ПЕРЕКЛАД ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ЛЮСІ МОД МОНТГОМЕРІ “ANN OF GREEN GABLES” ТА ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)

Кантур, Ярослава Борисівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8289

Title:	ПЕРЕКЛАД ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ЛЮСІ МОД МОНТГОМЕРІ “ANN OF GREEN GABLES” ТА ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
Authors:	Кузебна, Владислава Валеріївна Кантур, Ярослава Борисівна
Keywords:	дейксис;часовий дейксис;особовий дейксис;просторовий дейксис;хронотоп;вербальний/невербальний
Issue Date:	2021
Abstract:	In this study, the peculiarities of deixis translation in the literary text is analyzed. Deictic elements and means of subjective modality refer to those language elements which are semantically related to communication. Linguistics of the 21st century prioritizes the study of units fixed in the language, but fully realized only in speech where they are totally dependent on the speaker’s personality. The necessity to systematize the accumulated ideas about the aspects of deixis translation has determined the relevance of our study. Our research is aimed at investigating the deictic elements as a means of implementing deixis in speech and comparing the linguistic and cultural features of deictic elements used in the English and Ukrainian languages. The material of the study is presented by the deictic elements found in 50 utterances, each of them represents a communicative situation and consists of one or more sentences. The research is performed on the basis of Lucy Maud Montgomery’s novel “Ann of Green Gables” and its Ukrainian translation.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8289
Appears in Collections:	035 Філологія (Прикладна лінгвістика)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Кантур_КРМ.docx Restricted Access		212.12 kB	Microsoft Word XML	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра прикладної лінгвістики та перекладу

КАНТУР ЯРОСЛАВА БОРИСІВНА

ПЕРЕКЛАД ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ЛЮСІ МОД МОНТГОМЕРІ “ANN OF GREEN GABLES” ТА ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
Кваліфікаційна робота магістра

Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.10 Прикладна лінгвістика
Освітня програма: Прикладна лінгвістика

Науковий керівник:
Кузебна В. В.
кандидат філологічних наук, доц.,
доц. кафедри прикладної
лінгвістики та перекладу
Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ПЛП,
протокол №___ від «___» __________2021 р.
Зав. кафедри ПЛП _______________ д. філол. н., доц. Лещенко Г.В
Черкаси 2021
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation

KANTUR, YAROSLAVA BORYSIVNA
THE TRANSLATION OF DEIXIS IN THE LITERARY GENRE (CASE STUDY OF LUCY MAUD MONTGOMERY’S NOVEL “ANN OF GREEN GABLES” AND ITS UKRAINIAN TRANSLATION)
Master’s Project

Speciality: 035 Philology
Specialization: 035.10 Applied Linguistics Academic programme: Applied Linguistics

Scientific Supervisor:
V. V. Kuzebna,
Candidate of Philology,
Associate Professor
of Applied Linguistics
and Translation Department

Master’s project is submitted for defence by the meeting of Applied Linguistics and Translation Department;
Report № ________ dated _____________ 2021;
Head of Applied Linguistics and Translation Department _______H.V. Leshchenko

Cherkasy2021
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЙКСИСУ…….7
1.1. Дейксис як об’єкт сучасних лінгвістичних досліджень…………..7
1.2. Класифікація дейксису…………………………………………….14
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...25
Розділ 2. МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ДЕЙКСИСУ……………….27
2.1. Характеристика дейктичних елементів…………………………...27
2.2. Способи реалізації дейктичних елементів………………………...33
2.2.1. Особовий дейксис…………………………………………...33
2.2.2. Часовий дейксис……………………………………………..37
2.2.3. Просторовий дейксис…………………………………..……41
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...46
Розділ 3. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ…………………………………...…..47
Висновки до розділу 3……………………………………………….……….….68
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...69
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...71
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………...81

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку лінгвістики відстежується посилений інтерес науковців до проблем мовної комунікації. Дейктичні елементи і засоби суб’єктивної модальності відносяться до тих мовних елементів, які за своєю семантикою пов’язані з комунікацією. Це егоцентричні слова і вирази, які орієнтовані на «я» мовця під час здійснення комунікативного акту. У момент мовлення у ролі суб’єкта знаходиться мовець і саме він маркує об’єкти навколишнього світу. Відомо, що будь-яке висловлення не може бути здійснене без вказівки на час і простір [15, с. 24]. Дейктичним центром дискурсу є розташування мовця у момент мовлення. Дейктичні елементи, такі як знаки, слова, одиниці, вирази, тобто дейктики, є засобами реалізації дейксису в дискурсі. Відношення суб’єкта до інших суб’єктів, предметів, часу й простору у мові репрезентуються за допомогою просторово-часових та предметних показників. Ці відношення відповідають типам дейксису. Однак аналогія між ними не завжди помітна – часто часовий і просторовий дейксис об’єднують у хронотопічний, рольовий дейксис розглядають як один із випадків більш широкого явища – предметного дейксису, який іноді важко відрізнити від просторового [16, с. 233].
Під час сучасних досліджень мовних категорій у лінгвістиці мовознавці звертаються до комунікативно-прагматичної парадигми, в основі якої є виявлення особливостей функціонування людської мови у процесі комунікації. Антропоцентричний напрям розвитку лінгвістики зумовив необхідність аналізу не лише мовного контексту, а й позамовної ситуації. Мовознавство ХХІ ст. ставить у пріоритет дослідження одиниць, що закріпилися в мові, але повною мірою реалізуються лише у процесі мовлення та повністю залежать від особистості мовця. Саме тому проблема відображення людського «я» у дискурсі є однією з головних у комунікативно-функціональному підході, орієнтованому на мовну особистість, що і становить актуальність нашого дослідження.
Теоретичні засади вивчення дейктичності у лінгвістиці представлено у роботах таких дослідників, як Ю. Апресян, Н. Арутюнова, К. Бругман, Т. Булигіна, К. Бюлер, У. Вейнрейх, О. Вольф, Н. Гуменюк, О. Ерзінкян, Дж. Лайонз, О. Падучева, Й. Стернін, Ч. Філмор. Різновиди дейксису, його актуалізація в окремих видах дискурсу та певних частинах мови аналізувалися у працях С. Ахметової, Г. Добрової, В. Жури, К. Кашлевої, А. Кібрика, О. Корбіної, Н. Космацької, О. Кравцової, І. Ломакіної, І. Мініярової, Дж. Нанберга, А. Палійчук, Н. Різена, Н. Сребрянської та ін. [5, с. 15-16].
Незважаючи на те, що вивченням специфіки дейктичних елементів займається велика кількість досвідчених філологів та лінгвістів, власне переклад цих одиниць і дотепер залишається недостатньо систематизованим. Саме тому новизна кваліфікаційного дослідження зумовлена застосуванням системного підходу до аналізу перекладу дейктичних елементів, що дозволяє відстежити специфіку реалізації дейксису на матеріалі художнього тексту.
Метою нашої роботи є дослідження дейктичних елементів як засобів реалізації дейксису у процесі мовлення, порівняння лінгвокультурних особливостей дейктичних елементів в англійській та українській мовах та аналіз їх впливу під час перекладу художніх текстів.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
здійснити критичний огляд праць з досліджуваної теми;
визначити термінологічний об’єм поняття «дейксис»;
розглянути наявні класифікації дейктичних елементів та обґрунтувати категорійний статус дейксису;
визначити шляхи та засоби перекладу дейктичних елементів у художньому тексті;
проаналізувати особливості перекладу англійських дейктичних елементів художнього тексту українською мовою.
Об’єктом дослідження є система дейктичних елементів у англомовному художньому тексті, предметом – способи їх перекладу, з урахуванням функціонально-дискурсивних і комунікативно-прагматичних характеристик художнього дейксису.
Матеріалом дослідження слугують дейктичні елементи, виявлені у 50 висловленнях, кожне з яких відображає комунікативну ситуацію і складається з одного або більше речень.
Джерела фактичного матеріалу роботи представлено оригінальним англомовним художнім твором – романом Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів» (‘Anne of Green Gables’) та його перекладом українською мовою.
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються такі методи: 1) метод аналізу і синтезу теоретичного матеріалу для узагальнення результатів зарубіжних та вітчизняних перекладознавчих досліджень; 2) контекстуальний аналіз для розгляду смислового оточення перекладеної одиниці; 3) метод лінгвістичного опису, який застосовується для лінгвістичних коментарів; 4) порівняльний аналіз для вивчення й опису перекладацьких трансформацій у англо-українському перекладі аналізованого тексту; 5) метод суцільної вибірки для встановлення одиниць аналізу; 6) метод кількісного аналізу для проведення кількісних підрахунків.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що в ній уточнено та узагальнено наукові відомості про дейксис та його специфіку; конкретизовано основні підходи до перекладу дейктичних елементів, виявлено особливості перекладу мовних засобів з англійської на українську мову. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів на заняттях з теорії і практики перекладу, а також при написанні курсових і кваліфікаційних робіт.
Апробацію результатів дослідження здійснено на студентській науковій конференції в рамках Днів студентської науки ЧДТУ (квітень 2022 р.) та представлено у науковій статті [18].
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури і джерел фактичного матеріалу.
У першому розділі розглянуто еволюцію поняття «дейксис» і теоретичні засади його вивчення у зарубіжному і вітчизняному мовознавстві, а також представлено різноманітні класифікації дейксису. У другому розділі розглянуто мовні засоби реалізації дейксису, схарактеризовано основні види дейксису: особовий, часовий і просторовий. У третьому розділі проаналізовано способи перекладу дейктичних елементів у художньому тексті та особливості перекладацьких прийомів, застосованих під час перекладу дейктичних одиниць, та здійснено їх ретельний опис.
У загальних висновках підведено підсумки дослідження.
Список бібліографії складає 83 позиції, з них 21 – іноземною мовою.

Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕЙКСИСУ

Дейксис як об’єкт сучасних лінгвістичних досліджень

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується посиленням наукового інтересу дослідників до проблем мовної комунікації. Серед мовних елементів, семантика яких пов’язана з комунікацією, виокремлюють дейктичні елементи та егоцентричні елементи, тобто слова і вирази, орієнтовані на «я» мовця в процесі мовлення. Як зазначає Г. М. Костенко [27, с. 91], кожен мовець виступає у ролі суб’єкта і тим самим маркує об’єкти у створеному світі. Предметні та просторово-часові показники слугують для репрезентації мовними засобами відношення суб’єкта до інших суб’єктів, а також до предметів, часу і простору [64, с. 25].
Антропоцентричний вектор розвитку сучасної лінгвістики зумовив необхідність врахування не лише мовного контексту, а і позамовної ситуації. Проблема репрезентації людського чинника в мовленнєвій діяльності стала однією з ключових проблем у межах комунікативно-функціонального підходу, орієнтованого на мовну особистість. Визначальним компонентом будь-якої комунікативної ситуації є дейксис, який інкорпорує у своїй номенклатурі адресанта, адресата, місце та час акту комунікації [60].
Перед тим, як надати визначення поняттю «дейксис», розглянемо його етимологію. Слово «дейктик» (deictic) походить від грец. ‘deiktikos’, що означає «здатний показувати» і що, у свою чергу, походить від слова ‘deiktosї – похідного від слова ‘deiknynai’ («показувати»). Спорідненою лексемою є лексема «дейксис», яка вживається в прагматиці та лінгвістиці і означає процес, за допомогою якого слова або вирази сприймаються в залежності від контексту [83, c. 82].
Філософи, лінгвісти, психологи, антропологи та інші представники академічної спільности намагаються дослідити природу дейксису щонайменше протягом століття. Вони ставили різні питання про дейксис, у тому числі про його семіотику, значення конкретних дейктичних виразів, крос-лінгвістичну типологію дейктичних форм і функцій, набуття практики дейктичної репрезентації дітьми, роль вербальних і невербальних виразів. Сучасні дослідники продовжують вивчати ці питання, відводячи дейксису центральне місце у будь-якій теорії мови [37].
