«Удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства»

Круглий, Володимир Вікторович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8301

Title:	«Удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства»
Authors:	Манн, Руслан Володимирович Круглий, Володимир Вікторович
Keywords:	ризики;концепції формування;оцінки та управління ризиками підприємства;фінансово-економічна безпека
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 74 сторінок, 6 таблиць, 3 рисунків, список літератури з 56 найменувань. Тема дослідження: Удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства Об’єкт дослідження: є процес управління ризиками в системі фінансовоекономічної безпеки підприємства. Предмет дослідження: дослідження є теоретичні та практичні підходи до вдосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства. Мета дослідження: є вивчення теоретичних та практичних аспектів удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства. Завдання дослідження: узагальнити теоретико-методологічні засади формування механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства; аналізувати фінансово-економічну характеристику підприємства; охарактеризувати роботу служби економічної безпеки підприємства та оцінити її стан у розрізі окремих складових; визначити процес формування механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства; окреслити напрямки вдосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства. Методи дослідження: монографічний; метод аналізу та синтезу; порівняльний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний. Наукова новизна отриманих результатів: полягає в розробці напрямків удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства, а саме: удосконалення: - механізму управління ризиками підприємства шляхом створення цілісної системи управління ризиками шляхом розробки Концепції формування механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки, покликаний служити еталоном, як набір базових метрик для оцінки та управління ризиками підприємства, однак цей метод буде придатним для статичного та прогнозованого (серійного) управління ризиками.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8301
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Круглий В.В.pdf Restricted Access		1.28 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи магістра

на тему: «Удосконалення механізму управління ризиками в
системі фінансово-економічної безпеки підприємства»

Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-22-1
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
_________________Круглий В.В______________
(прізвище та ініціали)
Керівник Манн Р.В.
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2023 року

2

ЗМІСТ
ВСТУП……….…………………………………………………………………………………6
РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ……………………………………………………………………9
1.1. Сутність поняття ризик-менеджменту…………………………………………………9
1.2. Проблеми ризику в теоретичних і прикладних дослідженнях: сутність, фактори,
аспекти прояву та вплив на фінансово-економічну безпеку підприємства…………………11
1.3. Властивості та функції ризику в системі фінансово-економічної безпеки………….16
1.4. Наукові підходи до організації управління ризиками з урахуванням теорії
е
к
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ
о
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
н
ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………………..…27
о
2м.1. Фінансово-економічна характеристика С(Ф)Г «Фіалка»………………………………...27
іХарактеристика роботи служби економічної безпеки підприємства та оцінка її стану в
чрозрізі окремих складових……………………………………………………………………...31
н
о2.3. Набір інструментів для аналізу, оцінки та управління ризиками підприємства……….37
Рї ОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В
СИСТЕМІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА………...…44
д
3.1. Поняття механізму управління ризиками на підприємстві………………………………44
и
н3.2. Удосконалення організації системи внутрішнього контролю, аудиту та комплексу
уаправління ризиками підприємства……………………………………………………….......51
м
3.3. Створення креативної моделі управління ризиками підприємства на основі
і
динамічних правил……………………………………………………………………………..59
к
Ви ИСНОВКИ…………………….…………………………………………………….………68
С ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………….….70

3

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю проведення
інтенсивних змін у реальному секторі економіки України, пов’язаних з
переходом на новий рівень фінансово-господарських відносин, модернізацією
систем управління підприємствами та впровадженням нової інформації і
технології виробництва. У цих умовах найбільш гостро проявляються
проблеми у сфері контролю та управління ризиками на сучасних
підприємствах. Вирішення цієї проблеми відноситься до типу комплексних
багатокритеріальних завдань і актуалізує науково-дослідницьку роботу
шляхом подолання різноманітних перешкод у наступних напрямках:
переважання консервативних моделей управління ризиками, що є причиною
низької ефективності сучасної оцінки ризиків; граничні контрольні горизонти;
трансформація зовнішнього та внутрішнього бізнес-середовища; низькі темпи
адаптації нормативно-правової бази та стандартів, що регламентують
діяльність у сфері внутрішнього контролю, аудиту та управління ризиками.
Наявність великої кількості локальних нормативних документів, іноді
суперечливих, призводить до протистоянь і конфліктів різного характеру та
ускладнює процедури аналізу, оцінки та управління ризиками, що призводить
до зниження ефективності бізнес-процесів. Щоб подолати ці перешкоди,
необхідно систематично вдосконалювати управління процесами аналізу,
оцінки та контролю ризиків із застосуванням більш ефективних інструментів.
Водночас слід підкреслити, що в умовах інтенсивного розвитку
інформаційних та наукомістких технологій все більш актуальним є підхід до
динамічного управління ризиками підприємства з використанням підходів,
концепцій, методів та інструментів із різних галузей знань – інноваційного та
креативного менеджменту, допускається психологія, маркетинг тощо.

4

Для дослідження механізму управління ризиками в системі менеджменту
та фінансово-економічної безпеки підприємства, зокрема праці
В.В.Вітлінського, В.М.Гранатурова, І.В.Литовченка, В.В.Лук’янової та
А.В.Матвійчука, Мороз О.В., Наконечного С.І., Рищук Л.І., Старостіна А.О.,
Харічков С.К., Ходаківський Є.І., Штефанич Д.А. Проте в науковій літературі
відсутній єдиний і чітко сформульований підхід щодо вдосконалення
механізму управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки
підприємства.
Метою даної роботи є вивчення теоретичних та практичних аспектів
удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-
економічної безпеки підприємства.
У роботі були визначені завдання:
 узагальнити теоретико-методологічні засади формування механізму
управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства;
 аналізувати фінансово-економічну характеристику підприємства;
 охарактеризувати роботу служби економічної безпеки підприємства та
оцінити її стан у розрізі окремих складових;
 визначити процес формування механізму управління ризиками в
системі фінансово-економічної безпеки підприємства;
 окреслити напрямки вдосконалення механізму управління ризиками в
системі фінансово-економічної безпеки підприємства.
Об’єктом дослідження є процес управління ризиками в системі
фінансово-економічної безпеки підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні підходи до
вдосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-
економічної безпеки підприємства.
Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод
наукового пізнання економічних явищ і процесів.

5

При вирішенні поставлених у роботі завдань використовувалися такі
методи детального вивчення об’єкта дослідження: монографічний; метод
аналізу та синтезу; порівняльний, абстрактно-логічний, економіко-
статистичний та ін.
Інформаційною базою роботи були нормативно-правові акти, наукові
праці вітчизняних та зарубіжних учених щодо вдосконалення механізму
управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки підприємства,
методичні матеріали та дані бухгалтерського обліку досліджуваного
підприємства.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці напрямків
удосконалення механізму управління ризиками в системі фінансово-
економічної безпеки підприємства, а саме: удосконалення: - механізму
управління ризиками підприємства шляхом створення цілісної системи
управління ризиками шляхом розробки Концепції формування механізму
управління ризиками в системі фінансово-економічної безпеки, покликаний
служити еталоном, як набір базових метрик для оцінки та управління ризиками
підприємства, однак цей метод буде придатним для статичного та
прогнозованого (серійного) управління ризиками.

6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Сутність поняття ризик-менеджменту

Ризик-менеджмент – це система управління ризиками, яка включає
стратегію і тактику управління, спрямовану на досягнення основних бізнес-
цілей банку. Ефективне управління ризиками включає:
 система управління;
 система ідентифікації та вимірювання;
 система підтримки (моніторинг і контроль).
Сучасна економічна наука представляє ризик як ймовірну подію,
настання якої може призвести до позитивних, нейтральних або негативних
наслідків. Якщо ризик передбачає виникнення як позитивного, так і
негативного ефекту, він відноситься до спекулятивного ризику. Якщо наслідки
негативні або не виникають взагалі, такий ризик називається чистим ризиком.
Метою ризик-менеджменту в економіці є підвищення
конкурентоспроможності суб’єктів господарювання шляхом захисту від
реалізації чистих ризиків.
У 1738 році швейцарський математик Даніель Бернуллі доповнив теорію
ймовірності методом корисності або привабливості того чи іншого результату
подій. Ідея Бернуллі полягала в тому, що в процесі прийняття рішень люди
звертають більше уваги на масштаби наслідків різних результатів, ніж на їхню
ймовірність.

7

В кінці 19 століття англійський дослідник Ф. Гальтон запропонував
вважати регресію, або регресію до середнього, універсальною статистичною
закономірністю. Сутність регресії він трактував як повернення явищ до норми
в часі. Згодом було доведено, що правило регресії працює в багатьох різних
ситуаціях, від азартних ігор і розрахунку ймовірності нещасних випадків до
прогнозування коливань економічних циклів.
У 1952 році він був аспірантом Чиказького університету. У статті
«Диверсифікація інвестицій» («Portfolio selection») Гері Марковіц
математично обґрунтував стратегію диверсифікації інвестиційного портфеля,
зокрема показав, як мінімізувати відхилення прибутковості від очікуваного
показника шляхом продуманого розподілу інвестицій. У 1990 р. Г. Марковіцу
було присуджено Нобелівську премію за розробку теорії та практики
оптимізації портфеля біржових активів.
Прийнято виділяти кілька основних етапів управління ризиками:
 на першому етапі визначається ризик разом із супутньою оцінкою
ймовірності його реалізації та масштабу його наслідків;
 на другому етапі розробляється стратегія ризику для зниження
ймовірності реалізації ризику та мінімізації можливих негативних наслідків;
 обрано методи та інструменти управління виявленим ризиком;
 на четвертому кроці здійснюється пряме управління ризиками;
 на завершальному етапі проводиться оцінка досягнутих результатів і
коригування ризикової стратегії.
Ключовим етапом управління ризиками є етап вибору методів та
інструментів управління ризиками.
Основними методами управління ризиками є відхилення, пом'якшення,
передача, розподіл і схвалення ризику.
Інструментальний ризик значно ширший. Він включає політичні,
організаційні, правові, економічні та соціальні інструменти, а ризик-
менеджмент як система допускає одночасне використання кількох методів та

8

інструментів управління ризиками. Однак, на думку Найта, ризик не слід
плутати з будь-якою іншою невизначеністю - наприкінці 20 століття була
зроблена спроба узагальнити набір інструментів для подолання наслідків
будь-яких небезпек у науці про синдикати, але поки синдикати існують
Більшість дослідників ризику ототожнюють синдикати з аналізом
технологічного ризику.
Найбільш часто використовуваним інструментом управління ризиками є
страхування (як найбільш розвинена форма передачі ризиків). Страхування
передбачає передачу відповідальності за відшкодування оціненого збитку
сторонній організації (страховій компанії). Прикладами інших інструментів
можуть бути відмова від надмірно ризикованих дій (метод відмови),
запобігання та диверсифікація та хеджування (методи обмеження рівня ризику
шляхом розподілу та об’єднання), аутсорсинг дорогих функцій ризику (метод
передачі), створення резервів або запаси (метод затвердження).

1.2. Проблеми ризику в теоретичних і прикладних дослідженнях:
сутність, фактори, аспекти прояву та вплив на фінансово-економічну
безпеку підприємства

У сучасних умовах, у зв’язку з необхідністю створення умов для
технологічного прориву та швидкого розвитку ІКТ-систем, власники ризику –
менеджери та власники підприємств, обираючи стратегію, свідомо йдуть на
ризик, припускаючи та враховуючи можливі втрати, оскільки мають сильна
мотивація - прибуток, питомий дохід підприємця, який має прямий зв'язок і
кореляцію зі ступенем (ймовірністю і кількісним значенням) ризику. Цей вид
прибутковості, пов'язаний із свідомим ризиком і отриманням прибутку, як
правило, значно вищий за звичайний у формах інноваційно-підприємницького
типу господарської діяльності. На тлі загальноприйнятого визначення ризику
як «загрози збитків і втрат, пов’язаних зі специфікою як природних явищ, так

9

і людського суспільства», більш широке тлумачення ризику як економічної
категорії — потенційної події, яка може «відбутися або не статися». статися".
У разі події можливі три економічні наслідки 53]:
1) негативні (збитки);
2) нуль;
3) позитивні (прибуток).
Тому завдання ризик-менеджменту в сучасних умовах полягає у
вирішенні проблеми, пов’язаної з необхідністю максимізації ймовірності
досягнення позитивного результату при обмеженні негативного аспекту,
особливо в умовах, що формуються під впливом процесів глобалізації,
гіперконкуренції, технічної оснащеності та інтенсивної розвиток сучасних
інформаційних технологій. Перш за все, необхідно дослідити проблему
впливу ризиків на різні аспекти діяльності суб’єкта господарювання
(підприємства) в історичному контексті та узагальнити результати аналізу
теоретичного матеріалу та практики використання різних методів оцінки
ризиків і управління, а також підтверджують припущення про те, що
комбінований підхід є найбільш ефективним та економічно виправданим для
контролю та управління ризиками, що дозволяє розробити нові правила, що
поєднують прийоми, методи та процедури управління ризиками, що
відрізняються за динамікою, обсягом і завданням. Розвиток системи
управління ризиками певною мірою повторює еволюцію системи управління
надійністю – коли «...тестування надійності окремих компонентів і підсистем
було замінено проектуванням надійності, починаючи від дизайну і структури
системи і закінчуючи створення системи, що самоорганізується, що має
підвищену надійність і живучість (навіть в умовах ненадійності окремих
елементів)» 3].
У деяких теоріях ризик асоціюється з поняттям «загроза» і визначається
як об'єктивна закономірність, що визначає процеси кількісних і якісних змін у

10

мегамакро-, мезо- і мікросистемах, які сприймаються як загроза життєво
важливим інтересам. суспільства. За своїм генезисом, ступенем ймовірності
небезпека, саме як усвідомлена загроза, має природне і соціальне походження.
Враховуючи, що загрози умовно поділяються на потенційні та реальні,
залежно від концептуальних уявлень одні й ті самі події в різних умовах
можуть оцінюватися по-різному, іноді діаметрально протилежно. Для
нейтралізації загроз розробляються та вдосконалюються різноманітні моделі
глобальної, субрегіональної та національної безпеки, створюються
інституційні, економічні та технічні системи та залучаються значні кошти для
її забезпечення.
З метою формування чіткого уявлення про сучасні загрози та подальшої
розробки заходів і методів реагування на них ми досліджуємо поняття «ризик»
як більш глибоке явище, яке суттєво відрізняється від традиційного
сприйняття ризику як прояву різних видів загроз. та виклики, пов'язані з
економічною, соціальною та політичною діяльністю різних економічних
форм. Особливість полягає в тому, що «ризик» визначається, з одного боку, як
«небезпека чогось», а з іншого — як «ризикувати (франц.) — наважитися
навмання, на неправильну угоду, навмання, наважитися, ризикувати, робити
що-небудь без належного розрахунку, давати на волю випадку, діяти сміливо,
сміливо, робити ставку».
Більш сучасне, класичне трактування ризику у визначенні Вітлінського
В. В. та П. І. Верченка, згідно з яким ризик — це «специфічна категорія,
притаманна кожному суб’єкту господарської діяльності, усім фазам його
життєвого циклу, характерною рисою якої є система економічних відносин
щодо реалізації вміння творчо використовувати елемент невизначеності у
процесі відтворення чи окремих його моментів з метою отримання
додаткового прибутку (доходу підприємця)» [11].
Розглянемо, як проблема управління ризиками відображена в існуючих
теоріях:

11

1. Теорія оптимального управління. Атрибутивна загальносоціологічна
ознака будь-якого виду цілеспрямованої, розумної діяльності людини, що
протікає в умовах жорстких ресурсних обмежень і можливості вибору
оптимального шляху досягнення поставлених цілей в умовах інформаційної
невизначеності. Жоден геній, жодна людська здатність не може знищити
(усунути) ризик. Є лише способи пом’якшити його наслідки 1].
2. Теорія системності. Статична, природна властивість, властива будь-
якому виду цілеспрямованої діяльності. Воно відбувається у вигляді значення
ймовірності, що характеризує невизначеність реалізації ключових функцій
суб’єкта господарської діяльності, спрямованість та умови реалізації яких не
зовсім зрозумілі керівництву підприємства 8].
3. Циклічна теорія (цикли М.В. Кондратьєва та ін.). Кризові явища в
економіці в активній фазі призводять до зниження темпів зростання економіки
на період довший за півроку. Рівень невизначеності та ризику в економіці та
суспільстві безпосередньо пов'язаний зі стадією розвитку кризи
«походження – розвиток – пік – стабілізація – розпад» 17].
4. Теорія соціально-економічної динаміки. Зміни в економічних системах
вищого порядку можуть суперечити економічним інтересам окремих
підсистем. Баланс локальних ринків продуктів, послуг і моделей управління
значною мірою визначається змінами в економічних і економічних системах
вищого порядку, які можуть вступати в конфлікт з економічними інтересами
окремих підсистем. Це дозволяє «оцінювати та прогнозувати загрози в умовах
асиметричного перерозподілу інформації, вивчати їх як постійно мінливі в
часі, просторі та якості» 9]. Імовірність виникнення та рівень деструктивного
чи стимулюючого впливу більшості видів ризику «залежать від полісистемних
ефектів, які абсолютно не піддаються контролю осіб, які приймають рішення
щодо вибору стандартних інструментів економічної політики» 2].

12

5. Теорія ризику. Ризик є результатом асиметричного розподілу
економічної інформації та полісистемних ефектів. На основі симбіозу різних
методів оцінки можна максимально точно спрогнозувати структуру, масштаб
і рівень негативних ефектів впливу та реалізації наступних видів небезпек:
споживчі ризики; промисловість; територіальні; політичний; Соціальні ризики
оцінюються за допомогою системи якісних і кількісних показників, які
показують поліпшення або погіршення, а ймовірність подій на основі
однакових об’єктивних змін може сприйматися різними контрольними
групами в діапазоні «негативний — нейтральний» — позитивний» [34].
6. Теорія нерівноважних процесів. У збалансованих системах ризики
(сукупність загроз і можливостей) — це відхилення від вихідного стану, які
мають однакову ймовірність для всіх елементів системи і дорівнюють сумі
ризиків підсистем. Це дозволяє більш детально вивчити закономірності
виникнення, зростання та впливу загроз. Таким чином виникає концепція
статичного ризику, яка передбачає використання статичної моделі управління
ризиком.
7. Теорія ймовірності. У динамічних системах ризики проявляються та
описуються по-різному, оскільки різні елементи системи мають різні
ймовірності. Причинно-наслідкові методи, які використовуються в аналізі
ризику, дозволяють пояснити походження та оцінити збитки. Початковий
розрахунок таких втрат базується на формулі Байєса 42].
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що для даного
дослідження найбільш доцільним є визначення ризику як сукупності
деструктивних і мотиваційних факторів, що діють на підприємство в
конкретних ринкових та економічних умовах, оскільки він найбільше
відповідає поставленим завданням. Щодо параметра часу (t) існує
невизначеність, і джерелом ризику в цьому випадку є не сам факт зменшення
впливу ризикової події, а очікування, коли ця подія відбудеться. На цій основі
пропонується визначити економічну категорію «ризик» як потенційно

13

можливу, певною мірою ймовірну втрату коштів або зменшення розміру
доходу по відношенню до базового варіанту, який розраховується для
раціонального використання ресурсів у цьому виді бізнесу або економічної
діяльності. В економічному контексті реалізація ризику виражається як втрати
у вигляді додаткових витрат або прибутковості нижче значень, очікуваних
підприємцем. Наслідки реалізації ризику найчастіше проявляються і
фіксуються у вигляді конкретних фінансових втрат або неможливості
отримати очікуваний (розрахунковий) прибуток чи запланований фінансовий
результат. Підкреслимо мету управління ризиками.
Основною метою управління ризиками підприємства є збереження
вартості підприємства. Для цього необхідно вирішити наступні завдання:
забезпечення безпеки та безперервності всіх процесів, що здійснюються на
підприємстві, збереження та раціональне використання матеріально-
технічних ресурсів, захист інформації, фізична, екологічна, промислова
безпека тощо. Цей параметр дозволяє уявити уточнене визначення ризик-
менеджменту підприємства як структури, яка оцінює та аналізує ризики, які
прямо чи опосередковано впливають на поточну та майбутню діяльність
суб’єкта господарювання, а також відповідає за комплексний контроль
перебігу процесів управління ризиками. та результати вжитих дій і заходів.
Завдання ризик-менеджменту включають розробку та планування діяльності з
динамічного управління ризиками та його складовими з метою підтримки
вартості (ресурсу, ринку), стабільності та ресурсності підприємства в умовах
невизначеності та турбулентності внутрішнього ринку та зовнішнього
середовища.

1.3. Властивості та функції ризику в системі фінансово-
економічної безпеки

14

До властивостей ризику належать: загальність, регулярність, вірогідність
і динаміка. Окремо звернемо увагу на категорію абстрактних ризиків, які
теоретично і об'єктивно можуть бути реалізовані, але лише за умови
виконання набору необхідних і достатніх умов, і специфічних ризиків, які
мають «кількісну оцінку можливих втрат у часі в порядку мінімізувати
кількість суб’єктів, які мають у своєму розпорядженні необхідні
адміністративні та матеріальні ресурси» 28].
В умовах сучасної економіки ризик є ключовим елементом
підприємництва як процесу створення нового блага (товарів, послуг). Процеси
підприємництва відбуваються в умовах перманентної обмеженості ресурсів і
об’єктивно мають базуватися на динамічній платформі конструктивного,
ефективного та креативного менеджменту, орієнтованого на конкуренцію, у
тому числі з використанням особливих переваг – інновацій. Характерними
ознаками підприємницького ризику є невизначеність місця, часу та дії
(впливу), а також емоційні аспекти. Значний вплив мають також зміни, що
відбуваються у зовнішньому та внутрішньому бізнес-середовищі, в тому числі
під впливом штучно сформованих факторів. Ризик для підприємств –
очікувана можливість виникнення несприятливих ситуацій під час виконання
планів і бюджетів підприємства. Таким чином об’єктивно неможливо
розрахувати альтернативні результати впливу ризиків на діяльність
підприємств з різними варіантами розвитку подій у динаміці 29].
Серед відомих видів аудиту та контролю, метою яких є виявлення та
оцінка ризику, виділимо найбільш доцільні на підприємствах: бухгалтерський
аудит; перегляд; відповідність (відповідність); операційний аудит; ризик-
орієнтований аудит. Перші три типи контролю включають процедури
виявлення та управління ризиками, обмеженими контрольованим
середовищем. У першому випадку це фінансова діяльність підприємства, у
другому – контроль за наявністю та збереженням матеріальних благ, у

15

третьому – відповідність діяльності підприємства чинному законодавству,
нормативним актам, професійним і технічним стандартам 35].
Комплаєнс дозволяє побудувати систему управління і вести роботу
компанії відповідно до внутрішніх і зовнішніх правил, стандартів і вимог.
Найперспективнішим з точки зору інтеграції з системою менеджменту
сучасних підприємств є ризик-орієнтований аудит, який полягає в розширенні
рамок контрольного середовища та охоплює всі види діяльності, бізнес-
процеси, внутрішні та зовнішні відносини, визначає корпоративну етику.
Ризик-орієнтований аудит вирішує поставлені перед ним завдання в
компанії за такими основними напрямами:
- оцінка ефективності системи внутрішнього контролю;
- оцінка ефективності системи управління ризиками підприємства;
- оцінка ефективності управління підприємством.
Методи вирішення цих проблем можуть бути використані в різних сферах
підприємницької та господарської діяльності, пов’язаних із підвищеним
ризиком, за умови їх математичного моделювання, кількісної та якісної
оцінки, подальшої розробки ефективних механізмів та засобів протидії
негативним тенденціям та наслідкам реалізація ризику. Виділимо та дослідимо
дві унікальні функції динамічного ризику – стимулюючу та захисну.
Стимулююча функція має два основні аспекти: конструктивний і
деструктивний. Перший проявляється в тому, що ризик відіграє роль
особливого каталізатора при вирішенні економічних і господарських завдань.
Другий аспект виражається в тому, що прийняття і реалізація рішень,
пов'язаних з невиправданим ризиком, призводить до авантюризму 48] .
Охоронна функція також має два аспекти: історико-генетичний і
соціально-правовий. По-перше, знайти форми і засоби захисту від можливих
небажаних наслідків. Суть другого аспекту полягає в необхідності введення в
законодавство категорії виправданого ризику 31].

16

Важливо, щоб особа, яка приймає ризик, була непохитною впевненістю в
правовому захисті своїх інтересів. Наголошуємо, що під ризик-менеджментом
розуміється комплекс заходів з управління ризиками, який включає заходи,
спрямовані на:
а) зміна конфігурації ризику – його класифікаційні ознаки та
спрямованість впливу на структурно-функціональні елементи виробничо-
економічної системи;
б) редагування архітектури ризику - зміна ключових елементів - факторів
ризику та їх комбінацій з метою управління ризиковими подіями в межах,
прийнятних для компанії за кількісними параметрами та зручних за якісними
показниками;
в) моделювання ризикової ситуації - штучне, контрольоване формування
ризикової ситуації з метою отримання інформації про поточні процеси та
виявлення деструктивних наслідків для поточної та майбутньої діяльності
компанії.
Моделювання є частиною основних показників оцінки та управління
ризиками.

1.4. Наукові підходи до організації управління ризиками з
урахуванням теорії економічної динаміки

При оцінці ризику слід враховувати, що чим вищий ступінь впливу
полісистемних факторів на економічні процеси в часі, тим складніше
передбачити динамічну ймовірність і масштаб (величину) як сукупного
ризику, так і окремого (приватного) ризик на основі методів математичної
моделі оцінки ризику. Для вирішення цієї проблеми досліджуються науково-
практичні підходи до управління підприємством в умовах розвитку
невизначеності та посилення впливу ризику на господарсько-господарську
діяльність підприємств.

17

Проаналізуємо специфіку розвитку управління ризиками підприємства в
умовах 32]:
- внутрішня неоднорідність і багатоаспектність процесів. В умовах
постійно мінливої макроекономічної ситуації у світовій економіці неможливо
застосовувати статистичні методи оцінки ризиків, які переважно базуються на
принципі однорідності (велика кількість повторюваних, подібних подій);
- високий рівень концентрації та обмежені можливості альтернативного
вибору розвитку та соціально-економічної поведінки (множинності) процесів.
Наприклад, у випадку відносин з комунальною мережею споживач технічно
не може відмовитися від споживання певних ресурсів (наприклад, збільшення
загального ризику несплати;
- зростаюча інклюзивна взаємозалежність. Чим вищий рівень
економічної, політичної та соціальної взаємозалежностей (кореляцій) між
елементами системи, тим складнішим є ризик і тим важче його оцінити та
керувати ним. Ризик набуває особливостей кожного елемента, що становить
його структуру, стає менш помітним для спеціаліста-аналітика.
Таким чином ефект «мімікрії ризику» проявляється в середовищі та
умовах проживання. Розглянемо загрози, які виникають внаслідок
накопичення регресивного потенціалу. Такий підхід до оцінки ризику має
достатню історичну традицію і є похідним від теорій історико-технічного
прогресу, де основна увага приділялася вивченню особливостей
деструктивних наслідків реалізації ризику. У публікаціях науковців і
практиків 25, 36, 43] з управління ризиками зазначається, що збільшення
масштабів і ускладнення структури економічної діяльності призводить до
безперервних кількісних і якісних трансформацій, зміни векторів внутрішніх і
зовнішніх відносини, а також різні види ділових і особистих відносин, до яких
об'єктивно важко адаптуватися як індивідуально, так і на рівні груп і
соціальних спільнот без втрат і збитків. Тому в умовах «хаосу» розвивається і

18

зростає ризик соціально-економічної деградації, як індивідуальної, так і
групової. Посилення факторів ризику в умовах розвитку кризових явищ
призводить до зростання соціального незадоволення, а отже збільшує
кількість, розмір і гостроту потенційних загроз соціальній стабільності. При
розробці моделі антиризикової поведінки слід враховувати таку особливість:
будь-який економічний результат, навіть якщо він загалом сприяє збільшенню
суспільного багатства, містить потенціал для регресивного розвитку.
Розглянемо етапи розвитку підходів до управління ризиками (табл. 1.1), які
виокремив автор на основі аналізу наукової та прикладної літератури,
нормативної та законодавчої документації.
Тому можна виділити два історичні підходи: - підхід «знизу вверх», який
використовувався з 1970-х до кінця 1990-х років; - підхід зверху вниз, який
склався в 21 столітті.
У рамках підходу «зверху вниз» була розроблена система, яка дозволяє
аналізувати різноманітні фактори ризику в одному скоординованому та
інтегрованому середовищі – управління ризиками підприємства (Enterprise -
Wide Ризик Менеджмент, ERM).

Таблиця 1.1 . Етапи розвитку підходів до управління ризиками

19

Цей формат найчастіше використовується в провідних вітчизняних і
закордонних компаніях. Існуючі стандарти управління ризиками, наприклад,
розроблені Федерацією європейських асоціацій управління ризиками
(FERMA), спрямовані на систематизацію процесів контролю, оцінки та аналізу
ризиків. Прийняття стандартів було необхідним для досягнення згоди з
кількох питань, а саме: використовуваної термінології; процеси практичного
застосування управління ризиками; організаційна структура управління
ризиками; цілі управління ризиками.

20

Таблиця 1.2. Підходи до управління ризиками підприємства

У цьому документі ризик визначається як «поєднання ймовірності події
та її наслідків» (ISO/IEC Guide 73) 39].
При реалізації альтернативних варіантів бізнес-проектів проявляється
друга складова ризику – можливості, а саме: за певних умов є можливість
перевищити очікуваний прибуток, отримати додаткову винагороду.
Необхідність управління ризиком викликана, в тому числі, виникненням ряду
причин, які об'єктивно формують умови для розвитку несприятливих або
важкопрогнозованих подій. За певного збігу обставин суб'єкт господарювання
не досягає (не досягає в повному обсязі) поставлених цілей і може зазнати

21

збитків, у тому числі матеріальних, фінансових та іміджевих. За відсутності
відповідної реакції підприємство може опинитися на межі банкрутства,
банкрутства, великих претензій з боку регулятора чи державних органів. У
методах, які використовуються при моделюванні алгоритму поведінки під
впливом описаних вище ризиків, наразі використовуються інструменти
згладжування критичних показників.
Ця методика дозволяє побудувати частотний діапазон для кількісної
оцінки небезпек на основі отриманих даних про ризики та події. Таким чином
визначається, яка з діючих на даний момент загроз має найбільший руйнівний
ефект. Також враховується кумулятивний ефект впливу групи ризику. Оцінка
ризику через систему кількісних показників дозволяє мінімізувати (у деяких
випадках оптимізувати) лише загальні витрати на залучення коштів до різних
резервних або компенсаційних фондів. Результати дослідження практик низки
компаній фінансового та нефінансового сектору свідчать про те, що підривні
ризики не можуть бути точно визначені кількісно, оскільки інформація про
них є переважно ймовірнісною та, зважаючи на недостатню інтеграцію
спеціалізованих ІТ-систем, залишається недоступною більшості суб'єктів
господарювання 50] .
На нашу думку, динамічний підхід до дослідження як базовий принцип
дозволяє розглядати ризик як форму невизначеності результату, яка пов’язана,
як зазначалося вище, з окремим видом економічної діяльності –
підприємництвом. Слід виділити специфіку ризику, відповідні еквіфінальні
властивості:
- ієрархія (першість і важливість одних ризиків над іншими в загальному
потоці ризиків);
- комплексність (здатність різних загроз поєднувати, інтегрувати,
доповнювати, посилювати або компенсувати вплив на об'єкт).
В умовах, коли методи ідентифікації, аналізу та управління ризиком не
дають очікуваного результату, оскільки ризики «пристосувалися» до систем

22

протидії, пропонується вдосконалювати існуючі або створювати нові форми
впливу на ризик, головним чином, шляхом зміни існуючого або формування
нового активного середовища (як внутрішнього, так і зовнішнього), а також
шляхом налаштування факторів (архітектури) цього середовища. Це пов’язано
з тим, що характер формування ризику та середовище його виникнення
постійно змінюються – ризик ускладнюється, набуває нових рис, у тому числі
під впливом антропогенних факторів. Пропонується визначити принципову
позицію менеджменту: щоб управління ризиками було економічно
обґрунтованим і ефективним, необхідно займатися цією роботою на ранніх
стадіях виникнення ризику, до розвитку ризикових подій. Керівництво та
відповідальні працівники, відповідальні за внутрішній контроль, повинні
вдосконалювати свої навички щодо своєчасного виявлення, класифікації та
оцінки альтернативних складових ризику – можливостей. Важливість такої
діяльності полягає в можливості досягнення максимального ефекту від
реалізації функції внутрішнього контролю та управління ризиками в
економічному, організаційному, стратегічному та інших аспектах завдяки
грамотному, науково обґрунтованому управлінню ризиками.
Пропонується якомога ширше оновити повідомлену потребу у формі
прямого заклику до активної протидії існуючим загрозам. Ризик-менеджмент,
заснований на формалізованих принципах роботи та поширених, але
застарілих методах управління, в сучасних умовах виявляє недостатню
ефективність, і для підтримки конкурентоспроможності підприємств і галузей
необхідно проводити комплексне управління системою захисту від ризиків,
впроваджуючи динамічні методів, розробити та вдосконалити відповідний
набір інструментів, перш за все, завдяки використанню передових і
перспективних технологій менеджменту та розвитку специфічних
компетенцій підрозділів, що виконують функції внутрішнього аудиту,
контролю та управління ризиками. Багаторівнева структура управління
ризиками підприємства, в результаті розвитку системи управління ризиками в

23

нові, більш прогресивні форми, все частіше використовується в організації
діяльності сучасних компаній і підприємств, які прагнуть зайняти високі
конкурентні позиції. у своїх сегментах бізнесу. Наявність розвиненої та зрілої
системи управління ризиками дозволяє уникнути катастрофічних наслідків
при реалізації ризику недружніх злиттів і поглинань, оскільки передбачає
обов’язкове впровадження спеціальних процедур аналізу та оцінки цього
ризику та пропозиції, адресовані вищому керівництву з метою пошуку шляхів
вирішення виявлених проблем та подальшого контролю результатів протидії
ризику.
На основі опрацьованої інформації з різних джерел, в якій звернуто увагу
на важливість ризику в економічній, промисловій, підприємницькій та
науковій діяльності, можна виділити наступне:
1. Проблема впливу загроз на діяльність суб’єктів господарювання в
сучасних умовах глобалізації та високої наукоємності економічних процесів у
суспільстві постає дуже гостро – ризик перейшов зі стадії «перешкоджання
господарській діяльності» до стадії «стимулювання економічної активності» –
до розвитку нових технологій, появи нових напрямів застосування знань і
досвіду, вдосконалення моделей і методів управління виробничо-
економічними системами. Існуючі моделі та інструменти аналізу та оцінки
ризиків дозволяють управляти «серійним» (типовим) ризиком на прийнятному
рівні, але вже недостатньо в короткостроковій перспективі, оскільки ці методи
зазвичай базуються на статичних правилах, прецедентах, зібраних
статистикою.
2. Динамічні методи розвиваються, але вони не знаходять належного
розуміння у власників ризиків, тому що на даний момент вони досить дорогі
фінансово і технічно, і складні в організації - при існуючих принципах
структурування та організації роботи системи управління підприємством.
Система управління ризиками стандартизована, що значно спрощує контроль
і управління ризиками. На даний момент існує кілька міждержавних і

24

національних стандартів, але, як правило, для роботи в сегменті малого і
середнього бізнесу використовуються мінімальні стандарти.
3. Необхідність переходу до нових, удосконалених методів боротьби та
активного управління загрозами є актуальною і знаходить своє відображення
в роботах вчених-теоретиків та практиків-спеціалістів у сфері контролю та
управління ризиками. Сучасний ризик, враховуючи компоненти, що входять
до його структури, і створює ризикову подію - високоінтелектуальну,
кібернетичну систему, здатну адаптуватися до умов активної протидії,
створюючи особливі форми - непередбачувані, важко ідентифіковані, з
високим потенціалом шкоди. накопичення. Тому система реагування на ризик
також повинна мати подібні характеристики, інтелект, адаптивність і
саморегуляцію.
4. Існує два історичних підходи до управління ризиками: підхід «знизу
вгору», який використовувався з 1970-х до кінця 1990-х років (управління
ризиками відбувається так часто і як ризик, компенсація (страхування) або
тактичні прийоми. переважно використовуються (уникнення ризику,
фрагментація та передача ризику); оцінка факторів ризику досить
неоднорідна, що ускладнює їх проведення та порівняння для отримання
реальної картини; об’єктивні труднощі якісного аналізу та «поєднання
отримані пов’язані з професійною підготовкою та кваліфікацією
співробітників) підхід «зверху вниз», який розвинувся в 21 столітті (баланс
оцінки ризику та заходи управління; наявність чіткої корпоративної політики
управління ризиками; усі заходи впроваджуються з використанням широкого
методологічного безперервний процес управління, включаючи моніторинг,
ідентифікацію, системний аналіз, інтегрований з процесом управління
компанією).
5. Властивість загальності вимагає розгляду управління ризиками як
живої організації, здатної не тільки виживати в певних режимах розвитку за
рахунок самоорганізації, але й шукати нові можливості в умовах навіть

25

слабкого правового захисту. Цього можна досягти, комплексно
використовуючи творчий потенціал та оригінальне мислення, впроваджуючи
інновації у сфері менеджменту, пропонуючи ринку нові унікальні продукти,
технології, знання тощо.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В
СИСТЕМІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Фінансово-економічна характеристика С(Ф)Г «Фіалка»

Селянсько-фермерське господарство «Фіалка» (далі С(Ф)Г «Фіалка»)
розташоване в Петропавлівському районі Дніпропетровської області.
Розташований у степовій зоні, у східній частині області, за 141 км від
обласного центру (м. Дніпро).
Фермерське господарство зареєстровано 15 червня 2020 року
реєстратором райдержадміністрації.
Керівник ферми - Валерій Олександрович Костромський. Адреса С(Ф)Г
"Фіалка": 52713, Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с.Озерне,
вул.Першотравнева, буд. 5.
С(Ф)Г «Фіалка» є самостійною юридичною особою, яка перебуває у
відносинах оренди. Основна діяльність: 01.11 Вирощування зернових і
технічних культур. Інше 01.50 Змішане ведення сільського господарства 01.61
Допоміжна діяльність з вирощування сільськогосподарських культур 46.21
Оптова торгівля зерном, тютюновою сировиною, насінням та кормами для
тварин. Підприємство створене шляхом об'єднання активів фізичних осіб -
громадян України, відповідно до Закону України "Про господарські
товариства" та інших нормативно-правових актів України. У своїй діяльності
Товариство керується нормативно-правовими актами України, Статутом та
установчим договором. Домогосподарство відповідає за своїми

26

зобов'язаннями всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення
відповідно до закону. Учасники господарювання несуть відповідальність у
межах своїх внесків. Головна мета компанії – отримання та максимізація
прибутку. Усі витрати підприємства покриваються за рахунок власних
доходів, що сприяє його самоокупності та самофінансуванню. Фінансовий
стан є найважливішою ознакою фінансової діяльності підприємства. Вона
визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому
співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх
учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.
Стабільне фінансове становище підприємства — це не подарунок долі чи
щасливий випадок його історії, а результат умілого, планомірного управління
всією сукупністю виробничо-економічних факторів, що визначають
результати діяльності підприємства. Розмір прибутку залежить від рівня
забезпеченості підприємства майном. У таблиці 2.1. подано динаміку окремих
складових активів підприємства.

Таблиця 2.1. Оцінка активів С(Ф)Г «Фіалка» за 2018-2022 рр., тис. грн.

27

Аналізуючи активи компанії, можна зробити наступні висновки: у 2022
році порівняно з 2021 роком цей коефіцієнт зріс на 64,51%. У свою чергу,
основні фонди зросли на 77,87%, що в майбутньому може призвести до
покращення діяльності компанії. У 2019 році порівняно з 2018 роком готова
продукція та товари зменшилися на 97%. Грошові кошти та фінансові
інвестиції зросли в 19,5 рази, і все це може сприяти максимізації прибутку.
У таблиці 2.2. представлено динаміку джерел формування власності
підприємства. Власний капітал компанії збільшився на 64,51%. У 2019 році
порівняно з 2018 роком зобов’язання зросли на 50,0%. Загальна сума
зобов'язань зросла на 56,0%, що пов'язано зі збільшенням короткострокових
зобов'язань (компанія брала короткострокові кредити). На підставі даних обох
таблиць можна зробити позитивні висновки про діяльність господарства.

28

Таблиця 2.2 . Орієнтовний капітал підприємства, тис. грн. гр .

Проаналізувавши рух та функціонування основних засобів підприємства,
можна зробити висновок, що їх надходження у 2019 році порівняно з 2018
роком зросли на 178,3%, таким чином підприємство покращило забезпеченість
основними засобами. Амортизація зросла за рахунок збільшення кількості
основних засобів. Зростання та темпи зростання погіршилися. Коефіцієнт
споживання зріс у 2019 році порівняно з 2018 роком на 10,01, а показник
корисності знизився на 10,72, що свідчить про наявність в господарстві
багатьох застарілих основних засобів.
Аналіз фінансових результатів показує, що доходи підприємства зросли
на 130,67%. У 2019 році порівняно з 2018 роком валовий прибуток збільшився
на 89 тисяч злотих. гривні. Операційний прибуток збільшився на 1 тис. злотих.
грн., доходи від фінансової та інвестиційної діяльності зросли на 285 тис. зл.
гривень, а видатки теж зросли лише на 8 тис. гривень, в цілому ці показники

29

позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Оцінка фінансової
стійкості компанії дала такі результати: у 2019 році порівняно з 2018 роком
коефіцієнт концентрації залученого капіталу знизився на 41,1%. Зменшився
коефіцієнт власного капіталу, знизився коефіцієнт оборотних коштів,
зменшився коефіцієнт реальної вартості основних засобів і забезпеченості
товарними запасами. Ці показники мають негативну динаміку. Провівши
оцінку ліквідності, платоспроможності та оборотності оборотних активів
підприємства, робимо висновок, що у 2019 році порівняно з 2018 роком
високоліквідні активи зросли в 19,5 рази. Коефіцієнт абсолютної ліквідності у
2021 році був дуже низьким, а у 2022 році він зріс на 482,5%. Показник
достатності загального капіталу зріс на 69,79%. Зросла чиста виручка від
реалізації продукції. Зросла середньорічна вартість оборотних активів на
31,72 %, підвищилася ефективність використання оборотних засобів
(коефіцієнт оборотності оборотних коштів збільшився на 83,85 %).
В цілому компанія є ліквідною, платоспроможною та достатньо
забезпеченою активами. Після аналізу ділової активності робимо висновок, що
коефіцієнт загальної оборотності капіталу збільшився на 37,41%. У 2022 році
порівняно з 2021 роком коефіцієнт оборотності оборотних коштів зріс на
83,85%. Коефіцієнт оборотності готової продукції і товарів зріс на 76,63%, а
коефіцієнт власного капіталу – на 63,81%. Коефіцієнт оборотності
короткострокової дебіторської заборгованості зріс на 43,70%, підприємство
проводить раціональну ринкову політику і у відносинах з контрагентами, про
що свідчить хороша господарська діяльність.
Таким чином, комплексними етапами методики комплексної
порівняльно-рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є: збір та
аналітична розробка вихідної інформації за оцінюваний період часу;
обґрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової
оцінки фінансового стану підприємства, прибутковості та діяльності та їх
класифікація, розрахунок підсумкового рейтингового показника; класифікація

30

(ранжування) підприємств за рейтингом. Тому вибір та обґрунтування
попередніх показників фінансово-господарської діяльності має здійснюватися
відповідно до досягнень теорії фінансів підприємств, базуватися на цілях
оцінки, потребах суб’єктів господарювання в аналітичній оцінці. Комплексна
оцінка фінансового стану підприємства свідчить про те, що підприємство
відноситься до категорії підприємств класу А, тобто фінансово стійких
підприємств. Якщо порівнювати дані по повіту з даними по господарству , то
можна сказати, що це невелике підприємство, але показники ефективності
бізнесу (рентабельність капіталу, коефіцієнти оборотності різних видів
оборотних активів, показники ліквідності та платоспроможності тощо). .)
кращі за середні по окрузі.

2.2. Характеристика роботи служби економічної безпеки
підприємства та оцінка її стану в розрізі окремих складових

В умовах кризи функціонування підприємств та їх ефективна
господарська діяльність знаходяться в прямій залежності від системи
економічної безпеки. Економічна безпека стала однією з найважливіших
проблем сучасності саме тому, що підприємства самостійно несуть
відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Слід зазначити,
що в господарстві не створено службу економічної безпеки. С(Ф)Г «Фіалка»
використовує комбіновану систему безпеки: з одного боку, за потреби
користується послугами сторонніх організацій, з іншого – активно
покладається на можливості власних служб та підрозділів. Наприклад,
юридичні та фінансові відділи, служби безпеки, обладнання для охорони
праці, персонал, економічний аналіз, облік тощо. Постійне посилення
факторів, що загрожують економічній безпеці підприємства, вимагає
створення системи моніторингу стану та динаміки розвитку підприємства з
метою завчасно попереджати про небезпеки та загрози та застосовувати

31

необхідні заходи захисту та протидії. Основними завданнями моніторингу в
С(Ф)Г «Фіалка» є: оцінка стану та динаміки розвитку виробництва
підприємства; визначення руйнівних тенденцій і процесів розвитку
виробничого потенціалу; визначення причин, джерел, характеру,
інтенсивності впливу загрозливих факторів на виробничий потенціал;
прогнозування дії загрозливих факторів; системно-аналітичне вивчення
сформованої ситуації та тенденцій її розвитку, розробка цілеспрямованих
заходів щодо захисту підприємства від загроз. При проведенні моніторингу
принцип безперервного моніторингу стану об’єкта моніторингу враховує
фактичний стан і тенденції розвитку його потенціалу, а також загальний
розвиток економіки, політичну ситуацію та роботу інших систем – широких.
фактори. Поняття економічної безпеки підприємства включає як
внутрішньовиробничу, так і невиробничу складові.
Розглянемо основні внутрішньовиробничі функціональні елементи
економічної безпеки:
Фінансова складова:
1. ±Es - надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (Ee),
необхідних для створення резервів і покриття витрат (Z), пов'язаних з
господарською діяльністю підприємства. Цей показник
розраховується за формулами:
Ee= ВК-А1 = 390548-331518=59030 грн (2.1)
±Es = Ee – Z=59030-297215=-238185 грн (2.2)
2. ±Et – надлишок або нестача власних обігових коштів та середньо- та
довгострокових кредитів і позик (K): ±Et = (Ee + K) – Z = 59030+100600-
297215=-137585 грн (2,3)
3. ±En – надлишок або нестача власних оборотних коштів та довго-,
середньо- та короткострокових кредитів і позик (Kт): ±En = (Ee + Kт + K) –
Z=59030+100600+200000 -297215= 62415 грн ( 2,4)
Рівень фінансової безпеки підприємства критичний - 2

32

При оцінці інформаційної складової економічної безпеки необхідно
розраховувати значення таких коефіцієнтів:
- коефіцієнт повноти інформації (Kп): Kп=850/1000=0,85 (2,5)
- коефіцієнт інформаційної суперечності (Kс): Kс=5/7=0,71 (2,6)
- коефіцієнт точності інформації (Кт): Кт=450/850=0,53 (2,7)
Рівень інформаційної безпеки можна визначити як добуток таких
факторів: Kib= Kп* Kс* Kт = 0,85*0,71*0,53=0,313 (2,8)
0,3 ≤ Kib
- озброєння (Kio): Kio= He/O = 0/407=0 (2.10)
- коефіцієнт прибутку працівників компанії за використання об'єктів
інтелектуальної власності (Кд): Кд = Dip/O= 24537,6/407=60,29 (2,11)
Рівень інтелектуальної безпеки Kkv - абсолютна безпека (4), Kyocritical
безпека (1), Kд - задовільна безпека (3). Загальний рівень:
4*0,5+1*0,25+3*0,25=3 є задовільним.
Кадрова складова оцінюється за такими показниками: - коефіцієнт
плинності кадрів (Кп):
Kп=15/407=0,037 (2,12)
- коефіцієнт фізичного старіння персоналу (Кв): Кв= 82/407=0,2 (2,13)
- основне оснащення персоналу (Fo); Fo=(297403+306590)/2/407=719,8
(2,14)
- фондозброєність працівників підприємства невиробничими коштами
(Фно);
Fnr= (20352+19457)/2/407=48,9 (2,15)
Рівень інтелектуальної безпеки Kp - абсолютна захищеність (4), Kv -
абсолютна захищеність (4), Fo - абсолютна захищеність (4), Fno - незадовільна
захищеність (2). Загальний рівень 0,25*4+0,2*4+0,35*4+0,2*2=3,6 техніко-
технологічний рівень. Для оцінки рівня безпеки за цією складовою
використовуються показники, що характеризують техніко-технологічний
потенціал підприємства (звичайно, з урахуванням економічних результатів

33

його діяльності): - частка продукції підприємства, що перевищує і відповідає
до кращих аналогів в Україні (або в світі, якщо підприємство планує продавати
продукцію за кордон) (Кп.прод.): 64% продукції підприємства мають
сертифікати якості = 0,64 - частка технологічного обладнання (технології
виробництва), що відповідає найкращим державним (світовим) аналогам
(Кп.т.): 35% з них відповідають найкращим національним та світовим
еквівалентам = 0,35 - частка продукції, що випускається підприємством,
захищена патентами (Кпат.прод.): компанія не отримала патентів на
продукцію = 0 Рівень інтелектуальної безпеки Кп.прод. - абсолютна безпека
(4), Kp .t - абсолютна безпека (4),
Код продукту - критична безпека (1).
Загальний рівень 4*0,25+4*0,5+1*0,25=3,25 рівня. Політико-правова
складова визначається такими показниками:
- питома вага судових та арбітражних справ у загальній сумі
господарських договорів підприємства (книга арбітражів): = 3/136=0,022
(2,16)
- частка виграних судових та арбітражних справ у загальній кількості
розглянутих справ (Kвигр): Kвигр= 2/3=0,67 (2,17)
- питома вага отриманих та сплачених штрафних санкцій у загальній сумі
зобов'язань, що випливають з господарських договорів компанії (Кш):
Kш = 1683250/454175=0,004 (2,18)
- частка витрат на юридичне обслуговування діяльності підприємства в
загальній структурі його витрат (кв. юр.):
645254/103474= 0,006
Рівень інтелектуальної безпеки Кс.ар. - абсолютна безпека (3),
Загальний рівень 3*0,25+3*0,25+3*0,25+1*0,25=2,5
Інноваційна складова характеризує роботу підприємства на якісно
новому рівні. Ця складова визначається за такими показниками:

34

- коефіцієнт впровадження нових інноваційних видів продукції (Кі.п.): Кі
n=0 (2,20)
- частка інноваційних підходів, які використовуються в процесі
виробництва, управління та обслуговування (Кі.под.):
Кісуб. = 567410/103474=0,0055 (2,21)
Рівень інтелектуальної безпеки Кі.п. - критична безпека (1),
Кісуб. - критична безпека (1).
Загальний рівень 0,5*1+0,5*1=1
Екологічна складова характеризується дотриманням екологічних
стандартів технології та виробництва, мінімізацією збитків підприємства від
забруднення навколишнього середовища. Показниками екологічної складової
економічної безпеки є, з одного боку, нормативи ГДК шкідливих речовин,
встановлені національним законодавством, а з іншого – аналіз ефективності
дій, спрямованих на забезпечення такої екологічної складової.
Пропонується розраховувати такі показники:
- Коефіцієнт міцності продукту (Кб.п.):
Kб.п= Ps / Pz =0,64 (2,22)
- Коефіцієнт забруднення навколишнього середовища (Kз) Kз = Век.забр./
Взабр (2,23)
- Коефіцієнт захисту навколишнього середовища (Кзач) Кзач = Век.м./ Вз
(2,24)
Рівень інтелектуальної безпеки Kб.п - задовільна безпека (2),
Kз - незадовільна забезпеченість (1), Kзах - задовільна забезпеченість (2).
Загальний рівень 0,5*2+0,25*1+0,25*2=1,75.

Силова складова оцінюється за такими показниками:
- частка витрат на охорону підприємства в загальній структурі
собівартості продукції (кв. м):

35

кв.ох= 658470/103474=0,0064 (2,25)
- забезпечення працівників підприємства службою охорони (КСБ):
Kб= 12/407=0,03 (2,26)
Рівень інтелектуальної безпеки Кв.ох - низький рівень безпеки (1),
Kсб - низька захищеність (1).
Загальний рівень 1*0,5+1*0,5=1 рівень.
Графічно рівень економічної безпеки підприємства відображається
пелюстковою діаграмою, де радіальні вектори характеризують рівні складової
економічної безпеки (рис. 2.1). Аналіз окремих компонентів дозволить
визначити, звідки виходять загрози, і зробити висновки.

Рис. 2.1. Схема напрямків економічної безпеки підприємства
Чим ближче значення рейтингу до одиниці, тим вищий рівень
економічної безпеки. Результат нижче 0,5 свідчить про послаблення
економічної безпеки підприємства.

36

2.3. Набір інструментів для аналізу, оцінки та управління ризиками
підприємства

Ступінь ризику визначає ймовірність конкретного сценарію розвитку
подій. Кількісно ступінь ризику визначається суб'єктивною оцінкою ймовірної
або очікуваної величини максимального та мінімального доходу (збитку) від
інвестованого капіталу. При цьому, чим більший спред між максимальним і
мінімальним доходом (збитком) при однаковій ймовірності їх отримання, тим
вищий ступінь ризику. Невизначеність ситуації визначається випадковим
фактором. Випадковість - це те, що відбувається нерівномірно за однакових
умов, тому її неможливо передбачити та передбачити заздалегідь. Проте з
великої кількості спостережень за кейсами можна зробити висновок, що у світі
кейсів існують певні закономірності. Математичний апарат для їх вивчення
дає теорія ймовірностей. Ризик має математично виражену ймовірність втрати.
На основі статистичних даних можна з високою точністю кількісно оцінити
величину ризику, усі можливі наслідки окремих дій та ймовірність самих
наслідків. Дослідження питань впровадження та удосконалення динамічної
моделі управління ризиками підприємства показало, що сучасний динамічний
підхід до управління ризиками можна поділити на два стратегічні напрями, які
створюють відповідні методи – пасивну динаміку та активну динаміку.
Пасивний метод управління ризиками полягає в реагуванні на ризик та
організації процесів управління ризиками як об'єктом в режимі реального часу
з використанням сучасних інструментів і технічних засобів. Активний метод
більш науковий і прогресивніший - сюди не можна додавати сили і засоби, що
впливають не на ризик, а на середовище та умови його формування, а також
активний вплив на ризик, на фактори, що породжують загрози і перспективи.
У цьому випадку необхідно зосередитися на інноваційному підході до
розуміння та сприйняття ризику як природної стихії. При цьому ризик

37

розглядається не тільки як економічне поняття, а як складна кібернетична
(біомеханічна) система, що носить ознаки інтелекту [52].
Слід зазначити, що концепція проактивної поведінки в управлінні
ризиками базується на ґрунтовній, виваженій і в цілому оптимістичній оцінці
перспектив. Дотримання цієї концепції управління ризиками підприємства
вимагає, згідно з теорією якості, великого потенціалу ресурсів
(інтелектуальних і матеріальних), більш досконалих адміністративних
інструментів і більш ефективних процедур - порівняно з традиційною,
загальноприйнятою програмою. Необхідно розвивати можливості управління
ризиками на підприємстві, щоб швидко реагувати на зміни потоку ризиків і
мінімізувати раптово виниклі наслідки, а також інтенсивно розвивати ризики,
що, в свою чергу, змушує впровадження в практику інструментів динамічної
оцінки та управління. управління ризиками. Пріоритетом мають бути активні
заходи протидії, спрямовані на усунення небажаних ефектів, зміну стану
активного середовища та умов для формування та розвитку найбільш
несприятливих факторів потенційних загроз (загроз), запобігання реалізації
крайніх форм негативного впливу цих явища, які раніше не були або не могли
бути враховані В особливих випадках допускається навмисне провокування
реалізації загрози в прийнятному для власника ризику часі, обсязі та масштабі.
Це дозволить, наприклад, обмежити наслідки неконтрольованого зростання
ризику в умовах недостатніх резервів вирівнювання з постійною тенденцією
до накопичення ризику.
При розробці програми пом’якшення ризиків пропонується
наголошувати на розумінні того, що адаптивне динамічне управління
ризиками має впроваджуватися як безперервний процес для активного
пом’якшення руйнівного впливу ризику, одночасно підтримуючи та
посилюючи мотиваційні аспекти ризику. Розвиток інформаційних технологій
відкриває нові можливості для впровадження системи управління ризиками:
мінімізація дії загроз, організація нових (активних) бізнес-процесів;

38

використання поточних і майбутніх ризикових ситуацій для збільшення
доходу підприємця. Ці можливості об’єднані в модернізовану концепцію
інтегрованого управління ризиками, яка базується на таких принципах 55]:
- комплексне вивчення ландшафту ризиків компанії,
- визначення поточного профілю ризику як єдиного комплексу,
- керувати цим комплексом за допомогою покращеної загальної
корпоративної стратегії.
Керуючись цими принципами, інтеграція ризик-менеджменту в систему
управління бізнесом повинна бути зосереджена на управлінні загальним
ризиком підприємства, а не на кожному типі чи виді ризику окремо. Загальний
принцип управління сукупним ризиком у цьому випадку можна запозичити з
практики каско страхування. Економічний сенс полягає в тому, що захист від
сукупного ризику завжди дешевший, ніж страхова сума для окремих ризиків,
навіть якщо приватні страхові внески (збори за ризик) більш прийнятні з
актуарної (математичної) точки зору. Однак це стосується лише імовірнісних
ризиків і за умови наявності хоча б мінімальної статистики подій, щодо яких
було здійснено страхування. Зрозуміло, що не всі ризики, які впливають на
підприємства, є імовірнісними. Складність оцінки та управління ризиками
полягає в тому, що події, які розвиваються під впливом багатьох факторів
ризику різного типу, теорія ймовірності пояснює краще (адекватніше), ніж
події, пов’язані з окремими ризиками, унікальність яких не дозволяє для збору
та систематизації їх статистики
Таким чином, впливаючи на окремий приватний ризик або групу ризиків,
подібних за певними параметрами, можна штучно – віртуально чи реально
створити (конфігурувати) новий, специфічний ризик, контрольований у
динаміці, просторі та часі, а отже, максимально керований. Штучно створений
і контрольований ризик в заданих умовах дозволяє впливати на інші вже
існуючі на підприємстві реальні ризики, активно змінюючи його якісні та
кількісні характеристики. Редагуючи існуючий сукупний ризик таким чином,

39

ви можете навмисно збільшити (посилити) деякі приватні ризики, що
впливають на процеси та бізнес-елементи підприємства, у потрібному для
підприємства напрямку. Таким чином, контрольований розвиток ризикової
події відбувається в зручних і передбачуваних значеннях місця, часу,
активності, кількісних і якісних характеристик. Враховуючи ступінь інтеграції
підсистеми ризик-менеджменту з менеджментом підприємства, отримуємо
позитивний ефект – протидію та мінімізацію більш складних, з точки зору
керованості та економічних наслідків, ризиків, що виникають внаслідок
переходу ризику в контрольоване русло. або реалізація ризику в прийнятних,
розрахункових величинах, безпечних для фінансової стійкості компанії, що
виключають небезпечну кумуляцію ефектів. Вартість управління ризиками в
цьому випадку буде доступнішою, ніж якби кожен ризик управлявся окремо.
Рівень втрат внаслідок впливу ризиків на підприємство залежить від «зрілості»
(рівня особистої та загальної компетентності, відповідності політиці розвитку
підприємства тощо) ризик-менеджменту. Посилення ролі та місця ризик-
менеджменту в бізнес-процесах компанії призводить до підвищення його ціни
в межах бюджетів самої компанії та до обмеження збитків завдяки розвитку
системи запобігання та реагування на ризики. Це справедливо та прийнятно,
якщо ризиком керують якісно. Проте цей зв’язок не такий однозначний і
однозначний 12].
Якщо ми продовжимо активізувати наші зусилля з розширення функції
управління ризиками, то на якомусь умовному рівні сукупні витрати і загальні
витрати на управління досягнуть мінімуму і в якийсь момент знову почнуть
зростати. Це пояснюється тим, що після того, як вплив основних факторів
ризику та активних ризиків, які створюють найбільші збитки, вибрано та
опрацьовано, подальше вирішення нюансів та незначних аспектів ризику з
фінансової та організаційної точки зору стає все дорожчим. Тут варто згадати
закон Парето в його інтерпретації про те, що «... 20% правильних зусиль
приносять 80% загальних позитивних результатів». На певному етапі збитки

40

(витрати) досягають певного умовного пікового рівня, що пояснюється суто
технологічними причинами і не може бути обмежено наявними у керівництва
компанії методами управління ризиками. Ризик-менеджмент змушений
запитувати власника бізнесу - власника ризику про необхідність переходу на
іншу технологію з меншим рівнем втрат, відповідно до законів стабільності
(гомеостазу), але для цього необхідно повністю модернізувати ризик. систему
управління, оснастивши її чудовим набором інструментів з елементами
саморегуляції та адаптивності, тобто побудувати інтелектуальну систему
активного запобігання ризикам.
Таким чином, найпоширенішими методами кількісної оцінки ризику, на
нашу думку, є статистичний, метод експертної оцінки, розрахунково-
аналітичний метод, нормативний метод, метод економічно-економічного
аналізу, метод «дерева рішень», аналоговий метод, аналіз чутливості
(сприйнятливості), сценарний аналіз, метод імітаційного моделювання, аналіз
ризику можливих втрат. Хочеться зазначити, що наведені вище методи оцінки
ризику з використанням об’єктивної ймовірності, які базуються на
використанні законів розподілу випадкових величин, хоча й є досить добре
розробленими з математичної точки зору, на нашу думку, можливість їх
застосування для оцінки ризику діяльності компанії досить обмежене. Таким
чином, нормальний закон розподілу ймовірностей припускає однорідність
вибірки, що забезпечує незалежність випадкових подій і припущення, що «за
однакових умов настання (ненастання) події в майбутньому буде слідувати
тим же тенденціям, що і в минулому» [12].
В умовах підприємства як відкритої соціально-економічної системи, що
функціонує в тісному зв’язку із зовнішнім середовищем і динамічно
змінюється в часі, забезпечити виконання цих умов навіть у контекст оцінки
окремих видів ризику. Тому, на нашу думку, для оцінки ризику діяльності
підприємства більш доцільною є суб’єктивна ймовірність, яка ґрунтується на
ступені впевненості особи, яка приймає управлінське рішення, щодо

41

ймовірності виникнення того чи іншого твердження. У майбутньому, якщо ми
продовжуватимемо нарощувати наші зусилля з контролю за сукупними
збитками та витратами в такому ж темпі, керуючись сукупним ризиком, на
якомусь етапі посиленого контролю та відповідних вимог до звітності,
співробітники компанії почнуть вкрай негативно реагувати на суворі,
авторитарні правила, що панують у компанії , підприємстві, і або залишить
його, або саботує роботу. Процес управління ризиками на підприємстві
представлений на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Процес управління ризиками підприємства

На основі логічного та інтуїтивного аналізу сценаріїв розвитку ситуації
формулюємо висновок про необхідність періодичного коригування стратегії
управління ризиками: управління надмірними ризиками включає економічні
та репутаційні ризики. Надмірне управління одним ризиком створює або
активізує та розвиває інший. Цей ефект можна умовно пов'язати з мімікрією
або підстроюванням ризику до поточних умов. Основні зони ризику діяльності
компанії наведені в Додатку Е. Виходячи з цього, видається можливим
позитивне використання виявленого ефекту – за допомогою сучасних

42

технологій програмування, комп’ютерного та творчого моделювання можна
налаштувати, а в перспективі – штучно викликати («спровокувати»)
реалізацію одного ризику – компанія задоволена в усіх відношеннях. Завдяки
цьому можна частково або повністю запобігти реалізації іншого ризику або
змінити характеристики ризику з високим потенціалом загрози, але
розташованого за межами горизонту управління. Тому необхідно
вдосконалювати підходи до розуміння динамічного ризику та розглядати його
не лише як факт, джерело якоїсь локальної події, а як інтелектуальну систему,
здатну адаптуватися до зовнішніх та внутрішніх умов, реагувати на активні
впливи, активно формувати та редагування власного життєвого середовища.
1. С(Ф)Г «Фіалка» є самостійною юридичною особою, яка підтримує
орендні відносини. Основна діяльність: 01.11 Вирощування зернових і
технічних культур. Інше 01.50 Змішане ведення сільського господарства 01.61
Допоміжна діяльність у вирощуванні сільськогосподарських культур 46.21
Оптова торгівля зерном, тютюновою сировиною, насінням та 45 45 кормами
для тварин. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства свідчить про
те, що підприємство відноситься до категорії підприємств класу А, тобто
фінансово стійких підприємств.
2. Слід зазначити, що в господарстві не створено службу економічної
безпеки. С(Ф)Г «Фіалка» використовує комбіновану систему безпеки: з одного
боку, за потреби користується послугами сторонніх організацій, з іншого –
активно покладається на можливості власних служб та підрозділів. Наприклад,
юридичні та фінансові відділи, служби безпеки, охоронне обладнання,
персонал, економічний аналіз, діловодство тощо.
3. «Процес управління ризиками на підприємстві при обґрунтуванні
господарських рішень включає такі процедури: планування управління
ризиками; визначення ризиків; якісна оцінка ризику; кількісна оцінка;
планування реагування на ризики та моніторинг і контроль ризиків».

43

4. Комплекс інструментів для аналізу, оцінки та управління ризиками
підприємства включає: «розрахунково-аналітичний: на основі використання
внутрішньої інформаційної бази підприємства; їх зазвичай використовують
для оцінки фінансового ризику компанії; аналогічні.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ
РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Поняття механізму управління ризиками на підприємстві

Управління ризиками на сучасному підприємстві має здійснюватися не
фрагментарно, а комплексно. Для цього слід запровадити комплексну систему
управління ризиками
Економічна система сучасної України характеризується ризиками, які,
по-перше, надзвичайно специфічні, а по-друге, вищі за рівень, який міг би бути
за умови більш послідовного управління економікою. Однак, на нашу думку,
це має свої переваги – нестандартний підхід до вирішення нагальних завдань
дозволяє знаходити нові рішення, в тому числі у сфері управління ризиками.
Зростання ризику характерне не лише для України: об’єктивно це світова
тенденція, пов’язана з ускладненням економічних операцій, прискоренням
бізнес-процесів, розвитком технологічних та IT-систем. Основними
причинами цих змін є підвищення волатильності цін на різні види сировини та
продукції, глобалізація ринків, посилення конкуренції, надмірна законодавча
ініціатива в економічній сфері, посилення регулюючої функції держави при
придушенні можливості саморегулювання. регулювання виробничо-
економічних систем, компаній і підприємств різних галузей. Доступність
інформаційних потоків і баз даних і пов’язана з цим уразливість,
функціональна та структурна складність технічних систем призводять до

44

зростання конкретних загроз безпеці персональних даних, у тому числі
фінансових і персональних даних. Дослідження профілю ризику різних
компаній виробничого, нефінансового та фінансового секторів дозволяє
сформулювати припущення, що проблема полягає не просто у збільшенні
категорії ризику, а в тому, що в новітній історії ризик, як сукупність
деструктивних факторів, активно змінюється 23].
Слід зазначити, що фактори ризику трансформуються переважно у двох
напрямках: еволюціонують у більш складну систему з чітко організованою
ієрархією або деградують – мутують, пристосовуючись до умов зовнішнього
та внутрішнього середовища, у другому випадку – імітують. , згладжуючи
характеристики. У більшості досліджених випадків такі трансформації
передують розробці способів виявлення, ідентифікації та реагування на ризик.
Також встановлено, що ландшафти ризиків підприємств і організацій,
компаній сфери послуг у сучасних умовах стають все більшими, а коливання
(волатильність, турбулентність) ризиків більш динамічними. В основному це
проявляється в постійному змішуванні, переході факторів ризику з одного
виду в інший, при якому звужуються межі прийнятного розуміння видів
ризиків, ускладнюється їх ідентифікація та оцінка. Ці тенденції змушують
керівництво, відповідальне за управління ризиками, переглядати політику
ризиків і періодично оновлювати (модернізувати) систему управління
ризиками на підприємствах. При певному рівні зрілості керівництва
підприємства перевірка надійності технічної системи зазвичай зводиться до
оцінки ймовірності безпомилкової роботи при фіксованій структурі та
алгоритмах роботи. Варіанти зводяться до дублювання (досить часто -
багаторазового резервування) окремих вузлів і створення необхідного
резервування. У процесі розвитку технічних та ІТ-систем стало зрозуміло, що
рівень надійності (працездатності) необхідно визначати з самого початку, а
потім сама організаційно-виробнича структура набуде іншої форми з
наскрізно розвиненими зв’язками та мінімальний запас резервування.

45

Подальше удосконалення системи управління дозволить створити
саморегулюючу (адаптивну) систему, що забезпечує необхідну надійність
системи навіть за наявності елементів з недостатньою надійністю 13].
Дотримуючись певної логіки, можна очікувати, що при збереженні
незмінного темпу (динаміки) рівня самовдосконалення та технічного
забезпечення процеси контролю значно скоротять час реагування (реагування)
на ризик, мінімізуючи таким чином втрати. Таким чином, у майбутньому вже
на стадії бізнес-ідеї можна встановити підвищений захист від загроз на
достатньому рівні (включаючи алгоритм використання можливості
додаткового підприємницького доходу) і поступово створити максимально
безризиковий системи шляхом самоорганізації та адаптації. Як один із
інструментів оцінки ризику можна вибрати метод класифікації.
Класифікація економічних ризиків базується на принципах ринкової
економіки, які відстежують залежність кінцевого економічного результату від
рівня невизначеності:
- свобода вибору та поведінки споживача (споживчі ризики);
- свобода вибору професійної діяльності (ризик професійної діяльності);
- свобода заснування (підприємницькі ризики);
- раціональна поведінка всіх учасників ринку, тобто прагнення до
оптимізації прибутку;
- обов'язкова періодична диверсифікація.
Суб’єкти господарювання, які нехтують цим принципом, колись
обов’язково постануть перед вибором: збанкрутувати та залишити бізнес або
спробувати пожертвувати його частиною, щоб не втратити все; - дбайливе
ставлення до навколишнього середовища, впровадження нових технологій
збереження та ефективне використання наявних ресурсів в умовах постійно
зростаючого дефіциту - обмеженість і доступність без завдання істотної шкоди
третім особам, при збереженні позитивного економічного ефекту.
Класифікацію ризиків проведемо за такими критеріями (класифікаційними

46

ознаками): середовище виникнення, умови та причини виникнення;
функціональні види та галузі підприємництва - географія розповсюдження та
масштаби; послідовність вирішення проблеми; перехідні фактори, можливість
арбітражу, тобто передачі та/або продажу (страхування, хеджування,
прийнятний рівень прийнятності (апетит до ризику), оскільки ці ознаки мають
чіткі динамічні властивості та відповідають завданням, які вирішуються в
дисертації. Це зумовлено тому, що основна увага роботи спрямована на
вивчення динамічних характеристик ризиків підприємства в наукомістких
галузях і економіці.Для кожної категорії ризику необхідно розробити набір
інструментів – набір методів реагування та управління 14].
Залежно від можливого результату (ризикової події) і ступеня контролю
ми поділимо ризик на дві основні групи: чистий і спекулятивний. У кожній
групі ми виділяємо підгрупи: властивий ризик і залишковий ризик.
Припустимо, що робота з цими категоріями ризику дозволить грамотно
організованому менеджменту компанії отримати додаткові придбання -
матеріальні і нематеріальні блага, які при вмілому подальшому розподілі
можуть стати основою для створення вже цілком відчутного економічного
доходу. За результатами аналізу вивченої теоретичної бази та відповідно до
реалій сьогодення запропоновано удосконалену методику оцінки ризиків
залежно від ступеня впливу, характеру походження та середовища існування ,
виділимо наступні категорії загроз: незначні, значні, критичні та катастрофічні
(табл. 3.1).
Запропонована можливість ранжування ризиків дозволяє управлінню
ризиками підприємства створити набір інструментів для оцінки та управління
ризиками в залежності від наступних динамічних умов: якщо неможливо
повністю управляти ризиком як явищем, уникнення розвитку катастрофічних
ефектів забезпечує підтримку показників, що призводить до ризику в межах
контрольованих значень, найчастіше через рівень впливу та інші
характеристики.

47

З цього випливає, що ризик сам по собі не є деструктивним в умовах
ризикової події, яка розвивається за участю кількох факторів. Найбільш
значущими з динамічної точки зору є фактори місця, часу та дії. Тому
видається можливим оцінити ризик з точки зору динаміки таким чином: якщо
місце і вид ризику відомі, але час його реалізації точно не визначено - ризик
знаходиться в межах «відносної комфортності». «зоні, якщо врахувати фактор
часу звітності – ризик переходить у подійну фазу та інтенсивно розвивається,
що зрештою призводить до небезпечних наслідків для підприємств. Тож це
можна віднести до інших важливих факторів – місця та діяльності. При
посиленні або ослабленні впливу одного з факторів відбувається зміна
динаміки настання ризикової події та «рівня безпеки» даного ризику. Прямо
чи опосередковано впливаючи на фактори місця, часу та діяльності та
генеруючи їх, можна активно контролювати та редагувати перебіг основних
економічних процесів та утримувати ризик у прийнятних для підприємств
параметрах 6].

Таблиця 3.1 Ранжування ризиків за ймовірністю та значимістю

48

Управління ризиками, як важливе завдання контролю розвитку та імітації
негативних зовнішніх і внутрішніх факторів і тригерів, вимагає концентрації
та зміцнення всієї організаційної структури та кожного підприємства. Отже,
завдання управління ризиками на основі динамічних правил можна визначити
як безперервний процес створення та реалізації консолідованих і
цілеспрямованих управлінських рішень, реалізація яких позитивно впливає на
широкий спектр ефектів випадкових або зловмисних подій, таких як
порушення стабільності та управління підприємствами. При цьому невирішені
пропозиції щодо управління ризиками повинні характеризуватися меншою
економічною ефективністю, ніж інші інвестовані (майнові, виробничі,
маркетингові) підприємства. Як зазначалося вище, у сфері ризик-менеджменту
існує кілька стандартів і різноманітних практичних вказівок, але
універсальність цих методичних інструментів обмежена максимум
конкретним виробництвом або вузьким сегментом економіки. Дослідження
показали, що керівники вищої, вищої та середньої ланки повністю

49

усвідомлюють управління ризиками як процес вибору нових бізнес-продуктів,
рівень ризику та розподіл ресурсів («реакція на ризик») у бізнесі не є
невід’ємною частиною єдиного процесу підвищення доходів,
конкурентоспроможності та показників виживання.
Таким чином, сама концепція управління ризиками трансформується в
нових умовах на тлі нових викликів. Управління ризиками на рівні бізнес-
органів (носія ризику) і вищого керівництва (ризик-менеджмент) проявляється
в розподілі відповідальності за результат на всіх рівнях прийняття та реалізації
рішень. Структура політики, планування та управління підприємством, що
включає реалізацію функції управління ризиками підприємства, створюється
виключно вищим керівництвом компаній (правліннями). Практичне
вирішення завдань оцінки, управління та контролю ризиків підприємства
свідомо починається з визначення основних елементів управління: суб'єкта,
об'єкта та механізму. Предметом управління ризиками на підприємстві є
менеджмент компанії 18].
Структура і форма організації системи управління підприємством
залежить від стратегічних завдань, які вирішуються, і видів виробничо-
господарської діяльності. До категорії критично важливих завдань управління
бізнесом в рамках управління ризиками пропонується включити підпрограму
захисту від смертельних загроз – впливу руйнівних факторів, здатних
створювати умови, що загрожують подальшому існуванню компаній. Це може
бути, наприклад, ризик банкрутства, пов'язаний з неможливістю отримати
інвестиції. Для більшості підприємств причиною небезпечного фактора
ризику може бути фізична неспроможність виконувати обов'язки керівників,
власників (акціонерів), занадто тривалий простой, вимушена заморозка
бізнесу, іміджеві матеріали та багато іншого. Якщо керівництво підприємства
не враховує проблему захисту цієї категорії загроз, то наслідки реалізації хоча
б однієї з них зводять нанівець всю попередню діяльність з управління
ризиками. Як суб’єкт управління в рамках динамічного ризик-менеджменту,

50

ми будемо приймати комплекс заходів і заходів для оцінки та управління
ризиками підприємства (внутрішній аудит, контроль, управління ризиками).
Предметом управління є розробка та вдосконалення можливості конфігурації
факторів ризику в спеціальних формах, які максимально відповідають рівню
зрілості менеджменту та ризик-апетиту підприємства. Відзначимо, що
найважливіші проблеми ефективності ризик-менеджменту в рамках
динамічного, ризик-орієнтованого підходу до управління підприємством
пов’язані з організацією процесів управління ризиками підприємства як
елемента загального менеджменту. Особливо слід зазначити, що ці проблеми
загострюються в умовах кризових явищ і реалізуються в якісних завданнях
управління підприємством. Взявши за основу ризик-орієнтований підхід до
управління ризиками, ми спостерігатимемо зростання кількості
ідентифікованих факторів ризику в майбутньому. У процесі аналізу та оцінки
з використанням прогресивних підходів та інструментів виявляється більша
кількість статичних і динамічних характеристик і ознак загроз і можливостей,
на основі яких здійснюється модернізація комплексу управління ризиками, а
отже додатковий ефект активної динамічної ризик проявляється в управлінні
підприємством. Для успішного вирішення поточних і стратегічних завдань
необхідно розвивати особливості персонального ризик-менеджменту на
підприємствах – ризик-адміністрування та ризик-арбітраж. При розробці
програм управління за допомогою арбітражу ризиків необхідно визначити
ключові, найбільш релевантні фактори ризику, для яких буде проводитися
майбутня оцінка та робота з управління 21].
Визначені особливості формування та розвитку ризиків пропонується
враховувати при розробці пропозицій щодо вдосконалення методів управління
ризиками.
Таким чином, для управління ризиком у певних межах і пропорціях слід
використовувати методи динамічної конфігурації (або моделювання, якщо
ризик створюється штучно), свідомо зводячи їх до деструктивних або

51

мотивуючих факторів, а також шляхом редагування активного середовища
його існування.

3.2. Удосконалення організації системи внутрішнього контролю,
аудиту та комплексу управління ризиками підприємства

Для кращого розуміння необхідності удосконалення методів активного
динамічного управління ризиками розглянемо шляхи організації системи
управління ризиками на підприємстві, в менеджменті якого, відповідно до
запропонованих рекомендацій, реалізуються сучасні технології аудиту,
контролю та управління ризиками. Використовуючи творчий підхід та метод
прямих аналогій, опишемо функціонально-економічний сенс удосконалення
системи управління ризиками на підприємстві 19].
Припустимо, що підприємство існує в певному активному середовищі та
з часом накопичує певний кінетичний економічний потенціал, а саме: капітал,
технології, знання, навички, компетенції. Цей потенціал дозволяє компанії
долати виникаючі перешкоди і труднощі, отримуючи за це винагороду,
умовно зване «цінністю». Для отримання максимально можливого показника
вартості (матеріальних і нематеріальних вигод, інновацій, прибутку,
конкурентних переваг) необхідно використовувати питому енергію
підприємства. Вся діяльність компанії охоплюється показником, який
спочатку пропонується визначати як «економічна енергія компанії». У процесі
своєї діяльності компанія піддається різним видам ризику. Щоб протистояти
загрозам, компанія перетворює накопичену енергію в роботу. У контексті
подолання ризику ця робота є власне ризик-менеджментом підприємства.
Тому для побудови максимально дієвої та дієвої системи управління
ризиками керівництво підприємства має обрати шлях, яким буде розвиватися
система управління ризиками. Так формується ключова цінність управління

52

ризиками підприємства. Формалізуємо отримані результати з метою розробки
концепції розвитку управління ризиками підприємства.
Умовно опишемо економічну енергію підприємства умовною формулою:
E = ms (3.1),
де: - кінетичний потенціал підприємства («економічна енергія»);
- m «економічна маса» застосовуваних заходів і засобів, виражена в
кількісних одиницях, рівень потенційної стійкості підприємства. Ця величина
складається з матеріально-фінансових і технічних можливостей підприємства
відбити та компенсувати збитки, які можуть виникнути при реалізації
сценарію умовного ризику. Величина m, з економічної точки зору, включає:
власний капітал і резерви компанії, інвестиції в основні засоби, наявність і
розмір її активів, інвестиції в безпеку (наявність програм страхування ризиків
партнерів, фізичний захист і безпеку об'єктів). тощо);
- s «економічна швидкість» прийняття рішень та управління ризиками, що
характеризує компетенції компанії з управління ризиками. Ця величина
складається з наступних якісних характеристик компанії:
зрілість і гнучкість управління компанією; швидкість і якість рішень, що
приймаються для подолання кризових явищ; характеристика системи
управління підприємством (ступінь централізації, наявність і розвиток
механізмів дублювання та страхування); гнучкість економічних і ринкових
показників підприємства; мобільність, тобто здатність за певних умов
перенести виробництво, центр прийняття рішень, управління та основні фонди
в більш безпечне середовище або умови; можливість зміни юрисдикції
підприємства; ротація персоналу та дублювання функцій (внутрішня
перепідготовка та підвищення кваліфікації), можливість дистанційного
управління; диверсифікація господарської діяльності, виробництва,
можливість експропріації, виділення частини діяльності в окремий сегмент без
істотних втрат для спільної справи; здатність підприємства швидко
компенсувати втрати та відновлювати ефективність за рахунок використання

53

захищених і затребуваних інновацій, ноу-хау, прав на результати інноваційної
діяльності.
Можна розробити два потенційних напрямки (методи) організації
управління ризиками підприємства:
1. Метод, заснований на концентрації сил і засобів при побудові системи
захисту від ризиків («Масова модель»).
2. Метод, заснований на динаміці та гнучкому підході до впровадження
механізмів управління ризиками («Швидкісна модель»). У першому випадку,
збільшуючи значення m, ми отримуємо масивну, статичну систему управління
ризиками підприємства, яка може протистояти навіть найбільш
катастрофічним подіям. Водночас він дуже інертний і важко піддається
модернізації. Така система характерна для господарюючого суб'єкта зі
складною структурою управління - великих холдингових компаній,
корпорацій "старого" типу, виробничих підприємств, що випускають
продукцію вузького призначення. «Масова модель» справедливо
використовується, коли точно відомі характеристики небезпек —
періодичність, місце застосування (зона впливу), тяжкість наслідків,
незмінність, тобто «серійні ризики» 15].
У другому випадку, використовуючи показник v, ми отримуємо
високомобільну, легко перебудовується систему управління, що дозволяє
максимально використовувати наявні ресурси на етапі формування ризику та
його раннього виявлення, а у разі надмірної концентрації та неможливості
зупинити або відштовхнути, «пропустити ризик» з прийнятними наслідками
та прийнятними рівнями зниження ризику. Таким чином підтверджується
твердження про те, що «проблема повинна витати в повітрі». «Швидкісна
модель» — це гнучка динамічна система, характерна для підприємств нового
типу, що мають модульну або вільну внутрішню структуру, особливу систему
управління, максимально різноманітну. Рівень оснащення та сучасність IT-
систем також впливає на швидкість управління. Враховуючи, що діяльність з

54

управління ризиками здійснюється в часі, а процеси формування помилкових
показників, які враховуються при розробці інструментів управління, також
залежать від фактору часу, опишемо дані системи з точки зору динаміки:

m ; s => E (3.3)

Таким чином, зміна одного з параметрів елемента системи неминуче
відображається на економічному енергетичному показнику підприємства.
Слід уточнити, що для функціонування цієї системи значення mis повинні
бути позитивними і відрізнятися від 0. Видається доцільним включити цей
метод у комплексну програму управління ризиками підприємства. Комплекс
управління ризиками підприємства включає такі елементи: центр прийняття
рішень (управління); центр оцінки та аналізу - внутрішній аудит; центр
розробки програм управління ризиками та методичного забезпечення -
дирекція управління ризиками (CRO - Chief Risk Officer); виконавче
керівництво та персонал; єдиний інформаційний центр. Ефективність
розробки та прийняття управлінських рішень безпосередньо залежить від того,
якими інструментами володіє керівництво, відповідальне за управління
ризиками на підприємстві.
У комплексній моделі управління ризиками підприємства в якості
функціональної складової пропонується використовувати такі аналітичні
інструменти 30]:
- метод математичного прогнозування та оцінки ризиків на основі
принципів «Покладайся на власні сили»;
- багатокритеріальний метод оцінки ризику;
- метод, заснований на принципі різноманітності У. Ешбі;
- метод на основі багатовимірних Z-моделей;

55

- метод «дерева подій», що дозволяє скласти цілісну картину за
кількісними та якісними показниками; - креативні (творчі) методи: мозковий
штурм, тактичні ділові ігри, метод математичного моделювання, метод
ситуаційного моделювання та метод стрес-тестування, які дозволяють
відтворити різноманітні сценарії розвитку тієї чи іншої ризикованої ситуації
та розробити відповідні. засоби впливу. Послідовне використання кожного
інструменту комплексу оцінки, аналізу та управління ризиками підприємства
дозволяє сформувати актуальну картину поточного стану готовності
підприємства до роботи з ризиками, а на основі виявленого та зафіксованого
потенціалу – створити перспективу та розробити концептуальну основу
розвитку системи управління ризиками підприємства . Застосування методів
активного динамічного ризик-менеджменту повинно здійснюватися
відповідно до розроблених і прийнятих у довго- та середньострокових планах
заходів, належним чином відображених у стратегії підприємства.
Пропонується вибрати методи впливу на ризик та створити динамічний набір
механізмів та інструментів управління відповідно до методів оцінки. Для
розробки механізму управління проведемо аналіз факторів ризику, що
впливають на показники господарської діяльності підприємства. Розділимо їх
на два основних класи: зовнішні та внутрішні. У свою чергу зовнішні фактори
можна поділити на фактори прямого впливу та фактори непрямого впливу.
Потім ми складемо список ключових факторів ризику, визначених
аналітичним методом.
Фактори прямого впливу, які вимагають особливого контролю для
бізнесу, включають [46]:
- вартість сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів -
можливість підприємства вибирати альтернативних постачальників;
- споживчий попит - робота служби маркетингу, що впливає на
формування попиту на продукцію, послуги, моделі господарювання;

56

- модернізація об'єктів, комплексів і технологій - програма постійного
вдосконалення інфраструктури;
- якість продукції - здатність підприємства постійно вдосконалювати цей
параметр, управління якістю;
- престиж організації - позитивна репутація (репутація), доброзичливість,
бренд - ефект від роботи PR-служби;
- конкурентна ситуація на ринку - здатність долати та створювати
конкурентні захисні бар'єри, взаємодія з державою, наглядовими органами та
регулятором, розробка ефективної стратегії поведінки на ринку;
- державні стандарти, міжнародні стандарти, галузеві стандарти, норми і
правила - впровадження передових і прогресивних, адаптація нормативної
бази, розробка внутрішніх положень.
Фактори непрямого впливу на підприємства визначаються як:
- технологічні переваги - рівень розвитку та потенціал техніки та
наукових досліджень;
- інноваційні переваги - здатність передбачати, створювати, реалізовувати
та ефективно захищати результати інтелектуальної діяльності, наявність
розвиненої інфраструктури підтримки інноваційної діяльності;
- фінансова спроможність споживача - можливість утримати споживача
за допомогою програм лояльності;
- політика - можливість взаємодії з державними, муніципальними,
місцевими органами влади та іншими рівнями управління шляхом створення
спеціального функціонального підрозділу в системі управління - GR служби.
Окремо виділимо та дослідимо найважливіші внутрішні фактори, що
містять деструктивну складову впливу на основні показники практичної
діяльності підприємства 40]:
- управлінський імідж - створення та підтримка позитивної репутації на
різних рівнях взаємодії;

57

- життєвий цикл товару - здатність і здатність своєчасно реагувати на
коливання ринку, запити та очікування споживачів, покращуючи споживчі
характеристики, ремонтопридатність та модернізацію виробленої продукції;
- рекламна діяльність - організація рекламних кампаній для просування
продукції на нові ринки або підтримки стабільного попиту на наявний
асортимент; кваліфікація персоналу - постійне підвищення рівня підготовки та
професійно-технічної освіти, освоєння нових професій, підвищення
особистісних компетенцій керівного складу та працівників підприємства;
- якість і ціна продукції - дотримання паритету цін і належної якості
продукції;
- організаційна структура управління – модель управління
підприємством, за якої досягається максимальний економічний та
синергетичний ефект;
- спеціалізація, концентрація виробництва - зниження собівартості за
рахунок більш ефективного використання ресурсної бази, оптимізації
асортименту продукції, що випускається відповідно до вимог ринку чи
замовника, вдосконалення технології виробництва;
- ефективність роботи – запровадження нових професійних стандартів,
удосконалення ключових якостей співробітників, модернізація виробництва,
створення комфортних умов на підприємстві та активне залучення працівників
до соціальних і творчих процесів, створення гідних умов для відпочинку та
оздоровлення;
- стимулювання - пошук можливостей додаткового заохочення
працівників, створення та залучення працівників до змагального процесу;
- конструкторсько-технологічний рівень продукції - залучення всіх
працівників до процесу підвищення якості та споживчих властивостей
продукції, кооперація науково-конструкторських і виробничих підрозділів у
сфері НДДКР.

58

Розглянемо зазначені фактори з точки зору динаміки та систематизуємо
такі підходи до їх оцінки 41]:
1. Комплексний підхід.
2. Динамічний підхід.
3. Сутнісний (онтологічний) підхід, заснований на розкритті «глибинної»,
суперечливої (за претензією — інтелектуальної) еволюційної природи ризику.
4. Превентивний підхід, що вимагає більш ефективного прогнозування
подій ризику, Форсайт.
5. Ігровий підхід.
6. Самоорганізація (саморегуляція системи в процесі виконання
динамічних завдань).
Перелічені вище фактори ризику пропонується послідовно оцінювати з
точки зору динаміки їх розвитку та впливу на діяльність компанії, створюючи
за результатами оцінки модулі управління. Для кожного модуля розроблено
набір інструментів та механізм їх застосування. Наприклад, для модуля
персонального ризик-менеджменту розробляються механізми контролю за
виконанням посадових обов’язків і робочого часу, терміни звітності, програми
заохочення та заохочення. Розробляються механізми контролю витрат та
інвестицій для модуля фінансового менеджменту, включаючи інструменти
фінансового аудиту, шахрайства та управління нерегулярними витратами.
Крім того, окремі модулі управління повинні зосереджуватися на таких видах
контролю: комплаєнс і юридичний . Обов'язковою вимогою має бути
вдосконалення модуля страхового захисту майнових інтересів компанії. Таким
чином, умовою удосконалення методології формування комплексу управління
ризиками підприємства, яка враховує динамічні характеристики процесів, що
відбуваються на підприємстві, в тому числі процесів прийняття
відповідальних управлінських рішень, структурно-функціональної
перебудови системи управління підприємством є: та його адаптація до умов
активного середовища та зовнішніх впливів різного характеру та

59

впровадження активної системи управління ризиками підприємства під час
виконання функцій управління дозволить не тільки знизити його чутливість
до реальних і прогнозованих ризиків, а й реалістично мінімізація втрат
(збитків) від негативного впливу зовнішніх факторів, а встановлені процедури
ідентифікації та аналізу ризиків стануть основою для успішної реалізації
проектів у конкурентних умовах. Сформулюємо правило: для ефективного
управління сучасними загрозами необхідно розуміти їх походження, сутність,
динаміку, особливості та можливі поєднання як у процесі природного
розвитку, так і під впливом заходів впливу – специфічних властивостей
ризиків, які визначаються термінами «трансформація ризику» та
«трансформація ризику», ризик мутації.
У практиці управління ризиками існує багато підходів до оцінки,
контролю та управління ризиками. Іноді ці підходи суперечать один одному
або створюють « ефект конфронтації». Тому для зручності їх використання ці
підходи слід систематизувати та комбінувати за характерними властивостями,
усуваючи тим самим певний ефект. Підходи до управління ризиками, для
кращого розуміння та подальшого впровадження на практиці, пропонується
об’єднати у три робочі групи:
1. Формальна група (базові підходи) - Базовий.
2. Стандартна група (статичні підходи) - Стандарт.
3. Прогресивна група (динамічні підходи) - динамічні вдосконалення.
У подальшому розвитку пропозиції застосування інтегрованого підходу
до управління ризиками підприємства пропонується звернути особливу увагу
на розробку процесів і процедур прийняття та реалізації відповідальних
управлінських рішень з найбільшою ефективністю, змістом і корисністю.

3.3. Створення креативної моделі управління ризиками підприємства
на основі динамічних правил

60

Розглядати ризик як об'єктивне і обов'язкове явище. У процесі
господарської діяльності виникає об’єктивна потреба удосконалення
конкретної реакції менеджменту підприємства на вплив «механізму», що
спотворює (у запропонованому сучасному розумінні «організм») ризик. У
результаті аналізу історії формування практичних підходів до управління
ризиками виявлено особливість зміни парадигм управління ризиками залежно
від динаміки та глибини інтеграції цієї функції із системою управління
підприємством (табл. 3.2). Подивимося на рівень проникнення та розвитку
управління ризиками у сферах промисловості та економіки. Перш за все, це
реалізація управлінської функції «Управління організаційними ризиками», яка
є необхідним елементом для забезпечення результатної прибутковості та
подальшого комплексного захисту підприємницької та господарської
діяльності, добробуту підприємця:
а) щодо підприємств державного сектору економіки;
б) для галузі та країни в цілому.

Таблиця 3.2. Порівняльний підхід до оцінки парадигм управління
ризиками

61

Як зазначалося вище, ризик сприймається учасниками бізнесу переважно
як суто негативне поняття, бізнес-середовище переважно дає песимістичні
оцінки щодо характеру виникнення та активного середовища самого ризику.
На сучасному етапі розвитку світова економіка перебуває в безперервному
процесі структурних, якісних і кількісних змін. Очевидно, що в цих умовах
спіраль розвитку періодично змінює свій вектор «зверху вниз» і навпаки,
глобальні процеси супроводжуються розвитком кризових явищ –
пожвавлення, зростання, стагнації, спаду, депресії, які чітко характеризуються
як ризик 51].
Актуалізовано необхідність перегляду ставлення до ризику, моделей і
методів управління ризиком, які сформувалися в процесі первинного аналізу
виникаючих проблемних ситуацій і критично впливають на процеси
господарської, виробничої, науково-дослідної діяльності. При цьому
відслідковується залежність між змінами основних потоків перерозподілу
активів, вільних грошових коштів (ліквідності) та змінами вартості
підприємства та розміром отриманого підприємством прибутку. Тому з точки

62

зору динаміки передбачається, що вільні потоки ліквідності та величина
приросту суми генерованого для підприємства прибутку мають бути
орієнтовані на дотримання співвідношення в тріаді «зростання – ризик –
дохід». .
Формулюємо припущення, що завдання управління ризиком як частина
процесу вибору нових бізнес-напрямків, визначення робочих рівнів ризику та
ефективності розподілу ресурсів (як «зворотного зв’язку за ризиком») у
підприємницькій та економічній діяльності є невід’ємним і першочерговим.
Це, у свою чергу, визначає додаткові завдання: по-перше, трансформація та
вдосконалення внутрішньої системи управління, по-друге, підвищення
конкурентоспроможності, по-третє, економічної ефективності. Зрозуміємо,
що цього розуміння також недостатньо, оскільки сама концепція менеджменту
трансформується, набуваючи форми надзавдання, заснованого на елементах
творчості. У цих умовах необхідно приділити особливу увагу формуванню
креативної (творчої) моделі управління. Алгоритм такої моделі наведено на
рис. 3.1.
У перспективі така модель має стати обов’язковою складовою комплексу
оцінки, аналізу та управління ризиками підприємств різних сегментів
господарської діяльності. Для того, щоб цей комплекс працював максимально
ефективно, вище та виконавче керівництво підприємства має суттєво
переглянути програму стандартизації діяльності з управління ризиками.
Відзначимо, що ризик-менеджмент з точки зору менеджменту підприємства –
це перш за все відповідальність за результат на всіх рівнях прийняття рішень.
Відповідна філософія, політика, процедури планування, структура та моделі
управління ризиками повинні бути розроблені під контролем вищого
керівництва компанії з метою дотримання прав та захисту інтересів акціонерів
і бенефіціарів. При розробці пропозицій щодо формування ризик-політики та
стратегії приймаються результати діяльності спеціалістів, які працюють у
сфері ризиків – аудиторів, контролерів, ризик-менеджерів.

63

Рис. 3.1. Алгоритм креативної моделі управління ризиками підприємства

Управління ризиками в секторі підприємств вимагає наявності важливого
елемента в системі управління - скоординованого керівництва на всіх рівнях
організації. Сучасна структура управління з інтегрованою системою
управління ризиками складається з трьох функціональних ліній. В першу
чергу це «Правління», потім виконавчий комітет, наступна ланка — провідні
менеджери господарської одиниці. Реагування на ризики Системний підхід
Контроль (керівники бізнес-одиниць), експерти та функціональні спеціалісти,
а також лінійні керівники або ключові спостерігачі та офіс (ключові керівники
та персонал) 49].
Спеціалізована група з управління ризиками підприємства відповідає за
формування політики ризиків і розробку стратегії ризиків в організації.
Стратегія підприємства має базуватися на визначенні та забезпеченні
довгострокових цілей, на комплексній оцінці невизначеності економічної та

64

економічної ситуації в окремому сегменті чи в цілому в економіці суб’єкта, на
ефективних і прогресивних методах поступового досягнення таких цілі
протягом тривалого періоду часу. Здається можливим сказати, що стратегія
управління ризиками є одночасно наукою і мистецтвом управління ризиками
підприємства. Стратегія може бути реалізована «як план, як правило
поведінки, як позиція» 26].
Вибору кожного варіанта стратегії передує аналіз зовнішнього і
внутрішнього середовища, підготовка альтернатив і вибір найкращого за
обраним критерієм. Стратегію управління ризиками визначає керівництво –
керівництво підприємства (компанії, бізнес-одиниці тощо).
Управління ризиками здійснюється в рамках однієї стратегії і спрямоване
на вирішення двох основних завдань:
- створення додаткового капіталу або нової акціонерної вартості
(«кількісно»);
- «якість», спрямована на підтримку найвищих цінностей компанії.
Тому певні ресурси підприємства мають бути спрямовані на вирішення
цих проблем. Суть проблеми полягає в тому, як розставити акценти між двома
конкретними завданнями і як розподілити частку загальних ресурсів компанії
на вирішення завдань в цілому, а всередині завдань - на тактичні питання
управління ризиками (так звані "підзадачі"). Сформулюємо питання, з яких
складається проблема ефективного управління підприємством:
- що впливає на пріоритети завдань?
- яких розумних стратегій слід дотримуватися?
- що є основою для прийняття рішення?
Концептуально процес управління ризиками підприємства практично
ідентичний процесу управління самим підприємством (бізнесом). Тобто
запропонований алгоритм управління ризиками включає визначення цілей і
завдань, забезпечення ресурсами, планування, реалізацію, подальший збір і
обробку інформації, прогнозування ризиків за номінаціями («механізмами»

65

прояву), вимірювання основних характеристик вигод. ефект, а також обсяг і
можливості прояву ризику в тій чи іншій формі, тобто контроль і моніторинг
37].
Перевагою такої схеми є модульність, тобто можливість додавання
елементів – інструментів, методів, спрямованих на підвищення ефективності
кожного етапу розробки, реалізації та контролю управлінських рішень, а
також виключення з процесів певних несуттєвих процедур . На основі
порівняння поточних результатів із прогнозованими визначається ставлення
суб’єкта до ризику, вивчаються його особисті переваги за критеріями
«прибутки – можливості – збитки», генеруються реакції (аналізується
практика реагування – як позитивна). і негативні) до можливих варіантів
розвитку ризикових процесів (у різні періоди часу) або окремих «ураганних»
ризиків (негайних, з високим накопиченням збитків). Дані, отримані на цьому
етапі, будуть використані в подальшому для вирішення практичного завдання
управління ризиками – розроблення та реалізації заходів щодо підвищення
ефективності та безпеки основної (в окремих випадках додаткової, супутньої)
діяльності підприємства з достатній рівень спроможності та здатності
запобігати, зменшувати або компенсувати втрати. Відрізнимо особливість
динамічних ризиків від статичних, яка полягає в тому, що останні можуть
виникати і розвиватися, як правило, лише один раз за життя даного проекту чи
всього підприємства. Динамічні ризики можуть передбачувано проявлятися
багаторазово, постійно адаптуючись до середовища та умов свого існування,
під впливом контрзаходів і впливати на ринкову позицію компанії та її ділову
репутацію. Наслідком ризику є, зокрема, дефолт - неможливість виконання
фінансових зобов'язань.
З метою уникнення прояву динамічних ризиків порушення фінансової
стійкості підприємств пропонується використовувати такі методи протидії
неплатоспроможності 15, 16]:

66

- своєчасна та періодична переоцінка активів до ринкової вартості;
- забезпечення зобов'язань (у тому числі шляхом операцій хеджування);
- резервування коштів на покриття збитків;
- диверсифікація портфеля замовлень;
- залік зустрічних вимог;
- страхування;
- сек'юритизація боргових зобов'язань;
- хеджування з використанням кредитних деривативів (деривативів).
Найбільш важливими для підприємств є інвестиційні ризики, які можуть
вплинути на економічні та фінансові операції при інвестуванні коштів з метою
отримання майбутніх прибутків від реалізації продукції, великих
інфраструктурних проектів. Дотримуючись такого погляду на природу
ризику, ми формулюємо припущення, що будь-який ризик може бути
корисним там і тоді, коли рівень загрози (збитку) порівнянний з рівнем
прибутку (доходу). Для ефективного управління ризиками необхідно
враховувати обидві альтернативні оцінки ризику (як консервативну, так і
прогресивно - творчу). Рекомендується використовувати метод внутрішньої
оцінки як основу для розробки інструментів управління ризиками. Таким
чином, уточнення завдання управління ризиками підприємства полягатиме в
забезпеченні гарантованого збереження та збільшення вартості підприємства
завдяки обов’язковому та постійному врахуванню найбільш можливих ризиків
(управління за «песимістичними оцінками ризиків»), подальшій оцінці та
контроль відповідно до поточного прагнення використовувати потенційні
вигоди , що випливають із природи ризиків (управління на основі
«оптимістичних оцінок» ризику).
1. Запропоновано концепцію формування механізму управління ризиками
в системі фінансово-економічної безпеки підприємства, яка може слугувати
зразком, комплексом основних заходів оцінки та управління ризиками
підприємства, але цей метод буде застосовний до статичних та прогнозне

67

(серійне) управління ризиками. Позитивною рисою такого управління є його
універсальність для кожного підприємства.
2. Для кожної категорії ризику необхідно розробити інструментарій -
набір методів реагування та управління. Залежно від можливого результату
(ризикової події) і ступеня контролю ми поділимо ризик на дві основні групи:
чистий і спекулятивний. У кожній групі ми виділяємо підгрупи: властивий
ризик і залишковий ризик.
3. Запропонована можливість ранжування ризиків дозволяє управлінню
ризиками підприємства формувати інструменти оцінки та управління
ризиками залежно від наступних динамічних умов: якщо неможливо повністю
управляти ризиком як явищем, уникнення розвитку катастрофічних ефектів
забезпечує підтримку показників , що призводить до ризику в межах
контрольованих значень, найчастіше за рівнем впливу та іншими
характеристиками. З цього випливає, що ризик сам по собі не є деструктивним
в умовах ризикової події, яка розвивається за участю кількох факторів.
Найбільш значущими з динамічної точки зору є фактори місця, часу та дії.
4. У процесі своєї діяльності підприємство піддається різним ризикам.
Щоб протистояти загрозам, компанія перетворює накопичену енергію в
роботу. У контексті подолання ризику ця робота є власне ризик-
менеджментом підприємства. Тому для побудови максимально дієвої та дієвої
системи управління ризиками керівництво підприємства має обрати шлях,
яким буде розвиватися система управління ризиками. Так формується
ключова цінність управління ризиками підприємства. Економічна енергія
компанії символічно описується загальноприйнятою формулою E = m*s.
5. Запропоновано два потенційних напрямки (методи) організації
управління ризиками підприємства: А. Метод, заснований на концентрації сил
і ресурсів у побудові системи захисту від ризиків («масова модель»).
Б. Метод, заснований на динаміці та гнучкому підході до впровадження
механізмів управління ризиками («Швидкість моделі»).

68

6. Сформульовано принцип: для ефективного управління сучасними
загрозами необхідно розуміти їх походження, сутність, динаміку, особливості
та можливі поєднання як у процесі природного розвитку, так і під впливом
заходів впливу – специфічних властивостей ризики, які визначаються
термінами «трансформація ризику» та «мутація ризику».
7. Розроблено креативну (творчу) модель динамічного управління
ризиками підприємства, засновану на принципах трьох ліній захисту
(операційне управління, внутрішній контроль (перша лінія), комплаєнс,
управління ризиками (друга лінія), внутрішній аудит (третя лінія). )), чудовою
особливістю є модульність, що дозволяє синхронізувати оцінку зовнішнього
середовища підприємства, установку цілей розвитку та виявлення
потенційних ризикових подій, реалізація яких дозволяє здійснювати
постійний і кінцевий моніторинг загроз і превентивне реагування на ризик.
використання інструментів відповідного рівня ризику.

ВИСНОВКИ

69

1. Необхідність переходу до нових, удосконалених методів боротьби та
активного управління загрозами є актуальною і відображається в роботах
вчених-теоретиків та практиків-спеціалістів у сфері контролю та управління
ризиками. Сучасний ризик, враховуючи компоненти, що входять до його
структури, і створює ризикову подію - високоінтелектуальну, кібернетичну
систему, здатну адаптуватися до умов активної протидії, створюючи особливі
форми - непередбачувані, важко ідентифіковані, з високим потенціалом
шкоди. накопичення. Тому система реагування на ризик також повинна мати
подібні характеристики, інтелект, адаптивність і саморегуляцію.
2. С(Ф)Г «Фіалка» є самостійною юридичною особою, яка підтримує
орендні відносини. Основна діяльність: 01.11 Вирощування зернових і
технічних культур. Інше 01.50 Змішане ведення сільського господарства 01.61
Допоміжна діяльність з вирощування сільськогосподарських культур 46.21
Оптова торгівля зерном, тютюновою сировиною, насінням та кормами для
тварин. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства (додаток Г)
свідчить про те, що підприємство відноситься до категорії підприємств класу
А, тобто фінансово стійких підприємств.
3. Зазначимо, що в господарстві не створено службу економічної безпеки.
С(Ф)Г «Фіалка» використовує комбіновану систему безпеки: з одного боку, за
потреби користується послугами сторонніх організацій, з іншого – активно
покладається на можливості власних служб та філій. Наприклад, юридичні та
фінансові відділи, служби безпеки, охоронне обладнання, персонал,
економічний аналіз, діловодство тощо.
4. Запропоновано концепцію формування механізму управління ризиками
в системі фінансово-економічної безпеки підприємства , яка може бути
використана як модель, як набір базових заходів оцінки та управління
ризиками підприємства, однак цей метод буде стосуватися управління
статичними та прогнозованими (серійними) ризиками.

70

5. Запропонована можливість ранжування ризиків дозволяє управлінню
ризиками на підприємствах створити набір інструментів оцінки та управління
ризиками залежно від наступних динамічних умов: якщо неможливо повністю
управляти ризиком як явищем, уникнення розвитку катастрофічних наслідків
забезпечує підтримку індикаторів, що призводять до ризику, в межах
контрольованих значень, найчастіше за рівнем впливу та іншими
характеристиками.
6. Запропоновано два потенційних напрямки (методи) організації
управління ризиками підприємства: 1) Метод, заснований на концентрації сил
і ресурсів у побудові системи захисту від ризиків («масова модель»). 2) Метод,
заснований на динаміці та гнучкому підході до реалізації механізмів
управління ризиками («Швидкісна модель»).
7. Сформульовано принцип: для ефективного управління сучасними
загрозами необхідно розуміти їх походження, сутність, динаміку, особливості
та можливі поєднання як у процесі природного розвитку, так і під впливом
заходів впливу – специфічних властивостей ризики, які визначаються
термінами «трансформація ризику» та «мутація ризику».
8. Розроблено креативну (творчу) модель динамічного управління
ризиками підприємства, засновану на принципах трьох ліній захисту
(операційне управління, внутрішній контроль (перша лінія), комплаєнс,
управління ризиками (друга лінія), внутрішній аудит (третя лінія). )), чудовою
особливістю є модульність, що дозволяє синхронізувати оцінку зовнішнього
середовища підприємства, установку цілей розвитку та виявлення
потенційних ризикових подій, реалізація яких дозволяє здійснювати
постійний і кінцевий моніторинг загроз і превентивне реагування на ризик.
використання інструментів відповідного рівня ризику.

71

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пол Уокер, Уильям Шенкир, Томас Бартон «Ризик-менеджмент.
Практика провідних компаній». 2008 рік.
2. А.А. Мазаракі. Основи менеджменту: підручник. 2014 рік.
3. Боб Фепс. Розумні бізнес-показники. Системи вимірювань
ефективності, як важливий елемент управління. 2014 рік.
4. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Навч.
підручник / В. Андрійчук, Л. Багер. – КНЕУ, 2018. – 316 с.
5. Ареф'єва О. В. Планування економічної безпеки підприємств:
монографія / О. В. Ареф'єва, Т. Б. Кузьменко. – К. : Вид-во Європейського
університету, 2018. – 170 с.
6. Балабанов І. Т. Управління ризиками / І. Т. Балабанов. — К.:
Фінанси і статистика, 1996. — 192 с.
7. Бартон Томас Л. Комплексний підхід до управління ризиками: чи
варто це того / Томас Л. Бартон, Вільям Г. Шенкір, Пол Л. Вокер; Транс. з англ.
- М .: Видавничий дім «Вільямс», 2013. - 208 с.
8. Беренс В., Гавранек П. М. Методичні рекомендації щодо оцінки
ефективності інвестицій. Транс. з англ., перероб. і доп. вид. М.: ЗАТ «Інтер-
Експерт», «ІНФРА-М», 2018. - 528 с.
9. Бірман Г., Шмідт С. Капітальні вкладення. Економічний аналіз
інвестиційних проектів. М.: Єдність, 2013. - 632 с.
10. Бланк І.А. Управління активами. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2022. –
720 с.
11. Борисова Т. Теоретичні аспекти управління ризиками на
підприємстві / Т. Борисова // Актуальні проблеми економіки. – 2018. – № 7. –
С. 116–121.
12. Вербицька Г. Л. Управління економічними ризиками / Г. Л.
Вербицька // Фінанси України. − 2019. − № 4. − С. 34-41.

72

13. Вітлінський В. В. Ризикологія в економіці та підприємництві:
Монографія / В. В. Вітлінський, П. І. Великоіваненко. — К.: КНЕУ, 2014. —
480 с.
14. В. В. Вітлінський. Системне використання об’єктивних ризик-
індикаторів у фінансово-економічній сфері / В. В. Вітлінський, Г. І.
Великоіваненко, П. І. Верченко // Фінанси України. - 2020. - № 12. - С. 16-24.
15. В.В.Вітлінський, Г.І.Великоіваненко. Ризикологія в економіці та
підприємництві. К.: КНЕУ, 2014. 480 с.
16. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління
економічним ризиком: навч.-метод. самодопомога підручник вивчений диск. /
В.В.Вітлінський, П.І.Верченко. – К.: КНЕУ, 2010. – 292 с.
17. Вітлінський В. В. Концептуальні засади моделювання та
управління ризиками логістики підприємства / В. В. Вітлінський, В. І. Скіцько
// Проблеми економіки. – 2013. – № 4. – С.247.
18. Вітлінський В. В. Ризик в управлінні / В. В. Вітлінський, С. І. фінал
– К.: ТОВ «Борисфен-М», 2019. – 336 с.
19. Воронцовський А. В. Ризик-менеджмент: учеб. підручник / А. В.
Воронцовський. - ред. 2 ред. та додаткова – вул. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-
ту, 2014. – 458 с.
20. Гончаров Д. С. Комплексний підхід до управління ризиками
сучасної людини товариства / Д. С. Гончаров. - М .: Вершина, 2018. -
224 с.
21. Горго І. О. Концепція формування системи управління ризиками
на підприємстві. / Горго І. О. // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні
проблеми науки і практики. – 2018. № 11. – С. 29-42.
22. Горго І. О. Ризик як ключовий предмет управлінської діяльності
сільськогосподарських підприємств. // Науковий вісник НУБіП України. -
2018. - № 284. - С. 288-298.

73

23. Гранатуров В. М. Аналіз підприємницького ризику: проблеми
визначення, класифікації та кількісної оцінки: монографія / В. М. Гранатуров,
І. В. Литовченко, С. К. Харічков; для наук ред. В. М. Гранатуров. — Одеса:
Інститут проблем ринку та економіки.-ек. досліджень НАН України, 2003. —
164 с.
24. Гранатуров В. М. Загрози підприємницькій діяльності: проблеми
аналізу / В. М. Гранатуров, О. Б. Шевчук. – К.: Стан видання – інформація.
агентство «Зв’язок», 2010. – 150 с.
25. Дернер Д. Логіка невдачі. М.: Значення, 1997. - 243 с.
26. Kleiner GB Підприємство в нестабільному економічному
середовищі: ризики, стратегії, безпека. М.: Економіка, 1997. - 356 с.
27. В. Лопатовського. Оцінка необхідності застосування процесу
управління ризиками на підприємстві / В. Лопатовський // Вісник
Хмельницького національного університету. Економіка. – 2008. – No 6. – Вип.
1. – С. 105–108.
28. Лук'янова В. В. Діагностика ризиків діяльності підприємства:
монографія / В. В. Лук'янова. – Хмельницький: PP Kowalski WW, 2020. – 312с.
29. Лук'янова В. В. Економічний ризик: навчальний посібник / В. В.
Лук'янова, Т. В. Головач. – К.: Академвидав, 2020. – 464 с.
30. Лук’янова В. В. Оцінка ризиків та стійкість економічної системи /
В. В. Лук’янова // Вісник Хмельницького національного університету. - серія
«Економічні науки». – 2014. – № 3. - Т.2. - С. 33-39.
31. Матвійчук А. В. Аналіз та управління економічним ризиком: навч.
підручник / А. В. Матвійчук. – К.: Центр учбової літератури, 2018. –224 с.
32. Мороз О. В. Оптимальне управління економічними системами в
умовах невизначеності та ризику: монографія / Мороз О. В., Матвійчук А. В.
– Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2013. – 177 с.
33. Мур А. Керівництво з безпеки бізнесу. Практичний посібник з
управління ризиками. К.: Філін, 2018. – 328 с.

74

34. Оліфіров А. Управління власними ризиками підприємства:
монографія / А. Оліфіров, Д. Бабкін. – Донецьк : [ДонНУЕТ], 2008. – 160 с.
35. Останкова Л. А. Аналіз, моделювання та управління економічним
ризиком. навчальний посібник К.: Центр учбової літератури, 2021. – 256 с.
36. Пікфорд Дж. Управління ризиками. Москва, ТОВ Вершина, 2004.
стор 220.
37. Ризиковість і страхування в аграрній сфері (теорія, практика) : зб.
монографія За ред. д.е.н., проф. Є. І. Ходаківський. Житомир : Полісся, 2023.
– 323 с.
38. Рищук Л. І. Підхід до розробки програми управління ризиками
підприємства / Л. І. Рищук, О. Ю. Рищук. Кушлик // Проблеми та перспективи
розвитку підприємництва. - 2018 - №1(2). - С. 77-82.
39. Скопенко Н. С. Теоретико-методологічні проблеми визначення
ризику // Н. С. Скопенко // Вісник Хмельницького національного університету.
Економіка. - 2018. - Вип. 2, № 2 (66). - С. 224-227.
40. Скопенко Н. С. Теоретичні аспекти управління ризиками
підприємства // Н. С. Скопенко // Економіка: проблеми теорії та практики. -
2019. - Випуск 198, Том IV. - С. 910-916.
41. Сорос Д. Алхімія фінансів. М.: Інфра-М, 2020. - 415 с.
42. Стандарти управління Стандарт управління ризиками AIRMIC,
ALARM, IRM: 2002, авторське право на переклад FERMA: 2013.
43. Старостіна А. О. Ризик-менеджмент: теорія і практика: Навч.
підручник / А. О. Старостіна, В. А. Кравченко – К.: ІВЦ Вид-во «Політехніка»,
2014. – 200 с.
44. Стрельбіцька Н. Створення та розвиток міжнародних стандартів
управління ризиками / Н. Стрельбіцька // Вісник Київського національного
торговельно-економічного університету. – 2018. – № 6. – С. 84–93.
45. Тюленєва Ю. Основи механізму управління ризиками
підприємницької діяльності. Проблеми науки. 2020. № 1. С. 39–45.

75

46. Управління підприємницьким ризиком / [за ред. д.е.н. Стефанич
Д.А.]. — Тернопіль: «Економічна думка», 2019. — 224 с.
47. Устенко О. Л. Теорія економічного ризику: монографія / О. Л.
Устенко. — К.: МАУП, 2020. — 164 с.
48. Фомічев А. Н. Ризик-менеджмент : навч. довідка / А. Н. Фомічов.
— М.: Дашков і Ко. Видавничо-торгова корпорація, 2014. – 292 с.
49. Хойер В. Як вести бізнес у Європі. К.: Прогрес, 2022. – 253 с.
50. Хохлов Н. В. Ризик-менеджмент : учеб. допомоги ВНЗ / Н. В.
Хохлов. — К .: 1999. — 239 с.
51. Цвігун Т. Кадрове забезпечення – основний елемент механізму
управління ризиками / Т. Цвігун // Трейлер соціально-економічних
досліджень. – 2019. – № 51. – С. 171–176.
52. Цвігун Т. В. Механізм управління ризиками в системі управління
підприємством. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.
2020. Випуск 2. С. 9-13 .
53. Шегда А. В. Підприємницькі ризики: оцінка та управління: Навч.
підручник / А. В. Шегда, М. В. Головатенко. — К.: Знання, 2018. — 271 с.
54. Шпандарук В. Удосконалення управління ризиками підприємства
на основі впровадження превентивних заходів / В. Шпандарук // Вісник
Хмельницького національного університету. Економіка. – 2020. – № 3. – Вип.
1. – С. 241–244.
55. Штепа В. Проблема ризику в теоретичних і прикладних
дослідженнях: сутність, фактори, аспекти прояву та вплив на фінансово-
економічну безпеку підприємства / В. Штепа, Л. Васильєва // Бухгалтерський
облік, фінансова та управлінська діяльність підприємств в умовах нестабільної
економіки: колективна монографія / для широкого загалу. Вид. І. П. Приходька
Дніпро: Пороги, 2020. – С. 376-387.

76

56. Шумпетер Ю. Теорія економічного розвитку: дослідження
прибутку, капіталу, кредиту, відсотка та ділового циклу / Ю. А. Шумпетер;
наук.ред.: Ю.В. Бажал. – К.: Києво-Могилянська академія, 2021. – 242 с.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets