина активів могла вийти з експлуатації або підприємство не
здійснювало значних нових капіталовкладень в основні засоби.
Елемент інших операційних витрат показує значні коливання: зростання
на 101 938 тис. грн у 2022 році та подальше зниження на 82 843 тис. грн у 2023
році. У 2022 році їхня частка в структурі витрат зросла до 22,7%, але зменшилася
до 15,89% у 2023 році. Значні коливання інших операційних витрат можуть бути
пов’язані з одноразовими витратами або непередбаченими витратами. Їх
зменшення в 2023 році може позитивно вплинути на загальну структуру витрат.
Загальні витрати на виробництво зросли з 1 120 892 тис. грн у 2021 році до
1 313 138 тис. грн у 2023 році. Це зростання свідчить про загальне збільшення
витрат підприємства, що може бути пов’язане з інфляцією, зростанням цін на
матеріали, розширенням обсягів виробництва або іншими факторами. Хоча
загальна сума витрат зростає, підприємству варто звернути увагу на управління
витратами, особливо матеріальними витратами, які займають найбільшу частку
в структурі, та іншими операційними витратами, які зазнали коливань.
Отже структура витрат ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
вказує на те, що основним джерелом витрат є матеріальні затрати, частка яких у
структурі зросла до 70,27% у 2023 році. Інші витрати, зокрема витрати на оплату
праці, соціальні відрахування та амортизацію, залишаються відносно
стабільними. Значні коливання спостерігаються в інших операційних витратах,
які вимагають подальшого аналізу для забезпечення стабільності.
45
Підприємству слід звернути увагу на ефективне управління матеріальними
затратами та контролювати інші операційні витрати, що дозволить підвищити
рентабельність продукції та фінансову стабільність.
90,860
Вього необоротних активів 84602.00
98,911
90060
Основні засоби 84512.00
98812
72
Нематеріальні активи 50.00
59
0 20000 40000 60000 80000 100000 120000
2023 2022 2021

Рис.2.3 Динаміка змін необоротних активів ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» за 2021-2023рр.
Джерело: побудовано автором на основі табл.2.4

Аналіз динаміки та структури необоротних активів ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» за 2021-2023 роки табл. 2.4 дозволяє
оцінити зміни в складі активів підприємства та їхній вплив на фінансовий стан.
Нематеріальні активи становили 59 тис. грн у 2021 році, але зменшилися
до 50 тис. грн у 2022 році (-15,25%), а у 2023 році зросли до 72 тис. грн (+44,00%).
Частка нематеріальних активів у загальній структурі необоротних активів
залишалася невеликою, але зросла з 0,06% до 0,08% у 2023 році. Поступове
збільшення нематеріальних активів у 2023 році може вказувати на інвестиції в
нематеріальні ресурси, які можуть покращити конкурентоспроможність
підприємства, наприклад, за рахунок патентів або ліцензій.
Основні засоби залишаються основним компонентом необоротних активів,
проте їхня вартість зменшилася з 98 812 тис. грн у 2021 році до 84 512 тис. грн у
2022 році (-14,47%). У 2023 році вартість основних засобів частково відновилася,
збільшившись на 6,56% до 90 060 тис. грн. Зменшення основних засобів у 2022
46
році може свідчити про вибуття або амортизацію частини активів, тоді як у 2023
році спостерігається відновлення вартості основних засобів, що може вказувати
на нові капіталовкладення або модернізацію обладнання.
У 2021 та 2022 роках відстрочені податкові активи складали 40 тис. грн,
але у 2023 році їх значення знизилося до нуля, тобто повністю зникли з балансу
(-100%). Відсутність відстрочених податкових активів у 2023 році може
означати, що підприємство використало накопичені податкові активи для
зменшення податкових зобов’язань, або через зміни в податковій політиці.
Загальна сума необоротних активів знизилася з 98 911 тис. грн у 2021 році
до 84 602 тис. грн у 2022 році (-14,47%), але зросла до 90 860 тис. грн у 2023 році
(+7,40%). Зменшення необоротних активів у 2022 році та подальше зростання у
2023 році вказують на відновлення капіталовкладень, хоча загальний обсяг
необоротних активів все ще нижчий порівняно з 2021 роком. Це може вказувати
на тимчасову реструктуризацію активів або амортизацію.
Отже, у структурі необоротних активів ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» основним елементом залишаються основні засоби, частка
яких знизилася у 2022 році, але частково відновилася у 2023 році. Нематеріальні
активи зазнали незначного зростання у 2023 році, що може бути позитивним
фактором для інноваційної діяльності. Відсутність відстрочених податкових
активів у 2023 році свідчить про повне їхнє використання або списання з балансу.
Підприємству слід розглянути можливість інвестування в основні засоби
для оновлення або розширення виробничих потужностей. Також варто
розглянути доцільність збільшення інвестицій у нематеріальні активи, які
можуть підвищити конкурентоспроможність.

47

Таблиця 2.5 – Динаміка та структура оборотних активів ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»

Відхилення Відхилення
Стаття оборотних 2021 2022 2023 2022/2021 2023/2022
активів тис.грн % тис.грн % тис.грн % +/- % +/- %
Виробничі запаси 49432 12,05159 62824 13,62218093 57 028 12,86385 13392 27,09176242 -5 796 -6288196
- -
Готова продукція 139504 34,01126 103576 22,45847147 117459 26,49531 35928 -25,75410024 13 883 10343717
Товари 1989 0,484921 4410 0,956224021 812 0,183163 2421 121,719457 -3 598 -444598
Дебіторська
заборгованість за
продукцію, товари, -
роботи, послуги 196 039 47,79457 203 623 44,1517469 207 304 46,76171 7584 3,868617979 3 681 20358619
за виданими авансами 4 316 1,052247 5 671 1,229647715 22 410 5,055039 1355 31,39481001 16 739 -550361
з бюджетом 249 0,060707 304 0,065916577 1 217 0,27452 55 22,08835341 913 -29487
Інша поточна
дебіторська
заборгованість 147 0,035839 32 0,006938587 22 0,004963 -115 -78,23129252 -10 -3210
Гроші та їх еквіваленти 18225 4,44328 78768 17,0793319 36770 8,294234 60543 332,1975309 -41 998 -7918798
Інші оборотні активи 269 0,065583 1 981 0,429541901 298 0,06722 1712 636,4312268 -1 683 -199783
-
Усього за розділом II 410 170 100 461 189 100 443 320 100 51019 12,43850111 -17 869 46136769

Джерело:Розроблено на основі [101-103]
48
Аналіз динаміки та структури оборотних активів ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» за 2021-2023 (табл. 2.5) роки дозволяє оцінити зміни в
складі активів підприємства, що є важливим для розуміння короткострокової
ліквідності та ефективності управління ресурсами.
160000
139504
140000
117459
120000
103576
100000
78768
80000
62824
57,028
60000 49432
36770
40000
18225
20000
0
Виробничі запаси Готова продукція Гроші та їх еквіваленти
2021 2022 2023

Рис. 2.4 Динаміка змін оборотних активів ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» за 2021-2023
Джерело: побудовано автором на основі табл. 2.5

У 2021 році виробничі запаси складали 49 432 тис. грн (12,05% загальної
суми оборотних активів). У 2022 році вони збільшилися до 62 824 тис. грн
(+27,1%), а в 2023 році знизилися до 57 028 тис. грн (-9,2% відносно 2022 року).
Частка виробничих запасів у загальній структурі активів зросла до 13,62% у 2022
році, а в 2023 році зменшилася до 12,86%. Незважаючи на коливання, виробничі
запаси залишаються важливою частиною оборотних активів. Їх зниження у 2023
році може свідчити про оптимізацію запасів, проте надто високі запаси можуть
призвести до збільшення витрат на їх зберігання.
У 2021 році готова продукція становила 139 504 тис. грн (34,01% від
оборотних активів). У 2022 році обсяг готової продукції знизився до 103 576 тис.
грн (-25,75% відносно 2021 року), але в 2023 році зріс до 117 459 тис. грн (+13,4%
відносно 2022 року). Зниження обсягу готової продукції у 2022 році та його
часткове відновлення у 2023 році може вказувати на коливання попиту або на
49
поліпшення управління запасами готової продукції, що зменшує витрати на їх
зберігання.
Вартість товарів зросла з 1 989 тис. грн у 2021 році до 4 410 тис. грн у 2022
році (+121,7%), але значно зменшилася до 812 тис. грн у 2023 році (-81,6%).
Частка товарів в оборотних активах залишається незначною (менше 1%). Велике
коливання у вартості товарів може бути пов’язане з тимчасовим збільшенням
запасів товарів для перепродажу або непередбаченим накопиченням запасів.
Зниження у 2023 році може свідчити про продаж запасів або оптимізацію.
Дебіторська заборгованість була найвагомішою часткою оборотних
активів (47,79% у 2021 році) і становила 196 039 тис. грн. У 2022 році вона зросла
до 203 623 тис. грн (+3,87%), а в 2023 році – до 207 304 тис. грн (+1,81% відносно
2022 року). Зростання дебіторської заборгованості може свідчити про ризики
пов’язані з платоспроможністю клієнтів. Підприємству слід приділити увагу
оптимізації роботи з дебіторами для підвищення ліквідності.
У 2021 році заборгованість за виданими авансами становила 4 316 тис. грн
(1,05%). У 2022 році вона зросла до 5 671 тис. грн (+31,4%), а в 2023 році — до
22 410 тис. грн (+294,8% відносно 2022 року). Різке зростання авансових
платежів у 2023 році може бути пов’язане зі збільшенням передоплат
постачальникам або збільшенням авансів на придбання сировини та матеріалів.
Дебіторська заборгованість з бюджетом залишалась незначною, але зросла
з 249 тис. грн у 2021 році до 1 217 тис. грн у 2023 році (+389,2% за два роки).
Збільшення заборгованості з бюджетом може свідчити про податкові переплати
або очікування повернення переплат, але ця сума не становить значної частки в
загальній структурі активів.
Інша дебіторська заборгованість значно скоротилася з 147 тис. грн у 2021
році до 22 тис. грн у 2023 році (-85%). Зменшення іншої поточної дебіторської
заборгованості може свідчити про покращення контролю за кредитними
операціями або вирішення прострочених заборгованостей.
У 2021 році грошові кошти становили 18 225 тис. грн (4,44% оборотних
активів). У 2022 році вони різко зросли до 78 768 тис. грн (+332,2%), але у 2023
50
році скоротилися до 36 770 тис. грн (-53,3%). Значне коливання грошових коштів
може вказувати на зміну платіжної політики або одноразове надходження
грошових коштів, а також на необхідність вільних коштів для операційних
витрат у 2022 році.
У 2021 році інші оборотні активи становили 269 тис. грн, а у 2022 році різко
зросли до 1 981 тис. грн (+636,4%), але у 2023 році знизилися до 298 тис. грн (-
84,9%). Значні коливання в інших оборотних активах можуть бути пов’язані з
разовими операціями або переоцінкою запасів.
Загальна сума оборотних активів зросла з 410 170 тис. грн у 2021 році до
461 189 тис. грн у 2022 році (+12,4%), але у 2023 році знизилася до 443 320 тис.
грн (-3,9%). Незважаючи на зростання у 2022 році, скорочення в 2023 році може
бути результатом оптимізації активів або зниження обсягів запасів та грошових
коштів. Загальна структура активів зберігається без значних змін.
Структура оборотних активів ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат» характеризується великими частками дебіторської заборгованості та
готової продукції, що свідчить про необхідність контролю за платежами від
клієнтів та управління запасами. Значне коливання грошових коштів може
вказувати на нестабільність ліквідності. Зростання дебіторської заборгованості
за виданими авансами та заборгованості з бюджетом вимагає особливої уваги.
Підприємству слід звернути увагу на зменшення дебіторської
заборгованості та підтримання стабільного рівня грошових коштів для
підвищення ліквідності.
Таблиця 2.6 – Показники ефективності використання оборотних активів
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Стаття 2021 2022 2023 Відхилення
2023/2021
Коефіцієнт оборотності оборотних 2,05 1,02 2,95 0,9
активів
Період обертання оборотних активів 178 445 314,6 136,6
Коефіцієнт завантаження коштів в 1,52 0,94 1,28 -0,24
обороті
51
Стаття 2021 2022 2023 Відхилення
2023/2021
Коефіцієнт оборотності матеріальних 1,88 2,53 6,16 4,28
запасів
Період обертання матеріальних запасів 121,0 114,2 169,7 48,7
Коефіцієнт оберноності незавершеного 1,33 1,89 0,63 -0,7
виробництва
Період обертання незавершеного 108,4 121,4 80,7 -27,7
виробництва
Джерело: Розроблено на основі [101-103]

Проаналізуємо детально результати показників ефективності
використання оборотних активів ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат», які наведено у таблиці 2.6.
Коефіцієнт оборотності зріс з 2,05 у 2021 році до 2,95 у 2023 році. Це
означає, що у 2023 році підприємство стало швидше обертати свої оборотні
активи в порівнянні з 2021 роком. Зростання на 0,9 вказує на підвищення
ефективності використання активів, що може позитивно вплинути на
прибутковість. Поліпшення в оборотності активів, імовірно, свідчить про
оптимізацію операційного циклу та підвищення ефективності.
Період обертання скоротився з 445 днів у 2022 році до 314,6 днів у 2023
році, що є позитивною тенденцією. Проте, в порівнянні з 2021 роком, показник
все ще вищий на 136,6 днів. Скорочення періоду обертання вказує на
прискорення операційного циклу, що знижує ризики зв’язування коштів у
запасах, але подальша оптимізація була б бажаною.
Зниження цього коефіцієнта з 1,52 у 2021 році до 1,28 у 2023 році (-0,24)
свідчить про покращення ефективності завантаження коштів в обороті, оскільки
менша частина оборотних активів перебуває у запасах. Ця динаміка є
позитивною, адже вона означає, що менша частина коштів заморожена в
оборотних активах.
Спостерігається значне зростання коефіцієнта з 1,88 у 2021 році до 6,16 у
2023 році, що становить приріст на 4,28. Це означає, що підприємство стало
значно частіше використовувати свої матеріальні запаси для виробництва та
52
продажу. Підвищення коефіцієнта свідчить про покращення використання
матеріальних запасів, що позитивно впливає на ефективність діяльності.
Період обертання матеріальних запасів зріс на 48,7 днів з 2021 по 2023 рік,
що є небажаним. Триваліший період може свідчити про проблеми в управлінні
запасами або зниження темпів реалізації продукції. Хоча коефіцієнт обертання
зростає, подовження періоду обертання вказує на потребу в оптимізації запасів
для скорочення часу, протягом якого вони залишаються на складі.
Зниження коефіцієнта оборотності незавершеного виробництва з 1,33 у
2021 році до 0,63 у 2023 році (-0,7) свідчить про зменшення частоти обертання
цього ресурсу, що може вказувати на зниження продуктивності виробничих
процесів. Показник негативно впливає на ефективність підприємства. Варто
з’ясувати причини, які уповільнюють оборотність незавершеного виробництва.
Період обертання скоротився на 27,7 днів з 2021 до 2023 року, що є
позитивним показником, адже скорочення цього періоду вказує на швидше
завершення виробничого циклу. Хоча коефіцієнт обертності незавершеного
виробництва знизився, скорочення періоду обертання є позитивним моментом.
Загалом, ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» демонструє
зростання ефективності в управлінні оборотними активами за 2021-2023 роки.
Підвищення оборотності активів, скорочення періоду обертання запасів та
оборотних активів свідчать про оптимізацію діяльності. Проте, є сфери, які
потребують уваги – зокрема, збільшення періоду обертання матеріальних запасів
і зниження оборотності незавершеного виробництва.

53
Таблиця 2.7 – Основні показники господарської діяльності ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Показники станом на кінець року Відхилення (+ ; - )
2021р. 2022р. 2023р. 2022 р. від 2021 р. 2023р. від 2022 р. 2023 р. від 2021 р.
№ Показники
сума, сума, сума, сума, темп сума, темп сума, темп
тис.грн. тис.грн. тис.грн. тис.грн. росту,% тис.грн. росту,% тис.грн. росту,%
1 Виручка від реалізації
продукції в діючих 1 090 119 1 228 396 1 276 471 138 277 112,68 48 075 103,91 186 352 117,09
цінах без ПДВ, тис.грн.
2 Чиста виручка від
реалізації 1 090 119 1 228 396 1 276 471 138 277 112,68 48 075 103,91 186 352 117,09
продукції, тис.грн.
3 Собівартість
реалізованої 874 390 990 138 1 050 660 115 748 113,24 60 522 106,11 176 270 120,16
продукції, тис.грн.
4 у % до чистої виручки 80,21 80,60 82,31 0,39 100,49 1,71 102,12 2,10 102,62
5 Валовий прибуток(+),
збиток(-), тис.грн. 215 729 238 258 225 811 22 529 110,44 -12 447 94,78 10 082 104,67
6 у % до чистої виручки 19,79 19,40 17,69 -0,39 98,01 -1,71 91,21 -2,10 89,39
7 Інші операційні
доходи, тис.грн. 4 518 40 169 22 725 35 651 889,09 -17 444 56,57 18 207 502,99
8 Адміністративні
48 054 50 814 60 515 2 760 105,74 9 701 119,09 12 461 125,93
витрати, тис.грн.
9 Витрати на
178 108 184 108 167 238 6 000 103,37 -16 870 90,84 -10 870 93,90
збут, тис.грн.
10 Інші операційні
15 659 98 122 48 670 82 463 626,62 -49 452 49,60 33 011 310,81
витрати, тис.грн.
11 Прибуток(+), збиток(-)
від операційної 21 574 54 617 27 887 33 043 253,16 -26 730 51,06 6 313 129,26
діяльності, тис.грн.
54
Показники станом на кінець року Відхилення (+ ; - )
2021р. 2022р. 2023р. 2022 р. від 2021 р. 2023р. від 2022 р. 2023 р. від 2021 р.
№ Показники
сума, сума, сума, сума, темп сума, темп сума, темп
тис.грн. тис.грн. тис.грн. тис.грн. росту,% тис.грн. росту,% тис.грн. росту,%
12 у % до чистої виручки 1,98 4,45 2,18 2,47 224,66 -2,26 49,14 0,21 110,39
13 Інші доходи, тис.грн. 419 101 2 154 -318 24,11 2 053 2 132,67 1 735 514,08
14 Інші витрати, тис.грн. 35 294 94 259 840,00 -200 31,97 59 268,57
15 Прибуток від звичайної
діяльності до 21 733 56 429 29 270 34 696 259,65 -27 159 51,87 7 537 134,68
оподаткування, тис.грн.
16 у % до чистої виручки 1,99 4,59 2,29 2,60 230,42 -2,30 49,92 0,30 115,02
17 Чистий прибуток
21 883 56 361 2 029 34 478 257,56 -54 332 3,60 -19 854 9,27
(збиток), тис. грн.
18 Рентабельність
реалізованої продукції
2,50 5,69 0,19 3,19 227,45 -5,50 3,39 -2,31 7,72
за чистим прибутком,
%
19 Рентабельність
діяльності (активів) за
1,08 2,67 1,36 1,59 246,54 -1,32 50,66 0,27 124,91
прибутком від
звичайної діяльності,%
20 Середньорічна первісна
вартість основних 243 295 248 861 254 677 5 566 102,29 5 816 102,34 11 382 104,68
засобів, тис.грн.
21 Фондовіддача
4,48 4,94 5,01 0,46 110,16 0,08 101,54 0,53 111,86
основних засобів
22 Фондоємність 0,22 0,20 0,20 -0,02 90,77 -0,00 98,48 -0,02 89,40
55
Показники станом на кінець року Відхилення (+ ; - )
2021р. 2022р. 2023р. 2022 р. від 2021 р. 2023р. від 2022 р. 2023 р. від 2021 р.
№ Показники
сума, сума, сума, сума, темп сума, темп сума, темп
тис.грн. тис.грн. тис.грн. тис.грн. росту,% тис.грн. росту,% тис.грн. росту,%
24 Середньооблікова
чисельність робітників, 595 560 449 -35 94,12 -111 80,18 -146 75,46
чол.
25 Продуктивність праці
(по виручці від 1 832,13 2 193,56 2 842,92 361 119,73 649 129,60 1 011 155,17
реалізації), тис. грн.
26 Фонд заробітної платні,
115 358 141 402 140 581 26 044 122,58 -821 99,42 25 223 121,86
тис.грн.
27 Середня заробітна
платня одного
16,157 21,042 26,091 4,885 130,24 5,050 124,00 9,935 161,49
робітника в місяць.
тис.грн.
28 Фондооснащеність,
409 444 567 35,49 108,68 122,81 127,64 158,31 138,72
тис. грн.
29 Середньорічна вартість
оборотних активів, 399 551 435 680 452 255 36 129 109,04 16 575 103,80 52 704 113,19
тис.грн.
30 Середньорічна вартість
власного оборотного 265 078 235 461 196 671 -29 617 88,83 -38 790 83,53 -68 407 74,19
капиталу, тис.грн.
31 Ресурсовіддача
2,728 2,819 2,822 0,09 103,34 0,00 100,11 0,09 103,45
оборотних активів, грн.
32 Середньорічна вартість
власного капіталу, 366 340 327 218 284 402 -39 122 89,32 -42 816 86,92 -81 938 77,63
тис.грн.
Джерело: розраховано автором на основі [101-103]

56
Проведений аналіз показників господарської діяльності ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» (табл. 2.7) дозволяє оцінити
ефективність роботи підприємства за період 2021-2023 років. Ось детальний
розгляд ключових показників:
Виручка зросла з 1 090 119 тис. грн у 2021 році до 1 276 471 тис. грн у 2023
році (збільшення на 17,09%). Це свідчить про стабільне зростання продажів, що
є позитивною тенденцією. Зростання виручки може бути результатом
розширення ринків збуту або підвищення попиту на продукцію.
Чиста виручка та собівартість продукції також зросли. При цьому, темп
зростання собівартості (20,16% за 2021-2023 рр.) перевищує темп зростання
виручки, що призвело до зниження валового прибутку у 2023 році. Підприємству
варто звернути увагу на контроль за собівартістю, щоб підвищити
рентабельність.
Валовий прибуток зріс на 10,08% за аналізований період, але у 2023 році
він знизився на 5,22% порівняно з 2022 роком. Це свідчить про погіршення
маржинальності, можливо, через зростання собівартості.
Інші операційні доходи у 2022 році різко зросли до 40 169 тис. грн, але у
2023 році зменшились до 22 725 тис. грн. Інші операційні витрати також
коливаються, з високим значенням у 2022 році (98 122 тис. грн) і значним
скороченням у 2023 році. Значні коливання можуть бути пов’язані з
одноразовими витратами чи доходами. Рекомендується стабілізувати ці
показники для підвищення прогнозованості фінансових результатів.
Прибуток зріс із 21 574 тис. грн у 2021 році до 27 887 тис. грн у 2023 році,
хоча у 2023 році спостерігалося зниження на 51,06% порівняно з попереднім
роком. Зменшення операційного прибутку може бути наслідком зростання
витрат, що вимагає перегляду стратегії управління витратами.
Чистий прибуток різко впав у 2023 році (на 96,4%) порівняно з 2022 роком.
Цей спад може бути викликаний зростанням витрат і зниженням операційної
маржинальності. Таке різке зниження потребує негайного аналізу та вжиття
заходів для підвищення ефективності.
57
Рентабельність за чистим прибутком значно знизилась у 2023 році (до
0,19%), що свідчить про низьку прибутковість на кожну гривню виручки.
Рентабельність діяльності також знизилася до 1,36%. Зниження рентабельності
вказує на необхідність підвищення ефективності витрат.
Вартість основних засобів зросла на 4,68%, що свідчить про інвестиції в
активи. Фондовіддача збільшилася до 5,01, що є позитивним показником.
Підвищення фондовіддачі свідчить про ефективніше використання активів.
Чисельність працівників скоротилась на 24,54% за період, водночас
продуктивність праці зросла на 55,17%. Це може вказувати на підвищення
ефективності роботи персоналу. Оптимізація чисельності персоналу при
зростанні продуктивності є позитивною тенденцією.
Фонд заробітної плати збільшився на 21,86%, а середня заробітна плата
зросла на 61,49%, що відповідає зростанню продуктивності. Зростання середньої
зарплати може мотивувати працівників, сприяючи підвищенню ефективності.
Оборотні активи зросли на 13,19%, тоді як власний капітал знизився на
22,37%, що може вплинути на фінансову стійкість підприємства. Зниження
власного капіталу потребує уваги, щоб уникнути ризику недостатнього
фінансування діяльності.
Рентабельність власного капіталу, хоча і зросла до 0,18%, залишається на
низькому рівні. Підприємству необхідно підвищувати ефективність
використання капіталу для поліпшення рентабельності.
Як бачимо з проведеного дослідження ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» показує стабільне зростання виручки та підвищення
продуктивності праці. Проте є серйозні виклики: зниження чистого прибутку,
зменшення рентабельності та зниження власного капіталу. Рекомендується
вжити заходів для контролю собівартості продукції, стабілізації рентабельності
та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

58
Таблиця 2.8 – Розрахунок показників ліквідності (платоспроможності)
На кінець року Відхилення (+ ; - )
2023 р. від 2021 2023 р. від
Оптимал року 2022 року
ьне абсо
Показники
значенн 2021 2022 2023 лютн
абсолютне приріст, прирі
я е
число % ст, %
числ
о
К-т -
абсолютної 0,2÷0,3 0,1202 0,3192 0,1391 0,0189 15,73 0,180 -56,44
ліквідності 2
К-т
термінової 0,7÷0,8 1,446 1,177 1,014 -0,43 -29,88 -0,16 -13,86
ліквідності
К-т загальної
ліквідності
2,0÷2,5 2,704 1,869 1,677 -1,03 -38,00 -0,19 -10,29
(покриття)
К-т
ліквідності - 1,259 0,692 0,663 -0,60 -47,33 -0,03 -4,23
запасів
К-т
ліквідності
- 1,324 0,850 0,873 -0,45 -34,01 0,02 2,81
коштів у
розрахунках
Коефіцієнт
співвідноше
ння
кредиторськ
- 0,596 0,424 0,410 -0,19 -31,19 -0,01 -3,35
ої та
дебіторської
заборгованос
ті
К-т
мобільності ≥0,5 0,806 0,845 0,830 0,02 3,00 -0,02 -1,79
активів
Коефіцієнт
співвідноше
ння
>1 4,147 5,451 4,879 0,73 17,66 -0,57 -10,50
оборотних і
необоротних
активів
Джерело: Розраховано автором на основі [101-103]
Аналіз показників ліквідності (платоспроможності) ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» (табл. 2.8) надає інформацію про його
здатність виконувати короткострокові зобов’язання та загальну фінансову
стійкість. Розглянемо кожен з показників детально.
59
У 2021 році коефіцієнт складав 0,1202, що є нижчим від оптимального
значення (0,2-0,3). У 2022 році він зріс до 0,3192, що перевищує оптимальний
діапазон, але в 2023 році знову знизився до 0,1391. Відносно 2021 року,
коефіцієнт зріс на 15,73%, але відносно 2022 року зменшився на 56,44%. Значні
коливання коефіцієнта вказують на нестабільність у короткостроковій
ліквідності, що може викликати ризик неплатоспроможності.
У 2021 році коефіцієнт перевищував оптимальний діапазон (0,7-0,8) і
становив 1,446. Однак у 2023 році він знизився до 1,014, що на 13,86% нижче
показника 2022 року і на 29,88% нижче 2021 року. Зниження цього коефіцієнта
може свідчити про зменшення ліквідних активів, що може ускладнити
погашення зобов’язань при невеликих запасах коштів.
Показник у 2021 році становив 2,704, що є вищим за оптимальний діапазон
(2,0-2,5). У 2022 та 2023 роках коефіцієнт поступово знижувався, досягнувши
1,677 у 2023 році (на 10,29% менше, ніж у 2022 році, та на 38% менше, ніж у 2021
році). Зниження коефіцієнта покриття свідчить про погіршення здатності
підприємства покривати свої зобов’язання за рахунок оборотних активів, що є
негативною тенденцією.
Коефіцієнт знизився з 1,259 у 2021 році до 0,663 у 2023 році, що означає
падіння на 47,33% за аналізований період. Зниження ліквідності запасів вказує
на зниження їх оборотності або накопичення матеріалів, що не
використовуються. Це може негативно вплинути на загальну ліквідність
підприємства.
Коефіцієнт також знизився з 1,324 у 2021 році до 0,873 у 2023 році. Проте
в 2023 році відбулося незначне зростання на 2,81% порівняно з 2022 роком.
Зниження показника може означати зменшення оборотності коштів у
розрахунках або збільшення дебіторської заборгованості, що є ознакою меншої
ліквідності.
Коефіцієнт знизився з 0,596 у 2021 році до 0,410 у 2023 році, що означає
зменшення на 31,19%. Зниження співвідношення може означати, що обсяги
60
кредиторської заборгованості перевищують дебіторську, що може викликати
ризик ліквідності та підвищення фінансових зобов’язань перед контрагентами.
Показник перевищує оптимальне значення (≥0,5) протягом усього
аналізованого періоду, хоч і має тенденцію до незначного зниження у 2023 році
(до 0,830). Хоча коефіцієнт мобільності активів дещо знизився, він залишається
на стабільно високому рівні, що вказує на хорошу структуру активів
підприємства для забезпечення платоспроможності.
Цей коефіцієнт також залишається стабільним і перевищує поріг 1, що є
позитивним фактором для платоспроможності підприємства. У 2023 році він
склав 4,879, хоч і знизився на 10,5% порівняно з 2022 роком. Високе значення
показника свідчить про домінування оборотних активів над необоротними, що
добре для короткострокової ліквідності.
Як бачимо з проведеного дослідження за період 2021-2023 років
спостерігається зниження показників ліквідності ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат», особливо коефіцієнтів термінової та загальної
ліквідності, що може свідчити про зменшення платоспроможності. Зниження
ліквідності запасів та співвідношення кредиторської і дебіторської
заборгованості також вказують на ризики в управлінні ліквідністю. Незважаючи
на це, коефіцієнти мобільності активів та співвідношення оборотних і
необоротних активів залишаються на прийнятному рівні, що є позитивним
фактором.
Рекомендується посилити управління оборотними активами та
зосередитися на підвищенні ліквідності, щоб забезпечити стабільність
платоспроможності.
Отже, можна зробити висновок, що фінансовий стан компанії наразі є
недостатньо стабільним. Проте, важливо не зупинятись і продовжувати
працювати над покращенням. Необхідно постійно шукати можливості для
вдосконалення виробничих процесів, упроваджувати новітні технології,
розширювати асортимент продукції та регулярно виводити на ринок нові товари.

61
2.3 Аналіз ринку сирної продукції

Дослідимо споживчий ринок сирної продукції в умовах, коли значне
зростання цін на продукцію вплинуло на звички споживачів: вони обирають
знайомі товари з більш доступною вартістю. Підвищення цін призвело до
зниження попиту на тверді сири, водночас зріс інтерес до плавлених сирів.
Споживачі також звертають увагу на впізнаваність бренду, віддаючи перевагу
відомим маркам у межах однієї цінової категорії. Тому молочним брендам
важливо інвестувати в рекламні кампанії для зміцнення позицій на ринку.
Серед українських споживачів також немає єдиної думки щодо того, який
сир обрати – ваговий чи фасований.
Покупці старшого покоління вважають, що ваговий сир є свіжішим,
оскільки його швидше продають і він не затримується на прилавках. Молодь
віддає перевагу фасованому сиру, оскільки його зручніше зберігати тривалий
час, а також брати із собою як перекус, що приваблює людей з активним
способом життя.
Сегменти споживачів. Проведена сегментація ринку дає змогу визначити
три основні групи перспективних споживачів:
особи до 18 років (родини із середнім та вищим рівнем доходів);
особи у віці 19-24 років (із середнім та вищим рівнем доходів);
особи у віці 35-55 років, які мають високий рівень доходу та виховують
одну або більше дітей.
З точки зору основного мотиву вибору на ринку твердого сиру є
присутніми наступні групи споживачів, розглянуті у таблиці 2.9.
Таблиця 2.9 – Групи споживачів та їх мотиви щодо вибору твердого сиру
на ринку
Група споживачів Опис основного мотиву вибору
Ті, що купують сир, яке подобається Вибирають, яке подобається за окремими смаковими
за окремими смаковими характеристиками, не звертаючи уваги на ті або інші
характеристиками 2,4% його іміджеві риси.
62
Група споживачів Опис основного мотиву вибору
Ті, що купують «зручне» 5,6% Основна вимога – зручність купівлі, транспортування
і споживання сиру: в основному це зручна
функціональна упаковка.
Ті, які є приверженцами того сиру, Вибирають не стільки сам Товар, скільки певні емоції,
яке «було раніше» 8,5% спогади, атмосферу минулого.
Ті, що купують найдешевший сир Купують, яке дешевше, пред’являючи тільки самі
11,3% базові вимоги до якості або не пред’являючи ніяких
вимог до Товару взагалі, окрім найнижчої ціни.
Ті, що люблять експериментувати Основний мотив при виборі Товару – пошук нових
16,4% відчуттів, новизни. Кожного разу купують нові сорти
сирів
Ті, що купують «оригінальне» Вибирають сир з деякою «родзинкою» – щось
24,7% оригінальне, незвичайне.
Консерватори (купуючи «звичні» Основний мотив – страх «обманутися» у новому
для них марки). Окремий випадок Товарі. Тому купують ті Товари, до яких вже звикли.
– що купують продукцію виробника,
якому «довіряють» 31,1%
Джерело: Складено автором на основі [104]

При аналізі кожного сегменту ринку стає зрозуміло, що для споживачів,
які віддають перевагу «традиційному» сиру, продукція майже відсутня, хоча цей
сегмент твердих сирів має значний потенціал. Вихід на цей ринок може стати
перевагою для підприємства, дозволяючи йому підвищити
конкурентоспроможність, орієнтуючи частину виробництва саме на цей сегмент.
Також варто врахувати, що таке позиціонування приверне увагу групи
«Поціновувачів найкращого», для яких важливим аргументом є якість і схожість
із класичними смаками. Це може підвищити статус продукту, зробивши його
справді елітним і привабливим для консерваторів.
Серед споживачів найбільшу частку займають саме консерватори, які
надають перевагу звичним маркам (31,1%), далі йдуть ті, хто віддає перевагу
«оригінальному» (24,7%), і споживачі, які люблять експериментувати, пробуючи
нові види сиру (16,4%).
Відповідно, підприємству слід орієнтувати свій асортимент на ці основні
групи споживачів, адже вони формують значну частку потенційного доходу.
Мета ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» полягає в
довгостроковому збалансованому задоволенні потреб не лише кінцевих
63
споживачів, а й усіх зацікавлених сторін підприємства. Інтереси та очікування
цих сторін, що є важливими для системи управління якістю, наведені в таблиці
2.10.
Таблиця 2.10 – Зацікавлені сторони функціонування ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат»
Зацікавлені сторони Потреби та очікування
Внутрішнє середовище
Власники Стала прибутковість, прозорість роботи
Персонал підприємства Винагорода та визнання
Комфортні та безпечні умови праці
Зовнішнє середовище
Замовники (кінцеві споживачі) Якість, ціна та умови поставки продукції
Постачальники та партнери Взаємна фінансова зацікавленість та послідовність
Суспільство (в тому числі Дотримання законодавчих і нормативних вимог
контролюючі та інспектуючи Збереження та захист навколишнього середовища
органи)
Джерело: Сформовано автором на основі [105]

При використанні системного методу спочатку визначаються
характеристики виходу – продукції або послуги: що виготовляти, з якими
параметрами виготовляти, якої якості, для кого, в які строки, кому продавати та
по якій ціні. Вихід має бути конкурентоздатним по нормативам.
Можливості формуються як щось, що дає компанії шанс здійснити щось
нове: виробити нову продукцію, заохотити нових клієнтів, впровадити нову
технологію, перешикувати бізнес-процеси і т.п. Щоб достойно реагувати на
погрози і впевнено визначати можливості, аж ніяк не достатньо тільки однієї
інформації про їх.

64
Таблиця 2.11 – PEST-аналіз ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат»
Правові та політичні фактори Економічні фактори
1. Нестабільність законодавства. 1. Нестабільність цін на сировину на
2.Інвестиційна непривабливість країни. українському ринку (більшість виробників
3. Політична нестабільність. продукції негативно ставиться до підвищення
цін на власну продукцію через подорожчання
сировини).
2.Зростання ціни на імпортовану сировину.
3. Темп інфляції.
4. Нестача оборотних коштів.
Технологічні і технічні фактори Соціальні фактори
1.Невідповідна та постійно деградуюча 1.Забруднення навколишнього середовища
якість вітчизняної сировини, яка не 2. Низький платоспроможний попит на
задовольняє стандартам виробників сирних продукцію, що випускається
виробів.
2. Можливі простої у технологічному
процесі виробництва.
Джерело: Розроблено автором на основі [101-104]

Згідно з вихідними даними по підприємству в таблиці 2.12 наведено
матрицю SWOТ- аналізу підприємства за 2023 рік.

Таблиця 2.12 – Матриця SWOТ-аналізу ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат»
СИЛЬНІ СТОРОНИ «S» — STRENGTH СЛАБКІ СТОРОНИ «W» — WEAKNESS
- Наявність достатніх фінансових ресурсів та - Низький рівень організації
великий досвід роботи. маркетингової діяльності.
- Добра репутація в очах споживачів і гнучка - Поява нових конкурентів.
реакція на швидко мінливий попит. - Зростанні збуту Товарів-замінників.
- Високий рівень якості продукції. - Висока частка витрат на підтримку і
- Наявність інноваційних можливостей відновлення основних фондів.
обладнання. - Наявність високих витрат на
- Висока кваліфікація та компетентність транспортування.
персоналу. - Нестабільна робота обладнання.
- Високий рівень ефективності діяльності
підприємства.
- Ефективна організація збуту.
65
МОЖЛИВОСТІ «O» — OPPORTUNITIES ЗАГРОЗИ «T» — THREATS
- Вихід на нові ринки (нові сегменти - Зростання тарифів на перевезення
ринку). продукції.
- Розширення асортименту виробленої - Швидкий розвиток компаній-
продукції. конкурентів.
- Можливість виходу на зовнішній ринок - Наявність валютних коливань на
та розвиток ринкових сегментів. фінансовому ринку.
- Наявність використання новітніх - Наявність постійного підвищення цін на
виробничих технологій. газ, енергоносії та сировинні матеріали. -
- Збільшення обсягу використання Наявність високих податків призводить до
трудових ресурсів. зменшення ефективності підприємства.
- Наявність нестабільності в державі.
- Посилення конкурентного тиску.
Конкуренти можуть скористатися змінами в
потребах споживачів.
- Несприятливі демографічні зміни.
- Скорочення доходів споживачів.
Джерело: Розроблено автором на основі [101-104]
Стратегія використання сильних сторін підприємства для максимального
використання ринкових можливостей.
Зважаючи на досвід ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» на
міжнародних ринках і вже набутий позитивний імідж, підприємство має
потенціал для освоєння нових ринків і розширення своєї частки на ринках тих
країн, де воно вже функціонує.
Конкурентна позиція компанії є досить сильною: за багатьма показниками
вона перевершує середній рівень галузі. Водночас існують додаткові можливості
для вдосконалення, що допоможуть компанії ще більше підвищити свою
конкурентоспроможність. Відповідно до рекомендацій, ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» варто застосувати агресивну стратегію: активно виходити
на нові ринки збуту, інвестувати в розвиток і розширювати свою частку,
залучаючи нових клієнтів.

66
РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ
ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ

3.1 Сучасні напрями забезпечення інноваційних підходів в діяльність
підприємств сироробної галузі

Процес впровадження організаційно-економічного підходу для
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» потребує ретельного
планування та регламентації, оскільки цей підхід повинен якомога більше
відповідати чинній політиці та стратегії компанії. Розроблений організаційно-
економічний підхід має повністю задовольняти потреби підприємства та його
споживачів, а на етапі реалізації запропонованих стратегій він повинен
комплексно охоплювати й систематизувати всі аспекти діяльності ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат».
Відповідно, організаційно-економічний підхід до інноваційного розвитку
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» варто розглядати як
розгалужену ієрархічну систему, яка забезпечує зв’язок між її елементами та їх
групами на основі способів їхньої взаємодії. До цієї системи включено
інтеграцію та розподіл певних елементів, через які балансуються економічні
взаємозв’язки між державою, інноваційним сектором, підприємством та
споживачами, що підтримують спрямований розвиток підприємства на
визначений період часу (рис. 3.1).
Сьогодні відзначається посилення впливу факторів зовнішнього
середовища (політичні загрози, коливання курсу валют, зростання цін) та
внутрішніх факторів (низький рівень доходів, застарілі управлінські ресурси,
недостатня інтеграція науки і підприємств), які створюють нові виклики для
функціонування цього підходу [39]. Тому він має бути адаптивним до інновацій,
стійким до змін ринкового середовища.
67

Рис. 3.1 Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат»
68
Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» включає комплекс цілей,
визначених підприємством, необхідні ресурси, розроблені економічні показники
для оцінювання ефективності механізму та належне інформаційне забезпечення.
Для забезпечення більш ефективного функціонування цей механізм
повинен бути побудований на таких ключових складових, як організаційна,
економічна та інноваційна.
Зокрема, організаційна складова механізму охоплює вид діяльності
підприємства, процес планування його діяльності та визначення виробничих
технологій. Економічна складова включає показники, пов’язані з
ціноутворенням, а також кредитну й податкову політику. Інноваційна складова
передбачає управління інноваційними процесами на всіх етапах їх
впровадження, а також розвиток інноваційної інфраструктури та стимулювання
нововведень.
Варто підкреслити, що цей механізм є відкритою, динамічно діючою
системою, яка функціонує під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників,
реалізуючи свою діяльність через низку функцій, представлених на рис. 3.2.
реалізація потенціалу підприємства, забезпечення
конкуренції та співпраці, використання інноваційного
потенціалу при на шлях економічного зростання
дотримання стійких стимулів менеджерів і колективу
у створенні якісно нових технологій, форм організації
виробництва, маркетингового обслуговування,
реалізація творчого потенціалу
забезпечення збалансованості та
внутрішньовиробничої пропорційності між
структурними ланками виробництва на інноваційній
основі
знаходження шляхів і засобів, потрібних для
забезпечення інноваційного розвитку
машинобудівного підприємства

Рис. 3.2 Функції організаційно-економічного механізму інноваційного
розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Джерело: складено автором на основі [49]
Функції організаційно-економічного
механізму інноваційного розвитку
69
У результаті впровадження організаційно-економічного механізму
управління інноваційним розвитком у діяльність ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат», підприємство зможе досягти такого рівня розвитку, який
би забезпечував можливість функціонування у зовнішньому середовищі за
відповідними показниками з конкурентами у галузі.
Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» повинен включати методи для
забезпечення і аналізу, а отримані результати мають бути використаними для
визначення й групування слабких і сильних сторін підприємства, планування
подальшої діяльності ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» з метою
інноваційного розвитку.
Формування організаційно-економічного механізму управління
інноваційним розвитком ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
вимагає впровадження відповідної системи принципів, що представлено на рис.
3.3.

Рис. 3.3 Принципи організаційно-економічного механізму інноваційного
розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
Джерело: складено автором на основі [82].
70
Зокрема, наукова методика забезпечує якісне формування структури
організаційно-економічного механізму; ієрархічність відіграє роль у
впровадженні розроблених стратегій; цілеспрямованість акцентує на досягненні
стратегічних цілей компанії та реалізації її кінцевої мети. Вибір напрямків
інноваційного розвитку дозволяє максимально використовувати конкурентні
переваги підприємства; комплексність встановлює взаємозв’язок між
структурними елементами механізму в умовах впливу різних факторів;
ефективність орієнтована на економію ресурсів без втрати бажаних результатів.
Системність сприяє впорядкуванню всіх складових елементів механізму;
збалансованість гарантує вигоду для всіх учасників інноваційного процесу;
ресурсне забезпечення визначає потребу у залученні необхідних ресурсів для
реалізації механізму; тривалість встановлює часові рамки проекту;
інформованість забезпечує належний рівень даних на всіх етапах реалізації
механізму; пріоритетність визначає важливість завдань і стратегічних цілей
інноваційного проекту [87].
Також варто зазначити, що подальша інноваційна діяльність
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» має бути пов’язана з постійним
впровадженням нових інновацій, що передбачає здійснення організаційно-
економічних і виробничих трансформацій. Для досягнення інноваційних цілей
необхідно застосовувати сучасні підходи до управління змінами та інноваціями.
Основною метою функціонування організаційно-економічного механізму
інноваційного розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» є
трансформація продукції підприємства до нового якісного рівня, що
характеризується досягненням інноваційних цілей, зростанням
конкурентоспроможності виробництва та максимальним задоволенням потреб
як споживачів, так і самого підприємства.
Основними завданнями функціонування організаційно-економічного
механізму ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» є:
– дослідження динаміки властивостей механізму інноваційного розвитку
та його структурних елементів;
71
– формування організаційно-економічного механізму відповідно до
визначених потреб і характеристик.
Процес вирішення цих завдань є специфічним для ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» і вимагає максимальної уваги до його
стратегічних і тактичних цілей, особливостей діяльності та викликів, рівня
технологічного та інформаційного забезпечення, а також наявного інноваційного
потенціалу й ресурсів.
Принципи управління інноваційним розвитком ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» слід систематизувати у блоки (рис. 3.4):
1. Організаційний (показники ділової активності підприємства);
2. Економічний (показники платоспроможності);
3. Інноваційний (розробка та впровадження інновацій).
Важливою складовою організаційно-економічного механізму
інноваційного розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» є
інструменти управлінської дії, що діють в межах організаційного, економічного
та інноваційного блоків. Зважаючи на загальні принципи інструментів, способів
та засобів регулювання діяльності підприємства для досягнення запланованих
цілей, необхідно розробити структуру трансформації суб’єктно-об’єктних
відносин на етапах формування та розвитку ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат». До таких інструментів належать ключові компетенції,
маркетинг, бенчмаркінг, проектне та процесне управління, інноваційні
програми, економічні та неекономічні мотиватори, точки інноваційного
розвитку, інноваційні важелі та мультиплікатори.
У сучасних умовах господарювання для ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» є актуальним запровадження додаткового інструменту –
експериментальної культури та інновацій. Інноваційна діяльність стає більш
успішною у культурному середовищі, де цінують креативність і творчий
потенціал.
72

Рис. 3.4 Ключові принципи основних блоків організаційно-економічного механізму для ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат»
Джерело: складено автором на основі [82, с.212].
73
До основних складових експериментальної культури належать: мотивація
персоналу до створення нових ідей, розробка системи для обміну ідеями та
інформацією, а також усунення недоліків у комунікаціях на рівні підприємства.
Ефективність організаційно-економічного механізму інноваційного
розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» забезпечується
завдяки наявності сукупності необхідних ресурсів та умов, що сприяють
цілеспрямованому перебігу економічних процесів.
Основні засоби для забезпечення інноваційного розвитку
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» в умовах застосування
організаційно-економічного механізму представлені на рис. 3.5.

Рис. 3.5 Засоби забезпечення інноваційного розвитку ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» на основі організаційно-економічного
механізму
Джерело: складено автором на основі [42].

74
Ще одним ключовим ресурсом забезпечення організаційно-економічного
механізму інноваційного розвитку ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат» є час, оскільки інноваційна діяльність здійснюється у формі
інноваційних проектів. Управління проектами дозволяє виявляти резерви часу
для виконання окремих завдань, а також ефективно планувати терміни реалізації
проекту.
Результатом впровадження цього організаційно-економічного механізму
стане досягнення підприємством високого рівня інноваційної діяльності та
отримання прибуткових результатів. Реалізація запропонованого механізму
дозволить ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» підвищити
інноваційну активність підприємства завдяки комплексному використанню
організаційної, економічної та інноваційної складових, переводячи інноваційний
розвиток у режим покращених змін.

3.2 Впровадження сучасних інноваційних підходів в діяльність
підприємств сироробної галузі

Розвиток сироробної галузі в Україні має великий потенціал, але потребує
адаптації до сучасних умов, включаючи використання інновацій, що сприяють
підвищенню якості продукції, зниженню витрат, покращенню ефективності
виробництва та орієнтації на експорт. Розглянемо інноваційні підходи, які
можуть допомогти ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» зміцнити
свої позиції на ринку та адаптуватися до актуальних викликів.
75
Використання
Інтернету речей
(IoT) для
моніторингу та
Впровадження Екологічні інновації
управління
сучасних технологій та безвідходне
автоматизації та виробництво
роботизації
Упровадження концепції Розробка нових видів
сталого розвитку та продукції та інноваційних
«зеленої» упаковки рецептур
Використання
технологій
Розширення експорту блокчейн для
та отримання прозорості
міжнародної
Цифровий ланцюга
сертифікації Стимулювання
маркетинг і постачання
інновацій та
аналітика даних
розвиток
для кращої
експериментал
орієнтації на
ьної культури
споживача

Рис. 3.6 Інноваційні підходи в діяльності підприємства ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат»
Джерело: власна розробка автора

Деталізуємо підходи до кожного інноваційного напрямку, що може стати
основою для довгострокової стратегії інноваційного розвитку ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат».
1. Впровадження сучасних технологій автоматизації та роботизації:
Автоматизація виробничих процесів є важливим елементом підвищення
ефективності та якості продукції. Сучасні автоматизовані системи дозволяють
контролювати всі етапи виробництва: від пастеризації молока до пакування
готового продукту. Застосування таких технологій дає можливість знизити
кількість ручної праці, скоротити витрати на оплату праці та зменшити
ймовірність людських помилок.
76
Встановлення автоматизованих систем дозування та пакування сиру
дозволяє оптимізувати процес, забезпечуючи постійну якість продукту та
зменшуючи відходи виробництва.
Автоматизація не лише скорочує виробничі витрати, а й забезпечує
стабільність і високу якість продуктів. Для досягнення цього підприємство може
інвестувати в роботизовані лінії, що здатні виконувати точні дозування
інгредієнтів, контролювати температуру, час витримки та фасування продукції.
Автоматизація має охоплювати всю лінію виробництва, зокрема системи
контролю якості, які автоматично відбраковуватимуть продукцію з
відхиленнями від стандартів.
Для реалізації необхідно провести аудит поточного обладнання, визначити
ключові точки для автоматизації та скласти план поступової модернізації
виробництва. Співпраця з провідними виробниками обладнання для сироробної
промисловості допоможе отримати доступ до інноваційного устаткування.
2. Використання «Інтернету речей» (IoT) у виробництві та управлінні:
Технології IoT дозволяють підключити обладнання до інтернету та
отримувати дані в реальному часі про всі процеси. Це дає можливість
оптимізувати управління виробництвом, підвищувати контроль якості та швидко
реагувати на відхилення від норми. За статистикою, підприємства, що
впроваджують IoT-рішення, можуть зменшити витрати на виробництво на 10-
20% та підвищити якість продукції на 15-25%. ПрАТ «Звенигородський
сироробний комбінат» може інтегрувати IoT для контролю температури,
вологості та інших параметрів під час витримки та дозрівання сиру, що
забезпечить стабільну якість продукту.
IoT забезпечує збір та аналіз даних у реальному часі, що сприяє вчасній
корекції виробничих процесів. ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат»
може застосовувати IoT для моніторингу стану сировини, умов зберігання і
параметрів кожного етапу виробництва. Це знижує ймовірність випуску
неякісної продукції та дозволяє швидко виявляти будь-які проблеми. Для
реалізації можна інтегрувати IoT-датчики в основні етапи виробництва.
77
Налагодити систему аналітики даних для виявлення потенційних точок збоїв або
відхилень, що дозволить приймати оперативні управлінські рішення.
3. Екологічні інновації та безвідходне виробництво:
Сучасні споживачі все більше цінують екологічні продукти та методи їх
виробництва. Інноваційний підхід до екологічного виробництва передбачає
скорочення кількості відходів і зменшення негативного впливу на довкілля.
Впровадження технологій переробки сироваткової води та відходів дозволить
підприємству знижувати екологічне навантаження та отримувати додатковий
дохід. Застосування технологій переробки сироватки в побічні продукти, такі як
сироватковий протеїн або корми для тварин, може знизити витрати на утилізацію
відходів та водночас збільшити доходи від додаткових продуктів.
Екологічний підхід до виробництва стає все більш важливим у сучасному
світі. Для сироробної галузі одним із перспективних напрямків є переробка
відходів, зокрема молочної сироватки, яка може бути використана для створення
інших продуктів: сироваткового протеїну або кормів для тварин. Крім того,
підприємству слід розглянути можливість переходу на відновлювані джерела
енергії, наприклад, встановлення сонячних панелей.
Кроки до реалізації: Визначити обсяги відходів, що можуть бути
перероблені, знайти відповідних партнерів для розробки програм вторинної
переробки, а також провести аналіз економічної вигоди від переходу на
альтернативні джерела енергії.
4. Розробка нових видів продукції та інноваційних рецептур:
З огляду на зміну споживчих вподобань, підприємствам варто
орієнтуватися на створення нових видів сиру, включаючи низькокалорійні,
безлактозні або органічні продукти. Такий підхід дозволить підприємству
залучити нові ринки та сегменти споживачів. Розробка безлактозних сирів або
сирів із додаванням суперфудів, таких як горіхи чи спеції, відкриє нові
можливості для ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» на українському
та міжнародному ринках.
78
Задоволення сучасних потреб споживачів потребує розробки нових
продуктів. ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» може розширити свій
асортимент за рахунок низькокалорійних сирів, продуктів без лактози або
органічних сирів. Це дозволить підприємству зайняти нові ніші ринку та
збільшити частку продажів.
Кроки до реалізації: Провести дослідження ринку для визначення
споживчих уподобань, залучити експертів з харчових технологій для розробки
нових рецептів, а також протестувати нові види продукції для отримання
зворотного зв’язку.
5. Впровадження технологій блокчейн для підвищення прозорості ланцюга
постачання:
Блокчейн-технології можуть допомогти підприємству підвищити
прозорість ланцюга постачання, забезпечуючи споживачам доступ до інформації
про походження молока, умови його зберігання та виробництва сиру. Це
підвищує рівень довіри до продукту і створює конкурентну перевагу.
Створення платформи на основі блокчейну, де клієнти зможуть перевіряти
джерела сировини та умови виробництва продуктів, допоможе зміцнити
репутацію ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат».
Технології блокчейн дозволяють створити повністю прозорий ланцюг
постачання, де споживачі можуть відслідковувати весь шлях продукту від
молочного господарства до полиці магазину. Така система допоможе
підприємству зміцнити довіру споживачів і забезпечити стабільну якість.
Кроки до реалізації: Впровадити платформу для збору і зберігання даних
про походження сировини, умови її переробки та транспортування. Відкрити
доступ до цієї платформи для споживачів через QR-коди на упаковці продукції.
6. Розвиток експериментальної культури та стимулювання інновацій серед
персонал:
Інноваційний розвиток потребує активного залучення персоналу до
процесу генерації ідей. Створення умов для обміну ідеями, а також мотивація
працівників до творчого підходу дозволяє компаніям залишатися
79
конкурентоспроможними та адаптивними. Впровадження системи винагород за
ідеї щодо покращення технологічних процесів чи рецептів сирів може
стимулювати персонал до активного розвитку інновацій на підприємстві.
Створення атмосфери, де співробітники мотивовані до творчих підходів,
підвищує інноваційну активність компанії. Це можна зробити за допомогою
запровадження системи винагород за ідеї, які покращують процеси або
продукцію, а також регулярних тренінгів та обміну досвідом.
Кроки до реалізації: Розробити систему премій для персоналу за
запропоновані покращення, регулярно організовувати зустрічі з обговорення
ідей та надати працівникам можливість брати участь у прийнятті рішень щодо
інноваційних змін.
7. Цифровий маркетинг та аналітика даних для орієнтації на споживача:
У сучасних умовах важливо використовувати цифрові платформи для
просування продуктів і збору зворотного зв’язку від споживачів. Аналітика
даних про уподобання клієнтів дозволяє компаніям адаптувати асортимент,
орієнтуючись на потреби ринку. Використання соціальних мереж та онлайн-
опитувань для отримання відгуків про нові продукти та рецептури сирів
допоможе ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» краще адаптувати
свою продукцію до потреб споживачів.
Цифровий маркетинг дозволяє ефективніше взаємодіяти з цільовою
аудиторією, проводити опитування та аналізувати їхні уподобання. За
допомогою аналітики даних компанія може отримати важливу інформацію про
попит і адаптувати свою продукцію відповідно до очікувань споживачів.
Кроки до реалізації: Запустити маркетингові кампанії в соціальних
мережах для збору зворотного зв’язку, застосовувати програмне забезпечення
для аналізу даних про поведінку споживачів та використовувати результати для
оптимізації асортименту продукції.
8. Розширення експорту та міжнародна сертифікація продукції:
Розвиток експортних напрямків є перспективним для українських
виробників сиру. Для цього важливо отримати сертифікати, що відповідають
80
міжнародним стандартам якості, такі як ISO або HACCP, які є вимогою для
виходу на нові ринки. Сертифікація за міжнародними стандартами дозволить
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» розширити географію поставок
і конкурувати на європейському ринку з якісними продуктами.
Для виходу на нові ринки необхідно мати сертифікацію, яка підтверджує
відповідність продукції міжнародним стандартам. Це дозволить ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» розширити свій ринок збуту та
підвищити конкурентоспроможність на світовій арені.
Кроки до реалізації: Провести аудит виробництва для підготовки до
сертифікації, отримати міжнародні сертифікати (ISO, HACCP) та розробити
стратегію для розширення на іноземні ринки.
9. Упровадження концепції сталого розвитку:
Сталий розвиток стає важливою складовою для багатьох підприємств.
Інвестування в екологічно чисті технології, скорочення використання ресурсів та
впровадження «зеленої» упаковки підвищують привабливість продукції для
сучасних споживачів, орієнтованих на екологічні цінності. Заміна пластику на
біорозкладні матеріали для упаковки сирів може покращити імідж бренду та
збільшити лояльність споживачів, які цінують екологічність продукції.
Сталий розвиток передбачає раціональне використання ресурсів та
зниження впливу на довкілля. Для цього підприємство може перейти на
біорозкладні матеріали для упаковки, скоротити обсяги використання пластику
та зменшити енергоспоживання.
Кроки до реалізації: Проаналізувати можливості використання
екологічних матеріалів для пакування, провести розрахунки економічної
доцільності переходу на «зелену» упаковку та впровадити екологічні ініціативи
в межах підприємства.
Отже, використання зазначених інноваційних підходів дозволить ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» не тільки покращити якість своєї
продукції та підвищити ефективність виробництва, але й досягти конкурентних
81
переваг на ринку. Інновації є важливим інструментом для адаптації до сучасних
викликів та розширення можливостей розвитку підприємства.
Застосування цих інноваційних підходів допоможе ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» підвищити ефективність виробництва,
забезпечити високу якість продукції, знизити екологічне навантаження та
розширити ринки збуту. Кожен із цих напрямків сприяє адаптації до сучасних
умов і створює конкурентні переваги, забезпечуючи стабільний розвиток
підприємства в майбутньому.