Поняття дейксису відоме дослідникам ще від часів античності, граматики стоїків та праць Діонісія Фракійського, Аполлонія Дискола, але в Новий час першим звернув на нього увагу німецький індоєвропеїст К. Бругманн. У 1904 році світ побачила його робота «Die Demonstrativpronomina der indogermanischen Verben», де автор розглянув поняття дейксису і вирізнив такі його типи (або типи вказівки (Zeigarten): (1) Der-Deixis – нейтральний тип («цей», «такий»); (2) Ich-Deixis – вказівка на сферу мовця, на його місце розташування; (3) Du-Deixis – вказівка на сферу, розташування співрозмовника; (4) Jener-Deixis – вказівка на віддаленість від мовця або на об’єкт, що знаходиться по інший бік межі між вказівним і вказаним («той», «якийсь») [див. 20].
Тим самим К. Бругманн створив засади теорії вказівного поля мови, пізніше розвиненої К. Бюлером, і справедливо вважав, що наочний образ ситуації, вказівні займенники (демонстративи), а також жести є важливими для розуміння висловлення. Як приклад, він наводив мову драми – жанрі, де дейктичні займенники часто використовуються в оповідних конструкціях щодо подій минулого, але при цьому вони стоять у формі, притаманній подіям, що відбуваються в момент і в місці мовлення. В такий спосіб відбувається наближення слухача до подій, про які йдеться.
Доробок К. Бругманна був використаний і переосмислений у роботі «Sprachteorie. Die Darstellungsfunktion der Sprache» (1934) німецького психолога і лінгвіста К. Бюлера, який по праву вважається основоположником теорії дейксису у мовознавстві. Свою концепцію К. Бюлер позиціонував як теорію двох полів, вирізняючи два типи мовних знаків: дейктичні та номінативні (вказівні та називні). Номінативні мовні знаки можуть називати класи предметів і явищ. Дейктичні мовні знаки такою здатністю не володіють, але вказують на предмети та явища [11, с. 65].
Дейктичні знаки (або вказівні слова) визначались як сигнали, які отримують семантичне наповнення та семантичне уточнення у вказівному полі, що є фундаментом мови. Натомість номінативні одиниці були представлені як символи, які отримують своєрідне семантичне наповнення, будучи поміщеними в так зване «символічне поле».
К. Бюлер розглядав дейктичну систему мови як вказівне поле, центральними елементами якого є жести та еквівалентні їм дані чуттєвого сприйняття. Ядро вказівного поля (Origo) формується лексичними одиницями: «я» – «тут» – «зараз» (нім. ‘ich’ – ‘hier’ – ‘jetzt’) [там само, с. 74-76]. Це створює єдиний дейктичний центр, звідки здійснюється вказівка на інші місця та часові моменти.
К. Бюлер звертав увагу на те, що для успішної комунікації вказівне слово має позначати один і той самий об’єкт у свідомості всіх учасників спілкування. При цьому вказівний елемент ‘jetzt’ (зараз), що є засобом вираження тимчасового дейксису, виконує функцію мовного покажчика моменту. Цей момент розглядається в двох іпостасях: як точка на осі часу (момент мовлення) і як часовий відрізок, що включає момент мовлення (наприклад, охоплює останні десятиліття, століття тощо). Елемент ‘hier’ (тут) фіксує місцезнаходження мовця в момент мовлення, його особливістю є те, що місцезнаходження може варіюватися від одного мовця до іншого. Елемент ‘ich’ (я) позначає (або характеризує) відправника повідомлення.
У своїй роботі К. Бюлер запропонував нову, специфічну систему координат, яка демонструє систему суб’єктивної орієнтації кожної людини. Залежно від ситуації мовець (адресант) може виходити зі своєї або з чужої системи координат. Наприклад, у ситуації, коли один із комунікантів пояснює по телефону іншому учаснику розмови, як дістатися кудись за певною адресою, він буде приймати систему координат слухача, даючи команди «тут праворуч», «зараз прямо» тощо.
Новітній погляд на дейксис передбачає його розуміння як універсальної категорії, яка актуалізується на всіх рівнях мови. У тлумаченні Дж. Лайонза, під дейксисом розуміється локація та ідентифікація осіб, предметів, подій, процесів і дій, що відноситься до питань просторово-часового розміщення у контексті висловлювання, яке створюється власне актом висловлювання та участю в ньому партнерів комунікації [30, с. 327].
Схожим чином потрактовує дейксис і Ч. Філлмор, вважаючи дейктичними одиницями мови такі лексичні та граматичні одиниці, які допомагають визначити певний соціальний контекст, встановити учасників акту спілкування у цьому контексті, їх розташування в просторі і часі в момент здійснення цього акту спілкування. Принципово важливим, на думку автора, є те, що «дейксис відображає таку категорію, як позиція, точка зору спостерігача» [63, с. 66].
Водночас, існують і інші погляди на природу та функції дейксису. Так, О. В. Падучева визначає дейксис як функцію слів та граматичних категорій, які дозволяють ідентифікувати особу, предмет чи відрізок часу / простору через їх віднесеність до цього висловлювання: до його учасників (мовця і слухача) та контексту (насамперед, часу та місця). У певному висловлюванні слово «я» вказує на того, хто говорить, «ти» – на того, до кого він звертається, «тут» – на місце висловлювання, «зараз» – на час висловлювання. Вживання дейктичних слів може супроводжуватися вказівним жестом мовця; «цей», «це» вказує на предмет, на який спрямований вказівний жест; «такий» – означає того (або те), що має таку ж властивість, як те, на що вказує мовець. Дейктичними граматичними категоріями дослідниця вважає час і особу [43].
У деяких семантичних теоріях дейксис постає як своєрідна, відмінна від усіх інших, одиниця мови, значення якої не залежить ані від контексту, ані від конситуації. Ці теорії грунтуються на твердженні про те, що багато мовних одиниць містять дейктичний компонент. Дослідженню ступеня дейктичності окремих частин мови присвячені роботи О. В. Падучевої, О. Л. Ерзинкян, Н. А. Сребрянської та ін. [27, с. 91].
У східноєвропейській та зарубіжній лінгвістиці існує чимало робіт, присвячених реалізації дейксису в тексті, але всі вони або зводяться до займенникового дейксису (М. Я. Димарський, Н. Г. Кірвалідзе, А. К. Устін), або стосуються лише деяких аспектів його прояву в тексті – наприклад, кореляції дейксису з категоріями зв’язності та цілісності тексту (М. Mітцураху); спостерігача та його позиції у просторі та в часі (A. Юханг, С. Шапіро); відношень між текстом та читачем з позицій дейксису (Р. Ріккобоно); відношень між текстом і реципієнтом (П. Вазінк); дейксису та кубізму (В. Кродді) [48, с. 1-2].
На сьогоднішньому етапі вивчення дейксису здійснюється з позицій граматики, лексики та прагматики. Крім того, очевидною є роль дейксису у процесі мовного спілкування в якості засобу співвіднесення позамовної дійсності з мовним способом її вираження. У другій половині XX ст. дейксис стає актуальним лінгвістичним феноменом і виходить на перші позиції завдяки тому, що набуває статусу універсальної категорії, що функціонує на всіх рівнях мови [22, с. 12].
Як вважає Г. М. Костенко [27, с. 91] універсальність категорії дейксису аргументується низкою чинників: (1) універсальними є поняття, на яких базується дейксис (простір і час як форми існування матерії); (2) номінативна функція дейксису притаманна будь-якій мовній системі; (3) універсальним є фактор спостерігача, який утворює когнітивне підгрунтя багатьох мовних понять.
Численні наукові праці, присвячені вивченню дейксису, свідчать про стійкий інтерес вчених до цього явища, але при цьому й дотепер не склалося спільної думки з цілої низки питань. У багатьох сучасних дослідженнях простежуються два основних підходи у вивченні дейксису. Згідно з першим – порівняльно-типологічним – дейксис розглядається з позицій його актуалізації у різних мовах світу (А. М. Абашилова, С. С. Рахімов, Р. Рау); згідно з другим – комунікативно-прагматичним – дейксис вивчається з позицій прагматики та теорії комунікації (Ю. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, А. О. Кібрик та ін.) [22, с. 4]. Зазначимо, що наша робота виконана в рамках другого, комунікативно-прагматичного підходу.
У науково-теоретичній літературі існує доволі чітке уявлення про дейксис. Разом із цим, наявні різні його визначення, обумовлені різними концептуальними підходами дослідників до опису цього лінгвістичного феномену, а також його ширшим або вужчим потрактуванням [4; 6; 7; 8; 12; 14; 19; 21; 23; 24; 25; 26; 32; 33; 34 35; 41; 44].
Дейксис тлумачиться як «значення або функція мовної одиниці, що виражається лексичними та граматичними засобами. Дейксис служить для актуалізації денотативних компонентів змісту висловлювання» [80, с.128]. А. О. Кібрик визначає дейксис як «використання мовних виразів та інших знаків, які можуть бути проінтерпретовані лише за допомогою звернення до фізичних координат комунікативного акту – його учасників, його місця та часу» [20]. В інших інтерпретаціях під дейксисом розуміють «вказівку як спосіб ідентифікації об’єкта, особи, предмета, місця, часу та ін. через його відношення до мовленнєвого акту, про який ідеться» [81]. У пропонованому дослідженні ми визначаємо дейксис як «функцію вказівки, співвідношення з особами, предметами чи подіями, які перебувають у певному відношенні до мовця або моменту висловлення» [82]. Інакше кажучи, дейксис – це використання в мовленнєвому акті лексичних та граматичних ресурсів мови, розуміння яких може бути досягнуто лише з урахуванням контексту, усвідомленням всієї комунікативної ситуації та зверненням до її учасників, місця та часу [22, с. 13].
Мовець може вказувати на людей, предмети, моменти часу, а також на те, що було сказано раніше. Вибір цього визначення як основного обумовлений тим, що воно якомога повно і всебічно висловлює суть досліджуваного явища. Як зазначає К. В. Клюєва [там само, с. 13-14], дейксис вказує на адресанта та адресата, на ступінь віддаленості об’єкта висловлення, на часову та просторову локалізацію. Він може бути виражений за допомогою особових і присвійних займенників (я – I, ти – you, мій – my), вказівних займенників (цей – this, той – that) і займенникових прислівників (тут – here, зараз – now). Слова, що мають дейктичне значення, називають дейктиками [42, с. 10]. Дейктики локалізують та ідентифікують ознаки, об’єкти та події дійсності за їх відношенням до основних координат мовленнєвого акту – його учасників, а також просторово-часових параметрів комунікативної ситуації.
Дейксис часто пов’язують із поняттям жестової референції, на що звертали увагу багато дослідників – К. Бругманн, К. Бюлер, Дж. Лайонз та ін. Ситуація, коли мовець робить певний тілесний жест і вказує на якийсь предмет чи об’єкт є одним із способів ідентифікації, прийнятих у багатьох культурах [31, с. 320]. Тілесний жест і вказівні слова та вирази характеризуються схожими дейктичними властивостями і, як правило, використовуються комплексно під час спілкування. Погоджуючись із можливістю дейктичного тлумачення подібних дій, вважаємо за необхідне зазначити, що таке тлумачення може бути застосоване лише до конкретних найменуванням, і не є релевантним, коли йдеться про абстрактні категорії. При цьому не треба забувати, що в такому випадку обидва співрозмовники мають перебувати в одному просторово-часовому моменті і мати безпосередній візуальний контакт.
На думку дослідників [72, c. 16], роль дейксису обумовлюється функцією мовця, який або адресує своє висловлення адресату чи самому собі, або висловлюється про те, що є предметом розмови. Як правило, при цьому вживаються особисті займенники, власні назви та вказівні займенники. Важливим є те, що дейксис реалізується шляхом кодування багатьох різних аспектів і обставин, що супроводжують висловлення, всередині власне самого висловлення. Таким чином, висловлення природної мови «прив’язані» безпосередньо до аспектів контексту: за словами Ч. Філмора, важливість дейктичної інформації для інтерпретації висловлень найкраще ілюструється тоді, коли такої інформації бракує [63, с. 38-39]. В межах вербального спілкування дейксис у вузькому сенсі відноситься до контекстуального значення займенників, а в широкому – відноситься до того, що саме мовець має на увазі у певному мовленнєвому контексті [72, c. 17].
Сфера дейксису поширюється на такі види вказівок:
вказівка на учасників мовленнєвого акту (адресанта і адресата) та адресата – так званий рольовий дейксис, який актуалізується особовими і присвійними займенниками 1-ї та 2-ї особи;
вказівка на об’єкт висловлення, що виражається займенниками 3-ї особи;
вказівка на ступінь віддаленості об’єкта висловлення, що реалізується за допомогою вказівних займенників;
вказівка на часову та просторову локалізацію факту або події, виражена прислівниками та дієслівною категорією часу;
вказівка на соціальний статус учасників мовленнєвого акту.
Таким чином, головними індикаторами контексту конкретного висловлення вважають учасників комунікативної події, їх соціальні характеристики, час і місце події.

