ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8291| Title: | ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА АКТИВІЗАЦІЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ |
| Authors: | Лещенко, Марина Миколаївна Новосад, Лілія Миколаївна |
| Keywords: | міжнародний бізнес;цифрові технології;інноваційна діяльність;світова економіка |
| Issue Date: | 30-Jan-2022 |
| Abstract: | АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА АКТИВІЗАЦІЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ студента групи МЕМ-20 Новосад Лілії Миколаївни факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «магістр» Кваліфікаційна робота магістра містить 88 сторінок, ілюстрована 18 рисунками та 23 таблицями, список використаних джерел з 62 найменувань. Мета роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні впливу цифрових технологій на активізацію інноваційної діяльності у світовій економіці. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: проаналізувати теоретичні засади інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу; дослідити сучасні передумови цифровізації світової економіки; визначити особливості впливу цифрових технологій на міжнародну інноваційну діяльність; визначити сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності в світі; провести дослідження щодо ключових індикаторів цифровізації у світовій економіці; проаналізувати особливості впливу цифрових технологій на розвиток інноваційної діяльності; виокремити напрями розвитку цифрових технологій у світі та в Україні; використати економіко-математичні методи оцінки особливостей розвитку цифровізації та інновацій у країнах світу. Об’єктом дослідження є процеси розвитку інноваційної діяльності у світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні аспекти впливу цифрових технологій на активізацію інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу. За результатами дослідження сформульовано пропозиції формування стратегій інноваційного розвитку в умовах цифровізації світової економіки. Одержані результати можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2021 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2021 |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8291 |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Новосад.pdf Restricted Access | 506.44 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ Спеціальність 051 економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМ-20_________________ МАГІСТЕРСЬКА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему: ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА АКТИВІЗАЦІЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ (тема роботи, великими літерами) Студента(ки) Новосад Лілії Миколаївни (підпис) Керівник Лещенко Марина Миколаївна_________________________________ (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2021 р. 2 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ………….... 1.1 Теоретичні засади інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу .… 1.2 Сучасні передумови цифровізації світової економіки …………………...……. 1.3 Особливості впливу цифрових технологій на міжнародну інноваційну діяльність …………………………………………………………………..……… РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ………………….. 2.1 Сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності у світі…………………… 2.2 Ключові індикатори цифровізації у світовій економіці ………………… 2.3 Особливості впливу цифрових технологій на розвиток інноваційної діяльності. РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ………………………………. 3.1 Напрями розвитку цифрових технологій у світі та в Україні……………….. 3.2 Економіко-математичні методи оцінки особливостей розвитку цифровізації та інновацій у країнах світу………………………………………………………….. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3 ВСТУП Актуальність теми. Цифровізація світової економіки – невід’ємна частина сучасного економічного життя країн світу. Цифрові технології мають потенціал для стимулювання сталого зростання країн шляхом стимулювання інновацій, підвищення ефективності та покращення послуг. Вони також є важливим інструментом у допомозі країнам протистояти та оговтатися від пандемії COVID- 19, яка створила нові виклики для економіки та суспільства у всьому світі. Впровадження цифрових технологій, перехід до цифрової економіки має низку переваг для країн та окремих компаній чи споживачів. Очевидно, що в новому світі технологія — це не вибір, а фундаментальна бізнес-стратегія, яка повинна бути вплетена в кожну частину країни чи організації. Трансформація може забезпечити кращу співпрацю всередині інституцій чи компаній і між ними, більш персоналізовані способи залучення клієнтів та підвищену продуктивність співробітників, а також точнішу інформацію на основі даних, що допомагає бізнесу та країні розвиватися і дає їм більше шансів на процвітання після пандемії. Велику роль цифровізація відіграє у розвитку інновацій. Інновації широко визнані як рушій економічного зростання майбутнього, а нові технології виступають головним каталізатором. Багато з найбільш значущих інновацій сьогодні створюються новим поколінням компаній, які майже повністю перебувають у цифровому форматі. Ці компанії використовують технології, щоб пропонувати більш привабливі продукти та послуги, різко змінюючи конкурентний ландшафт. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико- методичному обґрунтуванні впливу цифрових технологій на активізацію інноваційної діяльності у світовій економіці. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: 4 проаналізувати теоретичні засади інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу; дослідити сучасні передумови цифровізації світової економіки; визначити особливості впливу цифрових технологій на міжнародну інноваційну діяльність; визначити сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності в світі; провести дослідження щодо ключових індикаторів цифровізації у світовій економіці; проаналізувати особливості впливу цифрових технологій на розвиток інноваційної діяльності; виокремити напрями розвитку цифрових технологій у світі та в Україні; використати економіко-математичні методи оцінки особливостей розвитку цифровізації та інновацій у країнах світу. Об’єктом дослідження є процеси розвитку інноваційної діяльності у світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні аспекти впливу цифрових технологій на активізацію інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи були застосовані різні методи дослідження: логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення та систематизації; діалектичний метод пізнання; економіко-математичні методи; метод графічного аналізу; метод групування та прогнозування та системний підхід. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, наукові статті, звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні стратегій інноваційного розвитку в умовах цифровізації світової економіки. Результати дослідження можуть бути 5 використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 62 найменувань, ілюстрована 18 рисунками та 23 таблицями. Повний обсяг роботи становить 88 сторінок. 6 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ 1.1 Теоретичні засади інноваційної діяльності суб’єктів міжнародного бізнесу На сучасному етапі розвитку глобальної економіки, інноваційна діяльність є невід’ємно важливою частиною економічної діяльності на всіх рівнях – від окремих підприємств (мікрорівень) до масштабів країни (макрорівень). Відомо, що рівень розвитку країни залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства, який впливає й на рівень розвитку країни загалом [1, с. 56]. Формування теорій інноваційного розвитку розпочалося в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст., хоча ще у ХVІІІ ст. шотландець Адам Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» вказував на роль технологічних інновацій у забезпеченні зростання економічної продуктивності [2, с. 55]. В своїй праці А. Сміт зазначив, що велика частина технологічних новацій належала робітникам, які намагалися вдосконалити умови праці з метою одержання вищоїзарплатні [3, с. 24]. Також одним з основоположників інноваційної теорії є український вчений Михайло Туган-Барановський, який довів ключове значення для мінімізації циклічності економічного розвитку нагромадження та інвестування позичкового капіталу в капітальні товари (за сучасною термінологією це інвестиційні високотехнологічні та наукомісткі товари) [4]. Продовжувачем наукових пошуків Туган-Барановського є Й. Шумпетер. Він завершив концептуальний напрям, започаткований М. Туган-Барановським, сконцентрував свою увагу на економічних інноваціях, високо оцінив роль 7 підприємця-новатора в економічному прогресі [5, с. 6]. Й. Шумпетер зазначав, що функція підприємців полягає в тому, щоб реформувати або революціонізувати виробництво, використовуючи винаходи, або в більш загальному значенні, використовуючи нові технологічні рішення для випуску нових товарів або виробництва старих товарів новим способом, відкриваючи нові джерела сировини і матеріалів або нові ринки, трансформуючи галузь [6, с. 183–184]. Єдиної думки щодо визначення поняття «інноваційна діяльність» не існує. Кожен вчений, дослідник теорії інноваційної діяльності визначає її сутність по- різному. Наприклад, інноваційна діяльність, за С. Покропивним, — це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки [7, с.24]. У працях Р. Фатхутдінова інноваційна діяльність розуміється як діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й відновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому й закордонному ринках (це стосується також інноваційно- інвестиційної діяльності) [8]. Під терміном «Інноваційна діяльність» ряд вчених вбачає діяльність, спрямовану на пошук можливостей інтенсифікації виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах завдяки використанню науково-технічного та інтелектуального потенціалу [9, с. 258 — 260]. 8 В Законі України «Про інноваційну діяльність» поняття «інноваційна діяльність» трактується як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [10]. Як зазначає Лаврова Ю.В., інноваційна діяльність має свій комплекс ознак, що її характеризують [11]. По-перше, основним предметом інноваційної діяльності виступає впровадження, використання та комерціалізація результатів наукових досліджень і розробок у виробництво й соціальну сферу. Щодо об’єктів інноваційної діяльності, то ними є нематеріальні блага. А саме результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень і розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації. По-друге, інноваційна діяльність має довгостроковий характер та характеризується високим ступенем непередбачуваності наслідків та результатів, що дозволяє говорити про її ризиковий характер. Третьою ознакою даного виду діяльності виступає те, що вона припускає фінансування робіт із реалізації інноваційного проекту щодо впровадження та використання результатів наукових досліджень і розробок, тобто супроводжується інвестуванням грошових коштів у нематеріальні об'єкти, що фактично становить інший елемент предмета інноваційної діяльності. Не менш важливим є й те, що інноваційна діяльність викликає позитивні соціально-економічні зрушення в суспільстві, що є важливим наслідком для країн в контексті підвищення рівня життя населення. Останньою, але не менш від того важливою, ознакою інноваційної діяльності є те, що одним із результатів її здійснення є підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання та продукції, що ними випускається на базі реалізації інновацій. Це позитивно впливає на ринок та економіку країни в цілому. 9 Інноваційна діяльність вважається однією з форм інвестиційної діяльності. Її мета полягає у впровадженні досягнень науково-технічного прогресу у виробництво. Вона включає в себе декілька головних процесів, без яких не могла б існувати [12, с. 170]. Перший процес являє собою випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології, що, в свою чергу, викликає прогресивні міжгалузеві структурні зрушення. Наступним процесом можна вважати реалізацію довгострокових науково- технічних програм з великими строками окупності витрат та фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил. Ще одним процесом, який включає в себе інноваційна діяльність, є розробка і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, яка повинна призвести до поліпшення соціального й екологічного становища окремого населеного пункту, регіону, країни тощо. В контексті сучасного економічного розвитку, інноваційна діяльність являє собою складний процес, який включає в себе декілька рівнів, які формують ідею на стадії зародження та забезпечують її подальшу реалізацію. Згідно з авторкою навчального посібника по інвестиційній діяльності Майоровою Т.В., сама ідея може виникнути трьома шляхами: як інтенція, ініціація чи дифузія. Інтенція – це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію. Ініціація – це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток. Дифузія – це процес передачі нововведення по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі [1, с. 128]. Кінцевим результатом інноваційної діяльності є інноваційний продукт або ж інновація, нововведення. Інноваційний продукт одержав практичну реалізацію у 10 вигляді нового товару, послуги, способу проведення (технології) або іншого суспільно корисного результату [13, с. 23]. Згідно класифікації Цилюрика Г.І., викладеної в його науковій статті «Інноваційна діяльність в умовах економічної конкуренції» існує п’ять основних типів інновацій [14] (рис. 1.1.1). товарна технологічна Інновація ринкова маркетингова управлінська а Рис. 1.1.1 Типи інновацій (інноваційного продукту) Джерело: складено автором на основі [14] Як зазначає Чучмарьова С.Ю., товарна інновація – це товар з високим ступенем справності, тривалості і естетики, порівнянний з глобальними стандартами, а також технічно-економічними параметрами, що впроваджується на відомі або створює нові ринки [15, с. 185]. Товарна інновація повинна відповідати певним вимогам. Наприклад, таким як вища ефективність порівняно з аналогами, низька енерговитратність, застосування нових матеріалів, дотримання екологічних вимог тощо. 11 Згідно трактування Шевлюги О.Г. та Олефіренка О.М., викладених в статті «Дослідження впливу технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства», технологічні інновації – це нові технології виробництва традиційних, удосконалених чи принципово нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення – це зміни, перш за все, у засобах і методах організації виробництва [16, с. 39]. Згідно із визначенням Кардаша В.Я., Павленка І.А. та Шафалюк О.К., наведеному в начальному посібнику «Товарна іноваційна політика», ринкові інновації – це продукти, що ефективніше розв’язують традиційну проблему споживача або задовольняють нову ринкову потребу, продукти, що є новими для підприємства, відрізняються від наявних на ринку або за зовнішнім виглядом, або за функціями [17, с. 80]. Як зазначав Жегус О.В. в конспекті лекцій по інноваційному маркетингу, маркетингові інновації – це інновації, що передбачають використання нововведень у бізнесовій діяльності, вони пов’язані із використанням нових або вдосконалених рішень щодо маркетингової діяльності підприємства, які стосуються нових маркетингових методів, рішень, інструментів, технологій, використання яких сприяє стабільному розвитку бізнесу, а за умов їх успіху – навіть його прискоренню [18, с. 4]. Під управлінськими інноваціями, згідно з тлумаченням Давлєтбаєвої Н., викладеному в статті «Упровадження управлінських інновацій на підприємствах харчової промисловості як запорука підвищення їх конкурентоспроможності», слід розуміти новітні методи та технології, впроваджені у систему менеджменту та спрямовані на досягнення поставлених цілей та підвищення продуктивності й ефективності функціонування підприємства, це ланцюг взаємозв’язаних та свідомо ініційованих змін, пов'язаних з якісним реформуванням управлінського блоку й націлені на підвищення стабільності, ефективності та конкурентоспроможності підприємства [19, с. 49]. 12 Наведена вище класифікація є основною, найбільш розповсюдженою. Проте існує більш детальна, розширена класифікація, викладена в навчальному посібнику «Інноваційний розвиток підприємства» Микитюка П. П, Крисько Ж. Л., Овсянюк-Бердадіної О. Ф., Скочиляс С. М. [20, с.23-25]. Таблиця 1.1.1 Розширена класифікація типів інноваційного продукту (інновації) Ознака Вид інновації Визначення Новий спосіб вирішення потреби та проблеми споживача, який цей продукт хоче придбати. Така Інновація продукту інновація приносить вигоду як покупцю, який отримує удосконалений товар, так і продавцеві, який одержує вищий прибуток від реалізації такого товару. Допомагає скоротити витрати, підвищити продуктивність праці персоналу, підвищити Залежно від Інновація процесу ефективність робочого процесу, підвищити кінцевого прибутковість. Також вона передбачає результату впровадження нових методів виробництва та технологій (для виробничих підприємств). Передбачає удосконалення або ж створення принципово нових стратегій щодо удосконалення існуючих методів створення цінності для Інновація стратегії споживачів. Результатом її є те, як підприємство змінює цільові групи споживачів і як вона виходить на ринок, тобто поставляє свої продукти або послуги до кінцевого споживача. Не має значного впливу на прибуток підприємства, але покращує задоволеність Приростна інновація кінцевого споживача та ефективність продукту чи послуги. Крім того, вона підвищує продуктивність підприємства та позитивно впливає на скорочення витрат. Значно впливає як на споживача, так і на За ступенем виробника (підприємство). Вона дає можливість дієвості Істотна інновація підприємству виконувати свої завдання щодо зростання бізнесу, збільшенню частки ринку і зниження операційних витрат (істотна інновація процесу). Створення нового продукту (послуги), яке веде до значного збільшення прибутку. Її ще називають Інновація-прорив революційною інновацією. Проте кожне підприємство саме визначає яка інновація є для нього проривом. 13 Продовження табл. 1.1.1 Інновації, які вимагають від підприємства створення нових напрямів роботи або нових ліній Радикальна інновація на основі нових ідей і технологій або для зниження витрат, вони видозмінюють економіку і цілі галузі промисловості Джерело: складено автором на основі [20, с.23-25] Поряд з поняттям «інновація» існує таке поняття як «інноваційний потенціал». Інноваційний потенціал – це сукупність інтелектуальних, матеріальних, фінансових, науковотехнічних, кадрових, організаційних і інших ресурсів, приваблюваних для здійснення інноваційної діяльності [21]. З цього випливає логічний висновок: чим більший інноваційний потенціал (накприклад, окремого підприємства), тим вища вірогідність зародження ідеї, яка потім стане інновацією. Інноваційна діяльність має свої об’єкти та суб’єкти (табл. 1.1.2). Таблиця 1.1.2 Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності Об’єкти Суб’єкти 1 Інноваційні програми і проекти Окремі країни 2 Нові знання та інтелектальні продукти Державні органи (які, в тому числі, займаються регулюванням інноваційної діяльності) 3 Виробниче обладнання та процеси Фізичні особи 4 Інфраструктура виробництва і Юридичні особи підприємництва 5 Організаційно-технічні рішення Громадські організації, які займаються виробничого, адміністративного, захистом інтересів виробників та комерційного або іншого характеру, що споживачів істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери 6 Сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки 7 Товарна продукція 8 Механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції Джерело: складено автором на основі [10] 14 Також не можна не згадати такі важливі на світовому ринку інновацій суб’єкти інноваційної діяльності як транснаціональні корпорації (ТНК). ТНК відіграють важливу роль в глобальному інноваційному розвитку, оскільки мають велику кількість науково-технічних кадрів та застосовують свої технічні знання в глобальному масштабі. ТНК є по суті найважливішими учасниками процесу формування глобальної інфраструктури технологічних нововведень, вони справляють значний вплив на географію НДДКР у світі за рахунок контролю над переміщенням основних компонентів, необхідних для здійснення інноваційних проектів: венчурного капіталу, висококваліфікованих кадрів, нових ідей і розробок; інноваційна діяльність, що здійснюється ТНК, суттєво впливає на конкурентоспроможність країн у системі світового господарства, визначаючи лідируюче положення одних і відставання інших [22, с. 18]. З усього наведеного вище, можна зробити висновок, що набуті за роки дослідження теоретичні знання з інноваційної діяльності здобули своє визнання на практиці. Без наукових пошуків науковців минулого не були б можливі досягнення теперішнього. Тому для досягнення ефективності суб’єкти інноваційної діяльності використовують теоретичну базу, набуту за роки важкої праці. На сьогодні, запорукою успіху для будь-якого підприємства (регіону, країни) є впровадження інновацій в своїй діяльності, яке дозволяє максимізувати прибуток та скоротити витрати. 1.2 Сучасні передумови цифровізації світової економіки Цифровізація – надзвичайно важливий аспект в процесі розвитку сучасної економіки. Основними гравцями на світовому економічному ринку є суб’єкти бізнесу. Для них, перш за все, важливий результат від цифровізації економіки, а 15 саме вища ефективність процесів, нижчі транзакційні витрати та кращий контроль процесів своєї діяльності. Цифровізація являє собою процес повсюдного поширення цифрових технологій і є формою становлення цифрової економіки [23, с. 85]. Під цифровою економікою (англ. “digital economy”) слід розуміти економіку, що базується на цифрових комп’ютерних технологіях [24, с. 212]. Це визначення є найпростішим. Більш розширене визначення дає нам Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». А саме: цифрова економіка – це господарська діяльність, в якій ключовим чинником виробництва є дані в цифровому вигляді, обробка великих обсягів і використання результатів аналізу яких у порівнянні з традиційними формами господарювання дають можливість істотно підвищити ефективність різних видів виробництва, технологій, устаткування, зберігання, продажу, доставки товарів і послуг [25]. Згідно з Клаусом Швабом, цифрова економіка – це інноваційна динамічна економіка, що базується на активному впровадженні інновацій та інформаційно- комунікаційних технологій в усі види економічної діяльності та сфери життєдіяльності суспільства, що дає змогу підвищити ефективність та конкурентоспроможність окремих компаній, економіки та рівень життя населення [26, с. 94]. Взагалі термін «цифрова економіка» був введений Доном Тапскоттом ще в 1995 році. Згідно його визначення, цифрова економіка – це економіка, що базується на цифрових комп’ютерних технологіях, яку іноді називають інтернет- економікою, новою економікою, або вебекономікою. Під цифровою економікою розуміють виробництво, продаж і постачання продуктів за допомогою комп’ютерних мереж [27]. Концепцію цифрової економіки стисло сформулював у метафорі «перехід від обробки атомів до обробки бітів» американський програміст Ніколас 16 Негропонте – засновник медіа-лабораторії Массачусетського технологічного інституту [28, с. 92]. Томас Месенбург ще у 2001 р. виділив три основні складові концепції цифрової економіки [29]. Перша з них – підтримуюча інфраструктура, яка включає в себе апаратне забезпечення, програмне забезпечення, телекомунікації та мережі. Друга – електронний бізнес. Його складають будь-які процеси, які організація проводить через комп’ютерні мережі. Наступна і остання складова концепції цифрової економіки – це електронна комерція, яка означає собою передачу товарів з допомогою онлайн-сервісів. Цифрова економіка базується на ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологіях) та цифрових технологіях, які швидко розвиваються та суттєво впливають на глобальну економіку в її традиційному розумінні. Як підкреслює В.В. Апалькова, вона є найважливішим двигуном інновацій, конкурентоспроможності і економічного розвитку [30, с. 13]. В практичному розумінні, цифрова економіка передусім орієнтована на споживача, на задоволення його потреб. З цього приводу науковці Н. Краус та О. Голобородько зазначають, що цифрова епоха змінює підхід до ведення бізнесу, а також вимоги до використовуваних інформаційних технологій: систем управління маркетингом, продажами і сервісом; телефонії і месенджерам; системам документообігу й управління персоналом; облікових систем і безлічі інших корпоративних додатків [31]. Цифрова економіка включає в себе три базові складові (табл. 1.2.1). Таблиця 1.2.1 Базові складові цифрової економіки № Складова Визначення 1 Цифрова інфраструктура Включає апаратні засоби, програмне забезпечення, телекомунікації. 2 Цифрові ділові операції охоплюють бізнес-процес, реалізуються через комп’ютерні мережі в рамках віртуальних взаємодій між суб’єктами віртуального ринку. 17 Продовження табл. 1.2.1 3 Електронна комерція передбачає доставку товарів за допомогою Інтернет мережі і є нині один з найбільших сегментів цифрової економіки. Джерело: складено автором на основі [23, с. 73] Не менш важливим поняттям є те, чим досягаються результати цифровізації, а саме інструменти цифрової економіки. Системи, що спеціалізуються на роботі з клієнтами Автоматизовані системи Експертні системи прийняття рішень управління Інструменти цифрових технологій Системи штучного Системи підтримки інтелекту Рис. 1.2.1 Інструменти цифрових технологій Джерело: [32, с. 214] За допомогою цих інструментів досягаються кінцеві результати цифрової економіки. Без них досягнення будь-якого успіху не можливе. Як зазначає Руденко М.В. в своїй статті «Цифровізація економіки: нові можливості та перспективи», цифрова економіка як і будь-яка наука побудована на певних принципах [33, с. 64]. По-перше, це принцип справедливості та доступності, адже встановлених норм та правил повинні дотримуватися всі суб’єкти господарювання, всі повинні 18 бути на рівних умовах та мати однаковий доступ до всіх послуг, нової інформації та знань. Не менш важливими є принципи цілісності та відкритості – повинно бути взаєморозуміння суб’єктів господарювання та суспільства та співробітництво між ними на всіх рівнях на шляху до цифровізації економіки. По-третє, принцип ефективності та економічності, що передбачає собою найефективніше використання наявних ресурсів. З чого можна зробити висновок, що результат від цифровізації має перевищувати затрати на її реалізацію. Наступними є принципи незалежності та безпеки. Повинна бути повна свобода та рівність в процесах пошуку, обробки, аналізу та передачі інформації та захист персональних даних й комерційної таємниці. Останнім, важливим принципом цифрової економіки є націленість. Створення конкурентних переваг має бути в усіх аспектах економіки та суспільства. Тільки керуючись усіма цими принципами можна досягти успіху в такому складному процесі як цифровізація економічного життя суспільства та суб’єктів господарювання. Автори статті «Цифровізація та її вплив на економіку України: переваги, виклики, загрози й ризики» Шевчук І.Б., Депутат Б.Я., Тарасенко О.Є., пропонують перелік ключових цифрових трендів (напрямів розвитку цифрових технологій), якими визначається розвиток цифрової економіки як в Україні, так і в цілому світі [34, с. 174]. По-перше, це Великі дані (Big Data), які на сучасному етапі розвитку світової економіки стають головним джерелом конкурентоспроможності. По-друге, Інтернет речей (Internet of things, IoT), який являє собою систему взаємопов’язаних обчислювальних пристроїв, механічних і цифрових машин, які мають унікальні ідентифікатори, яка надає можливість передавати дані через мережу без потреби фізичного контакту через взаємодію людини з комп’ютером. 19 По-третє, економіка спільного користування (sharing economy), яка визначається як економічна система, в якій активи та послуги розподіляються між приватними особами. Також важливими напрямами розвитку цифрових технологій є цифрові трансформації як окремих бізнесів, так і цілих секторів, віртуалізація фізичних інфраструктурних IT-систем, штучний інтелект та цифрові платформи. Наочне відображення процесів цифровізації світової економіки можна побачити на рис. 1.2.2. ЦИФРОВА ТРАСНФОРМАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ Цифровізація Нова якість Цифрові сфери світової торгівлі інформаційного світової економіки простору та торгівлі Автоматизація виробництва, нові Нові принципи Електронна види транспорту взаємодії між торгівля, нові та нові системи індивідуальними види електронних управління підприємцями послуг Рис. 1.2.2 Структура процесів цифровізації міжнародних економічних відносин Джерело: [35, с. 31] Цифровізація має низку переваг для економіки в цілому. Технології, інтелектуальні програми та інші інновації у цифровій економіці можуть підвищити якість послуг, що надаються, і допомогти вирішити проблеми в самих 20 різних областях, включно з охороною здоров’я, сільським господарством, державним управлінням, податками, транспортом, освітою, екологією та ін. [36]. Як зазначає автор доповіді «Цифрова економіка: тренди, ризики та соціальні детермінанти» Пищуліна О., позитивні наслідки цифровізації можна виокремити на кількох рівнях: на рівні всього суспільства, окремих компаній і виробництв та на рівні окремого споживача і працівника [37, с. 82-83]. Перш за все, розглянемо переваги на рівні всього суспільства. Головними перевагами на цьому рівні є економічний і соціальний ефект від цифрових технологій для бізнесу та суспільства, підвищення якості життя (насамперед за рахунок поліпшення задоволення конкретних уже відомих і нових потреб людей), зростання продуктивності всієї суспільної праці за рахунок її підвищення на рівні окремих виробництв і підприємств та виникнення нових моделей і форм бізнесу, що дозволяють підвищити прибутковість і конкурентоспроможність діяльності. Також не менш важливим на цьому рівні є підвищення прозорості економічних операцій і забезпечення можливості їх моніторингу, поява людинозамінних керуючих систем, наприклад, для підприємств певних класів та забезпечення доступності і просування товарів і послуг як державних, так і комерційних, аж до світового масштабу. Наступний рівень – це рівень окремих компаній та виробництв. На цьому рівні основними позитивними сторонами цифровізації є оптимізація витрат, яка передбачає, перш за все, зниження витрат на пошук інформації, ідентифікацію та вимір транзакційних витрат, витрат на просування товарів і послуг тощо; прискорення всіх бізнес-процесів, у тому числі за рахунок зниження часу комунікацій; скорочення часу реакції на ринкові зміни, зменшення термінів розробки продукції і послуг та виведення їх на ринок та краще розуміння своїх споживачів і підвищення якості продукції та послуг. На цьому рівні спостерігається також позбавлення від посередників. Цифровізація дозволяє виробникам самим влаштовувати на своїх сайтах продаж 21 вироблених ними товарів або послуг і виходити на потенційних клієнтів. Також цифровізація, на цьому рівні, забезпеує допомогу у створенні нових продуктів і послуг, підвищенні гнучкості пропонованих продуктів і їх високої адаптивності під нові очікування або потреби споживача. Якщо ж говорити про окремого споживача (чи працівника), то для них переваги від цифровізації полягають, перш за все, у зниженні вартості платежів (а також Інтернет-послуг) і появі нових джерел доходу. Товари та послуги стали максимально враховувати потреби споживачів, а спектр інформаційних, освітніх і розважальних послуг значно розширився. Цифровізація має також вагомі технологічні переваги. Наприклад, перехід від паперових документів до електронних (електронні листки непрацездатності, трудові книжки тощо), синхронізація потоків інформації, можливість відстеження великої кількості ланцюжків між постачальниками і споживачами. Не менш значущими є й спільне використання інформації і відсутність конкуренції у споживанні знань та інформації та здійснення автоматичної переробки та аналізу даних. Проте цифровізація економічно-суспільного життя викликає і певні загрози для суспільства [37, с. 90-116]. Основними недоліками цифрової економіки, на мою думку, перш за все, є посилення напруженості між державами за технологічне домінування та “цифрова нерівність”. Проблема «цифрової нерівності» полягає в тому, що різні члени суспільства мають нерівний доступ до ІКТ, як наслідок нерівність в доступі до економічних, культурних, освітніх та інших можливостей. Не можна також забувати про кібератаки та шахрайство, які загрожують безпеці як підприємства (компанії), окремого споживача чи навіть безпеці всієї країни. Це може призвести до тяжких наслідків, таких, наприклад, як викрадення персональних даних чи розкриття комерційної або державної таємниці. 22 Ще одним недоліком є так звана «цифрова диктатура». Серйозну стурбованість викликають можливості запровадження загального контролю над громадянами за допомогою цифрових технологій, коли з’являється можливість відстежувати кожен крок, кожне слово людини, а в подальшому – і його думки. Не можна також забувати і про штучний інтелект, який в більшості випадків не приносить прибутку. Адже автоматизація й роботизація корисна для бізнесу лише в тому випадку, коли допомагає налагодити більш тісний контакт з клієнтом. Але справа в тому, що більшість людей надає перевагу контактам з живими людьми. Проте, на мою думку, не зважаючи на всі недоліки та загрози з поглибленням цифровізації економіки в світі, переваг від цього процесу значно більше. Тому підприємства та уряди країн мають сприяти поширенню цифровізації в світі та її подальшому розвитку. 1.3 Особливості впливу цифрових технологій на міжнародну інноваційну діяльність Інновації широко визнані як рушій економічного зростання майбутнього, а нові технології виступають головним каталізатором. Багато з найбільш значущих інновацій сьогодні створюються новим поколінням компаній, які майже повністю перебувають у цифровому форматі. Ці компанії використовують технології, щоб пропонувати більш привабливі продукти та послуги, різко змінюючи конкурентний ландшафт. Цифрові технології можуть підтримувати як поступові, так і радикальні інновації в товарах, послугах, процесах, стратегіях та організаціях. Цифровізація сприяє створенню нових взаємозв’язків, нових екосистем, що розвиваються, а також безлічі технологій і застосувань [36, с. 20]. Ці процеси часто є складними і відрізняються в різних галузях. 23 Єдиного визначення нових технологій чи застосувань (передових технологій) не існує, але, як правило, розуміють, що це нові технології, що швидко розвиваються під впливом цифровізації. Передові технології, створенню яких сприяла цифровізація, можна побачити в табл. 1.3.1. Таблиця 1.3.1 Передові технології, зумовлені цифровізацією Технологія Визначення Нанотехнології – це галузь прикладної науки і техніки, що займається виготовленням об’єктів у масштабах менше 1 мікрометра. Нанотехнології Нанотехнології використовуються для виробництва широкого спектру корисних продуктів, наприклад, у фармацевтиці. Їх також можна використовувати для розробки комп’ютерних мікросхем. 3D-друк, також відомий як адитивне виробництво, створює тривимірні 3D друк об’єкти на основі цифрового файлу. 3D-друк може створювати складні об’єкти, використовуючи менше матеріалу, ніж традиційне виробництво. Сонячна фотоелектрична технологія (Solar PV) перетворює сонячне світло в електрику постійного струму за допомогою напівпровідників у Сонячна енергія фотоелементах. Окрім того, що є технологією відновлюваної енергії, сонячні фотоелектричні батареї можна використовувати в автономних енергетичних системах, що потенційно знижує витрати на електроенергію та збільшує доступ до неї. Блокчейн — це незмінна серія записів даних із міткою часу, яка Блокчейн контролюється кластером комп’ютерів, які не належать жодній особі. Блокчейн служить базовою технологією для криптовалют, що дозволяє одноранговим транзакціям бути відкритими, безпечними та швидкими. Штучний інтелект зазвичай визначають як здатність машини займатися когнітивною діяльністю, яку зазвичай виконує мозок людини. Реалізація Штучний інтелект штучного інтелекту, яка зосереджена на вузьких завданнях, сьогодні широко доступна, використовується, наприклад, для рекомендацій, що купувати в Інтернеті, для віртуальних помічників у смартфонах, а також для виявлення спаму або виявлення шахрайства з кредитними картками. Дрон, також відомий як безпілотний літальний апарат — це літаючий Дрони робот, яким можна дистанційно керувати або літати автономно за допомогою програмного забезпечення з датчиками та GPS. Мережі 5G – це наступне покоління мобільного інтернет-з’єднання, яке 5G пропонує швидкість завантаження приблизно 1-10 Гбіт/с (4G становить приблизно 100 Мбіт/с). Роботи — це програмовані машини, які можуть виконувати дії та Робототехніка взаємодіяти з навколишнім середовищем за допомогою датчиків та виконавчих механізмів як автономно, так і напівавтономно. Інтернет речей (Internet of Інтернет речей відноситься до безлічі фізичних пристроїв з підтримкою things) Інтернету, які збирають і обмінюються даними. Існує величезна кількість потенційних застосувань. Модифікування генів Модифікування генів є інструментом генної інженерії для вставки, видалення або модифікації геному в організмах. 24 Продовження табл. 1.3.1 Великі дані – це набори даних, розмір або тип яких виходять за межі можливостей традиційних структур баз даних для захоплення, Великі дані (Big Data) керування та обробки. Таким чином, комп’ютери можуть використовувати дані, які традиційно були недоступними або непридатними для використання. Джерело: [38, с. 17] Ключові фактори впливу цифровізації (цифрових технологій) на інновації (інноваційну діяльність) відображені на рис. 1.3.1. Бар’єри на шляху Економічна сутність проникнення різноманітних даних Витрати на платформ комутацію Мережеві ефекти Фактори впливу Дані та платформи цифровізації на інновації Відстеження та «Переможець персоналізація отримує все» Децентралізація в контрольованій системі Рис. 1.3.1 Ключові фактори впливу цифровізації на інновації Джерело: складено автором на основі [39, с. 23] Одним із головних чинників виступають дані. Вони служать ключовим ресурсом для інновацій у цифровій економіці. Маючи достатню кількість даних, 25 компанії можуть покращити свої алгоритми, виробництво, послуги, організацію бізнесу та стратегії. Доступ, збір, упорядкування та аналіз даних може дати компаніям і урядам уявлення про ефективне використання ресурсів, ринкові умови, характеристики попиту, шляхи дослідження та можливості для зростання [40]. Примітним явищем є революція даних у бізнес-стратегіях. Одне опитування двох маркетологів з організацій B2B (Business-to-Business) і B2C (Business-To- Consumer) у Великобританії та Європі показало, що 83 відсотки маркетологів вже вирішили інвестувати у великі дані (Big Data) через глибоке та детальне розуміння своїх споживачів [41]. Великі дані та штучний інтелект відіграють ключову роль у прийнятті стратегічних рішень організаціями з метою досягнення переваг над конкурентами. Крім того, великі дані є основним економічним активом, який може створити значну конкурентну перевагу для фірм і стимулювати інновації та зростання. Однією з характеристик цифрового середовища є різноманітність (обсяг) персональних даних. Чим більше точок даних можна отримати, тим більш цінними можуть бути дані для майбутнього планування інноваційної діяльності компанії. Якщо люди користуються, окрім пошукової системи, іншими послугами, що пропонуються компанією (наприклад, електронною поштою, веб-браузером, текстовими повідомленнями, картами тощо), компанія, збираючи різноманітні персональні дані, може розвивати профілі користувачів, щоб краще передбачати смаки та інтереси користувачів. Великі дані можуть бути ключовими для стимулювання попиту на інновації. У той же час бар'єри для даних можуть гальмувати ці процеси. ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) зазначила, що поряд зі значним покращенням, яке пропонують послуги, що керуються даними, петля позитивного зворотного зв’язку допомагає сильнішим ставати сильнішими, оскільки слабкі стають слабшими [42, с. 29]. 26 Чим більше особистих даних збирає компанія, тим більша різноманітність даних, і чим швидше компанія може збирати й обробляти дані, тим більша потенційна цінність цих даних. Щоб зберегти або покращити свої конкурентні переваги, компанії повинні мати сильні стимули до обмеження доступу своїх конкурентів до наборів даних. Значення даних як цінних ресурсів і переваги від кількості їх обсягу сприяють розширенню діяльності компанії. Враховуючи, що цінність даних залежить від їх обсягу, різноманітності та швидкості збирання та аналізу даних, компанії все більше зосереджуються на можливостях отримати переваги від застосування даних шляхом злиття. Консолідація (злиття, об’єднання) може забезпечити цінну ефективність, водночас, може вплинути на доступність даних як ресурсу для інших учасників ринку. Окрім доступності даних та їх різноманіття, зростання Інтернету та мобільного зв’язку призвело до поширення платформ – від соціальних мереж в Інтернеті, обміну відео, комунікацій, пошукових систем, сайтів покупок до мобільних і комп’ютерних операційних систем. Платформи часто виступають посередниками і займають центральне місце для користувачів і постачальників послуг. Система, якій вони сприяють, забезпечує комунікацію та доступ, і як така має потенціал для підвищення прозорості, конкуренції та інновацій. «Як правило, там, де є двостороння платформа, — зауважив антимонопольний орган Великобританії, — для обох сторін вигідніше мати більше користувачів» [43]. Виникає традиційний ефект поширення мережі, коли більше користувачів залучає більше продавців, рекламодавців або постачальників, що, у свою чергу, може залучити більше користувачів. Ефект мережі може бути обмежений локальними ринками (наприклад, Uber, де більше пасажирів у певному місті приваблює більше водіїв). На відміну від традиційних багатосторонніх ринків (наприклад, телебачення, радіо та газет), онлайн-платформи можуть збирати особисті дані, створювати 27 профілі користувачів, націлювати на користувачів конкретну рекламу і навіть залучати користувачів до схвалення продуктів. В результаті, мережеві ефекти, керовані даними, можуть бути більш динамічними. За даними компанії Facebook, у США щодня понад 184 мільйони людей користуються їх соціальною мережею [44]. Чим більше даних Facebook збирає про користувачів, тим краще він може націлити на них релевантні оголошення, і тим більша ймовірність, що користувачі відреагують на рекламу. Використовуючи обсяг і масштаб персональних даних, щоб передбачити, яка реклама зацікавить користувачів, платформа може націлювати на користувачів рекламу, яка створює попит. В результаті платформа залучає більше рекламодавців. З більшою кількістю рекламодавців онлайн-платформа має ширший вибір оголошень для націлювання на користувачів. Використовуючи прибуток від реклами, платформа може розширювати свою мережу географічно та між продуктами (наприклад, придбати популярні програми, як-от Instagram і WhatsApp). Залучаючи більше користувачів, онлайн-платформа може зібрати ще більше особистих даних, щоб визначити релевантну рекламу та націлити її на користувачів в Інтернеті, мобільних і соціальних каналах. Цифрова економіка характеризується мережевими ефектами, які забезпечують відмінну ефективність і економію ресурсів. У той же час, мережеві ефекти можуть створювати бар'єри для входу та обмежити тиск конкуренції на діючого оператора. Іноді учасники можуть використовувати стратегії ціноутворення, щоб протистояти деяким мережевим ефектам – наприклад, субсидуючи витрати користувачів на переключення. В інших випадках мережеві ефекти можуть схилити ринок на користь провідного постачальника, який може неефективно закріпитися. Поточна цифрова трансформація змінює спосіб взаємодії людей і діяльності компаній. Взаємозв’язок здійснюється за допомогою цифрових шляхів і згодом певною мірою контролюється тими, хто забезпечує шлях або працює на ньому. 28 Частина спроби контролювати інтерфейс користувача, щоб збільшити можливості для збору даних і збільшення прибутку, стосується продовження перебування користувачів на певній платформі та максимізації доходу від реклами чи послуг. Таким чином, платформи прагнуть зменшити сумісність та поінформованість про зовнішні варіанти. Наприклад, вони можуть виключити певні послуги. Високі витрати на пошук і комутацію використовуються для «блокування» користувачів і зменшення можливості доступу конкурентів до них. Загальна бізнес-модель на багатьох багатосторонніх ринках базується на потенційному доході, який фірми можуть отримати від використання своєї клієнтської бази. Зокрема, в економіці, яка керується даними, персональні дані про поведінку користувачів, уподобання, слабкі сторони та звички є новою валютою для бізнес-моделей, що залежать від реклами та маркетингу [45]. Існує потенціал для аналітики великих даних, миттєвий вплив на навколишнє оточення людини або на рішення, які приймаються щодо її життя. Як зазначила Європейська рада захисту даних, уряди та компанії можуть перейти від «видобутку даних» до «видобутку реальності», яка проникає в повсякденне життя, досвід, спілкування і навіть думки [46]. Використовуючи складні алгоритми, компанії займаються аналізом даних, торгівлею даними, онлайн-маркетингом, оцінкою попиту та оптимізацією цін. Ця інформація є джерелом енергії, яке керує компаніями, залежними від реклами. Провідні компанії не обмежуються лише вдосконаленням збору та аналізу даних, а також конкурують на інфраструктурі та на ринках, що розвиваються. Мережеві ефекти та бар’єри для розширення та входу можуть допомогти убезпечити деяких операторів від тиску конкуренції. Вони можуть схилити ринок і закріпити ринкові позиції постачальника. Переможці в гонці по збору даних отримують вигоду кількома способами. По-перше, в отриманні більшої цінності з даних (прямо або опосередковано через рекламні послуги або поведінкову дискримінацію). По-друге, у використанні 29 отриманого прибутку для розширення своєї платформи, залучаючи тим самим більше користувачів та рекламодавців. Нарешті, їхні платформи еволюціонують у суперплатформи, збільшуючи залежність інших додатків від їхньої платформи – і захоплюючи особисті дані та увагу користувачів. Колись передбачалося, що Інтернет і технології децентралізують владу та сприятимуть інклюзивній структурі. Наскрізне використання технології може дозволити користувачам безпосередньо спілкуватися та керувати багатьма характеристиками інтерфейсу. Цей вектор децентралізації міг би сприяти доступу до альтернативних джерел новин і розваг. Однак важливо, що ці платформи можуть працювати на протилежному векторі – а саме на контролі над платформою чи інтерфейсом – який часто є централізованим і може впливати на поведінку користувачів. Ефективний розвиток інновацій у цифрову епоху вимагає, щоб уряди країн ухвалювали комплекси політики, які відповідали б мінливому контексту, створеному цифровою трансформацією. Зміни, яких вимагає оцифрування, впливають на весь спектр інноваційної політики, але різною мірою в різних політиках. Доступ до даних став новою головною темою в усіх сферах політики, що стосуються інновацій, таких як підтримка інновацій, публічні дослідження та конкуренція. На сучасному етапі розвитку глобальної економіки, інноваційна діяльність є невід’ємно важливою частиною економічної діяльності на всіх рівнях – від окремих підприємств (мікрорівень) до масштабів країни (макрорівень). Її мета полягає у впровадженні досягнень науково-технічного прогресу у виробництво. Інноваційна діяльність включає в себе декілька головних процесів – випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології, реалізацію довгострокових науково-технічних програм, розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології тощо. 30 Об’єктами інноваційної діяльності є інноваційні програми та проекти, нові знання та інтелектуальні продукти, інфраструктура виробництва і підприємництва, механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції і т.д.. Суб’єктами інноваційної діяльності виступають фізичні та юридичні особи, окремі країни, державні органи (які, в тому числі, займаються регулюванням інноваційної діяльності) та громадські організації, які займаються захистом інтересів виробників та споживачів. Значний вплив на інноваційну діяльність має цифровізація суспільного й економічного життя. Цифровізація являє собою процес повсюдного поширення цифрових технологій і є формою становлення цифрової економіки [23, с. 85]. Під цифровою економікою (англ. “digital economy”) слід розуміти економіку, що базується на цифрових комп’ютерних технологіях [24, с. 212]. Концепція цифрової економіки включає в себе 3 основні складові. Це підтримуюча інфраструктура (яка включає в себе апаратне забезпечення, програмне забезпечення, телекомунікації та мережі), електронний бізнес (його складають будь-які процеси, які організація проводить через комп’ютерні мережі) та електронна комерція (яка означає собою передачу товарів з допомогою онлайн-сервісів). Цифрова економіка побудована на принципах справедливості, доступності, відкритості, ефективності, незалежності та безпеки. Тільки керуючись усіма цими принципами можна досягти успіху в такому складному процесі як цифровізація економічного життя суспільства. Головними перевагами від цифровізації економіки є покращення якості життя населення, підвищення прозорості економічних операцій, оптимізація витрат, прискорення бізнес-процесів, зменшення термінів розробки продукції і послуг тощо. Основними недоліками виступає посилення напруженості між державами за технологічне домінування, “цифрова нерівність” та кібератаки й шахрайство. Цифрові технології можуть підтримувати як поступові, так і радикальні інновації в товарах, послугах, процесах, стратегіях та організаціях. Цифровізація 31 сприяє створенню нових взаємозв’язків, нових екосистем, що розвиваються, а також безлічі технологій і застосувань [36, с. 20]. Передовими технологіями, що впливають на інновації є штучний інтелект, Інтернет речей (Internet of things), великі дані (Big Data), блокчейн, 5G, 3D-друк, робототехніка, дрони, модифікування генів, нанотехнології та використання сонячної енергії. Головними чинниками впливу передових цифрових технологій на інноваційну діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства виступають дані, мережеві ефекти та платформи, бар’єри на шляху проникнення даних, витрати на комутацію, економічна сутність різноманітних платформ, відстеження та персоналізація та децентралізація в контрольованій системі. 32 РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 2.1 Сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності у світі На сьогоднішній час, інноваційна діяльність характеризується динамічним розвитком. Тому дуже важливими є критерії вимірювання ефективності інноваційної діяльності будь-якої економіки світу. На мою думку, найважливішим критерієм для аналізу інноваційної діяльності, який відображає розвиток інновацій окремої країни чи регіону є Глобальний інноваційний індекс. Глобальний інноваційний індекс (The Global Innovation Index (GII)) відслідковує останні світові інноваційні тенденції. Він щорічно оцінює ефективність інноваційної діяльності в економіках по всьому світу, висвітлюючи сильні та слабкі сторони даного виду діяльності країни. Метою GII є надання детальних та вичерпних даних про інновації та, у свою чергу, надання допомоги політикам в оцінці їхньої інноваційної ефективності та прийнятті обґрунтованих рішень щодо інноваційної політики. GII був започаткований у 2007 році. Мета полягала в тому, щоб знайти та визначити показники та методи, які могли б охопити якомога повнішу картину інновацій у суспільстві. Для встановлення цієї мети було декілька мотивів. По- перше, інновації важливі для стимулювання економічного прогресу та конкурентоспроможності. По-друге, визначення інновацій розширилося – воно більше не обмежується дослідженнями та розробками (НДДКР) та опублікованими науковими роботами. Інновації мають більш загальний і горизонтальний характер і включають соціальні і технічні аспекти, бізнес-моделі. І останнє, але не в останню чергу, визнання на ринках, що розвиваються, є 33 критичним для поштовху інтелектуальної діяльності кожної окремої людини – особливо наступного покоління підприємців та інноваторів. Глобальний інноваційний індекс включає в себе два суб-індекса, які, в свою чергу, характеризуються декількома показниками. Детальніше структуру GII можна побачити на рис. 2.1.1. Знання та технологічні результати: створення знань вплив знань розповсюдження знань Творчі результати: нематеріальні активи Вихідний творчі товари та послуги суб-індекс онлайн-творчість Інституції: політичне середовище нормативно-правове бізнес-середовище Глобальний інноваційний Людський капітал і дослідження: індекс освіта вища освіта дослідження та розробки Інфраструктура: Вхідний ІКТ суб-індекс загальна інфраструктура екологічна сталість Складність ринку: кредит інвестиції торгівля Складність бізнесу: працівники знань інноваційні зв’язки поглибленість знань Рис. 2.1.1 Структура Глобального інноваційного індексу Джерело: [47, с.39] 34 Загалом, GII включає в себе близько 80 показників, які входять в групи, наведені вище. Щорічно оприлюдненням глобального індексу інновацій займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ). Динаміку країн-лідерів за глобальним інноваційним індексом можна побачити в табл. 2.1.1. Таблиця 2.1.1 Глобальний інноваційний індекс країн світу за 2017-2021 рр. Країна 2021р. 2020р. 2019р. 2018р. 2017р. Швейцарія 65,5 66,08 67,24 68,40 67,69 Швеція 63,1 62,47 63,65 63,08 63,82 США 61,3 60,56 61,73 59,81 61,40 Велика Британія 59,8 59,78 61,30 60,13 60,89 Республіка Корея 59,3 56,11 56,55 56,63 57,70 Нідерланди 58,6 58,76 61,44 63,32 63,36 Фінляндія 58,4 57,02 59,83 59,63 58,49 Сінгапур 57,8 56,61 58,37 59,83 58,69 Данія 57,3 57,53 58,44 58,39 58,70 Німеччина 57,3 56,55 58,19 58,03 58,39 Франція 55,0 53,66 54,25 54,36 54,18 Китай 54,8 53,28 54,82 53,06 52,54 Японія 54,5 52,70 54,68 54,95 54,72 Гонконг (Китай) 53,7 52,24 55,54 54,62 53,88 Ізраїль 53,4 53,55 57,43 56,79 53,88 Канада 53,1 52,26 53,88 52,98 53,65 Ісландія 51,8 49,23 51,53 51,24 55,76 Австрія 50,9 50,13 50,94 51,32 53,10 Ірландія 50,7 53,05 56,10 57,19 58,13 Норвегія 50,4 49,29 51,87 52,63 53,14 Джерело: складено автором на основі даних [47, с. 4; 48, с. 32; 49, с. 34; 50, с. 20; 51, с. 18] З наведеної динаміки можна зробити висновок, що декілька країн є постійними лідерами. У трійці лідерів рейтингу інновацій вже більше десяти років залишаються Швейцарія та Швеція. Швейцарія, Швеція, Сполучені Штати Америки та Великобританія потрапили до п’ятірки найкращих за останні три роки, а Республіка Корея вперше приєдналася до п’ятірки лідерів GII у 2021 році. До 25 найбільш інноваційних економік входять переважно європейські країни, 35 причому Франція (яка в 2021 посіла 11 місце) та Естонія (яка опинилася на 21 місці) досягли помітного прогресу. П’ять азіатських країн (регіон Південно-Східної Азії, Східної Азії та Океанії) ввійшли до 15 найкращих – Республіка Корея (5 місце) і Сінгапур (8 місце) у топ-10, а потім Китай (12), Японія (13) і Гонконг (14). Протягом останніх 14 років Сінгапур постійно входить у десятку найбільш інноваційних економік. Китай вперше входить в трійку лідерів в регіоні Південно-Східної Азії, Східної Азії та Океанії. З 2013 року Китай постійно і стабільно підвищував рейтинги GII, утверджуючи себе як світовий лідер інновацій і щороку наближаючись до топ-10. Наприклад, рівень патентів у Китаї, в масштабі до ВВП, вищий, ніж в Японії, Німеччині та Сполучених Штатах [47, с. 21]. Те саме стосується рівня товарних знаків та промислових зразків у відсотках до ВВП. Проте Китай все ще відстає порівняно з Німеччиною та Сполученими Штатами за людським капіталом та дослідженнями, а також за такими показниками, як дослідники (Researchers) (45-е місце) та вища освіта (57-е місце). Китай також відстає від Сполучених Штатів у складності ринку та бізнесу, і ще більше відстає за інституціями (61-е місце) [47, с. 30]. Республіка Корея (5 місце) досягла помітних успіхів у вихідному субіндексі інновацій (5 місце) і, зокрема, в показниках торгові марки (8 місце), глобальна вартість бренду (5 місце) та експорт культурних і творчих послуг (40 місце) [47, с. 28]. З точки зору вхідного субіндексу інновацій, Республіка Корея піднялася вгору в рейтингу за двома показниками: інституції (28-е місце) та інфраструктура (12-е місце) [47, с. 30]. Усі країни-лідери входять лише в 3 світових географічних регіони. Це країни Європи, Північної Америки та регіон Південно-Східної Азії, Східної Азії та Океанії. Країни інших 4 регіонів не потрапили в 20-ку лідерів (за виключенням Ізраїлю). 36 Таблиця 2.1.2 Рейтинг країн світу за Глобальним інноваційним індексом (GII) по регіонам (за 2021 р.) Регіон Країни, їх місце в загальному рейтингу GII Північна Америка 1. США (3-е місце) 2. Канада (16-е місце) 1. Швейцарія (1-е місце) 2. Швеція (2-е місце) Європа 3. Велика Британія (4-е місце) 4. Нідерланди (6-е місце) 5. Фінляндія (7-е місце) 1. Республіка Корея (5-е місце) 2. Сінгапур (8-е місце) Південно-Східна Азія, Східна Азія та Океанія 3. Китай (12-е місце) 4. Японія (13-е місце) 5. Гонконг (14-е місце) 1. Ізраїль (15-е місце) 2. ОАЕ (33-е місце) Північна Африка та Західна Азія 3. Туреччина (41-е місце) 4. Єгипет (94-е місце) 5. Алжир (120-е місце) 1. Чилі (53-е місце) 2. Мексика (55-е місце) Латинська Америка та Карибський басейн 3. Коста-Ріка (56-е місце) 4. Бразилія (57-е місце) 5. Уругвай (65-е місце) 1. Індія (46-е місце) 2. Іран (60-е місце) Центральна і Південна Азія 3. Казахстан (79-е місце) 4. Узбекистан (86-е місце) 5. Таджикистан (103-е місце) 1. Маврикій (52-е місце) 2. ПАР (61-е місце) Африка 3. Кенія (85-е місце) 4. Танзанія (90-е місце) 5. Намібія (100-е місце) Джерело: складено автором на основі [47, с. 25-32] У Північній Африці та Західній Азії Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) залишилися в топ-35 і піднялися до 33-го місця. Туреччина зробила великий стрибок у топ-50, досягнувши 41-го місця. Ще вісім економік регіону піднялися вгору, включаючи Єгипет (94-е) та Алжир (120-е). 37 У Латинській Америці та Карибському басейні жодна країна не потрапила до топ-50. Чилі (53-е), Мексика (55-е), Коста-Ріка (56-е) та Бразилія (57-е) є єдиними країнами регіону, які входять до 60-ти найкращих. Більше того, за винятком Мексики, ці латиноамериканські держави не покращували свій рейтинг протягом останніх 10 років. Чилі має найбільш збалансовану інноваційну систему, займаючи найвище місце в регіоні за інституціями (40 місце) та інфраструктурою (47) [47, с. 30]. Проте Мексика все ще відстає за показниками за всіма рівнями GII за інституціями (77) та інфраструктурою (67), тоді як Коста-Ріка та Бразилія відстають у розвитку інфраструктури та ринку. Бразилія є єдиною економікою в регіоні, для якої витрати на НДДКР перевищують 1 відсоток ВВП і можна порівняти з економікою деяких європейських країн, таких як Хорватія та Люксембург. У Центральній та Південній Азії Індія лідирує (на 46-му місці), постійно піднімаючись вгору з 2015 року, в якому вона посіла 81-е місце. Іран займає 2-е місце в регіоні, піднявшись до 60-го місця в загальному рейтингу. Казахстан посідає 3-е місце на 79-й позиції. Узбекистан продовжує просуватися вгору, досягнувши 86-го місця в 2021 році, порівняно з 2020 роком, він піднявся на сім позицій. Інноваційні показники Казахстану (79-е місце) і Таджикистану (103-е місце) покращилися в 2021 році, але були менш стабільними протягом останніх років. В країнах Африки лише Маврикій (52-е місце) та ПАР (61-е) увійшли в топ- 65; і лише Кенія (85-е місце) та Танзанія (90-е місце) залишилися в топ-100 і покращили свої показники за останні п'ять років. В середньому регіон має найкращі результати в інституціях, навіть перевищуючи середній показник регіону Центральної та Південної Азії. Маврикій займає найвище місце в регіоні за інституціями (21 місце), інфраструктурою (65) та творчими результатами (31) [47, с. 30]. Намібія займає перше місце за показниками людського капіталу та досліджень (57-е в загальному рейтингу). 38 На інноваційну діяльність міжнародних суб’єктів та їх місце в глобальному рейтингу найбільш інноваційних економік впливають сучасні передові технології (рис. 2.1.2). 2018 р. (350 мл01.3.7р6.7д1.0дол. США) 16 32 130 32 54 69 3НDанотеСондярчунк хнології БШлтоукччейн 5G а енергія Дронниий інтелект РІнотбеот Модифікува рноеттерхнечікеай Великі дані (нBнigяDгеaнtaів) Рис. 2.1.2 Розмір ринку передових технологій за 2018 рік (мрлд. дол. США) Джерело: [38, с. 18] За деякими оцінками, передові технології вже представлені на ринку загальною вартістю в 350 мільярдів доларів, яка в 2025 році може зрости до понад 3,2 трильйона доларів (рис. 2.1.3). Серед передових технологій найбільшим за ринковим доходом є Інтернет речей. У 2018 році обсяги продажів склали 130 мільярдів доларів, а в наступні п’ять років вони можуть зрости до 1,5 трильйона доларів, що становить приблизно половину доходів від передових технологій. Це пояснюється тим, що Інтернет речей охоплює дуже широкий спектр пристроїв. Наприклад, кількість пристроїв, що використовуються в 2017 році була більшою, ніж величина населення земної кулі – 8,4 млрд [38, с. 18]. 39 2025 р. (3,2 тр2.л26н1 . Дол. США) 277 94.74 191 1500 499 157 141 344 Н3Dандортуекхнології Бло Сонячна енергія ШДртоу кччнн ей иий нінтелект 5РGІнотбеортноеттерхніка ВМеолдиикфі дікаунвіа(нBня генівечей ig Data) Рис. 2.1.2 Прогнозний розмір ринку передових технологій на 2025 рік (мрлд. дол. США) Джерело: [38, с. 18] Ринок робототехніки також має збільшитися з 32 мільярдів доларів у 2018 році до 499 мільярдів доларів у 2025 році. З боку пропозиції це зростання зумовлено, в основному, постійними технічними вдосконаленнями та розвитком роботів із штучним інтелектом. З боку попиту зростання буде відбуватися за рахунок використання роботів у великомасштабному виробництві, пакуванні та автомобільній промисловості. Але навіть деякі малі та середні підприємства, які стикаються з більшими витратами на робочу силу або не можуть найняти достатньо кваліфікованих робітників, використовують промислових роботів. Інший ринок, який постійно розширюється – це ринок виробництва та використання сонячної енергії. У 2018 році ринкові доходи становили 55 мільярдів доларів, а до 2025 року можуть досягти 334 мільярдів доларів. Це пояснюється зростанням попиту на енергію, сприятливим державним 40 регулюванням та переходом до сталого споживання, що стимулювало використання відновлюваної енергії. Передові технології відкривають для країн, що розвиваються і які займають в рейтингу країн по глобальному інноваційному індексу невисокі позиції, можливість підвищити свою продуктивність та підвищити рівень життя населення. Але технологічні зміни, які нині зумовлені в основному розвиненими країнами, можуть також збільшити розриви між країнами з розвиненою економікою та країнами, що розвиваються. І країнам, що розвиваються буде ще важче наздогнати їх з точки зору виробництва чи споживання. 2.2 Ключові індикатори цифровізації у світовій економіці Короткий огляд поточного, нерівномірного стану цифрової економіки, керованої даними, є корисною відправною точкою для полегшення розуміння можливих наслідків транскордонних потоків даних для розвитку глобальної економіки. Аби отримувати користь від впровадження та розвитку цифрової економіки, країни повинні мати доступ до відповідних інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ), які є основою для передачі даних. Вони також повинні мати можливості для продуктивного використання такого доступу. Все ще існують значні розриви всередині окремої країни та між різними країнами світу щодо можливостей підключення та використання Інтернету. Усунення цієї нерівності в цифровій економіці є ключовою метою її подальшого розвитку. У цьому пункті увага зосереджена на різних тенденціях щодо мобільного підключення, типу підключення, використання смартфонів, доступності та використання Інтернету. Однак ці цифрові розриви є відображенням основної нерівності доходів всередині та між країнами. Таким чином, діяти лише за 41 аспектами політики інфраструктури ІКТ буде недостатньо – важливо також подолати глобальну проблему нерівності за допомогою економічної політики. Однією з головних таких тенденцій є використання інтернету. Розгортання фіксованого та мобільного підключення, зниження витрат на тарифні плани передачі даних, більш широке використання мобільних пристроїв (функціональні телефони, смартфони та планшети) та швидше підключення до Інтернету сприяли тенденції до зростання використання Інтернету (рис. 2.2.1). 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 Світ Країнеикознроомзівкионюеною Країни, що розвиваються Найменш розвинені країни 2005 2010 2015 2019 Рис. 2.2.1 Використання Інтернету по групам країн за економічним розвитком за вибрані роки (2005-2019) (у % до всього населення країни) Джерело: складено автором на основі [52] У 2019 році більше половини населення світу користувалися Інтернетом, тоді як на початку 2000-х років цей показник дорівнював приблизно 17 відсоткам. Тим не менш, частка користувачів Інтернету в країнах, що розвиваються (44%) і найменш розвинених країнах (20%) була значно меншою, ніж в розвинених країнах. Цей поділ залишається ключовим питанням, що хвилює міжнародне співтовариство. Ціль №3 Комісії з широкосмугового зв’язку зі сталого розвитку передбачає, що до 2025 року кількість користувачів широкосмугового Інтернету 42 має досягти 75 відсотків у всьому світі, 65 відсотків у країнах, що розвиваються, і 35 відсотків у найменш розвинених країнах [53, с. 13]. З регіональної точки зору Європа та Америка (включаючи Сполучені Штати Америки, Канаду, Латинську Америку та Карибський басейн) лідирують у використанні Інтернету протягом останніх 15 років (рис. 2.2.2). 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 Європа Арабські країни Америка ТихоАозікйесаьнксоь-кий СНД Африка регіон 2005 2010 2015 2019 Рис. 2.2.2 Використання Інтернету по групам країн за регіональною ознакою за вибрані роки (2005-2019) (у % до всього населення країни) Джерело: складено автором на основі [52] Проте, навіть якщо в інших регіонах (особливо в Африці та арабських країнах) спостерігалося значне зростання, використання Інтернету все одно було значно нижчим наприкінці періоду. Особливо відстала Африка: у 2019 році менше 30% людей користувалися Інтернетом. Наступною, не менш важливою тенденцією є швидкість підключення до Інтернету. Швидкість підключення до Інтернету є ключовим фактором, який визначає здатність генерувати та використовувати трафік даних. Оскільки за останні 20 років технології та використання Інтернету розвивалися дуже швидко, якість з’єднання має значення. Різної середньої швидкості з’єднання може бути достатньо для основних видів діяльності, наприклад, користування пошуковими 43 системами чи електронною поштою, але не для інших, наприклад, для відеодзвінків. У 2020 році швидкість фіксованого широкосмугового інтернет-з’єднання була в середньому вищою за швидкість мобільного широкосмугового інтернет- з’єднання в усіх групах економік, крім найменш розвинених (табл. 2.2.1). Таблиця 2.2.1 Швидкість широкосмугового інтернет-з’єднання по групам країн за економічним розвитком за 2020 р. (мегабіт в секунду) Фіксований широкосмуговий Мобільний широкосмуговий доступ доступ Світ 38 29 Країни з розвиненою економікою 116 53 Країни з перехідною економікою 42 31 Країни, що розвиваються 31 26 Найменш розвинені країни 14 17 Джерело: [53, с. 12] Ця різниця була менш вираженою в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою. Для країн з розвиненою економікою середня швидкість фіксованого з’єднання була вдвічі більшою, ніж швидкість мобільного. Розрив у якості Інтернет-з'єднання є дуже значним між розвинутими та іншими економіками. Що стосується фіксованого широкосмугового з’єднання, то спостережувана середня швидкість в країнах з розвиненою економікою була майже у вісім разів більшою, ніж у найменш розвинених країнах, що відображає інфраструктурні та технологічні прогалини (наприклад, у розповсюдженні оптичного волокна) [53, с. 12]. Що стосується швидкості мобільного широкосмугового з’єднання, то розрив між розвиненими економіками та рештою є меншим. Розгортання мобільного широкосмугового доступу здається більш вигідним для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, враховуючи його вартість і необхідні технічні 44 можливості. Проте, хоча технологій 3G і 4G сьогодні виявляється достатньо, їх може бути недостатньо для ефективного використання програм майбутнього. Тому країнам з нерозвиненою інфраструктурою широкосмугового мобільного зв’язку буде доцільно перескочити етапи застарілих технологій і зосередитися на розгортанні 5G, де доступне фінансування та технічні можливості. Третім тенденцією розвитку цифровізації у світовій економіці є здійснення електронної комерції. Види діяльності, якою займаються користувачі Інтернету значно різняться. У той час як більше 80% користувачів Інтернету в деяких європейських країнах здійснюють покупки в Інтернеті, у багатьох найменш розвинених країнах ця частка становить менше 10% [54]. У Руанді, наприклад, у 2017 році лише 9% користувачів купляли щось в Інтернеті. Розвиток електронної комерції значною мірою залежить від можливостей або готовності країни розвивати цифрову економіку та отримувати вигоду від неї. Індекс електронної комерції ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) від бізнесу до користувача (business-to-customer (B2C)), який розраховується як середнє значення чотирьох показників, показує існуючі відмінності між країнами. Регіональні значення індексу в 2020 році наведені в таблиці 2.2.2. Таблиця 2.2.2 Індекс електронної комерції B2C за регіонами та по групам країн за рівнем розвитку (2017-2020 рр.) Частка осіб, Частка Показник Групи які фізичних Захищені надійності країн, користуються осіб з Інтернет- пошти ВПС Значення Значення банківським сервери, (Всесвітнього індексу індексу регіони Інтернетом, рахунком, (2019) поштового 2020 року 2019 року (2019) (15+, 2017) союзу) (2019) Африка 30 40 28 21 30 31 Східна, Південна та Південно- 57 60 54 58 57 58 Східна Азія 45 Продовження табл. 2.2.2 Латинська Америка та Карибський 64 53 50 29 49 48 басейн Західна Азія 77 58 45 50 58 59 Країни з перехідною 71 58 60 59 62 63 економікою Країни з розвиненою 88 93 84 80 86 87 економікою Світ 60 60 53 47 55 55 Джерело: [53, с. 15] Для Східної, Південної та Південно-Східної Азії єдиним показником нижче середньосвітового показника є використання Інтернету. У Латинській Америці та Карибському басейні основні можливості для покращення полягають у надійності поштового зв’язку. Для сприяння поширення електронної комерції африканським країнам потрібно наздогнати інших в усіх сферах, охоплених індексом. Наступною загальносвітовою тенденцією можна вважати збільшення кількості мобільних телефонів в населення та збільшення кількості підписок на широкосмуговий доступ до мобільного Інтернету. Кількість населення, яке має стаціонарний телефон зменшилася за останні 15 років як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, тоді як у найменш розвинених країнах вона ніколи не була значною. Що стосується підписок на широкосмуговий доступ, їх кількість зросла у розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Однак у найменш розвинених країнах, середня кількість цих підписок на 100 осіб була практично нульовою на період 2005-2020 рр.. Проте ці країни зробили великий крок до більш ефективного та доступного мобільного зв'язку. Незважаючи на те, що кількість мобільних телефонів у 2020 році була ще вищою у розвинених країнах, ніж у країнах, що розвиваються, особливо в найменш розвинених країнах, остання група зазнала значного зростання кількості 46 мобільних телефонів в цей період, що сприяє звуженню розриву. З регіональної точки зору, країни СНД показали найвищий показник кількості мобільних телефонів у 2020 році, за ними 2-е й 3-е місце відповідно посіли країни Європи та Америки (рис. 2.2.3). 160 140 120 100 80 60 40 20 0 Європа Арабські країни Америка ТихоАозікйесько- СНД Африка регаіоннський 2005 2010 2015 2020 Рис. 2.2.3 Кількість мобільних телефонів за вибрані роки (2005-2020 рр.) (на 100 чол.) Джерело: складено автором на основі [52] Найнижчі показники в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, арабських державах та Африці. Проте останні регіони, з найбільшою присутністю країн, що розвиваються та найменш розвинених країн, зазнали найбільш вражаючого збільшення у 2005-2020 роках. Усі групи країн за рівнем розвитку зазнали значного зростання темпів проникнення широкосмугового доступу до мобільного Інтернету з 2010 року. Однак великі прогалини залишаються протягом наступного десятиліття: швидкість проникнення мобільного Інтернету в розвинених країнах є вдвічі більшою, ніж в країнах, що розвиваються, і в чотири рази вищою, ніж в найменш розвинених країнах. На регіональному рівні кількість підписок на мобільний 47 широкосмуговий Інтернет нижча, ніж кількість мобільних телефонів в населення (рис. 2.2.4). 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 Європа Арабські країни Америка ТихоАозійсько- СНД Африка ркеегаіоннський 2010 2015 2020 Рис. 2.2.3 Кількість підписок на мобільний широкосмуговий Інтернет за вибрані роки (2010-2020 рр.) (на 100 чол.) Джерело: складено автором на основі [52] Значне зростання кількості підписок на мобільний Інтернет було досягнуто в Африці, Азійсько-Тихоокеанських та арабських державах, оскільки всі вони розпочали з дуже низького рівня в 2010 році. У випадку з Африкою проникнення мобільного Інтернету в 2020 році було майже в 20 разів більше, ніж в 2010. У Європі та Америці ставки проникнення мобільного Інтернету досягли майже 100 підписок на 100 осіб у 2020 році. Країни СНД були відносно близько до цього рівня, проте показники проникнення мобільного Інтернету в Азійсько- Тихоокеанському регіоні, арабських державах та Африці дорівнюють лише одній третині американського та європейського рівня. Останньою з ключових тенденцій розвитку цифровізації в світі є рівень використання смартфонів. Смартфони – це ключовий інструмент для доступу до Інтернету та для передачі даних. Особливо це стосується країн, що розвиваються, 48 де фіксоване широкосмугове з'єднання та використання комп'ютера менш поширені. Рівень використання смартфонів, який вимірюється часткою смартфонів у всіх мобільних з'єднаннях, зріс у всіх регіонах у 2016-2019 роках (табл. 2.2.3). Таблиця 2.2.3 Рівень використання смартфонів за регіонами за вибрані роки (2016-2025) (%) 2016 р. 2019 р. 2025 р. Північна Америка 77 82 90 Європа 65 76 82 Китай - 71 88 Латинська Америка 55 68 79 Азійсько-тихоокеанський регіон 50 64 80 Країни СНД 47 61 76 Середньо-Східна та Північна Африка 46 56 74 Субсахарська Африка 28 45 66 Джерело: складено автором на основі [55, с.8-9; 56, с. 8-9] Проте розриви між регіонами в 2019 році залишилися. Рівень використання смартфонів в Північній Америці, Європі та Китаї є найвищим. Найнижчий показник в Субсахарській Африці, проте прогнозується, що до 2025 року цей показник значно зросте. Не менш важливим показником, який характеризує цифровий розвиток країн є індекс розвитку ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій). Індекс розвитку ІКТ – це складовий індекс (тобто об'єднання окремих показників), випуск якого Міжнародна спілка електрозв’язку розпочала у 2009 році для оцінки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та його рейтингового порівняння між країнами в часовому розрізі. Рейтинг країн за цим індексом публікувався щорічно в період з 2009 до 2017 року. Він включав 11 показників, згрупованих у три субіндекси (табл. 2.2.4). 49 Таблиця 2.2.4 Структура індексу розвитку ІКТ Субіндекс Доступ Субіндекс Використання Субіндекс Навички Частка домогосподарств, що Частка окремих осіб, що Середня тривалість навчання мають комп’ютер використовують Інтернет Частка домогосподарств, що Кількість контрактів на Валова частка учнів (середня мають доступ до Інтернету фіксований широкосмуговий освіта) зв'язок на 100 осіб населення Смуга пропускання Кількість активних контрактів Валова частка учнів (вища міжнародного трафіку (біт/с) на рухомий широкосмуговий освіта) для одного користувача зв'язок на 100 осіб Інтернету Кількість контрактів на фіксований телефонний зв'язок на 100 осіб населення Кількість контрактів на рухомий стільниковий зв'язок на 100 осіб населення Джерело: [57, с. 5-6] Динаміка країн за рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій наочно за 2016-2017 рр. відображена в табл. 2.2.5. Таблиця 2.2.5 Рейтинг країн за індексом розвитку ІКТ за 2016-2017 рр. Рейтинг 2017 Країна Значення 2017 Рейтинг 2016 Значення 2016 1 Ісландія 8,98 2 8,78 2 Республіка Корея 8,85 1 8,80 3 Швейцарія 8,74 4 8,66 4 Данія 8,71 3 8,68 5 Велика Британія 8,65 5 8,53 6 Гонконг (Китай) 8,61 6 8,47 7 Нідерланди 8,49 10 8,40 8 Норвегія 8,47 7 8,45 9 Люксембург 8,47 9 8,40 10 Японія 8,43 11 8,32 11 Швеція 8,41 8 8,41 12 Німеччина 8,39 13 8,20 13 Нова Зеландія 8,33 12 8,23 14 Австралія 8,24 16 8,08 15 Франція 8,24 17 8,05 Джерело: [52] 50 В рейтингу в 2017 році перше місце посідає Ісландія, значення індексу якої складає 8,98. За нею йдуть ще шість країн Європи та три країни Азіатсько- Тихоокеанського регіону, де є конкурентні ринки ІКТ, на яких багато років зберігаються високі рівні інвестицій та інновацій у галузі ІКТ. Інші країни, що знаходяться у топ-15, також характеризуються високими рівнями економічного добробуту, грамотності та інших навичок, що дають можливість громадянам повною мірою користуватися перевагами доступу до зв'язку. З 2018 року спроби або опублікувати рейтинг країн за індексом розвитку ІКТ або розробити абсолютно новий індекс були невдалими, оскільки не вдалося досягти консенсусу в Експертній групі з телекомунікацій/Показники ІКТ (EGTI) та Експертній групі з ІКТ-показників домогосподарств (EGH). Швидкий розвиток цифрових технологій створює нові можливості з точки зору створення та отримання цінностей, але він також збільшує цифровий розрив між країнами. Цифровий розрив, зрозумілий з точки зору підключення до Інтернету, його доступу та використання, залишається високим, і це є викликом для розвитку цифрової економіки. 2.3 Особливості впливу цифрових технологій на розвиток інноваційної діяльності Світовий рейтинг цифрової конкурентоспроможності (World Digital Competitiveness Ranking), розроблений Всесвітнім центром конкурентоспроможності, вже п’ятий рік вимірює спроможність і готовність 64 країн прийняти та досліджувати цифрові технології як ключову рушійну силу для економічної трансформації бізнесу, уряду та суспільства в цілому. Цифрові рейтинги, засновані на поєднанні фіксованих статистичних даних (32 показника) і відповідей на опитування (20 показників) від представників бізнесу та уряду, допомагають урядам і компаніям зрозуміти, куди спрямувати 51 свої ресурси та які найкращі методики можуть бути під час цифрової трансформації. Цифрова конкурентоспроможність включає в себе 3 головні фактори, які, в свою чергу, складаються також з декількох показників (субфакторів) (рис. 2.3.1). Цифрова конкурентоспроможність Знання Технології Майбутня готовність Рис. 2.3.1 Структура індексу цифрової конкурентоспроможності Джерело: складено автором на основі даних [58, с. 44] Згідно світового рейтингу цифрової конкурентоспроможності 2020 року в 10-ку найкращих потрапили ті країни, яку очолювали цей рейтинг в 2019 році (табл. 2.3.1). Таблиця 2.3.1 Світовий рейтинг цифрової конкурентоспроможності за 2016-2020 рр. Країна 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. США 2 3 1 1 1 Сінгапур 1 1 2 2 2 Данія 8 5 4 4 3 Талант Навчання та освіта Наукова концентрація Регулярна структура Капітал Технологічна структура Адаптивна поведінка Гнучкість бізнесу ІТ інтеграція 52 Продовження табл. 2.3.1 Швеція 3 2 3 3 4 Гонконг (Китай) 11 7 11 8 5 Швейцарія 7 8 5 5 6 Нідерланди 4 6 9 6 7 Республіка Корея 17 19 14 10 8 Норвегія 9 10 6 9 9 Фінляндія 6 4 7 7 10 Джерело: [58, с. 42] США продовжують очолювати світовий рейтинг цифрової конкурентоспроможності третій рік поспіль. Так само Сінгапур залишається на другому місці. У той час як Данія обганяє Швецію, піднявшись на одне місце (3-е і 4-е відповідно), Гонконг піднімається на три позиції до 5-го. Швейцарія опускається до 6-го (з 5-го), а Нідерланди – до 7-го (з 6-го). Корея піднялася на 8-е (з 10-го), Норвегія залишається на 9-му, а Фінляндія замикає топ-10, опустившись на 3 місця з 7-го до 10-го. Ефективність США значною мірою визначається знаннями та факторами майбутньої готовності (табл. 2.3.2). Точніше, він підтримується факторами, пов’язаними з науковою концентрацією (наприклад, відсоток наукової та технічної зайнятості та використання роботів в освіті та науково-дослідних роботах), капіталом (наприклад, наявність венчурного капіталу), адаптивною поведінкою (наприклад, електронна участь) і гнучкістю бізнесу (наприклад, поширення роботів) [58, с. 20]. Таблиця 2.3.2 Світовий рейтинг цифрової конкурентоспроможності за головними критеріями за 2016-2020 рр. Країна Знання Технології Майбутня готовність 2016 2017 2018 2019 2020 2016 2017 2018 2019 2020 2016 2017 2018 2019 2020 США 4 5 4 1 1 5 6 3 5 7 1 2 2 1 2 Сінгапур 1 1 1 3 2 1 1 1 1 1 4 6 15 11 12 Данія 8 8 8 6 6 12 10 10 11 9 6 1 1 2 1 Швеція 2 2 7 4 4 4 5 5 7 6 8 5 5 6 7 53 Продовження табл. 2.3.2 Гонконг (Китай) 6 6 5 7 7 2 3 6 4 2 27 17 24 15 10 Швейцарія 3 4 6 2 3 9 8 9 10 11 10 13 10 10 5 Нідерланди 13 11 12 13 14 10 9 8 6 8 2 3 4 3 4 Республіка Корея 15 14 11 11 10 13 17 17 17 12 25 24 17 4 3 Норвегія 17 15 16 16 16 3 2 2 3 3 13 12 6 8 6 Фінляндія 9 9 9 9 15 7 4 4 8 10 5 4 8 7 9 Джерело: [58, с. 42-43] Досягнення Сінгапуру в основному пов'язані з його продуктивністю в галузі знань і технологій. Зокрема, Сінгапур лідирує в рейтингу за талантами. У навчанні та освіті працівників піднімається з 28-го місця на 16-е [58, с. 20]. Крім того, у науковій концентрації покращується показник науково-технічної зайнятості. Данія займає 1-е місце за критерієм майбутньої готовності. В останньому вона посідає 1-е місце за ІТ-інтеграцією, 2-е за адаптивною поведінкою і 5-е місце за гнучкістю бізнесу. На рівні субфакторів Данія посідає 1-е місце за ставленням до глобалізації та електронного уряду та 3-е за ефективністю реагування компаній на можливості та загрози, а також за передачі знань між компаніями та університетами. На рівні факторів Швеція досягає свого найвищого рейтингу за знаннями, що обумовлено її результативністю в навчанні та освіті (2-е місце). Серед показників Швеція посідає найвище місце за розвитком і застосуванням технологій, а також за кредитним рейтингом країни (1 місце в обох), а також вона досягає 2-го місця за наявністю цифрових/технологічних навичок та за ставленням до глобалізації. Поліпшення Гонконгу в загальному рейтингу цифрової конкурентоспроможності в основному є результатом його ефективності в технологічному факторі і меншою мірою в знаннях. У першому Гонконг займає найвище місце за технологічною базою (2-е), а в другому — за талантом (7-е). Його сильні сторони включають високотехнологічний експорт (у відсотках від експорту промислової продукції) і реакцію приватного сектора на можливості та 54 загрози, що займає 1-е місце як у випускниках наукових професій (2-е), так і на високотехнологічних патентних грантах (2-е). Невелике зниження показників, якого зазнала Швейцарія 2020 року, є результатом зниження рівня знань і технологій. У сфері знань найбільш значущими змінами є наукова концентрація, в якій Швейцарія опускається з 7-го на 9-е, в основному через дещо стагнацію показника відсотка жінок-дослідників (34-е) та продуктивності досліджень і розробок за публікаціями (38-е). Що стосується технологій, Швейцарія опускається в з 9-го місця в 2019 році на 14-е, що є результатом значного падіння експорту високотехнологічних товарів. У Нідерландах спостерігається незначне зниження загального рейтингу цифрової конкурентоспроможності через падіння всіх факторів. Що стосується фактора таланту, то його результативність падає в управлінні містами, доступності цифрових/технологічних навичок і загальних державних витратах на освіту. Що стосується технологічного фактора, Нідерланди бачать зниження ефективності імміграційного законодавства та ефективності банківських та фінансових послуг. Проте, наприклад, республіка Корея покращує усі свої показники. Її найсильнішими сторонами є готовність до майбутнього (3-е). Що стосується гнучкості бізнесу, Корея виграє від позитивного повороту в сприйнятті керівників, зокрема щодо того, як підприємства керують можливостями та загрозами, маневреності компаній та використання ними великих даних та аналітики. Сильні сторони Норвегії в основному в технологічному факторі (3-е). Інші сильні сторони включають кількість користувачів Інтернету (на 1000 осіб, 2-е) та наявність планшетів і смартфонів у населення (3-е та 4-е відповідно). Фінляндія залишається в першій десятці, незважаючи на зниження за кількома аспектами, включаючи випускників наукових професій, ефективність імміграційного законодавства, електронну участь та Інтернет-торгівлю. Тим не менш, Фінляндія покращує субфактор гнучкості бізнесу (з 27-го на 22-е) в 55 результаті покращення уявлень керівників про те, як компанії реагують на можливості та загрози, а також використання ними великих даних та аналітики. Щодо України, то серед 63-х країн, які включені до цього рейтингу, вона посідає 58-е місце. Україна покращила свій рейтинг, піднявшись на дві позиції з 60-го в 2019 році до 58-го в 2020 році, що обумовлено зростанням талантів, зокрема доступністю цифрових/технологічних навичок (40-27) та зростанням електронної участі (53-39). Якщо розглядати рейтинг глобальної цифрової конкурентоспроможності з регіональної точки зору, то лише регіони Східної Азії та Південної Америки досягли підвищення у своєму рейтингу між 2019 та 2020 роками; інші регіони залишалися стабільними або ж зазнали зниження своїх позицій (рис. 2.3.2). 2016 2017 2018 2019 2020 0 10 20 30 40 50 60 СПхідКрівад неаннАазіїни СНА я ДзтіяатЦаеОнктреаалньія Зах ної Азії ПЗаівхді іддненна а Є нА в азАі ряотпааАфрика ПСхівідннічанЄавАрмерикамерика опа Рис. 2.3.2 Тенденції цифрової конкурентоспроможності за регіонами в 2016- 2020 рр. Джерело: [58, с. 19] Східна Азія лідирує в регіональному рейтингу, постійно зростаючи – з 2016 року із 20-го місця до 15-го в 2019 році, нарешті досягаючи 13-го місця у 2020 році. Західна Європа залишається стабільною на 21-му місці в 2020 році, але стає 56 другим найбільш цифровим конкурентним регіоном через невелике зниження, яке відбулося в Північній Америці (з 19-го місця в 2016 році до 22-го у 2020 році). У регіонах Південної Азії та Океанії та Західної Азії та Африки за період 2019-2020 рр. спостерігався спад (країни досягнули 33-ї та 36-ї позицій відповідно). Показники східноєвропейських країн у 2020 році стабільні, в середньому на 40-й позиції. Країни колишнього СНД і Центральної Азії знизилися приблизно з 45-го до 47-го місця за той же період. І навпаки, південноамериканський регіон демонструє незначне покращення в 2020 році, збільшивши свою позицію з 56-го місця в 2019 році до 55-го в 2020 році. З точки зору факторів цифрової конкурентоспроможності, регіональні рейтинги досить подібні до загальних показників цифрової конкурентоспроможності (рис. 2.3.3, рис. 2.3.4). Знання Технології 60 60 50 50 40 40 30 30 20 20 10 10 0 0 2020 2020 СЗаххідідна Азія Східна Азія ППііввдніеч ннааЄАвмроепраи Західна Європа ЗахідннанАазАіязітяата каОкеанія ППііввндіечнннааААмзеіяритакаОкеанія СКхріадїннаиЄСвропа Африка СЗаххідідннааЄАвзріояптаа Африка ПівденнаНАДмтеарЦиекнатральної Азії ПКрівадїнеиннСаНАДмтеарЦиекнатральної Азії Рис. 2.3.3 Рейтинг цифрової конкурентоспроможності по регіонам за головними критеріями (знання, технології) за 2020 р. Джерело: [58, с. 20] 57 Майбутня готовність 60 50 40 30 20 10 0 2020 ПСхівідннічанАзіяЗахіднааААзмерика За ія та Африка ПСхів хдіденнанЄвропа Країни СНД та Центральної Азії ПівідднеаннЄ аврАозіяа Ампеа та Океанія рика Рис. 2.3.4 Рейтинг цифрової конкурентоспроможності по регіонам за головними критеріями (майбутня готовність) за 2020 р. Джерело: [58, с. 20] Однак помітна різниця є у факторі знань, де країни Північної Америки та країн колишнього СНД і Центральної Азії працюють краще порівняно із загальним показником. З наведеного вище, можна зробити висновок, що найбільш інноваційними країнами є країни з розвинутою цифровою економікою (табл. 2.3.3). Таблиця 2.3.3 Узагальнений рейтинг країн за трьома показниками (глобальний інноваційний індекс, індекс розвитку ІКТ, цифрова конкурентоспроможність) Глобальний інноваційний Рейтинг цифрової індекс (2021 р.) Індекс розвитку ІКТ (2017 р.) конкурентоспроможності (2020 р.) Швейцарія Ісландія США Швеція Республіка Корея Сінгапур США Швейцарія Данія Велика Британія Данія Швеція Республіка Корея Велика Британія Гонконг (Китай) Нідерланди Гонконг (Китай) Швейцарія Фінляндія Нідерланди Нідерланди Сінгапур Норвегія Республіка Корея 58 Продовження табл. 2.3.3 Данія Люксембург Норвегія Німеччина Японія Фінляндія Джерело: складено автором Як можна побачити з даних, наведених вище, найбільш інноваційними країнами з високим рівнем цифровізації є Швейцарія, Республіка Корея, Нідерланди, Данія, Швеція, США, Фінляндія і Сінгапур. На інноваційну діяльність цих країн значний вплив має розвиток цифрових технологій. Всі ці країни є країнами з розвиненою економікою. Проте всі країни на сьогоднішній час змінюються завдяки розвитку цифрових технологій. Країни, що розвиваються, особливо найменш розвинені країни, не можуть дозволити собі пропустити цю нову хвилю швидких технологічних змін. Головними факторами цифровізації, що впливають на розвиток інноваційної діяльності країн є передові технології, такі як інтернет речей, великі дані, робототехніка, дрони, 3D-друк та інші. Але технологічні зміни, які нині зумовлені в основному розвиненими країнами, можуть також збільшити розриви між країнами з розвиненою економікою та країнами, що розвиваються. І країнам, що розвиваються буде ще важче наздогнати їх з точки зору виробництва чи споживання. Аби наздогнати країн-лідерів, країнам, що розвиваються потрібно дотримуватися збалансованого підходу – створення потужної промислової бази та просування передових технологій. Уряди цих країн не можуть знати, як розвиватимуться технології, але вони можуть допомогти сформувати шляхи, якими такі технології ввійдуть в економіку та суспільство. 59 РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ 3.1 Напрями розвитку цифрових технологій у світі та в Україні Швидке поширення цифровізації впливає на всі аспекти життя населення, включаючи те, як люди взаємодіють між собою, працюють, роблять покупки та отримують послуги, а також на способи створення та обміну цінностями. Це виявило зростаючу важливість даних і потоків даних, у тому числі через кордони, у світовій економіці. Дані стали ключовим економічним ресурсом, з якого можна створювати та отримувати цінність, і вони можуть різними способами впливати на розвиток цифровізації та економіки в цілому. Хоча цифрова економіка, керована даними, приносить значні переваги, вона також створює серйозні проблеми. Тому перед урядами держав та міжнародними організаціями постає складне завдання, а саме розробка політики управління даними. До цього причетна також і пандемія COVID-19, яка призвела до значного прискорення тенденцій цифровізації, оскільки все більше людей стали покладатися на Інтернет, щоб продовжувати свою діяльність в умовах пандемії. Отже, на даний час існує нагальна потреба належного регулювання та управління цифровою економікою, що керується даними, щоб вона працювала на благо людей і планети. Політика керування даними повинна бути розповсюджена на всіх рівнях суспільства (табл. 3.1.1). 60 Таблиця 3.1.1 Рівні суспільства, на які повинна бути розповсюджена політика керування даними Рівень Визначення Окремий громадянин Окремий громадянин повинен відповідально поводитися зі своїми даними. Важливо знати про ризики цифровізації. Цю обізнаність можна покращити за допомогою освіти. Громади Громади також відіграють важливу роль у колективному управлінні даними своїх членів. В організаціях громадянського суспільства окремі особи та спільноти можуть домагатися прогресу в управлінні даними через соціальну активність. Приватний сектор Приватний сектор повинен керувати даними таким чином, щоб він працював не лише на приватний прибуток, а й на суспільні інтереси. Належне управління даними також допомагає компаніям підвищити свою конкурентоспроможність, оскільки довіра до них зростає. Рівень окремої країни Уряди країн відповідають за встановлення правил, які гарантують, що дані приносять користь усім, одночасно усуваючи їх негативний вплив. Міжнародний рівень Зусилля повинні бути спрямовані на досягнення домовленостей щодо способу обміну даними, а також забезпечення транскордонних потоків даних за умови справедливого розподілу прибутків. Джерело: складено автором Різні рівні управління даними взаємопов’язані. Глобальне управління даними слід розуміти як таке, що складається з усіх цих взаємопов’язаних рівнів. Таким чином, це має бути багаторівневе управління. Політика такого управління включає вісім головних напрямків. По-перше, згода у визначенні понять, пов’язаних з даними. Щоб міжнародні політичні дебати досягли продуктивних результатів, важливо, щоб обговорювані питання були чітко визначені, а визначення були узгоджені учасниками. Наявність різних визначень або тлумачень створює значні проблеми для пошуку спільної мови. По-друге, встановлення умов доступу до даних. Після того, як буде узгоджена відповідна система визначення понять даних, узгодження встановлення умов даних для кожного типу може відкрити шлях до спрощення транскордонних потоків даних. Кожен тип даних буде надходити відповідно до умов, які будуть 61 встановлені. Ці умови можуть визначати, які дані залишатимуться в межах національних кордонів, а які можуть переходити через кордони. Вони також визначать, хто має доступ до даних, за яких умов і цілей їх використання. Таким чином, різні організації чи окремі особи матимуть різні права доступу до різних типів даних. Для цього знадобиться надійна інституційна структура для управління, моніторингу та забезпечення умов доступу. Третім напрямком є створення системи вимірювання цінності даних та транскордонних потоків даних. Доступну статистику трафіку даних важко інтерпретувати. Що стосується цінності даних і транскордонних потоків даних, то значні прогалини перешкоджають розвитку хорошого розуміння того, що насправді відбувається. Статистичні дані про міжнародну пропускну здатність широко використовуються при обговоренні транскордонних потоків даних. Однак вони не є хорошим показником. Вони відображають лише обсяг даних, які надходять, без жодного відчуття напряму та без розрізнення даних і продуктів даних. Таким чином, немає можливості виявити, що таке потік цінностей, пов’язаних із даними через кордони. Наступним напрямком є визначення даних як суспільного благо. Цифрові суспільні блага, включаючи дані, коли вони мають суспільне благо, є важливими для розкриття повного потенціалу цифрових технологій. Сфера створення та отримання цінності з даних розширюється, коли організаціям доступний великий і різноманітний набір даних. Доступність таких даних у всьому світі часто була обмежена через жорсткий контроль над даними або через те, що такі дані містять персональні дані, які не можуть бути надані. Тим не менш, якщо більші набори даних стали більш відкритими, це може призвести до значного використання соціальної цінності та потенційно сильного впливу на розвиток цифровізації загалом. П’ятий напрямок – це дослідження нових форм управління даними. З'являються альтернативні форми управління даними, які дозволяють 62 обмінюватися даними в цілях суспільного інтересу. У нинішньому контексті саме великі цифрові корпорації, які витягують дані, контролюють те, що робиться з цими даними, і, отже, приватно привласнюють більшість переваг. Необхідно переосмислити управління даними, щоб воно працювало на людей і планету. Таким чином, з’являються нові моделі управління даними, які дозволяють різним суб’єктам співпрацювати та об’єднувати дані, що дозволяє підвищити соціальну цінність даних. Наступне – це розробка цифрових прав та принципів, пов’язаних з даними. Існує потреба правильно визначити цифрові права та обов’язки, пов’язані з даними. Іншим напрямком розвитку політики управління даними є створення стандартів, пов'язаних з даними. Це може допомогти забезпечити переміщення даних між різними країнами та системами, полегшуючи необхідні функції для взаємозв’язку, такі як сумісність та переносимість даних. Вони також сприяють довірі до процесів цифровізації та встановлюють відповідні орієнтири щодо управління даними. Стандарти можуть стосуватися різних сфер, наприклад технічних аспектів або конфіденційності. Важливо також розробити загальні стандарти щодо відкритих даних, які можуть керувати приватним і державним секторами щодо того, як надавати відкритий доступ до наборів даних, гарантуючи, що більша кількість даних стане доступною в якості цифрових суспільних благ, дотримуючись при цьому конфіденційності. Останнім напрямком є посилення міжнародного співробітництва в управлінні платформою керування даних. Нерівноправні обміни в цифровій економіці, що керується даними, тісно пов’язані з дисбалансом ринкової влади, що є результатом домінування глобальних цифрових корпорацій та їх здатності використовувати методи оптимізації оподаткування, щоб уникнути сплати справедливої частки податків. Таким чином, управління платформою, що включає конкуренцію та податкову політику, відіграє ключову роль для усунення цих 63 дисбалансів. Хоча ця політика, як правило, застосовується на національному рівні, існує значний простір для міжнародного співробітництва. І ця співпраця вкрай необхідна з огляду на глобальне охоплення великих компаній. Жодна державна влада в галузі конкуренції чи оподаткування самостійно не може впоратися з проблемами, які ставлять перед собою великі цифрові корпорації. Як зазначено вище, існує очевидна потреба в глобальному управлінні транскордонними потоками даних. Нинішня ситуація являє собою частину національних нормативних актів, заснованих на цілях економічного розвитку, захисту приватності та інших проблем, пов’язаних з правами людини та національної безпеки. Це ставить під загрозу вільний і відкритий доступ до Інтернету, а також створює перешкоди для потенційно корисного потоку даних через кордони. Що стосується України як окремої держави, то сучасні тенденції розвитку цифровізації створюють багато можливостей для нашої країни. Проте існують також і перешкоди на шляху становлення цифрової економіки України (табл. 3.1.2). Таблиця 3.1.2 Можливості та перешкоди на шляху розвитку ключових тенденцій цифровізації економіки України Тенденція Можливості Бар’єри Розвиток нової галузі економіки, нові Відсутність системи правил, робочі місця; поява ефективного регламентів, стандартів збирання, Дані інструменту управління; творення класифікації, зберігання та середовища, що унеможливлює використання даних; проблеми корупцію як явище. захисту інтелектуальної власності; ризики кібербезпеки. Тренд може істотно підвищити Необізнаність бізнесу та ефективність секторів економіки, потенційних користувачів щодо Інтернет речей малого та середнього бізнесу; переваг та цінності технології; (Internet of things, ефективність виробництв; сфера, що низький рівень R&D та інноваційної IoT) створює можливості для залучення діяльності у сфері hardware; брак інвестицій та R&D міжнародних фахівців та інженерів у сфері ОТ компаній. (operational technology). 64 Продовження табл. 3.1.2 Відсутність національних Підвищення конкурентоздатності (державних) програм, Цифрові секторів економіки; розвиток інфраструктур підтримки та трансформації цифрової економіки, ринку праці стимулювання бізнесу до бізнесу та галузей тощо; поява нових індустрій використання цифрових економіки (кросплатформових із цифровою інструментів; відсутність сталої індустрією); розвиток інноваційного системи культивування цифрових підприємництва. навичок та навичок інноваційного підприємництва. Легке започаткування нових бізнесів, Фінансові бар’єри для роботи не потребує великих початкових українських компаній Економіка витрат; розвиток сервісних моделей, на глобальних ринках, а саме в спільного вплив на ефективність частині безперешкодного користування та конкурентоздатність українського отримання коштів на рахунки, (sharing economy) бізнесу без значних відкриті в Україні; наявність капіталовкладень; швидкий запуск законодавчих перепон для комерційних Інтернет-проектів, поширення ідеології спільної створення нових marketplace. економіки на внутрішніх ринках. Бізнес, підприємства, державні установи та громадяни мають Віртуалізація можливість швидко та дешево фізичних розгортати необхідну цифрову Відсутність законодавства щодо інфраструктурних інфраструктуру та користуватися хмарних технологій; відсутність перевагами цифрового світу; країна локальних постачальників хмарних IT-систем може ефективно розбудовувати послуг найвищого рівня безпеки. цифрову інфраструктуру як основу цифрової економіки. Підвищення конкурентоспроможності бізнесу Брак експертизи (мала кількість через оптимізацію процесів та фахівців, таких як AI researchers та кастомізацію цифрових продуктів data scientists); низький рівень та сервісів; підвищення якості інвестицій у проекти ШІ; державних послуг; зменшення відсутність єдиної національної Штучний державного апарату завдяки стратегії розвитку ШІ та дорожніх інтелект (ШІ) автоматизації рутинних карт по галузях; брак потужної ІТ- повторюваних процесів; імпульс усім інфраструктури; відсутність видам трудової діяльності, законодавства (зокрема пов’язаним із хмарними регулювання етичних норм та обчисленнями, обслуговуванням стандартизація) та державного потужної ІТ-інфраструктури стимулювання. та опрацюванням даних. Джерело: складено автором на основі [59] Є кілька головних показників, які показують рівень цифровізації в окремій країні (регіоні) – індекс мережевої готовності, індекс розвитку ІКТ, глобальний 65 індекс інновацій та рейтинг глобальної цифрової конкурентоспроможності. Місце України в цих рейтингах наочно відображено на рис. 3.1.1. Індекс мережевої Індекс розвитку готовності 2021 р. ІКТ 2017 р. – 79-е – 53-е місце (серед місце (серед 176-ти 130-ти країн) країн) Україна Глобальний індекс Рейтинг глобальної інновацій 2021 р. – цифрової 49-е місце (серед конкурентоспромо 132-х країн) жності 2020 р. – 58-е місце (серед 63-х країн) Рис. 3.1.1 Місце України серед інших країн світу в світових рейтингах розвитку цифровізації Джерело: складено автором на основі [47, с. 4; 57; 58, с. 42; 60] Як можна побачити з наведеного вище, найгірший результат Україна має в рейтингу глобальної цифрової конкурентоспроможності – серед 63-х країн аж 58-е місце. Для покращення цих показників, потрібно аби Україна стала країною з 66 високим рівем розвитку цифровізації. Для цього й була створена стратегія «Україна 2030Е». Експерти української Громадської спілки «ХАЙ-ТЕК ОФІС УКРАЇНА» розрахували прогнозні ключові показники ефективності (Key Performance Indicators, KPI) цифровізації економіки України (табл. 3.1.3). Таблиця 3.1.3 Прогнозні КРІ цифровізації економіки України на 2021-2030 рр. Показник 2021 2022 2023 2024 2025 2026 2027 2028 2029 2030 Внутрішній ринок (споживання 2,0 2,5 3,0 4,5 6,0 8,0 10,0 12,0 14,0 16,0 ІКТ), млрд дол. Вплив на ВВП, відсоток +0,5 +1,0 +2,0 +3,5 +4,5 +6,0 +7,5 +9,0 +11,0 +14,0 зростання Частка цифрової економіки у 3% 5% 8% 11% 15% 20% 28% 40% 52% 65% загальному ВВП, % Джерело: [61] Згідно з прогнозними значеннями, в 2030 році частка цифрової економіки у загальному ВВП країни становитиме 65%. Це означає, що через 10 років Україна буде країною з розвинутою цифровою економікою, а між різними верствами населення зникнуть цифрові розриви, які нині існують в нашій країні і заважають розвитку цифровізації. Аби подолати існуючі цифрові розриви, потрібно, перш за все, забезпечити обізнаність населення, тобто це може проявитися в певних курсах цифрової грамотності тощо. Звичайно, аби досягнути цих показників, потрібно також розвивати цифрову інфраструктуру. Показники рівня цифрового розвитку потрібно розглядати, перш за все, через такий напрям як покриття цифровою інфраструктурою, поглинання 67 (рівень використання цифрових технологій) та частота користування. Прогнозні КРІ розвитку цифрових інфраструктур до 2030 року наведені в таблиці 3.1.4. Таблиця 3.1.4 Прогнозні КРІ розвитку цифрових інфраструктур на 2030 р. № Показник КРІ 2030 1 Фіксована широкосмугова телекомунікаційна інфраструктура. Покриття домоволодінь та об’єктів інфраструктури. 99,9% 2 Мобільна телекомунікаційна інфраструктура (4G, 5G). Покриття. 100% 3 Радіоінфраструктура (LoRaWan тощо) для проектів Інтернету речей (сенсори, датчики тощо). Покриття. 100% Обчислювальна інфраструктура (т. з. хмарна, або віртуалізована, 4 інфраструктура). Кількість локальних операторів із відповідними 10 потужностями та показниками надійності (TIER2, TIER3). 5 Частка бізнес-процесів, транзакцій та бізнес-взаємодії, що є електронними та онлайн. 90% Джерело: [61] Як можна побачити з наведеної вище таблиці, ці показники більш, ніж позитивні, проте для їх досягнення потрібно докласти чимало зусиль. Важливим питанням залишається те, що саме отримає економіка України (зокрема державний бюджет) від цифровізації (табл. 3.1.5). Таблиця 3.1.5 Ефекти від цифровізації для економіки України та державного бюджету Показник 2021 р. 2025 р. 2030 р. Усього у 2021–2030 Інвестиції в цифрову інфраструктуру, млрд. дол. 0,7 3 6 16 Інвестиції в цифровізацію виробництв, бізнесу, промисловості, млрд. дол. 1,5 5 14 70 Приріст продуктивності праці за рахунок цифровізації, % 7,7 13 13 Додатково створений ВВП за рахунок цифровізації (тільки ефект від інвестицій 17 93 280 1260 та підвищення продуктивності), млрд. дол. - додатковий ВВП у % 11 44 95 Додаткові надходження до Бюджету, млрд. дол. 3,2 17 50 240 Кількість створених робочих місць (без урахування експортної ІТ-індустрії), осіб 150000 300000 700000 68 Продовження табл. 3.1.5 Частка цифрової економіки в Україні (в загальному ВВП), % 3 15 65 Джерело: [59] З даних, наведених в таблиці, можна зробити висновок, що ефекти від цифровізації економіки для України є досить значними, особливо в грошовому еквіваленті. Також вагомий вплив цифровізація буде мати і на населення країни – на їх рівень освіти, рівень життя, доступ до нових знань та технологій тощо. Проте цифровізація породжує й певні загрози та небезпеки. Тому країні, яка матиме високий рівень цифровізації економіки потрібно створювати нові інституції, закони, правила регулювання цифровою економікою. В тому числі керування даними, як одними із головних тенденцій сучасного розвитку цифрових технологій. 3.2 Економіко-математичні методи оцінки особливостей розвитку цифровізації та інновацій у країнах світу Цифровізація має великий вплив на глобальну економіку в цілому та розвиток інновацій зокрема. Для дослідження впливу цифровізації на глобальну економіку було зроблено кореляційно-регресійний аналіз. Першим кроком для цього аналізу є побудова таблиці вихідних даних (табл. 3.2.1). Таблиця 3.2.1 Вихідні дані Підписка на ВВП на душу фіксований Домогосподарства Частка осіб, які населення (дол. широкосмуговий з доступом до користуються США) y доступ (на 100 Інтернету вдома Інтернетом (на 100 осіб) x (%) х2 осіб) х3 1 2011 10494,8 8,6 35,8 31,3 69 Продовження табл. 3.2.1 2012 10609,8 9,2 39,2 34 2013 10784,7 9,7 42,3 36 2014 10951,8 10,1 45 38,1 2015 10223 11,4 47,9 40,5 2016 10267,6 12,2 51 43,3 2017 10801,4 13,6 53,9 45,8 2018 11345,4 14,1 57,3 49,1 2019 11394,9 14,9 61,5 53,6 2020 10909,3 15,8 65,7 59,1 Джерело: складено автором на основі даних [52, 62] До факторів впливу було віднесено підписку на фіксований широкосмуговий доступ (на 100 осіб), кількість домогосподарств з доступом до Інтернету вдома (%) та частку осіб, які користуються Інтернетом (на 100 осіб). Всі ці фактори тим чи іншим чином впливають на глобальну економіку. Як результативну ознаку «у» було взято світовий ВВП на душу населення (дол. США). Для проведення дослідження було використано базу міжнародного союзу електрозв’язку та світового банку. Раціональним проміжком часу для аналізу було визначено період з 2011 по 2020 рр., тобто період тривалістю в 10 років. Наступним кроком було визначення коефіцієнтів кореляції (табл. 3.2.2). Таблиця 3.2.2 Коефіцієнти кореляції Підписка на ВВП на душу фіксований Домогосподарства Частка осіб, які населення (дол. широкосмуговий з доступом до користуються США) y доступ (на 100 Інтернету вдома Інтернетом (на осіб) x1 (%) х2 100 осіб) x3 ВВП на душу населення (дол. 1 США) y Підписка на фіксований широкосмуговий 0,529187354 1 доступ (на 100 осіб) x1 70 Продовження табл. 3.2.2 Домогосподарства з доступом до Інтернету вдома 0,542678113 0,991388371 1 (%) х2 Частка осіб, які користуються Інтернетом (на 0,543285809 0,984534349 0,9950527 1 100 осіб) x3 Джерело: складено автором З даної таблиці можна зробити висновок, що зв’язок між факторами та результативною ознакою є прямим. Тобто, при збільшенні кожного з факторів світовий обсяг ВВП на душу населення також зростає. Графічно цей зв’язок відображено на рис. 3.2.1. 0.545 0.54 0.535 0.53 0.525 0.52 широкоПсімдпуигосвкиайнадофсіткуспов(нанаи1й00 осіб) ДомоІгнотсепрондеатрусвтдваx1 омзадо(%ст)ухп2ом до ЧІансттекраноестіобм, я(кніак1о0р0исотсуіюб)тxь3ся Рис. 3.2.1 Графічне відображення зв’язку між світовим обсягом ВВП на душу населення та факторами х1, х2, х3 Джерело: складено автором Рівняння даного кореляційно-регресійного аналізу має вигляд: у = 9619,671 – 76,102х1 + 32,255х2 + 10,615х3 Коефіцієнт детермінації (d)= 0,2996. Отриманий результат свідчить, що зміна у залежить від зміни х1,х2 та х3 на 30%, а інші 70% залежать від факторів, які в моделі не досліджені. 71 Множинний коефіціент кореляції (RRxy)= 0,5473. Це охначає, що зв’язок між у та х1, х2 та х3 є помітним. Перевіримо значущість зв’язку за допомогою критерію Фішера. Fрозрахункове = 0,8554. Fтабличне = 4,76. Оскільки Fрозрахункове менше від Fтабличного, то зв’язок є незначущим. Дані результати свідчать, що зв’язок є незначущим. Зв’язок між цими факторами та результативною ознакою є незначущим через те, що на результативну ознаку (світовий обсяг ВВП на душу населення) впливає велика кількість факторів. В моделі були досліджені лише три з них. Проте, зв’язок є помітним і саме ці три фактори показують залежність 30%. Якщо говорити про такий глобальний місткий показник як світовий ВВП на душу населення, то 30% – це досить значуща та вагома залежність. Це означає, що розвиток цифровізації помітно впливає на розвиток економіки в цілому. Іншим економіко-математичним методом, використаним в даній роботі, було обчислення індексу цифрових показників країн світу. Вихідні дані для визначення індексу наведені в Додатку 1. Індекс було обраховано станом на 2005 та 2020 рр.. Першим кроком є проведення попередньої стандартизації досліджуваних показників (табл. 3.2.3). Усі, взяті до обчислення показники, є стимуляторами, зростання яких дає позитивні результати. Таблиця 3.2.3 Стандартизація показників цифровізації країн світу Показник Спрямованість(стимулятор, дестимулятор) Перетворення(стандартизація) x Експорт товарів ІКТ -стимулятор(xi1) z i1 i1 = x1xmin Експорт послуг ІКТ -стимулятор(xi2) z = i2 i2 x2min Експорт цифрових -стимулятор(xi3) z xі3 послуг і3 = x3min Джерело: складено автором 72 Наступним кроком є розрахунок самого індексу (табл. 3.2.4). Побудова інтегральної оцінки досліджуваних показників може здійснюватись як середня арифметична стандартизованих значень ознак zij. i I = 1 z = z1i + z2i + z3i i m ij 3 1 Табл. 3.2.4 Розрахунок індексу цифровізації країн світу за 2005 та 2020 рр. № Країна Індекс в 2005 р. Індекс в 2020 р. 1 Албанія 0,3 0,5 2 Аргентина 2,9 2,4 3 Вірменія 0,2 0,5 4 Бельгія 4,2 5,8 5 Болівія 0,1 0,2 6 Боснія і Герцеговина 0,5 0,4 7 Бразилія 4,6 4,8 8 Колумбія 3,1 4,6 9 Кіпр 1,1 3,3 10 Чехія 2,3 3,1 11 Єгипет 1,3 1,5 12 Сальвадор 0,4 0,6 13 Естонія 1,5 1,5 14 Фінляндія 4,5 5,7 15 Німеччина 6,3 7,2 16 Греція 2,4 2,8 17 Гватемала 1,0 1,0 18 Угорщина 2,4 3,1 19 Індія 3,5 4,2 20 Індонезія 2,2 2,8 21 Японія 5,3 6,2 22 Латвія 1,9 2,1 23 Малайзія 0,8 1,2 24 Маврикій 0,5 0,7 25 Мексика 2,2 2,4 26 Молдова 0,2 0,3 27 Намібія 0,8 0,5 28 Норвегія 6,8 8,5 29 Пакистан 1,2 1,5 30 Філіппіни 1,6 2,1 31 Польща 2,1 2,5 32 Португалія 3,2 3,8 33 Румунія 0,5 0,7 73 Продовження табл. 3.2.4 34 Шрі-Ланка 0,8 1,3 35 Таїланд 2,3 2,5 36 Туреччина 1,4 1,8 37 Україна 2,3 2,8 38 Велика Британія 5,4 5,8 39 США 6,5 7,5 40 Уругвай 0,3 0,6 41 Замбія 0,1 0,1 Джерело: складено автором Для наочного відображення було побудовано пелюсткову діаграму (рис. 3.2.2). Рис.3.2.2 Графічне зображення індексу цифровізації країн світу за 2005 й 2020 рр. Джерело: складено автором 74 Згідно даних, наведених вище, можна зробити висновок, що лідерами за індексом цифровізації є країни з розвинутою економікою – США, Велика Британія та Норвегія. Саме ці країни входять в 15 найкращих країн світу за рейтингами глобального інноваційного індексу, індексу розвитку ІКТ та цифрової конкурентоспроможності. Тобто, розрахунки підтвердили те, що було вказано вище. Цифровізація має досить значний вплив на розвиток інноваційної діяльності та розвиток економіки в цілому. При розрахунку індексу цифровізації не були враховані інші країни, які лідирували в попередніх рейтингах. Це пов’язано з недостатністю даних по цих країнах. Показники цифровізації, які були використані при обчисленні індексу не були опубліковані за цими країнами. Майбутнє цифровізації досить невизначене. Проте перспективи розвитку цифрової економіки в країнах світу носять позитивний характер. Не дивлячись на це вона також створює серйозні проблеми. Тому перед урядами держав та міжнародними організаціями, постає складне завдання, а саме розробка політики управління даними. Ця політика має бути спрямована, перш за все, на захист даних, на створення системи умов доступу до них та розробку цифрових прав та принципів, пов’язаних з даними. Що стосується України, то розвиток цифрової економіки відбувається повільними темпами. Аби досягнути значних позитивних зрушень, експертами Українського інституту майбутнього була розроблена стратегія «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою». Дотримуючись цілей та завдань цієї стратегії та заходів, спрямованих на досягнення визначених прогнозованих показників, Україна до 2030 року може стати країною з розвиненою цифровою економікою. 75 ВИСНОВКИ На сучасному етапі розвитку глобальної економіки, інноваційна діяльність є невід’ємно важливою частиною економічної діяльності на всіх рівнях – від окремих підприємств (мікрорівень) до масштабів країни (макрорівень). Вона включає в себе декілька головних процесів, а саме випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології, реалізацію довгострокових науково- технічних програм та розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології. Об’єктами інноваційної діяльності є інноваційні програми та проекти, нові знання та інтелектуальні продукти, інфраструктура виробництва і підприємництва, механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції і т.д.. Суб’єктами інноваційної діяльності виступають фізичні та юридичні особи, окремі країни, державні органи (які, в тому числі, займаються регулюванням інноваційної діяльності) та громадські організації, які займаються захистом інтересів виробників та споживачів. Значний вплив на інноваційну діяльність має цифровізація. Цифровізація являє собою процес повсюдного поширення цифрових технологій і є формою становлення цифрової економіки. Концепція цифрової економіки включає в себе 3 основні складові. Це підтримуюча інфраструктура, електронний бізнес та електронна комерція. Цифрова економіка побудована на принципах справедливості, доступності, відкритості, ефективності, незалежності та безпеки. Головними перевагами від цифровізації економіки є покращення якості життя населення, підвищення прозорості економічних операцій, оптимізація витрат, прискорення бізнес-процесів, зменшення термінів розробки продукції і послуг тощо. Основними недоліками виступає посилення напруженості між державами за технологічне домінування, “цифрова нерівність” та кібератаки й шахрайство. Передовими технологіями, що впливають на інновації є штучний інтелект, Інтернет речей (Internet of things), великі дані (Big Data), блокчейн, 5G, 3D-друк, 76 робототехніка, дрони, модифікування генів, нанотехнології та використання сонячної енергії. Головними чинниками впливу передових цифрових технологій на інноваційну діяльність виступають дані, мережеві ефекти та платформи, бар’єри на шляху проникнення даних, витрати на комутацію, економічна сутність різноманітних платформ, відстеження та персоналізація та децентралізація в контрольованій системі. Найважливішим критерієм для аналізу інноваційної діяльності, який відображає розвиток інновацій окремої країни чи регіону є Глобальний інноваційний індекс. До 25 найбільш інноваційних економік входять переважно європейські країни. Лідерами рейтингу вже більше десяти років залишаються Швейцарія, Швеція, Сполучені Штати Америки, Великобританія та Республіка Корея. Усі країни-лідери входять лише в 3 світових географічних регіони. Це країни Європи, Північної Америки та регіон Південно-Східної Азії, Східної Азії та Океанії. Країни інших 4 регіонів не потрапили в 20-ку лідерів (за виключенням Ізраїлю). Передові технології, які впливають на розвиток інновацій за деякими оцінками вже представлені на ринку загальною вартістю в 350 мільярдів доларів, яка в 2025 році може зрости до понад 3,2 трильйона доларів. Найбільшими за ринковим доходом є Інтернет речей, дрони, великі дані та робототехніка. Ключовими індикаторами цифровізації у світовій економіці виступають використання Інтернету, швидкість підключення до Інтернету, здійснення електронної комерції, збільшення кількості мобільних телефонів в населення та збільшення кількості підписок на широкосмуговий доступ до мобільного Інтернету та рівень використання смартфонів. Згідно цих тенденцій, найбільш цифровізованими країнами є країни з розвиненою економікою, з регіональної точки зору – це країни Європи та Америки (включаючи Сполучені Штати Америки, Канаду, Латинську Америку та Карибський басейн). Не менш важливим показником, який характеризує цифровий розвиток країн є індекс розвитку ІКТ. 77 Згідно цього індексу, країнами-лідерами є Ісландія, Республіка Корея, Швейцарія, Данія та Велика Британія. Тобто, це, в основному, країни Європи. Ще один показник, який характеризує розвиток інновацій та цифровізації є індекс цифрової конкурентоспроможності. За цим індексом лідирують такі країни як США, Сінгапур, Данія, Швеція та Швейцарія. З регіональної точки – Східна Азія, Західна Європа та Північна Америка. Згідно трьох показників, які характеризували рівень розвитку інноваційної діяльності та цифровізації (індекс розвитку ІКТ, глобальний інноваційний індекс, індекс цифрової конкурентоспроможності), найбільш інноваційними країнами з високим рівнем цифровізації є Швейцарія, Республіка Корея, Нідерланди, Данія, Швеція, США, Фінляндія і Сінгапур. На інноваційну діяльність цих країн значний вплив має розвиток цифрових технологій. Всі ці країни є країнами з розвиненою економікою. Проте всі країни на сьогоднішній час змінюються завдяки розвитку цифрових технологій і при докладанні належних зусиль можуть покращити свої показники. Що стосується перспектив розвитку, майбутнє цифровізації досить невизначене. Проте перспективи розвитку цифрової економіки в країнах світу носять позитивний характер. Не дивлячись на це вона також створює серйозні проблеми. Тому перед урядами держав та міжнародними організаціями, постає складне завдання, а саме розробка політики управління даними. Що стосується України, то розвиток цифрової економіки відбувається повільними темпами. Аби досягнути значних позитивних зрушень, експертами Українського інституту майбутнього була розроблена стратегія «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою». Дотримуючись цілей та завдань цієї стратегії та заходів, спрямованих на досягнення визначених прогнозованих показників, Україна до 2030 року може стати країною з розвиненою цифровою економікою. В даній роботі були використані економіко-математичні методи дослідження. Перший метод – це кореляційно-регресійний аналіз. Як 78 результативну ознаку «у» було взято світовий ВВП на душу населення (дол. США). До факторів впливу було віднесено підписку на фіксований широкосмуговий доступ (на 100 осіб), кількість домогосподарств з доступом до Інтернету вдома (%) та частку осіб, які користуються Інтернетом (на 100 осіб). Розрахунки показали, що зв’язок між у та х-ми є незначущим. Зв’язок між цими факторами та результативною ознакою є незначущим через те, що на результативну ознаку (світовий обсяг ВВП на душу населення) впливає велика кількість факторів. В моделі були досліджені лише три з них. Проте, зв’язок є помітним і саме ці три фактори показують залежність 30%. Якщо говорити про такий глобальний місткий показник як світовий ВВП на душу населення, то 30% – це досить значуща та вагома залежність. Це означає, що розвиток цифровізації помітно впливає на розвиток економіки в цілому. Іншим економіко-математичним методом, використаним в даній роботі, було обчислення індексу цифрових показників країн світу. Лідерами за індексом цифровізації стали країни з розвинутою економікою – США, Велика Британія та Норвегія. Саме ці країни входять в 15 найкращих країн світу за рейтингами глобального інноваційного індексу, індексу розвитку ІКТ та цифрової конкурентоспроможності. Дослідження та проведені розрахунки підтвердили, що цифровізація має досить значний вплив на розвиток інноваційної діяльності та розвиток економіки в цілому. Мети даної роботи, а саме теоретико-методичного обґрунтування впливу цифрових технологій на активізацію інноваційної діяльності у світовій економіці було досягнуто. 79 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність : навч. посіб. / Т. В. Майорова. — К. : ЦУЛ, 2003. — 376 с. 2. Інноваційна теорія Йозефа Шумпетера: сучасне звучання економічних та управлінських ідей: Матеріали Міжнародної науковопрактичної конференції. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2012. 3. Економіко-статистичний огляд діяльності Технологічного парку «ІЕЗ ім. Є.О. Патона» в 2000-2010 рр. / [О.А. Мазур, С.В. Пустовойт, Л.Б. Любовна та ін.]. – К., 2010. – 61 с. 4. Технологічні парки: світовий та український досвід / О.А. Мазур, В.С. Шевкалюк. – К.: Прок-бізнес, 2009. – 70 с. 5. Розгляд сутності інновацій в умовах становлення перших теоретичних уявлень про них / Богашко О.Л. // Економічна теорія та історія економічної думки. – 2018 6. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / пер с англ.; предисл. и общ. ред. В. Автономова. Москва: Экономика, 1995. 540 с. 7. Покропивний С. Ф. Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання / С. Ф. Покропивний // Економіка України. — 1995. — № 2. — С. 24 . 8. Фатхутдинов Р. А. Інноваційний менеджмент = Innovatory management : підручник для студ. вузів зафахом і напрямком «менеджмент» / Р. А. Фатхутдинов. — М. : Бізнесшкола «Інтел-Синтез», 1998 9. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. — К. : Знання, 2007. — 1027 с. 10.Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2012. - № 5460-VІ. 80 11.Лаврова Ю.В. Економіка підприємства та маркетинг / Конспект лекцій. — Х.: ХНАДУ, 2012. — 133 с. 12.Сутність поняття «інноваційна діяльність» як соціально-економічної категорії / Поліщук О.О. // Економічний вісник Донбасу № 3. – 2010 13.Інноваційна діяльність: проблеми, сутність, змістовні складові та напрями удосконаленн / Гордієнко С.Г. // Часопис Академії адвокатури України | том 7 | №2(23). – 2014 14.Інноваційна діяльність в умовах економічної конкуренції / Цилюрик Г.І. // Облік і фінанси АПК [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://magazine.faaf.org.ua/ 15.Підходи до класифікації товарних інновацій / Чучмарьова С.Ю. // Репозиторій Національного університету “Львівська політехніка” [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://ena.lp.edu.ua/ 16.Дослідження впливу технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства / О. Г. Шевлюга, О. М. Олефіренко // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011. - № 4(1). - С. 38-44 17.Кардаш В.Я., Павленко І.А., Шафалюк О.К. Товарна інноваційна політика: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 182 с 18.Жегус О.В. Маркетинг інноваційний / Конспект лекцій. — К.: ХДУХТ, 2017 19.Давлєтбаєва Н. Упровадження управлінських інновацій на підприємствах харчової промисловості як запорука підвищення їх конкурентоспроможності / Назгуль Давлєтбаєва // Галицький економічний вісник, — Т. : ТНТУ, 2015. — Том 48. — № 1. — С. 48-54. — (Загальні проблеми економіки та суб’єктів господарювання). 20.Микитюк П. П, Крисько Ж. Л., Овсянюк-Бердадіна О. Ф., Скочиляс С. М. Інноваційний розвиток підприємства. Навчальний посібник. – Тернопіль: ПП «Принтер Інформ», 2015. – 224 с. 81 21.Модельный закон об инновационной деятельности. Принят на двадцать седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ. – 2006. – Постановление № 27-16. – 16 ноября 2006 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon. rada.gov.ua 22.ТНК як суб’єкти інноваційного розвитку в світовій економіці / Погрібний Д.І. // Право та інноваційне суспільство № 1 (2). – 2014 23.Цифровая трансформация экономики и промышленности: проблемы и перспективы / под ред. д-ра экон. наук, проф. А. В. Бабкина. – СПб. : Изд-во Политехн. ун-та, 2017. – 807 с. 24.Цифровізація в умовах інституційної трансформації економіки: базові складові та інструменти цифрових технологій / Краус Н.М. // Бізнес та інтелектуальний капітал № 1. – 2018 25.Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 537-V. 26.Цифровізація економіки: нові можливості та проблеми підвищення інноваційної спрямованості праці і професійної мобільності / Личковська М.Р., Меджидова В.О. // Науковий вісник Ужгородського національного університету / випуск № 27. – 2019 27.Tapscott D. The Digital Economy: Promise and Peril in the Age of Networked Intelligence. McGrawHill, 1995. 342 p. 28.Деякі аспекти розвитку цифрової економіки в Україні / Соколова Г.Б. // Економічний вісник Донбасу / випуск № 1. – 2018 29.Mesenbourg T. L. Measuring the Digital Economy / US Bureau of the Census, Suitland, MD. 2001. 30.Апалькова В. В. Концепція розвитку цифрової економіки в Євросоюзі та перспективи України. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Менеджмент інновацій. 2015. Вип. 4. С. 9-18. 82 31.Краус Н., Голобородько О., Краус К. Цифрова економіка: тренди та перспективи авангардного характеру розвитку. Ефективна економіка. 2018. № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.economy.nayka.com.ua/ 32.Устинова Л. Н. Роль цифровых технологий в эффективной работе инновационного кластера / Л. Н. Устинова // Инновационные кластеры в цифровой экономике: теория и практика : труды научно-практической конференции с международным участием 17–22 мая 2017 года / под ред. д- ра экон. наук, проф. А. В. Бабкина. – СПб. : Изд-во Политехн. ун-та, 2017. – C. 211–216 33.Цифровізація економіки: нові можливості та перспективи / Руденко М.В. // Економіка та держава / випуск № 11. – 2018 34.Цифровізація та її вплив на економіку України: переваги, виклики, загрози й ризики / Шевчук І.Б., Депутат Б.Я., Тарасенко О.Є. // Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці / випуск № 47-2. – 2019 35.Цифровізація як фактор змін у міжнародних економічних відносинах / Січкаренко К.О. // Приазовський економічний вісник / випуск № 3 (08). – 2018 36.OECD Digital Economy Outlook 2017. [Electronic resource]. – Mode of access: https://read.oecd-ilibrary.org/science-and-technology/oecd-digital-economy- outlook-2017_9789264276284-en#page1 37. Пищуліна О. Цифрова економіка: тренди, ризики та соціальні детермінанти : доповідь / Пищуліна О. – Видавництво “Заповіт”, 2020. – 274 с. 38.Technology and innovation report. – 2021. [Electronic resource]. – Mode of access: https://digitallibrary.un.org/record/3926808 83 39.European Commission Digitalisation and its impact on innovation 2020. [Electronic resource]. – Mode of access: https://op.europa.eu/en/publication- detail/-/publication/203fa0ec-e742-11ea-ad25-01aa75ed71a1/language-en 40.European Commission, Digital Single Market: Why we need a Digital Single Market (2015). [Electronic resource]. – Mode of access: h t t p : / / e u r o p a . e u / r a p i d / a t t a c h m e n t / I P - 1 5 - 4653/en/Digital_Single_Market_Factsheet_20150325.pdf 41.Amy Gravelle, Can Big Data Turn Today's Marketers Into Tomorrow's Data- Empowered CEOs?, MARKETING MAGAZINE 2014. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.marketingmagazine.co.uk/article/1282025/bigdata- turn-todays-marketers-tomorrows-data-empowered-ceos 42.OECD, Data-Driven Innovation for Growth and Well-Being: Interim Synthesis Report 2014. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.oecd.org/sti/inno/data-driven-innovation-interim-synthesis.pdf 43.Office of Fair Trading (OFT), ME/6167/13: Completed Acquisition by Motorola Mobility Holding (Google, Inc.) of Waze Mobile Limited 2013. [Electronic resource]. – Mode of access: http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/20140402142426/http:/www.oft.gov.uk /shared_oft/ mergers_ea02/2013/motorola.pdf 44.Facebook, Inc. (FB) Fourth Quarter and Full Year 2017 Results Conference Call 2018. [Electronic resource]. – Mode of access: https://s21.q4cdn.com/399680738/files/doc_financials/2017/Q4/Q4-17-Earnings- calltranscript.pdf 45.Virtual competition: the promuse and perils of the algorithm-driven economy / Ariel Ezrachi, Maurice E. Stucke // Harvard University Press. – 2016 46.EDPS, Towards a new digital ethics: Data, dignity and technology. – 2015 47.Global Innovation Index. – 2021. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2021.pdf 84 48.Global Innovation Index. – 2020. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf 49.Global Innovation Index. – 2019. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2019-intro4.pdf 50.Global Innovation Index. – 2018. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018-intro5.pdf 51.Global Innovation Index. – 2017. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2017.pdf 52.International Telecommunication Union. – [Electronic resource]. – Mode of access: www.itu.int 53.Digital economy report. – 2021. [Electronic resource]. – Mode of access: https://unctad.org/system/files/official-document/der2021_en.pdf 54.The UNCTAD B2C E-commerce Index 2020: Spotlight on Latin America and the Caribbean. UNCTAD Technical Notes on ICT for Development, No. 17. Geneva. – 2021 55.The Mobile Economy. – 2017. [Electronic resource]. – Mode of access: h t t p s : / / d a t a . g sm a i n t e l l i g e n c e . c om / a p i -w e b / v 2 / r e s e a r c h - f i l e - download?id=28999719&file=The%20Mobile%20Economy%202017.pdf 56.The Mobile Economy. – 2020. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.gsma.com/mobileeconomy/wp- content/uploads/2020/03/GSMA_MobileEconomy2020_Global.pdf 57.ICT Development Index 2020: A proposal. – 2020. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.itu.int/en/ITU- D/Statistics/Documents/events/egti2020/IDI2020_BackgroundDocument_202009 03.pdf 58.IMD World Digital Competitiveness Ranking. – 2020. [Electronic resource]. – Mode of access: https://digitalswitzerland.com/wp- content/uploads/2020/10/digital_2020.pdf 85 59.Фіщук В., Матюшко В., Чернєв Є., Юрчак О., Лаврик Я., Амелін А. Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою. Український інститут майбутнього. 2019 [Електронний ресурс]. – Режим доступа: h t t p s : / / s t r a t e g y . u i f u t u r e . o r g / k r a i n a - z - r o z v i n u t o y u - c i f r o v o yu - ekonomikoyu.html#summary 60.Portulans Institute. – [Electronic resource]. – Mode of access: https://portulansinstitute.org/ 61.Цифрова адженда України – 2020 (Цифровий порядок денний – 2020). - ГС «ХАЙ-ТЕК ОФІС УКРАЇНА». – 2016 62.The World Bank. – [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.worldbank.org/