Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8687| Назва: | Булінг як соціальна проблема освітнього процесу |
| Автори: | Архипова, Світлана Петрівна Погоріла, Аліна Сергіївна |
| Дата публікації: | 2023 |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8687 |
| Розташовується у зібраннях: | 232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Бак-ка, Погоріла А.С..pdf Restricted Access | 1.73 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра соціального забезпечення КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА на тему: Булінг як соціальна проблема освітнього процесу Виконав: студент ІV курсу, групи СЗ-1910 спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» А. С. Погоріла Керівник: С. П. Архипова Рецензент: Черкаси – 2023 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра соціального забезпечення Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр Галузь знань 23 Соціальна робота Спеціальність 232 “Соціальне забезпечення” ЗАТВЕРДЖУЮ: Зав. кафедри ____________к.е.н., доц. Журба І.О. “_____” _______________2022 р. ЗАВДАННЯ НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ Погорілій Аліні Сергіївні 1. Тема роботи: Булінг як соціальна проблема освітнього процесу керівник роботи Архипова С. П., докторка педагогічних наук, професор затверджені наказом по університету від “____” __________ 2022 р. № ____ 2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2023 р. 3. Вихідні дані до роботи 1. Нормативно-правова база досліджуваного питання. 2. Наукова література за темою дослідження 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) Розділ 1. Теоретичні засади дослідження булінгу як соціального феномена. 1.1. Феномен насилля як об’єкт соціального дослідження. 1.2. Характеристика типів булінгової поведінки. 1.3. Толерантність як основа протидії булінгу в процесі соціальної взаємодії. Розділ 2. 2.1. Аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля в освітньому процесі. 2.2. Сутність, специфіка проявів, чинники і наслідки булінгу в освітньому середовищі. 2.3. Міжнародний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні. Розділ 3. Шляхи профілактики та протидії булінгу як умова безпечного освітнього середовища. 3.1. Аналіз результатів вивчення проявів булінгу в освітньому середовищі. 3.2.Соціальний проект «Створення безнасильницького освітнього середовища». 3.3. Рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. 5. Перелік графічного матеріалу (4 рисунки) 6. Консультанти розділів роботи Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата завдання завдання видав прийняв 1. 2. 3 7. Дата видачі завдання __________________________________________ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН № Строк Назва етапів дипломної роботи виконання Примітка з/п етапів роботи 1. Розробка завдання, складання календарного плану до 14.01.2023 виконано виконання кваліфікаційної роботи 2. Аналіз літературних джерел до 14.02.2023 виконано 3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 14.03.2023 виконано науковим керівником 4. Виконання другого розділу і обговорення її з до 21.03.2023 виконано науковим керівником 5. Виконання третього розділу висновків та до 31.03.2023 виконано коригування списку літератури і обговорення її з науковим керівником. 6. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант до 3.04.2023 виконано 7. Отримати відгук керівника та рецензію до 15.04.2023 виконано 8. Підготувати доповідь та презентацію на захист до 25.04.2023 виконано Студентка _________ Погоріла А. С. Керівник роботи __________ Архипова С. П. Секретар ЕК __________ РЕФЕРАТ Кваліфікаційна робота бакалавра містить 116 сторінок, 4 таблиці, 6 рисунків, список літератури з 52 найменувань. Булінг як соціальна проблема освітнього процесу Предметом дослідження особливості проявів булінгу в освітньому середовищі та профілактика шкільного насильства Об'єктом дослідження феномен булінгу як соціальна проблема Мета роботи полягає у дослідженні булінгу як соціального явища, обґрунтуванню умов, чинників та форм шкільного булінгу та розробці проекту запобігання та протидії проявам булінгу в освітньому середовищі закладів освіти. Завдання роботи: 1. Розглянути теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин; 2. З’ясувати сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля; 3. Узагальнити зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні; 4. Здійснити аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрити сутність, специфіку проявів та форми булінгу; 5. Обґрунтувати теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розробити проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувати рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. За результатами дослідження сформульовані висновки: 1. Розглянуто теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин. 2. З’ясовано сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля. 3. Узагальнено зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні. 4. Здійснено аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрито сутність, види та форми булінгу. 5. Обґрунтувано теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розроблено проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувано рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки здобувачів освіти. Одержані результати можуть бути Практичне значення бакалаврської дипломної роботи полягає в тому, що вона становить науково-теоретичний і практичний інтерес та може бути використана соціальними педагогами, психологами, керівниками загальноосвітніх закладів освіти та класними керівниками з метою попередження булінгу в освітньому середовиші, а також при підготовці студентами доповідей та рефератів з означеної теми. Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2023 рік Рік захисту роботи 2023 рік Підпис студента ____________________ Дата ______________________________ 5 РЕЗЮМЕ на кваліфікаційну роботу бакалавра на тему: Булінг як соціальна проблема освітнього процесу Студентки групи СЗ-1910 Погорілої Аліни Сергіївни факультету гуманітарних технологій денної форми навчання спеціальності 232 “Соціальне забезпечення” Кваліфікаційна робота бакалавра містить 116 сторінок, 4 таблиці, 6 рисунків, список літератури з 52 найменувань. Предметом дослідження особливості проявів булінгу в освітньому середовищі та профілактика шкільного насильства Об'єктом дослідження феномен булінгу як соціальна проблема Мета роботи полягає у дослідженні булінгу як соціального явища, обґрунтуванню умов, чинників та форм шкільного булінгу та розробці проекту запобігання та протидії проявам булінгу в освітньому середовищі закладів освіти. Завдання роботи: 6. Розглянути теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин; 7. З’ясувати сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля; 8. Узагальнити зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні; 9. Здійснити аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрити сутність, специфіку проявів та форми булінгу; 10. Обґрунтувати теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розробити проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувати рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. За результатами дослідження сформульовані висновки: 1. Розглянуто теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин. 2. З’ясовано сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля. 3. Узагальнено зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні. 4. Здійснено аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрито сутність, види та форми булінгу. 5. Обґрунтувано теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розроблено проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувано рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки здобувачів освіти. Одержані результати можуть бути Практичне значення бакалаврської дипломної роботи полягає в тому, що вона становить науково- теоретичний і практичний інтерес та може бути використана соціальними педагогами, психологами, керівниками загальноосвітніх закладів освіти та класними керівниками з метою попередження булінгу в освітньому середовиші, а також при підготовці студентами доповідей та рефератів з означеної теми. Рік виконання бакалаврської дипломної роботи 2023 рік Рік захисту роботи 2023 рік Підпис студента ____________________ Дата ______________________________ 6 РЕЦЕНЗІЯ на кваліфікаційну роботу бакалавра студента Черкаського державного технологічного університету факультету гуманітарних технологій кафедри соціального забезпечення зі спеціальності 232 „Соціальне забезпечення” Погорілої Аліни Сергіївни на тему: Булінг як соціальна проблема освітнього процесу дипломна робота містить 116 сторінок; графічного матеріалу 4 таблиці, 6 рисунків, літературних джерел 52. Актуальність теми дослідження Погорілої А. С. обумовлюється тим, що останнім часом серед молоді у міжособистісних відносинах спостерігається безліч негативних явищ (конфліктність, агресивність, жорстокість), які починають проявлятися ще в школі. Зростання агресії у підлітковому середовищі – одна з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Поведінку школярів, пов’язану з насильством, називали цькуванням, травлею, знущанням. У зарубіжній психології такі явища отримали назву «шкільний булінг» (school bullying). Незважаючи на виключну значущість, проблема булінгу у вітчизняній науковій літературі практично не висвітлена і потребує подальших досліджень. Цькування в школі потребує найпильнішої уваги, оскільки саме ситуація в школі впливає на подальший розвиток підлітка та формування його особистісних якостей. Адже, сформовані певні патерни поведінки такі як: «жертва», «кривдник», «пасивний спостерігач», підліток може дотримуватися їх впродовж всього життя. Булінг – це процес, який був, є і завжди буде. Ми не можемо зупинити його, але тільки наші зусилля можуть зробити людей добрішими та уважнішими один до одного. Можна знизити рівень знущань і збільшити позитивні наслідки для жертви булінгу, якщо, опинившись у ролі свідка, вчасно зреагувати на цькування. У процесі дослідження здобувачем опрацьовано широке коло літературних джерел. З огляду на це, можна констатувати, що достовірність отриманих результатів і обґрунтованість сформульованих висновків визначаються об’ємним та всебічним використанням наукового й емпіричного матеріалу. 7 Об’єкт (феномен булінгу як соціальна проблема) і предмет (особливості проявів булінгу в освітньому середовищі та профілактика шкільного насильства) дипломного дослідження визначені відповідно до встановлених вимог та дозволяють у достатньому обсязі проаналізувати відповідні проблеми. Аналіз рецензованої роботи дозволяє стверджувати, що в результаті проведеного дослідження автор досягла визначеної мети та виконала поставлені завдання. При цьому сформульовані висновки та пропозиції є достатньо аргументовані, відповідають вимогам сьогодення та можуть бути застосовані на практиці. Стиль викладення матеріалу в бакалаврській роботі – науковий, виважений і чіткий, мова – доступна, зрозуміла. Основні положення, узагальнення та висновки можуть бути рекомендовані для використання в освітньому процесі закладів вищої освіти для оптимізації структури і змісту професійної підготовки майбутніх соціальних працівників під час навчання. Особливої цінності набуває створений дисертанткою соціальний проект «Запобігання та протидія проявам булінгу в діяльності закладів освіти», який може бути широко впроваджений у шкільну практику. Оформлення роботи, результатів дослідження, текстової частини цілком відповідає вимогам до подібного роду робіт і засвідчує високий рівень наукової культури та грамотності авторки. Дослідження завершується загальними висновками, які відповідають поставленим здобувачем завданням, а їх обґрунтованість і переконливість засвідчують самостійність і логічність суджень, достатню наукову підготовленість та синтезують результати наукового дослідження, що відповідають його завданням. Наукове дослідження володіє належним рівнем новизни. На основі здійсненого аналізу можна стверджувати, що дипломна бакалаврська робота А. С. Погорілої «Булінг як соціальна проблема освітнього процесу» є цілісним завершеним дослідженням, що має теоретичне та практичне значення, містить результати, які є важливими як для науковців, так і для практиків, відповідає вимогам МОН України до такого рівня робіт, та заслуговує оцінки «відмінно», та присвоєння освітнього рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 232 „Соціальне забезпечення”. Рецензент __________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада, вчений ступінь, звання) МП Власноручний підпис рецензента засвідчую : 8 ВІДГУК керівника на кваліфікаційну роботу магістра виконаної на тему: Булінг як соціальна проблема освітнього процесу студенткою Погорілою Аліною Сергіївною Головною метою дипломної роботи є дослідження булінгу як соціального явища, обґрунтування умов, чинників та форм шкільного булінгу та розробка соціального проекту запобігання та протидії проявам булінгу в діяльності закладів освіти «Створення безнасильницького освітнього середовища». Авторкою проведено ґрунтовний аналіз теоретичних основ із досліджуваної проблеми, розкритоо зміст понять «булінг», «мобінг», «кібербулінг», «толерантність». Позитивно слід оцінити розроблений нею соціальний проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» для нормалізації відносин між однолітками та зниження стресової ситуації в шкільному середовищі, який був апробований в Звенигородському опорному закладі загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області, а також розроблені рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. В роботі проаналізовані основні причини та наслідки цього негативного соціального явища. На основі розуміння булінгу як прояву тривалої, систематичної агресії в конкретній соціальній ситуації взаємодії в групі, що заснована на нерівності між агресором і жертвою, окреслено його форми: фізичну і психологічну. Представлено рольову структуру булінгу. Окреслено шляхи подолання цього явища. Аналізуючи представлені матеріали переконуємося, що завдання, заявлені в роботі, реалізовані. Позитивно слід оцінити здійснене аналітичне дослідження за його актуальність і важливі результати. Над кваліфікаційною роботою студентка працювала, проявляючи старанність, наполегливість, ініціативу, уміло поєднувала теоретичні знання та практичний досвід. Студентка працювала згідно календарного графіка роботи, проявляючи самостійність, старанність, наполегливість, ініціативу, уміло поєднувала теоретичні знання та практичний досвід. Зазначимо, що лослідження є цілісним і завершеним, відповідає вимогам ОКХ, заслуговує оцінки «відмінно» та присвоєння освітнього рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 232 „Соціальне забезпечення”. Керівник бакалаврської дипломної роботи Докторка педагогічних наук, професорка кафедри соціального забезпечення ___________ С. П. Архипова 9 АНОТАЦІЯ Погоріла А. С. Булінг як соціальна проблема освітнього процесу - Рукопис. Дослідження на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 232 “Соціальне забезпечення”. - Черкаський державний технологічний університет, 2023. Робота присвячена дослідженню проблем булінгу як соціальної проблеми освітнього процесу. Зазначено, що булінг як агресивна поведінка щодо окремої особи або групи з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження є достатньо розповсюдженим явищем в усьому світі взагалі. Сучасний життєвий контекст не виключає явища насильства з процесів навчання і виховання, воно досить поширене в закладах освіти і має негативний характер. Різноманітні жорстокі дії здобувачів освіти призводять до приниження гідності однієї особистості та отримання задоволення від цього іншої. У першому розділі проаналізовано теоретичні засади дослідження булінгу як соціального феномена, характеризуються типи булінгової поведінки, наголошується, що толерантність виступає основою протидії булінгу в процесі соціальної взаємодії. У другому розділі проаналізовано соціальні причини і чинники, що породжують насилля в освітньому процесі, а також, розкриваються питання регулювання булінгу у світі та можливості його використання в Україні. У третьому розділі представлено шляхи профілактики та протидії булінгу як умови безпечного освітнього середовища. Детально аналізуються результати емпіричнрго дослідження стосовно розповсюдження булінгу в шкільному середовищі, представлено соціальний проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропоновані рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. Ключові слова: булінг, цькування, мобінг, кібербулінг, форми булінгу, причини булінгу, толерантність, освітнє середовище, жертва, кривдник, спостерігач. ANNOTATION The work is devoted to researching the problems of bullying as a social problem of the educational process. It is noted that bullying as an aggressive behavior towards an individual or a group for the purpose of humiliation, dominance, physical or psychological self-affirmation is a fairly widespread phenomenon throughout the world in general. The modern life context does not exclude the phenomenon of violence from the processes of education and upbringing, it is quite widespread in educational institutions and has a negative character. Various cruel actions of education seekers lead to the humiliation of the dignity of one person and the enjoyment of another person. In the first chapter, the theoretical foundations of the study of bullying as a social phenomenon are analyzed, the types of bullying behavior are characterized, it is emphasized that tolerance is the basis of countering bullying in the process of social interaction. The second chapter analyzes the social causes and factors that cause violence in the educational process, as well as the issue of regulating bullying in the world and the possibility of its use in Ukraine. The third chapter presents ways of preventing and countering bullying as conditions for a safe educational environment. The results of an empirical study on the spread of bullying in the school environment are analyzed in detail, the social project "Creation of a non-violent educational environment" is presented and recommendations are proposed for preventing violence and forming non-violent behavior patterns among students. Keywords:. bullying, harassment, mobbing, cyberbullying, forms of bullying, causes of bullying, tolerance, educational environment, victim, offender, observer. 10 ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………….. 11 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БУЛІНГУ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ФЕНОМЕНА …………………………………………… 15 1.1. Феномен насилля як об’єкт соціального дослідження …………… 15 1.2. Характеристика типів булінгової поведінки……………………….. 31 1.3. Толерантність як основа протидії булінгу в процесі соціальної взаємодії ……………………………………………………………… 39 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ПРИЧИН І ЧИННИКІВ, ЩО ПОРОДЖУЮТЬ НАСИЛЛЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ………….. 45 2.1. Сутність, специфіка проявів, чинники і наслідки булінгу в освітньому середовищі ………………………………………………. 45 2.2. Проблеми протидії булінгу в Україні та напрями їх вирішення …... 56 2.3. Міжнародний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні ….................................................................... 64 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ ЯК УМОВА БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ........ 75 3.1. Аналіз результатів вивчення проявів булінгу в освітньому середовищі …………………………………………………………… 75 3.2. Соціальний проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» …………………………………………………………. 82 3.3. Рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти …… 97 ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 104 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 111 11 ВСТУП Актуальність вибору теми роботи. Історія людства в часовому вимірі та просторі демонструє, що насилля є незмінною складовою суспільного буття. Булінг як агресивна поведінка щодо окремої особи або групи з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження є достатньо розповсюдженим явищем в усьому світі взагалі. Сучасний життєвий контекст не виключає явища насильства з процесів навчання і виховання, воно досить поширене в закладах освіти і має негативний характер. Різноманітні жорстокі дії здобувачів освіти призводять до приниження гідності однієї особистості та отримання задоволення від цього іншої. Велика кількість відповідних сучасних публікацій надзвичайно піднімає актуальність дослідження явища насильства в освітньому середовищі для сучасної науки і практики. Вивчення агресії і насильства було і залишається сферою насиченою полемікою. Дискусії про насильство ускладнені міжособистісним, політичним та науковим підтекстом, оскільки питання булінгу в школі довгий час носило латентний характер. Ступінь вивченості проблеми. Створення мирного середовища як умови встановлення демократичних цінностей є орієнтиром для розбудови держави. Враховуючи сучасний етап соціокультурного розвитку України, необхідно констатувати зміну уявлень про шляхи вирішення конфліктів, особливо зараз, в умовах повномасштабної війни України з російською федерацією. Перші систематичні дослідження проблеми насильства здійснені скандинавськими науковцями Д. Олвеусом, Е. Руланном, П. Хайнеманном. Так Д. Олвеус і сьогодні залишається найбільш авторитетним дослідником проблеми булінгу. Дослідження українських науковців в основному спираються на зарубіжний досвід (Л. Лушпай). Зокрема, проблему насильства в освітньому середовищі на сучасному етапі розробляють такі 12 українські науковці, як М. Алєксєєнко, С. Бурова, М. Дмитренко, О. Дроздов, О. Лавриненко, О. Ожийова, В. Панок, Н. Сайко, Ю. Савельєв, Т. Салата, В. Синьов, І. Смазнова та інші. Заслуговують уваги і праці О. Барліт, А. Король, О. Новікової та інших, які розглядають булінг як повторювані, свідомі, навмисні й обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією. Перші публікації в Україні з питань булінгу з’явилися у 2005 р. Особливої актуальності набувають питання, пов’язані з функціонуванням, адаптацією й виробленням особистістю ефективних стратегій подолання ситуацій, пов’язаних з булінгом. Усім цим і обумовлюється актуальність обраної теми кваліфікаційної роботи. Мета роботи полягає у дослідженні булінгу як соціального явища, обґрунтуванню умов, чинників та форм шкільного булінгу та розробці проекту запобігання та протидії проявам булінгу в освітньому середовищі закладів освіти. Визначена мета обумовила такі завдання: 1. Розглянути теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин; 2. З’ясувати сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля; 3. Узагальнити зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні; 4. Здійснити аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрити сутність, специфіку проявів та форми булінгу; 5. Обґрунтувати теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розробити проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та 13 запропонувати рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти. Об’єкт дослідження – феномен булінгу як соціальна проблема. Предмет дослідження – особливості проявів булінгу в освітньому середовищі та профілактика шкільного насильства. Для вирішення поставлених завдань використано методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури для визначення понять та теоретико- методологічних основ вивчення проблеми дослідження, узагальнення, порівняння та систематизація досліджуваної проблеми; емпіричні: спостереження, опитувальні методи (анкетування, бесіда), методи математичної статистики. Теоретичне значення бакалаврської дипломної роботи полягає у розкритті чинників шкільного насильства (особистісних, виховних, соціальних, поведінкових); виявленні поширеності різних форм булінгу (фізичного, психологічного, економічного); встановленні взаємозв'язків шкільного насильства з особистісними рисами (комунікативністю, впевненістю, самоконтролем, імпульсивністю, чутливістю, тривожністю, агресивністю); розробці проекту профілактики та протидії шкільного насильства та обґрунтованню шляхів запобігання його проявам у освітньому процесі. Нові наукові рішення, запропоновані особисто автором роботи. - вперше здійснено теоретичне осмислення толерантності як основи подолання конфлікту; - поглиблено та уточнено положення про соціальну природу шкільного булінгу; - конкретизовано уявлення про деструктивний вплив шкільного насилля на міжособистісну взаємодію та ефективні засоби його запобігання; - подальшого розвитку набули теоретико-методологічні засади профілактики та протидії шкільного насильства у освітньому середовищі. 14 Практичне значення бакалаврської дипломної роботи полягає в тому, що вона становить науково-теоретичний і практичний інтерес та може бути використана соціальними педагогами, психологами, керівниками загальноосвітніх закладів освіти та класними керівниками з метою попередження булінгу в освітньому середовиші, а також при підготовці студентами доповідей та рефератів з означеної теми. Запропонований авторкою проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» може бути впроваджений у роботі психологів та соціальних педагогів в закладах освіти. Структура та обсяг бакалаврської роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, та переліку використаної літератури ( 52 джерела ). Робота містить 4 таблиці, 6 рисунків. Загальний обсяг роботи 116 сторінок. 15 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БУЛІНГУ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ФЕНОМЕНА 1.1. Феномен насилля як об’єкт соціального дослідження Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не достатньо вивчена. Перші публікації щодо цього питання в Україні з’явилися у 2005 р. Згідно з результатами дослідження, проведеного ЮНІСЕФ, нині 67 % підлітків в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу. 24 % підлітків стали жертвами булінгу, і 48 % із них нікому не розповідали про ці випадки [14]. У 2018 році Україна вперше була долучена до міжнародного дослідження PISA, в якому було передбачено анкетування учнів, адміністрації закладів освіти щодо стану соціального благополуччя та безпеки освітнього середовища. В той же час, за даними останніх опитувань, майже чверть українських здобувачів освіти вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому, 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню. У травні 2019 року Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) було проанкетовано 1497 здобувачів освіти, 826 батьків, 271 педагог закладів освіти Луганської та Донецької області, з метою визначення рівня розповсюдження проблеми насильства та цькування (булінгу) в дитячому середовищі. 64,2% здобувачів освіти вказали, що ніколи не зіштовхувались із проявами насильства або булінгу. На думку молоді найчастіше булерами можуть виступати хлопці (20,8 %), 27,6% вказали, що в такій ролі можуть бути діти, які мають 16 лідерські якості, 19,8% – діти, фізично сильніші; 54,2% зазначили, що булером може бути будь-хто. 20,6% вказали, що найчастіше потерпають від булінгу дівчата; 71,1% – діти, які відрізняються від інших будь чим; 56,9% – які не мають сучасних гаджетів, одягу; 34,0% – фізично слабші. 26% вказали, що в їхьому закладі освіти трапляються випадки булінгу між хлопцями та дівчатами [14]. Педагоги та батьки вважають, що найефективнішими діями, які сприятимуть зниженню кількості випадків насильства в освітньому середовищі є проведення систематичних просвітницьких заходів з ненасильницької поведінки (61,7% – батьків, 89,7% – педагогів), впровадження якісних профілактичних програм (51,3% – батьків, 76,0% – педагогів), створення антибулінгової політики (51,0% – батьків, 80,8% – педагогів) [14]. Сьогодні, в процесі реформування системи освіти, проблеми цькування і насильства в шкільному середовищі дуже часто стають перепоною для досягнення мети всебічного розвитку дитини. Допомога дорослих дуже потрібна дітям та молоді у будь-якому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю. За даними Генпрокуратури та Держстату, щороку в Україні близько 2,5 тисяч дітей намагаються здійснити самогубство (їхня кількість продовжує зростати). Причиною 40% самогубств є булінг, який здійснюється над дитиною у школі. Також важливо зрозуміти, що більшість дітей сприймають знущання як належне, тобто в таких ситуаціях є в статусі свідка, і не стають на захист жертв булінгу (іноді через те, щоб самим не стати жертвою). Таких 90% – які щодня це бачать і нічого не роблять. Якщо у своєму класі діти скажуть, що це ненормально, не смішно, не цікаво – в 99% випадків булінг припиняється. Агресія та жорстокість дітей є об’єктом вивчення та наукових досліджень соціальної роботи, соціальної педагогіки, соціальної психології, педагогіки та психології. Дослідженню проблеми насильства у школах 17 присвячені праці таких вчених як: К. Абсалямова, А. Барліт, Р. Безпальча, I. Гайдамашко, А. Губко, О. Дроздов, А. Йосипів, О. Корабльова, Ю. Лисюк, О. Ожийова, В. Ролінський, І. Смазнова, С. Стельмах, О. Шуміло. Так, насильство, як соціальне явище Л. Лушпай визначає як навмисну дію, здійснену соціальною групою чи індивідом, що пов’язана з нанесенням або загрозою нанесення фізичної, психологічної, майнової шкоди іншій особі [30]. За визначенням Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, насильство – це навмисне застосування фізичної сили або влади, дійсне або у вигляді загрози, спрямоване проти себе, проти іншої особи, групи осіб або громади, результатом якого є (або є високий ступінь ймовірності цього) тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку або різного роду збиток [12]. Також, термін «насильство» може застосовуватися у різних галузях знань, визначається і досліджується з різних сторін, залежно від завдань тієї чи іншої науки, особливостей її предмета дослідження. Насильство розглядається з точки зору двох протилежних підходів – широкого (абсолютного) і вузького (прагматичного). В першому, насильство розглядають як використання фізичної сили до кого-небудь; гвалт, примус; використання сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось чи щось; дії із використанням фізичної чи психічної сили щодо когось [3]. Другий, прагматичний підхід спрямований на ціннісно-нейтральне і об’єктивне визначення насильства і прирівнює його до фізичної і економічної шкоди, яку люди завдають одне одному. З повсякденного визначення це слово перетворилося в міжнародний термін і містить в собі ряд соціальних, психологічних, юридичних та педагогічних проблем. 18 Булінг (цькування) виражається в психічному тиску, злості, жорстокій поведінці, фізичному насильстві, інших діях, які були здійснені в цілях залякати іншу людину, викликати тривогу, підпорядкувати її [1]. Варто зазначити, що визначення поняття «булінг», яке було запропоновано в Законі України «Про освіту», на відміну від наведеного в Кодексі України про адміністративні правопорушення поняття, містить додаткові «звичайні» ознаки: (Систематичність (повторюваність) дії, наявність сторін – ворог (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності), дії або бездіяльність ворога, наслідком яких є заподіяння психологічної та / або фізичного збитку, приниження, жах, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам ворога, і/або заподіяння соціальної ізоляції потерпілого), які відрізняють, насправді, законодавчий зміст поняття. При такому підході видається нездійсненним однозначне тлумачення і формально коректне застосування відповідних вимог на практиці. Всі наявні на сучасному етапі розвитку науки теорії агресії, при всьому їх різноманітті, можна поділити на 4 основні групи: теорії, які відносяться до першої категорії вивчають злість як природжений потяг (підсвідомі теорії), до 2- ої групи відносяться теорії, відповідно до яких злість – це необхідність, активізована зовнішніми стимулами (фрустраційні теорії), третя група теорій пов'язує агресію з пізнавальними та емоційними процесами, у теоріях четвертої групи заявляється, що агресія є актуальним проявом соціального [10]. Перша група теорій, незважаючи на велику кількість підходів, керується тим, що агресія – це підсвідома форма поведінки. Іншими словами, злість проявляється тому, що вона на генному рівні запрограмована. Отже, будь-які, навіть самі позитивні зміни в соціальному середовищі не в змозі попередити її проявів. Можна лише послабити прояви агресивності. Теорії агресії другої групи, навпаки, акцентують, що повна відсутність агресії може бути прямим наслідком впливу соціального 19 середовища і соціальних умов. За визначенням зарубіжних дослідників, булінгом є будь-яка агресивна поведінка однієї людини або групи людей, які не є рідними жертви, яка повторюється неодноразово або має тривіальні умови для повторення. Вчені описують булінг як усвідомлене, довге насильство, що не носить характеру самооборони і виходить від однієї або декількох осіб [12]. Вперше проблема шкільного насильства була описана ще на початку 20 століття – в 1905 році, коли К. Дьюкс опублікував про це результат свого дослідження, але по справжньому системне дослідження було проведено скандинавськими дослідниками, такими як Д. Олвеус. П. Хайнеманн, А. Пікас, Е. Роланд [36]. Вони розробили концепцію булінгу і визначили це поняття як утиск, дискримінацію, цькування. В подальших дослідженнях цієї проблеми, різними дослідниками висувалися свої визначення цього явища, але всі вони відображали наявність великої групи соціальних, психологічних і педагогічних проблем, супроводжуючих фізичне, психічне насильство стосовно людини або групи людей, яке відрізняється тривалістю і нездатністю людини захиститися перед агресором. Виходячи з цього бачення проблеми, можна зазначити, що булінг не є поведінкою в класичному розумінні, а являє собою особливу форму деструктивної взаємодії, що включає в себе безліч специфічних типів і підтипів агресивної поведінки [5]. Визначення булінгу як явища та основні підходи до цієї проблеми різних авторів представлені в таблиці 1.1. [7]. Деякі дослідники пропонують систематизувати всі прояви булінгу в дві групи: 1 група – прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження; 2 група – прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією постраждалих [7]. 20 Таблиця 1.1. Основні підходи до визначення поняття «булінг» [7] Автор Підходи до визначення булінгу Е. Роланд Нападки будь-якого характеру (1988) Т. Таттум Тривале фізичне або психологічне насильство з боку (1989) індивіда або групи щодо індивіда, який не здатний захистити себе в даній ситуації В. Безаг Неодноразовий напад – фізичний, психологічний, (1989) соціальний або вербальний – тими, чия влада формально або ситуативно вище, за тих, хто не має можливості захиститися, з наміром заподіяти страждання для досягнення власного задоволення Д. Ольвеус Особливий вид насильства, коли людина фізично нападає (1991) або загрожує іншій людині, яка більш слабка і безсила, для того щоб людина відчувала себе наляканою, ізольованою, позбавленою свободи дій тривалий час С. Хед Тривале насильство, фізичне або психологічне, (1994) здійснюване однією людиною або групою і спрямоване проти людини, яка не в змозі захиститися у фактичній ситуації, з усвідомленим бажанням заподіяти біль, налякати або піддати людину тривалій напрузі У. Хатьцер Деструктивна взаємодія, в якій домінуючий суб'єкт (1996) неодноразово демонструє таку поведінку, яке викликає замішання менш домінуючого суб'єкта С. Кривцова Агресія одних дітей проти інших, коли мають місце (2011) нерівність сил агресора і жертви, агресія має тенденцію повторюватися. Нерівність сил, повторюваність – дві істотні ознаки булінгу Розглянемо зміст видів насильства, за класифікацією І. Малкіної-Пих: 1. Емоційне насилля, яке викликає у жертви емоційне напруження, принижує її і знижує самооцінку. У цьому випадку зброєю служить голос. Виділяють такі види емоційного насильства: – Глузування, присвоєння кличок, з якими постійно звертаються до однієї людини, тим самим ображаючи її, нескінченні зауваження, необ’єктивні оцінки, висміювання, приниження в присутності інших дітей. 21 Цей вид булінгу найчастіше спрямований на тих жертв, які мають помітні відмінності у фізичній зовнішності, високу або низьку академічну успішність. – Відторгнення, ізоляція, відмова від спілкування з жертвою. Ініціатором використання цього методу, як правило, є хуліган. Жертва навмисно ізолюється, виганяється або ігнорується частиною класу або всім класом. Це може супроводжуватися розповсюдженням записок, нашіптуванням образ, які можуть бути почуті жертвою, або принизливими написами на дошці або в громадських місцях (з дитиною відмовляються гратися, займатися, не хочуть з нею сидіти за однією партою, не запрошують на дні народження і т. д.). 2. Фізичне насилля має на увазі застосування фізичної сили стосовно жертви, в результаті чого можливе нанесення фізичної травми. До фізичного насильства відносяться побиття, нанесення удару, потиличники, псування майна, в результаті чого можуть бути пошкоджені, вкрадені або заховані одяг, підручники або інші особисті речі жертви та ін. У крайніх випадках може застосовуватися зброя, наприклад ножі. Така поведінка, як підкреслює І. Малкіна-Пих, частіше зустрічається серед хлопців, ніж серед дівчат. Зазвичай фізичне і емоційне насильство супроводжують один одного. Глузування і знущання можуть продовжуватися тривалий час, викликаючи у жертви травматичні переживання. 3. Економічне насилля припускає використання грошей для контролювання іншої особи. Також у цьому випадку від жертви погрозами вимагають гроші, можуть вимагати також сніданки, талони або гроші на обід. Жертву також можуть примушувати красти майно. Така тактика використовується виключно для перекладання провини на жертву (див. рис. 1.1.) [32]. 22 Найпомітнішим є фізичне насильство, воно складає менше третини випадків булінгу. Найважче помітити емоційне (соціальне та словесне) знущання. Сьогодні набирає обертів кібербулінг. Діти (та й дорослі не виняток) реєструються у соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або відео тощо. 4. Кібербулінг – форма агресії, яка передбачає жорстокі дії для дошкуляння, приниження людини за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших мобільних пристроїв протягом тривалого часу. Спілкування людей у кіберпросторі зазвичай знеособлене, що може викликати оманливе почуття безкарності та суттєво полегшує застосування психологічного насильства. Рис. 1.1. Види насильства [32]. 23 За даними опитування, представленого у 2019 році Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Спеціальною представницею Генерального секретаря ООН з питань насильства щодо дітей, третина молодих людей у 30 країнах світу стають жертвами онлайн-булінгу, а кожна п’ята молода людина змушена була пропускати заняття в школі через кібербулінг та насильство. В Україні 29% опитаних підлітків були жертвами онлайн-булінгу, а 16% були змушені пропускати через це шкільні заняття. Майже три чверті респондентів, які анонімно відповіли на запитання молодіжного опитування U-Report, також зазначили, що найчастіше онлайн-булінг трапляється в соціальних мережах, зокрема у Facebook, Instagram, ТікТок, Snapchat і Twitter [29]. Отже, булінг – це тип деструктивної поведінки, який містить в собі насильницькі дії кривдника стосовно жертви, яка нездатна себе захистити, і дії спрямовані на заподіяння шкоди жертві, протягом тривалого часу, для отримання психологічного або фізичного задоволення кривдником. Булінг (від англ to bully – задиратися, знущатися, змушувати погрозами, цькувати) – повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією. Усі ці дії, попри їх різноманіття, мають спільні риси: 1) дисбаланс влади, тобто кривдник і жертва обов’язково відрізняються за соціальним статусом, фізично-психологічною адаптованістю до середовища, належать до різної статі, раси, релігії, сексуальної орієнтації тощо; 2) намір нашкодити, тобто кривдник навмисно викликає емоційний або фізичний біль у потерпілого, насолоджується спостерігаючи його; 3) погроза подальшої агресії, тобто кривдник і жертва розуміють, що це не перший і не останній випадок знущання [5]. Отже, аналіз поглядів науковців на явище булінгу дає змогу визначити його як довготривалу та систематичну агресію, яка може приймати багато 24 форм, і фізичних і словесних; частину соціального життя групи; неодноразовий напад – соціальний або вербальний – з боку тих, хто має вищий статус тощо. Та потрібно зауважити, що під поняття «булінг» не підпадають братерське суперництво серед однолітків або імпульсивні агресивні дії потерпілих у відповідь на напад кривдника, які за суттю є спонтанні, недискримінаційні та з невизначеною жертвою (див. рис. 1.2.). [13]. Інше визначення робить акцент на тому, що булінг – це своєрідна захисна реакція на дисфункціональне середовище, заснована на бажанні «вижити», зайняти своє місце [9]. Таким визначенням пояснюється природа цього явища. Рис. 1.2. Основні компоненти булінгу [13] Ситуація булінгу має колективний характер. В школі діти утворюють певну ієрархічну соціальну структуру, яка, як правило, має три основні елементи, а саме: кривдник (булер); потерпілий або мішень булінгу; спостерігачі. Кривдник (булер) – це той, хто безпосередньо вчиняє булінг (цькування). Кривдниками(цями) найчастіше стають ті, хто росте без заборон та 25 авторитету дорослих. Їм дуже часто не вистачає уваги з боку дорослих і поваги до їх особистості, через що їм увесь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисичні та лідерські риси характеру. Авторитет кривдника піднімається не за рахунок особистих досягнень, а шляхом приниження інших, демонстрації своєї сили та переваги над слабшими. Вони нечутливі до страждань інших і можуть сприймати булінг (цькування) стосовно інших як розвагу, ніколи не розкаюються у вчиненому. Кривднику можуть бути притаманні садистські нахили, що проявляється в отриманні задоволення від процесу цькування (див. табл. 1.2.) [11]. Таблиця 1.2 Особистісні характеристики «жертв» булінгу і «кривдників» в освітньому середовищі [11] Учасники булінгу Особистісні характеристики «Жертви» Соціальна відчуженість, здатність відсторонюватись від конфліктів, сензитивність, замкнутість, сором’язливість, соматична послабленість, тривожність, схильність до депресії, занижена самооцінка, невпевненість в собі, занурення в себе (ескапізм) низький ступінь соціальної підтримки. «Кривдники» Висока загальна агресивність, позитивне ставлення до агресії, недостача емпатії, велика потреба в домінуванні, успішність і самовпевненість, позитивне самовідношення, відносно високий соціальний статус. У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька послідовників(ниць). Послідовники(ниці) позитивно ставляться до знущань та 26 беруть активну участь в них, але зазвичай не є їх ініціаторами(ками) та не грають провідну роль. Вони можуть отримувати задоволення від того, що когось на їх думку «справедливо» покарано, коментувати те, що відбувається, знімати на відео, поширювати це в Інтернеті. Також, на боці кривдника(ниці) можуть виступати спостерігачі(чки) – прихильники(ниці) – вони підтримують дії лідера(ки), але самі в його діях активну участь не беруть. Серед прихильників(ниць) виділяють: активних – це ті, хто активно та відкрито підтримує знущання, наприклад, сміхом або приверненням уваги до випадку; пасивних – це ті, яким подобаються знущання, але вони не демонструють явних ознак підтримки (див. рис. 1.3.) [6]. Рис. 1.3. Соціальна структура булінгу [6] Потерпілий (жертва) або мішень булінгу. Треба зазначити, що об’єктом булінгу (цькування) може стати будь-хто. Найчастіше в розряд потерпілого (жертви) булінгу (цькування) потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, особливостями розвитку (гіперактивні, з синдромом дефіциту уваги, 27 заїканням тощо), успіхами в навчанні, матеріальним становищем, навіть просто запальним чи спокійним характером, заниженою самооцінкою, вираженим почуттям провини та невдоволенням собою тощо. У зоні ризику стати жертвою булінгу стають діти, у якої немає довірливих відносин з батьками, дитина надана здебільшого сам собі і вулиці [2]. На боці потерпілого (жертви) також є спостерігачі(чки), які поділяються на три категорії: активні спостерігачі(чки) – захисники(ці), які не сприймають цькування, допомагають або намагаються допомогти учневі/учениці, якого/яку цькують. Як правило, вони діляться тим, що відбувається в групі (класі) з батьками, переживаючи майже ті самі почуття, що і потерпілий (жертва) булінгу (цькування); пасивні спостерігачі(чки) – захисники(ці), які не сприймають цькування і вважають, що повинні допомогти жертві, але не наважуються на активні дії; байдужі спостерігачі(чки), які не залучаються до процесу цькування та не займають чітко визначеної позиції. Варто зазначити, що булінг (цькування) може відбуватись і без спостерігачів. Отже, навколо потерпілого (жертви) утворюється так зване «коло булінгу (цькування)», яке свого часу описав норвезький психолог Ден Олвеус (див. рис. 1.4.) [20]. Це коло демонструє, що спостерігачі(чки), які знаходяться на початку процесу на нейтральних або протестуючих позиціях, мають властивість зсуватися вліво, в сторону кривдника(ці). Це відбувається за законами психологічного захисту. Коли допомога ззовні не приходить, дитина захищається, відкидаючи власні людські якості – співчуття і жалість. Тому розірвати «коло булінгу» може тільки дорослий. 1986 року Стівен Карпман запропонував власну теорію людських відносин – драматичний трикутник Карпмана. В цьому драматичному 28 трикутнику відносин людина відіграє різні ролі: Жертви, Рятувальника або Агресора (див. рис. 1.5.) [51]. Рис. 1.4. Коло булінгу (цькування) [51]. На його думку людина буває в ролі кожного з них. І не тільки у відносинах з іншими, але часто для самих себе. Чому саме такі ролі? Як з них вийти? Давним-давно, за горами, за лісами... так зазвичай починаються більшість казок. У них часто зустрічаються три персонажі: прекрасна принцеса, хоробрий лицар і дракон, що переслідує Королівство (можливо, зла мачуха). Ким би не був цей лиходій, ми можемо бути впевнені, що з його боку буде щось неприємне. Але на допомогу їй поспішить відважний юнак, який подолає всі негаразди, звільнить кохану, одружиться з нею, і тоді всі будуть жити довго і щасливо. Крім дракона, звичайно. В одному кутку перевернутої фігури він помістив Агресора, в іншому Рятувальника, а внизу – Жертву. Він стверджував, що всі ми схильні несвідомо входити в певну, закріплену в дитинстві роль, і кожна з них має свій власний сценарій реагування, інтерпретації та вирішення конфліктів. Однак, ми не призначені на «улюблені» ролі на постійно – зміна ролей може відбутися в лічені секунди. Ми танцюємо від позиції до позиції, в безперервній драмі взаємного порятунку, звинувачення і шкоди [51]. 29 Відповідно до цієї теорії, у нашого «я» є три іпостасі: Батько – формується за образом і подобою батьків, вчителів та інших значущих постатей нашого дитинства; Дитина – «відповідає» за наші емоції і творчість; Дорослий – досліджує і аналізує світ. Рис. 1.5. Драматичний трикутник Карпмана [51]. Перебуваючи всередині трикутника, ми вибираємо для себе певну роль. Це може бути пов'язано не тільки з особистою та сімейною історією, але і з тим станом «я», який найближчий у цей момент. Кожній з ролей відповідають властиві тільки їй почуття. У переслідувача найголовніша емоція праведне обурення. У Жертви внутрішня метушня, паніка, образа на ситуацію або іншу людину. У Рятівника — співчуття, почуття обов'язку і відповідальності за іншу людину. 30 Зміна ролей у трикутнику Карпмана завжди супроводжується інтенсивною зміною емоцій. Тривалість перебування в одній ролі може складати від кількох секунд до кількох років. Протягом дня може відбутися двадцять і більше змін ролей у трикутнику [51]. Ця модель часто виявляється в процесі спілкування в сім'ї, на роботі, в побуті. Крім того, в деяких випадках, може з’явитися ще одна роль в такій ієрархії. Спостерігаючи дії агресора та розуміючи, що він має владу над іншими, поведінку булера можуть почати наслідувати й інші. Тобто, з’являються так звані його послідовники. І хоча вони можуть й не бути прямими ініціаторами булінгу, проте від того, що з когось знущаються отримують задоволення. Тим паче, якщо не припиняти прояви насильства, послідовники переконуються в безкарності, внаслідок чого група кривдників розширюється та зміцнюється. Систематичність є однією з головних характеристик, та відрізняє його від звичайного конфлікту [31]. За підсумками огляду зарубіжних та вітчизняних досліджень нами відзначено, що булінг (від англ. – насильство, цькування, терор) до цього часу не має чіткого визначення. Етимологічно слово походить від англійського кореня bully – хуліган, забіяка, грубіян, насильник; відповідно bullying – цькування, залякування, третирування. Як термін, що означає явище насильства між дітьми в школі, був використаний у 70-х роках ХХ століття у Скандинавії [6]. Важливо додати, що безліч визначень поняття «булінг», наведених у різних культурах, мають один важливий аспект. Булінг – це довготривале виключення жертви булінгу з групи, класу, коллективу. Булінг характеризується кількома особливостями: агресивною, деструктивною поведінкою, що відрізняється регулярністю та відбувається у відносинах між людьми, які володіють неоднаковим рівнем влади; така поведінка завжди є умисною. В даний час використовуються три підстави для класифікації видів і типів булінгу, відповідно до яких розробляються і впроваджуються спеціалізовані дослідницькі програми, програми допомоги і 31 профілактики. Перша типологія заснована на характеристиках об'єкта насильства (вік, стать, стан), другою – обране та соціальне середовище або сфера, в якій відбувається булінг (батьківський, шкільний, кібербулінг), третя заснована на характері насильницьких дій (фізичний, сексуальний, вербальний, соціальний). Таким чином, булінгом в системі освіти можна називати неодноразове навмисне нанесення шкоди одним підлітком або групою іншому підлітку, який в даній ситуації виявляється не здатним себе захистити і позбавлений можливості її покинути. 1.2. Характеристика типів булінгової поведінки Завдають шкоди суспільній безпеці демонстрація по телебаченню і розповсюдження відеофільмів, що пропагують насильство і секс. Це виховує у молоді жорстокість, ненависть до людей і тварин, потяг до скоєння злочинів з елементами садизму, знущання над жертвою. Ознаки поняття насильства: це активна поведінка – дія. Застосувати насильство шляхом бездіяльності не можна; дія, спрямована проти іншої особи; примусовий вплив, який здійснюється всупереч волі потерпілого, з застосуванням проти нього сили; заподіяння шкоди життю, здоров'ю, особистій свободі іншої людини, заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, побої тощо; залякування, погроза потерпілому; застосовується умисно і супроводжується відповідною мотивацією, в центрі якої – ігнорування прав і свобод людини [3]. Насильства за їх походженням умовно класифікуються на три групи: побутові, дозвільні, статеві. Побутові насильства – це діяння на грунті конфліктних особистих або громадсько-побутових відносин з потерпілим. 32 Дозвільні насильства – це діяння, як правило, в компаніях, при проведенні вільного часу, насамперед різних видів «гуляння». Інколи цей вид насильства має суто хуліганську мотивацію у вигляді п'яного зухвальства, бажання принизити оточуючих, демонстрування нехтування елементарними нормами моралі. Дещо специфічними виглядають статеві насильства. Найпоширеніше із них – зґвалтування. До таких насильств належать також факти насильницького інцесту – зґвалтування батьками своїх дочок, синами – матерів тощо. Форми прояву булінгу досить різноманітні: фізична (завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності), словесна (обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація), соціальна (виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток), письмова форма (написання записок або знаків, що є болючими чи образливими), електронна або кібербулінг (розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів, сайтів соціальних мереж) [21]. Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба 8 підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб [2]. Однак суть явища булінгу вчені вбачають не в самій агресії чи злості кривдника, а в почутті зневаги, презирства, відрази агресора щодо жертви [23]. Сутність булінгу вбачають передусім не в самій агресії або злості кривдника, а в презирстві, зневазі – сильному почутті відрази до покірливого, того, хто ніби не заслуговує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини, співчуття чи емпатії. Кривдник наділяє себе привілеєм домінантності, контролю, права виключення та ізоляції жертв. Під поняття «булінг» не підпадають братерське суперництво серед однолітків або 33 імпульсивні агресивні дії потерпілих у відповідь на напад кривдника, які за своєю суттю є спонтанними, не дискрімінаційними та з невизначеною жертвою. З іншого боку, булінг не передбачає кримінальних дій, що починалися і розвинулися як конфлікт, тобто серйозне фізичне насильство, погрози його здійснити, збройні напади, вандалізм та інше не є булінгом [7]. Також значну роль у процесі булінгу відіграють спостерігачі, які, за даними досліджень, становлять 88 % від усіх підлітків [18]: частина з них долучається до кривдника, інша, аудиторія, підбурює його до подальшого знущання, і лише від 10 до 20 % намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються. Потерпілий не здатний ефективно захищати себе, тому певною мірою є беззахисним перед кривдником або їх групою. Кривдник не припиняє своїх дій після того, коли йому так скажуть батьки чи вчителі, він наступного разу просто «не попадеться на гарячому». Можна виокремити наступні особливості явища булінгу: частіше відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній, – їдальні, коридори, сходи, вбиральні, спортивні майданчики; частіше відбувається у закладі освіти, ніж по дорозі в заклад чи з нього [22]; кривдники та жертви зазвичай одного віку, однак 30 % жертв зазначають, що кривдники були дорослішими за них, а 10 % – молодшими, що підтверджує принцип різниці влади [8]; кривдники-хлопці частіше застосовують фізичну агресію, а дівчата – дражняться, поширюють чутки, ізолюють, ігнорують та виключають жертву [11]; до хлопців частіше, ніж до дівчат, застосовується як прямий (вербальний, фізичний), так і непрямий (соціальний) булінг [12]; майже половина випадків знущання відбувається «один-на-один», у решті випадків кривдниками виступає вже група дітей [3]; 12 знущання найбільш поширені в початковій та середній школі (більше прямого знущання – вербального, фізичного), рідше – у старшій школі, однак з дорослішанням булінг набуває більш прихованого характеру (булінг з боку хлопців помітно 34 зменшується з настанням 15 років, у дівчат – після 14) [11]; у закладах освіти, де є охоронці порядку, значного зниження булінгу порівняно з тими, де такого нагляду немає, не помічено (13 % порівняно з 16 %) [11]; заклади в непривілейованих районах, де є групи школярів із поведінковими, емоційними, навчальними проблемами, мають більше випадків булінгу [3] (хоча деякі дослідження спростовують зв’язок між рівнем булінгу та соціо- економічним статусом сім’ї або урбанізацією місця проживання) [11]. Важливим для розуміння явища булінгу серед дітей шкільного віку є визначення їхніх соціальних цілей. Дослідники виявили, що у хлопців переважають мотиви фізичної домінантності, тому вони застосовують фізичні та вербальні напади, що потенційно шкодять почуттю гідності іншої людини [1]. Дівчата замість домінантності більше фокусуються на стосунках, для них є важливим досягнення близьких взаємин з іншими. Види булінгу можна об’єднати у групи вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70 % знущань відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження [6]. Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя) [6]. Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення. Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждати від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосунків. 35 Маніпуляції, залякування, шантаж – це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення. Кривдник витрачає багато енергії для підтримання своєї позиції, статусу, влади, контролю і ніяк не для побудови дружніх стосунків [25]. Підліткове середовище поділене на певні групи з різним соціальним статусом, тому гарним прикладом може бути те, як жертву змушують виконувати певні дії для «приєднання» до групи. Це ритуали посвячення до групи, які часто означають перехід від дитинства до дорослості, для якого сучасна підліткова культура ще не виробила відповідних непринизливих правил поведінки [26]. Також часто у спортивних чи інших секціях намір нашкодити та принизити опонентів тощо може бути відповідальністю «рольових» гравців [9]. Так, стосовно приєднання до спортивних команд, музичних, театральних гуртків, до інтелектуальних клубів старшоклсників, 48 % дітей зазначають, що піддавалися хейзінгу (від англ. hazing – злісно насміхатися над новачками), 29 % – здійснили потенційно злочинні дії [7]. Необхідно окремо виділити знущання на сексуальному та расистському ґрунті. Як свідчать дослідження, 85 % дівчат та 76 % хлопців зазнають сексуального булінгу [8]. Він стосується процесу статевого дозрівання (випередження чи запізнення), сексуальної орієнтації тощо та фактично поєднує в собі всі види булінгу: вербальні (погрози сексуального насильства, жарти, принизливі коментарі щодо сексуальної активності жертви), фізичні (торкання, обійми сексуального характеру, смикання нижньої білизни, сексуальні напади) та емоційні приниження (поширення чуток, написання поміток сексуального характеру, наприклад, у роздягальнях, вульгарні жести та «сканування» тіла). Приниження, пов’язані з расою чи національністю, існують у середовищі наявної дискримінації групи людей, де відмінності сприймаються негативно, а принципи гуманної толерантної поведінки не вітаються. 36 Спочатку в дітей виникають стереотипи, узагальнені уявлення щодо груп з певними особливостями, потім розвивається почуття щодо них – упередження, а далі – дискримінація, безпосередня дія, яка принижуватиме того, стосовно кого існують стереотипи та упередження [8]. Так, 25 % жертв булінгу зазначають, що зазнавали утисків саме через расову приналежність чи релігію [12]. Інтернет та сучасні технології – вільний простір для кібер-булінгу. Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, в яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів – ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей [18]. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими [27]. Існує декілька поглядів на види булінгу за його проявами і способами реалізації. В американському підході види булінгу поділяються таким чином: 1) Перепалки (флеймінг) – обмін короткими емоційними репліками; 2) Нападки – постійні виснажливі атаки, що повторюються образливими повідомленнями, направлені на жертву; 3) Наклеп – розміщення образливої та неправдивої інформації через фото, відео тощо 4) Самозванство – перевтілення в певну людину, використовуючи можливість доступу жертви в соціальних мережах, в блозі, на пошті та розповсюджувачі від імені жертви негативну комунікацію; 37 5) Обман – виманювання конфіденційної інформації та її розповсюдження – отримання особистих даних для публікації в інтернеті або розповсюдження іншим шляхом; 6) Відчуження (ізоляція) – від будь-якої соціальної групи (в тому числі і соціальних мереж), що жертвою сприймаються як соціальна смерть та іноді може провокувати реальну смерть; 7) Кіберпереслідування – скрите вистежування жертви з ціллю організації нападу, побиття, зґвалтування, за допомогою електронних засобів; 8) Хеппіслепінг (Happy Slapping) – побиття на камеру телефону та розміщення в соціальних мережах [35]. Всі ці види булінгу можуть бути віднесені до найбільш загальної класифікації його видів: Скритий булінг – ігнорування, бойкот, виключення з відносин, маніпуляції, навмисне розпускання негативних чуток. Більш характерним цей вид є для дівчат [35]. Прямий булінг – передбачає пряму фізичну агресію (навмисне штовхання, побої), сексуальне (дії сексуального характеру), або психологічне насильство (дії на психіку, що наносять психологічну травму, переслідування, залякування, емоційні страждання [27]. Форми прямого булінгу: - Вербальний булінг за допомогою голосу (образливе ім’я, розповсюдження чуток, образи тощо); - Образливі жести та дії; - Залякування; - Ізоляція; - Вимагання; - Кібербулінг – як сукупність агресивних дій в сторону конкретної людини через спілкування в інтернеті, за допомогою мобільного зв’язка [29]. 38 На виникнення булінгової поведінки впливають декілька факторів: 1. Персональні фактори (погане виховання, занижена/неадекватно висока самооцінка, імпульсивність). 2. Поведінкові фактори (поведінка, що заважає навколишнім, вандалізм, прогули та слабка успішність в школі, ранні сексуальні контакти, рання судимість). 3. Соціальні фактори (культ насильства в суспільстві, вплив ЗМІ та соціальних мереж, поведінка батьків, друзі з девіантною поведінкою). 4. Внутрішньо сімейні конфлікти (розлучення батьків, поява іншого вихователя, другої дитини в родині, тощо). 5. Особистісні проблеми (настання фази статевого дозрівання й пов’язані з цим проблеми психологічного та фізичного характеру) [36]. Крім зазначених факторів, булінг може виникнути з причин: успішності, зовнішності, манери одягатися, діалекту, фізичної сили, самооцінки, страху, тривожності, депресії, популярності тощо. Проблема в тому, що всі ці причини, або деякі з них одночасно можуть виступати наслідками цього явища [13]. Дорослі в школі можуть ненавмисно або іншим чином також провокувати або сприяти виникненню булінгу. Адже, як ніяк, вчителі є авторитетами для підлітків в шкільному середовищі. З позиції особистісних причин, мотивами виникнення булінгу можуть бути: заздрість; помста (коли колишні жертви переходять в роль актуальних булерів); боротьба за владу та увагу однокласників, однолітків; відчуття неприязні, тощо [37]. Таким чином, булінг розуміється як форма деструктивної міжособистісної взаємодії, під час якої одна людина чи група людей свідомо виступають кривдником, а інший – жертвою, яка слабкіша психологічно або фізично, довготривало та систематично піддається фізичному, психологічному, емоційному насильству та агресії. 39 1.3. Толерантність як основа протидії булінгу в процесі соціальної взаємодії Історія людства демонструє активні пошуки принципів соціальних взаємовідносин, які б дозволили запобігати відкритим формам насилля і сприяли пошуку компромісів для розв’язання соціальних конфліктів. Таким принципом на сьогодні є толерантність, яка розуміється як «доброзичливе або принаймні стримане ставлення до індивідуальних та групових відмінностей (релігійних, етнічних, культурних, цивілізаційних)» [19]. Але розуміння толерантності і як соціального феномену, і як принципу соціальної взаємодії та взаємовідносин формувалося тисячоліттями. Джерелом сучасного розуміння принципу толерантності є ідея терпіння, розроблена та певною мірою упроваджена у соціальному житті християнськими релігійним філософами та теологами. Традиційне розуміння проблеми терпимості як принципу протидії насиллю та складової толерантності є поряд із любов’ю до ближнього водночас основною умовою утвердження у світі нової на той час людини – християнина. Увесь життєвий шлях Ісуса – це шлях утвердження терпіння. На основі християнської ідеї терпіння формується уявлення про терпимість як складову толерантності [19]. У «Декларації принципів толерантності» (резолюції Генеральної асамблеї ЮНЕСКО № 5.61 від 16.11.1995 р.) у ст. 1 поняття «толерантність» має наступні чотири аспекти вираження: – як повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності, що реалізується завдяки розвитку знань, відкритості, спілкуванню та свободі думки, совісті й переконань; – як активне ставлення, що формується на базі визнання універсальних прав і основних свобод людини (всупереч розумінню як поступки, поблажливості чи потурання); 40 – як обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму; – як свобода дотримуватися власних переконань та визнання цього права за іншими [19]. Толерантна особистість – це та, яка добре знає себе і розуміє інших. Толерантність передбачає повагу, яка має виявлятися на різних рівнях: між особистостями, між чоловіками та жінками, між дорослими і дітьми, між національностями, між країнами, між цивілізаціями. Щоб виявляти повагу, треба навчитись усвідомлювати різницю, стояти на позиціях заперечення залежності, неприйняття переваги над іншими, визнавати категорію свободи стосовно іншого. Повага – це постійна праця над собою, це самовдосконалення, це шлях до досягнення розумної соціальної гармонії [19]. Толерантність – це мистецтво жити поруч з несхожими, прийняття іншого, це шлях до вирішення і недопущення конфліктів, мистецтво цивілізаційного компромісу. Ядерна загроза, знищення всього живого на землі і жахливі наслідки тероризму змусили людство усвідомити безглуздість війн, конфліктів, протиборства, визнати право на існування безлічі культур і народів. Філософією протистояння нескінченним руйнівним конфліктам стали плюралізм і толерантність, яка як здатність усвідомлювати та приймати право іншого на протилежну думку, вірування і поведінку перетворюється з категорії якості особистості в напрям морального і духовного розвитку світу і кожної країни. Толерантність можна вважати критерієм духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому [19]. Толерантність можна вважати критерієм духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому. Дослідниця О. Швачко виділяє три особливості аспекту толерантності: – Філософія толерантності – це ідея відмови від сили, оскільки «переробити» партнера, творця власного життя, неможливо. Толерантність – опора на позитивні якості партнера для продовження діалогу. 41 – Толерантність та інтолерантність – два взаємообернених поняття. Особистість не може бути однозначно толерантною або інтолерантною – вона діє ситуативно, виходячи з різних мотивів. Тому головне в толерантності – прийняття цінності іншої людини, яка повинна бути ціллю, а не засобом. – Толерантність пов’язана з філософією синергетики (теорією самоорганізуючої системи). Згідно з цією теорією, кожна людина – відносно незалежний елемент у складній системі суспільних взаємин. Вона може змінювати цю систему, впливати на неї, але система, в свою чергу, має на неї вплив. Успішний розвиток людини залежить від її готовності (включаючи мотивацію, вольові якості, уміння) організувати навколо себе позитивний простір і реалізувати свої можливості. Толерантність та інтолерантність – взаємовиключні поняття: чим більше індивід толерантний, тим менше він інтолерантний і навпаки [34]. Аналіз принципу толерантності ускладнений не лише наявністю різних підходів до його тлумачення, а й різних форм його реалізації. О. Поліщук виокремлює наступні форми толерантності: – атрибутивна (виявляється як активна неагресивність, реалізується на основі доброзичливості); – дискретна (як пасивна неагресивність, виникає внаслідок байдужості до відмінностей суб’єкта оцінювання), потенційна інтолерантність (свідомо контрольована або соціально пригнічена агресивність на основі терпимості); – латентна інтолерантність (терпимість як чемність) [40]. Толерантність виступає способом соціалізації агресії з метою запобігання відкритих форм насилля, способом раціоналізації насилля. Важливою характеристикою толерантності є всезагальність. Зміст поняття «толерантність» містить поряд з просто терпимим ставленням принципи загальнолюдської моралі, які проявляються, по-перше, в обов’язковому дотриманні прав всіх народів світу, по-друге, в розумінні 42 єдності та загального взаємозв’язку різних етнокультур, в найширших знаннях про культури, мови, походження різних народів, особливо тих, з якими здійснюється безпосередній контакт, по-третє, в неприйнятті воєн, анексій і інших форм насилля, по-четверте, у відносинах між націями і, по- п’яте, в рішенні міжнаціональних проблем на основі балансу інтересів [15]. Толерантність як принцип соціальної взаємодії покликана запобігати відкритим формам насилля. Толерантність є інструментом «раціонального» насилля, воно постає як система раціонального обґрунтування необхідності обмеження власної свободи щодо дій відносно інших індивідів, що є умовою відмови від подібних дій з їх боку. Толерантність є принципом збереження цілісності системи соціальних взаємовідносин під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Толерантність має низку ознак, серед яких особливо виокремлюється домовляння як спосіб розв’язання конфлікту. Толерантність – це: – соціокультурна основа ненасильства; – передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності; – особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури, іншої «самості», й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»; – прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити; – витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу [15]. Формувати толерантність – значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй 43 сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Виховувати здобувачія освіти толерантними – це формувати у них поступливість [15]. Оскільки у педагогіці процес виховання розуміється як взаємодія, а не дія вихователя над вихованцем, то він передбачає прояв толерантності, уміння дозволити здобувачеві освіти виявляти свободу в розумних межах і мислити, мати власну позицію і не боятись її оприлюднювати. Педагогіка толерантності передбачає: - розвиток навичок спостережливості, здатності до самоаналізу, самопізнання; - формування навичок ведення позитивного внутрішнього діалогу з самим собою; - розвиток умінь пізнання інших людей, аналіз ситуації, обстановки в сім'ї, класі, групі, колективі; - здійснення корекції самооцінки; - формування таких професійно значущих якостей, як емпатія та рефлексія, що сприяють толерантному спілкуванню; - розвиток емоційної стійкості в складних життєвих ситуаціях; - освоєння способів саморегуляції і реагування на нетерпимість [15]. У якості основних принципів толерантності виділяють наступні: принцип довірчого співробітництва – встановлення відносин взаєморозуміння і взаємної вимогливості; принцип екології взаємин – забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату як основи формування толерантного простору; принцип правознавства – формування почуття власної гідності, самоповаги, поваги до оточуючих людей, народів, їх соціального статусу, національності, раси, культури, релігії; принцип синергізму – забезпечує розвиток особистості, будучи джерелом і рушійною силою цього розвитку; принцип творчості, що забезпечує реалізацію 44 варіативних підходів до встановлення толерантних відносин та аналізу ситуацій взаємодії [45]. Таким чином, толерантність сприймається як якість особистості, яка виявляється у вчинках та поведінці і ґрунтується на повазі до іншого і визнанні рівності, на запереченні домінування та насилля, на визнанні багатогранності людської культури, норм, вірувань; на відмові від зведення цього розмаїття до однаковості чи переваги якоїсь однієї точки зору. Толерантна особистість – це людина, яка добре знає себе і завдяки цьому може зрозуміти й інших людей. Толерантність не передбачає відмову від власних поглядів, ціннісних орієнтацій та ідеалів, вона не повинна зводитися до індиферентності, конформізму, ущемлення власних інтересів, а передбачає, з одного боку, стійкість як здатність людини реалізувати свої особисті позиції, а з іншого - гнучкість як здатність з повагою ставитися до позицій і цінностей інших людей [52]. Отже, толерантність передбачає повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання багатогранності людської культури, норм, вірувань; відмову від зведення цього розмаїття до однаковості чи переваги якоїсь однієї точки зору. Кожна особистість, в тому числі і дитина, має право на свою думку, свої цінності, свої інтереси, які повинна відстоювати і захищати, але при цьому з повагою ставитись до позицій та цінностей інших. 45 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ПРИЧИН І ЧИННИКІВ, ЩО ПОРОДЖУЮТЬ НАСИЛЛЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ 2.1. Сутність, чинники, види та форми булінгу в освітньому середовищі Сучасне суспільство характеризується процесами глобалізації та інформатизації, що базуються на постійній взаємодії як окремих особистостей, так і цілих націй та держав. Такий світовий устрій потребує об’єднання знань, умінь, навичок та технологій для досягнення спільних результатів і спільної мети. Економіки різних країн з кожним роком стають все більш взаємозалежними, Інтернет-мережа об’єднує людей з усього світу. Таким чином, на кожну особистість в сучасних реаліях покладається відповідальність за активне утвердження толерантності по відношенню до оточення і терпимості до буденних реалій. Сучасний підліток живе у світі, складному за своїм змістом і тенденціями соціалізації. Це пов’язано, по-перше, із стрімким темпом техніко-технологічних перетворень, що висувають для підростаючого покоління нові вимоги. По-друге, з перенасиченням інформацією, серед якої дуже багато «зайвої», що глибинно впливає на підлітка, у якого ще не вироблено чітких життєвих пріоритетів. По-третє, з екологічними і економічними кризами, війнами, які вражають наше суспільство, що викликає у здобувачів освіти відчуття безнадійності та роздратування. При цьому у молодих людей розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, і разом із тим росте їх індивідуалізація, яка при втраті загально-соціальної зацікавленості веде до егоїзму. Специфічні соціальні потреби підліткового віку пов’язані з процесом формування особистості. Це потреба в соціальній самоідентифікації, індивідуалізації, самоактуалізації (творчості), наявності близького друга, виборі життєвої стратегії. Проблеми реалізації цих потреб на 46 мікросоціальному рівні пов’язані з характеристикою соціального оточення підлітка (сім’єю, школою, однолітками), на більш високому (макросоціальному) рівні – з особливостями соціо-культурної ситуації, в якій формується особистість. Ідеться про економічну і політичну нестабільність, відсутність усталеної системи цінностей, глибинну диференціацію молоді за соціально-економічним статусом, динамічність соціальних процесів [43]. Причинами виникнення булінгу у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники, які можна поєднати у чотири групи: особистісні, сімейні, соціальні, оточення (середовище). 1. Особистісні чинники – це фізичні чи психологічні особливості здобувачів освіти (індивідуальні особливості фізичного, психічного, інтелектуального розвитку, зовнішності тощо). Розлади та порушення в розвитку здобувачів освіти можуть стати причинами виникнення булінгу. Так, часто ініціаторами булінгу є здобувачі освіти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості та спровоковану цим агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади поведінки, біполярний розлад, опозиційний розлад, посттравматичний стресовий розлад та інші). Будь-яка інакшість – відмінність здобувача освіти від інших, наприклад, зовнішній вигляд, стан здоров’я, національність тощо, являється однією з найчастіших причин булінгу стосовно таких дітей. Крім того, причиною булінгу серед здобувачів освіти в закладі освіти може стати намагання компенсувати невдачі в навчанні, суспільному житті тощо. Так, деякі здобувачі освіти булять через заздрість успішнішим учням, через кращі або крутіші речі, одяг, гаджети [43]. 2. Серед сімейних чинників, які визначають агресивну поведінку дитини та можуть провокувати булінг, можна виділити: 47 - брак близьких стосунків у батьків з дитиною та відсутність їхньої уваги до неї позбавляє дитину можливості ділитись з рідними своїми проблемами та труднощами у спілкуванні; - слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування) контроль над дитиною. Наприклад, якщо батьки не дають дитині спокою через оцінки, кричать на неї, позбавляють прогулянок і спілкування, не залишаючи час для відпочинку, то дитина буде вести себе в школі так само; - гіперопіка над дитиною. Наприклад, коли дитина виходить із сімейного оточення у зовнішній світ, вона не здатна самостійно вирішувати проблеми, не спроможна за себе постояти, не розуміє важливість прийняття інших людей; - тиск або жорстоке поводження батьків, що призводить до сприйняття дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози. Наприклад, якщо дитина в родині засвоює, що сварки, бійки, образи, критика та приниження іншого є єдиним способом висловити своє невдоволення, то в подібній ситуації в школі дитина починає діяти за звичною для неї схемою.; - домашнє насильство спричиняє появу булінгу, зокрема в шкільному середовищі, коли дитина, що потерпає від домашнього насильства, копіюючі дії дорослих, може стати як жертвою, так і кривдником; - виховання в неповній сім’ї. Варто відзначити, що не завжди виховання в неповній сім'ї може призвести до агресивності дитини [42]. 3. Чинники середовища. Несприятливий соціально-психологічний клімат в закладі освіти, стрес від навчанням внаслідок перевантаження, відносини з однолітками та вчителями, відсутність належної уваги з боку вчителів, сприяють появі сварок, конфліктів, проявів насильства та їх перехід в булінг. Найбільш розповсюдженими чинниками, які провокують появу булінгу в закладі освіти є: - авторитарний стиль навчання. Іноді вчителі самі можуть виступати ініціаторами булінгу, коли здобувач освіти розглядається як об'єкт 48 педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто приймає рішення, без врахування думок здобувачів освіти, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, внаслідок чого учні втрачають активність, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю. При авторитарному стилі навчання сили здобувачів освіти спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань та особистий саморозвиток. Коли вчитель використовує систему групового покарання, коли карається вся група (клас) за провину окремого здобувача освіти, це збільшує ризик виникнення агресивної поведінки серед них. - виокремлення вчителем будь-якого здобувача освіти як позитивного або негативного прикладу для інших часто провокує суперництво, яке у майбутньому переростає у булінг цієї дитини. - ігнорування проблеми на рівні закладу освіти. Іноді педагогічний персонал закладу освіти відмовляється визнавати випадки булінгу в групі (класі) або закладі освіти в цілому, просто ігнорує це явище. Це, в одному випадку, може сприйматися здобувачами освіти як норма поведінки, і вони будуть моделювати цю поведінку на інших учнів. В іншому випадку – це провокує почуття безкарності та безнадійності та нерідко призводить до загострення ситуації з булінгом в закладі освіти. - відсутність контролю з боку педагогічного персоналу за поведінкою здобувачів освіти під час перерв, а особливо в таких місцях, як їдальня, роздягальні, сходи тощо. До того ж сексуальні стосунки, які виникають серед здобувачів освіти у старшому віці, також іноді стають підставою для виникнення булінгу [46]. 4. Соціальні чинники – це стереотипи, культурні норми, соціальна та економічна нерівність, вплив інформаційних технологій (ЗМІ, інтернет, ігри, фільми тощо). Досить часто причиною булінгу в закладі освіти є гендерні стереотипи, тобто домінування чоловіків над жінками. Іноді учні та вчителі 49 можуть допускати дискримінацію у міжособистісних стосунках стосовно учениць або вчительок, демонструючи свою силу та перевагу [38]. Причиною булінгу в закладі освіти також може бути сексуальна орієнтація. Соціальна та економічна нерівність – є досить розповсюдженою причиною булінгу в закладі освіти. Здобувачі освіти з забезпечених сімей або з сімей з високим соціальним статусом можуть зневажливо ставитися до здобувачів освіти з малозабезпечених сімей [47]. Піраміда ненависті (pyramid of hate) Ґ. Олпорта – корисний інструмент, який допомагає зрозуміти, як невеликі акти агресії, навіть просто образливі висловлювання, можуть перерости в крайнє насильство. Коли мова йде про Голокост, про геноцид в Судані або Руанді, про військові злочини російських солдат в Україні, багато хто щиро дивується, як хтось може здійснювати подібні речі. Але жодне з цих дій не починається з раптовості, вони побудовані на більш дрібних проявах ненависті. В цьому і полягає суть піраміди, яка розроблена на основі піраміди потреб Маслоу (див. рис. 2.3.) [50]. Суть в тому ж: кожен нижній рівень є підставою для наступного рівня і уможливлює булінг, агресію, прояви насильства стосовно нших. Вона складається з 5 рівнів: − рівень упередженого ставлення; − рівень дій, базованих на упередженні; − рівень, на якому виникає дискримінація; − рівень жорстокості; − рівень геноциду. У підніжжі піраміди лежать наші упередження, вірування і стереотипи. Цей рівень так і називається: рівень упередженого ставлення. На практиці це виглядає як прийняття стереотипів (наприклад, всі білявки – тупі, всі діти з інтернатів – крадії), перенесення особливостей однієї людини на всю групу людей (наприклад, якщо представник певного етносу зґвалтував жінку, то на 50 нашу думку усі представники цього етносу автоматично стають ґвалтівниками), а також мовчазне прийняття жартів, що знецінюють або принижують. Рис. 2.3. Шкала Ґордона Олпорта або Піраміда ненависті [50]. Наступний рівень піраміди присвячено діям, базованим на упередженнях. Це висловлювання принизливих жартів, соціальна ізоляція, соціальне виключення, насмішки та образи. Це і є рівень, на якому розгортається булінг у закладі освіти. Як ці два рівні взаємопов’язані? Якщо я не дотримуюсь стереотипів, що «всі діти з інтернатів – крадії» або «всі переселенці – сепаратисти», то мені не буде на чому базувати свої образи чи насмішки. Наступний рівень піраміди ненависті – це рівень, на якому виникає дискримінація. Дискримінація – це коли ми починаємо обділяти чимось певну людину лише тому, що ця людина належить до тієї чи іншої групи, об’єднаної за певними ознаками. Наприклад, коли адміністрація школи 51 вирішує не брати до школи дитину з інвалідністю, бо це призведе до «проблем» у класі, то це – дискримінація. Найвищий рівень, вінець піраміди – це геноцид. Це систематичне знищення певної групи людей лише за їхню приналежність до цієї групи [50]. Таким чином, аби успішно працювати із булінгом в закладі освіти, слід, у першу чергу, працювати із суспільними, у тому числі і з особистими, стереотипами та упередженнями, оскільки вони становлять основу, на якій зароджується ненависть та агресія по відношенню до інших. По-друге, діти переймають ставлення, реакції, способи поведінки дорослих, які ті часто транслюють несвідомо. Тому батькам, педагогам варто працювати і над своїми емоціями, слідкувати за власними висловлюваннями та вчинками, реакціями та способами поведінки, аби не провокувати булінг. Шкільне насильство включає в себе різні дії агресора стосовно жертви, але всі вони спрямовані на приниження за допомогою емоційного, фізичного та економічного насилля. На нашу думку найбільш структуровано представлені форми булінгу Є. Ожійовою [37]: 1. Фізичний булінг – найбільш поширений серед хлопчиків. Вважається найжорстокішою формою булінгу, коли жертву б’ють, штовхають, ставлять підніжки, дають стусани під зад, а також побої, нанесені різними предметами. 2. Психологічний булінг – цькування, пов’язане з дією на психіку, за допомогою вербальних образ, насмішок, залякувань, переслідувань, які здійснюють емоційний тиск на кривдника (жертву). До цієї форми відносяться: вербальний булінг; образливі жести або дії; залякування; ізоляція; вимагання; пошкодження та інші дії з майном; кібербулінг. Шкільне насильство проявляється у формах, що описані нижче. Слід наголосити, що головним критерієм для визнання дій людини насильницькими є завдавання іншим фізичних чи психічних страждань, порушення прав людини, заподіяння шкоди фізичному та психічному 52 здоров’ю, а також моральної шкоди як унаслідок дії, так і через бездіяльність. Форми фізичного насильства: штовхання та катування; побої та окремі удари; ляпаси та копняки; укуси та дряпання; погрози зброєю; запотиличники; викручування рук, висмикування волосся, смикання за вуха; припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками; інші дії щодо дитини, які заподіюють шкоду її фізичному здоров’ю, порушують її розвиток і є небезпечними для життя або прямо йому загрожують. Форми психологічного насильства: порівняння; ігнорування ізолювання, зневажання; навішування ярликів; бойкот; тиск, терор (булінг); групове цькування (мобінг); використання ненормативної лексики; чутки, наклепи, прізвиська, погрожування; шкода, заподіяна через e-mail, SMS. Форми сексуального насильства: зґвалтування; статеві зносини (коїтус); оральний і анальний секс; взаємна мастурбація; порнобізнес; проникнення в генітальні та анальні отвори чужорідними предметами; дотики до інтимних частин тіла дитини; пропозиції статевого характеру та ін. Форми економічного насильства: псування речей; відбирання їжі; крадіжка речей; шантаж; вимагання грошей; примус до жебракування; відбирання цінних речей; незаконне присвоєння власних речей, грошей дитини; заборона відвідування свят, кінотеатрів тощо [37]. У булінгу присутня певна структура, без неї не може відбутися феномен булінгу. Структура складається з трьох компонентів: буллер, жертва і глядачі. Буллі, як правило, виступають діти, що володіють нарцисичними рисами характеру [3]. В шкільному булінгу найчастіше бере участь ціла група дітей. Якщо лідер – буллі, то інші - послідовники ініціаторів цькування однокласників. Спостерігачі – це основна маса шкільного булінгу в класі. Одне із найбільш спірних джерел навчання агресії – засоби масової інформації. Одна з небезпечних для духовно-моральної атмосфери суспільства традицій ЗМІ полягає в їхньому прагненні (заради високих 53 рейтингів) експлуатувати негідні, руйнівні тенденції людської підсвідомості. Існує прямий зв’язок між злочинністю на екрані телебачення та вулиці. У результаті пропонованих інформаційних впливів суспільство все частіше зіштовхується з такими явищами серед молоді, як ослаблення здатності до самоконтролю за своєю поведінкою, активізація ірраціональної сфери свідомості, посилення садомазохістських схильностей. Відчутну роль у поширенні агресивності відіграє сучасне телебачення. Дослідники різних країн одностайно стверджують, що фільми, які містять акти насильства, є причиною 15–20 % актів агресивності, що відбуваються в реальному житті [48]: На думку фахівців [48], зміст того, що молодь отримує в ЗМІ, є одним із найбільш травмуючих факторів впливу засобів масової інформації на її психічний та фізичний стан. Головним чином це належить до насильства, яке надмірно демонструє телебачення. Як показують дослідження, постійний перегляд сцен насильства притупляє чутливість до агресії, зменшує значимість внутрішніх факторів, які її стримують, збільшує фактичні прояви агресивності в поводженні, формує неправильний образ соціальної реальності, що може стати основою подібних дій. Сьогодні наковці звертають увагу на негативний вплив інформації, яка є і в мережевому середовищі, на дітей які користуються цією мережею [29]. В інтернет-середовищі постійно надається інформація, яка формує у своїх користувачів (надзвичайно сприйнятливі до цього є діти) свідому і підсвідому установку на те, що насильство і агресія – це норма сучасного життя для всіх і у всьому. Можливість через комунікацію, анонімно маніпулювати негативною системою цінностей, сприяє різкому зростанню агресивності у дітей. З розвитком нових інформаційних технологій, та особливо з появою мережі інтернету, серед сучасних школярів широко почав використовуватися кібербулінг. Здійснюється він за допомогою різних засобів телекомунікацій. 54 А відносяться до нього: розміщення різних записів у вигляді фото та відео в соціальних мережах, що псують репутацію жертви. Також, це можуть бути принизливі коментарі, імітування чужих профілів на різних сайтах. Крім того, до кібербулінгу відносяться й образи та погрози на телефон, електронну адресу або через інші електронні пристрої. Така форма булінгу містить свої підвиди: 1. Суперечки (флеймінг) – обмін короткими емоційними репліками у мережі. 2. Напади – виснажливі атаки, що постійно повторюються у вигляді образливих повідомлень спрямованих на жертву. 3. Наклеп – розміщення образливої помилкової інформації. 4. Самозванство – перевтілення в іншу особу та розміщення від її імені інформації різного змісту, переважно неприпустимого. 5. Обман, виманювання конфіденційної інформації та її розповсюдження. 6. Кіберпереслідування – приховане стеження за жертвою за допомогою використання електронних пристроїв, з метою заподіяння їй шкоди. 7. Хеппіслеппінг – побиття чи приниження на камеру та розміщення знятого матеріалу в соціальних мережах [29]. Зважаючи на такий стрімкий розвиток кібербулінгу, виникає потреба неабиякої уваги до інтернет безпеки дітей, особливо під час використання інтернет мережі у закладі освіти. Попри таку різноманітність форм булінгу, головним є те, що всі вони здійснюють серйозний психологічний тиск на свою жертву. Окремі прояви булінгу, можна розглядати як різновид катувань серед неповнолітніх, який підпадає під кримінально-правову охорону, тим паче зважаючи на певні ознаки та особливу загрозу для життя, здоров’я, волі, честі та гідностості особистості. Хоча агресія в шкільному середовищі існує від часів існування школи як інституції, вона сьогодні, під впливом 55 інформатизації, завдяки технічному прогресу, таким пристроям як смартфони та інтернету набирає нового змісту і форм. Адже, якщо раніше для вчинення дій агресивного характеру потрібен був безпосередній контакт з об’єктом, то наявність інформаційного середовища значно розширила можливості стосовно впливу на «жертву», а сам акт агресії надовго зберігається в мережевому спілкуванні. В зв’язку з цим актуалізується проблема формування інформаційної культури поводження підлітків в мережевому спілкуванні. Варто зазначити, що булінг у школі виявляється не лише в діях учнів щодо одне одного, але і у діях вчителів щодо учнів чи навпаки. Вчителі у своїй взаємодії з дітьми можуть проявляти таку поведінку, що приносить їм психологічний біль і обмежує їх право на гідність особистості. Але виявити таку поведінку, що вказує на булінг, досить складно. Вчитель під час взаємодії з учнями може застосовувати авторитарний стиль управління, який, хоч і може сприйматися дітьми як обмеження їхніх прав, але не є булінгом у значенні цього слова. Іншим проявом булінгу може бути переслідування учнями самого педагога [39]. Наслідки булінгу носять не лише особистісний, але загальносуспільний характер. Діти, які здійснюють агресивну поведінку в школі щодо своїх однолітків та вчителів, схильні до злочинницької діяльності у дорослому житті. Також категорією ризику стають ті діти, з яких знущалися – часто їх накопичена образа виливається у агресивні злочинні дії. Вивчаючи проблему булінгу у школі, більшість вчених дійшли висновку, що найнебезпечнішим у цьому явищі є наслідки. Варто зазначити, що вони позначаються не лише на жертві, а на усіх учасниках цього процесу. Наслідки булінгу зберігають тривалий ефект на особистість жертви. Проте, найгіршим свідченням наслідків булінгу у школі стали випадки суїциду тих дітей, з яких знущалися у школі. Ця проблема стає проблемою життя тих дітей, які виявляються беззахисними в цьому суспільстві, в цій школі, в цій групі людей, де їхня 56 самооцінка стає надто слабкою, а тиск на їхню особистість надто сильним [44]. Шкільний булінг впливає на дітей як прямо, так і опосередковано. По- перше, тривалі шкільні знущання позначаються на власному «Я» дитини – падає самооцінка, він відчуває себе зацькованим. Така дитина надалі намагається уникати відносин з іншими людьми. Часто буває і навпаки – інші діти уникають дружби з жертвами насильства, оскільки бояться, що самі стануть жертвами, дотримуючись старої вчительської логіки: «... Який твій друг – такий і ти». В результаті цього, формування дружніх відносин може стати проблемою для «жертви», а відторгнутість в школі нерідко екстраполюється і на інші сфери соціальних відносин. Така дитина і в подальшому може жити по «програмі невдахи». По-друге, роль «жертви» є причиною низького статусу в групі, проблем у навчанні та поведінці. У таких дітей високий ризик розвитку нервово- психічних і поведінкових розладів. Для жертв шкільного насильства частіше характерні невротичні розлади, депресія, порушення сну і апетиту, в гіршому випадку можливе формування посттравматичного синдрому. По-третє, у підлітків шкільне насильство викликає порушення в розвитку ідентичності. Тривалий стрес породжує почуття безнадійності і безвиході, що, в свою чергу, є сприятливим ґрунтом для виникнення думок про суїцид [25]. Тобто, булінг заважає дитині не тільки ефективно засвоювати навчальний матеріал, а й несе за собою негативні довготермінові психологічні наслідки. 2.2. Проблеми протидії булінгу в Україні та напрями їх вирішення Питання булінгу стосується учасників освітнього процесу, зокрема здобувачів освіти. В українському законодавстві, згідно закону «Про освіту», визначення булінгу (цькування) стосуються «діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у насильстві, (у тому числі із 57 застосуванням засобів електронних комунікацій) внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого» (ЗУ «Про освіту», 2017). До тенденцій булінгу можна віднести те, що булінг починає проявлятись у дитинстві та характерний для дітей середнього віку та підлітків (коли вони проходять соціалізацію), але спостерігається і в молодшому та старшому віці учнів (Лушпай, 2010; Борщевська, 2014). В Україні визначення «булінгу» набуло регламентації з прийняттям Закону України № 2657-VIII від 18 грудня 2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Цей Закон вніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073 -1Х від 07 грудня 1984 р. (далі – КУпАП) та Закону України «Про освіту» № 2145-VIII від 05 вересня 2017 р., доповнивши їх статтями про булінг. В наведених нормативно-правових актах булінг (цькування) визначається як діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Доповненням адміністративних проступків таким діянням як булінг законодавець надає соціальної значущості його негативним проявам та засуджує їх, адже за вчинення булінгу передбачається адміністративна відповідальність. Крім того, склад діяння булінгу передбачає кваліфікуючі ознаки, що підтверджує посилену увагу до кожного окремо існуючого випадку на практиці. З метою передчасно запобігти випадкам зловживання та встановити чіткі обриси (межі) яке саме діяння слід вважати булінгом, законодавець надає перелік його ознак у Законі України «Про освіту». Законодавчо регламентовані такі типові ознаки булінгу як: 58 1) систематичність діяння (повторюваність) – одноразове знущання не може вважатися булінгом; 2) наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності) – певні дії принизливого характеру мають бути чітко спрямовані певній особі або певному колу осіб, які будуть виступати в ролі жертви; 3) дії або бездіяльність кривдника, що мають наслідком заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого – в цьому випадку важливим є аспект внутрішнього (суб’єктивного) сприйняття жертвою знущань зі сторони булера [36]. Науковцем А. Король проаналізовано такі ознаки булінгу: 1. Емоційне приниження, що має вербальні і невербальні способи вираження. Вербальні представлені негативно забарвленими висловлюваннями, використанням підвищеного тону, криком, звинуваченням у помилках, приниженням здобутків і досягнень людини. Невербальні способи – це зневажливий погляд, мовчазне засудження, образливі жести тощо. 2. Тривалість емоційно образливої і принизливої поведінки. Жертви булінгу визнають, що навіть, якщо неприйняття і несхвалення висловлюється у відносно м’якій формі, але впродовж тривалого періоду, виникає відчуття загнаності та відсутності виходу. 3. Непривітна і недовірлива поведінка також класифікується як булінг. 4. Втручання у приватне життя людини. 5. Якщо наслідком агресивного, негативного ставлення до людини є погіршення психологічного і фізичного стану цієї людини, то така поведінка визначається як булінг. 59 6. Якщо агресор має намір завдати шкоду іншій людині, або дозволяє чи сприяє, щоб ця людина пережила травмувальні події, ця поведінка є булінгом. 7. Агресор займає вище становище ніж його жертва і відповідно дозволяє собі дії, що принижують гідність і завдають моральної або фізичної шкоди іншій людині [27]. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та в неконтрольованих дорослими місцях. Ситуація булінгу має прихований характер (стається поза очима дорослих), тому її важче зупинити [18]. В булінгу у школах задіяні такі сторони – «кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності)» (ЗУ «Про освіту», 2017). Ролі у ситуації булінгу є динамічними – здобувачі освіти можуть змінювати ролі в залежності від часу та ситуації [27]. Серед причин вчинення булінгу виділяють: бажання привернення уваги та отримання популярності і влади над іншими; наслідування дій дорослих (наприклад, внаслідок жорстокого поводження з дітьми); отримання соціальної і емоційної винагороди (таким чином кривдник здобуває вищий соціальний статус); спосіб вирішення сімейних проблем спосіб компенсації власних невдач [27]. Характерним є те, що кривдники можуть не відчувають провини, і навпаки відчувають виправдання у своїх діях [27]. В звіті ООН про кібербулінг науковці Gerbaka, Mitri and Haber стверджують, що немає однієї єдиної причини булінгу серед дітей, на що скоріше впливають індивідуальні фактори та характеристики (наприклад імпульсивність, брак емпатії), сім’я (приклад агресивної поведінки батьків, ігнорування потреб дитини тощо), школа, середовище однолітків, громада [27]. Потерпілими стають ті, хто мають почуття невпевненості, тривожності та низької самооцінки. Потерпілі можуть мати менш розвинуті соціальні навички та менше коло спілкування, бути більш спокійними та покірними. Кривдники починають цькувати через зовнішні характеристики та особливості поведінки потерпілих. Потерпілій стороні 60 складно захистити себе у таких ситуаціях і тому вона виглядає безпорадною перед кривдником. За А. Король, існує два види потерпілих: ті, хто є пасивними (уникають, відступають, плачуть) та «провокативні» (які роздратовується, намагаються дати відповідь), та є більш схильними взяти контроль над ситуацією. Спостерігачів описують як тих, хто спостерігає і в той же час не втручається у ситуацію, тому що думають, якщо втрутяться, то самі можуть стати потерпілими. Спостерігачі мають кілька стратегій поведінки: а) вони підбадьорюють кривдника і самі потенційно можуть стати ними, це заохочує такі дії з боку кривдника; б) вони не долучаються до жодної з сторін; в) ті, кому булінгу не подобається, але вони його не припиняють; г) ті, хто підтримують потерпілу сторону [27]. У спостерігачів такі ситуації можуть викликати страх та покірність. Варто зазначити, що існують докази, того, що діти які спостерігають та втручаються, зменшують рівень булінгу, оскільки за таких умов кривдники бояться втратити свій статус. За статистикою, з булінгом в колі ровесників в Україні стикалися приблизно 65% здобувачів освіти. При цьому, більш уразливими до булінгу є або боязкі, з зразковою поведінкою здобувачі освіти, ті, які, в силу різних актуальних обставин, замкнуті, закриті для діалогів [14]. За даними ВООЗ Україна займає 4-е місце в числі європейських держав за рівнем проявів агресивності неповнолітніх. На першому місці російська федерація, на другому – Албанія і на 3-му – Білорусь. В контексті світових даних Україна, згідно з відомостями Всесвітньої організації охорони здоров'я, в 2016 році зайняла 7-е місце за кількістю переслідувачів, 9-е місце за кількістю загиблих від травлі серед 15-річних. Булінг погано відбивається на психологічному здоров'ї здобувачів освіти, залишаючи психічні травми на все життя. Як показав аналіз наукової літератури, булінг, будучи соціально-негативним явищем, деструктивно впливає не лише на його жертв, а й на інших учасників. Очевидно, що 61 найбільш негативних наслідків зазнає безпосередня жертва булінгу. Вона втрачає відчуття безпеки, перманентно перебуває у стані безпорадності та страху, втрачає повагу до себе та інтерес до навчання. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, може призводити до розладів харчової поведінки (анорексія, булімія) та виникнення суїцидальних думок. У свою чергу, спостерігачі часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту. Ця категорія осіб схильна до депресивних станів чи перезбудження. Жертви та свідки булінгу часто стають екстерналами – людьми, які залежать від думки інших, неспроможні позиціонувати свої інтереси та завжди займають позицію підкорення. Особливість негативного характеру булінгу полягає також в тому, що він шкодить і самому агресору. Так, особи, які в шкільному віці були булерами, в дорослому віці частіше за інших потрапляють у ситуації, пов’язані з вчиненням насильницьких дій. Такі особи в силу своїх психологічних станів (девіантності) схильні до порушення норм законодавства, що, як наслідок, передбачає притягнення їх до юридичної відповідальності. З цього закономірно випливає суспільна небезпека булінгу як негативного соціального явища, що деструктивно впливає на всіх, без виключення, його учасників. Жодна людина не народжується з якимось особливим геном булінгу, який чекає на сприятливі обставини, щоб розпочати свою руйнівну дію. Його розвитку сприяють: недостатня кількість уваги зі сторони дорослих та бажання привернути таким чином до себе увагу, жорстоке поводження батьків, необґрунтовані фізичні покарання дітей, невдачі в навчанні, бажання мати вплив на інших та керувати іншими, самоствердитися, змусити інших їх боятися, завоювати авторитет серед друзів та однолітків, надмірна гіперактивність. А також, засоби масової інформації які перенасичені жорстокими фільмами, насильством, агресією; несприятливі, складні соціальні процеси, які через недосконале навчання і виховання, створюють 62 антисоціальну особистість. Такий тип особистості дитини схильний до агресивного маніпулювання іншими людьми, зазвичай, слабшими фізично і психологічно [44]. Таким чином, насильницькі дії, незалежно від видів і форм прояву, можуть бути одноразовими чи регулярно повторюватися. Проте коли насилля має систематичний характер і переслідує мету закріпити владу й авторитет за рахунок приниження й знецінення іншої особи в її власних очах і очах оточуючих, то для позначення цього явища використовують поняття «булінг» Сьогодні Україна, на відміну від інших держав світу, знаходиться на початковому етапі становлення антибулінгової стратегії. Держава дуже послідовно намагається вдаватися до будь-яких реформ аби вони були максимально дієвими та ефективними, а саме, спочатку, перед запровадженням відповідних законодавчих норм щодо булінгу, уже Міністерством освіти і науки України планувалося проведення циклу навчальних тренінгів для вчителів і школярів щодо попередження булінгу в Україні. Це є достатньо обґрунтованим рішенням, за якого відбувається роз’яснювальна робота серед учасників освітнього процесу про фактичний згубний вплив булінгу та його наслідки. Ще одним із аргументів необхідності проведення подібних програм є те, що під час таких тренінгів вчителів навчають основам правильної зовнішньої й психологічної допомоги всім тим, хто є жертвами цього явища [2]. В Україні організаціями, що займаються проблемами булінгу є UNICEF (інформування батьків та дітей про булінг та протидія йому), Благодійний фонд «Kiddo» (протидія булінгу), Громадська організація «Студена» (недискримінаційне навчання), Український інститут дослідження екстремізму (дитяче насильство), Жіночий консорціум України (попередження та подолання насильства в дитячому середовищі), Український фонд «Благополуччя дітей» (вчить дитину захищати себе), Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» (протидія 63 насильству в сім’ї та школі). 18 грудня 2018 року у другому читанні Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2657-VTII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». КУпАП був доповнений статтею 173-4 яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин за вчинення булінгу. Також передбачені кваліфікуючі ознаки діяння: вчинення таких дій групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років. Передбачається відповідальність й за неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу. Фактично ця норма покладає юридичний обов’язок на директорів, голів, завідуючих та інших керівників закладів освіти реагувати на відповідні насильницькі випадки шляхом ініціативного інформування [26]. Згідно нових змін Законом України «Про освіту» № 2145-VIII від 5 вересня 2017 р. на керівників освітніх закладів покладено спектр обов’язків щодо протидії булінгу. Відповідний обов’язок повідомлення покладається й на педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу. Таким чином в Україні «вибудувана» система усесторонньої осудливої реакції на будь-які прояви булінгу в колективах [26]. Крім того, в Україні під егідою відкритості і прозорості покладається обов’язок кожного закладу освіти забезпечувати на своїх веб- порталах відкритий доступ до планів заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу; порядок реагування на доведені випадки та відповідальність причетних до цього осіб. 64 Кожен вітчизняний здобувач в рамках прав, наданих йому освітнім закладом має право на отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування) [44]. Інститут психологічної допомоги надає можливість особі, що була причетна до вчинення булінгу (власне булер, потерпілий чи свідок) з’ясувати причину виникнення конфліктної ситуації з середини, від самого початку. На практиці це є необхідним інструментом «безпечного» виходу із ситуації, адже насильство і фізичного, і психічного характеру справляє великий вплив на свідомість та психічний розвиток дитини, що може позначитися на її світосприйнятті у майбутньому. Тобто захищаються права потерпілих від булінгу та створюються всі умови якісного, неупередженого розслідування ситуацій підліткового насильства та цькування. Якщо дитина стала потерпілим або свідком булінгу вона може звернутися до директора школи, який вже буде зобов’язаний зі своєї сторони вживати певних заходів, у першу чергу інформаційного характеру. Також потерпілий може звернутися до соціальної служби у справах сім’ї, дітей та молоді, зателефонувати на гарячу лінію протидії насильства в сім’ї та захисту прав дітей, до Національної поліції, а також до Центру безоплатної правової допомоги [22]. Сьогодні, в усіх школах є психологи та соціальні працівники, які здійснюють соціальний патронаж задля виявлення та попередження шкільного цькування. 2.3. Міжнародний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні Аналізуючи досвід іноземних країн щодо профілактики булінгу серед дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу, стає зрозумілим, що в США, Великій Британії, Норвегії та інших країнах Західної Європи успішно впроваджуються та функціонують комплексні й багаторівневі 65 профілактичні програми. Тому вітчизняна практика профілактики агресивної та насильницької поведінки серед дітей потребує системного вивчення іноземного передового досвіду в організації та здійсненні просвітницькопрофілактичних заходів щодо подолання булінгу в школі [28]. Однією з найвідоміших антибулінгових програм є програма Д. Ольвеуса, що містить комплекс інформативно-консультативних, діагностичних, корекційних та організаційних дій, які охоплюють усіх учасників освітнього процесу в школі. Її було успішно застосовано в Норвегії, де з 2001 року надано статус пріоритетної загальнонаціональної програми. Практика підтвердила, що під час використання цієї програми можна зменшити кількість жертв і переслідувачів на 30-50 %, а також підліткових злочинів на кшталт злодійства, крадіжок, розбою, зґвалтувань. Не менш цікавим є досвід Великої Британії в попередженні та подоланні явища булінгу в учнівському середовищі. Зокрема, 2006 року Міністерство освіти Великої Британії розробило рекомендації та стратегії, спрямовані на запобігання й викорінення булінгу в середніх школах. Було визначено, що кожна школа має прийняти Статут щодо булінгу, залучати до роботи батьків, громаду, учнів, представників органів управління освітою, церкву, поліцію; призначити педагога або психолога штату, який має відповідати за вирішення питань, пов’язаних із булінгом і до обов’язків якого належало б спостереження за поведінкою учнів, консультування та надання необхідної допомоги [16]. Основними заходами в просвітницько- профілактичній роботі в школах Великої Британії є внесення питань, пов’язаних із булінгом, у навчальні програми, які присвячені основам психології, соціального життя та здоровому способу життя; соціальні заходи, відповідно до шкільного календаря позакласних подій, спрямованих на підвищення обізнаності учнів стосовно питань булінгу та попередження його випадків. 66 Цікавою комплексною формою соціально-педагогічної роботи щодо попередження булінгу серед дітей є проведення Антибулінгового тижня в школі. Цей захід спрямований на формування неприйнятного ставлення до явища булінгу, а його ефективність полягає в комплексності, оскільки передбачає поєднання різних форм роботи (бесіди, відеолекторії, виставки, тренінгові заняття), а також у всеохоплюваності (залучено всіх учнів школи, педагогів, батьків і громадське самоврядування). Антибулінговий тиждень у школі сприяє кращому усвідомленню учнями своїх прав, свобод та обов’язків, розвиває розуміння та повагу до відмінностей між людьми, інформує про сутність і види булінгу, його наслідки, можливості надання дитині кваліфікованої психологічної допомоги. Позитивним є те, що подібний захід стає поширеним і в Україні [28]. Наприклад, у Канаді на законодавчому рівні визначено поняття «булінгу». Школи надають важливого значення роботі зі свідками цього негативного явища: працюють над підвищенням їхньої обізнаності стосовно причин і наслідків, навчають свідків булінгу правильно реагувати на випадки агресії, розвивають у них впевненість у необхідності захистити жертву. Пріоритетним завданням антибулінгової роботи в Канаді є налагодження спілкування та співпраці школи з батьками для допомоги учнямпереслідувачам та учням-жертвам [28]. Для батьків у канадських школах проводяться інформаційні вечори, на яких вони ознайомлюються з проблемою булінгу; вчаться, як розпізнати, що їх дитина стала жертвою булінгу; отримують поради, як підтримати дитину, а також як діяти, якщо їхня дитина вчинила булінг. Антибулінговим законодавством визначено процедуру покарань учнів, які ініціюють булінг (покаранню підлягають не лише переслідувачі, а й свідки булінгу, які не доповіли про випадок), передбачено щорічне проведення Тижня для підвищення обізнаності про булінг та його попередження, створення кодексів поведінки учнів і розробка антибулінгового й антинасильницького плану в школах. У Норвегії 67 антибулінгова кампанія має назву «Zero» («нуль»). Вона передбачає досить нетиповий підхід до такої протидії, зокрема, у кожній окремій школі створюється спеціальна рада, куди входять представники педагогічної ради, декілька батьків, деякі учні, а очолюється вона директором школи. Такий різний склад представників, на думку влади, має забезпечити найбільш комплексний підхід попередження та виявлення випадків булінгу [41]. У школах США та деяких країн Європи на вході розміщено правила, якими, наприклад, заборонено обзивати і принижувати дітей. Такі правила шкільна спільнота приймає повністю, зокрема учні, батьки та викладачі, – їх декларують, коли дитина вперше потрапляє в конкретний заклад освіти. Поширена практика в європейських школах, де за статистикою 10-15% учнів беруть участь в актах насильства, – спеціальні тренінги у форматі рольових ігор. Як наслідок, розробляється своєрідний протокол дій, коли дитина, що зазнає цькування, знає, що їй потрібно, наприклад, записувати всі подібні випадки, збирати докази і потім із цим звернутися до вчителів. Жоден федеральний закон США безпосередньо не стосується булінгу; у деяких випадках знущання ототожнюється із дискримінацією, коли воно ґрунтується на національному походженні, расі, кольорі шкіри, віці, статі, інвалідності чи релігії. Коли цькування пов’язані із дискримінацією, то школи, що фінансуються федеральною владою, зобов'язані розв'язувати ці питання в адміністративному порядку. Якщо ситуація не буде вирішена належним чином, можуть втручатися Управління цивільних прав Міністерства освіти США та Відділ цивільних прав Міністерства юстиції США [51]. Більшість судових справ розглядається згідно з цивільним законодавством. Компенсація шкоди, завданої булінгом, покладається на людину, яка вчинила це правопорушення, або на школи чи органи керівництва закладу освіти. Навчальні заклади є відповідальними за добробут учнів. Окрім того, у всіх штатах США є різні кримінальні закони, які зазначають відповідальність за 68 окремі прояви насильства, а саме заподіяння тілесних ушкоджень, напад, побиття, переслідування, домагання, сексуальне насильство, сексинг, грумінг, хейзинг, хулінганство, «злочини ненависті» [49]. У 2018 році американські науковці Sameer Hinduja й Justin W. Patchin проаналізували кримінально-правове законодавство США щодо протидії кібербулінгу та дійшли висновку, що: у 48 штатах ухвалені закони, які мають положення про кібербулінг або інтернет-домагання; 44 штати передбачають кримінальні санкції за електронне цькування; 49 штатів застосовують шкільну антибулінгову політику, а 45 штатів передбачають шкільні санкції за вказані правопорушення; у 17 з них відповідальність настає за дії, вчинені поза межами навчального закладу. У всіх штатах є закони щодо протидії булінгу, і більшість з них містить чіткі посилання на електронні форми. Першим штатом, який ухвалив антибулінговий закон, була Джорджія (1999 рік). Останнім – Монтана, у 2015 році [51]. Щоб мати найвищу оцінку, закон повинен бути ефективним і відповідати таким вимогам: - має використовуватися термін «булінг», а не «злочини ненависті», домагання, дискримінація чи залякування; - повинен бути правозахисним і захищати права окремого студента та його особисту безпеку, а не акцентувати увагу на безпеці шкільних будівель; - мусить бути визначення булінгу та харасменту (з англійської «harassment» – домагання), тому що визначення проблеми є запорукою вирішення її. Не має бути особливого акценту на визначенні жертв, бо всіх дітей, які зазнають булінгу, потрібно захищати; - повинен містити рекомендації, інструкції щодо зразкової антибулінгової політики, реалізації проекту, програми, закону протидії булінгу; - має передбачити освіту фахівців усіх рівнів, починаючи з Управління державного нагляду з питань освіти та закінчуючи шкільними округами, 69 закладами освіти, батьками та учнями. Разом вони можуть визначати та встановлювати правила, політику та знаходити й реалізовувати чинні програми проти знущань; - програми проти булінгу мусять мати зобов'язальний, а не рекомендаційний характер; - повинен містити дату, до якої має бути встановлена антибулінгова політика та граничний термін її реалізації; - має містити положення щодо захисту учнів від помсти, переслідування за звернення щодо проявів цькування або помилкового звинувачення в булінгу; - має надавати гарантії проти судового позиву для шкільного округу за належне виконання антибулінгової політики. За поведінку булерів відповідають його батьки, якщо вони не докладуть жодних зусиль, щоб зупинити їхню дитину після повідомлення про знущання; - повинен призначати консультації для жертв, які роками страждають після жорстокого насильства, отримання допомоги завдяки програмам із розширення можливостей, терапії, консультування або оплачуваних медичних витрат; - має нести підзвітність законотворцям або Державному управлінню з питань освіти, передбачення наслідків для навчальних закладів або шкільних округів, які не дотримуються закону. Обов'язково розміщувати у вільному доступі чи повідомляти учнів та батьків про антибулінгову політику й процедури звітування; - повинні бути положення про кібербулінг [29]. Як зазначено на урядовому сайті США (stopbullying.gov), антибулінгові закони мусять мати загальні ключові компоненти, які перетинаються з вимогами «Bully Police USA» щодо необхідності надання заяви про мету прийняття акту; визначення булінгу та кібербулінгу; вимог районної політики; звітності; гарантій та підтримки жертв булінгу; навчання 70 персоналу; сповіщення щодо антибулінгової політики [9]. Окрім того, закони мусять мати чітку область застосування (наприклад, на шкільних ділянках, у спонсорських навчальних заходах, на шкільному транспорті тощо); визначену процедуру розслідування; ступінчастий спектр наслідків та санкцій; зобов'язання регулярно аналізувати та оновлювати антибулінгову політику; заохочення впровадження програм профілактики булінгу; залучення батьків. Пропонується наводити невичерпний перелік характеристик учнів, які історично були об'єктами знущань, що суперечить вимогам «Bully Police USA». Проте не в усіх штатах ураховані вищевказані складові антибулінгового законодавства [17]. Найліпшим антибулінговим законом, за версією організації «Bully Police USA», є закон штату Флорида «Закон Джефрі Джонстона про боротьбу за всіх студентів», який забороняє знущання над будь-яким студентом або співробітником закладу освіти та має конкретні посилання на булінг та кібербулінг. Булінг означає систематичне та хронічне заподіяння фізичного поранення чи психологічного катування одному чи декільком студентам та містить таке: дражніння; соціальне відчуження; погрози; залякування; переслідування; фізичне насильство; крадіжку; сексуальні, релігійні чи расові домагання; публічне або приватне приниження; знищення майна. Окрім того, вищевказаний закон дає визначення кібербулінгу та такому його виду, як харасмент. Закон не передбачає кримінальних санкцій за такі діяння, але спрямовує шкільні округи на розробку антибулінгової політики та повідомлення про випадки знущань. Кожен шкільний округ схвалює та переглядає щонайменше кожні три роки антибулінгову політику, яка забороняє булінг та харасмент стосовно учня чи працівника громадського навчального закладу. Шкільний округ під час прийняття та перегляду антибулінгової політики залучає учнів, батьків, учителів, адміністраторів, шкільних працівників, волонтерів шкіл, представників громад та місцевих правоохоронних органів. Закон передбачає 71 обов’язковий перелік положень, які повинна містити антибулінгова політика кожного закладу освіти. До першого січня кожного року Уповноважений з питань освіти звітує перед губернатором штату Флорида, президентом Сенату та спікером Палати представників про виконання вимог «Закону Джефрі Джонстона про боротьбу за всіх студентів». Від належного виконання шкільними закладами всіх умов, передбачених вищевказаними законом, залежить розподіл коштів, що надаються шкільному округу [16,]. Штат Нью-Джерсі в 2002 році схвалив закон «AB 1874», який було оновлено в 2010 році. Він вимагає, щоб кожен шкільний округ схвалював політику, яка забороняє домагання, залякування чи булінг на території, яка є шкільною, під час виконання шкільних функцій або в шкільному автобусі. Політика повинна фіксувати визначення поведінки, яка вважається булінгом, наслідки для участі в такій поведінці, порядок розслідування повідомлень про зазначену поведінку, виклад положень про заборону помсти або розправи щодо осіб, які повідомляють про булінг, та наслідки для неправдивого звинувачення. Вимагає від працівників школи, учнів чи добровольців повідомляти про будь-які випадки домагань, залякування та булінгу відповідним шкільним посадовцям. Надає імунітет від будь-яких позовів щодо збитків, які виникають унаслідок неможливості виправити інцидент особам, які повідомляють про ці випадки. Антибулінгова політика цього штату направлена на профілактику знущань у закладах освіти. Наприклад, одна програма Нью-Джерсі відправляє учнів середньої та вищої школи, які демонструють ризики жорстокого поводження, проходити п'ятиденну позашкільну навчально-реабілітаційну програму [17]. Наприклад, у Каліфорнійському кодексі про освіту розкривається визначення булінгу, а також чітко прописані всі можливі його прояви з використанням засобів зв’язку. Окрім поняття «кібербулінг», законодавець вводить поняття «кіберсексуального булінгу». Акт кіберсексуального насильства означає розповсюдження, підбурювання чи підбурювання до 72 розповсюдження фотографії чи іншого візуального запису учня іншим учнем чи шкільним персоналом за допомогою засобів електронних комунікацій. Він має або обґрунтовано може мати один або декілька таких наслідків: знаходження сумлінного учня чи учнів у страху заподіяння йому шкоди або його майну; спричинення сумлінного учня відчутно згубного впливу на його фізичне або психічне здоров’я; спричинення відчутного втручання в успішність сумлінного учня; спричинення відчутного втручання в здатність сумлінного учня брати участь у послугах, заходах чи привілеях, наданих школою або користуватися ними. Перелічені наслідки є загальними для всіх виявів булінгу. Фотографія чи інший візуальний запис, має містити зображення оголеної, напівголої або сексуально відвертої фотографії або іншого візуального запису неповнолітньої особи, яку можна ідентифікувати з фотографії, візуального запису чи інших електронних дій. Особливістю цього закону є те, що передання або розміщення в Інтернеті неналежної інформації не вважається розповсюдженою поведінкою, тобто не дає системності. Використання електронного пристрою зв’язку для того, щоб викликати побоювання за своє життя, обвинувачується як проступок, який карається до одного року в'язниці та/ або штрафом до 1 000 доларів. Ще не вистачає визначення «харасмент», захисту від репресій, помсти або неправдивого звинувачення та захисту шкільного округу від судових позовів щодо дотримання політики. У штаті Міссурі кібербулінг визначається Статутом Міссурі як знущання, через передавання зв'язку, що має, але не обмежується повідомленнями, текстом, звуком або зображенням за допомогою електронного пристрою, зокрема телефону, бездротового телефону або іншого пристрою бездротового зв’язку, комп’ютера або пейджера тощо. Працівники школи зобов'язані повідомляти про будь-які відомі випадки знущань. Особа, яка використовує соціальні медіа для знущань з іншої особи, зокрема, із застосуванням жорстоких погроз, може бути звинувачена в домаганнях (харасменті), проступку, але це стає злочином, якщо потерпілому 73 17 років чи менше (а відповідачу 21 рік або більше), або якщо відповідач має попереднє засудження щодо домагань. Організація Bully Police USA зазначає, що закон має лише декілька абзаців, але він добре написаний. У ньому відсутні деякі важливі чинники, такі як: захист від судових позовів, допомога жертвам чи булерам, а також вимоги до програм проти знущань [31]. На сьогодні не існує послідовних висновків щодо змісту політики проти булінгу та поширеності цькування. У різних штатах, залежно від антибулінгових законів, санкції за булінг можуть передбачати дисциплінарну відповідальність, тобто втручання в навчальний процес через затримання після школи, відсторонення або відрахування (штат Флорида) та кримінальну відповідальність за злочини і деякі проступки (штат Міссурі). Дисциплінарна відповідальність реалізується через кодекси поведінки учнів, розроблені шкільними округами та окремими школами. Політика проти кібербулінгу різниться не лише в штатах, але й в окремих школах у межах одного штату. При кібербулінгу однією з багаторічних юридичних проблем у США серед освітян є контроль за дотриманням правил поведінки та мовлення студентів, що знаходиться далеко від кампусу. Ще однією темою, довкола якої точаться дискусії в наукових та політичних колах США, є підхід нульової толерантності, який був прийнятий багатьма школами після трагедії в Columbine High School та Virginia Tech. Критики політики нульової толерантності погоджуються з тим, що діти групи високого ризику протиправної поведінки повинні стикатися з якимись дисциплінарними покараннями, але кардинальні заходи припинення незначних порушень завдають більше шкоди, ніж користі. У США, на відміну від України, є багатошарова система протидії булінгу, яка складається з державного впливу на освітню систему та регіональних антибулінгових політик, окрім того, є велика кількість громадських організацій, які здійснюють моніторинг, контроль, просування законодавчих 74 ініціатив, профілактику булінгу, реабілітацію жертв або соціалізацію і патронат булерів. Є певні стандартні вимоги щодо антибулінгових законів, які можна враховувати в разі ухвалення Україною законів щодо протидії булінгу. Наприклад, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» не має жодних рекомендацій чи інструкції щодо антибулінгової політики, яку мають здійснювати заклади освіти, оскільки закон не передбачає освіту фахівців щодо профілактики булінгу та реагування на його прояви. Тобто, хоча зазначений закон покладає на учасників освітнього процесу обов'язки здійснювати антибулінгову політику та дотримуватись її вимог, контролювати її належне виконання, але все ж має формальний характер, бо не містить самого механізму боротьби з булінгом. Американські закони мають невичерпні переліки дій, які можна інтерпретувати як булінг і кібербулінг. В Україні ж кодифікованого визначення кібербулінгу взагалі немає, а «булінг» використовується в широкому значенні, не конкретизуючи деякі складові, тому кожен самостійно інтерпретує його. У безпосередньому визначенні булінгу, який доповнює Кодекс України про адміністративні правопорушення, немає ознаки системності, але в Законі України «Про освіту» така ознака з'являється. Зазначене свідчить про недосконалість вітчизняного антибулінгового законодавства і необхідність його покращення з урахуванням зарубіжного досвіду [33]. Слід зауважити, що в Україні превентивні заходи стосовно протидії булінгу обмежуються переважно проведенням лекцій, флешмобів і постфактум складанням адміністративних матеріалів. Натомість в інших країнах не лише держава захищає дітей, а й діти намагаються убезпечити себе та інших від протиправних посягань з боку однолітків. Таким чином, міжнародний досвід демонструє, що у протидії булінгу пріоритет надається, насамперед, превентивним заходам, а не каральним, оскільки такі заходи мають кращий і більш тривалий ефект. 75 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПРОТИДІї БУЛІНГУ ЯК УМОВА БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 3.1. Аналіз результатів вивчення проявів булінгу в освітньому середовищі Прикладом того, як створити у школі дієву систему протидії насильству і булінгу, є Звенигородський опорний заклад загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області, в якій сьогодні здобуває повну освіту більш ніж 520 здобувачів освіти. Вони займаються за профільними напрямками історії та української філології. Також школа відрізняється відповідальним підходом до професійної орієнтації своїх випускників. У 2020 році колектив цієї школи став одним із призерів ХІ Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти» у номінації «Впровадження внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності і якості освіти». В конкурсній роботі «Створення освітнього середовища закладу освіти, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації» запропоновано алгоритм діяльності закладу щодо створення системи роботи з використанням медіації – альтернативної форми вирішення конфліктів за участю третьої нейтральної сторони – медіатора, який допомагає сторонам дійти взаємоприйнятного рішення у конфлікті. Щоб запобігти розповсюдженню конфліктів в учнівському середовищі, уникнути конфліктних ситуацій, які можуть призвести до агресії або насильства, на допомогу має прийти шкільна служба порозуміння. Саме вона сприяє створенню комфортного та безпечного освітнього середовища, набуттю здобувачами освіти позитивного досвіду вирішення конфлікту мирним шляхом і покращенню атмосфери в колективі, підвищенню культури спілкування. Нами було проведено опитування 116 здобувачів освіти, 30 педагогів та 63 батьків на предмет безпечності середовища освітнього 76 закладу. На запитання як почувають себе в закладі освіти. Серед опитаних 75 % зазначили, що їм комфортно у школі і класі. П’ята частина респондентів відповіла, що до них було проявлено поодинокі випадки агресії або кепкування. Досить часто відчувають агресію та кепкування щодо себе 3% учнів, яким психологічно некомфортно в школі. Навіть є 1 % школярів, які постійно відчувають цькування і не хочуть відвідувати школу. На думку директора школи Носацького Сергія Дмитровича, ці факти змушують нас, дорослих, замислитися, об’єднатися і створити середовище, яке безпечне і дружнє для здобувачів освіти і дорослих. Щоб дати об’єктивну оцінку стану освітнього середовища, необхідно вже сьогодні провести самооцінювання, залучивши до нього батьків, працівників закладу освіти та його засновника. Метою нашого емпіричного дослідження було виявлення випадків насильства в освітньому середовищі Звенигородського опорного закладу загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка. В цьому навчальному закладі спланований чіткий комплекс заходів для подолання насильства, які засновані на принципах, що передбачають створення теплого та позитивного учнівського спілкування і ставиться акцент на заохоченні до мирного існування. Анкетування ми проводили серед 116 здобувачів освіти віком від 14 до 16 років. Серед досліджуваних 62 респондента жіночої статі (53,5%) та 54 чоловічої (46,5%). За опитуванням зясувалося, що у закладі освіти є проблеми з агресивною поведінкою, але як правило, вона проявляється у вербальній формі (образливі прізвиська, навішування ярликів, презирство, кепкування, тощо). В тому, що це насильство, навіть не підозрювали. Вважають, що це невід’ємний атрибут спілкування. Воно прийнятне вдома, при спілкуванні з учителями, батьками, ровесниками. Навіть, учителі і батьки в переважній більшості не вважали насильством вербальну агресію, хоча сходилися в думці, що слово може найбільше травмувати. Тому, ми 77 запропонували здобувачам освіти сформулювати і аргументувати свою позицію стосовно вродженого чи набутого вербального насильства. Відповіді розподілилися наступним чином: - 14% визнають вроджений характер вербального насильства (як різновиду людської агресії взагалі). - 57% вважають, що схильність до прояву насильства у мові набувається поступово, в ході виховання та дорослішання. - 22% схиляються до того, що вербальне насильство має вроджену основу, але те, якою мірою вона проявляється і контролюється в поведінці конкретної людини, – наслідок навчання і виховання. Результати статистичного аналізу дозволяють отримати уявлення про наявність випадків насильства в закладі освіти. Зазначимо, що більшість респондентів 79% заперечують наявність насильства в школі як проблеми. Це може пояснюватись як дійсно відсутністю такої проблеми, так і толерантністю до насильства в освітньому середовищі. Проте, кожен п’ятий досліджуваний зазначив, що така проблема існує саме в стінах цього навчального закладу. Наступним кроком стало дослідження особливостей прояву насильства (див. табл. 3.1). Як бачимо з даних представлених в таблиці 3.1, найбільш розповсюдженим видом насильства виявляється вербальне насильство серед однолітків. Зазначимо, що прояви вербальної агресії є властивими саме підлітковій субкультурі. Занепокоєння викликає і те, що третина досліджуваних зазнавали прояви вербального насильства з боку вчителів, а 7% переживають стан вербального приниження з боку вчителя постійно. Майже кожен десятий досліджуваний іноді зазнавав фізичного насильства з боку вчителів та батьків. Зазначимо, що відповіді «постійно» спостерігаються у одних і тих самих респондентів, що може свідчити як перебування в позиції жертви так і про дітей із сформованою концепцією «агресивного середовища». 78 Таблиця 3.1. Результати анкетування здобувачів освіти Запитання анкети Ні (у %) Іноді (у %) Постійно (у %) Вербальне насильство з 49 49 2 боку однокласників Вербальне насильство з 64 29 7 боку батьків Вербальне насильство з 88 12 2 боку вчителів Фізичне насильство з 83 17 - боку однокласників Фізичне насильство з 93 7 - боку вчителів Фізичне насильство з 89 10 1 боку батьків На статистично значущому рівні встановлено взаємозв’язок між переживанням ситуації насильства зі статтю респондентів: майже усі вони були жіночої статі. Важливим регулятором поведінки у випадках насильства в освітньому середовищі виступає вчитель. На запитання щодо реакції вчителів на прояви насильства, 24% респондентів зазначили, що вчителі не знають про такі випадки, 65% респондентів стверджують, що вчителі вимагають припинити прояви насильства і лише 11% вважають, що вчителі залишаються байдужими до випадків насильства у освітньому середовищі. За результатами нашого анкетування переважна більшість досліджуваних сприймає освітнє середовище як безпечне, без проявів насильства. Невелика кількість досліджуваних стверджують, що зазнають постійних проявів насильства, саме цей відсоток досліджуваних може бути жертвами булінгу. У дитячому та юнацькому віці несприятливі впливи середовища насамперед виявляються у вигляді складних ситуацій у міжособистісному спілкуванні (конфлікти з батьками, друзями, учителями, нерозуміння з довколишніх тощо), у проявах вербального насильства (ігнорування, приниження, погрози, недоброзичливе ставлення тощо). 79 Проведене нами опитування серед учителів, учнів та їх батьків стосовно використання у своїй практиці елементів вербального насильства щодо іншої людини, дає нам підстави стверджувати, що вербальне насильство – комплексний феномен, в основі якого намір образити відіграє несуттєву роль (11%) (див. табл. 3.2). Таблиця 3.2. Функції вербальної агресії (на основі опитувань, проведених серед здобувачів освіти, батьків, педагогів школи) Звільнення від Образа Жартівливе вживання (в колі негативних емоцій друзів, до дітей та ін.) 64 % 11 % 25 % Тобто, вербальне насильство скеровано передусім на звільнення від негативних емоцій, а не на образу адресата. Опитування, пов’язане із з’ясуванням причин вживання лайливих слів респонденти називають підвищення емоційності мовлення (48 %), необхідність зняття психологічної напруги (45 %) і больовий шок (28 %). У двох останніх випадках лайка виконує катартичну функцію. Проведене опитування «Насильство в школі» показало наступні результати: - актуальною проблемою насильства над здобувачами освіти вважають 82% від загального числа опитаних педагогів; - 8 % заперечили актуальність цієї проблеми; - 9 % важко визначитися зі своєю позицією з даного питання. Обізнаність із проблемою вербального насильства продемонстрували й здобувачі освіти. Характерним показником є зростання кількості здобувачів освіти, які ствердно відповіли на питання: «Чи знаєш ти, що таке насильство над людиною?», в міру збільшення віку респондентів. В 9–11 років кількість ствердних відповідей склала 76 % у хлопців та 72 % у дівчат, у віці 12–14 років цей показник складає 86 % і 85 % відповідно, а в 15–16 років – 93 % та 80 95 %. Зростання кількості здобувачів освіти, які знайомі з проблемою вербального насильства, свідчить не так про збільшення числа проявів вербального насильства в житті дітей, як про усвідомлення ними цього явища. Актуальність проблеми вербального насильства серед здобувачів освіти підтверджують 95% опитаних педагогів, 2% вважають це неактуальним та 3% не визначилися. Таким чином, 13% респондентів із числа викладачів, які не вважають, що проблема вербального насильства над здобувачами освіти є актуальною, визнають її актуальність у шкільному середовищі. Активне висвітлення проблеми вербального насильства, зокрема, ЗМІ дає змогу сформувати у суспільстві загальний підхід до розв’язання цієї проблеми. Цей факт підтверджує й те, що переважна більшість опитаних педагогів (84 %) згодні із прийнятим визначенням: «Вербальним насильством є будь-які дії однієї людини стосовно іншої, в результаті яких завдається шкода не фізичному, а психічному здоров’ю». З таким визначенням вербального насильства згодні і 78 % 15–16-річних хлопців – респондентів та 87 % дівчат цього віку. Результати опитування показали, що здобувачі освіти мають досить точне уявлення про фізичне, сексуальне і трохи гірше про вербальне насильство, а такий вид насильства як економічне знайомий лише незначній частині здобувачів освіти. Ідентифікація представлених форм насильства як таких серед респондентів-педагогів розподілилася наступним чином: переважна більшість опитаних вважають насильством побиття, приниження та сексуальні домагання – 96,1%, 85%, 88,6% відповідно; образи та позбавлення їжі відносять до проявів насильства 67,5% та 69% опитаних відповідно; псування чужого майна, ігнорування почуттів і потреб іншої людини визначають як насильство 47,3 % та 40,1% відповідно; представлені форми вербального насильства, такі як «навішування ярликів», використання прізвиськ, лайку і порівняння до насильства відносять 51,8 %, 36,7 %, 31% та 16% респондентів відповідно. Такий розподіл свідчить про те, що шкільні 81 вчителі схильні реагувати більше на так звані тяжкі прояви насильства, тобто на те, що має фізичне або моральне підкріплення (такі форми як побиття або позбавлення їжі), чим на ті, що важко переживаються самим педагогом як особистістю (наприклад, приниження та образи). Однак для особистості здобувачів освіти, яка ще формується, величезне значення мають так звані «легкі» форми насильства, такі як використання прізвиськ, ігнорування її почуттів і потреб, порівняння. Позиція здобувачів освіти щодо ідентифікації форм насильства несуттєво відрізняється від такої у педагогів. На питання «Чи зазнають здобувачі освіти, з якими ви працюєте, насильства?» ствердно відповіли 41% опитаних педагогів. Заперечують цей факт 26%. 33% респондентів не визначилися з відповіддю. Це свідчить про те, що вони з якоїсь причини не замислювалися над цим запитанням або не захотіли відповідати, оскільки не знають, які дії щодо здобувачів освіти є насильницькими. Проведення опитування з проблеми насильства в таких школах може підштовхнути до подальших роздумів та формування адекватного погляду на існуючу проблему. Результати досліджень, які ми отримали в результаті опитування, свідчать про особливу актуальність проблеми насилля в освітньому середовищі на сучасному етапі. Виявлено, що найчастіше насильство до здобувачів освіти чинять: інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39 %); від 24% до 37% дітей зазнають насильства дома, на вулиці, в школі (від практично щоденного до декількох разів на місяць). Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років. Серед форм насильства переважають такі форми як, побиття, образи, приниження, копняки, запотиличники, використання образливих прізвиськ, псування майна іншої особи, позбавлення їжі та грошей, неприємні дотики до тіла, бойкот тощо. 82 Всі виявлені у ході дослідження проблеми мають системний характер, майже не залежать від територіального чинника та підтверджують, що школа не тільки відіграє важливу роль у житті здобувачів освіти як середовище основної соціалізації, а й виступає місцем, де вони найчастіше у своєму житті зустрічаються з насильством. 3.2. Проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» Українські та зарубіжні науковці й практики трактують освітнє середовище як «частину життєвого, соціального середовища людини, яка виявляється у сукупності всіх освітніх факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на особистість у процесах навчання, виховання та розвитку; є певним виховним простором, в якому здійснюється розвиток особистості» [14]. Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у здобувачів освіти умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин. Для цього до освітнього плану закладу освіти необхідно включити проекти, які навчають здобувачів освіти навичкам керування своєю поведінкою, шанобливого ставлення до однолітків і дорослих, конструктивного вирішення конфліктів, самостійного прийняття рішень. Важливо, щоб у рамках таких проектів також обговорювалися питання, пов'язані з сексуальним і репродуктивним здоров'ям і поведінкою. Подібні програми допомагають здобувачам освіти засвоювати загальнолюдські цінності, вчитися поважати права і гідність людини, гендерну рівність і різноманіття, формуватися як особистість, підвищувати самоповагу і зміцнювати самооцінку. Боротися із булінгом в освітньому закладі потрібно в першу чергу, шляхом попередження даного явища. Проте, часто трапляється так, що 83 проблема вже існує та стрімко розвивається і потрібно не лише займатися її профілактикою, але й запобіганням. Для здійснення такої роботи, нами і був розроблений соціальний проект «Створення безнасильницького освітнього середовища»» з попередження булінгу в освітньому середовищі. Назва соціального проекту. З метою попередження булінгу у середовищі старшокласників нами був розроблений соціальний проект «Запобігання та протидія проявам булінгу в діяльності закладів освіти» Актуальність соціальної проблеми Проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» спрямований для нормалізації відносин між однолітками та зниження стресової ситуації в школі та класі. Надзвичайно важливу роль у соціалізації кожного здобувача освіти відіграє освітнє середовище. Саме у школі відбувається всебічний розвиток її особистості, талантів, здібностей, формування ціннісних орієнтації та високих моральних якостей. Освітній простір надає можливість для спілкування, у процесі якого здобувач освіти встановлює відносини з однолітками, навчається презентувати себе, відстоювати власну позицію та співпрацювати. Але, головною умовою позитивної соціалізації здобувача освіти в шкільному середовищі є сприятлива атмосфера взаємодії та взаємоповаги між усіма учасниками навчального процесу. Проте, дуже часто трапляється так, що школа, яка б мала бути місцем в якому панує здоровий психологічний клімат, гармонія, підтримка та повага, для деяких здобувачів освіти стає місцем нестерпного перебування та дискомфорту. Це зазвичай пов’язано з явищем булінгу, яке останнім часом надзвичайно поширене в сучасних українських школах. Булінг можна визначати по-різному. Кожен дослідник наводить власне визначення. Проте, спільним для них усіх є те, що булінг – це насильницькі дії однієї людини щодо іншої з метою заподіяти їй моральну або фізичну шкоду, принизити й в такий спосіб утвердити свою владу. 84 Існують різні його особливості, види, причини, але головним є те, що все це приносить нестерпних страждань тим, хто стикається з даним явищем. У здобувачів освіти, що зазнали насильницьких дій щодо себе, або тих, що застосовують булінг проти інших, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем. Перш за все, здобувачі освіти, які є жертвами, часто страждають від соціального неспокою, самотності, відчуження, фізичних хвороб і низької самооцінки. У них також можуть розвинутися фобії, агресивна поведінка або депресія. Деякі здобувачі освіти пропускають школу, їхня успішність падає, або навіть зовсім кидають школу. Крім того, це може підштовхнути жертву до помсти та зведення рахунків. Що стосується їхніх кривдників, використовуючи силу й агресію, щоб завдавати страждань іншим, вони можуть взагалі перестати бачити різницю між добром і злом. А з часом вони стають жорстокими дорослими. Хоча інколи у дорослому житті вони навпаки можуть відчувати провину та сором за свою поведінку. Саме тому важливо якомога раніше допомогти їм перестати знущатися з інших. Зважаючи на вище сказане, особливого значення набуває питання пошуку ефективних підходів до організації безпечного освітнього середовища. З метою подолання булінгу, а також забезпечення гармонійних взаємовідносин та сприятливого психологічного клімату у закладі освіти можна використовувати різні методики. Мета проекту є попередження проявів жорстокості і насильства та забезпечення прав здобувачів освіти у навчальних закладах, а також створення сприятливих умов для успішного розвитку кожного здобувача освіти, збереження їхнього фізичного та психологічного здоров'я. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: 1. Вибір загальноосвітнього закладу у якому буде впроваджуватись проект. 85 Для його впровадження, ми обрали Звенигородський опорний заклад загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області. 2. Інформування здобувачів освіти про впровадження проекту. 3. Створення та функціонування безпечного освітнього середовища з урахуванням факторів: - якість та оптимізація міжособистісних і міжгрупових відносин, де можна виділяти позитивні (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність) та негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність); - об’єктивна та суб’єктивна оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору, формування комунікативних навичок, толерантності та емпатії у здобувачів освіти; - задоволеність та комфортність освітнім середовищем – це задоволення базових потреб здобувачів освіти: допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні їхньої самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і можливостей. 4. Навчити учасників освітнього простору конструктивним формам поведінки та основ комунікації; розвивати здібності здобувачів освіти адекватно сприймати себе та інших людей; зниження емоційної напруги та регуляція соціальних відносин; формування навичок позитивного впливу на оточуючих, прищеплення навичок самоконтролю. 5. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату та встановлення позитивного емоційного контакту зі здобувачами освіти, для проведення проекту. Тривалість проекту – 3 місяці (жовтень-грудень 2022 року). На створення та функціонування безпечного освітнього середовища впливає наступний ряд факторів: 86 1. Якість міжособистісних відносин, де можна виділяти позитивні (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність) та негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність). 2. Захищеність в освітньому середовищі характеризується об’єктивною та суб’єктивною оцінкою відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору. З точки зору розробників Кодексу безпечного освітнього середовища (КБОС) такий документ закладу освіти «має регулювати всі напрями діяльності закладу, пов’язані з порушеннями прав особистості на безпеку, а також питання її підтримки і втручання в ситуації, коли може виникати загроза їхньому життю, здоров’ю та благополуччю» [24]. 3. Комфортність в освітньому середовищі характеризується об’єктивною та суб’єктивною оцінкою емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу. Нерозвиненість ефективної системи психологічної допомоги в освітній установі може призвести до неефективного психологічного супроводу здобувачів освіти, та емоційного вигорання у педагогів і, як наслідок, спричинити професійну деформацію, що і в першому і в другому випадку створить серйозну загрозу психічному здоров’ю особистості. 4. Задоволеність освітнім середовищем – це задоволення базових потреб здобувачів освіти у: допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні їхньої самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і можливостей. Серед основних характеристик процесу взаємодії учасників освітнього середовища виділяють особистісно-довірливе спілкування, оскільки його відсутність спричиняє помітні негативні наслідки: емоційний дискомфорт, небажання висловлювати свою точку зору, думку, негативне ставлення до себе, втрата особистої гідності, небажання звертатися по допомогу, ігнорування особистих проблем і труднощів оточуючих дітей і дорослих, неуважність до прохань і пропозицій. 87 Для регулювання питань та реагування на випадки булінгу для застосування заходів виховного впливу в закладах освіти виданий Наказ МОН № 1646 від 28.12.2019 року, в якому йдеться що необхідні заходи виховного впливу до сторін булінгу визначає комісія з розгляду випадків булінгу в закладі освіти, зокрема: мету, конкретні завдання, зміст, методи та форми заходів виховного впливу; критерії визначення співвідношення між запланованими та отриманими результатами заходів виховного впливу; моніторинг ефективності застосування заходів виховного впливу до сторін булінгу та необхідність їх коригування визначає комісія з розгляду випадків булінгу в закладі освіти на черговому засіданні. «Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними (науково- педагогічними) працівниками закладу освіти, фахівцями служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України та інших суб'єктів реагування на випадки булінгу. Суб'єкти реагування на випадки булінгу в закладах освіти під час реалізації заходів виховного впливу діють в межах повноважень, передбачених законодавством» [31]. Отже, безпечне освітнє середовище забезпечує: наявність безпечних умов навчання та праці, комфортну міжособистісну взаємодію, сприяючи емоційному благополуччю здобувачів освіти, педагогів та батьків відсутність будь-яких проявів насильства та наявність достатніх ресурсів для їх запобігання дотриманню прав та норм фізичної, психологічної, інформаційної й соціальної безпеки кожного учасника освітнього процесу. Етапи реалізації проекту представлено в таблиці 3.3. 88 Таблиця 3.3. Етапи реалізації проекту «Створення безнасильницького освітнього середовища» Назва етапу Термін етапу Зміст роботи Підготовчий жовтень Побудова плану проекту. Збір та вивчення матеріалів 2022 року для створення проекту. Розробка проекту. Вибір навчального закладу для його впровадження. Організаційний жовтень – листопад Узагальнення та систематизація зібраного 2022 року матеріалу на попередньому етапі. Планування діяльності. Вибір найефективніших способів досягнення мети. Підбір інформації для проекту Процедурний листопад – грудень Встановлення контакту і налагодження взаємодії з (реалізація проекту) 2022 року учасниками проекту. Проведення лекції на тему: «Що таке булінг в школі і як з ним боротися». Проведення анкетування для з’ясування форм і видів поширення булінгу серед здобувачів освіти. Моніторинг процесу і результатів здійснення проекту. Аналітичний Грудень 2022 року Аналіз результатів упровадження проекту; планування подальшої роботи з організації і популяризації проекту серед здобувачів освіти. Обґрунтування проекту: Цільова аудиторія: здобувачі освіти 10-11 класів в кількості 51 особи, батьки, педагоги Звенигородського опорного закладу загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка Звенигородської міської ради. 89 Ресурси. Під час реалізації проекту були залучені такі ресурси особистісні (творчий потенціал здобувачів освіти), матеріально-технічні (аудіо- та відеопристрої, приміщення Звенигородського опорного закладу загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка), інформаційні, людські (викладацько-педагогічний склад закладу, шкільний психолог). Пропонований проект ділитися на дві частини: первинну профілактику і вторинну. У первинну профілактику входять встановлення факторів ризику, з'ясування причин і видів булінгу. А також робота з педагогічним колективом, сім'єю здобувача освіти, і безпосередньо з самим здобувачем освіти. Проходять дослідження проблеми насильства в школі за допомогою анкет, вивчення спеціальної літератури та відеозаписів, з метою усунення безпосередніх причин. Вторинна профілактика включає в себе вторинне дослідження здобувачів освіти, з'ясування причин і розвиток булінгу. А також різні проекти з подолання булінгу і попередження прогресування процесу булінгу. В програмі використовується переважно групова робота, індивідуальна робота включає в себе домашні завдання. Програма враховує вікові особливості здобувачів освіти. Основні принципи роботи з профілактики булінгу в шкільному середовищі: - опора на власні сили і потенційні можливості особистості; - орієнтація на здатність дитини самостійно долати перешкоди; - спільність, співпраця, сприяння; - безпека, захист здоров'я, прав, людської гідності; - принцип руху колективу; - принцип паралельної дії Наша програма поділяється на кілька напрямів: 1. Нормативно-правове та інформаційне забезпечення заходів, що визначають профілактику булінгу; 2. Організаційно-педагогічна та науково-методична робота з педагогічним колективом; 90 3. Робота з батьками учнів; 4. Інформаційне, організаційне та психолого-педагогічне забезпечення профілактики і запобігання булінгу і кібербулінгу здобувачів освіти. Перший напрям включає в себе поповнення педагогами методичної скарбнички новими формами роботи з профілактики та запобіганню булінгу та кібербулінгу в закладі освіти. Педагоги повинні бути ознайомлені з основними механізмами і проявами феномена «булінг» та його впливу на процес навчання, а так само повинні знати й вміти організовувати роботу з профілактики булінгу в учнівському середовищі. Другий напрям проекту – організаційно-педагогічна і науково- методична робота з педагогічним колективом. Цей напрям включає в себе різноманітні заходи: наради, педагогічні ради на наступні теми: - поширеність і особливості прояву булінгу в малих групах; - шкільний булінг: актуальність, стан проблеми та психологічний супровід жертв булінгу; - роль класного керівника у профілактиці булінгу в класі; - аналіз роботи класних керівників з профілактики дитячого насильства і булінгу за навчальний рік; - Булінг у школі: як допомогти дитині подолати агресію; - Рефлексія булінгу. Третій напрям проекту – це робота з батьками здобувачів освіти. Сюди входить величезний ряд заходів, таких як різні загальношкільні батьківські збори з теми «Булінг в шкільному середовищі; як значні зміни в житті учнів призводять до психічного дистресу». Батьківські збори в класах за темами: «Як пережити наслідки булінгу, заподіяної в підлітковому віці», «Як запобігти і подолати булінгу?», «До чого може призвести булінг?», тощо. Наступний напрям – це забезпечення профілактики і запобігання булінгу і кібербулінгу здобувачів освіти. Для початку сюди входять різні бесіди класні і інформаційні години з юнаками про профілактику булінгу, які 91 проводяться протягом всього навчального року. Сюди можуть входити такі теми: «Вчися управляти своїми емоціями», «Як подолати шкільний булінг?», «Прекрасно там, де буває милосердя і толерантність», «Життя як пізнання добра», «Як боротися з конфліктами» та тощо. Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у здобувачів освіти умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин. Для цього до освітнього плану закладу освіти необхідно включити проекти, які навчають здобувачів освіти навичкам керування своєю поведінкою, шанобливого ставлення до однолітків і дорослих, конструктивного вирішення конфліктів, самостійного прийняття рішень. У пропонованому проекті необхідно: - використовувати ціннісно-мотиваційний підхід, щоб актуалізувати в здобувачів освіти цінність здорових міжособистісних відносин без насильства і дискримінації; - активно залучати здобувачів освіти до обговорення стереотипів і норм, які підживлюють насильство; - застосовувати інтерактивні методи навчання для активного залучення здобувачів освіти в освітній процес; - враховувати вплив навколишнього соціального середовища, поширені в суспільстві стереотипи, соціокультурні особливості і національні традиції, існуючі моделі поведінки дорослих, дітей та підлітків; - розглядати приклади ситуацій, пов'язаних з проявом насильства, способи попередження таких ситуацій і виходу з них; - враховувати рівень професійної підготовки педагогів і ресурсні можливості закладу освіти. Проведення регулярних анонімних анкетувань, тренінгів з антибулінгової тематики, застосування арт-терапії, тощо дає змогу вивчення та осмислення даної проблеми. З метою профілактики булінгу щодо 92 здобувачів освіти в освітньому середовищі запропонований план проекту «Створення безнасильницького освітнього середовища», який представлений в таблиці 3.4. Таблиця 3.4. План проекту «Створення безнасильницького освітнього середовища» № ЗАХОДИ 1. Створення на базі школи алгоритму реагування на випадки насильства серед здобувачів освіти 2. Проведення круглого столу із застосуванням медіа-презентації з педагогічним колективом закладу освіти на тему «Подолання булінгу в освітньому середовищі» 3. Проведення виступів шкільного психолога на батьківських зборах 4. Проведення анкетування з метою виявлення проявів насильства, дій з ознаками булінгу 5. Проведення тренінгів зі здобувачами освіти на тему: «Прекрасно там, де буває милосердя і толерантність», «Життя як пізнання добра», «Як боротися з конфліктами» 6. Застосування методів арт-терапії: вивчення літературних творів; моделювання альтернативного варіанту розвитку подій; колективний перегляд фільму з подальшим обговоренням «Опудало» та інших 7. Психолого-педагогічний, соціальний вплив на булерів. Залучення поліції. Організація лекцій. Під час проведення освітніх занять необхідно створити психологічно комфортну і безпечну атмосферу, щоб зміст обговорень, висловлювань ставав особистісно прийнятим, ціннісним для кожного з учасників. Це досягається шляхом використання таких методів навчання, за яких педагог виступає в ролі модератора і, не пропонуючи готових рішень та оцінювання, спонукає здобувачів освіти до самостійного визначення свого ставлення до різних життєвих ситуацій і вибудовування моделі поведінки. Для проведення планомірної та систематичної роботи щодо ознайомлення здобувачів освіти зі своїми правами, для уникнення ситуацій їх порушення, для можливості захисту, відновлення порушених прав, поваги 93 прав інших людей, сприяння формуванню високого рівня правової культури рекомендуємо використовувати такі інноваційні заходи з орієнтовною тематикою: - Тренінги, заняття з елементами тренінгу – це особлива інтерактивна форма навчання, під час якої людина максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички, переглядає власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює та розвиває певні якості та властивості своєї особистості, обирає для себе такі форми та методи поведінки, які відповідають саме її ситуації та індивідуальності, за темами: «Стоп жорстокому поводженню з дітьми», «Насилля в сім’ї – актуальна проблема сучасного суспільства», «Торгівля людьми – як уберегтися від небезпеки», «Захисти дітей від насильства та жорстокого поводження», «Попередження насильства в сім’ї», «Відкрите та ефективне спілкування. Попередження жорстокого поводження та насильства в сім’ї та молодіжному середовищі». Велнес-тренінги (англ. be well – гарне почуття) – захід спрямований на популяризацію здорового способу життя, за темами: «Здорова родина – здоровий Я», «Найцінніший дар життя». На цих заняттях здобувачі навчаються різним практикам, за допомогою яких можна швидко зняти стресові стани, збудження, агресивність і налаштувати організм на оздоровлення, а саме: застосування дихальних практик («квадратне дихання», «золотий трикутник», «Дихання на рахунок 7-11», тощо), медитацій, слухання класичної музики (особливо, музики В. Моцарта, Й Баха, Л. Бетховена), японські методи розслаблення, тренінгові вправи. - Печа-куча – це методологія презентації коротких доповідей, спеціально обмежених за формою і тривалістю, на неформальних конференціях, за темами: «Насильство в сім’ї» «Гендерне насильство», «Безконфліктне спілкування з однокласниками». - Аналіз правових ситуацій – форма роботи, спрямована на традиційне розв’язування задач за заданою проблемою, за темами: «Вчимося протидіяти 94 насиллю», «Скажемо «ні» насильству в шкільному колективі», «Підвищення рівня обізнаності населення щодо сімейного насилля. Нетерпиме ставлення до насильства». До цього виду роботи долучалися працівники поліції, лікарі. - Відеолекторії – одна з нових форм роботи, що являє собою перегляд та створення фільмів, відеороликів та соціальної реклами, за тематикою: «Жертва», «Якщо я не повернусь», «Домашнє насильство», «Про права людини та правозахисну діяльність в Україні», «Чи знаєш ти права людини?», «Що таке насилля?», «Толерантність» «Відповідальне батьківство», «Мій дім – моя фортеця», «Яку поведінку вважати насильницькою?», «Домашнє насильство – це як?». Крім того, можнв залучатися до перегляду художніх фільмів, наприклад «Опудало» та інші, з подальшим обговоренням. В межах проекту практичним психологом, класними керівниками, вихователями були використані такі форми та методи роботи: лекції, тренінги, бесіди, консультації, години спілкування. Зміст діяльності. Проект передбачав проведення різних засобів діяльності, представлених вище, що мали за мету запобігти проблемі, та з’ясувати фактори, які мають вплив на вчинення ними явища булінгу. Значення такого дослідження передусім пов’язане з тим, що перш ніж долати проблему, потрібно знайти причини, які на неї впливають. Таким чином, було отримано результати, стосовно того, що більшість здобувачів освіти мають яскраво виражену агресивність, нетерпимість, не вміють конструктивно спілкуватися, вирішувати конфлікти та йти на поступки, що й породжує цькування в їх учнівському колективі. Було виявлено й те, що більшість здобувачів освіти вже стикалися з явищем булінгу та були його учасниками. По-друге, варто враховувати, що булінгом вони вважають лише фізичні прояви. Виходячи з цього, можна зробити висновки, що саме тому серед них і переважає вербальне цькування, яке вони не вважають насильницькими діями, а допустимим явищем. Саме тому проект мав спрямовуватись, не лише на попередження проблеми, а й на її подолання. 95 Крім того, дослідження показало, що більша частина старшокласників, не зовсім розуміють, що ж таке насправді булінг та наслідки, які він породжує. Цю проблему ми змогли вирішити, провівши лекцію на тему: «Що таке булінг в школі і як з ним боротися», яка також була передбачена у проекті. Слухачам була повідомлена інформація стосовно поняття булінгу, його особливостей, видів, причин, що його породжують та наслідків, якими він супроводжується, а також куди потрібно звертатися та що робити, якщо стали жертвою знущань. Представлений матеріал, сприяв розширенню світогляду здобувачів освіти. Впровадження проекту допомогло змінити ставлення здобувачів освіти до явища булінгу, зрозуміти його негативний вплив та деструктивні наслідки, навчитися вирішувати складні ситуації на основі позитивної взаємодії та розумінні партнера, не вступаючи у конфлікт. Таким чином, проведена робота підтвердила ефективність проекту, як засобу попередження булінгу у шкільному середовищі. Очікувані результати проекту. Впровадження проекту буде ефективним у тому разі, якщо: - зменшиться кількість учасників булінгу та жертв даного явища, навіть вербального; - у здобувачів освіти буде сформоване бачення булінгу як негативного явища, вони зрозуміють всю сутність його деструктивних наслідків, як для самого агресора, так і для жертви цькувань. - здобувачі освіти усвідомлять те, що лише вони несуть відповідальність за свої дії; - здобувачі освіти отримають досвід вирішення складних життєвих ситуацій; - активізація соціальної активності та доброзичливих взаємин здобувачів освіти, підвищення самооцінки, формування комунікативних, емпатійних здібностей та толерантності. 96 - здобувачі освіти будуть обізнані у тому куди звертатися за допомогою у випадку шкільних знущань. Упровадження проекту «Створення безнасильницького освітнього середовища». На даний момент проект вже завершено, всі його етапи реалізовані, мета досягнута. Проблема нашого дослідження актуалізується ще й тим, що змінився психоемоційний стан українців цілому, в умовах російського повномасштабного вторгнення в Україну. Тому, на фоні військових дій проблема шкільного булінгу особливо загострюються. Здобувачі освіти швидше дорослішають і розуміють несуттєвість якихось своїх дрібних проблем та сутичок на фоні єдиної масштабної проблеми – війни. І ще вчора непримиренні вороги, сьогодні гуртуються для спільних справ задля Перемоги. Крім того, внаслідок пережитих стресів у кожної п’ятої людини, страждає психічне здоров’я, як свідчать дані ВООЗ. Ще 10% не можуть жити повноцінним життям. Найчастіші стани – депресія, тривожність, безсоння та болі у спині або шлунку. У дорослих людей іде виснаження, виснаження від стресу, від війни, то що вже говорити про нестійку дитячу психіку. І сьогодні набагато більше прикладів толерантності та взаємодопомоги, єднання та примиримості. Отже даний проект дає змогу здобувачам освіти не тільки висловити свої почуття, характер, свої сильні та слабкі сторони але й дає змогу відповідально поставитись до самої проблеми і підходу до її вирішенню. Формуючи при цьому сильних, сміливих, чуйних, дружелюбних і терплячих людей, які завжди можуть прийти на допомогу слабшому і не дати сильнішому нашкодити іншому. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу в закладі освіти має бути системним процесом. Пропонуємо розуміти технологію профілактики булінгу як сукупність знань про способи, засоби, прийоми впливу на передбулінгову ситуацію, а також послідовність дій опонентів і третіх осіб, у результаті яких усуваються наявні суперечності. 97 3.3. Рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед здобувачів освіти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) Стаття 173 – зазначає таке тлумачення терміну «Булінг – тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг), що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого». Мо́бінг – систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитету, психологічного тиску у вигляді цькування людини у колективі, зазвичай, з метою його витіснення. Якщо всі проти одного – це мобінг. Різниця між булінгом і мобінгом полягає в наступному: мобінг – це коли натовп нападає на одну людину, а булінг – це коли одна людина (хуліган, буллер) або декілька людей погрожують і залякують іншого. Проблема шкільного булінгу – це соціальна проблема усього світу. Міжнародні дослідження PISA вимірювали рівень булінгу, використовуючи відповіді з погляду постраждалих. Здобувачам освіти пропонувалося відповісти, як часто вони піддавалися певним діям за останні 12 місяців (ніколи або майже ніколи, кілька разів на рік, кілька разів на місяць, раз на тиждень або частіше) і т.п.. Результати дослідження показали, що в багатьох країнах найпоширенішими формами булінгу є вербальний та фізичний. У середньому в країнах OECD (організації економічного співробітництва та розвитку) хлопці частіше за дівчат піддаються булінгу всіх форм, окрім навмисного залишання поза справами та поширення неприємних чуток. Серед країн OECD у середньому 9,2% дівчат сказали, що 98 вони стають жертвами неприємних чуток мінімум кілька разів на місяць, у той час як 7,6% хлопців звітували про те ж саме. У 2018 році Україна вперше була долучена до міжнародного дослідження PISA, в якому було передбачено анкетування здобувачів освіти, адміністрації закладів освіти щодо стану соціального благополуччя та безпеки освітнього середовища. За даними Генпрокуратури та Держстату, щороку в Україні близько 2,5 тисяч здобувачів освіти намагаються здійснити самогубство (їхня кількість продовжує зростати). Причиною 40% самогубств є булінг, який здійснюється над здобувачем освіти у школі. Також важливо зрозуміти, що більшість здобувачів освіти сприймають знущання як належне, тобто в таких ситуаціях є в статусі свідка, і не стають на захист жертв булінгу (іноді через те, щоб самим не стати жертвою). Таких 90% – які щодня це бачать і нічого не роблять. Якщо у своєму класі здобувачі освіти скажуть, що це ненормально, не смішно, не цікаво – в 99% випадків булінг припиняється. Згідно з даними ВООЗ, отриманими внаслідок моніторингового дослідження, в Україні регулярного насилля в школах зазнають близько 17% дівчат і 16% хлопців 11–15-річного віку. Самі регулярно ображають інших 16% українських школярів та 12% школярок. Представлені дані підтверджують результати іншого опитування, яке провів Інтернет-сайт KidsPoll (1200 дітей). Згідно з ним, жертвами булінгу, мобінгу було 48% опитаних, із них 15% здобувачів освіти неодноразово зазнавали насилля; 42% респондентів зазначили, що самі займалися булінгом, 20% – постійно були жертвами булінгу. За даними дослідження, проведеного ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців; 24% здобувачів освіти стали жертвами булінгу і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Це тривожні цифри. Результати дослідження переконливо свідчать, що здобувачі освіти, закриті до 99 спілкування, а також діти з сімей з низьким рівнем прибутку, піддаються булінгу вдвічі частіше ніж інші. Економічні труднощі також опосередковано підвищують ризики булінгу та загрожують соціальній інтеграції таких здобувачів освіти. Булінг може погано впливати на академічні досягнення здобувачів освіти, тому що емоційні, поведінкові й фізіологічні наслідки знущання впливають на здатність здобувачів освіти фокусуватися на академічних завданнях. У країнах OECD здобувачі освіти, які показують нижчі результати в навчанні, звітували про незахищеність від словесного, фізичного та соціального булінгу. Здобувачі освіти, які показали найнижчі показники, на 15% більше піддаються штовханням, ніж здобувачі освіти з вищими показниками в навчанні. Серед країн OECD школи, де присутність булінгу є вищою (понад 10% постійно піддаються булінгу), показують у середньому на 47 балів нижчі результати у навчанні, порівняно зі школами, де булінг є рідшим явищем (менше 5% учнів постійно піддаються булінгу). Існує негативний зв’язок між тим, що здобувач освіти постійно піддається булінгу та почуттям задоволеністю життям, рішенням продовжити навчання, взаємодією зі школою і впевненістю в собі. Здобувачі освіти, які постійно піддаються булінгу, відчувають себе в небезпеці й на сторожі та мають труднощі з пошуком свого місця в школі. У середньому у країнах OECD 42% здобувачів освіти, які постійно піддаються булінгу, і тільки 15%, які не піддаються, почувають себе аутсайдерами (тобто тими, хто відстає від інших — невдахами, відторгненими) в школі. 26% здобувачів освіти, які постійно піддаються булінгу, показали нижчий показник задоволення життям (4 або менше балів за шкалою від 0 до 10). Тільки 10% здобувачів освіти які не піддаються булінгу, показали такий же рівень задоволеності життям. На це не впливає ні гендер, ні соціально-економічне становище здобувачів освіти або школи. У більшості країн здобувачі освіти, які постійно 100 піддаються булінгу, більше відчувають тривогу перед навчальними тестуваннями, навіть якщо вони підготовлені. В здобувачів освіти, які піддаються булінгу, частіше розвиваються негативні очікування про майбутнє. Близько 45% учнів, які піддаються булінгу планують залишити навчання після закінчення середньої школи. Близько 9% учнів, які постійно піддаються булінгу сказали, що вони постійно пропускають школу. Було встановлено зв’язок між дисципліною і булінгом, у середньому в країнах OECD кількість здобувачів освіти, які постійно піддаються булінгу, на 7% більша в школах з поганим дисциплінним кліматом. Важливою також є батьківська підтримка здобувачів освіти. Здобувачі освіти, чиї батьки не надають їм емоційної підтримки, частіше потерпають від усіх видів булінгу. Булінг, мобінг завжди мають наслідки, часто – тяжкі і для постраждалих осіб, і для свідків, і для тих, хто здійснював насилля: це і можливі психічні розлади, і погіршення інтелектуальних здібностей, і захворювання невротичного характеру, і зниження імунітету, і головні болі, і думки про вбивство агресорів і вчинення суїциду. Також соціальні наслідки: ізоляція та антисоціальна поведінка (девіантна, адиктивна, деліквентна), проблеми зі спілкуванням у дитячому та дорослому житті, низька спроможність до кар’єрного зростання, алкоголізм, наркоманія, злочинність. У здобувачів освіти, що постраждали від цькування найчастіше формується замкнутість як особистісна риса, руйнується віра у соціум, недовіра до людей, вони абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом, наповнені страхами, тривогами і відчувають себе безпорадними. Отже, цькування, булінг, мобінг погано впливають на формування особистостей окремих здобувачів освіти, мікроклімат у їхніх сім’ях та шкільну спільноту в цілому. Особливо небезпечною для психічного здоров’я здобувачів освіти буде ситуація тривалого булінгу. 101 Школа як соціальний інститут є тим місцем, де здобувачі освіти навчаються, отримують необхідні знання, вміння і навички. Разом із тим гуманізація освітнього середовища передбачає, що школа покликана забезпечувати підтримку і сприяти реалізації і захисту прав та законних інтересів здобувача освіти, надавати соціально-психологічну і педагогічну допомогу сім’ям. Враховуючи це, організація та здійснення профілактики насильства в учнівському середовищі має мати системний профілактично- корекційний характер, містити комплекс інформативно-консультативних, діагностичних, корекційних та організаційних дій, якими охоплюються всі учасники освітнього процесу в школі. Реалізовуватися ця діяльність повинна у двох формах: ранній та безпосередній. Рання має бути розрахована на виявлення здобувачів освіти із сукупністю особистісних якостей, що створюють передумови для формування насильницьких шаблонів поведінки, тобто потенційних насильників; а безпосередня – стосуватися здобувачів освіти, що вже допускали прояви шкільного булінгу та вчиняли насильницькі дії. Крім того, головними завданнями роботи, спрямованої на профілактику шкільного насильства серед здобувачів освіти повинно бути: навчання школярів соціально прийнятних способів вираження гніву та проявам альтернативних реакцій на негативну ситуацію; навчання здобувачів освіти навичкам самоконтролю й управління власним гнівом (навичкам саморегуляції); формування у здобувачів освіти конструктивних форм поведінки та основ комунікації у проблемній ситуації; усунення надмірного емоційного напруження й особистісної та шкільної тривожності за допомогою використання техніки релаксації; розвиток позитивної самооцінки; формування здатності усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей, розвиток ціннісно-смислової сфери. На жаль, усунути шкільний булінг взагалі як явище практично неможливо. Цькування перебуває у значній залежності від загальної системи 102 нерівності людей (майнова, фізична, етнічна, інтелектуальна, гендерна). І проблема подолання знущань пропорційна проблемі подолання цієї нерівності. Навіть існуючий міжнародний досвід, де над подоланням явища булінгу працюють уже не один десяток років, свідчить, що факти насилля у дитячому колективі залишаються попри всі докладені зусилля. Тому, наше завдання – не стільки усунути булінг як явище, скільки знизити його інтенсивність та зменшити кількість випадків крайніх проявів булінгу. Проекти, що впроваджені в Україні: • проект: «Попередження насильства над дітьми в школі», що здійснює ВГО «Жіночий консорціум України» за фінансової підтримки шведської громадської організації Save the Children Sweden; • проект: «Впровадження Конвенції ООН про права дитини в Україні», який впроваджується Всеукраїнською громадською організацією «Жіночий консорціум України» за фінансової підтримки міжнародної громадської організації Save the Children International та Шведського агентства з питань міжнародного розвитку (SIDA); • проект «Реформування кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», яку здійснює ГО «Інститут миру і порозуміння» за підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку; • проект Громадської організації «Ла Страда – Україна»: «Розбудова миру, профілактика і розв’язання конфлікту з використанням медіації в групах та громадах, які постраждали від конфлікту, особливо серед жінок та дівчат – ВПО», завдяки фінансовій підтримці Посольства Великої Британії в Україні; • проект: «Повага дією» за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та задумом «Пітер Ярроу Продаккшнз» і «Педагоги за суспільну відповідальність»; • проект «Зла традиція», що впроваджується Українським фондом «Благополуччя дітей» та Nobody’s Children Foundation (Польща) та 103 фінансується в рамках Програми Польсько-Американського Фонду Свободи «Перетворення у Регіоні» – RITA, яку реалізує Фонд Освіта для демократії, та «Попередження торгівлі людьми шляхом розвитку соціальної роботи та мобілізації громад», що впроваджується Представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні у партнерстві з Українським фондом «Благополуччя дітей» та Західноукраїнським ресурсним центром за фінансової підтримки Швейцарської Конфедерації. 104 ВИСНОВКИ Підводячи підсумки бакалаврського дипломного дослідження стосовно булінгу як соціальної проблеми освітнього процесу, сформовано наступні висновки: 1. Розглянуто теоретичні підходи до сучасного розуміння феномену насильства у науковій літературі як атрибуту суспільних відносин. Було встановлено, що булінг – це форма міжособистісної взаємодії, під час якої одна людина або група людей свідомо витупають у ролі «кривдників», а інша – «жертвою», яка свідомо слабша психологічно або фізично за інших, що тривало та систематично піддається фізичному, психологічному, емоційному насильству та агресії. Булінг (від англ to bully – задиратися, знущатися, змушувати погрозами, цькувати) – повторювані, свідомі, навмисні та обдумані дії з наміром нашкодити, викликати страх шляхом погрози подальшою агресією. Булінг має на меті завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил. Соціальну природу булінгу можна розглядати крізь призму причин цього явища, переважна більшість яких має соціальний характер: наявність в суспільстві фактично неконтрольованої пропаганди насильства та жорстокості; відсутність реальних дій, спрямованих на підвищення матеріального добробуту сімей; незадовільний стан роботи з підвищення рівня правової культури громадян; відсутність всебічної пропаганди ідей ненасильницького співіснування тощо. Проаналізовані позиції дослідників проблеми булінгу в освітньому середовищі дають змогу констатувати, що це явище негативно позначається на психічному розвиткові здобувачів освіти, що відображається на їхній емоційній сфері, соціальних контактах, різних видах діяльності та успішності. 105 З’ясовано, що форми булінгу – це зовнішнє вираження насильницьких дій, які можуть бути фізичними (зокрема, сексуальними, економічними) та психологічними (словесними, письмовими). Розрізняють фізичний, сексуальний, економічний, психологічний булінг, а також кібербулінг. Узагальнюючи позиції науковців, можна виділити наступні ознаки булінгу: умисність вчинення діянь; довготривалість або/та систематичність (повторюваність) діянь; колективний характер; наявність рольової структури; агресивність; дисбаланс сил між жертвою та агресором; булінг є поведінкою; має особисту мету; не має ознак самозахисту. Варто також відзначити, що булінг має своїм першочерговим завдання отримати перевагу, лідерство чи самоутвердитись в певній соціальній групі. Насильство не є самоціллю для агресора а лише засобом досягнення цілі. 2. З’ясовано сутність принципу толерантності як стратегії запобігання насилля. Аналіз вивчених робіт дозволив нам констатувати: толерантність з ідеї, декларованої окремими науковцями, перетворилася в міжнародну норму загальнолюдського спілкування, яка потребує вивчення, викликає необхідність впровадження у практику освітньої діяльності. Це явище в останні роки стало обєктом наукових досліджень. Ми розглядаємо толерантність у контексті нашого дослідження як моральну якість особистості, що характеризує терпиме ставлення, повагу, сприйняття та розуміння інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної належності; інших поглядів, характерів, звичок; різних культурних груп чи їхніх представників, різноманітних форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Толерантність дозволяє утримати різні конфліктуючі сторони від актуального насилля, використовуючи механізми самостримання, тобто стримування себе від прямих насильницьких дій. Вона постає системою раціонального обґрунтування необхідності обмеження власної свободи щодо дій відносно інших індивідів, а це, у свою чергу, стимулює з боку останніх 106 відмову від подібних дій у відповідь. Толерантність передбачає повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання багатогранності людської культури, норм, вірувань; відмову від зведення цього розмаїття до однаковості чи переваги якоїсь однієї точки зору. Ненасилля виступає не лише способом урегулювання конфліктів шляхом відмови від примусу, а принципом соціальної взаємодії. Толерантність дозволяє утримати різні конфліктуючі сторони від насилля, актуалізуючи механізми самостримання, тобто стимування себе від прямих насильницьких дій. 3. Узагальнено зарубіжний досвід регулювання булінгу та можливості його використання в Україні. Проблема булінгу як явища, що порушує права та свободи дитини, повинна неодмінно бути утверджена в освітній політиці нашої держави. Створення дієвого механізму протидії явищу булінгу вимагає врахування зарубіжного досвіду, адже дана проблема не має кордонів і тема безпеки освітнього простору постає навіть перед соціально-благополучними країнами. Говорячи про світовий досвід із розв’язання даного питання, варто зазначити, що однією з перших країн, де про проблему булінгу почали говорити на національному та законодавчому рівнях стала Швеція. Тут, окрім законів, що захищають жертв цькування, впроваджено закріплену в законодавстві системну профілактичну роботу, яку здійснюють державні установи та некомерційні організації, на кшталт, «Friends». Найефективнішою антибулінговою програмою визнано норвежську загальнонаціональну програму Д. Ольвеуса, результати багатолітнього моніторингу якої продемонстрували свою дієвість – вона на 30-50% знижує кількість інцидентів, пов’язаних з цькуванням. Одночасно знижуються й показники антисоціальної поведінки, включаючи пияцтво, крадіжки, вандалізм тощо, а також покращується загальний клімат в школах. Дана програма базується на принципах, що передбачають створення теплого та позитивного шкільного (в ідеалі – і домашнього) середовища та ставить 107 акцент не на покаранні, а на заохоченні до мирного співіснування з твердими рамками і обмеженнями неприйнятної поведінки. У Канаді розроблено відповідну політику відносно профілактики булінгу. Передбачено застосування дисциплінарних заходів за неадекватну поведінку, включаючи більш серйозне покарання за повторне цькування. Наразі в Канаді можуть накладатися штрафи навіть на свідків булінгу, які не розповіли про це відповідальним особам або тим, хто може втрутитися у ситуацію. Досвід США цікавий тим, що в кожному штаті підхід до боротьби зі цькуванням у школах дещо різниться, і це дозволяє проаналізувати різні підходи в боротьбі з булінгом. Законодавчо регулюються й інші форми булінгу, зокрема й кібербулінг, коли цькування здійснюється із застосуванням засобів електронних комунікацій. В Україні сьогодні антибулінгова кампанія знаходиться на стадії свого початкового розвитку. Не можна заперечувати ефективність впроваджених та існуючих зараз заходів боротьби із булінгом. Проте досвід передових країн світу доводить те, що пріоритет має надаватися профілактиці існування цього явища, що буде більш дієвим, адже попередивши негативний вплив не треба турбуватися про те, як подолати його наслідки. 4. Здійснено аналіз соціальних причин і чинників, що породжують насилля і його наслідки в освітньому процесі та розкрито сутність, види та форми булінгу. Булінг у щкільному середовищі виявляється через різні акти фізичного або психологічного насильства та утисків, пережитих здобувачами освіти, з боку інших дітей. Це специфічне явище зачіпає всі школи. Це можуть бути: систематичні глузування, що відображають якісь особливості зовнішнього вигляду або особистості потерпілих; псування їх особистих речей та заштовхування під парту, вимагання грошей; відверті знущання, що принижують почуття людської гідності. Шкільний булінг небезпечний, адже припадає на час дорослішання, самоідентифікації, формування особистості, засвоєння моральних норм, формування стереотипів у стосунках з 108 протилежною статтю, позиціювання себе у колективі. Головними дійовими особами в шкільному булінгу є соціально незрілі особистості, чия поведінка «підігрівається» гормональними бурями й відповідно психічною нестабільністю як агресорів, так і жертв. Домінуючими формами насильства в освітньому середовищі визнанні психологічне (емоційне) та фізичне насилля. Фізичне насильство – це завдання фізичних ушкоджень дитині або ризик таких ушкоджень. Психологічне насильство – це постійні приниження, образи, знущання або тероризування (загрози, наражання на небезпеку) здобувача освіти. Часто психологічне насильство позначають як емоційне насильство (за спрямованістю на емоційну сферу психічного) і вербальне насильство (за способом завдання травми). Серед складових булінгу рідше зустрічаються прояви сексуального насильства, які є підвидом фізичного насильства. Із розвитком сучасних інформаційних технологій з’явився ще один вид булінгу – кібербулінг, який передбачає використання мобільних телефонів, електронної пошти, Інтернету, соціальних мереж, блоґів, чатів для переслідування людей, розповсюдження конфіденційної інформації. 5. Обґрунтувано теоретико-методологічні шляхи профілактики та протидії шкільного насильства як умови безпечного освітнього середовища, розроблено проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувано рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки здобувачів освіти. За результатами нашого анкетування переважна більшість досліджуваних сприймає освітнє середовище як безпечне, без проявів насильства. Невелика кількість досліджуваних стверджують, що зазнають постійних проявів насильства, саме цей відсоток досліджуваних може бути жертвами булінгу. Для респондентів дивним було те, що самі слова, без використання фізичного насильства, виступають насильством. Навіть, педагоги не вважали вербальні образи, як насильство. За емпіричними 109 результатами дослідження наявності проблем насильства у Звенигородському опорному закладі загальної середньої освіти імені Тараса Шевченка серед 116 здобувачів освіти віком від 14 до 16 років більшість респондентів 79% заперечують наявність насильства в школі як проблеми. Це може пояснюватись як дійсно відсутністю такої проблеми, так і толерантністю до насильства, особливо вербального в освітньому середовищі. Проте, кожен п’ятий досліджуваний зазначив, що така проблема існує саме в стінах цього закладу освіти. Проведене опитування «Насильство в школі» показало наступні результати: - актуальною проблемою насильства над здобувачами освіти вважають 82% від загального числа опитаних; - 8 % заперечили актуальність цієї проблеми; - 9 % важко визначитися зі своєю позицією з даного питання. Одним із напрямків профілактики булінгу є участь в антибулінгових програмах, що передбачають розвиток комунікативних навичок, навичок розв’язання конфліктів, стресостійкості особистості. Успішні антибулінгові програми, що були запроваджені в окремих європейських державах передбачали, зокрема, рольові ігри, в яких виконуються функції жертви та агресора, написання творів на тему почуттів жертви булінгу, обговорення в класі фактів насильства, обговорення проблематики насильства в межах класного колективу. Важливе місце займає виховна робота батьків, психологічних служб, педагогічних працівників, церкви та правоохоронних органів. Зокрема, позитивну роль в даному випадку можуть відіграти підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України, які розробляють та реалізують спеціальні програми для запобігання та протидії булінгу серед здобувачів освіти. На сьогодні в Україні першочерговим заходом запобігання булінгу є активна просвітницька робота щодо роз'яснення суті даного явища, способів протидії та захисту від нього. Велика увага повинна приділятися 110 превентивним заходам, а саме: ефективному управлінню закладом освіти, коли чітко робиться акцент на неприпустимості булінгу; включенню тематики булінгу в навчальні програми; організації соціальних заходів (конференцій), присвячених означеній проблематиці. У результаті отриманих емпіричних даних було створено проект проект «Створення безнасильницького освітнього середовища» та запропонувано рекомендації щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки здобувачів освіти. Профілактика булінгу необхідна для зниження рівня стресу в учнівському колективі, сприяє згуртованості здобувачів освіти та розвитку комунікативних навичок. Останні в свою чергу сприяють знаходженню шляхів вирішення конфліктної ситуації, що у подальшому може допомогти не поширити або навіть ліквідувати проблему булінгу. Проведення профілактичної роботи з «жертвами» булінгу в освітньому середовищі має спрямовуватись на підвищення особистісних ресурсів контролювання важкої ситуації та ґрунтуватися на формуванні життєстійкості, в структурі якої особливу увагу необхідно приділити компонентам залученості й контролю. Основною стратегією методики запобігання булінгу в закладах освіти є залучення педагогічного колективу школи, здобувачів освіти та їхніх батьків до вирішення цієї проблеми, підвищення їх обізнаності щодо ситуації булінгу. Такі заходи сприятимуть захисту психічного здоров’я здобувачів освіти, створенню психологічно комфортної атмосфери освітнього середовища, гуманізації навчально- виховного процесу, становленню психічно врівноваженої, впевненої в собі особистості. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у порівнянні існуючих програм профілактики та мінімізації явища булінгу в освітньому середовищі. 111 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Авер’янов А. І. Буллінг як виклик сучасній школі / А. І. Авер’янов // Педагогіка, психологія та соціологія. – 2013. – № 18. – С. 45–50. 2. Абсалямова К. З. Булінг у середовищі школи – соціально- психологічні й особистісні аспекти / К. З. Абсалямова, О. Л. Луценко // Вісник. Харк. Нац. ун.-т імені В. Н. Каразіна. – Сер. : Психологія, 2013. – № 1046. – вип. 51. – С. 216–221. 3. Ананьїн В. О. Насильство як явище у вимірах філософського аналізу / В. О. Ананьїн // Мультиверсум: філософський альманах. – 2005. – Вип. 48. – С. 149–159. 4. Андрєєнкова В. Л. Навчальна програма «Базові навички медіатора в навчальному закладі та громаді. Забезпечення участі жінок і дітей у розв’язанні конфліктів та миробудуванні» / В. Л. Андрєєнкова, О. В. Дацко, Н. В. Лунченко // за ред. К. Б. Левченко. – К. : Довіра, 2016. –71 с. 5. Андрусенко Т. Г. Явище булінгу у середовищі старшокласників як актуальна соціально-педагогічна проблема сучасності. / Т. Г. Андрусенко // за ред. О. В. Лісовця // Студентський науковий вимір соціально-педагогічних проблем сьогодення: Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2019. – 247 с. С. 9–11. 6. Баєва І. А. Експертна оцінка стану освітнього середовища на предмет комфортності і безпеки / І. А. Баєва // Психологічна наука і освіта. – 2013. –№6. – С. 5–8. 7. Барліт О. О. Соціально-педагогічна та психологічна проблема булінгу в освітньому середовищі / О. О. Барліт, А. Ю. Барліт. – Запоріжжя : Олекс, 2011. – 52 с. 8. Барліт О. О. Форми і методи подолання (мінімізації) соціально- педагогічної та психологічної проблеми булінгу в освітньому середовищі. / О. О. Барліт // Горизонти освіти : Науково-методичний журнал. – 2012. – № 2 (35). – С. 44–47. 112 9. Бердышев И. С. Лекарство против ненависти / И. С. Бердышев // Первое сентября. – 2005. – № 18. – С. 3–7. 10. Бердышев И. С. Медико-психологические последствия жестокого обращения в детской среде / И. С. Бердышев, М. Г. Нечаева // Вопросы диагностики и профилактики. Практическое пособие / Под редакцией Л. П. Рубинной. – 2005. – 51 с. 11. Борщевська А. В. Булінг у школах як чинник психічного нездоров’я / А. В. Борщевська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Медицина. – 2014. – №6. – С. 48–52. 12. Бочавер А. А. Буллинг как объект исследований и культурный феномен. / А. А. Бочавер, К. Д. Хломов // Психология. Журн. ВШЭ. –2013. – Т. 10. –№ 3. – С. 149–159. 13. Брочковська Ю. Б. Буллінг як соціально-психологічна проблема / Ю. Б. Брочковська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – Вип. 2. – С. 145–154. 14. Булінг в українських школах. // Дослідження UNICEF Ukraine. Директор школи. – 2017. – січ. (№ 1/2). – С. 7–11. 15. Бухальська С. Є. Формування толерантності студентів у виховному просторі медичних закладів вищої освіти / С. Є. Бухальська, Г. В. Голобош, Т. Д. Онищук // Нова педагогічна думка. – 2019. – № 4 (100). – С. 134-137. 16. Гайдамашко І. А. Технології профілактики третирування у шкільному середовищі / І. А. Гайдамашко // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна». – 2013. – № 2. – С. 28–32. 17. Гоулман Д. Эмоциональное лидерство: Искусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта [Текст]: искусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта / Д. Гоулман, Р. Бояцис, 113 Э. Макки ; пер. с англ. [А. Лисицыной]. – М. : Альпина Паблишер, 2022. – 304 с. 18. Губко А. А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен / А. А. Губко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Психологічні науки. – 2013. – Вип. 114. – С. 46–50. 19. Декларація принципів толерантності [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://edu.helsinki.org.ua/files/docs/1272481866.doc 20. Дорожко І. І. Насильство. Булінг. Проблема в запитаннях та відповідях [Текст] / І. І. Дорожко, О. Є. Малихіна, Л. В. Туріщева. Х. : ВГ «Основа», 2019. – 144 с. 21. Журавель Т. В. Попередження, виявлення і подолання випадків насильства та жорстокого поводження з дітьми : методичний посібник для освітян / Авт.: Т. В. Журавель, О. О. Кочемировська, М. Е. Ясеновська / За заг. ред. О. В. Безпалько – К. : ТОВ К.І.С., 2010. – 242 с. 22. Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти. Навчально-методичний посібник / В. Л. Андрєєнкова, В. В. Байдик, Т. В. Войцях, О. А. Калашник та ін. – К. : ФОП Нічога С. О. – 2020. – 196 с. 23. Єфремова Г. Л. Причини та наслідки шкільного булінгу. Педагогічна майстерня. 2018. № 1. С. 37–42. 24. Кодекс безпечного освітнього середовища [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// www.kremenetslyceum.com.ua /wpcontent/uploads/ Posibnik-Bezpechne-osvitnye-seredovishhe.pdf.. 25. Кон И. С. Что такое буллинг и как с ним бороться? / И. С. Кон // Семья и школа. – 2006. – №11. – С. 15–18. 26. Кормило О. М. Явище боулінгу в освітньому просторі / О. М. Кормило // Проблеми гуманітарних наук. Психологія. – 2015. – № 37. – С. 174–187. 27. Король А. Причини та наслідки явища булінгу / А. Король // Відновне правосуддя в Україні. – 2009. – № 1–2 (13). – С. 84–93. 114 28. Костюк О. С. Досвід Канади щодо антибулінгової роботи в середній школі / О. С. Костюк // Порівняльно-педагогічні студії. – 2015. – №4 (26). – С. 28–35. 29. Кухарська Н. П. Загрози безпеці дітей у соціальних мережах / Н. П. Кухарська, В. М. Кухарський // Безпека інформації. – 2014. – Т. 20, № 2. – С. 169–175. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/bezin_2014_20_2_12 30. Лушпай Л. І. Булінг як соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення (на прикладі досвіду середніх загальноосвітніх шкіл Великої Британії) / Л. І. Лушпай // Українознавчий альманах. – 2010. – Вип. 4. – С. 126–131. 31. Лушпай Л. І. Шкільний булінг як різновид суспільної агресії / Л. І. Лушпай // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. : Філологічна. – 2013. – Вип. 33. – С. 85–93. URL: http: //nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoaf_2013_33_28.pdf 32. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы / И. Г. Малкина Пых – М. : Эксмо, 2006. – 1008 с. 33. Мальцева О. А. Профілактика жорстокості і агресивності в шкільному середовищі і способи її подолання / О. А. Мальцева // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.academy. edu.by/files/29052013_profilaktika__zhestokosti_i__agressivnosti.pdf. 34. Максимова О. О. Історико-педагогічний аспект виховання толерантної особистості / О. О. Максимова // Педагогічна освіта: теорія і практика : Збірник наукових праць / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка; Інститут педагогіки НАПН України [гол. ред. В. М. Лабунець]. – Вип. 21 (2-2016). – Ч.1. – Кам’янець-Подільський, 2016. – С. 120 – 125. 115 35. Максимова Н. Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна. – К. : Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003. – С. 203. 36. Митник У. М. Кримінально-правова протидія домашньому насильству в окремих країнах Європейського Союзу / У. М. Митник // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2019. – Т. 3. – С. 83-87. 37. Ожієва О. М. Буллинг как разновидность насилия: учебн. пособ. / О. М. Ожієва. – Киев : Рута, 2001. – 320 с. 38. Петросянц В. Р. Психологические характеристики старшеклассников – участников буллинга в образовательной среде. Эмиссия / В. Р. Петросянц // Электронный научный журнал. – 2010. URL: http://www. emissia. org / offline / 2010/1479.htm 39. Петросянц В. Р. Структурная организованность жизнестойкости старшеклассников – участников буллинга в образовательной среде / В. Р. Петросянц // Психология обучения. – 2011. – №10. – С. 100–109. 40. Поліщук О. С. Толерантність у системі взаємовідносин індивід– колектив– суспільство / О. С. Поліщук // Гілея: науковий вісник. – 2014. – Вип. 83. – С. 241–246. Режим доступу : http:// nbuv.gov.ua /UJRN/ gileya_ 2014_83_65. 41. Романова Е. Н. Опыт использования европейскими странами программ профилактики насилия в школах / Е. Н. Романова // Научные проблемы гуманитарных исследований. – 2011. – №9 – С. 212–218. 42. Романовська Д. Д. Психологічний супровід процесу інтеграції у суспільство дітей з особливими потребами / Д. Д. Романовська // Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої дитини» у школі: метод. посібник / за ред. Д. Д. Романовської, С. І. Собкової. – Чернівці : Технодрук, 2009. – С. 104-109. 43. Савельєв Ю. Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі? / Ю. Б. Савельєв, Т. М. Салата // Педагогічні, психологічні 116 науки та соціальна робота. / Національний університет «Києво-Могилянська академія». Наукові записки. Т. 97. – К. : Аграр Медіа Груп, 2009. – С. 71–79. 44. Смазнова І. С. Агресія і толерантність: філософсько-правовий дискурс : монографія. / І. С. Смазнова. – Одеса : Фенікс, 2019. – 378 с. 45. Смазнова И. С. Философские основы толерантности / І. С. Смазнова // Правова держава. – Одеса : Фенікс, 2019. – № 33. – С. 54–58. 46. Сидорук І. В. Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема / І. В. Сидорук // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Розділ V. Соціальна педагогіка. – 2015. – Вип.1. – С. 169–173. 47. Стельмах С. М. Буллінг у школі та його наслідки / С. М. Стельмах // Гуманізація навчальновиховного процесу: збірник наукових праць / за заг. ред. проф. В. І. Сипченка. Вип. LVI. Слов’янськ : СДПУ, 2011. – С. 431–440. 48. Стромило А. П. Насильство над дітьми та його наслідки / А. П. Стромило, С. А. Мукомел // Вісник Черкаського університету. Науковий журнал. – 2010. – № 121. – С. 140–143. 49. Файнштейн Е. И. Моббинг, буллинг и способы борьбы с ними / Е. И. Файнштейн // Директор школы. – 2010. – № 7. – С. 72-76. 50. Фалд Т. В. Буллинг. Офисные хулиганы / Т. В. Фалд [Электронный ресурс] // Т. Фалд; записал В. Кичкаев. Пси-фактор. – 2005. URL : http:// psyfactor.org/lib/bulling. 51. Фразер Д. Булінг: звичайне явище, що руйнує психіку / Дженіфер Фразер, Ен Марі Гардініер Халстед, Річард Курвін // Біологія. – 2015. – № 34– 36. – С. 28–33. 52. Швачко О. В. Толерантність як психолого-соціальний феномен / О. В. Швачко // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 2. – С. 154–170.