Аналіз нових підходів в технічній діагностиці електрообладнання в умовах виробництва

Нестеровський, Юрій Васильович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8854

Title:	Аналіз нових підходів в технічній діагностиці електрообладнання в умовах виробництва
Authors:	Ключка, Костянтин Миколайович Нестеровський, Юрій Васильович
Keywords:	технічна діагностика;діагностична процедура;математичні моделі об’єктів діагностування;автоматизація діагностичних процедур
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Метою нашої магістерської роботи є розробка та розвиток методів та комп’ютерних засобів процесів діагностики електрообладнання в умовах виробництва. Для розв’язування поставлених задач, в магістерській роботі використовувалися методи теоретичної електротехніки, методи розв’язання модельних задач, методи проведення експерименту та співставлення результатів теоретичного аналізу та експериментальних даних, методи застосування моделюючих програм. Практичною цінністю магістерської роботи є те, що отримані результати магістерської роботи дозволяють підвищити надійність та довговічність функціонування електрообладнання в умовах виробництва. Запропоновані рекомендації можуть бути використані при проведенні діагностичних процедур щодо поточного стану електрообладнання енергоємних виробництв. Отримані результати також можуть бути використані при підвищенні кваліфікації ремонтно-обслуговуючого персоналу високовольтних електрообладнання промислових підприємств.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8854
Appears in Collections:	141 Електрична інженерія (Електротехнічні системи електроспоживання)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ВКРМ_НЕСТЕРОВСЬКИЙ_2023.pdf Restricted Access		1.81 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕЛЕКТРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АВТОТРАНСПОРТУ
ТА МАШИНОБУДУВАННЯ
Кафедра електротехнічних систем

«До захисту допущено»
Зав. кафедри ЕТС

__________ О.О. Ситник
(підпис) (ініціали, прізвище)
«___»___________2023 р.

Кваліфікаційна робота
на здобуття ступеня вищої освіти магістра

на тему:
«Аналіз нових підходів в технічній діагностиці електрообладнання
в умовах виробництва»

Виконав: здобувач вищої освіти 2 курсу, групи ЕСЕ–022
Спеціальності: 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)

Нестеровський Юрій Васильович ______________
(прізвище, ім’я, по-батькові здобувача вищої освіти ) (підпис)

Науковий к.т.н., доцент Ключка К.М. ______________
керівник (підпис)
(вчені ступінь та звання, прізвище та ініціали)

Нормоконтроль к.т.н., доцент Ключка К.М. ______________
(підпис)
(вчені ступінь та звання, прізвище та ініціали)

Засвідчую, що у цій кваліфікаційній роботі немає запозичень з праць інших авторів
без відповідних посилань.
Здобувач вищої освіти ______________
(підпис)

Черкаси 2023 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕЛЕКТРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АВТОТРАНСПОРТУ
ТА МАШИНОБУДУВАННЯ
Кафедра електротехнічних систем

Рівень вищої освіти – другий (магістерський)
Спеціальність 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
(код і назва)

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
____________ О.О. Ситник
(підпис) (ініціали, прізвище)
«______» __ 2023 р.

ЗАВДАННЯ
на магістерську кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти

Нестеровському Юрію Васильовичу
(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Тема магістерської роботи

«Аналіз нових підходів в технічній діагностиці електрообладнання
в умовах виробництва»

науковий керівник к.т.н., доцент Ключка Костянтин Миколайович
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом по університету від «10» жовтня 2023р. № 271/04

2. Термін подання студентом роботи_____________________________

3. Об’єкт дослідження – процеси діагностування електрообладнання в умовах
виробництва.

4. Предмет дослідження – методи і засоби діагностування електрообладнання в умовах
виробництва.

5. Перелік завдань, які потрібно розробити:
− здійснити детальну класифікацію задач діагностування технічних об’єктів та підходів
до їх вирішення;
− визначити перелік найбільш перспективних заходів для проведення діагностування
окремих видів електрообладнання в умовах виробництва;
− розглянути та обґрунтувати доцільність впровадження автоматизації діагностичних
процедур;
− розробити перспективну структуру автоматизованої установки для діагностування
технічного стану електродвигунів.

6. Перелік ілюстративного матеріалу − у вигляді презентації

7. Перелік публікацій – у вигляді статті чи тез доповіді на конференції

8. Дата видачі завдання «11» жовтня 2023 р.

Календарний план

Термін виконання
№ Назва етапів виконання
етапів магістерської Примітка
з/п магістерської роботи
роботи
1 Аналіз літератури по темі магістерської роботи 11.10.2023–15.10.2023
Складання попереднього плану і структури
2 16.10.2023–18.10.2023
магістерської роботи. Узгодження з керівником
3 Підготовка матеріалів по розділу 1 19.10.2023–24.10.2023
4 Підготовка матеріалів по розділу 2 25.10.2023–30.10.2023
Підготовка матеріалів по розділу 3
5 31.10.2023–10.11.2023
Вступ. Реферат. Список використаних джерел.
Підготовка і публікація тез за результатами
6 11.10.2023–15.12.2023
магістерської роботи
Підготовка остаточної версії магістерської 11.11.2023–29.11.2023
7
роботи. Узгодження з керівником
Підготовка доповіді і презентації. Підготовка до 30.11.2023–15.12.2023
8
захисту
9 Захист магістерської роботи 19.12.2023–22.12.2023

Здобувач вищої освіти Ю.В. Нестеровський
(підпис) (ініціали, прізвище)

Науковий керівник роботи К.М. Ключка
(підпис) (ініціали, прізвище)

3
РЕФЕРАТ

Повний обсяг магістерської роботи складає 108 сторінок, у тому числі
17 рисунків і 2 таблиці, список використаних джерел, що містить 108
найменування на 13 сторінках.
Метою нашої магістерської роботи є розробка та розвиток методів та
комп’ютерних засобів процесів діагностики електрообладнання в умовах
виробництва.
Для розв’язування поставлених задач, в магістерській роботі
використовувалися методи теоретичної електротехніки, методи розв’язання
модельних задач, методи проведення експерименту та співставлення
результатів теоретичного аналізу та експериментальних даних, методи
застосування моделюючих програм.
Практичною цінністю магістерської роботи є те, що отримані
результати магістерської роботи дозволяють підвищити надійність та
довговічність функціонування електрообладнання в умовах виробництва.
Запропоновані рекомендації можуть бути використані при проведенні
діагностичних процедур щодо поточного стану електрообладнання
енергоємних виробництв. Отримані результати також можуть бути
використані при підвищенні кваліфікації ремонтно-обслуговуючого
персоналу високовольтних електрообладнання промислових підприємств..
Ключові слова: технічна діагностика, діагностична процедура,
математичні моделі об’єктів діагностування, автоматизація
діагностичних процедур

4

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ……………………………………………..…… 6
ВСТУП……………………………………………..………………………… 7
РОЗДІЛ 1
ЗАДАЧІ ДІАГНОСТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ТА ОСНОВНІ
ПІДХОДИ ДО ЇХ ВИРІШЕННЯ..................................................................... 14
1.1 Важливість ефективної та своєчасної діагностики стану
електрообладнання.................................................................................. 14
1.2 Загальні характеристики та класифікація систем технічного
діагностування електротехнічних об’єктів……………..……………. 19
1.3 Математичні моделі об’єктів діагностування………………….... 42
1.4 Умови проведення діагностичних процедур………………..…… 50
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 52
РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ
НАДІЙНОСТІ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ…………………………………. 53
2.1 Організація та планування діагностики електрообладнання в
умовах експлуатації …..………………………………………………. 53
2.2 Профілактичне діагностування електрообладнання ...…..……... 57
2.3 Особливості проведення діагностування окремих видів
електрообладнання …………………………………………………… 66
2.4 Комплексне діагностування електрообладнання....…………….. 82
Висновки до розділу 2………………………………………………… 84
РОЗДІЛ 3
ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ В ПРОЦЕСИ ДІАГНОСТИКИ
ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ……..………….. 86
3.1 Ефективність впровадження автоматизації діагностичних

5

процедур………………………………………….…………….………. 86
3.2 Розробка функціональної схеми автоматичної установки для
діагностування технічного стану електродвигунів…..……………… 89
Висновки до розділу 3………………………………………………... 93
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 94
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 96

6

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АСУ автоматизована система управління
БВ блок вимірювання
ВАХ вольт-амперна характеристика
Д діагностування
ДПС двигун постійного струму
ДСТУ державний стандарт України
ЕП електротехнічні пристрої
МЕК міжнародна електротехнічна комісія
МСЗ максимальний струмовий захист
Р ремонт
ПР поточний ремонт
ПУЕ правила улаштування електроустановок
ПЛ повітряна лінія
САВ система аналізу відмов
СТОР системи технічного обслуговування і ремонту
ТД технічне діагностування (технічна діагностика)
ТО технічне обслуговування
ТП технологічний процес
ТС технічний стан
ХАРГ – хроматографічний аналіз розчинених газів
ННТ – найбільш нагріта точка
ННЧ – наднизька частота
ПУЕ – правила улаштування електроустановок
ТВШМ – температура верхніх шарів масла

7

ЧР – часткові розряди
IEC International Electrotechnical Commission (Міжнародна
електротехнічна комісія)
СІGRE − Conseil International des Grands Réseaux Electriques
IEE − Independent Educational Evaluation
IGВТ − Isolated Gate Bipolar Transistor

8
ВСТУП

Актуальність теми. Загальновідомим є той факт, що вихід з ладу
електричної установки може призвести до вкрай негативних наслідків
пов’язаних зі значними економічними втратами, перебоями, аж до
припинення, постачання електроенергії до споживачів, а також масштабними
пошкодженнями високовартісного електротехнічного обладнання.
Так, станом на сьогодні в Україні експлуатується високовольтне
електрообладнання, значна частина якого відпрацювала вже 30 і більше років
та фактично виробила свій ресурс. Періодичне продовження дозволеного
терміну експлуатації такого застарілого обладнання все частіше призводить
до відмов та виникнення аварійних ситуацій. Крім того в таких умовах
погіршуються показники безпечної експлуатації електрообладнання,
знижуються показники надійності, зростають витрати на планово-
попереджувальні ремонти та поточну експлуатацію [1].
Відомо, що основними задачами діагностування об’єкту є визначення
його технічного стану, а саме: справний, несправний, придатний до
експлуатації, не придатний до експлуатації тощо; визначення місця та
причини пошкодження або погіршення параметрів; визначення можливості,
умов та терміну подальшої експлуатації; визначення та прогнозування
залишкового ресурсу; визначення необхідності, об’єму та часу проведення
ремонту [2], [3].
Для вирішення вказаних задач вдосконалюються існуючі та
розробляються нові методи контролю параметрів та випробувань
електричного обладнання, зокрема, розвиваються системи постійного
моніторингу параметрів електричного обладнання під час експлуатації,
визначення зміни його стану та ресурсу за прогнозованих умов експлуатації в
майбутньому.

9
Для підвищення ефективності діагностування впроваджуються нові
методи та засоби руйнівних та неруйнівних випробовувань. Зазначені міри є
особливо актуальними при виконанні планово-попереджувальних ремонтів
електрообладнання.
На сьогоднішній день існує велика кількість традиційних, достатньо
відпрацьованих підходів, щодо проведення діагностики стану ізоляції.
Застосування таких підходів, загалом дає позитивний результат, хоча в ряді
випадків вони є недостатньо ефективними. Наприклад, при діагностиці
високовольтних опорних ізоляторів виникають труднощі з отриманням
достовірного результату під час виявлення внутрішніх дефектів [5].
При роботі над інформаційними джерелами були виявлені домінуючі
напрямки розвитку питань технічної діагностики високовольтного
електрообладнання, яким дослідники приділяють найбільше уваги і такі
напрямки та підходи можуть вважатися найбільш перспективними. Серед
них можна виділити такі:
Система двоступеневих профілактичних випробувань. В основу даної
концепції лягли як традиційні системи діагностування стану які
зарекомендували себе з найкращого боку, так і сучасні методи діагностики.
Перший етап (індикація стану) − визначення справної високовольтної
ізоляції методами, що не вимагають відключення обладнання, а також на
основі використання досвіду експлуатації. Ці випробування, як правило,
рекомендується виконувати не рідше одного разу на рік..
Другий етап (діагностика стану) – проведення перевірок та
випробувань для виявлення місць дефектів, їх причин і визначення
можливості подальшої експлуатації даного високовольтного обладнання, або
про необхідність його виведення в ремонт.
В багатьох випадках, визначити технічний стан високовольтного
обладнання можливо і не виводячи його з роботи. Але для забезпечення умов
для проведення такої діагностики потрібно чітке розуміння конструкції

10
досліджуваного об’єкту, наявність технічно грамотного та навченого
персоналу, наявність необхідного обладнання.
Комплексне обстеження проводиться для перевірки справності всіх
елементів, що входять в конструкцію високовольтного обладнання, та для
визначення можливості їх подальшої експлуатації чи необхідності виконання
капітального ремонту визначеного високовольтного обладнання.
Діагностика високовольтного обладнання, що знаходиться під робочою
напругою. Діагностика, заснована на обробці поточних значень параметрів
високовольтного обладнання, що перебуває в роботі. Це перспективний
напрям розвитку, що дозволяє визначити стан елементів високовольтного
обладнання без виведення його з функціонуючої системи електропостачання,
що підвищить надійність енергопостачання, а також створити умови
переходу на обслуговування за технічним станом і знизити кошти на
амортизаційні відрахування.
Так, наприклад, для діагностики головної ізоляції високовольтних
маслонаповнених трансформаторів, які перебувають під напругою,
ключовими параметрами контролю є оцінка стану масла, а саме: хімічні
параметри масла, коефіцієнт абсорбції, рівень вібрації і часткових розрядів.
В останнє десятиліття для діагностики стану головної ізоляції
трансформатора набув широкого поширення і показав задовільні результати
хроматографічний аналіз розчинених у маслі газів. Від електротехнічного
персоналу та електромонтерів вимагається правильно відібрати пробу масла і
доставити її в лабораторію, а після виконання аналізу − правильно
витлумачити результати такого аналізу та прийняти рішення про подальшу
експлуатацію трансформатора.
Останнім часом також інтенсивно розвиваються методи діагностики,
засновані на використанні передавальної функції [5] і інформативних
параметрів досліджуваного об’єкту, наприклад, кабельної лінії.
Встановлений взаємозв’язок діагностичних параметрів не тільки дозволить

11
отримувати інформацію про стан ізоляції кабелів, а й може бути
використаний для прогнозування залишкового терміну служби кабелів, що
експлуатуються тривалий час.
Також досить перспективними виглядають нові розробки програмно-
апаратних комплексів для методу багатопараметричної динамічної кількісної
оцінки, заснованого на сукупності діагностичних параметрів. Метод
багатопараметричної динамічної кількісної оцінки технічного стану ізоляції
кабельної лінії є неруйнівним методом контролю, що дозволяє формувати
рекомендації про терміни обслуговування кабельних ліній на основі
сукупності діагностичних параметрів, представлених у вигляді інтегрального
критерію оцінки технічного стану.
Таким чином подальший розвиток нових підходів до проведення
технічної діагностики є актуальною та своєчасною науково-технічною
задачею по удосконаленню наявних, розробкою і впровадженням нових
методів та засобів діагностування електричного обладнання сучасних
енергетичних мереж.
Мета та задачі дослідження. Відповідно до вищевикладеного, метою
магістерської роботи є розробка та розвиток методів та комп’ютерних засобів
процесів діагностики електрообладнання в умовах виробництва.
Для досягнення вказаної мети потрібно вирішення наступних науково-
технічних задач:
− здійснити детальну класифікацію задач діагностування технічних
об’єктів та підходів до їх вирішення;
− визначити перелік найбільш перспективних заходів для проведення
діагностування окремих видів електрообладнання в умовах виробництва;
− розглянути та обґрунтувати доцільність впровадження автоматизації
діагностичних процедур;
− розробити перспективну структуру автоматизованої установки для
діагностування технічного стану електродвигунів.

12
Об’єктом дослідження є процеси діагностування електрообладнання в
умовах виробництва.
Предметом дослідження є методи і засоби діагностування
електрообладнання в умовах виробництва.
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених задач, в
магістерській роботі використовувалися методи теоретичної електротехніки,
методи розв’язання модельних задач, методи проведення експерименту та
співставлення результатів теоретичного аналізу та експериментальних даних,
методи застосування моделюючих програм.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі вирішення
поставлених задач отримано наступні наукові результати.
1. Проведено детальну класифікацію варіантів задач діагностування
електрообладнання в умовах виробництва та підходів до їх вирішення;
2. Окреслено коло найбільш перспективних підходів до діагностування
окремих видів електрообладнання в умовах виробництва;
3. Обґрунтовано доцільність впровадження засобів автоматизації
проведення діагностики електрообладнання енергоємних виробництв;
4. Розроблено перспективну структуру автоматизованої установки для
діагностування технічного стану електродвигунів.
Практична цінність. Теоретичні результати магістерської роботи
дозволяють підвищити надійність та довговічність функціонування
електрообладнання в умовах виробництва. Запропоновані рекомендації
можуть бути використані при проведенні діагностичних процедур щодо
поточного стану електрообладнання енергоємних виробництв. Отримані
результати також можуть бути використані при підвищенні кваліфікації
ремонтно-обслуговуючого персоналу електрообладнання промислових
підприємств.
Апробація роботи. Основні положення магістерської роботи
розглядалися в ході проведення 38-ї Міжнародної науково-практичної

13
конференції «Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції
розвитку», 07 листопада 2923 року), м. Брно (Чехія). 07 листопада 2023.
Публікації. За результатами досліджень була надрукована одна
наукова праця [108, С. 395-399].
Структура магістерської роботи. Робота складається з вступу, трьох
розділів, висновку і списку використаних джерел. Робота викладена на 108
сторінках машинописного тексту, містить 17 рисунків і 2 таблиці.

14
РОЗДІЛ 1
ЗАДАЧІ ДІАГНОСТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ
ТА ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

