Проект автотранспортного підприємства на 64 автомобілів для міжміських пасажирських перевезень в Черкаській області

Самарський, Станіслав Віталійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8330
Title:	Проект автотранспортного підприємства на 64 автомобілів для міжміських пасажирських перевезень в Черкаській області
Authors:	Лук'янченко, Олександр Юрійович Самарський, Станіслав Віталійович
Issue Date:	2022
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 78 сторінках і 5 листів графічної частини. Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та технологій їх експлуатації, 2022. Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування автотранспортного підприємства на 64 автомобілі для міжміських пасажирських перевезень в Черкаській області. В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту було описано призначення проектованого автотранспортного підприємства, визначено категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного автомобіля. В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з обслуговування, ремонту рухомого складу, визначено необхідну кількість працівників та площі виробничих приміщень. В конструкторському розділі здійснено розрахунок пристосування для ремонту гальмівних колодок В розділі охорони праці розраховано систему захисного заземлення.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8330
Appears in Collections:	274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Самарський.pdf Restricted Access		2.4 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний університет (ЧДТУ) 
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92 
 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
зав. кафедри автомобілів та  
технології їх експлуатації, доцент  
 ______________ Л. А. Тарандушка 
 «___» __________________2022 р. 
 
 
 
 
 
 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра 
на тему: 
«Проект автотранспортного підприємства на 64 автомобілі для міжміських 
пасажирських перевезень в Черкаській області» 
 
 
 
Рецензент: 
____________________   _______________  ______________ 
  
 
Керівник роботи: 
 к.т.н., доцент      ______________   О.Ю. Лук’янченко 
 (посада)       (підпис)        (Ініціали, прізвище) 
 
Виконавець: 
студент 4 курсу, гр. АВ-83  
спеціальності 274 – Автомобільний  
транспорт      _____________   С.В. Самарський 
        (підпис)    (Ініціали, прізвище) 
 
 
 
 
 
2022
 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
студента факультету комп‘ютеризованих технологій 
машинобудування та дизайну 
Самарського Станіслава Віталійовича 
на тему: 
„Проект автотранспортного підприємства на 64 автомобілі для міжміських 
пасажирських перевезень в Черкаській області” 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 78 
сторінках і 5 листів графічної частини. 
Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та 
технологій їх експлуатації, 2022. 
Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95 
«Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». 
В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування 
автотранспортного підприємства на 64 автомобілі для міжміських пасажирських 
перевезень в Черкаській області. 
В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту було описано 
призначення проектованого автотранспортного підприємства, визначено 
категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного автомобіля.  
В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з 
обслуговування, ремонту рухомого складу, визначено необхідну кількість 
працівників та площі виробничих приміщень. 
В конструкторському розділі здійснено розрахунок пристосування для 
ремонту гальмівних колодок 
В розділі охорони праці розраховано систему захисного заземлення. 
 
 
 
 
 
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ 
 
1.1 Призначення і загальна характеристика автотранспортного 
підприємства 
 
Міжміські пасажирські автомобільні перевезення – перевезення пасажирів, 
які здійснюються за межами міста на відстань більше 50 км. 
На міжміських маршрутах РС має задовольняти наступні вимоги: 
- наявність багажників під підлогою; 
- забезпечувати високу швидкість руху; 
- мають бути лише місця для сидіння з можливістю їх регулювання; 
- наявність гардероба в задній частині автобуса. 
Для мережі міжміських автобусних сполучень встановлені наступні 
показники: кількість автобусних маршрутів та їх довжина; обсяги перевезень та 
пасажирооборот; середня дальність поїздки; рівень транспортної забезпеченості;  
щільність мережі; кількість автобусів в експлуатації. 
З метою дотримання вимог безпеки руху технічна швидкість на міжміських 
маршрутах не повинна бути більше 70 км/год. Швидкісний і експресний режими 
реалізуються при стійких пасажиропотоках та високому заповненні автобусів. В 
певних випадках організовують скорочені маршрути. 
Автобусний транспорт забезпечує перевезення пасажирів на великі 
відстані. Пасажирський автомобільний транспорт представлений різноманітними 
видами автобусів, що відрізняються за місткістю та призначенням. Призначення 
автобуса визначає його конструкцію. Вони поділяють на міські, приміські, 
міжміські, міжнародного призначення.  
Автобус повинен бути зручним, доступним; практичним, комфортний для 
сидіння; дешевий. 
 
 
 
 
 
1.2 Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов 
 
Черкаська область - адміністративно-територіальна одиниця України. На 
півдні межує з Кіровоградською, на півночі з Київською, на сході з 
Полтавською, на заході з Вінницькою областю. Розташована у центральній 
лісостеповій частині країни та Південного Бугу, по обидва берега середньої течії 
Дніпра. 
Клімат помірно континентальний. Середня температура повітря +7 — 9 °C. 
Середня температура у липні  +20—22 °C. Середня температура у січні  — 3—
5 °C. Максимальна +45 °C, мінімальна −37 °C. 
 
1.3 Аналіз характеристик вантажу 
 
Пасажирський транспорт для суспільства має велике соціальне, економічне 
значення тому що впливає на життєзабезпечення області. 
«Конкуренція на транспортному ринку вимагає від пасажирських 
транспортних компаній постійно працювати над розширенням спектру сервісних 
послуг, удосконаленням транспортного обслуговування, забезпеченням високої 
їх якості виконання, на що потрібні значні фінансові ресурси. Компаніям 
потрібно не лише вміти вірно передбачати і розраховувати усі види витрат на 
здійснення перевезень, а і реалізувати різні заходи щодо ефективного 
використання транспортних засобів (ТЗ). Ефективне використання автомобілів 
забезпечується реалізацією такої організації пасажирських перевезень, за якою 
витрати на їх здійснення будуть найменшими. Отже, пасажирським 
транспортним компаніям поряд із впровадженням в практику високоякісних 
сервісних послуг, що призводить до значних транспортних витрат, необхідно 
проводити пошук раціональних заходів для забезпечення ефективного 
використання транспортних засобів» [6]. 
«Однією з обов'язкових передумов ефективного функціонування 
транспортних систем є гармонійне поєднання усіх видів сучасного транспорту. 
 
 
 
 
Важливого значення набувають поліпшення якісних показників перевезень, 
зниження їх енергоресурсів, розширення спектру наданих послуг, забезпечення 
безпеки перевезень і задоволення природоохоронних і екологічних вимог» [6]. 
«Економічне зростання України, вимагає збільшення транспортної 
рухомості населення міст. Забезпечення перевезень технічно справним рухомим 
складом (РС) здійснюється автотранспортними підприємствами шляхом 
регулярного виконання заходів по технічному обслуговуванні, ремонту, 
діагностуванню, зберіганню та розумній експлуатації автомобілів» [6]. 
 
1.4 Вибір транспортного засобу 
 
Наведемо декілька транспортних засобів, що можуть забезпечити міжміські 
пасажирські перевезення. Основні параметри автомобіля вказані в табл. 1.1. 
 
AUTOSAN GEMINI 
 
 
Рисунок 1.1 - Автобус AUTOSAN GEMINI 
 
Основні технічні характеристики автобуса AUTOSAN GEMINI: 
- довжина 8,5 м, ширина 2,4 м; 
- євронорма: Euro 4; 
- потужність двигуна: 174 к.с. (129 KW);  
- коробка передач: автоматична; 
 
 
 
 
- ретардер/інтардер; 
- колісна формула: 4х2, ABS; 
- кондиціонер, круїз контроль; 
- кількість місць: 33. 
 
Міжміський автобус Богдан 14532 
 
 
Рисунок 1.2 - Міжміський автобус Богдан 14532 
 
Таблиця 1.1 – Технічні характеристики автобуса Богдан 14532 
1 2 
Модель А14542 
Призначення Міжміський 
Довжина / ширина /висота, мм 9880/2500/2960 
Колісна база, мм 4800 
Колія, передня/задня, мм 2076/1850 
Споряджена маса, кг 9300 
Повна маса, кг 14400 
Максимальна швидкість, км/год 90 (обмежувач швидкості) 
Двигун IVECO F4AE3682E 
Розташування двигуна Заднє, повздовжнє 
Кількість та розташування циліндрів 6, рядне 
Об'єм, л  5,9 
Потужність, кВт (к.с.) 194 (264) 
Крутний момент, Нм 1000 
Екологічний стандарт Euro 5 
 
 
 
 
1 2 
Коробка передач EATON 
Тип Механічна 
Кількість передач переднього ходу 6 
Рульове управління  НВП "Радій" 
Гідропідсилювач керма Інтегрального типу 
Підвіска передня Залежна, пневматична 
Підвіска задня Залежна пневматична 
Гальмівна система, тип Пневматична 
Робоча гальмівна система Двоконтурна 
Допоміжна гальмівна система Моторне гальмо 
Запасна гальмівна система Один з контурів робочої 
ABS + 
 
Міжміський автобус довжиною 9,88 м., який відповідає екологічним 
нормам Euro 5. Загальна пасажиромісткість автобуса даної моделі складає 33 
чоловік. Він сконструйований на європейських агрегатах, з двигуном IVECO та 
коробкою передач EATON. 
 
Автобус міжміський А08116 
 
Рисунок 1.3 - Міжміський автобус А08116 
 
Таблиця 1.2 – Технічні характеристики автобуса А08116 
Габаритні розміри, мм: довжина/ширина /висота 8000/2342/2940 
Маса спорядженого автобуса, кг 6400 
Повна конструктивна маса, кг 10500 
Колісна база, мм 4200 
Колія коліс, мм: передніх / задніх 1868/1713 
Максимальна швидкість руху, км/год. 100 
 
 
 
 
1 2 
Чотирирядне планування салону: загальна / в т.ч. 24+1 пасажирських місць, 
місць для сидіння обладнаних комфортними 
м’якими сидіннями 
Модель, тип Ashok Leyland H6E5SD123, 
Євро 5 
Кількість і розташування циліндрів 6 
Робочий об′єм, л 5,759 
Максимальна потужність, кВт 123 
Коробка передач Механічна, п`ятиступенева 
GB 5S-OD 
 
Для подальших розрахунків обрано автобус з можливістю перевозити 
максимальну кількість пасажирів - «Богдан» 14532. Перевагами якого є: 
легкодоступність автодеталей та запчастин. 
 
1.5 Вибір та обгрунтування вихідних даних проекту 
 
Рухомий склад автотранспортного підприємства складається з 64 автобусів. 
Виходячи з дорожнього покриття, а саме автомобільні дороги з 
асфальтобетонним, цементнобетонними і прирівненими до них покриттями в 
міжміській зоні, проїзні частини вулиць невеликих міст обираю категорію 
експлуатації ІІ. 
В Черкаській області клімат помірно-континентальний. Природно-
кліматичні умови характеризуються середньомісячними температурами і 
кліматом. Середньодобовий пробіг автомобіля, Lсд=420 км. 
Спосіб зберігання автомобілів - відкритий.  
Тип дорожнього покриття - D-2 (бітумомінеральні суміші).  
Рельєф місцевості - Р-1 (рівнинний). 
Категорія умов експлуатації - ІІ, так як експлуатуються автомобільні дороги 
з асфальтобетонним, цементно-бетонним і прирівненими до них покриттями в 
приміській зоні, проїзні частини вулиць невеликих міст. 
Вибрані та обгрунтовані вихідні дані зводимо до табл. 1.4. 
 
 
 
 
Таблиця 1.4 - Вихідні дані до кваліфікаційної роботи бакалавра 
№ Показник Значення 
п/п 
1 Число рухомого складу 64 
2 Середньодобовий пробіг автомобіля, км 420 
3 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 360000 
4 Нормативна періодичність ТО-1, км 5000 
5 Нормативна періодичність ТО-2, км 20000 
10 Кількість робочих днів підприємства 353 
11 Дільниця, що проектується   
12 Марка автомобіля «Богдан» 
14532 
 
Режим роботи АТП: 
 
Для АТП кількість днів роботи за рік зон ЩО беруть таким, що дорівнюють 
кількості днів роботи рухомого складу на лінії, тобто 353. Робота зон ЩО 
організовується у 2 зміни по 7 годин. Для зон ТО та ПР приймається 353 робочих 
днів. Для інших зон 8-годинна одна зміна. 
 
 
 
 
 
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування 
нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу 
 
Коригування норм пробігу до КР і періодичність ТО. 
Періодичність ТО і пробіг до КР можна визначити за формулами: 
 
' (H )
LТО−1 = LТО−1  K1  K3 ,     (2.1) 
 
де (H )LТО−1  – нормативна періодичність ТО-1, км. 
 
'
LТО−1 = 5000  0,9 1 = 4500 км,  
' (H )
LТО−2 = LТО−2  K1  K3 ,     (2.2) 
 
де (H )LТО−2  – нормативна періодичність ТО-2, км. 
 
'
LТО−2 = 20000  0,9 1 = 18000км,  
 
Пробіг до КР: 
(H )
L = L  K  K  K ;
рес рес 1 2 3      (2.3) 
Lрес = 500000  0,9 1 1,1 = 495000км;  
 
де (H )
Lpес  – нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км. 
 
 
 
 
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл 
 
«Число технічних впливів на один ТЗ визначається відношенням циклового 
пробігу Lц до даного виду впливу. Враховуючи, що цикловий пробіг відповідає 
ресурсному (Lц=LКР=495000 км) - число списань одного автомобіля за цикл 
пробігу складає 1. Число ТО-1 за цикл не включає обслуговування ТО-2» [1]. 
Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу. 
Таким чином кількість КР, ТО-1, ТО-2 можна визначити за формулами: 
 
Lц 495000
NКР = = = 1;
     (2.4) 
Lрес 495000
 
де Lц – цикловий пробіг автомобіля, км; Lрес - пробіг до капітального 
ремонту, км. 
Кількість ЩО за цикл: 
 
L
рес
N = ;
ЩO
       (2.5) 
cд
 
де NЩO - кількість ЩО за цикл;  cд  - середньодобовий пробіг. 
 
495000
NЩO = = 1179;  
420
 
Кількість ТО-2 за цикл: 
 
Lрес 495000
N2 = − Nc = −1 = 26,5  27;
   (2.6) 
LТО−2 18000
 
 
 
 
де N2  - кількість ТО-2 за цикл;  
LТО−2 - періодичність виконання ТО-2, км. 
 
Кількість ТО-1 за цикл: 
 
Lрес 495000
N = − ( )
1 Nc + N2 = − (1 + 27) = 83;     (2.7) 
LТО−1 4500
 
де N1  - кількість ТО-1 за цикл; 
LТО−1  – періодичність виконання ТО-1 за цикл; 
Дані розрахунків заносимо в табл. 2.1. 
 
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за цикл 
Умовне N
КР  N
1  N  N
2 ЩO  
позначення 
Кількість 1 83 27 1179 
 
«Пробіг автомобіля за рік відрізняється від його пробігу за цикл. Виробничу 
програму розраховують за рік. Для визначення числа ТО за рік необхідно 
перерахувати набуті значення за цикл, використовуючи коефіцієнт переходу від 
циклу до року р» [1]. 
Річне число ЩО, ТО-1, ТО-2 на один обліковий автомобіль складає: 
 
N = N 
ЩОР ЩО Р       (2.8) 
 N = N  A
ЩОР ЩОР CП      (2.9) 
N = N 
1Р 1 Р …      (2.10) 
 N = N  A
1Р 1Р CП       (2.11) 
 
 
 
 
N = N 
2Р 2 Р       (2.12) 
 N = N  A
2Р 2Р CП      (2.13) 
 
де АСП – облікова кількість ТЗ; 
Р – відношення річного пробігу АТЗ Lр до його пробігу за цикл, тобто:  
 
L
Р = Р
L      (2.14) 
рес
 
Річний пробіг автомобіля: 
 
L = Д  l 
Р роб сд Т     (2.15) 
 
де Дроб – кількість робочих днів підприємства за рік; Т – коефіцієнт 
технічної готовності. 
У цикловому методі розрахунку виробничої програми по ТО простоювання 
АТЗ за цикл по організаційних причинах не враховується.  
При розрахунку річного пробігу АТЗ використовується не коефіцієнт 
випуску автомобіля, а коефіцієнт технічної готовності за цикл: 
 
1
T =
 d Д     (2.16) 
 TOiПO КР
1+ L + 
cд 1000 L 
 КР 
 
де dТОіПР – тривалість простою на технічному обслуговуванні та в 
поточному ремонті на АТП на 1000 км пробігу [1, с.43, дод. Ж]; 
ДКР - тривалість (кількість днів) простою в КР на авторемонтному 
підприємстві [1, с.43, дод. Ж]. 
 
 
 
 
1
T = = 0,876
 0,3 18   
1 + 420 + 
1000 490000
LР = 353  420  0,876 = 129876  км. 
129876
Р = = 0,26  
495000
NЩОР = 1179  0,26 = 306  
 NЩОР = 306  64 = 19584  
N1Р = 83  0,26 = 22  
 N1Р = 22  64 = 1408  
N2Р = 27  0,26 = 7  
 N2Р = 7  64 = 448  
 
Дані розрахунків заносимо в табл. 2.2. 
 
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один автомобіль та на весь 
парк 
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по 
автомобіль всьому АТП 
NЩОР  N1Р  N2Р  NЩОР  N1Р  N2Р  
306 22 7 19584 1408 448 
 
 
 
 
 
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП 
 
«Діагностування, як окремий вид обслуговування, не планується. Роботи з 
діагностування РС входять в обсяг робіт ТО, ПР. Залежно від методу організації, 
діагностування ТЗ можна проводити на окремих постах, поєднувати із ТО. В 
цьому випадку діагностичний вплив визначається для наступного розрахунку 
постів діагностування та його організації. В АТП передбачається два види 
діагностування РС: Д1, Д2» [1]. 
Діагностування Д1 призначено для визначення технічного стану агрегатів, 
вузлів, систем автомобіля, що забезпечують безпеку руху. 
«Д1 передбачається для ТЗ при ТО-1, ПР (по вузлах, що забезпечують 
безпеку руху), після ТО-2. Кількість автомобілів, що діагностовано при ПР, 
відповідно до норм проектування і статистичних даних, приймається 10 % від 
ТО-1. Діагностування Д2 призначено для визначення економічних, потужнісних 
показників автомобіля, для виявлення обсягів ПР. Д2 проводиться в окремих 
випадках при ПР, з періодичністю ТО-2» [1]. 
Кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік розраховують за формулою: 
 
 N  
Д1Р = 1,1 N1Р + N2Р = 1,1 1408 + 448 = 1997   (2.17) 
 
де  N Д 1Р - кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік. 
Кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік розраховують за формулою: 
 
 N Д 2Р = 1,2 N2Р = 1,2  448 = 538    (2.18) 
 
де 1,2 – коефіцієнт, що враховує число автомобілів, що діагностовані при 
ПР;  N Д 2Р - кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік. 
 
 
 
 
Кількість автомобілів, що направляються на Д2 при ПР дорівнює 20 % від 
річної програми ТО-2. 
 
20
 N 
Д ПРР = N Д 2Р  = 538  0,2 = 108
2    (2.19) 
100
 
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів 
 
Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації ТО й 
служить вихідним показником для розрахунку числа постів і ліній ТО. 
По видах ЩО, ТО-1, ТО-2 і діагностування Д1, Д2 добова виробнича 
програма Niд визначається за формулою: 
 
N
N = iР ,
iд
Д       (2.20) 
роб .Рi
 
де  NiР – річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо; 
Дроб.Рi – річне число робочих днів зони, призначеної для виконання того або 
іншого виду ТО й діагностування автомобілів [1, с.43, дод. Ж]. 
 
19584
NЩО Д = = 55  
353
1408
NТО−1Д = = 4  
353
448
NТО−2 Д = = 1  
353
 
 
 
 
1997
N Д1Д = = 6  
353
538
N Д 2 Д =  2  
353
 
2.2 Планування виробничого корпусу 
 
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів 
 
«Критерієм для вибору методу ТО є добова виробнича програма по 
кожному виду обслуговування однотипних ТЗ. Діагностування Д-1 залежно від 
добової програми й методу проведення ТО-1 може бути організоване на окремих 
постах, або разом з ТО-1» [1]. 
«Якщо ТО-1 проводиться на універсальних постах, то діагностування Д-1 
доцільно організовувати на окремому виділеному пості. Місце розташування 
повинно забезпечити зручний заїзд автомобілів з різних виробничих зон» [1]. 
Розрахункова трудомісткість ЩО tЩО визначається за формулою: 
 
t = tн K K , люд.год  
 ЩO ЩO 4 M      (2.21)
 
де t н
ЩO  – нормативна трудомісткість (ЩО), люд.год. [1, с.45, дод. Д]. 
К4=1,15 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно 
сумісного рухомого складу, а відповідно і розмір АТП [2, с.22, дод. В]. 
КМ=1–М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості за рахунок 
механізації робіт ЩО (приймається в межах 0,35...0,75). 
 
tЩO = 0,4 1,19 0,5 = 0,24люд.год
 
 
 
 
 
Нормативна скорегована ТО-1, ТО-2 для РС проектованого АТП 
визначається: 
 
t н
і = tі K2 K4 , люд.год
      (2.22) 
 
де t н
ЩO  – нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд.год. [2, с.24, дод. Д1]. 
 
tТО−1 = 7,5 1,0 1,19 = 8,93люд.год  
tТО−2 = 30 1,0 1,19 = 35,7люд.год  
 
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту, люд.год/1000км 
коригується таким чином: 
 
t н
ПР = tПР K1 K2 K3 K4 K5, люд.год
    (2.23) 
 
де t н
ЩO  – нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд.год. [1, с.45, дод. Л]; 
К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують відповідно категорію умов 
експлуатації рухомого складу, модифікацію рухомого складу й організацію його 
роботи, природно-кліматичні умови експлуатації рухомого складу, кількість 
одиниць технологічно сумісного рухомого складу, способу зберігання рухомого 
складу [1, с.41, дод. Е]. 
 
tПР = 3,3 1,11,0 0,9 1,19 1,0 = 3,89люд.год  
 
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1 з ТО-1: 
 
t1+д−1 =1,1 tТО−1 =1,18,93= 9,82люд.год
   (2.24) 
 
 
 
 
 
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2: 
 
tд−2 = (0,1...0,2)  tТО−2 = 0,2 35,7 = 7,14люд.год  (2.25) 
  
 
Трудомісткість сезонного обслуговування (СО): 
 
 20
tСО =  tТО−2 = 35,7 = 7,14люд.год  (2.26) 
100 100    
 
де δ – частка робіт СО, від трудомісткості ТО-2,% (50% - частка дуже 
холодного і жаркого районів; 30% - для жаркого і холодного районів, 20% - для 
інших районів). 
 
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і 
ремонту рухомого складу 
 
Річний об'єм робіт по ТО і ПР, люд.год.: 
 
ТЩО.Р = NЩО.Р  tЩО =195840,24 = 4700  люд.год.   (2.24) 
 
ТТО−1.Р = N1.Р  t1+д−1 + (0,1N1Р + N2Р )tд1 =  
=14089,82+ (0,11408+ 448)8,930,25 =15141люд. год.   (2.25) 
 
Т2.Р = N2.Р  tТО−2 = 448 35,7 =15994  люд.год.   (2.26) 
 
Тд−2.Р = Nд2.Р  tд−2 = 538 7,14 = 3841 люд.год.   (2.28) 
 
Lp  Anр  tпр 129876 64 3,89
ТПР.Р = = = 32334  люд.год.   (2.29) 
1000 1000
 
 
 
 
 
Об'єм робіт сезонного обслуговування за рік в цілому по парку, люд.год: 
 
ТСО.Р = 2Апр КСО  tТО−2 = 2 64 0,2 35,7 = 914люд.год.   (2.30) 
 
де КСО – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 (КСО=0,2). 
Річні трудомісткості ТО повинні уточнюватися після розрахунку 
відповідних зон обслуговування. 
 
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР 
 
«При розрахунку зон ПР, ТО вибирається режим роботи зони, метод 
обслуговування. Визначається кількість постів, потокових ліній, уточнюються 
річні трудомісткості робіт ТО. Режим роботи зон ПР та ТО приймається залежно 
від режиму роботи автомобілів. Роботи ТО-1, ЩО виконуються в міжзмінний 
час, ПР і ТО-2 - під час роботи більшості ТЗ на лініях» [1]. 
«Вибір методу ТО виконується шляхом порівняння ритму виробництва R та 
такту поста . Якщо такт поста рівний, або більше 2R для ЩО, 3R для ТО-1, 4R 
для ТО-2, то можливе використання потокового методу виробництва. Якщо дана 
умова не виконується, необхідно проектувати для проведення ТО універсальні 
пости» [1]. 
Ритм виробництва визначається за формулою: 
 
60 Tзм СR = зм
i ,      (2.31) 
Ni.д
 
де Тзм – тривалість зміни (8 год.), год.; Сзм – число змін; Ni.д – добова 
виробнича програма розділена по кожному виду ТО. 
Такт поста i-ої зони: 
60 7 2
RЩО = =15 
55
 
 
 
 
60 8 1
R  
ТО−1 = =120
4
60 8 1
RТО−2 = = 240  
2
Такт поста i-ї зони: 
 
60  t
 i
i = + tПЕР ,      (2.32) 
РП
 
де ti – трудомісткість робіт даного виду обслуговування, виконуваного на 
посту, люд.год.; tПЕР – час, що витрачається на пересування автомобіля при 
установці його на пост і з'їзд з поста, (1-3 хв.); РП – число робітників, що 
одночасно працюють на посту [2, с.33, дод. З]. 
 
60 0,24
ЩО = + 2 = 6,8  
3
60 9,82
ТО−1 = + 2 =149  
4
60 35,7
ТО−2 = + 2 = 430,4  
5
 
Кількість постів ЩО, ТО-1 з Д1, ТО-2, Д2 визначається: 
 
T
X = i.P Kн
i      (2.33) 
Д рп п  tзм Р Квик
 
де Ti.P  - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, 
люд.год.;K н  - коефіцієнт нерівномірності завантаження [1, с.63]; n – кількість 
змін роботи на добу; tзм  - тривалість зміни; Р – кількість робітників, які 
одночасно працюють на одному посту [2, с.54, дод. Т]; K вик  - коефіцієнт 
використання робочого часу поста (для середніх умов праці 0,8-0,9). 
 
 
 
 
 
4700 1,4
XЩО = 1 
3532 7 3 0,9
151411,4
XТО−1+Д−1 =  2  
353 18 4 0,9
15994 1,4
XТО−2 =  2  
35318 5 0,9
38411,4
X Д−2 = 1 
35318 4 0,9
 
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту 
 
Роботи по ПР проводяться на універсальних або спеціалізованих постах. 
Загальна кількість постів ПР визначається за формулою: 
 
TПР X i =      (2.34) 
Д рп п  tзм Р п
 
де TПР – річний об'єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд.год. 
 - коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости 
(=1,2…1,5); Д рп – число робочих днів в році постів ПР; tзм  – тривалість робочої 
зміни, година; п – коефіцієнт використовування робочого часу поста 
(п=0,75…0,9) 
32334 1,4
XПР =  3  
35318 6 0,9
 
 
 
 
 
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого 
складу 
 
Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу: 
 
T =ТЩО.Р +Т1.Р+Д −1 +Т2.Р +Тд−2. р +ТСО.Р +Т ПР.Р
   (2.35) 
= 4700+15141+15994+ 3841+ 914 + 32334 = 72924
 
де TЩО.Р , T1.Р+Д  – уточнені річні об'єми робіт відповідно ЩО і ТО-1 з Д-1 
(якщо ці види обслуговування виконуються на потокових лініях), люд.год; 
T2.Р , Tд−2.Р  TСО.Р ., TПР.Р  – річні об'єми робіт відповідно ТО-2, контрольно-
діагностичних перед ТО-1, перед ТО-2, сезонного обслуговування (СО) і робіт 
ПР, люд.год. 
 
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню 
підприємства 
 
Річний об'єм робіт по СО підприємства встановлюється в процентному 
відношенні від річного об'єму ТО і ПР рухомого складу (20%). 
Роботи по СО підприємства розподіляються по видах згідно табл. 2.3. 
Таблиця 2.3 - Приблизний розподіл робіт по самообслуговуванню 
Види робіт Співвідношення, % люд. год. 
Електротехнічні 25 3646 
Слюсарні 16 2334 
Механічні 10 1458 
Зварювальні 4 583 
Ковальські 2 292 
Мідницькі 1 146 
Жестяницькі 4 583 
Трубопровідні 22 3209 
Ремонтно-будівельні 16 2334 
Всього 100 14585 
 
 
 
 
 
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства 
між виробничими зонами, ділянками і відділеннями 
 
«Об'єми робіт розподіляються по структурних підрозділах АТП, виходячи з 
технологічних і організаційних ознак. ЩO (прибирально-мийні роботи) і ТО-1 
виконуються на постах або потокових лініях відповідних зон» [1]. 
«ТО-2 виконуються частково на постах або лініях зони (80% від загального 
об'єму робіт) і частково на ділянках (20%). Об'єм робіт, які виконуються на 
ділянках, рівномірно розподіляється між електротехнічним, акумуляторним, 
шиномонтажном і ділянкою по ремонту приладів системи живлення» [1]. 
Роботи сезонного обслуговування виконуються разом з роботами ТО-2. 
Роботи по ПР виконуються на постах зони ПР і на ділянках. 
 
Таблиця 2.4 - Розподіл об'ємів робіт по структурних підрозділах 
Структурний підрозділ люд.год. 
- зона ЩО: 4700 
- зона ТО-1: 15141 
- зона ТО-2: 15994 
- зона ПР: 32334 
 
2.2.8 Розрахунок кількості працівників 
 
При розрахунку кількості виробничих працівників визначається 
технологічно необхідне Рт і штатна Рш кількість працівників. Розрахунок 
ведеться окремо для кожної ділянки і зони.  
Технологічно необхідна кількість працівників визначається за формулою: 
 
РТ = Т i.Р ФМ ,      (2.37) 
 
де Тi.Р – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год.; 
ФМ – річний фонд часу робочого місця (2070), год. 
 
 
 
 
Штатна кількість працівників: 
 
РШ = Т i.Р ФР ,      (2.38) 
 
де ФР – річний фонд часу штатного працівника (1610 – для шкідливих 
виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), г. 
 
Таблиця 2.5 - Розрахунок чисельності виробничих робітників 
Прийнята 
кількість Кількість 
технологічно 
№ Назва зон і дільниць Річний 
по змінах 
Σ 
1 2 
Зони ТО і ПР 
1 Пости ЩО 4700 2,27 2 2   1860 2,53 3 
2 Зона ТО-1 15141 7,31 7 7   1840 8,23 8 
3 Зона ТО-2 15994 7,73 8 8   1840 8,69 9 
5 Зона Д-2 3841 1,86 2 2   1840 2,09 2 
6 Зона ПР (пости) 9700 4,69 5 4 1 1840 5,27 5 
7 Всього 49377   24 23 1     27 
Виробничі дільниці 
8 Агрегатні 4239 2,05 - 1840 2,30 3 
Ремонт приладів 1 1 
9 235 0,11 - 1820 0,13 1 
систем живлення 
10 Слюсарно-механічні 4710 2,28 2 2 - 1840 2,56 3 
11 Електротехнічні 942 0,46 1 1   1840 0,51 1 
12 Акумуляторні 942 0,46 1 1 - 1820 0,52 1 
13 Шиномонтажні 471 0,23 1820 0,26 
1 1 - 1 
14 Вулканізаційні 1413 0,68 1820 0,78 
15 Ковальсько-ресорні 942 0,46 1820 0,52 
16 Мідницькі 471 0,23 1820 0,26 
2 2 - 2 
17 Жерстяницькі 706 0,34 1840 0,38 
18 Зварювальні 1177 0,57 1820 0,65 
19 Оббивні 2826 1,37 2 2 - 1820 1,55 2 
20 Фарбувальні 4239 2,05 2 2   1820 2,33 2 
  Разом 23548   12 12       16 
Всього 72924   36         43 
 
 
Річний обсяг 
робіт в зоні або на 
дільниці, люд.-
год. 
Розрахована 
кількість 
Розрах 
Прийм. 
 
 
2.2.9 Розрахунок площ приміщень 
 
Площі зон при обслуговуванні і ремонті ТЗ на тупикових постах 
визначається за формулою: 
 
FЗ = faX П КП ,      (2.39) 
 
де fа=82,342=18,74 – площа, яку займає автомобіль за габаритними 
розмірами, м2; ХП – кількість постів, що розміщені в зоні; КП – коефіцієнт 
густини розстановки [1, с.26]. 
FЗЩО =18,74 14 = 75  м2 
FТО−1+Д1 =18,74 2 4 =150  м2 
F 2
ТО−2 =18,74 2 4 =150  м  
FД−2 =18,74 14 = 75 м2 
FЗПР =18,74 3 4 = 225 м2 
 
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень 
 
Площі ділянок розраховують за площею приміщення, що займається 
устаткуванням та коефіцієнту густини його розташування. 
Площа слюсарно-механічної дільниці: 
 
F = f 
y сумКП       (2.40) 
 
де fсум – сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами 
устаткування, fсум=20 м2; К’П – коефіцієнт густини розташування устаткування 
[1, с.26]. 
Fy = 20 4 = 80  м2 
 
 
 
 
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника: 
 
FД = f + f 'р p  (n −1)      (2.41) 
 
де fр - питома площа на першого робітника [2, с.34, дод. К3]. 
f ’
р  – питома площа на кожного наступного робітника [2, с.34, дод. К3]. 
n – кількість робітників. 
Якщо на виробничих дільницях передбачаються пости для ТЗ, то до площі 
дільниці додається площа ТЗ в плані: 
 
FД = f р + f
'
p  (n −1) + fa Kп      (2.41) 
 
Таблиця 2.7 - Розрахунок площі зон і дільниць 
№ Назва дільниці 
1 Агрегатні 2 22 14 36 20,5 4 82 82 
Ремонт приладів 
2 1 14 8 14 2,04 4 8,16 
систем живлення 14 
3 Слюсарно-механічні 2 18 12 30 8,5 4 34 34 
4 Електротехнічні 1 15 9 15 12,2 4 48,8 50 
5 Акумуляторні 1 21 15 21 5,5 4 22 22 
6 Шиномонтажні 1 18 15 18 6,94 4 27,76 28 
7 Вулканізаційні 1 12 6 12 8,2 4 32,8 32 
8 Ковальсько-ресорні 1 21 5 40 12,36 4 49,44 50 
9 Мідницькі 1 15 9 15 7,02 4 28,08 28 
10 Жерстяницькі 1 18 12 18 4,02 4 16,08 18 
11 Зварювальні 1 15 9 43 4,08 4 16,32 43 
12 Оббивні 2 18 5 42 15,5 4 62 60 
13 Фарбувальні 2 24 18 61 4,5 4 18 70 
          364       531 
 
 
К-ть працівників 
Питома площа на 
першого 
працівника, м2 
Питома площа на 
наступних 
робітників, м2 
Розрахункове 
значення, м2 
Площа 
устаткування в 
плані, м2 
Коефіцієнт 
густини 
розстановки 
устаткування 
Розрахункова 
площа по 
устаткуванню, м2 
Прийнята 
 
 
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень 
 
Розрахунок площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг: 
 
Lp  Au  fnum
Fск = K pc K p K різ     (2.42) 
106
 
де Lp  - річний пробіг автомобіля; Au  - кількість автомобілів; 
f num  - питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2 [2, дод. К]; 
K pc  - коефіцієнт, що враховує тип рухомого складу; 
K p  - коефіцієнт, що враховує кількість автомобілів; 
K різ - коефіцієнт, що враховує різномарочність рухомого складу. 
Склад запасних частин: 
129876 64 2,4
Fск = 11,19 1= 24  м2 
106
Склад агрегатів: 
129876 64 4,8
Fск = 11,19 1= 47  м2 
106
Склад матеріалів: 
129876 64 2,4
F = 11,19 1= 24  м2 
ск
106
Склад шин: 
129876 64 2,56
Fск = 11,19 1= 25  м2 
106
Склад мастильних матеріалів: 
129876 64 3,44
Fск = 11,19 1= 34  м2 
106
Склад лакофарбових матеріалів: 
129876 64 1,2
Fск = 11,19 1=12  м2 
106
 
 
 
 
Склад хімікатів: 
129876 64 0,2
F  м2 
ск = 11,19 1= 2
106
Склад інструментів: 
129876 64 0,2
Fск = 11,19 1= 2  м2 
106
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин і агрегатів 
Fск = 0,2(24 + 47) =14  м2 
2
Fcк = 24 + 47 + 24 + 25+ 34 +12 + 2 + 2 +14 =184  м  
 
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу 
 
Fзб = fа  Азб Кп       (2.43) 
 
де Fзб  - зона зберігання рухомого складу; fа  - площа, яку займає 
автомобіль у плані, м2; Азб  - кількість місць зберігання; Кп  - коефіцієнт 
щільності розміщення автомобілів (2,5…3,0). 
 
Fзб =18,74 64 3 = 3599  м2 
 
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу 
 
Після розрахунку складових частин ГВК вимагається визначити його 
загальну площу для подальшого планування і викреслювання. 
 
FГВК = (1,10...1,15)(Fщо + F1+Д1 + F2 + FД 2 + Fпр + Fд + Fск + Fдоп + Fo )   (2.44) 
 
де FЩО – площа зони ЩО, м2 (якщо зона розташована в ГВК); 
F1+Д, F2, FД2, FПР, Fд - відповідно площі зон ТО-1 з Д-1, ТО-2, Д2 і ПР і 
 
 
 
 
ділянок м2; Fск – загальна площа складів, м2; 
Fдоп – загальна площа допоміжних приміщень, м2 (регламентовано); 
Fо – площа зон очікування, м2. 
 
60  t
F = і
Оі + tn       (2.45) 
Р
 
де tі  - нормативна скорегована трудомісткість і-го виду робіт; 
Р – кількість штатних працівників на дільниці. 
 
60  tТО−1 60 8,93
F м2 
ОТО−1+Д1 = + tn = + 2 = 69
Р 8
tn = 2  
60  tТО−2 60 35,7
FОТО−2 = + t  м2 
n = + 2 = 240
Р 9
60  tПР 60 3,89
FО ПР = + tn = + 2 = 28  м2 
Р 9
FО Д−2 = 0,25  tТО−2 = 0,25 35,7 = 9  м2    (2.46) 
F0 = 69 + 240+ 28+ 9 = 346  м2 
 
FГВК =1,15  (75+150+150+ 225+ 75+ 531+184+ 346) =1996м2  
 
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства 
 
Необхідна площа ділянки визначається за формулою: 
 
 
10−2  (FГВК + Fдоп + Fзб )Fділ = , га (2.50) 
 k з     
 
 
 
 
 
 
де Fділ – необхідна площа ділянки, га; FГВК  - площа забудови виробничо- 
складськими приміщеннями, м2; Fдоп - площа забудови допоміжними будівлями, 
м2; Fзб  - площа відкритих зон для зберігання рухомого складу, м2; k3  - щільність 
забудови території, %. 
 
10−2  (1996+ 300+ 3599)
Fділ = =1,3га
45  
 
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу 
 
«Колони одноповерхових і багатоповерхових будівель і споруд 
виготовляють на заводах будівельних конструкцій із збірного залізобетону. Вони 
уніфіковані, мають квадратний, прямокутний або двогілчастий перетин» [1]. 
При проектуванні будівель чи споруд рекомендується використовувати 
залізобетонні колони прямокутного перетину розміром 400х400, 500х600, і 
600х600 мм залежно від їхнього прольоту, кроку і висоти.  
Для виробничого корпусу обираю колони 400х400, висотою 7,4 м. 
«Розробляючи виробничі будівлі автотранспортних підприємств, доцільно 
використовувати збірні залізобетонні попередньо напружені конструкції 
покриття: балки, прольотом 12 м, будівельні ферми прольотом 12, 18, 24 м» [1]. 
Несучі стіни безкаркасних промислових будівель роблять із силікатної, або 
червоної цегли, а іноді з природних або бетонних каменів, товщиною 510 мм (в 2 
цеглини). 
«Розділові перегородки застосовують для поділу приміщень із різними 
технологічними або виробничими процесами. Їх роблять суцільними на всю 
висоту цеху, повністю ізолюючи суміжні приміщення від проходження пилу, 
шуму, тепла, вологи, газів і інших виділень. Розділові перегородки виконують із 
цегли товщиною 100-125 мм» [1]. 
Для прорізів воріт в автотранспортних підприємствах рекомендується 
 
 
 
 
приймати розміри прорізів 3х3; 3,6х3,0; 4х3; 4х3,6; 4х4,2 м. Приймаємо 4х4,2 м. 
Розміри віконних прорізів повинні бути кратними за висотою 600 мм, за 
шириною 1000 мм. 
 
2.3 Проектування слюсарно-механічної дільниці 
 
2.3.1 Призначення слюсарно-механічної дільниці 
 
«Слюсарно-механічна дільниця призначена для підготовки поверхонь 
деталей до відновлення та подальшої їх обробки, відновлення деталей 
механічною обробкою, виготовлення нових деталей. Деталі, що підлягають 
механічній обробці, поступають на дільницю з інших ділянок відповідно до 
технологічних маршрутів. Після слюсарно-механічної обробки деталі прямують 
далі на інші дільниці» [1]. 
До основних робіт, що виконуються на дільниці належать токарні, фрезерні, 
шліфувальні, стругальні та слюсарні. 
«Слюсарні роботи включають в себе свердління, зенкерування, розгортання 
та цекування отворів; притиранні після механічної обробки; розмічення деталей 
перед механічною обробкою, прогонку та нарізання різі; підготовку деталей для 
зварювання та їх оброблення після зварювання та інші роботи» [1]. 
Деталі, що обробляються у слюсарно-механічному відділення повинні бути 
очищенні від забруднень. У відділенні виконують дефектування деталей, 
призначають метод відновлення під номінальний або ремонтний розміри, 
послідовність оброблення. Оброблення деталей виконують згідно із 
технологічним процесом. 
 
2.3.2 Вибір основного обладнання слюсарно-механічної дільниці АТП 
 
Перелік основного обладнання слюсарно-механічної дільниці АТП 
приведений в табл. 4.1. 
 
 
 
 
 
Перелік обладнання слюсарно-механічної дільниці: 
- Слюсарний верстат 2280 
- Верстат універсально-фрезерний 6П80Г 
- Гідравлічний прес 2135ГАРО 
- Шафа інструментальна 2246 
- Шафа інструментальна 2246 
- Вертикально-свердлильний верстат 2А135 
- Ящик для піску 2307 
- Плита провірочна ОСТ 20149 
- Ванна для миття деталей 2239 
- Верстат токарно-гвинторізний 16ТОЗА 
- Верстат заточний двосторонній 332А 
- Ящик для обтирочних матеріалів 2249 
- Стелаж секційний 2247 
- Стелаж поличковий 2242 
- Пристрій для ремонту гальмівних колодок  
 
 
 
 
 
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА 
 
3.1 Розробка пристосування для ремонту гальмівних колодок 
 
На підприємствах технічного сервісу, в процесі технічного обслуговування 
та ремонту, відіграє значну роль ручна праця, на яку відводиться значна частина 
ремонтних робіт. Для зниження витрат ручної праці, а отже зменшення 
трудомісткості робіт при поточному ремонті пропонується використовувати 
пристосування для ремонту гальмівних колодок. 
Це пристосування просте та недороге у виготовленні і технічному 
обслуговуванні. Деталі і матеріали, з яких виготовлено пристосування, має в 
розпорядженні будь-яке автотранспортне підприємство, на якому є доцільність 
застосування вказаного пристосування. З іншого боку цей стенд значно 
скоротить час та трудові витрати на проведення ремонтних робіт. 
 
Будова та принцип роботи конструкції 
Пристосування є силовим пневматичним агрегатом, що створює зусилля, 
яке забезпечує зм'яття заклепок. 
Основою стенду є повітряна гальмівна камера діафрагмового типу, що 
передає зусилля через сполучну муфту штоку. Гальмівна камера прикріплена до 
основи. Також у верхній частині основи за допомогою болтів закріплена стійка 
та плита. У верхній частині стійки знаходиться вкручений бойок. 
Повітря (тиск Р=0,5 МПа) необхідне для роботи подається через редуктор з 
манометром з ресивера компресора або додаткового ресивера, що під’єднаний до 
гальмівної системи автомобіля з компресором. Пристосування приводиться в 
дію за допомогою гальмівного крану з педаллю, сполученого з гальмівною 
камерою пневмошлангом. Діафрагма повітряної гальмівної камери, під дією 
стиснутого повітря, передає зусилля, через сполучну муфту штоку. 
 
 
 
 
Шток рухаючись вгору, співвісний з бойком, який вкручений у верхній 
частині стойки, затискає заклепку, між робочими поверхнями штока і бойка і 
далі під дією зусилля зминає її. Проміжок між штоком і бойком регулюється 
сполучною муфтою залежно від довжини заклепки. 
Гальмівна камера прикріплена до основи виконаної зі швелера №20. Також 
у верхній частині основи за допомогою болтів закріплена стойка і плита 
виконана зі швелера №20. У верхній частині стойки фіксується бойок з різьбою 
М20. 
Пристосування може використовуватися як стаціонарне, так і як переносне. 
 
3.2 Розрахунок конструкції  
 
Розрахунок зусилля створюваного пневмоциліндром: 
 
Р1 = р0 F ,  
 
де р0  - робочий тиск повітря в системі, ( р0 =0,5 МПа); 
F - площа діафрагми камери, (F=125 см2). 
 
Р = 0,5 12500 = 6250Н ,
1  
 
Зусилля, створене пневмоциліндром та зусилля, необхідне для клепки 
можна прийняти рівним 6000 Н. 
 
 
 
 
 
3.3 Розрахунок стійки на згин 
 
Механізм знаходиться в горизонтальному положенні. В даному випадку 
балка (стійка верхня) піддається чистому згину. Побудуємо для цього виду 
вантаження епюри внутрішніх силових чинників Мх і Qy. 
 
 
Рисунок 3.1 Конструктивна схема консольної балки 
 
1 ділянка: 
0  u 170мм  
1
Qy=-(F)=- 6250 Н 
Мх=-(F·u1)=- 6250·u1 
u1 0 170 
Мх1 0 - 106,25·104 
 
Небезпечний переріз буде у затисканні (у т.А) 
де М = М =1062,5 103х xmax (Н мм).  
Балка (стійка) випробовуватиме максимальний згинаючий момент у 
затисканні. 
Визначаємо реакцію на згин балки. 
 
 
 
 
Реакції знаходимо за формулою: 
 
М 2
 = вигmax М bh
з   виг ,W = вигmax
x = .  
W  виг  6
x
Звідки: 
2 6 М
bh = вигmax .  
 виг 
 
де  виг =160 МПа - допустима напруга на згин для сталі Ст 3;  
b - висота перерізу, h - ширина перерізу. 
2 6 1062500
bh = = 39844мм3.
160  
39844
Якщо b=40 мм., тоді h = = 40мм.  
40
Приймаємо b=40 мм, h=40 мм. 
 
 
Рисунок 3.2 – Поперечний переріз верхньої стійки 
 
3.4 Розрахунок бойка на зм'яття 
 
Перевіримо чи вірна буде нерівність при діаметрі бойка d=8 мм: 
 
 зм   зм ,  
 
де  зм =120МПа  - допустима напруга на зі м'яття, для сталі Сталь 40 ХА. 
 
 
 
 
Напруження на зм'яття знаходимо за формулою: 
 
4 Р2 4 6250
 зм = = = 62,2МПа 120МПа.  
d 2K 3,14 82 2
Нерівність виконується, отже діаметр бойка залишаємо рівним 8 мм. 
 
3.5 Розрахунок зварних швів 
 
Зварний шов має бути рівноміцним з деталями, що сполучаються. 
Стиковий шов зазвичай виконують на всю ширину деталі, і при розрахунку 
потовщення шва не враховують. Товщина шва має бути рівна або більше 
товщини деталі (якщо зварюють дві деталі неоднакової товщини, то в роз-
рахунку приймають меншу товщину), тому для товстостінних деталей потрібна 
обробка кромок. 
З практики відомо, що руйнування зазвичай відбувається не по шву (при 
якісному зварюванні), а в зоні термічного впливу через зміну механічних 
властивостей металу. 
Стиковий шов при дії розтягуючої сили F розраховують на розтягування 
(стискування) по нормальному напруженні, МПа. 
 
F F
  = =     р р
A  b
де F - розтягуюча сила, Н; 
А - площа шва, мм2;  
δ - товщина шва (деталі), мм;  
b - довжина шва (ширина деталі), мм;  
 р  - допустиме напруження, МПа. 
При змінному навантаженні від нуля до максимуму для Ст3 допустиме 
напруження при розтягуванні  р =20 МПа. 
 
 
 
 
6250
 = = 5,6  20МПа
р
3 375  
 
Рисунок 3.3 - Схема для розрахунку зварювання встик 
 
З'єднання внаклад виконують за допомогою кутових швів, що мають 
небезпечний переріз І-І (рис. 3.4), ширина якого дорівнює 0,7k (де k - катет 
поперечного перерізу шва, що задається в умовному позначенні зварного шва). 
Кутовий шов розраховують на дотичне напруження за формулою: 
 
F F
  = =   
A 0,7k(l + 2l )
л ф  
 
де   k - катет шва, мм; l л  -  довжина лобового шва, мм; lф  - довжина 
флангового шва, мм. 
 
Рисунок 3.5- Схема для розрахунку шва внаклад 
 
 
 
 
 
При проектному розрахунку довжина лобового та флангового швів 
залежить від розмірів деталі, тому формулу доцільно перетворити для 
визначення катета шва: 
 
F F
k = =
A 0,7 (l + 2l )
л ф  
 
При змінному навантаженні від нуля до максимуму для Ст3 допустиме 
напруження при розтягуванні  = 50 МПа. 
 
6250
k = = 0,45  
0,7 50(375+ 2 10)
 
Приймаємо k=0,5. Знаючи катет шва, вибираємо діаметр електроду. 
Зварювання проводитимемо ручними дуговими електродами Э42А і Э50А. 
Розрахунки за формулами є перевірочними, оскільки, навіть при істотно малому 
значенні розрахункового напруження, в порівнянні з допустимим, недоцільно 
зменшувати товщину зварного шва на меншу, ніж товщина зварюваних деталей. 
 
 
 
 
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 
 
4.1 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ПР, ТО та на дільницях 
 
«Джерелами небезпеки при виконанні ПР, ТО та розбірно-складальних 
робіт є переміщення рухомих частин устаткування, АТЗ, несправність 
інструмента, електричний струм, шум, вібрація, підвищена або знижена 
температура, порушення технологічної дисципліни, порушення правил 
використання отруйних речовин» [1]. 
 
4.2 Пожежна безпека 
 
ТО відноситься до категорії «Г» за ступенем пожежної небезпеки. 
«Відповідно до норм засобів пожежогасіння на виробничих об'єктах 
оснащуємо cлюсарно-механічну дільницю наступним інвентарем: ящики з 
піском - 1 шт; вогнегасники пінні - 2 шт; сокири - 1шт» [13]. 
При виникненні вогнища потрібно припинити доступ повітря до нього. Для 
цього необхідно засипати вогнище піском, закрити брезентом, збити полум'я 
піною вогнегасника. 
«Відповідальність за протипожежну безпеку, збереження і постійну 
готовність до використання первинних засобів пожежогасіння несуть керівники 
цих підрозділів. Відповідальний за протипожежну безпеку зобов'язаний стежити, 
щоб проходи, дороги, під'їзні шляхи до місць розташування пожежного 
обладнання та інвентарю були вільними для руху, а пожежна сигналізація була 
доступна» [13]. 
При виникненні аварійних ситуацій, які можуть привести до нещасного 
випадку, необхідно припинити роботу, повідомити завідувачеві дільниці. Якщо є 
потерпілі - надати першу медичну допомогу, викликати швидку допомогу. 
«При плануванні, виборі поверховості будинків, площ і розміщення 
приміщень повинна враховуватися пожежна небезпека застосовуваних у 
 
 
 
 
приміщеннях засобів та матеріалів. Від цього залежать масштаби, наслідки та 
вибір заходів пожежної безпеки» [14]. 
«Пожежна безпека регулюється ДСТУ 12.1.004-95 та забезпечується 
організаційно-технічними заходами та реалізацією двох взаємозалежних частин: 
системою протипожежного захисту та системою запобігання пожежі» [13]. 
Частина проектованих ділянок небезпечна в пожежному відношенні. 
Визначаємо необхідну кількість вогнегасників у виробничих приміщеннях. 
Необхідна кількість вогнегасників визначається за формулою: 
 
n = m  S ,                                                       (4.1) 
в в
 
де тв - нормована кількість вогнегасників (для виробничих ділянок - один 
вогнегасник на 100 м2 [13]); S  - площа проектованої дільниці, м2. 
Підставивши відповідні значення у формулу (4.1), отримаємо: 
 
nв = 0,0150 = 0,5шт. 
 
Приймемо кількість вогнегасників для виробничих приміщень рівним 
n = 1шт. 
в
 
4.3 Промислова санітарія  
 
4.3.1 Освітлення 
 
«Раціонально виконане освітлення виробничих приміщень надає 
позитивного психофізіологічного впливу на працівників, сприяє підвищенню 
якості продукції та продуктивності праці, забезпеченню її безпеки, знижує втому 
і травматизм на виробництві, зберігає високу працездатність в процесі праці» 
[14]. 
До освітлення надаються певні вимоги: 
 
 
 
 
− освітлення повинно бути рівномірним по всій робочій поверхні; 
− освітлення на робочих місцях повинно бути достатнім для виконання 
роботи; 
− в полі зору не повинно бути відбитого та прямого блиску;  
− на робочій поверхні не повинно бути тіні, особливо рухомої; 
− спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи; 
− величина освітленості повинна бути постійною в часі; 
− установки повинні бути прості, економні та надійні в роботі; 
− освітлювані установки не повинні бути джерелом додаткових 
шкідливостей та небезпек. 
 «Природне освітлення передбачається в приміщеннях з постійним 
перебуванням людей у відповідності з вимогами ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і 
штучне освітлення»» [15].  
«При освітленні виробничих приміщень використовують штучне, природне 
та сумісне освітлення. Штучне освітлення може бути комбінованим та 
загальним. Використання тільки місцевого освітлення забороняється» [14]. 
Штучне освітлення за призначенням поділяється на: аварійне; робоче; 
евакуаційне. 
 
4.3.2 Водопостачання і каналізація 
 
«Підприємство обладнано господарчо-питним і виробничим 
водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією згідно СНиП 
2.04.01-85. Виробничі ділянки забезпечуються питною водою. Для цього 
передбачаються автомати з газованою, підсоленою водою та фонтанчики. Вода, 
що поступає в автомати та фонтанчики попередньо очищується, проходячи крізь 
фільтри. Щоб забезпечити чистоту питних фонтанчиків передбачають педаль, 
при натисканні на яку ногою, подається струменем очищена вода. Температура 
питної води повинна бути не вище +20 0С і не нижче +8 0С. Відстань від робочих 
 
 
 
 
місць до джерел питного водопостачання не повинна перевищувати 75 м, а на 
відкритих площадках не більше 150 м. Підприємство підключене до міської 
каналізаційної системи. Стічні води від миття автомобілів і підлоги в 
приміщеннях, які мають гарячі та завислі речовини, перед змиттям в каналізацію 
очищаються в місцевих очисних установках. Осади і зібрані нафтопродукти із 
очисних споруд видаляються в міру їх накопичення» [7]. 
 
4.4 Умови праці робітників 
 
Умови праці та безпека робіт робітників виконуються прямо та залежать від 
таких санітарно-гігієнічних умов: температура повітря, відносна вологість, 
освітленість дільниць. 
«Всі цехи, дільниці, підрозділи на АТП обладнані приточно-витяжною 
вентиляцією з опаленням, які відповідають вимогам СНІП 2.04.05-86. 
Метеорологічні умови та чистота повітря у виробничих приміщеннях 
відповідають вимогам ДСТУ 12.1.005-88» [14]. 
«Вентиляційні системи підприємства перебувають у справному стані, 
концентрація шкідливих речовин, що втримуються в повітрі, відповідає 
нормативам. Нормативна концентрація шкідливих речовин у приміщеннях 
представлено в табл. 4.1» [15]. 
 
 
 
 
Таблиця 4.1 - Нормативна концентрація шкідливих речовин у приміщеннях 
Найменування речовини Величина гранично-припустимої 
концентрації, мг/м3 
Акролеїн 0,2 
Оксиди вуглецю 20 
Свинець і його неорганічні з'єднання 0,01 
Лігроїн 300 
Оксиди азоту 5 
Вуглеводні 300 
Уайт-Спірит (на С) 300 
Тетраетилсвинець 0.05 
Метанол 5 
Бензит (на С) 100 
Хлорид водню 5 
Сірчистий альдегід 1 
Луги їдкі 0,5 
 
«Припустимі й оптимальні параметри температури, відносної вологості 
й швидкості руху повітря представлено в табл. 4.2» [15]. 
 
Таблиця 4.2 - Припустимі й оптимальні параметри температури, відносної 
вологості й швидкості руху повітря 
Категорія робіт Температура Відносна Швидкість руху Температура 
повітря, К вологість не повітря м/с. повітря в 
більш, %. безпосередніх 
роб. місцях, К 
Легка-1 294-298 75 0,2 288-299 
Середньої ваги-2 288-294 75 0,4 286-298 
Важка-3 286-292 75 0,5 285-294 
 
Джерелами шуму й вібрації на АТП є: двигуни різних видів, верстати, 
вентиляційні системи, компресори та ін. Ультразвук випромінюють установки 
при очищенні, мийці деталей, механічній обробці твердих та тендітних 
матеріалів. 
«Всі дані джерела шуму виявляють негативну дію на здоров'я працівників 
підприємства. Для боротьби з ультразвуком, підвищеним рівнем шуму та 
вібрацією використовуються різні способи. Спеціальне планування виробничих 
 
 
 
 
корпусів дозволяють частково гасити шкідливі коливання. Перегородки між 
цехами і дільницями повинні бути виконані з використанням спеціальних 
звукоізоляційних матеріалів» [14]. 
«Інструмент, устаткування та пристосування на АТП відповідають вимогам 
безпеки та правильності контролю виміру представлено в ДСТУ 12.2.003-94 та 
ДСТУ 12.2.027-90. Устаткування повинно бути встановлено на фундамент та 
закріплено болтами. Небезпечні місця обгороджені. Всі пульти керування 
заземлені. Пуск нового обладнання роблять тільки після приймання його 
комісією за участю працівників служби охорони праці» [14]. 
 
4.5 Охорона праці та захист навколишнього середовища в АТП 
 
4.5.1 Заходи щодо зниження травматизму та удосконалюванню охорони 
праці 
 
«З метою зниження травматизму та поліпшення умов праці на АТП 
розробляється план заходів, що включає зміну технологічного процесу, 
впровадження машин керованих дистанційно та автоматичного устаткування. 
Передбачена установка сучасних приладів та регулярна перевірка 
електробезпечності для захисту робітників від поразки електричним струмом» 
[15]. 
Одними із основних та самих небезпечних виробничих факторів є фізичні 
та психофізіологічні. Вони приводять до професійних захворювань. З метою 
зниження впливу цих факторів на АТП розробляється комплекс різних заходів: 
- повинні строго дотримуватися всі правила ТБ на АТП; відповідальним за 
дотримання правил безпеки є завідувач дільниці; 
- всі робітники підприємства регулярно повинні проходити медичний огляд; 
- робочі місця повинні мати відповідні інструкції для експлуатації 
устаткування; 
 
 
 
 
- усі працівники підприємства повинні забезпечуватися спецодягом і в міру 
зношування його заміняють. 
-  
4.5.2 Вимоги, що висуваються до території, корпусів та приміщень 
підприємства 
 
АТП повинно мати територію, а також розташовані на ній корпуси, 
споруди, зони для зберігання автомобілів, що відповідають вимогам 
протипожежних, будівельних та санітарних норм. Територія, на якій 
розташовано АТП, повинна відповідати правилам по охороні праці на АТЗ. До 
основних правил належать: відкриті зони для зберігання автобусів повинні мати 
тверде покриття з невеликим нахилом для стоку зливних вод; рівну поверхню 
території необхідно обладнати водовідводами та зливовою каналізацією, для 
відводу зливових вод; установка схеми руху автомобілів по території, а так само 
спеціальних знаків; ширина проїздів повинна бути не менш 3,5 м, при 
однобічному русі; пішохідні доріжки мають ширину 2 м. 
Необхідна обробка дорожнього покриття в літній та зимовий час. 
- у літню пору проводиться обробка доріг водою (проходи та проїзди влітку 
поливають за допомогою спеціальних машин); 
- в зимовий час проводиться очищення доріг від снігу та по необхідності 
обробка ділянок, що покрилися льодом, піском або призначеними для цього 
спеціальними хімзасобами. 
«Приміщення для зберігання газелей не повинні стикуватися із 
приміщеннями, де проводяться зварювальні, акумуляторні, мідницькі, термічні, 
вулканізаційні, ковальські, обійні, малярські роботи» [13]. 
«Ділянки робіт, на яких відповідно до технології виділяються шкідливі 
речовини, надлишки теплоти, з'являється шум, повинні розташовуватися в 
окремих приміщеннях, ізольованих від інших приміщень стінами» [13]. 
Виробничі приміщення АТП повинні утримуватися в чистоті. В них 
необхідно регулярно проводити очищення підлоги від слідів масел, бруду та 
 
 
 
 
води, виконувати вологе прибирання. Підлога повинна бути рівна й міцна, мати 
покриття із гладкою, але не слизькою поверхнею, зручною для очищення. У 
місцях використання лугів, кислот, нафтопродуктів підлоги слід виготовляти з 
матеріалів, стійких до впливу цих речовин. На постах мийки підлоги повинні 
бути водонепроникними. 
«ТО автобусів необхідно виконувати в приміщеннях на спеціально 
обладнаних постах із застосуванням засобів механізації. Відстань між 
автобусами на постах ТО і ПР, а так само між елементами будинків ухвалюють 
згідно з нормативами» [14]. 
«Пости мийки автобусів розташовуються в окремому будинку. Зони для 
мийки повинні мати нахил не менше 2% вбік прийомних колодязів та лотків. 
Розташування прийомних колодязів і лотків повинне виключати потрапляння 
стічних вод на територію підприємства. При механізованій мийці робоче місце 
повинно розташовуватися у спеціальній водонепроникній кабіні» [14]. 
«Адміністративні приміщення та приміщення громадських організацій 
повинні бути ізольовані від виробничих. Вони повинні розташовуватися з 
навітряної сторони відносно виробничих приміщень та місць зберігання, щоб 
запобігти проникненню в них шкідливих речовин та шуму» [14]. 
«На підприємстві повинні передбачатися окремі складські приміщення для 
зберігання агрегатів та деталей у горючій тарі, шин. Приміщення складів 
повинні бути сухими. Проходи між полками, стелажами та шафами повинні бути 
шириною не менш 1 м і забезпечувати вільне переміщення обслуговуючого 
персоналу» [14]. 
«Санітарно-побутові приміщення для робітників діляться на приміщення 
загального та спеціального призначення. До приміщень спеціального 
призначення належать приміщення для душові, відпочинку, паління, 
приміщення для сушіння білизни та взуття, для прийняття їжі, здравпункт, а 
також приміщення для особистої гігієни жінок. До приміщень загального 
призначення ставляться гардеробні, умивальні» [14]. 
 
 
 
 
Бляхарям і мідникам повинні видаватися засоби індивідуального захисту: 
комбіновані рукавиці, брезентові фартухи та захисні окуляри. Рекомендується 
при виконанні паяльних робіт користуватися захисними кремами та пастами. 
Організація й проведення фарбувальних і антикорозійних робіт повинна 
відповідати вимогам ДСТУ 12.3.002-98. При проведенні фарбувальних робіт у 
повітря попадають токсичні компоненти лакофарбових матеріалів, що можуть 
викликати отруєння, різні шкірні захворювання та ураження органів зору. 
Лакофарбові та антикорозійні матеріали дуже пожежонебезпечні. 
 
4.6 Розрахунок системи захисного заземлення типу TN-S 
 
Автоматичне вимикання живлення призначене для недопущення 
патофізіологічного ефекту, який може виникнути в результаті наявності напруги 
дотику визначеної величини і тривалості дії у разі пошкодження ізоляції в 
електроустановці. 
Автоматичне вимикання живлення є найбільш розповсюдженим заходом 
захисту у разі непрямого дотику. 
Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовується автоматичне 
вимкнення живлення, необхідно виконати систему заземлення і основну систему 
зрівнювання потенціалі, а також забезпечити координацію характеристик 
захисних пристроїв, які здійснюють це вимикання, та параметрів можливих кіл 
замикання на відкриті провідні частини або захисні провідники. 
При використанні автоматичного вимикання живлення як заходу захисту у 
разі непрямого дотику захист від прямого дотику повинен бути забезпечений 
основною ізоляцією або огорожами чи оболонками. 
Захисний пристрій, який призначений для забезпечення автоматичного 
вимкнення живлення, у разі замикання на відкриту провідну частину чи 
захисний провідник повинен виконати це вимикання так, щоб обмежити в часі 
існування напруги дотику, величина якої може перевищити значення допустимої 
напруги дотику. 
 
 
 
 
Для звичайних (неспеціальних) електроустановок будинків і споруд 
допустимою напругою дотику вважається величина 50 В (змінний струм) та 120 
В (постійний струм). 
Відкриті провідні частини електроустановки за допомогою захисних 
провідників повинні бути приєднані до системи заземлення з врахуванням 
специфічних особливостей, які властиві застосованому типу системи заземлення. 
Доступні одночасному дотику відкриті провідні частини індивідуально, 
групами або всі разом повинні бути приєднані до однієї системи заземлення. 
 З погляду забезпечення електробезпеки системи заземлення TN, ТТ і IT, як 
правило, можна вважати рівноцінними. Вирішальними факторами при виборі 
того чи іншого типу системи заземлення для використання в конкретній 
електроустановці є існуючі традиції (досвід експлуатації), умови експлуатації, 
вимоги до надійності електропостачання, електромагнітної сумісності, пожежо- і 
вибухобезпеки та вартість виконання системи. 
У разі відсутності з боку власника електроустановки або експлуатуючої 
організації або нормативного документа, який стосується цієї електроустановки, 
вимог до застосування того чи іншого типу системи заземлення рекомендується, 
як правило, застосовувати систему TN. При цьому перевагу слід віддавати 
застосуванню систем TN-S і TN-C-S. 
У будинках (спорудах) з вбудованими або прибудованими трансфор-
маторними підстанціями слід, як правило, застосовувати систему TN-S. 
У разі застосування системи TN-C-S поділ PEN-провідника на захисний і 
нейтральний провідники повинен, як правило, виконуватися на вводі лінії 
живлення в будинок (споруду). 
У кожному будинку (споруді) повинна бути виконана основна система 
зрівнювання потенціалів, яку слід реалізувати шляхом приєднання до головної 
заземлювальної шини електроустановки таких провідних частин: 
- захисних провідників; 
- заземлювальних провідників пристроїв захисного, функціональ-ного та 
блискавко-захисного заземлень, якщо такі пристрої в електроустановці будинку 
 
 
 
 
(споруди) передбачені; 
- металевих труб комунікацій, які входять у будинок (споруду) зовні: 
холодного і гарячого водопостачання, каналізації, опалення, газопостачання (у 
разі наявності ізолюючої вставки на вводі в будинок приєднання здійснюється 
після неї з боку будинку) тощо; 
- металевих частин каркаса будинку (споруди) і металевих конструкцій 
виробничого призначення; 
- металевих частин систем вентиляції і кондиціювання; 
- основних металевих частин для підсилення будівельних конструкцій 
таких, як сталева арматура залізобетону, якщо це можливо; 
- металевих покриттів (оболонок, екранів, броні) телекомунікаційних 
кабелів (при цьому слід прийняти до уваги вимоги власника зазначених кабелів 
або організації, яка обслуговує ці кабелі, щодо такого приєднання). 
Провідні частини, які входять у будинок (споруду) зовні, повинні бути 
з'єднані з провідниками основної системи зрівнювання потенціалів якомога 
ближче до точки вводу цих частин в будинок (споруду). 
У системі TN всі відкриті провідні частини електроустановок споживачів 
електроенергії за допомогою захисних провідників повинні бути приєднані до 
точки мережі, яка заземлюється безпосередньо біля або на невеликій відстані від 
джерела живлення. 
Точкою мережі, яка заземлюється, повинна бути нейтральна або середня 
точка джерела живлення. Якщо нейтральна або середня точка відсутня або 
недоступна, заземлюється лінійний провідник. 
Якщо існують інші точки надійного зв'язку з землею, для наближення у разі 
замикання на землю значень потенціалів на захисному провіднику до потенціалу 
землі рекомендується виконувати приєднання цього захисного провідника (там, 
де це можливо) до зазначених точок (повторні заземлення). 
Особливо ефективним з погляду електробезпеки є таке повторне заземлення 
на вводі в електроустановку будинку або споруди (в більшій мірі у разі 
живлення електроустановки повітряною лінією електропередачі). 
 
 
 
 
Повторне заземлення на вводі лінії живлення в електроустановку будинку 
(споруди) в більшості випадків забезпечується основною системою зрівнювання 
потенціалів, до якої приєднані провідні частини, що мають контакт із землею. 
Характеристики захисних пристроїв і повні опори кіл замикання (петлі 
«фаза-нуль») повинні бути такими, щоб при незначному опорі в місці замикання 
між лінійним провідником і відкритою провідною частиною або захисним 
провідником була виконана умова: 
 
                                               Zs  Ia   U0,                                         (4.1) 
 
де Zs – величина повного опору кола (петлі) замикання, яка включає 
величини опорів джерела живлення, лінійного провідника до точки замикання та 
захисного провідника між точкою замикання і джерелом живлення, Ом; Іа – 
струм, який викликає автоматичне вимикання живлення захисним пристроєм за 
час, що не перевищує наведений у табл. 4.1, A; UО – номінальна напруга між 
лінійним виводом джерела живлення електроустановки і землею, В. 
Трифазні трансформатори із заземленою нейтральною точкою на стороні 
низької напруги, які застосовуються для живлення електроустановок будинків і 
споруд від мережі високої напруги, для забезпечення ефективності 
автоматичного вимикання живлення повинні, як правило, мати схему з'єднань 
обмоток «трикутник – зірка» або «зірка – зигзаг». 
Як правило, захисний провідник повинен становити єдину електропроводку 
з лінійними провідниками і бути мідним або алюмінієвим. 
Активний опір провідників у процесі замикання в проектних розрахунках 
допускається вважати сталою величиною (незалежною від зміни їх температури 
внаслідок нагрівання), при визначенні якої слід приймати значення питомого 
опору мідних провідників, що дорівнює 2310-6 Оммм, а алюмінієвих – 3710–6 
Оммм (зазначені величини відповідають питомому опору при температурі 
провідників близько 80°С). 
 
 
 
 
Можливість використання для забезпечення автоматичного вимикання 
живлення сталевих захисних провідників обмежена внаслідок великого значення 
їх повного опору. У разі застосування такого захисного провідника при перевірці 
виконання умови (4.1) слід також враховувати залежність активного та 
індуктивного опорів цього провідника (прямокутної штаби, круглої сталі, труби, 
профілю тощо) від густини струму, який може протікати через нього у випадку 
замикання на відкриту провідну частину або захисний провідник. 
В електроустановках з системою TN цілісність (нерозривність) і 
ефективність цієї системи в значній мірі залежать від надійності заземлення 
PEN- та РЕ-провідників. 
Коли місця заземлення PEN- та РЕ-провідників розміщені в мережі 
державної або іншої організації, що здійснює електропостачання 
електроустановок споживачів електроенергії, вжиття зовнішніх для цих 
електроустановок заходів, які необхідні для забезпечення цілісності й 
ефективності системи заземлення, належить до сфери відповідальності 
електропостачальної організації. 
 
Таблиця 4.1 - Максимальний час автоматичного вимикання живлення у групових 
колах з робочим струмом до 32 А 
Максимальний час вимикання в електроустановках 
Значення U0, В 
змінного струму, с постійного струму, с 
50<U0 120 0,8 - 
120<U0230 0,4 5 
230<U0400 0,2 0,4 
U0 > 400 0,1 0,1 
 
В електроустановках із системою TN як захисні пристрої можуть бути 
використані: пристрої захисту від надструму та пристрої захисного вимкнення 
(ПЗВ). 
Залежно від улаштування нейтрального (середнього) і захисного 
провідників система TN в свою чергу поділяється на три різновиди (типи): 
- систему TN-C, в якій функції нейтрального (середнього) провідника і 
 
 
 
 
захисного провідника в усіх частинах системи виконує один провідник; 
- систему TN-S, в якій функції захисного провідника і нейтрального 
(середнього) провідника (у разі його наявності) в усіх частинах системи 
виконуються різними провідниками; 
- систему TN-C-S, в якій система TN-C застосовується не в усіх частинах 
системи захисного заземлення, а тільки в тій її частині, що починається від 
джерела живлення. 
Розрахувати систему заземлення для електроустановок, що живляться від 
мереж з глухозаземленою нейтраллю напругою 380/220 В. Для розрахунку 
заземлення необхідно розрахувати струм короткого замикання при пробою 
однієї з фаз на корпус електроустановки і перевірити умови спрацювання 
захисту. 
 
Рисунок 4.1 - Система TN – S змінного струму: 1- заземлювач нейтралі джерела 
змінного струму; 2– відкриті провідні частини. 
 
Таблиця 4.2 - Розрахункові параметри системи заземлення 
Потужність трансформатора живлення, W, кВА 400 
Номінальний струм пристрою захисту від надструму  
16 
IПЗНС., А 
Ділянка 1 АВБбШв 4*50 
Тип кабелю (проводу) та 
2 Ділянка 2 АПВ 4*6 
переріз (мм ) 
Ділянка 3 ППВ 3*2,5 
L1 80 
Довжина проводу, м L2 30 
L3 20 
 
 
 
 
 
З урахуванням матеріалів провідників визначаємо опори фазних і нульових 
провідників Rф, Rн, Xф і Xн на кожній ділянці схеми. 
 
 L
- для мідних і алюмінієвих Rф,нi =
i                                                     (4.2) 
Si
 
де ρ – питомий опір провідника, алюмінієвий провідник – 
ρал=0,028 Ом·мм2/м, мідний провідник – ρм=0,018 Ом·мм2/м; Li – довжина 
провідника, м; Si – переріз, мм2. 
Активний опір провідників на слюсарно-механічній дільниці: 
 
 L 0,028 11,5
R 1
ф,н1 = = = 0,006Ом   
S1 50
 
Індуктивний опір провідників на першій ділянці: 
 
Xф,н1 = xал  L1 = 0,085 10
−3 11,5 = 0,001Ом
 
 
xw - індуктивний опір одиниці довжини алюмінієвого провідника, мОм/м.  
Активний опір провідників на другій ділянці: 
 
 L2 0,02811,5
Rф,н2 = = = 0,053Ом   
S2 6
 
Індуктивний опір провідників на другій ділянці: 
 
X −3
ф,н2 = xал L2 = 0,110 11,5 = 0,001Ом
 
 
Активний опір провідників на третій ділянці: 
 
 
 
 
 
 L3 0,0188,6
Rф,н3 = = = 0,062Ом
S3 2,5  
 
Індуктивний опір провідників на третій ділянці: 
 
X −3
ф,н3 = xм L3 = 0,107 10 8,6 = 0,009Ом
 
 
Сумарний активний опір фазних провідників по всіх ділянках:  
 
3
        Rф = Rф1 + Rф2 + Rф3 = 0,006+ 0,053+ 0,062 = 0,121Ом       (4.3) 
1
 
Сумарний активний опір нульових провідників по всіх ділянках: 
 
3
             Rн = Rн1 + Rн2 + Rн3 = 0,006+ 0,053+ 0,062 = 0,121Ом           (4.4) 
1
 
Сумарний реактивний опір фазних провідників по всіх ділянках:  
 
3
         Xф = Xф1 + Xф2 + Xф3 = 0,001+ 0,001+ 0,009 = 0,011Ом    (4.5) 
1
 
Сумарний реактивний опір нульових провідників по всіх ділянках: 
 
3
         X н = X н1 + X н2 + X н3 = 0,001+ 0,001+ 0,009 = 0,011Ом        (4.6) 
1
 
Зовнішній індуктивний опір петлі «фаза-нуль»: 
 
 
 
 
 
3 −3
                X 
п = 0,6 2  Li 10 = 0,6 2 (11,5+11,5+ 8,6) 10−3 = 0,38Ом            (4.7) 
1
 
 Zп - опір петлі «фаза-нуль», що визначається по залежності: 
3 4 3 4
              Z = ( R + R )2
П  фi  нi + (Xфi +X 2
нi + Xn )  Ом         (4.8) 
1 1 1 1
Z = ( 2 2
0,121+ 0,121) + (0,011+ 0,011+ 0,38) = 0,47Ом  
 
Вибираємо з таблиці даних наближені значення повних опорів обмоток 
масляних трансформаторів значення, з огляду на потужність трансформатора, 
ZТ=0,195 Ом 
Розрахунковий струм короткого замикання: 
 
Uф 220
                        Iк.з = = = 311А                    (4.9) 
(ZТ / 3+ ZП ) 0,195 3+ 0,47
 
Умова надійного спрацьовування захисту забезпечена: 
 
Iк.з 1,5  I ПЗНС  
311А  1,516А 
 
де 1,5 - коефіцієнт спрацювання захисту (автоматів захисту від надструмів). 
Даний струм короткого замикання в мережі забезпечить спрацювання 
пристроїв захисту від надструму за час, що не перевищує нормативні вимоги і 
забезпечить захист працюючих від ураження електричним струмом. 
 
4.7 Безпека в надзвичайних ситуаціях 
 
Невоєнізоване формування цивільного захисту (ЦЗ) являє собою групу 
людей, яка не входить до складу Збройних Сил, укомплектовану згідно зі 
 
 
 
 
штатом, оснащену спеціальною технікою і майном і призначену для виконання 
певних завдань. Формування створюються в мирний час за територіально-
виробничим принципом і становлять основу сил ЦЗ. Комплектування формувань 
здійснюється з числа робітників, службовців, сільських жителів, студентів, учнів 
та іншого працездатного населення. 
У мирний час формування використовуються для боротьби з масовими 
лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій і 
катастроф. У воєнний час формування будуть проводити рятувальні та інші 
невідкладні роботи (РІНР) у вогнищах ураження. Частина територіальних і 
об'єктових формувань і в мирний час перебуває в підвищеній готовності. 
Укомплектування цих формувань особовим складом, оснащення технікою, 
автотранспортом і забезпечення майном здійснюється з таким розрахунком, щоб 
відрив (у разі потреби) людей і техніки від виробництва не призвів до порушення 
виробничої діяльності об’єкта народного господарства (ОНГ). 
Командир формування є прямим начальником усього формування і несе 
відповідальність за спеціальну і морально-психологічну підготовку підлеглих, 
їхню дисципліну, підтримку в постійній готовності до своєчасного виконання 
завдань, за збереженість техніки, транспорту і майна, безперебійне забезпечення 
і поповнення формування паливно-мастильними матеріалами, продовольством 
та іншими видами постачання. 
Командир формування зобов'язаний: 
− знати структуру формування, його завдання і можливості, порядок 
комплектування особовим складом, автотранспортом, технікою й усіма видами 
майна; 
− знати рівень підготовки, моральні і ділові якості підлеглих, а також рівень 
підготовки кожного підрозділу формування; 
− постійно удосконалювати свої знання, організовувати і проводити заняття 
з основних сил формування з загальної і спеціальної підготовки; 
− підтримувати постійну готовність основних сил до виконання майбутніх 
завдань і високу злагодженість формування; 
 
 
 
 
− керувати роботою формування в надзвичайних ситуаціях і вміти 
налагоджувати взаємодію з іншими формуваннями; 
− домагатися виконання поставлених завдань, виявляти ініціативу й у разі 
потреби приймати рішення відповідно до обстановки, не очікуючи вказівок 
старших начальників; 
− здійснювати контроль за правильним використанням, змістом і 
заощадженням майна та спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх 
справність і працездатність; 
− дбати про забезпечення основних сил формування засобами захисту, 
стежити за дотриманням заходів безпеки при здійсненні маршів і проведенні 
робіт; 
− вчасно вживати заходів щодо захисту основних сил від уражуючих 
факторів; 
− постійно мати відомості про обліковий склад формування, наявність і 
стан техніки, пального й інших матеріальних засобів; 
− організовувати матеріальне і технічне забезпечення формування; 
− заохочувати розумні й ініціативні дії підлеглих. 
На допомогу командиру формування призначаються заступники і може 
створюватися штаб, який є органом управління. 
Командир формування і його заступники зобов'язані знати можливі ділянки 
(об'єкти) робіт і маршрути руху до них; характер забудови району і можливих 
ділянок (об'єктів) робіт; місця перебування захисних споруд, їхню місткість і 
технічні характеристики, шляхи підходу до них при руйнуванні будинків і 
утворенні завалів; виробничі особливості свого підприємства (чи об’єкта 
господарювання (ОГ), на якому потрібно виконувати роботи), характер 
можливих РІНР; місця зберігання сильнодіючих отруйних речовин (СДОР); 
розташування комунально-енергетичних мереж і споруд на ділянці (об'єкті) 
робіт та прилеглої території. 
 
 
 
 
Командир формування і його штаб розробляють план приведення 
формування в готовність. У плані визначається: 
− порядок оповіщення формування в робочий і неробочий час; 
− місце і час збору особового складу, місце та терміни видачі йому 
табельного майна й інших матеріальних засобів: 
− порядок висування і термін прибуття в район збору (розташування) чи 
проведення робіт; 
− порядок управління формуванням у періоди збору, приведення його в 
готовність і висування в район зосередження чи район робіт; 
− організація комендантської служби; 
− порядок матеріального і технічного обслуговування. 
Місце збору формування звичайно встановлюється на території ОГ. Район 
збору формувань призначається, як правило, на шляху висування в заміську зону 
чи до району майбутніх робіт. У район збору формування прибувають у повній 
готовності до виконання завдань, маючи потрібну техніку, автотранспорт, прила-
ди, ЗІЗ, інструмент та інші засоби матеріального забезпечення. Час, 
затрачуваний на зосередження в районі збору, включається у встановлений 
термін готовності. 
Порядок роботи командира і штабу залежить від умов обстановки, 
характеру завдань, поставлених старшим начальником, і наявності часу. 
Отримавши завдання, командир формування з'ясовує його для себе, оцінює 
обстановку, приймає рішення, віддає наказ, організовує взаємодію, забезпечення 
й управління. 
У районі розташування командир формування встановлює порядок, що 
забезпечує швидке оповіщення і збір підрозділів у призначених місцях, 
виставляє пости спостереження, організовує комендантську службу і роботи з 
інженерного обладнання району.  
 
 
 
 
Основним засобом, що забезпечує управління, є зв'язок, за організацію і 
підтримку якого несе відповідальність начальник штабу формування. Для зв'язку 
застосовуються радіо, проводові, рухомі і сигнальні засоби. 
При ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф (СЛАК) 
проводяться такі заходи: 
− оповіщення формувань ОГ і  населення про загрозливі наслідки 
стихійного лиха (аварії, катастрофи); 
− ведення розвідки з метою встановлення ступеня й обсягу руйнувань, 
визначення розмірів зон пожеж, зараження, можливого затоплення і виявлення 
інших даних; 
− встановлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує 
небезпека від наслідків СЛАК; 
− визначення складу, чисельності сил і засобів, які залучаються до робіт; 
− організація управління силами і засобами в районі лиха (аварії, 
катастрофи); 
− організація виведення (вивезення) населення в безпечні 
місця і його розміщення; 
− надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у ліку 
вальні установи, недопущення масових інфекційних захворювань, проведення 
медичного контролю за забезпеченням населення доброякісною водою і 
харчуванням, проведення санітарно-гігієнічних заходів; 
− організація комендантської служби і підтримка громадського порядку в 
районах СЛАК і прилягаючих районах; 
− організація транспортного, матеріального, технічного і дорожнього 
забезпечення. 
Командир формування і його штаб повинні заздалегідь вивчити і знати 
можливі ділянки (об'єкти) робіт у випадку виникнення стихійного лиха, сигнали 
і способи оповіщення про загрозу виникнення лих та інші дані, необхідні для 
організації і проведення робіт. 
 
 
 
 
На основі даних розвідки командиром (штабом) формування складається 
план, у якому відбиваються завдання формування на період робіт і порядок їх 
виконання. 
Командир і штаб формування організовують: розвідку; комендантську 
службу; витягування людей з-під завалів, палаючих і загазованих будинків та 
споруд; надання постраждалим першої медичної допомоги й евакуацію їх на 
медичні пункти чи в лікувальні установи; збір і виведення (вивезення) населення 
з району лиха (аварії, катастрофи) і зони зараження СДОР. Крім того, вони ор-
ганізовують і проводять необхідні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, 
постачання населення водою, продуктами харчування і предметами першої 
необхідності; організовують охорону матеріальних цінностей. 
Роботи, пов'язані з порятунком людей, проводяться безупинно до повного їх 
завершення. У ході робіт командир і штаб формування контролюють виконання 
поставлених і ставлять додаткові завдання. При необхідності організовують 
маневр силами і засобами, зосереджуючи їх зусилля на досягнення найбільшого 
успіху в порятунку людей. 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Під час виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було проведено 
технічний розрахунок автотранспортного підприємства на 64 автобуси, що 
включає в себе: 
- розрахунок об’ємів робіт за їх видами.  
- визначення виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту 
РС автомобільного транспорту АТП; 
- розрахунок кількості виробничого персоналу, площ приміщень, 
визначення характеристик генерального плану АТП;  
- вибір і обгрунтування методів організації виробництва. 
В результаті даних розрахунків було розроблено та спроектовано 
виробничий корпус, генеральний план підприємства, слюсарно-механічну 
дільницю. Наведено обладнання, що встановлено на даній дільниці. 
Спроектовано пристрій для ремонту гальмівних колодок 
Розраховано систему захисного заземлення. Розроблені правила пожежної 
безпеки.  
Виконання кваліфікаційної роботи бакалавра допомогло набути практичних 
навичок, щодо проектування АТП та краще засвоїти знання, отримані на протязі 
всього навчання. 
 
 
 
 
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ 
 
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи 
бакалавра для студентів спеціальності 274 «Автомобільний транспорт)» всіх 
форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. В. 
Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: 
ЧДТУ, 2022. – 71 с. 
2. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з 
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с. 
3. Андрусенко С.І. Технологічне проектування автотранспортних 
підприємств: Підручник. – К.: „Каравела”, 2009. - 367 с. 
4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: 
організація і управління: Підручник.- К.: Знання - Прес, 2004. - 478 с. 
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: 
Підручник. – К.: Знання, 2003. 
6. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті в 
ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с. 
7. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту 
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник 
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.  
8. ДБН В.2.3-15:2007 “Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів” 
9. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх 
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України, 1998. - 
16 с. 
10. Лудченко О. Л. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів: 
технологія. – Київ: Вища школа, 2007. – 527 с. 
11. Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів. – 
Київ: Либідь, 2006. – 400 с. 
12. Андрусенко С. І. (ред.). Технологічне проектування автотранспортних 
підприємств. – Київ: Каравела, 2009. – 368 с. 
 
 
 
 
13. Правові аспекти охорони праці. – Режим доступу: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – (дата звернення 13.06.2017). 
14. Про охорону праці [Електронний ресурс]: закон України від 
15.07.2021р. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text. – 
(дата звернення 16.06.2022). 
15. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): Навч. посіб. /За 
заг. ред. к.т.н., доц. І.П.Пістуна. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 648 с.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
Додаток А – Виробничий корпус 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток Б – Планування слюсарно-механічної дільниці 
 
 
Додаток В – Генеральний план 
 
 
 
 
Додаток Г – Пристосування для ремонту гальмівних колодок 
 
 
 
 
 
Додаток Д – Специфікація «Пристосування для ремонту гальмівних колодок» 
 
 
 
 
 
Додаток Ж – Принципові схеми систем захисного заземлення
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
