ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ І ПЕРЕКЛАДУ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ТЕРМІНІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Голега, Інна Юріївна

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8283

Назва:	ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ І ПЕРЕКЛАДУ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ТЕРМІНІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Автори:	Лещенко, Ганна Веніамінівна Голега, Інна Юріївна
Ключові слова:	термін;терміносистема;медична термінологія;словотворення;термін-епонім;термін-словосполучення
Дата публікації:	2022
Короткий огляд (реферат):	In this study, the peculiarities of formation and translation of cardiosurgical terms are analyzed. The term is conceptualized as a word or a phrase that serves to clearly express a notion specific to a certain field of knowledge, industry or culture, and provides communicative needs in this field of human activity. Modern medical terminology has achieved the highest degree of its globalization, as compared to the terminology of other scientific fields. The relevance of our research is determined by the importance of the role which the terms play in any language. The necessity of studying the structure and the content of medical terms, as well as the shortage of research papers focused on medical terms translation, form the grounds of our research. Our master’s paper is aimed at investigating structural and semantic features of cardiosurgical terms in the English language and the aspects of their translation. The material of the study is presented by 209 cardiosurgical English terms. The research is performed on the basis of English-Ukrainian dictionary of medical terms.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8283
Розташовується у зібраннях:	035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
КРМ_Голега.docx Restricted Access		171.72 kB	Microsoft Word XML	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу

ГОЛЕГА ІННА ЮРІЇВНА

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ І ПЕРЕКЛАДУ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ТЕРМІНІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник:
Лещенко Г.В.
доктор філологічних наук,
проф., завідувач кафедри
прикладної лінгвістики та перекладу
Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП,
протокол №___ від «___» __________2022 р.
Зав. кафедри ПЛП _______________ Лещенко Г.В.

Черкаси 2022
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation

HOLEHA, INNA YURIIVNA
PECULIARITIES OF FORMATION AND TRANSLATION OF CARDIOSURGICAL TERMS IN MODERN ENGLISH
Master’s Project

Speciality: 035 Philology
Specialization: 035.10 Applied Linguistics Academic programme: Applied Linguistic

Scientific Supervisor:
Hanna Leshchenko,
Doctor of Philology, Professor,
Head of Applied Linguistics
and Translation Department
Master’s project is submitted for defence by the meeting of Applied Linguistics and Translation Department;
Report № ________ dated _______________ 2022;
Head of Applied Linguistics and Translation Department _______Hanna Leshchenko
Cherkasy 2022
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ……………………………………………………………6
Термін: сутність поняття, ознаки і функції…………………..…..6
Поняття терміносистеми. Види терміносистем………………11
Проблема відповідності / невідповідності терміну лінгвістичним вимогам………………………………………….16
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...20
Розділ 2. СПОСОБИ УТВОРЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ………………………………………….22
2.1. Формування і розвиток медичної термінології……………...….22
2.2. Особливості словотворення англомовних медичних термінів…31
2.3. Переклад у галузі спеціальної медичної термінології…………..36
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...43
Розділ 3. СЛОВОТВОРЧІ МОДЕЛІ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД………………………………….46
3.1. Структурні моделі словотворення медичної термінологічної лексики…………………………………………………………...…47
3.2. Синтаксичний спосіб утворення медичних термінів: терміни-словосполучення, терміни-епоніми……………………………….54
Висновки до розділу 3……………………………………………….……….….60
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...63
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...67
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………...74
ДОДАТОК………………………………………………………………………..75

BCTУП

Англомовна медична термінологія відіграє важливу роль у галузі медицини й охорони здоров’я. Майже щодня з’являються новітні винаходи та здійснюються нові відкриття. Тексти медичного спрямування створюють певні труднощі під час перекладу і вимагають фахового досвіду від перекладача. Сучасна лікарська терміносистема здобула найвищого ступеня глобалізації, порівняно з термінологією інших наукових сфер, через вплив двох мов – давньогрецької та латинської. Вплив цих мов простежується на початковому етапі розвитку медичної термінології.
Актуальність нашого дослідження зумовлена значущістю ролі термінів у системі мовних засобів будь-якої мови, необхідністю вивчення структурно-семантичних особливостей медичної термінології у сучасній англійській мові, а також недостатністю досліджень у галузі перекладу англомовних медичних термінів.
Наукова новизна нашого дослідження обумовлена комплексним підходом до вивчення формально-змістових особливостей утворення медичної термінологічної лексики, зокрема кардіохірургічної лексики, в аспекті її перекладу українською мовою.
Мета нашої роботи полягає у висвітленні структурно-семантичних особливостей кардіохірургічних термінів англійської мови та специфіки їх перекладу. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
визначити поняття «термін» та схарактеризувати його специфіку;
розглянути головні ознаки термінологічних одиниць;
висвітлити структурно-семантичні особливості медичних термінів;
проаналізувати особливості перекладу англомовних кардіохірургічних термінів українською мовою.
Об’єктом дослідження виступає кардіохірургічна термінологія сучасної англійської мови, предметом дослідження є специфіка утворення цих термінів, їх функціонування та переклад українською мовою.
Матеріалом дослідження слугують 209 англомовних кардіохіргучних термінів та їх переклад українською мовою.
Джерела фактичного матеріалу роботи представлено лексикографічними джерелами, а саме «Англо-українським ілюстрованим медичним словником Дорланда» та словником “Cambridge Advanced Learner’s Dictionary”.
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються такі методи: 1) метод аналізу і синтезу теоретичного матеріалу для узагальнення результатів зарубіжних та вітчизняних досліджень з обораної тематики; 2) методи структурного та семантичного аналізу для уточнення формального плану та семантичного навантаження аналізованих термінів; 3) метод перекладознавчого аналізу для встановлення перекладацьких прийомів, застосованих під час перекладу кардіохірургічних термінів з англійської на українську мову; 4) метод лінгвістичного опису, який застосовується для лінгвістичних коментарів; 5) метод суцільної вибірки для встановлення одиниць аналізу; 6) метод кількісного аналізу для проведення кількісних підрахунків.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що в ній узагальнено наукові уявлення про систему медичної термінології та її специфіку, визначено основні способи утворення англомовних кардіохірургічних термінів, виявлено особливості перекладу цих термінів з англійської на українську мову. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів на заняттях з лексикології англійської мови, теорії і практики перекладу, а також при написанні курсових і кваліфікаційних робіт.
Апробацію результатів дослідження здійснено на студентській науковій конференції в рамках Днів студентської науки ЧДТУ (квітень 2022 р.) та представлено у науковій статті [9].
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури і джерел фактичного матеріалу.
У першому розділі визначено поняття «термін», «термінологія» і «терміносистема», розглянуто теоретичні засади вивчення терміносистем у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці, а також схарактеризовано способи утворення термінологічних одиниць. У другому розділі проаналізовано основні характеристики медичних термінів, їх структурно-семантичні особливості та умови функціонування у системі англійської мови. У третьому розділі розглянуто способи перекладу англомовних кардіохірургічних термінів українською мовою, здійснено їх детальний опис та визначено частотність застосування окремих перекладацьких прийомів.
У загальних висновках підведено підсумки дослідження.
Список бібліографії складає 72 позиції.

Розділ 1
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Терміни розглядаються як моносемантичні лексичні одиниці, яким не притаманне жодне експресивне забарвлення, що вважається їх особливою характеристикою: цю властивість терміни здатні набувати або втрачати лише у певному дискурсі. Терміни є відмінною рисою науково-технічних текстів і потребують особливої уваги у процесі перекладу, адже такі тексти орієнтовані не лише на носіїв окремої мови, але й на представників певної професійної групи з окремими екстралінгвістичними знаннями. Терміни утворюють терміносистеми відповідно до галузі науки, техніки, культури тощо.

Термін: сутність поняття, ознаки і функції

Термінологічна лексика – ознака багатьох функціональних стилів, але передусім термінами користуються сфери наукового, науково-технічного та науково-популярного вжитку, чиє виникнення зумовлене позамовними факторами і які інтегрували в собі власне науку і професійно-виробничу сферу. Науково-технічна та науково-популярна сфери – форми суспільної свідомості, з відповідним видом діяльності і формою думки, а звідси випливають специфічні комунікативні цілі, типові ситуації спілкування, типові висловлювання та тексти [38, с. 57]. Термінологічна лексика як основна характеристика лексико-семантичного обсягу таких висловлювань і текстів потребує уніфікації і стандартизації з метою відповідності логічним та лінгвістичним вимогам у процесі використання термінів у межах певної терміносистеми і на міжгалузевому рівні [53, с. 68].
Проблемами термінології займались такі лінгвісти як Г. О. Винокур, О. О. Реформатський, О. С. Ахманова, В. П. Даниленко, В. І. Карабан, Т. Р. Кияк та інші. Переважна більшість дослідників погоджується з тим, що термінологічність – одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро наукової лексики. Під терміном, зазвичай, розуміють мовний засіб вираження спеціального поняття.
Спроби щодо дефініції терміну здійснювалися багаторазово, але відсутність цілковитої подібності в реалізації цієї думки є змістовним аргументом його безкомпромісної неясності та неоднаковості. Загалом, знавці термінознавства виокремлюють такі основні погляди відносно функцій терміну: номінативний та дефінітивний. Структура терміну вважається знаковою, тобто термін не має лексичного значення; його семантика, порівняно зі значенням слова, виявляється менш вагомою. У такий спосіб термін досліджується поза лексичною системою мови.
На думку вчених, терміну притаманна словотвірна системність. Ф. Нікітіна, аналізуючи термін в плані контексту лінгвістичного універсалізму, зазначає, що термін – це основна одиниця термінологічної системи [39, с. 24]. Термін, як системна одиниця, формується під впливом інтралінгвальних, екстралінгвальних чинників. Позамовні фактори, порівняно з іншими групами лексики, мають своєрідне значення при утворенні та функціонуванні термінів.
О. С. Ахманова визначає термін як слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів [див. 2, с. 95-96].
В. П. Даниленко дотримується точки зору, що термін – це слово або словосполучення спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття [12, с. 11-13].
М. І. Мостовий пропонує таке визначення терміна: термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відображає одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва [37, с. 191].
В. І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки [19, с. 54].
А. Я. Коваленко визначає термін як емоційно нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [22, с. 257].
І. В. Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для певної галузі знань, виробництва або культури, та яке забезпечує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини [2, с. 81].
Вагомий внесок у розвиток сучасного термінознавства зробив Д. С. Лотте, який ще у 30-х роках ХХ століття висунув та обґрунтував основні вимоги до терміну, а саме: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, узгодженість з іншими термінами, які входять до терміносистеми, тобто системність [31, с. 57]. Численні дослідники спирались на праці Д. С. Лотте для обґрунтування своїх теорій. На сучасному етапі розвитку термінознавства, А. Я. Коваленко, проаналізувавши праці Д. С. Лотте, висуває до термінів такі вимоги [22, с. 38]:
систематичність;
точність;
дефінітивність;
незалежність від контексту;
стислість, хоча ця вимога часто вступає в протиріччя з вимогами точності;
однозначність;
експресивна нейтральність;
милозвучність.
Існують і інші класифікації ознак терміну, наприклад, класифікація С. В. Вострової [6, с. 4]:
належність до певної термінологічної системи;
наявність дефініції;
однозначність в межах однієї терміносистеми;
точність;
стилістична нейтральність;
відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;
відсутність експресивності, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи [17, с. 36]:
Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які використовуються в усіх галузевих термінологіях, наприклад, система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику.
Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або віддалених галузевих термінологіях.
Вузькогалузеві терміни є характерними лише для певної галузі, наприклад, лізинг, шунтування, деревообробка.
Професійне спілкування неможливе без використання термінів. Однак, у професійній комунікації, окрім термінів, використовуються й інші спеціальні одиниці, а саме, професіоналізми та номенклатурні назви.
Професіоналізми – це слова та словосполучення, що вживаються у неофіційному усному мовленні cпеціалістів певного фаху. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни – це офіційні наукові поняття, а професіоналізми – це розмовні, неофіційні замінники термінів, характерні для ситуативного спілкування. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, етап технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню між фахівцями.
Номенклатура – це символічні, умовні, словесно-буквенні або цифрові позначення, що спеціально утворюються на основі термінів. Номенклатуру становлять слова та словосполучення, які формують системи назв об’єктів певної науки, сустеми назв одиничних об’єктів, видові назви. Кожна термінологічна система має свою номенклатуру. Уперше поняття термінології та номенклатури розмежував Г. О. Винокур, який зазначав: «Щодо номенклатури, то, на відміну від термінології, під нею треба розуміти систему абсолютно абстрактних й умовних символів, єдине призначення яких – дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей без прямого відношення до потреб теоретичної думки, яка оперує цими речами» [див. 16, с. 83].
Існує ще один різновид терміну – торговельний знак або паронім. В умовах масового виробництва і необхідності збувати продукцію виникла ціла наука утворення торговельного знаку. Його застосування пов’язане з дослідженням мотивації поведінки перспективного покупця. У процесі утворення пароніма враховуються як психологічні фактори припущення, переконання і принадження, так і мнемонічні, семантичні, аналогові й інші особливості слова (або слів), що залучаються. При найменуванні об`єкта чи виду послуг до уваги сприймаються комбінаційні особливості звучання і значення форми, звуко–семантична афектація, змішані імітаційні процеси. Торговельний знак розрахований на широкі кола населення, а тому до складу знаку залучаються добре відомі загальновживані слова. При цьому враховується і та обставина, як до цього слова ставиться споживач. Наприклад: My sin «парфуми», mustang «дикий кінь; марка автомобіля» тощо.
Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні - від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою; останнім часом перевага надається словам [37, с. 192] .
Терміни розглядаються не як особливі слова, а як слова в особливій функції, цією функцією, на думку Г.О. Винокура, є функція номінації. О. О. Реформатський висуває на перший план дефінітивну функцію терміна, термін трактується ним як одиниця термінологічного поля, в якому він являється однозначним, точним, позбавленим експресії, стилістично нейтральним. Вчені також висловлюють точки зору про те, що терміни – це особливі, штучно утворені слова або словосполучення для позначення наукового поняття, які в термінологічній функції вживаються лише в спеціальній літературі та професійному спілкуванні і протиставляються словам загальновживаної лексики. Лінгвісти також підтримують інший підхід до визначення терміну, який спирається на положення про те, що в ролі терміну може виступати будь-яке слово.

Поняття терміносистеми. Види терміносистем

В основі кожного терміну обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.
Характеристиками термінів, пов’язаними із їхньою систематизацією у відповідних терміносистемах, є, насамперед, такі їх риси, як системність, наявність дефініції, тенденція до моносемності у межах визначеної термінології, тобто термінології даної галузі, дисціпліни або наукової школи [50, с. 508], що дає термінам здатність функціонувати у якості міжгалузевих омонімів.
Зазначені властивості термінів реалізуються лише у термінологічному полі, за межами якого термін втрачає свої дефінітивні і системні характеристики, тобто детермінологізується або переходить до загальновживаної лексики. Існування термінів і їх використання у межах конкретного термінологічного поля, тобто у спеціалізованій галузі терміновживання, обумовлює збереження семантичних маркерів визначеної терміносистеми для усіх її складників. Прикладом може слугувати будь-яка галузева терміносистема, функціонування і розширення якої відповідають закономірностям термінологічної експансії в усіх мовах. Остання відбувається за рахунок термінологічних запозичень із інших мов, що також характеризується як калькування, або створенням нових термінів із застосуванням морфемного інвентаря власної мови, так само як і інтернаціональних елементів.
Терміни у значній кількості утворюють терміносистеми – системи слів і сполук, що позначають коло понять однієї спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, мистецтві. Терміносистемою вважається співвіднесена з певною сферою професійної діяльності людини сукупність термінів, які є найменуваннями наукових понять, пов’язаних між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях [21, с. 38]. М. Н. Володіна визнчає когнітивно-дефінітивну значущість терміну як його узагальнюючу особливість, яка виражається в тому, що термін стає «носієм та зберігачем» спеціальної інформації, яка відноситься до визначеної терміносистеми [7, с. 32]. Терміносистеми характеризуються, насамперед, тенденцією до утворення однозначної відповідності (моносемії). Втім, слід зазначити, що така однозначність порушується у всіх або багатьох терміносистемах: термінологічний апарат певної галузі, течії, теорії лишається невпорядкованим через новизну останніх, а також тому, що дослідження того самого поняття відбувається у різних аспектах.
Іншими рисами терміносистеми є прагнення до усунення синонімії шляхом конкретизації точного опису синонімічних пар, відкритість і динамічність системи, яка постійно поповнюється новими термінами і здатна до відповідних модифікацій у процесі термінологізації, ре- і детермінологізації. Терміносистемам притаманна жорстка конвенційність, що дає змогу застосовувати терміни у певній обмеженій сфері спілкування, так само як і стилістична нейтральність [49, с. 665].
Систематизовані у форматі термінологічної групи або терміносистеми, терміни повинні відповідати вимогам системності, наявності класифікаційної дефініції, стислості, вони мають бути однозначними і конкретизованими у межах терміносистеми. Такі терміни є залученими до відповідної системи понять певної галузі і мають відповідати нормам мови, щоб запобігти появі професійних жаргонізмів. У межах терміносистеми, як уже згадувалося, терміни вирізняються такими якостями, як точність, дериваційна здатність, інваріантність як відсутність варіантів і синонімів, висока інформативність [там само, с. 666].
Однак, слід зазначити, що характеристики терміну ніколи не реалізуються повністю [36, с. 155], до того ж, в реальній терміносистемі нерідко наявна багатозначність, що спричиняє «неточність системи» [31, с. 15], або синонімічність, особливо на початкових етапах формування терміносистем [12, с. 73].
У порівнянні із термінологією – сукупністю термінів, що склалася стихійно, терміносистема є впорядкованою сукупністю термінів і відображає структуру відповідної теорії певної галузі. До того ж, терміносистемі притаманні парадигматичні та синтагматичні відношення, що регулюються свідомим вибором представників спеціальної сфери знань [50, с. 738].
Поняття термінологічного поля (О. Реформатський) дозволяє розрізняти функцію терміносистеми по відношенню до терміну, а саме: терміносистема слугує для терміну термінологічним полем, у межах якого термін точно і однозначно відповідає поняттю, а термінополе, у свою чергу, репрезентує логічні зв’язки між визначеннями термінів, що виражають систему відношень у певній сфері знань [там само, с. 738]. Термінополе є, по суті, лінгвістичним середовищем існування терміну, у якому він може реалізовувати власну номінативну функцію. Побудова термінополів різних спеціальних сфер є важливим питанням сучасного термінознавства, у перспективі якого – обґрунтування ряду базових питань теорії терміну.
Кожна терміносистема входить до мовної системи, але відрізняється від неї за загальними принципами побудови: у терміносистемі відсутні фонетична, морфологічна, синтаксична специфіка, так само як особливі семантичні процеси; наявні лише слова, сполуки і переваги у певних способах творення [49, с. 666].
Згідно функціональної диференціації лексики будь-якої мови, терміни відносяться до спеціальної лексики, тобто до слів, обмежених у використанні певними групами людей, що дає змогу виділити численні терміносистеми, які існують у різноманітних галузях знань:
математичну, наприклад: vector – вектор, basis – база, базис, algorithm – алгоритм, formula – формула, integration – інтегрування;
біологічну: gene – ген, mammal – ссавець, reproduction – відтворення, ecosystem – екосистема;
політологічну: activity – діяльність, monarchy – монархія, welfare – добробут, parliament – парламент, administration – управління, security – безпека, change – курс валюти;
юридичну: case – справа, bail – (грошова) застава, ethnicity – етнічність, refugee – біженець, asylum – прихисток;
медичну: limb – кінцівка, injection – ін’єкція, vessel – судина, genetics – генетика, phenomenon – явище, arthrite – артрит, capsule – оболонка та ін.
Терміносистеми постійно оновлюються і доповнюються новими елементами. Джерелами такого доповнення й оновлення, тобто термінологізації, є інші терміносистеми та загальновживана лексика: військ.attack (наступ) – мед. heart attack (серцевий напад); політ. strategy (стратегія) – економ. investment strategy (інвестиційна політика); та ін. Такі процеси утворення термінів є, по суті, семантичною деривацією – метонімізацією та метафоризацією, використанням знака однієї предметної сфери на позначення іншої [49, с. 738].
Термінологізація на додачу відбувається як результат простого вживання у терміносистемі лексичної одиниці загального вжитку (ray – промінь сонця, ray – промінь, термін геометричної побудови), також як результат термінологічної деривації або запозичення (conductivity – superconductivity, провідність – надпровідність), і так само як результат адаптації іншомовних слів, калькування з інших мов (extremum – extremity, climax – climate, basis – base) [5, с. 57]. До них слід додати морфологічні способи словотворення, словотворення із застосуванням інтернаціоналізмів та стандартних спеціалізованих морфем (терміноелементів), абревіації та аналогії, іноді креації (створення) нового знака [49, с. 738].
Детермінологізація, як зворотний процес, переміщує термін до сфери загальновживаної лексики, переважно у іронічному контексті (a cool, calculated smile) [5, с. 57]. Перенесення терміну із збереженням або зміною понятійного змісту з однієї терміносистеми до іншої є взаємним обміном знаками, або ретермінологізацією [49, с. 737].
У межах терміносистеми постійно відбувається планове вдосконалення як здійснення її систематизації, тобто упорядкування згідно з відповідною організацією та категоризацією сфери науки і техніки. Так само важливими для внутрішньої організації терміносистеми є її кодифікація (унормування), приведення у відповідність до наявних у мові норм, уніфікація – приведення у відповідність змісту терміну до позначених понять, з метою усунення варіантності, і, насамкінець, стандартизація – приведення до стандартів терміносистем [там само, с. 737].

Проблема відповідності / невідповідності терміну лінгвістичним вимогам

Термінознавство, що вивчає терміносистеми мови, принципи їх організації, механізми творення термінів, завдання кодифікації та упорядкування терміносистем та їх відповідників у різних мовах, передбачає наступну проблематику [1, c. 21]:
визначення ознак термінів, вимог до них, характеризування місця термінів у терміносистемах,
встановлення структури і функціональної природи терміносистеми,
вияв та упорядкування засобів та механізмів термінотворення,
проекція терміносистем на наукові та наївні картини світу,
упорядкування термінів у форматі спеціальної галузевої терміносистеми,
вивчення способів запозичення і засвоєння термінів,
визначення параметрів мовної стандартизації термінів тощо.
При впорядкуванні, нормалізації терміносистем окремих галузей знань сучасне термінознавство висуває до терміну ряд вимог, наприклад [29, с. 12]:
при творенні нових термінів не відкидати тих, що надійно ввійшли в термінологічну систему мови;
дотримуватися принципів спадкоємності;
в термінології брати за основу власнемовні засоби;
приводити власнемовну термінологію у відповідність до міжнародної;
термін повинен бути логічним, тобто точно відповідати дефініції;
термін має бути системним, однозначним, оперативним;
термін має відповідати загальномовним традиціям;
термін не повинен бути емоційно забарвленим;
одне і те ж поняття повинно виражатися одним терміном.
Терміни виникають в результаті потреби з найбільшою точністю визначити поняття. Тому правильне вживання термінів набуває виняткового значення. Щоб уникати непорозумінь і давати можливість досягти найбільшої точності, терміни повинні мати лише одне значення (у всякому разі, для певної галузі).
Термінами можуть бути не лише окремі слова – прості чи складні, а й стійкі словосполучення – складні терміни-назви: fly-leaf (форзац, чистий аркуш на початку або в кінці книжки), crane’s bill (дика герань), bow-string girder (арочна ферма) і т.д. [3, с. 183].
Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родовидової класифікації; а в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі [37, с. 192].
Український дослідник М. І. Мостовий виділяє такі вимоги до терміну [там само]:
Термін має бути по можливості коротким і точним. Вдалий термін – не лише етикетка, він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття, напр.: piston «поршень», diphtong «дифтонг»; скажімо, слово table, вживане як термін, поза номенклатурою може означати «таблиця», «схема», «станок», «планшайба», «рольганг». Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.
Специфічність. Ця ознака – дуже бажана якість для технічного терміну у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.
Від терміну також вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного забарвлення, був спрямованим на об’єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям мови. Разом із цим, від терміну вимагається, щоб він служив грунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи. Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані [37, с. 193].
Таким чином, в мовознавстві довгий час була поширена точка зору про взаємооднозначну відповідність знаку та того, що він позначає, в термінологічній одиниці. Відповідно, термін вважався незалежним чи майже незалежним від контексту. Але багатозначність реально функціонуючих термінів, що постійно проявляється, суперечила визнанню терміну знаком іншої семіотичної природи, ніж слова загальновживаної лексики. Очевидно, що значення терміну може модифікуватися в контекстуальних зв'язках з іншими термінологічними та нетермінологічними одиницями [47, с. 92].
Хоча А. А. Реформатський [46, с. 115]має іншу точку зору і вважає, що терміну не потрібен контекст, оскільки він (термін):
член певної термінології, що і виступає замість контексту;
може вживатись ізольовано, наприклад, в текстах реєстрів чи законів у техніці;
для чого і повинен бути однозначним не загалом в мові, а в межах певної термінології.
В. П. Прач та ряд інших науковців [1; 13; 17; 24; 34; 40; 41; 54; 59] вважають, що однозначна відповідність мовного знака в термінологічній функції з одним поняттям трапляється рідко. Вважається, що такий ідеальний термін має відповідати двом критеріям [45, с. 25]:
входити лише до однієї терміносистеми;
співвідноситися лише з одним спеціальним поняттям – компонентом системи понять певної сфери наукових знань.
Підсумовуючи вище сказане, можна виділити такі головні вимоги до терміну [44, с. 146]:
термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови;
терміну властива відносна незалежність від контексту;
терміну притаманна властивість дефінітивності (кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на певне поняття);
термін експресивно нейтральний;
термін милозвучний;
термінології не притаманна синонімічність;
в межах однієї термінології термін повинен бути однозначним;
термін повинен бути систематичним у використанні;
термін повинен бути коротким;
10) термін повинен бути деривативним;
11) термін повинен бути точним.
Отже, така різноманітність та розходження в поглядах науковців щодо вимог до терміну ще раз підтверджує складність цього поняття та необхідність його подальшого дослідження.
Сучасне термінознавство кваліфікує термін як носія конкретної інформації, засіб мовного вираження наукового мислення у процесі комунікації [14, с. 129; 60, c. 150], як вербалізований спеціальний концепт процесу пізнання [30, с. 21], одиницю когнітивного пізнання науки, галузей знань та сфер діяльності людини, що називає процеси і об’єкти й одночасно служить засобом пізнання навколишнього світу [17, с. 4; 64].
На думку О. О. Селіванової, підхід до вивчення термінів не тільки як до елементів терміносистеми, а й як до засобів вербалізації відповідної концептуальної сфери, має особливе значення для вдосконалення традиційного поняттєвого апарату термінознавства і вважається найперспективнішим у цій галузі [51, с. 126]. У процесі вербальної передачі знань на основі інформативності терміну формується те, що С.Д. Кацнельсон називає «елементарним змістовим поняттям» [див. 20, с. 170]. Різні види інформативності передбачають наявність певних закономірностей реалізації семантичного потенціалу терміну. Якщо знакова інформативність передається на основі реалізації семантичних ознак, що ідентифікуються, а дефініційна та класифікаційна – на основі ознак, що диференціюються, то в текстах актуалізуються ознаки, релевантні щодо конкретної комунікативної ситуації. Таким чином, метатекстова інформативність терміну формує сукупність його ідентифікованих, диференційованих і комунікативних ознак.
Визначена як «пізнавальне знаряддя», «знакова модель» певної теорії спеціальної галузі знань, «структура якої в цілому адекватна структурі системи понять цієї теорії» [30, с. 129], терміносистема створює підґрунтя для з’ясування когнітивної проекції процесів термінотворення, встановлення співвідношення терміносистем і відповідних фрагментів наукової картини світу, прийнятої світовою науковою спільнотою або носіями певної мови й мови для спеціальних цілей [51, с. 126]. Саме тому когнітивне підґрунтя розвитку й збагачення галузевих терміносистем наразі становить вагомий науковий інтерес. Особливою сферою галузевого термінознавства виступають терміносистеми прикладних наукових практик, зокрема, медичні клінічні терміни.

Висновки до розділу 1

Особливості лексичного оформлення наукових, науково-технічних, науково-популярних текстів передбачають їхню насиченість спеціальною лексикою, передусім термінами. Терміни – слова або словосполучення, що мають спеціальне, суворо обмежене значення у певній галузі науки і техніки. Вони точно висловлюють значення речей, уявлень, понять, процесів, притаманних визначеній виробничій галузі.
Термінологія – сукупність термінів даної галузі виробництва, діяльності, знань, що являє специфічну частину лексики, яка підлягає усвідомленому регулюванню і упорядкуванню.
До характерних ознак терміну належать такі його характеристики: систематичність; точність; дефінітивність; незалежність від контексту; стислість; однозначність; експресивна нейтральність; милозвучність.
Залежно від ступеня спеціалізації значення вирізняють загальнонаукові, міжгалузеві і вузькогалузеві терміни. Основними функціями термінолексики є функція номінації і дефінітивна функція.
Терміносистемою вважається співвіднесена з певною сферою професійної діяльності людини сукупність термінів, які є найменуваннями наукових понять, пов’язаних між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях. Існують математичні, біологічні, юридичні, політичні, медичні та ін. терміносистеми.
Характерною властивістю медичної термінології є її однозначність (медичний термін ні в якому випадку не може бути багатозначним), точність і повна відсутність синонімів.

Розділ 2
СПОСОБИ УТВОРЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Другий розділ присвячений розгляду особливостей словотвору медичних термінів у системі сучасної англійської мови та специфічним характеристикам перекладу медичної термінології. Особлива увага приділяється аналізу англомовної термінологічної медичної лексики.
Медична клінічна термінологія представлена різними за семантикою термінами, що охоплюють розгалужену сферу клінічної медицини. За ступенем і характером спеціалізації їх класифіковано на загальнонаукові, міждисциплінарні та власне медичні найменування, які в сукупності становлять чітку систему. Її цілісність забезпечена наявністю різних за обсягом і структурою тематичних об’єднань термінів.

Формування і розвиток медичної термінології

Історія напівпрофесійного і професійного лікування налічує кілька тисячоліть. Деякі відомості про досягнення медицини найдавніших цивілізацій в розпізнаванні і лікуванні хвороб можна почерпнути з вавілонських клинописних записів і з давньоіндійських вед, з єгипетських папірусів і китайських ієрогліфічних рукописів [63; 66; 68]. У першу чергу, вавілоно-асирійській і єгипетській культурам зобов’язана давньогрецька медицина, що досягла в давнину найбільш високого ступеня самостійності як область професійного знання, що володіє відомою природничою глибиною. У творах давньогрецьких лікарів міститься звід знань, накопичених древньою медициною. Найбільш ранніми з джерел, що дійшли до нас, є кілька фрагментів медичних текстів Алкмеона Кротонского (VI ст. до н. д.). Понад 100 медичних творів тієї епохи зібрано в так званому «Збірнику Гіпократа» («Corpus Hippocraticum»). Вони приписуються за традицією великому лікарю давнини Гіппократу (460-377 р.р. до н. е.). У «Збірник Гіпократа» увійшли твори не тільки Гіпократа і його учнів, а й лікарів, що представляли інші напрямки давньогрецької медицини. Зі «Збірника Гіпократа» фактично починається історія європейської медицини та медичної термінології [72].
Хоча зв’язок грецької медицини з культурами Єгипту та Месопотамії безсумнівний, у творах збірки не можна знайти майже ніяких мовних даних, які свідчили б про такий зв'язок. Всі предмети та явища, що описуються в «Corpus Hippocraticum», названі, за рідкісними винятками, грецькими словами, без якого б то не було натяку на іншомовні запозичення. Гіппократ і його послідовники унаслідували медичну лексику, вживану багатьма поколіннями народних цілителів; про неї до певної міри можна судити вже по «Іліаді» Гомера (IX-VIII ст. до н. е..). У гомерівському епосі представлена значна частка тих анатомічних і нозологічних позначень, якими користувався Гіппократ і без яких не обходяться сучасні лікарі. З грецької народної мови головним чином черпалися слова для назв медичних предметів і явищ. Спеціальних медичних слів, які відповідають сучасному поняттю терміну і уживаних тільки лікарями, в «Збірнику Гіпократа» порівняно небагато. Один і той же предмет позначений у ньому нерідко різними словами. Основне мовне багатство збірки представлене найменуваннями хвороб і їх симптомів, а анатомічна лексика представлена слабкіше [62; 70; 72].
Від «Збірника Гіпократа», часто за допомогою наступної латинізації, наукова медицина успадкувала безліч найменувань, наприклад: акроміон, амбліопія, апофіз, бронх, герпес, діапедез, ілеус (Ileus), кахексія, карцинома, кіфоз, кома, ліхен, лохії, лордоз, нефрит, нома, опістотонус, парез, поліп, сімфізіт, тиф, уретра, холера, екзантема, ектіма, екхімози, емфізема, епідемія, еритема [11].
Значний внесок у медико-біологічну лексику вніс грецький філософ і вчений Аристотель (384-322 р.р. до н. е.). До його творів походять, наприклад, такі найменування, як алопеція, аорта, глаукома, діафрагма, меконій, лейкома, ністагм, pancreas, трахея, фаланга (фаланги), екзофтальм. Аристотель уточнив спеціальні значення ряду вже існуючих в медичному лексиконі слів, наприклад зміст слова mēninx, mēningos (оболонка) звузив до значення «мозкова оболонка».
З початком епохи елінізму (кінець IV-I ст. до н. е.) центр наукової медицини перемістився в столицю однієї з еліністичних монархій – Олександрію [65]. Тут склалася відома в усьому світі Олександрійська медична школа. Вона прославилася діяльністю головним чином двох видатних лікарів – Герофіла і Еразістрата, що залишили помітний слід в медичній, особливо анатомічної термінології. Якщо в попередню епоху медичний лексикон збагачувався в основному шляхом запозичення слів розмовної мови, то олександрійці сміливо вводять неологізми – штучні, спеціально створені найменування.
Весь подальший шлях розвитку медичної термінології був значною мірою орієнтований на терміни, апробовані, кодифіковані, анотовані олександрійськими лікарями. Саме в них медична мова набула рис стрункості та наукової точності, які помітні навіть з позицій сучасної науки.
Протягом усієї своєї історії латинська мова відчувала сильний вплив грецької. Латинська мова за гнучкістю поступалася грецькій, що володіла дивовижною здатністю наділяти у мовні форми нові ідеї, з легкістю створювати все нові і нові найменування за допомогою різних способів словотворення, особливо шляхом складання основ слів.
Запозичення укоренялися досить швидко, чому немало сприяла та обставина, що більшість практикуючих в Римі лікарів були греками. З них великий інтерес до питань медичної термінології проявив Руф Ефеський (I-II ст. н. е.). Він написав для тих, хто вивчав анатомію, маленький навчальний посібник «Про називання частин людського тіла».
Медичний та філософський інтерес самого видатного з практикуючих в Римі лікарів Клавдія Галена (129-201 або 130-200, або 131-200) незмінно перепліталися з філологічним. Гален склав словник та коментарі до творів Гіпократа. Він запровадив чимало нових грецьких найменувань, уточнив значення старих, відродив деякі майже забуті або малозрозумілі для його сучасників гіпократівській позначення. Він прагнув, щоб склад і внутрішня форма слова правильно орієнтувалися щодо позначуваного предмета, а анатомічні найменування і щодо функції, виконуваної відповідним органом. Він вважав особливо важливим, щоб кожне спеціальне слово мало однозначне застосування і тлумачення – Гален звів застосування слова diaphragma до єдиного значення «грудочеревна перешкода», закріпив за словом ganglion, що означав «пухлиноподібне утворення», також і анатомічне значення – «нервовий вузол».
Вклад анатомів Відродження в розвиток словника анатомічних термінів був величезним. До кінця XVIII ст. число анатомічних найменувань перевищила 30 000, в той час як від древніх греків їх було успадковано лише близько 700.
Наукова революція XVII ст. викликала бурхливий прогрес медичної науки, характеризується становленням нових наукових дисциплін і фундаментальних наукових напрямів, що супроводжувалося створенням безлічі нових термінів.
У XVIII ст. латина ще залишалася міжнародною мовою біології та медицини, якою видавалися наукові праці, велося викладання, відбувалися наукові диспути. Латина гармонійно уживалася з національними мовами як зі своїми рівноцінними і рівноправними спадкоємцями в кожній окремій країні. До середини XIX ст. положення докорінно змінюється. Латина остаточно поступається місцем (у різних країнах – в різний час) національним мовам, і тепер вони стають засобом письмового і усного наукового спілкування, а за латиною зберігається лише номінативна функція, тобто функція називання досліджуваних об’єктів в деяких медико-біологічних класифікаціях (в анатомії, гістології, ботаніці, зоології та ін.).
Формування англомовної медичної термінології тісно поєднане з розвитком мови в цілому. Існують певні варіації щодо періодизації англійської мови, яка підпорядкована лінгвістичним змінам. За традицією, в історії англійської мови є чотири періоди розвитку – давньоанглійський період (449 – 1100 р. р.), середньоанглійський період (1100-1500 р. р.), ранній сучасний (1500-1800 р. р.) та пізній сучасний період англійської мови (1800 – дотепер) [6].
Найбільш детальна типологія пов’язана з корективами та встановленими мовними нормами. Таким чином, класифікація здійснюється в межах таких періодів: давньоанглійський період (450-700 р. р.) – дописемний етап та існування діалектизмів племен; давньоанглійський період (700-1066 р. р.) – переважає західно-саксонський діалект; ранній середньоанглійський період (1066-1350 р. р.) – початок нормандського завоювання та зародження англо-нормандської мови; період класичної середньоанглійської мови (1350-1475 р. р.) – англійська мова офіційно стає мовою держави і літератури; період ранньої нової англійської (1476-1660 р.р.) – закріплення остаточної граматики та закінчень, поява книги англійською мовою; неокласичний період (1660-1800 р. р.) – запровадження мови, поява стилів, фіксування вимови, уніфікація граматики; період пізньої нової англійської (1800 – дотепер) – поява стандартизованої англійської мови [27, с. 46]. З огляду на прогрес у медицині, Р. Фортуен пропонує таку періодизацію розвитку англійської медичної термінології: давньоанглійська (600-1150 р.р.), середньоанглійська (1150-1450 р.р.), період Ренесансу (1450-1700 р.р.), науковий період (1700-1850 р.р.), ранній сучасний період (1850-1950 р.р.).
Давньоанглійський період (600 – 1150 рр.). Р. Фортуен (R. Fortuine) вважав, що давньоанглійська мова мала винятково германське походження. Германські слова були не тільки медичними, але й носили анатомічний характер і позначали частини тіла людини або ж назви внутрішніх органів. Ці слова були запозичені з мови германських племен. У XIV ст. друга в історії пандемія чуми, так звана «чорна смерть» (‘Black death’) збагатила мову такими словами, як epidemic, infection, dysentery, disease, apoplexy. Попри переважаючу цінність французької мови, порівну із запозиченнями застосовуються і слова національного словника, такі як наприклад: kidney; buttock; armpit; backbone; bald; dizzy; ringworm; falling sickness [57, c. 21].
Цей період англомовної медичної термінології певною мірою співпадає з мовною класифікацією, а також з появою латинських і французьких слів.
Середньоанглійський період (1150-1450 р.р.). У середньовіччі медицина була під владою церкви, а лікуванням займались церковнослужителі при монастирях. В ті часи, медицина не була наукою, а саме слово medicus фігурально означало абат – служитель церкви, який займався духовним зціленням [61, с. 8-10]. З приходом норманів трапилися зміни не тільки в суспільному житті Англії, але й в медичній термінології. Через те, що латина була урядовою мовою тодішньої медицини, то велика кількість термінів має латинське походження. Як наслідок, face від лат. facies, diaphragm від лат. diaphragma, remedy від лат. remedium, poison від лат. potio та інші. Інші терміни увійшли в англійську мову через сприяння французької, тому що нормано-французька вважалася офіційною мовою суду, церкви та освіти. Англомовна медична термінологія поповнюється клінічними термінами французького походження для позначки таких хвороб, як blemish, dropsy, palsy.
Період Ренесансу (1450-1700 р.р.). Для цього періоду були характерні відкриття в області медицини. Латина залишалася мовою релігії, філософії і т. д. За допомогою цієї мови перекладалися всі медичні пакти греків та арабів. Відбувається уніфікація анатомічного словникового складу, який надзвичайно поповнив англійську медичну термінологію. Латинські слова, які є вагомим компонентом англомовного глосарія, здебільшого, були запроваджені у мову шляхом писемності. У процесі перекладу робіт були помічені чималі дефекти, зокрема, лексикон значно локалізував перекладача та вабив запозичувати з інших мов. Через те, що Ренесанс сформувався в Італії, то англійська медична термінологія поповнилась й італійськими словами. Італійський лікар Джіроламо Фракасторо (1478-1553 р.р.) для маркування явищ таких, які зумовлюють патофізіологічні хвороби, пропонує термін fomites. Притаманними для цього періоду є такі слова: malaria, scarlatina, influenza, pellagra тощо [16, c. 156]. Період Ренесансу був насамперед багатозначним в сфері медицині, після доби Середньовіччя.
Науковий період (1700-1850 р.р.). Цей період виділяється науковими здобутками, такими як переливання крові, винайдення хініну та аспірину. Досягнення в медицині характеризуються появою нової лексики, такої як inoculation, purpura, тощо. З’являються слова клінічного напрямку, такі як scoliosis, eczema. Медицина в цей період стає академічною. Значна кількість слів перейшла в англійську мову із сучасної латини без змін, наприклад: scoliosis, diastasis, інші слова створювались шляхом греко-латинських префіксів sub/suprа, наприклад: submaxillary, suprarenal чи латинським прикметниковим закінченням -oidus/-iformis із визначенням подібний до чогось, наведемо приклади: vermiform, filliform. Водночас з’являлися слова англомовного походження, такі, як наприклад: hunchback; whooping; snow blindness; frostbite; lockjaw [58, с. 24-26].
Ранній сучасний період (1850-1950 р.р.). Поява новітніх способів аналізу та лікування обумовлює розвиток галузевих напрямів медицини. Сучасні винаходи Л. Пастера та Р. Коха відтворюються в таких словах, як sterilization, streptococcus, microbe. Розповсюджуються нові назви захворювань і мікроорганізмів, наприклад: oncomycosis; botulism; paratyphoid fever; trench fever; tularaemia; chlamidia; recketsia [там само, с. 29].
Техніки лікування та хірургічні втручання поповнили англомовну медичну науку такими словами, як laparotomy, mastectomy. Досліди З. Фройда та виникнення в XIX ст. психіатрії як науки зумовило появу чисельних термінів на позначення психічних розладів, таких як schizophrenia, inferiority complex. У період XX ст. здійснився розвиток у харчуванні та метаболізмі, і такі поняття, як nutrition, calorie, стають універсальними словами. Після відкриття німецьким вченим В. Рентгеном радіоактивних променів, прогресують такі явища, як радіологія та рентгенологія, які збагатили галузь медичної науки такими лексемами, як x-ray, radiology [там само].
Цікаві спостереження з питань діахронічних та синхронічних аспектів англомовної травматологічної термінології (ТМТ) робить І. Ф. Стоянова, яка простежує етимологічні витоки англомовної ТМТ термінології, а також подає характеристику функціонування ТМТ термінів у художніх текстах і в медичному неформальному дискурсі. Зупинимось коротко на висновках цього дослідження [55].
Лексичний склад англійської ТМТ термінології відрізняється домінуванням греко-латинських запозичень (88,7%) порівняно з термінами, запозиченими з інших європейських мов (французької, хорватської – 3,4%) та питомими одиницями (7,9%). Асиміляція ранніх запозичених греко-латинських термінів відбувалася шляхом калькування та приєднання латинських афіксів до латинізованих основ. У середньоанглійський період процес запозичень класичних термінів відбувається через мову-посередницю (французьку). У XVI-XVII ст. відзначається перевага письмового шляху введення запозичених термінів, причому процес масового запозичення термінів до англійської ТМТ проходив у XVIII-XX ст. Залучення запозичених термінів до словотвірних процесів відбувається після певного періоду часу (200-300 років: to amputate (1630-1640), ampute (1910). Більшість термінів класичного походження має асимільований характер.
Сучасний етап розвитку термінознавства характеризується тим, що основним напрямком роботи в цій галузі є практичний аспект удосконалення та кодифікації термінології. Ці проблеми є актуальними для української медико-клінічної термінології, основний корпус якої вже сформувався, проте він потребує істотного впорядкування й нормалізації.
Медична терміносистема багаторазово потрапляла до фокусу уваги вчених, зокрема А. В. Боцмана [4], О. Б. Петрової [42], М. М. Закалюжного [15], С. В. Вострової [6], І. В. Знаменської [16], А. В. Косенко [27] та інших. Увага науковців зосереджувалась на етимологічній специфіці медичних термінів, а також структурних і функціональних особливостей.
Медична термінологія має певні характеристики, які повинні враховуватись в процесі її аналізу. Кардинальною властивістю медичної термінології є однозначність, іншими словами, медичний термін ні в якому випадку не може бути багатозначним. Другою визначною ознакою медичних термінів являється точність, і повна відсутність синонімів. Медичний термін має бути точним та однозначним.
Проблему вдосконалення термінології клінічної медицини, її практичне втілення трактуємо як цілий комплекс робіт щодо систематизації, кодифікації, нормування та уніфікації наукової термінології.
Медична термінологія має свої специфічні особливості, а саме:
в основі багатьох англійських медичних термінів лежать латинські та грецькі корені, що робить їх інтернаціональними;
медичні терміни характеризуються такими особливостями як наявність дефініції, максимальна абстрактність, моносемічність, відсутність експресії та емоційного забарвлення, стилістична нейтральність, співвіднесеність зі спеціальними поняттями та сувора логічність;
для поповнення термінології часто використовуються терміни-епоніми.
Одне з актуальних завдань сучасної лінгвістики – не лише зафіксувати, вивчити та проаналізувати лексико-семантичні інноваційні процеси в термінології, але й кодифікувати саму терміносистему. Кодифікацію визначаємо як усвідомлену і зафіксовану норму. Своєрідними орієнтирами кодифікації є принципи системності, денотативно-сигніфікативної співвіднесеності, актуальності, історизму.
Одним з пріоритетних напрямків термінологічної роботи в галузі медицини на сучасному етапі є унормування клінічної термінолексики, тобто перегляд терміносистеми відповідно до поняттєвої бази та норм літературної мови. Таким чином, як свідчить ретельний аналіз теоретичних робіт з проблематики нашого дослідження, медична термінологія була й залишається у фокусі уваги дослідників, що відкриває широкі перспективи майбутніх досліджень.

2.2. Особливості словотворення англомовних медичних термінів

Невпинний розвиток технологій в сфері охорони медицини здоров’я, поява сучасних методів лікування, устаткування та матеріалів, інтернаціоналізація явищ професійної медичного порозуміння та розвиток інформативних каналів обумовлюють виникнення інноваційних положень та термінів.
Дослідники дериваційної специфіки медичної термінології підкреслюють, що «словотворення – це процес творення нових слів, результатом якого є породження нових лексичних одиниць різної частиномовної природи для називання предметів, понять, ознак, дій, процесів тощо» [42, с. 120].
Безперечно, вагомим чинником, який має вплив на інформативність та ефективність морфемного аналізу та висвітлення дериваційної та семантичної своєрідності медичних термінів є той факт, що в англомовній медичній термінології є чимала частина запозичень з грецької мови та латинської, як у вигляді цілих одиниць, так і у вигляді терміноелементів. Дж. Сейгер дотримується такого погляду, що шляхи термінотворення мають подібність до способів словотворення лексичної одиниці, і виокремлює три основні прийоми формування термінів [71, c. 738]:
застосування існуючих словотвірних резервів;
модифікація наявних у мові ресурсів;
утворення цілком нової лінгвістичної одиниці.
За результатами досліджень науковців, 60% неологізмів у медичній галузі складають якраз інтеґровані лексеми, які створені за допомогою дериваційних процесів із використанням способів термінотворення, які є в комплектації тієї чи іншої мови, а 40 % становлять усі інші неологізми [69, c. 201].
Мeдична тeрмінoлoгія відноситься до oднoгo з віковічних лексичних прошарків через те, що протягом багатовікової історії в ній відобразились першорядні засоби слoвoтвoрeння, які уможливлювали перспективу формування сучасних тeрмінів. З точки зору польської дослідниці Б. Джуганової, словотвірна систематизація медичних термінів ґрунтується на класифікації технік їх утворення [67, c. 57]. Отже, найпродуктивнішими засобами термінотворення в англійській мові є наступні способи [4, с. 13]:
Морфологічні способи творення: афіксація; безафіксні способи творення; осново- та словоскладання; абревіація.
Синтаксичні способи творення: формування стійких терміносполучень, які становлять собою дво- та багатокомпонентні терміни.
Семантичні способи творення: метафора, метонімія; епонімія.
Морфологічно-синтаксичний спосіб: субстантивація, адвербіалізація тощо.
У ролі словотворчого способу термінотворення та збагачення термінологічної структури вирізняють також запозичення термінів з інших мов. Розглянемо більш детально фіксовані прийоми утворення медичних термінів.
Морфологічні способи творення:
афіксація
Велика кількість медичних термінів сформована шляхом афіксації внаслідок використання грецьких, латинських префіксів та суфіксів. Привілей даного способу термінотворення полягає в тому, що такі терміни не викликають помилкових сенсів, тому що не запобігають термінологічній номінації, однак дають змогу «розкодувати» визначення певного явища через декодування терміноелементів.
a) прeфіксальний спосіб позначає забарвлення, форму, чисельність, формат та властивості розташування, наприклад: peri-periarticular – навкoлoсуглoбний;
Високопродуктивними префіксами в англійській мові являються такі:
anti- (antiedemic – протинабряковий)
inter- (interosseous – внутрішньокістковий)
re- (recurrent – рецидивний)
б) суфіксальний спосіб творення (греко-латинські суфікси в англійській мові є доволі упорядкованими та продуманими, вносять деталізацію по співвідношенню до значення, яке відтворює корінь, і мають змогу переінакшувати граматичну категорію терміну). Розглянемо більш розгорнуто на прикладах:
суфіксоїд -itis означає захворювання запальнoгo характеру (periodontitis – періодонтит);
суфіксоїд -oma (lipoma – ліпома) практично завжди номінує новоутворення і т. д.
Суфіксальна структура сфери медицини може бути репрезентована у вигляді суфіксів, посеред яких можна виділити найпродуктивніші за допомогою наступної схеми:
N +-ion, -itis (abfraction – абфракція, stomatitis – стоматит);
Adj. + -ous, -ic (autogenous – аутогенний, necrotic – некротичний);
V+ -ate (exfoliate – злущуватися, відшаровуватися).
в) прeфіксальнo-суфіксальний спoсіб (periimplantitis – пeриімплантит; запалeння кісткoвoї тканини навколо імплантату);
безафіксний спoсіб творення (в англійській мові достатньо продуктивним способом є усічення – творення новітніх слів в наслідок відкидання твірної основи:
hype від hypodermic syringe – шприц для підшкірних ін’єкцій
rehab від rehabilitation center – центр реабілітації.
oснoвo- та слoвoскладання вважається найпоширенішим прийомом поповнення медичної термінологічної лексики: dentinoenamel – дeнтинo-eмалeвий, temporomandibular – скронево-нижньощелеповий. В ролі основ в англійській мові здебільшого виступають греко-латинські терміноелементи. Наведемо приклади: -phobia, -metry, -plasty.
Зазначені терміни утворюються за такими моделями:
N + -phobia (від гр. -phobia) → N + -фобія (ірраціональний страх, який неможливо взяти під контроль) → dentophobia – дентофобія (страх перед стоматологічним лікуванням);
N + -scopy (від гр. -scopia) → N + -скопія (обстеження за допомогою інструменту, найменування якого містить терміноелемент -скоп) → microscopy – мікроскопія;
N + -graphy (від гр. -graphia): → N + -графія (техніка виконування діагностичних візуалізаційних наукових досліджень) → radiography – рентгенографія.
Варто підкреслити, що перший елемент терміну здійснює функцію характерного семантичного ядра і виконує найбільшу частину смислового навантаження.
абревіація: абревіація вважалася одним із найпродуктивніших способів збагачення лексичного складу різних мов світу у ХХ ст. Найбільш широко вживаною групою являються наступні абревіатури:
BP – blood pressure – артеріальний тиск – АТ
GBR – guided bone regeneration – направлена кісткова регенерація.
Виділяють графічні абревіатури, поміж яких чимала частка має латинське походження, наприклад:
b. i. d. – bis in die – twice а day – два рази на день;
NPO – Nil Per Os – nothing by mouth – не приймати ні їжі, ні води перорально.
Синтаксичний спoсіб реалізується шляхом стійких терміносполучень, які представляють собою дво- та багатокомпонентні терміни, наприклад:
dentin dysplasia – дисплазія дентину;
early childhood caries – карієс раннього віку, тощо.
Семантичний спосіб:
метафора та метонімія (dental bridge – мостоподібний протез, wisdom tooth – зуб мудрості тощо). Висока продуктивність метафоризації в медичній термінології обумовлена спроможністю метафори утворювати в пам’яті адресата образність, надаючи при цьому перевірене карбування інформації; окрім того, метафорі характерна наочність, що є змістовним чинником в прагматичному аспекті. Скоріше за все, процес метафоризації та метонімізації спричинений тим, що людина під час взаємодії з навколишнім оточенням та при формуванні необхідності номінації новітніх предметів та явищ, вдається до найближчих для себе зіставлень з матеріальної картини світу.
епонімія (термінологічні сполуки, в яких одним із складників є власна назва: Hodgkin’s disease – хвороба Ходжкіна).
При аналізі медичних термінів варто приділити увагу термінам-епонімам, тобто термінологічним словосполученням, які номінують ім’я лікаря, що вперше описав захворювання, етіологію, патогенез або ім’я пацієнта, у якого було знайдено це явище. І. М. Терлецька, М. О. Кобильченко та Н. С. Шекера [57] констатують той факт, що разом із стандартними термінами-епонімами XVI-XIX століть, почали з’являтися модернізовані терміни, які віддзеркалюють періоди процвітання новітніх галузей охорони здоров’я, і відповідно відкриття деяких фактів того чи іншого ученого, країни. Приклади термінів-епонімів: Axenfeld‘s syndrome; Zeiss lens; Schirmer‘s test [16].
Для правильного перекладу терміну важливо знати його словотвірну і морфологічну структуру. Нижче подається основна їх класифікація за будовою:
прості терміни, які складаються з одного слова: аbatriculation –вивих;
складні термни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: water-in-oil – емульсія типу вода і олії;
багатокомпонентні терміни, які мають у своєму складі три і більше слів: xanthogranulomatous – ксантогранулематозний;
терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: quadrantic hemianopsia – квадратна геміанопія;
похідні терміни, утворені способом афіксації: reviviful – оживлений.

2.3. Переклад у галузі спеціальної медичної термінології

Згідно класифікації видів перекладів за жанрово-стилістичними характеристиками оригіналу науково-технічний переклад відноситься до інформативного (спеціального) перекладу [25, с. 97], загальними рисами якого насамперед є інформативність стилю, його змістовність, логічність, у тому числі, сувора послідовність викладу, відповідність усіх елементів єдиної концепції, точність, об’єктивність [43, с. 180]. Провідним принципом лексичної організації науково-технічних текстів є використання термінологічної та спеціальної лексики. Терміни є важливою складовою специфіки перекладу таких текстів, адже їх не можна використовувати для демонстрації кількох різноманітних понять, до того ж, терміни повинні мати чітко окреслене значення, а їхня семантика має відповідати визначенню. Перекладачеві у галузі науково-технічних текстів слід не лише володіти технікою перекладу термінів та вмінням зберігати інформаційний смисл, але також розуміти робочу (продуктивну) специфіку матеріалу перекладу [там само, c. 187], тобто прагнути тематичної грамотності.
Міжмовні семантичні кореляції термінів і терміносистем вихідної мови, відповідних їм термінів і терміносистем мови перекладу мають перспективу подальшого вивчення. Між словниковим ресурсом загальнонаціональної літературної мови і термінологічними сферами різних областей знань відбувається складна взаємодія у двох напрямах – лексичному і структурному. Видами цієї взаємодії є термінологізація (долучення нетермінологічної лексики до складу термінів) і детермінологізація (відповідно зворотний процес). Термінологізація загальновживаної лексики та лексичних одиниць інших підмов є продуктивним способом терміноутворення, результатом семантичної деривації у форматі готового мовного знаку, оскільки вона виявляється у звуженні лексичної семантики або у переносі значень, обумовлених певним оточенням [там само, c. 200].
Медична клінічна терміносистема – одна з підсистем загальномедичної термінології. Сучасна медицина як одна з найрозвиненіших галузей науки послуговується належним чином організованою фаховою мовою, основу якої становить спеціальна лексика [26]. Наразі медико-клінічна термінологія – це не лише один з найбільших розділів загальномедичної термінології, який об’єднує блоки термінів різних медичних спеціальностей, але й найменш унормована група термінологічної лексики медичних наук, невпорядкованість якої пов’язана передусім з наявністю таких явищ, як полісемія, синонімія, варіантність [36, с. 3].
Переклад медичних термінів є особливою галуззю практики перекладу. Всі європейські мови мають у своєму складі схожі медичні терміни із схожими греко-латинськими коренями. Збереження латинської мови як мови науки впродовж багатьох століть сприяло тому, що у медичній номенклатурі збереглaся безліч схожих за формою і значенням лексем, й наслідки цього можна спостерігати до цих пір, адже знання латинських коренів допомагає професіоналам у галузі медицини розуміти медичні тексти різними мовами.
Медичний переклад можна умовно поділити на дві галузі. Перша – це медичний переклад спеціалізованої медичної літератури, так само як документації і інструкцій до медичного устаткування, наукових статей й описів клінічних досліджень, нормативів контролю якості лікарських препаратів, фармацевтичних інструкцій та інше. Друга галузь – переклад медичних текстів приватного характеру, таких, що стосуються конкретних людей [10, с. 36].
Медицина є наукою, у якій точність відіграє важливу роль. Від точності розрізу й кількості препарату, що вводиться, може залежати життя й здоров’я людини, тому медичний переклад не припускає можливості допущення помилок. Крім відповідальності, уважності, володіння термінологією й розуміння характеру тексту, переклад медичних текстів має й інші особливості.
Переклад медичних текстів характеризується специфічним мовним феноменом, що пов’язаний із спеціальною галузевою термінологією, її утворенням та вживанням. Деякі медичні терміни, що мають одне джерело походження й на перший погляд не відрізняються за формою, набувають у різних мовах і навіть контекстах різного значення, яке може відрізнятися тією чи іншою мірою. У таких випадках перекладач повинен уміти розгледіти проблему і звернутися за консультацією до експертів – медичних фахівців або до спеціалізованих довідкових матеріалів.
При перекладі іншомовної медичної термінології науково-популярних текстів перекладачі часто стикаються із дилемою вибору між спеціальним медичним терміном або терміном, що є загальновживаною лексемою, словом широкого вжитку. Саме проблема міжгалузевої синонімії створює певні труднощі при перекладі, оскільки необхідно обрати один термін згідно із сферою перекладу.
Також спостерігається помітна тенденція популяризації наукових термінів у науково-популярних текстах. Такі документи часто складаються технічними перекладачами для нефахівців, з метою поінформування і інструктажу. Важливо підкреслити, що сьогоднішні нефахівці значною мірою відрізняються від тих, які існували кілька десятиліть тому. У наш час для пацієнтів є дедалі важливішим дізнаватися про найбільш поширені захворювання, їх симптоми і про методи захисту і профілактики. Сучасний пацієнт є допитливішим і вимогливішим. Цей факт є тісно пов’язаним із загальною тенденцією популяризації науки. Із часом можна очікувати, що у майбутньому латинські терміни набудуть ще ширшого вжитку у науково-популярних текстах.
Можливо, серед найбільш серйозних труднощів, з якими повсякчас стикаються перекладачі, є вміння встановлювати еквівалентні медичні терміни та окреслювати їхнє галузеве вживання. Переклад термінів вимагає знання тієї галузі, до якої вони належать, розуміння значення термінів як іноземною так і рідною мовою. При перекладі науково-технічної літератури важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. А. Я. Коваленко [22, с. 257] визначає два етапи у процесі перекладу терміну: перший – це з’ясування значення терміну у контексті, другий – переклад значення рідною мовою.
Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту. Еквівалент – постійна лексична відповідність, яка повністю збігається із значенням слова [25, с. 128]. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони слугують опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з’ясувати характер тексту. Саме тому слід вміти знаходити відповідний еквівалент терміну у мові перекладу. Переклад термінології здійснюється різними способами, за допомогою лексичних, лексико-семантичних та лексико-граматичних трансформацій [там само, с. 104]. Завдання перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого способу в ході процесу перекладу, щоб найточніше передати значення певного терміну.
Одним з найпростіших прийомів перекладу терміну є прийом транскодування. Транскодування – це такий спосіб перекладу, коли звукова та / або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу [19, с. 21]. Терміни також можна перекласти за допомогою калькування – прийому перекладу нових слів (термінів), коли відповідником простого чи (частіше) складного слова (терміну) вихідної мови в мові перекладу вибирається, як правило, перший за порядком відповідник у словнику [там само, с. 25].
Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Цей прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які зазвичай подаються в лапках. Описовий переклад – це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін замінюється в мові перекладу словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова, словосполучення, терміну [19, с. 36]. До описового перекладу висуваються такі вимоги: 1) переклад повинен точно відтворювати зміст позначуваного поняття, 2) опис не повинен бути надто докладним, 3) синтаксична структура словосполучення не повинна бути складною. При застосуванні описового перекладу важливо, щоб словосполучення в мові перекладу точно передавало всі основні ознаки поняття, позначеного словом оригіналу [там само, с. 36].
Так само ефективною для перекладу новітніх авторських термінів-неологізмів є контекстуальна заміна – це така лексична перекладацька трансформація, внаслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу [там само, с. 26]. Слід зазначити, що не існує точних правил створення контекстуальних замін, оскільки переклад слів в таких випадках залежить від контексту їхнього вживання. Існують, однак, чотири основних прийоми створення контекстуальних замін: смислова диференціація, конкретизація та генералізація значення і антонімічний переклад [там само, с. 27].
Розглядаючи переклад термінів з точки зору теорії таких вчених, як О. В. Супераньска, Н. В. Подольска, слід наголосити на тому, що термін – це однозначна одиниця; термін не має конотативних значень, синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом [56].
С. М. Горелікова формулює ряд формальних правил перекладу двокомпонентних термінів-словосполучень, тому що «якщо вдається з’ясувати значення компонентів, то ці правила допоможуть розкрити значення складовго слова в цілому» [10, с. 44].
Перш за все, слід визначити, до якої лексико-смислової категорії відносяться компоненти складного терміну, тобто що саме вони позначають: предмети, дії, властивості і т.д. Складний термін, обидва компоненти якого означають предмети, перекладається по-різному, залежно від того, в якому співвідношенні знаходяться між собою предмети.
Якщо другий предмет – частина першого, то при перекладі його еквівалентом буде вживатися іменник в однині називного відмінка + іменник в однині родового відмінка, наприклад, wheat consumption – споживання пшениці, control system – система контролю.
Якщо перший предмет є частиною другого, то перший компонент перекладається за допомогою прикметника, оскільки він визначає якісну особливість другого предмета, що відрізняє його від інших, подібних предметів, наприклад, laboratory research – лабораторне дослідження.
Якщо ж перший компонент складного терміну позначає предмет, а другий – його властивість, тобто істотну характеристику предмета, то при перекладі еквівалент другого компонента отримує форму називного відмінка, а еквівалентом першого компонента буде іменник у родовому відмінку, наприклад, balloon angioplasty – балонна ангіопластика.
Якщо перший компонент складеного терміну позначає предмет, а другий – дію, що відбувається з цим предметом, то при перекладі еквівалент другого компонента матиме форму називного відмінка, а еквівалент першого компонента – форму родового відмінка, наприклад, bank pressure – тиск банку і т.д. [10, с. 45].
Особливу складність при перекладі представляють багатокомпонентні терміни. Перш за все слід розкрити значення основного компонента. Велику роль при цьому відіграє контекст. Потім у складі багатокомпонентного складного терміна слід знайти внутрішні терміни, якщо вони є, та визначити інші компоненти, які до них належать [там само, с. 45].
Хоча більшість медичних термінів мають грецьке і латинське походження, їхні значення у різних мовах не завжди можуть бути однаковими. Саме на цьому етапі перекладу часто допускаються помилкові припущення, які здатні зашкодити інтерпретації тексту та визначенню прийомів перекладу.
Враховуючи те, що латинська мова слугує для описання анатомічної номенклатури, було б неправильно вважати, що будь-який анатомічний латинський термін буде залишатися незмінним дотепер. Втім, є приклади такої зміни, які порушують усі правила: латинська medulla oblongata (кістковий мозок) і fibula (гомілкова кістка) англійською перекладаються як bone marrow і calf-bone. В інших випадках латинський термін використовується без жодних змін: patella (колінна чашечка). Тому, щоб уникнути помилок, перед початком перекладу слід ретельно консультуватися із словником із приводу кожного латинського анатомічного терміну.
Під час роботи з перекладом медичних термінів латинського походження англійською мовою багато класичних термінів необхідно спрощувати і писати так, як їх прийнято писати у загальновживаній англійській мові. Наприклад, загальновживаний латинський термін nefropatha (нефропатія), який походить від грецького слова nefr (нирки) та суфікса -patha (хвороба), легко може бути перекладено англійською мовою як nephropathy, але змість цього, зазвичай, використовується термін ‘kidney disease’ (захворювання нирок). До цієї ж групи можна віднести такі терміни: cefalea або cefalgia / headache – головний біль; pirosis / heartburn – печія; cardiopathas / heart disease – захворювання серця.
На важливість досліджень у галузі медичної термінології вказують спеціалісти у галузі популяризації науки. Вона зумовлена тим, що це найдавніша термінологія, на прикладі якої можна простежити шляхи становлення, розвитку та вдосконалення термінів, реалізацію семантичних процесів, певні тенденції, способи і засоби словотворення, а також функціонування цих засобів саме в галузі медицини.
Для правильного розуміння і перекладу термінів слід правильно розуміти і аналізувати їх морфологічну будову, семантичні особливості, що відрізняють терміни від загальновживаної лексики, основні типи термінів- словосполучень, їх структурну специфіку та правила вживання [41, с. 9]. Усе це повинно уможливити вичерпне розуміння змісту понять, висловлених за допомогою термінів, та правильно організувати систематизований пошук у різноманітних довідкових виданнях та електронних словниках.

Висновки до розділу 2

Англомовна медична термінологія тісно поєднана як із розквітом англійської мови, так і з еволюцією медицини як науки. Такий подвійний характер є результатом поєднання наукового прогресу, що збагатив англомовну медичну термінологію науковою лексикою, яка, зі свого боку, пристосувалась та унормувалась відповідно до мовних правил.
Науково-технічну термінологію складають численні загальновживані слова, які поряд із своїми основними значеннями набувають значень, що є специфічними для певної науково-технічної галузі. Також до складу цієї термінології залучають загально-технічні терміни, які використовуються у кількох сферах науки і техніки, разом із термінами, що вживаються у обмеженому вжитку, оскільки стосуються вузько-галузевого наукового контексту.
Подібна багатозначність термінів призводить до помилок при перекладі та заміни одного терміну іншим, нехай навіть і схожим, тому при перекладі термінів слід брати до уваги контекст, хоча термін, завдяки однозначності, може бути відносно незалежним від контексту. При перекладі, тим не менш, слід зазначати, чи слово використане у своєму звичному значенні або у спеціальному технічному, також, у якому із значень вжито багатозначний термін, які складові терміну-словосполучення опущено та ін.
Фахова мова є природним середовищем виникнення та функціонування термінів, які номінують поняттєву базу спеціальної галузі знань. Належно організована підмова клінічної медицини послуговується усталеними медико-клінічними термінами на позначення комплексу медичних понять. Медична клінічна термінологія є складною динамічною системою, що має чіткі межі в лексичній системі мови.
До способів утворення медичної термінології належать: морфологічний, синтаксичний, семантичний, морфологічно-синтаксичний способи.
Морфологічний спосіб утворення представлений афіксацією, безафіксним способом творення, осново- та словоскладанням, абревіацією. Синтаксичний спосіб творення полягає у формуванні стійких терміносполучень (дво- та багатокомпонентних термінів). Семантичні способи творення: метафора, метонімія, епонімія. Морфологічно-синтаксичний спосіб: субстантивація, адвербіалізація тощо.
Терміни можуть бути: прості складні, багатокомпонентні, терміни-словосполучення, похідні терміни, утворені способом афіксації.
Під час медичного перекладу використовують різні перекладацькі прийоми, а саме: переклад за допомогою еквівалентів, транскодування, калькування, описовий переклад, контекстуальна заміна.

Розділ 3
СЛОВОТВОРЧІ МОДЕЛІ КАРДІОХІРУРГІЧНІ ТЕРМІНІВ
ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД

Розвиток цивілізації супроводжується появою численних термінів у різних галузях науки та техніки. Оскільки переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, то цілком закономірно, що лінгвісти надають особливого значення дослідженню структурно-семантичних особливостей терміну.
Різнобічний процес словотворення, як відомо, передбачає утворення нових слів шляхом поєднання кореневих і афіксальних морфем, а також основ даної мови у різних комбінаціях за визначеними моделями [18, с. 224]. У сучасних лінгвістичних дослідженнях словотвір вивчає словотворчу підсистему мови, механізм творення слів на ґрунті наявної в мові системи морфем і способів їх поєднання [50, с. 669].
Значення словотворчих морфем впливає на лексичне значення слова, певним чином формує його, визначає значення похідного слова. Лексичне значення слова є відображенням реальної дійсності, а значення словотворчих морфем є способом відображення дійсності. На наш погляд, описуючи семантичну структуру багатозначного слова-терміну, важливо віднайти у ній те спільне, інваріантне, на основі чого можна було б генерувати зв’язки усередині структури.
Слід зазначити, що шляхом узагальнення слово-термін, який підлягає лінгвістичному аналізу, здатен об’єднуватися хоча б із однією спільною лексичною парадигматичною семою. У зв’язку з цим цілком виправданим у термінознавстві є метод розчленування терміну на складові компоненти з метою моделювання його структури [8, с. 49].

3.1. Структурні моделі словотворення медичної термінологічної лексики

Термінологічний склад мови є динамічною системою, яка зазнає постійних змін шляхом поповнення новими лексичними одиницями або завдяки семантичній трансформації вже існуючої термінологічної лексики. Основними способами збагачення терміносистеми є творення нових слів на основі власних мовних ресурсів, запозичення з інших мов.
Медична термінологія з погляду походження належить до однієї з найдавніших у світі, тому протягом багатовікової історії розвитку в ній знайшли своє відображення основні способи термінологічного словотвору: афіксація (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний спосіб), осново- та словоскладання, синтаксичний спосіб.
Словотвір термінів, на відміну від загальномовного, має деякі особливості, які пов’язані насамперед зі специфікою терміну як лексичної одиниці обмеженої сфери вживання. Специфічним для спеціальної термінології є тенденція до закріплення за деякими суфіксами певних термінологічних значень.
Суфікс -ing використовується для позначення технологічних процесів та дій взагалі: turning – обертання плоду. Суфікс -(t)ion використовується для вираження дії: activation – стимуляція. У системі термінотворення часто вживається суфікс -wise у значенні «у напрямку, паралельно»: streamwise – у напрямку течії. У термінотворенні часто використовуються малопродуктивні префікси, наприклад, префікс non-, nonresectable tumor – неоперабельна пухлина [18, с. 88].
Деякі афікси, що вживаються у системі термінотворення, взагалі відсутні у загальновживаній лексиці. Наприклад, в англійській термінології з’явився префікс as-, який вживається з дієприкметниками минулого часу і має значення «безпосередньо у тому стані, в якому перебуває предмет, завдяки процесу, вираженому дієприкметником»: as-cast (безпосередньо після відливки), as-controlled (безпосередньо після перевірки) [там само, с. 90].
За безліччю винятків, зазвичай терміни з латинським коренем мають посилання на певну частину людського тіла, а терміни із грецьким коренем показують, що названа частина тіла зараз досліджується, або свідчать про патологію у цій частині тіла. Схожим чином, англійським анатомічним терміном для позначення шлунку (gut) є термін intestinum (лат.), але розділ науки, який вивчає захворювання кишечника, називається enterology – ентерологія (грец.). Найчастіше терміни, запозичені з грецької мови, використовуються для позначення патологій. Вочевидь, терміни, які походять із грецької мови, найчастіше можна зустріти у номенклатурі хвороб. Розглянемо латинський корінь терміну, що позначає груди (breast) – це латинський термін mamm/o, та грецький mast/o. Взагалі, латинський корінь mamm/o можна знайти в термінах, які описують анатомію (наприклад, mammary gland – молочна залоза), або процедур, що проводяться з орієнтовно здоровим органом (наприклад, mammogram – мамографія); грецький корінь mast/o можна зустріти при патології або злоякісних утвореннях (наприклад, mastectomy – мастектомія) [там само, с. 98].
Крім того, термінам латинського походження слід приєднувати лише латинські префікси, а до термінів грецького походження слід приєднувати грецькі префікси. Наприклад, анатомічному терміну ‘tibia’ (гомілка) має передувати латинський префікс semi-, а не грецький префікс hemi- [там само, с. 100].
Медична терміносистема порівняно із загальновживаною лексикою часто використовує як засіб словотворення дещо інший набір морфем, для яких характерна закріпленість за певними класами понять. Враховуючи те, що терміни виникають у професійному середовищі та використовуються в спеціальній літературі та професійному спілкуванні, словотвір термінів дає можливість штучно вводити до термінології спеціалізовані за значенням словотворчі морфеми, які, на думку Г. О. Краковецької, виконують класифікаційну функцію. Так, наприклад, складові частини латинських слів можуть вживатись у словотворі як терміноелементи: суфікс -it-, наприклад, передає значення запалення, наприклад: еndocarditis – запалення внутрішньої оболонки серця (ендокарду).
Інший компонент, -tomy (-tomie), передає значення видалення [28, с. 147], наприклад: valvulotomy – вальвулотомія (розсічення стулок серцевих клапанів).
Так само компонент -pathy(-pathie) передає значення хвороби [там само, с. 147]: dilated cardiomyopathy – захворювання міокарду з вираженим порушенням насосної функції серця та дилатацією (розширенням) обох шлуночків.
Суфікс –tion утворює іменники від дієслівних основ [там само, с. 148]: ablation – абляція (хірургічне лікування аритмії, яке здійснюється за допомогою катетерних технологій).
Компонент -graphy (-graphie) означає реєстрацію, запис [там само, с. 148]: angiocardiography – ангіокардіографія (метод рентгенологічного дослідження серця).
Створення сучасної медичної термінології охоплює усі структурні типи термінів: терміни-слова, терміни-композити, терміни-словосполучення.
Відомо, що терміном може бути будь-яке слово загальної лексики, якому надано чіткого значення, що означає конкретне поняття та забезпечує його ізоляцію від загальноприйнятого змісту, наприклад: ablation (абляція), hemostat (затискач), cannula (канюля) тощо.
Терміни-композити, об’єднуючи в одному слові кілька основ, дають можливість точно характеризувати предмети, явища за кількома ознаками: autovenous – аутовенозний; coronarosclerosis – коронаросклероз тощо.
Розвиток та ускладнення медичної терміносистеми, поповнення суміжно-галузевими термінами та загальновживаними словами зумовили необхідність конкретизації термінів-слів шляхом додавання, лексико-граматичних заміни, експлікації концептуальних значень через відтворення значень словосполучень, наприклад: heart sarcoma – саркома серця; fetal echocardiography – фетальна ехокардіографія.
У переважній більшості терміни-словосполучення складаються із самостійних сем, які мають усталене значення, фіксоване словниками, поза межами словосполучення, наприклад: сardiac asthma – серцева астма.
Втім, є такі терміни, у семантиці яких неможливо виділити самостійні семантичні компоненти без втрати значення, наприклад: mitral valve – мітральний клапан.
Одним із вищезгаданих, зазвичай продуктивних, способів словотворення є афіксація, в тому числі суфіксальний спосіб, найпоширеніший у термінологічному словотворенні, який полягає у приєднанні суфікса до кореня або словотвірної основи. Приєднуючись переважно до іменних основ, суфікси утворюють слова на позначення певних понять чи явищ об’єктивної дійсності. Оскільки основну масу медичних термінів становлять іменники, то увагу дослідників-лінгвістів привертають передусім особливості творення термінів-іменників.
Серед словотворчих морфем іменних медичних термінів виділяються такі найпродуктивніші суфікси: -ance, -ane, -ary, -ing, -ade, -al, -er, -ure (наприклад: resistance – резистентність; pulmonary – легеневий; fiber – волокно; membrane – мембрана) та суфікси іншомовного походження: - tion, -sion, -is(-os), - ism, -ia, -it, -oma, -ur (наприклад: ablation – абляція; anastomosis – анастомоз; aneurism – аневризма; cardiopelegia – кардіопелегія; conduit – кондуїт; myxoma – міксома [33, с. 40-41]. Так само продуктивними є префіксальний та префіксально-суфіксальний способи творення термінів.
Префіксально-суфіксальний спосіб творення нових термінів характеризується одночасним приєднанням двох афіксів – префіксів і суфіксів, яким притаманне різне смислове навантаження. Головну семантичну роль у цьому типі терміноутворення відіграють префікси, основною рисою значеннєвої структури яких є функціонально-семантична спеціалізація; суфікси, у свою чергу, містять досить високий ступінь узагальненості та оформлюють похідну основу [11, с. 118]. При утворенні медичних термінів використовуються рідномовні префікси та префікси іншомовного, у більшості випадків греко-латинського, походження [33, с. 97]: dis-/dys-, еxtra-, hyper-, hypo- тощо. Наприклад: dyskinesia – дискінезія; aortic dissection – диссекція аорти; еxtracorporeal – екстракорпоральний; heart hypertrophy – гіпертрофія серця; hypoplasia – гіпоплазія.
Відповідно до семантичних ознак та функцій префіксів, а також співвідносних з ними похідних основ, усі префікси, на думку сучасних дослідників, можна поділити на три групи: префікси на означення антонімічних понять, на означення інтенсивності ознаки або неповноти ознаки [11, с. 118-119].
У сфері інтернаціональної термінології переважна частина медичних термінів має значення, що є зрозумілим завдяки поширеним префіксам: inter-, dis-, extra-, intra-.
Для означення протилежних понять використовуються переважно префікси anti-, dis-/dys-, de-, що застосовуються: на позначення ліквідації, знищення [32, с. 63]: dyskinesia – дискінезія (зворотній темп скорочення однієї з ділянок серця по відношенню до інших); на позначення порушення, розладу: defibrillation – дефібріляція (терапевтичний захід, спрямований на припинення фібриляції шлуночків серця) тощо.
У процесі термінотворення за допомогою приєднання до основи прийменника inter- утворюються терміни на позначення розміщення, перебування чого-небудь між чим-небудь [там само, с. 63]: interatrial septum – міжсерцева перетинка. Префікс atrio- слугує для позначення розміщення, перебування чого-небудь перед чим-небудь [там само, с. 64]: atrioventricular – атріовентикулярний (передсердний).
Префікс а- вживається на позначення відсутності або порушення того, що виражає твірна основа [23, с. 38]: arhythmia – аритмія (порушення серцевого ритму) тощо.
Префікс extra-, який у медичній термінології, на відміну від загальновживаної мови, при термінотворенні вживається на означення перебування за межами того, що названо за допомогою твірної основи [28, с. 147]: extrasystole – екстраcистолія (передчасне скорочення серця) тощо. Для позначення розташування або розміщення чогось у межах того, що називає похідна основа, вживається префікс intra-: intracardiac –інтракардіальний (внутрішньосерцевий).
Префікс hypo- у медичній термінології є багатозначним та вживається на позначення порушення, розладу, зниження того, що названо твірною основою [11, с. 124]: hypoplasia of right ventricle – гіпоплазія правого шлуночка (зменшення в розмірі внутрішньої порожнини правого шлуночка серця).
Значення префіксів hyper-, ultra- уможливлює віднести їх до групи афіксів на позначення інтенсивності ознаки. Перший із наведених дериваційних компонентів при медичному терміноутворенні вживається на позначення найвищого ступеня виявлення кількісної та якісної ознаки, що названа твірною основою [там само, с. 125]: heart hypertrophy – гіпертрофія серця (надмірне збільшення маси серцевого м’язу під дією зовнішніх факторів) тощо.
Аналіз вживання вищезазначених дериваційних компонентів дозволяє стверджувати, що префікси hyper- та hypo- вступають в один із видів системних зв’язків у мовній системі, а саме антонімічний зв’язок, що можна проілюструвати наступними прикладами: гіпоплазія – гіперплазія, hypoplasia – hyperplasia тощо.
Слова, утворені за допомогою префікса ultra-, який вживається на позначення граничної, крайньої межі вияву того, що називає похідна основа, у медичній термінології представлені незначною кількістю лексем: ultrasonography – ультразвукове дослідження [там само, с. 126].
Одним із досить продуктивних способів словотворення медичних термінів є осново- та словоскладання. Цей спосіб надає можливість точно характеризувати предмети та явища за кількома ознаками. При творенні складних і складених термінів використовуються як компоненти, що у мові вживаються як самостійні слова [11, с. 123]: electrocardiography – електрокардіографія; coronarosclerosis – коронаросклероз; так і компоненти, які самостійно не вживаються [33, с. 87]: allo-, angio-, ballisto-, -genic, -pathy, -tomy, наприклад: alloplasty – алопластика; ballistocardiograph –балістокардіограф; cardiogenic shock – кардіогенний шок; cardiomyopathy – кардіомоіпатія.
Аналіз зібраного матеріалу свідчить про те, що достатньо продуктивним типом творення складних термінів у медичній термінології є поєднання запозичених компонентів, що можуть розташовуватись як в препозиції, так і в постпозиції, з іменниковими основами, наприклад, allo-, angio, hyper-, -pathy -, -graphy, тощо.
У процесі дослідження структурних моделей утворення медичних галузевих термінів, їх семантики та способів перекладу, ми виконали аналіз зібраного фактичного матеріалу, що загальною кількістю склав 209 кардіохірургічних термінів.
Усі встановлені терміни можуть бути класифіковані за відповідними моделями, як - от:
Prefix+Root: diastole – діастола, оcclusion – оклюзія, arteria – артерія тощо, що представлена 6 термінами, що становлять 2,87% від загальної кількості.
Root+Suffix: embolism – емболія, іsthmus – істмус, coronaritis –коронарит, stenting – стентування, talent – талент тощо, що представлена 12 термінами, що становить 5,74% від загальної кількості.
Prefix+Root+Suffix: еndarterectomy – ендаректомія; еndocarditis –ендокардит; coagulation – коагуляція; pericarditis – перикардит тощо, що представлена 15 термінами, що становлять 7,18% від загальної кількості.
Root+ Root: acetylcholine – ацетилхолін; cardioversion – кардіоверсія; myocarditis – міокардит тощо, що представлена 33 термінами, що становлять 15,79% від загальної кількості.
Аналіз структурних моделей словотворення кардіохірургічних термінів свідчить про те, що найпродуктивнішим морфологічним способом словотворення є основоскладання.

3.2. Синтаксичний спосіб утворення медичних термінів: терміни-словосполучення, терміни-епоніми

Як зазначає Л. О. Симоненко, «терміни-словосполучення є одним з основних засобів термінологічної номінації, оскільки в них відображається вся комплексно-структурна складність відповідної наукової сфери» [52, с. 5]. У медичній терміносистемі цей спосіб терміноутворення відзначається досить високою продуктивністю. Терміни-словосполучення допомагають встановити місце певного предмета або явища в ряду інших однорідних предметів та виділити його з цього ряду, вказуючи на його особливості.
Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. За кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття [5, с. 120].
У роботах деяких дослідників класифікація термінів-словосполучень відбувається таким чином: вільні, де кожний з компонентів є терміном, що може вступати в двосторонній зв’язок; зв’язані, де ізольовано взяті компоненти можуть і не бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення; багатокомпонентні терміни-словосполучення, які можуть бути три-, чотири- і більше компонентними [56, с. 21].
У двокомпонентних словосполученнях здебільшого представлені моделі «Adjective + Noun» та «Noun + Noun». У першій моделі іменник виражає родове поняття, прикметник вказує на ознаку [там само, с. 24]: aortic valve – аортальний клапан, infectious endocarditis – інфекційний ендокардит тощо. У словосполученні з використанням двох іменників один іменник виражає родове поняття, а інший вказує на ознаку, приналежність [там само, с. 24]: heart hypertrophy – гіпертрофія серця тощо.
Три- та більше компонентні терміни-словосполучення виникають, як правило, шляхом ускладнення з метою конкретизації двокомпонентних термінів за допомогою приєднанням додаткового прикметника або іменника [там само, с. 27], наприклад, nuclear magnetic resonance – ядерний магнітний резонанс.
За ступенем усталеності терміни-словосполучення можна поділити на два типи: стійкі, які характеризуються смисловою неподільністю, за якої значення терміну частково мотивоване його компонентами [21, с. 68], наприклад, mitral stenosis – мітральний стеноз та терміни-словосполучення, що характеризуються формальною розкладністю компонентів, наприклад, total anomalous pulmonary venous return – повний аномальний дренаж легеневих вен.
Переклад складних термінів складається з двох основних процедур – аналітичної та синтетичної. Значну роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап – переклад окремих його компонентів. Для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміну, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин і визначає порядок та сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає вибудування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну [19, с. 123].
Розглянемо способи перекладу термінів-словосполучень на прикладі тих моделей, які ми виявили в ході нашого дослідження. Складні терміни, побудовані за моделлю N+N, перекладаються переважно такими способами [там само, с. 127]:
1) складним терміном, де український відповідник N1 виступає у формі родового відмінку постпозитивним означенням до відповідника N2: heart sarcoma – саркома серця;
2) складним терміном, де відповідником N1 виступає прикметник: balloon angioplasty – балонна ангіопластика; dobutamine test – добутаміновий тест.
Складні терміни, побудовані за моделлю Adj + N, перекладаються переважно наступними способами:
1) складним терміном, де відповідником означення виступає іменник: aortic aneurism – аневризма аорти; aortic atresia – атрезія аорти;
2) складним терміном, який виступає повним структурним відповідником: undercardial defect – підсерцева вада; midsystolic murmur – мезосистолічний шум; septic endocarditis – септичний ендокардит.
Складні терміни, побудовані за моделлю N1+N2+N3, перекладаються переважно такими способами:
1) складним терміном, де відповідником одного з компонентів іменника виступає прикметник: heart rhythm disorder – порушення серцевого ритму;
2) складним терміном, який виступає повним структурним відповідником: aorta wall plasty – пластика стінок аорти.
У процесі дослідження синтаксичних моделей утворення медичних галузевих термінів, їх семантики та способів перекладу, ми виконали аналіз зібраного фактичного матеріалу, що загальною кількістю склав 209 кардіохірургічних термінів, з яких 76, що становлять 36,37%, утворені за допомогою синтаксичного способу словотворення, який в межах нашого дослідження представлений різними моделями словосполучень. За типом їхньої структури їх можна класифікувати на:
Прості словосполучення, представлені моделями N+N, Adj + N, у кількості 66 термінів, що становлять 31,58 % від загального обсягу зібраного фактичного матеріалу: heart sarcoma – cаркома серця; undercardial defect – підсерцева вада; сardiac asthma – серцева астма; cardiological implantation – кардіологічна імплантація тощо.
Складні словосполучення, представлені моделями N+N+N, у кількості 10 термінів, що становлять 4,79 % від загальної кількості зібраного фактичного матеріалу: aorta wall plasty – пластика стінок аорти; heart rhythm disorder – порушення серцевого ритму тощо.
Незначна, але досить важлива частина наукових та технічних термінів утворюється на основі власних імен (зазвичай, прізвищ). У медичній термінології для позначення багатьох понять використовуються епоніми – назви, утворені від власних імен лікарів, вчених, дослідників та винахідників.
Дослідженням епонімів у лінгвістиці займалися Д. С. Лотте, О. В. Суперанська, О. В. Данильченко, Г. В. Боженар та ін. Виникнення таких термінів дослідники пов’язують із екстралінгвістичними факторами: історичними, соціальними, психологічними. У мовознавстві існує стала думка щодо того, що механізмом формування епонімічних термінів є явище метонімічного переносу. Відомо, що мовна сутність метонімії як спеціальної «семіотичної закономірності» полягає у перенесенні позначень одного компонента події на інший, так само як імені класу об’єктів на об’єкт цього класу, позначання частини на ціле й цілого на частину за суміжністю у межах однієї і тієї самої ситуації [50, с. 417].
Поряд із класичними епонімами з’являються нові, ті, що відображають як етапи розвитку нових галузей науки, так і пріоритет ученого у відкритті нових фактів. Дослідження структурних особливостей термінів-епонімів дозволяє зробити висновок про те, що вони, як правило, мають дві та більше основ. Базове слово є назвою загального характеру і лише власна назва семантично детермінує та специфікує вираз [48, с. 134]: Purkinje’s fiber –волокно Пуркіньє, Marfan’s syndrome – синдром Марфана.
Терміни з власними назвами можна також класифікувати за типом самої власної назви. Найчастіше вживається ім’я людини, яка описала метод, операцію, синдром тощо. Наприклад, Eisenmenger’s syndrome – синдром Ейзенмергера. Назви синдромів можуть носити імена пацієнтів, що їх перенесли: синдром Гартнуша [35, с. 47].
Медичні терміни, що містять означення-прізвище, можуть перекладатися такими способами [19, с. 145]:
1) означення-прізвище подається у постпозиції в родовому відмінку: Krebs cycle – цикл Креббса; Petri dish – чашка Петрі; Heryng’s sign – симптом Геринга; Fournier’s disease – гангрена Фурньє; Delaney’s solution – розчин Делані; Desault’s bandage – пов’язка Дезо; Lugol’s iodine – розчин Люголя;
2) означення-прізвище подається у постпозиції в орудному відмінку у сполученні з прийменником «за», наприклад, Gram’s iodine – розчин йодистого калію для забарвлення за Грамом; Gram-stained smear – мазок, забарвлений за Грамом; Kirk’s amputation – тендопластична ампутація за Кірком;
3) присвійним прикметником, утвореним від прізвища, наприклад, Ebner’s glands – ебнерівські залози; Lieberkuhn’s crypts – ліберкюнові кишкові залози; Oedipus complex – Едипів комплекс; Gasser’s ganglion – Гассерів ганглій; gelatin of Wharton – Вартонів холодець; Glisson’s capsule – глісонова капсула;
4) словосполученням, у якому присутнє слово «метод», «спосіб», наприклад, Monte-Carlo simulation – моделювання методом Монте-Карло, Muller’s maneuver – спосіб Мюллера;
5) прізвищем-прикладкою, наприклад, Fourier optics – Фур’є-оптика;
6) описово (з вилученням прізвища): Simpson’s plug – тампон для передньої тампонади носа; Simpson light – лампа ультрафіолетового випромінювання; Ferrein’s cords – голосові зв’язки; Morgan unit – одиниця генетичної карти.
Окремі терміни, що не мають у своєму складі прізвища, можуть перекладатися термінами із прізвищем [там само, с. 146], наприклад, murine leprosy – хвороба Стефанського; animal vaccination – противіспова вакцина Дженнера; dysbasia intermittens – синдром Шарко; iron agar – середовище Вільсона-Блера. Такі медичні терміни мають, як правило, й інші дублетні відповідники, що не містять прізвища [там само, с. 146], наприклад, murine leprosy – лепра щурів; animal vaccination – щеплення людини коров’ячою віспою; dysbasia intermittens – переміжна кульгавість; iron agar – залізосульфітний агар.
Іноді в деяких українських відповідниках англійських термінів, що містять прізвища, відбувається заміна прізвища, тобто вживається інше прізвище [там само, с. 146], наприклад, Bamle disease – синдром Сюльвеста; Cori’s disease – хвороба Форбса; Duhring’s disease – хворобливий поліморфний дерматит Брока.
Деякі вчені переконані, що слід уникати використання термінів-епонімів, тому що власні назви не несуть практичної інформативної цінності, тому епонімічні терміни доцільно замінювати кваліфікаційними, тобто такими, що безпосередньо відображають істотні ознаки поняття.
Виняток становлять назви, що давно увійшли до медичної термінології, і від яких утворені похідні слова. У таких випадках епонімічні терміни виступають рівноправними синонімами кваліфікаційних термінів. Так, у назвах хірургічних інструментів багато епонімічних термінів продовжують використовуватись завдяки чіткості та звичності формулювання їхніх функцій: наприклад, Gant’s clamp – затискач Гампа; Adson forceps – пінцет Адсона; Kocher forceps – затискач Кохера [48, с. 149].
Інші ж дослідники, навпаки, вважають, що застосування та вивчення фахівцями медичних термінів-епонімів сприяють вивченню історії розвитку медицини, еволюції клінічного мислення, діагностики, підвищують інтелектуальний рівень медика.
У процесі дослідження синтаксичних моделей утворення медичних галузевих термінів, їх семантики та способів перекладу, нами виконано аналіз зібраного фактичного матеріалу, що загальною кількістю склав 209 кардіохірургічних термінів, з яких 10 (4,79%) становлять терміни-епоніми. Переважно, це терміни на позначення синдромів, наприклад, Eisenmenger’s syndrome – cиндром Eйзенменгера, Lutembacher’s syndrome – cиндром Лютембахера, кардіохірургічних операцій, наприклад, Jatene procedure –oперація Жатене, Ross procedure – операція Росса, анатомічних понять, наприклад, Purkinje fibers – волокна Пуркіньє.

Висновки до розділу 3

Медична термінологія з погляду походження належить до однієї з найдавніших у світі, тому протягом багатовікової історії розвитку в ній знайшли своє відображення основні способи термінологічного словотвору: афіксація (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний спосіб), осново- та словоскладання, синтаксичний спосіб.
В результаті аналізу морфологічних способів словотворення, а саме, афіксації та основоскладання, ми дійшли висновку, що найпродуктивнішим морфологічним способом термінотворення кардіохірургічних термінів є основоскладання, за допомогою цієї моделі утворено 33 терміна, що становлять 15,79% від загальної кількості.
Серед афіксальних способів творення найпродуктивнішим є префіксально-суфіксальний спосіб: за допомогою цієї моделі утворено 15 термінів, що становлять 7,18% від загальної кількості. Найпродуктивнішими префіксами є a-, de-, dys-, extra-, hypo-, hyper-, cеред суфіксів найпродуктивнішими виявились суфікси -ance, -oma, -it, -is, -tion, -us.
Аналіз особливостей семантичних значень продуктивних префіксів, суфіксів, лексичних основ склав значну частину дослідження, оскільки методи описового і компонентного аналізу уможливили встановлення і виявлення зв’язків між структурною будовою та семантикою медичних галузевих термінів.
Окрім морфологічних способів словотвору термінів, ми досліджували і синтаксичний спосіб термінологічного словотворення. У медичній терміносистемі цей спосіб терміноутворення відзначається досить високою продуктивністю.
Терміни-словосполучення бувають прості і багатокомпонентні; останні, як правило, виконують функцію конкретизації простих (двокомпонентних) термінів приєднанням додаткового, уточнюючого прикметника або іменника.
Найпродуктивнішими для нашого дослідження виявились моделі N+N, N+Adj., N+N+N, представлені 66 термінами, що становлять 36, 37% від загального обсягу зібраного фактичного матеріалу.
У медичній термінології для позначення багатьох понять використовуються терміни-епоніми – термінологічні назви, утворені від власних імен авторів нововведень або винахідників тощо. Епоніми зустрічаються майже у всіх мікросистемах медичної термінології.
Терміни-епоніми мають дві та більше основ. У нашому дослідженні терміни-епоніми представлені малочисельною групою, яка налічує 10 термінів, що становлять 4,79% від загальної кількості зібраного фактичного матеріалу.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку лінгвістичних наук виникає необхідність вивчення структури термінів та дослідження способів їх перекладу. Особливу увагу лінгвістів та перекладачів привертають медичні терміни, кількість яких постійно зростає, так само, як зростають темпи термінологічної експансії лексики медичного вжитку.
Медична термінологія – це система назв понять, що позначають стани та процеси, які відбуваються у людському організмі, назви хвороб та їхніх проявів, методів діагностування, профілактики та лікування захворювань, назв медичного обладнання, лікарських засобів тощо. Медична термінологія має свої специфічні особливості, а саме: в основі багатьох медичних термінів лежать латинські та грецькі корені, що надає термінам характеру інтернаціональної лексики. Медичні терміни характеризуються такими особливостями як наявність дефініції, максимальна абстрактність, моносемічність, відсутність експресії та емоційного забарвлення, стилістична нейтральність, співвіднесеність зі спеціальними поняттями та сувора логічність; для поповнення сучасної медичної термінології постійно використовуються терміни-епоніми, що становлять окрему семантичну групу термінологічної лексики.
Термінознавчі дослідження є традиційно пов’язаними із науками про мислення, що уможливило активне проникнення методів когнітивного аналізу у сферу галузевого термінознавства. Вивчення специфіки термінів усередині терміносистеми доповнюється перспективним когнітивним підходом, який потребує виявлення місця і функції терміна у лінгвомисленнєвій діяльності людини. Когнітивно-дефінітивна значущість терміну виражається в тому, що термін є носієм та зберігачем спеціальної інформації, яка належить до визначеної терміносистеми.
Саме через актуальність проблеми дослідження терміну в межах спеціалізованих терміносистем нашу роботу присвячено дослідженню способів утворення та перекладу галузевих медичних термінів, а саме кардіохірургічних. У своєму дослідженні ми спирались на праці сучасних вітчизняних та зарубіжних дослідників різноманітних аспектів термінознавства Л. О. Симоненко, В. І. Карабана, О. О. Селіванової, Г. О. Краковецької, О. С. Суперанської та багатьох інших.
Аналітичний огляд сучасної лінгвістичної літератури з даної теми виявив різні погляди на тлумачення терміну, його класифікації та функції, представлені у роботах мовознавців. Ми з’ясували, що термін – це слово або словосполучення, яке слугує для вираження поняття або назв предметів, є прийнятим у відповідній професійній сфері та використовується в особливих умовах. Термін як слово спеціальної сфери пізнання відображає результати досвіду і практичної діяльності людини, фіксує професійно-наукові знання про властивості об’єкта, що детермінується. Через дефініцію термін розкриває суттєві ознаки поняття і виражає специфіку його семантики у визначеній сфері використання.
Термін має своє власне інваріантне значення і виконує функцію семантичного диференціала у різних і відмінних одна від одної терміносистемах. Термін, подібно до загальновживаного слова, володіє потужним структурно-семантичним потенціалом, а його словотвірна парадигма має подальшу перспективу дослідження.
Також нами проаналізовано існуючі способи творення галузевих термінів, у зв’язку з семантикою термінотворчих афіксів та основ. У процесі дослідження з’ясовано способи утворення термінів та встановлено термінологічні моделі, що є продуктивними у форматі даного дослідження. В результаті аналізу морфологічних способів словотворення, а саме, афіксації та основоскладання, ми дійшли висновку, що найпродуктивнішим морфологічним способом термінотворення кардіохірургічних термінів є основоскладання, за допомогою цієї моделі утворено 33 терміни, що становить 15,79% від загальної кількості. Серед афіксальних способів творення найпродуктивнішим є префіксально-суфіксальний спосіб: 15 термінів утворено за допомогою цієї моделі, що складає 7,18% від загальної кількості. Додатково до морфологічних способів словотвору термінів ми досліджували синтаксичний спосіб термінологічного словотворення. У медичній терміносистемі цей спосіб терміноутворення відзначається досить високою продуктивністю. Спираючись на дослідження В. І. Карабана у галузі науково-технічної термінології, ми ознайомились з різними моделями термінів-словосполучень, серед яких найпродуктивнішими для нашого дослідження виявились моделі N+N, яка представлена 21 терміном, що становить 10,5 % від загальної кількості; Adj + N, яка налічує 45 термінів, що становить 21,53% від загальної кількості; N+N+N, яка охоплює 10 термінів, що становить 4,79% від загальної кількості.
Переклад медичних термінів налаштовує перекладача на достатній рівень професійної обізнаності у відповідній галузі знань та чіткого дотримання норм української мови при роботі із словниками та довідниками.
Прийнятними для функціонування у медичній термінології вважаються ті слова, що є визнаними переважною більшістю спеціалістів, є зрозумілими та які відображають сутність явища або предмета. Смислове значення терміну в медицині лише тоді набуває статусу загальновідомого поняття, коли воно є зафіксованим за допомогою чітко визначеного терміну, що не припускає різних тлумачень, а також є простим та однозначним.
Численні дослідники вирізняють основні прийоми перекладу термінів на основі структурних особливостей останніх. Переклад термінів вимагає знань у тій науково-технічній галузі, що стосується тлумачення і розуміння змісту іншомовних термінів, а також знання рідномовної термінології. Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою встановлення лексичного еквіваленту. Еквівалентом є постійна лексична відповідність, яка повністю збігається із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з’ясувати характер тексту. Саме тому слід вміти знаходити відповідний еквівалент терміну у мові перекладу.
Крім пошуку еквівалентів, ефективними способами перекладу термінів є транскодування (транскрипція, транслітерація); калькування та описовий переклад. Слід звернути увагу також на переклад безеквівалентних термінів, оскільки проблема відсутності терміну-еквіваленту не означає принципової неперекладності терміну і може бути вирішена за допомогою використання під час перекладу інших мовних засобів, а саме: вибору терміну або загальновживаного слова близького за значенням; переклад за допомогою транскрипції, транслітерації, так само як описовий, роз’яснювальний переклад.
Проведене дослідження створює передумови для подальших, більш грунтовних наукових розвідок системи кардіохірургічних термінів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Андренко Л. М. Терминологическое значение общеупотребительных слов (англ. яз.). М.: Высшая школа, 1980. 27с.
Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике: учебное пособие. М.: Высшая школа, 1991.140 с.
Бондаренко В.Ф., Панін О.М. Історико-соціальні аспекти поширення англійської мови у країнах світу // Наукові доповіді Національного аграрного університету. 2005. № 1. 129 с. URL: https://core.ac.uk/ download/pdf/149235969.pdf (дата звернення: 12.09.2022)
Боцман А. В. Структурно-семантичні та прагматичні особливості фармацевтичних текстів (на матеріалі англомовних інструкцій до вживання лікарських препаратів): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.04 – германські мови. К., 2006. 20 с. URL: https://journals.oa.edu.ua/Philology/article/download/1737/1549/3095 (дата звернення: 12.09.2022)
Верба Л. Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. Вінниця: Нова Книга, 2003. 160 с.
Вострова С. В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовного медичного дискурсу (на матеріалі медичних текстів з проблематики ВІЛ/СНІДу): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 – германські мови. К., 2003. 20 с. URL: https://mydisser.com/en/catalog/view/312/314/21818.html (дата звернення: 12.09.2022)
Володина М. Н. Когнитивно-информационная природа термина и терминологическая номинация: автореф. дис…. д-ра филол. наук. М., 1998. 59 с. URL: https://search.rsl.ru/ru/record/01000041468 (дата звернення: 12.09.2022)
Герд А. С. Язык науки и техники как объект лингвистического изучения // Филологические науки. 1986. № 2. С. 48-56.
Голега І. Ю. Особливості утворення і перекладу медичних термінів у сучасній англійській мові // Магістерські студії’2022. Черкаси: ЧДТУ, 2022. С.
Гореликова С. Н. Природа термина и некоторые особенности терминообразования в английском языке // Вестник ОГУ. 2002. № 6. URL: http://scipeople.ru/publication/7233/ (дата звернення: 12.09.2022)
Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ, 1998. 248 с.
Даниленко В. П. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание. Свердловск: РАО, 1991. 155 с.
Дацюк Л. С. Системообразующие и системоприобретённые свойства термина (на материале английских терминов в области физики полупроводников). Львов, 1989. 168 с.
Ельцова Л. Ф. Роль термина в научной коммуникации // Текст и дискурс: традиционные и когнитивно-функциональные аспекты исследования. Сборник научных трудов под ред. Л. А. Манерко. Рязань: РГПУ им. С. А. Есенина, 2002. С. 128-130.
3акалюжний М. М., Андрейчин М. А. Посібник з анатомічної і клінічної термінології. К: Здоров’я, 1993. 224 с.
Знаменська І. В. Кореневі дієслова та їхні похідні в англомовній медичній термінолексиці: структурно-семантичний аналіз: дис... канд. філол. наук: 10.02.04 – германські мови. Полтава, 2006. 251 с.
Іваницький Р. В. Лексико-графічні аспекти нормалізації термінів (на матеріалі німецьких, англійських українських та російських термінологічних одиниць). Чернівці, 1995. 184 с.
Капанадзе Л. А. Про поняття «термін» і «термінологія». Розвиток лексики сучасної російської мови. М.: Наука, 2005. 289 с.
Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: Учбовий посібник. Вінниця: Нова Книга, 2001. 303 с.
Карпенко Ю. О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. № 4. С. 3-9.
Кияк Т. Р. Основи термінотворення. К.: Генеза, 2000. 112 с.
Коваленко А. Я. Загальний курс науково-технічного перекладу: Учбовий посібник. К.: Генеза, 2001. 290 с.
Козленко І. В. Морфеміка сучасної української літературної мови. К.: «Академія», 2007. 254 с.
Козоріз І. С., Куцак А. Ю. Англійська медична термінологія та її функціонування в текстах різних стилів // Науковий вісник МГУ. Сер.: Філологія. 2018. № 37. Т. 4. С. 52-54. URL: http://www.vestnik-philology. mgu.od.ua/archive/v37/part_4/17.pdf (дата звернення: 12.09.2022)
Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учебник для институтов и факультетов иностранных языков. М.: Высшая школа, 1990. 253с.
Корунець І. В. Вступ до перекладознавства: підручник. Вінниця: Нова Книга, 2008. 512 с.
Косенко А. В. Основні характеристики англійської медичної термінології // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2015. № 18 (2). С. 68-70. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/1706-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-1667-1-10-20210922.pdf (дата звернення: 12.09.2022)
Краковецька Г. О. Деякі проблеми унормування українських відповідників латинських медичних найменувань // Українська термінологія і сучасність. Київ: НАН України, 1997. С. 146-148.
Крыжановская А.В. Сопоставительное исследование терминологии современных русского и украинского языков. К.: Наукова думка, 1985. 204 с.
Лейчик В. М. Терминоведение. Предмет, методы, структура. М.: КомКнига, 2006. 256 с.
Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М.: Наука, 1981. 149 с. URL: https://istina.msu.ru/download/4484656/1dPDIh:05s6lTCtqlfXiVkmvC_zoD9gDZM/ (дата звернення: 12.09.2022)
Лях І. Деякі аспекти взаємодії номінативних одиниць синтаксису та словотвору (на матеріалі англійської термінології) // Нова філологія. 2002. № 2. С. 60-66.
Мешков О. Д. Словообразование современного английского языка. М.: Наука, 1976. 246 с. URL: https://www.livelib.ru/book/1000783921-slovoobrazovanie-sovremennogo-anglijskogo-yazyka-o-d-meshkov (дата звернення: 12.09.2022)
Микульчик Р. Б. Будова складних і складених епонімів української термінології. Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2007. № 593. С. 53-56.
Михайлишин Б. П. З історії термінів-епонімів // Мовознавство. 1994. № 4-5. С. 45-50.
Місник Н. В. Термін як основний структурний елемент фахової мови. К., КНЕУ, 2003. С. 155-157.
Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови. Підручник для студентів ін-тів і фак. іноземної мови. Харків: «Основа», 1993. 256 с.
Непийвода Н. Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. К., 1996. 260 с.
Нікітіна Ф. Семантичні та словотвірні проблеми сучасної термінології. Київ: КДУ, 1978. 32 с.
Орешко О. Українська медична термінологія (розвиток і сучасний стан). Брно, 2010. 146 с. URL: https://is.muni.cz/th/110609/ff_m/ diplom00.pdf (дата звернення: 10.10.2022)
Панько Т. І., Коган І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: підручник. Львів: Світ, 1994. 216 с.
Петрова О. Б. Структурно-семантична характеристика медичної термінології та народних найменувань хвороб в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.02– українська мова. Х., 1994. 24 с.
Пивцева Ю. В., Двойнина Е. В. Пособие по теории перевода (на английском материале). М.: Филоматис, 2004. 304 с.
Панько Т. І., Коган І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: Підручник. Львів: Світ, 1994. 216 с.
Прач В. П. Семантическая структура английских общеупотребительных слов и процессы их терминологизации (на материале лексики по лесотехническим специальностям). Львов, 1990. 211 с.
Реформатский А. А. Введение в языковедение / под ред. В. А. Виноградова. М.: Аспект Пресс, 1998. 536 с.
Романские и германские языки [Ред. коллегия: В. В. Акуленко (председатель), Р.М. Боровик и др.]. К.: Наукова думка, 1985.
Самусев Р. П., Гончаров Н. И. Эпонимы в морфологии: справочник. М.: Медицина, 1989. 352 с.
Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712с.
Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2010. 844 с.
Селіванова О. О. Світ свідомості в мові: монографічне видання. Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. 488 с.
Симоненко Л. О. Українська наукова термінологія: стан та перспективи розвитку // Українська термінологія і сучасність. Вип. ІV. Київ, КНЕУ, 2001. С. 3-8.
Сізова К. Л., Алексеєнко Н. М., Бутко Л. В. Практикум з редагування: Навчальний посібник. К.: Наша культура і наука, 2007. 112 с.
Стецюк Р. І. Українська кардіологічна термінологія (структурно-семантична характеристика): автореф. дис…. канд. філол. наук. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. 21 с.
Стоянова І. Ф. Лексико-семантична система англомовної травматологічної термінології: автореферат дис….канд. філол. наук. Одеса, 2007. 20 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe (дата звернення: 12.11.2022)
Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. Общая терминология. М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. 248 с.
Терлецька І. М., Кобильченко М. О., Шекера Н. С. Особливості сучасної медичної термінології // Особливості сучасної медичної термінології. 2012. Вип. 10. С. 291-298. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Sdzif_2012_10_52 (дата звернення: 22.09.2022)
Ткач А. В. Видозміна мовних одиниць як лінгвістична універсалія у працях українських та зарубіжних учених // Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2014. Вип. 11. С. 131-137. URL: https://doi.org/10.31812/filstd.v11i0.376 (дата звернення: 12.11.2022)
Чибисова Е. Ю. Специфика экономических терминов в английском языке // Альманах современной науки и образования. Тамбов: Грамота, 2008. № 8. Ч. 1. С. 223-224. URL: https://www.gramota.net/materials/ 1/2008/8-1/87.html (дата звернення: 12.09.2022)
Швачко С. О., Кобякова І. К. Про деякі аспекти мовотворчої функції // Іноземні мови. Донецьк: ДонНУ, 2004. Т. 1. С. 148-153. URL: https://shvachko.blogspot.com/2011/01/ (дата звернення: 12.09.2022)
Algeo J. The origins and development of the English language. Wadsworth: Cengage Learning, 2005. 368 p.
Ángeles M. The English of the health sciences: a note of foreign borrowings. University of Alicante, Department of English Stud: Alicante, 2015. P. 67- 90.
Baugh A. C., Cable T. A. History of the English Language. 5th edition. London: Routledge, 2002. 447 p.
Cameron M. L. Anglo-Saxon Medicine. Сambridge: Сambridge University Press, 1993. 211 p.
Crystal D. English as a global language. 2nd edition. Cambridge: Cambridge University Press, 2003. 212 p.
Daniel S. The patient as text: a model of clinical hermeneutics. A model of clinical hermeneutics. 1986. 7 Aufl. P. 195-210.
Džuganová B. English medical terminology – different ways of forming medical terms // JAHR. 2013. No. 4. P. 55-69.
Fortuine R. The words of medicine: sources, meanings, and delights. Springfield: Charles C. Thomas, 2001. 424 p.
Lovis C., Baud R., Rassinoux A. M., Michel P. A, Scherrer J. R. Medical dictionaries for patient encoding systems: a methodology // Artificial Intelligence in Medicine. Volume 14. Issues 1-2.1998. P. 201-214.
Miller G. External Influences on English: From Its Beginnings to the Renaissance. Oxford: Oxford University Press, 2012. 350 p.
Sager J. C. Term formation // Terminology Management. Vol. 1. Amsterdam. 1996. P. 737-742.
Siraisi N. G. Medieval and Early Renaissance Medicine: An Introduction to Knowledge and Practice. 1st ed. Chicago: University of Chicago Press, 1990. 264 p.

ДЖЕРЕЛА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Англо-український ілюстрований медичний словник Дорланда: у 2 т. Львів: Наутілус, 2002. Т.1, 2. Т. 1.1354 с. ; Т. 2. 1334 с.
Cambridge Advanced Learner’s Dictionary. Cambridge: Cambridge University Press. URL: http://dictionary.cambridge.org/ (дата звернення: 16.07.22)

ДОДАТОК

Переклад кардіохірургічних термінів
№ з/п Україномовний термін Англомовний термін
1 абляція ablation
2 алопластика alloplasty
3 анастомоз anastomosis
4 ангіокардіографія angiocardiography
5 аневризма aneurysm
6 aневризма аорти aortic aneurism
7 aневризма синусів Вальсальви Valsalva sinus aneurism
8 aномалія Ебштейна Ebstein anomaly
9 aорта aorta
10 aортальна недостатність aortic insufficiency
11 аортальний клапан aortic valve
12 aортальний стеноз aortic stenosis
13 аортокоронарне шунтування coronary artery bypass graft
14 апарат штучного кровообігу cardiopulmonary bypass
15 aпекс apex
16 аритмія arrhythmia
17 артеріальна гіпертензія arterial hypertension
18 артерія arteria
19 асиметрична гіпертрофія asymmetrical septal hypertrophy
20 асистолія asystole
21 атероматоз atheromatosis
22 атеросклероз atherosclerosis
23 aтеросклероз коронарних артерій coronary artery atherosclerosis
24 атрезія аорти aortic atresia
25 aтрезія клапана легеневої артерії pulmonary valve atresia
26 aтріовентикулярна блокада atrioventricular block
27 aтріовентикулярні клапани atrioventricular valves
28 aускультація серця heart auscultation
29 aутовенозне аортокоронарне шунтування autovenous coronary artery bypass
30 aцетилхолін acetylcholine
31 ацидоз аcidosis
32 балістокардіограф ballistocardiograph
33 балонна ангіопластика balloon angioplasty
34 балонна атріосептостомія balloon atrioseptostomy
35 балонна дилатація balloon dilatation
36 блокада серця heart block
37 брадикардія bradycardia
38 вада серця cardiac defect
39 вальвулотомія valvulotomy
40 велоенергометрія bicycle exercise
41 вена vein
42 висхідний тракт лівого шлуночка left ventricle outflow tract
43 висхідний тракт правого шлуночка right ventricle outflow tract
44 відкритий атріовентикулярний канал atrioventricular canal defect
45 внутрішньоaортальна балонна контрапульсація іntraaortic balloon pump
46 внутрішньоаортальний балон intraaortic balloon
47 волокна Пуркіньє Purkinje fibers
48 вушко передсердя atrial auricle
49 гамартома hamartoma
50 гемоліз hemolysis
51 гіпертензі́я hypertension
52 гіпертрофічна кардіоміопатія hypertrophic cardiomyopathy
53 гіпертрофія міокарда шлуночків myocardial ventricle hypertrophy
54 гіпертрофія серця heart hypertrophy
55 гіпоплазія правого шлуночка hypoplasia of right ventricle
56 гострий коронарний синдром acute coronary syndrome
57 дефект аортолегеневої перетинки aortic pulmonary septal defect
58 дефект міжшлуночкової перетинки ventricular septal defect
59 дефект перетинки передсердя atrial septal defect
60 дефібрілятор defibrillator
61 диастолічний шум diastolic murmur
62 дилататор dilator
63 дилатаційна кардіоміопатія dilated cardiomyopathy
64 дискінезія dyskinesia
65 диссекція аорти Aortic dissection
66 дистрофія міокарду myocardosis
67 дисцикуляторна енцифалопатія circulatory encephalopathy
68 діастола diastole
69 добутаміновий тест dobutamine test
70 дуга аорти aortal arch
71 екстракорпоральна мембранна оксигенація еxtracorporeal membrane oxygenation
72 екстрасистолія extrasystole
73 екстратон extra heart sound
74 електрокардіографія electrocardiography
75 електрокардіостимулятор cardiostimulator
76 eлектрофізіологічне дослідження серця еlectrophysiological study
77 емболія embolism
78 ендаректомія еndarterectomy
79 eндокардит еndocarditis
80 eхокардіографія echocardiography
81 затискач hemostat
82 зондування серця cardiac catheterization
83 зупинка серця cardiac standstill
84 індекс резистентності легеневих судин pulmonary vascular resistance index
85 інфаркт міокарда myocardial infarction
86 інфекційний ендокардит septic endocarditis
87 істмус іsthmus
88 ішемічна хвороба серця ischemic heart disease
89 камера серця cardiac chamber
90 канюля cannula
91 кардіоверсія cardioversion
92 кардіовертер-дефібрилятор cardioverter-defibrillator
93 кардіогенний шок cardiogenic shock
94 кардіологічна імплантація cardiological implantation
95 кардіоплегі́я сardioplegia
96 кардіохірургія cardiosurgery
97 катетеризація catheterization
98 клапанний гомографт valve homograft
99 клапанний шум valve noise
100 кліренс креатиніну creatinine clearance
101 коагуляція coagulation
102 коарктація аорти aortic сoarctation
103 кондуїт conduit
104 коронарит coronaritis
105 коронарна артерія coronary artery
106 коронарна перфузія coronary perfusion
107 коронарограма coronary angiogram
108 коронаросклероз coronarosclerosis
109 легеневий клапан pulmonary valve
110 магнітно-резонансна томографія magnetic resonance imaging
111 малоінвазивне шунтування каронарних артерій minimally invasive coronary artery bypass
112 мамарія mammaria
113 мамаро-коронарне шунтування мammary coronary artery bypass
114 мезосистолічний шум midsystolic murmur
115 механічна кардіографія mechanocardiography
116 міксома myxoma
117 міоглобін myoglobine
118 міокардит myocarditis
119 міокардіодистрофія myocardiodystrophy
120 мітральна комісуротомія mitral commissurotomy
121 мітральний клапан mitral valve
122 мітральний стеноз mitral stenosis
123 недостатність мітрального клапана mitral insufficiency
124 недостатність трикуспідального клапану tricuspid insufficiency
125 oбструкція средньої частини шлуночка mid-ventricular obstruction
126 oклюзія оcclusion
127 oперація Жатене Jatene procedure
128 oперація Мастардa Mastard procedure
129 oперація Сенніга Sennig procedure
130 oперація Росса Ross procedure
131 пансистолічниий шум holosystolic murmur
132 парадоксальний пульс pulsus paradoxus
133 перев’язка артеріального протоку arterial canal band
134 передсердя atrium
135 передсердно-шлуночкові блокади atrioventricular heart block
136 перикард pericard
137 перикардит pericarditis
138 перикардіальний випот pericardial effusion
139 перкусія області серця heart percussion
140 підсерцева вада undercardial defect
141 пластика мітрального клапану mitral valve plasty
142 пластика стінок аорти aorta wall plasty
143 повний аномальний дренаж легеневих вен total anomalous pulmonary venous return
144 порушення серцевого ритму heart rhythm disorder
145 пристрій для механічної підтримки лівого шлуночка left ventricular assist device
146 пристрій для механічної підтримки правого шлуночка right ventricular assist device
147 пролапс мітрального клапана Mitral valve prolapse
148 протезування клапанів серця valve replacement
149 пульмональний клапан pulmonic valve
150 пухлина серця heart tumor
151 рабдімома rhabdomyoma
152 радіочастотна абляція radio frequency ablation
153 реваскуляризація міокарду myocardial revasculization
154 резистентність легеневих судин pulmonary vascular resistance
155 ритм галопу cantering rhythm
156 ритм перепела fout-ta-ta-rou
157 саркома серця heart sarcoma
158 септотомія septotomy
159 серцева астма сardiac asthma
160 cерцева вада cardial defect
161 cерцева недостатність heart failure
162 cерцевий індекс cardiac index
163 cерцевий цикл cardiac cycle
164 серцевий шум cardiac murmur
165 cерцево-легеневе шунтування cardiopulmonary bypass
166 систола systole
167 систолічний шум systolic murmur
168 cиндром гіпоплазії правого шлуночка hypoplasia syndrome of right ventricle
169 cиндром Eйзенменгера Eisenmenger syndrome
170 cиндром Лютембахера Lutembacher syndrome
171 cиндром Марфана Marfan's syndrome
172 cинусовий ритм sinus rhythm
173 cпільний артеріальний стовбур common truncus
174 cпіральна емболізація сoil embolisation
175 стеноз аортального клапану aortic valve stenose
176 cтеноз легеневих артерій pulmonary artery stenose
177 стенокардія stenocardia
178 стент stent
179 стентування stenting
180 стравохідна ехокардіографія transesophageal echography
181 cупракардіальна вада supracardial defect
182 талент talent
183 тампонада серця cardiac tamponade
184 тахікарді́я tachycardia
185 тон серця heart tone
186 торакатомія thoracotomy
187 трансплантація серця cardiac transplantation
188 транспозиція магістральних судин great arteries transposition
189 тривалий шум long-standing murmur
190 трискупідальний клапан tricuspid valve
191 тромбоендокардит thromboendocarditis
192 ультрозвукова доплерографія ultrasonic Doppler examination
193 ультразвукове дослідження серця diagnostic sonography
194 ушивання дефекту міжпередсердної перетинки atrial septal defect suturing
195 феохромоцитома pheochromocytoma
196 фетальна ехокардіографі́я fetal echocardiography
197 фібриляція передсердь atrial fibrillation
198 фібриляція шлуночків ventricular fibrillation
199 фібриноліз fibrinolysis
200 фіброма fibromas
201 флебограма phlebogram
202 фонокардіограма phonocardiogram
203 частковий аномальний дренаж легеневих вен partial anomalous pulmonary venous
204 часткове переміщення міжсерцевої перетинки partial transfer of interatrial septum
205 шлуночкова тахікардія ventricular tachycardia
206 шлуночок ventricle
207 шунт bypass
208 шунтування shunt
209 ядерний магнітний резонанс nuclear magnetic resonance

Репозиторій ЧДТУ