1.1 Важливість ефективної та своєчасної діагностики стану
електрообладнання
Дослідження процесів в електричних схемах різного обладнання,
зокрема проведення в них діагностичних процедур, є одним із досить
важливих розділів електротехніки.
Наявність інформації про дійсний стан технічного об‘єкту перевірки є
обов‘язковою, як для поточного функціонування, так і для прогнозу
функціонування в майбутньому, тому технічне діагностування
електротехнічних пристроїв є важливим завданням електротехніки.
Станом на сьогодні, аналіз технічного стану електрообладнання
передбачає використання широких можливостей обчислювальної техніки [1,
2, 3]. Тому, поряд з дослідженнями практично-прикладного виду, особливого
значення набуває математичний опис об’єкту діагностики, вибір та побудова
його раціональної математичної моделі, яка з найбільшою точністю
відображала реальні процеси чи явища, що протікають в компонентах
електричних ланцюгів того чи іншого виду електрообладнання.
Найбільш ефективні види та методи діагностувальних процедур в
електричних колах повинні враховувати зростаючу складність та все більш
жорсткі вимоги до отримуваних результатів. Постійний пошук оптимальних
видів та ефективних методів діагностики, привів до створення цілого ряду
методів, які отримали загальне визнання [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14,
18].
Для вирішення зазначених вище проблем, в Україні і за кордоном
створено системи технічного обслуговування і ремонту (СТОР). СТОР −
сукупність взаємопов’язаних засобів, документації ТО і Р і виконавців,
15
необхідних для підтримки і відновлення якості виробу, що входить в цю
систему.
В Україні використовується “Система планово-попереджувального
обслуговування”. В ній планування ремонту передбачається на основі
кількості годин роботи обладнання. Ця система була розроблена в 20-30-ті
роки XX століття німцями та американцями і в 1940 р. Вона стала основою
для розробки галузевих систем. В 60-ті і подальші роки отримала розвиток
теорія надійності. Була розроблена теорія старіння та відновлення машин, яка
стала основою створення діючої сьогодні СТОР.
Найбільш поширеною формою проведення ТО і Р є комплексний
метод виконання робіт. Цей метод базується на принципі сумісництва
виконання робіт за місцем та часом, що дозволяє зменшити витрати часу на
підготовчо-заключні операції, переходи, переїзди; ефективніше
використовувати засоби механізації; підвищити рівень керівництва роботами
та якість виконання робіт.
Планування технічного обслуговування та ремонту здійснюють
шляхом складання багаторічного графіка комплексного ремонту та
технічного обслуговування. На основі цього графіка, результатів
контрольних оглядів, профілактичних вимірів та перевірок обладнання
складають річний план-графік для комплексного ремонту, одночасно
складають заявки на необхідні матеріали, запчастини, обладнання. Виходячи
із річного плану-графіка складають місячні плани-графіки робіт. Роботи, які
виконуються комплексним методом, групуються в комплекси, які
відрізняються за періодичністю та номенклатурою.
Системи обслуговування та ремонту електрообладнання за кордоном
мають деякі відмінності від тієї системи, яка існує в Україні.
В США [56] система технічного обслуговування та ремонту
складається з ТО між ремонтами, поточних ремонтів, під якими розуміють
аварійний ремонт. Капітальні ремонти проводяться за спеціальною
програмою і до поняття планово-попереджувального обслуговування не
16
належать. В існуючій системі ТО і Р США відсутній примусовий, попередній
план. Вдосконалення ТО і Р знайшло відображення в розробці таких систем
як системи попереджувального обслуговування, корегувального
обслуговування, передбачувального обслуговування, ремонтних пріоритетів.
Система попереджувального обслуговування ставить задачу досягти
на стадії проектування скорочення або повного усунення необхідності
обслуговування електрообладнання. Основу цієї системи складає висока
надійність електрообладнання та забезпечення мінімального об’єму його
обслуговування.
Система корегувального обслуговування є програмою регулярного
аналізу витрат на обслуговування електрообладнання з метою виявлення
вузлів та елементів, обслуговування яких викликає великі витрати, причини
цих витрат та проведення заходів для їх усунення. Розповсюдженню цієї
системи сприяє застосування ЕОМ, які забезпечують облік витрат на
обслуговування в розрізі окремих елементів та вузлів.
Система передбачуваного обслуговування вирішує задачу
передбачення можливих відмов електрообладнання на основі неперервних
спостережень за станом електрообладнання та його вузлів, його технічних
параметрів та характеристик на основі технічної діагностики. Система
ремонтних пріоритетів застосовується для визначення черги ремонтних робіт
залежно від двох факторів: рангу електрообладнання та рангу робіт. Для
впровадження цієї системи все електрообладнання класифікується по десяти
групах. Найвищий ранг (10 балів) присвоюють електростанціям, лініям
електропередачі, котлам, бойлерам. Робота також оцінюється балами.
Найвищим балом оцінюються аварійні роботи та роботи, які пов’язані з
усуненням небезпеки для життя та здоров’я працівників.
Пріоритет ремонту визначається добутком бальних оцінок обладнання
та роботи. Отримані результати є основою для планування ремонтних робіт.
17
В Японії [56] використовується система ТО і Р, яка називається
«Система повного технічного обслуговування». Вона також є системою
планово-попереджувального ремонту з тією лише різницею, що структура
обслуговування в кожному конкретному випадку враховує специфіку, умови
та можливості кожного конкретного підприємства, фірми. До структури
повного технічного обслуговування та ремонту входять такі розділи як
планування, організація праці, організація виробничого процесу, керування,
тобто вона вирішує такі ж задачі, як і система ТО і Р США та країн
пострадянського простору.
Досвід організації ТО і Р на підприємствах Західної Європи частково
викладений в [56]. На підприємствах Франції забезпечення надійної роботи
обладнання досягається за рахунок удосконалення організації технічного
обслуговування між ремонтами. Технічне обслуговування проводиться за
системою планово-попереджувальних оглядів, спрямованих на постійну
підтримку обладнання в працездатному стані. Огляди здійснюють інспектори
ремонтних підрозділів, які усувають незначні пошкодження та визначають
необхідність втручання основної ремонтної групи. Для реєстрації планово-
попереджувальних оглядів використовують інспекторські листки.
Періодичність оглядів визначається в залежності від накопиченого досвіду
експлуатації електрообладнання.
Удосконалення системи ТО і Р пов’язане з застосуванням різних
технічних засобів контролю функціональних параметрів та характеристик
елементів та вузлів. Розглядається можливість розробки та конструювання
такого обладнання, машин та механізмів, технічне обслуговування і ремонт
яких потребує мінімальних витрат.
Надійність і безперебійність роботи електрообладнання,
електротехнічних комплексів та систем в значній мірі визначаються
функціонуванням елементів, що входять до їх складу. В першу чергу силових
18
трансформаторів, які забезпечують узгодження комплексу з системою і
перетворення ряду параметрів електроенергії в необхідні величини для
подальшого її використання [1]. Так, наприклад, одним з перспективних
напрямів підвищення ефективності функціонування електротехнічного
маслонаповненого обладнання є вдосконалення системи технічного
обслуговування та ремонтів електрообладнання [1]. Станом на сьогоднішній
день, кардинальним шляхом зниження обсягів і вартості технічного
обслуговування електрообладнання, кількості обслуговуючого і ремонтного
персоналу є перехід від попереджувального принципу, жорсткої
регламентації ремонтного циклу і періодичності проведення ремонтів до
обслуговування на основі нормативів планово-попереджувальних ремонтів
[1]. Ведуться роботи по розробці підходів до експлуатації електротехнічного
обладнання у строгій відповідності до його поточного технічного стану
через більш раціональне заходів щодо періодичності та обсягів технічних
обслуговування, ремонтів за результатами діагностичних обстежень та
моніторингу електротехнічного обладнання в цілому та маслонаповненого
трансформаторного обладнання зокрема як невід'ємного елемента будь-якої
електротехнічної системи [2]. При переході до системи ремонтів за
технічним станом якісно змінюються вимоги до системи діагностування
електрообладнання, при якій головним завданням діагностування стає
прогноз технічного стану на тривалий період. Вирішення такої задачі не є
тривіальним і можливе лише при комплексному підході до вдосконалення
методів, засобів, алгоритмів та організаційно-технічних форм діагностування
[99].
Проведений аналіз дає змогу констатувати, що досвід застосування
автоматизованих систем моніторингу та діагностики в Україні та в країнах
ЄС дозволив сформулювати ряд завдань, які мають бути вирішені для
19
отримання максимального ефекту при впровадженні систем online-
моніторингу та діагностики на об'єктах [3]:
1. Оснащення підстанцій засобами безперервного контролю
(моніторингу) і діагностики стану основного обладнання слід проводити
комплексно, створюючи єдині проекти автоматизації підстанцій, в яких
питання управління, регулювання, захисту та діагностики стану обладнання
вирішуватимуться взаємопов'язано [3].
2. При виборі номенклатури і кількості безперервно контрольованих
параметрів основним критерієм має бути забезпечення прийнятного рівня
ризику експлуатації кожного конкретного апарату. Відповідно до цього
критерію найбільш повним контролем в першу чергу повинно охоплюватися
обладнання, що працює за межами нормативного терміну служби. Витрати
на оснащення засобами безперервного контролю обладнання, що виробило
нормований термін служби, повинні бути вищими, ніж нового обладнання з
вищими показниками надійності [3].
3. Необхідна розробка принципів технічно та економічно
обґрунтованого розподілу завдань між окремими підсистемами АСУ ТП. Для
успішного вирішення завдання створення повністю автоматизованих
підстанцій для всіх видів обладнання повинні бути розроблені критерії, що
являють собою формалізовані фізико-математичні описи справного,
дефектного, аварійного та інших станів апаратів як функції результатів
моніторингу параметрів їх функціональних підсистем [3].

1.2 Загальні характеристики та класифікація систем технічного
діагностування електротехнічних об’єктів
Технічне діагностування − це вивчення чи визначення дійсного
технічного стану об‘єкта та характеру його змін з часом. Воно спрямоване на
дослідження форм прояву технічного стану об‘єкта та розробку принципів
побудови систем діагностування. Під терміном «технічний стан» (ТС)
20
(technical state) об‘єкта діагностування мають на увазі сукупність
властивостей об‘єкта чи їх залежностей між собою, які можуть змінюватись
під дією зовнішніх чинників, що визначаються в деякий момент часу за
деяких умов зовнішнього середовища, тими чи іншими значеннями
діагностичних показників відповідно до норм ДСТУ (IEC) [1].
Об‘єктом діагностування може бути електрообладнання (його
електричні схеми чи окремі ланцюги) будь-якої складності або його складові
частини, технічний стан яких визначається в процесі діагностування.
Технічне діагностування (ТД) об‘єкта є інформаційною процедурою, метою
якої має бути відображення його технічного стану у вигляді висновку про
характер та важливість цього стану. Такий висновок щодо результату
діагностування має назву технічного діагнозу або просто діагнозу. Технічна
діагностика як наукова дисципліна ґрунтується на таких основних
принципах: принцип причинно-наслідкових зав’язків; принцип використання
мінімальної інформації щодо технічного виробу під час його діагностування
при максимумі інформації про цей виріб як об‘єкт діагностування (мінімум
апостеріорної інформації при максимумі апріорної інформації щодо бази
знань); принцип застосування тільки неруйнівних дій, що не можуть за час
проведення діагностування змінити технічний стан виробу.
Умовно структура технічної діагностики для будь-якого типу та
призначення обладнання представлена на рис. 1.1. Вона характеризується
двома взаємопроникними та взаємопов'язаними напрямками: теорією
розпізнавання та теорією контрольоспроможності. Теорія розпізнавання
вивчає алгоритми розпізнавання стосовно задач діагностики, які можуть
розглядатися як завдання класифікації. Алгоритми розпізнавання в технічній
діагностиці частково ґрунтуються на діагностичних моделях, що
встановлюють зв'язок між станами технічної системи та їх відображення в
просторі діагностичних сигналів. Важливою частиною проблеми
розпізнавання є правила прийняття рішень.
Контролездатністю називається властивість пристрою забезпечувати
21
достовірну оцінку його технічного стану і раннє виявлення несправностей та
відмов. Основним завданням теорії контролездатності є вивчення засобів і
методів отримання діагностичної інформації [4].

Рис. 1.1. Структурний склад діагностики

Вибір того чи іншого виду технічної діагностики визначається
наступними умовами:
1) призначенням контрольованого об'єкта, а саме: сфера застосування,
умови його функціонування тощо;
2) складністю контрольованого об'єкта, а саме: складністю йог
конструкції, чисельністю параметрів, що підлягають контролю і т.п.;
3) економічної доцільністю проведення діагностичних процедур;
4) ступенем небезпеки розвитку аварійної ситуації та наслідків
відмови контрольованого об'єкта.
Стан системи описується сукупністю її ознак, що визначають, при
діагностуванні системи. Ці ознаки називаються діагностичними
параметрами. При виборі діагностичних параметрів пріоритет віддається
тим, які задовольняють вимогам достовірності та надмірності інформації про
технічний стан системи в реальних умовах експлуатації. На практиці як
правило використовують кілька діагностичних параметрів одночасно.
Діагностичними параметрами можуть бути параметри робочих процесів
(величина потужності, напруга, сила струму тощо), супутніх процесів таких
22
як вібрація, шум, температура, а також геометричні величини, такі як зазор,
люфт, биття тощо. Число вимірюваних діагностичних параметрів залежить
від типів засобів використовуваних для діагностики системи, тобто якими
здійснюється безпосередньо сам процес отримання даних та ступеня
технологічності методів діагностування. Так, наприклад, число вимірюваних
діагностичних параметрів силових трансформаторів і шунтуючих реакторів
може досягати 38, масляних вимикачів − 29, елегазових вимикачів − 25,
обмежувачів перенапруги і розрядників − 10, роз'єднувачів (з приводом) − 14,
маслонаповнених вимірювальних трансформаторів конденсаторів зв'язку − 9
[5].
Сучасну діагностику електрообладнання умовно можна розділити на
такі три основні напрямки [56]:
1. Параметрична діагностика;
2. Діагностика несправностей;
3. Превентивна діагностика.
Параметрична діагностика − це контроль нормованих параметрів
обладнання, виявлення та ідентифікація їх небезпечних змін.
Використовується вона для аварійного захисту та управління обладнанням, а
діагностична інформація міститься в сукупності відхилень величин цих
параметрів від номінальних значень [56].
Діагностика несправностей − це визначення виду та величини дефекту
після реєстрації факту появи несправності. Така діагностика є частиною робіт
з обслуговування або ремонту обладнання і виконується за результатами
контролю його параметрів [56].
Превентивна діагностика − це виявлення всіх потенційно небезпечних
дефектів на ранній стадії розвитку, спостереження за їх розвитком та на цій
основі довгостроковий прогноз стану обладнання [56].
Cистеми діагностування, які застосовуються станом на сьогодні
включають у себе всі три напрямки технічної діагностики, щоб отримати
найбільш повну і достовірну оцінку стану обладнання.
23
Отже, до основних результатів діагностики можна віднести [56]:
1. Визначення стану обладнання, що діагностується (оцінка стану
обладнання);
2. Виявлення виду дефекту, його масштаби, місце розташування,
причин появи, що є основою для прийняття рішення про подальшу
експлуатацію обладнання (виведення в ремонт, додаткове обстеження,
продовження експлуатації тощо) або про повну заміну обладнання ;
3. Прогноз про терміни подальшої експлуатації – оцінка залишкового
ресурсу роботи електроустаткування.
Таким чином виходить, що для попередження утворення дефектів (або
виявлення на ранніх стадіях освіти) та підтримки експлуатаційної надійності
обладнання необхідно застосовувати контроль обладнання у вигляді системи
діагностики [56].
В технічній діагностиці (ТД) розглядають такі основні властивості
обладнання як об‘єкта діагностики: надійність, безвідмовність, довговічність,
ремонтопридатність, функція реакції, контролепридатність.
Надійність (reliability) − властивість об‘єкта виконувати задані функції
в заданому об‘ємі при визначених умовах функціонування.
Безвідмовність (safety margin) − властивість об‘єкта неперервно
зберігати працездатність протягом визначеного часу.
Довговічність (durability) − властивість об‘єкта зберігати
працездатність до моменту виникнення граничного стану виробу при
визначеній системі технічного обслуговування.
Ремонтопридатність (serviceability) − властивість об‘єкта, яка полягає
в пристосованості до попередження та можливості визначення причин
виникнення відмов, несправностей та усунення їх наслідків.
Функція реакції − властивість об᾿єкта реагувати на зовнішні
збурюючі фактори.
Контролепридатність − властивість об‘єкта забезпечувати вірогідну
оцінку його ТС та раннє визначення несправностей та відмов.
24
В технічній діагностиці розглядають такі стани об‘єкта: справний −
несправний, працездатний − непрацездатний, робочий, граничний,
критичний.
Справний − стан об‘єкта, при якому він відповідає всім вимогам, які
установлені нормативно-технічною документацією.
Несправний − стан об‘єкта, при якому він не відповідає хоча б одній із
вимог, яка установлена нормативно-технічною документацією.
Працездатний − стан об‘єкта, при якому він здатен виконувати всі або
частину заданих функцій в повному або неповному обсязі. Тобто коли виріб
роботоздатний він може бути справним або несправним.
Непрацездатний − стан об‘єкта, при якому він не здатен виконувати
всі задані функції. Тобто коли нероботоздатний, то обов‘язково і несправний.
Робочий − стан об‘єкта, при якому об‘єкт виконує всі задані функції.
Граничний − стан, що відображає такий стан виробу, при якому його
подальше використання є недопустимим чи недоцільним згідно з вимогами
безпеки або відновлення працездатного стану просто неможливе.
Критичний − стан пов'язаний з таким станом, коли подальше
застосування виробу може призвести до аварії чи катастрофи з
недопустимими наслідками.
Основні події та процеси: несправність, відмова, вимкнення,
відновлення, старіння, обслуговування, ремонт, локалізування відмов, пошук
пошкоджень.
Несправність − це порушення справності об‘єкта або його елементів
під впливом зовнішньої дії, яка перевищує рівень, установлений нормативно
- технічною документацією.
Відмова − подія, яка полягає в порушенні роботоздатного стану
об‘єкта. Вимкнення − це перехід об‘єкта із робочого стану в неробочий.
Відновлення − це подія, яка полягає в переході об‘єкта із непрацездатного
стану в роботоздатний.
Ввімкнення − перехід об‘єкта із неробочого стану в робочий.
25
Старіння − процес поступової, незворотної, неперервної зміни
фізико-хімічних властивостей об‘єкта.
Обслуговування − сукупність заходів, які передбачаються для
збереження або відновлення справного стану об‘єкта. Ремонт − це сукупність
заходів, які передбачаються для відновлення роботоздатності об‘єкта.
Локалізація відмов − процес керування об‘єктом, спрямоване на
зменшення наслідків відмов шляхом виділення несправних елементів. Пошук
несправностей − це комплекс вимірювальних та логічних операцій з
локалізування несправного елемента.
Однак ТД не можна розглядати як частину контролю. Процес
перевірки технічного стану об’єкта − це процес керування цим об‘єктом,
який виконується за визначеною програмою. Побудова програми перевірки,
оптимальної для тої або іншої цільової функції оптимізації, рівнозначна
організації відповідного оптимального процесу керування, результатом якого
є визначення технічного стану. Процес перевірки здебільшого являє собою
процес керування з багаторазовою подачею керуючих дій, коли керуюча дія
може бути складною, а послідовність її подачі залежить від реакції об‘єкта на
попередні дії. Структурну схему діагностувальної установки системи
керування можна зобразити як показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структурна схема діагностичної системи керування
ОП − об‘єкт перевірки; ЗС − зовнішнє середовище; ППТС − підсистема
перевірки ТС об‘єкта; КП − керуючий пристрій; α(t) − задана мета
керування; L(t) −параметри зовнішнього середовища
26
Таким чином можна говорити що, ТД розглядає специфічні процеси
керування, які потребують розробки спеціальних методів дослідження
оптимальних процесів керування. Перевірка та відновлення ТС об‘єкта
становлять суть керування ТС. Ефективна організація такого керування є
головною метою ТД, яка виступає одним із засобів підвищення надійності.
Підвищення надійності є основною областю застосування ТД. Більш
чітку уяву про межі застосування ТД можна отримати, розглянувши різні
типи задач визначення ТС. Найбільш поширеною є задача визначення ТС
об‘єкта в даний момент часу. Це задача діагнозу (розпізнавання, визначення).
До другого типу відносять задачі з передбачення ТС, в якому об‘єкт буде
знаходитись в деякий момент часу в майбутньому. Це задача прогнозу. До
третього типу відносять задачі з визначення ТС об‘єкта, в якому він
знаходився в минулому. Це задача ґенеза (походження, виникнення). Задачі
першого типу відносять до власне ТД, другого − до технічної прогностики,
третього − до технічної генетики. До задач технічної прогностики відносять,
наприклад, задачі з визначення терміну роботи виробу, періодичності його
профілактичних перевірок та ремонту. Розв‘язування їх здійснюють шляхом
визначення можливих або ймовірних еволюцій ТС виробу, які починаються
його дійсним технічним станом. Задачі технічної генетики виникають,
наприклад, в зв‘язку з необхідністю проводити розслідування аварій та їх
причин, коли дійсний технічний стан об‘єкта відрізняється від стану, в який
він перейшов в минулому, в результаті появи першопричини, що викликала
аварію. Розв‘язання задачі здійснюють шляхом визначення можливих або
ймовірних передісторій, які призвели до теперішнього технічного стану
об‘єкта перевірки.
За загальною класифікацією, всі методи діагностування
електрообладнання можна розділити на дві групи. Вони можуть називатися
методами контролю. Серед них: методи неруйнівного та руйнівного
контролю [1, 56].
27
Методи неруйнівного контролю − це такі методи контролю матеріалів
(пристроїв), що не потребують руйнування зразків матеріалу (пристрою).
Тоді, як методи руйнівного контролю – це такі методи контролю матеріалів
(пристроїв), які передбачають руйнування зразків матеріалу (пристрою).
Весь перелік методів неруйнівного контролю також поділяються на
підгрупи, але вже за іншими ознаками, тобто залежно від принципу роботи:
фізичних явищ на яких засновано їх функціонування. Далі будуть наведені
основні методи неруйнівного контролю, що найчастіше застосовуються для
електротехнічного обладнання [56]:
1) магнітний,
2) електричний,
3) вихрострумовий,
4) радіохвильовий,
5) тепловий,
6) оптичний,
7) радіаційний,
8) акустичний,
9) проникаючими речовинами.
Кожний вид, у свою чергу, також класифікують за додатковими
ознаками [56].
Далі наведемо для кожного методу неруйнівного контролю чіткі
визначення, які є в нормативній документації (ПУЕ, ДСТУ, IEC, різні
технічні умови та рекомендації).
Так, магнітні методи контролю, засновані на реєстрації магнітних
полів розсіювання, що виникають над дефектами, або на визначенні
магнітних властивостей виробів, що контролюються [5].
Електричні методи контролю засновані на реєстрації параметрів
електричного поля, що взаємодіє з контрольним об'єктом, або поля, що
виникає в контрольному об'єкті внаслідок зовнішнього впливу [5].
28
Вихрострумовий метод контролю заснований на аналізі взаємодії
зовнішнього електромагнітного поля з електромагнітним полем вихрових
струмів, що наводяться збудливою котушкою в електропровідному об'єкті
контролю цим полем [16, 40].
Радіохвильовий метод контролю − метод неруйнівного контролю,
заснований на аналізі взаємодії електромагнітного випромінювання
радіохвильового діапазону з об'єктом контролю [8].
Теплові методи контролю засновані на реєстрації теплових або
температурних полів об'єкта контролю [18, 77, 78].
Візуально-оптичні методи контролю засновані на взаємодії оптичного
випромінювання з об'єктом контролю [39].
Радіаційні методи контролю засновані на реєстрації та аналізі
проникаючого іонізуючого випромінювання після взаємодії з об'єктом, що
контролюється [59, 80].
Акустичні методи контролю ґрунтуються на застосуванні пружних
коливань, що збуджуються або виникають в об'єкті контролю [61].
Капілярні методи контролю засновані на капілярному проникненні
індикаторних рідин у порожнини поверхневих і наскрізних несуцільностей
матеріалу об'єктів контролю та реєстрації індикаторних слідів, що
утворюються, візуальним способом або за допомогою перетворювача [2].
Також важливим моментом в теорії та практиці проведення
діагностики є питання діагностичне забезпечення.
Діагностичне забезпечення − це сукупність взаємопов'язаних правил,
методів, алгоритмів і засобів, необхідних для здійснення технічного
діагностування на всіх етапах життєвого циклу об'єкта.
При складанні вимог до технічного забезпечення необхідно
визначити, на яких етапах життєвого циклу виробу застосовується технічне
діагностування відповідно до поставлених домінант кожного етапу. На рис.
1.2 показано застосування технічної діагностики на концептуальному рівні.
29
В сучасній промисловості при виробництві та експлуатації найбільш
відповідальної техніки існує спеціальна система аналізу відмов, так звана
система CAB [3]. Така система допомагає постійно слідкувати за появою
відмов і несправностей та встановлювати причини їх виникнення. В
загальному випадку визначають конструкторські, технологічні і
експлуатаційні відмови. Інформація про характер відмов та причини їх
виникнення дозволяє сформулювати вимоги до діагностичного забезпечення
на основних етапах життєвого циклу об'єкта: розробки, виробництва і
експлуатації, див. рис. 1.3.

Рис. 1.3. Використання технічної діагностики всіх етапах
експлуатації електрообладнання

30
У випадку, коли на етапі розробки вирішується питання технічної
досконалості обладнання, то перш за все визначається його пристосованість
до діагностування, тобто контролепридатність, відмовостійкість, технічна
досконалість.
Далі, на етапі виробництва виробу вирішальним є забезпечення якості
технології виготовлення та безпека праці при його виготовленні. Тому виріб
як об'єкт діагностування має бути пристосований для вияву відмов та
несправностей при його застосуванні під час експлуатації. Метою
діагностування технічного виробу на етапі експлуатації є підтримання
встановленого рівня надійності, забезпечення всіх вимог безпеки та високої
ефективності використання виробу за призначенням при встановлених
нормативах обслуговування. Для цього й створюється система технічного
обслуговування та ремонту, як вже було зазначено в попередньому пункті.
При практичній експлуатації електрообладнання, видається можливим
варіант його експлуатації до повної його відмови без використання будь-яких
робіт з ТО і Р в процесі експлуатації з наступною його утилізацією після
відмови. Економічно це доцільно тільки для обмеженої кількості простих
пристроїв. Але найчастіше, особливо в складних електроустановках, при
відмові одного із елементів ресурс інших елементів виявляється повністю не
вичерпаним. Ліквідувати відмову або здійснити профілактику з її
попередження, як правило, більш вигідно, ніж змонтувати нову
електроустановку. Така ситуація виникає тому, що створювати
електрообладнання з однаковим ресурсом всіх його елементів технічно
складно або економічно недоцільно. Наприклад, значно розрізняються
терміни використання контактів електричних апаратів і їх обмоток. В свою
чергу термін використання обмоток значно нижчий, ніж осердя і корпусів
цих апаратів. Іноді стверджують, що знос елементів обладнання, їх заміна в
процесі експлуатації — недолік конструкції і в обладнанні майбутнього не
31
буде змінних або таких що потребують ремонту елементів. Таке твердження
є безпідставним. Забезпечити конструктивними і технологічними заходами
однаковий темп зносу всіх елементів неможливо. Якоюсь мірою ресурс їх
можливо лише наблизити, але в цьому випадку потрібно збільшити їх масу
або використати дорогі матеріали, або застосувати технологію високої
вартості. Раціональним є не створення будь-якою ціною електрообладнання,
що не потребує технічного керування його станом, а врахування
конструктивних, технологічних і інших факторів як в сфері виробництва, так
і в сфері експлуатації, при яких сумарні питомі витрати були б мінімальними
в заданих умовах використання.
Отже, для отримання найбільшого ефекту від використання
електрообладнання під час його експлуатації здійснюють керуючі дії з
часткового або повного відновлення властивостей машини, або дії з
попередження очікуваного погіршення. Вибір відновлювальних дій тісно
пов'язаний зі зміною властивостей електрообладнання з часом, тобто
погіршенням його технічного стану. Першопричиною зміни властивостей
електрообладнання є деградація його елементів під руйнуючими діями
експлуатаційних навантажень різної природи, що змінює його якісні
показники — вихідні параметри, які повинні відповідати нормативно-
технічній документації. При виготовленні електрообладнання кожен із
параметрів виконує свою певну функцію і по-своєму важливий на етапі
створення електрообладнання. Але якщо розглядати електрообладнання з
позиції його ТОР, то підхід до значення параметрів інший. Є така група
параметрів, яка хоч і змінюється в процесі експлуатації, однак практично не
впливає на якість електрообладнання до його утилізації. В той час, коли
можна виділити таку групу параметрів, які змінюються в процесі
експлуатації і впливають на властивості електрообладнання безпосередньо
або через інші елементи настільки, що доводиться вживати заходів з їх
32
відновлення декілька разів до повного морального чи фізичного зносу
електрообладнання. Це деградуючі параметри конструктивних елементів − їх
будемо називати параметрами ТС конструктивних елементів або
діагностичними параметрами, оскільки вони змінюються в процесі
експлуатації і впливають на властивості електрообладнання.
Параметри технічного стану складових елементів електрообладнання
мають свою кількісну оцінку у вигляді номінального U , поточного U , і
н п
граничного значення U . В довільний момент параметр технічного стану
гр
може характеризуватись відхиленням

U = U −U ,
п н (1.1)

де U характеризує міру зносу елемента або запас працездатності.

Всі види втрат від відхилення параметрів можна звести до одного
інтегрального показника  . Зв'язок між  і U є різним для різних
п

параметрів елементів, але можна виділити три характерні види зв’язків (рис.
'
1.4). В першому випадку (крива 1) зміна параметра в інтервалі U до U
н п не
'
викликає втрат, вони виникають тільки при перевищенні U п , це означає що
при конструюванні електрообладнання в цей елемент був закладений певний
запас. При другому виді зв’язку (крива 2) втрати з’являються одночасно із
зміною U . При третьому виді (крива 3) − тільки в момент досягнення
п
''
параметром значення U п миттєво зростають втрати до  ' .
33

Рис. 1.4. Інтегральний показник втрат  :
'
U U
1 − зміна параметра відхилення в інтервалі н до п не викликає втрат, вони
'
U
виникають тільки при перевищенні п ;
U
2 − втрати з’являються одночасно із зміною п ;
''
U
3 − втрати з’являються тільки в момент досягнення параметром значення п
миттєво зростають втрати до  .

Найчастіше такий зв'язок є ймовірнісним. Для зменшення негативних
наслідків, тобто для зменшення  , необхідно відновлювати параметри до
номінального або близького до нього значення.
Класифікація складових ТД є системи перевірки технічного стану і
діагностичні системи керування, як представлено на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Класифікація складових процедури технічної діагностики

34
Напрями досліджень по створенню систем перевірки ТС
електрообладнання, зручно поділити на чотири групи: дослідження об’єктів
перевірки, теорія, методи і алгоритми побудови програми перевірки, способи
і засоби перевірки і, нарешті, дослідження властивостей і характеристик
системи в цілому.
Процедури по дослідженнях електротехнічних пристроїв (далі −
об’єктів перевірки) охоплюють визначення властивостей і характеристик
реальних фізичних об’єктів, а також методи побудови їх математичних
моделей, як представлено на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Послідовність дій при дослідженнях об’єкта перевірки

Вивчення реальних фізичних об’єктів передбачає класифікацію їх за
областю застосування, за енергетичними ознаками, за характером сигналу, за
складністю і таке інше. Передбачається також вивчення несправностей,
дослідження характеристик та параметрів, що визначають справний та
35
несправний стан об’єкта, збір та обробку статистичних даних. Необхідно
класифікувати несправності за їх видами (наприклад, стійкі чи нестійкі),
причинами, ознаками та частотою їх виникнення.
Перелік пунктів дослідження параметрів об’єкта перевірки охоплює
розвиток методів задання допусків, вставок і визначення контрольних
співвідношень між окремими параметрами, дослідження точності
вимірювання параметрів у випадку перевірки об’єкта, визначення закону
зміни параметрів для цілі прогнозування тощо.
Важливим завданням при побудові оптимальних програм перевірки
технічного стану реальних електротехнічних об’єктів є збір і обробка
статистичних даних, особливо за ймовірністю виникнення несправності і за
витратами часу, енергії, матеріальних і грошових витрат, при пошуку
несправностей та їх усуненні. Статистичні дані є дуже важливими для
розв’язання задач технічної прогностики та діагностики.
Математичні моделі об’єкта перевірки складають основу формальних
методів побудови програми перевірки технічного стану/діагностики об’єкта
перевірки. Тепер, тут вже у необхідно вирішувати наступні задачі:
класифікація моделей, розробка математичних моделей несправностей,
розробка методів і алгоритмів аналізу моделей, а також розробка методів і
алгоритмів структур об’єкта перевірки з урахуванням вимог технічної
діагностики, як показано на рис. 1.6.
Якість отримуваних результатів програм діагностування суттєво
зростає, коли додатково вирішується задача прогнозування зміни стану
електротехнічного об'єкта в майбутній момент часу.
Потреба передбачати зміну технічного стану об'єкта перевірки
виникла тоді, коли необхідна величина надійності об'єкта стала випереджати
рівень надійності елементів, на базі яких створювались ці об'єкти.
36
Необхідність визначення часу безвідмовної роботи об'єкта стала особливо
гострою, коли з'явились складні системи з високою вартістю відмови.
Невирішені проблеми прогнозування існують на всіх етапах
життєвого циклу об'єкта: проектування, виготовлення, зберігання і
експлуатації тощо.
Так, ще на етапі проектування необхідно врахувати вплив виробничих
процесів і характеру деградації об'єкта в умовах експлуатації на його
працездатність, створюючи структурні і принципові схеми, які забезпечують
задану довговічність.
На етапі виготовлення необхідно визначити якість виробу з
врахуванням множини факторів і динаміки технологічних операцій.
На етапі проведення випробувань, визначають час, через який
виникає відмова технічного виробу за даними, отриманими за обмежений
проміжок часу, значно менший нормативного часу випробування.
На етапі серійного виробництва, на основі інформації, отриманої на
обмеженому інтервалі часу при випробуванні, приймають рішення про те, до
якого класу належить виріб з точки зору його довговічності.
На етапі зберігання необхідно визначити зміну ступеня
працездатності виробу, що зберігається, щоб отримати інформацію про
ступінь його готовності до використання в наступні періоди часу.
На етапі експлуатації, прогнозуючи зміну стану виробу, необхідно
визначити періодичність контролю його технічного стану, профілактичних
робіт і відповідного регулювання і настроювання.
Завдання проведення прогнозування має різні вираження:
філософський, фізичний, евристичний, математичний.
З точки зору філософії любе наукове передбачення є екстраполяцією
відомих законів, матеріальних умов або типів взаємодії на область явищ, що
розглядаються, які є недоступними з якихось причин для вивчення
37
експериментально. Точність передбачення залежить від того, який закон
екстраполюється, і наскільки повно його досліджено.
В практичному вираженні існує три групи законів: 1) специфічні, або
частинні, що визначають відношення між конкретними властивостями
матерії, яка існує в локальних масштабах; 2) загальні, що характеризують
великі групи якісно різнорідних явищ; 3) універсальні, що діють у всіх
сферах матеріального світу.
До 1-ї групи можна віднести закони фізики, хімії, біології і інших
наук, які визначають порядок стійких зв'язків між конкретними
властивостями тіл. До 2-ї відносять, наприклад, закон збереження енергії,
маси, електричного заряду і деяких інших загальних властивостей. До 3-ї
групи входять закони причинності, єдності і боротьби протилежностей,
взаємного переходу кількісних і якісних змін.
Вказані вище закони мають очевидний і неочевидний зв'язок між
собою. Залежно від типу закону, який підлягає екстраполяції, і повноти
врахування конкретних умов, прогнозування може мати меншу або більшу
ступінь точності. Наприклад, із закону переходу кількості в якість випливає,
що на певному етапі кількісні зміни в стані і властивостях матеріальних
об'єктів і явищ незворотньо приведуть до корінних якісних змін. При цьому
слід зауважити, що для того щоб точно визначити, коли відбувається
стрибкоподібна зміна і в якому вигляді вона буде здійснюватися, необхідно
мати додаткову інформацію про характер розвитку процесу, його зовнішні
умови, границі меж, в яких може існувати ця якість. Крім цього, результат
прогнозу суттєво залежить від того, яка система розглядається: а) проста; б)
складна. А також до якого закону розвитку її можна віднести: а) однозначно
детермінуючого її стан; б) ймовірнісного закону.
З точки зору фізики, внутрішній механізм процесів, які передують
втраті працездатності виробу, може бути достатньо проаналізований тільки в
38
певному конкретному випадку для даного типу об'єкта і його складових
частин, заданих умов експлуатації і режимів роботи. Однак, конкретний
механізм втрати працездатності визначається загальними фізико-хімічними
процесами зміни структури, властивостей і параметрів елементів об'єкта, при
цьому закономірності, які характеризують ці процеси, можуть безпосередньо
слугувати моделями відмов або є основою для їх побудови.
В такому випадку можна провести класифікацію, а саме: до загальних
фізичних моделей об'єкта відносять деформацію і механічне руйнування,
електричне руйнування діелектричних матеріалів, теплові руйнування
елементів, електрохімічну корозію, електротермічну ерозію, радіаційні
руйнування, знос поверхні виробів, забруднення поверхні і матеріалів
елементів.
Усі ці процеси окремо або разом є першопричиною для зміни
параметрів виробу, при цьому контроль і аналіз яких передує прогнозуванню.
Можна бачити, що чим більше фізичних процесів є причиною
деградації об'єкта, тим складніше буде здійснювати прогнозування та
діагностику.
Так, згідно з [101], евристичне прогнозування є найбільш давнім
методом прогнозування і воно застосовується повсякденно. Так, наприклад,
відома роль порад рідних, друзів і знайомих при рішенні різних проблем в
нашому житті. Уже на цьому рівні процес прогнозування є складним,
оскільки кінцеві рішення ми приймаємо не простим порівнянням кількості
голосів «за» і «проти», а інтуїтивно враховуємо вагу кожного експерта
залежно від нашого суб'єктивного уявлення про його життєвий досвід і його
шляхетність по відношенню до нас.
Усі перебіги евристичного прогнозування відносно технічних об'єктів
можна поділити на декілька етапів: етап розробки прогнозу розвитку
природничих наук, з допомогою яких складається огляд стану розробок,
39
котрих можна здійснити за фіксований час; етап розробки прогнозу
спеціалістами в галузі техніки, які після ознайомлення з попереднім
прогнозом визначають можливі характеристики заданого технічного
пристрою, які можна досягти за визначений фіксований час; етап обробки
результатів, отриманих різними експертами незалежно один від одного.
Вагомим достоїнством методу евристичного прогнозування є те, що
він дозволяє виключити грубі помилки, особливо в області стрибкоподібної
зміни величини, яка прогнозується. Але, одночасно з цим, такий метод є
суб'єктивним. А ще він є складним і трудомістким. Питання проблеми
прогнозування аналітичного плану є найбільш важливим і будуть в
подальшому будуть розглянуті більш детально.
Весь перелік питань, які розглядаються при комплексному вирішенні
проблеми прогнозування/діагностики, можна поділити на три групи.
До 1-ї групи входять питання, пов'язані з аналізом та синтезом об'єкта
прогнозування, а саме визначення способу адекватного опису прогнозування
і подання його у вигляді моделі, що найбільш відповідає вимогам задачі
діагностики. Основними питаннями тут є: аналіз характеру деградації об’єкта
з часом, тобто аналіз деградаційних процесів; вибір простору опису зміни
деградаційних процесів або інакше − вибір простору станів об’єкта і
структуризація цього простору. Для аналізу об'єкт діагностування
розділяється на функціональні вузли, блоки, елементи і досліджується
характер зміни їх стану (деградаційні процеси), тобто досліджуються
причини, які впливають на деградацію об’єкта, виявляються найбільш типові
сторони деградаційних процесів, характер і закономірності їх зміни.
Деградаційний процес має дві основні складові − детерміновану і випадкову.
Залежно від того, яка з них має перевагу, буде змінюватись характер
контрольованого процесу, що буде впливати на розв’язання поставленої
задачі. Вибір простору опису зміни деградаційного процесу зводиться до
40
вибору найбільш інформативної системи параметрів об’єкта. Критеріями
вибору є такі: параметри повинні досить повно характеризувати процес, що
прогнозується; сукупність вибраних величин повинна бути тісно пов'язана з
характеристиками, які потрібно оцінити при прогнозуванні; параметри
повинні мати необхідну чутливість до всіх змін процесу, змінюватись плавно
і монотонно протягом всього періоду прогнозування. Параметри можуть бути
вибрані в результаті активного чи пасивного експерименту.
2-га група розглядає питання, що пов'язані з розробкою математичних
методів всіх напрямків прогнозування, оцінку їх точності і ефективності в
застосуванні до об'єктів діагностування. Основним змістом тут є
математичний апарат трьох основних напрямків: аналітичного,
ймовірнісного прогнозування і статистичної класифікації. В таких випадках
основним є визначення серед інших методу прогнозування, адекватного
специфіці об’єкта, який задовольняє вимоги значення точності і
ефективності.
3-тя група питань пов'язана з технічною реалізацією методів
прогнозування на різних стадіях створення об'єктів і автоматизації процесу
прогнозування, яка може йти двома шляхами: створення спеціалізованих
контролерів прогнозування і розробки алгоритмів прогнозування для
персональних комп’ютерів.
Таким чином, другий напрям прогнозування є вельми складним, він
містить в собі низку різноманітних задач і потребує планування
прогнозування.
Так, планування може бути виконане при чіткому і обґрунтованому
формулюванні основних станів здійснення прогнозування: постановка задач;
уточнення об'єкта прогнозування; формулювання цілей і принципу
прогнозування; визначення необхідних значень точності і ефективності
прогнозу.
41
Протікання процесу дослідження об’єкта прогнозування згідно з
поставленою задачею полягає у виявленні структури об'єкта, виділенні
найбільш відповідальних і, в той же час, ненадійних вузлів, установлення
функціональних залежностей.
Збір та отримання апріорної і поточної інформації про зміну
працездатності об’єкта передбачає виявлення джерела інформації і
оцінювання його за різними критеріями. Формалізація задачі передбачає
розробку методів формалізованого подання інформації. Вибір методу і
розробка головного алгоритму полягає у виборі оптимального методу, який
найбільш повно задовольняє вимоги задачі, оцінювання точності і
ефективності методу. Розроблення робочих алгоритмів передбачає створення
алгоритмів окремих елементів, навчання за апріорною інформацією.
Завдання моделювання включає перевірку роботи всього прогнозувального
алгоритму на основі моделювання відомих в минулому деградаційних
процесів та коректування головного алгоритму. Наступним кроком,
здійснюється безпосередньо прогнозування і видача результатів. При цьому
визначають область використання результатів прогнозу для діагностики
згідно з поставленою задачею, вводять корективи, приймають рішення про
стан об'єкта і проведення повторних прогнозів.
Значна номенклатура об'єктів, що діагностуються, передбачає певну
сукупність процесів, що діагностуються, характер яких можна визначати з
різних аспектів. При цьому їх прогнозування може ґрунтуватися на різних
принципах і здійснюватись різними методами з використанням того чи
іншого математичного апарату. Тут слід зауважити, що при усій множині
підходів і методів здійснення прогнозування можна установити загальні
принципи отримання результату, які будуть об'єднувати цілі групи можливих
методів прогнозування: результат прогнозу отримують в тій же розмірності,
що і контрольовані параметри, а прогнозування зміни процесу має мету
42
отримати величину контрольованого параметра, який характеризує
протікання процесу з часом; результат прогнозу визначається як ймовірність
виходу (невиходу) характеристик контрольованого процесу за раніше
визначені межі; в результаті прогнозу контрольований процес може бути
віднесений до того чи іншого класу раніше охарактеризованих процесів за
критерієм працездатності чи довговічності.

1.3 Математичні моделі об’єктів діагностування
Модель об’єкту − це явище, процес, система, що знаходиться у
певному відношенні подібності до досліджуваного об’єкта.
Діагностичною моделлю (моделлю з порушенням), називають
формальний опис, який відображає зміну стану об’єкта діагностування під
дією порушень [5].
Усю множину діагностичних моделей можна поділити на дві групи: 1)
звичайні; 2) спеціальні. Під звичайними моделями розуміють такі, в яких
математичний опис поведінки об’єкта без порушень збігається з описом,
який ми використовуємо для дослідження об’єкта з порушеннями. В
спеціальних моделях опис поведінки об’єкта з порушеннями та без них
суттєво відрізняється. В залежності від того, які використовуються
характеристики об’єкта, їх поділяють на: 1) детерміновані; 2) ймовірнісні.
Характерною властивістю детермінованої моделі є так звана єдина
траєкторія. Така траєкторія визначає детермінований зв'язок працездатності з
характеристикою пошкодження. Перелік (класифікацію) математичних
моделей представлено на рис. 1.7.
Стосовно аналогових об’єктів, то в більшості випадків
використовують так звані двознакові логічні моделі, які застосовуються для
різних способів задання об’єктів перевірки: функціональними схемами або
структурами, системами рівнянь будь-якого виду, а також сукупність
43
причинно-наслідкових зв’язків між параметрами об’єктів. Двознакові логічні
моделі, однак, мають обмежені можливості з локалізування пошкоджень, які
входять до контурів зворотних зв’язків. Усунути цей недолік можна шляхом
розімкнення зворотних зв’язків, якщо це допустимо в процесі перевірки
об’єкта. В протилежному випадку необхідно застосувати більш складні
математичні моделі − наприклад, багатозначні логічні або навіть аналогові.

