Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8812| Назва: | МУЗЕЙНА ЕКСПОЗИЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ |
| Автори: | Чугай, Наталія Миколаївна Півториста, Лілія Вікторівна |
| Ключові слова: | ЕКСПОЗИЦІЯ |
| Дата публікації: | гру-2023 |
| Короткий огляд (реферат): | Актуальність роботи полягає у розробці креативного сучасного музейного обладнання для виставкового простору та зберігання творів мистецтва державного фонду України. Саме компоненти музейної експозиції створюють атмосферу проєкту, максимально точно висвітлюють інформацію щодо культурної цінності предметів, що експонується, а також зацікавлюють глядача до перегляду. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8812 |
| Розташовується у зібраннях: | 022 Дизайн (за видами) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Записка_Півториста Л_маг.docx Restricted Access | 12.39 MB | Microsoft Word XML | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
3 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY Факультет гуманітарних технологій Кафедра дизайну Освітня програма другого рівня вищої освіти ступеня «магістр» Спеціальність 022 «Дизайн» (за видами) КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: «МУЗЕЙНА ЕКСПОЗИЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» Студент групи МДЗ-83 Л.В Півториста Кандидат мистецтвознавства, доцент Н.М. Чугай «Допуск до захисту» Завідувач кафедри дизайну Інна ЯКОВЕЦЬ ____2023рік Черкаси 2023 ЗМІСТ ВСТУП 2 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ЩОДО ОБ’ЄКТУ ТА ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ Музей як складний багатоплановий феномен. Поняття «музейна експозиція» Вплив розвитку сучасної культури на мистецькі установи Особливості проєктування експозицій в музеї РОЗДІЛ ІІ. КОМПОНЕНТИ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ 2.1 Принципи і методи проєктування музейної експозиції 2.2 Експозиційне обладнання 2.3 Специфіка музейно-виставкового освітлення 2.4 Мультимедійні технології у музеї 2.5. Особливості використання типографії у виставкових залах РОЗДІЛ ІІІ. ДИЗАЙНЕРСЬКА ПРАКТИКА: МУЗЕЙНА ЕКСПОЗИЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ 3.1. Аналіз аналогів 3.2 Розробка підставок під скульптурні композиції 3.3. Розробка стелажів для фондосховища 3.4. Розробка стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції 3.5. Розробка трикутної конструкції з підсвіткою ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність роботи полягає у розробці креативного сучасного музейного обладнання для виставкового простору та зберігання творів мистецтва державного фонду України. Саме компоненти музейної експозиції створюють атмосферу проєкту, максимально точно висвітлюють інформацію щодо культурної цінності предметів, що експонується, а також зацікавлюють глядача до перегляду. Мета: виявлення та обґрунтування специфіки створення сучасної музейної експозиції як об’єкту художньо-проєктної діяльності. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження: проаналізувати і систематизувати наукову та спеціальну літературу за темою дослідження; розглянути специфіку використання і створення експозиційного обладнання в музеях; здійснити дослідження видів експозицій; виявити художній та функціональний аспекти проєктування експозиційного обладнання; запропонувати дизайн-проєкт різних видів виставкового обладнання для формування експозиційного простору Черкаського обласного художнього музею. Предмет дослідження: сучасна музейна експозиція як об’єкт художньо-проєктної діяльності Об’єкт дослідження: художньо-проєктна діяльність у контексті розвитку сучасної культури. Джерельною базою дослідження є матеріали, зібрані автором в фондах бібліотеки Черкаського державного технологічного університету, обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка та ресурси мережі Інтернет. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше: розглянуто специфіку створення виставкового обладнання для музейних експозицій; розглянуто та проаналізовано різні варіанти організації виставкових просторів на прикладі світових музеїв; виявлено основні види формування експозицій та охарактеризовано їх (таблиця); • виявлено та обґрунтовано специфіку створення сучасної музейної експозиції як об’єкту художньо-проєктної діяльності. Концепція дизайн-проекту полягає в розробці підставок під скульптури, стелажів для фондосховищ, стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції та трикутної конструкції з підсвіткою. Дизайн-проєкт експозиційного обладнання розроблено для Черкаського обласного художнього музею і активно використовується протягом останніх років. Структура роботи визначається характером порушених проблем, метою та завданнями. Текст роботи містить _54_ сторінок та _3_ додатки (_10_ аркушів). Список використаних джерел становить 25 найменувань. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ЩОДО ОБ’ЄКТУ ТА ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ Музей як складний багатоплановий феномен. Поняття «музейна експозиція» Музей – це складний багатоплановий феномен. Стаття 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначає музей, як «науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини» [1]. В експозиціях більшості великих музеїв представлена лише невелика частина їхніх колекцій, за різними оцінками, приблизно – 1-5%. У деяких музеях по відношенню до деяких колекцій використовується форма відкритого зберігання фондів, яка дозволяє відвідувачам переглядати кожен з предметів, що знаходяться у спеціально обладнаному для цього фондосховищі. Експозиційна діяльність – це ознайомлення відвідувачів з найцікавішими експонатами музею, розміщеними у певному логічному порядку, побудованому за хронологічним (еволюційним), географічним, етнокультурним чи предметно-тематичним критеріями. Це основна складова музейної комунікації для реалізації культурно-освітньої діяльності музею. Словник основних музейних та екскурсійних термінів дає визначення поняттю експозиція: «сукупність музейних предметів, виставлених для публічного огляду на тривалий термін. Слово «exposition» у перекладі означає «виставка». На перших етапах розвитку музейної справи терміни «експозиція» і «виставка» вживалися як рівнозначні, і лише порівняно недавно термін «експозиція» став означати відносно постійний, а виставка – тимчасовий публічний показ музейної спадщини. Сучасне музеєзнавство під музейною експозицією розуміє цілісну предметно-просторову систему, у якій музейні предмети й інші експозиційні матеріали об´єднані концептуальними (науковим і художнім) задумом» [2]. Експозиція розташовується у спеціально відведених для неї приміщеннях – експозиційних залах. Вони вимагають не тільки особливого устаткування і пристосувань для найбільш доступного огляду. У них створюється естетично повноцінне середовище, для чого використовується ціла система засобів і прийомів. Кожен елемент експозиції, кожна група експонатів і експозиційний зал в цілому отримує своє, обумовлене змістом, архітектурно-художнє рішення. Саме експозиція як таке предметно-просторове середовище, яке має форму і виявлення, здійснює комунікативний зв’язок і тим самим «відкриває» музей відвідачу. Власне, характер експозиції зобов’язує її бути відкритою для сприймання сучасниками, тобто її побудова обумовлена панівними світоглядними та естетичними критеріями свого часу. Чим більш глибоким і різноманітними виявляться знання музейного працівника про той арсенал засобів, які він зможе використовувати у своїй творчості, тим більше підстав сподіватися на те, що професійні зусилля і творча індивідуальність приведуть до несподіваних, оригінальних результатів музейної практики [3]. У добу зародження класичних музеїв (початок XIX ст.) їхні експозиції створювалися довільно. Метою було вразити пишнотою чи екзотикою та розважити відвідувача. Згодом, із поступовим накопиченням музейних фондів та налагодженням їхнього предметного наукового вивчення, для експонування музейними працівниками стали відбиратися лише найвартісніші памʼятки, уніфікувалися й принципи їхнього розміщення у виставкових залах музеїв. Таким чином, аморфні набори музейних скарбів для публічної демонстрації у другій половині XIX ст. поступилися місцем побудованим за чіткими науковими канонами тематичним експозиціям памʼяток, між якими відвідувачі могли б простежити певний логічний (еволюційний) звʼязок. Канони та методики організації експозиційної діяльності музеїв залишалися незмінними впродовж XX ст. Сучасність вносить у практику музейної справи низку інноваційних технологій, метою яких є посилення емоційного й пізнавального ефекту від відвідування музею, поширення новітніх засобів експозиційної анімації. Створення виставок є складовою експозиційної роботи музеїв. Виставки підвищують доступність та громадську значимість музейних фондів, вводять у науковий та культурний обіг пам’ятники, що знаходяться у приватних зборах, сприяють відпрацюванню та вдосконаленню методів експозиційної та культурно-освітньої роботи музею, розширюють географію його діяльності. У даний час активно розвивається міжнародний обмін виставками, що сприяє взаємозбагаченню різних культур. Вплив розвитку сучасної культури на мистецькі установи Експозиції та фонди музеїв зберігають художню пам’ять нашого народу. Суспільство як в Україні, так і у всьому світі помічає, що наша епоха є повторним моментом історії. Саме тому варто шукати нові напрямки розквіту. Створення музею нового типу є одним із основних задач, який виконуватиме не тільки основні функції, а й зацікавить глядача новим бачення, новими смислами, що розвинуть іншу тему. Культурна спадщина є одною з основних складових побудови української особливості поруч з мовою, територією, історією, що може впливати на загальний розвиток. Саме тому музей формує та зберігає інформацію про події, життя та явища суспільства. В українському соціумі зараз чітко окреслюється нова культура (дещо зі запізненням порівняно зі США та Європою). Р. В. Ткаченко зазначає, що «на зміну масовій культурі приходить культура споживання, а на зміну інформаційному суспільству – суспільство масового престижного споживання. Швидко змінюється система цінностей, зразки поведінки, інтереси» [4]. Як стверджує Тетяна Стас у своїй статті: «У сучасних музейних проєктах особливу роль набуває побудова музейної експозиції за новими вимогами часу. Трансформувалось саме визначення музейної експозиції, змінилось рішення внутрішнього простору музею. Адже сучасного споживача інформації цікавлять не лише рідкісні, навіть унікальні музейні речі, але й узагальнююча інформація з тематики музею. Устремління до внутрішньої єдності і ємності музейної експозиції об’єктивно наближує її до інформаційної системи, в якій не має нічого випадкового, механічного. У сучасних музеях вирішальну роль набуває просторова різнманітність приміщень, прозорі перегородки, багатство ефектів освітлення та кольорових гам, які створюють непередбачувані художні ефекти, генеруючи якісно нові алгоритми художнього сприйняття» [5]. Культурна політика передових країн змінила свої пріоритети – здійснюється пошук нового зміст та іміджу музеїв з метою догодити смаку відвідувачів. Але такі трансформації, зазначають дослідники, викликають і негативні явища – щоразу частіше вибір робиться на шкоду освітній та науково-дослідній роботі. Дедалі частішими стають випадки, коли «музеї не надають особливого значення хронологічній та стилістичній послідовності експонатів, важливішими стають нові смисли, що виявляються у глядача при сприйнятті артефактів. Дивувати й захоплювати – ось головна мета сучасного музею» [4]. Ще одна тенденція – така загальновизнана функція музею як освітня й виховна, поступово відходить у минуле, тоді як функція організації вільного часу стає все більш запотребованою. Акцентуація робиться на подачі матеріалу інтерактивно через гру й розваги; такі нововведення з ентузіазмом були сприйняті громадськістю, що спонукало музеї піти на компроміс: надати свій простір і артефакти історії для індустрії розваг у надії залучити публіку. Музею доводиться підлаштовуватися під реалії часу, формувати музейно-виставковий простір так, щоб суспільство приймало нові інновації. Зараз функція виставкових площ не тільки донести до глядача інформацію, а й місце для розваг. Тому з’являються нові форми роботи, як інтерактивні екскурсії, пізнавальні заняття, майстер-класи тощо. Важливим для українських музейних працівників є досвід європейських фахівців, де постійно розробляються нові ідеї трансформації музеїв у глобальному світі. У цьому контексті цікавим є досвід перетворення національних музеїв на загальноєвропейські. Так, в італійському Туріні Музей Європи відходить від традиційних принципів роботи, тут переважають функції зберігання зі створенням умови для комунікації, що перетворює його в інформаційний центр з мультимедіа- пропозиціями. Традиційна колекція музею італійського руху за об’єднання в XIX ст. стала основою нового спільного для європейських музеїв проекту Музею європейських визвольних рухів за об’єднання [6]. Великий вплив на культуру мають події сьогодення. У період пандемії COVID-19 культурні заклади одними з першими відчули карантинні обмеження, адже зорієнтовані на аудиторії та живе спілкування. Це загрожувало роботі музею, фінансовому стану та життєдіяльності. Епідемія стала справжнім випробуванням для культурних установ по всьому світу. Усе ж більшість установ продовжили роботу в дещо не звичній для них формі – online. Робота музеї не припинилася. Музейні працівники продовжували свою наукову роботу та знайомство відвідувачів з колекціями у нових форматах. На платформі Arts & Culture зараз понад 1200 філій з усього світу розмістили фотоколекції. Саме так можна відвідати Паризький музей д’Орсе, Рейксмузеум з Амстердама, Британський музей [7]. Українські музеї також використовували різні варіанти, щоб не втрачати своєї аудиторії. У музеї «Територія Терору» (м. Львів), наприклад, почали в коротких відео розповідати про колекцію та залаштунки музейної роботи. Активно долучилися до прямих ефірів у соціальних мережах і спілкуванням з відвідувачами працівники Одеського художнього музею [8]. Як відомо, більшість музеїв у своїй постійній експозиції демонструє тільки невелику частину своїх робіт – це близько 5% від загальної колекції. У форматі online музейні установи почали створювати мистецькі виставки, відеоролики, анімації. Наприклад, Черкаський обласний художній музей запустив рубрику «Скарби Черкаського художнього музею», де створював ролики про твори, здебільшого філософські, показуючи деталі, що, на перший погляд, не помітні. Відео інформувало глядача про цікаві відомості про автора та пізнавальну інформацію про твір (історію створення, техніку тощо). За останні роки музеї вийшли на новий рівень. Беручи європейський досвід, українські музеї все більше перетворюються на культурні центри. З розвитком цифрової культури та диджиталізації вони знаходять нові методи представлення та вшанування своїх колекцій. Створюючи традиції, які матимуть новий сенс для майбутніх поколінь і актуальність для все більш різноманітної сучасної аудиторії на глобальному рівні. Ця трансформація має глибокий вплив на музейну теорію та практику і змушує переосмислити цінність музеїв у сучасному світі [9]. Особливості проєктування експозицій в музеї Досвід показує, що успішний продукт вимагає тісних, конструктивних робочих стосунків між кваліфікованими експозиціонерами та фахівцями зі збереження, а також відчууття відповідальності серед членів команди за збереження колекцій. Ці вказівки представляють різноманітні методи, які можуть використовувати у спільній роботі для виконання критеріїв збереження [10]. Процес створення експозиції музею можна розділити на декілька етапів. Перший етап – формування музейної експозиції має науково-концептуальний характер. Дирекція та відповідальні експерти музею на цьому етапі генерують ідеї щодо вигляду та змісту майбутньої експозиції, особливостей її компонування і розміщення. Ідеї утворюють певну концепцію, на основі якої потім розпочинається науковий пошук, а інколи додатково проводяться експертні дослідження, аналізується власна фондова колекція музею. Розробка наукової концепції – включає в себе вивчення тематичної літератури, збір матеріалів, формування отриманих знань у певну концепцію. На основі завершеного етапу наукового проєктування розробляється художня концепція. Художня концепція експозиції – це етап наукового проєктування, який виконується у вигляді ескізування, креслень, макетування та пояснювальних документів [11]. Ескізування передбачає: остаточний розподіл експозиційної площі розділів, тем і підтем; розташування усіх експозиційних предметів і матеріалів; остаточне об’ємно-просторове і колірне рішення виставкового простору; освітлення залів, самої експозиції й окремих експонатів; принципове рішення конструкції обладнання та об’ємних декоративних елементів; розстановка експозиційного обладнання; розміщення аудіовізуальних та технічних засобів. Далі виконується складання тематичних виставкових планів, підбір експонатів, і безспосередньо монтаж майбутньої експозиції. Кожен з етапів проєктування вимагає злагодженої роботи фахівців з різних сфер діяльності: музейних працівників, художників-конструювальників, дизайнерів, інженерів, психологів, тощо. Також, варто зауважити, що існує комплексна і лінійна схеми побудови експозиції. Комплексна схема побудови експозиції, точна і повномірна репродукція первісного середовища, в якому всі предмети, декорації чи візуальні ефекти представляють експозиційну цінність для глядача. Така схема дозволяє зануритись у представлене середовище цілком. Лінійна схема побудови експозиції – це послідовна упорядкована демонстрація рядами пам’яток і стендів у залах, що переходять одна в одну і розміщені горизонтально. Ця схема дозволяє конкретно ознайомитися з упорядкованими експонатами. Види виставок можна поділити (ДОДАТОК А. Таблиця 1): за часом експонування; за місцем проведення; за способами експонування; за призначенням. РОЗДІЛ ІІ. КОМПОНЕНТИ МУЗЕЙНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ 2.1. Принципи і методи проєктування музейної експозиції Експозиційна діяльність має виконувати основну функцію музею, а саме: максимально точне висвітлення інформації щодо історії, культурної цінності предметів, що експонуються, а також формування уявлення відвідувача про історію країни, регіону, міста через музейні експонати, науково-допоміжні матеріали, тексти. Кожна музейна експозиція проєктується по певним методам та принципам. Найважливіше питання, яке необхідно вирішити до початку проєктних робіт, – визначення методу побудови експозиції. Матеріал в експозиції може групуватися по-різному. Науково обгрунтований, що виходить зі змісту експозиції, порядок групування та організації експозиційних матеріалів називається методом побудови експозиції. У вітчизняному музеєзнавстві традиційно виділяють наступні основні методи експонування: систематичний, ансамблевий, ландшафтний і тематичний. Метод побудови експозиції визначає порядок групування та організації експозиційного матеріалу [11]. Серед методів побудови музейної експозиції можна виділити такі: Ансамблевий метод побудови музейної експозиції зберігає або реконструює на документальній основі реальний інтер’єр, життя конкретної людини, типового для певного соціального прошарку конкретної історичної епохи середовище. Його мета – збереження або відновлення на документальній основі справжнього середовища побутування даного предмета в певний історичний період. Історія появи даного методу: збільшення кількості етнографічних музеїв у другій половині XIX ст. викликало до життя ансамблевий метод побудови експозиції. Потужний імпульс розвиток даного методу отримав наприкінці XIX – на початку XX ст. у звʼязку зі складанням у Росії групи меморіальних будинків-музеїв. Ландшафтний метод побудови експозиції передбачає відтворення сумісності, взаємозв’язку і взаємозалежності будь-яких компонентів явища або процесу. У результаті використання цього методу з’являється ландшафтна композиція. Завдання такої експозиції відтворити сполучуваність, взаємозвʼязок і взаємозалежність якихось компонентів явища або процесу. Ландшафтні експозиції більш орієнтовані на непідготовлену публіку, ніж систематичні. Цим методом спроектовані, наприклад, експозиції по місцевій природі в більшості краєзнавчих музеїв. Даний метод часто застосовується в музеях природничого профілю. Вперше цей метод був застосований при показі природознавчих колекцій на Всесвітній виставці в Лондоні в 1851 р. У європейських музеях застосування методу набуває поширення в кінці XIX ст. Однією з перших музейних експозицій, цілком побудованою на застосуванні ландшафтного методу, була експозиція Стокгольмського природничого музею, представлена публіці в 1893 р. У Росії застосування методу в дореволюційний час було рідкісним, перевага віддавалася систематичним експозиціям. Впровадження ландшафтного методу у вітчизняне музеєзнавство припадає на радянський період і повʼязане з вимогами створити «доступну масам» експозицію. Один з перших вітчизняних музеїв, що перебудував свою експозицію на основі ландшафтного методу, – Московський обласний краєзнавчий музей в м. Істра (1930 р.). Характерна риса ландшафтної експозиції – використання діорам або панорам, зміст яких розкривається і доповнюється музейними предметами, ландшафтними картами, профілями і т.п. Основою діорами служить одноплощинна картина-задник, яка вихоплює якусь «характерну» ділянку середовища, яка не охоплює повний круг горизонту, глядач дивиться експозицію ніби через вікно. Картина-задник доповнюється макетом місцевості (тривимірними, обʼємними предметами, наприклад, макетами характерних дерев, імітацією травʼяного покриву і т.п. – для лісу; макетами гористих схилів і камʼяних пляжів – для ділянок узбережжя і т.д.), і все це потім наповнюється музейними предметами. Панорама відрізняється, насамперед, організацією картини-задника, яка охоплює повний круг горизонту (тобто глядач поміщається в центр такої експозиції). В інших аспектах панорама організується як діорама: картина доповнюється макетом місцевості та музейними предметами. Якщо таким чином представляється природнича експозиція, то фоном для неї служить макет ландшафту. Уявлення про цей ландшафт, його складові розробляється ландшафтознавством (розділ фізичної географії). Воно повинно наочно представити організацію природи як систему ранжованих комплексів (географічних систем), що складаються з взаємоповʼязаних компонентів: літосфери, ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу (біогруп). Систематичний метод побудови композиції передбачає відбір, розміщення та інтерпретацію однорідних предметів згідно з класифікаційною системою конкретної наукової дисципліни або галуззю виробництва, у результаті чого з’являються систематичні експозиції. Часто такий метод експозиції застосовується в музеях природничого профілю (зоологічних, біологічних, мінералогічних). Цей метод склався в XIX ст., коли формувалися постійні експозиції і на перший план висувався науковий аспект експозиції. Іншими словами, творців музеїв починає цікавити предмет в контексті наукового знання. Систематична експозиція дозволяє представити цю класифікацію наочно. Можливі систематичні експозиції і в інших профільних групах музеїв. З історичних музеїв найчастіше систематичний метод використовується при створенні експозицій з археології: така експозиція дозволяє простежити спадкоємність традицій і появу новацій при виготовленні предметів і знарядь, побачити еволюцію технічних прийомів і т.д. Систематичні експозиції формуються і в художніх музеях: твори мистецтва класифікуються за періодами, по країнах, за напрямками, по школах. Усередині школи роботи кожного автора, як правило, виставляються поруч, що дозволяє простежити формування авторської манери, вдосконалення професійної техніки, зміни авторського стилю і т.д. Естетичний метод (відносять до сучасних методів) побудови експозиції, згідно з яким музейні предмети розміщуються за принципом залучення найбільшої уваги (кольоровий контраст, контраст техніки та манери використання або єдність принципів у різних жанрах). Тематичний метод побудови композиції передбачає розкриття певного сюжету музейними предметами та створення у свідомості відвідувача музейного образу явищ або процесів, що відображаються. Експозиція вибудовується як система взаємопов’язаних розділів, тем, підтем, зміст яких пов’язано та узгоджено із загальною концепцією Існують наступні загальні принципи музейної експозиції: науковість виражається в попередній науковому дослідженні кожного музейного експоната, що розміщується в експозицію, а також в науковому дослідженні теми. Наукова обʼєктивність вимагає від експозиціонера чесності та неупередженості; принцип предметності – опора на справжні музейні предмети; комунікативність – при формуванні експозиції враховується орієнтованість на сприйняття різних груп відвідувачів. У практиці експозиційної діяльності розроблені також принципи, що зумовлюють угруповання та інтерпретацію експозиційних матеріалів, структуру та основні членування експозиції: історико-хронологічний принцип передбачає групування експозиційних матеріалів у хронологічній послідовності, спираючись на загальновизнані наукові дослідження й відкриття (альтернативою може служити естетичний принцип – порівняння МП за аналогією або контрастом); комплексно-тематичний принцип передбачає організацію експозиційних матеріалів різних категорій, об’єднаних однією темою; проблемний принцип передбачає групування експонатів відповідно до поставленої проблеми, виявленої в процесі наукового проєктування. У сучасних музеях найбільш часто можна спостерігати комбінування різних принципів побудови. «Усі сучасні експозиції будуються за комплексно-тематичним принципом з урахуванням хронологічного (еволюційного) та предметно-типологічного критеріїв. Тобто експозиція окремого виставкового залу показує певну історичну епоху та надає відвідувачам типологічно подібну групу памʼяток, а експозиція всього музею – послідовну сукупність історичних епох та предметно-типологічних рядів памʼяток. Для прикладу, в історичному музеї памʼятки матеріальної культури розподілені між залами-«епохами» та залами-«культурами»; в художньому музеї – за мистецькими епохами та географічними школами й напрямами мистецтва; в етнографічному музеї – за етногеографічними регіонами та типологічними групами предметів (писанки, кераміка, традиційне вбрання тощо)». 2.2. Експозиційне обладнання Музейне обладнання відіграє ключову роль в оформленні експозиції, а також захищає експонати від пошкодження та викрадення. Найголовніше у виборі музейного обладнання – воно не повинно відволікати увагу від колекції. На сучасному ринку представлена велика кількість різноманітних скляних вітрин зі стелажів. Також користуються популярністю вироби з металу та полімерних матеріалів. Невагомість подібних конструкцій дозволяє створити ілюзію їхньої повної відсутності, завдяки чому відвідувачі просто насолоджуються експонатом. Основні види музейного обладнання: - Вітрини музею (горизонтальні, вертикальні, модульні, настінні, з клімат-контролем), що забезпечують повноцінний всебічний огляд кожного виставленого предмета. - Подіуми, стенди з відкритим або закритим доступом до експонатів. - Системи підвіски картин. - Шафи, стелажі для зберігання музейних фондів та архівів. - Інтерактивні стенди та перегородки. - Острівні конструкції інтер’єру. - Комплексне оснащення мультимедійним обладнанням. - Екрани для презентацій контенту. - Фондове обладнання. - Системи зберігання картин. Усі музейні вітрини та інше обладнання мають бути міцними, щоб створювати ефективний захист експонатів. Зазвичай використовують тонкий алюмінієвий або виготовлений із укріплених полімерів каркас. Візуально виріб виглядає дуже тендітним і витонченим, насправді він дуже міцний. Легкість, прозорість і непомітність – головна ідея в дизайні сучасних скляних вітрин професійного класу, призначених для музеїв, виставкових залів і галерей. Використання новітніх технологій обробки кромки просвітленого скла під кутом 45° дозволяє створювати унікальні за дизайном вітрини, вертикальних швів практично не видно – вони зникають за рахунок заломлення променів світла, і відвідувачі милуються стародавніми творами мистецтва або унікальними археологічними знахідками, не відволікаючись на виставкове обладнання [12]. Також важливо, щоб вітрина забезпечувала захист від проникнення сторонніх людей усередину. З цією метою вироби оснащуються спеціальними запорами, відкрити які можуть лише особи, які мають відповідні ключі. 2.3. Специфіка музейно-виставкового освітлення Функції світла в архітектурі та дизайні можна умовно поділити на утилітарні, біопсихологічні та естетичні. Утилітарні – пов’язані із зором та являються ефективним засобом підвищення їх продуктивності. Оздоровчий чи емоційний вплив світла проявляється в інтер’єрах та міських просторах в світлових шоу та світлотерапії. Естетика світла пов’язана з його візуально-формуючою дією, при цьому напрям та структура світлових потоків різного походження визначають об’ємно-просторові форми та їх деталі [13]. Одним із головних елементів якісного експонування різноманітних виставок та предметів мистецтва музейної експозиції є освітлення. За допомогою світла у музеях звертають увагу глядача на конкретний експонат. В музеї освітлення виконує два завдання: підсвітка експонату та загальне освітлення для орієнтації у просторі, зручності проходів. Підбір світла, його температури і яскравості вкрай важливе. Світловий промінь має падати на експонат під правильним кутом, освітлювати весь об’єкт, при цьому підкреслюючи усі рельєфності, якщо вони є. Світловий потік має сприйматися легко, різкий контраст світла і тіні або засвітлені місця будуть негативно сприйматися відвідувачами, навантажуватимуть зорові рецептори [14]. Основними функціями світла у музеї є загальне освітлення експозиційних об’єктів. Також можливе акцентування конкретних елементів експозиції враховуючи тематику виставки та виокремлення творів мистецтва. Іноді занадто проблематично створити реально правильне освітлення у музею, оскільки треба враховувати те, що приміщення має бути достатнього розміру для можливості розмістити середню групу відвідувачів, а також враховувати те, що сам музейно-виставковий простір може постійно змінюватися, як уздовж стін, до утворення інсталяцій по центру та поєднання з різноманітними стендами, вітринами і т. д. Саме за допомогою ретельно підбору світла можна виділити особливі текстури, кольори, форми творів мистецтв. Варто створити універсальне освітлення музейних кімнат в незалежності від її змін. Основні вимоги для правильного підбору світлового потоку: - передача кольору; - потужність світлового потоку; - відстань експоната від джерела світла. Мистецькі твори з роками набувають більшої культурної цінності, але ж їх і руйнують. Тому освітлювальне обладнання вимагає найвищого професіоналізму. Саме майстерність світлотехніка і сучасного обладнання – головний успіх музеїв, галерей тощо. В експозиції не можна допускати надмірного освітлення експоната, оскільки це спричинює його нагрівання. З цієї ж причини лампи не можна поміщати всередині вітрин. Їх безпечніше розташовувати над вітриною, встановлюючи світло-розсіюючий фільтр між експонатами та джерелом світла Загальне сприйняття експонатів є одним із головних задач. Потрібно використовувати по декілька видів освітлення, щоб відвідувачі мали можливість досконало переглянути твір мистецтва. Це дозволить розпізнати об’єкт, сприйняти форму, колір та текстури. Тут не головна яскравість освітлення, а передача кольору. Саме на достатній відстані передається натуральність відтінків. Художні твори мають властивість вицвітання, а під впливом яскравого світла ці процеси тільки прискорюються, тому варто використовувати непрямі фонові або відбивні промені світла. Кожен експонат має свої особливості освітлення. Є великі полотна або скульптури, що потребують освітлення з двох і більше боків, а для дрібних об’єктів набагато менше. Саме правильний розподіл акцентів допомагає вибудувати цілісну експозицію. Головна мета більшості музеїв усього світу є створення світлового образу для потужного емоційно-психологічного впливу на відвідувача. На жаль, більшість державних установ страждають від фінансової складової, а якісне освітлювальне приладдя є недешевим задоволенням. На прикладі Черкаського обласного художнього музею розглянемо варіант освітлення. У музеї на третьому поверсі у залах змінних експозицій розміщенні по периметру точкові світильники з можливістю обертання (Рис. Б.3.). Вони мають достатній ресурс для довготривалої та стабільної роботи та відсутнє мерехтіння. Враховуючи принципи організації світла в музейно-виставкових залах, використано лампи, що мають ефект надмірної кількості світловідбивних та дзеркальних поверхонь, надлишковий контраст. Варто також не забувати про правильне світло і у вітринах, стелажах, експозиційних шафах. Зазвичай саме тут відбувається найтяжчий підбір освітлення тому, що треба врахувати всі можливі варіанти експонатів, що можуть бути розміщенні всередині. У більшості випадків у подібному музейному обладнанні використовуються скляні поверхні, тому варто зважати та використовувати ті засоби світла, що не будуть створювати зайвих бліків. Також потрібно використовувати освітлення, що не буде створювати дискомфорт відвідувачу при перегляді експоната. Одним із оптимальних варіантів є світлодіодні стрічки. Вони не є громіздкими та дають достатню кількість світла, задля зручного споглядання творів мистецтв. 2.4. Мультимедійні технології у музеї Впровадження мультимедійних технологій передбачає: інформатизацію музейних колекцій; оцифрування музейних експонатів, поширення електронних колекцій та інформатизацію процесу інвентаризації. інвентаризації. Мультимедійні технології дозволяють одночасно використовувати різні способи уявлення інформації: числа, текст, графіку, анімацію, відео й звук. Для тих поціновувачів мистецтва, якi не в змозі багато подорожувати, вже давно існують віртуальні тури музеями різних країн. Оцифрування музейних експонатів та забезпечення до них доступу шляхом представлення в мережі Інтернет вирiшує не лише проблему охоплення широкої глядацької аудиторії. Сенс проєкту музейної культури полягає не в консервуванні джерел iсторичної інформації, їх вивченні чи презентації, а в комунікації. Віртуальний музей не пам’ятник, а комунікаційне вогнище, яке – забезпечує доступ кожній людині до нових територiй знання, досвіду і вираження. Електронне поширення музейних колекцій має відповідати новим викликам. Відповіддю цим викликам є створення та функціонування сайту Joconde – порталу колекцiй французьких музеїв. У червні 1992 року Joconde була запущена в мережі Інтернет і з цього часу безкоштовно поширює свою iнформацiю серед Інтернет-користувачів. На сайті представлені 364 музеї- учасники проєкту. Сайт Joconde мiстить такі рубрики: «Каталог», «Екскурсії», «Професійний простір», «Музей онлайн». «Новини», «Контакти». Зокрема, рубрика «Музей онлайн» пропонує вiдбiр світових музейних електронних ресурсiв (баз даних, віртуальних експозицій, відомих сайтів). На сайті представлений блог Joconde, який має на меті сприяти обміну досвідом, думками між професійними музее знавцями та бути платформою французьких музеїв з проблем оцифрування колекцій, інформатизації інвентарних реєстрів Таким чином, сайт Joconde є прикладом організації інтегрованого iнформацiйно-комунікаційного простору, покликаного задовольнити професiйнi потреби музеєзнавців, так i рiзноманiтнi запити громадськості [14]. При побудові експозиційного простору варто враховувати тип експозиції, а також цільову аудиторію, середню кількість відвідування та просторові можливості залів. Головна мета музейників зосередити відвідувача на предметі. Музейні заклади все більше впроваджують мультимедійні технології, використовуючи їх навіть у постійних експозиція. Зазвичай відвідувачі шукають додаткову інформацію про твір мистецтва. Звичайної паперової етикетки іноді занадто мало для отримання точних фактів про роботу, а розміщення об’ємного розширеного тексту, що займає простір, та й зазвичай не зацікавлює пересічну людину. Використання сенсорних інформаційних кіосків (Рис. Б. 4.), що пізнавально познайомлять глядача із контентом є одним із вирішенням даної проблеми. Хоча музеї традиційно пропонували пасивний спосіб навчання, все більше і більше музеїв доповнюють процес навчання, пропонуючи також «практичний» візуальний підхід. Встановлення інтерактивних музейних сенсорних екранів створює активне навчання через участь, що є більш захоплюючим і, погодьтеся, веселішим [15]. Навігаційні сенсорні кіоски, розміщені біля головного входу в музей, дозволяють відвідувачам ознайомитися зі вступною інформацією, як-от макет музею, щоб зрозуміти, де розташовані експонати та експозиції. Сенсорні кіоски також можна використовувати, щоб пропонувати маршрути для різних вікових груп чи інтересів, або тих, хто має дітей. Також можна рекламувати конкретні події дня, як-от екскурсії чи бесіди. Розміщення навігаційних сенсорних екранів у ключових місцях по всьому музею додає зручності для відвідувачів і запобігає їм від відчуття дезорієнтації. Кіоски з сенсорним екраном, розміщені біля кожного експонату, можуть надати відвідувачам глибше розуміння, надаючи додаткову інформацію, як-от деяку історію або історію виставленого предмета. Цей навчальний контент можна представити у візуально привабливий і доступний спосіб із фотографіями відповідних предметів і короткими відеокліпами. Запитання, що часто задаються, можна додати до кожного дисплея, надаючи відвідувачам миттєву інформацію, усуваючи потребу шукати співробітника, щоб відповісти на їхні запитання. Це дозволяє експозиціям працювати без нагляду співробітників музею. Одним із прикладів світових музеїв з використанням сенсорних інформаційних кіосків є Австрійський музей (Рис. 2. 4. 2). На фото представлена експозиція, в якій розміщені інформаційні бокси, що інформують про тварин. Задля зручності та для отримання інформації ще одним із варіантів є аудіоінсталяції. Це можливість без екскурсовода прослухати про експонат. Але головне правильно і точно пробудувати технічну складову. Зручність і простота функціоналу – головне, що потрібно використати у аудіогіді. Відвідувач повинен з легкістю зрозуміти та знайти для нього корисну інформацію про експонат. З розвитком оцифрування і диджеталізації музейної колекції є можливість розширити аспекти пізнання музейних цінностей. Світові музеї вже давно активно використовують різноманітні додатки, де відвідувач може в інтерактивній формі дізнатися дані, історію, особливості створення робіт в експозиції. Для цього в залах розміщують QR-коди, які глядачі можуть відсканувати, а на їх смартфонах зразу з’являється вся інформація. 2.5. Особливості використання типографії у виставкових залах Розробка текстових інформації варто окремої уваги. Важливо конкретно продумати і точно пробудувати структуру. Знаючи свою аудиторію потрібно зважати на те, що більшість відвідувачів можуть не розуміти музейних термінів. Мова написання не повинна бути занадто перенавантажена. Текст варто розробляти так, щоб він швидко сприймався та був доступний для широкого кола відвідувачів Пишучи анотацію до виставки, завжди слід пам’ятати, що інформація повинна бути побудована за сюжетною лінією, яка підтримується об’єктами із музейної експозиції. Увага відвідувачів повинна спрямована на перегляд творів мистецтв, а уже текстова частина є доповненням, тому вона не повинна відволікати. Відвідувач, ймовірно, матиме небагато часу, щоб переглянути, прочитати та зрозуміти виставку, а також інтерпретувати та насолодитися показаними об’єктами. Ось чому відповідна довжина тексту має вирішальне значення. Розглянемо найпоширеніші типи типографії та їх особливості на прикладі музеїв Глазго (ДОДАТОК А. Таблиця 2) [17]. РОЗДІЛ ІІІ. ДИЗАЙНЕРСЬКА ПРАКТИКА: МУЗЕЙНА ЕКСПОЗИЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ХУДОЖНЬО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ 3.1. Аналіз аналогів до теми роботи Економія простору та місця являється ключовою в ХХІ ст. Основними вимогами виступають: практичність, ергономічність, простота використання. Майже завжди меблі виробляють цілими колекціями, також це відноситься і до модульних систем. Оскільки вони мають таку характеристику, то не складе важкості закомпонувати їх у приміщенні. Використання меблів-трансформерів є чудовою ідеєю для малогабаритних приміщень. Незмінною їх перевагою також є можливість створювати різні композиції та елементи, що особливо зручно для виставкових залів [14]. Розглянемо декілька варіантів музейно-виставкового обладнання, а саме підставок під скульптури, різних музеїв світу. Першим прикладом є Музей прикладного мистецтва (Uměleckoprůmyslové museum v Praze) у Празі (Рис. Б. 1.) . Постійна експозиція скляних виробів оформлена креативними дизайнерськими конструкціями різних рівнів, що дозволяє розмістити велику кількість експонатів, утворючи певну динаміку. Колірна гама підібрана білого кольору, що дає змогу на контрастах виділити експонати. Освітлення предметів підкреслює кожну роботу та утворює цілісність загальної композиції. Конструкція масивна, але за рахунок незвичного дизайну приваблює та зацікавлює глядача відвідати виставку. Другий приклад експозиція «Корисні копалини» Національного науково-природнього музею України (Б. 2.). Просте і лаконічне обладнання дозволяє детально оглянути експонати та захищає їх від навколишніх факторів. Скляні конструкції, прикріплені до стін, дають змогу у різних ракурсах продемонструвати корисні копалини. Білі стійки гармонійно вписуються в загальну концепцію виставки. Виставковий зал привертає увагу точковими елементами підсвітки, утворюючи атмосферність загальної інформації. Наступний аналог експозиція Музею історії Полтавського дослідного поля (Б. 3.). Виставка розміщена у складному масивному стелажі, в якому не акцентується увага на експонатах та не має можливості детально оглянути їх. Оформлення музейного простору перенасичене і застаріле, що не зацікавлює відвідувача до пізнання предметів. Ще один аналог – виставка присвячена творчості Тіма Бертона у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (Рис. Б. 4.). Тематична експозиція загально поєднана однією ідеєю та атмосферою. Це все прослідковується і у кольорі, і в матеріалах тощо. Скульптурні композиції розміщені на стійках, що підібрані у тон експонатів і здається одним цілим. Світлі роботи закомпоновані у певну структуру, взаємодіючи з темними стінами, контрастно виділяються та врівноважують загальну експозицію. Освітлення підкреслює текстури та незвичність скульптурних композицій і загально об’єднує всю виставку. Останній аналог – експозиція Доколумбового художнього музею (Museo de Arte Precolombino) у Куско, (Перу) (Рис. Б. 5.). Великий музейний простір оформлений у сірих тонах передає атмосферу та тему виставки артефактів інків. Мінімалістичний дизайн скляних конструкцій, у яких розміщені експонати, створює ефект простору, а також дає можливість огляду предметів навколо. Розсіяне світло загально підтримує експозицію. 3.2 Розробка підставок під скульптурні композиції Художній музей – це не тільки твори на полотнах, а й експонати з металу, гіпсу тощо. Належне експонування потребує конкретного обладнання. Розроблено підставки під скульптури, що мають практичне призначення та можуть бути використані під будь-який вид експозиції. Зараз у сучасних стилях прослідковується прагнення до максимального полегшення побуту, де основне – це функціональність, простота та легкість. Саме стилю лофт характерні такі особливості. Лаконічність даного стилю приваблює, тому враховуючи основні елементи музею: дерев’яний паркет, розкішні люстри тощо, добре підходить в інтер’єр музейно-виставкових площ. Рис. 3.1.Креслення підставок під скульптури Рис. 3.2. Використання підставок під скульптури на виставці Будянського фаянсу «Мій любий Харків!» За основу для розробки підставок під скульптури взято просту геометричну фігуру – прямокутник. Кубічні форми практичні та зручні у використанні, що дає можливість поєднувати між собою та утворювати більші площини для розміщення експоната. Розроблено декілька варіантів підставок (Рис. 3.1.): квадратні (500х500х800 мм; 400х400х800 мм; 300х300х1000 мм) та видовженні прямокутні (500х300х800 мм), з товщиною ніжок – 20 мм. Вибрана висота підібрана під середній ріст людини, що дає можливість оптимально та зручно експонувати різного розміру предмети та дозволить вільно оглянути їх. Характерні для стилю лофт матеріали – це дерево та метал. Зазвичай більшість матеріалів, з яких створені скульптурні композиції, мають велику масу. Саме металева конструкція пофарбована в темний колір, що є основою, найкраще підходить для розробки музейних підставок. Ламінована деревостружкова плитка, внаслідок великої щільності, дозволить витримати великі експонати (Рис. 3.2.). 3.3. Розробка стелажів для фондосховища З усіх музейних функцій збереження предметів культури та історії визначає сутність музею. «Зберігання – один з основних видів діяльності музею щодо створення матеріальних умов і правових засад, за яких забезпечується збереження музейних предметів та музейних колекцій» [25]. Рис. 3.3. Креслення стелажів для фондосховищ Кожен музей має фондові приміщення, де знаходиться велика частина їхньої колекції. Основне завдання фондів полягає у забезпеченні збереження музейних цінностей, у захисті їх від псування, руйнування та розкрадання, а також у створенні сприятливих умов для вивчення та показу колекцій. Кожен музей має свою систему розміщення творів мистецтв. Розроблено стелажі для фондосховищ (Рис. 3.3.). Вимірявши висоту до стелі та величину найбільших полотен, вирішено розділити конструкцію на дві полиці. Загальна висота – 2670 мм, висота нижньої полиці – 1470 мм, розмір полиці – 950х1035 мм. Для міцності конструкції додано перетин під полицею перпендикулярну довшій стороні. Опорні сторони стелажа мають товщину 30 мм, що дозволяють витримати напругу ваги робіт під нахилом. Задля правильного зберігання картин нижня полиця піднята на висоту від підлоги на 140 мм (Рис. 3.4.). Рис. 3.4. Використання стелажу для одного із фондосховищ Черкаського обласного художнього музею Матеріали для розробки: метал та ламінована деревостружкова плитка. Загалом даний проєкт розроблено у одному загальному стилі – лофт. Це створено для утворення одного цілого іміджу музею. 3.4. Розробка стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції В Україні з розвитком музейної справи є підвищення конкурентноспроможності музеїв. Основним із напрямків, які активно починають розвивати – музейний маркетинг – просування музейної справи, позиціонування і створення у відвідувачів враження унікального, єдиного музею. Відвідувачі завітавши до музею, хочуть залишити частинку музею на пам’ять і одним із варіантів є сувенірна продукція. Саме для них розроблено стелаж до каси, де можна розмістити різноманітну друковану продукцію як музею, так і окремо від авторів, що експонують персональні виставки у музеї. Рис. 3.5. Креслення стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції Рис. 3.6. Стелажна конструкція для представлення презентаційної продукції Габарити стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції (Розмір 1600х350х2350 мм) розроблена з урахування можливостей приміщення каси (Рис. 3.5.). Створено три полиці спроєктовані під кутом 30 градусів, що дозволяє розглянути матеріали, які там будуть розміщені. За правилами музею заборонено відвідувати музей з великогабаритнами сумками, рюкзаками тощо, тому у нижній частині стелажа розміщено дві невеликі шафи з ключем (450х590 мм), що дають можливість залишити речі у безпеці. Стелажні конструкції для представлення презентаційної продукції розроблені в тому самому стилі, що й попередні – лофт (Рис. 3.6.). 3.5. Розробка трикутної конструкції з підсвіткою Як відомо одним із основних елементів експонування є освітлення. Розроблено конструкцію з підсвіткою (Рис. 3.7.). Простота і мінімалізм – основні елементи у проєктувані, тому було вибрано просту геометричну форму, як трикутник. Розроблено конструкція на основі рівностороньої фігури. Рис. 3.7. Креслення трикутної конструкції з підсвіткою Рис. 3.8. Лампи із розсіяним світлом. Рис. 3.9. Трикутна конструкція з підсвіткою Конструкція створена із металу (Рис. 3.8.), висота якої 2900 мм, а товщина опор – 350 мм. Це дозволяє використовувати її не тільки, як підсвітку під скульптури, а і як можливість експонування невеликих робіт на полотні. Колір підібраний білого кольору, щоб при її використанні основний акцент був на експонаті. Зверху розміщені дві лампи із розсіяним світлом, що дозволяють достатньо освітлити експонат (Рис. 3.9.). Об’єм середини трикутної конструкції дозволяє в середині розмістити підставку під скульптури та експонувати їх на різноманітних виставках. ВИСНОВКИ В дослідженні зібрані матеріали за темою дипломної кваліфікаційної роботи та розкрито її проблематику. На підставі проведеного дослідження наукової та спеціальної літератури щодо проєктування виставкового обладнання для формування експозиційного простору, у відповідності з метою і завданнями формулюються наступні висновки: Проведено аналіз літератури та виявлено, що до теперішнього часу види обладнання не були предметом глибокого наукового вивчення. Виявлено незначну кількість наукових публікацій, присвячених особливостям створення виставкових конструкцій. У результаті досліджень виявили та обґрунтували специфіку створення сучасної музейної експозиції як об’єкту художньо-проєктної діяльності. Розглянули поняття «музейна експозиція» та її види. Особливу увагу приділили до розподілу принципів і методів проєктування музейної експозиції. Вивчили як впливає розвиток сучасної культури на формування музеїв та їх роботу. Аналізували особливості проєктування музейних експозицій. Дізналися, що в її побудові вагому частину займає концепція, а для створення відбувається залучення різних фахових працівників. Виявлено, що один із основних елементів якісної побудови музейно-виставкового простору є компоненти композиції. Правильний підбір експозиційного обладнання, що буде багатофункціональним для різних видів експозицій, як для постійних, так і тимчасових. Зважаючи на правила збереження та експонування творів мистецтва, коректний підбір освітлення є одним із основних особливостей. Виділили основні види експозицій: за часом експонування, за місцем проведення, за способами експонування, за призначенням. Проаналізовано аналоги різних музейних експозицій музеїв світу і у результаті було розроблено дизайн-проєкт експозиційного обладнання для Черкаського обласного художнього музею, що активно використовується протягом останніх років. Концепція проєкту полягає в розробці підставок під скульптури, стелажів для фондосховищ, стелажної конструкції для представлення презентаційної продукції та трикутної конструкції з підсвіткою. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Про музеї та музейну справу. Закон України від 29 черв. 1995 р. № 249 / 95-ВР // Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіц. док. – К. : Істина, 2002. – С. 49–58. Словник основних музейних та екскурсійних термінів URL:https://pidru4niki.com/12120124/kulturologiya/slovnik_osnovnih_muzeynih_ekskursiynih_terminiv Музеї на межі тисячоліть : минуле, сьогодення, перспективи (Зб. тез доповідей та повідомлень Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького). — Дніпропетровськ: Вересень, 1999. — 177 с Ткаченко Р. В. Проблеми комунікації в сучасному музейному середовищі / Р. В. Ткаченко // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва. – Київ, 2012. – Вип. 3. – С. 160–163 Науковий посібник: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. URL: https://zbirnyky.rshu.edu.ua/index.php/ucpmk/article/view/304/271 Именнова Л.С. – Музей в глобальном мире: инновации и сохранение традиций / Л.С. Именнова // Известия ПГПУ им. В. Г. Белинского. 2011. - № 24. – С. 34-3 COVID-19 і музеї: економічний вплив, цифровізація, комунікація, безпека. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/covid19-i-muzeyi-ekonomichniy-vpliv-cifrovizaciya-komunikaciya-bezpeka.html Як карантин вплинув на культурні індустрії. URL: https://creativeeurope.in.ua/posts/quarantine-influence-on-cci «Музеї як культурні хаби: майбутнє традиції»: Міжнародний день музеїв 2019 [Електронний ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.cedra.kiev.ua/2019/03/13/international-museum-day-2019/ Exhibition Standards & Guidelines https://www.conservation-wiki.com/wiki/Exhibition_Standards_%26_Guidelines Музеєзнавство: словник базових термінів / уклад.-упоряд. Л. М. Міненко; за заг. ред. В. В. Карпова. – К. : Фенікс: Національний військово-історичний музей України, 2013. – 152 с. Електронний ресурс [http://www.museum.raduga-lik.ru/] Минервин Г.Б. Дизайн. Иллюстрированный словарь-справочник / Г.Б. Минервин, В.Т. Шимко, А.В. Ефимов. – М. : Архитектура – С, 2004. – С. 288 Іванюта І.В., Організація музейної справи у Франції та її досвід для України / І.В. Іванюта, Т.І. Шпарага [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geopolitika.crimea.edu/arhiv/2014/tom10-v-2/0100ivanyuta.pdf. Visual based learning at the touch of a finger. URL: https://intouchscreens.com.au/museum-touch-screens-and-touch-screen-kiosks/?amp=1 Theory and practice [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://theoryandpractice.ru/posts/8712-gallery-lightning?_escaped_fragment_=%2F A Practical Guide for Exhibitions: Glasgow Museums Display Guidelines. URL: https://dokumen.tips/documents/guidelines-for-museum-display.html Top touchscreen kiosk display mistakes and how to avoid them in your museum. URL: https://blackcatdisplays.co.uk/blog/avoid-kiosks-mistakes Аustralian Museum. URL: https://australian.museum/ Гнатюк Л.Р. Особливості формоутворення модульних меблів-трансформерів/ Л.Р. Гнатюк, М.Л. Драга // Теорія та практика дизайну. Збірник наукових праць. – Вип. 3. – К.: НАУ, 2013. – С. 15-22. Музей прикладного мистецтва (Uměleckoprůmyslové museum v Praze) у Празі. URL: https://www.upm.cz/. Національного науково-природнього музею України. URL: https://museumkiev.org/ Музею історії Полтавського дослідного поля. URL: https://www.visitpoltava.com/uk/historydata/view?id=72 Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. URL: https://www.moma.org/ Доколумбового художнього музею. URL: https://mapcusco.pe/ Закон України “Про музеї та музейну справу” [Електронний ресурс] Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-вр. ДОДАТКИ Додаток А Таблиця 1 Види експозиції Назва (Вид) Особливості експозиції Картинка Опис за часом експонування Постійна (стаціонарна) Характеризується сталістю представлення музейних експонатів (з фондової колекції музею). За такими виставками зазвичай закріплюється певна зала чи місце. Зал декоративно-прикладного мистецтва Черкаського обласного художнього музею Тимчасова Експонування предметів відбувається лише протягом визначеного часового проміжку. Зазвичай це тематичні або персональні виставки. Персональна виставка Миколи Дзвоника у Черкаському художньому музеї За місцем проведення Пересувна Передбачає представлення тимчасової експозиції у виставковому залі одного музею, після чого шляхом її транспортування експонується у іншому місці. Перевага такої експозиції у тому, що вона може охопити більше коло глядачів за рахунок «міграції» від музею до музею. Виставка «ВОЛЬНАНОВА» у Черкаському державному технологічному університеті Віртуальна Демонстрація відцифрованих музейних експонатів у електронному вигляді. Online виставка «ВОЛЬНАНОВА» у Черкаському художньому музеї Жива експозиція Обов’язковим компонентом такої експозиції є люди – носії традицій або імітатори. Виставка побудована на основі об’єктів нематеріальної культурної спадщини, з метою демонстрації виробничих процесів, ремесел, фольклору, обрядів тощо. Подібні експозиції найбільш характерні для етнографічних музеїв. Міжнародний проєкт «НІЧ в музеї 2018» у Черкаському художньому музеї За способами проєктування Систематичні Типологічний систематичний ряд музейних предметів, що відображає еволюцію процесів природи чи людського суспільства. Виставка національного науково-природничого музею Національної академії наук України Ландшафтні Відтворює взаємозв’язки та взаємозалежність природніх компонентів, основною структурною одиницею яких виступають біогрупи й ландшафтні діорами, зміст яких розкривається і доповнюється музейними предметами Діорама Гірського Лева в Королівському музеї Альберти Ансамблеві Музейні предмети представлені в середовищі свого побутування завдяки відтворенню зв’язків, що реально існували між ними Музей під відкритим небом в Переяслав-Хмельницькому за призначенням Фондові Експозиція, що включає в себе тільки експонати з фондової колекції музею Виставка до Свята Покрови з фондів Черкаського художнього музею Звітні Виставка, що передбачає представлення експонатів, що є результатом роботи організації, музею, за певний період часу. Виставка до Дня художника у Черкаському художньому музеї Тематичні Предмети такої виставки обмежені певною тематикою Виставка творчості Данила Нарбута у Черкаському художньому музеї Інсталяція Просторова композиція, що включає в себе комплекс з предметів, текстів, візуальної інформації, тощо. Виставка «Гарбузова осінь» у Черкаському художньому музеї Додаток А Таблиця 2. Типи типографії та їх особливості Тип типографії Елементи, що використовуються Кількість слів Анотація. Текстова панель, на початку виставки, який її описує. Заголовок 8 слів Основний текст 60-100 слів Підписи 10-30 слів Зображення 4-6 зображень Тематичні текстові панелі Заголовок групи 12 слів Основний текст 60-100 слів Підписи 10-30 слів Зображення 2-4 зображення Етикетка до 1 експонату. (Повна інфа про один експонат). Заголовок Основний текст 30-80 слів (50 слів ідеально) Зображення 1 зображення Роздатковий матеріал Основний текст 60-100 слів Інтерактивна інструкція Заголовок 8 слів Основний текст 10-30 слів Цифрові фліпбуки Заголовок 8 слів Основний текст 30-100 слів Сенсорні екрани Заголовок 8 слів Основний текст 30-100 слів Підписи до ілюстрацій Основний текст 30 слів Додаток Б Рис.Б.1. Точковий світильник з можливістю обертання. Рис. Б.2. Сенсорні інформаційні кіоски Рис. Б.3. Австрійський музей Рис. Б.4. Виставка скляних виробів у Музеї прикладного мистецтва Рис. Б.5. експозиція «Корисні копалини» Національного науково-природнього музею України Рис. Б.6. Експозиція Музею історії Полтавського дослідного поля Рис. Б.7. Виставка присвячена творчості Тіма Бертона у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку Рис. Б.8. Експозиція Доколумбового художнього музею Додаток В Графічна частина кваліфікаційної роботи магістра Рис.В.1. Графічне представлення проєкту – друк на банерній тканині.