Класифікація дейксису

Аналізуючи типи дейксису, варто зазначити, що дослідники по-різному підходили до класифікації його різновидів, оскільки виходили із різних потрактувань самого поняття. Так, К. Бюлер вирізняв три основні типи дейксису (або способу «мовної вказівки»): 1) наочний дейксис (лат. ‘Demonstratio ad oculos’), 2) анафоричний дейксис, або анафора (нім. ‘Anaphora’) і 3) дейксис до уявного (нім. ‘Deixis am Phantasma’).
Як зазначав дослідник, перший тип дейксису, наочний дейксис, відстежується тільки в канонічних комунікативних ситуаціях, оскільки в такому випадку вживання дейктиків мовцем та їх розуміння слухачем залежить від «наочного образу ситуації», у якій вживається відповідне висловлення [11, с. 78-79]. Поле зору і для мовця, і для слухача є спільним, і в ньому існують одні і ті самі предмети реальної дійсності. Таким чином, мовець, час і місце комунікації обумовлюють значення і вибір дейктичних слів. Як наслідок, наочний дейксис створює порядок у просторі і часі.
Другий тип дейксису, анафора, вказує на щось у мовленнєвому потоці (а не в просторі) – на те, що вже було сказано або ще буде сказано. Тим самим анафора упорядковує власне мовленнєвий потік. У випадку анафори мовлення звернене саме до себе, тому необхідно, щоби мовець і слухач тримали у своїй свідомості весь мовленнєвий потік у цілому, щоб уможливити відсилку до певних частин висловлення. Традиційними анафоричними словами є darum (тому) та danach (потім), оскільки вони відсилають до того, що було сказано раніше [11, с. 95]. У цьому контексті А. О. Кібрик вважає анафору в певному розумінні похідною від дейксису, оскільки останній є більш базовим явищем [21, с. 215]. Розглядаючи сутність анафори, П. Валентин висуває твердження про те, що анафори є дейктиками ментальних уявлень, що створюють дискурс [77]. Інші мовознавці пов’язують з анафорою поняття «антецедент» [див. 22, с. 18], який розглядається як частина висловлення, до якої здійснюється посилання. У прикладі «У 1993 році я жив у Лондоні. Тоді я був ще дитиною» «у 1993 році» – це антецедент, а «тоді» – це анафоричний елемент.
За справедливим зауваженням О. В. Падучевої, у більшості займенників та інших дейктичних елементів спостерігається поєднання анафоричної функції з дейктичною, тому кордони між анафорою та дейксисом часто є невизначеними і розмитими [42, с. 247]. Поділяючи цю думку, К. В. Клюєва звертає увагу на відсутність окремої групи анафоричних елементів, оскільки одні і ті самі елементи можуть вживатися і для наочного дейксису, і для анафори.
Третій тип вказівки, за К. Бюлером – дейксис уявлення. «Уявлення» – це щось згадуване заочно або щось таке, що існує лише в уяві мовця, якась уявна ситуація [11, с. 97]. При цьому в арсеналі мовця є лише ті самі вказівні засоби, що й у випадку анафори та наочного дейксису. Найяскравішим прикладом актуалізації дейксису уявлення і аргументом на користь того, що засоби вираження наочного дейксису можуть одночасно виконувати функції дейксису уявлення є художня література [22, с. 19].
Класифікація К. Бюлера сформувала концептуальні засади вивчення дейксису і склала підгрунтя для більшості наступних досліджень. Значним внеском у розвиток теорії дейксису стали наукові розвідки О. Єсперсена, Р. Якобсона та Ч. Філмора. У своїх роботах мовознавці послуговуються поняттям «шифтер» та поділяють граматичні категорії на шифтерні та нешифтерні. Термін «шифтер» був уведений в науковий обіг відомим датським лінгвістом О. Єсперсеном, який досліджував мовні одиниці, вживання яких безпосередньо залежить від мовця і комунікативних координат. Такі одиниці він назвав «шифтерами» і в якості ілюстрації навів дейктичні елементи. На прикладі висловлення «я зараз знаходжусь тут» стає очевидним, що поза контекстом дейктичні вирази однозначно інтерпретувати не видається можливим, оскільки адресат може і не знати, де і коли це було сказано [там само].
Відомий лінгвіст та літературознавець Р. Якобсон у статті «Шифтери, дієслівні категорії та російське дієслово» протиставляє шифтерні та нешифтерні граматичні категорії. Як зазначає науковець, семантику часу часто асоціюють із двома граматичними категоріями: часу і виду. При цьому час відноситься до шифтерної категорії, а вид – до нешифтерної [58].
І. А. Стернін вважає, що різні типи дейктичних слів утворюють дві великі групи: 1) слова особового дейксису (дейксису особи), 2) слова обставинного дейксису. Елементи особового дейксису визначаються участю (або неучастю) об’єкта (особи) у певній комунікативніц ситуації, а також фіксують характер його участі. Слова особового дейксису охоплюють, насамперед, особові займенники I, you, he, she, we, they та особово-вказівний займенник it, а також зворотні (рефлексивні) займенники myself, yourself, herself, himself, itself, ourselves, themselves, які виконують функцію підтвердження та підсилення вираження тієї чи іншої ролі предмета мовлення в комунікації. Ці лексеми допомагають визначити, чи є участь у комунікації з боку особи реальною чи потенційною, яким чином вона відбувається (окремо чи разом з іншими особами), чи є ця участь активною або пасивною [див. 5, с. 46].
Слова обставинного дейксису (дейксису координації) ідентифікують обставини, в яких знаходиться або діє об’єкт, шляхом вказівки на ситуативний центр обставинної координації та на специфічну кореляцію об’єкта із цим центром. Обставинний дейксис можу бути представлений двома видами – часовим і просторовим дейксисом.
Часовий дейксис (або дейксис часової координації) встановлює час здійснення того чи іншого комунікативного акту відносно певного моменту, який є центром часової координації. Лексичне поле часового дейксису включає в себе прислівники часу. Дейктичні елементи з часовим значенням вирізняють у трьох часових площинах. Вони означають:
момент, що співпадає з центром часової координації (now, today, presently, immediately, at once);
момент, що передує центру часової координації (yesterday, earlier, ago, yet, before,);
момент, що знаходиться за центром часової координації (soon, tomorrow, after, later, then, since).
У випадку, коли момент співпадає із центром координації, тлумачиться по-різному – як «мить» у слові now, як «день» у слові today і у найширшому значенні – у словосполученні in the future [там само].
Просторовий дейксис (або дейксис просторової координації) містить вказівку на ситуативний центр просторової координації та на просторові відношення об’єкта із цим центром. О. Л. Єрзінкян потрактовує просторовий дейксис як відносну характеризацію простору. У сучасній лінгвістиці дейксис просторової координації репрезентується як вказівка на близькість / віддаленість у просторі об’єктів чи сутностей відносно центру мовленнєвої ситуації – мовця [38, с. 209].
Багато сучасних дослідників відзначають роль Ч. Філмора у розвитку теорії дейксису [22, с. 20]. Він виокремлює п’ять видів дейксису: особовий, просторовий, часовий, соціальний та дискурсивний (останній вид автор не пов’язує з текстом, вирізняючи особливості його вираження для усної та письмової форми) [63]. Зазначимо, що вирізнення перших трьох типів стало традиційним і набуло широкого розповсюдження у площині аналізу дейксису.
У багатьох наукових студіях простежується уточнення та розширення існуючих уявлень про види дейксису, які вже інтегровані у систему дейктичних координат [39; 45; 46; 51; 52; 57]. Наприклад, Р. Д. Брехт розмежовує ендофоричний та екзофоричний вид просторового дейксису, враховуючи місце знаходження центру орієнтації, який може існувати поза висловленням, тобто в екстралінгвістичній ситуації, або всередині висловлення. Такий підхід є важливим критерієм визначення дейктиків у контексті і прикладом того, які саме мовні засоби актуалізують дейктичну функцію [див. 20].
Інший зарубіжний дослідник Г. Рау вивчає специфіку дейксису як мовного феномена і в його межах вирізняє: 1) екстралінгвістичний дейксис; 2) дейксис уявлення; 3) текстовий дейксис; 4) дейксис конструктивних фантазій; 5) аналогічний дейксис; 6) анафоричний дейксис та 7) неегоцентричний дейксис. У теорії Р. Рау дейксис постає як невід’ємний складник прагматики висловлення [див. 73, с. 10].
У своїй широко відомій роботі «Лінгвістична семантика» Дж. Лайонз диференціює локутивний та когнітивний види дейксису [31, с. 176]. В основі цієї класифікації лежить поняття локутивного акту, тобто акту висловлювання. Кожен локутивний акт реалізується у певному просторово-часовому контексті, іншими словами – має свою точку відліку – «тут і зараз» (here and now). Під «тут» мається на увазі місцезнаходження мовця в момент висловлювання, а «тепер» позначає часовий момент, в який відбувається локутивний акт. В той час, коли локутивний дейксис пов’язують із локутивним актом, когнітивний дейксис асоціюють із поняттям когнітивного акту, тобто акту усвідомлення та рефлексії (ментального акту). У цьому випадку «тут і зараз» є просторово-часовими координатами когнітивного акту і вказують на місцезнаходження «мислячого» і час мислення.
Оскільки будь-який мовленнєвий акт містить як локутивний, так і іллокутивний складники, деякі сучасні мовознавці вирізняють так званий іллокутивний дейксис, який, на їхню думку, характеризує комунікативну спрямованість висловлювання (питання, прохання, наказ тощо). До засобів іллокутивного дейксису дослідники зараховують граматичну структуру пропозицій (наприклад, спонукальні і питальні речення) або спосіб дієслова, (наприклад, наказовий спосіб) [див. 22, с. 21-22].
Р. Лакофф вирізняє такі три типи: 1) темпорально-локальний дейксис, 2) дейксис дискурсу, 3) емоційний дейксис. Темпорально-локальний і дискурсивний типи дейксису за своїми характеристиками суголосні трьом типами дейксису, які традиційно виділяються мовознавцями. Емоційний дейксис актуалізується у випадках, коли під впливом емоцій мовець порушує основні закономірності реалізації дейктичних елементів. Наприклад, this або that можуть вживатися для позначення близькості / віддаленості об’єкта не за прийнятими правилами [див. 5, с. 49].
Дж. Лайонз також пропонує виокремлювати дискурсивний дейксис, хоча в його інтерпретації він отримує назву текстового. В якості прикладів текстового (або дискурсивного) дейксису можна навести такі вирази: in the next paragraph, as it was said earlier, the latter, there are five words in this sentence. Дейктичним центром у цих виразах є та точка тексту, в якій на даний момент знаходяться адресант і адресат [30; 59; 61-62; 71].
З інших позицій до класифікації дейксису підходть К. Хауеншильд. Він розрізняє: 1) прагматичний, 2) семантичний та 3) синтаксичний дейксис. Як наочний дейксис, так і мисленнєвий (дейксис уявлення) підпадають під характеристики прагматичного дейксису, анафора і катафора виступають як семантичний дейксис, а синтаксичний дейксис представлений лише «корелятивною» функцією вказівних займенників that (... which) та that (...that), останні виступають в якості опорного складника в обмежувальних підрядних реченнях [65, с. 171-181].
В деяких дослідженнях дейксис поділяють на такі його види: 1) анадейксис і 2) катадейксис. У першому випадку ми маємо на увазі речення, що містять займенники, які в тексті ведуть себе як «анафоричні» елементи, тобто відсилають назад, у другому – йдеться про речення із займенниками, які в тексті функціонують як «катафоричні» елементи, тобто відсилають до наступного тексту [56, с. 172].
У термінологію мовознавства поняття аналогічного дейксису, коли вказується один аналогічний простір, а вбачається інший, було введено В. Клейном. Наприклад, вислів Here is my house, коли він супроводжується жестовою вказівкою на якусь точку на мапі, має значення: «у тому місці, яке відповідає цій червоній цяточці на мапі». Аналогічний дейксис вимагає в адресата наявності певної здатності до узагальнень [67, с. 290].
Існують випадки зміщеної вказівки, і тоді вона має назву аподейксису. В. З. Дем’янков визначає аподейксис як референцію до чогось або до когось, які не є фізично присутніми в ситуації спілкування, але «виводяться» зі змісту: наприклад, у реченні Well, they lived rather good (місце висловлювання– музей старовинного побуту) they відноситься до феодалів [див. 5, с.10].
Д. Нанберг аналізує випадки реалізації так званого метонімічного дейксису, наводячи як приклад метонімічний дейксис, пов’язаний із гіпостатичним переносом – коли замість цілого класу об’єктів згадується його окремий представник. Так, у виразі This chair is often met in the interior of the ХVІІІ century демонстратом виступає конкретний екземпляр (стілець), а референтом – увесь клас предметів, схожих на цей екземпляр [70].
Крім того, дейксис також поділяють на парадигматичний та синтагматичний. Парадигматичний дейксис (власне дейксис) є орієнтованим на позамовну дійсність, і це відбивається у змісті висловлення. Цей тип дейксису репрезентує змістові аспекти речення. Синтагматичний дейксис (анафора) спрямований на внутрішню організацію тексту і актуалізується у «контекстуальному полі вказівки», що формує семантичну зв’язність дискурсу / тексту [1].
Із розвитком наратологічних теорій у площині аналізу художнього тексту в лінгвістиці виокрмлюють два основних види дейксису: первинний і вторинний дейксис [75; 78]. Учасники комунікації мають візуальний контакт один з одним і бачать один і той самий фрагмент навколишньої дійсності, доступний свідомості кожного з них. Це називається первинним дейксисом (у термінології Ю. Д. Апресяна – дейксис діалогу або дейксис звичайної ситуації спілкування). Вторинний дейксис вчений визначає як наративний (або дейктична проекція, дейксис переказу). Вторинний дейксис не пов’язаний безпосередньо з мовленнєвою ситуацією – прикметним є неспівпадіння місцезнаходження адресанта з точкою відліку у просторі. Дейктичні елементи в цьому випадку використовуються для опису чужої (іншої) свідомості і виконують переважно анафоричну або катафоричну функцію [2, с. 632].
В іншому розумінні вживає ці терміни О. В. Падучева, характеризуючи вторинний дейксис як такий, що орієнтований на спостерігача. Йому протиставляється первинний (власне дейксис), орієнтований на мовця [42, с. 268]. В межах первинного дейксиса розрізняють три його основних види – персональний (особовий), просторовий та часовий.
Аналіз наукової літератури з теми свідчить про те, що деякі виокремлені види дейксису мають аналоги або певним чином пов’язані з поняттями з інших класифікацій. Так, локутивний дейксис інкорпорує у своєму складі загальновизнані типи дейксису – предметний, просторовий та часовий, не розглядаючи кожний окремо. Когнітивний дейксис має спільну природу із дейксисом до уявного, за К. Бюлером. Зазначимо, що терміни, введені у науковий обіг Дж. Лайонзом, є узагальнюючими, а власне сама класифікація була спрямована не стільки на те, щоб укласти вичерпну класифікацію, скільки на те, щоб виявити найзагальніші риси дейксису [66; 69].
Заслуговує на увагу класифікація С. Левінсона, який на матеріалі англійської мови вирізняє п’ять типів дейксису: особовий, просторовий, часовий, дискурсивний і соціальний [68]. Розглянемо кожен з них детальніше.
1. Особовий дейксис (person deixis). Особовий дейксис представляє кодування ролі учасників мовленнєвої події, яка включає відповідне висловлення. Займенники першої особи виражають граматикалізацію посилання мовця на самого себе; другої – це кодування посилання на одного або більше адресатів, третьої – це кодування посилання на осіб та сутності, які не є ані мовцями, ані адресатами у відповідному висловленні [72, с. 17]. Видами особового дейксису є наступні види:
Займенник Однина Множина
Перша особа I we
Друга особа you you
Третя особа he, she, it they

