Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8804| Title: | ВІЙСЬКОВЕ ФОРМУВАННЯ «АЗОВ»: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА БОРОТЬБА З РОСІЙСЬКИМ АГРЕСОРОМ (2014 – 2022) |
| Authors: | Лазуренко , Валентин Миколайович ЗОЗУЛЯ, ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ |
| Keywords: | полк «Азов»;Азовсталь;герой;regiment «Azov»;Azovstal;hero |
| Issue Date: | 2023 |
| Abstract: | У кваліфікаційній роботі магістра на основі виявленого та опрацьованого комплексу інтернет-джерел зроблена спроба висвітлення історії бригади спеціального призначення «Азов» від часу її появи у 2014 р. до 2022 р. На сьогодні не має жодного ґрунтовного суто науково-історичного дослідження присвяченого полку «Азов», тому фактично, ця робота є однією з перших спроб згрупувати в єдине ціле, з авторським підходом, бачення історії формування і діяльності полку спеціального призначення «Азов» та його ролі в боротьбі за українську державність.
Актуальність теми зумовлена тим, що під час сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни особливо з повагою ми повинні ставитись до героїв нашого українського спротиву до числа яких ми справедливо відносимо сучасне військове формування Національної гвардії України полк «Азов».
Мета роботи полягає у розкритті історії бригади спеціального призначення «Азов» від часу її появи у 2014 р. до сьогодні за матеріалами засобів масової інформації, передусім інтернет-джерел.
Об’єктом дослідження визначено формування Національної гвардії України полк спеціального призначення «Азов».
Предметом дослідження є історія створення бригади спеціального призначення «Азов», особливості її участі у бойових діях під час російсько-української війни з 2014 до сьогодні та акцентування уваги на бойовій підготовці особового складу та на персоналістичному вимірі її керівного складу та Героїв України-азовців.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 2014 – 2022 рр. (із деяким заходом у 2023 рік).
Територіальні межі дослідження – це територія сучасної української держави відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження дає змогу поглянути на одного з найкращих за стійкістю і військовим гартом полку «Азов» та використовувати матеріали магістерської роботи для просвітницької національно-патріотичної виховної роботи. In the master's qualification work, based on the identified and processed complex of Internet sources, an attempt was made to highlight the history of the special purpose brigade «Azov» from the time of its appearance in 2014 to 2022. To date, there is not a single thorough scientific and historical study dedicated to the «Azov» regiment, therefore, in fact, this work is one of the first attempts to group into a single whole, with an author's approach, the vision of the history of the formation and activity of the special purpose regiment «Azov» and its role in the struggle for Ukrainian statehood. The topicality of the topic is due to the fact that during today's brutal Russian-Ukrainian war, we must especially respect the heroes of our Ukrainian resistance, among whom we rightly include the modern military formation of the National Guard of Ukraine, the «Azov» regiment. The purpose of the work is to reveal the history of the special purpose brigade «Azov» from the time of its appearance in 2014 until today based on the materials of mass media, primarily Internet sources. The object of the research is the formation of the National Guard of Ukraine special purpose regiment «Azov». The subject of the study is the history of the creation of the special purpose brigade «Azov», the peculiarities of its participation in hostilities during the Russian-Ukrainian war from 2014 to the present, and the emphasis on the combat training of the personnel and on the personal dimension of its leadership and the Heroes of Ukraine-Azov. The chronological framework of the study covers the period 2014 – 2022 (with some intervention in 2023). The territorial boundaries of the study are the territory of the modern Ukrainian state according to the existing administrative-territorial division. Practical significance of the obtained results. The research makes it possible to look at one of the best in terms of stability and military courage of the «Azov» regiment and to use the materials of the master's thesis for educational national-patriotic educational work. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8804 |
| Appears in Collections: | 032 Історія та археологія (Історія, музеєзнавство та експертиза культурно-історичних цінностей) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Диплом Зозуля В. .pdf Restricted Access | 1.62 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ПРАВА
ЗОЗУЛЯ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ
ВІЙСЬКОВЕ ФОРМУВАННЯ «АЗОВ»: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА
БОРОТЬБА З РОСІЙСЬКИМ АГРЕСОРОМ (2014 – 2022)
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
Спеціальність: 032 Історія та археологія
Освітня програма: Історія, музеєзнавство та експертиза
культурно-історичних цінностей
Група: ІМ-022
Науковий керівник:
Лазуренко Валентин Миколайович,
доктор історичних наук, професор,
заслужений працівник освіти України
Допущено до захисту рішенням засідання кафедри історії та права,
протокол № від « » грудня 2023 р
Завідувач кафедри історії та права ______________Ірина СТАДНИК
Черкаси – 2023
2
ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
АНОТАЦІЯ 3
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. «АЗОВ»: ІСТОРІЯ БРИГАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ 11
ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
1.1 Історія стоворення бригади спеціального призначення «Азов» 11
1.2 Участь батальйону «Азов» у бойових діях (2014 р. – 24.02.2022 р.) 24
1.3 Полк «Азов» під час повномасштабного російського вторгнення в 44
Україну (2022 – 2023 рр.)
Висновки до розділу 56
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО 59
СКЛАДУ «АЗОВУ» ТА ЙОГО КОМАНДИРИ
2.1 Персоналістичний вимір керівного складу «Азову» 59
2.2 Інститути військової освіти «Азову»: школа сержантів імені 66
полковника Євгена Коновальця та хорунжа школа імені
підполковника Миколи Сціборського
2.3. Бійці «Азову» удостоєні найвищої державної відзнаки – Герой 76
України
Висновки до розділу 89
ВИСНОВКИ 95
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 104
ДОДАТКИ 113
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Під час сьогоднішньої жорстокої російсько-
української війни особливо з повагою ми повинні ставитись до героїв нашого
українського спротиву. До таких героїв ми відносимо сучасне військове
формування Національної гвардії України полк «Азов». Цьому зростанню
передувала майже дев'ятирічна бойова історія «Азову».
Війна на Сході України з російським агресором, яка розпочалась у 2014 р.
сприяла появі з українського боку на полях бою ряду патріотичних добровольчих
батальйонів. Деякі з них, як «Айдар», «Донбас-Україна» або «Горинь», увійшли
як штатні у бригади Збройних сил України і поступово перетворюються на
звичайні військові частини, а деякі батальйони були або розформовані або
перетворилися на патрульні роти МВС України. Але у складі Національної гвардії
України продовжує своє існування окремий підрозділ спеціального призначення
«Азов» – полк, не схожий на жоден інший на донбаському фронті.
«Азов» як батальйон був створений 5 травня 2014 р. у м. Бердянську на
підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України про формування
спеціальних підрозділів міліції з охорони громадського порядку із залученням до
них цивільних осіб та людей, які мають досвід військової служби або пройшли
прискорений, двотижневий курс підготовки при МВС [11].
У 2014 р. патріотично налаштовані молоді громадяни України з різних
територій України об’єдналися аби боронити її від російського окупанта. За
період своєї діяльності батальйон пройшов шлях від «чорних чоловічків» без
належного на початуковому етапі своєї діяльності військового досвіду, але з
глибоким національним патріотизмом, до професійного та вмотивованого на
результат військового підрозділу. Спочатку, як виникнувший добровольчий
батальйон, він укомплектовувався виключно потугами волонтерів, в зараз він має
найвищий рівень забезпечення сучасним екіпіруванням, амуніцією та всім
необхідним для виконання службових обов’язків.
4
У 2023 р. Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування
нових штурмових бригад «Гвардія наступу», тож бригада НГУ «Азов» стала
однією з них [1].
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став
осередком оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь [11].
Про героїв «Азову» ще буде багато написано. Будуть зроблені глибокі і
грунтовні історичні висновки про значення «Азову» в історії українського
спротиву російській ненависницькій до України агресії у XXI ст. Але головне, що
на сьогодні залишається незмінним – це потужний азовський дух братерства і дух
боротьби. Саме ці категорії роблять це формування кращим, згуртованішим,
сильнішим. Так розвивається сьогодні українська армія якісно нового зразка.
Об’єкт дослідження: формування Національної гвардії України полк
спеціального призначення «Азов».
Предмет дослідження: історія створення бригади спеціального
призначення «Азов», особливості її участі у бойових діях під час російсько-
української війни з 2014 до сьогодні та акцентування уваги на бойовій підготовці
особового складу та на персоналістичному вимірі її керівного складу та Героїв
України-азовців.
Мета дослідження полягає у розкритті історії бригади спеціального
призначення «Азов» від часу її появи у 2014 р. до сьогодні за матеріалами засобів
масової інформації, передусім інтернет-джерел.
Реалізація поставленої мети супроводжувалася вирішенням таких
дослідницьких завдань:
– розкрити історію стоворення бригади спеціального призначення «Азов»;
– проаналізувати участь батальйону «Азов» у бойових діях (2014 р. –
24.02.2022 р.);
– розкрити діяльність полку «Азов» під час російського вторгнення в Україну
(2022 – 2023 рр.);
– розглянути полк «Азов» як осередок оборони м. Маріуполь під час
російського вторгнення в Україну 2022 р.
5
– розкрити персоналістичний вимір керівного складу «Азову»;
– висвітлити особливості бойової підготовки азовців у Інституті
військової освіти «Азову»: школі сержантів імені полковника Євгена
Коновальця та хорунжій школі імені підполковника Миколи Сціборського;
– висвітлити біографії бійців «Азову» – Героїв України;
Методи дослідження: теоретико-методологічні засади роботи ґрунтуються
на загальнонаукових принципах історичного дослідження. Основоположне
значення мають принципи історизму, об’єктивності, системності, всебічності,
наступності, науковості, які дали можливість розкрити тему.
Джерельна база роботи: матеріали друкованих та інтернет-засобів масової
інформації. Оскільки на сьогодні не має жодного грунтовного і об’єктивного
наукового дослідження присвяченого полку «Азов», тому історіографія, як така,
піднятої нами у роботі проблеми є відсутньою. Тому ми у роботі і не робили
окремий історіогрічний розділ. Фактично, ця робота є однією з перших, спробою
згрупувати в єдине ціле, з авторським підходом, бачення історії формування і
дяльності полку спеціального призначення «Азов» та його ролі в боротьбі за
українську державність.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 2014 – 2022 рр. (із
деяким заходом у 2023 рік).
Територіальні межі дослідження – територія сучасної української
держави відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження дає змогу
поглянути на одного з найкращих за стійкістю і військовим гартом полку «Азов»
та використовувати матеріали магістерської роботи для просвітницької
національно-патріотичної виховної роботи.
Апробація результатів магістерської роботи. Результати роботи було
апробовано на наступних конференціях: V Всеукраїнській науково-практичній
конференції (з міжнародною участю) «Культурно-історична спадщина України:
перспективи дослідження та традиції збереження» (20 – 21 жовтня 2022 р.,
Черкаси, ЧДТУ) (виступ на тему: «Полк «Азов»: патріотизм і відданість
6
державі»); Всеукраїнській науковій конференції «Краєзнавчі та історико-
біографічні студії в сучасній Україні» (27 квітня 2023 р., м.Умань, Уманський
державний педагогічний університет імені Павла Тичини) (виступ на тему
«Черкащани – герої Азовсталі»); Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Соціокультурні трансформації в Україні ХХ – ХХІ ст. і подолання радянської
спадщини в освіті, культурі, ментальності» (17 травня 2023 р., м.Переяслав,
Університет Григорія Сковороди в Переяславі) (виступ на тему: «Азов»: історія
бригади національної гвардії України»); Міжнародній науково-практичній
конференції «Російсько-українська війна: історичні ретроспективи та сучасні
реалії» (18 – 19 травня 2023 р., м.Переяслав, Університет Григорія Сковороди в
Переяславі) (виступ на тему: «Особливості руху опору на окупованих росією
українських територій (2022 р.): національно-патріотична складова»).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано наступні статті:
1. Зозуля В.С. «Азов»: історія бригади Національної гвардії України) //
Соціокультурні трансформації в Україні ХХ – ХХІ ст. і подолання радянської
спадщини в освіті, культурі, ментальності. Матеріали Всеукраїнської науково-
практичної конференції. 17 травня 2023 року. Переяслав (Київська обл.):
Домбровська Я.М., 2023. С. 58 – 60.
2. Зозуля В., Лазуренко В. Військове формування «Азов» у боротьбі
України з російським агресором // Збірник тез доповідей студентської науково-
практичної конференції ЧДТУ: 18–20 квіт. 2023 р. [Електронний ресурс] / [упоряд.
: Єгорова О. В., Захарова О. В., Кисельов В. Б. та ін.] ; М-во освіти і науки України,
Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2023. С. 178.
3. Яшан О., Зозуля В., Русакова Т. Полк «АЗОВ»: патріотизм і відданість
державі // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції
збереження» (з міжнародною участю) (м. Черкаси, ЧДТУ, 20 – 21 жовтня 2022 р.)
/ упоряд. : В. М. Лазуренко, І. Ю. Стадник, О. О. Яшан ; М-во освіти і науки
України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси: видавець Гордієнко Є. І., 2022. С. 10
– 13.
7
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів з
висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел та
додатків. Загальний обсяг роботи – 132 сторінки, з них основного тексту 103
сторінки, перелік використаних джерел становить 81 позицію.
Ключові терміни: «Азов», Азовсталь, бригада, герой, дослідження, історія,
історіографія, полк, публікація.
8
РОЗДІЛ 1. «АЗОВ»: ІСТОРІЯ БРИГАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
1.1. Історія стоворення бригади спеціального призначення «Азов»
Під час сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни особливо з
повагою ми повинні ставитись до героїв нашого українського спротиву. До таких
героїв ми відносимо сучасне військове формування Національної гвардії України
полк «Азов». Цьому зростанню передувала майже дев'ятирічна бойова, героїчна і
глибоко патріотична проукраїнська історія «Азову».
Бригада спеціального призначення «Азов» (у 2014 – 2022: ОЗСП «Азов»,
полк «Азов», весна – літо 2014: батальйон «Азов») – військове формування
Національної гвардії України [11]. Батальйон «Азов» створений 5 травня 2014 р.
у м. Бердянськ як батальйон патрульної служби міліції особливого призначення
(БПСМОП) МВС на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України
[54]. 17 вересня 2014 р. наказом міністра внутрішніх справ України батальйон
«Азов» було реорганізовано та розширено до складу полку міліції особливого
призначення «Азов» МВС [54]. 11 листопада міністром внутрішніх справ України
було підписано наказ про переведення полку «Азов» до складу Національної
гвардії України з подальшою доукомплектацією його до бойового стандарту
бригад Національної гвардії. Сьогодні підрозділ «Азов» – це окремий загін
спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії
України.
У лютому 2023 р. окремий загін спеціального призначення «Азов» став 12-ю
бригадою спеціального призначення НГУ «Азов» [54].
Тепер щодо участі «Азову» у бойових діях. У складі МВС України підрозділ
«Азов» брав участь у військових операціях на території проведення
Антитерористичної операції (АТО), Операції об’єднаних сил (ООС), а також по
всій Україні:
9
Після створення батальйон міліції «Азов» проводив тренування у Запорізькій
області поблизу м. Бердянськ та здійснював патрулювання території навколо м.
Маріуполь [54]. 07 травня 2014 р. терористи з автоматичної зброї обстріляли
автобус батальйону міліції «Азов» поблизу селища Мангуш. Було поранено водія.
Одного з нападників було убито, ще двох взято у полон, серед них «міністр
оборони» терористичної організації так званої «Донецької народної республіки»
Ігор Хакімзянов. 09 травня 2014 р. військовослужбовці батальйону міліції «Азов»
брали участь у визволенні від терористів захопленої будівлі міського відділу
міліції у м. Маріуполі. 12 червня 2014 р. військовослужбовцями батальйону
міліції «Азов» у м. Маріуполі був затриманий один з ватажків терористів так
званої «Донецької народної республіки» Олександр Фоменко. 13 червня 2014 р.
військовослужбовці батальйону міліції «Азов» за підтримки частин Національної
гвардії та Збройних сил України звільнили Маріуполь від терористів так званої
«Донецької народної республіки». Терористи втратили 3 убитими, 17 пораненими
і 38 було затримано [54].
30 червня 2014 р. військовослужбовці батальйону «Азов» затримали сотника
проросійського Бердянського козацтва Ігоря Гуськова, який є пособником одного
з ватажків терористів на Донбасі – росіянина Ігоря Гіркіна [54].
Від початку липня 2014 р. військовослужбовцями підрозділу проводяться
операції з перекриття каналів постачання зброї терористів на території
Донеччини. Станом на 06 липня узбережжя Азовського моря у Донецькій області
повністю контролюється силами батальйону, здійснено встановлення блокпостів
[54]. 12 липня 2014 р. військовослужбовцями батальйону було затримано одного
з лідерів терористів з міста Дружківка – Василя Черненка. Затриманого передано
СБУ для проведення слідчих дій. Йому інкримінується організація терористичних
груп та напади на українських військових. 15 липня 2014 р.
військовослужбовцями батальйону «Азов» було затримано одного з лідерів
терористів так званої «ДНР» Олексія Пабушкова – «Грека», який є поплічником
ватажка бойового крила терористів «ДНР» Маріуполя Андрія Борисова на
прізвисько «Чечен». Затриманого передано СБУ для проведення слідчих дій. 25
10
липня 2014 р. військовослужбовцями батальйону «Азов» затримано терориста з
«ДНР» на прізвисько «Прапор», який займав посаду зброяра у місцевому
терористичному осередку. Затриманого передано СБУ для проведення слідчих дій
[54].
04 серпня 2014 батальйон міліції «Азов» у взаємодії із Збройними Силами
України звільнив м. Мар’їнка від терористів та російських найманців. 10 серпня
2014 року Збройними силами України у взаємодії з батальйоном міліції «Азов»,
розпочато операцію зі звільнення м. Іловайська та ліквідації укріпленого району
терористів. 18 серпня 2014 року батальйон міліції «Азов» разом з частинами
батальйону «Донбас» та окремою ротою батальйону «Дніпро» вели важкі бої на
підступах до Іловайська. 05 вересня 2014 р. разом з підрозділами Збройних сил
України батальйон міліції «Азов» тримає оборону Маріуполя та відбиває декілька
атак НЗФ [54].
12 жовтня 2014 р. військовослужбовці полку міліції «Азов» із солдатами ЗСУ
знешкодили танк терористів, який обстрілював позиції українських військових, та
бронемашину «Тигр» російських окупаційних військ [54].
У листопаді 2014 р. керівництво полку міліції «Азов» спільно з СБУ та
Державною прикордонною службою України затримали громадянина Росії, який
за завданням російських спецслужб мав увійти до складу підрозділу і надавати
інформацію щодо діяльності «Азову» та операцій, у яких він братиме участь, а
також підготувати замах на його керівництво, для чого мав комплектуючі для
встановлення вибухівки дистанційного керування [54].
12 грудня 2014 р. ОЗСП «Азов» НГУ вів бої з терористичними групами так
званої «ДНР» та російськими військами за населені пункти: Павлопіль, Гранітне,
Комінтернове [54].
10 лютого 2015 р. окремим загоном спеціального призначення «Азов» НГУ
було проведена наступальна операція та визволено з окупації 5 населених пунктів
на схід від м. Маріуполя: Широкине, Бердянське, Лебединське, Комінтернове,
Павлопіль [54].
11
Згадує герой-азовець Святослав Паламар: «Для мене межею, коли ми
визначилися, що підрозділ буде не просто добровольчим, а перейде вже на
професійний рівень – був кінець 2015 року, коли активна фаза бойових дій
закінчилася і нас вивели з Широкіно. Багато хто зрозумів, що служба – це не його
і треба йти додому, хтось пішов у політику, хтось у бізнес – я бажаю їм успіху. А
решта нас – пішли далі, бо розуміли, що якщо всі розбіжаться, то втратимо одну з
найвмотивованіших ланок української армії» [47].
Квітень-травень 2016 р. зацмався активно посиленням охорони громадського
порядку в м. Одеса [54]. У серпні 2016 р., за ініціативи командувача Національної
гвардії України, частина ОЗСП «Азов» була відведена на охорону блокпостів у
Запорожжі. З осені 2016 р. по теперішній час ОЗСП «Азов» НГУ виконує завдання
з протидесантної оборони (ПДО) узбережжя Азовського моря [54].
У період березня-липня 2017 р. частина ОЗСП «Азов» НГУ у взаємодії з СБУ
несла службу на блокпостах в районі КПВВ біля м. Донецьк та здійснювала
превентивні заходи із запобігання проявів тероризму та інших правопорушень. У
період з 09 вересня 2017 р. по 05 травня 2018 р. «Азов» виконував завдання з
спеціальної, загальновійськової розвідки та контрдиверсійної боротьби
снайперськими групами ОЗСП «Азов» НГУ в зоні проведення АТО
(Антитерористична Операція), пізніше ООС (Операція Об’єднаних Сил). За
період виконання завдання незаконні збройні формування понесли наступні
втрати: 8 вбитих, 8 поранених, знищене СПГ-9, знищена 1 вогнева позиція,
знищений 1 бліндаж, частково знищені 2 вогневі позиції [54].
Під час виконання завдання з контрбатарейної боротьби силами ОЗСП
«Азов» НГУ 20 січня 2018 р. було знищено 1 од. «Нона-Б» незаконних збройних
формувань (НЗФ). З січня по вересень 2019 р. батальйонна тактична група (БТГр)
«Азов» у складі 30 ОМБр ЗСУ виконувала бойове завдання на лінії зіткнення в
районі Світлодарської дуги. За період виконання завдання незаконні збройні
формування понесли наступні втрати: 30 вбитими, 42 пораненими, 1 взятий у
полон, знешкоджено 1 РЛС «Зоопарк 1», збито 2 БПЛА «Елерон», знищено 8
12
БМП, 1 МТ-ЛБ, 10 легкових та вантажних автомобілів, 8 КСП, 9 бліндажів, 11
казарм. Силами БТГр лінія фронту просунулась на 1 км на різних ділянках.
Протягом всього часу з моменту створення підрозділ «Азов» задіяний в
складі груп швидкого реагування та патрулювання по всій території ООС (АТО)
з метою контрдиверсійних дій та запобігання тероризму [54].
За увесь час батальйон пройшов чималий тернистий шлях: від «чорних
чоловічків» без військового досвіду, але з палаючими серцями, до професійного і
вмотивованого військового підрозділу. Як і всі добровольчі батальйони, на
початку свого існування АЗОВ забезпечувався лише зусиллями волонтерів. Однак
зараз ми маємо найвищий рівень забезпечення сучасним екіпіруванням,
амуніцією та всім необхідним для виконання службових обов’язків [15].
При заснуванні його основу склали учасники двох громадських організацій:
Автомайдан та «Патріот України». 20 травня 2014 р. було оголошено про набір
бійців до батальйону [11].
Безпосередню участь у бойових діях батальйон розпочав тільки на початку
травня 2014 р., провівши декілька невеликих боїв з диверсійними групами у
околицях м. Маріуполя. У 2014 р. батальйон МВС «Азов» брав участь у звільненні
Маріуполя, боях за Іловайськ. «Азов» збільшився до полку, а згодом
переформатувався в окремий загін спеціального призначення в складі 12-ї бригади
НГУ [1].
Крім того «Азов» у 2015 р. брав участь у Широкинській операції, у 2019 році
– обороні Світлодарської дуги, у 2022 р. – 86 днів оборони Маріуполя, Азовсталь,
бої на південному напрямку [1].
У 2023 р. Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування
нових штурмових бригад «Гвардія наступу», тож бригада НГУ «Азов» стала
однією з них [1].
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став осередком
оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь [11].
Друкованим органом ОЗСП «Азов» є часопис «Чорне Сонце» [11]. Ось як
подає Вікіпедія про це видання. ««Чорне Сонце» – газета, фронтовий часопис,
13
перший номер якого вийшов 14 жовтня 2014 р.; друкований орган полку «Азов»
Національної гвардії України. Тематика видання – інтерв'ю з військовими та
медиками, волонтерами, які працюють в зоні бойових дій на сході України,
місцевими мешканцями; статті освітнього, історичного та
контрпропагандистського спрямування. Новий номер виходить приблизно раз на
два тижні.
«Як назва для газети розглядалися два основних варіанти – «Ідея Нації» та
«Чорне Сонце». Після обговорення вирішено було зупинитися на другому варіанті
назви. Після того, як газета опинилася у відкритому доступі в мережі, назва
часопису спричинила хвилю обговорень. Деякі дописувачі звинуватили
редакторів у використанні неонацистського символу. Натомість головний
редактор видання вважає цей символ суто українським стародавнім сакральним
знаком» [72]. Газета видається українською мовою та розповсюджується
передусім серед бійців полку «Азов», а також серед громадських організацій,
зокрема регулярно замовляється осередками ВГО «Патріот України».
Англомовний варіант часопису (англ. «The Black Sun») надсилається до
симпатиків у Австралії, Бельгії, Канаді, Польщі та США. Інформація про нові
номери газети з'являється на сайті «Azov.press». Створення полкової газети
започаткував боєць Марк Мельник («Вирій»), який у студентські роки мав досвід
журналістської роботи та деякий час видавав університетську газету. Він
ініціював розробку концепції інформаційного розвитку полку, частиною якої був
власний друкований орган [72].
На підготовку першого номера газети пішло близько двох тижнів.
Дописувачами до нього стали люди, які вміли грамотно писати та зголосилися на
створення матеріалу, а також ті, хто вже сам робив проби пера та мав на той час
якісь нотатки чи щоденникові фронтові записи. Верстку здійснив ініціатор
видання Марк Мельник («Вирій»). Газета вийшла на чотирьох сторінках. До
перших двох чисел видання обкладинки, які були витримані у мальованому стилі,
створив боєць із позивним «Художник». Перші чотири номери були видані за
домовленістю на безоплатній основі ВАТ «Білоцерківська друкарня» з Білої
14
Церкви (Київська область). Подальші числа газети друкувалися у місті Маріуполь
(Донецька область)» [72].
Ось, що з цього приводу писала газета «День» 23 січня 2015 р. подавши на
своїх шпальтах інтервю з головним редактором часопису Марком Мельником.
«Перший номер газети батальйону «Азов» під назвою «Чорне сонце» вийшов
усередині жовтня. За місяць до цього майбутній головний редактор видання Марк
Мельник прибув до батальйону і розпочав службу в розвідувально-диверсійному
підрозділі. Згодом він познайомився з представниками прес-служби, яка тоді лише
зароджувалася. Марк дізнався про їхні ідеї щодо створення видання, але прекрасно
розумів, що найближчим часом нічого втілити не вдасться. Прес-служба була надто
зайнята роботою зі ЗМІ. Тоді чоловік сам ініціював розробку концепції
інформаційного розвитку батальйону, куди одразу вписав власний друкований орган.
«У студентські роки я мав досвід журналістської роботи, – розповідає Марк
Мельник, – деякий час видавав університетську газету. Тому і вирішив взяти це
завдання на себе. Перший номер ми готували близько двох тижнів. Спочатку просто
шукали людей, які вміють грамотно писати, щоб дати їм завдання, або тих, хто вже
сам робив проби пера і має якісь нотатки чи щоденникові записи. Потім боєць із
позивним «Художник» створив нам обкладинку. Верстав я самостійно. Ось так,
своїми силами все запустили. Перший номер був сприйняти на «ура», передовсім,
самими воїнами, тому ми вирішили продовжити». Наразі газета налічує шість
номерів та виходить тиражем у 1000 примірників. Планувалося, що в перспективі
вона друкуватиметься раз на два тижні, але, за словами пана Мельника, у зоні
бойових дій щось передбачити практично неможливо:
«Проблема в тому, що у нас бойовий підрозділ, тому часто змінюються
обставини. Моя основна робота — це водій «швидкої допомоги» медичної служби.
Зараз хлопці проходять комісію, десь ідуть бої, є поранені. Людей треба відвезти то у
лікарню, то на одну базу, то на іншу. Тому так склалося, що останні кілька днів я ніяк
не можу сісти за верстку. Якщо ситуація складна, бувало що і до місяця номер
затримували». Офіційного штату працівників видання не має, усі військові, крім
написання статей, займаються своєю основною роботою. До видання газети
15
періодично долучаються представники усіх частин: артилерії, бойових сотень,
вартової чоти. Часом надсилають свої дописи і представники регіональних
патріотичних організацій та волонтери.
Аудиторія газети – це передусім представники «Азову». Також «Чорне сонце»
розповсюджується серед громадських організацій, зокрема регулярно його
замовляють осередки «Патріотів України». За словами головного редактора видання,
саме від читачів залежить наповнення газети. Після того, як газета опинилася у
відкритому доступі в мережі, вона спричинила хвилю обговорень. Найбільше
претензій у інтернет-користувачів було до назви видання. Але Марк Мельник
запевняє, що «Чорне сонце» – це не фашистські знаки, як стверджують юзери, а
сакральна українська символіка: «Щодо назви у нас було два основних варіанти –
«Ідея нації» й «Чорне сонце». Після обговорень ми обрали другий. Чорне сонце –
дуже ємнісний за змістом символ. Це староукраїнський знак, який означає силу,
спрямовану на знищення всього старого і відновлення нового. Є ще інша версія його
походження: чорне сонце – це період року, коли вода набуває особливих
життєдайних якостей. Це відбувалося зазвичай вночі, коли сонця не було, але
оскільки живильні властивості завжди асоціювалися лише з ним, тому наші предки і
прозвали цей час чорним сонцем. Тут немає натяку на ворожі ідеології, це наш
український символ, який має сакральне значення». Окрім газети, Марк з товаришами
планують випустити ще кілька інформаційних проектів. Перш за все найближчим
часом хочуть запустити загально-фронтовий сайт, куди зможуть дописувати як бійці
«Азову», так й інших підрозділів. Також хлопці розробили концепцію власного
альманаху, куди увійдуть великі матеріали патріотичного спрямування, для яких не
знаходиться місця у газеті. «Ми прагнемо розвіяти всі міфи, якими живуть ці регіони,
і вплинути на світогляд людей, задурманений і спотворений ворожими медіа», –
підсумовує Марк Мельник» [6].
До речі, у жовтні 2015 р. у Житомирі, Києві, Рівному, Черкасах відбулися
прем'єрні покази документальної стрічки «Війна заради миру», створеної
журналістами фронтового часопису «Чорне Сонце» безпосередньо у зоні ведення
бойових дій. У сюжеті кінострічки – оповідь про межу між війною та миром, про
16
український патріотизм «південного-сходу», про життя в окопах під обстрілами,
про події на Сході очима військових [72].
Ось що з цього приводу писало черкаське рейтингове інформаційне видання
«Прочерк» “2 жовтня о 19:30 у місті Черкаси в кінотеатрі «Україна» за адресою
вул. Смілянська, 21 відбудеться показ документального фільму «Війна заради
миру» авторства військових журналістів полку АЗОВ. Сюжет оповідає про межу
між війною та миром, про український патріотизм «юго-востока», про життя в
окопах під обстрілами та про те, заради чого українські воїни вбивають ворогів.
Окрім міста Черкаси, фільм покажуть у Києві, Запоріжжі, Дніпропетровську,
Одесі, Львові та інших містах України і за кордоном. Фільм створений редакцією
фронтового часопису «Чорне Сонце» полку «Азов» безпосередньо у зоні бойових
дій» [16].
З грудня 2017 р., за підтримки полку «Азов», виходить мілітарний журнал
«Національна оборона» [11]. Видання, створене за сприяння полку «Азов».
Перший номер виданий в грудні 2017 р. Журнал містить різнопланові матеріали
на військову тематику: інтерв'ю, огляди, статті тощо. Видання є некомерційним,
розповсюджується безкоштовно. Наклад журналу становить 8 тис. примірників.
Цільова аудиторія журналу це військовослужбовці та всі, хто цікавиться
мілітаризмом. Журнал швидко посів гідне місце серед взірців військової преси
України [42].
Як подає Вікіпедія «…матеріали у журналі подані структуровано – кожна
сторінка зі своєю тематикою. На друкованих шпальтах ви можете знайти
ексклюзивні інтерв'ю з військовими, спортивні новини корисні поради, новини у
сфері медицини та культури. Постійні рубрики: «Волонтер», «Культурний
фронт», «Захисник», «Медицина» тощо» [42].
Нижче подамо характеристику змісту перших п’яти номерів видання.
Перший номер журналу «Національна оборона» побачив світ в грудні 2017 р.
Героєм рубрики «Вони захищають Україну» став командир 23-го батальйону 56-ї
мотопіхотної бригади Дім Дімич на псевдо «Спартан». В рубриці «Новинки
озброєння» представлений огляд щорічної виставки «Зброя та безпека» [42].
17
Також перший номер відзначився ексклюзивним інтерв'ю інтерв'ю з учасниками
«Ігор нескорених» – міжнародних змагань колишніх та чинних
військовослужбовців, які отримали поранення під час виконання службових
обов'язків. Про волонтерський шлях Аліни Михайлової з «Армії SOS» можна
прочитати у рубриці «Волонтери». Крім того, видання містить рубрику
«Культурний фронт»: у першому номері ця тема присвячена історичному фільму
«Червоний». Перспективні розробки в журналі представлені статтею про
інтегровану систему Future Soldier, яка має на меті посилення бойової
ефективності та життєдіяльності кожного піхотинця в умовах бойових дій та вже
пройшла бойове хрещення в Іраку. Для тих, хто цікавиться медициною, у пригоді
стане матеріал про винахід під назвою XStat, який дозволяє зупинити кровотечу
за 15 секунд [42].
