Особливості функціонування платіжних систем в Україні

Кудревич, Микола Вікторович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8363
Title:	Особливості функціонування платіжних систем в Україні
Authors:	Гончаренко, Ірина Георгіївна Кудревич, Микола Вікторович
Keywords:	платіжні системи;міжнародні розрахунки;фінансові технології
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Предметом дослідження є теоретичні основи, регуляторні механізми та пріоритетні напрями розвитку взаємодії банківської системи України та платіжних систем. Об'єктом дослідження є процес функціонування платіжних систем в Україні. Мета кваліфікаційної роботи магістра є встановлення теоретико-методологічних основ організації та особливостей функціонування платіжних систем в Україні. Завданнями роботи є: визначити теоретичні засади функціонування платіжних систем; дослідити суть, значення створення та функціонування платіжних систем; визначити основні елементи та класифікувати міжнародні платіжні системи; провести аналіз сучасного стану організації розрахунків за допомогою платіжних систем в Україні; проаналізувати особливості функціонування міжнародних платіжних систем в Україні; визначити особливості функціонування платіжних систем з розвитком фінансових технологій; визначити шляхи вдосконалення платіжних систем задля їхнього безпечного функціонування; визначити та обґрунтувати перспективи модернізації платіжних систем в сфері електронної комерції. За результатами дослідження сформульовані такі висновки теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. Одержані результати можуть бути використані для більш ефективного функціонування банківської системи України в умовах воєнного стану у векторі забезпечення її фінансової стабільності із використанням інноваційних технологій.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8363
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Кудревич 2023.pdf Restricted Access		1.46 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ 
КAФЕДРA ФІНAНСІВ 
 
 Спеціaльність 
072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa 
тa стрaхувaння,  
освітня прогрaмa «Фінaнси і 
кредит», освітній ступінь «магістр» 
деннa формa нaвчaння, 
2-й курс, групa ФКМ-22. 
 
 
КВAЛІФІКAЦІЙНA РОБОТA МAГІСТРA 
 
нa тему: ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ 
В УКРАЇНІ 
 
 
 
Студента    Кудревич Микола Вікторович     
(підпис) 
 
Нaуковий керівник  професор Гончаренко Ірина Георгіївна    
   (вчене звaння, прізвище, ім’я, по бaтькові)    (підпис) 
 
 
 
 
Роботa допущенa до зaхисту в ЕК 
 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів  
   проф. Гончaренко І. Г.         . 
      
 (вчене звaння, прізвище тa ініціaли) (підпис) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкaси 2023 р. 
2 
 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ  
КAФЕДРA ФІНAНСІВ  
 
Освітній ступінь мaгістр 
Спеціaльність 072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa тa стрaхувaння 
освітня прогрaмa «Фінaнси і кредит» 
 
 
ЗAТВЕРДЖУЮ: 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів 
 
________________ проф. Гончaренко І.Г. 
 
 «_____» ________________20 ___ р. 
 
 
ЗAВДAННЯ 
НA КВAЛІФІКAЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
       Кудревичу Миколі Вікторовичу     
(прізвище, ім’я, по бaтькові) 
1. Темa роботи Особливості функціонування платіжних систем в Україні 
 
Керівник роботи  д.н.держ.упр, проф. Гончаренко Ірина Георгіївна    
(прізвище, ім’я, по бaтькові, нaуковий ступінь, вчене звaння) 
 
зaтверджені нaкaзом вищого нaвчaльного зaклaду від «25» _09_2023 р. № 248/04_______ 
2. Строк подaння студентом роботи «05» _грудня_ 2023 р. 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані у напрямку функціонування 
платіжних систем в Україні, аналітичні та статистичні дані відносно особливостей 
функціонування платіжних систем, підручники, посібники, монографії, статті, Інтернет 
джерела. 
 
4. Зміст розрахунковопояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 
Теоретичні основи функціонування платіжних систем в Україні, Аналітичні підходи до 
функціонування платіжних систем в Україні, Перспективи розвитку платіжних систем в 
Україні. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів) Функції 
платіжних систем, Взаємозв’язок між характером платіжних операцій та типом платіжних 
систем, Структурно-логічна схема побудови платіжної системи, Ключові наслідки впливу 
цифрової економіки на банківську систему, Функціональні можливості різних видів ОДБ 
українських банків, Основні платіжні системи найбільших країн Європи, Кількість транзакцій 
платіжної системи EURO1 з 1999 по 2021р., Обсяги щомісячних і середньодобових транзакцій 
у платіжній системі EURO1 протягом 2016-2021 рр., Показники діяльності (завантаження) 
СЕП, Основні положення Другої Платіжної Директиви, Безготівкові операції з використанням 
платіжних карток, млн шт., Потенційні вигоди від FinTech-інновацій для економіки країни, 
Прогноз розміру ринку платіжних пристроїв США 2020-2028 рр., Кількість власників рахунків 
Neobank у США 2020-2025.,  
3 
 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Гончаренко І.Г., професор 04.09.2023 09.10.2023 
2 Гончаренко І.Г., професор 10.10.2023 11.11.2023 
3 Гончаренко І.Г., професор 12.11.2023 28.11.2023 
 
 
7. Дата видачі завдання «_04_» ___вересня___ 2023 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 попереднього плану кваліфікаційної 04.09.2023 виконано 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел.  
2 30.09.2023 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка  
3 05.10.2023 виконано 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 09.10.2023 виконано 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 07.11.2023 виконано 
Підготовка та написання розрахункового 
7 08.11.2023 виконано 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.2023 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 18.11.2023 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.2023 виконано 
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.2023 виконано 
12 Доопрацювання роботи 23.11.2023 виконано 
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 02.12.2023 виконано 
14 Подання завершеної роботи на кафедру 05.12.2023 виконано 
 
 
Студент     __________________    ____Кудревич М.В._ 
               (підпис)                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    ____Гончаренко І.Г._ 
              (підпис)                                    (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________    ____Настенко І.Г.__ 
(підпис)                                   (прізвище та ініціали) 
4 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 102 сторінок, 11 таблиць, 18 
рисунків, список літератури з 62 найменувань, 2 додатків. 
 
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ 
В УКРАЇНІ 
 
Предметом дослідження є теоретичні основи, регуляторні механізми та 
пріоритетні напрями розвитку взаємодії банківської системи України та 
платіжних систем. 
Об'єктом дослідження є процес функціонування платіжних систем в 
Україні. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра є встановлення теоретико-
методологічних основ організації та особливостей функціонування платіжних 
систем в Україні. 
Завданнями роботи є: 
- визначити теоретичні засади функціонування платіжних систем;  
- дослідити суть, значення створення та функціонування платіжних систем;  
- визначити основні елементи та класифікувати міжнародні платіжні 
системи;  
- провести аналіз сучасного стану організації розрахунків за допомогою 
платіжних систем в Україні;  
- проаналізувати особливості функціонування міжнародних платіжних 
систем в Україні;  
- визначити особливості функціонування платіжних систем з розвитком 
фінансових технологій;  
- визначити шляхи вдосконалення платіжних систем задля їхнього 
безпечного функціонування;  
- визначити та обґрунтувати перспективи модернізації платіжних систем в 
сфері електронної комерції. 
5 
 
За результатами дослідження сформульовані такі висновки 
теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення 
завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. 
Одержані результати можуть бути використані для більш ефективного 
функціонування банківської системи України в умовах воєнного стану у векторі 
забезпечення її фінансової стабільності із використанням інноваційних 
технологій. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2023 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2023 
 
  Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………..……….7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЛАТІЖНИХ 
СИСТЕМ В УКРАЇНІ…....…………………………………………………………...10 
1.1. Суть, значення створення та функціонування платіжних систем……..10 
1.2. Класифікація та основні елементи міжнародних платіжних систем…..16 
1.3. Ризики та можливості розвитку безготівкових розрахунків…………...24 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФУНКЦІОНУВАННЯ 
ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ………………….…………………………....41 
2.1. Аналіз стану платіжних систем в україні в контексті розвитку цифрової 
економіки ……………………………………………………………………………..41 
2.2. Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку FinTech……………..58 
2.3. Стан безготівкових розрахунків в Україні під час війни ………………64 
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ В 
УКРАЇНІ……………………………………………………………………………....70 
3.1 Особливості функціонування та розвитку платіжних систем з розвитком 
фінансових технологій…………………………………………………………….....70 
3.2 Вдосконалення безпечного функціонування міжнародних платіжних 
систем…...……………………………………………………………………………..73 
3.3. Перспективи модернізації платіжних систем в сфері електронної 
комерції………………………………………………………………………………..81 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....87 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..94 
ДОДАТКИ………………………………………………………………...…..100 
7 
 
ВСТУП 
Актуальність проблеми дослідження. У сучасному світі, в реаліях 
пандемії, банківська система країни повинна мати вищі вимоги до безпеки, 
удосконалення віддаленого обслуговування та спрощення здійснення нефізичних 
платежів. Однією з важливих ланок, яка потребує особливої уваги є – платіжні 
системи в країні. Оскільки платіжно-розрахункові системи відіграють провідну 
роль в економіці країни, забезпечивши реалізацію економічних систем грошових 
переказів та виплати за виниклими зобов'язаннями. Як свідчить досвід 
розвинутих країн, раціональна організація, модернізація та цифровізація 
платіжних систем сприяє покращенню валютних відносин, ефективному 
функціонуванню фінансового сектору в цілому, забезпеченню ефективного 
функціонування національної економіки та міжнародному валютному 
вирівнюванню. Цим пояснюється зростання інтересу вітчизняних та зарубіжних 
економістів до розвитку платіжної системи.  
Огляд літератури з теми дослідження. Серед зарубіжних вчених, які 
зробили значний внесок у розвиток теорії та практики організації та 
функціонування платіжних систем, слід відзначити, як Р. Вілсон, Р. Кембелл, Е. 
Доллан, Ж. Перар, П. Роуз, Б. Сміт, Е. Рафаель, К. Шміттгофф та інші. Натомість 
на аспекти розвитку платіжних систем та перспективи їх впровадження в 
банківську практику в Україні велику увагу приділяли вітчизняні науковці, такі 
як О. Береславської, М. Дудченка, О. Вовчак, О. Євнуха, Д. Лук’яненка, Ю. 
Лисенкова, В. Мазуренка, А. Мороза, В. Міщенка, В. Новицького, О. Плотникова, 
М. Олексієнка, С. Пирога, А. Філіпенка, О. Рогача, С. Циганова, С. Якубовського, 
С. Цокола та ін.  
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є встановлення 
теоретико-методологічних основ організації та особливостей функціонування 
платіжних систем в Україні.  
Для досягнення цієї мети ставлять, формулюють і вирішують такі науково-
практичні завдання:  
- визначити теоретичні засади функціонування платіжних систем;  
8 
 
- дослідити суть, значення створення та функціонування платіжних систем;  
- визначити основні елементи та класифікувати міжнародні платіжні 
системи;  
- провести аналіз сучасного стану організації розрахунків за допомогою 
платіжних систем в Україні;  
- проаналізувати особливості функціонування міжнародних платіжних 
систем в Україні;  
- визначити особливості функціонування платіжних систем з розвитком 
фінансових технологій;  
- визначити шляхи вдосконалення платіжних систем задля їхнього 
безпечного функціонування;  
- визначити та обґрунтувати перспективи модернізації платіжних систем в 
сфері електронної комерції.  
Об’єктом дослідження є процес функціонування платіжних систем в 
Україні.  
Предметом дослідження є теоретичні основи, регуляторні механізми та 
пріоритетні напрями розвитку взаємодії банківської системи України та 
платіжних систем.  
Методи дослідження. У процесі написання магістерської роботи були 
використанні такі методи дослідження: теоретичні – аналіз наукової літератури з 
проблеми дослідження, систематизація, класифікація, узагальнення та синтез; 
порівняння та систематизація, спостереження; графічний метод – для наочного 
представлення результатів аналізу. 
Інформаційна база роботи. Теоретико-методологічну основу наукової 
роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених та спеціалістів 
з питань теорії організації та функціонування платіжних систем; статистичні дані 
Національного банку України; аналітичні матеріали Європейського центрального 
банку та Національного банку України.  
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному 
обґрунтуванні і практичному вирішенні комплексу питань, пов’язаних з 
9 
 
функціонуванням платіжні системи в умовах розвитку цифрових технологій. У 
процесі дослідження були отримані такі наукові результати:  
- розкрито суть, значення створення та функціонування платіжних систем, а 
також визначено основні елементи платіжних систем; Особливості 
функціонування платіжних систем з розвитком фінансових технологій; 
- проведено аналіз організації платіжних систем в Україні та окреслено 
особливості функціонування міжнародних платіжних систем з розвитком 
фінансових технологій;  
- проведено комплексне дослідження щодо перспектив розвитку платіжних 
систем, ґрунтуюсь на аналізі сучасного стану даної сфери та світовому досвіді 
провідних країн. А також вказані перспективи розвитку платіжних технологій в 
банківській сфері України.  
Практичне значення роботи полягає у тому, що проведене дослідження 
сучасного стану та перспектив розвитку діяльності платіжних систем дозволяє 
розробити рекомендації щодо напрямків майбутніх досліджень та розробок в 
банківській сфері України та світу.  
Структура роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, 
трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний 
обсяг магістерської роботи становить 102 сторінок.  
 
10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЛАТІЖНИХ 
СИСТЕМ В УКРАЇНІ 
 
1.1. Суть, значення створення та функціонування платіжних систем 
 
Платіжні системи є однією з ключових частин сучасних грошових систем. 
Вони повністю замінюють використання готівки під час здійснення внутрішніх та 
міжнародних платежів. Сьогодні платіжні системи розвиваються дуже швидко та 
вже існує досить багато цифрових технологій, які широко використовують у 
всьому світі. Так як банківські установи вже втратили монополію в сфері 
розрахунків, можна використовувати ще й зручні мобільні додатки, такі як Apple 
Pay, Google Pay або інші програми на смартфоні, а для міжнародних грошових 
переказів можна використовувати міжнародні платіжні системи, такі як Swift або 
Western Union. 
Платіжні системи важливі ще й тим, що вони економлять використання 
реальних ресурсів на транспортування коштів, спрощують ведення операцій та 
економлять як трудові ресурси, так і час на їхнє проведення. Крім того, наявність 
більш дешевих платіжних послуг зменшує відносні витрати на товари, вироблені 
у віддалених ринкових центрах, і тим самим це полегшує торгівлю та заохочує 
більшу регіональну спеціалізацію [11, с. 7]. 
Щодо сутності терміну «платіжна система», варто перш за все розібратися з 
поняттям «платіж», адже він за своїм походженням є значно давнішим. Так 
Великий тлумачний словник української мови визначає «платіж» як виплату 
грошей, як розрахунок за що-небудь придбане, використане і таке інше [36, с. 
920]. У словнику сучасних економічних термінів «платіж» тлумачать, в 
буквальному сенсі цього слова, як сплату грошової суми, внесення грошей 
однією особою іншій особі [28, с. 269]. Економічний словник за ред. Завадського 
наводить таке визначення терміну «платіж» – від англ. payment – надходження 
ліквідних коштів (наявних грошей та безготівкових вкладів) [2, с. 233]. 
11 
 
У кожній економіці велика кількість операцій відбувається щодня за 
ініціативою широкого кола економічних суб'єктів. Усі операції, незалежно від 
того, включають вони придбання товарів, фінансових активів чи послуг (і за 
умови, що вони не передбачають бартер), мають два складові компоненти: 
надання товару чи послуги та переказ коштів - тобто оплата готівкою (з 
використанням банкнот чи монет) або оплата за допомогою коштів на рахунках у 
банках. Таким чином, платіж - це переказ коштів, який виконує зобов’язання 
платника перед одержувачем. Платник - це сторона платіжної операції, яка видає 
платіжне доручення або погоджується на переказ коштів одержувачу платежу. 
Одержувач - або бенефіціар - є кінцевим одержувачем коштів [46]. 
Добре продумана платіжна інфраструктура сприяє нормальному 
функціонуванню ринків та допомагає усунути затримки в торгівлі. Якби вартість 
транзакції перевищувала вигоди, очікувані від торгівлі, послуги, активи та товари 
могли б навіть не обмінюватися. Наявність надійних та безпечних механізмів 
платежів для переказу коштів є обов’язковою умовою для більшості економічних 
взаємодій, тобто без платежів не було торгівлі. 
Серед всіх визначень варто виділити дуже важливу спільну деталь – це 
присутність грошей не залежно від їхньої форми, в тому числі й в готівковій. 
Адже все частіше є поширеним помилкове твердження, що платіжні системи 
ототожнюються з системами безготівкових розрахунків. Хоча внаслідок еволюції 
грошей, їхніх форм та платіжних систем безготівкові розрахунки поступово 
витісняють з грошового обігу готівкові, готівкові платежі все ще залишаються 
невід’ємною складовою платіжної системи в широкому понятті. 
Платіжна система це одна з найскладніших економічних підсистем, що 
породжує досить різні визначення цього терміну в науковій літературі. Фредерік 
Мишкін навів найбільш вичерпне визначення платіжної системи, він зазначив, 
що платіжна система – це система яка визначає спосіб проведення ділових 
операцій в економіці та яка абсолютно не залежить від форми грошей в якій вони 
перебувають в певний час [26, с. 153]. 
12 
 
Розгляд платіжної системи як «механізму переказу коштів від однієї особи 
іншій за законами, правилами та стандартами, що визначають права, обов’язки та 
відповідальність учасників», запропонований М. Образцовим [6, с. 118]. 
З поширенням дистанційних розрахунків і безготівкових розрахунків 
виникає потреба в посереднику для перерахування депозиту або запиту на 
повернення коштів. Ці функції здійснюють комерційні банки. Після того, як 
банки зайняли нішу в процесинговому ланцюжку між покупцем і продавцем, 
банки пропонують нові форми та види обробки відповідно до вимог платників і 
покупців, що супроводжується розробкою відповідних нормативних актів. В 
загальному, платіжна система являє собою «сукупність правил, установ та 
технічних механізмів для переказу коштів» [37, с. 34]. 
В досить поширеному тлумаченні під платіжною системою зазвичай 
розуміють систему механізмів, які використовують для перерахування грошових 
коштів між інститутами та для регуляції платіжних зобов’язань між ними. 
Платіжна система є спеціалізованим елементом фактично для всіх економічних 
операцій у сучасній ринковій економіці. Тобто його вважають елементом, який 
безпосередньо бере участь у передачі грошових коштів в обмін на послуги, товар 
або фінансовий актив [20, с. 15-17]. 
На думку В. Д. Лагутіна платіжна система – це система банківських 
механізмів, які використовуються для переказу грошових коштів між суб'єктами 
господарювання [22, c. 45]. 
Провівши аналіз даних представлених у роботах А. Вавилова [49] та О. 
Махаєвої [19], слід зазначити, що платіжна система більшості розвинених країн 
складається з кількох окремих і досить незалежних систем, кожна з яких 
відповідає вимогам певної сфери в обігу платежів, але не конкурує одна з одною, 
а навпаки, доповнює одна одну. 
Зарубіжні фахівці досить часто тлумачать платіжну систему як «сукупність 
коштів, які необхідні для дотримання зобов’язань, які виникають в процесі 
ведення економічної діяльності» [8, c. 120]. 
13 
 
Одним із найвідоміших визначень платіжної системи є визначення 
Комітету з платіжних систем та систем розрахунків Банку міжнародних 
розрахунків, який вказує, що «платіжна система – це система, яка складається з 
набору інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем 
переказу коштів, які забезпечують обіг коштів» [24]. 
У тому ж контексті суть платіжної системи пояснюють в Європейському 
центральному банку та в працях економістів Євроти. Так представник ЄЦБ Т. 
Коккола вважає, що платіжна система становить повний набір інструментів, 
посередників, правил, процедур, процесів та систем міжбанківського переказу 
коштів, що спрощують грошовий обіг у країні чи валютній зоні [46]. 
Аналізуючи такі тлумачення терміну «платіжна система», можна зробити 
висновок, що їх автори переважно спираються на традиційне марксистське 
розуміння природи функцій грошей, зокрема такої функції, як засіб платежу, що 
означає повернення грошей у борг. і не створюючи цінності [40, с. 34]. Виходячи 
з функції грошей як засобу платежу, ми фактично бачимо, що готівкові 
розрахунки та готівка в обігу більше не потрібні, оскільки переважна більшість 
облігацій формується та погашається безготівковим способом. 
Однак американські вчені К. Бенсон, С. Лофтеснес та Р. Джонс, 
досліджуючи платіжні системи Сполучених Штатів Америки, поряд з 
картковими, чековими, міжбанківськими, кліринговими (Automated Clearing 
House) системами, справедливо виокремлюють готівкову платіжну систему [7, с. 
7], адже, з одного боку, готівка, виконуючи функції грошей, одночасно виступає 
платіжним засобом, а з іншого – в платіжній системі головне місце займає 
платіж, а не інструмент здійснення платежу. 
Платіжна система повинна мати міцне правове підґрунтя. Це включає 
закони, стандарти, правила та процедури, встановлені законодавцями, судами, 
регуляторами, системними операторами та регуляторами центрального банку 
країни. У Законі «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» зазначено, 
що платіжна система — це платіжна організація, учасники платіжної системи та 
сукупність відносин, що виникають між ними при переказі грошей. 
14 
 
Обов’язковою функцією платіжної системи є здійснення грошових 
переказів [33, 1.29]. 
Банки, клірингові установи та інші установи фінансових послуг мають 
право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних 
систем лише після отримання відповідного погодження з Національним банком 
України. 
Порядок отримання цього погодження визначається Національним банком 
України. Рішення про надання чи відмову у видачі дозволу приймається 
Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання 
належним чином оформленої заяви від установи [33, 12.1]. 
В сучасних умовах основними завданнями створення та функціонування 
платіжних систем є [42.1, с. 258]: 
- забезпечення стійкості обігу коштів та стабільності національної грошової 
одиниці на основі реалізації функції грошей; 
- забезпечення суб'єктів ринку платіжними інструментами та платіжними 
засобами в необхідному обсязі та структурі; 
- точність та своєчасність здійснення всіх платежів та розрахунків; 
- забезпечення надійності функціонування розрахункових та платіжних 
механізмів; 
- сприяння постійному розвитку національної економіки. 
«Здійснення переказу коштів є неодмінною функцією, яку повинна 
виконувати платіжна система» [9]. 
Одним з головних завдань, яке необхідно вирішити при утворенні 
платіжної системи є – розробка та дотримання загальних правил обслуговування 
карток, що містяться в платіжній системі, а також виставлення рахунків і 
платежів. Ці правила стосуються технічних аспектів операцій з платіжними 
картками – процедур авторизації, стандартних даних, специфікацій 
використовуваних пристроїв; та фінансової сторони обслуговування платіжних 
карток; порядку розрахунків з комерційними та сервісними компаніями, які 
15 
 
входять до приймаючої мережі, тарифи, тарифи, правила взаєморозрахунків 
між банками та інші. 
Виділяють сім основних вимог, яких повинні дотримуватися платіжні 
системи [8]: 
- оперативність виконання переказів; 
- ефективність функціонування; 
- економічна вигідність; 
- безпека функціонування для користувачів; 
- зручність у використанні для користувачів; 
- надійність функціонування; 
- виконання потреб оптимізації поцесів. 
Розглядаючи особливості роботи платіжних систем, важливо переконатися, 
що їх функції є похідними і, в першу чергу залежать від мети їх створення. Отже, 
платіжні системи національного характеру мають ряд відмінностей від 
міжнародних платіжних систем, що, у свою чергу, можна пояснити рівнем, на 
якому вони працюють. 
Для кращого розуміння всі функції платіжної системи розділені на кілька 
категорій (рис.1.1). 
Слід зазначити, що функціями мобільності та універсальності означають 
своєчасне здійснення міжбанківських, міжфілійних та міжнародних розрахунків, 
що сприятиме мінімізації витрат, необхідних для їх здійснення. 
Як зазначає в своїй праці В.П. Страхарчук [38, с. 31], ефективна платіжна 
система, що передбачає визначені права й обов'язки користувача, має зменшити 
фінансовий ризик. Тобто передбачається, що правила роботи платіжної системи 
мають бути доопрацьовані таким чином, щоб вони самі спонукали учасників цієї 
системи мінімізувати ризики. Однак слід також мати на увазі, що в певний 
момент може виникнути невідповідність між витратами на імплементацію певних 
нормативних актів та очікуваною втратою ризику. 
16 
 
 
Рис 1.1 Функції платіжних систем [20, с. 45] 
 
В такому розумінні, платіжну систему слід розглядати як систему 
механізмів, які призначені для переказу грошових коштів між суб’єктами 
господарювання з метою розрахунку за зобов’язаннями, якщо такі є наявні. 
Натомість визначальними характеристиками будь-якої платіжної системи є 
транспортування інформації та здійснення платіжних операцій. 
Отже, провідна роль платіжної системи в сучасній економіці обумовлена її 
особливим статусом як невід’ємного елементу фінансової інфраструктури, 
інструменту ефективного управління економікою, засобу підвищення 
економічної ефективності та зменшення ризиків. 
 
 
1.2. Класифікація та основні елементи міжнародних платіжних систем 
 
Економічна природа міжнародної платіжної системи полягає у 
використанні цілого ряду інструментів і методів, які застосовуються в економіці 
17 
 
для переказу грошей, розрахунків і погашення боргів між учасниками 
економічного циклу, а також наявності інфраструктури, яка могла забезпечувати 
виконання поставлених завдань. 
Щоб краще зрозуміти особливості роботи платіжних систем, як 
вітчизняним, так і зарубіжним науковцям варто ознайомитися з роботою з 
класифікації платіжних систем. Це також дозволить більш об’єктивно 
проаналізувати стан розрахунків за допомогою міжнародних платіжних систем в 
Україні. 
Проаналізувавши роботи А. Вавилова [18] та В. Харченко, О. Калмикова 
[38], можна зійтися у тому, що платіжні системи більшості розвинутих країн 
складаються з декількох самостійних систем, де кожна складова задовольняє 
певні потреби конкретної платіжної сфери. Такі складові системи можна 
класифікувати за різними ознаками, властивостями та характеристиками, але 
варто окремо виділити платіжні системи в залежності від їхньої ролі при 
здійсненні платіжних операцій на певних грошових ринках. 
Для певних типів ринків та платіжних операцій характерні відповідні 
платіжні системи, класифікація яких наведена на рис. 1.2. 
Виходячи з цього, системи міжбанківських розрахунків призначені напряму 
для проведення платіжних операцій між банківськими установами. Такі операції 
виникають коли один банк мусить виконати платіж їхнього клієнта або власника 
зобов’язання перед іншим банком. Для здійснення таких транзакцій 
використовують одну з систем електронних міжбанківських розрахунків. Перш за 
все та найголовніше, ця система виконує транспортування документів між 
банком платника та банком отримувача. 
Натомість міжбанківські платіжні системи працюють лише для здійснення 
платежів між установами, що належать до однієї групи, тобто між банківськими 
установами. Ці розрахунки здійснюються через систему кореспондентських 
рахунків у центральному банку, який виконує функції «банку банків», тобто 
переважно в Центральному Банку. У такій структурі також може бути створений 
єдиний центр клірингу та розрахунків. 
18 
 
 
Рис. 1.2 Взаємозв’язок між характером платіжних операцій та типом 
платіжних систем [1]. 
 
Натомість внутрішньобанківські платіжні системи функціонують лише для 
проведення платежів між установами, які входять до однієї групи, тобто між 
банківськими установами. Такі розрахунки здійснюються через систему 
кореспондентських рахунків у центральній установі, яка  виконує функції «банку 
банків», тобто переважно в Центральному Банку. Всередині такої структури 
може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків. 
Наразі назва системи «клієнт-банк» вже дещо застаріла, бо на ринку 
з’явилося достатньо багато небанківських фінансових установ, котрі можуть 
виконувати платіжні операції на базі сучасних технологій на рівні з банками. 
Тому, поставивши банківські та небанківські установи в одну категорію варто 
змінити  назву на систему «клієнт-установа». Такі операції можуть здійснюватися 
у відділеннях установи або ж дистанційно, самостійно користувачем або 
автоматично згідно з підпискою. 
У розвинених країнах світу найбільш широко поширені системи масових 
платежів з використанням пластикових карток. В таких системах залучені 
«електронні гаманці», дебетні та кредитні картки. 
19 
 
Хоча історично будучи суспільством, орієнтованим на готівку, користувачі 
в Україні поступово стають більш комфортними з новими технологіями та 
впевненими у своїй безпеці. Тому прогнозується зростання національного ринку 
електронної комерції. 
Щодо вітчизняних вчених, то відомо багато праць та досліджень 
різноманітних платіжних систем, але проблемою є їхня актуальність. Разом зі 
зникненням або застарілістю тих чи інших платіжних систем, втрачалася 
актуальність досліджень науковців. Хоча їхня історична цінність залишається у 
вигляді багатосторонніх поглядів вчених на схожі поняття, що своєю чергою 
стало фундаментом для багатьох сучасних доробків. 
Варто звернути увагу на роботу Т. Адабашева, який пропонує розподіляти 
платіжні системи за юридичними критеріями, такими як [21]: 
1) місцезнаходження платіжної організації та територія функціонування 
платіжних систем; 
2) правові відносини з державою платіжної організації, яка створює 
платіжну систему та здійснює її управління; 
3) тип фінансової установи, що є платіжною організацією платіжної 
системи. 
В законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 
також чітко визначено види платіжних систем залежно від сфери діяльності. 
Внутрішньодержавна або національна платіжна система - платіжна 
система, де платіжна організація є резидентом та яка здійснює грошові перекази 
виключно в межах України. 
Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна 
організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює 
своюдіяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення 
переказу грошей з однієї країни в іншу [33, 1.29]. 
Натомість В. Лук’янов для типізації платіжних систем використовує такий 
критерій, як форма власності. На його думку, форма власності, на якій базується 
платіжна система, відображає, з одного боку, її правовий статус, а з іншого – 
20 
 
сферу можливого поширення та впливу [53, c. 162]. Це дозволяє нам розрізняти 
державні, приватні та колективні електронні платіжні системи. 
Джон МакГінніс та Кайл Рош розрізняють такі режими для платіжних 
систем: публічно-правовий, приватноправовий та систему децентралізованої 
довіри [55, c. 7–11]. 
У той же час, інші вчені, зокрема Роберт Ф. Стенкі, Кен Окей, Рандал В. 
Сіферс, виділили свою типологію на функціональному критерії. Роберт Ф. Стенкі 
пропонує диференціювати платіжні системи за типом електронного платіжного 
інструменту, який ініціює транзакцію, який є носієм доказу грошової вартості 
[57, c. 78]: 
1) «кредитні» платіжні системи; 
2) «дебітові» платіжні системи; 
3) платіжні системи на основі цифрової (віртуальної) валюти. 
Рандал В. Сіферс та Кен Окей поділяють платіжні системи за обсягом 
коштів та обсягами здійснюваних транзакцій із використанням електронних 
платіжних засобів. Платіжні системи поділяються на дві основні групи: системи 
великих (large-value payment systems) та малих (small-value payment systems) 
операцій [57, c. 78], або так звані гуртові платіжні системи (wholesale payment 
systems) та роздрібні платіжні системи (retail payment systems) [50, c. 702]. 
Наведені вище підходи є ефективними інструментами типології платіжних 
систем, що дають змогу визначити їх характеристики. Однак для того, щоб 
отримати більш чітке уявлення про види електронних платіжних систем та 
врахувати сучасні тенденції їх розвитку, вважаємо, що ці типологічні підходи 
потребують уточнення. 
Платіжний інструмент – це інструмент або набір процедур, що дозволяють 
переказувати кошти від платника до одержувача. Існує безліч різних платіжних 
інструментів, кожен зі своїми особливостями залежно від типу відносин та 
операції між платником та одержувачем. Найбільш поширена відмінність між 
готівковими та безготівковими платіжними інструментами [46]. На цій основі 
детально пояснює структуру платіжної системи польський учений А. Іванчук, 
21 
 
який до елементів платіжної системи відносить: платіжні інструменти для 
переказу грошей в економіку; положення та правові стандарти, що визначають 
принципи функціонування інструментів; механізм платежів та функціонування 
ринку платіжних послуг; установи, що здійснюють управління рахунками та 
опосередковують  платежі (центральні і комерційні банки); суб'єкти, що 
регулюють платіжні доручення [30, с. 38]. 
У своєму більш обмеженому розумінні термін «платіжна система» іноді 
використовується як синонім «система міжбанківських переказів коштів». Однак 
на загальному рівні термін «платіжна система» позначає повний набір 
інструментів, посередників, правил, процедур, процесів та систем як 
міжбанківських, так і небанківських переказів коштів, що полегшують грошовий 
обіг у країні чи валютній зоні. У цьому сенсі платіжна система складається з 
трьох основних складових або процесів [46]: 
1. платіжні інструменти, які є засобом санкціонування та подання 
платежу (тобто засіб, за допомогою якого платник дає дозвіл банку на переказ 
коштів, або засіб, за допомогою якого одержувач дає установі відправника 
інструкції щодо збору коштів з платника); 
2. обробка, яка передбачає обмін платіжними інструкціями, якими 
обмінюються відповідні установи (та рахунки); 
3. засіб розрахунків для відповідних установ (тобто установа платника 
повинна компенсувати установі одержувача або двосторонньо, або через 
рахунки, які дві установи мають в іншого агента з розрахунків). 
 
22 
 
 
Рис 1.3 Структурно-логічна схема побудови платіжної системи [25] 
 
Отже, підсумувавши вищевказане, можна виділити елементи та сутнісні 
блоки платіжної системи (рис. 1.3), а також узагальнити визначення поняття 
«платіжна система». З поміж всього варто виділити три ключових блоки 
структури платіжної системи, а саме: інституціональний блок; економічний блок; 
інфраструктурно-організаційний блоки. 
Найбільш вагомим серед виділених блоків є економічний блок, його суть 
полягає в призначенні платіжної системи, а саме: організацію грошового обороту, 
23 
 
реалізацію платежів за фінансово-господарськими операціями; розвиток 
грошово-кредитної сфери та економіки загалом. 
Метою формування платіжних систем є забезпечення швидких розрахунків 
за фінансово-господарськими операціями, а також надійність та впорядкованість 
безпосередньо самих платежів. Для виконання цих завдань важливим є 
формування інституціонального блоку, тобто того блоку, який передбачає 
зведення формальних і неформальних правил організації платежів і платіжної 
системи. Окрім того, кожна платіжна система повинна бути підкріплена міцною 
правовою основою. Це включає закони, стандарти, правила та процедури, 
встановлені законодавцями, судами, регуляційними органами, системними 
операторами та наглядачами центральних банків. 
Для забезпечення функціонування платіжної системи вагому роль відіграє 
інфраструктурно-організаційний блок, який містить організації, що забезпечують 
реалізацію платежів, випуск платіжних карт та їх обслуговування, а також 
контроль за діяльністю самої платіжної системи. 
Платіжні системи досить сильно опираються на установи, які надають 
послуги платіжних розрахунків, на інструменти, а також на підсистеми, які 
обслуговують послуги з оплати, клірингу та розрахунків (наприклад, системи 
міжбанківських переказів коштів). Існують також ринкові угоди, такі як 
стандарти, конвенції та контракти на виробництво, ціноутворення та 
використання різних платіжних інструментів та послуг, а також домовленості 
щодо консультацій та співпраці в галузі та з іншими зацікавленими сторонами. 
Платіжні інструменти та засоби платежу також належать до елементів 
платіжної системи. В українській фаховій літературі визначення платіжного 
засобу базується на наведеному визначенні Національного банку України, який 
під платіжним інструментом розуміє засіб певної форми на паперовому, 
електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює 
переказ грошей з відповідного рахунка платника [30]. 
Загальною ознакою всіх платіжних інструментів, яка виражає їхню 
природу, є можливість ініціювати розрахункові відносини, але факт наявності або 
24 
 
випуску платіжного засобу сам по собі не означає виконання грошового 
зобов'язання. Наприклад, видача платіжного доручення не означає, що платник 
виконує платіжне зобов’язання щодо одержувача. Для цього необхідно оформити 
платіжне доручення на оплату, щоб банк розпочав переказ у формі платежів 
платіжним дорученням. 
Узагальнивши, «платіжна система» означає повний набір інструментів, 
посередників, правил, процедур, процесів та систем як міжбанківських, так і 
небанківських переказів коштів, які полегшують обіг грошей у країні чи зоні 
валюти. А головною метою формування платіжних систем є забезпечення 
швидких розрахунків за фінансово-господарськими операціями, а також 
надійність та впорядкованість безпосередньо самих платежів. Для виконання цих 
завдань важливим є формування відповідних інституцій, тобто зведення 
формальних і неформальних правил організації платежів і платіжної системи. 
Окрім того, кожна платіжна система повинна бути підкріплена міцною правовою 
основою. 
 
 
1.3. Ризики та можливості розвитку безготівкових розрахунків 
 
Вплив цифрової економіки на перспективи розвитку безготівкових 
розрахунків країни є дуальним: з одного боку – містить сприятливі можливості 
для такого розвитку, з іншого – призводить до появи ризиків та загроз 
функціонуванню та розвитку безготівкових розрахунків. При цьому цей вплив 
можна характеризувати як прямий та опосередкований. 
Огляд Світового банку під назвою «Цифрові дивіденди» [50] наводить 
наступні переваги розвитку цифрової економіки для країни: зростання 
продуктивності праці; зростання конкурентоспроможності компаній; створення 
нових робочих місць; зниження витрат виробництва; подолання бідності та 
соціальної нерівності. 
Натомість впровадження цифрової економіки та електронної комерції, з 
25 
 
точки зору Світового банку, несе собою низку ризиків, серед яких: ризик 
кіберзагроз, пов'язаний із проблемою захисту персональних даних; цифрове 
«рабство», або використання персональних даних мільйонів споживачів для 
управління та / або маніпуляцією їхньою поведінкою; зростання безробіття 
внаслідок зникнення деяких професій і навіть галузей внаслідок подальшого 
поширення інформаційних технологій та продуктів, зокрема крамниць з 
електронними касами, ботів, що обслуговують клієнтів, безпілотних автомобілів 
тощо. Зокрема, певне коло експертів вважають, що банківська система протягом 
найближчих десяти років може зникнути; цифровий «розрив» в освіті внаслідок 
різних умовах доступу до цифрових послуг і продуктів, та, як наслідок, розрив у 
рівні споживання осіб, які знаходяться у одній країні або у різних країнах. 
Інша класифікація ризиків для держави та суспільства, пов’язаних із 
розвитком цифрової економіки, виокремлює наступні ключові групи ризиків [51]: 
ризики суверенітету (проникнення «чужих» ІТ-технологій в усі аспекти життя й 
діяльності країни, що суттєво підвищує її вразливість; створення загроз 
національної кібербезпеці у сфері фінансів, транспортній та енергетичній 
інфраструктурі, соціальний інжиніринг та моделювання); ризики для суспільства 
(роботизація виробництва та сфери послуг збільшує рівень безробіття та 
зникнення окремих професій, що загострює соціальну дисгармонію; збіднення 
людського та кадрового потенціалу); ризики для особистості (комп’ютеризація з 
раннього дитинства призводить до розвитку у дітей «машинного», або 
«кліпового» мислення за рахунок втрати системного мислення; отже, поступово 
відбувається процес втрачання людиною власної індивідуальності; натомість 
розвиток інноваційних проривних ідей, що знаходяться, як правило, на стику 
різних областей знань, вимагає від людини нелінійної логіки). 
Далі розглянемо вплив розвитку цифрової економіки безпосередньо на 
банківську систему через призму «переваги-ризики». 
Рис. 1.4 містить схему, що описує ключові наслідки впливу цифрової 
економіки на банківську систему України порівняно з аналогічними тенденціями, 
що спостерігаються у світі. 
26 
 
 
Регулятори Національний банк Банківські системи Банківська система 
інших країн України інших країн України 
        
підготовка до завершенні виникнення виникнення 
емісії тестування власної «безлюдних» відділень віртуальних «банків 
централізованих цифрової валюти (е- без відділень» 
цифрових валют гривня)     
    поширення поширення 
небанківських установ, небанківських установ, 
забезпечення прискорене 
що виконують окремі що виконують окремі 
фінансової забезпечення 
функції банків функції банків 
інклюзії фінансової інклюзії 
    
    
скорочення кількості скорочення кількості 
підвищення прискорене відділень банків відділень банків 
фінансової підвищення 
грамотності фінансової     
населення грамотності скорочення персоналу скорочення персоналу 
        
нові підрозділи в нові підрозділи в поширення банківської поширення банківської 
структурі структурі регулятора інфраструктури за межі інфраструктури за межі 
регуляторів банків банків 
 
 
Ри с. 1.4. Ключові  наслідки впливу ц ифрової економіки н а банківську систему 
 
В умовах загострення конкуренції з децентралізованими криптовалютами 
центробанки низки країн готуються до емісії власних централізованих цифрових 
валют, що будуть одночасно зручним, швидким, надійним, захищеним і дешевим 
інструментом платежів та заощаджень. Натомість основними ризиками емісії 
центробанками цифрових валют є технологічні ризики, ризики реалізації 
монетарної політики, ризики порушення фінансової стабільності та 
репутаційні. Проте ключовим ризиком емісії цифрових валют вважається 
кіберризик, вартісна оцінка якого за 2021 р. загалом у межах глобальної 
економіки становить близько 600 млрд дол. США, або 0,8 % світового ВВП [52].  
Під впливом розвитку цифрової економіки центробанки багатьох країн 
також зосереджують увагу на забезпеченні фінансової інклюзії, адже, згідно 
даних Світового банку, станом на кінець 2020 р. близько 1,7 млрд дорослих 
людей (31 % населення) не мали банківського рахунку (в Україні їх частка була 
ще вищою і складала 37 % [53]). При цьому понад 100 країн світу вже мають 
розроблену національну стратегію з фінансової інклюзії або вбудовані 
компоненти фінансової інклюзії до інших національних стратегій. Підвищення 
27 
 
рівня фінансової інклюзії формує нові можливості для центробанків та держави 
в цілому, адже залучає до економічної системи всі верстви населення, що 
стимулює економічне зростання шляхом мобілізації заощаджень фізичних осіб, 
подальшого їх інвестування у розвиток економіки, диверсифікацію фінансової 
системи; для провайдерів фінансових послуг (у першу чергу – банків) – за 
рахунок збільшення кількості клієнтів та доходів; для споживачів – внаслідок 
більш зручного та ефективного використання сучасних фінансових послуг, що 
підвищує їх особистий добробут. 
Фінансова інклюзія безпосередньо пов’язана з фінансовою грамотністю 
населення. Тому найкращі практики підвищення фінансової грамотності у 
провідних країнах об’єднуються під егідою міжнародних організацій: Світового 
Банку, ОЕСР, USAID та ін. Згідно з даними Світового банку, 44 країни світу вже 
схвалили стратегії фінансової грамотності, а у 27 країнах такі документи 
перебувають на етапі розробки [52]. При цьому функція підвищення фінансової 
грамотності також переважно належить центральним банкам. 
Зміна структури банківської системи України та характеру діяльності 
регулятора під впливом розвитку цифрової економіки, відповідно до 
загальносвітових тенденцій, проявляється, зокрема, в: 
– успішному завершенні тестування власної цифрової валюти. В межах 
апробації досвіду інших Центробанків протягом 2019-2021 рр. НБУ у пілотному 
режимі впровадив в обіг цифрову е-гривню, що розглядається як альтернатива 
наявним інструментам платежів (готівці, платіжним карткам та електронним 
грошам). Перевагами е-гривні є: простота використання, доступність, 
безпечність (за рахунок гарантій НБУ) та швидкість розрахунків [54]. Натомість 
ключовим ризиком для українських банків від повноцінного впровадження в обіг 
є-гривні є ймовірність поглинання новим продуктом вже існуючих сервісів 
електронних грошей, що емітують комерційні банки, що призведе до втрат вже 
здійснених ними раніше видатків на впровадження цих продуктів за рахунок 
переорієнтації клієнтів на більш надійний інструмент, що пропонуватиме НБУ; 
– прискореному забезпеченні фінансової інклюзії, що є однією зі 
28 
 
стратегічних цілей НБУ. Серед досягнень регулятора у цій сфері, що відображені 
у Звіті НБУ за 2021 р.,  
– – збільшення на третину за рік обсягу операцій з платіжними 
картками та зростання частки безготівкових операцій серед усіх операцій із 
використанням платіжних карток до 45 % [55];  
– активізації зусиль регулятора, спрямованих на підвищення 
фінансової грамотності населення, що є одним із ключових напрямів 
забезпечення фінансової інклюзії. За даними дослідження USAID «Фінансова 
грамотність, фінансова інклюзія та фінансовий добробут в Україні», рівень 
фінансової грамотності населення України становить 11,2 бала з максимальних 
21, що є найнижчим значенням серед 30 країн, які брали участь в опитуванні 
ОЕСР у 2016 р. [56]. Одним із останніх заходів регулятора, спрямованих на 
підвищення фінансової грамотності населення, стала презентація відповідної 
Стратегії НБУ [57], що відбулась 12.06.2019 р.; 
– скороченні кількості працюючих відділень банків, що пов’язане з 
автоматизацією банківських операцій та поширенням онлайн-продажу 
банківських продуктів, що дає банкам можливість оптимізувати мережу та 
скорочувати «традиційний» банківський персонал (касири, операціоністи, 
кредитні інспектори, інкасатори, охоронці тощо); 
– виникненні віртуальних «банків без відділень». Йдеться, зокрема, про 
вихід на ринок банківських послуг наприкінці 2020 р. нової структури 
«Monobank». При цьому дана установа не має ліцензії НБУ на здійснення 
банківської діяльності, звітність «банку» не публікується НБУ, його активи та 
пасиви обліковуються на балансі АТ «Універсал банк». Отже, «Monobank» є 
проектом Інтернет-банкінгу, що складається з мобільного додатку та кредитної 
картки, емітованої АТ «Універсал банк». Клієнти «Monobank» отримують сервіси 
споживчого кредитування, при цьому емісія, обслуговування та перевипуск 
картки у разі втрати безкоштовні. Розрахунки карткою передбачають можливість 
«кешбеку» у розмірі до 20 % в залежності від операції. Користувачам мобільного 
додатку також доступні перекази між фізичними особами, комунальні платежі, 
29 
 
поповнення мобільного рахунку, оплата штрафів, податків, єдиного соціального 
внеску, онлайн-ігор, інші види платежів та підтримка у месенджерах (Viber, 
Telegram, Facebook Messenger);  
– поширенні присутності на українському банківському ринку нових 
суб’єктів, які не є банками, проте виконують «традиційні» функції банків, 
пов’язані з грошовими переказами, продажем валюти та кредитуванням 
(небанківські платіжні системи, що здійснюють переказ коштів: «ГлобалМані», 
«Сіty24», «Укркарт» тощо; мікрофінансові організації, що надають онлайн-
кредити: moneyveo.ua, moneyboom.com.ua, online-groshi.com тощо; сервіси P2P-
кредитування, зокрема, «Позичайко», finhub.ua, taplend.com; сервіси з продажу 
криптовалют: термінали компаній «Tyme» та «ІBox», спеціалізовані криптомати, 
онлайн-обмінні пункти, зокрема, «Біткоїн24», що працює за допомогою «Приват 
24», або інші, онлайн-біржі kuna.io та btc.trade); 
– активному розповсюдженні банківської платіжної інфраструктури 
(банкомати, платіжні та POS-термінали) за межі банків та банківських відділень, 
що актуалізує ризики, пов’язані з фізичною безпекою та кібербезпекою. 
Зміни в операційній складовій банківської діяльності під впливом розвитку 
цифрової економіки формують, зокрема, наступні тенденції зниження частки 
готівкових платежів, розвиток інфраструктури безготівкових розрахунків та 
електронного банкінгу. 
Доктор економічних наук, професор А. А. Олешко виокремлює два 
ключових ризики, пов’язаних із активним розвитком та домінуванням 
безготівкових розрахунків: електронізація грошових транзакцій призведе до 
абсолютного контролю зі сторони фінансових інституцій, у першу чергу, банків 
над економічним і особистим життям фізичних осіб. Наразі банки уже володіють 
майже повною інформацією щодо клієнтів і мають можливості контролювати їхні 
фінансові потоки, наявність та стабільна тенденція зростання кіберризиків, що 
включають хакерські атаки, програмні та апаратні закладки у обладнанні, 
інформаторів, шпигунство, експлуатацію вразливостей застарілого обладнання і 
т. і. [58, с. 340].  
30 
 
У контексті визначення нових можливостей та загроз, що надає банкам 
цифрове середовище доктор економічних наук, професор С. В. Кавун пропонує 
SWOT-аналіз впровадження в українській банківській системі Інтернет-банкінгу 
(рис. 1.5). 
Аналіз наведених на рис. 1.5 сильних та слабких сторін, можливостей та 
загроз, що супроводжують активне впровадження в українській банківській 
системі Інтернет-банкінгу, свідчить, що слабкі сторони та загрози, в основному, 
пов’язані виключно з технічними аспектами проблеми, отже, протягом декількох 
років мають бути, в основному, подолані на тлі все більш активного 
впровадження та поширення Інтернет-банкінгу в Україні. Натомість переваги та 
нові можливості, у першу чергу, пов’язані з економією грошей та часу для 
користувачів, будуть сприяти подальшому поширенню Інтренет-банкінгу. 
Аналіз точок зору різних фахівців на ризики та можливості розвитку 
безготівкових розрахунків та електронного банкінгу для банківської системи 
країни дає змогу зробити наступне узагальнення: використання інструментів 
безготівкових розрахунків та електронного банкінгу надає банкам низку переваг 
та можливостей, зокрема дозволяє розширити перелік та збільшити обсяги 
продажу послуг, отже, суттєво збільшити доходи, а також скоротити операційні 
витрати на перерахунок, експертизу пошкоджених та сумнівних банкнот, 
охорону, інкасацію, оренду та обслуговування приміщень, оптимізувати 
чисельність працівників (відповідно – витрати на заробітну плату). 
До ключових ризиків, пов’язаних із активним розвитком безготівкових 
розрахунків та електронного банкінгу, слід віднести:  
– кіберризики, що включають хакерські атаки, програмні і апаратні 
«закладки» в обладнанні, електронне шпигунство, експлуатацію вразливостей у 
застарілому обладнанні;  
– ризик шахрайства, у першу чергу, з платіжними картками, ризик 
ліквідності, що проявляється у волатильності залишків на пасивних рахунках 
внаслідок кібератак;  
– операційний ризик, що проявляється у перериванні бізнес-процесів за 
31 
 
рахунок помилок персоналу, помилок процесів, технологічних причин, 
внутрішнього і зовнішнього шахрайства, зовнішнього впливу (наприклад, 
припинення електропостачання);  
– стратегічний ризик, що посилюється внаслідок недосконалого плану 
інноваційного розвитку банку, який може призводити до невиправданого 
зростання витрат, що провокує низьку рентабельність або збитковість цифровізаії 
банкінгу;  
– репутаційний ризик, що може бути викликаний негативною 
громадською думкою про банк, що миттєво розповсюджується через електронні 
ЗМІ та / або соціальні мережі та призводить до відпливу клієнтів і пасивів;  
- юридичний ризик, що є наслідком порушень банками нормативно-
правових документів, які регламентують діяльність у сфері електронного 
банкінгу. 
 
 
Сильні сторони Слабкі сторони 
- економія часу - можливі затримки платежів 
- онлайн контроль власного бюджету внаслідок технічних збоїв у роботі 
- мінімізація банківських витрат системи 
- відсутність необхідності фізичної - підвищений ризик крадіжки коштів 
присутності у відділенні - неможливість здійснення деяких 
- економія на банківських комісіях операцій, зокрема, касового 
- доступ до банківських операцій в обслуговування 
режимі 24/7 
 
Можливості Загрози 
- наявність бонусів до базової - можливість зовнішнього втручання у 
депозитної ставки систему 
- шаблони платежів (регулярні - можливість викрадення паролю 
списання) - можливість затримки переказу 
- можливість сплачувати комунальні - можливість помилкової відправки 
рахунки коштів іншому одержувачу 
- самостійна зміна терміну дії 
платіжної карти 
- можливість впровадження 
додаткових перспективних сервісів 
 
Рис. 1.5. SWOT-аналіз впровадження в українській банківській системі 
Інтернет-банкінгу (джерела – [59, с. 173]) 
32 
 
 
Поширення криптовалют. Характеристика криптовалют як принципово 
нового виду грошей обумовлюють докорінну зміну правил гри у бізнесі та 
змінюють принципи взаємодії між банками, підприємствами та фізичними 
особами. Про це, зокрема, йдеться як в українських, так і в іноземних працях. 
Доктор економічних наук, професор О. М. Шаров характеризує 
криптовалюти як різновид електронних або цифрових грошей. На його думку, ані 
біткоін, ані інші криптовалюти не є, за своєю сутністю, валютами – тобто 
грошовими одиницями…біткоін являє собою по суті електронне поєднання 
«складської розписки» та «перевідного векселя». А його «ціна» базується на 
спекулятивній грі, подібній до опціонів на різні індекси…, одного з різновидів 
деривативів [60]. 
Доктор економічних наук, професор Л. О. Примостка пропонує наступне 
визначення поняття «криптовалюта» – особливий вид електронних грошей, 
функціонування якого засноване на децентралізованому механізмі емісії та обігу, 
що в сукупності являють систему інформаційно- технологічних процедур, що 
побудовані на криптографічних методах захисту, регламентують ідентифікацію 
власників та фіксацію факту їх зміни [61, с. 102]. 
Доктор економічних наук, доцент Т. М. Болгар пропонує визначення 
цифрової валюти з точки зору можливості впливу зовнішнього адміністратора на 
здійснення транзакцій: віртуальна (цифрова) валюта, що захищена від підробки, 
адже є зашифрованою інформацією, скопіювати яку технічно неможливо. При 
цьому ключовою особливістю криптовалюти є відсутність внутрішнього чи 
зовнішнього адміністратора. Саме тому банки не можуть впливати на транзакції 
учасників платіжної системи. Загалом це забезпечує незворотність угод [62]. 
На думку О. М. Гребешкової та М. О. Ассонової, криптовалюти – цифрові 
монети, що захищені від підробки, які можливо зберігати в електронних 
гаманцях та переводити між гаманцями [63]. 
Ризики, пов’язані з криптовалютами, на думку Т. М. Болгар, зводяться до 
наступного: відсутність гарантій збереження електронних криптогаманців; 
33 
 
висока волатильність курсу внаслідок специфіки використання; можливість 
негативних дії щодо криптовалют з боку національних регуляторів; ризик 
безповоротної втрати всіх накопичених криптомонет внаслідок втрати паролю до 
електронного криптогаманця або його непрацездатність; ризик падіння 
рентабельності майнінгу криптомонет на обладнанні окремих користувачів 
внаслідок підвищенням рівня складності розрахунків [62]. 
Доктор економічних наук, професор О. М. Шаров виокремлює наступні 
загрози фінансовій безпеці держави, пов’язані з поширенням криптовалют: 
дестабілізація фінансового ринку внаслідок його «схлопування» після того, як 
лопне «фінансова бульбашка» криптовалют; можливість «електронного 
пограбування» аналогічно втратам інвесторів на японській криптовалютній біржі 
Coincheck у січні 2018 р.; використання криптовалют для відмивання брудних 
грошей; пряма кореляція між рівнем тіньової економіки та «захопленням» 
криптовалютами, що опосередковано свідчить про небезпеку зростання частки 
тіньової економіки, що «обслуговується» криптовалютами; можливість 
використання криптовалют для уникнення обмежень валютного контролю, перш 
за усе, стосовно руху капіталу – інакше кажучи, для організації «втечі капіталу» 
за кордон; загрози для екології, оскільки майнінг криптовалют технологічно 
вимагає занадто значних непродуктивних витрат електроенергії; зручна ширма 
для приховування справжніх (досить ймовірно – корупційних) джерел 
походження значних статків; підрив монетарної монополії держави. 
Доктор економічних наук, професор Н. М. Пантєлєєва у цьому контексті 
також вважає, що використання криптовалют підриває монополію Центрального 
банку на емісію грошей і послаблює національну грошову одиницю. Основними 
ризиками та загрозами функціонування криптовалюти в Україні, що 
обумовлюють існуючі обмеження на їх використання, наразі є: використання 
криптовалюти для незаконних операцій, торгівлі наркотичними речовинами, 
зброєю і т. і.; експансія на внутрішній ринок іноземних установ як наслідок 
загострення конкуренції і втрати ринкових позицій українськими фінансовими 
установами, що провокує втрату монетарного суверенітету; втрата державної 
34 
 
монополії на емісію грошей; зменшення сеньйоражу центрального банку; 
зменшення попиту на національну валюту, що обумовлює її знецінення, а, 
можливо, навіть відмову на користь іноземної, та зміну швидкості обігу, що 
ускладнює процес визначення швидкості обігу грошей та здійснення грошово-
кредитного регулювання; неможливість проведення ефективної грошово-
кредитної політики, оскільки істотна частка грошової маси перебуватиме поза 
контролем регулятора; зменшення рівня впливу або усунення фінансових 
посередників тощо. 
До інших проблем, пов’язаних з обігом криптовалют в Україні, слід 
віднести: повну анонімність процесу транзакцій; високий рівень волатильності 
ціни криптовалют; невизначеність об’єктивної цінності криптовалют, що може 
бути виражена в реальних товарах і послугах; протиріччя між емісією та 
реальним попитом на віртуальну валюту; відсутність державного гарантування, 
що унеможливлює безпечне збереження криптовалют; нульова внутрішня 
вартість, яка означає можливість перетворення криптовалюти на фінансову 
бульбашку.  
Б. Кушнірук, оцінюючи ризики та проблемні питання активної експансії 
криптовалют в Україні, також наголошує, що використання криптовалюти в 
розрахунках за товари та послуги автоматично зменшує на той самий обсяг їх 
обслуговування національною валютою [64]. 
Проте доктор економічних наук, професор Б. С. Івасів є прибічником 
протилежної точки зору на небезпеку інфляції як наслідку активного 
розповсюдження електронних грошей, одним із різновидів яких є криптовалюти: 
електронні гроші не збільшують грошову масу, проте збільшується швидкість 
обігу, адже вони виступають як засіб прискорення та забезпечення торговельних 
операцій. Отже, відношення до електронних грошей як до альтернативи 
«звичайних» грошей є некоректним. Їх поява викликана необхідністю 
забезпечення грошових операції через мережу Інтернет у тих випадках, коли 
використання «звичайних» грошей є неможливим. Отже, електронні гроші слід 
розглядати як доповнення до «реальних» грошей або як додатковий інструмент 
35 
 
обслуговування торговельних операцій. Отже, емісія електронних грошей 
скоріше призведе до більшої еластичності та економічності грошового обігу, ніж 
до зростання інфляції [43, с. 159-160]. 
Доктор юридичних наук, професор А. М. Новицький, оцінюючи правові 
аспекти функціонування ринку криптовалют у світі та в Україні в контексті 
забезпечення фінансової безпеки держави, виокремлює наступні ключові ризики 
для держави та банківської системи від активного розповсюдження криптовалют: 
криптовалюта не регулюється законодавством жодної із держав світу. Тобто, 
жодна із держав світу не бере на себе будь-які гарантії щодо забезпечення даної 
криптовалюти; всі відносини, пов’язані із обігом криптовалют, будуються 
виключно на довірі, відсутні системи страхування та гарантування збереження 
таких криптовалют. Відсутні механізми правового оскарження здійснення 
операцій, відміни операцій тощо; відсутні механізми збереження та гарантій 
недоторканності електронних гаманців суб’єктів зазначених фінансових 
операцій; залежність від технологічних та програмних аспектів. Наприклад, 
втрата електронного гаджета, втрата паролю та доступу до електронного гаманця 
призведе до втрати всіх активів; нерівність учасників у майнінгу криптовалют. 
Засновники та перші особи, які почали дані емісійні процеси, мають набагато 
конкурентніші позиції у порівнянні із іншими. Із часом стає все дорожчим 
майнінг одиниці криптовалюти, і це стає економічно невигідним; повна 
анонімність щодо фінансових операцій із криптовалютою суперечить загальному 
принципу банківських відносин («знай свого клієнта»), що дає можливість 
ідентифікувати кожного учасника фінансових відносин; держава не в змозі ні 
яким чином впливати на фінансову стабільність даної валюти (підтримати курс, 
провести додаткову емісію, контролювати відсоток назавжди втрачених активів), 
що може стати причиною втрати державного фінансового суверенітету. 
Аналіз наведених вище точок зору фахівців щодо ризиків, загроз, переваг 
та можливостей використання криптовалют дає змогу узагальнити наступне. 
Перевагами та новими можливостями використання криптовалют є:  
- відсутність залежності надання послуг від робочих (банківських) днів; 
36 
 
повна анонімність;  
- потенційна можливість спрощення та прискорення міжнародних 
розрахунків, у т. ч. з використанням банківської інфраструктури;  
- потенційна можливість отримання банками додаткових доходів за рахунок 
активно-пасивних операцій з використанням криптовалют та комісій за 
посередницькі послуги.  
Ризики, пов’язані з використанням криптовалют, зводяться до наступного:  
– підрив монетарної монополії держави;  
– зменшення сеньйоражу центрального банку;  
– зменшення попиту на національну валюту, що зумовлює її знецінення та 
зміну швидкості обігу, що ускладнює здійснення грошово-кредитного 
регулювання;  
– неможливість проведення ефективної грошово-кредитної політики, 
оскільки істотна частка грошової маси перебуватиме поза контролем регулятора; 
– зменшення рівня впливу або усунення фінансових посередників (у першу 
чергу – банків);  
– дестабілізація фінансового ринку загалом внаслідок падіння ринку 
криптовалют;  
– проникнення на внутрішній ринок іноземних фінансових установ внаслідок 
загострення конкуренції та втрати ринкових позицій національними установами, 
що провокує втрату монетарного суверенітету країни;  
– використання для відмивання «брудних» грошей,  
– «втечі капіталу» за кордон, приховування корупційних джерел походження 
статків, нелегальних транзакцій;  
– анонімність процесу транзакцій;  
– невизначеність об’єктивної цінності криптовалют, що має бути виражена в 
реальних товарах і послугах;  
– протиріччя між емісією та реальним попитом на віртуальну валюту; 
– відсутність державного гарантування, що унеможливлює безпечне 
накопичення криптовалюти;  
37 
 
– нульова внутрішня вартість, що означає можливість перетворення на 
«фінансову бульбашку»;  
– загрози для екології внаслідок непродуктивних витрат електроенергії; 
висока волатильність курсу;  
– відсутність гарантій збереження електронних криптогаманців (ризик втрати 
коштів внаслідок втрати паролю до електронного криптогаманця або його 
непрацездатності);  
– можливість репресивних дій з боку регуляторів; падіння рентабельності 
майнінгу; можливість «електронного пограбування». 
Розвиток електронних кредитних платформ. Одним із найбільш 
небезпечних для банків напрямів розвитку цифрової економіки є активний 
розвиток електронних кредитних платформ, що потенційно може призвести до 
зникнення банківської системи в «класичному» вигляді. Йдеться про компанії, які 
замість банків визначають платоспроможність особи або підприємства, після 
чого знаходиться інвестор, який бажає виділити кошти для кредитування. Ця 
форма кредитних відносин у перспективі в змозі витіснити банки з кредитного 
ринку, залишивши їх без процентних доходів, що наразі складають левову частку 
(близько 70-80 %) валових доходів банківської системи, та відібравши частку 
грошових потоків, що формують банківські активи та пасиви. 
Серед переваг та можливостей, що отримують банки, які беруть участь у 
просуванні P2P-платформ: відсутність ризику ліквідності, адже банк не 
використовує для кредитування ані власні кошти, ні залучені пасиви; відсутність 
ризику неповернення позики; можливість отримання додаткового доходу у 
вигляді комісій; отримання доступу до додаткової бази клієнтів і можливість 
продавати їм додаткові послуги [65]. Основними ризиками, що стоять на 
перешкоді розвитку P2P-кредитування в Україні, є: платформи P2P- 
кредитування, що функціонують за участі банків, базуються на внутрішніх 
правилах самих банків, але не регулюються НБУ та Законом України «Про банки 
і банківську діяльність»; відсутнє законодавче регулювання відповідальності 
посередників, отже, не захищені права особи, що у цій схемі є кредитором; 
38 
 
вклади також не гарантуються ФГВФОУ, що збільшує ризик втрати коштів; 
операції P2P-кредитування не підлягають звітності перед НБУ, отже регулятор не 
має можливості моніторити, аналізувати та регулювати ці операції. Натомість 
НБУ серед ризиків цього напряму кредитування виділяє такі: кредитування 
позичальників, кредитний ризик яких визначається політикою банків та не 
регулюється НБУ; низький рівень обізнаності населення щодо можливих втрат; 
можливість кредитування пов’язаних осіб; невідображення цих операцій у 
звітності банків. 
Вразливість цифрової інфраструктури, що використовують банки є одним 
із основних ризиків безготівкових розрахунків. На сьогодні в Україні відсутній 
стандартизований програмний продукт під умовною назвою «Операційний день 
банку». Отже, кожна установа використовує ті програмні модулі, що підходять 
даному конкретному банку за ціною та функціоналом. Велика кількість платформ 
та різні види програмного забезпечення призводить як до проблем, що 
ускладнюють злиття та поглинання банків, так і до підвищеної вразливості банків 
до дій зловмисників, хакерських атак, крадіжок персональних даних, 
розповсюдження комп’ютерних вірусів тощо. 
Для задоволення виробничих вимог фронт-офісу (підрозділів, що 
безпосередньо продають банківські продукти), бек-офісу, відділень 
використовують так звані АБС (автоматизовані банківські системи), що мають 
вигляд різноманітного ПЗ, зокрема різні варіанти системи ОДБ, системи 
скорингу, аналітичні системи, системи ERP (Enterprise Resource Planning, або 
«планування ресурсів підприємства»), системи CRM (Customer Relationship 
Management, або «системи взаємодії з клієнтами»), системи збереження даних 
тощо. 
У фаховій літературі виділяються три види українських банків з точки зору 
особливостей використання інформаційних технологій [61, с. 163-164]: 
Більшість українських банків як основну інформаційну платформу 
використовує програмне забезпечення українських розробників: системи АБС Б2 
(CS Ltd), АБС SCROOGE (Lime Systems), SRBank (Soft Review), АБС Profix (ТОВ 
39 
 
«Компанія ПроФИКС»), АБС «БАРС Millennium» («УНІТІ- БАРС»), АБС «БИС 
ГРАНТ» (СНВФ «АРГУС»). 
Невелика кількість банків (переважно з іноземним капіталом) 
використовують ПЗ, розроблене іноземними фахівцями (системи Equation, Midas, 
FlexCube, Temenos тощо). Незначна кількість банків (переважно дрібних) 
використовує власні розробки, які підтримуються штатними системними 
адміністраторами. Проте практично всі банки використовують декілька 
програмних комплексів одночасно. 
Всі обліково-операційні види робіт банку здійснюються у системі 
«Операційний день банку», або скорочено ОДБ. Система ОДБ інформаційно та 
функціонально пов’язана з усіма іншими підсистемами банку. Ключовими 
функціями ОДБ є обробка платіжних документів. У цій системі можуть 
оброблятись платіжні доручення, створюватись інформаційні повідомлення, 
інформаційні та дебетові запити. При цьому основними первинними 
документами є платіжні та касові документи. 
Таблиця 1.3 містить порівняння функціональних можливостей різних ОДБ 
українських банків. Дані, наведені в табл. 1.3, підтверджують попередню тезу про 
суттєву різноманітність платформ та програмного забезпечення українських 
банків, що виконують ідентичні функції, що призводить до підвищеної 
вразливості банків до дій зловмисників, хакерських атак, крадіжок персональних 
даних, розповсюдження комп’ютерних вірусів тощо, адже унеможливлює 
створення будь-якого універсального «захисту» для банків. 
Таблиця 1.1 ‒ Функціональні можливості різних видів ОДБ українських банків 
 
Назва АБС Підтримка Підтримка Підтримка функцій для 
статистичної управлінської оперативної діяльності 
(регламентної) (аналітичної) звітності банку 
звітності 
Б 2 + + + 
SRBank + + + 
Scrooge + + + 
Profix + + + 
Бис Грант + + + 
БАРС Millenium + + + 
Джерело: складено автором з використанням даних [61, с. 164] 
40 
 
 
Підсумовуючи, слід зазначити, що вплив цифрової економіки на 
перспективи розвитку безготівкових розрахунків країни проявляється, зокрема, у 
появі широкого кола нових можливостей для такого розвитку, з іншого боку, несе 
собою велику кількість принципово нових ризиків і загроз, з якими банківські 
установи не стикаються під час здійснення «класичних» банківських операцій, 
що є передумовою формування механізму забезпечення банківської безпеки в 
умовах розвитку цифрової економіки. 
 
41 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФУНКЦІОНУВАННЯ 
ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ 
 
2.1 Аналіз стану платіжних систем в україні в контексті розвитку 
цифрової економіки  
 
Актуальний стан розвитку світу визначається безперервним поглибленням 
інтеграційних процесів у політичному, економічному та культурному житті в усіх 
країнах. Широкого застосування набуло поняття «глобалізація», що узагальнено 
можна охарактеризувати як процес інтернаціоналізації економік, впливу 
зовнішніх факторів на їхній розвиток, а також світову інтеграцію 
транснаціональних компаній та їхнього капіталу. 
Наслідком економічної інтеграції є процеси, що відбуваються в 
національних економічних системах через їх розширення та поетапне об’єднання 
в одну унікальну метасистему в рамках уже існуючих економічних, 
інтеграційних та інтернаціональних груп. Відповідно до загальновживаного 
розуміння цей процес являє собою поетапне відтворення зони вільної торгівлі, 
спільного ринку, а також має на меті створити союзи: митний, політичний, 
валютний та економічний. 
Процеси економічної та валютної інтеграції в Європейському Союзі 
відбувалися синхронно, адже спільний економічний простір із різними валютами 
функціонувати не може. Європейську валютну систему (ЄВС) було створено 
після поетапної багаторічної європейської валютної, фінансової інтеграції, яка 
розпочалася ще після ІІ-ї Світової. Він став заключною фазою 
західноєвропейського інтеграційного процесу. 
В актуальних світових тенденціях створюються нові вимоги щодо 
існування, розвитку економіки та її подальшої глобалізації й цифровізації. Без 
сумніву, у зазначеному процесі велику вагу мають платіжні системи та стан 
їхнього розвитку. Від моменту здобуття незалежності Україна зацікавлена в 
ефективному застосуванні європейського досвіду в платіжній сфері, де на 
42 
 
сьогодні існує спільне платіжне середовище. 
Найбільш вдалим прикладом правового регулювання платіжних систем 
виступає Європейський Союз, тому доречно виокремити найсуттєвіші стадії 
еволюції платіжних систем країн зазначеного співтовариства. 2007 року зі 
створення Єдиної зони платежів у євро (SEPA, Single Euro Payments Area) було 
започатковано етап уніфікації платіжних систем, який мав на меті ліквідувати 
різницю внутрішніх та зовнішніх платежів у євро, що в свою чергу повинно 
прискорити обробку грошових операцій. Етап запровадження SEPA було 
остаточно завершено 2014 року. 
У Європейському Союзі з моменту введення євро в безготівковий оборот 
1999 року та готівкових знаків 2001 року почали не тільки зростати обсяги 
платежів і розрахунків, але й створюватися внутрішньосоюзні платіжні системи 
валових та роздрібних платежів і розрахунків із метою надання сервісів щодо 
переказів та фінансових операцій і між країнами Європейського Союзу, і між 
іншими країнами. 
Стабільна та захищена банківська платіжна інфраструктура на додаток до її 
ефективного функціонування є підставою не лише до зменшення витрат на обмін 
товарами та послугами, а й також до збільшення надійності фінансового сектора 
та збільшення можливостей щодо доступу до зазначених послуг. З огляду на 
зростаюче значення банківських і небанківських платіжних систем, існує 
необхідність у їх регулюванні не лише зі сторони центральних банків, а й 
спеціалізованими міжнародними організаціями. Значне збільшення кількості й 
обсягів фінансових розрахунків стало підставою для зростання важливості 
платіжних систем. 
У платіжну систему зони євро входять платіжні системи країн, що 
використовують єдину європейську валюту як національну грошову одиницю. 
Для початку вони були створені з метою функціонування в умовах кожної 
окремої європейської країни. Ці платіжні системи вагомо відрізнялися одна від 
одної та не відповідали тим вимогам, які висувалися при запровадженні єдиної 
валюти. Виходячи із зазначеного, сформувалась необхідність забезпечення 
43 
 
створення необхідних умов і впровадження актуальних механізмів для 
безперешкодного та швидкого переміщення грошових коштів Єврозони. 
У найбільших європейських країнах функціонують такі платіжні системи 
(Табл. 1). 
Фінансова інфраструктура Європейського Союзу відчутно змінилася до 
початку введення в обіг євро і наразі продовжує вдосконалюватися, оскільки 
новітні технології постійно розвиваються, а європейська й світова економіки все 
більше набувають ознак цифрової. 
 
Таблиця 2.1. – Основні платіжні системи найбільших країн Європи 
 
 
Платіжна система TARGET створювалася з метою здійснення 
розрахунків між комерційними, а також центральними банками Єврозони, вона є 
однією з найбільших у Євросоюзі. Система обробляє великі за сумою платежі в 
євро, що є пов’язаними операційно з європейською системою центральних 
банків, а також регулює денне сальдо систем розрахунків на нетто-основі. Через 
цю систему проходять клієнтські, міжбанківські платежі й розрахунки на основі 
угод на фінансовому ринку, здійснюються валютообмінні операції. 
Подібно до системи TARGET платіжна система EURO1 діє, 
використовуючи технічну платформу SWIFT, і дає можливість європейським 
банкам здійснювати платежі й нетто-розрахунки (розрахунки на чистій основі, 
44 
 
netting), що відбуваються протягом дня і де остаточні розрахунки виконуються 
через відкриті рахунки в Європейському центральному банку (ЄЦБ) наприкінці 
дня [5, 6, 13, 32 ]. 
Платіжна система EURO1 призначена для переказу великих за сумою 
платежів, переказів у євро між комерційними банками, що мають реєстрацію або 
філію в Європейському Союзі [6]. Загальна кількість транзакцій платіжної 
системи EURO1 від початку функціонування до 2021 року показана на Рис. 2.1. 
 
Рис. 2.1. Кількість транзакцій платіжної системи EURO1 з 1999 по 2021р. 
 
Аналізуючи Рис. 2.1 можемо відзначити, що з моменту початку діяльності 
платіжної системи EURO1 і до 2021 року бачимо суттєве, майже в 3,5 рази, 
зростання кількості платежів. До 2008 року відбувалося поступове їх зростання, і 
цього ж року був зафіксований максимум, а саме 64,196 млн шт. Фінансова криза 
2008 року призвела до того, що кількість платежів почала падати, і варто 
відзначити, що за останні роки таких результатів, як 2008 року, не вдалося 
досягти. Так, від початку кризи в платіжній системі EURO1 відбулося зменшення 
кількості транзакцій 2017 року порівняно з докризовим періодом на 17 %. У 
2016-2017 роках спостерігалася приблизно однакова кількість платежів у межах 
53 млн шт. Якщо до 2017 року включно відбувався відтік платежів, то протягом 
наступних 2018-2021 років цей відтік припинився й почалася поступова 
стабілізація та нарощення кількості й об’єму платежів у платіжній системі: 2021 
року кількість таких транзакцій зросла порівняно з 2017 роком на 18,3 % і склала 
62,77 млн шт. 
45 
 
Протягом чотирьох років таке збільшення відбувалося на 1,8; 2,4; 5,4; 7,6 
відсотка відповідно. 
На нашу думку, ватро звернути увагу й на щомісячні та середньодобові 
обсяги транзакцій, оброблених платіжною системою EURO1 за 2016-2021 роки, 
що показано в Табл. 2.2. 
 
Таблиця 2.2 - Обсяги щомісячних і середньодобових транзакцій у платіжній 
системі EURO1 протягом 2016-2021 рр. 
 
 
За даними Табл. 2 можемо стверджувати, що динаміка обсягів платежів, 
оброблених системою EURO1 за ці періоди, була різною. За останні два роки 
зафіксований найбільший обсяг транзакцій, оброблених у березні 2021 року, який 
зріс на 55,7 % порівняно з 2016 роком і становив 6405 млрд євро. А найбільша 
середньодобова сума транзакцій пройшла через систему в грудні 2021 року – 280 
млрд євро, що на 13,4 % більше, ніж у 2016 році за цей же місяць. 
Загальний обсяг платежів, оброблених EURO1 за 1999-2021 роки, 
наведений на Рис. 2.2. 
Рис. 2.2. Обсяги платежів у платіжній системі EURO1 за 1999-2021 рр. 
(Джерело: побудовано та проаналізовано за [7]) 
46 
 
Як бачимо, загальний обсяг платежів, оброблених системою EURO1 із 
моменту запровадження, зростав до 2008 року, тобто до кризового періоду, і 
становив 73400 млрд євро. 2014 року обсяг платежів зменшився порівняно з 2008 
роком більше, ніж у 1,5 раза – до рекордної негативної позначки 46857 млрд євро. 
Такий спад обсягу транзакцій, оброблених платіжною системою EURO1, свідчить 
про вирішальний уплив кризових та інших економіко-політичних явищ на обсяги 
переказів між комерційними й національними банками Єврозони. Проте 2016 
року почалося зростання платежів (49247 млрд євро), яке продовжилося в 
наступні роки, включаючи 2021 (72658 млрд євро), що склало 55,1 % зростання 
порівняно з найнижчим показником 2014 року. Таке зростання, починаючи з 2016 
й до 2021 року відбувалося поступово: на 5,1; 3,6; 4,3; 10,1; 9,8; 12,9 відсотка 
відповідно. 
Платіжна система використовується для врегулювання грошових відносин 
між суб’єктами за допомогою відповідних правил, процедур, стандартів, 
технологій та інструментів на законодавчому рівні. 
У Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що 
Національний банк несе відповідальність за регулювання платіжних систем і 
систем розрахунків у державі, забезпечує їхнє безперервне, надійне та ефективне 
функціонування, а також сприяє розвитку створених ним платіжних систем. У 
національному законодавстві передбачена діяльність в Україні й 
внутрішньодержавних, і міжнародних платіжних систем. 
Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) ‒ 
державна банківська платіжна система, створена для забезпечення проведення 
міжбанківських переказів через рахунки, які відкрито в центральному банку 
країни. У функціонуванні СЕП відсутні пріоритетні показники порядку 
опрацювання платежів, окрім часу їх надходження до платіжної системи. 2022 
року минуло 29 років від моменту запровадження в Україні центральним банком 
Системи електронних платежів Національного банку України [19, 20]. 
Важливість цієї платіжної системи в Україні зумовлена проходженням 
через неї близько 90 % міжбанківських переказів у національній валюті, у той 
47 
 
час, коли через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших 
банках, – не більше 5 % переказів за період. Обсяги міжбанківських переказів у 
2013-2019 рр., які здійснювалися в межах України, проводилися через СЕП та 
кореспондентські рахунки в інших банках, де протягом усього періоду перекази 
через СЕП не були нижчими за 90 %. Так, обсяг міжбанківських переказів через 
СЕП у гривні становив 96 % 2019 р., та 97 % – 2018 р., у той час, як через прямі 
кореспондентські рахунки банків – 4 і 3 % таких переказів відповідно. 
Учасниками СЕП НБУ у 2013-2019 рр. були банки України та філії, 
Державна казначейська служба України та її органи, установи НБУ. 2013 р. їх 
загальна кількість налічувала 423 учасники, із них 180 банків, 178 – філії банків, 
1999 наведений на Рис. 2.2. 
 
Рис. 2.2. Обсяги платежів у платіжній системі EURO1 за 1999-2021 рр.  
 
Як бачимо, загальний обсяг платежів, оброблених системою EURO1 із 
моменту запровадження, зростав до 2008 року, тобто до кризового періоду, і 
становив 73400 млрд євро. 2014 року обсяг платежів зменшився порівняно з 2008 
роком більше, ніж у 1,5 раза – до рекордної негативної позначки 46857 млрд євро. 
Такий спад обсягу транзакцій, оброблених платіжною системою EURO1, свідчить 
про вирішальний уплив кризових та інших економіко-політичних явищ на обсяги 
переказів між комерційними й національними банками Єврозони. Проте 2016 
48 
 
року почалося зростання платежів (49247 млрд євро), яке продовжилося в 
наступні роки, включаючи 2021 (72658 млрд євро), що склало 55,1 % зростання 
порівняно з найнижчим показником 2014 року. Таке зростання, починаючи з 2016 
й до 2021 року відбувалося поступово: на 5,1; 3,6; 4,3; 10,1; 9,8; 12,9 відсотка 
відповідно. 
Платіжна система використовується для врегулювання грошових відносин 
між суб’єктами за допомогою відповідних правил, процедур, стандартів, 
технологій та інструментів на законодавчому рівні. 
У Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що 
Національний банк несе відповідальність за регулювання платіжних систем і 
систем розрахунків у державі, забезпечує їхнє безперервне, надійне та ефективне 
функціонування, а також сприяє розвитку створених ним платіжних систем. У 
національному законодавстві передбачена діяльність в Україні й 
внутрішньодержавних, і міжнародних платіжних систем. 
Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) ‒ 
державна банківська платіжна система, створена для забезпечення проведення 
міжбанківських переказів через рахунки, які відкрито в центральному банку 
країни. У функціонуванні СЕП відсутні пріоритетні показники порядку 
опрацювання платежів, окрім часу їх надходження до платіжної системи. 2022 
року минуло 29 років від моменту запровадження в Україні центральним банком 
Системи електронних платежів Національного банку України [19, 20]. 
Важливість цієї платіжної системи в Україні зумовлена проходженням 
через неї близько 90 % міжбанківських переказів у національній валюті, у той 
час, коли через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших 
банках, – не більше 5 % переказів за період. Обсяги міжбанківських переказів у 
2013-2019 рр., які здійснювалися в межах України, проводилися через СЕП та 
кореспондентські рахунки в інших банках, де протягом усього періоду перекази 
через СЕП не були нижчими за 90 %. Так, обсяг міжбанківських переказів через 
СЕП у гривні становив 96 % 2019 р., та 97 % – 2018 р., у той час, як через прямі 
кореспондентські рахунки банків – 4 і 3 % таких переказів відповідно. 
49 
 
Учасниками СЕП НБУ у 2013-2019 рр. були банки України та філії, 
Державна казначейська служба України та її органи, установи НБУ. 2013 р. їх 
загальна кількість налічувала 423 учасники, із них 180 банків, 178 – філії банків, 
28 – Державна казначейська служба України та її органи і 37 – установи НБУ. 
Проте після економічного спаду й скорочення банківських установ кількість 
учасників зменшилась у 5,5 раза й уже на початок 2020 р. становила 77 установ, 
серед яких 75 банків, Національний банк України та Державна казначейська 
служба України. 
Аналіз даних Табл. 2.3 свідчить про підвищення ефективності 
функціонування системи електронних платежів. 
Основними показниками СЕП НБУ є: обсяги початкових платежів за 
кількістю та сумою; середньодобові показники – сума й кількість початкових 
платежів, а також залишок коштів на рахунках учасників цієї платіжної системи; 
коефіцієнт обігу коштів у платіжній системі. Ці показники вказують на 
завантаженість СЕП і пояснюють її значимість в Україні як системно важливої 
платіжної системи. 
Показники діяльності (завантаженості) СЕП НБУ у 2009-2019 рр. наведено 
в Табл. 2.3. За представленими даними, обсяги початкових платежів і за сумою, і 
за кількістю протягом указаного періоду збільшувалися. Так, 2009 р. обсяг 
початкових платежів становив 6168,1 млрд грн, а їх кількість – 313,3 млн шт. 
2013 р. ці показники були відповідно 12685,4 млрд грн і 347,6 млн шт. Проте, 
незважаючи на подальше збільшення обсягів платежів за сумою, 2014 р. (14409,8 
млрд грн) кількість таких операцій зменшилася до 313,0 млн шт., і така тенденція 
спостерігалася до 2018 р., коли вперше було досягнуто позначки докризового 
2013 р. – 357,2 млн шт. Обсяги початкових платежів за сумою 2014 р. становили 
14409,8 млрд грн, 2017-го – 20937,0 млрд грн, а 2019-го – 32427,0 млрд грн, що 
порівняно з 2017 р. збільшилися на 54,9 %. 
 
 
 
50 
 
 
Таблиця 2.3 – Показники діяльності (завантаження) СЕП 
 
 
Середньодобові показники СЕП НБУ включають кількість платежів, суму 
початкових платежів та залишок коштів за рахунками учасників СЕП. 
Середньодобова сума початкових платежів протягом 2009-2019 рр. зросла більш 
як у 5 разів: від 24,6 до 130,0 млрд грн. Середньодобова кількість початкових 
платежів 2013 р. зросла до 1,4 млн шт., а з 2014-го по 2016 р. знизилась до 1,2 
млн шт., і лише з 2017 р. почала показувати позитивну динаміку, досягши 1,3 млн 
шт., а в наступні 2018-2019 рр. – 1,4 і 1,5 млн шт. відповідно. 
Середньодобовий залишок коштів за рахунками учасників СЕП зростав 
протягом 2009-2018 рр. Так, 2009 р. він становив 21,5 млрд грн, 2014-го –34,3 
млрд грн, а 2018-го – 97,23 млрд грн, тобто порівняно з 2009 р. збільшився в 4,5 
раза. Проте вказаний залишок коштів 2019 р. зменшився порівняно з 2018 р. на 
51 
 
13,4 % і становив 84,17 млрд.грн. 
Коефіцієнт обігу коштів у СЕП з 2009-го по 2012 р. зростав від 1,14 до 2,03. 
2013-го знизився до 1,81, спад тривав до 0,94 2017 р. Проте 2018 р. цей 
коефіцієнт різко зріс до 1,59, а 2019-го дещо знизився – до 1,54. 
Динаміку завантаження СЕП у 2009-2019 рр. ілюструє Рис. 2.3, за даними 
якого можна переконатися в збільшенні обсягів платежів і зменшенні їх 
кількості. 
 
 
Рис. 2.3 Динаміка завантаження СЕП у 2009-2019 рр. 
 
Національному банку України з метою ефективного здійснення переказів 
коштів учасників СЕП необхідно запропонувати належні умови для забезпечення 
надійності їх проведення та високого рівня безпеки. 
Важливими показниками для СЕП є залишок коштів за рахунками її 
учасників та середньодобова сума платежів (Рис. 2.4). 
Отже, динаміка трендів дозволила переконатися, що за вказаний період 
середньодобова сума платежів у СЕП збільшилась, проте залишок коштів за 
рахунками її учасників 2019 р. дещо знизився. 
У СЕП переказ коштів проходить у файловому режимі й у режимі 
реального часу й за зобов’язаннями банків, і за дорученнями клієнтів банків та 
інших учасників системи. Обмін електронними розрахунковими 
52 
 
міжбанківськими документами у файловому режимі відбувається через 
приймання та передавання документів, що згруповані в окремі файли. 
 
 
Рис. 2.4. Динаміка середньодобової суми платежів та залишку коштів за 
рахунками учасників СЕП у 2009-2019 рр., млрд грн. 
 
Якщо перекази або платежі проходять через Систему електронних 
платежів у режимі реального часу, то в такому випадку кошти будуть списані з 
технічного рахунка платника цієї платіжної системи й зараховані одночасно на 
рахунок отримувача, що є учасниками СЕП. За таким режимом система працює з 
2006 р. (Рис. 2.5). 
 
Рис. 2.5. Динаміка завантаження СЕП за сумою платежів у режимах 
реального часу та файловому. 
53 
 
Аналіз завантаження СЕП за сумою платежів у режимах реального часу 
та файловому протягом 2007-2019 рр. показав, що частка платежів у режимі 
реального часу щороку збільшується. Так, якщо 2007 р. вона становила 1,9 % 
проти 98,1 % платежів, здійснених у файловому режимі, 2011 р. – 10,1 % проти 
89,9 %, 2016-му – 37,7 % проти 62,3 %, то 2019 р. ці показники були 54,4 й 43,6 % 
відповідно. 
Система електронних платежів нового покоління СЕП (СЕП-3) почала 
поступово запроваджуватися Національним банком України з 2018 року за 
допомогою використання нової платформи промислового середовища серверів 
застосувань, що в свою чергу призвело до збільшення швидкості розрахунків та 
підвищення їх надійності. 
Згідно зі структурою платежів у СЕП 2018 р., слід відзначити: 
- за кількістю найчастіше були оброблені невеликі платежі. Це платежі 
розміром до 1 тис. грн (53 %), а також від 1 тис. до 100 тис. грн (43 %) та від 100 
тис. грн і більше (4 %); 
- найбільше платежів за сумою припадало на великі платежі. Так, на 
платежі до 1 тис. грн припадало менше 1 %, від 1 тис. до 100 тис. грн до 7 %, а на 
платежі від 100 тис. грн і більше припадало трохи більше 92 %. 
Через Систему електронних платежів (СЕП-3), яка на сьогодні може 
обробляти 10 млн платежів протягом банківського дня, 2019 р. щоденно 
проходило приблизно 1,5 млн платежів на суму 130 млрд грн. Кількість і сума 
операцій у згаданому році становила 384 млн платежів і 32 472 млрд грн. Платежі 
в режимі реального часу досягли 759 тис. і 14 153 млрд грн, а у файловому 
режимі – 383 млн на суму 18 319 млрд грн. Середньоденний залишок коштів на 
рахунках учасників системи склав 84,17 млрд грн, а середньоденний коефіцієнт 
обігу коштів за рахунками учасників СЕП – 1,54. Щодо структури платежів, то в 
СЕП найчастіше оброблялися невеликі платежі (до 1 тис. грн – 51 %; 1 тис. – 100 
тис. грн – 45 %; понад 100 тис. грн – 4 %), проте на великі платежі припадали 
найбільші їх обсяги (до 1 тис. грн – менше 1 %; 1 тис. – 100 тис. грн – 6 %; понад 
100 тис. грн – 93 %). 
54 
 
Варто зазначити, що порівняно із системами переказів та картковими 
платіжними системами, що на сьогодні діють в Україні, найменшу частку за 
кількістю здійснених платежів займає Система електронних платежів, яка є 
оптовою платіжною системою. Саме цим пояснюється найнижча кількість 
проведених транзакцій, хоча в цьому випадку спостерігаємо зростання кількості 
платежів, проведених через СЕП НБУ. 
Прийняття 2007 року Директиви Європейського Парламенту й Союзу № 
2007/64/ЄС про платіжні послуги (внутрішній ринок), яка внесла зміни в 
Директиви 97/7/ЄС, 2005/60/ЄС, стало вагомим кроком у подальшому розвитку 
фінансового простору Євросоюзу. Директива вказувала, за якими принципами 
повинні надаватися платіжні послуги, яким чином повинен здійснюватися нагляд, 
а також визначалися спеціальні платіжні інструменти. 
Директива Європейського Парламенту й Союзу № 2009/110/ЄС була 
прийнята 2009 рокуй передбачала встановлення правил роботи з електронними 
грошима. Окремо був представлений пруденційний нагляд за роботою 
фінансових установ, що працюють з електронними грошима, а також вимоги до 
них. 
Міжнародний номер банківського рахунку (IBAN) почав присвоюватися 
банківським клієнтам після набуття чинності Директивою № 2007/64/ЄС про 
платіжні послуги (2007 р.) в 48 країнах світу, починаючи з 2010 року. 
Наприкінці 2019 року Національний банк України запровадив 
міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), який став обов’язковим для 
клієнтів українських банків при здійсненні переведення коштів і розрахунків у 
національній та іноземній валюті. Так, зараз за IBAN можна швидко 
ідентифікувати платника й отримувача коштів. При цьому також можна 
використовувати QR-код для інформації про міжнародний номер банківського 
рахунку. IBAN для України складається з 29 знаків (цифр і літер) та показує код 
країни, контрольний розряд, код банку, номер рахунку. 
Для покращення платіжних послуг та захисту користувачів була 
розроблена й прийнята Європейським Парламентом 2015 р. Друга Платіжна 
55 
 
Директива (PSD2), яка набула повної чинності на території ЄС 2018 року. Ця 
Директива створювалася з метою сприяння розвитку в платіжній сфері 
конкурентного середовища та її інноваційності. 
У цьому документі йдеться про кредитні організації, що повинні 
обслуговувати клієнтів (так звані ASPSP, які надають і обслуговують платіжні 
облікові записи клієнтів); платіжні організації, що постачають інформацію про 
акаунти (AISP); організації, що ініціюють онлайн-платежі (основна мета їх 
створення - полегшити користування онлайн-банкінгом для проведення платежів 
– PISP) та клієнти платіжних сервісів (Рис. 2.6). 
Через PSD2 були внесені зміни щодо підвищення заходів безпеки 
користувачів при здійсненні платежів. Із метою забезпечення коректної 
аутентифікації користувачів Європейській банківській асоціації (EBA) були 
надані такі повноваження. У Другій Платіжній Директиві використовуються 
правила забезпечення технологій – SEPA Credit Transfer (засновані на протоколі 
XML), а також правила обміну повідомленнями – ISO 20022. 
 
Рис. 2.6. Основні положення Другої Платіжної Директиви 
 
Протягом останніх років у Європі відбувається збільшення безготівкових 
розрахунків, і за кількістю, і за сумами, що пояснюється стрімким розвитком 
Інтернет-послуг. При цьому зростає кількість різновидів за способами здійснення 
таких платежів, спрямованих на задоволення платіжних потреб споживачів. Так, 
за допомогою платіжних карток проводиться більшість безготівкових операцій. 
На сьогодні в Україні порівняно з розвиненими країнами ЄС безготівкові 
платежі, перекази, розрахунки лише набирають свого поширення (найбільший 
відсоток використання серед молоді, а також у великих містах). Проте війна в 
56 
 
країні не дозволяє Національному банку України реалізувати законодавчі 
напрацювання у сфері платежів. Саме прискорення процесу запровадження 
нормативно-правової бази щодо впровадження Другої Платіжної Директиви на 
території нашої держави та популяризації мобільних платежів сприяло б 
широкому використанню безготівкових платежів серед населення. 
Найбільше безготівкових операцій проводить Великобританія, що 
зумовлено популярністю платіжної системи Paym, спеціально розробленої для 
смартфонів, обійшовши такі відомі платіжні системи як Apple Pay і Google 
Wallet. Динаміку кількості безготівкових операцій наведено в Таблиці 3.4. 
 
Таблиця 2.4. – Безготівкові операції з використанням платіжних карток, 
млн шт. 
 
 
Порівнюючи 2017-й та 2014 р., можемо бачити, що кількість 
безготівкових операцій значно збільшилася, особливо 
в Україні – на 138,7 %, що характеризує прогресивну тенденцію в галузі 
платіжних послуг. 
Діяльність Національного банку України є ключовим фактором, що 
впливає на розвиток платіжних систем України. 
Вона спрямована на ефективне, безперервне та стабільне забезпечення 
функціонування платіжного механізму країни. Така діяльність урегульовується 
відповідним Положенням про нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем 
57 
 
розрахунків в Україні, де в основу покладено європейський стандарт про нагляд 
(оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків (The Eurosystem’s oversight). 
Важливу роль не лише в стабільності й ефективності фінансового сектора 
та економіки Єврозони в цілому, але й у безперешкодному веденні єдиної 
грошової політики та стабільності єдиної валюти відіграє нагляд (оверсайт) 
платіжних систем. Функція нагляду визначається в «Договорі про 
функціонування Європейського Союзу» і «Статуті Європейської системи 
центральних банків (ЄСЦБ) та Європейського центрального банку (ЄЦБ)» як 
сприяння безперебійній роботі платіжних систем та забезпечення їхньої 
ефективності й безпеки. 
Національний банк України тісно співпрацює з міжнародними та 
європейськими платіжними системами у сфері не лише переказів коштів, а й 
обміну досвідом, сучасними технологіями і стандартами, що є дуже важливим у 
межах підписаної Асоціації між Україною і Європейським Союзом, ураховуючи 
далекосяжні плани нашої країни стати повноправним членом ЄС. 
Так, українські банки запроваджують сучасні стандарти й нормативи в 
роботу загальнодержавних платіжних систем, зокрема вдосконалену систему 
національних розрахунків СЕП-3 з метою покращення її функціонування, 
розвитку й подальшої інтеграції у світові та європейські платіжні системи. 
Система електронних платежів НБУ вважається досить сучасною, але 
певний час проходження платежу, а також деяке відставання стосовно 
запровадження організаційних та фінансових механізмів управління й контролю 
порівняно з європейськими аналогами на сьогодні є відчутними недоліками, що 
знижує її ефективність. Під упливом зазначених вище чинників система 
електронних платежів не може ефективно розвиватися відповідно до реальних 
потреб учасників платіжних систем в умовах сучасної економічної ситуації в 
Україні й потребує технічної та технологічної трансформації. 
 
58 
 
2.2 Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку FinTech 
 
Як одна з найбільш руйнівних галузей, фінтех суттєво змінив спосіб 
взаємодії з фінансовими компаніями за останнє десятиліття і не зупинився на 
досягнутому.  
Кожен рік приносить нам нові інновації, спрямовані на задоволення 
зростаючих очікувань клієнтів. Ось чому для власників і керівників компаній 
важливо розуміти, де ми зараз і куди рухаємося з фінансовими технологіями, щоб 
підтримувати актуальність і конкурентоспроможність. Слід розглянути головні 
тренди фінансових технологій, які рухають ринок. 
У 2022 році фінтех в Європі пережив розквіт: близько 22 % фінансових та 
фінтех компаній - «єдинорогів», цей термін, що використовується в галузі 
венчурного капіталу для опису приватної стартап-компанії вартістю понад 1 млрд 
доларів, у Європі залучили загалом 22,2 млрд дол. США, що зробило його 
найкращою фінансованою галуззю року. Однак зростання процентних ставок та 
висока інфляція дещо змінили кон'юнктуру ринку. 
Наприкінці 2022 року технологічні сектори зіткнулися з 
реструктуризаціями та масовими звільненнями, що також вплинуло на фінтех, 
зокрема на швидкозростаючі стартапи, такі як Klarna, Uncapped, Freetrade і Zego. 
Інвестори стали обережніше в напрямку вкладення капіталу в очікуванні рецесії, 
тому залучення коштів, ймовірно, буде надзвичайно складним у 2023 році. 
Незважаючи на ці негативні тенденції, потенціал та можливості для 
зростання фінтеху цього року все ж існують. Експерти очікують корекції ринку 
по мірі того, як модель «зростання будь-якою ціною», яка була актуальною для 
технологічного ринку останні 20 років, відходитиме на другий план. Стійкі 
компанії з переконливими пропозиціями та бізнес-моделями продовжуватимуть 
процвітати, а інвестори будуть готові вкладати капітал у ці бізнеси. Згідно з 
дослідженням Finch Capital [51], європейські фінтех-інвестори мають найвищий 
рівень незадіяного капіталу у розмірі 28 мільярдів доларів. 
Очікувані тенденції від fintech-ринку у 2023 році [31]: 
59 
 
1) Експерти прогнозують більшу консолідацію на ринку фінтеху у 2023 
році, оскільки більшість компаній зазнають збитків у конкуренції за тих самих 
клієнтів. Залучення коштів у нинішній макроекономічній ситуації ускладнює 
діяльність фінтех-компаній. Прогнозують зростання активності у сфері злиття та 
поглинання, що розкриє потенціал наступного покоління фінансових технологій, 
оскільки ліквідність для акціонерів буде розблокована. 
2) У 2023 році очікується значне зростання фінтех-продуктів, які 
допоможуть споживачам поліпшити своє фінансове здоров’я. На додачу до того, 
що споживачі зазвичай бажають отримати додаткові послуги від постачальників 
фінансових послуг, велика увага буде приділена тим фінтех-компаніям, які 
зосереджуються на певних подібностях та демографічних сегментах аудиторії.  
Однак, ці фінтех-компанії не мають за мету стати банками, а скоріше 
допомагати споживачам управляти своїми фінансами. За останні десять років 
з'явилось багато фінтех-компаній, які конкурують з традиційними банками 
завдяки більш дружньому досвіду для клієнтів, таких як Revolut, Monzo, N26 та 
інші. Ці компанії здійснили революцію у забезпеченні універсальної фінансової 
інклюзії, спрощуючи для споживачів доступ до банківських рахунків та 
фінансових послуг. 
3) Прогнозується зростання B2B фінтехів. Інвестори продовжують 
оптимізувати стартапи B2B та підходять до інвестування у B2C із більшою 
обережністю, оскільки споживачі зменшують дискреційні витрати та мають 
менший наявний дохід. У 2022 році інвестиції в B2B фінтех в Європі склали 18,5 
мільярдів доларів США, що перевищує 7,5 мільярдів доларів США, інвестованих 
у B2C у 2022 році. У сфері фінтеху B2B передбачається подальший розвиток 
співпраці зі сторонніми організаціями. З початку пандемії банки активно 
працювали з ІТ компаніями для створення нових цифрових рішень для своїх 
клієнтів. Одночасно з тим, як галузь B2C вразлива до високої інфляції та 
зростання процентних ставок, бізнес-моделі B2B виявляються більш стійкими до 
нестабільності ринку. 
60 
 
4) Web3. Незважаючи на криптозиму та обвал FTX, Terra та Celsius у 2022 
році, в 2023 році очікується продовження зростання стартапів, які 
використовують технології блокчейн. Прогнозується, що до 2027 року до 10% 
світового ВВП може бути збережено в транзакціях з підтримкою блокчейну. 
Гравці на ринку фінтех згодні, що web3 може повільно відновлюватися, тому що 
очікується подальше зміцнення регулювання в цьому просторі. 
5) Крім того, останнім часом з'явилася тенденція до розвитку так званих 
"зелених банків", які є важливим фактором зростання. Ця тема є дуже 
актуальною в Європі, де країни ЄС активно регулюють стан довкілля шляхом 
переходу на нульові викиди в атмосферу. Звісно, додаткова звітність та складні 
умови в енергетиці становлять певну перешкоду для компаній, проте все це 
відбувається в інтересах суспільства. 
6) Галузь необанківських фінансових установ стає ще сильнішою. Навіть у 
складний час у 2022 році індустрія може залучити 340 мільйонів доларів США 
фінансування, що можна розглядати лише початком, оскільки більшість 
необанківських інвестицій були здійснені між 2021 та 2022 роками. Галузь 
змінила традиційний досвід роботи з клієнтами порівняно з банківськими 
установами. Зараз більшість користувачів необанківських установ мають 
депозитні рахунки, що є важливим для довгострокового розвитку цих установ. 
Отже, активний ріст галузі ще попереду. 
Технологічні інновації у сфері фінансових послуг є позитивним явищем для 
економічного зростання та фінансової стабільності. Потенційні вигоди від 
FinTech інновацій для економіки країни наведені в (див. Табл. 2.5): 
Платежі без дотику були популярні протягом багатьох років після появи 
технологій NFC. Можливість підключити мобільний пристрій до платіжного 
терміналу не тільки проста, але й допомогла зменшити контакт під час пандемії 
COVID-19. 
 
 
 
61 
 
Таблиця 2.5 – Потенційні вигоди від FinTech-інновацій для економіки 
країни 
 
 
Платежі за допомогою QR-коду також не є новими, але їх легко прийняти. 
За даними Juniper Research, до 2025 року ринок платежів QR-кодом становитиме 
3 трильйонів доларів США. Одним із лідерів цієї галузі є Alipay. Споживачам 
достатньо відсканувати QR-код, щоб спрямувати програму на пристрої на 
сторінку, де вони зможуть безпечно надсилати гроші. Зростання проникнення 
NFC і емуляції картки хоста (ЕКХ) стимулює зростання ринку платежів, що 
носяться. ЕКХ дозволяє пристроям, не вимагаючи доступу до функції 
автентифікації, імітувати картку на пристроях із підтримкою NFC. Смарт-
годинники – не єдині пристрої, які можна носити з цією можливістю. Розумні 
62 
 
кільця NFC також викликають хвилю. Таке інноваційне апаратне забезпечення 
виявляється привабливим для багатьох споживачів, (рис 2.7.) 
 
 
Рис. 2.7. Прогноз розміру ринку платіжних пристроїв США 2020-2028 рр. 
 
За статистикою найменше користувалися фітнес-трекерами, а найбільше 
смарт-годинниками. Адже швидке зростання використання безконтактних 
платежів зумовлене мандатами мереж цифрових платежів урядами по всьому 
світу, що, як наслідок, збільшило впровадження пристроїв із підтримкою 
платежів. Необанки також успішно діють завдяки своїм цінним функціям, які 
стали особливо важливими під час пандемії COVID-19. Їхня миттєва система 
переказу, швидка реєстрація та рахунки з доступом до онлайн-банкінгу (IBAN і 
ACH) були надзвичайно корисними, коли віддалена робота стала нормою для 
багатьох галузей. Зараз, коли світ поступово відновлюється після пандемії, попит 
на необанки не зменшується. Багато користувачів оцінили переваги цих установ і 
готові продовжувати співпрацювати з ними. Statista прогнозує, що кількість осіб, 
які користуються необанками в США, досягне піку в 39,1 мільйона у 2025 році, 
порівняно з 20 мільйонами у 2021 році.  
63 
 
Вони є частиною фінансової технологічної індустрії, що надає можливість 
доступнішого користування банківськими послугами. Ці установи зазвичай 
надають менше видів послуг, ніж традиційні банки, але спеціалізуються на 
якісному їхньому наданні. Окрім того, необанки забезпечують вищий рівень 
прозорості щодо своїх операцій. Очікується, що кількість власників рахунків 
Neobank у Сполучених Штатах стабільно зростатиме між 2020 і 2025 роками. У 
2020 році в США було 14,4 мільйона власників рахунків Neobank. Прогнозується, 
що до 2025 року кількість клієнтів Neobank перевищить 39 мільйонів дол. США, 
(рис. 2.8) 
Сьогодення та майбутнє фінтех індустрії. При рості індустрії фінтех більше 
бізнесів будуть використовувати рішення, такі як відкритий банкінг, 
робоконсультанти, BNPL, P2P кредитування та інше. Якщо ми спробуємо знайти 
загальне в усіх трендах фінтех, то ми можемо ідентифікувати 3 фактори, які 
приводять до розвитку індустрії, і які повинні бути враховані компаніями, які 
бажають успішно працювати в цій галузі. 
 
 
Рис. 2.8. Кількість власників рахунків Neobank у США 2020-2025. 
 
Неочікуваною перешкодою, з якою можуть стикатися бізнеси, є те, як 
уряди по всьому світу доганятимуть швидко зростаючі фінансові тренди. 
64 
 
Важливо, щоб компанії були обізнані з регуляторних змін. Адаптуватися до цих 
змін буде критично важливим для довгострокового успіху. 
При зростанні очікувань споживачів, найуспішніші компанії намагаються 
надавати більш комплексні послуги без обмежень. Наприклад, прибуткові 
міжнародні платежі, можливість торгувати криптовалютою, акціями, товарами в 
одному додатку та інше. 
Збільшення доступності фінансових послуг. Компанії фінтеху намагаються 
зробити свої послуги для клієнтів як простими та доступними, як це можливо. Це 
включає, наприклад, спрощення та прискорення процесу придбання акцій, 
швидкий розрахунок відсотків за кредитом, видачу страховок за кілька кліків та 
інше [48]. 
Оскільки індустрія фінансових технологій продовжує розвиватися, більше 
компаній братимуть участь у розміщенні та використанні таких рішень, як 
відкритий банкінг, робо-консультанти, BNPL, P2P-кредитування тощо. Якщо 
спробувати знайти щось спільне у всіх фінтех-трендах, то можна виділити 3 
фактори, які рухають розвиток галузі і які необхідно враховувати компаніям, які 
бажають досягти успіху в цій сфері. 
Компанії, які можуть досягти прогресу в цих трьох сферах, швидше за все, 
стануть основними гравцями ринку в найближчому майбутньому. 
Однак найважливішим кроком є початок. З правильною командою ви 
зможете створити фінтех-додаток, який зможе підтримувати 
конкурентоспроможність вашого бізнесу в галузі, що швидко змінюється. 
 
 
2.3. Стан безготівкових розрахунків в Україні під час війни 
 
За травень 2022 року кількість операцій (безготівкових та отримання 
готівки) з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, в 
Україні та за її межами становила 637 млн, а їхня сума – 573,7 млрд грн. Якщо 
65 
 
порівняти з довоєнним січнем 2022 року, кількість операцій зменшилася 
несуттєво (на 3,4%), водночас їхня сума зросла майже на третину (на 31,5%). 
Зокрема, в Україні упродовж травня 2022 року з використанням платіжних 
карток здійснено понад 582 млн операцій на суму близько 502,4 млрд грн. Це 
менше на 7,5% за кількістю та більше на  20,4% за сумою проти січня 2022 року. 
За кордоном сума оплати товарів у платіжних терміналах торговельної 
мережі та отримання готівки в банкоматах з використанням платіжних карток у 
травні  цього року становила 57,5 млрд грн (у січні – близько 7 млрд грн). Це  
пояснюється значною кількістю громадян, які вимушені були тимчасово виїхати 
з України через війну. 
Що стосується безготівкових операцій із платіжними картками, у травні 
цього року, якщо порівняти з січнем, їхня кількість зменшилася лише на 2,3% ‒ 
до 588 млн, а сума зросла на 43,0% ‒ до 395,0 млрд грн. 
Під час війни українці віддають перевагу безготівковим операціям. 
В умовах війни українці продовжували надавати перевагу безготівковим 
операціям із платіжними картками. Так, у травні 2022 року частка безготівкових 
операцій із використанням платіжних карток за сумою становила майже 69% у 
загальному обсязі операцій із платіжними картками (у січні 2022 року цей 
показник становив 63%). Водночас частка за кількістю залишилася майже 
незмінною – 92% (за січень 2022 року – 91%). Тобто 92 зі 100 операцій із 
картками були безготівковими. 
Аналіз розподілу безготівкових операцій за їхніми видами свідчить, що у 
травні 2022 року, як і раніше, найбільше операцій із використанням карток 
припадало: 
• за кількістю – на розрахунки в торговельній мережі – 53,9% (або 317 млн). 
Їхня сума становила майже чверть від усіх безготівкових операцій (24,5%);  
• за сумою – на перекази з картки на картку – 57% (або 225,2 млрд грн). їхня 
кількість становила 14%. 
66 
 
Оплата товарів і послуг в Інтернеті у травні 2022 року становила трохи 
більше чверті за кількістю (27%) та шосту частину за сумою (16,2%) від усіх 
безготівкових операцій із платіжними картками. Це майже 64 млрд грн. 
Середня сума однієї операції у травні 2022 року становила: 
• в торговельній мережі  – 306 грн (у січні 2022 року – 260 грн), 
• з переказу з картки на картку – 2 709 грн (у січні 2022 року – 1507 грн), 
• з оплати товарів та послуг у мережі “Інтернетˮ  – 404 грн (у січні 2022 року 
– 392 грн).  
Безконтактні платежі популярні серед українців 
За підсумками травня 2022 року загальна кількість емітованих платіжних 
карток в Україні досягла 103,6 млн шт. Це на 13% більше порівняно з довоєнним 
січнем 2022 року. 
Водночас у травні 2022 року порівняно з січнем цього року відбулося 
зменшення кількості платіжних карток, з якими щомісяця здійснювалися 
видаткові операції. Їхня кількість зменшилася на 11% – із 48,2 млн шт. у січні до 
42,8 млн шт. у травні. 
Попри скорочення загальної кількості безконтактних та токенізованих 
платіжних карток (на 6% та 15% відповідно), їхня популярність серед українців є 
дуже високою. Загальна частка безконтактних та токенізованих платіжних карток 
серед усіх активних карток становить 60% (цьогоріч у січні – 58%). 
Загалом на сьогодні токенізованою є приблизно кожна шоста активна 
платіжна картка (на початку січня – приблизно кожна сьома); безконтактною – 
приблизно кожна друга (як і на початку січня).  
Як наслідок, менше п’ятої частини операцій (18,2 % за сумою та 16% за 
кількістю) здійснювалася в торговельній мережі з фізичним зчитуванням даних із 
носія картки. Решта операцій були безконтактними (з безконтактною карткою 
або за допомогою смартфонів та інших гаджетів). Їхня сума цьогоріч у травні 
становила 79,2 млрд грн. 
Приймати безготівкові платежі можна без використання фізичних POS-
терміналів 
67 
 
Через війну кількість активних POS-терміналів у торговельній та сервісній 
мережах у травні порівняно з січнем зменшилася на 13,7% (до 331,5 тис. шт.), а 
кількість банкоматів – на 16,6% (до 15,3 тис. шт.). Також скоротилася кількість 
пунктів продажу та надання послуг, які приймають платіжні картки, до 273,2 тис. 
– на 13%, якщо порівнювати травень із січнем. 
Водночас для компенсації скорочення мережі POS-терміналів та зменшення 
витрат бізнесу на їхнє встановлення банки, платіжні системи та небанківські 
фінансові установи сьогодні пропонують низку технологічних рішень, що дають 
можливість приймати безготівкові платежі з використанням платіжних карток 
навіть без використання фізичних POS-терміналів. Це, зокрема, такі сервіси, як: 
• POS PHONE – від Visa; 
• «QR-код», «NFC-мітка», застосунок «Термінал» – від АТ КБ 
ПРИВАТБАНК; 
• RaiPos – від АТ Райффайзен Банк; 
• Smart Оп!лата – від АТ ПУМБ; 
• STARKASA – від Київстар; 
• ЖАБКА – від Mastercard; 
• ОщадPAY – від АТ ОЩАДБАНК; 
• ПОРТМОНЕ – від ТОВ ФК МБК. 
 
Станом на 1 червня 2022 року в Україні зареєстровано 67 учасників 
карткових платіжних систем. 
езготівкові розрахунки українців перебувають на високому рівні й надалі 
зростають. Про це свідчить статистика використання протягом III кварталу 2023 
року платіжних карток, емітованих банками України. 
Так, кількість операцій (безготівкових та з отримання готівки) з 
використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, в Україні та 
за її межами у III кварталі 2023 року становила 1 972,5 млн шт., а їхня сума – 
1 407,1 млрд грн. 
68 
 
З них безготівковими були 1 844,6 млн операцій на загальну суму 890,8 
млрд грн. 
Частка безготівкових операцій у ІIІ кварталі 2023 року за сумою перебуває 
на рівні 63,3% від загальної суми операцій із платіжними картками, за кількістю – 
досягає 93,5% (за II квартал 2023 року – 62,1% та 92,8% відповідно). 
Тобто українці й надалі віддають перевагу безготівковим операціям з 
платіжними картками. 
Аналіз розподілу безготівкових операцій за їхніми видами свідчить, що у 
ІIІ кварталі цього року найбільше здійснених операцій з використанням карток за 
кількістю та за сумою припадало на розрахунки в торговельній мережі (73,6% та 
47,0% відповідно) – здійснено 1358,1 млн операцій на суму 419,2 млрд грн. 
Перекази з картки на картку у ІIІ кварталі 2023 року становили третину за 
сумою (31,3%) та майже десятину за кількістю (8,1%) усіх безготівкових 
операцій. Оплата товарів і послуг в інтернеті – 14,5% за сумою та 13,9% за 
кількістю. 
У звітному періоді середня сума однієї операції становила:  
• в торговельній мережі – 309 грн (у II кварталі цього року – 310 грн); 
• з переказу з картки на картку – 1 854 грн (1 829  грн); 
• з оплати товарів та послуг у мережі Інтернет – 504 грн (495 грн).  
Платіжна інфраструктура та кількість платіжних карток зросли з початку 
року 
Кількість активних POS-терміналів у торговельній та сервісній мережі у 
вересні порівняно з січнем зросла на 17,1% (до  419,5 тис. шт.), а кількість 
пунктів продажу та надання послуг, які приймають платіжні картки, – на 35% (до 
 428,3 тис. шт.). 
Банкоматна мережа поступово відновлюється – кількості банкоматів з 
початку року збільшилась на  1,3% (до 15,8 тис. шт.).  
За підсумками вересня 2023 року, загальна кількість емітованих платіжних 
карток в Україні досягла 112,4 млн шт. Це на 3% більше порівняно з січнем цього 
року. 
69 
 
Суттєвіше збільшилася кількість платіжних карток, за якими щомісяця 
здійснювалися видаткові операції, на 9% (із 45,9 млн шт. у січні до 50 млн шт. у 
вересні). 
Надалі зростає і загальна кількість безконтактних платіжних карток. Їх 
кількість, за підсумками вересня цього року, збільшилася на 12% порівняно з 
січнем. Загалом більше половини (58%) активних платіжних карток у вересні – це 
безконтактні картки. 
Також популярними серед українців є токенізовані платіжні картки, 
кількість яких з початку року зросла на 32% (до 11,3 млн шт.). Серед усіх 
активних платіжних карток їх частка становить 23% (у січні 2023 року – 19%). 
Тобто токенізованою є майже кожна четверта активна платіжна картка.  
Як наслідок, менше десятої частини операцій (9,1% за сумою та 8,0% за 
кількістю) у III кварталі цього року здійснювалося в торговельній та сервісній 
мережах з фізичним зчитуванням даних із носія платіжної картки. У II кварталі 
2023 року частка таких операцій становила 10,6% та 9,4% відповідно. 
Решта операцій були безконтактними (з використанням безконтактної 
платіжної картки або за допомогою смартфонів та інших гаджетів). Їхня сума у 
IІI кварталі 2023 року становила 381,1 млрд грн (у II кварталі – 344,5 млрд грн). 
З 01.04.2023 надавачі платіжних послуг почали подавати статистичну 
звітність про кредитові й дебетові перекази з рахунків у тестовому режимі. Через 
це окремі надавачі платіжних послуг переглянули показники щомісячної 
статистичної звітності про операції з платіжними картками, що подається до 
Національного банку. Такі зміни в жодному разі не свідчать про зменшення 
безготівкових розрахунків в Україні. Йдеться лише про перерозподіл частини 
даних про платіжні операції, виконані користувачами з використанням різних 
платіжних інструментів між показниками статистичної звітності. 
 
 
70 
 
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ В 
УКРАЇНІ 
 
3.1  Особливості функціонування та розвитку платіжних систем з 
розвитком фінансових технологій 
 
Ми вже вступили в нову фазу розвитку фінансового сектору. Мислення 
багатьох фінансових установ еволюціонувало, і вони зараз прагнуть 
об'єднуватися з новими технологічними компаніями, щоб отримати доступ до 
нових ринків та продуктів, підвищення ефективності. Натомість технологічні 
компанії також прагнуть об’єднуватись з великими фінансовими установами, 
щоб розширити свої ринки, отримати галузеві та регуляторні знання та навіть 
просто дохід. 
Опираючись на останні дослідження у 2019 році, можна виділити декілька 
основних причин використання фінансових технологій в усьому світі. Такими 
причинами є [60]: 
- зниження витрат та покращення традиційних фінансових послуг; 
- підвищення фінансової ефективності; 
- розширення можливостей для бізнесу; 
- гнучкість та універсальність у використанні технологій; 
- прозорість та кращий захист клієнтських даних. 
Загалом серед усіх сегментів фінансових технологій цифрові платежі 
займають перше місце за вартістю транзакцій, зі щорічним середнім ростом 
значення в понад 20% [58]. До кінця 2021 року прогнозується, що загальна 
вартість трансакцій у сегменті цифрових платежів зросте до 6 752 388 мільйонів 
доларів США (рис. 3.1). А до 2025 року очікується, що кількість користувачів 
становитиме понад 4 929,55 млн, а вартості цифрових транзакцій складатиме 
понад 10715 390 мільйонів доларів США. 
Зростаюча роль фінансових технологій на фінансовому ринку змушує 
традиційні фінансові установи співпрацювати з фінтех-компаніями, а в свою 
71 
 
чергу фінтех-компанії також зацікавлені в обміні найновішими технологіями з 
банками для отримання фінансової вигоди. Безсумнівними лідерами ринку є 
компанії, у тому числі банки, які пропонують впровадження нових цифрових 
банківських послуг та послуги цифрових платежів, робо-консультування та інші 
фінтех-рішення. 
Наприклад, в Україні у 2017 році Mastercard запустила інкубаційну 
програму для технологічних стартапів з розробки інноваційних сервісів на базі 
відкритих даних фінансових установ, зокрема й доступних відкритих даних 
Національного банку України та технологічних рішень Mastercard [17]. 
Важливо відзначити, що з підвищенням конкурентних умови на ринку 
платіжних послуг, спостерігаються якісні зміни у платіжних сервісах. 
Можливість розширити територіальні сфери діяльності являється 
першопричиною появи інтеграції платформ національних платіжних систем з 
міжнародними. 
Крім інкубаційних програм, поширені програми співпраці. УКРГАЗБАНК 
разом з національною платіжною системою «ПРОСТІР» та найбільшою у світі 
платіжною системою UnionPay розробили спільний продукт, який не має аналогів 
на українському ринку. Була розроблена перша в країні карта спільної оплати, 
яка працює одночасно з двома платіжними системами UnionPay і ПРОСТІР [13]. 
Якщо розглядати новітні платіжні технології, то не варто забувати, що 
блокчейн досі вважається однією з найважливіших інноваційних технологій у 
різних галузях, і галузь фінансових послуг не є винятком. Загалом у банківському 
секторі блокчейн дозволяє відстежувати кожну транзакцію та отримувати точну 
інформацію з будь-якої точки мережі. Впровадження цієї технології 
банківськими установами дозволить їм швидше та точніше здійснювати платежі 
та значно знизити свої витрати. 
Наразі банківські установи перебувають на ранніх етапах впровадження 
блокчейну і зосереджені на розробці власної стратегії блокчейну, або ж вони 
працюють над доказами ефективності блокчейну в цілому. 
12 000 000 
10 000 000 
10715 390 
8 000 000 
9794 928 
8861 828 
6 000 000 
7860 739 
6752 388 
4 000 000 
5425 300 
4707 613 
2 000 000 
3979 266 
3091 071 
- 
2 0 1 7 2 0 1 8 2 0 1 9 2 0 2 0 2 0 2 1 2 0 2 2 2 0 2 3 2 0 2 4 2 0 2 5 
 
 
Рис. 3.1. Динаміка зростання вартості цифрових транзакцій (2017- 2020 
рр. та прогноз на 2021-2025 рр.), млн дол США [58] 
 
Варто зазначити, що технологія блокчейн була вперше випробувана в 
Аюдджі (Bank of Ayudhya PCL) в Таїланді. Там у 2017 році вони успішно 
пілотували міжнародний переказ у реальному часі з Таїланду до Сінгапуру за 
допомогою передової технології «Krungsri Blockchain Interledger». Цей тест 
був проведений спільно з MUFG Bank, корпорацією Mitsubishi та Standard 
Chartered Bank у Сінгапурі. Нововведення допомогло Mitsubishi значно 
підвищити ефективність управління ліквідністю та зменшити управління 
витратами [51]. 
Не можна не помітити, що світова банківська спільнота змінюється. 
Нові технології, в тому числі вищезазначені, змінюють не тільки спосіб 
управління грошима, але й те, як ми ведемо банківську діяльність. Зараз 
відбувається частковий перехід від традиційного до цифрового банкінгу. 
Є три основні фактори, які пояснюють зростання цієї тенденції. По- 
перше, мобільний банкінг є зручнішим і економить час користувача, оскільки 
73 
 
всі необхідні послуги завжди під рукою. По-друге, це доступність для 
користувачів, оскільки 65% населення світу мають смартфон, тому не 
виникає проблем з встановленням нових систем. По-третє, мобільні додатки 
спрощують і скорочують процес транзакцій, тим самим знижуючи банківські 
витрати [48]. 
Наразі очікується, що відвідування роздрібних відділень банків 
зменшиться на 36% до 2022 року, тоді як мобільні операції зростуть на 121% 
і становитимуть 88% від усіх банківських операцій [43]. 
У зв’язку з загостренням конкурентних умов на ринку платіжних 
послуг ми можемо спостерігати якісні зміни в секторі платіжних послуг. 
З’являються прості у використанні способи оплати, інтегруються платформи 
національних платіжних систем у міжнародні, та впроваджуються новітні 
фінансові технології. 
 
 
3.2.  Вдосконалення безпечного функціонування міжнародних 
платіжних систем 
 
Світова пандемія призвела до зростання ринку цифрових платежів. 
Щоб залишатися конкурентними, банкам потрібно модернізувати свої 
платіжні системи. За прогнозами до 2023 року близько 420 мільярдів 
транзакцій на суму 7 трильйонів доларів, що здійснюються сьогодні 
готівкою, будуть проводитися за допомогою карток та цифрових платежів. 
До 2030 року цей обсяг зросте до 48 трлн доларів. Стрімка цифровізація 
розрахунків створює додатковий тиск на банківський бізнес. Через це три 
чверті (75%) опитаних керівників банків заявили, що пандемія прискорила 
їхні плани модернізації платіжних систем [26]. 
Пандемія коронавірусу прискорила перехід на цифрові платежі, 
причому такими темпами, які неможливо було спрогнозувати. Пандемія 
змінила спосіб купівлі та оплати товарів споживачами і тепер вони віддають 
74 
 
перевагу насамперед зручності. І якщо раніше інвестиції банків у нові 
платіжні системи були спрямовані на дотримання нормативних вимог, то 
тепер для ефективної роботи буде важливо брати до уваги динаміку 
споживчого попиту, що змінюється, і покращувати якість обслуговування 
клієнтів. 
Враховуючи такі значні зміни в сфері цифрових платежів неможливо 
не зазначити про необхідність посилення контролю за роботою платіжних 
систем та захисту інтересів їх користувачів. А система захисту інформації 
повинна забезпечувати безперервний захист інформації про переказ коштів 
на всіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Електронні 
документи, що містять інформацію, що належить до банківської таємниці або 
є конфіденційною, під час передачі по телекомунікаційному зв’язку повинні 
бути зашифровані. 
Глобально, необхідні стандарти безпеки платіжних карток 
встановлюються Радою зі стандартів безпеки платіжних карток (PCI SSC), 
щоб забезпечити узгодженість стандартів безпеки в усьому світі. Ініціатива 
почалася в 2006 році, її очолювали основні емітенти карток (Visa, Mastercard, 
Discover, JCB та American Express) як пряма відповідь на зростання рівня 
шахрайства з дебетовими та кредитними картками на міжнародному рівні 
[61]. 
PCI DSS (Payment Card Industry Data Security Standard) — стандарт 
безпеки даних індустрії платіжних карток, розроблений Радою стандартів 
безпеки індустрії платіжних карток (Payment Card Industry Security Standards 
Council, PCI SSC). Будь-яка організація, яка планує приймати та обробляти 
дані банківських карток на своєму сайті, повинна відповідати вимогам PCI 
DSS [3]. 
Існує 4 рівні відповідності PCI, які повністю визначаються кількістю 
транзакцій, які бізнес обробляє протягом року (рівень 1 має найсуворіші 
вимоги, а рівень 4 — найменший). Чим більше транзакцій обробляє бізнес, 
тим вищою має бути відповідність PCI. Конкретні обсяги транзакцій та 
75 
 
рекомендації можна знайти тут, але головна вимога полягає в тому, що будь-
які транзакції з бізнес-процесуальних карток мають відповідати як мінімум 4-
му PCI [61]. 
Спосіб, яким приймають платежі, також впливає на рівень 
відповідності PCI, який потрібно досягти; певні методи інтеграції з PCI DSS 
можуть дозволити встановити більш м’які та менш суворі вимоги щодо 
відповідності PCI. 
Згідно з PCI SSC, банки повинні подбати про відповідність наступних 
вимог [61]: 
1. Оцінка: проведіть інвентаризаційну перевірку всіх систем, які 
збирають та зберігають конфіденційні дані. Всю особисту інформацію слід 
розглядати як конфіденційну. Після підрахунку потрібно провести ретельний 
аналіз будь- яких потенційних уразливостей у системі 
2. Усунення: уразливості, які будуть виявлені, повинні мати швидкі 
заходи  щодо  усунення.  Якщо  можливо, потрібно  прагнути  мінімізувати 
кількість конфіденційних даних, які потрібно отримати. Це, у свою чергу, 
знизить вимоги щодо відповідності PCI 
3. Звітність: після того, як ці проблеми будуть виправлені, потрібно 
зібрати та подати необхідний звіт до банків-еквайрів і карткових мереж. Це 
певна форма сертифікату відповідності. 
Варто зазначити, що всеукраїнський сервіс прийому платежів iPay.ua 
сертифікований міжнародним стандартом безпеки PCI DSS. 
Сертифікація PCI DSS свідчить про те, що сервіс прийому платежів 
iPay.ua реалізував усі необхідні заходи щодо забезпечення відповідності 
вимогам платіжних систем Visa та MasterCard щодо інформаційної безпеки 
даних платіжних карток [4]. Усі оплати з використанням банківських карток 
Visa та MasterCard здійснюються з урахуванням заходів безпеки 
міжнародних платіжних систем Visa та MasterCard. 
Серед головних переваг використання міжнародного стандарту 
ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України [61]: 
76 
 
• гармонізація українського платіжного простору зі світовим; 
• включення нових гравців платіжного ринку та
 платіжних інструментів, відповідно до другої платіжної 
директиви ЄС; 
• впровадження нових та розширення функціонального наповнення 
існуючих платіжних інструментів на користь банків та їх клієнтів; 
• реалізація нових автоматизованих процесів, що покривають повний 
життєвий цикл платежів; 
• підвищення рівня обслуговування, ефективності та
 прозорості платежів; 
• розширення реквізитів платежів додатковою інформацією; 
• посилення захисту інформації. 
До переказу коштів з картки платника на рахунок постачальника 
iPay.ua перевіряє наявність платіжної картки клієнта у так званому стоп-
листі. Стоп- лист містить інформацію про заблоковані карти у зв'язку з 
їхньою втратою. Це дозволяє відхилити запит про оплату, якщо платіжну 
картку клієнта не санкціоновано використовується третіми особами. 
До складу загальних принципів безпечного функціонування організації 
входять такі [3]: 
• своєчасність виявлення проблем. Організація повинна своєчасно 
виявляти проблеми, що потенційно здатні вплинути на її бізнес-мету; 
• прогнозованість розвитку проблем. Організація повинна виявляти 
причинно-наслідковий зв'язок можливих проблем і будувати на цій основі 
точний прогноз їх розвитку; 
• оцінка впливу проблем на бізнес-мету. Організація повинна 
адекватно оцінювати рівень впливу виявлених проблем на її бізнес-мету; 
• адекватність захисних заходів. Організація повинна вибирати 
захисні заходи, адекватні моделям загроз та порушників, з урахуванням 
витрат на реалізацію таких заходів та обсягу можливих втрат від виконання 
загроз; 
77 
 
• ефективність захисних заходів. Організація має ефективно 
реалізовувати вжиті захисні заходи; 
• використання досвіду при прийнятті та реалізації рішень. 
Організація повинна накопичувати, узагальнювати та використовувати як 
свій досвід, так і досвід інших організацій на всіх рівнях прийняття рішень та 
їх виконання; 
• безперервність дії принципів безпечного функціонування. 
Організація повинна забезпечувати послідовність у реалізації принципів 
безпечного функціонування; 
• контрольованість захисних заходів. Організація повинна 
застосовувати лише ті міри захисту, правильність роботи яких може бути 
перевірена. При цьому організація повинна регулярно оцінювати 
адекватність захисних методів та ефективність їхньої реалізації з 
врахуванням впливу захисних мір на бізнес-цілі організації. 
На наступному етапі розвитку системи захисту створюється система у 
вигляді єдиного пакету заходів з різним планом протидії можливим загрозам. 
Ця система включає [2]: 
• правові заходи включають закони, підзаконні акти та інші 
нормативно-правові акти, що регулюють правила роботи з платіжною 
інформацією, яка обробляється, збирається та зберігається в системі, та 
відповідальність за порушення цих правил; 
• морально-етичні заходи включають норми поведінки учасників 
розрахунку та обслуговуючого персоналу; 
• адміністративні заходи включають організаційні заходи, що 
впливають на функціонування системи обробки платіжної інформації, 
використання її ресурсів, діяльність персоналу тощо. правила; 
• заходи фізичної безпеки передбачають охорону приміщень, 
персоналу та обладнання платіжної системи; 
• техніко-технологічні заходи підтримка, спрямовані на аналіз та 
вдосконалення технології та методів мінімізації ризиків платіжних систем 
78 
 
(послідовність етапів, особливості операційних дій), що покращить 
розвиток ринку карткових платежів та зменшить асиметрію інформаційного 
масиву. оптимізувати оперативні дії щодо безготівкових операцій з 
використанням платіжних карток та зниження їх ризику (комп’ютерна 
підтримка, автоматизація, безпека та захист даних тощо), що є початковим 
рівнем процесу мінімізації ризиків платіжних систем (ідентифікація та 
ризик оцінка); 
• контрольно-моніторингова підтримка є одним із ключових 
елементів механізму, що дозволяє визначити ефективність заходів, методів, 
інструментів та важелів впливу банку на ризики шляхом постійного 
контролю та моніторингу їх міграції, ефективності платіжної системи та 
оптимальності оперативні дії щодо зниження ризику та підвищення 
прибутковості процесів розрахунків. Цей елемент також служить основою 
для реакційно-адаптивної підтримки; 
• післяопераційний супровід включає роботу з проблемними 
платіжними системами, що виникли внаслідок впровадження ризикованої 
процедури переказу грошей. Цей елемент спрямований на оптимізацію 
розрахункового процесу шляхом звільнення балансу банку від 
неефективних (ризикованих) платіжних систем та підвищення ліквідності 
платіжного портфеля. 
Існує низка загальних міркувань, які розробники повинні враховувати 
при впровадженні або застосуванні підходів до захисту інформації 
споживачів фінансових послуг у цифровому середовищі. Ці загальні 
міркування мають відношення до реалізації наступних вимог [45]: 
• забезпечення нейтральності відповідей організації щодо способу 
розповсюдження продукту чи послуги (тобто принцип «технологічної 
нейтральності»). 
• забезпечення того, щоб відповіді організації відображали бізнес- 
модель, розмір, системне значення, а також складність та транскордонну 
діяльність регульованих структур (тобто пропорційність). 
79 
 
• там, де це можливо, використовувати знання, отримані в 
результаті аналізу даних, для забезпечення підходу, заснованого на доказах, 
до розуміння ринкових проблем, політики та прийняття рішень, а також 
розуміння поведінки споживачів, включаючи споживачів, які можуть бути 
вразливими, та учасників ринку. 
• прагнення знайти правильний баланс між потенційними 
вигодами для споживачів фінансів під час розгляду нових моделей бізнесу 
або дистрибуції та підтримання належного рівня захисту фінансових 
споживачів. 
• збереження гнучкості, адаптивності та безперервного навчання в 
умовах, що швидко розвиваються та динамічно розвиваються. 
• співпраця з іншими розробниками захисних систем, у тому числі 
відповідальними за захист даних та нефінансових секторів, таких як 
телекомунікації, для сприяння узгодженості, якщо це необхідно. 
Серед механізмів захисту проведення платіжних операцій слід 
розглянути такі засоби: 
1. Ідентифікація - процедура, в якій використовується ідентифікатор 
для об'єкта ідентифікації, котрий однозначно ідентифікує об'єкт в 
інформаційній системі. 
2. Автентифікація – це метод автентифікації, наприклад 
автентифікація користувача шляхом порівняння введеного пароля з паролем, 
що зберігається в базі даних. 
3. Авторизація - надання права на виконання певних дій конкретній 
особі або групі осіб 
4. Проведення моніторингу змін паролю та логіну користувачів. 
5. Реєстрація та аудит забезпечують отримання та аналіз інформації 
про стан ресурсів системи, реєстрацію дій, що можуть бути визнані 
небезпечними, ведення журналу роботи системи, що дозволяють швидко 
фіксувати події, котрі відбуваються в системі. 
80 
 
6. Контроль цілісності означає захист від несанкціонованої 
модифікації сутностей системи. Тобто це контроль за набором 
ідентифікаторів і контроль за послідовністю і повнотою процесів і режимів їх 
виконання. 
7. Обмеження можливості виконання системних ресурсів 
програмами, процесами та користувачами відповідно до політики безпеки. 
Цей контроль необхідно виконувати під час доступу до оперативної пам’яті, 
програм і підпрограм, наборів даних та обладнання прямого або 
послідовного доступу. 
Отже, система захисту інформації повинна забезпечувати безперервний 
захист інформації про переказ коштів на всіх етапах її формування, обробки, 
передачі та зберігання. 
До основних принципів безпечного функціонування організації можна 
віднести: своєчасність виявлення проблем, прогнозованість розвитку 
проблем, оцінку впливу проблем на бізнес-мету, адекватність захисних 
заходів, використання досвіду при прийнятті та реалізації рішень, 
ефективність захисних заходів та контрольованість захисних заходів. 
 
 
81 
 
3.3. Перспективи модернізації платіжних систем в сфері 
електронної комерції 
 
Інновації та технологічний прогрес дозволяють вдосконалювати 
існуючі системи платежів та розрахунків, а також впроваджувати нові 
продукти, послуги та процеси. Особливо це стосується збільшення 
обчислювальної потужності та прогресу в комунікаційних технологіях, які 
дозволяють швидше обробляти транзакції та покращувати пропоновані 
послуги, але також можуть збільшити складність систем. Наприклад, 
платіжні системи великої вартості все частіше використовують алгоритми 
компенсації на безперервній основі і дозволяють онлайн-моніторинг та 
керування ліквідністю та потоками платежів. Технологічний прогрес також 
дозволяє вдосконалити механізми безперервності бізнесу, дозволяючи 
передавати дані в реальному часі між оперативними об’єктами, 
розташованими на певній відстані один від одного. 
У сфері роздрібних платіжних послуг розвиваються нові способи 
здійснення платежів та впроваджуються нові послуги, при цьому на різних 
етапах платіжного ланцюга все частіше залучаються небанківські сторони. 
Інтернет, мобільні телефони та інші портативні пристрої все частіше 
використовуються для віддаленого доступу до платіжних послуг в 
електронній формі та здійснення платежів за допомогою інноваційних схем 
оплати. Експоненційне зростання, яке спостерігається в онлайн-комерції, 
створило високий попит на швидкі та прості у використанні рішення для 
електронних платежів. Електронне виставлення рахунків, електронна звірка 
платежів із рахунками-фактурами та онлайн-виписки з рахунку – все це є 
інноваційними послугами, що пропонують великий потенціал з точки зору 
економії коштів [47]. 
Сьогодні інновації в галузі платіжних систем повністю увійшли на 
національний ринок, крок за кроком кардинально змінюють архітектуру та 
технології проведення платежів у країні. Модернізація та трансформація 
82 
 
національної банківської платіжної системи продовжує набирати швидкість, 
яка в майбутньому позначиться на змісті та формі обслуговування, якості 
платіжного сервісу, конкуренції та культурі учасників платіжного процесу. 
Пріоритетними завданнями розвитку та модернізації банківської 
платіжної системи є: 
• розширення дистанційних банківських послуг, в т.ч. безконтактних 
платежів; 
• автоматизація скоринінгової системи, цифрова ідентифікація та 
використання кредитного конвеєра; 
• підвищення безпеки банківської інформації; 
• широке впровадження фінансових технологій, маркетплейсів та моделі 
цифрового банкінгу. 
Аналіз тенденцій розвитку ринку платіжних послуг показує, що в 
недалекому майбутньому зросте актуальність наступних інновацій: 
• розвиток систем розрахунку з NFC-технологією та з QR-кодом; 
• розвитку дистанційних кредитних відносин; 
• розширення та розвитку цифрових платіжних послуг з використанням 
хмарних технологій, блокчейн технологій, великих даних та ін; 
• подальше збільшення кількості сервісів у сфері платіжних послуг; 
• кооперація представників платіжних систем із суб'єктами електронної 
комерції та створення маркетплейсів; 
• вертикальна та горизонтальна інтеграція суб'єктів платіжних систем; 
• розвиток дистанційних та багатофакторних ідентифікаційних процедур 
з використанням біометричних параметрів клієнта. 
Безконтактні платежі через персональний мобільний пристрій можуть 
бути звичним явищем у багатьох країнах, таких як Китай та безліч азіатських 
та африканських країн, але споживачі в інших країнах все ще віддають 
перевагу оплаті кредитною карткою, готівкою, переказом або чеками. Однак 
із-за санітарних  заходів,  які  стримують  використання  PIN-кодів,  
83 
 
безконтактні транзакції з використанням технологій NFC та QR-кодів 
користуються безпрецедентною популярністю. 
Зі збільшенням шахрайства за останні роки багато користувачів 
втратили довіру, а також фінансові послуги. Відшкодування за шахрайство, 
очевидно, стає дедалі складнішим. І навпаки, платежі за допомогою NFC та 
QR-кодів вимагають розблокування смартфона за допомогою відбитка 
пальця, оптики або коду для підтвердження транзакції. 
Оплата за QR-кодом існує вже багато років, і вона стала особливо 
популярною в Азії. Технологія NFC також присутня майже у всіх 
смартфонах. Постачальники смартфонів, такі як Samsung, Apple та інші, без 
вагань інтегрували це рішення у свої продукти 
Одним з найсучасніших видів електронних банківських послуг є 
дистанційне  обслуговування  клієнтів.  Технологія  дистанційного  банкінгу 
«домашній банкінг», або «віддалений банкінг», що дає можливість клієнту 
користуватися банківськими послугами, не перебуваючи фізично в офісі 
інституту, з’явилася близько тридцяти років тому. Сама назва пояснює 
основну суть цього поняття. «Дистанційний банкінг» це - форма надання 
банком послуг не в офісі банківської установи при особистому спілкуванні 
між клієнтом і працівником банку, а по місцю знаходження споживача, вдома 
та скрізь, де це дозволено системно та зручно користувачу. 
Нові технології створюють потенціал для нових платіжних засобів. 
Поява технології розподіленої книги і блокчейну проклала шлях для біткойн, 
який був першим криптовалютним активом, представленим у 2009 році. Хоча 
зараз доступно близько 4200 приватних криптоактивів, біткойн продовжує 
домінувати на ринку криптовалют, приблизно на 60% з точки зору ринкової 
вартості [44]. 
З моменту його впровадження виникли сумніви щодо придатності 
біткойна як засобу платежу. У своїй роботі 2008 року Сатоші Накамото 
вважав біткойн системою для електронних транзакцій без довіри. Також він 
описав біткойн як чисто однорангову версію електронної готівки, яка 
84 
 
дозволить надсилати онлайн-платежі безпосередньо від однієї сторони до 
іншої, не проходячи через фінансову установу. Однак на практиці 
накопичений роками досвід свідчить про те, що біткойн є скоріше 
спекулятивним активом, ніж засобом платежу чи навіть сховищем вартості 
[41]. 
Загалом криптоактиви страждають від кількох недоліків, які 
перешкоджають їх використанню як повсякденному платіжному засобу. 
Хоча ринкова капіталізація криптоактивів з роками продовжує зростати, стає 
все більш очевидним, що їх висока волатильність цін, обмежена 
масштабованість, обмежена пропускна здатність транзакцій і відсутність 
остаточного платежу роблять їх непридатними як ефективний платіжний 
засіб. Крім того, тривають дебати навколо значного вуглецевого сліду 
діяльності криптомайнінгу; і значну злочинну експлуатацію криптоактивів. 
Дослідження показують, наприклад, що майже половина всіх транзакцій з 
біткойнами може бути пов’язана з незаконною діяльністю. 
Не менш важливим напрямком модернізації безпеки платіжних систем 
є біометрична ідентифікація – це представлення унікальних біометричних 
параметрів користувача та їх порівняння з усією наявною базою наявних 
даних. Для отримання такого типу персональних даних використовуються 
біометричні зчитувачі. 
Біометричні системи контролю доступу корисні для користувачів, 
оскільки носії інформації завжди з ними, їх неможливо втратити чи вкрасти. 
Біометричний контроль доступу вважається більш надійним, оскільки 
ідентифікатори не можуть бути передані третім особам або скопійовані. 
Біометричні дані це статичні, засновані на фізіологічних ознаках 
людини, присутніх із нею протягом усього життя, серед основних можна 
виділити [39]: 
• Ідентифікація за відбитком пальця; 
• Ідентифікація по обличчю; 
• Ідентифікація по райдужній оболонці ока; 
85 
 
• Ідентифікація по геометрії руки; 
• Ідентифікація за термограмою особи; 
• Ідентифікація по ДНК; 
• Ідентифікація за малюнком вен; 
• Ідентифікація на основі акустичних характеристик вуха; 
• Ідентифікація за голосом; 
• Ідентифікація за рукописним та клавіатурним почерками. 
Існують також динамічні дані, які базуються на особливостях 
поведінки людини, включаючи несвідомі рухи при повторенні повсякденних 
дій: почерк, голос, хода. 
Одним з найважливіших типів поведінкової біометрії є те, як людина 
друкуєте на клавіатурі. Під час цього процесу визначення та фіксується 
швидкість друку, натискання клавіші, тривалість натискання клавіші, 
проміжки часу між натисканнями клавіш. 
Окремим біометричним фактором може бути спосіб використання 
комп’ютерної миші. Крім того, поведінкова біометрія охоплює широкий 
спектр факторів, які не пов’язані з комп’ютером – ходу, наприклад, 
характеристики людини, яка піднімається по сходах. 
Існують також комбіновані системи ідентифікації, які використовують 
декілька біометричних ознак, що дають змогу задовольнити найсуворіші 
вимоги до надійності та безпеки систем контролю доступу. 
Слід зазначити, що розвиток фінансових технологій в Україні активно 
підтримується низкою різноманітних ініціатив та заходів Національного 
банку України. Національний банк України затвердив Комплексну програму 
розвитку фінансового сектору України до 2020 року (Рішення від 18.06.2017 
№ 391), яка передбачає низку ініціатив [36]: 
- курс до безготівкової економіки; 
- перехід на стандарти ISO 2022; 
- обмін документами в електронному форматі з використанням 
електронного підпису; 
86 
 
- зберігання документів в електронному вигляді; 
- дистанційна ідентифікація особи; 
- можливість замовляти та отримувати фінансові послуги онлайн; 
- електронне візування скан-копій та підпис касових документів; 
- можливість використання системи ідентифікації банку - Bank ID 
для дистанційної ідентифікації клієнтів банку; 
- захист прав споживаців фінансових послуг; 
- підвищення фінансової грамотності серед населення; 
- нові правила стимулювання ліцензування нових гравців у 
платіжний сектор. 
Отже, за останні чотири роки фінансові технології в Україні почали 
бурхливо розвиватися та впроваджуватися. Вже зараз працює достатньо 
багато компаній, які планують або вже співпрацюють з банківськими 
установами. Основними напрямками їхньої співпраці розвиток платіжних 
систем та платіжні сервісів, системи штучного інтелекту, великі дані, 
автоматизація бізнес-процесів та кібербезпека. 
87 
 
ВИСНОВКИ 
Під платіжною системою часто розуміють систему механізмів, які 
використовуються для переказу грошових коштів між суб’єктами 
господарювання та для розрахунку за платіжними зобов’язаннями, які 
виникають між ними. Добре продумана платіжна інфраструктура сприяє 
нормальному функціонуванню ринків та допомагає усунути затримки в 
торгівлі. 
Наразі назва системи «клієнт-банк» вже дещо застаріла, бо на ринку 
з’явилося достатньо багато небанківських фінансових установ, котрі можуть 
виконувати платіжні операції на базі сучасних технологій на рівні з банками. 
Тому, поставивши банківські та небанківські установи в одну категорію 
варто змінити назву на систему «клієнт-установа». Такі операції можуть 
здійснюватися у відділеннях установи або ж дистанційно, самостійно 
користувачем або автоматично згідно з підпискою 
Варто виділити елементи та сутнісні блоки платіжної системи, а також 
узагальнити визначення поняття «платіжна система». З поміж всього варто 
виділити три ключових блоки структури платіжної системи, а саме: 
інституціональний блок; економічний блок; інфраструктурно-організаційний 
блоки. 
Результати проведеного аналізу підтверджують виявлені показники 
швидкості розвитку платіжних систем у багатьох країнах світу й 
констатують, що вона зросла за останні два десятиліття. До чинників цього 
процесу слід віднести: розвиток новітніх інформаційних технологій, що 
істотно впливають на підвищення швидкості, надійності та ефективності 
роботи платіжної системи; інституційні зміни в банківській сфері, пов’язані з 
постійним розвитком фінансових організацій, упровадженням нових 
банківських продуктів і послуг, глобалізаційними процесами на фінансових 
ринках тощо; удосконалення функцій центральних банків і їхнього 
регуляторного впливу на роботу національних платіжних систем, які 
знаходять прояв у дієвому оверсайті національних платіжних систем, 
88 
 
плануванні систем їхньої відповідності міжнародним стандартам, 
ініціювання змін у засадах функціонування платіжних систем тощо. 
Законодавчі зміни в регулюванні платіжної сфери та імплементація 
норм європейського права не втрачають актуальності для України, оскільки 
наша держава вектором руху обрала інтеграцію до Європейського Союзу, 
тому дотримання європейських стандартів упровадження прогресивного 
досвіду простежуються в роботі й планах Національного банку України. 
До важливих кроків можна віднести введення в дію міжнародного 
номера банківського рахунку IBAN (від англ. International Bank Account 
Number) в Україні, що дало змогу спростити ідентифікацію платника та 
отримувача коштів, а також банку України, що їх обслуговує; уникнути 
помилок у реквізитах рахунків; швидше здійснювати перекази та отримувати 
кошти, особливо якщо вони надходять із країн Євросоюзу. 
У той же час із прийняттям та впровадженням Платіжної Директиви 
2007 року стартував процес цифрової трансформації економіки Європи, яка 
стала рушійною силою для створення нових продуктів і вплинула на 
швидкість онлайн-платежів. Однак документ вимагав проведення 
невідкладних змін, пов’язаних із тим, що переважна більшість нових 
компаній не потрапляли під контроль Директиви. Це в свою чергу 
спричиняло гальмування розвитку платіжних систем. 
Варто наголосити: для того щоб PSD2 повноцінно почала діяти в 
Україні, необхідно впровадити багато змін, серед яких першочергово 
підготувати нормативно-правову базу та запропонувати відповідні зміни у 
сфері платіжних послуг стосовно умов для конкуренції та технічної 
готовності для коректної роботи API. 
Треба також відзначити, що заслуговує на окрему увагу відповідність 
сучасним реаліям і потребам у платіжній сфері, а також умови 
запровадження «відкритого банкінгу», існуюча конкуренція у сфері надання 
платіжних послуг, що передбачатиме надання доступу до акаунтів клієнтів 
89 
 
банку для сторонніх компаній. Над вирішенням цих важливих питань має 
працювати Національний банк України як регулятор. 
Перманентний прогрес у царині обробки й передачі інформації, що 
став можливим завдяки широкому застосуванню цифрових технологій, 
удосконалює платіжні системи та їхні механізми у сфері міжбанківських 
розрахунків. У свою чергу, глобалізаційно-інтеграційні процеси мають 
значний вплив не лише на світову економіку загалом, але й на безпосереднє 
функціонування й розвиток європейських і національних платіжних систем. 
Відомі та авторитетні транс’європейські платіжні системи EURO1, 
TARGET сприяють сталому функціонуванню і європейської фінансової 
системи, і світової валютної системи в цілому. 
Із метою подальшої інтеграції у європейські та світові фінансові 
процеси, а також ураховуючи підписану Угоду про Асоціацію між Україною 
і Європейським Союзом, Національний банк України тісно співпрацює з 
європейськими банками. Позитивним результатом цього є встановлення 
центральним банком України відповідних світових стандартів і нормативів у 
роботі загальнодержавних платіжних систем України. 
У реаліях сьогодення Система електронних платежів Національного 
банку має певні переваги, але є й недоліки, серед яких недосконалість 
чинного законодавства України та рівень інформаційного й нормативного 
забезпечення її учасників. Проте варто зазначити, що ведеться робота над 
розвитком і вдосконаленням СЕП, зокрема, слід адаптувати СЕП до 
міжнародних стандартів та методології обміну електронними фінансовими 
повідомленнями, нових інструментів та можливостей для переказу коштів. 
Передусім це стосується введення й стандарту ISO 13616 (уведення 
міжнародного номера банківського рахунку IBAN), і стандарту ISO 20022, 
який окреслює новий функціонал та адаптацію нашої системи з 
міжнародними, європейськими директивами й стандартами, а також 
інтеграцію з платіжними інфраструктурами. 
90 
 
Водночас до основних напрямів модернізації Системи доцільно 
віднести створення підґрунтя для її роботи у форматі 24/7 – цілодобово, 
збільшення обсягів миттєвих платежів, оновлення системи безпеки та 
захисту інформації НБУ, розширення інформаційного наповнення 
повідомлень. Важливе значення має підсилення надійності Системи та рівня 
довіри учасників Системи при використанні платіжних засобів у 
розрахунках. Окремої уваги потребує проблема конкуренції та синергії 
функціонування торгівельних і банківських мереж. 
Державним регулятором діяльності платіжних систем в Україні є 
Національний банк України. Тому наступним важливим етапом повинно 
стати впровадження нагляду (оверсайту) за платіжними системами з 
використанням європейського й світового досвіду, коли НБУ почне 
встановлювати критерії важливості, здійснювати необхідні перевірки, 
запропонує дієві інструменти впливу для регулювання виходу на український 
ринок нових платіжних систем. 
СЕП НБУ є досить ефективною та сучасною системою, проте 
необхідність певного часу для проходження платежів і розрахунків, а також 
недостатньо високий рівень інформаційного й нормативного забезпечення її 
учасників і контролю спричиняють імовірність непрозорих фінансових 
операцій у самій системі. 
Результати дослідження функціонування платіжного простору в 
Європейському Союзі й Україні дозволили встановити, що система платежів 
і розрахунків зони євро є більш сучасною та відкритою. Як наслідок, 
виявлена доцільність вивчення принципів організації та функціонування 
європейських платіжних систем для вдосконалення форм міжбанківських 
розрахунків і підвищення ефективності платіжної системи України. Із метою 
подальшої інтеграції до європейських та світових фінансових процесів, а 
також ураховуючи підписану Угоду про Асоціацію між Україною і 
Європейським Союзом, позитивним результатом стане запровадження 
91 
 
Національним банком України відповідних сучасних нормативів і стандартів 
у платіжну сферу країни. 
Отже, на нашу думку, сучасна парадигма оновленої платіжної системи 
України, яка зумовить глибоку її позитивну трансформацію, повинна 
передбачити: методологічні аспекти функціонування нового ринку 
платіжних послуг; термінологічне оновлення законодавчої бази щодо 
платіжних систем і переказів коштів; функціональну модель оновленої 
платіжної системи країни; зміну платіжних технологій та проходження 
платіжної інформації в платіжних системах; виокремлення за категоріями 
суб’єктів оновленої платіжної системи країни; визначення прав та обов’язків 
суб’єктів ринку платіжних послуг; розробку методології виявлення ризиків у 
функціонуванні платіжної системи; забезпечення інформаційної безпеки 
платіжної екосистеми; визначення ролі регулятора у сфері платіжних послуг. 
Щодо вирішення виявлених проблем та перспектив подальших 
досліджень треба зауважити, що вони можуть стосуватися аналізу 
управлінських та організаційних аспектів розвитку процесу управління 
платіжними системами в Україні й на державному, і на корпоративному 
рівнях; розробки механізмів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій 
у платіжній системі; законодавчого забезпечення повноцінного 
функціонування платіжної системи країни; захисту прав споживачів у 
платіжній сфері; подальшої інтеграції оновленої платіжної системи України 
до європейськогой світового платіжного простору. 
В Україні кількість безготівкових операцій продовжує зростати, за 
третій квартал 2023 року їхня частка за сумою зросла до 63,3% від загальної 
суми операцій із платіжними картками, а за кількістю – досягає 93,5%. 
Кількість операцій (безготівкових та з отримання готівки) з 
використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, в 
Україні та за її межами у III кварталі 2023 року становила 1 972,5 млн шт., а 
їхня сума – 1 407,1 млрд грн", – йдеться в повідомленні.  
92 
 
В НБУ зазначають, що безготівковими були 1 844,6 млн операцій на 
загальну суму 890,8 млрд грн. Частка безготівкових операцій у ІIІ кварталі 
2023 року за сумою перебуває на рівні 63,3% від загальної суми операцій із 
платіжними картками, а за кількістю – досягає 93,5%. 
Для порівняння за II квартал 2023 року ці показники становили 62,1% 
та 92,8% відповідно.  
У звітному періоді середня сума однієї операції становила:  
• в торговельній мережі – 309 грн (у II кварталі цього року – 310 грн); 
• з переказу з картки на картку – 1 854 грн (1 829  грн); 
• з оплати товарів та послуг у мережі Інтернет – 504 грн (495 грн).  
Також надалі зростає і загальна кількість безконтактних платіжних 
карток. Їх кількість, за підсумками вересня цього року, збільшилася на 12% 
порівняно з січнем. Загалом більша частина (58%) активних платіжних 
карток у вересні – це безконтактні картки. 
Додається, що популярними серед українців є токенізовані платіжні 
картки, кількість яких з початку року зросла на 32% до 11,3 млн штук. Решта 
операцій були безконтактними (з використанням безконтактної платіжної 
картки або за допомогою смартфонів та інших гаджетів). Їхня сума у IІI 
кварталі 2023 року становила 381,1 млрд грн проти 344,5 млрд грн) у II 
кварталі. 
На основі проведеного дослідження шляхів вдосконалення 
міжнародних платіжних систем в епоху розвитку цифрових технологій 
можна зробити наступні висновки: 
Пандемія прискорила перехід на цифрові платежі та змінила спосіб 
купівлі та оплати товарів споживачами та безконтактні. 
Варто виділити основні принципи безпечного функціонування 
організації можна віднести: своєчасність виявлення проблем, 
прогнозованість розвитку проблем, оцінку впливу проблем на бізнес-мету, 
адекватність захисних заходів, ефективність захисних заходів та 
контрольованість захисних заходів. 
93 
 
Перспективними напрямами розвитку платіжних систем є: 
• ефективне використання нових фінансових технологій; 
• подальший розвиток конкуренції, підвищення якості та спектру 
платіжних сервісів; 
• забезпечення прозорості транзакцій, підвищення швидкості, 
гнучкості та безпеки платежів. 
• цифровізація та плідна інтеграційна співпраця з міжнародними 
платіжними системами при розширенні географії транзакцій. 
 
94 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Адабашев Т.К. До питання класифікації платіжних систем, що 
функціонують в Україні. Вісник Національного університету «Юридична 
академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Економічна теорія та 
право : зб. наук. пр. 2013. № 2 (13).С. 142–153. 
2. Адамик Б., Ткачук В. Платіжні системи: фундаментальні засади 
та перспективи трансформації. Економічний аналіз. Тернопіль. 2019. Том 29. 
№ 3. С. 63-73. URL: file:///C:/Users/hp/Downloads/1708-6565657354-1-
PB%20(2).pdf. 
3. Адрианов В.В., Букирь М.Я., Бутенко С.А. Национальная 
платежная система. Бизнес-энциклопеди. Москва : КНОРУС : ЦИПСиР, 
2013. 424 с. URL: https://znanium.com/catalog/product/522012. 
4. Аксеньюр: COVID-19 посилив необхідність трансформувати 
платіжні системи банків URL:  https://www.accenture.com/ru- 
ru/about/newsroom/company-news-release-covid-19-transformation-bank-
payments- system. 
5. Безпека платежів Ipay.ua. URL: 
https://www.ipay.ua/ru/faq/answer-3. 
6. Березина М. П. Вопросы теории безналичных расчетов. 
Банковское дело. №8. 1998. 34 с. 
7. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української 
мови Уклад. і голов. ред. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с. 
8. Вавилов А.В., Ильин И.И. Пластиковые карты: принципы 
построения платежных систем – М.: Европеум-пресс, С. 1999.– 128. 
9. Гетманцев, Д. О. Банківське право України: навч. посіб. для 
студ. вищ. навч. закл. Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. К. : Центр учбової 
літератури, 2007. - 344 с. 
10. Глобальне дослідження з питань шахрайства у банківській 
сфері. KPMG International, 2019. URL: 
https://assets.kpmg/content/dam/kpmg/ua/pdf/2019/11/Global_Banking_Fraud_Sur 
95 
 
vey.pdf. 
11. Дзюблюк О.В. Гроші та кредит : підручник. Тернопіль : ТНЕУ, 
2018. 892 с. 
12. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин 
суспільства в умо-вах ринкового реформування економіки: монографія. Київ 
: Поліграфкнига, 2000. 512 с. 
13. Дві в одній: УКРГАЗБАНК запустив першу в Україні 
кобейдж-картку ПРОСТІР. UnionPay URL: 
https://www.ukrgasbank.com/press_center/news/12616- 
dve_v_odnoyi_ukrgazbank_zapustil_pervuyu_v_ukraine_kobeyidjkartu_prostruni 
onpay. 
14. Домінова І. Теоретичні аспекти управління ризиками 
електронного банкінгу. Причорноморські економічні студії. 2017. Вип. 18. С. 
156–162. URL: http:// bses.in.ua/journals/2017/18_2017/34.pdf. 
15. Домінова І. Управління ризиками електронного банкінгу : дис. 
канд. екон. наук : 08.00.08. Київ, 2018. 281 с. 
16. Звіт з оверсайта інфраструктур фінансового ринку 2020 рік. 
НБУ. URL: 
https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Report_oversight_2020.pdf?v=4. 
17. Інкубаційна программа для фінтех стартапів. OPEN 
BANKING LAB, 2017. URL: http://1991.vc/otp. 
18. Калмикова О. М. Функціонування платіжної системи України 
та стратегія її розвитку. Молодий вчений. 2015. № 1(1). С. 100-103. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2015_1%281%29 25. 
19. Красавина Л. Н. Международные валютно-кредитные и 
финансовые отношения: Учебник. М.: Финансы и статистика, 2001. 608 с. 
20. Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг Навч. посіб. [3-тє вид., 
стер]. К. : Т-во "Знання", КОО, 2001. 181 с. 
21. Лук’янов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові 
принципи організації і базові функції. Акт. проблеми економіки. 2009. Vol. 
96 
 
12. . 162 с. 
22. Махаєв О.О. Використання електронних грошей та вимоги, 
які висуваються до їх емітентів і відповідних систем розрахунків. Вісник 
УАБС. №1. 2005. С. 253-260. 
23. Методичні рекомендації з управління ризиками в платіжних 
системах. URL: 
https://bank.gov.ua/adtmin_uploads/article/Guidelines_risk_management_ 
ps.pdf?v=4. 
24. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і 
фінансових ринків. К. : Основи, 1999. 963 с. 
25. Міщенко С. Вдосконалення системи безготівкових роздрібних 
платежів. Вісник Київського національного університету імені Тараса 
Шевченка. Економіка. 2014. Вип. 5. С. 22-28. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ekon_2014_5_6. 
26. Образцов М. Платежные системы : Учебное пососбие. СПб. : 
Изд- во СПбГУЭФ , 2002. 390 с. 
27. Основні тренди карткового ринку у 2020 році: безконтактні 
платежі та розрахунки в Інтернеті . НБУ. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/news/all/osnovni- trendi-kartkovogo-rinku-u-2020-rotsi-
bezkontaktni-plateji-ta-rozrahunki-v-interneti. 
28. Осовська Г. В., Юшкевич О. О., Завадський Й. С. Економічний 
словник. Київ: Кондор, 2009. 358 с. 
29. Офіційний сайт Європейського центрального банку. URL: 
https://www.ecb.europa.eu/home/html/index.en.html. 
30. Офіційний сайт Національного банку України. URL: 
http://www.bank.gov.ua. 
31. Перелік системно важливих, соціально важливих та 
важливих платіжних систем в Україні. НБУ. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/news/all/perelik- sistemno-vajlivih-sotsialno-vajlivih-ta-
vajlivih-platijnih-sistem-v-ukrayini-mayje-ne- zminivsya. 
97 
 
32. Положення про здійснення контролю за дотриманням банками 
вимог законодавства з питань інформаційної безпеки, кіберзахисту та 
електронних довірчих послуг : затв. Постановою Правління 
Національного банку України від 16.01.2021 р. № 4. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004500- 21#Text. 
33. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон 
України від від 05.04.2001 № 2346-III Дата оновлення 01.07.2011. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2346-14#Text. 
34. Про затвердження Комплексної програми розвитку фінансового 
сектору України до 2020 року. Постанова 18.06.2015 №391 зі змінами 
16.01.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15. 
35. Про здійснення операцій з використанням електронних 
платіжних засобів. Постанова 05.11.2014 № 705 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0705500-14#Text. 
36. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева У. Б. 
Современный экономический словарь Москва: ИНФРА. М., 2000. 478 с. 
37. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. М. : ЮНИТИ, 
1994. С. 93-99. 
38. Страхарчук В. П. Ризики платіжних систем: Навч. посібник. 
Львів: ЛБІ НБУ, 2003. 94 с. 
39. Царьов Р.Ю. Біометричні технології: навч. посіб. Одеса: ОНАЗ 
ім. О.С. Попова, 2016. 140 с. 
40. Benson С, Loftesness S., Jones R. Payments Systems in the U.S. 
Glenbrook Press, URL: 
https://glenbrook.com/wpcontent/uploads/2017/09/Payment s-Systems-Overview-
ThirdEdition.pdf. 
41. Bitcoin is an innovative payment network and a new kind of money. 
URL: https://bitcoin.org/bitcoin.pd. 
42. Branches In Decline: Last One Out, Turn Off The Lights. URL: 
https://thefinancialbrand.com/66228/bank-credit-union-branch-traffic/. 
98 
 
43. Bukovinsky S.A. The Banking System of Ukraine towards European 
Integration. Kyiv: National Bank of Ukraine. Center of Scientific, 2015. 
44. Crypto-assets Work underway, regulatory approaches and potential 
gaps. URL: https://www.fsb.org/wp-content/uploads/P310519.pdf. 
45. DIRECTORATE FOR FINANCIAL AND ENTERPRISE 
AFFAIRS COMMITTEE ON FINANCIAL MARKETS URL: 
https://www.oecd.org/finance/financial-education/Effective-Approaches-FCP- 
Principles_Digital_Environment.pdf. 
46. European Central Bank, (2010), “The Payment Systems, Payments, 
Securities and Derivatives and the Role of the Euro system”. URL: 
https://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/other/paymentsystem201009en.pdf. 
47. Fintech and payments: regulating digital payment services and e-
money / Johannes Ehrentraud, J. Prenio, C. Boar, M. Janfils, A. Lawson. URL: 
https://www.bis.org/fsi/publ/insights33.pdf. 
48. Fintech Trends that will Transform Banking and Financial Services 
in 2019. URL: https://perfectial.com/blog/fintech-trends-2019/. 
49. Garbade, Kenneth and William L. Silber, 1979, “The Payment 
System and Domestic Exchange Rates: Technological Versus Institutional 
Change,” Journalof Monetary Economics 5, January, l-22. 
50. Iwańczuk A. Systemy płatnicze i rynek płatności w Unii 
Europejskiej, Wydawnictwo CeDeWu, Warszawa. 2011. 
51. Krungsri becomes the first bank in Thailand offering real-time 
international funds transfer based on Blockchain’s Interledger for corporate 
customers. URL: https://www.krungsri.com/bank/en/NewsandActivities/Krungsri- 
Banking-News/blockchains-interledger.html. 
52. Lukina E. E. Dolgachev M. V.Electronic Payment Systems and 
Blockchain as a Constituent Part. URL: https://knepublishing.com/index.php/Kne- 
Social/article/view/1540/3647. 
53. McGinnis J.O., Roche K. Bitcoin: Order without law in the digital 
age. Northwestern Public Law Research Paper. 2017. No. 17– 06. 
99 
 
54. Nina Hlushchenko Smartphone instead of wallet: Ukrainians in love 
with mobile shopping URL: https://112.international/article/smartphone-instead-
of-wallet-ukrainians-in-love-with-mobile-shopping-40608.html. 
55. Okay C. The Drivers of The Recent Payment Systems Reforms 
Globally. Central Bank Review. 2004. Vol. 4. Pp. 65–107. 
56. Payments Landscape in Ukraine: Opportunities and Risks to 2022 
URL: https://www.reportlinker.com/p05440340/Payments-Landscape-in-Ukraine- 
Opportunities-and-Risks-to.html. 
57. Sifers R.W. Regulating Electronic Money in Small-Value Payment 
Systems: Telecommunications Law as a Regulatory Model. 9. Federal 
Communications Law Journal. 1997. Vol. 49, No. 3. Pp. 701–729. 
58. Statista. URL: https://www.statista.com/. 
59. The Countries Most Reliant on Cash In 2021 URL: 
https://merchantmachine.co.uk/most-reliant-on-cash/. 
60. Top 6+ Reasons Why FinTech Is Important. Axios Holding. 
URL: 
https://axiosholding.com/6-reasons-why-fintech-is-important/. 
61. What is Payment Security Opayo. URL: 
https://www.opayo.co.uk/blog/What-is-payment-security. 
62. "What is a Payment System?". Federal Reserve Bank of New 
York. October 13, 2000. Retrieved 23 July 2015. 
 
 
100 
 
Додаток А 
 
Типізація ризиків платіжних систем банківських і небанківських 
установ [30] 
 
1. Правовий ризик 
Небезпека відсутності правового регулювання, зміни або непередбаченого 
застосування законодавчих положень, що може призвести до збитків у 
платіжній організації платіжної системи та/або її учасників. 
2. Фінансові ризики 
2.1. Загальний бізнес- 2.2. Ризик ліквідності – це 2.3. Кредитний ризик 
ризик, тобто  ризик ризик того, що учасник – це ризик того, що 
погіршення платіжної системи або інша учасник    платіжної 
фінансового   стану організація, з якою системи  або   інша 
платіжної організації організація платіжної організація,    з якою 
платіжної  системи системи має договірні платіжна       система 
через зниження відносини, у певний момент платіжної системи має 
надходжень   або часу не матиме засобів для договірні   відносини, 
збільшення витрат, належного та повного не зможе    повністю 
внаслідок  чого виконання своїх фінансових виконати          свої 
витрати перевищують зобов’язань у платіжній фінансові 
доходи і призводять системі, але має наміри зобов’язання         в 
до фінансових збитків. щодо їхнього виконання у платіжній  системі в 
майбутньому. певний момент   часу 
або в майбутньому. 
3. Розрахунковий ризик 
Ризик  того,  що  платежі  в  платіжній системі  не  будуть  здійснюватися 
належним чином. 
4. Операційний ризик 
Ризик недоліків в інформаційних системах або внутрішніх процесах, людські 
помилки, збої в роботі (помилки або затримки в обробці, збої системи, 
недостатня пропускна здатність), втрата або втрата інформації, шахрайство 
або  неправильне  управління  через  зовнішні  події,  погіршення  або 
призупинення платіжних послуг платіжною системою. 
5. Системний ризик 
Ризик того, що неспроможність одного з учасників платіжної системи та/або 
оператора послуг платіжної інфраструктури виконати свої зобов’язання або 
порушити безперервність самої платіжної системи, що порушує роботу 
учасників платіжної системи, інших установ чи фінансової системи в цілому. 
101 
 
Додаток Б 
 
Перелік зареєстрованих Україні міжнародних платіжних систем 
станом на 01.11.2022 р. [30] 
 
Міжнародні системи • «TELEGRAF» (АТ «ПРАВЕКС-БАНК»); 
переказу коштів, • «PrivatMoney» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК»); 
створені банками- • «Welsend» (АБ «Укргазбанк»); 
резидентами України • «IBOX MONEY TRANSFER» (АТ «Айбокс 
Банк»); 
• «MY TRANSFER» (АТ «Ощадбанк»); 
• «ГЛОБУС» (АТ «КБ «ГЛОБУС»); 
• «CORDPAY» (АТ «АКБ «КОНКОРД»). 
Міжнародні системи • «NovaPay» (ТОВ «НоваПей»); 
переказу коштів, • «AVERS №1» (АТ «ФК «АВЕРС»); 
• «ГлобалМані» (ТОВ «ГЛОБАЛМАНІ»); 
створені 
• «MOSST Payments» (ТОВ «ФК «ВАП – 
небанківськими КАПІТАЛ»); 
установами- • «PayRun» (ТОВ «ПЕЙРАН»); 
резидентами України • «PAYPONG» (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА 
ПЛАТІЖНА СИСТЕМА»); 
• «LEO» (ТОВ «ФК ЛЕОГЕЙМІНГ ПЕЙ»). 
Міжнародні системи • «Sigue Money Transfer» («Sigue Money Transfer»); 
переказу  коштів, • «CLEAR JUNCTION» («CLEAR JUNCTION 
LIMITED»); 
створені 
• «RIA» (CONTINENTAL EXCHANGE 
нерезидентами SOLUTIONS, INC.); 
України • «INTELEXPRESS» (АТ Мікрофінансова 
організація «ІНТЕЛЕКСПРЕС»); 
• «TRANSFAST» («MASTERCARD 
TRANSACTION SERVICES (UK) LTD»); 
• «PAYSERA» (PAYSERA LT, UAB); 
• «TransferGo» (TRANSFERGO LTD); 
• «MoneyGrаm» (MoneyGrаm Payment Systems, 
Inc.); 
• «Western Union» (Western Union Financial Services, 
Inc./ Western Union Network (France), SAS); 
 
 • «MEEST» (MEEST Corporation Inc.). 
Міжнародні  карткові • «MasterCard» (Mastercard International 
платіжні системи, Incorporated); 
• «Visa» (Visa International Service Association); 
створені 
• «UnionPay International» (UnionPay International 
нерезидентами Co., Ltd); 
України • «American Express» (American Express Limited); 
• «JCB Payment System» (JCB International Co., 
Ltd.).
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
