Інноваційні фінансові інструменти в системі розвитку підприємств агропромислового комплексу (на матеріалах ТОВ «Ниви Черкащини», м. Черкаси)

Борисенко, Андрій Валентинович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8763
Title:	Інноваційні фінансові інструменти в системі розвитку підприємств агропромислового комплексу (на матеріалах ТОВ «Ниви Черкащини», м. Черкаси)
Authors:	Гончаренко, Ірина Георгіївна Борисенко, Андрій Валентинович
Keywords:	Інновації;фінансові інструменти
Issue Date:	Dec-2024
Abstract:	Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими інструментами в агропромисловому комплексі. Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ниви Черкащини», та є система фінансових інструментів як джерела відтворення основних засобів для розвитку підприємства. Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка й обґрунтуванні теоретичних, методологічних і практичних засад фінансових інструментів відносин та дослідженні теоретичного обґрунтування та розробки пропозицій щодо організаційно-економічних напрямів застосування лізингу в аграрних підприємствах як найбільш гнучкої системи залучення інвестицій. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: є визначення економічного змісту та оцінки фінансових інструментів; оцінити стан лізингових відносин в АПК України; проаналізувати механізм функціонування і регулювання лізингового бізнесу в аграрному секторі; вивчити поняття та види лізингу; розглянути процес укладення лізингової угоди; виявити переваги лізингу перед іншими формами фінансування діяльності підприємства; обґрунтувати можливість використання лізингу для оновлення основних засобів на прикладі підприємства, розкрити особливості розвитку лізингу техніки. За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки: лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження економіки України у структуру світового ринку. Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового лізингу.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8763
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Борисенко 2024.pdf Restricted Access		1.54 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 Спеціальність 
072 – Фінанси, банківська справа 
та страхування, освітня програма 
«Фінанси і кредит»,  
освітній ступінь «магістр», 
денна форма навчання, 
2 курс, група ФКМ -23 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
 
на тему: ІННОВАЦІЙНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ В СИСТЕМІ 
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ТОВ «НИВИ ЧЕРКАЩИНИ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
 
 
Студента Борисенко Андрія Валентиновича       
(підпис) 
 
Науковий керівник   д.н.держ.упр., професор, Гончаренко І.Г.  . 
(вчене звання, прізвище та ініціали)    (підпис) 
 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів  
                   проф. Гончаренко І. Г.       . 
      (вчене звання, прізвище та ініціали)      (підпис) 
 
 
 
 
 
Черкаси 2024 р.  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
Освітній ступінь – магістр  
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа та страхування 
освітня програма «Фінанси і кредит» 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри фінансів 
 
________________ проф. Гончаренко І.Г.  
 
«_____» ________________20 ___ р. 
 
 
ЗАВДАННЯ 
 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
 
    Борисенку Андрію Валентиновичу    
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи Інноваційні фінансові інструменти в системі розвитку 
підприємств агропромислового комплексу (на матеріалах ТОВ «Ниви 
Черкащини», м. Черкаси) 
Керівник роботи  Гончаренко І.Г., д.н.держ.упр., професор     
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «27» вересня 2024 р. 
№289/04  
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2024 р. 
3. Вихідні дані до роботи бухгалтерська, фінансова та податкова звітність ТОВ 
«Ниви Черкащини», підручники, монографії, наукові статті. 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1. Теоретичні основи формування іноваційних фінансових інструментів  
розвитку підприємства; 
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності та забезпеченості основними 
фондами ТОВ «Ниви Черкащини»; 
3. Шляхи підвищення діяльності підприємства в сфері ефективності 
фінансових інструментів. 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, 
плакатів) Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та 
ефективність їх використання, Основні показники діяльності господарства, 
Основні економічні показники, Аналіз прибутку підприємства, Динаміка 
кредиторської заборгованості за товари, Аналіз рентабельності виробництва 
продукції, Показники ліквідності активів підприємства, Показники ділової 
активності, Показники фінансової стійкості підприємства, Показники 
рентабельності підприємства 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Підпис, дата 
Розділ Прізвище, ініціали  
та посада консультанта завдання завдання 
видав прийняв 
1 Гончаренко І.Г., д.н.держ.упр., професор  27.09.2024 10.10.2024 
2 Гончаренко І.Г., д.н.держ.упр., професор  10.10.2024 25.10.2024 
3 Гончаренко І.Г., д.н.держ.упр., професор  25.10.2024 15.11.2024 
7. Дата видачі завдання «27» вересня 2024 р. 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів Строк 
з/п кваліфікаційної роботи магістра виконання Примітка  
етапів роботи 
1 Вибір напряму дослідження. 27.09.2024 виконано 
Складання попереднього плану 
кваліфікаційної роботи магістра. 
2 Опрацювання літературних джерел. 29.09.2024 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
3 Затвердження плану. Підготовка 03.10.2024 виконано 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного 10.10.2024 виконано 
розділу. Аналіз даних, необхідних для 
написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2024 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 25.10.2024 виконано 
7 Підготовка  та написання 25.10.2024 виконано 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.2024 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового 18.11.2024 виконано 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.2024 виконано 
11 Оформлення кваліфікаційної роботи 22.11.2024 виконано 
магістра 
12 Подання завершеної роботи на 25.11.2024 виконано 
кафедру 
 
Студент     __________________    Борисенко А.В. 
             (підпис)                                             (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    Гончаренко І.Г. 
            (підпис)                                              (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК     __________________    Настенко І.Г. 
(підпис)                                              (прізвище та ініціали)  
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 98 сторінок, 23 таблиць, 1 
рисунок, список літератури із 47 найменувань, 2 додатки. 
 
ІННОВАЦІЙНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ 
ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ТОВ «НИВИ ЧЕРКАЩИНИ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями 
вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими 
інструментами в агропромисловому комплексі. 
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ниви 
Черкащини», та  є система фінансових інструментів як джерела відтворення 
основних засобів для розвитку підприємства.  
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка й обґрунтуванні 
теоретичних, методологічних і практичних засад фінансових інструментів 
відносин та дослідженні теоретичного обґрунтування та розробки пропозицій 
щодо організаційно-економічних напрямів застосування лізингу в аграрних 
підприємствах як найбільш гнучкої системи залучення інвестицій. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: є визначення економічного 
змісту та оцінки  фінансових інструментів; оцінити стан лізингових відносин в 
АПК України; проаналізувати механізм функціонування і регулювання 
лізингового бізнесу в аграрному секторі; вивчити поняття та види лізингу; 
розглянути процес укладення лізингової угоди; виявити переваги лізингу 
перед іншими формами фінансування діяльності підприємства; обґрунтувати 
можливість використання лізингу для оновлення основних засобів на прикладі 
підприємства, розкрити особливості розвитку лізингу техніки. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки: 
лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших 
форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-
технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження 
економіки України у структуру світового ринку. 
Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані 
при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання 
як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового 
лізингу. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2024 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2024 
 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
АНОТАЦІЯ 
на кваліфікаційну роботу магістра 
 
 
на тему:  
ІННОВАЦІЙНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ 
ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ (НА МАТЕРІАЛАХ 
ТОВ «НИВИ ЧЕРКАЩИНИ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Студента групи __ФКМ-23______ Борисенка Анрія Валентиновича _____                             
                    (шифр групи)                     (прізвище, ім’я, по батькові) 
   
факультету економіки та управління денної/заочної форми навчання 
спеціальності 072 – Фінанси, банківська справа та страхування 
освітня програма «Фінанси і кредит» освітній ступінь «магістр» 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 98 сторінок, 23 таблиць, 1 
рисунка, список літератури з 47 найменувань, 2 додатки.. 
 
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями 
вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими 
інструментами в агропромисловому комплексі. 
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ниви 
Черкащини», та  є система фінансових інструментів як джерела відтворення 
основних засобів для розвитку підприємства.  
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка й обґрунтуванні 
теоретичних, методологічних і практичних засад фінансових інструментів 
відносин та дослідженні теоретичного обґрунтування та розробки пропозицій 
щодо організаційно-економічних напрямів застосування лізингу в аграрних 
підприємствах як найбільш гнучкої системи залучення інвестицій. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: є визначення економічного 
змісту та оцінки  фінансових інструментів; оцінити стан лізингових відносин в 
АПК України; проаналізувати механізм функціонування і регулювання 
лізингового бізнесу в аграрному секторі; вивчити поняття та види лізингу; 
розглянути процес укладення лізингової угоди; виявити переваги лізингу 
перед іншими формами фінансування діяльності підприємства; обґрунтувати 
можливість використання лізингу для оновлення основних засобів на прикладі 
підприємства, розкрити особливості розвитку лізингу техніки. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки: 
лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших 
форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-
технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження 
економіки України у структуру світового ринку. 
Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані 
при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання 
як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового 
лізингу. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2024 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2024 
 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
  
 5 
ЗМІСТ 
ВСТУП ........................................................................................................................... 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ 
ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ  РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА 
1.1 Сутність та класифікаційні аспекти лізингових операцій ........................................ 10 
1.2 Законодавчо-правове регулювання лізингових відносин в Україні ................ 24 
1.3 Методи оцінки лізингу в агропромисловому комплексі ................................... 30 
1.4 Зарубіжний досвід використання фінансового лізингу .................................... 33 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА 
ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОСНОВНИМИ ФОНДАМИ ТОВ «НИВИ ЧЕРКАЩИНИ» 
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ................................ 39 
2.2 Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності  
підприємства ................................................................................................................ 48 
2.3 Забезпеченість підприємства основними фондами та їх рух .......................................... 59 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА                    
В СФЕРІ  ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ 
3.1 Методи підвищення ефективності діяльності підприємства з використанням 
лізингу .......................................................................................................................... 68 
3.2 Обґрунтування джерел фінансування оновлення основних фондів  ....................... 76 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 87 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................... 94 
ДОДАТКИ .................................................................................................................... 99 
 6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Фінансові інструменти розвитку агропромислового 
підприємства, зокрема, лізингові відносини в агропромисловому комплексі 
визначаються особливостями трансформаційних процесів в економічній системі в 
період формування економіки. Сучасна ринкова економіка ґрунтується на 
впровадженні науково-технічної революції, комп’ютерних технологій, ноу-хау, 
інтелектуального капіталу тощо. В цьому багатовекторному процесі особливе 
місце займають питання щодо залучення відносин фінансових ресурсів та 
інвестування інновацій і технічного процесу зміною товарів майбутнього. Лише 
та економіка, яка сприяє зростанню товарів майбутнього, визначає обсяги та 
якість товарів сьогодення. 
З огляду на економічну ситуацію в Україні потрібно визнати, що потреба в 
лізингу стоїть дуже гостро. В Україні через недостатню ліквідність банківського 
сектора та відсутність досвіду у кредитуванні підприємства майже не мають 
можливості отримати капітал. Дефіцит довгострокового фінансування активів 
негативно впливає на конкурентоспроможність навіть найкращих українських 
підприємств, а отже, й на загальний економічний розвиток України. Необхідність 
вирішення проблеми лізингу випливає з потреби активізації інвестиційної 
діяльності. Тому у сучасних умовах особливої актуальності набувають 
дослідження, пов’язані з пошуком нових шляхів розвитку інвестиційного процесу 
в Україні, одним з яких є лізинг. Перш за все, це стосується досліджень 
соціально-економічної природи лізингу, розробки схем лізингових проектів. В 
Україні нині поки що відсутній розвинутий ринок лізингового інвестування, 
законодавче забезпечення має часто суперечливий характер. Саме тому 
розроблення теоретичних і практичних завдань функціонування ринку лізингових 
послуг є актуальним. Зокрема використання лізингових послуг у АПК. 
Формування розвитку лізингових відносин в АПК надасть змогу вирішити 
 7 
питання подальшої активізації інвестиційного процесу, оновлення виробничого 
капіталу підприємств, випуску ними конкурентноспроможної продукції, 
поповнення бюджету коштами і подальшої стабілізації економіки. Необхідність 
формування організаційно-економічного механізму лізингових операцій для 
активізації інвестиційного процесу в Україні зумовила актуальність дослідження. 
В умовах поглиблення аграрної реформи й інтеграції України у світовий 
економічний простір особливої актуальності набуває проблема підвищення 
конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств та їх ефективності. 
Для вирішення цієї проблеми необхідне якісне технічне переоснащення аграрної 
сфери агропромислового комплексу України, оскільки наявне матеріально-
технічне забезпечення агропромислового комплексу є недосконалим і не 
задовольняє сучасних потреб у машинах, обладнанні, устаткуванні та технічному 
обслуговуванні. Технічне оснащення сільського господарства досягло критичної 
межі. Щорічне списання зношеної техніки перевищує її закупівлю. Через технічні 
несправності та фізичний знос щорічно не використовується четверта частина 
тракторів та комбайнів. 
Усе це зумовлює необхідність пошуку нових форм фінансування 
інвестиційної діяльності з метою оновлення матеріально-технічної бази аграрної 
сфери агропромислового комплексу України, серед яких важливе місце посідає 
фінансовий лізинг. 
Дослідженню проблем сучасного розвитку лізингової діяльності та 
особливостям використання лізингових відносин з метою технічного 
переоснащення аграрної сфери присвячено праці вітчизняних і зарубіжних 
економістів: О. В. Баєвої, Н. М. Внукової, В. Д. Газмана, В. М. Джухи, А. Г. 
Загороднього, Г. Г. Кірейцева, В. І. Міщенка, В. І. Подольского, П. Т. Саблука, Е. 
Н. Чекмарьова та деяких інших. Незважаючи на суттєві зрушення в дослідженні 
цієї проблеми, низка питань щодо перспектив лізингу в аграрному секторі 
економіки, особливо в сучасних умовах господарювання, залишається 
 8 
невирішеною і потребує подальших досліджень. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає в розгляді лізингового 
процесу, видів лізингових угод, форм лізингу, аналіз розвитку лізингу в 
агроромисловому комплексі,  формулювання шляхів розвитку лізингових 
відносин та дослідженні теоретичного обґрунтування та розробки пропозицій 
щодо організаційно-економічних напрямів застосування лізингу в аграрних 
підприємствах як найбільш гнучкої системи залучення інвестицій. 
У відношенні з метою необхідно вирішити наступні завдання:  
- вивчити теоретичні аспекти лізингу в Україні;  
- оцінити стан лізингових відносин в АПК України;  
- проаналізувати механізм функціонування і регулювання лізингового 
бізнесу в аграрному секторі; вивчити поняття та види лізингу;  
- розглянути процес укладення лізингової угоди;  
- виявити переваги лізингу перед іншими формами фінансування 
діяльності підприємства;  
- обґрунтувати можливість використання лізингу для оновлення основних 
засобів на прикладі підприємства, розкрити особливості розвитку 
лізингу техніки. 
Об'єктом дослідження є система лізингу як джерела відтворення основних 
засобів підприємства. Загальною основою дослідження є діалектичний метод і 
системний підхід до вивчення економічних і управлінських процесів в організації 
первинного обліку, методи індукції, дедукції, моделювання використано в 
розробці форм первинних документів ТОВ «Ниви Черкащини». 
В аграрному секторі економіки України лізингові відносини є порівняно 
новими, але їхній розвиток може стати значним імпульсом до технічного 
переозброєння сільськогосподарського виробництва й у цілому структурної 
перебудови економіки. Проте розвиток фінансового лізингу в аграрній сфері 
агропромислового комплексу України поки що стримується недостатнім 
 9 
теоретичним, організаційно-правовим та фінансовим забезпеченням. 
У цих умовах існує нагальна необхідність розробки системи організаційно- 
економічних та організаційно-правових заходів щодо вдосконалення державного 
регулювання технічного переоснащення аграрної сфери агропромислового 
комплексу України на засадах фінансового лізингу. 
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних засад і 
прикладних рекомендацій щодо формування фінансових інструментів розвитку 
підприємства.  
Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні 
методи дослідження: абстрагування та порівняння, аналізу та синтезу, графічні 
методи, дедукції, метод економіко-математичного моделювання, спостереження 
та порівняння, логічний метод.  
Результати дослідження подано у формі таблиць, графіків, схем, діаграм.  
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні 
стратегічних напрямів розвитку підприємства у контексті змін зовнішнього 
середовища та розробці системи програмних заходів для забезпечення 
стратегічного розвитку підприємства.  
Удосконалено систему стратегічного розвитку та запропоновано програму 
заходів для забезпечення стратегічного розвитку підприємства.  
Основні наукові положення та висновки дослідження доведені до рівня 
конкретних методичних розробок і прикладних рекомендацій у сфері управління 
підприємством та апробовані у діяльності об’єкта дослідження та опубліковані . 
 10 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ 
РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА  
 
1.1  Сутність та класифікаційні аспекти лізингових операцій 
 
За умов економічної кризи більшість підприємств України неспроможна 
власним коштом здійснювати технічне оновлення виробничих потужностей. 
Через це постає об’єктивна потреба розвитку лізингового бізнесу, що 
уможливлює і залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки 
підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. 
При переході до ринкової економіки виникає об’єктивна необхідність  
розвитку нетрадиційних джерел фінансування і кредитування, які дають змогу  
залучити інвестиції для фінансової підтримки агропромислового виробництва. 
Одним із таких джерел є лізинг. 
Термін „лізинг‖ походить від англійського дієслова „to lease‖, що означає 
„брати в оренду‖. [1,57] 
Під лізингом розуміють довготермінову оренду машин і обладнання або 
договір оренди машин і обладнання, куплених лізингодавцем для 
лізингоодержувача з метою виробничого використання при збереженні права 
власності на них за лізингодавцем на весь термін договору. 
Поняття „лізинг‖ як вид інвестиційної діяльності появилось на початку 
1950 pp. в США, в 1960 pp. в країнах Західної Європи. В аграрному секторі 
економіки України лізингові відносини є порівняно новими. 
Предметом лізингу являються будь-які речі, не використовуються, в тому 
числі підприємства, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше 
рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької 
діяльності. 
 11 
Лізингові відносини ґрунтуються на лізинговій угоді. Механізм укладання 
та реалізації лізингової угоди такий. Агропромислове підприємство з метою 
одержання потрібних машин чи обладнання в лізинговій компанії чи банку подає 
до них заявку на лізинг, в якій зазначається найменування обладнання, 
постачальник  (підприємство-виробник), тип, марка, ціна, термін користування 
обладнанням або іншим майном, в якому орендар має потребу. В заявці також 
наводяться дані, що характеризують виробничу і фінансову діяльність 
лізингоодержувача. Такими даними є: загальні відомості про підприємство 
(найменування, адреса, обсяг основних і оборотних засобів тощо); характер 
основної діяльності (вид продукції, що виробляється, дані про експортну 
діяльність); наявність використовуваного на підприємстві обладнання, у тому 
числі власного та орендованого; призначення обладнання, в якому 
лізингоодержувач має потребу. 
До заяви додається: нотаріально засвідчений бізнес-план (економічне 
обґрунтування); копії установчих документів; бухгалтерський баланс; звіт про 
використання прибутку; інші документи на вимогу лізингодавця. 
Лізингодавець оцінює платоспроможність агропромислового підприємства. 
Після схвального висновку лізингодавець доводить до відома лізингоодержувача 
загальні умови лізингового контракту, а постачальник обладнання інформується 
про його намір придбати обладнання. Далі лізингоодержувач узгоджує ціну з 
постачальником обладнання, а у разі потреби перевіряє надійність та 
ефективність об’єкта угоди. Лізингоодержувач, ознайомившись із загальними 
умовами лізингової угоди, надсилає лізингодавцю листа з підтвердженням - 
зобов’язанням з підписаним примірником загальних умов контракту, додавши до 
нього бланк замовлення на обладнання. Цей документ заповнює фірма-
постачальник і візує лізингоодержувач. 
Після отримання перерахованих документів, лізингоодержувач підписує 
замовлення і надсилає його постачальнику обладнання. 
 12 
Замість бланка замовлення може використовуватись договір купівлі-
продажу обладнання, який укладається постачальником і лізинговою фірмою, або 
наряд на постачання, в якому зазначаються загальні умови поставки. 
Постачальник обладнання відвантажує його лізингоодержувачу, який бере на 
себе обов’язки з приймання обладнання. Постачальник, як правило, здійснює 
монтаж і введення в експлуатацію об’єкта угоди. Після закінчення роботи 
складається протокол приймання, який засвідчує фактичну поставку обладнання, 
його монтаж і введення в без претензій до постачальника. Протокол прийому 
підписують усі учасники лізингової операції і лізингодавець сплачує вартість 
об’єкта угоди постачальнику. Отже, лізингова угода передбачає оформлення 
таких документів: 
1. Акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію. 
2. Лізинговий договір між лізингодавцем і лізингоодержувачем. 
3. Договір купівлі-продажу або наряд на постачання об’єкта угоди. 
4. Договір на технічне обслуговування майна, якщо воно здійснюється 
лізингодавцем. 
Важливою умовою лізингової угоди є лізингова плата. Лізингова плата - це 
ціна користування об’єктом лізингу. До лізингової плати належать: амортизаційні 
відрахування; сума відсотків; винагорода лізингодавця; страхові платежі та інші 
витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. [2,18] 
Останнім часом лізингові відносини набувають подальшого розвитку. 
Створено державний лізинговий фонд, кошти якого спрямовуються переважно в 
сільськогосподарське машинобудування. Вироблена техніка передається на 
умовах лізингу машинотехнологічним станціям і аграрним підприємствам. 
Створюються лізингові компанії при деяких комерційних банках. Практика 
свідчить, що багато підприємств має потребу у залученні машин, обладнання та 
іншої техніки на умовах лізингу. Це важливо для сільськогосподарських 
підприємств, які мають відчутний дефіцит коштів для фінансування капітальних 
 13 
вкладень, а лізинг може значно поліпшити оновлення основних фондів. Надання 
лізингових послуг необхідне селянським (фермерським) господарствам у зв’язку 
з їхніми невеликими розмірами та обмеженими фінансовими можливостями. 
Особливістю, яка виділяє лізинг від звичайної оренди, являється те, що: 
- договором лізингу може бути передбачено, що вибір продавця і 
придбаного майна здійснюється лізингодавцем; 
- предмет лізингу, переданий на тимчасове володіння і користування 
лізингоотримувачу, являється власністю лізингодавця; 
- в оренду здається майно, придбане лізингодавцем „під замовлення‖, по 
вказівці лізингоотримувача. 
Значимі умови договору лізингу: 
- умова про предмет лізингу; 
- умова про продавця предмету лізингу; 
- умова про виключно підприємницької цілі використання предмету 
лізингу. 
У випадку відсутності даних в тексті договору, він буде вважатися 
неукладеним. Предметом лізингу (лізингове майно) можуть бути: машини та 
обладнання; засоби обчислювальної техніки; транспортні засоби; виробничі 
будівлі і споруди та інші основні фонди, які можуть використовуватися для 
підприємницької діяльності. 
До об’єктів лізингу не належать: об’єкти оренди державного майна, за 
винятком окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств; 
земельні ділянки та інші природні об’єкти. Предмет лізингу, переданий на 
тимчасове користування і володіння являється власністю лізингодавця. Предмет 
лізингу, переданий лізингоотримувачу по договору фінансового лізингу, 
відображується на балансі лізингодавця або лізингоотримувача по згоді сторін. 
Лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладень в 
основні фонди при посередництві спеціалізованої лізингової компанії, яка 
 14 
здійснює придбання майна для третьої особи і віддає йому в оренду на 
довготерміновий період. У цьому разі лізингова компанія фактично кредитує 
лізингоодержувача. Тому лізинг розглядається як кредит, який надається у 
товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних 
відносин тут виступають: кредитором - лізингодавець, позичальником - 
лізингоодержувач. 
Класичному лізингу притаманний тристоронній характер відносин між 
лізингодавцем, лізингоодержувачем і постачальником. [2,18] 
Постачальник лізингового майна - це суб’єкт підприємницької діяльності, 
який виготовляє машини та обладнання і передає власне майно, яке є об’єктом 
лізингу. 
Лізингодавець - це суб’єкт підприємницької діяльності, який передає об’єкт 
лізингу згідно з договором. 
Лізингоодержувач - це суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує 
об’єкт лізингу за договором. 
Лізингодавцями можуть бути: лізингові компанії; комерційні банки; 
виробники машин, устаткування, обладнання; державні і місцеві органи влади. 
Лізингоодержувачами є юридичні і фізичні особи. 
До категорії продавців майна належать: виробники машин, устаткування і 
обладнання; оптово-збутові організації; торгівельні фірми; власники майна та 
інші учасники лізингової угоди. [2,20] 
Лізинг є одним із економічних механізмів розвитку сільського 
господарства. В період переходу економіки до ринкових умов господарювання 
одною із важливих задач являється вихід сільського господарства на високий 
рівень розвитку. Рішення даної задачі можливе тільки на базі технічного 
переозброєння галузі і укріплення виробничого потенціалу всього 
агропромислового комплексу. Тому для більшості підприємств аграрного сектору 
виходом із ситуації, що склалася являється лізинг як один із способів 
 15 
інвестування капіталу в основні фонди і і нематеріальні активи. Успіх лізингових 
відносин в любій галузі багато залежить від і правильного розуміння сутності 
лізингу як суспільно-економічної форми в умовах сільськогосподарського і 
переробного виробництва, його змісту і специфічних особливостей, особливо від 
розумного володіння цим механізмом. При розгляданні І лізингу в 
агропромисловому комплексі багато авторів вводять таке визначення, як 
„агролізинг‖ і трактують його також по різному. 
М. К. Жудро відмічає, що агролізинг можна визначити як правову і 
економічну діяльність, яка дозволяє придбати підприємству основні засоби 
сільськогосподарського призначення у підприємств-виробників на умовах 
договору купівлі-продажу і передавати їх аграрному підприємству-користувачу 
на умовах договору лізингу, забезпечують всім трьом її учасникам взаємну 
вигоду (дохід). 
А. В. Костючков відмічає, що агро лізинг, тобто продаж машин, обладнання 
користувачам з відстрочкою платежу, являється якби різновидом прокату 
технічних і засобів і в той же час оренди матеріальних цінностей. По суті, агро 
лізинг являє собою передачу користувачу техніки в довготермінову оренду з 
оплатою її вартості по частинам на протязі року і більше. Але найбільш повним 
являється визначення А. Голубєва, який вважає, що „агролізинг - це лізинг 
основних засобів агропромислового комплексу, який являє собою вид 
підприємницької діяльності, і пов’язаний з придбанням основних засобів у 
власність і передачею їх по договору в (користування фізичній і юридичній 
особам за визначену плату з метою отримання доходу з врахуванням амортизації 
об’єкта лізингу, що передається і правом наступного викупу за участі поставника, 
лізингодавця, лізингоотримувача та інших суб’єктів‖. [20] 
Потрібно відмітити, що лізингові відносини подібні з відношеннями оренди. 
Тісний зв’язок лізингу з орендним механізмом заключається в необов’язковості 
переходу права власності на об’єкт до його користувачу (власнику), терміновості 
 16 
контракту, платному характері лізингових відносин. Все це показує схожість з 
орендою технічних засобів, оскільки припускає, що платежі включають в себе 
суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення, затрати по ремонту, 
обслуговуванню і підтриманні переданого майна в працюючому стані, а також 
(визначену частку прибутку на користь власника. 
Із цього роблять висновок що лізинг - це особливий вид оренди різних 
машин, обладнання, техніки з наступною передачею майна у власність  
лізингоотримувачу. 
Та все ж таки між ними існують визначені відмінності. Перш за все 
необхідно врахувати, що лізингові відносини не обхвачуються тільки договором 
лізингу, а включають в себе декілька видів договорів: договір доручення, згідно 
якому лізингодавець здійснює закупку предмету лізингу для лізингоотримувача;  
договір купівлі-продажу; звісно сам договір лізингу; кредитний договір між 
лізингодавцем і кредитною установою, договір страхування об’єкту лізингу чи 
ризиків, пов’язаних з укладанням договору. 
Порівняльна характеристика лізингу і оренди, безумовно, важлива. 
Відмічаючи його схожість з орендою, ми можемо відмітити, що лізинг і оренду 
об’єднує спосіб взаємовідносин між двома сторонами, який дозволяє одній 
стороні використовувати майно, яке являється власністю другої сторони, при 
цьому виплачувати обговорені періодичні платежі. Доставляючи на визначений 
період об’єкти технічних засобів, лізингодавець являється власником, і тому у 
визначений час отримує їх назад, на лице виявляється існування принципів 
терміновості і повернення. За свою послугу він отримує більше, ніж понесені 
витрати, тобто винагороду у вигляді комісійних, 
І тим самим забезпечується реалізація принципу платності. При цьому 
необхідно відмітити, ті ж принципи терміновості, повернення, платності властиві 
не тільки для І орендних відносин, а і для кредитної угоди. 
Виходячи із цього можна зробити висновок, що з фінансової сторони лізинг 
 17 
схожий з кредитом і характеризується як товарний кредит в об’єкти основних 
засобів, представлений одній юридичній чи фізичній особі іншій. 
Так, в лізингових угодах право користування об’єктом лізингу відділяється 
від права власності на нього. Причому по закінченню терміну договору лізингу 
майно повертається, тобто залишається власністю лізингодавця, а користувач 
може його купити, оформивши договір купівлі-продажу. У випадку кредитних 
відносин передаються право користування і право власності на майно з тою лише 
значною різницею, що оплата даних основних засобів відстрочена. Кредитна 
угода існує лише тому, що відбулася торгова операція. Лізинг ж не завжди 
починається з 1 покупки майна, так як воно уже може бути в асортименті у 
лізингової компанії, і не завжди закінчується продажем об’єкта лізингу 
користувачу. Кредит має скоріше за все короткостроковий характер, в той час як 
лізинг - середньостроковий і довгостроковий. Тому, під лізингом потрібно 
розуміти унікальний комплекс взаємо проникаючих один в одного і нерозривно 
зв’язаних організаційно-економічних відносин: орендних, кредитних і 
інвестиційних, виникаючих при передачі в тимчасове володіння і користування 
об’єктів основних засобів. [20,69] 
Види лізингу: 
Прямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу 
власного майна, набутого без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. 
Відносини прямого лізингу регулюються зазначеними вище загальними 
положеннями ГК, ЦК з урахуванням положень про найм (оренду), а також у 
відповідних випадках - загальних положень про купівлю-продаж та положень про 
договір поставки. 
Непрямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу 
майна, набутого ним у власність (господарське відання) за дорученням чи 
погодженням лізингоодержувача У відповідного постачальника (продавця) 
майна. На відміну від прямого лізингу, відносини непрямого лізингу 
 18 
регулюються, окрім загальних положень зазначених вище нормативних актів, 
актом спеціальним - Законом України «Про фінансовий лізинг», згідно з яким він 
називається, (відповідно, «фінансовим лізингом». Згідно зі ст. 1 цього Закону за 
договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність 
річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиншодержувачем 
специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на 
визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові 
платежі).3 огляду на суттєву різницю в правовому регулюванні видів лізингу 
ознаки лізингу розкриватимуться з урахуванням зазначеної класифікації. [27] 
В залежності від терміну потрібного використання об’єкта лізингу і 
економічної сутності договору лізингу розрізняють: 
Фінансовий лізинг - це лізингова угода, яка передбачає впродовж періоду 
своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість обладнання 
або більшу її частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. 
Термін повинен бути виміряний із терміном амортизації майна або 
перевищувати його. Предмет лізингу переходить у власність лізингоотримувача 
по закінченню цього терміну або раніше, якщо лізингоотримувач виплатить 
повну суму, передбачену договором. По суті являється одним із засобів залучення 
лізингоотримувачем цільового фінансування (в цілях придбання об’єкта лізингу). 
Особливості фінансового лізингу: 
- предмет лізингу обліковується на балансі лізингоодержувача; 
- предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача; 
- податковий кредит з ПДВ лізингоодержувач отримує на всю вартість 
предмету лізингу в момент його отримання; 
- витрати у складі лізингових платежів не обкладаються ПДВ (витрати на 
фінансування, реєстрацію, страхування тощо) та відносяться на валові витрати 
підприємства. 
Оперативний лізинг - це лізингова угода, при якій витрати лізингодавця, 
 19 
пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, що здаються в лізинг, не 
покриваються орендними платежами впродовж одного лізингового контракту. 
Термін договору лізингу значно менший терміну потрібного користування 
об’єкта лізингу. Зазвичай предметом лізингу являються уже маючі в 
розпорядженні лізингодавця активи (може не бути третьої сторони - продавця). 
По закінченні терміну договору предмет лізингу повертається лізингодавцю і 
може бути переданий ним неодноразово по договору лізингу іншим особам по 
закінченню терміну амортизації. Лізингоотримувач не може вимагати переходу 
права власності до нього на предмет лізингу. Лізингова ставка зазвичай вища, ніж 
по фінансовому лізингу. По економічній суті близький до оренди. 
Відповідальність за збереження предмету лізингу від всіх видів майнового 
збитку, а також за ризики, пов’язані з його втратою, порчею, крадіжкою, не за 
терміновою поломкою, помилкою, допущеною при його монтажі чи експлуатації, 
і інші майнові ризики з моменту фактичного прийому предмету лізингу несе 
лізингоотримувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.[7,66] 
Особливості оперативного лізингу: 
- збереження кредитної привабливості підприємства (у балансі не 
відображаються довгострокові зобов'язання у зв'язку з лізингом); 
- всі ризики у зв’язку з моральним та фізичним старінням предмету 
лізингу лягають на лізингову компанію; 
- за адміністрування, страхування і технічне обслуговування предметів 
лізингу відповідає лізингова компанія, внаслідок цього немає необхідності в 
утриманні податкового персоналу; 
- при сплаті лізингових платежів виникає податковий кредит на суму 
ПДВ у складі кожного лізингового платежу; лізингові платежі повністю 
відносяться на валові витрати (за виключенням лізингу легкових автомобілів); 
- при одержанні у користування та поверненні предмету лізингу у Вас 
не виникає одних податкових зобов’язань. 
 20 
У відношенні до орендованого майна (чи по об'єму обслуговування) лізинг 
поділяється на: 
Чистий (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на 
себе лізингоодержувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцю 
чисті, бо нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку 
устаткування є чистими. 
Повний, або, як його ще називають «мокрий» лізинг (wet leasing), коли 
лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його 
використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний 
лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на 
технічне обслуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, 
постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів тощо.[8, ст. 31] 
Частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця 
покладаються лише окремі функції з обслуговування майна. 
За типом фінансування лізинг поділяється на: 
Терміновий, коли має місце одноразова оренда майна. 
Поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого строку 
угода продовжується на наступний період. При цьому об'єкти лізингу через 
певний час в залежності від зносу та за бажанням лізингоодержувача 
замінюються на більш досконалі зразки. Лізингоодержувач приймає на себе всі 
витрати на заміну  устаткування. Кількість об'єктів лізингу і строки їх 
використання при поновлюваному лізингу заздалегідь сторонами не 
визначаються. 
Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, який дозволяє 
лізингоодержувачу доповнити список орендованого устаткування без укладання 
нових угод. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим 
циклом та при жорсткій контрактній кооперації з партнерами. Генеральний лізинг 
використовується, коли вимагається термінова поставка чи заміна вже 
 21 
отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на опрацювання та 
укладання нової угоди, як правило, немає. За умовою угоди в режимі 
генерального лізингу лізингоодержувачу у випадку виникнення термінової 
непередбаченої необхідності в отриманні додаткового устаткування достатньо 
направити лізингодавцю запит на поставку потрібного устаткування із 
посиланням на узгоджений перелік чи каталог. В кінці періоду, на який була 
укладена угода, відбувається перерахунок лізингових платежів з урахуванням 
різночасовості витрат лізингодавця і укладається нова угода. 
Роздільний лізинг (лізинг за участю багатьох сторін) - leveraged leasing. Цей 
вид лізингу разповсюджений як форма фінансування складних 
великомасштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські та річкові судна, 
залізничні поїзди, бурові платформи тощо. Такий лізинг називається ще 
груповим, або акціонерним, лізингом за участю декількох компаній 
постачальників, лізингодавців та залученням кредитних коштів у ряду банків, а 
також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за 
допомогою страхових пулів. Такий вид лізингу вважається найскладнішим, 
оскільки йому властиве багатоканальне фінансування. Специфічною особливістю 
даного виду лізингу є те, що лізингодавці забезпечують лише частину суми, 
необхідної для купівлі об'єкта лізингу. Ці кошти залучаються та акумулюються 
шляхом випуску акцій та розповсюдження їх серед лізингодавців, які беруть 
участь в фінансуванні угоди. Частина контрактної вартості об'єкта лізингу, що 
залишилася, фінансується кредиторами (банками, іншими інвесторами). 
Характерно, що при цьому кредитори не мають, як правило, права вимагати 
погасити заборгованість по кредитах безпосередньо у лізингодавців. В цих угодах 
через велику кількість учасників присутні: повірений кредиторів - для 
координації дій позикодавців, і повірений лізингодавців - для управління 
спільними діями контрагентів. Повірений лізингодавців діє в якості номінального 
лізингодавця і отримує титул власника устаткування. Він же розподіляє прибуток 
 22 
між акціонерами. 
Однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг (sale and leaseback 
arrangement). Зворотний лізинг являє собою систему взаємопов'язаних угод, за 
якої фірма - власник землі, будівель, споруд чи устаткування продає цю власність 
фінансовому інституту (банку, страховій компанії, інвестиційному фонду, фірмі, 
спеціально орієнтованій на лізингові операції) з одночасним оформленням угоди 
про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу. 
Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставній 
операції, причому продавець власності, котрий в результаті угоди стає її 
орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно 
узгоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь в цій 
операції, але уже в якості орендодавця. Зворотний лізинг необхідний, передусім, 
для тих господарюючих суб'єктів, яким терміново потрібні значні обсяги 
оборотних коштів. 
Важливою перевагою зворотного лізингу являється використання 
устаткування, що вже знаходиться в експлуатації, в якості джерела фінансування 
нових об'єктів, які лише будуються, з можливістю використання податкових 
пільг, надаються учасникам лізингових операцій. Зворотний лізинг дає 
можливість фінансувати капітальні вкладення з меншими затратами, ніж при 
залученні банківських позик, особливо якщо платоспроможність підприємства 
ставиться кредитними організаціями під сумнів через несприятливе 
співвідношення між його ставним капіталом та позиченими фондами. 
При зворотному лізингу орендна плата встановлюється за такою схемою: 
сума платежів повинна бути достатньою для повного відшкодування інвестору 
всієї суми, а була виплачена ним при купівлі, і на додачу забезпечувати середню 
норму прибутку на інвестований капітал. 
За типом майна розрізняють: 
Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки 
 23 
тощо), в тому числі нового і такого, що використовувалося. 
Лізинг нерухомості (будівлі, споруди). 
За ступенем окупності майна лізинг розподіляється на: 
Лізинг з повною окупністю (чи близькою до повної), коли протягом дії 
одного лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизації 
майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна. 
Лізинг з неповною окупністю, при якому протягом дії одного лізингового 
договору відбувається часткова амортизація майна і окупається лише частина 
його. 
Переваги лізингу: 
- При проведенні аналізу платоспроможності клієнта оцінюється його 
бізнес, а не показники офіційної звітності; 
- Договір лізингу гнучкий: графік платежів формується з урахуванням 
особливостей бізнесу клієнта; 
- Лізинг не має обмежень за територіальним розміщенням клієнта або 
за формою власності; 
- Лізинг не передбачає примусового придбання додаткових послуг у 
фінансуючому банку; 
- Лізинг дозволяє значно зекономити час та гроші, які зазвичай 
витрачаються на обслуговування угод кредиту або розстрочки; 
- Немає необхідності виводити значні грошові кошти з обігового 
капіталу; 
- Не потрібно піклуватись щодо додаткової застави, що може бути 
необхідно при кредитуванні; 
- Предмет лізингу не може бути податковою заставою чи об'єктом 
стягнення третіх осіб; 
- Рівномірність платежів протягом усього строку лізингу значно 
спрощує процес планування поточних і майбутніх витрат; 
 24 
- Ви отримуєте безкоштовну розстрочку на весь термін лізингу з 
платежів на транспортний збір, страхування та технічне обслуговування предмету 
лізингу. 
Таким чином, економічна сутність лізингу і лізингової діяльності, а також 
світовий досвід і вітчизняна практика дають підстави стверджувати, що лізинг 
являється однією із привабливих форм інвестування в агропромисловому 
комплексі, оскільки максимально відповідає об’єктивним особливостям його 
функціонування і дозволяє: 
- додатково залучати інвестиційні ресурси; 
- прискорювати оновлення основних виробничих фондів і максимально 
використовувати світові і вітчизняні досягнення науково-технічного прогресу; 
- наближувати в часі інвестиції в основні фонди до отримання доходу 
від їх користування; 
- вигідно примінять компенсаційні і змішані форми лізингових 
платежів, здійснюваних сезонно або зі зміною їх розмірів. 
Одним із напрямів підвищення ефективності використання майна 
підприємств і організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним 
та юридичним особам. За допомогою оренди реалізуються як інтереси власника 
щодо отримання доходу з наявних у нього виробничих фондів, так і інтереси 
орендаря, який, не обтяжуючи себе щоразу придбанням необхідного обладнання, 
устаткування тощо у власність, має змогу ефективно використовувати найняте 
ним майно для здійснення своєї статутної діяльності.[10,228] 
 
  1.2 Законодавчо-правове регулювання лізингових відносин в Україні 
 
Загальне визначення лізингу міститься у ст. 292 ГК України, згідно з якою 
лізингом вважається господарська діяльність, спрямована на інвестування 
власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором 
 25 
лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій 
стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить 
лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за 
дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника 
(продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових 
платежів. 
Основними нормативними актами в сфері регулювання лізингових 
відносин є ГК України (ст. 292), ЦК України (§ 6 гл. 58), а також Закон України 
від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону від 
11 грудня 2003 р.). Крім того, оскільки операції фінансового лізингу вважаються 
фінансовими послугами, на них поширюються вимоги Закону України від 12 
липня 2001 р. № 12664-Ш «Про фінансові послуги та державне регулювання 
ринків фінансових послуг» та відповідних підзаконних нормативних актів. 
Фактично визначення лізингу відтворене у ст. 806 ЦК України, який, 
щоправда, називає передачу у лізинг майна, що належить лізингодавцю, 
«прямим», а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому 
лізингоодержувачу - «непрямим» лізингом, по суті чітко виділяючи види лізингу. 
Виходячи із положень ст. 292 ГК України, лізингом є господарська і 
діяльність. Відтак, за змістом цього нормативного акта, остання повинна 
відповідати вимогам ст. 3 ГК України, зокрема, здійснюватися суб'єктами 
господарювання. 
Проте це положення правомірне лише щодо відносин прямого лізингу [11] з 
визначення фінансового лізингу, а також його суб'єктів, що містяться у 
спеціальному акті законодавства - Законі України «Про фінансовий лізинг» - 
випливає, що фінансовий лізинг не обов'язково являє собою господарську 
діяльність, а сторонами відповідного договору можуть бути особи, наявність 
статусу суб'єктів господарської (зокрема, підприємницької) діяльності у яких не є 
обов'язковою. Так, згідно зі ст. 4 цього Закону його суб'єктами можуть бути 
 26 
лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування 
предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична 
особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від 
лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої 
лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу 
лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами 
багатостороннього договору лізингу. Тобто, у договорі фінансового лізингу 
мають право брати участь як фізичні та юридичні особи незалежно від наявності 
у них статусу суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності (зокрема, 
органи влади, фізичні особи без статусу суб'єктів підприємницької діяльності 
тощо). Натомість, у договорі прямого лізингу мають право брати участь лише 
суб'єкти господарської діяльності, зважаючи на те, що Закон України «Про 
фінансовий лізинг» не поширюється на відповідні відносини. 
Законом України «Про фінансовий лізинг» передбачена особливість 
стосовно одного з суб'єктів непрямих лізингових відносин - лізингодавця. Ним, 
відповідно до ст. 4 Закону, може бути виключно юридична особа. Інститут 
прямого лізингу таких обмежень не передбачає, дозволяючи фізичним особам - 
суб'єктам підприємницької діяльності бути лізингодавцями. 
Із набранням чинності Законом України «Про фінансові послуги та 
державне регулювання ринків фінансових послуг», який відніс операції 
фінансового лізингу до категорії фінансових послуг, практичного значення 
набуло виокремлення  лізингодавців - юридичних осіб, здійснення операцій 
фінансового лізингу у яких є виключним видом діяльності (спеціалізовані 
лізингові компанії), та суб'єктів, які вступають у лізингові відносини, проте 
надання таких фінансових послуг не є для них виключним видом діяльності. 
Перші набувають статусу фінансових установ після внесення про них запису до 
Державного реєстру фінансових установ у порядку, передбаченому означеним 
Законом та Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затв. 
 27 
розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг 
України від 28 серпня 2003 р. № 41. [11] 
Для других набуття такого статусу, незважаючи на надання ними 
фінансових послуг у вигляді операцій фінансового лізингу, не є обов'язковим. 
Діяльність юридичних осіб, які систематично надають фінансові послуги, 
зокрема з фінансового лізингу, або уклали хоча б один договір про надання 
відповідних фінансових послуг на загальну суму, що перевищує 80 тис. грн., 
регулюється іншим нормативним актом - Положенням про надання окремих 
фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за 
своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджено 
розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг 
України від 22 січня 2004 р. № 21. За змістом п. 2 цього документа юридична 
особа має змогу систематично (укладання трьох та більше договорів про надання 
фінансових послуг протягом календарного року) надавати фінансові послуги з 
фінансового лізингу в разі, якщо в її установчих документах зазначена діяльність 
з надання цього виду фінансових послуг за умови взяття на облік у 
Держфінпослуг та наявності: 
- внутрішніх правил з надання фінансових послуг, затверджених 
уповноваженим органом юридичної особи, якому надано відповідні 
повноваження; 
- кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з 
надання фінансових послуг (укладення та виконання відповідних договорів), що 
не мають і непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини. 
За змістом ст. 292 ГК України лізингом є діяльність, спрямована на 
інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Це положення правомірно 
застосовувати як до прямого, так і до фінансового видів лізингу. 
Стаття 2 Закону України від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХЦ «Про 
інвестиційну діяльність» під інвестуванням розуміє сукупність практичних дій 
 28 
громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, тобто всіх видів 
майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти 
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється 
прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Тому, з огляду на 
законодавче визначення лізингу, основним спрямуванням останнього є 
інвестування коштів (наприклад, для купівлі майна, що згодом передається у 
лізинг) з метою отримання прибутку. Класичні інститути найму і оренди не 
передбачають первісного інвестування коштів, обмежуючись передачею наймачу 
(орендарю) необоротних активів, що їх має наймодавець (орендодавець). [11] 
Прямий та фінансовий види лізингу передбачають інвестування власних чи 
позичкових фінансових коштів. До власних коштів ст. 10 Закону України «Про 
інвестиційну діяльність» відносить прибуток, амортизаційні відрахування, 
відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і 
заощадження громадян, юридичних осіб тощо; до залучених - кошти, одержані 
від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб. 
Правомірність інвестування за допомогою банківських позичок та кредитів 
підтверджується ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг». 
За договором прямого та фінансового лізингу лізингодавець передає 
лізингоодержувачу майно (предмет лізингу). 
Загальне поняття договору оренди сформульовано в ч. 1 ст. 283 ГК 
України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає 
другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для 
здійснення господарської діяльності. 
З цього визначення випливає, що: по-перше, орендні відносини мають 
виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових 
завдань або інших адміністративно-управлінських актів; по-друге, оренда 
передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві 
розпоряджатися орендованим майном); по-третє, таке користування є платним, 
 29 
що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у 
визначених розмірах; по-четверте, оренда передбачає передання майна у строкове 
(тимчасове) користування. 
  У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей 
договір |припиняється. 
Під лізинговою операцією розуміється господарська операція фізичної чи 
юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або 
землі і у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під 
процент та на визначений строк. [13,43] 
Це традиційна і найпоширеніша з точки зору техніки її проведення 
лізингова операція, яка повністю фінансується орендодавцем і тому називається 
прямою лізинговою операцією - прямим лізингом. Разом з тим у комерційній 
практиці використовується непрямий лізинг, при якому до кола суб'єктів, що 
беруть участь у такій операції, залучається банк, що фінансує угоду. При цьому 
можуть застосовуватися дві схеми здійснення непрямих лізингових операцій. За 
першою банк надає лізинговій компанії кредит на придбання устаткування під 
заставу цього устаткування, а лізингова компанія, здавши устаткування в оренду, 
сплачує банку кредит і проценти за користування ним за рахунок отриманої від 
орендаря орендної плати. За другою схемою банк сам купує устаткування (стає 
його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в оренду і отримує 
орендні платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї 
операції. При цьому можливе надання договору про сумісну діяльність між 
банком і лізинговою компанією. 
Певний інтерес з точки зору перспектив застосування в господарській 
практиці України становить так званий зворотний лізинг - господарська операція 
фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій 
організації (лізинговій компанії) з одночасним зворотним отриманням цих 
основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або 
 30 
фінансовий  лізинг. 
Ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачено право відмови від договору 
лізингу. Так, лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в 
односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі 
якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за 
умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач 
має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, 
що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. 
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати 
повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на 
підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізинго-одержувач не сплатив 
лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати 
становить більше 30 днів. [11,221] 
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, 
встановленому Законом України «Про виконавче провадження». 
Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона 
довідалася або могла довідатися про таку відмову. Якщо сторони договору 
лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на 
предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним 
визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Предмет 
лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у 
зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача. 
 
  1.3 Методи дослідження лізингу в агропромисловому комплексі 
 
Вивчення й узагальнення численних праць щодо державного регулювання 
технічного переоснащення аграрної сфери на засадах фінансового лізингу, 
досвіду запровадження лізингових відносин в Україні дали можливість 
 31 
установити, що окремі питання залишаються недостатньо дослідженими, 
зокрема: теоретико-методологічні основи фінансового лізингу, організація 
фінансового лізингу й ефективні економічні відносини між учасниками 
лізингової угоди, організаційно-правове регулювання лізингових відносин тощо. 
Сучасний стан розвитку інвестиційного кредитування засвідчує наявність 
існуючих проблем в системі проведення лізингових операцій. Протягом останніх 
кіл розвитку економіки країни відчувається нестача дієвих лізингових операцій, 
які здатні суттєво відновлювати основний капітал. Однією з ключових проблем у 
процесі надання лізингу різним суб’єктам господарювання виступає інвестиційне 
кредитування. 
Предметом дослідження лізингових операцій та різних моментів процесу 
кредитування займаються вітчизняні вчені економісти. Вивчаючи процеси 
надання .інвестиційних лізингових кредитів усі автори вказували на недоліки 
законодавчого рівня та підкреслювали необхідність вдосконалення вказаних 
процесів. [13,43] 
Дослідженнями доведено, що на даний час в Україні існує проблема 
врегулювання лізингових відносин. Це зумовлено тим, що науковці, як і 
вітчизняний законодавець, не дійшли до однозначного розуміння поняття 
«лізинг». З огляду на складний, з юридичної точки зору, характер лізингових 
відносин, безспірним є той факт, що саме чинне законодавство відіграє ключову 
роль у врегулюванні питань забезпечення ринку лізингових послуг. Зарубіжний 
досвід свідчить, що розвиток лізингу у розвинутих країнах був зумовлений 
наданням істотних пільг з боку держави учасникам кредитних відносин. Чинне 
законодавство вказаних країн визначає й основні засади державної підтримки 
лізингових відносин. 
Попри несприятливий законодавчий клімат для проникнення банківського 
капіталу у сферу лізингового бізнесу вітчизняні банки розширюють тут свої 
можливості традиційно стаючи не лише засновниками лізингових компаній, а й їх 
 32 
кредиторами, гарантами, посередниками та лізингоотримувачами. При цьому 
вони збільшують доходи та зменшують ризики банку, пов’язані зі здійсненням 
лізингових операцій. І як наслідок, зростають можливості банків при 
завойовуванні лізингового ринку в Україні через створення мережі лізингових 
компаній у різних регіонах країни. Зважаючи на те, що лізингова діяльність 
неможлива без залучення значних фінансових ресурсів на тривалі строки, 
основними суб’єктами лізингового бізнесу (здебільшого стають фінансово-
кредитні установи. Банки, крім цього, мають отримати право здійснювати видачу 
суб’єктам лізингової діяльності пільгових кредитів, безвідсоткових позичок, 
короткострокових та довгострокових позичок. 
Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід 
надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при 
здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим стимулювати 
інтереси банківських структур як повноправних суб’єктів лізингового ринку. 
Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання 
товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою 
«коротких» та «дорогих» кредитів, що їх пропонують українські банки для 
кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням 
товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних 
інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських 
споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями 
залучених коштів стикається з низкою проблем, пов’язаних із загальним 
напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, 
непопулярністю довгострокового кредитування. [14,85] 
Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу 
в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство 
(об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, 
авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий 
 33 
комплекс, харчова промисловість (об’єкт - обладнання для закладів громадського 
харчування). 
Щодо сільського господарства, то перспективи лізингу тут надзвичайно 
великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом 
розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств 
висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже 
платоспроможного покупця сільськогосподарської техніки фактично не існує. 
При цьому переваги лізингової форми бізнесу тут суттєві. По-перше, багато 
вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, яка мало чим 
поступається західним аналогам останнім часом втратили канали збуту своєї 
продукції. По-друге, новостворені фермерські господарства не мають коштів для 
придбання необхідних машин. У такому випадку банки можуть взяти на себе 
функції організації-посередника, тобто закуповувати техніку у виробника та 
здавати її за угодою лізингу споживачам. Відомо, в Україні лізинг виступає 
однією з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами 
виробництва, а також є порівняно новим видом зобов'язань для нашої 
господарської системи. 
 
1.4 Зарубіжний досвід використання фінансового лізингу 
 
Лізинг є відносно новим видом діяльності на українському ринку, тому 
потребує фінансування. Обсяг обов'язкових коштів, які щорічно виділяються на 
підтримку лізингової діяльності, повинен зазначатися у видатковій частині 
бюджетів усіх рівнів окремим рядком. Управляти коштами потрібно через 
Національний фонд сприяння розвитку лізингу. Це повинна бути некомерційна 
структура зі статусом юридичної особи, що створюється з метою фінансування 
програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку і розвиток лізингової 
діяльності шляхом акумулювання бюджетних і позабюджетних коштів, 
 34 
інвестування коштів підприємницьких структур (у тому числі приватних та 
іноземних), доходів від власної статутної діяльності, а також добровільних 
внесків юридичних і фізичних осіб. Поряд із реалізацією цих цілей фонд, в 
умовах підвищених ризиків, виступив би гарантом при кредитуванні та 
інвестуванні за рахунок інших джерел. [17,101] 
Діяльність фонду, необхідно спрямовувати за такими трьома основними 
напрямками: 
- Пільгове кредитування суб'єктів лізингової діяльності; 
- Надання гарантійних зобов’язань суб'єктам лізингової діяльності при 
оформленні кредитів (інвестицій) для реалізації лізингових договорів; 
- Створення і фінансове забезпечення об'єктів інфраструктури підтримки 
лізингової діяльності. 
За аналогією з Національним фондом доцільно створювати галузеві 
(міжгалузеві), регіональні (міжрегіональні) і місцеві фонди сприяння розвитку 
лізингу. 
Значно сприяє розвитку інституту лізингу високоякісне програмне 
забезпечення, яке мають сьогодні практично всі великі лізингові фірми 
промислово розвинутих країн. Вступивши до «Євролізингу», Україна також 
отримала нагоду використовувати інформаційну систему руху орендованих 
машин та устаткування в межах єдиного загальноєвропейського ринку. 
Співробітництво із країнами СНД в цьому питанні дасть змогу Україні 
значно підвищити ефективність ринкових взаємовідносин, скоротити терміни 
модернізації виробничих потужностей, зупинити процес втрати традиційних 
ринків збуту продукції національного походження, передусім продукції галузей 
високих технологій та машинобудування. Треба терміново поновлювати на нових 
економічних принципах інтеграції міждержавні виробничі відносини з 
допомогою лізингу, який може виступити як один із найперспективніишх 
договірно - правових інструментів. [17,101] 
 35 
Саме цій меті служитиме єдина нормативно-правова база країн-учасниць 
СНД, їх юридична рівність, верховенство закону, еквівалентність при здійснені 
лізингових операцій, різноманітність форм міждержавного лізингу тощо. 
Роль координатора, методологічного центру реалізації найбільших 
міждержавних лізингових програм та напрямків діяльності буде покладено на 
некомерційний орган - Лізингову конфедерацію Співдружності незалежних 
держав. 
Асоціації Укрлізинг, ЄСлізинг ведуть активну підготовку установчих 
документів і необхідних організаційних умов для її утворення, в тому числі 
широку програму підвищення кваліфікації кадрів, що працюють у галузі 
міжнародного лізингу. 
Розвиток міжнародного лізингу насамперед у межах ЄС спроможний 
підштовхнути процеси приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку 
нинішніх підприємств та створення нових виробництв, оптимізувати 
використання наявних основних фондів і на вигідних умовах отримати 
найсучасніше вітчизняне й закордонне устаткування, що сприятиме 
раціональному розміщенню і використанню основних засобів виробництва. 
Доказом цього є багаторічна практика використання лізингу провідними 
зарубіжними країнами. 
За прогнозами фахівців, до кінця цього тисячоліття майже одна третина 
всієї виробленої продукції надходитиме у сферу міжнародного обміну за 
лізингом. 
Безумовно, лізинг має право на існування і повинен розвиватися й 
заохочуватися, так як за великої капіталомісткості українських підприємств 
лізинг може послужити інвестиційним «трампліном» для залучення в 
господарський обіг значних капітальних ресурсів. 
Найбільше поширення в Україні одержав міжнародний лізинг вантажних 
автомобілів, морських і повітряних судів, а останнім часом і комп'ютерної 
 36 
техніки. Лізингові умови постачання машин і устаткування пропонуються 
компаніями RENAULT, DAF, SCANIA та ін. 
Лізингові пропозиції закордонних компаній відрізняються від пропозицій 
внутрішнього ринку більш низькою вартістю послуг, а також значно більшою 
тривалістю періоду лізингу. При цьому в більшості випадків (на відміну від 
одержання іноземного кредиту) не потрібно надання гарантій уряду або гарантій 
першокласних закордонних банків. 
В цілому, ситуація на ринку лізингових послуг України характеризується 
істотним перевищенням попиту над пропозицією і тенденцією, що намітилася, до 
переважного розвитку міжнародної форми лізингу. Вона пояснюється 
особливістю правового регулювання лізингових послуг в Україні. 
При зберіганні цієї тенденції і подальшому вдосконаленні національного 
лізингового законодавства можна прогнозувати в майбутньому підвищений 
інтерес українських банків і лізингових компаній до здійснення лізингової 
діяльності в Україні з території інших країн, що мають більш сприятливе 
лізингове, податкове й інвестиційне законодавство, шляхом створення там 
лізингових філій (дочірніх компаній). 
Практичним досвідом для розвитку лізингу в Україні є досвід 
східноєвропейських країн, які мають з Україною спільні риси розвитку. В цьому 
відношенні показником є Польща, де так само, як і в нашій країні, лізингові 
операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. 
Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг: 
1. Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість 
залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно 
фінансується власна діяльність банку. 
2. Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по 
встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє 
даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш 
 37 
достовірної інформації. 
Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий 
спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких 
інструментів, широко практикуючих у Польщі, став форфейтинг. В даному 
випадку переуступка орендодавцем прав по отриманню платежів від орендатора 
банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому 
розпорядження заставним майном орендатора. 
Отже, необхідно всіляко, бажано на державному рівні підтримувати 
розвиток інституту лізингу, вчасно вирішувати проблеми, що виникають на 
шляху його впровадження. Останнім часом структури різних рівнів, які 
зацікавлені в його поширенні сприяють його становленню і продовжують 
створювати необхідні для цього передумови. [19,232] 
Висновки до розділу 1. 
Фінансовий лізинг – один із прогресивних засобів покращання системи 
забезпеченості переробних підприємств агропромислового комплексу машинами та 
обладнанням. Він є особливою формою фінансування капітальних вкладень на 
придбання матеріально-технічних засобів, а також на модернізацію наявного 
обладнання. 
У широкому значенні лізинг – це продаж машин та обладнання споживачам із 
відтермінуванням платежу. Він є подальшим розвитком і різновидом прокату 
технічних засобів. Поряд із цим лізинг тотожний до оренди матеріальних цінностей. 
По суті це передача споживачеві техніки у довготривалу оренду з оплатою її вартості 
не одразу, а частинами – протягом 2–5 і більше років. Крім цього, користувач 
(орендар) сплачує власнику машин (орендаторові) певні відсотки за кредит, поповнює 
нормативний прибуток, а також вартість наданих послуг. Таким чином, 
використовуючи лізинг, товаровиробник одночасно вирішує дві важливі проблеми – 
придбання техніки і фінансування покупки. У результаті цього значно підвищується 
конкуренто-спроможність сільськогосподарських підприємств у нелегких ринкових 
 38 
умовах. 
Закордонний досвід свідчить про різні форми і види лізингу. Стосовно 
сільськогосподарських підприємств нашої країни найприйнятнішими є фінансовий 
лізинг, який близький за змістом до звичайної довготермінової оренди засобів 
виробництва і завершується, як правило, переходом орендованого майна від 
орендатора у власність до орендаря. Іншими словами, це лізинг із повною окупністю 
орендованих машин і обладнання, тобто вони амортизуються протягом усього 
терміну оренди. Головною умовою договору про фінансовий лізинг є зобов'язання 
споживача (орендаря) викупити орендовану техніку після закінчення терміну оренди 
за номінальною (початковою) ціною. 
 39 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТА 
ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОСНОВНИМИ ФОНДАМИ ТОВ «НИВИ 
ЧЕРКАЩИНИ» 
 
 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ 
«Ниви Черкащини» 
 
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ниви Черкащини» створено з 
метою здійснення комерційної, торгівельної, будівельної, науково-дослідної, 
посередницької, виробничої та іншої діяльності, а також надання послуг та 
виконання робіт для одержання прибутку та задоволення інших потреб учасників. 
Основними споживачами виробленої продукції є ТОВ „Агропостач‖, СТОВ 
„Черкасиагро‖, ТОВ „Агрофірма „Рояста‖, ВАТ Миронівське ХПП, ТОВ 
„Експертиза - Люкс‖ та ряд інших підприємницьких структур. 
Господарство розміщене у лісостеповій зоні і знаходиться у другому 
агрокліматичному районі Черкаської області, який характеризується помірно-
теплим кліматом, при значній кількості вологи і не дуже холодною зимою з 
відлигами. Рельєф землекористування характеризується слабо хвилястим типом 
рельєфу, утвореним балочною системою. Серед грунтів господарства найбільш 
поширеними являються чорноземи звичайні та їх змиті різновиди, менш 
поширеними є гігроморфні ґрунти. Також на території товариства розрізняють 
опідзолені, лугові, лугово-чорноземні та лугово-болотні ґрунти. В цілому, 
природнокліматичні умови мають позитивний вплив на виробничо-господарську 
діяльність підприємства. 
До складу господарства входять виробничі (1 тракторна бригада, молочно 
товарна ферма, ферма по вирощуванню молодняка ВРХ. свиноферма), а також 
обслуговуючі та допоміжні підрозділи (автопарк, склади, ремонтна майстерня) в 
 40 
межах одного населеного пункту. 
Господарство діє на підставі статуту, в якому зазначений основний 
напрямок його діяльності, права його учасників та засновників, розміри їх внесків 
до статутного фонду, а також визначений порядок здійснення управління даним 
господарством. 
Для більш повного і точного визначення виробничого напрямку 
господарства розглянемо склад та структуру товарної продукції в таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1 
Обсяг та структура товарної продукції господарства 
№ Види продукції 2021 р 2022 р 2023 р В середньму за 
 2021-2023рр 
тис грн % тис грн % тис грн % тис. грн % 
А В 1 2 3 4 5 6 7 8 
1 Продукція 
рослинництва 9590,9 80,81 10960,9 72,03 6770,3 62,55 9530,24 70,77 
2 Зерно 3580,8 30,20 5080,3 33,38 2520,5 23,32 4170,12 30,97 
3 Цукровий буряк 2550,8 21,53     1850,2 13,75 
4 Соя 2022,2 17,02 1150,3 7,54 3270,3 30,22 2140,94 15,96 
5 Соняшник   4730,3 30,93 890,3 8,25 2510,68 18,69 
6 Ріпак 1430,1 12,05     1520,07 11,29 
7 Інша продукція 
рослинництва     80,2 0,76 50,77 0,43 
8 Продукція 
тваринництва 2200 18,52 3780,4 24,85 3740,6 34,59 2740,94 20,42 
9 Молоко 70,6 0,64 240,9 1,63 460,6 4,30 230,74 1,76 
10 Прист ВРХ 70 0,59 1590 10,45 280,2 2,60 410 3,04 
11 Приріст свиней 2030,6 17,14 100,3 0,68 2140,5 19,81 1420,64 10,59 
12 Інша продукція 
тваринництва 10,8 0,15 1840,2 12,09 850,2 7,87 840,43 6,27 
13 Послуги 80 0,67 470,6 3,13 310 2,86 330,96 2,52 
 Всього по 
господарству 11870,9 100 15220,9 100 10820,9 100 13460,57 100 
 
Аналізуючи данні вищенаведеної таблиці слід зазначити, що загальний 
обсяг товарної продукції зменшився у порівнянні із базовим періодом на 105 тис 
грн. В цілому ж обсяг товарної продукції рослинництва перевищує товарну 
продукцію тваринництва і відповідно становить 62,6 та 34,6% всієї продукції 
 41 
господарства. Менша частка 2,9%, належить продукції інших галузей та 
послугам. За досліджуваний період частка продукції рослинництва в структурі 
реалізації зменшилась за рахунок зменшення обсягу реалізації зернових на 106 
тис грн та припинення виробництва та реалізації цукрового буряку. Господарство 
в цілому має зернову спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом сої, а 
також приросту свиней. Звільнені виробничі потужності були направлені на 
виробництво соняшнику. Однак за останній рік обсяги виробництва технічних 
культур суттєво зменшилось. 
Так, реалізація сояшника зменшилась в 3,5 рази, а виробництво ріпаку 
взагалі тимчасово припинилось. Враховуючи те, що питома вага основного виду 
продукції в загальній структурі виручки рослинництва і тваринництва займає 
більше 60%, то можна констатувати, що господарство має середній рівень 
спеціалізації. Причому спеціалізація даного господарства є ярко вираженою і вже 
не змінюється у продовж достатньо тривалого періоду. 
Основними причинами збільшення обсягів реалізації продукції є зростання 
закупівельних цін на продукцію при одночасному збільшенні її обсягів реалізації 
у фізичній вазі. 
Необхідно також відмітити, що основні та допоміжні галузі підібрані 
раціонально, оскільки побічна продукція зернових, використовується як кормова 
база для тваринництва, зокрема для годівлі свиней використовують нетоварне 
зерно та зерновідходи, а продукція від тваринництва використовується в якості 
органічних добрив для галузі рослинництва. 
Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в 
господарстві відповідає запланованій та природнокліматичним умовам зони 
лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. 
Визначимо рівень спеціалізації у 2023 році за допомогою коефіцієнта 
спеціалізації [ 23 ]. 
 
 42 
Кс = 100/рі(2і-1), де      (1) 
 
Кс - коефіцієнт спеціалізації; 
рі - питома вага і-го виду продукції, %; 
і - порядковий номер і-го виду продукції в ранжированому ряду, 
побудованому за спадною ознакою. 
 
Кс = 100/(43,97*(2*1-1)+12,91*(2*2-1)+12,26*(2*3-1)+11,15*(2*4-1) 
+9,92*(2*5-1)+2,79*(2*6-1)) = 100/(43,97+38,73+61,3+78,05+89,28+30,69) = 100/ 
342,02 = 0,2924 
 
Отже ми бачимо, що господарство має середній рівень спеціалізації, що в 
свою чергу є оптимальним, оскільки дозволяє зосередити зусилля на виробництві 
основної товарної продукції, тобто зерні, а також отримувати стабільний та 
тривалий дохід від реалізації приросту свиней та технічних культур у продовж 
тривалого періоду до наступного циклу основного виробництва. 
Сільськогосподарське виробництво не можливе без специфічного 
виробничого ресурсу - землі, а тому на нашу думку необхідно проводити аналіз 
ресурсного потенціалу саме із цього фактора. Саме від якості та ефективності її 
використання залежить кількість одержаної продукції. Оскільки земля є основним 
засобом виробництва в сільському господарстві, то більш детально ознайомимося 
зі складом та структурою земельних ресурсів. Проведемо оцінку наявності 
земельних ресурсів та їх структури. 
З даних таблиці 2.1 можна констатувати зростання площі 
сільськогосподарських угідь в звітному році від базисного на 81 га. Рілля в свою 
чергу збільшилась на 81 га тобто на 15%. 
З аналізу структури земельного фонду можна зробити висновок, що він 
використовується інтенсивно, оскільки рілля в загальній площі 
 43 
сільськогосподарських угідь складав у попередні періоди більше 99,8%. Рівень 
освоєності земель є достатнь високим і становить 99,8%. 
 
Таблиця 2.2  
Склад земельних ресурсів підприємства 
Види угідь 2021 р 2022 р 2023 р Відхилення +/- 
Всього с-г угідь 582 665 662 81 
Рілля 582 665 662 81 
Рівень розореності, % 100 100 100 0 
 
В сучасних умовах найголовнішим із видів ресурсів, що забезпечує значні 
конкурентні переваги будь якому підприємству, незалежно від напрямку його 
діяльності чи форми власності є трудові ресурсу. Саме від їх якісного складу , 
підготовки та професіоналізму залежить те на скільки ефективно будуть 
використовуватися всі інші види ресурсів підприємства, а тому дослідженню 
динаміки та ефективності використання трудового потенціалу необхідно 
приділяти значну увагу. 
Розглянемо основні показники, що характеризують стан трудової діяльності 
в господарстві, які подані в таблиці 2.2. З даних таблиці можна констатувати, що 
середньорічна чисельність працівників у 2023 році зменшилася порівняно з 2021 
роком на 33% або на 10 чоловік. Зменшення в більшій мірі відбулося за рахунок 
галузі рослинництва з причин скорочення обсягів виробництва зернової та 
трудоємкої продукції технічних культур. Також суттєве скорочення чисельності 
працівників відбулось і в галузі тваринництва на 27 , що в свою чергу також 
обумовлено зменшенням поголів’я ВРХ. Однак одночасно із екстенсивною 
зміною трудових показників відбувалось зміна показників інтенсивності 
використання трудових ресурсів. 
Кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік зросла на 3%. 
Трудова участь працівників підвищилась за рахунок галузі тваринництва . У 
 44 
рослинництві цей показник зменшився на 1,5% або 3 дні. 
Таблиця 2.3 
Динаміка продуктивності та інтенсивності праці 
Показники 2021р 2022 р 2023 р 2023 до 2021 
р у % 
1 Вихід валової продукції в спів ставних 11180,8 11180,9 9680,2 85,8 
цінах. 2021 р. в т.ч. 
тваринництва 2990,02 2220,36 2110,8 70,83 
рослинництва 819,78 8960,5 7560,4 92,27 
2, Відпрацьовано всього люд / год, тис. 540,16 490,9 380,1 70,35 
в рослинництві 280,73 350,5 200,1 69,96 
в тваринництві 250,42 140,4 180 70,78 
3, Вироблено валової продукції на 1 люд / год, 350,5 220,42 250,41 71,58 
грн. 
в тваринництві 110,76 150,44 110,77 100,08 
в рослинництві 280,53 250,25 370,63 131,88 
4, Чисельність працівників зайнятих у с-г 300 240 200 66,67 
виробництві, всього, чол. 
в рослинництві 190 180 120 63,16 
в тваринництві 110 60 80 72,73 
5, Вироблено валової продукції на 1 470,3 460,6 480,4 102,35 
\працівника, грн. 
в рослинництві 530,7 490,8 630,0 117,38 
в тваринництві 360,3 370,1 260,5 72,93 
6, Відпрацьовано 1 робітником днів, в 2260 2120 2240 99,29 
середньому по господарству 
в т.ч в рослинництві 1890 1860 1920 101,59 
тваринництві 2890 2900 2730 94,46 
7. Коефіцієнт використання фонду робочого 0,82 0,77 0,82 99,29 
часу 
в рослинництві 0,69 0,68 0,70 101,19 
в тваринництві 1,05 1,05 0,99 94,55 
 
Щодо рівня продуктивності праці то виробництво валової продукції на 1 
працівника збільшилося на 2,3%. В більшій мірі це відбувається за рахунок галузі 
рослинництва, де продуктивність праці збільшилась на 17,4%. У галузі 
тваринництва виробництво валової продукції у 2023 році порівняно з 2021 роком 
на працівника зменшилась на 27,07%. 
Однак така ситуація із рівнем продуктивності праці спостерігається 
нерівномірно із певними коливаннями. Так у продовж 2021 - 2023 років показник 
 45 
продуктивності праці неухильно знижувався, і лише після реорганізації даної 
галузі в 2023 році вдалось забезпечити зростання даного показника. 
Збільшення рівня продуктивності праці в рослинництві обумовлено 
зростанням годинного виробітку працівників даної галузі, що в свою чергу було 
зумовлено зниженням загальних витрат праці на виробництво даної продукції на 
30% при загальному зменшенні обсягу виробництва валової продукції 
рослинництва на 7,7%. 
Таким чином зміна рівня продуктивності праці обумовлена позитивними 
тенденціями рівня інтенсивності використання трудових ресурсів підприємства, 
про що свідчить значення коефіцієнту використання робочого часу. 
Щодо основних засобів то, безумовно, як і для більшості вітчизняних 
сільськогосподарських підприємств існує проблема їх підтримки у належному 
стані, капітальному ремонті та оновленню морально та фізично застарілих 
основних засобів. Суттєва проблема забезпеченості сільськогосподарською 
технікою не достатньо вирішується за допомогою сучасних програм 
кредитування та лізингу. 
Враховуючи те, що процес виробництва неможливий без використання 
основних засобів, які є основою матеріально-технічної бази виробництва з’ясуємо 
наскільки господарство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно 
вони використовуються . оцінку проведемо за допомогою даних поданих у 
таблиці 2.4. 
З даних таблиці 2.4 можна констатувати, що показник фондозабезпеченості 
зменшився на 3%, однак показник фондоозброєності на 65,6 % збільшився, що 
обумовлено незначним зростанням вартості основних фондів лише на 10,4% при 
значному скороченні на 33,6% чисельності працівників. Слід зазначити, що 
ефективність використання основних фондів зменшилась про що свідчить 
показник фондовіддачі, який зменшився на 21,6% за рахунок скорочення вартості 
валової продукції та збільшення вартості основних фондів. Відповідно показник 
 46 
фондоємкості збільшився на 27,6% за цих самих причин. 
Таблиця 2.4  
Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та 
ефективність їх використання 
Показники 2021 р 2022 р 2023 р 2023/2021 р у % 
Вартість валової продукції 11180,8 11180,9 9680,2 86,54 
Середньорічна вартість ОФ 5820,75 6200,0 4610,5 110,42 
Середньорічна кількість працівників 300 240 200 66,67 
Наявність с-г угідь 582 665,0 662,0 113,75 
Фондозабезпеченість 100,13 93,2 69,7 97,08 
Фондоозброєність 19,42 25,8 23,1 165,64 
Фондовіддача 1,92 1,80 2,10 78,37 
Фондомісткість 0,52 0,55 0,48 127,60 
 
Безумовно, що недостатній рівень забезпеченості основними фондами та їх 
сучасний стан разом із низькими показниками продуктивності праці є причиною 
недостатньо ефективної діяльності підприємства, що підтверджується даними 
наведеними в таблиці 2.4. Слід також зазначити, що незадовільний стан 
матеріально-технічної бази негативно відображається на заходах по підвищенню 
продуктивності праці, урожайності культур та продуктивності худоби, а також не 
дозволяє здійснювати зберігання та доопрацювання виробленої продукції, що 
негативно відбивається на її якості та конкурентоспроможності. 
Виходячи із показників розрахованих у таблиці 2.5 можна стверджувати 
про те, що в господарстві відбулось зменшення обсягів виробництва 
сільськогосподарської продукції на 3500,0 тис грн ( -13,4%) - це було пов’язано із 
зменшенням обсягів виробництва продукції рослинництва. При цьому також 
зросла і повна собівартість продукції на суму 1800,0 тис грн. Однак темпи росту 
виручки перевищували темпи росту витрат на 5,5 %, що призвело до того, що 
підприємство у 2010 році отримало на 750,7 тис грн. меншу суму збитку ніж в 
попередні періоди, що в свою чергу вплинуло на зниження показника рівня 
збитковості до значення 0,6%. 
Таблиця 2.5  
 47 
Основні показники діяльності господарства 
Показники 2021р 2022 р 2023 р відхилення 2023 р 
від 2021 р 
Валова продукція у порівняльних 14180,8 11820,1 96800,2 86,54 
цінах 
Вартість товарної продукції 11870,9 15220,9 10820,9 91,16 
Повна собівартість продукції 12690,7 15750,1 10890 85,77 
Матеріальні затрати 8960,5 10910,4 6180 68,93 
Оплата праці 2000 3370 3370 168,50 
Інші витрати 1730,2 1460,69 1340 77,37 
Валовий дохід 2910,4 4310,5 4640,9 159,54 
Чистий дохід -810,8 -520,2 -60,1 7,46 
Рівень рентабельності % -6,44 -3,3 -0,56 8,69 
Норма прибутку % -14,04 -44 -1,32 9,42 
 
Таким чином можна зробити висновки про те, що господарство є 
збитковим, але у останній період спостерігається тенденція до підвищення 
ефективності його функціонування. Однак підприємство в подальшому якщо не 
зміниться тенденція його розвитку не в змозі буде розраховуватись по своїм 
боргам і припинить свою діяльність. Слід зазначити, що збитковість на рівні 0,6 
% не є катастрофічною, але враховуючи, що підприємство у продовж останніх 5 
років отримувало збитки, то необхідно вживати негайних організаційно 
економічних заходів, щодо покращення ефективності діяльності підприємства. 
Фінансово-господарська діяльність здійснюється Товариством 
самостійно. Основним показником фінансових результатів господарської 
діяльності є прибуток. Товариство самостійно розпоряджається виготовленою 
продукцією, її реалізацією і отриманим прибутком. 
Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської 
діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на 
оплату праці. З доходів Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та 
по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та 
інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених 
розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства. 
 48 
Прибуток товариства використовується на відшкодування витрат, сплату 
обов’язкових платежів і рахунків. 
 
 
2.2 Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності 
підприємства 
 
Фінансовий стан підприємства - це рівень збалансованості окремих 
структурних елементів активів та капіталу підприємства, а також рівень 
ефективності їх використання, тобто це економічна категорія, яка відображає 
фінансові відносини суб’єкта господарювання та його здатність фінансувати свою 
діяльність у певному періоді. 
Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану та основних 
результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення 
резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного 
розвитку. Такий аналіз здійснюється на основі обчислення низки показників, які 
характеризують наявність розміщення та ефективність використання фінансових 
ресурсів. 
Оцінка фінансового стану включає вивчення кожного показника, 
отриманого в результаті фінансового аналізу з погляду відповідності його 
фактичного рівня нормальному для підприємства; ідентифікацію факторів, що 
вплинули на величину показника; визначення необхідної величини показника на 
перспективу та способів її досягнення. 
Важливе значення має аналіз структури доходів підприємства й оцінка 
взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. При цьому важливо 
проаналізувати зв’язок прибутку підприємства з факторами, які впливають на 
нього, бо це полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях. 
Детальніше про стан підприємства можна дізнатися та ознайомитися за 
 49 
допомогою таблиць, які створені на матеріалах ТОВ «Ниви Черкащини». 
 
Таблиця 2.6 
Основні економічні показники ТОВ «Ниви Черкащини» 
(тис. грн.) 
Показник 2021 р. 2022 р. 2023 р. Відхилення 
2022-2021 2023- 2022- 2023- 
(+.-) 2022 2021/2021 2022/2022 
(+>-) (%) (%) 
Дохід (виручка) від 3261 10430 11779 7169 1349 2,20 0,13 
реалізації продукції 
(товарів, робіт, 
послуг) 
Чистий прибуток 19 1228 654 1209 (574) 63,63 (0,47) 
 
Провівши аналіз по даній таблиці, можна зробити висновок, що дохід від 
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021р. становить 3261,0 тис.грн за 
2022р.- 10430,0 тис.грн, за 2023 р.- 11779,0 тис.грн. Чистий прибуток у 
2021р.становив 19,0 тис.грн, у 2022р.- 1228,0 тис.грн, у 2023р.- 654,0 тис.грн. 
Найвищий показник з доходу по реалізації продукції був у 2023 році, а 
найнижчий був у 2021р. Найвищий показник по чистому прибутку був у 2022 
році, найнижчий був у 2021р. 
Проаналізувавши прибуток підприємства, ми бачимо, що прибуток від 
реалізації продукції (валовий дохід) у 2021р.становить 2717,0 тис.грн, у 2022р.- 
8692,0 тис.грн, у 2023р.- 9816,0 тис.грн. Відхилення по цьому показнику 
становить 7099,0 тис.грн. Прибуток від операційної діяльності за 2021р. 
становить 33,0 тис.грн, за 2022р.-1155,0 тис.грн, за 2023р.- 114,0 тис.грн; 
відхилення становить 81,0 тис.грн.  
Прибуток від звичайної діяльності у 2021р. складає 33,0 тис.грн, у 2022р.- 
1263,0 тис.грн, у 2023р.- 659,0 тис.грн; відхилення становить 626,0 тис.грн. 
Податок на прибуток у 2021р. складає 14,0 тис.грн, у 2022р.- 35,0 тис.грн, у 
2023р.- 5,0 тис.грн; відхилення становить -9,0 тис.грн. Чистий прибуток у 2021р. 
 50 
складає 19,0 тис.грн, у 2022р.- 1228,0 тис.грн, у 2023р.- 654,0 тис.грн; відхилення 
становить 635. Аналізуючи прибуток підприємства можна сказати, що 
підприємство ТОВ «Ниви Черкащини» є прибутковим. 
Таблиця 2.7 
Аналіз прибутку ТОВ «Ниви Черкащини» 
(тис. грн.) 
Показники 2021 р. 2022 р. 2023 р. Відхилення (+,-) 
2023- 2021 рр. 
1. Прибуток від реалізації продукції 2717 8692 9816 7099 
(валовий дохід), тис. грн. 
2. Прибуток від операційної діяльності 33 1155 114 81 
3. Прибуток від звичайної діяльності 33 1263 659 626 
4. Усього прибутку до спадкування  - - - 
5. Податок на прибуток 14 35 5 -9 
6. Усього прибутку від звичайної - - - - 
діяльності 
7. Прибуток від надзвичайних подій - - - - 
8. Податки на прибуток від - - - - 
надзвичайних подій 
9. Чистий прибуток 19 1228 654 635 
 
Аналізуючи дані Таблиці 2.8 Показник ліквідності балансу за 2023р., по 
активам балансу ми бачимо, що на початку звітного періоду найбільш ліквідні 
активи за кодом рядка „Грошові кошти в національній валюті‖ становить 1, на 
кінець звітного періоду -43.  
Активи, що швидко реалізуються за кодом рядка „Дебіторська 
заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість‖ на 
початок звітного періоду становить 522, на кінець звітного періоду-118.  
За кодом рядка 1070 «Дебіторська заборгованість» за розрахунками: з 
бюджетом‖ на початок звітного періоду становить 
За кодом рядка  „Інша поточна дебіторська заборгованість‖ на початку 
періоду становить -85, на кінець -52. Активи, що швидко реалізуються за кодом 
рахунка  „Виробничі запаси‖ на початок періоду 2900, на кінець -219. За кодом 
рахунка „Незавершене виробництво‖ становить на початок звітного періоду -944, 
на кінець - 1665. За кодом рахунка „Готова продукція‖ на початок звітного 
 51 
періоду становить -1024, на кінець -592. За кодом рахунка „Витрати майбутніх 
періодів‖ на початок періоду -4, на кінець -3. Активи, що важко реалізуються за 
кодом рядка „Необоротні активи всього‖ на початок -2527, на кінець -3013. 
Баланс по активам на початок звітного періоду становить 5405, на кінець звітного 
періоду становить 5712. 
По пасивам балансу короткострокові пасиви за кодом рядка „Поточні 
зобов’язання всього за розділом‖ становлять на початок 1716, на кінець -328. 
Довгострокові пасиви за кодом „Довгострокові зобов’язання всього за розділом‖ 
становлять на початок звітного періоду показника немає, на кінець -322. Постійні 
пасиви за кодом рядка «Власний капітал всього за розділом» на початок періоду 
становить 3689, на кінець звітного періоду 3689, на кінець звітного періоду 
становить 5062. Баланс по пасивам на початок звітного періоду становить 5405, 
на кінець звітного періоду становить5712. 
Провівши аналіз даних Таблиці 2.9 Порівняльний аналіз дебіторської та 
кредиторської заборгованості, ми бачимо, що Дт заборгованість за 2021 р. за 
товари, роботи, послуги становить 263,0 тис.грн  за 2022 р. становить 522, за 2023 
р. – 118,0 тис.грн. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у 
2021р. становить 264 тис.грн, у 2022р. становить 1, у 2023р. заборгованості немає. 
Всього Дебіторська заборгованість у 2021 році становить 527 тис.грн, у 2022р. 
становить 523,0 тис.грн, у 2023р. становить 118,0 тис.грн. 
Перевищення Дт заборгованості за 2021 р. за розрахунками з бюджетом 
маємо 261, за 2022 р. - 1, за 2023 р. Дт заборгованості немає. 
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, та послуги становить за 
2021 р. 425,0 тис.грн, за 2022 р. - 1599,0 тис.грн, за 2023р. - 280,0 тис.грн. За 
розрахунками з бюджетом становить у 2021р. - 3,0 тис.грн, у 2022р. 
заборгованості немає, у 2023р. -3,0 тис.грн. За розрахунками з авансами у 2021р. 
становить 1042,0 тис.грн, у 2022р. -117,0 тис.грн, у 2023р. заборгованості немає. 
За розрахунками з оплати праці у 2021р. становить 23,0 тис.грн, у 2022р. 
 52 
заборгованості немає, у 2023 р. показник становить 31,0 тис.грн. За розрахунками 
зі страхування у 2021р. становить 10,0 тис.грн, у 2022р. заборгованості немає, у 
2023р. показник становить 14,0 тис.грн. Всього Кредиторська заборгованість 
становить у 2021р. -1503,0 тис.грн, у 2022р. -1716,0 тис.грн, у 2023р. -328,0 
тис.грн. Кт- заборгованість за товари, роботи, послуги становить за 2021 р. - 162,0 
тис.грн, за 2022 р. - 1077,0 тис.грн, за 2023 р. - 162,0 тис.грн.  
За розрахунками з бюджетом заборгованість маємо лише у 2023р.-3,0 
тис.грн.  
За розрахунками з авансами у 2021р. становить1042,0 тис.грн, у 2022р. -
117,0 тис.грн, у 2023р. заборгованості немає. За розрахунками з оплати праці у 
2021р. -23,0 тис.грн, у 2022р. заборгованості немає, у 2023р. -31,0 тис.грн. За 
розрахунками зі страхування у 2021р. становить 10,0 тис.грн, у 2022р. 
заборгованості немає, у 2023р. показник становить 14,0 тис.грн. 
1600
1400
1200
1000
800
600
400
200
0
2019 2020 2021
 
Рис. 2.1. Динаміка кредиторської заборгованості за товари за 2021 - 2023 рр. 
 
Аналізуючи рентабельність виробництва продукції, ми бачимо, що 
прибуток від реалізації продукції становить за 2021р.- 2717,0 тис.грн, за 2022р.- 
8692,0 тис.грн, за 2023р.- 9816,0 тис.грн. Реалізація продукції становить за 2021р.- 
3261,0 тис.грн, за 2022р.- 10430,0 тис.грн, за 2023р. - 11779,0 тис.грн. 
 53 
Середньорічна вартість основних фондів у 2021р. -786,0 тис.грн, у 2022р.- 2756,0 
тис.грн, у 2023р.- 4055,0 тис.грн. Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції 
складає у 2021р.-1,2,0 тис.грн, у 2022р. -1,2,0 тис.грн, 2023р.-1,1,0 тис.грн.  
Рівень рентабельності виробництва складає у 2021р.-1,2, у 2022р.-1,2, у 
2023р.- 1,1. Собівартість реалізованої продукції складає у 2021р.- 2247,0 тис.грн, 
у 2022р.- 7090,0 тис.грн, у 2023р.- 8573,0 тис.грн. 
Таблиця 2.10 
Аналіз рентабельності виробництва продукції 
(тис. грн.) 
Показники 2021 р. 2022 р. 2023 р. Відхилення 2023-
2021 рр. 
1. Прибуток від реалізації 2717 8692 9816 7099 
продукції 
2. Реалізація продукції без 3261 10430 11779 8518 
ПДВ 
3. Середньорічна вартість 786 2756 4055 3269 
основних фондів 
4. Прибуток на 1 грн. 1,2 1,2 1,1 -0,1 
реалізованої продукції 
5. Рівень рентабельності 1,2 1,2 1,1 -0,1 
виробництва 
6. Собівартість 2247 7090 8573 6326 
реалізованої продукції 
 
Господарська діяльність підприємства залежить від його фінансового стану. 
Стійке фінансове положення має позитивний вплив на виконання виробничих 
планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому 
фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на 
забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових коштів, 
досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і 
найефективнішого його використовування. 
Отже необхідно вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси 
для ефективного розвитку виробництва і отримання максимуму прибутку. 
Для того щоб ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки і не 
допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як управляти 
 54 
фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам 
утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку частину складатимуть 
залучені. 
Отже нам необхідно провести аналіз, як ділової активністі, ліквідністі, 
платоспроможністі, кредитоспроможністі підприємства, рентабельності, на основі 
розрахунку наступних показників, що подані у вищенаведених таблицях. 
На основі данних вищенаведеної таблиці ми можемо сказати про те, що 
показники абсолютної ліквідності активів у порівнянні із початком 
досліджуваного періоду погіршились. 
Таблиця 2.11  
Показники ліквідності активів підприємства 
№  Назва показника На На На Відхілення 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 + - 
1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,03 0,01 0,00 -0,03 
2 Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,27 0,07 0,07 -0,20 
3 Коефіцієнт проміжної ліквідності 1,19 1,43 0,87 -0,32 
4 Коефіцієнт покриття 1,53 2,78 1,79 0,26 
5 Величина власного оборотного 190,6 399 339 148,4 
капіталу, ти грн 
6 Коефіцієнт забезпеченості власними 0,53 1,78 0,79 0,26 
оборотними засобами 
7 Коефіцієнт маневреності власного 0,3 0,46 0,43 0,13 
оборотного капіталу 
8 Коефіцієнт маневреності грошових 0,02 0,00 0,00 -0,02 
коштів 
9 Частка оборотних коштів у активах 0,55 0,57 0,63 0,08 
10 Частка запасів в оборотних активах 0,82 0,98 0,96 0,14 
11 Частка власних оборотних коштів у 0,42 0,66 0,46 0,04 
покритті запасів 
12 Співвідношення дебіторської та 0,26 0,32 1,29 1,03 
кредиторської заборгованості 
 
Абсолютна ліквідність активів підприємства зменшилась на 0,03. Таке 
значення даного коефіцієнта може означати, що підприємство не спроможне 
розрахуватись по поточним зобов’язанням за рахунок грошових коштів. 
В кінці досліджуваного періоду сума його власного оборотного капіталу 
 55 
збільшилась на 208,4 тис грн, така ситуація безумовно сприяє покращенню 
можливостей підприємства здійснювати операційну діяльність. Щодо швидкої 
ліквідності, то вона також зменшилась із аналогічних причин і становить 0,07, що 
є досить негативним явищем обумовленим зростанням масштабів діяльності 
підприємства, за рахунок накопичення поточних зобов’язань. 
Коефіцієнт проміжної ліквідності збільшився на 0,24, що свідчить про те, 
що сума поточних активів в 1,24 рази перевищує суму поточних зобов’язань 
підприємства. Причиною зміни даного коефіцієнта є зростання вартості 
оборотних активів при тому, що сума поточних зобов’язань збільшилась у значно 
більших темпах. 
Зростання коефіцієнта покриття свідчить про те, що загальна сума активів 
підприємства перевищує суму поточних зобов’язань в 2,77 раз, що свідчить про 
зростання платоспроможності даного підприємства. 
Зростання показників маневреності свідчить про збільшення можливості 
підприємства швидко здійснювати розрахунки для здійснення господарських 
операцій, і свідчить про надійність підприємства при погашення навіть незначної 
кредиторської заборгованості. 
Частка оборотних коштів у активах збільшується на 0,02 і становить 0,57 
що свідчить про зростання суми оборотних коштів. 
Частка запасів у структурі оборотних коштів також зросла , що в цілому 
можна вважати позитивним явищем. 
Зростання співвідношення між дебіторською та кредиторською 
заборгованістю до 0,09 свідчить про те що підприємство винно своїм контр 
агентам та іншими кредиторам більше ніж у 2,5 раза більше ніж винні йому. 
Проведемо оцінку ділової активності підприємства та визначимо основні 
тенденції, щодо розвитку відносин по розрахункам із контрагентами, що є 
особливо актуальним в умовах економічної кризи, яка спричинює певні проблеми 
із розрахунками по зобов’язань підприємств. 
 56 
Згідно даних таблиці 2.7 оборотність дебіторської заборгованості зросла і 
становила 55,54 за цієї умови період погашення дебіторської заборгованості 
скоротився і в середньому складав 6,57 дня. Такі зміни свідчать про ефективність 
збутової політики підприємства та про наявність надійних контр агентів, які 
дотримуються платіжної дисципліни. У той же час оборотність кредиторської 
заборгованості становить 33,11, що забезпечує період погашення цієї 
заборгованості на рівні 11,02 днів. 
Таблиця 2.12  
Показники ділової активності 
№  Назва показника На На На Відхілення 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 + - 
1 Оборотність дебіторської 16,31 108,79 55,54 39,23 
заборгованості 
2 Оборотність кредиторської 3,92 33,11 36,71 32,79 
заборгованості 
3 Середній період погашення дебіторської 22,4 3,36 6,57 -15,81 
заборгованості 
4 Середній період погашення 16,3 11,02 9,94 -6,37 
кредиторської заборгованості 
5 Оборотність активів 1,41 1,40 0,94 -0,47 
6 Оборотність постійних активів 3,14 3,30 2,35 -0,79 
7 Оборотність чистих активів 2,2 1,93 1,30 -0,90 
8 Оборотність товарно - матеріальних 3,1 2,50 1,61 -1,49 
запасів (I) 
9 Оборотність товарно - матеріальних 3,1 2,18 1,61 -1,49 
запасів (II) 
10 Оборотність товарно - матеріальних 2,27 2,24 0,00 -2,27 
запасів (III) 
11 Середній період обороту товарно - 117,7 167,23 226,08 108,38 
матеріальних запасів 
12 Тривалість фінансового циклу 9,12 159,56 222,71 213,53 
13 Оборотність готової продукції 9,06 7,27 8,99 -0,07 
14 Оборотність власного капіталу 1,44 1,93 1,30 -0,14 
 
Показник оборотності активів на рівні 0,94 є невисоким показником, що 
свідчить про невисоку ділову активність підприємства, а також вказує на 
невисоку фондовіддачу. Оборотність чистих активів на рівні 1,3 свідчить про 
високу оборотність власного капіталу хоча за останній період даний показник і 
 57 
скоротився. Не зважаючи на це в останній час спостерігається скорочення 
показників оборотності активів, так показник оборотності активів скоротився на 
0,3, показник оборотності чистих активів на -0,5, постійних активів на -0,6. 
Оборотність товаро - матеріальних запасів на рівні 1,61 свідчить про те, що 
в господарстві за рік відбувається більше ніж 1,61 виробничі цикли, що 
безумовно є недосить позитивним для аналогічних підприємств галузі і це можна 
пояснити тим, що дане підприємство здійснює тільки суто виробничу діяльність у 
сфері сільського господарства яка має об’єктивно тривалий виробничий цикл. 
Оборотність готової продукції зменшилась на 0,07 і становить 8,99, 
аналогічні зміни відбулись із показником оборотності власного капіталу який 
зменшився на 0,14. 
Всі ці процеси свідчать про деяке зниження ділової активності, що в першу 
чергу пов’язано із скороченням обсягів виробництва та реалізації продукції, при 
цьому позитивним на нашу думку є покращення ситуації в системі розрахунків із 
дебіторами та кредиторами, про що свідчить скорочення періодів погашення 
дебіторської та кредиторської заборгованостей. 
Дані таблиці 2.12 свідчать про те, що заборгованість підприємства 
зменшилась, це в свою чергу спричинило зростання коефіцієнта автономії на 0,1. 
Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився, його значення фактично є 
оптимальним і він становить 1,85. 
Фінансова залежність підприємства зменшилась про, що свідчить 
коефіцієнт фінансової незалежності, який збільшився на 0,1. 
Слід зазначити, що в структурі зобов’язань підприємства домінують саме 
короткострокові зобов’язань. Отже слід зазначити, що фінансова стійкість 
підприємства значним чином збільшилась, а також фактично підприємство є 
фінансово стійким, про що свідчить показник співвідношення позикових та 
власних коштів, який дорівнює 0,54, тобто на кожну гривню позичених коштів 
припадає 2 грн власних, що вказує на фінансову незалежність та стійкість 
 58 
підприємства. Таким чином нами виявлено, що підприємство знаходиться в 
нормальному фінансовому стані і є відносно незалежним від зовнішніх джерел 
фінансування. 
Таблиця 2.13 
Показники фінансової стійкості підприємства 
№ Назва показника На На На Відхілення 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 + - 
1 Коефіцієнт заборгованості 0,36 0,21 0,35 -0,01 
2 Коефіцієнт фінансової стабільності 1,78 3,87 1,85 0,07 
3 Коефіцієнт фінансової незалежності 0,64 0,79 0,65 0,01 
(автономії) 
4 Коефіцієнт співвідношення позикових 0,56 0,26 0,54 -0,02 
та власних коштів 
5 Коефіцієнт концентрації власного 0,64 0,79 0,65 0,01 
капіталу 
6 Коефіцієнт фінансової залежності 1,56 1,26 1,54 -0,02 
7 Коефіцієнт маневреності власних 0,3 0,46 0,43 0,13 
коштів 
 
З метою зменшення фінансової залежності на підприємстві необхідно 
розробити більш зручну схему залучення активів за рахунок короткострокових 
зобов’язань, зменшуючи залежність від кредитів банків. 
Таблиця 2.14  
Показники рентабельності підприємства 
№ Назва показника На На На Відхілення 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 + - 
1 Рентабельність продажу, % 7,82 11,75 -5,17 -12,99 
2 Рентабельність виробництва (основної 8,53 13,49 -5,14 -13,67 
діяльності), % 
3 Рентабельність сумарного капіталу, % 2,98 14,54 -6,31 -9,29 
4 Рентабельність чистих активів, % 4,65 20,05 -8,79 -13,44 
5 Рентабельність оборотного капіталу, % 16,93 28,62 -8,05 -24,98 
6 Рентабельність власного капіталу, % 4,65 20,05 -8,79 -13,44 
7 Показник зміни валових продаж, % 22,66 6,84 -28,94 -51,60 
8 Показник валового доходу, % 7,09 10,72 -0,46 -7,55 
9 Показник чистого прибутку, % 2,11 8,64 -5,62 -7,73 
 
Аналізуючи діяльність підприємства за досліджуваний період, слід 
 59 
відмітити, що в цілому рентабельність виробництва основної продукції 
зменшилась у порівнянні із базовим періодом на 13,67 % і становить -5,14%. В 
той же час рентабельність продажу також знизилась на 12,99 % і складає -5,17%. 
Отже на основі даних розрахунків ми можемо зробити висновок, що дане 
підприємство є збитковим, активи підприємства є низьколіквідними основну їх 
частку складають активи 3 та 4 групи, підприємство є платоспроможним оскільки 
сума власного капіталу перевищує суму його зобов’язань, при цьому найбільшу 
частку зобов’язань складають короткострокові. Підприємство працює ритмічно 
про що свідчать показники ділової активності, при цьому із кожним роком 
активність підприємства збільшується. 
 
2.3 Забезпеченість підприємства основними фондами та їх рух 
 
В сучасних умовах економічний розвиток аграрних підприємств в значній 
мірі залежить від стану ринкової кон’юнктури, яка суттєво впливає на 
результативність їх господарської діяльності. Однак навіть в несприятливих 
ринкових умовах ті підприємства які є достатньо забезпеченими основними 
виробничими фондами і стан яких від повідає сучасним умовам можуть 
розраховувати на позитивний економічний результат своєї діяльності. 
Початковим етапом оцінки використання основних виробничих фондів є 
аналіз їхнього складу і технічного стану, а тому визначимо об’єм основних 
засобів, їх динаміку і структуру. 
Оцінюючи дані таблицю 2.14 можна зазначити, що існує позитивна 
динаміка росту вартості основних виробничих фондів. Позитивним також є те що 
у продовж досліджуваного періоду більше 70% складають сільськогосподарські 
машини, тобто ті засоби які приймають безпосередню участь у виробництві. За 
досліджуваний період структура фондів зазнала незначних змін. Так відбулось 
лише вибуття робочої худоби, при цьому це можна пояснити збільшенням 
 60 
вартості сільськогосподарських машин. 
Однак незважаючи на позитивну динаміку вартості основних фондів ми 
спостерігаємо негативну тенденцію збільшення їх зносу. При цьому за 
досліджуваний період показники рівня зносу суттєво збільшились. Так показник 
рівня зносу будівель збільшився із 17% до 35%, що є найменшим показником 
зносу серед досліджуваних фондів. Суттєво збільшився рівень зносу для таких 
груп основних фондів як машини та обладнання, та транспортні засоби, 
відповідно на 23 та 26%. 
Таким чином ми спостерігаємо негативну тенденцію старіння основних 
фондів, що особливо проявляється в категорії виробничих машин та обладнання. 
 
Таблиця 2.14 
 Наявність та структура основних засобів підприємства на кінець року 
Показники Наявно на Знос Структура,% Відхилення 
1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. 1.01. (+;-) 
2022 2023 2022 2022 2023 2022 2022 2023 2022 
Будинки та 135 142 142 23 42,2 50 23,36 23,67 22,22 7 
споруди 
Машини та 399 419 467 93,2 93,2 267 69,03 69,83 73,08 20 
обладнання 
Транспортні 31 31 31 14,5 14,5 26 5,36 5,17 4,8 0 
засоби 
Інструменти 5 8 8 1 4,5 6 0,87 1,33 1,25 3 
та інвентар 
Робоча 8 0 0 0,3 0 0 1,38 0,00 0 -8 
худоба 
Разом 578 600 639 132 154,4 349 100 100 100 22 
 
Отже нам необхідно вивчити рух і технічний стан основних виробничих 
фондів, для чого розраховуємо відповідні показники [3, 8, 10]: 
 
   
(2.1) 
 61 
2021 р =9,5 тис грн/587,5 тис грн = 0,016 
2022 р =39/639=0,061 
2023 р = 9/648 = 0,014 
 
    (2.2)
2021 р =0  
2022 р =0 
2023 р = 0 
             (2.3) 
2021 р =9,5/578=0,016 
2022 р =39/600=0,065 
2023 р = 9/639=0,014 
 
             (2.4) 
2021 р =191,6/578=0,33 
2022 р =310/600=0,52 
2023 р = 349/639=0,55 
 
    (2.5)
  
2021 р =395,9/578= 0,68 
2022 р = 0,48 
2023 р = 0,45 
 
Отже проведені розрахунки підверджують наші висновки про те, що в 
господарстві відбувається старіння основних фондів, при цьому їх придатність 
знизилась із 68% до 45%. Позитивним є зростання рівня відновлення основних 
фондів із 1,6% до 6,1% на рік, що забезпечить повне відновлення фондів за 16,4 
роки, однак така динаміка є недостатньою, щоб покрити їх знос та подальше 
вибуття. 
Таблиця 2.15 
Аналіз складу обладнання підприємства 
 62 
Строк експлуатації На 31.12 2021 року, % На 31.12 2022 На 31.12 2023 року, 
року, % % 
До 5 років 30,2 20,4 19,5 
5-10 років 16,6 24,7 27,5 
10-20 років 31,9 31,2 30,6 
Більше 20 років 21,3 23,7 22,4 
Всього 100 100 100 
 
Технічний рівень основних засобів характеризує також: віковий склад 
основних фондів, перш за все обладнання. Такий аналіз дозволяє зробити 
висновки про працеспроможність обладнання і необхідності його заміни. З цією 
метою діюче обладнання можна згрупувати по періодах його використання (до 1 
року, від 1-5 років, від 5-10 років, > 10 років), а потім по віковим групам 
визначити питому вагу кожної групи в загальному складі обладнання . 
З таблиці 2.15 видно, що обладнання строком експлуатації до 10 років 
становить 46,8% (30,2+16,6). Дані таблиці свідчать що обладнання на 
підприємстві, доля машин строком служби > 20 років - 21,3%. Ця група підлягає 
заміні, оскільки вона морально і фізично застаріла. При цьому спостерігається 
негативна тенденція старіння техніки та обладнання у продовж досліджуваного 
періоду. 
Проведемо оцінку ефективності використання основних фондів на основі 
аналізу показників фондовіддачи оскільки саме цей показник говорить про більш 
ефективне використання основних фондів. 
На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов’язані як з зміною 
об’єму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її 
частини. Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів, 
від об’єму продукції з гривні вартості активної частини. 
Аналізуючи данні вищенаведеної таблиці можна сказати про те, що 
ефективність використання основних фондів суттєво знизилась, так показник 
фондовіддачи зменшився на 0,53 (на 21,8%), що було обумовлено зменшенням 
вартості валової продукції на 236,8тис грн (16,7%).  
 63 
 
Таблиця 2.16  
Ефективність використання основних фондів 
Показники 2021 р 2022 р 2023 р Відхилення (+;-) 
Обсяг валової продукції, тис грн 1118,8 1118,86 968,2 -150,6 
Середньорічна вартість основних 582,75 620 643,5 60,75 
фондів, тис грн 
Фондовіддача 1,92 1,80 1,50 -0,42 
Активна частина (ОФ), тис грн 433 458 458 25 
Фондовіддача активної частини 2,58 2,44 2,11 -0,47 
Питома вага активної частини, % 74,30 73,87 71,17 -3,13 
 
При цьому частка активної частини основних фондів залишилась 
незмінною і має достатньо високе значення на рівні 74%. Таким чином ми 
приходимо до висновку, що на ефективність використання основних фондів не 
суттєво вплинула їх структура, а фондовіддача залежала від неефективного 
використання ОФ що зумовили організаційні фактори (простої обладнання, 
недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, 
наявність невстановленого обладнання і тощо).Таким чином нам необхідно 
провести оцінку рівня використання обладнання і виробничих потужностей 
підприємства. 
Оскільки основною продукцією підприємства є продукція рослинництвва 
то ми можемо дати оцінку використання активної чатини ОФ на прикладі 
використання машино-тракторного парку. 
Дані вищенаведеної таблиці свідчать про погіршення ефективності 
використання основних фондів в рослинництві, що в основному повязано із 
зменшенням обсягів виробництва та реалізації продукції рослинництва. 
Для більш повної оцінки змін ефективності використання основних фондів 
проведемо аналіз впливу факторів на обсяг валової продукції за даними, 
наведеними в таблиці 2.17 
 
 64 
Таблиця 2.17  
Використання основних фондів в рослинництві 
Показники 2021 р 2022 р 2023 р Відхилення (+,-) 
1 2 3 4 5 
1. Обсяг товарної продукції, тис. грн. 819,78 896,5 756,4 -63,38 
2.Середньорічна вартість основних 399 419 440 41 
виробничих фондів, тис. грн. 
3. Виробничі площі, га 582 665 662 80 
4. Кількість тракторів, шт. 6 6 7 1 
5. Кількість годин, відпрацьованих 15000 13230 14120 -880 
усіма тракторами за рік 
6. З них у першу зміну 10000 9450 10720 720 
7. Фондовіддача 2,05 2,14 1,72 -0,34 
8. Кількість годин, відпрацьованих 2500 2205 2017,14 -482,86 
одним трактором за рік 
9. Випуск продукції на одиницю площі, 1,41 1,35 1,14 -0,266 
тис грн./га 
10. Середньорічний виробіток одного 136,63 149,42 108,06 -28,57 
трактора, тис грн. 
11. Середній виробіток за 1 маш-год, 0,05 0,07 0,05 -0,001 
тис грн 
12. Коефіцієнт змінності 1,5 1,4 1,32 -0,18 
 
І. З використанням величини основних фондів 
Умовна фондовіддача = 1020/419= 2,43 грн 
1) зміна величини фондовіддачи за рахунок зміни вартості валової 
продукції: 
2,14 - 2,43 = - 0,29 грн.; 
2) зміна фондовіддачі за рахунок зміни вартості основних виробничих 
фондів: 
2,43-2,56 = - 0,13 грн 
Разом = - 0,42 грн. 
ІІ. Проведемо оцінку річного виробітку тракторів оскільки саме від даного 
показника прямо залежить обсяг виробництва виробництва продукції 
рослинництва: 
Умовний виробіток = 15000 м-год/ 6 тракт = 2500 м-год 
 65 
1) вплив зміни кількості тракторів на показник річного виробітку: 
2250-2500=-295 м-год 
2) вплив зміни кількості тракторів на показник річного виробітку 
2500-2143 = 357 м-год 
Разом: 62 м-год 
Отже розрахунки свідчать про те, що показник ефективності використання 
основних виробничих фондів в рослинництві залежить в більшій мірі від зміни 
обсягу виробленої продукції, в свою чергу зміна значення даного показника 
характеризується станом використання машино-тракторного парку. Таким чином 
на зменшення вартості валової продукції на нашу думку суттєво вплинуло 
зменшення рівня оснащеності сільськогосподарською технікою, рівень 
продуктивності тракторів та інтенсивність їх використання. 
 
Таблиця 2.18 
Вихідні данні для розрахунку залежності фондовіддачі від основних факторів 
впливу 
Рік Фондовіддача Посівна Кількість Кількість годин, Коефіціент 
площа, га тракторів, відпрацьованих усіма змінності 
шт тракторами за рік 
2021 2,05 582 6 2 500 1,5 
2022 2,14 665 6 2 205 1,4 
2023 1,72 662 7 2 017 1,32 
 
Проведемо оцінку впливу досліджуваних факторів на показник 
фондовіддачі в рослинництві на основі кореляційного аналізу та побудови 
регресивної моделі стану ефективності використання основних виробничих 
фондів. При цьому ми не будемо враховувати два основних прямих фактора, що 
впливають на показник фондовіддачі, а саме вартість валової продукції та 
вартість основних виробничих фондів. Таким ми визначимо залежність показника 
фондовіддачі від факторів, які прямо чи опосередковано впливають на значення 
обсягу виробництва продукції при заданому рівні технічної оснащеності [ 24]. 
 66 
Використовуючи вбудовані функції MS Excel поведемо розрахунок 
частинних коефіцієнтів кореляції між двома однорідними множинами даних. 
 
Матриця парних коефіцієнтів регресії 
1 0,292655482 -0,439911337 -0,32070559 
0,292655482 1 -0,794891978 -0,758623156 
-0,439911337 -0,794891978 1 0,978649139 
-0,32070559 -0,758623156 0,978649139 1 
 
 
Для з’ясування наявності лінійної залежності між факторами, знаходимо 
частинні коефіцієнти кореляції між факторами та визначаємо параметри 
множинної лінійної регресії. 
Лінійне рівняння багатофакторної регресивної моделі залежності показника 
фондовіддачі має такий вигляд: 
 
У = 1,272-0,0032*Х1+0*Х2-0,041*Х3+8,69*Х4 
 
Із приведеної регресії видно, що між результативним показником 
фондовіддачі і факторним Х4 (коефіцієнт змінності) існує пряма залежність. 
Таким чином нами виявлено, що при зростанні інтенсивності використання 
сільськогосподарської техніки відбувається зростання показника фондовіддачі, 
при цьому кількість цієї техніки в умовах досліджуваного господарства на 
значення фондовіддачі не впливає. 
Таким чином статистично нами доведено, що підвищення ефективності 
використання основних виробничих фондів може забезпечуватись більш 
інтенсивним використанням сільгосптехніки, шляхом максимального 
використання фонду робочого часу техніки. 
Висновки до розділу 2. 
 
 67 
Сільськогосподарське виробництво не можливе без специфічного 
виробничого ресурсу - землі, а тому на нашу думку необхідно проводити аналіз 
ресурсного потенціалу саме із цього фактора. Саме від якості та ефективності її 
використання залежить кількість одержаної продукції. Оскільки земля є основним 
засобом виробництва в сільському господарстві, то більш детально ознайомимося 
зі складом та структурою земельних ресурсів. Враховуючи те, що процес 
виробництва неможливий без використання основних засобів, які є основою 
матеріально-технічної бази виробництва з’ясуємо наскільки господарство 
забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони використовуються . 
оцінку проведемо за допомогою даних поданих у таблиці 2.4. 
За результатами досліджень можна констатувати, що показник 
фондозабезпеченості зменшився на 3%, однак показник фондоозброєності на 65,6 
% збільшився, що обумовлено незначним зростанням вартості основних фондів 
лише на 10,4% при значному скороченні на 33,6% чисельності працівників. Слід 
зазначити, що ефективність використання основних фондів зменшилась про що 
свідчить показник фондовіддачі, який зменшився на 21,6% за рахунок скорочення 
вартості валової продукції та збільшення вартості основних фондів. Відповідно 
показник фондоємкості збільшився на 27,6% за цих самих причин. 
Виходячи із показників можна стверджувати про те, що в господарстві 
відбулось зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на 
350 тис грн ( -13,4%) тис грн ( -13,4%) - це було пов’язано із зменшенням обсягів 
виробництва продукції рослинництва. При цьому також зросла і повна 
собівартість продукції на суму 180 тис грн. Однак темпи росту виручки 
перевищували темпи росту витрат на 5,5 %, що призвело до того, що 
підприємство у 2010 році отримало на 75,7 тис грн. меншу суму збитку ніж в 
попередні періоди, що в свою чергу вплинуло на зниження показника рівня 
збитковості до значення 0,6%. 
РОЗДІЛ 3. 
 68 
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СФЕРІ 
ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ 
 
3.1 Методи підвищення ефективності діяльності підприємства з 
використанням лізингу  
 
Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в 
економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало 
поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість 
законодавчої бази, проблеми з правовим та податковим забезпеченням операцій 
фінансового лізингу; потенційним лізингодавцям та лізингоотримувачам не 
вистачає розуміння сутності лізингу та його переваг; недостатнім є доступ до 
довгострокового фінансування. 
Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. 
Однак без упровадження лізингових схем український споживач може 
залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку - транспортну, 
сільськогосподарську чи будь-яку іншу. Українські компанії до лізингу 
відносяться набагато холодніше, ніж їх західні колеги. Пов'язано це з тим, що 
Україна не надто пестить фінансові структури і промисловість сприятливими 
умовами для проведення таких угод, і з відсутністю у самих фінансових структур 
потрібної кваліфікації. Проте, не дивлячись на це, лізингом в Україні вже 
намагаються займатися. Це, зокрема, командитне товариство «Лізингова компанія 
«Укрінтерлізинг», Львівська торгово-промислова палата, страхова компанія 
«АСКА» (страхування лізингових угод), лізингова компанія «Оптимус», 
заснована на польському капіталі та деякі інші. 
Реалізація лізингу в Україні вимагає використання певних інструментів 
державного регулювання. Необхідно створити відповідні організаційно-
економічні умови для прийняття лізингу фінансово-кредитними закладами.[19, 
 69 
ст. 83] 
Максимізація інтересів однієї сторони може знижувати очікувані іншою 
стороною результати лізингової угоди. Протилежність інтересів може бути 
антагоністичною і призвести до руйнації угоди на стадії її формування або може 
стати джерелом розвитку шляхом вирішення. Варіант вирішення протиріч 
формується в залежності від характеру протиріч, рівня організації сторін, умов 
прояву. Ці чинники визначають можливості і перспективи конкретних лізингових 
угод і розвитку лізингу в цілому. Ряд чинників, що впливають на процес лізингу, 
існують незалежно від безпосередніх учасників, тобто є зовнішніми. Це 
насамперед економічні і правові умови. Інші параметри встановлюються 
безпосередньо учасниками лізингового договору. Для усунення протиріч, які 
виникають між учасниками лізингової угоди, повинна бути створена методична 
база, що дозволяє гармонізувати їхні інтереси в різноманітних умовах лізингової 
діяльності. 
Оцінка вартості об'єкта повинна здійснюватися насамперед виходячи з його 
складу, специфіки, зносу окремих складових елементів, наявності альтернативних 
можливостей використання в ринкових умовах господарювання. З урахуванням 
останнього чинника для оцінки об'єкта, крім балансової, доцільно 
використовувати показник справедливої вартості, що застосовується у світовій, а 
останнім часом і у вітчизняній практиці. 
Розрахунок лізингових платежів може здійснюватися шляхом використання 
двох підходів до урахування потоку платежів лізингодавця і лізингоодержувача: 
статичного і динамічного, що обумовлюють відповідно два методи розрахунку 
лізингових платежів: метод складових і метод коефіцієнтів. Метод складових 
синхронізує лізингові платежі з процесом амортизації, у результаті чого їхній 
розподіл по роках носить нерівномірний характер. Це може створювати фінансові 
проблеми лізингоодержувачу на перших етапах дії договору й обумовлює 
збільшення податкових виплат лізингодавця. Більш гнучким є метод коефіцієнтів, 
 70 
в основу якого покладено теорію фінансових рент, як-от математичні основи 
урахування впливу фактора часу на цінність платежів. Цей інструмент дозволяє 
обґрунтувати різноманітні варіанти схем виплат: рівномірні чи такі, що 
наростають і убувають за схемою арифметичної або геометричної прогресії; із 
місцезнаходженням платежу на початку або наприкінці заданого інтервалу часу, 
їхнє практичне використання дозволяє формувати альтернативні варіанти 
платежів і оптимізувати потоки прибутків і витрат суб'єктів, що господарюють, із 
позиції поліпшення їхнього фінансового стану. [8, ст. 32] 
Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс 
заходів, який передбачатиме: 
- зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 
20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій; 
- зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з 
метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; - 
надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на 
територію України високотехнологічного устаткування; 
- створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні 
малих підприємств; 
- організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази 
даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування; 
- розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала 
залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг; 
- реформування податкового законодавства в частині стимулювання 
лізингових операцій - запровадження пришвидшеної норми амортизації для 
об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку 
підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна. 
Отже, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу - це не лише засіб 
стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних 
 71 
фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення 
її якісного рівня. [20, ст.106] 
Потрібно зазначити, що за спостереженнями спеціалістів, фінансовий лізинг 
в Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний лізинг. 
На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних 
взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях 
різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі 
акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої 
інтереси, податкова - свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи 
широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні. У зв’язку з появою 
негативних явищ у національній економіці та масовим неповерненням кредитів 
банками була переглянута кредитна політика, в результаті чого підвищилися 
вимоги до її організації та здійснення. Однак це суттєво звузило коло клієнтури, і 
для виходу із нинішньої ситуації з кредитуванням банки почали застосовувати 
лізингові схеми, як ті, що мають понижений ступінь ризику. 
Голови комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, фінансове 
забезпечення національних, регіональних, галузевих та місцевих програм 
розвитку лізингу повинно здійснюватися щорічно за рахунок коштів державного 
та місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел. Обсяг обов’язкових 
коштів, які щорічно виділяються на підтримку лізингової діяльності, повинен 
зазначатися у видатковій частині бюджетів усіх рівнів окремим рядком. 
Управляти коштами потрібно через Національний фонд сприяння розвитку 
лізину. Це повинна бути некомерційна структура зі статусом юридичної особи, 
що створюється з метою фінансування програм, проектів і заходів, спрямованих 
на підтримку і розвиток лізингової діяльності шляхом акумулювання бюджетних 
і позабюджетних коштів, інвестування коштів підприємницьких структур, 
доходів від власної статутної діяльності, а також добровільних внесків 
юридичних і фізичних осіб. Поряд із реалізацією цих цілей фонд в умовах 
 72 
підвищених ризиків виступив би гарантом при кредитуванні та інвестуванні за 
рахунок інших джерел. 
Діяльність фонду необхідно спрямовувати за такими трьома основними 
напрямами: 
1. Пільгове кредитування суб’єктів лізингової діяльності. 
2. Надання гарантійних зобов’язань суб’єктам лізингової діяльності при 
оформленні кредитів для реалізації лізингових договорів. 
3. Створення і фінансове забезпечення об’єктів інфраструктури підтримки 
лізингової діяльності. 
За аналогією з Національним фондом доцільно створювати галузеві, 
регіональні і місцеві фонди сприяння розвитку лізингу.[30, ст. 31] 
Значно сприяє розвитку інституту лізингу високоякісне програмне 
забезпечення, яке мають сьогодні практично всі великі лізингові фірми 
промислово розвинутих країн. Вступивши до «Євролізингу», Україна також 
отримала нагоду використовувати інформаційну систему руху орендованих 
машин та устаткування в межах єдиного загальноєвропейського ринку. 
Треба терміново поновлювати на нових економічних принципах інтеграції 
міждержавні виробничі відносини з допомогою лізингу, який може виступити як 
один із найперспективніших договірно-правових інструментів. 
Безумовно, лізинг має право на існування і повинен розвиватися й 
заохочуватися, оскільки за великої капіталомісткості українських підприємств 
лізинг може послужити інвестиційним «трампліном» для залучення в 
господарський обіг значних капітальних ресурсів. В Україні лізингові операції 
здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. їхня 
форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг: 
Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати 
пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується  
власна діяльність банку. 
 73 
Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню 
справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу 
лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації. 
Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий 
спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності.[27] 
Якщо для України явище лізингу відносно нове, то в високорозвинених 
країнах такі операції вже досить давно набули широкого поширення і є однією із 
форм інвестування. Отже, для їх ефективного впровадження необхідно 
скористатися їхнім досвідом.  
Прикладом вдалої державної політики є досвід Польщі. Він цінний для 
наших фахівців тим, що з початку 90-х років країна мала з Україною спільні риси 
економічного розвитку.[6, ст. 44] 
Для стимулювання інвестицій у виробничу сферу, для оновлення і 
промислового потенціалу, для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних 
виробників нашій країні необхідно розвивати лізингові відносини. Але для цього 
потрібно створити відповідні умови. Як показує досвід інших передових країн 
світу, [цьому приділяють найпильнішу увагу: відповідне законодавство, 
податкові пільги. 
Нашим виробникам і підприємцям потрібно створити умови, при яких вони 
[прагнули б розвивати цей рід діяльності. Для цього в першу чергу слід 
добиватися появи лізингових операцій з достатньо довгими термінами дії (не 
менш 3-х років). Адже саме такі договори нестимуть реальні інвестиції в 
економіку. 
Уряд перш за все повинен понизити в два чи більше разів податок на 
прибуток, одержаний лізингодавцями від реалізації договорів по лізингу з 
терміном дії три і більше років. Також слід стимулювати банки надавати кредити 
лізинговим компаніям, які укладають тривалі договори. 
Окрім цього, необхідно розглянути можливість зниження митного збору і 
 74 
податків по товарах, що ввозяться на територію України і є об’єктами 
міжнародного фінансового лізингу.[16, ст.87] 
З огляду на вищевказане, можна зробити висновок щодо особливостей 
лізингового процесу в Україні: 
1. На сьогодні законодавчо знята жорстка залежність строку дії договору 
фінансового лізингу від строків амортизації. Як наслідок, суб’єктам 
підприємницької діяльності надано право самостійно встановлювати строки дії 
договорів фінансового лізингу. 
2. Термін фінансового лізингу повинен перевищувати один календарний 
рік. 
3. Лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця 
(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та 
умов і передати її у користування. 
4. Договір фінансового лізингу повинен обов’язково передбачати наступні 
умови: предмет фінансового лізингу, строк фінансового лізингу, розмір 
лізингових платежів, інші умови відносно яких, по заяві хоча б однієї з сторін, 
доведеться досягнути згоди. 
5. Предмет фінансового лізингу та/або пов’язані із виконанням лізингових 
договорів ризики підлягають страхуванню (якщо їх обов’язковість встановлена 
законом або договором). 
6. Право власності на предмет фінансового лізингу переходить до 
лізингоодержувача після його викупу шляхом сплати останнього лізингового 
платежу на підставі договору фінансового лізингу та укладання акту прийому- 
передачі у власність до лізингоодержувача. 
7. З метою захисту прав лізингодавця на предмет лізингу та забезпечення 
безспірного повернення предмета лізингу в разі невиконання лізингоодержувачем 
своїх зобов’язань з оплати лізингових платежів договір фінансового лізингу 
підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. 
 75 
8. У податковому законодавстві України з метою оподаткування, тобто, 
обкладення податком на прибуток і ПДВ операції фінансового лізингу 
розглядаються, як операції продажу. 
Таким чином, хоча для активізації лізингового процесу необхідно 
врегулювати окремі невідповідності нормативного характеру та оптимізувати 
систему оподаткування, вищевказане загалом свідчить, що зміни в законодавстві, 
які відбулися останнім часом, спрямовані на поступову адаптацію до розвитку 
лізингового процесу в Україні.[15, ст. 38] 
Аналіз механізму управління лізингом дозволив сформувати такі напрями 
його удосконалення: 
- державна підтримка суб'єктів лізингової діяльності створенням 
сприятливих організаційних та економічних умов; 
- удосконалення податкової та кредитно-фінансової політики в частині 
підтримки лізингу; 
- удосконалення правової бази, яка регулює лізингову діяльність; 
- розробка комплексної програми підтримки та розвитку лізингу, в якій 
будуть відбиті основні передумови вирішення проблеми, головна мета, задачі, що 
витікають із неї, шляхи досягнення, ресурси, строки здійснення й оцінка 
ефективності наслідків; 
- у рамках підсистеми, що забезпечує дію механізму управління, створення 
блоку методичних розробок, які розкривають механізм взаємодії суб'єктів лізингу 
та дозволяють оптимізувати реалізацію їхніх інтересів. 
Здійснення зазначених напрямів створить необхідні передумови для 
ефективної реалізації на основі ринкових принципів господарювання основних 
функцій механізму управління лізингом. [9, ст. 12] 
Результативність лізингової діяльності в значній мірі залежить від 
зовнішнього середовища господарювання, що формується під впливом 
державного регулювання, прерогативою якого є створення сприятливого 
 76 
правового поля. Тому удосконалення лізингового законодавства повинно 
здійснюватися в таких напрямах: 
- розширення контингенту можливих учасників лізингових операцій; 
- розширення переліку видів майна, що можуть бути об’єктом лізингу 
(включення цілісних майнових комплексів, об'єктів інтелектуальної власності); 
- розширення видів лізингу; 
- надання учасникам лізингу самостійності у визначенні ціни об'єкта; 
- усунення ув'язки терміна договору з періодом амортизації; 
- спрощення процедури викупу об'єкта лізингу; 
- створення умов, що стимулюють лізингові операції через здійснення 
прискореної амортизації, податкові пільги й ін. 
Однією із визначальних умов лізингового договору є рівень і графік 
здійснення лізингових платежів. Обґрунтування лізингового платежу в умовах 
ринкової економіки повинно здійснюватися виходячи з необхідності реалізації 
принципів товарно-грошових відносин між учасниками договору. Тому повинна 
бути сформована ціна лізингової послуги, основним елементом якої є ціна об'єкта 
лізингу. [24, ст. 8] 
 
3.2 Обґрунтування джерел фінансування оновлення основних фондів 
 
Важливим джерелом відтворення основних фондів аграрного виробництва є 
використання частини прибутку підприємств. В стабільній економіці, коли 
оновлення (реновація) засобів виробництва фінансувалося з амортизаційного 
фонду, розширення виробництва відбувалось за рахунок прибутку. Проте, в 
нинішніх умовах, коли надходження від реалізації продукції 
сільськогосподарських товаровиробників внаслідок диспаритету цін не завжди 
відшкодовують виробничі витрати використання на технічне переозброєння 
аграрного виробництва прибутків сільськогосподарських товаровиробників через 
 77 
їх збитковість і неплатоспроможність є досить проблематичним. За останні п’ять 
років загальна сума прибутків сільськогосподарського підприємств по 
відношенню до балансової вартості основних засобів виробництва не 
перевищувала 1,2 %. 
Слід зазначити, що досліджуване підприємство, як і більшість підприємств 
не володіє такими фінансовими ресурсами, як прибуток, а основоположним 
критерієм залучення інвестицій є прибутковість виробництва. Тому розробку 
механізмів оновлення основних фондів ми пов’язуємо з позиковими джерелами, 
до яких слід віднести довгострокові кредити і кошти, що залучаються на умовах 
лізингу. 
Обмежені можливості мають сільськогосподарські товаровиробники 
використовувати позичені і залучені фінансові ресурси, для відтворення і 
розширення технічного потенціалу аграрного виробництва. Через нестачу 
власних фінансових ресурсів і маловірогідність достатніх їх надходжень 
протягом року, підприємство практично не може використовувати для технічного 
переоснащення високопроцентні банківські кредити. 
Найбільш вагомим джерелом стимулювання оновлення технічного 
потенціалу аграрного виробництва в нинішніх умовах є фінансовий лізинг. Він 
виступає джерелом фінансового забезпечення інвестиційної діяльності 
сільськогосподарських товаровиробників і є одним з найбільш прогресивних 
методів оновлення їх матеріально-технічної бази, впровадження передової 
техніки та технологій. 
Фінансовий лізинг в агропромисловому комплексі є вигідною формою 
діяльності для всіх учасників цього виду інвестицій - і селянам, і 
машинобудівникам. Необтяжливий він і для державного бюджету. 
Фінансовий лізинг дає можливість заощаджувати кошти для інвестування в 
інші більш ефективні види діяльності та/або придбавати техніку, вартість якої 
перевищує річні фінансові можливості. 
 78 
Відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету 
України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для 
агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по 
операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів 
України від 10.12.2003 № 1904 (зі змінами та доповненнями), у лізинг може бути 
передана техніка тільки вітчизняного виробництва після проведення 
лізингоодержувачем (сільськогосподарським підприємством усіх форм власності 
та господарювання або іншим суб’єктом підприємницької діяльності 
агропромислового комплексу) попередньої оплати в розмірі не менше 17% її 
вартості (15% - попередній лізинговий платіж в рахунок частини вартості 
Предмета лізингу, 7 % - попередній лізинговий платіж в частині винагороди 
Лізингодавцю за передачу Предмета лізингу) її вартості та укладання 
Лізингоодержувачем договору страхування предмету лізингу. 
Ми пропонуємо для підвищення ефективності використання основних 
фондів поступово замінити застарілу техніку на більш сучасну марки МТЗ 1523 в 
кількості 2 одиниць., а також додатково придбати причепну техніку АКШ-3.6 та 
ОП-4 по 2 одиниці кожної. 
Проведемо оцінку витрат на придбання машини МТЗ 1523 вартістю 309 
тис. грн. 
Так у перший рік витрати підприємства складатимуться з : 
1. Попереднього лізингового платежу за користування технікою в частині 
відшкодування її вартості (15% ціни машини з ПДВ) - 46,35 тис. грн. 
2. Винагороди лізингодавцю за передану в лізинг техніку (7% від 
невідшкодованої вартості) - 21,63 тис. грн. 
3.Чергового лізингового платежу та винагороди лізингодавцю відповідно 
30,9 і 10,7 тис. грн. Разом за рік - 41,6 тис. грн. 
Загальні виплати за придбану машину дорівнюватимуть 352,26 тис. грн., а з 
урахуванням інфляції (6% річних) - 318,27 тис. грн.; 
 79 
У власності підприємства залишається машина первісною вартістю 309 тис. 
грн., яка може працювати ще 5 років, або продана за залишковою ціною. 
Для порівняння якщо придбати дану техніку в кредит (кредитором виступає 
ВАТ Приватбанк),  при ставці 20% за користування кредитом на строк 5 років, 
при 30% авансі (на даний момент перший внесок позичальника повинен складати 
не менше 30% від вартості майна що придбається за кредитні кошти), при 
щомісячному погашенні кредиту рівними частинами то витрати складатимуть 
щомісячно 5,73 тис грн., що становить за рік 68,76 тис грн. При цьому за весь 
період користування кредитом підприємство сплатить 343,8 тис грн. із яких 
127,54 тис грн. складатиме плата за користування кредитом. 
Для розрахунку коефіцієнта дисконтування при придбанні устаткування в 
лізинг використовується наступна формула: 
 
К Д 2 (r,n) 1

(1 r)n
         (3.1) 
 
Об'єктивно існуючий процес інфляції призводить до зміни, 
нееквівалентності одних і тих же грошових сум, вкладених, виплачуваних і 
розподіляються по роках. У цьому зв'язку виникає необхідність дисконтування, 
тобто приведення до порівнянної увазі в часі грошових потоків і витрат. Для 
дисконтування застосовуються основні алгоритми фінансової математики [18]. 
Формула наведеного грошового потоку має наступний вигляд: 
 
PV
Р   PV K Д 2( r ,n ),
(1 r )n
        (3.2) 
 
де Р– розмір щорічних грошових виплат, тис.грн., 
PV  – загальна сума доходів (витрат, витрат), тис.грн.; 
 80 
KД 2( r,n )  – коефіцієнт дисконтування, що показує, чому дорівнює одна 
грошова одиниця з позиції поточного моменту, тобто її сучасна вартість при 
заданій процентною ставкою r і відсутності будь-яких надходжень за період n. 
Приведення всіх витрат до «сьогоднішнім» цінами, тобто до поточного 
моменту, здійснюється по всіх роках і дає можливість порівняти їх суму з 
первісної величиною понесених витрат. Відносно певний і конкретний рух 
готівкових грошових коштів по роках за лізинг і при його альтернативі - позику 
та купівлю, дозволяє дисконтувати їх за нижчою ставкою в порівнянні зі ставкою 
виплати боргу підприємства. У західній практиці прийнято використовувати 
ставку кредиту після виплати податку на прибуток, так як реальний рух готівки 
здійснюється після сплати податку. Договірні зобов'язання припускають 
попередні фінансові розрахунки і відносну точність, визначеність в русі готівки. 
Ступінь ризику значно нижче, і дисконтуючий множник K Д1  знижується. Чим 
ризикованіше рух грошового потоку, тим вище значення множників, що 
дисконтуються. Відповідно до цього для дисконтування приймається ставка у 
розмірі 16%, а не первинна 20%. 
 
r  20%(1ПП ),         (3.3) 
 
r  0,2(10,21)  0,16  
Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою: 
 
1
К 
Д 2( r ,n ) 
(1 r )n
.         (3.4) 
Отже, ми приходимо до висновку, що найбільш оптимальною формою 
фінансування оновлення основних фондів у рослинництві є лізинг, оскільки він є 
менш витратною формою фінансування, що підтверджується розрахунками 
 81 
поданими в таблиці 3.1. 
Слід врахувати те, що частково витрати на оплату лізингових платежів 
можна компенсувати за рахунок реалізації застарілої техніки на суму 64 тис грн. 
Строк лізингу від 3 до 7 років. Черговість сплати лізингових платежів 
становить місяць, квартал або шість місяців. Перший платіж наступає залежно від 
черговості сплати лізингових платежів з дати підписання тристороннього акту 
приймання-передачі. За користування лізинговою технікою Лізингоодержувач 
сплачує 7 % її невідшкодованої вартості. 
Таблиця 3.1  
Графік сплати лізингових платежів 
Черговість Дата внесення Сума Сума щорічної Всього лізингових 
платежів  платежу  відшкодуваня винагороди платежів за 
частини лізингодавцю за користування технікою, 
вартості передану в лізинг що підлягають сплаті (з 
техніки, грн.  техніку з урахуванням ПДВ), грн.  
невідшкодованої 
вартості, грн.  
Аванс 15% Січень 2023 0 0 0 
1 Серпень 2023 26,26 9,19 35,45 
2 Січень 2024 26,26 8,27 34,53 
3 Серпень 2024 26,26 7,35 33,61 
4 Січень 2025 26,26 6,44 32,70 
5 Серпень 2025 26,26 5,52 31,78 
6 Січень 2026 26,26 4,60 30,86 
7 Серпень 2026 26,26 3,68 29,94 
8 Січень 2027 26,26 2,76 29,02 
9 Серпень 2027 26,26 1,84 28,10 
10 Січень 2028 26,31 0,92 27,23 
Разом за 5 років 262,65 50,57 313,22 
Всього лізингових платежів з 309,00 50,57 359,57 
урахуванням попередньої 
оплати 
 
На основі запропонованих вище заходів по технічному переозброєнню 
виробництва продукції рослинництва проведемо економічне обґрунтування 
доцільності реалізації визначених нами заходів. Треба врахувати, що 
комплексний підхід до здійснення механізованих польових робіт надає ряд 
 82 
суттєвих технологічних переваг, окрім визначених нами в таблиці 3.3 економії 
палива в розрахунку на 1 га механізованих робіт. Крім того в таблиці 3.1.4 
зазначалося, що за рахунок використання комплексних агрегатів АКШ-3.6 та ОП-
4 , що дозволяють одночасно виконувати всі операції по підготовці ґрунту під 
посів можна скоротити обсяг механізованих польових робіт на 8,8% тобто на 660 
га. 
Для обґрунтування технічних переваг запропонованої техніки необхідно 
здійснити порівняння експлуатаційних характеристик нової техніки. 
Таблиця 3.2  
Порівняльна експлуатаційна характеристика техніки 
Показники Значення показників 
 Існуюча Проектна 
Необхідна кількість машин  5 2 
Потужність к.с 60 150 
Тяговий клас кн 14 22 
Продуктивність по оранці, га/ год 0,73 1,6 
Продуктивність по передпосівному обробітку, га/ год 2,4 6 
Нормативний річний обсяг робіт, ум ет га 1072 2350 
Витрати палива на 1 га / кг 15,94 14,95 
Річні витрати палива, кг 85438,4 70265 
Вартість палива, тис грн 726226 597253 
Періодичність проведедення технічного обслуговування, год 500 1000 
кількість ТО на рік 2 1 
Вартість 1 ТО, грн 1200 4000 
загальні витрати на ТО, грн 12000 8000 
 
Порівнявши технічні та експлуатаційні характеристики техніки можна 
одразу звернути увагу на те, що проект запровадження у виробництві нових 
тракторів має вищі експлуатаційні характеристики, що досягаються за рахунок 
значної потужності та кращої конструктивної надійності. В цілому експлуатація 2 
тракторів ХТЗ-241К.20  обходитиметься підприємству дешевше ніж експлуатація 
5 тракторів ЮМЗ-6.  
Так за рік експлуатації можна досягти економії палива на рівні 15173 кг, що 
в перерахунку на грошовий еквівалент складатиме економію в сумі 128970 грн. 
 83 
Крім того використання більш продуктивної техніки дозволяє виконати 
однаковий обсяг робіт із використанням меншої кількості машин 2 замість 5. 
відповідно для забезпечення виконання програми механізованих робіт нам 
необхідно залучати на 3 особи менше механізаторів, що дасть додаткову 
економію фонду заробітної плати. 
Таким чином можна розрахувати економію річного фонду заробітної плати 
за рахунок впровадження нового обладнання. При цьому слід враховувати, що 
підприємству економія фонду заробітної плати досягається не тільки за рахунок 
скорочення чисельності механізаторів, а й чисельності обслуговуючого персоналу 
на 3 особи. 
За існуючою системою розцінка за 1 га робіт для механізаторів, що 
виконують роботи 2 розряду становить 160,6 грн. При цьому передбачається 
виплата премії за перевиконання норм виробітку ( оскільки коефіцієнт змінності 
більше 1) в розмірі 20% 
Витрати на оплату праці механізаторів із відрахуваннями по фонду 
заробітної плати дорівнює: 
 
осіб*160,6грн/га*1072 га*1,2 *1,37 = 1462760,0 грн 
 
Сумарні витрати на обслуговуючий персонал (помічники, причипщики) 
дорівнює 60% від оплати праці трактористів = 731380 грн. 
Таким чином сумарні витрати на оплату праці працівників задіяних у 
механізованих польових роботах складає 2194140,0 грн. 
Розрахуємо суму витрат на оплату праці працівників задіяних у 
механізованих польових роботах після впровадження нової техніки: 
Безумовно, що впровадження нової техніки передбачає більшої кваліфікації 
працівників при цьому при оплаті їхньої праці ми будемо застосовувати розцінки 
за 1 га робіт 3 розряду для механізаторів, що становитимуть 170,3 грн. При цьому 
 84 
також передбачається виплата премії за перевиконання норм виробітку, оскільки 
по плану в розмірі 20% 
Витрати на оплату праці механізаторів із відрахуваннями по фонду 
заробітної плати дорівнює: 
 
2осіб*170,3грн/га*2350 га *1,2*1,37 = 1336730 грн 
 
Сумарні витрати на обслуговуючий персонал (помічники, причипщики) 
дорівнює 60% від оплати праці трактористів = 668370 грн. 
Отже сумарні витрати на оплату праці працівників задіяних у 
механізованих польових роботах після впровадження нової техніки складатиме 
2005100 грн. 
Таким чином річний економічний ефект від впровадження нового 
обладнання за рахунок економії чисельності персоналу та підвищення його 
продуктивності праці дорівнює = 2005100-2194140= -189040,0 грн 
Отже ми за визначених умов можемо надати оцінку економічній 
доцільності впровадження запропонованого варіанту вдосконалення основних 
фондів рослинництва. 
Таблиця 3.3 
Загальний економічного ефекту від впровадження нової техніки 
Показники Значення показників Економія (-) 
 Існуюча Проектна  
Вартість палива, тис грн 726226,4 597252,5 -128973,9 
загальні витрати на ТО, грн 120000 80000 -40000 
Витрати на оплату праці, грн 2194140 2005100 -189040 
амортизація, грн 19600 76200 56600 
Загальна економія витрат , грн 3059966,4 2758552,5 -301413,9 
Загальна економія за період експлуатації , 
тис грн     -301,41 
 
На основі проведеного розрахунку нами визначено, що загальний 
економічний ефект від впровадження нової техніки становить на перший рік її 
 85 
експлуатації 301,41 тис грн.. При цьому найбільший вплив на економічний 
результат впровадження має економія витрат палива 128,9 тис грн. на рік. 
Враховуючи те, що в перспективі ціни на паливо будуть зростати, то така 
економія може бути , ще більш суттєвою. 
Сумарні витрати по впровадженню у виробництво нової техніки становлять 
1776,2 тис грн, сума витрат по лізингових платежах становить 80,82 тис грн. 
Таким чином сумарний лізинговий платіж становитиме 1857 тис грн.. 
Період окупності інвестицій = 1857 тис грн. / 93,86 тис грн. =9,1 роки 
Враховуючи суму накопиченої амортизації підприємство окупить вкладені 
в нову техніку кошти за 4,6 роки, що відповідає нормі прибутку на рівні 21,7%. 
 
 Висновки до розділу 3.  
 
Досліджуване підприємство, як і більшість підприємств не володіє такими 
фінансовими ресурсами, як прибуток, а основоположним критерієм залучення 
інвестицій є прибутковість виробництва. Тому розробку механізмів оновлення 
основних фондів ми пов’язуємо з позиковими джерелами, до яких слід віднести 
довгострокові кредити і кошти, що залучаються на умовах лізингу. 
Обмежені можливості мають сільськогосподарські товаровиробники 
використовувати позичені і залучені фінансові ресурси, для відтворення і 
розширення технічного потенціалу аграрного виробництва. Через нестачу 
власних фінансових ресурсів і маловірогідність достатніх їх надходжень 
протягом року, підприємство практично не може використовувати для технічного 
переоснащення високопроцентні банківські кредити. 
Найбільш вагомим джерелом стимулювання оновлення технічного 
потенціалу аграрного виробництва в нинішніх умовах є фінансовий лізинг. Він 
виступає джерелом фінансового забезпечення інвестиційної діяльності 
сільськогосподарських товаровиробників і є одним з найбільш прогресивних 
 86 
методів оновлення їх матеріально-технічної бази, впровадження передової 
техніки та технологій. 
Порівнявши технічні та експлуатаційні характеристики техніки можна 
одразу звернути увагу на те, що проект запровадження у виробництві нових 
тракторів має вищі експлуатаційні характеристики, що досягаються за рахунок 
значної потужності та кращої конструктивної надійності. В цілому експлуатація 2 
тракторів МТЗ1523 обходитиметься підприємству дешевше ніж експлуатація 5 
тракторів ЮМЗ-6. Так за рік експлуатації можна досягти економії палива на рівні 
15173 кг, що в перерахунку на грошовий еквівалент складатиме економію в сумі 
128970 грн. 
Розглянемо економічну ефективність використання лізингу безпосередньо 
на прикладі підприємства ТОВ «Ниви Черкащини» 
Таблиця 3.4 
Економічна ефективність використання лізингу 
(тис.грн.) 
Показники Попередній період Звітній період Абсолютне Відносне 
відхилення (+,-) відхилення 
(%) 
Додатковий 0 640,0 640,0 100 
доході від 
реалізації 
застарілої техніки  
Вартість палива, 726,2 597,3 129,0 17,8 
тис грн 
загальні витрати 120,0 80,0 40,0 33,3 
на ТО, грн 
Витрати на оплату 2190,4 2000,5 180,9 8,6 
праці, грн 
амортизація, грн 19,600 76,2 56600 -296,0 
Загальна економія 9,6 
витрат , грн 3059,96 2758,55 -301,4 
 87 
ВИСНОВКИ 
 
Стрімкий розвиток сільськогосподарської галузі країни, прагнення 
фермерських господарств до оновлення парку техніки, розвитку власних 
інфраструктурних об’єктів і впровадження інноваційних технологій потребує 
залучення значних коштів.  
У зв'язку з появою негативних явищ у національній економіці та масовим 
неповерненням кредитів, банками була переглянута кредитна політика в 
результаті чого підвищилися вимоги до її організації та здійснення. Однак це 
суттєво звузило коло клієнтури і для виходу із нинішньої ситуації з 
кредитуванням: банки почали застосовувати лізингові схеми, як ті, що мають 
понижений ступінь ризику. 
Структури, що прямо зацікавлені в його поширенні намагаються звернути 
увагу державних органів на проблеми його впровадження. Так, в 1998 році лізинг 
набув законодавчого оформлення у вигляді прийняття закону «Про лізинг». Але, 
на жаль це не зняло багатьох проблем. Потребують термінового вирішення такі 
питання як: 
- відсутність Державної програми розвитку лізингу; 
- недосконалість українського законодавства; 
- відсутність належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, що 
обслуговували б цей ринок; 
- подолання психологічного аспекту лізингу, пов'язаного з тим, що багато 
господарників неадекватно сприймають суть лізингових операцій. 
На думку спеціалістів, для прискорення поширення лізингу та фінансового 
забезпечення його програм повинен бути створений Національний фонд сприяння 
розвитку лізингу. 
Значно б вплинуло на розвиток лізингу в Україні високоякісне програмне 
забезпечення. Це дало б змогу створити базу даних лізингодавців та потенційних 
 88 
лізингоотримувачів для швидшого їх партнерського пошуку та укладання угод. 
Саме зараз позитивні риси лізингу найбільш дієздатні. Орендарю вигідно 
користуватися устаткуванням, не набуваючи його у власність, а одержуючи на 
час за визначену плату. Вигідно і банку, тому що дороге устаткування можна не 
раз  здати в оренду й у такий спосіб дістати прибуток від надходження орендних 
платежів, який у декілька разів перевищує ціну устаткування, заплачену банком. 
Ефективність використання орендованного обладнання зростає. Висока 
рентабельність лізингу і наявність адекватної нормативної бази можу сприяти 
форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх 
капіталовкладень такий шлях є виходом із положення, що створилося. 
До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна 
віднести: 
1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако- і машинобудування, 
порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво; 
енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс. 
2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і 
прокат. 
3. Виробництво товару народного споживання. 
4. Незавершене виробництво. 
5. Дрібний бізнес та ін. 
Великі перспективи щодо подолання проблем відсутності інвестиційних 
коштів має міжнародний лізинг. У відповідності з правилами МВФ, зобов'язання 
продавця, що випливають з лізингової угоди, не включаються в обсяг зовнішньої 
заборгованості держави. 
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою засвідчує дедалі 
зростаючий вплив лізингу на процес відтворення основних фондів і відкриває 
широкий доступ користувачам до передової техніки і технологій. По-перше, 
лізинг дає змогу отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів у вигляді 
 89 
машин і обладнання. По-друге, до лізингових операцій залучаються значні кошти 
банків, страхових компаній, акціонерних товариств та інших фінансових установ, 
що перебувають безпосередньо в Україні. По-третє, привабливість лізингу для 
сільськогосподарських підприємств пояснюється тими потенційними 
можливостями, які закладені в лізинговій формі підприємницької діяльності. 
Якщо, наприклад, сільськогосподарські товаровиробники відчувають гостру 
потребу в техніці і не мають достатніх коштів для її придбання, вони можуть 
отримати техніку шляхом лізингу, причому на більш вигідних умовах, ніж за 
договором купівлі - продажу. Для порівняння: якщо підприємство закуповує 
техніку за рахунок власних коштів і довгострокових банківських кредитів, то 
фінансує це з фонду розвитку, який формується за рахунок прибутку після його 
оподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачує 
податок на додану вартість із купівлі - продажу. Зовсім інший механізм 
фінансування виробничих інвестицій при укладанні лізингового контракту. 
Лізингові платежі, що сплачуються лізингоодержувачем, відносяться на 
собівартість його продукції чи послуг, а після повної сплати лізингового майна 
підприємство, як правило, стає його власником. У цьому випадку кошти, що 
витрачаються на лізингові платежі, формуються з прибутку підприємства до його 
оподаткування. Лізинг вигідний і державі, оскільки заборгованість підприємств 
іноземним лізингодавцям не зараховується до загальної фінансової 
заборгованості країн-імпортерів, на чиїй території перебувають 
лізингоодержувачі. З господарської точки зору, лізинг слугує засобом реалізації 
продукції, розвитку виробництва, впровадження науково-технічного прогресу, 
створення нових робочих місць, тому держава зацікавлена у підтримці і 
розширенні лізингових операцій. Отже, лізинг можна розглядати як одну з 
найпривабливіших і найперспективніших форм інвестування, здатну значно 
пожвавити процес оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських 
товаровиробників та входження економіки України у структуру світового ринку. 
 90 
Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні з 
іншими формами інвестування. Основними з них є: 
1) інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує 
ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності 
на передане майно; 
2) лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає 
негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження 
оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно; 
3) часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на 
його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави; 
4) лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість 
обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін 
лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації 
товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть 
бути фіксованими і плаваючими; 
5) для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного 
старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове 
користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з 
прискореною амортизацією майна; 
6) лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що 
не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно; 
7) лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) 
лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток; 
8) виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки 
обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно 
оновлювати технологічну систему. 
Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на 
лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, 
 91 
якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для 
лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі 
устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку 
виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки 
незалежно від стану устаткування. З використанням лізингу ефективність 
орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність 
чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї 
операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із 
створеної ситуації. 
 Лізинг на ТОВ «Ниви Черкащини» застосували вперше у 2022 році. Це 
була оренда трактора колісного, сівалки та культиватора на умовах лізингу, що 
зменшила витрати паливо-мастильних матеріалів та запасні частини, а також 
покращила обробіток землі та прискорила процес обробітку площ. 
Проаналізувавши фінансовий стан приватного підприємства за три останні 
періоди, керівництво прийняло рішення про продовження використання лізингу 
на підприємстві. Кредиторська заборгованість хоч і збільшилась у звітному 
періоді, але показник доходу також збільшився. Це говорить про те, що 
використання лізингу добре впливає на фінансові результати і це дійсно вигідно 
для підприємства ТОВ «Ниви Черкащини». Маючи показники за три останні 
періоди можна «прогнозувати, що показник доходу з використанням лізингу на 
підприємстві буде збільшуватися й надалі. На даний час дохід на приватному 
підприємстві ТОВ «Ниви Черкащини» становить 11779 тис.грн. 
 Використання лізингу на підприємстві також впливає на рівень 
рентабельності виробництва, а саме лізингове майно не враховується на балансі, 
що звільняє від сплати податку на це майно, та лізингові платежі відносяться на 
витрати виробництва, що веде до зниження оподаткованого прибутку. Тому 
можна сказати, що використання лізингу є економічно ефективно для приватного 
підприємства ТОВ «Ниви Черкащини». 
 92 
 Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають 
можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, 
набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, 
лізинговий бізнес стане ще більш привабливим. 
На наш погляд, в умовах економічної кризи в Україні, коли практично 
зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних, засобів у 
зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням 
виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може 
сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України. 
Лізинг на ТОВ «Ниви Черкащини» застосували вперше у 2022 році. Це була 
оренда трактора колісного, сівалки та культиватора на умовах лізингу, що 
зменшила витрати паливо-мастильних матеріалів та запасні частини, а також 
покращила обробіток землі та прискорила процес обробітку площ. 
Проаналізувавши фінансовий стан приватного підприємства за три останні 
періоди, керівництво прийняло рішення про продовження використання лізингу 
на підприємстві. Кредиторська заборгованість хоч і збільшилась у звітному 
періоді, але показник доходу також збільшився. Це говорить про те, що 
використання лізингу добре впливає на фінансові результати і це дійсно вигідно 
для підприємства ТОВ «Ниви Черкащини». Маючи показники за три останні 
періоди можна спрогнозувати, що показник доходу з використанням лізингу на 
підприємстві буде збільшуватися й надалі. На даний час дохід на приватному 
підприємстві ТОВ «Ниви Черкащини» становить 11779 тис.грн. 
Використання лізингу на підприємстві також впливає на рівень 
рентабельності виробництва, а саме лізингове майно не враховується на балансі, 
що звільняє від сплати податку на це майно, та лізингові платежі відносяться на 
витрати виробництва, що веде до зниження оподаткованого прибутку. Тому 
можна сказати, що використання лізингу є економічно ефективно для приватного 
підприємства ТОВ «Ниви Черкащини». 
 93 
Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають 
можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, 
набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, 
лізинговий бізнес стане ще більш привабливим. 
На наш погляд, в умовах економічної кризи в Україні, коли практично 
зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у 
зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням 
виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може 
сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України. 
Фінансовий лізинг в агропромисловому комплексі є вигідною формою 
діяльності для всіх учасників цього виду інвестицій – і сільськогосподарським 
товаровиробникам, і машинобудівникам. Необтяжливий він і для державного 
бюджету. 
Для сільськогосподарських товаровиробників фінансовий лізинг дає 
можливість заощаджувати кошти для інвестування в інші більш ефективні види 
діяльності та/або придбавати техніку, вартість якої перевищує річні фінансові 
можливості. 
Переваги фінансового лізингу в агропромисловому комплексі полягають в 
доцільності і вигідності всіх його учасників, а саме: сільськогосподарських 
товаровиробників, машинобудівників і державного бюджету. Так, 
сільськогосподарським товаровиробникам вигідний фінансовий лізинг, тому що 
завдяки йому вони заощаджують кошти для інвестування в інші види діяльності, а 
також мають можливість придбавати техніку, вартість якої перевищує річні фінансові 
можливості. Машинобудівникам фінансовий лізинг сприяє нарощуванню обсягів 
виробництва. А для державного бюджету фінансовий лізинг характеризується 
збільшенням надходжень до бюджету проти видатків, що обумовлюється 
збільшенням податкових надходжень від машинобудівних підприємств. 
 94 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Барабаш А. Особливості правого регулювання лізингу в сфері 
господарювання / А. Барабаш // Право України. - 2023. - №5. - ст. 57-61. 
2. Борисенко А. Активизация инвестиционной деятельности и 
совершенствование кредитного механизма на региональном продовольственном 
рынке // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2022. - № 6. - ст. 18-20. 
3. Белов А. Финансовый лизинг и его возможности // Внешняя торговля. 
- 2009. - № 1. 
4. Блок Р.В., Гончаренко В.В. Зіновчук В.В. «Сільськогосподарські 
обслуговуючі кооперативи» практичний посібник 2009.- ст.315. 
5. Гуткевич С. А. Инвестиционный процесс в экономике аграрного 
сектора / Гуткевич С. А. - К.: ИАЭ УААМ, 2022. - 65 ст. 
6. Гребенюк Н.О. Розвиток банківського інвестиційного кредитування в 
умовах України [Електронний ресурс] / Н.О. Гребенюк. - Режим доступу: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gшn/VUABS/texts/2009_l/26.3.05.pdf. 
7. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси 
України. - 2018. - №11. 
8. Дем’яненко М.Я. Фінанси сільськогосподарських підприємств.-К.: 
Інститут аграрної економіки УААН, 2000 ст.228-231. 
9. Закон Украины «О лизинге» от 16 декабря 1997 года // Резюме вновь 
принятых законодательных и нормативных актов по предпринимательской 
деятельности на Украине.- 19-25 января 1998 года. - № 4 ст. 218. 
10. Іванець І.В. Аграрна реформа: здобутки та недоліки / І. В. Іванець // 
Формування ринкових відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 12(43) / К., 2004. – С. 118-
120.  
 95 
11. Іванець І.В. Удосконалення кредитування сільськогосподарських 
товаровиробників / І. В. Іванець // Ринок цінних паперів України. –  К.,  2005. –  
№ 1 - 2. – С. 29-32.  
12. Іванець І.В. Кредитне забезпечення агропромислового комплексу: 
нові підходи та проблеми / І. В. Іванець // Формування ринкових відносин: Зб. 
наук. праць. - Вип. 1(56) / К., 2006. – С. 82-88. 
13. Іванець І.В. Сучасний стан страхування сільського господарства: 
проблеми та перспективи / І. В. Іванець // Фінанси, облік, аудит: Зб. наук. праць. 
К. КНЕУ.– 2008. –  Вип. 11.1. – С. 36-45.  
14. Іванець І.В. Фінансова діагностика сільськогосподарських 
товаровиробників / І. В. Іванець // Агросвіт. – 2021. –  № 6. – С. 40-52.  
15. Іванець І.В. Сучасний стан та оцінка кредитування сільського 
господарства України / І. В. Іванець // Ефективна економіка. – 2022. –  № 12. – 
Режим доступу до журналу: http://www/economy.nayka.com.ua –  
16. Іванець І.В. Удосконалення методів оцінювання платоспроможності 
агропідприємств / І. В. Іванець // Актуальні проблеми економіки (Тhomson 
Reuters, Sci Verse Scopus, Index Copernicus,EBSCOhost). – 2021. –  № 5(119). – С. 
272-283. 
17. Іванець І.В. Споживче кредитування населення в Україні / І. В. 
Іванець // Вчені записки / К.: Ун-т економіки та права «Крок», – 2004. – Вип. 10. 
[іл.. – (Сер. Економіка)]. –  С. 113-121.  
18. Система банківського менеджменту / Головко А.Т., Грушко В.І., 
Денисенко М.П., Іванець І.В. та ін.; [навч. посіб.]. – К.: Інкос, 2004. 
19. Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-
кредитна політика, регулювання банківської діяльності / Любунь О.С., Любунь 
В.С., Іванець І.В. [навч. посіб.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.. 
20. Любунь О.С.Національний банк України: основні функції, грошово-
кредитна політика, регулювання банківської діяльності / Адамик Б.П., Іванець 
 96 
І.В. [навч. посіб., 2-ге вид. перероб. і доп.]. – К.: Університет економіки та права 
«Крок», 2005.  
21. Іванець І.В. Кредитне забезпечення сільськогосподарського 
виробництва  / І. В. Іванець // Наука і освіта «2004»: Матеріали VІІ Міжнар. наук.-
практ. конф. 1—25 лютого 2004. Том.16. Економіка АПК. –  Дніпропетровськ:. 
Наука і освіта, 2004. С.23-25.  
22. Іванець І.В. Державна підтримка сільськогосподарських 
товаровиробників  / І. В. Іванець // Пріоритети національного економічного 
розвитку України в контексті глобалізаційних викликів: стан, проблеми, 
перспективи: Матеріал. наук.-практ. конф. 28 травня 2008. – К.: Київ. ун-т ринк. 
відносин, 2008. – С. 69 -73.  
23. Іванець І.В. Державна підтримка сільського господарства в умовах 
світової економічної кризи / І. В. Іванець // Фінансова система України: 
становлення та розвиток: Матеріал. наук.-практ. конф. – Острог: Видавництво 
Національного університету «Острозька академія», 2010. – С. 32-34.  
24. Іванець І.В. Трансформація сільськогосподарських підприємств в 
умовах ринку  / І. В. Іванець // Економічні підсумки 2021 року: досягнення та 
перспективи: Зб. мат-в міжнар. наук.-практ. конф., (м. Суми, 1-2 грудня 
2–0  С22.1 р4.-)1 /7 .Н  аукове об’єднання «Economics». – Суми: НО «Economics», 2021. 
25. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси 
України.- №2.-ст.43. 
26. Корнеев В. Инвестиционная политика в АПК / В. Корнеев // 
Экономист. - 2003. ст. 85. 
27. Кравченко И. Лизинг в капиталистических странах // Мировая 
экономика и международные отношения. -1986. - №12. 
28. Лещенко М.И. Лизинговый «бум» уже запланирован // ИТО. - 2006. - 
№2. 
 97 
29. Медведков С.Ю. ―Лизинг в экономике США // ―США: политика, 
экономика, еология‖.- 2010.- № 5, ст. 101. 
30. Прилуцький Л.Є. Допомога в розрахунку лізингових платежів / Л.Є. 
Прилуцький // Лізинг кур'єр, 209. – № 6 (6). – С. 24. 
31. Пасічник Т.Ю. Лізинг - як альтернатива оздоровлення економіки 
[Електронний урс] / Т.Ю. Пасічник, А.Р. Білоконь. - Режим доступу: 
http://intkonf.org/pasichnik- -bilokon-ar-ursakiy-yua-lizing-yak-altemativa. 
32. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств підручник-К.: КНЕУ, 2022, 
ст.232. 
33. Путнікова О. Л. Лізинг - один із економічних механізмів розвитку 
сільського подарства / О. Л. Путнікова, М. О. Спицина Вісник Алтайського 
державного уверситета. - 2021. - № 1(27). - ст. 68-71. 
34. Стан інвестування АПК за період січень-червень 2022 року. - 
[Електронний ресурс] - Режим доступу: . 
35. Усенко Я.Б. Відмінності лізингу від оренди. Класифікація лізингових 
операцій // Державний інформаційний бюллетень про приватизацію. -2009. - №2. 
36. Финансовая аренда (лизинг) и ее правовое регулирование // 
Бухгалтерия банки, 2023, № 3, ст.28. 
37. Чекмарева Е.Н. «Лизинговый бизнес», 2003, ст.49. 
38. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // 
Фінанси країни. - 2021. - №2, ст. 40-46. 
39. Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку 
підприємств країни / Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. - К. : T-во «Знання», КОО, 
2016. - ст. 514. 
40. Шпак А. Роль инвестиционной деятельности в развитии сельского 
хозяйства / КнАк // Экономика сельского хозяйства. - 2021. - № 12. - ст. 37-
41. 
41. Янків М. Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і 
 98 
функціонування ШК України / М.Д. Янків - Львів:, 2022. 
42. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні // Вісник 
НБУ.- 2021.- № 2 - ст.30.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