Головною темою другого номера журналу «Національна оборона» стала
річниця героїчної оборони Донецького аеропорту. Тут подано наступне: інтерв'ю
з Артемом Ахмеровим та Владиславом Овчаренком – ультрас «Зорі», які більше
року перебували у полоні терористів так званої «Луганської Республіки».
«Хроніки війни»: основні події під час оборони аеропорту. Спогади «кіборгів»,
колишніх бійців ДУК «Правий сектор» та командира гармати з 55-ї окремої
артилерійської бригади, який прикривав ДАП. Волонтер Ірина Гук з організації
«Народний тил». Фільм «Кіборги»: цікаві факти та інтерв'ю з режисером Ахтемом
Сеїтаблаєвим. Впровадження курсу TCCC – надання медичної допомоги
пораненим на полі бою [42].
Журнал «Національна оборона» № 3 містить матеріали, приурочені до
обстрілу Маріуполя 24 січня 2015 р. та річниці Широкинської наступальної
операції. Тут подані такі теми: «Град» 24-го дня: цинізм чи прорахунок? Спогади
екс-командира полку «Азов» Ігора Михайленка (друга Черкаса) про Широкинську
наступальну операцію. Інтерв'ю з добровольцем Віталієм Овчаренком (друг
Нанаєць) про його участь у подіях під Дебальцевим. Боєць полку «Азов» друг
Спайдер з власних спогадів розповідає про Широкинську операцію. Інтерв'ю з
начальником Центру підготовки сержантів ВМС мічманом Юрієм Климкіним.
18
Волонтер Катя Ніколаєнко з ГО «Український мілітарний портал». Українські
комікси – «дев'яте мистецтво». Леонід Остальцев, засновник компанії «Veterano
group» та закладу «Veterano Pizza» [42].
У четвертому номері журналу «Національна оборона» подана наступна
тематика і статті. А саме: Феномен «добровольців». Командир 1-ї ОШР ДУК
«ПС» Дмитро Коцюбайло (друг Да Вінчі). Сергій Тамарін (друг Собер), колишній
азовець, який зараз очолює спецпідрозділ поліції «Східний Корпус».
Дніпровський військовий шпиталь. Волонтер Марина Комарова, «Народний
Герой України». Капітан 2-го рангу Дмитро Коваленко, колишній командир
легендарного великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» про
захоплення корабля російським спецназом. найвідоміший український виробник
зброї та комплектуючих – компанія «Zbroyar». «Міф» – фільм про добровольця
ДУК «ПС» Василя Сліпака, який був солістом Паризької національної опери.
Загинув 29 червня 2016 р. від кулі ворожого снайпера [42].
У пятому номері журналу «Національна оборона» подані цікаві матеріали, а
саме: медичний батальйон «Госпітальєри»: ті, що рятують життя на "нулі".
Командир 1-го батальйону полку «Азов» друг Сухарь: «Хочу бути переможцем,
а не учасником». Позивний Підлий: історія від фаната до командира взводу
снайперів. Даша Морозова, волонтер «Армії SOS». «Ветеранське братерство»:
розповідь засновника організації Дмитра Шатровського. Музей «Громадянський
подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО». На вістрі ножа: історія та огляд
найбільш відомих ножів світу» [42].
Полк «Азов» за участі Цивільного Корпусу «Азов» 20 грудня 2015 р. відкрив
у Маріуполі пам'ятник князю Святославу [11]. «Азов» самовільно встановив
пам'ятник Святославу в Маріуполі. Монумент стоїть на місці скинутого Леніна”
[78]. Під такою назвою 20 грудня 2015 р. інтернет-видання “LB.ua” подало матеріал
про цей захід. Цитуємо нижче: «У Маріуполі в неділю на площі Свободи відкрили
пам'ятник князю Святославу Хороброму, встановлений на місці колишнього
пам'ятника Леніну. Як повідомляють «Маріупольські новини», відкриття
супроводжувалося смолоскипною ходою близько сотні людей з прапорами
19
«Азова». Присутніх привітав куратор полку «Азов» Андрій Білецький. Він
зазначив, що це не останній пам'ятник видатним українським особистостям, який
установлять у Маріуполі. Автор пам'ятника – батько одного з бійці Національної
гвардії. Нагадаємо, на початку липня цього року націоналісти провели марш
Святослава, приурочений до річниці перемоги князя над Хозарським каганатом»
[78].
При «Азові» в середині квітня 2016 р. створена Школа сержантів імені
полковника Євгена Коновальця з метою підготовки інструкторів та командирів
нижньої ланки для військових підрозділів новітньої української армії за
стандартами країн НАТО [18]. Про неї ми детально розповімо у наступному
розділі нашої магістерської роботи.
Чисельність полку «Азов» станом на грудень 2022 р. становила 1500 осіб. У
жовтні 2022 р. його чисельність складала 800 військовослужбовців [11].
Від часу створення батальйон/полк «Азов» очолювали наступні командири:
Андрій Білецький (травень – жовтень 2014 р.); Ігор Михайленко (жовтень 2014 –
серпень 2016 рр.); Максим Жорін (серпень 2016 – вересень 2017 рр.); Денис
Прокопенко (вересень 2017 – травень 2022 рр.); Микита Надточій, т.в.о. (з 17
червня 2022 р.); Богдан Кротевич (в.о.) [11]. Про їх життєвий і бойовий героїчний
шлях ми розглянемо далі у нашій роботі.
Коли Святослава Паламара у 2020 р. запитали журналісти про те, як він
думає, в чому феномен першого керівника «Азову» Андрія Білецького у
створенні полку «Азов», який є найкращим добровольчим підрозділом країни він
відповів: «Феномен Андрія, думаю, полягає в тому, що він має правильне відчуття
оцього менеджменту – на ключові посади він ставить правильних людей в
правильний відрізок часу. Секрет успіху цього всього – це правильний підхід до
людей. Він бачить людей, розуміє, хто на що здібний» [47].
2 серпня 2022 р. Верховний суд Російської Федерації визнав «Азов»
терористичною організацією і заборонив його діяльність на території Росії. В
полку «Азов» відреагували на таке рішення Росії і закликали США та інші
держави визнати росію державою-терористом [11].
20
«Ми закликаємо Держдеп США та уповноважені органи інших держав, які
вважають себе цивілізованими, визнати рф державою-терористом! Росія багато
років своїми щоденними діями доводить цей статус. Щодня її армія та спецслужби
здійснюють воєнні злочини. Потурання цим злочинам чи мовчання – це
співучасть!» – йшлося у повідомлені полку «Азов» [25, с. 60].
19 січня 2023 р., компанія Meta пообіцяла більше не блокувати контент про
полк Азов, – про це у своєму Telegram-каналі повідомив віцепрем'єр-міністр,
міністр з питань цифрової трансформації України М. Федоров [11]. Укрінформ 19
січня 2023 р. подав на своєму інтернетсайті наступне: «Meta пообіцяла не
блокувати контент про полк «Азов» та розблокувати сотні акаунтів українських
військових. Як передає Укрінформ, про це віцепрем'єр-міністр – міністр цифрової
трансформації Михайло Федоров повідомив у Телеграмі. «Домовилися про це з
президентом з глобальної політики компанії Ніком Клеггом та віцепрезиденткою
з питань політики модерування Монікою Біккерт під час зустрічі в Давосі», –
заявив Федоров. Він зазначив, що Facebook та Instagram стали потужними
інструментами для донесення правди про війну до всього світу. Федоров
повідомив, що команда Мінцифри постійно комунікує з корпорацією Meta щодо
співпраці. Розблокували сотні акаунтів українських військових, блогерів та
активістів. Але найгострішою темою все одно залишалося блокування фото та
відео про полк «Азов». Дякую Meta за зважене та важливе рішення змінити
політику модерування щодо України. Завдяки цьому мільйони людей у світі
знатимуть про подвиг захисників і захисниць Маріуполя, а російська пропаганда
втратить аргумент для звинувачення українських героїв», – заявив Федоров» [36].
Про героїв «Азову» ще буде багато написано. Але головне, що на сьогодні
залишається незмінним – це потужний азовський дух братерства і дух боротьби.
Саме ці категорії роблять це формування кращим, згуртованішим, сильнішим. Так
розвивається українська армія якісно нового зразка.
Влучно про полк «Азов» у 2020 р. сказав Святослав Паламар, який у 2022 р.
за мужність і героїзм удостоєний найвищої державної нагороди «Герой України»:
«Станом на сьогодні – «Азов» це найбільш вмотивований підрозділ. Навіть під
21
час позиційних боїв ми примудрилися, завдяки важкій праці солдат, злагодженим
діям між підрозділами та вмілому керівництву, просунутись вперед. Це підрозділ
спецпризначення з важким озброєнням. Це спецзагін з танками й артилерією, з
протиповітряною обороною. Це щось унікальне – з запалом в серці ми з нуля (де
90% не мало за плечима служби в армії) побудували військове формування нового
зразка, де нам не заважала та совко вість, що надійшла у спадок іншим
формуванням. Звісно, ми прийняли все, що належить – від структури до
документообігу, але ключові речі – відношення до бійців, традиції, методи
підготовки та багато іншого формували вже самі, десь набивали шишки, щось
вдосконалювали зі старого, багато запозичили з НАТО» [47].
1.2. Участь батальйону «Азов» у бойових діях (2014 р. – 24.02.2022 р.)
Розпочнемо виклад цього підрозділу роботи із матеріалу журналіста Сергія
Коваленка, який у березні 2023 р. підготував цікавий матеріал про азовця, Героя
України Дениса Прокопенка. Саме у цій статті ми і почерпнули ряд інформації
про участь батальйону «Азов» у бойових діях в роки російсько-української війни,
яка розпочалась у 2014 р. Наводимо нижче деякі витримки з цієї статті. “З 2017 р.
ОЗСП «Азов» очолив друг Редіс, про якого мені стало відомо від його
однополчанки, тележурналістки Наталі Коцкович. Вона розповіла, що він є
випускником факультету германської філології Київського національного
лінгвістичного університету за спеціальністю «Викладач англійської мови»,
водночас займався спортом, воює з 2014-го, до призначення командував у «Азові»
взводом і ротою. У серпні 2019 р. на столичному Хрещатику капітан Прокопенко
отримав із рук Президента України Володимира Зеленського орден Богдана
Хмельницького ІІІ ступеня. Ще бувши ротним, Денис виклав своє ставлення до
війни з путінським рашизмом так: «Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю
і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам
не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно.
Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас
22
в жодному разі…». На запитання щодо втрат, він відповів: «Якщо чесно,
це завжди важко. Хлопці, з якими воював пліч-о-пліч… Але треба завжди мати
самоконтроль і холоднокровно мислити у будь-якій ситуації. Тобто, у разі втрат
не треба впадати у паніку, необхідно, щоб мозок розсудливо працював, щоб далі
виконувати поставлене завдання і не сприймати це близько до серця під час
проведення операції…». До речі, Денис – потомок етнічного карела, який чудом
уцілів у Зимовій війні 1939 – 1940 рр., тому для нього захист України – справа
особиста: «Таке відчуття, що я продовжив ту саму війну, але на іншій ділянці
фронту, війну проти окупаційного режиму Кремля. У мого діда була така жахлива
ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка… Уявляєш, що таке втратити
свою родину? Тобто, всі його брати загинули, рідня…».
Варто додати, що після початку рашистської агресії проти України бійці
ОЗСП «Азов» ліквідували сотні окупантів та десятки одиниць ворожої техніки
й продовжують це робити знову і знову. Так, лише 18 березня вони знищили танк
та бойову бронемашину «Рись», ще один танк було підбито. А вранці наступного
дня під час рейду до ворожого командного пункту та тилового пункту управління
було зруйновано склади боєприпасів, убито кількох високопоставлених
рашистських офіцерів та близько взводу ворожої піхоти. Крім того, «Азов»
швидко «розмножується»: нацгвардійський спецпідрозділ не лише виявився
однією із найнадійніших ланок героїчної оборони Маріуполя – ветерани цього
підрозділу, які утворили власний політичний «азовський рух», міцно спаяні
бойовим братерством, почали створювати аналогічні підрозділи у лавах ЗСУ і Сил
тероборони» 29].
Як ми вже зазначали у першому підрозділі цієї магістерсткої роботи
батальйон «Азов» був створений 5 травня 2014 р. у м. Бердянську, як і інші
батальйони патрульної служби міліції особливого призначення (БПСМОП) МВС
на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України про формування
спеціальних підрозділів міліції з охорони громадського порядку із залученням до
них цивільних осіб та людей, які мають досвід військової служби або пройшли
прискорений, двотижневий курс підготовки при МВС [11].
23
За інформацією командира батальйону Ігоря Мосійчука, на початок червня
2014 р., а це вже в розпал початку росйсько-української війни на Сході України,
яку тоді назвали АТО, в складі спецбатальйону перебували 20 іноземців: з Росії,
декількох скандинавських країн, та один громадянин Італії. Безпосередню участь
у бойових діях батальйон розпочав тільки на початку травня 2014 р., провівши
декілька невеликих боїв з диверсійними групами у околицях м. Маріуполя [11].
7 травня 2014 р. терористи з автоматичної зброї обстріляли автобус
батальйону поблизу селища Мангуш. Було поранено водія. Одного з нападників
було вбито, ще двох взято в полон, серед них «міністр оборони» так званої
«Донецької народної республіки» Ігор Хакімзянов [11].
Окремо зупинимось далі у роботі на участі батальйону «Азов» у бойових
діях у Маріуполі у 2014 р.
9 травня 2014 р. бійці батальйону «Азов» прибули на виклик начальника
міліції м. Маріуполя з метою визволення від терористів захопленої будівлі
міського відділу міліції у Маріуполі [11]. «Зрада працівників МВС у Маріуполі: за
планом бійці батальйону «Азов» повинні були загинути» [79]. Таку назву статті
журналісти видання «Факти» подали 21 травня 2014 р. Цитуємо нижче цей
матеріал. «Події 9 травня у Маріуполі окрім силовиків та слідчої комісії
парламенту також розслідують і у батальйоні. Про це сьогодні під час прес-
конференції в українському кризовому медіа-центрі повідомив, заступник
командира батальйону Ярослав Гончар. За його словами, досі чимало запитань без
відповіді: коли 9 травня бійці АЗОВу приїхали на виклик начальника міліції
Маріуполя будівля управління була ще ціла, вочевидь, хтось пропустив
терористів всередину, припускає Гончар. Також не зрозуміло, чому
антитерористичну операцію не очолювали представники СБУ. Нині батальйон
АЗОВ проводить тренування у Запорізькій області поблизу Бердянська, а також
патрулює територію навколо Маріуполя. «Та частина підрозділу батальйону
АЗОВ, яка приймала участь у визволенні від терористів захопленого будинку
УМВС в Маріуполі повинна була загинути. І основний посил мав бути такий, що
Правий сектор напав на міліцію в місті Маріуполь», – каже заступник командира
24
батальйону АЗОВ Ярослав Гончар. «Ми зібрали дуже велику кількість матеріалів,
зокрема коментовані розмови з очевидцями, з безпосередніми учасниками подій.
Ми маємо певну кількість відеодоказів», – Гончар. «Зібрана нами інформація буде
використана в рамках слідства по справі, яка зараз має бути порушена, чи вже
порушена СБУ, а також слідчою комісією Верховної Ради», – каже Гончар» [79].
На думку командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка, батальйон
«Азов» на 22 травня 2014 р. був найбільш боєздатним підрозділом МВС України,
про це командир повідомив інтернет-виданню «Новий погляд» [11; 4].
«Батальйон «Азов» – це добровольчий загін, бійці якого зараз мають статус
працівників міліції і є найбільш боєздатним підрозділом МВС в Україні. Про це
заявив командир добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко, пише
Главком. «Я знаю про батальйон «Азов». Але зараз вони вже в статусі працівників
міліції. Була справа, в Маріуполі вони пішли з палицями захищати військову
частину. Відібрали в міліції зброю, щоб вона не потрапило до сепаратистів.
«Азов» – це близько 150 чоловік, вони найбільш боєздатний підрозділ МВС в
Україні зараз. А починали вони так само, як і ми, з добровольчого підрозділу», –
розповів він. Крім «Азова», за його словами, в деяких районах на Донбасі створено
загони самооборони, «у тому числі тих, яких ми підтримуємо». «Будь-яка інша
інформація, яка з'являється про нібито батальйони, яекі буцімто створюються, –
звичайний піар тих, хто її поширює. Скажу, що зараз в Маріуполі створюється
самооборона Крім цього, є вже самооборона в Добропільському,
Олександрівському, Червоноармійському і Великоновосілківському районах. Це
ті райони, які ми безпосередньо контролюємо. Великоновосілківський,
Добропільський та Олександрівський райони контролюємо повністю,
Красноармійський – частково. У самооборони входять місцеві жителі, вони
повинні залишитися тут, коли ми підемо», – підкреслив він. Нагадаємо, Семен
Семенченко – це вигадане ім'я командира добровольчого батальйону «Донбас»,
який не хоче розкривати свою особу» [4].
23 травня 2014 р. батальйон «Азов» запропонував бойовикам «Донецької
народної республіки», дислокованим у районі міст Шахтарськ, Торез та Сніжне,
25
прибрати незаконні блок-пости, скласти зброю та повернутися до своїх сімей. В
іншому випадку батальйон буде вимушений провести зачистку усіх незаконно
встановлених блок-постів в районі цих міст [11].
Того ж дня батальйон «Азов» очистив виконавчий комітет Торезької міської
ради Донецької області від бойовиків. В результаті перестрілки загинуло двоє
представників «ДНР», з боку батальйону «Азов» загиблих і постраждалих не було
[11]. «Преса України» 23 травня 2014 р. з приводу цього у статті журналіста
О. Ярмолюк «Батальйон «Азов» розпочинає тотальну зачистку Донбасу від
терористів», зокрема, зазначено наступне. «Батальйон територіальної оборони
«Азов» МВС України дав терористам у Донецькій області час до 12:00 дня завтра,
24 травня на те, щоб прибрати незаконні блокпости і бетонні укріплення, у іншому
випадку всі зустрінуті по дорозі батальйону озброєні люди будуть знищуватися
без розмов. Про це йдеться у заяві батальйону, оприлюдненій сьогодні у ЗМІ.
«Якщо завтра, 24.05.2014 р. до 12:00 не будуть прибрані блокпости у районі міст
Шахтарськ, Торез, Сніжне – ми вам гарантуємо жорстку зачистку. При наявності
зброї і масок, відповідь буде відповідна. Поки ще не пізно, одумайтеся, який
«республіці» і яким керівникам ви служите? Повертайтеся до своїх сімей, ростіть
дітей, піднімайте країну з розрухи, розбиту вашими ж руками. Закликаємо мирне
населення цуратися конфліктуючих сторін, не піддаватися паніці і не надавати
підтримку озброєним людям. Пам'ятайте, ми не воюємо з мирним населенням!
Згадайте події минулих днів. Ми вже поруч! Слава Україні!», – йдеться у заяві»
[76].
Із відкритого джерела, а саме Вікіпедії щодо подальших подій черпаємо
наступне. «Батальйон «Азов» разом з бійцями батальйону «Україна» «26 травня
2014 р., взяли штурмом перевалочну базу терористів та російських бойовиків,
облаштовану на дачі Олександра Януковича у селищі Урзуф. Під час штурму
частину терористів було ліквідовано, частину затримано, під час огляду
приміщень виявлено великий арсенал стрілецької зброї та готівку» [11]. 26 травня
бійці батальйону «Азов» разом з батальйоном «Україна» під час проведення
розвідувальної операції ліквідували близько 5 терористів, у тому числі снайпера,
26
та затримали 3 терористів. Також унаслідок операції було знищено частину
боєприпасів терористів. 12 червня бійцями батальйону у Маріуполі був
затриманий один з ватажків терористів так званої «Донецької народної
республіки» Олександр Фоменко. 13 червня бійцями батальйону «Азов» за
підтримки частин Національної гвардії, батальйону «Дніпро-1» та Збройних сил
України звільнили Маріуполь від бойовиків так званої «Донецької народної
республіки». Під час операції з українського боку було поранено 4 бійців (1
отримав важке поранення), терористи втратили 3 убитими, 17 пораненими і 38
бойовиків було затримано. 30 червня 2014 року, бійці батальйону «Азов»
затримали сотника проросійського Бердянського козацтва Ігоря Гуськова, який є
близьким соратником одного з ватажків терористів на Донбасі Ігоря Гіркіна-
«Стрєлка» [11].
«Батальйон «Азов» затримав близького соратника терориста Стрєлка» така
замітка була надрукована у інтернет-виданні «Українська правда» 30 червня
2014 р. Цитуємо її нижче: «Батальйон «Азов» затримав сотника Бердянського
проросійського казачества Ігоря Гуськова [80]. Про це йдеться у повідомленні
батальйону «Азов» на сторінці у Фейсбук. Допис by Батальйон спеціального
призначення «Азов. «В результаті спецоперації бійцями батальйону «Азов» був
затриманий і арештований сотник Бердянського проросійського казачества
Гуськов Ігор Вікторович.... Навіть під час допиту бахвалиться тим, що вбивав
наших військових, катував полонених українців в часі того як воював в так
званому «ополчєніі» Сляв’янська», – зазначили у батальйоні. Крім того, у
батальйоні підкреслили, що затриманий був близьким соратником терориста Ігоря
Гіркіна-«Стрєлка». Наразі триває допит Гуськова» [80].
Від початку липня 2014 р. бійцями підрозділу проводилися операції з
перекриття каналів постачання зброї терористів на території. Зокрема, за
повідомленням командира батальйону Андрія Білецького, станом на 6 липня
узбережжя Азовського моря у Донецькій області повністю контролюється силами
батальйону, здійснено встановлення блокпостів та затримано деяких терористів
[2; 11].
27
12 липня 2014 р. бійцями батальйону було затримано одного з лідерів
терористів з міста Дружківка – Василя Черненка. Йому інкримінується організація
терористичних груп та напади на українських військових. 15 липня 2014 р.
бійцями батальйону було затримано одного з лідерів терористів «ДНР» Олексія
Пабушкова – «Грека», який є поплічником ватажка бойового крила терористів
«ДНР» Маріуполя Андрія Борисова на прізвисько «Чечен» [11; 63].
25 липня 2014 р. бійцями батальйону було затримано терориста з «ДНР» на
прізвисько «Прапор», який займав посаду зброяра у місцевому терористичному
осередку. Затриманого передано СБУ для проведення слідчих дій [11]. Ось що
писала «Українська правда» з приводу цього 26 липня 2014 р.: «Бійці
спецбатальйону «Азов» затримали терориста ДНР на псевдо «Прапор». Про це в
повідомленні «Азову» у Facebook. «Бійцями спецпідрозділу «Азов» у Маріуполі
25 липня було затримано терориста ДНР на псевдо «Прапор». В ДНР він
перебував з травня, обіймав посаду зброяра в місцевому осередку», – зазначили в
«Азові». «Наразі затриманией передан співробітникам СБУ Бійці продовжують
відстежувати і затримувати терористів ДНР і ЛНР роззосереджених на Приазов'ї»,
– йдеться у повідомленні» [69].
Окрему пошану Азову потрібно віддати за їхню мужню участь у боях 2014 р.
за Іловайськ. «10 серпня 2014 р., Збройними силами України за участю бійців
батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ», «Правого сектора» розпочато
операцію зі звільнення Іловайська та ліквідації укріпленого району терористів. 18
серпня 2-й взвод батальйону «Азов» разом з частинами атальйону «Донбас» та
окремою ротою батальйону «Дніпро» вели важкі бої на підступах до Іловайська.
Увечері частини батальйонів «Азов» та «Дніпро» закріпилися на підступах до
міста» [11; 61].
Видання «Українська правда» 19 серпня 2014 р. у статті «Сили АТО
зачищають Ясиновату, контролюють уже більше половини Іловайська» з приводу
вищезазначеного писали наступне: «Сили АТО (механізовані й аеромобільні
підрозділи у взаємодії з Національною гвардією) проводять дії з зачистки н.п.
Ясиновата. Одночасно з блокуванням н.п. Іловайськ тривають бойові дії в даному
28
населеному пункті», – пише він.Post by Dmitry Tymchuk. У свою чергу, командир
добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко пише вранці 19 серпня:
«Ми в Іловайську. Вчора батальйон «Донбас», окрема рота батальйону «Дніпро»,
2-й взвод батальйону «Азов» вели важкі бої на підступах до міста». «Зустрівши
запеклий опір, несучи втрати, «Дніпро» і «Азов» закріпилися на підступах до
міста. Свою справа зробили на «відмінно». Ударні частини батальйону "Донбас",
змітаючи блокпости терористів, увійшли в місто з декількох напрямків, і до 19:00
узяли під контроль східну частину міста», – повідомляє Семенченко. «Судячи з
розпачливого драпу з міста прихильників «російського миру», робити охоплення
й рейди ми вже навчилися«Азов», – додає він. Семенченко повідомляє: «На ніч
закріпилися прямо в місті, було організовано харчування й психологічну
допомогу жителям, які перебувають у підвалах адміністративних будівель,
бомбосховищах. «Щоб закріпити успіх, було вирішено не бути вночі статичною
мішенню й організувати нічну зачистку. За ніч було знищено три блокпости й
чотири вогневі точки супротивника», – пише він. «Не допоміг сепаратистам навіть
обстріл градами «Донбасу» у самому місті, яке провели терористи прямо з
території Донецька. Також був блокований рух колони, яка мала прийти на
допомогу терористам», – зазначає командир батальйону «Донбас». «До 5 ранку
під контролем було близько 2/3 міста, місто повністю оточене. Просимо жителів
не виходити з укриттів, постараємося закінчити усе швидше», – додає
Семенченко. За його словами, «втрат серед бійців батальйону «Донбас» ні,
легкопоранені відмовилися госпіталізуватися й перебувають у строю [61].
Окремим блоком виділяють сьогодні потужну особисту мужність і героїзм
азовців під час оборони Маріуполя.
Подамо нижче хроніку тих родій у Маріуполі 2014 року. 26 серпня того року
у батальйоні повідомили, що на територію України зайшла велика колона
російських танків (до 30 одиниць), установок «Град» та гаубиць, і просунувається
в сторону Новоазовська і Маріуполя. У повідомленні зазначалося, що хоча
частина конвою затримана на кордоні, у Маріуполі нема достатньої кількості
українських сил для боротьби з ними [11].
29
«Наприкінці серпня 2014 р. група розвідників «Азова», у якій знаходився
побратим «Ядро», потрапила в засідку терористів. Кілька вояків були вбиті на
місці, інші згодом опинилися в тюрмах РФ. Через деякий час близьким Миколи
подзвонили терористи та повідомили, що Миколи Самофалова-«Ядра» більше
немає. Вважається зниклим безвісти, орієнтовна дата смерті – 31 серпня. 5 вересня
батальйон разом з підрозділами Збройних сил України займав оборону під
Маріуполем в сторону Новоазовська» [11].
У вересні (17 числа) 2014 р. наказом Міністра внутрішніх справ України
Арсена Авакова батальйон «Азов» було реорганізовано та розширено до полку з
аналогічною назвою. Командиром новостворюваного полку залишився Андрій
Білецький [5].
«Батальйон «Азов» першим з добровольчих формувань став полком.
Відповідний наказ підписав міністр Арсен Аваков», – такий заголовок у новину
винесло інформ-агентство «ТСН» 19 вересня 2014 р. Цитуємо нижче цю новину:
«17 вересня згідно з наказом міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова
за видатні заслуги перед Україною на базі батальйону «Азов» створено полк
«Азов». Про це повідомляється на сторінці підрозділу у Facebook. «Полк «Азов» –
це армія майбутнього, в якій українські добровольці ціною власного життя та
завдяки високій дисциплінованості і злагодженості виборюють цілісність нашої
Держави на східних теренах Батьківщини», – йдеться у повідомленні. Відзначимо,
що батальйон «Азов» став першим з добровольчих збройних формувань, яке
розширили до полку» [5].
Подаємо далі хронологію участі Азову і русі спротиву і боротьби з
російським агресором на наших українських землях. 25 вересня 2014 р.
представники миколаївського підрозділу «Азова» на прес-конференції заявили,
що вони планують відкрити в Миколаєві мобілізаційний центр і базу для
підготовки добровольців. 4 жовтня 2014 р. було оприлюднено інформацію, що
вояки «Азова» у співпраці з СБУ затримали дезертира – прапорщика Нацгвардії,
котрий протягом трьох місяців «зливав» дані про пересування українських військ
представникам так званої «ДНР» [11].
30
9 жовтня 2014 р. було прийнято рішення про переведення полку особливого
призначення «Азов» МВС України до складу Національної гвардії України, що
дало можливість забезпечити підрозділу спеціальне комплектування та навчання
бійців, розпочати формування штатів і резерву, а також передати полку бойову
техніку [11]. На той час у лавах полку перебувало 800 осіб [11]. Командир «Азову»
Андрій Білецький зазначив, що підрозділ знаходиться у стадії формування, у його
складі з'явився артилерійський дивізіон, який вже розпочав навчальні стрільби, є
у складі полку і танковий підрозділ [11].
Приведемо нижче інформацію про вищезазначене, оприлюднену на
офіційному сайті Національної гвардії України 9 жовтня 2014 р. «Підрозділ
зарекомендував себе під час бойових дій в зоні АТО. Аби полк міг розвиватися,
було прийняте рішення про його передачу до складу Національної гвардії
України. Спецпідрозділ комплектуватиметься за вищим розрядом. Сьогодні
бійцям полку була передана бойова машина «Кугуар». Арсен Аваков повідомив,
що підрозділ зарекомендував себе спочатку в якості спецбатальйону
добровольців, а потім і полку в реальних боях під Маріуполем та Донецьком.
Сьогодні було прийняте рішення про початок процесу переведення полку
особливого призначення «Азов» МВС України до складу Нацгвардії. Це дасть
можливість дати підрозділу спеціальне комплектування та навчання його бійців,
розпочати формування його штатів і резерву, а також передати йому бойову
техніку. – Ми прийняли рішення у зв’язку з доктриною розвитку наших
оборонних сил, що найкращий військовий розвиток цей полк буде отримувати у
складі Національної гвардії, – наголосив Міністр внутрішніх справ України. Бійці
«Азова» отримали броньований автомобіль «Кугуар». Арсен Аваков зазначив, що
така ж техніка передається підрозділу у Києві та Маріуполі, ще частина буде
передана у Харкові та Дніпропетровську. Командир полку «Азов» Андрій
Білецький зазначив, що наразі підрозділ знаходиться в стадії формування. На
цьому тижні в його складі з’явився артилерійський дивізіон, який вже розпочав
учбові стрільби. Є у складі полку і танковий підрозділ. – Сподіваюся, що полк
продовжить свій бойовий шлях, і продовжить його з честю, – сказав Андрій
31
Білецький. Командувач Національної гвардії України Степан Полторак у своєму
зверненні до громадськості наголосив, що прийняття рішення Президентом
України та Кабінетом міністрів України щодо входження до структури
Національної гвардії полку «Азов» полягає у необхідності систематизувати та
покращити підготовку застосування добровольчих батальйонів. – Нам необхідний
якійсь період на підготовку нового штату, доукомплектування цього полку
гарними спеціалістами, які будуть навчати та організовувати управління у ході
бойових дій. Зараз, на цьому етапі, вже відбувається навчання вузькопрофільних
спеціалістів, ми вже передаємо зразки техніки та оснащення до складу полку, це
робиться для того, щоб перехід добровольчого полку до складу структурованого
військового формування – Нацгвардії, пройшов швидко та результативно. Зараз
всі ці заходи вже сплановані, і я, як командувач, задоволений, що до складу
Нацгвардії увійде такий бойовий та перевірений полк, як «Азов». Техніка на полі
бою відіграє далеко не все, моральний дух набагато важніше, ніж техніка та
озброєння. Впевнений, що полк стане більш мобільним та підготовленим. І всі
завдання, покладені на Національну гвардію України, ми будемо з честю
виконувати й надалі» [81].
12 жовтня 2014 р. бійці полку, у взаємодії з військовослужбовцями ЗС
України, знешкодили ворожий танк, котрий обстрілював позиції українських
військових. Вороже командування, яке згодом прибуло на джипі на місце події,
також було ліквідоване. 11 листопада 2014 р. міністром внутрішніх справ України
Арсеном Аваковим було підписано наказ про переведення полку «Азов» до складу
Національної гвардії України з подальшою доукомплектацією його до бойового
стандарту бригад Національної гвардії [11]. «Мною підписано наказ про перехід
до складу Нацгвардії полку особливого призначення «Азов». Вже зараз розпочата
робота щодо доукомплектування полку до бойового стандарту бригад Нацгвардії.
Мова і про озброєння і про техніку. Вже сьогодні десятки хлопців з «Азова»
проходять навчання в артилерійській школі, на полігонах освоюють нові Бтри,
вчаться взаємодії з доданої полку танковою ротою», – зазначив Арсен Аваков
відносно підписаного ним наказу. Цю цитату ми взяли із статті «Полк «Азов»
32
увійшов до складу Нацгвардії», надрукованій у виданні «Тиждень ua» 11
листопада 2014 р. [52].
16 листопада 2014 р. керівництво полку спільно з Службою безпеки України
та Державною прикордоннною службою України, затримали Дмитра Рассєйкіна,
громадянина Росії і члена неонацистської організації «Реструкт», який за
завданням російських спецслужб мав увійти до складу підрозділу, і надавати
інформацію щодо діяльності «Азова» та операцій, у яких він братиме участь, а
також підготувати замах на його керівництво, для чого мав комплектуючі для
встановлення вибухівки дистанційного керування [11].
«Українська правда» 16 листопада 2014 р. з приводу у статті «СБУ затримала
росіянина-диверсанта. Готував замах на «Азов» з цього писала: «Контррозвідка
СБУ спільно з Держприкордонслужбою та керівництвом полку «Азов» затримала
Дмитра Рассєйкіна, завербованого ФСБ РФ з метоюпроникнення до
добровольчого полку МВС України «Азов». Про це повідомили у прес-центрі
СБУ. Згідно з повідомленням, громадянин РФ 1987 р.н., уродженець Курської
області, який мешкав у Мурманській обл., є членом неонацистської організації
«Реструкт». "За завданням російських спецслужб зловмисник 13 листопада
намагався проникнути на територію України з Республіки Білорусь. При ньому
було виявлено посвідчення вибухотехніка та комплектуючі, за допомогою яких
можна виготовити засоби дистанційного керування вибуховими речовинами", –
повідомили в СБУ. Диверсант зізнався, що відповідно до відпрацьованого ФСБ
РФ завдання, він мав увійти до складу полку «Азов» під виглядом особи, яку
переслідують за антиросійські погляди. Зі слів затриманого, він мав здійснити
замахи з використанням вибухівки на керівництво та особовий склад
добровольчого підрозділу. Крім того, перед ним ставилось завдання щодо
отримання розвідувальної інформації про діяльність «Азова», запланованих
операцій тощо. Рассєйкін також повідомив, що як мотиви вербування спецслужби
РФ використовували брехливі відомості щодо звірств «бандерівців» та
«фашистів», яких необхідно знищувати. Тривають оперативно-слідчі дії» [59].
33
Розвідгрупа полку «Азов» 28 листопада 2014 р. знищила розвідувальну групу
терористів, яка діяла в околицях Маріуполя, 2 терористів убито, 1 поранено, через
артилерійський вогонь українські сили відступили без втрат [11].
Брав активну участь полк «Азов» і у Широкинській наступальній операції.
10 лютого 2015 р. полком було визволено п'ять населених пунктів на схід від
Маріуполя: Павлопіль, Комінтернове (нині Пікузи), Бердянське, Широкине та
Лебединське.18 квітня 2015 р. Георгі Джанелідзе загинув у бою з окупантами
поблизу села Широкине – ДРГ терористів противника наштовхнулася на позиції
полку «Азов», зав'язався бій. Георгі зазнав смертельних поранень, його тіло
лишилося на території, котра прострілювалася, російські терористи не давали
його забрати, а згодом замінували. Тіло Георгі вдалося вивезти після 10-годинних
переговорів за участі ОБСЄ. Згодом експрезидент Грузії Михайло Саакашвілі
повідомив, що грузинський доброволець перед смертю вбив російського
інструктора [11].
У річницю звільнення Маріуполя від проросійських сепаратистів 18 червня
2015 р. командир полку «Азов» Андрій Білецький повідомив про реорганізацію
полку у окрему бригаду спеціального призначення. Штат новоствореної бригади
буде доведений до 2,5 тисяч військових. Теперішній штат полку не дозволяє
задовольнити місцем усіх добровольців [11].
У статті «Полк Азов буде реорганізовано в бригаду спецпризначення –
Білецький» розміщеній у виданні «КореспонденТ.net» від 18 червня 2015 р. з
приводу вищезазначеного читаємо: «Командир полку Андрій Білецький
повідомив, що тоді буде можливість розширитися до 2,5 тис. бійців. Полк Азов
найближчим часом буде реорганізовано в бригаду спеціального призначення. Про
це повідомляється в мікроблозі полку в Twitter. «Якщо все буде добре, то
найближчим часом полк Азов буде перетворений в окрему бригаду спеціального
призначення», – сказав командир полку Андрій Білецький. Він зазначив, що тоді
буде можливість розширитися до 2,5 тис бійців. «Повірте, вони у нас є. Величезна
кількість української молоді хоче, рветься в Азов. Але ми маємо закритий штат.
Тобто ми не можемо набирати зараз людей», – сказав Білецький, підкресливши,
34
що дуже важко нести моральну відповідальність за неоформлених хлопців.
Нагадаємо, раніше палата представників США (нижня палата Конгресу)
виступила проти навчання бійців полку Азов американськими військовими.
Поправку в законопроект про оборону США вніс конгресмен від Демократичної
партії Джон Коньєрс, назвавши полк Азов огидним і неонацистським. В Азові
заявили, що здивовані і обурені таким рішенням палати представників США,
підкресливши, що полк завжди стояв на позиціях патріотизму» [48].
У серпні 2016 р., згідно певних джерел за ініціативи Аллерова, частина
формування була відведена на охорону блокпостів у Запорожжі. З цього приводу
ми знайшли публікацію «Полк «АЗОВ» вивели з Маріуполя» у виданні
«“Zaxid.net» за 26 серпня 2016 р. Цитуємо з неї наступне: «Окремий загін
спеціального призначення Нацгвардії «АЗОВ» вивели із Маріуполя і перекинули
в Запорізьку область. Про це у п'ятницю, 26 серпня, пише «Громадське» з
посиланням на прес-службу «Азова». Як зазначається, спецпідрозділу віддали
наказ чергувати на блокпостах та спостережних пунктах поза зоною АТО. «Азов
дійсно виводять із Маріуполя. За наказом командування Національної гвардії
України, частиною якої є ОЗСП «Азов» 10 днів тому частина підрозділу була
виведена в Запорізьку область для виконання абсолютно непритаманних завдань
для спецпідрозділу. Командування НГУ не придумало нічого кращого, як
поставити бійців АЗОВу чергувати на недіючих блокпостах та спостережних
пунктах поза зоною АТО», – йдеться у заяві. Водночас, речниця «АЗОВа» Мар'яна
Хомерікі уточнила, що деякі підрозділи полку все-таки залишаться у Маріуполі.
«Там все ще залишаються наші бійці, але їхню кількість ми не можемо
розголошувати, бо це військова таємниця. Але це правда, що більшість військових
«АЗОВу» зараз охороняє блок-пости в Запорізькій області а також морські
кордони. До того ж, техніки для роботи на воді нам не надали. Тому у бійців
виникають запитання, чому підготовлений і професійний полк має охороняти
бетон. З чим пов'язане таке рішення ми не знаємо, знаємо лише, що ініціатором
був командувач НГУ Юрій Аллєров. Але ми в будь-якому разі виконуємо наказ.
Як довго це буде тривати, ми не знаємо», – сказала речниця» [49].
35
Із початку російсько-української війни станом на червень 2018 р. через
«Азов» пройшло близько п'яти тисяч осіб [11].
Аби краще зрозуміти специфіку життєдіяльності мужнього полку «Азов»
наведено нижче цікаву і пізнавальну для глибинного розуміння внутрішнього
устою життя в «Азові» статтю «Екскурсія в «Азов». Один день із українським
полком спецпризначення» [28] журналіста служби Радіо Свобода Дмитро
Кириллова, надруковану 21 червня 2018 р. на сайті Радіо Свобода. Подаємо нижче
дану статтю.
«Азов» – очевидний феномен донбаського конфлікту. У віданні полку три
великі комфортабельні бази, артилерійсько-гаубичні і мінометні дивізіони,
танкова рота, науково-дослідний інститут, сержантська школа, створена за
стандартами НАТО, власний полігон із найбільшою українською «Хатою кілерів»
(killer’s house – зазвичай спеціальний тренажерний комплекс для відпрацювання
спецназом навичок штурму будівель і роботи всередині приміщень). Солдати
«Азову» навіть не надягають майки від Національної гвардії, частиною якої вони
є. На них найкращі італійські берці, американські кросівки, спеціально
виготовлений для них український камуфляж і спеціальні бронежилети з легкими
керамічними бронеплитами. За словами представників полку, все це куплено на
«волонтерські» гроші, марковане при виробництві знаками «Азову» і не може
потрапити в комерційний продаж. В «Азові» не приховують, що отримують від
держави лише частину зброї, продовольства, бензину та боєприпасів. Ну і
заробітну плату, зрозуміло. Полком командує наймолодший командир в історії
ЗСУ (27 років). Наймолодший комбат у ЗСУ і НГУ теж тут (24 роки), а всі ключові
командири полку мають вищу освіту, але не закінчували штатних військових
училищ [28].
Полігон. Найбільшою знакомитістю полігону «Азову» є його начальник –
заступник командира полку з бойової підготовки підполковник Ігор Безоглюк із
позивним «Базель». По-перше, він єдина людина, яка назвала своє прізвище, а не
позивний. По-друге, він підполковник – в «Азові» це звучить як «маршал».
Офіцерів у званні вище від старшого лейтенанта я тут більше не зустрів, утім, як
36
і знаків розрізнення. Всі звертаються один до одного «друже Базель», «друже
Акула» або «друже Бугай». Безоглюк закінчив Київське загальновійськове
училище в 1993 році і звільнився з армії в 2010-му, тому що «стало неможливо
займатися ділом». Служив у 95-й повітряно-десантній бригаді, НДІ Сухопутних
військ і ще в місцях, про які говорити не хоче. «У 2014-му спочатку з’їздив у
Піски, – пояснює підполковник Безоглюк. – Із ким? Із кимось! А з травня 2015-го
я в «Азові», служу в Національній гвардії України». В «Азові» його імені і
прізвища ніхто до ладу не пам’ятає, всі знають тільки «Базеля» [28].
Полігон «Азов» розташований у чистому полі за 500 метрів від моря
неподалік Бердянська в Запорізькій області. Раніше на цьому місці був полігон
ППО сухопутних військ, база була скорочена в 1999 році, і на її землі фермерам
було видано 1300 державних актів. Полігон був серйозний. «Тут на обладнаних
директрисах кабелі в землі лежали – в руку завтовшки! – каже «Базель». – Не знаю
як, але місцеві все вирвали – тільки ями залишилися. Дорога сюди була
«кам’янка» – і по цих кам’яних плитах, поштучно, вона була повністю розібрана
місцевим населенням на господарські потреби!».
Залишки розібраного військового містечка тут називають «Чорнобилем». У
2015-му сюди просто прийшов «Азов» і став відпрацьовувати навчання бійців
стрільбі і відновлювати полігон. Зараз Міністерство оборони України має намір
повертати собі землі полігону, військові юристи подають позови в суди,
скасовуючи видачу держактів на землю. «До мене тут приїжджав один фермер і
говорив, що ось у нього папір, підписаний підполковником, – згадує «Базель». –
Я йому й кажу: «Друже, давай цей папір, я тобі теж на ньому напишу, я теж
підполковник!». Ну, він здивувався і поїхав» [28].
Бази. Найбільш розкручена база «Азову» – в селищі Урзуф. Вона
розташована на території колишньої дачі екс-президента України Віктора
Януковича. База відпочинку «Чайка» перейшла в розпорядження Януковича ще в
часи його керівництва Донецькою областю. Її не порівняти, звичайно, з
«Межигір’ям». Але і вона не позбавлена розкоші: море, сонце, реліктові зелені
насадження, чавунні історичні гармати з Севастополя, більярдні столи. Тепер
37
Віктор Федорович навряд чи впізнав би свою дачу. І справа не в паркані, який
потрапив у книгу рекордів України як найдовший петриківський розпис. Перед
базою рік тому був побудований великий технічний парк для броньованої та
звичайної автомобільної техніки. У центрі парку маленький «жигуль» –
транспортний засіб, переданий «Азову» по лінії Національної гвардії. Всередині
бази два великі нові модульні склади, модульний розгорнутий штаб батальйону,
спортивні майданчики, спортзал у приміщенні елінгу.
«Усе, що зроблено, зроблено нашими руками, – гордо показує господарство
заступник по тилу командира полку з позивним «Чак». – Перебудовано, підведені
комунікації, утеплено все. Якби хтось Януковичу раніше сказав, що тут будуть
казарми, то він би, напевно, довго сміявся». Іще «Чак» демонструє речовий і
продуктовий склади. Багато разів повторює, що до Національної гвардії в нього
претензій немає, вони просто працюють у своїй системі координат на ті гроші, що
їм виділяє держава, за правилами, встановленими цією державою. Для
журналістів відкривають тушонку – «свою» і надіслану з НГУ. Надіслана – зі
шматками шкіри і пахне не дуже, «своя» – добра. Зроблені за одним
держстандартом на території України, «своя» – зовсім поруч у Мангуші
(районний центр поруч із Маріуполем). Для бійців закуповується все без тендеру,
найкраще, відібране. Особливо напирав «Чак» на їжу – на складі в «Азову» ящики
фініків і енергетичних батончиків для снайперів і розвідки. «Вони не мають тягати
за собою по сім кілограмових пакетів сухих пайків, крім зброї, боєприпасів,
предметів особистої гігієни та іншого!», – гарячкує «Чак» [28].
«Чакові» 57 років, він із Полісся. «Мене хрестили у православному храмі,
тому що тато православний, а через тиждень у католицькому, тому що мама
полячка, – так хто я такий?» – каже він. У цей момент ми підійшли до
розташованої на базі статуї Перуна. Колега запитав: «Це від Януковича
залишилося?». Із нами ходив і молодий хлопець, комбат 2-го батальйону «Акула».
Він точно не католик – на плечі татуювання: скандинавський бог Одін із
гранатометом [28].
38
«Тут стоїть Перун, слов’янський бог-громовержець, бог-воїн, – намагається
пояснити він. – Нічого я тут екстраординарного не бачу, жертвоприношень у нас
немає, коти по базі, можете переконатися, гуляють вільно, нагодовані і напоєні.
На всіх трьох базах стоїть Перун, бійці полку в більшості націоналісти. Але ти
можеш бути суперідейним націоналістом у татуюваннях із рунами, але на
першому ж бойовому виїзді почнеш згадувати Ісуса Христа, Аллаха і маму. І
більше не захочеш служити в «Азові». А можеш бути ти аполітичним простим
обивателем, прийти служити за контрактом у 2016 році, але в бойовій обстановці
показуєш себе дисциплінованим і надійним хлопцем. Усе дуже неоднозначно і
багатогранно!» [28].
Друга база «Азову» розташована в Юр’ївці, раніше це був великий і дуже
добрий пансіонат «Укртрансгазу», зараз він на балансі Національної гвардії. Тут
не квартирує піхота – тут артилерійський дивізіон та інші спеціальні служби.
Артилерійсько-гаубичний дивізіон «Азову» – у своєму роді легенда. У 2016
році артилеристи полку виїхали на армійські збори на полігоні в населеному
пункті Сміла і несподівано були визнані найкращими серед усіх армійських
підрозділів української армії, що з’їхалися туди. «Там підполковник був
начальником, бойовий, який воював, – розповідає командир того складу дивізіону
на прізвисько «Яр», зараз він начальник гарнізону в Юр’ївці. – Ну і він,
незважаючи на команду, все одно оголосив нас найкращими. Ми ж що з закритих
позицій, що з відкритих відстрілялися краще за всіх і у стрілецькій підготовці теж
були найкращими. Так нас із 2016 року більше на збори такі не запрошують!». Що
в армії, що в Національній гвардії до «Азову» ставляться з погано прихованою
неприязню. Вони одягнені краще за всіх, їх годують краще за всіх. Вони живуть у
пансіонатах на березі моря зі спортивними залами і цілком працездатним
басейном [28].
Зброя. «Зброя є штатна і приватна, – пояснює начальник штабу полку з
позивним «Бугай». – Є штатна, але з особистими аксесуарами, «обважуваннями»,
які підвищують тактико-технічні характеристики, і кожна людина у нас у країні,
навіть військовослужбовець, досягнувши 25 років, може купувати свою нарізну
39
зброю. У наших хлопців вона є!» [28]. У «хлопців» в особистому користуванні
куплені на волонтерські гроші американські та італійські снайперські гвинтівки, і
не тільки вони. Єдине, чого не можуть забезпечити волонтери, – поставку зі США
бойових патронів для снайперської зброї, так що доводиться воювати
мисливськими. Волонтерів своїх «Азов» не світить, але з власних джерел мені
відомо, що істотну роль у фінансуванні полку відіграє українська діаспора [28].
Люди. Підполковник «Базель» не швейцарець. «У мене позивний на честь
прадіда, Базелюк його прізвище, він був до 1941 року капітаном сейнера у
Владивостоці і в Україну повернувся. Коли німці прийшли, його головою
колгоспу призначили, а «совєти» потім йому 10 років за це дали, і він уже не
повернувся. Це у Володарці було, в Київській області», – розповів про свій
позивний Ігор Безоглюк. «Чак» – із радянських «мажорів», у 1970-х роках ганяв
на мотоциклі, займався забороненим карате і дуже поважав Чака Норріса [28].
«Бугай» – випускник військового спортивного інституту в Санкт-Петербурзі,
закінчив його в 1992 році і трохи послужив у ЗСУ. Його справу у військкоматі так
і не знайшли і капітанське звання поки не підтвердили, начальник штабу «Азову»
поки лейтенант, як і 57-річний «Чак». А прізвиська в нього не було, просто він із
села Бугаївка Київської області, ну і записали – «Бугай» [28].
«Акула» прийшов в «Азов» гранатометником у 2014 році, він родом із
Чернігова і з 14 років вболівав за місцеву «Десну». У 16 років у фанатській бійці
після гри з клубом із Армянська погнався за суперником у море, так і отримав своє
прізвисько. Потім він поїхав до Києва, вболівав за «Динамо» і закінчив військовий
інститут університету імені Шевченка, курс «Політологія». До своєї освіти
ставиться з гумором, навчався військовій справі вже в «Азові», пройшов шлях від
рядового до комбата [28].
«Ви знаєте, ось у мого заступника позивний «Дипломат», а він юрист, із
прокуратури прийшов. Я точно знаю, – сміється «Акула», – він за «Іллічівець»
уболівав, він із Маріуполя, і вони з фанатами «Шахтаря» тут ворогували. Їх десять
осіб на виїзді було, і вони на натовп ультрасів «Шахтаря» нарвалися, ну, він і
пішов домовлятися про чесну бійку 10 на 10. У результаті їх осіб 90 прийшло бити,
40
побили, а до нього на все життя «Дипломат» прилипло!». Акулі 24 роки, і він
наймолодший комбат в українських Збройних силах. Командир полку «Азов» із
позивним «Редис» – випускник Київського національного лінгвістичного
університету, фахівець із англійської та німецької. В «Азов» прийшов 11 липня
2014 року простим гранатометником. Перемир’я 2015 року зустрів командиром
роти [28].
«У березні 2015 року після оголошення перемир’я і виведення підрозділу з
Широкина в другу лінію ми скористалися перепочинком, і тут у Юр’ївці був
організований навчальний курс командно-штабний, – розповідає про історію
появи всіх офіцерів «Азову» «Редис». – Викладали чотири інструктори зі
Сполучених Штатів і Канади. Двоє з них – ветерани війни у В’єтнамі, їм було 74
і 66 років. Воювали у В’єтнамі рядовими бійцями ще, потім були на командно-
штабних посадах у структурах НАТО – в Іраці, Афганістані. Такий курс у США
розрахований на рік, тут його стиснули до двох з половиною місяців. Тут був
зібраний весь командний склад «Азову» – 44 людини. Було багато матеріалу
англійською, який не встигли перекласти, була російська, українська, грузинська
мови. Але впоралися, тим більше, що в «Азові» багато офіцерів із вільною
англійською мовою, був військовий перекладач. Кінцеві іспити не склали і
покинули курс усього два офіцери. Потім після закінчення курсу з новими
знаннями пішли на бойове злагодження на полігон… Тоді закінчилася війна у
форматі «стінка на стінку» і «юрба на юрбу», і ми розуміли, що нам дуже
терміново з невійськових людей треба ставати військовими, інакше ми вийдемо
кудись не туди. І тоді ми вибрали стандарти НАТО – від символіки, оформлення
карт, штатних структур підрозділів до тактичних побудов і прийомів. І ми
отримали серйозну фору. Якщо знаєте, в ЗСУ і Національній гвардії тільки зараз
вирішили, що треба переходити на систему НАТО». «Редисові» 27 років, полком
командує з липня 2017 року. Навесні полк втратив трьох бійців убитими – двох
снайперів і одного артилериста. А з кінця квітня з початком операції Об’єднаних
сил «Азов» перестали залучати до виконання бойових завдань. Запрошення
41
журналістів – це, найімовірніше, щоб нагадати про себе, про те, що вони готові і
хочуть воювати [28].
«Із жовтня 2017 року по кінець квітня 2018 року ми активно виконували
завдання на передовій, у спеціальній розвідці, розвідці, протидиверсійній
боротьбі, працювали снайперські пари, – виважено розмірковує «Редис». – Ми
показували реальний результат. Зараз військові на передовій відчувають
ослаблення, немає мобільних резервних груп Національної гвардії, які виконували
спеціальні завдання, і противник цим користується. Я вважаю, що це рішення не
є правильним, його треба змінювати. Ми не втрачаємо часу дарма, працюємо на
полігоні, проводимо бойове злагодження. Тим більше, погода сприяє…». Із
початку війни через «Азов» пройшло близько п’яти тисяч осіб «Азов» [28].
1.3. Полк «Азов» під час повномасштабного російського вторгнення в
Україну (2022 – 2023 рр.)
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став
осередком оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь. В
лютому 2023 р. підрозділ реорганізовано в 12-ту бригаду спеціального
призначення «Азов» [11]. 24 лютого «Азов» під командуванням Дениса
Прокопенка зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл [11].
“26 лютого, 10-та година ранку, місто Маріуполь. Полк «Азов» разом із
Збройними силами України, Національною гвардією та іншими силовими
структурами надійно обороняє місто Маріуполь. Ми будемо битися до
оста нньої каплі крові, нам не страшні ані ворожі танки, ані ракетні удари, ані
ворожа авіація, я наказую кожному бійцю полку «Азов» битися до останнього.
Ми будемо знищувати росіян у повітрі, на землі та на воді. Разом до перемоги!
Слава Україні! [11].
У ході російського вторгнення в Україну командир полку Денис Прокопенко
7 березня 2022 р. у відеозверненні закликав закрити небо над Україною й
42
зарадити гуманітарному колапсу в Маріуполі. Із інформагенства Укрінформ з
приводу цього черпаємо наступне інтерв’ю з Денисенком. “Денис Прокопенко
зауважив, що ворог порушує правила війни, обстрілюючи цивільних і руйнуючи
інфраструктуру міста, а також піддає маріупольців геноциду. У цьому зв'язку він
наголосив на критичній нестачі води та їжі, відсутності продовж кількох днів у
місті електрики та газу у холодну пору року. При цьому спроби організувати
безпечний "коридор" для евакуації провалився через активні обстріли з боку
противника. "Наші солдати хоробро борються, і тепер ми звертаємося до всієї
світової спільноти та гуманітарних місій виконати їхній обов’язок, тому що багато
з них були створені саме для вирішення таких гуманітарних колапсів, як у
Маріуполі зараз", – зазначив Прокопенко. Він закликав запровадити безполітну
зону над Україною, щоб військовослужбовці, зокрема його полк, могли
забезпечити постачання води, їжі, медикаментів та евакуацію. «Сьогодні настав
час для рішучих дій. Зволікання може коштувати все більше і більше людських
життів… Створіть безполітну зону над Україною, підтримайте сучасною зброєю,
організуйте гуманітарну допомогу цивільним. З нашого боку ми надамо всю
підтримку міжнародній допомозі, щоб захистити Маріуполь та його жителів. У
цей історичний момент ми маємо зупинити агресора разом», – підкреслив
командир полку «Азов»” [30].
20 квітня 2022 р. у твіттері заступник командира полку Святослав Паламар
(Калина) опублікував відеозвернення з приводу евакуації цивільного населення та
військового гарнізону з міста Маріуполь [11].
26 квітня 2022 р. Окупаційні війська РФ продовжують обстріли заводу
«Азовсталь» установкою розмінування УР-77 «Метеорит», в якому ховаються
бійці полку «Азов» і сотні мирних мешканців. Розграбовано архівні та культурні
фонди маріупольських музеїв. Гуманітарна ситуація залишається важкою, не
вистачає продуктів харчування, води, медикаментів [7].
28 квітня 2022 р. на момент повної блокади Маріуполя та маріупольського
гарнізону на території комбінату «Азовсталь» у твіттері полку було опубліковане
відео з повідомленням, на якому цивільних та поранених витягували з під завалів
43
будівлі. «Цілу ніч на військовий польовий шпиталь, що знаходиться на території
заводу “Азовсталь” в Маріуполі й де перебувають поранені захисники, росіяни
масово скидали багатотонні авіабомби, здатні пробити будь-які бетонні захисні
споруди. Потім, вже завдавши руйнувань, продовжували нещадно обстрілювати
руїни з корабельної артилерії. Серед вже поранених військовослужбовців є
загиблі, наново поранені й контужені. Через ворожу атаку частина приміщення
завалилася, зокрема операційна. Це унеможливлює тепер допомагати нашим
воїнам навіть в тих умовах, що були раніше. Наголошуємо! Женевська конвенція
гарантує захист стаціонарних та пересувних медичних установ, на них не мають
здійснюватися напади! Захистом мають користуватися поранені та хворі.
Незалежно від того чи вони є цивільними, чи військовими особами
(комбатантами). Пораненим мають надавати необхідну допомогу без будь-якої
дискримінації. Закликаємо міжнародні організації з захисту прав людини
відреагувати на те, що росія продовжує нищити Маріуполь!». Говорилось в
повідомлення [11].
За даними командування полку «Азов», з 24 лютого по 15 квітня 2022 р., полк
«Азов» під час оборони Маріуполя знищив близько 2,5 тисячі особового складу
ворога, поранили понад 5 тисяч російських загарбників. Станом на квітень 2022
року, за підрахунками полку «Азов» це 15 % від загальних втрат ворога в Україні
[11].
3 травня 2022 р. Початок штурму заводу «Азовсталь». Перед штурмом
російська авіація бомбила комбінат. 4 травня командир полку «Азов» Прокопенко
повідомив, що російським військовим вдалося прорватися на територію
«Азовсталі» [7].
“Слава Україні! Маріупольський гарнізон вже 70-й день сам на сам
протистоїть переважаючим силам противника. З 25 квітня ми тримаємо кругову
обор ону на заводі «Азовсталь». Вже другий день як противник прорвався на
територію заводу. Йдуть важкі кровопролитні бої. Я пишаюся своїми
солдатами, які прикладають надлюдські зусилля, щоб стримувати натиск
44
противника! Я дякую всьому світу за колосальну підтрику гарнізону Маріуполь!
Наші солдати на це заслуговують. Ситуація вкрай складна, але не дивлячись ні
на що, ми продовжуємо виконувати наказ тримати оборону” [7].
Інформаційне видання “Українська правда” від 8 травня 2022 р. з цього
приводу писало наступне. Цитуємо: “За даними командування полку "Азов", який
бере участь в обороні заводу "Азовсталь" у Маріуполі, українські захисники
знищили 2,5 тисячі російських військових і 60 танків. Джерело: офіцер управління
розвідки Ілля Самойленко в ході пресконференції захисників Маріуполя з
території заводу "Азовсталь". Пряма мова Самойленка: "Наразі, за моїми
власними підрахунками, і підрахунками підрозділів тут, станом на 1 травня
(пресслужба "Азову" виправила, що станом з 24 лютого до 15 квітня – УП), ми
знищили майже 2,5 тисячі особового складу ворога, поранили понад 5 тисяч. Це
15% від загальних втрат ворога в Україні. Ми також знищили до 60 танків і
пошкодили десь 30. Це більше, ніж 10% від загальних втрат танків Росією.
Практично така сама ситуація з БМП, артилерійськими установками – там більше
10%. І цих втрат ворогу завдав лише один підрозділ – тут у Маріуполі. І ще
зазначу, що більше половини всіх авіаційних ударів, і вильотів ворожої авіації (від
загальних по Україні – ред.) припала саме на Маріуполь. Десь до 150 вильотів. І
ми отримали нуль підтримки – жодної підтримки авіацією, жодної підтримки
артилерією чи сухопутними військами. Ми по суті залишились сам-на-сам".
Офіцер додав, що він сам не очікував на те, що вони зможуть так довго
протриматися. 8 травня триває 73-та доба війни і оборонної операції в Маріуполі.
Самойленко сказав, що тренування військовослужбовців відбувалося з 2014 року
за найкращим світовим досвідом. Командування шукали зразки від найкращих
теоретиків військової справи” [27].
Тут також доцільно навести кілька коротких цитат із згаданої вище
пресконференції 8 травня 2022 р., надрукованій у цей же ж день на інтернетсайті
Оboz.ua журналісткою Лілією Рагуцькою у статті "Нас називають героями, але ми
робимо свою роботу": захисники Маріуполя дали пресконференцію. Головні тези”
45
[56]. Всю статтю ми винесли у додатки до цієї роботи (див.: Додаток 2).
“Захисники Маріуполя дають пресконференцію онлайн. Воїни розповідають про
ситуацію на останньому бастіоні Маріуполя – заводі "Азовсталь… Воїни
підкреслили, що бої тривають, ворог постійно обстрілює позиції захисників
Маріуполя на "Азовсталі"…. "Ми два з половиною місяці просимо увесь світ
евакуювати цивільних, і лише зараз нам вдалося пару сотень цивільних
евакуювати. А ще безліч цивільних було евакуйовано на територію підконтрольну
росії та загалом у РФ", – додав він”… На заводі, в його підземних сховищах та
бункерах, знайшли також прихисток величезна кількість маріупольців, переважно
жінок та дітей….. 7 травня міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих
територій України Ірина Верещук заявила, що усіх жінок, дітей та літніх людей з
"Азовсталі" евакуювали.... А дещо пізніше президент України Володимир
Зеленський анонсував другий етап евакуації з "Азовсталі". Україна шукає всіх
можливостей для порятунку захисників Маріуполя, і насамперед – сотень
поранених, які досі перебувають на території заводу під нещадними
бомбардуванями Росії і без належної медичної допомоги [56].
Зранку 11 травня 2022 р. в полку «Азов» повідомили, що на територію
підприємства за минулу добу здійснили 38 літаковильотів, в тому числі 4 –
стратегічні бомбардувальники. Не припиняє працювати ворожа ствольна
артилерія, танки та інше озброєння. Це лише за поточну добу 11-го травня. Також
були намагання штурму заводу «Азовсталь», де були заблоковані підрозділи які
захищають Маріуполь [11].
Інтернет-видання “Militarnyi” 11 травня 2022 р. з приводу вищезазначеного
нами писало: “Сили оборони України, які залишаються на “Азовсталі”
продовжують тримати оборону та дотримуються наказу військового
командування. Про це в інтерв’ю Sky News розповів офіцер управління розвідки
полку “Азов” Ілля Самойленко. “Ми не можемо здатися, тому що у нас немає
наказу здатися. Ми не порушимо попередній наказ. Це дуже важливо. Ми не
порушуємо накази. Ми чітко виконуємо накази“, – сказав він. Крім того, він
зазначив, що полк “Азов” визнаний на території РФ терористичною організацією,
46
тому там підрозділу загрожує ув’язнення. Ілля Самойленко зазначив, що
захисники Маріуполя є свідками вбивств та звірств російських військових в
Маріуполі, тому Москва не зацікавлена в тому, щоб військові, які залишаються в
Маріуполі, вижили. Зранку 11 травня в полку “Азов” повідомили, що на
територію підприємства за минулу добу здійснили 38 літаковильотів, в тому числі
4 – стратегічні бомбардувальники. Не припиняє працювати ворожа ствольна
артилерія, танки та інше озброєння. Ворог не припиняє спроби захопити
територію “Азовсталі” та продовжує щоденні спроби штурму за підтримки
піхоти” [40].
Як повідомляє Вікіпедія, в генштабі повідомили, що деблокада Маріуполя
військовим шляхом майже неможлива, це може призвести до значних втрат. В
Маріуполь доставляли боєприпаси, рації і ліки; ця можливість припинилась після
того як дані про це стали просочуватись в медіа. Російські війська запобігли
постачанням заблокованим підрозділам в Маріуполі. Сили оборони втратили
особовий склад і гелікоптери, котрі евакуювали поранених з «Азовсталі». 13
травня росіяни розпочали наземну операцію проти українських захисників в
Маріуполі. Намагалися зламати опір українських воїнів, постійними
бомбардуваннями з літаків та артилерійськими обстрілами. Проте захисники
продовжували чинити опір. 15 травня росіяни не припиняли штурмувати
«Азовсталь» в Маріуполі. Застосовують запалювальні снаряди. Про це повідомив
радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. «Окупанти вперше
застосували проти Захисників Маріуполя запалювальні або фосфорні бомби
(висновок залишимо спеціалістам). Російські війська продовжують
використовувати всі сили та засоби для штурму «Азовсталі». В укриттях
заблокованого заводу перебувають близько 600 тяжкопоранених військових.
Через брак медикаментів та складні умови вони не можуть отримувати необхідну
медичну допомогу. Віцепрем'єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово
окупованих територій Ірина Верещук заявила, що спецоперація з евакуації з
«Азовсталі» розпочнеться з порятунку тяжкопоранених військовослужбовців та
відбуватиметься в кілька етапі [11].
47
Як повідомляли 20 травня 2022 р. інформагенства, на 86-й день оборони
Маріуполя, залишки гарнізону, згідно з наказом керівництва, зупинили супротив,
здавшись у полон російським військам. Ось що писалось на каналі “Громадське
радіо” з приводу вищезазначеного у статті “Командування «Азову» залишилося
на «Азовсталі» – «Калина»: “Командування полку «Азов» досі залишається
на території заводу «Азовсталь» у Маріуполі. Про це повідомив заступник
командира полку Святослав «Калина» Паламар. «Я і командування перебуваємо
на заводі “Азовсталь”. Триває певна операція, деталей, якої я не
розголошуватиму», – зазначив «Калина». Нагадаємо, процес визволення
оборонців Маріуполя з «Азовсталі» триває, тому будь-яка зайва інформація може
йому зашкодити. Про це повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
Увечері 16 травня близько десяти автобусів виїхали з заводу «Азовсталь». У
Генштабі ЗСУ повідомили, що з «Азовсталі» в ОРДЛО вивезли 53
тяжкопоранених і ще 211 військових. Там запевнили, що всіх військових
обміняють. Полк «Азов» сказав, що «захисники Маріуполя виконали наказ
вищого керівництва та хочуть зберегти життя підлеглим». Міжнародний комітет
Червоного Хреста повідомив, що за 17-19 травня зареєстрував сотні українських
військових, які виходять із заводу «Азовсталь» у Маріуполі. При цьому МКЧХ не
супроводжує військових до місць їхнього утримання” [32].
Складною була ситуація в ті дні. Це сильно вдалось для родин азовців. Деякі
родичі полонених бійців «Азова» повідомили, що підтримують зв'язок з
українською владою, але не мають «жодної інформації» про нацгвардійців. “Ті, з
ким вдалося зв'язатися, повідомили про своє перебування на окупованій території
Донецької області і про «нормальні» умови утримання. 31 травня, міноборони
Росії повідомило про вилучення 152-х тіл військових захисників Азовсталі, в тому
числі і спецпідрозділу «Азов» з підвалів заводу.Вранці 29 липня російський
пропагандистський сайт «РІА Новості» повідомив, що «під час обстрілу колонії»
загинуло 53 українських військовополонених, яких утримували на території
закладу. Генеральний штаб ЗСУ повідомив про «російський обстріл» у районі
колонії в Оленівці, а також те, що знищення українських бійців росіянами,
48
ймовірно, мало на меті звинувачення у злочині Україну та приховування тортур
над військовополоненими [11].
22 липня 2022 р. «BBC NEWS Україна» у статті «Масова загибель
українських полонених в Оленівці. Що відомо» подали коментар колишнього
командира «Азову» Андрія Білецького з приводу удару по Оленівці. «Цієї ночі,
за його словами, росіяни вбили частину полонених азовців. «Російське
командування обставило масове убивство полонених як дії української армії.
Бійців полку перевели в окрему будівлю. Була проведена пропагандистська
робота – знятий людоїдський фільм про «Азовсталь», – повідомив Білецький.
Азовці зараз збирають інформацію про жертв і конкретних виконавців цього
воєнного злочину». «Вже очевидно, що це був заздалегідь спланований акт країни,
для якої невідоме поняття офіцерської честі, а тим більше – дотримання
Женевських конвенцій, правил, законів та звичаїв війни. Росія не змогла
перемогти «Азов» у чесному бою, тому намагається нас знищити віроломством»,
– заявив Білецький. Він оголосив полювання на всіх причетних до масового
вбивства [35].
22 вересня 2022 р. всі українці раділи гарній звістці про звільнення наших
військових з тривалого російського полону. З 215 звільнених захисників 188 осіб
обороняли «Азовсталь», з яких 108 «азовців», решта – нацгвардійці, морпіхи,
прикордонники, поліцейські, тероборонівці та працівники СБУ [9].
Видання «Детектор медіа» 22 вересня 2022 р. у статті “Серед 215 звільнених
з полону українських захисників – пресофіцер полку «Азов» Дмитро Козацький”
подало таку, уже історичну інформацію: “21 вересня відбувся обмін полоненими
з Росією. Були звільнені 215 українців-військових, серед них 108 бійців «Азову».
Про це повідомили в Офісі президента України в ефірі загальнонаціонального
марафону. Серед звільнених – військовослужбовці НГУ, ВМС України, ЗСУ,
ДПСУ, ТрО, НПУ, СБУ, Держмитслужби та ДССТ, а також двоє цивільних,
уточнили в Координаційному штабі поводження з військовополоненими. Так, з
полону звільнили Героя України Дениса Прокопенка («Редис») – командира
Окремого загону спеціального призначення «Азов», Євгенія Бову – командира
49
Першого окремого батальйону морської піхоти, Лева Пашка – командира роти
«Азову». Крім того, звільнено Сергія Волинського ь(«Волину»), в.о. командира
36-ї окремої бригади морської піхоти, Святослава Паламара, заступника
командира полку «Азов» по роботі з особовим складом, Дениса Шлегу, командира
12-ї бригади оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького, Олега
Хоменка, командира комендантської роти, який безпосередньо здійснював
командування обороною «Азовсталі», а також Дмитра Козацького, старшого
солдата, фото та відео якого з «Азовсталі» облетіли весь світ. П'ятеро звільнених
з полону командирів зараз перебувають в Туреччині під гарантіями захисту та
безпеки президента Реджепа Ердогана і, за домовленістю, залишаться там до кінця
війни. Також стало відомо про звільнення «Пташки» – Катерини Поліщук –
парамедикині-доброволиці Національної гвардії України і Мар’яни Мамонової –
військової лікарки, капітана медичної служби. Вона перебуває на останніх
місяцях вагітності. Серед звільнених – 10 іноземців, яких відпустили в Саудівську
Аравію. Нагадаємо, перед тим, як вийти з «Азовсталі» у травні 2022-го, Дмитро
Козацький виклав свої роботи у мережу, закликавши поширювати їх і надсилати
на всі можливі премії та конкурси. Роботи Козацького перемогли у престижному
фотоконкурсі The Prix de la Photographie. Крім того, він є призером польського
фотоконкурсу Grand Press Photo 2022 та отримав дві нагороди International
Photography Awards. Крім того, Дмитра Козацького внесли до списку Forbes «30
до 30» [57].
Після звільнення з полону командного складу «Азову», частини офіцерів і
солдатів, полк почав набір особового складу і відновлення боєздатності. З жовтня
підрозділи «Азову» беруть участь в боях на Півдні України [11].
6 жовтня 2022 р. телеканалу «Суспільні новини» начальник штабу полку
«Азов» Богдан «Тавр» Кротевич розповів, що весь офіцерський склад, який
вийшов з полону активно співпрацював з координаційним штабом щодо
звільнення полонених. «За нашими списками загиблих в Оленівці 41 людини, але
ми не всіх опитали. Списки збираються», – зазначив він. «Тавр» зауважив, що
другого Віктора Медведчука в України немає, втім «Азов» має ідею щодо того,
50
який обмінний фонд має бути для повернення полонених оборонців. "Це моя
особиста думка, це був політичний обмін Медведчука. Другого Медведчука в нас
поки що немає, але є цікава ідея з приводу того, щоб набрати обмінний фонд для
діставання наших полонених і я сподіваюся, що представники влади нас
вислухають», – додав він. Під час виходу з «Азовсталі», командир полку Денис
Прокопенко мав зв'язок з президентом Володимиром Зеленським та генералом
Валерієм Залужним, а також зв'язок з керівником ГУР Кирилом Будановим. «Нам
було дуже важко прийняти це рішення, але на той момент 600 були поранені і 300
з них гнили, вони гинули повільно», – зазначив Кротевич. Він додав, що під час
виходу з «Азовсталі» представники Червоного Хреста давали слово, що цивільні
потраплять на територію підконтрольну Україні, втім цього не сталося. Заступник
командира полку «Азов» із тилового забезпечення Іван «Ігнат» Ігнатьєв розповів,
що понад 50 квартир в Маріуполі втратили бійці полку, наразі всі
військовослужбовці зі своїми родинами живуть в тимчасовому житлі [20].
20 грудня 2023 р. начальник штабу ОЗСП «Азов» майор Богдан Кротевич
повідомив, що особовий склад полку налічує більше 1500 військовослужбовців,
більше ніж станом на початок вторгнення [11]. 23 грудня 2022 р. розпочався набір
та формування 3-го батальйону оперативного призначення у складі полку. В січні
2023 року в рамках створення штурмових бригад МВС «Гвардія наступу»,
міністерство запрошувало добровольців в лави «Азову». В лютому Окремий загін
спеціального призначення НГУ «Азов» розширився до бригади [11].
Бригада спеціального призначення «Азов» повернулася на фронт, повідомив
17 серпня виконувач обов’язків директора департаменту планування застосування
Головного управління Національної гвардії України полковник Микола
Уршалович. 17 серпня 2023 р. легендарна 12-та бригада спеціального призначення
«Азов» відновилася і розпочала виконання бойових завдань у районі
Серебрянського лісництва. За словами Уршаловича, бійці «Азова» «утримують
займані рубежі та завдають противнику втрат у живій силі й техніці» [10].
51
І завершимо цей підрозділ магістерсткої роботи короткою, бо обсяги роботи
не дозволяють більш широко писати, інформацією про 3-тю окрему штурмову
бригаду (3 ОШБр). Багато бійців цієї бригади є саме вихідці із Черкащини.
А черкащанин Дмитро Кухарчук, з позивним “Cліп” є на сьогодні
командиром 2-го штурмового батальйону 3 ОШБр. Ветеран полку «Азов», був
командиром взводу 1-го батальйону. Брав участь у бойових діях на сході України,
зокрема у визволенні Мар’їнки, боях за Іловайськ та Широкинській операції.
Громадсько-політичний діяч. У вересні 2020 р. балотувався на посаду міського
голови Черкас та в результаті виборів посів третє місце [64].
Бригада була сформована на основі підрозділу спеціальних операцій
Збройних сил України, який своєю чергою був сформований на основі
добровольчого загону територіальної оборони «Азов», що був створений у Києві
24 лютого 2022 р., в перші години повномасштабного вторгнення. Кістяком
підрозділу стали ветерани ОЗСП «Азов» Національної гвардії України та
представники Азовського руху. У лютому-березні 2022 р. підрозділ брав активну
участь в обороні Києва та Київської області [64].
9 березня 2022 р. підрозділ територіальної оборони «Азов» був
переформатований в окремий полк спеціального призначення Збройних сил
України «Азов». Бійці підрозділу територіальної оборони «Азов» разом з іншими
підрозділами звільняли від окупантів Васильків, Ворзель, Ірпінь, Бучу, Гостомель,
Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун. 10 березня спільно з 72-ю
бригадою ЗСУ в околицях Броварів біля села Скибин влаштували засідку та
розгромили колону БТГр 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії армії РФ.
Перехоплені переговори російських офіцерів засвідчили, що ЗС РФ втратили
майже цілий полк, а його командира, полковника Андрія Захарова, було вбито.
Також було знищено 5 танків та захоплена російська документація, зокрема,
список особового складу 6-й танкового полку. Внаслідок значних втрат БТГр 6-го
танкового полку разом із БТГр 239-го танкового полку 90-ї танкової дивізії були
змушені припинити просування в бік Києва та поспішно відступити. Бійці бригади
брали участь у звільненні Херсону й Херсонської області, а також боях за Бахмут.
52
26 січня 2023 р. було оголошено про переформування полку на 3-тю окрему
штурмову бригаду, а 24 лютого бригаді вручено бойове знамено [64].
26 січня 2023 р. інтернет-видання «Новинарня» з приводу створення 3-ї ОШБ
писало наступне: «Окремий полк спеціального призначення «Азов» ЗСУ став 3-ю
штурмовою бригадою у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Про це
26 січня повідомив представник підрозділу, відомий історик, лейтенант
Олександр Алфьоров. «Офіційно. Полк ССО «Азов» – тепер Третя окрема
штурмова бригада в складі Сухопутних військ Збройних сил України»,
– написав він у фейсбуці. 3-тя штурмова бригада СВ ЗСУ: довідка. Полк/бригаду
«Азов» у складі ЗС України слід відрізняти від окремого загону спеціального
призначення (полку) «Азов» у складі Національної гвардії. Якщо полк «Азов»
НГУ базувався в Маріуполі й там воював, то полк ССО «Азов» (ЗСУ) був
сформований 9 березня 2022 р. на базі підрозділу територіальної оборони “Азов”,
який, у свою чергу, почав організовуватися в Києві з перших днів
повномасштабного російського вторгнення. Неформальним куратором обох
структур є перший командир «Азову» 2014 р., політичний лідер Андрій
Білецький. У березні полк ОПСП ССО «Азов» брав участь у боях під Києвом. 21
квітня відновив набір добровольців. Надалі брав участь у бойових діях на
південно-східному напрямку тощо. Однією із відомих втрат полку став
ультрас Денис Котенко «Шкіпер» (загинув 24 березня із побратимом Сергієм
Заїковським «Деймосом»). Деякі бійці полку були перекинуті в заблокований
Маріуполь до полку НГУ «Азов» і там загинули або потрапили в полон з
«Азовсталі» [53].
12 квітня 2023 р. на офіційних медіаресурсах бригади було оголошено про
початок рекрутингу до підрозділу. У травні 2023 р. одні з перших повідомили про
вдалі наступальні дії в Бахмутському районі. 27 червня 2023 р., під Бахмутом
внаслідок бою з росіянами – невідома кількість загиблих в окупантів, але двох
російських солдатів взято у полон, а в 3 бригади один поранений. 28 червня
2023 р., під Бахмутом внаслідок бою з окупантами знищено 2 окупантів. 14
53
вересня 2023 р. Третя штурмова бригада звільнила н.п. Андріївка біля Бахмуту
[64].
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
В цьому розділі нами було прийдено до наступних констатацій і висновків.
Під час сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни особливо з
повагою ми повинні ставитись до героїв нашого українського спротиву –
військового формування Національної гвардії України полк «Азов». Цьому
зростанню передувала практично десятилітня бойова, героїчна і глибоко
патріотична проукраїнська історія «Азову».
Бригада спеціального призначення «Азов» (у 2014 – 2022: ОЗСП «Азов»,
полк «Азов», весна – літо 2014: батальйон «Азов») – військове формування
Національної гвардії України, яке створене 5 травня 2014 р. у м. Бердянськ як
батальйон патрульної служби міліції особливого призначення.
Сьогодні підрозділ «Азов» – це окремий загін спеціального призначення
«Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України.
У лютому 2023 р. окремий загін спеціального призначення «Азов» став 12-ю
бригадою спеціального призначення НГУ «Азов».
У складі МВС України підрозділ «Азов» брав участь у військових операціях
на території проведення Антитерористичної операції (АТО), Операції об’єднаних
сил (ООС), а також по всій Україні.
Як і всі добровольчі батальйони, на початку свого існування АЗОВ
забезпечувався лише зусиллями волонтерів. Однак зараз – це найвищий рівень
забезпечення сучасним екіпіруванням, амуніцією та всім необхідним для
виконання службових обов’язків.
«Азов» у 2015 р. брав участь у Широкинській операції, у 2019 році – обороні
Світлодарської дуги, у 2022 р. – 86 днів оборони Маріуполя, Азовсталь, бої на
південному напрямку.
54
У 2023 р. Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування
нових штурмових бригад «Гвардія наступу», тож бригада НГУ «Азов» стала
однією з них.
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став осередком
оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь.
Друкованим органом ОЗСП «Азов» є часопис «Чорне Сонце», перший номер
якого вийшов 14 жовтня 2014 р. Аудиторія газети – це передусім представники
«Азову». Також «Чорне сонце» розповсюджується серед громадських організацій,
зокрема регулярно його замовляють осередки «Патріотів України».
З грудня 2017 р., за підтримки полку «Азов», виходить мілітарний журнал
«Національна оборона», перший номер якого виданий в грудні 2017 р. Журнал
містить різнопланові матеріали на військову тематику: інтерв'ю, огляди, статті
тощо. Видання є некомерційним, розповсюджується безкоштовно. Аудиторія
журналу це військовослужбовці та всі, хто цікавиться мілітаризмом.
Чисельність полку «Азов» станом на грудень 2022 р. становила 1500 осіб. У
жовтні 2022 р. його чисельність складала 800 військовослужбовців.
На початок червня 2014 р., а це вже в розпал початку російсько-української
війни на Сході України, яку тоді назвали АТО, в складі спецбатальйону
перебували 20 іноземців: з Росії, декількох скандинавських країн, та один
громадянин Італії. Безпосередню участь у бойових діях батальйон розпочав тільки
на початку травня 2014 р.
На думку командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка, батальйон
«Азов» на 22 травня 2014 р. був найбільш боєздатним підрозділом МВС України.
Окрему пошану Азову потрібно віддати за їхню мужню участь у боях 2014 року
за Іловайськ.
“Батальйон «Азов» першим з добровольчих формувань став полком. Полк
«Азов» – це армія майбутнього, в якій українські добровольці ціною власного
життя та завдяки високій дисциплінованості і злагодженості виборюють
цілісність нашої Держави на східних теренах Батьківщини.
55
Із початку російсько-української війни станом на червень 2018 р. через
«Азов» пройшло близько п'яти тисяч осіб.
«Азов» – очевидний феномен донбаського конфлікту. У віданні полку три
великі комфортабельні бази, артилерійсько-гаубичні і мінометні дивізіони,
танкова рота, науково-дослідний інститут, сержантська школа, створена за
стандартами НАТО, власний полігон із найбільшою українською «Хатою кілерів.
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став
осередком оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь. 24
лютого 2023 р. «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка зайняв оборону
Маріуполя і прилеглих сіл. За даними командування полку «Азов», з 24 лютого
по 15 квітня 2022 р., полк «Азов» під час оборони Маріуполя знищив близько 2,5
тисячі особового складу ворога, поранили понад 5 тисяч російських загарбників.
Станом на квітень 2022 р., за підрахунками полку «Азов» це 15 % від загальних
втрат ворога в Україні.
9 березня 2022 р. підрозділ територіальної оборони «Азов» був
переформатований в окремий полк спеціального призначення Збройних сил
України «Азов». Бійці підрозділу територіальної оборони «Азов» разом з іншими
підрозділами звільняли від окупантів Васильків, Ворзель, Ірпінь, Бучу, Гостомель,
Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун. 10 березня спільно з 72-ю
бригадою ЗСУ в околицях Броварів біля села Скибин влаштували засідку та
розгромили колону БТГр 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії армії РФ. Було
знищено 5 танків та захоплена російська документація, зокрема, список особового
складу 6-й танкового полку. Внаслідок значних втрат БТГр 6-го танкового полку
разом із БТГр 239-го танкового полку 90-ї танкової дивізії були змушені
припинити просування в бік Києва та поспішно відступити. Бійці бригади брали
участь у звільненні Херсону й Херсонської області, а також боях за Бахмут. 26
січня 2023 р. було оголошено про переформування полку на 3-тю окрему
штурмову бригаду, а 24 лютого бригаді вручено бойове знамено.
56
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ОСОБОВОГО СКЛАДУ «АЗОВУ» ТА ЙОГО КОМАНДИРИ
2.1 Персоналістичний вимір керівного складу «Азову»
Мудрість, патріотизм, авторитетність і досвід – так ми б охарактеризували
першого командира полку «Азов», лідера Азовського руху Андрія Білецького,
який керував ним з травня по жовтень 2014 р.
Андрій Євгенович Білецький народився 5 серпня 1979 року в м. Харків. На
сьогодні це український військовий, відомий громадський та політичний діяч,
полковник Національної гвардії України, командир 3-ї окремої штурмової
бригади (з 2023 р.). Член органіазцій ВО «Тризуб» ім. Бандери, «Патріот
України». У 2008 р. був заарештований у справі «оборонців Римарської». Після
перемоги Євромайдану у 2014 р. був амністований як політв'язень [8].
Після початку російсько-української війни А. Білецький у 2014 р. став
засновником та командиром батальйону «Азов» Згодом став лідером політичної
партії «Національний корпус». 27 листопада 2014 р. набув статусу народного
депутата України 8-го скликання. Станом на листопад 2017 р. був заступником
голови комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної ради України
[44]. Після російського повномасштабного вторгнення 2022 р. А. Білецький
очолив полк ССО «Азов» Київ, згодом переформований у 3-тю окрему штурмову
бригаду [8].
А. Білецький виростав у російськомовному середовищі. З юнацьких років
активно займався спортом, мав 1-й юнацький розряд з боксу. Згодом займався
ножовим боєм, фехтуванням, практичною стрільбою та іншими видами спорту, у
чому досяг значних успіхів. Ці навички допомогли поставити на високий рівень
систему вишколів в організаціях, які очолював [8]. У 2001 р. закінчив з відзнакою
історичний факультет Харківського національного університету
ім. В. Н. Каразіна. Дипломне дослідження було присвячене діяльності
Української повстанської армії. По закінченню університету працював
викладачем харківських вишів, продовжував вивчати військову історію України.
57
Неформальне керівництво його науковою діяльністю здійснював відомий
український історик Ярослав Дашкевич [8].
Завершимо коротеньку біографію патріота А. Білецького його глибоко
патріотичним виступом під другого випуску Військової школи імені полковника
Євгена Коновальця у травні 2017 р. «21 сторіччя нагадало нашому народу одну
просту істину – країна, яка не має внутрішнього фундаменту, внутрішньої єдності,
може дуже легко впасти жертвою хижих сусідів. Цю внутрішню єдність,
фундамент, стовпи складають національна солідарність, соціальна
справедливість, чесна і не крадійська влада. Але є ще один стовп, на який країна і
нація завжди покладається у важкі часи, а інколи забуває у часи гарні. Це армія.
Вона є стовпом і запорукою незалежності будь-якої країни. Стовпом же армії є
доброволець, людина, яка добровільно вибрала шлях, котрий може призвести до
смерті, каліцтва, який може бути наповнений важкими обов’язками і надзвичайно
малими правами. Доброволець є стовпом армії, але у будь-якому підрозділі є ще
один стовп – це сержант, це командир, людина яка повинна вести за собою, яка
повинна навчати, яка повинна показати найкращий приклад у найскладніші
хвилини. Таким стовпом сьогодні стали ви – нові сержанти АЗОВу. Від ваших дій
буде залежати не тільки життя ваших побратимів, солдатів, які довірені вам, не
тільки виконання наказів, від нього буде залежати успішність підрозділу. Від
успішності підрозділів залежить успішність армії, а від успішності армії – життя
й існування країни. Тому з честю і гордістю несіть сьогодні той надзвичайно
важкий обов’язок, який ви взяли на свої плечі» [13].
Із жовтня 2014 р. по серпень 2016 р. командиром полку «Азов» був Ігор
Володимирович Михайленко [11]. Він військовий та політичний діяч. Увійшов
в історію як 2-й командир полку «Азов». Старший лейтенант Національної гвардії
України. Командир Національних Дружин. Відомий також під позивним
«Черкас». І. Михайленко народився 19 лютого 1988 р. у Харкові. У 2004 р. вступив
до Національного технічного університету «Харківський політехнічний
інститут». Навесні 2005 р. познайомився з А. Білецьким і став членом очолюваної
ним Організації «Патріот України». Брав участь у масових акціях організації:
58
маршах, мітингах, спортивних заходах, акціях громадської непокори та силових
акціях, а також операціях з виявлення точок наркоторгівлі, затримання
нелегальних мігрантів тощо [37].
І. Михайленко спільно з А. Білецьким є співзасновником українського
партизанського загону Чорний Корпус. Брав участь у штурмі клубу «Оплот»
(головного штабу проросійських сепаратистів Харкова), обороні Харківської
облдержадміністрації 1 березня 2014 р., бою на Римарській та подіях 5-7 травня у
Маріуполі. З 5 травня 2014 р. став добровольцем батальйону, а згодом – полку
«Азов». Під час Визволення Маріуполя 13 червня 2014 р., особисто командував
однією зі штурмових груп. Також брав особисту участь у визволенні Мар'їнки 5
серпня 2014 р., Іловайській (у серпні 2014 р.) та Широкинській (у лютому 2015 р.)
операціях. До жовтня 2014 р. командував 1-шою сотнею полку «Азов», а після
обрання А. Білецького народним депутатом став командиром полку. Командував
полком «Азов» до серпня 2016 р. Після демобілізації вступив до Острозької
Академії на спеціальність «правознавство». В лютому 2017 р. активно долучився
до створення Національної дружини. У січні 2019 р. був обраний членом Вищої
Ради Національного Корпусу [37].
Із серпня 2016 р. по вересень 2017 р. командував полком «Азов» Максим
Борисович Жорін. Він український військовий та політичний діяч. Заступник
командира 3-ої ОШБр. Був командиром полку «Азов» (2016–2017 рр.). Майор
Збройних сил України, начальник Центрального Штабу Національного Корпусу
[23]. М. Жорін народився 7 червня 1989 р. у Рубіжному на Луганщині. У 2008 р.
закінчив Рубіжанський політехнічний коледж ім. Порай-Кошиці Луганського
національного університету. У 2014 р. закінчив Київський університет технології
та дизайну. обровольцем долучився до батальйону (згодом – полку) «Азов», де
впродовж 2014 – 2017 років пройшов шлях від рядового бійця до командира
полку.
М. Жорін, як черапаємо інформацію із відкритої енциклопедії «Вікіпедія», 13
червня 2014 р. брав участь у визволенні Маріуполя. Батальйон «Азов» під
командуванням Андрія Білецького здійснив ключову роль у цій військовій
59
операції. На початку серпня 2014 р. брав участь в боях за Мар'їнку, 5 серпня 2014
р. місто було звільнено від окупантів. Учасник Іловайської операції у серпні 2014
р. 10 лютого 2015 р. командував батальйонно-тактичною групою полку «Азов»
під час Широкинської наступальної операції, в результаті якої було звільнено від
окупантів населені пункти: Широкине, Бердянське, Лебединське, Пікузи та
Павлопіль. У серпні 2016 – вересні 2017 рр. був командиром полку «Азов». У
жовтні 2017 р. очолив обласний осередок партії Національний корпус у
Харківській області. З січня 2020 р. очолив центральний штаб партії [23].
З вересня 2017 р. по травень 2022 р. командував полком «Азов» Денис
Геннадійович Прокопенко. У жовтні 2022 р. увійшов до списку 25
найвпливовіших українських військових від НВ [21].
Ось що подає Вікіпедія про командира Азову Д. Прокопенка. “Народився 27
червня 1991 р. – український офіцер, підполковник Національної гвардії України,
командир Окремого загону спеціального призначення «Азов», учасник російсько-
української війни, Герой України (19 березня 2022). Під час російського
вторгнення в Україну відзначився ефективними діями з відбиття атак ворога та
захистом міста-героя Маріуполя. Д. Прокопенко – нащадок етнічного карела.
Його дід живим повернувся з радянсько-фінської (Зимової) війни 1939–1940
років. Закінчив факультет германської філології Київського національного
лінгвістичного університету за спеціальністю «Викладач англійської мови».
Водночас займався спортом. Один з активних уболівальників (ультрас) «біло-
синіх» – футбольного клубу «Динамо» (Київ). З 11 липня 2014 р. брав участь
в антитерористичній операції на сході України у складі «Азову». В «Азові» виявив
лідерські якості і став командиром взводу, роти, а згодом батальйону. У липні
2017 р. призначений командиром Окремого загону спеціального призначення
«Азов». Став наймолодшим командиром в історії ЗСУ та НГУ. 24 лютого 2022 р.
«Азов» під командуванням Дениса Прокопенка зайняв оборону Маріуполя і
прилеглих сіл. 7 березня, в ході російського вторгнення в Україну, Д. Прокопенко
закликав закрити небо над Україною і зарадити гуманітарному колапсу в
60
Маріуполі, адже «ворог порушує правила війни, обстрілюючи цивільних і
руйнуючи інфраструктуру міста, а також піддає маріупольців геноциду».
19 березня Президент України В. Зеленський надав звання Героя
України командирам підрозділів, які продовжували оборону Маріуполя –
Д. Прокопенку та командиру 36-ї бригади морської піхоти В. Баранюку. 18 квітня
почалася блокада «Азовсталі». Денис став голосом полку «Азов» і регулярно
записував відео про ситуацію на заводі. 4 травня командир полку «Азов»
Прокопенко повідомив, що російським військовим вдалося прорватися на
територію «Азовсталі», але гарнізон продовжує виконувати наказ утримувати
оборону. 8 травня дав інтерв'ю «Українській правді» з оточеної «Азовсталі», де
розкритикував дії військовиків, які обороняли лінію розмежування з Кримом. 20
травня повідомив, що на 86-й день кругової оборони Маріуполя був отриманий
наказ від вищого військового керівництва про збереження життя та здоров'я
військовослужбовців гарнізону і припинення оборони міста. Першочергові
вимоги про евакуацію цивільних, поранених і загиблих були виконані. Спочатку
всі полонені перебували в Оленівці. Через кілька днів Д. Прокопенка та весь
командний склад оборонців Маріуполя вивезли до Москви, ймовірно в
«Лефортово».
21 вересня 2022 р. звільнений з полону внаслідок обміну
полоненими. Інтернований на території Туреччини разом з командирами
оборонців Маріуполя: С. Паламарем, О. Хоменком, С. Волинським, Д. Шлегою. 8
липня 2023 р. повернений на територію України. 4 серпня 2023 р. Денис
Прокопенко вже брав участь у навчаннях азовців. Основною метою було
відпрацювання практичних питань планування та організації бою в наступі та
обороні, управління підрозділами в бою та їх всебічного забезпечення. Військові
звання: молодший лейтенант (2015); лейтенант (2016 р.); старший лейтенант
(2017 р.); капітан (2019 р. ); майор (2022); підполковник (2022 р.). Нагороди:
вручення «Золотої Зірки» після визволення з полону звання «Герой України» з
врученням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022) – за особисту мужність і
героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності
61
України, вірність військовій присязі; орден Богдана Хмельницького III ступеня
(21 серпня 2019) – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності
Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання
службових обов'язків та високий професіоналізм; медаль «За військову службу
Україні» (25 березня 2015) – за особисту мужність і високий професіоналізм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
[55].
З 17 червня 2022 р. по 2023 р. командував ОЗСП «Азов» черкащанин
Микита Дмитрович Надточій. Український офіцер, підполковник Національної
гвардії України. В ході російського вторгнення 2022 р.у командир 2-го батальйону
Окремого загону спеціального призначення «Азов», з червня 2022 р. – т.в.о.
командира ОЗСП «Азов» [39]. М. Надточій народився 7 серпня 1993 р. Закінчив
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького [39; 51]. З
вересня 2014 р. на службі в Окремому загоні спеціального призначення «Азов». З
початку повномасштабного вторгнення Росії до України в 2022 р. перебував
у Маріуполі. Очолював 2-ий батальйон полку «Азов». Наприкінці березня у боях
за місто отримав важкі поранення, та став одним з перших військовиків,
евакуйованих звідти 21 березня на ґвинтокрилі. З червня 2022 р. тимчасово очолив
«Азов» у зв'язку з тим, що його командир Д. Прокопенко тимчасово перебував у
полоні [39].
З приводу цього 17 червня 2022 р. Радіо Свобода на своєму інтернет-сайті
розмістило статтю під назвою «Було повідомлення – береш командування»: полк
«Азов» тимчасово очолив Микита Надточій». Цитуємо нижче: «Полк «Азов»
Національної гвардії України наразі тимчасово очолює майор Микита Надточій.
Про це Радіо Свобода ексклюзивно повідомили у штабі спеціального загону.
Офіційний наказ про кадрові рішення має з’явитися згодом. Микита, на позивний
«Раз-два», загалом служить на фронті вже вісім років. З моменту
повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував у Маріуполі.
Наприкінці березня у боях за місто отримав важкі поранення, та став одним із
перших військових, евакуйованих звідти на ґвинтокрилі: «Коли командир (Денис
62
Прокопенко – ред.) сказав, що мені потрібно вилітати, я взяв з нього обіцянку, що
він організує доставку мене, як тільки зможу повернутися до строю, назад на
«Азовсталь». Але я розумію, що на той момент він інакше сказати не міг, тому що
потрібно було, щоб я виїхав. Я б, напевно, вчинив так само й зі своїми
підлеглими», – розповів Надточій. За його словами, керівництво полком йому
згодом передав саме Прокопенко, написавши повідомлення наступного змісту:
«Як будеш готовий стати до строю, зв’язуєшся з тими й тими людьми,
приїжджаєш і береш командування у свої руки. До моменту повернення
мене (Прокопенка – ред.)», – зауважує майор. Наразі бійці «Азову» продовжують
виконувати бойові завдання на різних напрямках фронту» [12].
М. Надточій після обміну захисників Маріуполя та Азовсталі в ніч проти 22
вересня залишився т.в.о. командира полку Азов, оскільки Д. Прокопенко за
домовленностями Росії та України до кінця російського вторгнення в Україну
повинен залишатися в Туреччині [39].
Як черпаємо з інтернет джерел, зокрема і тієї ж, уже нами згадуваної
Вікіпедії, станом з осіні 2022 р. по липень 2023 р. виконувачем обов'язків
командира бригади «Азов» був Богдан Олександрович Кротевич. Він
український військовослужбовець, майор Національної гвардії України, в.о.
командира бригади Національної гвардії України «Азов», учасник російсько-
української війни [33; 75]. Б. Кротевич народився 26 березня 1993 р. в м.Ізмаїл
Одеської області. Згодом, разом із родиною переїхав до міста Сімферополь, Крим.
Закінчив факультет судноводіння Київського національного університету
водного транспорту. Учасник Революції гідності в складі Правого Сектору. З 2014
р. бере участь в зоні АТО/ООС у складі полку «Азов», де обіймав посаду
командира взводу, а згодом став заступником начальника штабу, від 2021 р. –
начальник штабу, перший заступник командира. Брав участь у боях за Широкине
та обороні Світлодарської дуги, Мар'їнки, Красногорівки [33; 22].
Б. Кротевич, як начальник штабу полку «Азов» 28 березня 2022 р. у
відеозверненні закликав утворити в Маріуполі гуманітарний коридор, щоб
врятувати цивільне населення [58]. 1 квітня 2022 р. Б. Кротевич дав інтерв'ю
63
каналу «Белсат» з оточеної «Азовсталі», де розповів про гуманітарну катастрофу
в місті Маріуполі. 21 вересня 2022 р. звільнений з російського полону. Станом з
осіні 2022 р. по липень 2023 р., як зазначено у статті про Б. Коротевича у Вікіпедії,
він був виконувачем обов'язків командира бригади «Азов» [33].
З липня 2023 р., як подається у Вікіпедії, азовців знову очолює
Д. Прокопенко. 8 липня 2023 р. він повернувся на територію Україну, а 4 серпня
2023 р. Д. Прокопенко вже брав участь у навчаннях азовців. Основною метою
було відпрацювання практичних питань планування та організації бою в наступі
та обороні, управління підрозділами в бою та їх всебічного забезпечення [55; 73].
2.2 Школа сержантів імені полковника Євгена Коновальця
Школа сержантів, як ми знаходимо інформацію на сайті Азову, носить назву
на честь Євгена Коновальця (1891 – 1938) – українського військово-політичного
діяча, який присвятив своє життя боротьбі за Українську державу в складний для
неї час, коли тотальна більшість тогочасних українських політиків та військових
зневірилась у перспективах боротьби. Беручи з нього приклад полк «Азов» взяв
на себе відповідальність та iнiцiативу реформування армії в кризовий період, не
чекаючи вказівок та директив зверху.
Військова школа імені Євгена Коновальця – спеціалізована школа для
підготовки сержантів. Відкрита 17 квітня 2016 року на тренувально-
мобілізаційній базі полку «Азов», що знаходиться на території колишнього заводу
«АТЕК» у Києві. Частина тренувань також проходили на базах полку «Азов» на
Сході України [11]. Засновником і керівником школи є Гіоргі Купарашвілі –
колишній командир грузинського спецназу, який неодноразово брав участь у
військових діях. Інструкторами школи є офіцери грузинської армії, більшість яких
здобули офіцерську освіту в США за програмою «зелених беретів». Підготовка
проводиться за стандартами НАТО з посиленою фізичною і психологічною
підготовкою. Також залучений грузинський, американський та естонський досвід.
Курсанти отримують підготовку з тактики, топографії, психологічної підготовки
64
та роботи зі ЗМІ [11]. Військова школа імені полковника Євгена Коновальця це на
сьогодні спеціалізована школа з підготовки сержантського та старшинського
складу яка функціонує в рамках спеціального загону НГУ «Азов».
Більшість добровольців російсько-української війни напередодні
відправлення на Схід України проходили лише «курс молодого бійця», тож на
меті освітнього закладу – отримання якісної військової освіти для реформування
армії. Навчання проводиться офіцерами грузинської армії за стандартами НАТО
з посиленою фізичною і психологічною підготовкою. Всі інструкторів мають
великий військовий досвід та фахову освіту, більшість здобули офіцерську освіту
в США за програмою «зелених беретів». Розробляючи систему навчання,
залучали грузинський, американський та естонський досвід. За словами
інструкторів Військової школи, безпосередньо для навчання сержантів силами
українських волонтерів була перекладена навчальна література та методичні
посібники передових армій світу. Підготовка проводиться за стандартами НАТО
з посиленою фізичною і психологічною підготовкою. Також залучений
грузинський, американський та естонський досвід. Курсанти отримують
підготовку з тактики, топографії, психологічної підготовки та роботи зі ЗМІ [17].
Частина тренування проходить на тренувально-мобілізаційній базі «АТЕК»,
а частина – на базах полку «Азов» на Сході України. Підготовка складається з
двох частин: навчання інструкторів та навчання командирів підрозділів.
Гербом Військової школи є портрет легендарного полковника Євгена
Коновальця з двома схрещеними мечами, смолоскипом та написом – «Не ридать,
а здобувать». Це цитата зі знаменитого вірша українського поета Івана Франка
«Вічний революціонер», продовження якого є доволі промовистим:
«Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі».
Відкриття сержантської школи відбулося 17 квітня на тренувально-
мобілізаційній базі полку «Азов», що знаходиться на території колишнього заводу
65
«АТЕК». На відкритті був присутнім перший командир полку «Азов»
А. Білецький [17].
“Ви будете тут ростити свою силу, власну силу. Ми тут для того, щоб у ці
часи зневіри, зневаги до власної країни, щоб виростити цю силу, яка дасть нам
майбутнє. Я хочу закінчити словами славетного полковника: «У вогні
перетоплюється залізо у сталь, у війні перетворюється народ у націю». Війна
вже давно перетопила вас із заліза на сталь. А тепер я хочу, щоби ви викували з
цієї сталі – меч”, – з промови Андрія Білецького на відкритті Військової школи.
У першому наборі Військової школи взяли участь 50 бійців полку «Азов».
Після чотирьох місяці навчання 25 випускників отримали сертифікати сержантів,
які були їм вручені 29 вересня 2016 року на плацу музею «Київська фортеця» [17].
Ось що писала з приводу першого випуску школи сержантів всеукраїнська
незалежна суспільно-громадська газета «Козацький край» 1 жовтня 2016 р. «29
вересня в Києві на площі перед музеєм «Київська фортеця» відбувся перший
випуск сержантів військової школи імені полковника Євгена Коновальця,
заснованої у квітні 2016 року за ініціативою полку Національної гвардії України
«Азов». Упродовж кількох місяців перший експериментальний набір курсантів
сержантської школи пройшов курси з тактики, топографії, психологічної
підготовки та роботи зі ЗМІ від офіцерів країн-членів НАТО. Крім цього, у
навчальний план школи входила посилена фізична та вогнева підготовка за
принципово новою програмою Північно-Атлантичного Альянсу, яка спрямована
на сучасні бойові дії за стандартами. З півсотні учнів до випуску дійшли 25
найкращих – незабаром вони вирушать служити в зону АТО,
повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на ЛІГА.net. Звання, отримане в
сержантській школі імені Євгена Коновальця, визнає Національна гвардія МВС
України й інші силові структури. Якщо випускником школи захоче проходити
службу в іншому підрозділі МВС, звання сержанта за ним зберігається, –
повідомив керівник школи Георгій Купарашвілі. Другий набір сержантської
66
школи імені Євгена Коновальця стартує вже найближчим часом. Цього разу
планують випустити близько півтори сотні сержантів” [41].
А ось що написало з приводу першого випуску Військової школи імені
полковника Євгена Коновальця видання «Azov press» 25 жовтня 2016 р.
«Урочиста церемонія розпочалася із підняття державного прапору та виконання
гімну України. Перед гостями заходу зачитали історію найважливіших подій за
два роки існування полку АЗОВ Традиційно, першим привітальні слова
виголосив командир підрозділу Черкас: АЗОВ як ніхто розуміє, що без навчання
військової справи ми не зможемо подолати ворога. Зараз ви повернетесь в
підрозділ і посилите його – з цим АЗОВ стане сильніше, з цим стане
сильніше армія і ми підемо до перемоги». Другим до слова запросили
виконуючого обов'язки командира полку – Мосе: «Сьогодні визначна подія,
випуск – це великий крок не тільки для АЗОВу а і для всієї України. Ви є
рушійною силою. Сьогодні я розумію, що вільною може бути тільки та країна, яка
може себе захистити і боронити». Також із словами підтримки до побратимів-
азовців звернулися командири 1-го та 2-го батальйонів полку АЗОВ – Редіс та
Кірт. Та найочікуванішими для всіх гостей була промова засновника Школи –
друга Георгія. «Ви – це фундамент української армії. Український народ
пишається вами. У вас чимало хто не вірили, проте були люди, які нас підтримали.
Я дякую їм,» – сказав Георгій – начальник Військової школи імені полковника
Євгена Коновальця. Важливою складовою для заснування та процесу
функціонування Школи Сержантів у різних напрямках завжди була підтримка
тих, хто вірив у її успіх, тому церемонія випуску не обійшлася без висловлення
подяки у якості вручених дарунків від інструкторів Школи Сержантів тим, без
кого, на їх думку, ця Школа би не відбулася. Кульмінацією урочистої церемонії
стало вручення нагород випускникам. Нагороджували Азовців їх командири:
Черкас, Мосе, Редіс, Кірт та начальник Школи – Георгій. Під звуки літаври кожен
сержант виходив зі строю, та отримавши відзнаку, виголошував: «Служу
Українській Нації!» По закінченню нагородження, перед усіма присутніми було
зачитано «Кредо сержантів».
67
Завершив церемонію випуску своєю промовою перший командир
полку АЗОВ Лідер Азовського руху Андрій Білецький «Дорогі сержанти, позаду
у вас довгий шлях: два роки війни, та шлях у Сержантській Школі. Сержант – це
міць армії. Армія – це хребет держави. На вас лежить велика відповідальність
перед країною. Я знаю що ви виконаєте свій обов'язок із честю». Під вибухи
старовинних гармат церемонію випуску було закрито. Частина випускників-
азовців, тепер уже у статусі сержантів, вже у найближчому майбутньому
тренуватимуть новобранців полку, інша – передаватиме набуті знання наступним
поколінням курсантів Школи» [68].
На початку липня 2016 р. інтернет видання «Українська правда» анонсувала
створення спільного з прес-службою полку «Азов» щотижневого відеоблогу –
«Щоденник українського сержанта». Перший випуск опублікували 3-го липня,
другий – 11 липня, третій – 19 липня, четвертий – 9 серпня [17].
Наведемо нижче, що ж писала «Українська правда» 3 липня 2016 р. з приводу
військової школи сержантів імені Євгена Коновальця. «У Києві на тренувальній
базі полку «Азов», у першій спеціалізованій школі, створеній за стандартами
НАТО, почали підготовку сержантів. «Військова школа імені Євгена Коновальця
«Азов» – перша в країні спеціалізована школа для підготовки сержантів. Тут
добровольці, які прийшли з цивільного життя відразу на фронт, мають можливість
одержати не базове знання «курсу молодого бійця», а якісну військову освіту.У
першому наборі – всього 50 курсантів. Школу урочисто відкрили у квітні.
Керівники школи і основні інструктори – офіцери грузинської армії. У школі
навчатимуться 50 військовослужбовців полку «Азов», які першими
отримуватимуть новий досвід навчання за стандартами армій НАТО з посиленою
фізичною і психологічною підготовкою. Бійці навчатимуться за принципово
новою програмою, яка спрямована на сучасні бойові дії, на те, щоб українська
армія стала потужнішою «Азов», – розповів командир нової школи, колишній
командир грузинського спецназу Георгій «Азов» [3].
23 травня 2017 р. перед будівлею музею «Київська фортеця» відбувся
урочистий випуск другого курсу сержантів Військової школи командирів
68
«АЗОВ». Випускниками школи стали 28 азовців, які сумлінно навчалися протягом
трьох місяців, та тепер, гартовані випробуваннями цієї інституції, носитимуть
горде звання «сержант». П'ятьох сержантів віднині переведено на посаду
інструктора Військової школи командирів «АЗОВ» імені полковника Євгена
Коновальця [17].
Сайт «Азову» з приводу цього 9 червня 2017 р. написав наступне. «Урочиста
церемонія, яка пройшла на день смерті Євгена Коновальця – патрона школи, який
відзначають 23 травня як День Героїв, розпочалася з Гімну України та підняття
прапорів полку АЗОВ та Військової школи. Перед усіма присутніми зачитали
часопис життєвого шляху видатного Коновальця, далі на вшануванні пам’яті
Вождя українських націоналістів та всіх борців за волю України було оголошено
хвилину мовчання. Так само, як і послідовники Є.Коновальця, полк АЗОВ свого
часу не сподівався на чиюсь допомогу, а сам створив власну Військову школу.
Кульмінацією другого випуску сержантів стала передача молота, який символізує
процес перетворення рядових бійців АЗОВу на сержантів-професіоналів, так, як
перековується залізо у сталь. Цього дня під час випуску другого курсу сержантів
на свою посаду вступив новий Головний сержант Військової школи, який і буде
хранителем цього сакрального символу. Після церемонії передачі молотаазовці
зачитали «Кредо сержантів». Далі кожному новоспеченому сержанту було
вручено відзнаки та сертифікати. Під звуки молота, що б’є по ковадлу, кожен
сержант виходив зі строю та, отримавши відзнаку, виголошував: «Служу
Українській Нації!» [13].
Першим привітальне слово новоспеченим сержантам виголосив Начальник
Військової школи командирів «АЗОВ» Георгій Купарашвілі: «Насамперед хотів
би подякувати за вашу присутність на другому в історії випуску сержантів
Військової школи, які є основою і хребтом Збройних сил України. Сьогоднішній
день для нас дуже важливий, адже він співпавіз Днем Героїв України і днем
загибелі полковника Євгена Коновальця – борця за незалежність великої
Української Нації, ім’я якого сьогодні гордо носить наша школа. 23 травня 1938
року Євген Коновалець був вбитий російськими спецслужбами, та радянські
69
спецслужби все одно програли, оскільки цим вони ще більше посилили почуття
боротьби за Українську Націю. Діяльність та загибель Коновальця за Україну
стали прикладом, якому слідували сьогодні сержанти, котрі стоять перед нами.
Слово Євгена Коновальця, яке викарбуване на гербі школи та на молоті Головного
сержанта, стало кредом, мотиватором і символом Військової школи командирів:
«Не ридать, а здобувать» – не покладаючи рук іти вперед до поставленої мети.
Школа утворила кузню, де куються професійні військові кадри, котрі будуть
боротися за ту велику ідею, яка називається Україною. Ніколи не опускайте ваш
прапор і ніколи не відступайте від великої ідеї Української Нації!». Вкотре
церемонія випуску не обійшлася без висловлення подяки тим, хто допомагав
школі у процесі її становлення – були вручені подарунки від керівництва школи
[13]. Завершив церемонію випуску своєю промовою перший командир полку
АЗОВ, Лідер Азовського руху Андрій Білецький. «Від ваших дій або від вашої
бездіяльності буде залежати сьогодні життя цілої країни!» – такими надихаючими
словами засновника АЗОВу церемонію випуску було закрито. Частина
випускників-азовців, тепер уже у статусі сержантів, відтепер тренуватиме
новобранців полку, інша передаватиме набуті знання наступним поколінням
курсантів Військової Школи» [13].
Перший курс було набрано з понад півсотні добровольців полку «Азов», які
мінімум рік провели в зоні АТО та брали безпосередню участь в бойових діях.
Командири рот подали анкети найдостойніших бійців, які висловили бажання
розвиватися в цьому напрямку. Серед бажаючих провели серйозний відбір за
інтелектуальними та фізичними показниками. Майбутніх сержантів навчали
досвідчені військові інструктори та спеціалісти з Грузії, які свого часу пройшли
як радянську військову школу, так i натівську та мають роки досвіду практичної
служби, в тому числі у гарячих точках. Окремі дисципліни (гуманітарні, робота зі
ЗМІ) викладали цивільні викладачі київських ВНЗ та журналісти провідних
українських ЗМІ [18].
Курсанти пройшли насичений навчальний курс тривалістю 15 тижнів, під час
якого майже без вихідних опановували такі дисципліни: тактична та вогнева
70
підготовка, практична медицина, фізична та стройова підготовка, військова
топографія та навігація, курс командира відділення, основи тактики малих груп та
гуманітарні предмети. Теоретичні знання закріплювали практичними заняттями
на полігоні. Пройти до кінця жорсткий навчальний курс вдалось близько 40% всіх
курсантів. Перші випускники стали інструкторами школи та передають свої
знання наступним майбутнім сержантам. Також інструктори школи проводять
курс молодого бійця для новобранців, які в подальшому будуть поповнювати лави
полку «Азов». Є базовий курс бойової підготовки (БКБП) [18]. Його опис ми
детально виносимо у додатки до цієї роботи (див.: Додаток 3).
Військова школа імені полковника Євгена Коновальця як бачимо, дає
потужну енергетичну і ідейну наповненість кожного воїна-азовця. Це і тримає їх
велику мотивацію у військових діях, так і в окопний період. У вересні 2020 р.
Святослава Паламаря запитали відносно того, як вдається азовцям зберегти
мотивацію в окопний період? Адже не секрет, що після закінчення гарячої стадії
багато добровольців, в тому числі з «Азову», просто звільнилися через те, що для
них окопна війна – це не війна. Як зберегти мотивацію і як донести молоді, яка
йде в армію, чому вона повинна служити в «Азові»? На що він відповів наступне:
«Трішки переінакшу Ваше запитання. В Азові я відповідаю за рекрутинг і дуже
часто задаю собі питання: «Які люди нам потрібні? Які якості вони повинні
мати?». Нам потрібні ті, хто має тіло, серце і розум. Тіло повинно бути готове до
підготовки, щоб ми зробили з нього машину, яка повинна буде на автоматі
виконувати ті чи інші речі: стріляти, копати, різати. Нам потрібні люди з головою,
щоб вони усвідомлювали, що вони роблять. Кожен солдат у нас – в першу чергу
– особистість, він повинен думати, аналізувати й при обставинах діяти автономно.
І нам потрібне їхнє серце, щоб, завдяки своєму патріотизму, вони могли
перебороти свій страх, який однозначно наступає, коли трапляються ризиковані
для життя речі. Якщо скласти оці три пазли, то вийде хороший український
солдат, в якого, з правильним підходом командування, буде ота мотивація, про
яку ви кажете, навіть в періоди затишшя чи позиційної війни. В той самий час у
нас є всі умови для того, щоб наші воїни отримали професійну бойову підготовку,
71
не відволікаючись на побутові речі. Ми добудовуємо хаб – це такий сучасний
аналог світлиці й бібліотеки, тобто це буде місце зустрічі з метою навчання. В
підрозділі проводяться історичні лекції з різних історичних періодів. Мені не дає
спокою, що в цьому році близько 26 тисяч випускників зі шкіл не склали вступні
іспити з історії України. Міністерство освіти сказало, що це найгірший показник
з 1991 року. Це показує, що молодь не знає нашу історію, як же держава тоді хоче
виховувати молодь? Вони ж навіть не розуміють, що ми вже століттями ведемо
війну за незалежність, що якщо ми зараз її втратимо, то прийдеться наступним
поколінням гинути за неї. Вони, напевно, не розуміють, як і білоруси «Азов» [47].
Зрозуміти реалізм підготовки мужніх воїнів полку «Азов» у школі імені
Коновальця, наведено нижче цікавий фрагмент з приводу вивщезазначеного із
статті «Екскурсія в «Азов». Один день із українським полком спецпризначення»
[28] журналіста служби Радіо Свобода Д. Кириллова, надруковану 21 червня 2018
р. на сайті Радіо Свобода. «На полігоні виживати боєць не повинен, боєць на
полігоні має вчитися, десь помитися, десь поїсти і десь комфортно переночувати!
– розповідає «Базель» про своє господарство. – У нас тут модульна їдальня з
кухнею, 44 модулі для проживання, модульний клас для навчання,
електрогенератор. Свердловина для води, і на літо ми завозимо сюди польову
лазню. Ну і санвузли, умивальники – це самозрозуміло. Для школи імені
Коновальця зроблена казарма на 56 осіб, спортивне містечко, смуга перешкод та
інші елементи польового табору. 280 осіб максимально може працювати на
полігоні».
Школа імені Коновальця – це обгороджена ділянка території з казармою і
навчальним класом, перед приміщенням висить щось на кшталт залізної рейки.
Тут проходять курс молодого бійця рекрути, що прибувають у полк, ставляться
до них суворо, тому будь-хто може «здатися» – пробити тричі в цю залізяку і
позбутися бойового навчання. У житлових модулях усе «по-спартанськи»: ліжка,
нари, грубки. Матраців та постільної білизни немає і бути не може. «Живність у
матрацах дуже швидко заводиться, багато часу на білизну постільну, та ще тут
72
такий пил, як порох, в’їдається і білизна стає сірою. Бійці карімати стелять і у
спальниках сплять!» – пояснює особливості полігонного побуту Безоглюк.
Все навколо модульне, може бути завантажене на трейлери та в лічені дні
вивезене. «Це ж тепер земля Міністерства оборони, – пояснює «Базель». – Якщо
попросять нас звідси, нічого нашого тут не залишиться!». Сам полігон
стрілецький, невеликий – півтора кілометра на кілометр. Велика тут «Хата
кілерів» – 40 на 20 метрів. Це така велика яма, в якій будується поверх будівлі з
куленепробивним стінами (використовуються пісок і покришки). На «Хаті
кілерів» «Азову» одночасно може працювати цілий взвод. Коли її будували, була
пущена чутка, що тут збудують план одного з поверхів Донецької
облдержадміністрації, вона ж тепер «будинок уряду ДНР». Але це, найімовірніше,
легенда: будівля обласної адміністрації набагато довша за 40 метрів. Поруч із
полігоном море – кулі летять туди. Бердянський прикордонний загін закриває
акваторію під час стрільб на 6,5 кілометрів, а коли працюють гармати або
кулемети великого калібру – на 20 кілометрів [28].
Завершуючи цей підрозділ, про історію створення та особливості випусків і
навчання Військової школи імені полковника Євгена Коновальця, ми хочемо ще
кілька слід сказати і про ще одну школу, навчання в якій проходили азовці – це
Хорунжа школа імені Миколи Сціборського. Це волонтерський освітній
проект, спрямований на національно-патріотичне виховання та додаткову
підготовку офіцерів по роботі з особовим складом. Перший курс цієї школи був
відкритий 20 листопада 2017 р.в м. Маріуполь. Першими курсантами були
офіцери саме полку «Азов», роти «Східний Корпус» та ветерани українських
добровольчих батальйонів. До проєкту були залучені виключно викладачі з
науковими ступенями, в тому числі група викладачів дніпровських вишів, які вже
пропонували командуванню ЗСУ систему реформування роботи з особовим
складом в армії, але отримало відмову. Значна частина викладачів була
учасниками бойових дій. Навчання першого курсу тривало 33 дні, протягом якого
курсанти мали змогу ознайомитися як з цивільними предметами, пов'язаними з
роботою з особовим складом (національно-патріотичне виховання, риторика
73
тощо), так і з військово-прикладними дисциплінами (військова педагогіка,
військова психологія, військова історія, фізичне виховання, рукопашний та
ножовий бій, вогнева підготовка). Після закінчення курсу випускники отримують
дипломи, а їх підрозділи – окремі хоругви, відзнаки та спеціальні значки. Отже,
після хорунжого курсу у кожного підрозділу з'являться власний бойовий прапор
(хоругва) і людина, яка буде за нього відповідати (хорунжий). Перший випуск
школи відбувся 22 грудня 2017 р.» [71].
2.3 Бійці «Азову» удостоєні найвищої державної відзнаки – Герой
України
За мужність і героїзм ряд бійців «Азову» удостоєні найвищої державної
відзнаки – Герой України. Це вояк батальйону Андрій Снітко (посмертно) [62].
Президент України відзначив також найвищою державною нагородою командира
окремого загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Дениса
Прокопенка (позивний Редіс), його заступника Святослава Паламаря, в. о.
командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського (позивний
Волина), старшого офіцера «Азова» Олега Хоменка і командира 12-ї бригади НГУ
Дениса Шлегу.
Снітко Андрій Володимирович. Першим українським військовим
батальйону «Азов», який отримав посмертно найвищу нагороду держави – «Герой
України» став А.Снітко. Ось що про його написано в загальнодоступній вільній
багатомовній онлайн-енциклопедії «Вікіпедія»: «Андрій Володимирович Снітко
(25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області – 20 серпня
2014, Іловайськ, Донецька область) – український вояк батальйону «Азов». Герой
України. Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за
Іловайськ 20 серпня 2014 р. у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом
бойовим побратимам [62].
А. Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького
району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11.
74
Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик. Здобувати освіту
почав в Гораймівській школі; закінчив 2007-го Маневицьку школу № 1 і 2013 р.
вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише
кілька місяців. Був активним учасником Євромайдану, багато часу проводив у
Києві [62].
У травні 2014 р. вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний
«Хома». Брав участь у визволенні Маріуполя. Брав участь у боях за Іловайськ. 20
серпня 2014 р. він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки
будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер,
врятувавши від смерті двох інших бійців. Тоді ж поліг молодший
сержант Аксененко Олег Олександрович. 23 серпня у Луцькому кафедральному
Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм
Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив
останні роки. Його могила – на видному місці при вході на кладовище [62].
Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада
2016, посмертно) – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння
Українському народу. Нагороджений відзнакою «Народний Герой
України» (посмертно) казом № 14 від 26 березня 2016 року [62].
25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на
школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу. Вшановується 20 серпня
на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які
загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії. Його
портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві:
секція 3, ряд 4, місце 4. Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня
2015 року № 3/5 на честь Андрія Снітка перейменовано вулицю у смт Маневичі”
[62].
В Указі Президента України «Про присвоєння А. Снітку звання Герой
України» зазначено наступне: «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті
75
державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане
служіння Українському народу постановляю: Присвоїти звання Герой України
з удостоєнням ордена «Золота Зірка» СНІТКУ Андрію Володимировичу –
учаснику антитерористичної операції (посмертно). Президент України
П. Порошенко. м. Київ. 21 листопада 2016 року № 515/2016» [67].
Як ми зазначали вище, 25 січня 2015 р. Маневицькому ліцею №1
Маневицької селищної ради присвоєно ім’я Героя України Андрія Снітка. На
сайті ліцею у розділі «Його ім’я має наш ліцей» читаємо наступне: «Снітко Андрій
Володимирович народився 25 січня 1996 р. у мальовничому поліському селі
Гораймівка Маневицького району Волинської області. 1 вересня 2002 р. вже
знайомою стежиною пішов із мамою у перший клас Гораймівської школи. 8
червня 2007 року вибув зі школи у зв’язку з переїздом до Маневич. У свою сім’ю
його прийняла Халик Раїса Миколаївна, яка на той час уже виховувала четверо
дітей, двоє з яких – прийомні. З 19 червня 2007 р. прийнятий до 6 класу ЗОШ І-ІІІ
ступенів №1 смт Маневичі. У 2013 р. закінчив 11 клас, отримав атестат зрілості.
Будував нові творчі плани на майбутнє, адже життя тільки починало набирати
оберти. Статний, підтягнутий, спортивний, Андрій у 2013 році вступає до
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на
факультет фізичної культури і здоров’я [34]. У травні 2014 р. разом із товаришем
Петром Поліщуком стає активним учасником Євромайдану. А далі, як у кіно, –
добровольцем на Схід, під Іловайськ, – і своя війна в своїй країні. 20 серпня 2014
р. 18-річний «Хома» разом зі своїми побратимами потрапив у засідку, зачищаючи
територію. У бік захисників полетіли гранати. Не доспівав, не дотанцював, не
долюбив… Символічно, що ховали патріота 24 серпня 2014 р., в День
Незалежності, заради якої він жив, заради неї поклав життя. 25.01.2015 р. відкрито
меморіальну дошку пам’яті на фасаді школи [34].
Рішенням районної Ради від 09.10. 2015 року № 52/4 ім’я Андрія Снітка було
присвоєне загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1, у якій він навчався. Рішенням
Маневицької селищної Ради від 18.12.2015 року ім’ям Андрія Снітка названо
вулицю смт Маневичі. 21.11.2016 р. об 11. 00 підписано Указ Президента про
76
присвоєння Андрію Снітку звання Героя України (посмертно). Він назавжди став
янголом-охоронцем школи, Маневиччини, України. Його світла душа з небес буде
захищати, оберігати нас, адже на землі він не вмів і не хотів жити інакше» [34].
На сайті Інституту національної пам’яті розміщена також пошанувальна і
патріотична стаття про Героя України А. Снітка. Подаємо її без змін нижче. «1996,
25 січня – у селі Гораймівка Маневицького району Волинської області народився
Снітко Андрій Володимирович – рядовий окремого батальйону Національної
гвардії України «Азов». Виростав без батька. Середню освіту почав здобувати в
Гораймівській школі, а завершив у 2007 р. в Маневицькій школі №1, куди
перевівся після 5-го класу. В 11 років осиротів – через недугу померла і мама.
Андрієм опікувалася хресна Світлана. Йому шукали прийомну сім’ю. Це було
нелегко, бо хлопець став замкнутим від пережитого. Зрештою Андрія забрала у
свою родину Раїса Халик із селища Маневичі. У жінки померли двоє чоловіків і
лишилося четверо дітей – двоє своїх і двоє від другого чоловіка. Андрій непросто
звикав у новій родині, дуже сумував за мамою і рідною Гораймівкою. З часом
зріднився з новою сім’єю, почав називати пані Раїсу мамою. У 2013 р. вступив до
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на
факультет фізичної культури і здоров’я. Вдома почав займатися спортом. Навіть
грушу боксерську собі зробив, напхавши у мішок тирси і підвісивши його на
дереві. Але повноцінне навчання тривало лише кілька місяців. Зиму 2013-2014
років провів на Майдані у Києві, разом з одногрупником Сергієм Денисюком брав
активну участь у Революції гідності. Із початком російсько-української війни
ходив у військкомати із проханням його мобілізувати, але отримував відмову –
йому на той час щойно виповнилося 18 років. У травні 2014 р. вступив до
батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного
управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області та
вирушив на передову. Андрій отримав позивний «Хома», а його друга Сергія
назвали «Сократом». Брав участь у звільненні від сепаратистів Маріуполя та
інших містечок Приазов’я. Як згадують бойові побратими, попри юний вік та
дитячий погляд, Андрій був мужнім воїном. Він постійно повторював: «У нас
77
більшість чоловіків сидить по хатах, ховаючись за спідницею, а захищати
Батьківщину ‒ обов’язок кожного, від малого до великого». Андрій готувався у
відпустку, пообіцяв мамі, що у серпні складе сесію й переведеться на другий курс.
«Хома» уже отримав дозвіл командира, але коли почув, що готується нова
операція зі звільнення вузлового пункту бойовиків – міста Іловайськ, сказав: «Я
маю бути зі своїми хлопцями. Звільнимо це місто, тоді й поїду додому».
20 серпня 2014-го під Іловайськом діяла потужна диверсійна група
російського бойовика «Мотороли». Відділення «Азова», до якого входив і
Андрій, отримало завдання захопити певний сектор. Десяток бійців ділився на
трійки. Передову трійку очолював Снітко. Він разом з двома побратимами
«Сократом» та «Аксьоном» (луганчанин Олег Аксененко) зачистили будинок і,
просуваючись далі вулицею, наштовхнулися на засідку. Ворог просто засипав
групу гранатами. Одна з них упала прямо серед бійців. У цей момент Андрій, не
задумуючись, накрив її грудьми. Своє життя Снітко поклав без вагань, щоб
врятувати двох друзів від вірної смерті. «Сократа» поранило в ногу, а «Аксьона»
– в руку. Проте з того важкого бою живим з їхньої трійки вийшов тільки Сергій
Денисюк. Буквально за мить осколок від іншої гранати поранив Олега Аксененка
в око, й дорогою до лікарні в нього зупинилося серце. Андрію Снітку було лише
18 років. Похований у селищі Маневичі Волинської області. Посмертно його
подвиг відзначено Золотою Зіркою Героя України та недержавною відзнакою
«Народний Герой України» [43].
«Не треба докору сумлінь
Таких відвертих,
Хто став героєм у бою –
Не може вмерти!»
Такі рядки Герою України А. Снітку присвятила Любов Боричевська,
землячка мужнього азовця. Про особистість молодого героя Андрій Снітка гарно
написано на офіційному сайті Азову. «Андрій Снітко народився 25 січня 1996
року у селі Гораймівка на Волині. Його самотужки виховувала мама і померла,
коли Андрійкові було 11. Тоді хлопчика забрала у свою сім’ю жінка з Маневичів
78
Раїса Халик. Молодий, спортивний блондин з поглядом дитини – таким
запам’ятали Андрія товариші. Після школи юнак вступив до Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізкультури. Але
провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців. Хлопець втік з університету,
спочатку на Майдан, а згодом на війну.
«Розумієте, є такі люди, які не можуть стояти осторонь, люди, які ставлять
собі за мету допомагати іншим. Це майже втрачена порода, це відлуння
українського лицарства», – згадує друг Кірт, тодішній командир першої чоти
другої сотні «Азову».
З початком АТО Андрій іде по військкоматах, як і більшості, йому вказують
на двері. Так він опиняється серед тих, з ким пліч-о-пліч стояв на Майдані, і
потрапляє до добровольчого батальйону «Азов». Разом з братами по зброї 18-
річний юнак бере участь у визволенні Маріуполя. Через його невисокий зріст та
дитячий погляд йому завжди говорили: «Такий малий, куди ти пішов?» А він
відповідав:
«У нас більшість чоловіків сидить по хатах, ховаючись за спідницею, а це
обов’язок кожного, від малого до великого – захищати Батьківщину» – згадуючи
Хому, розповідають азовці. У тому останньому для себе бою, 20 серпня 2014 р.,
він був в якості розвідника, тому що мав легке оснащення і швидко пересувався
по дворах під час зачистки Іловайську. Кірт розповідає про той бій: «20-го зранку
на нас кинуть чотири танки, вже вдруге за добу ми попрощаємось один з одним
та приготуємось до неминучого. Розвідгрупа Севастополя вдало скорегує арту,
танки будуть подавлені. До нас приєднаються основні сили «Азову» і ми підемо
зачищати місто. І ось на вулиці, де ми повинні зустрітись з побратимами з
батальйону «Шахтарськ», нас чекатиме група найманців Мотороли. Рація
розривається, чую крики черги ПКМ, розриви. Я ще не усвідомлюю, а моя друга
чота веде запеклий бій. Відділення Танцора закидають гранатами, розстріляють з
кулеметів. Одна граната впаде між трьох хлопців. Хома здійснить останній свій
героїчний вчинок і не вагаючись накриє гранату, врятувавши своїх побратимів.
До цього я думав, що це чисто кіношний шаблон». 23 серпня у Луцькому
79
кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за
Андрієм Снітком. Згодом труну з тілом юнака доправили у Маневичі, де він жив
останні роки.
Краєзнавець та сусід азовця А. Снітка написав про його книгу «Він став
героєм у бою». Нарис про подвиг назавжди 18-річного воїна для автора – це шана
і подяка юнакові. Андрій Снітко став одним з двох наймолодших українських
бійців, які отримали найвищу нагороду – «Герой України» посмертно з
удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також воїн посмертно нагороджений
відзнакою «Народний Герой України».
«Болітиме постійно, але ми мусимо помститись! – додає Кірт. – Через півроку
після Іловайська, повторюючи подумки псевдо Аксьон і Хома, ми будемо палити
танки та БМП ворогів у Широкиному» [14]. Память про А. Снітка бережуть
земляки та пам’ятає держава [74].
Прокопенко Денис Геннадійович. 19 березня 2022 р. звання Герой України
отримав український офіцер, командир Окремого загону спеціального
призначення «Азов» Д. Прокопенко. Під час російського вторгнення в Україну
відзначився ефективними діями з відбиття атак ворога та захистом міста-героя
Маріуполя [55].
«Усе потрібно піддавати сумніву: кожне рішення, кожен план, кожну
операцію. Критичне мислення завжди породжувало сумніви в моїй голові –
сумніви у правильності ухваленого рішення. Це ніколи не виходило за межі
розумного й не заважало наполягати на своєму. В управлінні підрозділами завжди
є ризик. На війні немає повністю безпечних планів та операцій, ти постійно
ризикуєш. Напевно саме тому війна – це мистецтво, а не наука! Коли ти виконав
завдання та зберіг максимальну кількість особового складу — це і є вища планка
управління військами!». Ці слова Дениса Прокопенка, сказані ним перед виходом
з «Азовсталі», максимально характеризують його сутність [45].
У жовтні 2022 р. увійшов до списку 25 найвпливовіших українських
військових. “Денис Прокопенко став національним символом протистояння
російській агресії – під час широкомасштабного російського вторгнення РФ він
80
разом із іншими бійцями Азову відзначився героїчним захистом Маріуполя.
Випускник Київського національного лінгвістичного університету за
спеціальністю викладач англійської мови та активний уболівальник ФК Динамо
(Київ) з 2014-го брав участь в антитерористичній операції на Донбасі в складі
Азову. Завдяки своїм лідерським якостям пройшов шлях від командиру взводу до
командиру Окремого загону спеціального призначення Азов (із 2017 року). 26-
річний Прокопенко став наймолодшим командиром в історії Збройних сил та
Національної гвардії.
Із початком великої війни він разом із іншими бійцями захищав Маріуполь, а
згодом протягом 86 днів героїчно тримав оборону оточеної Азовсталі. Завдяки
регулярним відео, в яких Прокопенко розповідав про ситуацію в місті та на
меткомбінаті, він став голосом полку Азов. 20 травня за наказом вищого
військового керівництва країни він та решта захисників Азовсталі припинили
оборону й вийшли з меткомбінату. Через чотири місяці в результаті
наймасштабнішого обміну полоненими між Україною та РФ Прокопенка та ще
214 українських захисників було звільнено. До завершення російсько-української
війни Прокопенко разом із іншими командирами, що боронили Азовсталь,
залишатиметься у Туреччині» [19].
«Підрозділи, якими ви керували, зробили неоціненний внесок у майбутню
перемогу України. Ви й ваші підлеглі зуміли скувати величезні сили противника.
Сили, яких забракло для окупації більших територій», – сказав керівник Офісу
Президента України Андрій Єрмак, вручаючи орден «Золота Зірка» Денису
Прокопенку. Про це зазначено на сайті Президента України від 3 жовтня 2022 р.
[24].
Паламар Святослав Ярославович. 1 жовтня 2022 р. звання Герой України
з врученням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у
захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,
самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присяз отримав
заступник командира полку «Азов» Національної гвардії України, учасник
81
оборони Маріуполя під час російського вторгнення в Україну Святослав Паламар
[65].
«Битва за Маріуполь і все, що відбулося з нами, вихід з полону – це
українське диво наперекір долі. Всі прекрасно розуміють, що з нами мало статися.
Тут є люди, які знають, що таке російські тортури й російський полон. І ця
нагорода – це нагорода наших воїнів. Це нагорода нашого українського народу. Я
дуже гордий з того, що я українець. Це найкрутіша нація у світі! І найкрутіша
влада та найкрутіші військові», – зазначив заступник командира «Азова»
Святослав Паламар під час вручення ордена [24].
Наведемо нижче біографію Героя України С. Паламаря із онлайн-
енциклопедії «Вікіпедія». «Народився 10 жовтня 1982 р. в м. Миколаїв Львівської
області. Український військовослужбовець, майор, заступник командира полку
«Азов» Національної гвардії України. На війні на сході України з початку серпня
2014 р. Учасник оборони Маріуполя під час російського вторгнення в Україну.
Герой України. Народився в містечку поблизу Львова. Навчався у Львівському
торговельно-економічному університеті, який закінчив після академічної
відпустки, під час котрої служив у Збройних силах України. Працював
комерційним директором одного з підприємств. Учасник Помаранчевої революції
та Революції Гідності. Має дружину, сина та дочку. З перших днів російського
вторгнення в Україну брав участь в обороні Маріуполя. З 1 березня 2022 року
разом зі своїми побратимами з полку взятий в облогу, під час якої завдають
відчутних втрат ворогу. 10 квітня 2022 року записав відеозвернення, в якому
розповів про оборону Маріуполя, повідомивши, що понад два тижні ніхто не
спілкується з представниками полку, звинуватив політиків у бездіяльності.
20 квітня 2022 р. С. Паламар опублікував відеозвернення, в котрому
повідомив про готовність евакуюватися, разом із цивільними мешканцями,
пораненими бійцями та тілами загиблих, із оточеного Маріуполя. Паламар вважає,
що в Маріуполі Путін утилізовує російських військових, які чинили звірства на
Київщині. 8 травня 2022 р. взяв участь у пресконференції захисників Азовсталі»
для іноземних журналістів, де критикував владу за неналежну увагу до
82
військових, які боронять Маріуполь та сприяють евакуації мирного населення з
окупованого комбінату. 21 вересня 2022 р. визволений з полону при обміні
військовополоненими. 8 липня 2023 р. повернений на територію України.
Нагороджений: Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1
жовтня 2022) – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння
Українському народові, вірність військовій присязі; орден Данила Галицького (17
квітня 2022) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій
присязі; медаль «За військову службу Україні» (13 березня 2019) – за особисту
мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, самовіддане служіння Українському народу; нагрудний знак
«За доблесну службу»; нагрудний знак «Захиснику Маріуполя»; нагрудний знак
«За відзнаку в службі»; почесна відзнака «За честь та гідність»; почесна відзнака
«Військової школи ім. Євгена Коновальця» «Не ридать, а здобувать»; Почесна
грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським
народом»; відзнака «Іменна вогнепальна зброя» [46].
Щемливо у цій частині розповіді про героя-азовця С. Паламарчука є
приведення нижче розповіді про нього його мами Лідії Василівни. «У дитинстві
Святослав завжди бавився солдатиками. Це були його улюбленні іграшки.
Вистроїть військо, а потім ховає їх в пісочку. Ще й дотепер ми інколи на подвір’ї
знаходимо його солдатиків. У школі улюбленим предметом була історія. Вчився
Святослав дуже добре. Ніколи не заучував нічого, у нього дуже хороша пам’ять.
Багато читав і знав всі воєнні події. Хотів вступати в військовий ліцей імені
Героїв Крут. Але ми з чоловіком відмовили його, бо не готові були віддавати
дитину в 14 років в казарму. Хоч це було його, тепер я це розумію. Святослав
завжди допомагав мені на кухні. Готування це для нього насолода. Навіть, коли
вже служив в «Азові» і приходив з чергувань додому, то як каже його дружина,
завжди сам готував вечерю. Тоня, його дружина, народилася в Дніпрі, вчилася у
Львові. Тут вони і познайомились. У січні 16-го року розписались і вона поїхала
83
за ним в «Азов». Працювала в полку діловодом. У Маріуполі вони винаймали
квартиру. Вперше я приїхала до них в гості, коли народився їх син Лук’янчик,
зараз йому вже п’ять. Святослав виховує сина патріотично і Лук’ян знає, що на
блокпості потрібно вітатися «Слава Україні»! На запитання, хто ти є, відповідає:
«Азовець. Калина». Мені дуже подобалося приїжджати в Маріуполь, гарне місто,
і люди щирі. В останні роки там було багато було україномовних. На початках
війни, у 14-му році, як розповідав мені Святослав, маріупольці здебільшого не
сприймали «азовців», називали їх «нациками». Хлопці навіть шевронів не носили,
щоб зайвий раз не стикатися з ворожим ставленням. Але, коли в 17- му хотіли
виводити війська, містяни сказали «ні», нехай нас охороняють [60].
Пам’ятаю Маріуполь 2015-го р., коли кругом були блокпости і наші військові
ночували там, на блокпостах, у збитих ящиках. А от Маріуполь у 18-му році – це
була казка. Місто оновилося. Що мене досі дивує – навпроти Драмтеатру, в метрах
сто, була резиденція Ахметова. Коли показували розбомлений театр, ніде не було
видно, що сталося з тією резиденцією. Думаю, що вона вціліла, як і Церква
Московського патріархату. Коли почався Майдан, Святослав одразу в листопаді й
пішов. Він навіть мені нічого не сказав. Три місяці не приїжджав додому. Під час
революції Гідності, Святослав окрім того, що брав участь у протестах, був одним
із тих, що вели списки учасників Майдану. А після Майдану, одразу ж пішов на
війну. Спочатку він нічого не розказував. Я не знала, що він воював. Вже пізніше
показував осколок, який міг його поранити, якби не бронежилет. Чому позивний
Калина? Я й сама його про це питала. Калина для мене як жіноче ім’я. А він каже:
«Мам, в українських повстанських піснях як співається? Калина – це УПА, це
люди, це наші». 24-го зранку чоловік мене будить: «Ліда у нас війна». Яка війна?
Син нам не дзвонив і не говорив, але вони знали, що війна розпочнеться. 22 числа
Святослав забрав дружину з сином і вивіз з Маріуполя. Святослав весь цей час не
телефонував, він тільки писав. Здебільшого це було «ок», «+», «є», «живий»,
«тримаємось». Ніхто не думав, що місто буде в такій облозі. 6-го березня
Святослав вийшов в ефір з проханням про деблокаду Маріуполя. 12 березня знову
був ефір, тоді вже місто стирали з лиця Землі. Я б не могла подумати, що наші
84
воїни в такому оточенні зможуть стільки протриматись. Вони допомагають людям
в підвалах, вони віддають свою їжу [60].
«Ми їжу віддавали, бо там в підвалах сидять діти. У нас шкіра і кості, але ми
стоїмо, ми боремося, ми не здамося. У нас тільки автомати і то ми бережемо кожен
патрон», – писав Святослав. Я кажу: виходьте.
– Мамо, в нас тільки автомати, що ми зробимо проти танків, проти бомб,
проти всього.
З лютого, я у міському Палаці щодня в’яжу сітки, «кікімори», так
заспокоююсь. Дуже страшно, ми всі сидимо і не знаємо, що нас чекає. Якщо б в
мене була змога, я б сказала військовому керівництву, що мусять звернути увагу
на тих Героїв. Тому що так триматися без їжі, без евакуації, це дійсно надзвичайно
сильні духом люди. Щоб утримувати навіть тих діточок, тих поранених. Віддавати
все своє. Я не панікую. Я все тримаю в собі, бо знаю, що дитина там має
триматися. Бо відчуває, що я за нього борюся, що він буде живий-здоровий. Зараз
відеозвернення з заблокованого Маріуполя зачитує переважно Святослав
Паламар. Завдяки цим відео весь світ отримує звістки про бійців, які захищали
понад 70 днів багатостраждальне місто [60].
09 вересня 2020 р. С. Паламар, на той час як заступник командира окремого
загону спеціального призначення НГУ «Азов» по роботі з особливим складом з
позивним «Калина» дав широке розгорнуте інтерв’ю Will live (див.: Додаток 1).
Ми винесли все інтерв’ю у додаток до цієї роботи. Але одну цитату з його все ж
наведемо тут нижче. «Дуже часто буває, що військовий підрозділ «Азов» у
світових ЗМІ та за сприянням мокшанських грошей називають терористами,
блокують наші акаунти в соцмережах, плутають нас з політичною структурою.
Дивно, що ми боремось з терористами, а наш підрозділ чи символіку називають
терористичною. Дуже хочу та надіюсь, що українці проявлять повагу до тих
хлопців, хто зі зброєю в руках під цією символікою та в цьому підрозділі воював
з терористами та відвойовував у них наші землі. Ми – професійний військовий
підрозділ, що стоїть на захисті нашої країни. Основна наша функція – захистити
та зберегти те, що маємо і відвоювати те, що втратили» [47].
85
Хоменко Олег Сергійович. Указом Президента України В. Зеленського
№685/2022 від 1 жовтня 2022 р. звання «Герой України» з врученням ордена
«Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння
Українському народові, вірність військовій присязі присвоєно майору Олегу
Хоменку [66].
Ось яку нам подає його біографію (єдину, яка на сьогодні існує згрупована)
онлайн-енциклопедія «Вікіпедія»: «Хоменко Олег Сергійович (позивний «Апіс»;
народився 24жовтня 1972) – український військовослужбовець, майор
Національної гвардії України, оборонець Маріуполя, учасник російсько-
української війни. Герой України (2022 р.). О. Хоменко народився 24 жовтня 1972
р. Проживав у м. Красний Луч (нині Хрустальний) і смт Макарів. Учасник
Революції гідності. Потім приєднався до полку НГУ «Азов»; учасник АТО/ООС.
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну був командиром
комендантської роти. Безпосередньо командував обороною «Азовсталі» [70].
21 вересня 2022 р. визволений з полону при обміні військовополоненими.
Інтернований території Туреччини разом із Д. Прокопенком, С. Паламаром,
С. Волинським та Д. Шлегою. 8 липня 2023 р. повернений на територію України»
[70]. Нагороджений О. Хоменко званням «Герой України» з врученням ордена
«Золота Зірка» (1 жовтня 2022 р.); орденом Данила Галицького (28 липня 2022 р.)
– за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
медаллю «За військову службу Україні» (13 березня 2019 р.) – за особисту
мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» [70].
Як інформував 3 жовтня 2022 р. офіційний сайт Президента України, що під
час візиту до Туреччини керівник Офісу Глави держави Андрій Єрмак за
дорученням Президента Володимира Зеленського вручив ордени «Золота Зірка»
п’ятьом військовослужбовцям (чотири з них азовці) – захисникам Маріуполя та
«Азовсталі», яким присвоєно звання Героя України. В інформуванні зазначено,
86
що Президент відзначив найвищою державною нагородою командира окремого
загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Дениса
Прокопенка (позивний Редіс), його заступника Святослава Паламаря, в. о.
командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського (позивний
Волина), старшого офіцера «Азова» Олега Хоменка і командира 12-ї бригади НГУ
Дениса Шлегу. Урочисте вручення нагород відбулося під час зустрічі Андрія
Єрмака та першої леді Олени Зеленської із захисниками «Азовсталі» та членами
їхніх родин у Туреччині [24]. Керівник Офісу Глави держави вручаючи високі
державні нагороди України наголосив, що захисники «Азовсталі» врятували
багато життів на тих територіях, куди не дійшов ворог. «Ви виграли час, і цей час
не було змарновано. І тепер ми повертаємо наші території й наших людей. Україна
буде вільною та соборною», – зазначив він. Під час зустрічі відбувся відеодзвінок
Президента України Володимира Зеленського. Глава держави привітав
військовослужбовців і подякував їм за виконання важливого бойового завдання з
оборони Маріуполя. «Ми всі пишаємося вами. І я надзвичайно щасливий, що з
вами – рідні, і дуже щасливий, що ви в нас такі є. Ви не просто герої, ви – живі
герої, і це дуже важливо. Я дякую кожному з вас. І ми зробимо все, щоб забрати
ваших побратимів, які зараз у полоні. Пишаюся, що ми живемо в одній країні, за
неї разом боремось і точно переможемо. Слава Україні!» – сказав Глава держави.
Захисники «Азовсталі» звернулися з проханням передати Володимиру
Зеленському прапор України з підписами та побажаннями п’ятьох командирів та
девізом «Без бою немає слави» [24].
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
В цьому розділі нами зроблено наступні висновки-констатації.
На особливості бойової підготовки особового складу «Азову» вплинули
його командири. Від часу створення батальйон/полк «Азов» очолювали наступні
командири: Андрій Білецький (травень – жовтень 2014 р.); Ігор Михайленко
(жовтень 2014 – серпень 2016 рр.); Максим Жорін (серпень 2016 – вересень
87
2017 рр.); Денис Прокопенко (вересень 2017 – травень 2022 рр.); Микита
Надточій, т.в.о. (з 17 червня 2022 р.); Богдан Кротевич (в.о.).
Мудрість, патріотизм, авторитетність і досвід – так ми б охарактеризували
першого командира полку Азов, лідера Азовського руху А. Білецького, який
керував ним з травня по жовтень 2014 р. Сьогодні це український військовий,
громадський та політичний діяч, полковник Національної гвардії України,
командир 3-ї окремої штурмової бригади (з 2023 р.). Після початку російсько-
української війни Андрій Білецький у 2014 р. став засновником та командиром
батальйону «Азов» Згодом став лідером політичної партії «Національний
корпус». 27 листопада 2014 р. набув статусу народного депутата України 8-го
скликання. Після російського повномасштабного вторгнення 2022 р. А. Білецький
очолив полк ССО «Азов» Київ, згодом переформований у 3-тю окрему штурмову
бригаду.
Із жовтня 2014 р. по серпень 2016 р. командиром полку «Азов» був
І.В. Михайленко. Увійшов в історію як другий командир полку «Азов». Старший
лейтенант Національної гвардії України. Командир Національних Дружин.
Відомий також під позивним «Черкас». Навесні 2005 р. познайомився з
А. Білецьким і став членом очолюваної ним Організації «Патріот України». Брав
участь у масових акціях організації: маршах, мітингах, спортивних заходах, акціях
громадської непокори та силових акціях, а також операціях з виявлення точок
наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. І. Михайленко спільно з
А. Білецьким є співзасновником українського партизанського загону Чорний
Корпус. В лютому 2017 р. активно долучився до створення Національної
дружини.
Із серпня 2016 р. по вересень 2017 р. командував полком «Азов» М.Б. Жорін.
Він український військовий та політичний діяч. Заступник командира 3-ої ОШБр.
Майор Збройних сил України, начальник Центрального Штабу Національного
Корпусу. У 2014 р. закінчив Київський університет технології та дизайну.
обровольцем долучився до батальйону (згодом – полку) «Азов», де впродовж 2014
– 2017 років пройшов шлях від рядового бійця до командира полку.
88
З вересня 2017 р. по травень 2022 р. командував полком «Азов»
Д.Г. Прокопенко. У жовтні 2022 р. увійшов до списку 25 найвпливовіших
українських військових від НВ, як «генерали перемоги». Український офіцер,
підполковник Національної гвардії України, командир Окремого загону
спеціального призначення «Азов», учасник російсько-української війни, Герой
України. Під час російського вторгнення в Україну відзначився ефективними
діями з відбиття атак ворога та захистом міста-героя Маріуполя. Став
наймолодшим командиром в історії ЗСУ та НГУ. 24 лютого 2022 р. «Азов» під
командуванням Д. Прокопенка зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. 7
березня, в ході російського вторгнення в Україну, Д. Прокопенко закликав
закрити небо над Україною і зарадити гуманітарному колапсу в Маріуполі, адже
«ворог порушує правила війни, обстрілюючи цивільних і руйнуючи
інфраструктуру міста, а також піддає маріупольців геноциду». Попав в полон до
рашистів. 21 вересня 2022 р. звільнений з полону внаслідок обміну полоненими.
З серпня 2023 р. Д. Прокопенко активно бере участь у навчаннях азовців, метою
чого є відпрацювання практичних питань планування та організації бою в наступі
та обороні, управління підрозділами в бою та їх всебічного забезпечення.
З 17 червня 2022 р. по 2023 р. командував ОЗСП «Азов» черкащанин
М.Д. Надточій. Український офіцер, підполковник Національної гвардії України.
В ході російського вторгнення 2022 р.у командир 2-го батальйону Окремого
загону спеціального призначення «Азов», з червня 2022 р. – т.в.о. командира
ОЗСП «Азов». Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана
Хмельницького. З початку повномасштабного вторгнення Росії до України в 2022
р. перебував у Маріуполі. Очолював 2-ий батальйон полку «Азов». Наприкінці
березня у боях за місто отримав важкі поранення, та став одним з перших
військовиків, евакуйованих звідти на ґвинтокрилі. З червня 2022 р. тимчасово
очолив «Азов» у зв'язку з тим, що його командир Д. Прокопенко тимчасово
перебував у полоні.
З осені 2022 р. по липень 2023 р. виконувачем обов'язків командира бригади
«Азов» був Б.О. Кротевич. Він український військовослужбовець, майор
89
Національної гвардії України, в.о. командира бригади Національної гвардії
України «Азов», учасник російсько-української війни. Учасник Революції гідності
в складі Правого Сектору. З 2014 р. брав участь в зоні АТО/ООС у складі полку
«Азов», де обіймав посаду командира взводу, а згодом став заступником
начальника штабу, від 2021 р. – начальник штабу, перший заступник командира.
21 вересня 2022 р. звільнений з російського полону. Станом з осіні 2022 р. по
липень 2023 р. був виконувачем обов'язків командира бригади «Азов».
З липня 2023 р. азовців знову очолює Д. Прокопенко. 8 липня 2023 р. він
повернувся на територію Україну, а 4 серпня 2023 р. Д. Прокопенко вже брав
участь у навчаннях азовців.
При “Азові” в середині квітня 2016 р. створена Школа сержантів імені
полковника Євгена Коновальця з метою підготовки інструкторів та командирів
нижньої ланки для військових підрозділів новітньої української армії за
стандартами країн НАТО. Відкрита на тренувально-мобілізаційній базі полку
«Азов», що знаходиться на території колишнього заводу «АТЕК» у Києві. Частина
тренувань також проходили на базах полку «Азов» на Сході України.
Засновником і керівником школи є Г. Купарашвілі – колишній командир
грузинського спецназу, який неодноразово брав участь у військових діях.
Інструкторами школи є офіцери грузинської армії, більшість яких здобули
офіцерську освіту в США за програмою «зелених беретів». Підготовка
проводиться за стандартами НАТО з посиленою фізичною і психологічною
підготовкою. Також залучений грузинський, американський та естонський досвід.
Курсанти отримують підготовку з тактики, топографії, психологічної підготовки
та роботи зі ЗМІ.
Військова школа імені полковника Євгена Коновальця це на сьогодні
спеціалізована школа з підготовки сержантського та старшинського складу яка
функціонує в рамках спеціального загону НГУ «Азов».
Гербом Військової школи є портрет легендарного полковника Євгена
Коновальця з двома схрещеними мечами, смолоскипом та написом – «Не ридать,
а здобувать». Військова школа імені полковника Євгена Коновальця дає потужну
90
енергетичну і ідейну наповненість кожного воїна-азовця. Це і тримає їх велику
мотивацію у військових діях, так і в окопний період.
Школа імені Коновальця – це обгороджена ділянка території з казармою і
навчальним класом, перед приміщенням висить щось на кшталт залізної рейки.
Тут проходять курс молодого бійця рекрути, що прибувають у полк, ставляться
до них суворо, тому будь-хто може «здатися» – пробити тричі в цю залізяку і
позбутися бойового навчання. У житлових модулях усе «по-спартанськи»: ліжка,
нари, грубки. Матраців та постільної білизни немає і бути не може. Бійці карімати
стелять і у спальниках сплять. Все навколо модульне, може бути завантажене на
трейлери та в лічені дні вивезене. Сам полігон стрілецький, невеликий – півтора
кілометра на кілометр.
Навчання азовці проходили і в Хорунжій школі імені Миколи Сціборського.
Це волонтерський освітній проєкт, спрямований на національно-патріотичне
виховання та додаткову підготовку офіцерів по роботі з особовим складом.
Перший курс цієї школи був відкритий 20 листопада 2017 р. в місті Маріуполь.
Першими курсантами були офіцери саме полку «Азов», роти «Східний Корпус»
та ветерани українських добровольчих батальйонів. До проекту були залучені
виключно викладачі з науковими ступенями, в тому числі група викладачів
дніпровських вишів, які вже пропонували командуванню ЗСУ систему
реформування роботи з особовим складом в армії, але отримало відмову. Значна
частина викладачів була учасниками бойових дій. Навчання першого курсу
тривало 33 дні, протягом якого курсанти мали змогу ознайомитися як з
цивільними предметами, пов'язаними з роботою з особовим складом
(національно-патріотичне виховання, риторика тощо), так і з військово-
прикладними дисциплінами (військова педагогіка, військова психологія,
військова історія, фізичне виховання, рукопашний та ножовий бій, вогнева
підготовка). Після закінчення курсу випускники отримують дипломи, а їх
підрозділи – окремі хоругви, відзнаки та спеціальні значки.
За мужність і героїзм ряд бійців «Азову» удостоєні найвищої державної
відзнаки – Герой України. Це вояк батальйону А. Снітко (посмертно). Президент
91
України відзначив також найвищою державною нагородою командира окремого
загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Д. Прокопенка
(позивний Редіс), його заступника С. Паламаря, в. о. командира 36-ї окремої
бригади морської піхоти С. Волинського (позивний Волина), старшого офіцера
«Азова» О. Хоменка і командира 12-ї бригади НГУ Д. Шлегу.
92
ВИСНОВКИ
В результаті написання магістерської роботи нами прийдено до наступних
констатацій і висновків.
Під час сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни особливо з
повагою ми повинні ставитись до героїв нашого українського спротиву –
військового формування Національної гвардії України полк «Азов». Цьому
зростанню передувала практично десятилітня бойова, героїчна і глибоко
патріотична проукраїнська історія «Азову».
Джерельна база магістерської роботи це матеріали друкованих та інтернет-
засобів масової інформації. Оскільки на сьогодні не має жодного грунтовного і
об’єктивного наукового дослідження присвяченого полку «Азов», тому
історіографія, як така, піднятої нами у роботі проблеми є відсутньою. Тому ми у
роботі і не робили окремий історіогрічний розділ. Фактично, ця робота є однією з
перших спробою згрупувати в єдине ціле, з авторським підходом, бачення історії
формування і дяльності полку спеціального призначення «Азов» та його ролі в
боротьбі за українську державність в роки російсько-української війни (з 2014 р.),
зробивши певний акцент, зокрема, на персоналістичному вимірі керівного складу
полку та його відважних воїнів, які стали знаковими постатями в історії України.
Бригада спеціального призначення «Азов» (у 2014 – 2022: ОЗСП «Азов»,
полк «Азов», весна – літо 2014: батальйон «Азов») – військове формування
Національної гвардії України, яке створене 5 травня 2014 р. у м. Бердянськ як
батальйон патрульної служби міліції особливого призначення.
Сьогодні підрозділ «Азов» – це окремий загін спеціального призначення
«Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України.
У лютому 2023 р. окремий загін спеціального призначення «Азов» став 12-ю
бригадою спеціального призначення НГУ «Азов».
У складі МВС України підрозділ «Азов» брав участь у військових операціях
на території проведення Антитерористичної операції (АТО), Операції об’єднаних
93
сил (ООС), а також по всій Україні. Протягом всього часу з моменту створення
підрозділ «Азов» задіяний в складі груп швидкого реагування та патрулювання по
всій території ООС (АТО) з метою контрдиверсійних дій та запобігання
тероризму.
Як і всі добровольчі батальйони, на початку свого існування «Азов»
забезпечувався лише зусиллями волонтерів. Однак зараз – це найвищий рівень
забезпечення сучасним екіпіруванням, амуніцією та всім необхідним для
виконання службових обов’язків.
«Азов» у 2015 р. брав участь у Широкинській операції, у 2019 році – обороні
Світлодарської дуги, у 2022 р. – 86 днів оборони Маріуполя, Азовсталь, бої на
південному напрямку. Та інших операціях.
У 2023 р. Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування
нових штурмових бригад «Гвардія наступу», тож бригада НГУ «Азов» стала
однією з них.
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став осередком
оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь.
Друкованим органом ОЗСП «Азов» є часопис «Чорне Сонце», перший номер
якого вийшов 14 жовтня 2014 р. Аудиторія газети – це передусім представники
«Азову». Також «Чорне сонце» розповсюджується серед громадських організацій,
зокрема регулярно його замовляють осередки «Патріотів України».
З грудня 2017 р., за підтримки полку «Азов», виходить мілітарний журнал
«Національна оборона», перший номер якого виданий в грудні 2017 р. Журнал
містить різнопланові матеріали на військову тематику: інтерв'ю, огляди, статті
тощо. Видання є некомерційним, розповсюджується безкоштовно. Аудиторія
журналу це військовослужбовці та всі, хто цікавиться мілітаризмом.
Чисельність полку «Азов» станом на грудень 2022 р. становила 1500 осіб. У
жовтні 2022 р. його чисельність складала 800 військовослужбовців.
За інформацією командира батальйону Ігоря Мосійчука, на початок червня
2014 р., а це вже в розпал початку російсько-української війни на Сході України,
яку тоді назвали АТО, в складі спецбатальйону перебували 20 іноземців: з Росії,
94
декількох скандинавських країн, та один громадянин Італії. Безпосередню участь
у бойових діях батальйон розпочав тільки на початку травня 2014 р.
На думку командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка, батальйон
«Азов» на 22 травня 2014 р. був найбільш боєздатним підрозділом МВС України.
Окрему пошану Азову потрібно віддати за їхню мужню участь у боях 2014 р. за
Іловайськ.
«Батальйон «Азов» першим з добровольчих формувань став полком.
«Азов» – це армія майбутнього, в якій українські добровольці ціною власного
життя та завдяки високій дисциплінованості і злагодженості виборюють
цілісність нашої Держави на східних теренах Батьківщини.
Із початку російсько-української війни станом на червень 2018 р. через
«Азов» пройшло близько п'яти тисяч осіб.
«Азов» – очевидний феномен донбаського конфлікту. У віданні полку три
великі комфортабельні бази, артилерійсько-гаубичні і мінометні дивізіони,
танкова рота, науково-дослідний інститут, сержантська школа, створена за
стандартами НАТО, власний полігон із найбільшою українською «Хатою кілерів.
Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. полк став
осередком оборони міста Маріуполь і надалі утримував комбінат Азовсталь. 24
лютого 2023 р. «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка зайняв оборону
Маріуполя і прилеглих сіл. За даними командування полку «Азов», з 24 лютого
по 15 квітня 2022 р., полк «Азов» під час оборони Маріуполя знищив близько 2,5
тисячі особового складу ворога, поранили понад 5 тисяч російських загарбників.
Станом на квітень 2022 року, за підрахунками полку «Азов» це 15 % від загальних
втрат ворога в Україні.
9 березня 2022 року підрозділ територіальної оборони «Азов» був
переформатований в окремий полк спеціального призначення Збройних сил
України «Азов». Бійці підрозділу територіальної оборони «Азов» разом з іншими
підрозділами звільняли від окупантів Васильків, Ворзель, Ірпінь, Бучу, Гостомель,
Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун. 10 березня спільно з 72-ю
бригадою ЗСУ в околицях Броварів біля села Скибин влаштували засідку та
95
розгромили колону БТГр 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії армії РФ. Було
знищено 5 танків та захоплена російська документація, зокрема, список особового
складу 6-й танкового полку. Внаслідок значних втрат БТГр 6-го танкового полку
разом із БТГр 239-го танкового полку 90-ї танкової дивізії були змушені
припинити просування в бік Києва та поспішно відступити. Бійці бригади брали
участь у звільненні Херсону й Херсонської області, а також боях за Бахмут. 26
січня 2023 р. було оголошено про переформування полку на 3-тю окрему
штурмову бригаду, а 24 лютого бригаді вручено бойове знамено.
На особливості бойової підготовки особового складу «Азову» вплинули
його командири. Від часу створення батальйон/полк «Азов» очолювали наступні
командири: Андрій Білецький (травень – жовтень 2014 р.); Ігор Михайленко
(жовтень 2014 – серпень 2016 рр.); Максим Жорін (серпень 2016 – вересень
2017 рр.); Денис Прокопенко (вересень 2017 – травень 2022 рр.); Микита
Надточій, т.в.о. (з 17 червня 2022 р.); Богдан Кротевич (в.о.).
Мудрість, патріотизм, авторитетність і досвід – так ми б охарактеризували
першого командира полку Азов, лідера Азовського руху Андрія Білецького, який
керував ним з травня по жовтень 2014 р. Сьогодні це український військовий,
громадський та політичний діяч, полковник Національної гвардії України,
командир 3-ї окремої штурмової бригади (з 2023 р.). Член органіазцій ВО
«Тризуб» ім. Бандери, «Патріот України». У 2008 р. був заарештований у справі
«оборонців Римарської». Після перемоги Євромайдану у 2014 р. був амністований
як політв'язень. Після початку російсько-української війни Андрій Білецький у
2014 р. став засновником та командиром батальйону «Азов» Згодом став лідером
політичної партії «Національний корпус». 27 листопада 2014 р. набув статусу
народного депутата України 8-го скликання. Після російського
повномасштабного вторгнення 2022 р. Андрій Білецький очолив полк ССО
«Азов» Київ, згодом переформований у 3-тю окрему штурмову бригаду.
Андрій Білецький у 2001 р. закінчив з відзнакою історичний
факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Дипломне
дослідження було присвячене діяльності Української повстанської армії. По
96
закінченню університету працював викладачем харківських вишів, продовжував
вивчати військову історію України. Неформальне керівництво його науковою
діяльністю здійснював відомий український історик Ярослав Дашкевич.
Із жовтня 2014 р. по серпень 2016 р. командиром полку «Азов» був Ігор
Володимирович Михайленко. Увійшов в історію як другий командир полку
«Азов». Старший лейтенант Національної гвардії України. Командир
Національних Дружин. Відомий також під позивним «Черкас». Навесні 2005 р.
познайомився з Андрієм Білецьким і став членом очолюваної ним Організації
«Патріот України». Брав участь у масових акціях організації: маршах, мітингах,
спортивних заходах, акціях громадської непокори та силових акціях, а також
операціях з виявлення точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів
тощо. Ігор Михайленко спільно з Андрієм Білецьким є співзасновником
українського партизанського загону Чорний Корпус. В лютому 2017 р. активно
долучився до створення Національної дружини.
Із серпня 2016 р. по вересень 2017 р. командував полком «Азов» Максим
Борисович Жорін. Він український військовий та політичний діяч. Заступник
командира 3-ої ОШБр. Майор Збройних сил України, начальник Центрального
Штабу Національного Корпусу. У 2014 р. закінчив Київський університет
технології та дизайну. обровольцем долучився до батальйону (згодом – полку)
«Азов», де впродовж 2014 – 2017 років пройшов шлях від рядового бійця до
командира полку.
З вересня 2017 р. по травень 2022 р. командував полком «Азов» Денис
Геннадійович Прокопенко. У жовтні 2022 р. увійшов до списку 25
найвпливовіших українських військових від НВ, як «генерали перемоги».
Український офіцер, підполковник Національної гвардії України, командир
Окремого загону спеціального призначення «Азов», учасник російсько-
української війни, Герой України. Під час російського вторгнення в Україну
відзначився ефективними діями з відбиття атак ворога та захистом міста-героя
Маріуполя. З 11 липня 2014 р. брав участь в антитерористичній операції на сході
України у складі «Азову». В «Азові» виявив лідерські якості і став командиром
97
взводу, роти, а згодом батальйону. Став наймолодшим командиром в історії ЗСУ
та НГУ. 24 лютого 2022 р. «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка зайняв
оборону Маріуполя і прилеглих сіл. 7 березня, в ході російського вторгнення в
Україну, Денис Прокопенко закликав закрити небо над Україною і зарадити
гуманітарному колапсу в Маріуполі, адже «ворог порушує правила війни,
обстрілюючи цивільних і руйнуючи інфраструктуру міста, а також піддає
маріупольців геноциду». Попав в полон до рашистів. 21 вересня 2022 р.
звільнений з полону внаслідок обміну полоненими. З серпня 2023 р. Денис
Прокопенко активно бере участь у навчаннях азовців, метою чого є
відпрацювання практичних питань планування та організації бою в наступі та
обороні, управління підрозділами в бою та їх всебічного забезпечення.
З 17 червня 2022 р. по 2023 р. командував ОЗСП «Азов» черкащанин
Микита Дмитрович Надточій. Український офіцер, підполковник Національної
гвардії України. В ході російського вторгнення 2022 р.у командир 2-го батальйону
Окремого загону спеціального призначення «Азов», з червня 2022 р. – т.в.о.
командира ОЗСП «Азов». Закінчив Черкаський національний університет імені
Богдана Хмельницького. З початку повномасштабного вторгнення Росії до
України в 2022 р. перебував у Маріуполі. Очолював 2-ий батальйон полку «Азов».
Наприкінці березня у боях за місто отримав важкі поранення, та став одним з
перших військовиків, евакуйованих звідти на ґвинтокрилі. З червня 2022 р.
тимчасово очолив «Азов» у зв'язку з тим, що його командир Денис Прокопенко
тимчасово перебував у полоні.
З осені 2022 р. по липень 2023 р. виконувачем обов'язків командира бригади
«Азов» був Богдан Олександрович Кротевич. Він український
військовослужбовець, майор Національної гвардії України, в.о. командира
бригади Національної гвардії України «Азов», учасник російсько-української
війни. Учасник Революції гідності в складі Правого Сектору. З 2014 р. брав участь
в зоні АТО/ООС у складі полку «Азов», де обіймав посаду командира взводу, а
згодом став заступником начальника штабу, від 2021 р. – начальник штабу,
перший заступник командира. 21 вересня 2022 р. звільнений з російського полону.
98
Станом з осіні 2022 р. по липень 2023 р., як зазначено у статті про Богдана
Коротевича у Вікіпедії, він був виконувачем обов'язків командира бригади
«Азов».
З липня 2023 р., як подається у «Вікіпедії», азовців знову очолює Денис
Прокопенко. 8 липня 2023 р. він повернувся на територію Україну, а 4 серпня
2023 р. Денис Прокопенко вже брав участь у навчаннях азовців.
При «Азові» в середині квітня 2016 р. створена Школа сержантів імені
полковника Євгена Коновальця з метою підготовки інструкторів та командирів
нижньої ланки для військових підрозділів новітньої української армії за
стандартами країн НАТО. Відкрита на тренувально-мобілізаційній базі полку
«Азов», що знаходиться на території колишнього заводу «АТЕК» у Києві. Частина
тренувань також проходили на базах полку «Азов» на Сході України.
Засновником і керівником школи є Гіоргі Купарашвілі – колишній командир
грузинського спецназу, який неодноразово брав участь у військових діях.
Інструкторами школи є офіцери грузинської армії, більшість яких здобули
офіцерську освіту в США за програмою «зелених беретів». Підготовка
проводиться за стандартами НАТО з посиленою фізичною і психологічною
підготовкою. Також залучений грузинський, американський та естонський досвід.
Курсанти отримують підготовку з тактики, топографії, психологічної підготовки
та роботи зі ЗМІ.
Військова школа імені полковника Євгена Коновальця це на сьогодні
спеціалізована школа з підготовки сержантського та старшинського складу яка
функціонує в рамках спеціального загону НГУ «Азов».
Гербом Військової школи є портрет легендарного полковника Євгена
Коновальця з двома схрещеними мечами, смолоскипом та написом – «Не ридать,
а здобувать». Це цитата зі знаменитого вірша українського поета Івана Франка
«Вічний революціонер», продовження якого є доволі промовистим:
«Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі».
99
Військова школа імені полковника Євгена Коновальця дає потужну
енергетичну і ідейну наповненість кожного воїна-азовця. Це і тримає їх велику
мотивацію у військових діях, так і в окопний період.
Школа імені Коновальця – це обгороджена ділянка території з казармою і
навчальним класом, перед приміщенням висить щось на кшталт залізної рейки.
Тут проходять курс молодого бійця рекрути, що прибувають у полк, ставляться
до них суворо, тому будь-хто може «здатися» – пробити тричі в цю залізяку і
позбутися бойового навчання. У житлових модулях усе «по-спартанськи»: ліжка,
нари, грубки. Матраців та постільної білизни немає і бути не може. Бійці карімати
стелять і у спальниках сплять. Все навколо модульне, може бути завантажене на
трейлери та в лічені дні вивезене. Сам полігон стрілецький, невеликий – півтора
кілометра на кілометр.
Навчання азовці проходили і в Хорунжій школі імені Миколи Сціборського.
Це волонтерський освітній проект, спрямований на національно-патріотичне
виховання та додаткову підготовку офіцерів по роботі з особовим складом.
Перший курс цієї школи був відкритий 20 листопада 2017 р. в місті Маріуполь.
Першими курсантами були офіцери саме полку «Азов», роти «Східний Корпус»
та ветерани українських добровольчих батальйонів. До проєкту були залучені
виключно викладачі з науковими ступенями, в тому числі група викладачів
дніпровських вишів, які вже пропонували командуванню ЗСУ систему
реформування роботи з особовим складом в армії, але отримало відмову. Значна
частина викладачів була учасниками бойових дій. Навчання першого курсу
тривало 33 дні, протягом якого курсанти мали змогу ознайомитися як з
цивільними предметами, пов'язаними з роботою з особовим складом
(національно-патріотичне виховання, риторика тощо), так і з військово-
прикладними дисциплінами (військова педагогіка, військова психологія,
військова історія, фізичне виховання, рукопашний та ножовий бій, вогнева
підготовка). Після закінчення курсу випускники отримують дипломи, а їх
підрозділи – окремі хоругви, відзнаки та спеціальні значки. Після хорунжого
100
курсу у кожного підрозділу з'являються власний бойовий прапор (хоругва) і
людина, яка буде за нього відповідати (хорунжий).
За мужність і героїзм ряд бійців «Азову» удостоєні найвищої державної
відзнаки – Герой України. Це вояк батальйону Андрій Снітко (посмертно).
Президент України відзначив також найвищою державною нагородою командира
окремого загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Дениса
Прокопенка (позивний Редіс), його заступника Святослава Паламаря, в. о.
командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського (позивний
Волина), старшого офіцера «Азова» Олега Хоменка і командира 12-ї бригади НГУ
Дениса Шлегу.
Про героїв «Азову» ще буде багато написано. Але головне, що на сьогодні
залишається незмінним – це потужний азовський дух братерства і дух боротьби.
Саме ці категорії роблять це формування кращим, згуртованішим, сильнішим. Так
розвивається українська армія якісно нового зразка.
101
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. «Азов» став бригадою Національної гвардії України. 14.05.2023. URL:
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3668026-azov-stav-brigadou-nacionalnoi-
gvardii-ukraini.html
2. Азовське узбережжя повністю контролюється батальйон «Азов» //
Українська правда. 9 липня 2014 //
https://web.archive.org/web/20140709064950/http://www.pravda.com.ua/news/2014/0
7/6/7031105/
3. "Азов" – щоденник українського сержанта // Українська правда. 3
липня 2016 //
https://web.archive.org/web/20170629105951/http://www.pravda.com.ua/photo-
video/2016/07/3/7113592/
4. Батальйон «Азов» – найбоєздатніший підрозділ МВС в Україні, –
ватажок «чорних чоловічків» // Новий погляд. 22 травня 2014 р.
https://web.archive.org/web/20141017094918/http://www.pohlyad.com/news/n/48810
5. Батальйон «Азов» першим з добровольчих формувань став полком.
Відповідний наказ підписав міністр Арсен Аваков //
https://tsn.ua/ukrayina/batalyon-azov-pershim-z-dobrovolchih-pidrozdiliv-stav-
polkom-369137.html
6. Бережнюк Ю. Азов» видає свою «оперативку» // День. 23 січня. 2015.
№9.
7. Битва за Маріуполь (2022) //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_за_Маріуполь_(2022)
8. Білецький Андрій Євгенійович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Білецький_Андрій_Євгенійович
9. Бондар В. Наймолодший захисник «Азовсталі» повернувся додому //
https://ivinnychanyn.com/uk/news-najmolodshyj-zahysnyk-azovstali-povernuvsya-
dodomu
102
10. Бригада «Азов» повернулася на фронт //
https://www.radiosvoboda.org/a/news-azov-front/32552274.html
11. Бригада НГУ «Азов». 14.05.2023. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Бригада_НГУ_«Азов»
12. «Було повідомлення – береш командування»: полк «Азов» тимчасово
очолив Микита Надточій. Радіо Свобода. 17 червня 2022 р. //
https://web.archive.org/web/20220620180627/https://www.radiosvoboda.org/a/news-
polk-azov-ocholyv-mykyta-nadtochiy/31903294.html
13. Випуск сержантів другого курсу військової школи імені полковника
Євгена Коновальця //
https://web.archive.org/web/20170609100645/http://azov.org.ua/випуск-сержантів-
другого-курсу/
14. Відважний герой з поглядом дитини. Його звали Хома //
https://azov.org.ua/homa/
15. Від «чорних чоловічків» до підрозділу спеціального призначення.
14.05.2023. URL:
https://web.archive.org/web/20170626202602/http://azov.org.ua/pro-nas/
16. «Війну заради миру» покажуть у Черкасах // https://procherk.info/news/7-
cherkassy/36548-vijnu-zaradi-miru-pokazhut-u-cherkasah
17. Військова школа імені Євгена Коновальця //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Військова_школа_імені_Євгена_Коновальця
18. Військова школа імені полковника Євгена Коновальця. 14.05.2023.
URL: https://web.archive.org/web/20170630042529/http://azov.org.ua/military-school/
19. Взвод №1. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших
українських військових // https://nv.ua/ukr/ukraine/events/generali-peremogi-nv-
nazivaye-25-nayvplivovishih-ukrajinskih-viyskovih-50276584.html
20. Войтюк Т. Евакуйовані з «Азовсталі» оборонці повернулися у стрій і
працюють на півдні – командир «Азову». Суспільне: новини. 6 жовтня 2022 р. //
https://suspilne.media/289300-evakujovani-z-azovstali-oboronci-povernulisa-v-strij-i-
pracuut-na-pivdni-komandir-azovu/
103
21. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських
військових. НВ. 2022. 14 жовтня // https://nv.ua/ukr/ukraine/events/generali-
peremogi-nv-nazivaye-25-nayvplivovishih-ukrajinskih-viyskovih-50276584.html
22. Долотов Д. Наш полк – це поклик захищати Батьківщину! Історія
кримського Тавра, який стояв на захисті Азовсталі // https://vikna.tv/istorii/nash-
polk-cze-poklyk-zahyshhaty-batkivshhynu-istoriya-krymskogo-tavra-yakyj-stoyav-na-
zahysti-azovstali/
23. Жорін Максим Борисович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Жорін_Максим_Борисович
24. За дорученням Президента Андрій Єрмак вручив ордени «Золота
Зірка» п’ятьом захисникам «Азовсталі», яким присвоєно звання Героя України //
https://www.president.gov.ua/news/za-doruchennyam-prezidenta-andrij-yermak-
vruchiv-ordeni-zolo-78257
25. Зозуля В.С. «Азов»: історія бригади Національної гвардії України) //
Соціокультурні трансформації в Україні ХХ – ХХІ ст. і подолання радянської
спадщини в освіті, культурі, ментальності. Матеріали Всеукраїнської науково-
практичної конференції. 17 травня 2023 року. Переяслав (Київська обл.):
Домбровська Я.М., 2023. С. 58 – 60.
26. Зозуля В., Лазуренко В. Військове формування «Азов» у боротьбі
України з російським агресором // Збірник тез доповідей студентської науково-
практичної конференції ЧДТУ: 18–20 квіт. 2023 р. [Електронний ресурс] / [упоряд.
: Єгорова О. В., Захарова О. В., Кисельов В. Б. та ін.] ; М-во освіти і науки України,
Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2023. С. 178.
27. Карловський Д. «Азов» заявив про знищення з початку війни 2,5
тисячі окупантів і 60 їхніх танків. Українська правда. 8 травня 2022 //
https://www.pravda.com.ua/news/2022/05/8/7344876/
28. Кирилов Д. Екскурсія в «Азов». Один день із українським полком
спецпризначення // https://www.radiosvoboda.org/a/29311168.html
29. Коваленко С. «Ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати
нашу землю…» – Герой України Денис Прокопенко //
104
https://web.archive.org/web/20220406050959/https://armyinform.com.ua/2022/03/23/
my-dosyt-miczni-shhob-krovyu-i-potom-vidvojovuvaty-nashu-zemlyu-geroj-ukrayiny-
denys-prokopenko/
30. Командир полку «Азов» закликає» // https://www.ukrinform.ua/rubric-
ato/3423054-komandir-polku-azov-zaklikae-zakriti-nebo-nad-ukrainou.html
31. Командир «Азова» зателефонував дружині, про своє місце
перебування та умови утримання не розповів //
https://web.archive.org/web/20220705181435/https://www.radiosvoboda.org/a/news-
komandyr-azov-zatelefonufav-druzhyni/31867104.html
32. Командування «Азову» залишилося на «Азовсталі» – «Калина».
Громадське радіо // https://hromadske.radio/news/2022/05/19/komanduvannia-azovu-
zalyshylosia-na-azovstali-kalyna
33. Кротевич Богдан Олександрович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Кротевич_Богдан_Олександрович
34. Маневицький ліцей №1 імені Героя України Андрія Снітка –
Маневицької селищної ради (укр.) //
https://web.archive.org/web/20220115214212/https://man-school1.com.ua/pro-
shkolu/jogo-imya-nosyt-shkola/
35. Масова загибель українських полонених в Оленівці. Що відомо. BBC
NEWS Україна. 29 липня 2022 // https://www.bbc.com/ukrainian/news-62339684
36. Meta пообіцяла не блокувати контент про полк Азов – Федоров.
Укрінформ. 19 січня 2023 р. // https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/3655641-
meta-poobicala-ne-blokuvati-kontent-pro-polk-azov-fedorov.html
37. Михайленко Ігор Володимирович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Михайленко_Ігор_Володимирович
38. Нагородження орденом «Народний Герой України» відбудеться в
Чернівцях. Фоторепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 29
серпня 2016. //
https://censor.net/ua/photo_news/380797/nagorodjennya_ordenom_narodnyyi_geroyi_
ukrayiny_vidbudetsya_v_chernivtsyah_fotoreportaj
105
39. Надточій Микита Дмитрович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Надточій_Микита_Дмитрович
40. Наказ Генштабу – тримати оборону. Бійці «Азову» пояснили чому не
будуть здаватися в полон // https://mil.in.ua/uk/news/nakaz-genshtabu-trymaty-
oboronu-bijtsi-azovu-poyasnyly-chomu-ne-budut-zdavatysya-v-polon/
41. На площі перед «Київською фортецею» відбувся перший випуск
сержантів військової школи імені полковника Є. Коновальця //
https://web.archive.org/web/20161019045225/http://cossackland.org.ua/2016/10/01/na
-ploschi-pered-kyjivskoyu-fortetseyu-vidbuvsya-pershyj-vypusk-serzhantiv-
vijskovoji-shkoly-im-polkovnyka-e-konovaltsya/
42. Національна оборона (видання) //
https://uk.everybodywiki.com/Національна_оборона_(видання)
43. 1996 – народився Андрій Снітко «Хома», доброволець, учасник
російсько-української війни, Герой України (посмертно) //
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/25/1996-narodyvsya-andriy-snitko-
zagyblyy-geroy-rosiysko-ukrayinskoyi-viyny
44. Офіційний портал Верховної Ради України. Білецький Андрій
Євгенійович //
https://web.archive.org/web/20171201044408/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_dep
utat?d_id=18065
45. Павлик А. Денис Прокопенко, з позивним «Редіс»: «Війна – це
мистецтво, а не наука» // Hromadske.
https://web.archive.org/web/20220829144808/https://hromadske.ua/project-
azovstal/denys-prokopenko
46. Паламар Святослав Ярославович. 12.05.2023. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Паламар_Святослав_Ярославович
47. Поліщук І., Суворов О., Тихонова А. Святослав Паламар, друг Калина,
заступник командира полку «Азов», Willlive, 09.09.2020 // https://will-
live.com/svyatoslav-palamar-drug-kalina-zastupnik-komandira-polku-azov-
106
nadvazhlivo-shhob-na-klyuchovih-posadah-v-armiyi-buli-oficzeri-yaki-zdatni-na-
agresivni-diyi-mali-muzhnist-ta-shhos-mizh/
48. Полк Азов буде реорганізовано в бригаду спецпризначення –
Білецький. КореспонденТ.net”. 18 червня 2015 р. //
https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3528913-polk-azov-bude-
reorhanizovano-v-bryhadu-spetspryznachennia-biletskyi
49. Полк «АЗОВ» вивели з Маріуполя”. Zaxid.net. 26 серпня 2016 р. //
https://web.archive.org/web/20160827200416/http://zaxid.net/news/showNews.do?pol
k_azov_viveli_z_mariupolya&objectId=1401832
50. Полк «Азов» відреагував на рішення Верховного суду РФ про
визнання підрозділу «терористичною організацією». 14.05.2023. URL:
https://mil.in.ua/uk/news/polk-azov-vidreaguvav-na-rishennya-verhovnogo-sudu-rf-
pro-vyznannya-pidrozdilu-terorystychnoyu-organizatsiyeyu/
51. Полк «Азов» тимчасово очолив випускник Черкаського
національного Микита Надточій //
https://web.archive.org/web/20220620121837/http://cdu.edu.ua/news/polk-azov-
tymchasovo-ocholyv-vypusknyk-cherkaskoho-natsionalnoho-mykyta-nadtochii.html
52. Полк «Азов» увійшов до складу Нацгвардії – Аваков. Тиждень ua. 11
листопада 2014 р. // Відповідний наказ вже підписаний //
https://web.archive.org/web/20161018073249/http://tyzhden.ua/News/123367
53. Полк ССО «Азов» став 3-ю штурмовою бригадою Сухопутних військ
ЗСУ. Новинарня. 26 січня 2023 // https://novynarnia.com/2023/01/26/polk-sso-azov-
stav-3-yu-shturmovoyu-brygadoyu-suhoputnyh-vijsk-zsu/
54. Про Азов // https://azov.org.ua/pro-nas/
55. Прокопенко Денис Геннадійович. 13.05.2023. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Прокопенко_Денис_Геннадійович
56. Рагуцька Л «Нас називають героями, але ми робимо свою роботу»:
захисники Маріуполя дали пресконференцію. Головні тези. 8.05.2022 //
https://war.obozrevatel.com/ukr/nas-nazivayut-geroyami-ale-mi-robimo-svoyu-robotu-
zahisniki-mariupolya-dali-preskonferentsiyu-golovni-tezi.htm
107
57. Серед 215 звільнених з полону українських захисників – пресофіцер
полку «Азов» Дмитро Козацький. «Детектор медіа». 22 вересня 2022 //
https://detector.media/infospace/article/203047/2022-09-22-sered-215-zvilnenykh-z-
polonu-ukrainskykh-zakhysnykiv-presofitser-polku-azov-dmytro-kozatskyy/
58. Серед повернених із російського полону захисників Маріуполя є двоє
кримчан. Укрінформ. 22 вересня 2022 // https://www.ukrinform.ua/rubric-
crimea/3577455-sered-povernenih-iz-rosijskogo-polonu-zahisnikiv-mariupola-e-dvoe-
krimcan.html
59. СБУ затримала росіянина-диверсанта. Готував замах на «Азов».
Українська правда. 16 листопада 2014 р. //
https://www.pravda.com.ua/news/2014/11/16/7044390/
60. Святослав Паламар «Калина»: що ми знаємо про легендарного бійця
// https://varta1.com.ua/news/svyatoslav-palamar-kalina-shcho-mi-znaiemo-pro-
legendarnogo-biycya_346086.html
61. Сили АТО зачищають Ясиновату, контролюють уже більше половини
Іловайська. Українська правда. 19 серпня 2014 р. //
https://web.archive.org/web/20140819070938/http://www.pravda.com.ua/news/2014/0
8/19/7035178/
62. Снітко Андрій Володимирович. 13.05.2023. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Снітко_Андрій_Володимирович
63. Спецбатальйон «Азов» затримав спільника терориста «Чечена» //
https://web.archive.org/web/20140716000443/http://www.youtube.com/watch?v=r7rIujluBs
s&feature=youtu.be
64. 3-тя окрема штурмова бригада (Україна) //
https://uk.wikipedia.org/wiki/3-тя_окрема_штурмова_бригада_(Україна)
65. Указ Президента України від 1 жовтня 2022 року № 684/2022 «Про
присвоєння С. Паламарю звання Герой України» //
https://www.president.gov.ua/documents/6842022-44261
66. Указ Президента України №685/2022 «Про присвоєння О. Хоменку
звання Герой України» // https://www.president.gov.ua/documents/6852022-44265
108
67. Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 515/2016
«Про присвоєння А. Снітку звання Герой України» //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/515/2016#Text
68. У Києві відбувся перший випуск сержантів Військової школи імені
полковника Євгена Коновальця //
https://web.archive.org/web/20161025014835/http://polk-azov.com/ukr/u-ki-vi-
vidbuvsya-pershiy-vipusk-serzhantiv-viys-kovoi-shkoli-imeni-polkovnika-vgena-
konoval-cya
69. У Маріуполі затримали і віддали до СБУ «Прапора» з ДНР.
Українська правда. 26 липня 2014 р. //
https://web.archive.org/web/20140729004012/http://www.pravda.com.ua/news/2014/0
7/26/7033076/
70. Хоменко Олег Сергійович //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Хоменко_Олег_Сергійович
71. Хорунжа школа імені Миколи Сціборського //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Хорунжа_школа_імені_Миколи_Сціборського
72. Чорне Сонце (часопис) //
https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорне_Сонце_(часопис)
73. Шевченко Т. Вже в строю: «Редіс» взяв участь у навчаннях азовців //
https://chasdiy.org/events/vzhe-v-stroiu-redis-vziav-uchast-u-navchanniakh-azovtsiv.html
74. 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року //
https://www.youtube.com/watch?v=DL7jgRP5vGY
75. Ярмоленко О. В МВС розповіли деталі про «Гвардію наступу» та
назви нових штурмових бригад. Полк «Азов» теж розширять до бригади //
https://babel.ua/news/90118-u-mvs-rozpovili-detali-pro-gvardiyu-nastupu-ta-nazvi-
novih-shturmovih-brigad-polk-azov-tezh-rozshiryat-do-brigadi
76. Ярмолюк О. Батальйон «Азов» розпочинає тотальну зачистку
Донбасу від терористів // Преса України. 24 травня 2014 //
https://web.archive.org/web/20140524004336/http://uapress.info/uk/news/show/25646
109
77. Яшан О., Зозуля В., Русакова Т. Полк «АЗОВ»: патріотизм і відданість
державі // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції
збереження» (з міжнародною участю) (м. Черкаси, ЧДТУ, 20 – 21 жовтня 2022 р.)
/ упоряд. : В. М. Лазуренко, І. Ю. Стадник, О. О. Яшан ; М-во освіти і науки
України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси: видавець Гордієнко Є. І., 2022.
С. 10 – 13.
78. «Азов» самовільно встановив пам'ятник Святославу в Маріуполі //
https://lb.ua/society/2015/12/20/323969_azov_samovolno_ustanovil.html
79. Зрада працівників МВС у Маріуполі: за планом бійці батальйону
«Азов» повинні були загинути // https://fakty.com.ua/ua/ukraine/polituka/20140521-
1515916/
80. Батальйон «Азов» затримав близького соратника терориста Стрєлка //
https://www.pravda.com.ua/news/2014/06/30/7030501/
81. До складу Національної гвардії України увійшов полк МВС «Азов» //
https://web.archive.org/web/20141013191256/http://vv.gov.ua/news.php?nid=5938&la
ng=ua
110
ДОДАТКИ
Додаток 1.
Широке розгорнуте інтерв’ю Святослава Паламара
Will live 09 вересня 2020 р.
– Як Вас краще відрекомендувати нашим читачам?
– Заступник командира окремого загону спеціального призначення
НГУ “Азов” по роботі з особливим складом. Позивний – Калина.
– Звідки взявся Ваш позивний?
– 2014 рік. Прийшовши на «Козацький», де у нас був мобілізаційний центр,
мені одразу ж сказали: «Друже, вибирай свій позивний». Я подумав, що у мене
більш асоціюється с Україною. Клен – з Канадою, береза – з Росією, а справжній
символ України – калина. Вона зустрічається і в піснях, і в літописах, і в байках, і
в легендах в період козаччини, в період діяльності УПА та інше.
– Чим Ви займалися до війни?
– Вчився, служив, працював – був комерційним директором на одному
підприємстві.
– А де вчилися, росли?
– Я галичанин, народився у маленькому містечку поблизу Львова, там провів
своє дитинство до студентських років. Потім вступив до Торговельно-
економічного інституту. Після цього я взяв академвідпустку для того, щоб йти в
армію. Коли відслужив свою строкову службу, відновився – це вже була
комерційна академія. Довчився, отримав диплом. В цей час вже працював –
платив за навчання та непогано заробляв.
– Як до Вас прийшло рішення піти на війну?
– Розмови з друзями, розуміння ситуації – воно прийшло, ще коли відбувся
Майдан. Розуміння того, що щось розжарюється, було видно, що ті звірині вчинки
беркутівців, які по звірячому били наших студентів, було для мене точкою
неповернення. Я переконаний, що до вбивств і побиття людей на Майдані
111
причетні не тільки наші «яничари», а й гості з інших «дружніх» на той час країнах.
Аналізуючи цю ситуацію, для мене було очевидним, що буде війна, питання лише
часу. Я зібрав речі, пішов у військкомат, там сказали, що поки що ти хлопче не
потрібний. Після строкової служби я проходив підготовку в міжнародному центрі
підготовки миротворчих підрозділів, де був контрактником 80-ї аеромобільної
бригади, мав досвід поводження зі зброєю, якихось тактичних прийомів на
мінімальному рівні та вважав, що можу бути потрібен в цей час, адже я давав
Присягу на вірність Батьківщині. Я зрозумів, що мене покличуть фіг знає коли,
коли вже все закінчиться, і боявся все просидіти дома. Поїхав до Києва.
У 2000-му році я був у товаристві сприяння військово-морському флоту та
збройним силам «Патріот України», тому шукав той підрозділ, що носив
символіку Ідеї Нації, тобто “Азов”, але знайомих з цього підрозділу там не було, і
я їх не знайшов. Прийшов на Майдан, там були різні намети, і ще з одним
товаришем погодився поїхати в підрозділ “Крим”. Основна мета цього підрозділу,
як я думав, була звісно піти на Крим і битися там. Після того, як ми там пробули
близько місяця, ми зрозуміли, що нічого не відбудеться, це таке добровольче
формування, яке нікуди не поїде. Хтось з нашої частини перейшов у «Золоті
ворота», пізніше всі ці хлопці прийшли в Азов, а інші перейшли в другі підрозділи,
де гідно бились з ворогом. А я в цей час все-таки знайшов, як потрапити на
«Козацький», там були Микола Крук і Ярослав Бабич. Я розповів, що вмію, який
маю досвід, за пару днів сів в автобус, поїхали. І на початку серпня 2014 року я
вже був в Урзуфі.
– Як сприйняли рідні Ваше рішення?
– Я вже дорослий хлопець, дівчину та батьків поставив перед фактом, але
вони й так знали мою позицію, я з хлопцями вічно брав участь в таких ключових
подіях – і в Помаранчевій революції, і під час революції Гідності займалися
всякими справами. Моє рішення було обдумане та безповоротне.
– Що для Вас значить полк «Азов»?
– Станом на сьогодні – “Азов” це найбільш вмотивований підрозділ. Навіть
під час позиційних боїв ми примудрилися, завдяки важкій праці солдат,
112
злагодженим діям між підрозділами та вмілому керівництву, просунутись вперед.
Це підрозділ спецпризначення з важким озброєнням. Це спецзагін з танками й
артилерією, з протиповітряною обороною. Це щось унікальне – з запалом в серці
ми з нуля (де 90% не мало за плечима служби в армії) побудували військове
формування нового зразка, де нам не заважала та совко вість, що надійшла у
спадок іншим формуванням.
Звісно, ми прийняли все, що належить – від структури до документообігу, але
ключові речі – відношення до бійців, традиції, методи підготовки та багато іншого
формували вже самі, десь набивали шишки, щось вдосконалювали зі старого,
багато запозичили з НАТО.
Ми розуміємо, що перемир’я – явище тимчасове і так чи інакше
загострення буде. А до загострення нам потрібно зміцнюватись і працювати. Для
мене межею, коли ми визначилися, що підрозділ буде не просто добровольчим, а
перейде вже на професійний рівень – був кінець 2015 року, коли активна фаза
бойових дій закінчилася і нас вивели з Широкіно. Багато хто зрозумів, що служба
– це не його і треба йти додому, хтось пішов у політику, хтось у бізнес – я бажаю
їм успіху. А решта нас – пішли далі, бо розуміли, що якщо всі розбіжаться, то
втратимо одну з найвмотивованіших ланок української армії.
Для мене є дві сім’ї: моя рідна сім’я – це дружина, дитина, батьки та друга –
«азовська» сім’я. З хлопцями, з якими ти пережив різні події, люди які знають,
чого вони хочуть, де є мета та розуміння ситуації. Це братство і воно залишається.
Бувають моменти, коли розумієш, що ти втомився і вже треба їхати додому, але
час йде і події постійно розвиваються, ще стільки всього потрібно зробити, ти
продовжуєш і вже не можеш зупинитися.
– Який день на війні Ви б згадали як найпам’ятніший?
– У мене є дві події, які запам’яталися. Це враження від переходу з бойових
дій до мирного життя. У квітні, коли були позиційні бої в Широкіно. Я тоді був
начальником відділу кадрів, я туди попросився, і Черкас мене відпустив, до речі
командиром ротно-тактичної групи тоді був друг Редіс, що зараз комполку. Попав
на п’ятиповерхівки. Ми там відстояли близько тижня, я відчув весь смак обстрілів,
113
вдалось навіть пару разів постріляти. Назад ми їхали групою «КрАЗом»,
проїжджали позиції під прямою видимістю противника, де може щось прилетіти.
І хтось з хлопців питає, що ми будемо робити, якщо ПТКР (протитанкова керована
ракета. – прим. ред.) залетить? Знаєте, є таке відчуття, коли існує загроза життю,
а ти нічого не можеш вдіяти і покладаєшся на долю, і це відчуття не дуже приємне.
Пізніше, проходить деякий час, ми заїжджаємо у Маріуполь, а там люди ходять з
морозивом, все цивільно. Ось цей контраст за такий малий проміжок дуже
запам’ятався.
Згадується ще одна історія. Під час виходу батальйону тактичної групи
на Світлодарськ, у нас загинув наш снайпер, друг Біч. Три чи чотири рази
пробували забрати його тіло з боєм, але без успіху. Командиром була поставлена
задача за будь-яку ціну забрати його тіло з поля бою. Так склались обставини, що
його тіло було надто близько до сепарів і на відкритій ділянці місцевості, вони
почали обстрілювати евакуаційні групи, вони забрали його та не хотіли віддавати
певний проміжок часу. Тільки через певні домовленості з групою «Евакуація 200»
вдалося домовитися з сепарами Ми виїхали на блокпост у місті Щастя, де повинен
був відбутись обмін, як ми думали, на нейтральній території.
Перевдяглися в «гражданку», щоб не було ніяких розпізнавальних знаків –
сепаратисти не знали, що він «азовець». Якби вони знали, хто ми такі, думаю, усе
було б по-іншому. Ми взяли з собою їхнього «двохсотого», який лежав поблизу
наших позицій з пів року, вони його не забирали. Це була «сіра зона», хлопці з
розвідки пішли туди, забрали тіло, щоб обміняти їхнього на нашого. До речі, вони
відмовилися свого забрати. Потім ми його відвезли в Дніпро на ДНК-експертизу,
думаю, їм байдуже на своїх (рускіє своїх нє бросают). Нас була група офіцерів
«Азову», на чолі з командиром нашого підрозділу і пару приданих офіцерів.
Командир підрозділу сказав: «Якщо щось піде не так – я зніму шапку, відкривайте
вогонь на ураження – будемо битись до кінця!». Ми поспілкувалися, в когось за
пазухою був пістолет, граната в руці чи в кишені, ми були налаштовані рішуче, в
полон здаватися ми не будемо. Атмосфера була надзвичайно напруженою та
найбільше я запам’ятав очі та здивування інших військових, хто був біля нас, від
114
того, що вони почули та побачили на що ми готові. Я не хочу сумніватись, що й
інші на нашому місці б так поступили. Слава богу, тіло вдалося забрати та
поховати бійця з почестями.
– Якщо повернутись трішки назад – як Ви стали націоналістом? Хто
вплинув на Ваш світогляд?
– В цей період я жив з бабусею та дідусем, вони були вчителями. І що
характерно, я знав, що наш прапор синьо-жовтий, а не червоний, десь в 6-7
років (1987 рік). Моя прабабуся мені завжди розповідала про Австро-Угорську
імперію, першу велику війну, про поляків, як вони «толерантно» поступали з
українцями, про перший та другий приходи москалів. В порівнянні з тим, хто такі
поляки, хто такі австрійці та хто такі москалі, у мене залишалася лише одна
можливість ідентифікувати себе як українця, по-інакшому не можна було.
– Як Вам здається, в чому феномен Андрія Білецького у створенні полку
«Азов», що й по сьогодні є найкращий добровольчим підрозділом країни?
– Феномен Андрія, думаю, полягає в тому, що він має правильне відчуття
оцього менеджменту – на ключові посади він ставить правильних людей в
правильний відрізок часу. Секрет успіху цього всього – це правильний підхід до
людей. Він бачить людей, розуміє, хто на що здібний.
– Якщо брати Вас до війни і зараз – Ви якісь зміни у собі відчули? Що це
за зміни? Що дала Вам війна?
– Я став більш різким, не можу терпіти брехні та нещирості. Також
розуміння. Розуміння того, що відбувається, до чого ми повинні йти. Настало
розуміння того, що ті неважливі речі, на які я не акцентував своєї уваги, насправді
дуже важливі. Якщо ми говоримо саме про політичний устрій, як нас довели до
того стану, який ми маємо зараз, про байдужість до культурних та традиційних
цінностей. Я став менш толерантним, чим був раніше.
– Як, на Ваш погляд, закінчиться ця війна?
– Війна не закінчиться ніколи. Якщо буде правильна політика, буде піднята
національна свідомість, коли до ключових посад в політиці прийдуть правильні
люди з правильними патріотичними поглядами – тільки в цьому разі ми можемо
115
розраховувати на те, що ми матимемо можливість на воєнну перемогу. Станом на
сьогодні наша задача – побудувати сильну професійну сучасну армію. Та дуже
важливо, щоб на ключових посадах були офіцери, що здатні на агресивні,
превентивні дії, мали мужність та щось між ногами.
– Як зберегти мотивацію бійців в цей окопний період? Адже не секрет,
що після закінчення гарячої стадії багато добровольців, в тому числі з
«Азову», просто звільнилися через те, що для них окопна війна – це не війна.
Як зберегти мотивацію і як донести молоді, яка йде в армію, чому вона
повинна служити в «Азові»?
– Трішки переінакшу Ваше запитання. В Азові я відповідаю за рекрутинг і
дуже часто задаю собі питання: «Які люди нам потрібні? Які якості вони повинні
мати?». Нам потрібні ті, хто має тіло, серце і розум. Тіло повинно бути готове до
підготовки, щоб ми зробили з нього машину, яка повинна буде на автоматі
виконувати ті чи інші речі: стріляти, копати, різати. Нам потрібні люди з головою,
щоб вони усвідомлювали, що вони роблять. Кожен солдат у нас – в першу чергу
– особистість, він повинен думати, аналізувати й при обставинах діяти автономно.
І нам потрібне їхнє серце, щоб, завдяки своєму патріотизму, вони могли
перебороти свій страх, який однозначно наступає, коли трапляються ризиковані
для життя речі. Якщо скласти оці три пазли, то вийде хороший український
солдат, в якого, з правильним підходом командування, буде ота мотивація, про
яку ви кажете, навіть в періоди затишшя чи позиційної війни. В той самий час у
нас є всі умови для того, щоб наші воїни отримали професійну бойову підготовку,
не відволікаючись на побутові речі.
Ми добудовуємо хаб – це такий сучасний аналог світлиці й бібліотеки, тобто
це буде місце зустрічі з метою навчання. В підрозділі проводяться історичні лекції
з різних історичних періодів. Мені не дає спокою, що в цьому році близько 26
тисяч випускників зі шкіл не склали вступні іспити з історії України. Міністерство
освіти сказало, що це найгірший показник з 1991 року. Це показує, що молодь не
знає нашу історію, як же держава тоді хоче виховувати молодь? Вони ж навіть не
розуміють, що ми вже століттями ведемо війну за незалежність, що якщо ми зараз
116
її втратимо, то прийдеться наступним поколінням гинути за неї. Вони, напевно, не
розуміють, як і білоруси.
– А що повинні розуміти білоруси?
– Вони повинні розуміти, що імперські амбіції їхнього сусіда нікуди не
зникли.Оті хлопці в масках і формі з такою великою жорстокістю мені нагадують
період 2013-2014-го років в Україні. Білоруси повинні розуміти, що вони можуть
позбавитися не тільки «батька» Лукашенка, а й позбавитися своєї незалежності.
Взагалі те, що відбувається навколо України, мені нагадує період 1937-1939-
го років, та ж сама безхребетна Ліга Націй, яка тоді була, та ж сама політика
західних держав, що висловлювали свою стурбованість, а потім допустили
аншлюс Австрії, віддали Судетську область, розірвали на шматки Чехословацьку
Республіку. Такі ж самі амбіції зараз проявляє наш північний сусід. І так само
Захід, який повинен був врятувати ті країни, не спромігся ні до чого, крім обіцянок
та зради. Якщо московити полізуть, хто прогарантує нам військову підтримку та
буде битись разом з нами? Ніхто! А скільки таких військових союзів наші
дипломати вже уклали? Ось така ситуація – при явній загрозі з боку Москви –
мене дуже насторожує.
У нас агресія, триває війна, це військовий конфлікт гібридного характеру,
який на території України вже йде 6 років. Ми навчилися «давати по зубах», в
нашій історії є безліч перемог, коли наші військові лідери били ляха, турка,
москалів чи інших ворогів.
Мені дуже подобається поведінка жителів Британської імперії під час Другої
світової війни, які повністю віддавали себе для того, щоб здобути перемогу, їх
безкомпромісна війна лише до повної поразки ворога. Вони насправді розуміли
загрозу, вони рятували не тільки свою країну, а й увесь світ. Кожен британець, так
чи інакше, брав участь у війні й щось зробив для того, щоб у ній виграти. Нехай
кожен українець зізнається сам собі, а скільки я зробив, щоб ми перемогли, щоб
моїм дітям не довелось воювати?
– Про це я і питаю. Якщо гаряча стадія – скільки людей у нас підуть на
війну?
117
– Україна мобілізується – я в це вірю. До нас, наприклад, щороку приходять
нові хлопці, яким на початок війни було по 15-16 років. Що цікаво, вони
розуміють, що відбувається. Не знаю, скільки це процентів від всієї молоді
України, але це залежить від батьків, їхнього оточення, середовища, в якому вони
живуть. Тому важлива політика самої держави, я знаю одне – що українці вміють
об’єднуватись у переломні часи! Лише загрозливим вважаю той факт, що ворог
навчився та успішно використовує протягом століть різні способи нас
роз’єднувати. Завжди так було, що ми здобуваємо могутність, а потім втрачаємо
її через внутрішній розбрат.
– Що для Вас в людях найважливіше?
– Розуміння мети та патріотизм – це захист культурних, духовних,
матеріальних цінностей нашої країни, це готовність до боротьби. Боротьба – не
обов’язково на фронті.
– А чого Ви ніколи не пробачите навіть рідним?
– Я багато можу пробачити. Не пробачу зраду свого коріння, своїх предків.
Якщо в тобі тече кров українця – будь ним, відстоюй інтереси своєї родини та
країни будь-де.
– Коли Ви востаннє плакали?
– Не пам’ятаю.
– Якби у Вас був мільйон доларів, як би Ви його витратили?
– Я би добре-добре обмірковував, куди його вкласти. Я би прорахував кожен
долар, і кожен долар би пішов в певний напрямок. Купляти круте Феррарі я б не
став)))
– Що для Вас значать нагороди?
– Нагорода – це подяка за твою працю. Це визнання твоїх досягнень.
– Які у Вас є нагороди?
– Сама для мене значуща, яку отримав буквально на днях – це Вогнепальна
зброя. Є ще відзнаки командувача Нацгвардії «За доблесну службу», «За оборону
Маріуполя». Є державна нагорода – медаль «За військову службу Україні».
– Чим любите займатися у вільний час?
118
– Читаю і провожу свій час у родині. У мене малий хлопець, якого треба
виховувати, і, до речі, мало часу на це.
– Скільки йому?
– Чотири роки.
– А що для Вас взагалі значить родина?
– В кожної людини повинно бути дві ключові речі в житті. Мета, яку ти
досягаєш завдяки роботі – те, чому ти присвячуєш самого себе. Та родина, яку
ти захищаєш, яку ти створюєш.
– Які книги читаєте?
– В мене зараз настільки велика бібліотека найновіших, найкрутіших книжок,
що я, напевно, читаю 3-4 книжки відразу. Вони лежать в різних місцях, і там, де є
можливість, я читаю. Люблю читати в поєднанні Ернеста Хемінгуея та Еріха
Марію Ремарка. Два письменники, які розповідають про події Першої світової
війни та післявоєнний період зовсім з інших ракурсів. Читаю сучасну літературу:
Оксану Мороз, Марію Матіос. Зараз читаю Ататюрка, він крутий історичний
лідер, людина епохи. Люблю читати Черчилля – розумію, що він не такий, як нам
його описують, але безперечно він людина Епохи. Читаю зараз книжку «Ми були
солдатами та були молоді» про в’єтнамську війну, по якій був знятий фільм з
Мелом Гібсоном. Сучасну українську книжку Оксани Мороз «Нація овочів».
– А залишається час на музику, на фільми?
-З музикою і фільмами все складно. Ще зимою, до карантину, ходив в
маріупольську філармонію на класичну музику – було дуже класно! Сучасну
музику слухаю хіба в спортзалі, коли тренуюсь. А кіно не дивився вже давно.
Люблю кіно 50-60 х років та історичні фільми, але зараз не можу дивитись на той
дивний та, на мою думку, неправильний підхід, коли, наприклад, вікінгів роблять
чорними та коли акторам вже не потрібно грати роль, показувати емоції, ставати
професіоналами, а мати хорошу групу програмістів, що зроблять все й без актора.
– Якщо була б можливість подорожувати світом, яку країну хотіли б
відвідати?
119
– Недавно вибрався за кордон, вперше за часів війни, був у Єгипті. Дуже хочу
потрапити в джунглі – може, Таїланд, В’єтнам, Камбоджа, Індія, Центральна
Африка і Латинська Америка. І тільки після того – в Японію.
– У Вас багато друзів?
– Поняття дружби дуже складне. Є люди, які готові допомогти тобі, чи ти їм
в той чи інший період, але не факт, що так буде завтра. Або вчора ми не поділяли
погляди в тому чи іншому напрямку, а сьогодні маємо спільні інтереси, спільну
мету. Я б сказав так: є побратими, є знайомі, є друзі дитинства.
– Є щось важливіше за свободу?
– Любов і віра.
– А що означає в Вашому розумінні слово «любов»?
– Це відчуття, яке може перебороти всі інші. Любов має різні форми. Але це
саме те відчуття, яке може тебе спонукати до якихось твоїх дій, які однозначно
будуть для тебе правильними. З відчуттям любові ти сто процентів виконуєш
правильні речі.
– Ви щаслива людина?
– Так.
– Про що Ви мрієте?
– Станом на сьогодні, я мрію піти у відпустку, о п’ятій ранку взяти вудочку і
до восьмої ранку порибалити в тиші, коли сходить сонце і димок над озером.
– Що б Ви ще хотіли сказати нашим читачам, про що ми, можливо, не
запитали?
– Дуже часто буває, що військовий підрозділ «Азов» у світових ЗМІ та за
сприянням мокшанських грошей називають терористами, блокують наші акаунти
в соцмережах, плутають нас з політичною структурою. Дивно, що ми боремось з
терористами, а наш підрозділ чи символіку називають терористичною. Дуже хочу
та надіюсь, що українці проявлять повагу до тих хлопців, хто зі зброєю в руках
під цією символікою та в цьому підрозділі воював з терористами та відвойовував
у них наші землі. Ми – професійний військовий підрозділ, що стоїть на захисті
120
нашої країни. Основна наша функція – захистити та зберегти те, що маємо і
відвоювати те, що втратили
Джерело:
Поліщук І., Суворов О., Тихонова А. Святослав Паламар, друг Калина,
заступник командира полку «Азов», Willlive, 09.09.2020 // https://will-
live.com/svyatoslav-palamar-drug-kalina-zastupnik-komandira-polku-azov-
nadvazhlivo-shhob-na-klyuchovih-posadah-v-armiyi-buli-oficzeri-yaki-zdatni-na-
agresivni-diyi-mali-muzhnist-ta-shhos-mizh/
121
Додаток 2.
Захисники Маріуполя дали пресконференцію 8 травня 2022 р.
“Захисники Маріуполя дають пресконференцію онлайн. Воїни розповідають
про ситуацію на останньому бастіоні Маріуполя – заводі "Азовсталь". У
пресконференції беруть участь заступник командира полку "Азов" Святослав
Паламар ("Калина") та офіцер управління розвідки Ілля Самойленко. Воїни
підкреслили, що бої тривають, ворог постійно обстрілює позиції захисників
Маріуполя на "Азовсталі". Відтак – у них небагато часу та нестабільний зв'язок,
однак вони готові відповісти на найпоширеніші запитання українських та
закордонних журналістів. Першим слово взяв "Калина". Він зазначив, що ворог
веде інтенсивні обстріли території заводу. "Лише за ніч ми нарахували 25
вильотів, зокрема трьох стратегічних бомбардувальників. Працюють танки,
міномети, снайпери, піхота намагається штурмувати. За останні три дні
евакуювали цивільних. Чи всіх евакуювали? Ми не можемо сказати, оскільки
немає спеціальної техніки, щоб розібрати завали. Наголошую на тому, що
буквально два дні тому загинули троє наших військових. На території заводу є
безліч загиблих серед цивільних та військових", – окреслив ситуацію станом на
зараз Паламар.
"Ми два з половиною місяці просимо увесь світ евакуювати цивільних, і лише
зараз нам вдалося пару сотень цивільних евакуювати. А ще безліч цивільних було
евакуйовано на територію підконтрольну росії та загалом у РФ", – додав він.
"Калина" зазначив: на "Азовсталі" українські воїни стоять за свій народ. "Я
хочу сказати, що ми не за слова тут, а за народ України. Ми виконуємо свій
військовий обов'язок, нам не треба похвали, але ми за справедливість. Ми завжди
будемо боротися, поки живі, за справедливість, за те, щоб вивезти цивільних та
поранених військових", – сказав Паламар.
Далі слово взяв Ілля Самойленко. Він не відповів на запитання про те, скільки
українських воїнів наразі перебувають на "Азовсталі", аби не наражати їх на
122
небезпеку. Без відповіді з тих же міркувань лишилося і питання щодо кількості
поранених серед військових та цивільних.
Натомість він зазначив, що оборона блокадного Маріуполя вже увійшла в
світову військову історію.
"Захоплення Маріуполя відбувається останні 2,5 місяці. Ситуація така, яку
раніше ніколи не бачили в історії. Така осада і таке захоплення відбувалося так
довго, такого ще не було в історії, з такою кількістю жертв серед військових
ворога, так і значних втрати серед мирного населення. Найбільш розбиває мені
серце те, що відбувається евакуація невеликих груп. Політики відзначаються
невеликі перемоги – евакуацію кількох десятків та сотень людей, при тому що
понад 25 тисяч людей було вбито російською армією", – зазначив Самойленко.
Він підкреслив, що державі не вдалося захистити Маріуполь та вибудувати
його оборону. Тож увесь удар ліг на Маріупольський гарнізон, який опинився з
ворогом сам-на-сам.
"Правда в тому, що ми – унікальні. Ніхто не очікував, що ми так довго
простоїмо... Багато людей кажуть, що ми – герої. Багато нас називають героями...
Ми виконуємо свою роботу", – додав він.
За словами Самойленка, вони до останнього лишаються вірними наказу
захищати Маріуполь. Залишити місто і відступити, аби врятувати свої життя, їм
розпоряджень не надходило.
"Героїзм з’являється тоді, коли зазнає невдачі планування та організація.
Багато людей вважають, що ми живі герої. Переважно так воно і є. Живі герої
ходять поруч зі мною. Коли почалося оточення міста, ми вирішили все одно тут
стояти і захищати його. У нас був наказ захищати Маріуполь. У нас не було наказу
зняти оборону", – сказав Самойленко.
За його словами, за час оборони міста українські воїни ліквідували 2,5 тисяч
російських окупантів, ще близько 5 тисяч загарбників були поранені.
"Це більше ніж 15% військових втрат їхньої армії. Ми також знищили понад
60 танків і пошкодили ще 30 – це 10% їхніх втрат", – сказав Самойленко,
уточнивши, що названих ним втрат завдав ворогові тільки полк "Азов" з 24 лютого
123
по 15 квітня. У ці цифри не входять знищені іншими підрозділами російські
окупанти та їхня техніка.
При цьому мужні воїни відчувають себе забутими та покинутими.
"Були дні, коли на Маріуполь скидали понад 150 авіабомб. І ми отримали
нуль підтримки. Ні повітряної допомоги, ні наземної, ні артилерійської підтримки.
Ми фактично були покинуті напризволяще", – додав він.
Також Самойленко відповів на звинувачення Росії, що українські воїни
начебто "ховаються за мирних маріупольців як за живий щит".
"Усі ці звинувачення – це нормально, якщо ви думаєте, як російський солдат.
Але якщо подивитися з боку цивільної людини, яка стала свідком усіх жахів, які
вчинила російська армія, то вони знайшли прихисток тут, за нашою лінією
оборони, всередині заводу "Азовсталь". Багато людей лишалися у Маріуполі поки
ми тримали лінію оборони ще за містом", - сказав захисник Маріуполя.
"Усередині заводу було декілька тисяч цивільних. Люди втекли з міста та
знайшли прихисток на заводі", – нагадав воїн.
Відповіли воїни й на запитання про те, що захисники Маріуполя планують
робити далі.
"Перший варіант: можна відкласти зброю і чекати на кінець: це буде повільна
смерть від голоду або швидка – від бомб. Другий варіант: можна спробувати
втекти, як боягуз. Думати лише про власне життя, а не про обов'язок та присягу.
Саме таке відбулося з командиром морпіхів 36-ї бригади: він відмовився
виконувати наказ і він спробував втекти з міста з невеликою групою. Такий
варіант може призвести до смерті, одна людина загинула", – кажуть вони.
"Третій варіант: можна здатися. Четвертий варіант: єдиний спосіб, який
гарантує вам життя і вам не буде соромно – це стояти і боротися", – додають воїни.
У полон захисники міста здаватися не збираються, адже для них це
означатиме практично вірну смерть. А для російської пропаганди стане
подарунком.
"Ми весь цей час знали, що полк "Азов" немає високих шансів на виживання,
якщо нас візьмуть у полон, здатися від нас – неприйнятно. Кожна людина, яка є
124
полоненою, це ресурс політичного і військового тиску, це ресурс, щоб підвищити
рівень переговорів і позицій, які ми можемо залишити на політичній сцені", -
сказав Самойленко.
Він також нагадав історію одного з побратимів, який у російському полоні
вже загинув.
Захисники міста вже не можуть чинити максимально ефективний опір
навалам рашистів, адже у них вичерпалися ресурси і можливості для серйозної
оборони.
"Ми можемо бути лише евакуйовані, тому що ми вже витратили вже всі наші
ресурси для ефективної оборони. У нас все ще є провізія, вода та зброя, зокрема
артилерія, але ми не можемо її використовувати, тому що ми близько до міста.
Але всі наші ресурси обмежені, ми не отримували поновлення ресурсів. Ми
будемо боротися до кращого вирішення ситуації", – сказав Самойленко.
Він підкреслив, що воїни залишаються на зв'язу як зі своїми рідними, так і з
командуванням. Надія на повернення до тих, кого люблять, дає захисникам сил
для продовження боротьби. А наказ командування тримати оборону і далі - не
лишає вибору.
"У нас є зв'язок із командуванням і є наказ продовжувати тримати оборону,
захищати українську територію, в даному випадку – "Азовсталь". Це наказ від
найвищого командування", – підкреслив Самойленко.
"Міжнародний розголос став настільки великим, що зараз дуже багато
петицій і заяв щодо нашого порятунку. Багато людей хочуть допомогти, але вони
не знають як. Втрутитись могла б бути будь-яка країна, лише не Росія і не та, що
підтримує Росію. Будь-яка країна, яка має достатньо мужності втрутитися і
зупинити росію, це було б добре для нас", – додав він.
Найбільше захисники міста вболівають за евакуацію своїх поранених
побратимів. Їх на "Азовсталі" – дуже багато.
95% поранених військових, яких доставили на "Азовсталь" із поля бою,
вижили завдяки медикам. Однак вони невимовно страждають, а частина – йде з
125
життя, бо можливостей надати їм необхідну допомогу лікарі на заблокованому
заводі не мають.
Нагадаємо, російські окупанти почали блокувати, намагатися захопити та
стирати Маріуполь з лиця землі ще 1 березня. Весь цей час місто мужньо та
самовіддано захищали українські воїни з ЗСУ, НГУ, Нацполіції та інших силових
структур України.
Зрештою ворог, який переважав захисників Маріуполя у багато разів та мав
тотальну перевагу у техніці, а також на морі й у повітрі, зміг захопити значну
частину міста. Останнім форпостом, де зайняли оборону українські воїни, стала
територія заводу "Азовсталь".
На заводі, в його підземних сховищах та бункерах, знайшли також прихисток
величезна кількість маріупольців, переважно жінок та дітей.
7 травня міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій
України Ірина Верещук заявила, що усіх жінок, дітей та літніх людей з
"Азовсталі" евакуювали.
А дещо пізніше президент України Володимир Зеленський анонсував другий
етап евакуації з "Азовсталі". Україна шукає всіх можливостей для порятунку
захисників Маріуполя, і насамперед – сотень поранених, які досі перебувають на
території заводу під нещадними бомбардуванями Росії і без належної медичної
допомоги”.
Джерело:
Рагуцька Л "Нас називають героями, але ми робимо свою роботу": захисники
Маріуполя дали пресконференцію. Головні тези. 8.05.2022 //
https://war.obozrevatel.com/ukr/nas-nazivayut-geroyami-ale-mi-robimo-svoyu-robotu-
zahisniki-mariupolya-dali-preskonferentsiyu-golovni-tezi.htm
126
Додаток 3.
Школа сержантів імені полковника Євгена Коновальця.
Базовий курс бойової підготовки
Базовий курс бойової підготовки складається з блоків А і Б. Враховуючи те,
що не завжди ці блоки стандартизовані та тренування відбуваються в однаковому
порядку, нижче наведено типовий перелік зі зразками всіх навчальних курсів, які
тобі потрібно буде пройти. Для отримання більш детальної інформації звернись
до місцевого рекрутингового центру.
Загальний огляд
Блок А
Дисциплінарний статут.
Армійські цінності.
Військові звання.
Стройова підготовка.
Історія України ХХ-ХХІ ст.
Штатні засоби зв’язку.
Теоретичний курс з вогневої підготовки (АК).
Правила застосування зброї.
Озброєння батальйону (АГС-17, СПГ-9, ДШКМ, ПТРК “Фагот” тощо).
Теоретична основа застосування ручних гранат.
Лазерний тир.
Екіпірування.
Курс тактики (індивідуальний рівень).
Маскування на місцевості.
Марш-кидки на 5, 8, 12 км (не більше одного маршу на тиждень).
Бойовий фізичний тест.
Блок Б
Поглиблений курс стрільби з АК.
Курс тактики (рівень вогневої групи, відділення).
127
Взаємодія з БТР.
Надання медичної допомоги в умовах бойових дій.
Інженерна підготовка.
Виявлення мін та СВП.
Метання гранат на точність.
Зачистка траншей.
Сліпа стрільба.
Зачистка кімнат у приміщенні.
Військова топографія.
Орієнтування на місцевості.
Залік зі стрільби з АК.
Марш-кидки на 15, 20, 28 км (не більше одного маршу на тиждень).
Тиждень І
Ти навчишся правилам поведінки і субординації у військовому підрозділі.
Дізнаєшся про свої фізичні можливості та складеш бойовий фізичний тест
(Combat Fitness Test). Тебе ознайомлять зі стройовою підготовкою та історією
полку. Наприкінці тижня ти пройдеш свій перший марш на дистанцію 5 км і
зрозумієш, чи готовий служити у полку «Азов». З кожним тижнем дистанції
маршів будуть збільшуватись: 8 км, 12 км, 15 км, 20 км, 28 км.
Тиждень ІІ
Тебе ознайомлять із правилами застосування зброї, її будовою, принципом
роботи та основними механізмами. Ти вперше отримаєш у руки бойову зброю і
почнеш із нею відпрацьовувати практичні навички. Тебе навчать, як
користуватись штатними радіостанціями у ході бойових дій.
Тиждень ІІІ
Ти будеш працювати з психологами, дізнаєшся, як поводитися у полоні.
Почнеш відпрацьовувати позиції для стрільби. Складеш свій перший проміжний
іспит із фізичної підготовки та побачиш колосальний прогрес. Ти отримаєш
особистий бронежилет та захисний шолом, після чого навчишся припасовувати їх
128
під своє тіло. Ознайомишся зі зброєю, якою воюють піхотні батальйони полку
(АГС-17, СПГ-9, ПТРК «Фагот», ДШКМ тощо), а також із видами ручних гранат.
Тиждень ІV
Ти будеш стріляти в інтерактивному тирі, щоб вдосконалити отримані
попередні знання перед початком бойових стрільб. Складеш теоретичний іспит із
вогневої підготовки, який надасть тобі можливість у майбутньому перейти до
бойових стрільб. Тебе навчать переміщуватись на полі бою, маскуватись,
створювати картку вогню, визначати відстань до противника, доповідати
розвідінформацію за алгоритмом SALUTE. Наприкінці тижня ти вперше почнеш
стріляти бойовими набоями. З цього моменту стрільби будуть проходити
щотижня.
Тиждень V
Ти навчишся пересуватись по полю бою у парі, у складі вогневої групи та
відділення. Після чого тебе навчать передавати команди та інформацію за
допомогою ручних знаків. Ти вперше сядеш на БТР та навчишся з нього
десантуватись.
Тиждень VІ
Ти пройдеш чотириденний курс тактичної медицини за протоколом ТССС
AC. Навчишся діяти при обстрілі противником, а також будеш вчитись рухатись
коридорами будівель та заходити у кімнати в умовах бойових дій. Почнеш
вчитись метати гранати Ф-1 на точність.
Тиждень VII
Тебе навчать інженерній підготовці. Ти будеш знати і розрізняти види
інженерних загороджень, класифікацію та види мін; розумітимеш, що робити у
разі виявлення мін і СВП (саморобні вибухові пристрої); викопаєш свій перший
індивідуальний окоп для ведення стрільби під час бойових дій. Інструктори
навчать тебе рухатись по траншеї та зачищати невеликі відрізки траншей. Ти
будеш вміти штурмувати у складі вогневої групи вогневу точку противника.
Тиждень VІІІ
129
Ти почнеш вивчати військову топографію. Наприкінці курсу топографії тебе
висадять у незнайомій місцевості й залишать із картою та компасом. До кінця дня
ти пройдеш дистанцію близько 25 км, знайдеш координати всіх чек-пойнтів та
повернешся до свого табору. Після 4-х тижнів стрільби та вправ зі зброєю наші
інструктори навчать тебе влучати із заплющеними очима у мішень на дистанції в
100 м. Тиждень ти завершиш складанням нормативів з метання гранат із
піропатронами.
Тиждень ІХ
Це останній і найскладніший тиждень. Тиждень іспитів. Ти вже пройшов 56
днів навчання, і тобі залишилось підтвердити свої знання та показати
командуванню, що ти гідний носити на своєму лівому плечі шеврон полку «Азов».
Для цього тобі потрібно буде скласти іспит з фізичної підготовки не менш ніж на
351 бал з 400 можливих, виконати нормативи CFT мінімум на ІІІ клас, скласти
теоретичний іспит за весь пройдений матеріал та підтвердити своє вміння
володіти вогнепальною зброєю на іспиті з вогневої підготовки. А також твоїм
найтяжчим випробуванням буде подолання маршу на дистанцію 28 км.
Випуск
Ти зміг, ти став своїм серед кращих!
Джерело:
Військова школа імені полковника Євгена Коновальця. 14.05.2023. URL:
https://web.archive.org/web/20170630042529/http://azov.org.ua/military-school/