Наприклад: Maria studies in London. She is a student.
Як зазначають науковці, особовий дейксис реалізується за допомогою особових займенників. Мовець як перша особа (I) звертається до слухача – другої особи (you), і висловлюється щодо третьої особи (he, she, it) [там само].
Часовий (темпоральний) дейксис виражає кодування в часових точках і проміжках відносно того часу, коли було здійснено висловлення або написане повідомлення. Темпоральний дейксис як правило, граматикалізується за допомогою дейктичних прислівників часу (таких, як now, then, today, yesterday, this year тощо).

Наприклад: I live in London now.
I lived in London then.
Вважається, що темпоральний дейксис є посиланням на певний момент часу, і це, зазвичай, момент висловлювання [74, c. 79]. На думку С. Левінсона [68, с. 73], для більшості мов є природнім відлік і вимірювання часу, що грунтуються на чітких циклах зміни дня і ночі, місячного календаря, сезонів та років. Іншим важливим показником темпорального дейксису є система часових форм. Власне кажучи, майже в кожному реченні можна знайти вказівку на час події, і у більшості випадків цей час можна визначити лише по відношенню до моменту висловлення. Як зазначає Дж. Юл, «основний тип темпорального дейксису в англійській мові полягає у виборі часової форми дієслова» [79, c. 14-15]. Таким чином, можна стверджувати, що прислівники часу yesterday, now, now, tomorrow та ін., а також часові форми дієслова складають мовні ресурси темпорального дейксису.
Просторовий (локативний) дейксис. Просторовий дейксис виражає кодування просторових місць відносно розташування учасників комунікації. Дейктичні прислівники місця в англійській мові – це this & here («цей» і «тут»), що протиставляються прислівникам that & there («той» і «там»). Перші мають назву проксимальних, оскільки позначають те, що розташоване близько до мовця; другі визначаються як дистальні (непроксимальні), оскільки позначають те, що знаходиться близько до адресата. Окрім прислівників here і there, до елементів локативного дейксису відносять також where, left, right, up, down, above, below, in front, behind.
Наприклад: That girl is not polite.
She always stays here.
Дискурсивний дейксис. Дейксис дискурсу (або тексту) стосується використання виразів у деяких висловленнях для посилання на фрагмент дискурсу, який включає це висловлення. Це означає, що дейксис дискурсу є дейктичним посиланням на поточне розташування мовця в дискурсі, наприклад: above, below, last, previous, proceeding, next, following (як правило, використовується в письмових текстах) і this, that, there, next, last (зазвичай вживається у висловленнях). У дискурсивному дейксисі використовуються в якості дейктичних термінів демонстративні займенники this і that. При цьому this вживається для позначення наступного фрагменту дискурсу, а that – попереднього.
Наприклад: Please listen to this!
What does that mean?
Соціальний дейксис. Соціальний дейксис виражає кодування соціальних відмінностей, які стосуються ролей учасників спілкування, зокрема аспектів соціальних стосунків між мовцем і адресатом(ами) або між мовцем і певним референтом. Соціальний дейксис актуалізується у таких звертаннях, як mum, sir, madame тощо.
На думку С. Левінсона [68, с. 90], соціальний дейксис стосується тих аспектів речення, які відображають певні реалії щодо учасників або соціальної ситуації, в якій відбувається мовленнєва подія. Науковець вирізняє два основних типи інформації соціального дейксису: реляційний і абсолютний. Він додає, що такі типи є характерними для будь-якої мови світу. Реляційний соціальний дейксис є дейктичним посиланням на певну соціальну характеристику референта, окрім будь-якого відносного ранжирування референтів за соціальними відносинами між мовцем і адресатом. В англійській мові покажчиками реляційного соціального дейксису виступають лексичні одиниці (my husband, teacher, cousin тощо). Абсолютний соціальний дейксис – це дейктична референція, яка зазвичай виражається певними форми звернення: your highness, Mr. President, your majesty і т.п.
Наприклад: Good morning, mum.
Thank you, sir.
До терміну «соціальний дейксис» мовознавці іноді звертаються при вивченні категорії ввічливості в різних мовах. Що стосується української мови, то тут вибір між займенниками 2-ої особи однини «ти» і «Ви» зумовлений, переважно, відносним соціальним статусом мовця і адресата. Цей феномен не пов’язаний безпосередньо з дейксисом, але категорія ввічливості часто відбивається у дейктичних елементах, особливо особових займенниках [42, с. 7]. Натомість, категорія ввічливості в англійській мові не потребує вираження за допомогою займенників 2-ої особи однини, як в українській мові, оскільки займенник you має універсальне значення.
Виходячи із вищесказаного, дейксис є вказівкою на особу, час, місце, дискурс та соціальний статус за допомогою мовних засобів. У зв’язку з цим треба зазначити, що під час перекладу перекладач має приділяти особливу увагу дейктичним елементам, оскільки саме вони формують комунікативний контекст висловлення і його значення.

Висновки до розділу 1

Під дейксисом розуміють локацію та ідентифікацію осіб, предметів, подій, процесів і дій, що відноситься до питань просторово-часового розміщення у контексті висловлювання, яке створюється власне актом висловлювання та участю в ньому партнерів комунікації.
У лінгвістичному розрізі дейксис передбачає використання в мовленнєвому акті лексичних та граматичних ресурсів мови, розуміння яких обумовлено контекстом і зверненням до учасників, місця та часу комунікативної ситуації.
Сфера дейксису поширюється на вказівки: 1) на учасників мовленнєвого акту (адресанта і адресата) та адресата – так званий рольовий дейксис, який актуалізується особовими і присвійними займенниками 1-ї та 2-ї особи; 2) на об’єкт висловлення, що виражається займенниками 3-ї особи; 3) на ступінь віддаленості об’єкта висловлення, що реалізується за допомогою вказівних займенників; 4) на часову та просторову локалізацію факту або події, виражена прислівниками та дієслівною категорією часу; 5) на соціальний статус учасників мовленнєвого акту.
Існують чисельні класифікації дейксису, але найбільш поширеним є вирізнення «традиційного тріо дейксису» – особового, просторового, часового. Іноді дослідники розширюють цю класифікацію, додаючи дискурсивний і соціальний типи дейксису.

Розділ 2
МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ДЕЙКСИСУ

2.1. Характеристика дейктичних елементів

Категорія дейксису дозволяє дослідити природу мовленнєвої комунікації, проникнути у суть внутрішньої організації тексту, зрозуміти, яким чином мовець співвідносить мовленнєві вирази з позамовними об’єктами, що, фактично, і є однією з головних вимог зв’язності тексту [42, с. 244]. На думку К. В. Клюєвої, якщо уважніше придивитися до спілкування людей, то стає очевидним, що більшість висловлень є дейктичними, тому що їх реальне значення зумовлене просторово-часовими параметрами дейктичного контексту [22, с.12].
Як зазначає Н. А. Сребрянська, дейктичні проекції є обов’язковим атрибутом художнього тексту, оскільки вони формують синтагматичну і парадигматичну осі тексту. При цьому, зважаючи на те, що дейктичні проекції реалізують основні категорії тексту та корелюють з іншими текстовими категоріями, вони характеризуються текстотвірним потенціалом [47, с. 6].
Засоби вираження дейксису у мовленні часто іменуються дейктичними знаками, словами, одиницями, виразами або елементами. У нашому дослідженні робочим терміном буде виступати термін «дейктичний елемент», хоча і сам він у різних науково-теоретичних джерелах трактується по-різному. Зазвичай, відмінності криються в обсязі варіативних ознак дейктичних елементів [див. Біл., с. 32].
Так, відомий мовознавець Ш. Баллі ототожнює дейктичні елементи виключно із «звуковими жестами» для підкріплення мімічного жесту. У. Коллінсон аналізує дейктичні елементи, виходячи із їхнього впливу на поведінку учасників комунікації, і описує дейктичні елементи як одиниці, які «привертають увагу» чи «спрямовують поведінку у певному напрямі». О. В. Федоров розглядає дейктичні елементи в якості актуалізаторів; А. А. Реформатський, Ю. А. Головенко вважають дейктичні елементи одиницями, які «називають вже назване», тобто заміщують щось [там само].
У цих визначеннях Т. О. Білецька вбачає певну несистемність, адже дейктичні елементи тут розглядаються дещо однобічно. По-перше, не всі дейктичні елементи пов’язані з жестами. По-друге, усі мовні одиниці можна вважати такими, що «привертають увагу» чи обумовлюють поведінку людини. По-третє, якщо під дейктичними елементами розуміти одиниці, що заміщують, то поза увагою залишається низка дейктиків, яким не притаманна функція заміщення або для них вона не є провідною [5, с. 22].
Існують й інші точки зору: О. С. Ахманова тлумачить поняття «дейктичний» як «той, що вказує, вирізняє, диференціює у співвідношенні з предметами та особами, які знаходяться у тому чи іншому відношенні до мовця» [там само, с. 33]. Схожим видається і визначення Г. А. Уфімцевої, яка до дейктичних відносить знаки, що не є назвами осіб, предметів, а вживаються для диференціації фактів, явищ, предметів та осіб відносно координат мовленнєвого акту [Уф, с. 49].
На думку А. А. Уфімцевої, функціонально-семантичне поле вказівки актуалізується за допомогою лексичних засобів. Воно поділяється на три сфери: 1) засоби суб’єктивної вказівки (орієнтації) – особові займенники, вказівні, присвійні, займенникові прислівники місця і часу; 2) засоби об’єктивної вказівки (орієнтації) – прислівники місця, часу, просторового розташування, дієслова руху і пересування, окремі прийменники; 3) засоби відносної внутрішньоструктурної вказівки – відносні, вказівні займенники у їх анафоричній чи препаративній функціях, питальні прислівники, сурядні та підрядні сполучники, різноманітні зв’язки [54, с. 49-50].
Вагомим внеском у становлення теорії дейксису стали роботи східноєвропейського мовознавця В. О. Виноградова, який досліджував одиниці-носії дейктичних функцій. Провідним стало його твердження про те, що в ролі носіїв дейктичних функцій можуть виступати не лише лексичні одиниці, як традиційно це вважалося, а і граматичні категорії: «Так у прийменників та у вказівних займенників дейктичне значення – це їх лексичне значення…З граматичних категорій дейктичний характер властивий, наприклад, дієслівним категоріям часу, таксису та особи…У всіх цих випадках дейксис орієнтований на позамовну дійсність, що відображається у змісті висловлення» [80, с. 128].
Ч. Філмор до складу дейктичних елементів зараховує «лексичні і граматичні одиниці, які можна зрозуміти лише в тому випадку, якщо речення, що містять їх, розглядаються як прив’язані до певного соціального контексту, який визначається таким чином, щоб ідентифікувати учасників акту спілкування, їх розміщення у просторі та часі здійснення цього акту спілкування» [63, с. 38].
Характерні риси дискурсу, в тому числі і художнього, обумовлені його соціальним призначенням і тим поєднанням мовленнєвих функцій, яке переважає в комунікативному акті. Іншими словами, його провідні характеристики залежать від сфери спілкування, від мети та інтенції адресанта. Доцільність або недоцільність вживання дейктиків у певному виді дискурсу та їх призначення в ньому визначається, з одного боку, лінгвістичними чинниками (оповідним стилем, емоційно-експресивним забарвленням використаних дейктичних елементів), з іншого – позалінгвіальними, а саме: прагматичною орієнтованістю дискурсу, пресупозиціями (фоновими знаннями комунікантів), ситуацією спілкування, тобто дискурсивним контекстом [5, с. 34].
Т. О. Білецька виокремлює найбільш вагомі чинники, що можуть впливати на інтерпретацію дейктичних елементів у дискурсі до яких вона відносить [там само]:
учасників дискурсу (суб’єктів мовлення): автора й адресата у певній конфігурації соціальних ролей;
цілі комунікації обох учасників;
повідомлення або власне текстовий фрагмент;
код (систему відповідності між формою і значенням);
просторово-часові координати спілкування;
канал повідомлення (фізичні засоби, за допомогою яких адресант передає текст реципієнту);
невербальні складові комунікації з різним ступенем відповідності для кожного виду дискурсу, вирізнені залежно від каналу комунікації.
Дейктичні одиниці можуть подекуди втрачати значення вказівки, але мають важливе значення для встановлення контакту із співрозмовником, передачі певного ставлення, модальності, аргументації, вираження оцінок та емоцій. Спроможність дейктичних одиниць виконувати вказівну функцію та отримувати додаткові значення у мовленнєвому потоці реалізується у конкретній прагматичній ситуації, дейктичному контексті, що дозволяє встановити їх дейктичну вказівку та виявити специфіку їхнього вживання у дискурсі /тексті.
В художньому тексті, на думку Н. А. Сребрянської, дейксис проектується через універсальні сенси – «людина», «простір», «час»; через точку зору спостерігача, який має свою позицію в просторі та в часі; через опозицію «близько – далеко по відношенню до текст із боку спостерігача; через сфокусоване значення антропоцентризму в тексті, через участь у створенні хронотопу та ін. [49, с. 69]. Дейксис художньої оповіді пов’язаний із створенням просторово-часової рамки твору (хронотопом), оцінкою подій і персонажів з позицій оповідача, який має певне розташування в часі та просторі. Цей дейксис має назву «вторинного дейксису», або «наративної» чи «дейктичної проекції». Цей вид дейксису не пов’язаний безпосередньо з мовленнєвою ситуацією, оскільки він є дейксисом переказу, у тому числі художньої оповіді. Його основною властивістю є розбіжність між розташуванням мовця і просторовою точкою відліку. Наративний дейксис є невід’ємною складовою художнього твору і має важливе значення у створенні тексту.
На думку дослідників [40, с. 62], основними засобами вираження вторинного дейксису є 1) особові, присвійні і вказівні займенники; 2) просторові і часові прислівники й іменникові комплекси з прийменником; 3) дієслова зі специфічною семантикою (come, follow та ін.); 4) граматичні категорії дієслова (наприклад, часова форма, особа).
При аналізі художнього дискурсу варто звернути увагу на коментар Н. А. Сребрянської [49, с. 69-70], яка зазначає, що терміни «дискурсивний» і «наративний дейксис» часто використовуються як синоніми, хоча поняття дискурсу і тексту в цьому випадку не є синонімами. Дискурсивний дейксис стосується організації тексту та співвіднесення його частин. Наративний дейксис (або дейктичні проекції) пов’язаний із фікціональним світом, художнім текстом.
К. В. Клюєва звертає увагу на тісний взаємозв’язок просторових і часових вимірів, на нерозривність цього зв’язку. Багато філософів (Г. В. Ф. Гегель, Дж. Локк, М. М. Бахтін та ін.) і мовознавців (М. Хаспельмат, А. А. Кібрик та ін.) висловлювали думку про взаємозалежність часу та простору. Ця теза обумовлює наявність просторового та тимчасового видів дейксису. Іншими словами, неподільність часу і простору виражається в дейктичному контексті. Відносини між мовцем і слухачем, що вибудовуються в мовній ситуації, неможливі в межах лише простору або часу, і, як наслідок, у дейктичному контексті просторовий та тимчасовий дейксис функціонують одночасно [22, с. 32].
Відносно художніх текстів, російський філософ і літературознавець М. М. Бахтін вживає термін «хронотоп», під яким розуміють «закономірний зв’язок просторових і тимчасових координат» [див. там само]. У художньому тексті спостерігається злиття просторових та тимчасових координат, що призводить до створення спільного просторово-часового континууму. Просторово-часовий вимір є обов’язковою вимогою для вираження особистісної позиції героя або смислу твору. На відміну від художнього дискурсу, у різних видах мистецтва ці категорії є рівнозначними, а іноді панівною може бути як категорія простору, так і категорія часу. У першому випадку часові параметри виражаються через просторові, а в другому – навпаки, просторові координати знаходять актуалізацію за допомогою часових координат [там само, с. 33].
Оскільки метою нашою роботи є виявлення особливостей перекладу дейктичних елементів у художньому тексті, то при аналізі часо-просторового дейксису ми будемо окремо розглядати дейксис простору і дейксис часу.
Аналізуючи мовні засоби вираження дейксису різних видів, необхідно зазначити, що дослідники вирізняють окрему групу мовних одиниць з елементами дейктичності, до яких відносять артикль, деякі прикметники і деякі дієслова. Вони реалізують функцію дейктичної референції за певних контекстуальних обставин або у конкретних сполученнях [8, с. 125].
Дейктичний центр оповіді, тобто ракурс, з якого розглядаються та подаються сюжетні події у якийсь певний момент мовлення, традиційно асоціюють із трьома вимірами: темпоральним, просторовим і персональним. Як зазначає А. Уржа [53, с. 128-129], наративний (або вториний) дейксис відсилає нас не до умов та учасників мовленнєвого акту як такого, а до моменту та місця подій наративу, вибраних довільно, таких, які можна уявити у своїй свідомості (в термінах К. Бюлера – deixis ad phantasma).
Найчастіше у центрі дослідницької уваги опиняються часові та просторові координати наративного дейксису, через їхню здатність наближати або віддаляти деталі оповідних подій, однак, і персональний вимір дейктичного центру стає предметом ретельного аналізу. Так, вибір ракурсу оповіді зумовлений вибором в якості оповідача певного текстового суб’єкта – фокального персонажа або спостерігача. Будь-який персонаж за волею автора в той чи інший момент може виявитися власником «кінокамери», за допомогою якої відбувається транслювання і сприйняття подій, а «передача» кінокамери іншому суб’єкту викликає зрушення дейктичного центру – зміну наративної перспективи. Окрім цього, всі прийоми наближення або віддалення наративних подій за допомогою дейктичних посилань орієнтовані на читача, який і є «глядачем» трансльованих картин. Кожна зміна дейктичного центру активізує уяву читача і вимагає від нього певних зусиль під час конструювання художнього хронотопу. Саме тому наративний дейксис отримав статус «інтерактивної» характеристики оповіді.
Розглянемо докладніше засоби вираження дейксису у художньому творі. Ілюстративним матеріалом слугують приклади, узяті із роману Л. М. Монтгомері «Енн із Зелених Дахів».

