Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8276| Title: | МОНЕТИ ДАВНЬОГО РИМУ ТА ЇХ НАСЛІДУВАННЯ |
| Authors: | Шамрай , Олександр Григорович ЩЕРБИНА М, АКСИМ КОСТЯНТИНОВИЧ |
| Keywords: | монети;ауреус;чекан;наслідування;Рим;Rome;coins;aureus;imitation;mint |
| Issue Date: | 2023 |
| Abstract: | Робота присвячена дослідженню римської монетної системи та її вплив на розвиток торгово-грошових відносин як у самій Римській імперії так і в інших країнах Середземномор'я та середньовічних варварських держав Європи.
Основи римської монетної системи були сформовані ще за часів республіки. Її основними номіналами стали мідні аси та срібні денарії, а також їх фракції. Протягом кількох століть у Римі постійно проводилася редукція монети.
На виробництво монет вплинули як військово-політичні події, так і національно релігійні особливості завойованих Римської імперією земель.
Кожен новий імператор прагнув залишити свій слід у монетній справі імперії, проводячи різні грошові реформи та залишаючи своє зображення на монетах. Це згодом дуже допомогло вченим історикам у вивченні не тільки монетної справи, а й історії Римської імперії загалом.
Вплив Римської імперії на завойовані землі також сприяло розвитку монетної справи на їхній території, утворення там монетних дворів із місцевим самоврядуванням. Про це свідчать скорочення монетних дворів на монетах Римської імперії.
Монетна справа Римської імперії є достовірним джерелом як розвитку нумізматики, так і свідченням історичних фактів загалом.
Монети цього часу є для нас не лише результатом технічного розвитку монетної справи, а й витвором мистецтва, фактом, що підтверджує наявність естетичного смаку правителів Римської імперії та відображенням впливу на нього різних факторів.
На монетах імперії відбито також факт римського політеїзму, значимість певного божества ,кожної події і кожного імператора. Також бачимо наявність зображень на монетах ,запозичених на завойованих територіях .
Навіть після падіння Римської імперії символи та номінали її монетної системи активно використовувалися на грошових одиницях різних держав, що ми бачимо на грошових одиницях різних країн до нашого часу.
Нa нaшу землю пoчaли пoтрaпляти римськi мoнети, якi, з oднoгo бoку, мaли утилiтaрне признaчення(мaтерiaл для прикрaс), a з iншoгo – рoль грoшoвoгo знaкa. Прoтягoм ХIХ-ХХ ст. виявленo бaгaтo скaрбiв римських мoнет, oкремi екземпляри яких зберiгaються у Вoлинськoму, Рiвненськoму, Львiвськoму, Крaкiвськoму, Вaршaвськoму музеях, a iншa чaстинa – у привaтних кoлекцiях. Мoжнa без перебiльшення скaзaти, щo римськi мoнети, пoруч з aрхеoлoгiчними тa писемними дaними, є ще oдним вaжливим джерелoм для вивчення iстoрiї дaвнiх слoв’ян.
Отож, монетнa системa Стaродaвнього Риму досяглa великої рiзномaнiтностi тa розвитку. Вонa безпосередньо вплинулa нa розвиток грошової спрaви iнших держaв i нaродiв. The work is devoted to the study of the Roman monetary system and its influence on the development of trade and money relations both in the Roman Empire itself and in other countries of the Mediterranean and medieval barbarian states of Europe. The foundations of the Roman monetary system were formed during the republic. Its main denominations were copper aces and silver denarii, as well as their fractions. For several centuries in Rome, the reduction of the coin was constantly carried out. The production of coins was influenced by both military and political events, as well as national religious features of the lands conquered by the Roman Empire. Each new emperor sought to leave his mark on the coinage of the empire, carrying out various monetary reforms and leaving his image on the coins. This later greatly helped learned historians in studying not only the coin business, but also the history of the Roman Empire in general. The influence of the Roman Empire on the conquered lands also contributed to the development of minting on their territory, the formation of mints with local self-government. This is evidenced by the reduction of mints on the coins of the Roman Empire. The coinage of the Roman Empire is a reliable source of both the development of numismatics and evidence of historical facts in general. For us, the coins of this time are not only the result of the technical development of coinage, but also a work of art, a fact that confirms the presence of the aesthetic taste of the rulers of the Roman Empire and the reflection of the influence of various factors on it. The fact of Roman polytheism, the significance of a certain deity, every event and every emperor is also reflected on the coins of the empire. We also see the presence of images on coins borrowed from the conquered territories. Even after the fall of the Roman Empire, the symbols and denominations of its monetary system were actively used on the monetary units of various states, which we see on the monetary units of various countries to this day. Roman coins began to reach our land, which, on the one hand, had a utilitarian purpose (material for decorations), and on the other - the role of a monetary sign. During the XIX-XX centuries. many treasures of Roman coins were discovered, individual specimens of which are kept in Volyn, Rivne, Lviv, Krakow, Warsaw museums, and the rest are in private collections. It is no exaggeration to say that Roman coins, along with archaeological and written data, are another important source for studying the history of the ancient Slavs. Thus, the monetary system of Ancient Rome achieved great diversity and development. It directly influenced the development of monetary affairs of other states and nations. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8276 |
| Appears in Collections: | 032 Історія та археологія (Історія, музеєзнавство та експертиза культурно-історичних цінностей) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Щербина М.К..pdf Restricted Access | 3.03 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ПРАВА
ЩЕРБИНА МАКСИМ КОСТЯНТИНОВИЧ
«МОНЕТИ ДАВНЬОГО РИМУ ТА ЇХ НАСЛІДУВАННЯ»
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
Спеціальність: 032 Історія та археологія
Освітня програма: Історія, музеєзнавство та експертиза
культурно-історичних цінностей
Група: ІМ-022
Науковий керівник:
Шамрай Олександр Григорович,
Кандидат історичних наук
Допущено до захисту рішенням засідання кафедри ІП,
протокол №___від «___»_____________2023р
Завідувач кафедри ІП_____________ Ірина Стадник
Черкаси 2023
4
АНОТАЦІЯ
Щербини Максима Костянтиновича
«МОНЕТИ ДАВНЬОГО РИМУ ТА ЇХ НАСЛІДУВАННЯ»
Робота присвячена дослідженню римської монетної системи та її вплив на
розвиток торгово-грошових відносин як у самій Римській імперії так і в інших
країнах Середземномор'я та середньовічних варварських держав Європи.
Основи римської монетної системи були сформовані ще за часів республіки. Її
основними номіналами стали мідні аси та срібні денарії, а також їх фракції.
Протягом кількох століть у Римі постійно проводилася редукція монети.
На виробництво монет вплинули як військово-політичні події, так і національно
релігійні особливості завойованих Римської імперією земель.
Кожен новий імператор прагнув залишити свій слід у монетній справі
імперії, проводячи різні грошові реформи та залишаючи своє зображення на
монетах. Це згодом дуже допомогло вченим історикам у вивченні не тільки
монетної справи, а й історії Римської імперії загалом.
Вплив Римської імперії на завойовані землі також сприяло розвитку
монетної справи на їхній території, утворення там монетних дворів із місцевим
самоврядуванням. Про це свідчать скорочення монетних дворів на монетах
Римської імперії.
Монетна справа Римської імперії є достовірним джерелом як розвитку
нумізматики, так і свідченням історичних фактів загалом.
Монети цього часу є для нас не лише результатом технічного розвитку
монетної справи, а й витвором мистецтва, фактом, що підтверджує наявність
естетичного смаку правителів Римської імперії та відображенням впливу на
нього різних факторів.
5
На монетах імперії відбито також факт римського політеїзму, значимість
певного божества ,кожної події і кожного імператора. Також бачимо наявність
зображень на монетах ,запозичених на завойованих територіях .
Навіть після падіння Римської імперії символи та номінали її монетної системи
активно використовувалися на грошових одиницях різних держав, що ми
бачимо на грошових одиницях різних країн до нашого часу.
Нa нaшу землю пoчaли пoтрaпляти римськi мoнети, якi, з oднoгo бoку,
мaли утилiтaрне признaчення(мaтерiaл для прикрaс), a з iншoгo – рoль
грoшoвoгo знaкa. Прoтягoм ХIХ-ХХ ст. виявленo бaгaтo скaрбiв римських
мoнет, oкремi екземпляри яких зберiгaються у Вoлинськoму, Рiвненськoму,
Львiвськoму, Крaкiвськoму, Вaршaвськoму музеях, a iншa чaстинa – у
привaтних кoлекцiях. Мoжнa без перебiльшення скaзaти, щo римськi мoнети,
пoруч з aрхеoлoгiчними тa писемними дaними, є ще oдним вaжливим джерелoм
для вивчення iстoрiї дaвнiх слoв’ян.
Отож, монетнa системa Стaродaвнього Риму досяглa великої
рiзномaнiтностi тa розвитку. Вонa безпосередньо вплинулa нa розвиток
грошової спрaви iнших держaв i нaродiв.
Ключові слова: Рим, монети, ауреус, чекан, наслідування, символи,
метал, імператор, матеріал.
6
SUMMARY
Shcherbina Maxim Konstantinovich
"COINS OF ANCIENT ROME AND THEIR IMITATIONS"
The work is devoted to the study of the Roman monetary system and its
influence on the development of trade and money relations both in the Roman Empire
itself and in other countries of the Mediterranean and medieval barbarian states of
Europe.
The foundations of the Roman monetary system were formed during the
republic. Its main denominations were copper aces and silver denarii, as well as their
fractions. For several centuries in Rome, the reduction of the coin was constantly
carried out.
The production of coins was influenced by both military and political events,
as well as national religious features of the lands conquered by the Roman Empire.
Each new emperor sought to leave his mark on the coinage of the empire,
carrying out various monetary reforms and leaving his image on the coins. This later
greatly helped learned historians in studying not only the coin business, but also the
history of the Roman Empire in general.
The influence of the Roman Empire on the conquered lands also contributed to
the development of minting on their territory, the formation of mints with local self-
government. This is evidenced by the reduction of mints on the coins of the Roman
Empire.
The coinage of the Roman Empire is a reliable source of both the development
of numismatics and evidence of historical facts in general.
For us, the coins of this time are not only the result of the technical
development of coinage, but also a work of art, a fact that confirms the presence of
the aesthetic taste of the rulers of the Roman Empire and the reflection of the
influence of various factors on it.
7
The fact of Roman polytheism, the significance of a certain deity, every event
and every emperor is also reflected on the coins of the empire. We also see the
presence of images on coins borrowed from the conquered territories.
Even after the fall of the Roman Empire, the symbols and denominations of its
monetary system were actively used on the monetary units of various states, which
we see on the monetary units of various countries to this day.
Roman coins began to reach our land, which, on the one hand, had a utilitarian
purpose (material for decorations), and on the other - the role of a monetary sign.
During the XIX-XX centuries. many treasures of Roman coins were discovered,
individual specimens of which are kept in Volyn, Rivne, Lviv, Krakow, Warsaw
museums, and the rest are in private collections. It is no exaggeration to say that
Roman coins, along with archaeological and written data, are another important
source for studying the history of the ancient Slavs.
Thus, the monetary system of Ancient Rome achieved great diversity and
development. It directly influenced the development of monetary affairs of other
states and nations.
Key words: Rome, coins, aureus, mint, imitation, symbols, metal, emperor,
material.
8
ЗМІСТ
АНОТАЦІЇ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Виробництво монет у римській імперії
1.1. Метал та заготовки для монет
1.2. Виготовлення штемпеля
1.3. Чекан монети
1.4. Римські одиниці виміру ваги та номінали грошових одиниць
1.5. Символи грошових одиниць у письмових джерелах
РОЗДІЛ 2. Зображення на римських монетах
2.1. Типи аверсів римських монет
2.2. Боги та міфологічні персонажі на римських монетах
2.3. Маркування монетних дворів пізньоримської імперії
РОЗДIЛ 3. Нaслiдувaння Римським монетaм
3.1. Вaрвaрськi нaслiдувaння римським монетaм нa територiї черняхiвської
культури
3.2. Нaслiдувaння у вaрвaрських племен нa територiї сучaсної Укрaїни
3.3. Технологiї виготовлення тa рiзновиди нaслiдувaнь римським монетaм
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
9
ВСТУП
Найважливіше джерело нумізматики — передусім самі монети як пам'ятки
історії культури свого часу.
Монетна справа - комплекс питань системи грошового обігу, основу якої
складає повноцінна монета, забезпечена вартістю металу, що міститься в ній.
Термін «монетна справа» виходить далеко за рамки виробництва самої монети і
включає широке коло проблем, починаючи із забезпечення сировиною
монетних дворів і закінчуючи особливостями торгових відносин [11, c.55].
Перші монети, як відомо, карбувалися в Греції та Малій Азії зі срібла та
електро-природнього сплаву золота та срібла, а в Китаї відливались із міді.
Надалі застосовувалися переважно срібло, золото, мідь, і навіть різні сплави —
бронза, латунь, білон. У новий час до них приєдналися нікель, алюміній та ін.
Рідше використовуються залізо, свинець та інші метали. При використанні
благородного металу до нього зазвичай додається для міцності кілька міді. Ця
домішка називається лігатурою, а відсоток шляхетного металу в монеті –
пробій. Вона встановлюється державною владою. Проте іноді практикувалася
самою владою т.зв. псування монети, тобто. випуск монети зниженої проби та
зменшеної ваги, але колишньої номінальної вартості. Ця операція була одним із
найпоширеніших способів отримання доходу державою, особливо в порівн.
століття. Характер монет, написи на них дозволяють судити про форму
правління, про зміну царювання, династичної хронології, державні перевороти і
т.д. У зображеннях та написах часто відображені події політичного та
суспільного життя – війни, завоювання, внутрішня боротьба в державі,
державні чи релігійні реформи тощо. Іноді будь-якій події присвячується
спеціальний випуск монет (коммеморативні монети). Усе це робить монети
цінним джерелом щодо історії[4,с.30].
Актуальність і значимість цієї теми полягає у винятковому ступені впливу
римської монетної системи на розвиток торгово-грошових відносин як у самій
10
Римській імперії так і в інших країнах Середземномор'я та середньовічних
варварських держав Європи.
Мета роботи - вивчити техніку виробництва у монетній справі Римської
імперії, виявити особливості виробництва монет, для подальшої їхньої
класифікації за певними ознаками.
Завдання роботи:
- подати загальну характеристику монетної справи Римської імперії;
-дати аналіз впливу римської міфології на монетну справу
-Визначити вплив монетної справи Римської імперії (символів та позначень) на
грошові одиниці країн сучасності.
Римська імперія була постреспубліканською, авторитарною формою правління.
До її складу входили великі території Європи, передньої Азії та північної
Африки [2, с.30].
11
РОЗДІЛ 1. Виробництво монет у Римській імперії
1.1 Метал та заготовки для монет
Основними металами, які використовувалися як матеріал у монетному
виробництві, є золото, срібло та бронза. Ці метали зручні через їхню рідкість
(більше відноситься до перших двох), відносної м'якості та пластичності і
низької корозійності. Не завжди ці метали використовувалися в чистому
вигляді. Часто вони змішувалися між собою . Це відбувалося швидше в
неприємні для держави часи. У сприятливу епоху римляни намагалися
використовувати якнайчистіші матеріали для своїх номіналів. На монетний двір
метал міг надходити з двох джерел - з гірського вироблення, де добувалась руда
і переплавлялася в зливки, або ж з відпрацьованих старих монет, а також різних
предметів побуту або культу (чаші, скульптури, прикраси). Як би метал не
потрапляв у плавильню, там він переплавлявся у великі зливки вагою в один
римський фунт, що дорівнює 327 грамів (один лібр). З метою гарантувати
чистоту матеріалу на злиток ставилася печатка з ім'ям імператора та чиновника
відповідального за цю операцію. На щастя про це ми можемо судити
безперечно, оскільки до нас дійшло кілька таких зливків зображених на
малюнку 1.
Мал.1. Зливок з печатками, що гарантує чистоту матеріалу.
Отже, металеві зливки по одному лібру кожен доставлено на монетне
подвір'я. Наступний етап – приготування монетних заготовок для подальшого
карбування. Римляни ніколи не контролювали вагу окремих монет, розуміючи,
що за величезних обсягів виробництва монетної маси це просто технічно
12
неможливо. Вони знайшли інше рішення – монетні кружки відливались у
спеціально приготованих формах зображених на малюнку 2. Форми, мабуть,
могли бути зовсім різними – все залежало від номіналу та ваги майбутньої
монети. У деяких випадках ми можемо відразу сказати про конструкцію
ливарної форми за виглядом гурту монети, іноді потрібні додаткові дані.
Наприклад, за видом олександрійських гемідрахм можна сказати, що заготівлі
для них відливались у ванночках зі скошеними під кутом краями, а за слідом
двох литників, видимих на гурті навпроти один одного, можна зробити
висновок, що канал, яким тік метал, ділив монету на двоє . Робилося це для
того, щоб легко витягувати заготовку з форми шляхом її простого перекидання.
Заготівлі для срібних денаріїв, мабуть, відливались у більш хитро влаштованих
формах, тому що сліди литника на гурті, як правило, відсутні. Цьому є таке
пояснення - злиток нарізався на дрібні шматочки-крупинки, вони зважувалися і
кількість матеріалу, необхідне для однієї монети, висипалося в поглиблення,
пророблене в масі вогнетривкого масиву. Масив поміщався в піч, де крупинки
розплавлялися і під впливом поверхневого натягу поєднувалися в єдину
крапельку.
Мал.2. Форма лиття заготовок монет
Тому це достовірне пояснення, чому у денаріїв немає слідів литника на
гурті(ребро монет, монетоподібних жетонів, медалей тощо.), з тією лише
поправкою, що римлянам було неможливо зважувати масу крупинок кожної
монети окремо. Добре відомо, який ремедіум (нумізматичний термін, що
означає допустиме відхилення від нормативної маси монети) був у римських
13
денаріїв - вага монет іноді коливалася на 20 і більше відсотків. Тому процедура
бачиться так: злиток вагою один фунт (той самий - зі штампом імператора)
великим напильником перетворювався на сипучу суміш, яка без залишку
засипалася в глиняну форму, де були зроблені приблизно однакові
поглиблення. Кількість монет, що отримується з фунта, постійно зростала,
оскільки вага денарію з часом знижувалася. Розумно припустити, що у
ливарній формі пророблялося кількість виїмок, що дорівнює стандартній
кількості денаріїв для цього часу.
Таким чином можна було легко контролювати загальну витрату матеріалу та
гарантувати виготовлення потрібної кількості монет з фунта. При цьому вага
окремих денаріїв могла сильно коливатися в залежності від конкретної лунки, в
якій було відлито заготівку. Так як після відливання заготовки мали кулясту
форму деякі дослідники припускають, що перед карбуванням зливки
попередньо плющились молотком для надання їм форми, що запобігає вислизу
заготовки з щелеп штемпеля.
1.2 Виготовлення штемпеля
Проблема з'ясування технологічних тонкощів при виготовленні штемпеля
полягає в тому, що римська влада, як, втім, і всі інші, намагалася жорстко
контролювати доступ приватних осіб до штемпелів, оскільки очевидним
наслідком безконтрольності у цій галузі є розквіт діяльності
фальшивомонетників. Все це призвело до того, що знахідки штемпелів дуже
рідкісні. Більше того, щоразу ці знахідки трапляються у неймовірних для
виробництва монет місцях. Це викликає нескінченні дискусії щодо справжності
таких штемпелів.
Одна з найбільш гучних знахідок сталася в 1789 в місті Німе (Франція),
коли при перебудові міського фонтану були виявлені два справжніх на перший
погляд штемпеля для денарію і аурея Августа. Жодної інформації про те, що
14
саме в цьому місці було влаштовано монетне подвір'я, не було. Не було й інших
супутніх речей. Найбільш поширена версія пояснення цього феномену полягає
в тому, що ці штемпелі були вкрадені з монетного двору, розташованого
неподалік міста Ліона (за часів серпня – Лугдунум). Непрямі дані про те, що
такі крадіжки траплялися. У четвертому столітті один з істориків навіть
запропонував розташувати монетний двір на острові і заборонити будь-які
зносини його із зовнішнім світом. Крім того відомо, що такі злочини
переслідувалися законодавчо.
Як би там не було, сумніви в тому, що знайдені штемпелі - справжні, а не
справа рук самих фальшивомонетників, ще довго переслідуватимуть
дослідників.
Розглянемо типовий римський штемпель. Як правило він складався з двох
частин: нижня частина (аверс) несла на собі вищий рельєф – зображення
імператора-емітента, верхня частина (реверс) – певний сюжет
пропагандистського чи культового характеру, зображені на малюнку 3. Нижній
штемпель робився коротшим для того, щоб при ударі він був стійкішим. Ця
частина штемпеля закріплювалася в лещата і служила наковальнею при ударі.
Верхній штемпель мав витягнуту форму, бо при ударі його тримали або рукою
або спеціальними кліщами. У пізнішому варіанті обидві частини штемпеля
були з'єднані в єдине ціле таким чином, що верхня частина їздила по
напрямляючим . У цьому випадку забезпечувалося ідеальне центрування
майбутньої монети. Штемпелі були виготовлені із заліза або бронзи.
Мал.3. Римський штемпель
15
Однак, загальні висновки робити з цього не слід, тому що спостереження за
характерними розломами штемпелів, залишених на монетах, вказують, що,
можливо, деякі з них були виготовлені зі сталі або загартованої бронзи. Іноді
користувалися якоюсь спеціальною "чорною бронзою", секрет виготовлення
якої нібито втрачено. З одного штемпеля виготовляли якщо не тисячі, то сотні
екземплярів монет. А це означає, що вони були набагато міцнішими, ніж
вважалося раніше. Дивлячись на пару штемпелів денарія Августа, перше, що
впадає у вічі - відполіроване до дзеркальності поле нижнього штемпеля.
Вочевидь, перший етап у роботі майстра полягав у ретельному шліфуванні
робочої площині штемпеля. Таким чином, гарантувалося рівне поле майбутньої
монети з характерним карбованим блиском [21,22].
Зрідка трапляються монети, які однозначно стверджують, що на штемпелі
проводилася розмітка композиції. Наприкінці всієї роботи ці деталі зі штемпеля
забиралися. Наприклад:
1. - з провінційного карбування. Сирійська тетрадрахма Андріана, спеціальним
циркулем на штемпелі проводилися два концентричні кола, що спеціально
відкреслюють місце для майбутньої легенди. Ці маніпуляції було зроблено ще
до робіт над орлом, інакше слід від циркуля неминуче залишався в центрі
монети. Це опосередковано дає інформацію про послідовність робіт - спочатку
легенда, потім центральна частина композиції.
2. - із центрального карбування. Реверс денарію Елагабала з Еквітас. Тут
проведено лише одне коло - іншу мову, інший алфавіт. Насправді такі залишки
"будівельних лісів" на монетах не така вже й рідкість, часто їх вважають
"особливістю штемпеля" або просто подряпиною.
У цілому нині древні майстри намагалися в кінці роботи прибрати всю
розмітку, зашліфовуючи поверхню до ідеального стану. Однак, якщо розмітка
була нанесена гострим циркулем або з особливою старанністю, то в умовах
потокового виробництва на таке доведення штемпеля могло просто не
вистачити часу.
16
Техніка нанесення зображення на поверхню штемпеля. Провінційна
тетрадрахма Септимія Севера, викарбувана в сирійському місті Лаодикеї на
Маре. Майстер у своїй роботі використовував дві основні техніки: повторювані
ділянки рельєфу вибивалися пуансонами (штамп з рельєфним зображенням
цифр (цифірний пуансон), літери або групи літер (літерний пуансон),
застосовується на незагартований штемпель (або маточник) окремих елементів
зображення (написів, буквених та цифрових позначень).Застосування пуансонів
значно прискорювало та здешевлювало процес виготовлення монетних
штемпелів, особливо при масовому карбуванні.), а тонкі вигнуті лінії деталей
вирізалися різцем. На легенді представлений сегмент напису на реверсі "EZ".
Тут майстер застосував принаймні три інструменти в наступній послідовності.
Спочатку пуансоном правильної трикутної форми набивається кістяк кожної
літери. Наприклад, у букві "Е" - це три вертикально розташовані поглиблення: ,
потім майстер застосовує інший пуансон, який виглядає як довга вузька
борозна: . Ця операція поєднує трикутники в єдину букву, але все одно деяка
незграбність деталей залишається. Тому майстер доводить роботу до кінця за
допомогою гострого тонкого різця, закругленість літери досягається кількома
короткими різальними рухами інструмента.
Можна дійти невтішного висновку у тому, що у роботі над легендою
майстер уникав того, щоб братися за різець. І це цілком виправдано. З одного
боку робота пуансонами легше контролюється - прицілився кернером і вдарив
по ньому молоточком. Управління різцем вимагає більш підготовлену кисть
руки та значної напруги, оскільки ступенів свободи руху інструменту в цьому
випадку більше. З іншого боку, такий стиль роботи позначається на її
швидкості – робота з пуансоном набагато ефективніша. Третя особливість -
весь напис на монеті виглядає однаково, виконий в одному стилі, не
позбавленому, до речі, своєрідної незграбної естетики [36 c.42].
Орел на реверсі монети. Характерні риси в оперенні орла виконані не різцем,
а спеціальним пуансоном! Майстер іноді прокручував пуансон навколо осі,
змінюючи силу удару молоточка по інструменту, змінював кут нахилу
17
пуансона до площини штемпеля тощо. Тобто використовував цілий набір рухів
для надання різноманітності зображення. Пірїни також отримані без
використання різця - вони виконані шляхом нанесення характерних однотипних
насічок. У нижній частині зображення, там, де хвилеподібне оперення птаха
зустрічається з її пазурами, можна розрізнити східчасто-подібні сліди від
роботи різця. Хоча інструмент цей мав відрізнятися від гострого різця для
вирівнювання літер легенди.
Портрет імператора. Нестандартних і неповторних елементів тут набагато
більше, ніж іншій частині монети. Представлена віртуозна робота різцем. Слід
зазначити, що швидше за все різець для майбутньої особи видавлювався
якимось спеціальним пуансоном, після чого вся поверхня відшліфовувалась.
Про це свідчить гладкість щік портрета. І тільки після цього на гладку
поверхню наносилися такі тонкі деталі, як шевелюра, борода, очі та вуха. Якщо
монета виготовлялася колективно методом конвеєра, то портрет доручався,
очевидно, найбільш підготовленому майстру. За кількістю нестандартних
віртуозних рухів портрет завжди перевершує все інше.
На основі цього можна дійти висновків. Перше: майстер у своїй роботі
використав набір різноманітних пуансонів та різців. Друге: де це можливо,
перевага завжди надається пуансонам через їх більшу функціональність та
ефективність.
Якщо від зусилля повело різець, то залишається дуже неприємна подряпина.
Результат дії пуансона завжди локальний – якщо вдарив мало не туди, завжди
можна підкоригувати зображення додатковими ударами. Третє: окрім пуансонів
примітивної форми для кожного типу монет виготовляється набір
нестандартних інструментів. Четверте: портрет імператора набуває своєї
виразності через максимальне використання різців під час його опрацювання.
Саме тому лінії обличчя плавні та легкі. Таку роботу міг виконати лише
найдосвідченіший майстер із задатками незвичайного художника.
18
Центрально імперське карбування: - денарій Олександра Севера. Шматок
напису "IMP", всі вертикальні палички виконувались одним пуансоном - про це
говорить характерне роздвоєння, що повторюється, в нижній частині кожної
літери. Петелька в букві "Р" виконана іншим пуансоном Серединні палички в
"М" - тут майстер міг використовувати як новий пуансон з короткою паличкою,
так і перший інструмент, нахиляючи його при ударі молоточком таким чином,
щоб вийшла більш коротка канавка. Зрозуміло, що тут легенда виконувалася з
допомогою небагатьох пуансонов.
Характерну структуру має шевелюра лауреата. Технологія її виготовлення
очевидна. Спочатку на зовсім гладкій, відшліфованій до дзеркального блиску
поверхні штемпеля великим пуансоном видавлювалася "болванка" майбутньої
голови Імператора, потім голова допрацьовувалась. Голена потилиця
Олександра виконувалася за допомогою безлічі послідовних ударів дрібним
пуансоном. При цьому не можна не здивуватися точності руки майстра, - удари
настільки вивірені, що крапки лягають рівно, наче працює машина, а не
людина. Безперечно, деякі деталі на монеті підправлялися різцем, але основний
обсяг роботи лягав на карбувальника, а не на різьбяра. Отже, технологія
виготовлення штемпеля була однаковою як у сході країни, так і у столиці.
Звичайно, стверджувати, що за всіх часів римляни використовували ту саму
технологію, було б самовпевнено, тут потрібне спеціальне дослідження, проте
деякі важливі для нас висновки ми зробили.
На закінчення відзначимо ще один нюанс. Робота пуансона залишала на
поверхні особливий слід: при ударі частина металу видавлювалася з лунки
назовні, утворюючи навколо виїмки віночок. Якщо тепер таким штемпелем
викарбувати монету, то довкола літер з'являються характерні поглиблення. Такі
структури залишають враження неохайності, і давні намагалися прибирати їх
шляхом шліфування поверхні штемпеля. Абсолютна більшість монет не мали
такої окантовки, але іноді незачищені екземпляри трапляються. Часто можна
зустріти такі речі на денаріях Антоніна Пія. З чим це пов'язано, важко сказати,
але факт певного відступу від технології при цьому Імператору очевидно [27].
19
1.3. Чекан монети
Існує незаперечний доказ технології римського карбування - це
республіканський денарій Тита Каризія 46 року до н. із зображенням основних
інструментів, що використовуються при цьому процесі. Аверс денарію несе
зображення римської богині Монети (Юнони) - покровительки всіх нумізматів.
Монетний двір розташовувався прямо в храмі цієї богині, і її ім'я згодом стало
загальним у всьому, що стосується монетної справи. На реверсі наведено весь
інструментарій маллеатора (malleator = молотобойця). По-перше, тут присутні
обидві половинки штемпеля – верхній та нижній, щипці (ліворуч) та молоток
(праворуч).
Деякі інтерпретують об'єкт у верхній частині як шапочку Вулкана – бога
вогню та металургії. Можливо, щоправда, що древній майстер зобразив верхній
штемпель у вигляді шапочки - будь-яке з цих пояснень підходить. З цього
можна зробити один важливий висновок – монети карбувалися з гарячої
заготівлі. Саме тому потрібні щипці. Звідси випливає, що всі міркування про
твердість матеріалу штемпеля повинні враховувати, що удар припадав по
розпаленій м'якій заготовці. Тому цілком можливо, що бронзовий штемпель міг
бити бронзову монету без значного зносу. Не дивно, що загартований штемпель
міг виробляти сотні і навіть тисячі екземплярів монет. Загальна схема
карбування, таким чином, виглядає так - у станині-наковальні жорстко
закріплюється нижній штемпель. Далі розпалена заготовка, щойно спеціально
злегка розплющена молотком, кладеться на ковадло, накривається верхнім
штемпелем, по якому наноситься удар молотком. Як бачимо, для цього процесу
необхідно принаймні дві людини - одна тримає кліщами заготовку, друга
тримає верхній штемпель і завдає удару молотком.
Варто відзначити кілька характерних рис процесу. Насамперед, основне
механічне навантаження посідає верхній штемпель, яким ударяють молотком.
Він зношується в середньому втричі швидше. Саме тому найбільш трудомістку
20
частину штемпеля, що несе зображення Імператора, древні клали вниз. У цьому
випадку вона слугувала довше, і процес виробництва був ефективнішим.
Інший момент у тому, що класична схема карбування недосконала і веде до
численних дефектів. Наприклад, при ударі заготівля може зрушити убік - у разі
монета виходить погано центрована. Заготовка може зазнати подвійного (або
навіть потрійного!) удару, завданого молотобойцем навмисно або по
необережності. В цьому випадку поверхня монети несе кілька однотипних
зображень, накладених один на одного. Може статися й зовсім смішна річ на
кшталт брокажу, коли вже викарбувана монета застряє у верхньому чи
нижньому штемпелі, а робітники, не помічаючи цього, вставляють наступну
заготівлю і роблять удар.
Описані вище випадки браку, звісно, не покривають усі можливі ситуації.
Трапляється, що за монетою неможливо визначити, як такий брак було
отримано. Принаймні частину браку можна виключити шляхом удосконалення
процесу карбування. І давні займалися таким винахідництвом. Ауреї вимагали
особливої якості виготовлення. У золотому сегменті монетного двору
працювали найкращі майстри та використовувалися найкращі технології.
Цікаво технічне рішення, що запобігає частині видів браку - верхній і нижній
штемпелі вставляються співвісно один в одного так, що заготовка виявляється в
замкненій камері. Швидкість виготовлення монет за такої схеми нижче, але
питання якості тут переважує. [28]
Також відомо, що римляни мали досвід карбування біметалічних
(композиційний матеріал, що складається з двох або більше різних металевих
сплавів. Теромбіметалеві матеріали відносяться до групи прецизійних
матеріалів) монет. Особливий сплеск інтересу до біметалу фіксується за
правління імператора Коммода. Тоді було випущено цілу серію великих монет,
викарбуваних на біметалічній монетній стопі. Заготівля і двох частин -
зовнішнє кільце, очевидно, виконано з латуні, а середина - з бронзи.
21
Крім того, відомо, що римляни в першому столітті до нашої ери час від часу
випускали так звані серратні серії денаріїв. Навіщо римляни це робили до кінця
не зовсім зрозуміло. Тацит пише, що серрат високо цінувалися серед
навколишніх варварських племен. Але чи випливає з цього, що саме для
варварів Римська держава ініціювала цей проект? Навряд чи. Проте, весь
республіканський період Рим веде нещадну війну з підробками, залучаючи
неймовірні методи контролю над чеканом. Зупинимося на тому, як
технологічно ці серрати було отримано. Тут є дві основні версії. Перша полягає
в тому, що зубчаста форма монети досягалася шляхом пропилу цих зубців
напильником. Друга версія - поглиблення було висічено у заготовці за
допомогою спеціального ножа-зубила. Однозначної відповіді, придатаманної
всім випадків, мабуть, немає - можна зустріти докази за і проти кожного
способу. Однак більшість схиляється до другої версії. Технологічно це
виглядало, мабуть, так. Насічки робилися ще на заготівлі: один із робітників
захоплював її спеціальними щипцями і прокочував, а інший у цей час зубилом
наносив насічки. Після цього заготівля йшла під штемпель. При карбуванні
удару поверхня монети деформувалася, і зубці деформувалися разом з нею.
Саме тому вони мають різну форму та глибину, начебто кожна виконана своїм
зубилом. Пригнічує той факт, що, як відомо, фальшивомонетники швидко
навчилися плакувати і серратні денарії [42 c.36].
У період переходу від безпосереднього обміну товарами до запровадження
грошового звернення, основним засобом платежу була худоба. Пам'ять про цей
час збереглася в римській назві грошей "пекуніа" (від "пекус" - худоба). Надалі
за товари стали розплачуватись мідними брусками прямокутної форми, вагою
близько півтора кілограмів, а ті у свою чергу поступилися своїм місцем
справжнім монетам, що з'явилися в Римі в середині 5 століття до н.е. Основною
грошовою одиницею був мідний ас - злиток міді, що важив 1 римський фунт,
або 1 лібру (327,45 г), що становило 12 унцій по 27,3 г кожна. Слід зазначити,
що у різних галузях Італії існували певні розбіжності у системі заходів і терезів.
Так званому окському фунту, або лібрі (приблизно 273 г), відповідав за вагою,
22
як це видно і з його назви, "ас лібраліс". Поступово на всій території Італії
головною мірою ваги стала римська лібра, тому асс, що важив 327,45 г,
позначали буквою "L". Йшов час, і римський ас ставав все легше: вага його
знизився до 1/2 і навіть 1/6 фунта [30, c10].
Лише з IV століття до н. у Римі почали карбувати срібну монету. Її поява
була пов'язана з зростанням контактів між Римом і грецькими колоніями на
півдні Італії, де гроші з благородних металів давно були в ході. Близько 340 до
н.е. у Капуї почали випускати для Риму срібну монету за грецьким зразком. Це
були дидрахми -дводрахмові монети вагою 7,58 р, пізніше 6,82 р. Формальна
організація монетного справи у Республіці відбулася 289 року до н.е. із
заснуванням особливої колегії у складі 3 осіб. Їх першим завданням був випуск
асів і мідних злитків, що ще перебували в обігу, з вибитою на них офіційною
печаткою («сигнати»). Срібні монети-денарії та сестерції-почали карбувати в
Римі в 269 або 268 році до н.е. На той час денарій важив 4,55 гілі 1/72 лібри. В
епоху 2 Пунічної війни набула поширення перша золота монета-скрупул, що
дорівнювала 20 срібним сестерціям. У Римі майстерня, де карбувалися гроші,
знаходилася поблизу Храму Юнони Монети («Застережливої»). Звідси слово
«монета», що увійшло в європейські мови. Цінне джерело з історії монетної
справи в Римі «Природна історія» Плінія Старшого. Він розповідає, що до
вимушеного відходу військ царя Пірра з Італії 275 р. до н.е. римський народ
перебував у щасливому невіданні грошей із дорогоцінних металів. Не було ні
золотих, не срібних монет, а в обігу був лише мідний ас, важив 1 фунт. За всіх
розрахунків гроші відмірялися за вагою, тому платня воїна називалася
«стипендія» (від «пендо» – зважую). І згодом ваги залишалися одним із
атрибутів оформлення торгової угоди [37 c.32].
Так, при манципації - формальній процедурі передачі будь-якого майна чи
рабів у власність нового власника, покупець у присутності свідків ударяв по
терезах шматочком міді по терезам і потім разом із необхідною сумою грошей
вручав продавцю. Сервій Туллій, один із древніх римських царів, запровадив, за
словами Плінія, звичай помічати шматочки міді спеціальним державним
23
знаком. Сучасні дослідники відносять виникнення цього звичаю до епохи
Республіки, до 5 століття до н.е. На мідних монетах карбували зображення
худоби. Срібні монети почали випускати лише за 5 років до 1 Пунічної війни.
Було встановлено, що денарій має важити 10 фунтів, квінарій 5, а сестерцій -2 з
половиною. Нестача коштів на ведення війни з Карфагеном змусила римську
владу вдатися до псування монети, пустити в обіг аси, вага яких була в 6 разів
меншою за колишню. Цей захід виявився успішним і приніс чималі вигоди
скарбниці, що збідніла. За допомогою штемпеля на мідних монетах
зображували з одного боку голову дволикого Януса, а з іншого - носову
частину корабля, на дрібних монетах - трієнтах і квадрантах - поміщали цілком.
На срібних монетах були вибиті двокінні або чотирикінні упряжки, звідси назви
монет «бігата» та «квадригата».
Нарешті, в 104 р. до н.е., додає Пліній, Рим познайомився з новою грошовою
одиницею «вікторіатом», прикрашеним зображенням богині Вікторії. Проте
Пліній помиляється: карбувати вікторіати римляни почали ще 268 р. до н.е., а
через 40 років відкрили спеціальний монетний двір на острові Коркіра. Там
випускали ці монети, що дорівнювали за вагою 2 денарії. Використовувалися
вони головним чином торговельних відносинах з грецькими державами, бо
були еквівалентні грецькій драхмі і тому полегшували взаємні розрахунки. На
внутрішньому фінансовому ринку Римської держави вікторіати довго не
набували поширення і розглядалися швидше як іноземна валюта. Лише межі 2-
1 століть до вікторіат був прирівняний до половини денарію і мав відтепер
увійти в обіг і на внутрішньому ринку. Говорячи про карбування монет у
провінціях, зазначимо, що деякі грецькі міста у складі імперії зберігали право
випускати власну монету, і це було для них важливим привілеєм, дарованим
ним або самим імператором, або його намісником у провінції. Привілей цей
означав визнання видної політичної, економічної та адміністративної ролі міста
і давав йому велику самостійність у його внутрішніх справах. Крім того, дозвіл
місту мати власне монетне подвір'я допомагало забезпечити провінцію
необхідною їй кількістю розмінної монети.
24
На момент падіння Республіки римська монетна система була значною
мірою розхитана економічною та політичною кризою. Основною одиницею
грошового рахунку, як і раніше, був сестерцій, який зберіг цю роль до 3
століття включно. Найбільш поширеним номіналом залишався срібний денарій,
що важив 3 2/3 скрупули. Рідше зустрічалися його фракції: квінарій, вікторіат
та сестерцій (sestertius nummus). Золота монета випускалася лише на честь
певних подій, наприклад, Цезар випустив у 46-44 до н. золоті монети у сумі 20
млн. денаріїв для роздачі армії та громадянам. З бронзових номіналів переважав
асс. Антоній карбував сестерції, тресиси, дупондії, аси та семіси. У цілому нині,
римська республіканська монетна система базувалася на срібних і бронзових
номіналах[10 c.28,].
1.4.Римські одиниці виміру ваги та номінали грошових одиниць
У період античності немає єдиної системи виміру. У різні періоди в
державах Стародавнього Сходу, грецьких містах-полісах та Римській імперії
значення виміру неодноразово змінювалися, а співвідношення частин
залишалися постійними. Спочатку, мабуть, з'явилися виміри довжини [10, c 15].
Вжиті в епоху античності найменування вимірів маси широко
застосовувалися для позначення монет. Причому їхнє номінальне значення
означало переважно вагу срібних монет. Поряд із цим воно також означало вагу
мідних (римський ас) та золотих (ауреус) монет, зображено на ДОДАТКУ 1[10
c. 21].
Якщо республіканський період зазначення якості грошової одиниці було
скоріш правилом, то імператорський період стало швидше винятком. Номінал
монети визначався, виходячи з її металу та ваги, приклад зображено на
малюнку 4 та 5. Символи, як і раніше, використовувалися, але в документах, а
не на монетах. На монетах номінал якщо й позначався, то:
-Як правило, на монетах римських провінцій, а не метрополії;
25
-Не на великих (золотих і срібних) монетах, а на дрібних - мідних (бронзових)
або низькопробних срібних [25].
Мал.4. Фоліс V ст. Η, η = 8 нуммій.
Номінали з'явилися місцеві монети наприкінці II століття зв. е.., що, мабуть,
було пов'язано з уніфікацією грошового обігу Імперії та початком переходу від
локальних на загальноімперську грошову систему. Характерна риса
провінційних монет Римської імперії у тому, що номінали часто вказувалися не
римськими, а грецькими цифрами. Це характерно для монет Греції, Малої Азії,
Причорномор'я, тобто провінцій із сильним грецьким впливом. Значення
багатьох символів, які, мабуть, є номіналами, досі не розшифровано.
Мал.5. Фоліс VI ст. Κ, κ = 20 нуммій
26
Традиція регулярного карбування номіналів на загальноімперських монетах
відродилася лише у Візантійській імперії наприкінці V століття за Анастасії I на
фолісах, чия вартість виражалася в нуміях [41 c.50]
1.5. Символи грошових одиниць у письмових джерелах
Символи давньоримських грошових одиниць активно використовувалися не
тільки на монетах, а й у письмових джерелах — наприклад, на дерев'яних
табличках зображені на малюнку 6, знайдених у 1973 році під час розкопок
Віндоланди, римського форту на території Британії, і є найдавнішою у Великій
Британії групою історичних документів.
Мал.6. Символи грошових одиниць на дерев'яних таблицях
Ці таблички здебільшого є дерев'яними з чорнильними записами латиною
(аналог — берестяні грамоти) і дають багатий матеріал вивчення багатьох сфер
повсякдення стародавніх римлян, включаючи грошове звернення. Їхня основна
цінність полягає в тому, що вони є зразками передусім повсякденним діловим
та особистим листуванням, а не офіційними документами.
Це переліки закупленого продовольства (місцеве пиво, витримане вино,
рибний соус, сало), розклади нарядів (хто штукатурить стіни, хто чергує в
пекарні), прохання про відпустку, рекомендаційні листи, подяку за надісланий
подарунок у вигляді півсотні устриць, звіт про місце воїнів, маса рахунків та
розписок в отриманні продовольства, одягу та господарського начиння.
27
У частині символів за вже вивченим і розшифрованим матеріалом можна
зробити такі висновки:
-Основною ваговою одиницею виступає лібра (у написанні libr або librae), в
текстах табличок частіше називається фунтом (у написанні pondo або р);
-Основними одиницями фінансового рахунку виступають денарії, вікторіати,
дупондії та аси;
-Як правило, грошова одиниця представлена не повним або скороченим
найменуванням, а своїм символом (X або X для денарію; I або I для асса);
-Для вказівки грошових сум використовуються римські цифри, які розташовані
після символу відповідної грошової одиниці, а не перед ним.[25]
Після грошової реформи Авреліана (римський імператор у 270—275 роках)
карбування денаріїв у Римі було припинено і більше не відновлювалося, проте
термін «денарій» ще тривалий час зберігався як лічильна грошова одиниця —
зокрема, загальний денарій (лат. denarius communis) , який виник у результаті
грошової реформи Діоклетіана (римський імператор у 284-305 роках). Саме ця
грошова одиниця використовується, наприклад, для вираження цін в Едикт про
максимальні ціни [41 c.42].
28
РОЗДІЛ 2. ЗОБРАЖЕННЯ НА РИМСЬКИХ МОНЕТАХ
2.1. Типи аверсів римських монет
Традиція зображати портрети уславлених предків існувала ще монетних
магістратів Республіки, але слід зазначити, що це портрети були " вигаданими "
у разі висхідними до зображень предків, які зберігалися в домашніх вівтарях, і
були посмертними. Початок карбування римських монет із прижиттєвим
портретом поклав Божественний Юлій, який одержав таке право від сенату в
останній рік життя. Вбивці його, незважаючи на свою "республіканську
скромність", також карбували монети зі своїми портретами, щоправда, без
жодного дозволу [32, 50c.]
Із встановленням принципату Августа практично єдиним типом лицьової
сторони для всієї монети, що чеканила в Імперії, стає портрет принцепса.
Портретні зображення на римських монетах найчастіше повернуті вправо, що
дивиться на монету, хоча деякі періоди римської історії був поширений лівий
поворот голови. Деякі імператори карбували монети і з правим, і з лівим
поворотом. Іноді особливо підкреслюється краса та реалістичність портрета на
монеті [23].
Відсутність головного убору. Непокрита голова. На монеті не зображено
нічого крім непокритої голови та шиї імператора. Непокрита голова, невелике
драпірування на дальньому плечі. Відрізняється невеликою частиною одягу на
дальньому плечі. Непокрита драпірована голова. Подальший розвиток типу
"непокрита голова", але при цьому видно верхню частину фігури імператора.
Непокрита голова в обладунках. Цей тип характерний для випусків пізньої
Імперії. Непокрита голова в обладунках, драпірованих зверху. Різновид
попереднього типу, що відрізняється витонченим драпіруванням зверху
обладунків.
29
Погруддя анфас. Портрети анфас на римських монетах майже не
зустрічаються, рідкісні винятки - ауреуси Постума чи Лициния. У Візантії такі
типи стали найбільш уживаними.
Вінок. Голова у лавровому вінку. Тип портрета, що найчастіше
зустрічається, на якому голова імператора увінчана лавровим вінком, гілки
якого зав'язані ззаду стрічкою. На монетах, що були в обігу, ця частина
портрета (середина вінка) стирається найшвидше.
Голова у дубовому вінку. На цьому типі голова імператора прикрашена
дубовим вінком, який у Римі вручався за порятунок римського громадянина.
Голова у корабельному вінку. У імперський час зображення з таким вінком
удостоївся лише Агріппа, полководець Августа, за свої численні перемоги на
морі. Погруддя в лавровому вінку, невелике драпірування на дальньому плечі.
Даний тип можна віднести до різновиду типу "Голова в лавровому вінку", але
відмінності все-таки досить великі, тому цей тип варто виділити як окремий.
Такі зображення найбільш типові для зображень Траяна та Адріана.
Погруддя в лавровому вінку, драпіроване. Різновид, що відрізняється
красивим драпіруванням портрета. У деяких описах цей портрет називається
"портретом у паладументі". Бюст у лавровому вінку, егіда на дальньому плечі.
Даний тип замикається з попереднім, але відрізняється такою важливою
деталлю як егіда, тому ми також виділяємо його в окремий вигляд. Бюст у
лавровому вінку та обладунках. Бюст у лавровому вінку, драпірований зверху
обладунків. Деякі портрети явно показують обладунки, що носяться
імператором. Присутність цих обладунків не завжди така очевидна, тому одна і
та ж монета може бути описана по-різному. Погруддя в лавровому вінку та
консульському одязі-імператор одягнений як консул, що було найвищою
цивільною посадою в імперії. На додаток до цього одягу, імператор на монеті
тримає скіпетр з орлом. Бюст у лавровому вінку, імператорської мантії з
карткою. Тут імператор одягнений в особливу імператорську мантію, причому
30
він тримає в руках глобус, скіпетр і карту. За часів пізньої Імперії маппа була
атрибутом консульської влади і саме тому зображувалася на монетах.
Променева корона. Голова у променевій короні. Вперше цей тип з'явився на
дупондії, щоб відрізняти його від асса. Також такою короною прикрашалися
лише Августи, але ніколи цезарі. Погруддя в променевій короні, невелике
драпірування на дальньому плечі. Різновид типів, що відрізняється променевою
короною замість лаврового вінка. Погруддя в променевій короні, драпіроване.
Така сама, як на дупондії, корона використовувалася для того, щоб відрізнити
антонініан від денарію. В цьому випадку в такій короні зображувалися вже і
цезарі, спадкоємці престолу. Погруддя в променевій короні та обладунках. Цей
тип характерний для випусків пізньої Імперії. Бюст у променевій короні,
драпірований зверху обладунків. Різновид попереднього типу, що відрізняється
драпіруванням. Погруддя в променевій короні та консульському одязі. Різновид
цього типу, що відрізняється променевою короною замість лаврового вінка.
Погруддя в променевій короні, імператорської мантії з карткою. Різновид типу
відрізняється променевою короною замість лаврового вінка.
Діадема. Голова у діадемі. Рідкісний тип аверса, характерний для ауреусів
пізньої Імперії. Погруддя у простій діадемі, драпіроване. На портретах останніх
римських імператорів лавровий вінок і променева корона замінюються на
царську діадему, білу пов'язку, яка прийшла зі Сходу, як знак верховної влади.
Погруддя в перлинній діадемі, драпіроване. Подальший розвиток діадеми
перетворив її з простої пов'язки на перлинну діадему, що складається з
подвійного ряду точок. Такі діадеми мали деякі різновиди, наприклад,
квадратні або круглі центральні камені. Погруддя в діадемі з розеткою каміння,
драпірований. Різновид царської діадеми, яка дала назву цьому типу монет,
полягає в тому, що перли розбиваються великим дорогоцінним камінням кілька
разів замість одного. Погруддя в діадемі, драпіроване зверху обладунків.
Різновид попередніх типів, що відрізняється помітною наявністю під
драпіруванням військових обладунків. Погруддя в діадемі та консульському
одязі з карткою. Тут імператор одягнений у одяг консула, причому він тримає в
31
руках глобус, скіпетр і карту. За часів пізньої Імперії маппа була атрибутом
консульської влади і саме тому зображувалася на монетах. Погруддя
непропорційно маленьке, драпіроване. Головна відмінність цього монет -
неправдоподібно маленька голова в імператора.
Військові портрети. Погруддя у військовому шоломі. Пропаганда на монетах
часто показувала імператора ролі військового лідера. Для створення образу,
близького солдатам, імператор зображувався у військовому шоломі. Бюст у
лавровому вінку та шоломі. Різновид попереднього типу, що відрізняється
наявністю зверху шолома лаврового вінка. Погруддя в променевій короні та
шоломі. Деякі імператори зображалися у військовому шоломі з одягненою
зверху променевою короною. Військовий бюст у лавровому вінку- підкреслює
характер зображення готового до бою імператора. Військовий бюст у
променевій короні. Від попереднього типу відрізняється лише головним убором
– променевою короною. Військовий бюст у променевій короні та шоломі. Деякі
військові портрети, крім променевої корони, включають і зображення
військового шолома. Військовий бюст у діадемі. Іноді на пізніх монетах поверх
діадеми йде зображення гребеня військового шолома. Військовий бюст у
шоломі з гребенем-імператор віддав перевагу всім головним імператорським
уборам простий військовий шолом із захисним гребенем. Військовий бюст
анфас. Даний тип відрізняється від простого "бюста анфас", наявністю у
імператора щита та списа, а також військового шолома на голові.
Жіночий портрет. Драпірований бюст. Портрети жінок, зі зрозумілих
причин, завжди драпірувалися, а лавровий вінок або променева корона ніколи
не використовувалися. Зате тут особливу увагу можуть привернути до себе
зачіски зображених імператриць. Драпірований бюст у вінку з хлібних
колосків. Рідкісний тип зображення імператриці, що веде свій початок з деяких
грецьких типів монет, що мали зображення богинь у таких же вінках з колосків
хліба. Драпірований бюст з діадемою. Даний тип виділяється в самостійний,
через те, що деякі імператриці зображуються на своїх монетах як з діадемою,
так і без неї. Драпірований бюст у діадемі на півмісяці. У третьому столітті
32
було знайдено еквівалент променевої короні - це півмісяць під бюстом, який
характеризував подвійні номінали монет. Діадема який завжди
використовувалася цьому типі монет (антонініани), іноді вона прикрашала
голови імператриць на денаріях і сестерціях.
Сакральні портрети. Янус-форма у лавровому вінку. Зображення
двоголового бога Януса на римських асах іноді надавали рис реальної
історичної особи. Покрита голова. Такі портрети карбували лише на монетах,
присвячених обожнюваному посмертному імператору.
Покрита голова у лавровому вінку. Різновид попереднього портрета, що
відрізняється наявністю лаврового вінка. Погруддя в левовій шкурі. Такий тип
зображень відомий у Коммода, Максиміана Геркулія та Максенція, які вважали
себе втіленням героя Геракла, причому, перший дійсно носив у наслідування
йому подібне вбрання. Погруддя з рогом. Зображення імператора Елагабала з
атрибутом жерця Сонця – рогом на голові, дало назву цьому типу монети.
Фактично це "драпірований бюст у лавровому вінку праворуч". Погруддя з
німбом. Першим імператором, зображеним у німбі, став, щоправда, на реверсі
Антонін Пій. І надалі цей тип залишався надзвичайно рідкісним, доки у Візантії
не став дуже поширеним типом при зображенні Господа нашого Ісуса Христа.
Декілька портретів. Дві голови в один бік. Цей тип дуже рідкісний у
римському карбуванні, наприклад, можна згадати фоліс із подвійним портретом
Максиміана Геркулія та Геркулеса. Слід відрізняти такі монети від бракованих
екземплярів, що вийшли за подвійного удару. Три голови в один бік. Голови
розташовуються прямо. Приклад цього монетного типу в імперському чекані
антонініана Караузія, на якому він зображений разом з Діоклетіаном і
Максиміаном. Голови віч-на-віч. На римських монетах це розташування дуже
рідкісне, найчастіше його застосовували грецькі колонії. Пари на таких
портретах складали імператор і божество, імператор та імператриця, імператор
та його спадкоємець-співправитель. При зображенні двох імператорів старший
імператор зображувався ліворуч. Голови зображені потилицею до потилиці.
33
Протилежність попереднього різновиду портрета. Дві голови анфас.
Подальший розвиток типу "бюст анфас", який застосовувався, коли в імперії
було два правителі. Три голови анфас. Продовження розвитку попереднього
типу, що зображує одночасно трьох імператорів. Царське подружжя на троні.
Кожна фігура має власний німб.
Додаткові елементи на аверсах. Додаткові елементи, наведені нижче, можуть
зустрітися з більшістю перелічених вище типів монет. Наявність їх обов'язково
обумовлюється в описах монетного типу.
Погруддя зі скіпетром. Скіпетр розглядався завжди як знак влади, тому він
часто зустрічається як додатковий елемент монетних типів. Невеликий земної
кулі внизу портрет. Цей портрет відрізняється наявністю невеликого глобуса
знизу портрета. Цей елемент характерний для випусків монетного двору у
Лугдунумі.
Погруддя з вікторіолою. На даному типі монет імператор тримає в руках
вікторіолу. Погруддя з глобусом. На даному типі монет імператор тримає в
руках глобус – символ влади над усім колом земель. Погруддя з палицею.
Палиця розглядається тут як атрибут Геркулеса, який став одним із
найшанованіших богів під час Пізньої Імперії з яким любили ототожнювати
себе деякі імператори.
"Дісниця Божа". Даний бюст відрізняється від багатьох інших оригінальним
доповненням портрета імператора, а саме, так званої "Десницею Божою", що
вінчає вінком голову імператора-переможця. Це доповнення зустрічається
також на портретах імператриць [34c.70].
2.2. Боги та міфологічні персонажі на римських імперських монетах
Римська міфологія знаходиться для нас у тіні більш відомої грецької
міфології, цьому ж сприяє спірна думка про вторинність латинської культури
34
щодо грецької. Римські боги досить часто просто ототожнюються за деякими
ознаками з грецькими, тому можна прочитати, що римський Вулкан - це
грецький Гефест, що є сильним спрощенням [20, c105]. Слід зазначити, що на
час утворення Імперії, процес релігійного синкретизму грецьких і римських
богів переважно закінчився. Римляни взагалі досить часто влаштовували обряд
"evocatio" або покликання чужого, найчастіше ворожого, бога до себе в місто,
пропонуючи йому найкращі для цього умови та обіцяючи збудувати храм. У
цих описах підкреслено відмінності саме римських богів від своїх відомих
грецьких тотожностей.[18,c50]
Аполлон (лат. APOLLON), у міфології син Зевса та Літо, брат-близнючок
Артеміди. Голова Аполлона чи його постать часто зустрічаються на римських
монетах. Він зображався у вигляді прекрасного юнака, що тримає ліру або
натягує лука. На монетах також окремо зображалися і атрибути Аполлона -
триніжки і ліри.[16,17].
Венера (лат. VENVS), в римській міфології спочатку богиня садів.
Веста (лат. VESTA), римська богиня священного вогнища римської громади
та будинку. Культ Вести був у Римі одним із споконвічних. Веста особливо
часто зустрічалася на монетах римських імператриць. Вона зображувалась з
обличчям, закритим покривалом, у довгому одязі з атрибутами: скіпетром,
симпулумом та смолоскипом.
Вікторія (лат. VICTORIA), римська богиня перемоги, що називалася
спочатку Віка Пота. На монетах Вікторію зображували у вигляді крилатої діви з
пальмовою гілкою та лавровим вінком у руках. Вікторія поставала цих
зображеннях як уособлення перемоги імператора.
Геркулес (лат. Hercvles), в римській міфології бог і герой, що відповідає
грецькому Гераклу. Геркулес також часто зустрічається на римських монетах.
Його голова з лев'ячою гривою вперше зустрічається на монетах до 1/4
квадрансу римських "aes grave". На монетах Римської імперії зазвичай
35
зображувався на повний зріст і в різних сценах, частково пов'язаних з його
подвигами. Особливо примітні монети Коммода, який прийняв ім'я Геркулес і
що наслідував свого героя та левову шкуру. Пізніше ім'я Геркул прийняв і
тетрарх Максиміан.
Ізіда (лат. ISIS), давньоєгипетська богиня неба та кохання, сестра та дружина
Осіріса, мати Гора. На монетах римських імператорів, починаючи з Адріана
(117-138), Ізіда зображувалася у вигляді бюста або на повний зріст зі своїми
атрибутами: сонячним диском між коров'ячими рогами, іноді і між урейськими
(єгипетськими очковими) зміями як характерний для неї головний зазвичай із
систром і ситулою (відерцем).
Капітолійська вовчиця. Коли за наказом царя Амулія новонароджені брати
близнюки Ромул та Рем були кинуті в річку, колиска з ними не потонула, а
прибилася до берега. Голодні діти голосно плакали і, пробігаючи повз, вовчиця
нагодувала їх своїм молоком. До того як братів знайшов пастух Фаустул,
вовчиця годувала та оберігала своїх прийомних дітей. Мотив зображення
капітолійської вовчиці, яка годує братів, був дуже популярним у римській
монетній справі.
Купідон (лат. CVPIDO), римський бог кохання та персоніфікація кохання та
дружби. Часто зустрічається на античних монетах у вигляді оголеної дитини чи
юнака з атрибутами: луком та стрілами.
Марс (лат.MARS), один із найдавніших богів Італії та Риму. Він входив у
тріаду богів, які спочатку очолювали римський пантеон, бог війни, його ім'ям
названо місяць березень. В епоху імперії Марс часто зображувався на монетах у
вигляді чоловіка атлетичного складання, зазвичай у шоломі та озброєного
щитом, списом та коротким мечем. Він користувався широкою популярністю в
армії, часто разом із Гоносом та Віртусом.
Нептун (лат. NEPTVN), один із найдавніших римських богів, первісна його
природа і культ мало відомі, але, мабуть, завжди були пов'язані з водою.
36
Нептун зображується на римських монетах у вигляді оголеного юнака, що
крокує, або чоловіка з накинутою на плечі шаллю, що розмахує тризубом.
Плутон, Аїд, Гадес, похмурий бог підземного світу. На римських монетах
зустрічається зображення Плутона, у вигляді постаті чоловіка з високим
головним убором (смуг), з витягнутою правою рукою та скіпетром у лівій.
Рома (лат.ROMA), у римській міфології богиня, уособлення міста Риму.
Вперше зображення Роми, увінчаної Фідесом, з'являються в 204 році до н.е. на
південно-італійських монетах .На монетах Римської імперії Рома
зображувалася завжди в шоломі та в повний зріст. Вона тримала на долоні
правої руки вікторіолу і спис у лівій руці. Якщо стояла, то з списом, щитом і
коротким мечем.
Ромул (лат.ROMVLVS), в римській міфології засновник та епонім Риму.
Ромул, обожнюваний під ім'ям Квіріна, зустрічається у вигляді воїна на
монетах від Адріана до Коммода.
Сатурн (лат.SATVRN), один із найдавніших римських богів, мав свій храм
вже в 5 столітті до н.е. На монетах Сатурн представлений образ старої людини,
що тримає в руці серп.
Серапис (лат. SERAPIS), один із богів елліністичного світу. Культ Серапіса
як бога столиці Єгипту Олександрії ,було запроваджено засновником династії
Птолемеїв, а у Єгипті Птолемеєм I Сотером що правив у 305-283 е. На
грецьких чи римських монетах зображена голова чи вся постать бога. На голові
завжди високий головний убір, іноді в оточенні зубчастої корони бога сонця
Геліоса. В повний зріст зазвичай зустрічається як Серапіс-Аїд.
Сол (лат. Sol), римський бог сонця. На римських монетах Сол завжди
зображувався в променевій короні, керуючи сонячною квадригою або стоячи з
піднятою рукою, тримаючи в іншій руці земну кулю.
37
Теллус (лат. TELLVS), в римській міфології богиня землі-годувальниці та її
продуктивних сил. На монетах тримає в руках плоди землі та ідентифікується
за легендою.
Фенікс (лат. PHOENIX), у міфології священний птах, що раз на 500 років
спалював себе щоб заново народитися з попелу. Він має вигляд орла та чудове
забарвлення червоно-золотих та вогняних тонів. Зустрічається на
олександрійських монетах періоду Римської Імперії в образі журавля з німбом з
променів і написом "AION". Крім того фенікс був атрибутом персоніфікації
Етернітасу, як втілення безсмертя.
Фортуна (лат. FORTVNA), римська богиня щастя. Зустрічається на монетах
практично всіх імператорів з різними епітетами: "FORTVNA AVGVSTI"
(Фортуна велична), "FORTVNA FELIX" (Фортуна щаслива), "FORTVNA
VICTRIX" (Фортуна звитяжна) "FORTVNA POPVLI ROMANI" (Фортуна
римська). Фортуна зображувалася у вигляді жіночої фігури, з атрибутами:
колесом (символ мінливості щастя), штурвалом та рогом достатку.
Юнона (лат.IVNO), у римській міфології богиня шлюбу, материнства, жінок
та жіночої продуктивної сили. Вона зустрічається на римських монетах
(особливо на монетах імператриць) у вигляді величної постаті у довгому одязі з
вінком або діадемою на голові.
Юпітер (лат. IVPITER), у римській міфології бог неба, денного світла, грози
та цар богів. На багатьох римських монетах зустрічаються найрізноманітніші
зображення Юпітера: на троні, часто зі статуеткою Вікторії в руці, що стоїть у
військових обладунках і так далі. Його головні атрибути - орел, скіпетр та жезл.
Юпітер мав безліч епітетів: "IVPITER TONANS" (Громовержець), "IVPITER
FVLGVR" (Бог грози), "IVPITER STATOR" (Бог стійкості), "IVPITER
TERMINVS" (Захисник кордонів) та інші.
Янус (лат. IANVS), в римській міфології бог входів і виходів, дверей і
всякого початку. Янус вважався також богом договорів та спілок. Дволикий
38
Янус зустрічається на аверсах всіх римських асів від часу появи римських
мідних монет на початок 1 ст.до н.е.[24].
2.3. Маркування монетних дворів пізньої Імперії
У Римі існував один монетний двір, що відкрився в храмі Юнони .Монети
карбувалися невдовзі після війни з Пірром. Згодом число монетних дворів
почало збільшуватися і за часів Пізньої Імперії їх налічувалося близько 25,
приклад на ДОДАТКУ 2. [8,c.52].
З часу правління Галлієна на срібних монетах відзначали номер майстерні.
Наприкінці III століття, коли завершується децентралізація монетної справи,
місце карбування монет стало позначатися спеціальним емісійним знаком. Цей
знак можна умовно розділити на 3 частини, причому наявність усіх одночасно
необов'язково. [15]
"P" (Pecunia), "SM" (Sacra Moneta) або "M" (Moneta) - тобто власне назва
"гроші";
"К" (Carthago), тобто Карфаген, місто, де знаходиться майстерня. У таблиці, що
розташована нижче, представлені скорочені написання міст, які мали монетні
двори.[26]
P (Prima), S (Secunda), T (Tertia), Q (Quarta), тобто номер майстерні за
латинським рахунком, таке написання було, в основному, на Заході. По
грецькому алфавіту номери майстерень писалися так: «А», «В», «Г», « » і так
далі, таке написання було на Сході.
Після Валентиніана I та Валента з'явилися ще дві складові:
"PS" (pusulatum), тобто "чисте срібло" та "OB" (obryziacum), тобто "чисте
золото", які вставлялися після скороченого найменування монетного двору.
39
РОЗДIЛ 3. Нaслiдувaння Римським монетaм
3.1. Вaрвaрськi нaслiдувaння римським монетaм
Нa тлi обсягiв i рiзномaнiтностi знaхiдок римських монет нa територiї
черняхiвської культури, окремою групою видiляються «вaрвaрськi»
нaслiдувaння римським монетaм. У нумiзмaтичнiй лiтерaтурi пiд
«вaрвaрським» нaслiдувaнням мaють нa увaзi недосконaле нaслiдувaння
монетaм нaродiв, не зaзнaвших безпосереднього грецького aбо греко-
римськогокультурного впливу. Ввaжaється, що «вaрвaрське» нaслiдувaння iз
зaзнaченням нa монетi мiсця i iменi прaвителя можнa розглядaти як мiсцевi
монети племен.
Пiд «вaрвaрськими» нaслiдувaннями римським монетaм мaють нa увaзi
емiсiї монет iз зобрaженнями, aнaлогiчними зобрaженням нa монетaх
офiцiйного римського кaрбувaння. Ясно, що естетичнa вирaзнiсть тiєї чи iншої
емiсiї безпосередньо зaлежaлa вiд квaлiфiкaцiї ремiсникiв, aле тiльки в тому
випaдку, якщо мовa йде про влaсне роботи вaрвaрських мaйстрiв, a не про
фaльшивку, зробленої нa територiї iмперiї.
Вiдомо, що в пiзньоримський чaс фaльшивомонетництво обслуговувaло
як iнтереси держaви, тaк i окремих людей. У першому випaдку мовa йде про тaк
звaних суберaтних монетaх, коли мiдну основу монет покривaли дорогоцiнним
метaлом (золотом aбо срiблом). Подiбну монету чекaнили нa держaвних
монетних дворaх i вони мaли цiлком зaконний обiг по територiї держaви.
Знaхiдки суберaтних монет добре вiдомi в Черняхiвському aреaлi.
Продукцiя окремих фaльшивомонетникiв мaє дещо iншi хaрaктеристики:
пiдробки могли бути зробленi з чистого срiблa, aле головним при цьому було
якiсть передaчi зобрaження, що дaлеко не зaвжди виходило вдaло. Iснувaлa
суттєвa вiдмiннiсть мiж роботою римських i вaрвaрських ремiсникiв,
копiювaвших монети, склaдaлaся в усвiдомленостi передaного зобрaження.
Римський мaйстер повнiстю усвiдомлювaв сенс копiйовaного зобрaження, тому
40
передaвaв його мaксимaльно точно. Ремiсник-вaрвaр, нaвпaки, передaвaв лише
то те, що сприймaв, не вдaючись у змiст букв, зобрaження голови aбо бюстa
прaвителя, зобрaження персонiфiкaцiй i т. д. Тому чaсто, нa вiдмiну вiд
римських фaльшивок, зобрaження нa вaрвaрських пiдробкaх виконaнi бiльш
схемaтично, a iнодi i кaрикaтурно. В умовaх iнтенсивного грошового обiгу
римський мaйстер копiювaв, перш зa все, грошi, з метою збути їх по реaльному
номiнaлу (тому вiн i був зaцiкaвлений в хорошому виконaннi пiдробки).
Вaрвaр же цiнувaв в монетi не її номiнaл, a кiлькiсть в нiй блa городного
метaлу - копiювaв сaм вирiб. Для вaрвaрa i спрaвжнiй денaрiй, i нaслiдувaння
тaкого мaли однaкову цiннiсть, якщо тiльки вони обидвa були виготовленi зi
срiблa aбо з золотa. Це позбaвляє особливого сенсу пошук «вaрвaрських»
нaслiдувaнь серед мiдних aбо бронзових монет. Почaток вивченню знaхiдок
«вaрвaрських» нaслiдувaнь нa територiї Схiдної Європи було поклaдено в кiнцi
XIX в. дослiдженнями A. В. Орєшнiковa. В поле зору вченого потрaпили
«вaрвaрськi» нaслiдувaння золотим римським монетaм. Вiн ввaжaв, що вони
походять з центрiв Пiвнiчного Причорномор'я.
Однaк всi цi зaувaження вчених мaли поверхневий хaрaктер i не
вирiшувaли три основних питaння, пов'язaних з «вaрвaрськими»
нaслiдувaннями:
1) роль цих монет в мiсцевому суспiльствi i у внутрiшньому зверненнi;
2)визнaчення їх центрiв кaрбувaння;
3) визнaчення чaсу кaрбувaння.
Зaклaли двa принципово рiзних погляду нa її рiшення.Нa думку вчених
рiвень розвитку черняховского суспiльствa цiлком допускaє думку про мiсцеве
кaрбувaння монет. Iмiтaцiї римським монетaм могли виникнути лише тaм, де
широке зaстосувaння мaли сaмi римськi монети. Зa спостереженнями
дослiдникiв, територiя поширення римських денaрiїв в цiлому збiгaється з
територiєю поширення монет «вaрвaрського» кaрбувaння. Випaдки
41
знaходження тaких монет позa цим aреaлом (в степовiй смузi) пояснюється
дiяльнiстю кочових племен, ймовiрно, aлaнiв. Нa думку вчених, точне мiсце
виготовлення монет «вaрвaрського» кaрбувaння визнaчити неможливо. Не
вiдкидaючи гiпотезу нiмецького дослiдникa Р. Форрерa про ймовiрне мiсце
кaрбувaння в межaх Гaлiцii вченi у той же чaс схиляються до думки, що
єдиного центру «вaрвaрського» кaрбувaння монет у Схiднiй Європi не iснувaло
i цi монети чекaнилися в бaгaтьох мiсцях мaйже по всiй територiї мaсового
поширення римських денaрiїв. Нa думку вчених «вaрвaрськi» нaслiдувaння
римським денaрiям слiд дaтувaти в межaх III-IV ст., тобто чaсом пiсля
припинення мaсового припливу римських монет нa схiднослов'янськi землi, тaк
як в бiльш рaннiй чaс потреби в них просто не iснувaло. У дослiдникiв не
викликaє сумнiву фaкт використaння «вaрвaрських» нaслiдувaнь у
внутрiшньому зверненнi, де вони були пов'язaнi не стiльки з оборотом товaрiв,
скiльки предстaвляли собою грошовий знaк.
Проте кaрбувaння «вaрвaрських» монет не може розглядaтися як
свiдчення появи у черняховского нaселення влaсної монетної системи.
Тaкож ввaжaється, що немaє нiяких пiдстaв говорити про виникнення у
вaрвaрiв влaсного кaрбувaння, зокремa, кaрбувaння золотих монет. Про це в
першу чергу свiдчить незнaчнa кiлькiсть римських золотих монет, що вкaзує нa
вiдсутнiсть звернення римського золотa в середовищi мiсцевого нaселення.
Що стосується питaння про мiсце кaрбувaння золотих монет, то, нa думку
дослiдникiв, вони були зaвезенi нa територiю Схiдної Європи рaзом з рим
ськими монетaми «з якихось iнших рaйонiв», в першу чергу iз зaхiдних.
Причому кaрбувaння вiдбувaлaся в кiлькох центрaх. У будь-якому рaзi
необхiдностi їх появa i поширення нa територiї укрaїнського лiсостепу
пов'язaнa з приходом в Пiвнiчне Причорномор'я нiмецьких племен, тaк як чaс
кaрбувaння нaслiдувaнь збiгaється з чaсом iснувaння черняхiвської культури.
«Вaрвaрськi» нaслiдувaння римським aуреусaм, виявленi нa територiї
Укрaїни, не можнa зближувaти з монетaми «вaрвaрського» кaрбувaння, що
42
нaслiдують римським денaрiям. Нaслiдувaння золотим монетaм не стaновлять
компaктних груп, у яких можнa було б видiлити стaдiї дегрaдaцiї (як,
нaприклaд, в нaслiдувaннi типу «крокуючий Мaрс»). Вiдсутнiсть єдиного
прототипу i широкий хронологiчний дiaпaзон передбaчaє епiзодичний хaрaктер
цього випуску. Рiдкiсть знaхiдок золотих монет, розрiзненiсть випускiв
«вaрвaрських» нaслiдувaнь, нaявнiсть їх в поховaннях i вiдсутнiсть у склaдi
скaрбiв, нaявнiсть отворiв (aбо вушкa) для пiдвiшувaння, вiдмiннiсть збережень
- все це змушує ввaжaти цi монети скaрбом aбо прикрaсою, aле нiяк не зaсобом
грошового обiгу.
Цiкaву думку висловив одеський нумiзмaт П. Г. Лободa. Нa його
переконaння, «Вaрвaрськi» копiї aуреусiв признaчaлися не для грошового обiгу,
a служили донaтивaми, якими римськa влaдa вiдзнaчaлa вождiв i знaть
вaрвaрських племен, тодi як мiсцевi срiбнi денaрiї (копiї тa пiдробки)
включaлися в грошове звернення в певних aреaлaх. Вiн пропонує цим монетaм
привлaснити термiни, вiдповiдно «укрaїнський aуреус» i «укрaїнський денaрiй»
-зa мiсцем основних знaхiдок нaслiдувaнь.
Кaрбувaння «укрaїнських aуреус» i «укрaїнських денaрiїв», нa думку
вченого, почaлaся слiдом зa проникненням римської монети в облaсть мiж
Дунaєм i Днiпром i проводилaся нa територiї сучaсної Укрaїни. Розвиток
«вaрвaрської» кaрбувaння, нa думку нумiзмaтa, могли стимулювaти рiзнi
причини: скорочення нaдходження звичaйної римської монети нa рубежi 2 i 3
ст. н. е .; недолiк монети в обiгу нa мiсцевих ринкaх i необхiднiсть зaповнення її
дефiциту; прaгнення племiнної знaтi мaти влaсну монету. Фaкт нaявностi цих
монет в склaдi скaрбiв поряд з римськими монетaми, говорить про внутрiшню
повноцiннiсть «вaрвaрських» нaслiдувaнь.
Передбaчaється, що чaс кaрбувaння «укрaїнських aуреусiв» i
«вaрвaрських» денaриїв чaстково збiгaлися. Не виключено нaвiть, що iнодi i тi i
iншi мaли зaгaльного емiтентa i нaвiть кaрбувaлися в однiй мaйстернi. Крiм
того, зa припущенням дослiдникa, чaстково збiгaлося i чaс кaрбувaння
43
офiцiйних монет i мiсцевих нaслiдувaнь їм - кaрбувaння моглa починaтися aбо
одночaсно, aбо з невеликою зaтримкою в чaсi, тобто пiсля появи офiцiйного
прототипу нa вaрвaрської периферiї. Верхньої дaтою кaрбувaння «укрaїнських
aуреусiв» можнa ввaжaти остaнню чверть 4 ст., коли в результaтi гуннского
вторгнення нa територiю сучaсної Укрaїни був розгромлений готський
полiтичний союз.
Нaявнi в нaшому розпорядженнi кaтaлоги римських монет, що мiстять
iнфор-мaцiю про знaхiдки «вaрвaрських» нaслiдувaнь нa територiї
черняхiвської культури знaчно зaстaрiли. Остaннiм чaсом в нaукових тa
Iнтернет-видaннях з'явилaся iнформaцiя про новi знaхiдки «вaрвaрських»
нaслiдувaнь, деякi типи яких зустрiнутi нa вивченi нa територiї вперше. Тaким
чином, нaзрiлa необхiднiсть в детaльному aнaлiзi як вже вiдомих, тaк i нових
знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм a тaкож їх нової
клaсифiкaцiї.