82
ВИСНОВКИ

Сучасний інноваційний процес на підприємстві характеризується тісним
взаємозв’язком стратегічного та інноваційного управління [4]. Інноваційна
діяльність підприємств пов’язана з безперервним впровадженням інновацій,
адаптація яких потребує різноманітних перетворень – організаційних,
економічних, виробничих. Звідси для успішного досягнення поставлених
інноваційних цілей необхідний новий підхід до управління змінами
інноваційного характеру [92].
Управління інноваційним розвитком підприємства здійснюється за
допомогою важелів, що характеризують окремі напрямки розвитку
підприємства. Процес інноваційного розвитку підприємства за своїм змістом
передбачає рух наукової ідеї до практичного використання, що в свою чергу
передбачає реалізацію відповідної системи зв’язків і відносин.
У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність розробки концепції
механізму управління інноваційним розвитком підприємства, в основу якого
покладено організаційний, економічний та виробничий блоки управління,
методологічне наповнення яких відображає обрані напрямки управління
інноваційним розвитком.
У процесі дослідження було встановлено, що управління інноваційним
розвитком підприємства є об’єктивним, цілеспрямованим, динамічним і
збалансованим процесом, спрямованим на якісно новий синергетичний стан
інноваційних напрямів управління організаційним, економічним та виробничим
розвитком, реалізація яких має здійснюватися відповідним комплексним
механізмом.
При розробці підходів до управління інноваційним розвитком
підприємства визначальним є цілеспрямованість даного процесу, яка
виражається в синтезованому результаті управління інноваційним розвитком.
У першому розділі кваліфікаційної роботи бакалавра було вивчено
економічну сутність інновацій та інноваційної діяльності, основні
83
характеристики управління інноваційним розвитком підприємства. На основі
проведеного дослідження наукової літератури було встановлено, що ефективне
управління та використання інноваційних можливостей підприємства сприяє
цілеспрямованому та бажаному інноваційному розвитку, який формується
відповідно до цілей та потреб підприємства.
Розглянуті методи управління інноваційним розвитком підприємства
показали, що провідну роль у процесі управління інноваційним розвитком
відіграють саме економічні методи, адже вони можуть здійснювати прямий та
прямо-опосередкований вплив на діяльність компанії.
Вивчивши та проаналізувавши сучасні технології управління та
організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку підприємства
можна зробити висновок, що процес управління характеризується
проходженням чотирьох фаз життєвого циклу підприємства. У той же час,
ефективність механізму залежить від рівня впливу соціально-економічних
факторів та факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.
На основі проведених досліджень у першому розділі було визначено
ключові інструменти та показники, які мають змогу попередити про необхідність
своєчасного вдосконалення стратегії інноваційного розвитку, оцінити
інноваційний потенціал та встановити можливості і ресурси підприємства у
процесі впровадження інновацій.
Другий розділ кваліфікаційної роботи бакалавра було присвячено
дослідженню процесу управління інноваційним розвитком на промисловому
підприємстві ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат.
Під час проведення аналізу техніко-економічних показників діяльності
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» було визначено переваги
продукції досліджуваного підприємства, якій притаманні такі показники, як
висока якість та відповідність міжнародним стандартам.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» протягом 2021-2023 років
84
показав стабільність, адже підприємство отримувало постійний дохід та
здійснювало рентабельну діяльність.
На основні проведеного аналізу було визначено, що на підприємстві
протягом трьох років спостерігалися позитивні зміни у складі коефіцієнтів, що
характеризують фінансову стабільність ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат».
Оскільки другий розділ передбачає проведення оцінки інноваційного
потенціалу підприємства було здійснено оцінку інноваційних можливостей
підприємства за допомогою PEST та SWOT-аналізу, які дали змогу визначити
подальші стратегії та перспективи для ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат». Проведена оцінка показала, що ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат» має реальні можливості щодо створення та впровадження інновацій у
діяльність підприємства.
Проте, результати аналізу свідчать про те, що діяльність підприємства
ПрАТ «Звенигородський сироробний комбінат» не є досить ефективною навіть
попри прибуткове становище.
Таким чином, для подальшого успішного функціонування підприємству
необхідно впроваджувати інновації та освоювати нові виробничі технології, які
б дозволили виробляти нові види продукції більш високої якості при
мінімальних витратах.
Третій рекомендаційний розділ кваліфікаційної роботи бакалавра було
присвячено формуванню напрямів інноваційних підходів, які охоплюють
комплекс цілей та ресурсів підприємства, економічні показники для оцінки
результативності механізму та інформаційне забезпечення.
Слід зазначити, що критерії ефективності механізму управління
інноваційним розвитком підприємства доцільно виділити у межах кожного
блоку управління, саме критерієм ефективності організаційного блоку
управління виступатиме показник ділової активності підприємства, критерієм
економічного блоку – показники платоспроможності, критерієм виробничого
блоку – показники конкурентоспроможності. На основі вищевикладеного
85
виникає потреба побудови концепції механізму управління інноваційним
розвитком підприємства.
На основі аналізу фінансових показників та проблем у діяльності ПрАТ
«Звенигородський сироробний комбінат» було сформовано шляхи
удосконалення процесу управління інноваційним розвитком підприємства.
Таким чином, при реалізації запропонованих рекомендацій та
обґрунтування щодо доцільності впровадження запропонованих напрямів
впровадження інноваційних підходів в ПрАТ «Звенигородський сироробний
комбінат» зможе покращити показники інноваційного потенціалу, активізувати
інноваційну діяльність та отримати чималі обсяги прибутку від впровадження
інновацій.

86
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Forecasting Strategies For Economic Mechanism Innovative Activities Of
Enterprises / M. Voynarenko et al. Advanced computer information technologies
(ACIT`2019) : 9th International Conference (Ceske Budejovice, Czech Republic, June
5-7, 2019). Ceske Budejovice, 2019. P. 362–365.
2. Formation of an Innovative Competitiveness Management System of the
Enterprise: On the Case of Ukraine’s Healthcare / S. Makarenko et al. Journal of
Economics and Management Sciences. 2020. vol. 3, № 1, pp. 1–12. URL:
https://doi.org/10.30560/jems.v3n1p1.
3. Innovative development of the regions: cooperation between enterprises
and state institutions / N. Tyuhtenko et al. Marketing and Management of Innovations.
2019. Issue 3. P. 354–365.
4. Jaeho Shin et al. «The Effect of Sustainability as Innovation Objectives
on Innovation Efficiency» – Sustainability. 2018. №10
5. Harris-Briggs N. How the Digital Workplace of 2019 Will Affect
Performance Management // Training Industry. 2019. URL:
https://trainingindustry.com/blog/performance-management/ how-the-digital-
workplace-of-2019-will-affect-performancemanagement
6. Voloshchuk K., Voloshchuk Y., Voloshchuk V. Innovative development
of Ukraine. Economic Sciences for Agribusiness and Rural Economy : proceedings of
the 2018 International Scientific Conference, Warsaw, 7-8 June 2018. Warsaw :
Warsaw University of Life Sciences, 2018. No 1. Р. 62-68.
7. Абрамова А.С., Марич М.Г., Попова Л.В. Кредитне забезпечення
інноваційного розвитку економіки банківськими установами в Україні //
Проблеми і перспективи економіки і управління. 2019. № 2 (18). С. 181-189.
8. Бабкіна Н.І., Здольнікова С.В., Басова А.О. Управління інноваційним
потенціалом промислового кластеру підвищення конкурентоспроможності та
сталого зростання економіки регіону // Известия Південно-Західного державного
університету. Серія Економіка Соціологія. Менеджмент. №2 (19), 2016. С. 46-55.
87
9. Баданюк О. В. Інноватика туристичного бізнесу і розвитку економіки
вражень / О. В. Баданюк, В. І. Довбуш // Інноватика в освіті, науці та бізнесі:
виклики та можливості : матеріали I Всеукраїнської конференції здобувачів
вищої освіти і молодих учених (17 листопада 2020 р., м. Київ) / за заг. ред. О. М.
Ніфатової. – Київ : КНУТД, 2020. С. 434-437.
10. Безус А.М., Шафранова К.В., Безус П.І. Роль інноваційного розвитку
у стійкості підприємства.Інвестиції: практика та досвід №8, 2018. С.22-25
11. Безус А.М. Фактор впливу на формування та реалізацію інноваційної
стратегії підприємства. /А.М. Безус, П.І. Безус// Науковий вісник. Серія
«Економіка». - 2014 - Вип. 1– С.61-69.
12. Володін С. А., Чекамова О. І. Теоретичні засади формування і
реалізації інноваційного потенціалу в розвитку економіки. Економіка АПК. 2017.
№ 5. С. 65-72.
13. Волощук Ю.О. Модернізація підприємств в контексті
неоіндустріалізації : монографія. Житомир : Видавництво ЖНЕУ, 2019. 364 с.
14. Визначення професійних компетентностей фахівців як складової
формування оптимальної стратегії розвитку трудових ресурсів / С. М. Макаренко
та ін. Економічний простір: Збірник наукових праць. Дніпро: ПДАБА, 2017. №
127. С. 150–161.
15. Ганущак-Єфіменко Л. М., Гончаренко І. М., Крахмальова Н. А.,
Шкода М. С. Формування інноваційної інфраструктури для забезпечення
розвитку стратегічних пріоритетів України. Матеріали II Міжнародної науково-
практичної конференції «Проблеми інтеграції освіти, науки та бізнесу в умовах
глобалізації»: тези доповідей (Київ, 10.11.2020). Київ: КНУТД, 2020. С. 17–18.
16. Гарафонова О. І., Антоненко Е. В. Інновації як інструмент розвитку
антикризового управління організацією. Бізнес Інформ. Харків : ВД «ІНЖЕК».
2019. №9. C. 110–116.
17. Гарафонова О. І., Токовенко А. М. Інноваційна стратегія
підприємства: особливі підходи до формування в сучасних умовах розвитку
88
ресторанної сфери в Україні. Бізнес Інформ. Харків : ВД «ІНЖЕК». 2018. №11.
C. 327–332.
18. Гончар О. І. Управління витратами операційної діяльності
підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. 2017. № 4. С.
154–157.
19. Гончар О. І. Формування комплексу елементів інноваційного
забезпечення механізму управління потенціалом підприємства. Актуальні
питання комплексного оцінювання інноваційної діяльності промислових
підприємств : монографія. Хмельницький : ХНУ. 2017. С. 218–272.
20. Городнова Н. В., Пешкова А. А. Развитие теоретических основ
оценки цифрового потенциала промышленного предприятия // Дискуссия. 2018.
Вып. 90. С. 74–84.
21. Горошанська О.О. Формування системи забезпечення інноваційного
розвитку підприємства / О.О. Горошанська, Н.Б. Кащена // Розвиток харчових
виробництв, ресторанного та готельного господарств і торгівлі: проблеми,
перспективи, ефективність: тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конференції, 18
травня 2021 р. у 2-х ч. Ч. 1 / редкол.: О.І. Черевко та ін.; Харківський держ. ун-т
харч. та торгівлі. - Xарків: ХДУХТ, 2021. – С. 172-173.
22. Готра В. Особливості формування державної інноваційної політики
в умовах євроінтеграції/В. Готра, І. Щукін, М. Шкода//Актуальні питання
економіки, обліку, фінансів та управління персоналом/Збірник тез міжнародної
науково-практичної конференції (17-18 квітня 2019 р.).– Ужгород: Вид-во УжНУ
«Говерла», 2019. С. 36-39.
23. Готра В.В., Синявська Я.М., Організаційно-економічні аспекти
формування інтегрованого інноваційного підприємництва в сучасних умовах.
Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Серія
Економічні науки, 2019. № 5 (139). С. 59-66.
24. Гринькевич О. С., Квак С. А. Аналіз інноваційної діяльності
підприємств з використанням міжнародних і національних індикаторів.
Формування ринкової економіки в Україні, 2020. Вип. 42. С.27–39
89
25. Грищенко І. М. Інноваційні підходи до забезпечення взаємодії науки
з наукоємним бізнесом і вищою освітою як чинник підвищення якості освіти
//Легка промисловість. – 2017.
26. Гудзь О.Є. Банківське кредитування інноваційного розвитку
підприємств: можливості та ризики // Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2019. С.
12-19.
27. Дискіна А.А., Богаченко Я.В. Напрями стимулювання інноваційного
розвитку підприємств харчової промисловості в Україні. Глобальні та
національні проблеми економіки. 2016. № 10. С. 582–585.
28. Дмитрієва О.І. Державне регулювання інноваційного розвитку
транспортної інфраструктури: теорія, методологія, практика: Монографія / О.І.
Дмитрієва – Х.: ФОП Бровін О.В., 2020. – 368.
29. Довбуш В.І., Щур Т.В., Удосконалення управління економічною
стійкістю малих підприємств на ринку інновацій: Освітньо-інноваційна
інтерактивна платформа «Підприємницькі ініціативи», КНУТД, 2018. С.303- 306
30. Євтушевська О.В. Комерціалізація інноваційних розробок у
контексті сприйняття споживачами товарів-новинок. Інвестиції: практика та
досвід. 2019. № 2. С. 38-41.
31. Жалдак, Г.П. Основи формування соціально-економічного
механізму інноваційного розвитку промислових підприємств / Г.П. Жалдак //
Технологический аудит и резервы производства. 2014. № 3. Вип. 3. С. 43 –46.
32. Завідна Л. Д. Стратегічний аналіз та його роль в системі управління
підприємством / Л. Д. Завідна // Бізнес-навігатор. 2017. Вип. 3. С. 60-64.
33. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в
Україні» від 5 грудня 2012 року № 3715-VI. // ВВРУ. 2012. № 19-20. С. 166.
34. Закон України «Про інноваційну діяльність» [за станом на 4 липня
2002 р. №40-ІУ // ВВРУ. 2002. № 36. С. 266.
35. Зарічна О. В. Стимулювання розвитку інноваційного
підприємництва на засадах транскордонного партнерства / О. В. Зарічна // Вісник
90
Київського національного університету технологій та дизайну. Серія Економічні
науки. 2018. № 5 (127). С. 31-40.
36. Захарова Т. М. Інноваційна політика держави та принципи її
регулювання. URL: http://intkonf.org/zaharova-tv-innovatsiyna-politika-derzhavi-
ta-printsipi-yiyiregulyuvannya/
37. Захарченко Н. В. Обґрунтування стратегічних інноваційно-
інвестиційних рішень в управлінні високотехнологічним виробництвом: моногр.
О.: Бахва, 2017. 488 с.
38. Здольнікова С.В., Бабкін А.В. Методика оцінки інноваційного
потенціалу інтегрованих промислових структур // Економіка та управління. 2017.
№ 8 (142). З. 54-66.
39. Іванишин В.В., Стельмащук А.М. Інституційно-інноваційний
розвиток сільських територій та громад як стратегічний пріоритет економічної
безпеки держави і конвергенції її до стандартів ЄС. Інноваційна економіка. 2019.
№5-6. C. 5-14.
40. Ігнатко М. Зарубіжний досвід активізації інноваційної діяльності
агропромислового виробництва/М. Ігнатко, В. Готра, Л. Ганущак-
Єфіменко//Актуальні питання економіки, обліку, фінансів та управління
персоналом/Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції (17-18
квітня 2019 р.).-Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2019. С. 47-50.
41. Ілляшенко С. М. Маркетинг знань в управлінні стратегіями
інноваційного розвитку промислового підприємства / С. М. Ілляшенко, Н. С.
Ілляшенко, Ю. С. Шипуліна // Сучасний маркетинг: тренди, інновації,
інструменти : кол. монографія / заг. ред. Є. В. Ромат, С. Ф. Смерічевський. – Київ
: Студцентр, 2021. – Розд. 2. – С. 120-137.
42. Ілляшенко Н.С. Управління випереджаючим інноваційним
розвитком промислових підприємств : монографія. Суми : Територія, 2019. 504 с.
43. Кваша О. С. Інноваційний розвиток економіки України: світовий
досвід та рекомендації для України. Науковий вісник Ужгородського
91
національного університету. Серія : Міжнародні економічні відносини та світове
господарство. 2016. Вип. 6(1). С. 150-154
44. Карпенко А.В., Кононенко Ю.С. Стратегічне значення
комерціалізації для інноваційного розвитку національної економіки. Економіка i
організація управління. 2017. № 1 (25). С. 190-201.
45. Кащена Н.Б., Формування інноваційної стратегії управління
економічною активністю підприємства торгівлі, Підприємництво та інновації,
2020 №11-2. С.37-43
46. Кобець Д. Л. Теоретичні підходи до виявлення та вибору
стратегічних альтернатив розвитку підприємства / Бізнес-навігатор. 2017. Вип.
4-1. С. 146-150.
47. Коваленко О. М. Станіславик О. В. Актуальні шляхи та фактори
підвищення конкурентоспроможності вітчизняного підприємства. Економічний
форум. 2017. № 2. С. 223–231.
48. Коваленко О. М., Станіславик О. В., Моргунова Т. І. Особливості
управління інноваційним процесом на підприємстві. Економіка. Фінанси. Право.
2018, № 8. С. 4–8.
49. Колісник Р. М. Сутність та основні принципи формування
організаційно-економічного механізму управління підприємством. Вісник
Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне
управління. 2021. Вип. 1 (14). С. 66–72.
50. Косенко О.П. Комерціалізація інтелектуально-інноваційних
технологій: монографія. – Х. : НТУ «ХПІ», 2015. – 599 с.
51. Костерін Д. Д., Олійник Н. М., Макаренко С. М. Особливості
інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості України. Молодь –
науці і виробництву – 2018: Інноваційні технології легкої промисловості:
Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції здобувачів вищої
освіти і молодих учених. Херсон: ХНТУ, 2018. С. 83–85.
52. Крахмальова Н.А., Цикал. А.П., Удосконалення процесу
впровадження інноваційних технологій на підприємстві, Матеріали конференції
92
«Освітньо-інноваційна інтерактивна платформа" Студентські підприємницькі
ініціативи», КНУТД, 2020. С. 196-201
53. Крисько Ж. Л. Управління економічною стійкістю підприємства.
Глобальні та національні проблеми економіки. Електронне наукове фахове
видання. Миколаїв, 2016. Випуск № 10. С. 399–403.
54. Латкіна С. А., Олійник Н. М., Стегалюк Є. С. Управління
інноваційним розвитком промислових підприємств. Сучасний стан легкої і
текстильної промисловості: інновації, ефективність, екологічність: Тези
доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Херсон:
Видавництво ХНТУ, 2017. С. 15–17.
55. Легомінова С. В. «Ідеогенез категорії стійкого інноваційного
розвитку в аспекті формування конкурентних переваг підприємства» - Науковий
вісник Ужгородського національного університету - Випуск 15, частина 1. 2017
рік.
56. Лепейко Т. І. Організаційно-економічні засади реінжинірингу бізнес-
процесів сучасного підприємства. Український журнал прикладної економіки.
2019. Т. 4, № 1. С. 143–150.
57. Лященко О.В. Проблеми оцінки ефективності використання
інноваційного потенціалу підприємства / Лященко О.В. // Економічний вісник
Донбасу № 2 (20). 2010. С. 176 180.
58. Макаренко С. М. Формування інноваційної стратегії розвитку
промислового підприємства : дис. … д-ра екон. наук : 08.00.04. Одеса, 2021.
59. Макаренко С. М. Дослідження особливостей розвитку промислових
підприємств. «Інтелект ХХІ». 2020.№ 4. С. 37–41.
60. Макаренко С. М. Теоретико-методологічні та прикладні засади
формування інноваційної стратегії розвитку промислового підприємства.
Херсон: ФОП Вишемирський В.С., 2020. 234 с.
61. Маркіна І. А., Більовська О. О., Ганженко Д. О. Методологічні засади
потенціалу підприємства та його структуризація. Вісник Чернівецького
93
торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Серія: Економічні науки. Чернівці:
ПВКФ «Технодрук». 2017. Вип. 4 (68). С. 108-119.
62. Маркина И. А., Семич Н. И., Дячков Д. В. Організаційноекономічний
механізм управління інформаційним потенціалом підприємства. Економічний
форум. 2016. Вип. 2. С. 175-181.
63. Маркіна І. А., Вороніна В. Л., Хорошко Д. Р. Управління
інноваційним потенціалом як фактор стратегічного розвитку та конкурентних
переваг підприємства. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2020. №
3 (26). С. 76-81.
64. Маркетингове стратегічне управління конкурентоспроможністю на
мікро- , мезо- і макрорівнях: монографія / Ун-т ім. Альфреда Нобеля ; за наук.
ред. І. В. Тараненко . - Дніпро : Ун-т ім. А. Нобеля, 2017. - 284 с.
65. Мартиненко М. В. Управління розвитком підприємства в умовах
інноваційної знання-орієнтованої економіки // Вісник Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Економічна. 2018. Вип.
94. С. 36-46.
66. Маслак О.І., Квятковська Л.А. Система оцінки показників
інноваційного потенціалу промислового підприємства / О.І. Маслак, Л.А.
Квятковська // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка».
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=298.
67. Михайленко О. В. Формування стратегії розвитку підприємства / О.
В. Михайленко, Б. О. Ременюк // Бізнес-навігатор. 2018. Вип. 3-2. С. 34-39.
68. Мохонько Г., Клименко К. Стан розвитку інноваційного потенціалу
підприємств харчової промисловості в Україні. Бізнес, інновації, менеджмент:
проблеми та перспективи : зб. тез доп. І Міжнародної наук.- практ. конф., 23 квіт.
2020 р. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2020. С. 184–185.
69. Наукова та інноваційна діяльність України : статистичний збірник.
Київ: Державна служба статистики України. 2018. 178 с.
URL:https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat/2018/zb/09/zb_nauka_2017.pdf
94
70. Ніфатова О. М., Шкода М. С. Активізація політики інноваційного
розвитку через утворення інноваційних кластерів як форми державноприватного
партнерства. Вісник Київського національного університету технологій та
дизайну. Серія Економічні науки. 2017. № 6 (117). С. 110–120.
71. Овсянюк-Бердадіна О. Ф. Інноваційний розвиток вітчизняних
підприємств: реалії та інструменти забезпечення. Економічний аналіз. 2015. Т.
19. № 2. С. 117–121.
72. Однорог М. А. Інструменти формування інвестиційної
привабливості сільськогосподарських підприємств АПК. Збалансоване
природокористування. 2016. № 1. С. 51–53
73. Особливості та перспективи розвитку економіки знань в Україні / З.
С. Варналій, Л. П. Хмелевська. Вісник Київського національного університету
технологій та дизайну. 2017. № 2 (109). С. 7–14.
74. Островецький В.І. Амортизаційна політика України в системі
інструментів податкового стимулювання інвестиційно-інноваційної активності.
Економічний вісник Донбасу №2(48), 2017
75. Перерва П.Г., Глізнуца М.Ю. Дослідження зарубіжного досвіду
оцінки інтелектуального потенціалу організацій // Бізнес Інформ.– 2016.– № 1.–
С. 49-55.
76. Пілявоз Т.М., Глущенко Л.Д. Організаційно-економічні аспекти
системи управління інноваційним розвитком промислового підприємства.
Економіка і суспільство. – 2018. –Вип.18. – с. 523-530.
77. Писаренко Т.В. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері
трансферу технологій в Україні у 2018 році: аналітична довідка / Т. В. Писаренко,
Т. К. Кваша. – К.: УкрІНТЕІ, 2019. – 80 с.
78. Побережна Н.М. Аналіз факторів впливу на інноваційний розвиток
промислових підприємств: практичний аспект. Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету : збірник наукових праць Серія: Економіка і
менеджмент. Одеса: МГУ, 2016. Вип. 21. C. 81-86.
95
79. Положення про порядок створення та функціонування технопарків і
інноваційних структур інших типів / Верховна Рада України.URL:
http://zakonl.rada.gov.ua.
80. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон України. : [закон
України : за станом на 13 грудня 1991 р. № 1977- XII.] / Верховна Рада
України.URL: http://zakon.rada.gov.ua
81. Про схвалення Концепції реформування державної політики в
інноваційній сфері : [розпорядження Кабінету Міністрів України : за станом на
10.09.2024].URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/680-2009-%D1%80
82. Савіна С. С. Формування механізму інноваційного розвитку
підприємств легкої промисловості: дис. … канд. екон. наук: 08.00.04.
Хмельницький: Хмельницький національний університет, 2016. 286 с.
83. Салімон О.М. Управління розвитком інноваційного потенціалу
підприємств легкої промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд.екон.наук: спец. 08.00.04/ О.М. Салімон. Київ, 2015. 20с.
84. Сафонов Ю. М., Мельник Ю. М. Теоретико-методологічні підходи
до процесу управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на промислових
підприємствах України. Інноваційна економіка: теоретичні та практичні аспекти:
монографія. Вип. 1 / за ред. Є. І. Масленнікова. Херсон: Видавець ФОП Грінь
Д.С. 2016. С. 64–83.
85. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу
технологій в Україні у 2018 році: аналітична доповідь. URL :
https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-
tehnologiy/2024/07/03/staninnov-diyaln-2018f.pdf
86. Статистичний збірник: Наукова та інноваційна діяльність України.
2018 рік. К.: Державна служба статистики України, 2019. 108 с. URL:
http://ukrstat.gov.ua.
87. Федоренко В.Г. Управління інноваційним розвитком підприємства:
монографія./ за заг ред. Федоренко В.Г., Федулової Л.І. К.: ТОВ «ДКС центр»,
2014. 346с.
96
88. Філиппова С. В. Соціальна відповідальність у стратегії управління
вітчизняним підприємством: проблемні питання інтегрування механізму.
Економіка: реалії часу. 2016. № 2(30). С. 5–17.
89. Філиппова С. В., Сааджан В. А., Васильєва В. Ю. Інноваційні
стратегії та інноваційні технології. Економічний журнал Одеського
політехнічного університету. 2018. № 1(3). С. 49–61.
90. Филюк Г.М. Бар’єри на шляху інноваційного розвитку вітчизняних
промислових підприємств та їх подолання. Науковий вісник : Економіка і
регіони Полтавського національного технічного університет імені Юрія
Кондратюка. 2016. № 4. С. 10–15.
91. Хмизова О. В., Cисан О. М. Напрями розвитку інноваційного
потенціалу підприємства. Наукові праці. Економіка. 2016. № 273. С. 83-88.
92. Цифрові технології в інноваційній трансформації економіки України
: колективна монографія / Єгоров І.Ю., Никифорук О.І. та ін. ; за ред.: чл.-кор.
НАН України Єгорова І.Ю., д.е.н. Никифорук О.І., к.е.н. Ліра В.Е. ; НАН
України, ДУ «Ін-т. екон. та прогнозув. НАН України». К., 2020. 308 с.
93. Шипуліна Ю.С. Управління формуванням інноваційної культури
промислових підприємств: монографія. Суми: Територія, 2017. 432 с.
94. Шишло С., Усевич В., Андросик Ю. Стійкий розвиток підприємства
як драйвер інтеграційних процесів / С. Шишло, В. Усевич, Ю. Андросик // Труды
БГТУ. 2016. № 7. С. 297-300
95. Шматько Н.М., Пантелєєв М.С. Розвиток інноваційної політики
України з використанням маркетингу інновацій. Вісник Національного
технічного університету «ХПІ» (економічні науки). Харків: НТУ «ХПІ», 2018.№
37 (1313). С. 50-56.
96. Шпикуляк О.Г., Грицаєнко М.І. Розвиток інноваційної діяльності в
аграрній сфері: менеджмент та ефективність: Монографія. Херсон: ОЛДІПЛЮС,
2016. 424 с
97. Штулер І. Ю. Аналіз промислового виробництва України. Актуальні
проблеми економіки. 2019. № 10. С. 24–31.
97
98. Шуст О. А. Обгрунтування стратегії інноваційно-орієнтованого
розвитку сільськогосподарських підприємств з виробництва молока / О. А.
Шуст, О. М. Варченко, І. М. Паска, К. В. Ткаченко, І. В. Свиноус // Економіка та
держава. 2021. № 3. С. 23-27.
99. Юринець З. В. Формування інноваційних стратегій: теорія,
методологія, практика : монографія. Львів: СПОЛОМ, 2016. 412 с.
100. Юрчук Н. П. Інноваційно-інвестиційна діяльність як основа
реалізації концентрації сталого розвитку економіки України/ Н.П. Юрчук, В. Ю.
Вовк, Р.П. Топіна // Агросвіт. – 2019. – № 3. – С. 53-61.
101. https://zvenigora.com/ (дата звернення 15.03.2025)
102. https://zvenigora.com/site_data/s124/%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0
%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D
1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%97%D0%B
2%D1%96%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B
5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B0%D1%83%D0%
B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%202021
%20%D1%80%D1%96%D0%BA.pdf
103. https://zvenigora.com/site_data/s124/files/2021/%D0%9C%D0%A1%D
0%A4%D0%97%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1
%81%D1%82%D1%8C%20%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0
%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B
8%D0%B9%20%D0%A1%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D
0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%82%2020
20_%D0%97%D0%B2%D1%96%D1%82%20%D0%B0%D1%83%D0%B4%D0%
B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2026.
04.2021.pdf
104. Український ринок сирів. URL: https://bit.ly/2UHTeBh.

98

ДОДАТКИ

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets