Репозиторій ЧДТУ

Зміст 
 
Стор. 
Вступ...................................................................................................................5 
1 Обґрунтування необхідності проектування на підставі критичного 
аналізу багатоканальних вимірювальних систем.......................................................6 
2 Обґрунтування технічного завдання...........................................................11 
3 Розробка структурної схеми модуля АЦП.................................................13 
4 Розробка принципової електричної схеми модуля АЦП..........................18 
5 Розрахунок основних елементів принципової схеми................................23 
5.1 Розрахунок аналогової частини................................................................23 
5.2 Розрахунок імпульсного трансформатора...............................................25 
5.3 Аналіз надійності…………………………………………………………30 
5.4 Розрахунок друкованої плати на віброміцність………………………..33 
6 Спеціальний розділ…………………………………………………….…..37 
6.1 Вибір варіанта технологічного процесу виготовлення фотошаблону 
друкованої плати блоку аналого-цифрового перетворювача……………………..37 
6.2 Аналіз небезпек і шкідливостей що виникають при виконанні робіт в 
приміщенні радіотехнічної лабораторії…………………………….………………45 
6.3 Економічний розділ………………………………………………………58 
Висновки............................................................................................................60 
Список використовуваної літератури.............................................................61 
Додаток А Відомість технічного проекту…………………………………..63 
Додаток Б Перелік нормативної документації……………………..………65 
Додаток В Специфікації та перелік елементів……………………………...67 
 
 
 
 
СКРС83.022.405.001ПЗ 
Изм. Лист № докум. Подп. Дата 
 Разраб. Артеменко А.М. Інформаційно-вимірювальна система Лит. Лист Листов 
 Пров. Тичков В.В. хіміко-технологічного процесу з 3 85 
  сигналізацією температури 
 Н. Контр. Тичков В.В. Пояснювальна записка ЧДТУ 
 Утв.  
Додаток Г Документація на технологічний процес виготовлення 
друкованої плати блоку аналого-цифрового перетворювача ………………….…78 
Додаток Д Результати розрахунку друкованої плати блоку аналого-
цифрового перетворювача …………………………………………………….……83 
 
Лист 
СКРС83.022.161.001ПЗ 
Зм. Лист № докум. Підпис Дата 4  
 
Вступ 
 
Температурою називають величину, що характеризує тепловий стан тіла. 
Відповідно до кінетичної теорії температуру визначають як міру кінетичної 
енергії поступального руху молекул. Отже температура - умовна статистична 
величина, прямо пропорційна середньої кінетичної енергії молекул  чи тіла  міра 
відхилення термодинамічного стану тіла від довільного обраного стану теплової 
рівноваги. Температура не подається безпосередньому виміру. Тому про стан 
теплової рівноваги і про значення температури судять по зміні фізичних 
властивостей тел. 
Температуру вимірюють за допомогою пристроїв, що використовують 
різні термометричні властивості рідин, газів і твердих тел. Існує величезна 
кількість різних пристроїв, застосовувані в промисловості, при наукових 
дослідженнях і для спеціальних цілей. 
Термоелектричний метод виміру температури заснований на виникненні 
ЕРС у ланцюзі, складеної з однорідних провідників, при порушенні теплової 
рівноваги (при нерівності температур у місцях з'єднання провідників). 
Виникнення ЕРС чи термо-ЕРС є результатом дії ряду термоелектричних явищ, 
стругаючи теорія яких поки не розроблена [1]. Результуюча термо-ЕРС у ланцюзі, 
складеної з двох різних провідників, однорідних по довжині, дорівнює сумі 
контактних різностей потенціалів. 
Лист 
СКРС83.022.405.001ПЗ 
Изм.  
Лист № докум. Подп. Дата  5 
 
1 Обґрунтування необхідності проектування на підставі критичного 
аналізу багатоканальних вимірювальних систем 
 
Існує безліч різних пристроїв, призначених для перетворення аналогового 
сигналу в кодований сигнал, що одержали досить широке застосування в різних 
областях промисловості. 
Розглянемо існуючі аналоги пристроїв у даній області. 
У роботі [1] розглянутий пристрій для програмного регулювання 
температури. 
Винахід відноситься до автоматизації технологічних процесів і може бути 
використано, зокрема в пристроях випалу, вжигання, спікання, для цілей 
хроматографії і т.п. 
Відомий пристрій програмного регулювання температури, що містить блок 
запуску, блок витримок часу, задатчик швидкості зміни температури, генератор, 
лічильник, перемикач, дешифратор і шифратори. 
Недоліком цього пристрою є широкий діапазон швидкості наростання 
температури. Крім того, цей пристрій не дозволяє здійснювати програмне 
регулювання спаду температури. 
Найбільш близьким до пропонованого, є пристрій для регулювання 
температури, що містить пусковий елемент, багатоканальний блок завдання 
інтервалів температур, багатоканальний блок завдання швидкості зміни 
температур, кожен канал якого складається з генератора й елемента И, блок 
уставок температур, що включав реверсивний лічильник імпульсів (РСИ), 
дешифратор, що віднімає і виконавчі елементи, нагрівач, датчик температури. 
Ціль винаходу - підвищення надійності пристрою. 
Поставлена мета досягається тим, що в пристрій, що містить блок завдання 
швидкості зміни температур, пускова елемент і блок 30 уставок температур, 
уведений блок завдання інтервалів часу, програмний дільник частоти і послідовно 
з'єднані генератор імпульсів, лічильник часу, лічильник ступіней інтервалів часу і 
дешифратор, виходами з'єднаний із входами блоку завдання інтервалів часу і 
6 
 
блоку завдання швидкості зміни температури, виходи якого підключені до 
настановних входів програмного дільника частоти, рахункова входом з'єднаного з 
виходом генератора імпульсів, а виходом з першим входом блоку уставок 
температури, другими входами підключеного до виходів блоку завдання 
швидкості зміни температури, вихід пускового елемента з'єднаний із входом 
генератора імпульсів. Крім той блок завдання швидкості зміни температури 
містить К каналів, кожний з який складається з послідовно з'єднаних регістра 
зміни температури і ключа, вихід якого з'єднаний з виходом блоку. 
Блок завдання інтервалів часу містить К каналів, кожний з який 
складається з послідовно з'єднаних регістра завдання інтервалі часу і ключа, 
виходом підключеного до виходу блоку. 
На рисунку 1.1 представлена блок-схема пропонованого пристрою. 
Рисунок 1.1 - Блок-схема пристрою для програмного регулювання 
температури 
7 
 
Пристрій складається з пускового елемента 1, генератора 2, блоку 3 
завдання швидкості зміни температур, канали якого складаються з регістрів 41,4 2, 
...4К, швидкості зміни температур, ключів 51,52… ...5К, блоку 6 завдання інтервалів 
часу, канали якого складаються з регістрів 71 ,72 ,73,...,7К часу, ключів 81, 82,...8К,, 
блоку 9 уставок температур, що включає в себе реверсивний лічильник 10 
імпульсів (РСИ), цифро-аналоговий перетворювач 11, датчик 12 температури, що 
віднімає елемент 13, виконавчий елемент 14, нагрівач 15, програмувальний 
дільник 16 частоти лічильник 17 часу, лічильник 18 ступіней, дешифратора 19. 
Пристрій працює в такий спосіб. 
Перед початком роботи в регістри швидкості зміни температур 41, 42,... 4К 
и в регістри 71, 72, ... 7К, часу уводиться вихідна інформація про процес. На 
настановні входи лічильника 17 часу надходить код часу першої ступіні з 
регистpa 71 часу через ключ 8;. На настановні входи програмувального дільника 
16 частоти надходить код з регістра 41, швидкості зміни температури першої 
ступіні через ключ 51. Крім того, з регістра 41 через ключ 51 на підсумовуючий (чи 
що віднімає) вхід РСИ 10 йде сигнал дозволу на підйом (чи опускання) 
температури. При включенні пристрою пусковим елементом 1 генератор 2 
починає виробляти імпульси, 5, що надходять на рахункові входи 
програмувального дільника 16 частоти і лічильника 17 часу. 
Лічильник 17 часу починає відраховувати записаний час першої ступіні 
зміни температури. 
Якщо заданий підйом температури, то сигнал дозволу надходить на 
підсумовуючий вхід РСИ 10, якщо задане опускання температури, то сигнал 
дозволу надходить на  вхід, що віднімає. При витримці температури на заданому 
рівні, на входи РСИ 10 сигнал дозволу не надходить і останній не змінює свого 
стану. Лічильник 17 часу, відраховуючи заданий час першої ступіні, змінює на 
одну одиницю стан лічильника 18 ступіней. При цьому міняється вихідний код 
дешифратора 19 і відкриваються ключі 52 і 82 блоків завдання швидкості зміни 
температури і тимгодиних інтервалів. На настановні входи програмувального 
дільника 16 частоти і лічильника 17 часу надходять нові значення кодів, що 
8 
 
відповідають наступної ступіні кусочно-лінійної функції залежності температури 
від часу. Лічильник часу починає відраховувати час другої ступіні. Після другої 
ступіні цикл роботи повторюється на третій ступіні і т.д., 
У цифро-аналоговому перетворювачі 11 двійковий код РСИ 10 
перетвориться в аналоговий сигнал, що порівнюється в елементі, що віднімає, 13 
сигналом з датчика 12 температури. Різницевий сигнал надходить на виконавчий 
елемент 14, з'єднаний з нагрівачем відпрацьовується поточне значення 
температури. 
По закінченні повного циклу роботи пристрою на одній з вихідних шин 
дешифратора 19 з'являється сигнал ”Кінець циклу”. Тому що елемента 1-8, 10-11, 
16-19 можуть бути цілком виконані на інтегральних мікросхемах середнього 
ступеня інтеграції, то пропонований пристрій дозволяє значно скоротити обсяг 
регулятора температури. 
Пропонований пристрій у порівнянні з відомим дозволяє уникнути 
неоднозначності в роботі, оперативно задавати й у будь-який момент змінювати 
програму, уводити необхідну корекцію. 
У роботі [2] розглянутий багатоканальний вимірювальний перетворювач. 
Винахід відноситься до електровимірювальної техніки і може бути 
використане в багатоканальних системах збору й обробки інформації, Винахід 
дозволяє підвищити точність багатоканального вимірювального перетворювача, 
що містить два комутатори, вимірювальний перетворювач, що запам'ятовує 
пристрій, що віднімає пристрій і блок керування, введенням у пристрій двох 
підсилювачів, чотирьох резисторів і чотирьох груп комутуючих елементів, що 
дозволяє компенсувати похибки, обумовлені струмами витоку непровідних 
каналів пристрою.  
Винахід відноситься до електровимірювальної техніки і може бути 
використане в багатоканальних системах збору й обробки інформації з високими 
вимогами до точності і є удосконаленням пристрою по авт. св. № 1072259. Ціль 
винаходу - підвищення точності багатоканального вимірювального 
перетворювача шляхом зменшення похибки обумовленої струмами витоку. 
9 
 
На рисунку 1.2 представлена функціональна схема пропонованого 
перетворювача. 
Рисунок 1.2 - Функціональна схема перетворювача 
Багатоканальний вимірювальний перетворювач містить перший і другий 
двопроводні комутатори 1 і 2, вимірювальний перетворювач 3, що запам'ятовує 
пристрій 4, що віднімає блок 5, блок 6 керування, перший 7 і другий 8 
підсилювачі, чотири резистори 9-12, чотири групи комутуючих елементів 13-24, 
по трьох елемента в кожній, вхідні шини 25 перетворювача, вихідну шину 26. 
Блок 6 керування містить генератор 27. імпульсів, лічильник 28 імпульсів, 
перший 29 і другий 30 дешифратори, інвертор 31, перший 32, другий 33 і третій 
34 формувачі імпульсів. 
10 
 
2 Обґрунтування технічного завдання 
 
Інформаційно-вимірювальна система хіміко-технологічного процесу з 
сигналізацією температури відноситься до засобів вимірів електричних величин і 
призначена як для автономного, так і для системного використання в 
інформаційно-вимірювальних системах, а також автоматичних системах 
керування технологічними процесами в енергетику, металургії, хімічній і іншій 
галузях промисловості. 
Метою даного курсового проекту є розробка модуля АЦП, призначеного 
для обробки результатів виміру і перетворення їх у цифровий код. При цьому 
розроблювальний вимірювач температури сигналізуючий повинен відповідати 
загальним вимогам, висунутим до дані пристроям, а саме: 
- температура навколишнього повітря від 5 до 50 С; 
- відносна вологість до 80 % при 35 С и більш низьких температурах без 
конденсації вологи;  
- атмосферний тиск від 84 до 106,7 кПа; 
- індукція зовнішніх магнітних постійних і перемінних (частотою 50 Гц 
полів до 0,5 мТл (напруженість до 400 Ам). 
Відповідно до нормативу інформаційно-вимірювальна система хіміко-
технологічного процесу з сигналізацією температури повинна виконуватися у 
вибухозабезпеченому виконанні - з іскрозабезпеченими вхідними ланцюгами. 
Також вимірювач температури сигналізуючий повинен мати вхідні 
искробезопасные електричні ланцюги “ia”, що відповідають нормативу. 
Вимірювач температури сигналізуючий призначений для роботи з 
термоелектричними перетворювачами, термопреобразователями опору, а також з 
первинними перетворювачами з уніфікованими вихідними сигналами 0-5, 0-20, 4-
20 мА, 0-100, 0-500 мВ. 
Даний вимірювач температури сигналізуючий дозволяє вимірювати 
температуру в діапазоні від - 50 до +1300 С. 
11 
 
Клас точності перетворення вхідного сигналу в кодований не нижче 0,5; 
Клас точності перетворення вхідного сигналу у вихідний аналоговий сигнал не 
нижче 0,5. 
Електричне живлення приладу здійснюється від мережі перемінного 
однофазного струму напругою (  22
220 ) В, частотою (50  0.5) Гц. 
33
Потужність, споживана приладом від мережі перемінного струму при 
відключених навантаженнях аналогових виходів не більш 60 В А, при 
підключених навантаженнях аналогових виходів не більш 80 В А. 
Маса приладу не більш 22 кг. 
Габаритні розміри багатоканальної система виміру температури: 
525х270х440 мм. 
Крім загальних вимог розроблювальний модуль АЦП повинний 
відповідати вимогам, висунуті до подібним до пристроїв. А саме: 
- забезпечувати високу точність обробки результатів перетворення; 
- забезпечувати висока швидкодія 
- забезпечувати високу надійність. 
12 
 
3 Розробка структурної схеми модуля АЦП 
 
Модуль АЦП, структурна схема якого зображена на рисунку 3.1, працює 
по методу двотактного інтегрування і включає аналогову і цифрову частини. 
Вимірюваний сигнал з виходу комутатора подається на вхід аналогової 
частини АЦП. Безпосередньо до входу приєднуються також через ключі К1 - К4 
джерела каліброваних і тестових сигналів.  
Через фільтр високочастотних і імпульсних перешкод сигнал надходить на 
вхід попереднього підсилювача (ПУ), коефіцієнт передачі якого визначається 
положенням ключів К5, К6 і дорівнює 5,0 при замкнутому К5 (К6 розімкнуть) і 
1,0 - при замкнутому К6 (К5 розімкнуть). З виходу ПУ сигнал надходить на вхід  
підсилювача, що інвертує, (ИУ), що має коефіцієнт передачі, рівний 10. Вихід ИУ 
через ключ К7 приєднується до першого з входів інтегратора (ИН). До другого 
ИН приєднується джерело опорної напруги (ОИ) через ключ ДО8. Паралельно 
інтегруючої ємності ИН приєднаний триступінчастий ключ К9-К11. ИН має три 
режими роботи: інтегрування - замкнуті ключі К7 чи К8, а також ключ К11, 
розімкнуті ключі К9, К10: збереження - розімкнуті ключі К7-К10, замкнуть ключ 
К11: розряду - розімкнуті ключі К7, К8, К11, замкнуті ключі К9, К10. Ключ К11 
служить для компенсації витоку через розімкнуті ключі К9, К10 у режимах 
інтегрування і зберігання. Вихід ИН через резистор підключений до входу 
компаратора КМП, до цього ж входу для зсуву характеристики АЦП через інший 
резистор підключений ОИ. Вихід КМП приєднується до пристрою логічного 
керування (УЛУ) цифрової частини АЦП. 
Цифрова частина включає формувач тимгодиних інтервалів (ФВИ).СЧ,ГН, 
регістри керуючого слова РГ1, РГ2,дешифратори керування комутатором ДШ1, 
ДШ2, а також трансформаторний і оптронні гальванічні роздільники, через які 
здійснюється зв'язок із Мкн. Робота АЦП пояснюється тимгодиною діаграмою. 
На ФВИ надходить напруга мережної частоти. На виходах ФВИ 
виробляються чотири послідовності прямокутних імпульсів, фронти і зрізи 
13 
 
імпульсів яких збігаються з моментами переходу через нуль сіткової напруги. У ці 
ж моменти ФВИ виробляє імпульси скидання СЧ. 
Кварцовий генератор міток (ГН) виробляє імпульси тривалістю 0,2 мкс, що 
випливають з частотою 2,5 Мгц. Через схему збігів імпульси надходять на вхід 
16-розрядного лічильника, на виходах старших розрядів якого умовно виділені 
стани n1, n2, n3. Початок n1 відповідає 24 576 міткам (6000Н) чи 9,8304 мс; 
початок п2 - 16384 міткам (4000Н) чи 6,3536 мс; початок n3 - 8192 міткам (2000Н) 
чи 3,2768 мс, а закінчення n3 збігаємося з початком n2. Закінчення n1 і n2 
визначаються імпульсами скидання СЧ. 
Перший такт інтегрування задається керуючим сигналом, обумовленим 
логічною комбінацією. При одиничному значенні цього сигналу ключ К7 
замкнуть, і ИН знаходиться в режимі інтегрування вхідної напруги, а при 
нульовому значенні ключ К7 розімкнуть. При зміні частоти мережі тривалість 
режиму інтегрування ИН не змінюється. Таким чином, у першому такті 
інтегрування напруга Uин на виході ИН змінюється під впливом вхідної напруги і 
досягає рівня, що залежить від величини вхідного сигналу і не залежного від 
періоду сіткової напруги. 
Другий такт інтегрування починається по фронті Ф4. При цьому рахункові 
імпульси починають проходити через схему гальванічного поділу в МКН, а ключ 
К8 замикається. Під дією напруги ОИ напруга на виході ИН змінюється т рівня, 
досягнутого наприкінці  першого такту, в область позитивної напруги. При Uн = 
Uср спрацьовує КМП і УЛУ зупиняє проходження рахункових імпульсів у МКН і 
розмикає ключ К8, фіксуючи кінець перетворення. Одночасно по сигналі УЛУ в 
проміжків часу, що залишився до кінця другого такту, конденсатор ИН 
розряджається до нуля. Протягом другого такту ключ К7 розімкнуть, і напруга на 
вході ПУ і відповідно на виході ИУ не впливає на роботу ИН. 
В інтервалі ,коли логічний сигнал має значення "0", замкнуті ключі К3, 
К12 і розімкнуть ключ К4, при цьому від джерела Ет через обмежувальний 
резистор на вхід АЦП протікає тренувальний струм, що замикається через 
14 
 
підключені контакти комутатора, лінію зв'язку з датчиком і внутрішній опір 
датчика . 
Цей струм перешкоджає виникненню окісних плівок на контактах. Імпульс 
тренувального струму використовується одночасно і для контролю справності 
лінії зв'язку з датчиком . Якщо ланцюг датчика обірваний, то в крапці 0 
структурної схеми встановлюється негативний рівень напруги, знайшовши який 
УЛУ виробляє сигнал "Обрив". В інтервалі часу, що відповідає значенню "0" 
логічного сигналу ,УЛУ передає сигнал "Обрив" по лінії "прапори" у Мкн. Якщо 
ланцюг датчика справний, то спадання напруги на ній мало, і негативний рівень 
напруги в крапці 0 структурної схеми недостатній для вироблення сигналу 
"Обрив". 
Ключ К4 служить для компенсації струму витоку від джерела Е на вхід 
АЦП. Цей ключ замкнуть, коли ключ К3 розімкнуть. 
В інтервалі часу, обумовленому нульовим значенням логічного сигналу , 
на регістрі керуючого слова (РУС) РГ1 і РГ2 надходить сигнал "Блокування РУС". 
При цьому виходи РГ1, РГ2 переводяться примусово в стан високого рівня. На 
виходах ДШ1, ДШ2 цьому відповідають сигнали, що обумовлюють розмикання 
всіх контактів комутатора і замикання ключа К1 АЦП, що розряджає вхідну 
ємність МАЦП. Протягом  цього ж інтервалу МКН передає по лініях "керуюче 
слово" і "тактові імпульси" нове керуюче слово, що записується в РГ1 і РГ2. Після 
зняття сигналу "Блокування РУС" це слово надходить на дешифратори ДШ1, 
ДШ2 і забезпечує включення потрібного каналу комутатора, а так само через 
вихід "К5, К6" РГ2 - установку необхідного діапазону виміру АЦП. Чотири 
старших розряди надходять на ДШ1 і задають адресу одного з десяти робочих 
каналів, чи з трьох допоміжних каналів - корекції робочого струму ТС, корекції 
нульового рівня АЦП і калібрування коефіцієнта передачі АЦП. Три наступних 
розряди задають адресу необхідного МК, а молодший розряд визначає діапазон 
виміру АЦП. 
Зсув характеристики напруги забезпечує можливість обробки сигналів 
прямої і зворотної полярності від термопар. Вхідна напруга перевантаження, що 
15 
 
відповідає вихідному коду близько 45000, викликає в УЛУ сигнал 
перевантаження, що переводить ИН у режим розряду.  
Синхронізація роботи АЦП із МКН виробляється за допомогою сигналів 
"Мітка" і "Циклічне скидання". Фронт сигналу "Мітка" задає початок відліку часу 
і служить інформацією про закінчення другого такту АЦП - такту перетворення 
аналогової величини в число імпульсів. Одержавши цей сигнал, МКН зчитує дані 
з вихідного порту АЦП, встановленого в Мкн. Сигнал "Мітка" передається по 
лінії "прапори", по якій так само передає у випадку обриву лінії сигнал "Обрив". 
Якщо по яким або причинах у МКН не відбулася обробка даних МАЦП 
(збій), то сигнал "Циклічне скидання", переданий по окремій лінії, робить 
перезапуск Мкн. Якщо обробка даних відбулася, то сигнал "Циклічне скидання" 
ігнорується Мкн. 
 
16 
 
ПУ ИУ ИН КМП 
ИОН 
SW1 SW2 SW4 
ИОН 
ИКН ИТТ ФВИ УЛУ  
 
 
 
ГР1 
Дш1 РУС
1  СС 
СИ 
Дш2 РУС
Від блока 
2 ГР2 контролера Гн 
Рисунок 3.1 - Структурная схема блока АЦП  
 
17 
 
4 Розробка принципової електричної схеми модуля АЦП 
 
Принципова схема АЦП приведена на кресленні СКРС83.022.405.101Е3. 
Аналогова частина АЦП виділена штрихпунктирной лінією. Вхідний сигнал 
подається через фільтр R40, З24 на ПУ, виконаний на операційному підсилювачі 
DA2. Дільник зворотного зв'язку R47. R46 підключається до  входу, що інвертує, 
через ключі К5 чи К6 інтегрального перервач DА3, керування ключами 
виробляється через схему, що погодить, на транзисторах VT8 ,VT9 і резисторах 
R16, R49-R51.При подачі на резистор R16 високого рівня напруги коефіцієнт 
передачі ПУ дорівнює 1,0, при подачі низького рівня - 5,0.  
До входу АЦП через ключ К1 перервача DA1 підключається джерело 
каліброваної напруги G1. Ключ К1 замикається при наявності низького рівня на 
висновку 1 дешифратора DD6, з'єднаного з  транзистором, що погодить, VT5 і 
резистором R39. Ключ К2 перервача DA1 замикає вхід АЦП на загальну крапку 
при наявності низького рівня на висновку 9 дешифратора DD5, з'єднаному з  
транзистором, що погодить, VT4 і резистором R37. Тренувальний струм у МК і 
лінію зв'язку надходить від шини "-15 В" через резистор R43 і ключ К3 DA1. 
Ключ виконаний на перервачі DA3. Ключ К3 замикається при низькому рівні 
сигналу і виході логічного елемента DD 6.1. з'єднаному з  транзистором, що 
погодить, і резистором R45. При обриві в ланцюзі датчика струм проходить через 
ключ К12 перервача DA1 стабілітрон VD3 і емітерний перехід транзистора VT6. 
При цьому на колекторі VT6 виникає низький рівень сигналу, формований далі 
тригерами DD 1.5, DD 1.6 і сприйманий як сигнал обриву.  
ИУ виконаний на операційному підсилювачі DA4 з дільником R48, R54 у 
ланцюзі зворотного зв'язку. З виходу ИУ сигнал подається на ИН через резистор 
R61 і ключ К7, виконаний за паралельно-послідовною схемою, що знижує 
величину витоку через розімкнутий ключ. Рівнобіжна частина ключа входить до 
складу перервача DA5, а послідовна - у DA6. Керування ключем виробляється за 
допомогою схеми на транзисторі VT11 і резисторах R59, R60. Замикання ключа 
К7 відбувається при низькому рівні сигналу на виході логічного елемента DD10.4. 
18 
 
З висновку 5 джерела G1 опорна напруга подається на ИП через резистор 
R52 і ключ К8, виконаний аналогічно ключу К7 на перервачах DA5, DA6 і, що 
замикається при низькому рівні сигналу на виході логічного елемента DD16.3, 
з'єднаного з емітером транзистора, що погодить, VT12. 
ИН виконаний на операційному підсилювачі DA7 і конденсаторі З31. 
Ключ К9 виконаний на перервачі DA6, і ключ К10 - на транзисторі VT14. Обидва 
ключі замикаються з появою низького рівня на виході логічного елемента DD16.4, 
з'єднаному з  транзистором, що погодить, VT13. 
К11 входить до складу мікросхеми DA5 і замикається при низькому рівні 
на виході DD16.2, з'єднаному з транзистором VT10. З виходу ИН сигнал 
подається через резистор R66 на вхід КМП А8, на цей же вхід для створення зсуву 
близько 1В подається напруга негативної полярності від ОИ через резистор R67. 
Вхід КМП шунтований конденсатором З35 для зниження впливу шумів. Другий 
вхід з'єднаний із загальною крапкою, а вихід з відкритим колектором з'єднаний із 
входом логічного елемента DD20.1 і через резистор R68 - із шиною живлення 
+5В. 
Живлення аналогової частини АЦП здійснюється від двох стабілізованих 
джерел напруги +15В и -15В. 
ОИ містить стабілізатор напруги R1,VD1. Вихідна напруга стабілізатора 
подається на  підсилювач, що інвертує, виконаний на елементах DA1.1, R2 , R4, 
вихід цього підсилювача використовується в якості ОИ напругою 6,6 В для ИН і 
КМП. Вихідна напруга стабілізатора подається також на другий каскад 
стабілізації, виконаний на елементах DA1.2, VD2 і R3. Вихідна напруга другого 
каскаду подається на дільник R5, R6, з виходу знімається калібрована напруга 
Uk~90мв. Точне значення виміряється при виготовленні ОИ і встановлюється в 
кодовій формі на складальному перемикачі в Мкн. 
Цифрова частина АЦП харчується від джерела напруги +5В. Загальний 
висновок джерела живлення цифрової частини і загальний висновок джерел 
живлення аналогової частини поєднуються на платі МАЦП в одній крапці. 
19 
 
ФВИ містить резистор R4, через який протікає колекторний струм 
вихідного транзистора, розташованого в МПИ2. З резистора напруга, що має 
форму меандру і частоту мережі, надходить на два одновібратори. Перший, 
виконаний на елементах DD9.1, DD9.2, DD9.3 і часозадаючий ланцюжку R14, З3, 
реагує на перехід вхідної напруги з " 1 " у " 0 " , другий, виконаний на елементах 
DD10.1, DD10.2, R13, C2, - на перехід з " 0 " у " І ". Виходи одновібраторів 
впливають на входи RS-тригера на елементах DD9.4, DD10.3. З виходів 3 і 11 
тригери знімаються напруги. Включення одновібраторів у ланцюг формування 
зазначених напруг дозволяє виключити явище дребезгу в момент переходу 
сіткової напруги через нуль. За допомогою двох інших одновібраторів DD11.1, 
DD11.2, R18, C4 і DD11.4, DD11.3, R19, C5, а також схеми збігів DD10.4 
формуються імпульси скидання лічильника. Напруга фази надходить на 
рахунковий вхід тригера DD12.1, з виходів Q і Q якого знімаються напруги фаз. 
ГН виконаний по мікросхемі DD8 із кварцовим резонатором BQІ. Вихідна 
частота ГН 5 МГЦ поділяється тригером DD13.1, до 2,5 Мгц . Схема збігів на 
елементах DD19.1, DD17.3, DD17.4, пропускає імпульси цієї частоти на вхід 
лічильника DD21-DD24 до появи на його виході комбінації 6000Н, після чого на 
виході 8 схеми збігів DD20.2 установлюється низький рівень, що забороняє 
проходження імпульсів на вхід лічильника. Лічильник зберігає цей стан до 
приходу імпульсу скидання, після чого встановлюється процес рахунка 
відновляється. 
В УЛУ керування першим тактом інтегрування здійснюється за допомогою 
тригера DD12.2 вихід якого через елементи DD16.1, VT11 керує ключем К7 ИН. 
На інформаційний вхід подається фаза, на вхід синхронізації З подається сигнал з 
виходу молодшого розряду СЧ, тому установка тригера в " 1 " збігається з 
установкою " 1 " у молодшому розряді СЧ під час фази Ф3. Скидання тригера 
відбувається по входу R при досягненні СЧ значення 6000Н. Замикання ключа К7 
і відповідно інтегрування вхідної напруги відбувається при одиничному значенні 
логічного сигналу. 
20 
 
В першого такту інтегрування логічний " 0 " з інверсного виходу тригера 
DD12.1 утримує в нульовому стані тригер DD13.2 і в одиничному стані RS-тригер 
DD18.3, DD18.4 (на виході DD18.3). 
На початку другого такту інтегрування після скидання тригера DD12.1 по 
першому імпульсі від ГН тригер DD13.2 встановлюється в "1", дозволяючи 
проходження імпульсів через елемент DD17.2 і далі через дільник R24, R29, 
трансформатор ТV , формувач VT3, R30, R31 на вихід МАЦП. Одночасно " 0 " з 
виходу елемента DD16.3 викликає замикання ключа К8 (транзистор VТ12), і 
починається інтегрування напруги ОИ. 
RS-тригер DD18.3, DD18.4 продовжує залишатися в стані " 1 " на виході 
DD18.3, що через елемент DD16.2 забезпечує замкнутий стан ключа К11 і " 0 " на 
виході DD18.4, що через елемент DD16.4 забезпечує розімкнутий стан ключів К9 і 
К10. 
Коли напруга на виході інтегратора досягає напруги спрацьовування 
компаратора , " 1 " на виході КМП разом з " 1 " на виході елемента DD15.2 через 
елементи DD20.1, DD14.2 і одновібратор DD18.1, DD18.2 скидають RS-тригер 
DD18.3, DD18.4, ключі К9, К10 замикаються, К11 розмикається, викликаючи 
розряд інтегратора, а черговий тактовий імпульс ГН викликає скидання тригера 
DD13.2.  При цьому " 0 " на виході тригера забороняє проходження вихідних 
імпульсів через елемент DD17.2, а " 1 " на виході елемента DD16.3 викликає 
розмикання ключа К8 , відключаючи інтегратор від ОИ, процес перетворення 
закінчується, стан ИН до початку нового циклу перетворення не змінюється. 
При занадто великій величині вхідної напруги за час другого такту напруга 
на виході ИН не встигає досягти напруги спрацьовування КМП. У такому випадку 
при досягненні лічильником значення 5000Н у годинному інтервалі " 0 " на виході 
елемента DD14.1 викликає таке ж скидання RS-тригера DD18.3, DD18.4 і 
завершення циклу перетворення, як і спрацьовування КМП. Загальне число 
вихідних імпульсів при цьому приблизно дорівнює 45480. 
Сигнал "Обрив", формується елементами DD1.5, DD1.6, через елемент 
DD14.2 також викликає скидання RS-тригера DD18.3, DD18.4 і завершення циклу 
21 
 
перетворення. Сигнал "Обрив" через елемент DD20.4 також надходить разом із 
сигналом від виходу " 2 " лічильники DD24 на елемент DD25.1, де виробляється 
вихідний сигнал обриву, що надходить через оптроний підсилювач VT1 по лінії 
"прапори" у МКН. Сигнал "мітка" формується елементом DD26.3 і проходить у 
МКН по тій же лінії "прапори". 
Сигнал, що блокує виходи регістрів керуючого слова DD3, DD4, 
формується елементом DD19.3. Сигнал, по якому формується тренувальний 
імпульс, формується елементом DD26.1. 
Сигнал " Циклічне скидання" формується елементом DD26.2, проходить 
через другу половину VT1 і далі по лінії "циклічне скидання" у Мкн. 
З МКН тактові імпульси керуючого слова проходять через гальванічний 
роздільник VT2 і далі через тригери Шмітта DD1.2, DD1.4 надходять на 
синхронізуючі входи регістрів здвигу DD3, DD4. При цьому в один з регістрів 
запис виробляється по фронті, а в іншій - по зрізі тактового імпульсу.  
Керуюче слово послідовне передається через другу половину роздільника 
VT2 і через тригер Шмітта DD1.1, надходить на інформаційні входи регістрів 
DD3, DD4. Чотири розряди Q0 - Q3 регістри DD3 дешифрується за допомогою 
двох дешифраторів DD5, DD6 на 14 виходів, два з який (висновок 9 DD5 і 
висновок 1 DD6) керують ключами К1 (замикання входу АЦП) і К2 
(калібрування) відповідно. Інші 12 виходів керують реле, що підключають датчик 
робочого струму. Три розряди регістра DD4 дешифруються на вісьмох виходів 
DD7, керуючих вибором необхідного МК, четвертий розряд регістра DD4 керує 
ключами К5, К6 вибору діапазону АЦП. 
При блокуванні регістрів DD3, DD4 по входу W на їхніх виходах 
установлюються високі рівні, що не заважає процесу запису в регістри. Цьому 
стану виходів регістрів відповідає низький рівень на висновку 9 дешифратора 
DD5 і відповідно замкнутий стан ключа К1. Всі інші виходи дешифраторів мають 
високий рівень і відповідно усі реле МК знаходяться в розімкнутому стані. 
22 
 
5 Розрахунок основних елементів принципової схеми 
 
5.1 Розрахунок аналогової частини 
Сигнал, що надходить з виходу датчика, необхідно попередньо підсилити. 
З цією метою на вході аналого-цифрового перетворювача коштує попередній 
підсилювач виконаний на операційному підсилювачі DA2 за схемою  
підсилювача, що не інвертує. Для забезпечення необхідного коефіцієнта передачі 
до  входу, що інвертує, через ключі К5 чи К6 інтегрального перервача DA3 
підключається дільник зворотного зв'язку R46, R47. Якщо замкнуть ключ К6, то 
коефіцієнт передачі попереднього підсилювача дорівнює 1, а якщо замкнуть ключ 
К5, то коефіцієнт передачі дорівнює 5 і визначається по формулі 
 
R47
К = 1  .                                                       (5.1) 
R46
 
Визначивши опір резисторів R46 і R47 при К = 5. Для цього приймемо 
значення опору резистора R46 рівним 0,82 кОм, тоді з формули (5.1) значення 
опору резистора R47 буде рівним: 
 
К  1
R47 = .                                                      (5.2)  
R46
 
5  1
R47 =  = 4,88 кОм. 
0.82
 
Приймаємо значення резистора R47 рівним 4,93 кОм. Уточнимо значення 
опір резистора R46: 
 
R47
R46  .                                                       (5.3) 
K  1
23 
 
4,93
R46 =  1,23  кОм. 
5  1
 
З довідника вибираємо резистори наступного типу R46: Vishay RCMS02 –
29В–0,125-1,23 кОм ±1%, R47: RCMS05-29В-0,125-4,93 кОм±1%.  
Як операційний підсилювач приймаємо OP-07 Precicion Monolitic, Inc. 
З виходу попереднього підсилювача сигнал надходить на вхід 
підсилювача, що інвертує, виконаного на операційному підсилювачі DA4. Як 
операційний підсилювач приймаємо OP-07 Precicion Monolitic, Inc. Коефіцієнт 
передачі операційного підсилювача, рівний 10, забезпечується дільником R48, 
R54 у ланцюзі зворотного зв'язку і визначається по формулі: 
 
R54
КИ = .                                                         (5.4) 
R48
 
Приймаємо R48 = 5.11 кОм. Тоді: 
 
R54 = КИ R48. 
 
R54 = 10 5.11= 51.1 кОм. 
 
По довіднику вибираємо резистори наступного типу R48: Vishay RCMS02 -
29В-0,125-5,11 кОм±0,25%, R54: RCMS05-29В-0,125-51,1 кОм±0,25%. 
З виходу  підсилювача, що інвертує, сигнал подається через резистор R61 і 
ключ К7, виконаний за паралельно-послідовною схемою, на інтегратор виконаний 
на операційному підсилювачі OP-07 Precicion Monolitic, Inc. Для виконання 
функції інтегрування в ланцюг зворотного зв'язку включений конденсатор С31. 
Напруга на виході підсилювача описується наступним рівнянням: 
 
1
U   U  dt .                                             (5.5)  
вых вх
RC
24 
 
Величину ємності конденсатора приймаємо 0,022 мкФ, а величину опору 
резистора R61 = 448 кОм. З виходу інтегратора сигнал подається через резистор 
R66 на вхід компаратора DA8. Компаратор виконаний на мікросхемі LM311, 
National Semiconductor Corp. 
 
5.2 Розрахунок імпульсного трансформатора 
В імпульсній техніці широко застосовуються ключові схеми з 
трансформатором. У нелінійних підсилювачах трансформатори використовуються 
для зміни амплітуди і полярності вихідних імпульсів, а також для поділу по 
постійному струмі наступних за підсилювачем елементів і вузлів. За допомогою 
багатообмоточних трансформаторів одержують імпульси, що знаходяться у 
визначених амплітудних і фазових співвідношеннях. Застосування 
трансформатора у вхідному ланцюзі ключового елемента дозволяє збільшити 
посилення високочастотної частини спектра імпульсу, що сприяє зменшенню 
перекручувань крутих перепадів. Сприятливий вплив  трансформаторів, що 
погодять, на якість відтворення крутих перепадів особливо помітно в 
транзисторних схемах. В даний час в імпульсних трансформаторах в основне 
використовуються феритові сердечники, що володіють високою магнітною 
проникністю і малими втратами на вихрові струми. 
Як відомо, в імпульсному трансформаторі величина струму 
намагнічування характеризується магнітною проникністю на граничному 
частотному циклі. Проникність   - нелінійна величина, що порозумівається не 
лінійністю характеристик намагнічування. Крім цього, проникність   
змінюється зі зміною швидкості наростання імпульсних сигналів, тому що 
змінюються втрати на вихрові струми. Тому при практичних розрахунках 
користаються середнім значенням проникності сердечника µД, обумовленим для 
імпульсного режиму експериментально. У такий спосіб враховується вплив 
зазначених ефектів на магнітну проникність сердечника. Для феритів µД = 
100...2000 . В апаратурі нано секундного діапазону звичайно застосовують 
сердечники з низькою проникністю (µПР =100...200), тому що в таких сердечниках 
25 
 
утрати на вихрові струми досягають меншої величини. У нелінійних 
підсилювачах мікро секундного діапазону використовуються ферити з µД == 
500...2000. 
При насиченні сердечника проникність істотно зменшується, тому різко 
зростає і струм намагнічування. Схеми з  трансформатором, що насичується, 
ненадійні, тому що при різкому зростанні струму намагнічування звичайно 
помітно збільшується струм активного елемента, що може служити причиною 
катастрофічних відмовлень схеми. Застосування ж елементів (наприклад, 
резисторів), що обмежують струми до гранично припустимих величин, приводить 
до помітного росту  потужності, що розсіюється, і часто є причиною погіршення 
якості відтворення схемою крутих перепадів. Феритові сердечники насичуються 
при індукції ВНАС ≈ 1,5…3 Тл. Залишкова індукція В0 складає 0,8...1 Тл. Щоб 
виключити різке наростання струму намагнічування, необхідно обмежити 
збільшення індукції в межах ∆ВНАС ≤ ВНАС – В0 = 0,7...2 Тл Зміна індукції 
визначається по величині діючого сигналу за допомогою відомої формули: 
 
t
100
∆B =  u(t)dt ,                                                    (5.6) 
W S
1 C 0
\ 
де W1 - число витків первинної обмотки, 
SC - поперечний переріз сердечника, 
і (t)- напруга на первинній обмотці. 
 
 
Рисунок 5.1 - Спрощена еквівалентна схема трансформатора 
26 
 
При практичних розрахунках використовується спрощена еквівалентна 
схема трансформатора, у якій, на відміну від повної еквівалентної схеми, не 
враховуються втрати в сердечнику і часто втрати в обмотках, тому що опору R1 і 
R2 обмоток імпульсного, трансформатора значно менше опорів зовнішніх 
ланцюгів. 
Перекручування форми імпульсів в основному характеризуються 
наступними параметрами трансформатора: діючої в імпульсному режимі 
індуктивністю первинної чи вторинної обмотки L1 = 4π10-3 W 2
1  SС µД/lC чи L2 = L1 
/ n2 (lC — - середня довжина магнітопровода сердечника; п =W1/W2 - коефіцієнт 
трансформації); еквівалентною індуктивністю розсіювання LS; динамічними 
значеннями ємностей СТ1, СТ2 обмоток трансформатора. 
Динамічні ємності й індуктивність розсіювання залежать від схеми і 
конструкції обмоток, від розташування обмоток відносно один одного і від числа 
витків. Ємності можна зменшити, розносячи обмотки, але при цьому зростає 
індуктивність розсіювання. Ємності обмоток не так вуж помітно збільшують 
сумарну паразитну ємність, тому що в останню входить ще ємність навантаження, 
ємність монтажу, паразитні ємності підсилювальних елементів. 
В імпульсних трансформаторах більш істотний вплив індуктивності 
розсіювання, що приводить до збільшення запізнювання сигналів, додатковим 
перекручуванням крутих перепадів. Тому при конструюванні імпульсних 
трансформаторів прагнуть зменшити насамперед  індуктивність, розсіювання 
(часто ціною збільшення ємностей обмоток). Для зменшення індуктивності Ls 
обмотки розташовують одну поверх інший чи намотують виток до витка від 
кожної обмотки. Індуктивність розсіювання пропорційна квадрату числа витків. У 
нелінійних підсилювачах мікро секундного діапазону число витків обмотки 
трансформатора звичайно складає кілька десятків, а іноді й одиниць. Тому в 
трансформаторах, використовуваних у нелінійних підсилювачах, удається 
зменшити індуктивність розсіювання до десятків і навіть одиниць мкГн. При 
настільки малих значеннях індуктивності розсіювання в більшості випадків 
можна зневажити її впливом при формуванням як фронту, так і зрізу імпульсу. 
27 
 
Вплив цієї індуктивності необхідно враховувати при визначенні часу 
затримки імпульсів. 
Вихідними даними для конструктивного розрахунку імпульсного 
трансформатора є індуктивність первинної L1 чи вторинної L2 = L1 / n
2 обмоток і 
коефіцієнт трансформації n, величини яких визначають у ході аналізу і 
розрахунку схеми. 
Розрахунок трансформатора проводять у наступній послідовності [ ]: 
1. Вибирають тип сердечника й оцінюють його геометричні розміри, а 
також величину µД. 
2. Розраховують число витків обмоток трансформатора 
 
W  10  4 L  d / 0,4  S   ; W2 = W1 / n,                                  (5.7)  
1 1 ср c Д
 
4
W  10  L  d / 0,4  S   ; W1 = nW2 ,                               (5.8) 
2 2 ср c Д
  
де dСР - середній діаметр тороидального сердечника, см; 
2
SC - перетин сердечника, см . 
3. Користаючись вираженням для магнітної індукції в сердечнику 
перевіряють, чи не перевищує магнітна індукція рівня насичення сердечника: 
 
8 tИ
10
B  B    u(t)dt ,                                             (5.9) 
0
W  S
1 c 0
 
де B0 - залишкова індукція, Тл; 
и (t) - напруга на первинній обмотці, 
В; tИ - тривалість імпульсу, мкс. 
Вибір сердечника трансформатора виробляється в наступній послідовності 
[ 3]. 
1. Визначаємо розміри магнітопровода трансформатора по формулі 
28 
 
Q 2
cQ0 ≈ PГАБ 10 /2 fП ВM j kM kC ηТР,                              (5.10) 
 
де QC, Q0 - площа поперечного переріза магнітопровода і площа вікна, см2; 
PГАБ -- габаритна потужність трансформатора, обумовлена по формулі  
 
PГАБ ≈ 1,3 UВЫХ IВЫХ ;                                          (5.11) 
 
UВЫХ, IВЫХ - вихідна напруга і струм трансформатора, UВЫХ = 3 В, IВЫХ = 10 
мА. 
 
P -3 -2
ГАБ ≈ 1,3 3 10 10  =3,9 10  Вт; 
 
fП - робоча частота перетворювача, fП = 2,5 МГц; 
BM - амплітуда магнітної індукції, ВM = 0,5 Тл; 
j - щільність струму в обмотках трансформатора, j = 4,5 А/мм2; 
kM, kC - коефіцієнти заповнення відповідно вікна сердечника проводом і 
сердечника магнітопровода сталлю kM = 0.1, kC = 0.1; 
ηТР - КПД трансформатора, ηтр = 0,85. 
 
QcQ0 ≈ 3,9 10-2 102 / 2 2,5 103 0,5 4,5 0,1 0,1 0,85 = 0,004 см2 
 
2. Відповідно до  уніфікованого ряду вибираємо сердечник наступного 
типорозміру ОЛП-6,5/8-2, де d = 6,5 мм - внутрішній діаметр тороидального 
сердечника, D = 8 мм - зовнішній діаметр, b = 2 мм - ширина стрічки. 
3. Визначаємо число витків первинної обмотки трансформатора  
 
W 4
1 = 4,2 10  / 4 2,5 106 0,5 0,004 0,1 = 21 виток 
 
 
 
29 
 
5.3 Аналіз надійності 
Надійність є однієї зі складових якості виробу. Вона характеризує 
властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення 
встановлених експлуатаційних показників у необхідних межах, що відповідають 
заданим режимам і умовам використання, технічного обслуговування, ремонтів, 
збереження і транспортування. Як комплексна властивість, надійність, у 
залежності від призначення об'єкта й умов його експлуатації може включати 
наступні складові: безвідмовність, довговічність, сохраняемость і 
ремонтоздатність. 
Кількісною характеристикою одного чи декількох властивостей надійності 
є показники безвідмовності, довговічності, ремонтоздатності, сохраняемости і 
комплексні показники. 
Показники безвідмовності - імовірність безвідмовної роботи P(t), 
інтенсивність відмовлень (t), середній наробіток до відмовлення,  - відсотковий 
наробіток до відмовлення, середній наробіток до відмовлення, параметр потоку 
відмовлень. 
Імовірність безвідмовної роботи P(t) - імовірність того, що в межах 
заданого наробітку t0 відмовлення не виникає, чи що параметри не будуть 
виходити за межі заданих допусків протягом необхідного інтервалу часу в умовах 
експлуатації: 
 
P(t )  1 F (t )
0 0 ,                                                  (5.1) 
 
де F(t0) - функція розподілу наробітку до відмовлення. 
Оцінка показника P(t )  характеризує частку працездатних виробів у 
0
момент часу t0: 
 
m
N
P(t )  1 i ,                                                (5.2) 
0 N
i1
30 
 
де t0 - час іспиту; m-число інтервалів часу t, через які контролювалася 
працездатність, 
m = t0/t; Nі - число виробів, що відмовили на і-ом інтервалі часу; 
N - загальне число випробуваних виробів. 
Інтенсивність відмовлень (t) визначають як умовну щільність імовірності 
виникнення відмовлення невостановленного об'єкта для розглянутого моменту 
часу за умови, що до цього часу відмовлення не виникло, 
 
f (t) 1 d 1 d
 (t)    P(t)  F (t) .                           (5.3) 
P(t) P(t) dt 1 F (t) dt
 
Приблизно 
 
N
 (t)  * ,                                                    (5.4) 
(Nt)
 
де NІ - число виробів, що відмовили при іспитах протягом  інтервалу часу 
t; 
N - число виробів, працездатних до початку іспитів. 
Функції P(t), F(t),  (t) взаємозалежні, тому для їхнього визначення досить 
знати тільки одну. На практиці перевагу віддають інтенсивності відмовлень, тому 
що її простіше визначити експериментально. 
Для більшості об'єктів (деталей, виробів) залежність P(t) можна зобразити 
кривої , що має три ділянки: 
 
0 ≤ t ≤ t1; t1 < t ≤ t2; t > t2. 
 
Перша ділянка називається періодом  чи приробляння періодом ранніх 
відмовлень. Поява відмовлень у цьому періоді звичайно викликано 
конструктивними чи виробничими дефектами. 
31 
 
Друга ділянка постійної інтенсивності (t) = const характеризує нормальну 
експлуатацію, на цій ділянці: 
 
P(t) = exp(- λt)                                            (5.5) 
 
Третя ділянка t > t2 називається періодом зносових відмовлень. 
Середній наробіток до відмовлення tСР визначається як математичне 
чекання наробітку до першого відмовлення. 
Розрахунок надійності будемо робити для другої ділянки. 
Інтенсивність відмовлень усієї системи визначається зі співвідношення:  
 
n
                                                          (5.6) 
i
i1
 
Для систем, елементи яких працюють в умовах сталості інтенсивності 
відмовлень, імовірність безвідмовної роботи може бути визначена по формулі: 
 
n n
t
P(t)  P (t)  e                                         (5.7) 
i
i1 i1
 
Тоді середній час безвідмовної роботи дорівнює: 
 
TСР = 1 /                                                (5.8)  
 
Як видно з приведених залежностей надійність визначається інтенсивністю 
відмовлень окремих елементів системи й у період її нормальної експлуатації. 
Вихідні дані і результати розрахунків приведені в додатку. 
 
 
 
32 
 
5.4 Розрахунок друкованої плати на віброміцність 
У радіоелектронній і електронно-обчислювальній апаратурі плати 
використовуються для розміщення на них інтегральних мікросхем (ИС) і ЕРЕ 
різного виду і рівня і їхньої комутації між собою, що звичайно здійснюється за 
допомогою друкованого монтажу. Як правило, плати являють собою 
конструктивно закінчений функціональний модуль, називаний іноді осередком. 
Каркасний варіант цього модуля застосовують при підвищених вимогах до 
вибропрочности і виброустойчивости, а також при використанні в модулі двох 
друкованих плат і більш. У каркасних конструкціях плат основою є металева 
рама, форми і розміри якої залежать від конструкції модуля. Плату, на якій 
розміщають ИС і ЭРЭ, закріплюють на рамі гвинтами чи заклепками. У без 
каркасної конструкції роль несучого елемента виконує друкована плата (ДП). 
По конструктивному оформленню, у залежності від розміщення на платі 
ИС і ЭРЭ, а також від виду електричного монтажу, ДП можуть бути однобічними, 
двосторонніми чи багатошаровими. На лицьовій стороні двосторонньої плати 
розміщаються ИС і ЭРЭ; на іншій стороні можуть розміщатися ИС із планарними 
висновками і виконується друкований монтаж. Багатошарові друковані плати 
(МДП) застосовують при підвищеній щільності компонування ИС і труднощі 
виконання комутації на одному рівні. 
Форму ДП вибирають, як правило, прямокутну з кращим співвідношенням 
сторін 1:1...1:2 при мінімальному розміри сторони 10х10 мм і 2:3 при 
найбільшому розмірі сторін 240х360 мм. Товщину ДП вибирають з ряду 0.8; 1.0; 
1.5; 2.0; 2.5; 3.0 мм. Для виготовлення ДП використовуються різні матеріали. 
При розрахунку на віброміцність як розрахункову схему також 
приймається спрощена модель у виді прямокутної пластини з розмірами сторін 
ахb постійної товщини h з різними видами закріплення по контурі. При 
рівномірному нагружении ДП по її поверхні ЕРЕ для усіх випадків закріплення по 
контурі її власна частота в Гц буде:  
 
33 
 
1 K
f  D
0= ab .                                           (5.9) 
2 2
a M
 
Значення коефіцієнта К обчислюється по формулі: 
 
2 4
a a
K  k (     ) ,                                    (5.10) 
 2 4
b b
 
де коефіцієнти К, α, β, γ вибираються в залежності від способу закріплення 
ДП. Значення циліндричної твердості D визначають по формулі: 
 
Eh
D  ,                                          (5.11) 
2
12(1 )
 
де h - товщина ДП, 
E - модуль пружності матеріалу плати, 
ν - коефіцієнт Пуассона матеріалу ДП. 
Тоді при частоті вібрації f0 і значенні перевантаження n амплітуда 
коливань ДП у мм буде дорівнює: 
 
250 n
A= .                                                  (5.12) 
f
0
 
Величина коефіцієнта динамічності, що показує, у скількох разів амплітуда 
змушених коливань ДП на частоті f відрізняється від амплітуди на частоті f0, 
дорівнює: 
 
1
Kd= ,                               (5.13) 
f 2 2 f 2 2
(1  ( ) )  ( ) 
f f
0 0
34 
 
де E - показник загасання коливань (для склотекстоліту при напругах, 
близьких до що допускається, приймається E = 0.06). 
Динамічний прогин у геометричному центрі ДП у мм при її порушенні з 
частотою f: 
 
Wd = Kd · A.                                                (5.14) 
 
Еквівалентна рівномірно розподілена по ДП динамічне навантаження в 
Н/м2 (Па): 
 
Wd ·= D.                                                     (5.15) 
 
C1 = b4.                                                                                     (5.16) 
 
а максимальний розподілений згинальний момент у Н, викликаний цим 
навантаженням, Мmax = C2 · Pd · b2. 
Коефіцієнти С1, С2 залежать від способу закріплення ДП. При опиранні 
ДП по контурі для їхнього визначення використовують формули: 
 
С1 = 0.00406 + 0.018 · lg(a/b),                           (5.17) 
 
C2 = 0.0479 + 0.18 · lg(a/b).                               (5.18) 
 
При защемленні пластини по контурі використовують формули: 
 
С1 = 0.0012 + 0.04·lg(a/b);                                (5.19) 
 
С2 = 0.0513 + 0.108·lg(a/b).                               (5.20) 
 
Максимальна динамічна напруга вигину ДП у МПа 
35 
 
6 M
  max .                                                 (5.21) 
max 6 2
10  h
 
Умова вибропрочности ДП має вид 
 

  N ( )  1 ,                                               (5.22) 
max [N ]

 
де σ-1 - границя витривалості матеріалу ДП, 
Nσ -  запас міцності, що допускається. 
Для виготовлення ДП використовуються фольгированные і 
нефольгированные листові діелектрики: гетинакс, текстоліт, склотекстоліт, і 
прокладочні матеріали марок :ГФ (t = - 60 + 80 C), СФ, ФТС та СТФ ( t = - 60 + 
120 C), СФПН (t = - 60 + 160 C), СТПА (t = - 60 + 150 C). 
В окремих випадках плати виготовляють з матеріалів на основі кераміки. 
Результати розрахунку на ЕОМ представлені в додатку Г. 
 
36 
 
6 Спеціальний розділ 
 
6.1 Вибір варіанта технологічного процесу виготовлення фотошаблону 
друкованої плати блоку аналого-цифрового перетворювача 
Тип виробництва визначає спосіб виготовлення фотошаблонів, побудова 
технологічного процесу і ступінь його деталізації. У залежності від розміру 
виробничої програми, технічних і економічних умов виробництво буває 
одиничне, серійне і масове. 
Одиничне виробництво фотошаблонів характеризується широкою 
номенклатурою і малим обсягом випуску, виготовлення фотошаблонів у 
серійному і масовому виробництвах - застосування устаткування, що дозволяє 
механізувати й автоматизувати виробничі процеси. 
При ухваленні рішення про методи і послідовність виготовлення 
фотошаблонів, необхідно провести оптимізацію варіантів технологічного процесу 
для визначеного типу виробництва. 
Відповідно до стандарту тип виробництва характеризується коефіцієнтом 
закріплення операції: 
 
О
К  ,                                                        (6.1) 
ЗО
 р
 
де О - сума операцій; 
р - сума робочих місць. 
Виходячи з приведеної формули необхідно установити співвідношення 
між трудомісткістю виконання операцій і продуктивністю робочих місць. На 
даному етапі проектування нормування операцій можна виконати, 
використовуючи орієнтовані норми типового технологічного процесу. 
Спираючи на вихідні дані і містячи в розпорядженні штучного чи штучно-
калькуляційного часу, визначають кількість одиниць оснащення: 
37 
 
N T
ШТІ штк 
m 
i ,                                                   (6.2) 
60  F 
g з.н
 
де N - річна програма випуску; 
ТШТ(К) - штучне чи штучно-калькуляційний час, хв.; 
Fg - відповідної дійсності річний фонд часу, год; 
З.Н. - нормативний коефіцієнт завантаження оснащення. Завантаження 
оснащення залежить від типу виробництва - можна прийняти середнє значення 
З.Н.=0,8. 
Після розрахунку значень m по всіх операціях установлюють кількість 
робочих місць, округляючи до найближчого більшого цілого числа значення m. 
Для операцій, що не вимагають через міру години, значення m може бути 
значно менше одиниці, Це означає, що номенклатура робіт на таких робочих 
місцях має бути розширена. Кількість операцій, що можна виконувати на кожнім 
робочому місці, визначається за формулою: 
 

з .н.
О  ,                                                         (6.3) 
 .
з .ф .
 
де З.Ф. - коефіцієнт фактичної завантаженості оснащення, 
 
m
 
з.ф. .                                                       (6.4) 
p
 
Після розрахунків кількості робочих місць і кількості операцій за 
формулою (6.1) визначають кЗ. О.. 
При масовому і крупносерійному виробництвах кЗ.О.. = 1  10, при 
середньосерійному кЗ.О. = 10  20, при малосерійному кЗ.О..= 20  40, при 
одиничному виробництві кЗ. О.. не регламентується. 
38 
 
Первинний фотошаблон одержують хімічною обробкою експонованих 
фотопластинок, проконтролювавши спочатку температуру робочих розчинів 
термометром. Відлік часу обробки проводять за секундоміром. 
Для виготовлення робочого фотошаблону використовують первинний 
фотошаблон. Робочий фотошаблон одержують копіюванням первинного 
фотошаблона на контактно-копіювальному верстаті і подальшій хімічній обробці 
матеріалу. Перед копіюванням первинний фотошаблон необхідно протерти з боку 
підкладки серветкою, змоченої в етиловому спирті для виділення пилу, бруду, 
жирових плям. Стекло контактно-копіювального верстата необхідно протерти 
антистатичною серветкою. Копіювання, а також висвітлення для копіювання й 
обробки пластин і фототехнічної плівки виконуються за допомогою фото ліхтаря 
з червоним світлофільтром. Діазографічні плівки копіюють і обробляють при 
звичайному висвітленні, не допускаючи висвітлення матеріалу сонячними чи 
променями ультрафіолетовим випромінюванням. При копіюванні первинний 
фотошаблон і матеріал додають один до одному і переносять до контактно-
копіювального верстата, причому емульсійний шар первинного фотошаблона і 
світлочутливий шар матеріалу повинні безпосередньо стикатися. 
Експонування проводять через первинний фотошаблон на світлочутливий 
матеріал. Виготовлення робочого фотошаблону на фототехнічній плівці ФТ-41П 
здійснюється шляхом експонування на контактно-копіювальному верстаті 
крапковим джерелом білого світла і хімічної обробки експонованого матеріалу. 
Виготовлення робочого діапозитива на діазографічній плівці ТМ 
здійснюється в такий спосіб. Після експонування діазографічна плівка 
обробляється в проявочному пристрої в парах аміаку до максимального насичення 
кольору фото зображення. 
Пробка фіксуючих отворів здійснюється на спеціальному пристрої, що має 
два орієнтуючих знаки, рознесених на відстань, рівна відстані між реперними 
знаками фотошаблона. Фотошаблон розміщають у пристрої для пробки. 
Здійснюють вакуумний притиск фотошаблона і пробивають отвору, притискаючи 
пуансон пристрою. 
39 
 
Оскільки фотошаблон має лінійні деформації, обумовлені частковим 
роздубленням фотографічної емульсії під час фотохімічної обробки, зміною 
температури і вологості в приміщенні, то відстань між реперними знаками може 
не збігатися з відстанню між знаками пристрою, що орієнтують. У такому 
випадку вибирають середнє значення. Для цього горизонтальні штрихи реперних і 
настановних знаків зміщають, а відстань між прямовисячими штрихами 
вирівнюють між собою зрушенням фотошаблону. 
Фотографічне зображення в межах поля друкованої плати (ДП) повинне 
бути різким, границі зображення повинні бути чіткими, без розмитостей і ореолів. 
Фотошаблон повинний мати два чи більш реперні знаки, 
використовуваних для пробивання фіксуючих отворів у робочих фотошаблонах. 
Несполучення двох робочих фотошаблонів однієї плати повинне бути не 
більш 0,24 мм плат класу I і 0,14 мм плат класу II. 
Зазор між елементами провідного рисунка на фотошаблоні повинний бути 
не менш 0,325 мм. 
Первинний фотошаблон повинний бути отриманий на автоматизованому 
пристрої, що розкреслює, методом розкреслювання. Відхилення центрів 
контактних площадок від вузлів координатної сітки складає: 
- для первинних фотошаблонів ± 0,10 мм плат класу І, ± 0,05 мм плат класу 
II; 
- для робочих фотошаблонів ± 0,12 мм плат класу І, ± 0,07 мм плат класу II. 
Розміри елементів топології фотошаблона і відстані між ними повинні 
відповідати вимогам технічного завдання на друковану плату з урахуванням 
технологічних допусків на виготовлення друкованої плати. 
Технологічні допуски на виготовлення друкованої плати встановлює 
підприємство - виготовлювач друкованих плат у залежності від застосовуваної 
технології. 
Граничні відхилення розмірів елементів топології фотошаблона в 
залежності від класу точності друкованої плати за стандартом приведені в таблиці 
6.2. 
40 
 
Таблиця 6.2 - Граничні відхилення розмірів елементів топології 
фотошаблона в залежності від класу точності друкованої плати 
Клас точності друкованої плати 1 2 3 4 5 
Граничні відхилення розмірів  0,10  0,05  0,03  0,02  0,01 
елементів топології фотошаблона 
 
Граничні відхилення розмірів елементів топології фотошаблона, зазначені 
в таблиці 6.2, є підставою для розрахунку технологічного допуску на 
виготовлення еталонного фотошаблона. 
Позиційні допуски розташування елементів топології фотошаблона в 
діаметральному вираженні в залежності від класу точності друкованої плати 
представлені в таблиці 6.3. 
 
Таблиця 6.3 - Позиційні допуски розташування елементів топології 
фотошаблона в діаметральному вираженні в залежності від класу точності 
друкованої плати 
Клас точності друкованої плати 1 2 3 4 5 
Позиційні допуски розташування 0,15 0,10 0,07 0,05 0,03 
елементів топології фотошаблона, мм 
 
Якість сполучення комплекту фотошаблонів визначається значенням 
несполучення по контактних площадках. Значення несполучення комплекту 
фотошаблонів у залежності від класу точності друкованої плати не повинне 
перевищувати значень, зазначених у таблиці 6.4. 
 
Таблиця 6.4 - Величина несполучення комплекту фотошаблонів 
Клас точності друкованої плати 1 2 3 4 5 
Величина несполучення комплекту 0,15 0,10 0,07 0,05 0,03 
фотошаблонів, мм 
41 
 
Ширина технологічного полючи, розташованого по контурі робочої зони 
фотошаблона, не повинна бути більш 30 мм. 
Оптична щільність емульсійних фотошаблонів повинна бути не менш 3,0 
на непрозорих ділянках і не більш 0,1 на прозорих ділянках. 
Копіювальна щільність діазотипних фотошаблонів на довжині хвилі 437 
нм повинна бути не менш 3,0 на непрозорих ділянках і не більш 0,1 на прозорих 
ділянках. 
Розміри дефектів зовнішнього бачення - (проколи, крапки, подряпини) у 
робочій зоні фотошаблона нс повинні бути більш 0,05 мм для друкованих плат 1, 
2 і 3-го класів точності і більш 0,02 мм для друкованих плат 4 і 5-го класів 
точності. 
Розміри дефектів зовнішнього вигляду в робочій зоні фотошаблона з 
розмірами провідників і відстаней між ними від 0,05 до 0,08 мм не повинні бути 
більш 0,01 мм. 
Фотошаблони варто поставляти комплектами з паспортом на кожен 
комплект фотошаблонів. 
Маркування фотошаблона повинне містити: умовну позначку 
фотошаблона; дату виготовлення; порядковий номер зміни провідного рисунка. 
Маркування фотошаблона варто розташовувати на робочій поверхні 
фотошаблона поза робочою зоною. 
Маркування фотошаблона повинне бути виконане автоматизованим 
способом. 
У технічно обґрунтованих випадках допускається виконувати 
маркірування вручну. Цифри і букви маркувального напису повинні бути чітко 
позначені. 
Технологічний процес і режими виготовлення фотошаблонів друкованих 
плат представлені в таблиці 6.5. 
 
 
42 
 
Таблиця 6.5 - Технологічний процес і режими виготовлення фотошаблонів 
друкованих плат 
Порядок операцій і їхнє Тривалість обробки, хв. 
фототехнічної плівки 
найменування 
прямим методом 
методом звертання 
1. Прояв 220,5 1 5 4 6 
2. Промивання в проточній воді 1822 - 0,250,5 0,250,5 68 
3. Зупинка прояву 1822 2 0,51 - - 
4. Відбілювання 1822 3 - - 34 
5. Засвічування* - - - - - 
6. Промивання в непротічній воді 1822 - - - 57 
7. Промивання в проточній воді 1822 - - - 23 
8. Освітлення 1822 4 - - 1,52 
9. Промивання в проточній воді 1822 - - - 23 
10. Прояв 1822 1 - - 34 
11. Промивання в проточній воді 1822 - 0,250,5 - 0,51 
12. Фіксування 1822 5 1015 810 810 
13. Промивання в непротічній воді 1822 - 57 57 57 
14. Ослаблення (при необхідності, 1822 6 - - візуально 
для видалення загальної вуалі) 
15. Промивання в проточній воді 1822 - 1520 1520 1520 
16. Змочування в ОП-7 чи ОП-10      
17. Сушіння ** - У В підвішеному стані 
вертикальн
ому 
положенні 
18. Контроль  -    
Виготовлення фотошаблонів способом фотографічного зменшення 
оригіналу рисунка плати, виконаного вручну, не задовольняє вимогам підвищеної 
точності в зв'язку зі зростанням щільності друкованого монтажу, кількості типів 
плат на виріб, появою багатошарових плат. 
43 
 
Температура 
С 
№ розчину 
фотопластин 
Прагнення задовольнити вимогам підвищеної точності, зберігати і навіть 
скоротити терміни виготовлення фотошаблонів плат вимагає нових методів 
роботи. 
Автоматизоване виготовлення фотошаблонів включає: автоматизоване 
креслення світловим променем (М 1:1) рисунка фотошаблона по робочій програмі 
травлення; напівавтоматизовану підготовку і виготовлення цих програм 
керування. 
Фотошаблони виготовляються в залежності від щільності провідного 
рисунка або однократним, або подвійним, або потрійним кресленням, тобто 
провідні спробні рисунки плати викреслюються на фотопапері, а потім 
контрольний рисунок плати на фотопластинці чи фототехнічній плівці. 
Для формування елементів друкованого монтажу використовується 
магазин масок, що включає №- масок - світлових плям. Геометричні розміри 
масок для розкреслення провідного рисунка повинні враховувати технологічні 
припуски і допуски, що забезпечують виготовлення ДП на конкретному 
виробництві. 
Для нанесення елементів провідного рисунка, розташованого не в кроці 
1,25, допускається виготовлення масок, зміщених щодо центра в магазині масок. 
 
Таблиця 6.6 – Параметри провідного рисунка 
Елементи Форма Розміри, мм 
провідного 
рисунка 
Контактні Квадрат 1,51,5; 2,02,0; 2,92,9 
площадки Коло 1,90;  3,40 
Восьмикутник 2,70 
Провідники Квадрат 0,35; 0,50 
Восьмикутник 0,75; 1,00; 1,50 
44 
 
Шипи й екрани Два однакових за формою і 2,50 
розміром, але орієнтованих по- 2,700,40 
різному щодо центра масок 0,402,70 
Цифри От 0 до 9 2,01,0 
Букви C, R, K, A, V, B, L, E, Z, D, T, E 2,01,0 
Знак " + " 2,02,0 
 
6.2 Аналіз небезпек і шкідливостей що виникають при виконанні робіт 
в приміщенні радіотехнічної лабораторії 
У даній роботі проводиться розробка проєкту інформаційно-
вимірювальної системи. Роботи за цим проєктом проводяться в спеціалізованій 
радіотехнічній лабораторії, де, зокрема, проводяться роботи з ремонту та 
налагодження різноманітної радіоелектронної апаратури, яка використовується 
для проведення досліджень. 
В приміщенні лабораторії обладнані 4 робочих місця, з яких одне 
призначене для налагодження та вимірювання параметрів аналогово-цифрової 
апаратури, а інші призначені для налагодження та вимірювання параметрів 
цифрової апаратури. Устаткування робочих місць виконано відповідно до ДСТУ 
8604:2015. 
Розміри даної лабораторії: довжина 6,5 м, ширина 4,5 м, висота 3,2 м. 
Відповідно площа приміщення 29,25 м2, а об’єм приміщення становить 93,6 м3, 
що складає відповідно 7,3 м2 і 23,4 м3 на одного працюючого і задовольняє 
санітарним нормам ДБН В.2.2.28-2010. Конструкція лабораторного обладнання та 
робочого місця забезпечує оптимальне положення працюючого, яке визначається 
ДСТУ 8604:2015. Висота робочої поверхні при цьому дорівнює 720 мм. 
Конструкція крісла наладчика передбачає регулювання, підбирається у 
відповідності зі зростом працівника та відповідає вимогам ДСТУ 7951:2015. 
Всі споживачі енергії (прилади й устаткування) розраховані на живлення 
від мережі змінного струму напругою 220 В, частотою 50 Гц. Лабораторія має 
захисне  заземлення, яке виконане відповідно ДСТУ Б В.2.5-82:2016. До нього 
45 
 
пiд’єднанi корпуси вимірювальних приладів, вторинні блоки живлення та 
металеві корпуса розеток. В лабораторії можливий одночасний дотик до 
нульового захисного провідника з одного боку та до металевих корпусів 
апаратури з іншого боку, тому за небезпекою ураження людини електричним 
струмом лабораторія належить до класу приміщень з підвищеною небезпекою 
згідно ПУЕ-17.  
Великий вплив на дієздатність людини мають метеорологічні умови, такі 
як: температура повітря  в приміщенні, відносна вологість та інші. Тому вони 
повинні відповідати санітарним нормам. 
Лабораторія обладнана водяною системою опалення для обігріву в 
холодну пору року відповідно до ДБН В.2.5.67-2013. В холодну пору року 
середня температура повітря складає 20С, а в теплу  пору року до  32С, при 
нормі в теплу пору - 22-24С і в холодну - 23-25С,  тому рекомендовано 
застосовування кондиціонера для підтримання необхідних температур в 
приміщенні. Відносна вологість повітря в приміщенні становить 4060%, що 
відповідає ДСН 3.3.6.042-99. 
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху 
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в холодний період року: 
- оптимальне значення температури 22-24°С; 
- допустиме значення температури 21-25°С; 
- оптимальне значення відносної вологості 40-60%; 
- оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1м/с; 
- допустиме значення швидкості руху повітря ≤0,1 м/с. 
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху 
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в теплий період року: 
- оптимальне значення температури 23-25°С; 
- допустиме значення температури 22-28°С; 
- оптимальне значення відносної вологості 40-60%; 
- оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1 м/с; 
- допустиме значення швидкості руху повітря 0,1-0,2 м/с. 
46 
 
У примiщеннi вiдсутнi джерела виробничого пилу. Головним джерелом 
запиленості є одяг працюючих. Перед початком кожного робочого дня 
проводиться вологе прибирання та провітрювання лабораторії відповідно до 
нормативних вимог. 
При налагодженні апаратури можливе проведення паяльних робіт, що 
супроводжується виділенням шкідливих речовин та небезпечно для здоровя 
працівника, тому санітарні вимоги до виробничих приміщень встановлюються 
ДБН В.2.5.67-2013 та НПАОП 28.52-1.32-14 з урахуванням шкідливості речовин, 
що виділяються при технологічних процесах, та метрологічних умов. Кількість 
паяльних робіт невелика, але операції пайки, залуження і випалу ізоляції 
супроводжуються забрудненням повітряного середовища в приміщенні парами 
свинцю, олова, сурми й інших елементів, що входять до складу припою; парами 
каніфолі і різних рідин, застосовуваних для флюсу, змивання і розчинення різних 
лаків, що застосовуються для покриття друкованих плат; парами соляної кислоти; 
газами (окис вуглецю, вуглеводню) і т. ін. Пари, потрапляючи в атмосферу цеху, 
конденсуються і перетворюються в аерозоль такої концентрації, частки якої по 
своїй дисперсності наближаються до димів. 
Знаходячись у запиленій атмосфері, робітники піддаються впливу пилу і 
пару; шкідливі речовини осідають на поверхні шкірного покриву, попадають на 
слизову оболонку порожнини рота, око, верхніх дихальних шляхів, заковтуються 
в травний тракт, потрапляють в легені. Поряд із забрудненням повітряного 
середовища забруднюються робочі поверхні й одяг працюючих. Особливо 
шкідливі при пайці олов'яно-свинцевими припоями пари свинцю. Свинець і його 
з'єднання отрутні. Частина свинцю, що надійшов в організм, виводиться з нього 
через кишечник і нирки, а частина затримується в кістковій речовині, м'язах, 
мозку, печінці. При несприятливих умовах свинець починає циркулювати в крові, 
викликаючи явища свинцевого отруєння; викликає зміни в складі крові, уражає 
нервову систему, нирки і печінку. Тому в приміщенні, над одним робочим місцем, 
змонтована система витяжної вентиляції повітря, яка вмикається тільки в процесі 
проведення паяльних робіт та відповідає вимогам ДБН В.2.5.67-2013. 
47 
 
Рівні шуму, ультразвуку та вібрації, утворювані у приміщенні установками 
кондиціонування повітря, вентиляції та опалення, не перевищують допустимих 
норм, тобто відповідають ДСН 3.3.6.037-99, ДСН 3.3.6.039-99 відповідно для 
категорії «Висококваліфікована робота, що вимагає зосередження, 
адміністративно-керівна діяльність, вимірювальні та аналітичні роботи у 
лабораторії: робочі місця в приміщеннях цехового керівного апарату, контор,  
лабораторій» не перевищує 60 дБА.  
Розряд зорової роботи наладчика РЕА згідно ДБН В.2.5-28-2018 – ІІ-а, 
тобто розмір найменшого об’єкта розрізнення 0,15-0,3 мм, фон темний, контраст 
середній. В лабораторії використовується суміжне освітлення. Природне 
освітлення здійснюється через два бічних віконних прорізи  загальною площею 
3,64 м2. Штучне освітлення здійснюється 12 світильниками (3 ряди по 4 штуки) 
типу ЛПО прикріпленими  до  стелі  паралельно віконним прорізам. Кожний 
світильник має по  дві люмінесцентні лампи потужністю 60 Вт. Але при такій 
кількості світильників та потужності ламп не досягається необхідна освітленість 
робочого місця наладчика РЕА в 500 лк. Тому рекомендується встановити 
додаткове місцеве освітлення на робочому місці. 
У відповідності з ДСТУ Б В.1.1-36:2016 дана лабораторія відноситься до 
приміщень категорії пожежної небезпеки В, тому що в ній є наявність горючих 
речовин: дерев'яні столи і стільці, дерев'яний діл, віконна рама; приміщення сухе з 
відносною вологістю 40-60%. Лабораторія обладнана 8-ма автоматичними 
сповіщувачами теплового типу ИП-105, відповідно з ДБН В.2.5.56-2014. На 
поверсі вивішений  план евакуації, з яким ознайомлений кожний працюючий. 
Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного 
виходу складає 20м, що задовольняє вимогам ДБН В.1.1.7-2016. Для ліквідації 
пожежі на початковій стадії в коридорі розташовані наступні первинні засоби 
пожежогасіння: вогнегасники типу ВП-2У у кількості 2 шт; пожежний кран з 
пожежним рукавом  довжиною 20 м. 
Усі працівники, яких приймаються на роботу і, які в процесі роботи 
проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, 
48 
 
вивчають правила надання першої і швидкої допомоги потерпілим від нещасного 
випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на 
підприємстві (НПАОП 0.00-4.12-05). 
Інструктажі бувають: 
1. Вступний (із усіма працівниками, що тільки що прийняті на роботу) 
2. Первинний (проводиться на робочому місці до початку роботи з 
новоприйнятим працівником). 
3. Повторний (проводиться на робочому місці з усіма працівниками) 
4. Позаплановий (проводитися при введенні нових нормативних актів, при 
заміні технологічного процесу, при порушенні нормативних актів працівниками, 
по вимозі відповідного державного органу, при перерві в роботі виконавця більш 
ніж на 30 календарних днів і ін.) 
5. Цільовий (при виконанні разових робіт, при ліквідації наслідків аварії і 
т.д., при виконанні робіт, що оформляються нарядом – допуском чи письмовим 
дозволом, у випадку екскурсії або організації масових заходів з учнями і 
вихованцями). 
Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження 
інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж  проводиться по наступним видах: 
вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, 
повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки 
в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочним приладдям. 
Інструктаж на робочому місці проводить керівник лабораторії, 
супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи. 
Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються в 
«контрольний лист», що підписується інженером з техніки безпеки, робітником, 
майстром і начальником лабораторії. 
Повторний інструктаж проводять не рідше одного разу в 6 місяців, а 
додатковий - при порушенні працюючим правил і інструкцій з техніки безпеки, 
технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні технологічного 
49 
 
процесу, виду робіт. Повторний і додатковий інструктажі записуються в 
спеціальний журнал, що зберігає керівник. 
За результатами проведеного аналізу умов праці в лабораторії можливо 
дійти до висновку що майже усі параметри лабораторії відповідають вимогам 
нормативних документів. Однак, оскільки температура повітря в теплий період 
року не відповідає нормативним вимогам, необхідно розрахувати і змонтувати в 
приміщенні лабораторії систему кондиціонування повітря. 
Кондиціонер - це пристрій, який служить для підтримки заданої 
температури в приміщенні. Також кондиціонер може очищувати повітря і 
підтримувати його вологість. 
В період літнього часу кондиціонер, зазвичай, використовується в режимі 
охолоджування, тобто надлишки тепла з приміщення переносяться в навколишнє 
середовище. У перехідні періоди (весна, осінь) кондиціонер може 
використовуватися на охолоджування або на обігрів, залежно від температури в 
приміщенні. У зимовий період кондиціонер не призначений для роботи, оскільки 
сам апарат замислювався для роботи в умовах тропічного і помірного клімату, де 
температура взимку не знижується нижче 10°С. Якщо ж температура 
навколишнього повітря нижча -15°С, у кондиціонері спрацьовує захисна 
автоматика і він вимикається. Отже, кондиціонер підтримує температуру в 
приміщенні в діапазоні 18-30°С, при температурі зовнішнього повітря від +52°С 
до -10°С. 
Кондиціонери поділяються на дві основні групи: моноблоки, коли всі 
вузли розташовані в єдиному корпусі, і спліт-системи, коли конденсатор і 
компресор винесені в окремий блок і, зазвичай, встановлюються зовні. Усередині 
залишається тільки легкий і компактний внутрішній блок спліт-системи, в якому 
знаходиться випарник і малошумний вентилятор. 
Моноблоки останнім часом втрачають свою популярність (на деяких 
підприємствах, що випускають кондиціонери, вже відмовилися від їх 
виробництва) і поступаються місцем спліт-системам. Внутрішні блоки спліт-
систем можуть мати настінне, підлогово-стельове, касетне (внутрішній блок 
50 
 
вішається під підвісну стелю) або колонне (внутрішній блок встановлюється на 
підлозі) розташування. 
Також існують спліт-системи, які забезпечують приток свіжого повітря 
близько 30%. Вони називаються канальними кондиціонерами. Внутрішні блоки 
таких спліт-систем розташовуються зазвичай під підвісною стелею. Як правило, 
такі спліт-системи мають велику холодопродуктивність (від 7 до 60 кВт) і 
обробляють повітря відразу в декількох приміщеннях. 
Віконний кондиціонер - це моноблочний кондиціонер, який зазвичай 
встановлюється у віконний отвір або тонку стіну. Він менш зручний, чим спліт-
системи: має високий рівень шуму і не залишає вибору для місця установки, 
погіршує освітленість приміщення. Проте дешевий, простий в установці і вельми 
надійний. 
Спліт-системи складаються з двох блоків - внутрішнього, розташованого в 
приміщенні і зовнішнього, винесеного на вулицю. Завдяки такому розділенню 
кондиціонер не прив'язаний до віконного отвору, внутрішній блок спліт-системи 
можна розмістити практично в будь-якому зручному місці. Найбільш шумний 
вузол кондиціонера - компресор винесений на вулицю. Великою перевагою спліт-
системи є великий вибір типів внутрішніх блоків. Вони бувають настінними, 
підлоговими, стельовими, колонними і вбудованими в стелю - касетними і 
канальними. Якщо з одним зовнішнім блоком працює відразу декілька внутрішніх 
блоків, то такий кондиціонер називають мультіспліт-системою. 
Настінні спліт-системи це оптимальне рішення, яке забезпечує 
максимально ефективне управління кліматом. Настінні спліт-системи 
відповідають всім запитам споживача і відрізняються високою надійністю і 
економічністю. Практично все настінні спліт-системи перезапускаються у разі 
відключення живлення мережі, довгий трубопровід, що сполучає внутрішній і 
зовнішній блок, очисні фільтри, що дезодорують. Багато настінних спліт-систем 
стійкі до перепадів напруги мережі і добре зарекомендували себе в роботі при 
низьких температурах. 
51 
 
Касетні кондиціонери з системою розподілення повітря особливо 
підходять для установки в громадських приміщеннях, таких як склади, установи, 
лікарні, школи і ін. У касетних кондиціонерах був досягнутий один з найменших 
рівнів шумів. Установка такого кондиціонера в центрі приміщення забезпечує 
максимальний комфорт. 
Підстельові кондиціонери не вимагають наявність підвісної стелі. 
Відмінно підходять для приміщень, які не пристосовані для моделей настінного 
типу. Практично безшумні. Зовнішній блок стельової спліт-системи 
встановлюється на зовнішній стіні, даху або балконі. Можливе підключення до 4 
внутрішніх блоків до одного зовнішнього.  
Переваги канальних кондиціонерів це різноманітність конфігурацій 
повітроводу, функція автоматичної зміни режимів, велика довжина трубопроводу. 
Мобільними кондиціонерами називають, по-перше, мобільні моноблоки, 
пов'язані з вулицею гнучким гофрованим шлангом (його зазвичай виводять у 
двері, кватирку або вікно); по-друге, мобільні спліт-системи. Їх внутрішній і 
зовнішній блоки зв'язані між собою гнучким шлангом, в якому знаходяться 
фреонові трубопроводи і електричні комунікації. Робота такого кондиціонера 
практично не відрізняється від звичайної спліт-системи, за винятком двох 
особливостей: він не вимагає спеціального монтажу, а завдяки розташуванню 
компресора у внутрішньому блоці сильніше шумить. 
Кондиціонери інверторного типу – це кондиціонери, потужність яких може 
плавно регулюватися. Це дозволяє точніше підтримувати необхідну температуру, 
швидше виходити на заданий режим і економічніше витрачати електроенергію. 
Системи центрального кондиціонування – це системи, призначені для 
кондиціонування великої кількості приміщень або одного приміщення великого 
розміру, з джерелом холоду винесеним за його межі. Зазвичай складаються з 
центрального кондиціонера, що забезпечує приток свіжого повітря, що охолоджує 
машини і розташовані в приміщеннях вентиляторні доводчики. Останнім часом в 
багатьох країнах традиційні системи центрального кондиціонування активно 
витісняються системами типу VRV. 
52 
 
VRV-системи – це різновид центральних систем кондиціонування повітря. 
Можуть складатися з декількох зовнішніх і великого числа внутрішніх блоків, 
об'єднаних єдиною системою управління і загальною розводкою фреонових 
трубопроводів. Внутрішні блоки можуть бути віддалені від зовнішніх на відстані 
до 100 метрів, що еквівалентно висоті 17 поверхового будинку. Це дозволяє 
заховати зовнішні пристрої на даху, у дворі або в іншому мало прикметному 
місці. VRV - системи відрізняються високим ступенем автоматизації, 
довговічністю і низькими експлуатаційними витратами. 
Потрібну для конкретного приміщення потужність кондиціонера по 
холоду можна розрахувати, визначивши лишнє тепло в приміщені, в якому він 
повинен бути встановлений. 
Лишнє тепло в приміщені приміщення розраховують за формулою: 
 
Q з  Q1  Q2  Q3  Q4  Q5     (6.1) 
 
де Qз – загальна кількість тепла; 
     Q1 – лишнє тепло в приміщені від сонячної радіації та штучного світла; 
     Q2 – надходження тепла від людей, що знаходяться в приміщенні; 
     Q3 – надходження тепла від офісного устаткування; 
     Q4 – надходження тепла від побутової техніки; 
     Q5 – надходження тепла від опалювання. 
Надходження тепла від сонячної радіації залежить від площі і 
розташування вікон. На широті Черкас надходження тепла через 1 кв. м скла 
будуть: 
- північна орієнтація – 42 Вт/м2; 
- північно-східна і північно-західна орієнтація – 215 Вт/м2; 
- східна і західна орієнтація – 290 Вт/м2; 
- південно-східна і південно-західна орієнтація – 220 Вт/м2; 
- південна орієнтація – 130 Вт/м2; 
- горизонтальне скління – 400 Вт/м2. 
53 
 
Якщо вікно затінене деревами або є щільні світлі жалюзі, приведені 
величини ділять на коефіцієнт 1,4. 
Лабораторія має бічне природне освітлення через два світлових отвори у 
зовнішній стіні (вікон). Вікно має такі розміри: ширина 1,3 м; висота 1,4 м. 
Надходження тепла від сонячної радіації через вікна, а при використанні 
електричного освітлення надходження тепла від штучного освітлення: 
 
Q  w h q n  1,3 1,4  220 2  800 ,8Вт
1.1 s w                    (6.2) 
 
де w - ширина вікон, 
      h - висота вікон, 
     qs - орієнтація вікна, 
    nw - кількість вікон. 
 
Q  n  P  12  60  720 Вт
1.2 L L                                (6.3) 
  
де nL - кількість ламп електричного освітлення, 
     PL - потужність одної лампи електричного освітлення. 
В результаті  
 
Q  Q Q  800 ,8  720  1520 ,8Вт
1 1.1 1.2                       (6.4) 
 
Надходження тепла від стін істотно менше, тому у ряді випадків ними 
нехтують. 
Надходження тепла від людей, що знаходяться в приміщенні. Одна людина 
залежно від роду занять виділяє: 
- відпочинок в сидячому положенні – 120 Вт; 
- легка робота в сидячому положенні – 130 Вт; 
- помірно активна робота в офісі – 140 Вт; 
54 
 
- легка робота стоячи – 160 Вт; 
- легка робота на виробництві – 240 Вт; 
- повільні танці – 260 Вт; 
- робота середньої тяжкості на виробництві – 290 Вт; 
- важка робота – 440 Вт. 
Тепер розрахуємо надходження тепла від людей: 
 
Q  q  n  140  4  560 Вт
2 p p                                 (6.5) 
 
де qp - надходження тепла від людини, 
     np - кількість людей. 
Надходження тепла від офісного устаткування. Зазвичай вони 
приймаються у розмірі 30% від споживаної потужності: 
- комп'ютер – 350 Вт; 
- лазерний принтер – 400 Вт; 
- матричний або струменевий принтер – 50 Вт; 
- копіювальний апарат – 500 - 600 Вт. 
 
Q  q  n  q  q  (350  4)  50  700  2150 Вт
3 k k r обл             (6.6) 
 
де qk - надходження тепла від комп'ютера, 
     nk - кількість комп'ютерів, 
     qr - принтер, 
     qобл – обладнання (радіоелектронна апаратура).  
Надходження тепла побутової кухонної техніки. Побутова кухонна техніка 
відсутня, тому Q4 = 0. 
У ряді випадків, у високих будівлях з великою площею скління 
кондиціонування буває необхідно вже навесні, коли опалювальний сезон ще не 
закінчений. В цьому випадку в розрахунку необхідно враховувати лишнє тепло 
від системи опалення, що приблизно дорівнює 180-225 Вт/м2 площі. 
55 
 
Приймаємо Q5 = 200 Вт/м2 .  
В результаті загальна сума тепла буде рівна: 
 
Q  Q  Q  Q  Q  Q  1520 ,8  560  2150  200  4330 ,8Вт
з 1 2 3 4 5  
 
Вибираємо близьку по потужності модель кондиціонера із стандартного 
ряду: 2,0; 2,5; 3,5; 5,0; 7,0 кВт. В даному випадку достатньо моделі потужністю 5 
кВт. Вибираємо кондиціонер ZANUSSI ZACS/I-18 HE/A15/N1. 
Спліт-система Zanussi Elegante DC Inverter виконана на основі самих 
передових розробок в області DC-інверторних технологій. Elegante DC Inverter - 
це перша спліт-система Zanussi з технологією Wi-Fi. Контролювати клімат можна 
з будь-якої точки світу - досить встановити потрібну програму на мобільний 
пристрій з виходом в Інтернет. DC-інверторні технології і високий клас 
енергоефективності забезпечують безперебійну і тиху роботу приладу, а безліч 
інтелектуальних функцій зробить спліт-систему Elegante DC Inverter виключно 
корисним придбанням. 
 
 
 
Рисунок 7.1 - Кондиціонер ZANUSSI ZACS/I-18 HE/A15/N1 
 
56 
 
Технічні характеристики кондиціонера ZANUSSI ZACS/I-18 
HE/A15/N1  
- Рекомендована площа приміщення 45 м2; 
- Тип компресора – інверторний; 
- Тип фреону - R410A; 
- Охолодження - 17000 БТЕ/год; 
- Теплопродуктивність - 17400 БТЕ/год; 
- Охолодження - 4,98 кВт; 
- Теплопродуктивність - 5,09 кВт; 
- Рівень шуму, внутрішній блок - 29 дБ; 
- Рівень шуму, зовнішній блок - 54 дБ; 
- Споживана потужність обігрів / охолодження - 1,41 / 1,548 кВт; 
- Діапазон зовнішньої робочої температури – (-15) - +47 °C; 
- Клас енергозбереження – А; 
- Вивід дренажу - в 2 боки; 
- Габарити внутрішнього блоку - 30х85х19,8 см; 
- Габарити зовнішнього блоку - 53,5х80,2х29,8 см; 
- Вага внутрішнього блоку - 10,5 кг; 
- Вага зовнішнього блоку - 34 кг; 
 
Додаткові характеристики: 
- Режими роботи: автоматичний, вентилятор, іонізація, нічний, обігрів, 
осушення, охолодження; 
- Функції «HotStart»; 
- Функція «FollowMe»; 
- Самодіагностика; 
- Авторестарт; 
- Дисплей на внутрішньому блоці; 
- Фільтри тонкого очищення - HD-фільтр високої щільності; 
- Автоматичні вертикальні і горизонтальні жалюзі; 
57 
 
- Додаткова шумоізоляція зовнішнього блоку; 
- Можливість установки модуля Wi-Fi. 
 
6.3 Економічний розділ 
Температуру вимірюють за допомогою пристроїв, що використовують 
різні термометричні властивості рідин, газів і твердих тіл. Існує величезна 
кількість різних пристроїв, застосовувані в промисловості, при наукових 
дослідженнях і для спеціальних цілей. 
Термоелектричний метод виміру температури заснований на виникненні 
ЕРС у ланцюзі, складеної з однорідних провідників, при порушенні теплової 
рівноваги (при нерівності температур у місцях з'єднання провідників). 
Виникнення ЕРС чи термо-ЕРС є результатом дії ряду термоелектричних явищ, 
стругаючи теорія яких поки не розроблена. Результуюча термо-ЕРС у ланцюзі, 
складеної з двох різних провідників, однорідних по довжині, дорівнює сумі 
контактних різностей потенціалів. 
Існує велика кількість матеріалів і в чистому виді й у різних комбінаціях, 
які можна використовувати в якості термоелектродів. Як матеріал для 
нормального термоелектрода прийнята чиста платина, хімічно інертна, що має 
добре вивчені фізичні властивості й маюча високу температуру плавлення. 
Хромель-алюмелеві термоелектричні термометри типу ТХА широко 
застосовуються для виміру температури газових середовищ, пари і рідин. 
Позитивним термоелектродом є хромелевая дріт, негативним служить алюмель, 
що представляє собою магнітний сплав на нікелевій основі (94 % Nі + 2 % Al + 2,5 
% Mn + 1 % Sі + 0,5 % домішки). Верхні температурні межі застосування 
хромелевого і алюмелевого термоелектродного дроту встановлюються в 
залежності від її діаметра при роботі в повітряному середовищі відповідно до 
ГОСТ 1790. При застосуванні термоелектродного дроту діаметром 3, 2 і 5 мм вона 
може бути використана до 1000 С постійно і до 1200 - 1300 С короткочасно. 
Вимірювач температури сигналізуючий відноситься до засобів вимірів 
електричних величин і призначена як для автономного, так і для системного 
58 
 
використання в інформаційно-вимірювальних системах, а також автоматичних 
системах керування технологічними процесами в енергетику, металургії, хімічній 
і іншій галузях промисловості. 
Метою даного дипломного проекту є розробка модуля АЦП, призначеного 
для обробки результатів виміру і перетворення їх у цифровий код. 
На рисунку [СКРС83.022.405.101СБ] представлене складальне креслення 
та специфікація друкованої плати АЦП. 
Модуль АЦП, принципова схема якого зображена на рисунку 
[СКРС83.022.405.101Е3], працює по методу двотактного інтегрування і включає 
аналогову і цифрову частини. 
Основні матеріали для виготовлення друкованої плати АЦП занесемо в 
таблицю 6.1. 
Таблиця 6.1 – Основні матеріали за SMD технологією 
N Назва деталей та їх кількість, Ціна за Транспортні Всього 
п/п шт. одиницю, витрати, грн. витрати, 
грн. (5 % від ціни) грн. 
1 Конденсатор - 36 1,60 2,88 60,48 
2 Мікросхема - 24 5,28 6,34 133,06 
3 Резистор - 68 1,20 4,08 85,68 
4 Трансформатор - 1 15,27 0,77 16,04 
5 Діод, стабілітрон, випрямляч - 3 4,73 0,71 14,90 
6 Транзистор, оптрон - 14 7,52 5,27 110,55 
7 Роз’єм, вилка, розетка, штир - 2 5,62 0,57 11,81 
8 Склотекстоліт, кг 0,12 0,30 6,30 
9 Припій ПОС-60, кг 0,47 1,78 37,51 
Всього витрати на закупку комплектуючих для виготовлення друкованої 
плати АЦП складає 476,33 грн. 
 
59 
 
Висновки 
 
У кваліфікаційній роботі бакалавра була проведена модернізація 
інформаційно-вимірювальна система хіміко-технологічного процесу з 
сигналізацією температури. 
Спочатку була обґрунтована необхідність удосконалення існуючих 
аналогів. Далі була розроблена структурна схема вимірювача температури 
сигналізуючого і зроблений короткий опис його складових частин і принцип 
роботи вимірювача температури сигналізуючого. Також розроблена структурна 
схема одного з блоків модернізованого вимірювача температури сигналізуючого, 
а саме модуля АЦП. 
У наступному розділі розроблена принципова електрична схема модуля 
АЦП, проведений аналіз елементної бази. Далі проведена розробка основних 
функціональних вузлів принципової схеми модуля АЦП, а також виконані 
необхідні при цьому розрахунки. 
У цілому розроблювальна інформаційно-вимірювальна система хіміко-
технологічного процесу з сигналізацією температури відповідає усім вимогам, що 
пред'являються до апаратури даного класу складності, має високий рівень 
надійності і зручність в експлуатації. 
60 
 
Список використаної літератури 
 
1. Бабіченко А. К. Промислові засоби автоматизації. – Х: НТУ«ХПІ», 
2003. – 658 с 
2. Справочник по схемотехнике для радиолюбителя / В.П. Боровский, 
В.И. Костенко, В.М. Михайленко, О.Н. Партала; Под ред. В.П. Боровского. – К.: 
Техніка. – 1987. – 432 с. 
3. Справочник по цифровой схемотехнике / В.И. Зубчук, В.П. 
Сигорский, А.Н. Шкуро. – К.: Техніка. – 1990. – 448 с. 
4. Автоматические измерения и приборы (аналоговые и цифровые) / 
П.П. Орнатский. – 5-е изд., перераб. и доп., К.: Вища шк., 1986. – 504 с. 
5. Теоретические основы информационно-измерительной техники. 
Орнатский П.П. – 2-е изд., перераб. и доп., К.: Вища шк., 1983. – 455 с. 
6. Попович М.Г. Теорія автоматичного керування : підруч. / М.Г. 
Попович, О.В. Ковальчук. – К. : Либідь, 1997. – 544 с. 
7. Теорія автоматичного управління : підруч. / під ред. Г.Ю. Зайцева. – 
К. : Техніка, 2002. – 668 с. 
8. Ларичева Л.П. Контроль та автоматичне регулювання 
хімікотехнологічних процесів/Л.П. Ларичева, М.Д. Волошин, О.П. Луценко, 
Дніпродзержинськ: ДДТУ. – 2015. – 320 с. 
9. Основи технології складання приладів: Підручник / Під ред. В.О. 
Румбешта. – К.: ІСДО, 1993. – 303 с. 
10. Будіщев М.С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна 
техніка: Львів, “Афіша”, 2001. – 424 с. 
11. Андронік Буняк. Електроніка та мікросхемотехніка: навчальний 
посібник для вищих учбових закладів. — Київ, Тернопіль: 2001. 
12. Колонтаєвський Ю.П., Сосков А.Г. Промислова електроніка та 
мікросхемотехніка: теорія і практикум. За ред. А.Г. Соскова. — К., Каравела, 
2003. — 368 с. 
61 
 
13. Стахів П.Г., Коруд В.І. Основи електроніки з елементами 
мікроелектроніки. Магнолія плюс, — Львів: 2006. 
14. Будіщев М.С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна 
техніка. Підручник. — Львів: Афіша, 2001. — 424 с. 
15. Нормування показників надійності технічних засобів: навчальний 
посібник / О. М. Васілевський, О. Г. Ігнатенко. – Вінниця: ВНТУ, 2013. – 160 с. 
16. Васілевський О.М., Поджаренко В.О. Практикум з метрологічного 
нагляду за засобами вимірювань: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2008. – 
87 с. 
17. Володарський Є.Т., Кошева Л.О. Статистична обробка даних: 
Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2008. – 308 с. 
18. Васюра А.С. Елементи та пристрої систем управління і автоматики: 
Навчальний посібник. – Вінниця: ВДТУ, 1999. – 157 с. 
19. Федун І.В. Основи теорії надійності та контролю якості виробів 
електронної техніки. – Вінниця: ВДТУ, 2003. – 71 с. 
20. Румбешта В.О. Технологія складання, регулювання та випробування 
приладів: підручник / В.О.Румбешта; НТУУ «КПІ». - Київ: НТУУ «КПІ», 2014. - 
364 с. 
 
 
62