2.2. Способи реалізації дейктичних елементів в художньому тексті

2.2.1. Особовий дейксис. Основою категорії дейксису, як правило, вважається суб’єктність, тобто особовий дейксис, який знаходить прояв у вживанні власне дейктичних елементів – мовних одиниць, значенню яких притаманна вказівка на особу чи предмет [5, с. 90]. До цієї групи належать особові та присвійні займенники. На відміну від жестового дейксису, для визначення мовної реалізації дейксису екстралінгвістичні показники не потрібні. Для уникнення неоднозначності достатньо лише загальних знань про часові та просторові координати певної мовленнєвої ситуації та її учасників [36, с. 32]. Так, наявної інформації про адресата буде цілком достатньо, щоби встановити дейктичну референцію займенників you, your, we та I: Наприклад:
(1) ‘We’re all pretty well,’ said Mrs. Rachel. ‘I was kind of afraid YOU weren’t, though, when I saw Matthew starting off today. I thought maybe he was going to the doctor’s‘ (2)
З контексту читачеві відомо, що це місіз Рейчел відповідає на ввічливе привітання міс Касберт, тому для визначення референції необхідності у безпосередній вказівці немає.
(2) Matthew Cuthbert’s father, as shy and silent as his son after him, had got as far away as he possibly could from his fellow men without actually retreating into the woods when he founded his homestead (2)
У цьому випадку йдеться про батька Метью Касберта, вказівка на якого здійснюється за допомогою займенників he, him та his. Це випадок так званого «предметного дейксису», функцією якого є позначення предмету висловлення. Предметний дейксис може бути також виражений комбінацією демонстративу та іменника:
(3) Matthew dreaded all women except Marilla and Mrs. Rachel; he had an uncomfortable feeling that the mysterious creatures were secretly laughing at him (2)
З позицій комунікативної лінгвістики, займенники – це «особливого виду мовні одиниці, що належать до дейктичних засобів, тобто є знаками або частиною знаків, що відсилають до того акту мовлення, в якому вони використовуються» [див. 5, с. 90]. Кореляція із дійсністію (або актуалізація) є характерною властивістю кожного тексту. Займенник у ролі «замінника» іншої мовної одиниці не набуває значення останньої, а лише вказує на те, що йдеться про певний об’єкт у певному контексті, і цей об’єкт може бути виражений іменником, прикметником або числівником. Функції займенників у тексті, їх роль у організації внутрішньотекстових зв’язків залежить від типових характеристик того розряду, до якого належить займенник.
Функціональна специфіка займенників визначається, зазвичай, семантичними і синтаксичними атрибутами конструкцій, у складі яких вони реалізуються. Категорія займенників виконує, головним чином, текстотвірну роль, допомагає читачеві інтерпретувати текст як цілісне структурно-змістове утворення, підтримуючи зв’язки між різними мовними рівнями – між реченнями у надфразових єдностях або між реченнями в межах різних надфразових єдностей, між заголовком та рештою структурних частин тексту [55, с. 5-6].
Як частина мови, займенник виражає відношення мовця до об’єктів навколишньої реальності, до обставин мовлення, до інших осіб та явищ, які включаються до мовної ситуації. Р. Якобсон вбачає у займенниках реляційні граматичні слова, яким бракує власного лексичного значення [58, с. 56]. Займенники містять у собі емоційно-експресивне звучання контексту і, узгоджуючись із комунікативними інтенціями мовця, виступають у якості своєрідних сигналів, які фокусують увагу слухача на справжньому сенсі висловлення.
А. А. Реформатський вважає займенники «зручною ланкою» у процесі побудови висловлення: вони дозволяють уникати нудних повторів, заощаджують час та місце у власне висловленні. За своєю сутністю займенники зручні та прагматичні, але відрізняються від слів тим, що в них немає «переливів фарб» живого мовлення, відсутня полісемія і стилістична функція епітета. Їх головним призначенням є вказівка [див. 5, с. 91].
Серед займенників мовознавці виокремлюють групу дейктичних займенників, які містять посилання до конкретного мовленнєвого акту (до адресанта й адресата, до комунікативної ситуації або до власне висловлення). С. О. Крилов у межах дейктичних займенників вирізняє: (1) ситуаційно-дейктичні (або власне дейктичні) та (2) контекстно-дейктичні (або анафоричні). Ситуаційно-дейктичні займенники вказують на учасників мовленнєвого акту чи мовленнєвої ситуації. Так, особові займенники 1-ої особи відсилають до мовця (я, ми / I, we), 2-ої особи – до слухача (ти, ви, Ви /you); вказівні займенники (демонстративи) містять відсилку до об’єкта, на який вказує жест мовця (той, цей / this, that). Контекстно-дейктичними займенники вважаються при використанні їх в анафоричних засобах зв’язку. Як правило, дейктичні займенники є означеними, тобто виражають презумпцію існування та одиничності об’єкта у спільному полі мовця та слухача, і, таким чином, співвідносяться з певним референтом, який у рамках цього акту мовлення є індивідуалізованим [29, с. 8-9].
Особові займенники у дейктичній функції представляють собою складний мовний феномен, який відбиває прагматичні, комунікативні та граматичні аспекти функціонування мови [див. 5, с. 92]. Їхня комунікативна орієнтованість обумовлена шифтерною семантикою, а самі вони поєднують у собі «дейксис і номінацію» [там само, с. 94]. Дейктична функція зумовлена дискурсивним контекстом; вона є обов’язковою для особових займенників 1-ї та 2-ї особи, може бути реалізована особовим займенникам 3-ї особи, і не може бути виражена іншими частинами мови [10, с. 126].
У матеріалі дослідження особовий дейксис реалізується за допомогою мовних засобів, до яких належать:
особові займенники 1-ї і 2-ї особи:
(4) ‘Oh, I’m very glad you’ve come, even if it would have been nice to sleep in a wild cherry-tree. We’ve got to drive a long piece, haven’t we? Mrs. Spencer said it was eight miles. I’m glad because I love driving. Oh, it seems so wonderful that I’m going to live with you and belong to you. I’ve never belonged to anybody – not really. But the asylum was the worst. I’ve only been in it four months, but that was enough. I don’t suppose you ever were an orphan in an asylum, so you can’t possibly understand what it is like. It’s worse than anything you could imagine’ (2)
У наведеному прикладі учасниками мовленнєвої ситуації виступають Енн (мовець) і Метью Касберт (слухач). Енн є дейктичним центром висловлення, який актуалізується через особовий займенник 1-ї особи однини.
особові займенники 3-ї особи:
(5) ‘Oh, I can carry it,’ the child responded cheerfully. ‘It isn’t heavy. I’ve got all my worldly goods in it, but it isn’t heavy. And if it isn’t carried in just a certain way the handle pulls out – so I’d better keep it because I know the exact knack of it. It’s an extremely old carpet-bag’ (2)
Метью пропонує допомогти дівчинці із речами і понести її сумку, але Енн не хоче обтяжувати нового знайомого і відмовляється від допомоги. Предметом висловлення є сумка, дейксис виражений у мовленні займенником 3-ї особи однини.
відповідні присвійні і зворотні займенники:
(6) There are plenty of people in Avonlea and out of it, who can attend closely to their neighbor's business by dint of neglecting their own; but Mrs. Rachel Lynde was one of those capable creatures who can manage their own concerns and those of other folks into the bargain (2)
Присвійний займенник their має референтом абстрактний іменник «люди», що відповідає 3-й особі множини.
(7) Mrs. Rachel prided herself on always speaking her mind; she proceeded to speak it now, having adjusted her mental attitude to this amazing piece of news (2)
Зворотний займенник herself корелює із відповідним референтом – місіз Рейчел, вказівка на яку здійснюється за допомогою займенника 3-ї особи однини.
2.2.2. Часовий дейксис. Одним із головних індикаторів, які характеризують будь-яку діяльність людини є показник просторово-часової орієнтації. З точки зору філософії усі предмети і явища існують у часі та просторі, тому часо-просторове існування предметів та фактів обов’язково має вираження у мовленнєвій діяльності людини. Часо-просторові особливості комунікації включені до прагматичного контексту, який впливає як на зміст та форму висловлення, так і на атмосферу спілкування [3, с. 67].
Категорія хронотопу (простір, час) належить до дейктичних категорій. Її часо-просторові характеристики ідентифікують просторову та часову локалізацію факту, про який йдеться. Організуючим центром часової орієнтації висловлення виступає момент мовлення, який функціонує, як минимум, у трьох іпостасях: як час мовлення, як координата семантичного змісту повідомлення, як складник мовної категорії часу.
Для адресанта (мовця) його розміщення у часі і просторі, його свідомість, емоції і пам’ять становлять природний центр орієнтації під час сприйняття навколишнього світу, через що просторово-часові характеристики ситуацій визначаються здебільшого центральною позицією мовця під час мовлення. Точкою відліку, орієнтаційним центром ідентифікації oсіб, інших точок простору, відрізків часу в тексті стає Я-суб’єкт, а ці відношення виражаються дейктичними елементами я, ти, тут, там, зараз, тоді, той та ін. [5, с. 103].
До цих елементів темпорального дейксису належать слова, які характеризують часовий аспект існування чи дії шляхом позначення цього моменту стосовно якогось іншого моменту, що характеризує подію і відноситься до учасників спілкування. Наприклад, якщо ми вживаємо прислівник now, то ми маємо на увазі той певний час, що визначається ситуацією мовлення. Як правило, серед різновидів часу розмежовують (1) час події, що відбулась до моменту висловлення, (2) час висловлення – його дейктичний центр та (3) референційний час, якому притаманний певний ступінь невизначеності [17, с. 82]
Кореляція між часовими різновидами реалізується трьома шляхами і виражається: (1) у системі вказівок; (2) у системі лексем, що містять у своїй семантиці вказівку на час; (3) вказівкою на часові розбіжності у дієслівній категорії часу [9, с. 83]. Ключову позицію за дейктичним елементом «близькість – віддаленість» у часовому вимірі займають прислівники now і then [28, с. 114].
Дейктичні прислівники часу можна розподілити у три площини, у яких вони позначають [50, с. 9]:
момент, що співпадає із центром часової координації (now, at the moment, today):
(8) Now, where was Matthew Cuthbert going and why was he going there? (2)
(9) I’m clean puzzled, that’s what, and I won’t know a minute’s peace of mind or conscience until I know what has taken Matthew Cuthbert out of Avonlea today (2).
момент, що передує центру часової координації (ago, already, recently, last, before):
(10)‘Oh, no, I’m quite well although I had a bad headache yesterday’, she said (2) .
(11)‘Mrs. Alexander Spencer was up here one day before Christmas and she said she was going to get a little girl from the asylum over in Hopeton in the spring (2).
момент, що розміщений за центром часової координації (then, after, later, next):
(12) Something still pleasanter may come after, but you can never be sure (2).
(13) She deliberately picked up Anne's clothes, placed them neatly on a prim yellow chair, and then, taking up the candle, went over to the bed (2).
Окрім прислівників, функцію темпорального дейксису можуть виконувати іменникові комплекси з прийменниками типу prep + N (in a few seconds, after some time тощо):
(14) I’ll come back in a few minutes for the candle (2)
До темпоральних дейктичних елементів також відносять словосполучення, що містять вказівні займенники (демонстративи) та їх аналоги (this month – цього місяця).
Таким чином, до лексичних засобів вираження часового дейксису відносять вказівні займенники, іменникові групи (іменники з прийменниками) та прислівники. До граматичних засобів відносяться часові дієслівні форми і підрядні речення часу [22, с. 60-61]. Проаналізувавши матерал дослідження, ми виявили темпоральні дейктичні елементи, представлених такими лексичними засобами:
іменниковими групами:
(15) She was sitting there one afternoon in early June (2)
And yet here was Matthew Cuthbert, at half-past three on the afternoon of a busy day, placidly driving over the hollow and up the hill; moreover, he wore a white collar and his best suit of clothes, which was plain proof that he was going out of Avonlea; and he had the buggy and the sorrel mare, which betokened that he was going a considerable distance.
прислівниками:
‘Oh, no, I’m quite well although I had a bad headache yesterday,’ she said. ‘Matthew went to Bright River. We’re getting a little boy from an orphan asylum in Nova Scotia and he’s coming on the train tonight’ (2)
‘I’m pretty hungry this morning,’ she announced as she slipped into the chair Marilla placed for her. ‘The world doesn’t seem such a howling wilderness as it did last night. I’m so glad it’s a sunshiny morning. But I like rainy mornings real well, too. All sorts of mornings are interesting, don’t you think? You don’t know what’s going to happen through the day, and there’s so much scope for imagination. But I’m glad it’s not rainy today because it’s easier to be cheerful and bear up under affliction on a sunshiny day. I feel that I have a good deal to bear up under’ (2)
вказівними займенниками з іменниковою групою на позначення часу:
(19) ‘He doesn’t generally go to town this time of year and he NEVER visits; if he’d run out of turnip seed he wouldn’t dress up and take the buggy to go for more; he wasn’t driving fast enough to be going for a doctor (2)
підрядними реченнями часу:
(20) When he reached Bright River there was no sign of any train; he thought he was too early, so he tied his horse in the yard of the small Bright River hotel and went over to the station house (2)
(21) It seems uncanny to think of a child at Green Gables somehow; there's never been one there, for Matthew and Marilla were grown up when the new house was built – if they ever WERE children, which is hard to believe when one looks at them (2)
Що стосується реалізації граматичних засобів вираження темпорального дейксису у вигляді відповідних часових форм дієслова, необхідно зазначити, що співвідношення між часовими різновидами художньої оповіді регулюється її сюжетною структурою, а також особливостями художньої нарації – вживанням різних типів мови (прямої мови, непрямої мови і невласно прямої мови).
2.2.3. Просторовий дейксис. У роботах мовознавців просторові відносини постають як фрагмент наївної картини світу. Мовні значення, стверджує Ю. Д. Апресян, можна пов’язувати з фактами навколишньої дійсності не безпосередньо, а шляхом посилання на певні деталі наївної картини світу, якою вона представлена в цій мові. У результаті таких асоціацій виникає основа визначення універсальних і національно специфічних характеристик у семантиці природних мов, розкриваються механізм формування мовних значень, встановлюється глибока спільність фактів, які раніше видавалися випадковими і розрізненими [2, с. 630]. Ключовим для лінгвістики стало врахування антропоцентричного чинника – мовця і спостерігача у локативній ситуації, а також уведення в обіг понять «особиста сфера» і «простір мовця» [там само, с. 637]. У роботах дослідників опис часо-просторової лексики відбувається в термінах мовної моделі, під якою розуміють інтерпретацію простору, який міститься в семантиці відповідних слів – «носіїв моделі». Дейктичні знаки вирізняють та ідентифікують факти, явища, особи і предмети по відношенню до координат мовленнєвого акту: моменту висловлення, учасників комунікативного акту, місцезнаходження осіб та предметів у певній ситуації спілкування.
Просторовий дейксис може виражати не тільки ступінь віддаленості об’єкта від мовця / слухача, а і розрізняти видимі / невидимі об’єкти (останні перебувають поза полем спостереження), об’єкти, які існують тепер / існували в минулому, рухомі і нерухомі об’єкти. Зазвичай, вказівки типу «вгору», «вниз» виходять із того, яке положення займає людина у просторі, а також її положення щодо землі.
Дейксис може бути спрямований на адресата. Наприклад, у командах «Направо! Уперед! Ліворуч! Назад!» напрямок руху і місцезнаходження співвідноситься не з мовцем, а зі співрозмовником. Третя особа також може стати точкою відліку: «він пішов уперед», «він зупинився і подивився праворуч».
У формуванні просторового дейксису важливу роль відіграють прийменники. У зв’язку із цим цікавою виглядає теорія Л. Талмі, який тлумачить «рух» і як процес пересування, і як місцезнаходження [див. 5, с. 107]. Автор пропонує подвійну типологію мов світу, беручи до уваги значення опису «основного змісту» ситуації руху. За критерієм спрямованості руху, англійська мова є так званою «сателітною» мовою, оскільки вона включає дієслова, які у більшості випадків позначають факт руху або спосіб руху, але не вказують напрямок (наприклад: go, walk, run, fly, crawl, limp, dash). Такі дієслова поєднуються із «сателітами», тобто прийменниками, які позначають власне напрямок руху (наприклад: go in, go out, go through), тим самим формуючи клас фразових дієслів в англійській мові.
Крім того, прийменники можуть виражати просторовий дейксис і самостійно в складі іменникової групи. Наприклад, прийменники in front of, above, under тощо. Дейктичні прийменники часто визначають як «конкретизатори», оскільки вони конкретизують розташування особи чи предмета у просторі. Такими елементами вважаються прислівники і прийменники down, up, out, in, away, to, back, forward, side, etc. Конкретизатори фіксують місце того чи іншого слова у відповідній площині: down / up позначають вертикальний рух, back / forward – горизонтальний [17, с. 59].
Стосовно вираження місцезнаходження об’єкта слід зазначити, що дейктична категорія місця у різних мовах репрезентується по-різному. В англійській мові існують дві категоріальні форми: дейксис близького об’єкта та дейксис віддаленого об’єкта [див. 5, с. 115]. Слова типу «там» позначають геометричний простір, тобто ту область, що знаходиться навколо мовця в кожному окремому випадку і яка включає вказаний об’єкт. Прислівник «тут» визначає позицію мовця у якийсь певний момент, але ця позиція може варіюватися від мовленнєвого акту до мовленнєвого акту [там само]. Значення слів here і there протиставляються один одному за тією ж ознакою, що й слова this і that. Вказівка на просторові відношення може здійснюватися і безпосередньо самим словом (here або there), і у супроводі вказівного жесту [28, с. 26].
Дж. Лайонз надає визначення here та there як ‘in the vicinity of the speaker / not in the vicinity of the speaker” [31, с. 275]. Ч. Філлмор ідентифікує here через this: ‘in this place’, а this + відповідний іменник локалізують місцезнаходження об’єкту, включно із мовцем. Що стосується there, то воно позначає якесь місце, що може знаходитись недалеко від мовця чи далеко від нього, але це місце, в якому не знаходиться мовець [76, с. 72].
До мовних засобів вираження локативного дейксису деякі мовознавці зараховують семантичний розряд, сформований вказівними займенниками [5, с. 120]. Цей розряд охоплює прономінативи, об’єднані семантикою вказівки на предмет, його властивості, кількість, обставини дії чи процесу. Вважається, що вказівні займенники виконують такі функції: дейктичну, анафоричну та препаративну. Дейктична функція вказівних займенників реалізується у конкретній мовленнєвій ситуації, де вказівний займенник вказує на конкретний об’єкт, диференціює та вибирає його.
Дослідники зазначають, що у будь-якій мові існує два вказівних займенники: один із значенням наближеності (він ідентифікує об’єкт, який знаходиться поруч із дейктичним центром), другий із значенням віддаленості (позначає об’єкт, який знаходиться на певній відстані від дейктичного центру [61, c. 2408]. Це твердження дійсне і для англійської мови, в якій вирізняють два вказівних займенники – this і that, що у дейктичному вимірі протиставляються як «ближчий – дальній» (стосовно мовця). Комунікативна мета слів this / that є тотожною і спрямована на те, щоби виокремити певний об’єкт із множинності об’єктів, про які йдеться. Те ж саме стосується і множини цих займенників: these і those.
Таким чином, до лексичних засобів вираження просторового дейксису належать сполучення слів із вказівними займенниками, іменникові групи (іменники або топоніми з прийменниками), прислівники, а також окремі дієслова, які через особливості своєї семантики можуть виступати носіями дейктичної функції. Граматичні засоби актуалізації просторового дейксису представлені відносними підрядними реченнями, що містять вказівку на місце або події.
У проаналізованому матеріалі просторовий дейксис реалізується за допомогою:
іменникових груп, в т.ч. з топонімами:
(22) There are plenty of people in Avonlea and out of it, who can attend closely to their neighbor’s business by dint of neglecting their own; but Mrs. Rachel Lynde was one of those capable creatures who can manage their own concerns and those of other folks into the bargain (2)
(23) ‘Oh, no, I’m quite well although I had a bad headache yesterday,’ she said. ‘Matthew went to Bright River. We’re getting a little boy from an orphan asylum in Nova Scotia and he’s coming on the train tonight’ (2).
прислівників:
(23) She was sitting there one afternoon in early June (2)
(24) Oh, here we are at the bridge. I’m going to shut my eyes tight. I’m always afraid going over bridges (2)
сполучень із вказівними займенниками:
(25) ‘Sit down on that chair and try to calm yourself. I’m afraid you both cry and laugh far too easily’ (2)
окремих дієслів з просторовою семантикою:
(26) ‘I’ve got enough to attend to this morning for I’ll have to drive over to White Sands in the afternoon and see Mrs. Spencer. You’ll come with me and we’ll settle what’s to be done with you. After you’ve finished the dishes go up-stairs and make your bed’ (2)
(27) Matthew Cuthbert and the sorrel mare jogged comfortably over the eight miles to Bright River (2)
підрядних речень місця:
(28) She found Anne standing motionless before a picture hanging on the wall between the two windows, with her eyes astar with dreams (2)
Зазначимо, що дейктичні елементи зустрічаються ізольовано не так часто. У кожному з наведених прикладів присутні дейктики різних видів: особові, просторові та часові, що в межах висловлення взаємодіють один з одним. Наприклад:
‘Go into the sitting room, Anne – be sure your feet are clean and don’t let any flies in – and bring me out the illustrated card that’s on the mantelpiece. The Lord’s Prayer is on it and you’ll devote your spare time this afternoon to learning it off by heart. There’s to be no more of such praying as I heard last night‘ (2)
У цьому фрагменті висловлення можна помітити різнорівневі мовні засоби на позначення наративного дейксису, вираженого особовими і присвійними займенниками (персональний дейксис), іменниковими групами з прийменниками, прислівниками, дієсловами відповідної семантики (часо-просторовий дейксис). Всі ці мовні засоби мають бути враховані при перекладі художнього тексту з мови оригіналу на мову перекладу. Особливості реалізації дейктичних елементів при перекладі художнього твору з англійської на українську мову буде розглянуто в наступному розділі.

Висновки до розділу 2

Дейксис художньої оповіді пов’язаний із створенням просторово-часової рамки твору (хронотопом), оцінкою подій і персонажів з позицій оповідача, який має певне розташування в часі та просторі. Цей дейксис має назву «вторинного дейксису», або «наративної» чи «дейктичної проекції». Дейктичні проекції є обов’язковим атрибутом художнього тексту, оскільки вони формують синтагматичну і парадигматичну осі тексту.
Особовий дейксис реалізується за допомогою особових і вказівних займенників.
До лексичних засобів вираження часового дейксису відносять вказівні займенники, іменникові групи (іменники з прийменниками) та прислівники. До граматичних засобів відносяться часові дієслівні форми і підрядні речення часу.
До лексичних засобів вираження просторового дейксису належать сполучення слів із вказівними займенниками, іменникові групи (іменники або топоніми з прийменниками), прислівники, а також окремі дієслова, які через особливості своєї семантики можуть виступати носіями дейктичної функції. Граматичні засоби актуалізації просторового дейксису представлені відносними підрядними реченнями, що містять вказівку на місце або події.
Найчастіше різні види дейктиків комбінуються в межах висловлення.

Розділ 3
СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ДЕЙКТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

У художній комунікації, на думку О. М. Гнатковської [13, с. 119], комунікативний акт має подвійну природу: з одного боку, відбувається внутрішня комунікація між персонажами твору, а з іншого боку – зовнішня комунікація між автором і читачем. Переклад, таким чином, є «зміщеною» комунікацією, яка нашаровується на обидва види комунікації – внутрішню та зовнішню. У таких випадках у фігурі перекладача об’єднуються функції мовця та адресата, проте він не є автором інформації, а лише виконує роль посередника. Крім того, вторинний дейксис (дейксис художнього світу персонажів) може ускладнюватися за рахунок спогадів або роздумів персонажів, а також через зміну наративної перспективи оповідача (зміни дейктичного центру). У художньому тексті це реалізується за допомогою змін граматичних форм дієслова, а також видів оповіді (роздуми персонажів можуть передаватися безособовою прямою мовою). Таким чином відбуваються постійні зсуви дейктичного центру оповіді.
Першочерговим завданням перекладача вважається досягнення комунікативної еквівалентності тексту-оригіналу та тексту-перекладу, що передбачає збіг комунікативних інтенцій мовця (автора) та комунікативного ефекту перекладу. Внаслідок цього кінцевий текст має «подвійне авторство». Перекладач як автор тексту-перекладу вносить свої творчі елементи, трансформуючи певним чином текст-оригінал.
Найбільшу складність при перекладі становить так зване «традиційне тріо дейксису» (персональний, просторовий і часовий дейксис) [20], тому саме ці типи є предметом нашого аналізу. Для встановлення особливостей перекладу дейктичних елементів ми розглянули 50 фрагментів-висловлень і визначили прийоми, які були застосовані під час перекладу художнього твору з англійської на українську мову (1).
There are plenty of people in Avonlea and out of it, who can attend closely to their neighbor’s business by dint of neglecting their own; but Mrs. Rachel Lynde was one of those capable creatures who can manage their own concerns and those of other folks into the bargain (2).
Існує безліч людей, як в Ейвонлі, так і за його межами (конкретизація через значення межі), які так цікавляться справами своїх сусідів (граматична заміна займенника), що забувають про свої (граматична заміна займенника й опущення справи); але місіс Рейчел Лінд належала до тих небагатьох, хто здатний успішно займатися і своїми (опущення) справами, і чужими (граматична заміна: займенник-замінник those=справи) на додаток.
She was sitting there one afternoon in early June. The sun was coming in at the window warm and bright; the orchard on the slope below the house was in a bridal flush of pinky-white bloom, hummed over by a myriad of bees (2)
Одного разу на початку червня (узагальнення без пообідній час – afternoon) вона як завжди сиділа біля вікна (конкретизація there через попередню згадку). Сонце освітлювало все навкруги своїми теплими променями. Сад, що розрісся на схилі за будинком, був ніби одягнений у весільне вбрання в рожево-білих кольорах, над якими гуділи рої бджіл.
Thomas Lynde – a meek little man whom Avonlea people called ‘Rachel Lynde’s husband’ – was sowing his late turnip seed on the hill field beyond the barn; and Matthew Cuthbert ought to have been sowing his on the big red brook field away over by Green Gables. Mrs. Rachel knew that he ought because she had heard him tell Peter Morrison the evening before in William J. Blair’s store over at Carmody that he meant to sow his turnip seed the next afternoon. Peter had asked him, of course, for Matthew Cuthbert had never been known to volunteer information about anything in his whole life (2)
Томас Лінд – лагідна маленька людина, яку люди в Ейвонлі називали «чоловік Рейчел Лінд» – садив (опущення his для розвантаження інформації тексту) ріпу на горбистому полі (конкретизація hill – пагорб, саджає на горбистому полі) за сараєм; і Метью Касберт теж повинен був цим займатися на своєму (граматична заміна займенника) великому полі біля струмка (опущення red), поряд із Зеленими Дахами. Місіс Рейчел знала про це, тому що чула вчора, як він сказав Пітеру Моррісону в магазині Уільяма Блера в Кармоді, (опущення he meant..) що збирається посіяти насіння ріпи наступного дня (узагальнення день – afternoon). Звичайно, це Пітер запитав його, Метью Касберт ніколи сам не розповідав про себе, якщо його не запитували.
And yet here was Matthew Cuthbert, at half-past three on the afternoon of a busy day, placidly driving over the hollow and up the hill; moreover, he wore a white collar and his best suit of clothes, which was plain proof that he was going out of Avonlea; and he had the buggy and the sorrel mare, which betokened that he was going a considerable distance. Now, where was Matthew Cuthbert going and why was he going there? (2)
Та все ж, ось він – Метью Касберт – о пів на четверту, в робочий день (узагальнення після обіду у будень день), спокійно їде дорогою (додавання) через лощину вгору на пагорб. Крім того, він одягнув свій (граматична заміна займенника) найкращий костюм з білим комірцем, а це є доказом того, що він їде кудись з Ейвонлі (додавання). А ще сидів він в кабріолеті, запряженому гнідою кобилою, і це означало, що він збирається в далеку дорогу (синонімічна заміна). Отже (синонімічний переклад: now = наразі), куди Метью Касберт їде і навіщо (опущення there)?
‘I’ll just step over to Green Gables after tea and find out from Marilla where he’s gone and why,’ the worthy woman finally concluded. ‘He doesn’t generally go to town this time of year and he NEVER visits; if he’d run out of turnip seed he wouldn’t dress up and take the buggy to go for more; he wasn’t driving fast enough to be going for a doctor. Yet something must have happened since last night to start him off. I’m clean puzzled, that’s what, and I won’t know a minute’s peace of mind or conscience until I know what has taken Matthew Cuthbert out of Avonlea today’ (2)
«Я просто пройдуся до Зелених Дахів після чаю і дізнаюся у Марілли, куди він поїхав і навіщо», нарешті вирішила ця гідна жінка. «Він зазвичай не їздить до міста цієї пори року, і він ніколи не ходить у гості. Якби він поїхав за насінням ріпи, він не став би так одягатися і брати кабріолет. А якщо б йому потрібний був лікар, то він їхав би швидше. Проте щось сталося минулого вечора (опущення since), що змусило його покинути будинок. Ось це головоломка! (опущення that’s what – саме це, саме так). Але я не заспокоюся, поки не з’ясую, навіщо Метью Каcберт поїхав з Ейвонлі сьогодні»
Accordingly after tea Mrs. Rachel set out; she had not far to go; the big, rambling, orchardembowered house where the Cuthberts lived was a scant quarter of a mile up the road from Lynde’s Hollow. To be sure, the long lane made it a good deal further. Matthew Cuthbert’s father, as shy and silent as his son after him, had got as far away as he possibly could from his fellow men without actually retreating into the woods when he founded his homestead. Green Gables was built at the furthest edge of his cleared land and there it was to this day, barely visible from the main road along which all the other Avonlea houses were so sociably situated (2) .
Отже, після чаю місіс Рейчел зібралася на прогулянку. Йти було недалеко. Відстань від маєтку Ліндів до великого будинку Касбертів (опущення де жили), що розташувався в саду, складала усього лише чверть милі вгору по дорозі. Проте далі треба було йти довгою стежкою. Батько Метью Касберта, сором’язливий і тихий, як і його син (опущення), – вибрав найвідлюдніше місце, коли будував будинок – поблизу лісу, але чимдалі від інших людей (додавання: ця частина речення конкретизує поблизу лісу, компенсація дослівно: не вдаючись у лісову гущавину). Будинок «Зелені Дахи» був побудований на самому краєчку його ділянки і там залишився до цього часу (синонімічна заміна дотепер, до нинішнього дня), ледве помітний з головної дороги, уздовж якої тіснилися усі інші будинки в Ейвонлі. Місіс Рейчел Лінд вважала, що жити в такому місці взагалі неможливо.
‘It’s just STAYING, that’s what,’ she said as she stepped along the deep-rutted, grassy lane bordered with wild rose bushes. ‘It’s no wonder Matthew and Marilla are both a little odd, living away back here by themselves. Trees aren’t much company, though dear knows if they were there’d be enough of them. I’d rаther look at people. To be sure, they seem contented enough; but then, I suppose, they’re used to it. A body can get used to anything, even to being hanged, as the Irishman said’ (2)
– Тут можна тільки існувати (опущення саме так), – бурмотіла вона, крокуючи вузькою стежкою, обрамленою кущами дикої троянди. Це не дивно, Метью і Марілла обоє трохи дивні, адже живуть так (опущення тут) відокремлено (синонімічна заміна: укр. на самоті). Дерева не дуже хороша компанія, хоча їх там, слава богу, досить. Але я б краще спілкувалася з людьми. Чесно кажучи, вони обоє здаються цілком задоволеними; але все ж таки, я думаю, вони просто звикли до такого способу життя. Людина до всього звикає, навіть до шибениці, як говорять ірландці.
Mrs. Rachel, before she had fairly closed the door, had taken a mental note of everything that was on that table. There were three plates laid, so that Marilla must be expecting some one home with Matthew to tea; but the dishes were everyday dishes and there was only crab-apple preserves and one kind of cake, so that the expected company could not be any particular company. Yet what of Matthew’s white collar and the sorrel mare? Mrs. Rachel was getting fairly dizzy with this unusual mystery about quiet, unmysterious Green Gables (2)
Місіс Рейчел ще двері не зачинила, а вже примітила все, що було на цьому столі (граматична заміна займенника). Там стояли три тарілки, означає Марілла чекала ще на когось до чаю разом з Метью; але самі страви були повсякденні: яблучне повидло і тільки один пиріг, так що очікуваний гість не був кимось значним. Але як же білий комірець Метью і гніда кобила? Місіс Рейчел відчула, як у неї голова йде обертом від цієї незвичайної таємниці в тихому і абсолютно не загадковому будинку Зелені Дахи (конкретизація).
‘We’re all pretty well,’ said Mrs. Rachel. ‘I was kind of afraid YOU weren’t, though, when I saw Matthew starting off today. I thought maybe he was going to the doctor’s’ (2)
У нас все добре, – сказала місіс Рейчел. – Я почала турбуватися за вас, коли побачила, як Метью кудись поїхав сьогодні. Я подумала, можливо, він їде до лікаря.
(10)‘Oh, no, I’m quite well although I had a bad headache yesterday,’ she said. ‘Matthew went to Bright River. We’re getting a little boy from an orphan asylum in Nova Scotia and he’s coming on the train tonight (2)
– О, ні, я досить добре себе почуваю, хоча у мене страшенно боліла голова вчора, – відповіла вона. – Метью поїхав у Брайт Рівер. Ми беремо хлопчика з дитячого будинку в Новій Шотландії, і він приїжджає потягом сьогодні ввечері.
‘Well, we’ve been thinking about it for some time – all winter in fact,’ returned Marilla. ‘Mrs. Alexander Spencer was up here one day before Christmas and she said she was going to get a little girl from the asylum over in Hopeton in the spring. Her cousin lives there and Mrs. Spencer has visited here and knows all about it. So Matthew and I have talked it over off and on ever since. We thought we’d get a boy. Matthew is getting up in years, you know – he’s sixty – and he isn’t so spry as he once was. His heart troubles him a good deal. And you know how desperate hard it’s got to be to get hired help. There’s never anybody to be had but those stupid, half-grown little French boys; and as soon as you do get one broke into your ways and taught something he’s up and off to the lobster canneries or the States. At first Matthew suggested getting a Home boy. But I said ‘no’ flat to that. ‘They may be all right – I’m not saying they’re not – but no London street Arabs for me,’ I said (2)
– Ну, ми думали про це деякий час, точніше, всю зиму, – відповіла Марілла. Місіс Спенсер приїжджала до нас перед Різдвом, і розповіла, що навесні вона збирається прийняти у себе в Хоуптоні (помилка: з Хоуптону, притулок у Хоуптоні) маленьку дівчинку з притулку. Її двоюрідний брат живе в Хоуптоні, і місіс Спенсер відвідувала його (опущення там) і довідалася все про це. Відтоді ми з Метью тільки і говорили на цю тему. Ми вирішили, що візьмемо хлопчика. Метью вже в літах, ти знаєш, йому за шістдесят і він вже не такий енергійний як колись. І серце його турбує. А ти знаєш, як важко знайти хороших найманих робітників. Тут можна найняти хіба що (опущення тих) безглуздих французьких хлопченят; причому тільки когось візьмеш і чомусь навчиш – він втече на консервний завод або в Америку. Спочатку Метью запропонував узяти англійського хлопчика. Але я сказала ні (опущення на це). З ними може бути все гаразд, я не заперечую, але лондонські голодранці не для мене, – сказала я.
‘Give me a native born at least. There’ll be a risk, no matter who we get. But I’ll feel easier in my mind and sleep sounder at nights if we get a born Canadian.’ So in the end we decided to ask Mrs. Spencer to pick us out one when she went over to get her little girl. We heard last week she was going, so we sent her word by Richard Spencer’s folks at Carmody to bring us a smart, likely boy of about ten or eleven. We decided that would be the best age – old enough to be of some use in doing chores right off and young enough to be trained up proper. We mean to give him a good home and schooling. We had a telegram from Mrs. Alexander Spencer today – the mail-man brought it from the station – saying they were coming on the five-thirty train tonight. So Matthew went to Bright River to meet him. Mrs. Spencer will drop him off there. Of course she goes on to White Sands station herself’ (2)
Нехай він (компенсація) буде хоча б тутешній. Звичайно, ризик буде, кого б ми не взяли. Проте спатиму я спокійніше, якщо ми візьмемо канадську дитину. Тож кінець кінцем ми вирішили просити пані Спенсер привезти для нас хлопчика, коли вона їхатиме за дівчинкою. А минулого тижня дізналися, що вона незабаром вирушить, і через родину Роберта Спенсера в Кармоді передали їй, що це має (граматична заміна інфінітивного звороту) бути кмітливий симпатичний хлопчик років десяти-одинадцяти. Це справді найкращий вік – дитина вже досить доросла, щоб допомагати по господарству, й одночасно її ще можна правильно виховати. У нас він житиме, як у Бога за пазухою та ще й здобуде освіту (граматична зміна типу речення). Сьогодні листоноша приніс телеграму від пані Александер Спенсер, у якій сказано, що вони приїдуть поїздом о п’ятій тридцять (опущення сьогодні увечері). Метью поїхав на станцію в Брайт Ривер зустріти хлопчика (опущення якого вони там висадять), а пані Спенсер (кореферентна заміна займенника), звісно, поїде далі до Вайт Сендс (опущення сама).
‘Well, Marilla, I’ll just tell you plain that I think you’re doing a mighty foolish thing – a risky thing, that’s what. You don’t know what you’re getting. You’re bringing a strange child into your house and home and you don’t know a single thing about him nor what his disposition is like nor what sort of parents he had nor how he’s likely to turn out. Why, it was only last week I read in the paper how a man and his wife up west of the Island took a boy out of an orphan asylum and he set fire to the house at night – set it ON PURPOSE, Marilla – and nearly burnt them to a crisp in their beds. And I know another case where an adopted boy used to suck the eggs – they couldn’t break him of it. If you had asked my advice in the matter – which you didn’t do, Marilla – I’d have said for mercy’s sake not to think of such a thing, that’s what’ (2)
– Що ж, Марілло, я просто скажу тобі прямо, що я думаю, – ви робите велику дурість і дуже ризикуєте (опущення саме так). Адже ви навіть не знаєте кого берете. Ви запрошуєте чужу дитину у свій (граматична заміна займенника) дім, нічого не знаючи про неї, ні про її характер, ні про її батьків, ні про те, що з неї (граматична заміна займенника his) вийде. Тільки минулого тижня я прочитала в газеті, як один чоловік і його дружина із західної частини острова узяли хлопчика з притулку, так він підпалив вночі будинок, причому підпалив навмисно, Марілло, і майже спалив їх ущент в їх власних ліжках. А ще знаю про інший випадок, коли прийомний хлопчик з’'їдав усі сирі яйця – вони не могли нічого поробити з цим. Якби ви запитали моєї поради в цій справі – чого ви не зробили, Марілло, – я б сказала, заради бога, навіть не думайте про це. Ось так!
‘Well, of all things that ever were or will be!’ ejaculated Mrs. Rachel when she was safely out in the lane. ‘It does really seem as if I must be dreaming. Well, I’m sorry for that poor young one and no mistake. Matthew and Marilla don’t know anything about children and they’ll expect him to be wiser and steadier that his own grandfather, if so be’s he ever had a grandfather, which is doubtful. It seems uncanny to think of a child at Green Gables somehow; there’s never been one there, for Matthew and Marilla were grown up when the new house was built – if they ever WERE children, which is hard to believe when one looks at them. I wouldn’t be in that orphan’s shoes for anything. My, but I pity him, that’s what’ (2)
– Отакої! – вигукнула місіс Рейчел, коли вийшла на стежку. – Це дійсно схоже на сон (опущення I). Шкода мені цю бідну дитину. Метью і Марілла нічого не знають про дітей, і вони чекають, що він буде мудріший і розсудливіший за свого (граматична заміна займенника his) власного дідуся, якщо у нього коли-небудь був дідусь, що сумнівно. Здається якось дивно думати про дитину в Зелених Дахах – там ніколи не було дітей. Метью і Марілла були вже дорослими, коли будувався цей будинок (граматична заміна часу – коли збудували). Якщо вони і були коли-небудь дітьми, а в це важко повірити, коли дивишся на них. Я б ні за що не хотіла опинитися на місці цього сироти. Серйозно (компенсація), мені його шкода!
Matthew Cuthbert and the sorrel mare jogged comfortably over the eight miles to Bright River (2)
Метью Касберт і гніда кобила неспішним підтюпцем проїхали вісім миль до Брайт Рівер
Matthew dreaded all women except Marilla and Mrs. Rachel; he had an uncomfortable feeling that the mysterious creatures were secretly laughing at him (2)
Метью боявся усіх жінок, окрім Mарілли і місіс Рейчел; у нього було неприємне відчуття, що ці загадкові істоти (граматичний заміна - переклад артикля) таємно сміються над ним.
‘I’m not expecting a girl,’ said Matthew blankly. ‘It’s a boy I’ve come for. He should be here. Mrs. Alexander Spencer was to bring him over from Nova Scotia for me’ (2)
– Я не чекав на дівчинку, – сказав Метью розгублено. –Я приїхав за хлопчиком. Він має бути тут. Місіс Спенсер мала привезти його з Нової Шотландії (опущення).
‘I suppose you are Mr. Matthew Cuthbert of Green Gables?’ she said in a peculiarly clear, sweet voice (2)
– Я думаю, ви містер Метью Касберт із Зелених Дахів? – запитала вона приємним, дзвінким голосом.
‘I’m sorry I was late,’ he said shyly. ‘Come along. The horse is over in the yard. Give me your bag.’ (2)
– Мені шкода, що я запізнився, – боязко сказав він. – Підемо. Кінь у дворі. Дай мені свою (граматична заміна займенника) сумку.
‘Oh, I can carry it,’ the child responded cheerfully. ‘It isn’t heavy. I’ve got all my worldly goods in it, but it isn’t heavy. And if it isn’t carried in just a certain way the handle pulls out – so I’d better keep it because I know the exact knack of it. It’s an extremely old carpet-bag’ (2)
– О, я сама можу нести її (граматична заміна категорії роду), – сказала дівчинка весело. – Вона (граматична заміна категорії роду) не важка. Я зберігаю там (смислова заміна) усі мої речі, але вона (граматична заміна категорії роду) зовсім не важка. Її (граматична заміна категорії роду) треба нести певним чином – а то ручка відпадає, так що краще я сама (додавання) триматиму її (граматична заміна категорії роду), тому що знаю, як (опущення я знаю її вибрики). Це дуже стара сумка.
This morning when I left the asylum I felt so ashamed because I had to wear this horrid old wincey dress. All the orphans had to wear them, you know (2)
Сьогодні вранці, коли я вийшла з дитячого будинку, мені було так соромно, тому що я була одягнена в цю жахливу стару сукню з напівшерстяної тканини. Розумієте, усі сироти повинні були носити такі сукні (лексична заміна).
I’ve always heard that Prince Edward Island was the prettiest place in the world, and I used to imagine I was living here, but I never really expected I would (2)
Я і раніше чула, що острів Принца Едуарда найпрекрасніше місце у світі, і я уявляла собі, що я живу тут, але я ніколи не чекала, що насправді приїду сюди (опущення І і додавання з метою уточнення обставини місця)
But those red roads are so funny. When we got into the train at Charlottetown and the red roads began to flash past I asked Mrs. Spencer what made them red and she said she didn’t know and for pity’s sake not to ask her any more questions (2)
Але ці (граматична заміна займенника) червоні дороги таки смішні. Коли ми сіли на потяг в Шарлоттауні і минали червоні дороги – я запитала місіс Спенсер, чому вони червоні, і вона сказала, що не знає, і щоб я, заради Бога, не ставила їй більше ніяких питань.
That was the Avonlea type of well-bred little girl. But this freckled witch was very different, and although he found it rather difficult for his slower intelligence to keep up with her brisk mental processes he thought that he ‘kind of liked her chatter’ (2)
Це була звичайна манера поведінки добре вихованої дівчинки з Ейвонлі. Але ця веснянкувата чаклунка була зовсім інша, і, хоча йому було досить важко, з його повільністю, слідкувати за її думками, він зауважив, що йому «здається, подобається її базікання».
Mrs. Spencer said your place was named Green Gables. I asked her all about it. And she said there were trees all around it. I was gladder than ever. I just love trees. And there weren’t any at all about the asylum, only a few poor weeny-teeny things out in front with little whitewashed cagey things about them. They just looked like orphans themselves, those trees did. It used to make me want to cry to look at them.’ I felt sorry to leave them behind this morning (2)
Місіс Спенсер сказала, що ваш будинок назвали Зелені Дахи. Я її запитувала про це. Вона сказала, що навколо будинку росте багато дерев. Я дуже зраділа. Адже я так люблю дерева. А їх взагалі не було навколо дитячого будинку, тільки декілька бідних маленьких кущиків перед входом за білою огорожею (опущення with little things, тобто огорожа була побілена і низька). Вони самі виглядали як сирітки, ці бідні рослини. Мені хотілося плакати, коли я дивилася на них. Мені було шкода залишати їх сьогодні вранці.
Oh, here we are at the bridge. I’m going to shut my eyes tight. I’m always afraid going over bridges (2)
О, (опущення ось) ми вже на мосту. Я міцно закрию (опущення) очі. Я завжди боюся переїжджати через мости.
‘That’s Barry’s pond,’ said Matthew. ‘Oh, I don’t like that name, either. I shall call it – let me see – the Lake of Shining Waters. Yes, that is the right name for it. I know because of the thrill. When I hit on a name that suits exactly it gives me a thrill. Do things ever give you a thrill?’ (2)
Це (граматична заміна займенника) – ставок Баррі, – сказав Метью. – Ні, це ім’я мені теж не подобається. Я називатиму його, дайте подумати, Озеро Мерехтливих Вод. Так, це правильна назва (опущення для нього). Я знаю це (додавання) завдяки мурашкам. Коли я підбираю правильну назву, яка підходить точно, у мене бігають мурашки по шкірі. У вас що-небудь викликає мурашки?
When they had driven up the further hill and around a corner Matthew said: ‘We’re pretty near home now. That’s Green Gables over – ‘ ‘Oh, don’t tell me,’ she interrupted breathlessly, catching at his partially raised arm and shutting her eyes that she might not see his gesture. ‘Let me guess. I’m sure I’ll guess right (2)
Коли вони проїхали наступний пагорб, за поворотом Метью сказав: – Ми досить близько від будинку. Зелені Дахи онде (опущення із жестом). – О, не кажіть мені, – вона перервала його, затамувавши подих, вхопившись за його підведену руку і, закривши очі, щоб не бачити, куди він показує.– Дозвольте мені припустити. Я упевнена, що вгадаю
She opened her eyes and looked about her. They were on the crest of a hill. The sun had set some time since, but the landscape was still clear in the mellow afterlight. To the west a dark church spire rose up against a marigold sky. Below was a little valley and beyond a long, gently-rising slope with snug farmsteads scattered along it. From one to another the child’s eyes darted, eager and wistful. At last they lingered on one away to the left, far back from the road, dimly white with blossoming trees in the twilight of the surrounding woods. Over it, in the stainless southwest sky, a great crystal-white star was shining like a lamp of guidance and promise. ‘That’s it, isn’t it?’ she said, pointing (2)
Вона розплющила очі і подивилася навкруги (граматична заміна). Вони були на вершині пагорба. Сонце вже сіло, але околиці були все ще видні в м’якому після заходу сонця світлі. На заході темний церковний шпиль височів на тлі помаранчевого неба. Нижче була невелика долина, а за нею – м’який похилий схил з акуратними фермами, розкиданими по ньому. Очі дівчинки перебігали від одного будиночка до іншого, швидко і задумливо. Нарешті вони затрималися на одному з них, зліва (опущення здаля) від дороги, що ледь білів в квітучих деревах і сутінках навколишніх лісів. Над ним, в південно-західній стороні (конкретизація у небі) безхмарного неба, сяяла велика кришталево-біла зірка, як ліхтар, що вказував шлях самотньому мандрівнику. – Ось цей (граматична заміна займенника із жестом), правда? – сказала вона, вказуючи на будинок.
‘Oh,’ she added reproachfully, turning to Matthew, ‘why didn’t you tell me at the station that you didn’t want me and leave me there? If I hadn’t seen the White Way of Delight and the Lake of Shining Waters it wouldn’t be so hard’ (2)
О! – додала вона докірливо, звертаючись до Метью, – чому ви не сказали мені на станції, що не хочете мене, і не залишили мене там? Якби я не побачила Білу Дорогу Захоплення і Озеро Мерехтливих Вод – мені (граматична заміна типу речення) не було б зараз так важко.
‘You’re not eating anything,’ said Marilla sharply, eying her as if it were a serious shortcoming. Anne sighed. ‘I can’t. I’m in the depths of despair. Can you eat when you are in the depths of despair?’ ‘I’ve never been in the depths of despair, so I can’t say,’ responded Marilla (2)
– Ти нічого не їси, – різко сказала Марріла, роздивляючи її, неначе це було серйозним недоліком. Енн зітхнула. –Я не можу. Я в глибокому відчаї. Чи можете ви їсти, коли (опущення ви) знаходитеся в глибокому відчаї? – Я ніколи не була в глибокому відчаї, тому (опущення я) не можу сказати, – відповіла Маріла.
I had one chocolate caramel once two years ago and it was simply delicious (2)
Я один раз їла шоколадну цукерку два роки тому, і це (смислова заміна значення) було просто чудово.
When Marilla had gone Anne looked around her wistfully. The whitewashed walls were so painfully bare and staring that she thought they must ache over their own bareness. The floor was bare, too, except for a round braided mat in the middle such as Anne had never seen before. In one corner was the bed, a high, old-fashioned one, with four dark, low-turned posts. In the other corner was the aforesaid three-corner table adorned with a fat, red velvet pin-cushion hard enough to turn the point of the most adventurous pin. Above it hung a little six-by-eight mirror. Midway between table and bed was the window, with an icy white muslin frill over it, and opposite it was the wash-stand. The whole apartment was of a rigidity not to be described in words, but which sent a shiver to the very marrow of Anne’s bones (2)
Коли Маріла пішла, Енн тужливо огляділася навкруги (граматична заміна - ся). Вибілені стіни були такими хворобливо голими, що дивлячись на них, вона думала, що вони самі (додавання) повинні страждати від (опущення) власної голизни. Пол був теж голим, хоча в середині його лежав круглий плетений килимок. Таких килимків Енн ніколи не бачила раніше. В одному кутку стояло ліжко, високе і старомодне з чотирма темними стовпчиками. У іншому кутку був вже згаданий трикутний столик, прикрашений пухкою подушечкою для шпильок з червоного оксамиту, досить щільної для найгостріших шпильок. Над ним висіло маленьке, шість на вісім дюймів, дзеркало. Між столиком і ліжком знаходилося вікно, з білосніжною мусліновою фіранкою згори, а навпроти нього стояв умивальник. Уся кімната була такою суворою, що не описати словами, і ця холодність пробрала Енн до мозку кісток.
‘Well, this is a pretty kettle of fish,’ she said wrathfully. ‘This is what comes of sending word instead of going ourselves. Richard Spencer’s folks have twisted that message somehow. One of us will have to drive over and see Mrs. Spencer tomorrow, that’s certain (опущення). This girl will have to be sent back to the asylum’ (2)
– Ну і справи! (переклад усталеного виразу) – гнівно сказала вона. – Ось що відбувається, коли просиш про щось інших замість того, щоб зробити самому. Родичі Річарда Спенсера щось наплутали з нашим проханням. Один з нас повинен буде поїхати завтра до місіс Спенсер (опущення). Цю дівчинку треба відправити назад в дитячий будинок.
‘Well now, she’s a real nice little thing, Marilla. It’s kind of a pity to send her back when she’s so set on staying here’ (2)
– Ну, вона дійсно мила дитина, Маріло. Трохи жалко відправляти її назад, коли вона так хоче залишитися тут.
‘Matthew Cuthbert, I believe that child has bewitched you! I can see as plain as plain that you want to keep her’ (2)
– Метью Касберт, я вважаю, що ця дитина зачарувала тебе! Я ясно бачу, що ти хочеш залишити її.
‘Well now, it’s just as you say, of course, Marilla,’ said Matthew rising and putting pipe away. ‘I’m going to bed.’ To bed went Matthew. And to bed, when she had put her dishes away, went Marilla, frowning most resolutely. And up-stairs, in the east gable, a lonely, heart-hungry, friendless child cried herself to sleep (2)
– Ну, добре, як скажеш, Марріло, – сказав Метью, піднімаючись і відкладаючи трубку. – Я йду спати (переклад усталеного виразу to go to bed). Метью пішов (опущення спати). Спати пішла і Маріла після того, як вимила посуд, рішуче насупивши брови. А зверху, у кімнаті на даху (узагальнення назви для gable – житлова мансарда, горище), одинока дитина, що потребує ласки та любові, плакала уві сні (опущення herself)
For a moment she could not remember where she was. First came a delightful thrill, as something very pleasant; then a horrible remembrance. This was Green Gables and they didn’t want her because she wasn’t a boy! (2)
У першу мить вона не могла згадати, де (опущення she) знаходиться. Спочатку вона відчувала себе чудово (граматична заміна типу речення), неначе сталося щось дуже приємне; а потім прийшов жахливий спогад – вона в Зелених Дахах (граматична заміна типу речення), і її не хочуть брати, тому що вона не хлопчик!
But it was morning and, yes, it was a cherry-tree in full bloom outside of her window. With a bound she was out of bed and across the floor (2)
Але був ранок, а за вікном (опущення) квітнула вишня. Енн вистрибнула з ліжка і (опущення – через усю кімнату) підбігла до вікна.
Anne dropped on her knees and gazed out into the June morning, her eyes glistening with delight. Oh, wasn’t it beautiful? Wasn’t it a lovely place? Suppose she wasn’t really going to stay here! She would imagine she was. There was scope for imagination here (2)
Енн впала на (опущення) коліна, вдивляючись в червневий ранок, очі її блищали від захвату. О, хіба тут не красиво? Хіба це не прекрасне місце? Нехай навіть вона не залишиться тут – вона уявить, що (опущення) залишиться. Тут є можливість помріяти.
‘I’m pretty hungry this morning,’ she announced as she slipped into the chair Marilla placed for her. ‘The world doesn’t seem such a howling wilderness as it did last night. I’m so glad it’s a sunshiny morning. But I like rainy mornings real well, too. All sorts of mornings are interesting, don’t you think? You don’t know what’s going to happen through the day, and there’s so much scope for imagination. But I’m glad it’s not rainy today because it’s easier to be cheerful and bear up under affliction on a sunshiny day. I feel that I have a good deal to bear up under (2)
– Я доволі голодна сьогодні вранці, – оголосила вона, як тільки прослизнула на стілець, приготований для неї Маріллою. – Світ не здається такою жахливою пустелею, як це було минулої ночі. Я така рада, що сьогодні (додавання) сонячний ранок. Але я люблю і дощовиті ранки теж. Будь-який ранок цікавий по своєму, правда? (компенсація) Ви не знаєте, що станеться через день, і тому так багато можливостей для уяви. Але я рада, що сьогодні ранок не дощовий, тому що легше бути веселим і не сумувати в сонячний день. Я відчуваю, що мені сьогодні (додавання) багато належить перенести.
Yet Matthew wished to keep her, of all unaccountable things! Marilla felt that he wanted it just as much this morning as he had the night before, and that he would go on wanting it (2)
Проте Метью хотів залишити її, ось що (додавання) незрозуміло! Марілла відчувала, що він хоче цього сьогодні вранці так само сильно, як (опущення) і напередодні увечері, і (опущення) збирається і далі (опущення продовжувати) хотіти цього.
I’ve got enough to attend to this morning for I’ll have to drive over to White Sands in the afternoon and see Mrs. Spencer. You’ll come with me and we’ll settle what’s to be done with you. After you’ve finished the dishes go up-stairs and make your bed’ (2)
У мене і так досить роботи (опущення сьогодні) з ранку, а потім мені доведеться з’їздити в Уайт-Сэндс в другій половині дня (синонімічний переклад після обіду) і відвідати місіс Спенсер. Ти поїдеш зі мною, і ми вирішимо, що з тобою робити. Після того, як закінчиш мити посуд, піднімися (лексична заміна – піди нагору) до своєї (граматична заміна займенника) кімнати і застели ліжко.
‘I was so harrowed up in my mind last night that I didn’t think about my clothes at all,’ said Anne. ‘I’ll fold them nicely tonight. They always made us do that at the asylum. Half the time, though, I’d forget, I’d be in such a hurry to get into bed nice and quiet and imagine things’ (2)
– Я була в такому відчаї минулої ночі, що (опущення) не думала про свій (граматична заміна займенника) одяг взагалі, – сказала Енн. – Я складу його красиво сьогодні увечері. Від нас завжди цього вимагали в дитячому будинку. Хоча я часто про це забувала, я зазвичай поспішала лягти до ліжка, тихого і затишного, і поринути у мрії.
‘Sit down on that chair and try to calm yourself. I’m afraid you both cry and laugh far too easily. Yes, you can stay here and we will try to do right by you. You must go to school; but it’s only a fortnight till vacation so it isn’t worth while for you to start before it opens again in September’ (2)
Сядь на цей стілець і спробуй заспокоїтися (граматична заміна). (опущення я) Боюся, ти занадто легко переходиш від сліз до сміху. Так, ти можеш залишитися тут, і ми постараємося записати тебе в школу. Але залишилося тільки два тижні до канікул, так що підеш в школу у вересні (компенсація).
Go into the sitting room, Anne – be sure your feet are clean and don’t let any flies in – and bring me out the illustrated card that’s on the mantelpiece. The Lord’s Prayer is on it and you’ll devote your spare time this afternoon to learning it off by heart. There’s to be no more of such praying as I heard last night’(2)
Піди у вітальню, Енн. – Переконайся, що твої ноги чисті і не напусти мух – і принеси мені листівку, яка знаходиться на камінній полиці. Там (граматична заміна частини мови) надрукована Молитва Отче Наш, і ти присвятиш свій (граматична заміна займенника) вільний час увечері (конкретизація сьогодні пообіді), щоб вивчити її напам’ять. Ти не повинна більше так молитися, як (опущення) учора увечері.
She found Anne standing motionless before a picture hanging on the wall between the two windows, with her eyes astar with dreams (2)
Вона знайшла Енн, яка стояла нерухомо перед картиною, яка висіла на стіні між двома вікнами. Вона зчепила руки за спиною, обличчя було закинене вгору (додавання), а очі мрійно сяяли (опущення).
‘Anne, whatever are you thinking of?’ demanded Marilla sharply. Anne came back to earth with a start. ‘That,’ she said, pointing to the picture – a rather vivid chromo entitled, ‘Christ Blessing Little Children’– ‘and I was just imagining I was one of them – that I was the little girl in the blue dress, standing off by herself in the corner as if she didn’t belong to anybody, like me (2)
Енн, про що ти думаєш? – вимогливо запитала Марілла. Енн повернулася з небес на землю. –Про це, – сказала вона, вказуючи на картину – досить вдалу репродукцію під назвою «Христос Благословляє маленьких дітей» – і я просто уявила, що я одна з них, – що я маленька дівчинка у блакитній сукні, що стоїть (опущення) в кутку, неначе вона нікому не належить, зовсім як я.
She danced up to the little looking-glass and peered into it. Her pointed freckled face and solemn gray eyes peered back at her. ‘You’re only Anne of Green Gables,’ she said earnestly, ‘and I see you, just as you are looking now, whenever I try to imagine I’m the Lady Cordelia. But it’s a million times nicer to be Anne of Green Gables than Anne of nowhere in particular, isn’t it?’ (2)
Вона, пританцьовуючи, підійшла до маленького дзеркала. Її усипане веснянками обличчя з серйозними сірими очима дивилося на неї звідти. – Ти усього лише Енн із Зелених дахів, – сказала вона наполегливо, – і я бачу тебе такою, яка ти є, навіть коли ти намагаєшся уявити, що ти (заміна ролі = граматична заміна займенника) леді Корделія. Але в мільйон разів краще бути Енн із Зелених дахів, чим Енн з нізвідки, чи не так?
Oh, no, I’m not vexed – don’t worry yourself. I’m too sorry for you to leave any room for anger in my mind. You’ll have your own troubles with that child. But if you’ll take my advice – which I suppose you won’t do, although I’ve brought up ten children and buried two – you’ll do that ‘talking to’ you mention with a fair-sized birch switch. I should think THAT would be the most effective language for that kind of a child (2)
– О, ні, я не образилася. Не хвилюйтеся (граматична заміна), мені занадто вас шкода, щоб гніватися на вас. Я думаю, у вас буде багато проблем з цією дитиною. Але якби ви дослухалися до моєї поради – чого ви напевно не робитимете, хоча я виховала десять дітей і поховала двох – ви «поговорили» б з нею (опущення that) за допомогою різки з берези. Я думаю, що це була б найефективніша мова для цієї (граматична заміна) дитини.
Аналіз матеріалу дослідження дозволяє зробити висновок про те, що при перекладі дейктичних елементів застосовуються такі перекладацькі прийоми, як опущення (49 випадків), граматична заміна (36 випадків), додавання (11 випадків), лексична заміна (в тому числі синонімічний переклад і переклад усталених виразів) (8 випадків), конкретизація (6 випадків ), компенсація (4 випадки), узагальнення (3 випадки), смислова заміна (2 випадки).
Як бачимо, найбільш частотними перекладацькими прийомами стали опущення (41,2%) і граматичні заміни (30,3%), що цілком узгоджується з теоретичними засадами перекладу з англійської на українську мову.

Висновки до розділу 3

У художній комунікації комунікативний має два плани аналізу: 1) внутрішня комунікація між персонажами твору; 2) зовнішня комунікація між автором і читачем. Переклад художнього тексту є прикладом «зміщеної» комунікацією, яка охоплює обидва плани. У таких випадках перекладач виконує одночасно функції мовця та адресата, не будучи автором тексту.
Під час перекладу дейктичних елементів застосовуються такі перекладацькі прийоми, як опущення, граматична заміна, додавання, лексична заміна, конкретизація, компенсація, узагальнення, смислова заміна.
Найбільш частотними перекладацькими прийомами стали опущення – 46 випадків (41,2%) і граматичні заміни – 39 випадків (30,3%).
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дейксис виступає одним із ключових понять прагматики, оскільки прагматичне значення висловлення певним чином залежить від контексту і є важливим для розуміння ситуації спілкування.
Мовні засоби дейктичної спрямованості утворюють різнорівневу систему вказівок, що має свій клас одиниць, серед яких найчастіше реалізуються вказівні займенники, особові займенників і прислівники. Але дейктичне поле не обмежується вказаними елементами, оскільки на периферії цього поля знаходяться численні мовні форми. Окрім прислівників і займенників, дейктичну природу мають дієслова, прикметники, прислівникові словосполучення, прийменники та прийменникові сполуки, іменники. Іноді як дейктичні аналізуються і граматичні категорії.
Головними ознаками дейксису вважають наявність вказівки на особу, простір і час, що дозволяє дослідниками вирізнити «традиційне тріо дейксису» – предметний, просторовий і часовий. Окрім цього, дейксис художнього твору характеризується присутністю спостерігача, його позицією у часі і просторі стосовно об’єкту або події, а також наявністю центру координації чи точки відліку.
На матеріалі нашого дослідження було встановлено способи реалізації дейктичних елементів у художньому тексті, представлених особовим, просторовим і часовим дейксисом. Мовні засоби реалізації особового дейксису представлені особовими і вказівними займенниками; часового – вказівними займенниками, іменниковими групами (іменниками з прийменниками) та прислівниками; часовими дієслівними формами і підрядними реченнями часу; просторового – сполученнями слів із вказівними займенниками, іменниковими групами, прислівниками, низкою дієслів у дейктичній функції; відносними підрядними реченнями місця.
При перекладі дейктичних елементів, як правило, застосовуються такі перекладацькі прийоми, як опущення, граматична заміна, додавання, лексична заміна, конкретизація, компенсація, узагальнення, смислова заміна. Найбільш частотними серед них є опущення (41,2% від загальної кількості випадків) і граматичні заміни (30,3%).
Особливості актуалізації дейктичних елементів як в усній, так і у письмовій комунікації, різноманітні підходи до вивчення дейксису, наукові здобутки у площині його аналізу – усе це дозволяє говорити про розвиток теорії дейксису й актуальність його дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Апресян Ю. Д. Избранные труды. Лексическая семантика (синонимические средства языка). Том І. [2-е изд., испр. и доп.]. М.: Языки русской культуры; Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1995. 472 с.
Апресян Ю. Д. Избранные труды. Интегральное описание языка и системная лексикография. Том ІІ. [2-е изд., испр. и доп.]. М.: Языки русской культуры; Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1995. 767 с.
Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики. Львів: ПАІС, 2010. 336 с.
Білан Н. І. Переклад дейктично маркованих синтаксичних структур англомовної мемуарної літератури // Мова. 2020. № 33. URL: http://dx.doi.org/10.18524/2307–4558.2020.33.206511 (дата звернення: 20.08.2022)
Білецька Т. О. Актуалізація категорії дейксису у гіпертексті: дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.04 – германські мови. К., 2017. 231 с. URL: https://cutt.ly/VBXInkD (дата звернення: 22.08.2022)
Білецька Т. О. Дейктична аргументація у електронних текстах описах товарів // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2011. С. 87-95. URL: https://www.academia.edu/43167621/ (дата звернення: 20.08.2022)
Білецька Т. О. Дейктичні елементи в англомовному рекламному дискурсі // Мовні та концептуальні картини світу. № 10. К., 2004. С. 32-37.
Білецька Т. О. Різні види дейксису та способи їх вираження в сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 168. Чернівці: Рута, 2003. С. 110-116.
Бондаренко О. Г. Функционально-семантическое поле дейксиса в современном английском языке: дис.…канд. филол. наук: 10.02.04 – германские языки. Ростов-н/Д, 1998. 170 с. URL: https://www.dissercat.com/content/funktsionalno-semanticheskoe-pole-deiksisa-v-sovremennom-angliiskom-yazyke (дата звернення: 15.09.2022)
Бродская Е. Л. Функции личных местоимений // Вісник Харківського Національного університету ім. В. Н. Каразіна. № 609. Харків, 2003. С. 124-127. URL: https://www.e-catalog.name/ (дата звернення: 20.08.2022)
Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка [пер. c нем.; общ. ред. и коммент. Т. В. Булыгиной]. М.: Прогресс, 2000. 528 с.
Воротников Ю. Л. Местоимения как «языковые категоризаторы» // Филологические науки. 2001. № 5. С. 42-50.
Гнатковська О. М. Інтерпретація та переклад дейктичних “I” та “you” // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. 2004. № 3(62). С. 119-124. URL: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11107 (дата звернення: 20.08.2022)
Гуменюк Н. Г. Дейктичні маркери як фактор, який впливає на реалізацію категорії оцінки в тексті (за матеріалами англомовної преси та реклами): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 – германські мови. К., 1996. 26 с.
Гуменюк Н. Г. Категорія дейксису в англійській мові : універсальний дейксис // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. 2012. № 6. С. 24-26. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/8414 (дата звернення: 10.10.2022)
Доброва Г. Р. Онтогенез персонального дейксиса (личные местоимения и термины родства): дис.…доктора філол. наук 10.02.19. СПб, 2005. 496 с. URL: https://www.dissercat.com/ content/ontogenez-personalnogo-deiksisa-lichnye-mestoimeniya-i-terminy-rodstva (дата звернення: 20.08.2022)
Ерзинкян Е. Л. Дейктическая семантика слова. [под ред. С. С. Хидекель]. Ер. : Изд-во Ереван. ун-та, 1988. 172 с.
Кантур Я. Б. Дейксис як об’єкт сучасних лінгвістичних досліджень // Магістерські студії’2022. Черкаси: ЧДТУ, 2022. С.
Кашлева К. К. Лексический темпоральный дейксис в когнитивных моделях времени (на материале современного английского и немецкого языков) // Вестник ВГУ. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2015. № 4. С. 114-118. URL: https://www.academia.edu/31680091/Lexical_temporal_deixis_in_cognitive_models_of_time_in_English_and_German_ (дата звернення: 7.11.2022)
Кибрик А. А. Дейксис. 2001. URL: http://encyclopaedia.biga.ru/ enc/liberal_arts/DEKSIS.html (дата звернення: 20.08.2022)
Кибрик А. А. Местоимения как дейктическое средство // Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. С. 201-236.
Клюева Е. В. Актуализация пространственно-временного дейксиса в языке электронного общения (на материале немецкоязычных интернет-дневников): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 – германские языки. М., 2016. 168 с. URL: http://www.dslib.net/ germanskie-jazyki/aktualizacija-prostranstvenno-vremennogo-dejksisa-v-jazyke-jelektronnogo-obwenija.html (дата звернення: 20.08.2022)
Ковбаско Ю. Г. Кореляція категорій модальності та дейксису у процесі формуванні «загального» значення лексичних одиниць в сучасній англійській мові // Одеський лінгвістичний вісник. 2016. Вип. 7. С. 60-63. URL: http://www.oljournal.in.ua/v7/odesa7.pdf (дата звернення: 10.09.2022)
Коровина И. В. Параметры дейктический процедуры в англоязычной научной коммуникации: автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 – германские языки. Иваново, 2011. 24 с. URL: https://www.dissercat.com/content/parametry-deikticheskoi-protsedury-v-angloyazychnoi-nauchnoi-kommunikatsii (дата звернення: 20.08.2022)
Коровина И. В. Функционирование глаголов с дейктической функцией в текстах научной коммуникации на английском языке // Известия Волгоградского ГППУ. 2011. Вып. 2 (56). С. 95-97. URL: https://static.freereferats.ru (дата звернення: 12.09.2022)
Космацька Н. В. Засоби вираження темпорального дейксису у гетерогенному тексті (на матеріалі французької мови) // Одеський лінгвістичний вісник. 2016. № 7. С. 129-133. URL: http://ktppfm.kpi.ua/kosmatska (дата звернення: 12.09.2022)
Костенко Г. М. Своєрідність вираження дейксису в науково-технічному тексті. 2021. 11(79). С. 91-94. URL: https://scholar.google. com/citations?user=IB2-fKsAAAAJ&hl=ru (дата звернення: 20.08.2022)
Кравченко А. В. Вопросы теории указательности: Эгоцентричность. Дейктичность. Индексальность. Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1992. 212 с.
Крылов С. А. О семантике местоименных слов и выражений // Русские местоимения: семантика и грамматика. Владимир: ВГПИ, 1989. С. 5-12.
Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику [пер. с англ. яз. под ред. В. А. Звегинцева]. М.: Прогресс, 1978. 544 с. URL: https://royallib.com/read/layonz_dgon/vvedenie_v_teoreticheskuyu_lingvistiku.html#0 (дата звернення: 23.08.2022)
Лайонз Дж. Лингвистическая семантика: Введение / пер.: И. Б. Шатуновский, В. В. Морозов. М.: Языки славянской культуры, 2003. 399 с. (Язык. Семиотика. Культура).
Ломакіна І. А. Дейксис та анафора як головні функції особових прономінативів // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. К., 2001. № 5. С. 128-132. URL: https://www.e-catalog.name/ (дата звернення: 23.08.2022)
Ломакіна І. А. Семантика та прагматика особових займенникових слів у сучасних іспаномовних текстах: автореф. дис…канд. філол. наук: спец. 10.02.05 – романські мови. К., 2001. 18 с.
Малихіна А. В. Значення і функції артикля в сучасній англійській мові // Филологические науки. Теоретические и методологические проблемы исследования языка. 2014. Вып. 3. URL: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2 014/Philologia/3_135682.doc.htm (дата звернення: 20.09.2022)
Маслова С. Б., Мойсеенок Л. А. Указательные местоимения «this» / «that» как референтное средство английского языка // Записки з романо-германської філології. Одеса, 2000. Вип. 7. С. 175-182.
Мельник О. Г. Роль дейксиса в интерпретации художественного произведения //Вестник Томского гос. ун-та. Филология. 2017. № 46. С. 31-42. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/rol-deyksisa-v-interpretatsii-hudozhestvennogo-proizvedeniya (дата звернення: 10.09.2022)
Моисеева С. А. Глаголы восприятия и дейксис // Известия РГПУ им. А. И. Герцена. 2003. № 5. С. 106-115. URL: https://www.dissercat. com/content/glagoly-vospriyatiya-v-zapadno-romanskikh-yazykakh (дата звернення: 20.08.2022)
Моїсеєва С. А. Дейктичне поле дієслів сприйняття // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ LINGUAPAX-VIII. Вип. 6. К., 2000. С. 208-215.
Мосієнко О. В. Функції детермінативів сучасної англійської мови: лінгвокогнітивна перспектива // Проблеми семантики слова, речення та тексту. 2006. Вип. 17. С. 247-252. URL: https://core.ac.uk/ download/pdf/42972328.pdf (дата звернення: 20.08.2022)
Муковский О. Л. Дейксис и анафора в русском, английском и испанском языках: дисс……к.филол.н.: спец. 10.02.19 – теория языка. СПб, 2019. 185 с. URL: https://www.dissercat.com/ content/deiksis-i-anafora-v-russkom-angliiskom-i-ispanskom-yazykakh (дата звернення: 20.08.2022)
Олешко Ю. Л. Дейксис староукраїнської проповіді XVII століття // Studia Linguistica. 2014. Вип. 8. С. 508-511. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Stling_2014_8_83 (дата звернення: 10.09.2022)
Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью: Референциальные аспекты семантики местоимений. [6-е изд., испр.]. М.: Издательство ЛКИ, 2010. 296 с.
Падучева Е. В. Дейктические компоненты в семантике глаголов движения // Логический анализ языка: Семантика начала и конца. М., 2002. С. 121-136.
Помірко Р. С., Дудок Р. І. Дейксис як термінотвірний компонент // Вісник Львівського університету. Серія: Іноземні мови. 2012. Вип. 19. С. 3-10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_in_mov_ 2012_19_3 (дата звернення: 20.08.2022)
Пупынин Ю. А. Семантика перфектности и дейксис (на материале рус. яз.) // Теоретические проблемы функциональной грамматики: материалы Всерос. науч. конф. / [отв. ред. А. В. Бондарко]. М., 2001. С. 55-57. URL: http://iling.spb.ru/grammatikon/tpfg_55-108.pdf(дата звернення: 23.08.2022)
Рахимов С. Дейксис как компонент системы реализации языковых единиц // Языковое общение: процессы и единицы. Калинин: КГУ, 1988. С. 68-76.
Сребрянская Н. А. Дейксис в единицах языка. Воронеж, 2003. 135 с. URL:https://search.rsl.ru/ru/record/01002403941 (дата звернення: 20.08.2022)
Сребрянская Н. А. Дейксис и его проекции в художественном тексте: автореф….д. филол. н.: спец. 10.02.19 – теория языка. Волгоград, 2005. 42 с. URL: https://www.dissercat.com/content/deiksis-i-ego-proektsii-v-khudozhestvennom-tekste (дата звернення: 20.08.2022)
Сребрянская Н. А. Нарративный дейксис и его корреляция с категориями художественного текста // Вестник ТГПУ. 2005. Вып. 3(47). Серия Гуманитарные науки. Филология. С. 69-74. URL: https://vestnik.tspu.edu.ru/files/vestnik/PDF/articles/Srebryanskaya_N._A._65_69_3_47_2005.pdf (дата звернення: 20.08.2022)
Стернин И. А. К проблеме дейктических функций слова: автореф. дис….канд. филол. наук: спец. 10.02.04 – германские языки. М., 1973. 19 с.
Тараненко К. В. Прагматика антонімії дейксису // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Серія: Філологія. Мовознавство. 2015. Т. 255. Вип. 243. С. 88-91. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchdufm_2015_255_243_18 (дата звернення: 10.09.2022)
Терехова С. І. Типологія експлікантів топомнестичного дейксису // Мовознавство.1997. № 4-5. С. 38-44.
Уржа А. Локализация дейктического центра нарратива в русских переводах англоязычной прозы ХІХ-ХХІ в.в.) // Przeglad Rusicistyszny. 2021. Nr. 2 (174). P. 128-143. URL: https://www.dissercat.com/content/funktsionalnoe-vzaimodeistvie-egotsentrikov-v-russkikh-perevodnykh-narrativakh-na-materiale (дата звернення: 20.08.2022)
Уфимцева А. А. Лексическая номинация (первичная нейтральная). М.: Либроком, 2010. 88 с.
Циганок І. Б. Займенники і займенниковість в ідіостилі Т. Г. Шевченка: автореф. дис…… канд. філол. наук: 10.02.01 – українська мова. К., 1997. 23 с.
Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис / [Отв. ред. Т. В. Булыгина]. М.: Наука, 1992. 281 с.
Шкурашівська Л. М. Транспозиційні можливості дейктичних елементів у французькій мові // Филология, социология и культурология. Наука вчера, сегодня, завтра. Варшава, 2015. Ч. 2. С. 24-28. URL: https://www.e-catalog.name/(дата звернення: 20.08.2022)
Якобсон Р. Избранные работы. М.: Просвещение, 1985. 455 с.
Bowerman M. The origins of children’s spatial semantic categories: Cognitive versus linguistic determinants // Rethinking linguistic relativity / [Ed. by J. J. Gumperz, S. C. Levinson]. Cambridge: Cambridge University Press, 1996. P. 145-176. URL: https://www.mpi.nl/publications/item1456711/origins-childrens-spatial-semantic-categories-cognitive-vs-linguistic (дата звернення: 20.08.2022)
Deixis and demonstratives // Semantics. The Semantics-pragmatics Interface / [Ed. by C. Maienborn, K. von Heusinger and P. Portner]. XVIII. Berlin: De Gruyter, 2012. P. 1-25. URL: http://www.personal.uni-jena.de/~x4diho/Deixis%20and%20demonstratives.pdf (дата звернення: 20.08.2022)
Diessel H. Deixis and Demonstratives // Semantics. Vol. 3. / [Ed. by C. Maienborn, K. von Heusinger & P. Portner]. Berlin-Boston: Walter de Gruyter, 2012. P. 2407-2432. URL: https://www.degruyter.com/ document/doi/10.1515/9783110253382.2407/html (дата звернення: 20.08.2022)
Diessel H. Demonstratives: Form, Function, and Grammaticalization / H. Diessel // Typological Studies in Language. Vol. 42. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company, 1999. 218 p.
Fillmore C. Lectures on Deixis. Stanford, California: CSLI Publications, 1997. 145 p.
Hamze D. The role of deixis in the grotesque genesis (on works of W. Gombroich) // GISAP: Philological Sciences. 2016. № 9. P. 23-32. URL: http://journals.gisap.eu/index.php/Philological/article/view/1258 (дата звернення: 10.09.2022)
Hauenschild Chr. Demonstrative pronouns in Russia and Czech – deixis and anaphora // Here and There: Cross-linguistic Studies on Deixis and Demonstration / [Ed. by J. Weissenborn & W. Klein]. Amsterdam; Philadelphia: Benjamins, 1982. P. 167-186. URL: https://benjamins.com/catalog/pb.iii.2-3 (дата звернення: 20.08.2022)
Herskovits A. Language and Spatial Cognition: An Interdisciplinary Study of the Prepositions in English. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 208 p.
Klein W. Deixis and spatial orientation in route directions // Spatial Orientation: Theory, Research and Application / [Ed. by H. L. Pick & L. P. Acredolo]. Boston: Springer, 1983. P. 283-311. URL: https://www.mpi.nl/publications/item68743/deixis-and-spatial-orientation-route-directions (дата звернення: 23.08.2022)
Levinson S. Pragmatics. Сambridge: Cambridge University Press, 1983.
Manual of Deixis in Romance Languages / [Ed. by К. Jungbluth &F. Da Milano]. Berlin: De Gruyter, 2015. 773 p. URL: http://www.linguistik.uni-mainz.de/mitarbeiter/meibauer/publikationen/ pub-aufsaetze/MRLDeixis_Finkbeiner_Meibauer.pdf (дата звернення: 20.08.2022)
Nunberg G. Indexicality and Deixis. 2002. URL: http://www-csli.stanford.edu/~nunberg/deix.html (дата звернення: 10.09.2022)
Perkins R. D. Deixis, Grammar and Culture (Typological Studies in Language). Amsterdam: John Benjamins Pub Co, 1992. 245 p.
Poerwalangendaru V. The translation of deixis in Stephenie Meyer’s novel The Twilight saga “Eclipse” into Monica’s “Gerhana”: thesis submitted…degree of Sarjana Sastra (S.S.) in English language. Dian, Nuswantoro University Semarang, 2013. 114 p. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/35372042.pdf (дата звернення: 20.08.2022)
Rauh G. Aspects of Deixis // Essays on Deixis; ed. G. Rauh. Tübingen: Narr, 1983. P. 9-60. URL: https://www.academia.edu/ 19620487/Deixis_and_demonstratives (дата звернення: 23.08.2022)
Renkema J. Discourse Analysis-An Introductory Textbook. Amsterdam- Philadelphia: John Benjamins Publishing Company,1993. 224 р.
Sternberg M. Deictic sequences: world, language and convention // Essays on deixis / [Ed. G. Rauch]. Tübingen, 1983. P. 277-316. URL: http://www-csli.stanford.edu/~nunberg/deix.html (дата звернення: 20.08.2022)
Tanz C. Studies in the acquisition of deictic terms. Cambridge: Cambridge University Press, 1980. 184 p. URL: https://journals.sagepub.com/doi/ abs/10.1177/0142723710391236 (дата звернення: 20.08.2022)
Valentin P. Anapher als kognitiver Prozess // ProFormen des Deutschen / M.-H. Pérennec (Hrsg.). Tübingen: Stauffenburg, 1996. S. 180-189. URL: http://www-csli.stanford.edu/~nunberg/deix.html (дата звернення: 10.09.2022)
West D. Cognitive and linguistic underpinnings of deixis and phantasma: Buhler`s and Peirce`s semiotic // Sign Systems Studies. 2013. 41(1). P. 21-41. URL: https://www.researchgate.net/publication/275516666_ Cognitive_and_linguistic_underpinnings_of_deixis_am_phantasma_Buhler's_and_Peirce's_semiotic (дата звернення: 12.10.2022)
Yule G. Pragmatics. Oxford England: Oxford University Press, 1996. 138 р.
Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. М.: БРЭ, 2002. 712 с. URL: http://www.encyclopedia.ru/ cat/books/book/38739/ (дата звернення: 20.08.2022)
Российский гуманитарный энциклопедический словарь. М.: ВЛАДОС, 2002. URL: http://humanities_dictionary.academic.ru/2446 (дата звернення: 20.08.2022)
Словарь лингвистических терминов / ред. Т.В. Жеребило. Изд. 5-е, испр-е и дополн. Назрань: Изд-во «Пилигрим», 2010. URL: https://cutt.ly/7NSTm5a (дата звернення: 23.08.2022)
Dictionary.com. URL: http://dictionary.reference./browse/pragmatics?s=t (дата звернення: 20.08.2022)

ДЖЕРЕЛА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Монтгомері Л. М. Енн з Зелених Дахів. [пер. Б. Носенок]. 2020. URL: https://knigogo.com.ua/chitati-online/enn-iz-zelenyh-dahiv/
Montgomery L. M. Ann of Green Gables. [Most recently updated: November 19, 2021]. URL: https://www.gutenberg.org/files/45/45-h/45-h.htm

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets