ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8321| Title: | Проект автотранспортного підприємства на 175 автомобілів для перевезення фарфорової продукції в Сумській області |
| Authors: | Тарандушка , Іван Павлович Додатко, Віталій Миколайович |
| Issue Date: | 2022 |
| Abstract: | Мета: Проектування спеціалізованого автотранспортного підприємства та розробка технологічних процесів технічного обслуговування рухомого складу. Основні результати: • Рухомий склад: Для експлуатації обрано 175 автомобілів Fiat Ducato, що відповідають вимогам перевезення крихких керамічних виробів. • Технологічне проектування: Розраховано виробничу програму ТО та спроєктовано слюсарно-механічну дільницю з підбором верстатного обладнання. • Конструкторська частина: Виконано розрахунок на міцність осі нижньої гакової підвіски. • Безпека: Обґрунтовано заходи з охорони праці та розраховано параметри штучного освітлення робочої зони. Ключові слова: АТП, фарфорова продукція, Fiat Ducato, слюсарномеханічна дільниця, гакова підвіска, Сумська область. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8321 |
| Appears in Collections: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Додатко.pdf Restricted Access | 1.05 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________2022 р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проект автотранспортного підприємства на 175 автомобілів для
перевезення фарфорової продукції в Сумській області»
Рецензент:
____________________ _______________ ______________
Керівник роботи:
ст. викладач ______________ І.П. Тарандушка
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-83
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _____________ В.М. Додатко
(підпис) (Ініціали, прізвище)
2022
РЕФЕРАТ
Тема: Проєкт АТП на 175 автомобілів для перевезення фарфорової
продукції в Сумській області .
Мета: Проектування спеціалізованого автотранспортного підприємства
та розробка технологічних процесів технічного обслуговування рухомого
складу.
Основні результати:
• Рухомий склад: Для експлуатації обрано 175 автомобілів Fiat Ducato,
що відповідають вимогам перевезення крихких керамічних виробів.
• Технологічне проектування: Розраховано виробничу програму ТО та
спроєктовано слюсарно-механічну дільницю з підбором верстатного
обладнання.
• Конструкторська частина: Виконано розрахунок на міцність осі
нижньої гакової підвіски.
• Безпека: Обґрунтовано заходи з охорони праці та розраховано
параметри штучного освітлення робочої зони.
Ключові слова: АТП, фарфорова продукція, Fiat Ducato, слюсарно-
механічна дільниця, гакова підвіска, Сумська область.
1 ТЕХНІКО–ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ
1.1 Аналіз вихідних даних проекту
Для проектування АТП в Сумській області здійснюємо вибір та
обґрунтування вихідних даних для кваліфікаційної роботи бакалавра.
Вихідні дані роботи:
- АТП призначено для перевезення фарфорової продукції, а тому за видом
виконуваних робіт належить до класу вантажних [1, 2];
- автомобілі малої вантажопідйомності, кількість автомобілів на АТП –
175 шт.;
- кількість робочих змін – 1;
- режим роботи – шестиденний робочий день [3] кількість робочих днів
на рік складає 302 дні, ЩО проводиться один раз на добу;
- середньодобовий пробіг автомобіля складає 120 км. – величину
середньодобового пробігу приймаємо ґрунтуючись на розмірах Сумської
області;
- категорія умов експлуатації – ІІ, тип дорожнього покриття Д2 – дороги з
асфальто-бетонних матеріалів, рельєф місцевості Р2 – слабко пагорбний, де
висота над рівним моря більше 200, але не перевищує 300 м., клімат – помірно-
континентальний. Категорія умов експлуатації обирається згідно довідникової
літератури [4] на основі статистичних даних по регіону експлуатації [5].
1.2 Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов
Сумська область — область у північно-східній частині України, що
охоплює частини Середньоруської височини і Придніпровської низовини.
Центр — місто Суми. Площа 23,8 тис. км².
Сумська область розташована у північно-східній частині Лівобережної
України. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного
транспорту (Волфіно, Пушкарне, Зернове) та п'ять автомобільного (Бачівськ,
Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка). На півдні, сході та заході
Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями
України. Відстань від обласного центра до Києва 350 км.
Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся,
південна належить до лісостепової зони.
Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне.
Середня температура липня +19 °C, січня –7,5 °C. Максимум опадів випадає
влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від 550 до 700 мм.
Рельєф. Сумщина розташована на величезній ділянці земної кори —
Східноєвропейській платформі. У наш час основа платформи — кристалічний
фундамент — знаходиться під різною товщиною осадових порід. На території
Сумського району, неподалік від м. Суми, вона становить 600–700 м. Східна
частина Сумської області, тобто рельєф даного району, представлена
здебільшого відрогами Середньоруської височини, що також охоплюють і
північний схід області. Ось чому територія всієї області має загальний нахил з
північного сходу на південний захід.
Середні висоти даної території сягають 200–220 м.
Обсяг реалізованої продукції обробної промисловості (робіт, послуг, 2021
рік) – 5,37 млрд. грн.
1.3 Аналіз характеристик вантажу та вибір транспортного засобу
1.3.1 Аналіз характеристик вантажу
Керамічні вироби (посуд, вази, статуетки та ін.), одержані спіканням
порцелянової маси, обпалені і покриті глазур'ю. Характеризуються порівняно
високою міцністю, тугоплавкістю, термостійкістю, гарні ізоляційні
властивості. Тара: ящики (картон, фанера, дерево), кожен виріб може бути
упаковано в споживчу тару (коробки) або прокладено яким-небудь
сепараційним матеріалом (крафт-папір, пінопласт, стружки та ін.).
УПО - 1,7-4,5 м3/т (залежно від виду виробів).
1.3.2 Вибір моделі базового автомобіля для парку АТП
ГАЗ 3302
Кузов: тип кузова – шасі; тип кабіни – 3-хмістна; довжина автомобіля -
5440 мм; ширина автомобіля - 2500 мм; висота автомобіля - 2570 мм; колісна
база - 2900 мм; колія передніх коліс - 1700 мм; колія задніх коліс - 1560 мм;
кліренс – 170 мм.
Двигун: модель двигуна – ЗМЗ 4025.10; екологічний стандарт - EURO II;
об'єм двигуна 2,445 см3; потужність двигуна - 90 к.с., при обертах - 4500 хв-1;
крутний момент - 176 Н·м при обертах - 2400 хв-1; тип двигуна – бензиновий;
розташування циліндрів – рядне; кількість циліндрів – 4; паливо – А-76.
Трансмісія: привід - 4×2; кількість передач – 5; тип коробки передач –
механічна.
Експлуатаційні показники: максимальна швидкість - 115 км/год; об'єм
паливного бака - 100 л.; діаметр повороту – 10 м; вантажопід'ємність – 1500 кг.
Розміри і маса: Споряджена маса автомобіля - 1850 кг; повна маса
автомобіля - 3500 кг; навантаження на переднюю вісь - 1200 кг; навантаження
на задню вісь - 2300 кг; шини – 175R15C.
Рисунок 1.1 - Габаритні розміри фургона «ГАЗ 3302»
Габаритні розміри фургона ГАЗ 3302
L - габаритна довжина фургона, мм………………………......3100
B - габаритна ширина фургона, мм……………………………1980
H - габаритна висота фургона, мм…………………………….1925
L2 - колісна база шасі, мм………………………………………2900
Корисний об'єм фургона, м3.......................................................10
Fiat Ducato — мікроавтобуси, які виготовляє італійська компанія Fiat з
1981 року. Цей мікроавтобус також випускався під марками Citroen (Citroen
Jumper) і Peugeot (Peugeot Boxer).
Існують такі покоління Fiat Ducato:
- Fiat Ducato 1 (1981-1994)
- Fiat Ducato 2 (1994-2006)
- Fiat Ducato 3 (2006-наш час).
У 2006 році було представлено третє покоління Fiat Ducato, яке і
виробляється в даний час. Автомобіль також пропонується в різних
комплектаціях, як пасажирських, так і у вантажних. Варіанти за
вантажопідйомністю проводяться наступні: Ducato 30 (3 т), Ducato 33 (3.3 т),
Ducato Maxi 35 (3.5 т) and Ducato Maxi 40 (4 т). У списку двигунів тепер
пропонуються тільки дизельні силові агрегати, а саме: 2.2 Multijet потужністю
99 к.с.; 2.3 Multijet потужністю 118 к.с. і 128 к.с.; 3.0 Multijet Power потужністю
155 к.с.[1]
В 2014 році Fiat Ducato ІІІ оновили, змінивши зовнішній вигляд і
оснащення. Розміри фургонів:
- 4 варіанти повної маси (3,0 т.; 3,3 т.; 3,5 т.; 4,0 т.) і вантажопідйомністю
від 1090 кг до 1995 кг.;
- 3 варіанти колісної бази (3000/3450/4035 мм) і довжини фургонів
(4963/5413/5998/6363 мм);
- 6 варіантів внутрішнього об'єму (8/10/11,5/13/15/17 м³);
- 3 варіанти внутрішньої висоти (1662/1932/2172 мм).
Рисунок 1.2 - Габаритні розміри фургона Fiat Ducato L3H2
Isuzu Elf - компактні вантажівки, які виготовляє японська компанія Isuzu
з 1959 року. В країнах Європи в тому числі Україні називаються Isuzu N-серії.
В 1993 році представлене нове п'яте покоління моделі, автомобілі
отримали повністю нову кабіну і оздоблення.
В 1998 році представлена модифікація вантажного автомобіля Elf CNG,
яка працює на газі.
У 2004 році автомобіль обновили змінивши фари, грати радіатора, бампер
і т.д.
У 2006 році в Японії припинили продажі цього покоління Isuzu Elf, але в
інших країнах, в тому числі в Україні вони і сьогодні продаються.
Isuzu NQR71 – одне з найпопулярніших шасі компанії Isuzu у всьому світі.
Його вантажопідйомність становить 5,5 тонн. Isuzu NQR71 комплектується
дизельним двигуном 4HG1-T об'ємом 4,6 л, потужністю 121 к.с. (89 кВт) при
3200 об/хв, крутним моментом 322 Нм, який відповідає нормам Євро-2 (а з
2008 року також і Євро-3). Ресурс двигуна складає більш ніж в 1 млн. км.
Автомобіль пропонується у двох модифікаціях: Isuzu NQR 71Р зі
звичайною рамою і Isuzu NQR 71R з подовженою рамою.
Рисунок 1.3 - Габаритні розміри шасі Isuzu NQR71
Для проектованого АТП в якості базового автомобіля обираємо
автомобіль моделі Fiat Ducato L3H2. Такий вибір обгрунтовуємо тим, що дані
автомобілі здатні забезпечити безпеку вантажу в міських та позаміських
умовах завдяки м’якій підвісці та кузову типу «фургон». Основні
експлуатаційні параметри обраного автомобіля наведені в табл. 1.1.
Таблиця 1.1 – Основні технічні характеристики автомобіля Fiat Ducato L3H2
№ п\п Параметр Од. вим. Величина
1 Споряджена маса кг. 1955
2 Повна маса кг. 3500
3 Вантажопідйомність кг. 1545
4 Об’єм платформи м3 3,2
5 Номінальна потужність двигуна кВт. 110
6 Об’єм паливного баку л. 80
7 Максимальна швидкість км\год 145
8 Контрольна витрата палива л\100 км. 8,5
9 Радіус повороту м. 7,4
Габаритні розміри:
- довжина 5599
10 мм.
- ширина 2024
- висота 2470
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Розрахунок річного обсягу робіт на підприємстві
Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства включає
визначення виробничої програми з технічного обслуговування і ремонту
рухомого складу автомобільного транспорту автотранспортного підприємства
(АТП) за попередньо відкоректованими нормативами профілактичного
обслуговування, розрахунок об’ємів робіт за їхніми видами, вибір й
обґрунтування методів організації виробництва, розрахунок кількості
виробничого персоналу, технологічного обладнання, площ приміщень
основного і допоміжного виробництва, визначення характеристик будівель,
споруд та в цілому генерального плану підприємства.
Коригування періодичності технічного обслуговування (ТО) і пробігу до
капітального ремонту (КР):
' (H )
L = L K K ,
ТО−1 ТО−1 1 3 (2.1)
' (H )
L = L K K ,
ТО−2 ТО−2 1 3 (2.2)
(H )
L = L K K K ;
рес рес 1 2 3 (2.3)
де Lн
i - нормативна періодичність ТО i-го виду (ТО-1 і ТО-2) для I
категорії умов експлуатації, км.;
Lн
k - нормативний пробіг до КР, тис.км;
К1, К2, К3 – коефіцієнти, що враховують, відповідно, категорію умов
експлуатації і кліматичні умови [4].
'
L = 4000 0,9 1 = 3600 км.,
ТО−1
'
L = 16000 0,9 1 = 14400 км.,
ТО−2
L = 175000 0,9 11 = 157500 км.
рес
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл
Число технічних впливів за цикл на один автомобіль визначається
відношенням Lц циклового пробігу до даного виду впливу. Оскільки,
розрахунковий цикловий пробіг відповідає ресурсному (LКР=Lц= 157500 км),
то число списань за цикл пробігу дорівнює 1. При цьому ТО-1 за цикл не
включає обслуговування ТО-2.
Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу.
Визначаємо КР, ТО-1, ТО-2 на один автомобіль за цикл:
- кількість КР на цикл:
L
ц 157500
N = = = 1;
КР (2.4)
L 157500
рес
де NКР - кількість КР за цикл; Lц – цикловий пробіг автомобіля, км;
L
рес - пробіг до капітального ремонту, км.
- кількість ТО-2 на цикл:
L
рес 157500
N = − N = −1 = 10;
2 c (2.5)
L 14400
ТО−2
- кількість ТО-1 на цикл:
L
рес 157500
N = − (N + N ) = − (1+10) = 33;
1 c 2 (2.6)
L 3600
ТО−1
де N1 - кількість ТО-1 за цикл; LТО−1 – періодичність виконання ТО-1 за
цикл;
- кількість щоденних обслуговувань (ЩО) на цикл:
L
рес 157500
N = = = 1313;
ЩO (2.7)
L 120
cд
де Lcд – середньодобовий пробіг автомобіля, Lk – скорегований пробіг до
КР, км.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за цикл
Умовне N N N N
КР 1 2 ЩO
позначення
Кількість 1 33 10 1313
Коефіцієнт технічної готовності:
1 1
т = = = 0,9547 (2.8)
dтоіпр Д 0,2 15
1+ L к
+ 1+120 +
сд
1000 L 1000 157500
к
де dтоіпр – тривалість простою в ТО і ПР на АТП, дні/1000 км. [1, с.85, дод.
7]; Дк – тривалість простою в КР на авторемонтному підприємстві, дні [1, с.85,
дод. 7].
Розрахунок річного пробігу автомобіля:
L = Д l = 302 120 0,9547 = 34598 км.,
Р роб сд Т (2.9)
де Дроб.д - кількість днів роботи АТП в рік, дні.
Коефіцієнт переходу від циклу до року:
L 34598
= Р = = 0,22
Р (2.10)
L 157500
рес
Розрахунок річної кількості ТО на один автомобіль за рік:
N = N = 10 0,22 = 2,21 2
2Р 2 Р (2.11)
N = N = 33 0,22 = 7,19 7
1Р 1 Р (2.12)
N = N = 1313 0,22 = 288,3 288
ЩОР ЩО Р (2.13)
Кількість ТО на весь парк за рік:
N = N A = 2 175 = 350
2Р 2Р CП (2.14)
N = N A = 7 175 = 1225
1Р 1Р CП (2.15)
N = N A = 288 175 = 50400
ЩОР ЩОР CП (2.16)
Результати розрахунків наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один автомобіль та на весь
парк
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по
автомобіль всьому АТП
N N N
ЩОР 1Р 2 Р N N N
ЩОР 1Р 2 Р
288 7 2 50400 1225 350
2.1.2 Визначення програми діагностичних впливів по АТП
Згідно Положення діагностування не планується. Дані роботи з
діагностування РС будуть входити в обсяг робіт ТО та ПР. Діагностування ТЗ
може проводитися на постах, або бути поєднано із процесом ТО. На АТП
згідно Положення передбачаються два види діагностування РС: Д1 та Д2.
Діагностування Д1 призначено для визначення технічного стану вузлів,
агрегатів та систем автомобіля, що забезпечують безпеку руху. Д1 виконується
для автомобілів при ТО-1, ТО-2 (по системам та вузлах, що забезпечують
безпеку руху, для перевірки якості робіт та заключних регулювань) та при ПР
(по вузлах, які забезпечують безпеку руху). Кількість автомобілів згідно
статистичних даних та норм проектування, приймається в розмірі 10% від ТО-
1 за рік.
Діагностування Д2 призначено для визначення економічних та
потужнісних показників автомобіля. Для виявлення обсягів ПР. Д2
проводиться з періодичністю ТО-2, в деяких випадках при ПР. Кількість
автомобілів, що направляються на Д2 при ПР, дорівнює 20 % від річної
програми ТО-2.
Кількість діагностувань Д1 за рік визначають за формулою:
Розрахунок числа діагностичних впливів:
N = 1,1N + N = 1,11225 + 350 = 1698
Д1Р 1Р 2Р (2.17)
де N Д1Р - кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік.
N = 1,2N = 1,2 350 = 420
Д 2Р 2Р (2.18)
де N Д 2 Р - кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік; 1,1 та 1,2 –
коефіцієнти, що враховують число РС, що діагностуються при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР (прийнято 20 % від річної
програми ТО-2):
20
N = N = 420 0,2 = 84
Д2 ПР Р Д 2Р (2.19)
100
2.1.3 Визначення добової програми по ТО та діагностуванню
автомобілів
Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації
технічного обслуговування та служить вихідним показником при визначенні
числа постів та ліній ТО.
По видах ТО (ТО-1, ТО-2, ЩО) та діагностування (Д1, Д2) добова
виробнича програма Niд визначається за формулою:
N
N = iР ,
iд
Д (2.20)
роб.Рi
де NiР – річна програма по кожному виду ТО чи діагностування окремо
( N , N , N ); Дроб.Рi – річна кількість робочих днів зони, призначеної
ЩOp 1 p 2 p
для виконання того або іншого виду ТО, діагностування автомобілів [1, с.86,
дод. 8].
50400
N = = 167
ЩО Д
302
1225
N = = 4
ТО−1 Д
302
350
N = = 1
ТО−2 Д
302
1698
N = = 6
Д1 Д
302
420
N = = 1
Д 2 Д
302
2.2 Планування виробничого корпусу
2.2.1 Обґрунтування й вибір методу ТО та діагностування
автомобілів
Застосування потокової організації обслуговування при ЩО стає
доцільним NЩОд=100 при обслуговуванні однотипних автомобілів, по ТО-1
при N1д=12 автомобілів та ТО-2 при N2д=5. При меншій добовій програмі
використовуються універсальні пости.
Діагностування Д-1 в залежності від добової програми та методу
проведення ТО-1 організовується на окремих постах або разом з ТО-1.
При проведенні ТО-1 на універсальних постах, діагностування Д-1
доцільно організувати на окремо виділеному пості, місце розташування якого
забезпечить зручний заїзд автомобілів з різних виробничих зон.
Розрахункову трудомісткість ЩО tЩО визначається зо формулою:
t = t н K K , люд.год
ЩO ЩO 4 M (2.21)
де t н
ЩO – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год. [1, с.87, дод. 10];
К4 – коефіцієнт, який враховує кількість одиниць технологічно
сумісного РС та розмір АТП [1, с.85, дод. 6];
КМ=1–М/100=0,35...0,75 – коефіцієнт, який враховує зниження
трудомісткості за рахунок механізації робіт ЩО.
t = t н K K = 0,75 1,05 0,5 = 0,39люд.год
ЩO ЩO 4 M
Нормативна скорегована трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) для рухомого
складу проектованого АТП визначається:
t = t н K K , люд.год
ТО−1 і 2 4 (2.22)
t = t н K K , люд.год
ТО−2 і 4 м
де t нi - нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд. год. [1, с.87, дод. 10].
t = 3,4 1,0 1,05 = 3,57люд.год
ТО−1
t =13,8 1,0 1,05 =14,5люд.год
ТО−2
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту, люд.год/1000км
корегується таким чином:
t = t н K K K K K , люд.год
ПР ПР 1 2 3 4 5 (2.23)
де t н
ЩO – нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2 , люд. год. [1, с.87,
дод. 10]; К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов
експлуатації рухомого складу, модифікацію рухомого складу, природно-
кліматичні умови експлуатації рухомого складу, кількість одиниць
технологічно сумісного рухомого складу, способу зберігання рухомого складу
[1, с.80, дод. 6].
t = 6,7 1,11,0 1,0 1,0 1,05 = 7,74люд.год
ПР
де K1, K2, K3 – коефіцієнти, що враховують відповідно категорію умов
експлуатації, кліматичні умови і пробіг автомобілів з початку експлуатації.
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні ТО-1 з Д-1:
t =1,1 t =1,13,57 = 3,93люд.год
1+д−1 ТО−1 (2.24)
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2:
t = (0,1...0,2) t = 0,2 14,5 = 2,9люд.год (2.25)
д−2 ТО−2
Трудомісткість сезонного обслуговування (СО):
20
t = t = 14,5 = 2,9люд.год (2.26)
СО ТО−2
100 100
де δ – частка робіт СО, від трудомісткості ТО-2,% (50% - частка дуже
холодного і жаркого районів; 30% - для жаркого і холодного районів, 20% -
для інших районів).
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по ТО і ремонту рухомого
складу
Розрахунок річних обсягів робіт за ЩО:
Т = N t = 50400 0,39 =19845 люд. год. (2.27)
ЩО .Р ЩО .Р ЩО
Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-1 з Д-1:
Т = N t + (0,1N +N )t =
ТО−1.Р 1.Р 1+д−1 1Р 2 Р д1
=1225 3,93+ (0,11225+ 350)0,25 3,57 = 5232,3люд. год. (2.28)
Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-2:
люд. год. (2.29)
Розрахунок річних обсягів робіт за Д-2:
Т = N t = 420 2,9 =1217,2 люд. год. (2.31)
д−2.Р д−2.Р д−2
Розрахунок річних обсягів робіт за ПР:
L A t
p nр пр 345981757,74
Т = = = 46855,3люд. год. (2.32)
ПР.Р
1000 1000
Об'єм робіт сезонного обслуговування (СО) за рік в цілому по парку:
Т = 2А К t = 2 175 0,2 14,5 =1015люд. год. (2.33)
СО.Р пр СО ТО−2
де КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2;
Апр – кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на
потокових лініях, повинні уточнюватися після розрахунку відповідних зон
обслуговування.
2.2.3 Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР
При розрахунку зон ТО та ПР визначається режим роботи зони, кількість
постів та потокових ліній, обирається метод обслуговування, уточнюються
річні трудомісткості робіт ТО.
«Режим роботи ТО та ПР приймаємо залежно від режиму роботи ТЗ.
Роботи ЩО та ТО-1 виконуються в міжзмінний час, ТО-2 та ПР - під час
роботи ТЗ на лініях. Роботу зон технічних обслуговувань рекомендується
планувати в 1…2 зміни, зони ПР – в 2…3 зміни. Тривалість зміни визначається
законодавством України (40 годин в тиждень)» [8].
Вибір методу технічного обслуговування виконуємо шляхом порівняння
(такту поста) з R (ритмом виробництва). Якщо такт поста (вважаємо, що весь
об'єм робіт виконується на одному посту) рівний або більше 3R для ТО-1, 2R
для ЩО, 4R для ТО-2, то можливе використання потокового методу
виробництва. Якщо умова не виконується проектуються для проведення ТО
універсальні пости.
Ритм виробництва визначається за формулою:
60 T С
Ri =
см cм , (2.34)
N i.д
де Тсм – тривалість зміни (8 год.), година; Ссм – число змін; Ni.д – добова
виробнича програма розділена по кожному виду ТО.
60 8 1
R = = 2,87хв.
ЩО
167
60 8 1
R = =120
ТО−1
4
60 8 1
R = = 480
ТО−2
1
Розрахунок такту зони обслуговування:
60 t 60 3,57
= ТО−1 + (1...3) = +3= 56,6хв. (2.35)
ТО−1
Р 3
3
60 t 60 14,5
= ТО−2 + (1...3) = +3= 292,8 (2.36)
ТО−2
Р 3
3
60 t
ЩО 60 0,39
= + (1...3) = +3 = 5,15 (2.37)
ЩО
Р 10
3
де ti – трудомісткість робіт з обслуговування, що виконуються на даній
зоні обслуговування [4], люд.-год; Рз – кількість робітників, що працюють
одночасно; tз=1...3 хв. – час, що витрачається на пересування автомобіля при
установці його на пост і з'їзді з посту.
Кількість постів для ТО-1 з Д-1:
56,6
X = ТО−1 = = 0,62 1 (2.38)
ТО−1
R 120 0,9
ТО−1 ТО−1
Кількість постів для ТО-2:
292,8
X = ТО−2 = = 0,611 (2.39)
ТО−2
R 480 0,9
ТО−2 ТО−2
де η=0,85...0,95 – коефіцієнт використання робочого часу посту.
Кількість постів Д-2 визначається:
T
Д 2 р 1217,2
X = = = 0,6 1 (2.40)
Д 2
Д п t Р 302 8 110,85
рп cм і
де Тд.р - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах,
люд.год.;
K н - коефіцієнт нерівномірності завантаження [2, с.313, дод. 21];
Д рп - кількість робочих днів поста за рік [2, с.313, дод. 21];
n – кількість змін роботи на добу [2, с.313, дод. 21];
tсм - тривалість зміни [2, с.313, дод. 21];
Р – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту [2,
с.314, дод. 2].
Кількість постів з виконання робіт Д2 приймаємо - 1.
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Розрахунок кількості постів ПР:
Тпрр 18273,6 1,4
X = = =1,513 2 (2.41)
пр
Д роб. рТ змСзмРдд 302 8 15 0,85
де ТПРп - річний обсяг постових робіт ПР, люд.-год.;
Дроб.р – кількість днів роботи зони ПР в рік;
Тзм – тривалість зміни, год.;
С – кількість змін;
РПР – кількість робітників на посту, люд.;
ηпр=0,85...0,90 – коефіцієнт використання робочого часу посту;
φ=1,2...1,5 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження
автомобілів у зону ПР.
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого
складу
Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу:
T =Т +Т +Т +Т +Т = (2.42)
ЩО . 1+ Д −1Р 2.Р д−2. р ПР.Р
=19845,0+ 5232,3+ 5071,5+1217,2+ 46855,3 = 78221,2люд.− год.
де TЩО.Р , T – уточнені річні об'єми робіт ЩО, ТО-1 та Д-1, люд.год;
1 Д −1Р
T2.Р , Tд−2.Р TСО.Р , TПР.Р – річні об'єми робіт відповідно ТО-2, ТО-2 та ПР, люд.
год.
2.2.6 Розрахунок чисельності виробничих робітників
Розрахунок кількості робітників виконують за показниками річного
фонду часу робочого місця:
Тір
Рт = , (2.43)
Фм
де Тір – річний обсяг робіт за зоною ТО, ПР або дільницею, люд.-год.;
Фм – річний фонд часу робочого місця, згідно довідникової літератури [4]
Фм=2070 год.
Та за річним фондом робочого часу робітника відповідної зони чи
дільниці:
Тір
Р = , (2.44)
ш
Фр
де Фр – річний фонд робочого часу штатного робітника, визначається
згідно довідникової літератури [4].
Результати розрахунків за формулами зведені в табл. 2.1, що наведена
нижче.
Таблиця 2.1 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
Прийнята
Кількість
кількість
штатних
технологічно Річний
робітників,
необхідних фонд часу
№ Рш
Назва зон і дільниць робітників, Рт штатного
п/п
робітника,
по Фр, год
змінах
Σ
1 2
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Зони ТО і ПР
1 Пости ЩО 19845,0 9,59 10 10 - 1840 10,79 11
2 Зона ТО-1 5232,3 2,53 3 3 - 1840 2,84 4
3 Зона ТО-2 5071,5 2,45 3 3 - 1840 2,76 3
4 Зона Д-2 1217,2 0,59 1 1 - 1840 0,66 1
5 Зона ПР (пости) 18273,6 8,83 9 5 4 1840 9,93 10
6 Всього 49639,5 26 22 4 28
Виробничі дільниці
7 Агрегатна 5144,7 2,485 - 1840 2,796
3 3 4
8 Система живлення 1143,3 0,552 - 1840 0,621
9 Електротехнічна 1429,1 0,690 1820 0,785
1 1 - 1
10 Акумуляторна 285,8 0,138 1840 0,155
12 Арматурно-кузовна 285,8 0,138 1 1 - 1840 0,155 1
13 Оббивна 285,8 0,138 1 1 - 1840 0,155 1
14 Малярська 1429,1 0,690 1 1 - 1610 0,888 1
15 Мідницька 571,6 0,276 1820 0,314
16 Зварювальна 571,6 0,276 1 1 - 1820 0,314 2
17 Ковальсько-ресорна 857,5 0,414 1820 0,471
18 Слюсарно-механічна 3144,0 1,519 2 2 - 1840 1,709 2
11 Шиномонтажна 428,7 0,207 1820 0,236
1 1 - 1
19 Вулканізаційна 428,7 0,207 1840 0,233
20 Разом 28581,7 11 13
Всього 78221.2 41
Річний обсяг робіт в зоні
або на дільниці, люд.-год.
Розрахована кількість
технологічно необхідних
робітників
Розрах
Прийм.
2.2.7 Розрахунок площ приміщень
Розрахунок площ зон ТО та ПР здійснюємо за наступною формулою:
F = f XК (2.45)
З a П
де fa – площа, яку займає автомобіль у плані; X – кількість постів; Кп=4...5
– при двосторонньому розміщенні постів і потоковому методі обслуговування;
Кп=6...7 – при однобічному розташуванні постів.
F =11,3317 = 79,3 м2
ТО−1
F =11,3317 = 79,3 м2
ТО−2
F =11,3317 = 79,3 м2
Д 2
F =11,332 7 =158,7 м2
ЗПР
2.2.7 Розрахунок площ виробничих дільниць
Площі виробничих дільниць можуть бути розраховані кількома
методами:
- за площею обладнання;
- за питомою площею на одного робітника (в залежності від кількості
працівників).
Оскільки в попередніх підрозділах визначено кількість штатних
працівників на кожній дільниці обираємо другий метод розрахунку.
Якщо у виробничих дільницях передбачаються пости для автомобілів, то
до площі дільниці додається площа автомобіля в плані:
Fn = LaBa = 5,6 2,024 =11,33 м2., (2.46)
де La і Ва – відповідно габаритна довжина і ширина автомобіля, м.
Площа виробничої дільниці за показником питомої площі на працівників
розраховується за формулою [4]:
Fді = f p1 + f p2 (Pm −1), (2.47)
де fp1 – питома площа на першого працівника, fp2 – питома площа на
наступних робітників, Рт – число робітників у найбільшій зміні.
Розрахунок площ виробничих дільниць за формулами наведені в
табл. 2.2.
Таблиця 2.2 – Розрахунок площ виробничих дільниць ТО та ПР
№
Назва дільниці
п\п
1 Агрегатна 3 22 22 54 54
2 Система живлення 1 14 14 14 14
3 Електротехнічна 1 15 15 14 14
4 Акумуляторна 1 21 21 36 36
5 Арматурно-кузовна 1 12 12 14 37
6 Оббивна 1 18 18 27 27
7 Малярська 1 14 14 36 36
8 Мідницька 1 15 15 18 18
9 Зварювальна 1 15 15 18 18
10 Ковальсько-ресорна 1 21 21 27 27
11 Слюсарно-механічна 2 18 18 54 54
12 Шиномонтажна 1 18 18 27 27
13 Вулканізаційна 1 12 12 18 18
Всього 395
К-ть
працівників
Питома площа
на першого
працівника, м2
Розрахункове
значення, м2
Рекомендоване,
м2
Прийняте
2.2.8 Розрахунок площ складських приміщень
Розрахунок площ складських приміщень здійснюємо за показником
питомих нормам на пробіг. Згідно обраної методики [4] площі відповідних
складів розраховуються за формулою:
Lp Au fпит
Fск.і = K рс K p K різ ,6 (2.48)
10
де fпит – питома площа складу на 1 млн. км. пробігу; Крс – коефіцієнт, що
враховує тип рухомого складу; Кр – коефіцієнт, що враховує кількість
автомобілів; Кріз – коефіцієнт, що враховує різномарочність рухомого складу.
Значення коефіцієнтів Кпс, Кр, Кріз визначають з довідникової літератури [4].
Результати розрахунків наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 – Розрахунок площ складських приміщень
Нормоване
значення
Розрахункове Прийняте
№ площі
Назва складу значення значення
п\п складських
площі, м2 площі, м2
приміщень,
м2/1 млн.км.
1 Запасних частин 2,8 6,78 8
2 Агрегатів 4,4 10,66 11
3 Матеріалів 2,4 5,81 6
4 Шин 1,9 4,60 5
5 Мастильних матеріалів з насосом 2,8 6,78 7
6 Лакофарбових виробів 0,8 1,94 2
7 Хімікатів 0,2 0,48 0,5
8 Інструментів 0,2 0,48 0,5
9 Проміжний (дільниця комплектації) 5,70 6
Всього 46
Оскільки площі складів ЛФВ, хімікатів та інструментів невеликі, то
недоцільно виділяти кожен склад окремим приміщенням. Тому приймаємо
рішення по суміщенню складу ЛФВ та хімікатів в одному блоці, а склад
інструменту об’єднуємо із складом матеріалів. Площі відповідних складів
визначаються як сума складових, що них входять.
Кількість місць зберігання приймаємо рівну:
Aзб = Aи , (2.49)
де Аи – облікова кількість автомобілів на АТП.
2.2.9 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
Розрахунок площі зони зберігання автомобілів:
Fзб = faAзб Кп =11,33175 3,0 = 5950,6 м2 , (2.50)
де fa – площа, яку займає автомобіль у плані; Азб – кількість місць
зберігання; Кп=2,5...3,0 – коефіцієнт щільності розміщення автомобілемісць
зберігання.
Визначення кількості прибирально-мийних робіт (ПМР):
лщо 5,15
mто = = =1,791 2 пости.
Rщо 2,87
2.2.10 Розрахунок площ допоміжних приміщень
Розрахунок площі допоміжних приміщень здійснюється за показником
питомої площі допоміжних приміщень Sдоп, що залежить від кількості
працюючих Рроб. На рис. 2.1 наведено номограму визначення величини
питомої площі допоміжних приміщень.
Рисунок 2.1 – Номограма залежності Sдоп = f(Рроб)
Площа допоміжних приміщень розраховується як:
Fдоп = SдопРроб =1341= 533 м.2 , (2.51)
де ΣРроб – сумарна кількість працюючих на підприємстві.
2.2.11 Розрахунок загальної площі забудови АТП
Загальна площа забудови АТП розраховується як сума площ всіх
виробничих, складських та допоміжних територій. Розраховуємо загальну
площу виробничих приміщень та зон обслуговування:
Fобс. = Fто1 + Fто2 + Fд2 + Fпр = 79,3+ 79,3+ 79,3+ 279,3 = 396,5 м.2; (2.52)
Fвир = Fагр + Fсис.ж + Fаккум + Fшин + Fарм + Fоббив + Fмаляр +
+Fмідн + Fзвар + Fков + Fсл.мех + Fвулк = 54+14+15+36+ 27 + (2.53)
+14+ 27 +36+18+18+ 27 +54+18 = 395 м.2;
Розраховуємо площу складських приміщень:
Fскл = Fагр + Fзап.ч + Fмат + Fшин + Fмаст + Fлфм + Fхім + Fінс + Fпром = (2.54)
= 8+11+ 6+5+7+ 2+0,5+0,5+ 6 = 45 м.2
Загальна площа забудови АТП дорівнює:
Fатп = Fобс + Fвир + Fскл + Fдоп + Fзб + Fадм =
= 396,=53+963,558++39455++4553+35+3539+5509,560+,63+03 2
00=07=578538,31, 1мм.2 , (2.55)
де Fадм – площа адміністративного корпусу.
Площа адміністративного корпусу розраховується як сума площ
санітарно–побутових, адміністративних, суспільних та інших приміщень.
Площі вказаних приміщень розраховуються за формулою:
Fдоп = fпP, (2.56)
100
де - численність працюючих, які одночасно користуються
приміщенням, %; - пропускна спроможність одиниці устаткування або
площі; Р – чисельність працюючих, які користуються приміщенням, чол; fп –
санітарна норма площі на одного працюючого, м2/чол, обирається за
довідниковою та технічною літературою [5].
Результати розрахунків наведено в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 – Результати розрахунку площ адміністративних приміщень
№ Площа,
Назва приміщення
п\п м2
1 2 3
1 Гардероби відкриті:
- - службовці 1,4
- - водії та експедитори 5,5
2 Умивальники:
- - службовці та працівники 1,49
- - водії 0,672
3 Душові:
- - працівники 9,3
- - водіїї 3
4 Туалети:
- - чоловіки 17,75
- - жінки 3
5 Кімната відпочинку 37,4
6 Буфет 5
7 Їдальня 27,7
8 Зал зборів 39,9
9 Вестибюль 22,4
10 Відділи 31
11 Кабінет безпеки руху 21
12 Суспільні організації 15
13 Медпункт: 59
Всього 300
2.3 Проектування слюсарно-механічної дільниці
2.3.1 Призначення слюсарно-механічної дільниці
Слюсарно-механічна дільниця призначена для виконання робіт із
слюсарної та механічної обробки деталей в процесі їх виготовлення або
реставрації.
На цій ділянці проводять роботи з відновлення відносно простих деталей,
а також для виготовлення деяких деталей нетоварної номенклатури
(додаткових ремонтних, простих осей, валів) та нестандартного обладнання
для ремонту та обслуговування. Базові деталі (блоки циліндрів, балки передніх
мостів, картери) на цій ділянці, як правило, не ремонтують.
Верстатні та слюсарні роботи є часто завершальними при виготовленні і
відновленні деталей, тому слюсарно-механічне відділення отримує заготовки
зі складу матеріалів, з зварювального, ковальського та інших відділень. Після
обробки деталі надходять на ділянки комплектування або на пости збирання.
До основних робіт, що виконуються на дільниці належать токарні,
фрезерні і стругальні, шліфувальні та слюсарні.
Токарні роботи виконуються при обточуванні зовнішніх циліндричних,
конусних і фасонних поверхонь деталей (валів, осей, пальців тощо);
розточуванні отворів, прорізанні канавок, свердлінні отворів, нарізанні різьб,
виготовленні кріпильних виробів (болтів, гвинтів, шайб, шпильок тощо).
Фрезерні і стругальні роботи виконують при обробленні площин
кронштейнів, лап, опор головок блоків циліндрів і інших деталей, прорізанні
шпоночних пазів і канавок у осях, валах, пальцях.
Шліфувальні роботи виконують при чистовому обробленні зовнішніх і
внутрішніх циліндричних і плоских поверхонь, заточуванні та доведенні
різального інструменту.
Слюсарні роботи включають в себе свердління, зенкерування,
розгортання та цекування отворів; розмічення деталей перед механічною
обробкою та притиранні після механічної обробки; підготовку деталей для
зварювання та їх оброблення після зварювання; нарізання та прогонку різі і
інші роботи.
Деталі, що надходять у слюсарно-механічне відділення повинні бути
попередньо очищенні від забруднень. Відповідно до технічних умов у
відділенні виконують дефектування деталей та призначають метод
відновлення під номінальний або ремонтний розміри, послідовність
оброблення. Оброблення деталей у процесі виготовлення або реставрації
виконують згідно із розробленою для кожної деталі технологією.
Після завершення оброблення у відділенні деталі направляють у інші
відділення для подальшого оброблення (зварювальне, ковальсько-ресорне,
мідницьке) або у агрегатне відділення для встановлення на певний агрегат.
2.3.2 Вибір основного обладнання для слюсарно - механічної дільниці
АТП
Перелік основного обладнання слюсарно-механічної дільниці АТП
приведений в табл. 4.1.
Таблиця 4.1 – Перелік обладнання агрегатної дільниці
№ Габаритні
Назва обладнання Тип, модель Кількість
п/п розміри
1 Верстат токарно-гвинторізний 16K20 3195 × 1190 1
2 Верстат консольно-фрезерний 6Р11 1480 × 2360 1
3 Верстат вертикально-свердлильний 2Н135 1200×800 1
4 Стелаж для деталей Р-776Е 860×360 1
5 Стелаж для інструменту Р-776Е 800×1000 1
Верстак слюсарний з лещатами ОРГ-1468-
6 2000×500 1
07-040
7 Скриня для стружки ЗМ93 500×600 1
8 Шафа для інструменту та пристосувань ОраЗ-8.4 1000×600 1
9 Верстат розточний 2А450 3300×2670 1
10 Тумба для пристосувань 800×500 1
11 Ручна ланцюгова таль Нестанд. - 1
2.3.3 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на слюсарно-
механічній дільниці
При технічному обслуговуванні та ремонті автомобіля важливе значення
мають заходи щодо дотримання правил техніки безпеки.
При здійсненні робіт на слюсарно-механічній дільниці забороняється
користуватися несправним інструментом.
Перед проведенням робіт необхідно:
- перевірити спецодяг, простежити, щоб не було звисаючих кінців. Рукава
треба застебнути або закатати вище ліктя;
- перевірити слюсарний верстак, який повинен бути міцним і стійким,
відповідати зросту робітника. Слюсарні лещата повинні бути справні, міцно
закріплені на верстаті;
- підготувати робоче місце: звільнити потрібну для роботи площу,
видаливши всі сторонні предмети; забезпечити достатню освітленість;
- перевірити справність інструменту, правильність його заточки і
заправки;
- при перевірці інструменту звернути увагу на те, щоб молотки мали
рівну, злегка опуклу поверхню, були добре насаджені на ручки і закріплені
клином; зубила не повинні мати щербин на робочій частині та гострих ребер
на гранях; напилки міцно насаджені на ручки;
- перевірити справність обладнання, на якому доведеться працювати, і
його огорожу;
- перед підняттям вантажу перевірити справність підйомних
пристосувань (блоки, домкрати та ін.); всі підйомні механізми повинні мати
надійні гальмівні пристрої, а вага вантажу, що піднімається не повинен
перевищувати вантажопідйомність механізму. Забороняється стояти і
проходити під піднятим вантажем; НЕ перевищувати граничні норми ваги для
перенесення вручну, встановлені чинним законодавством про охорону праці,
для чоловіків, жінок, юнаків та дівчат.
Під час проведення роботи необхідно:
- міцно затискати в лещатах деталь чи заготовку, а під час установки або
зняття її дотримуватися обережності, так як при падінні деталь може нанести
травму;
- стружка з верстата або оброблюваної деталі видаляти лише щіткою;
- при рубці металу зубилом, працювати тільки в захисних окулярах. Якщо
за умовами роботи не можна застосувати захисні сітки, то рубку виконують
так, щоб відрубані частинки відлітали в ту сторону, де немає людей;
- не використовувати при роботах несправні пристосування;
- не допускати забруднення одягу гасом, бензином, маслом.
Після закінчення роботи необхідно:
- прибрати робоче місце;
- розкласти інструменти, пристосування і матеріали на відповідні місця.
Заходи з охорони навколишнього середовища
На слюсарно-механічній дільниці застосовуються такі заходи для
збереження екологічності виробництва:
- при зливі стічних вод в каналізаційні колектори в них повинно бути не
більше 0,25-0,75 мг/л зважених речовин і 0,05-0,3 мг/л нафтопродуктів;
наявність тетраетилсвинцю в стічних водах не допускається. Спосіб очищення
стічних вод залежить від ступеня їх забруднення, здатності водойм, у які
спускаються стічні води, до самоочищення і від використання цих водойм
населенням.
- для очищення повітря, що видаляється з ділянки, використовуються
інерційні і відцентрові пиловідокремлювачі, а також фільтри різних
конструкцій.
- відпрацьовані нафтопродукти, спецрідини зливаються і зберігаються в
спеціальних ємностях. Періодично, по мірі заповнення ємностей,
нафтопродукти і спецрідини вивозяться на територію нафтопереробного
заводу, де згодом переробляються.
Вузли, агрегати та деталі автомобілів, а також несправне обладнання та
інструмент, що не підлягають ремонту складуються в спеціально відведеному
місці. У міру накопичення здаються в пункт прийому брухту кольорових і
чорних металів.
3 КОНСТРУКТОРСЬКА РОЗРОБКА
3.1 Призначення ручних талей
Таль - підвісний вантажопідйомний пристрій, що забезпечує значну
швидкість як підйому вантажу по вертикалі, так і переміщення його по складу
уздовж балок (двотаврів).
Назва "тельфер" широко поширена на виробництві, хоча стандартом не
рекомендується.
Талі значно збільшують продуктивність робіт, де постійно потрібне
багаторазове підняття і переміщення вантажів. Найчастіше застосовуються у
виробничих приміщеннях, на складах, можуть застосовуватися для підіймання
і переміщення вантажів на відкритому повітрі.
Неприпустиме застосування талі:
- для перевезення людей;
- для транспортування розжареного і рідкого металу, рідкого шлаку,
отрут, кислот, лугів та інших небезпечних вантажів;
- в атмосфері, що містить вибухонебезпечні або легкозаймисті пари, гази,
пил;
- на складах вибухових і легкозаймистих речовин, навіть якщо ці
речовини за своїми властивостями не насичують атмосферу
вибухонебезпечної пилом і газами;
- у вибухо- і пожежонебезпечних місцях.
3.2 Ланцюгові талі
Таль ручна ланцюгова поширене і ефективне вантажопідйомне
обладнання, допускає широку сферу застосування при операціях підйому і
опускання різних вантажів. Ланцюгові талі особливо зручні при роботі в
цехах, гаражах, складах.
Ланцюгова таль являє собою переносний пристрій, призначений для
вантажопідйомні, зазвичай використовується підвішеною за гак до переносної
каретці. Виготовляється з матеріалів високої якості, має компактну структуру,
переносна і легко встановлюється.
Таль може експлуатуватися як в закритому приміщенні, так і на
відкритому повітрі. Дозволяється експлуатація талі при температурі
навколишнього середовища від -20 ° до + 40 °С.
Талі ручні ланцюгові виробляються вантажопідйомністю 0,5 т, 1 т, 1,5 т,
2т, 3 т, 5 т, 10 т, 20 т з висотою підйому 3м, 6м, 9м, 12м. Призначені для
підйому, утримання в піднятому стані і опускання вантажу при різних роботах.
Практично не мають обмежень, прості в роботі і обслуговуванні.
3.3 Будова та принцип роботи ланцюгової талі
Таль важільна ручна (рис. 3.1) складається з двох силових щік 16 і 17,
верхньої 1 і нижньої 2 підвісок, редуктора з вантажоупорним гальмом, корпусу
18, вантажної зірочки 3, встановленої в підшипниках, вантажного ланцюга 5 і
важеля 7.
Редуктор являє собою двоступінчастий, двухпоточний циліндричний
співвісний редуктор з передачами зовнішнього зачеплення. Гальмо -
автоматичне, дискове, вантажоупорне складається з маточини 8, встановленої
на вал-шестерні 9, храпового колеса 10 між двох фрикційних накладок 11,
засувки 12 з пружиною 13.
У корпусі важеля 7 розташована підпружинена засувка, що входить в
зачеплення з храповиком, сполученим заклепками з маховиком 4 і гайкою 19,
навернутим на вал-шестерню 9. Обертаючись за годинниковою стрілкою,
гайка 19 притискає храпове колесо 10, що знаходиться між фрикційними
накладками 11, до торця маточини 8 і за рахунок тертя на контактуючих
поверхнях захоплює за собою вал-шестерню 9.
Рисунок 3.1 – Будова ручної ланцюгової талі
Таким чином, при обертанні гайки 19 за годинниковою стрілкою
відбувається підйом вантажу, причому клямка 12 під час обертання храповика
10 проскакує по його зубах, не перешкоджаючи обертанню. При припиненні
обертання гайки 19 клямка 12 заскакує на зуб храповика 10 і перешкоджає
повороту його проти годинникової стрілки. За рахунок тертя у фрикційних
парах зупиняється також маточина 8 і, отже, загальмовується весь механізм
талі, і вантаж, підвішений на гаку, зупиняється.
Під час обертання гайки 19 проти годинникової стрілки вона прагне
відкрутитися по вал-шестерні 9 від храпового колеса 10, зусилля зчеплення у
фрикційних парах зменшується і відбувається опускання підвішеного
вантажу. При припиненні обертання гайки 19 фрикційні пари під дією вантажу
затягуються, і зусилля, що виникають на поверхнях тертя цих пар, не
дозволяють ступиці 8 і вал-шестерні 9 повернутися щодо храпового колеса 10,
застопореними клямкою 12. Отже, гальмується механізм талі, і вантаж,
підвішений на гаку, зупиняється.
3.4 Розрахунок елементів конструкції талі
Вихідні дані:
Вантажопідйомність…………………………………………………500 кг
Висота підйому………………………………………………………….4 м
Вибір вантажного ланцюга
У відповідності з правилами Держгірпромнагляду ланцюг вибирають за
розривним зусиллям Fрозр:
F = Z F F (3.1)
РОЗР n maх розр
де zn=1,5 - коефіцієнт використання (запасу міцності) ланцюга відповідно
до режиму роботи М6; Fmax - найбільше зусилля в ланцюзі, кН:
104 (Q +G ) 104
n (0,5+0,01)
Fmaх = = = 5037,2 Н (3.2)
a i mn n 110,99 0,980
де Q - маса вантажу, т; a - кількість гілок ланцюга, які намотуються на
барабан; m - кількість відхиляючих блоків; Gп - маса підвіски, т;
Gn = 0,02 Q = 0,02 0,5 = 0,01 (3.3)
FРОЗР =1,5 11026,6 = 5037,2 кН (3.4)
Ланцюг обирають за ГОСТ 30188-97. Згідно отриманого розривного
зусилля створюваного в ланцюзі обираємо:
Ланцюг 4 ×12 – Т(8) – 325 по ГОСТ 30188-97.
Таблиця 3.1 – Характеристика ланцюга
Параметр Значення
Калібр ланцюга, мм 4,0
Технологічне навантаження, МПа 12 кН
Крок ланцюга, мм 12
Ширина ланки, мм 13
Вибір гака
Гак вибирають за номінальною вантажопідйомністю та групою режиму
роботи для приводу. Звичайно приймають кований однорогий гак з
запобіжною пластиною за ГОСТ 6627-74. Обираємо гак № 4Б (рис. 3.2).
Таблиця 3.2 – Основні розміри гака
Параметр Значення Параметр Значення
D, мм 30 l, мм 55
S, мм 22 l1, мм 35
d0 мм М16 L, мм 85
d1, мм 17 Вага, кг 0,6
Перевірка вісі на міцність
Перевіримо на міцність вісь нижньої гакової підвіски.
Приймаємо матеріал сталь Ст.3 ГОСТ 535-79. Допустимі напруги згину
[σзг]=125 МПа. Допустимі напруги зрізу [τзр]=95 МПа.
Рисунок 3.2 – Гак 4Б
Розглянемо вісь, як балку жорстко закріплену з двох кінців. Будуємо
епюру згинального моменту:
Q 5000
q = = = 0,21 МПа., (3.4)
l 0,024
Згідно епюри, максимальне значення згинального моменту:
ql2 0,210,0242
M = = =10,08 Нмм. (3.5)
max
12 12
Напруження згину, що виникають в осі визначимо за формулою:
32M
= max 32 10,08
= =104 МПа. (3.6)
и
d 3 3,14 0,0093
и и
Міцність по напруженням вигину забезпечена.
Рисунок 3.3 – Схема згинального моменту
Перевірка вісі на зріз
Площа зрізу визначаємо за формулою:
d 2 3,14 92
A = = = 63,5 мм2 = 63,510−6 м2. (5.6)
4 4
Визначаємо зусилля зрізу:
Q 5000
q = = = 2500 Н. (5.7)
2 2
Визначаємо напруги зрізу:
q 2500
зр = = = 39,4 МПа. (5.8)
A 63,5 10−6
зр
зр
Міцність на зріз забезпечена.
Рисунок 3.4 - Схема прикладання навантаження при зрізі
4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Технологічне планування виробничих зон і земельних ділянок
Технологічна планування зон і земельних ділянок є планом розстановки
постів, автомобіле-місць очікування й зберігання технологічного
устаткування, виробничого інвентарю, підйомно-транспортного, іншого
устаткування й є технічної документацією проекту АТП, через яку
розставляється і монтується устаткування.
Найповніше вимоги до планувальних рішень зон ТО, ПР і Д викладені в
СНиП 2.09.02-85 [12], ОНТП-01-91 [1] та спеціальної літератури [4].
Технологічна планування ввозяться вигляді плану, виконуваного
масштабу 1:25 (1:20) чи 1:50 (1:40) з урахуванням наступних положень:
- планування зон має здійснюватися разом з плануванням виробничого
корпусу на основі даних про розрахункові площі і відомості прийнятого
устаткування;
- розстановка технологічного устаткування й оргоснастки повинна
виконуватися відповідно до схеми технологічного процесу, з повним
дотриманням нормувальних відстаней між обладнанням і елементами
будинку;
- при розстановці устаткування слід забезпечити вільні шляхи
транспортування (потоки не повинні перетинатися) і плануємо влаштовувати
робочі зони ТО так, щоб вони не перетиналися з шляхами руху транспортних
засобів;
- технологічне обладнання та оргоснастка на плані позначаються
позиціями, їх перелік наводиться в специфікації;
- на плануванні виробничого корпусу вказують будівельні осі і відстані
між ними, габаритні розміри зон (ділянок), прив'язку устаткування й
оргоснастки до будівельних вісей і елементів конструкції будинку, робочі
місця, споживачі води, стиснутого повітря, електроенергії та т.д..
4.2 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ТО, ПР та на дільницях
Джерелами небезпеки при виконанні ТО і розбірно-складальних робіт є
рухомі частини устаткування, переміщення автомобілів, несправність
інструмента, електричний струм, шум, вібрація, підвищена або знижена
температура, порушення правил використання отруйних речовин, порушення
технологічної дисципліни.
У відділеннях паливної апаратури виконують обслуговування і ремонт
вузлів, приладів, деталей системи живлення двигунів. Основними джерелами
небезпеки є паливо, а також мастила. Небезпека обумовлена негативною дією
палива на організм людини і підвищеної небезпеки.
4.3 Заходи з техніки безпеки у зонах і на дільницях
Продуктивність праці при виконанні ремонтних робіт багато в чому
залежить від організації робочого місця й умов праці робітників.
Пневматичний інструмент повинний відповідати вимогам ДСТУ
12.2.010-75 і мати справні шланги і робочі органи. З засобів індивідуального
захисту слюсарю по ремонту автомобілів видають бавовняний костюм і
комбіновані рукавиці. При роботі на верстаті він повинен користуватися
окулярами.
При роботі електроінструментом варто додержуватися міри
електробезпечності.
Не дозволяється класти змочені паливом деталі паливної системи на
верстат. Електричне устаткування обов’язково заземлюється. При виконанні
ремонту ТЗ слюсар повинен уникати влучення всередину організму і на шкіру
небезпечних речовин. Паливо, що потрапило на шкіру, необхідно своєчасно
змити. По закінченні роботи старанно миються руки, лице, шия. Щоб
уникнути влучення палив на шкіру, деталі потрібно мити волосяною щіткою
або пензлями. Під час мийки потрібно одягнути фартух. Рани, отримані при
ремонті паливної апаратури, промивають 3%-м розчином борної кислоти і
забинтовують.
Для захисту шкіри від дії палива і мастила застосовуються спеціальні
пасти, що по закінченні робіт легко зливаються водою. Виконуючи роботи на
постах ТО автомобіля, слюсар-ремонтник по паливній апаратурі повинний
вішати на рульове колесо табличку з надписом: “Двигун не запускати –
працюють люди!”. Автомобіль необхідно зафіксувати стояночним гальмом і
вмиканням першої передачі в коробці передач. Потрібно також виключити
запалювання, а під колеса підкласти не менш двох упорів.
Пост, на якому регулюють прилади системи живлення при працюючому
двигуні, повинний бути обладнаний шланговим або дистанційним підсосом
відпрацьованих газів.
Техобслуговування і ремонт приладів системи живлення, знятих з
автомобілів, виконують у цеху (на ділянці). Роботи з зачищення деталей перед
паянням і луженням повинні виконуватися на робочих місцях, що мають
місцеву вентиляцію. Паливні баки і тару з-під пальних рідин перед ремонтом
необхідно попередньо промити гарячою водою, пропарити паром, промити
каустичною содою і просушити гарячим повітрям.
Забороняється заправка автомобілів етиловим бензином із цебер і мийок,
засмоктування бензину в шланг ротом і продування трубопроводів таким же
засобом. Для усунення пролитого бензину застосовують дихлорамин (1,5%
розчину бензину) або кашку хлорного ванна (1 частина хлорного ванна на 3-5
частин води). При влученні етилового бензину на шкіру, її промивають теплою
водою з милом. Для промивання очей застосовують 2% розчин питної соди.
Перед прийняттям їжі варто старанно мити руки з милом. Для попередження
захворювання шкіри рук рекомендується користуватися захисно-
профілактичними засобами. Шкіру очищають від виробничих забруднень
кавтоловою маззю. Для підтримки нормальних умов у відділенні
використовують природну і місцеву механічну вентиляцію. Ручки ударного
інструменту виготовляють прямими, овальними, із сухого дерева твердих
порід. Вісь ручки повинна бути перпендикулярна до поздовжньої осі
інструмента. Клинки для кріплення ручок виготовляють із м’якої сталі з
насіченою “йоржа”. Інструмент, яким користуються, виготовляють із
інструментальної сталі. Ударну поверхню необхідно робити злегка опуклою.
Вона не повинна мати тріщин і задирок.
4.4 Організація праці у зонах і на дільницях
Основне питання організації праці у зонах відноситься до розташування
постів ТО і ПР. У існуючому виробничому приміщенні пости розташовані в
ряд, що незручно при заїзді та виїзді автомобілів. Запропоноване планування
з незалежними заїздами вільне від цих недоліків. Значної уваги заслуговує
питання спеціалізації постів технічного обслуговування. У теперішній час
широко поширений метод виконання ТО на спеціалізованих постах. Бригади
по ПР повинні працювати цілодобово з максимальною продуктивність в нічні
години. Робітники підсобних цехів, зайняті ремонтом агрегатів, вузлів або
виготовлення деталей, спеціалізуються на визначеному комплексі робіт і
працюють по індивідуальних групових завданнях.
4.5 Промислова естетика
Технічна естетика спрямована на рішення таких задач: створення
зробленого виду помешкань; оптимальне комірне оформлення помешкань і
устаткування; конструювання робочих меблів і одягу.
Естетичне відчуття працюючих значно впливає на їхній настрій і
продуктивність праці.
Санітарними нормами СН 181-90 рекомендовані раціональні кольори
фарбування елементів виробничих помешкань:
- стеля фарбується в білий колір або близько до нього, колір із
коефіцієнтом відбиття 70-85%;
- стіни фарбуються в яскраво-зелені кольори. Колір стін повинен мати
високий коефіцієнт відбиття і гармоніювати з кольором устаткування;
технологічне устаткування фарбується в бежеві, кремові кольори;
- для рухомого устаткування застосовують кольори, що попереджують
про небезпеку - жовтогарячий і жовтий;
- засоби цехового транспорту фарбують у яскраво-жовтий і чорний
кольори;
- пожежне устаткування фарбується в яскраво-червоний колір.
Відкриті технологічні трубопроводи фарбуються для газу – у жовтий,
тепла – у коричневий, води – у зелений.
4.6 Промислова санітарія
4.6.1 Освітлення
Організація раціонального освітлення робочих місць є одним з
важливіших питань промислової санітарії. Природне та штучне освітлення у
виробничих приміщеннях повинно відповідати вимогам СНиП П-4-79.
Вікна, розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснащенні
пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних променів.
Забороняється затуляти вікна стелажами, матеріалами, обладнанням. Чистити
віконне скло і ліхтарі залежно від ступеня забруднення не менш 2 разів на рік.
Всі лампи освітлення повинні знаходитися у захисних світильниках,
засліплюючи дію світлового потоку. Поряд з робочим освітленням,
влаштування якого є обов’язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних
територіях, для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та
транспорту, передбачається аварійне освітлення. Живлення світильників
робочого освітлення здійснюється від міської електромережі.
До робочого освітлення надаються певні вимоги:
− освітлення на робочих місцях повинно бути достатнім для ви-
конання даної роботи;
− освітлення повинно бути рівномірним по робочій поверхні;
− на робочій поверхні не повинно бути тіні, особливо рухомої;
− в полі зору не повинно бути прямого і відбитого блиску;
− величина освітленості повинна бути постійною в часі;
− спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи
(ця вимога особливо суттєва для забезпечення правильної кольоропередачі);
− світлові установки не повинні бути джерелом додаткових небезпек;
− установки повинні бути економні, прості та надійні до роботи.
Розрахунок штучного освітлення виконується методом коефіцієнту
використання світлового потоку. Основною задачею розрахунку штучного
освітлення є визначення необхідної кількості світильників для забезпечення
нормативного рівня штучного освітлення за формулою:
Eн S z К з
N = (4.1)
n Fл
де Ен – нормоване освітлення (ДБН В.2.5-28-2006), Лк;
Кз – коефіцієнт запасу, який враховує зниження освітлення в процесі
експлуатації (для заданого приміщення Кз=1,4);
S=А·В – освітлювана площа приміщення, (А – довжина приміщення, В –
ширина приміщення); z – коефіцієнт мінімального освітлення;
n – кількість ламп (світлодіодів) у світильнику;
Fл – світловий потік лампи (світлодіоду);
– коефіцієнт використання, відн. од.
Для визначення нормованого освітлення Ен, визначаємо:
- перелік основних предметів, які повинна розглядати людина у процесі
роботи на заданому робочому місці: написи на екрані монітору, шрифт у книзі.
- самі дрібні деталі зображення (найменші об’єкти розрізнення), які
містяться на перелічених предметах: розділові знаки в книжках. Орієнтовно
оцінюємо їх розмір у 0,15...0,3 мм.
- характеристику фона – поверхні, на якій розглядається найменший
об’єкт розрізнення, в залежності від коефіцієнта відбиття поверхні ρ. Фон є
світлим (ρ>0,4), оскільки в основному маємо справу з написами на білому
фоні, як в книзі, так і на екрані монітору. Для вказаного фону коефіцієнт
відбиття поверхні ρ=0,9.
- контраст об’єкта розрізнення з фоном, тобто наскільки чітко
сприймається найменший об’єкт розрізнення на вищерозглянутому фоні.
Контраст є великим (між білим і чорним).
Користуючись ДБН В.2.5-28-2006 визначаємо, що розмір обраного
найменшого об’єкта розрізнення відноситься до діапазону розмірів в межах
0,15-0,3 мм, що відповідає IІ розряду зорової праці.
Нормативне значення штучного загального освітлення Ен з врахуванням
характеристики фону та контрасту складає Ен=400 Лк.
Відповідно типу приміщення приймаємо тип світильника в залежності
від умов середовища і типу приміщення. Обираємо світлодіодний світильник
марки L-office 25.
Область використання світильника це: офісні приміщення, зони
відпочинку, громадські будівлі, лікарні, школи, оптові магазини,
супермаркети, невеликі магазини продуктових та промислових товарів,
виробничі приміщення з нормальними умовами середовища.
Рисунок 4.1 – Світлодіодний світильник марки L-office 25
Таблиця 4.1 - Технічні характеристики світильника L-office 25
Напруга живлення, В від 140 до 265
Частота, Гц 50±10%
Робочий струм світлодіодів, мА 350
Споживана потужність, Вт 32
Марка світлодіода OSRAM OSLON
Світловіддача одного світлодіода, люмен 121
Кількість світлодіодів, шт. 25
Крива розподілення світла Д
Загальний світловий потік, люмен 3025
Кольорова температура, К 4000-6000
Габаритні розміри, мм: ВхДхШ 45×591×591
Маса, кг 4,0
Температура експлуатації від 0 до +50 °С
Вид кліматичного виконання УХЛ 4
Клас захисту від ураження електричним струмом 1
Ступінь захисту світлодіодного модуля IP40
Світлодіоди серії OSLON виконані з використанням нових технологій
виробництва і корпусування кристалів, є одними з самих мініатюрних, серед
призначених для загального освітлення 1-3 Вт світлодіодів. Їх можна
використовувати в освітлювальних приладах практично для будь-яких
додатків - від невеликих локальних світильників до потужних систем
підсвічування архітектурних споруд.
Лінза світлодіода має кут розкриву 80 градусів. Ці світлодіоди
оптимізовані для роботи з вторинною оптикою, що дозволяє отримати
необхідну діаграму кутового розподілу сили світла, а також ідеальні для
виробництва спрямованих джерел.
Всі світлодіоди OSLON мають керамічну підкладку. Низький тепловий
опір (всього 7 K/Вт) істотно полегшує завдання по відведенню тепла. Відмітні
особливості світлодіодів цього сімейства - світлова ефективність понад 100
Лм/Вт (нейтральний і холодний білий), можливість роботи на великих струмах
(до 1 А для холодного білого) при малих розмірах світлодіода. Враховуючи
чудовий тепловідвід, можна вважати світлодіод OSLON найбільш підходящим
вибором при розробці тонких, компактних, простих і складних конструкцій
для освітлення. Крім того, світловий потік цих світлодіодів при підвищеній
температурі практично не змінюється.
Лінійка білих світлодіодів серії OSLON перекриває весь ряд колірної
температури по білому кольору світіння: 2700-6500 К з діапазоном індексів
кольору (CRI) 70-95.
Рисунок 4.2 - Світлодіод Osram Oslon black SFH 4716S
Рисунок 4.3 - Стандартні типи кривих сили світла світильників
Таблиця 4.2 - Основні характеристики світлодіоду Osram Oslon black SFH
4716S
Розміри 3,85 x 3,85 x 1,51 мм
Довжина хвилі 850 нм
Оптичний вихід 1030 мВт при струму 1 А
Інтенсивність випромінення 225 мВт/ср при струму 1 А
Кут проміню 150°
За формулою (4.1) розраховуємо кількість світильників N:
E S z К 400 54 0,9 1,5
N = н з = = 8,03 9
n F 25 1210,8
л
Таким чином кількість світильників приймаємо N=9.
Необхідно розташувати 9 світильників рівномірно на усій площі стелі
заданого приміщення з врахуванням габаритних розмірів приміщення та
світильників.
4.6.2 Вентиляція
Стан повітря на підприємстві повинен відповідати ДСТУ 12.1.005-88.
Для забезпечення потрібних умов виробничі зони повинні бути
обладнанні загальнообмінною припливно-витяжкою вентиляцією відповідно
до вимог СНиП 2.04.05-91, ВСН 01-90 з урахуванням режиму роботи
підприємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих
речовин, що виділяються. Крім того, усі помешкання, за винятком підземних
гаражів, повинні бути обладнанні квартирками для природного
провітрювання. У помешканнях для зберігання запасних частин, агрегатів,
шин передбачають тільки природну вентиляцію.
В приміщенні зони ТО та ПР видалення повітря із системи
загальнообмінної вентиляції слід передбачити із верхньої і нижньої зон
порівняно з урахуванням витяжки із оглядових канав.
В карбюраторному відділенні, де миються деталі, використовують
місцевий відсмоктувач. Повітря, яке містить горючі відходи, повинно
підлягати очищенню до надходження його у вентилятори. Викиди в атмосферу
із систем вентиляції слід розташовувати від приймальних пристроїв на
відстані не менш 10 м по горизонту, або 6 м по вертикалі.
4.6.3 Водопостачання і каналізація
Підприємство обладнано господарчо-питним і виробничим
водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією згідно СНиП
2.04.01-85. Виробничі ділянки забезпечуються питною водою. Для цього
передбачаються автомати з газованою, підсоленою водою та фонтанчики.
Вода, що поступає в автомати та фонтанчики попередньо очищується,
проходячи крізь фільтри. Щоб забезпечити чистоту питних фонтанчиків
передбачають педаль, при натисканні на яку ногою, подається струменем
очищена вода. Температура питної води повинна бути не вище +20 0С і не
нижче +8 0С. Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання
не повинна перевищувати 75 м, а на відкритих площадках не більше 150 м.
Підприємство підключене до міської каналізаційної системи. Стічні води від
миття автомобілів і підлоги в приміщеннях, які мають гарячі та завислі
речовини, перед змиттям в каналізацію очищаються в місцевих очисних
установках. Осади і зібрані нафтопродукти із очисних споруд видаляються в
міру їх накопичення.
4.6.4 Опалення
Для підтримки нормальної температури в холодний час року виробничі
помешкання обладнанні системою центрального парового опалення. У якості
теплоносія систем опалення варто застосувати перегріту воду до температури
150 градусів. З метою зберігання тепла всі двері мають пристосування для
замикання (замки, пружини), у воротах передбачені теплові завіси.
4.6.5 Боротьба з шумом та вібрацією
Боротьба з шумом поділяється на засоби та методи колективного та
індивідуального захисту.
До колективних методів захисту відносяться:
- зниження шуму в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб
боротьби з шумом. Створюються малошумні механічні передачі, розроблені
способи зниження шуму в підшипниках, вентиляторах;
- зниження шуму звукопоглинанням, звукоізоляцією та акустичною
обробкою приміщення.
За способом передачі вібрації поділяються на загальні, локальні та
комбіновані. Вібрація погіршує здорове сприйняття, знижує якість, уважність,
визиває втому, головну біль.
Зменшити вібрацію можливо:
- шляхом зменшення або усунення збуджувальних сил;
- вібродемпфіруванням – зниженням вібрації за рахунок сили тертя
демпферного пристрою, тобто переведення коливальної енергії в тепло:
- динамічним гасінням вібрації – введенням в систему додаткових мас або
зменшенням жорсткості системи;
- віброізоляцією – введення в коливну систему додаткового зв’язку з
метою послаблення передавання вібрації суміжному елементу конструкції,
або робочому місцю.
Для індивідуального захисту від вібрації використовують взуття з
амортизуючою підошвою, підметки, наколінники, рукавиці з
вібропоглинаючими пружинами, прокладки, нагрудники, пояси, спеціальні
костюми.
4.6.6 Спецодяг
Усі робітники зони ТО та ПР повинні забезпечуватися у теплий період
року бавовняно-паперовим одягом (штани та куртка), а в холодну пору
спецодягом з брезенту, а також усі робітники забезпечують черевиками
(робочі).
Зварювальник обов’язково отримує рукавиці, які повинні бути з брезенту
або з азбестової тканини, очки або щиток з темним склом (світофільтрами) для
захисту очей від дії яскравих променів зварювального полум’я, а також кожані
черевики. Робітник, що допомагає зварювальнику теж отримує захисні очки.
При зварюванні цинку, латуні, міді, свинцю зварювальник повинен
користуватися протигазом, щоб запобігти вдиханню виділяючих окислів та
парів. Усі робітники, що працюють у шкідливих для здоров’я умовах, повинні
отримувати спеціальну їжу. Перед роботою, в обідню перерву вони повинні
випивати по одному стакану молока або кефіру, яблуневого сіку, щоб
запобігти попаданню шкідливих речовин до слизової оболонки шлунку.
4.7 Протипожежні заходи
На території проектованих зон важливе значення має організація
протипожежних заходів, пропаганди використання в пожежних місцях знаків
безпеки, планів евакуації.
У виробничих та адміністративних корпусах АТП забороняється:
- загороджувати прохід у місце, де розташовані засоби первинного
пожежогасіння, пожежний кран;
- користуватися відкритим вогнем;
- тримати у цеху легкозаймисті і пальні рідини не більше змінної
потрібності.
У видних місцях виробничого корпусу, поблизу евакуаційних виходів
вивішені таблички з номерами телефонів пожежної команди, плани евакуації
людей та автомобілів із приміщень. У виробничому приміщені на кожному
поверсі повинно бути не менше двох евакуаційних виходів. Двері у виходах
відкриваються у прямому напрямі виходу з будівлі. Ширина шляхів евакуації
– 1,5 м, двері – 1 м.
На підприємстві постійно проводяться інструктаж та заняття з пожежно-
технічного мінімуму. На території АТП передбачено водоймище.
Палити дозволяється тільки в місцях для паління, устаткованих
резервуарами з водою та урнами, і відповідними табличками. В інших місцях
необхідно вивісити оголошення: “НЕ Палити!”, “Палити заборонено!”.
Для боротьби з пожежею у відділенні використовуються вогнегасники,
металеві скрині з піском, пожежний щит, блискавковідвід. У зоні та відділенні
передбачені вогнегасники типу ВВ-8, ВП-5.
ВИСНОВОК
В результаті виконання кваліфікаційної роботи бакалавра мною було
спроектовано автотранспортне підприємство на 175 автомобілів,
призначенням якого є перевезення фарфорової продукції в Сумській області.
В процесі технологічного розрахунку АТП було використано сучасні
нормативні документи, що регламентують основні показники технологічного
процесу ТО та ПР автомобілів. Під час проектування виробничої дільниці я
проводив вибір обладнання із асортименту сучасних вітчизняних та
зарубіжних фірм.
Вирішальне значення для удосконалення бази мають: підвищення якості
виробництва автомобілів, їх надійності та довговічності, суворе дотримання і
безумовне виконання планово-попереджувальної системи технічного
обслуговування і ремонту рухомого складу, а також підвищення оснащеності
підприємств основними фондами.
Для підвищення ефективності роботи працівників слюсарно-механічної
дільниці мною була спроектована ручна ланцюгова таль.
З метою забезпечення задовільних умов праці робітників мною було
здійснено розрахунок системи освітлення слюсарно-механічної дільниці.
Ефективне використання основних фондів автомобільного транспорту є
основним завданням в галузі капітального будівництва на автотранспорті.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи
бакалавра для студентів спеціальності 274 «Автомобільний транспорт)» всіх
форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. В.
Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси:
ЧДТУ, 2022. – 71 с.
2. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с.
3. Андрусенко. С.І. Технологічне проектування автотранспортних
підприємств: Підручник. – К.: „Каравела”, 2009. - 367 с.
4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
організація і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
Підручник. – К.: Знання, 2003.
6. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті
в ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.
7. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.
8. ДБН В.2.3-15:2007 “Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів”
9. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України,
1998. - 16 с.
10. Лудченко О. Л. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів:
технологія. – Київ: Вища школа, 2007. – 527 с.
11. Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів. –
Київ: Либідь, 2006. – 400 с.
12. Андрусенко С. І. (ред.). Технологічне проектування
автотранспортних підприємств. – Київ: Каравела, 2009. – 368 с.