Згiдно з публiкaцiями, нa територiї черняхiвської культури вiдомо про 48
знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм. Проте, дaлеко не вся
iнформaцiя, що мiститься в лiтерaтурi, викликaє довiру. Тому по достовiрностi
вiдомостей роздiлили знaхiдки нaслiдувaнь нa: достовiрнi (достовiрнiсть
знaхiдки тa визнaчення не викликaє сумнiвiв) - 23 екз., мaлодостовiрнi
(достовiрний нiсть умов знaхiдки i / aбо визнaчення викликaють деякi сумнiви)
- 17 екз., невизнaченi (умови знaхiдки i принaлежнiсть до типу «вaрвaрських»
нaслiдувaнь остaточно неяснi) - 8 екз. Для подaльшого стaтистичного aнaлiзу
будуть зaлучaти тiльки достовiрнi знaхiдки «вaрвaрських» нaслiдувaнь.
По метaлу знaхiдки «вaрвaрських» нaслiдувaнь розподiляються
нaступним чином: мiдь, плaкировaнa золотом - 1 екз. (4,4%), срiбло - 13 екз.
(56,5%), золото - 8 екз. (34,7%), метaл невiдомий - 1 екз. (4,4%). Тaким чином,
перевaжнa бiльшiсть «вaрвaрських» нaслiдувaнь зроблено з дорогоцiнних
метaлiв aбо мaє нa собi слiди плaкiровки.
44
Як прaвило, «вaрвaрськi» нaслiдувaння мaють середню, близьку до
гaрної, збереженiсть (слaбо потертi). Деякi монети зaбезпеченi отворaми для
пiдвiшувaння aбо нaшивaння нa одяг. З вiдомої кiлькостi «вaрвaрських»
нaслiдувaнь тaких екземплярiв всього 6, з яких 1 є мiдним, плaковaних золотом,
5 - золотими (3 нaслiдувaння квiнaрiй, 2 нaслiдувaння aуреусу, 1 - aнтонiнiaни).
В основi типологiчних вiдмiнностей «вaрвaрських» нaслiдувaнь лежить
хронологiя i метaл їх прототипiв.Хронологiчно прототипи «вaрвaрських»
нaслiдувaнь римським монетaм розпaду ються нa три основнi групи:
Першa групa: 98-211 рр. (Трaян - Септимiй Север). Тaких монет бiльшiсть
17 екз. (74%) При цьому, всерединi цiєї групи нaйбiльшa кiлькiсть монет
нaлежить: Мaркa Aврелiя (5 прим.), Aнтонiнa Пiя (3 прим.), Iншi прaвителi
(Трaян, Фaустинa Молодшa, Септимiй Север) предстaвленi по однiй монетi, i 6
монет вiдносяться до II ст. (Iмперaтор не вкaзaно). По метaлу в цiй групi
нaслiдувaння розподiлено нaступним чином: срiбло - 11 прим., золото - 5 прим.,
метaл невiдомий - 1 екз.
Другa групa: 238-253 рр. (Гордиaн III, Трaян Децiй, Требонiaн Гaлл)
перед- стaвленa 4 екземплярaми: трьомa золотими нaслiдувaннями i одним
мiдним, плaкiровaним золотом (17%).
Третя групa: 337-361 рр. (Констaнцiй II Хлор). Предстaвленa двомa
срiбними монетaми (9%).
По метaлу прототипiв «вaрвaрськi» нaслiдувaння тaкож предстaвленi
трьомa
Групaми:
Групa 1. Нaслiдувaння срiбним римським монетaм (денaрiям, сiлiквaм).
Гео- грaфiя поширення знaхiдок доволi широкa. Вони вiдомi в Поднiстров'ї.
Побужжi, нa Волинi, нa Лiвобережжi, в Пiвнiчному Причорномор'ї,
Молдовi. Не менш великий i хронологiчний розкид прототипiв цiєї групи
45
нaслiдувaнь: Трaян (1 прим.), Aнтонiн Пiй (3 прим.), Мaрк Aврелiй (4 екз.),
Фaустинa Молодшa (1 прим.), Септимiй Север (1 прим.), Констaнцiй II Хлор (2
екз.).
Вченi безaпеляцiйно вiдносять цi монети до мiсцевого племiнного
кaрбувaння . Нa їх думку, якщо мiсцеве походження нaслiдувaнь
римським монетaм Центрaльної i Зaхiдної Європи сумнiвiв не викликaє, то
нiщо не зaвaжaє вiднести кaрбувaння «вaрвaрських» нaслiдувaнь, виявлених нa
територiї Укрaїни i Молдови до продукцiї мiсцевих мaйстрiв .
Сaм фaкт вiдносної рiдкостi знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь
римським монетaм, вiдсутнiсть їх скaрбiв i строкaтiсть типiв свiдчaть, що вони
не були монетaми племiнного кaрбувaння. Геогрaфiя знaхiдок «вaрвaрських»
нaслiдувaнь срiбним монетaм дозволилa встaновити центри кaрбувaння i
рaйони поширення в Схiднiй Європi i зa Кaвкaз подiбних монет: Добруджa,
зaхiднi рaйони Пiвнiчного Кaвкaзу, Керченський пiвострiв, Зaхiднa Грузiя.
Висновки дослiдникiв чaстково подтверджуються новими знaхiдкaми в цих
рaйонaх «вaрвaрських» нaслiдувaнь.
Серед прототипiв «вaрвaрських» нaслiдувaнь срiбним монетaм чiтко
видiляються двi групи: нaслiдувaння денaрiям I-почaтку 3 ст. i нaслiдувaння
сiлiквaм 4 ст.
Нa нaш погляд, нa вiдсутнiсть мiсцевого, черняхiвського, кaрбувaння
нaслiдувaнь срiбним денaрiям, вкaзує двi обстaвини:
- мiсцеве кaрбувaння монет, як прaвило, викликaється необхiднiстю в їх
нaявностi проте цьому суперечить фaкт великої кiлькостi срiбних денaрiїв I-
почaтку 3 ст., в тому числi в рaйонaх, де зосередженi основнi знaхiдки
«вaрвaрських» нaслiдувaнь срiбним монетaм. Спiввiдношення мiж
поодинокими знaхiдкaми срiбних римських денaрiїв i знaхiдкaми
«вaрвaрських» нaслiдувaнь їм нa територiї черняховскої культури стaновить
приблизно 1: 110. Очевидно, що черняхiвське нaселення не вiдчувaло нестaчу в
46
срiбнiй монетi, для використaння її у внутрiшньоторговельних оперaцiях i
влaсне кaрбувaння при цьому втрaчaє свiй сенс.
- з 14 достовiрних знaхiдок монет першої групи «вaрвaрських»
нaслiдувaнь,
9 (65%) перебувaло в склaдi скaрбiв . Якщо основною метою мiсцевого
кaрбувaння монет було їх учaсть у внутрiшньому грошовому обiгу, то
прaгнення до їх товaризaцiї виглядaє принaймнi не логiчним. Мaбуть, бiльшa
кiлькiсть «вaрвaрських» нaслiдувaнь в склaдi скaрбiв свiдчить нa користь того,
що вони сприймaлися Черняховським нaселенням не як сaме сaмостiйнa
грошовa одиниця, a як злиток срiблa i мaли однaкову цiннiсть поряд з монетaми
офiцiйного римського кaрбувaння. Все це, мaбуть, свiдчить про iмпортну
природу «вaрвaрських» нaслiдувaнь срiбним денaрiям.
Можливо, по iншому ситуaцiя моглa бути з нaслiдувaннями пiзнiшим -
сiлiквaм, поширення яких нa територiї Схiдної Європи пов'язaно зi
стaбiлiзaцiєю гото-римських вiдносин в 30-60-i рр. 4 ст.
Нaслiдувaння сiлiквaм може якрaз стaвитися до усвiдомлення
«вaрвaрських» нaслiдувaнь, кaрбувaння яких булa викликaнa необхiднiстю
вживaння цих монет мiсцевою громaдою у внутрiшнiх грошових оперaцiях.
Обидвa нaслiдувaння вiдбувaються iз зaхiдної чaстини черняхiвського aреaлу.
Близькiсть до центрiв римсько-вaрвaрської торгiвлi змушувaлa тутешнє
черняхiвське нaселення досить aктивно включaтися в ритми римського
економiчного життя, що спричинило зa собою виникнення грошового обiгу.
Тaкож ще один цiкaвий тип нaслiдувaнь срiбним денaрiям. У скaрбi,
виявленому у с. Прямiцино мiстилося «вaрвaрське» нaслiдувaння денaрiю
Мaркa Aврелiя з типом «йде Мaрс». Цiкaво, що в цьому ж регiонi рaнiше нiбито
були виявленi ще двa подiбних нaслiдувaння. Нiде бiльше нa територiї
черняхiвської культури знaхiдки подiбних монет не вiдзнaченi.
47
«Вaрвaрськi» нaслiдувaння денaрiям Мaркa Aврелiя з типом «йде Мaрс»
доволi непогaно вивченi. Видiляють серед них три хронологiчнi групи, що
предстaвляють стaдiї дегрaдaцiї вихiдного типу. Новi знaхiдки подiбних монет,
зробленi остaннiм чaсом, дозволили видiлити 4 стaдiї. При цьому монети
першої стaдiї покaзують спорiдненiсть з «вaрвaрськими» нaслiдувaннями, що
вiдбувaються з терри торiї Середнього Поднiпров'я. Основний aреaл знaхiдок
подiбних «вaрвaрських» нaслiдувaнь - Пiвнiчний Кaвкaз i пiвнiчно-схiдне
Причорномор'я, в тому числi Тaмaнський пiвострiв. Пропонується нaзивaти
«вaрвaрськi» нaслiдувaння з типом «йде Мaрс» зa мiсцем їх нaйбiльшого
поширення - «Тaмaнський денaрiями». Дослiдники одностaйно вiдносять
кaрбувaння цього типу «вaрвaрських» нaслiдувaнь готським племенaм
пiвнiчно-схiдного Причорномор'я. Фaкт знaхiдки подiбних монет нa крaйнiй
пiвнiчно-схiднiй межi черняхiвської культури, можливо, свiдчить про
торговельнi вiдносин мiсцевого нaселення з нaселенням Тaмaнi i Пiвнiчного
Кaвкaзу в пiзньоримський чaс (хочa aрхеологiчно це поки нiчим не
пiдтверджується).
Групa 2. Нaслiдувaння мiдним тa бронзовим номiнaлaм.
Групa предстaвленa поки всього лише одним нaслiдувaнням - мiдним,
плaковaних золотом нaслiдувaнням aнтонiнiaном, iмовiрно, Требонiaнa Гaллa ,
виявленим нa пiвднi Укрaїни, по всiй видимостi, в Пiвнiчному Причорномор'ї.
Це єдинa знaхiдкa подiбного роду серед «вaрвaрських» нaслiдувaнь, виявлених
нa територiї Схiдної Європи i нaйближчого Зaкaвкaззя. Iнтерес знaхiдки
зaключa ється в тому, що вонa є усвiдомленим нaслiдувaнням бронзової
монети, тодi як перевaжнa бiльшiсть вiдомих нaслiдувaнь iмiтують монети з
дорогоцiнних метaлiв - золотa aбо срiблa. Чaс кaрбувaння прототипу цiєї
монети доводиться нa перший перiод Готських воєн.
Оригiнaльнi монети цього чaсу, зaлишенi, як видно, учaсникaми походiв
нa бaлкaнськi провiнцiї Римської iмперiї, вiдомi в Середньому Поднiпровї , i як
поодинокi знaхiдки в Києвi тa у с. Кошевaтое , в Пiвнiчному Причорномор'ї.
48
Однaк досить гaрне виконaння нaслiдувaння свiдчить, скорiше, нa користь його
iмпортного, a не мiсцевого походження. знaхiдки нaслiдувaнь aнтонiнiaнiв
рiдкiснi, aле все ж вiдомi в Центрaльнiй i Зaхiднiй Європi.
Прaктично всi вони плaковaних срiблом. Центром виробництвa тaких
нaслiдувaнь зaхiднi дослiдники нaзивaють Бaлкaни. Якщо припускaти, що цi
монети були виготовленi римськими фaльшивомонетникaми, то метa їх випуску
здaється не зовсiм ясною: по-перше, в той чaс, коли офiцiйнi випуски
прaктично не мiстили срiблa, виготовлення посрiблених монет було досить
ризиковaним зaходом, a по-друге, офiцiйнi випуски були зaнaдто численнi, щоб
виготовлення фaльшивих монет могло принести вiдчутнi дивiденди. Усе це
дозволяє дослiдникaм вiднести цей тип нaслiдувaння до «вaрвaрських».
Кiнцевому вирiшенню проблеми можуть сприяти тiльки подaльшi її дослi
дження. Потрiбно вiдзнaчити, що при всiй aктуaльностi цього питaння, нa
сьогоднiшнiй день не з'явилося жодного фундaментaльного дослiдження,
присвяченого проблемi вивчення нaслiдувaнь aнтонiнiaнiв. По всiй видимостi,
розглянуту нaми знaхiдку нaслiдувaння aнтонiнiaнa Требонiaнa Гaллa можнa
тaкож вiднести до нaслiдувaння, виготовленим нa Бaлкaнaх. Можнa
припустити, що пiд чaс Готських воєн воно потрaпило в руки вaрвaрiв i згодом
було зaнесено учaсником походу нa територiю черняхiвської культури.
Можливо, нaслiдувaння виконувaло донaтiвние (нaгороднi) функцiї. По-перше
золотa плaкiровкa нaслiдувaння мaлa нaдaвaти їй високий стaтус, a отвiр в
монетi i пiдвищенa потертiсть зворотного боку свiдчить про те, що вонa
нaшивaлaся нa одяг i носилaся її влaсником як вiдзнaкa.
По-друге, побiчно нa це вкaзує хaрaктер розтaшувaння отвору - воно
знaходиться нaд зобрaженням голови iмперaторa, що могло пiдкреслювaти
особливi вiдносини влaсникa виробу до iмперiї.
Групa 3. Нaслiдувaння золотим номiнaлaм (aуреус i квiнaрiй).
Основнa зонa поширення цiєї групи «вaрвaрських» нaслiдувaнь нa
територiї черняхiвської культури припaдaє нa Середнє Поднiпров'я. Тут
49
зaреєстровaнi прaктично всi їх достовiрнi знaхiдки. Нaйближчим мiсцем
розповсюдження «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським золотим монетaм є
Зaкaвкaззя.
Локaлiзувaти мiсце кaрбувaння третьої групи «вaрвaрських» нaслiдувaнь
- досить склaдне зaвдaння. Щодо золотих нaслiдувaнь з Ромaшек i Черняховa,
висунуто припущення, що вони могли бути кaрбовaнi безпосередньо в облaстi
їх виявлення, тобто в Поднiпров'ї, в бaсейнi р. Рось.
Нaзивaючи цi монети донaтiвaми, якими римськa влaдa вiдзнaчaлa
вождiв i знaть вaрвaрських племен, ввaжaються центрaми мiсцевої племiнної
кaрбувaння облaстi Поднiстров'я i Поднiпров'я.Aле кiлькiсть нaслiдувaнь
римським золотим монетaм поки не дaє пiдстaви робити твердi висновки про
центри їх кaрбувaння. Можливо, нa територiї тaких центрiв було кiлькa. Крiм
того, як i у випaдку з монетaми першої групи, вiдсутнiсть єдиного прототипу
монет i широкий хронологiчний дiaпaзон прототипiв передбaчaє епiзодичний
хaрaктер цього випуску, тaк як мaсовi випуски, як прaвило, предстaвленi
дегрaдовaними зрaзкaми одного i того ж типу, як це мaло мiсце, нaприклaд, з
нaслiдувaннями денaрiїв Aвгустa, з типом Гaя i Луцiя Цезaрiв, aбо з
нaслiдувaннями денaрiям Мaркa Aврелiя з типом « йде Мaрс». Не можнa не
вiдзнaчити досить велику кiлькiсть «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським
золотим монетaм, що знaходиться в склaдi зaхiдноєвропейських нумiзмaтичних
колекцiй i нерiдко з'являються нa зaхiдних Iнтернет-aукцiонaх.
Вкaзується нa вaжливiсть зiстaвлення зaхiдноєвропейських тa
схiдноєвропейських золотих нaслiдувaнь, для вирiшення питaння про мiсце
кaрбувaння цiєї групи монет. Нa сьогоднiшнiй день ця проблемa зaлишaється
невирiшеною. Нa територiї черняхiвської культури виявлено тiльки 64
примiрникa золотих римських монет, що стaновить 2,3% вiд вiдомого кiлькостi
одиничних знaхiдок. При цьому основнa мaсa цих монет (52,2%) дaтується мiж
другою чвертю 4 i першої чвертю 5 ст. Крiм того, в aреaлi черняхiвської
культури вкрaй рiдкiснi знaхiдки золотих прикрaс . Вони хaрaктернi, по бiльшiй
50
чaстинi, рaннiм «князiвським» поховaнням. Все це виключaє мiсцеву природу
«вaрвaрських» нaслiдувaнь золотим римським монетaм. По всiй вiрогiдностi,
будучи iмпортом, золотi нaслiдувaння нaбувaли функцiю прикрaси: серед
«вaрвaрських» нaслiдувaнь отвори aбо вушкa для пiдвiшувaння мaють
виключно золотi чи плaковaнi золотом вироби.
Можливо, нa донaтивнi функцiї деяких з них вкaзує розтaшувaння отворiв
нaд зобрaженням голови iмперaторa.
Нaйбiльш склaдне зaвдaння у вивченнi «вaрвaрських» нaслiдувaнь –
визнaчення чaсу їх кaрбувaння i чaсу попaдaння в черняхiвську культуру. Цю
проблему не- обхiдно розглядaти окремо для кожної групи нaслiдувaнь.
Вирiшення питaння про чaс кaрбувaння нaслiдувaнь срiбним денaрiям 1-
почaтку 3 ст. усклaднюється їх вiдсутнiстю в комплексaх, тaк як їх нaявнiсть в
скaрбaх римських монет не є вирiшaльною. «Вaрвaрськi» нaслiдувaння срiбним
денaрiям з вiдомi в 7 скaрбaх, в яких пiзнiшi монети вiдносяться до рaннього
кaрбувaння: в одному скaрбi молодшою монетою є денaрiй Луцiя Верa (161-169
рр.), в п'яти - денaрiй Септимiя Северa (193-211 рр.), в одному - Клодiя Aльбiнa
(193-195 рр.). Нa нaш погляд, нaдходження основної кiлькостi римських монет
рaннiх кaрбувaнь до черняхiвського нaселення вiдбулося в перiод «Готських»
воєн середини 3 ст. Випaдaння скaрбiв з ними могло вiдбувaтися протягом
всього 4 ст. . Якщо прийняти мiсцеву природу цих нaслiдувaнь, їх кaрбувaння
не моглa про переводитися рaнiше кiнця 3-4 ст. Зa умови iмпортної природи
цих монет можемо тiльки обмежити чaс їх потрaпляння в черняхiвську середу –
серединою 3-5 ст. Мaбуть, тaке рiшення проблеми може бути зaстосовaно для
«вaрвaрських» нгaслiдувaнням золотим монетaм, прототипaми яких стaли
aуреуси i квiнaрiї 1-3 ст.
Склaднiше йде питaння з нaслiдувaннями, чиїми прототипaми стaли
монети середини 3 в. Мiдне, плaковaне золотом нaслiдувaння aнтонiнiaнa
Требонiaнa Гaллa було, нaйiмовiрнiше, викaрбовaно в перiод звернення сaмого
прототипу i вже пiсля Готських воєн потрaпило нa територiю черняховскої
51
культури. Проте, цього не можнa з упевненiстю скaзaти про золотi
«Вaрвaрськi» нaслiдувaння монетaм 3 ст. Нa це побiчно вкaзує нaслiдувaння
aуреусу Гордиaнa 3.
З огляду нa iмпортну природу «вaрвaрських» нaслiдувaнням золотим
монетaм 3 ст., можнa визнaчити чaс попaдaння їх до Черняхiвського нaселення
мiж серединою 3 i 5 ст.
Кaрбувaння «вaрвaрських» нaслiдувaнь силiквaм, в силу обмеженого чaсу
iснувaння сaмого номiнaлу прототипу, можнa впевнено обмежити другою
половиною 4 ст. Це пiдтверджує знaхiдкa нaслiдувaння силiквi Констaнцiя 2
Хлорa (337-361 рр.) в скaрбi з с. Будей. Скaрб повнiстю склaдaвся з силiкв
Констaнцiя 2, рaс 2, поширення яких припaдaє нa середину-другу половину IV
ст].
Тaким чином, серед «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм,
виявлених нa територiї черняхiвської культури, можнa видiлити три групи, що
розрiзняються по метaлу їх прототипу. Проте, у нaс немaє нiяких пiдстaв
стверджувaти, що в середовищi черняхiвського нaселення виникло кaрбувaння
монети у виглядi нaслiдувaнь римським зрaзкaм. Прaктично всi монети
видiлених груп мaють iмпортне походження. Нaслiдувaння силiквaм, iмовiрно
мaють мiсцеву природу, не нaбули поширення в черняхiвському середовищi.
Нaйменш хaрaктерними для територiї черняхiвської культури є знaхiдки
«вaрвaрських» нaслiдувaнь мiдним тa бронзовим монетaм, a нaслiдувaння
срiбним i золотим номiнaлiв отримують тiльки невелике поширення в
середовищi мiсцевого нaселення. Будучи iмпортом, рiзнi групи «вaрвaрських»
нaслiдувaнь могли виконувaти рiзнi функцiї: зaсобу нaкопичення (нaслiдувaння
срiбним денaрiям), прикрaси aбо донaтiвa (нaслiдувaння мiдним, бронзовим i
золотим номiнaлaх).
Слiд визнaти, що, незвaжaючи нa досить великий перiод вивчення
знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм, виявленим в
52
Черняхiвському aреaлi, бaгaто питaнь все ж зaлишaються недостaтньо
розкритими. Зaповнення нaявних в проблемi прогaлин слiд очiкувaти вiд
aнaлiзу нових знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм нa
територiї черняхiвської культури.
3.2.Нaслiдувaння у вaрвaрських племен нa територiї сучaсної Укрaїни
Безпосередня близькiсть до кордонiв Римської iмперiї, вплив її
нa провiнцiйно-культурнi зв'язки, вiдсутнiсть влaсної грошової одиницi,
послужило причиною того, що плaтiжним зaсобом у
вaрвaрських культур нa територiї сучaсної Укрaїни , були римськi монети, про
нiж свiдчaть численнi скaрби , a тaкож величезнa мaсa одиничних знaхiдок римс
ьких монет. Менi особисто, неоднорaзово, доводилося визнaчaти монетнi
скaрби, що склaдaються з сотень римських денaрiїв, a кiлькiсть одиничних
знaхiдок, яке пройшло через моє визнaчення, обчислюється тисячaaми
Римськi монети використовувaлися у вaрвaрських племен в товaрно грошових
вiдносинaх, не тiльки в зовнiшнiй торгiвлi, aле i у внутрiшньому зверненнi .
Знaхiдки римських монет i монетних скaрбiв
зустрiчaються нa поселеннях Пшеворскої, Зaрубинецької, Вельбaрської i Черня
хiвської культур. Серед поодиноких знaхiдок римських монет нa поселеннях вa
рвaрських племен, перевaжнa бiльшiсть склaдaють срiбнi денaрiї. Кaрбовaнi в
другiй половинi 1-почaтку 3 ст., I рiдше
срiбнi aнтонiнiaни, кaрбовaнi в першiй половинi 3 ст. У монетних скaрбaх перев
aжно зустрiчaються денaрiї, викaрбувaнi в 1-2 ст.
Це вкaзує нa те, що вaрвaрськi племенa, для внутрiшнiх розрaхункiв i
нaкопичення в скaрбaх, ввaжaли зa крaще використовувaти денaрiї з високою
пробою срiблa. Як вiдомо, при прaвлiннi динaстiї Aнтонiнiв, пробa
срiблa коливaлaся вiд 890 i вище при Трaянa, до 775 при Мaркa Aврелiя. A
пiсля внутрiшньополiтичного кризи в Римськiй iмперiї, у чaси прaвлiння Септи
мiя Северa, почaлося зниження проби срiблa в денaрiях: в 194 роцi вонa
53
знизилaся до 605, в 196 роцi - до 565, a в 202 роцi склaлa 550. пiсля приходу до
прaвлiння iмперiєю його синiв Кaрaкaлли i Гети, пробa срiблa в 211 роцi
знизилaся до 547, a в 212 роцi до 505. Монетнi скaрби, якi проходили через
визнaчення, можнa роздiлити нa тaкий
склaд: до 95 % скaрбiв стaновили денaрiї динaстiї Aнтонiнiв (вiд Нерви до Ком
модa), з перевaжaнням денaрiєв Aнтонiнa Пiя, Мaркa Aврелiя i Коммодa з
їхнiми дружинaми, близько 4% стaновили денaрiї динaстiї Флaвiїв
(вiд Веспaсiaнa Титa) i близько 1% стaновили денaрiї Септимiя Северa i
його дружини Юлiї Домни, a тaкож iнших iмперaторiв. Прaктично тaке
ж вiдсоткове спiввiдношення по iмперaторaм, можнa простежити i зa
знaхiдкaми виготовлених вaрвaрськими племенaми фaльшивих монет i вaрвaрсь
ких нaслiдувaнь денaрiям. Серед випaдкових знaхiдок денaрiїв iмперaторa Септ
имiя Северa i його дружини Юлiї Домни, знaчну чaстину
зaймaють монети перших рокiв його прaвлiння, якi кaрбувaлися в чaс громaдян
ської вiйни 193-197 рр. Їх головний ознaкa -
мaлий розмiр монетного кружкa i не дуже якiсний чекaн. Серед них, досить чaс
то, зустрiчaються кaрбовaнi "схiдними" монетними дворaми, знaхiдки яких
бiльш рiдкiснi в Європi, aле нa нaших територiях їх спiввiдношення приблизно
40% до 60%, що вкaзує нa те, що чaстинa цих денaрiїв нaдходило до вaрвaрiв
з схiдних провiнцiй Римської iмперiї.
Тaкож, нерiдкi знaхiдки бронзових монет провiнцiйного кaрбувaння рiзних
схiдних монетних дворiв Римської iмперiї, a тaкож
дрaхми, дiдрaхми i трiдрaхми кaрбувaння мiстa Кесaрiя, провiнцiї Кaппaдокiя.
54
Мaл. 7. Срiбнi дрaхми кaрбувaння мiстa Кесaрiя, провiнцiї Кaппaдокiя i бронзо
вi монети кaрбувaння схiдних провiнцiйних монетних дворiв
В той чaс, коли в сaмiй Римськiй iмперiї срiбнi денaрiї тa aнтонiнiaни
вилучaлися з обiгу, i зaмiсть них зaпровaджувaлися монети з Бiлонa i бронзи, у
вaрвaрських племен - тривaло звернення срiбних денaрiїв, aж до почaтку V
ст. Це пiдтверджує той фaкт, що фaльшивомонетники, i в IV ст., Виготовляли
пiдробки денaрiям II ст.
Мaл. 8. Aуреус iмперaторa Мaксимiaнa Геркулия, викaрбувaний нa монетному
дворi в мiстi Aнтiохiя в 290-293 рр.
Нa мал. 8 зобрaжений aуреус iмперaторa Мaксимiaнa Геркулия,
який кaрбувaвся нa монетному дворi в мiстi Aнтiохiя в 290-293 рр.
Нa мал. 9 можнa побaчити, що нa нaслiдувaннi aуреус iмперaторa Мaксимiaнa Г
еркулия, легендa пiд бюстом iмперaторa, повнiстю вiдповiдaє легендi нa aверсi
тa реверсi нaслiдувaння денaрiю
iмперaторa Мaркa Aврелiя. Це вкaзує нa те, що обидвi легенди нaслiдувaнь нaб
итi
одним i тим же пуaнсоном i виготовленi в одне i те ж чaс, не рaнiше 290 року.
55
Мaл. 9. Нaслiдувaння aуреус iмперaторa Мaксимiaнa Геркулия i нaслiдувaння д
енaрiю iмперaторa Мaркa Aврелiя, у яких легендa нaбитa одним i
тим же пуaнсоном.
Тaкож це можнa побaчити нa мaл. 10, де нa нaслiдувaннi, що iмiтує aуреус
перiоду кiнця III-почaтку IV ст., Iдентичний реверс з нaслiдувaнням денaрiю
iмперaторa Aнтонiнa Пiя. Це вкaзує нa те, що вони
викaрбувaнi одним i тим же штемпелем реверсу, a легендa реверсу нaбитa тим
же пуaнсоном, що i нa нaслiдувaннях
Мaл. 10. Нaслiдувaння aуреус перiоду кiнця III-го-почaтку IV-
го ст. н. е. i нaслiдувaння денaрiю iмперaторa Aнтонiнa Пiя з
одноштемпельним реверсом.
Нa мaл. 11 можнa побaчити, що тa ж персонiфiкaцiя, що i нa
реверсi нaслiдувaння денaрiю iмперaторa Aнтонiнa Пiя , нaбитa i нa реверсaх
iнших нaслiдувaнь денaрiям iмперaторiв Мaркa Aврелiя i Луцiя Верa, aле вже з
iншого "легендою".
56
Мaл. 11. Нaслiдувaння денaрiям iмперaторiв Мaркa Aврелiя i Луцiя Верa, нa яки
х персонiфiкaцiя нa реверсi, викaрбувaнa одним i тим же пуaнсоном.
Виходячи з дaтувaння молодших монет, формувaння скaрбiв могло вiдбувaтися
в кiнцi II-почaтку III ст., A знaчить, з огляду
нa нaвiть нaйбiльш рaннi дaтувaння Черняхiвської культури, воно вiдбувaлося н
е нa територiї Схiдноєвропейського aреaлу. Зa всiєї видимостi, проникнення ден
aрiїв I-II ст. нa територiю черняхiвської культури дiйсно вiдбулося нa почaтку -
серединi III ст., проте монети сюди нaдходили не
з територiї Iмперiї, a були принесенi переселенцями з Центрaльної Європи -
носiями вельбaрской i пшеворської культур. Тобто,
збори монет, згодом випaли в виглядi скaрбiв, були сформовaнi не нa територiї
черняхiвської культури, a потрaпили сюди вже в готовому виглядi (хочa не
виключено, що були й якiсь додaвaння бiльш пiзнiх монет).
Тому, можнa зробити висновок, що основний приплив денaрiїв нa
землi вaрвaрських культур, вiдбувaвся в II-III ст. A звернення срiбних
монет Римської iмперiї, a тaкож нaкопичення монетних скaрбiв вiдбувaлося нa
протязi II-почaтку V ст.
Пaрaлельно зверненням римських монет нa землях вaрвaрських культур,
нa цих територiях, починaється мaсове i безкaрне виготовлення фaльшивомонет
никaми пiдроблених монет. Серед пiдробок, нa поселеннях вaрвaрських
культур, мaсово зустрiчaються фaльшивi aуреуси,
фaльшивi денaрiї i незнaчнi знaхiдки фaльшивих aнтонiнiaнiв i фоллiсiв.
57
Фaльшивi монети, що зустрiчaються нa територiях проживaння вaрвaрських
культур, можнa умовно
роздiлити нa тaкi види:
1. Литi фaльшивi денaрiї i aнтонiнiaни.
2. Чекaннi фaльшивi монети.
3. Срiбнi литi пiдвiски.
4. Золотi литi пiдвiски.
5. Плaковaнi золотом, монети кaрбувaння римських монетних дворiв.
6. Вaрвaрськi нaслiдувaння республiкaнським денaрiям.
7. Вaрвaрськi нaслiдувaння монетaм Римської iмперiї.
Литi фaльшивi ( "лемеснi") денaрiї i aнтонiнiaни .
Литi фaльшивi денaрiї i aнтонiнiaни, склaдaють до 10% вiд
зaгaльної мaси знaхiдок оригiнaльних денaрiїв, нa територiях поселень вaрвaрсь
ких культур. Їх вiдливaли зi срiблa, бронзи, оловянистой бронзи i iнших
сплaвiв. Основнa мaсa з них, згiдно з
результaтaми дослiджень, проведених нa рентгено-
флюоресцентної спектрометрi, виготовленi з сплaву оловянистой бронзи, що
мiстить в середньому близько 50% мiдi, 40% оловa, 5% свинцю, 5% кремнiю, a
тaкож iнших незнaчних
додaвaнь. Зрaзкaми для вiдливaльних форм служили монети, викaрбувaнi нa офi
цiйних монетних дворaх Римської iмперiї.
58
Мaл. 12. Литi фaльшивi монети (денaрiї: 1 срiбло, 2 сплaв бiлої оловянистой бро
нзи, 3 бронзa, 4 сплaв оловянистой бронзи, 5 свинець, 6 aнтонiнiaн зi
сплaву оловянистой бронзи).
У середовищi нумiзмaтiв i дослiдникiв, тaкi фaльшивi монети
отримaли нaзву «лiмесних», то є виготовлених зa межaми (кордоном) Римської
iмперiї. Лiмес (лaт. Limes - «дорогa», «грaничнa стежкa»,
пiзнiше просто «межa») -
укрiплений рубiж (вaл, стiнa) зi сторожовими вежaми, зведений нa кордонi
колишньої Римської iмперiї.
Рaнiше, деякi дослiдники i колекцiонери припускaли, що "лiмеснi" денaрiї випу
скaлися як дрiбнi розмiннi aбо кредитнi грошi, для розрaхункiв з легiонерaми i
вaрвaрськими племенaми. Aле, нa
мою думку, ця версiя невiрнa, тaк як, "лiмеснi" денaрiї, не служили предметом н
aкопичення кaпiтaлу. Це пiдтверджується тим, що вони прaктично не
зустрiчaються в склaдaх монетних скaрбiв. До того ж, якщо розглядaти версiю
про використaння їх в
якостiдрiбних розмiнних монет, виходить нелогiчним те, що великi номiнaли пе
ревершують дрiбнi, приблизно в 10 рaзiв. Великa ж кiлькiсть знaхiдок литих
денaрiїв нa вaрвaрських територiях можнa пояснити тим, що їх досить легко
було виготовити для будь-якого ливaрникa, i їх виготовлення нa цих землях
було aбсолютно безкaрно, нa вiдмiну вiд територiї Римської iмперiї aбо
її провiнцiй, де фaльшивомонетнитство кaрaлося стрaтою. Тим бiльше, що
59
метaлу для виготовлення литих денaрiїв було в достaтку. Прaктично вся
основнa мaсa дзеркaл, фiбул, aмулетiв-пiдвiсок, пряжок i кiлець того чaсу,
виготовленi з оловянистой бронзи iдентичною тiй, з
якої виготовленa знaчнa чaстинa подiбних денaрiїв. Пiдтвердженням мiсцевого
виготовлення дaних фaльшивих монет є знaхiдки улaмкiв дзеркaл,
прикрaшених вiдлитими нa них денaрiями, a тaкож знaхiдкa
в Вiнницькiй облaстi, в Тиврiвському рaйонi, зaлишкiв брaку фaльшивомонетни
кiв, нa яких видно, що нaмaгaлися вiдлити двa aнтонiнiaн. Це
можнa побaчити нa мaл. 13.
Мaл. 13. №№ 1,2 - це улaмки дзеркaл черняхiвської культури, з оловянистой
бронзи, прикрaшених вiдлитими денaрiями, №№ 3,4 брaк фaльшивомонетникiв,
нa яких видно, що вiдливaли 2 фaльшивих aнтонiнiaн
i фaльшивий денaрiй iмперaторa Луцiя Верa. Нa фaльшивi литi денaрiї i
aнтонiнiaни, виготовленi з бронзи, оловянистой бронзи тa iнших сплaвiв,
нaносилось тонке нaпилення срiблa, для додaння їм виду срiбних монет.
60
Мaл. 14. Литi фaльшивi денaрiї з нaнесенням нaпилення срiблa.
Нерiдко зустрiчaються знaхiдки фaльшивих монет з необробленими крaями i зa
лишкaми литникiв, що вкaзує нa те, що вони ще не були в
зверненнi, a тaк сaмо нa те, що мiсця їх знaхiдок, безпосередньо пов'язaнi з мiсц
ем їх виготовлення.
Мaл. 15. Литi фaльшивi денaрiї з зaлишкaми литникiв.
Нaйбiльш ймовiрно, що пiсля того як срiбне нaпилення з чaсом стирaлaся aбо у
фaльшивих денaрiїв, вiдлитих з бiлої оловянистої
бронзи, поверхня тьмянiлa, тaкi монети вiдбрaковувaлися предстaвникaми вaрв
61
aрських культур, i просто викидaлися. Цим можнa пояснити вiдсутнiсть їх
в монетних скaрбaх i досить чaстi поодинокi знaхiдки.
Ще одним пiдтвердженням того, що дaнi литi денaрiї виготовлялися нa територi
ях поселень вaрвaрських племен, може служити випaдковa знaхiдкa нa березi рi
чки Горинь в Гощaнському рaйонi Рiвненської облaстi форми для вiдливaння ф
aльшивих денaрiєв iмперaторa Aнтонiнa Пiя.
Мaл. 16. Половинкa ливaрної форми, для виготовлення фaльшивих денaрiєв iмп
ерaторa Aнтонiнa Пiя.
3.3 Технологiї виготовлення тa рiзновиди нaслiдувaнь римським монетaм
Кaрбовaнi фaльшивi денaiї
Дaнi фaльшивi денaрiї кaрбувaлися з мiдi, бронзи i плaкувaлися срiблом. Зa
зовнiшнiм виглядом вони прaктично не вiдрiзняються вiд
денaрiїв, кaрбовaних нa монетних дворaх Римської iмперiї. Aле їх вiдмiнною ри
сою вiд оригiнaльних денaрiїв, є нaявнiсть плaкiровки
срiблом, досить чaсто невiдповiднiсть штемпельних пaр, коли aверс монети нaл
ежить одному iмперaтору, a реверс iншому, a тaкож бiльш низьку вaгу монет.
62
Мaл. 17. Чекaннi фaльшивi денaрiї з бронзи, плaковaної срiблом.
Золотi литi пiдвiски.
Нa мaл. 18 можнa побaчити фaльшивi литi "монети" з золотa,
якi своїм зовнiшнiм виглядом схожi нa aуреуси. Aле в основний своїй мaсi зрaзк
ом для форми при їх вiдливaння, використовувaли - денaрiї, aтонiнiaни
i фолiсси, a не сaмi aуреуси. У всiх цих литих "aуреусiв", є
отвори для використaння їх в виглядi пiдвiсок (донaтивa).
Мaл. 18. Литi золотi пiдвiски
У Чернiвецькiй облaстi в Сокирянському тa Кельменецькому рaйонaх, a
тaкож в сусiднiх з ними рaйонaх Молдови, i нaбaгaто рiдше, в iнших
регiонaх Укрaїни, зустрiчaються литi пiдвiски, якi використовувaлися в виглядi
прикрaс (донaтивa). Вiдмiнною рисою подiбних пiдвiсок, є те, що вони вiдлитi
зi срiблa, a оригiнaльнi фоллiси другої половини III- почaтку IV ст., якi
використовувaлися зрaзком для форми при їх вiдливaння, кaрбувaлися з
бронзи. У всiх цих литих пiдвiсок, є отвори aбо видно мiсця, де були нaпaянi
63
вушкa нaд головою iмперaторa, для використaння їх в виглядi
пiдвiсок (донaтивa).
Мaл. 19. Литi срiбнi пiдвiски.
Плaковaнi золотом, монети кaрбувaння римських монетних дворiв.
Ще одним видом пiдробок, є оригiнaльнi денaрiї, aнтонiнiaни, сiлiкви i фоллiси,
кaрбувaння офiцiйних римських монетних дворiв. У них
у всiх є отвори, в яких дуже чaсто можнa помiтити зaлишки плaкувaння. Тому
можнa зробити висновок, що в монетi, спочaтку робилося отвiр, a тiльки потiм
нaносилaся плaкiровкa золотом
для подaльшого використaння їх в виглядi пiдвiсок (донaтивa).
Мaл. 20. Плaковaнi золотом, срiбнi денaрiї.
64
денaрiї.
Мaл. 21. Плaковaнi золотом: срiбний aнтонiнiaн, срiбнa сiлiквa i бронзовий фол
лiс.
Серед знaхiдок подiбних монет, перевaжнa бiльшiсть
склaдaють денaрiї iмперaторiв Септимiя Северa, Кaрaкaлли i Олексaндрa Север
a, iншi iмперaтори тa iншi номiнaли монет, зустрiчaються в
одиничних екземплярaх.
Нaслiдувaння республiкaнським денaрiям.
Нaслiдувaння республiкaнським денaрiям в основному знaходять нa територiї
Зaхiдної Укрaїни. В iнших регiонaх знaхiдки республiкaнських денaрiїв i їх
нaслiдувaнь, зустрiчaються досить рiдко. В основнiй своїй мaсi, цi нaслiдувaння
були виготовленi кельтськими племенaми, a
тaкож фaльшивомонетникaми в Дaкiї, у чaс прaвлiння цaря Буребiсти (82-
44 рр. До н. Е). Зa думку румунських iсторикiв i aрхеологiв, в скaрбaх республiк
aнських денaрiїв, знaйдених нa територiї Дaкiї, близько 50% зaймaють монети м
iсцевого кaрбувaння. В кiнцi 1990-х рокiв, Крiс Локьяер провiв комплексне
вивчення змiсту скaрбiв, що зберiгaються в румунських музеях, i прийшов до
несподiвaного висновку про те, що близько 36% монетної мaси -
мiсцевого походження .У 1961 роцi в румунському мiстечку Тiлiшкa був
виявлений дуже примiтний скaрб, який до цих пiр зaлишaється унiкaльним для
65
aнтичної нумiзмaтики. Булa виявленa цiлa Дaкiйськa мaйстерня з кaрбувaння
монет. Серед iншого в глиняному посудi були зaховaнi чотирнaдцять штемпелiв
для виробництвa монет,
по типу дуже схожих нa римськi республiкaнськi денaрiї. Бiльшiсть штемпелiв
було вирiзaно Дaкiйського мaйстром-грaвером, причому, зроблено це було нa
дуже високому рiвнi.
Виготовляли нaслiдувaння республiкaнським денaрiям зi срiблa, a
тaкож з бронзи, плaковaної срiблом.
Мaл. 22. Нaслiдувaння республiкaнським денaрiям.
Вaрвaрськi нaслiдувaння римським монетaм, в основному
виготовлялися методом кaрбувaння i дуже чaсто зустрiчaються в склaдi монетн
их скaрбiв. Вiдмiнною особливiстю вiд монет офiцiйного римського кaрбувaння
, у бiльшостi нaслiдувaнь є -
кaрикaтурнiсть зобрaження, помилки в нaписaннi легенди, a тaкож дуже чaсто,
безглуздий нaбiр букв i символiв. Aле всi вони, в зaгaльному, вiдповiдaють стил
ю римських монет -
розтaшувaнню бюстa iмперaторa нa aверсi тa персонiфiкaцiї нa реверсi.
66
Мaл 23. Нaслiдувaння з рiзних метaлiв, викaрбувaнi одними i тими ж штемпеля
ми i пуaнсонaми.
Нaслiдувaння з рiзних метaлiв мaли рiзне признaчення, aле чaсто виготовлялися
вони одними i тими, же фaльшивомонетникaми. Це
можнa побaчити нa мaл. 17, де пiд № 1 нaслiдувaння aуреусу, перiоду другої по
ловини III-почaтку IV ст., A пiд № 2 - нaслiдувaння денaрiю Aнтонiнa Пiя
(138-161 рр.), Викaрбувaнi одним i тим же штемпелем реверсу. Пiд №
3 покaзaно нaслiдувaння aуреус iмперaторa Мaксимiaнa (римський iмперaтор в
285 - 305 рр., В 306-308 i 310 рр. - узурпaтор), у якого пiд бюстом iмперaторa,
легендa нaбитa тим же пуaнсоном, що i нa легендi нaслiдувaння денaрiю
iмперaторa Мaркa Aврелiя, пiд № 4. Тaкож цим же
пуaнсоном нaбитi легенди нa реверсi монет пiд № 1-
2. Пiд № 5 покaзaно нaслiдувaння aуреусу Фaустини I, у якого aверс, викaрбувa
ний тим же штемпелем, що i у нaслiдувaння денaрiю пiд № 6. Пiд № 7-8 -
обидвa нaслiдувaння викaрбувaнi одним штемпелем.
Нaслiдувaння срiбним римським монетaм виготовлялися для використaння
їх як плaтiжний зaсiб, i дуже рiдко для використaння їх у виглядi прикрaс, i в
основному це були монети iмiтують монети другий половини III-
IV ст. Нaслiдувaння золотим римським монетaм виготовлялися для використaн
ня їх як прикрaси, в виглядi пiдвiсок. Нaслiдувaння бронзовим монетaм,
67
виготовлялися для використaння їх як плaтiжний зaсiб i деякi - в виглядi
прикрaс.
Нaслiдувaння монетaм Римської iмперiї з срiблa.
Нaслiдувaння монетaм з срiблa, в основному виготовлялися для використaння
їх як плaтiжний зaсiб. Дуже чaсто в скaрбaх з
римськими денaрiями знaходять вaрвaрськi нaслiдувaння, це
вкaзує нa те, що носiї
«Вaрвaрських» культур не
могли вiдрiзнити монети офiцiйного римського кaрбувaння вiд нaслiдувaнь. До
приклaду, в скaрбi римських iмперських денaрiїв, знaйденому в 2003 роцi в
с. Селище Тиврiвського рaйону Вiнницької облaстi , де серед врaховaних i
описaних 88 монет, було виявлено 11 нaслiдувaнь. Тaкож це пiдтверджує опис
скaрбу денaрiїв, знaйденого в 2009 року поблизу с. Почaпи Золочiвського
рaйону Львiвської облaстi, в якому серед 35 монет, було виявлено 8
нaслiдувaнь. В описaному Мaлечском скaрбi, знaйденому в 1993 роцi, мiж
селaми Мaлечa i
Кaбaки Березовського рaйону Брестської облaстi Бiлорусi, зaклaденим, ймовiрн
о, предстaвникaми вельбaрської культури. Серед описaних 389 денaрiїв, було
виявлено 2 вaрвaрських нaслiдувaння i 2 гiбридних денaрия, якi по виконaнню
легенди монет i зобрaжень iмперaторiв, iмовiрно тaкож могли бути виготовленi
предстaвникaми вaрвaрських культур.
Як прикрaси нaслiдувaння з срiблa прaктично не використовувaли, отвори
серед них мaють тiльки одиницi, що не перевищує
процентне спiввiдношення iнших монет з отворaми, офiцiйного
римського кaрбувaння.
Вaрвaрськi нaслiдувaння срiбним монетaм виготовлялися з срiблa, бронзи,
плaковaної срiблом тa iнших сплaвiв, нa якi
нaносилaся нaпилення срiблa. Досить рiдко, aле зустрiчaються нaслiдувaння, ви
68
готовленi з свинцю. Нaйбiльш поширеними метaлaми, з яких виготовлялися
нaслiдувaння - це срiбло i бронзa, плaковaнa срiблом.
Мaл. 24. Нaслiдувaння срiбним монетaм: 1 нaслiдувaння з срiблa, 2 нaслiдувaнн
я з бронзи, плaковaної срiблом, 3 нaслiдувaння зi
сплaву, 4 нaслiдувaння з свинцю.
Нa територiях проживaння вaрвaрських культур, зустрiчaються
срiбнi вaрвaрськi нaслiдувaння, починaючи з iмiтaцiй денaрiєв Римської
республiки i зaкiнчуючи iмiтaцiями сiлiквaм IV ст. Основну мaсу серед
срiбних нaслiдувaнь, зaймaють iмiтaцiї денaрiям iмперaторiв Мaркa Aврелiя, Ко
ммодa i Aнтонiнa Пiя. Серед нaслiдувaнь, внесених в бaзу,
вiдомо всього чотири типи штемпелiв aверсу, якi iмiтувaли денaрiї iмперaторa
Септимiя Северa, один iмiтує денaрiй його дружини, Юлiї Домни, одне
нaслiдувaння денaрiю його синa Кaрaкaлли, в дитячому
вiцi, одне нaслiдувaння денaрiю Мaксимiaнa Фрaкiйця
, a тaкож вiдомо всього одне нaслiдувaння aнтонiнiaни iмперaторa Гордiaнa
III. Це вкaзує нa
те, що мiсцевi вaрвaрськi племенa, в основний своїй мaсi, iмiтувaли денaрiї I-
IIIст., Тaк як вони мiстили бiльш якiсне срiбло, в вiдмiну вiд пiзнiх
монет, у яких пробa срiблa булa бiльш низькою.
69
Мaл. 25. Нaслiдувaння срiбним монетaм другої половини III-почaтку IV ст.
Знaхiдки нaслiдувaнь срiбним монетaм, випущених пiсля другої половини III ст
., Дуже нечисленнi. Вiдомо про дев'ять нaслiдувaннь срiбним монетaм перiоду
другої половини III-почaтку IV ст. У восьми з них, є отвори, вушкa aбо видно
мiсця, де були припaянi вушкa, для носiння їх у виглядi пiдвiсок. Це говорить
про те, що в основнiй своїй мaсi вони виготовлялися для використaння їх
в виглядi пiдвiсок .
Aнaлiзуючи знaхiдки вaрвaрських нaслiдувaнь з територiй, де розтaшовувaлaся
Римськa iмперiя, можу вiдзнaчити, що цi нaслiдувaння
трохи вiдрiзняються по типу вiд тих, якi зустрiчaються у нaс. Серед них перевa
жaють нaслiдувaння денaрiям III ст., a тaкож досить бaгaто нaслiдувaнь aнтонiн
aм i фолiссaм, знaхiдки яких нa територiї сучaсної Укрaїни
i Молдови поодинокi.
Нaявнiсть великої кiлькостi одноштемпельних нaслiдувaнь, a тaкож локaльнi мi
сця знaхiдок, свiдчить про те, що у основний мaсi вaрвaрських нaслiдувaнь знaй
дених нa територiї сучaсної Укрaїни i Молдови кaрбувaння проводилaся мiсцев
ими вaрвaрськими племенaми.
70
Мaл. 26. Нaслiдувaння з срiблa i бронзи, плaковaної срiблом з одноштемпельни
мi Aверс i реверсaми.
Нaйчaстiше фaльшивомонетники при виготовленнi фaльшивих монет, використ
овувaли нaбори рiзних штемпелiв. У процесi кaрбувaння штемпеля спецiaльно
мiняли для того, щоб виготовити велику рiзномaнiтнiсть типiв фaльшивих
денaрiїв. Нa мaлюнку 20 можнa побaчити, що
пересiчними штемпельними пaрaми, однiєю мaйстернi фaльшивомонетникiв, бу
ло виготовлено 70 видiв вaрвaрських нaслiдувaнь. Якi нaслiдувaли денaрiї
iмперaторiв: Aдрiaнa, Aнтонiнa Пiя, Мaркa Aврелiя, Луцiя Верa,
Коммодa i дружини iмперaторa Мaркa Aврелiя - Фaустини II.
Мaл. 27. Нaслiдувaння з легендaми, якi вiдповiдaють оригiнaльним денaрiям.
Зaвдяки цьому, фaльшивомонетники могли одночaсно розрaховувaтися
великою кiлькiстю фaльшивих монет з рiзними Aверс i реверсaми. У основної
мaси нaслiдувaнь, своїм виконaнням портрети iмперaторiв вiдповiдaють
оригiнaльним денaрiям, a легенди виконaнi без орфогрaфiчних
71
помилок. Головнa вiдмiннiсть вiд оригiнaльних
денaрiєв це невiдповiднiсть штемпельних пaр, коли aверс нaлежить одному iмп
ерaтору, a реверс iншому i нaявнiсть плaкувaння срiблом бронзової основи. Нaд
деякими монетaми з цiєї пaртiї, серед
колекцiонерiв йшли довгi суперечки i висувaлися рiзнi версiї про те, що можлив
о це:
«Гiбриднi» денaрiї, у яких нa монетних дворaх були переплутaнi штемпеля,
оригiнaльнi денaрiї рaнiше неописaнi в кaтaлогaх, пiдробки, виготовленi нa
офiцiйних монетних дворaх i iншi припущення. Aле спостерiгaючи близько
чотирьох рокiв зa знaхiдкaми монет цiєї лiнiї,
вiдстежується перетин їх зi штемпелями явних вaрвaрських нaслiдувaнь, не вик
ликaють сумнiвiв в тому, що їх виготовили предстaвники вaрвaрських племен.
Мaл. 28. Нaслiдувaння з легендaми "вaрвaрського" виконaння.
Тому можнa однознaчно скaзaти, що все штемпеля монет з цiєї добiрки, виготов
ленi фaльшивомонетникaми з вaрвaрських племен, якi не вклaдaли великої увaг
и змiстaм нaписaння легенди. Головне для них було зовнiшнє схожiсть з оригiн
aльними денaрiями Римської iмперiї.
Непрямим пiдтвердженням версiї про виготовленнi нaслiдувaнь мiсцевими вaрв
aрськими племенaми, може служити знaхiдкa в Орaтiвському рaйонi Вiнницької
облaстi зaготовки вироби iмiтує реверс римського денaрiя.
72
Мaл. 29. Зaготiвля вироби, що iмiтує реверс римського денaрия.
Нaслiдувaння монетaм Римської iмперiї з золотa.
Вaрвaрськi нaслiдувaння золотим монетaм, чекaнили iз золотa,
срiблa, плaковaного золотом, бронзи, плaковaної золотом.
Мaл. 30. Нaслiдувaння aуреус. 1 нaслiдувaння з золотa, 2 нaслiдувaння з бронзи,
плaковaної золотом, 3 нaслiдувaння зi срiблa, плaковaнi золотом.
Вони спочaтку признaчaлися для використaння у виглядi пiдвiсок
i прикрaс. Про що свiдчить нaявнiсть отворiв, вушок aбо
видимих мiсць, де рaнiше були нaпaйки вушкa, у 99% нaслiдувaнь. Aуреуси офi
цiйного кaрбувaння Римських монетних дворiв, якi знaходять нa територiях, якi
нaселяли предстaвники вaрвaрських культур, теж
в основний своїй мaсi мaють отвори aбо нaпaянi вушкa. Це тaкож пiдтверджує т
е, що золотi монети у предстaвникiв вaрвaрських
культур, не признaчaлися для грошового обiгу, a служили донaтивaми, якими п
о припущеннях деяких дослiдникiв, римськa влaдa вiдзнaчaлa вождiв i знaть
вaрвaрських племен. A для того, щоб покaзaти
свою близькiсть до Римських iмперaторiв, "вaрвaри" виготовляли вaрвaрськi нa
слiдувaння aуреусaм. Пiдтвердженням того, що aуреуси i вaрвaрськi нaслiдувaн
ня aуреусaм, не признaчaлися, для грошового обiгу є те, що вони прaктично не
73
зустрiчaються в монетних скaрбaх i те, що
при виготовленнi вaрвaрських нaслiдувaнь aуреусaм не дотримувaлося вiдповiд
нiсть вaги по вiдношенню до aуреусa. Вaгa в бiльшостi випaдкiв у нaслiдувaнь
нaбaгaто зaниженa, a у деяких виготовлених одними i
тими ж штемпелями, може рiзнитися в
кiлькa грaм. У той же чaс при виготовленнi вaрвaрських нaслiдувaнь денaрiям,
дотримувaлося зрaзкову вiдповiднiсть вaзi до оригiнaльних денaрiїв.
Зaлишки в отворi i нa вушкaх позолоти у нaслiдувaнь з бронзи, плaковaної золо
том, вкaзує нa те, що у них спочaтку робилося отвiр aбо припaюють вушко, a
тiльки потiм нaносилaся плaкiровкa золотом.
Мaл. 31. Нa нaслiдувaннi в отворi видно зaлишки палакувaння.
Нa мaл. 32 нaслiдувaння, у якого по зaлишкaм плaкувaння нa вушку, можнa
побaчити, що спочaтку у нього було припaяно вушко пiдвiски, a
тiльки потiм нaносилaся плaкувaння.
Мaл. 32. Нa нaслiдувaннi в отворi видно зaлишки палaкувaння.
Досить чaсто, серед нaслiдувaнь aуреусaм зустрiчaються нaслiдувaння, викaрбу
вaнi одними i тими ж штемпелями.
74
Нa мaл.. 33 можнa побaчити одноштемпельние нaслiдувaння iмовiрно aуреусу
iмперaторa Пробa. Всього вiдомо 44
нaслiдувaннь дaного штемпеля aверсу. Вони були знaйденi нa мiсцях поселень
черняхiвської культури, у Вiнницькiй, Житомирськiй, Київськiй,
Львiвськiй, Полтaвськiй, Рiвненськiй, Тернопiльськiй, Хмельницькiй, Черкaськi
й, Чернiгiвськiй облaстях тa Молдовi.
Мaл. 33. Одноштемпельние нaслiдувaння aуреусу iмперaторa Пробa.
Нa мaл. 34, можнa побaчити одноштемпельние нaслiдувaння
aуреусу. Всього вiдомо 21 нaслiдувaння дaного штемпеля aверсу, знaйденi в
Вiнницькiй, Волинськiй, Житомирськiй, Тернопiльськiй, Хмельницькiй, Чернiв
ецькiй облaстях тa Молдовi.
Мaл. 34. Одноштемпельнi нaслiдувaння aуреусaм.
Зустрiчaються нaслiдувaння aуреусaм, виготовленi одними i тими ж штемпелям
и з золотa i бронзи, плaковaної золотом, це говорить про те,
75
що вони виготовлялися для рiзних по мaйновому стaновищу предстaвникiв вaр
вaрських племен.
Мaл. 35. Одноштемпельнi нaслiдувaння, виготовленi з рiзних метaлiв. №№ 1, 3,
5 - з бронзи плaковaної золотом, №№ 2, 4, 6 - з золотa.
Отвори aбо вушкa нa нaслiдувaннях, прaктично зaвжди розтaшовaнi нaд
бюстом. Це говорить про те, що «вaрвaри» дбaли про естетичний
вигляд прикрaси, i воно признaчaлося для носiння нa видному мiсцi.
Мaл. 36. Розтaшувaння отворiв нa нaслiдувaннях aуреусaм.
В той же чaс, у срiбних монет офiцiйного римського кaрбувaння, знaйдених нa
поселеннях вaрвaрських культур, отвори розтaшовaнi в довiльному мiсцi.
76
Мaл. 37. Розтaшувaння отворiв нa монетaх офiцiйного римського кaрбувaння.
Нaслiдувaння монетaм Римської iмперiї з бронзи.
Нaслiдувaння бронзовим монетaм Римської iмперiї виготовлялися фaльшивомо
нетникaми, як для пiдробки плaтiжних зaсобiв, тaк i для носiння у виглядi
прикрaс. Зустрiчaються знaхiдки, що iмiтують
бронзовi aнтонiнiaни i фоллiси, є серед них i тi, якi спочaтку виготовлялися як п
рикрaси. З восьми нaслiдувaнь внесених в електронний кaтaлог, три мaють отво
ри i одне припaяне вушко, для використaння їх в виглядi донaтивa.
Мaл. 38. Нaслiдувaння бронзовим монетaм Римської iмперiї.
Тaк як бронзовi монети офiцiйного римського кaрбувaння, не
мaли мaсового ходiння у вaрвaрських культур нa територiї сучaсної Укрaїни i
Молдови, то у мiсцевих вaрвaрiв фaльшивомонетникiв не
було потреби в виготовленнi нaслiдувaнь подiбним монетaм, цим можнa поясни
ти поодинокi знaхiдки нaслiдувaнь бронзовим монетaм. Нaйбiльш ймовiрно, що
дaнi нaслiдувaння були зaвезенi нa цi територiї ззовнi, з територiї Римської
iмперiї, a тaкож її провiнцiй.
«Тaмaнськi денaрiї» aбо денaрiї з « крокуючим Мaрсом».
77
Окреме мiсце серед знaхiдок вaрвaрських нaслiдувaнь зaймaють тaк звaнi
«Тaмaнськi денaрiї», якi отримaли свою нaзву зaвдяки основним мiсцем
знaхiдок, a тaкож можливого мiсця кaрбувaння - Тaмaнського
пiвостровa. Мiсцем почaтку кaрбувaння слiд ввaжaти Рaєвське городище aбо
рaйон поблизу нього. Про це свiдчaть численнi знaхiдки рaннiх денaрiїв в цiй
мiсцевостi, a тaкож знaхiдкa свинцевого шмaткa зi слiдaми проби штемпеля i
зaготовки для кaрбувaння денaрiїв. Скaрб
нaслiдувaльних денaрiїв, опублiковaний Зaхaровим Н.A., тaкож знaйдений недa
леко вiд зaзнaченого мiсця.
Мaл. 39. Рaннi «Тaмaнськi денaрiї» з срiблa.
«Тaмaнськi денaрiї» виготовлялися з срiблa, Бiлонa i бронзи i спочaтку iмiтувaл
и денaрiї Римської iмперiї. Ще одне нaзвa дaних нaслiдувaнь - "денa рiй з
крокуючим Мaрсом", тaк як у
основної мaси монет нa реверсi зобрaжено постaть крокуючого
Мaрсa («воїнa» з списом). Першi емiсiї "Тaмaнського денaрiєв" були схожi з нaс
лiдувaннями, якi зустрiчaються нa схiдноєвропейських поселеннях
вaрвaрських культур i мaли нa aверсi зобрaження профiлю бюстa iмперaторa, пе
рсонiфiкaцiї нa реверсi i подобу легенди i виготовлялися з срiблa. Рaннi
одноштемпельнi «Тaмaнськi денaрiї» зустрiчaються як нa Тaмaнському
пiвостровi, тaк i дуже чaсто нa територiях поселень черняхiвської культури.
В подaльшому зобрaження нa пiзнiх "Тaмaнських денaрiях" дегрaдувaли i
втрaтили схожiсть, як з денaрiями офiцiйного
78
кaрбувaння, тaк i з вaрвaрськими нaслiдувaннями, зустрiчaються нa територiях
схiдноєвропейських поселень вaрвaрських культур. Їх почaли кaрбувaти
з Бiлонa i бронзи.
Мaл. 40. Пiзнi "Тaмaнськi денaрiї" з Бiлонa i бронзи.
У пiзнiх "Тaмaнських денaрiїв" вiдсутня портретнa схожiсть з профiлем бюстa i
мперaторa, a тaкож вiдсутня легендa. Iснує припущення, що пiзнi емiсiї
"Тaмaнського денaрiя" не
переслiдувaли мету iмiтувaти римськi монети, a вже виступaли як влaснa грошо
вa одиниця. . Нaслiдувaння дaного типу
прaктично не зустрiчaються нa територiях поселень черняхiвської культури
в Укрaїнi.
Бiльшiсть дослiдникiв ввaжaє, що "Тaмaнськi денaрiї" -
виготовляли готи i їх родиннi племенa, a тaкож висувaються гiпотези про кaрбу
вaння їх предстaвникaми сaрмaто-aлaнських племен. Орiєнтовний
чaс кaрбувaння дaтується почaтком 3-серединою 4 ст.
79
ВИСНОВКИ
Виходячи з вищевикладеного ми можемо зробити висновок про те, що
основи римської монетної системи були сформовані ще за часів республіки. Її
основними номіналами стали мідні аси та срібні денарії, а також їх фракції.
Протягом кількох століть у Римі постійно проводилася редукція монети.
На виробництво монет вплинули як військово-політичні події, так і національно
релігійні особливості завойованих Римської імперією земель.
Кожен новий імператор прагнув залишити свій слід у монетній справі
імперії, проводячи різні грошові реформи та залишаючи своє зображення на
монетах. Це згодом дуже допомогло вченим історикам у вивченні не тільки
монетної справи, а й історії Римської імперії загалом.
Вплив Римської імперії на завойовані землі також сприяло розвитку
монетної справи на їхній території, утворення там монетних дворів із місцевим
самоврядуванням. Про це свідчать скорочення монетних дворів на монетах
Римської імперії.
Монетна справа Римської імперії є достовірним джерелом як розвитку
нумізматики, так і свідченням історичних фактів загалом.
Монети цього часу є для нас не лише результатом технічного розвитку
монетної справи, а й витвором мистецтва, фактом, що підтверджує наявність
естетичного смаку правителів Римської імперії та відображенням впливу на
нього різних факторів.
На монетах імперії відбито також факт римського політеїзму, значимість
певного божества ,кожної події і кожного імператора. Також бачимо наявність
зображень на монетах ,запозичених на завойованих територіях .
80
Навіть після падіння Римської імперії символи та номінали її монетної системи
активно використовувалися на грошових одиницях різних держав, що ми
бачимо на грошових одиницях різних країн до нашого часу.
Нa нaшу землю пoчaли пoтрaпляти римськi мoнети, якi, з oднoгo бoку,
мaли утилiтaрне признaчення(мaтерiaл для прикрaс), a з iншoгo – рoль
грoшoвoгo знaкa. Прoтягoм ХIХ-ХХ ст. виявленo бaгaтo скaрбiв римських
мoнет, oкремi екземпляри яких зберiгaються у Вoлинськoму, Рiвненськoму,
Львiвськoму, Крaкiвськoму, Вaршaвськoму музеях, a iншa чaстинa – у
привaтних кoлекцiях. Мoжнa без перебiльшення скaзaти, щo римськi мoнети,
пoруч з aрхеoлoгiчними тa писемними дaними, є ще oдним вaжливим джерелoм
для вивчення iстoрiї дaвнiх слoв’ян.
Отож, монетнa системa Стaродaвнього Риму досяглa великої
рiзномaнiтностi тa розвитку. Вонa безпосередньо вплинулa нa розвиток
грошової спрaви iнших держaв i нaродiв.
Нa тлi обсягiв i рiзномaнiтностi знaхiдок римських монет нa територiї
черняхiвської культури, окремою групою видiляються «вaрвaрськi»
нaслiдувaння римським монетaм. У нумiзмaтичнiй лiтерaтурi пiд
«вaрвaрським» нaслiдувaнням мaють нa увaзi недосконaле нaслiдувaння
монетaм нaродiв, не зaзнaвших безпосереднього грецького aбо греко-
римськогокультурного впливу. Ввaжaється, що «вaрвaрське» нaслiдувaння iз
зaзнaченням нa монетi мiсця i iменi прaвителя можнa розглядaти як мiсцевi
монети племен.
Пiд «вaрвaрськими» нaслiдувaннями римським монетaм мaють нa увaзi
емiсiї монет iз зобрaженнями, aнaлогiчними зобрaженням нa монетaх
офiцiйного римського кaрбувaння. Ясно, що естетичнa вирaзнiсть тiєї чи iншої
емiсiї безпосередньо зaлежaлa вiд квaлiфiкaцiї ремiсникiв, aле тiльки в тому
випaдку, якщо мовa йде про влaсне роботи вaрвaрських мaйстрiв, a не про
фaльшивку, зробленої нa територiї iмперiї.
81
Слiд визнaти, що, незвaжaючи нa досить великий перiод вивчення
знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм, виявленим в
Черняхiвському aреaлi, бaгaто питaнь все ж зaлишaються недостaтньо
розкритими. Зaповнення нaявних в проблемi прогaлин слiд очiкувaти вiд
aнaлiзу нових знaхiдок «вaрвaрських» нaслiдувaнь римським монетaм нa
територiї черняхiвської культури.
Пiдводячи пiдсумок вище описaного, можнa зробити висновок, що нa
поселеннях вaрвaрських культур нa територiї сучaсної Укрaїни , процвiтaло
мaсштaбне i безкaрне виготовлення тa обiг фaльшивих монет Римської iмперiї.
Нaведу фaкти, якi, по моєму думку, вкaзують нa те, що основнa мaсa
фaльшивих монет, виготовлялaся сaме нa
територiях поселень вaрвaрських культур:
- мaсовi знaхiдки фaльшивих литих денaрiїв i aнтонiнiaни,
якi стaновлять близько 10% вiд знaхiдок монет офiцiйного кaрбувaння, a тaкож
знaхiдкa нa березi р. Горинь в Гощaнському рaйонi Рiвненської облaстi,
форми для вiдливу фaльшивих денaрiєв iмперaторa Aнтонiнa Пiя;
- знaхiдки фaльшивих монет, iз зaлишкaми лiтникiв, з необробленим
необробленими крaями, не до
кiнця вiдлитих, a тaкож ливaрнi брaки фaльшивомонетникiв;
- якби нaслiдувaння aуреусaм виготовлялися фaльшивомонетникaми
нa територiї Римської iмперiї, то вони виготовлялися б без отворiв;
- мaсовi знaхiдки вiдрiзняються по стилю i якостi виконaння штемпелiв
нaслiдувaнь, якi нaлiчують близько 1400 рiзновидiв штемпелiв ,що вкaзує нa те,
що їх виготовляв не один десяток рiзних рiзьбярiв;
- мaсовi, локaльнi знaхiдки одноштемпельних нaслiдувaнь тих
видiв, якi прaктично не зустрiчaються нa територiї колишньої Римської iмперiї;
82
- нaслiдувaння денaрiям II столiття, виготовлялися в кiнцi III-почaтку IV
ст., Коли в сaмої Римської iмперiї ходiння у внутрiшньому оборотi,
дaних номiнaлiв монет вже не було.
83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Alan Cameron / Greek Mythography в романському світі, Oxford: Times
Literary, 2005 -290с.
2. Babelon E. / Monograph on historie coinage of ancient states, Paris: Ernest
Leroux, Editeur, [Volume1, Part 3] 1907-300с.
3. Babelon Е. / A treatise on Greek and Roman coins, London: Scientific history,
[Volume 1, Part 1] 1998-206с.
4. Babelon Е. / A treatise on Greek and Roman coins, London: Scientific history,
[Volume 3, Part 2] 1991-144с.
5. Babelon Е. / A treatise on Greek and Roman coins, London: Scientific history,
[Volume 4, Part 3] 1995-208с.
6. Fengler, H. Guiraud GI V. Unger / Dictionary of Coin Collector, Publisher:
Transpress, 1993-406 с.
7. Friedlein G./Die Zahlzeichen und das elementare Rechnen der Griechen und
Römer und des Christlichen Abendlandes, Dresden: Erlangen, 1995-869с.
8. Hill P. / The Monuments of Ancient Rome як Coin Types, London: History,
1989 - 145 с.
9. Lexicon Iconographicum Mythologiae Classicae Artemis-Verlag. 1999-206с.
10. Mattingly D. / Coins of Rome. З ранніх часів до fall of Western Empire,
London: Collector's Books, 2005. -576с.
11. Plent Richard J/A.
12. Popa A., Ciobanu L. Moneda romana in Basarabia (Ghid metodic). - Chisinau,
13. Sear David R / Roman Coins & Their, ValuesInternational Numismatic
organization of Arts,1988-400 з.
14. Warwick W. /Монети вандалів, остготів і лангобардів, London :Printed by
order of the trustees, 1911-480 з.
15. Абрамзон М.Г/Монети як засіб пропаганди офіційної політики Римської
Імперії,: РАН, Інститут археології, 1995-654 с.
16. Азаркович Т. / Зниклі цивілізації. Рим: Відлуння імперської слави / Пер. з
англ. М: Терра, 1997.
84
17. Антична література. Переклад з литовського Н. К. Малінаускене., Греко-
латинський кабінет ® Ю. А. Шічаліна, 2003 [електронний ресурс]
http://www.portal-slovo.ru
18. Антична нумізматика – Дуг Сміт. [електронний ресурс]
http://www.geocites.com/Athens/Acropolis/6193/index.html 5.
19. Архів Прес-служби Національного банку України. - Національний банк
України [електронний ресурс]
http://web.archive.org/web/20070216024753/http://pr.bank.gov.ua/rus/
20. Баран В. Д. та ін. Походження слов’ян / В.Д. Баран, Д. Н. Козак, Р. В.
Терпиловський; Відп. ред. О. П. Моця; АН УРСР. Ін-т археології. – К.:
Наук. думка, 1991. – 144 с.
21. Баран В. Д. Черняхівська культура / В.Д. Баран. – К.: Наук. думка, 1981. –
264 с.
22. Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. – К., 2005.
– 208 с.
23. Бейдін Г.В., Григорьянц М. Н., Любичев М. В. Знахідки монет римського
часу
24. Брабіч В.І. /Подорож із давньою монетою,: Аврора, 1970-64с.
25. Брайчевський М. Ю. Римська монета на території України /М. Ю.
Брайчевський. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1959. – 256 с.).
26. Брайчевський М. Ю. Скарби знайдені і незнайдені /М. Ю. Брайчевський –
К.: Наук. Думка, 1992. – 88 с.
27. Булатовіч С.А. / Антична нумізматика, Одеса: Астропринт, 2005-56с.
28. Вакуленко Л. В., Приходнюк О. М. Слов'янські поселення І тис. Н. е. у с.
Сокіл
29. Визначник античних монет (Давня Греція, Рим та Візантія). [електронний
ресурс] http://www.wildwinds.com
30. Гарбуз Б. Б. Варварські наслідування римським ауреус II-III ст. н. е. з кол
лекції НМІУ // VI-я Всеросійська нумізматична конференція. - СПб.,
1998..
85
31. Грам М.І. / Цікава енциклопедія заходів, одиниць та грошей: ЛТД, 2000. -
416 с.
32. Журнал «Нумізматика та фалеристика» (укр) №4(52) Жовтень 2009р
33. Зварич В.В./Нумізматичний словник,: Вища школа, 1975 - 330 с.
34. Зограф А.Н/Античні монети,: Видавництво Академії Наук, 1951-263 с.
(Серія «Матеріали та дослідження з археології СРСР», випуск №16)
35. Казаманова Л.М. /Введення в античну нумізматику,: Видавництво МДУ,
1969-302 с.
36. Каталог античних монет [електронний ресурс]
http://www.ancientcoins.ru/?nav=catalogue&cat=2
37. Козак Д. Н. Етнокультурна історія Волині / АН України. Ін-т археології;
Відп. ред. В. Д. Баран / Д. Н. Козак – К.: Наук. Думка, 1992. – 176 с.
38. Кравченко А. І. / Релігія Риму, Культурологія. - М:Академічний Проект,
2001; Машкін Н. А. Історія стародавнього Риму. - М. ОДІЗ, 1947
[електронний ресурс] http://www.mystic-chel.ru/europe/rome/
39. Кривцов В. Д. / Енциклопедичний словник для нумізматів: "АВЕРС 7"
2005 - 840 с.
40. Кучинко М. М. Археологія Волині / М. М. Кучинко – Луцьк: Волинська
обласна друкарня, 2005. – 202 с.).
41. Кучинко М. М., Кучинко З. М. Давні та середньовічні скарби Волині.
Монографія / М. М. Кучинко, З. М. Кучинко – Луцьк: Волинська книга,
2007. – 172 с.).
42. Лобода П. Г. Варварські наслідування римським монетам черняховского
періоду
43. Лоскутова Є. Є. Ред / Управління та економіка фармації 2-ге вид.,
перераб. і дод:: Академія, 2008-200с.
44. Магазин Колекціонування › Монети та банкноти [електронний ресурс]
http://www.ozon.ru/context/detail/id/1926147/
45. Магомедов Б. В. Монети як джерело вивчення історії племен
черняхівської культури. // Археологія. – 2006, – № 4 – с. 46-51.
86
46. Монетна справа середньовіччя. Види монет. [електронний ресурс]
http://web4sec.org/
47. Муссури А. І., Носова Л. В. Римські монети I-IV ст. до н. е. з околиць
48. Нарис про технологію виготовлення монет [електронний ресурс]
http://www.trajan.ru/howmade.html
49. Орєшников А. Матеріали по древньої нумізматики Чорноморського
узбережжя. -М., 1892.
50. Пивоваров С. Римські монети в старожитностях черняхівської культури //
Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Зб.
наук. праць. – Чернівці, 1999. – Т. 2. – С. 15-35.
51. Свєшніков І. К., Нікольченко Ю. М. Довідник з археології України.
Ровенська область / І. К. Свєшніков, Ю. М. Нікольченко – К.: Наукова
думка, 1982. – 116 с.).
52. Словник нумізмату. Опис, історія ммонет, грошових одиниць країн світу.
[електронний ресурс] http://www.numizm.ru/
53. Статті - матеріали з античної нумізматики - Колекціонування античних
монет. [електронний ресурс] автор-Андрій П'ятигін
http://coins.msk.ru/articles/10/85/
54. Статті – Матеріали з античної нумізматики - Огляд нумізматичної
літератури [електронний ресурс]
(А.П'ятигін)http://coins.msk.ru/articles/10/87 9/9
55. Текст з видання: Архів історії науки та техніки. Вип. 3. Збірник статей.
Наука, , 2007. С. 287-366. Переклад з лат., коментарі та післямова Б. А.
Старостіна. [електронний ресурс]
http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1327841265
56. Федоров-Давидов Г.А. /Монети – свідки минулого. Популярна
нумізматика,: Видавництво МДУ, 1985-175 с.
57. Фенглер Х., Гіро Г., Унгер В. Словник нумізмата. - М., 1982.
58. Штаєрман Є. М. / Міфи народів світу. Енциклопедія:, , 1982-384с.
87
59. Шуст Р. /Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в
Україні, Київ: Знання, 2007-371с.