Управління ліквідністю банківської системи України як важливий елемент забезпечення її фінансової стабільності

Бершов, Олександр Анатолійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8413
Title:	Управління ліквідністю банківської системи України як важливий елемент забезпечення її фінансової стабільності
Authors:	Березіна, Олена Юріївна Бершов, Олександр Анатолійович
Keywords:	банківська система;ліквідна позиція
Issue Date:	Dec-2024
Abstract:	Предметом є теоретичні основи, методичні засади та аналітичний інструментарій управління ліквідністю банківської системи в умовах циклічного розвитку економіки. Об’єктом дослідження є ліквідність банківської системи України та її зв'язок з циклічним розвитком економіки. Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретичних засад управління ліквідністю банківської системи та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментарію управління ліквідністю банківської системи в умовах кредитного циклу. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити економічний зміст ліквідності банківської системи; розкрити процес розгортання кризи ліквідності в банківській системі; вивчити принципи та підходи управління ліквідністю банківської системи в циклічній економіці; проаналізувати структурну ліквідну позицію банківської системи України; провести динамічний аналіз факторів формування циклічного характеру ліквідності банківської системи України; виявити трансмісійні канали впливу ліквідності банківської системи на економічний розвиток; внести пропозиції щодо застосування стрес-тестування ризику ліквідності, як центрального методу управління ліквідністю банківської системи. За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо вдосконалення управління ліквідністю банківської системи України. Одержані результати можуть бути використані центральними банками для підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8413
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Бершов 2024.pdf Restricted Access		3.66 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 Спеціальність 
072 – Фінанси, банківська справа, 
страхування та фондовий ринок, 
освітня програма «Фінанси і 
кредит»,  
освітній ступінь «магістр», 
денна форма навчання, 
2 курс, група  ФКМ - 23  . 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
 
на тему: УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
УКРАЇНИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ 
ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ  
 
 
 
Студента  Бершов Олександр Анатолійович                                                                с 
(підпис) 
 
Науковий керівник  професор Березіна Олена Юріївна                                              с 
 (підпис) 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів  
                         проф. Гончаренко Ірина Георгіївна                                                    . 
     (підпис) 
 
Черкаси 2024 р.  
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
Освітній ступінь магістр 
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок 
освітня програма «Фінанси і кредит» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри фінансів 
 
________________ проф. Ірина ГОНЧАРЕНКО  
 
«_____» ________________ 2024 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
 
Бершову Олександру Анатолійовичу 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи Управління ліквідністю банківської системи України як важливий елемент 
забезпечення її фінансової стабільності 
Керівник роботи  Березіна Олена Юріївна, к.е.н., професор   
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «27 » вересня 2024 р. № 289/04. 
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2024 р. 
3. Вихідні дані до роботи нормативні та законодавчі акти, літературні та періодичні 
джерела, цифровий матеріал Національного банку України, Світового банку. 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити)  
1. Визначити теоретичні аспекти управління ліквідністю банківської системи.  
2. Провести діагностику стану та структури ліквідності банківської системи. 
3. Внести пропозиції щодо напрямів вдосконалення управління ліквідністю банківської 
системи України в умовах циклічного розвитку економіки. 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів)  
Рисунок 1 ‒ Ієрархія рівнів ліквідності економіки. Рисунок 2 ‒ Сутнісні розуміння 
складових рівнів ліквідності економіки. Рисунок 3 ‒ Компоненти ліквідності економіки. 
Рисунок 4 ‒ Складові структурної ліквідності банківської системи за пасивами. Таблиця 
1 ‒ Статті балансу центрального банку. Рисунок 5 ‒ Елементи прояву кризи ліквідності 
через поведінку учасників ринків. Рисунок 6 ‒ Фази економічного циклу. Рисунок 7 ‒ 
Спіралі ліквідності в умовах неліквідної рівноваги. Рисунок 8 ‒ Схема реалізації чорної 
діри ліквідності через закручення спіралі ліквідності. Рисунок 9 ‒ Основні методи аналізу 
ліквідності банківської системи та ризику ліквідності як її складової. Рисунок 10 – 
Основні методи оцінки потреби у високоліквідних активах. Рисунок 11 – Процес 
послідовного визначення мети стрес-тестування. Таблиця 2 ‒ Порівняння підходів стрес-
тестування. Рисунок 12 ‒ Макроекономічні показники, що використовуються НБУ для 
побудови сценарію стрес-тесту. Рисунок 13 ‒ Стан та резерви ліквідності банківської 
системи України за 2015- 2022 рр., млн. грн. Рисунок 14 ‒ Динаміка ліквідності 
банківської системи та фактори її формування. Рисунок 15 – Структурна позиція 
ліквідності банківської системи України за 2015-1Н2023 рр., млн. грн.  
  
3 
 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали  Підпис, дата 
Розділ 
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Березіна О.Ю., професор 09.09.24 09.10.24 
2 Березіна О.Ю., професор 10.10.24 11.11.24 
3 Березіна О.Ю., професор 12.11.24 25.11.24 
 
7. Дата видачі завдання «09» вересня 2024 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 попереднього плану кваліфікаційної 09.09.24 виконано 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел.  
2 30.09.24 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка 
3 5.10.24 виконано 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 9.10.24 виконано 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.24 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 07.11.24 виконано 
Підготовка та написання розрахункового 
7 08.11.24 виконано 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.24 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 18.11.24 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.24 виконано 
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.24 виконано 
12 Доопрацювання роботи 23.11.24 виконано 
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 24.11.24 виконано 
14 Подання завершеної роботи на кафедру 25.11.24 виконано 
 
 
Студент   _________________________  ____Бершов О.А.   
       (підпис)                (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи   __________________  ____ Березіна О.Ю. _______ 
         (підпис)                  (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК  ______________________  ____Настенко І.Г.________ 
(підпис)                  (прізвище та ініціали) 
  
4 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 90 сторінок, 10 таблиць, 32 рисунки, 
список використаних джерел із 76 найменувань, 2 додатки. 
 
УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
УКРАЇНИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ 
ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ  
 
Предметом є теоретичні основи, методичні засади та аналітичний 
інструментарій управління ліквідністю банківської системи в умовах циклічного 
розвитку економіки. 
Об’єктом дослідження є ліквідність банківської системи України та її 
зв'язок з циклічним розвитком економіки. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретичних засад 
управління ліквідністю банківської системи та розробка методичних і практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення інструментарію управління ліквідністю 
банківської системи в умовах кредитного циклу. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
- дослідити економічний зміст ліквідності банківської системи; 
- розкрити процес розгортання кризи ліквідності в банківській системі; 
- вивчити принципи та підходи управління ліквідністю банківської системи 
в циклічній економіці; 
- проаналізувати структурну ліквідну позицію банківської системи України; 
- провести динамічний аналіз факторів формування циклічного характеру 
ліквідності банківської системи України; 
- виявити трансмісійні канали впливу ліквідності банківської системи на 
економічний розвиток; 
- внести пропозиції щодо застосування стрес-тестування ризику ліквідності, 
як центрального методу управління ліквідністю банківської системи. 
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо 
вдосконалення управління ліквідністю банківської системи України. 
Одержані результати можуть бути використані центральними банками для 
підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2024. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2024. 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________  
5 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ 10 
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
1.1. Економічний зміст ліквідності банківської системи 10 
1.2. Процес розгортання кризи ліквідності в банківській системі 16 
1.3. Принципи та підходи управління ліквідністю банківської 24 
системи в циклічній економіці  
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА СТРУКТУРИ ЛІКВІДНОСТІ 36 
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
2.1. Аналіз структурної ліквідної позиції банківської системи 36 
України 
2.2. Динамічна оцінка факторів формування циклічного характеру 47 
ліквідності банківської системи України 
2.3. Трансмісійні механізми впливу ліквідності банківської системи 55 
на економіку 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ 62 
ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ 
ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ  
3.1 Стрес-тестування ризику ліквідності, як центральний метод 62 
управління ліквідністю банківської системи 
ВИСНОВКИ 83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 85 
ДОДАТКИ 91 
  
6 
 
ВСТУП 
 
Постановка проблеми. Своєчасність виконання зобов'язань як банками, так і 
банківською системою в цілому залежить від рівня ліквідності, яка є загальною 
якісною характеристикою банківської діяльності, що визначає стабільність, 
конкурентоспроможність та надійність банку. У процесі функціонування банки 
зіштовхуються з реалізацією ризику ліквідності (ймовірність того, що банк не 
зможе вчасно та в повному обсязі виконати власні грошові зобов’язання). 
Доведено, що негативний вплив на діяльність банку має як недостатня, так і 
надлишкова ліквідність. 
Низький рівень ліквідності обмежує платоспроможність банків, що 
призводить до втрати довіри клієнтів, скорочення джерел зовнішнього 
фінансування та збільшення витрат, що призводить до фінансових проблем. 
Дослідження показало, що через ефект «доміно», коли банки тісно пов’язані, криза 
ліквідності в одному банку може поширитися на інші банки, створюючи 
дестабілізаційну загрозу для всієї банківської системи країни. 
Розвиток кризових явищ в економіці України вимагає від НБУ та Уряду 
пошуку нових ефективних шляхів подолання кризової та рецесивної фаз 
циклічного розвитку. Одним із центральних елементів системи заходів мінімізації 
негативного впливу кризових явищ та підвищення економічного зростання є 
забезпечення фінансової стабільності та ліквідності банківської системи країни. 
Для досягнення даної мети можуть бути використані, як традиційні, так і не 
традиційні інструменти монетарної політики. Банківська система, як фінансовий 
посередник, генератор нових грошових потоків та один з трендодавців 
економічного розвитку відіграє роль своєрідного локалізатора шокових сплесків 
при високому рівні довіри до неї, або ж генератора шоків в економіці при 
відсутності належного рівня управління та довіри всіх учасників банківського 
ринку. 
Забезпечення належного рівня ліквідності банківської системи визначає 
важливу функцію – ефективного виконання банківською системою функції 
фінансового посередництва, що є фактором впливу на умови економічного 
7 
 
розвитку загалом. Необхідність удосконалення інструментарію управління 
ліквідністю банківської системи з урахуванням циклічного розвитку визначає 
актуальність обраної теми дослідження. 
Світова економічна криза сприяла активізації розгляду питань циклічного 
розвитку та управління ліквідністю банківської системи за цих умов. 
Фундаментальні основи виявлення циклів закладені в наукових працях У. Аллена, 
М.Бордо, К.Боріо, Ч. Гудхарт, Е. Деміргук-Кунта, Ч. Кіндлбергер, Х. Мінскі та ін. 
Дослідженню питань, пов'язаних з управлінням банківською ліквідністю, 
присвячено наукові праці таких вчених, як У.Біндсеіл, А.В. Буздалін, С. Грея. Дж. 
Кейнс, Р.Л. Міллер, К. Нікулаоу, Д.Д. Сінкі, Й. Чрістенсен та ін. Серед вітчизняних 
науковців виділимо праці Г.М. Азаренкової, О.І. Барановського, О.Д. Вовчак, О.В. 
Дзюблюка, Ж.М. Довгань, В.В.Зимовця, В.В. Корнєєва, Л.В. Кузнєцової, Л.О 
Примостки, Т.Є. Унковської, Н.Р.Швець та інших. Проте переважна більшість 
праць зосереджена на рівні окремого банку, що обмежує комплексність 
дослідження особливостей ліквідності банківської системи загалом особливо з 
урахуванням циклічності. 
Актуальність зазначених питань, їх теоретична і практична важливість 
зумовили вибір напряму та теми кваліфікаційної роботи магістра, її мету та 
окреслили коло завдань. 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи магістра є 
поглиблення теоретичних засад управління ліквідністю банківської системи та 
розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення 
інструментарію управління ліквідністю банківської системи в умовах кредитного 
циклу. 
Відповідно до поставленої мети визначено та вирішено такі основні завдання: 
- дослідити економічний зміст ліквідності банківської системи; 
- розкрити процес розгортання кризи ліквідності в банківській системі; 
- вивчити принципи та підходи управління ліквідністю банківської системи 
в циклічній економіці; 
- проаналізувати структурну ліквідну позицію банківської системи України; 
8 
 
- провести динамічний аналіз факторів формування циклічного характеру 
ліквідності банківської системи України; 
- виявити трансмісійні канали впливу ліквідності банківської системи на 
економічний розвиток; 
- внести пропозиції щодо застосування стрес-тестування ризику ліквідності, 
як центрального методу управління ліквідністю банківської системи. 
Об’єктом дослідження є ліквідність банківської системи України та її зв'язок 
з циклічним розвитком економіки.  
Предметом дослідження є теоретичні основи, методичні засади та 
аналітичний інструментарій управління ліквідністю банківської системи в умовах 
циклічного розвитку економіки. 
Методи дослідження. У роботі відповідно до поставлених завдань 
використані наступні методи дослідження: наукова абстракція (при обґрунтуванні 
категоріально-понятійного апарату); аналіз і синтез; для дослідження ліквідності 
банківської системи (ЛБС) використано методи індукції (для виявлення впливу 
ЛБС на ринки та економіку в цілому) та дедукції (з метою пізнання виникнення 
спіралей ліквідності та їх впливу на банківський сектор та економіку в цілому).; 
компаративний метод і метод аналогій (при узагальненні світового досвіду 
регулювання ліквідності банківської системи).  
Інформаційною базою дослідження є закони України, нормативні акти 
Кабінету Міністрів України та Національного банку України; аналітичні матеріали 
Міністерства фінансів України та НБУ; статистична інформація Державної служби 
статистики України, аналітичні звіти Міжнародного валютного фонду, 
Європейської ради з системних ризиків, Банка міжнародних розрахунків, і інших 
міжнародних фінансових організацій, результати наукових досліджень зарубіжних 
і вітчизняних вчених у сфері аналізу та регулювання ліквідності банківської 
системи. 
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо 
вдосконалення управління ліквідністю банківської системи України. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні 
аналітичного інструментарію оцінювання та прогнозування впливу ризику 
9 
 
ліквідності та закручуванні спіралей ліквідності на діяльність банків та банківської 
системи та розробленні рекомендацій щодо підвищення ефективності управління 
ліквідністю в умовах циклічного розвитку економіки. 
Результати досліджень апробовані на ХХІ Міжнародній науково-практичній 
конференції «Актуальні проблеми фінансової системи України» (м. Черкаси, 21 
листопада 2024 року Черкаси, ЧДТУ), за результатами якої видані тези на тему: 
«Стан ліквідності банківської системи України» (додаток А). 
Структура та обсяг роботи. Структура кваліфікаційної роботи обумовлена 
темою та логікою дослідження. Загальний обсяг роботи містить вступ, основну 
частину, висновки, список використаних джерел та додатків. Основна частина 
складається із трьох розділів та ілюстрована 10 таблицями й 32 рисунками. 
 
  
10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ 
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
 
1.1. Економічний зміст ліквідності банківської системи 
 
Поняття «ліквідність» як економічна категорія зародилося ще в часи 
започаткування товарообміну. Визначалося, що ліквідність це здатність товару без 
перешкод та вільно обертатися на інший товар. Категорія «ліквідність» ввійшла в 
обіг з появою грошей. Спершу поняття «ліквідність» використовувалося як 
характеристика грошей, а пізніше й для активу. Термін «ліквідність» походить з 
латинської мови «liquidus» та значить – текучий, рідкий, що фактично характеризує 
легкість продажу, реалізації чи перетворення будь-яких цінностей на грошові 
кошти [1, с.6]. 
Властивості ліквідності активу чи інституції залежать від ринкових умов та 
взаємодії учасників ринку, а не лише від вартості. Актив вважається ліквідним, 
якщо його можна швидко продати без значного зниження ціни. Подібним чином, 
установа є ліквідною, якщо вона може повністю та своєчасно виконувати свої 
зобов'язання, не звертаючись до продажу неліквідних активів або залучення 
дорогого фінансування. 
Німецькими економістами в 19-му столітті було запроваджено поняття 
«ліквідітет», що означало сукупність швидких активів банку, тобто таких, що за 
грошові кошти можуть бути швидко збуті на ринку з метою виконання поточних 
платежів та зобов’язань банку. Ліквідність відповідно до ліквідітету включала: 
кошти в касі, іноземну валюту, державні цінні папери, кошти на рахунках в інших 
банках, векселі векселедавців з хорошою репутацією, деяку дебіторську 
заборгованість. Виходячи з такого підходу, платоспроможність банку залежала від 
визначення структури та кількості активів, що легко обертаються на готівку в 
загальній сумі активів банку [2]. 
Саме здатність швидкого оберту матеріальних речей в грошові кошти є суттю 
поняття «ліквідність». Але банківська ліквідність є більш широким поняттям 
порівняно з ліквідністю в бізнесі чи побутовому життя. Упродовж історичного 
11 
 
розвитку економічної науки відбувалася еволюція тлумачення поняття «ліквідність  
банку» Т. В. Путінцева [60] визначає «ліквідність банку», як здатність своєчасно і 
в повному обсязі виконувати поточні зобов'язання і попит позичальників, що 
визначається балансом активів і пасивів. Ліквідність банку та банківської системи, 
як показник ефективного функціонування банківської системи подає О. С. 
Новосьолова [61]. З іншої сторони, вчені Ю. Стукан та А. П. Стрижак [62] 
пропонують розглядати ЛБС, як показник економічної нестабільності, а О. В. 
Шварц [63], В. В. Храпкіна та В. В. Крутушкіна [64] трактують ЛБС, як індикатор 
результативності монетарної політики. З практичної точки зору, О. В. Марченко 
[65] розглядає зменшення рівня ЛБС як одну з проблем монетарної політики. В 
свою чергу, Ю. І. Лернер і О. О. Панчішна [66] визначили фактори ЛБС, а М. С. Бех 
проаналізував ліквідність, як чинник впливу на стабільність банківської системи 
[67]. 
Загалом, доходимо висновку, що поняття «ліквідність» є багатосферним та має 
різні відтінки залежно від мети використання. Основу поняття «банківська 
ліквідність» становить можливість швидко та в необхідному обсязі отримати 
доступ до готівки. 
Батьком сучасної теорії банківської ліквідності вважають Дж. М. Кейнса, 
котрий характеризував «переваги ліквідності» в своїй праці «Загальна теорія 
зайнятості, процента і грошей» через психологічний мотив суб’єктів 
господарювання утримувати доходи в грошовій формі. За Кейнсом, готівка є 
абсолютно ліквідною і може найкраще виконувати таку функцію грошей, як засіб 
платежу за зобов’язаннями. Важливим ствердженням Кейнса є те, що мотив 
«переваги ліквідності» посилюється мотивом «обережності» в умовах 
нестабільності ринків та невпевненості їх учасників при прийняття рішень. 
Готівкові кошти за Кейнсом – це монети, купюри та кошти на поточних рахунках 
в банках, казначейські векселі та чеки. 
Після Дж. М. Кейнса, проблеми банківської ліквідності вивчало багато вчених, 
але єдиного визначення ліквідності як банку, так і банківської системи не було 
запропоновано. Розбіжності в баченні ліквідності спричинили появу різноманітної 
кількості підходів до визначення та якісного управління ліквідністю банківської 
12 
 
системи. Вважаємо, що ліквідність є композитивним поняттям, що складається з 
декількох рівнів. Відповідно, предметну сферу ліквідності представимо в вигляді 
своєрідної піраміди ліквідності (рис. 1.1). 
 
Рис. 1.1. Ієрархія рівнів ліквідності економіки 
Джерело: розроблено автором 
Ця піраміда відображає уявлення про ліквідність як горизонтальні відносини 
між банками, як суб’єктами господарювання та фінансовими посередниками, та 
державою. Виходячи з цього конструкту горизонтальної структури ліквідності 
економіки остання може бути представлена як сукупність всіх наявних платіжних 
засобів та джерел їх поповнення, що є в розпорядженні, або можуть бути отримані 
в короткий проміжок часу, суб’єктами економіки, в тому числі держави. 
Підкреслимо, що взаємодія горизонтальних та, в тому числі, вертикальних 
інститутів та структур досить часто є проблематичною. Отже, варто розрізняти 
поняття ліквідності відповідно до ієрархії її виникнення (рис. 1.2). 
Отже, за результатами узагальнення поглядів як вітчизняних, так і 
зарубіжних науковців та практиків сформуємо авторське бачення розуміння 
досліджуваного поняття. Відповідно, під ліквідністю банківської системи 
(banking system liquidity) пропонуємо розуміти – динамічну спроможність 
комерційних банків й центрального банку безперервно та в повному обсязі 
забезпечувати виконання всіх грошових зобов’язань зацікавлених осіб та попит 
13 
 
позичальників задля розвитку економіки, забезпечення фінансової стабільності та 
здатність бути буфером поглинання ризиків. 
 
Рис. 1.2. Сутнісні розуміння складових рівнів ліквідності економіки 
 
Підкреслимо, що в даному визначенні, на відміну від існуючих, враховано 
зв'язок ліквідності банківської системи з кризами та можливість поглинання 
ризиків при ефективному управлінні ліквідністю банківської системи. ЛБС 
уособлює всю сукупність ліквідних коштів, що обслуговують розрахунково-
платіжні відносини в економіці країни, в тому числі можливість надавати нові 
кредити. ЛБС формується під впливом ліквідності суб’єктів - комерційних банків, 
центрального банку і держави. Залежить від рівня розвитку міжбанківського ринку 
та зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1.3). 
 
14 
 
 
Рис. 1.3. Компоненти ліквідності економіки 
 
Ліквідність банківської системи досліджується за станом кореспондентських 
рахунків банків у центральному банку. Основними її структурними складовими є 
кошти сформованих банками обов’язкових резервних вимог, що зберігаються на 
кореспондентських рахунках банків у центральному банку, та вільна ліквідність 
(кошти на коррахунках банків, які перевищують необхідний обсяг коштів 
обов’язкових резервних вимог (вільні резерви). Дані складові формують попит на 
ліквідність банківського сектору (формула 1.1).  
Вільна/недостатня ліквідність розраховується як різниця між обсягами 
коштів на коррахунках банків у ЦБ і необхідною сумою обов’язкових резервів. 
Позитивне значення цього показника свідчить про наявність вільної ліквідності 
(профіциту) в банківській системі, від’ємне значення показника – про недостатню 
ліквідність (дефіцит) у банківської системи країни. 
 
(1.1) 
 
 
Виділимо поняття структурної позиції ліквідності банківської системи, що 
представляє собою стан ліквідності відповідно до структури активів та пасивів 
(рис. 1.4). Існує 2 види структурної позиції – профіцит та дефіцит. 
15 
 
Для оцінки структурної позиції ліквідності банківської системи (СПЛБС) 
виділяємо два підходи: за пасивами та за активами. 
За першим – оцінка відбувається на основі співвідношення попиту та 
пропозиції через їх монетарні фактори. Відповідно, СПЛБС - це чиста позиція за 
монетарними факторам ліквідності в балансі центрального банку (що визначаються 
за пасивами) плюс обов'язкові резерви банківських установ. Цей підхід вказує на 
здатність банківської системи вчасно та в повному обсязі виконувати за 
зобов’язаннями. 
 
Рис. 1.4. Складові структурної ліквідності банківської системи за пасивами 
Структурна позиція ліквідності банківської системи - це чиста позиція по 
рахунках надання і абсорбування ліквідності банківської системи в балансі 
центрального банку (що визначається за активами (табл.1.1.)) за вирахуванням 
надлишкових резервів банківських установ. 
Позитивна величина структурної ліквідної позиції називається структурним 
профіцитом ліквідності, а негативна величина – структурним дефіцитом 
ліквідності. 
Величина структурної позиції ліквідності відображає ризик, який є наслідком 
основної банківської діяльності, пов’язаної із залученням короткострокових 
депозитів і наданням довгострокових позик, що призводить до невідповідності 
строків погашення між активами та зобов’язаннями. У якийсь момент 
16 
 
довгострокові позики можуть потребувати рефінансування, і установа ризикує 
несприятливим розвитком витрат на рефінансування. Вартість активів змінюється 
з часом та потребує захисту від інфляції, а операції розміщення такої вільної 
ліквідності несуть в собі ризики для структурної позиції ліквідності установи. 
Таблиця 1.1 – Статті балансу центрального банку 
Активи Пасиви 
Золотовалютні резерви Банкноти та монети в обігу 
Кредити банкам та іншим позичальникам Кошти банків 
Внутрішній державний борг Кошти державних та інших установ 
Цінні папери уряду Депозитні сертифікати, що емітовані ЦБ 
 Кредити отримані 
Внески в рахунок квоти МВФ Зобов’язання перед МВФ 
Інші активи Інші зобов’язання 
 Власний капітал 
Усього активів Усього пасивів 
 
 
1.2. Процес розгортання кризи ліквідності в банківській системі 
 
Аналізуючи витоки і характеризуючи кризові процеси безпосередньо у 
банківській сфері, слід враховувати три фундаментальні обставини. По-перше, у 
чистому вигляді банківську кризу ідентифікувати практично неможливо. По-друге, 
кризі передує шок, який є стартовою точкою відліку кризового явища. По-третє, 
одним із детермінантів виникнення шоку є зміна структурної позиції ліквідності. 
Банківським системам притаманне явище структурного дефіциту чи профіциту 
ліквідності на різних стадіях економічного циклу. Відповідно об'єкт управління 
змінюється від самої ліквідності до ризику ліквідності, і тоді ліквідність 
розглядається як цільова функція, а не лише обмеження. Здебільшого метою 
управління ЛБС є підтримання ліквідності на мінімальному рівні, не допускаючи 
надлишків або дефіцитів, оскільки з однієї сторони, нестача ліквідних активів 
призводить до відтоку депозитів та збитковості, а з іншої - їх надлишок знижує 
прибутковість банку. Тож доцільно досліджувати передшоковий стан банківської 
17 
 
(будь-якої) системи, який визначається за коливаннями ліквідності банківської 
системи, за рахунок того, що вона є центричною ланкою та зазнає зміни від 
зрушень в основних банківських сферах. Ліквідність має системний характер та 
вплив на економіку. 
Для того аби вміти ідентифікувати кризи та зменшувати негативний вплив 
потрібно розуміти і вміти виявляти «момент розпалу», швидке та непередбачуване 
явище, що призводить до появи загрози, яка в свою чергу породжує ризик настання 
кризи і в кінцевому результаті призводить до того, що країни шукають шляхи 
нейтралізації наслідків. З метою упередження кризових явищ актуальності 
набувають питання розуміння економічної природи кризи та основ її походження. 
До цього часу загальноприйнятого підходу визначення термінів «загроза», 
«ризик», «шок» та рівня їх оцінки немає. Най ґрунтовніший доробок із теорії ризику 
та у досліджені понять «ризик та «загроза» мають В. Вітлінський [26], О. Грачов 
[27], М. Зубок [28], В. Кравченко, І. Мігус [29], А. Старостіна [30], В. Ячменьова 
[31] та інші. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питань ризиків у 
банківській діяльності знайшли відображення у працях В. Вітлінського [32], О. 
Заруби, О. Пернарівського, Л.Примостки [33] та інших. 
Незважаючи на постійний інтерес науковців та практиків до шокових явищ в 
економіці, постійне використання в своїх публікаціях таких понять як «ризик», 
«шок», «загроза», і досі не існує єдиного підходу до визначення сутності 
зазначених понять. З переходом до ризик-орієнтованого нагляду в банківський 
системі, виникає необхідність виявлення тригерної події. Зміна підходів в системі 
нагляду не на наслідки, а на передумови потребує окремого дослідження сутності 
та ідентифікації «шоку», як економічного явища, що є формою прояву тригерної 
події та залишається недостатньо дослідженим в економічній літературі. 
Світова фінансова криза 2007 – 2008 років довела, що циклічність виступає 
самостійний потужним детермінантом економічного розвитку. Розхитування 
відбуваються через тригерні події (дисбаланси) різного характеру та природи 
походження (політичні, фінансові, економічні), котрі призводять до зміни 
усталеного режиму роботи системи (появи точки біфуркації). З поглибленням 
дисбалансів і їх впливом на ту чи іншу систему, критичного значення набуває 
18 
 
спалах, що призводить до виникнення загрози, котра розвивається від точки 
біфуркації до ризику. Якщо загрозу не нейтралізувати (досить складно через 
неможливість швидкого визначення), то вона через канали трансмісії ризиків 
породжує кризу. 
В загальному розумінні, «криза» – це розклад, занепад, загострення 
(політичних, економічних, соціальних) протиріч, а також переломний момент 
«хвороби», коли стан поліпшується чи погіршується. Більшість вчених при 
розгляді явища кризи за основу її зародження визнають «ризик» та\або «загрозу», 
не приділяючи значної уваги дисбалансам. Першоосновою кризи, яка є наслідком 
реалізації загроз, що призводять до шоків, є саме дисбаланси. 
З метою обґрунтування власної позиції розглянуто сутність вище зазначених 
понять. В економічній літературі вчені переважно зводять поняття «ризику» до 
можливості понесення збитків, втрат. 
Хронічний ризик ліквідності є невід᾿ємним для банківського бізнесу. Відмова 
однієї установи повністю та своєчасно виконувати свої зобов'язання потенційно 
призведе до втрати ліквідності іншими установами, що спричинить появу каскаду 
неліквідності. Аналіз фінансових криз підкреслив вирішальну роль ліквідності у 
виникненні криз. Krishnamurthy [37] та Brunnermeier [38] пояснюють різні 
механізми, згідно з якими «спіралі ліквідності» або «чорні діри ліквідності» можуть 
посилити потрясіння та поширювати їх у фінансовій системі. Спершу з’являється 
ризик ліквідності, що загострюючись створює спіралі, котрі призводять до 
шокових спалахів і переростають в кризу  ліквідності. Криза ліквідності  набуває 
форми «чорних дір» через поведінку учасників ринків (рис. 1.5). 
 
Рис. 1.5. Елементи прояву кризи ліквідності через поведінку учасників ринків 
19 
 
Криза, як явище, що має початок та кінець, не може існувати самостійно і 
завжди знаходиться в середині циклу розвитку людства (діловий цикл). Діловий 
цикл – це тип коливань сукупної економічної активності нації – цикл, який 
складається із розширення, що відбувається приблизно в один і той самий час у 
багатьох видах економічної діяльності, за яким слідують подібні загальні 
скорочення (спади). Ця послідовність змін повторюється, але не є періодичною. 
По суті, ділові цикли відзначаються чергуванням фаз розширення та 
скорочення сукупної економічної активності, а також переміщенням економічних 
змінних фахах циклу. Сукупна економічна діяльність представлена не лише 
реальним (тобто скоригованим на інфляцію) ВВП – показником сукупного 
виробництва, – а й сукупними показниками промислового виробництва, зайнятості, 
доходу та продажів, які є ключовими співпадаючими економічними показниками, 
що використовуються для офіційного визначення дат піку та дна ділового циклу. 
Отже, іншими словами, діловий цикл – це цикл розвитку економіки, що має 4 фази: 
криза, рецесія, відновлення, зростання (рис. 1.6). 
 
Рис. 1.6 Фази економічного циклу 
 
ЛБС формує ринкову ліквідність. Коли ситуація на ринку є дестабілізуючою, 
тобто учасники ринку мають великі структурні позиції (профіцит/дефіцит), то 
ліквідність стає крихкою. В рівновазі ринки є ліквідними, а профіцит призводить 
до вигідних маржинальних вимог до учасників, що, в свою чергу, допомагає їм 
20 
 
робити ринки рівномірними. В іншому варіанті ринки є неліквідними, що 
призводить до збільшення вимог до маржі (або втрат учасників), обмежуючи 
учасників ринку. Важливо, що будь-який вибір рівноваги має таку властивість, що 
невеликі втрати можуть призвести до розриву банківської ліквідності. Це «раптове 
затухання» або нестабільність банківської ліквідності обумовлено тим, що при 
високому рівні капіталу банків ринки повинні знаходитись у рівновазі, і, якщо 
капітал буде сильно скорочений, то ринок повинен в кінцевому рахунку перейти на 
дефіцитну ліквідність та високу плату за ресурси. 
Події, що слідували за російським дефолтом у 1998 році, – яскравий приклад 
крихкості ліквідності, оскільки відносно невеликий шок мав великий вплив. 
Порівняно з загальною ринковою капіталізацією американських ринків акцій та 
облігацій, втрати внаслідок дефолту в росії були незначними, але це спричинило 
потрясіння на світових фінансових ринках. 
Коли ринки є неліквідними, ліквідність банківської системи дуже чутлива до 
подальших змін умов фінансування. Це пов'язано з двома спіралями ліквідності: 
по- перше, з'являється "спіраль маржі", якщо маржа зростає в умовах неліквідності, 
оскільки зменшення добробуту банків знижує ринкову ліквідність, що призводить 
до вищої маржі, посилення обмеження фінансування тощо. По друге, "спіралі 
втрат", що виникають, якщо банки мають велику початкову позицію, яка негативно 
співвідноситься із шоком попиту споживачів. У цьому випадку шок фінансування 
збільшує неліквідність ринку, що призводить до втрат на початковій позиції та 
змушує банки продавати більше активів, викликаючи подальше падіння цін. 
 Спіралі ліквідності підсилюють один одного, маючи більший загальний ефект, ніж 
сума їх окремих ефектів (рис. 1.7). 
Результатом спіралей ліквідності є те, що в "погані" часи (рецесія) невеликі 
зміни в умовах фінансування (або попит на ліквідність) призводять до різкого 
скорочення ліквідності. Та фактично, події починають рухатися по спіралі втрат. 
Будь-яка спіраль ліквідності, закручуючись, досягає піку – шокового моменту та 
переростає в кризу. В період після шокового вибуху є можливість урегулювання 
кризи, аби вона не трансформувалася у чорну діру ліквідності (рис. 1.8). 
 
21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рис. 1.7. Спіралі ліквідності в умовах неліквідної рівноваги 
Джерело: розроблено автором 
 
Рис. 1.8. Схема реалізації чорної діри ліквідності через закручення спіралі 
ліквідності 
Джерело: розроблено автором 
Розгортання кризи ліквідності в банківській системі подібне до танцю на 
тонкому льоду під мелодію циклічного економічного розвитку. Це надзвичайно 
складний процес, який може відчинити двері до кризи та страждань, або ж відкрити 
можливості для розвитку та стійкості. 
Найбільш серйозні кризи ліквідності трапляються, коли виникають «чорні 
діри» ліквідності. Так само, як фізичні чорні діри, чорні діри ліквідності є 
самостійними. Падіння цін призводить до подальшого продажу активу, оскільки 
банківські установи втрачають довіру до активів, що забезпечують ліквідність. За 
умов розвиненого фондового ринку фінансові активи знецінюються і у результаті 
руйнуються фінансові ринки. Через нерозвиненість фондового ринку, банкам 
досить важко позбутися токсичних активів і вони накопичуються на балансах 
банків, погіршуючи їх фінансовий стан. Також вони можуть спричинити 
22 
 
банкротство фінансових установ (наприклад, Northern Rock і Lehman Brothers), що 
підриває довіру до фінансової системи. Відбувається руйнування економіки 
безпосередньо шляхом блокування доступ до капіталу. 
Отже, «чорні діри ліквідності» виникають коли ліквідність ринку раптово 
вичерпується. Фінансові активи стають надмірно дорогими, а ціни на активи 
падають. Прикладами чорних дір ліквідності є азійська криза 1997 р., російська 
боргова криза 1998 р. та серпнева іпотечна криза 2007 р. 
Закручення чорної діри можна розглянути на прикладі світової фінансової 
кризи 2007-2008 років. У витоках знаходився ріст іпотечного кредитування 
(кредитували всіх бажаючих не дивлячись на аналіз клієнта), для збільшення 
прибутковості банки формували пули кредитів та створювати під них на біржах 
інвестиційні сертифікати (збільшуючи охоплення сфер діяльності). Точкою 
біфуркації стало масове прострочення іпотечних платежів (нарощення NPL), що за 
собою обвалило не тільки банківський бізнес, а й біржовий і в результаті зачепило 
багато бізнес сфер та країн. Банкрутство Lehman Brothers і продаж акцій Bear 
Stearns 2 долари за акцію були ключовими подіями фінансової кризи. Обидва ці 
інвестиційні банки фінансували довгострокові активи за допомогою 
короткострокових зобов’язань і згодом зазнали великого відтоку короткострокових 
зобов’язань, незважаючи на достатній капітал. До кінця кризи всі інвестиційні 
банки США або збанкрутували, або були куплені комерційними банками з великим 
дисконтом, або були реорганізовані, щоб забезпечити страхування кредитора 
останньої інстанції від ФРС. Одночасно через критичну нестачу ліквідності багато 
комерційних банків також зазнали фінансового стресу, а деякі, зокрема Northern 
Rock, IndyMac і Washington Mutual, збанкрутували. 
Чорні діри ліквідності мають серйозні економічні наслідки. Вони змушують 
фінансові установи провалюватися, підриваючи довіру до банківської системи. 
Відсутність довіри порушує навіть принципово здорову економіку, оскільки вона 
не дозволяє компаніям нарощувати необхідний для їх діяльності капітал. В умовах 
рецесії банки зазнають втрат через знецінення активів і прагнуть їх позбутися. 
Отже, чорна діра ліквідності призводить до того, що практично кожен хоче продати 
токсичний актив в умовах рецесії. І тоді ЦБ має виступити в якості головного 
23 
 
покупця цих активів, застосовуючи нестандартні інструменти монетарного 
регулювання. 
Панічна поведінка, що лежить в основі чорних дір ліквідності, може 
призвести до руху ринку в одну сторону. Причинам такої поведінки є: 
 реагуючи на зміни у нестабільності банки використовують подібні моделі 
управління ліквідністю і в результаті проводять одинакові стратегії, прагнучі 
позбутися токсичних активів, що створює величезний тиск продажу на ринку. 
 дрібні банки починають імітувати дії системно важливих банків, думаючи 
"must be something in it". Тобто продаючи певний актив, банки вважають, що він 
певною мірою є небезпечним. 
Фактично саме єдине регуляторне середовище, тобто подібні правила для всіх 
учасників ринку, може поглибити кризу ліквідності. Коли волатильність зростає, 
вартість ризику (VaR) збільшується. Всі банки будуть змушені збільшувати свій 
капітал. Як альтернатива, банкам доводиться зменшувати свої ризики, в цьому 
випадку багато банків здійснюють аналогічні продажі. В обох випадках потреба в 
ліквідності раптово спалахує, і може виникнути чорна діра ліквідності. Щоб чорні 
діри не відбулися, принаймні деякі учасники ринку повинні проводити протилежні 
стратегії. Інвестори часто можуть робити все можливе, продаючи активи, коли 
більшість купують, і купуючи активи, коли більшість їх продає. Однією з установ, 
що проводить таку «пожежну» стратегію є Goldman Sachs, котрий відмінно 
відновився після кризи на початку 2009 року. 
Волатильність та кореляція можуть збільшуватися, але з часом вони 
повертаються до довгострокового середнього. Таким чином, для банків, що мають 
довгострокові позиції немає необхідності здійснювати корегування на основі 
короткотермінових коливань ринку. 
Один із шляхів подолання чорних дір є застосування різних правил до банків, 
менеджерів з управління активами та хедж-фондів. Якщо регламенти 
відрізняються, то буде різноманітність у мисленні та стратегіях різних учасників 
ринку, а відповідно й попередження закручування спіралей ліквідності, що 
пов’язані з типовістю управлінських рішень. Тим самим, існує менша ймовірність 
розвитку чорних дір ліквідності. 
24 
 
Отже, виявлено, що ринки, які є динамічними у звичайні часи, можуть швидко 
«зависати», оскільки умови погіршуються, і джерела фінансування, що здавалися 
стабільними, можуть різко стати недоступними. Будь-яка політика, що стосується 
захисту від реалізації, або мінімізації ризику ліквідності, повинна бути якомога 
міцнішою щодо «раптових зупинок» доступу до джерел поповнення ліквідності та 
враховувати альтернативні шляхи залучення коштів та мати варіативність сценаріїв 
подій та прийняття рішень. 
 
1.3.Принципи та підходи управління ліквідністю банківської системи в 
циклічній економіці 
 
Управління ліквідністю банківської системи здійснюється на різних рівнях 
залежно від суб’єктів, що мають різні цілі та функції відповідно до законодавства. 
Основною ціллю управління ЛБС є досягнення оптимального рівня ліквідності 
банків (як найменшої одиниці, див. рис. 1.3) для забезпечення стійкості БС та 
кредитування реального сектору економіки і здійснення операцій з цінними 
паперами стимулюючи економічний розвиток країни. Систематизація наукових 
поглядів та вивчення теоретичного підґрунтя управління ЛБС дозволило 
вибудувати теоретичну концепцію управління ЛБС. Під концепцією розуміємо 
систему теоретико-методичних положень, що характеризують процес формування 
механізму управління ризиком ліквідності, що відображає формування мети, цілей 
суб’єктів, об’єктів, принципів, функцій, завдань та інструментів управління ЛБС  
Центральним елементом концепції є визначення мети управління ліквідністю 
банківської системи так, як вона дає змогу зрозуміти кому і навіщо управляти, за 
допомогою яких інструментів та в рамках яких принципів і функцій. Другим за 
значимістю елементом концепції є процес постановки цілей управління, які можна 
поділити на стратегічні, оперативні і тактичні. Відбір та формування цілей повинно 
враховувати ситуацію в банківській системі та в економіці, і відповідно 
здійснюватися на основі глибокого аналізу макро та мікро процесів в економіці 
країни та світу. 
25 
 
Третім елементом концепції є визначення суб’єктів управління відповідно до 
рівнів їх впливу, а також на об’єкти ліквідності, що визначаються з врахуванням 
мети управління та цілей. 
Четвертим елементом концепції є визначення суб’єктів (від найвищого рівня 
управління – міжнародних інституцій до мікрорівня на рівні окремого банку) та 
об’єктів над якими здійснюється управління (вхідні та вихідні фінансові потоки, 
структурна позиція ліквідності та ризик ліквідності). 
П’ятий елемент визначає принципи управління ЛБС, які включають: 
 інтегрованість управління ЛБС в грошово-кредитну політику ЦБ, фінансову 
політику Уряду країни та Світу. 
 комплексність до прийняття рішень. Прийняття управлінських рішень щодо 
управління ліквідність як прямо, так і опосередковано здійснюють вплив на 
грошово-кредитну політику ЦБ та фінансову політику держави. Управління ЛБС є 
комплексною функціональною системою, яка за своїм функціоналом повинна 
забезпечувати злагоджений взаємозалежний процес прийняття управлінських 
рішень, що будуть результативними в умовах економічного розвитку держави. 
 динамічність розкривається глибоким аналізом подій задля прийняття 
динамічних рішень, котрі враховуватимуть асиметрії економічного зростання, 
вплив макро та мікро, зовнішніх та внутрішніх факторів на ЛБС, вплив політичного 
середовища, використання інновацій, тощо. 
 варіативність полягає в розробці методів та підходів прийняття рішень. 
Врахування асиметрій, невизначеності та турбулентності задля створення сценаріїв 
розвитку подій та дерева рішень, що використовуватиметься при управлінні ЛБС. 
Враховуючи комплексність регулюючі органи повинні створювати сценарії 
розвитку подій та вибору управлінських рішень відповідно до стратегічних завдань 
(наприклад: зниження рівня інфляції, фінансова стабільність держави, тощо), або 
ж превентивних завдань (попередження кризи системно важливих банків, 
зупинення економічної кризи, створення буферу до регіональної чи світової 
фінансової чи банківської кризи, тощо). 
 орієнтованість на стратегію монетарної політики та цілі управління БС, з 
26 
 
окремим включенням та узгодженням з фінансовою політикою держави. Рішення 
щодо управління ліквідністю мають орієнтуватися на досягнення стратегічних 
цілей БС та економічного розвитку країни в цілому; 
 управлінські рішення у сфері управління ліквідністю мають бути 
зорієнтовані на досягнення стратегічних цілей розвитку як банківської системи, так 
і держави в цілому; 
 прогностичність, що уособлює здатність передбачати стан ліквідності 
банківської системи, а саме структурну позицію ЛБС з метою отримання ефекту 
синергії взаємодії монетарних факторів та суб’єктів ЛБС задля ефективного 
управління та попередження проблем з ліквідністю банківської системи. 
Шостий елемент концепції управління ЛБС розкриває процес виконання 
функцій ЦБ, Уряду та ФГВФО в рамках управління ЛБС. 
Сьомим елементом є тактична складова концепції, що показує комплекс 
заходів, які покликані на покращення економічного розвитку за рахунок розумного 
управління ліквідністю банківської системи. 
Восьмим елементом є операційна складова, що характеризує інструменти 
управління ЛБС. Інструменти управління ЛБС поділяємо на адміністративні та 
ринкові. Ринкові інструменти включають: рефінансування, норму обов’язкового 
резерву, операції регулятора задля підтримання ліквідності, операції ЦБ на 
відкритому ринку, тендери, процентні ставки. Що стосується адміністративних 
інструментів, то вони повинні включати нормативне регулювання ліквідності, 
постанови, директиви, накази, інструкції, тощо. Історично у банківській діяльності 
вважаються перевіреними та ефективними інструментами управління ЛБС – 
вимоги резервування та обов’язкові резерви за активними операціями.  
У світовій практиці банківської справи одним із найстаріших та 
найефективніших інструментів управління ліквідністю банківської системи є 
резервні вимоги. , мінімальні обов'язкові резерви 
Отже, запропонована концепція із дотриманням основних елементів її 
реалізації спроможна забезпечити ефективний менеджмент ліквідності на рівні 
банківської системи, однак процес управління ліквідністю передбачає не тільки 
27 
 
макро- а і мікрорівень, що вимагає подальшого практичного аналізу. Аналіз 
нормативно-правових актів, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури 
підкреслив розбалансованість у визначенні поняття «управління ліквідністю 
комерційного банку» та «управління ліквідністю банківської системи». В своїй 
практиці банки зазвичай створюють нормативні, інструктивні та звітні документи 
в яких ототожнюють терміни «управління ризиком ліквідності» та «ризик 
ліквідності». Нажаль, неточне ототожнення призводить підміни понять та 
концентрації уваги на управління ліквідністю установи при виборі інструментів та 
механізмів для управління ризиком ліквідності, що потребує іншого 
інструментарію. Дані поняття є взаємозалежними так, як управління ризиком 
ліквідності є мікро, а управління ліквідністю – макро рівнем, але вони потребують 
специфічних наборів механізмів прийняття рішень та інструментів управління. 
Також практика комерційних банків передбачає використання в більшості 
нормативних, звітних та інструктивних матеріалів термінів «управління ризиком 
ліквідності» та «ризик ліквідності». У результаті цієї помилкової ідентифікації 
описується та деталізується механізм управління ризиком ліквідності, 
посилаючись на процес управління ліквідністю. Проте на практиці є принципові 
відмінності, хоча це взаємодоповнюючі процеси, які формують систему управління 
ліквідністю банку. 
Від обраної стратегії управління ризиками значною мірою залежить успішна 
діяльність банку. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то мета 
управління банківськими ризиками полягає в їх мінімізації або обмеженні.  
Банки повинні розвивати різноманітні системи управління ризиками аби 
досягати успіхів у ризикових сферах банківської діяльності. З допомогою систем 
управління топ-менеджмент банку здатний виявляти, оцінювати, локалізувати та 
моніторити та контролювати різні види ризиків. 
Важливим є ризик ліквідності, що являє собою вже наявний або потенційний 
ризик для капіталу та надходжень, що виникає, коли банк неспроможний 
виконувати свої зобов’язання в установлені строки, не понісши при цьому втрат. 
Саме через нездатність банку управляти відтоками коштів, зміною джерел 
28 
 
фінансування або виконувати зобов’язання, що на позабалансі, виникає ризик 
ліквідності. 
Центральний банк проводить аналіз ризику ліквідності по банківській системі. 
Розглянемо ризик ліквідності, що наявний у банківській системі України. 
У банківському фондуванні переважають короткі кошти населення та бізнесу. 
Банки можуть використовувати такі короткострокові кошти для кредитування 
реального сектору економіки (довгострокові, а не споживчі кредити) лише в умовах 
стабільності економіки. Тому, сьогодні банки змушені покладатися на відносно 
короткі кошти бізнесу та населення України. 
Для того, аби зменшити ризик ліквідності, НБУ у грудні 2018 року запровадив 
норматив LCR, абсолютно новий для країни, що спонукає банки формувати 
високоякісні ліквідні активи на балансі (ВЛА), що б покрити незаплановані витрати 
у стресовий – кризовий період. 
Від початку банківської кризи 2014 – 2015 років в строковій структурі пасивів 
банківського сектору прослідковувалося погіршення, за рахунок постійного 
зростання частки поточних рахунків (в основному заробітна плата та соціальні 
виплати) у загальних коштах населення в банках. Банки можуть опиратися на 
подібне фондування лише в умовах стабільності економіки, але в кризових 
ситуаціях (наприклад хвиля банківської паніки) така структура ризикова, бо зняття 
коштів з поточних рахунків відбувається майже миттєво. Нажаль, в структурі 
коштів суб’єктів господарювання ситуація більш несприятлива так, як понад 70% 
коштів знаходиться на поточних рахунках. 
Банки наражаються на суттєвий ризик ліквідності через такі розриви 
строковості активів та зобов’язань. Разом з ризиком ліквідності розриви 
строковості несуть в собі процентний ризик для банку, бо зростання ставок в 
економіці призводить до здорожчання частини фондування протягом місяця. Ці два 
ризики з’являються досить швидко і пов’язані один між одним, що робить шляхи 
їх мінімізації складнішими тому, що банкам необхідно доволі багато часу, щоб 
підвищити вартість активів. Це призводить до зниження процентного спреду, 
чистого процентного доходу, а отже і чистого прибутку всього банківського 
сектору. 
29 
 
Ще одним відносно ненадійним джерелом фондування є велика частка коштів 
населення, що надходить на рахунки фізичних осіб у банку, бо в основному це 
зарахування готівки, що є менш стабільним від безготівкового (зарплати та 
соціальні допомоги). Банки не можуть покладатися на такі фондування, бо їх 
регулярність залежить від настроїв та очікувань населення, стабільності курсу 
гривні. 
Отже, ризик ліквідності може призвести до високих втрат капіталу і виходу 
банківської установи з ринку та негативно вплинути на всю банківську систему, а 
в кризовий період через ефект зараження швидко охоплює всі банківські установи. 
Для того аби оцінити та мінімізувати в подальшому ризик ліквідності на мікро-
рівні банківська установа та на макро-рівні - регулятор обирають найдоступніші та 
найбільш результативні методи аналізу (рис. 1.9). Підкреслимо, що управління 
ризиком ліквідності є складовою управління ліквідністю банківської системи 
загалом (на рівні окремого банку як одиниці системи та сукупності банків в країні, 
як одиниці в міжнародній банківській системі). 
 
Рис. 1.9. Основні методи аналізу ліквідності банківської системи та ризику 
ліквідності як її складової 
30 
 
Управління ліквідністю банківської системи в умовах циклічної економіки 
подібне до гри в шахи, де кожен хід вимагає ретельного розрахунку та виважених 
рішень. Подивимось на це як на мистецтво балансування між безпекою та 
можливістю, де в кожному ході потрібно адаптувати свою стратегію до змін у 
економічному середовищі. 
Найбільш складним, але водночас перспективним є метод моделювання, що 
полягає в створенні регресійних моделей впливу факторів на ліквідність, а також 
прогнозуванні спектру варіантів управління ліквідністю банку. Моделювання дає 
змогу менеджменту банку приймати рішення на основі аналізу грошових потоків 
та визначенні потреби у ліквідних ресурсах, прогнозуючи наслідки рішень у 
майбутньому та адаптуючи їх до змін як у внутрішньому, так і у зовнішньому 
середовищі під впливом різноманітних факторів. Нажаль, даний метод є досить 
складним та трудомістким, потребуючи висококваліфікованих кадрів та 
відповідних програм. 
Серед всіх методів системи управління ліквідністю можемо виокремити 
методи оцінки потреби банку у високоліквідних активах (рис. 1.10). 
 
 
GAP-аналіз Коефіцієнтування Ризик- апетити Стрес-тестування 
 
 
Рис. 1.10. Основні методи оцінки потреби у високоліквідних активах 
Джерело: розроблено автором 
 
Найбільш простим та поширеним є GAP-аналіз, що являє собою зіставлення 
за строками видачі/погашення та обсягами активів та пасивів. Даний метод 
використовується для визначення потреби у пошуку коштів для мінімізації ризику 
ліквідності. В основу методу покладено групування активів та пасивів за строками 
до погашення, а на наступному етапі відбувається аналіз розриву між ними за 
кожним окремим часовим інтервалом. За допомогою GAP-аналізу банки 
отримують обсяги надлишкової чи дефіцитної ліквідності та можуть відслідкувати 
тенденції розвитку ризику ліквідності. Недоліком такого методу є неможливість 
31 
 
передбачення зміни умов у майбутньому (наприклад лонгації чи реструктуризації 
кредитів, дострокове погашення чи вилучення депозиту, і тд). 
Найбільш доступним є метод використання коефіцієнтів ліквідності. Суть 
методу полягає у можливості на щоденній основі розрахунку низки коефіцієнтів 
(додаток Б), що визначають потреби у ліквідності. Зазвичай, такий метод може 
використовуватися як доповнюючий для управління ліквідністю банку. 
Метод ризик-апетитів являє собою низку обмежень та лімітів на певні 
операції банку (як активні так і пасивні). За цим методом банки мають змогу 
формувати збалансовану структуру активів і пасивів, шляхом введення лімітів на 
низку показників. 
Сьогодні набув популярності такий інструмент ідентифікації банківських 
ризиків як стрес-тест. Стрес-тестування покликане оцінити достатність капіталу 
банку (рис. 1.11), щоб витримати вплив несприятливих економічних змін, які 
представлено гіпотетично несприятливими сценаріями, серед яких глибока рецесія 
або фінансова криза. Ці сценарії можуть бути малоймовірними, проте 
реалістичними для досліджуваного середовища, щоб бути адекватними для 
спостережуваного об’єкту – фінансової установи – та дотичними до конкретного 
типу ризику або комбінації із тих ризиків, які притаманні та є суттєвими для 
об’єкту. 
 
Рис. 1.11. Процес послідовного визначення мети стрес-тестування 
 
Відповідно до визначення, що дане Базельським Комітетом, стрес- 
тестування повинно змоделювати різного характеру можливі несприятливі 
сценарії з врахуванням різних видів ризиків, та розмір регулятивного капіталу, 
необхідний для погашення збитків у випадку реалізації шокових сценаріїв. 
Найбільш поширеними є моделі стрес-тестів від ФРС, ЄЦБ та Банку Англії 
(табл. 1.2). 
Відповідно до методики ФРС для ХКБ розроблено 3 сценарії стрес-тесту: 
32 
 
- базовий; 
- негативний; 
- вкрай негативний. 
Відбувається прогнозування балансу ХКБ, активів, зважених на ризик, 
чистого прибутку і відповідних коефіцієнтів достатності капіталу при накладанні 
сценаріїв стресу (відповідно, обираються відсотки погіршення ситуації). 
Відповідно до закону Додда-Френка здійснюється деталізоване оприлюднення 
результатів по банківській системи. 
Таблиця 1.2 – Порівняння підходів стрес-тестування 
Країна ЄС США Великобританія 
Програма Стрес-тест в усіх Стрес-тест в рамках Стрес-тест Банку Англії 
державах-членах ЄС закону Додда-Франка 
(EBA/ЄСБН) 
«Знизу- • ЄСБН – розробка не релевантно • банки – надання своїх 
вгору» методології, прогнозів, 
•банки– тестування, • Банк Англії – тестування на 
•місцеві регулятори базі прогнозів банків + власні 
– підтримка та корективи; в подальшому – 
моніторинг збільшення ролі СТ моделей 
«Згори не релевантно Наглядовий стрес-тест Банку Англії (підхід «згори- 
-вниз» вниз»). 
Критерії вибірка  банків з • ХКБ (холдингова • всі банки, що регулюються 
участі активами  ≥50% компанія банку) з Установою з пруденційного 
національного загальним обсягом нагляду (PRA) 
банківського сектора консолідованих активів • будівельні товариства із 
в кожній країні-члені ≥50 млрд. дол. США роздрібними депозитами ≥ 50 
ЄС • небанківські млрд. фунтів стерлінгів. 
фінансові компанії, 
призначені Наглядовим 
Комітетом з Фінансової 
стабільності (НКФС). 
Установи 123 банківські групи 31 ХКБ 7 найбільших банків 
з 22 країн Великобританії та 
будівельних товариств 
Рівень банківська група холдингова компанія найвищий консолідації рівень 
консолідації банку (ХКБ) в Великобританії межах 
Джерела дані, зібрані • дані зібрані ФРС ; дані банків, дані Банку Англії 
даних національними • галузеві дані від третіх та аналітичні матеріали третіх 
органами сторін. сторін 
(регуляторами) 
Прогнозний 3 роки 9 кварталів 5 років 
період 
Джерело: розроблено автором за матеріалами [49,50,51] 
 
Сфера застосування 
33 
 
Після банківської кризи 2014-2015 років, проведення стрес-тестування та 
докапіталізація найбільших банків на основі його результатів є однією із ключових 
умов співпраці України із МВФ. Виконавцями стрес-тесту є 9 аудиторських 
компаній та НБУ. Україною було обрано європейську модель та виконується стрес- 
тест за 2ма сценаріями – базовим і песимістичним. Горизонт прогнозування 
становить 3 роки через кризові явища в країні, що не є подоланими на даному етапі 
розвитку та не дають можливості довгострокового управління та прогнозування. 
Кінцева мета стресової діагностики – приведення до нормативних значень (0% 
- 5% - 7% - 10%) показника адекватності регулятивного капіталу кожного банку, 
тобто створення та реалізації планів докапіталізації для банківських установ, що не 
витримали стрес-тест. 
Гіпотетично несприятлива ситуація створюється за допомогою погіршення на 
певний відсоток макроекономічних показників. 
Прогноз ключових макроекономічних показників використовується в 
чотирьох моделях: 
1. Модель стрес-тесту великих позичальників; 
2. Модель NPL на портфельній основі; 
3. Балансова модель банку; 
4. Модель ліквідності. 
Розглянемо макроекономічні показники, що використовуються, для створення 
гіпотетично несприятливої ситуації при стрес-тесті ліквідності на рис. 1.12. 
Сценарний аналіз ліквідності здійснюється на базі матриць фондування, що 
створюється під час виконання GAP-аналізу. Цей метод стрес-тестування 
ліквідності є найефективнішим і дозволяє аналізувати грошові потоки та дефіцит 
ресурсів за обсягом, терміном дії та валютою. 
З урахуванням шокових сценаріїв змінюється основний варіант матриці 
фондування, оскільки: 
- може відбуватися зміщення на більщ віддалені терміни грошових 
надходжень від активної діяльності банку в частині активів через реструктуризацію 
кредитної заборгованості; 
- відбуватиметься зменшення грошових надходжень погашення кредиту, 
34 
 
якщо відбувся дефолт за даним кредитом; 
- проводиться переоцінка грошових надходжень в активах банку; 
- велика частка зобов’язань банку може стати більш короткостроковою 
через достроковий відплив коштів клієнтів та неможливість реструктуризації 
міжбанківські кредити; 
- відбувається зменшення ресурсної бази унаслідок викупу власних акцій та 
дострокове погашення ЦП власного боргу. 
 
Рис. 1.12. Макроекономічні показники, що використовуються НБУ для побудови 
сценарію стрес-тесту. 
Зазначені аспекти при їх урахування унеможливлюють розрахунок стресового 
стану ліквідності банку (відповідно до заданих сценаріїв) за допомогою визначення 
розривів ліквідності (періодичних та кумулятивних). 
Під час розробки моделі відбувається ідентифікування факторів ризику та 
виявлення напрямів діяльності, що є найбільш уразливими для банку – за 
допомогою розрахунку концентрації ризику за видами діяльності установи. 
Відповідно, уразливість пасивів банку визначається за допомогою концентрації 
залучених ресурсів із депозитного, міжбанківського та інших ринків. Аналогічним 
чином у розрізі активів визначається концентрація кредитна (за валютами, 
термінами, клієнтами, галузями), інвестиційна (за інструментами), концентрація 
міжбанківського кредитування. Обов’язковому стрес-тестуванню підлягають 
напрями діяльності банки, що мають найвищий рівень уразливості через вплив 
деструктивних факторів. 
35 
 
Наступним етапом є побудова моделі стрес-тесту ліквідності банку, 
відбувається погіршення показників, коефіцієнтів ліквідності банку відповідно до 
сценарію. Останнім етапом стрес-тесту є аналіз результатів, що отримані за 
сценаріями та визначення шляхів мінімізації чи уникнення ризику ліквідності. 
Отримані результати повинні бути відображені у плані реагування на банківську 
кризу ліквідності. 
Що б механізм стрес-тесту ліквідності банку був ефективним необхідне 
оперативне й функціональне ухвалення й реалізація управлінських рішень. Цього 
можна досягти запровадженням фінансового контролінгу, що повинен забезпечити 
швидке реагування на порушення ліквідних позицій банку. 
Національний банк надає наступні рекомендації з організації стрес-тесту: 
- для стрес-тесту необхідно обрати лише показники, що можуть створювати 
небезпеку для даного банку; 
- для розробки сценаріїв стрес-тесту банк повинен залучити фахівців з 
різних підрозділів банку; 
- повинні бути чітко визначені права, обов’язки працівників, що будуть 
здійснювати стрес-тести та приймати рішення; 
- всі отримані результати тестування повинні оперативно та своєчасно 
подаватися керівництву, що б вжити відповідні заходи для мінімізації рівня ризику; 
- результати стрес-тесту повинні бути чіткими, зрозумілими та мати лише 
однозначне трактування; 
- максимальна автоматизація та об’єктивізм моделей стрес-тесту та їх 
функціонування. 
На останньому етапі стрес-тесту розробляють заходи протидії та локалізації 
негативних явищ з гіпотетичних до реальних. Такі заходи мають бути адекватними 
рівню ризику та зменшувати потенційні збитки банку. Особливо це важливо при 
розробці заходів мінімізації ризику ліквідності, що за лічені дні може призвести до 
колосальних збитків та втрат капіталу і шокових спалахів в банківській системі. 
Відповідно, національний регулятор повинен тестувати банківський сектор на 
кредитний, ринковий ризики та ризик ліквідності. 
  
36 
 
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА СТРУКТУРИ ЛІКВІДНОСТІ 
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ 
 
2.1. Аналіз структурної ліквідної позиції банківської системи України 
 
Ефективне управління ЛБС є одним з найактуальніших завдань з погляду 
забезпечення стабільності банківської системи, оскільки ліквідність це не тільки 
здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами, а ще і його 
репутація та можливість отримувати кредити у центрального банку. Проте, банк 
наражається на ризик втрати грошей, спровокувавши, тим самим, «ланцюгову 
реакцію», що може в цілому погіршити рівень ліквідності банківського сектору та 
вдарити по фінансовій стабільності. Через невизначеність, притаманну управлінню 
ліквідністю, важко передбачити терміни та масштаби проблем з ліквідністю. Коли 
ж виникають проблеми з ліквідністю, то швидко діяти можна лише на основі 
раніше створених резервів, спеціальної структури активів та пасивів або 
розвиненого бізнесу. 
Розглядаючи банківські активи з точки зору ліквідності, варто зазначити, що 
чим вища частка високоякісних ліквідних активів, тим вища ліквідність банку, але 
тим меншою буде дохідність. Це означає, що банки повинні постійно вибирати між 
максимізацією дохідності та підтримкою адекватної ліквідності. Вплив депозитної 
динаміки на вільну ЛБС в Україні є значним, оскільки більшість заборгованості КБ 
є короткостроковою (депозити до запитання – 37,1%; однорічні депозити – 31,2%) 
це впливає на складність планування ліквідності КБ та дотримання нормативів. 
Високий ступінь доларизації депозитів (38,4%) збільшує валютний ризик банків 
(рис. 2.1). За результатами аналізу стану та резервів ліквідності банківської системи 
виявлено, що ліквідність в основному короткострокова і може поглинути лише 
легкі шоки, але якщо говорити про довгострокову перспективу, то ситуація є 
гіршою. Бачимо, що з 24-го лютого 2022 року через масштабне шокове явище 
високоліквідні активи виконали роль буфера стабільності та довіри населення до 
банківської системи, але вони швидко вичерпні і НБУ був змушений запровадити 
37 
 
ряд обмежень доступу до коштів (готівка та кошти на рахунках в банках, покупка 
валюти). 
 
Рис. 2.1. Стан та резерви ліквідності банківської системи України за 2015- 
2022 рр., млн. грн. 
Показники, що відображають ЛБС ділимо на такі кількісні показники, які 
відбивають чотири рівні: 
– Ліквідність І рівня є вільною ліквідністю банківської системи, тобто 
включає ліквідні кошти, що можуть бути використані з метою забезпечення 
виконання миттєвих платежів, проведення розрахунково-касових операцій, 
повернення депозитів, надання нових кредитів. 
– Ліквідність II рівня є поточною ліквідністю банківської системи, тобто 
включає активи банківської системи з погашенням до 30 днів, які можуть бути 
використаними з метою погашення поточних зобов'язань, здійснення платежів і за 
необхідності можуть оперативно бути перетворені в ліквідність першого рівня. 
– Ліквідність III рівня є довгостроковою, тобто складається з активів з 
погашенням до одного року, що за потреби впродовж 1-го року можуть 
перетворюватися на високо ліквідні активи (ліквідність першого порядку). 
– Ліквідність IV рівня складається із золотовалютних резервів в активах ЦБ, 
що використовуються для проведення валютних інтервенцій з метою задоволення 
попиту КБ та інших учасників внутрішнього ринку, а також погашення 
зовнішнього державного боргу. 
38 
 
Вплив депозитної бази українських банків на динаміку вільної ЛБС та на 
ліквідність ІІ та ІІІ рівнів України є досить значною, оскільки більшість зобов’язань 
банків є короткостроковими та доларизованими - підвищуючи валютні ризики 
банків (рис. 2.2). 
 
Рис. 2.2. Динаміка ліквідності банківської системи та фактори її формування 
Джерело: створено автором за матеріалами НБУ [46] 
 
Структурна ліквідна позиція банківської системи України представлена на 
рисунку 2.3 та визначена за формулою 1 (див. розділ 1). За показниками вітчизняна 
банківська системи має профіцит ліквідності протягом 2015-1Н2023 рр.. Однією з 
вагомих причин переходу до структурного профіциту ліквідності є монетизація 
бюджетного дефіциту, шляхом розміщення державних цп серед банків. Тим самим 
у вітчизняній банківській системі формується класична «пастка ліквідності». 
Зважаючи на це вважаємо, що за рахунок ОВДП та ДС створюється штучна 
ліквідність в банківському секторі. Однак наявний профіцит ліквідності не є 
достатнім для поновлення кредитування економіки. Разом з тим, за мінусом ОВДП 
та ДС, Україна фактично має дефіцит ЛБС (рис. 2.3). Доцільно розглядати ЛБС без 
включення державних ЦП так, як вони в короткостроковій перспективі не можуть 
швидко обернутися на живі кошти та локалізувати шокове явище. 
39 
 
 
Рис. 2.3. Структурна позиція ліквідності банківської системи України за 
2015-1Н2023 рр., млн. грн. 
Джерело: розроблено автором за матеріалами НБУ [46] 
 
Аналіз структурної позиції ліквідності в економічних реаліях 2022-23рр. 
показує, що наповнювачі позиції та фактори впливу зазнали значних змін через 
нові економічні реалії та функціонування економіки країни в період шоку, що 
перейшов в кризу. До початку повномасштабного вторгнення не було значних 
скачків вільної ліквідності так, як, з одного боку, відбувалося активне кредитування 
банками, а також можливість вільного виходу з коштами на міжнародні ринки, а з 
іншого державні видатки здійснювалися за рахунок продукованих економікою 
коштів, тобто податки з бізнесу та населення фінансували видатки державного 
бюджету (дефіцит певних статей був значно меншим ніж до лютого 2022 року та 
фінансування відбувалося з ринкових джерел). 
Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, спостерігається ріст 
профіциту ліквідності через припинення кредитування, обмеження на валютному 
ринку, закриття кордонів для ринку капіталів, а також відбувається постійне 
зростання дефіциту бюджету (непропорційно ростуть видатки), який в основному 
фінансується за рахунок міжнародної фінансової допомоги або монетизації НБУ 
(як наслідок, ці кошти стали складовою ліквідності як країни так і банківської 
системи та сприяли збільшенню профіциту ліквідності). 
40 
 
Рисунок 2.3 демонструє, що на початку 2023 року ситуація покращилася, але 
саме через банківську складову – відновлення кредитування позичальників з 
відмінною кредитною історією та хорошими фінансовими показниками (тобто 
частково спрямували вільну ліквідність банківської системи в реальний сектор 
економіки, де вона найбільше необхідна в кризових умовах, наприклад, 
кредитування аграріїв та великого бізнесу, програма іпотеки 5-7-9, а також 
доступні овердрафти для малого та середнього бізнесу). Зі сторони уряду, навпаки 
виявився тиск на ліквідність: видатки на обороноздатність та поглинання шоків 
війни в 2022 році становили 1,2 трлн грн та 0,7 трлн грн за перше півріччя 2023 
року; дані видатки були покриті в першу чергу за рахунок продажу валюти НБУ, 
отриманої як міжнародна допомога від партнерів та покупкою НБУ в 2022 році 
ОВДП на 400 млрд грн. Такі операції створили дисбаланс на валютному ринку, а 
НБУ, як регулятор здійснив стерилізаційні операції – інтервенції з продажу валюти 
за 1,5 років воєнного стану в сумі 1,3 трлн грн. Частково, можемо говорити про те, 
що вільна надлишкова ліквідність яка утворилася від операцій Уряду 
перетворилася через канали трансмісії в готівкові кошти, які досить тяжко 
стерилізувати, а знаходячись в обігу вони створюють інфляційний тиск. 
Оцінюючи шокове явище, що стало відправною точкою кризи в країні, 
доцільно звернути увагу на дії НБУ в перші дні повномасштабного вторгнення та 
варіанти зменшення росту профіциту ліквідності в таблиці 2.1. 
Завдяки довірі до банківської системи та швидким «пожежним» заходам НБУ 
не відбулося створення реального дефіцити ліквідності. Можемо стверджувати, що 
профіцит ліквідності, також, є загальною проблемою, так як заважає трансмісії в 
економіці. Банки в 2022 році зіштовхнулися з накопиченням коштів на поточних 
рахунках та з метою збалансування активів та пасивів по строкам не мали стимулу 
збільшувати депозити строком більше року. Надлишкова ліквідність яка постійно 
росла через зупинення кредитування, була направлена банками на ринок 
державних ЦП (ОВДП та ДС НБУ). В даному випадку, на рисунку 2.3 та 2.4 
наглядно продемонстровано, що ОВДП та ДС стали абсорбентами та 
інструментами зв’язування профіциту довгострокової ліквідності, але в той же час 
короткострокова (миттєва ліквідність – і день, тиждень, декада, місяць) стала 
41 
 
фактично дефіцитною. Тож, не дивно, що одним з кроків абсорбації було змінення 
операційного дизайну ДС НБУ, а саме створення строкових депозитних 
сертифікатів (до цього найбільш популярними були двотижневі та овернайт). 
Регулятор відкрито говорив, що це зроблено задля зв’язування вільної ліквідності 
банківської системи. 
Таблиця 2.1 – Можливі сценарії розвитку подій для зменшення профіциту 
ліквідності в 2022 році в Україні 
Можлива подія Результат Чи Дії НБУ 
реалізувалося? 
недовіра масове зняття коштів з   підвищення довіри 
населення до поточних та депозитних  населення до банківської 
банківської рахунків, а в результаті Ні системи в попередні роки; 
системи падіння банківської  популяризація cashless 
України та системи через дефіцит (безготівкових розрахунків); 
накопичення ліквідності  обмеження на зняття 
готівкових готівки в касах та банкоматах 
коштів банків після 
24го лютого 2022 року. 
недовіра направлення як готівкових   фіксація обмінного курсу гривні 
населення до так і безготівкових коштів Ні до долара США на рівні 29,25 
гривні як на валютний ринок → грн/дол 
платіжного вимушений продаж валюти  21го липня 2022 року відбулася 
засобу НБУ на МВРУ та з метою разова корекція НБУ обмінного 
збалансування ліквідності курсу гривні до долара США та 
вилучення коштів через його фіксація на рівні 36,5686 
валютні інтервенції, що грн/дол; 
призвело б до виснаження  обмеження на зняття готівки. 
золотовалютних резервів 
країни 
 
Рис. 2.4. Динаміка операцій НБУ з підтримання ліквідності банків України, млрд. 
грн. 
42 
 
В умовах «навісу ліквідності» НБУ, як і більшість центробанків світу активно 
використовує операції з депозитними сертифікатами, як один з найдієвніших 
інструментів швидкого досягнення цінової стабільності в рамках монетарної 
політики та закону. Отже, банки зацікавлені через високі ставки розміщувати свою 
надлишкову ліквідність в ДС центробанку. В свою чергу, регулятор має можливість 
регулювати вартість ресурсів на грошово-кредитному ринку та швидко вилучати 
навіси ліквідності. З іншого боку, зарегульована короткострокова процентна ставка 
через різні трансмісійні канали впливає на ряд як макро так і фінансових 
показників, наприклад, процентні ставки за довгостроковими кредитами та 
депозитами, дохідність облігацій, курсова стабільність (попит та пропозиція на 
іноземну валюту), інфляційні очікування населення та бізнесу, а також ВВП. 
Не можна мінімізувати й той факт, що абсорбуючі операції з ДС несуть в собі 
певні витрати для НБУ (рис. 2.5), тобто це витрати на здійснення монетарної 
політики регулятором. Динаміка таких витрат значно зросла в 2022 та 2023 роках 
порівняно з попередніми періодами, а саме за рахунок збільшення об’ємів ДС та 
ставки за ними. 
 
Рис. 2.5. Динаміка витрат НБУ на здійснення операцій з депозитними 
сертифікатами 
Аналізуючи витрати на монетарну політику, робимо висновок, що наразі НБУ 
здійснює заходи по їх зменшенню, хоча одержання прибутку не є головною метою 
діяльності регулятора. Зниження процентних ставок за ДС наразі є найлегшим 
способом знизити дані витрати через зменшення привабливості інструменти, але 
не має гарантії, що в умовах війни та невизначеності він спрацює. У 2023 році НБУ 
43 
 
показав, що використовує прозоре прив’язування ставок за ДС до облікової ставки, 
хоча й використовує жорсткі методи регулювання. Якщо проаналізувати історію 
української банківської системи, то криза 2015 року показала недієвість облікової 
ставки та недовіру до неї, через її вимушене утримування на високому рівні при 
зниженні ставок за ДС майже до нуля (банки, населення та бізнес не реагували на 
облікову ставку та говорили про непрозорість дій регулятора). Наприклад криза 
2008-2009 років та 2014-2015 років в банківській системі без дій регулятора щодо 
абсорбації профіциту ліквідності в довгостроковій перспективі закрутилася через 
маржеву спіраль до глибокої фінансово-економічної кризи з стрімким ростом 
інфляції та девальвації національної валюти, а також супроводжувалася 
банкопадом. 
Політика зниження ставок за ДС до нуля (зменшення витрат монетарної 
політики) також не є дієвою, тобто ліквідність не може існувати без її наповнювачів 
та абсорбентів (рис. 2.6) і залишається відкритим питання щодо правильного 
балансу між цими складовими структурної позиції ліквідності банківської системи. 
Аналіз структури ліквідності другого та третього порядку доводить, що і вітчизняні 
банки мають значний запас ліквідних коштів. Однак і надлишок ліквідності 
створює в банківській системі певні ризики: 
 послаблення трансмісійного механізму грошово-кредитної політики; 
 зниження стимулів адекватного управління ліквідністю банків; 
 ризик створення кредитних «бульбашок»; 
 ризик дестабілізації валютного ринку і підвищення інфляції (у випадку 
слабкого платіжного балансу); 
 ріст чистих процентних витрат центрального банку. 
Структурний дефіцит ліквідності корелює з динамікою грошової бази (рис. 
2.7). Це дає підстави стверджувати, що фактична ЛБС України не спроможна 
покрити депозити, а «абсорбенти» (ОВДП та ДС НБУ) ЛБС є штучними в 
короткостроковому періоді і в майбутньому не захистять банки від банківської 
паніки, що зазвичай росте в геометричній прогресії та швидко охоплює банківську 
систему. Відповідно банки при новому шоці і недовірі населення не зможуть 
44 
 
швидко впоратися з відтоком депозитів, маючи дефіцитну ліквідність і це призведе 
до понесення банками значних втрат та закручування витратної спіралі ліквідності. 
 
 
Рис. 2.6. Наповнювачі та абсорбенти структурної позиції ЛБС 
 
Рис. 2.7. Динаміка профіциту/дефіциту ліквідності 
45 
 
Сьогодні, в Україні існує ситуація, коли банки піднімають процентні ставки, 
але зберігається розрив у ставках за депозитами та кредитами, що породжує 
маржеву спіраль. Також банки змушені формувати більші резерви через низьку 
якість попередньо створених кредитних портфелів та за рахунок списання 
безнадійної заборгованості, закручується витратна спіраль. Якщо не вплинути на 
дану ситуацію (НБУ здійснює спроби регулювання проценту через грошово- 
кредитний ринок), то в банківській системі може створитися ситуація бі- 
спіральності – одночасного закручування та переплетення двох спіралей, що 
приводять до неплатоспроможності банків швидкими темпами (навіть, якщо до 
цього моменту вони були успішними та мали великі запаси ліквідності). 
Гіпотетично, якщо «пожежні» заходи будуть запроваджені з запізненням чи 
виявляться не дієвими, то можуть з’явитися масштабні діри ліквідності, котрі 
мають ефект зараження. 
Ще одним з часто використовуваних НБУ інструментів «абсорбації» є ОВДП 
(рис.2.8). Неодноразово регулятор відзначав важливість для монетарної трансмісії 
застосування такого інструменту, як ОВДП. Наразі, спостерігаємо схожу ситуацію 
зі ставкою за ОВДП до ситуації з ДС так, як ставки на первинному, вторинному 
ринках та обліковою ставкою значно знизилися. Такі скорочення коридору між 
ставками пов’язані з меморандумом за програмою МВФ, що говорить про 
необхідність уникнення фінансування державного бюджету за рахунок емісії НБУ, 
тобто має відбутися координація монетарної та фіскальної політик країни. 
Позитивним кроком можна вважати дозвіл НБУ покривати обов’язкові резерви 
банків за рахунок ОВДП (операція прямої абсорбації вільної ліквідності). 
В реаліях воєнного стану варто розглядати не лише ОВДП, а й військові ОВДП 
населенню, хоча попит на них є меншим при вищій дохідності ніж за депозитами в 
банках. Така поведінка громадян пов’язана з традиційною моделлю поведінки 
(довіра до депозитів) та фінансовою інклюзією (недостатні знання про такий 
інструмент як ОВДП, неможливість оцінити ризики без специфічних знань та мала 
готовність відповідати за свої дії при купівлі таких паперів, тощо). За останній рік 
відбулася популяризація військових ОВДП серед бізнесу, молоді та громадян віком 
30-40 років, але в Україні все ж банкоцентрична модель вкладень населення. 
46 
 
 
Рис. 2.8. Динаміка ліквідності та факторів її формування, млрд грн 
 
Ще одним актором та трендодавцем для ліквідності банківської системи є 
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), що відіграє важливу роль у 
врегулюванні ситуації при створенні спіралей та має позитивний вплив на ЛБС. 
Також на структурну позицію ліквідності найбільшою мірою впливає НБУ за 
допомогою операцій з підтримання ліквідності (валютні інтервенції, 
рефінансування, тендери) що складають основу ЛБС України. Аналізуючи 
динаміку абсорбуючих операцій за допомогою ДС НБУ та ОВДП (рис.2.9), 
виявлено, що після початку фази кризи в 2019 році через ковід почалося 
превалювання ДС, а повномасштабне вторгнення 22 лютого 2022 року посилило 
домінацію ДС, як абсорбента. Прослідковується залежність динаміки абсорбентів 
від економічно-політичних подій, а особливо від покращення ситуації на фронті. 
Що свідчить про залежність ліквідності від поведінкового фактору впливу 
учасників БС. В підсумку, вільна надлишкова ЛБС є зв’язаною і не працює на 
створення економічних благ. 
Слід зазначити, що до повномасштабного вторгнення росії, у разі 
турбулентності ринку, Мінфін проводив гнучкішу політику та пропонував ринку 
більше короткострокових інструментів для забезпечення бюджетного 
фінансування. У ситуації, що склалася, банки просто змушені більшу частину своїх 
ресурсів вкладати в депозитні сертифікати, оскільки вони 3-місячні, що повністю 
відповідає середньому терміну ресурсної бази банків, а прибутковість цього 
інструменту була значно вищою, ніж ОВДП. 
47 
 
 
Рис. 2.9. Динаміка «абсорбентів» ліквідності банківської системи України (ОВДП 
та ДС), млрд грн 
 
На разі, мобілізаційні операції не спроможні в повному обсязі відновити ЛБС, 
а структурний дефіцит створює тиск на валютний курс. В умовах воєнного стану 
та розгорнутої кризи регулятор проводячи політику інфляційного таргетування та 
здійснюючи «пожежні» заходи, нажаль, не має єдності з урядом в рамках 
фіскальної та грошово-кредитної політики і відбувається перетікання ліквідності 
на валютний ринок та здійснюється тиск на рівень інфляції. Відповідно до 
Меморандуму МВФ здійснюються дії налагодження так званого «мосту» між 
двома політиками держави фіскальною та грошово-кредитною, але наразі, не 
доцільно говорити про подолання прірви між ними, що не дозволяє більш 
ефективно управляти ліквідністю в умовах циклічного розвитку економіки. 
 
2.2.Динамічна оцінка факторів формування циклічного характеру 
ліквідності банківської системи України 
 
Спираючись на теоретичні постулати управління ЛБС, практику НБУ та 
провідних ЦБ світу з метою визначення інструментів управління ЛБС, вважаємо за 
необхідне здійснити дослідження динаміки нормативів ліквідності України після 
банківської кризи 2014 р. 
48 
 
До 2019 року в Україні основними нормативними вимогами до ліквідності 
бути 3 нормативи – миттєвої ліквідності Н4, поточної ліквідності Н5, 
короткострокової ліквідності Н6. Аналізуючи динаміку зазначених нормативів в 
банківській системі України стався парадокс коли в кризових умовах (високий 
рівень банкрутств КБ, висока збитковість) планові значення по системі бути 
нижчими за фактичні значення нормативів, що свідчило про неефективність 
тодішніх нормативів ліквідності як базових індикаторів стану ліквідності 
банківської системи. Зазначені нормативи ліквідності регулювали довгострокову 
ліквідність (до 1-го року). 
Після кризи 2008 року Базельським комітетом було нові показники 
регулювання ліквідності банківської системи та надано загальні рекомендації щодо 
впровадження. НБУ здійснив перехід до нових нормативів ліквідності з такою 
хронологією: 
 з 2-го вересня 2019 р. НБУ скасував розрахунок Н4 та Н5 після 
завершення 9ти місячного тестового періоду коефіцієнту покриття ліквідністю 
(LCR), що визначає мінімальний рівень необхідної ліквідності аби покрити 
очікуваний чистий відтік грошових коштів в короткостроковому періоді (миттєва 
ліквідність – 30 днів); 
 з 1-го квітня 2021 р. НБУ скасував розрахунок Н6 у зв’язку із 
завершенням перехідного періоду впровадження коефіцієнта чистого стабільного 
фінансування (NSFR), що має на меті стимулювати банки обирати стабільні та 
довгострокові джерела фондування, зменшивши залежність від короткострокових 
пасивів. 
Здійснити адекватну оцінку стану ЛБС України на основі попередніх 
нормативів було складно. Це пов’язано з методикою розрахунку нормативів в 
сукупності для всієї БС, а не для окремих груп банків. В результаті відбувалося 
спотворення даних так, як великі кб з розгалуженою мережею, великою кількістю 
зарплатних проєктів та постійним доступом до рефінансу постійно перевищували 
мінімальний рівень нормативів ліквідності. Одночасно з цим, середні та малі банки 
мали недостатню ліквідність для дотримання нормативів. Середнє розрахункове 
49 
 
значення нормативів ліквідності по БС мало позитивний тренд, що в кризових 
умовах нівелювало негативні значення нормативів двох груп банків (малі а 
середні), це мало вплив на своєчасне здійснення антикризового регулювання 
ліквідності банківської системи регулятором. 
В синергії з монетарними та автономними факторами на ЛБС також мають 
вплив: рівень прямих інвестицій в країни, внутрішній та зовнішній борг держави, 
динаміка дебіторської заборгованості, а також законодавча та нормативно-правова 
бази захисту кредиторів. 
Крім монетарних та автономних факторів, на ліквідність банківської системи 
також впливають зовнішній та внутрішній борг країни, рівень інвестицій, динаміка 
кредиторської та дебіторської заборгованості, а також законодавча та нормативна 
база захисту кредиторів. 
За результатами емпіричних досліджень було сформовано систему із 21 
фінансово-економічного фактору, що потенційно взаємопов’язані з вільною 
ліквідністю банківської системи, та надано оцінку щільності їх впливу. Часові ряди 
за кожним показником представлені в темпах приросту з метою приведення до 
однієї величини. Мультиколінеарність притаманна змінним, що є взаємозалежними 
одна від одної, і врахування обох факторів негативно вплине на коректність 
висновків про результати взаємозв’язків між результативною змінною (вільна 
ліквідність банківської системи) та відібраними факторними змінними. Через 
шокові скачки в економіці ряди даних було логарифмічно апроксимовано задля 
згладжування даних для аналізу. 
За результатами кореляційного аналізу (табл. 2.2) маємо, що прямий сильний 
кореляційний зв’язок простежується лише між рівнем вільної ліквідності 
банківської системи та залишком коштів на коррахунках, грошовою базою та 
часткою кредитів в депозитах банківської системи, що є цілком очікуваним 
результатом. Зворотний, сильний зв’язок має зміна курсу гривні до долара США та 
ОВДП, що говорить про перетікання вільної ліквідності на валютний ринок та 
ринок державних ЦП при будь-яких кризових явищах, а також навпаки при кризі 
ліквідності банки будуть змушені активно збувати ОВДП та продавати валюту, аби 
здобути ліквідність. Ще один показник, що має сильний зворотний зв'язок це 
50 
 
резерви, що досить логічно так, як вони є буфером банків при необхідності швидко 
отримати кошти аби погасити короткі шокові вогники кризи. 
Таблиця 2.2 – Оцінка кореляції між макроекономічними та банківськими 
факторами та вільною ліквідністю банківської системи України 
№  Коефіцієнт  
з/п Показник кореляції Характер зв’язку 
1 Грошова база (Х1) 0,86859756 Прямий, сильний 
2 М2 (Х2) 0,09600150 Прямий, слабкий 
3 М0 (Х3) -0,64173832 Зворотний, значний 
4 М3-М2 (Х4) 0,14237406 Прямий, слабкий 
5 Облікова ставка (Х5) -0,04070272 Зворотний, слабкий 
6 Середньо-зважена ставка за всіма інструментами (Х6) -0,06828339 Зворотний, слабкий 
7 Ставка за кредитами овернайт (Х7) 0,28491143 Прямий, помірний 
8 ІСЦ (Х8) 0,04831742 Прямий, слабкий 
9 Зміна курсу, USD до UAH (Х9) -0,96760330 Зворотний, сильний 
10 ОВДП (Х10) -0,91474863 Зворотний, сильний 
11 Залишок коштів на коррахунках (Х11) 0,92908015 Прямий, сильний 
12 Зовнішній борг (Х12) -0,64363446 Зворотний, значний 
13 Кредити / Депозити (Х13) 0,90772640 Прямий, сильний 
14 Кредити / ВВП (Х14) 0,30946326 Прямий, помірний 
15 Кредити (Х15) -0,83546150 Зворотний, сильний 
16 Імпорт / Експорт (Х16) 0,63835270 Прямий, значний 
17 Прямі іноземні інвестиції (Х17) -0,17218498 Зворотний, слабкий 
18 Капітал банків (Х18) 0,64489023 Прямий, значний 
19 Резерви за активами (Х19) -0,90994002 Зворотний, сильний 
20 Депозити (Х20) -0,88628208 Зворотний, сильний 
21 Обов'язкові резерви (Х22) -0,15047060 Зворотний, слабкий 
Джерело: розроблено автором 
Досить важливо розглянути і значні зв’язки, аби для подальшого тесту 
Ґрейнджера використовувати лише значимі фактори. Зворотний значний зв’язок 
має агрегат М0 (іншими слова готівка на руках в населення та бізнесу, поза 
банківською системою) та зовнішній борг, що є підтвердженням гіпотези, що саме 
від поведінки населення та держави залежить рівень вільної ліквідності банківської 
системи. Прямий значний зв’язки з вільною ліквідністю банківської системи має 
капітал банків, має капітал банків, що свідчить про те, що капітал є захистом 
комерційних банків від потрясінь ліквідності, а також імпорт до експорту що 
показує вплив притоку та відтоку валютних коштів від експортно-імпортних 
операцій, як одного з чинників впливу на об’єми вільної ліквідності банківської 
системи. Експорт до імпорту становить так звану відкритість торгівлі (кордонів). 
Існує гіпотеза, що країни з більшою відкритістю торгівлі більш сприйнятливі до 
51 
 
зовнішніх потрясінь, оскільки вони співпрацюють з великою кількістю країн і 
мають об’єднані банківські системи, що швидко передають кризові явища, але з 
іншої сторони, може стверджувати, що відкритість кордонів швидше принесе 
інновації і нові рішення старих проблем. 
Цікаво, що в ході аналізу виявилося, що ставки мають незначні зворотні 
зв’язки, тобто можемо говорити, що класичні монетарні інструменти не є дієвими 
в управління ліквідністю банківської системи в кризових умовах (дані навчені на 
двох кризових явищах 2014-2015 рр та 2022-1Н2023р). За результатами аналізу, 
єдиною серед ставок, що має хоч незначний помірний вплив є ставка за кредитами 
овернайт, яка визначає вартість рефінансування, тобто одного з наповнювачів 
ліквідності банківської системи (банки зазвичай користуються коли мають брак 
ліквідних коштів для кредитування). 
Вплив зазначених чинників упродовж періоду був нерівномірним і періодично 
виникаючі ситуативні перекоси компенсували за рахунок «буферу» ДС, 
інтервенцій НБУ. 
Провівши порівняльний аналіз кореляційних матриць та результатів кореляції 
між макроекономічними та банківськими факторами та вільною ліквідністю 
банківської системи України за період 2014-2018 (врахування банківської кризи в 
Україні) та 2014-2023 (включає банківську кризу, Covid19 та повномасштабне 
збройне вторгнення рф) можна виділити наступні тенденції (Табл. 2.3): 
 готівка поза банківською системо (агрегат М0), мав прямий вплив на вільну 
ліквідність, але кризові явища посилили тінізацію економіки і характер зв’язку 
змінився на зворотній, тобто готівкові кошти почати перетікати з банківської 
системи за її межі в тіньовий сектор і опосередковано впливати через інші фактори 
(наприклад купівельну спроможність, ріст цін і тд) на вільну ліквідність 
банківської системи; 
 цінні папери, крім акцій мали непрямий вплив через інші фактори, але 
коронакриза та воєнний стан змінили структуру портфелів банків, змусивши банки 
в період невизначеності шукати стійкі джерела збереження ліквідних коштів, 
якими стали цінні папери як до продажу, так і до утримання банками, їх основу 
52 
 
складають ОВДП, ДС та валютні СВОПи, тощо; 
 досить парадоксальним є явище втрати впливу облікової ставки та інших 
ставок за інструментами та рефінансуваннями, що свідчить про відірваність 
облікової політики від реальної макроекономічної ситуації в країні (можливо 
доцільно було б перейти до політики кількісного пом’якшення, хоч вона і не є 
панацеєю та має бути виваженою); 
 сильний прямий вплив на вільну ліквідність показує девальвація гривні 
порівняно з доларом, що є логічним, адже фактично з 2019 року почався спад 
притоку валютної виручки через ковід, а також через воєнний стан та закриті 
кордони, не можливість транспортувати експортні товари та отримувати виручку в 
валюті за них стали причиною тиску та сильного впливу. Але з іншого боку, можна 
говорити про вплив міжнародної допомоги, яка прямо впливає на вільну ліквідність 
так як є вхідним потоком для економіки України від міжнародних партнерів. 
Також, змінив характер зв’язку зовнішній борг, що пов’язано саме з міжнародною 
допомогою та нарощенням боргів країни в воєнний період; 
 до 2019 року ОВДП були наповнювачами ліквідності, про що свідчить 
прямий сильний зв’язок, але з 2019 року вони стали інструментом абсорбації 
вільної ліквідності та монетизації державного бюджету про, що свідчить зворотній 
сильний зв’язок. Автор О.В. Любкіна [68], підкреслює, що ОВДП все ж є 
складовою ліквідності через свою привабливість в період кризи для банків, але 
можна сказати, що вони є саме абсорбентами та це державна політика (як 
монетарна, так і фіскальна) зробили їх такими задля виконання підтримуючих 
функцій під час воєнного стану; 
 показники кредитного циклу (Кредити / Депозити, Кредити / ВВП, та 
Кредити) змінили свій характер показуючи сильний зв'язок ліквідності з кредитним 
циклом та закручування спіралей ліквідності з можливим подальшим переходом до 
кризи ліквідності на піку кредитного циклу (криза); 
 через швидке погіршення якості кредитного портфелю всієї банківської 
системи (неплатоспроможність через коронакризу та воєнний стан) швидко почали 
зростати темпи резервування та тиску на капітали банків, що показує нам зміна 
53 
 
характеру зв’язку на сильний зворотній, тобто резерви почали впливати додатково 
через тиск на капітал банків; 
 депозити мали класичний вплив до початку кризового періоду 
невизначеності, але із введенням показника LCR, що дає змогу більш динамічно та 
детально аналізувати ліквідність, можна сказати, що з відтоком депозитів (можлива 
шокова подія банкопаду при закручування витратної спіралі ліквідності) в певного 
моменту ліквідність знижується, але через постійні пожежні операції та абсорбацію 
вільної ліквідності відбувається акумуляція в ОВДП та ДС, що не дає змогу швидко 
обернути їх на грошові кошти і відбувається зупинка відтоку депозитів і відповідно 
вирівнювання ситуації з ліквідністю банківської системи (парадоксально, що в 
період гострої кризи це буде покращувати показники ліквідності). Аналізуючи 
характер кореляційного зв’язку в період з включенням воєнного стану, 
прослідковуємо, що відбувається саме покращення показників при кризовому 
явищі і саме фіксація кризи на піку кредитного циклу про що свідчить зміна зв’язку 
на сильний зворотній. 
Таблиця 2.3 – Порівняння результатів кореляційного аналізу за період 2014-2018 
та 2014-1Н2023 
Показник  2018   2023 
 Коефіцієнт Характер зв’язку  Коефіцієнт Характер зв’язку 
кореляції кореляції 
М0 (Х3) 0,366266 Прямий, помірний → -0,64174 Зворотний, значний 
М3-М2 (Х4) -0,68689 Зворотний, значний → 0,142374 Прямий, слабкий 
Облікова ставка (Х5) -0,77908 Зворотний, сильний → -0,0407 Зворотний, слабкий 
Середньо-зважена ставка -0,80081 Зворотний, сильний → -0,06828 Зворотний, слабкий 
за всіма інструментами 
(Х6) 
Ставка за кредитами -0,79466 Зворотний, сильний → 0,284911 Прямий, помірний 
овернайт (Х7) 
Зміна курсу, USD до UAH 0,355576 Прямий, помірний → -0,9676 Зворотний, сильний 
(Х9) 
ОВДП (Х10) 0,717554 Прямий, сильний → -0,91475 Зворотний, сильний 
Зовнішній борг (Х12) 0,193956 Прямий, слабкий → -0,64363 Зворотний, значний 
Кредити / Депозити (Х13) -0,69753 Зворотний, значний → 0,907726 Прямий, сильний 
Кредити / ВВП (Х14) -0,687 Зворотний, значний → 0,309463 Прямий, помірний 
Кредити (Х15) -0,65865 Зворотний, значний → -0,83546 Зворотний, сильний 
Резерви за активами (Х19) 0,745219 Прямий, сильний → -0,90994 Зворотний, сильний 
Депозити (Х20) 0,6983 Прямий, значний → -0,88628 Зворотний, сильний 
Джерело: розроблено автором 
54 
 
Центральні банки задля регулювання ліквідності з урахуванням ситуації на 
грошовому ринку застосовують: 
1) рефінансування (постійно діюча лінія для надання кредитів овернайт); 
2) репо (пряме та зворотне); 
3) операції з ДС строком до 90 днів; 
4) операції з ОВДП. 
Упродовж 2014-1Н2023 рр. у фінансовій системі країни в цілому та 
банківській зокрема, відбувалися процеси «виснаження». Факторами, що 
безпосередньо відображають виснаження ліквідності банківської системи є 
грошова маса та сукупна фіктивна ліквідність, що складається з ОВДП та 
депозитних сертифікатів НБУ, створюючи видимість банківської ліквідності в 
країні. 
Отже, визначено за результатами кореляційного аналізу характер 
взаємозв’язків. Найбільш сильні взаємозв’язки простежуємо між зміною 
валютного курсу та кредитами населенню (0,962), співвідношенням між загальним 
обсягом кредитів до сукупних депозитів та наступною групою факторів – 
резервами (- 0,9399), співвідношенням структурного дефіциту ліквідності та 
депозитами (0,81), співвідношенням грошової бази до депозитів (0,78), також між 
обов’язковими резервами та структурним дефіцитом ліквідності до депозитів (-
0,78), обов’язковими резервами та депозитами (0,93), резервами та 
співвідношенням грошової бази до депозитів (-0,76), чистими зовнішніми активами 
та вільною ліквідністю (0,834), співвідношення структурного профіциту до 
депозитів відносно сукупних депозитів (0,74), депозитами та чистими зовнішніми 
активами (0,95). 
Визначимо трансформаційні канали впливу ліквідності – найбільший вплив 
мають не чисті показники, а саме трансформовані: 
- грошова маса на депозити, тобто заощадження населення та механізм їх 
перетворення на інвестиції, сама грошова маса може переходити в тіньовий сектор, 
а кошти йдуть в банківський сектор є важливим важелем розвитку економіки, тому 
і місія ЦБ полягає у збільшенні осідання грошової маси на депозитних рахунках; 
- напрочуд сильний вплив має грошова база на депозити, що показує 
55 
 
фондування банківського сектору, тобто захищеність ліквідності; 
- сильний вплив має дефіцит/профіцит ліквідності до депозитів, що показує 
покриття високоліквідних активів депозитною базою банків, найбільш сильні 
зв’язки має звісно дефіцитна ліквідність, бо несе в собі надвисокі загрози і є точкою 
біфуркації в кризових явищах. 
В традиційній монетарній теорії, банківський сектор допомагає економіці 
розвиватися, послаблюючи негативні наслідки нестабільності зростання 
економіки. Незважаючи на те, що продукування вільної ліквідності широко 
визнається основним завданням банківського сектора, його роль під час реальних і 
монетарних шоків ще не вивчена до кінця. Не завжди вільна ліквідність є 
позитивним явищем так, як починають утворюватися навіси, які в подальшому 
мають бути абсорбовані і зарегульовані (утворюються дефіцити миттєвої 
ліквідності). 
Короткостроковий ефект волатильності в економіці вищий за довгостроковий 
(швидкість розгортання кризи), що свідчить про інтенсивність справжніх шоків. 
Можемо сказати, що монетарні потрясіння значно посилюють волатильність, але 
їхній вплив має ефект накопичення (нависання ліквідності). Незважаючи на це, з 
проведеного аналізу, можна сказати, що банківський сектор пом’якшує (посилює) 
вплив реальних шоків (монетарних шоків) на волатильність зростання економіки, 
незалежно від часового горизонту (як миттєва так і довгострокова ліквідність). 
Для подальшого аналізу ліквідності банківської системи розглянемо 
трансмісійні механізми її передачі на економіку країни в пункті 2.3. 
 
2.3.Трансмісійні механізми впливу ліквідності банківської системи на 
економіку 
 
Вплив ЛБС передається на хід економічно-фінансових процесів у країні за 
допомогою певних каналів, що формують передавальний механізм ліквідності. У 
вітчизняній та зарубіжній літературі відсутня спільна думка щодо кількості та видів 
каналів впливу. Центральні банки самостійно з урахуванням особливостей країни 
визначають як та на що здійснює вплив ліквідність банківської системи. 
56 
 
Трансмісійний механізм ліквідності банківської системи (Liquidity 
transmission mechanism) – процес передавання зміни ліквідності банківської 
системи на міжбанківський, валютний, грошовий ринки і на ринок капіталів, 
макроекономіку (рис. 2.10) та на макроекономічні показники через певні канали і 
зв’язки прямої чи зворотної дії. 
 
Рис. 2.10. Канали трансмісійного механізму ліквідності банківської системи 
Джерело: розроблено автором 
 
Основними каналами трансмісійного механізму є канали: обмінного курсу 
(валютний), процентний (міжбанківський), фондових індексів (капітальний), 
інфляційний (макроекономічний) та монетарний (грошовий). Загальна реакція 
економіки на ЛБС є результатом сумарної дії всіх каналів. 
В кожній країні економічна ситуація є індивідуальною, тому не завжди канали 
трансмісії діють однаковою мірою. Для виявлення причинно-наслідкових зв’язків 
між аналізованими змінними використаємо тест Ґрейнджера на причинність. 
Основою тесту Ґрейнджера є нульова гіпотеза «А не впливає на В», яка 
відхиляється або приймається за результатами F-статистики Фішера. Щоб 
прийняти альтернативну гіпотезу на 5-відсотковому рівні значущості - p-значення 
відповідної пари індикаторів має бути в межах 0,05. 
57 
 
Для перевірки достовірності зв’язку розглянуто 102 періоди (місяці), за якими 
порівнювалися змінні фактори з вільною ліквідністю банківської системи України 
за 2015–01.07.2023 рр. 
Тест Ґренджера на причинність припускає, що інформація, що стосується 
прогнозування змінних, міститься виключно в тимчасових рядах цих змінних, а 
також включає оцінку наступної пари регресій: 
 
За допомогою тесту Ґрейнджера була визначена найбільш сильна 
екзогенність: наведені фактори, які є сильно екзогенними для даних параметрів, усі 
інші не враховувалися для подальшого аналізу. Гіпотеза для кожного з даних 
змінних відторгнулася, що є ознакою причинності за Ґрейнджером з мірою впливу 
«причини – наслідку» зазначену у відсотках. Перевірка стохастичності показників 
з урахуванням часових варіацій підтвердила наявність причинно-наслідкового 
зв’язку між окремими показниками так, як значення Prob відповідних пар 
показників перевищували 0,05%. Декомпозиція гарантує визначення відносної 
важливості кожного шоку як джерела зміни його впливу на ліквідність банківської 
системи. 
Враховуючи чутливість тесту Ґрейнджера до кількості лагів, в ході аналізу 
здійснено тестування лагів 1, 2, 3 та 4 порядків. Причинно-наслідкова залежність 
представлена імпульсною реакцією, що показує ефекти кожного місяця, 
простежується на лагу 1 порядку та має різний характер взаємозв’язків. Перевірка 
нульових гіпотез представлена в таблиці 2.4. 
За допомогою тесту Ґрейнджера було виявлено вплив вільної ліквідності на 
різні банківські сектори та на макроекономіку. Загальна картина відображена на 
рис. 2.11. 
Трансмісійні механізми впливу ліквідності банківської системи на економіку 
можна порівняти зі сплетеністю коренів дерева, де стан здоров'я коренів визначає 
міцність та плодючість всього дерева.  
58 
 
Таблиця 2.4 – Виявлення статичних залежностей за допомогою тесту Ґрейнджера 
за лагом 1 
№ з/п Гіпотеза Вплив,% 
1 Темпи росту вільної ліквідності впливають на темпи зміни курсу USD до UAH 95,53 
2 Темпи зміни курсу USD до UAH впливають на темпи росту ІСЦ 97,59 
3 Темпи росту кредитів до ВВП впливають на темпи росту ІСЦ 95,61 
4 Темпи росту кредитів населенню впливають на темпи росту ІСЦ 95,25 
5 Темпи росту М3-М2 впливають на темпи росту ІСЦ 99,94 
6 Темпи росту облікової ставки впливають на темпи росту ІСЦ 98,11 
7 Темпи росту депозитів впливають на темпи росту грошової маси М2 99,998 
8 Темпи росту М3-М2 впливають на темпи росту депозитів 94,78 
9 Темпи росту вільної ліквідності впливають на темпи росту депозитів 98,36 
10 Темпи росту готівки (М0) впливають на темпи зміни курсу USD до UAH 99,998 
11 Темпи росту ОВДП впливають на темпи росту грошової бази 97,7 
12 Темпи росту залишків на коррахунках впливають на темпи росту кредитів до 96,62 
депозитів 
13 Темпи росту кредитів до депозитів впливають на темпи росту грошової маси 99,99 
М2 
14 Темпи росту (М3-М2) впливають на темпи росту кредитів до депозитів 98,05 
15 Темпи росту готівки (М0) впливають на темпи росту кредитів до ВВП 96,6 
16 Темпи росту кредитів до ВВП впливають на темпи росту (М3-М2) 99,9995 
17 Темпи росту готівки (М0) впливають на темпи росту кредитів населенню 98,59 
18 Темпи росту облікової ставки впливають на темпи росту готівкових коштів 97,43 
(М0) 
19 Темпи росту ставки за кредитами овернайт впливають на темпи росту готівки 99,51 
(М0) 
20 Темпи росту резервів впливають на темпи росту грошової маси М2 99,993 
21 Темпи росту ОВДП впливають на темпи росту цінних паперів крім акцій (М3- 99,28 
М2) 
22 Темпи росту ОВДП впливають на темпи росту облікової ставки 99,47 
23 Темпи росту облікової ставки впливають на темпи росту ставки за кредитами 99,993 
овернайт 
24 Темпи росту вільної ліквідності впливають на темпи росту обов’язкових 98,36 
резервів 
25 Темпи росту ОВДП впливають на темпи росту резервів 97,96 
26 Темпи росту ОВДП впливають на темпи росту середньозваженої ставки за 97,72 
всіма інструментами 
27 Темпи росту ставки за кредитами овернайт впливають на темпи росту  
середньозваженої ставки за всіма інструментами 99,86 
Джерело: створено автором 
 
 
59 
 
 
Рис. 2.11. Причинно-наслідкові взаємозв’язки вільної ліквідності банківської 
системи з банківськими та макроекономічними показниками 
 
Отже, спостерігаємо класичну «пастку ліквідності», що утворюється через 
вплив на вільну ліквідність Уряду за допомогою ОВДП як прямо, так і 
опосередковано. В свою чергу, НБУ здійснює оперативне, короткострокове 
регулювання структурної позиції ліквідності через  операції з  депозитними 
сертифікатами, останнім часом проводяться мобілізаційні операції. Процентна 
політика центрального банку є взаємозалежним чинником з вільною ліквідністю 
банківської системи тому, що як структурна позиція ліквідності впливає на 
відсоткові ставки, так і навпаки. Отже, центральний банк через зміну відсоткової 
ставки та депозитні сертифікати впливає на вільну ліквідність банківської системи. 
Таким чином, всі п’ять каналів трансмісії не діють, визначальний вплив чинять 
валютний ринок та очікування населення (рис. 2.12). 
60 
 
 
Рис. 2.12. Трансмісійний механізм вільної ліквідності банківської системи 
України 
 
Сьогодні вільна ліквідність банківської системи створює прямий тиск на 
валютний ринок, що проявляється в зміні валютного курсу гривні. Якщо НБУ не 
відреагує на профіцит ліквідності, то її надлишок спрямовується на валютний 
ринок і це безпосередньо впливає на рівень інфляції. Спостерігаємо тиск 
ліквідності на валютний курс, а відповідно і на рівень інфляції та споживчі ціни в 
країні, що може призвести до банківської паніки. Таким чином, утворюються 
спіралі ліквідності, що закрутившись можуть призвести до появи кризи та чорних 
дір ліквідності. 
Враховуючи, що в Україні спрацьовує трансмісійний канал тиску на 
інфляційні очікування населення, можемо сказати, що політика інфляційного 
таргетування НБУ є більш виправданою, ніж боротьба в умовах війни з 
структурними загрозами через банкрутства як банків так і компаній та безробіття 
В середині червня 2022 року збільшенням облікової ставки послав сигнал всім 
фінансовим ринкам про майбутнє звуження грошової маси з метою зменшення 
ризику росту інфляції, після відновлення активного кредитування банками в 
умовах війни навіть хороших позичальників, а також зменшення надмірного 
споживання товарів та послуг населенням через невпевненість в майбутньому 
через війну. 
61 
 
Загалом, війна та фінансова криза загострюють нестачу ліквідності в 
реальному секторі економіки та державних фінансах, але ці явища одночасно 
супроводжуються колосальним навісом надлишкової ліквідності в банківській 
системі. 
Навіси ліквідності в банківській системі вимагають перегляд інструментів 
регулювання ЛБС, монетарних умов та здійснення реконструкції операційного 
дизайну монетарної політики. 
Центральні банки використовують наступні стабілізаційні інструменти 
монетарної політики: пом’якшення вимог фінансового регулювання кредитної 
діяльності, застосування інструментів цільового стимулювання кредитної 
активності банків, застосування програм викупу активів, оперування рівнем ставки 
позичкового процента. Монетарна політика здатна здійснювати стабілізуючий 
вплив на кризову економіку лише у тому разі, якщо її заходи допомагають 
розширити надходження грошової пропозиції в критично важливі сектори 
державних фінансів та економіки (а не навпаки). 
  
62 
 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ 
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОГО 
РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ 
 
3.1. Стрес-тестування ризику ліквідності, як центральний метод 
управління ліквідністю банківської системи 
 
Глобальна фінансова криза 2007-2009 рр., що стала найглибшою і призвела до 
колосальних збитків, яких не спостерігалось з часів Великої депресії стала 
тригером для світу, показавши, наскільки важлива роль ризику ліквідності в 
забезпеченні стабільності банківської системи та виявила низку недоліків у його 
регулюванні. Необхідно розробляти нові та вдосконалювати існуючі інструменти 
захисту банківської системи від негативного впливу ризику ліквідності. Одним із 
таких інструментів виявлення кризових явищ стало стрес-тестування банків, що 
було запропоновано Базельським комітетом з банківського нагляду. Стрес-тести 
дозволяють оцінити рівень необхідних фінансових резервів банкам за умов 
реалізації негативних макроекономічних сценаріїв та допомогти виявити слабкі 
місця як банків, так і банківської системи загалом. 
Стрес-тестування сьогодні є широко використовуваним інструментом 
управління ризиками фінансових установ. Центральні банки та комерційні банки 
проводять стрес-тестування для визначення потенційних джерел ризику, з якими 
вони можуть зіткнутися за настання різних сценаріїв при серйозних змінах 
макроекономічних умов, і оцінки їхньої стійкості до таких подій. Перевіряючи себе 
чи фінансову систему в цілому за межі нормальної операційної спроможності, 
вразливі місця можна визначити кількісно, а стабільність даної системи чи 
організації можна легше вивчати та досліджувати. 
Дослідження стрес-тестування ліквідності банків на макро- та мікро- рівнях 
висвітлено в працях таких зарубіжних науковців як Ван ден Енд, Айкман, Онг і 
Чіхак, Вон і Ху, М. Сорге, Г. Хоггарт. Питання стресування ліквідності є гострим і 
його дослідженням активно займається Базельський комітет. Загалом методику та 
суть стрес-тесту широко вивчали та висвітлювали вітчизняні науковці такі, як С. 
63 
 
Кузін, Р. Лисенко, Г. Біленька, В. Лавренюк, Л. Примостка, В. Бобиль, С. 
Науменкова, П. Ковальов, І. Гаврилін, Б. Моісеєв, А. Максимова та інші, що 
визначають стрес-тест як один із методів оцінки фінансового стану як банку, так і 
фінансової чи банківської системи за умови появи шокових негативних явищ, що 
мають значний вплив на банки. 
На жаль, дослідження методики здійснення саме стрес-тестування ліквідності 
як банку, так і банківської системи не є досить розповсюдженим у працях 
вітчизняних науковців через складність збору статистичних даних. Тож, головною 
метою даного дослідження є пошук, аналіз, апробація та висвітлення методики 
здійснення стрес-тестування ліквідності банківської системи на основі доступних 
статистичних даних. 
Щоб розробити та застосувати стрес-тест, слід прийняти багато важливих 
припущень. Першим кроком має бути визначення конкретного ризику та 
вразливості, що викликає занепокоєння. У літературі про стрес-тестування 
банківських ризиків найпоширенішими видами ризиків є кредитний, ринковий і 
ризик ліквідності. Більшість документів зосереджено на оцінці кредитних ризиків, 
оскільки це найважливіший компонент ризику банку. Проте в останні роки стрес- 
тестування ліквідності набуває все більшої видимості та значення. 
Незважаючи на те, що кризи ліквідності не такі часті, їхній вплив є сильним 
(низька частота – високий вплив), особливо через їх заразливі ефекти та наслідки 
взаємодії між факторами банківського ризику. Після останньої світової фінансової 
кризи зростає інтерес до вивчення вразливості, пов’язаної з ризиком ліквідності. Де 
Ларозьєр [69] вказує на те, що основним уроком кризи 2008 року є те, що 
регулятори приділяли мало уваги системі в цілому, тоді як надто багато уваги 
приділялося мікропруденційному нагляду за окремими банками. 
Криза продемонструвала слабкість фінансових установ і систем у всьому світі. 
Вона також показала світу, як порочна динаміка ризику ліквідності може підірвати 
стабільність фінансової системи. За словами Айкман та ін. [70] криза ілюструє 
важливість моделювання закриття ринків фінансування для фінансових установ та 
врахування зворотного зв’язку ліквідності в рамках будь-якої моделі системного 
ризику. Підсумовуючи, можна сказати, що поточна криза служить попередженням 
64 
 
про важливість управління ризиком ліквідності, а отже, підкреслює необхідність 
чіткого врахування ризику ліквідності в системах стрес-тестування. 
Зрозумівши важливість стрес-тестування ризику ліквідності, дослідники, які 
працюють у різних фінансових установах по всьому світу, почали розробляти 
методи ендогенізації ризику ліквідності в системі стрес-тестування. Це завдання 
досить складне, оскільки необхідно розробити метод, який має здатність кількісно 
оцінювати залежності та взаємодії між різними типами ризику. Вонг та Ху [76] 
вважають, що для банківської стабільності важливо оцінити ступінь, до якого 
банківська система піддається взаємодії ризиків. У їхній роботі система стрес- 
тестування чітко фіксує зв’язок між ризиком дефолту та відтоком депозитів. 
Авторами враховано не лише взаємодію ризиків, але й їхні інфекційні наслідки. 
Структура, представлена Айкман та ін. [70] також намагається повністю 
інтегрувати ризики фінансування та ризик платоспроможності. 
У рамках стрес-тестування ризику ліквідності важливими є два компоненти, 
які розглядають окремо активну та пасивну складові балансу банку – ризик 
ліквідності фінансування та ризик ліквідності ринку. 
Прикладом моделі стрес-тесту, яка включає обидва компоненти, є модель, 
представлена Ван ден Ендом [73]. Враховуючи перший і другий раунд (зворотний 
зв’язок) потрясінь, представлена модель ендогенізує ринкові ризики та ризики 
фінансування ліквідності та охоплює, як ефекти другого раунду, колективну 
реакцію неоднорідних банків так і вплив на репутацію. Спочатку МВФ 
зосереджував свої тести ліквідності на дослідженні Чіхака [72], використовуючи 
дані банківського балансу для проведення стрес-тестів банківського типу на рівні 
кожного банку. Айкман та ін. [70], з іншого боку, зосередився на ролі зворотного 
зв’язку на стороні активів (ліквідність ринку). 
Після глобальної фінансової кризи почався активний пошук серед науковців 
ефективних інструментів ідентифікації та попередження кризи. Базелем ІІІ (BCBS) 
[71] було запропоновано встановлення мінімальних стандартів ризику ліквідності 
Коефіцієнт покриття ліквідності – LCR і Коефіцієнт чистого стабільного 
фінансування – NFSR. Щоб вивчити вплив цих нових мінімальних стандартів, Ван 
ден Енд [74] розробив стрес-дослідження, яке пов’язало ліквідність фінансування з 
65 
 
регулюванням і операціями центрального банку. Тестуючи сценарії стресу, у статті 
було виявлено, що банки, які пристосовуються до порад Базеля III (наприклад, 
утримуючи більший запас ліквідних активів), мають значно нижчий вплив 
несприятливих макроекономічних умов в другому сценарії. Ці висновки 
підкреслюють важливість визначення достатньо високого рівня якості ліквідних 
активів для обмеження характерних ризиків для банку. 
Ван ден Енд і Круйдхоф [75] моделюють системні наслідки LCR за допомогою 
моделі стрес-тестування ліквідності. Автори моделюють LCR як 
макропруденційний інструмент, який можна використовувати для пом’якшення 
несприятливих побічних ефектів, які виникають через взаємодію поведінки банку 
з нормативним обмеженням ліквідності. Автори застосували тести з різними 
правилами перемикання та структурою банківського сектора. Випробовуючи 
зниження мінімальних вимог до LCR, у статті було виявлено, що гнучкий підхід до 
LCR у стресовий період зменшує кількість реакцій банку та пов’язаних з ними 
негативних побічних ефектів. Іншим перевіреним правилом було розширення 
визначення буфера, і цей захід було визнано ефективним для обмеження взаємодії 
між мінімальними вимогами та реакцією банку. За надзвичайних рівнів стресу в 
документі встановлено, що LCR стає неефективним як макропруденційний 
інструмент, і для підтримки стабільності системи вимагається кредитор останньої 
інстанції. 
Розробка основи, яка перетворює ризик ліквідності під час стрес-тесту на 
майбутні витрати регулятивного капіталу, є важливим етапом стрес-тестування. 
Важливими є етапи збору даних, обробки інформації та числового аналізу. 
«Зверху вниз» і «знизу вгору» – це дві стратегії обробки інформації, які можна 
застосувати для стрес-тестування банківських ризиків. Переваги проведення тесту 
з підходом «знизу вверх» полягають у використанні більш детальних даних і 
меншій складності в моделюванні шоків ліквідності. Недоліком є те, що на відміну 
від підходу зверху вниз, ці тести менш послідовні. Переваги підходу зверху вниз 
включають більш послідовні результати та більшу гнучкість для моделювання 
різних сценаріїв потрясінь. Згідно з Чіхаком [72], більшість стрес-тестів, 
представлених у звітах про фінансову стабільність, базуються на даних по кожному 
66 
 
банку. Центральні банки, які не беруть участь у мікропруденційному нагляді та не 
мають доступу до більш детальних даних, покладаються на підходи зверху вниз. 
BCBS [71] опублікував документ про прогрес у впровадженні основ 
макропруденційної політики, зібравши інформацію на цю тему. Незважаючи на те, 
що в документі обговорювалися макропруденційна політика та системний ризик, 
більшість його міркувань можна легко застосувати до ризиків ліквідності, 
враховуючи їх системний характер. Згідно з ним, показники ризику повинні мати 
можливість фіксувати часові та перехресні виміри ризику, які визначають вимоги 
до метрик, які потрібно створювати та контролювати. 
Основні підходи до вимірювання, які застосовуються, взяті з опитування, 
проведеного МВФ, включають наступне: індикатори дисбалансів (наприклад, 
банківського кредиту, невідповідності ліквідності та термінів погашення та 
валютний ризик), індикатори ринкових умов ліквідності, метрики концентрації 
ризику в системі, який можна використовувати для визначення системно важливих 
інституцій (показники, пов’язані з перехресним виміром ризику, зосереджуючись 
на каналах зараження та посилення), і стрес-тестування для оцінки стійкості 
окремих банків і банківської системи в цілому. 
Стрес-тести на ліквідність не настільки розвинені, як стрес-тестування 
кредитних та ринкових ризиків. Однак дослідники центральних банків зробили 
важливу роботу, як-от Ван ден Енд [74], Вонг і Ху [76] і Айкман та інші [70]. Моделі 
стрес-тестування ризику ліквідності зазвичай інтегровані з кредитним або 
ринковим ризиком. 
Отже, ризик ліквідності – це «чорний лебідь» – подія, що має значний вплив і 
низьку частоту виникнення. Події, пов’язані з ризиком ліквідності, відбуваються 
надзвичайно рідко, і тому їх важко врахувати за допомогою традиційних 
статистичних методів. Дефіцит історичної інформації та статистики, як по банку, 
так і по всій системі, свідчить про те, що їх не можна вважати надійним джерелом 
даних для безпосереднього моделювання ризику ліквідності. Крім того, ризик 
ліквідності є похідним ризиком, що виникає внаслідок інших факторів ризику – він 
значною мірою залежить від впливу та серйозності типів ризику, таких як 
ринковий, кредитний та операційний ризик. 
67 
 
Визнавши важливість ризику ліквідності, а також ефект доміно від шоків 
ліквідності під час фінансової кризи 2007 року, регулятори систематично 
розробляли нові стандарти та правила для успішного управління ним. Регулятори 
відвели центральну роль стрес-тесту як належному методу для управління та 
моделювання ризику ліквідності через його економічне значення та оскільки воно 
включає екстремальні події та враховує специфіку розглянутого банку. Стрес- 
тестування – це збалансоване поєднання історичних і перспективних знань, таких 
як статистичні дані, емпіричні спостереження та експертні оцінки. Він 
використовує кількісні методи, але він також є суб’єктивним, оскільки залежить від 
вхідних даних управління ризиками банку. Надзвичайно важливим при розробці 
стрес-тестів є ідентифікація стресових сценаріїв ліквідності та стресових подій, 
пов’язаних із ризиком ліквідності, а також вразливості ліквідності, характерні для 
установи чи системи. 
Незважаючи на важливість стрес-тестування ризику ліквідності, більшість 
центральних банків не публікують результати стрес-тестування ліквідності. Це 
відображає складність моделювання ліквідності та потребу в більш детальних і 
частотних даних. 
Регулятори використовують подвійний підхід до управління ризиком 
ліквідності: 
 по-перше, стабільність загальносистемного ризику забезпечується вимогою 
дотримання мінімальних стандартів ліквідності, таких як LCR та NSFR. 
 по-друге, враховуються конкретні вразливості та ризики ліквідності, які 
вимагають впровадження стрес-тестів для окремих установ, а також дотримання 
надійних практик управління ризиками ліквідності. 
Попри те, що глобальні наглядові стрес-тести проводяться вже досить давно, 
вони завжди зосереджувалися на впливі сценаріїв серйозного макроекономічного 
спаду на прибутковість і платоспроможність, при цьому мало уваги приділялося 
ризику ліквідності. Хоча в банках існує багато форм стрес-тестів ліквідності, 
зазвичай вони спрямовані на цільові та конкретні вразливості. На практиці система 
стрес-тестів ліквідності, як правило, недостатньо встановлена та інтегрована в 
68 
 
систему управління ризиками багатьох банків. Наприклад, саме з цих причин, ЄЦБ 
зацікавлений у цій темі, особливо беручи до уваги руйнівні наслідки минулих криз 
ліквідності та недостатню зрілість деяких установ щодо Процесу внутрішньої 
оцінки адекватності ліквідності (ILAAP). 
Оскільки останніми роками в Єврозоні була велика кількість ліквідності, і ЄЦБ 
посилив вимоги до застосування ILAAP, що б переконатися, що банки зможуть 
погасити шоки ліквідності у разі нової кризи. 
Метою ILAAP є оцінка якості управління ризиком ліквідності банку, включно 
з тим, наскільки банки мають достатньо ВЛА на постійній основі як за нормальних, 
так і за несприятливих обставин. Він повинен інформувати раду банку та загальне 
керівництво про поточну оцінку та кількісну оцінку фондування та ризиків 
ліквідності банку, а також про те, як установа може пом’якшити ці ризики та 
скільки поточної й майбутньої ліквідності це потребує. 
Структура ILAAP, як наріжний камінь самооцінки достатності ліквідності 
банків описана на рис. 3.1. 
 
Рис. 3.1. Логічна модель управління ризиком ліквідності 
Джерело: створено автором 
Стрес-тест ліквідності є ключовим компонентом ILAAP та повинен бути добре 
інтегрованим в процес управління активами та пасивами (ALM). Зокрема, процес 
стрес-тестування ліквідності має бути добре налагодженим і повністю 
інтегрованим у загальну систему управління ризиком ліквідності установ. 
69 
 
Нижче на рис. 3.2 наведено приклад ключових підрозділів управління ризиком 
ліквідності, які беруть участь у ILAAP і внутрішніх стрес-тестах. 
 
Рис. 3.2. Ключові суб’єкти управління ризиком ліквідності, що беруть участь у 
ILAAP 
Джерело: створено автором 
 
Регулювання на основі ILAAP має на меті виявити та обмежити ризик 
ліквідності шляхом встановлення обмежень структури фінансування банківських 
установ, особливо щодо терміну погашення, стабільності та надійності різних 
джерел фінансування, а також шляхом забезпечення відповідних резервів 
ліквідності та їх збалансування. Банківські установи повинні перевіряти свою 
здатність покривати несподівані потреби в ліквідності та регулярно переглядати 
джерела рефінансування, а також приділяти особливу увагу запасам 
70 
 
високоліквідних активів, за якими слід враховувати шоки ліквідності, а також 
створювати резерви високоліквідних активів, які можна використовувати для 
покриття короткострокових дефіцитів фінансування. 
Оскільки ризик ліквідності вважається похідним типом ризику, необхідно, 
щоб вплив на ризик ліквідності інших типів ризику, наприклад ризик репутації, 
також враховувався. Крім того, банки повинні аналізувати та інтегрувати у свою 
систему стрес-тестування екстремальні, але правдоподібні сценарії стресу та 
розглядати гіпотетичні та історичні кризи. Використовуючи індикатори раннього 
попередження (EWS), банки можуть своєчасно виявляти дефіцит ліквідності. Такі 
заходи допоможуть банкам підтримувати диверсифіковану структуру своїх джерел 
фінансування, а також диверсифікований характер своїх активів. 
Стрес-тести використовуються для калібрування, а також для перевірки 
індикаторів раннього попередження. Впровадження EWS є важливим компонентом 
цільової архітектури управління ризиком ліквідності – їх використовуються для 
раннього виявлення дефіциту ліквідності. 
Стрес-тестування є центральною частиною системи управління ризиком 
ліквідності (рис. 3.3), оскільки його результати є основними вхідними даними для 
інших компонентів управління ризиком ліквідності. Однією з проблем, з якою 
банки зіштовхуються під час створення системи стрес-тестування, є визначення 
сценаріїв стрес-тестів, які належним чином охоплюють уразливі місця ризику 
ліквідності. 
Для визначення сценаріїв стресу ліквідності пропоную інтегрований 
послідовний підхід, показаний на рисунку 3.4. Існує два основні компоненти 
підходу – структурований опис сценаріїв і визначення подій ліквідності, які 
служать будівельними блоками для сценаріїв. Ці будівельні блоки визначаються за 
допомогою одночасного формулювання історичних подій ліквідності та подій 
ліквідності для конкретної установи. Специфічні для установи події ліквідності 
розглядаються з двох точок зору: вони або співставляються з уже визначеною 
історичною подією ліквідності, або, якщо не було ідентифіковано відповідної 
історичної події, з гіпотетичною подією кризи ліквідності. 
71 
 
 
Рис. 3.3. Стрес-тестування як центральна фігура архітектури управління 
ризиком ліквідності 
Джерело: створено автором 
 
Події ліквідності – це тригерні події (економічні або інші), які впливають на 
стан ліквідності банку. Для цілей успішного управління ризиком ліквідності вони 
повинні бути екстремальними, але правдоподібними; типовими прикладами є 
фінансовий шок, відтік депозитів або падіння вартості цінних паперів в портфелі 
банку. Визначення ймовірної події є складним завданням через притаманну 
суб’єктивність: тому використання події ліквідності має бути раціонально 
поясненим і бути легко зрозумілим, щоб переконатися в її реальній актуальності. 
Банки повинні визначати перелік подій ліквідності для конкретної установи, 
щоб врахувати їхню вразливість. 
Для визначення переліку подій ліквідності застосовано поєднання підходів 
«зверху вниз» і «знизу вгору». Підхід «зверху вниз» проводить аналіз історичних 
криз і витягує з них відповідні історичні події ліквідності. 
Банки повинні розглядати широкий спектр криз з огляду на час їх виникнення, 
географію, тяжкість, вплив тощо. Наприклад, зосередження лише на останніх 
кризах може ігнорувати досвід минулих періодів, зосередження лише на далеких 
72 
 
кризах ігноруватиме поточні тенденції ринку, тож необхідний збалансований 
погляд. 
 
Рис. 3.4. Механізм визначення сценарію стрес-тестування ризику ліквідності для 
банку 
Джерело: створено автором 
 
Актуальність історичних подій ліквідності для банку та формулювання 
специфічних для банку подій ліквідності визначається після детального аналізу 
пов’язаних ризиків, структури портфеля та регіональних ризиків або ризиків країн. 
Крім того, особливості країни є важливими для аналізу через системний ризик 
і потенційні загальносистемні наслідки ризику ліквідності. Для банків із сильною 
регіональною залежністю слід брати до уваги події ліквідності, які зосереджені на 
шоках у регіоні (рис. 3.5). 
Аналіз «знизу вгору» виявляє позиції, які демонструють подібні або ідентичні 
ефекти ліквідності, і об’єднує їх у кластери. Остаточний структурний аналіз цих 
ефектів ліквідності починається на рівні балансу. Потенційний вплив на ліквідність 
поділяють на п’ять груп (рис. 3.6): неочікувані грошові потоки, застава, ліквідація 
ризику, зниження ризику та стабільне фінансування. При визначенні кластерів 
73 
 
ліквідності можливі різні рівні деталізації з сильною опорою на експертне 
судження з цього питання. 
 
Рис. 3.5. Ідентифікація специфічних подій ліквідності банку за допомогою аналізу 
зверху вниз 
Джерело: створено автором 
 
 
Рис. 3.6. Ідентифікація ефектів від ризику ліквідності за допомогою аналізу знизу 
вгору 
Джерело: створено автором 
 
Кластери ліквідності визначаються шляхом комбінування параметрів, які 
описують властивості чистої ліквідної позиції, такі як термін погашення, 
74 
 
кредитний рейтинг, валюта тощо. Ідентифікація різних кластерів ліквідності є 
необхідною, оскільки для кожного кластера потрібен спеціальний метод 
параметризації (наприклад, врахування коефіцієнта ліквідності, грошові потоки, 
тощо). Кластери ліквідності далі розбиваються на більш детальні компоненти за 
кожним виміром за допомогою груп значень ліквідності. Вони представляють дуже 
детальний огляд портфеля банку – групи вартості ліквідності – це групування 
позицій з різними значеннями одного розміру. Наприклад, розглянемо вимір 
кредитного рейтингу – прийнятна розбивка групи вартості ліквідності полягала б у 
групуванні всіх позицій зі значеннями кредитного рейтингу від AAA до BBB – в 
одну групу вартості ліквідності потрапляють позиції з однаковим рейтингом, або 
для кредитів – це клас (юридичні особи від 1 до 10, фізичні особи від 1 до 5). 
Після цього відбувається структурований опис сценаріїв стресу ліквідності на 
основі списку подій ліквідності, специфічних для банку. Сценарій стресу 
ліквідності є «сценарієм» для перебігу кризи ліквідності: він описує ланцюг подій 
ліквідності, що запускає подію, час виникнення подій ліквідності та взаємозв’язки 
між ними. Криза ініціюється тригерною подією, за якою слідує послідовність 
подальших подій ліквідності. Розглянемо приклад банкрутства Lehman Brothers – 
конкретна подія «банкрутство контрагента» супроводжувалася «ідеальною бурею» 
негативних факторів, які, у свою чергу, мали суттєвий вплив на системний ризик 
ліквідності. 
Зазвичай сценарій створюється з обмеженою кількістю подій ліквідності. Щоб 
забезпечити правдоподібність необхідно створювати прості сценарії. Надмірно 
підігнані сценарії, які параметризовані багатьма подіями, важко раціоналізувати та 
вони не піддаються інтуїтивній інтерпретації. 
Отже, щоб побудувати процес стрес-тесту ліквідності, існує кілька кроків для 
оцінки чутливості чистої ліквідної позиції банку. Стрес-сценарії спрямовані на 
оцінку чутливості ключових факторів ризику та вразливості банків. Припущення, 
застосовані до стресових параметрів, повинні бути відображені в договірних і 
поведінкових грошових потоках протягом різних періодів часу. Вони визначаються 
за типом продукту (депозити, кредити тощо) і часовими проміжками за ключовими 
внутрішніми та нормативними показниками. 
75 
 
Важливим кроком є визначення методу, що буде покладений в основу стрес- 
тесту ліквідності. Можемо виділити ключові блоки та їх елементи, що допоможуть 
визначити методику здійснення стрес-тесту ліквідності після визначення тригерної 
події ліквідності (рис. 3.7). 
На діаграмі нижче наведено загальний огляд ключових елементів підходу до 
стрес-тесту ліквідності: 
 
Рис. 3.7. Процес формування методики стрес-тесту ліквідності ЛБС 
Джерело: створено автором 
 
На рис. 3.8 представлено методику здійснення стрес-тесту ліквідності 
банківської системи України. Виходячи з досвіду криз 2008 та 2015 років, 
основними драйверами погіршення ліквідності буде подія банківської паніки, що 
посилює відтік депозитів та строкових коштів, а також кризові явища в економіці 
країни, доцільно накладати як стресовий сценарій – погіршення 
платоспроможності позичальників через вплив макрофакторів. Найбільш 
доступним методом аналізу є аналіз Балансових показників, які оприлюднюються 
банківськими установами відповідно до законодавчих вимог. 
76 
 
Ідіосинкратичний сценарій здійснення стрес-тесту - це сценарій, який 
враховує появу незвичайної або шокової ситуації, тобто, коли система яку стрес- 
тестують діє за рамками встановлених закономірностей і не відповідає очікуваним 
моделям поведінки учасників цієї системи (наприклад, за негативних чуток про 
якийсь банк, населення починає активно забирати депозити з більшості банків 
системи і тим самим штучно створює банкопад, тощо). Іншими словами, 
ідіосинкратія - це сукупність факторів, подій, дисбалансів поєднання яких створює 
унікальне шокове явище для тої чи іншої системи. 
Отже, при здійсненні стрес-тесту ліквідності банківської системи, буде 
накладено на LCR появу таких тригерів, як відтік депозитів погіршення якості 
кредитного портфелю та девальвація гривні. 
 
Рис. 3.8. Методика здійснення стрес-тесту ліквідності банківської системи 
України 
Джерело: створено автором 
Для проведення стрес-тесту ризику ліквідності банківської системи України 
оцінено наступні фактори ризику: погіршення якості активів, підвищення 
концентрації коштів, відтік коштів з роздрібних та корпоративних рахунків, 
зниження вартості ВЛА, криза ліквідності на ринку, зниження можливості 
залучення кошти. Для стрес-тесту ліквідності банківської системи використано 
статистику 61--го з 64-х банків (3 банківські установи через проблеми не 
оприлюднюють даний показник, наприклад – процес націоналізації Сенс Банку та 
77 
 
перехід на новий сайт), відповідно до складових розрахунку коефіцієнту покриття 
ліквідністю (LCR) за всіма валютами та в іноземній валюті відповідно до Методики 
розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю 101-рш від 15.02.2018, станом на 1 
липня 2023 року. 
Згруповані дані складових розрахунку коефіцієнту покриття ліквідністю 
(LCR) по банківській системі за групами банків представлені в таблиці 3.1. 
Таблиця 3.1 - Складові розрахунку коефіцієнту покриття ліквідністю 
 
Для визначення стресових сценаріїв розглянуто наступні види кризи 
ліквідності: 
 Специфічна криза: зношення активів, відтік коштів клієнтів, зниження ВЛА 
тощо; 
 Ринкова криза: зменшення можливості залучення коштів на ринку та 
підвищення вартості фондування; 
 Комбінована криза, що включає як специфічну кризу, так і пов'язану з ринком 
кризу. 
Вплив усіх типів криз, визначено у таблиці 3.2 для кожного сценарію. 
Застосовуємо всі шоки до поточних значень LCR у всіх валютах та LCR в 
іноземних валютах, значення ВЛА та індикаторів ліквідності НБУ. Розрахунок 
показників ліквідності здійснюється на основі відповідно до затвердженої 
Правлінням НБУ Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю 101-рш 
від 15.02.2018. 
Враховуючи, що Україна увійшла в стресовий сценарій на початку 2022 року з 
початком повномасштабного вторгнення, подальші стресові сценарії накладаються 
на базовий сценарій, що вже реалізувався, тобто банківська система вже 
78 
 
функціонує в стресовому середовищі (дані станом за 30.06.2023) та за допомогою 
стресових сценаріїв визначаємо можливість витримати закручування спіралі 
ліквідності, що може призвести до кризи ліквідності [36]. 
Таблиця 3.2 – Параметри сценаріїв стрес-тесту ліквідності банківської системи 
України 
 
 
Таблиця 3.3 Результати здійснення стрес-тесту ліквідності банківської системи 
України 
Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) 
 30.06.2023 Легка криза Помірна криза Сильна криза 
факт 
у всіх у у всіх у у всіх у у всіх у 
Група Банків 
валютах іноземній валютах іноземній валютах іноземній валютах іноземній 
валюті валюті валюті валюті 
Державні 271,82% 427,88% 94,44% -9,43% 101,43% -7,20% 108,82% -4,79% 
Приватні 198,06% 298,33% -65,31% -28,91% -61,46% -26,84% -57,39% -24,64% 
З іноземним 436,30% 394,91% 221,25% 5,56% 231,38% 6,11% 242,02% 6,70% 
капіталом 
Банківська 387,93% 433,34% 172,75% -0,70% 181,89% 0,23% 191,50% 1,21% 
система 
 
Проведене стрес-тестування ліквідності банківської системи України дало 
наступні результати: 
 відзначимо, що найбільший реалізований стресовий сценарій (1,5 роки 
79 
 
воєнного стану) банківська система України витримала з невеликими втратами, 
оскільки після 24го лютого 2022 року було ліквідовано 7 банків (станом за перше 
півріччя 2023р. платоспроможними є 64 банки), а LCR банківська система 
витримала на достатньому рівні; 
 банки з іноземним капіталом витримують всі імітовані кризи стрес-
тестування у всіх валютах, але мають необхідність в знаходженні додаткових 
джерел ВЛА в іноземних валютах, щоб протистояти відтокам коштів клієнтів при 
настанні легкої кризи та її поглиблення. Здебільшого така ситуація пояснюється 
тим, що банки з іноземним капіталом мають більший досвід управління ризиком 
ліквідності за допомогою LCR через додаткове підпорядкування ЄЦБ їх 
материнських компаній; 
 державні банки мають найвищу частку вкладів фізичних та юридичних осіб і 
є вразливими до відтоку коштів, що можна побачити при накладанні легкої кризи. 
Результати накладання помірної та сильної кризи є парадоксальними, оскільки 
прослідковується незначне покращення ситуації, що пов’язано з диверсифікацією 
залучених коштів, які здебільшого є ВЛА (висока частка державних ЦП); 
 приватні банки при накладанні вже легкої кризи не здатні впоратися та 
потребують створення адекватних резервів ліквідності. Значне погіршення 
нормативу короткострокової ліквідності кластеру приватних банків пояснюється 
низькою якістю кредитного портфелю, рівнем довіри населення (при негативній 
інформації в ЗМІ першочергово відбувається відтік ліквідності саме з приватних 
банків). Сьогодні банківський бізнес задля отримання додаткових прибутків в 
період фінансової невизначеності через воєнний стан та скорочення кредитування 
вкладає кошти в стабільні довгострокові державні цінні папери, звертаючись до 
регулятора за рефінансуванням, і це призводить до дефіциту короткострокової 
вільної ліквідності (банки знаходяться в класичній монетарній пастці); 
 банківська система України витримує накладання стресових сценаріїв 
у всіх валютах, але має проблеми з ліквідністю, що зосереджена в інструментах в 
іноземних валютах та потребує пошуку додаткових джерел для наповнення 
резервів ліквідності, а також проведення диверсифікації ВЛА. 
80 
 
Після моделювання показників стресової ліквідності, визначаємо додаткові 
кошти, необхідні для узгодження з усіма показниками ліквідності та розраховуємо 
їх вартість, імітуючи збиток від ризику ліквідності (stressed liquidity risk – SLR) за 
рахунок використання потенційного збільшення вартості фондування (i%) та 
періоду залучення на 3 місяці, оскільки здебільшого стрес-тестування є 
щоквартальною вправою і у цьому прикладі розглянуто чи буде достатньо капіталу 
на наступний квартал: 
                                              (3.1) 
На основі таблиці 1 та таблиці 3 маємо розглянути чи зможуть банки 
дотримуватись нормативу ліквідності (LCR > 100%) за різних стресових сценаріїв 
і таким чином отримуємо необхідний розмір додатково залучених коштів шляхом 
знаходження різниці між активною та пасивною складовими. 
Якщо спостерігається ситуація з недотриманням нормативу LCR, то через 
додаткове залучення необхідних коштів за рахунок використання потенційного 
збільшення вартості фондування, банк може наражатись на ризик понесення 
додаткових втрат, що відобразиться і на регулятивному капіталі, як представлено у 
таблиці 3.4. 
Таблиця 3.4 – Можливі втрати через додаткове залучення фондування – SLR 
Імітація збитку від ризику ліквідності - SLR 
млн грн 30.06.2023 Легка криза Помірна криза Сильна криза 
 факт 
Група Банків у всіх у у всіх у у всіх у у всіх у 
валютах іноземних валютах іноземних валютах іноземних валютах іноземних 
валютах валютах валютах валютах 
Державні 0,00 0,00 -526,45 -1 391,00 0,00 -1 432,55 0,00 -1 684,56 
Приватні 0,00 0,00 -15 -2 785,73 -16 -2 908,15 -19 -3 471,67 
928,31 521,48 583,28 
З іноземним 0,00 0,00 0,00 -10 877,48 0,00 -11 485,39 0,00 -13 880,56 
капіталом 
Банківська 0,00 0,00 0,00 -15 054,20 0,00 -15 826,10 0,00 -19 036,79 
система 
Джерело: створено автором 
 
Отже, результати представлені в таблиці 3.4 показують необхідність розробки 
плану дій як на макрорівні для банківської системи, так і на рівні кожного окремого 
банку, що генерує втрати після детального аналізу таких установ. 
81 
 
Питання стійкості банку як мікро-одиниці банківської системи або 
необхідності її докапіталізації розглядається через дотримання нормативів капіталу 
після відображення додаткових втрат, що впливатиме на регулятивний капітал (Н1) 
та відповідні показники адекватності регулятивного (Н2) та основного (Н3) 
капіталу. 
Здебільшого результати стрес-тестування ризику ліквідності та його вплив на 
капітал розглядається не окремо, а у межах загальної системи з іншими видами 
ризику, що відображає найбільш ґрунтовне представлення наслідків для банку або 
системи від реалізації різних шоків. 
На основі отриманих результатів можемо дійти висновку, що банківська 
система України здебільшого має достатній запас ліквідності, проте щодо окремих 
груп банків вбачається системне недотримання мінімальних нормативів ліквідності 
за умови настання окремих стресових сценаріїв, особливо для іноземних валют. 
Переважно це викликано недостатністю необхідних інструментів у іноземних 
валютах на українському ринку для управління ризиком ліквідності через метод 
LCR, а також нищівним впливом девальвації локальної валюти на усі групи банків 
України. 
Також варто зазначити, що системне групування має один суттєвий недолік – 
спотворення, внаслідок якого банки зі слабкою системою управління ризиком 
ліквідності мають негативний вплив у групі з банками, у яких ця система досить на 
високому рівні. Проте в той же час стрес-тестування системи дозволяє виявити чи 
матиме уся система спроможність витримати стресові умови внаслідок настання 
визначеного сценарію. Таким чином одна із важливих цілей – виявити чи можливий 
банкопад у стресових умовах – досягається саме шляхом стрес-тестування усієї 
системи. 
Регулятор проводить оцінку стійкості банківської системи вибірково, 
виявляючи вразливості найважливіших гравців, проте проведення такого 
оцінювання для вимірювання достатності запровадженої системи управління 
ризиком ліквідності не забезпечено. Доступ до такої інформації для дослідників 
досить обмежений, оскільки така інформація не публікується у всіх необхідних для 
аналізу розрізах. Таким чином, наразі лише банки можуть самостійно оцінювати 
82 
 
власну систему, розглядаючи різні стресові сценарії, щоб забезпечити дотримання 
мінімальних нормативних вимог ризику ліквідності та мінімізуючи негативні 
наслідки для капіталу установи. 
 
  
83 
 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі магістра здійснено теоретичне узагальнення, 
аналітичне оцінювання та запропоновано засади вирішення актуальних питань 
підвищення рівня ліквідності банківської системи в Україні. Проведене 
дослідження дало змогу зробити такі висновки і пропозиції: 
1. В теоретичній частині: розкрито економічну сутність ліквідності банківської 
системи та запропоновано класифікацію відповідно до її рівнів; досліджено та 
вдосконалено категорійно-понятійний апарат, зокрема «ліквідність», «структурна 
позиція ліквідності банківської системи», «ризик ліквідності» та «криза 
ліквідності»; ідентифіковано та систематизовано фактори формування ліквідності 
банківської системи; розкрито економічну сутність, чинники та процес розгортання 
кризи ліквідності в банківській системі; виявлено напрями впливу кредитного 
циклу на формування структурного профіциту/дефіциту ліквідності через зміну 
кредитної пропозиції та вартості кредитування; сформовано концептуальну модель 
управління ліквідністю банківської системи в межах якої визначено основні 
принципи, функції, завдання, інструменти управління ліквідністю банківської 
системи; 
2. В аналітичній частині: проведено динамічний аналіз факторів формування 
циклічного характеру ліквідності банківської системи України; ідентифіковано та 
оцінено домінантні фактори впливу на структурну позицію ліквідності банківської 
системи через відбір чинників з урахуванням економічної сутності, сфер прояву та  
кредитного циклу (21 показник); здійснено перевірку даних на стаціонарність, 
автокореляцію, мультиколінеарність та гетероскедастичність з метою здійснення 
кореляційного аналізу ступеня впливу кожного чинника та побудовано когнітивну 
карту; досліджено та ідентифіковано трансмісійні канали за допомогою виявлення 
казуальних зв’язків між каналами трансмісії вільної ліквідності банківської 
системи на економіку за допомогою тесту Ґрейнджера. Встановлено, що в Україні 
працюють  лише два трансмісійні канали вільної ліквідності банківської системи – 
валютний та поведінковий; 
84 
 
3. В рекомендаційній частині: сформовано методичні засади оцінки ризику 
ліквідності банківської системи за допомогою стрес-тесту на основі компонентів 
розрахунку LCR, з метою виявлення прихованих та супутніх ризиків моменту 
розгортання кризових явищ та їх впливу на банківську систему. Розроблена 
методика дозволила комплексно проаналізувати ризик ліквідності в цілому та в 
розрізі груп банків (державні, приватні, з іноземним капіталом), оцінити імітований 
стресовий збиток від нього. Доведено необхідність розробки плану дій з метою 
попередження реалізації одного із стресових сценаріїв. Як наслідок, у 
кваліфікаційній роботі магістра запропонований інструментарій, який сприятиме 
раціональному підбору макропруденційних інструментів регулювання ліквідності. 
Розроблений комплексно-методичний підхід дозволить покращити 
ефективність управління ліквідністю банківської системи, проводити точніше 
оцінювання впливу ризику ліквідності як на банківську систему, так і на економіку 
в цілому, покращити рівень прогнозування ліквідності, а також зменшити рівень 
невизначеності при виборі інструментів управління на різних фазах кредитного 
циклу. Запропонований концептуальний підхід до управління ліквідністю 
банківської системи дозволить підвищити фінансову стабільність економіки та 
створити додаткові буфери поглинання ризиків в умовах циклічного розвитку 
економіки. 
 
 
  
85 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посібник. – 
К.: Знання, КОО, 1996. – 120 с. 
2. В.І. Міщенко, А.В. Сомик та ін. Ліквідність банківської системи України: 
Науково-аналітичні матеріали. Вип. 12 – К.; Національний банк України. Центр 
наукових досліджень, 2008. – 180 с. 
3. John Maynard Keynes, The General Theory of Employment, Interest, and Money, LSE 
Economica, New Series, Vol. 3, No. 10 (May, 1936), pp. 115-132. 
4. Дзюблюк О. В. Сучасні аспекти розуміння сутності і ролі кредиту як економічної 
категорії. Світ фінансів, 2010. № 1. С. 7–16. 
5. Що таке ліквідність? Binance Academy. URL: 
https://academy.binance.com/uk/articles/liquidity-explained (дата звернення: 
02.01.2023). 
6. Про затвердження Положення про обов'язкові фінансові нормативи та вимоги, 
що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами фінансових установ, 
що отримали ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання гарантій 
та поручительств : Розпорядж. Нац. коміс., що здійснює держ. регулювання у сфері 
ринків фінанс. послуг від 30.05.2019 р. № 980. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-19#Text (дата звернення: 18.01.2023). 
7. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./ Редкол.:Л. В. Губерський 
(голова) та ін. К: Знання України, 2004 Т.1 760с. ISBN 966-316-039-X 
8. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. 
К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970–1980. 
9. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. 
ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с. 
10. Мельничук О. С. Словник іншомовних слів. 1-е видання. Київ: «Українська 
радянська енциклопедія», 1974. – 865 с. 
11. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія. У 3-х томах. Академія. 2000. -864 с. 
12. Головащук. С. І. Словник-довідник з українського літературного 
слововживання. Київ: Наук. думка, 2004. – 446с. (Словники України). 
86 
 
13. Стукан І. Ю. Теоретичні основи ліквідності банківської системи. Наука й 
економіка. 2015. № 4(40). С. 13-20. 
14. Сінкі Дж. Управління фінансами в комерційних банках. Пер. p англ. 4-те 
видання. К.: Галактика, 2008. 820 с. 
15. Duttweiler, R. (2009), Managing liquidity in banks. A top down approach, A John 
Wiley & Sons Ltd, 286 р 
16. Стелмах В., Міщенко В. Ліквідність банку: окремі аспекти управління та 
світовий досвід регулювання та нагляду: Науково-методичні матеріали. Київ: НБУ. 
ЦНД. 2008. 286 с. 
17. Новікова Т., Антоненко О., Бауліна О. Управління ліквідністю банківської 
системи України: сучасний стан та проблеми. 25.11.2016. С. 32–44. 
18. Литвинюк М., Демиденко В. Ліквідність банку та банківської системи як 
показник ефективності діяльності банку та її вплив на прибутковість комерційного 
банку. «Економіка і суспільство». 2017, № 10. С. 631–636. 
19. Дзюблюк О., Рудан В. Управління ліквідністю банківської системи України: 
монографія. Тернопіль «Вектор», 2016, С. 290. 
20. Фусман О. Ліквідність у забезпеченні стабільності банку. Вісник КНТЕУ. 2013, 
№ 4. С. 57–68. 
21. Довгань Ж. М. Фінансовий менеджмент у банку : навч. посіб. / Ж. М. Довгань. 
– Тернопіль : Економічна думка, 2006, С. 306. 
22. Андросова О. Ф., Д. С. Пекарський.Ліквідність банківської системи України: 
сучасний стан та проблеми регулювання: Вісник Запорізького національного 
університету. 2015. № 1 (25). С. 139-145. 
23. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена 
Постановою Національного банку України № 368 від 28.08.2001 р., зі змінами і 
доповненнями. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01#Text (дата 
звернення: 18.01.2023) 
24. Гірняк В. В., Путьківський Т. А. Управління ліквідністю банків за умов 
економічної нестабільності (на прикладі АТ «Ощадбанк»). Вісник 99 
Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. 2018. 
№22. С. 766-773. 
87 
 
25. Івасів І. Б. Ліквідність банку в умовах маркетингоорієнтованого менеджменту. 
Фінанси України. 2003. № 1. С. 109–116 
26. Вітлінський В.В., Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія, 2004 
– К.: КНЕУ. С. 480. 
27. Кузьменко Т.Б., Мартюшева Л.С., Грачов О.В., Литовченко О.Ю., Фінансова 
безпека підприємства: навч. Посібник, 2010 , Харків: Вид. ХНЕУ, С. 30с. 
28. Зубок М.І., Економічна безпека суб’єктів підприємництва: навч. посіб. / Зубок 
М.І., Рубцов В.С., Яременко С.М. та ін. 2012 – К. С. 226. 
29. Мігус І.П., Лаптєв С. М. Необхідність розмежування понять «загроза» та 
«ризик» при діагностиці економічної безпеки суб’єктів господарювання, 2011. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2011_12_5. 
30. Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: Теорія та практика : навч. 
посіб. 2004 – К. : Політехніка. С. 200. 
31. Ячменьова В.М. Ідентифікація стійкості діяльності промислових підприємств: 
[монографія] 2007. Сімферополь: Доля. С. 523. 
32. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та 
підприємництві: Монографія. 2004– К.: КНЕУ. С.480. 
33. Примостка Л.О., Фінансовий менеджмент у банку: Підручник, 2012 –3-тє вид., 
доп. і перероб.-К.: КНЕУ. С. 23. 
34. Мельник О.О., Система загроз економічної безпеки підприємства: Збірник 
наукових робіт «Вісник НТУ «ХПІ». 2011. № 25. С.97–103. 
35. Нассім Ніколас Талеб, «The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable», 
The New York Times, by Nassim Nicholas Taleb - April 22, 2007. 
36. Громницька І. Ю. Економічна сутність та взаємозв’язок понять «ризик», «шок», 
«загроза». Ефективна економіка. 2017. № 11. URL: http://www.economy.nayka.com. 
ua/?op=1&z=5905 
37. Brunnermeier M. K., “Deciphering the Liquidity and Credit Crunch 2007-08,” NBER 
Working Paper No. w14612 - 2008. 
38. Krishnamurthy A. D., “Amplification Mechanisms in Liquidity Crises,” NBER 
Working Paper No. w15040 - 2009. 
39. Тарасевич Н.В.Види та значення комплексної оцінки фінансового стану банку. 
88 
 
Вісник соціально-економічних досліджень: Збірник наукових праць.-2013. 
№4 (51). С.361-365. 
40. Інструкція НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 
28.08.2001 р. № 368 зі змінами від 28.12.2018 року. 
41. Положення НБУ “Про регулювання Національним банком України ліквідності 
банків України” від 26.09.2006 р. № 378 зі змінами. 
42. Примостка Л.О. Вплив економічних циклів на банківську діяльність. Наукові 
записки Національного університету «Острозька академія», серія «Економіка», 
2017. Вип. 4(32). С.175-180. 
43. Monetary Policy report / Chairman Ben S. Bernanke / Report to the Congress Before 
the Committee on Financial Services, U.S. House of Representatives, Washington, 
D.C. / July 17, 2016. С. 60 с. URL: http://www.federalreserve.gov/ 
monetarypolicy/mpr_default.htm. 
44. Економічна статистика - Федеральна резервна система США. URL: 
https://www.federalreserve.gov/data.htm 
45. Офіційний сайт - Світовий банк. URL: http://www. worldbank.org. 
46.  Офіційний сайт НБУ. URL: http://www.bank.gov.ua. 
47. Офіційний сайт МВФ. URL: http://www.imf.org/external/index.htm 
48. Офіційний сайт ЄЦБ. URL: https://www.ecb.europa.eu/ 
49. Офіційний сайт Банку Англії. URL: https://www.bankofengland.co.uk/ 
50. Офіційний сайт ФРС. URL: https://www.federalreserve.gov/ 
51. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121- ІІІ, 
зі змінами і доповненнями. 
52. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679- ХІV, 
зі змінами і доповненнями. 
53. Грошово-кредитна та фінансова статистика. URL: https://bank.gov. 
ua/control/uk/publish/article?art_id=27843415&cat_id 
54. Постанова Правління Національного банку України від від 04.02.2010 р. № 47 
«Про рефінансування банків і надання банкам кредитів». URL: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0146-10. 
55. Конституція України. URL: http://zakon.rada.gov.ua 
89 
 
56. Косова Т., Папаіка О.О. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. 
Посіб. Київ. 2011. № 7. С. 104–126 
57. IMF, "Global Financial Stability Report: Old Risks, New Challenges," 2013a. 
58. Bernanke, B. and Reinhart, V. 2004. Conducting Monetary Policy at Very Low Short-
Term Interest Rates // American Economic Review. 94(2). 85–90. 
59. Джус М. Ціна має значення. Особливо, ціна помилки (назва з екрану). 
Економічна правда. 5 грудня 2022. URL: 
https://www.epravda.com.ua/columns/2022/12/5/694624/ 
60. Путінцева Т. В. Сутність ліквідності комерційних банків. Вісник 
Університету банківської справи. 2019. № 2–3. С. 73–80. 
61. Новосьолова О. С. Ліквідність банку та банківської системи України як 
індикатор ефективності банківської діяльності. Вчені записки Таврійського 
національного університету імені В. І. Вернадського. Економіка і управління. 2020. 
Т. 31 (70). № 3 (2). С. 76–82. 
62. Стукан І. Ю., Стрижак А. П. Ліквідність банківської системи як індикатор 
економічної нестабільності. Вісник Хмельницького національного університету. 
Економічні науки. 2021. № 1. С. 146–152. 
63. Шварц О. В. Ліквідність банківської системи України в умовах економічної 
кризи. Бізнес Інформ. 2021. № 1. С. 291–297. 
64. Храпкіна В. В., Крутушкіна В. В. Ліквідність банківської системи – якісний 
показник дієвості грошово-кредитного регулювання. Науковий вісник 
Херсонського державного університету. Економічні науки. 2015. Вип. 14 (3).С. 
144–148. 
65. Марченко О. В. Зниження ліквідності банківської системи як ключова 
проблема реалізації грошово-кредитної політики. Бізнес Інформ. 2014. № 8. С. 257–
262. 
66. Лернер Ю. І., Панчішна О. О. Фактори, що характеризують ліквідність 
банківської системи. Вісник Національного технічного університету «ХПІ». 
Актуальні проблеми управління та фінансово-господарської діяльності 
підприємства. 2013. № 24. С. 72–76. 
67. Бех М. С. Вплив ліквідності на стабільність банківської системи України. 
90 
 
Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 
2014. Вип. 3. С. 202–211. 
68.  Любкіна О.В., Охрименко І.Б., Ярошенко С.С.. До питання регулювання 
ліквідності банків України: стан та проблеми на тлі війни. Наукові перспективи. 
2023. No 9(39) С.. URL : http://perspectives.pp.ua/index.php/np/article/view/6525/6558 
69. The de Larosière Group, 2009. The de Larosière Report, The high-level group on 
financial supervision in the EU, The de Larosière Group, February 2009. 
70. Aikman, D., Alessandri, P., Eklund, B., Gai, P., Kapadia, S., Martin, E., Mora, N., 
Sterne, G. and Willison, M., 2009. Funding liquidity risk in a quantitative model of 
systemic stability, Bank of England working papers 372, Bank of England. 
71. BCBS, 2010. Basel III: International framework for liquidity risk measurement, 
standards, and monitoring. Basel Committee on Banking Supervision - Bank for 
International Settlements, Dec 2010. 
72.  Čihák, Martin., 2007. Introduction to Applied Stress Testing, IMF Working Papers 
07/59, International Monetary Fund. 
73. Van den End, J.W., 2009. Liquidity Stress-Tester: A Model for Stress-testing 
Banks' Liquidity Risk," CESifo Economic Studies, Oxford University Press, vol. 56(1), 
pages 38-69, April. 
74. Van den End, J.W., 2010. Liquidity Stress-Tester: Do Basel III and Unconventional 
Monetary Policy Work?, DNB Working Papers 269, Netherlands Central Bank, Research 
Department. 
75. Van den End, J. W. and Kruidhof, M., 2012. Modelling the liquidity ratio as 
macroprudential instrument, DNB Working Papers 342, Netherlands Central Bank, 
Research Department. 
76. Wong, E. and Hui, C., 2009. A Liquidity Risk Stress-Testing Framework with 
Interaction between Market and Credit Risks, Working Papers 0906, Hong Kong 
Monetary Authority.  
 
  
91 
 
Додаток А 
Тези ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» (м. Черкаси, 21 листопада 2024 року Черкаси, 
ЧДТУ) 
 
УДК 336.71:338.23 
 
Олександр Бершов ‒ здобувач вищої освіти освітнього ступеня магістр 
 
Науковий керівник ‒ к.е.н., проф. Олена Березіна 
 
Черкаський державний технологічний університет 
 
СТАН ЛІКВІДНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 
Ефективне управління ліквідністю банківської системи України є одним з 
найактуальніших завдань. Саме тому, нагальним питанням, особливо з початку 
збройної агресії росії проти України, залишається визначення стану та структури 
ліквідності банківської системи як важливого елементу забезпечення її фінансової 
стабільності.  
За даними Звіту про фінансову стабільність Національного банку України 
станом на кінець ІІ кварталу 2024 року банки зберігають високу ліквідність, хоча її 
розподіл є дещо нерівномірним [1]. Частка якісних ліквідних активів залишається 
значною, що забезпечує стійкість установ перед потенційними ризиками. 
Входження коштів клієнтів до банків є суттєвим і стабільним, переважно у гривні, 
що дозволяє обходитися без зовнішнього фінансування. Після сезонного зниження 
на початку року приплив клієнтських коштів відновився. Частка строкових 
депозитів у гривні серед населення лишається стабільною, а процес дедоларизації 
наразі зупинився. 
Банківська система залишається надзвичайно ліквідною завдяки стабільному 
припливу коштів на рахунки клієнтів та сприятливій структурі активів. Більшість 
банків демонструють коефіцієнти LCR, які перевищують мінімальні норми більш 
ніж утричі (рис. 1). На початку року ліквідність банків тимчасово знизилася через 
значні платежі до бюджету. Банки сплатили рекордний податок на прибуток за 
підвищеною ставкою, а державні банки додатково перерахували значні суми 
дивідендів. Загалом за 2023 рік банки нарахували близько 77 млрд грн податку на 
прибуток, більшість якого була сплачена на початку року. Державні банки також 
спрямували приблизно 32 млрд грн у вигляді дивідендів. 
92 
 
 
Рис. 1. Коефіцієнти покриття ліквідністю в усіх валютах (LCRвв) та в іноземних 
валютах (LCRів) [1] 
 
Частка високоякісних ліквідних активів (ВЛА) у чистих активах банківського 
сектору залишається значною і становить 42%. Банки забезпечують достатній запас 
ліквідності для протидії ризикам, що можуть виникати в умовах воєнного часу. 
Найвищий рівень ліквідності демонструють іноземні банки, у яких частка ВЛА 
складає близько 50% чистих активів, тоді як у державних і приватних банках цей 
показник наближається до 40% (рис. 2). Структура ВЛА залишається майже 
незмінною: у гривні переважають ОВДП та депозитні сертифікати НБУ, а у валюті 
– кошти на коррахунках в іноземних банках. Проте частка останніх поступово 
знижується через поетапне вилучення коррахунків із ВЛА відповідно до 
європейських стандартів, які наразі обмежують їхню частку до 60% від загального 
обсягу ВЛА. 
 
Рис. 2. Високоліквідні активи в усіх валютах, еквівалент млрд грн, та їхня частка в 
чистих активах 
93 
 
Банки продовжують переважно використовувати кошти клієнтів – бізнесу та 
населення – як основне джерело фондування. Їхня частка у зобов’язаннях 
перевищує 93%, що дозволяє банкам майже не залежати від зовнішніх джерел 
фінансування. Наразі кредити рефінансування від Національного банку 
залишаються тільки у кількох невеликих приватних банків. Наприкінці минулого 
року, вперше за час повномасштабної війни, спостерігалося незначне зростання 
боргу банків перед міжнародними фінансовими організаціями (МФО) завдяки 
залученню коштів від ЄБРР та Світового банку, які переважно спрямовувалися на 
програми підтримки кредитування. Однак цього року скорочення заборгованості 
перед МФО продовжилося, і частка таких кредитів у загальних зобов’язаннях 
сектору знову знизилася до 1,5%. 
Приплив гривневих коштів клієнтів до банків залишається стабільним, 
причому кошти корпорацій зростають швидше, ніж депозити фізичних осіб. Бізнес 
також активно збільшує свої заощадження в іноземній валюті. Зростання обсягів 
коштів на рахунках відображає підвищення доходів більшості компаній та 
обмежені можливості їх використання через помірні потреби в оборотному капіталі 
та нестачу інвестиційних проєктів. Переважна частина коштів бізнесу, як і раніше, 
зберігається на поточних рахунках. Недавнє пом’якшення валютних обмежень з 
боку Національного банку, ймовірно, спричинить частковий відтік накопичених 
коштів на зовнішні виплати, зокрема за кредитами та для виплати дивідендів. 
Водночас ці відпливи будуть компенсовані надходженнями від операційної 
діяльності компаній, що дозволить уникнути тиску на ліквідність банків. 
Обсяги гривневих заощаджень населення продовжують стабільно зростати, 
хоча й зі звичними сезонними коливаннями. Основними чинниками цього є швидке 
зростання номінальних доходів громадян та збереження довіри до банківської 
системи. Збільшується як кількість депозитів, так і їхній середній розмір, який зріс 
на 18% з минулого квітня і нині становить близько 12 тис. грн. При цьому більші 
за розміром депозити зростають значно швидше за дрібні, що призводить до 
посилення концентрації коштів. За останній рік обсяг вкладів понад 600 тис. грн 
зріс більш ніж на 40%, а їхня частка в загальному депозитному портфелі досягла 
приблизно третини, хоча такі депозити складають лише 0,2% від загальної 
кількості. 
Обсяги строкових гривневих вкладів також зростають, хоча й трохи 
повільніше за загальний обсяг роздрібних депозитів. Незважаючи на зниження 
ключової ставки, банки незначно змінювали ставки за строковими депозитами для 
фізичних осіб, що пояснюється наявністю регуляторних стимулів. Зокрема, це 
вимоги до обов’язкових резервів та підвищені ставки за тримісячними 
депозитними сертифікатами. Як результат, частка строкових вкладів утримується 
на рівні близько 36%. 
Послаблення обмежень на валютообмін призвело до зниження популярності 
послуги обміну гривні на іноземну валюту з подальшим розміщенням на депозит. 
Як наслідок, обсяги строкових депозитів населення в іноземній валюті 
скорочуються. Водночас через ослаблення курсу гривні останніми місяцями та 
приріст валютних коштів бізнесу тренд на зниження частки валютних коштів у 
депозитах тимчасово зупинився. Наразі ця частка коливається близько 32%, що 
залишається низьким показником за історичними мірками. 
94 
 
Банки продовжують не проявляти активності у залученні валютних вкладів 
через обмеженість можливостей для їхнього інвестування. Завдяки високим 
ставкам за активами в іноземній валюті, банки тимчасово отримують додатковий 
дохід навіть при розміщенні цих коштів у низькоризикових інструментах, таких як 
депозити в іноземних банках чи облігації інвестиційного класу. Однак у 
довгостроковій перспективі очікуване зниження ключових ставок у розвинених 
країнах звузить ці можливості. Відтак банки, ймовірно, й надалі не матимуть 
достатніх стимулів заохочувати клієнтів до валютних вкладень. 
Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновки. Банківська система 
України демонструє високу ліквідність завдяки стабільним припливам коштів 
клієнтів та значній частці високоякісних ліквідних активів у структурі балансу. 
Основними джерелами фондування залишаються кошти бізнесу та населення, що 
становлять понад 93% зобов’язань банків. Незважаючи на певні сезонні коливання 
та короткострокове зниження ліквідності на початку року через великі бюджетні 
виплати, банки мають достатній запас міцності для протидії можливим ризикам, 
навіть в умовах воєнного часу. Водночас частка валютних депозитів залишається 
історично низькою, а банки обережно підходять до залучення валютних коштів 
через обмежені можливості їхнього ефективного інвестування. 
 
Література: 
1. Звіт Національного банку України про фінансову стабільність. Червень 
2024 р. [електронний ресурс]. URL: 
https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/FSR_2024-H1.pdf?v=9 
  
95 
 
Додаток Б 
Коефіцієнти ліквідності банку 
№ Формула Порогове 
Коефіцієнт Економічний зміст 
з/п обчислення значення 
1  Показує можливість  
Коефіцієнт 
Кмл = (Кк + Ккр) / банку  погасити коштами з Не менше 20% 
миттєвої 
Д каси і коррахунків 
ліквідності 
зобов’язань за депозитами 
2   Характеризує  
Коефіцієнт  максимальну  
загальної Кзл = А/З можливість банку в Не менше 100% 
ліквідності погашенні зобов’язань 
(З) всіма 
активами (А) 
3 Коефіцієнт   
Характеризує частку 
відношення   
високоліквідних активів 
високоліквідних Квл = Авл/Ар Не менше 20% 
(Авл) у робочих активах 
активів до 
(Ар) 
робочих 
4 Коефіцієнт  Характеризує  
ресурсної Крл = Ад/З забезпечення дохідними - 
ліквідності активами банку А(д) його 
зобов’язань зобов’язань 
5 Коефіцієнт   
Розкриває наскільки 
ліквідного   
видані кредити (КР) 
співвідношення Кс = КР/Д 70-80% 
забезпечені всіма 
виданих кредитів 
залученими депозитами 
і залучених 
(Д) 
депозитів 
6  Розкриває здатність банку  
Коефіцієнт 
Кглз = (Авл + погасити зобов’язання (З)  
генеральної 
Ам)/З високоліквідними - 
ліквідності 
активами (Авл) і шляхом 
зобов’язань 
реалізації майна (Ам) 
Джерело: побудовано автором на основі досліджених джерел [62]
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