Рис. 1.7. Класифікація математичних моделей
об’єктів діагностування

Стосовно дискретних об’єктів перевірки/діагностики природною
моделлю є так званий кінцевий автомат. Питання побудови, аналізу і синтезу
таких моделей є предметом дослідження теорії релейних пристроїв і кінцевих
автоматів. Умовою побудови математичних моделей об’єктів перевірки є
задання моделі несправності. Коли моделлю об’єкта перевірки є структурний
кінцевий автомат чи двознакова логічна модель, то розглядають логічні
несправності виду: константа 0 або константа 1. В багатозначних логічних і
44
аналогових моделях несправність модулюється як зміна значень відповідних
параметрів.
При обранні тієї чи іншої моделі несправності, особливо важливим є
визначення однозначності між моделлю несправності та її фізичним змістом.
Так, далі на рис. 1.8, представлена схема класифікацій несправностей.

Рис. 1.8. Класифікація несправностей

Проведене дослідження математичних моделей об’єктів
перевірки/діагностики відносять до головних етапів побудови програм
перевірки технічного стану об’єкта. Головною ціллю аналізу, як показано на
рис. 1.9 є отримання: таблиці функцій несправності в цілому або окремих її
частин; переліку несправностей, які відрізняються заданою окремою
перевіркою, чи переліку окремих перевірок, які виявляють дану
несправність.
Найбільш поширені методи аналізу поділяються на аналітичні, які
працюють з «формульним» поданням моделі об’єкта, і структурні, які
працюють з моделлю, поданою у вигляді структури об’єкта (структурної
схеми) [1, 5, 56]. Як в аналітичних, так і в структурних моделях аналіз
45
поведінки моделі може здійснюватися за прямими і зворотними функціями
компонентів моделі [57].

Рис. 1.9 Види методів аналізу математичних моделей

При здійсненні аналізу моделі об’єкта перевірки/діагностики,
вирішальною є задача пошуку і розробки ефективних за об’ємом обчислення
і використовуваної пам’яті методів та алгоритмів проведення аналізу.
Термін «раціональність» моделі визначає зручність проведення її
аналізу і отримання кінцевого результату в зручному для сприйняття
вигляду. Вибір виду моделі залежить від значної кількості різних факторів, а
саме: режиму роботи, умови експлуатації, конструктивного виконання,
типу комплектуючих елементів і т. п.
Дослідження діагностичних моделей передбачає такі етапи: 1)
визначення умов працездатності (тобто правила розділу множини станів S на
підмножини: працездатних S1 та непрацездатних S2 станів); 2) визначення
критерію для оцінювання працездатності об’єкту діагностування ОД
46
(різницю станів в підмножині S1); визначення ознак порушень (різницю
станів в підмножині S2).
Електротехнічні пристрої (обладнання) різного призначення (далі −
ЕП), за видом процесів в них, можуть бути віднесені, як до безперервних
динамічних систем, так і до дискретних. Найбільш адекватний та повний
опис функціонування електротехнічних пристроїв бути отриманий на основі
застосування теорії електричних кіл. Таким чином, при діагностуванні ЕП
можливо застосовувати два підходи: розгляд ЕП як безперервної динамічної
системи, що складається з функціональних блоків; розгляд ЕП як
електричного кола, що містить багатополюсні елементи або відповідні їм
схеми заміщення. У 1-му випадку визначаються несправні функціональні
блоки або їх параметри, а в 2-му − несправні підсхеми, елементи схеми або
параметри. Вибір підходу до діагностування електротехнічних пристроїв
залежить від наявної інформації, мети та завдань діагностування, допустимої
складності моделі тощо [57].
При здійсненні діагностування будь-якого об'єкта, в тому числі і ЕП,
необхідна наявність його діагностичну модель.
Така модель може бути або спеціально створена для цілей
діагностування, або також в якості її може бути використана вже існуюча
модель. В останньому випадку в модель вносяться необхідні зміни. Обрання
конкретного типу діагностичної моделі залежить інформації, що мається про
об'єкт, а також цілей діагностування. Стосовно ЕП розрізняють такі види
моделей діагностики: безперервні, що описують об'єкти при протіканні в них
процесів в безперервно змінному часу, дискретні, що описують об'єкти в
послідовні моменти часу без обліку процесів, що протікають в проміжках,
спеціальні, до яких можна віднести інформаційні моделі, що описують
інформаційні потоки в об'єкту; моделі характеристик об'єкта і функціональні
моделі, які відбувають алгоритми функціонування і функціональні зв'язки
між блоками об'єкта.
Діагностична модель електротехнічних пристроїв може бути
47
реалізована двома способами: фізично, наприклад, з використанням
еталонних завідомо справних об'єктів діагностування; алгоритмічно (у
вигляді програми для персонального комп’ютера, що реалізує розв’язання
алгебраїчних або диференціальних рівнянь чисельними методами або за
допомогою прикладних діагностичних комп’ютерних програм моделювання.
Стосовно електротехнічних пристроїв, які представляються у вигляді
електричних ланцюгів, існують добре досліджені алгоритмічні моделі
функціонування серед яких можна виділити наступні: моделі для ланцюгів
постійного струму, засновані на рішенні систем рівнянь алгебри щодо
дійсних змінних; моделі для ланцюгів змінного (синусоїдального) струму, що
працюють в сталому режимі, засновані на рішенні систем рівнянь
комплексних змінних; моделі для дослідження перехідних процесів в
електричних ланцюгах, засновані на вирішенні систем диференціальних
рівнянь.
Однак, хоч і останній тип моделі є найбільш загальним (його можна
застосовувати для вирішення завдань, які характерні і для перших двох
типів), він одночасно є і найбільш складним для створення і експлуатації.
Остання обставина грає важливу роль в процесі вибору того чи іншого типу
моделі саме, як діагностичної моделі. Із-за цього, на деяку увагу
заслуговують вже існуючі програми. Такі які, наприклад, надають
користувачеві широкий спектр можливостей по дослідженню об'єкта
діагностування в різних режимах, дружній користувацький інтерфейс тощо
[3]. Для моделювання електротехнічних пристроїв з використанням вказаних
програм, необхідним є завдання параметрів елементів електротехнічного
обладнання і їх з'єднання. Тобто тієї інформації, що легко доступна і
міститься в принциповій електричній схемі електрообладнання, а також в
технічній і довідковій літературі.
Далі розглянемо характеристики несправностей, що виникають в
електричних схемах електрообладнання. Множина несправностей, що
можуть виникати в електротехнічних пристроях, може бути поділена на 3
48
групи, як представлено на рис. 1.10: несправності елементів пристрою,
несправності топології пристрої, змішані несправності.

Рис. 1.10. Види несправностей електротехнічних пристроїв

Несправність елемента − це така несправність, що зумовлена
неприпустимим відхиленням його характеристик від номінальних. Така
несправність може бути усунена через заміну несправних елементів на
справні. Коли говорять про несправність топології пристрою, то розуміють
таку несправність, що зумовлена неправильним з'єднанням справних
елементів. Бувають змішані несправності, вони є комбінацією несправностей
як елементів, так і топології з’єднань.
Увесь перелік несправностей елементів ділиться на:
− параметричні несправності,
− структурні несправності.
Параметрична несправність елемента характеризується збереженням
функціональної залежності вхід-вихід специфічної для даного типу елемента,
49
але неприпустимим відхиленням її параметрів від номінальних значень.
Структурна несправність характеризується зміною самої функціональної
залежності вхід-вихід. У якості прикладу параметричної несправності може
бути зниження коефіцієнта підсилення транзистора за струмом, зміна ємності
конденсатора тощо. Коли ж, на місці в платі замість резистора виявиться
конденсатор, в цьому випадку несправність відносять до структурної.
Несправності елементів, топології або змішані несправності
призводять до того, що якась частина електричної схеми, назвемо її
підсхемою є непрацездатною. Таким чином разом з тими чи іншими видами
несправностей можна ще розглядати несправність підсхеми.
Особливо слід зауважити, що різні види несправностей в кінці кінців
переходять один в одного. Тоді, будь-яка з них може бути представлена, як
несправність підсхеми. Так, параметрична несправність, що викликана
падінням опору резистора до нуля, може розглядатися як топологічна
несправність. Параметричну ж несправність транзистора можливо розглядати
вже, як несправність підсхеми, в конкретному випадку − трьохполюсника.
Також, несправності характеризуються своєю кратністю, яка визначає,
скільки несправних параметрів, елементів або підсхем може містити
діагностований електротехнічний пристрій.
Очевидним є й те, що несправності електрообладнання можуть
виникати, як в процесі виробництва, так і в процесі експлуатації.
Не дивлячись на те, що на ранніх стадіях технологічного процесу
виявлення і усунення несправностей обходиться значно дешевше, ніж
діагностування електротехнічних пристроїв у зборі, що визначило загальний
напрямок робіт в області діагностування таких пристроїв, який ґрунтується
на принципі можливо більш раннього виявлення дефекту, починаючи з
вхідного контролю, але все ж з числа електротехнічних пристроїв, що
надходять на настроювання, ті чи інші несправності складають від 12 до 33%.
50
Головним тезисом в цьому є те, що усунення ж несправності в пристрої, що
функціонує у споживача обходиться приблизно в 100-1000 разів дорожче
(!!!), ніж усунення тієї ж несправності в процесі складання.

1.4 Умови проведення діагностичних процедур
Під час проведення діагностики електротехнічного обладнання
можуть вирішуватися такі завдання: локалізація, тобто визначення місця
несправності, ідентифікація несправного параметра, прогнозування
несправностей. Залежно від виду розглянутих несправностей, при їх
локалізації може вимагатися вказати несправний елемент або несправну
підсхему, не визначаючи величин несправних параметрів елементів чи
підсхем. При ідентифікації несправного параметра необхідно визначити
величини несправних параметрів елементів чи підсхем при параметричних
несправностях або вид функціональної залежності при структурних
несправностях. Прогнозування несправностей проводиться з метою
визначення елементів близьких до виходу з ладу.
Необхідним етапом діагностування електротехнічного обладнання є
проведення діагностичних процедур (експерименту). Із-за типу конструкції
електротехнічного обладнання і можливостей діагностичного обладнання, на
умови проведення діагностичного експерименту накладаються обмеження.
Такі обмеження впливають на вибір того чи іншого методу діагностування
електротехнічного обладнання. Ці умови у своєму складі містять, див
рис. 1.11: доступність вузлів обладнання, вид діагностування, наявність
шумів.
За доступністю всі вузли електротехнічного обладнання можна
розділити на недоступні, частково доступні, тобто такі, що дозволяють
проводити в них вимірювання і повністю доступні, тобто що дозволяють як
проводити в них вимірювання, так і подавати тестові впливи. Частково
51
доступні можуть, в свою чергу, відрізнятися один від одного тим, які
величини в них доступні для вимірювання: напруга, струм, напруга і струм
одночасно.

Рис. 1.11. Умови проведення діагностичних процедур

Інколи, при проведенні діагностичного експерименту може
знадобитися проведення комутації між будь-якими вузлами
електротехнічного обладнання або підключення до них будь-яких елементів.
У таких випадках має сенс здійснити класифікацію вузлів електротехнічного
обладнання, які дають змогу здійснювати комутації і підключення зовнішніх
елементів, а також ті, що не дозволяють цього зробити. Умови
діагностування визначаються також тим, чи буде воно проводитиметься
безпосередньо в процесі роботи, тобто коли на діагностоване обладнання
надходять тільки робочі впливи, або діагностичний експеримент проходить в
52
спеціально створених умовах. У 1-му випадку використовують методи
функціонального діагностування, а в 2-му − методи тестового
діагностування, що передбачають формування спеціальних впливів на об᾿єкт
діагностування.
Умови діагностування визначаються також тим, чи мають місце шуми
вимірювання і чи допускається розкид значень параметрів в перевірених ЕП,
оскільки це може істотно вплинути на результат діагнозу і багато в чому
визначає вибір методу діагностування.

Висновки до розділу 1
1. Проведений попередній аналіз показав, що аналіз технічного стану
електрообладнання, поряд з дослідженнями практично-прикладного виду,
особливого значення набуває математичний опис об’єкту діагностики, вибір
та побудова його раціональної математичної моделі, яка б з найбільшою
точністю відображала реальні процеси чи явища, що протікають в
компонентах електричних ланцюгів того чи іншого виду електрообладнання.
Усі ці заходи передбачають використання широких можливостей
обчислювальної техніки.
2. Важливим завданням при побудові оптимальних програм перевірки
технічного стану реальних електротехнічних об’єктів є збір і обробка
статистичних даних, особливо за ймовірністю виникнення несправності і за
витратами часу, енергії, матеріальних і грошових витрат, при пошуку
несправностей та їх усуненні. Статистичні дані є дуже важливими для
розв’язання задач технічної прогностики та діагностики.
3. Математичні моделі об’єкта перевірки складають основу
формальних методів побудови програми перевірки технічного
стану/діагностики об’єкта перевірки.

53
РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ
НАДІЙНОСТІ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

2.1 Організація та планування діагностики електрообладнання в
умовах експлуатації
Станом на сьогодні, існуюча ситуація в енергетиці України змушує
збільшувати термін експлуатації обладнання. Вирішувати цю проблему
доводиться за рахунок впровадження різних методів діагностики обладнання, а
також постійного моніторингу. Такі заходи дають можливість виявити
несправності в роботі електрообладнання, а також дати прогнозну оцінку стану
об'єкта, що досліджується.
Основне завдання діагностики електрообладнання − своєчасне
розпізнання проблеми в умовах обмеженої інформативності. Виконання цього
завдання дозволяє в підсумку підвищити надійність роботи електричної
системи в цілому, крім того з’являється можливість оцінити залишковий ресурс
обладнання [1].
Надійність електрообладнання багато в чому залежить від його
конструктивних особливостей та якості виготовлення. Під час тривалої
експлуатації та зовнішніх впливів відбувається процес старіння матеріалів,
знижується надійність системи. Із-за цього стає необхідним постійний
профілактичний контроль, відновлення за потреби окремих елементів та вузлів,
перевірка працездатності тощо [1].
Для впровадження та реалізації сучасних методів діагностики необхідна
наявність дорогого діагностично-випробовувального обладнання, а також
висококваліфіковані фахівці. Підсумкові результати, а саме раннє виявлення
дефектів, що розвиваються, і відповідні заходи, що не дозволяють доводити
ситуацію до аварійної, дають можливість запобігти можливій шкоді або,
54
принаймні, мінімізують її, що дозволяє покривати великі первинні витрати на
діагностику. Процедура діагностики виконується як неруйнівними, і
руйнуючими методами [17].
Неруйнівний контроль − це контроль параметрів та властивостей
об'єкта, при якому після завершення обстеження не порушується його
придатність до експлуатації. Методи неруйнівного контролю мають певний
перелік переваг. Зокрема те, що вони не вимагають виведення об'єкта з роботи,
є основним при проведенні діагностики стану обладнання та елементів
конструкцій, що потребують особливої надійності. Станом на сьогодні широко
застосовуються такі методи неруйнівного контролю [17] ультразвукова
дефектоскопія; кольорова та магнітно-порошкова дефектоскопія; акустична
емісія; вимір твердості металу; візуальний та вимірювальний контроль;
ультразвукова товщинометрія; вібродіагностика тощо.
Найбільш часто, через високу вартість обладнання діагностика
виконується за допомогою мобільної лабораторії. Заощадливі методи
неруйнівного виду діагностики з'явилися порівняно недавно і тому навіть
станом на сьогоднішній день ще перебувають у стадії розвитку [21, 23].
Інакше себе проявляє руйнівний контроль. Такий контроль − це
контроль параметрів та властивостей об'єкта діагностики, при якому після
завершення обстеження можливе (або обов’язкове) порушення працездатності
об'єкта. Вказаний метод дозволяє контролювати якість матеріалів, конструкцій
та їх елементів, визначати межу міцності та надійності, зокрема стану ізоляції.
Метод має й певні переваги, зокрема руйнівний контроль дозволяє одержувати
кількісні характеристики матеріалів [17].
В умовах виробництва, далеко не завжди є можливість використовувати
згадані методи діагностики, оскільки не завжди є доступ до електрообладнання
для встановлення на ньому датчиків. Тому на практиці в основу покладений
контроль та аналіз параметрів режиму (струму, напруги, температури) за якими
55
ведеться постійне спостереження, а до повноцінної і усесторонньої діагностики
вдаються вже при виникненні незрозумілих чи тривожних ситуацій [17].
Роботи з діагностування включають визначення технічного стану
електрообладнання і прогнозування часу безвідмовної роботи вузлів, деталей і
вироби в цілому, тобто його ресурсу. Вони поділяються на планові та
позапланові. Планова діагностика виконується за заздалегідь складеним
графіком. Позапланова діагностика проводиться за наявності ознак будь-якої
несправності або відхилення від нормальної роботи електроустаткування.
Діагностування електричних машин та апаратів виконується за річним
графіком форми [27, 33].
Організація діагностування залежить від обсягу робіт та місцевих умов.
Якщо кількість електрообладнання у господарстві чи зоні
обслуговування велика, то діагностування має проводити окреме спеціалізоване
діагностична ланка чи бригада. Якщо ж кількість електрообладнання незначна,
то доцільніше доручити діагностування ремонтно-діагностичній ланці чи
бригаді.
У будь-якому випадку ланка або бригада повинні, відповідно до правил
техніки безпеки, складатися, як мінімум, з двох осіб, при цьому керівник
повинен мати кваліфікаційну групу не нижче за четверту, всі інші вже не нижче
третьої.
При плануванні робіт з технічного обслуговування, діагностиці,
поточному чи та капітальному ремонті електрообладнання промислових
підприємств визначають обсяги видів ремонтних робіт, річну трудомісткість,
чисельність обслуговуючого персоналу (електромонтерів та інженерно-
технічних працівників), кількість необхідних матеріалів та запасних частин, а
також вартість робіт [42].
Основним документом, за яким організується експлуатація
електротехнічного обладнання, є річний план технічного обслуговування,
56
діагностування та ремонту електрообладнання, який складається відповідно до
чинної системи планово-попереджувального ремонту та технічного
обслуговування електрообладнання, що використовується в промисловості.
Річний обсяг видів ремонтних робіт з експлуатації електроустаткування
господарства визначається, виходячи з періодичності їх виконання.
Для складання річного графіка технічного обслуговування та
діагностування електрообладнання все електричне обладнання промислового
підприємства ділиться на три групи у зв'язку з тим, що методика діагностування
на сьогодні розроблена не для всіх видів обладнання [42].
Перша група − це електродвигуни, магнітні пускачі, автомати,
встановлені в тваринницьких приміщеннях, ремонтних майстернях, кузнях,
тощо;
Друга група − електродвигуни, магнітні пускачі, автомати, встановлені в
приміщеннях, які не охоплює 1-а група, а також занурювальні електродвигуни,
генератори пересувних електростанцій, зварювальна апаратура,
електрокалорифери, електронагрівачі, котли електродні;
Третя група − електрообладнання, якого немає в рекомендаціях з
організації ремонту та технічного обслуговування на основі діагностування.
Основним документом, за яким організується експлуатація
електротехнічного обладнання, є річний план технічного обслуговування,
діагностування та ремонту електрообладнання, який складається відповідно до
чинної системи планово-попереджувального ремонту та технічного
обслуговування електрообладнання.
В теперішній час ця система впроваджується в енергетику країни із
застосуванням діагностування, що дає можливість скоротити обсяг ремонтних
робіт, підвищити надійність, збільшити термін служби електрообладнання та
підвищити економічність його експлуатації.
57
Для розробки графіка необхідно провести паспортизацію обладнання,
проаналізувати його стан, визначити періодичність, річне число та
трудомісткість діагностування (Д), технічного обслуговування (ТО), поточного
ремонту (ПР).
Під час визначення річного обсягу робіт використовується умовна
одиниця експлуатації електроустаткування [42].
Умовною одиницею експлуатації електроустаткування називається
відношення усереднених річних трудомісткостей технічного обслуговування та
ремонту різних видів електрообладнання до річної трудомісткості технічного
обслуговування та ремонту базової електроустановки, прийнятої за зразок. Як
зразок приймаються трудовитрати на ремонт та обслуговування електродвигуна
потужністю 10 кВт з комплексом пускозахисної апаратури.

2.2 Профілактичне діагностування електрообладнання
Електроустаткування промислових підприємств складається з елементів,
що мають різний термін довговічності. Вихід з ладу будь-якого елемента
призводить до відмови всього електрообладнання і завдає шкоди виробництву.
Особливо небезпечними є непередбачеувані відмови. З метою виключення
таких відмов, своєчасного виявлення та заміни елементів з погіршеними
властивостями проводять профілактичне діагностування, яке в енергетиці
називають профілактичним випробуванням, або контрольним виміром [1].
Відповідно до правил технічної експлуатації та правил технічної безпеки
та методичними вказівками з організації експлуатації енергетичного
обладнання на підприємствах, профілактичні випробування проводять як
самостійний вид робіт на додаток до випробувань, що входять до складу
технічного обслуговування та ремонтів [1].
Обсяг та норми випробувань визначені на підставі рекомендацій заводів-
виробників та досвіду експлуатації електроустаткування. Вони є складовою
58
вищевказаних правил і є обов'язковими для виконання енергетичними
службами агропромислових підприємств.
При профілактичних випробуваннях основну увагу приділяють ізоляції,
оскільки вона є найслабшим елементом електроустаткування та викликає
найбільше відмов.
Випробування електроустановок всіх споживачів в умовах виробництва,
незалежно від їхньої відомчої приналежності, номінальним напругою до 220 кВ
повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, зазначеними в додатку правил
технічної експлуатації [1]. При випробуванні електроустановок номінальною
напругою понад 220 кВ слід керуватися діючими правилами та інструкціями
заводів-виробників.
Конкретно прийняті терміни випробувань електроустановок
визначаються особою, відповідальною за електрогосподарство, на основі норм
та відомчої або місцевої системи планово-попереджувального ремонту,
відповідно до типових та заводських інструкцій, залежно від місцевих умов та
стану установок.
Для окремих видів електроустановок, не включених до норм, конкретні
терміни та норми випробувань повинні встановлюватись особою, що відповідає
за електрогосподарство на основі діючих інструкцій та правил [1].
Електроустаткування виробництва іноземних фірм підлягає
випробуванню за нормами правил технічної експлуатації після закінчення
гарантійного терміну експлуатації. Ізоляція електрообладнання виробництва
іноземних фірм, яка згідно з технічною документацією, випробувана напругою
нижче передбаченого нормами значення, повинна випробовуватися напругою,
що встановлюється індивідуально в кожному окремому випадку, з урахуванням
досвіду експлуатації, але не нижче 90 % випробувальної напруги, прийнятої
фірмою, якщо інші вказівки постачальника не надані.
59
Висновок про придатність електрообладнання до експлуатації дається не
лише на підставі порівняння результатів випробування з нормами, а й за
сукупністю результатів усіх проведених випробувань та оглядів.
Значення параметрів, отримані при випробуваннях, повинні бути
зіставлені з вихідними параметрами, результатами вимірювань параметрів
однотипного електрообладнання або електрообладнання інших фірм, а також
результатами попередніх випробувань.
Під вихідними значеннями параметрів, що вимірюються, слід розуміти
їх значення, зазначені в паспортах і протоколах заводських випробувань. За
відсутності таких значень, як вихідні можуть бути прийняті значення
параметрів, отримані при приймально-випробувальних або випробуваннях
після закінчення відновлювального ремонту. Якщо відсутні і ці значення,
дозволяється за вихідні приймати значення, отримані при більш ранньому
випробуванні.
Електроустаткування та ізолятори на номінальну напругу, що
перевищує номінальну напругу електроустановки, в якій вони експлуатуються,
можуть випробовуватися підвищеною напругою за нормами, встановленими
для класу ізоляції даної установки.
За відсутності необхідної випробувальної апаратури змінного струму
електрообладнання розподільчих пристроїв напругою до 20 кВ допускається
випробовувати підвищеною випрямленою напругою, яка повинна дорівнювати
1,5 кратному значенню випробувальної напруги промислової частоти [1].
Оцінка стану ізоляції резервного електрообладнання, а також частин і
деталей електрообладнання, що знаходяться в аварійному резерві, проводиться
за нормами, прийнятими заводом-виробником для виробів, що випускаються.
Випробування електрообладнання повинні проводитись за програмами
(методиками), викладеними у стандартах та технічних умовах на випробування
та електричні вимірювання, з дотриманням вимог правил техніки безпеки [1].
60
Результати випробувань повинні оформлятися протоколами, які
зберігаються разом із паспортами електроустаткування [1].
Електричні випробування ізоляції електрообладнання та відбір проби
трансформаторної олії з баків апаратів на хімічний аналіз необхідно, як
правило, проводити при температурі ізоляції не нижче +5 °С, крім спеціально
обумовлених у нормах випадків, коли потрібна більш висока температура.
Перед проведенням випробувань електрообладнання (за винятком
обертових електричних машин та інших окремих випадків) зовнішня поверхня
його ізоляції повинна бути очищена від пилу і бруду, крім тих випадків, коли
випробування проводяться методом, що не вимагає відключення
електрообладнання.
При випробуванні ізоляції обмоток обертових електричних машин,
трансформаторів і реакторів підвищеною напругою промислової частоти,
повинен бути випробуваний по черзі кожен електрично незалежний ланцюг або
паралельна вітка (в останньому випадку − за наявності повної ізоляції між
вітками схеми); при цьому один полюс випробувального пристрою з'єднується з
виводом обмотки, а інший − із заземленим корпусом випробуваного
електрообладнання, до якого на весь час випробувань даної обмотки
електрично з'єднуються всі інші обмотки.
Обмотки, з'єднані між собою накоротко, і які не мають виводу кінців
кожної фази чи вітки, повинні випробовуватись відносно корпусу без їх
роз'єднання.
При випробуваннях електрообладнання підвищеною напругою
промислової частоти до випробувальної установки рекомендується підводити
лінійну напругу мережі.
Інтенсивність підйому напруги до 33% від випробувального значення
може бути довільною. В подальшому випробувальна напруга повинна
підніматися плавно, з такою швидкістю, щоб був можливий візуальний відлік за
61
вимірювальними приладами, і після досягнення встановленого значення
підтримується незмінною протягом усього часу випробування. Після необхідної
витримки напруга плавно знижується до 33% від випробувального значення
напруги та відключається.
Під тривалістю випробування мається на увазі час застосування повної
випробувальної напруги, встановленої діючими нормами та правилами [1, 5].
До та після випробування ізоляції підвищеною напругою промислової
частоти або випрямленою напругою рекомендується вимірювати опір ізоляції
за допомогою мегомметра. За опір ізоляції приймається однохвилинне значення
виміряного опору R60 [5].
Результати випробування підвищеною напругою вважаються
задовільними, якщо при прикладанні повної випробувальної напруги не
спостерігалося ковзних розрядів, поштовхів струму витоку або наростання
встановленого значення, перебоїв чи перекриттів і коли опір ізоляції, виміряний
мегаметром, після випробування залишився тим самим.
При замірі параметрів ізоляції електрообладнання повинні
враховуватися випадкові та систематичні похибки, зумовлені похибками
вимірювальних приладів та оснасткою, додатковими ємностями та
індуктивними зв'язками між елементами вимірювальної схеми, впливом
температури, впливом зовнішніх електромагнітних та електростатичних полів
похибками методу тощо.
При вимірі струму витоку, а це струм провідності, за потреби
враховується пульсація випрямленої напруги.
Норми по тангенсу кута діелектричних втрат tg ізоляції
електрообладнання та струму провідності розрядників в технічній документації
наведені для вимірювань, виконаних при температурі обладнання +20 °С.
Тангенс tg діелектричних втрат основної ізоляції вимірюється при напрузі 10
62
кВ у електрообладнання і вводів на номінальну напругу 10 кВ і вище та при
напрузі, що дорівнює номінальному значенню, у решти електроустаткування.
Тангенс кута діелектричних втрат ізоляції при сушінні трансформатора
без масла слід вимірювати при напрузі не вище 220 кВ. При вимірі tg ізоляції
електроустаткування слід одночасно визначати і її ємність.
Випробування напругою 1 кВ промислової частоти може бути замінено
вимірюванням однохвилинного значення опору ізоляції мегомметром на
напругу 2500 В. Ця заміна не допускається при випробуваннях відповідальних
машин, що обертаються, і ланцюгів релейного захисту, електроавтоматики, а
також у випадках, обумовлених у відповідних розділах.
При зіставленні результатів вимірювання слід враховувати температуру,
за якої проводилися вимірювання, та вносити поправки відповідно до
спеціальних вказівок [1].
При випробуванні зовнішньої ізоляції електрообладнання підвищеною
напругою промислової частоти, що проводиться при факторах зовнішнього
середовища, що відрізняються від нормальних, а саме: температура повітря ±20
°С, абсолютна вологість − 11 г/м3, атмосферний тиск − 101,3 кПа (якщо у
стандартах на електрообладнання не прийняті інші межі), значення
випробувальної напруги має визначатися з урахуванням поправочного
коефіцієнта на умови випробування, що регламентується відповідними
стандартами.
При проведенні кількох видів випробувань ізоляції електрообладнання
випробуванню підвищеною напругою повинні передувати ретельний огляд та
оцінка її стану іншими методами. Електроустаткування, забраковане при
зовнішньому огляді, незалежно від результатів випробування повинно бути
замінене або відремонтовано.
Дослід холостого ходу силових трансформаторів проводиться на
початку всіх випробувань і вимірювань до подачі на обмотки трансформатора
63
постійного струму, тобто до вимірювання опору ізоляції та опору обмоток
постійному струму, прогріву трансформатора постійним струмом тощо.
Температура ізоляції електрообладнання визначається таким чином [1]:
1) У якості температури ізоляції силового трансформатора, що не
піддавався нагріванню, приймається температура верхніх шарів масла, виміряна
термометром;
2) за температуру ізоляції силового трансформатора, що піддавався
нагріванню або впливу сонячної радіації, приймається середня температура
фази обмотки вищої напруги, що визначається по її опору постійному струму;
3) за температуру ізоляції електричних машин, що знаходяться в
практично холодному стані, приймається температура навколишнього
середовища;
4) за температуру ізоляції електричних машин, що піддавалися
нагріванню, приймається середня температура обмотки, що визначається її
опору постійному струму;
5) за температуру ізоляції введення, встановленого на масляному
вимикачі або силовому трансформаторі, що не піддавалися нагріванню,
приймається температура навколишнього середовища або температура масла в
баку вимикача або силового трансформатора.
Терміни та норми діагностичних вимірювань та випробувань для
профілактики наведено у таблиці 2.1.
Крім вимірювання опору ізоляції, до складу профілактичних
випробувань для деяких видів електрообладнання в ті ж терміни входять інші
операції.
Для силових трансформаторів визначають коефіцієнт абсорбції R60/ R15
[99], значення якого не нормується, але воно не повинно знижуватися більш ніж
на 30% порівняно із заводським значенням або попереднім виміром.

64
Таблиця 2.1
Терміни та норми діагностичних випробувань опору ізоляції
електроустаткування
Вказівки з процедури
Вид проводки та вимірювань
Норма опору, МОм
електрообладнання (напруга мегомметра,
періодичність тощо)
1000 В. У сухих приміщеннях
не рідше 1 разу на 6 років. В
особливо сирих і жарких
Силові та
приміщеннях, у зовнішніх
освітлювальні
установках, а також у
проводки;
приміщеннях з хімічно
розподільні
активним середовищем – не 0,5
установки, щити;
рідше 1 разу на рік. Вимірюють
електричні апарати
між будь-яким проводом і
0,38-0,66 кВ
землею, а також між двома
будь-якими проводами при
знятих плавких вставках і
вимкнених електроприймачах
2500 В. У стаціонарних
Силові кабельні установках не рідше 1 разу на 5
0,5
лінії до 1 кВ років, а сезонних − перед
настанням сезону
Трансформатори до 2500 В. Періодичність − за

35 кВ місцевими інструкціями
1000 В. Періодичність − за
Не нормується, але
системою планово-
не нижче 70% від
Електродвигуни до попереджувальних ремонтів,
попереднього
0,66 кВ (обмотка але для двигунів відповідальних
вимірювання 1,0 −
статора) механізмів і працюючих у
в холодному стані;
важких умовах - не рідше 1 разу
0,5 − при 60°С
на 2 роки
Ручний 500 В. Періодичність − за
електроінструмент і системою планово-
0,5
переносні попереджувальних ремонтів,
світильники але не рідше 1 разу на 6 років
65
Вимірюють опір обмоток постійному струму. Цей опір не повинен
відрізнятися більш ніж ±2 % від значень заводських чи експлуатаційних
вимірів.
Далі роблять перевірку стану маркерного індикаторного силікагелю,
який є у фільтрах повітря. Індикатор повинен бути з рівномірним блакитним
забарвленням вмісту.
Щодо перевірки асинхронних двигунів, то проводять випробовування
спрацьовування МСЗ через вимірювання повного опору петлі «фаза − нуль», з
подальшим визначенням однофазного струму к. з.
В котлах електродних водонагрівачів проводять вимірювання питомого
опору води. При цьому прагнуть отримати, щоб значення опору було в межах
10−50 Ом-м за температури 20 градусів Цельсія. Далі перевіряють роботу
релейного захисту електроустаткування котла.
Для ПЛ перевіряють габаритні розміри, ізолятори та місця з'єднання
дротів. Також оцінюють стан дерев’яних опор та спрацьовування РЗ ліній.
Обсяг та терміни випробувань залежать від місцеві інструкції та вказівок.
Профілактичні виміри опору заземлювальних пристроїв проводять у
терміни, встановлені планово-попереджувальними ремонтами, але не рідше 1
разу на 3 роки. Для отримання надійних результатів вимірювання
рекомендують проводити в періоди найбільшого питомого опору ґрунту.
Величину опору перевіряють щоб його значення було не більше 30 Ом-м. При
цьому питомий опір ґрунту ρ < 100 Ом-м (не більше 0,3ρ при ρ > 100 Ом-м).
Для нейтралей трансформаторів та генераторів повинен бути не більше 4 Ом,
при ρ < 100 Ом-м (не більше 0,04ρ при р > 100 Ом-м). Заземлювачі електричних
котелень повинні мати опір не більше 4 Ом.
Засоби вирівнювання електричних потенціалів потрібно перевіряти
щорічно на напругу дотику та кроку, а також на цілісність провідників,
доступних огляду тощо.
66
2.3 Особливості проведення діагностування окремих видів
електрообладнання
При проведенні діагностики різного виду електрообладнання, значна
увага приділяється діагностиці стану електричних машин під час проведення їх
капітального ремонту.
Вказаний ремонт електричних машин передбачає набір операцій по
заміні усіх обмоток або їх частин; заміні чи відновленню зношених з ладу
деталей та вузлів; проведення післяремонтних контрольних випробувань. Дії,
що виконуються при такому ремонті, повинні забезпечувати роботу
електричних машин протягом ремонтного циклу (тобто до наступного
капітального ремонту або повного списання).
Капремонт електричних машин здійснюється, як правило, на
спеціалізованих електроремонтних підприємствах. В деяких випадках велике
число електричних машин ремонтується на малих ремонтних дільницях, або в
цехах без спеціального технологічного обладнання. У таких випадках присутня
велика частина ручної праці, також не завжди витримується технологічна
дисципліна. Також відомим є той факт, що собівартість ремонту суттєво більша
за собівартість при ремонтах на спеціалізованих відділках.
Електричні машини повинні капітально ремонтуватися при наявності
хоча б однієї з наступних несправностей: міжвиткове замикання в обмотках;
обвуглювання ізоляції обмоток; зниження опору ізоляції нижче норми, що не
піддається відновленню сушінням; обриви бандажів ротора; пошкодження
вузла контактних кілець та колектора, що потребує ремонту розбирання;
тріщини в корпусі та підшипникових щитах; вигин валу, зношування або
пошкодження його шийок; знос або пошкодження посадкових місць у корпусі
та підшипникових щитах [10].
Необхідність капітального ремонту електричних машин з переліку
основного енергетичного устаткування, узгоджується в кожному конкретному
67
випадку залежно від різного роду чинників, як технічного характеру так і
економічних пріоритетів, що визначають доцільність ремонту [10].
При здачі в ремонт та діагностику, електрообладнання повинне бути
очищене від масла, пилу та інших забруднень; зібрано та повністю
укомплектовано. При цьому допускається здача в ремонт при частковій
відсутності деяких деталей кріплення тощо); не повинно бути відхилень від
заводської конструкції; з основних валів електричних машин знімають шківи,
муфти тощо [10].
Також слід зазначити, що на діагностику чи капремонт ремонт не
приймається те електрообладнання, яке може бути поремонтоване при при
поточному ремонті. Також на капремонт не приймається електрообладнання, у
якого розбитий корпус та наявні значні пошкодження магнітопроводу. Також, у
капремонт не приймається електрообладнання, яке було раніше відремонтоване
іншими способами, які в подальшому виключають його відновлення при
ремонті [14].
Річні плани капітальних ремонтів складає головний енергетик
господарства на підставі даних оглядів, профілактичних вимірів та перевірок
[1].
Окремо було здійснено аналіз підходів, що застосовуються для
діагностики електродвигунів постійного струму (ДПС) в умовах виробництва,
коли діагностика проводиться без виводу останніх з експлуатації.
Далі, на основі проведеного аналізу зробимо висновки про доцільність
застосування тих чи інших способів (методів) діагностики електродвигунів
постійного струму, що не вимагають виведення електродвигуна з експлуатації.
При цьому можуть бути використані такі методи: вібраційний, на основі
величини споживаного струму двигуном, телевізійний. Також, слід уважати
перспективним ще один метод, заснований на аналізі комутацій у щітково-
колекторному вузлі, а також на основі аналізу часткових розрядів в обмотках
68
двигуна. Останній метод дозволяє підвищити достовірність та об'єктивність
контролю за станом комутації в процесі експлуатації електричних машин [41].
Багато енергоємних промислових виробництв характеризується наявністю груп
однотипних двигунів, які працюють у однаковому режимі, при цьому зміна
навантаження однакова для усіх двигунів [41]. Таким чином, досить
перспективним бачиться метод діагностування, що ґрунтується на аналізі
співвідношень сигналів однотипних параметрів (вібрації, струмів,
високочастотного випромінювання).
В джерелі [46] зазначається, що хоча в останні роки й відбувається
витіснення традиційних електроприводів на базі ДПС асинхронними
електроприводами з частотним регулюванням, але двигуни постійного струму
все ще продовжують випускатися, а також активно експлуатуватися, особливо
на енергоємних виробництвах. Умови експлуатації двигунів постійного струму
у складі електроприводу на таких виробництвах найбільш важкі і тому
актуальним завданням є створення ефективної системи діагностування.
Отже, для вирішення проблеми надійної експлуатації ДПС є потреба у
застосуванні різних способів та засобів контролю стану (діагностики)
електроустаткування електроприводу з ДПС. Так, в [46] наголошена особлива
увага розробці та впровадженню інтелектуальних систем діагностування, а
також міроприємствам, що пов'язані з проведенням контролю під час
функціонування або використанням спеціалізованих систем діагностування
двигунів постійного струму для виявлення дефектів на ранній стадії. При цьому
з'являється можливість поточної діагностики та прогнозування оптимальних
термінів проведення технічних обслуговувань в майбутньому, що дозволяє
підвищити показники експлуатації за рахунок зниження витрати запасних
частин та простоїв тощо.
Як зазначено в [43], в теперішній час існує кілька видів діагностування,
що не вимагають виведення електродвигуна з експлуатації, а саме: 1)
69
вібраційний [45], 2) по споживаному струму двигуна [18], 3) тепловізійний [79]
тощо.
Серед вузлів ДПС саме щітково-колекторний пристрій може дати значну
інформацію про стан двигуна в цілому. Цей пристрій є джерелом акустичних
коливань, електромагнітних хвиль високочастотного, інфрачервоного та
оптичного діапазонів. Також, стан щітково-колекторного пристрою досить
сильно впливає на форму струму в обмотці якоря. В [45] пропонується
розглянути перспективний спосіб діагностування двигуна постійного струму за
допомогою аналізу комутаційних процесів щітково-колекторного пристрою в
складі ДПС. При цьому важливим завданням є вибір методів та засобів
неруйнівного контролю, що дозволяють отримати найбільш повну інформацію
про технічний стан ДПС при найменших затратах на проведення діагностики.
В умовах, що склалися, найбільш важливим є зниження ймовірності
виникнення аварій двигуна постійного струму, після яких можливі зупинки
виробництва. Розв’язання цієї задачі можна добитися, якщо забезпечити
своєчасне виявлення значних потенційних дефектів двигуна. Отже такий підхід
заснований на виборі методу чи способу діагностування двигуна постійного
струму для виявлення найбільш відчутних дефектів, а також оцінки технічного
стану. Вказаний вибір здійснюється згідно зі співвідношенням ціни та
функціональних можливостей (кількість виявлених несправностей) системи
діагностування.
Для оцінки ефективності запропонованого методу спочатку розглянемо
основні методи діагностики двигунів постійного струму.
1. Вібраційна діагностика (вібродіагностика) − це, станом на сьогодні,
найбільш поширений метод діагностування технічних систем і обладнання, в
його основі є аналіз параметрів вібрації, або від працюючого обладнанням, або
через вторинну вібрацію, що обумовлюється структурою досліджуваного
об'єкта [5].
70
Таким чином, вібродіагностика − це неруйнівний метод контролю
технічного стану ДПС в цілому або окремих його вузлів на основі виникаючих
у процесі роботи агрегату акустичним сигналам. Цей метод дає змогу перейти
від планово-попереджувального ремонту на більш прогресивні методи
обслуговування обладнання, які проводяться під час основного функціонування
агрегату без виводу його з роботи та не виконуючи зайвого обсягу робіт [47,
49].
При такому виді діагностики може досліджуватися сигнал вібрації як у
часовому просторі по осцилограмі, так і в частотній області за спектрограмою.
Сигналом, який є інформаційним про стан об'єкта, можуть бути
вібропереміщення, віброшвидкість чи віброприскорення. У якості датчиків
вібрації найчастіше застосовуються п’єзоакселерометри.
Основними світовими компаніями з виробництва засобів вимірювань та
обробки різних параметрів фізичних процесів, у тому числі вібраційних
характеристик є компанія Nationall Instruments зі Сполучених Штатів, (США),
Bruel&Kjaer з Данії, Metravib Instruments з Франції та Ono-Sokki з Японії, а
також деякі інші.
На рис. 2.1 представлена типова структура стаціонарної системи
моніторингу і діагностики, що здійснює безперервний контроль
електроприводу на основі ДПС. На рис. 2.1., БВ − блок вимірювання.
Система складається з головної діагностичної станції на базі
персонального комп'ютера з вбудованими платами для перетворення сигналу в
цифрову форму і пакетами програм для управління, аналізу сигналів,
моніторингу та діагностики, відображення стану обладнання, а також
зовнішніми блоками посилення та комутації, датчиками вібрації та частоти
обертання ротора [50].

71

Рис. 2.1. Функціональна схема системи вібродіагностики
та моніторингу стану ДПС

Стаціонарні системи моніторингу та діагностики найбільш ефективні
для об'єктів з однотипними електроприводами, що мають постійне
навантаження і швидкість обертання, а саме: вентилятори, компресорні та
насосні станції.
В усталеному режимі роботи деякі дефекти двигуна постійного струму
можливо визначити за вібропараметрами, які детально розглянуті в джерелі
[50].
Діагностика електрообладнання енергоємних виробництв таких, як
приводи, редуктори, шестеренчасті вузли, маніпулятори, технологічні столи,
тощо, є одним з найскладніших інженерних завдань. Успішне вирішення такого
завдання неможливе без використання сучасних засобів вимірювання. Такі
засоби повинні бути адаптовані до умов роботи обладнання на вказаних
енергоємних виробництвах, де часто можливі сильні неперіодичні удари,
частоти обертання які змінюються, поступальний реверсивний рух тощо [48].
72
Проведений аналіз діагностичних систем, які серійно випускаються,
показав, що в даний час немає в достатній кількості готових систем, які
повністю задовольняють вимогам промислових підприємств з точки зору
вартості та пристосованості до складних умов енергоємного виробництва.
Зазначена система вібродіагностики повинна бути максимально
спеціалізована під конкретні ДПС та супутнє обладнання, мати можливість не
тільки видавати діагноз у явному вигляді з прогнозами зміни технічного стану
ДПС, але і давати інструкції щодо термінів техобслуговування та ремонтів,
вираховувати доцільні та оптимальні терміни подальших діагностичних
процедур тощо [52].
Засоби вібромоніторингу на сьогодні вважаються найбільш
розвиненими серед інших засобів. Але їх використання в енергоємному
виробництві непросте із-за наявності паразитних вібрацій. Оскільки до складу
обладнання енергоємних виробництв входять десятки різних видів механізмів (
електроприводи, редуктори та багато інших, то проблема діагностування їх
стану навіть на сьогодні є вирішеною не до кінця. Вібраційний стан таких
виробництв в процесі роботи дуже нестабільний (рівень вібрації в контрольних
точках може змінюватися в 2-3 рази). Для них звичними є широкі та складні
спектри вібросигналу, залежно від режиму роботи. Сучасні стаціонарні системи
вібродіагностування не завжди повністю адаптовані для застосування в
енергоємному важкому виробництві.
Для вирішення вказаної задачі слід розглядати можливість використання
діагностичних систем для аналізу струмових сигналів з двигунів постійного
струму, а також з детекторів високочастотного випромінювання щітково-
колекторного пристрою [52].
Діагностика за струмом електродвигуна заснована на застосуванні
сучасних апаратно-програмних комплексів, що дозволяють створити систему
моніторингу стану ДПС на основі обробки часових струмових діаграм та
73
аналізу частотних спектрів із застосуванням сучасних обчислювальних методів.
В такому випадку можуть бути виявлені дефекти в обмотці якоря та щітково-
колекторному вузлі і, крім того, й в механічній системі електроприводу та
системі збудження [52].
Діагностика конкретно ДПС проводиться за допомогою вимірювання
змінних магнітних полів, що виникають в результаті дефектів які розвиваються
в зазорі електродвигуна і наведеними цими полями змінними складовими
струму в його обмотках, які відрізняються за частотою від основної частоти
струму який споживається. Вказані змінні складові струму можуть в тому числі
й наслідком пульсацій величини опору в контактах електричних ланцюгів, а
саме: щіткові вузли двигунів змінного струму, щітково-колекторні вузли машин
постійного струму.
Моніторингом стану за споживаним струмом передбачає періодичне чи
безперервне вимірювання величин змінних складових у спектрі струму, які є
наслідком конкретних дефектів в приводному ДПС та наступного їх аналізу
змін, що відбуваються в процесі експлуатації.
Для здійснення такого моніторингу використовують напівстаціонарні
системи діагностики. Це вирішує проблеми проведення вимірювань під
напругою, оскільки вимірювальні трансформатори струму встановлюються в
щит живлення ДПС стаціонарно. Порівняно невеликі габарити та вартість таких
напівстаціонарних систем дозволяють широко застосовувати їх.
Особливо важливо використовувати стаціонарно встановлені
трансформатори струму в агрегатах з підшипниками ковзання, діагностика яких
по вібрації дає результати з високою достовірністю лише при розвинених
дефектах, а по струму двигуна порушення в процесах змащення поверхонь
ковзання можна виявити і більш ранній стадії розвитку [58].
Крім електричних машин надзвичайно важливим є діагностування стану
ізоляції.
74
До основних способів діагностування ізоляції відносяться такі:
знаходження опору ізоляції; заміри ємності ізоляції; вимірювання
діелектричних втрат; діагностичні випробування підвищеною змінною чи
постійною напругою.
Загальний вердикт створюється за сукупністю усіх результатів вимірів.
В деяких випадках виділяють певні головні параметри. Зазначені параметри в
деяких умовах достатньо повноцінно оцінюють якість ізоляції. Такий підхід є
прийнятним для виявлення певних конкретних несправностей ізоляції,
наприклад, зволоження, старіння і т. п.
Розглянемо діагностику ізоляції на предмет її зволоженості. Ця величина
знаходиться за коефіцієнтом абсорбції
Нехай ізоляція деякого електроустаткування, наприклад,
електродвигуна, моделюється схемою заміщення, як представлено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Схема заміщення − а), та струми в ній − б)

З попереднього розгляду процесів електропровідності та поляризації
випливає, що для завідома сухої ізоляції в процесі вимірювання сумарний струм
iсух різко згасатиме, як показано на рис. 2.3. Якщо та ж сама ізоляція зволожена,
то сумарний струм iзвол відчутно вищий і затухатиме повільніше. Це буде із-за
того, що через зволоження приріст струму наскрізної провідності буде вище,
75
ніж приріст струму абсорбції. Описаний характер зміни сумарного струму
визначає динаміку опору ізоляції. При постійній напрузі мегомметра опір сухої
ізоляції Rcyx при вимірі різко збільшуватиметься, а опір вологою Rзвол
зростатиме незначно. Таким чином, по величині опору ізоляції, та ще й залежно
від тривалості проведення замірів, можна дізнатися наскільки зволожена
ізоляція чи ні. Детально такий підхід описано в джерелі [58, 60].

Рис. 2.3. Графічна залежність повного струму та опору
сухої та зволоженої ізоляції

Інший спосіб визначення зволоженості ізоляції передбачено так званим
способом «ємність−частота» [65]. Спосіб передбачає, що співвідношення
величин ємностей абсорбції та зміщення діагностованої ізоляції суттєво
залежить від ступеня її зволоження. Так, в сухій ізоляції перевершує електронна
поляризація. Такий вид поляризації характеризується ємністю зміщення, тоді як
у вологій ізоляції переважає дипольна поляризація, що відбувається із=за того,
76
що за рахунок дипольних молекул води посилюється ємність абсорбції.
Величини абсолютних значень цих ємностей мають відмінні залежності від
частоти діючого струму, як показано на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Графічна залежність ємності сухої та зволоженої ізоляції залежно від частоти
діагностуючого струму

Як видно з рисю 2.4 ємність сухої ізоляції Ссух практично не залежить від
частоти, це буде із-за того, що поляризація в ній відбувається майже миттєво. В
той же час ємність вологої ізоляції Сзвол зі зростанням частоти суттєво
зменшується. Тут, це пояснюється тим, що при малій частоті дипольні
молекули води встигають слідувати (повертатися) вздовж поля і Сзвол має
найбільше значення. Коли ж частота струму діагностики вже стає великою,
молекули через свою інертність не встигають слідувати за полем. Абсорбційна
ємність зменшується, а її значення наближається до ємності, що зумовлюється
лише лише електронною поляризацією. Таким способом за рівнем зміни
ємності від частоти можна визначити й величину зволоженості ізоляції. Таку
діагностичну процедуру можливо здійснити за допомогою пристрою контролю
зволоженості ізоляції типу ПКВ-7.
Наступна діагностична процедура щодо стану ізоляції полягає у
визначенні місцевих дефектів ізоляції за частковими розрядами. Електричне
77
поле справної ізоляційної системи містить основну гармоніку. З появою в
ізоляції раковин, розшарування, тріщин і подібного, рівномірність поля
порушується. Наслідком цього є часткові розряди, які створюють
високочастотні коливання з різними частотами. Знаходження існування цих
коливань здійснюють за допомогою спеціального приладу, який носить назву −
індикатор часткових розрядів. Такий пристрій дозволяє виявити наявність
дефектів, а інколи також і місце де вони знаходяться.
Принцип дії індикатора часткових розрядів заснований на використанні
впливу електричних непостійних (параметричних) процесів, які існують разом з
розрядами на коливальний контур. Основними елементами таких приладів є
коливальний контур чи антена, далі йде підсилювач коливань та індикаторний
(вимірювальний) прилад.
Перелік кроків при діагностуванні такий. На ізоляцію подають високу
напругу. Прийомним коливальним контуром або антеною в пристрої пошуку
часткових розрядів досліджують простір біля ділянки ізоляції, що
досліджується. При цьому вимірювальний прилад дозволяє зафіксувати
високочастотні коливання та виявити місце, де вони мають найбільший рівень.
Найчастіше знайдене місце збігається з місцевим дефектом. Відомі також
схеми, в яких прилад підключають до випробувального ланцюга через
конденсатор, а не через антену чи коливальний контур [66].
Ще один із розповсюджених способів визначення місцевих дефектів
ізоляції за величиною струму наскрізної провідності. У нормальної ізоляції її
опір має постійне значення у значному діапазоні величини випробувальної
напруги. Коли з’являються місцеві дефекти, тоді опір вже починає знижуватися
зі збільшенням напруги. Залежно від ступеня розвитку та характеру
несправності ізоляції зниження опору починається при різних напругах. Таким
чином, справна ізоляція має лінійну ВАХ, а несправна – нелінійну ВАХ (ВАХ −
вольт-амперна характеристика).
78
Зазначена закономірність використана у способі діагностування ізоляції
електродвигунів та трансформаторів по струму витоку.
Ізоляцію перевіряють таким чином. Обмотку однієї з фаз підключають
до регульованого джерела змінної напруги через мікроамперметр. Далі плавно
збільшують напругу до 1,2 кВ при цьому фіксують струм витоку I1. Далі
підвищують напругу до 1,8 кВ і записують струм витоку I2. Такі ж самі
вимірювання проводять для і з іншими фазами. У випадку, коли нульова точка
обмотки недоступна, тоді до джерела підключають один з виводів обмотки,
таким чином випробовують відразу ізоляцію трьох фаз.
За результатами діагностики, ізоляцію вважають справною, коли при
підвищенні напруги не було стрибків. При цьому струм витоку при напрузі 1,8
кВ не перевищує 95 мкА для однієї фази, для усіх трьох фаз − 230 мкА;
відносне збільшення струмів - трохи більше 0,9; а коефіцієнт несиметрії струмів
витоку фаз не більше 1,8.
Вагомим індикатором справності ізоляції при її діагностиці може бути
використання отриманого значення діелектричних втрат. На основі схеми
заміщення ізоляції, як раніше було представлено на рис. 2.1 видно, що при
подачі змінної напруги U усталене значення струму, матиме дві складові: Iа −
активний струм, що залежить від опору ізоляції Ru і провідності абсорбційної
вітки RaCa, Ic − реактивний струм, що залежить в здебільшого від реактивної
провідності абсорбційної гілки RaCa та частково від Сс. Споживана потужність
також матиме дві складові, одна з яких буде потужність діелектричних втрат
отримується за виразом

P =UIctg , (2.1)

де tg = Iа / Ic – тангенс кута діелектричних втрат.

79
Діелектричні втрати залежать від виду діелектрика та його стану.
Теплове зношування, сторонні включення і волога погіршують якість ізоляції,
що призводить до збільшення tg у порівнянні з новою ізоляцією. Тому за
значенням tg можна визначити ступінь зносу ізоляції. Діагностування ізоляції
по тангенсу кута діелектричних втрат використовують зазвичай для визначення
стану високовольтного електрообладнання. Для вимірювання кута
діелектричних втрат застосовують схему високовольтного мостового
вимірювача, а також, менш часто, схему з ватметром. Схема з ватметром −
проста і зручна, але є й недолік у тому, що маємо досить низьку точність
вимірювання порівняно ніж за допомогою схеми моста.
За практичної експлуатації електрообладнання його ізоляція знаходиться
під робочою напругою, а також короткочасним перенапругами, механічним і
тепловим навантаженням, забрудненнями різного роду, зволоження тощо. У
результаті такого впливу властивості ізоляції безперервно погіршуються.
Головним же у загальному зносі ізоляції є саме тепловий знос. При аналізі
експлуатаційних режимів особливого значення набувають методи розрахунку
швидкості теплового старіння електричної ізоляції, а також визначення терміну
служби цієї ізоляції. Одним із найважливіших показників, що характеризують
величину теплового зносу ізоляції, є її опір. Опір ізоляції спадає під час її
експлуатації, що зумовлено незворотними процесами, які відбуваються при
впливі зовнішніх факторів на матеріал ізоляції. Для оцінки величини теплового
старіння ізоляції необхідно застосування розрахункових формул, що
моделюють зовнішні впливи та їх вплив. Чим більше факторів експлуатації
враховує використані при розрахунках рівняння, тим вище достовірність
результатів. Однак у такому разі головною проблемою є отримання вихідної
інформації для розрахунків, а це у свою чергу потребує значної кількості
експериментальних досліджень.
80
Фізичні процеси при тепловому зносі ізоляції електроустаткування
залежать від різних чинників. Основними з таких чинників, що враховуються в
розрахунках, є умови навколишнього середовища, а саме: температура та
відносна вологість повітря, а також вміст у ньому агресивних домішок.
Зазначені фактори враховуються практично для всіх видів електрообладнання,
хіба що крім електродвигунів погружного типу. Також слід зазначити, що через
специфіку роботи електрообладнання, для деяких його видів, наприклад,
асинхронних електродвигунів необхідно враховувати додаткові чинники
впливу на ізоляцію, ними можуть бути тривалі навантаження та
електродинамічні зусилля.
До тривалих навантажень можна віднести перевантаження на ділянках
робочої частини механічної характеристики асинхронного електродвигуна (на
ділянці 1-1,8 номінального струму при номінальній напрузі). Практичними
дослідженнями встановлено, що тривалі навантаження призводять до
додаткового теплового зносу ізоляції обмоток двигунів в додаток до
номінального зносу.
На ізоляцію обмотки електричної машини в процесі експлуатації може
відчуватися механічний вплив за рахунок електродинамічних зусиль. Частіше
зазначені сили мають циклічний, знакоперемінний характер, при цьому часто
ця частота рівна 100 Гц. Час від часу при надструмах (пуск і реверс
електродвигунів, короткі замикання в мережах) електродинамічні сили
збільшуються в десятки разів внаслідок збільшення струмів в обмотках і
квадратичної залежності електродинамічних сил від надструмів.
Якщо навіть прийняти, що статичні навантаження не призводять до
очевидних змін структури ізоляції (хоча насправді це і має місце), вони все ж
таки сприяють її старінню. У відповідності з кінетичною теорією міцності
твердих тіл руйнування матеріалу можна розглядати як поступовий
термоактиваційний процес, в якому механічна напруга є фактором, що
81
полегшує і прискорює термічне руйнування. Крім цього, циклічні знакозмінні
електродинамічні сили призводять до вібрації обмоток, що також сприяє
механічному руйнуванню ізоляції.
На процес теплового зносу впливають відхилення напруги живлення від
номінального (у завантажених електродвигунів при зниженні напруги різко
збільшується швидкість теплового зносу ізоляції) та його асиметрія по фазах, а
також погіршення тепловіддачі.
Важливим розділом практичних аспектів прогнозування стану
електрообладнання є діагностика електричних контактів.
Електричний ланцюг будь-якого електроустаткування містить різні
елементи, які з'єднані між собою за допомогою електричних контактів. Так,
наприклад, в низьковольтній мережі на один трифазний споживач у середньому
припадає близько 60 електричних контактів. Від стану хоча б одного з них
залежить функціонування всієї електроустановки. Отже регулярний контроль
електричних контактів − важлива складова частина робіт із забезпечення
високої надійності електроустаткування.
Електричним контактом називають місце переходу струму з однієї
струмопровідної частини до іншої. За своїм призначенням контакти поділяють
на сполучні та комутуючі. Перші з них служать тільки для з'єднання різних
елементів електричного кола, а другі призначені для включення, відключення та
перемикання електричного кола.
Стан контактів оцінюють за визначальними або допоміжними
параметрами. До визначальних відносять перехідний опір, падіння напруги та
температуру нагріву контактів, а до допоміжних, наприклад, площа стикання,
провал та зусилля стиснення контактів тощо.
Так, перехідним опором контакту називають додатковий опір у місці
переходу струму з однієї контактної поверхні в іншу. Він зумовлений
звуженням площі перерізу контакту та нерівностей поверхні, по-друге, опором
82
газових та масляних плівок, а також пилу, що поглинаються поверхнею
контакту.
Значення перехідного опору залежить багатьох факторів, головні у тому
числі від мікрорельєфу, зусилля стискування і матеріал контактної поверхні.
Детально питання діагностування стану контактів розглянуто в роботі [77].

2.4 Комплексне діагностування електрообладнання
Діагностування електрообладнання при здачі-прийманні
електроустановок повинно виконуватись відповідно до МЕК 60364-6-61. При
цьому поділяють візуальний огляд і власне саме випробування. Візуальний
огляд проводять для того, щоб переконатися, що все стаціонарно встановлене
обладнання задовольняє вимогам безпеки та відповідних стандартів, правильно
вибрано та змонтовано, не має видимих пошкоджень, що знижують його
безпеку та надійність. Під час огляду перевіряють наявність протипожежних
ущільнень, захист від теплових впливів, заходи захисту від ураження
електричним струмом (відстань до захисних огорож та оболонок, маркування
нульових та захисних провідників, наявність схем, запобіжних написів),
маркування ланцюгів, запобіжників правильність з’єднання провідників,
наявність правильно розташованих відповідних відключаючих та
відокремлювальних апаратів, правильність вибору пристроїв захисту та
сигналізації та уставок їх спрацьовування.
При випробуваннях повинні бути виконані перевірки, вимірювання та
випробування у наступній послідовності: випробування безперервності
захисних провідників; вимірювання опору ізоляції електроустановки; перевірка
захисту шляхом поділу ланцюгів; вимірювання опору ізоляції підлоги та стін;
перевірка захисту, що забезпечує автоматичне вимкнення джерела живлення;
перевірка полярності; випробування на електричну міцність; перевірки на
працездатність, термічний вплив, на втрату напруги.
83
Технічний стан електроустаткування визначають у процесі технічного
обслуговування, планового діагностування та поточного ремонту.
При технічному обслуговуванні діагностування служить визначення
працездатності електрообладнання, перевірки стабільності регулювань,
встановлення необхідності ремонту чи заміни окремих вузлів і деталей. При
цьому контролюють так звані узагальнені параметри, які несуть максимум
інформації про стан електроустаткування (наприклад, температура окремих
вузлів та деталей).
При плановому діагностуванні контролюють параметри, які
характеризують технічний стан і дозволяють визначити залишковий ресурс
деталей та вузлів, що обмежують ресурс електроустаткування.
Під час діагностування при поточному ремонті, що проводиться на
спеціалізованій ділянці або майстерні, в основному вимірюють параметри, що
характеризують технічний стан обмоток електрообладнання. Залишковий
ресурс обмоток, що є основним вузлом електрообладнання, не повинен бути
меншим за період між поточними ремонтами. Якщо ресурс обмоток менший за
міжремонтний період, електрообладнання підлягає здачі в капітальний ремонт.
За наявності відмов електрообладнання піддають позаплановому
діагностуванню, що дозволяє визначити, які вузли та деталі підлягають ремонту
або заміні, а також встановити вид ремонту (поточний чи капітальний).
Діагностування електрообладнання проводять за допомогою переносних
приладів та пристроїв. Для контролю електрообладнання, доступ до якого
утруднений або неможливий, доцільно застосовувати автоматичні діагностичні
пристрої.
Технічний стан при проведенні технічного обслуговування та планового
діагностування визначають без розбирання електрообладнання. Перед
діагностуванням, у разі потреби, знімають тільки захисні сітки вентиляційних
84
вікон, кришки коробок виводів та інші швидкознімні деталі, забезпечуючи
доступ до діагностованих вузлів.
Слід особливо відзначити важливість зовнішнього огляду вузлів та
деталей електричних машин та апаратів (особливо обмоток) при діагностуванні
під час поточного ремонту. Зовнішнім оглядом обмоток можна визначити
технічний стан пазових клинів, бандажів кріплення лобових частин обмоток і
якорів, ізоляції з'єднань між котушковими групами обмоток, між проводами та
вивідними кінцями. Зовнішнім оглядом також визначають рівень забруднення
обмоток.
Потемніння є також ознакою перегріву контактних роз'ємних та
нероз'ємних з'єднань електричних машин та апаратів.
Найбільш важливим фактором зовнішнього огляду є визначення, чи не
піддавалися обмотки перегріву під час перевантажень з різних причин. У
обмоток з проводами з емалевою ізоляцією ознакою перегріву служить
потемніння ізоляції витків, якими проходив струм, значно перевищує
номінальне значення.

Висновки до розділу 2
1. Станом на сьогодні, існуюча ситуація в енергетиці України змушує
збільшувати термін експлуатації обладнання. Вирішувати цю проблему
доводиться за рахунок впровадження різних методів діагностики обладнання,
а також постійного моніторингу. Такі заходи дають можливість виявити
несправності в роботі електрообладнання, а також дати прогнозну оцінку
стану об'єкта, що досліджується.
2. Незважаючи на те, що останні роки відбувається витіснення
традиційних електроприводів на базі двигунів постійного струму
асинхронними електроприводами з частотним регулюванням, але останні усе
ще продовжують випускатися, а також активно експлуатуватися, особливо на
енергоємних виробництвах. Умови експлуатації двигунів постійного струму
85
у складі електроприводу на таких виробництвах найбільш важкі і тому
актуальним завданням є створення ефективної системи діагностування.
3. Вібродіагностика, як ефективний неруйнівний метод контролю
технічного стану двигуна постійного струму, дає змогу перейти від планово-
попереджувального ремонту на більш прогресивні методи обслуговування
обладнання, які проводяться під час основного функціонування агрегату без
виводу його з роботи та не виконуючи зайвого обсягу робіт, тому є одним із
найбільш перспективних та може бути рекомендований для подальшого
розвитку.
4. Головною проблемою при діагностиці теплового старіння ізоляції є
отримання вихідної інформації для розрахунків, а це у свою чергу потребує
значної кількості експериментальних досліджень, тому пошук нових та
розвинення існуючих методів і способів оцінки стану ізоляції є також одним
із важливих та може бути рекомендований для подальшого розвитку.

86
РОЗДІЛ 3
ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ В ПРОЦЕСИ ДІАГНОСТИКИ
ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

3.1 Ефективність впровадження автоматизації діагностичних
процедур
При серійному і масовому виробництві очевидними є наміри
максимально автоматизувати виробничий процес. Відомо, що виробничий
процес включає в себе і етап випробування, тобто діагностики,
електротехнічного обладнання. Дослідження показали, що трудомісткість
контрольних операцій становить до 13% трудомісткості виготовлення
окремих видів електрообладнання, наприклад, електродвигунів [3]. Так,
середні норми часу для проведення приймально-здавальних випробувань
однієї електричної машини середньої потужності становлять 3-35 год (для
різних типів машин). Тому, на проведення приймальних випробувань однієї
електричної машини потрібно 48-250 год. Середні норми часу на обробку
результатів приймально-здавальних випробувань однієї машини становлять
0,6-4 год, а на обробку приймальних випробувань − 40-90 год [101]. Таким
чином зрозуміло, що така висока трудомісткість проведення випробувань та
обробки їх результатів змушує шукати шляхи автоматизації діагностичних
випробувань та використання електронно обчислювальних засобів.
Автоматизація діагностичних випробувань електричних машин
дозволяє отримати об'єктивні та достовірні результати випробувань,
прискорити проведення контрольних вимірювань та підвищити
продуктивність праці.
Персональні комп’ютери використовуються не тільки для обробки
результатів випробувань, але і при управлінні процесом випробувань,
87
статистичному контролі та аналізі результатів випробувань (не тільки при
вибірковому, але і при суцільному контролі).
З усіх видів електрообладнання найбільший обсяг випуску мають
асинхронні низьковольтні двигуни. Тому насамперед була приділена увага
щодо автоматизації процесу діагностичних випробувань асинхронних
двигунів. Із-за цієї необхідності було розроблено та впроваджено на всіх
електромашинобудівних заводах типові проекти випробувальних конвеєрів.
Так, для контролю обмоток статорів асинхронних двигунів
застосовується автоматизована станція, що складається з станини з
багатопозиційною обертовою планшайбою [67] . На планшайбі передбачені
плити для встановлення статорів і пристрої, що задають програму
випробувань.
До автоматизованого комплексу контролю входить і установка для
контролю вібрацій електродвигунів. Вона складається зі стенду, з
пристосуваннями для встановлення та приєднання випробуваного
електродвигуна, механізму підйому та спуску, конусних віброопор з
віброперетворювачами, панеллю управління, шафи управління з
вібровимірювальними приладами, апаратурою управління, блоками захисту
та порівняння, плавного розгону та гальмування, джерела з регульованою
напругою. Контроль вібрації здійснюється автоматично. Вимірювання
виробляються у двох точках під підшипниковими щитами. Детально такий
підхід до діагностики стану асинхронних двигунів описано в [67].
Під час проведення дослідження було виявлено, що одним з найбільш
перспективних підходів до автоматизації процесу діагностики є описана в [41,
67] система автоматизованих випробовувань електродвигунів синхронного
типу. Блок-схема такої установки зображена на рис. 3.1.

88

Рис. 3.1. Блок-схема системи автоматизованих випробовувань електричних машин
синхронного типу середньої потужності
1 − накопичувач на магнітних дисках (НМД); 2 − канал прямого доступу в пам'ять; 3 −
основний оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП); 4 − процесор; 5 − диспетчер; 6
− додатковий ОЗПУ; 7 − графопобудовник (ГП); 8 − магнітограф; 9 − загальна шина; 10
− додатковий НМД; 11 − накопичувач на магнітній стрічці; 12 − алфавітно-
цифродрукарський пристрій; 13-15 − пристрій введення-виведення з перфострічок і
перфокарт; 16 − алфавітно-цифровий дисплей (АЦД); 17 − консоль оператора; 18 − міні-
ЕОМ; 19 − пристрій зв'язку (УС); 20, 21 − малоканальні підсистеми аналогового та
дискретного введення; 22, 23 − малоканальні підсистеми аналогового та дискретного
введення АКБ-АТ; 24 − аналого-цифрові перетворювачі (АЦП); 25 − підсистема
інтегрування; 26 − датчики, прилади, пульт управління;
27 − випробувана електрична машина

89
Автоматизована станція для різного роду діагностичних випробовувань
призначена для автоматизації випробувань які проводяться у два етапи. Мета
першого етапу − підвищення точності визначення характеристик
електродвигунів і скорочення малопродуктивної праці. На цьому етапі
проводять випробування двигунів «на нагрівання» і визначають опір обмоток
при постійному струмі і в холодному стані, характеристики холостого ходу,
робітники, короткого замикання та механічну, а також ймовірність безвідмовної
роботи.
На другому етапі операції зняття показань приладів замінено обробкою
інформації на міні-ЕОМ [14].
Для проведення випробувань електродвигунів на описаній станції
потрібно лише один оператор. Система автоматизованих випробувань
синхронних машин середньої потужності, див. рис. 3.1 дозволяє проводити
випробування синхронних машин за спеціальною програмою.
Слід зазначити, що подібні до зображеної на рис. 3.1. системи
автоматизованих випробувань широко застосовуються за кордоном [14], а саме
в США, Німеччина, Великобританія тощо.

3.2 Розробка функціональної схеми автоматичної установки для
діагностування технічного стану електродвигунів
В теперішній час для діагностування асинхронних двигунів поряд
застосовуються як прості прилади, так і складні вимірювальні комплекси, як
вітчизняного так зарубіжного виробництва. Найбільш доступні з них − це
різноманітні індикатори, мегомметри, струмові кліщі тощо. Вже більш
складними приладами є комбіновані багатофункціональні цифрові
вимірювальні прилади та термінали (різні тестери, мультиметри,
осцилографічні пробники тощо). За їхньою допомогою контролюється ряд
параметрів: мегомметром − опір, ватметром − потужність, вольтметром −
90
напруга тощо. Рідше для діагностування асинхронного двигуна
використовуються повноцінні осцилографи, аналізатори спектру, частотоміри і
т. п. Такі пристрої дозволяють здійснювати комплексний контроль параметрів
на більш високому якісному рівні.
Пропоновані сьогодні вітчизняними розробниками нові прилади за
своєю суттю є модернізацією більш ранніх розробок з метою покращення їх
метрологічних характеристик − підвищення класу точності, швидкодії, а також
запровадження додаткових сервісних функцій, таких як програмування,
оперативну пам’ять, мультиплексування та інші функції. При проектуванні
діагностувальних приладів, як правило, стаціонарного застосування, необхідно
мати на увазі, що вони є специфічними, складними в експлуатації, за рахунок
високих метрологічних параметрів мають високу вартість.
На основі аналізу багатьох джерел, було розроблено перспективну
функціональну схему для автоматизованого проведення діагностичних
процедур над асинхронними двигунами, що дозволяє робити висновки щодо
запобігання відмовам, відновлення працездатності та підвищення терміну
служби діагностованих асинхронних двигунів.
Пропонована функціональна схема представлена на рис. 3.2. Очікувані
технічні характеристики представлені в таблиці 3.1.
При діагностуванні вимірюються, а потім записуються в
енергонезалежну пам’ять наступні параметри:
− коефіцієнт спотворення синусоїдальності форми кривої напруги;
− коефіцієнт і-ої гармонійної складової напруги;
− коефіцієнт несиметрії напруг по зворотній послідовності;
− коефіцієнт несиметрії напруг по нульовій послідовності;
− відхилення частоти;
− активна потужність;
− коефіцієнт потужності;
91
− фактичне значення фазної напруги;
− фактичне значення фазних струмів;
− температура по кожному датчику температури;
− частота обертів.
Додаткові параметри діагностування:
− опір обмоток двигуна постійному струму;
− опір ізоляції.
Також передбачається фіксація в енергонезалежну пам'ять форму форма
кривої напруги. Це потрібно для того, щоб оцінити справність обмотки ротора
асинхронного двигуна. Після проведення діагностичних процедур проводиться
їх аналіз.

Рис. 3.2. Функціональна схема автоматизованої діагностичної установки
92
Таблиця 3.1
Очікувані технічні характеристики автоматизованої діагностичної
установки з рис. 3.2

Кількість вимірювальних каналів, шт 8
Кількість каналів зміни напруги, шт 3
Діапазон вимірювання напруги, В 0-400
Кількість каналів вимірювання струму, шт 3
Наведена похибка вимірювання напруги, % 1
Діапазон вимірювання струму, А 0-400
Приведена похибка вимірювання струму, % 1,5
Кількість датчиків температури, шт 0…8
Діапазон вимірювання температури, °С мін: − 30
Абсолютна похибка вимірювання температури, 0,5
Кількість каналів вимірювання частоти обертання, шт 1
Діапазон вимірювання частоти обертання, об/хв 0-3000
Кількість каналів вимірювання опору обмоток 1
Діапазон вимірювання опору обмоток, Ом 0-1000
Кількість каналів вимірювання опору ізоляції обмоток 1
Діапазон вимірювання опору ізоляції, МОм 0,5-20
маса, кг До 15
Габаритні розміри, мм:
довжина 600
ширина 500
висота 200
Вид цифрового інтерфейсу RS 485

93
Представлена на рис. 3.2 функціональна схема діагностичної
установки, може вважатися такою, що вона є найбільш перспективною для
подальшого розвитку.

Висновки до розділу 3
1. Автоматизація діагностичних випробувань електричних машин
дозволяє отримати об'єктивні та достовірні результати випробувань,
прискорити проведення контрольних вимірювань та підвищити
продуктивність праці, тому розробка пристроїв та систем, що дозволяють це
зробити є актуальним та своєчасним завданням.
2. При проектуванні діагностувальних приладів, в основному
стаціонарного застосування, необхідно враховувати, що вони є
специфічними по конструкції та досить складними в експлуатації, а також, за
рахунок високих метрологічних параметрів, високу вартість. Тому розробка
структури такої системи з врахуванням зазначених вимог є проблемою яка
потребує вирішення.
3. Розроблено перспективну функціональну схему для
автоматизованого проведення діагностичних процедур над асинхронними
двигунами, що дозволяє робити висновки щодо запобігання відмовам,
відновлення працездатності та підвищення терміну служби діагностованих
асинхронних двигунів.

94
ВИСНОВКИ

В магістерській роботі досліджені, обґрунтовані та удосконалені
способи та засоби для вирішення задачі діагностики електрообладнання в
умовах виробництва.
У тому числі отримані наступні результати:
1. Поряд з традиційним підходом діагностики практично-прикладного
виду, особливого значення набуває математичне моделювання об’єкту
діагностики, вибір та побудова його раціональної математичної моделі, яка б
з найбільшою точністю відображала реальні процеси чи явища, що
протікають в компонентах електричних ланцюгів того чи іншого виду
електрообладнання.
2. Побудова оптимальних програм перевірки технічного стану
реальних електротехнічних об’єктів передбачає збір і обробку статистичних
даних. Статистичні дані є дуже важливими для розв’язання задач технічної
прогностики та діагностики.
3. Математичні моделі об’єкта перевірки складають основу
формальних методів побудови програми перевірки технічного
стану/діагностики об’єкта перевірки.
4. Сьогодні, існуюча ситуація в енергетиці України змушує
збільшувати термін експлуатації обладнання. Вирішувати цю проблему
доводиться за рахунок впровадження різних нових методів та розвитку
існуючи для діагностики обладнання, а також постійного моніторингу.
5. Умови експлуатації двигунів постійного струму у складі
електроприводу на енергоємних виробництвах найбільш важкі і тому
актуальним завданням є створення ефективної системи діагностування.
6. Вібродіагностика, як ефективний неруйнівний метод контролю
технічного стану двигуна постійного струму, дає змогу перейти від планово-
попереджувального ремонту на більш прогресивні методи обслуговування
обладнання, які проводяться під час основного функціонування агрегату без
95
виводу його з роботи та не виконуючи зайвого обсягу робіт, тому є одним із
найбільш перспективних та може бути рекомендований для подальшого
розвитку.
7. Автоматизація діагностичних випробувань електричних машин
дозволяє отримати об'єктивні та достовірні результати випробувань,
прискорити проведення контрольних вимірювань та підвищити
продуктивність праці, тому розробка пристроїв та систем, що дозволяють це
зробити є актуальним та своєчасним завданням.
8. Розроблено перспективну функціональну схему для
автоматизованого проведення діагностичних процедур над асинхронними
двигунами, що дозволяє робити висновки щодо запобігання відмовам,
відновлення працездатності та підвищення терміну служби діагностованих
асинхронних двигунів.

96
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кутін В.М., Ілюхін М.О., Кутіна М.В. Діагностика
електрообладнання. – Вінниця: ВНТУ, 2013. – 161 с.
2. Автономні автоматизовані системи технічного діагностування
радіоелектронної техніки: моделі, методи, тести: монографія / П. А. Шкуліпа,
М. К. Жердєв, С. В. Лєнков [та ін.]; за ред. М. К. Жердєва, С. В. Лєнкова. -
Одеса.: ВМВ, 2013. - 253 с.: іл. - Літ.: с. 246-252.
3. Алгоритми функціонування та програмне забезпечення
багаторівневої системи моніторінгу стану та технічного діагностування
обладнання об'єктів електроенергетики / М. В. Мислович, Р. М. Сисак, Л. Б.
Остапчук [та ін.] // Техн. електродинаміка. − 2016. - № 4. - С. 86-88.
4. Безпрозваних О. В. Аналіз структури поля та обґрунтування напруг
діагностики за частковими розрядами ізоляції екранованих кручених пар / О.
В. Безпрозванних, А. Г. Кессаєв // Електротехніка і електромеханіка. – 2014.
– № 6. – С. 61-65.
5. Богомолов А. М. Діагностика складних систем / А. М. Богомолов,
В. А. Твердохлібов. – Київ.: наук. думка, 1974. – 128 с.: з чорт. - Літ.: с. 126-
127 (77 назв.).
6. Болтенков В. А. Оперативний контроль стану акустичних
сенсорних мереж / В. А. Болтенков // Сучасні. інформ. та електрон. технології
(СІЕТ - 2013): тр. XIV міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, 27-31 травня
2013. – Т. 1. – С. 40-43. - Бібліогр.: 3 назв.
7. Двопроцесорна акустико-емісійна телеметрична система / В. Р.
Скальський, Б. П. Клим, Є. П. Почапський [та ін.] // Наука та інновації. -
2011. - № 6. - С. 33-43.
8. Джапа В. Р. Радіохвильова надвисокочастотна діагностика
розшарування у діелектричній пластині / В. Р. Джапа, Л. І. Капко, Д. Б.
Куриляк // Відбір і обробка інформації: міжвід. зб. наук. пр. - Львів, 2009. -
Вип. 30 (109). - С. 21-24.
97

9. Коваленко А. С. Розробка структури бази даних інтегрованої
інформаційної системи / О. С. Коваленко, А. В. Коваленко // Інформ.
технології та захист інформ. в інформац.-комунікац. системах. – Харків,
2015. – С. 64-67.
10. Коломієць Л. В. Результати технічного діагностування
вантажопідіймальних машин / Л. В. Коломієць // Тр. Одеса. політехн. ун-ту. –
О., 1996. – Вип.1. – С. 103-104. - Бібліогр.: 2 назв.
11. Комплексна система технічного діагностування основного
обладнання реакторних установок блоків № 2 Хмельницької АЕС та № 4
Рівненської АЕС / Л. М. Дуель, В. А. Орловський, В. М. Ковальчук, С. А.
Черепанов // Проблеми забезпечення безпеки інформаційних та керуючих
систем АЕС: зб. наук. тр. – Одеса, 2010. – С. 235-245.
12. Загайнова А. А. Удосконалений метод та пристрій контролю
ізоляції конденсаторного типу високовольтного обладнання під робочою
напругою / А. А. Загайнова // Методи та прилади контролю якості. – 2013. –
№ 1 (30). – С. 102-107.
13. Конструкційні та функціональні матеріали : у 2 ч. : навч. посібник
для вищих техн. навч. закладів / В. П. Бабак , Д. Ф. Байса , В. М. Різак , С. Ф.
Філоненко. - К.: Техніка, 2003 - 2004. Ч. 2: Функціональні матеріали. Фізичні
аспекти кінетики виникнення руйнувань. Технічна діагностика матеріалів і
виробів. - Київ, 2004. - 367 с.
14. Концепція автоматизації процесу контролю технологічного стану
промислових трубопровідних систем, посудин і резервуарів / В. В.
Можаровський, С. А. Мар'їн, І. В. Коробійчук [та ін.] // Вісн. нац. ун-ту
"Львів. політехніка". - № 699: Інформ. системи та мережі. - Львів., 2011. - С.
175-184.
15. Бабак В. П. Принципи побудови систем моніторингу в
теплоенергетиці / В. П. Бабак, О. І. Красильніков // Пром. теплотехніка. -
2015. - Т. 37, № 6.- С. 82 - 92.
98
16. Воробйов Л. Й. Нові моделі сенсорів теплового потоку для систем
моніторингу та діагностики енергетичного обладнання / Л. Й. Воробйов, Л.
В. Декуша, С. І. Ковтун // Пром. теплотехніка. - 2016. - Т. 38, № 5. - С. 86-95.
17. Городжа К. А. Моделювання відгуків електротехнічного
обладнання на ударний вплив та використання його результатів при
створенні автоматизованих систем діагностики / К. А. Городжа, М. В.
Мислович, Р. М. Сисак // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Л., 2009. - №
654: Електроенерг. та електромех. системи. - С. 65-70.
18. Грабко В. В. Методи і засоби для дослідження об'єктів, що
обертаються, за тепловими полями : монографія / В. В. Грабко, В. В. Грабко.
- Вінниця: Універсум, 2008. - 155 с. - Літ.: с. 122-141 (190 назв.).
19. Грабко В. В. Методи та інформаційно-вимірювальні системи для
технічної діагностики силових косинусних конденсаторів : монографія / В. В.
Грабко, М. П. Боцула.- Вінниця : УНІВЕРСУМ, 2003. - 144 с. -Літ.: с.128-141
(154 назв.).
20. Куцик А. С. Комп'ютерне діагностування безщіткових систем
збудження генераторів електростанцій / А. С. Куцик, В. Д. Йовбак // Вісн.
Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2009. - № 654: Електроенерг. та
електромех. системи. - С. 113-120.
21. Ломакіна Л. С. Діагностування складних технічних систем з
використанням сучасних інформаційних технологій / Л. С. Ломакіна, В. П.
Губернаторів // Інформатика та мат. методи у моделюванні. – 2013. – № 4. –
С. 331-341.
22. Матвієнко С. В. Перспективи застосування реляційної моделі для
управління технічним станом електричних мереж / С. В. Матвієнко, В. М.
Кутін, В. В. Жогов // Електр. мережі та системи. – 2014. – № 3. – С. 70-76. -
Бібліогр.: 5 назв.
23. Мислович М. В. Про деякі особливості побудови інтелектуальних
багаторівневих систем технічної діагносики електроенергетичних об'єктів /
М. В. Мислович, Р. К. Сисак // Техн. електродинаміка. - 2015. - № 1. - С. 78-
99
85. - Бібліогр.: 9 назв.
24. Мельник О. Г. Характерні особливості полікритеріальних систем
діагностики діяльності машинобудівних підприємств / О. Г. Мельник // Вісн.
Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2009. - № 640: Пробл. економіки та
упр. - С. 348-354.
25. Мокін Б. І. Математичні моделі та інформаційно-вимірювальні
системи для технічної діагностики трансформаторних вводів / Б. І. Мокін, В.
В. Грабко, Дінь Тхань В'єт. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1997.-130 с.
26. Мокін Б. І. Комп'ютерізована система діагностування технічного
стану тягового електропривода трамвая / Б. І. Мокін, С. О. Жуков // Вісн.
Вінниц. політехн. ін-ту. - 2008. - № 3. - С. 28-31.
27. Мокін В. Б. Математичні моделі та системи технічної діагностики
основних електротехнічних систем міських трамваїв: Монографія / В. Б.
Мокін , М. П. Розводюк. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. - 127 с.
28. Моніторинг стану повітряних ліній електропередачі з
використанням індикаторів пошкоджень / І. В. Блінов, Є. В. Парус, О. Ю.
Поліщук, І. В Журавльов // Енергетика та електрифікація. - 2013. - № 9. - С.
7-11.
29. Неруйнівний контроль і технічна діагностика // Інститут
електрозварювання ім. Патона: 80 років / НАН України, Ін-т
електрозварювання ім. Є. О. Патона. - Київ, 2004. - С. 272-279.
30. Нікітіна О. В. Дослідження процесу розпізнавання відмов
інструментів / О. В. Нікітіна; наук. кер. О. Г. Дерев'янченко // Сучас. інформ.
технології та телекомунікац. мережі: тези доп. 41-ої наук. конф. молодих
дослід. ОПУ-магістрантів. - Одесса: ОНПУ 2006. -С. 138.
31. Ніколаєв В. В. Характер зміни напружено-деформованого стану
трубопроводу в місці встановлення підсилюючих муфт / В. В. Ніколаєв //
//Техн. диагностика и неразрушающий контроль. - 2014. - № 2.- С. 27-32.
32. Нічога В. О. Попередня обробка сигналів у процесі діагностики
стану рейок / В. О. Нічога, Ю. М. Романишин, В. М. Іванчук // Відбір і
100
обробка інформації: міжвід. зб. наук. пр. - Львів. 2009. - Вип. 30 (109). - С.
119-124.
33. Ніщета В. В. Попередження раптових відмов ГПА / В. В. Ніщета, В.
А. Сидоров, О. В. Горбунов // Нафтогаз. галузь України. - 2015. - № 2. - С. 35-
39.
34. Почапський Є. П. Розроблення засобів діагностування
феромагнетних елементів конструкцій / Є. П. Почапський // Методи та
прилади контролю якості. - 2011. - № 26. - С. 3-10.
35. Редько О. О. Алгоритм та програмне забезпечення обробки даних
системи статистичної діагностики композиційних матеріалів / О. О. Редько,
В. М. Єременко, В. М. Мокійчук // Методи та прилади контролю якості. -
2013. - № 2. - С. 20-25.
36. Скильський В. Р. Методика оцінки швидкості поширення пружних
хвиль акустичної емісії в твердому тілі / В. Р. Скильський, Р. І. Сулим //
Методи та прилади контролю якості. - 2008. - № 21. - С. 19-23.
37. Сучасні інформаційні технології у вирішенні задач електротехніки
та підвищення надійності електротехнічного обладнання / Н. А. Шидловська,
Ю. М. Васецький, М. В. Мислович, І. В. Хімюк // Техн. електродинаміка. -
2011. - № 6. - С. 55 - 69.
38. Тривимірна реконструкція в задачах технічної діагностики і
дистанційного зондування: [монографія] / Б. П. Русин, Ю. В. Лисак, О. А.
Луцик, Р. Я. Косаревич. Київ: Наукова думка, 2017. - 174 с. - (Проект
"Наукова книга"). - Літ.: с. 159-171 (202 назви).
39. Шкуліпа П. А. Розробка перевіряючих тестів для діагностування
аналогових пристроїв динамічним методом / П. А. Шкуліпа, М. К. Жердєв, Г.
Б. Жиров // Інформатика та мат. методи в моделюванні. - 2012. - № 2. - С.
153-157.
40. Яцун М. А. Векторний потенціал магнітного поля прохідного
кільцевого вихрострумового первинного перетворювача параметричного і
трансформаторного типів у провідній трубі / М. А. Яцун, А. М. Яцун // Вісн.
101
Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2013. - № 763: Електроенергет. та
електромех. системи. - С. 120-126.
41. Яцун М. А. Пульсації струмів в обмотці статора асинхронного
двигуна за наявності дефектів у стрижнях клітки ротора / М. А. Яцун, А. М.
Яцун, О. І. Шуплат //Методи та прилади контролю якості. - 2011. - № 26. - С.
21-25.
42. Ахременко В. Л. Оцінка технічного стану та залишкового ресурсу
турбогенераторів за результатами штатних вібровимірювань / В. Л.
Ахременко, В. А. Крамарський, В. О. Тітко // Енергетика та електрифікація. –
2012. – № 8. – С. 35-38.
43. Баглай О. В. Стратегія комплексного підходу до впровадження
технологій вібраційної діагностики, що реалізується компанією "Діамех
2000" / О. В. Баглай, С. Є. Годунов, О. Є. Сушко // Енергетика та
електрифікація. – 2012. – № 8. – С. 39-46.
44. Бовсуновський О. П. Метод оцінки ефективності вібраційної
діагностики ушкодження, що ґрунтується на зміні власних частот / А. П.
Бовсуновський // Вібрації у техніці та технологіях. – 2016. – № 1 (81). – С. 11-
18.
45. Бовсуновський О. П. Оцінка ефективності вібраційної діагностики
пошкоджень валопроводу турбін / О. П. Бовсуновський // Вібрації у техніці
та технологіях. – 2016. – № 2 (82). – С. 54-65. Вібродіагностична система
"Вектор" для оцінювання технічного стану енергообладнання методами
нестаціонарного аналізу / І. М. Яворський, Р. М. Юзефович, І. Й. Мацько, П.
О. Семенов // Енергетика та електрифікація. - 2014. - № 11. - С. 13-17. -
Бібліогр.: 14 назв.
46. Вібродіагностична система "Вектор" для оцінювання технічного
стану енергообладнання методами нестаціонарного аналізу / І. М. Яворський,
Р. М. Юзефович, І. Й. Мацько, П. О. Семенов // Енергетика та
електрифікація. - 2014. - № 11. - С. 13-17. - Бібліогр.: 14 назв.
47. Вібродіагностичні комплекси для газомоторних компресорів типів
102
10 ГКН, МК 8, ДР 12 / С. О. Саприкін, Ю. А. Олійник, Є. М. Мокрій [та ін.] //
Нафтогазова галузь України. - 2016. - № 4. - С. 45-47.
48. Гармаш Н. Г. Дослідження коливань валопроводу турбоагрегата Т-
250/300-240 при просадці опор та миттєвому розбалансуванні / Н. Г. Гармаш
// Проблеми машинобудування. - 2015. - Т. 18, № 1. - С. 23-29.
49. Гижко Ю. І. Елементи теорії питання практичного застосуванням
систем вібродіагностування рухомих вузлів електричних машин / Ю. І.
Гижко, М. В. Мислович // Техн. електродинаміка. - 2015. - № 2. - С. 45-56.
50. Гижко Ю. І. Особливості моделювання вібраційних процесів
рухомих вузлів електроенергетичного обладнання з метою їхньої
застосування / Ю. І. Гижко, М. В. Мислович, Л. Б. Останчук // Техн.
електродинаміка. - 2014. - № 5. - С. 125-127.
51. Гижко Ю.І. Особливості формування навчаючих сукупностей під
час виконання вібродіаностики вузлів рухомих частин енергетичних машин /
Ю. І. Гижко, М. В. Мислович // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів,
2009. - № 654: Електроенерг. та електромех. системи. - С. 35-41.
52. Гижко Ю. І. Елементи теорії питання практичного застосуванням
систем вібродіагностування рухомих вузлів електричних машин / Ю. І.
Гижко, М. В. Мислович // Техн. електродинаміка. - 2015. - № 2. - С. 45-56.
53. Гижко Ю. І. Особливості моделювання вібраційних процесів
рухомих вузлів електроенергетичного обладнання з метою їхньої
застосування / Ю. І. Гижко, М. В. Мислович, Л. Б. Останчук // Техн.
електродинаміка. - 2014. - № 5. - С. 125-127.
54. Грабко В. В. Методи та інформаційно-вимірювальні системи для
технічної діагностики силових косинусних конденсаторів : Монографія / В.
В. Грабко, М. П. Боцула. - Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2003. - 144 с. - Літ.: С.128-
141.
55. Двопроцесорна акустико-емісійна телеметрична система / В. Р.
Скальський, Б. П. Клим, Є. П. Почапський [та ін.] // Наука та інновації. -
2011. - № 6. - С. 33-43.
103
56. Заміховський Л. М. Проектування систем діагностування: навч.
посібник для втузів / Л. М. Заміховський , В. П. Калявін. - Івано-Франківськ:
Полум'я, 2003. - 248 с.
57. Експериментальні дослідження методу пошуку інформації для
діагностування комп'ютерних систем / І. В. Муляр, В. М. Джулій, І. В.
Пампуха, Є. С.Лєнков [та ін.] // Інформатика та мат. методи в моделюванні. -
2012. - № 2. - С. 158-164.
58. Воліховський Ю. В. Проектування промислових засобів пірометрії
для неруйнівного контролю машинобудівного і нафтогазопромислового
обладнання / Ю. В. Воліховський, Б. Ю. Гриневич, П. Г. Столярчук // Методи
та прилади контролю якості. - 2011. - № 27. - С. 13-15.
59. Кухарчук В. В. Аналіз та класифікація відомих методів
неруйнівного контролю вологості порошкоподібних матеріалів / В. В.
Кухарчук, В. В. Богачук, В. Ф. Граняк // Оптико-електрон. інформ.-енерг.
технології. - 2009. - № 2 (18). - С. 13-21.
60. Хорло М. Ф. Сертифікація фахівців неруйнівного контролю:
алгоритми спеціальної підготовки кандидата // М. Ф. Хорло //
Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2016. - № 3. - С. 51-54.
61. Білокур І. П. Акустичний контроль: навч. посіб. / І. П. Білокур; МО
України. ІЗНМ. НТУ України "КПІ". - К., 1997. - 242 с.
62. Діагностична система бездротової передачі сигналів акустичної
емісії для моніторингу об'єктів нафтогазового комплексу / В. Р. Скальський,
Є. П. Почапський, Б. П. Клим [та ін.] // Наука та інновації. - 2016. - № 1. - С.
15-25.
63. Двопроцесорная акустико-емисійна телеметрична система / В. Р.
Скальский, Б. П. Клим, Є. П. Почапський [та ін.] // Наука та інновації. - 2011.
- Т. 7, № 6. - С. 33-43.
64. Клим Б. П. Інформаційно-обчислювальна система обробки сигналів
магнітопружньої акустичної еміссії / Б. П. Клим, Є. П. Почапський, В. Р.
Скальский // Техн. диагностика и неразрушающий контроль. - 2007. - № 2. -
104
C. 43-49.
65. Марасанов В. Визначення координат джерел за об'ємної локалізації
дефектів методом акустичної емісії / В. Марасанов, А. Шарко // Вісн. Нац.
ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2016. - № 843: Комп'ютер. науки та
інформ. технології. - С. 43-48.
66. Баженов В. Г. Удосконалений електростатичний метод
неруйнівного контролю / В. Г. Баженов, Д. К. Івіцька, С. В. Грузін // Методи
та прилади контролю якості. - 2013. - № 2. - С. 26-28.
67. Васильківський Ю. Н. Діагностика прихованих дефектів
короткозамкнутої обмотки ротора асинхронного двигуна індукційним
методом / Ю. М. Васильківський, М. А. Коваленко // Техн. електродинамика.
– 2013. – № 2. – С. 69-74.
68. Розіскулов С. С. Перехідні електромагнітні процеси у неоднорідній
електричній ізоляції високовольтних кабелів при ії діагностиці методами
вимірювання і аналізу струму релаксації та поверненої напруги / С. С.
Розіскулов, В. І. Михайлов, Б. Л. Грабчук // Методи та прилади контролю
якості. - 2013. - № 1 (30). - С. 84-91.
69. Яцун М. А. Власна і взаємна перехідні індуктивності накладного
вихрострумового перетворювача / М. А. Яцун, А. М. Яцун // Вісн. Нац. ун-ту
"Львів. політехніка". - Львів, 2009. - № 654: Електроенерг. та електромех.
системи. - С. 280 -285.
70. Яцун М. А. Наближена числова реалізація зворотного перетворення
Лапласа загасаючих коливань у разі неруйнівного контролю імпульсним
вихрострумовим методом / М. А. Яцун, А. М. Яцун, О. І. Шуплат // Вісн.
Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2010. - № 671: Електроенергет. та
електромех. системи. - С. 140-146.
71. Яцун М. А. Наближене чисельне обернення перетворення Лапласа
аперіодичних перехідних величин при неруйнівному контролі імпульсним
вихрострумовим методом / М. А. Яцун, А. М. Яцун // Вісн. Нац. ун-ту "Львів.
політехніка". - Львів, 2009. - № 654: Електроенерг. та електромех. Системи -
105
С. 285 - 290.
72. Яцун М. А. Власна і взаємна перехідні індуктивності накладного
вихрострумового перетворювача / М. А. Яцун, А. М. Яцун // Вісн. Нац. ун-ту
"Львів. політехніка". - Львів, 2009. - № 654: Електроенерг. та електромех.
системи. - С. 280 -285.
73. Яцун М. А. Наближена числова реалізація зворотного перетворення
Лапласа загасаючих коливань у разі неруйнівного контролю імпульсним
вихрострумовим методом / М. А. Яцун, А. М. Яцун, О. І. Шуплат // Вісн.
Нац. ун-ту "Львів. політехніка". - Львів, 2010. - № 671: Електроенергет. та
електромех. системи. - С. 140-146.
74. Яцун М. А. Наближене чисельне обернення перетворення Лапласа
аперіодичних перехідних величин при неруйнівному контролі імпульсним
вихрострумовим методом / М. А. Яцун, А. М. Яцун // Вісн. Нац. ун-ту "Львів.
політехніка". - Львів, 2009. - № 654: Електроенерг. та електромех. Системи −
С. 285 - 290.
75. Глуховський В. Ю. Реалізація методу тепловізійної дефектометрії з
метою визначення геометричних параметрів дефектів потенційно-
небезпечних важкодоступних об'єктів / В. Ю. Глуховський // Методи та
прилади контролю якості. - 2015. - № 1 (34). - С. 64-70.
76. Кондратов П. О. Модифіковані структури процесорів двокадрової
обробки сигналу піровідиконної камери / П. О. Кондратов, В. І. Шклярський
// Вісн. НУ "Львів. політехніка". - Львів, 2011. - № 705: Радіоелектроніка та
телекомунікації. - С. 22-27.
77. Контроль та діагностика технічного стану основного
електротехнічного та теплового обладнання АЕС, ТЕС і ГЕС на основі
тепловізійних технологій / Б. Б. Бандурян, Г. М. Федоренко, Л. Б. Остапчук,
В. О. Саратов // Пробл. безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля. -
Чорнобиль, 2006. - Вип. 4. - С. 125-131.
78. Маргасов Д. В. Тепловізійна діагностика і моніторинг, як критерії
енергоефективності бюджетних будівель / Д. В. Маргасов // Енергетика та
106
електрифікація. - 2015. - № 1. - С. 17-19.
79. Застосування електромагнітної активації при термографічному
контролі дефектів та структурних неоднорідностей в феромагнітних
матеріалах / М. І. Базлєєв, В. В. Брюховецький, В. Ф. Клепіков, В. В.
Литвиненко // Техн. диагностика и неразрушающий контроль. - 2016. - № 2. -
С. 50 - 60.
80. Флеш-радіографія – майбутнє радіаційного контролю // Техн.
діагностика та неруйнівний контроль. – 2014. – № 4. – С. 63.
81. Кутін В. М. Вибір стратегії відновлювальних дій складних
електротехнічних систем / В. М. Кутін, С. В. Матвієнко, В. О. Травінський,
Ю. М. Притула // Вісник Керменчуцького державного політехнічного
університету. − 2004. − № 2 (25). — С. 48 - 49.
82. Pice W.A. Overview of current automated analog test design // 1979
IEEE Test Conference. − P.128−135.
83. Banzhaf V. Coomputer aided circuit analysis using SPICE. − NY.:
Prentice Hall, 1989.
84. Hochwald W., Bastian J.0. A dc approach for analog fault dictionary
determination // IEEE Trans., CAS−26, 1979.−P.523−529.
85. Gertler J.J. Survey of model−based failure detection and isolation in
complex plants // IEEE Control Systems Magazine. − 1988.− N12.− P.3−11.
86. Salama A.E., Starzyk J.A., Bandler J.V. A unified decomposition
approach for fault location in large analog circuits // IEEE Trans., CAS−31, 1984.−
P.609−622.
87. Roytman L.M., Swamy M.N.S. Diagnosis of passive networks // 1981
IEEE Int. Symp. Circuits and Systems. − P.291−292.
88. 21. Anderson R.E. Board−testing in the 80−s // 1979 IEEE Test
Conference. − P.7−15.
89. Lin P.−M., Elcherif Y.S. Analogue circuits fault dictionary − new
approaches and implementation // Int. Journal of Circuit Theory and Application. −
1985.− v.13.− P.149−172.
107
90. Biernacki R.M., Bandler J.W. Multiple fault location of analog circuits //
IEEE Trans., CAS−28, 1981.− P.361−367.
91. Lin C, Liu R. Fault directory approach − a case study // 1981 IEEE Int.
Symp. on Circuits and Systems. − P.239−242.
92. Huang Z.F., Liu R.W. Fault locus and fault isolation in nonlinear circuits
// 27−th Midwest Symp. on Circuits and Systems 1984.− P.442−445.
93. Wu С.C, Sangiovanni−Vincentelli A., Saeks R. A differential
interpolative approach to analog fault simulation // 1981 Int. Symp. on Circuits and
Systems. − P.266−269.
94. Martens G.0., Dyck J.D. Fault identification in electronic circuits with
the aid of bilinear transformation // IEEE Trans., R−21, 1972.− P.99−104.
95. Schreiber H.H., Wang F.L. Fault isolation in analog systems using
go−no−go testing // 1979 IEEE Semiconductor Test Conf.− P.146−154.
96. Lin P.M. DC fault diagnosis using complemenyary pivot theory // 1982
IEEE Int. Symp. on Circuits and Systems. − P.1132−1135.
97. Tucker R.E., McNamee L.P. Coomputer aided design application to fault
detection and isolation techniques // IEEE Int. Symp. on Circuits and Systems. −
P.684−687.
98. Jagodnik J.E., Wolfson M.S. Systematic fault simulation in an analog
circuit simulator // IEEE Trans., CAS−26, 1979.− P.549−554.
99. Trick T.N., El−Masry E.I., Sakla A.A., Inn B.L. Single fault detection in
analog circuits // 1979 IEEE Test Conf.− P. 137−142.
100. Biernacki R.M., Bandler J.W. Fault location of analog circuits // 1980
Int. Symp. on Circuits and Systems. −P. 1078−1081.
101. Huang Z.F., Lin C.S., Liu R.W. Node−fault diagnosis and a design of
testability // IEEE Trans., CAS−30, 1983.−P.257−265.
102. Gefferth L. Fault identification in resistive and reactive networks //
Int. Journ. on Circuit Theory and Application. − 1974.− v.2.− P.273−277.
103. Liu R., Lin C.S., Huang Z.F., Hu L.Z. Analog fault diagnosis: a new
circuit theory // 1983 IEEE Int. Symp. on Circuits and Systems. − P.931−938.
108
104. Huang Z., Shen Y. Method of fault diagnosis in linear systems and
their diagnosabilities // 1981 IEEE Int. Symp. on Circuits and Systems. −
P.285−288.
105. Sacla A.A., Trick T.N. Double fault detection in analog circuits under
limited measurments // 12th Annual Southeastern Symposium on System Theory,
1980.− P.74−79.
106. Jiang В., Fan L. Multiple fault diagnosis of analog circuits with
inaccessible nodes // 27th Midwest Symp. on Circuits and Systems, 1984.−
P.628−631.
107. Методичні рекомендації до підготовки магістерської роботи
бакалавра для здобувачів освітнього ступеня магістр спеціальності 141
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» усіх форм навчання
[Електронний ресурс] / [Упоряд.: Ситник О.О., Яценко І.В., Самойлик О.В.];
М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ,
2021. – 32 с.
108. Нестеровський Ю.В. Нові підходи в технічній діагностиці
елементів електричних мереж / Ю. В. Нестеровський, К.М. Ключка // Збірник
тез (за матеріалами 38-ї Міжнародної науково-практичної конференції
«Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції розвитку», 07
листопада 2923 року), м. Брно (Чехія). 07 листопада 2023. – С. 395-399.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets