1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 035 Філологія (Прикладна лінгвістика)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8287
Title: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ СЛЕНГОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
Authors: Лещенко, Ганна Веніамінівна
Конець, Олександр Сергійович
Keywords: сленг;антропонімічні сленгові одиниці;фразеологічний статус;конотації
Issue Date: 2023
Abstract: In this study, the peculiarities of formation and translation of the English anthropocentric slang phraseological units are analyzed. Anthroponym is a specific name, officially defined and associated with a specific person as a means of his identification. Anthroponyms indicate a person, but do not contain any characteristics. By their very nature, anthroponyms are abstract names that reflect the idea of a category or a class of objects represented by proper names. In modern society, anthropocentric slang phraseological units become a key element of this intercultural exchange, because they do not only reflect the peculiarities of thinking and attitude to life in a specific culture, but also carry an untranslatable emotional and contextual charge. The growing interest in the study of linguistic features and cultural differences in various fields of science and practice makes this research relevant. Our master’s paper is aimed at investigating the peculiarities of the translation of anthropocentric slang phraseological units and identifying the difficulties that the translator may face, since linguistic richness and cultural diversity require careful study and adaptation. The material of the study is presented by 60 anthroponymic slang phraseological units. The research is performed on the basis of the Dictionary of Slang in North America, Great Britain and Australia.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8287
Appears in Collections:035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Конець_КРМ.docx
  Restricted Access		123.21 kBMicrosoft Word XMLView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу



КОНЕЦЬ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ СЛЕНГОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ 

Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник: 
Лещенко Г.В.
доктор філологічних наук, 
проф., завідувач кафедри 
прикладної лінгвістики та перекладу

Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП, 
протокол №___ від «___» __________2023 р.
Зав. кафедри ПЛП _______________  Лещенко Г.В.

Черкаси 2023
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY 
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation

KONETS, OLEKSANDR SERHIYOVYCH
TRANSLATION PECULIARITIES OF THE ENGLISH ANTHROPOCENTRIC PHRASEOLOGICAL UNITS
Master’s Project
 Speciality: 035 Philology
	Specialization: 035.10 Applied Linguistics	Academic programme: Applied Linguistics
	


Scientific Supervisor: 
Hanna Leshchenko,
Doctor of Philology, Professor, 
                                   Head of Applied Linguistics 
and Translation Department

Master’s project is submitted for defence by the meeting of Applied Linguistics and Translation Department;
Report № ________ dated _______________ 2023;
Head of Applied Linguistics and Translation Department _______Hanna Leshchenko
Cherkasy 2023
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...3
Розділ 1. СЛЕНГ ЯК КОМПОНЕНТ СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ…………………………………….6
Сленг: історія розвитку та визначення поняття………....6
Джерела, види та функції сленгової лексики…………..12
Фразеологічний статус сленгових одиниць……………..19
Висновки до розділу 1……………………………………………………….22
Розділ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ ОДИНИЦЬ…………………….23
Поняття та характеристика антропоцентричних одиниць…………………………………………………….23
Класифікації власних назв ………………………………28
Висновки до розділу 2………………………………………………………33
Розділ 3. АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ СЛЕНГОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ……………………………35
3.1. Антропонімічні сленгові одиниці…………………………35
3.2. Особливості перекладу англомовних антропонімічних сленгізмів………………………………………………….51
Висновки до розділу 3………………………………………………………56
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………….58
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...61
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ………………….67





ВСТУП

Сучасний світ визначається не лише глобалізацією та технологічними досягненнями, але й різноманітністю культурних інтеракцій та спілкування між представниками різних національностей та груп. У цьому контексті мовний аспект стає важливим елементом взаєморозуміння та взаємодії. Особливу увагу привертають антропоцентричні сленгові фразеологічні одиниці, які відображають специфічний світогляд, ставлення до життя та суспільства, іноді неперекладні без втрати внутрішнього смислу.
У сучасному суспільстві, яке перебуває в стані постійної еволюції та глобалізації, виникає прагнення до ефективного спілкування та взаєморозуміння між різними культурами. Антропоцентричні сленгові фразеологічні одиниці стають ключовим елементом цього міжкультурного обміну, адже вони не лише відображають особливості мислення та ставлення до життя в конкретній культурі, але й несуть у собі неперекладний емоційний та контекстуальний заряд.
Зростаючий інтерес до вивчення мовних особливостей та культурних відмінностей в різних галузях науки та практики робить дане дослідження актуальним. Академічні та професійні галузі, такі як лінгвістика, перекладознавство, культурологія, а також сучасні мовні технології, вимагають нових підходів та інструментів для успішного взаєморозуміння в умовах глобалізації.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що робота вносить важливий вклад у сучасну лінгвістичну та перекладознавчу науку, концентруючись на перекладі антропоцентричних сленгових фразеологічних одиниць. Висвітлення проблем та труднощів, пов’язаних із перекладом антропоцентричних висловлювань, дозволить розширити розуміння взаємодії мов та культур, а також окреслити тенденції подальших досліджень для перекладачів та фахівців у галузі міжкультурної комунікації.
Мета магістерської роботи полягає у вивченні особливостей перекладу антропоцентричних сленгових фразеологічних одиниць та виявленні труднощів, з якими може стикатися перекладач, оскільки мовне багатство та культурна різноманітність вимагають уважного вивчення та адаптації.
Завданнями роботи є:
опрацювати теоретичний матеріал з обраної теми дослідження;
визначити поняття «антропоцентрична сленгова фразеологічна одиниця»; 
 здійснити класифікацію сленгових фразеологізмів для зрозуміння їхніх культурних та емоційних конотацій;
визначити характеристики і функції антропонімів-сленгізмів;
встановити способи утворення й особливості перекладу антропонімічного сленгу.
Об’єктом дослідження цієї магістерської роботи є антропонімічні сленгові фразеологічні одиниці, що представляють собою унікальні мовні засоби комунікації та спілкування в сучасному суспільстві. Предметом дослідження є особливості їх перекладу з англійської на українську мову. 
Теоретична цінність дослідження полягає в його спроможності розширити та удосконалити існуючі теоретичні концепції у галузі лінгвістики, перекладознавства та культурології.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно може надати конкретні рекомендації для покращення процесу перекладу антропонімічних сленгових фразеологічних одиниць. 
Матеріалом дослідження стали 60 антропонімічних сленгових фразеологічних одиниць, вибраних методом суцільної вибірки із словника сленгу ‘Dictionary of Slang in North America, Great Britain and Australia’, що став джерелом фактичного матеріалу.
Методи дослідження: лінгвістичний аналіз (для класифікації та вивчення структурних особливостей антропоцентричних сленгових фразеологічних одиниць), контрастивний аналіз (для виявлення відмінностей та визначення стратегії перекладу), перекладацький аналіз (для аналізу особливостей перекладу одиниць, що вивчаються), методи суцільної вибірки та кількісного аналізу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і джерел фактичного матеріалу.





















Розділ 1
СЛЕНГ ЯК КОМПОНЕНТ 
СТИЛІСТИЧНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ

Сленг: історія розвитку та визначення поняття

Одним із найсуттєвіших аспектів сучасного дослідження мови є аналіз соціальної варіативності в мовленні та особливостей мовлення представників різних вікових і соціальних груп. Серед різних форм мови особлива увага приділяється соціолектичному аспекту, який включає мовні варіанти різного рівня стандартизації, включаючи сленг.
З XVII століття лінгвістика активно розглядає питання впливу суспільства на мову. Це дослідження проводили такі мовознавці, як Ш. Баллі, А. Мейє, Е. Картридж та інші. Розвиток теоретичних студій стосовно лексики та фразеології субстандартних мов сягають ХІХ століття. Активне вивчення особливостей субстандартного мовлення розпочалося у другій половині ХХ століття і набуло значного розвитку наприкінці століття.
Сленг став об’єктом лінгвістичних досліджень на матеріалі багатьох мов. Різні аспекти сленгу вивчали такі дослідники, як І. В. Арнольд, І. Р. Гальпєрін, Т. М. Бєляєва, В. Д. Дєвкін, Н. А. Коловська, Дж. Дрейк, У. Лабов, Е. Картридж, С. Б. Флекснер, В. Фріман та інші. Значна кількість праць мовознавців (Р. В. Боднар, Т. С. Бакіної, В. О. Дорди, О. Є. Матюшенко, О. С. Христенко, О. В. Ясінської) присвячена дослідженню особливостей сленгової лексики окремих соціально-вікових груп молоді [див. 6, с. 87].
Сленг вважається частиною нестандартної лексики та є важливим лінгвокультурним явищем будь-якої розвиненої мови. У межах сленгових одиниць утілено історію народу та несуть культурну інформацію, функціонуючи як своєрідні «транслятори» цієї інформації та «таксони» культури даного народу [див. 5, с. 12].
Наприклад:
hangry (голодний та злий) – вказує на поєднання голоду та роздратування
lit (круто, весело) – використовується для опису чого-небудь цікавого, енергійного або захоплюючого.
FOMO (Fear of Missing Out) – використовується для опису ситуації, коли людина відчуває тривогу або непокій через можливість пропустити важливу або захопливу подію, активність чи можливість. Це поняття в основному пов’язане із соціальним тиском та бажанням бути в курсі того, що відбувається у світі або в оточуючих людей. 
Проте саме поняття сленгу завжди трактується по-різному, викликаючи дискусії та суперечки серед дослідників. Головною прогалиною в вивченні сленгу є його дефініція, яка викликає велику кількість розбіжностей.
Спробуємо звернутися до лінгвістичних термінів. З одного боку, сленг визначається як розмовний варіант професійного мовлення. З іншого боку, його також розглядають як елемент розмовної мови будь-якої соціальної групи, вказуючи на те, що коли сленг переходить в мову людей, що не є частиною певної професійної групи, йому стає притаманне емоційно-експресивне забарвлення [7, с. 419].
Необхідно також відзначити, що сленг відображає не лише культурні традиції, але й має часові рамки, відзначаючи його відносно стійкий характер протягом певного періоду. Сленгові вислови можуть включати прикметники, іменники або дієслова, описуючи явища, предмети, ознаки чи процеси повсякденного життя та діяльності людини. Вони є експресивною лексикою, що виокремлюється в просторі мовлення та може потрапляти до літературної мови. Професор В. А. Хом’яков зауважує, що корені сленгових висловів є дуже різноманітними [60, с. 43-44].
І. В. Арнольд висловлює погляд, що сленг перебуває «поза межами літературної норми», тобто визначає його як частину літературної мови. Таким чином, виникає розходження думок між вченими, де одні вважають сленг важливим елементом літературної мови, а інші розглядають його як явище, що перебуває поза межами цієї мови [див. 54, с. 4].
Необхідно звернути увагу, що В. С. Єлістратов висловлює позитивне ставлення до сленгу, розглядаючи його як «атрибут високої культури» та важливий елемент повсякденного життя. Науковець розглядає сленг як усну творчість, що відображає культурні особливості різних поколінь, навіть при його «неввічливій структурі» [26, с. 50].
Зазначимо, що джерелами сленгу слугують різноманітні сфери діяльності, такі як інформаційні технології, комп’ютерні ігри, фільми, комп’ютерна сфера, музика, хобі та запозичення з іноземних мов. Важливий внесок у вивчення поняття «сленг» належить Г. А. Судзиловському, який визначив його як токсичне явище, що володіє емоційним забарвленням та використовується для вираження іронії [див. 27, с. 34].
Таким чином, дискусії та розбіжності думок вчених щодо сленгу залишаються актуальними, а оцінки його ролі в літературній мові продовжують варіюватися від позитивної оцінки до визначення його як такого, що виходить за межі цієї мови.
У своїх дослідженнях В. Н. Крупнов висловлює підтримку поглядів Г. А. Судзиловського. Важливо відзначити, що термін «сленг» є досить розмитим, і навіть серед американських лінгвістів і перекладачів існує непорозуміння щодо його конкретного визначення. Словник Джона С. Фармера, який спробував визначити «сленг», вказує на складнощі у цьому завданні, а деякі дослідники, зокрема Дж. Маррей, вважають, що точне визначення неможливе через всебічну природу цього явища [див. там само, с. 35-36].
Зокрема, В. М. Крупнов підкреслює розходження в поглядах вчених стосовно того, чи слід відокремлювати сленг від інших лексичних явищ, таких як колоквіалізми чи жаргонізми. Деякі вчені вважають, що сленг є більш емоційним і має більш обмежену сферу вживання, ніж колоквіалізми [там само].
Важливо відзначити, що сленг часто пов’язують з іншими термінами, такими як колоквіалізми, жаргонізми, професіоналізми, арго і т. д. Проте аналіз матеріалу вказує на те, що різниця між цими явищами може бути дуже тонкою, і їх розмежування може бути складним завданням.
О. О. Аніщенко внесла значний внесок у вивчення молодіжного соціолекту, а саме молодіжного сленгу. Вона встановила хронологію виникнення термінів та виразів молодіжної лексики, яка охоплює різні форми від технічних слів та виразів до арго та сленгу. Спочатку молодіжний сленг виникав у межах соціальних діалектів, таких як жаргони та арго, а потім розширював своє використання в інтержаргон – загальну частину побутового словника різних жаргонних груп. Цей процес призвів до популяризації молодіжного сленгу серед молоді в комунікації [5, с. 78].
О. А. Полєхіна звертає увагу на те, що у східноєвропейській соціолінгвістиці існує тенденція розглядати сленг та жаргон як синоніми. Ця практика може бути обумовлена історичними чинниками, оскільки, на думку дослідниці, історія молодіжної мови рухається з моменту формування лексико-фразеологічного складу жаргону, що використовувався школярами. В роботі авторка відзначає, що школярі в 1920-30-х роках не використовували терміни «сленг» і «жаргон» для опису своєї мови, а послуговувалися термінами «місцева мова» чи «технічна мова школярів» [див. 5, с. 79].
Таким чином, можна визначити, що в історії молодіжної мови не виникала необхідність використовувати терміни «жаргон» чи «сленг» для опису цього явища.
Інтерес до жаргону насправді з’явився лише у двадцяті-тридцяті роки XX століття, коли це явище стало предметом інтенсивних досліджень. Цей інтерес був пов’язаний з історичними подіями, такими як реформи в освіті та військові події, зокрема революція та громадянська війна. У цей період під впливом блатної музики та тюремних виразів жаргон отримав негативне забарвлення. Багато вчених, зокрема Є. Д. Поливанов, стверджували, що такі «блатні» елементи в мові мають шкідливий вплив на мову взагалі [див. 11, с. 62].
О. Уздинська та М. М. Копиленко звертали увагу на вікову групу осіб, які використовують молодіжний жаргон у неформальних ситуаціях. Вони визначали цю групу як «молоді люди від 14 до 25 років». Проте, враховуючи той факт, що сленг є досить мобільним і постійно змінюється, можна припустити, що віковий спектр тих, хто використовує його в мовленні, може бути більш широким. О. Уздинська подає досить вичерпне тлумачення молодіжного жаргону, вважаючи його «окремою підмовою у складі загальнонаціональної мови» та підкреслюючи, що цей жаргон об’єднує тих, хто використовує його в мовленні, за допомогою вікової групи [див. 16, с. 43].
На даному етапі дослідження рекомендується звернути увагу на галузь американського мовознавства. Американські дослідники використовували термін ‘youth slang’ для позначення молодіжної мови. Слово «сленг» вперше почало використовуватися зі значенням «образа» у XVIII столітті, а з 1850 року воно отримало відтінок зниженої просторічної лексики. Тільки у другій половині XIX століття за кордоном почали вивчати феномен сленгу, зосередившись на мовних особливостях студентів коледжів [див. 67, с. 37].
Ефективний підхід до аналізу сленгових одиниць представлений у роботі О. А. Полєхіної, яка вказує на важливість врахування віку, статусу та інтересів користувачів сленгу при їх вивченні. Крім того, необхідно враховувати як екстралінгвістичні, так і лінгвістичні характеристики [див. 47, с. 176]. Ці характеристики необхідно також враховувати при передачі сленгу з однієї мови на іншу, щоб досягти адекватності перекладу та створити продуманий та якісний переклад [див. 54, с. 10].
На цьому етапі дослідження слід звернутися до результатів Є. А. Рідкозубової для оцінки сучасного використання сленгу в комунікативному просторі. Важливо відзначити, що погляд на сленгові одиниці як елементи мови маргінального соціуму став застарілим. Роль та вплив сленгу на мову змінилися, і нині він є «надзвичайно важливим для молоді як генераційного соціуму» [53, с. 31].
У передмові до словника американського сленгу С. Шевченко та М. Московцев зазначають, що знання сленгу корисне тим, хто вивчає англійську мову, оскільки воно дозволяє ефективно спілкуватися з однолітками з інших країн, розуміти іноземну пресу та глибше вникнути в американську культуру.
Ю. К. Волошин також наголошував на важливості культурної складової: без знання сленгових виразів неможливо зрозуміти тонкощі мови та гумор, який використовується в ЗМІ, у фільмах і друкованих виданнях. Сленг є тим елементом комунікації, який допомагає встановити контакт між представниками тієї чи іншої соціальної групи, зацікавити співрозмовника, і навіть заслужити його повагу. Коли співрозмовник чує від вас знайомі сленгові вирази, він розуміє, що ви «в темі». Знаючи та використовуючи сленгові вирази відповідно до ситуації, ви зійдете «за свого» [див. 17, с. 3]. Якщо грамотно використовувати вкраплення сленгу в мові, можна показати себе людиною «з актуальним та сучасним мисленням та мовою» [див. 19, с. 15]
У даному дослідженні ми використовуємо термін «сленг» за визначенням Т. Г. Нікітіної, яка розглядає сленг як соціальний вид мови, що відрізняється від загальновживаної мови особливою лексикою та фразеологією, а також своєрідним використанням словотворчих засобів [46, с. 4].
Молодіжний сленг, як соціальний різновид мови, є характерним для певної вікової категорії та відображає рівень культури, освіченості та розвитку суспільства. Цей лінгвістичний феномен існує в обмеженнях не тільки віковими, але й соціальними рамками. Дослідження лінгвістів вказують на те, що оточення, в якому живе людина, суттєво впливає на формування молодіжного сленгу. Реалії життя, навчання та соціальне середовище впливають на цей вид мови, що відзначається швидким ростом і визнається як джерело поповнення лексики англійської мови, зокрема американського варіанту. Сленг є невід’ємною частиною молодіжної субкультури і одним із способів самовираження.

Джерела, види та функції сленгової лексики

Одним із джерел поповнення сленгу є літературна мова, яка використовується у більшості соціальних діалектів. Хоча багато одиниць сленгу складаються з лексем, які є дублетами нейтральних або розмовних слів, для людей інших вікових категорій вони можуть залишатися незрозумілими. Наприклад, ‘fry’ – покарати, ‘turkey’ – жертва вуличного пограбування, ‘bone’ – гроші. Ці лексичні одиниці відображають безпосередні, ключові сфери інтересів молоді, роблять мову більш живою, виразною та образною.
У складі сленгу можна виділити лексеми, які об’єднуються в такі основні лексико-семантичні групи [45, с. 88-89]:
Алкоголь, наркотики (24%): flake – кокаїн; ret, bogue – цигарка; loadie – п’яниця; pummeled, trashed, bamboozled – п’яний; hooter– марихуана.
Кохання, флірт, секс (19%): homework – коханка, bag – фліртувати; boodle – обійми, поцілунки.
Зовнішність (9%): chick, peach – красуня; biddy, roach, scank, scuzz – некрасивий(а); malvin, cromagnon – потвора (про чоловіка).
Риси характеру, розум, інтелект (9%): smart, fossil – розумник; dumb-head, brain-dead – дурень; grunge, gweeb(o) – зануда;  crank – дратівлива людина. 
Дозвілля (18%): rage, jam, jive and juke – добре проводити час; fling, drag – вечірка; kick – розслаблятися, відпочивати; crawl – танцювати. 
 Предмети першої необхідності (8%): grazing – їжа; stompers – черевики; chas, ches – сірники; shank – ніж.
Злочинні чи хуліганські дії (5%): scarf (up), scoff – красти; flap, romp – бійка вуличних банд, зграй; turkey – жертва пограбування.
Лексичні засоби вираження емоційного стану, які передаються вигуками (3%): тривога (Chickie! – Ховайсь!), незгода (Dude! – Ні за яких обставин); подив (Bonk! – Тю!); збентеження (Sqeebs! – ого!); схвалення (Cool! – Клас! Супер!); огида (barf, barf me out – Фу!).
Соціально та культурно обумовлені явища (2%): smoke – долар; bone, ends – гроші; slease – клянчити; Z(ee) – дрімати.
Навчання (2%): snap course – легкий навчальний курс; cut-throat student – відмінник; bust – провалити екзамен; crib course, squid, weenie – зубрила; pony – шпаргалка.
Назви страв і напоїв (0,4%): boodle – цукерки; booze – алкоголь; za – піца; jigger – вершкове морозиво з фруктами, горіхами.
Аксіологічні характеристики (0,6): diddlydum, doggy, rocking, savage, wailing / whaling – кльовий, крутий; bunk, buttery, shady –
відстійний, задрипаний; groovy, joany – немодний; pimpish – модний.
Т. О. Мізін, грунтуючись на зробленій вибірці, вказує, що молоді люди найчастіше вживають слова, пов’язані з алкоголем, наркотиками, коханням, фліртом і сексом, дозвіллям [там само, с. 89].
Однією з характерних особливостей сленгової лексики є її здатність формувати широкі ряди синонімів. Кожен елемент цього синонімічного ряду має свої власні семантичні та стилістичні нюанси. У деяких випадках молодіжний сленг здійснює комічний ефект, а іноді виражається грубістю. Найрозгалуженіші синонімічні ряди формуються в області сленгових висловлень, які стосуються інтелектуальної сфери, яка чітко розглядається як два протилежні полюси: здатність розуміти щось і обмеженість в цьому.
Важливо відзначити, що сучасні дослідники не вважають, що сленг використовують низи суспільства. В сучасних виданнях часто використовуються такі сленгізми, як «облажатися», «обламатися», «кидалово» та інші. Оскільки сленг сильно залежить від контексту, однією з його властивостей є його амбівалентність. Але амбівалентність – лише одна з ознак сленгу, яку варто розглядати в рамках цього дослідження.
Ще однією важливою характеристикою сленгу є «етноспецифічна кодованість» сленгізмів, яка залежить від місця походження лексичних одиниць, що входять до складу сленгу, від місця його поширення та від соціальних факторів [53, с. 40].
У сучасному світі можна відзначити тенденцію: сленг поступово виходить за межі окремих груп, «загалом зберігаючи статус кордонів «своє-чуже»», і використовується ширше та повсюдно в сучасній лінгвокультурній спільноті. Є. А. Рідкозубова підкреслює, що сленг має «зовнішні та внутрішні тенденції розвитку». Наприклад, комп’ютерні сленгізми широко використовуються в ЗМІ, рекламі, Інтернеті та побутовому дискурсі: «репостити, лайкати, шерити, залити відео, інста, інстаграмниця, твіт, пост, заскринити, яблуко» та інші. З цього можна зробити висновок, що сленг має зовнішню тенденцію до розширення сфери використання в сучасному комунікативному просторі, що сприяє комунікативній експансії та впливу на літературну мову, а також внутрішню тенденцію до граматикалізації [там само].
На думку Є. В. Корнєлаєвої, термін сленг у лексикографії об’єднує слова та фразеологічні одиниці, які є абсолютно різнорідними з точки зору їх стилістичної характеристики і сфери вживання. Серед видів сленгізмів дослідниця розрізняє такі групи [36, с. 82-83]:
Слова, що належать до злодійського жаргону. Наприклад, to chant – «нахвалювати коня під час його продажу»; to fig – «швидко бити»; cheese – «гарна річ»; father і fence – обидва позначають скупника краденого; to hog – «привласнювати чуже добро із жадібністю»; backjump – «тюремне вікно» та ін.
Професіоналізми. Наприклад, a noser – «удар по носу»; plunger – «кидатися вперед (в атаку)»; to be ploughed – «провалитися на іспиті». Віднесення професіоналізмів різних  сфер до сленгу сприяє його диференціації. В англомовній лексикографії з’являються різновиди професійного сленгу: воєнний сленг, студентський сленг, спортивний сленг, театральний сленг, тощо.
Колоквіалізми (розмовна лексика). Слова та вирази, властиві лише живому спілкуванню, є феноменом, спільним для різних мов. Ці слова, як правило, є емоційно забарвленими. Для них властивою є рухливість своїх семантичних меж та багатозначність. Деякі з колоквіалізмів обмежені у своєму вжитку вузьким кругом родинних і дружніх стосунків. Приклади: chink – «готівка»; racket – «брудна справа, афера»; jolly – «приємне проведення часу»; ripping – «чарівний»; to learnthe ropes – «дізнатися про всі ходи і виходи» і т.п. 
Випадкові утворення, які виникли в результаті літературних асоціацій. Їх значення зумовлено смисловими зв’язками з вихідним поняттям.
Образні слова і вирази. Тут треба розрізняти, з одного боку, образні професіоналізми (landshark – «юрист»), а з іншого боку, загальновживані образні слова (yes-man – «улесник»; rubber neck – «роззява»).
Контекстуальні значення слів, що виникають внаслідок застосування стилістичних прийомів (іронії, перефразування тощо). Тут треба вказати на використання окремих слів в евфемістичній функції (під social evil мається на увазі «проституція», nice fellow і beauty використовуються у значеннях, протилежних їх прямим значенням.
Слова, які утворені за допомогою конверсії як найбільш продуктивного способу словотворення в сучасній англійській мові.
Певні абревіатури також виступають як сленг: biz – бізнес, pro – професіонал; props – реквізит (торговий сленг) тощо.
Виходячи з того, що кожна професія і кожний вид діяльності мають свій сленг, Дж. К. Хоттен виокремив такі види сленгу: парламентський, військовий, університетський, релігійний, юридичний, літературний, театральний, науковий, громадянський, сленг крамарів, робочих, п’яниць, лайливий сленг та ін. [див. 41, с. 52]. У зв’язку з цим
І. Р. Гальперін зазначає, що сленг почав диференціюватися внаслідок зарахування до нього різних професіоналізмів [там само].
За класифікацією Е. Партріджа вирізняють такі види сленгу: кокні, сленг видавців і друкарів, юристів, журналістів, літературних критиків, робітників, торговців, а також медичний, парламентський і політичний, рекламний, комерційний, мистецький, театральний, спортивний та ігровий, релігійний, шкільний та студентський та ін. [там само].
Існують і інші класифікації сленгу. Так, Б. Месью (1893) вирізнив чотири класи сленгової лексики, зовсім різної за походженням і цінностями: два низькі й два високі. До лексики низьких класів учений відносив: 1) лексеми з мовлення злодіїв, 2) короткотермінові випадкові фрази, популярні один-два сезони. До лексики високих класів належать: 1) старі забуті фрази і слова, які знову виникли, 2) нові слова і фрази
[там само].
Стосовно функцій, які виконує сленг, можемо назвати такі функції.
Фатична функція зорієнтована на підтримку соціального контакту та встановлення комунікації між співрозмовниками (вживання специфічних сленгових висловів може створювати відчуття спільності та приналежності до конкретної групи або підгрупи). Наприклад: 
What’s up, dude? – Як справи, чуваку?
Let’s catch some waves, man! – Лови хвилю!
Текстоутворююча функція. Сленг може виконувати роль структурування та організації тексту, надаючи йому специфічний стиль та ритм (використання сленгових виразів може робити мову більш експресивною та жвавою, що сприяє формуванню виразного стилю). Наприклад: 
His storytelling is on point – Його оповідь вражає
The concert was lit, everything was fire! – Концерт був крутим, все було супер!
Експресивна функція. Сленг висловлює особисті емоції та почуття в мові, роблячи її більш насиченою та індивідуалізованою (вживання емоційно забарвлених сленгових слів дозволяє висловити власні ставлення та емоції стосовно обговорюваного предмета). Наприклад:
That movie was absolutely insane! – Той фільм був абсолютно божевільним!
I’m stoked about the upcoming trip! – Я в захваті від майбутньої подорожі!
Персуазивна функція. Сленг може використовуватися для переконання та впливу на думку або поведінку адресата (вживання певних сленгових термінів може сприяти створенню ефективного аргументу чи підкреслити переконливість висловлювань). Наприклад:
You gotta try this restaurant; it’s a game-changer! – Тобі обов’язково треба спробувати цей ресторан; це змінить гру!
Trust me, you’ll love this book – it’s mind-blowing – Повір мені, тобі сподобається ця книга – це дивовижно
Маніпулятивна функція. Сленг може використовуватися для впливу на сприйняття інших, наводячи їх на певні думки або вчинки (застосування певних сленгових виразів може створювати специфічний образ чи асоціації, що впливають на сприйняття іншими людьми). Наприклад:
Everyone’s using these, you should too – Всі користуються цим, і тобі варто теж
Smart people are investing in this – don’t miss out – Розумні люди інвестують у це – не пропусти шанс
Функція привернення уваги. Сленг може використовуватися для залучення уваги читачів чи слухачів через нестандартний та виразний спосіб висловлювання (вживання витончених або несподіваних сленгових виразів привертає увагу та робить мовлення більш запам’ятовуваним). Наприклад:
Check out this mind-blowing video! – Переглянь це дивовижне відео!
This party is going to be epic! – Ця вечірка буде епічною!
Функція забезпечення мовної економії. Сленг може використовуватися для передачі складних або конкретних ідей більш економічно, використовуючи коротші та зрозумілі вирази (замість довгих та технічних висловлювань сленг може використовувати стислі та чіткі терміни для швидкого сприйняття). Наприклад:
Let’s bounce; this place is dead – Давай підемо, тут нудно
She’s a total no-show – what a flake! – Вона не прийшла зовсім – що за невдаха!

Фразеологічний статус сленгових одиниць 

Сленг – це специфічна форма мовлення, що використовується обмеженою соціальною групою та характеризується відхиленням від стандартних лексичних та граматичних норм. Сленгові одиниці відіграють важливу роль у комунікації, сприяючи створенню та підтримці соціокультурних зв’язків у групах.
Фразеологічні одиниці, з іншого боку, є стійкими висловами, які виникають в результаті комбінування слів та мають власне, часто неочікуване значення. Об’єднання цих двох аспектів – сленгу та фразеології – вказує на наявність спільних рис у структурі та функції висловлення.
Схожість у структурі сленгових та фразеологічних одиниць полягає у їхній стійкості та непередбачуваності. Якщо фразеологізм об'єднується в сталий вислів із зміненим значенням, то сленгова одиниця може мати стійке використання в межах конкретної соціальної групи та отримувати нове значення або відтінок залежно від контексту.
Схожість у функціях сленгових та фразеологічних одиниць:
Виразність мовлення – сленгові та фразеологічні вирази використовуються для підсилення висловлення та надання йому емоційного відтінку.
Створення соціальних зв’язків – обидва типи мовлення виконують функцію спільного коду, що забезпечує взаєморозуміння та підтримує соціальну ідентичність у межах групи.
Трансляція культурних особливостей – використання сленгових та фразеологічних виразів сприяє передачі та збереженню унікальних культурних особливостей в мові.
Іронія та гумор – обидва типи висловлювань часто використовуються для створення гумористичних ситуацій та вираження іронії.
Сленгові та фразеологічні одиниці, хоча й різні за походженням, об’єднуються в багатогранний інструментарій мови, який допомагає нам виражати власність, спілкуватися та взаємодіяти. Вивчення цих форм висловлення розкриває перед нами багатий світ мовної креативності та виразності.
Відмінність сленгізмів від фразеологічних одиниць полягає в тому, що фразеологічні одиниці є стійкими виразами, що складаються зі слів, які утворюють нове, зафіксоване значення. На відміну від цього, сленгові вирази можуть бути тимчасовими та піддаватися змінам в залежності від трендів, еволюції групи чи зміни соціокультурного контексту.
Характеристики сленгізмів:
створення спільноти – сленг використовується для визначення групи та створення внутрішньої спільності, надаючи їй особливий характер та ідентичність;
експресивність – сленгові вирази використовуються для висловлення емоцій, створення насиченості та підсилення враження висловлювання;
наявність відтінків значень – сленг може надавати нові відтінки значень та інтерпретації слів, розширюючи мовні можливості групи;
соціокультурна адптація – використання сленгу допомагає групі адаптуватися до змін у соціокультурному середовищі та взаємодіяти з оточуючими;
маркування ідентичності – сленгові вирази служать як маркери ідентичності, відокремлюючи членів групи від інших соціокультурних спільнот.
Сленг (жаргон у широкому розумінні) – це практично відкрита мовна підсистема ненормативних, стилістично знижених лексико-фразеологічних одиниць, які виконують експресивну, оцінну (звичайно негативну) та евфемістичну функції [57, с. 42].
Сленгові одиниці, як різновид фразеологічних одиниць, є не тільки мовним явищем, але і ключовим елементом культурної та соціальної ідентичності групи. Вивчення їх структури, функцій та еволюції розкриває нам глибини мовної творчості та сприяє кращому розумінню суспільства.
Серед сленгових одиниць окрему групу складають антропонімічні сленгізми, тобто такі, що містять у своєму складі власне ім’я. Особливості утворення і використання антропонімів (власних назв) розглянуто в наступному розділі роботи. 





Висновки до розділу 1

Сленг – це соціальний вид мови, що відрізняється від загальновживаної мови особливою лексикою та фразеологією, а також своєрідним використанням словотворчих засобів
Джерелами сленгу слугують різноманітні сфери діяльності, такі як інформаційні технології, комп’ютерні ігри, фільми, комп’ютерна сфера, музика, хобі та запозичення з іноземних мов.
Сленг часто пов’язують з колоквіалізмами, жаргонізмами, професіоналізмами, арго і т. д., проте різниця між цими явищами може бути дуже тонкою.
Характерними особливостями сленгу є його амбівалентність та етноспецифічна кодованість.
Серед складників сленгізмів розрізняють: слова, що належать до злодійського жаргону, професіоналізми, колоквіалізми, випадкові утворення, образні слова і вирази, контекстуальні значення слів, слова, які утворені за допомогою конверсії, абревіатури.
Виокремлюють наступні види сленгу: парламентський, військовий, університетський, релігійний, юридичний, літературний, театральний, науковий, громадянський, сленг крамарів, робочих, п’яниць, лайливий сленг та ін.
Функціями сленгу є такі: фатична, текстоутворююча, експресивна, персуазивна, маніпулятивна, функція привернення уваги та функція забезпечення мовної економії.
Сленгові фразеологізми є не тільки мовним явищем, але і ключовим елементом соціально-культурної ідентичності групи.



Розділ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ 
АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ ОДИНИЦЬ

Поняття та характеристика антропоцентричних одиниць

Увага до імен власних виникла серед стародавніх єгипетських, грецьких та римських вчених. Починаючи зі стоїків, таких як Хрісіпп, імена власні виділялися як особливий клас слів. Це обговорення тривало впродовж історії, включаючи епоху Відродження, новий час та XIX століття, і призвело до різноманітних точок зору.
У минулому столітті цей аспект розглядався не лише як лінгвістичний, але і як логічний, зокрема філософами та логіками. Джон Стюарт Мілль вважав, що власні імена є своєрідними ярликами, не несучи конкретного значення, а допомагаючи лише в розпізнаванні предметів.
Інший логік, X. Джозеф, мав протилежну точку зору, стверджуючи, що власні імена можуть мати навіть більше значення, ніж загальні. Ця дискусія взаємодіяла з розвитком логічної концепції власних назв в XX столітті, представленої Бертраном Расселом.
Лінгвіст Пауль Крістоферсен розглядав відмінність між загальними та власними іменами як відмінність між абстрактним та конкретним. Імена власні безпосередньо іменують індивіда, в той час як загальні називають клас, до якого вони відносяться.
Необхідно відзначити важливий внесок англійського лінгвіста Алана Гардінера у теорію власних назв. Він розвинув ідею Мілля, визнаючи, що власні імена не несуть значення, але виконують роль ідентифікаторів за допомогою розрізнювальних звуків, незалежно від будь-якого конкретного значення.
Цікавий підхід А. Гардінера до розрізнення «втілених» і «розпредмечених» власних імен вражає своєю глибиною. «Втілені», або «тілесні», імена пов’язані з конкретними особами чи місцевостями (такі як Вільям Шекспір або річка Темза). З іншого боку, «розпредмечені», або «безтілесні» імена також можуть бути тими ж словами, але розглядаються відокремлено від конкретних об’єктів (наприклад, Вільям як загальне ім’я в словнику англійських антропонімів) [14, с. 202].
Питання про «опредмечування» («тілесність») та «розпредмечування» («безтілесність») імен виявляється ключовим для розгляду даної проблеми як на теоретичному, так і на історичному рівні. Це вимагає детального вивчення в контексті аналізу сутності та функцій власних імен у мові (як системи знакових одиниць спілкування) та в мовленні (в комунікативному використанні цих одиниць). Також важливо розглядати це у контексті конкретно-історичних позицій.
Погляд А. Гардінера про те, що власні імена (і займенники) позбавлені семантичного змісту і є синонімами через їх «нульовий корінь», висловлений в контексті тези Мілля, викликав реакцію сучасного датського мовознавця Кнуда Тогебю, який вважає, що це пояснює можливість у того ж індивіда мати кілька різних імен, а у кількох індивідів – одне ім’я (тезки, однофамільці) [там само].
Суперечка щодо ролі ономастики у науці виявилася надзвичайною, де деякі розглядали її як самостійну дисципліну, а інші вважали за допоміжну галузь для географії, історії, лінгвістики та інших наук. Виникали два підходи до вивчення онімів: як історичного джерела для істориків або як об’єкта досліджень історії мови для філологів. Отже, ономастика розглядається як історична дисципліна в історичній науці, тоді як в лінгвістиці вона є частиною філології, яка досліджує імена як об’єкт історії мови [58, с. 77].
Так, на сучасному етапі можна визначити, що ономастика розглядається як міждисциплінарна область, що об’єднує лінгвістичні та історичні аспекти досліджень. Це вивчення імен власних та їхніх функцій знайшло застосування в різних галузях знань.
Основні вектори ономастики включають:
Лінгвістичний вектор – вивчення структури імен власних, їхнього виникнення, етимології, а також лінгвістичних особливостей імен.
Історичний вектор – аналіз імен в контексті історичних подій, розвитку мови та культури.
Варто відзначити, що результати досліджень в галузі ономастики також широко використовуються в інших науках:
етнографія: ономастика може надати важливі дані для вивчення етнічної ідентичності та культурних особливостей через аналіз імен власних;
археологія: дослідження імен місцевостей, археологічних об’єктів та інших аспектів може сприяти розкриттю історії і культури певного регіону;
картографія: географічні назви та їхні зміни відображають історію територій, що робить їх важливим об’єктом для картографів;
логіка: ономастика може взаємодіяти з логічними аспектами, зокрема в аналізі назв місць чи об’єктів;
інші науки: результати досліджень власних імен можуть мати застосування в різних галузях науки, таких як антропологія, філософія, соціологія та інші.
Таким чином, ономастика визначається не лише як лінгвістична чи історична наука, але як сфера, що збагачує різноманітні галузі знань завдяки своїй важливій ролі в розкритті та розумінні культурної та історичної спадщини.
Антропонім – це конкретне ім’я чи набір імен, офіційно призначене і пов’язане із певною людиною як засіб її ідентифікації. Антропоніми вказують на особу, але не містять жодних характеристик. За своєю природою антропоніми є абстрактними іменами, які відображають ідею категорії або класу об’єктів, що представляють власні імена.
Антропоніми є важливою частиною мовної системи, і їх характеристики можна класифікувати з різних точок зору:
Ознаки антропонімів [63, с. 39]:
вказівка на людину – антропоніми, такі як ‘Peter’ або ‘Lewis’, вказують на конкретну людину на відміну від London, Thames;
наслідування національно-мовної спільності – деякі антропоніми вказують на національно-мовну приналежність, наприклад, ‘Robin’ чи ‘Henry’, ‘William’ на відміну від René, Henri, Wilhelm;
вказівка на стать – деякі антропоніми вказують на стать особи, такі як ‘John’ чи ‘Henry’ на відміну від Mary, Elizabeth’.
Розуміючи, що кожна людина не може мати унікальне ім’я лише для себе, важливо відзначити, що особисті імена та прізвища, які вибираються самими людьми, є поширеними серед численних носіїв. За межами конкретного контексту чи області спілкування імена, такі як John, Elizabeth, Thomas і т.п., не вказують на конкретну особу. Такі імена, які в колективній свідомості не асоціюються з конкретною людиною, називають множинними антропонімами. 
Інші антропоніми можуть мати численних носіїв, але вони передусім пов’язані з конкретною особою. Це імена людей, які набули великої популярності, такі як Shakespeare, Darwin, Einstein тощо. В. П. Берков пропонує розрізняти ці групи як загальні та одиничні індивідуальні імена. Термін «загальні імена» може вводити в оману, оскільки може здатися, що вони стосуються чогось загального чи абстрактного, ніж окремі імена. Принцип відмінності між цими двома типами антропонімів полягає в тому, чи вказує антропонім переважно на об’єкт відсутнього чи наявного в даному контексті.
Наприклад, власне ім’я ‘Churchill’, якщо воно вжите в тексті без конкретних пояснень, ймовірно, сприйматиметься як прізвище британського прем’єра з 40-50-х років. Однак лише в тому випадку, якщо контекст чи мовна ситуація не суперечить такому розумінню, ім’я може сприйматися як множинне. Наприклад, ‘Churchill, мій сусід, має обличчя, яке асоціюється з Африкою’. Таким чином, множинні антропоніми визначаються обмеженою комунікативною сферою, де вони є однозначними. 
Тому при включенні їх у більший контекст обов’язково потрібно враховувати уточнюючий контекст, як у прикладі: «Я почув, як хтось ходить поруч….я зрозумів, що це був Роберт Аклі, хлопець, що мешкав поруч зі мною... його завжди називали «Боб» або «Ек». Натомість одиничні антропоніми не потребують такого уточнюючого контексту, оскільки вони діють в рамках всього мовного колективу. Це можна побачити, наприклад, у випадках, коли антропонім введений в текст без будь-яких пояснень, і неможливо визначити, кому саме належить це ім’я лише з самого тексту.
Власні імена представляють собою своєрідні знаки, що відзначають суспільну історію етносу і віддзеркалюють еволюцію мовних закономірностей та специфіку знакової системи [42, с. 21]. З функціональної точки зору, вони використовуються для індивідуального визначення об’єкта незалежно від контексту та без необхідності додаткових уточнень. Власні імена виконують роль індивідуалізуючої номінації.
Важливо розрізняти пряму (первинну) та переносну (вторинну) номінативні функції власних імен. У прямій номінативній функції вони вказують на конкретний об’єкт, що є їхнім носієм, в індивідуальному порядку. У переносній номінативній функції імена можуть переноситися на інші об’єкти, при цьому набуваючи здатності приписувати певні властивості ряду об’єктів.
Система імен формується непомітно для тих, хто створює імена, і виникає внаслідок взаємодії людей в різних соціальних контекстах – у сім’ї, спільноті чи місцевості. Одним із способів створення системи імен є співіменування, яке полягає в називанні новонароджених членів групи так, щоб їх імена взаємодіяли з іменами вже існуючих членів цієї спільноти. Це може виявлятися у схожості чи однаковості початкових або кінцевих елементів імен. Такий процес сприяє системності імен та формуванню рядів імен з подібними або ідентичними елементами, що сприяє створенню внутрішньої лінгвістичної системи [43, с.18].
У цьому контексті співіменування може мати вертикальний або горизонтальний характер, а також семантичний чи структурний характер [там само]. Це відображає прагнення вираження родинних та соціальних зв’язків через систему імен та вказує на важливість лінгвістичного виміру у вираженні суспільних структур та взаємин.

Класифікації власних назв

У сучасній ономастиці найбільш відомою є класифікація, запропонована О. В. Суперанською. Враховуючи лінгвістичні та екстралінгвістичні властивості власних назв, вчена вирізняє наступні типології [58, с. 47]:
 1. Класифікація імен за іменованими об’єктами:
імена людей і істот, які сприймаються як живі істоти:
      а) антропоніми – особисті імена людини;
      б) зооніми – клички тварин;
      в) міфоніми –  імена з будь-якої сфери ономастичного простору, що стосуються міфів, епопей, казок, билин;
іменування неживих предметів:
      а) топоніми –  назви міст і населених пунктів;
      б) космоніми і астроніми – назви космічних об’єктів;
      в) фітоніми –  назви рослин;
      г) назви транспорту та засобів пересування;
      д) фірмові назви і назви сортів;
імена комплексних об’єктів:
     а) назви підприємств, установ, організацій;
     б) хрононіми –  назва історично значущого періоду часу;
     в) назви свят, ювілеїв, урочистостей;  назви заходів, воєн;
     г) назви літературних творів;
     д) документоніми;
     є) назви стихійних лих;
     е) фалероніми –  назви орденів, медалей.
2. Природні і штучно створені імена.
3. Класифікація за принципом «мікро – макро».
4. Хронологічна класифікація імен. 
          5. Структурна класифікація імен.
6. Класифікація за обсягом закріплених в них понять.
7. Стилістична і естетична класифікація.
 О. В. Суперанська вважає провідною предметно-номінативну класифікацію, оскільки, на її думку, кореляція з предметом, зазвичай, визначає «фасад» власного імені та його характеристики [58, с. 49].
Класифікація О. В. Суперанської лягла в основу класифікації Н. В. Подольської, яка розширила її предметно-номінативну класифікацію наступним чином. Вона вирізняє:
 1) назви космічного простору:
      a) космоніми;
      б) астроніми;
 2) назви земного простору (топоніми);
 3) назви земного простору (живої і неживої природи);
 4) назви живого і неживого простору (суша, світовий океан);
 5) назви сфери людської діяльності.
На думку українського мовознавця М. П. Кочергана, класифікація власних назв має включати: 1) антропоніми – людські імена; 2) зооніми – клички тварин; 3) топоніми – географічні назви; 4) гідроніми – назви водоймищ (річки, озера, моря, болота); 5) астроніми – назви небесних тіл; 6) космоніми – назви зон космічного простору і сузір’їв; 7) теоніми – назви божеств; 8) хрононіми – назви відрізків часу, пов’язані з історичними подіями; 9) ідеоніми – назви об’єктів духовної культури; 10) хрематоніми – назви об’єктів матеріальної культури; 11) ергоніми – назви об’єднань людей: товариства, організації тощо; 12) етноніми – назви народів, етнічних груп [38, с. 187].
Т. Шмельова вважає, що основним аспектом аналізу природи лексичних одиниць у найменуванні є лінгвосеміотичний підхід, який базується на таких теоретичних положеннях: 
1) природна мова є знаковою системою особливого роду з подвійною структуризацією її одиниць і подвійним позначенням – у системі номінативних засобів (первинне визначення) та в якості або в складі предикативних одиниць у мові (вторинне визначення); 
2) людська мова, як складне матеріально-ідеальне утворення, поєднує в собі властивість одночасного позначення та відображення стосовно об’єктивної дійсності; 
3) психофізіологічною основою відтворення об’єктивної дійсності словами є друга сигнальна система дійсності [62, с. 15].
Акти прямої (первинної) номінації за допомогою слів вирізняються тим, що вони одночасно пов’язані з уперше визначенням об’єктивного світу людиною, усіма етапами її суспільного досвіду та трудовою діяльністю, включаючи виділення та узагальнення необхідного й істотного в предметі пізнання [27, с. 13].
В гносеологічному контексті пряма лексична номінація завжди представляє собою процес перетворення фактів дійсності в знаки та здобуття людьми, шляхом перетворення фактів дійсності в систему мови, значення та категорії, які відображають суспільний досвід носіїв мови. Становлення будь-якого типу найменування (елементарного та первинного, або складеного, складного, однослівного чи декількаслівного) пов’язане із процесом утворення знаків [там само, с. 64].
Власні назви, хоча і вважаються повнозначними лексичними знаками, різко відрізняються від інших знаків як за своїм значенням, так і за сферою й обсягом функціонування, займаючи периферійне положення в лексиконі будь-якої мови. За характером знакового значення, за сферою функціонування та роллю в індивідуалізації їх можна визначити як лексично неповноцінні.	
Згідно з О. Куриловичем, конкретні загальні імена вважаються центральною семантичною категорією, оскільки вони об’єднують дві ключові здатності: вони можуть мати семантичний зміст та водночас вказувати на реальні об’єкти. Ці загальні імена володіють значенням і позначенням, вони мають певний семантичний зміст і можуть бути застосовані до конкретних об’єктів. З іншого боку, власні назви обмежуються лише функцією позначення, не надаючи якісних характеристик індивідуумам чи предметам [40, с. 252]. 
За словами С. Ульмана, основним недоліком власних назв є їхня «нездатність» виражати узагальнені поняття, обмежуючись лише розпізнавальною роллю у мові [43, с. 73].
О. Леонович пропонує класифікацію власних назв за предметною сферою та позначуваними предметами, такими як імена осіб, тварин, топографічні імена, назви будівель та засобів пересування, назви книг, журналів, музичних груп і виконавців тощо [42, с. 17]. Також власні імена можуть включати «квазівласні імена» – назви періодів історії, культурних та політичних рухів, імена історичних особистостей, героїв літератури та місць, а також товари та бренди.
А. Гардинер розрізняє дві групи власних назв за їхнім значенням і функціонуванням. Перша група включає імена, які виконують функцію позначення (прізвища, імена осіб, прізвиська тварин, назви місць, історичних подій, дат і т.п.), тоді як друга група складається з імен, які тільки називають (заголовки книг, назви журналів, етикетки на продуктах, виробу парфумерії тощо). Власні імена першої групи мають денотативний характер, означаючи конкретні об’єкти чи особи. Їхні значення, порівняно з повнозначними знаками, що мають денотативно-сигніфікативний або сигніфікативний тип значення, може бути невеликим, але воно присутнє. Наприклад, у власних іменах, які вказують на особу, концептуальні ознаки включають «стать» (жіноча, чоловіча).
Л. Булаховський зауважує, що розподіл, що відрізняє загальні іменники від власних, не є абсолютним, і багато власних імен походять від загальних слів, які раніше вказували на певну ознаку чи зміст. Зокрема, значна кількість загальних імен виникла через процес «лексикалізації», коли власні імена стають загальними в результаті вторинного перейменування [15, с. 102-103].
Поза основною функцією індивідуалізації, власні імена також виконують прагматичну роль, виявляючи себе як засіб вираження емоційно-оцінних відтінків в мові. Ця прагматична функція стає очевидною у тому, що ідентифікуючі знаки, які надають імена чи характеризують осіб чи об’єкти, використовуються для вираження емоційно-оцінних аспектів. Як зазначає Т. Шмельова, «сам спосіб найменування по імені, або по імені та по батькові, або по прізвищу певним чином відбиває й взаємостосунки осіб, і суспільне становище позначуваного» [62].
У художньому творі К. Зайцева пропонує класифікацію власних назв за рисами персонажа, місцем дії та часом дії. Перша група включає назви, які відображають риси персонажа, в той час як друга група містить імена, не пов’язані з характеристиками персонажа. Серед першої групи виділяються «етимологічні» або «значущі» імена, які характеризують героя, та «назви-характеристики». Друга група включає імена, що викликають емоції, усмішку чи неприязнь, але не пов’язані з описом образу [30, с. 20].
У власних назвах, що характеризуються семантичною неповноцінністю, а отже, відсутністю значеннєвої структури та асоціативних зв'язків, звучання або акустичний образ слова стає більш значущим порівняно з іменами загального вжитку. Власні назви з виключно денотативним значенням обмежуються областю номінативно-класифікаційної функції мови, представляючи собою своєрідну номенклатуру для однакових предметів реального світу.
Оніми, що є складовою внутрішнього лексикону людини, можуть служити «ключами» для розуміння та асоціацій, особливо у художньому тексті, де вони можуть вказувати на персонажів з інших текстів. Ці асоціативні ланцюжки додають додатковий смисловий шар для правильного сприйняття персонажів. В художньому тексті імена персонажів можуть взаємодіяти і створювати додаткову смислову ауру героїв.
Крім того, оніми можуть виконувати функцію не лише як безпосередні вказівники чи «ключі», але й натякати на персонажів, предмети чи події, які не вказані в тексті. У цьому випадку оніми використовуються як «живе слово», що звертається до інтелекту та емоційно-оцінних відчуттів мовної особистості.

Висновки до розділу 2 

Антропонім – це конкретне ім’я чи низка імен, офіційно визначене і пов’язане із певною людиною як засіб її ідентифікації. Антропоніми вказують на особу, але не містять жодних характеристик. За своєю природою антропоніми є абстрактними іменами, які відображають ідею категорії або класу об’єктів, що представляють власні імена.
До ознак антропонімів належать: 1) вказівка на людину 2) наслідування національно-мовної спільності; 3) вказівка на стать.
Розрізняють пряму (первинну) та переносну (вторинну) номінативні функції власних імен. У прямій номінативній функції вони вказують на конкретний об’єкт, що є їхнім носієм, в індивідуальному порядку. У переносній номінативній функції імена можуть переноситися на інші об’єкти, при цьому набуваючи здатності приписувати певні властивості ряду об’єктів.
Існують різні класифікації онімів. За типологією О. В. Суперанської вирізняють такі: класифікація імен за іменованими об’єктами, природні і штучно створені імена, класифікація за принципом «мікро – макро», хронологічна класифікація імен, структурна класифікація імен, класифікація за обсягом закріплених в них понять, стилістична і естетична класифікація. Типологія Н. В. Подольської включає: назви космічного простору (космоніми, астроніми); назви земного простору (топоніми); назви земного простору (живої і неживої природи); назви живого і неживого простору (суша, світовий океан); назви сфери людської діяльності. За М. П. Кочерганом, класифікація власних назв має включати: антропоніми; зооніми; топоніми; гідроніми; астроніми; космоніми; теоніми; хрононіми; ідеоніми; хрематоніми; ергоніми; етноніми.






Розділ 3
АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ СЛЕНГОВИХ 
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

Антропонімічні сленгові одиниці

Антропоніми-сленгізми, як вважає Б. Х. Псеунова [50, с. 8], це рухомий шар мови, який постійно змінюється і набуває у мовній свідомості доволі широкі конотації. Тому вивчення антропонімів-сленгізмів потребує комплексного аналізу – як лінгвістичного, так і психолінгвістичного.
На думку сучасних мовознавців [69, с. 39], сленг, насичений оцінним компонентом та антропоцентризмом, в основному використовує терміни, що пов’язані з життям людини. Багато сленгових одиниць вказують на різноманітні аспекти людської діяльності та існування, такі як зовнішні та внутрішні характеристики, соціальний статус, захоплення, національність і т.д. Основні тематичні ядра цього сленгу об’єднуються навколо таких понять, як людина, почуття, міжособистісні відносини, матеріальні цінності та розваги.
Невід’ємною частиною конотації сленгу є його виразність та оцінність, що представляє собою елемент, який виражає суб’єктивну оцінку. У семантиці таких висловів, окрім самих понять, відображається ставлення того, хто використовує цей сленг, до предмета обговорення.
Сленгові антрополексеми виконують такі функції [там само, с. 39-40]:
Номінативна функція. У сленгу ця функція проявляється особливою специфікою, оскільки сленгові терміни можуть заповнювати лексичні прогалини або лакуни, що вказують на унікальні концепти, невизнані офіційно та неіснуючі в стандартній мові. Ці терміни пов’язані з символічним капіталом молодіжної культури та існують тільки у ціннісно-смисловому просторі молодіжної мови, відображаючи інакшість світосприйняття та неформальний погляд на навколишню реальність. 
Ідентифікаційна функція. Щодо сленгу, ця функція може виступати як об’єднуючий елемент, оскільки сленгові вирази часто слугують індикаторами, що повідомляють оточуючим про те, що мовець належить до певної групи або субкультури.
Апелятивна / фатична функція. Ця функція сленгу близька до апеляції до потенційного співрозмовника. Вона включає в себе звертання до потенційного співрозмовника та охоплює комунікативні ролі особи, що можуть змінюватися в процесі комунікації. Сленгові висловлювання, окрім функції встановлення контакту (через свою оцінність), практично завжди відображають відносини мовця до співрозмовника.
Емотивна функція. Сленгові антрополексеми володіють емотивною функцією як засобом вираження емоцій та почуттів. Вони використовуються для посилення, виділення і акцентування висловлювання, а також для передачі емоцій та настроїв. Ці вирази можуть надавати висловлюванням емоційної сили, додавати оцінного компонента, створювати образність та здійснювати особливий естетичний ефект, підсилюючи загальне враження.
Інвективна функція. Інвектив вказує на вербальне порушення етичних табу, використовуючи некодифіковані засоби для вираження агресивного ставлення до опонента. У молодіжному сленгу інвективна функція може виявлятися як словесна «зброя», а частотність використання інвективів частіше спостерігається серед молоді. Антропоцентричний інвектив здається одним з основних елементів, що характеризують молодіжний сленг.
Ігрова функція. У сленгу виявляється вроджене людське бажання розважатися чи грати. Сленгові антрополексеми можуть служити як ігровий елемент, відображаючи природну тенденцію людини до гри і розваги. Яскравими прикладами такої гри є антрополексеми британського «кокні» (cockney rhyming slang).
Сленгові антрополексеми розрізняються за різним ступенем емоційно-експресивного наповнення, включаючи широкий «діапазон» від невинного гумору та легкої іронії до трохи вловимого сарказму, їдкої в'їдливості, грубого цинізму та відвертої агресії. Властивість сленгових одиниць виявляється в їхній багатогранній емоційній палітрі, де основний колір визначається рівнем фамільярності.
Фамільярність у мові сленгу є особливістю зниженого стилю, що характеризується перебільшеною невимушеністю, недоречною розв’язністю, безцеремонністю, відсутністю такту та недотриманням етикету. Фамільярність відзначається емоційним відтінком, що є першим кроком у ланцюзі «фамільярність → недбалість → зневага → приниження → образа», що позначає градацію негативного емоційного забарвлення. Фамільярні одиниці вказують на бажання створити враження невимушеного спілкування та можуть приховано зменшувати значення об’єкта, часто соціального.
Схожа тенденція спостерігається в мові молоді, де для позначення традиційно соціально значущих речей використовуються сленгові терміни. Наприклад, для позначення родинних зв’язків використовуються сленгізми, які демонструють незалежність від сім’ї та виражають самостійність. Наприклад: 
МАТИ: маман, маха, махан, мамахен; 
БАТЬКО: батинок, батон, папахен, папоротник, пахан, предок;
БАТЬКИ: папани, предки, родяки, черепа;
ДИТИНА (гризун, кіндер-сюрприз, спиногриз; в англ. слензі baggage (партнерка з дитиною), dead beat mother / dad (безвідповідальна мати / батько), brofessional = brother professional (кровний брат), у кокні слензі: skin and blister = sister (сестра); trouble and strife = wife (дружина) тощо.
Антропонім не просто вказує на конкретну особу серед собі подібних. Поняття, які містяться в антропонімах, відтворюють особливості об’єктів, їх властивості та відносини реального світу. Історія імен тісно пов’язана з історією, культурою та ідеологією суспільства, де вони виникають. Особисті імена мають сильну національну окрасу, порівняно з номінальними іменами. Таким чином, антропоніми широко використовуються в прислів’ях, приказках, художніх текстах (так звані «розмовляючі» імена та прізвища), в блатному жаргоні та сучасному молодіжному сленгу. Хоча традиційно основними функціями антропонімів вважають ідентифікаційну, номінативну та диференціаційну, у сленгу відбувається активізація його вторинних функцій: соціальної, емоційної, адресної, експресивної, естетичної та стилістичної [51, с. 8].
Значення антропонімічних сленгізмів стає надзвичайно важливим через їхню здатність відтворювати не лише національну ідентичність, а й через колоритні національно-специфічні імена, які передають особливості звичаїв, історії, міфології та характерних особливостей мовної особистості певного народу. Це пояснюється тим, що аналізовані елементи мовлення є одиницями, частково чи повністю зміненими семантично. Ця трансформація відбувається за допомогою використання одного або кількох компонентів у переносному значенні, і створює нову семантичну структуру сленгізму, що залежить від екстралінгвістичних факторів більше, ніж семантика окремого слова.
З цього погляду мовні одиниці, які включають антропонім як компонент, можна поділити на чотири основні групи. 
Перша група включає одиниці з антропонімами, які є традиційними, загальновживаними чоловічими та жіночими іменами у відповідній мові чи культурі.
При обговоренні традиційних імен, які виступають національними образами, необхідно враховувати історичні фактори, які вплинули на антропонімію нації в цілому. Наприклад, в англо-американській культурі іменний фонд вражає великою різноманітністю особистих імен через численні завоювання та впливи різних релігійних напрямків.
Відзначаються давньоанглійські та нормандські імена, біблійні імена, імена, утворені від прізвищ, а також пуританські доброчесні імена. Важливо зазначити, що в країнах, таких як Великобританія та США, де проживають чорношкірі вихідці з Африки, імена таких осіб відрізняються від імен білого населення, створюючи особливий клас імен, відомий як ‘black names’. Ця антропоніміка чорношкірих (Luvenia, Tawana, Malaria тощо) відображає результати довготривалого «взаємодії» різних мов та культур на території Америки.
Широко вживані імена стали важливою складовою безлічі сленгових виразів, розширюючи та різноманітнивши мову загалом. Часто вживані антропоніми, такі як Jack, Joe, Dick, Charley, Jim, є популярними як у Британії, так і в Сполучених Штатах, і активно використовуються у формуванні сленгових висловів та мають багатий спектр значень у сленгових словниках. Наприклад, вживання імені Joe може означати «будь-якого середньостатистичного чоловіка», «офіцера поліції» або навіть «дурня». 
Також імена Jack, Dick і Charley отримали свої власні сленгові трактування, які додають висловам виразного та емоційного забарвлення.
Joe Patriot – «патріот» 
Little Joe = Little Joe in the Snow – «кокаїн». Наприклад: Bobby been sniffing Little Joe in the Snow so long he burned inside his nose out (1)
Jack around – «витрачати час даремно». Наприклад: That man don’t do nothing but jack around all the time (1)
Jack – «будь-який чоловік; форма звернення до будь-якого представника чоловічої статі». Наприклад: You better believe it, Jack! (1)
Dick Smith – «наркоман, який не спілкується з собі подібними» (1)
Every Tom, Dick and Harry – «будь-який, звичайнісінький представник чоловічої статі» (1)
Jimmy dog ​​– «цигарка з марихуаною; косяк» (1)
Jimmy Valentine – «злочинець, що спеціалізується на зламах сейфів» ()
William – «однодоларова купюра». Наприклад: Myers wrote me to buy a suit of clothes with the twenty-dollar «William» (1)
William Tell – «неприємний запах», (smell – римований сленг) (1)
Charley (Charlie) – «білошкіра людина»; «кокаїн»
to blow Charley – «нюхати кокаїн» (let’s go blow Charley!)
Charley Howard – «боягуз», (coward – римований сленг) (1)
Друга група включає антропоніми, які відображають національно-культурну специфіку, зокрема біблійні імена, такі як Jesus, Adam, Thomas, James, John, Mary, Ann, Eve. Ці імена входять до складу антропонімів-сленгізмів і активно використовуються у формуванні сленгових фраз. 
Наприклад: 
Uncle Tom – образливе вживання для «афро-американця»
Tom out – «чорношкіра особа, яка повідомляє білого представника влади; чорний стукач» (1)
Adam – «екстазі» (наркотик)
Adam and Eve; adam – «екстазі або вірити, піти квапливо, поспішно» (римований сленг) (1) 
Adam and Eve on a raft – «яєчня з двох яєць на тості» (1)
John – «будь-який чоловік; форма звернення до чоловіка, особливо білошкірого» (1)
John Law – «поліція» (1)
Johnny-come-lately – «недосвідчений новачок» (1)
Mary – «жінка, яка є корінною мешканкою Австралійського острова, папуаска або тубілька будь-якого іншого острова; жінка індіанського походження; чорношкіра жінка; будь-яка небіла жінка» (1)
white Mary – «біла жінка»
Mary-do-you-wanna-dance – «марихуана» (1)
Частотні та біблійні імена часто входять до складу антропонімів. Одне і те саме ім’я, в поєднанні з різними прізвищами та іншими найнесподіванішими компонентами, може мати багато різних значень.
Третю групу антропонімів утворюють імена видатних осіб – відомих письменників, поетів, філософів, політичних діячів, популярних артистів та інших «медійних персонажів». Специфічність антропонімів цієї групи полягає в тому, що вони виражають унікальні характеристики своїх денотатів. Імена, такі як Христофор Колумб, Авраам Лінкольн, Елвіс Преслі, Джон Леннон, Елтон Джон, Джордж Уокер Буш, Садам Хусейн, Білл Клінтон, Осама бін Ладен, є відомими та мають значення для культури США та Великобританії. Вони включені в словники сучасного англійського та американського сленгу, нерідко маючи певне значення або стаючи частиною сленгових висловів. Наприклад:
Abraham Lincoln або Abe Lincoln – «п’ятидоларова купюра» (1)
Elvis – «гравець у покер, що має погані карти, але продовжує залишатися в грі». Як і Елвіс Преслі, гравець відмовляється «йти на відпочинок» (1) 
Elton John – «обман, шахрайство» (римований сленг Elton John – «con», «con» – англ. «обман, шахрайство») (1) 
Bushie – «член адміністрації президента США Джорджа Вільяма Буша» (1)
Columbus Circles – «темні кола під очима актора» (1)
Sammy – «Садам Хусейн, прізвисько, що використовували американські солдати під час війни проти Іраку 1991» (1)
Четверта група антропонімів включає імена персонажів з художньої літератури, популярних фільмів та мультфільмів. Література та кінематограф значно збагатили мови, даруючи безліч яскравих образів, які ввійшли в повсякденне мовлення. Такі імена не лише мають національні конотації, але і можуть співставлятися з іменами інших культур, переосмислюючи їх. Наприклад:
Sherlock Holmes – «поліцейський детектив», одиниця утворена від імені літературного персонажа, відомого лондонського приватного детектива, створеного Артуром Конан Дойлом. 
Charlie Chaplin – «священик, що працює з ув’язненими» (1), названий на честьб англійського кіноактора, сценариста та режисера Чарльза Спенсера Чапліна. 
Jack and Jill; Jack-and-Jill – «банкнота»; «грошова скринька, каса» (римований сленг, одиниця утворена від імен героїв дитячого вірша) (1)
John Bull – «дурний»; «п’яний» (1) Джон Булль – насмішкувате прізвисько англійців, походження якого можна відслідковувати в сатиричному памфлеті Дж. Арбетнота «Тяжба без кінця або історія Джона Буля» (1712). 
Tom Sawyer – «адвокат» (lawyer – рифмований сленгізм, утворений від однойменного твору Марка Твена) (1)
 Очевидно, що на існування мають право лише ті антропоніми з літературних творів та фільмів, які чітко закріпилися у свідомості носіїв мови і передаються з покоління в покоління.
Антропоніми-сленгізми можуть бути наведені в сленгових словниках як ізольовано – як самостійні сленгові одиниці (Marry Jane; Juana; Juanita; Lucas; Marry Warner; Margarita – «марихуана»), так і в якості компонента, а іноді й цілої сленгової фрази (Little Joe in the Snow – «кокаїн»; to blow Charlie – «нюхати кокаїн», Mary-do-you-wanna-dance – «маріхуана»).
Існує ряд так званих «активних» антропонімів – імен, що найчастіше зустрічаються (ізольовано та різних комбінаціях) у складі сленгових одиниць. Деякі з них акумулюють усі більше значень, проникаючи практично у всі сфери життя. До таких одиниць можна віднести ім’я Charley, що за словником Е. Партріджа ‘A Dictionary of Slang and Unconventional English’ має не менше сорока значень [52, с. 17].
Сленгізм Charley (або Charlie) сам по собі має певну кількість значень,  а саме: «нічний доглядач; золотий годинник; маленька гостра борідка; білошкіра людина; кокаїн»; charleys, charlies (у множині) –«жіночі груди» тощо.
Однак частіше це ім’я включено до складу сленгової одиниці разом із прізвищем або є компонентом сленгової фрази. Наприклад: 
Charley Wheeler – «повія; пляшка або склянка пива «Carlsberg»; «кокаїн»; 
to blow Charley – «нюхати кокаїн» (let’s go blow Charley!); 
to turn Charlie – «злякатися» (I was dead Charlie) і т.п.
Дуже активно використовується ім’я Charley у складі з прізвищами у римованому слензі (): 
Charley Dilke – milk (молоко)
Charley Freer – beer (пиво)
Charley Friskey – whisky (віскі)
Charley Howard – a coward (боягуз)
Charley Pope – soap (мило)
Charley Randy – brandy (коньяк, бренді).
Звичайно, не всі значення, зафіксовані у словнику, використовуються у мові носіїв сленгу з рівною частотністю. Одні сленгізми міцно закріплюються у мовленні носіїв мови, інші стають «немодними» або менш актуальними через появу нових мовних тенденцій, треті зовсім зникають із мови, нагадуючи себе лише у художніх творах.
За способом утворення антропоніми-сленгізми діляться на прості, похідні та складні. Всі 3 групи відрізняються високим ступенем образності за рахунок метафоричного та метонімічного перенесення найменування.
До простих антропонімічних одиниць відносяться ті антропоніми, які є самостійними сленгізмами, а не компонентами.
Існує багато прикладів простих антропонімів-сленгізмів. Наприклад, Jack може означати будь-якого чоловіка або слугу, William може стосуватися однодоларової купюри. Adam може вказувати на наркотик під назвою «екстазі». 
Також існують варіанти для інших імен, таких як Joe, яке може мати значення від середньостатистичного чоловіка до офіцера поліції чи навіть «дурня», або John, яке може означати будь-якого чоловіка чи слугу. 
Сленгові варіації мають відношення до імен жінок, наприклад, Jane може позначати марихуану або використовуватися як звернення до будь-якої дівчини чи жінки. 
Деякі афіксальні похідні використовуються для утворення похідних сленгізмів, такі як Tomette (Tom + ette) – «темношкіра дівчина», Jacko (Jack + o) – «кукабурра, великий австралійський зимородок», Charlies (Charlie + s) – «жіночі груди», dickless (Dick + less) – «жінка-поліцейський; жінка- детектив», dicker (Dick + er) –«розвідник, шпигун», dickeroo (Dick + eroo) – 1) «поліцейський»; 2) «дурний»; Bushie (Bush + ie) – «прихильник або член адміністрації президента США Джорджа Буша»; charlied; Charleyed (Charlie / Charley + d / ed) – «перебувати під дією кокаїну».
У лексиконі сленгу можна відзначити антропонімічні скорочення, хоча такі приклади виявляються нечасто. Цей спосіб словотвору передбачає відсікання частини основи, яка або співпадає зі словом, або є словосполученням з однаковим значенням. Наприклад, Abe може вказувати на п’ятидоларову купюру або означати «єврея» (скорочена форма від Abe Lincoln = Abraham Lincoln). Також в сучасних словниках сленгу можна знайти абревіації, проте прикладів антропонімічних сленгізмів, утворених цим способом, не так багато. Наприклад, George W. може позначати особу з підвищеним почуттям зарозумілості (від George Washington Bush), а John D може тлумачитися як «гас» (від John D. Rockefeller).
Ще одним засобом словотворення, що широко використовується в загальному сучасному сленгу, є блендінг. Він полягає у поєднанні двох слів за допомогою їхніх частин, що може включати префікс, суфікс або основу. Такі утворення називають «словами-спайками», «складноскороченими словами» або «блендами». Антропонімічні бленди, сформовані за допомогою цього способу, зустрічаються рідко в словниках сленгу, що може пояснюватися відносно новим способом самої контамінації як типу  словотворення.
Наприклад: Brangelina, що означає союз або шлюб голлівудських акторів Бреда Пітта та Анджеліни Джолі (від Brad та Angelina), або Braniston, яке може вказувати на злиття імен Бреда та Дженніфер Аністон.
Конверсія є ще одним поширеним способом формування антропонімічних сленгізмів. Цей підхід включає в себе використання імені якісь особи у якості іменника, дієслова чи прикметника. Наприклад, Tom може означати «дівчину легкої поведінки» чи мати значення «дешевий, неякісний, залежно від того, якою частиною мови воно є.
Ще одним поширеним методом словотворення є словоскладання. Антропонімічні сленгзми, утворені композицією, можуть утворюватися з поєднанням імені та прикметника, імені та іменника чи імені та іншого імені. Наприклад, Baseball Annie означає молоду фанатку бейсболу, Jaw jack означає «занадто багато говорити», а Uncle Sam може означати американський народ або уряд США.
Proper Name + N  включають у себе слова, які можуть представляти собою або одне слово (записане разом), або два окремі слова, причому останнє набагато поширеніше. Наприклад (1):
Bill shop – відділок поліції
dickbrain – дурень
jackrabbit – водій, який тисне на газ при першому натяку на зелене світло, бажаючи швидше перетнути перехрестя
Charlie bird – вертоліт воєначальника (під час війни у В’єтнамі)
Murphy game – шахрайство, пограбування людини (клієнта повії) за участю повії та її спільника.
Proper Name’s + N:
Abraham’s willing – шилінг (римований сленг)
Abraham’s balsam – смерть через повішення
Charlie’s Angels – жінки-поліцейські
Abe’s cabe – п’ятидоларова купюра
Adam’s ale – вода
Murphy’s law – закон Мерфі, закон підлості
Adj. + Proper Name:
Skinny Liz – худа дівчина або жінка
Big John – поліцейський
Russian jack – алкогольний напій, зроблений у домашніх умовах, самогон
Old Bill – поліція; поліцейський
Proper Name + Adj:
peter thin – ув’язнений, який краде з інших камер
V. + Proper Name:
cut dicks, talk dicks – говорити чітко та з напускним англійським акцентом
put dick – займатися сексом
to blow Charley – нюхати кокаїн
to turn Charlie – злякатися
Proper Name + рrep – антропонім з прийменником найчастіше виступає як фразове дієслово. Наприклад:
Jack up – нападати на будь-кого, особливо раптово
Tom out – стукач-афро-американець, що надає інформацію на інших афро-американців представнику європеоїдної раси
jack around – дуріти
dick off – дарма витрачати час
peter out – повільно стихати, сходити нанівець
Окреме місце в системі словотвору антропонімічних сленгових одиниць посідає римована субституція, тобто римована заміна вихідної одиниці вторинною одиницею, що приймає першу семантику. Римована субституція є унікальним явищем англійської мови, що охоплює британський, американський та австралійський варіанти. Приклади римованого антропонімічного сленгу є численними:
tomfoolery – коштовності, ювелірні вироби (від jewellery)
Tom Finney – худий (від skinny)
Marylou – клей (від glue)
Tom Cruise – алкоголь, пиятика (від booze)
Britney Spears – пиво (від beers)
Найчисленнішими є одиниці, утворені за схемою «ім’я + прізвище», наприклад:
John Roscoe – вогнепальна зброя; револьвер
George Smack – героїн
Marry Ann, Marry Jane, Marry Warner – марихуана
Abraham Lincoln, Abe Lincoln – п’ятидоларова купюра
Bill Blass – першокласний кокаїн
Jerry Springer – некрасива, потворна людина, героїн
Комбінація «ім’я + прізвище» бере активну участь і у римованому слензі:
George Bernard Shaw – двері (від door)
George Blake – змія (від snake)
Jack Horner, little Jack Horner – кут (від corner)
Jack Lang – сленг (від slang)
Mary Rose – ніс, особливо великого розміру (від nose)
Jackie Trent – нечесний, корумпований (від bent)
Jack Jones, Jack Malone – стан самотності, ізоляція (від alone/on your own)
Jimmy Young, jimmy – мова (від tongue)
Billie Hoke – кокаїн (від coke)
Ще однією цікавою групою є група сленгізмів, де поєднується ім’я та «розмовляюче» квазіпрізвище, надаючи виразам особливий колорит:
John Law – поліція
Joe Bucks – багатий або заможний чоловік
Joe College – середньостатистичний студент коледжу
Johnny Pissoff – набридлива, дратівлива людина
Joe Hero – типовий герой
Johnny Darky – афро-американець
Варто відзначити, що словники сленгу містять повноцінні фрази, які утворюють окрему категорію антропонімічних сленгових висловів. Наприклад: Mary-do-you-wanna-dance означає «марихуана», Johnny-no-stars вказує на особу без видатних розумових здібностей чи життєвої мети, Johnny-come-lately використовується для позначення новачка або людини без досвіду роботи, Little Joe = Little Joe in the Snow означає «кокаїн». Інші приклади включають johnnytoo-bad – «бандит, гангстер, злочинець», Johnny-be-good – офіцер поліції, Billy No-Bird – чоловік, який не має дівчини, холостяк, Billy No-Mates – людина, яка не має друзів [50, с. 18].
Серед розглянутих способів формування антропонімічних сленгізмів найширше представлена група складних антропонімічних сленгових одиниць, які утворюються в результаті словоскладання.
Семантична деривація є іншим важливим джерелом розширення словникового запасу сленгової лексики, основаного на використанні асоціативних зв’язків та уявлень, які виникають у мовців для найменування об’єктів навколишньої дійсності за допомогою наявних лексичних засобів [там само]. Як правило, виділяють два основні лексико-семантичні способи утворення сленгізмів: метафору і метонімію.
Метафора передбачає вживання слова в переносному значенні на основі подібності між двома предметами чи явищами у будь-якому аспекті. Ця подібність може бути заснована на різних рисах і властивостях (форма, розмір, кольор, функція, зовнішній вигляд, поведінка і т.д.). Наприклад, вислів Murphy’s Law використовується для позначення «закону підлості», стверджуючи, що все, що може йти не так, обов’язково піде не так. Інші приклади метафоричної деривації включають muscle Mary (гомосексуаліст-бодібілдер), Lolita (неповнолітня дівчина у провокаційному одязі), headache Mary (марихуана низької якості), Hard John (жорсткий агент ФБР) та Elvis (гравець у покер, що залишається у грі, маючи погані карти, аналогічно Елвісу Преслі, який відмовлявся йти на відпочинок) [52, с. 18].
Метонімія активно взаємодіє з антропонімічним сленгом, розширюючи семантику слів та збагачуючи його новими лексичними виразами. Цей процес включає перенесення значень слова на основі суміжності понять, що відіграє ключову роль у розвитку семантики сленгу. Метонімічний перенос дозволяє одному слову називати частину або ціле, предмет та його зміст, місце знаходження чи виготовлення, дію та результат, інструмент та його застосування тощо.
Наприклад, у виразі Ben Franklin вживається метонімія, оскільки вказує на «стодоларову купюру», представлену портретом політичного діяча Бенджаміна Франкліна. Аналогічно, у виразі Alexander вживається метонімія для позначення «телефона» шляхом використання імені його винахідника – шотландця Олександра Грема Белла.
Ці приклади ілюструють розширення словникового складу сучасної англійської мови за допомогою метонімії та інших явищ, таких як метафора, звуження та розширення значення, каламбур і гра слів.
Одним із ключових джерел поповнення словникового складу мови є розвиток нових значень, процес якого відбувається постійно і є результатом поглиблення когнітивної та розширення номінативної діяльності людини. Культурні, соціально-економічні зміни та накопичення знань про навколишній світ викликають постійний розвиток семантичної структури слів [там само].
Вживання власних імен у складі сленгових виразів є ефективним засобом розширення значень цих слів завдяки виникненню додаткових конотацій. Наприклад, антропонім Charley в слензі спочатку вказував на «білошкіру людину» та означав «кокаїн» через її білий колір. Далі це слово вживалося у виразі to blow Charley, що означало «нюхати кокаїн».
Запозичення з інших мов грає також важливу роль у збагаченні лексичного складу сленгової лексики, зокрема у антропонімічному слензі. В американському слензі фіксуються запозичення імен та прізвищ з різних мов, таких як німецька, італійська, російська, іспанська, арабська, китайська тощо. Наприклад, антропонім Giorgio Armani став підставою для створення римованого сленгу ‘sarnie’, що означає «сендвіч». G-Ivan – «російський солдат»; Gorbachoff! – «слово-реакція на адресу чхнувшого – «Будьте здорові!»; Gorby blots; Gorbacher – «вигляд наркотику LSD, популярного у 90-ті роки»; Hitler’s drug – «наркотик PMA» (препарат був створений під час Другої Світової Війни хіміками Гітлера); Michael Schumacher – «тютюн, сигарети» (tobacco – римований сленг, утворений від імені німецького автогонщика, чемпіона світу Фомули 1, Михаеля Шумахера); Osama yo mama – «образливий вираз, що використовується з метою приниження».
Такі приклади вказують на постійний розвиток семантичної структури слів у сленговій лексиці за допомогою процесів, таких як метонімія, метафора, запозичення та інші способи утворення та зміни значень слів.

Особливості перекладу англомовних антропонімічних сленгізмів

Переклад можна розглядати як форму мовленнєвої діяльності, яка включає в себе рецептивне сприйняття, осмислення і репродуктивний виклад тексту чи висловлювання у двох або більше мовах. Цей процес ґрунтується на розвинених мовних і екстралінгвістичних навичках, а також на здатності відтворювати та передавати понятійні уявлення за допомогою засобів іншої мови [20, с. 7]. 
Різні види перекладу відрізняються ступенем опосередкованості мотивації, де синхронний переклад характеризуються найбільшим ступенем опосередкованості, а письмовий – найменшим. Письмовий переклад вважається найбільш продуктивним для розкриття авторського задуму[28, с. 14] .
Порівняльний аналіз особливостей різноманітних трансформацій, які використовуються при перекладі художньої літератури з англійської мови на українську, стає особливо актуальним на сучасному етапі через необхідність глибокого вивчення мови художньої літератури, оскільки саме ці твори потребують високоякісного перекладу.
У процесі перекладу часто виявляється неможливим використання відповідних слів і виразів, які може надати словник, через відмінності між системами мови оригіналу і мови перекладу. У таких випадках перекладач звертається до використання перекладацьких трансформацій. Такий переклад передбачає перетворення внутрішньої форми слова чи словосполучення або повну його заміну для адекватної передачі змісту висловлювання [34, с. 27].
Граматичні проблеми перекладу виникають лише у сфері перекладацької складності, а не в результаті недостатньої мовної компетентності. При розгляді та порівнянні текстів на різних мовах важливо пам’ятати, що англійська та українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської мовної родини, але також до різних структурних типів мов. Англійська є аналітичною мовою, де граматичні відносини у реченні передаються вільними граматичними морфемами. Українська мова є флективною мовою, де граматичні значення та відносини виражаються за допомогою зв’язаних граматичних морфем – флексій. Ця різниця у мовних конструкціях, граматичних категоріях і формах становить суттєву частину граматичних труднощів перекладу [37, с. 77].
При перекладі традиційних та усталених у мові словотвірних моделей зазвичай виникають проблеми через їхню перевантаженість при перекладі. Наприклад, англійські утворення з суфіксами -ible- та -able- мають актуалізовану семантику дієслівності та потенційної відкритості для дії, що ускладнює переклад і вимагає використання окремих словосполучень або навіть залежних речень для передачі цього смислу.
Застосування граматичних трансформацій виникає в процесі перекладу, оскільки українська мова не має деяких граматичних категорій, таких як артикль, герундій, інфінітивні комплекси та абсолютна номінативна конструкція. Граматичні трансформації зумовлюються різними чинниками, включно з граматичними і лексичними особливостями, при цьому важливу роль відіграють граматичні чинники мови перекладу [61, с. 73].
Однією з типових граматичних трансформацій у процесі перекладу художніх творів українською мовою є зміна порядку слів у перекладеному реченні, відповідно до норм синтаксису мови перекладу, порівняно з оригінальним реченням [там само].
Щодо англійського синтаксису, то для нього характерним є використання складних конструкцій з вказівним займенником ‘that’. При перекладі українською мовою такі речення зазвичай спрощуються і виражаються простішими конструкціями.
Наприклад, англійські питальні речення мають непрямий порядок слів, але українські перекладачі часто застосовують трансформацію заміни порядку слів для узгодження речення зі стандартами українського синтаксису, що може включати заміну порядку слів, де присудок іде перед підметом, що є типовим для українського перекладу.
Таким чином, можна відзначити, що найбільш поширеними у перекладаці є використання трансформацій внутрішнього поділу та зміни порядку слів, що випливає із специфіки української мови.
Перекладач може зустрітися з труднощами на прагматичному рівні, коли не вдається повністю передати враження, яке автор оригіналу намагався викликати у читача. Це може стосуватися невірного розуміння відтінків значень, використаних у різних контекстах, неправильний переклад ідіом, метафор або паремій тощо [65, с. 58].
При виконанні перекладу перекладач повинен здійснити аналіз прагматики тексту, передбачити можливий комунікативний ефект, який текст справить на потенційного читача. Також важливо, щоб перекладач відтворив прагматичний заряд оригіналу, тобто забезпечив здійснення бажаного впливу на читача перекладу.
Під час виконання перекладу важливо, щоб перекладач враховував приналежність реципієнта до іншої мовної спільноти, аніж автор оригінального тексту, а також його рівень знань, життєвий і культурний досвід. У випадках, коли подібні розбіжності можуть ускладнити повноцінне розуміння вихідного повідомлення, перекладач повинен вносити у переклад необхідні коригування.
Прагматичні труднощі при перекладі пов’язані з жанровими особливостями оригіналу. Наприклад, при перекладі ідіом, прислів’їв та приказок наявність еквіваленту в мові перекладу не завжди забезпечує адекватний результат. Іноді збереження образного компоненту тексту оригіналу настільки важливе, що буквальний переклад виразу може виявитися більш доцільним рішенням, ніж пошук еквівалента. Проте, якщо перекладач не враховує відсутності паралелей між мовами і буквально перекладає ідіому, читач може зіткнутися з серйозними труднощами у розумінні тексту [68].
Стійкість сленгової лексики грунтується на відмінності від мовної норми та її відхиленнях. Однак сила цього відхилення в окремих шарах сленгової лексики може варіюватися від мови до мови.
Цей аспект ускладнює завдання перекладача при перекладі такої лексики з однієї мови на іншу: те, що може вважатися неприпустимим у мові однієї, може бути прийнятним у іншій, і навпаки. Важливо враховувати нормативні (структурно-мовні та стилістичні) відмінності між мовами.
Цей контекст робить сленгову лексику об’єктом інтенсивного лінгвістичного та перекладацького аналізу. Аналіз та опис сленгової лексики сприяє глибокому вивченню міжмовного порівняння та виявленню точних лінгвокультурних причин, які призводять до граничних випадків міжмовних відмінностей у перекладі [71, с. 27].
Важливо відзначити, що переклад сленгової лексики вимагає використання диференційованого підходу, який враховує вікові, соціальні та індивідуальні особливості мовця. Завдання перекладача ускладнюється тим, що від нього очікують вибору виразних засобів, які б не лише були семантично та стилістично еквівалентними оригіналу, але й були б зрозумілими для більшості читачів, на яких розрахований переклад, та одночасно відображали їхнє розуміння сленгового мовлення.
Також важливо зазначити, що у формуванні сленгових виразів часто використовується метафора, тому часто потрібно вдалятися до образного перекладу. Звідси випливає, що точне розуміння значень сленгових слів, їхніх семантичних та стилістичних властивостей, а також стилю та образної системи тексту, який перекладається, є основним критерієм перекладу сленгізмів.
Вихідною точкою для перекладу сленгу слід вважати пошук можливих аналогів елементів зниженої лексики у мові перекладу. Зручність цього методу полягає в тому, що подібні аналоги притаманні будь-якій розвиненій мові. Оскільки переклад англійського сленгу є складним завданням, а категорії, які складають знижену лексику, тісно пов’язані з просторіччям і часто переходять в нього, то у випадку відсутності точних еквівалентів перекладач може використовувати просторічні вислови.
Переклад зниженої лексики та просторіччя включає в себе використання різних методів і прийомів, схожих на ті, що використовуються при перекладі літературної лексики. Два основних напрямки – це прямий або буквальний та непрямий (трансформаційний) переклад. 
Прямий (дослівний) переклад, або інтерлінеарний, рідко використовується при перекладі зниженої лексики, оскільки це може порушити принципи перекладацької адекватності та норми мови перекладу. Також існують два перекладацькі прийоми, що відносяться до прямого перекладу: транскрибування (транслітерація) і калькування. Вони можуть застосовуватися лише в тому випадку, якщо значення транскрибованого або калькованого слова зрозуміле з контексту і переклад не порушує мовних норм та принципів адекватності.
Частіше використовуються непрямі методи перекладу (або трансформації). Їхня головна функція полягає в створенні лексично точного і адекватного перекладу твору, враховуючи відсутність регулярних мовних відповідностей. Адекватний переклад неможливий без урахування стилістичної сторони оригіналу, оскільки переклад передбачає створення стилістичного аналога оригіналу.
Стандартні види лексичних трансформацій включають лексичні заміни, де окремі лексичні одиниці вихідної мови замінюються лексичними одиницями перекладу, які є їх словниковими еквівалентами. Ці еквіваленти мають інше референціальне значення, ніж оригінал, але вони вибираються так, щоб зберігати стилістичні властивості оригіналу. Виділяють три основні випадки таких замін: конкретизація, генералізація та заміна, заснована на причинно-наслідкових відносинах.

Висновки до розділу 3

Антропоніми-сленгізми – це рухомий шар мови, який постійно змінюється і набуває у мовній свідомості доволі широкі конотації.
Сленгові антрополексеми виконують такі функції: номінативну, ідентифікаційну, апелятивну / фатичну функція, емотивну, інвективну, ігрову.
Антропоніми-сленгізми поділяють на чотири групи: 1) одиниці з антропонімами, які є традиційними, загальновживаними чоловічими та жіночими іменами у відповідній мові чи культурі (Jack, Joe, Dick, Charley, Jim); 2) антропоніми, які відображають національно-культурну специфіку, зокрема біблійні імена (Jesus, Adam, Thomas, James, John, Mary, Ann, Eve); 3) імена видатних осіб – відомих письменників, поетів, філософів, політичних діячів, популярних артистів та інших «медійних персонажів» (Abraham Lincoln, Elvis Presley, Elton John); 4) імена персонажів з художньої літератури, популярних фільмів та мультфільмів (Sherlock Holmes, Jack and Jill, Tom Sawyer).
За способом утворення антропоніми-сленгізми діляться на прості, похідні та складні. Словотворчі процеси представлені такими способами: скорочення, абревіація,  блендінг, конверсія, словоскладання, римована субституція. Іншим важливим джерелом розширення словникового запасу сленгової лексики є семантична деривація (метафора і метонімія), а також розвиток нових значень.
Два основних напрямки перекладу сленгових одиниць – це прямий (або буквальний) та непрямий (трансформаційний) переклад. Перший представлений транскрибуванням (транслітерацією) і калькуванням, другий – лексичними трансформаціями (конкретизація, генералізація та заміна, заснована на причинно-наслідкових відносинах).















ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Термін «сленг» використовується для характеризації субстандартної лексики різних мов, таких як англійська, французька, німецька, шведська, чеська, словацька, хорватська, болгарська, польська, російська, українська та інші. Важливо враховувати, що сленг як мовленнєвий шар системи мови розвивався по-різному в різних мовах, відзначаючись різними долями та семантичною сутністю.
Характеристики сленгу виявляються в таких особливостях: популярність, нестандартний характер, різноманітність та розмитість терміну, відкритість та незамкненість сленгу відносно інших сфер загальнонаціональної мови, короткотривалість лексичного складу сленгу та його живучість, експресивність, емоційність, яскраво виражений оцінний характер, жвавість та образність, багатозначність; занижений статус літературної мови та протиставлення, вживання сленгу в усній мові та інші якості, які свідчать про його багатство й різноманітність. 
У той же час, дослідження сленгу здебільшого обмежується вивченням сучасного сленгу та окремих його модних різновидів (наприклад, молодіжного, комп’ютерного тощо), як правило, на прикладі однієї мови. Вивчаються окремі аспекти сленгу, такі як семантична характеристика, словотвір, фразеологія, роль сленгу у масових ЗМІ, сленг у лексикографії, а також сучасні особливості сленгу конкретної мови.
Незважаючи на очевидну різницю в культурі та способі життя американського та українського суспільств, більшість тематичних груп антропонімічного сленгового лексикону виявляють схожість. Це, очевидно, пов’язано з тим, що сленг, як мова, що переважно використовується у побутовій сфері життя, охоплює об’єкти та явища, що є загальними для більшості культур. З отриманих даних можна зробити висновок, що в американському та українському антропонімічному слензі існують спільні групи сленгових виразів, які стосуються внутрішніх характеристик людини, її зовнішнього вигляду, а також назв частин тіла, емоцій, професійної приналежності, національних ознак, наркотиків, грошей, транспорту та відношення до алкоголю.
Вирізняють три основні типи антропонімічних сленгізмів: прості, похідні та складні.  Вони відрізняються високим ступенем образності, який досягається за допомогою метафоричного та метонімічного перенесення найменувань. Утворення простих сленгізмів може здійснюватися за допомогою різних способів, таких як афіксація, скорочення, абревіація, блендінг та конверсія. Щодо складних антропонімічних сленгових одиниць, то вони формуються за допомогою різних моделей словоскладання, таких як N + Proper Name, Proper Name + N, Proper Name’s + N, Adj + Proper Name, Proper Name + Adj, V + Proper Name, Proper Name + рrep. Особливе значення в системі словотвору антропонімічних сленгізмів має римована субституція. Найбільший обсяг антропонімічної сленгової лексики становлять одиниці, які утворені за схемою «ім’я + прізвище». До цієї групи входять також сленгові одиниці, які включають «ім’я + квазіфамілія». Словники сленгу також фіксують цілі сленгові фрази, які, у свою чергу, утворюють окремий вид антропонімічних сленгових фраз.
Антропоніми-сленгізми поділяють на чотири групи: 1) одиниці з антропонімами, які є традиційними, загальновживаними чоловічими та жіночими іменами у відповідній мові чи культурі; 2) антропоніми, які відображають національно-культурну специфіку, зокрема біблійні імена; 3) імена видатних осіб – відомих письменників, поетів, філософів, політичних діячів, популярних артистів та інших «медійних персонажів»; 4) імена персонажів з художньої літератури, популярних фільмів та мультфільмів
Стосовно перекладу сленгових антропонімічних одиниць слід зазначити, що існують два основних напрямки перекладу сленгових одиниць – прямий (або буквальний) та непрямий (трансформаційний) переклад. Перший представлений транскрибуванням (транслітерацією) і калькуванням, другий – лексичними трансформаціями (конкретизація, генералізація та заміна, яка грунтується на причинно-наслідкових відносинах).
Проблематика кваліфікаційної роботи має суттєві перспективи для перекладознавства, враховуючи можливість вивчення труднощів у виборі перекладацьких стратегій для передачі сленгу, проблеми прагматичної адаптації тексту, критеріїв оцінювання перекладу тощо. 






















СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. Київ: Наукова думка, 1989. 134 с.
Алефіренко М.Ф. Фразеологізація. «Українська мова». Енциклопедія; [вид. 2-е, випр. i доп.]. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. С. 770.
Алефіренко М.Ф. Фразеологізм. «Українська мова». Енциклопедія; [вид. 2-ге, випр. i доп.]. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. С. 770-772.
Алієва А. Д. Фразеологізми в актуалізації концепту «материнство»: перекладацький аспект // Науковий вісник Херсонського державного університету. Херсон, 2011. Вип. XV. C.360 -365.
Андрейченко О. Стилістичні функції фразеологічних одиниць із соматичним компонентом у політичному дискурсі (на матеріалі ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ ст.). Мовознавчі студії. Фразеологізм і слово у тексті і в словнику (За матеріалами Всеукр. наук. конф. На пошану 75-річчя від дня народження проф. Мар’яна Демського) (Дрогобич, 4 – 5 лютого 2010 р.). Упорядники: К. Іваночко, О. Кушлик, П. Мацьків, М. Стецик, М. Яким, Я. Яремко, Л. Баранська. Дрогобич: Посвіт, 2010. Вип. 2. С. 9-16.
Анищенко О. А. Генезис и функционирование молодежного социолекта в русском языке национального периода. М.: Флинта: Наука, 2010. 278 с.
Архангельська А. М. Трансформації стійких висловів з компонентами-власними іменами в сучасному українському медійному дискурсі // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Серія «Філологія». Острог: Видавництво НаУОА, 2020. Вип. 9 (77). С. 87-94.
Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: УРСС: Едиториал УРСС, 2004. 571 с.
Бабич Н. Д. Фразеологія української мови: у 2 ч.: навч. посібник. Чернівці, 1970-1971. Ч. 1. 63 с. Ч. 2. 90 с.
Бабич Н. Обсяг фразеологічних значень лексем-антитез вогонь вода. Мова у дзеркалі особистості: філологічні дослідження, присв. 80-річчю проф., акад. НАПН України Кононенка В.І. / редкол.: В. Ґрещук (голов.ред.), Н. Гуйванюк, І. Кононенко та ін. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника.
Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. С. 396-407.
 Баран Я.А., Зимомря М.І., Білоус О.М., Зимомря І.М. Фразеологія: знакові величини / навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів. Вінниця: Нова книга, 2008. 255 с.
 Бережна М. В. Тринадцять етапів перекладу власних назв та імен // Вісник СумДУ. Філологія. 2007. №1. С. 62-67.
 Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціональна та лексична розробка українських фразеологізмів: монографія. К.: Наук. думка, 1989. 153 с.
 Блох М. Я., Семёнова Т. Н. Имена личные в парадигматике, синтагматике и прагматике. М.: Готика, 2001.194 с.
 Бондалетов В. Д. Русская ономастика. М., 1970. 224 с.
 Булаховский Л. А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз, 1984. 174 с.
 Васильєва О. Г., Рахматуліна О. В. Оцінні прикметники та прислівники в англомовному молодіжному дискурсі: гендерний аспект (на матеріалі телесеріалу „Друзі”) // Збірник наук. праць
КиМУ – ГДПІІМ. Серія «Актуальні питання філології». 2012. Вип. 3. С. 43-50.
 Волошина А.Л. Безеквівалентна і фонова лексика у східнослов’янських мовах: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.17 «Порівняльноісторичне і типологічне мовознавство». К., 2001. 20 с.
 Гамзюк М. Соціокультурні фактори емотивності фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 98. С. 79-85.
 Гудманян А. Г. Відтворення власних назв у перекладі: автореф. дис… д-ра філол. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2000. 30 с.
 Гулович М.М., Бадан А.А. Хибні друзі перекладачів англомовної ідіоматики українською мовою // IN STATU NASCENDI. Теоретичні та практичні проблеми перекладознавства. 2011. Вип. 12. С. 25-30.
 Денисова А. С. Явище варіантності та синонімії у фразеології //
Філологічні науки. 2015. Вип. 40. С. 63-67.
 Демський М. В. Фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта, 2004. 62 с.
 Дідик С. С. Фразеологізми як вияв духовності народу. Культура мови і культура в мові. Збірник наукових праць. Київ: НОК ВО, 2000. 180 с.
 Дорда В.О. Статус студентського сленгу та адгерентних груп англомовної ненормативної лексики // Вісник СумДУ. 2006.  № 3. С. 188-192.
 Елистратов В. С. Сленг как пассиолалия // Вестник МГУ. 2000. № 4. С. 48-53.
 Ермолович Д. И. Имена собственные. Теория и практика межъязыковой передачи на стыке языков и культур. М.: Валент, 2005. 416 с.
 Ермолович Д.И. Основания переводоведческой ономастики. М.: УРСС, 2005. 48 с.
 Зайцева К. Б. Английская стилистическая ономастика. Тексты лекций. Одесса: Типография «Одесского вестника», 1983. 51 с.
 Зацний Ю. А. Нова розмовна лексика і фразеологія: англо-укр.
слов. Вінниця: Нова книга, 2010. 224 с. 
 Зорівчак Р.П. Фразеологія в лінгвокраїнознавчому аспекті // Мовознавство. 1990. №3. С. 76-78. Рец. на кн.: Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія в культурноетнічному висвітленні. К.: Наукова думка, 1989. 136 с.
 Каплуненко А.М. Историко-функциональный аспект английской идиоматики. Ташкент: Печать, 1991. 43 с. 
 Коловская Н. А. Особенности функционирования американского студенческого сленга // Языкознание. 2004. № 2. С. 9-12.
 Корнєлаєва Є. В. Сленг як об’єкт лінгвістичного дослідження // Вісник ХДУ. 2019. Вип 35. С. 80-84. 
 Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад):
підручник. Вінниця: «Нова Книга», 2003. 448 с.
 Кочерган М. П. Вступ до мовознавства, підруч. 2.вид. К.: Академія, 2005. 368 с.
 Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. языков. Дубна: Феникс+, 2005. 247 с. 
 Курилович Е. Положение имени собственного в языке // Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1982. С. 251-266.
 Курицкая Е. В. Фразеологические единицы с антропонимами в английском языке // Грамота, 2012. Т. 2. Вып. 1. С. 51-55. URL:  (дата звернення: 13.09.2023)
 Леонович О. А. Очерки английской ономастики: Пособие для преподователей. М.: Интерфакс, 1994. 128 с.
 Матезиус В. Избранные труды по языкознанию. Перевод с чешского и английского. М., 2010. 232 с.
 Медведєв Ф.П. Українська фразеологія. Чому ми так говоримо: монографія. Харків: Вища школа, 1977. 232 с. 
 Мизин Т. О. Семантичні аспекти американського молодіжного сленгу // Вісник ХНУ. 2013. № 1072. С. 87-91.
 Молодёжный сленг: толковый словарь: более 12000 слов; свыше
3000 фразеологизмов / [авт. Никитина Т.Г.]. М.: Астрель, 2007. 910 с.
 Набиуллина Е. Э. Методы перевода молодежного сленга английского языка в британском и американском вариантах на примере современных сериалах. С. 172-178 URL: https://www.scribd.com/document/499827390/ilovepdf-com-172-178 (дата звернення: 13.09.2023)
 Особливості перекладу фразеологізмів з української мови англійською: навч.-метод. посібник для студ. філологічного ф-ту, ОП «Українська мова та література. Англійська мова та література». Укл.: Н. Ф. Венжинович. Ужгород: ПП Данило С. І., 2021. 104 с.
 Полюжин М.М., Максимчук Н.М., Омельченко Л.Ф. Теорія та практика перекладу з англійської мови на українську. Київ: НМК, 1991. 96 с.
 Псеунова Б. Х. Антропонимы в современном американском молодежном сленге (психолингвистический анализ): автореф…канд. филол. наук: спец.10.02.19 – теория языка. М., 2013. 28 с.
 Псеунова Б. Х. Антропоним как отражение национально-культурной специфики языкового сознания носителя сленга // Вестник филологии. 2011. Серия 2: Филология и искусствоведение. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/antroponim-kak-otrazhenie-natsionalno-kulturnoy-spetsifiki-yazykovogo-soznaniya-nositelya-slenga (дата звернення: 20.10.2023) 
 Псеунова Б. Х. Лексикографическое представление антропонима как компонента сленга. Способы образования антропонимических сленговых единиц // Мир науки, культуры, образования. 2010. № 6(25). С. 16-19. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ leksikograficheskoe-predstavlenie-antroponima-kak-komponenta-slenga-sposoby-obrazovaniya-antroponimicheskih-slengovyh-edinits (дата звернення: 20.10.2023)
 Редкозубова Е. А. Этноспецифические характеристики англоязычного сленга. Феномен лингвосемиотического кодирования/декодирования. Berlin: LAMBERT ACADEMIC PUBLISHING, 2011. 140 с.
 Сизонов Д. Ю. Функціонально-стилістична парадигма медійної
фразеології //Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і
практика. 2017. Випуск XХXV. С. 56-69.
 Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови / відп. ред. Л.С. Паламарчук. Київ: Наукова думка, 1973. 280 с.
 Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: соціальна диференціація української мови / Укр. наук. ін.-т Гарвардського ун-ту, Ін-т Критики НАН України, ін.-т укр. мови.  К. : Критика, 2005. 464 с.
 Суперанская А.В., Сталтмане В. Э. Теория и методика ономастических исследований: учеб. пособие для вузов. М.: Наука, 1986.139 с. 
 Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. 494 с.
 Хомяков В. А. Нестандартная лексика в структуре английского языка национального периода, 1980. 44 с.
 Шмелева Т. В. Ономастика: учеб. пособие. Славянск-на-Кубани: ИЦ филиала ФГБОУ ВПО «КубГу», 2013. 161 с.
Harvalik M. Word-formation aspects of proper names – Word-formation or name-formation? // Proceeding of Iconn. 2015. #3. P. 37-43. URL: https://www.academia.edu/69600196/Word_formation_ aspects_of_proper_names_Word_formation_or_name_formation (дата звернення: 13.09.2023)
 Helmbrecht J. Form and function of proper names // A Typological Perspective. URL: https://www.academia.edu/8265467/Form_and_ Function_of_Proper_Names  (дата звернення: 13.09.2023)
 Kundrotas G., Vizgirde L. Компаративный анализ русских и английских сленговых антрополексем // Jezykoznawstwo. 2019. 1(13). P. 37-53. URL: (дата звернення: 23.09.2023)
 Naydenova N. Functioning of proper names in phraseological units. Praha, 2013. 62 p.
 Phillipe M., Mignot E. How proper names enter the lexicon // Lexis. 2022. # 20. P. 1-24. URL:  (дата звернення: 13.09.2023) 
 Reszegi K. Proper names in cognitive onomastics: Meaning and categorization of proper names // Onomastica desde America Latina. 2023. 4 (1). P. 2675-2719. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/ lexis-6672%20(1).pdf  (дата звернення: 13.09.2023)
 Willems K. Form, meaning and reference in natural language. A phenomenological account of proper names // Onoma. 2000. Vol. 35. P. 85-119. URL: https://www.academia.edu/26559844/Form_meaning_ and_reference_in_natural_language_A_phenomenological_account_of_proper_names_2000_ (дата звернення: 13.09.2023)


СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Dictionary of Slang in North America, Great Britain and Australia / [авт.-сост. Матюшенков В.С.]. М.: Флинта, Наука, 2005. 176 с.