Фінансові ресурси підприємства і резерви їх збільшення (на матеріалах ТОВ «Догмат Плюс», м Черкаси)

Кот, Роман Олександрович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8297

Title:	Фінансові ресурси підприємства і резерви їх збільшення (на матеріалах ТОВ «Догмат Плюс», м Черкаси)
Authors:	Бережна, Леся Віталіївна Кот, Роман Олександрович
Keywords:	фінансові ресурси;ринок фінансового капіталу
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та механізм формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Об’єктом дослідження є економічні формування та використання фінансових ресурсів та діяльність ТОВ «Догмат Плюс». Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка теоретикометодологічних засад формування та використання фінансових ресурсів й обґрунтування пропозицій щодо підвищення збалансованості взаємодії всіх його учасників з урахуванням впливу державних регулятивних заходів і макроекономічних структурних змін в економічній системі України Завдання кваліфікаційної роботи магістра полягає в наступному: розкрити економічну сутність фінансових ресурсів та особливості його впливу на формування і використання фінансових ресурсів; проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку фінансових ресурсів в економічній системі України; дослідити структуру ринку фінансових ресурсів й обґрунтувати пропозиції щодо її оптимізації; запропонувати напрями підвищення ефективності функціонування використання фінансових ресурсів підприємств та рекомендації щодо їхньої реалізації; визначити роль та пріоритетні напрями підвищення ефективності діяльності фінансово-кредитних інститутів. За результатами дослідження сформульовані пропозиції підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Одержані результати можуть бути використані при розробці фінансового плану та удосконалення існуючих методів регулювання фінансових ресурсів підприємства.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8297
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
КРМ Кот Р.О. 2023.pdf Restricted Access		1.92 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Спеціальність
072 – Фінанси, банківська справа
та страхування, освітня програма
«Фінанси і кредит»,
освітній ступінь «магістр»,
денна форма навчання,
2 курс, група .

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему: ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА І РЕЗЕРВИ ЇХ
ЗБІЛЬШЕННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ДОГМАТ ПЛЮС», м Черкаси)
FINANCIAL RESOURCES OF THE ENTERPRISE AND RESERVES FOR
THEIR INCREASE (BASED ON THE MATERIALS OF LLC «DOGMAT
PLUS», CHERKASY)

Студента(ки) Кота Романа Олександровича
(підпис)

Науковий керівник доцент Бережна Леся Віталіївна .
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Робота допущена до захисту в ЕК
Завідувач кафедри фінансів
проф. Гончаренко І. Г. .
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Черкаси 2023 р.

2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Освітній ступінь – магістр
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа та страхування
освітня програма «Фінанси і кредит»

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри фінансів

________________ проф. Гончаренко І.Г.

«_____» ________________20 ___ р.

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА

Коту Роману Олександровичу
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи Фінансові ресурси підприємства і резерви їх збільшення (на
матеріалах ТОВ «Догмат Плюс», м Черкаси)

Керівник роботи Бережна Леся Віталіївна, кандидат економічних наук, доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу від «____» _________ 20 ___ р.
№ _____

2. Строк подання студентом роботи «____» __________ 20 ___ р.
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні акти з питань формування та
використання фінансових ресурсів, аналітичні та статистичні дані про фінансово-
господарську діяльність ТОВ «Догмат Плюс», підручники посібники, монографії,
статті
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування фінансових ресурсів суб’єктами
господарювання
РОЗДІЛ 2. Формування фінансових ресурсів на ринку фінансового капіталу в
економічній системі України
РОЗДІЛ 3. Вдосконалення використання фінансових ресурсів підприємства та резерви
їх збільшення
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів):
Структура власного капіталу; Схема основних джерел формування власних
фінансових ресурсів підприємства; Форми функціонування власного капіталу
підприємства; Джерела формування власного капіталу; Основні етапи управління
формуванням власних фінансових ресурсів підприємства; Схема ринку інвестиційних
послуг у Європейському Союзі; Структура ринку фінансового капіталу; Особливості
становлення фінансових ресурсів; Система регулювання ринку фінансового капіталу;
Фрагмент дерева цілей підвищення ефективності функціонування ринку фінансового
капіталу; Схема організації управління лісами; Аналіз виробничо-господарської
діяльності ТОВ «Догмат Плюс» за 2020-2022 рр.; Аналіз обсягу реалізації товарної

3
продукції за 2020-2022 р., тис. грн.; Аналіз обсягів реалізації продукції постійним
клієнтам, тис. грн.; Питома вага експорту в обсязі реалізованої продукції; Структура
чисельності працівників ТОВ «Догмат Плюс»; Аналіз змін в чисельності працівників
ТОВ «Догмат Плюс»; Аналіз показників ринкової та фінансової стійкості ТОВ
«Догмат Плюс»; Порівняльна таблиця параметрів брикетів та вугілля; Технічна
характеристика гідравлічного пресу; Технічна характеристика універсальної
барабанної сушарки тирси; Капітальні витрати на реалізацію проекту; Розрахуємо
грошовий потік від реалізації; Розрахунок чистої теперішньої вартості проекту
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали Підпис, дата
Розділ
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Бережна Л.В., доцент 05.09.23 09.10.23
2 Бережна Л.В., доцент 10.10.23 11.11.23
3 Бережна Л.В., доцент 12.11.23 28.11.23
7. Дата видачі завдання «05» вересня 2023 р.
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів Строк виконання
Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи
Вибір напряму дослідження.
1 Складання попереднього плану 05.09.23 виконано
кваліфікаційної роботи.
Опрацювання літературних джерел.
2 30.09.23 виконано
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка
3 5.10.23 виконано
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу.
4 Аналіз даних, необхідних для 9.10.23 виконано
написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.23 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 07.11.23 виконано
Підготовка та написання
7 08.11.23 виконано
розрахункового розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.23 виконано
Доопрацювання розрахункового
9 18.11.23 виконано
розділу.
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.23 виконано
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.23 виконано
12 Доопрацювання роботи 23.11.23 виконано
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 2.12.23 виконано
Подання завершеної роботи на
14 5.12.23 виконано
кафедру
Студент __________________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи __________________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Секретар ЕК __________________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

4
РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота магістра містить 107 сторінок, 13 таблиць, 9
рисунків, список використаних джерел з 91 найменування, 2 додатки.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА І РЕЗЕРВИ ЇХ ЗБІЛЬШЕННЯ
(НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ДОГМАТ ПЛЮС», м Черкаси)
(великими літерами)

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та механізм
формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Об’єктом дослідження є економічні формування та використання
фінансових ресурсів та діяльність ТОВ «Догмат Плюс».
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка теоретико-
методологічних засад формування та використання фінансових ресурсів й
обґрунтування пропозицій щодо підвищення збалансованості взаємодії всіх його
учасників з урахуванням впливу державних регулятивних заходів і
макроекономічних структурних змін в економічній системі України
Завдання кваліфікаційної роботи магістра полягає в наступному:
- розкрити економічну сутність фінансових ресурсів та особливості
його впливу на формування і використання фінансових ресурсів;
- проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку фінансових
ресурсів в економічній системі України;
- дослідити структуру ринку фінансових ресурсів й обґрунтувати
пропозиції щодо її оптимізації;
- запропонувати напрями підвищення ефективності функціонування
використання фінансових ресурсів підприємств та рекомендації щодо їхньої
реалізації;
- визначити роль та пріоритетні напрями підвищення ефективності
діяльності фінансово-кредитних інститутів;
За результатами дослідження сформульовані пропозиції підвищення
ефективності формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Одержані результати можуть бути використані при розробці
фінансового плану та удосконалення існуючих методів регулювання фінансових
ресурсів підприємства.

Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2023
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2023

Підпис студента ____________________
Дата ______________________________

5
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ………………………. 7
1.1. Сутність фінансових ресурсів суб’єктів господарювання…………….. 7
1.2. Класифікація джерел формування фінансових ресурсів………………. 11
1.3. Етапи управління формуванням фінансових ресурсів підприємства….. 23
1.4. Формування фінансових ресурсів в розвинутих державах……………. 28
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА РИНКУ
ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ….. 37
2.1. Організаційно-правові засади формування фінансових ресурсів
промислових підприємств……………………………………………………. 37
43
2.2. Загальна характеристика ТОВ «Догмат Плюс»…………………………
2.3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс»…… 52
2.4. Аналіз фінансових показників діяльності ТОВ «Догмат Плюс»……… 62
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕЗЕРВИ ЇХ ЗБІЛЬШЕННЯ………… 69
3.1. Вдосконалення управлінням фінансовими ресурсами підприємства…. 69
3.2. Стратегія виходу підприємств на ринок фінансового капіталу………... 71
3.3. Розробка варіантів залучення фінансових ресурсів ТОВ «Догмат
Плюс»………………………………………………………………………….. 78
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 85
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….…………………………………. 94
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 103

6
ВСТУП

Характерними рисами сучасності є посилення взаємозалежності
економічних систем різних країн, поширення інтеграційних процесів на макро- і
мікрорівнях, інтенсивний перехід більшості країн від замкнених національних
господарств до економіки відкритого типу. Водночас структурно-економічні
перетворення розширюють можливості консолідації фінансового капіталу як у
світовому господарстві загалом, так і з урахуванням зростання ролі фінансової
системи в умовах структурно-інноваційного розвитку економіки України.
Досягнення макрофінансової рівноваги для ефективної реалізації програм
інституційного та інвестиційного розвитку країни потребує підвищення рівня
концентрації фінансового капіталу через залучення коштів учасників ринку,
капіталізацію їхнього прибутку, злиття та макроінтеґрацію капіталів. Саме тому
функціонування ринку фінансового капіталу в Україні варто розглядати як
єдине ціле із зазначенням того, що важливий методологічний принцип при
дослідженні згаданого ринку – це вивчення його як цілісної системи фінансових
відносин, основними особливостями котрої є специфічний спосіб взаємозв’язку
й взаємодії її складових елементів.
Різноманітним аспектам складної і багатопланової проблеми ринку
фінансового капіталу присвячено праці провідних вітчизняних економістів та
фінансистів: В. Андрущенка, В. Базилевича, О. Барановського, В. Гейця, В.
Грушка, П. Нікіфорова, А. Пересади, С. Реверчука, В. Федосова, А. Філіпенка,
С. Юрія, а також зарубіжних економістів: Ч. Вульфена, Дж. Гелбрейта, 3. Боді,
М. Енга, Р. Мертона, Ф. Мишкіна, Е. Ріда, П. Роуза, Дж. Сакса, Дж. Сінкі,
При дослідженні ринку фінансового капіталу слід враховувати не лише
стратегічні завдання економічної системи держави, зокрема, прискорення
модернізації та підвищення конкурентоспроможності національної економіки, а
й стійкість фінансової системи щодо зовнішніх впливів у процесі набуття
ринком відкритості. У такому контексті питання регулювання доступу на
вітчизняний ринок іноземного капіталу важливе для економічної безпеки
України та її подальшого економічного розвитку. Тому ґрунтовних досліджень

7
потребують питання, пов’язані з реалізацією фактора відкритості, його впливу
на учасників ринку фінансового капіталу, недопущенням того, щоб демпінгову
політику здійснювали іноземні оператори з метою встановлення контролю за
вітчизняним ринком фінансового капіталу. Бракує також наукових праць,
присвячених комплексному дослідженню теоретико-методологічних засад
функціонування ринку фінансового капіталу, передусім щодо його економічної
суті, формування власного капіталу суб’єктами підприємництва з урахуванням
структуризації інтегрованих промислово-фінансових об’єднань в Україні.
Відсутність чіткого визначення поняття «ринок фінансового капіталу»
унеможливлює формування відповідної методологічної бази для дослідження
практичних аспектів функціонування ринку фінансового капіталу з урахуванням
постійної зміни світової економічної кон’юнктури.
За таких обставин комплексне, всебічне дослідження ринку фінансового
капіталу в економічній системі держави набуває особливої ваги й актуальності,
що і зумовило вибір теми кваліфікаційної роботи.
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи магістра є
розробка теоретико-методологічних засад формування та використання
фінансових ресурсів й обґрунтування пропозицій щодо підвищення
збалансованості взаємодії всіх його учасників з урахуванням впливу державних
регулятивних заходів і макроекономічних структурних змін в економічній
системі України. Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:
- розкрити економічну сутність фінансових ресурсів та особливості його
впливу на формування і використання фінансових ресурсів;
- проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку фінансових ресурсів
в економічній системі України;
- дослідити структуру ринку фінансових ресурсів й обґрунтувати
пропозиції щодо її оптимізації;
- запропонувати напрями підвищення ефективності функціонування
використання фінансових ресурсів підприємств та рекомендації щодо їхньої
реалізації;
- визначити роль та пріоритетні напрями підвищення ефективності

8
діяльності фінансово-кредитних інститутів.
Об’єктом дослідження є економічні формування та використання
фінансових ресурсів та діяльність ТОВ «Догмат Плюс».
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та механізм
формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Методи дослідження. Методологічною основою кваліфікаційної роботи є
теоретичні напрацювання світової економічної науки, концептуальні положення
сучасної економічної теорії, дослідно-пошукова й наукова література, праці
відомих вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.
У роботі використано методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції,
економіко-математичні та статистичні методи; при обґрунтуванні
категоріального апарату застосовано метод наукових абстракцій. Для вирішення
поставлених завдань використано наступні методи: дедуктивний – при
дослідженні інституційних аспектів фінансового регулювання діяльності
учасників ринку; кореляційного і реґресійного аналізів – при розгляді
ефективності використання фінансових ресурсів підприємствами в регіонах та
за видами економічної діяльності; економіко-статистичні методи – у процесі
аналізу залучення банківського капіталу. У роботі широко використано
графічний метод.

7

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1. Сутність фінансових ресурсів суб’єктів господарювання

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. їхня
специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі,
мають розподільний характер і відбивають формування і використання
різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб’єктів господарської
діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої
сфери. Ефективність фінансування підприємства не абияк визначається
стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду
діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу. Очевидно
зростання частки власних фінансових ресурсів що до позичених та залучених
ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування
підприємства. В український науковій думці на сьогодні існує дуже багато
визначень фінансових ресурсів підприємства. Така неоднозначність відображає,
по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів,
перетворень і явищ, які нині відбуваються в українській економіці. По друге, це
свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її
законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-
адміністративний системі, або принаймні про невдалу спробу поєднати
закономірності цих двох систем у єдиному симбіозі.
Погляньмо на деякі з тих визначень, які були сформульовані в 90-ті роки
XX століття українськими і російськими авторами, тобто в період становлення
нових української і російської економік. М.Я. Коробов стверджує, що фінансові
ресурси підприємства – це його власні і позичкові грошові фонди цільового
призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу
національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного
доходу та використовуються у статутних цілях підприємства[38, с.20]. На думку
В.М. Родіонової, фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і

8

надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання і
призначенні для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із
розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників[33, с.15].
Як стверджує О.Д. Василик, фінансові ресурси – це грошові накопичення і
доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового
внутрішнього продукту й зосереджуються і відповідних фондах для
забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших
суспільних потреб [6, с.17]. У свою чергу І.В. Зятковський фактично наводить
узагальнений підсумок усіх визначень фінансових ресурсів: “Як свідчить
ретроспективний аналіз визначень фінансових ресурсів, дослідники
кваліфікують їх як сукупність фондів грошових коштів, доходів, відрахувань
або надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств” [12, с. 12].
Із наведених вище визначень можна зробити висновок, що більшість
авторів розуміє під фінансовими ресурсами грошові накопичення, доходи і
надходження або ж фонди грошових ресурсів. Звернімося до такого поняття, як
фонди та їх відношення до фінансових ресурсів. Жодне сучасне підприємство не
може дозволити собі такої розкоші, щоб спочатку залучати кошти, а вже потім
перетворювати їх у фінансові ресурси для подальшого використання. Чому? По-
перше, жодна копійка не надходить до підприємства просто так. Обов’язково
проти кожної копійки, залученої підприємством, виступає або товар, або
зобов’язання підприємства у вигляді цінних паперів. І по-друге, кожну копійку
підприємство намагається залучати під прогнозований раніше напрям розвитку.
Підприємство в сучасних умовах не може тримати довго на розрахунковому
рахунку залучені кошти або ж формувати спочатку спеціальні фонди з них, а
вже потім вкладати в реальні основні й оборотні засоби. Чим швидше
підприємство пустить в обіг кошти, тим більшу величину доходу і прибутку
воно може отримати в майбутньому. В іншому разі кожна хвилина
“простоювання” коштів може вилитися підприємству у небажані збитки або
недоотримані прибутки. Отже, спочатку відбувається прогнозування розвитку, а
вже потім для втілення в життя цього прогнозу залучаються відповідні кошти.
Такий процес на підприємстві одразу кожну залучену копійку перетворює у

9

фінансовий ресурс, а згодом – через купівлю основних і оборотних засобів – у
капітал. Тільки держава має право вилучати кошти, підприємство ж може лише
їх залучати, і це залучення повинно бути завжди обґрунтованим, якщо компанія
хоче мати успіх. Сьогодні поняття “фонди” як організаційна форма руху коштів
просто починає зникати з лексикону підприємства (в економічній літературі
“фонди” трактуються лише як загальне джерело коштів). Для цього достатньо
поглянути на нову форму балансу, в якій жодного разу не згадуються фонди, а
старі фонди замінені просто поняттям “капітал”. Взагалі до трактування будь-
якого фонду як джерела коштів для придбання активів не слід ставитися
буквально (подібна помилка особливо поширена серед не бухгалтерів) – активи
найчастіше придбаваються у тому разі, коли у підприємства є в достатньому
обсязі вільні грошові ресурси, а не тому, що створено якийсь фонд. Не
випадково багато які підприємства уже не поспішають створювати
різноманітних фондів, а акумулюють їх у вигляді нерозподіленого прибутку; до
речі, подібна практика звичайна у більшості економічно розвинутих країн.
Отже, під фінансовими ресурсами на сьогодні слід розуміти сукупність усіх
грошових ресурсів, які надійшли на підприємство за певний період або на певну
дату у процесі реалізації продукції (товарів, робіт, послуг – операційна
діяльність), основних і оборотних засобів (інвестиційна діяльність) і видачі
зобов’язань (майнових і боргових – фінансова діяльність). Ми дотримуємося ідеї
прив’язування фінансових ресурсів саме до певної дати. Коли ми говоримо про
фінансові ресурси, то маємо на увазі сукупність грошових ресурсів, які
підприємство змогло залучити й утримати ця сукупність набуває форми
капіталу. Щоб виявити цю сукупність і її склад, достатньо поглянути у пасив
балансу, складеного на цю дату. Підсумок пасиву дасть нам загальну суму
фінансових ресурсів, а його статті відобразять нам їхній склад. Пасив
відображає сформовані в минулому фінансові ресурси, які матеріалізовані в
активі.
Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів
підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та
забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань

10

фінансів цих структур. За умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для
підвищення ринкової вартості підприємства, що залежить від чистої
рентабельності власних коштів та норми розподілу на дивіденди. Тому
методики, прийняті в світовій практиці щодо оптимізації структури фінансових
ресурсів підприємства, можуть бути реалізовані лише за наявності розвинутого
ринку цінних паперів та статистики про нього. В Україні питома вага
акціонерних товариств, які реалізують власні цінні папери на фондовому ринку,
поки що незначна, проте сам механізм оптимізації фінансових ресурсів в умовах
їхнього дефіциту становить певний інтерес. Будь-яке підприємство для
фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке
залежить від періоду обігу активів та відповідних їм пасивів. Активи й пасиви
підприємницьких структур за строками обігу можна поділити на коротко- та
довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з
витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума
коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових
ресурсів, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті
передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок
довгострокових пасивів, а основні та прирівняні до них засоби фінансуються за
рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума
витрат щодо залучення коштів. Функціонування ринкової економічної системи в
Україні можливе за умови зростання ефективності використання фінансових
ресурсів. У сучасних умовах фінанси підприємств є складовою фінансової
системи держави. Проте це порівняно самостійна й особлива сфера фінансових
відносин, яка має свою специфіку і принципи функціонування. Фінанси
виступають самостійним об’єктом товарного обігу. У загальному випадку поза
залежністю від організаційно-правових типів і форм власності джерелами
формування майна будь-якого підприємства є власні і позикові ресурси. У
цілому інформація про розмір власних джерел подана в І розділі пасиву балансу.
До них, у першу чергу, відносяться:
• статутний капітал – вартісний відбиток сукупного внеску засновників
(власників) у майно підприємства при його створенні. Розмір статутного

11

капіталу визначається установчими документами і може бути змінений тільки за
рішенням засновників підприємства і внесенню відповідних змін в установчі
документи.
• резервний фонд – джерело власних ресурсів, створюваний
підприємством, відповідно до законодавства, шляхом відрахувань від прибутку.
Резервний фонд має строго цільове призначення – використовується на виплату
прибутків засновникам при відсутності або недостатності прибутку звітного
року, на покриття збитків підприємства за звітний рік і ін.
• фонди спеціального призначення – джерела власних ресурсів
підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в
розпорядженні підприємства.
• нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, що не була
розподілена підприємством за станом на дату упорядкування звіту.

1.2. Класифікація джерел формування фінансових ресурсів

Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається
сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях
цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого
імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного
бухгалтерського балансу, на якому значиться майно підприємства.
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій
основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків,
залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл
прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на
цілі розвитку підприємства.
На думку А.М. Подцєрьогіна структура власного капіталу може бути
зображена так (Рис. 1.1.).

12

Рис. 1.1 – Структура власного капіталу
У ринковій економіці акціонерна форма власності переважає над іншими і
має деякі особливості формування власних фінансових ресурсів, що полягають у
їхній структурі.
Можна виділити три основних джерела:
акціонерний капітал;
фонди власних коштів;
нерозподілений прибуток.
Таким чином, фінансування господарської діяльності акціонерних
товариств із зовнішніх джерел (зовнішнє фінансування) здійснюється за рахунок
позик та емісії облігацій підприємства.
Іншим видом фінансування є внутрішнє – за рахунок нерозподіленого
прибутку та фондів власних коштів. Так, наявність достатнього обсягу власних
коштів може забезпечувати розвиток підприємства та свідчити про наміри
акціонерів розподіляти ризики, пов’язані з діяльністю підприємства. Високий
рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів
позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними суб’єктами
господарювання.
Тобто, джерела формування власних фінансових ресурсів поділяються на
внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх джерел відносяться:
- статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників
або засновників);
- виручка від реалізації;
- чистий прибуток підприємства;
- резерви, накопичені підприємством
- амортизаційні відрахування
До зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів

13

відносяться:
- залучення підприємством додаткового пайового або акціонерного
капіталу
- безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога виявляється
лише окремим державним підприємствам різного рівня).
- безкоштовно передані підприємству матеріальні і нематеріальні активи,
що включаються до складу його балансу
Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів
підприємства показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2 – Схема основних джерел формування власних фінансових ресурсів
підприємства

14

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового
забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків
засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це
найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні
засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно – правової
форми підприємства. На діючому підприємстві власний капітал має певні
основні форми (рис. 1.3).
Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу
підприємства, Інвестовану у формування його активів для початку здійснення
господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для
підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм
(акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю)
мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.
Рис. 1.3 – Форми функціонування власного капіталу підприємства

Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного
капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його
господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу
визначається установчими документами. Формування резервного фонду
здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір
відрахувань прибутку в резервний фонд реіулюється законодавством).
Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано
сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових
витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний

15

фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд
розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих
фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми
документами підприємства. Нерозподілений прибуток характеризує частину
прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не
використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й
персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток
виробництва. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за
майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати
їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в
першому розділі пасиву балансу. Управління власним капіталом пов’язане не
тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його
частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують
майбутній розвиток підприємства.
Власний капітал формується за рахунок також зовнішніх та внутрішніх
джерел (Рис. 1.4).

Рис. 1.4 – Джерела формування власного капіталу

При створенні підприємства статутний капітал направляється на
придбання основних фондів і формування оборотних ресурсів у розмірах,
необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності,

16

вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є
важливим чинником при утворенні прибутку.
Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі
якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після
реалізації продукції вона приймає грошову форму – форму виручки від
реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок
підприємства. Виручка – це ще не прибуток, але джерело відшкодування
витрачених на виробництво продукції ресурсів та формування грошових фондів
і фінансових резервів підприємства. В результаті використання виручки з неї
виділяються якісно різні складові частини створеної вартості. Насамперед це
пов’язано з формуванням амортизаційного фонду, що утворюється у вигляді
амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і
нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою
утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і
надходження виручки. Оскільки матеріальну основу утворюваного товару
складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати,
їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами: зносом основних
виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати
підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До
надходження виручки ці витрати фінансуються за рахунок оборотних ресурсів
підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після
надходження виручки від реалізації товарів оборотні ресурси відновляються, а
понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити
отриманий від реалізації продукції виручку і зроблені витрати. Зміст
інвестування ресурсів у виробництво продукції відображається в одержанні
чистого прибутку , і якщо виручка перевищує собівартість, то підприємство
одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства – це
багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її
використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції

17

розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи
розвитку підприємства. Прибуток від реалізації продукції – представляє собою
різницю між виручкою від реалізації продукції без податку на додану вартість,
акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію,
включених у собівартість продукції. Виручка від реалізації продукції
визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках – по мірі
надходження фінансових ресурсів за товари на рахунки у банки, а при
розрахунках готівкою – по надходженням ресурсів у касу), або по мірі
відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів.
Метод визначення виручки від реалізації продукції визначається
підприємством на довгостроковий період виходячи з умов господарювання і
укладених договорів. В галузях товарного обігу (торгівля, громадське
харчування, заготівля) замість категорії «виручка від реалізації продукції»
використовується категорія «товарооборот». Зміст товарообороту становлять
економічні відносини , пов’язані з обміном грошових доходів на товари в
порядку купівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість
терміна «виторг» термін «валовий доход». Прибуток від іншої реалізації –
представляє собою прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого
майна господарюючого суб’єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д.
Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від
реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від
реалізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною
ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому
залишкова вартість майна застосовується до основних фондів, нематеріальних
активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова вартість – це
балансова вартість за мінусом зносу. Доходи від позареалізаційних операцій
включають:
• доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших
господарюючих суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим
цінним паперам, що належать господарюючому суб’єкту;
• доходи від здачі майна в оренду;

18

• доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
• присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види
санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від
відшкодування спричинених збитків;
• прибуток минулих років, виявлений у звітному році;
• позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в
іноземній валюті;
• суми ресурсів, отримані безоплатно від інших підприємств при
відсутності спільної діяльності;
• інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом
і реалізацією продукції;
Загальний прибуток – представляє собою суму прибутків від реалізації
продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за
вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від дольової
участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам
оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно
відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу. Господарюючий
суб’єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не
передбачене статутом. Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок
припинення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованості. Він
є обов’язковим для акціонерного товариства, кооперативу, підприємства з
іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують до резервного
фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і
номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує
номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або
розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість.
Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату
процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку
недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного
фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення
розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше

19

25% статутного фонду, а для акціонерного товариства – не менше 15%. Фонди
нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального призначення.
Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд
нагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб’єкта,
акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі
основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає
зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних
засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна
господарюючого суб’єкта не зачіпають фонд нагромадження. Фонд споживання
представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого
для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню
колективу. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в
грошовій і натуральній формах:
• суми, нараховані на оплату праці;
• доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно
господарюючого суб’єкта, нараховані до виплат робітникам;
• сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних
пільг;
Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату
знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену
продукцію з наступним нагромадженням ресурсів для відтворення основних
засобів [37, с.269].
Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу
основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при
вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних
фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація
нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є
елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і
відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні
відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких
істотно впливає на економіку підприємства. Практика свідчить, що висока

20

питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує конкуренто-
спроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує можливості
підвищення економічного рівня розвитку підприємства. З іншого боку, знижена
питома вага відрахувань продовжує строк обігу засобів, вкладених у придбання
основних фондів, і, як наслідок, знижує конкурентоспроможність продукції,
призводить до втрати позицій підприємства на ринку.
Все майно, яке підлягає амортизації об’єднано в чотири категорії:
1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої;
2) транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі,
офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти;
інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини
для автоматичної обробки інформації;
3) інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;
4) нематеріальні активи;
Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової
вартості кожної з груп основних фондів на початку звітного періоду в таких
розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому проводиться
щоквартальна індексація при інфляції понад 102,5% [36, с. 148]. Але з 01.01.04
р. згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” на
підприємствах повинні застосовувати наступні квартальні норми амортизації
основних фондів при розрахунку амортизаційних відрахувань: 1-а група – 2% ;
2-а група – 10%; 3-я група – 6%; 4-та група – 15% [42, с. 7]. У відношенні до
нематеріальних активів амортизаційні відрахування відбуваються рівними
частками на протязі строку існування цих активів. У випадку якщо строк
використання активів встановити неможливо, строк амортизації встановлюється
на десять років. Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом
кругообігу ресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних
фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.
Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому
призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

21

Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати відтворення
основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від
амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні
підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що
визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між
підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на
нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на
його виробничий і науково – технічний розвиток, формування фінансових
активів – придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших
підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на нагромадження,
направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку
використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові
відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на
підприємстві. У сучасних умовах господарювання розподіл і використання
амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди
супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний
фонд як такий не формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у
фонди спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це
не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання
фінансових ресурсів підприємства. Оскільки фінанси підприємства як відносини
є частиною економічних відносин, що виникають у процесі господарської
діяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської
діяльності підприємств. Виходячи із цього, принципи організації фінансів
можна сформулювати в такий спосіб: самостійність в області фінансової
діяльності, самофінансування, зацікавленість у результатах фінансово –
господарської діяльності, відповідальність за її результати, контроль за
фінансово-господарською діяльністю підприємства. Самофінансування –
обов’язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах
ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по
виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної бази підприємства.

22

Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати
за рахунок власних джерел. При тимчасовій недостатності в ресурсах потреба в
них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і
комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові
банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення. Господарська
діяльність підприємства нерозривно пов’язана з його фінансовою діяльністю.
Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до
виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами,
інвестуючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку. Принцип
самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що
випускають необхідну споживачу продукцію з високими витратами на її
виробництво й забезпечуючих недостатній рівень рентабельності по різних
об'єктивних причинах. До них відносяться підприємства житлово-комунального
господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші
підприємства, що одержують асигнування з бюджету. Те ж характерно і для
підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може
вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок ресурсів, отриманих від
реалізації продукції, тому для цього існують інші джерела фінансових ресурсів,
а звідси і шляхи їх використання. Фінансові ресурси підприємства, що
спрямовуються на його розвиток, формуються не тільки за рахунок
амортизаційних відрахувань; прибутку, одержуваної від усіх видів
господарської і фінансової діяльності але й від:
• додаткових пайових внесків учасників у товариствах;
• ресурсів, одержуваних від випуску облігацій;
• ресурсів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в
акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;
• інших законних джерел (наприклад, добровільних безоплатних внесків
підприємств, організацій, громадян).
Ресурси, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери
представляють собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі
відокремлених документів або записів на рахунках. До них відносяться акції,

23

облігації, векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін. Пайовий внесок –
представляє собою суму грошового внеску, сплачену юридичною або фізичною
особою при вступі до спільного підприємництва. Пайовий внесок є
обов’язковим для вступу до товариства з обмеженою відповідальністю,
змішаного товариства, спільного українсько-іноземного товариства. Він
вноситься: грошовими ресурсами; шляхом передачі у власність підприємства
майна і інших матеріальних цінностей, прав користування землею, водою і
іншими природними ресурсами; майнових прав (в тому числі на використання
винаходів, «ноу-хау»); шляхом представлення майна у користування
господарюючого суб’єкта без відшкодування на протязі деякого проміжку часу
витрат володаря (на утримання, ремонт, амортизацію будівель, приміщень,
обладнання, інструментів, транспорту); шляхом відрахувань від заробітної
плати робітників на протязі деякого проміжку часу. До джерел фінансових
ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок
благодійних внесків (меценатство), страхових внесків, від продажу закладеного
майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор – це юридична або
фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство – це двосторонній
процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор –
деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку
кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від
профінансованого ним заходу.

1.3. Етапи управління формуванням фінансових ресурсів підприємства

Основу управління власним капіталом підприємства становить
управління формуванням його власних фінансових ресурсів. В цілях
забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві
розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика, що направлена на
залучення власних фінансових ресурсів із різних джерел згідно потреб його
розвитку у майбутньому періоді. Політика формування власних фінансових

24

ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії
підприємства, яка полягає у забезпеченні необхідного рівня самофінансування
його виробничого розвитку. Розробка політики формування власних фінансових
ресурсів підприємства здійснюється за наступними основними етапами (рис.
1.5).

Рис. 1.5 – Основні етапи управління формуванням власних фінансових
ресурсів підприємства
Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів підприємства у
попередньому періоді є виявлення потенціалу формування власних фінансових
ресурсів і його відповідності до темпів розвитку підприємства.
На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування
власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу
темпам приросту активів та обсягу продукції підприємства, що реалізується,
динаміка питомої ваги власних ресурсів у передплановому періоді. На другому
етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів.

25

У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх та внутрішніх джерел
формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного
капіталу за рахунок різних джерел. На третьому етапі аналізу оцінюється
достатність власних фінансових ресурсів, що сформувалися на підприємстві у
передплановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник „коефіцієнт
самофінансування розвитку підприємства”. Його динаміка відображає
тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими
ресурсами. Загальна потреба у власних фінансових ресурсах охоплює необхідну
суму власних фінансових ресурсів, що формуються як за рахунок внутрішніх,
так і за рахунок зовнішніх джерел.
Оцінка вартості залучення власного капіталу проводиться в розрізі
основних елементів власного капіталу, що формується за рахунок внутрішніх і
зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських
рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних
фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.
До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових
ресурсів, повинні бути реалізовані усі можливості їх формування за рахунок
внутрішніх джерел. Так як основними внутрішніми джерелами формування
власних фінансових ресурсів підприємства, що плануються, є сума чистого
прибутку та амортизаційних відрахувань, то у першу чергу варто в процесі
планування цих показників передбачити можливості їх росту за рахунок різних
резервів. Метод прискореної амортизації активної частини основних засобів
збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок цього
джерела. Однак слід мати на увазі, що ріст суми амортизаційних відрахувань в
процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних засобів
призводить до певного зменшення суми чистого прибутку. Тому при пошуку
резервів росту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел слід
виходити із необхідності максимізації їх сукупної суми. Обсяг залучення
власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їх
частину, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел
фінансування. Якщо сума залучених за рахунок внутрішніх джерел власних

26

фінансових ресурсів забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то
в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.
Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за
рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового
пайового капіталу (власників, або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або
за рахунок інших джерел. Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і
зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів базується на наступних
критеріях:
а) забезпеченні мінімальної сукупності вартості залучення власних
фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за
рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує заплановану вартість залучення
позичених коштів, то від такого формування власних фінансових ресурсів варто
відмовитись;
б) забезпеченні збереження керування підприємством його засновниками.
Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх
інвесторів може призвести до втрати такої керованості.
Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових
ресурсів пов’язана з вирішенням наступних основних задач:
забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з
урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;
формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної
політики) підприємства;
формуванням та ефективним здійсненням політики додаткової емісії
акцій (емісійної політики) чи залучення додаткового пайового капіталу.
Політика управління власним капіталом являє собою частину загальної
фінансової стратегії підприємства (товариства), яка зводиться до забезпечення
його виробничо-комерційної діяльності. Трансформація економічних відносин
на сучасному етапі розвитку економіки потребує значних грошових вкладень,
тому кожен суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання збільшення
свого капіталу, його ефективного інвестування і реінвестування. Вибір варіантів
і шляхів залучення капіталу має відмінності залежно від сфер діяльності,

27

організаційно-правової форми підприємства. Крім того, на прийняття рішень
щодо управління власним капіталом впливають як фактори зовнішнього
середовища, так і внутрішні характеристики підприємства і підходи власників і
менеджерів (одна компанія вибирає метод збільшення капіталу через емісію
акцій і облігацій, друга ~ залученням позичкового капіталу, третя – вибирає
політику внутрішнього фінансування, мобілізуючи резерви і реінвестуючи
більшу частину прибутку, і т. д.). Певний вплив на прийняття рішень,
пов’язаних із формуванням капіталу, має структура власності компанії
(зовнішні і внутрішні власники, співвідношення учасників власного і
позичкового капіталу), фінансова інфраструктура (ступінь розвинутості
фондового ринку), правова система (захищеність інвесторів, законодавча база
про банкрутство). Сутність політики управління щодо забезпечення капіталом
функціонування компанії і виплат засновникам і власникам капіталу (власного і
позичкового) зводиться до вирішення таких питань:
- вибір між джерелами формування капіталу (власні і позичкові кошти).
Принциповою рисою позичкових коштів є їх повернення в установлений строк з
урахуванням плати за користування (процент);
- вибір схеми мінімізації податкових платежів;
- вибір форми залучення зовнішніх джерел фінансування (з фіксованим
або плаваючими процентами за позичкові кошти, конвертованих активів,
похідних) і забезпечення їх привабливості на фінансових ринках;
- дивідендної політики, схем виплат власникам капіталу підприємства і
пропорції між реінвестованим прибутком і прибутком, який сплачується
власникам.
Політика управління складовими власного капіталу підприємство може
здійснюватися в такій послідовності:
- аналіз формування загального обсягу власного капіталу в
передплановому періоді. На даному етапі вивчається відповідність темпів

28
приросту власного капіталу активам і обсягу виробленої (реалізованої)
продукції;
- вивчається співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами
формування власного капіталу;
- оцінюється достатність власного капіталу у звітному періоді.
Критерієм такої оцінки може бути показник «коефіцієнт самофінансування
розвитку підприємства»;
- визначається загальна потреба у власному капіталі в плановому
періоді;
- у розрізі основних елементів власного капіталу оцінюється вартість
власного капіталу. Результати цієї оцінки є основою розроблення
управлінських рішень щодо вибору джерел формування власного капіталу,
які б забезпечили його приріст;
- забезпечення загального обсягу власного капіталу в плановому
періоді може бути досягнуто за рахунок залучення додаткового пайового
капіталу або додаткової емісії акцій чи за рахунок інших джерел;
- оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел
формування власного капіталу. При цьому доцільно враховувати, що вартість
залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел не повинна
перевищувати планову вартість залучення позичкових коштів. Крім того,
зростання додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок
сторонніх інвесторів може негативно вплинути на процес управління
підприємством першими його засновниками.

1.4 Формування фінансових ресурсів в розвинутих державах

Обіг фінансових активів відображає рівень економічного розвитку
країни, тому тісно взаємопов’язаний із процесами інтеграції виробничої та
фінансової систем. Водночас становлення національної економіки кожної

29
країни має особливості, що суттєво впливають на структуру РФК. Саме у
США і Великій
Британії розвиток інститутів спільного інвестування сприяв
поступовому зниженню впливу банківського сектору, а обсяги ринків акцій
стали перевершувати обсяги операцій ринків державних і корпоративних
облігацій. Порівняно зі США та Європою стриманішим є ставлення до
активізації обігу фінансових активів у Японії, де традиційно зберігається
висока норма заощаджень населення. Оскільки Україна обрала європейську
модель розвитку, то доцільно розглянути інструменти сфери фінансових
послуг [53, с. 90], подані нарис. 1.6.

Рис. 1.6 – Схема ринку інвестиційних послуг у Європейському Союзі

Загалом у Європейському Союзі ринок включає наступні інвестиційні
послуги: 1) цінні папери, що підлягають обігу, та інвестиційні сертифікати; 2)
інструменти грошового ринку; 3) строкові контракти (ф’ючерси) та інші
інструменти, що передбачають грошову форму оплати; 4) відсоткові строкові
контракти (форварди); 5) строкові контракти на обмін (на певну дату в
майбутньому) при залежності ціни від процентної ставки, валютного курсу
чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи); 6) опціони, що
надають право на купівлю чи продаж будь-якого зі зазначених інструментів,
у т. ч. тих, що передбачають грошову форму оплати, наприклад, курсових і
відсоткові опціонів. Зокрема, до цінних паперів належать: акції та подібні

30
цінні папери; облігації й інші боргові зобов’язання; будь-які цінні папери, що
підлягають обігу і дають право придбати перераховані цінні папери шляхом
передплати чи обміну, крім технічних документів та деривативів небіржового
походження.
В Україні у процесі адаптації законодавства до європейських
стандартів, у сфері господарювання використовують такі види цінних
паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації
місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні
сертифікати, векселі та інші цінні папери, передбачені законодавчими
актами. До основних характеристик цих цінних паперів можна віднести
стандартизованість, обіговість і серійність. Отже, на фінансовому ринку за
призначенням є в обігу наступні фінансові інструменти: інструменти
власності (прості акції, привілейовані акції), інструменти позики
(інструменти боргу (облігації, ощадні сертифікати, казначейські
зобов’язання, векселі та інші), кредитні інструменти) й похідні фінансові
інструменти. Зокрема, акцією визнають цінний папір без встановленого
терміну обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного
товариства, підтверджує членство в цьому товаристві та право на участь в
управлінні ним, дає право її власникові на отримання частини прибутку у
вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі при ліквідації товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими і простими.
Розширення функціонування акціонерної форми діяльності підприємств
зумовлює зростання фінансового капіталу в процесі подальших емісій цінних
паперів, а також за рахунок можливості підвищення курсів акцій. Т.
Владігеров зауважив, що «нагромадження фіктивного капіталу сприяє
зростанню фінансового капіталу» [134, с. 7]. Відповідно облігація – це цінний
папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує
зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в
передбачений у ньому термін із виплатою фіксованого відсотка. В обігу
перебувають два основних типи облігацій: процентні та безпроцентні.

31
Загалом суб’єкти господарювання використовують згадані цінні папери для
поточних операцій (розрахунків), отримання інвестиційного доходу і
залучення капіталу.
Важливо зазначити, що належне місце в економічному процесі зайняв
вексель – письмове боргове зобов’язання встановленої форми, який дає його
власникові (векселедержателеві) право вимагати від позичальника
(векселедавця) сплати у вказаний термін зазначеної суми грошей. Сучасне
вексельне право формувалося поступово, враховуючи досвід, нагромаджений
упродовж багатьох століть, оскільки векселі почали використовувати зі
середини XII ст. у Південній Італії. У світовій фінансовій практиці багато
угод здійснюють за допомогою залучення саме векселів, зокрема, у торгівлі –
90% товарних угод, проте є й певні розбіжності в умовах їхнього
використання як між сферами економіки, так і між країнами. Підписання
міжнародних угод і протоколів про спільну діяльність у сфері міжнародного
приватного вексельного права сприяє врегулюванню правових проблем у
товарному обігу між країнами, що мають різні законодавчі положення.
Вважають, що вексельний обіг можна успішно використовувати як засіб
конкурентної боротьби. Відповідно ширше використання векселів в умовах
кризових ситуацій зумовлене економічною доцільністю, оскільки банки
значно зменшують обсяги активних операцій кредитування суб’єктів
господарювання. Загалом, вексельні відносини доволі завуальовані –
взаємозобов ’ язання не оголошують, вони «приховані від сторонніх
спостерігачів», тому зручні з огляду безпеки і конфіденційності.
Процес глобалізації економіки сприяв розвитку міжнародного ринку
цінних паперів. В. Мусатов у праці «Міжнародна міграція фіктивного
капіталу» зазначив, що функціонування фінансового капіталу тісно
переплетене з «інтернаціоналізацією фіктивного капіталу – основою системи
панування, яку створює фінансовий капітал» [31, с. 3-4]. При цьому на
початковому етапі відбувається перерозподіл надмірно нагромадженого
капіталу в промислово розвинених країнах. Тому залучення в обіг євроакцій

32
та єврообліґацій сприяло прискоренню розвитку світового фінансового
ринку. Оскільки національні ринки фінансових активів функціонують у
тісному взаємозв’язку, то випуск єврообліґацій сприяє переплетенню ринків і
формуванню структур первинного і вторинного ринків єврообліґацій, що
розвиваються паралельно. Так, на ринку єврообліґацій Інвестори залучають
50-65% облігаційних позик (до речі, ще у 1980-х рр. на цьому ринку доволі
успішно конкурували європейські банки, а з 2007 р. – Центральний
Європейський Банк). Типовим прикладом залучення нових джерел
фінансування є створення ринку середньотермінових єврокредитів, який
доповнює ринки короткотермінових єврокредитів для європозик. Зокрема,
середньотерміновий кредит рол-овер видають на 3-6 місяців і передбачають
періодичне поновлення угоди впродовж 8-10 років із оплатою за плаваючою
відсотковою ставкою. Вагомим доповненням є відновлювані передплатні
привілеї, за яким позику можна відновлювати кілька разів у межах
визначеного терміну, а також метод фінансування шляхом «відкриття
пакетів», у якому поєднані єврокредитування, закордонні емісії облігацій,
інші види надання позик. Банки включають єврокредити у систему
проектного фінансування, яке стосується потужних об’єктів (виробництв і
технологій), що передбачає погашення кредиту з прибутків новозбудованих
підприємств.
Загалом же багато похідних цінних паперів є продуктами фінансової
інженерії (financial engineering), яка становить процес створення й розробки
цінних паперів із певними властивостями, що задовольняють потреби
інвесторів. З цієї точки зору цінні папери доцільно розглядати як сукупність
(різні можливості ризиків) грошових надходжень, котру можна
диверсифікувати відповідно до потреб торговців цінними паперами і
розвитку світової мережі Інтернет. «Інженерні» розробки нових фінансових
продуктів дають змогу створювати цінні папери з передбачуваними
показниками ризику. При цьому фінансова інженерія спирається на
розпакування цінних паперів (unbunling), тобто на поділ грошових

33
надходжень від одного цінного паперу для створення кількох нових цінних
паперів. Використовують також пакування цінних паперів (bundling) –
об’єднання різних видів цінних паперів у один комбінований цінний папір. К.
Уолш зауважив, що поняття «фінансова інженерія» протягом останнього часу
набуло неабиякої популярності, його особливо часто застосовують у схемах,
які дають змогу підвищити прибуток акціонерів за умов незмінного прибутку
компанії [59, с. 190].
Зв’язки національних ринків фінансових активів зі світовою
економікою «являються у взаємозв’язку провідних країн, тому
реорганізація механізму торгівлі цінними паперами зумовлена й
розширенням комерційних операцій у світовій мережі Інтернет. Крім
Інтернет-трейдерів – «електронних трейдерів» – у мережі Інтернет діють
інвестиційні банки: Wit Capital (Wit Capital, який ; створив Ендрю Кляйн,
ще у 1995 р. вперше розмістив в Інтернеті цінні папери пивоварної
компанії), Е* Offering, W. R. Hambrecht. Відомі інвестиційні банки
пропонують первісне розміщення акцій (IPOs) в Інтернеті за допомогою
електронних брокерських операцій». Проте онлайнові інвестори не
поспішають купувати IPOs і зважено підходять до пропозицій. Отже,
відкритим «лишається питання, чи стануть онлайнові інвестори настільки ж
надійними покупцями IPOs-акцій, як інституційні інвестори.
Саме тому структура ринку фінансового капіталу включає
організаційно- правові форми, що опосередковують фінансові відносини,
тобто це є сукупність систем та установ для обслуговування даного ринку.
На нашу думку, структуру ринку фінансового капіталу можна розглядати як
у вузькому, так і широкому сенсі. У вузькому сенсі основними учасниками
(суб’єктами) ринку фінансового капіталу є виробничі структури та фінансові
установи, а у широкому сенсі повніше й адекватніше сучасну структуру
даного ринку можна схематично зобразити наступним чином (рис. 1.7).

34

Рис. 1.7 – Структура ринку фінансового капіталу

Таким чином, активізація операцій із фінансовими активами у
результаті розвитку електронної інженерії та зростання обсягів емісії і
розміщення цінних паперів сприяє становленню інтегрованих фінансових
ринків. З одного боку, міжнародний обіг цінних паперів – це доволі складна
технічна процедура, що залежить від багатьох факторів і тенденцій розвитку
світової економіки. Тому фінансові установи, які набули достатній досвід
роботи на національному ринку цінних паперів і є фінансово потужними,
хоча не мають практики міжнародної діяльності, можуть зазнати суттєвих

35
зовнішньоекономічних збитків. З іншого боку, новітні фінансові технології
дають змогу з допомогою похідних фондових інструментів управляти
наявними ризиками без традиційних обмежень у часі, просторі та
інформаційному забезпеченні (відкритості й публічності інформації*). Ці
тенденції слід враховувати при узгодженні регуляторної політики на
вітчизняному фінансовому ринку для і запобігання можливим кризовим
ситуаціям.
Від узгодженості взаємозв’язків учасників ринку (насамперед
держави), виробничих структур та фінансових установ залежить
забезпечення доступності, швидкості обігу й зручності у використанні
фінансового капіталу з метою отримання прибутку. Учасниками РФК є
фінансові установи – оператори ринків фінансових послуг. Загалом до ринків
фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських,
страхових та інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами й інших
видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Відповідно, до
фінансових послуг відносять наступні: торгівлю цінними паперами,
довірче управління фінансовими активами, послуги у сфері страхування та
накопичувального пенсійного забезпечення, фінансовий лізинг, факторинг,
залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їхнього
повернення, надання коштів у позику (в т. ч. на умовах фінансового кредиту),
надання гарантій та поручництв, кліринг й інші форми забезпечення
розрахунків. Оскільки фінансові установи, віднесені до посередників,
одночасно можуть мати статус емітентів фінансових активів та інвесторів, то
вони взаємодіють майже з усіма учасниками інфраструктури: біржами,
позабіржовими системами, депозитаріями, кліринговими центрами,
реєстраторами, аудиторами, консалтинговими фірмами і рейтинґовими
агентствами.
За результатами дослідження теоретичних основ формування
фінансових ресурсів суб’єктів господарювання на основі багатостороннього
системного підходу можна зробити наступні висновки.

36
Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів
підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та
забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань
фінансів цих структур. За умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для
підвищення ринкової вартості підприємства, що залежить від чистої
рентабельності власних коштів та норми розподілу на дивіденди.
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій
основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його
прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської
діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності,
їхнє використання на цілі розвитку підприємства.
Таким чином, фінансування господарської діяльності акціонерних
товариств із зовнішніх джерел (зовнішнє фінансування) здійснюється за
рахунок позик та емісії облігацій підприємства.
Іншим видом фінансування є внутрішнє – за рахунок нерозподіленого
прибутку та фондів власних коштів. Так, наявність достатнього обсягу
власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства та свідчити про
наміри акціонерів розподіляти ризики, пов’язані з діяльністю підприємства.
Високий рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових
ресурсів позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними
суб’єктами господарювання.
Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою
частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у
забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого
розвитку. Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів
підприємства у попередньому періоді є виявлення потенціалу формування
власних фінансових ресурсів і його відповідності до темпів розвитку
підприємства.

37
РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА РИНКУ
ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

2.1. Організаційно-правові засади формування фінансових ресурсів
промислових підприємств

У процесі дослідження різних етапів становлення та функціонування
ринку фінансового капіталу в межах світового процесу суспільного
відтворення важливо застосувати поступальний історичний підхід з
урахуванням особливостей розвитку економічної системи держави.
Фінансовий капітал поступово розширював сферу свого функціонування і
став матеріальним важелем діяльності багатьох державних і приватних
суб’єктів господарювання, тому дана проблематика не є породженням
сучасної економічної думки, а має глибокі історичні корені.
Необхідно підкреслити, що у 1990-х рр. в Україні на ринку
фінансового капіталу вирішувалися наступні основні завдання: 1)
оздоровлення фінансового стану господарського комплексу (реформа
податкової системи, сприяння зростанню рентабельності підприємств); 2)
спрямування фінансової політики на подолання інфляції (регулювання
грошових нагромаджень суб’єктів господарювання, домогосподарств і
заощаджень населення); 3) становлення інституту фінансового
посередництва. Особливу увагу приділяли здійсненню заходів, спрямованих
на економіко-правове та інституційне забезпечення функціонування ринку
фінансового капіталу (таблиця 2.1).
Варто зауважити, що хоча законодавство з питань функціонування
ринку фінансового капіталу вдосконалюють уже понад п’ятнадцять років,
фактично структурована нормативна база стосовно різних аспектів діяльності
його учасників сформувалася лише у 2006-2009 рр.
Важливо зазначити, що історично ринок фінансового капіталу – це
складна система взаємозв’язків потужних фінансових установ із

38
нефінансовими корпораціями, тому економічно закономірною є
взаємозалежність держави і фінансової індустрії. М. Туган-Барановський
зауважив, що дедалі більше об'єднання капіталу в господарські організації
«викликає деякі хворобливі явища, до котрих не повинна байдуже ставитися
суспільна влада» [41, с. 140].
Таблиця 2.1 – Особливості становлення фінансових ресурсів
1992-1998 рр. 1999-2005 рр. 2005-2020 рр.
Державні установи
Перехід до нових принципів Фінансування дефіциту бюджету Розширення дохідної
формування державного шляхом залучення зовнішніх частини бюджету. До-
бюджету. Збільшення дефі-кредитів і випуску ОВДП. сягнення профіциту
циту бюджету і звуження до-Активізація антиінф- ляційної бюджету. Забезпечення
хідної частини державного політики. Досягнення стабільного обслугову-
бюджету. Фінансування де-макроекономічної фінансової вання зовнішнього боргу.
фіциту за рахунок грошової стабілізації згідно зі Підготовка і поетапне
емісії. Формування державних стандартними рекомендаціями проведення податкової
позабюджетних фондів. монетаристської політики. реформи.
Сектор нефінансових підприємств
Зниження рентабельності Державні заходи спрямовані на Оздоровлення фінансо-
виробництва. Зростання не- зниження рівня інфляції. Поси- вого стану суб’єктів
платежів, збиткових підпри-лення правового регулювання господарювання. Зни-
ємств, бартерних операцій. господарської діяльності. ження заборгованості й
Формування тіньової еконо- неплатежів, взаємозалі-
міки. ків.
Сектор фінансових установ
Залучення на фондовий ринок Зменшення кількості
Створення комерційних іноземних портфельних інвес-комерційних банків.
банків, ринків корпоративних і торів. Нарощування операцій з Зростання золотова-
державних цінних паперів. ОВДП. Введення НБУ нової лютних резервів НБУ.
Зростання фінансових пірамід. грошової одиниці – гривні. Формування і моніторинг
Інтеграція банківського і фінансового рин- КУ-
промислового капіталу. _______
Домашні господарства
Стабілізація рівня реальних до-Розширення економічної
Зниження реальних доходів і ходів населення. Індексація за-бази формування
купівельної спроможності робітної плати в бюджетних заощаджень у процесі
населення внаслідок лібера-установах і розміру державних поліпшення макроеко-
лізації цін та інфляції. пенсій. номічних показників.
Знецінення заощаджень на- Зростання довіри насе-
селення. Збільшення частки лення до банків.
заощаджень в іноземній валюті
(поза банківською системою).

Тому узгодження інтересів на різних фазах економічного розвитку

39
иризводить до відповідних змін у характері й напрямку економічних дій і
заходів державної влади. Слід підкреслити, що реальне державне
регулювання фінансової сфери та підприємництва в економічній теорії не
ігнорували ніколи, але трактували залежно від діючого соціально-
політичного ладу.
Загалом розвиток фінансового ринку залежить від дієвості політики
реального протекціонізму щодо національних суб’єктів господарювання.
Значною мірою система економічно-правових заходів, спрямованих на захист
фінансового капіталу, передбачає використання протекціонізму –
економічної політики держави, спрямованої на заохочення розвитку
національної економіки та обмеження впливу іноземної конкуренції.
У даному контексті державний механізм економічного регулювання
має сприяти запобіганню деформації об’єктивних ринкових процесів і
відносин, а також враховувати чинники, які спричиняють піднесення і спади
в економічному розвитку суспільства. Проте ринковій економіці властива
циклічність економічного розвитку, зумовлена, зокрема, монетарними
явищами; періодичними коливаннями обсягів виробництва і цін; впливом
науково-технічного прогресу й обсягів інвестицій, що загалом сприяє
створенню нових потужностей і зростанню зайнятості населення. Зокрема, Є.
Воробйов виділив наступні стадії економічного розвитку: традиційне
суспільство, стадія зрілості, стадія масового споживання, перехідне
суспільство, інформаційна стадія і стадія зрушення [42, с. 28-32]. Відповідно
економічні чинники (стадія економічного циклу розвитку країни, рівень
середньої норми прибутку на капітал, діюча система оподаткування суб’єктів
господарювання, конкуренція, рівень ризику) безпосередньо впливають на
динаміку руху фінансового капіталу в економічному просторі.
Із таких позицій політика державного регулювання макроекономічного
зростання проявляється і в короткотерміновому державному регулюванні
(спрямована на попередження наслідків можливих економічних криз,
контроль за циклічним характером розвитку економіки тощо), і в

40
довготерміновому державному регулюванні (вплив на процеси відтворення,
застосування прогнозування економічних та соціальних процесів).
Таким чином, економічні методи державного регулювання ринку
фінансового капіталу ґрунтовані на таких засадах: 1) визначення сфери
діяльності, де ефективніший безпосередній державний контроль (зокрема,
при впровадженні інноваційної моделі та перспективних цільових програм,
розробці національних стандартів згідно з нормами міжнародного права); 2)
«оптимізація взаємодії управлінських (адміністративних) та економічних
заходів державного регулювання національної економіки; 3) прогнозування
результатів прийнятих господарських рішень загальнодержавного значення.
Система регулювання ринку фінансового капіталу подана на рис. 2.1.

Рис. 2.1 – Система регулювання ринку фінансового капіталу

Відповідно до Концепції регулювання фінансового ринку України
передбачено наступні заходи щодо державної координації та нагляду:

41
відповідальність учасників системи обслуговування даного ринку перед
споживачами своїх послуг; створення умов для надання ефективних і
недорогих послуг із обробки інформації; пом’якшення основних ризиків у
системах обслуговування виконання угод щодо цінних паперів.
Для належної діяльності ринку фінансового капіталу слід обрати
відповідний критерій управління (принцип регулювання) і створити
інструменти управління (регулювання). Можна представити схему діяльності
ринку фінансового капіталу з урахуванням взаємозв’язку фінансового
капіталу підприємств, банківського капіталу, заощаджень і коштів населення
(фізичних осіб), коштів держави (бюджетних асигнувань, державних
інвестицій) та коштів міжнародних організацій на основі обробки експертних
оцінок при цільовому прогнозуванні ефективності діяльності ринку
фінансового капіталу.
Так, в основі графа (у корені дерева цілей) є ціль регулювання (мета
управління) – початковий (нульовий рівень); потім визначаємо напрями
діяльності (перший рівень), розгорнуті у піднапрями (другий та інші рівні)
конкретних заходів. У нашому випадку маємо наступний граф (фрагмент
дерева цілей) (рис. 2.2).

Рис. 2.2 – Фрагмент дерева цілей підвищення ефективності
функціонування ринку фінансового капіталу

Де: Х0 – підвищення ефективності функціонування ринку фінансового

42
капіталу; Х11 – поліпшення функціонування фінансового капіталу
підприємств; Х12 – поліпшення функціонування банківського капіталу; Х13 –
збільшення коштів і заощаджень населення; Х14 – нагромадження коштів
держави; Х15 – розширення співпраці з міжнародними фінансовими
організаціями; Х1
21 – встановлення раціонального співвідношення грошової
маси та обсягу виробництва і надання послуг; Х1
22 – збільшення обсягів
операцій на ринку цінних паперів; Х1
23 – встановлення обсягів продажу
готової продукції і надання послуг; Х2
21 – встановлення норм резервування
грошової маси; Х2
22 – регулювання обсягів надання кредитів; X2
23 – добір
учасників надання кредитів; Х3
21 – поліпшення інвестиційного клімату; Х3
22 –
регулювання відсоткових ставок; Х3
23 – надання податкових пільг; Х4
21 –
збільшення переліку цільових бюджетних асигнувань; Х4
22 – збільшення
обсягів бюджетних асигнувань; Х4
23 – надання податкових пільг галузям
пріоритетного розвитку; Х5
21 – надання державних гарантій іноземним
інвесторам; Х5
22 – отримання кредитів від міжнародних фінансових
організацій; Х5
23 – часткове або повне списання боргів за кредитами
міжнародних фінансових організацій.
Геополітичність вибору зумовлює важливість стратегії розвитку
держави в пошуку нової моделі та оптимізації форм регулювання ринку
фінансового капіталу залежно від політико-економічної ситуації, а відтак
варто акцентувати увагу на наступних аспектах:
По-перше, пряме державне втручання негативно впливає на
функціонування ринку фінансового капіталу, якщо воно недостатньо
економічно обґрунтовано. Проте зважена державна підтримка перманентно
здійснюваних заходів із націоналізації, денаціоналізації підприємств, санації
збиткових приватних підприємств, а також всебічна підтримка приватного
сектору сприяє розвитку економічних систем, а, отже, й розширенню сфери
функціонування фінансового капіталу. Зокрема, інколи держава завищує
компенсаційні виплати за приватну власність, яка підлягає націоналізації [26,
с. 45].

43
По-друге, держава у сфері грошово-кредитної політики використовує
різноманітні інструменти регулювання економіки: зміну банківських
облікових ставок, операції на відкритому ринку, обов’язкове резервування
для банківських установ тощо [30, с. 732- 33].
По-третє, проведення прогнозованої фінансової політики сприяє
запобіганню непередбачуваних наслідків процесу глобалізації. Зокрема, Д.
Іерваньов констатував, що відповідна політика урядів (у проведенні
протекціоністських заходів, заохоченні експорту, наданні субсидій) є
вирішальною, оскільки в умовах інтеграції країнам необхідно отримувати
(доступ до глобальних ресурсів, технологій і ринків, тому, перебуваючи в
ізоляції, уряди вже неспроможні ефективно усувати наслідки економічної
рецесії або підвищувати рівень зайнятості населення [43, с. 68].

2.2 Загальна характеристика ТОВ «Догмат Плюс»

На ТОВ «Догмат Плюс» ведеться замкнутий цикл лісового
господарства – від збору лісового насіння, вирощування лісових сіянців та
саджанців, посадка лісу, вирощування лісу та проведення рубок догляду за
лісом. Крім цього ведуться лісозаготівлі та переробка деревини.
ТОВ «Догмат Плюс» створене з метою організації ведення лісового
господарства, включаючи питання охорони та захисту лісів, охорони,
відтворення і раціонального використання державного мисливського фонду
на території мисливських угідь, закріплених за держлісгоспом.
На ТОВ «Догмат Плюс» на сьогоднішній день ведуться роботи по двом
видам діяльності:
лісове господарство
інша діяльність
До лісового господарства відносяться:
заготівля лісового насіння;

44
вирощування посадматеріалу;
садіння і вирощування лісу;
боротьба з шкідниками та хворобами лісу;
охорона лісу від пожеж;
проведення рубок догляду за лісом;
проведення інших видів рубок пов’язаних з веденням лісового
господарства, інші рубки та ліквідація захаращеності;
трелювання деревини на верхні склади;
проведення робіт по організації ведення мисливського господарства;
проведення робіт з контролю за додержанням правил
лісокористування, використання земель лісового фонду, за додержанням
виконання санітарних правил в лісах;
проведення рубок головного користування;
перевезення деревини та її відвантаження споживачам.
До іншої діяльності включають:
випуск продукції переробки деревини та інших товарів народного
споживання;
випуск продукції сільського та побічного користування;
надання різних видів послуг населенню;
У межах ТОВ «Догмат Плюс» щороку відбувається вирубка лісів, і
щороку ці вирубки засаджуються молодими деревцями. Щороку
заготовлюється приблизно 45,5 тис. m3 деревини на ТОВ «Догмат Плюс».
Враховуючи складний економічний стан в державі ринок споживачів
лісопродукції на внутрішньому ринку нестабільний.
В основному попитом користується деревина І – II сорту, якої в
лісосічному фонді незначна кількість. Переважна кількість в лісосічному
фонді держлісгоспу половники III сорту, будліс і дров’яна деревина.
Значна кількість пиловника хвойного і будлісу переробляється на брус
шпальний, який користується попитом. Користується попитом у споживачів і
ліс будівельний для кріпильних робіт.

45
Дубові пиловники в основному переробляються на експортні та
внутрішні пилозаготовки. Основними споживачами експортних пило-
заготовок являються фірми “ALEXIS Holzhandel Gmbh”, “1st Coast Dolfin
Treding”, “Madekor s.l.”, “General Impex”, тобто такі країни як Німеччина,
Бельгія, Іспанія та Австрія.
Підприємство виготовляє продукцію високої якості та широкого
асортименту. Це:
пилозаготовки дубові та хвойні на експорт та внутрішній ринок;
брус шпальний;
пиломатеріал необрізний та обрізний;
ліс будівельний;
стовпи для ліній зв’язку;
плінтус, налічник, обшивка;
реалізація садженців, ялинок.
ТОВ «Догмат Плюс» засноване на державній власності і
підпорядковане державному комітету лісового господарства України. За
лісорослинним районуванням територія ТОВ «Догмат Плюс» відноситься до
лісостепової зони. Клімат району в цілому помірно- континентальний з
відносно м'якою зимою та теплим літом. Район розміщення ТОВ «Догмат
Плюс» відноситься до сільськогосподарських районів області з відносно
розвиненою промисловістю.
Лісове господарство та лісозаготівлі в загальній економіці району
мають не велику питому вагу, але враховуючи низьку лісистість району, ТОВ
«Догмат Плюс» відіграє значну роль в забезпеченні місцевого населення та
підприємств паливом та деревиною. Ліси ТОВ «Догмат Плюс» представлені
окремими контурами зі значними відхиленнями за площею. Потреба в
деревині за рахунок лісів ТОВ «Догмат Плюс» в його зоні діяльності
забезпечується на 50%. Значення лісових сінокосів та пасовищ в кормовому
балансі району досить значне, не зважаючи на те, що вони складають 2,3 %
від загальної площі сінокісних угідь і пасовищ району розміщення ТОВ

46
«Догмат Плюс». З побічного користування важливе значення має
бджільництво.
Для народного господарства району розміщення ТОВ «Догмат Плюс»
велику роль відіграють захисні властивості лісу. Ліси захищають ґрунти від
розмивання та змиву, сприяють наповненню та збереженню вологи в ґрунті,
регулюють та покращують водний режим річок, впливають на клімат району
та урожайність прилягаючих полів. Одночасно з цим вони затримують та
фільтрують поступаючі потоки весняних вод, затримують тверді виноси,
перешкоджають замулюванню водосховищ.
Ліси мають важливу санітарно – гігієнічну та оздоровчу роль. В ряді
урочищ ТОВ «Догмат Плюс» розміщені оздоровчі заклади. Лісові урочища
являються місцями, де мешкає багато цінних видів тварин та птахів, і
служать угіддями приписних мисливських господарств.
Управління лісами ТОВ «Догмат Плюс» базується на принципі
виключної державної власності на ліси. Передані в розпорядження
підприємства засоби виробництва, що прийняли форму виробничих основних
та оборотних засобів, також як і їх продукція, не являються безпосередньо
виключною власністю держави. Підприємство розпоряджається переданою
йому державою власністю на свій розсуд але в той же час засоби
виробництва не являються тільки його власністю тому, що підприємство
вносить державі плату за користування виробничими фондами. Ліси, що
тимчасово передані у користування підприємства, залишаються об'єктом
виключно державної форми власності.
В лісовому господарстві, направленому головним чином на
вирощування деревини, в якості готового продукту виступають запаси
спілого лісу, які створювались на протязі тривалого часу, і тому забезпечення
відновлення лісових ресурсів при багаторічній тривалості виробничого циклу
вимагає загальнодержавної організації. На даний час організація управління
лісами побудована за галузевим територіально-виробничим принципом за
схемою, яка представлена нижче (рисунок 2.1).

47
Аналіз сучасного розподілення площі лісового фонду по категоріях
земель дає можливість зробити висновки про те, що лісові землі в практичній
діяльності ТОВ «Догмат Плюс» використовуються не досить ефективно.
Відбувається погіршення породного складу насаджень. Не покриті
лісом землі представлені в основному галявинами, що утворились в
результаті загибелі лісових культур і вирубок.

Рис. 2.3 – Схема організації управління лісами

Станом на 1 січня 2021 р., ліси та інші лісовкриті площі України
становлять 10403,3 тис. га (або 18 % загальної площі суші). Порівняно з
1999р. у динаміці відповідних земельних ресурсів спостерігається позитивна
тенденція: загальна площа – плюс 45,5 тис. га. Це дає підстави зробити
прогноз щодо майбутнього розширення ринку деревини та збільшення
кількості підприємств зайнятих в цій галузі.
В Україні працює 289 підприємств, які займаються заготівлею
деревини, її обробкою та продажем. За умови зростання попиту на вироби з
натуральної деревини в Україні зросла і кількість приватних фірм, які
забезпечують вітчизняного споживача товарами значно вищої якості,

48
порівняно з державними підприємствами. За рік державні підприємства
втрачають близько 35% можливого прибутку.
За роки незалежності Української держави загальна кількість суб'єктів
підприємницької діяльності державної форми власності істотно зросла. Тепер
лісогосподарських підприємств у складі Держкомлісгоспу України
(держкомлісгоспів) налічується 245, лісопромислових господарств -19,
мисливських господарств – 53, природних заповідників – 5, лісопромислових
підприємств – 25.
Деревина, що продається на пні (лісосічний фонд), є найвагомішим
товаром підприємців з ведення лісового господарства, і з її кількістю мають
пряму функціональну залежність рекреаційні, санітарно-оздоровчі,
кисневопродуктивні та інші важливі для суспільства функції лісів.
Лісокористування, як вид економічної діяльності з ведення лісового
господарства і пов'язані з ним послуги являють собою найпродуктивніші
форми здійснення підприємництва, є екологічно доцільними для підтримання
лісоекологічної ситуації в динамічно врівноваженому стані, а також
відображають ефективність лісогосподарського виробництва і вміння
ефективно використовувати земельні ресурси.
Неналежним чином систематизована Держкомстатом України
статистика щодо загальних економічних наслідків діяльності
лісогосподарських підприємств свідчить, що помітних зрушень у збільшенні
обсягів виробництва продукції лісового господарства за натуральними
показниками немає. Не спостерігається підвищення ефективності
лісогосподарського виробництва, зростання річних нормованих обсягів
вилучення деревини з лісонасаджень та заготівлі лісових матеріалів.
Характерним для лісозаготівельної промисловості в Україні за останні
З роки є зниження обсягів заготівлі необробленої деревини. Цей показник в
Україні в цілому, порівняно з 1999 р. у 2021 р. зменшився на 850,8 тис. м3
(що становить 8,6%). Таке становище суперечить вимогам щодо
рівномірності та раціональності використання лісів, ускладнює екологічну

49
ситуацію, оскільки у загальному обсязі виробництва деревини – 9051,4 м ,
дрова займають майже 39%, що не відповідає науковій творчості лісосічного
фонду. Круглі лісоматеріали становлять лише 47,5%, хоча за нормативними
таблицями для найцінніших лісоутворюючих порід (дуб, сосна, ялина), їх
вихід мав би сягати від 70% до 93%.
Щодо адміністративно-господарського управління лісами, то воно все
ще залишається відомчим, майже відокремленим від управління з боку
органів державної влади і місцевого самоврядування. Недосконалість
лісового законодавства спричиняє невизначеність з формування лісового
доходу за спеціальне використання лісових ресурсів і наступним контролем з
боку податкових органів за його надходженнями. На практиці формування
лісового доходу здійснюється без органів державної влади і місцевого
самоврядування. Внаслідок недосконалості економічних відносин постійних
користувачів земель лісового фонду з державою власник природних ресурсів
щороку втрачає понад 90 млн. грн.
Основними факторами макросередовища, що здійснюють вплив на
діяльність підприємств лісозаготівельної галузі є демографічний,
екологічний, науково-технічний, природній фактори. Найважливішим є
вплив природного середовища, оскільки підприємства галузі займаються
переробкою природної сировини. Внаслідок нераціонального використання
деревини, несанкціонованих вирубок, забруднення навколишнього
середовища, спостерігається тенденція погіршення якості деревини та
вимирання лісового масиву.
В лісовому фонді ТОВ «Догмат Плюс» переважають соснові
насадження, що складають 61% покритих лісом земель, дубові насадження
20%, вільхові 6%, акацієві 5%, інші насадження – 8%
На ТОВ «Догмат Плюс» за останні кілька років зменшилась
розрахункова лісосіка по головному користуванні з 13,8 тис. м. куб. до 12,6
тис. м. куб., а також погіршилася товарність деревини, що заготовлюється від
рубок головного користування та догляду за лісом. Основну масу насаджень

50
займають молодняки та середньовікові насадження, які мають низько
товарну продукцію. Спілі та приспіваючі насадження займають лише 15,05%
від всієї площі. В зв'язку з цим підприємству важко тримати обсяги товарної
продукції та реалізації на досягнутому за попередні роки рівні.
Оскільки ТОВ «Догмат Плюс» створений з метою поліпшення стану
лісів і підвищення їх продуктивності, в його повноваження входить ведення
санітарних, проріджувальних рубок. Результатом здійснення рубок є
отримана деревина та її відходи. Одним із основних напрямків діяльності
ТОВ «Догмат Плюс» є виробництво товарів народного споживання з
деревини та її відходів. До переліку продукції, що випускається
підприємством, входять: пиломатеріали; фансировина, будівельний ліс,
баланси, техсировина, дрова паливні, столярні вироби.
Технічна інфраструктура є ключовим фактором підтримки сталого
ведення лісового господарства. Рівень механізації виробництва та якість
матеріально-технічної бази, рівень технологічних методів заготівлі та
переробки деревини впливають на раціональність використання лісів, що має
економічні, екологічні та суспільні наслідки.
Починаючи з 2000 р. оновлення існуючої матеріально-технічної бази на
ТОВ «Догмат Плюс» в зв'язку із скороченням фінансування з Держбюджету
та браком власних коштів майже припинилося. Це означає, що економічні та
екологічні характеристики матеріально-технічної бази ТОВ «Догмат Плюс» є
значно нижчими, ніж у 2000р. Негативні наслідки використання застарілої
матеріально-технічної бази дають про себе знати протягом тривалого періоду
часу. З одного боку вони полягають у зменшенні потенціалу перспективного
розвитку підприємства, а з іншого – у нераціональному використанні лісових
ресурсів району і втратах за рахунок деградації природного середовища. До
суттєвих недоліків матеріально-технічного забезпечення ТОВ «Догмат
Плюс» відноситься експлуатація непристосованих для природних
ландшафтів Черкащини лісозаготівельної техніки та транспортних засобів.
Внаслідок цього більша частина природних сіянців втрачається або

51
знищується під час заготівлі та транспортування деревини. Штучне
насадження лісу вимагає значних коштів і становить 80-95%, решта –
природне поновлення. За світовими стандартами це надто високі показники,
що підтверджує думку про синергетичне ведення лісового господарства.
На сучасному етапі Держлісгоспу бракує коштів для придбання
необхідної лісогосподарської техніки та обладнання. Посилився процес
морального і фізичного старіння технічних засобів. Одночасно підвищується
навантаження на техніку. Збільшується термін виконання робіт по заготівлі
та переробці деревини, знижується якість випущеної продукції. В наслідок
відсутності коштів Держлісгосп практично не здійснює ремонту техніки та
закупівлі запасних частин. Виробництво прогресивних високоефективних
видів продукції, яке вимагає експлуатації високотехнологічного обладнання,
має тенденцію до скорочення: в 2022 році виробництво деревостружкових
плит скоротилося в 6,28 разів, деревоволокнистих плит в 2,68 разів,
порівняно з 2010 роком. В такій ситуації використання застарілих
виробничих фондів спричинює зниження рентабельності виробництва і
зниження випуску товарної продукції.
Оскільки підприємство займається лісозаготівельною та
деревообробною промисловістю, основне обладнання підприємства
складається з пилорам, циркулярних пилок, деревообробних верстатів,
фрезерувальних станків та дереворізального інструменту, на яких
обробляють натуральну деревину або деревинні матеріали. У розпорядженні
Держлісгоспу знаходяться :
Дереворізальні верстати: лісопильні рами, стрічкові та круглопилкові
верстати, повздовжньофрезерні, фрезерні верстати, лущильні, стругальні,
токарні, та шліфувальні верстати. Швидкість подання матеріалу на
деревообробному верстаті складає до 100 м./хв. і більше, швидкість різання –
до 100 м./с, потужність головного приводу переважно 1/100 кВт.
Дереворізальні інструменти, які застосовуються для обробки
матеріалів і деталей різанням. В наявності є ручний (пилки, сокири, стамески,

52
рубанки, свердила, циклі, струги, штихелі) , механізований (електропилки,
пневмо- та електродрелі) інструмент.
Потужність Держлісгоспу характеризується кількістю деревини, що
обробляється за добу. Величина потужності підприємства формується під
впливом таких чинників:
номенклатура, асортимент та якість продукції;
кількість встановленого устаткування;
можливий фонд часу роботи обладнання;
нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткості праці.
Визначення і регулювання виробничої потужності здійснюється за
допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів та
обґрунтування розмірів експериментально – дослідних виробництв.
Величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень на
підприємстві становить близько 10- 15 % , а для підготовки та освоєння
виробництва нової продукції – 3-5 % загальної потужності.

2.3 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс»

Основою виробничо-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс» є
здійснення заготівлі лісового матеріалу шляхом проведення рубок догляду та
рубок головного користування. В таблиці 2.1 подані дані про діяльності ТОВ
«Догмат Плюс» за 2020- 2022 роки.
Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс» за
2020-2022 роки свідчить про збільшення витрат лісозаготівель. У 2020 році
вони становили 1478 тис. грн., у 2021 році вони зросли на 405, 2 тис. грн.
(+27,4%) і становили 1883,2 тис. грн. У 2022 році розмір витрат зріс на 640
тис. грн. (+33,9%) порівняно з 2021 роком і становив 2523,2 тис. грн.
Внаслідок зростання собівартості лісозаготівельної продукції,
відбулось зростання цін на цю продукцію. У 2021 собівартість лісопродукції

53
зросла на 21,5 %, у 2022 році – на 35,9% порівняно з минулим роком і
становила 2923,8 тис. грн., що на 65% більше, порівняно з 2020 роком.
Таблиця 2.1 – Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ
«Догмат Плюс» за 2020-2022 рр.
Відхилення 2021 р. Відхилення 2022
до 2020 р. р. до 2021 Р-
Показник 2020 р. 2021 р. 2022 р.
Абсол., Віднос., Абсол., Віднс.,
+/- % +/- %
1. Обсяг виробленої
продукції
1967 2413,1 446,1 22,68 3233,2 820,1 33,99
лісогосподарства без
ПДВ, тис. грн.
2. Загальні витрати по
лісогосподарству, тис. 1478 1883,2 405,2 27,42 2523,2 640 33,98
грн.
3. Вартість
лісозаготівель в
1770,6 2152,1 381,5 21,55 2923,8 771,7 35,86
оптових цінах без
ПДВ, тис. грн.
4. Витрати за
лісозаготівлях, тис. 1412,3 1702 289,7 20,51 2622,9 920,9 54,11
грн.
в т.ч. – виробнича 1309,1 1519,6 210,5 16,08 1952,6 433 28,49
собівартість
- адміністративні 90,7 167,6 76,9 84,79 371,8 204,2 121,84
витрати
- витрати на збут 12,6 14,8 2,2 17,46 299 284,2 20 разів
Прибуток
358,3 450,1 91,8 25,62 300,9 -149,2 34,15
лісозаготівель, тис.
грн
На щорічне збільшення витрат по лісозаготівлях на 20,5 % і 54% у 2021
та 2022 роках відповідно вплинули такі фактори:
зростання виробничої собівартості лісозаготівельної продукції у 2021
році на 16%, і на 28.5 % у 2022 році;
зростання розміру адміністративних витрат та їх питомої ваги у складу
витрат по лісозаготівлях. У 2021 році адміністративні витрати зросли на
84,7%, а їх питома вага на 3,4 % порівняно з минулим роком. У 2022 році
адміністративні витрати зросли на 122%, а їх питома вага – на 4,4 %
порівняно з минулим роком;

54
зростання розміру та питомої ваги витрат на збут, яке пов'язане з
розгортанням рекламної кампанії на території Черкаської області. У 2021
році витрати на збут зросли на 2,2 тис. грн. (+17,4%) порівняно з минулим
роком, а їх питома вага залишилась незмінною. У 2022 році витрати на збут
зросли на 283,7 тис. грн. (майже у 20 разів) порівняно з минулим роком, а їх
питома вага зросла на 10,5 %.
Проаналізувавши склад витрат по лісозаготівлях, можна зробити
висновок про те, що, незважаючи на щорічну зміну витрат по лісозаготівлях,
найбільшу їх частку становить виробнича собівартість: – у 2020 році питома
вага собівартості становила 92,69%; – у 2021 році – 89,28%; – у 2022 році-
74,44%.
Відбулось зростання питомої ваги сировини і матеріалів у собівартості
реалізованої продукції на 3,2%; зросла питома вага основної та додаткової
заробітної плати у собівартості на 0,9%; відбулось зростання
загальновиробничих витрат та їх питомої ваги на 11,5%. Відбулось зростання
питомої ваги адміністративних витрат на 4,6%. Відбулось зростання питомої
ваги витрат на збут на 6,3%.
Не зважаючи на брак коштів для придбання обладнання та необхідних
транспортних засобів, керівництво спрямовує наявні грошові кошти на
придбання оргтехніки та засобів зв'язку. У 2020 р. підприємством було
придбано зазначених основних засобів на суму 8 тис. 367 грн.; у 2021 р. на
суму 14 тис. 533 грн.; у 2022 р. на суму 23 тис. 33 грн.
Проаналізуємо склад реалізованої продукції за 2020-2022 роки. Для
зручності виділимо 3 групи товарів: товари народного споживання, товарна
продукція по переробці деревини, товарна продукція по заготівлі деревини.
Обсяг та структура реалізованої продукції подані в таблиці 2.2.
Аналіз обсягу реалізації продукції свідчить про те, що відбувалося
зростання обсягу реалізованої продукції. За період 2020-2022 року
спостерігалося зростання фактичного обсягу реалізації продукції на 1002,3
тис. грн.(+43,5), у 2022 році загальний обсяг реалізованої продукції становив

55
тис. грн. На збільшення обсягів позитивний вплив справило зростання
реалізації товарів народного споживання на 1087,8 тис. грн. (питома вага
зросла на 31,9% і становила у 2022 р. 35,8%).
Таблиця 2.2 – Аналіз обсягу реалізації товарної продукції за 2020-
2022 р., тис. грн.
2020 2021 2022
Показник
рік рік рік
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн. 2442 2956,9 3304,8
Товари народного споживання, тис. грн. 95,2 603,3 1183
Товарна продукція по заготівлі деревини, тис. грн. 857,2 813,1 740,4
Товарна продукція по переробці, тис. грн. 1489,6 1540,5 1381,4

Негативним явищем є зниження реалізації товарної продукції по
заготівлі деревини на 116,8 тис. грн. (-13,6%) і, відповідно, зменшення їх
частки у складі реалізованої продукції на 12,7%; та зниження продажу
товарної продукції по переробці деревини на 108,2 тис. грн.(-7,2%) і
зменшення її питомої ваги на 19,2%. Отже, найбільшу частку у складі
реалізованої продукції на протязі всього періоду становила товарна
продукція по переробці деревини:
-у 2020 р. -61,2%;
-у 2021 р.-52,1%;
-у 2022 р.-41,8%.
Підприємство прагне до встановлення ділових контактів з солідними
клієнтами з метою реалізації виробленої продукції, та отримання прибутку.
Але, на жаль, більша частина виробленої на ТОВ «Догмат Плюс» продукції
реалізовується серед місцевого населення, яке є невибагливим щодо якості
пропонованої продукції. Постійними клієнтами ТОВ «Догмат Плюс» є такі
юридичні особи:
ТОВ „Система С»;

56
„Укреконівест 1111»;
ТОВ „ДОК»;
ТОВ „Укрзалізнпостач»;
ППТЦ „Постачальник».
З ТОВ „ДОК» та ППТЦ «Постачальник» ТОВ «Догмат Плюс»
співпрацює на протязі 2-х років, інші клієнти здійснюють закупки продукції
підприємства на договірній основі протягом одного року. Обсяги
реалізованої продукції постійним клієнтам підприємства подані в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Аналіз обсягів реалізації продукції постійним клієнтам,
тис. грн.
В тому числі Питом
Всього по «Укрза ПП а
Всього «Система «Укреко-
підпри- «ДОК» лізнпос «Поста вага
постій С» інвест”
Рік ємству, тач» чальник» реалі-
ним зов.
тис грн. (з
клієнтам про
ПДВ)
грн. % грн. % грн. % грн. % грн. % дукції,
%
2021 2956,9 116342 0 0 0 0 81899 2,8 0 0 34443 1,1 3,96
6
1,2
2022 3304,8 454784 55074 1,67 238819 7,23 23419 0,7 95646 2,89 41824 13,77
7

Як свідчать дані таблиці 2.3, питома вага лісопродукції, реалізованої
постійним клієнтам є дуже низькою, отже існує великий ризик виникнення
такої ситуації, коли ТОВ «Догмат Плюс» не зможе реалізувати виготовлену
продукцію, оскільки пересічні громадяни та
юридичні особи, які не співпрацюють з ТОВ «Догмат Плюс» на
договірній основі, не в змозі забезпечити стабільний платоспроможний попит
на продукцію підприємства. Як видно з таблиці, питома вага реалізованої
продукції постійним клієнтам у 2021 році становила 3,96 %, у 2022 році вона
зросла до 13,77% зростання питомої ваги пов'язане з залученням до співпраці
ще 3-х постійних клієнтів: ТОВ „Система С», „Укрекоінвест ПП», та ТОВ
„Укрзалізнпостач», яким було реалізовано продукції на суму 389540,59 грн.
Дані таблиці свідчать про те, що найбільш перспективною для підприємства

57
у майбутньому буде його співпраця з „Укрекоінвест ПП», про що свідчить
високий рівень платоспроможності цього клієнта, великий розмір закупок та
готовність придбати продукцію на умовах передоплати. Більш жорсткі умови
співпраці слід запровадити щодо ТОВ «Укрзалізнпостач», який несвоєчасно
здійснює оплату придбаної продукції та на кінець 2022 року, борг якого
становив 1778,88 грн.
Для того, щоб підприємство нормально функціонувало, необхідно
постійно шукати нові шляхи збільшення обсягів реалізації. Одним із таких
шляхів є пошук зарубіжних споживачів, які можуть заплатити дорожче, ніж
вітчизняні покупці, за аналогічну продукцію.
ТОВ «Догмат Плюс» самостійно здійснює зовнішньо – економічну
діяльність (ЗЕД), яка є частиною ЗЕД України і регулюється законом
України. ЗЕД ТОВ «Догмат Плюс» полягає у здійсненні зовнішньо –
торгівельної діяльності.
Для ТОВ «Догмат Плюс», беручи до уваги породну структуру
лісонасаджень, асортимент експортної продукції є не дуже широкий. До
основних видів експортованої продукції належать: заготовки пиляні
твердолистяні, хвойні та м'яколистяні; дрова технологічні твердолистяні.
ТОВ «Догмат Плюс» має можливість вступати в переговори з
зарубіжними партнерами, відкривати рахунки в банках, укладати від свого
імені угоди та експортні контракти, за які підприємство несе повну
матеріальну відповідальність і приймає на себе всі зовнішньо – торгівельні
ризики. Підприємство самостійно здійснює вибір зовнішніх партнерів.
Зовнішніми клієнтами ТОВ «Догмат Плюс» є такі іноземні фірми :
«Метрополь»(Туреччина) – у 2022 році з фірмою було укладено
договір на продаж ТОВ «Догмат Плюс» 1500 куб.м. лісопродукції, зокрема:
пиловник хвойний, будліс.
«Копердейл Ф» (США) – відповідно до договору у 2022 році було
реалізовано 3500 куб. м. дров технологічних хвойних та 1000 куб. м. дров
технологічних твердолистяних порід.

58
«Пізец» (Австрія) – договір на продаж будлісу хвойного 1000 куб.м.
Динаміка експортних поставок та їх питома вага наведена нижче в
таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Питома вага експорту в обсязі реалізованої продукції
Експорт
Сума реалізації Відхилення,
Рік
продукції, тис. грн. Сума, тис. грн. Питома вага, % %
2020 2442 224,6 9,1974 0
2021 2956,9 417,2 14,109 4,91
2022 3304,8 631,3 19,103 4,99

Аналіз обсягу експортованої продукції свідчить про його зростання за
останні 3 роки. Так у 2021 році обсяг експорту зріс на 192,6 тис. грн. (+86%)
порівняно з минулим роком, а його питома вага в структурі реалізованої
продукції зросла на 4,91 % і становила 14,1%. У 2022 році відбулось
зростання обсягу експортованої продукції на 214,1 тис. грн. (+51,3%)
порівняно з минулим роком, питома вага експорту зросла на 4,99%.
Загальний обсяг прирості експорту за 2020-2022 роки становить 406,7 тис.
грн. (181%), а частка експорту зросла на 9,9% і становить 19,1%.
Зовнішньоекономічні відносини підприємство здійснює за допомогою
укладання угоди між контрагентами. При здійсненні ЗЕД ТОВ «Догмат
Плюс» використовує такі форми розрахунку: акредитив (для нових клієнтів),
та банківський переказ (для постійних, надійних закордонних клієнтів).
Стратегія ЗЕД ТОВ «Догмат Плюс» передбачає обґрунтування
довгострокових цілей підприємства у спектрі його зовнішньоекономічних
інтересів. Вихідною умовою стратегії зовнішньоекономічної діяльності
підприємства є її узгодження з стратегічною метою підприємства –
максимізації прибутків, збільшення частки ринку, виживання; а також зв'язок
зі стратегією конкурентних переваг – зниження витрат, диференціації,
диверсифікації.

59
На підприємстві спостерігалося зростання продуктивності праці за
2020-2022 роки що є наслідком зниження кількості невиробничих
працівників. Цей показник у 2010 р. дорівнював 8,5 тис. грн./чол., у 2020 р.
становив 10,2 тис. грн./чол., у 2021 р. 11,67 тис. грн./чол., у 2022 – 19,8 тис.
грн./чол. Отже, продуктивність праці за 2010-2022 рік зросла на тис. грн./чол.
Подальше зростання продуктивності праці на ТОВ «Догмат Плюс»
можливо забезпечити за таких умов: за умови зростання обсягу виробництва
(за рахунок високопродуктивної продукції, що не вимагає зростання
чисельності працюючих, за рахунок підвищення цін на
конкурентоспроможну продукцію); за умови зменшення чисельності
невиробничих робітників (скорочення працівників, що прямо не впливають
на виробничий процес, виконання частини робіт на основі договорів підряду,
що не мають на меті збільшити чисельність працівників).
Оскільки ТОВ «Догмат Плюс» належить до державної форми
власності, процес оплати праці управлінського персоналу здійснюється
частково за рахунок власних коштів підприємства, і за рахунок державного
бюджету. Аналіз штатного розпису апарату управління структурних
підрозділів ТОВ «Догмат Плюс», оплата праці працівників яких
здійснювалась за рахунок власних коштів, за 2020-2022 роки свідчить про те,
що кількість штатних посад, які належали до апарату управління
структурними підрозділами, зменшилась у 2022 році на 24 посади порівняно
з 2021 роком.
В цілому по підприємству відбулося зменшення кількості працівників
апарату управління на 52 працівника (-38%), зокрема кількість працівників
ТОВ «Догмат Плюс» знизилась на 1 чол., кількість працівників апарату
управління структурними підрозділами знизилась на 51 чол. (-43,2%).
Негативним явищем є зростання показника непродуктивних втрат
робочого часу на 1 працюючого. У 2010 році цей показник становив 8
люд/днів, у 2020 році він знизився на 2,6 люд/днів (32,5%), але у наступному
році він почав зростати, його приріст становить 7,8 люд/днів (44,4%). У 2022

60
році цей показник зріс на 3,5 люд/днів (26,5%). З 2010 по 2022 рік
непродуктивні втрати робочого часу зросли на 8,7 люд/днів (108,7%).
Оскільки у процесі здійснення виробничо – господарської діяльності
задіяні як робітники, так і управлінський персонал, слід детальніше
дослідити зміни, які відбувались в чисельності та структурі працівників ТОВ
«Догмат Плюс». Зміни, що відбулись у чисельності працівників ТОВ
«Догмат Плюс» на протязі 2020-2022 років, відображені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Структура чисельності працівників ТОВ «Догмат Плюс»
2021 до 2020 2022 до 2021 2022 до2020
Показник 2020 2021 2022
в абсол у% в абсол. у% в абсол. у%
велич. велич. велич.
Всього
259 263 181 4 1,54 -122 -82 -78 -45,56
працівників
Робітники 197 192 125 -5 -2,54 -67 -35 -72 -37
Всього керівних
працівників, і 62 71 56 9 14,5 -15 -21,1 -6 -9,67
спеціалістів
Керівні
31 35 27 4 12,9 -8 -22,9 -4 -12,9
працівники
Спеціалісти 31 36 29 5 16,1 -7 -19,4 -2 -6,452

Аналіз змін в чисельності працівників, що займають посади керівників
та спеціалістів, за 2020-2022 роки свідчить про зниження кількості фактично
працюючих керівників та спеціалістів. Кількість фактично працюючих
керівників і спеціалістів зменшилась на 6 працівників (-9,6%). Зменшилась
кількість фактично працюючих керівників на 4 працівника (-12,9%), та
кількість спеціалістів на 2 чол.(-6,4%).
Аналіз змін в чисельності працівників, що займають посади робітників
за 2020-2022 рік свідчить про те, що фактична кількість робітників у 2021
році зменшилась на 5 працівників (-3%) порівняно з минулим роком; у 2022
році їх кількість скоротилась ще на 67 працівника (-35%). За період з 2020 по
2022 рік кількість фактично працюючих робітників зменшилась на 72
працівника (-37%) (табл. 2.6).

61

Таблиця 2.6 – Аналіз змін в чисельності працівників ТОВ «Догмат Плюс»
Фактична
Прийнято працівників за рік Звільнено працівників за рік
кількість Плинність
Посада кадрів
Всього Спец, освіта Всього За власним бажанням
2020 2021 2022
2020 2021 2022 2020 2021 2022 2020 2021 2022 2020 2021 2022 2020 2021 2022
Всього
259 263 181 46 зо 32 9 12 8 65 54 54 56 54 52 25 21 30
працівників
Апарат
62 71 56 6 10 9 6 9 7 9 12 13 7 12 12 14,5 16,9 23,2
управління:
керівників 31 35 27 2 5 5 2 4 4 5 6 8 3 6 7 16,1 17,1 29,6
спеціалістів 31 36 29 4 5 4 4 5 3 4 6 5 4 6 5 12,9 16,7 17,2
робітників 197 192 125 40 20 23 3 3 1 56 42 41 49 42 40 28,4 21,9 32,8

62

Плинність кадрів керівних працівників і спеціалістів у 2020 році
становила 14,5%, у 2021 році 17%, у 2022 році 23,2%. Отже, плинність кадрів
за досліджуваний період зросла на 60%. На зміну рівня плинності кадрів
здійснили вплив звільнення працівників протягом 2020-2022 років. У 2020
році було звільнено 9 працівників, у 2021 – 12 працівників (на 33% більше), у
2022 було звільнено ще 1 працівника. Як видно з таблиці 2.6, кількість
звільнених працівників кожного року перевищувала кількість прийнятих на
роботу. За 2020-2022 роки було звільнено 139 робітників, з них 94 % за
власним бажанням. Плинність кадрів у 2020 році становила 28,4%, у 2021
році 21,9%, у 2022 році 32,8%.
Прослідкувавши рух працівників, що займають посади робітників,
можна зробити висновок про те, що кількість звільнених працівників
кожного року перевищувала кількість прийнятих на роботу
Відбувалося коливання частки робітників, прийнятих на роботу зі
спеціальною освітою. У 2020 році частка робітників, прийнятих на роботу зі
спеціальною освітою становила 7,5%, у 2021 році вона дорівнювала 15%, у
2022 році – 4%. Отже, за 2020-2022 рік частка працівників, прийнятих на
роботу зі спеціальною освітою скоротилась на 3,5 %

2.4 Аналіз фінансових показників діяльності ТОВ «Догмат Плюс»

Результатом основної діяльності підприємства є прибуток від реалізації
продукції (деревини та її відходів). Цей прибуток має основну питому вагу у
складі балансового прибутку Держлісгоспу. Його розмір визначається як
різниця виручки від реалізації та суми податку на додану вартість і витрат,
що включаються в собівартість реалізованої продукції.
Крім основної діяльності ТОВ «Догмат Плюс» отримує прибутки, хоча
і незначні, від реалізації матеріальних цінностей та надання деяких послуг.

63

Прибуток від іншої реалізації отримується за рахунок продажу на сторону
продукції підсобних господарств.
До діяльності, пов'язаної з отриманням позареалізаційних прибутків та
виникненням позареалізаційних витрат, належать: надходження боргів,
списаних раніше, як безнадійні, невідшкодовані збитки від надзвичайних
ситуацій, ліквідація основних засобів, штрафи за несанкціоноване
вирубування та пошкодження лісу, пені та неустойки за порушення
господарських договорів.
Протягом 2020-2022 років відбувалось коливання прибутку від
лісозаготівель. У 2022 році прибуток зріс на 25,65% порівняно з минулим
роком, у 2021 році він знизився на 33%, порівняно з 2020 роком. Загалом,
розмір прибутку за період з 2020 по 2022 рік зменшився на 16% і становив у
2022 році 300,9 тис. грн.
Зростання витрат по лісозаготівлях негативно вплинуло на
рентабельність лісозаготівельної діяльності: у 2021 році вона зменшилась на
1%, у 2022 році на 14,9% порівняно з 2021 роком, і становила 11,5%. У
здійсненні виробничої діяльності підприємства бере участь велика кількість
взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних, та фінансових
факторів. Мета підприємства якомога ефективніше використати ці фактори.
За період 2020-2022 року відбулося зниження розміру балансового
прибутку на 17,3 тис. грн. (1,7%). Його розмір у 2022 році становив 984,7 тис.
грн., тоді як у 2020 році він дорівнював 1002 тис. грн. Чистий прибуток
підприємства у 2022 році порівняно з 2020 роком зменшився на 155,5 тис.
грн. (-17,4%) і становив 738,5 тис. грн.
На перше півріччя 2022 р. підприємство планує заготовити 13 тис. куб.
м. деревини на суму реалізації 1410 тис. грн. і отримати прибуток в розмірі
215 тис. грн. В тому числі планується заготовити ділової деревини 4,5 тис.
куб. м. (пиловник сосновий та фансировина вільхова у кількості 3 тис. куб.
м. на суму 720 тис. грн. та отримати прибуток у розмірі 150 тис грн.;
будліс та баланси в кількості 1,5 тис.м. куб. на суму 150 тис. грн. та отримати

64

дохід в розмірі 15 тис грн.). Від переробки деревини на перше півріччя
заплановано отримати виручку від реалізації у розмірі 201 тис. грн., чистий
прибуток складе 35 тис. грн. Від реалізації посадкового матеріалу
заплановано отримати 50 тис. грн. виручки, та чистого прибутку в розмірі 15
тис. грн.
Слід зазначити, що прибуток від реалізації залежить від цін на
продукцію та від обсягу реалізації, який зростав на протязі 2020-2022 років,
та у 2022 р. становив 3304,8 тис. грн. Загальний приріст обсягів реалізації
становить 1002,3 тис. грн. (+43,5%) порівняно з 2021 роком.
Наслідком зростання собівартості реалізованої продукції стало щорічне
зниження рентабельності продукції. У 2020 році рентабельність дорівнювала
19,9%, у 2021 році вона знизилась на 15,1%, у 2022 році ще на 1,9% і
становила 6,7%.
Розглядаючи дані статистичної звітності підприємства, щодо
виробництва та реалізації продукції, можна дійти висновку про те, що обсяг
фактично виробленої продукції (продукції лісового господарства, переробки,
пиломатеріалів) порівняно з 2020 роком у 2022 році зріс на 1051,9 тис. грн.
(41,5%). Відбулося зростання собівартості товарної продукції, зокрема:
пиломатеріалів на 114,8 грн/ куб.м (+75%);
ділової деревини від рубок догляду на 87 грн/куб. м.(+193%);
ділової деревини від рубок головного користування на 97 грн./куб.м.
(+115%).
В зв'язку зі зростанням собівартості продукції були підвищені ціни на
неї, зокрема:
на пиломатеріали ціна зросла на 80,1 грн./куб.м. (+41%);
на ділову деревину від рубок догляду на 60,66 грн./куб.м. (+70% );
ділову деревину від рубок головного користування на 71,2
грн/куб.м.(+56%).
Наслідком зростання собівартості виготовленої продукції стало
зменшення прибутку від її реалізації (рисунок 2.3):

65

 прибуток від реалізації пиломатеріалів зменшився у 2022 році на
34,7 грн./куб.м порівняно з 2020 роком і становив 6,8 грн./куб.м. (-84%);
 прибуток від реалізації ділової деревини від рубок догляду
порівняно з 2020 роком зменшився на 26,3 грн./куб.м. (-168%), і становив у
2022 році 15,7 грн/куб.м;
 прибуток від реалізації ділової деревини від рубок головного
користування зменшився на 25,8 грн./куб.м. (-61,5%), і становив у 2022 році
Всі ці фактори негативно вплинули на рівень рентабельності продукції
підприємства. У 2022 році порівняно з 2020 роком відбулося зниження рівня
рентабельності продукції лісового господарства на 0,6% до 28,1%;
рентабельність переробки деревини знизилась на 20,4% до 2%.
Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його
фінансова стійкість. На основі узагальнення світового досвіду аналізу
фінансового стану фірм, що працюють у ринкових умовах, та практики
проведення такого аналізу на підприємствах нашої країни, яка переживає
процес роздержавлення та переходу до ринку, рекомендується відповідна
система показників, які характеризують фінансову стійкість. Усі ці
показники об'єднуються у такі групи:
Показники структури капіталу, які характеризують фінансову
незалежність від зовнішніх позикових коштів:
коефіцієнт фінансової незалежності від зовнішніх джерел
фінансування (Кфн).
Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс).
Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз).
Плече фінансового важеля (коефіцієнт фінансового ризику (Кфр).
Окрему групу показників, які також характеризують фінансову стійкість
підприємства, становлять:
коефіцієнт ділової активності (Кдак);
коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів
(Кеф.фін.рес);

66

коефіцієнт ефективності використання власних коштів (Кеф.в.к.);
коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (К3.)
Показник, який характеризує стан оборотних коштів підприємства –
коефіцієнт маневрування власного оборотного капіталу (Кмвк)
Показники, що характеризують стан основних засобів:
Частка основного капіталу у власному (Кок.).
Коефіцієнт модернізації (Кмд).
Коефіцієнт реальної вартості майна (Крвм).
Коефіцієнти, що характеризують стан платоспроможності
підприємства:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.лікв).
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл).
Коефіцієнт загальної ліквідності (Коефіцієнт покриття) (Кзл.).
В умовах ринкових відносин ТОВ «Догмат Плюс» повинно володіти
достовірною інформацією про фінансову стійкість як власного підприємства,
так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім
суб'єктам аналізу визначити фінансові можливості підприємства на
перспективу, дати оцінку фінансової незалежності від зовнішніх джерел,
скласти в загальній формі прогноз фінансового стану підприємства. Всі
розрахунки здійснено на основі даних Ф-№ Г'Баланс».
Інформацію про зміну величини показників, які характеризують
фінансовий стан підприємства наведено в таблиці 2.7.
Як свідчать дані таблиці, однин із важливих показників, що
характеризують ринкову стійкість підприємства – коефіцієнт фінансової
незалежності – знижувався протягом всього досліджуваного періоду. У 2022
р. порівняно з 2020 р. він знизився на 0,2, що є негативним явищем та
свідчить про зниження ринкової стійкості підприємства. Так, на кінець
періоду ТОВ «Догмат Плюс» на лише 54 % фінансувалось за рахунок
власних коштів.

67

Таблиця 2.7 – Аналіз показників ринкової та фінансової стійкості ТОВ
«Догмат Плюс»
Показники 2020 2021 2022 Нормативн Відхилення
е значення
2021 2022 2022
ДО 2020 До 2021 ДО 2020
Коефіцієнт фінансової Більше
незалежності 0,74 0,56 0,54 0,5 -0,02 -0,2
Коефіцієнт фінансової
0,74 0,56 0,54 Більше 1 -0,18 -0,02 -0,2
стійкості
Коефіцієнт фінансової
0,25 0,44 0,45 0,4 +0,19 +0,01 +0,2
залежності
Коефіцієнт фінансового
0,34 0,79 0,84 0,3-0,5 +0,5 +0,05 +0,05
ризику
Коефіцієнт ділової активності - 0,79 0,74 - - -0,05 -
Коефіцієнт ефективності
використання фінансових - 53 44,03 - - -8,97 -
ресурсів
Коефіцієнт ефективності
- 0,51 0,46 - - -0,05 -
використання власних коштів
Коефіцієнт забезпечення Більше
власними оборотними 0,14 0,008 0,09 - - -
од
засобами

Зниження коефіцієнта фінансової стійкості у 2022 р. на 0,2 порівняно з
2020 р. свідчить про зниження питомої ваги в загальній вартості майна всіх
джерел, коштів, які підприємство може використати без втрати для
кредиторів.
Зростання коефіцієнта фінансової залежності протягом досліджуваного
періоду свідчить про зростання рівня залежності діяльності підприємства від
позикового капіталу.
У 2022 р. діяльність підприємства на 45 % залежала від позикового
капіталу, що на 55 більше оптимального значення показника.
Негативна тенденція прослідковується у щорічній зміні показника
фінансового ризику. Зростання коефіцієнта свідчить про зростання обсягу
позикових коштів, залучених на 1 грн. власного капіталу. Так, у 2022 р.
підприємством було залучено 84 % (0,84 грн.) позикових коштів на 1 грн.
власного капіталу, що на 50% більше, ніж у 2020 році. Як видно з таблиці,

68

рівень фінансового ризику підприємства протягом 2020-2022 років був
значно вищим від оптимального значення.
Зниження значення коефіцієнта ділової активності у 2022 р. на 0,05
свідчить про зниження обсягу продукції, для виробництва якої
використовується майно підприємства, що є негативним явищем для
підприємства, тобто, лише 74 % валюти балансу могло бути одержано у 2022
р. за рахунок виторгу від реалізації.
Зниження значення коефіцієнта ефективності використання фінансових
ресурсів на 8,97% свідчить про збільшення періоду часу, за який прибуток,
отриманий підприємством, може компенсувати вартість майна. Тобто, у 2021
р. всі вкладені у підприємство кошти могли компенсуватися за 1,8 роки, у
2022 р. – більш ніж за 2 роки.
Зниження коефіцієнта ефективності використання власних коштів дає
узагальнюючу оцінку ефективності вкладення коштів у дане підприємство. З
таблиці видно, що відбулося зниження прибутковості вкладених коштів: у
2021 р. на 1 грн. вкладених коштів підприємство отримало 0,51 грн.
прибутку, а в 2022 р. – 0,46 грн. (що на 10% менше).
Для здійснення прибуткової господарської діяльності підприємству
необхідно володіти стабільною структурою капіталу, ефективно
використовувати наявні грошові кошти та мати високий рівень потенціалу.

69

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕЗЕРВИ ЇХ ЗБІЛЬШЕННЯ

3.1 Вдосконалення управлінням фінансовими ресурсами підприємства

Управління активами. Існують наступні основні направлення
витрачання фондів більшості підприємств: закупівля сировини, запчастин,
запасів, зарплата робітникам і службовцям, відсоток, плата по рахунку за
комунальні послуги, податки.
Збільшення активів. Готівкові гроші, виручка від реалізації, запаси,
обладнання, будинки, земля – всі це активи. Будь-яке збільшення активів
означає використання фондів.
Зменшення пасивів. Пасив підприємства включає все, що воно повинно
іншим: банківські позики, виплата постачальникам і податки. Фонди, що
одержуються підприємством, можуть піти на зменшення пасиву, наприклад,
повернення банківських позик.
Платежі власникам. В поодиноких підприємствах і товариствах все, що
залишилося після збільшення активів і зменшення пасивів, належить
власникам. В корпораціях капітал, що підприємство не використають на себе,
виплачується власникам в вигляді дивідендів.
Управління поточними активами.
Під поточними активами розуміються активи, що підприємство може
тримати в межах року.
Цикл оборотного капіталу. Поточні активи використовуються в якості
оборотного капіталу. Фонди, що використаються в якості оборотного
капіталу, минають певний цикл. Ліквідні активи використовуються для
покупки вихідних матеріалів, що перетворюються в готову продукцію;
продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунок
дебітора оплачується і інкасується, перетворюючись в ліквідні активи.

70

Ефективне використання оборотного капіталу. Будь-які фонди, що не
використовуються для потреб оборотного капіталу, можуть бути направлені
на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для набуття
основного капіталу або сплачені в вигляді доходів власникам. Один з засобів
економії оборотного капіталу полягає в вдосконаленні управління
матеріально-технічними ресурсами (запасами) шляхом:
- планування закупівлі необхідних матеріалів;
- введення жорстких виробничих систем;
- використання сучасних складів;
- вдосконалення прогнозування попиту;
- швидкої доставки.
Другий шлях скорочення потреби в оборотному капіталі передує в
зменшенні рахунків дебіторів шляхом більш жорсткої кредитної політики, в
оцінці непотрібних фондів, що могли б бути використані для іншої мети, в
оцінці рахунку, пред’явленого до сплати.
Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає в кращому
використанні готівки грошей. По банківським рахункам, на яких фірми
тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Однак інші ліквідні
активи (короткострокові державні цінні папери, депозитні сертифікати,
різновид одноразової позики, що називається перекупочною угодою)
приносять доход в вигляді відсотків.
Управління основними активами.
До основних активів відносяться те, що фірма використовує більше
року. Вони включають основний капітал і природні ресурси. Однієї з
обов'язків фінансистів є вибір варіанту використання наявних фондів: на
набуття основного капіталу або збільшення поточних активів, або
скорочення пасиву, або на сплату власникам. При прийнятті рішення
необхідно порівняти вартість нового капіталу з додатковою вартістю або з
розмірами скорочення видатків, до якого наведе його використання.

71

Рішення про набуття основного капіталу складається в процесі
складання кошторису капіталовкладення і їхньої окупності. Це складний
процес, оскільки “плюси” додаткових основних активів звичайно
виявляються по закінченні декількох років.
Та обставина, що головним для фінансистів є основний капітал, не
повинно відволікати їх від необхідності ефективного управління
нерухомістю.
В умовах ринкової економіки кожне підприємство велику увагу
приділяє підвищенню свого економічного стану. Для підвищення
ефективності виробництва необхідно не тільки нарощувати виробництво
продукції, але і раціонально використати її в господарстві і розподіляти по
каналам реалізації. В процесі реалізації продукції підприємствам
перераховується виручка, що повинна відшкодовувати вироблені затрати і
забезпечувати одержання прибутку, необхідного для подальшого
розширеного відтворення. Найважливіші результати діяльності кожного
підприємства – прибуток і рентабельність, що залежать, в основному, від
реалізації продукції. На кожному підприємстві реалізація продукції повинна
відбуватися в відповідності з планом по її обсягу, асортименту і термінам.
Всі підприємства зацікавлені в швидкій реалізації своєї продукції, бо це
виявляє прямий вплив на фінансовий стан підприємства, сприяє зміцненню
його економіки, поліпшенню умов праці і побуту робітників.

3.2. Стратегія виходу підприємств на ринок фінансового капіталу

Структура сучасних підприємств адаптується до взаємодії, оскільки
більшість з них використовують акціонерну форму для забезпечення певної
автономності діяльності. Розширення сфери впливу промислово-фінансових
структур дає змогу реалізувати фінансову стратегію, що поєднує в єдине ціле
підрозділи та весь перелік фінансово-виробничих операцій і запропонованих

72

послуг.
У даному контексті варто зауважити, що методичні підходи до
формування стратегії виходу підприємства на ринок фінансового капіталу з
метою залучення додаткових коштів характерні наступною процедурою
діяльності: по-перше, визначають цілі, види діяльності та основні якісні й
кількісні показники здійснення фінансових операцій підприємства; по-друге,
представляють проект фінансово-економічної структури підприємства, що
забезпечує його діяльність на ринку фінансового капіталу; по-третє,
оцінюють необхідне матеріально-технічне, інформаційно-методичне і
кадрове забезпечення виходу підприємства на фінансовий ринок; по-
четверте, пропонують перспективну програму (з погодженим календарним
планом) створення фінансової інфраструктури підприємства, здійснення
операцій з цінними паперами; по-п’яте, визначають і втілюють заходи з
управління, контролю та вдосконалення діяльності підприємства на ринку
фінансового капіталу.
Доцільно більшу увагу приділити розгляду цілей, завдань і напрямків
діяльності підприємства, а також вибору фінансової політики та операцій на
ринку фінансового капіталу. Зокрема, цілі виходу підприємства на РФК
залежать від його основних завдань і напрямків поточної діяльності та
перспектив розвитку. Документальною основою для визначення згаданих
цілей можуть стати: 1) плани і програми розвитку підприємства стосовно
економічної діяльності, поліпшення фінансового стану, реструктуризації,
приватизації, інвестування тощо; 2) державні та міжнародні програми
стосовно даного підприємства, зокрема: у сфері інвестування
найперспективніших напрямків, освоєння новітніх технологій І створення
нових робочих місць, перепрофілювання застарілих і небезпечних
виробництв тощо; 3) програми соціально-економічного розвитку, прийняті на
регіональному (обласному) і муніципальному (місцевому) рівнях; 4) галузеві
програми, зокрема, санації та реструктуризації підприємств, реформування
галузевої структури управління, загальногалузева програма розвитку; 5)

73

науково-дослідні розвідки, аналітико- економічні огляди і доповіді про
діяльність підприємства впродовж останніх років (ринкові сегмент і
кон’юнктура, продукція і ресурси, фінансовий стан, інвестиційні проекти
тощо); 6) річна звітність (бухгалтерська, фінансово- господарська) і
відповідні пояснювальні записки до неї; 7) поточна звітність (підготовлені
інвестиційні проекти, приватизаційні документи).
Важливою особливістю стратегії виходу підприємства на ринок
фінансового капіталу є його величина як суб’єкта господарювання. При
цьому слід враховувати галузь виробництва, розташування, структуру,
наявність партнерів і чисельність працівників та інші характеристики
підприємства (на основі економічної моделі). Крім того, дослідження й аналіз
перерахованих документів і поточної економічної інформації дають змогу
визначити головні напрямки діяльності та найважливіші проблеми, які
потрібно вирішити підприємству, і це виокремлює об’єкти для подальшого
інвестування (вкладення фінансових ресурсів). Наступний крок – розрахунок
загальної потреби у фінансових ресурсах для виконання зазначеної програми
розвитку, зокрема, виокремлення частини, яка може бути забезпечена за
рахунок тих ресурсів, що не стосуються РФК, а саме фінансування з
державного чи місцевого бюджетів, власні кошти підприємства, отримання
банківських кредитів тощо.
Враховуючи викладене, підприємству доцільно, на нашу думку,
зосередитися на вирішенні наступних проблем, відкориґувавши завдання
своєї діяльності: 1) реформування діяльності (зокрема, диверсифікація) з
огляду на стан ринку (зменшення фінансово-економічної залежності від
кон’юнктури ринку); 2) реконструкція та оновлення основного виробництва
(видів діяльності); 3) впровадження сучасної системи управління і
реструктуризація, що допоможуть позбутися збиткових та неперспективних
підрозділів підприємства й поєднати ринкові вимоги господарювання і вплив
власників підприємства; 4) забезпечення необхідних обігових активів і
платоспроможності.

74

Визначимо цілі підприємства при виході на ринок фінансового
капіталу. Основна мета полягає, як правило, у залученні вільних фінансових
ресурсів для розвитку виробництва та формування структури власності,
адекватної ринковій системі. Отже, залучення додаткових ресурсів на РФК
покликано усунути коротко-, середньо- і довготерміновий дефіцит власних
коштів. Причинами короткотермінового дефіциту коштів можуть бути
коливання у доходах і видатках (сезонні; спричинені тривалими циклами
виробництва продукції, надання послуг тощо); періодична неритмічність
виробництва, реалізації продукції, надходження сировини і матеріалів;
розбіжності щодо потреб у коштах та термінах фінансових надходжень (від
покупців, інвесторів); форс- мажорні обставини, які випливають із коливань
кон’юнктури на ринку чи тимчасових ускладнень при виконанні фінансових
операцій.
Середньо- і довготерміновий дефіцити грошових коштів пов’язані, як
правило, з фінансуванням обігових активів та інвестицій. Фінансування
оборотних активів спрямовують насамперед на відновлення (покриття
нестачі) оборотних активів, а також на ринкову зміну структури джерел
оборотних активів (зменшення частки банківського кредиту, збільшення
частки фінансування за рахунок випуску та розміщення власних цінних
паперів).
У цілому залучення фінансових ресурсів необхідно, на нашу думку,
спрямувати на реформування і диверсифікацію діяльності підприємства:
створення нових непрофільних дочірніх компаній або структурних
підрозділів (створення нових робочих місць); перепрофілювання (часткове чи
повне) виробничих потужностей і розвиток відповідної інфраструктури;
вдосконалення торгово-збутової діяльності з основною продукцією;
здійснення операцій із нерухомістю; пріоритетний розвиток фінансової
інфраструктури та фінансових операцій. Реструктуризація полягає, в
основному, в закритті збиткових і неперспективних підрозділів та дочірніх
підприємств у поєднанні з реформуванням (злиттям, розподілом,

75

виокремленням тощо) та фінансовим аспектом реструктуризації (покриттям
збитків чи викупом збиткових активів).
Пріоритетними напрямками використання залучених на ринку
фінансового капіталу коштів мають бути реконструкція та оновлення
основного виробництва (видів діяльності): модернізація і введення в дію
нових потужностей, що забезпечують основне виробництво та
інфраструктуру підприємства.
Важлива мета підприємства при виході на ринок фінансового капіталу
– формування структури власності та ринкової системи управління.
Характерними рисами цього процесу є оформлення нового організаційно-
правового статусу підприємства – створення акціонерного товариства
(акціонерних товариств – для потужних багатопрофільних підприємств);
створення дочірніх компаній і систем горизонтального партнерства;
створення управлінських структур через довірче управління портфелями
акцій та їхню консолідацію; сучасна система управління на основі
маркетингових та технологічних засобів і підходів, що зміцнює стосунки й
сприяє обміну частками в акціонерному капіталі, тобто дає змогу управляти
підприємством та його розвитком через управління акціонерним капіталом; у
більшості випадків – вплив через довірче управління пакетами акцій.
У процесі виходу підприємства на ринок фінансового капіталу слід
відпрацювати механізм застосування фінансового інжинірингу, який
дозволяє поєднувати кілька видів фінансових інструментів та угод, у тому
числі операції з цінними паперами, в єдину схему для розв’язання комплексу
фінансових питань підприємства. З урахуванням особливості обраної
стратегії та чинного законодавства вважаємо за доцільне адаптувати
фінансовий інжиніринг до потреб розвитку підприємства за допомогою
застосування таких схем: поєднувати емісію облігацій підприємства з
іпотечним кредитуванням працівників через уповноважений банк;
застосовувати змішану схему фінансування інвестиційного проекту
(довготермінове кредитування, лізинг обладнання, емісія та розміщення

76

цінних паперів); об’єднання емісії облігацій із випуском термінових товарних
контрактів на постачання продукції з погашенням цих зобов’язань.
Макроекономічне зростання економіки змушує підприємства
застосувати дієву політику для підтримки рентабельних інвестиційних циклів
при виході на ринок фінансового капіталу з метою відшкодування затрат на
власну діяльність за рахунок залучення нових акціонерів і відповідно
збільшення наявного на підприємстві акціонерного капіталу, випуску й
розміщення довготермінових облігаційних позик, іноземного капіталу для
втілення проектів, що мають достатній для інвесторів рівень прибутковості.
Зазначимо основні групи можливостей для операцій із цінними
паперами при здійсненні проектів реконструкції та оновлення основного
виробництва чи сфери послуг, ліквідації збиткових підрозділів і закритті
підприємств- банкрутів. По-перше, частина бюджетних асигнувань для цього
може надходити у вигляді державних цінних паперів (казначейських
зобов’язань, казначейських векселів тощо), тому операції з перерахованими
цінними паперами мають стати частиною фінансової діяльності
підприємства. По-друге, можна знайти кошти для ліквідації збиткових
підрозділів підприємств, яким належить значна державна частка власності,
використавши боргові зобов’язання міністерств та відомств, державних
холдингових корпорацій і акціонерних товариств, випущені під урядові
гарантії. У свою чергу, уряд зацікавлений у наявності подібних боргових
зобов’язань, оскільки їхній випуск визначає насамперед у відкладені
видатків, а потім, уже опосередковано, й збереження державної частки
власності. Галузі також зацікавлені в емісії цінних паперів у вигляді саме
боргових зобов’язань, оскільки так підприємства позбавляються збиткових
підрозділів, а галузь у цілому – підприємств- банкрутів та отримує
можливості своєчасного доступу до державного фінансування. Як правило,
емісію таких цінних паперів готують у межах програми санації
(оздоровлення) підприємства, і це є однією з важливих функцій для
фінансового відділу підприємства з урахуванням потреб майбутніх

77

інвесторів, які можуть надати перевагу вкладанню коштів спочатку в
облігації, а згодом, коли ризик зменшиться, – в акції підприємства, що
здійснює реструктуризацію.
Програми санації (оздоровлення) підприємства можуть бути зумовлені
придбанням, злиттям чи виокремленням рентабельних виробництв (сфер
послуг) із підприємства під час реструктуризації, що неминуче призводить до
емісій та операцій щодо зміни структури акціонерного капіталу.
Зупинимося на проблематиці диверсифікації діяльності підприємства у
процесі виходу на ринок фінансового капіталу. З досвіду відомо, що велике
підприємство (виробниче об’єднання) є багатопрофільним конгломератом
різних виробництв, маючи у розпорядженні матеріально-технічні, трудові та
інші ресурси, нерухомість, земельні ділянки тощо, які використовують для
різних господарських потреб. Тому ще один важливий спосіб розгортання
діяльності підприємства при різких кон’юнктурних коливаннях ринку
(структурних змінах у споживанні основної продукції (сфері послуг) –
диверсифікація (урізноманітнення) його діяльності.
Наявність рентабельніших, зі швидшою обіговістю виробництв (сфер
послуг) дає змогу підтримувати основний технологічний цикл підприємства,
що потребує довготермінових інвестицій. Загалом диверсифікація сприяє
формуванню промислово-фінансових груп, міжгалузевих холдингів,
зберігаючи як економічну, так і організаційно-структурну незалежність
підприємств при отриманні вагоміших фінансових та організаційних переваг
під час об’єднання ресурсів і зусиль у виході на ринок фінансового капіталу.
Суттєвим недоліком, що проявляється при реформуванні підприємства, є
прагнення правління (керівництва) зберегти вплив на матеріально-технічні й
кадрові ресурси підприємства, використовуючи найчастіше адміністративно-
командні підходи до вирішення нагальних питань.
Тому підприємство розвивається завдяки його поступовому
перетворенню на диверсифікований багатопрофільний конгломерат, у якому
основна продукція чи послуги займають до 60% обсягів виробництва чи

78

діяльності. Переважну більшість видатків (на нашу думку – до 80%) на
ринкове реформування треба інвестувати через ринок фінансового капіталу
на основі вільного вибору фінансових інструментів.

3.3 Розробка варіантів залучення фінансових ресурсів ТОВ «Догмат
Плюс»

В умовах тривалої економічної кризи в Україні перед підприємством
постають багато економічних, соціальних, науково-технічних та інших
проблем. Для того, щоб знайти шляхи підвищення економічної ефективності
використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, необхідно
систематично проводити комплексний аналіз господарської діяльності.
Основними недоліками процесу виробництва є великі обсяги утворення
відходів деревини.
Відходи лісозаготівлі (гілки, листя, хвоя, суччя, кора та кряжі) та
деревообробки (кускові відходи деревини, тирса, стружка, кора,
шліфувальний пил та інші);
Проблема поводження з відходами на підприємствах району є досить
суттєвою і стосується в основному відходів тирси, оскільки обсяги її
утворення найбільші. На даний час відходи тирси вивозяться на полігони і
зберігаються просто неба, окрім витрат на транспортування підприємства
сплачують грошові компенсації сільськогосподарським підприємствам. Тому
головною метою дипломного проекту є вирішення проблеми використання
тирси. При сучасній техніці і технологіях термін «відходи» починає старіти:
вся сировина, що надходить на підприємство, так чи інакше повинна бути
використана.
Завжди є шляхи використання низькосортної сировини та відходів і
кожне підприємство обирає найбільш перспективні для себе шляхи з огляду

79

на спеціалізацію та напрямок діяльності, видів та обсягів відходів,
економічних та екологічних перспектив.
При комплексній переробці сировини весь її баланс в обсязі 92-95% від
загальної кількості – це напівфабрикати певної кондиції: основна продукція і
вторинна сировина, або відходи. В кожному окремому випадку кількість
відходів по відношенню до вихідної сировини різна і знаходиться в прямій
залежності від глибини переробки деревини.
-в котельних підприємств за даними по знешкодженню відходів на
2010 рік було спалено близько 4000м тирси; тирса також використовується
для впорядкування території по заявах місцевих жителів; для цієї мети у 2022
році було виписано 1190м цих відходів;
-залишки відходів тирси вивозяться на відкриті звалища та полігони, де
вже їх накопичено понад 90 тис.м3 і з кожним роком ця цифра зростає.
Хоч підприємства і використовують відходи виробництва, проте не всі
шляхи використання відходів є економічно вигідними та перспективними.
Наприклад, спалення кускових відходів, стружки та тирси не є ефективним
та доцільним методом їх використання, оскільки вологість цих відходів без
додаткової підсушки становить приблизно 50-60% , а питома теплота
згоряння -6500Дж/кг, а це в три рази менше у порівнянні з рядовим вугіллям,
питома теплота згоряння якого становить – 19000Дж/кг.
Оскільки на даний час проблема повноцінного використання сировини
є досить важливим питанням, тому в даному дипломному проекті
розглядаються можливі шляхи покращення та вдосконалення процесів
виробництва та повноцінне використання сировини.
Можливі такі шляхи вдосконалення: виробництво з відходів готової
продукції.
Деревні відходи при спаленні не утворюють такої кількості шкідливих
сполук і викидів С02 в атмосферне повітря, як при спаленні вугілля . Тому
необхідні удосконалення технологій використання деревного палива і одним
з шляхів є виробництво паливних брикетів, що дозволить покращити

80

енергетичні показники деревної біомаси та заощадити кошти на видобувних
видах палива.
Відходи тирси є найважливішою проблемою на ТОВ «Догмат Плюс».
Отже, питання розширення обсягів використання відходів тирси є важливим
як з економічної, так і з екологічної точки зору.
З метою підвищення ефективності діяльності підприємства та для
зменшення витрат на ТОВ «Догмат Плюс» пропонується: утилізація відходів
деревообробки для забезпечення паливом підприємства, населення та об'єктів
бюджетної сфери.
Паливний брикет по своїх фізико-хімічних параметрах наближаються
до кам'яного вугілля. В таблиці 3.1 представлені параметри одержуваних
брикетів і для порівняння – вугілля.
Таблиця 3.1 – Порівняльна таблиця параметрів брикетів та вугілля
Параметр/ Тип відходів брикета Деревна тирса Кам'яне вугілля
Густина, т/мі ІД 1,2 -1,5
Теплотворення, ккал/кг 4000 – 4800 4400 – 5200
Волога % 6-8 -
Зольність % 01О 10-20

Як видно з таблиці, за теплотворенням паливний брикет наближається
до вугілля, а за вмістом золи в десятки разів нижче його, крім того, викиди
сірки при спалюванні брикету практично відсутні, що робить його екологічно
чистим паливом.
Паливні брикети мають широке застосування і можуть
використовуватися для всіх видів топок, котлів центрального опалювання,
промислових котлів, відмінно горять в камінах, печах, грилях і ін. Великою
перевагою брикету є постійність температури при тому, що згоряє протягом
2 годин
В даній роботі пропонується впровадити проект що, дозволить
заощадити видобувне паливо, може бути вагомим джерелом економії коштів,
які витрачаються на закупівлю та транспортування видобувного палива.

81

Порівняння класичного палива з паливними брикетами по виділенню
С02
При впровадженні проекту по переробці деревної біомаси у паливні
брикети та використання їх як повноцінного джерела енергії досягаються
також і екологічні цілі.
Для оцінки ефективності інвестиційного проекту застосовують:
показники комерційної (фінансової) ефективності, які враховують
фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;
показники економічної ефективності, які враховують
народногосподарські витрати і вигоди проекту, включаючи оцінку
екологічних і соціальних наслідків;
показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові
показники здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.
Характеристика проекту – переробка неліквідних відходів деревини
(хворосту, тирси, кори та ін.) на паливні брикети дасть змогу забезпечити
паливом населення та об'єкти бюджетної сфери.
Сфера застосування – забезпечення паливом підприємство, населення
та об'єктів бюджетної сфери.
Як показали маркетингові дослідження, в умовах підвищення цін на
основні паливно-енергетичні ресурси (вугілля, нафтопродукти, газ) паливні
брикети є економічно вигідним видом палива.
Реалізація на території Черкаської області та прилеглих до неї
областей.
Таблиця 3.2 – Технічна характеристика гідравлічного пресу
Тип пресу HLS 200
Діаметр брикету, мм 50
Максимальна потужність виробництва паливних
200
бпик-РіТІк кт/гпгг
Електрична потужність, кВт 14
Вага, кг 1450

82

Щодо стану конкуренції, то слід відмітити, що її рівень низький,
оскільки паливні брикети в Черкаській області і прилеглих до неї областях не
виробляються.
Введення в дію гідравлічного пресу з одиничною потужністю
виробництва, технічні характеристики яких наведено нижче.

Висока вологість деревних відходів (40-60%) потребує попередньої їх
сушки для забезпечення необхідної для пресування вологості у діапазоні 8-
15%. Комплектна поставка гідравлічного пресу передбачає також
універсальну барабанну сушарку тирси, технічні характеристики якої
наведені у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 – Технічна характеристика універсальної барабанної
сушарки тирси
Найменування BUS 200
Потужність 109 кг/год
Обсяг сировини з 45 % вологістю 309 кг/год
Обсяг виходу матеріалу з вологістю 15 % 200 кг/год
Тип сировини тирса
Електрична потужність 5,3 кВт
Теплова потужність 114 кВт
Споживання тирси 35 кг/год
Вага 2100 кг
Розміри сушарки BUS 6,6 х 1,7 х 2,3 м

Виходячи з наведених даних технічної характеристики пресу та
сушарки складемо кошторис витрат на реалізацію даного проекту наведена в
проекту (таблиця 3.5).
Таблиця 3.4 – Капітальні витрати на реалізацію проекту
Обладнання Ціна, грн. Кількість, од. Заг вартість, грн.
- гідравлічний прес; 250000 1 250000
- барабанна сушарка 150000 1 150000
Разом 400000 2 400000

83

Таблиця 3.5 – Розрахуємо грошовий потік від реалізації
Найменування Ірік 2рік Зрік 4рік 5рік
Обсяг реалізації, тис. грн. 780,78 790,5 800,15 800,15 790
Собівартість, тис. грн. 558,31 553,11 545,59 512,54 479,76
Амортизаційні відрахування, тис.
6 5,64 5,32 4,98 4,68
грн.
Витрати на збут, тис. грн. 23 23 23 23 23
Транспортні витрати, тис. грн. 74,0 74,0 74,0 74,0 74,0
Прибуток до оподаткування, тис.
117,08 129,36 143,11 168,92 189,79
грн.
Податок на прибуток, тис. грн. 27,48 28,30 28,93 29,70 33,37
Чистий прибуток, тис. грн. 89,6 101,06 114,18 139,22 156,42

Проаналізуємо результати реалізації проекту за 5 років.

Таблиця 3.6 – Розрахунок чистої теперішньої вартості проекту
Рік Сума Грошовий Коефіцієнт Дисконтовані Дисконтований
інвестицій, потік, тис. дисконту інвестиції, тис грошовий потік,
тис. грн. грн. вання грн. тис. грн.
(і=18%)
1 -400 95,6 0,8475 -339 81,021
2 - 106,7 0,7182 76,632
3 - 119,5 0,6086 72,728

4 144,2 0,5158 74,378

5 161,1 0,4374 70,465
Разом
400 627,1 - -339 375,22

Розрахуємо чисту теперішню вартість проекту (таблиця 3.7).
Розрахуємо показники ефективності проекту по переробці відходів та
виготовлення паливних брикетів:
чиста теперішня вартість:
ЧТВ = 375,2 – 339 = 36,22 тис. грн.
індекс доходності:

84

ІД = 375,2/339= 1,11
термін окупності:
ТО = 4 + (339-81,02-76,63-72,73-74,38)/70,47 = 4,5 року.
Таким чином, враховуючи результати проведених розрахунків,
виявили, що проект є ефективним, прибутковим. Проект, що запропоновано
впровадити окупиться за 4,5 роки. ЧТВ проекту складає 36,22 тис. грн.,
індекс доходності 1,11. Отже, застосування проекту на практиці призведе до
зменшення втрат на паливо, і, як наслідок, до підвищення прибутковості в
цілому по підприємству.

85

ВИСНОВКИ

Функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе за
умови зростання ефективності використання фінансових ресурсів.
Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого
підприємства, є часткою ресурсного потенціалу народного господарства в
цілому чи окремих його галузей. Отже ресурсне забезпечення окремих
підприємств залежить від ресурсного насичення в країні в цілому. Для
ефективного функціонування окремого підприємства й важливо визначити
оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити структуру джерел її
формування і використання, прибуток має створювати умови для
самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного
відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб’єктами
господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до
зростання доходів державного бюджету. Ефективність фінансування
підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що
залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення
та інших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових
ресурсів що до позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок
про зростання ефективності фінансування підприємства, процесі формування
фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх
джерел. Статутний фонд використовується підприємством для інвестування
коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці – для виплати
основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд
– для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів.
Резервний фонд – для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових
ускладнень. Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій
формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових
зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками,
страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій

86

формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські
внески.
У роботі проведено теоретичне дослідження і подано нове вирішення
важливої наукової проблеми обґрунтування засад формування фінансових
ресурсів суб’єктів господарювання в умовах забезпечення стабілізації
економічного зростання в Україні.
1. Сучасні підходи в умовах лібералізації державою своїх функцій у
сфері управління економікою потребують системного використання
економічних методів регулювання для запобігання можливого стихійного
розвитку фінансового ринку. Цьому сприятиме проведення державою
ефективної регулюючої податкової політики, спрямованої на: запровадження
законодавчих гарантій щодо недопущення податкової дискримінації;
оптимізацію системи оподаткування доходів від володіння корпоративними
правами та фінансових інвестицій; зрівноважування розподілу податкового
тягаря у процесі перегляду системи податкових пільг з метою зменшення
ухиляння від сплати податків; адаптацію податкового законодавства України
до правил і норм Світової організації торгівлі та вимог Європейського
Союзу.
2. Стабільність розвитку економічної системи потребує
концептуальних підходів гарантування фінансової безпеки держави.
Запропоновано визначати поняття «фінансова безпека» як особливий стан
економіки, за якого забезпечують формування позитивних фінансових
потоків у обсягах, необхідних для виконання державою та органами
місцевого самоврядування завдань і функцій на макро- та мікрорівні. З
огляду на високу тінізацію економіки та порівняно невисоку капіталізацію у
промисловому й банківському сегментах економіки доцільно дотримуватися
виваженого підходу до лібералізації вільного обігу капіталів; законодавчо
визначити терміни «офшорний банк», «інсайдерська інформація»;
систематично здійснювати контроль за фінансовими послугами у сферах
«суміщення надання фінансових послуг», «пряме залучення фінансових

87

активів» і «опосередковане залучення фінансових активів». Поверненню
вивезених із країни капіталів сприятимуть
такі заходи:тимчасова лібералізація законодавства щодо вкладення
легалізованих капіталів у будь-який сегмент вітчизняної економіки чи
державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті; репатріація капіталів
через венчурні фонди; залучення першокласних іноземних банків для
легітимізації власників капіталів.
4. Для закріплення позитивних тенденцій розвитку національної
економіки доцільно використовувати прогнозно-рекомендаційні методи при
визначенні обсягів коштів, що спрямовують на оновлення основного
капіталу. З цією метою запропоновано розробити національну програму
розвитку стратегічно важливих галузей, врахувавши у ній, зокрема, таке: при
підготовці фінансових планів державні підприємства мають передбачати
кошти для реалізації інвестиційних проектів, а приватні – дотримуватися
виконання задекларованих інвестиційних зобов’язань щодо оновлення
основного капіталу; підготовлені інвестиційні програми технічного
переозброєння узгоджувати з Міністерством промислової політики України;
розробити відповідну методику формування інвестиційного фонду держави
на рівні Міністерства фінансів України і при умові їхньої реалізації через
державні цільові та інноваційні програми, Галузеві програми технологічного
розвитку, пріоритетні інвестиційно-інноваційні такі заходи: тимчасова
лібералізація законодавства щодо вкладення легалізованих капіталів у будь-
який сегмент вітчизняної економіки чи державні цінні папери, номіновані в
іноземній валюті; репатріація капіталів через венчурні фонди; залучення
першокласних іноземних банків для леґітимізації власників капіталів.
4. Для закріплення позитивних тенденцій розвитку національної
економіки доцільно використовувати прогнозно-рекомендаційні методи при
визначенні обсягів коштів, що спрямовують на оновлення основного
капіталу. З цією метою запропоновано розробити національну програму
розвитку стратегічно важливих галузей, врахувавши у ній, зокрема, таке: при

88

підготовці фінансових планів державні підприємства мають передбачати
кошти для реалізації інвестиційних проектів, а приватні – дотримуватися
виконання задекларованих інвестиційних зобов’язань щодо оновлення
основного капіталу; підготовлені інвестиційні програми технічного
переозброєння узгоджувати з Міністерством промислової політики України;
розробити відповідну методику формування інвестиційного фонду держави
на рівні Міністерства фінансів України і при затвердженні державного
бюджету враховувати визначені обсяги інвестицій та умови їхньої реалізації
через державні цільові та інноваційні програми, галузеві програми
технологічного розвитку, пріоритетні інвестиційно-інноваційні проекти.
5. Розвиток ринку фінансового капіталу неможливий без
підвищення довіри до фінансових посередників. Неврегульованість окремих
аспектів діяльності фінансових посередників призводить до порушення прав
та інтересів як їх самих, так і інших суб’єктів ринку. Пріоритетними для
посередників мають бути стратегії інвестиційного спрямування, що
забезпечують реалізацію сукупності реального й фінансового інвестування,
досягнення високої рентабельності вкладень, збереження реальної вартості
вкладених коштів протягом терміну інвестування, можливість швидко
реалізувати фінансові активи. Зростанню довіри до фінансових посередників
сприятимуть: удосконалення корпоративного управління з метою
забезпечення ефективності планування, контролю та оптимізації управління
ризиками; розкриття інформації щодо фінансово-господарської діяльності,
структури власності, емісії та укладених угодах купівлі-продажу цінних
паперів на вторинному ринку. Формуванню попиту у фінансовому секторі
сприятиме розвиток пенсійних систем і переорієнтація страхових послуг у
бік накопичувальних видів страхування. Вибір пріоритетів розвитку
страхового ринку має бути безпосередньо пов’язаним із ринком фінансового
капіталу, що дає змогу комбінувати різні фінансові інструменти, зокрема,
використовувати цінні папери для безпечного та прибуткового розміщення
страхових резервів; розвитком системи взаємодії банківського і страхового

89

секторів економіки, вторинного ринку страхових послуг, допоміжної та
обслуговуючої інфраструктури ринку особистого страхування; належного
рівня поінформованості споживачів послуг про стан і можливості ринку
страхування. Державні регуляторні органи особливу увагу повинні
приділити: забезпеченню дієвого нагляду за фінансовими посередниками на
основі консолідованого обліку ризиків відповідно до міжнародних
стандартів; узгодженню механізму надання податкових пільг для
небанківських установ з метою обмеження диспропорційного розвитку одних
установ за рахунок інших; стимулюванню розвитку механізмів гарантування
безпеки внесків юридичних та фізичних осіб, зокрема шляхом введення
обов’язкового страхування таких банківських ризиків, як страхування
великих депозитів і професійної відповідальності банкірів.
Подальше становлення ринку фінансового капіталу сприятиме
забезпеченню підтримки економічного зростання та розширенню сфери
спільного інвестування і надійного захисту інтересів учасників за наявності
чітких концептуальних засад розвитку й спроможності використовувати
новітні технології ефективніше від конкурентів.
Для поліпшення стану формування власних фінансових ресурсів
необхідно:
• докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її
обгрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування –
виробництво – розподіл – запровадження – експлуатація нової техніки);
• дотримання підприємством власної стратегії технічного,
організаційного та економічного розвитку;
• переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне
переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів;
• різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно
застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від
практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного

90

комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних
виробничих ланок підприємств.
• Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на
забезпечення систематичного надходження й ефективного використання
фінансових ресурсів;
• дотримання розрахункової і кредитної дисципліни;
• фінансової стійкості з метою ефективного функціонування
підприємства.
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації
відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої
діяльності самого підприємства, а й мобілізації великих власних фінансових
коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної
державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової
інфраструктури та іноземного капіталу.
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження
комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних
підприємств потребують нових підходів до формування власних фінансових
ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить
пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового
колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які
надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів
державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних
відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів
підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та
винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість
систематичного аналізу джерел формування власних фінансових ресурсів
підприємства, яким належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного
фінансового стану та стабільності роботи.

91

У роботі проаналізована фінансова господарська діяльність ТОВ
«Догмат Плюс», що створене з метою організації ведення лісового
господарства, включаючи питання охорони та захисту лісів, охорони,
відтворення і раціонального використання державного мисливського фонду
на території мисливських угідь, закріплених за держлісгоспом.
Основою виробничо-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс» є
здійснення заготівлі лісового матеріалу шляхом проведення рубок догляду та
рубок головного користування.
В лісовому фонді ТОВ «Догмат Плюс» переважають соснові
насадження, що складають 61% покритих лісом земель, дубові насадження
20%, вільхові 6%, акацієві 5%, інші насадження – 8%.
Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ «Догмат Плюс» за
2020-2022 роки свідчить про збільшення витрат лісозаготівель. У 2020 році
вони становили 1478 тис. грн., у 2021 році вони зросли на 405, 2 тис. грн.
(+27,4%) і становили 1883,2 тис. грн. У 2022 році розмір витрат зріс на 640
тис. грн. (+33,9%) порівняно з 2021 роком і становив 2523,2 тис. грн.
Внаслідок зростання собівартості лісозаготівельної продукції,
відбулось зростання цін на цю продукцію. У 2021 собівартість лісопродукції
зросла на 21,5 %, у 2022 році – на 35,9% порівняно з минулим роком і
становила 2923,8 тис. грн., що на 65% більше, порівняно з 2020 роком.
Аналіз обсягу реалізації продукції свідчить про те, що відбувалося
зростання обсягу реалізованої продукції. За період 2020-2022 року
спостерігалося зростання фактичного обсягу реалізації продукції на 1002,3
тис. грн.(+43,5), у 2022 році загальний обсяг реалізованої продукції становив
тис. грн. На збільшення обсягів позитивний вплив справило зростання
реалізації товарів народного споживання на 1087,8 тис. грн. (питома вага
зросла на 31,9% і становила у 2022 р. 35,8%). Негативним явищем є зниження
реалізації товарної продукції по заготівлі деревини на 116,8 тис. грн. (-13,6%)
і, відповідно, зменшення їх частки у складі реалізованої продукції на 12,7%;
та зниження продажу товарної продукції по переробці деревини на 108,2 тис.

92

грн.(-7,2%) і зменшення її питомої ваги на 19,2%. Отже, найбільшу частку у
складі реалізованої продукції на протязі всього періоду становила товарна
продукція по переробці деревини: у 2020 р. – 61,2%, у 2021 р. – 52,1%, у 2022
р.-41,8%.
На підприємстві спостерігалося зростання продуктивності праці. Цей
показник у 2010 р. дорівнював 8,5 тис. грн./чол., у 2020 р. становив 10,2 тис.
грн./чол., у 2021 р. 11,67 тис. грн./чол., у 2022 – 19,8 тис. грн./чол.
Продуктивність праці за 2010-2022 рік зросла на 11,3 тис. грн./чол.
Як показали дослідження, протягом 2020-2022 років відбувалось
коливання прибутку від лісозаготівель. У 2022 році прибуток зріс на 25,65%
порівняно з минулим роком, у 2021 році він знизився на 33%, порівняно з
2020 роком. Загалом, розмір прибутку за період з 2020 по 2022 рік зменшився
на 16% і становив у 2022 році 300,9 тис. грн.
Зростання витрат по лісозаготівлях негативно вплинуло на
рентабельність лісозаготівельної діяльності: у 2021 році вона зменшилась на
1%, у 2022 році на 14,9% порівняно з 2021 роком, і становила 11,5%. У
здійсненні виробничої діяльності підприємства бере участь велика кількість
взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних, та фінансових
факторів. Мета підприємства якомога ефективніше використати ці фактори.
За період 2020-2022 року відбулося зниження розміру балансового
прибутку на 17,3 тис. грн. (1,7%). Його розмір у 20227 році становив 984,7
тис. грн., тоді як у 2020 році він дорівнював 1002 тис. грн. Чистий прибуток
підприємства у 2022 році порівняно з 2020 роком зменшився на 155,5 тис.
грн. (-17,4%) і становив 738,5 тис. грн.
У 2022 році порівняно з 2020 роком відбулося зниження рівня
рентабельності продукції лісового господарства на 0,6% до 28,1%;
рентабельність переробки деревини знизилась на 20,4% до 2%.
Оскільки на даний час проблема повноцінного використання сировини
є досить важливим питанням, тому у роботі розглянутий варіант залучення
фіансових ресурсів ТОВ «Догмат Плюс» для реалізації проекту по утилізації

93

відходів деревообробки для забезпечення паливом підприємства, населення
та об'єктів бюджетної сфери.
За теплотворенням паливний брикет наближається до вугілля, а за
вмістом золи в десятки разів нижче його, крім того, викиди сірки при
спалюванні брикету практично відсутні, що робить його екологічно чистим
паливом. Паливні брикети мають широке застосування і можуть
використовуватися для всіх видів топок, котлів центрального опалювання,
промислових котлів, відмінно горять в камінах, печах, грилях і ін. Великою
перевагою брикету є постійність температури при тому, що згоряє протягом
2 годин.
Капітальні вкладення за проектом по утилізації сировини становить 400
тис. грн. Враховуючи результати проведених розрахунків, виявили, що
проект є ефективним, прибутковим. Проект, що запропоновано впровадити
окупиться за 4,5роки. ЧТВ проекту складає 36,22 тис. грн., індекс доходності
1,11. Отже, застосування проекту на практиці призведе до зменшення втрат
на паливо, і, як наслідок, до підвищення прибутковості в цілому по
підприємству.

94

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: навч. посіб. для самост.
вивч. дисципліни 3- тє вид., виправ. і доповн. К.: Знання-Прес, 2009. 300 с.
2. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика. Навч. пос.
– К.: Центр учбової літератури, 2009. 328 с.
3. Безбородова. Т. В. Удосконалення механізму управління
фінансовими ресурсами підприємств. Держава та регіони. 2006. № 5. С. 21-
23.
4. Бердар М. М. Управління процесом формування і використання
фінансових ресурсів підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2008. №5.
С. 133-138.
5. Бланк І. О. Фінансовий менеджмент / І. О. Бланк. К. : Ельга, 2008.
722 с.
6. Близнюк О. П. Класифікація джерел формування фінансових
ресурсів підприємства [Електронний ресурс] / О. П. Близнюк, А.П.
Горпинченко // Вісник Міжнародного слов'янського університету. Сер. :
Економічні науки. – 2013. Т. 15, № 2. C. 52-58.
7. Бойко Є. М. Сучасний стан та проблеми процесу формування
фінансових ресурсів підприємства в Україні. Молодий вчений. 2016. № 5. С.
15-16.
8. Виговська В. В. Вдосконалення системи управління фінансовими
ресурсами малих підприємств . Актуальні проблеми економіки. 2004. № 8.
С. 35 – 40.
9. Вовк І. Класифікація ресурсів підприємства. Сучасні підходи
[Електронний ресурс] / І. Вовк // Соціально-економічні проблеми і держава. –
2012. – №. 1 (4).
10. Вознюк А. О. Фінансова стійкість та її значення для економічного
розвитку і безпеки підприємства. Економічні науки. Сер. : Облік і фінанси. 2012.

95

Вип. 9(1). С. 164-169.
11. Волинчук Ю. Особливості формування та використання
фінансових ресурсів підприємств. Економічний аналіз. Т., 2013. Вип.11, ч. 2.
С. 96-101.
12. Гайдар С. М. Комплексна оцінка фінансової стійкості торговельних
підприємств. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та
послуг. 2009. Вип. 1(1). С. 595-600.
13. Гапак Н. М., Капштан С. А. Особливості визначення фінансової
стійкості підприємства. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. :
Економіка. 2014. Вип. 1. С. 191-196.
14. Герасименко Р. А. Особливості формування фінансових ресурсів
акціонерних товариств. Фінанси України. 2006. № 6. С. 82 – 89.
15. Гладій І. О. Управління фінансовою стійкістю підприємств
ресторанного господарства. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери
торгівлі та послуг. 2009. Вип. 1(1). С. 370-375/
16. Глушко О. В. Інформаційна база даних для встановлення
фінансової складової економічної стійкості підприємства. Економіка і регіон.
2013. № 4. С. 130-134.
17. Гой І. В. Підприємництво: навч. посіб. К. : «Центр учбової
літератури», 2014. – 368 с.
18. Головко О. Г., Ковальов О. Є., Губарев О. О. Сучасні проблеми та
перспективи управління фінансовою стійкістю підприємства. Проблеми і
перспективи розвитку підприємництва. 2014. № 1. С. 48-53.
19. Горбан А. П. Управління фінансовими ресурсами підприємства.
Економічні науки. 2010. № 15. С. 25 – 27.
20. Горбатенко А. А. Особливості формування власних фінансових
ресурсів підприємств в Україні. Економічний вісник
ПереяславХмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди. 2010. Випуск №
15/1. С. 195- 201.
21. Городня Т. А., Кузик Т. А. Забезпечення фінансової стійкості та

96

платоспроможності підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2013. Вип.
23.16. С. 191-196.
22. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІУ
[Електронний ресурс]-Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/43615
23. Грабовецький Ю. Є. Економічний аналіз: Навч.посіб. К.: ЦУЛ,
2009. – 256 с.
24. Гребенюк Н. О. Динамічний аналіз фінансової стійкості
підприємств. Теорія та практика державного управління. 2012. Вип. 3. С. 316-
322.
25. Довбня С. Б. Оптимізація програми фінансування підприємства.
Сталий розвиток економіки. 2013. № 18. С. 79 – 82.
26. Докієнко Л. М., Кочетков В. М., Литвинов Г. С. Чинники
управління фінансовою стійкістю підприємств. Наукові записки
[Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Економіка. 2009. Вип.
11. С. 248259.
27. Долгошея Н. О. Значення фінансової стійкості аграрних
підприємств для здійснення інноваційної діяльності. Економiчний часопис-
ХХІ. 2013. № 1- 2(1). С. 30-33.
28. Долгошея Н. О. Інтегральна оцінка фінансової стійкості аграрних
підприємств в процесі реалізації інновацій. Інноваційна економіка. 2013. № 2.
С. 60-66.
29. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі.
2012. № 3. С. 55-68.
30. Єлецьких С. Я. Імітаційна модель управління фінансово стійким
розвитком підприємства на основі результатів сценарного аналізу. Актуальні
проблеми економіки. 2013. № 8. С. 60-68.
31. Єлецьких С. Я. Комплексна оцінка фінансової стійкості
підприємства: якісний підхід. Економіка. Управління. Інновації. Серія :
Економічні науки. 2012. № 1. ЦКК http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2012_1_16

97

32. Єфремова Н. Джерела формування фінансових ресурсів
підприємства: їх склад та оптимізація структури. Електронне наукове фахове
видання «Ефективна економіка». 2013. № 3. С. 53 – 61.
33. Загорулько Ю. І. Фінансова стійкість підприємств як економічна
категорія. Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні
науки, № 4/2013. С.236 – 247.
34. Збарський, В. І. Мацибора; Нац. ун-т біоресурсів і
природокористування України. К. : Компринт, 2014. 335 с.
35. Іванілов О. С. Економіка підприємства. К.: Центр учбової
літератури, 2009. 728 с.
36. Карпець О. С., Чуйко І. М., Мілевський С. В. Моделі оцінки
фінансової стійкості підприємства: когнітивний підхід. Бізнес Інформ. 2012.
№ 3.С. 54-58.
37. Качмарик Я. Д. Ефективність формування фінансових ресурсів
підприємств . Фінанси України 2008. № 10. с. 138 – 144.
38. Кірданов М. Г. Відображення в бухгалтерському обліку
формування і використання фінансових ресурсів підприємства. Фінанси,
облік і аудит . – 2013. Вип. 20. С. 281-288.
39. Кірейцев Г. Г. Фінанси підприємств : навч. посіб. Ж. : Вид-во ІТІ,
2002. 269 с.
40. Кнейслер О.В. Теоретико-прагматичні підходи до
визначення фінансових потоків. Наукові записки Нац.університету
“Острозька академія”. Серія “Економіка”: збірник наукових праць. Острог :
Видавництво НУ “Острозька академія”, 2015. Вип. 28. С. 113-118.
41. Козачок І. А. Формування та управління ефективним
використанням фінансових ресурсів підприємства. Гуманітарний вісник
ЗДІА. 2011. № 47. С. 227 – 283.
42. Копачова К. І. Управління ризиком зниження фінансової стійкості
на туристських підприємствах. Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції.
2013. № 2. С. 151-157.

98

43. Косова Т. Д., Терещенко О. В. Поведінковий підхід до регулювання
економічних процесів на валютному ринку та їх моделювання. Економіка та
держава. 2021. № 8. С. 47 – 52. DOI: 10.32702/2306-6806.2021.8.47
44. Косова Т. Д., Терещенко О. В. Трансмісійні механізми впливу
лібералізації валютного регулювання на функціонування національної
економіки: інвестиційний аспект. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 16. С.
26 – 32. БОЇ: 10.32702/2306-6814.2021.16.26
45. Косова Т.Д., Дєєва Н.Е., Ползікова Г.В. Фінансова архітектоніка:
потенціал розвитку для економіки, менеджменту, маркетингу. Інвестиції:
практика та досвід. 2020. №14-15. С.10-16.
http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=7115&i=1
46. Косова Т.Д., Дєєва Н.Е., Ползікова Г.В. Фінансова архітектура як
базис розбудови управління національною економікою. Економіка та держава.
2020. №8. С. 49-52. БОЇ: 10.32702/2306-6814.2020.15-16.
47. Косова Т.Д., Терещенко О.В. Регулятори і важелі антикризової
політики держави у сфері валютно-економічних відносин. Проблеми
системного підходу в економіці. 2021. № 4(84). С. 19-26.
https://doi.org/10.32782/2520-2200/2021-4-3
48. Косова Т.Д., Ярошевська О.В., Соломіна Г.В. Діагностика і
регулювання фінансового потенціалу суб’єктів господарювання в системі
стратегічного антикризового управління. Економіка та держава. 2020. №4. С.
14-18. БОЇ: 10.32702/2306-6806.2020.4.14
49. Косова Т.Д., Ярошевська О.В., Соломіна Г.В. Фінансова
діагностика і регулювання потенціалу стратегічного розвитку корпоративних
підприємств. Ефективна економіка. 2020. №4.:
http://www.economy.nayka.com.Ua/pdf/4_2020/4.pdf БОЇ: 10.32702/2307-2105-
2020.4.2
50. Костирко Л. А. Інтегрована інформаційна система підтримки
фінансової стратегії стійкого розвитку підприємств. Часопис економічних
реформ. 2013. № 4. С. 91-98.

99

51. Кравчук О.М. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва:
навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 503 с.
52. Кузенко О. Л. Теоретичні підходи до визначення сутності
управління фінансовою стійкістю підприємства. Вісник економіки транспорту і
промисловості. 2013. Вип. 43. С. 152-157.
53. Курганський К. С. Фінансова стійкість підприємства: застосування
апарату нечіткої логіки для прогнозування банкрутства. Моделювання та
інформаційні системи в економіці. 2011. Вип. 85. С. 185-199.
54. Лапа А. Є. Фінансові ресурси підприємства та їх оптимізація.
Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №
4/2013. С. 289 – 297.
55. Левицький В. В. Оптимальні підходи аналізу фінансової стійкості
підприємства. Наукові записки [Національного університету «Острозька
академія»]. Сер. : Економіка. 2009. Вип. 12. С. 61-65.
56. Леось О. Механізми формування фінансових ресурсів
підприємств. Державне управління та місцеве самоврядування. 2014. Вип. 1.
С. 119-126.
57. Линенко А. В. Оптимізація структури джерел фінансових
ресурсів підприємства. Вісник Запорізького національного університету.
Серія: Економічні науки. 2014. № 2. С. 47 – 55.
58. Литовченко О. Ю., Калініченко А. Ю. Структурно-функціональне
моделювання процесу управління фінансовою стійкістю підприємства.
Вісник економіки транспорту і промисловості. 2014. Вип. 45. С. 175-178.
59. Лігоненко Л. О. Фінанси підприємств : підручник. К.: КНТЕУ,
2006. 491 с.
60. Ліпич Л. Г., Чуліпа І. Д. Моніторинг і його роль у визначенні
фінансово-економічної стійкості машинобудівних підприємств. Наукові
записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Економіка.
2010. Вип. 13. С. 130-140.
61. Лукіна Ю. В. Формування та реалізація стратегії управління
фінансами підприємства. Фінанси України. 2013. № 3. С. 113 – 118.

100

62. Малій О. Г. Фінансові ресурси підприємств: джерела формування
та ефективність використання. Вісник. Х., 2014. Економічні науки. С. 179-
186.
63. Матвійчук А. Моделювання фінансової стійкості підприємств із
застосуванням теорій нечіткої логіки, нейронних мереж і дискримінатного
аналізу. Вісник Національної академії наук України. 2010. № 9. С. 24-46.
64. Мелень О. В., Сидоренко Ю. В. Фінансова стійкість підприємства
як одна із складових його економічної безпеки. Вісник Національного
технічного університету «ХПІ». Сер. : Технічний прогрес та ефективність
виробництва. 2013. № 66. С. 160-165.
65. Мухіна Д. І. Формування статистичної оцінки фінансової стійкості
підприємства. Управління розвитком. 2013. № 22. С. 99-100.
66. Налукова Н.І. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва:
сутнісно-аналітичний аспект. Галицький економічний вісник. 2011. №1(30).
С.166-174.
67. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1
«Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджене Наказом
Міністерства Фінансів України від 7 лютого 2013 р. № 73. URL:
http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/z 0336-13
68. Олійничук В. М. Механізм управління фінансовою стійкістю
підприємства в умовах структурних змін податкової політики держави.
Інноваційна економіка. 2014. № 1. С. 152-159. Режим доступу: http
://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2014_1 _26
69. Остренко Т. Оптимізація формування фінансових ресурсів
підприємства. Науковий блог НаУОА. URL : http: //naub. oa. edu.
ua/2013/optvmizatsiva-formuvannva-finansovvhresursiv-pidprvi emstva/.
70. Павловська О. В. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для
самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 2002. 288 с.
71. Петленко Ю.В. Фінансовий менеджмент: навч. Посіб. К.: Кондор,
2007. 298 с.
72. Поверляк Т. І. Фінансово-економічна стійкість як складова

101

економічної стабільності підприємств. Збірник наукових праць Таврійського
державного агротехнологічного університету (економічні науки). 2013. № 1(3). С.
181-186.
73. Погожа Н.В. Проблемні аспекти формування та використання
фінансових ресурсів підприємства в умовах рецесії України. Вісник
соціально-економічних досліджень. 2013. №. 2 (45). С. 144-149.
74. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-УІ
Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2755-
17
75. Поддєрьогін. А. М. Фінанси підприємств: Підручник. 3-тє вид.,
перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. 460 с.
76. Попова Ю. В. Сутність фінансової стійкості підприємства та
заходи її забезпечення. Управління розвитком. 2013. № 22. С. 15-17.
77. Приймак І. І. Стратегічний аналіз фінансової стійкості
підприємства.
78. Прушківська Е. В. Напрями вдосконалення, формування та
використання фінансових ресурсів на підприємстві. Вісник. Запоріжжя, 2011.
№3 (7). С. 256-262.
79. Пятківська К. В. Особливості аналізу фінансово-економічної
стійкості сільськогосподарських підприємств. Управління розвитком. 2014. №
3. С. 3537.
80. Рендович П. М. Теоретико-ретроспективні підходи до поняття
«фінансові ресурси» Формування ринкових відносин в Україні. 2007. № 9. С.
38-42.
81. Романенко Т. В. Шляхи удосконалення формування та
використання фінансових ресурсів підприємств. Наукові праці. Полтава,
2013. Економічні науки. С. 248-252.
82. Стащук О. В., Гриценюк А. В. Структура капіталу підприємства в
контексті досягнення його фінансової стійкості. Наукові записки
[Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Економіка. 2012. Вип.
19. С. 223-225.

102

83. Степанова О. В. Обов’язкове медичне страхування як фактор
фінансової стійкості охорони здоров'я в Україні. Ефективна економіка. 2015.
№ 11. иКЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2015_11_106
84. Степанова О. В. Фінансування охорони здоров’я та фіскальна
стійкість. Фінанси України. 2018. № 7. С. 64-80.
85. Ступка Н. М. Окремі аспекти оцінки фінансової стійкості
підприємств. Університетські наукові записки. 2019. № 4. С. 348-354.
86. Супрун Н. О. Сутність та зміст поняття управління фінансовою
стійкістю підприємства. Управління розвитком. 2013. № 16. С. 69-72.
87. Фаріон І. Д. Економічна суть і особливості функціонування
активів. Наукові записки. Збірник наук. праць кафедри економічного аналізу.
Ужгород.: УНУ. 2004. № 13. ч. 1. С.70-72.
88. Філонич О. М., Дряпак Я. О. Управління фінансовою стійкістю
підприємства. Економіка і регіон. 2012. № 1. С. 199-202.
89. Фінанси: курс для фінансистів : навч. посіб. К.: Знання, 2008. 567
с. URL: http://pidruchniki.ws/11570718/fmansi/fmansovi ^ШБІ pidpriyemstv■
90. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : навч. посіб.
Тернопіль : Вектор, 2016. 388 с.
91. Шовкопляс Н. В. Аналіз підходів до визначення сутності поняття
«фінансова стійкість підприємства». Управління розвитком. 2013. №2 15. С. 147-
149.

103

ДОДАТОК А
Підприємство
ТОВ «Догмат Плюс»
Дата
за ЄДРПОУ за КОАТУУ за КФВ за СПОДУ за ЗКГНГ за КВЕД
Контрольна сума
Територія Форма власності Орган державного управління Галузь
Вид економічної діяльності Одиниця виміру:
БАЛАНС
на 31.12.2022 р.
Актив Код На початок На кінець
рядка звітного звітного
1 2 3 4
періоду періоду
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість 010 5,3 4,6
первісна вартість 011 5,3 5,3
накопичена амортизація 012 0,7
Незавершене будівництво 020 71 19
Основні засоби:
залишкова вартість 030 1114,6 1023,9
первісна вартість 031 3229,9 3154,4
знос 032 2115,3 2130,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших 040 100
підприємств
інші фінансові інвестиції 045
Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Відстрочені податкові активи 060
Інші необоротні активи 070
Усього за розділом 1 080 1190,9 1147,5
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси 100 281,6 147,3
тварини на вирощуванніта відгодівлі 110 60,4 24,08
незавершене виробництво 120 133,4 120,4
готова продукція 130 43,8 250,8
товари 140 2,4 24,2
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

104

чиста реалізаційна вартість 160 62,7 183,6
первісна вартість 161 62,7 183,6
резерв сумнівних боргів 162 195,8 95,8
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170
за виданими авансами 180 21 15
з нарахованих доходів 190
із внутрішніх розрахунків 200 65,2 169,5
Інша поточна дебіторська заборгованість 210
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230 8,82 54,5
в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250 77,7 96,8
Усього за розділом II 260 952,82 1181,98
III. Витрати майбутніх періодів 270
Баланс 280 2143,72 2329,48
Пасив Код На початок На кінець
рядка звітного звітного
1 2 3 4
періоду періоду
І. Власний капітал
Статутний капітал 300 1088 1065,7
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320 120
Інший додатковий капітал 330 126 86,9
Резервний капітал 340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -15,6 -3,4
Неоплачений капітал 360
Вилучений капітал 370
Усього за розділом І 380 1198,4 1269,2
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Цільове фінансування 420
Усього за розділом II 430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків 440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450
Відстрочені податкові зобов'язання 460
Інші довгострокові зобов'язання 470 60,4 8,1
Усього за розділом III 480 60,4 8,1
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків 500 124,8 147,1

105

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 233,4 532,3
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів 540
з бюджетом 550 89 146,7
з позабюджетних платежів 560
зі страхування 570 26,3 19,2
з оплати праці 580 263,4 187,88
з учасниками 590
із внутрішніх розрахунків 600 36,02
Інші поточні зобов'язання 610 112
Усього за розділом IV 620 884,92 1044,8
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640 2143,72 2329,48

Примітки:
Керівник:
Головний бухгалтер:

106

ДОДАТОК Б
Підприємство
ТОВ «Догмат Плюс»
Дата
за ЄДРПОУ за КОАТУУ за КФВ за СПОДУ за ЗКГНГ за КВЕД
Контрольна сума
Територія Орган державного управління Г алузь
Вид економічної діяльності Одиниця виміру:

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
за 2022 р.
І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Стаття Код За звітний За попередній
рядка період період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації 010 3304,8 2956,9
продукції (товарів, робіт, послуг)
Податок на додану вартість 015 446,8 950,9
Акцизний збір 020
025
Інші вирахування з доходу 030
Чистий доход (виручка) від реалізації 035 2858 2009
Спрообдівуакрцтііїс (ттьо варріева,л різообвіат,н поїо слпугр)о дукції 040 1935 1854,4
(товарів, робіт, послуг)
Валовий:
прибуток 050 923 151,6
збиток 055
Інші операційні доходи 060 904,4 1541,8
Адміністративні витрати 070 445 349,1
Витрати на збут 080 298 237,5
Інші операційні витрати 090 99,7 111,8
Фінансові результати від операційної
діяльності:
прибуток 100 984,7 995
збиток 105
Доход від участі в капіталі 110
Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130
Фінансові витрати 140
Втрати від участі в капіталі 150
Інші витрати 160
107

Фінансові результати від звичайної
діяльності до оподаткування:
прибуток 170 984,7 995
збиток 175
Податок на прибуток від звичайної 180 246,2 193
Ддіояхліьдн осзт і податку на прибуток від 185
зФвіинчаанйсноовїі дірялезьунлоьсттаіт и від звичайної
діяльності:
прибуток 190 738,5 802
збиток 195
Надзвичайні:
доходи 200
витрати 205
Податки з надзвичайного прибутку 210
Чистий:
прибуток 220 738,5 802
збиток 225

Найменування показника Код За звітний За попередній
рядка період період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 440,1 802,5
Витрати на оплату праці 240 804,9 895,8
Відрахування на соціальні заходи 250 290,2 323,2
Амортизація 260 115 106
Інші операційні витрати 270 49,5 71,7
Разом 280 1699,7 2199,2

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті Код За звітний За попередній
рядка 3п еріод п
1 2 4 еріод
Середньорічна кількість простих акцій 300
Скоригована середньорічна кількість 310
Чприоссттиийх апкрциійбу ток, (збиток) на одну 320
пСркоосртиуг оавкацніюий чистий прибуток, 330
(збиток) на одну просту акцію
Дивіденди на одну просту акцію 340
Примітки:

Керівник:
Головний бухгалтер:

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets