1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8322
Title: Проект автотранспортного підприємства на 185 автомобілів для перевезення сільськогосподарської продукції в Полтавській області
Authors: Шльончак , Ігор Анатолійович
Дубовський, Євгеній Миколайович
Issue Date: 2022
Abstract: Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 73 сторінках та 3 аркушів формату А1, 2 аркушів формату А2. Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та технологій їх експлуатації, 2022. Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування автотранспортного підприємства на 185 автомобілів для перевезення сільськогосподарської продукції в Полтавській області В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту було описано призначення проектованого автотранспортного підприємства, визначено категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного автомобіля. В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з обслуговування та ремонту рухомого складу, визначено необхідну кількість працівників та площі виробничих приміщень. В конструкторському розділі здійснено розрахунок знімача. В розділі охорони праці розраховано захисне заземлення.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8322
Appears in Collections:274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Дубовський Є.М..pdf
  Restricted Access		4.13 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний університет (ЧДТУ) 
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92 
 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
зав. кафедри автомобілів та  
технології їх експлуатації, доцент  
 ______________ Л. А. Тарандушка 
 «___» __________________2022 р. 
 
 
 
 
 
 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра 
на тему: 
«Проект автотранспортного підприємства на 185 автомобілів для 
перевезення сільськогосподарської продукції в Полтавській області» 
 
 
 
Рецензент: 
____________________   _______________  ______________ 
  
 
Керівник роботи: 
 к.т.н., доцент      ______________   І.А. Шльончак 
 (посада)       (підпис)        (Ініціали, прізвище) 
 
Виконавець: 
студент 4 курсу, гр. АВ-83  
спеціальності 274 – Автомобільний  
транспорт      _____________   Є.М. Дубовський 
        (підпис)    (Ініціали, прізвище) 
 
 
 
 
 
2022
 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
студента факультету комп‘ютеризованих технологій 
машинобудування та дизайну 
Дубовського Євгенія Миколайовича 
на тему: 
„Проект автотранспортного підприємства на 185 автомобілів для перевезення 
сільськогосподарської продукції в Полтавській області” 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 73 
сторінках та 3 аркушів формату А1, 2 аркушів формату А2. 
Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та 
технологій їх експлуатації, 2022. 
Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95 
«Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». 
В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування 
автотранспортного підприємства на 185 автомобілів для перевезення 
сільськогосподарської продукції в Полтавській області 
В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту було описано 
призначення проектованого автотранспортного підприємства, визначено 
категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного автомобіля.  
В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з 
обслуговування та ремонту рухомого складу, визначено необхідну кількість 
працівників та площі виробничих приміщень. 
В конструкторському розділі здійснено розрахунок знімача. 
В розділі охорони праці розраховано захисне заземлення. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 3 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
 
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ 
 
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного 
підприємства 
 
Полтавська область (Полтавщина) — адміністративно-територіальна 
одиниця України з центром у м. Полтава. Утворена 22.09.1937 р. Частина області 
лежить у Придніпровській низовині та Полтавській рівнині. Розташована у 
середній частині Лівобережної та Правобережній Україні.  
Площа Полтавської області 28748 км², що становить 4,8 % території 
України. Населення 1466786 осіб. Область налічує 4 райони та 16 міст. До 
найрозвинутіший галузей області відноситься сільське господарство та легка, 
харчова та машинобудівна промисловість. 
Полтавська область на півночі межує з Сумською та  Чернігівською, на 
півдні з Кіровоградською та  Дніпропетровською, на сході з Харківською, на 
заході з Черкаською  та Київською областями України. 
Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня −3,7 °C, 
липня — +21,4 °C.  
У сільськогосподарському виробництві області в 2021 р. 66,4 % прибутків 
дало рослинництво. Провідними галузями є виробництво цукрового буряка, 
зернових культур та соняшника. Провідна зернова культура — озима пшениця. 
Питома вага цукрових буряків по області становить 5 %. Валовий збір 
цукрового буряка в 2021 р. склав 2364  тон, а середня врожайність становить 
295 ц/га. 
Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є овочівництво 
та картоплярство, що припадає на фермерські господарства та приватний сектор.  
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 4 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
1.2 Аналіз характеру вантажу 
 
Найбільші посівні площі Полтавської області мають зернові культури 
(57 %). Основні виробниками зернових культур: 
- Глобинський район (197 тис. тон); 
- Новосанжарський район (178 тис. тон); 
- Миргородський район (163 тис. тон); 
 Семенівський район (147 тис. тон); 
- Кобеляцький район (125 тис. тон). 
Середня урожайність зернових в Полтавській області у 2021 р. склала 
27 ц/га. 
Провідна зернова культура Полтавської області — озима пшениця. Другою 
культурою за посівними площами є ярий ячмінь, що використовується для 
внутрішніх потреб (корм для тваринництва, виготовлення пива). Кукурудза  є 
першою серед зернових культур (836 тис. тон), яка використовується для 
одержання силосу. Зерно йде на виготовлення борошна, пластівців, спирту, олії, 
клею. Дозрілі стебла кукурудзи використовують як грубий корм, для 
виготовлення ізоляційних матеріалів, целюлози, тощо. 
Значного розвитку набуло виробництво круп'яних культур — проса та 
гречки. Найбільший врожай гречки серед зернових мають області: Гадяцька, 
Чорнухинська, Пирятинська. 
Виробництво технічних культур в Полтавськіій області представлено 
вирощуванням сої, цукрового буряка та соняшника. Питома вага цукрових 
буряків в середньому по області становить 5,1 %.  
До районів з найбільшою врожайністю цукрових буряків належать: 
Великобагачанський (324 ц/га), Карлівський (334 ц/га), Глобинський (337 ц/га), 
Шишацький (356 ц/га)  та Пирятинський (440 ц/га) райони. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 5 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
1.3 Вибір транспортного засобу 
 
Наведемо декілька автотранспортних засобів, що можна використати для  
безпечного і акуратного перевезення зібраного зерна. 
 
MAN TGX 33.480 BB-WW 
  
 
 
 
Рисунок 1.1 – Зовнішній вигляд та габаритні розміри вантажного автомобіля 
MAN TGX 33.480 BB-WW 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 6 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Таблиця 1.1 - Загальні технічні характеристики вантажного автомобіля MAN 
TGX 33.480 BB-WW 
Повна маса автопоїзда, кг 80 000 
Вантажопідйомність, кг 19 500 
Повна маса автомобіля, кг 33 000 
Колісна база, мм 4 800+1 400 
Споряджена маса автомобіля, кг 13 600 
Двигун B2676LF07, Євро-5, 2300 Н*м, Common-
Rail 
Потужність двигуна 480 к.с. / 353 кВт 
Додатковий паливний фільтр З водовідділювачем, що обігрівається 
Регульоване моторне гальмо EVBec 
Електронний обмежувач швидкості 90 км/год 
Коробка передач ZF 16 S 253 OD 
Однодискове зчеплення DTE 430 
Механізми відбору потужності NH/4C, без фланця, f=1,17/1,40 праворуч 
Передній міст VO-09, з вигином 
Параболічні передні ресори 9,5 т 
Задні параболічні ресори 2х16,0 т 
Задній міст AP HPD-1382/HP-1352 
Електронна гальмівна система MAN BrakeMatic 
Системи ABS, ASR, ESP 
Комплектація кабіни 1 спальне місце із ящиком; Регульовані 
дзеркала з підігрівом; Механічний 
підйомний люк; Комфортне сидіння водія із 
пневматичною амортизацією; Кондиціонер, 
R134a, з ручним регулюванням 
температури; Додатковий повітряний 
обігрівач EBERSPECHER D4S; 
Радіоприймач MAN Media Truck 
Електроустаткування Акумуляторні батареї 12 В, 225 А⋅год, 2 шт 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 7 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
MAN TGS 18 400 
 
Таблиця 1.2 - Загальні технічні характеристики вантажного автомобіля MAN 
TGS 18 400 
Виробництво Німеччина 
Тип кабіни 2 м + 1 сп/м 
Паливний бак, л. 700 
ДВИГУН ТРАНСМІСІЯ TGS Двигун дизельний 
Модель двигуна D2066LF41 
Об'єм двигуна, л. або см3 10.5 
Потужність (к. с.) 440 
Крутний момент, Нм/об/хв. 1900 
Момент при обертах, об/хв. 1000-1400 
Клас Євро 5 
Коробка передач ZF 16 S 222 DD 
Тип КПП механіка 
ВАНТАЖОПІДНІМІСТЬ І ГАБАРИТИ 18.400 
Колісна база (м3) навантаження на 7500 
передню вісь, кг 
Повна вага АТЗ, кг 44000 
Мак. навантаження на задню вісь, кг 11500 
Вантажопідйомність ТЗ, кг 18600 
 
 
Рисунок 1.2 – Зовнішній вигляд та габаритні розміри вантажного автомобіля 
MAN TGS 18 400 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 8 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Таблиця 1.3 - Технічні характеристики автомобіля КамаЗ-65117 
1 2 
Вагові параметри 
Споряджена маса, кг 9850 
- навантаження на передню вісь, кг 4400 
- навантаження на задню вісь, кг 5450 
Вантажопідйомність, кг 14000 
Повна маса, кг 24000 
Повна маса причепа, кг 14000 
Повна маса автопоїзда, кг 38000 
Двигун 
Модель Cummins L360 
Тип L6 Дизель 
Робочий об’єм, см3 8900 
Екологічний рівень Euro-Ill 
Максимальна потужність, кВт (к. с.) 250 (360) 
при частоті обертання колінчатого вала, об/хв 2200 
Максимальний крутний момент, Н⋅м 1460 
при частоті обертання колінчатого вала, об/хв 1400 
Ресурс автомобіля, км (по двигуну) 1 000 000 
Максимальна швидкість, км/год 90 
Система живлення 
Місткість паливного бака, л 500 
Електрообладнання 
Напруга, В 24 
Акумулятори, В/А·год 2x12/190 
Зчеплення 
Тип діафрагмене, однодискове 
Привод гідравлічний с 
пневмопідсилювачем 
Коробка передач 
Тип механічна, десятиступенева 
Керування механічне, дистанційне 
Головна передача 
Передаточне відношення 4,98 
Гальма 
Привод пневматичний 
Розміри: діаметр барабана, мм 400 
Ширина гальмівних накладок, мм 140 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 9 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
1 2 
Сумарна площа гальмівних накладок, см2 6300 
Колеса, шини 
Тип коліс дискові 
Тип шин пневматичні, камерні чи 
безкамерні 
Розмір обода* 7,5-20 (190-508) чи 8,25-22,5 
Розмір шин* 11,00 R20 (300 R508) чи 11,00 
R22,5 (безкамерні) 
Кабіна 
Тип розташована над двигуном, з 
високим дахом 
Виконання зі спальним місцем 
Платформа 
Платформа бортова, с металевими 
відкидними боргами, в в 
залежності від комплектації 
обладнується каркасом і тентом 
Внутрішні розміри, мм. 7800x2470x730 
Характеристика а/м повною масою 24000 кг. 
Максимальна швидкість, не менше, км/год 90 
Кут подоланого підйому, не менше, % 25 
 
 
 
Рисунок 1.3 – КамаЗ-65117 
 
Так як вантажний автомобіля MAN TGX 33.480 BB-WW, MAN TGS 18 400 
та КамаЗ-65117 належать до одного класу. Згідно проведено аналізу для 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
  10 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 
  
 
 
 
подальших розрахунків обрано АТЗ можливістю перевозити максимальну вагу 
вантажу та з більшими габаритними розмірами, тобто MAN TGX 33.480 BB-
WW. 
 
1.4 Вибір та обгрунтування вихідних даних проекту 
 
Рухомий склад АТП складається з 185 вантажних автомобілів. 
В Полтавській області клімат помірно-континентальний. 
Середньодобовий пробіг автомобіля Lсс=200 км. 
Рельєф місцевості - рівнинний (Р-1). 
Спосіб зберігання АТЗ - відкритий.  
Категорія умов експлуатації ІІ, оскільки експлуатуються автомобільні 
дороги з цементно-бетонним, асфальтобетонним та прирівненими до них 
покриттями в приміській зоні, проїзні частини вулиць невеликих міст. 
Вихідні дані наведено в табл. 1.4. 
 
Таблиця 1.4 - Вихідні дані до кваліфікаційної роботи бакалавра 
№ п/п Показник Значення 
1 Число рухомого складу 185 
2 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 200000 
3 Нормативна періодичність ТО-1, км 4000 
4 Нормативна періодичність ТО-2, км 16000 
5 Середньодобовий пробіг автомобіля, км 200 
6 Кількість робочих днів підприємства 302 
7 Кліматичний район помірно-
континентальний 
8 Дільниця, що проектується  слюсарно-
механічна 
9 Марка автомобіля MAN TGX 
33.480 BB-WW 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 11 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування 
нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу 
 
Коригування норм пробігу до КР і періодичність ТО. 
Пробіг до КР, періодичність ТО визначається за формулами: 
 
L' (H )
ТО−1 = LТО−1 ⋅ K1 ⋅ K3,     (2.1) 
L'ТО−1 = 4000 ⋅ 0,9 ⋅1 = 3600 км,  
L'
ТО−2 = L(H )
ТО−2 ⋅ K1 ⋅ K3,     (2.2) 
L'
ТО−2 = 16000 ⋅ 0,9 ⋅1 = 14400 км,  
 
де L(H )
ТО−1  – нормативна періодичність ТО-1, км; L(H )
ТО−2  – нормативна 
періодичність ТО-2, км. 
Пробіг до КР: 
L ( H )
рес = Lрес ⋅ K1 ⋅ K 2 ⋅ K3 ;      (2.3) 
Lрес = 200000 ⋅ 0,9 ⋅1 ⋅1,1 = 198000 км;  
 
де L(H )
pес  – нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км. 
Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 12 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл 
 
Число ТО-1 за цикл не включає обслуговування ТО-2. Цикловий пробіг 
відповідає ресурсному (Lц=LКР=198000 км), тобто число списань одного 
автомобіля за цикл пробігу дорівнює 1.  
Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу. 
Таким чином кількість ТО-1, ТО-2, КР можна визначити за формулами: 
 
Lц 198000
NКР = = = 1;
Lрес 198000      (2.4) 
 
де Lц – цикловий пробіг автомобіля, км; NКР - кількість КР за цикл; Lрес - 
пробіг до капітального ремонту, км. 
Кількість ЩО за цикл: 
 
L
N = рес
ЩO ;
       (2.5) 
cд
 
де  cд  - середньодобовий пробіг; NЩO - кількість ЩО за цикл. 
 
198000
NЩO = = 990;
200  
 
Кількість ТО-2 за цикл: 
 
L
N рес 198000
2 = − Nc = −1 = 12,75 ≈ 13;
LТО−2 14400     (2.6) 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 13 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
де LТО−2 - періодичність виконання ТО-2, км; N2  - кількість ТО-2 за цикл. 
Кількість ТО-1 за цикл: 
 
L
N = рес ( ) 198000
1 − N + N = − (1+13) = 41;
L c 2 3600    (2.7) 
ТО−1
 
де LТО−1  – періодичність виконання ТО-1 за цикл; N1  - кількість ТО-1 за 
цикл. 
Дані результатів розрахунків заносимо в табл. 2.1. 
 
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один АТЗ за цикл 
Умовне позначення N КР  N1  N 2  NЩO  
Кількість 1 41 13 990 
 
Пробіг АТЗ за рік відрізняється від його пробігу за цикл. Виробничу 
програму розраховують за рік. Для визначення числа ТО за рік необхідно 
перерахувати розраховані значення за цикл. При цьому використовуємо ηр -
коефіцієнт переходу від циклу до року.  
Річне число ТО-1, ТО-2 та ЩО на один обліковий АТЗ складає: 
 
NЩОР = NЩО ⋅ηР       (2.8) 
∑ NЩОР = NЩОР ⋅ ACП      (2.9) 
N1Р = N1 ⋅ηР …      (2.10) 
∑ N1Р = N1Р ⋅ ACП       (2.11) 
N 2 Р = N 2 ⋅ηР       (2.12) 
∑ N 2 Р = N 2 Р ⋅ ACП      (2.13) 
 
де АСП – облікова кількість ТЗ; ηР – відношення річного пробігу АТЗ Lр до 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 14 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
його пробігу за цикл:  
 
L
η = Р
Р L      (2.14) 
рес
 
Річний пробіг АТЗ: 
 
LР = Д роб ⋅ lсд ⋅αТ      (2.15) 
 
де αТ – коефіцієнт технічної готовності; Дроб – кількість робочих днів 
підприємства за рік. 
При розрахунку річного пробігу АТЗ використовується коефіцієнт технічної 
готовності за цикл: 
 
1
αT =
 d Д      (2.16) 
1 + L TOiПO КР
cд + 
 1000 L
КР 
 
де dТОіПР – тривалість простою на технічному обслуговуванні та в 
поточному ремонті на АТП на 1000 км пробігу [1, с.43, дод. Ж]; 
Lcд  - середньодобовий пробіг автомобіля;  
ДКР - тривалість простою в КР на АТП [1, с.43, дод. Ж]. 
1
αT = = 0,88
1+ 200 0,55 30
+   

1000 198000 
LР = 302 ⋅ 200 ⋅ 0,88 = 52968  км. 
52968
ηР = = 0,27
198000  
NЩОР = 990 ⋅ 0,27 = 265  
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 15 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
∑ NЩОР = 265 ⋅185 = 49025  
N1Р = 41 ⋅ 0,27 = 11  
∑ N1Р = 11 ⋅185 = 2035  
N2Р = 11 ⋅ 0,27 = 3  
∑ N2Р = 3 ⋅185 = 555  
 
Дані розрахунків наведено в табл. 2.2. 
 
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один АТЗ та на весь парк 
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по 
автомобіль всьому АТП 
NЩОР  N1Р  N2Р  ∑NЩОР  ∑N1Р  ∑N2Р  
265 11 3 49025 2035 555 
 
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП 
 
Планується діагностування як окремий вид обслуговування. Залежно від 
методу організації, діагностування АТЗ можна поєднувати із ТО або проводити 
на окремих постах. В АТП передбачається два види діагностування АТЗ: Д1, Д2. 
Діагностування Д1 призначено для визначення технічного стану систем і 
вузлів АТЗ, агрегатів, що забезпечують безпеку руху. 
Д1 передбачається для ТЗ при ТО-1, після ТО-2, при ПР. Кількість 
автомобілів, що діагностовано при ПР, відповідно до норм проектування і 
статистичних даних, приймається 10 % від ТО-1. Діагностування Д2 призначено 
для визначення потужнісних, економічних показників автомобіля.  
Кількість Д1 на весь парк за рік визначаються за формулою: 
 
∑ N Д1Р = 1,1∑ N1Р + ∑ N2Р = 1,1 ⋅ 2035 + 555 = 2794   (2.17) 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 16 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
де ∑ N Д 1Р - кількість Д1 на весь парк за рік. 
Кількість Д2 на весь парк за рік визначаються за формулою: 
 
∑ N Д 2Р = 1,2∑ N2Р = 1,2 ⋅ 555 = 666     (2.18) 
 
де 1,2 – коефіцієнт, що враховує число АТЗ, що діагностовані при ПР; 
∑ N Д 2 Р - кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік. 
Кількість АТЗ, що направляються на Д2 при ПР, прийнято 20 % від річної 
програми ТО-2: 
20
∑ N Д2 ПР Р = ∑ N Д 2Р ⋅ = 666 ⋅ 0,2 = 133
100    (2.19) 
 
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів 
 
Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації ТО й 
служить вихідним показником для розрахунку числа постів і ліній ТО. 
По видах ТО-1, ТО-2, ЩО та Д1, Д2 добову виробничу програму можна Niд 
визначити за формулою: 
 
∑ N
N = iР
iд ,
Д       (2.20) 
роб .Рi
 
де Σ NiР – річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо. 
49025
NЩО Д = = 162
302  
2035
NТО−1 Д = = 7
302  
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 17 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
555
NТО−2 Д = = 2
302  
2794
N Д1 Д = = 9
302  
666
N Д 2 Д = ≈ 2
302  
 
2.2 Планування виробничого корпусу 
 
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів 
 
Критерієм вибору методу ТО є добова виробнича програма по виду 
обслуговування однотипних АТЗ. Д-1 залежно від добової програми й методу 
проведення ТО-1 можна організувати на окремих постах, або разом з ТО-1. 
Якщо ТО-1 проводиться на універсальних постах, то діагностування Д-1 
доцільно організовувати на окремому виділеному пості. Місце розташування 
повинно забезпечити зручний заїзд АТЗ з різних виробничих зон. 
Розрахункова трудомісткість tЩО визначається за формулою: 
 
 tЩO = tн
ЩO ⋅K4 ⋅KM , люд.год      (2.21) 
 
де К4=1,05 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно 
сумісного РС, розмір АТП [1, с.42, дод. Е]; 
t н
ЩO  – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год. [1, с.43, дод. Л]; 
КМ=1–М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості за рахунок 
механізації робіт ЩО (0,35...0,75). 
 
tЩO = 0,5 ⋅1,05 ⋅0,5 = 0,26люд.год  
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 18 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Нормативна скорегована трудомісткість ТО-1, ТО-2 для АТЗ проектованого 
АТП визначається: 
 
 t н
і = tі ⋅K2 ⋅K4 , люд.год      (2.22) 
 
де t н
ЩO  – нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2, люд.год. [1, с.45, дод. Л]. 
 
tТО−1 = 7,8 ⋅1,0 ⋅1,05 = 8,19люд.год  
tТО−2 = 31,2 ⋅1,0 ⋅1,05 = 32,76люд.год  
 
Питома нормативна трудомісткість ПР, люд.год/1000км коригується за 
формулою: 
 
t н
ПР = tПР ⋅K1 ⋅K2 ⋅K3 ⋅K4 ⋅K5, люд.год     (2.23) 
 
де t н
ЩO  – нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд.год. [1, с.45, дод. Л]; 
К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації 
рухомого складу, модифікацію РС, природно-кліматичні умови експлуатації РС, 
кількість одиниць технологічно сумісного РС, способу зберігання рухомого 
складу [1, с.41, дод. Е]. 
 
tПР = 6,1⋅1,1⋅1,0 ⋅0,9 ⋅1,05 ⋅1,0 = 6,34люд.год  
 
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1: 
 
tд−1 = 0,25 ⋅ tТО−1 = 0,25 ⋅8,19 = 2,05люд.год    (2.24) 
 
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2: 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 19 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
 
tд−2 = (0,1...0,2) ⋅ tТО−2 = 0,2 ⋅32,76 = 6,55люд.год    (2.25) 
 
 
Трудомісткість сезонного обслуговування (СО): 
 
t δ 20
СО = ⋅ tТО−2 = ⋅32,76 = 6,55люд.год  (2.26) 
100 100    
 
де δ – частка робіт СО, від трудомісткості ТО-2,% (50% - частка дуже 
холодного і жаркого районів; 30% - для жаркого і холодного районів, 20% - для 
інших районів). 
 
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і 
ремонту рухомого складу 
 
Річний об'єм робіт ТО і ПР, люд.год.: 
 
ТЩО.Р = ∑NЩО.Р ⋅ tЩО = 49025 ⋅0,26 =12746  люд.год.   (2.24) 
 
Т1.Р = ∑N1.Р ⋅ tТО−1 = 2035 ⋅8,19 =16667  люд.год.    (2.25) 
 
Т2.Р = ∑N2.Р ⋅ tТО−2 = 555 ⋅32,76 =18182  люд.год.   (2.26) 
 
Тд−1.Р = ∑Nд1Р ⋅ tд−1 = 2794 ⋅2,05 = 5728  люд.год.    (2.27) 
 
Тд−2.Р = ∑Nд2.Р ⋅ tд−2 = 666 ⋅6,55 = 4364  люд.год.    (2.28) 
 
L
Т p ⋅ Anр ⋅ tпр 52968 ⋅185 ⋅6,34
ПР.Р = = = 62126  люд.год.   (2.29) 
1000 1000
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 20 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Об'єм робіт СО за рік в цілому по парку, люд.год: 
 
ТСО.Р = 2Апр ⋅КСО ⋅ tТО−2 = 2 ⋅185 ⋅0,2 ⋅32,76 = 2424люд.год.   (2.30) 
 
де КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2; Апр – кількість приведених 
автомобілів кожної групи АТЗ. 
 
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР 
 
При розрахунку зон ПР, ТО вибирається режим роботи зони, метод 
обслуговування. Визначається кількість потокових ліній, постів. 
Режим роботи зон ПР, ТО приймається залежно від режиму роботи 
автомобілів. Роботи ПР, ТО-2 виконуються під час роботи АТЗ на лініях, ТО-1, 
ЩО - в міжзмінний час. 
Метод ТО визначається шляхом порівняння ритму виробництва R та такту 
поста τ: якщо такт поста більший 3R для ТО-1, 2R для ЩО, 4R для ТО-2 - 
можливе використання потокового методу виробництва. При невиконанні даної 
умови необхідно проектувати для проведення ТО універсальні пости. 
Ритм виробництва можна визначити за формулою: 
 
R 60 ⋅T
= зм ⋅Сзм
i ,      (2.31) 
Ni.д
 
де Тзм – тривалість зміни (8 год.), год.; Ni.д – добова виробнича програма 
розділена по кожному виду ТО. 
Такт поста ЩО, ТО-1, ТО-2: 
R 60 ⋅8 ⋅1
ЩО = = 3  
162
R 60 ⋅8 ⋅1
ТО−1 = = 69  
7
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 21 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
R 60 ⋅8 ⋅1
ТО−2 = = 240  
2
Такт поста i-ї зони: 
 
τ 60 ⋅ t
i =
i + tПЕР ,      (2.32) 
РП
 
де tПЕР – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його 
на пост та з'їзд з поста, (1-3 хв.); ti – трудомісткість робіт даного виду 
обслуговування, що виконується на посту, люд.год.; РП – число робітників, що 
одночасно працюють на посту [2, с.54, дод. Т]. 
 
τ 60 ⋅0,26
ЩО = + 2 = 7  
3
τ 60 ⋅8,19
ТО−1 = + 2 =166  
3
τ 60 ⋅32,76
ТО−2 = + 2 = 493 
4
 
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2, Д2, Д1 визначається: 
 
X T
= i.P ⋅Kн
i      (2.33) 
Д рп ⋅п ⋅ tзм ⋅РП ⋅Квик
 
де Ti.P  - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, 
люд.год.; K н  - коефіцієнт нерівномірності завантаження [1, с.63]; n – кількість 
змін роботи на добу; tзм  - тривалість зміни; K вик  - коефіцієнт використання 
робочого часу поста (0,8-0,9). 
X 12746 ⋅1,4
ЩО = ≈ 3  
302 ⋅1⋅8 ⋅3 ⋅0,9
X 16667 ⋅1,4
ТО−1 = = 3,58 ≈ 4  
302 ⋅1⋅8 ⋅3 ⋅0,9
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 22 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
X 18182 ⋅1,4
ТО−2 = ≈ 2  
302 ⋅1⋅8 ⋅5 ⋅0,9
X 5728 ⋅1,4
Д−1 = ≈1 
302 ⋅1⋅8 ⋅4 ⋅0,9
X 4364 ⋅1,4
Д−2 = = 0,7 ≈1  
302 ⋅1⋅8 ⋅4 ⋅0,9
 
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту 
 
Роботи по ПР проводяться на спеціалізованих або універсальних постах. 
Загальна кількість постів ПР визначається за формулою: 
 
X TПР ⋅ϕ
i =      (2.34) 
Д рп ⋅п ⋅ tзм ⋅Р ⋅ηп
 
де TПР – річний об'єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд.год; ϕ - 
коефіцієнт нерівномірності надходження АТЗ на пости (ϕ=1,2…1,5); Р – число 
робітників на посту; ηп – коефіцієнт використовування робочого часу поста 
(ηп=0,75…0,9) 
X 62126 ⋅1,2
ПР = ≈ 8  
302 ⋅1⋅8 ⋅4 ⋅0,9
 
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого 
складу 
 
Сумарний річний об'єм робіт ТО, ПР рухомого складу: 
 
T = ТЩО.Р +Т1.Р +Т2.Р +Тд−1. р +Тд−2. р +ТСО.Р +ТПР.Р    (2.35) 
=12746 +16667 +18182 + 5728+ 4364 + 2424 + 62126 =122236
 
де TЩО.Р , T1.Р  – уточнені річні об'єми робіт відповідно ЩО, ТО-1, люд.год; 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 23 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
T2.Р ,Tд−1.Р , Tд−2.Р  TСО.Р ., TПР.Р  – річні об'єми робіт відповідно ТО-2, контрольно-
діагностичних перед ТО-1, перед ТО-2, СО і робіт ПР, люд.год. 
 
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню 
підприємства 
 
Річний об'єм робіт по СО АТП встановлюється в процентному відношенні 
від річного об'єму ТО та ПР рухомого складу (20%). 
Роботи по СО підприємства розподіляються по видах згідно табл. 2.3. 
 
Таблиця 2.3 - Приблизний розподіл робіт по СО 
Види робіт Співвідношення, % люд. год. 
Електротехнічні 25 6112 
Слюсарні 16 3912 
Механічні 10 2445 
Зварювальні 4 978 
Ковальські 2 489 
Мідницькі 1 244 
Жестяницькі 4 978 
Трубопровідні 22 5378 
Ремонтно-будівельні і деревообробні 16 3912 
Всього 100 24447 
 
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства 
між виробничими зонами, ділянками і відділеннями 
 
Об'єми робіт розподіляються по структурних підрозділах АТП відповідно 
до технологічних та організаційних ознак. ЩO (прибирально-мийні роботи) і 
ТО-1 виконуються на постах чи потокових лініях. ТО-2 виконуються частково на 
постах, або лініях зони (80% від загального об'єму робіт), частково на ділянках 
(20%). Об'єми робіт, що виконуються на ділянках, рівномірно розподіляється 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 24 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
між акумуляторним, електротехнічним, шиномонтажним і ділянкою по ремонту 
приладів системи живлення. 
Роботи сезонного обслуговування виконуються разом з роботами ТО-2. 
Роботи по ПР виконуються на постах зони ПР і на ділянках. 
 
Таблиця 2.4 - Розподіл об'ємів робіт по структурних підрозділах 
Структурний підрозділ люд.год. 
- зона ЩО: 12746 
- зона ТО-1: 16667 
- зона ТО-2: 18182 
- зона ПР: 62126 
 
2.2.8 Розрахунок кількості працівників 
 
При розрахунку кількості працівників визначається технологічно необхідна 
Рт і штатна Рш кількість працівників. Розрахунок виконується окремо для кожної 
ділянки та зони.  
Технологічно необхідна кількість виробничих працівників визначається за 
формулою: 
 
РТ = Тi.Р ФМ ,      (2.37) 
 
де ФМ=2070 – річний фонд часу робочого місця, год; 
Тi.Р – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год. 
Штатна кількість працівників: 
 
РШ = Тi.Р ФР ,      (2.38) 
 
де ФР – річний фонд часу штатного працівника (1610 – для шкідливих 
виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), год. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 25 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Таблиця 2.5 - Розрахунок чисельності виробничих робітників 
Прийнята кількість 
технологічно Кількість 
№ Назва зон і дільниць по змінах Річний 
Σ 
1 2 
Зони ТО і ПР 
1 Пости ЩО 12746 6,16 6 6   1860 6,85 7 
2 Зона ТО-1 16667 8,05 8 8   1840 9,06 9 
3 Зона ТО-2 18182 8,78 9 9   1840 9,88 10 
4 Зона Д-1 5728 2,77 3 3   1840 3,11 3 
5 Зона Д-2 4364 2,11 2 2   1840 2,37 2 
6 Зона ПР (пости) 18638 9,00 9 6 3 1840 10,13 10 
7 Всього 76324   37 34 3     41 
Виробничі дільниці 
8 Агрегатні 8264 3,99 - 1840 4,49 4 
9 Ремонт приладів 
систем живлення 459 0,22 4 4 - 1820 0,25 1 
10 Слюсарно-механічні 9182 4,44 4 4 - 1840 4,99 5 
11 Електротехнічні 1836 0,89 1 1   1840 1,00 1 
12 Акумуляторні 1836 0,89 1 1 - 1820 1,01 1 
13 Шиномонтажні 918 0,44 1820 0,50 
14 Вулканізаційні 2755 1,33 2 2 - 1820 1,51 2 
15 Ковальсько-ресорні 1836 0,89 1820 1,01 
16 Мідницькі 918 0,44 2 2 - 1820 0,50 2 
17 Жерстяницькі 1377 0,67 1840 0,75 
18 Зварювальні 2296 1,11 1 1 - 1820 1,26 1 
19 Оббивні 5509 2,66 2 2 - 1820 3,03 3 
20 Фарбувальні 8264 3,99 4 4   1820 4,54 5 
  Разом 45912   21 21       25 
Всього 122237   58         66 
 
2.2.9 Розрахунок площ приміщень 
 
Площі зон при обслуговуванні та ремонті ТЗ визначається за формулою: 
 
FЗ = fa X П КП ,      (2.39) 
 
де fа – площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами, м2; 
ХП – кількість постів, що розміщені в зоні; КП – коефіцієнт густини 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 26 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
Річний обсяг 
робіт в зоні або на 
дільниці, люд.-
год. 
Розрахована 
кількість 
Розрах 
Прийм. 
 
 
розстановки [1, с.26]. 
FЗЩО = 20,7 ⋅3 ⋅4 = 248,4  м2 
FТО−1 = 20,7 ⋅4 ⋅4 = 331,2  м2 
F 2
ТО−2 = 20,7 ⋅2 ⋅4 =165,6  м  
FЗПР = 20,7 ⋅8 ⋅4 = 662,4  м2 
FД−1 = 20,7 ⋅1⋅4 = 82,8  м2 
F = 20,7 ⋅1⋅4 = 82,8  м2 
Д−2
 
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень 
 
«Площі ділянок розраховують за площею приміщення, що займається 
устаткуванням та коефіцієнту густини його розташування» [1]. 
Площа слюсарно-механічної дільниці: 
 
Fy = fсумКП′       (2.40) 
 
де К’П – коефіцієнт густини розташування устаткування [1, с.26]; fсум – 
сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами 
устаткування, fсум=15 м2. 
F =15 ⋅4 = 60  м2 
y
 
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника: 
 
FД = f р + f '
p ⋅ (n −1)      (2.41) 
 
де f ’
р  – питома площа на кожного наступного робітника [2, с.34, дод. К3]. 
fр - питома площа на першого робітника [2, с.34, дод. К3]. 
n – кількість робітників. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 27 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Якщо на виробничих дільницях передбачаються пости з АТЗ, то до площі 
дільниці додається площа АТЗ в плані: 
 
F '
Д = f р + f p ⋅ (n −1) + fa ⋅Kп      (2.41) 
 
Таблиця 2.7 - Розрахунок площі зон і дільниць 
№ Назва дільниці 
1 Агрегатна 4 22 14 64 64 
2 Ремонт приладів систем 
живлення 1 14 8 14 14 
3 Слюсарно-механічна 4 18 12 54 60 
4 Електротехнічна 1 15 9 15 15 
5 Акумуляторна 1 21 15 21 21 
6 Шиномонтажна, 
вулканізаційна 2 18 15 33 33 
7 Ковальсько-ресорна 1 21 5 62 100 
8 Мідницька, жерстяницька 1 15 9 15 15 
9 Зварювальна 1 15 9 15 15 
10 Оббивна 2 15 9 107 110 
11 Малярна 4 24 18 99 100 
 Всього 547 
 
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень 
 
Розрахунок площ складських приміщень визначається за формулою: 
 
L ⋅ A
F = p u ⋅ f num
ск 6 ⋅K pc ⋅K p ⋅K різ     (2.42) 
10
 
де f num  - питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2 [2, дод. К]; 
Lp  - річний пробіг автомобіля; K p  - коефіцієнт, що враховує кількість АТЗ; 
K pc  - коефіцієнт, що враховує тип рухомого складу; 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
  28 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 
  
 
К-ть 
працівників 
Питома площа 
на першого 
працівника, м2 
Питома площа 
на наступних 
робітників, м2 
Розрахункове 
значення, м2 
Прийняте 
 
 
K різ - коефіцієнт, що враховує різномарочність рухомого складу. 
Склад запасних частин: 
F 52968 ⋅185 ⋅3,5
= ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 29  м2 
ск 106
Склад агрегатів: 
F 52968 ⋅185 ⋅5,5
ск = 6 ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 45  м2 
10
Склад матеріалів: 
F 52968 ⋅185 ⋅3,0
ск = 6 ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 25  м2 
10
Склад шин: 
F 52968 ⋅185 ⋅2,3 2 
ск = 6 ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1=19  м
10
Склад мастильних матеріалів: 
F 52968 ⋅185 ⋅3,5
ск = 6 ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 29  м2 
10
Склад лакофарбових матеріалів: 
F 52968 ⋅185 ⋅1
ск = ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 8  м2 
106
Склад хімікатів: 
F 52968 ⋅185 ⋅0,25
ск = 6 ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 2  м2 
10
Склад інструментів: 
F 52968 ⋅185 ⋅0,25
ск = ⋅0,8 ⋅1,05 ⋅1= 2  м2 
106
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин та агрегатів 
Fск = 0,2(29 + 45) =15  м2 
∑ Fcк = 29 + 45+ 25+19 + 29 +8+ 2 + 2 +15 =174  м2 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 29 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу 
 
Fзб = fа ⋅ Азб ⋅Кп       (2.43) 
 
де fа  - площа, яку займає автомобіль у плані, м2; Fзб  - зона зберігання 
рухомого складу; Азб  - кількість місць зберігання; Кп  - коефіцієнт щільності 
розміщення автомобілів (2,5…3,0). 
 
Fзб = 20,7 ⋅185 ⋅3 =11488,5  м2 
 
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу 
 
Після розрахунку складових частин головного виробничого корпусу (ГВК) 
необхідно визначити його загальну площу для подальшого планування і 
викреслювання. 
 
FГВК = (1,10...1,15)(Fщо + F1 + F2 + FД1 + FД 2 + Fпр + Fд + Fск + Fдоп + Fo )   (2.44) 
 
де F  – площа зони ЩО, м2
ЩО ; 
Fдоп – загальна площа допоміжних приміщень, м2 (регламентовано); 
F1, F2, FД1, FД2, FПР, Fд - відповідно площі зон ТО-1, ТО-2, Д-1, Д2 і ПР і 
ділянок м2; Fск – загальна площа складів, м2; 
F 2
о – площа зон очікування, м . 
 
F 60 ⋅ t
Оі =
і + tn       (2.45) 
Р
 
де tі  - нормативна скорегована трудомісткість і-го виду робіт. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 30 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
F 60 ⋅ t
= ТО−1 60 ⋅8,19 2 
ОТО−1 + t
Р n = + 2 = 63,4 м
8
tn = 2  
F 60 ⋅ tТО−2 t 60 ⋅32,76
ОТО−2 = + n = + 2 = 220,4  м2 
Р 9
F 60 ⋅ tПР t 60 ⋅6,34
О ПР = + n = + 2 = 44,3  м2 
Р 9
FО Д−1 = 0,25 ⋅ tТО−1 = 0,25 ⋅8,19 = 2  м2    (2.46) 
FО Д−2 = 0,25 ⋅ tТО−2 = 0,25 ⋅32,76 = 8,19  м2    (2.47) 
F0 = 63,4 + 220,4 + 44,3+ 2 +8,19 = 338,3  м2 
FГВК =1,15 ⋅ (248,4 + 331,2 +165,6 + 662,4 +82,8+82,8+ 547 +174 + 338,3) = 3027 м2  
 
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства 
 
Необхідна площа ділянки визначається за формулою: 
 
 
10−2 ⋅ (FГВК + F
F = доп + Fзб )
діл , га (2.50) 
 k з     
 
 
де FГВК  - площа забудови виробничо-складськими приміщеннями, Fділ – 
необхідна площа ділянки, га; м2; Fдоп - площа забудови допоміжними будівлями, 
м2; Fзб  - площа відкритих зон для зберігання РС, м2; k3  - щільність забудови 
території, %. 
10−2
F ⋅ (3027 +14 +11489)
діл = = 0,32 га
45  
 
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу 
 
«Колони одноповерхових і багатоповерхових будівель і споруд 
виготовляють на заводах будівельних конструкцій із збірного залізобетону. Вони 
уніфіковані, мають квадратний, прямокутний або двогілчастий переріз» [1]. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 31 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
«При проектуванні будівель чи споруд рекомендується використовувати 
залізобетонні колони прямокутного перетину розміром 400х400, 500х600, і 
600х600 мм залежно від їхнього прольоту, кроку і висоти» [1].  
Для виробничого корпусу обираю колони 400х400, висотою 7,4 м. 
«Розробляючи виробничі будівлі АТП доцільно використовувати збірні 
залізобетонні попередньонапружені конструкції покриття: балки, прольотом 
12 м, будівельні ферми прольотом 12, 18, 24 м» [1]. 
«Несучі стіни безкаркасних промислових будівель роблять із силікатної, або 
червоної цегли, а іноді з природних або бетонних каменів, товщиною 510 мм (в 2 
цеглини). Роздільні перегородки застосовують для поділу приміщень із різними 
технологічними або виробничими процесами. Їх роблять суцільними на всю 
висоту цеху, повністю ізолюючи суміжні приміщення від проходження пилу, 
шуму, тепла, вологи, газів і інших виділень. Розділові перегородки виконують із 
цегли товщиною 100-125 мм [1]. 
«Для прорізів воріт в автотранспортних підприємствах рекомендується 
приймати розміри прорізів 3х3; 3,6х3,0; 4х3; 4х3,6; 4х4,2 м. Приймаємо 4х4,2 м. 
Розміри віконних прорізів повинні бути кратними за висотою 600 мм, за 
шириною 1000 мм» [1]. 
 
2.3 Проектування слюсарно-механічної дільниці 
 
2.3.1 Призначення слюсарно-механічної дільниці 
 
Слюсарно-механічна дільниця призначена для виконання робіт із 
механічної та слюсарної обробки деталей в процесі їх реставрації або 
виготовлення.  
Слюсарні та верстатні роботи є завершальними при виготовленні, 
відновленні деталей. Слюсарно-механічне відділення отримує заготовки з 
зварювального, ковальського, зі складу матеріалів та інших відділень. Після 
обробки деталі надходять на ділянки комплектування чи на пости збирання. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 32 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
До основних робіт, що виконуються на дільниці належать фрезерні, токарні, 
стругальні, шліфувальні та слюсарні. 
На даній ділянці проводять роботи з відновлення деталей, для виготовлення 
деяких деталей нетоварної номенклатури та нестандартного обладнання для 
обслуговування та ремонту. Базові деталі (балки передніх мостів, блоки 
циліндрів) на цій ділянці не ремонтують. 
Токарні роботи виконуються при обточуванні конусних, фасонних, 
зовнішніх циліндричних, поверхонь деталей (валів, осей, пальців, тощо); 
прорізанні канавок, розточуванні отворів, нарізанні різьб, свердлінні отворів, 
виготовленні кріпильних виробів (гвинтів, болтів, шайб, шпильок тощо). 
Шліфувальні роботи виконують при чистовому обробленні внутрішніх і 
зовнішніх циліндричних і плоских поверхонь, заточуванні різального 
інструменту. 
Стругальні і фрезерні роботи виконують при обробленні площин лап, 
кронштейнів, опор головок блоків циліндрів та інших деталей, при прорізанні 
шпоночних пазів і канавок у валах, осях, пальцях. 
Слюсарні роботи включають в себе зенкерування, свердління, цекування та 
розгортання отворів; розмічення деталей перед механічною обробкою, 
притиранні після механічної обробки; нарізання та прогонку різі; підготовку 
деталей до зварювання, їх оброблення після зварювання та ін. 
«Деталі, що надходять у слюсарно-механічне відділення повинні бути 
очищенні від забруднень. Відповідно до технічних умов у відділенні виконують 
дефектування деталей, призначають метод відновлення під ремонтний або 
номінальний розміри, послідовність оброблення. Оброблення деталей виконують 
згідно із розробленою для кожної деталі технологією» [1]. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 33 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
2.3.2 Вибір основного обладнання слюсарно-механічної дільниці АТП 
 
Перелік обладнання слюсарно-механічної дільниці АТП наведено в табл. 
4.1. 
 
Таблиця 4.1 – Перелік основного обладнання слюсарно-механічної дільниці 
№ 
п/п Назва обладнання Кількість Тип, модель 
1 Верстат для проточки гальмівних дисків 1 TD302Kit 
2 Стіл з верстаком 1  
3 Мийка деталей 1 VE600 
4 Набір пневмоінструментів 1  
5 Установка для прокачування гальм 1 10105 
6 Фрезерний верстат 1 6В11Р 
7 Контрольно-вимірювальні прилади 1  
8 Токарний верстак 1 TUJ-630M 
9 Стіл 1  
10 Свердлильний верстат 1 2Н124 
11 Пристосування для стиснення пружин 1 ГС2116К 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 34 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА 
 
3.1 Будова та принцип дії знімача 
 
Велика кількість спряжених деталей автомобілів та сільськогосподарських 
машин з’єднані між собою з натягом. Для роз’єднання таких спряжень необхідно 
прикладати досить великі зусилля. Часто деталі при роз’єднуванні руйнуються, 
особливо в тих випадках, коли в якості інструменту застосовують молотки та 
кувалди. 
Щоб полегшити працю робітника-ремонтника і запобігти пошкодженню 
деталей в АТП та інших підприємствах використовують різноманітні 
пристосування. Із пристосувань цього виду найбільш широко поширені знімачі, 
які мають найрізноманітніші форми і розміри. 
Найбільшим недоліком знімачів є те, що вони не універсальні (лише 
частина з них). Це створює дуже велику трудомісткість робіт, і потребу у 
забезпеченості всіма інструментами. Наприклад, щоб демонтувати шестерню з 
вала, потрібно попередньо зняти підшипник. Щоб все це зробити потрібно 
кілька різних знімачів, оскільки шестерні можуть бути різними. 
Щоб уникнути такої проблеми, потрібно розробити один універсальний 
знімач, яким можна було б виконувати такі операції. 
Основна умова високоякісного і швидкого виконання розбирання вузлів - 
забезпеченість правильно вибраним, необхідним для цієї мети пристосуванням 
та інструментом. 
В тих випадках, коли вживання знімачів було викликано виробничою 
необхідністю, то, вибираючи їх, потрібна враховувати наступне: 
1. Знімач не повинен під час роботи наносити пошкодження деталям та 
забезпечувати достатнє зусилля для випресовування. 
2. Установка знімача на деталь не повинна викликати необхідність в 
додаткових роботах (свердління отворів, розсвердлювання існуючих отворів та 
ін.). 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 35 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
3. Знімач повинен бути стійким в роботі та самоцентрувальним в симет-
ричному положенні відносно деталі. В іншому випадку він під час роботи може 
зірватися з деталі і заподіяти травму робітнику. 
4. Мінімальний діаметр захвату лап 50 мм. 
5. Максимальний діаметр захвату лап - 200 мм. 
6. Хід силового гвинта не менше 95 мм. 
7. Зручність у використанні. 
8. Лапи знімача повинні правильно захоплювати деталь. 
 
 а) б) 
Рисунок 3.1 - З’єднання лап із знімною деталлю: а - правильно; б - неправильно. 
 
Знімач з регульованим розкриттям тяг дозволяє знімати з валу підшипники 
різних діаметрів. Фіксування та розкриття тяг відбувається за допомогою 
регулювальної гайки, що накручена на різьбу гвинта. Тягове зусилля являється 
складною операцією, що потребує значних фізичних зусиль. 
Трьохточковий механічний знімач являється самоцентруючим, тому 
правильне встановлення на знімання підшипника не займає багато часу. 
Лапи знімача захоплюють зовнішню або внутрішню обойму підшипника, а 
гвинт впирається у вал або корпус, створюючи зусилля в протилежному 
напрямку, знімаючи при цьому підшипник. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 36 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
3.2 Розрахунок деталей на міцність 
 
Розрахунок витків різьби знімача на міцність 
«Нерівномірний розподіл навантаження на витки різьби болта ускладнює їх 
розрахунок на міцність. Тому на практиці застосовують умовні розрахунки. 
Умовність розрахунків компенсується порівнянням розрахункових напружень, 
добутих за умови рівномірного розподілу навантаження на витках, із 
допустимими напруженнями на витках, із допустимих напружень, що 
встановлені дослідним шляхом» [2]. 
Витки різьби розраховуються за умовами обмеження напружень зминання 
на поверхні їх контакту та напружень зрізу витків на гайці чи гвинті (рис. 3.2). 
 
 
Рисунок 3.2 – Схема для розрахунку витків різьби на міцність 
 
Умова міцності витків різьби за напруженнями зминання визначається за 
формулою: 
 
σ F F
зм = = ≤ [σ ]
A πd H z зм
зм 2 1  
 
де Азм =πd2H1z  - умовна площа зминання витків; Н1 - робоча висота витків;  
F - сила, яку потрібно прикласти для зняття шестерні (400 Н); 
z - кількість витків у гайці висотою h. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 37 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
σ F 400
зм = = = 36559Н
Aзм 3.14 ⋅0.196 ⋅0.002 ⋅10  
 
Умова міцності витків за напруженнями зрізу:  
- для гвинта: 
τ F F
зр = = ≤ [τ ] 
A зр
зр πd1az
- для гайки: 
τ F
зр = ≤ [τ ] 
πd bz зр
2
 
Оскільки a=b≈0,8P (для трикутної різьби), Pz=h, то задані рівняння 
запишемо у такому вигляді: 
- для гвинта 
τ F
зр = ≤ [τ ] 
0.8πd h зр
1
τ 400
зр = =1676H  
0.8 ⋅3.14 ⋅0.19 ⋅0.5
- для гайки 
τ F
зр = ≤ [τ ] 
0.8πdh зр
 
Так як матеріал гвинта та гайки однаковий, то напруження зрізу 
розраховуємо тільки для гвинта, оскільки d>d1. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 38 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
3.3 Розрахунок пальця знімача на зріз 
 
У випадку (рис. 3.3) палець розраховують за умовою міцності на зріз: 
 
 
Рисунок 3.3 - Схема дії сил зрізу на палець 
 
Умова міцності втулки за напруженнями зрізу: 
 
τ F 2F
зр = = 2 ≤ [τA πd зр ]
зр  
 
де F - сила, яку потрібно прикласти для зняття шестерні; Азм - умовна 
площа поверхні зрізу; d - діаметр пальця. 
Тут зріз втулки відбувається в двох площинах, тому: 
 
А 2
зм = 2πd 4 , τ F 2 ⋅400
зр = = = 7077Н
Aзр 3.14 ⋅0.0062
 
 
3.4 Розрахунок лапи знімача на згин 
 
Умова міцності лапи за напруженнями згинання: 
 
σ М
зг = ≤ [σ
W зг ]
0  
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 39 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
де М - момент, який створює на лапі знімач; 
 
М = F ⋅L = 400 ⋅20 = 8000H  
 
де F - сила, яку потрібно прикласти для зняття шестерні; L - плече; 
W0 - осьовий момент опору; 
 
W 1
0 = bh2 1
= ⋅14 ⋅52 = 58H
6 6  
 
де b - ширина площини згину; h - товщина площини згина; 
 
σ М 8000
зг = = =117 ≤ [120]H  
W0 58
Умова виконується. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 40 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
4 ОХОРОНА ПРАЦІ 
 
4.1 Інструктаж з техніки безпеки  
 
«До проведення робіт допускаються особи, які досягли 18 років, які 
пройшли медичний огляд, перевірку знань з електроустаткування, що отримали 
вступний інструктаж з техніки безпеки (ТБ) і первинний інструктаж на робочому 
місці. Робочий зобов'язаний виконати ту роботу, яка йому доручена відповідно 
до його кваліфікації» [14]. 
На ділянці необхідно виконувати всі вимоги трудового розпорядку, 
забороняється розпивання спиртних напоїв, паління. 
Основними шкідливими виробничими чинниками на дільниці є: 
- обертові частини машин; 
- шкідливі гази та токсичні рідини; 
- несправний інструмент; 
- можливість удару падаючими предметами. 
У разі травмування, чи виявлення несправностей пристосувань, обладнання, 
інструмента необхідно повідомити про це завідувача дільниці. При нещасному 
випадку надати потерпілому допомогу. 
Перед початком роботи необхідно:  
- підготувати робоче місце, очистивши його від сторонніх предметів; 
- одягнути спецвзуття та спецодяг, підібрані за розміром; 
- перевірити справність інструменту, обладнання, пристосувань, 
вентиляції, захисного заземлення, освітлення; 
- перевірити наявність необхідних матеріалів, їх стан; перевірити наявність 
первинних засобів пожежогасіння. 
Під час роботи:  
− забороняється доторкатися до рухомих частини станків; використовувати 
технологічне обладнання лише за призначенням згідно інструкції з експлуатації; 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 41 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
− забороняється користуватися несправними інструментами, виконувати 
роботу на несправному обладнанні; 
− при появі ознак ненормальної роботи (шуму, вібрації, і т.д.) негайно 
припинити роботи. 
Після закінчення роботи: 
− привести в порядок робоче місце та прибрати сміття; 
− відключити електрообладнання, верстати від мережі; 
− очистити і змастити обладнання; очистити та розкласти по місцях 
інструменти; 
− очистити спецодяг від пилу та бруду, прибрати в шафу. 
У випадку аварії слід відразу ж знеструмити електрообладнання, вжити 
заходів щодо запобігання ввімкнення, перевірити відсутність напруги на 
аварійній ділянці, вивісити заборонні плакати. 
Металеві частини електрообладнання, корпуси електродвигунів, щити 
управління та захисту, ручного інструменту та т.д. повинні бути надійно 
захищені. При порушенні або несправності заземлення електричних установок 
необхідно відключити дану установку та негайно вжити заходів. 
«Заміна плавких вставок запобіжників в щитах повинна проводитися тільки 
атестованим електромонтером при відключеній мережі живлення. 
Електропроводка та арматура силових та освітлювальної мережі виконуються 
кабелями з подвійною ізоляцією і захищаються від впливу високої температури, 
механічних пошкоджень та хімічного впливу» [15]. 
«Роботи по ремонту устаткування, механізмів проводиться після повного 
відключення від електромережі, при цьому в місцях відключення обов'язково 
вивішуються попереджувальні плакати. Відключення і підключення живлення 
проводиться черговим атестованим механіком. При роботі поблизу відкритих 
струмоведучих частин електричних пристроїв необхідно встановлювати 
дерев'яні щити, решітки покриті гумовими килимками. Інструмент, який 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 42 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
застосовується для електромонтажних робіт, забороняється застосовувати без 
ізольованих ручок. Весь інструмент випробовується високою напругою» [15]. 
 
4.2 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ТО, ПР та на дільницях 
 
Джерелами небезпеки при виконанні ТО та розбірно-складальних робіт є 
переміщення рухомих частин устаткування, АТЗ, шум, несправність 
інструмента, вібрація, електричний струм, підвищена або знижена температура, 
порушення технологічної дисципліни. 
У відділеннях паливної апаратури виконують ремонт та обслуговування 
приладів, вузлів, деталей системи живлення двигунів. Основними джерелами 
небезпеки є мастило, паливо. Небезпека обумовлена негативною дією палива на 
організм людини. 
 
4.3 Пожежна безпека 
 
Будинки пункту ТО відносяться до категорії «Г» за ступенем пожежної 
небезпеки. Згідно норм засобів пожежогасіння на виробничих об'єктах дільниці 
оснащуються наступним інвентарем: ящики з піском - 1 шт; вогнегасники пінні - 
2 шт; сокири - 1шт. 
У разі виникнення вогнища необхідно негайно засипати вогнище піском, чи 
закрити брезентом, збити полум'я піною вогнегасника. 
«Відповідальність за протипожежну безпеку, збереження і постійну 
готовність до використання первинних засобів пожежогасіння несуть керівники 
цих підрозділів» [15]. 
«Відповідальний за протипожежну безпеку зобов'язаний стежити, щоб 
проходи, дороги, під'їзні шляхи до місць розташування пожежного обладнання 
та інвентарю були вільними для руху, а пожежна сигналізація була доступна» 
[15]. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 43 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
4.4 Промислова санітарія  
 
4.4.1 Освітлення 
 
«Раціонально виконане освітлення виробничих приміщень сприяє 
підвищенню якості продукції та продуктивності праці, надає позитивного 
психофізіологічного впливу на працівників, сприяє забезпеченню її безпеки, 
знижує втому і травматизм на виробництві, зберігає високу працездатність в 
процесі праці» [15]. 
До освітлення надаються певні вимоги: 
− освітлення на робочому місці повинно бути достатнім для виконання 
роботи; 
− освітлення повинно бути рівномірним по всій робочій поверхні; 
− спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи (для 
забезпечення правильної кольоропередачі); 
− величина освітленості повинна бути постійною в часі; 
− на робочій поверхні не повинно бути тіні, особливо рухомої; 
− в полі зору не повинно бути відбитого чи прямого блиску (блиск - 
підвищена яскравість освітленої поверхні, що викликає осліплення);  
− освітлювальні установки не повинні бути джерелом додаткових 
шкідливостей та небезпек; 
− установки повинні бути прості, економні та надійні в роботі. 
«Природне освітлення передбачається в приміщеннях з постійним 
перебуванням людей у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і 
штучне освітлення»» [15].  
При освітленні виробничих приміщень використовують: 
− природне освітлення, створене світлом небосхилу; 
− штучне, яке здійснюється за допомогою електричних ламп; 
− сумісне освітлення, при якому недостатнє природне освітлення 
доповнюють штучним. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 44 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
«За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути загальним і 
комбінованим (до загального додається місцеве, що встановлюється 
безпосередньо на робочих місцях). Використання тільки місцевого освітлення 
забороняється» [15]. 
Штучне освітлення за призначенням поділяється на: 
− робоче, призначене для виконання виробничого процесу; 
− аварійне забезпечує мінімальне освітлення на робочому місці для 
продовження роботи при відключенні робочого освітлення; 
− евакуаційне призначено для евакуації людей з приміщення при 
відключенні робочого освітлення, встановлюється в місцях пересування людей; 
− чергове, освітлення поза робочим часом. 
 
Джерела світла 
В якості джерел світла для освітлення застосовують газорозрядні лампи і 
лампи розжарювання. 
«Газорозрядні лампи - це прилади, в яких випромінювання оптичного 
діапазону виникає в результаті електричного розряду в середовищі інертних 
газів і парів металів, а також за рахунок явища люмінесценції. Переваги: велика 
світловіддача 40-110 лм/Вт, високий термін служби (до 10 000 годин), від 
газорозрядних ламп можна одержувати світловий потік практично в будь-якій 
частині спектру, підбираючи відповідним чином інертні гази і пари металів. 
Недоліки: пульсації світлового потоку, період розгорання може досягати 10 
хвилин, утворення радіоперешкод, при використовуванні газорозрядних ламп 
через пульсацію світлового потоку можлива поява стробоскопічного ефекту» 
[15]. 
«Лампи розжарювання відносяться до джерел світла теплового 
випромінювання. Переваги: зручні при експлуатації, не потребують додаткових 
пристроїв для вмикання в мережу, прості у виготовленні. Недоліки: низька 
світловіддача 7-20 Лм/Вт, малий термін служби (до 2000 годин), в спектрі 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 45 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
переважають жовті і червоні промені (дуже відрізняє спектральний склад цих 
ламп від сонячного світла), скривлюють кольоропередачу» [15]. 
 
4.4.2 Вентиляція 
 
«Для забезпечення потрібних умов виробничі зони повинні бути обладнанні 
загальнообмінною припливно-витяжкою вентиляцією відповідно до вимог СНиП 
2.04.05-91, ВСН 01-90 з урахуванням режиму роботи підприємства, марок 
автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих речовин, що виділяються. 
Крім того, усі помешкання, за винятком підземних гаражів, повинні бути 
обладнанні квартирками для природного провітрювання. У помешканнях для 
зберігання запасних частин, агрегатів, шин передбачають тільки природну 
вентиляцію» [7]. 
Стан повітря на підприємстві повинен відповідати ДСТУ 12.1.005-88. 
В приміщенні ПР та ТО видалення повітря із системи загальнообмінної 
вентиляції слід передбачити із нижньої та верхньої зон порівняно з урахуванням 
витяжки із оглядових канав.  
Повітря, що містить горючі відходи підлягає очищенню до надходження 
його у вентилятори. Викиди в атмосферу із систем вентиляції слід 
розташовувати на відстані не менш 10 м від приймальних пристроїв по 
горизонту, чи 6 м по вертикалі. 
 
4.4.3 Водопостачання і каналізація 
 
«Підприємство обладнано господарчо-питним і виробничим 
водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією згідно СНиП 
2.04.01-85. Виробничі ділянки забезпечуються питною водою. Для цього 
передбачаються автомати з газованою, підсоленою водою та фонтанчики. Вода, 
що поступає в автомати та фонтанчики попередньо очищується, проходячи крізь 
фільтри. Щоб забезпечити чистоту питних фонтанчиків передбачають педаль, 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 46 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
при натисканні на яку ногою, подається струменем очищена вода. Температура 
питної води повинна бути не вище +20 0С і не нижче +8 0С. Відстань від робочих 
місць до джерел питного водопостачання не повинна перевищувати 75 м, а на 
відкритих площадках не більше 150 м. Підприємство підключене до міської 
каналізаційної системи. Стічні води від миття автомобілів і підлоги в 
приміщеннях, які мають гарячі та завислі речовини, перед змиттям в каналізацію 
очищаються в місцевих очисних установках. Осади і зібрані нафтопродукти із 
очисних споруд видаляються в міру їх накопичення» [7]. 
 
4.5 Розрахунок системи захисного заземлення 
 
«Захисним заземленням називається навмисне електричне з′єднання із 
землею металевих неструмопровідних частин, які можуть бути під напругою. 
Принцип дії захисного заземлення – зниження напруги між корпусом, який 
опинився під напругою, та землею до безпечного значення. Якщо корпус 
електрообладнання не заземлений і він опинився в контакті з фазою, то дотик до 
такого корпусу рівносильний дотику до фази. В цьому випадку струм, який 
проходить крізь людину може досягти небезпечних значень» [15]. 
«Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно 
об'єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач - це 
провідник або сукупність електрично з'єднаних провідників, які перебувають у 
контакті із землею, або її еквівалентом» [15].  
Складові частини заземлювальних пристроїв (заземлювальні провідники, 
заземлювачі, головні заземлювальні шини) повинні бути вибрані і змонтовані 
так, щоб: 
- надійно та довго служити для виконання вимог до захисту від ураження 
електричним струмом; 
- протікання через них струмів та струмів витоку не створювали небезпеки 
(термомеханічної, термічної, електромеханічної, ураження електричним 
струмом); 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 47 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
 - забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв захисного 
заземлення. 
«Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з урахуванням 
конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і сезонних змін 
питомого опору шарів землі через висихання та промерзання ґрунту, що властиві 
для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в якій розміщений 
даний заземлювальний пристрій)» [15]. 
При спорудженні заземлювального пристрою можуть бути використані: 
а) природні заземлювачі: 
- свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів та інші довговічні металеві 
покриття кабелів, що можуть забезпечити стікання струму замикання у землю; 
- металеві та залізобетонні конструкції будинків, що знаходяться в 
контакті із землею, в тому числі залізобетонні фундаменти, що мають 
гідроізоляційні покриття в слабоагресивних, неагресивних та 
середньоагресивних середовищах; 
- інші частини, що розміщені в землі та забезпечують виконання вимог, 
наприклад, обсадні труби свердловин, артезіанських колодязів; 
б) штучні заземлювачі: 
- стержні, профіль, штаби, канати тощо; 
- металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків під 
час будівництва. 
«Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного 
заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу 
(навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку» 
[15]. 
Залізобетонна конструкція може розглядатися як провідна частина, що 
придатна до виконання функцій заземлювача захисного заземлення, якщо 
виконуються такі умови: 
- близько 50% горизонтальних та вертикальних стержнів сталевої арматури 
з'єднані між собою зваркою чи надійно зв'язані дротом; 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 48 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
- вертикальні стержні сталевої арматури надійно зв'язані дротом або з'єднані 
між собою зваркою; 
- сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою. 
«У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як 
природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в єдину 
систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних 
конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон 
та металеві колони» [15]. 
 Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини: 
- труби опалення, холодного та гарячого водопостачання, каналізації; 
- алюмінієві оболонки і броня кабелів. 
«Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і 
горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей. Матеріал і розміри 
заземлювачів повинні забезпечувати стійкість заземлювачів до корозії і їх 
механічну міцність» [15]. 
Кількість заземлювачів, їх розміщення та габаритні показники повинні 
забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою. 
Як штучні слід використовувати заземлювачі із сталі (чорної, з мідним чи 
цинковим покриттям) або міді. 
Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у 
табл. 4.1. 
«Штучні заземлювачі слід застосовувати: у разі відсутності придатних для 
цілей заземлення природних заземлювачів; як додаток до придатних для цілей 
заземлення природних заземлювачів, якщо останні не можуть забезпечити 
виконання вимоги до опору заземлювального пристрою, або для зниження до 
прийнятної величини густини струму, що протікає через них (наприклад, через 
арматуру залізобетонного фундаменту)» [15]. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 49 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Таблиця 4.1 - Мінімальні розміри штучних заземлювачів 
 
 
У разі застосування штучних заземлювачів у місцях із великим питомим 
опором землі для забезпечення ефективності заземлювального пристрою 
необхідно вжити такі заходи: 
- улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є 
місця із меншим питомим опором землі; 
- занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, за 
умови якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх; 
- укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, що розміщені 
у скельових структурах вологого глинистого ґрунту з наступним засипанням і 
трамбуванням щебеню доверху траншеї; 
- застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його опору. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
  50 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 
  
 
 
 
«Траншеї горизонтальних заземлювачів заповнюються однорідним ґрунтом, 
який не містить будівельного сміття і щебеню. По розташуванню заземлювачів 
відносно заземлених корпусів заземлення поділяють на виносне та контурне» 
[15]. 
«Виносне заземлення розташовують на деякому віддаленні від 
заземлюваного обладнання. Заземлені корпуса знаходяться ззовні поля 
розтікання струму на землі. Людина, яка доторкається до корпуса, попадає під 
повну напругу відносно землі. Виносне заземлення захищає тільки при малому 
опору заземлювача» [15]. 
«Контурне заземлення розташовують по контуру навколо заземленого 
обладнання на невеликої відстані один від одного. Поля розтікання заземлювачів 
накладаються, Будь-яка точка поверхні ґрунту всередині контуру має значний 
потенціал. Внаслідок цього різниця потенціалів між точками, що знаходяться 
всередині контуру, знижується» [15]. 
«Опір захисного заземлення в електроустановках напругою до 1000 В і 
потужністю понад 100 кВА не повинен перевищувати 4 Ом. Ця норма 
обумовлена величиною напруги, яка виникає між корпусом заземленого 
устаткування та землею у випадку пробою ізоляції, при якій струм, що 
проходить через людину, якщо вона доторкається до устаткування, є безпечним. 
Такою напругою замикання Uз прийнято вважати напругу до 42 В» [15]. 
«Відповідно до ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок» 
захисне заземлення належить виконувати: при напрузі змінного струму 380 В і 
вище та 440 В і вище для постійного струму — у всіх електроустановках; при 
номінальних напругах змінного струму вище 42 В та постійного струму вище 
110 В - лише в електроустановках, що знаходяться в приміщеннях з підвищеною 
небезпекою, особливо небезпечних, а також у зовнішніх електроустановках; при 
будь-якій напрузі змінного та постійного струму - у вибухонебезпечних 
установках» [13]. 
Проведемо розрахунок системи захисного заземлення. 
 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
 51 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Напругу дотику визначаємо за формулою: 
 
Uкр.гр=Uдот.гр.=Іл.гр.⋅Rл =0,075·1000=75 В 
 
де Uкр.гр.  – гранична напруга кроку, В; Uдот.гр. – гранична напруга дотику, В;  
Rл=1000 Ом – опір людини, Ом; Іл.гр.=0,075 А – граничний струм, який 
протікає через людину при тривалості дії 0,3 сек. 
Розрахунковий опір заземлювача в однорідному ґрунті Rз визначають за 
формулою: 
 
Rз1=Uдот.гр./(Iз⋅α1⋅α2)=75/(120⋅1⋅0,87) = 0,72 Ом ; 
Rз1=Uкр.гр./(Iз⋅β1⋅β2)=75/(120⋅0,6⋅0,625) = 1,67 Ом  
 
де α1, α2 – коефіцієнти напруги дотику; Iз=120 А – розрахунковий струм 
замикання на землю; β1, β2 - коефіцієнти напруги кроку. 
Значення α1, β1 обираються відповідно типу заземлювача. Тип заземлювача – 
груповий вертикальний: стрижньові електроди, розташовані в ряд і сполучені 
смугою. Тоді α1=1, β1=0,6. 
Коефіцієнти α2, β2 визначаються за формулою: 
 
α2=Rл/(Rл+1,5⋅ρр)=1000/(1000+1,5·100)=0,87 
β2=Rл/(Rл+6⋅ρр)=1000/(1000+6·100)=0,625 
 
де ρр=100 Ом·м – розрахунковий питомий опір підстави, на якій стоїть 
людина. 
З розрахованих значень Rз вибираємо найменше: Rз=0,72 Ом. 
Оскільки електроустановки мають ізольовану нейтраль, то потрібно 
встановити виносні заземлювачі, які складаються з вертикальних електродів, 
сполучені горизонтальними електродами. Корпуси заземлюваного устаткування 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 
Змн 52 
. Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
приєднуватимуться до магістралей заземлення, прокладеного усередині будівлі, і 
приєднаної до заземлювача за допомогою заземлюючих пристроїв не менше ніж 
в двох місцях. 
Для розрахунку заземлювача використаємо метод коефіцієнта 
використовування електродів. Визначаємо розрахунковий питомий опір землі, в 
якому будуть розміщені електроди заземлювача з урахуванням кліматичного 
коефіцієнта: 
 
ρ=ρр.·ψ=100·1,5=150 Ом·м 
 
де ψ=1,5 – кліматичний коефіцієнт землі.  
Згідно опору природних заземлювачів Rпр=15 Ом, розрахунковий  опір 
штучного заземлювача Rз дорівнює: 
 
Rз1 ⋅ RR пр 0,72 ⋅15
з = = = 0,76
R − R 15 − 0,72  Ом 
пр з1
 
Як тип вертикального електроду вибираємо стрижневий електрод круглого 
перерізу в землі. 
Визначаємо опір розтікання струму одного заземлювача за формулою: 
 
R ρ  2 ⋅ l 1 4 ⋅ t + l
= ⋅  150 2 ⋅ 4 1 4 ⋅ 2,6 + 4
в  ln + ⋅ ln  = ⋅  ln + ⋅ ln 
 =
2·π ·l  d 2 4 ⋅ t − l  2·3,14·4  0,016 2 4 ⋅ 2,6 − 4 
 
= 5,97 ⋅ (ln 500 + 0.5 ⋅ ln 2,25) = 5,97 ⋅ (6,21+ 0,405) = 39,5Ом
 
де l=4 м – довжина електроду в землі; d=0,016 м – діаметр електроду;  
t=t0+l/2=0,6+4/2=2,6 м 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 53 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
Визначимо необхідну кількість вертикальних електродів за формулою: 
 
n=Rв/(Rз.·ηв.)=39,5/(0,76·0,72)=72,18 шт.; 
 
де ηв=0,72 – коефіцієнт використання вертикальних електродів. 
Приймаємо n=73 шт. 
Довжина горизонтального електроду, що використовується для зв'язку 
вертикальних електродів по контуру L визначаємо за формулою: 
 
L=1,05·a·(n-1)=1,05·3·(73-1)=226,8 м 
 
де n=73 шт. – кількість вертикальних електродів; а=3 м – відстань між 
вертикальними електродами. 
Опір розтікання струму Rг. горизонтального електроду визначаємо за 
формулою: 
R ρ ln 2·L  150 ln 2·226,8 
г. =   =   = 2,02Ом
π ·L  b  3,14·226,8  0,03 , 

 
Еквівалентний опір протіканню струму штучного заземлювача визначається 
за формулою: 
 
R Rв ·Rг 39,5·2,02 79,79
шт = = = = 0,58Ом
Rв ·ηг. + n ⋅ Rг ·ηв. 39,5·0,8 + 73 ⋅ 2,02·0,72 31,6 +106,17 , 
 
де ηг=0,8 - коефіцієнт використання горизонтального електроду. 
Нерівність Rшт<Rз  повністю виконується - 0,58 Ом < 0,76 Ом.  
Розрахунок проведено правильно. Система захисного заземлення надійно 
захистить працюючих від ураження електричним струмом. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 54 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Під час виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було проведено 
технічний розрахунок АТП на 185 автомобілів, який включає в себе: 
- визначення виробничої програми з технічного обслуговування і ремонту 
РС автомобільного транспорту АТП за попередньо відкорегованими 
нормативами профілактичного обслуговування; 
- розрахунок об’ємів робіт за їх видами; 
- вибір та обгрунтування методів організації виробництва; 
- розрахунок кількості виробничого персоналу, площ приміщень 
допоміжного та основного виробництва; 
- визначення характеристик будівель, споруд та вцілому генерального плану 
підприємства.  
В результаті отриманих розрахункових даних було спроектовано 
виробничий корпус, генеральний план підприємства. 
В розділі 2.3 було спроектовано слюсарно-механічну дільницю та наведено 
обладнання, що використовується в ній. 
У третьому розділі спроектовано знімач, що дозволяє знімати з валу 
підшипники різних діаметрів. 
Розраховано систему захисного заземлення. Розроблені правила пожежної 
безпеки.  
Виконання кваліфікаційної роботи бакалавра допомогло набути практичних 
навичок, щодо проектування АТП та краще засвоїти знання, отримані протягом 
всього навчання. 
Арк. 
ЧДТУ.ФКТМД.АВ83.22.000ПЗ 55 
Змн . Арк. № докум. Підпис Дата  
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
Додаток А – Виробничий корпус 
 
 
Додаток Б – Планування слюсарно-механічної дільниці 
 
 
Додаток В – Генеральний план 
 
 
 
 
 
Додаток Г – Знімач 
 
 
 
Додаток Д – Специфікація «Знімач» 
Додаток Ж – Схема захисного заземлення