Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8768
Назва: «Напрями підвищення прибутку та рентабельно-сті підприємства (на матеріалах КП «Челуаш», м. Черкаси)»
Автори: Демиденко, Віктор Вячеславович
Мізецький, Євгеній Володимирович
Ключові слова: ПІДПРИЄМСТВО;ПРИБУТОК;РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ;АНАЛІЗ
Дата публікації: чер-2020
Короткий огляд (реферат): Кваліфікаційна робота бакалавра містить 77 сторінок, 16 таблиць, 7 рисунків, список літератури з 38 найменувань, 1 додаток. Предметом дослідження є методи і засоби забезпечення прибутковості господарської діяльності підприємства. Об’єктом дослідження є ефективність господарської діяльності КП «Челуаш», яке здійснює діяльність по ремонту і утриманню вулиць в м. Черкаси в належному санітарному та технічному стані. Мета кваліфікаційної роботи бакалавра: підвищення прибутковості господарської діяльності КП «Челуаш» на основі вивчення теоретичних засад управління ефективністю господарювання підприємства. Завданнями роботи є: – вивчення теоретичних та методологічних засад управління прибутком підприємства; – вивчення теоретичних та практичних аспектів підвищення прибутковості підприємства; – надати організаційно-економічну характеристику КП «Челуаш»; – проведення аналізу господарської діяльності КП «Челуаш»; – оцінка прибутковості КП «Челуаш»; – обґрунтування основних напрямків підвищення прибутковості КП «Челуаш». За результатами дослідження сформульовані такі висновки теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань випускної роботи відповідно до поставленої мети. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності КП «Челуаш» з метою підвищення прибутковості його діяльності.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8768
Розташовується у зібраннях:076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
МІЗЕЦЬКИЙ Є.В..pdf
  Restricted Access
1.58 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
 
 
МНІІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: «Напрями підвищення прибутку та рентабельно-сті підприємства 
(на матеріалах КП «Челуаш», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи ЗЕП-161 
Спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                                           Мізецький Євгеній Володимирович 
 (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  __ Демиденко В.В. 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент   __________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2020 року 
 
 
 
 
5 
 
РЕФЕРАТ 
на кваліфікаційну роботу бакалавра 
 
на тему: НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ КП «ЧЕЛУАШ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 77 сторінок, 16 таблиць, 
7 рисунків, список літератури з 38 найменувань,  1 додаток. 
 
Предметом дослідження є методи і засоби забезпечення прибутковості 
господарської діяльності підприємства. 
Об’єктом дослідження є ефективність господарської діяльності КП 
«Челуаш», яке здійснює діяльність по ремонту і утриманню вулиць в 
м. Черкаси в належному санітарному та технічному стані. 
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра: підвищення прибутковості 
господарської діяльності КП «Челуаш» на основі вивчення теоретичних засад 
управління ефективністю господарювання підприємства.         
Завданнями роботи є: 
– вивчення теоретичних та методологічних засад управління 
прибутком підприємства;  
– вивчення теоретичних та практичних аспектів підвищення 
прибутковості підприємства;  
– надати організаційно-економічну характеристику КП «Челуаш»; 
– проведення аналізу господарської діяльності КП «Челуаш»; 
– оцінка прибутковості КП «Челуаш»; 
– обґрунтування основних напрямків підвищення прибутковості КП 
«Челуаш». 
За результатами дослідження сформульовані такі висновки 
теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають 
вирішення завдань випускної роботи відповідно до поставленої мети. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній 
діяльності КП «Челуаш» з метою підвищення прибутковості  його діяльності. 
 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПРИБУТОК, ПРИБУТКОВІСТЬ,  ЕФЕКТИВНІСТЬ, 
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ. 
  
6 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП 5 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА 8 
1.1 Економічна сутність прибутку підприємства 8 
1.2 Система показників кількісної та якісної оцінки прибутковості 
діяльності підприємства  14 
1.3 Стратегія підвищення прибутковості діяльності підприємства 21 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ 
ДІЯЛЬНОСТІ КП «ЧЕЛУАШ» 39 
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 39 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 50 
2.3 Аналіз прибутковості діяльності підприємства 59 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ 
ДІЯЛЬНОСТІ КП «ЧЕЛУАШ» 63 
3.1 Перспективи розвитку підприємства 63 
3.2 Обґрунтування заходів спрямованих на підвищення прибутку та 
рентабельності підприємства 67 
ВИСНОВКИ 73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 75 
ДОДАТКИ  
 
 
 
 
 
 
  
7 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми кваліфікаційної роботи обумовлена тим, що 
прибуток є найважливішим показником роботи підприємства, а підвищення 
прибутковості – першочергова мета його діяльності. Прибуток не тільки 
синтезує всі сторони діяльності підприємства, а й наочно відображає 
ефективність його діяльності: зміну доходів, величину витрат, рівень 
використання ресурсів у процесі виробничої діяльності. 
В діяльності будь-якого суб’єкта господарювання в умовах ринкової 
економіки прибуток відіграє значну роль. Прибуток – це одне з основних 
джерел фінансування приросту оборотного капіталу, інвестиційного та 
інноваційного розвитку підприємства, стимулювання його працівників, 
формування доходної бази державного та місцевих бюджетів. 
Значимість прибутку, як важливого показника ефективності 
виробничо-господарської діяльності, визначається як на мікро- так і на 
макрорівні, оскільки він є джерелом формування централізованих фондів 
фінансових ресурсів.                                                                                                                  
Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток 
виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її 
результативності та ефективності. 
Виключна значимість прибутку для самого підприємства і держави 
обумовлює значний та постійний інтерес науковців і практиків. 
Теоретичні та методичні основи управління прибутком підприємств 
досліджено в працях як вітчизняних, так і зарубіжних економістів: М. С. 
Абрютіна, А. У. Альбекова, М. Д. Білик, І. О. Бланка, Л. О. Лігоненко, А. А. 
Мазаракі, А. М. Поддєрьогіна, Н. М. Ушакової та інших. 
В умовах ринкової економіки окремі теоретичні висновки та 
методичний інструментарій щодо управління прибутком підприємств 
потребують уточнення та конкретизації. Нині відсутнє єдине розуміння 
сутності прибутку, методологічні засади системного управління прибутком 
  
8 
 
підприємств, врахування фактору ризику в процесі формування прибутку, 
удосконалення методичного інструментарію розподілу прибутку та контролю 
за його використанням. 
Об’єктом дослідження кваліфікаційної роботи є ефективність 
господарської діяльності КП «Челуаш», яке здійснює діяльність по ремонту і 
утриманню вулиць в м. Черкаси в належному санітарному та технічному 
стані. 
Предметом дослідження є методи і засоби забезпечення прибутковості 
господарської діяльності підприємства. 
Мета кваліфікаційної  роботи полягає в підвищенні прибутковості 
господарської діяльності КП «Челуаш» на основі вивчення теоретичних засад 
управління ефективністю господарювання підприємства. 
Для досягнення поставленої мети були сформовані наступні завдання: 
– вивчення теоретичних та методологічних засад управління 
прибутком підприємства;  
– вивчення теоретичних та практичних аспектів підвищення 
прибутковості підприємства;  
– надати організаційно-економічну характеристику КП «Челуаш»; 
– проведення аналізу господарської діяльності КП «Челуаш»; 
– оцінка прибутковості КП «Челуаш»; 
– обґрунтування основних напрямків підвищення прибутковості КП 
«Челуаш». 
При виконанні кваліфікаційної роботи використані такі методи 
дослідження, як системний аналіз, експертний метод, статистичний аналіз, 
монографічний, балансовий, аналітичний та порівняльний методи.  
Теоретичною і методологічною основою роботи стали законодавчі акти 
України, роботи закордонних і українських фахівців з управління прибутком, 
фінансового аналізу і менеджменту. 
  
9 
 
Інформаційною основою дослідження є підручники фінансового та 
економічного спрямування, наукові періодичні видання, законодавчі та 
нормативні акти, положення бухгалтерського обліку та інші.  
Кваліфікаційна робота виконана на матеріалах комунального 
підприємства «Челуаш», яке належить  до  комунальної  власності  міста 
Черкаси,  підпорядковане  управлінню  житлово-комунального  
господарства  міськвиконкому, метою діяльності якого є ремонт і 
утримання об’єктів зовнішнього благоустрою міста в належному 
санітарному та технічному стані. 
 
  
10 
 
РОЗДІЛ 1  
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА  
 
1.1 Економічна сутність прибутку підприємства 
 
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це 
передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються 
в процесі суспільного виробництва. 
Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії «витрати 
виробництва». Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що 
реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат 
виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат 
виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. 
Прибуток – це  частина доданої вартості, виробленої і реалізованої, 
готової до  розподілу.  Підприємство одержує прибуток після того, як втілена 
у створеному продукті  вартість  буде реалізована і набере  грошової  форми. 
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому 
на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в 
суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього 
продукту. 
Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-
господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому 
прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є 
особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої 
діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових 
відносин. 
На формування прибутку як фінансового показника роботи 
підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку, у фінансовій 
звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок 
  
11 
 
визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості 
продукції (робіт, послуг); адміністративних витрат; визначення прибутків 
(збитків) від фінансової та іншої діяльності. 
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства 
впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської 
діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені 
законодавством умови обліку фінансових результатів. 
Прибуток – це  показник, що формується на мікрорівні. Прибуток - це 
результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку 
окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку 
фінансових результатів. 
Отже, кінцевою метою і рушійним мотивом підприємницької 
діяльності є прибуток. У загальному виді під прибутком розуміється різниця 
між доходами і витратами виробництва. 
Економічна природа прибутку трактується по-різному різними 
представниками економічної науки. Слід зазначити, що ця категорія цікавила 
економістів з початку формування самої економічної науки. Так, 
меркантилісти шукали джерело прибутку в сфері звертання, причому саме в 
зовнішній торгівлі. Представники класичної політекономії визначали її як 
надлишок вартості над заробітною платою. 
К. Маркс приділив прибутку багато уваги, розглядаючи його як 
перетворену форму додаткової вартості, а останню – як результат присвоєння 
неоплаченої праці найманих робітників капіталістом. 
У неокласичній теорії прибуток поєднує усі види доходів, отриманих 
від продуктивного використання різних факторів виробництва їхніми 
власниками. 
Прибуток є головною метою підприємницької діяльності. В умовах 
ринкових відносин – це  перетворена форма доданої вартості. Облік 
фінансових результатів дозволяє встановити, наскільки ефективно ведеться 
господарська діяльність. 
  
12 
 
Прибуток як економічна категорія відбиває чистий доход, створений у 
сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. 
Результатом з’єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних 
ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб’єктів, є 
готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачеві. 
На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість 
минулої уречевленої праці і живої праці. Вартість живої праці відбиває знову 
створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою 
заробітну плату працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її 
величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю 
відтворення робочої сили. У цьому змісті для підприємця вона представляє 
частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної 
вартості відбиває чистий доход, що реалізується тільки в результаті продажу 
продукції, що означає суспільне визнання її корисності. 
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий 
доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають 
як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, 
вони реалізують її споживачеві, одержуючи при цьому грошовий виторг, що 
не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату 
необхідно зіставити дохід із витратами на виробництво, що приймають 
форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, 
фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець 
завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди його одержує. Якщо 
виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на 
виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і 
прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального 
розвитку. При витратах, що перевищують виручку, підприємство одержує 
збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне 
фінансове становище, що не виключає і банкрутство. 
  
13 
 
Валовий прибуток визначається як різниця між чистим доходом від 
реалізації продукції (робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції 
(робіт, послуг). 
З приведеного визначення випливає, що походження прибутку зв’язане 
з одержанням доходу підприємством від реалізації продукції (робіт, послуг) 
за цінами, що складаються на основі попиту та пропозиції.  
Трудовий колектив зацікавлений як у підвищенні оплати праці, так і в 
зростанні прибутку, оскільки останнє в умовах конкуренції є джерелом не 
тільки виживання, але і розширення виробництва, а отже, і росту добробуту 
працівників підприємства, їхнього життєвого рівня. З цього також випливає, 
що сума прибутку і доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, 
одержуваного в результаті виробничо-господарської діяльності 
підприємства. 
Прибуток – це  частина чистого доходу, що безпосередньо одержують 
суб’єкти господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, 
продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою 
різницю між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції. Отже, 
чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше 
одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові 
результати діяльності варто вивчати в тісному зв’язку з використанням і 
реалізацією продукції. 
Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать 
від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності 
підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони 
господарювання.  
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує 
визначені функції. 
По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті 
діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за 
допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і 
  
14 
 
не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової 
діяльності підприємства використовується система показників. 
Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий 
фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку 
впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль 
підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться 
кон’юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і 
паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною 
мірою  залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану 
продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність 
керівництва і менеджерів, конкурентноздатність продукції, організація 
виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і 
фінансового планування. 
Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг 
реалізованої продукції і собівартість, тому для з’ясування кінцевого 
фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої 
продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві. 
По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, 
що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом 
фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу 
самофінансування визначається отриманим прибутком. Чистий прибуток 
повинен бути достатним для фінансування, розширення виробничої 
діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, 
матеріального заохочення працівників. 
По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних 
рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними 
надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних 
суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, 
державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних 
програм. 
  
15 
 
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення 
до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу 
виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на 
виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета 
підприємництва, але і задоволення суспільних потреб. Для підприємця 
прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту 
вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і 
збитки. Вони відображають помилки і прорахунки в напрямку засобів, 
організації виробництва і збуту продукції. 
Економічна нестабільність, монопольне положення товаровиробників 
спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до 
прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. 
Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове 
оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, 
оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в ході 
здійснення економічних реформ. 
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не 
до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу 
прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на 
ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний 
розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це 
припускає знання джерел формування прибутку і застосування методів по 
кращому їхньому використанню. 
В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, маються 
три основних джерела одержання прибутку: 
– перше джерело утворюється за рахунок монопольного положення 
підприємства по випуску тієї або іншої продукції і (або) унікальності 
продукту. Підтримка цього джерела на відносно високому рівні припускає 
постійне відновлення продукту. Тут варто враховувати такі протидіючі сили, 
  
16 
 
як антимонопольна політика держави і зростаюча конкуренція з боку інших 
підприємств; 
– друге джерело зв’язане безпосередньо з виробничою і 
підприємницькою діяльністю. Практично воно стосується всіх підприємств. 
Ефективність його використання залежить від знання кон’юнктури ринку й 
уміння адаптувати розвиток виробництва під цю постійно мінливу 
кон’юнктуру. Тут усе зводиться до проведення відповідного маркетингу. 
Величина прибутку в даному випадку залежить, по-перше, від правильності 
вибору виробничої спрямованості підприємства по випуску продукції (вибір 
продуктів, що користуються стабільним і високим попитом); по-друге, від 
створення конкурентноздатних умов продажу своїх товарів і надання послуг 
(ціна, терміни постачання, обслуговування покупців; післяпродажне 
обслуговування і т.д.); по-третє, від обсягів виробництва (чим більше обсяг 
виробництва, тим більше маса прибутку); по-четверте, від структури 
зниження витрат виробництва; 
– третє джерело виникає з інноваційної діяльності підприємства. 
Його використання припускає постійне відновлення  продукції, що 
випускається, забезпечення її конкурентноздатності, ріст обсягів реалізації і 
збільшення маси прибутку [13, с 125]. 
У практичному плані прибуток являє собою узагальнюючий показник 
результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності. 
 
 
1.2 Система показників кількісної та якісної оцінки 
прибутковості діяльності підприємства 
 
В процесі аналізу господарської діяльності використовуються 
наступні показники прибутку, що є об’єктами аналізу: 
- валовий прибуток; 
- фінансовий результат від операційної діяльності; 
  
17 
 
- фінансовий результат до оподаткування; 
- чистий фінансовий результат (прибуток, збиток). 
Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними 
витрати. 
Якщо власні витрати підприємства більші за грошові надходження від 
реалізації, то воно зазнає збитків. 
До показників оцінки прибутковості господарської діяльності 
відносяться найбільш узагальнені і важливі показники оцінки прибутковості 
(рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному 
випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення 
прибутку до тих або інших засобів (майна) підприємства, що приймають 
участь у одержанні прибутку. Тому найбільш важливими для порівняльної 
оцінки є показники рентабельності, обчислені по відношенню чистого 
прибутку до всього майна або до величини власних засобів підприємства. До 
них відносяться наступні. 
1. Загальна рентабельність підприємства – чистий прибуток на 1 грн. 
активів. 
2. Чистий прибуток на 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції. 
3. Віддача всіх активів – чистий дохід від реалізації на 1 грн. активів. 
4. Коефіцієнт покриття – оборотні активи на 1 грн. поточних 
зобов’язань. 
5. Рентабельність власного капіталу - чистий прибуток на 1 грн. 
власного капіталу (засобів). 
6. Валовий прибуток на 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції. 
7. Оборотність оборотних засобів – чистий дохід від реалізації 
продукції на 1 грн. оборотних коштів. 
8. Індекс постійного активу – основні засоби та інші необоротні 
активи до усіх засобів. 
9. Загальна рентабельність виробничих засобів – чистий прибуток до 
середньої величини основних виробничих засобів і оборотних активів. 
  
18 
 
10. Оборотність запасів – чистий дохід від реалізації продукції на 1 
грн. запасів. 
11. Коефіцієнт автономії - власні засоби на 1 грн. підсумку балансу. 
12. Оборотність дебіторської заборгованості - чистий дохід від 
реалізації продукції на 1 грн. дебіторської заборгованості. 
13. Забезпеченість запасів власними оборотними коштами - власні 
оборотні кошти на 1 грн. запасів. 
14. Оборотність найбільш ліквідних активів - чистий дохід від 
реалізації на 1 грн. найбільш ліквідних активів. 
15. Віддача власного капіталу виторг від реалізації на 1 грн. власного 
капіталу. 
Розглянемо деякі з цих та інші показники кількісної та якісної оцінки 
прибутковості діяльності підприємства. 
Показники прибутковості (рентабельності) дозволяють дати оцінку 
ефективності використання менеджментом підприємства його активів. 
Ефективність роботи менеджменту визначається співвідношенням чистого 
прибутку, обумовленої різними способами, із сумою активів, використаних 
для одержання цього прибутку. Дана група показників формується в 
залежності від фокуса дослідження ефективності. Експерта можуть цікавити 
ефективність використання оборотних коштів, основних активів, власного 
капіталу і т.д. Виходячи з їхніх цілей аналізу, формуються компоненти 
показника: величина прибутку (чистий, валовий, фінансовий результат до 
оподакування) і величина активу або капіталу, що породжують цей прибуток. 
Надалі щоб уникнути термінологічного непорозуміння будемо вважати 
терміни «рентабельність» і «прибутковість» синонімами. Слід зазначити, що 
в даному контексті ці показники мають сенс англійського слова «return on...», 
що буквально означає «віддача від ...», наприклад, «віддача від використання 
оборотних коштів». У нашому варіанті це буде звучати як «прибутковість 
оборотних коштів». Саме з цього показника почнемо аналіз показників 
рентабельності.  
  
19 
 
Рентабельність оборотного капіталу ілюструє здатність компанії 
діставати прибуток від здійснення основної діяльності, тобто своїх звичайних 
господарських операцій. Прибуток від основної діяльності виключає 
елементи прибутку від продажу активів або володіння корпоративними 
правами інших підприємств. Оскільки оборотні кошти підприємства - це та 
частина активів, що безпосередньо і практично щодня використовуються в 
процесі діяльності підприємства, при оцінці ефективності їхнього 
використання доцільно зіставити операційний прибуток із середнім 
значенням оборотних коштів за період. У цьому випадку ми виключаємо з 
розгляду фінансові витрати і податок на прибуток, що є прерогативою всієї 
комплексної (а не тільки операційної) діяльності підприємства. Розрахунок 
даного показника здійснюється за формулою: 
П
R о
ок  ,                                     (1.1) 
ОКн.п. ОКк.п. / 2
 
де Rок – прибутковість (рентабельність) оборотного капіталу; 
По – операційний прибуток; 
ОКн.п., ОКк.п. – відповідно оборотні кошти на початок і кінець періоду. 
Даний показник сполучається з показником оборотності оборотних 
активів, рівним відношенню чистого доходу від реалізації до середньої 
величини оборотних коштів за період часу і показником прибутковості 
продажів, що у даному випадку заснований на відношенні величини 
операційного прибутку.  
Рентабельність активів оцінюється шляхом зіставлення чистого 
прибутку з загальною сумою активів по балансу. Цей показник є одним з 
найбільш важливих для характеристики рентабельності підприємства. Для 
його позначення використовується спеціальна англомовна абревіатура ROA 
від англійської назви «Return on Assets». Даний показник найбільше доцільно 
розраховувати по наступній формулі: 
  
20 
 
2 П В  (1С 
ROA  ч п ,                           (1.2) 
Ап.р. Ак.р.
де RОА – прибутковість (рентабельність) активів; 
Пч – чистий прибуток; 
В – відсоткові платежі; 
Сп – податкова ставка; 
Ап.р., Ак.р. – відповідно активи всього на початок року та на кінець 
року. 
Пояснимо походження чисельника цієї формули. При формуванні 
активів використовуються два фінансових джерела – позиковий капітал і 
джерело власних засобів. По існуючому законодавству процентні платежі за 
використання позиковими засобами включаються в число валових витрат, у 
той час як доход прямих інвесторів виплачується з прибутку у вигляді 
дивідендів або залишається на підприємстві, будучи реінвестований у 
додаткові активи. У той же час, при формуванні активів ми не розрізняємо, 
яка гривня прийшла у складі позикових засобів, а яка – була  внесена 
власником підприємства в момент покупки акцій. Суть показника 
рентабельності полягає в характеристиці того, наскільки ефективно була 
використана кожна залучена гривня. З цієї причини ми повинні виключити з 
розгляду доходи, що є винагородою власникам капіталу, як власного, так і 
позикового. Але винагороду власникам позикового капіталу вже було 
враховано при розрахунку чистого прибутку. Тому ми повинні виключити з 
чистого прибутку величину процентних платежів, виплачених до податку на 
прибуток. Цим і розуміється поява додаткового члена в чисельнику формули 
для визначення рентабельності активів.  
Як і в попередньому випадку, рентабельність активів зв’язана з 
прибутковістю продажів і оборотністю активів. При цьому розрахунок 
прибутковості продажів заснований на чистому прибутку в сполученні з 
ефектом виключення процентних платежів. 
  
21 
 
Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність 
використання тільки власних джерел фінансування підприємства. Даний 
показник має загальноприйняту абревіатуру ROE від англійського вираження 
Return on Equіty. При розрахунку цього показника використовується чистий 
прибуток підприємства в сполученні з величиною власного капіталу 
підприємства. Розрахунок здійснюється по формулі:  
2П
ROE  ч ,                                 (1.3) 
ВКп.р. ВКк.р.
 
де ВКп.р., ВКк.р. – власний капітал відповідно на початок та кінець 
року. 
Тут ми не виключаємо з розгляду процентні платежі, тому що при 
оцінці ефективності використання власного капіталу враховується в тому 
числі ефективність того, наскільки менеджмент підприємства здатний 
ефективно для його власників залучати і використовувати позикові кошти. 
Важливою характеристикою ефективності діяльності підприємства є 
зіставлення характеристик рентабельності його активів і власного капіталу. 
Про що говорить дане зіставлення? Залучаючи позиковий капітал, 
менеджмент компанії підвищує ефективність використання власних засобів 
власників компанії. Це, природно, є наслідком а) ефекту податкової економії 
позикового капіталу (віднесення процентних платежів на собівартість 
продукції), б) відносно низкою ціни (процентної ставки) позикових засобів. І 
якщо перший фактор є об’єктивним і є присутнім завжди, то другий залежить 
від майстерності фінансового директора або менеджера компанії при його 
роботі з потенційними джерелами позикових фінансових ресурсів.  
Описаний ефект зветься «ефектом фінансового важеля». Ефект 
фінансового важеля має місце тільки в тому випадку, коли компанія залучає 
позикові фінансові ресурси. Цей ефект є позитивним, тобто відбиває інтереси 
власників компанії, якщо рентабельність власного капіталу вище 
рентабельності активів. У противному випадку цей ефект є негативним, і це є 
  
22 
 
наслідком високої ціни позикових фінансових ресурсів, що притягнуті 
компанією. 
Рентабельність використовуваного капіталу (або рентабельність 
чистих активів) розраховується шляхом зіставлення чистого прибутку 
підприємства, скоректованої на величину процентних платежів по 
довгострокових заборгованостях, із середньою величиною капіталу компанії 
протягом  року. Зміст цього показника складається в аналізі ефективності 
використання капіталу компанії. Під капіталом тут розуміється зазначена в 
балансі сума власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Те ж саме може 
бути отримане шляхом вирахування із суми активів величини 
короткострокових заборгованостей. Для розрахунку даного показника 
використовується формула: 
 
2 Пч В  (1СR п 
ЧА  ,                       (1.4) 
ЧАп.р. ЧАк.р.
 
де RЧА – рентабельність чистих активів; 
ЧАп.р., ЧАк.р. – чисті активи відповідно на початок та кінець року. 
Розрахунок чистих активів здійснюється за допомогою вираження: 
 
Ап.р. Ак.р.  ПЗп.р. ПЗк.р. 
ЧА  ,                 (1.5) 
2
де ПЗп.р., ПЗк.р. – поточні зобов’язання відповідно на початок та кінець 
року. 
Варто підкреслити, що зазначені в даній формулі процентні платежі 
мають відношення тільки до довгострокових зобов’язань. 
Підкреслимо специфічне призначення показника рентабельності 
використовуваного капіталу. Як бачимо, однією з основних задач 
менеджменту підприємства є залучення капіталу підприємства по можливо 
більш низькій ціні і наступне його використання з можливо більшою 
  
23 
 
ефективністю. Ціна капіталу, використовуваного підприємством, оцінюється 
у виді зваженої середньої ціни окремих його компонентів, як боргових, так і 
власних. Під ціною позикового капіталу розуміється ефективна процентна 
ставка по кредиту, тобто процентна ставка, помножена на показник 
податкової економії за рахунок використання позикового капіталу. Цей 
показник дорівнює одиниці мінус ставка податку на прибуток. Як  ціну 
власного капіталу приймається прибутковість звичайних акцій підприємства. 
Ця прибутковість складається з двох частин:  
– дивідендна прибутковість, рівна відношенню величини виплачених 
дивідендів за рік до середнього значення власного капіталу,  
– капіталізована прибутковість, що оцінюється як збільшення ринкової 
ціни акції за рік до ціни акції на початок року.  
 
1.3 Стратегія підвищення прибутковості діяльності підприємства 
 
Ріст і розвиток підприємства тісно зв’язані з виробленням і 
реалізацією стратегії і тактики управління процесом формування, збільшення 
і розподілу прибутку. 
Зростанню прибутку підприємства сприяє маніпулювання трьома 
перемінними, що визначають його рентабельність: 1) прискоренням 
товарооборотності; 2) зменшенням обсягів витрат; 3) збільшенням норми 
прибутку шляхом підвищення цін. 
Це найосновніші змінні. Разом з тим фірми, що успішно 
функціонують на західному ринку, вважають, що довгострокова 
прибутковість компаній (фірм) залежить від значно більшого числа факторів 
(більш 30), що характеризують стан конкурентної ситуації, ситуації на ринку 
виробника, ринкової ситуації. І тому важливо в процесі розробки 
стратегічного плану керування прибутком не випустити з уваги і ряд інших 
важливих факторів капіталомісткість, відносну якість продукції 
  
24 
 
(торговельних послуг), відносну частку підприємства (компанії) на ринку, 
продуктивність праці. 
Між цілями розвитку підприємства і факторами, що їх визначають, 
існує тісний зв’язок. 
Якщо метою є забезпечення потреби в накопиченнях на виробничий 
розвиток, тоді найважливішими факторами виступають структура реалізації 
товарів і послуг, рівень торговельних надбавок, ціни реалізації, обсяг, 
структура й ефективність використання ресурсного потенціалу, розмір 
прибутку. Якщо ціль – забезпечення стійкого положення підприємства 
(фірми), то вона досягається на основі забезпечення стійких відносин з 
постачальниками, банками й іншими контрагентами (кількість проданих 
товарів, ціна одиниці) і достатнього розміру прибутку. 
Якщо метою є задоволення інтересів власника майна, 
найважливішими факторами, що забезпечують це досягнення, стають обсяг 
власних і притягнутих оборотних коштів і ефективність їхнього 
використання, розмір прибутку. 
Якщо підприємства як першочергову мету визначають забезпечення 
соціального споживання і соціального розвитку колективу, то основними 
факторами, що повинні бути використані для її досягнення, виступають 
витрати звертання, чисельність і склад використовуваних трудових ресурсів, 
міри державного регулювання (норми і нормативи відрахувань у різні фонди 
соціального захисту населення і т.п., мінімальна заробітна плата, 
мінімальний прожитковий рівень і т.п. ), розмір прибутку. 
Усі вищезгадані цілі і фактори самі знаходяться в тісному 
взаємозв’язку і взаємозумовленості. 
В економічній реальності прибуток у більшості випадків одночасно є 
отриманим, заробленим і допущеним. 
Важливо, щоб усі заходи, проведені підприємством по зростанню 
прибутку (при використанні всіх можливостей), сприяли досягненню 
найважливіших цілей розвитку підприємства (фірми) . 
  
25 
 
Головною метою компанії є одержання стійкого високого доходу на 
вкладений капітал. Щоб прибутковість вкладень була вище, ніж у 
конкурентів, конкурентна перевага над ними повинна бути стійкою; іншими 
словами, якість наданих споживачам товарів і послуг повинна бути вище. 
Щоб прибутковість стала стійкою, потрібно вкладати в розвиток виробничих 
можливостей, що забезпечують збереження конкурентної переваги на 
майбутнє. Стратегія, таким чином, залежить від визначення конкурентної 
переваги, від розвитку ресурсів і виробничих можливостей, що забезпечують 
стійку перевагу в цьому мінливому світі.  
Стратегія, по суті, - це  визначення того, як компанія бере участь у 
конкуренції. Стратегія створює галузеві позиції компанії і забезпечує 
внутрішню погодженість її політики, націленої на досягнення цих позицій. 
Стратегія - це не детальний план, що описує, що саме буде робити компанія. 
Стратегія визначає напрямок розвитку і фіксує те, чого саме компанія не буде 
робити. 
На практиці використовують різні підходи до розвитку стратегії, такі 
як схеми аналізу галузевої прибутковості, конкурентне позиціонування, 
виявлення базових виробничих можливостей, ресурсів, стратегічних намірів і 
розробка сценаріїв майбутнього розвитку.  
Завершений процес розвитку стратегії включає творче використання 
декількох прийомів аналізу. Дані представлені сім етапів процесу, що 
покривають критично важливі питання розвитку стратегії:  
1. Галузевий аналіз – прибутковість сьогодні і завтра.  
2. Позиціонування – джерело конкурентної переваги.  
3. Аналіз минулої діяльності конкурентів і прогноз на майбутнє.  
4. Аналіз положення компанії – оцінка її відносної сили і стійкості.  
5. Аналіз можливостей – огляд  нових груп споживачів і напрямків 
розвитку.  
6. Оцінка майбутніх можливостей.  
7. Вибір стратегії – позиціонування, відсікання варіантів, 
  
26 
 
узгодження обраних напрямків.  
1-й етап. Галузевий аналіз – прибутковість сьогодні і завтра. 
Один з основних чинників конкурентної стратегії полягає в тім, що в 
різних галузях середня прибутковість неоднакова. Причиною розходження 
середніх величин є структурні галузеві розходження. Але в будь-якій галузі 
для компанії головне – досягти результатів вище середніх, мати 
прибутковість більш високу, ніж у конкурентів.  
Галузевий аналіз важливий з кількох причин.  
По-перше, успіх компанії вимірюється відносною величиною її 
прибутковості.  
По-друге, галузевий аналіз дає менеджерам розуміння факторів 
прибутковості і того, як вони можуть змінитися в майбутньому. Звичайно 
аналізують тільки поточні фактори прибутковості, а це помилка. Набагато 
корисніше піддати аналізу і можливі в майбутньому зміни, і їхній вплив на 
стратегію компанії .  
По-третє, різні галузеві сегменти можуть володіти неоднаковою 
середньою прибутковістю. Галузевий аналіз допомагає виділити привабливі і 
непривабливі сегменти.  
По-четверте, не слід переоцінювати зміст поточних показників 
середньої галузевої прибутковості. Іноді компанії мають істотний потенціал 
поліпшення структури галузі або запобігання подальшого її погіршення. Цей 
потенціал може відноситися до галузі в цілому або до визначеного галузевого 
сегмента.  
І нарешті, галузевий аналіз служить гарною первинною перевіркою 
адекватності нового стратегічного підходу. Нерідко буває так, що приклади, 
якими доводять дієвість самих модних стратегічних підходів, вдається 
пояснити розходженнями в середньогалузевій прибутковості, що проливає 
додаткове світло на новинки стратегічної думки.  
При аналізі галузевої прибутковості (або привабливості) можна 
враховувати наступні фактори:  
  
27 
 
1) вплив покупців,  
2) вплив постачальників,  
3) конкуренція,  
4) можливість звертання споживачів до субститутів (замінникам),  
5) небезпека появи нових конкурентів.  
Оцінюючи силу кожного з п’яти факторів, можна зрозуміти структуру 
середнеьогалузевої прибутковості і прогнозувати її зміни.  
Але важливо не зупиняти аналіз після одержання оцінок поточної 
середньогалузевої прибутковості. Головне в аналізі – прогноз  і оцінка 
тенденцій. Необхідно розглянути діючі тенденції і можливі зміни, щоб 
проаналізувати, як вони можуть уплинути на майбутню прибутковість. Якщо, 
приміром, у даний час вплив постачальників і покупців незначно, але швидко 
росте, очікується, що в майбутньому галузь стане менш прибутковою. 
Відповідно конкуренція буде гостріше, хіба що компанія зуміє знайти для 
себе сегмент, малодоступний для конкурентів.  
Аналіз окремих галузевих ринків може бути використаний для 
виявлення сегментів, найбільш прибуткових сьогодні або в майбутньому. 
Аналіз перспектив розвитку галузі може допомогти у виявленні галузевих 
сегментів, у яких варто очікувати істотного зниження прибутковості.  
Аналіз майбутньої структури галузі – непроста  справа, оскільки 
важко пророкувати зміни, що ще не наступили. Зрілі компанії часто 
попадають у пастку здорового глузду і банальних уявлень про майбутнє, що 
заважає їм розрізняти проблеми і можливості, створювані прийдешніми 
змінами. Намагаючись міркувати про майбутнє галузі, корисно відкидати 
загальноприйняті догми. Непогано задатися питанням - а чого очікують від 
майбутнього конкуренти? Які технології можуть витиснути нині діючі? Які 
фактори можуть сприяти реалізації найменш ймовірних сценаріїв 
майбутнього? При такому підході галузевий аналіз виявляється могутнім 
інструментом вироблення життєздатних стратегії розвитку.  
2-й етап. Позиціонуовання – джерело  конкурентної переваги. 
  
28 
 
Аналіз позиціонування повинний відповісти на запитання, чому 
прибутковість деяких компаній вище, ніж у середньому по галузі. Більш 
висока прибутковість припускає, що компанія володіє стійкою конкурентною 
перевагою і вкладає кошти в розвиток виробничих можливостей, що 
дозволять їй зберегти цю перевагу в майбутньому.  
У своїй основі конкурентна перевага має джерелом підвищену 
цінність продукції або послуг для споживачів. У даному контексті цінність - 
це те, що керує діями споживача (покупця). Більш висока цінність товару 
виявляється або в більш дешевій ціні виробів стандартної якості, або у 
великих – з погляду  споживача – достоїнствах товару. Як прийнято 
говорити, навіть якщо неякісний товар коштує недорого, він усе рівно нічого 
не коштує. Точно так само занадто висока ціна може зробити чудову 
продукцію в буквальному значенні слова непридатною.  
Відомі два фактори, що підвищують цінність товарів і послуг для 
споживачів, – диференціація якості і низька собівартість (рис. 1.1). В обох 
випадках джерелом конкурентної переваги є те, що компанія може 
запропонувати споживачам щось більш коштовне, ніж конкуренти. 
Додаткова цінність продукції виникає завдяки тим особливостям виробничих 
процесів, що підсилюють або підкреслюють споживчі достоїнства товару.  
140
120
100
80
60
40
20
0
Середньо Диференціація
Цінове
-галузеві продукції
лідерство
пропорції за якістю
Повна собівартість (враховуючи амортизацію)
Прибуток
 
Рисунок 1.1 – Види конкурентних переваг підприємства 
  
Середньогалузевий доход
та собівартість, (%)
29 
 
 
Для аналізу позиціонування часто використовують діаграми типу 
«ланцюжок вартості» (рис. 1.2), на яких зображують усі види діяльності і 
процесів, здійснюваних компанією,  від  постачання виробництва сировиною 
і матеріалами до післяпродажного обслуговування, досліджень і розробок, 
адміністративних витрат і т.п. Ці діаграми полегшують аналіз того, яким 
чином кожний зі здійснюваних компанією видів діяльності і процесів 
впливає на величину собівартості і на диференціацію продукції по якості. Їх 
можна також використовувати для виявлення важливих проміжних процесів, 
у яких необхідна кооперація, скажемо, з постачальниками. 
 
Інфраструктура компанії
Управління людськими ресурсами
Розвиток технологій
Забезпечення
Після-
Забезпечення Виробничі Вивіз Маркетинг
продажні
виробництва операції продукції та продаж
послуги
 
Рисунок 1.2 – Ланцюжок вартості 
 
Конкуренція всі частіше приймає форму суперництва між 
коопераційними мережами (союзами виробників, постачальників і збутових 
організацій), яким протистоять інші компанії або мережі. Особливості дій 
компанії, що забезпечують підвищення цінності її продукції для споживачів, 
можуть полягати в тому, як вона налагоджує зв’язки з іншими компаніями, 
що утворюють мережу, або як вона організує власну діяльність. При цьому 
недооцінюється потенційна можливість понизити – за  рахунок координації 
дій у мережі – загальні  витрати для споживачів або помножити такі 
  
30 
 
додаткові компоненти благ, що поставляються споживачам, як поліпшення 
обслуговування або зменшення терміну виконання замовлень. Чим клопотати 
про збільшення прибутку за рахунок покупців і постачальників, що входять у 
коопераційну мережу, варто було б подбати про те, щоб загальними 
зусиллями підвищувати корисність продукції для споживача. Взаємини в 
мережі потрібно вибудовувати і керувати ними таким чином, щоб прибуток 
кожного учасника зростав у міру реалізації загальних стратегічних цілей. 
Взаємозв’язки при цьому бувають украй складними, тому що компанії 
можуть співробітничати в одних видах діяльності і конкурувати в інших.  
Цінове лідерство: рівна якість по більш низьких цінах. Джерелом 
цінового лідерства компанії є те, що деякі види діяльності і процеси 
виконуються з меншими витратами, чим у її конкурентів. При цьому мова не 
йде про погіршення якості продукції або послуг. Навпроти, якість повинна 
бути такою ж або навіть більш високою, чим у конкурентів. Більш високі 
доходи, чим у середньому по галузі, є результатом того, що продукція рівної 
якості продається по таких же цінах, як у конкурентів, але з більшим 
прибутком (як на рис. 1.1) або з тим же прибутком, але по більш низьких 
цінах, що забезпечується ростом обсягу продажів. Іноді цінова перевага 
досягається завдяки тому, що товар по більш низькій ціні пропонується 
визначеній групі споживачів, що згодні на відсутність у нього деяких 
властивостей або характеристик. Оскільки для даної групи споживачів ці 
властивості товару не важливі, вони сприймають більш дешеву продукцію як 
продукцію рівної якості і дуже раді своєму ціновому виграшеві.  
Диференціація: чудова якість за підвищеною ціною. Політика 
диференціації товарів і послуг полягає в забезпеченні такої якості, за яку 
споживачі готові платити більш високу ціну. Диференціація – це щось 
більше, ніж пропозиція іншої або більш якісної продукції. Ключ до успіху в 
тому, щоб приріст ціни від збільшення якості був більше, ніж витрати на 
досягнення додаткової якості. Є сенс скорочувати всі можливі витрати, якщо 
тільки ці скорочення не шкодять тим додатковим достоїнствам продукції, за 
  
31 
 
які покупці платять надбавку до середньої ринкової ціни. Результатом 
виявляється більш дорога продукція або послуга, що проте   вигідна 
споживачам, що високо цінують такі додаткові якості, як надійність, 
зручність у користуванні й ін. Звідси випливає, що диференціація найчастіше 
припускає вибір визначеної групи споживачів і відмовлення від всіх інших 
груп, для яких не важливі особливості продукції або послуг, істотні для 
цільової групи.  
Продумана і правильно здійснювана політика диференціації 
виявляється в багатьох процесах, що компанія виконує інакше, чим її 
конкуренти.  
У центрі дискусій про конкурентну перевагу найчастіше виявляється 
оцінка якості і достоїнств продукції споживачами, але компаніям важливо 
знати власні джерела цих переваг. Потрібно уміти виділяти ті процеси і види 
діяльності, що сприяють зниженню собівартості або підвищенню нецінових 
достоїнств продукції. Саме тут вступають у гру функціональні стратегії. 
Необхідно не тільки домагатися досконалості в кожній окремій 
функціональній області діяльності, але і забезпечувати правильну 
координацію і погодженість функцій, уникаючи внутрішніх втрат. Роль 
стратегії полягає саме  в забезпеченні погодженості між функціональними 
видами діяльності і їхньої координації заради досягнення єдиної для всієї 
компанії мети.  
Загальною пасткою для стратегії дешевого виробництва і підвищеної 
якості є нездатність розібратися в дійсній структурі витрат. Корисно 
розглянути витрати по кожній функції компанії (включаючи як роботу 
складальних ліній, так і допоміжні операції) і зіставити їх з аналогічними 
витратами конкурентів. За результатами аналізу потрібно приймати рішення 
про подальше скорочення витрат або про нарощування важливих для 
споживачів нецінових достоїнств продукції. Ретельне обмірковування того, 
як, коли і чому споживачі використовують товар або послугу, найчастіше 
допомагає знайти додаткові, колись неочевидні способи удосконалювання 
  
32 
 
продукту. Приведені в таблиці 1.1 списки факторів зниження собівартості і 
диференціації якості можуть підказати нові ідеї. 
 
Таблиця 1.1 – Фактори зниження собівартості та диференціації якості 
 
Фактори зниження собівартості Фактори диференціації якості 
Масштаби виробництва Фактори пов’язані з продукцією 
Визначення джерел зниження витрат - Якість 
Завантаження потужностей - Різноманітність 
Кооперація з партнерами по мережі - Післяпродажне обслуговування 
постачання та збуту - Оперативність та своєчасність 
Взаємозв’язки з іншими компаніями постачання 
Ступінь інтеграції Символи високої якості 
Зниження втрат часу - Репутація або образ компанії 
Місцезнаходження компанії - Сукупний обсяг рекламування 
Інституціональні фактори - Зовнішній вигляд продукції 
- Ціна 
 
3-й етап. Аналіз минулої діяльності конкурентів і прогноз на 
майбутнє. Здоровий глузд підказує, що перш, ніж вплутуватися в 
конкуренцію, варто вивчити своїх конкурентів, але цим правилом часто 
зневажають.  
Аналіз діяльності конкурентів може дати можливість впливати на їхні 
рішення. Менеджери повинні використовувати стратегічний аналіз не тільки 
для прояснення ситуації, але і для пошуку методів зміни майбутнього. Усе це 
дозволяє по-новому побачити власний бізнес і власні джерела конкурентної 
переваги.  
Що підлягає облікові при аналізі діяльності конкурентів? Ініціативи і 
відповідні дії конкурентів, як правило, відповідають заявленим ними цілям, 
їх минулим намірам, їх сильним і слабким можливостям і публічним 
  
33 
 
висловленням їхнього керівництва. Тому для проведення аналізу кожного з 
конкурентів варто розглянути й оцінити:  
– діючу стратегію (ринкову позицію і джерела конкурентної переваги);  
– керівництво (недавні або майбутні зміни);  
– можливості (ціновий діапазон, відмітні характеристики продукції, 
ексклюзивні зв’язки, патенти й ін.);  
– цілі на майбутнє (що, коли і чому);  
– гіпотези (уявлення про майбутнє ринку і про конкурентів);  
– ставки в грі (економічні, стратегічні, емоційні);  
– сигнали, що посилаються ними іншим компаніям.  
За даними відкритих публікацій, по коментарях постачальників і 
клієнтів можна скласти разюче ясну і повну картину намірів конкурентів. 
Єдина хитрість у тім, що потрібно побудувати профіль конкурента, а не 
загрузнути в зборі даних. Після того як визначено, що саме треба робити для 
перемоги в конкуренції, потрібно оцінити свої рішення (табл. 1.2). 
 
Таблиця 1.2  - Динаміка конкурентної боротьби: вдалі ходи та слабкі рішення 
 
Вдалі ходи Слабкі рішення 
 Просто збільшити витрати на рекламу: 
Конкурентам важко це повторити – їх - легко повторити; 
компаніям це обійдеться дорожче - не вражає конкурентів 
 Зниження цін компанією з високою 
 собівартістю продукції: 
 - дає переваги конкурентам з  
Використання можливостей компанії  - низькою собівартістю продукції; 
- загострює суперництво, 
провокує війну цін 
Зміцнення або збереження галузевої Руйнування галузевої структури 
структури 
Націленість на незайняті позиції Копіювання дій конкурентів 
 Намагання впливати на конкурентів 
Випередження конкурентів  після того, як вони прийняли рішення: 
- провокує конкурентів; 
- породжує емоційну реакцію 
 
  
34 
 
Продовження таблиці 1.2 
 
Вдалі ходи Слабкі рішення 
Адекватна відповідь   
Подача ясного сигналу  
Визначене та переконливе рішення,  
яке: 
- важко відмінити; 
- виглядає переконливо для всіх 
 
4-й етап. Аналіз положення компанії – оцінка  її відносної сили і 
стійкості.  
Оцінка конкурентних позицій компанії в галузі поєднує результати 
аналізу галузі, положення компанії і її конкурентів. При цьому важливо чітко 
визначити поточне положення компанії в галузі, маючи у виді як її фінансові 
результати, так і стратегію. Результати, отримані на попередніх етапах 
стратегічного аналізу, можуть дати нове розуміння сили і слабості компанії 
щодо інших учасників галузевого ринку.  
Оскільки існує явна тенденція до утворення мереж компанії, може 
знадобитися оцінка відносних позицій їхніх учасників. Наступний крок - 
аналіз кооперативних дій – потрібний, щоб зрозуміти, як можна за 
допомогою спільних зусиль, таких як більш тісне співробітництво, обмін 
інформацією або зміна процесів, скорегувати слабості мережі і досягти 
поліпшення координації або скорочення витрат.  
Дуже важливо на цій стадії аналізу вийти за рамки того, що є, і 
розглянути майбутню стійкість конкурентних переваг компанії (або мережі). 
Ніякий оглушливий успіх не гарантує майбутнього.  
Можна виділити чотири джерела загрози процвітанню компанії: 
імітація її продукції іншими компаніями, переключення споживачів на 
субститути, перехоплення її прибутку постачальниками або споживачами 
продукції і скорочення прибутку через ріст витрат на заробітну плату або 
перерозподіли доходів між партнерами.  
  
35 
 
5-й етап. Аналіз можливостей – огляд нових груп споживачів і 
напрямків розвитку. 
Зміни, що часто сприймаються як погроза прибутковості, є самим 
багатим джерелом нових можливостей. Стратегічний аналіз допомагає 
компанії виявити нові запити, нових споживачів і замовників, нові канали 
збуту, перспективні технології – загалом , нові конкурентні позиції.  
Для виявлення таких варіантів розвитку потрібно настроїти розум на 
підприємницький лад, глянути на галузеві справи очима стороннього і 
відкинути загальноприйняті уявлення про правила і прийоми конкуренції. 
Необхідно скласти як можна більш широкий перелік істинно нових стратегії. 
Вони ніколи не бувають наочними й очевидними. З одного боку, щоб їх 
знайти, потрібні натхнення і прозріння. З іншого боку, натхнення і прозріння 
можуть дати результат тільки при ґрунтовному знанні галузі, споживачів, 
конкурентів і потенційних можливостей власної компанії. Головне - 
уникнути вузькості і шаблонових уявлень про форми конкуренції.  
Необхідно пам’ятати, що стратегічні позиції визначають, яким чином 
компанія створює вигоди для своїх клієнтів. По суті, компанія повинна 
зосередитися на цілях і цінностях споживачів. Нові позиції можуть 
виникнути з нових способів створення споживчих цінностей або 
обслуговування нових груп споживачів. Звідси випливає, що повторювати 
ходи своїх конкурентів або копіювати їхні позиції - це помилка. Повторюючи 
ходи конкурентів, ми загострюємо суперництво, не вносячи в нього нічого 
нового. До того групи споживачів, що не обслуговуються, або ж незайняті 
(порожні) стратегічні позиції можуть таїти важливі можливості. Нові 
стратегічні позиції виникають у результаті виявлення нових способів дати 
споживачам те, що вони хочуть. Якщо в ролі споживача виявляється 
організація, потрібно думати і шукати, як допомогти їй в обслуговуванні її 
власних клієнтів.  
 
  
36 
 
6-й етап. Оцінка майбутніх можливостей.  
Майбутній успіх у вирішальному ступені залежить від потенціалу 
компанії. Звичайно для розгортання нових стратегічних позицій потрібні 
додаткові виробничі можливості, які не можна створити за один день і які не 
так легко ліквідувати, так що інвестиції в них виявляються, принаймні   
частково, необоротними. Тому альтернативні варіанти розвитку варто 
розглядати з позицій майбутніх потреб у виробничих можливостях. Для 
створення останніх потрібні інвестиції і зміни виробничої діяльності. Мета і 
напрямок змін можна визначити досить точно, але не більш того. Справа в 
тім, що кожне з розглянутих стратегічних напрямків висуває свої вимоги до 
розвитку потенціалу компанії, оскільки кожне джерело конкурентної 
переваги має потребу у своїй конфігурації виробничих можливостей. Для 
усіх варіантів розвитку потрібно оцінити взаємовідносини між необхідними 
інвестиціями і потенційною віддачею.  
Існує точка зору, що розвиток можливостей – це  питання 
впровадження і реалізації змін, але є три підстави вважати важливим процес 
оцінки майбутніх можливостей і відповідних інвестицій. По-перше, 
стратегічна позиція є не фіксоване положення, а шлях, динаміку якого не слід 
приймати за даність. Аналіз і планування розвитку орієнтують нас на 
майбутнє. По-друге, для створення майбутніх виробничих можливостей уже 
тепер потрібні значні інвестиції, позбутися яких можна тільки з чималим 
збитком у змісті грошей або репутації, що впливає на майбутні доходи. 
Аналіз цих інвестицій є важливим аспектом вибору стратегії. По-третє, деякі 
можливості вдається придбати за рахунок кооперації з іншими компаніями, 
але інші можливості краще або дешевше створювати власними зусиллями.  
Інвестування в розвиток можливостей – справа  ризикована в 
звичайному (фінансовому) сенсі, оскільки величина майбутньої 
прибутковості інвестицій завжди проблематична. Утримуватися від 
інвестування не менш ризиковано, але вже в стратегічному сенсі – можна  
відстати і позбавитися майбутнього прибутку. Утримуючись від інвестицій, 
  
37 
 
ми втрачаємо динаміку розвитку. А втрата можливостей не дає в 
майбутньому шансів на поліпшення стратегічних позицій. Один провал 
спричиняє інші.  
7-й етап. Вибір стратегії – позиціонування, відсікання варіантів, 
узгодження обраних напрямків. 
Джерелами конкурентної переваги є розходження: задоволення різних 
запитів, різних груп споживачів або різних географічних зон, виробництво 
іншої продукції або в іншому ціновому діапазоні. Потрібно знайти спосіб 
створення такої споживчої цінності, яку клієнт не одержить ні від кого 
іншого. Найчастішою помилкою при виборі стратегії є імітація. Успішна 
стратегія не повторює ходи конкурентів.  
Іншою звичайною помилкою є спроба уникнути вибору між різними 
стратегічними позиціями компанії. При поверхневому підході може 
показатися вигідної здатність дублювати дії конкурентів, але варто 
пам’ятати, що відмовлення від вибору приводить до того, що позиції обох 
компаній стають більш уразливими. Метою стратегії повинний бути вибір, а 
не відмовлення від нього. Індивідуальні розходження не тільки роблять 
конкурентну перевагу більш стійкою, але і сприяють удосконалюванню 
галузевої структури.  
Щоб чітко визначити позиції, обрані компанією, і напрямки, від 
розвитку яких вона рішуче відмовляється, потрібно сильне керівництво. 
Сильне керівництво необхідне і для того, щоб довести зміст обраної стратегії 
до всіх рівнів компанії, щоб менеджери, приймаючи рішення, діяли у 
відповідності зі стратегічним напрямком розвитку. Така погодженість 
забезпечує успішну реалізацію стратегії. При відсутності погодженості 
рішення на рівні окремих функцій (маркетингу, виробництва, фінансів) 
можуть суперечити один одному і навіть заважати досягненню стратегічних 
цілей компанії.  
В міру загострення світової конкуренції однією з задач за 
узгодженням різних напрямків діяльності і підпорядкуванню їхнім 
  
38 
 
стратегічним цілям компанії стає вибір, де на земній кулі розвертати ту або 
іншу діяльність і як здійснювати координацію дій у просторі. Необхідність 
одержувати вигоду від масштабу виробництва, вводити діаграми змін і 
жорстко координувати рішення підштовхує до концентрації діяльності, а не 
до розмазування її по глобусі. Географічне розсіювання операцій робиться 
привабливим, коли до цього примушують особливості місцевих ринків або 
вимоги урядів, коли високі транспортні витрати або коли зосередження 
бізнесу в одному місці занадто ризиковано і вигідніше розподілити ризик на 
кілька географічних точок.  
Задача узгодження операцій і видів діяльності стає особливо 
важливою, коли бізнес розкиданий по великій площі. Необхідно забезпечити 
інтеграцію розсіяних у просторі інформації, знань і технологій. До кожної 
крапки земної кулі, де діє компанія, потрібно чітко довести її стратегічні 
рішення. Рішення цих задач у глобальному масштабі важко здійснити і важко 
скопіювати, і тому ефективний розподіл діяльності в просторі є потенційно 
коштовним джерелом конкурентної переваги.  
Оцінка стратегії не зводиться до оцінки окремих її результатів. Метою 
є стійкість позицій, тому, скажемо, висока прибутковість інвестицій не може 
бути досить надійним критерієм успіху. Деякі компанії, що мають спочатку 
блискучі успіхи, через п’ять або шість років починають зазнавати збитків. Як 
же переконатися, що стратегія хороша? Хороша стратегія: 
– відображає і підсилює вибір і переваги керівництва компанії;  
– має своєю основою визначене розуміння стратегічних переваг. Це 
розуміння повинне бути досить ясним, щоб його можна було виразити одною 
пропозицією;  
– відрізняється послідовністю. Вона послідовно й узгоджено 
реалізується функціональними підрозділами компанії, і створюване ціле 
перевершує суму своїх частин; 
  
39 
 
– припускає відсутність торохкань. Вона визначає хід розвитку, що 
погодиться з рішеннями компанії, але дає шанси пристосуватися до 
невизначених можливостей майбутнього.  
Стратегія вимагає сполучення гнучкості і зобов’язань. Конфлікт між 
цими характеристиками зникне, якщо усвідомити, що компанія повинна 
здійснювати інвестиції сьогодні (зобов’язання і визначеність), щоб створити 
можливості (гнучкість), що дозволяють їй процвітати в мінливому і 
невизначеному майбутньому. Стратегія – це вибір виробничих і 
функціональних можливостей, у які варто інвестувати, і видів інвестицій, від 
яких варто відмовитися. Життєво важливе значення має спрямованість на 
цілі, що складають основу конкурентної переваги. Ці цілі вказують напрямок 
стратегічного позиціонування, що неможливо заздалегідь намітити або 
запланувати. Прийняті на цьому шляху рішення визначаються їхньою 
погодженістю з основними цілями. Це означає, що цілі повинні чітко 
визначати, чим саме компанія відрізняється від своїх конкурентів, а не 
просто звеличувати «високу якість», «кваліфіковане керівництво» або інші 
звучні, але розпливчасті цілі.  
Гнучкість створюється інвестиціями в розвиток можливостей, яких не 
буде в інших компаній, що не зуміли вчасно зробити аналогічні 
капіталовкладення. Наприклад, своєчасні вкладення у виробничу лінію 
дозволяють згодом розширювати й удосконалювати її. Своєчасні вкладення в 
нові технології дають можливість використовувати їх у майбутньому або 
застосовувати ефективніше (дешевше), чим конкуренти. Завдяки своєчасним 
вкладенням в удосконалювання організаційної структури компанія через 
якийсь час зможе керувати своєю діяльністю таким способом, який 
недоступний для конкурентів.  
Отже, сама по собі гнучкість не утворить стратегічної позиції, але 
інвестиції в розвиток функціональних і виробничих можливостей дозволяють 
гнучко реалізувати стратегію в нашому мінливому світі. Ці інвестиції 
визначають здатність компанії підтримувати свою конкурентну перевагу. 
  
40 
 
Гнучкість і відкритість до майбутніх шляхів розвитку створюються 
стратегічними інвестиціями, що дозволяють досягати результатів, 
обумовлених стратегічними цілями компанії.  
У наступному розділі роботи проведемо дослідження ефективності 
господарської діяльності КП «Челуаш» та діагностику його прибутковості. 
 
  
41 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
КП «ЧЕЛУАШ» 
 
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 
 
Комунальне  підприємство  «Черкаське  експлуатаційне  лінійне  
управління автомобільних шляхів» (КП «Челуаш») засноване 
Міністерством житлово-комунального   господарства   УРСР  (наказ  від  
15.12.1962  року  № 425)  та   рішенням  виконавчого  комітету  Черкаської  
обласної  ради  депутатів  трудящих  №6  від  07  січня  1963  року  для  
забезпечення  ремонту  і  утримання  вулиць в м. Черкаси  в  належному  
санітарному  та  технічному  стані.   
Управління  належить  до  комунальної  власності  міста,  
підпорядковане  управлінню  житлово-комунального  господарства  
міськвиконкому. 
Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на 
основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого 
майна і принципів самоврядування трудового колективу. 
Підприємство створене для забезпечення ремонту і утримання 
об’єктів зовнішнього благоустрою в належному санітарному та технічному 
стані: 
- виступає замовником по будівництву,   капітальному,   поточному 
ремонтах та реконструкції об'єктів комунального призначення; 
- забезпечує   ефективне   використання    капітальних   вкладень   та 
своєчасне введення в дію об'єктів; 
- виконує роботи  по знесенню аварійних та сухостійних дерев на 
території міста; 
- надає платні послуги по парковці автотранспорту на шляхах міста в 
місцях, визначених виконкомом міської ради; 
  
42 
 
- виконує   власними   силами   капітальний,   поточний   ремонти  та 
утримання   автомобільних   шляхів,      споруд   на   них,   тротуарів,   площ, 
набережних, відкритих та закритих зливоприймальників, мостів; 
- веде   нове   будівництво   об'єктів   благоустрою   та   комунального 
призначення;                             
- виготовляє проектно-кошторисну документацію; 
- виконує роботи по утриманню пам'ятників, пам'ятних знаків; 
- проводить утримання зупинок громадського транспорту; 
- проводить відновлення асфальтобетонного покриття після розкопок; 
- виконує роботи по ремонту покрівель; 
- проводить замовлення та одержання відповідної технічної докумен-
тації; 
- надає висновки та видає технічні умови на виконання робіт по 
будівництву зливової каналізації; 
- розробляє технічні паспорти та схеми міських вулиць, проводить їх 
класифікацію та типізацію; 
- дає погодження на перевезення негабаритних вантажів по шляхах 
міста; 
- проводить обстеження, актування і видачу висновків по об'єктах, які 
приймаються до експлуатації (шляхів, тротуарів, площ та інших, які входять 
до компетенції підприємства); 
- проводить ремонт і виготовлення необхідних підприємству 
основних та допоміжних засобів; 
- виконує замовлення вищестоящої організації; 
- надає транспортні послуги населенню по перевезенню пасажирів та 
вантажів на території України автомобільним транспортом; 
- здійснює  реалізацію товарів  народного  споживання та  широкого 
вжитку; 
- вирішує питання використання приміщень, оренди будівель та 
споруд, що йому належать на правах оперативного управління; 
  
43 
 
- здає   в   оренду   належні   йому   нежилі   приміщення,   
транспорт, механізми; 
- проводить виробництво, закупку, переробку продукції сільськогос-
подарського призначення та її реалізацію; 
- забезпечує організацію та проведення торгового процесу 
закупленої продукції в інших регіонах як самостійно, так і з іншими 
підприємствами; 
- проводить   пошуки    потенційних    партнерів   серед   
вітчизняних об'єднань, підприємств та організацій, а також зарубіжних 
організацій, фірм для налагодження контактів між ними; 
- проводить   торговельно-закупівельну,   посередницьку,   
інноваційну, комісійну, комерційну, фінансову діяльність; 
- надає платні послуги населенню, підприємствам, установам; 
- проводить торгівлю паливно-мастильними матеріалами; 
- укладає договори та угоди з юридичними і фізичними особами, як 
в країні, так і за її межами; 
- встановлює договірні ціни (тарифи, розцінки) на виконання робіт 
та послуг;                                    
- залучає  необхідних  спеціалістів   по  трудових  угодах,  
договорах, контрактах, наймає працівників. 
Підприємство прибуткове. Чистий прибуток у 2019 році склав 67,0 
тис. грн. На  балансі  підприємства  знаходиться  автотракторна техніка: 
снігонавантажувачі  -  2  шт., навантажувачі  -  2 шт., екскаватор  -  1 шт., 
тракторні  щітки  -  4 шт., трактори  -  2 шт, причіпи тракторні  -  3 шт., 
автогідропідіймач   -  1 шт., піскорозкидувачі  - 4 шт., комбіновані  дорожні  
машини – 7 шт., поливально-мийні   машини   - 7 шт., підмітально-
прибиральні  машини  -  3 шт., автогрейдери -  3 шт., самоскиди  -  4 шт., 
фрезерно-зачисна  машина  - 1 шт., змішувач  асфальтобетону пересувний  
(рециклер)   -  1  шт., котки  самохідні  -  4 шт., компресори  пересувні  -  2  
  
44 
 
шт., пересувні  насосні  установки   -  2 шт., автобуси  -  3  шт., фургони  -  2  
шт., автомобіль  вантажопасажирський   -  1 шт, легкові  автомобілі  -  4  шт.   
Організаційна структура підприємства представлена лінійним типом. 
Присутні лінійні зв’язки між ланками управління. Весь комплекс управління 
та вироблення управлінських дій організовую та контролює начальник 
управління. Присутній принцип єдності керівництва – єдиновладдя. Але така 
структура не відповідає сучасним вимогам зростаючого виробництва, 
необхідно переглянути організаційну структуру та ввести спеціалістів з 
окремих функцій управління (рис 2.1). 
 
 
 Начальник 
                                  підприємства 
   
 
 Економіст з 
 праці 
Інспектор з Фельдшер 
 кадрів 
 Економіст з Головний 
 Інженер з планування інженер 
 охорони  праці 
 Економіст з 
 Планово- фінансової Секретар 
економічний роботи 1 керівника 
 відділ категорії 
 
 Бухгалтерія 
 
 
 
Голо вний Бухгалтер 1 Бухгалтер 2 Бухгалтер 
бухг алтер категорії категорії 
 
 
 
Рисунок 2.1 - Організаційна структура управління підприємством 
 
Виробнича структура підприємства представлена на рисунку 2.2. 
  
45 
 
 
 
 
Начальник 
 
виробництва 
 Дільниця по ручному 
 прибиранню шляхів 
Головний 
 інженер 
 
 Дільниця з 
Дільниця 
 поточного 
механізації ремонту шляхів 
 
 Дільниця по 
 механізованому Дільниця зливової 
прибиранню каналізації та 
 Інженер з проектно- 
 шляхів утримання мостів 
кошторисної 
роботи 2 категорії 
 
 Виробничо-
технічний Інженер виробничо-технічного 
 відділ відділу 2 категорії 
 
 
Рисунок 2.2 - Виробнича структура підприємства 
 
Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне постачання 
власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих 
угод. 
Підприємство є досить стабільним і надійним партнером для своїх 
контрагентів, підприємство орієнтується на укладання довгострокових 
контрактів, чим забезпечує стабільність власного виробництва і роботи 
контрагентів. Підприємство являється одним з основних постачальників по 
виконанню робіт з будівництва, капітального, поточного ремонтах та 
реконструкції об’єктів комунального призначення у місті та області. 
Схема взаємозв’язків КП «Челуаш» з іншими підприємствами 
представлена на рис. 2.3. 
 
 
 
  
46 
 
 
Черкаське експлуатаційне 
лінійн е управління 
автомобільних шляхів  
 
 
Постачальники Замовники 
 ВАТ «Черкаський (споживачі) 
АБЗ»  
 
Асфальт 
 АБЗ «Південь» Управління ЖКГ 
 
ПП МВКФ Теплокомун-
 Масла  «Агромакс» енерго 
 
ТОВ «Автомакс» Черкаський 
 ОПАС 
Запасні 
 частини ПП «Мехбуд» 
Черкаська філія 
 ТОВ Укртелекому 
«Тромсервіс» 
 
Птахофабрика 
 ТОВ «Крос-
автосервіс» 
Бензин  
 ВАТ Черкасхім-
волокно 
 ТОВ «Гатунок» 
 ТОВ «Робочий ЗАТ «Юрія» 
Спецодяг 
одяг» 
 
МП Мехбуд 
 
ВАТ 
 «Черкасигаз» ВАТ 
«Укрнафта» 
 
 КП САТП 
«Черкасиводоканал» «Черкасимолоко» 
 
 ДПНВК 
«Фотоприлад» 
 
 ВАТ Черк. 
«Хлібокомбінат» 
 
 ПП «Друг» 
 
Рисунок 2.3 – Схема господарських взаємозв’язків КП «Челуаш» з 
іншими підприємствами 
  
47 
 
Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне постачання 
власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих 
угод. 
Споживачами робіт та послуг підприємства є наступні організації: 
- Управління житлово-комунального господарства виконавчого 
комітету Черкаської міської ради 
- КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» 
- КП «Черкасиводоканал» 
- Міський РЕМ  
- ДП «Черкаська ТЕЦ» 
- ПП Щербінін 
- Юрія-Фарм 
- ВАТ «Укртелеком» 
- Черкаська ОППС 
- ТЕКС 
- ТОВ «АВР-приват» 
- ДКГ «Екотехпром» 
- громадськість 
- держава 
- інші. 
Дорожньо-експлуатаційному управлінню маркетингові дослідження 
споживачів непотрібні, адже вони не надають послуги окремим споживачам, 
а громаді цілком. 
Підприємство не контактує з споживачами у процесі надання послуг 
(ремонт доріг, мостів) і споживачі (мешканці міста) отримують готову 
послугу, роботу. 
Право виконувати певні роботи та послуги надається переможцю 
тендера. Учасники тендера є конкурентами нашого підприємства, це: 
- ТОВ «Черкасиміськбуд» 
- ТОВ «Касан» 
  
48 
 
- ЗАТ «ЧШРБУ» 
- ПП «Мілколайф» 
- ТОВ «Крос-нафта» 
- ПП «Флора 2002» 
- КП «Екологія» 
- ТОВ «Фрейр» 
- КП «Черкасиводоканал» 
Існує потенційна конкуренція з боку вищеперерахованих фірм. Так 
підприємство ПП «Флора 2002» перемогло в тендері по насадженню дерев в 
місті, встановивши нижчі ціни на ці послуги. Але частка ринку, яка 
приходиться на конкурентів незначна, тому що наше підприємство має 
переваги перед ними, наприклад, краще обладнання для виконання робіт і 
послуг, більша кількість робітників, тобто швидше виконання робіт і послуг, 
тощо. 
Аналіз макросередовища діяльності комунального підприємства, у 
частині законодавчо-правової бази, показав недосконалість кількох законів 
щодо діяльності та розвитку даної галузі. Невідповідність державної 
політики засадам програми з реформування. Підкреслив переосмислення 
багатьох нормативних актів. Такий аналіз дав змогу підприємству 
відрегулювати правове поле діяльності та виробити пакет необхідних засад 
щодо законодавчої бази.  
Аналіз технологічних факторів поклав початок інтенсивної зміни 
застарілого обладнання, удосконалення процесів виробництва. 
Переосмислюються нормативи та вимоги щодо якості послуг. 
Піднімаються питання про забруднення навколишнього середовища, 
що вимагає використання безпечних для довкілля технологій і обладнання, а 
також переробки отриманих відходів, якщо це можливо. 
На підприємство значно впливає нестабільна політична і економічна 
ситуація в країні. У зв’язку з економічною кризою держава надала 
  
49 
 
підприємству на виконання робіт і послуг 3,834 млн. грн. замість 
запланованих 11 млн. грн.  
На підприємстві слабко виявлена сегментації ринку, так як цільовими 
споживачами продукції є уся громадськість в цілому. 
При цьому сегментація ринку підприємства здійснюється за наступним 
алгоритмом:  
- проведення аналітичної роботи, в тому числі з використанням 
методу опитування; 
- виявлення «ніші» конкретного підприємства на ринку даних послуг; 
- визначення можливих об'ємів надання послуг, з врахуванням 
географічних, демографічних, поведінкових і інших принципів сегментації; 
- організація надання послуг відповідно до виявлених потреб і 
прогнозів відносно надання таких послуг;  
- розробка стратегії їх збуту. 
На підприємстві використовується стратегія недиференційованого 
маркетингу. Ринок розглядається як єдина сукупність споживачів, але для 
підприємства існує ризик того, що лише деякі споживачі будуть цілком 
задоволені, і можливість звуження загального ринку. 
Для проведення «SWOT-аналізу» необхідно визначити сильні та 
слабкі сторони підприємства, загрози, які нам заважають та можливості їх 
вирішення (табл. 2.1). 
З матриці SWOT-аналізу видно, що однією з головних слабких сторін 
підприємства є вузький асортимент робіт та послуг, його необхідно 
розширити. Для цього потрібно закупити нову техніку та технології для 
надання нових робіт і послуг. Таким чином підприємство стане більш 
конкурентоспроможним і підтримає статус визнаного лідера по місту. 
 
 
 
 
  
50 
 
Таблиця 2.1 - Матриця SWOT-аналізу КП «Челуаш» 
Сильні сторони: Можливості: 
- якісне та своєчасне надання робіт та - розширення асортименту робіт та 
послуг; послуг; 
- широкі ділові зв’язки з іншими - придбання нової, більш 
регіонами; продуктивнішої, легшої у 
- підтримка місцевою владою; використанні техніки і технологій; 
- наявність сировини в достатній - можливість використання каналу 
кількості; збуту без посередників; 
- наявність позитивної репутації; - придбання безпечної для довкілля 
- придбані нові машини та обладнання. техніки та технологій; 
- фінансова допомога держави. 
Слабкі сторони: Загрози: 
- вузький асортимент робіт та послуг; - високий рівень конкуренції на 
- застарілі технології; внутрішньому ринку; 
- слабка інноваційна політика; - припинення угод із посередниками 
- низька платоспроможність збутового каналу; 
населення; - падіння попиту через зниження 
- не створена високопрофесійна доходів населення; 
муніципальна служба маркетингу; - інфляція; 
- слабке використання наукових та - неможливість залучити інвестиційні 
дослідницьких розробок; ресурси у достатніх об’ємах; 
- некваліфіковані кадри; - високий рівень економічної та 
- нижчі за середні темпи зростання; політичної нестабільності всередині 
- недостатні фінансові ресурси. країни. 
 
Асортимент робіт та послуг, які надає підприємство досить 
різноманітний. Всі ці послуги необхідні споживачам, на них є попит. 
Асортимент робіт та послуг по КП «Челуаш»: 
1) Поточний ремонт:  
- улаштування дорожнього покриття для транспорту і пішоходів; 
2) Поточне утримання: 
- благоустрій міста: зимове утримання шляхів, миття доріг, 
прибирання місць загального користування, прибирання зелених смуг, 
очищення прибардюрки, вивезення ТПВ з Придніпровського району, 
видалення рідких відходів, утримання та ремонт мережі зливової 
каналізації, водовідведення мережі насосних станцій, ремонт зупинок 
громадського транспорту, ремонт МАС, встановлення новорічної ялинки; 
- транспортне обслуговування; 
  
51 
 
- авто послуги; 
- прибирання зупинок громадського транспорту; 
- погодження проектів; 
- видача техумов. 
Розглянемо види робіт та послуг, які надає підприємство, 
проаналізуємо їх обсяги (табл. 2.2). 
 
Таблиця 2.2 - Види робіт та послуг КП «Челуаш» 
Абсолютне 
Відносне 
Надання послуг, тис.грн. відхилення, 
відхилення,% 
Вид послуг тис.грн 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
2017 2018 2019 
2017 2018 2017 2018 
Поточний ремонт 
2952,4 3706,3 3820,4 753,9 114,1 125,54 103,08 
доріг 
Поточний ремонт 
81,8 165,8 150,3 84,0 -15,5 202,69 90,65 
тротуарів 
Утримання мостів 277,0 405,2 203,8 128,2 -201,4 146,28 50,30 
Миття доріг 1145,5 1500,8 1836,2 355,3 335,4 131,02 122,35 
Прибирання місць 
загального 1120,0 1386,4 1530,0 266,4 143,6 123,79 110,36 
користування 
Ремонт зупинок 208,8 356,3 458,9 147,5 102,6 170,64 128,80 
Утримання зливової 
117,3 354,6 506,5 237,3 151,9 302,30 142,84 
каналізації 
Зрізання дерев 40,4 - - -40,4 - - - 
Інші роботи та 
140,4 379,6 124,9 239,2 -254,7 270,37 32,90 
послуги 
Разом 6083,6 8255,0 8631,0 2171,4 376,0 135,69 104,55 
 
За даними таблиці 2.2 можна зробити висновок, що підприємство веде 
успішну економічну діяльність. У 2018 році в порівнянні з 2017 обсяг надання 
послуг на підприємстві  зріс на 35,69%, а у 2019 в порівнянні з 2018 – на 
4,55%. Послуги по зрізанню дерев у 2018 році підприємство припинило 
виконувати, так як вони  більше не користуються попитом і загалом стали 
збитковими. Обсяг надання головних послуг, які надає підприємство – це 
поточний ремонт доріг, миття доріг і прибирання місць загального 
  
52 
 
користування, зріс, це свідчить про покращення роботи підприємства і 
збільшення попиту на ці послуги. 
 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства  
 
Майно підприємства складають основні засоби та обігові кошти, 
матеріальні засоби, інші цінності, вартість яких відображається в 
самостійному балансі підприємства. На балансі підприємства знаходяться 
об’єкти благоустрою міста балансовою вартістю 153357 тис.грн., зношення 
складає 84652,1 тис.грн. (55,2%), залишкова вартість становить 68704,6 
тис.грн. Проаналізуємо склад основних засобів підприємства (табл. 2.3). 
 
Таблиця 2.3  - Аналіз складу та динаміки основних засобів КП 
«Челуаш» за 2017-2019 рр. 
Абсолютне 
Вартість основних Відносне 
Групи відхилення, 
засобів,тис. грн. відхилення,% 
основних тис.грн. 
засобів 2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
2017 2018 2019 
2017 2018 2017 2018 
Будинки, 
споруди та 
51450,0 52103,5 51301,8 653,5 -801,7 101,27 98,46 
передавальні 
пристрої 
Машини та 
4626,6 4756,2 4825,2 129,6 69,0 102,80 101,45 
обладнання 
Земельні 
27260,2 26523,1 25236,5 -737,1 -1286,6 97,30 95,15 
ділянки 
Інструменти, 
прилади 
1135,9 1003,8 1000,5 -132,1 -3,3 88,37 99,67 
інвентар 
(меблі) 
Транспортні 
65040,3 62560 62858,5 -2480,3 298,5 96,19 100,48 
засоби 
Інші основні 
3844,0 3151,4 2983,5 -692,6 -167,9 81,98 94,67 
засоби 
Разом 153357,0 150098,0 148206,0 -3259,0 -1892,0 97,87 98,74 
 
  
53 
 
Аналіз складу та динаміки основних засобів на КП «Челуаш» за 2017-
2019 рр. представлений на рисунку 2.4. 
 
тис.грн 
 70000 
 
60000 
 
50000 
 
 40000 2017 
2 018 
 
30000 2019 
 
 
20000 
 
 10000 
 0 
 Машини та Земельні  Інструменти,Т ранспортні Інші основні 
 Будинки, обладнання ділянки прилади засоби засоби 
споруди  та  
 передавальн
і пристрої 
 
 
Рисунок 2.4 – Склад та динаміка основних засобів КП «Челуаш» за 
2017-2019 рр. 
Як видно з таблиці 2.3 вартість основних засобів у 2018 році в 
порівнянні з 2017 роком знизилася на 2,13%, а у 2019 році в порівнянні 3 
2018 роком на 1,26%. Зменшилася вартість на будинки, споруди та 
передавальні пристрої земельні ділянки, інструменти, прилади та інвентар 
та інші основні засоби. 
Джерелом формування майна підприємства є: доходи від 
господарської діяльності підприємства, кредити банків та інших кредиторів, 
придбання майна інших підприємств, безоплатні та благодійні внески, 
пожертвування інших підприємств, організацій та громадян. 
  
54 
 
Далі розглянемо ефективність використання трудових ресурсів, їх 
склад та динамікуа наведені в таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4  - Аналіз стану трудових ресурсів КП «Челуаш» за 2017-2019рр. 
Середньоспискова Абсолютне Відносне 
№ 
чисельність, осіб відхилення, осіб відхилення,% 
Бригада 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
п/н 2017 2018 2019 
2017 2018 2017 2018 
1. Мех. приб. 33 29 32 -4 3 87,88 110,34 
Зливова 
2. 13 12 13 -1 1 92,31 108,33 
каналізація 
Рем. зона та 
3. обслуг. 15 17 15 2 -2 113,33 88,24 
персонал 
Ручне 
4. 39 38 38 -1 0 97,44 100,00 
прибирання 
ІТП і 
5. 26 24 23 -2 -1 92,31 95,83 
службовці 
Поточний 
6. 35 32 33 -3 1 91,43 103,13 
ремонт 
 Всього: 161 152 154 -9 2 94,41 101,32 
 
Як видно з таблиці 2.4 на КП «ЧЕЛУаш» у 2018 році в порівнянні з 
2017 роком спостерігалося зменшення чисельності працівників на 9 осіб або 
на 5,59%. А у 2019 році в порівнянні з 2018 роком – збільшення чисельності 
працівників на 2 або на 1,32%. Загалом підприємство у достатній мірі 
забезпечене трудовими ресурсами як в цілому, так і по окремих категоріях 
працюючих. Проведемо ефективність використання трудових ресурсів (табл. 
2.5). 
Таблиця 2.5 - Аналіз ефективності використання трудових ресурсів  
КП «Челуаш» за 2017-2019рр. 
Відхилення 
Показник 2017 2018 2019 2018/ 2019/ 
2017 2018 
Коефіцієнт обороту по прийому 14,86 10,86 49,67 -4,00 38,81 
Коефіцієнт обороту по звільненню 12,38 14,06 50,98 1,67 36,92 
Коефіцієнт плинності кадрів 9,91 12,14 50,98 2,23 38,84 
Коефіцієнт змінюваності 12,35 13,66 51,32 1,32 37,65 
  
55 
 
 
Коб.по прийому = Чприйн./Чсер.списк.                        (2.1) 
Чприйн – чисельність прийнятих працівників у звітному періоді; 
Чсер.списк. – середньоспискова чисельність працівників звітного періоду. 
Коб.по прийому2017 = 24/162*100 = 14,86% 
Коб.по звільненню = Чзвіл./Чсер.списк.                      (2.2) 
Чзвіл. – чисельність звільнених працівників звітного періоду. 
Коб.по звільненню2017 = 20/162*100 = 12,38% 
К пл. = Ч зв.з неповаж. причин/Чсер.списк                         (2.3) 
Ч зв.з неповаж. причин – чисельність звільнених з неповажних причин 
К пл. 2017 =16/162 = 9,91% 
К змін. = Чзвільн./Чпоч.                                      (2.4) 
Чпоч. – чисельність працівників на початок року. 
К змін. 2017 = 20/162 = 12,35% 
Як видно з таблиці 2.5 у 2019 році спостерігається висока плинність 
кадрів у порівнянні з попередніми роками. Обчислений коефіцієнт плинності 
робітників показав, що частка звільнених стосовно загальної (середньої) 
чисельності робітників у 2019 році становить 50,98%. Причинами високої 
плинності кадрів на підприємстві є: низький рівень заробітної плати окремих 
працівників, робота в понадурочні години і вихідні, важкі та шкідливі умови 
праці, невизначеність перспектив професійного росту, незадоволеність 
професією.  
Відпрацьований працівниками час є основним та універсальним 
вимірником праці. Рівень обліку та аналіз використання робочого часу 
впливає на ефективність виробництва, стан трудової дисципліни та є одним з 
основних державних регуляторів (табл. 2.6).  
  
56 
 
Таблиця 2.6 – Використання робочого часу на КП «Челуаш» за 2017-2019рр. 
2017 2018 2019 Абсолютне відхилення Відносне відхилення,% 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
Прац Прац Прац
Назва показників Людин Людин 2017 2018 2017 2018 
Людино- ів- ів- ів-
о- о-
годин ників никі никі Люд- Прац. Люд- Прац. Люд- Люд-
годин годин Прац. Прац. 
. ос. в. ос. в. ос. годин ос. годин ос. годин годин 
Фонд робочого часу, всього 330829 161 318681 152 311384 154 -12148 -9 -7297 2 96,33 94,41 97,71 101,32 
Відпрацьовано, всього 286211 х 270186 х 252485 х -16025 - -17701 - 94,40 - 93,45 - 
з них надурочно 8507 х 13009 х 2768 х 4502 - -10241 - 152,92 - 21,28 - 
Невідпрацьовано, всього 44618 х 48495 х 58899 х 3877 - 10404 - 108,69 - 121,45 - 
у тому числі:               
щорічні відпустки (основні та 
25300 155 24586 149 22937 150 -714 -6 -1649 1 97,18 96,13 93,29 100,67 
додаткові) 
Тимчасова непрацездатність 14092 81 18917 83 13636 82 4825 2 -5281 -1 134,24 102,47 72,08 98,80 
Навчальні відпустки та інші 
неявки, передбачені 656 х 256 х 336 х -400 - 80 - 39,02 - 131,25 - 
законодавством 
Неявки з дозволу 
3880 х 4296 х 16032 х 416 - 11736 - 110,72 - 373,18 - 
адміністрації 
Відпустки за ініціативою 
- - - - - - - - - - - - - - 
адміністрації 
Неявки у зв’язку з 
переведенням на скорочений 
388 - 400 - 5942 - 12 - 5542 - 103,09 - 1485,50 - 
робочий день, тиждень, 
простої 
Масові невиходи на роботу, 
- - - - - - - - - - - - - - 
страйки 
прогули 24 х 40 х 16 х 16 - -24 - 166,67 - 40,00 - 
  
 
 
З проведеного аналізу видно, що у 2018 році зменшився фонд робочого 
часу у порівнянні з 2017 роком на 12148 людиногодин, у 2019 році в порівнянні 
з 2018 роком він також зменшився на 7297 людиногодин, збільшилися 
невідпрацьовані години, зменшилися відпустки. Збільшилися неявки з дозволу 
адміністрації та прогули, це свідчить про погіршення трудової дисципліни на 
підприємстві та зниження роботи. Середня кількість днів, відпрацьованих 
одним робітником за 2018 рік, становить 229 днів. Середня тривалість робочого 
дня становить 7,8 год.  
Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає 
ефективність використання трудових ресурсів підприємства є продуктивність 
праці робітників. Проведемо аналіз продуктивності праці за даними про 
виробіток одного працівника та робітника (табл. 2.7). 
Таблиця 2.7 - Аналіз продуктивності праці на КП «Челуаш» за 2017-2019 рр. 
Абсолютне Відносне 
відхилення відхилення 
Показник 2017 2018 2019 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
2017 2018 2017 2018 
1. Товарна продукція, тис. 
8280,3 7860 11752 -420,3 3892 94,92 149,52 
грн. 
2. Кількість працівників, 
161 152 154 -9 2 94,41 101,32 
осіб 
3. З них робітників 135 128 131 -7 3 94,81 102,34 
4. Загальна кількість 
відпрацьованих усіма        
робітниками: 
а) людино-днів 36909 34842 32560 -2067 -2283 94,40 93,45 
б) людино-годин 286211 270186 252485 -16025 -17701 94,40 93,45 
Розрахункові показники        
5.Кількість 
відпрацьованих днів 273,4 272,2 248,5 -1,193 -23,66 99,56 91,31 
одним робітником  
6. Тривалість робочого 
дня, год. 7,8 7,8 7,8 0 0 100,00 100,00 
7. Середня кількість 
годин, відпрацьованих 2120,1 2110,8 1927,4 -9,253 -183,5 99,56 91,31 
одним робітником  
8. Середньорічний 
виробіток,  грн.        
а) одного працівника  51430,4 51710,5 76311,7 280,09 24601 100,54 147,57 
б) одного робітника  61335,6 61406,3 89709,9 70,694 28304 100,12 146,09 
56 
 
Продовження таблиці 2.7 
Абсолютне Відносне 
відхилення відхилення 
Показник 2017 2018 2019 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
2017 2018 2017 2018 
9. Середньоденний 
виробіток одного 224,3 225,6 360,9 1,2431 135,35 100,55 160,00 
робітника, грн. 
10. Середньогодинний 
виробіток одного 28,9 29,1 46,5 0,1603 17,454 100,55 160,00 
робітника, грн. 
11. Питома вага 
робітників у складі 
83,9 84,2 85,1 0,3596 0,8544 - - 
промислово-виробничого 
персоналу, % 
 
Як видно з таблиці 2.7 на підприємстві за останні роки зменшилася 
кількість відпрацьованих днів одним робітником і відповідно середня кількість 
годин відпрацьованих одним робітником. Продуктивність праці у 2018 році 
збільшилася на 0,54%, а у 2019 – на 47,57%. Це зумовлено тим, що 
підприємство стало надавати більший обсяг робіт та послуг.  
Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів 
необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу, оновлення, 
вибуття засобів праці, фондовіддача, фондомісткість та інші (табл. 2.8). 
 
Кон.=Фо/ ОФк                                                   (2.5) 
Кон - коефіцієнт оновлення; 
Фо - вартість введених основних засобів за звітний рік; 
ОФк - загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року; 
Кон.2017=18968,9/151352,2*100=12,5% 
Квиб=Фв/ОФп                                                (2.6) 
Квиб - коефіцієнт вибуття; 
Фв - вартість основних засобів, які вибули;  
ОФп - вартість основних виробничих засобів на початок періоду; 
 
  
57 
 
Таблиця 2.8 – Аналіз стану основних засобів КП «Челуаш» за 2017-2019 рр. 
 
Відхилення 
Показники 2017 2018 2019 
2018/2017 2019/2018 
Коефіцієнт 
12,5 7,0 58,9 -5,50 +51,90 
оновлення,% 
Коефіцієнт 
15,0 7,8 11,6 -7,20 +3,80 
вибуття,% 
Коефіцієнт зносу 0,552 0,567 0,584 +0,01 +0,02 
Фондовіддача 0,09 0,13 0,14 +0,04 +0,01 
Фондомісткість 11,32 7,87 7,17 -3,45 -0,70 
Фондоозброєність, 
428,0 427,9 401,9 -0,10 -26,00 
тис.грн 
Коефіцієнт 
придатності 0,448 0,433 0,416 -0,02 -0,02 
основних засобів 
Рентабельність 
основних 
0,219 0,126 0,108 -0,09 -0,02 
виробничих 
засобів 
 
Квиб 2017 = 23001,7/153356,7*100=15,0% 
З.О.
К з                                                    (2.7) 
Фперв.вар
де Кз – коефіцієнт зносу; 
Зо — сума зносу основних засобів; 
Фперв.вар. — первісна вартість основних засобів на початок періоду; 
 
Кз2017=84652,1/153356,7=0,552 
Фв=Вп/Фк                                              (2.8) 
де Фв – фондовіддача; 
Вп — вартість виробленої продукції; 
Фк — середньорічна вартість основних засобів; 
Фв2017=6083,6/68909,2=0,09  
Фм=Фк/Вп                                            (2.9) 
де Фм – фондомісткість; 
  
58 
 
Фм2017=68909,2/6901,8=9,98  
Фоз=Фк/Ч                                            (2.10) 
де Фоз-фондоозброєність; 
Ч-середньооблікова чисельність працівників; 
Фоз2017=68909,2/161 
Кп=1-Кз                                             (2.11) 
де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів; 
Кз - коефіцієнт зносу основних засобів. 
Кп2017=1-0,552=0,448 
Рф = (Пз/Фк)*100%                                  (2.12) 
де Рф - рентабельність основних засобів; 
Пз - прибуток за звітний період; 
Фк - вартість основних засобів на кінець звітного періоду. 
Рф2017=(150,8/68909,2)*100=0,219 
 
Проаналізувавши показники динаміки основних засобів, бачимо, що 
коефіцієнт зносу у 2018 році в порівнянні з 2017 роком збільшився на 2,72%, 
така тенденція була продовжена і у 2019 році, коли значення показника зросло 
на 2,99%. Отже ступінь зносу основних виробничих засобів зростає. Коефіцієнт 
оновлення у 2018 році в порівнянні з 2017 роком зменшився на 44%, а у 2019 
році в порівнянні з 2018 роком збільшився на 741,43%. Це свідчить про те, що 
частка введених основних засобів у загальній вартості основних засобів у 2019 
році значно зросла. Коефіцієнт вибуття у 2018 році в порівнянні з 2017 роком 
зменшився на 48%, а у 2019 році в порівнянні з 2018 роком збільшився на 
48,72%. Це свідчить про зростання інтенсивності вибуття основних виробничих 
засобів у 2019 році. Коефіцієнт фондовіддачі за аналізовані роки має тенденцію 
до зростання, що свідчить про підвищення ефективності використання 
основних фондів. 
 
 
  
59 
 
2.3 Аналіз прибутку та рентабельності підприємства 
 
Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних 
про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації 
ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і 
погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності 
підприємства (табл. 2.9). 
Таблиця 2.9 - Аналіз показників фінансової діяльності КП «Челуаш» » за 
2017-2019 рр. 
Абсолютне 
Відносне 
відхилення, 
відхилення,% 
Показники 2017 2018 2019 тис.грн 
2018/ 2019/ 2018/ 2019/ 
2017 2018 2017 2018 
Валовий прибуток 818,2 1705 1162 886,8 -543 108,4 -31,8 
Фінансовий 
результат від 
201,1 105 29 -96,1 -76 -47,8 -72,4 
операційної 
діяльності 
Фінансовий 
результат до 201,1 110,0 89,0 -91,1 -21 -45,3 -19,1 
оподаткування 
Чистий прибуток 164,9 90,2 73,0 -74,7 -17,2 -45,3 -19,1 
Рентабельність 
3 3 0,3 0 -2,7 100,0 -90,0 
послуг,% 
Рентабельність 
0,4 0,2 0,1 -0,2 -0,1 -50,0 -50,0 
виробництва,% 
Рентабельність 
власного капіталу, 0,25 0,13 0,11 -0,12 -0,02 -48,0 -15,4 
% 
Коефіцієнт 
2,94 1,23 1,24 -1,71 0,01 -58,2 +0,8 
покриття 
Коефіцієнт 
поточної 0,87 0,43 0,82 -0,44 0,39 -50,6 +90,7 
ліквідності 
Коефіцієнт 
абсолютної 0,82 0,03 0,05 -0,79 0,02 -96,3 +66,7 
ліквідності  
  
60 
 
 
Пвал=Вреал-Среал                                                       (2.13) 
де Пвал – валовий прибуток; 
Вреал – виручка від реалізації продукції  
Пвал 2017 =8280,3 - 7462,1 = 818,2 тис. грн.. 
ФРопер.=Пвал.-Дін.опер.-Він.опер.-Вадм.-Взбут.        (2.14) 
де Попер.-фінансовий результат від операційної діяльності; 
Дін.опер.- інші операційні доходи; 
Він.опер.- інші операційні витрати; 
Вадм. – адміністративні витрати; 
Взбут. – витрати на збут 
ФРопер.2017=818,2-33,2-583,9=201,1 тис.грн. 
ФР до опод.= ФРопер.+Дфін.-Вфін.                               (2.15) 
де ФР до опод. – фінансовий результат до оподаткування; 
Дфін.- фінансові доходи; 
Вфін. – фінансові витрати 
ФР.до опод.2017=201,1 тис. грн.. 
Пчист.= ФР до опод - Под. на приб.                             (2.17) 
де Пчист. – чистий прибуток; 
Под .на приб – податки на прибутку 
Пчист.2017=201,1 х (1-0,18) = 164,9 тис. грн..  
Rпослуг=ФРопер./(Среал.+Адм.витр.+Взбут)             (2.18) 
Rпослуг – рентабельність послуг; 
ФРопер.- фінансовий результат від операційної діяльності; 
Среал.- собівартість реалізованої продукції; 
Адм.витр. – адміністративні витрати; 
Взбут. – витрати на збут 
Рентабельність продажу2017р=201,1/(6083,6+583,9)*100=3% 
Rвир= ФРопод./(Фсер.осн.+Фсер.оборот.)                    (2.19) 
Rвир – рентабельність виробництва; 
  
61 
 
ФРопод. – фінансовий результат до оподаткування; 
Фсер.осн. – середньорічна вартість основних фондів; 
Фсер.оборот. – середньорічна вартість нормованих оборотних коштів; 
Rвир2017=201,1/(68909,2+70247,8)/2*100=0,4% 
Rкап.=Пчист./ВК                                            (2.80) 
Rкап.- рентабельність власного капіталу; 
ВК – власний капітал; 
Rкап.2017=164,9/69793,1*100=0,25% 
Кпокр.(заг.)=Оборотні активи/Поточні зобов’язання         (2.21) 
Кпокр.(заг.) – коефіцієнт покриття; 
Кпокр.(заг.)2017=1335,9/454,7=2,94 
 
Після того як підприємство сплатило податок на прибуток, чистий 
прибуток розподіляється таким чином, що одна його частина 
використовується на розширене виробництво, а інша – на матеріальне 
заохочення робітників, також створюється резервний фонд. 
Як видно з таблиці 2.9 чистий прибуток у 2018 році у порівнянні з 2017 
зменшився на 74,7 тис. грн., це на 45,3% менше попереднього року. У 2019 
році в порівнянні з 2018 прибуток зменшився на 17,2 тис. грн або на 19,1%. 
Таке зниження прибутку зумовлене зменшенням обсягу робіт та послуг, яке 
виконувало підприємство за останні роки.  
Розрахувавши коефіцієнт рентабельності продажу видно, що у 2017 та 
2018 роках прибуток становив 3 копійки від кожної гривні наданих робіт та 
послуг. У 2019 році цей показник знизився і прибуток становив лише 0,3 
копійки від кожної гривні наданих робіт та послуг, що на 90% менше ніж в 
попередньому році. Рентабельність виробництва по роках зменшилася в 2 
рази, це свідчить про зниження ефективності використання активів 
підприємства. Рентабельність капіталу у 2018 році в порівнянні з 2017 роком 
знизилася на 0,12, а у 2019 в порівнянні з 2018 на 0,02. Це свідчить про надто 
високий рівень нагромадження  активів. Значення коефіцієнту покриття на КП 
  
62 
 
«Челуаш» за всі роки аналізу більше одиниці, це означає, що підприємство 
своєчасно погашає борги. Коефіцієнт поточної ліквідності у 2017 та 2018 
роках більше ніж 0,8, це означає, що підприємство має значну дебіторську 
заборгованість і значні обігові активи. Це неефективно. У 2018 році 
коефіцієнт поточної ліквідності був менше 0,6, це означає, що підприємство 
не здатне швидко розраховуватися зі своїми поточними зобов’язаннями. У 
2017 році коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,82, це означає, що 
підприємство неефективно використовує грошові кошти. У 2018 році це 
показник становив 0,03, а у 2019 році – 0,05, це свідчить про те, що КП 
«Челуаш» є неплатоспроможним.  
Комунальне підприємство «Челуаш» має недостатню фінансову стійкість. 
Це підтверджують і отримані середньостатистичні дані коефіцієнту абсолютної 
ліквідності, які свідчать, що підприємство в змозі негайно погасити лише 5,2% 
короткострокової заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності 
також має низьке значення, вдвічі менше нормативного. 
Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких 
показниках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових 
коштів і високу собівартість робіт та послуг, які надає. 
  
63 
 
РОЗДІЛ 3  
НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ КП «ЧЕЛУАШ» 
 
3.1 Перспективи розвитку підприємства 
 
Формування ринкової економіки в України істотно вплинуло на умови 
діяльності підприємства: змінилася методика та принципи державного 
регулювання, посилилася міжнародна конкуренція, з’явилися нові способи та  
методи надання робіт та послуг. В сформованих умовах бізнесу традиційні 
методи управління підприємством мало підходять у швидкозмінному 
конкурентному середовищі на зовнішньому та внутрішньому ринках. 
Оптимальним процесом, який направлений на виживання й стабільне 
функціонування підприємства в подібних умовах є розвиток який є важливою 
умовою ефективності життєдіяльності підприємства в конкурентній боротьбі.  
Розвиток підприємства слід розглядати як сукупність засобів і предметів 
праці, працівників, їхніх навичок, мотивів і стимулів, виробничих відносин, що 
склалися за багато років і перебувають у системній єдності. Таким чином, 
дослідження розвитку підприємства передбачає аналіз наявності ресурсів 
(інтелектуальних, виробничих та інформаційних) та можливостей їх 
використання. Окремо можна виділити фінансові ресурси, які забезпечують 
умови реалізації інших елементів і виконують роль їх кількісної оцінки. 
Для розробки стратегії розвитку КП «Челуаш» необхідно проаналізувати 
його сильні та слабкі сторони, фактори, які на них впливають (табл. 3.1). 
Проаналізувавши сильні та слабкі сторони підприємства видно, що 
слабких сторін трохи більше, ніж сильних. Необхідно нейтралізувати слабкі 
сторони підприємства, використовуючи сильні сторони та можливості 
підприємства, а також створити всі необхідні умови для покращення 
діяльності підприємства та уникнути загроз (табл. 3.2).  
 
  
64 
 
Таблиця 3.1 – Визначення сильних і слабких сторін КП «Челуаш» 
 
Параметри Сильні сторони Слабкі сторони 
оцінки 
Виробництво -якісне та своєчасне -вузький асортимент робіт 
надання робіт та послуг; та послуг; 
-наявність сировини в -нижчі за середні темпи 
достатній кількості зростання; 
Технологія - придбані нові машини -застарілі технології; 
та обладнання. -слабка інноваційна 
політика; 
Фінанси -підтримка місцевою -низька платеспроможність 
владою; населення; 
-широкі ділові зв’язки з -слабке використання 
іншими регіонами; наукових та дослідницьких 
розробок; 
-недостатні фінансові 
ресурси, що не дозволяє 
підприємству постійно 
оновлювати виробничу та 
технічну базу,  підвищувати 
якість продукції, розширяти 
асортимент, проводити 
маркетингові дослідження. 
Маркетинг -розвинута мережа -відсутність відділу 
транспортних маркетингу на підприємстві; 
комунікацій;  
-густа мережа доріг; 
-статус визнаного лідера 
по Черкасах; 
-наявність позитивної 
репутації 
Організація -високий рівень -значна кількість 
кваліфікації й безробітних; 
заповзятливість -некваліфіковані кадри. 
керівника КП  
«ЧЕЛУаш». 
 
  
65 
 
Таблиця 3.2 - Визначення ринкових можливостей і загроз КП «Челуаш» 
 
Параметри Можливості Загрози 
оцінки 
Конкуренція -додаткова -високий рівень 
диверсифікація робіт та конкуренції на 
послуг, вертикальна та внутрішньому ринку; 
горизонтальна 
інтеграція; 
-придбання нової, більш 
продуктивнішої, легшої 
у використанні техніки і 
технологій 
Збут -можливість -припинення угод із 
використання каналу посередниками збутового 
збуту без посередників; каналу; 
Попит -зі зростанням доходів  
населення збільшуються 
обсяги споживання 
робіт та послуг 
підприємства; 
Природні й -придбання безпечної -погані погодні умови 
екологічні для довкілля техніки та (спека, дощ, град), які 
фактори технологій; можуть завадити 
виконанню робіт та 
послуг; 
Економічні -фінансова допомога -падіння попиту через 
фактори держави. зниження доходів 
населення; 
-інфляція; 
-неможливість залучити 
інвестиційні ресурси у 
достатніх об’ємах; 
-високий рівень 
економічної та політичної 
нестабільності всередині 
країни. 
 
Проаналізувавши можливості та загрози КП «Челуаш» бачимо, що 
найбільше загроз з боку економічних факторів, так як діяльність підприємства 
фінансує громада міста і вона залежить від стану економіки в країні та регіоні. 
  
66 
 
Однією із можливостей підприємства є введення в дію нової, інноваційної 
технології та обладнання. В найближчий час планується реалізувати всі 
можливості підприємства. 
Заходи з реформування та розвитку КП «Челуаш»: 
1.   Забезпечення беззбиткового функціонування підприємства; 
2.   Проведення паспортизації автомобільних доріг; 
3.   Проведення експертизи мостів і шляхопроводів; 
4. Проведення реконструкції доріг у мікрорайоні «Дахнівський» з 
улаштуванням мереж зливової каналізації; 
5.  Будівництво очисних споруд на витоках глибинних колекторів; 
6.  Добудова глибинного колектору по вул. Смілянській; 
7. Проведення реконструкції водонакопичувального басейну по                                     
вул. Конєва; 
8. Запровадження у виробництво новітніх технологій, що впливають на 
якість послуг. 
Можливі ризики для підприємства: 
1. Втрата потенційних замовників внаслідок високої конкуренції на ринку 
послуг; 
2.  Невчасне  прийняття бюджету міста; 
3.  Невідповідність затверджених видатків фактичним потребам; 
4.  Подорожчання паливно-мастильних матеріалів, інших матеріалів та 
енергоносіїв. 
Способи мінімізації ризиків для підприємства: 
1. Скорочення витрат на оплату праці персоналу; 
2. Економія матеріальних витрат; 
3. Зменшення витрат на поточне утримання підприємства (опалення, 
водопостачання, енергопостачання); 
4.  Надання платних послуг підприємствам, установам, організаціям,                                                
населенню, інформування про послуги через ЗМІ; 
  
67 
 
5. Зменшення витрат підприємства шляхом впровадження інноваційної 
стратегії; 
6. Надання на конкурсній основі в оренду приміщення підприємствам,         
установам, організаціям не бюджетної сфери; 
7. Реалізація частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо     
не бере участі в процесі виробництва; 
8. Реструктуризація короткострокової заборгованості в довгострокову. 
Проаналізувавши сильні та слабкі сторони підприємства, загрози і 
можливості, а також ознайомившись з заходами реформування та розвитку КП 
«Челуаш», можна зробити висновок, що підприємство потребує впровадження 
заходів спрямованих на підвищення прибутковості його діяльності. Це також 
має підвищити конкурентоспроможність КП «Челуаш», зменшити витрати на 
роботи і послуги, покращити умови праці, підвищити стабільність роботи 
підприємства. 
 
 
3.2 Обґрунтування заходів спрямованих на підвищення прибутку та 
рентабельності підприємства 
 
Для підвищення прибутку та рентабельності КП «Челуаш» 
пропонується запровадження нової технології та способу утримання доріг в 
зимовий період. Для такого утримання (боротьби з ожеледицею, очищення 
шляхів від снігу та наледі, недопущення виникнення аварійних ситуацій) 
підприємство використовує наступну техніку: навантажувачі, тракторні 
щітки, автогрейдери, комбіновані дорожні машини, піскорозкидувачі, 
самоскиди та снігонавантажувачі. Наявної техніки недостатньо для утримання 
об’єктів благоустрою в належному санітарному та технічному стані. Та й 
техніка, яка є в наявності технічно і морально застаріла.  
В зимовий період КП «Челуаш» використовує в середньому 7000 т. 
піскосольової суміші. Але застосування  піскосольової суміші шкідливе, як 
  
68 
 
для транспорту так і самого дорожнього полотна, для взуття пішоходів, для 
зелених насаджень, які знаходяться в зоні дії реагентів.  Це так звана «брудна» 
технологія. До того ж, суміш яку висипали взимку, навесні потрібно зібрати і 
вивести (очистити прибордюрну частину), щоб перейти до наступного етапу 
утримання міських шляхів – миття. Вищевказані роботи по зимовому 
утриманню та прибиранню доріг в весняний період створюють замкнутий 
цикл.  
Для удосконалення виробничого процесу, виконання робіт з 
мінімальними витратами по утриманню доріг в зимовий період, КП «Челуаш» 
доцільно придбати установку по обробці шляхів протиожеледною сумішшю 
«Sicometal». Використання цієї установки може привести до наступних 
результатів:  
- економії прямих витрат праці – зменшення обслуговуючого персоналу;  
- росту продуктивності праці, збільшення обсягу виконання робіт та 
покращення їх якості;  
- економії витрат на пальне;  
- покращення умов праці – вивільнення персоналу від стомлюючої або 
тяжкої фізичної праці та роботи в небезпечних або шкідливих для здоров’я 
умовах;  
- до спрощення технологічних схем, зменшення витрат на виробництво; 
- зростання прибутку та рентабельності КП «Челуаш». 
В даному випадку на підприємстві для виконання робіт, для яких 
необхідно придбати дану установку працювало 4 робітники, а в результаті 
впровадження установки достатньо 2-х робітників. Отже, в даному випадку 
додається економія по фонду заробітної плати та єдиного соціального внеску. 
Проведемо розрахунок економічної ефективності роботи підприємства із 
впровадження нової технології по утриманню доріг в зимовий період. 
Необхідно розрахувати та проаналізувати такі показники як: додаткові 
капітальні вкладення (інвестиції), експлуатаційні (поточні) витрати 
  
69 
 
підприємства, термін окупності інвестицій, чисту теперішню вартість грошових 
потоків від впровадження нового способу утримання доріг в зимовий період, 
тощо. 
Вартість установки для впровадження нового способу утримання доріг в 
зимовий період – 508 тис. грн. Кошти на купівлю цієї установки повинне 
надати управління житлово-комунального господарства  міськвиконкому. 
Розрахуємо амортизаційні відрахування за перші 3 роки експлуатації 
установки (табл. 3.3). 
 
Таблиця 3.3 – Розрахунок амортизаційних відрахувань основних засобів  
Рік 1 2 3 
Амортизація, 508000*0,24= 386080*0,24= 293420,8*0,24=
грн. 121920 92659,2 70420,99 
 
Витрати на проведення поточного ремонту установки складуть 40% від 
її початкової вартості. 
 
Вп.р. = 508000*40%/100 = 203200 грн. 
 
Проведемо порівняльну характеристику вартості зимового утримування 
шляхів із застосуванням піскорозкидувачів та плужно-щіточних очищувачів і 
установки «Sikometal» (див. Додаток А). 
Як видно з додатку сумарна вартість зимового утримання шляхів із 
застосуванням установки "Sikometal" менша ніж з використанням існуючої на 
підприємстві застарілої техніки та обладнання. Значно зменшуються затрати на 
прибирання прибордюрної частини і у весняно-осінній період автомобіль 
можна використовувати як самоскид.   
Економія становить 3251104,91 – 3046214,03 = 204890,88 грн. 
Врахувавши зміну витрат на виробництво у наступних роках розрахуємо 
економію по роках (табл. 3.4). 
 
  
70 
 
Таблиця 3.4 – Економія з впровадження нової технології утримання доріг в 
зимовий період 
Рік 2021 2022 2023 
Економія, грн. 204890,88 245869,06 295042,87 
 
Проведемо дисконтування грошових потоків, що будуть надходити від 
впровадження нової технології утримання доріг в зимовий період (табл. 3.5). 
Ставку дисконту приймемо рівною 20%, так як підприємство комунальної 
власності, стабільне та прибуткове. 
 
Таблиця 3.5 – Дисконтування грошових потоків по проекту впровадження нової 
технології утримання доріг в зимовий період 
Дисконтований 
І, грошовий потік 
Рік ГП, тис.грн Кd I*Kd ГП*Кd 
тис.грн наростаючим 
підсумком 
2020 -508,00  1,00 -508,00  -508,00 
2021  326,81 0,83  272,34 -235,66 
2022  338,53 0,69  235,09 -0,57 
2023  365,46 0,58  211,49 210,93 
Разом -508,00 1030,80  -508,00 718,93 210,93 
 
Тобто в 2023 році інвестиції окуповуються, оскільки отримується 
позитивний результат кумулятивного дисконтованого грошового потоку. 
Розрахуємо чисту теперішню вартість грошових потоків від 
впровадження  нового   способу утримання доріг в зимовий період за 
формулою 3.1. 
ЧТВ = ΣГПі*Kdi-ΣIi* Kdi,                                   (3.1) 
де ЧТВ – чиста теперішня вартість; 
ГПі – грошовий потік і-ого періоду; 
Kdi – коефіцієнт дисконтування грошових потоків і-ого періоду; 
Ii – сума інвестицій і-ого періоду. 
ЧТВ = 718,93-508,00=210,93 тис.грн. 
  
71 
 
Це значить, що впровадження нового способу утримання доріг в зимовий 
період є ефективним. 
Розрахуємо термін окупності інвестицій за формулою 3.2. 
То = m +(Σkt-ΣЧПt)/ ЧПtm+1,                                 (3.2) 
де То – термін окупності проекту; 
m - ціла частина значення То; 
   Кt— загальна сума інвестицій проекту, тис. грн.; 
   ЧПt — сума грошових припливів  за m років реалізації проекту, тис. грн.; 
То = 3+(508,00-272,34-235,09)/211,49=3,003 роки 
Відповідно до розрахунку термін окупності складе 3 роки. Оскільки 
термін експлуатації установки 10 років, то придбання даної установки є 
економічно доцільним. Загалом всі проаналізовані показники вказують на 
ефективність інвестицій по впровадження нової технології утримання доріг в 
зимовий період. 
В результаті реалізації проекту впровадження нової технології утримання 
доріг в зимовий період можна вивільнити 2-х робітників і досягти економії по 
фонду заробітної плати, а також зменшити витрати на зимове утримання 
шляхів за рахунок швидшої та ефективнішої роботи і відсутності витрат по 
заготівлі піску та приготуванню суміші.  
Економічний ефект від введення у дію проекту впровадження нової 
технології утримання доріг в зимовий період проявляється у збільшені обсягу 
робіт, що користуються попитом, підвищення їх якості і 
конкурентоспроможності. 
Даний захід дасть значний економічний ефект, так як значно зменшаться 
затрати на прибирання прибордюрної частини у весняно-осінній період 
базовим автомобілем.  
Площа прибордюрної частини, яка очищується, складає 75229 м2. 
Вартість прибирання 100 м2 прибордюрної частини за допомогою екскалатора 
  
72 
 
становить 145,66 грн. 
Розрахункова вартість прибирання м2 за допомогою установки 
«Sikometal» становить 19,10 грн. 
Економічний ефект за рік – 752,29 х (145,66-19,10) = 95,2 тис. грн. 
Забезпечення високої економічної ефективності повинно органічно 
доповнювати досягнення соціального ефекту. Критерієм соціальної 
ефективності на мікрорівні  виступає частка прибутку підприємства, що 
спрямовується на покращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних 
потреб працівників, частка оплати праці у структурі собівартості; на 
макрорівні – підвищення  рівня і якості життя населення, його здоров’я і 
тривалості життя, освітньо-культурного рівня  тощо.  
Отже, якщо КП «Челуаш» запровадить нову технологію утримання доріг 
в зимовий період, це не лише зменшить витрати по виконанню робіт та 
наданню послуг підприємством, а й матиме великий соціальний ефект. Завдяки 
цій установці роботи по утриманню шляхів у зимовий період виконуються 
більш якісно, ніж з використанням застарілої техніки та обладнання. Буде 
вирішено проблему з важкими умовами праці, зменшиться фізична робота, 
адже ця установка автоматизована, легша, зручніша та безпечніша у 
використанні.  
Також  даний спосіб утримання доріг в зимовий період є екологічно 
чистим способом утримання шляхів, який не відноситься до так званих 
«брудних технологій». Замість піскової суміші використовується спеціальний 
не шкідливий для здоров’я розчин солі, який ефективніше захищає покриття 
доріг від ожеледиці та не псує підошов взуття і шин автомобільного 
транспорту. 
Впровадження нового способу утримання доріг в зимовий період 
забезпечить КП «Челуаш» зростання прибутку та рентабельності господарської 
діяльності. 
  
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
В кваліфікаційній роботі визначені теоретичні аспекти управління 
прибутковістю підприємства, методи розрахунку та оцінки показників 
прибутку та рентабельності господарської діяльності.  
Результатом кваліфікаційної  дипломної роботи є вирішення важливих 
наукових питань щодо розроблення і наукового обґрунтування теоретико- 
методичних основ прибутковості діяльності підприємства.  
Одержані результати дозволили зрозуміти сутність і зміст прибутковості 
підприємницької діяльності, а також набути вміння ефективно управляти 
управляти нею. 
В роботі наведена характеристика КП «Челуаш», проведено аналіз його 
господарської діяльності, представлена організаційна та виробнича структура 
підприємства та проаналізовані основні техніко-економічні показники. Можна 
зробити висновок, що підприємство веде успішну економічну діяльність, 
надає широкий асортимент послуг та робіт. 
КП «Челуаш» достатньо забезпечене матеріальними та трудовими 
ресурсами. Продуктивність праці у 2018 році збільшилася на 0,54%, а у 2019 – 
на 47,57%. Прибуток підприємства у 2019 році склав 67,0 тис.грн., що на 15 
тис. грн. менше, ніж у 2018 році. Це зумовлене тим, що підприємство більше 
не виконує деякі роботи та послуги, наприклад, вивезення сміття, зрізання 
дерев тощо. 
КП «ЧЕЛУАШ» є досить стабільним і надійним партнером для своїх 
контрагентів, підприємство орієнтується на укладання довгострокових 
контрактів, чим забезпечує стабільність власного виробництва і роботи 
контрагентів. 
В роботі визначені перспективні напрямки розвитку КП «Челуаш» та 
запропоновано впровадження нової технології утримання доріг в зимовий 
період. 
  
74 
 
Проведено економічне обґрунтування впровадження нової технології 
утримання доріг в зимовий період, яка передбачає удосконалення виробничого 
процесу, виконання робіт з мінімальними витратами за допомогою установки 
по обробці шляхів протиожеледною сумішшю «Sicometal». Використання цієї 
технології веде до значної економії коштів і поліпшенню якості утримання 
дорожнього полотна. Вартість установки – 508 тис. грн. Перевага установки: не 
потрібен пісок, відсутні витрати по заготівлі піску і приготуванню суміші. 
Влітку автомобіль може використовуватись, як самоскид.  
Зменшаться витрати на зимове утримання шляхів, економія 
становитиме 204,9 тис. грн. Чиста теперішня вартість грошових потоків 
становитиме 210,93 тис. грн., термін окупності - 3 роки. 
Реалізація цього заходу є доцільною, так як всі показники діяльності КП 
«Челуаш» покращаться. Прибуток підприємства зросте на 282,46 тис. грн. або 
на 24,0%, а обсяг реалізації на 77,57 тис. грн. або на 1,75%. 
Для підприємства впровадження запропонованих заходів також принесе і 
соціальний ефект: якісніше та продуктивніше виконання робіт, вирішення 
проблеми з важкими умовами праці. Даний спосіб є екологічно чистим 
способом утримання шляхів.  
 
  
75 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Господарський кодекс. Затверджений від 16.01.2003 № 436-IV.// Відомості 
Верховної Ради України. — 2004. — № 1. — С. 21. 
2. Податковий Кодекс України. // Голос України вiд 04.12.2010 — № 229. 
3. Березін О.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. / О.В. Березін, Л.М. 
Березіна, Н.В. Бутенко. – К.: Знання, 2009. – 390 с.  
4. Білецька Л.В.  – Економічна теорія: політекономія, мікроекономіка, 
макроекономіка. – Цул, 2009. – 684 с. 
5. Бойчук І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2002 
6. Верба В.А., Заґородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000 
7.  Верхоглядова Н.І., Ядранський Д.М., Іваннікова Н.А. Економіка 
підприємства. Навчальний посібник. – К.: ”Видавничий дім ”Професіонал”, 
2008. – 384с. 
8. Виханский О.С. Стратегическое управление. – М.: Гардарика, 1998.  
9. Волков О.І. – Економіка та організація інноваційної діяльності. – Цул, 2007. 
- 667 с. 
10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - 
К.: Вища школа, 2002 
11. Гаркавенко С. С, Маркетинг, - К.: Лібра, 2006 p. - 586 с. 
12. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне 
моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ 2005 
13. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М., Ковальська Л.Л., 
Кривов’язюк І.В., Науменко С.В.,  Оксенюк К.І., Піскорська В.О., Ткачик 
В.І., Хвищун Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. За заг. 
редакцією З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстиря, 2010. – 632 с. 
14. Гетьман О.О. – Економіка підприємства. 2-ге видання.Навчальний посібник. 
– Цул, 2008. - 480 с. 
15. Дарченко Н.Д. – Економіка праці та соціально-трудові відносини. – Цул, 
2007, - 257 с. 
  
76 
 
16. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб /За ред. Й.М. 
Петровича. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001 
17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.. С.Ф.Покропивного.– Вид. 
2–ге, перероб. та доп.– К.: КНЕУ, 2001. – 528 с. 
18. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних 
закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. 
Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 680 с. 
19. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] – 
К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с. 
20. Загорна Т.О. – Економічна діагностика. – Цул, 2007. – 400 с. 
21. Ковшун Н.Е.  – Аналіз та планування проектів. – Цул, 2008. – 344 с. 
22. Костенко Т.Д. – Економічна діагностика. Практикум. – Цул, 2009. – 186 с. 
23. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. 
– К.: КНЕУ, 2001. – 387 с. 
24. Македон В.В. - Бізнес-планування.Навчальний поcібник. – Цул, 2009. – 236 
с. 
25. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч.посіб. – 2-ге вид., 
стер. – К.: Знання, 2006. – 580 с. – (Вища освіта ХХІ століття). 
26. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. -К.: 
УВПК Ексоб, 2001.-560 с. 
27. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. 
- К.: Скарби, 2002. - 336 с. 
28. Осипов В. І. Економіка підприємства: Підручник для студ. вищ. навч. 
закладів / В. І. Осипов; Одеський держ. економ. університет.– Одеса: Маяк, 
2005. – 723 с. 
29.  Поддєрьогін А.М.. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і 
наук. ред. проф. 2-ге вид., персроб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с. 
30. Руснак П.П. Економіка підприємства: [навчальний посібник] / [П.П. Руснак, 
В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.]; за ред. П.П. Руснака. – Біла Церква, 
2003. – 256 с. 
  
77 
 
31. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд./ 
Г.В.Савицкая. – Минск: ООО «Новое знание»,  2003. – 688 с. 
32. Федонін  О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: 
формування та оцінка: навч. посіб. – К.: КНЕУ,2004.  
33. Фінансово-інвестиційний аналіз. /І.Яремчук., Я. Комаринський. – К. – 1995 
34.  Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 
Житомир: ЖІТІ, 2000.-388 с. 
35. Червінська Л.П. – Економіка праці. Навчальний посібник. – Цул, 2010, - 286 
с.   
36. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 
540с. 
37. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / 
Л. І. Шваб. 2–ге вид. – К.: Каравела, 2005. – 564 с. 
38. Шлійко А.В. – Економіка підприємництва на ринку товарів і послуг. – Цул, 
2008, - 340 с.