Механізм надання та погашення банківських позик (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м. Черкаси)

Степаненко, Назар Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8399
Title:	Механізм надання та погашення банківських позик (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м. Черкаси)
Authors:	Дудченко, Наталія Василівна Степаненко, Назар Ігорович
Keywords:	банківська позика;кредитна діяльність
Issue Date:	Dec-2021
Abstract:	Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм забезпечення стабільності банків в Україні з використанням сучасних підходів і технологій. Об'єктом дослідження є теоретичні положення, методичні засади та практичні аспекти щодо механізму надання та погашення банківських позик. Мета кваліфікаційної роботи магістра є аналіз механізму управління кредитною дяльністю на прикладі АТ «ПриватБанк», та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності. Завданнями роботи є: розкрити сутність поняття кредитної політики комерційного банку; розкрити нормативно-правові аспекти банківського регулювання та кредитної діяльності комерційних банків; описати організацію кредитних операцій банку; визначити особливості розвитку банківського кредитування в умовах COVID 19; проаналізувати організаційно-економічна характеристика АТ КБ «ПриватБанк» за 2018-2020 рр; проаналізувати оцінювання сучасного стану кредитного ринку України; проаналізувати кредитний портфель АТ КБ «ПриватБанк»; оцінити шляхи підвищення ефективності кредитної діяльності комерційного банку; визначити напрями формування удосконаленої системи управління кредитної діяльності комерційного банку; визначити ефективність застосування моделювання для запропонованих заходів. За результатами дослідження сформульовані такі висновки теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. Одержані результати можуть бути використані для більш ефективного функціонування банківської системи України у векторі забезпечення її фінансової стабільності із використанням інноваційних технологій
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8399
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Степаненко 2021.pdf Restricted Access		2.23 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ 
КAФЕДРA ФІНAНСІВ 
 
 
 Спеціaльність 
072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa 
тa стрaхувaння,  
освітня прогрaмa «Фінaнси і 
кредит», освітній ступінь «магістр» 
деннa формa нaвчaння, 
2-й курс, 
         групa ФКМ-20. 
 
 
КВAЛІФІКAЦІЙНA РОБОТA МAГІСТРA 
 
нa тему: МЕХАНІЗМ НАДАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИК 
(НА МАТЕРІАЛАХ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», М. ЧЕРКАСИ)  
 
 
Студентa   Степаненка Назара Ігоровича      
(підпис) 
 
Нaуковий керівник  професор Березіна Олена Юріївна     
   (Вчене звaння, прізвище, ім’я, по бaтькові)    (підпис) 
 
 
 
Роботa допущенa до зaхисту в ЕК 
 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів  
   проф. Гончaренко І. Г.         . 
      
 (вчене звaння, прізвище тa ініціaли) (підпис) 
 
 
 
 
 
 
Черкaси 2021 р. 
  2 
 
 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ  
КAФЕДРA ФІНAНСІВ  
 
Освітній ступінь мaгістр 
Спеціaльність 072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa тa стрaхувaння 
освітня прогрaмa «Фінaнси і кредит» 
 
 
ЗAТВЕРДЖУЮ: 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів 
 
________________ проф. Гончaренко І.Г.  
 
ЗAВДAННЯ 
НA КВAЛІФІКAЦІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТУ 
       Степаненку Назару Ігоровичу      
(прізвище, ім’я, по бaтькові) 
1. Темa роботи Механізм надання та погашення банківських позик (на матеріалах АТ КБ 
«ПриватБанк», м. Черкаси) 
 
Керівник роботи  к.е.н., доц. Дудченко Нaтaлія Вaсилівнa      
(прізвище, ім’я, по бaтькові, нaуковий ступінь, вчене звaння) 
зaтверджені нaкaзом вищого нaвчaльного зaклaду від «21» _09_2021 р. № 285/01_______ 
2. Строк подaння студентом роботи «07» _грудня_ 2021 р. 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані у напрямку наявного механізму 
надання та погашення банківських позик, аналітичні та статистичні дані відносно діяльності АТ 
КБ «ПриватБанк», м. Черкаси, підручники, посібники, монографії, статті, Інтернет джерела. 
 
4. Зміст розрахунковопояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 
Теоретичні підходи до механізму надання та погашення банківських позик, Аналітично-
організаційна оцінка сучасної кредитної діяльності комерційних банків (на матеріалах АТ КБ 
«ПриватБанк»), механізм підвищення ефективності кредитної діяльності АТ КБ «ПриватБанк». 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів) Основні 
внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на кредитну політику банку, Ознаки кредитних 
відносин банку, Принципи організації кредитної роботи комерційного банку, Структура 
корпоративного управління АТ КБ «ПриватБанк», Місце АТ КБ «ПриватБанку» у прибутках 
української банківської системи у 2020 році, Основні показники діяльності АТ КБ 
«ПриватБанк» за 2018-2020 рр., Аналіз динаміки зменшення кількості банківських установ 
протягом 2016-2020 рр., Аналіз обсягів кредитування комерційними банками України протягом 
2017-2021 рр., Структура кредитного портфеля за суб’єктами кредитування у 2018-2021 рр., 
Аналіз вартості активів та кредитної діяльності АТ КБ «ПриватБанку» у 2018-2020 рр, млн грн, 
Аналіз місця кредитного портфеля в активах АТ КБ «ПриватБанк» у 2018-2020 рр, Аналіз 
структури кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» за позичальниками у 2018-2020 рр, млн 
грн., Аналіз динаміки процентних ставок на кредитні продукти за сегментами банківського 
бізнесу АТ КБ «ПриватБанк» у 2018-2020 рр., Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ 
«ПриватБанк» за строками погашення у 2017-2019 рр. 
  3 
 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Березіна О.Ю., професор 20.09.2021 20.09.2021 
2 Березіна О.Ю., професор 17.10.2021 17.10.2021 
3 Березіна О.Ю., професор 07.11.2021 07.11.2021 
 
 
7. Дата видачі завдання «_06_» ___вересня___ 2021 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 06.09.2021 виконано 
1 
попереднього плану дипломної роботи.. 
Опрацювання літературних джерел. 13.09.2021 виконано 
2 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка 20.09.2021 виконано 
3 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 15.10.2021 виконано 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 17.10.2021 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 31.10.2021 виконано 
Підготовка  та написання розрахункового 07.11.2021 виконано 
7 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 21.11.2021 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.11.2021 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 29.11.2021 виконано 
Оформлення кваліфікаційної роботи 01.12.2021 виконано 
11 
магістра 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 07.12.2021 виконано 
 
 
Студент     __________________    ____Степаненко Н.І._ 
               (підпис)                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    ____Березіна О.Ю._ 
              (підпис)                                    (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________    ____Настенко І.Г.__ 
(підпис)                                   (прізвище та ініціали) 
  4 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 106 сторінок, 13 таблиць, 23 
рисунків, список літератури з 71 найменувань, 4 додатків. 
 
МЕХАНІЗМ НАДАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИК (НА 
МАТЕРІАЛАХ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм забезпечення 
стабільності банків в Україні з використанням сучасних підходів і технологій. 
Об'єктом дослідження є теоретичні положення, методичні засади та 
практичні аспекти щодо механізму надання та погашення банківських позик. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра є аналіз механізму управління 
кредитною дяльністю на прикладі АТ «ПриватБанк», та розробка практичних 
рекомендацій щодо підвищення його ефективності. 
Завданнями роботи є: 
- розкрити сутність поняття кредитної політики комерційного банку; 
- розкрити нормативно-правові аспекти банківського регулювання та 
кредитної діяльності комерційних банків; 
- описати організацію кредитних операцій банку; 
- визначити особливості розвитку банківського кредитування в умовах 
COVID 19; 
- проаналізувати організаційно-економічна характеристика АТ КБ 
«ПриватБанк» за 2018-2020 рр; 
- проаналізувати оцінювання сучасного стану кредитного ринку України; 
- проаналізувати кредитний портфель АТ КБ «ПриватБанк»; 
- оцінити шляхи підвищення ефективності кредитної діяльності 
комерційного банку; 
- визначити напрями формування удосконаленої системи управління 
кредитної діяльності комерційного банку; 
- визначити ефективність застосування моделювання для запропонованих 
заходів. 
  5 
 
За результатами дослідження сформульовані такі висновки 
теоретичного та науковопрактичного характеру, які відображають вирішення 
завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. 
Одержані результати можуть бути використані для більш ефективного 
функціонування банківської системи України у векторі забезпечення її фінансової 
табільності із використанням інноваційних технологій. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2021 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2021 
 
  Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
  6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………..….7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО МЕХАНІЗМУ НАДАННЯ ТА 
ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИК……………………………………………11 
1.1. Кредитна політика комерційного банку…………………………………11 
1.2. Нормативно-правові аспекти банківського регулювання та кредитної 
діяльності комерційних банків……………………………………………………….18 
1.3. Організація кредитних операцій банку…………………………………..27 
1.4. Кредтний договір як гарантія надання та повернення кредиту………...41 
1.5. Особливості розвитку банківського кредитування в умовах  
COVID 19………………………………………………………………………...……52 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ОЦІНКА СУЧАСНОЇ 
КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ (НА МАТЕРІАЛАХ АТ 
КБ «ПРИВАТБАНК»)……………………………………………………………..….60 
2.1. Організаційно-економічна характеристика АТ КБ «ПриватБанк» за 
2018-2020 р………………………………………………………………………….…60 
2.2. Аналітичне оцінювання сучасного стану кредитного ринку України…69 
2.3. Аналіз кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк»………………….…77 
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНОЇ 
ДІЯЛЬНОСТІ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»…………………………………………….87 
3.1 Шляхи підвищення ефективності кредитної діяльності комерційного 
банку...............................................................................................................................87 
3.2 Формування удосконаленої системи управління кредитної діяльності 
комерційного банку…………………………………………………………………..90 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...104 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….107 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..115 
  7 
 
ВСТУП 
 
Одним з головних джерел забезпечення виробництва необхідними 
грошовими ресурсами в Україні досі залишається банківський кредит, який тим 
самим відіграє важливу роль у стимулюванні відтворювальних процесів в 
економіці. Завдяки банківському кредиту з’являються нові та розвиваються вже 
існуючи підприємства, збільшується кількості робочих місць, будуються нові 
об’єкти соціального та культурного призначення Таким чином саме ефективна 
кредитна політики комерційних банків забезпечує економічну стабільність в 
країні. 
Велику роль банківський кредит відіграє і в житті українського населення, 
так як саме цей фінансовий інструмент дозволяє задовольнити такі важливі його 
соціальні потреби, як забезпечення якісним житлом, необхідною побутовою 
технікою, створенні можливостей для отримання освіти тощо. 
Але не менш важливим банківський кредит є і для самих комерційних 
банків, так як саме кредитні продукти становлять близько 50% всіх активів банку 
і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш 
ризиковою частиною банківських активів, а тому від ефективності управління 
ними залежить як прибутковість кожного конкретного комерційного банку так і 
добробут всієї країни. Саме тому ефективне кредитування на сьогоднішній день – 
це одне з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. 
А забезпечити ефективне кредитування економіки України комерційні банки 
можуть лише при наявності великого асортименту кредитних продуктів, які 
формують його кредитний портфель, а тому однією з найважливіших задач 
управління кредитною діяльністю є формування кредитного портфеля 
комерційного банку та ефективне управління ним з метою задоволення потреб 
всіх економічних суб’єктів та високої прибутковості кредитної діяльності самого 
банку з найменшими ризиками для нього. 
Актуальність даної теми забезпечує велику увагу до даного питання з боку 
  8 
 
багатьох вітчизняних учених, серед яких потрібно відзначити праці 
О.І.Барановського, Т.А. Васильєвої, З.М. Васильченко, О.Д. Вовчак, О.В. 
Васюренка, О.В. Дзюблюка, І.Б. Івасіва, О.І. Лаврушина, С.В. Лєонова, Б.Л. 
Луціва, А.І. Маслова, А.М. Мороза, В.С. Потлатюка, Л.О. Примостки, І.В. Сала та 
інших. У працях цих та інших фахівців розглядаються проблеми формування і 
моніторингу кредитного портфеля, наводяться класифікаційні характеристики 
кредитів і пов’язаних з ними ризиків, висвітлюються інші актуальні аспекти 
кредитних операцій комерційних банків. Але нестабільність економічної ситуації 
в Україні на тлі політичної кризи кидає нові виклики і вимагає подальшого 
вирішення прикладних проблем, що виникають у кредитній діяльності 
українських комерційних банків. 
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є аналіз 
теоретично-методологічних засад щодо забезпечення механізу надання та 
погашення банківських позик на прикладі АТ «ПриватБанк», та розробка 
практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності. 
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: 
- розкрити сутність поняття кредитної політики комерційного банку; 
- розкрити нормативно-правові аспекти банківського регулювання та 
кредитної діяльності комерційних банків; 
- описати організацію кредитних операцій банку; 
- визначити особливості розвитку банківського кредитування в умовах 
COVID 19; 
- проаналізувати організаційно-економічна характеристика АТ КБ 
«ПриватБанк» за 2018-2020 рр; 
- проаналізувати оцінювання сучасного стану кредитного ринку України; 
- проаналізувати кредитний портфель АТ КБ «ПриватБанк»; 
- оцінити шляхи підвищення ефективності кредитної діяльності 
комерційного банку; 
  9 
 
- визначити напрями формування удосконаленої системи управління 
кредитної діяльності комерційного банку; 
- визначити ефективність застосування моделювання для запропонованих 
заходів. 
Об’єктом дослідження є теоретичні положення, методичні засади та 
практичні аспекти щодо механізму надання та погашення банківських позик. 
Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм забезпечення 
стабільності банків в Україні з використанням сучасних підходів і технологій. 
Методи дослідження. Для вирішення сформульованих в роботі завдань були 
використані такі загальнонаукові та специфічні методи та прийоми наукового 
пізнання: а саме: узагальнення та логічний аналіз (для розкриття теоретичних 
основ формування кредитної політики банку та уточнення відповідної понятійної 
бази); статистичне порівняння, методи фінансового та економічного аналізу (для 
аналізу та оцінки кредитного портфеля банку), методи стратегічного аналізу, 
зокрема SWOT-аналіз для визначення резервів підвищення ефективності 
управління кредитним портфелем банку, методи математичного моделювання для 
визначення ефективності запропонованих заходів тощо. В роботі для наочності 
аналітичного матеріалу було використано графічний і табличний методи. 
Практичне значення отриманих результатів. Розроблені практичні підходи й 
отримані результати є основою для вдосконалення процесу управління 
механізмом надання та погашення банківських позик з метою підвищення якості 
та прибутковості. 
Апробація результатів дослідження. Основні результати магістерського 
дослідження опубліковані в матеріалах XVІІІ міжнародної науково-практичної 
конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» на тему: «Законодавчі особлиості щодо 
стимулювання кредитної діяльності у період COVID-19» (2021 р.) . 
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається зі вступу, 
трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст 
  10 
 
викладено на 123 сторінках друкованого тексту. Список використаних джерел 
налічує 81 найменування. 
 
  11 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО МЕХАНІЗМУ НАДАННЯ ТА 
ПОГАШЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИК  
 
1.1. Кредитна політика комерційного банку 
 
В банківській установі кредитна діяльність є одним із фундаментальних 
критеріїв, що відрізняє її від небанківських установ. У світовій практиці значна 
частина банківського прибутку пов’язана з наданням кредиту. У той же час 
кредитування є однією з найбільш ризикових операцій банку. Це пов’язано з 
самою сутністю кредиту та тим, що в балансах більшості банків провідне місце 
займає ця операція.  
Розглядаючи теоретичні передумови формування та реалізації кредитної 
політики банку, можна зазначити той факт, що при визначенні цього 
формулювання автори не змогли дійти згоди, що ж собою являє кредитна 
політика банку. У різний час цим питанням займалися багато вчених. Основні 
підходи до тлумачення поняття «кредитна політика банку» наведено в додатку А. 
Вивчення цих підходів дозволяє зробити висновок, що більшість з них формують 
відображення про кредитну політику банку як про комплекс таких рішень як, 
стратегічних, тактичних та управлінських, які, спочатку, знаходять відображення 
у визначенні різних цілей, параметрів, принципів та стадій процесу кредитування 
в певному банку; по-друге, вони впроваджуються в кредитний процес; по-третє, 
вони відображенні в спеціальному документі; по-четверте, повинні 
співвідноситися з депозитною політикою банку. Таким чином, на основі 
опрацьованих робіт ми можемо сформулювати власне визначення кредитної 
політики банку ‒ це стратегія та тактика банківської установи щодо спрямування 
залучених коштів на позики клієнтам банку на основі принципів кредитування 
для отримання прибутку та задоволення клієнтів банку в країні, рівень доходів 
населення, інфляція та інше. 
  12 
 
Внутрішні фактори включають ринкову орієнтацію банку на клієнтів, 
цінову політику, кредитний та депозитний потенціал, кваліфікацію персоналу, 
ризик та прибутковість банку тощо (рис. 1.1). 
 
Рис. 1.1 Основні внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на кредитну 
політику банку (складено автором на основі [29])  
 
Серед різних видів кредиту найбільш поширеним на сьогоднішній день є 
саме банківський кредит. 
У теоретичному так практичному плані поняття «кредит» є неоднозначним 
явищем. Слово «кредит» виникло від латинського «сredіtum», що в свою чергу 
означає «позика», «борг». Кредитною категорією в економіці вважаються 
відносини щодо надання кредиту однієї особи до іншої, які базуються на довірі та 
повернення вартості, разом з відсотками за користування, яку надану протягом 
певного періоду часу [30]. 
Законом України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит 
визначено, як будь-яке зобов'язання банківської установи видати певну суму 
коштів, будь-яке зобов'язання набути право стягнення боргу, будь-яка гарантія, 
будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на 
  13 
 
зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на 
зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми [11]. 
Базові ознаки, що притаманні кредитним відносинам, зображені на рис. 1.2. 
Отже, кредит ‒ це економічні взаємозв’язки, які виникають між 
позичальником та кредитором при передачі тимчасово вільних коштів на умовах 
їхнього повернення та сплати відсотків за користування. Кредит ‒ це одна з 
головних форм руху позичкового капіталу [12].  
 
Рис. 1.2 Ознаки кредитних відносин банку  
 
Головними цілями кредитної політики банку вважається [13]: 
– забезпечення найбільшого рівня прибутковості «кредитного 
портфеля» та статутного капіталу банку з найменшим рівнем ризику; 
– забезпечення раціонального та збалансованого використання 
кредитних ресурсів; 
– досягнення раціонального балансу між зростанням «кредитного 
портфеля» і швидкістю вдосконалення його якості; 
– дотримання нормативних показників та всіх вимог, що викладені в 
постановах, інструкціях і розпорядженнях Національного банку України, в тому 
числі регулювання обсягів позикових вкладень, найбільших сум позики; 
  14 
 
– розширення клієнтської бази за рахунок якісних кредитних послуг, 
що надаються; 
– забезпечення максимального рівня довіри та поваги до банку від 
юридичних і фізичних осіб методом повного та своєчасного виконання 
зобов'язань перед акціонерами банку та вкладниками. 
Для того, щоб дати можливість банкам зайняти певний сегмент на 
фінансовому ринку і тим самим забезпечити їм підтримку стабільної 
конкурентної позиції, банківська кредитна політика має забезпечити найкраще 
можливе використання коштів у таких основних сферах, як [14]: 
– кредитування інвестиційної діяльності; 
– кредитування господарської діяльності підприємств; 
– кредитування фізичних осіб. 
На думку O. Є. Гудзь основною метою банківської кредитної політики, є 
максимальне задоволення потреб клієнтів за рахунок позикових коштів. Великі 
комерційні та виробничі установи зі стабільним фінансовим становищем мають 
певні переваги при виконанні кредитних заявок, адже вони забезпечують надійну 
гарантію повернення позики [15]. 
Основна причина, чому банківським установам потрібна кредитна політика, 
полягає головним чином у тому, що це дозволяє регулювати, управляти та 
раціонально організовувати відносини між банками та клієнтами для постійного 
залучення ресурсів та їх інвестицій у надання позик клієнтам банків. 
На нашу думку, основними елементами кредитної політики є: 
1) стратегія банку щодо організації позик; 
2) стратегія банку щодо розвитку основних напрямків кредитного 
процесу; 
3) здійснення контролю за реалізацією банківської кредитної політики. 
У зовнішньоекономічній літературі рекомендується розробити меморандум 
або документ про кредитну політику, який може визначити тактику та стратегію 
банку з точки зору організації кредитного процесу. 
  15 
 
Взагалі кажучи, стратегія кредитної політики банку полягає у виборі 
пріоритету, цілей та принципів банку на кредитному ринку, з точки зору тактики, 
то ця частина включає інструменти для досягнення цілей банку у проведенні 
кредитних операцій, принципи їх реалізації та порядок кредитного процесу. Тому, 
кредитна політика банку створює необхідні передумови для ефективної роботи 
співробітників кредитного відділу банку. 
Отже, кредитна політика банку є внутрішнім документом, який визначає 
головні методи кредитування та вимоги до позичальників враховуючи поточну 
економічну ситуацію. Кредитна політика виражає універсальний метод, тобто 
концепцію банківської кредитної діяльності, яка закладає стратегічну основу 
кредитування. Кредитна політика банку є загальним керівництвом щодо дії в 
роботі банківської кредитної служби. 
Головною метою банківської кредитної політики є прибутковий розподіл 
своїх зобов’язань (включаючи залучені вклади та депозити) у кредитні продукти 
банку, забезпечуючи при цьому певний рівень якості банківського кредитного 
портфеля. Поточний рівень проблемної та простроченої позики впливає на якість 
кредитного портфеля банку. Не погашена в зазначений термін заборгованість 
вважається простроченою, тобто позичальник не виконав зобов'язання по 
кредиту. Проблемна заборгованість відноситься до боргу, який прямо чи 
опосередковано вказує на те, що позичальник має або може мати проблеми з 
виплатою основної суми та відсотків та своєчасним виконанням своїх зобов'язань 
перед банком-кредитором. 
Чим менша частка проблемних та прострочених боргів у банківському 
кредитному портфелі, тим буде вища якість кредитного портфеля банку. Кредит 
високої якості ‒ це забезпечена позика, яка буде повернена вчасно без будь-яких 
труднощів та проблем для позичальника. Банківські установи повинні знаходити 
розумний баланс між ризиком і прибутковістю та дотримуватися його. 
Розробляючи та дотримуючись кредитної політики, банки прагнуть 
мінімізувати ризики та максимізувати свою прибутковість. Кредитна політика 
  16 
 
банку затверджується вищим керівництвом (правлінням або радою директорів 
банку), за допомогою цього документа повноваження делегуються виконавцям – 
працівникам кредитного департаменту. Тому кредитна політика банку визначає 
рівень прийняття рішень та рівень повноважень щодо здійснення певних дій та 
операцій [16]. 
Одним з основних завдань кредитної політики є розробка єдиного підходу 
до операцій з кредитування, особливо у філіальної мережі при її наявності у 
кредитних установ. Тому кредитна політика встановлює методи, визначає 
загальні принципи кредитування клієнтів банку, визначає види позик, 
повноваження банків приймати ці питання на різних рівнях та деякі деталі 
кредитних процедур. 
Зазвичай, кредитна політика банку, включає обов'язкові вимоги до 
позичальників банку. Ці вимоги висуваються на етапі розгляду короткострокових 
або довгострокових заявок на отримання кредиту [17]. 
Вимоги можуть включати, наприклад, мінімально допустимий рівень 
фінансової стійкості потенційного позичальника банку (вимога щодо 
кредитоспроможності), обмеження в активах та доходах позичальника 
максимальної частки позикових коштів та достатність власного капіталу 
позичальника [17]. 
Кредитна політика банку також містить вимоги до структури забезпечення 
та предмета застави. Наприклад, вона дозволяє приймати заставу з меншою 
ліквідністю (наприклад, товари в обігу) та передбачає, що в загальній структурі 
забезпечення прописана обов’язкова частка високоліквідної застави. Що 
стосується параметрів кредитування, то кредитна політика банку включає цінову 
стратегію, тобто процедуру встановлення та визначення розміру комісійних 
доходів за кредит ‒ процент та комісія банку, а також можливість зміни ставки за 
існуючого кредитного договору залежно від поточної процентної ставки за 
новими позиками. 
  17 
 
Кредитна політика банку може обмежувати кредитний ліміт позичальника. 
Банківські установи прагнуть збільшувати свій кредитний портфель у розумних 
межах, уникаючи неприпустимої концентрації кредитних ризиків, таких як за 
галузями, за регіонами, за видами та цілями. Банки також розробляють тут певні 
методи і встановлюють власні ліміти [18].  
Кредитна політика повинна відповідати поточній ситуації на ринку. Для 
підтримки кредитної політики банку в актуальному стані необхідно регулярно 
вдосконалювати, доповнювати та опрацьовувати положення, викладених в ній. 
Банківські установи зазвичай переглядають цю політику раз на рік. 
Кожен банк прагне дотримуватися кредитної стратегії, максимально 
наближеної до реальності сучасного життя. Банківська кредитна політика не 
повинна протидіяти чинному законодавству та загальним напрямкам 
економічного розвитку країни. Різниця в кредитній політиці комерційних банків 
випливає із особливостей конкретних банківських цілей, сфер діяльності, що 
охоплюються сегментацією банківського ринку, від досвіду персоналу та 
конкуренції, від розміру банку-кредитора. Отже, кредитна політика є важливою 
частиною всієї банківської політики, з точки зору розподілу залучених ресурсів в 
працюючих галузях економіки. 
Підводячи підсумок, ми можемо стверджувати, що власна кредитна 
політика банку є офіційним письмовим документом, що затверджений засіданням 
Кредитного комітету банку та Комітету кредитного нагляду. Кредитна політик 
встановлює головні правила формування банківського кредитного портфеля і 
регулювання кредитної діяльності банку. 
Таким чином, ефективна кредитна політика банку повинна визначати 
параметри всього кредитного портфеля та окреслювати такі важливі завдання: 
визначати обсяг вільних кредитних ресурсів; враховувати регіональні та галузеві 
особливості ведення та розвитку бізнесу; нормування кредитного портфеля та 
диверсифікація ризиків ‒ встановлення обмежень на отримання та розподіл 
  18 
 
кредитів у різних сферах; визначення складу кредитного портфеля; відповідати 
рівню концентрації кредитів, дозволеному по окремих позичальниках та галузях. 
Якісна та ефективна кредитна політика банку може підтримувати свою 
діяльність на належному рівні, підвищувати фінансову надійність, оперативно 
реагувати на негативні зміни в показниках кредитування та своєчасно 
обмежувати обсяги позики, а також визначати найбільш сприятливі для банку 
тактику діяльності. 
 
 
1.2. Нормативно-правові аспекти банківського регулювання та 
кредитної діяльності комерційних банків. 
 
Пріоритетним завданням інститутів державного регулювання банківської 
діяльності є забезпечення захисту прав і законних інтересів вкладників та 
кредиторів банків. Його виконання посилює довіру до банківської системи та 
стимулює її розвиток. Ефективність функціонування вказаних інститутів, 
насамперед, залежить від нормативноправового забезпечення їх діяльності, рівня 
співпраці та взаємодії. За умов нестабільності розвитку грошово-кредитних 
відносин в Україні зростає потреба в дослідженні особливостей функціонування 
інститутів державного регулювання, зокрема Національного банку України (далі - 
НБУ). Однією з функцій, покладених на НБУ, є мінімізація ризиків банківської 
діяльності та забезпечення стабільності функціонування банківської системи, що 
визначає актуальність дослідження правових аспектів банківського регулювання 
в системі державного управління банківською діяльністю. 
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» 
однією з функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють 
діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок 
здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського 
законодавства є банківське регулювання [7]. 
  19 
 
НБУ здійснює регулювання діяльності банків через економічні нормативи 
та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками операцій. 
Регулювання та банківський нагляд здійснюється відповідно до Конституції 
України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України 
«Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та 
нормативно-правових актів НБУ [8]. 
Одним із пріоритетних питань банківського регулювання є мінімізація 
ризиків банківської діяльності. 
Економічні нормативи діяльності банків - показники, встановлені НБУ з 
метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для 
здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому 
[29, с. 39]. 
Для врегулювання допустимого рівня ризиків, НБУ було ухвалено 
Постанову від 28.08.2001 № 368, якою затверджено Інструкцію про порядок 
регулювання діяльності банків в Україні (далі - Інструкція), що встановлює: 
1) нормативи капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), 
достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), достатності основного 
капіталу (Н3); 
2) нормативи ліквідності: миттєва ліквідність (Н4), поточна ліквідність 
(Н5), короткострокова ліквідність (Н6), коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за 
всіма валютами (LCRbb) та в іноземній валюті (LCRib ); 
3) нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного 
ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), 
максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком 
особами (Н9); 
4) нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною 
установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12) [23]. 
З моменту ухвалення до Інструкції було внесено низку змін щодо 
економічних нормативів регулювання діяльності банків. Основні з них такі. 
  20 
 
1. До квітня 2009 року встановлювалися нормативи валютних позицій 
(загальної відкритої валютної позиції (Н13), загальної довгої відкритої валютної 
позиції (Н13-1), загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2), які було 
виключено на підставі постанови Правління НБУ від 28.02.2009 № 107 «Про 
внесення змін до деяких нормативно- правових актів Національного банку 
України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку» [11]. 
Виключення нормативів Н13, Н13-1, Н13-2 у 2009 році було спричинено 
наслідками світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 років. За режиму 
фіксованого курсу національної валюти (використовувався до другої половини 
2008 року) коефіцієнт відкритих валютних позицій, який перевищував 30%, 
вважався додатковим ризиком. Знецінення національної валюти та впровадження 
волатильного курсу зумовили необхідність відмовитися від використання 
зазначених нормативів і встановити ліміти відкритої валютної позиції банку. 
2. З лютого 2013 року згідно з постановою Правління НБУ від 28.12.2011 № 
479 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного 
банку України» [12], встановлювався норматив співвідношення регулятивного 
капіталу до зобов’язань (Н3-1), який було виключено разом із нормативом 
співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (у редакції 
Інструкції, чинної до 25.12.2014, - норматив Н3) на підставі постанови Правління 
НБУ від 25.12.2014 № 862 «Про внесення змін до Інструкції про порядок 
регулювання діяльності банків в Україні» [13]. 
Норматив Н3-1 був частиною нормативу співвідношення регулятивного 
капіталу до сукупних активів і не давав вагомої інформації, а норматив Н3, зі 
свого боку, майже дублював норматив достатності (адекватності) регулятивного 
капіталу (норматив Н2). З ухваленням постанови Правління НБУ «Про 
затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в 
Україні» від 12.05.2015 № 312 [14] (далі - Постанова № 312) новий норматив 
достатності основного капіталу (норматив Н3) замінив ці два нормативи. 
Виходячи із затверджених значень цих нормативів на рівні 10% та 7% відповідно, 
  21 
 
а також з того, що основний капітал входить до розрахунку регулятивного 
капіталу, можна дійти висновку, що додатковий капітал, розмір якого 
розраховується як різниця між розміром регулятивного капіталу та розміром 
основного капіталу, може співвідноситися з основним як 3:7 (сьогодні згідно з п. 
1.7 гл. 1 розд. ІІ Інструкції максимально допустима частка додаткового капіталу 
досягається при співвідношенні з основним капіталом 1:1). У зв’язку з тим, що 
розмір основного капіталу є показником з постійними значеннями, а розмір 
додаткового має волатильний характер, збільшення частки додаткового капіталу у 
складі регулятивного призводить до збільшення рівня потенційних ризиків. 
Приведення структури регулятивного капіталу банку відповідно до нормативів 
Н2, Н3, значно збільшить захищеність банків і банківської системи загалом, 
дозволить поліпшити якість банківського капіталу, підвищити захищеність прав і 
законних інтересів вкладників і кредиторів. Норматив Н3 набирав чинності з 
01.01.2019, що дозволило банкам своєчасно привести свій капітал відповідно до 
вимог Інструкції. 
Крім того, слід звернути увагу на питання регулювання рівня достатності 
власного капіталу (норматив Н2), адже його низькі значення можуть спричинити 
небезпеку зростання ризиків і негативно вплинути на фінансову стійкість банку, а 
високі значення показника достатності регулятивного капіталу свідчать про 
неефективне виконання банками своєї функції щодо залучення та розміщення 
тимчасово вільних ресурсів на ринку. При утриманні граничного розміру капіталу 
банком існує велика ймовірність виникнення проблеми невиконання нормативу 
адекватності регулятивного капіталу [26, c. 44]. 
Отже, впроваджуючи вимоги щодо збільшення банками регулятивного 
капіталу, НБУ доцільно застосовувати диференційований підхід щодо різних груп 
банків при встановленні нормативів достатності регулятивного капіталу, 
враховуючи їх потенційні капіталотворчі можливості й рівень прибутковості. Для 
підвищення рівня капіталізації НБУ повинен спонукати банки до розвитку систем 
  22 
 
управління ризиками та вдосконалення власних методів контролю за оцінкою 
рівня ризику. 
Проблема капіталізації - це проблема недотримання нормативу адекватності 
регулятивного капіталу банків щодо розміру активів. Тобто проблема полягає не в 
кількісній, а в якісній площині [26, c. 44]. 
Як зазначають Б. П. Адамик, І. В. Іванець та О. С. Любунь, на макрорівні 
вирішення проблеми капіталізації полягає у визначенні завдань і нормативів для 
виконання яких банки, повинні виробити механізм і знайти потрібні кошти. Зі 
свого боку на макрорівні необхідно забезпечити стимулювання нарощування 
банківського капіталу шляхом установлення відповідних регуляторних і 
фіскальних важелів - запровадити дієві інструменти збільшення капіталу через 
удосконалення фінансового менеджменту й системи стимулювання колективів 
банків [36, c. 111]. 
3. До травня 2015 року встановлювався норматив максимального сукупного 
розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) та 
норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих 
одному інсайдеру (в редакції Інструкції, чинної до 12.05.2015, - норматив Н9), які 
були виключені на підставі Постанова № 312. З травня 2015 року було 
встановлено норматив достатності основного капіталу (Н3) і норматив 
максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком 
особами (Н9); 
Закріплення Постановою № 312 нормативу максимального розміру 
кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком особами (норматив Н9) 
було здійснено з метою вдосконалення чинного законодавства у цій сфері. У 
зв’язку зі змінами у ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 
які було внесено на підставі прийняття Закону України «Про внесення змін до 
деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних із банком 
осіб» від 02.03.2015 № 218-VII [17], а саме визнання пов’язаною особою не тільки 
фізичних, а і юридичних осіб, термін «пов’язана особа» фактично став синонімом 
  23 
 
терміна «інсайдер». Враховуючи, що правове визначення останнього наводилося 
лише у гл. 5 розд. VI у редакції Інструкції до 12.05.2015 в контексті визначення 
нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та 
поручительств, наданих інсайдерам (норматив Н10), виключення цього терміна з 
правового застосування та заміна нормативу Н10 нормативом максимального 
розміру кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком особами 
(норматив Н9) були необхідними і раціональними. Зважаючи на те, що 
нормативне значення Н10 раніше становило 30%, а нормативне значення 
альтернативного йому Н9 у чинній редакції Інструкції становить 25%, можна 
дійти висновку про збільшення ризиків у зазначеній категорії кредитних 
операцій. З іншого боку, пом’якшення нормативно- правової бази в цьому 
напрямку полегшує формування банками ефективної стратегії з управління 
кредитним портфелем і збільшує прибутковість банківської діяльності. Натомість 
виключення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та 
поручительств, наданих одному інсайдеру (в редакції Інструкції, чинної до 
12.05.2015, - норматив Н9), збільшує можливість зловживань та негативно 
впливає на безпеку банків і банківської системи загалом. 
Затвердження нормативу максимального розміру кредитного ризику за 
операціями з пов’язаними з банком особами (норматив Н9) хоча й розширює коло 
осіб, кредитний ризик за операціями з якими обмежений встановленим 
нормативом, але не забезпечує врахування кредитного ризику за кожним 
контрагентом, який є пов’язаною з банком особою. Крім того, Інструкцією 
затверджений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного 
контрагента (норматив Н7), який враховує кредитні ризики на кожного 
контрагента, але не виділяє пов’язаних із банком осіб поміж інших контрагентів. 
Тому вбачається доцільним доповнити розділ І, в якому наведений перелік 
економічних нормативів, обов’язкових для виконання всіма банками, 16-м 
абзацом «норматив максимального розміру кредитного ризику на одну пов’язану 
з банком особу (норматив Н10)». Пропонуємо також доповнити розділ УІ 
  24 
 
Інструкції главою 5 «Норматив максимального розміру кредитного ризику на 
одну пов’язану з банком особу (норматив Н10)» та викласти її у такій редакції 
[18]: 
«Глава 5. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одну 
пов’язану з банком особу (норматив Н10) 
5.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одну пов’язану 
з банком особу (далі - норматив Н10) встановлюється для обмеження ризику 
операцій із пов’язаною з банком особою, зменшення негативного впливу операцій 
із пов’язаною з банком особою на діяльність банку. 
5.2. Норматив Н10 визначається як співвідношення сукупної суми всіх 
вимог банку до пов’язаної з банком особи та суми всіх фінансових зобов’язань, 
наданих банком щодо пов’язаної з банком особи, до регулятивного капіталу 
банку. 
5.3. До вимог банку щодо пов’язаної з банком особи включаються вимоги 
пункту 3 глави 4 розділу УІ цієї Інструкції. 
5.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаної з банком 
особи, включаються вимоги пункту 4 глави 4 розділу УІ цієї Інструкції. 
5.5. Банк під час розрахунку нормативу Н10 має право зменшувати 
загальний обсяг кредитного ризику відповідно до пункту 5 глави 4 розділу VI цієї 
Інструкції. 
5.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на одну 
пов’язану з банком особу на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 
5.5 цієї глави, банк зобов’язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, 
який використовується для розрахунку нормативу Н10. 
5.7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності 
забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5. 5 цієї глави, за цією кредитною 
операцією та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму 
такого забезпечення під час розрахунку нормативу Н10 банк зобов’язаний 
здійснити заходи, визначені пунктом 5.6 цієї глави. 
  25 
 
5.8. У разі консорціумного кредитування розрахунок нормативу головного 
банку консорціуму здійснюється відповідно до пункту 8 глави 4 розділу VI цієї 
Інструкції». 
Також главу 5 розділу VE необхідно доповнити пунктом 5.9, у якому слід 
закріпити нормативне значення нормативу Н10. 
4. З жовтня 2018 запроваджено коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за 
всіма валютами (LCRbb) та в іноземній валюті (LCRIB) [19]. 
Варто зауважити, що запорукою надійності зберігання банківських вкладів і 
гарантій наданих кредиторам, є стабільність діяльності банків та ефективність 
обраної стратегії управління фінансовими ризиками. Основним показником 
ефективності діяльності суб’єктів господарювання, зокрема банків, є визначений 
рівень прибутковості. У зв’язку з цим пропонується внести певні зміни в 
Інструкцію, зокрема: доповнити розділ І, в якому встановлюється перелік 
економічних нормативів, обов’язкових для виконання всіма банками, 20-м 
абзацом «норматив ефективності використання короткострокових активів 
(норматив Н14)» та 21-м абзацом «норматив ефективності використання 
загальних активів (норматив Н14-1)»; доповнити розділом VII1 «Нормативи 
ефективності використання активів», в якому мають міститися гл. 1 «Норматив 
ефективності використання короткострокових активів» і гл. 2 «Норматив 
ефективності використання загальних активів». 
Главу 1 розділу VII1 доцільно викласти в такій редакції: 
«Глава 1. Норматив ефективності використання короткострокових активів 
(норматив Н14) 
1.1. Норматив ефективності використання короткострокових активів 
визначається як співвідношення активів із кінцевим строком погашення до одного 
року до розміру чистого прибутку на кінець відповідного місяця. Цей норматив 
установлює мінімально необхідний показник прибутковості короткострокових 
активів для забезпечення стабільності та надійності функціонування банку. 
Норматив ефективності використання короткострокових активів розраховується з 
  26 
 
урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів відповідно до пункту 4.1 
глави 4 розділу V цієї Інструкції. 
1.2. До активів із кінцевим строком погашення до одного року під час 
розрахунку нормативу ефективності використання короткострокових активів 
включаються активи, наведені в пункті 4.2 глави 4 розділу V цієї Інструкції». 
Також главу 1 розділу VII1 доцільно доповнити п. 1.3, яким має 
закріплюватися нормативне значення нормативу Н14. 
Вважаємо за доцільне главу 2 розділу VII1 викласти у такій редакції: 
«Глава 2. Норматив ефективності використання загальних активів 
(норматив Н14-1) 
2.1. Норматив ефективності використання загальних активів визначається 
як співвідношення загальної суми активів до розміру чистого прибутку на кінець 
відповідного місяця. Цей норматив установлює мінімально необхідний показник 
прибутковості загальних активів для забезпечення стабільності та надійності 
функціонування банку. Норматив ефективності використання загальних активів 
розраховується з урахуванням позабалансових активів банку». 
Главу 2 розділу VII1 доцільно доповнити п. 2.2, яким має закріплюватися 
нормативне значення нормативу Н14-1. 
Враховуючи запропоновані зміни, необхідно ч. 1 ст. 75 Закону України 
«Про банки і банківську діяльність», яка встановлює критерії щодо віднесення 
банків до категорії проблемних, доповнити підпунктом 42, у якому закріпити 
норму щодо можливого розміру відхилення показників діяльності банку від 
нормативів Н14, Н14-1 та допустиму кількість таких епізодів протягом року. 
Також вбачається доцільним привести методики розрахунку економічних 
нормативів регулювання діяльності банків в Україні, яку схвалено постановою 
Правління НБУ від 02.06.2009 № 315 [20], відповідно до запропонованого 
переліку економічних нормативів регулювання діяльності банків. 
Виключення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та 
поручительств, наданих одному інсайдеру, призвело до неможливості оцінки та 
  27 
 
мінімізації ризиків за кредитними операціями за окремою пов’язаною з банком 
особою. У зв’язку з цим вбачається доцільним встановити норматив Н10 
«Норматив максимального розміру кредитного ризику на одну пов’язану з банком 
особу». Встановлення нормативів ефективності використання активів (Н14 і Н14-
1) забезпечить стабільність і надійність банківської системи та стимулюватиме 
економічне зростання. 
Висновок. Отже, результати, що отримані під час здійснення аналізу змін, 
які відбувались за останні 15 років у правовому забезпеченні банківського 
регулювання в системі державного управління банківською діяльністю, вказують 
на доцільність подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері. 
Запорукою надійності зберігання банківських вкладів і гарантій наданих 
кредиторам є стабільність діяльності банків та ефективність обраної стратегії 
управління фінансовими ризиками. Основним показником ефективності 
діяльності суб’єктів господарювання, зокрема банків, є визначений рівень 
прибутковості. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до Інструкції, 
зокрема, встановити норматив ефективності використання короткострокових 
активів (норматив Н14) та норматив ефективності використання загальних 
активів (норматив Н14-1). 
Перспективним напрямом досліджень правового забезпечення банківського 
регулювання залишаються питання ліцензування банківської діяльності, 
формування та використання резервного фонду, а також резервів для 
відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями тощо. 
 
 
1.3. Організація кредитних операцій банку 
 
Розміщення банківських ресурси комерційними банками здійснюється через 
активні операції, центральне місце серед яких, як свідчить практика, посідають 
банківські кредитні операції. Частка кредитних операцій у структурі активних 
  28 
 
операцій українських банків в середньому перевищує 80% [32, с. 46]. 
На думку С.П. Прасолової поняття кредитної операції є ширшим за поняття 
банківського кредиту, тому що під кредитними операціями треба розуміти всі 
активні банківські операції, що пов'язані з наданням залучених коштів (як у 
готівковій так і безготівковій формі, у формі врахування векселів тощо) у 
тимчасове користування клієнтам банку, прийняття зобов'язань про надання 
коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), 
а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від 
свого імені (включаючи андеррайтинг) та будь-яке продовження терміну боргу, 
яке надано в обмін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму [33]. 
Суб'єктами кредитних операції є кредитор та позичальник. При цьому під 
кредитором розуміють одного з учасників кредитних відносин, що має у своїй 
власності (чи розпорядженні) вільні фінансові ресурси, які передаються ним у 
тимчасове користування іншому учаснику цих відносин. В якості кредитора 
можуть виступати як фізичні особи так і юридичні особи (підприємства, 
організації, установи, урядові структури тощо), а також держава. Особливе місце 
серед кредиторів-юридичних осіб посідають банки, які спочатку мобілізують 
кошти в інших суб’єктів, у тому числі і на основі запозичень, а потім надають їх у 
позику своїм клієнтам. 
Під позичальником розуміють іншого учасника кредитних відносин, що 
відчуває потребу в залученні додаткових грошових коштів і одержують ці кошти 
у позику від кредитора, при цьому право власності на позичені кошти в 
позичальника не утворюється, в даному випадку він виступає лише їх 
тимчасовим розпорядником. Тому і права його стосовно використання отриманих 
фінансових ресурсів обмежуються певними умовами (цілі, сума, терміни тощо), що 
передбачені кредитною угодою і за межі яких він не може вийти. Тому 
позичальник перебуває в певній залежності від кредитора, але це не заперечує 
рівноправності сторін у кредитних відносинах [34]. 
 
  29 
 
Об'єктом кредитної операції виступає позикова вартість, відокремлення якої 
пов'язано з характером руху фінансових ресурсів від кредитора до позичальника і 
навпаки. Збереження кредитором права власності на позикову вартість зумовлює 
необхідність повернення її позичальником, а саме забезпечення повернення 
досягається в процесі використання позикової вартості в господарській діяльності 
позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з 
боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку 
позичальника - покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в 
результаті використання позикової вартості [35]. 
Для ефективної організації кредитних відносин між банками та їх клієнтами 
важливе значення мають основні принципи організації банківського 
кредитування. Саме вони визначають найважливіші умови функціонування 
банківського кредиту та стимулюють розвиток підприємств-позичальників, 
сприяють зміцненню грошового обігу в державі та забезпечують безперервну 
циркуляцію позикового капіталу, досягаючи при цьому ефективності реалізації 
перерозподільної функції. 
Самі ж принципи банківського кредитування, під якими розуміють основні 
правила та положення процесу банківського кредитування, визначаються 
сутністю, функціями та роллю кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони 
проявляються. Реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення 
кредитного процесу. Основні принципи банківського кредитування представлені 
у табл. 1.3 [36, с. 124]. 
Дотримання цих принципів є дуже важливим, так як від цього залежить 
ефективність самих кредитних операцій, а також можливість їх надавати і на 
далі. Так, наприклад, від дотримання принципу строковості повернення 
кредиту залежить можливість надання банком нових позичок, оскільки одним 
із ресурсів кредитування є повернені позички [35, с. 95]. 
 
 
  30 
 
Таблиця 1.1 – Принципи організації кредитної роботи комерційного банку 
 
Принципи Характеристика принципів 
Строковість Фінансові ресурси у вигляді кредиту видаються на певний строк, по 
закінченні якого вони повинні бути повернені 
Поверненість залучені кошти через певний час обов’язково повинні бути повернені 
Платність кредити видаються за певну плату, яка називається процентом, розмір 
якого встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від 
позичальника у вигляді відсотків покривала витрати банку на 
залученню коштів, ведення банківської справи та забезпечувала 
отримання певного доходу 
Забезпеченість наявність у банка права захисту своїх інтересів, недопущення збитків 
від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника 
Цільовий характер передбачає надання позичкових коштів на конкретні цілі, що повинні 
використання бути зазначені у кредитному договорі 
 
Але У. В. Владичин пропонують розширити перелік цих принципів за 
рахунок запровадження таких принципи банківського кредитування, як 
диференційованість та договірний характер. 
При цьому під диференційованістю кредитних операцій він пропонує 
розуміти принцип, що передбачає застосування зваженого підходу з боку банку 
щодо кредитування різних категорій потенційних позичальників, тобто на 
підставі оцінки кредитоспроможності позичальника з метою отримання 
впевненості у здатності й готовності позичальника повернути наданий кредит в 
обумовлений договором строк. Оцінка кредитоспроможності позичальників 
повинна здійснюватися через аналіз їх фінансової звітності щодо забезпеченості їх 
господарства власними фінансовими ресурсами, додержання рівня ліквідності, 
рівня рентабельності не тільки на дату оформлення кредитної угоди, а й у 
подальшій діяльності. Такий оцінка дозволяє певною мірою знизити ризик 
несвоєчасного повернення кредиту. Практична реалізація цього принципу 
залежить від особистих інтересів конкретної банківської установи і загальної 
централізованої політики держави. 
Наступний принцип - договірний характер банківського кредитування - 
проявляється у тому, що банківське кредитування здійснюється на підставі 
укладання кредитного договору, в якому визначаються основні умови отримання 
  31 
 
позики. Під час укладення кредитного договору визначаються основні параметри 
кредитної операції (сума та строк кредиту, проценти за користування, 
забезпечення кредиту тощо). та взаємні зобов'язання і відповідальність сторін. 
Будь-які зміни до кредитного договору (договору застави, гарантії чи поруки) 
повинні мати договірний характер і здійснюватися за згодою обох сторін. Цей 
договір обов’язково укладається у письмовому вигляді [6, с. 54]. 
Банківські кредитні операції здійснюються відповідно до певних вимог: 
1) кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в 
розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику великих 
кредитів (коли розмір кредиту перевищує 10% власного капіталу), комерційний 
банк повинен повідомити про це Національний банк України. Сукупна 
заборгованість за кредитами, разом із векселями та 100% суми позабалансових 
зобов’язань, що видані одному позичальнику, не може перевищувати 25% 
власних коштів комерційного банку. 
2) Загальний розмір наданих банком кредитів, з урахуванням 100% 
позабалансових його зобов’язань, не повинна перевищувати восьмикратного 
розміру власних коштів банку. 
3) Кредитування здійснюється з обов’язковим додержанням 
економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо 
формування обов’язкових, страхових і резервних фондів. 
4) Рішення про надання кредиту (більше встановленого внутрішнього 
ліміту банку) приймаються колегіально (кредитним комітетом (комісією) банку, 
відділення, філії) й оформляється протоколом. 
5) Кредитування здійснюється в межах параметрів, що визначаються 
політикою банку і включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги 
кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного 
позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності 
позичальника; рівень процентної ставки тощо [39, с. 78]. 
  32 
 
Банківські кредити надаються комерційних засадах з дотриманням 
наступних умов: 
 за результатами оцінки кредитоспроможності позичальника, що 
підтверджує його фінансову стабільність, рентабельність, ліквідність тощо; 
 кредитування підлягають лише ті види діяльності позичальника, які 
передбачені його статутом; 
 позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні 
об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу [40, с. 119]. 
Банки можуть надавати бланкові кредити (незабезпечені майном та іншими 
формами), але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким 
фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі не більше 50% номінальної 
вартості акцій банку, що перебувають в їхній власності [41]. 
Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської 
діяльності позичальника; на формування та збільшення його статутного фонду; на 
внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком 
кредитування по контокорентному рахунку); підприємствам, проти яких 
порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не 
передбачено страхування можливих втрат від непоставок товарно-матеріальних 
цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше 
отриманими позичками і несплаченими процентами [42, с. 194-196]. 
У процесі банківського кредитування можна виділити певні етапи його 
здійснення (рис. 1.3): 
Етап 1: одержання і розгляд кредитної заявки та інтерв'ю з майбутнім 
позичальником. 
Етап 2: оцінка кредитоспроможності позичальника. Етап 3: підготовка і 
підписання кредитного договору. 
 
  33 
 
 
Рис. 1.3. Етапи кредитного процесу [30] 
 
 
 
Етап 4: контроль за виконанням умов кредитного договору і погашення 
кредиту. 
Кожен з етапів включає ряд процедур, які характерні тільки для нього. У 
свою чергу, процедури передбачають виконання певних фаз контрольно-
аналітичної роботи (рис 1.3) [39] 
Ефективність кредитної політики банку визначається одним з трьох типів 
його кредитної політики: 
  34 
 
 
1) консервативною (обережною), коли частка кредитних операцій у 
загальному обсязі робочих активів банку не перевищує 30 %, що забезпечує 
прибутковість банку за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в 
цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення 
між кредитами і робочими активами більш бажане для новоствореного банку, 
який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи; 
2) поміркованою є кредитної політики банку, частка кредитів якого у 
робочих активах перебуває в межах 30-50 %. Така політика притаманна 
стабільним і надійним банкам, які мають достатній досвід кредитної роботи; 
3) агресивною є кредитна політика банку, частка кредитів якого 
перевищує 50 % робочих активів. Вона може бути обґрунтованою тільки 
надприбутками і не може бути тривалою. Слід пам'ятати, що чим більша частка 
кредитів у робочих активах і триваліший часовий термін її існування, тим вищий 
рівень ризику [43, с. 143]. 
Прибутковість кредитної діяльності будь-якої фінансово-кредитної 
установи залежить від рівня позичкового відсотку. Відсоток за користування 
кредитними ресурсами - це одне з найголовніших джерело доходів комерційного 
банку. Він повинен не лише покривати максимальні витрати на позику (зокрема і 
вартість залучення капіталу самим банком), а й містити цільовий прибуток [45, с. 
158]. Згідно із Господарським кодексом України (ст. 346) кредити надаються 
банком під певний відсоток, ставка якого не повинна бути нижчою за відсоткову 
ставку за кредитами, які бере сам банк, і відсоткову ставку, що виплачується ним 
по депозитах [8]. 
Основою процесу встановлення винагороди за наданні фінансові ресурси 
для позичальника є формування виваженої цінової політики банку. Цінова 
політика в наданні кредитних послуг передбачає обґрунтованість встановлення 
рівня процентних ставок за кредитами, тарифів, комісійних, премій, знижок.  
 
  35 
 
Встановлена відсоткова ставка за кредитом затверджується тарифним 
комітетом банку, який аналізує співвідношення собівартості послуг і ринкової 
конкурентоспроможності встановлених тарифів і має вирішити два завдання: 
 по-перше, відшкодувати за рахунок відсоткової ставки всі свої витрати 
та отримати належний прибуток; 
 по-друге, зацікавити клієнтів (позичальників) такою відсотковою 
ставкою, за якої вони б мали бажання отримати кредит саме в цьому банку [48, 
с.130]. 
У процесі здійснення кредитної діяльності комерційним банком значна 
увага ним приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У банківській 
практиці найбільш розповсюдженими є такі методи встановлення відсоткової 
ставки за кредитами: 
1) Метод «вартість плюс», який враховує вартості залучених банком 
ресурсів, витрати, пов'язані з наданням самого кредиту, а також бажаний рівень 
прибутковості кредитної операції. Для визначення процентної ставки за цим 
методом застосовують наступну формулу: 
(1.1) 
ПСк  Взр  ОВкр   ПРт   ПРск   М 
 
де  ПСк - процентна ставка за кредитом; 
Взр - витрати на залучення фінансових ресурсів банку; 
ОВкр - операційні витрати банку від кредитної діяльності; 
ПРт - премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом; 
ПРск - премія за ризик, пов'язаний із строком кредитування; 
М - бажана маржа банку [50, c.34]. 
Під витратами на залучення фінансових ресурсів розуміють вартість залучених 
ресурсів, тобто вартість грошових коштів банку, що були ним залучені у вигляді 
депозитів та кредитів, отриманих від НБУ або інших комерційних банків тощо. 
  36 
 
 
До складу операційних витрат кредитної діяльності входять заробітна плата 
кредитних фахівців банку, вартість обслуговування самого кредиту, моніторингу 
забезпечення, витрати на зберігання майна, наданого у забезпечення тощо. 
Премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом та премія за ризик, 
пов'язаний зі строком кредитування, визначаються банківською установою 
самостійно у кожному конкретному випадку залежно від ризику втрати 
кредитних ресурсів. 
Розмір бажаної маржі залежить від запланованого банком рівня 
прибутковості, що закладається у вартість кредитів для здійснення достатніх 
виплат на користь акціонерів банку [51, c. 76]. 
При цьому кожен із наведених компонентів може бути вираженим у формі 
річної процентної ставки відносно суми кредиту. Однак, на практиці такий метод 
ціноутворення використовується досить рідко, тому що цей він не враховує такі 
ринкові чинники як попит і пропозицію, конкуренцію тощо, а також потребує 
наявності у банку відповідної системи обліку витрат за кожною кредитною 
операцією [50, с. 34]. 
2) Метод цінового лідерства, що передбачає визначення кредитної 
ставки, з огляду на ставки провідних банків-конкурентів, застосовується 
найчастіше для постійних привілейованих позичальників за короткостроковими 
кредитами. Згідно з ним до базової ставки додається додаткова, що включає в себе 
премію за ризик невиконання зобов'язань позичальника та премію за ризик, 
пов'язаний зі строком кредитування. 
Розрахунок процентної ставки в даному випадку відбувається за формулою: 
 
ПСк  БС  ДСі (1.2) 
 
де БС - базова ставка; 
  37 
 
ДСі – персональна надбавка до базової ставки за надання кредиту і-му 
клієнту 
[50, c. 34]. 
За базову ставку (або ставка «прайм-рейт») найчастіше приймається 
найнижча процентна ставка, що пропонуються на ринку для надійних та 
кредитоспроможних клієнтів за короткостроковими кредитами. Як таку можна 
прийняту ставку, що встановлюється на міжбанківському міжнародному 
кредитному ринку (LIBOR, FIBOR та інші), або внутрішньому кредитному ринку 
(KIBOR) тощо. Ставка «прайм-рейт» щорічно розраховується за формулою 
простої (незваженої) середньої арифметичної з індивідуальних ставок групи 
провідних банків. При цьому до складу базової ставки вже включені 
адміністративні витрати та бажаний прибуток банку [52, c. 347]. 
Додаткова ставка розраховується як сума премій за ризик невиконання 
зобов'язань та тривалості кредиту: 
ДСі  ПРнз  ПРск  (1.3) 
і
де ПРнз - премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом (як правило є 
стандартною і виплачується всіма позичальниками, окрім першокласних); 
ПРскі - премія за ризик, пов'язаний зі строком кредитування, яка 
виплачується і-им споживачем довгострокового кредиту [50, c. 34]. 
Розмір додаткової ставки може коливатися залежно від важливості клієнта 
для банку та його кредитоспроможності. На міжнародних ринках така ставка 
може дорівнювати нулю. У кожному конкретному випадку банки самостійно 
розробляють шкалу визначення категорії ризику та премії за ризик, яка відповідає 
певній категорії (відсутність ризику - 0%, мінімальний ризик - 0,25%, стандартний 
ризик - 0,5% тощо) [52, c. 347]. 
Метод цінового лідерства за своєю сутністю відноситься до витратних 
методів ціноутворення, але більш високого рівня, оскільки: 
 
  38 
 
- базова ставка відображає не індивідуальні витрати і вимоги до прибутку 
окремого банку, а певний рівень цих показників, який є середнім для усієї групи 
банків, що обрали такий метод; 
- підсумкова ціна кредиту формується з урахуванням економічної 
цінності кредиту для позичальника, що відображається в цільовому призначенні 
та терміни користування кредитними коштами [53]. 
3) Метод «базова ставка плюс» передбачає рекламування банком своїх 
кредитних продуктів та послуг надійним та перспективним позичальникам за 
процентною ставкою, що залежить від дохідності цінних паперів чи інших 
інструментів. Наприклад, «базова ставка плюс 2» означає, що з клієнта буде 
стягуватися плата за кредит, яка дорівнює поточній дохідності за 
короткостроковими цінними паперами плюс 2 процентних пункти. 
Формула визначення процентної ставки за цим методом буде такою: 
 
ПСк  БС  П (1.4) 
 
де БС - базова ставка; 
П - процент, який пропонується банком [51]. 
Кредитно-фінансовою установою може застосовуватися також 
модифікований метод «кратна базова ставка», за яким величина процентної 
ставки визначається множенням поточної ставки дохідності за короткостроковими 
цінними паперами на заздалегідь оголошений банком коефіцієнт (наприклад, «1,2 
базової ставки»). За цим методом відсоткова ставка буде визначатися за 
формулою: 
ПСк  К  БС (1.5) 
де К - визначений банком коефіцієнт. 
Вибір банком того чи іншого методу розрахунку вартості кредиту 
визначається загальною стратегією банку щодо управління ризиками [54, 
c.51]. 
4) Метод надбавки, згідно з яким під час визначення процентної 
ставки за кредитом треба враховувати процентні витрати на залучення 
ресурсів на грошовому ринку та надбавку, що складається з премії за ризик 
та прибутку банку. У даному випадку застосовують наступну формулу: 
ПСк  Взр  Н       (1.6) 
де Взр - витрати на залучення ресурсів банку; 
Н – надбавка, яка розраховується за формулою: 
Н  ПРк  М       (1.7) 
де ПРк - премія за кредитний ризик; М - бажана маржа. 
Цей метод найчастіше застосовується для кредитування великих 
підприємств на короткостроковий період (включаючи кредити овернайт). 
Розрахована за цим методом процентна ставка є достатньо низькою, а 
прибуток забезпечується через надання великих сум кредитів на короткий 
термін [53]. 
5) Метод аналізу дохідності клієнта, який передбачає врахування 
всіх взаємозв'язків між банком і позичальником. Його застосування можливе 
лише при умові ведення точного обліку всіх доходів і витрат по кожному 
окремому клієнту. Цей метод доцільно використовувати для кредитування 
великих та надійних позичальників, що тримають постійний контакт з 
банком, при цьому особливу увагу треба приділити розрахунку 
прибутковості всіх банківських операцій цього клієнта. До доходів в даному 
випадку можна віднести процентні та непроцентні доходи від кредитних, 
валютних, інвестиційних та інших операцій і послуг. До загальних витрат 
входять витрати на вивчення кредитної документації, ведення рахунків тощо. 
Однак, цей метод ціноутворення за кредитом є достатньо трудомістким, 
складним і громіздким, та потребує розроблення докладної звітності за 
40 
 
доходами та витратами по кожному клієнту. А отже застосування цього 
методу можливе лише при активному використанні автоматизованих систем 
обліку та аналізу клієнтів. Використання цього методу дає змогу виявляти 
найприбутковіших клієнтів та видів банківських операцій і послуг [54, c. 52]. 
6) Метод максимальних процентних ставок (Метод «кеп»), який 
полягає у пропозиції клієнту верхньої межі процентної ставки, яка не 
залежить від зміни ринкових ставок. При цьому банк пропонує клієнту під 
час укладення кредитного договору на основі плаваючої процентної ставки 
передбачити опціон страхування від підвищення такої ставки понад 
заздалегідь обумовлений ліміт – «граничну шапку» («кеп»). В практичній 
діяльності це означає, що у договорі кредитування обумовлюється гранична 
величина плаваючої ставки за кредитом незалежно від того, як у 
майбутньому може реально змінитися базова ставка. При цьому максимальна 
процентна ставка визначається за формулою: 
МПСк  ПСк  МН       (1.8) 
де МПСк - максимальна процентна ставка за кредитом; 
ПСк - початкова процентна ставка за кредитом; 
МН - максимальна надбавка, яка пропонується банком («кеп») [51]. 
Перевагою використання даного методу ціноутворення за кредитами 
для позичальника є те, що подорожчання кредитних ресурсів не вплине на 
виплату процентів за кредитом понад визначену прийняту межу. При цьому 
існує потреба для банку у надійному прогнозуванні можливих масштабів 
зростання базової ставки. У кредитному договорі обов'язково фіксується 
обрана система нарахування процентів і правила встановлення ставок 
(фіксована чи плаваюча), які необхідно розглянути у самостійній роботі 
студентів [54, с. 53]. 
Поряд із відсотковою ставкою банки також встановлюють комісійну 
винагороду (комісію), яка є додатковим елементом ціни банківського 
кредиту. 
 
41 
 
Комісія за кредитом покриває витрати банку, пов'язані з оформленням 
кредиту і контролем за станом обслуговування позичальником 
заборгованості, перевіркою стану застави або наглядом за здійсненням 
проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися 
до відсотка [40, с. 120]. 
Аналіз зарубіжного досвіду, що здійснила Н.В. Сабліна дозволив їй 
дійти до висновку, що сьогодні для ефективної діяльності вітчизняних 
комерційних банків і суб'єктів господарювання перші повинні змінити свої 
традиційні загальні підходи до кредитування і застосовувати індивідуальний 
підхід до кожного позичальника, врахувавши потреби кожного сектора 
економіки та можливості погашення для окремого позичальника. У цьому 
плані банкам варто звернути увагу на зарубіжні кредитні технології, які 
розробляють для кожного позичальника індивідуально, залежно від оцінки 
позичальника, його доходів, потреб у кредитних ресурсах та особливостей 
сфери його діяльності [15, с.138]. 
 
 
1.4. Кредитний договір як гарантія надання та поернення кредиту 
 
Кредитний договір – це цивільно-правовий документ, який визначає 
взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і 
клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. 
За кредитним договором банк або інша фінансова установа 
(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) 
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а 
позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 
Сторонами договору є кредитодавець та позичальник. 
Питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються 
позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору. 
42 
 
Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може 
змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний 
договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. На 
вимогу однієї із сторін, кредитний договір може бути нотаріально 
посвідчений. 
Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної 
операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку 
зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, 
враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності. 
Структура кредитного договору: 
Назва і номер кредитного договору; 
Дата і місце укладання договору; 
Преамбула, в якій зазначаються офіційне найменування сторін, що 
укладають кредитний договір, та їхня організаційно-правова форма, 
посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які 
підписують договір. У преамбулі має зазначатись назва банку та 
позичальника, яка передбачена їхніми установчими документами; 
Предмет договору, який містить такі відомості; 
Надання кредиту (відкриття кредитної лінії); 
Мета кредиту; 
Сума кредиту (прописом і цифрами); 
Процентна ставка за користування кредитом; 
Термін, на який видається кредит (строк погашення); 
Дата погашення кредиту. 
Права та обов’язки сторін 
Позичальник зобов'язується:  
використати кредит на зазначені у договорі цілі (за цільовим 
призначенням); 
забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих 
процентів у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань. 
43 
 
Кредитодавець зобов'язується: 
надати кредит позичальникові в розмірі та на умовах, установлених 
договором; 
Кредитодавець має право: 
контролювати та перевіряти кредитоспроможність позичальника та 
поручителя, стан предмета забезпечення і цільове використання кредитних 
коштів (при цьому позичальник повинен надати всю необхідну інформацію 
для аналізу); 
у разі недотримання умов договору позичальником розірвати його і 
достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу (зазначається розмір штрафу 
у відсотках до суми кредиту); 
дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту 
за наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної 
процентної ставки; 
за згодою позичальника у випадку зміни ситуації на ринку кредитних 
ресурсів змінювати процентну ставку за діючим кредитним договором. 
Позичальник має право: 
достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний 
кредит, включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши 
про це банк; 
клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту 
(пролонгацію кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових 
ускладнень. 
Права та обов’язки сторін не є вичерпними. 
Строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і 
до повного погашення кредиту та сплати процентів за ним. 
Проценти за кредитним договором. Процентна ставка за кредитом 
може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається 
кредитним договором. 
44 
 
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та 
порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно 
від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які 
склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру 
облікової ставки та інших факторів. 
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку 
кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної 
ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова 
договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в 
односторонньому порядку є нікчемною. 
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор 
самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право 
збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до 
умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець 
зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших 
зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 
15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У 
кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної 
процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. 
Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно 
визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу 
протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати 
встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної 
процентної ставки без згоди позичальника. 
Порядок надання і погашення кредиту - розкриває механізм видачі і 
погашення кредиту із зазначенням терміну. При цьому має бути наведений 
графік погашення кредиту щодо сум погашення основного боргу, сплати 
процентів за користування кредитом, вартість усіх супутніх послуг та інших 
фінансових зобов'язань щодо кредиту. Слід визначити, яким чином повинен 
бути повернений позичальником кредит, а також дії банку у випадках 
45 
 
несвоєчасної сплати позичальником основної суми боргу та процентів за 
користування ним тощо. 
Нарахування та сплата процентів - містить інформацію щодо розміру 
процентної ставки за користування кредитом, механізм нарахування та 
сплати процентів, дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником 
процентів, можливості зміни чи перегляду встановлених банком процентних 
ставок. При цьому у кредитному договорі має зазначатися інформація щодо: 
виду і предмету кожної супутньої послуги, що надається позичальнику; 
обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти 
щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів 
нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів 
за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про 
наявність чи відсутність обтяжень на рухоме майно, інших реєстрів тощо); 
тарифи та всі суми коштів, які повинен сплачувати позичальник у 
зв'язку з відкриттям, веденням та закриттям банківського рахунку для 
надання кредиту тощо. 
Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої 
процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3 ст.1056-1 
Цивільного кодексу України). 
Санкції у разі невиконання чи порушення умов договору: штраф, пеня, 
неустойка, вимога негайного повернення заборгованості. 
До несправедливих умов кредитного договору належать: 
сплата штрафних санкцій за дострокове погашення кредитної 
заборгованості (клієнт банку має право достроково погасити кредит без 
застосування до нього штрафних санкцій з боку банку); 
умови, що передбачають зміни в витратах позичальника за кредитним 
договором, окрім процентної ставки (наприклад, умови щодо зміни розміру 
щомісячної комісії за користування кредитом); 
вимоги відносно сплати позичальником непропорційно великої суми 
компенсації (понад 50% вартості послуги) у разі невиконання ним своїх 
46 
 
зобов'язань за кредитним договором (вартістю послуги при наданні кредиту 
рахуватиметься сума процентів за весь строк користування кредитом). 
Зміни до кредитного договору. У разі необхідності внесення змін до 
кредитного договору банку необхідно направити позичальнику пропозицію 
щодо зміни умов кредитного договору (або отримати таку пропозицію від 
позичальника). Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у 
зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов 
кредитного договору оформлюються у тому самому порядку, в якому 
оформлений сам договір, тобто письмово - окремою угодою між сторонами. 
Відмова від надання або одержання кредиту. Позичальник має право 
відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, 
повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його 
надання, якщо інше не встановлено договором або законом. 
Розірвання кредитного договору. Частиною 2 ст.651 ЦК встановлено, 
що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу 
однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в 
інших випадках, установлених договором або законом; істотним є таке 
порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга 
сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при 
укладенні договору. 
Невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов, 
визначених його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов’язання. 
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені 
договором або законом, зокрема розірвання договору. 
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов 
кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним 
його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного 
договору підтримує ділові контакти з позичальником, проводить перевірки 
стану збереження заставленого майна. У разі виявлення фактів використання 
кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати 
47 
 
кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах 
зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним 
законодавством порядку. Згідно з ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України якщо договір 
змінюється або розривається в судовому порядку, зобов’язання змінюється 
або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання 
договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, 
що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання 
договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 
Правові наслідки недійсності кредитного договору: 
1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою 
сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, 
та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. 
2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання 
зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або 
поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. 
3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня 
набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного 
договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті 
кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не 
виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про 
звернення стягнення на арештоване майно. 
4. Арешт на майно, накладений раніше, підлягає зняттю після 
виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, 
визначеному судом. 
5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання 
зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою 
кредитодавця може накласти арешт на майно, яке було предметом застави. 
Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути 
кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного 
48 
 
договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю 
кошти в розмірі, визначеному судом. 
Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його 
суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення 
терміну кредитної угоди або поступово, частинами, відсоток нараховується 
на суму непогашеного кредиту. 
За способом погашення позики можуть бути: 
• до запитання; 
• з погашенням у відповідний термін; 
• з довгостроковим погашенням. 
За характером погашення кредити поділяють на: 
• дисконтні; 
• позики, які погашаються поступово; 
• позики, які погашаються одноразовим платежем; 
• амортизаційні. 
Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання 
договору підприємства з банком, виходячи: 
• з цільового спрямування кредиту; 
• обсягів та терміну позики; 
• порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства; 
• сезонності та циклічності виробництва; 
• рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення 
підприємства тощо. 
Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків 
може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим 
призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у 
веденні бухгалтерського обліку. 
У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та 
надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на 
49 
 
застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитною 
угодою. 
Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк 
стягує їх у претензійно-позивному порядку. Якщо позичальник систематично 
не виконує зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, 
банк може звернутися в передбаченому законодавством порядку із заявою 
про порушення справи про банкрутство. 
З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк 
може використовувати таку форму як уступка права вимоги та переказування 
боргу. 
Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов'язань може 
здійснюватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може 
переказати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою 
про уступку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється письмово 
угодою з повідомленням пре це боржника. 
Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним 
боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе 
тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному 
боржнику. 
Способи погашення кредиту 
Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його 
суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення 
терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується 
на суму непогашеного кредиту. 
За способом погашення позики можуть бути: до запитання; з 
погашенням у відповідний термін; з довготерміновим погашенням. 
За позиками до запитання термін повного повернення конкретно не 
визначається і погашення відбувається на вимогу банку. 
50 
 
Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до 
кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання 
підприємства). 
За характером погашення кредити поділяються на такі види: 
- дисконтні; 
- позики, які погашаються поступово — щомісячно, щоквартально, раз 
на півроку, щорічно; 
- позики, які погашаються одноразовим платежем, після закінчення 
терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму 
основного боргу та нарахованих відсотків; 
- амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та 
відсотків рівномірними внесками); 
- можуть бути й інші способи погашення, які визначаються у 
кредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періоду 
кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту). На відміну від 
звичайних, надання дисконтних позик передбачає утримання позикового 
відсотка (дисконту) під час видачі кредиту. 
Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено. 
За погашення періодичними внесками деяка частина основної суми 
кредиту сплачується однаковими внесками упродовж терміну дії кредитної 
угоди, а більша частина його — після закінчення терміну кредиту. 
За «амортизаційного» погашення основну суму кредиту підприємства 
сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно 
і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Разом з 
останнім внеском погашають залишкову суму кредиту. 
Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний 
платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом 
знижуються. 
Інші способи погашення кредиту: 
51 
 
- порядок погашення може бути пов’язаний з доходами від заходу, що 
кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а 
регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект 
починає давати дохід); 
- внески для погашення основної суми кредиту здійснюються 
нерегулярно й неоднаковими сумами. 
Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть 
бути: виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі 
реалізації проекту кредитування; виручка від реалізації продукції власного 
виробництва, не пов’язаного з проектом кредитування; інші кошти від 
господарської діяльності. 
Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання 
договору підприємства з банком, виходячи з: цільового спрямування 
кредиту; обсягів та терміну позики; порядку та термінів надходження коштів 
на рахунок підприємства; сезонності та циклічності виробництва; рівня 
платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства 
тощо. 
Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в 
розмірі, передбаченому кредитним договором. Відсотки сплачуються за 
фактичну кількість днів користування позикою. 
Підприємство може звернутися до банківської установи з проханням 
переглянути графік погашення заборгованості та нарахування відсотків. 
Банк може зважити на клопотання, якщо підприємство доведе об’єктивну 
неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, 
достатньому для погашення позики. За згоди банку підприємство укладає з 
ним або додаткову кредитну угоду, або коригує лише графік зміни термінів 
часткових платежів. 
Умови погашення кредитів істотно впливають на фінансовий стан 
суб’єктів господарювання. 
 
52 
 
1.5. Особливості розвитку банківського кредитування в умовах 
COVID 19 
 
Поширеною формою підтримки домо- господарств в умовах епідемії та 
карантину стали заходи з підвищення доступності креди- тів. На це також 
виділяють додаткові фінансові ресурси із бюджетів ряду країн. Що 
стосується податкових пільг або так званих податкових канікул, то подібні 
заходи вводять багато країн, але тільки для окремих категорій бізнесу і на 
короткий час. Більшість же держав вважають основною формою підтримки 
бізнесу в умовах карантину доступні кредити – на це найчастіше з 
держбюджетів направляється навіть більше грошей, ніж на кредити для 
приватних осіб. 
В умовах дестабілізації економіки, обме- ження фінансових ресурсів 
саме суб`єктів підприємництва, які не потребують вели- ких стартових 
інвестицій, спроможні за пев- ної підтримки найшвидше і найефективніше 
розв`язувати проблеми кризової економіки України, стимулювати розвиток 
конкуренції та сприяти економічному зростанню [8, с. 232]. 
Саме малий бізнес створює 65% валового національного продукту, 
забезпечує ринкову конкуренцію, наслідком якої є висока якість товарів і 
найповніше задоволення потреб споживачів. В малому бізнесі зайнято 
близько 50% робочих місць [5, с. 686]. 
Повноцінне виконання малими та серед- німи підприємствами 
інноваційної й соці- альної функції спроможне сприяти виходу економіки 
України з кризи, що визначає необ- хідність державної підтримки цього 
сегмента економіки. Однією з основних перешкод на шляху розвитку малого 
і середнього бізнесу є нестача власних фінансових коштів, що заго- стрює 
його потребу у запозичених ресурсах, насамперед у банківських кредитах. 
Отже, застосування кредиту є необхідним елементом процесу 
функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом 
вирішення проблеми забезпечення стабіль- ної, ритмічної роботи 
53 
 
підприємств різних галу- зей народного господарства, зокрема малого 
бізнесу, тим більше, що кредит потрібен вже існуючому підприємству [7, с. 
53]. 
Проте, кредитування малого і середнього бізнесу (МСБ) в Україні є 
доволі ризиковим, з огляду на низьку прибутковість і специфіку 
функціонування. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів, методів, 
інструментів щодо їх обслуговування. Крім того ефективне функціонування і 
розвиток самих цих підпри- ємств може статися лише за умови залучення 
інновацій, тому і банківське обслуговування такої клієнтури має бути 
інноваційним. 
 
Розвиток нових підходів у сфері креди- тування малого і середнього 
бізнесу дасть можливість не лише для розвитку цих під- приємств, а й 
створить кращі умови розвитку цього сегменту кредитної діяльності банків. 
Зокрема, диференціювати не лише доходи, а й ризики кредитної діяльності, 
оптимізувати витрати, організаційні аспекти кредитної діяль- ності, 
розширити спектр кредитних продуктів і послуг, залучити нових клієнтів і 
вийти на нові сегменти ринку банківських послуг [4, с. 55]. 
 
Талиця 1.2. – Статистика кредитів МСБ протягом 2020 р. (тис. грн.) 
  Суб’єкти малого 
Суб’єкти середнього 
підприємництва (крім 
Період Усього підприємництва мікропідприємництва) 
2020 109 430   
Січень 7670 1222 1570 
Лютий 7386 1145 1481 
Березень 7112 1287 1578 
Квітень 6320 1171 1408 
Травень 6159 1166 1305 
Червень 6935 1165 1518 
Липень 6269 1174 865 
Серпень 6334 1179 932 
Вересень 6876 1163 1104 
Жовтень 5604 1746 963 
Листопад 5691 2044 1262 
Грудень 5701 1607 1320 
Джерело: побудовано за даними [12] 
54 
 
 
Обсяги кредитування МСБ протягом 2020 року зазнали значної 
нестабільної динаміки (табл. 1.2). Як наочно відображають дані табл.1.2 
динаміка обсягів кредитування МСБ за 2020 рік демонструє негативну 
статистику, а саме абсо- лютне відхилення показника кредитування МБС за 
грудень 2020 року відносно січня 2020 року складає 1969 млн. грн, тобто 
наявне скорочення показника майже на 35%. Така статистика спри- чинена 
зниженням рівня платоспроможності суб’єктів господарювання через 
скорочення їх прибутку та велику кількість банкрутств. 
Не зважаючи на те, що споживче кредиту- вання в Україні в останні 
роки зростає висо- кими темпами, ринок кредитування продовжує відчувати 
проблеми, пов'язаних з низькою платоспроможністю і фінансовою 
нестійкістю позичальників, недоліками в законодавчо- правовому та 
нормативному полі діяльності кредитних організацій, регіональними відмін- 
ностями в соціально-економічному та полі- тичному положеннях та інші 
(табл. 1.3). 
 
Таблиця 1.3. – Загальна сума кредитів, наданих МСБ в 2016–2020 рр. 
Кредити, надані МСБ, млн. Темп приросту, 
Рік 
грн. % 
2016 830632 - 
2017 840017 1,13 
2018 897460 6,84 
2019 904750 0,81 
2020 822237 -0,09 
Джерело: побудовано за даними [12] 
 
Аналіз табл. 1.3. фактично підтверджує скорочення обсягів 
кредитування МБС у 2020 році порівняно з попередніми роками. У зв’язку з 
тим карантинні обмеження при- звели до зростання рівня неплатежів за 
споживчими кредитами, парламент навіть запровадив кредитні пільгові 
55 
 
умови, а банки почали розробляти програми реструкту- ризації та 
пропонувати кредитні канікули [5, с. 688]. 
Ще одним показником, котрий демонструє негативну статистику 
кредитування є зни- ження показника процентної ставки (рис. 1, 2). Високий 
попит на кредитні кошти дає змогу банкам зберігати високі кредитні ставки, 
а отже отримувати вищий прибуток, натомість під час карантину через 
зниження платоспроможності суб’єктів господарювання малого та серед- 
нього бізнесу попит на кредитування під висо- кий відсоток скоротився, що і 
стало однією з основних причин зниження процентних ставок депозитних 
корпорацій (крім Національного банку України) за новими кредитами 
нефінан- совим корпораціям, за розміром суб'єкта гос- подарювання та 
ставок депозитних корпорацій (крім Національного банку України) за 
новими кредитами іншим фінансовим корпораціям, за розміром суб'єкта 
господарювання. 
Аналізуючи рис. 1.4 та 1.5 варто зазначити, що у 2020 році відбулося 
дійсно суттєве скоро- чення процентних ставок (в середньому на 4%), що 
стало хорошим стимулом для залу- чення нових клієнтів банками. 
 
 15,5 17,0 17,6 14,1 17,5 18,2 15,9 
13,0 
8,6 
 
2018   2019      2020   Джерело: [12] 
- cуб'єкти великого підприємництва; 
 - cуб'єкти середнього підприємництва; 
 - cуб'єкти малого підприємництва; 
 
Рис. 1.4. Процентні ставки депозитних корпорацій (крім Національного 
банку України) за новими кредитами нефінансовим корпораціям, за розміром 
суб'єкта господарювання (%) 
 
 
 
56 
 
15,4 18,1 17,0 14,5 19,3 17,3 15,9 
10,5 13,2 
 
2018       2019  2020 
- cуб'єкти великого підприємництва; 
- cуб'єкти середнього підприємництва; 
- cуб'єкти малого підприємництва. 
 
Рис. 1.5. Процентні ставки депозитних корпорацій (крім Національного 
банку України) за новими кредитами іншим фінансовим корпораціям, за 
розміром суб'єкта господарювання (млн грн) 
 
29 травня 2020 року набув чинності закон № 591-ІХ, який, серед 
іншого, пролонгував кре- дитну пільгу, надану українцям ще на початку 
карантину: фізичні особи – позичальники були звільнені від штрафів і пені у 
випадку простро- чення погашення споживчих кредитів. Пільга надавалася в 
період з 1 березня на два місяці, а зараз вона подовжена до кінця того місяця, 
в якому відбудеться скасування карантину. 
Під час цих несподіваних «кредитних кані- кул» позичальники можуть 
не сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню) та інші платежі у випадку 
прострочення виконання, невиконання або часткового виконання кре- дитних 
зобов’язань. При цьому клієнти, якщо мають фінансову спроможність, 
можуть і надалі продовжувати погашати як тіло кре- диту, так і відсоткові 
платежі [14, с. 7]. 
Ще одним з дієвих методів стимулювання кредитування малого та 
середнього бізнесу в Україні стала розробка великої кількості осо- бливих 
кредитних продуктів для різноманіт- них напрямків економічної та 
господарської діяльності, що дасть можливість суб’єктам господарювання 
отримати грошові кошти на вигідних саме їх умовах і здійснить позитив- ний 
вплив на розвиток МСБ (табл. 1.4). 
 
 
57 
 
Таблиця 1.4. – Характеристика кредитних продуктів для МСБ найбільших 
банків України 
Відсоткова ставка, 
Банк Кредитний продукт річних 
Поновлювана кредитна лінія 12,5% 
Інвестиційний кредит 
(непоновлювана кредитна лінія до 14% 
5років 
АТ КБ «ПриватБанк» «Бізнес-розстрочка» (кредитна лінія для 
придбання та оновлення обладнання 14% 
Гарантовані платежі постачальник 16% 
Кредит під заставу депозиту 2,5% 
Овердрафт До 16,5 
Кредит на поповнення обігових кошті Від 14% 
Кредитна придбання Т/З та обладнання Від 14% 
Овердрафт Від 19% 
АТ «Ощадбанк» Послуга «Авто-овер» (швидкий кредит 29% 
Кредит під депозит 2,5% 
Банківські гарантії За запитом 
Фінансування аграрного сектору Від 12% 
Кредит «Оборотний капітал» Від 14% 
Кредит «Овердрафт» Від 21% 
АТ «Укрексібанк» 
Кредит під заставу депозиту 2,5% 
Інвестиційне фінансування (фінансування 
основних засобів) Від 16% 
Джерело: побудовано за даними [АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексібанк»] 
 
Отже, у процесі дослідження встановлено, що кредитування економіки 
в умовах пандемії зазнало надзвичайних змін і набуло особливої 
актуальності. Кризові явища, викликані COVID-19 та пов’язаними з 
пандемією карантинними заходами призвели до підвищення рівня 
неповернення кредитів та негативно відобразились на якості кредитних 
портфелів фінансових установ. Оскільки, банківський сектор – це 
найважливіший елемент економіки країни, його ключовим завданням зараз є 
ефективний перерозподіл фінансових ресурсів між населенням, суб'єктами 
господарювання та державою з при- воду залучення грошових коштів 
вкладників, який виступає підґрунтям соціальної стабіль- ності в суспільстві. 
Пандемія є каталізатором використання нових кредитних банківських 
продуктів, а також нових способів взаємодії клієнтів з банками. Так, за 
допомогою кредитування банк бере участь в соціально-економічному 
58 
 
розвитку суспільства та забезпечує якісний перерозподіл коштів в 
суспільстві. 
В контексті ж подолання економічних наслідків пандемії COVID-19 
зростає потреба у розширенні повноважень центральних банків у всьому 
світі, включаючи Україну. Така гармонізація передбачає застосування 
методології економічної інтерпретації закону, яка визначає повноваження 
центрального банку при прийнятті відповідних рішень. В умовах низької 
процентної ставки та низької прибутковості, де залишається ризик, банкам 
доведеться зосередитись на потребах клієнтів одночасно сприяючи 
підвищенню ефективності та підвищенню стійкості. 
Події, викликані пандемією коронавірусу, спричинили суттєвий вплив 
на фінансовий стан суб’єктів підприємництва в Україні, що знайшло свій 
прояв у різкому зростанні збитків практично за всіма видами економічної 
діяльності, а також у зниженні індикатора економічних настроїв, який 
відображає рівень ділової впевненості суб’єктів економіки. Експертні оцінки 
(Р. Корнилюк [16], С. Іванов [11], О. Донець [5–8]) дають підстави до 
висновку, що за сучасних умов епідеміологічних обмежень найбільше 
постраждав малий і середній бізнес, адже саме він представлений у тих 
сферах і видах економічної діяльності, які орієнтовані на роздрібних клієнтів, 
і вимушено припиняли свою діяльність в умовах карантинних 
обмежувальних заходів. 
В Україні, які і практично в усіх країнах світу, запроваджені механізми 
фінансової підтримки національної економіки, зокрема через відповідну 
Державну програму, у межах якої реалізовується програма пільгового 
кредитування «Доступні кредити 5-7-9%». Проведене дослідження 
підтвердило достатню життєздатність цієї програми, адже спостерігається 
зростання обсягів кредитування, збільшується кількість банків-партнерів 
програми. Разом з тим структура кредитів програми за своїм змістом є 
антикризовою, оскільки близько 80% цих кредитів є кредитами 
рефінансування, а не інвестиційними; більшість позичальників – 
59 
 
підприємства аграрної сфери. Також слід відзначити, що дія програми 
практично не позначилася на загальнонаціональних масштабах кредитування 
бізнесу з початку її дії. Попри висловлюваний експертами [1–8] скептицизм 
відносно ефективності програми «Доступні кредити 5-7-9%», вважаємо, що 
слід визнати доцільним розширення її масштабів та учасників, оскільки, за 
умов протидії «коронавірусній» кризі, це є дієвий механізм підтримки 
бізнесу, пом’якшення його боргового стану та отримання можливостей 
уникнення звільнення найманого персоналу й припинення функціонування. 
Для стимулювання розвитку банківського кредитування малого й середнього 
бізнесу в Україні слід також використовувати зарубіжний досвід, зокрема, у 
створенні дієвих фондів сприяння кредитуванню малого та середнього 
бізнесу. 
Доцільним, є пошук нових ефективних інструментів фінансового 
забезпечення інновацій, впровадження принципово нових джерел, форм, 
нетрадиційних методів кредитування та побудова багатокомпонентної 
ієрархічної моделі банківського кредитування. 
60 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ОЦІНКА 
СУЧАСНОЇ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ (НА 
МАТЕРІАЛАХ АТ КБ «ПРИВАТБАНК») 
 
2.1 Організаційно-економічна характеристика АТ КБ «ПриватБанк» 
за 2018-2020 рр. 
 
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочено 
АТ КБ «ПриватБанк») - найбільший український універсальний та 
міжрегіональний банк, який з моменту його реєстрації у 1992 році 
залишається лідером українського банківського ринку. 
На сьогодні це один з п’яти банків, які належать державі, яка є єдиним 
акціонером даного Банку, при цьому функції з управління корпоративними 
правами держави здійснює Кабінет Міністрів України, наразі він же є вищим 
органом управління в даному Банку. Чотири роки тому держава була 
вимушена рятувати ПриватБанк шляхом націоналізації, що коштувало ₴155 
млрд українським платникам податків. 
Держава набула право власності на 100% акцій даного банку 21 грудня 
2016 року відповідно до ст. 41 Закону України «Про систему гарантування 
вкладів фізичних осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 18 
грудня 2016 року 
№961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» 
[64]. При цьому, згідно із його статутом, банк залишається економічно 
самостійним і повністю незалежним від органів державної влади і органів 
місцевого самоврядування у рішеннях та діях, що пов’язані з його поточною 
діяльністю [64]. Згідно із його статутом основною метою діяльності даного 
Банку є провадження банківської діяльності, що спрямована на отримання 
прибутку для власного розвитку та в інтересах власника. 
Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім 
послуг у сфері страхування) як у національній, так і в іноземній валюті, а 
61 
 
також вести іншу діяльність згідно з ліцензіями та дозволами НБУ та іншими 
уповноваженими державними органами [64]. 
Місце знаходження даного Банку є м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, 
центральний офіс розташовано у м. Дніпро за адресою вул. Набережна 
Перемоги, 30. 
АТ КБ «ПриватБанк» є учасником Фонду гарантування вкладів 
фізичних осіб та членом Асоціації українських банків (АУБ). 
Сьогодні діяльність даного банку зорієнтована на обслуговуванні 
роздрібного сегменту банківського ринку України і в даному сегменті він 
вже тривалий час є лідером – сьогодні даним банком обслуговується 64,7% 
українців – фізичних осіб старше 16 років, з них 52,3% користувачів 
банківських послуг вважають цей банк своїм основним банком (за даними 
дослідження CBR Ukraine у II кварталі 2020 року) [65]. Але не дивлячись на 
лідируючи позиції у роздрібному сегменті банк паралельно продовжує 
активно розвивати та просувати послуги для малого та середнього бізнесу (на 
сьогодні з даним Банком співпрацює до 75,4% суб’єкти підприємницької 
діяльності – фізичні особи (СПД ФО) , з них 69,8% вважають його основним 
банком) та вибірково працювати і з корпоративним сектором (співпрацюють 
- 65,7% юридичних осіб, з них 45% вважають цей банк своїм основним 
банком) [65]. 
Більше того, АТ КБ «ПриватБанк» є одним з найбільш інноваційних 
банків світу – він один із перших у світі ще понад 10 років тому почав 
використовувати одноразові SMS-паролі, а сьогодні до його останніх 
визнаних в усьому світі, інновацій можна віднести такі банківські продукти, 
як платіжний мінітермінал, вхід в Інтернет-банк через QR-код, онлайн-
інкасація, а також десятки різноманітних мобільних додатків, серед яких 
найбільш зручним та популярним залишається додаток «Приват 24», який 
надає можливість ефективно обслуговувати операції з ведення рахунків 
клієнтів всіх сегментів та зумовлює високий рівень комісійних доходів. 
Сьогодні цей додаток своїм користувачам пропонує близько 147 різних 
62 
 
послуг. Це другий за популярністю додаток під Android (після Viber) в 
Україні за підсумками минулого року. Про успіх та популярність даного 
додатку свідчить постійне зростання кількості користувачів, яка сьогодні вже 
нараховує 11 млн. проти 7,3 млн. у 2017 році. 
ПриватБанк був першим банком в Україні з підтримкою Apple Pay та 
Google Pay - це швидкий, зручний та безпечний спосіб для власників iPhone 
та Android оплачувати покупки за допомогою смартфону або розумного 
годинника, в результаті за результатами 2019 року, кожен другий користувач 
Google Pay в Україні є клієнтом ПриватБанку [65]. 
Із 2019 року для користувачів працює сервіс Smart-ID, який замінює 
електронний або фізичний підпис на державних документах, завдяки чому 
всі клієнти ПриватБанку тепер витрачають набагато менше часу на 
взаємодію з державою, зокрема швидше платять податки або отримують 
довідки у Пенсійному фонді. 
Поряд з online сервісами Банк має розгалужену мережу відділень, 
банкоматів та терміналів самообслуговування, що дозволяють надавати 
послуги на всій території країни (за винятком тимчасово окупованих 
територій). Станом на 31 грудня 2019 року до його складу входить 30 філій 
та 1 898 відділень в Україні та філія на Кіпрі. Також банк володіє 
розгалуженою мережею з 19 947 банкоматів і терміналів 
самообслуговування. На сьогодні даним банком видано 23 961,4 тис. карток, 
з них 635 тис. – це картки Юніора. 
Усього за підсумками 2019 року банк обслуговував 24,5 мільйона 
клієнтів. 
Важко переоцінити значимість ПриватБанку як роботодавця на 
українському ринку праці. Сьогодні він забезпечує робочими місцями понад 
22 тис. українців, з яких 4% - це особи з інвалідністю, тобто він ще є і 
соціально відповідальним банком. Своїм працівникам окрім достойної 
заробітної плати він надає повний соціальний пакет, щорічну оплачувану 
відпустку на 24 календарних дні, систему пільгового кредитування житла та 
63 
 
авто, консультації з юридичних питань, знижки на корпоративний зв’язок 
тощо. 
Більше того, Банк витрачає власні зусилля та ресурси на підвищення 
фінансової грамотності як своїх існуючих клієнтів так і майбутніх 
потенційних клієнтів, через .освітні програми для школярів (ЮніорБанк), 
бізнес-семінари для підприємців від Топ-менеджерів Банку, де вони діляться 
своїм досвідом, та через навчальні ролики з фінансовими споживчими 
порадами, що постійно транслюються на плазмових екранах у відділеннях 
Банку. 
Соціальна відповідальність Банку реалізується також і через його 
благодійну діяльність, що спрямована на підтримку ряду програм, зокрема 
програми «Заради життя», благодійного фонду «Допомагати просто», одного 
з найбільших благодійних фондів України, надання допомоги армії та 
пораненим в АТО, адресної допомоги важкохворим дітям. В каналах 
обслуговування Банку (каса, банкомат або Інтернет-банк Приват24) 
налаштовані посилання, за якими усі клієнти Банку за бажанням можуть 
зробити благодійний внесок на будь-яку суму. 
В сфері захисту оточуючого середовища Банком реалізується низка 
програм, перше місце серед яких належить організації максимально 
безпаперового обслуговування клієнтів, навіть екологічна технологія 
інкасації забезпечує 99,05% документів, підписаних в електронному вигляді 
[65]. 
Розвиток даного комерційного банку відбувається згідно з його місією, 
яка звучить так: «Допомагати економіці розвиватися, бізнесу - зростати, а 
приватним клієнтам - здійснювати мрії, надаючи фінансові послуги найвищої 
якості». Основним слоганом даного банку є: «ПриватБанк – беремо i 
робимо». 
Успішна діяльність даного банку будується на таких цінностях та 
принципах: 
- чесність, яка гарантується через дотримання Банком законів, 
64 
 
етичних норм і правил чесного ведення бізнесу, виконання ним своїх 
зобов’язань, цінування та підтримування своєї репутації; 
- якість - розуміння того факту, що саме якість банківських послуг 
та високий рівень обслуговування є тими суттєвими факторами, що 
гарантують досягнення успіху на даному ринку, сприяє винесення завдання 
підвищення рівня обслуговування клієнтів на перше місце для всіх 
співробітників банку; 
- персонал – розуміння того факту, що персонал – це один з 
найголовніших ресурсів даного банку створення умов для відкритого та 
своєчасного спілкування, здорового робочого мікроклімату та дотримання 
техніки безпеки ставить на перше місце серед основних завдань подальшого 
розвитку даного банку, стимулює зацікавленість Банку у належному 
дотриманні трудового законодавства та сприяє створенню можливостей 
індивідуального зростання та самоствердження; 
- доходи – основною гарантією високої прибутковості є 
клієнтоорієнтованість і проведення вигідних банківських операцій; 
- ухвалення рішень – досягнути високих показників у даній сфері 
діяльності можливо лише при постійному зростанні, яке можливо досягнути 
лише при умові правильного розрахунку всіх ризиків, а тому під час 
ухвалення важливих рішень керівники та працівники керуються внутрішніми 
положеннями, політиками та регулятивними актами схильності до ризиків, 
лімітами ризиків [65]. 
Стратегія розвитку даного Банку до 2022 р. ґрунтується на таких 5 
ключових компонентах: 
1) подальший розвиток роздрібного сегменту через зниження 
вартості зобов’язань та активного використання платіжних систем на 
карткових продуктів; 
2) активування сегменту малого та середнього бізнесу через 
удосконалення функції збуту, розширення конкурентної пропозиції та 
нарощення потенціалу підрозділів, що працюють з цим сегментом; 
65 
 
3) початок розвитку корпоративного сегменту через нарощення 
потенціалу у сфері кредитування клієнтів середнього корпоративного 
бізнесу; 
4) удосконалення системи управління ризиками та зменшення 
вартості портфелю непрацюючих кредитів, що залишився у спадок від 
попередніх власників; 
5) підвищення ефективності управління витратами [66]. 
Успіх діяльності даного Банку забезпечується ефективним та прозорим 
корпоративним управлінням. Структура корпоративного управління даного 
Банку представлена на рис. 2.1. 
Рис. 2.1. Структура корпоративного управління АТ КБ «ПриватБанк» 
[65] 
Як видно з рис. 2.1. корпоративне управління даним комерційним 
Банком здійснюється на трьох рівнях: 
 
І рівень – це власник, в даному випадку – це держава, яка представлена 
66 
 
Кабінетом Міністрів України. Цей рівень визначає основні напрямки та 
схвалює стратегію розвитку даного Банку; 
ІІ рівень представлений Наглядовою Радою – це колегіальний орган 
управління, до складу якого входить 9 осіб: 3 особи – це представники 
власника, по одному від Кабінету Міністрів, Уряду та Президента та 6 
незалежних членів – українські та міжнародні професіонали банківської 
сфери. Цей рівень забезпечує стратегічне керівництво діяльністю Банка, 
контроль за діяльністю Правління Банку та комітетів, що підпорядковуються 
безпосередньо Наглядовій Раді, та захист прав акціонера; 
ІІІ рівень – це Правління Банку – виконавчий орган, який складається з 
8 осіб і безпосередньо здійснює управління поточною комерційною 
діяльністю даного Банку. До правління банку фахівці обираються на 
конкурсній основі та призначаються Наглядовою Радою. 
З метою забезпечення ефективної роботи Правління створює такі 
постійно діючі комітети: 
- Бюджетний комітет; 
- Комітет з питань комплаєнсу та фінансової безпеки; 
- Комітет з питань управління активами та пасивами; 
- Комітет з управління змінами; 
- Комітет з управління портфелем проблемних активів за ознакою 
пов’язаності з попередніми власниками та керівниками АТ КБ 
«ПРИВАТБАНК»; 
- Комітет з управління операційними ризиками та інформаційною 
безпекою; 
- Кредитний комітет; 
- Маркетинговий комітет та PR-комітет; 
- Проектний комітет; 
- Комітет з питань продуктів та тарифів; 
- Тендерний комітет; 
- Технологічний комітет [65]. 
67 
 
2019 рік – був найприбутковішим за всю історію існування даного Банку – 
Чистий прибуток Банку у 2019 рік становив 32,6 млрд. грн. – це найвищий 
фінансовий результат діяльності даного Банку за всі роки його існування. Ця 
сума складає понад половину прибутку всього банківського сектору України 
за 2019 рік (54,7%) та майже 93% прибутків, отриманих всіма державними 
банками (рис. 2.2) [67]. 
40,9 
54,7 
4,4 
АТ КБ "ПриватБанк" Інші державні банки Приватні банки 
Рис. 2.2. Місце АТ КБ «ПриватБанку» у прибутках української 
банківської системи у 2019 році 
35,1 
61,2 
3,7 
АТ КБ "ПриватБанк" Інші державні банки Приватні банки 
 
Рис. 2.3. Місце АТ КБ «ПриватБанку» у прибутках української 
банківської системи у 2020 році 
 
68 
 
2020 рік – став менш найприбутковішим ніж у 2019 рік. Прибуток 
становив 24,3 млрд. грн. – це на 8,3 млрд. грн. менше. Ця сума складає понад 
половину прибутку всього банківського сектору України за 2020 рік (61,2%) 
та майже 94% прибутків, отриманих всіма державними банками (рис. 2.3) 
Розглянемо основні економічні показники АТ КБ «ПриватБанк» за 
оснанні три роки діяльності. 
Аналізуючи дані таблиці 2.1 можемо зробити висновок про 
незадовільну та збиткову діяльність Банку за 2017-2020 рр. (Табл.2.1). 
Незважаючи на проблеми, комісійні доходи за останній рік діяльності 
зросли на 44,9%. Це говорить про активу діяльність банку у векторі 
здійснення касових операцій та розрахунків клієнтами Банку. 
 
Таблиця 2.1 – Основні показники діяльності АТ КБ «ПриватБанк» за 
2018-2020 рр.         (млн.грн.) 
Показник, 2020/2019 2020/2018 
2018 2019 2020 
млн.грн. Абс. % Абс. % 
Процентні 
30754 33841 33563 -278 -0,8 2989 8,9 
доходи 
Процентні 
13996 14176 11961 -2215 -18,5 -2035 -17 
витрати 
Чистий 
процентних 16758 19667 21602 1935 9 4844 22,4 
дохід 
Комісійні 
19213 24575 27649 3074 11,1 8436 30,5 
доходи 
Комісійні 
4110 6386 8888 2502 28,2 4778 53,8 
витрати 
Прибуток/ 
12846 32609 24302 -8307 -34,2 11456 47,1 
(збиток) 
 
За результатами аналізу основних показників діяльності АТ КБ 
«ПриватБанк» за 2018-2020 рр. прибуток збільшився на 11456 млн.грн., а це 
47,1%. Та якщо порівнти 2019-2020 рр., то спостерігається зниження 
прибутку на 8307 млн.грн. (34,2%). Збільшення показника чистого 
процентного доходу говорить про позитивну динаміку кредитної діяльності. 
 
69 
 
 
2.2 Аналітичне оцінювання сучасного стану кредитного ринку 
України 
 
В поточних нестабільних економічних умовах організація ефективної 
кредитної діяльності відбувається завдяки збалансованій кредитній політиці 
банку. Значення кредитної політики у банківських операціях дуже важливе, 
вона формує принципи, умови та правила надання позик, окреслює процес 
реалізації кредитування та його контролю. Одним з основних завдань 
кредитної політики є контроль і зменшення кредитного ризику в банківській 
справі. 
Основними установами в Україні, що надають кредитні послуги 
виступають комерційні банки, адже на них припадає до 99% усіх наданих 
кредитів. Згідно з офіційними даними Національного банку України, станом 
на 1 січня 2021 року 73 комерційні банки в Україні мають ліцензії на 
здійснення банківських операцій. Лише за рік кількість українських банків 
зменшилась на дві установи. Загалом кількість банків зменшилась на 24% з 
2017 року, з 96 до 73 установ на початок 2021 року (таблиця 2.2, рисунок 2.4) 
[19]. 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз динаміки зменшення кількості банківських 
установ протягом 2016-2020 рр. (складено автором на основі [19]) 
Показники 01.01.2017 01.01.2018 01.01.2019 01.01.2020 01.01.2021 
Кількість зареєстрованих 
96 82 77 75 73 
банків з них: 
- державних 4 4 5 5 5 
- з іноземним капіталом 38 38 37 35 33 
 
Як бачимо з рисунка 2.2, зменшення кількості банків було зумовлене 
зменшенням кількості банків з приватним капіталом, адже за п’ять років їх 
кількість зменшилася з 54 до 35 одиниць. Основною причиною зменшення 
кількості комерційних банків є те, що більшість невеликих банків не в змозі 
здійснити свою докапіталізацію. Через підвищення вимог до мінімального 
70 
 
рівня капіталу Національний банк України спробував оздоровити банківську 
систему України, видаливши невеликі «кишенькові банки», які були створені 
для задоволення своїх потреб великих компаній і, отже, були більш чутливі в 
економічній нестабільності та інколи використовувалися для легалізації 
доходів, які були отримані не дуже чесним шляхом. 
 
 
 38 
 38 
 4 37 35 33 
 
54 
 
01.01.2017 01.01.2018 01.01.2019 01.01.2020 01.01.2021 
 Приватні банки     Державні банки   Банки з іноземним капіталом 
Рис. 2.4 Динаміка скорочення кількості банків в Україні за 2017-2021 
рр. (складено автором на основі [19]) 
 
Кількість іноземних банків незначно зменшилась, лише на 13%. Адже, 
пов’язано це з тим, що з самого початку вони належали до великих банків із 
статутним капіталом, що значно перевищував встановлений мінімальний 
розмір у 200 млн грн. Більше того, вони також мають з боку материнських 
банків дуже сильну підтримку. Таким чином, за розглянуті п’ять років 
зменшились кількість банків з іноземним капіталом за рахунок тих банків, 
що навмисно покинули ринок України через зменшення його привабливості 
внаслідок політичної та економічної ситуації в країні, або які були змушені 
залишити ринок внаслідок анулювання ліцензії. 
Рисунок 2.4 також показує, що за останні п’ять років структура 
банківської системи зазнала серйозних змін ‒ кількість українських банків 
зрівнялася з кількістю іноземних банків, на державні банки припадало лише 
7%. 
71 
 
У фінансовому рейтингу банків на початку 2021 року перше місце в 
активах знову отримав АТ КБ «ПриватБанк». У цій категорії ПриватБанк 
лідирує вже кілька років поспіль. Станом на кінець 2020 року його сукупні 
активи становили 382 525 млн грн. Ощадбанку належить друге місце в 
рейтингу, далі продовжують рейтинг Укрексімбанк, Укргазбанк та 
Райффайзен Банк Аваль [20]. Цікаво, що в п'ятірку лідерів за цим показником 
входять чотири державні банки і один банк з іноземним капіталом. 
Але настільки значне зменшення кількості банків практично не 
вплинуло на обсяги банківського кредитування в Україні, що можемо 
побачити в табл. 2.2. 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз обсягів кредитування комерційними банками 
України протягом 2017-2021 рр., млн грн (складено автором на основі [19]) 
Показники 01.01.2017 01.01.2018 01.01.2019 01.01.2020 01.01.2021 
Кредити надані 
1 005 923 1 090 914 1 193 558 1 097 595 1 049 579 
всього  з них 
Непрацюючі кредити 570 458 594 999 630 767 530 780 430 371 
Частка непрацюючих  
56,7 54,5 52,8 48,3 41,0 
кредитів, % 
 
Отже, за п’ять останніх років вартість банківського кредитного 
портфеля в Україні зросла на 5% (рис. 2.5), але динаміка збільшення його 
вартості була змінною, тож до 2019 року спостерігалася стійка тенденція до 
зростання, і як наслідок вартість кредитного портфелю банків України за три 
роки збільшилась з 1 005 923 млн грн до 1 193 558 млн грн, тобто на 187 635 
млн грн, або майже на 16%. Тільки у 2020 році їх вартість значно знизилася. 
 1 193 558 
1 090 914 1 097 595 
1 005 923 1 049 579 
 
 570 458 594 999 630 767 
530 780 
430 371 
 
 
01.01.2017        01.01.2018 01.01.2019     01.01.2020          01.01.2021 
Вартість кредитного портфелю Непрацюючі кредити 
72 
 
Рис. 2.5 Аналіз динаміки зростання вартості банківського кредитного 
портфеля та частки у ньому непрацюючих кредитів, млн. грн (складено 
автором на основі [19]) 
 
Постійне зниження обсягів непрацюючих кредитів стало дуже 
позитивною тенденцією ‒ вона зменшилася за останні п'ять років з 570 458 
млн грн до 430 371 млн. грн, або 140 087 млн грн, тобто майже на 25%. Як 
результат, їх частка в кредитному портфелі впала з 57% до 41% протягом 
п’яти років, що може свідчити про те, що через збільшення вимог до 
позичальників банківських установ в результаті посиленого контролю з боку 
Національного банку України за кредитною діяльністю банків. Тому ми 
можемо зробити висновки, що в банківській системі ефективність управління 
кредитним портфелем значно покращився. 
Найбільш ризикованимм є кредити надані корпоративному сектору, де 
частка непрацюючих кредитів на 01.01.2021 р. становила майже 47%, 
найменш ризикованим вважаються міжбанківські кредити на які припадало 
2,9%, ризик кредитування фізичних осіб (включаючи фізичних осіб-
підприємців), становить 27,9%. 
В результаті цього структура кредитного портфеля за суб’єктами 
кредитування за останні чотири роки зазнала деяких змін (рисунок 
2.6).Таким чином, частка корпоративного сектора в структурі кредитного 
портфеля знизилася майже з 82% до 75,7%, тобто на 6%. 
 
2,02% 2,42% 2,86% 
 3,24% 
15,99% 16,94% 19,52% 19,85% 
 
 81,85% 80,40% 77,19% 75,78% 
 
 
01.01.2018 01.01.2019      01.01.2020         01.01.2021 
Корпоративний сектор          Фізичні особи         Міжбанківські кредити 
 
73 
 
Рис. 2.6 Структура кредитного портфеля за суб’єктами кредитування у 
2018- 2021 рр. (складено автором на основі [19]) 
 
Як бачимо з рисунку 2.6 частка корпоративного сектора знизилася за 
рахунок збільшення частки приватного сектора на 4% за період 2018-2021 
рр., тоді як частка міжбанківського сектора збільшилася всього на 1,2%, що 
пояснюється тим, що вони часто залучаються на дуже короткий термін часу. 
Позитивним також стало поступове зменшення валютизації кредитного 
портфеля за останні 3 роки, про що свідчить рисунок 2.7. 
Як бачимо частка кредитів, виданих у національній валюті, за період 
2018- 2021 рр. зросла на 66 500 млн грн, що може свідчити про те, що довіра 
людей до банківської системи зросла, а частка кредитів в іноземній валюті 
навпаки скоротилась на 107 828 млн грн. 
575 736 638 741 643 995 642 236 
554 817 
515 171 453 600 
407 343 
 
01.01.2018 01.01.2019       01.01.2020  01.01.2021 
В національній валюті               В іноземній валюті 
Рис. 2.7 Аналіз структури кредитного портфеля за валютою у 2018- 
2021 рр., млн грн (складено автором на основі [19]) 
 
На сьогоднішній день у структурі кредитів за строками кредитування 
переважають короткострокові кредити терміном до 1 року, адже їх частка в 
структурі постійно збільшується і вони становлять до 49% (рисунок 2.8), це 
відбувається через політичну та економічну ситуацію в країні, яка зараз є 
нестабільною, а також свідчить про те, що українці мають дуже низьку 
купівельну спроможність і вони не взмозі дозволити собі купити необхідні 
товари за власний рахунок – ці кредити називають споживчими. Сьогодні 
багато українців беруть в банку короткострокові кредити на придбання 
74 
 
побутової техніки, відпусток, святкування весіль і навіть на придбання ліків, 
продуктів харчування та оплати комунальних платежів. Також домінування 
короткострокових кредитів свідчить про те, що українці мають низький 
рівень фінансових знань та не можуть планувати свій сімейний бюджет. 
 
 
100% 
268 792 244 290 190 771 173 337 
 
 336 898 307 629 309 305 
342 147 
50% 
 491 942 473 471 465 744 
 405 718 
0%    
31.12.2017 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 
До 1 року Від 1 року до 5 рок ів Більше 5 років 
Рис. 2.8 Аналіз структури кредитного портфеля українських 
комерційних банків за строками кредитування у 2017-2020 рр., млн. грн 
(складено автором на основі [19]) 
 
Кредити строком на 1-5 років становлять майже 33% ‒ ці кредити 
зазвичай використовуються для покупки автомобілів. Довгострокові кредити, 
включаючи кредити на придбання нерухомості (іпотека), становлять 18%, і їх 
частка постійно зменшується через нестабільну економічну ситуацію в країні 
та нестабільний дохід населення. Більше того, довгострокові позики дуже 
дорогі (у порівнянні з розвиненими країнами світу) і не кожен українець 
може їх собі дозволити. 
За даними Національного банку України, відсоткові ставки 
відрізнялися дуже високим розмаїттям (рисунок 2.9). 
Як видно з рисунка 2.9, протягом всього аналізованого періоду 
найдорожчими були кредити домогосподарствам ‒ їх вартість не падала 
нижче 29,2% (найнижчий показник у 2017 році) і як бачимо їх вартість 
постійно зростає. Кредити надані в іноземній валюті були найдешевшими ‒ 
їх ставка не перевищувала 7,5% і вона мала стійку тенденцію до зниження у 
75 
 
зв'язку з їх меншим ризиком за рахунок більш високої стабільності іноземних 
валют. 
Постійна девальвація курсу гривні та інфляція в економіці країни 
потребують покриття цих ризиків, внаслідок чого ставки за кредитами в 
національній валюті будуть значно вищими за ставки в іноземній валюті (у 
2020 р. 12,6% та 5,2% відповідно). 
 
 
34,4 
 31,9 35,9 
29,2 
 
 
19,1 19,8 
 16,4 
18 14,6 
 14,5 15,8 12,6 
 12,7 13,5 
7,5 5,9 5,1 9,6 
6 
 5,2 
 
31.12.2017 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 
Облікова ставка НБУ У національній валюті 
В іноземній валюті 
Корпоративний сектор Домогосподарства 
 
Рис. 2.9. Аналіз відсоткових ставок за кредитами, наданими 
українськими комерційними банками за 2017-2020 рр. (складено автором на 
основі [19]) 
 
Отже, аналіз показує, що найбільш прибутковими для банків України є 
позики для населення у національній валюті, особливо тому, що вони мають 
середній рівнень ризику [21]. 
Таким чином, безперервне збільшення частки та вартості кредитів, 
наданих для населення у національній валюті призводить до стійкого 
збільшення процентних доходів у структурі доходів українських 
комерційних банків протягом останніх років (рисунок 2.10). 
Як бачимо з рисунка 2.10, доходи комерційних банків протягом 
останніх чотирьох років збільшились завдяки кредитним операціям з 124 009 
млн грн до 147 743 млн грн, тобто на 23 734 млн грн. Але з рисунка також 
добре видно, що їх частка дещо скорочується в останні роки, так якщо у 2017 
76 
 
році вони забезпечували до 69% загальних доходів банків, то як бачимо у 
2020 р. їх частка у доходах знизилася до 59% завдяки зростання частки 
комісійних доходів банку, збільшення яких забезпечується зростанням 
безготівкових розрахунків та карткових продуктів. Однак дані таблиці 2.3 
показують, що це не впливає на прибутковість кредитних операцій 
українських комерційних банків. 
 
 
300 000 243 102 250 171 
250 000 204 554 
178 054 
200 000 140 803 152 954 147 743 
124 009 
150 000 
100 000 
50 000 
0 
31.12.2017 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 
 
Доходи всього Процентні доходи 
 
Рис. 2.10 Аналіз динаміки зростання процентних доходів українських 
комерційних банків протягом 2017-2020 рр., млн грн (складено автором на 
основі [19]) 
 
Таблиця 2.3 ‒ Аналіз прибутковості кредитних операцій для 
комерційних банків у 2017-2020 рр., млн. грн (складено автором на 
основі [19]) 
Показники 31.12.2017 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 
Процентні доходи 124 009 140 803 152 954 147 743 
Процентні витрати 70 971 67 760 74 062 62 895 
Прибуток від кредитних операцій 53 038 73 043 78 892 84 848 
 
Згідно з таблицею 2.3 процентні доходи у 2017 та 2020 роках були 
вдвічі більшими за процентні витрати (вони безпосередньо залежать від 
процентних ставок за депозитами, які демонструють стійке зниження в 
останні роки), що призвело до стабільного зростання прибутку від 
кредитування в останні роки . Тому, підсумовуючи можемо стверджувати, 
77 
 
що ефективність кредитних операцій досить висока для комерційних банків 
України. 
 
 
 
 
 
2.3. Аналіз кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» 
 
Одним з головних напрямків в діяльності АТ «ПриватБанк» вже доволі 
давно є розвиток кредитів при збереженні високої якості банківського 
кредитного портфелю. Збільшення якісного кредитного портфеля роздрібних 
позик та кредитів для малого та середнього підприємства є стратегічною 
метою ПриватБанку. Для досягнення цієї мети дана установа проводить 
обережну та розважливу політику кредитування, яка полягає у наданні 
кредитів у невеликих обсягах, зокрема малим та середнім підприємствам та 
фізичним особам. Аналіз, що був проведений у другому розділі показав, що 
найбільш ризикованою частиною позики є корпоративний сегмент, однак 
відмінною рисою кредитування в цьому сегменті також є великі обсяги 
виданих позик. Попередня практика ПриватБанку доводить, що надання 
великих кредитів великим компаніям є величезним ризиком для банків та їх 
вкладників [22]. 
 
Таблиця 2.4. ‒ Аналіз вартості активів та кредитної діяльності АТ КБ 
«ПриватБанку» у 2018-2020 рр, млн грн (складено автором на основі [23, 24, 
25]) 
Відхилення Відхилення 
Показники 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
Абсол. % Абсол. % 
Грошові кошти та їх        
еквіваленти та 27 360 45 894 18 534 67,7 49 911 4 017 8,7 
обов’язкові резерви 
Заборгованість банків - 27 118 - - 25 059 -2 059 -7,6 
78 
 
Кредити та аванси 
50 140 59 544 9 404 18,8 55 021 -4 523 -7,6 
клієнтам 
Інвестиційні цінні 
180 081 152 157 -27 924 -15,5 221 661 69 504 45,6 
папери 
Інші активи 20 467 25 010 4 543 22,2 30 873 5 863 23,4 
Активи банку 278 048 309 723 31 675 11,4 382 525 72 802 23,5 
 
Але дотримуючись зваженої банківської кредитної політики (невеликі 
позики на відносно короткий проміжок часу) банк продовжує нарощувати 
власну кредитну діяльність, як показано в таблиці 2.4. 
З таблиці 2.4 видно, що за останні три роки вартість кредитного 
портфеля ПриватБанку збільшилась з 50 140 млн грн до 55 021 млн грн, 
інакше кажучи на 4 881 млн грн, або на 9%, як бачимо активи Банку за цей 
самий проміжок часу зросли на 104 477 млн грн або на 37%. Але у 2020 р. 
кредитний портфель ПриватБанку скоротився на 8% ‒ до 55 021 млн грн, 
порівняно з 2019 р., внаслідок призупинення збільшення кредитних лімітів на 
період карантину та більш консервативних вимог до позичальників. Отже, в 
складних економічних умовах, спричинених пандемією, відповідальне 
кредитування може захистити клієнтів від необґрунтованих фінансових 
рішень. Таким чином, як бачимо, збільшення вартості кредитного портфеля 
банку за три роки на 4 881 млн грн забезпечило зростання активів банку на 
4,7% (рис. 2.11). 
 382 
400 000 525 
350 000 309 
278 723 
300 000 235 048 
250 000 675 
200 000 
150 000 
59 
100 000 38 50 55 
140 544 021 
50 000 335 
0 
2017 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
 
Активи Кредити та аванси клієнтам 
 
79 
 
Рис. 2.11 Аналіз динаміки зростання вартості банківських активів та 
кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» у 2017-2020 рр., млн грн. 
(складено автором на основі [23, 24, 25]) 
 
З рисунка 2.11 видно, що зростання вартості кредитного портфеля за 
останні чотири роки відбувалося було повільнішим, ніж зростання вартості 
активів ПриватБанку, що ще раз доводить, що банк веде обережну та 
розважливу кредитну політику. Крім того, невеликий кредитний портфель 
банку обумовлений споживчими кредитами, що домінують в ньому, вони 
відрізняються коротким терміном надання кредиту та невеликими сумами, і 
тому їх видають багато, однак їх низька вартість призводить до невеликого 
кредитного портфеля банку, як видно з табл. 2.12. 
Таблиця 2.5 ‒ Аналіз місця кредитного портфеля в активах АТ КБ 
«ПриватБанк» у 2018-2020 рр, % (складено автором на основі [23, 24, 25]) 
Показники 2018 р. 2019 р. Відхиле 2020 р. Відхиле
ння ння 
Грошові кошти та їх      
еквіваленти та обов’язкові 9,84 14,82 4,98 13,05 -1,77 
резерви 
Заборгованість банків - 8,76 - 6,55 -2,20 
Кредити та аванси клієнтам 18,03 19,22 1,19 14,38 -4,84 
Інвестиційні цінні папери 64,77 49,13 -15,64 57,95 8,82 
Інші активи 7,36 8,07 0,71 8,07 0,00 
Усього активів 100,00 100,00 0,00 100,00 0,00 
 
Як видно з таблиці 2.5 у вартості активів Приватбанку частка 
кредитного портфеля мала, адже за три роки частка не перевищувала 19,2%, 
негативним є те, що у 2020 році частка кредитів зменшилась на 4,8% 
порівняно з 2019 р. Слід зазначити, що у структурі активів банку, в порівняні 
з іншими банками, переважають інвестиційні цінні папери, які становлять у 
2020 році до 58% всіх активів банку (рис. 2.12). 
 
 
 
8,0 13,0 Грошові кошти та їх 
7 5 6,5 еквіваленти та 
5 
14,3
8 
57,9
80 
 
обов’язкові резерви 
Заборгованість банків 
 
Кредити та аванси клієнтам 
 
Інвестиційні цінні папери 
 
Інші активи 
 
 
 
Рис. 2.12 Аналіз структури активів АТ КБ «ПриватБанк» у 2020 р., % 
(складено автором на основі [25]) 
 
Як бачимо, з рисунку 2.12 структура активів у ПриватБанку є 
нетиповою для банківської системи України, в якій активи, як правило, 
складаються з вартості банківського кредитного портфелю , а інвестиційна 
діяльність навпаки розвинута слабо. Цю особливість структури активів 
ПриватБанку можна пояснити тим, що портфель інвестиційних цінних 
паперів включає внутрішні державні облігації, отримані банком протягом 
періоду націоналізації. 
Отже, наведений аналіз доводить, що кредитний портфель 
ПриватБанку становить 1/5 його активів. 
Основною групою, на яку орієнтується банк для обслуговування, є 
населення, і тому переважають споживчі кредити в його кредитному 
портфелі (рис. 2.13 та табл. 2.6). 
 
 
 
10,8 8,9 
 
Кредити юридичним особам 
 
Кредити фізичним особам 
 
Кредити малому та 
середньому бізнесу 
80,3 
 
 
 
81 
 
Рис. 2.13 Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» 
за позичальниками у 2020 р., % (складено автором на основі [25]) 
 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ 
«ПриватБанк» за позичальниками у 2018-2020 рр, млн грн (складено автором 
на основі [23, 24, 25]) 
Відхилення Відхилення 
Показники 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
Абсол. % Абсол. % 
Кредити юридичним 
6 358 6 992 634 9,9 6 097 -895 -12,8 
особам 
Кредити фізичним особам 64 284 69 499 5 215 8,1 54 967 -14 532 -20,9 
Кредитипідприємствам 
       
малого та середнього 
8 499 8 973 417 5,6 7 376 -1 597 -17,8 
бізнесу (МСП) 
Усього кредити 79 141 85 464 6 323 8,2 68 440 -17 206 -19,9 
Як видно з рисунка 2.6 кредити фізичним особам становили 80,3% від 
загального кредитного портфеля ПриватБанку у 2020 році, тоді як решта 19% 
були призначені малим та середнім підприємствам та юридичним особам. 
Так кредити надані малому та середньому бізнесу становили 10,8% від 
загального кредитного портфеля банку, а кредити юридичним особам ‒ 8,9%. 
Слід зазначити, що аналіз не включає позики особам банку, пов’язаним із 
колишніми власниками, які в основному належать до проблемної категорії. 
Отже, як бачимо, в таблиці 2.6 вартість кредитного портфеля 
збільшувався до 2019 року і становив 85 464 млн грн, але у 2020 році 
зменшився майже на 20% 
– з 85 464 млн грн до 68 440 млн грн. Згідно з таблицею 2.6, протягом 
2018-2020 рр. підвищення вартості кредитного портфелю банку відбулося за 
рахунок збільшення вартості кредитування фізичних осіб, адже у 2018 році 
зростання цього сегменту забезпечило збільшення вартості банківського 
кредитного портфеля на 82% (69 499 млн грн з 85 464 млн грн), а у 2019 році 
на 80% (54 967 млн грн з 68 440 млн грн). 
На сьогоднішній день для фізичних осіб продуктовий портфель 
Приватбанку складається з 9 кредитних продуктів, у додатку Б 
представлений їх короткий опис [26]. 
82 
 
Структура кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними 
продуктами для фізичних осіб наведена у таблиці 2.7. 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз структури кредитного портфелю для фізичних 
осіб АТ КБ «ПриватБанк» у 2018-2020 рр, млн грн (складено автором на 
основі [23, 24, 25]) 
Відхилення Відхилення 
Показники 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
Абсол. % Абсол. % 
Кредитні картки 45 314 51 890 6 576 14,5 40 609 -11 281 -21,7 
Іпотечні кредити 12 923 11 467 -1 456 -11,2 9 566 -1 901 -16,5 
Споживчі кредити 4 193 4 148 -45 -1 3 500 -648 -15,6 
Кредити на придбання 332 250 -82 -24,7 35 -215 -86,0 
авто 
Інші кредити 672 498 -174 -25,9 129 -369 -74,1 
Фінансовий лізинг 850 1 246 396 46,6 1 128 -118 -9,4 
Усього кредити        
фізичним особам (за 64 284 69 499 5 215 8,1 54 967 -14 532 -20,9 
виключенням резервів) 
З таблиці 2.7 видно, що зменшення вартості сегменту фізичних осіб у 
кредитному портфелі ПриватБанку до 2019 року відбулося за рахунок 
збільшення вартості кредитних операцій завдяки кредитним карткам 
ПриватБанку, особливо за рахунок картки «Універсальна». Тому за 2018-
2019 рр. за рахунок використанням цього кредитного інструменту зросла 
вартість кредитних операцій з 45 314 млн грн до 51 890 млн грн, тобто на 6 
576 млн грн., або приблизно на 15%. У 2020 році ми спостерігаємо негативну 
тенденцію, тобто скорочення кредитного портфеля фізичних осіб за всіма 
сегментами на 9 317 млн грн, порівняно з 2018 р. 
Популярність карткових продуктів серед населення зумовлена 
простотою та доступністю, а популярність споживчих кредитів ‒ низьким 
рівнем доходу українців, які не можуть з особистих доходів купити собі 
необхідне, але дороге майно, наприклад, меблі або побутова техніка. Крім 
того, популярність цього виду банківських кредитних продуктів обумовлена 
нестабільністю національної валюти та інфляцією, що ускладнює процес 
збирання коштів на придбання меблів та побутової техніки – ому через 
коливання курсу валют вартість зазначених товарів може різко зростати 
протягом року, а кредит дає можливість придбати зазначені товари за 
доступною ціною, або коли виникла в цьому потреба, поступово сплачуючи 
83 
 
вартість товару банку. Як показує практика України, з огляду на 
нестабільність валютного курсу, іноді набагато вигідніше купувати необхідні 
товари у кредит, ніж відкладати покупку товару але за власні кошти. 
Як результат, продуктовий портфель корпоративного сектору майже 
вдвічі більший, ніж продуктовий портфель для сегмента приватних осіб. 
Багато кредитних продуктів передбачають державну компенсацію, що робить 
їх ще більш доступними та привабливими. 
Варто також зазначити, що вартість кредитних продуктів для сегмента 
приватних осіб набагато вища, ніж для корпоративного сегмента (табл. 2.8), 
тому надання кредиту фізичним особам є вигіднішими, хоча обсяг кредиту 
набагато нижчий. Слід також зазначити, що процентні ставки за кредитами 
для фізичних осіб майже не змінювались за останні три роки. У 2020 році 
процентні ставки за кредитами юридичним особам у доларах США та євро 
зросли на 3%. 
Таблиця 2.8 ‒ Аналіз динаміки процентних ставок на кредитні 
продукти за сегментами банківського бізнесу АТ КБ «ПриватБанк» у 2018-
2020 рр. (складено автором на основі [23, 24, 25]) 
Показники 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
Кредити та аванси юридичним особам:    
Гривні 12 12 11 
Долари США 6 6 9 
Євро 3 3 6 
Кредити та аванси фізичним особам:    
Гривні 46 44 44 
Долари США 17 17 17 
Євро 18 18 17 
 
У таблиці 2.8 наведено концентрацію кредитного портфеля клієнтів за 
галузями економіки корпоративного сегмента та напрямками їх комерційної 
діяльності. 
З таблиці 2.8 видно, що до 2020 року кредитний портфель 
корпоративного сегмента постійно зростав. Збільшення вартості кредитного 
портфеля МСП, в свою чергу, збільшило обсяги кредитування в 
агропромисловій та харчовій промисловості, збільшившись за три роки на 
84 
 
410 млн грн, з 1 934 млн грн до 2 344 млн. грн. Кредитування галузі з 
виробництва товарів народного споживання, також суттєво зросло – з 1 240 
млн грн до 1651 млн грн. в 2019 р., тобто на 411 млн грн. за два роки. Що 
стосується надання кредитів юридичним особам, то як бачимо їх обсяги 
кредитування за 2018-2019 роки зросли на 634 млн. грн. Обсяги 
кредитування зросли завдяки іншим галузей економіки, що зросли на 569 
млн грн за два роки, тоді як обсяги кредитування споживчих товарів 
збільшилися на 421 млн грн. Як бачимо в 2020 році суттєво скоротився 
кредитний портфель корпоративного сегмента за галузями економіки, так 
кредити юридичним особам зменшились на 261 млн грн, а кредити 
підприємствам МСП на 1 073 млн грн. 
Таблиця 2.9 ‒ Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ 
«ПриватБанк» корпоративного сегмента за галузями економіки у 2018-2020 
рр., млн грн (включаючи обов’язкові резерви) (складено автором на основі 
[23, 24, 25]) 
Відхилення Відхилення 
Показники 2018 2019 2020 
Абс. % Абс. % 
Кредити юридичним особам: 6 358 6 992 634 10,0 6 097 -895 -12,8 
АПК та харчова 
2 298 1 942 -356 -15,5 1 690 -252 -13,0 
промисловість 
Товари народного 
771 1 192 421 54,6 1 085 -107 -9,0 
споживання 
Інше 3 289 3 858 569 17,3 3 322 -536 -13,9 
Кредити підприємствам        
малого та середнього бізнесу 8 449 8 973 474 5,6 7 376 -1 597 -17,8 
(МСП): 
Надання побутових,        
індивідуальних  та 2 664 2 440 -224 -8,4 1 337 -1 103 -45,2 
професійних послуг 
АПК та харчова 
1 934 2 316 382 19,8 2 344 28 1,2 
промисловість 
Товари народного 
1240 1 651 411 33,1 1 419 -232 -14,1 
споживання 
Інфраструктура 556 599 43 7,7 450 -149 -24,9 
Інше 2 105 1 967 -138 -6,6 1 826 -141 -7,2 
Всього кредити та аванси 14 857 15 965 1 108 7,5 13 473 -2 492 -15,6 
 
Станом на 31 грудня 2020 року загальна сума кредитів 10 найбільшим 
клієнтам ПриватБанку, за винятком тих, що управляються як окремий 
85 
 
портфель, складала 2 264 млн грн (31 грудня 2019 року ‒ 2 191 млн грн) або 
3% від загальної суми кредитів за вирахуванням тих, які управляються як 
окремий портфель (31 грудня 2019 року ‒ 3%). 986 млн грн склали резерви 
під очікувані кредитні збитки, які пов'язані з цими позичальниками (на 31 
грудня 2019 року ‒ 663 млн грн) [25]. 
Що стосується структури кредитного портфеля за строками погашення, 
то вона представлена у таблиці 2.9. 
Крім того, з 2020 року ПриватБанк змінив зміст та форму звітів щодо 
управління ризиком ліквідності і не звітує за очікуваними термінами 
погашення, як це було у попередні роки [25]. 
Таблиця 2.9 ‒ Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ 
«ПриватБанк» за строками погашення у 2017-2019 рр. (складено автором на 
основі [23, 24]) 
Відхилення Відхилення 
Показники 2017 р. 2018 р. 2019 р. 
Абсол. % Абсол. % 
До запитання та до 1 15 365 21 964 6 599 42,9 25 511 3 547 16,1 
місяця 
1-3 місяці 8 316 10 714 2 398 28,8 13 538 2 824 26,4 
3-12 місяців 10 000 11 816 1 816 18,2 11 386 -430 -3,6 
Понад 1 рік 4 654 5 646 992 21,3 9 109 3 463 61,3 
Всього кредити та 
38 335 50 140 11 805 30,8 59 544 9 404 18,8 
аванси клієнтів 
 
Як видно з таблиці 2.9 приріст обсягів кредитування відбувся головним 
чином за допомогою збільшення кредитних продуктів до запитання та 
кредитів строком до одного місяця, як бачимо їх вартість за останні три роки 
зросла на 10 146 млн грн, інакше кажучи темп приросту становив 66%, а 
темпи зростання цих кредитних продуктів банку уповільнились у 2019 році, 
що може свідчити про поступове насичення ринку аналогічними продуктами, 
включаючи карткові кредитні продукти. Найбільші темпи зростання за 
аналізований період показали кредитні продукти з терміном кредитування 
більше 1 року, і їх вартість за останні три роки зросла на 4 455 млн грн або на 
96%, тобто з 4 654 млн грн до 9 109 млн грн. Варто зазначити, що за останні 
три роки структура кредитного портфеля за строками погашення практично 
не змінилась, як це видно на рисунку 2.14. 
86 
 
 
 
100% 12,1 11,3 15,3 
80% 26,1 23,5 19,1 
 
60% 21,7 21,4 22,7 
40%   
40,1 43,8 42,9 
20% 
0%    
 2017 р. 2018 р. 2019 р. 
  
До запитання та до 1 місяця      1-3 місяці       3-12 місяців        Понад 1 рік 
Рис. 2.14 Аналіз структури кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» 
за строками у 2017-2019 рр.,% (складено автором на основі [23, 24]) 
Як бачимо на рисунку 2.14, найбільшу частку займають кредити 
строком до одного місяця або кредити на вимогу, а друге місце займають 
позики зі строком погашення від 3 до 12 місяців протягом двох років поспіль, 
але у 2019 році вони віддали своє місце кредитам від 1 до 3 місяців. 
Збільшення частки кредитів більше одного року з 12% до 15%, або інакше на 
3% є позитивним явищем, адже вони надають банку стабільний приплив 
процентних доходів більше одного року, але ризик у них більший і тому 
потребують додаткових банківських операцій. 
Таким чином, підсумовуючи наведене, відмітимо, що з 2020 р. 
погіршення в країні економічної ситуації, спричинених пандемією, значним 
чином позначилося на кредитній діяльності АТ КБ «ПриватБанк». Аналіз 
показав, що структура активів в АТ КБ «ПриватБанк» є певною мірою 
нетиповою для банківської системи України, якщо інші банки України в 
структурі активів мають найбільшу частку в банківському кредитному 
портфелі (до 80% всіх активів), то у ПриватБанку частка кредитного 
портфелю не була більшою ніж 20%, а найбільша частка – 58% відносяться 
до портфелю інвестиційних цінних паперів. Також аналіз кредитного 
портфелю банку показав, що найбільша частка належить фізичним особам 
(до 80%), де в основном переважають кредитні карткові продукти, тоді як 
інші 20% поділяються між малими та середніми підприємствами та 
87 
 
юридичними особами. Аналіз також показав, що найбільший асортимент 
кредитних товарів пропонується корпоративному сегменту, і продукти для 
цього сегменту дешевші, ніж для фізичних осіб, що свідчить про те, що банк 
бачить найбільші перспективи у зростаючому сегменті МСП у майбутньому. 
 
 
 
88 
 
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНОЇ 
ДІЯЛЬНОСТІ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 
 
3.1 Шляхи підвищення ефективності кредитної діяльності 
комерційного банку 
 
Кредитна діяльність банків пов’язана з отриманням найбільшого 
прибутку та появою найбільших втрат через несприятливі обставини. 
Держава та банки можуть використовувати інструменти кредитного 
регулювання не лише для впливу на свою прибутковість та ризики, а й на 
ділову діяльність суб’єктів господарювання, направляючи кредитні ресурси, 
перш за все, у такі сфери економіки, які найбільше потрібні для розвитку 
суспільства [27]. 
Основою стійкості та фінансової стабільності українських комерційних 
банків (враховуючи, що кредитні операції займають важливе місце в 
портфелі активів банку) є правильна організація процесу кредитування 
банків та розробка гнучкої та ефективної системи управління банківськими 
кредитними операціями. Тому потрібно правильно організувати банківську 
кредитну політику. 
Кожна банківська установа визначає власну кредитну політику, 
враховуючи усю сукупність ризиків (як зовнішніх так і внутрішніх), які він 
несе, що позначаються на ефективність банківської діяльності, та 
враховуючи ставлення до ризиків керівників банку. 
Оскільки основною метою банківської установи є отримання прибутку, 
а досить важливими в загальній діяльності банку є кредитні операції, то 
потрібно створити такі умови, щоб максимально залучити всіх суб’єктів 
господарювання та всіх верств населення до процесу кредитування. Однак 
кредитування є дуже ризикованим видом діяльності, через те, що існує ризик 
неповернення кредиту, що зі свого боку виключає можливість отримання 
89 
 
банківського прибутку від операції. Отже, потрібно всі ризики враховувати 
[28]. 
Проаналізувавши кредитну діяльність АТ КБ «ПриватБанк» ми можемо 
виділити деякі недоліки, а саме: 
– збільшення суми зважених класифікованих кредитів; 
– недостатня диверсифікація кредитних вкладень; 
– кредитна політика є занадто ризиковою; 
– недостатня увага при оцінки платоспроможності позичальників 
на етапі надання кредитів; 
– недостатнє забезпечення позик; 
– ослаблена увага до цільового використання виданих кредитів та 
контролю позичальника за його діяльністю з причини своєчасного 
знаходження проблем та запобігання ймовірних втрат за кредитами; 
– недостатня захищеність позик за допомогою власного капіталу. 
Отже, виходячи з наведеної інформації, ми можемо визначити деякі 
напрямки, які в подальшому вдосконалять процес кредитування АТ КБ 
«ПриватБанк», а саме: 
− запустити нові банківські продукти для фізичних осіб, орієнтуючись 
на найбільш вразливі верстви населення; 
− випуск нових видів банківських продуктів, наприклад, револьверні 
кредити та контокорентне кредитування для юридичних осіб; 
− створити кредитні програми (позики на стартовий капітал) для 
підприємців, які хочуть створити власний бізнес; 
– шляхи підвищення заробітної плати та поліпшення соціального 
забезпечення для залучення професійних фахівців; 
− заохотити потенційних клієнтів отримувати кредити в АТ КБ 
«ПриватБанк» шляхом введення диференціації процентних ставок для 
кожного окремого позичальника на основі результатів аналітичної роботи та 
до умов кредитної операції, визначеними в процесі структурування позики; 
90 
 
− збільшити склад фінансових коефіцієнтів, що застосовуються 
банківською установою для аналізу кредитоспроможності позичальників, 
щоб дозволяє отримати комплексну оцінку його діяльності та певною мірою 
усунути розбіжності, які можуть виникнути між фактичною та 
прогнозованою тенденцією в процесі індивідуального відтворення; 
− перегляд поточних лімітів для надійних існуючих позичальників; 
− при зборі проблемної заборгованості застосовувати індивідуальний 
підхід; 
− поліпшити роботу з оцінки ділової репутації клієнтів; 
− розробити мінімальний перелік документів, необхідних для 
оформлення кредиту, щоб скоротити час на його отримання; 
− здійснювати моніторинг структури активів та пасивів за валютою для 
вжиття заходів у разі потреби; 
− виділити та пояснити найважливіші аспекти кредитного договору; 
− постійне залучення клієнтів шляхом проведення різноманітних 
презентацій та рекламних акцій; 
− покращення системи управління, її гнучкості та динамічності, 
зберігаючи при цьому здатність зменшувати ризики за допомогою 
масштабних ресурсів; 
− створення позитивного іміджу банку для клієнтів. 
З огляду на поточні тенденції на українському грошово-кредитному 
ринку, перед впровадженням будь-якої інновації необхідно усвідомлювати 
невід’ємні ризики, тому в Додатку Г зазначимо всі напрямки вдосконалення 
процесу кредитування банку з урахуванням всіх можливих ризиків. 
Таким чином, всі перераховані напрямки можуть позитивно 
позначитися на діяльність АТ КБ «ПриватБанк» та дозволять гідно 
конкурувати на українському ринку банківських послуг в складних 
економічних умовах, що позитивно познчиться також і на банківський сектор 
та на стан економіки в цілому. 
 
91 
 
3.2 Формування удосконаленої системи управління кредитної 
діяльності комерційного банку 
 
Отже з проведеного вище аналізу можна виділити основні два 
напрямки щодо підвищення ефективності управління кредитним портфелем 
Банку: 
1) підвищення якості кредитного портфелю Банку через вирішення 
проблем із особливими проблемними кредитами, які дісталися Банку від 
колишніх власників і виділені ним в окремий портфель, а також через 
зниження ризиковості нових кредитів, що видаються. Це дозволить банку 
знизити обсяг резервів, тобто знизити ризиковість кредитного портфелю, а 
вивільнені кошти спрямувати на збільшення вартості кредитного портфелю 
через надання нових більш безпечних кредитів, що, в свою чергу призведе до 
підвищення його прибутковості, так як лише діючи кредити приносять 
прибутки; 
2) Підвищення вартості кредитного портфелю та його частки у 
структурі активів Банку через підвищення активності Банку у сегменті 
юридичних осіб із збереженням лідируючих позицій у сегменті фізичних 
осіб, що дозволить збільшити прибутковість кредитної діяльності даного 
Банку. 
Отже, що стосується вирішення проблем із знеціненими кредитами, що 
відокремлені в окремому кредитному портфелі, то наразі Банк робить все 
можливе і сподівається на вирішення цього питання протягом наступних 3-5 
років. 
Вже сьогодні ним ініційовано чотири судових позови проти колишніх 
власників Банку та їхніх партнерів щодо отримання компенсації збитків, що 
були заподіяні Банку до його націоналізації, на суму більше $10 млрд. (що 
еквівалентно 283 млрд грн і перевищує вартість даного кредитного портфелю 
майже на 35%) Ці позови подані до судів Великобританії, США, Ізраїлі та на 
Кіпрі (рис. 3.1). Початок розгляду цих справ планується на початок 2021 та 
92 
 
2022 років. Прискорити цей процес і зробити більше на даному етапі не є 
можливим [67]. 
Окружний суд Тель- Високий суд Англії 
Авіва, Ізраїль; 0,6 та Уельсу, Велика 
Британія; 3 
Окружний суд 
Лімассолу, Кіпр; 5,5 Канцлерський суд 
штату Делавер, 
США; 0,7 
 
Рис. 3.1. Судові позови АТ КБ «ПриватБанк» до колишніх власників та 
їх партнерів у судах світу, млрд дол. США [54] 
 
Що стосується кредитної діяльності, то тут Банку треба звернути увагу 
саме на сегмент юридичних осіб з двох причин: 
1) по причині насичення сегменту фізичних осіб кредитними 
продуктами, як показав аналіз тенденцій зростання вартості кредитів цього 
сегменту, то вони протягом останніх років мають стабільну тенденцію до 
скорочення темпів зростання, що може свідчити про насиченість даного 
ринку і перехід його до стадії зрілості, яка не обіцяє високої прибутковості. 
На підтвердження цього свідчить скорочення відсоткових ставок на кредити 
для фізичних осіб в інших комерційних банках України («Монобанк» - 38%, 
АТ «Пумб» - 30% річних проти 40% АТ КБ «ПриватБанк»); 
2) Постійне скорочення реальних доходів населення у зв’язку з 
світовою пандемією та зниженню економічної активності як на 
внутрішньому, а особливо на зовнішньому ринку України (рис. 3.2). За 
даними рис. 3.2 можна зробити висновки, що інфляційні процеси значно 
перевищують зростання доходів населення. Також за даними 
Держслужбстату України [72] витрати населення на оплату товарів та послуг 
значно перевищують сумарну суму заробітної плати, що вказує на низьку 
93 
 
платоспроможність фізичних осіб, а отже і кредитування даного сегменту 
сьогодні є найбільш ризиковим. 
 
Рис. 3.2. Аналіз темпів зростання реальної заробітної плати у 
порівнянні з темпами інфляції в Україні [73] 
 
Таким чином, для збереження існуючої частки на ринку та зберегти 
вартість сегменту фізичних осіб у кредитному портфелі Банку йому 
достатньо буде обмежити кредитування приватного сегменту лише 
револьверними кредитами з використанням платіжних карток даного банку 
та овердрафтом (для зарплатних проектів даного банку). На сьогодні – це 
одні з найменш ризикових та найбільш прибуткових кредитів у 
продуктовому ряді кредитування фізичних осіб. 
Сьогодні продуктовий портфель Банку для юридичних осіб 
представлений достатньо широким асортиментом цікавих та доступних 
пропозицій для фінансування різних напрямків їх діяльності (поповнення 
оборотних коштів, поповнення ОФ підприємств, на розширення діяльності, 
на освоєння нових виробництв, а також на підтримання діяльності під час 
пандемії), а отже для нарощення кредитування необхідно лише посилити 
маркетингову та комунікаційну складову комерційної діяльності даного 
Банку. Як вже зазначалось вище, що, в першу чергу, велику увагу в даному 
питанні треба приділити вже дійсним клієнтам даного Банку з метою 
переведення їх у розряд активних клієнтів. Перспективними саме ці клієнти є 
тому, що Банк володіє про них достатньо повною інформацією, головне тут є 
94 
 
застосування індивідуального підходу – вивчити їх нагальні потреби і 
запропонувати саме ті продукти, які будуть дійсно їм цікаві і будуть 
вигідними для обох сторін. Для реалізації даного напрямку необхідно 
збільшити кількість фахівців, які будуть обслуговувати саме цей 
перспективний сегмент ринку через переорієнтацію частини фахівців Банку, 
які сьогодні працюють у сегменті фізичних осіб. Обслуговування сегменту 
фізичних осіб достатньо вже налагоджений процес, а надання переваги у 
кредитній діяльності на кредитування через кредитні картки та овердрафт не 
вимагає такої кількості фахівців, тому що майже повністю автоматизований. 
Таким чином Банку вдасться перемістити центр уваги до іншого сегменту без 
збільшення витрат ресурсів на його реалізації і вдасться уникнути 
скорочення трудових ресурсів, що може стати не дуже популярним кроком в 
умовах 
  
економічної нестабільності у зв’язку із пандемією і дещо погіршити 
імідж Банку [74]. 
Наступним резервом підвищення прибутковості є підвищення якості 
кредитного портфелю АТ КБ «ПриватБанк». 
Банківська кредитна діяльність характеризується високою 
ризикованістю порівняно з її іншими видами діяльності. Недостатність 
надійних та платоспроможних позичальників і відсутність стабільної 
правової бази забезпечення прав кредитора на сьогодні виступають тими 
негативними факторами, що зумовлюють підвищений рівень ризиків при 
формуванні Банками своїх кредитних портфелів і призводить до збільшення 
вартості проблемних активів комерційного банку. 
Для забезпечення ефективного управління проблемними активами АТ 
КБ «ПриватБанком» передбачається виконання таких завдань: 
- запобігання виникненню та своєчасне виявлення проблемних 
кредитів, ефективна робота з потенційними проблемними кредитами; 
95 
 
- скорочення розміру та частки проблемних кредитів у портфелі 
Банку через розробку та імплементацію заходів щодо повернення такої 
заборгованості, зокрема, реструктуризації, досудового врегулювання, 
звернення стягнення на заставне майно, його прогнозований продаж, тощо; 
- побудова комплексної ефективної системи управління 
проблемною заборгованістю. 
Управління потенційною проблемною та проблемною заборгованістю 
працівниками банку здійснюється у декілька таких етапів: 
1. Етап Pre-Collection, що передбачає комплекс заходів, 
спрямованих на виявлення потенційно проблемної та проблемної 
заборгованості та попередження виходу клієнта з графіку платежів. 
2. Етап Soft collection складається з комплексу заходів, що 
направлені на повернення прострочених платежів із затримкою від 1 до 90 
днів, через налагодження постійних комунікацій з клієнтами дистанційно 
(телефон, SMS, IVR, листи тощо). 
3. Етап Hard Collection передбачає досудове стягнення 
заборгованості через налагодження прямих зв’язків з клієнтами на строках 
від 90 до 180 днів прострочення заборгованості. 
4. Етап – Legal Collection, яка починається одночасно з етапом Hard 
Collection і передбачає підготовку до процесу юридичного стягнення - 
примусове стягнення заборгованості через претензійно - позовну роботу. 
Основними інструментами управління потенційною проблемною та 
проблемною заборгованістю є: 
1. Дистанційні контакти: телефонні дзвінки, повідомлення на 
контактний телефон клієнта, Privat-24, дзвінки IVR - системи, листи-
повідомлення, месенджери. 
2. Безпосередні зустрічі з боржниками з метою обговорення 
подальшої роботи з клієнтом у напрямку погашення заборгованості. 
96 
 
3. Претензійно-позовна робота: подання позовів до судів щодо 
примусового стягнення боргу державними органами або приватними 
виконавцями. 
4. Реструктуризація боргу з метою відновлення платоспроможності 
за наступними сценаріями: 
- реструктуризація беззаставних кредитів роздрібного бізнесу – 
перегляд заборгованості за рахунок часткового перерахунку боргу щодо пені 
та штрафів, комісіям, відсоткам, зміни графіку погашення боргу; 
- реструктуризація кредитів споживчого кредитування, яка 
передбачає перегляд заборгованості за рахунок часткового перерахунку 
боргу щодо пені та штрафів, прощення частини боргу, зміни графіку 
погашення боргу, конвертація валютних кредитів у гривню, тощо; 
- реструктуризація проблемних активів клієнтів МСП – перегляд 
заборгованості за рахунок часткового перерахунку боргу щодо пені, 
комісіям, процентам, зміни графіку погашення боргу, окрім судових витрат 
та штрафів (судові витрати та штрафи повинні бути сплачені клієнтом в 
момент проведення реструктуризації). 
5. Списання безнадійної заборгованості з балансу Банку за рахунок 
резерву відповідно до облікової політики Банку. 
6. Аутсорсинг, що передбачає передачу проблемних активів на 
відпрацювання зовнішнім колекторським компаніям. 
7. Факторинг - при низькій ймовірності стягнення проблемного 
боргу Банк залишає за собою право відступити права вимоги цієї 
заборгованості третій особі - факторинговій компанії. 
8. Робота із заставним майном, що передбачає його реалізацію та 
набуття прав власності [65]. 
Але найпершим заходом є уникнення виникнення проблемної 
заборгованості через підвищення уваги до оцінки кредитоспроможності 
майбутніх позичальників та відмови у видачі кредитів, які, за цією оцінкою, 
несуть високий ризик. Тому, базовим елементом в системі управління 
97 
 
банківським кредитним ризиком повинна стати розробка власної, 
адаптованої до особливостей та специфіки роботи Банку, методики оцінки 
індивідуального кредитного ризику позичальників. При цьому існуючий 
підхід, що враховує виключно фінансово-господарські особливості 
функціонування потенційних позичальників, виявився недієвими в умовах 
нестабільного зовнішнього середовища, оскільки успішність виживання в 
таких умовах визначається також і комплексом систематичних факторів, 
сформованих для всіх господарюючих суб’єктів певного виду економічної 
діяльності (галузеві фактори), виробничо-територіального комплексу 
(регіональні фактори) та економіки країни в цілому (систематичні 
(загальноекономічні) фактори). 
Так як реальна оцінка кредитоспроможності позичальника достатньо 
працеміська робота, яка вимагає високих витрат як часу так і трудових 
ресурсів, а тому для зниження ризиковості кредитної діяльності необхідно 
більше уваги приділяти саме кредитної історії кожного конкретного 
позичальника, із максимально точним розрахуном визначення його 
кредитоспроможності. Цю функцію, згідно із світовим досвідом та 
практикою, краще покласти виконання цих завдань на спеціалізовані 
організації - так звані кредитні бюро, головною метою яких є здійснення всі 
необхідних процедур та надання послуг щодо формування та обігу 
кредитних історій і забезпечення надання цієї інформації у встановленому 
законом порядку для ознайомлення зацікавленим контрагентам. Кредитне 
бюро це систематизована сукупність державних та недержавних реєстрів, що 
відображають облік основних показників діяльності суб’єктів 
господарювання [75, c.185]. 
Створення такого бюро передбачає виникнення цілого комплексу 
переваг щодо забезпечення високої ефективності системи управління 
кредитним ризиком, а саме: 
- обмін такою інформацією між кредиторами зменшує ризик 
винекнення проблемної заборгованості, а отже і мінімізує збитки кредиторів, 
98 
 
пов’язані із шахрайством або надмірними кредитними зобов’язаннями, які 
виникають при невідповідності фактичних платіжних можливостей 
позичальника його сукупним платіжними зобов’язаннями; 
- його існування забеспечує дисциплінуючий вплив на самого 
позичальника, змушуючи останнього уникати появи негативних фактів у 
власній кредитній історії і сумлінно виконувати власні зобов’язання; 
- зменшуються витрати ресурсів кредитних установ на збиранням 
та обробку інформації про особу яка звернулася за отриманням кредиту, та 
оцінки його кредитоспроможності, оскільки виконання цих функцій 
перекладається з працівників кредитних установ на працівників бюро 
кредитних історій; 
- підвищується якість отриманої інформації по причині високого 
професіоналізму самих працівників бюро так і їх спеціалізацією лише на 
виконанні цих функцій, а також їх непердвзятим відношення до цієї роботи 
(працівники банку зачасту є більш зацікавленими у видачі кредитів, так як 
від цього залежить їх винагорода, що вираховується у вигляді додаткових 
бонусів за кожен виданий кредит); 
 зростає конкуренція на кредитному ринку, тому що великі 
кредитні установи позбавляються монополії на володіння фінансовою 
інформацією про своїх клієнтів, а, конкурента боротьба за кожного окремого 
клієнта серед банків призведе до подальшого розвитку цього ринку та 
збільшення крадитної діяльності через створення більш справедливих та 
вигідних умов кредитування для позичальника. 
Тенденції розвитку кредитних бюро у світі свідчать про те, що 
більшість їх створюються як приватні комерційні установи, при цьому 
основними засновниками таких Бюро самі кредитні структури [76, c. 205-
206]. 
Для українського кредитного ринку сьогодні досить гостро стоїть 
питання щодо необхідності формування єдиної бази кредитних історій, 
оскільки наявна розпорошеність та сегментація інформаційного ринку не 
99 
 
сприяє отриманню якісної інформації та зумовлює можливість помилок в 
оцінках кредитного ризику. 
В Україні розвиток ринку бюро кредитних історій започаткований з 
2005 року, коли було створено законодавчу базу, що регламентує їх 
діяльність, а саме Закон України «Про організацію формування та обігу 
кредитних історій». На сьогодні зареєстровано вже п’ять таких структур, з 
яких реально діють тільки три: 
- Українське бюро кредитних історій (створене в червні 2005 року 
компанією 
«BigOptma Limited» спільно з ПриватБанком); 
- Міжнародне бюро кредитних історій; 
- Перше всеукраїнське бюро кредитних історій [77, c. 210]. 
Враховуючи реалії сьогодення в умовах України, доцільно мати лише 
одну таку структуру, створену при Національному банку України з метою 
запобігання монополізації кредитного ринку та забезпечення рівноцінного та 
вільного доступу до інформації з боку усіх зацікавлених учасників ринку. 
Тим більше, що НБУ має достатньо розгалужену територіальну мережу 
відділень, які мають потенційну можливість збирати та накопичувати 
інформацію, централізовано передавати її для обробки в центральне кредитне 
бюро. Крім того, кредитні бюро доцільно підключити до державних баз 
Міністерства внутрішніх справ для отримання повнішої інформації про 
позичальника. 
Також з метою підвищення ефективності залучення даного Бюро до 
процесу управління кредитними ризиками необхідно всі кредитні установи 
на законодавчому рівні зобовязати до формування та передачі інформації 
стосовно тих юридичних осіб, що допускають систематичне прострочення 
погашення банківських кредитів, і наділити Центральне Бюро кредитних 
історій повноваженнями і функціями з організації моніторингу проблемної 
заборгованості [78, с. 96]. 
100 
 
Утім заходи щодо посилення контролю й раціональної організації 
кредитних взаємин банку із окремо взятими позичальниками, навряд чи 
будуть ефективні самі по собі, якщо йдеться про кредитний портфель банку в 
цілому. Тут необхідним є застосування специфічних прийомів і методів 
управління кредитним ризиком, які б вже охоплювали усю сукупність 
кредитних операцій, що здійснюються даним Банком. При цьому, передусім, 
воні повинні бути направлені на оптимізацію рівня ризику кредитного 
портфеля. Світова банківська практика показу, що цілком уникнути ризику 
ймовірності несвоєчасного повернення позичок чи неповернення їх взагалі, 
неможливо. Більше того, надмірна обережність у кредитній политиці банку з 
метою уникнення ризикових кредитних операцій, в свою чергу веде до 
виникнення ризику невикористаних можливостей і втрати доходів банку. 
Відтак оптимізація ризику кредитного портфеля не завжди передбачає власне 
його мінімізацію, так як ризик безпосередньо пов’язаний із дохідністю і при 
надмірній його мінімізації банк може позбавити себе більшої частини 
доходів. Тому з позицій обґрунтування шляхів удосконалення методів 
управління банківським кредитним портфелем мову слід вести не так про 
мінімізацію, як про ефективне управління ризиком кредитного портфеля 
банку. 
Найбільш гнучким, а отже і найбільш оптимальним при реалізації 
практичних заходів є застосування так званого методу лімітування, що 
передбачає встановлення певних лімітів у реалізації кредитування, зокрема 
встановлення лімітів через визначення питомої ваги кредитів, наданих різним 
групам позичальників в загальній величині кредитного портфеля. За базу під 
час розрахунків лімітів, крім розміру кредитного портфеля, можна брати 
обсяг капіталу банку, валюту балансу та інші показники. Наприклад, ліміт 
кредитування позичальників певної галузі може бути визначений як 
максимальний сукупний розмір коштів або як відношення суми кредитів у 
галузь до загальної величини кредитного портфеля. Але перед тим, як 
встановлювати розміри лімітів кредитування необхідно ідентифікувати 
101 
 
основні сфери та фактори ризику. З огляду на виявлені особливості 
керівництво банку має встановлювати ліміти кредитного портфеля [79, c. 
314]. 
Слід зазначити, що вітчизняна банківська практика має достатньо 
відпрацьований механізм лімітування як один із засобів управління 
кредитним портфелем. У той же час лімітування як один із найбільш 
важливих методів управління кредитним портфелем банку потребує 
подальшого удосконалення відповідно до умов функціонування вітчизняних 
банківських установ на кредитному ринку. 
В першу чергу під час створення системи лімітування, необхідно 
врахувати її основні принципи, що представлені на рис. 3.3. 
Отже, для підвищення ефективності управління кредитним портфелем 
Банку необхідно вдосконалити існуючу систему лімітів, привести її до 
узгодження як із функціональною структурою Банку, так і сучасними 
реаліями ринку банківських послуг в Україні [80, с. 55]. 
Не менш важливим є посилення контролю за дотриманням вже 
встановлених внутрішніх лімітів АТ КБ «ПриватБанк». Наступний крок 
підвищення ефективності управління кредитним портфелем Банку 
передбачає встановлення нових внутрішніх лімітів. 
Згідно зі світовими стандартами з урахуванням економічних умов 
України можна умовно визначити три моделі поведінки банків на 
кредитному ринку: 
1. Частка кредитів у загальному обсязі працюючих активів банку на 
рівні не перевищує 30 %. В даному випадку кредитна політика банку 
характеризується як вкрай обережна, що забезпечує свою прибутковість 
проведенням менш ризикованих активних операцій. При цьому банк втрачає 
значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення характерне для 
нового банку, який не має своєї клієнтури та досвіду роботи. 
2. Частка кредитів в обсязі працюючих активів на рівні 30 - 50 % - 
цей банк проводить зважену кредитну політику, що характерно для 
102 
 
стабільних та надійних банків, які працюють з високим рівнем прибутку, 
однак старанно обмірковують свою кредитну політику. 
 
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІМІТУВАННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ 
механізм лімітування повинен охоплювати всі види банківської 
діяльності, пов'язаної із відкриттям ризикових кредитних позицій 
обов’язкове поєднання усіх можливих втрат при розрахунку лімітів: ліміти 
встановлюються, виходячи із внутрішнього кредитного рейтингування 
конкретних позичальників або їхніх груп 
ліміти не підлягають перегляду на вимогу клієнтів банку 
лімітування має базуватися на результатах комплексної оцінки 
кредитоспроможності позичальників з урахуванням ризику дефолту 
потенційних контрагентів 
лімітування має враховувати обмеження за термінами, забезпеченню і 
валюті кредиту 
 
Рис. 3.3. Перелік основних принципів лімітування у процесі управління 
кредитним портфелем комерційного банку 
 
3. Частка кредитів в обсязі працюючих активів понад 50 %, що 
характерно для агресивної політики банку на ринку, яка може бути 
обґрунтована тільки надмірними прибутками і не може бути постійним 
явищем. Причому чим вища частка та триваліший період, тим вищий рівень 
ризику [78, с. 70]. 
Аналіз структури активі АТ КБ «ПриватБанк» показав, що ним 
застосовується перша модель кредитної політики, яка обґрунтована метою 
відновлення власної банківської діяльності та високими збитками Банку до 
націоналізації та високою вартістю знецінених кредитів, що об’єднані в 
окремий портфель та дістався Банку від колишніх його власників. Але 
отримані високі прибутку у 2019 році та погашення у 2019 році всіх 
зобов’язань Банку перед державою (кредит у 155 млрд грн.) вказує на 
можливість переходу банку у власній кредитній діяльності до другої моделі. 
103 
 
 
Рис. 3.4. Заходи щодо підвищення ефективності формування та 
управління кредитним портфелем для АТ КБ «ПриватБанк» 
 
Завдання мінімізації кредитних ризиків банків передбачає раціональне 
встановлення пріоритетів формування кредитного портфеля з врахуванням 
реальної можливості залучення відповідних сегментів до складу власного 
кредитного портфеля, а також їх базових фінансово-економічних 
характеристик, здатних визначати спроможність своєчасного та повного 
погашення прийнятих зобов’язань за кредитами. Сьогодні найбільш 
привабливими є наступні види господарської діяльності: 
- сільське господарство (88% підприємств за січень-вересень 
одержали прибуток); 
104 
 
- освіта (76,5% підприємств); 
- фінансова та страхова діяльність (68% підприємств); 
- охорона здоров'я та надання соціальної допомоги (65,1% 
підприємств); 
- надання інших видів послуг (58,8% підприємств). 
Отже, в результаті проведеного аналізу та визначення основних 
недоліків у формуванні та управлінні кредитного портфелю АТ КБ 
«ПриватБанк» були запропоновані наступні заходи щодо їх усунення (рис. 
3.4). 
Саме ці заходи дозволять Банку суттєво знизити ризиковість 
кредитного портфелю та підняти його прибутковість, тобто саме вони 
сприятимуть підвищенню ефективності управління кредитним портфелем 
Банку у майбутньому. 
 
 
 
 
105 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведені дослідження в кваліфікаційній роботі дають можливість 
зробити висновки, що в сучасних умовах здійснення кредитних операцій, а 
саме надання та повернення позик, має важливе значення і є необхідною 
частиною української банківської діяльності. 
В ході дослідження було визначено, що кредитна політика банку – це 
стратегія та тактика банківської установи щодо спрямування залучених 
фінансових засобів на кредитування клієнтів банку для отримання прибутку 
та задоволення клієнтів банку в отриманні коштів у тимчасове користування 
на основі принципів кредитування. 
Також було визначено, що зовнішні та внутрішні фактори впливають 
на надання та повернення позик та формування кредитної політики банку 
загалом. До зовнішніх факторів належать політика НБУ, банківська 
конкуренція на ринку, загальна економічна та політична ситуація в країні, 
рівень доходів населення, інфляція та інше. Внутрішні фактори включають 
ринкову орієнтацію банку на клієнтів, цінову політику, кредитний та 
депозитний потенціал, кваліфікацію персоналу, ризик та прибутковість банку 
тощо. 
Виявили, що основною метою кредитної політики банку є формування 
збалансованого та якісного підходу до управління ризиками на рівні 
кредитного портфеля банку. 
Проаналізувавши сучасний стан банківського сектору України, можемо 
стверджувати, що він характеризується стабілізацією. Щорічно починають 
збільшуватися обсяги їх діяльності, зростання їх фінансової стійкості тощо. 
Головними банківськими лідерами кредитування підприємств є ПриватБанк, 
Ощадбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк, та Райффайзен Банк Аваль. 
Аналіз кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк» показує, що з 
2020 р. погіршення економічної ситуації в країні, спричинених пандемією, 
значним чином позначилося на кредитній діяльності. Аналіз кредитного 
106 
 
портфеля банку підтверджує його низьку якість: більша частина кредитного 
портфеля складається непрацюючих проблемних кредитів, що були видані до 
націоналізації, і їх частка все ще залишається високою, що негативно впливає 
на кредитний портфель банку. Вартість кредитного портфеля у структурі 
активів не перевищує 20%. Частка фізичних осіб у структурі активів 
перевищує більше 80%, пояснюється це тим, що банк з самого початку 
орієнтієтується на обслуговуванні фізичних осіб, а на корпоративний сегмент 
припадає лише близько 20%. 
Аналіз також показує, що найбільший продуктовий портфель надається 
корпоративному сектору і продукти для цього сегменту коштують дешевше, 
ніж для фізичних осіб, тому це свідчить про те, що банк в майбутньому 
найбільші перспективи в нарощені саме сегменту малого та середнього 
бізнесу. 
Отже, щоб зробити кредитну діяльність банку стабільною та 
безперебійною, необхідно насамперед вдосконалити організаційний, а також 
фінансово- економічний механізм української банківської системи, 
покращити бізнес- планування фінансово-операційної діяльності, а також 
збільшити обсяги банківського кредитування. 
Отже, для ефективного розвитку банківської кредитної діяльності, 
потрібно: 
− по-перше, покращити регулятивну базу, включаючи закони, що 
захищають права кредиторів; 
− по-друге, банки повинні вдосконалити свої методи оцінки 
кредитоспроможності позичальників, щоб зменшити ризик дефолту, 
головним акцентом при наданні позики потрібно робити на кредитну історію, 
а також на аналіз доходності і, не менш важливе − забезпечення; 
− по-третє − гарантувати дотримання принципів умов банківського 
кредитування та застосувати до української банківської системи досвід 
міжнародного кредитування; 
107 
 
– по-четверте − банки повинні встановити керівні принципи для 
розробки методологічних підходів до управління кредитним ризиком, 
особливо планувати довгостроковий розподіл кредитних інвестицій, що буде 
базуватися на виваженій кредитній політиці, що базується на загальних 
економічних умовах, а не на агресивному захопленні ринку. 
 
108 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Бержанір І. А. Банківське кредитування: сучасний стан та 
перспективи розвитку. Modern economics. 2020. № 20. С. 26–30. 
2. Версаль Н. Переваги та недоліки зовнішніх джерел фінансування 
малих та середніх підприємств в Україні. Економічний часопис 
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2020. 
№ 1. С. 182–194. 
3. Вовчак О. Д., Миськів Г. В. Кредитні ресурси суб’єктів 
кредитного ринку: теоретико-методологічні під- ходи. Вісник Національного 
банку України. 2015. № 3. С. 35–39. 
4. Волкова Н. І., Свірідова К. Д. Аналіз проблем кредитування 
малого та середнього бізнесу в сучасних економічних умовах. Фінанси, 
облік, банки. 2017. № 1(22). С. 55–62. 
5. Гуцал І. С. Дієвість кредитного механізму в економіці України: 
автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.04.01. Київський національний економічний 
ун-т, 2004. 25 с. 
6. Дзюблюк О.В. Банківські операції: підручник. За ред. д.е.н., 
проф. О.В. Дзюблюка. Вид-во ТНЕУ «Економічна думка». Тернопіль, 2009. 
696 с. 
7. Донець О. Б. Банківська стратегія кредитування малого і 
середнього бізнесу. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 7. 
С. 686–690. 
8. Донець О. Б. Напрями активізації банківського кредитування 
малого і середнього бізнесу в Україні. Східна Європа: економіка, бізнес та 
управління. 2016. № 3. C. 205–209. 
9. Донець О. Б. Оцінка кредитоспроможності підприємств малого та 
середнього бізнесу. Регіональна еко- номіка та управління : Науково-
практичний журнал. 2015. № 1. С. 53–58. 
109 
 
10. Донець О. Б. Кредитування малого і середнього бізнесу : дис. … 
кандидата екон. наук (доктора філосо- фії) : 08.00.08 / Унів. держ. фіск. 
служби. Ірпінь, 2017. 259 с. 
11. Доценко І. О. Сутність та значення кредитної діяльності банку у 
сучасних умовах економічного розвитку [Електронний ресурс] / І. О. 
Доценко, В. В. Доценко 
12. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. 
Серія : Міжнародні економічні відносини та світове господарство. - 2017. - 
Вип. 12(1). - С. 94-98. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2017_12(1) 23 
13. Іванов С. В., Захарченко Н. В., Швецова А. А. Аналіз джерел 
фінансування малого та середнього біз- несу в Україні. Економічний простір. 
2015. № 104. С. 20–27. 
14. Владичин У. В. Банківське кредитування. Київ: Атака, 2008. 
648 с. 
15. Вовк В. Я., Хмеленко О. В Кредитування і контроль: навч. 
посібн. К.: Знання, 2008. 463 с. 
16. Вовчак О. Д. Кредит і банківська справа : підручник. К. : Знання, 
2008. 564 с. 
17. Карбівничий І. В. Механізм формування та реалізації кредитної 
політики банку: автореф. дис. канд. економ. наук: 08.00.08. Суми: Українська 
академія банківської справи НБУ, 2011. 20 с. 
18. Корнилюк Р. В., Корнилюк А. В. Фінансування малого та 
середнього бізнесу: тенденції, можливості, ризики. Інвестиції: практика та 
досвід. 2017. № 24. С. 43–50. 
19. Коцовська Р. Р., Павлишин О. П., Хміль Л. М. Банківські 
операції: навч. посібн. – К.: НБУ. Ун-т банк. справи, 2010. 456 с. 
20. Назлуханян С. С. Банківське кредитування малого бізнесу в 
Україні: проблеми та перспективи розвитку. Соціально-гуманітарний вісник. 
2019. Вип. 25. С. 238–239. 
110 
 
21. Національний банк України. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial (дата 
звернення: 05.05.2021 
22. Новосельцева М. М. Формирование кредитной политики 
коммерческого банка: автореф. дис. канд. экон. наук : 08.00.10. М.: Академия 
бюджета и казначейств аМинистерства финансов РФ, 2010. 21 с. 
23. Карбівничий І. В. Механізм формування та реалізації кредитної 
політики банку: дис. канд. екон. наук : 08.00.08. Суми, 2011. 216 с. 
24. Банківська енциклопедія С. Г Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. 
Міщенко, С. В. Науменкова. К.: Центр наукових досліджень Національного 
банку України: Знання, 2011. 504 с. 
25. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 
№2121- ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text (дата 
звернення: 15.04.2021). 
26. Доценко І. О. Сутність та значення кредитної діяльності банку у 
сучасних умовах економічного розвитку. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Вип. 12. ч. 1, 2017. С. 94-98. 
27. Переймивовк Т. А., Жолобецька М. Б. Алгоритм проведення 
економічних досліджень кредитних операцій банку. Криміналістика і судова 
експертиза. №61, 2016. С. 406-419 
28. Дзюблюк О. В. Теоретико-методологічні засади формування 
кредитної політики комерційних банків в умовах подолання наслідків 
світової фінансової кризи. Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. 
Випуск 16, 2011. С. 57-65. 
29. Гудзь О. Є., Дем’яненко М. Я., Стецюк П. А. Оцінка 
кредитоспроможності агро формувань (теорія і практика): монографія. К.: 
ННЦІАЕ, 2008. 302 с. 
30. Байрам У. Р. Проблема розробки кредитної політики банку. Схід. 
№1(51) січень, 2003. С.46-50. 
111 
 
31. Іванівська О. Р. Особливості формування кредитної політики 
банків України з довгострокового інвестування. Вісник НБУ. № 11, 2004. С. 
59-61. 
32. Костюк З. Р. Особливості формування кредитної політики банку. 
Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 22.13, 2012. С. 198-203. 
33. Офіційний сайт Національного банку України. URL: 
http://www.bank.gov.ua/ (дата звернення: 12.05.2021) 
34. Рейтинг банків України 2021. URL: https://forinsurer.com/rating-
banks (дата звернення: 14.05.2021) 
35. Росола У. В., Щока Н. І., Ярмолюк М. С. Кредитна політика та 
аналіз сучасного стану кредитного ринку України. Науковий вісник 
Мукачівського державного університету. Сер.: Економіка. Вип. 1, 2018. С. 
181-188. 
36. Бугрім С. І., Круш П.П. Аналіз кредитного портфелю ПАТ КБ 
37. «ПриватБанк». Сучасні проблеми економіки і підприємництво. 
Випуск 19, 2017. С. 205-212 URL: http://sb-keip.kpi.ua/article/view/88018 (дата 
звернення: 15.05.2021) 
38. Річна фінансова звітність АТ КБ «ПриватБанк» за 2018 рік. URL: 
https://static.privatbank.ua/files/PB_SepUkr_2019.04.23FINAL1.pdf (дата 
звернення: 15.05.2021) 
39. Річна фінансова звітність АТ КБ «ПриватБанк» за 2019 рік. URL: 
https://static.privatbank.ua/files/R%D1%96chnij+zv%D1%96t+za+2019rg..pdf 
(дата звернення: 15.05.2021) 
40. Річна фінансова звітність АТ КБ «ПриватБанк» за 2020 рік. URL: 
https://static.privatbank.ua/files/%D0%A0%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8
%D0 
41. %B9+%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82+%D0%B7%D0%B0+2
020+%D1%80.pd 
42. f (дата звернення: 15.05.2021) 
112 
 
43. Офіційний сайт АТ КБ «Приватбанк» URL: https://privatbank.ua/
 (дата звернення: 16.05.2021) 
44. Волохов В. І. Оцінка ефективності кредитної діяльності 
банків. Фінанси України. № 4, 2003. С. 115-124. 
45. Банківські операції: підручник, за ред. А. М. Мороз. К.: КНЕУ, 
друге видання, 2002. 476 с. 
46. 21. Гернего Ю. О. "Кредит" у контексті класичних теорій та 
економічної думки сучасності / Ю. О. Гернего // Фінанси, облік і аудит . - 
2013. - Вип. 1. - С. 29-40. 
47. 34. Михайляк Г. В. Кредитна політика банків та шляхи її 
оптимізації [Електронний ресурс] / Г. В. Михайляк, І. В. Михайляк // 
Причорноморські економічні студії. - 2018. - Вип. 27(2). - С. 103-106. - Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bses_2018_27(2) 20 
48. Дуброва Н. П. Кредитна політика комерційного банку 
[Електронний ресурс] / Н. П. Дуброва, А. О. Тріль // Міжнародний науковий 
журнал "Інтернаука" . - 2018. - № 3(2). - С. 59-61. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2018_3(2) 16 
49. Рибалко О. П. Кредитна політика комерційного банку та стратегії 
її реалізації [Електронний ресурс] / О. П. Рибалко // Інтелект XXI. - 2018. - № 
4. - С. 118-121. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/int_XXI_2018_4_26 
50. Сорока А. В. Кредитна політика банку як основа управління 
кредитним ризиком [Електронний ресурс] / А. В. Сорока, А. Р. Колесникова 
// Молодий вчений. - 2017. - № 4. - С. 769-772. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2017_4_180 
51. Ровенська В. В. Кредитна політика та аналіз сучасного стану 
кредитного ринку України [Електронний ресурс] / В. В. Ровенська, В. Е. 
Киркач // Економічний вісник Донбасу. - 2019. - № 1. - С. 103-108. - Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvd_2019_1_15 
52. Росола У. В. Кредитна політика та аналіз сучасного стану 
кредитного ринку України [Електронний ресурс] / У. В. Росола, Н. І. Щока, 
113 
 
М. С. Ярмолюк // Науковий вісник Мукачівського державного університету. 
Сер. : Економіка. - 2018. Вип. 1. - С. 181-188. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvmdue_2018_1_29 
53. Балянт Г. Р. Вдосконалення кредитної стратегії банку в контексті 
управління кредитним ризиком [Електронний ресурс] / Г. Р. Балянт // 
Молодий вчений. - 2016. № 12.1. - С. 632-636. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2016_12 
54. Лисенок О.В. Оцінка ефективності кредитної діяльності 
вітчизняних банків / О.В. Лисенок // Вісник ЖДТУ. - 2013. - № 3 (65). – С. 
101-107 
55. Білошапка В. С. Комплаєнс-контроль формування кредитного 
портфелю банку як запорука мінімізації втрат банківських ресурсів у 
посткризовий період [Електронний ресурс] / В. С. Білошапка, М. В. Продан // 
Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : 
Економіка і менеджмент. - 2016. Вип. 21. - С. 117-120. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2016_21_26 
56. Табенська Ю. В. Аналіз та оцінка якості кредитного портфелю 
банку [Електронний ресурс] / Ю. В. Табенська // Молодий вчений. - 2018. - № 
8(2). - С. 397-399. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2018_8(2) 
35 
57. СТАТУТ акціонерного товариства комерційного банку 
«ПриватБанк» (нова редакція) від 2019 р. [Електронний ресурс]. - Режим 
доступу: D:\Users\dn170184kna1\Desktop\1.pdf (privatbank.ua) 
58. Офіційний сайт АТ КБ «ПриватБанк» [Електронний ресурс] – 
Режим доступу: https://privatbank.ua/ 
59. Стратегія ПАТ КБ «ПриватБанк» до 2022 рр. [Електронний 
ресурс]. - Режим доступу: https://static.privatbank.ua/files/nakaz-minfin-560.pdf 
60. Підсумки роботи ПриватБанку за 2019-2020 рік (cтатистична 
звітність) [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://privatbank.ua/cpa/pidsumky 
114 
 
61. Бугрім С.І. Аналіз кредитного портфелю ПАТ КБ «ПриватБанк» 
[Електронний ресурс] / С.І. Бугрім, П.П. Круш // Сучасні проблеми економіки 
і підприємництво. – 2017. - Випуск 19. – С. 205-212 - Режим доступу: 
file:///C:/Users/user1/Downloads/88018-218822-1-PB.pdf 
62. Фінансова звітність Акціонерного Товариства КБ «Приватбанк» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://privatbank.ua/about/fnansovaja- otchetnost/ 
63. Огляд банківського сектора. Лютий 2020 [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : 
https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Banking_Sector_Review_2020- 
02.pdf?v=4 
64. Огляд банківського сектора. Листопад, 2020 [Електронний 
ресурс]. – Режим  доступу : 
https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Banking_Sector_Review_2020-
11.pdf?v=4 
65. Офіційний сайт Державного комітету статистики України 
[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua 
66. Індекс реальної заробітної плати [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/index/ 
67. Кльоба Л. Г. Маркетинговий підхід до вдосконалення управління 
банківською кредитною діяльністю [Електронний ресурс] / Л. Г. Кльоба // 
Економіка та держава. - 2016. - № 5. - С. 77-81. - Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecde_2016_5_17 
68. Юрків М. Т. Управління проблемними кредитами банків в 
Україні: сучасні законодавчі аспекти [Електронний ресурс] / М. Т. Юрків // 
Інноваційна економіка. - 2013. - № 11. - С. 184-188. 
69. Прийдун Л. Оцінка зарубіжного досвіду мінімізації рівня 
проблемної заборгованості у кредитних операціях банків / Л. Прийдун // 
Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2011. – № 16. – С. 201 – 209. 
115 
 
70. Колісник М. Проблеми та перспективи функціонування бюро 
кредитних історій України / М. Колісник, О. Кобилецька // Науковий вісник 
НЛТУ України. – 2009. – № 19.2. – С. 208 – 219. 
71. Д’яконов К. М. Управління кредитним ризиком комерційного 
банку: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних 
наук. - [Електронний ресурс] / Режим доступу: 
http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/6645/1/4_Diakonov_disser_w.pdf 
 
 
Додаток А 
 
117 
 
Додаток Б 
118 
 
 
119 
 
Додаток В 
 
120 
 
Додаток Г
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
