ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЕКО-УПАКОВКИ ТОВАРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

Філатова, Ірина Олександрівна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8870
Назва:	ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЕКО-УПАКОВКИ ТОВАРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автори:	Храмова-Баранова, Олена Леонідівна Філатова, Ірина Олександрівна
Ключові слова:	графічний дизайн;упаковка;дизайн реклами;графічні засоби
Дата публікації:	січ-2021
Короткий огляд (реферат):	ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЕКО-УПАКОВКИ ТОВАРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ.Метою роботи є створення дизайну еко-упаковки використовуючи ліногравюру як засіб художньої виразності, та надати упаковці трансформуючі можливості для її подальшого нового використання, що збільшить функціональні можливості упаковки і тим самим розширить її напрямки використання, не тільки як простого предмету для транспортування та зберігання товару.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8870
Розташовується у зібраннях:	022 Дизайн (за видами)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
ДИПЛОМНА_ФІЛАТОВА2021.pdf Restricted Access		2.18 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
 
ЧЕРКАСЬКИЙ CHERKASSY 
ДЕРЖАВНИЙ STATE 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL 
УНІВЕРСИТЕТ  UNIVERSITY 
 
 
 Факультет комп’ютеризованих 
технологій машинобудування і 
дизайну Кафедра дизайну 
 
 Освітня програма другого рівня 
вищої освіти ступеня «магістр» 
Спеціальність 022 «Дизайн» (за видами) Графічний дизайн 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: «ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ 
БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЕКО-УПАКОВКИ ТОВАРІВ 
ДЛЯ ДІТЕЙ» 
 
 
 
 
Студент групи мДЗ-51                І.О.Філатова 
Керівник, д.і.н., професор      О.Л.Храмова-Баранова 
 
 
 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
  І.О.Яковець 
      20 рік 
 
 
 
Черкаси 2020  
            Черкаський державний технологічний університет   
(назва вузу) 
Кафедра дизайну 
Факультет комп’ютеризованих технологій машинобудування    
Спеціальність 022 – Дизайн Графічний дизайн  
 
 
«ЗАТВЕРДЖУЮ» 
 
Завідувач кафедри 
дизайну  І.О.Яковець 
„  ”  20 р. 
 
 
 
ЗАВДАННЯ 
на виконання випускної роботи магістра 
 
___________________Філатовій Ірині Олександрівні____________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 
1. Тема роботи Засоби художньої виразності в дизайні еко-упаковки 
товарів для дітей, затверджена наказом по університету від  
«_________»_____р. №____________ 
2. Термін здачі студентом магістратури закінченої роботи_______________   
 
3. Вихідні дані: ліногравюра – один із засобів художньої виразності, що може 
стати універсальною складовою графічного оформлення дизайн об`єктів. 
 
4. Зміст випускної роботи____________________________________________ 
(перелік питань, що їх належить розробити) 
1. Вступ; 
2. Формулювання проблеми, стану предмета і джерельна база дослідження.;
 
3. Ліногравюра як засіб художньої виразності в мистецтві і дизайні. дизайн 
упаковки; 
4. Розробка проектної пропозиції; 
5. Висновки 
6. Список використаних джерел; 
7. Додатковий матеріал. 
 
5. Перелік графічного матеріалу 10 плакатів формату А1: 1-4. Титульний 
лист; Зміст наукового дослідження; 5. Графічні константи проєкту; 6. 
Рекламний плакат; 7.3D макетування еко-упаковки; 8. Авторська пропозиція 
багатофункціональної упаковки; 9. Сувенірна продукція. Варіанти 
застосування графічної частини проєкту; 10. Зовнішня реклама. 
 
6. Консультанти з наукової дипломної роботи із зазначенням розділів, що 
їх стосуються 
 
  Підпис, дата 
Розділ Консультант завдання завдання 
видав прийняв 
Графічна частина Храмова-Баранова О.Л.   
Наукове дослідження Храмова-Баранова О.Л.   
Загальне керівництво Храмова-Баранова О.Л.   
Авторська пропозиція Храмова-Баранова О.Л.   
 
7. Дата видачі завдання_______________________________________________ 
 
Керівник  О.Л.Храмова-Баранова 
(підпис) 
 
Завдання прийняв до виконання    
(підпис) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
ЗМІСТ 4 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТАНУ  
ПРЕДМЕТА І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ. 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія.  
1.2. Джерельна база дослідження.  
1.3. Методи дослідження, їх особливості і використання.  
Висновки до розділу 1.  
РОЗДІЛ 2. ЛІНОГРАВЮРА ЯК ЗАСІБ ХУДОЖНЬОЇ  
ВИРАЗНОСТІ В МИСТЕЦТВІ І ДИЗАЙНІ. ДИЗАЙН УПАКОВКИ 
 2.1. Становлення і розвиток ліногравюри у візуальній культурі.  
2.1.1. Види та техніки гравюри.  
2.1.2. Історія появи і становлення ліногравюри.  
2.1.3. Майстри ліногравюри, їх творчість.  
2.2. Використання ліногравюри в дизайні.  
2.3. Становлення і розвиток упаковки  
2.3.1. Класифікація упаковки.  
2.3.2. Еко-упаковка: значення, матеріали і характеристика.  
Багатофункціональність упаковки. 
Висновки до розділу 2.  
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ .  
3.1. Визначення концепції проектної пропозиції.  
3.2. Особливості розробки дизайну еко-упаковки з  
використанням авторської ліногравюри як засобу художньої 
виразності. 
3.3. Сувенірна продукція, особливості розробки і виконання.  
Висновки до розділу 4.  
ВИСНОВКИ  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
ДОДАТКИ  
 
ВСТУП 
Актуальність роботи. Упаковка це невід’ємна складова будь-якого 
товару: харчових продуктів, одягу, текстилю, товарів повсякденного попиту, 
техніки та електроніки, меблів. Опираючись на світові тенденції захисту 
навколишнього середовища, раціональне сортування відходів, зменшення 
товару в пластикових пляшках та прогресуючої відмови від поліетиленових 
пакетів, сучасна упаковка для товару має бути максимально екологічною. Світові 
лідери задають темп для України який слід підтримати: Франція наразі 
знаходиться на шляху до повної відмови від одноразових пакетів, Німеччина 
підтримує тренд на полотняні торбини, Сполучені Штати суттєво зменшили 
використання пластикових пакетів у продуктових та інших магазинах, 
запровадивши навіть цілу законодавчу стратегію, спрямовану на повну відмову 
від їх використання, а у Китаю під загрозою багатотисячних штрафів універмаги 
і супермаркети, не можуть надавати безкоштовні поліетиленові пакети з 2011 
року, але нажаль не всі дотримуються цих правил.  
На сьогоднішній день в Україні екологічні ініціативи з збереження 
довкілля виражені в екологічному законодавстві та громадських організаціях, 
однак екологічна свідомість у багатьох виробників товарів та споживачів, 
нажаль, знаходиться у початковому стані.  
Метою роботи є створення дизайну еко-упаковки використовуючи 
ліногравюру як засіб художньої виразності, та надати упаковці трансформуючі 
можливості для її подальшого нового використання, що збільшить 
функціональні можливості упаковки і тим самим розширить її напрямки 
використання, не тільки як простого предмету для транспортування та зберігання 
товару. 
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: 
• розглянути історію виникнення та розвитку упаковки; 
• визначити особливості еко-упаковки; 
• узагальнити особливості техніки ліногравюри як засобу художньої 
виразності; 
• охарактеризувати тенденції розвитку і перспективи використання 
еко-упаковок для різних товарів; 
• запропонувати авторську пропозицію більш функціональної та 
ефективної еко упаковки товарів для дітей. 
Предметом дослідження є екологічна упаковка товарів, її сучасне 
значення та застосуванні. 
Об’єктом дослідження є техніка ліногравюри як візуальний засіб 
художньої виразності в дизайні упаковки. 
Наукова новизна дослідження полягає у надані звичній упаковці 
додаткової креативної функціональності, в поєднанні з симбіозом дизайн 
оформленням авторських відтисків ліногравюри та їх цифрової обробки.  
Практична цінність роботи полягає в популяризації використання більш 
практичних та менш шкідливих для зовнішнього довкілля пакувальних засобів 
та матеріалів, заохочення до впровадження українськими виробниками товарів 
світових тенденцій сталого розвитку для зниження забруднення довкілля в 
майбутньому. 
Апробація результатів. Результати наукового дослідження з теми 
кваліфікаційної роботи магістра опубліковані в наступних статтях: Храмова-
Баранова О.Л., Філатова І.О. Ліногравюра в мистецтві і сучасному дизайні. 
Матеріали ІІ-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Культурно 
історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції збереження» 
(10-11 жовтня 2019р.), м. Черкаси: ЧДТУ, 2019. – 232 – 235 с. [001]; Храмова-
Баранова О.Л., Філатова І.О. Засоби художньої виразності в дизайні 
багатофункціональної еко-упаковки товарів для дітей. Матеріали XV 
Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції з проблем 
пакувальної індустрії (12 листопада 2020р.), м. Київ: Національний університет 
харчових технологій, 2020. 11-15с [002]. 
 
 
 
РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТАНУ ПРЕДМЕТА І 
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
Працюючи над проектами пакувальних матеріалів (коробок, етикеток, 
блістерів, тощо), дизайнеру необхідно постійно відстежувати зміни в 
естетичних, функціональних, технічних та технологічних вимогах, які 
висуваються суспільством, ринком і виробництвом, а також проводити глубокий 
аналіз прогностичних тенденцій розвитку дизайну упаковки [1]. 
 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія. 
 
У сучасному розумінні “еко-дизайн” — це складний науково-практичний 
комплекс, що охоплює науку, освіту, суспільно-практичну та проектну 
діяльність. Провідними завданнями еко-дизайну є поліпшення екологічної 
ситуації шляхом створення нової культури щодо потреб та цінностей 
суспільства, через художні різновиди об'єктів дизайну, удосконаленням форми 
відносно функції, вибору матеріалів і технологій із точки зору екологічних 
стандартів . 
Екологічний дизайн ставить собі за мету створити оптимальні умови для 
задоволення першочергових потреб людини, не порушуючи при цьому рівноваги 
в навколишньому середовищі.  
Екологічний дизайн передбачає цілісний підхід, і, в принципі, об’єктами 
дизайну можуть бути довільні об’єкти, що пов’язані з діяльністю людини (тобто 
із задоволенням своїх потреб) [2]. 
Екологічний дизайн — одна з останніх парадигм бачення сучасних 
планетарних реалій, коли екологія набуває своїх властивостей уже в різних 
галузях. Останнім часом світ охопила хвиля еко-дизайну, яка набуває потужного 
виміру культуротворення в умовах глобальної несприятливої екологічної 
ситуації та всесвітньої економічної кризи. Екологічна проблематика створює 
завдання, що пов’язані не просто з виникненням цінностей, надцінностей, а й 
безцінності існування [3]. 
Еко-дизайн, нарівні з очевидними та звичайними вимогами краси, 
зручності й ціни, приділяє особливу увагу: 
• споживанню ресурсів при проектуванні, виготовленні, використанні та 
утилізації; 
• походженню матеріалів: у розрахунок береться безліч аспектів, починаючи 
із політик захисту навколишнього середовища виробником 
(постачальником) і закінчуючи дотриманням прав працівників на 
підприємствах, тощо; 
• безпеці у використанні виробів, відсутність шкоди здоров'ю споживачів; 
• простоті й безпеці використання та утилізації, можливості повторного 
використання матеріалів з мінімальним екологічним збитком. 
Розробка ідей екологічного дизайну опосередковано, проводилась ще у 
1920-х роках минулого століття. Зокрема, у навчальних закладах ВХУТЕМАС і 
«Баухауз», які вперше практикували із безвідходною технологією 
формоутворення, впровадженням раціональних, модульних принципів 
організації навколишнього середовища тощо. Екологічні тенденції або, як їх ще 
називають, «зелений» дизайн виник у 1960-х роках ХХ-го століття, як спроба 
гармонізувати відносини «людина-природа». Основні положення цих відносин 
базуються на максимальній економії ресурсів та матеріалів, тобто мінімалізації 
відходів виробництва, врахуванні співвідношення витрат і матеріалів до 
тривалості використання виробів, та ін. [4]. 
В 1962 р. американський біолог, діяч у сфері охорони природи, 
письменниця Рейчел Луіз Карсон видала книгу «Мовчазна весни», присвячену 
шкідливій дії пестицидів на живі організми. Книга отримала великий резонанс у 
суспільстві і вважається відправною точкою сучасного екологічного руху.  
В 1967 р. на конференції з раціонального використання та охорони біосфери, 
вперше провели обговорення концепції екологічної безпеки, соціальних та 
економічних наслідків в міжнародній організації ЮНЕСКО. 
Наступним кроком в 1971р. підтримано створення довгострокової 
міжурядової і міждисциплінарної програми «Людина і біосфера». Основним 
завданням програми є збереження цінностей екосистем, що визначають ступінь 
впливу людини на природні системи, які вивчають проблеми використання 
пестицидів надмірного споживання ресурсів і забруднення навколишнього 
середовища, урбанізації та інше. Загалом 60-70-ті роки ХХ ст. вирізняються 
найбільш ідейними концепціями у розвитку та вирішенні екологічних проблем. 
Цей процес можна охарактеризувати як соціально-економічний переворот, який 
спонукав до соціальних рухів, а в дизайні до радикальних проектних рішень, що 
виникали у професійному середовищі, як спроба здійснити прорив за межі 
усталених форм мислення [4]. Знаковими предметами екологічного дизайну того 
часу, стають одиничні та комплексні об’єкти дизайну, зокрема проектування 
житлового середовища з урахуванням основних принципів нової організації 
житла та простору. 
Особливостями екологічних дизайн об’єктів стають функціональність, 
трансформація, модульність, економічність матеріалів, методи їх обробки та 
екологічні характеристики, зокрема застосування натуральних матеріалів у 
поєднанні з інноваційними технологіями, можливість утилізації матеріалів, 
використання альтернативних джерел енергії тощо. Важливим залишається 
фактор використання природних фактур, текстур, матеріалів: дерева, ротангу, 
глини, каменю, скла та створення особливого мікроклімату в організації 
житлового простору та виготовлення матеріалів з нетрадиційної природної 
сировини, зокрема суміші волокон паперу, целюлози, волокон сої, кропиви, 
кукурудзи, морських водоростей, бамбуку, казеїну та сировинних ресурсів 
продуктів вторинної переробки: пластикові ємності, папір, поліетиленові пакети, 
застарілі речі [5]. 
Формувалась нові тенденції напрямку «еко-моди», що об’єднала безліч 
стилів, зокрема етнічний, циганський, ретро, унісекс, так званий «лахміття і 
дірки», також елементи фольклорного й історичного костюмів, котрі в свою 
чергу, розширювали межі можливого в манері одягу і самовираженні. Таке 
вбрання вирізнялося ідеєю з посиланням на те, що його виробництво завдає 
меншої шкоди довкіллю, свого роду екологізація виробництва, що включає 
технологічні засоби, альтернативні джерела енергії, оптимальне споживання 
води, зменшення використання шкідливих речовин і барвників, піклування про 
гідні умови праці, інформування споживачів про кількість відходів тощо [6]. 
До кінця 70-х років ХХ ст. виділилось два знакових напрямки екологічного 
мислення: прогресивна і регресивна тенденції. У першому випадку, схилялись 
до наукових досягнень, у другому відмовлялись від прогресу і цивілізації. Без 
сумніву субкультури тих років впливали на розвиток альтернативних технологій, 
методів спрямованих на збереження основних джерел життя: прісної води, 
енергії та харчування. Власне вони внесли свій вклад в основи розуміння 
екологічного проектування. Дизайнери, художники, архітектори знаходились 
під впливом нових перспектив розвитку суспільства й природного середовища і 
долучались до процесу формоутворення з ознаками екологічного фактору, 
зокрема у концепціях і проектах «міст майбутнього», мобільної архітектури, 
«еко-будинків», предметного середовища. Експериментальні пошуки 
вітчизняних та зарубіжних дизайнерів і архітекторів вибудовувалися в певну 
пошукову колію, якою рухалася архітектурна думка того часу, а основою стали 
вихідні положення прогнозів екологів та соціологів про зріст чисельності 
населення, глобальної зміни клімату та виснаження природних ресурсів [5]. 
ХХ століття принесло певні здобутки у галузі виробництва упаковки, 
особливо з винаходом пластмас, які стали даром промислових технологій та 
певним благом для людства. Однак, сьогодні, ситуація кардинально змінюється, 
оскільки масштаби забруднення пластиком навколишнього середовища 
продовжує набирати обертів і, за прогнозами фахівців, якщо все триватиме так і 
далі, то до 2050 року людство стоятиме на межі екологічної катастрофи. 
Глобальність проблеми полягає в тому, що приблизно 33 % всього 
пластику використовується одноразово, після чого викидається, а відходи з цим 
матеріалом органічно не розкладаються. Єдиний вихід із цієї ситуації, що 
дозволяє зменшити забруднення планети пластиком, — це перехід до 
використання екологічно чистих та органічних матеріалів. Такі вироби 
самостійно розкладаються в природі, при цьому не виділяючи токсичні 
речовини. 
Світогляд «екологічного дизайну» продовжує формуватися в сучасній 
проектній культурі і науці. Сьогодні це узагальнено громадськими програмами, 
щодо розвитку та формування екологічних питань і цілісного підходу до 
екологічної стабільності в світі. Розглядаючи тенденції розвитку дизайну та 
проектної культури зрозуміло, що не існує чітких меж, які визначають цей вид 
проектної діяльності, немає критеріїв за якими можна визначити продукт 
екологічного дизайну, вони залежать від двох важливих факторів: одного, що 
пов'язаний з розвитком науково-технічного прогресу, який спричинює другий 
фактор, тобто соціальні й екологічні зміни.  
Протягом останніх десятиліть, світовий процес екологізації проектної 
культури пройшов три основних етапи: гуманітарної критики негативних 
наслідків споживчих технократично-практичних концепцій; наступний, 
формування екологічного руху та екологічних орієнтацій громадських 
організацій національного і міжнародного значень; третій, розробка загальних 
принципів та цілей стратегії навколишнього середовища [7]. 
 
1.2. Джерельна база дослідження. 
 
Наукові праці різних аспектів екологічного напрямку умовно можна 
розділити на три групи, які висвітлюють історію і теорію дизайну, теорію і 
практику екологічного руху та дослідження дизайну і екології в суміжних 
галузях знань психології, економіки і соціології. Серед авторів теоретичних 
досліджень дизайну можна відзначити: K. Кантор, О. Генісаретський, 
Г.Кур’єрова , В.Даниленко, Т. Фурсова, О. Бойчук, О.Боднар, К. Кондратьєва, B. 
Глазичев, Е. Розенблюм, Н. Воронов, Б. Бархін, В. Сидоренко, Д. Елінгтон, Д. 
Хайлес, В. Папанек, Д. Нельсон, Б. Фулер, С. Хан-Магомедов, до ряду 
досліджень виробничої  діяльності і навколишнього середовища, слід віднести 
праці Д. Рескіна, У. Моріса, Лe Корбюзьє, Т. Мальдонадо, дослідження 
екологічних питань, їх філософські та теоретичні аспекти, належать В. 
Вернадському, H. Моїсеєву, Р. Карсону, П. Елріху, Т. Мальтусу, Б. Комоєру, 
дослідженням взаємозв'язку екології і проектної практики займались Б.Стерлінг, 
Є.Тофлер, А. Хемонд, Д. Хокінс, Г. Галопін.  
Узагальнення історіографічного аналізу, який відбувався паралельно з 
розвитком практичних основ і методик самого дизайну, не вичерпують всього 
обсягу досліджень з даного питання. Більшість праць знайомить з різними 
концепціями дослідників, якими були мистецтвознавці, культурологи, екологи, 
та дизайнери-практики, які лишали рефлексивні тексти, щодо основних етапів 
розвитку еко-дизайну, відомих дизайнерських шкіл та творчих особистостей [8]. 
Першим підняв питання екології середовища, людини у світі, та проблеми 
науки І. Кант. Він намагався поєднати зоряне небо над головою і моральний 
закон внутрішнього світу людини. Кожна культура має свої регулятиви. Щоб 
з'єднати природу і свободу, І. Кант помістив у середину красу, естетичну 
здібність судження та естетику [2]. 
Також хотілося б відзначити вагому роботу доктора технічних та 
філософських наук, професора кафедри сільского господарства та харчових 
технологій Університету Квінсленду, Австралія, відомого знавця та 
консультанта Гордона Л. Робертсона «Food Packaging: Principles and Practice». В 
цій публікації він надає найсучаснішу інформацію про нові та загальновживані 
технології упаковки харчових продуктів, інтегруючи наробітки з хімії, 
мікробіології та інженерії [11].  
Серед новітніх теоретичних робіт з дизайну упаковки є книга В. М. 
Кривошея «Упаковка в украинских реалиях», у якій автор ретроспективно 
повідомляє історичні факти, реальні події та статистичні дані у минулому, 
теперішньому та майбутньому української пакувальної індустрії. У книжці 
наведені висловлювання відомих професіоналів, спеціалістів у пакувальній 
галузі України та світу [12]. 
Дослідження нових перетворень у галузі дизайну проводить у своїй статті 
«Дизайн постіндустріальної епохи: нові виміри, нові вимоги» відомий 
український теоретик О. В. Бойчук. За його словами: «минуло вже декілька 
десятиліть з того часу, як цивілізоване суспільство вступило в постіндустріальну 
епоху. Англійською мовою цю епоху вчені охрестили терміном “Sustainable Era” 
(“Ера сталого розвитку”), а головними її складовими визначили такі морально-
гуманістичні ознаки, як гармонізація відношень людини з природою, 
інформатизація суспільства, верховенство знань, креативність робітників». 
Зокрема О. В. Бойчук наголошує, що стратегія збалансованого гуманітарно-
економічного розвитку суспільства «визначає нові виміри і висуває дизайну нові 
вимоги, головні з яких: інноваційна спрямованість, економічна доцільність, 
екологічна орієнтованість проектних розробок» [13]. 
Тематики екологічного дизайну торкаються у своїй роботі «Екологічний 
дизайн: до проблеми формування засад професійної освіти» В.Голобородько та 
О.Соболєв: «Екологічний дизайн має стати єднальною ланкою між 
матеріальними потребами людини, культурою суспільства й довкіллям. Будь-
який дизайн-проект сьогодні повинен пропагувати екологічні цінності у вигляді: 
уваги до відтворювальних, збережених і охоронних відносин із природою; 
установки на причетність до цілого, тобто сприйняття себе як частини 
існуючого, проектованого або функціонуючого цілого» [4, с. 17]. 
 
1.3. Методи дослідження, їх особливості і використання. 
 
Проводячи аналіз наявних визначень поняття «метод» можна відокремити 
декілька основних. По перше, метод – це спосіб досягнення поставленої мети. 
Метод об`єднує суб`єктивні та об`єктивні аспекти пізнання. Метод є 
об`єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність та її взаємозв`язки. Отже, 
метод є програмою побудови і практичного застосування теорії [0100]. 
По друге, метод – це підхід, засіб або прийом теоретичного та 
експериментального дослідження або практичного втілення явища чи процесу. 
Залежно від ступеню складності проблеми дослідження змінюються методи його 
проведення і види експерименту. 
Загалом методи дослідження – це інструменти, за допомогою яких 
вирішують ті чи інші проблеми, відкривають закономірні зв’язки досліджуваних 
явищ і процесів [0101]. Сукупність методів, необхідних для проведення 
результативного дослідження, становить методику дослідження, яка, 
незважаючи на свою індивідуальність під час вирішення конкретного завдання, 
має сталу структуру.  
Основними компонентами методики дослідження є: 
• теоретико-методологічна частина, на основі якої будують методику 
дослідження; 
• історико-теоретична частина, що передбачає дослідження явищ і 
процесів з урахуванням зв’язків та взаємозалежностей між ними; 
• практична частина, у яку входить узагальнення результатів 
дослідження як логічного завершення наукового пошуку, їх 
аргументація. 
Методи досліджень бувають: загальні, що діють у всіх галузях науки і на 
всіх етапах дослідження; загальнонаукові, тобто придатні для всіх наук; часткові 
– для певних наук; спеціальні – для однієї специфічної науки. Такий поділ 
методів завжди умовний, оскільки в міру розвитку пізнання науковий метод 
може переходити з однієї категорії в іншу. 
Загальнонаукові методи – це система принципів, прийомів, що мають 
загальний, універсальний характер, є абстрактними, суворо не регламентовані, 
не піддаються формалізації та математизації; використовуються в усіх чи майже 
в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об’єктів дослідження. 
Загальнонаукові методи поділяються на: 
• методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, 
вимірювання, експеримент); 
• методи, що використовуються як на емпіричному, так і на 
теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, 
індукція та дедукція, моделювання та ін.); 
• методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до 
конкретного, ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод) [042].  
На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання), 
раціональний момент тут наявний, але має підпорядковане значення. Тому 
досліджуваний об’єкт відображається переважно з боку зовнішніх зв’язків та 
проявів, що доступні живому спогляданню. Збирання фактів, їх первинний опис, 
узагальнення, систематизація – характерні ознаки емпіричного пізнання. 
Теоретичний рівень дослідження пов’язаний з більш глибоким аналізом 
фактів, з проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням та 
формулюванням законів, тобто з поясненням реальної дійсності. 
Кожен науковий метод має відповідати таким критеріям: ясність 
(загальнозрозумілість методу); детермінованість (сувора послідовність 
використання методу); націленість (підпорядкованість методу досягненню 
певної мети, розв’язанню певних конкретних завдань); результативність 
(здатність методу забезпечувати досягнення певної мети); надійність (здатність 
методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату); 
економічність (здатність методу добиватися певних результатів із найменшими 
витратами засобів і часу) [028]. 
До теоретичних методів наукового дослідження зазвичай відносять 
категорії (рис. 1.6). 
 
Рис.1.1. Категорії теоретичних методів наукового дослідження [] 
Індукція (ймовірні знання) – це форма наукового пізнання, логіка якого 
розгортається від конкретного до загального, тобто загальне положення виводять 
логічним шляхом з одиничних суджень. За цим методом дослідження для 
одержання загальних знань про певний клас предметів (явищ, процесів) 
необхідно вивчити окремі складові цього класу та віднайти в них істотні ознаки, 
які властиві лише цьому класу. 
Дедукція (ймовірні знання) – це форма наукового пізнання, логіка якого 
розгортається від загального до конкретного. За допомогою цього метод 
розширюються можливості розумового процесу дослідження, в якому можна 
виокремити два основних рівні: на першому рівні доведення розглядають як 
судження, коли істинність одного встановлюється на основі істинності іншого; 
на другому рівні доведення має форму, що піддається опису, завдяки якому стає 
зрозумілим сам процес доведення, тобто відбувається структуризація і 
формалізація процесу дослідження. 
Аналіз тісно пов’язаний з дедукцією і являє собою метод наукового 
пізнання, за логікою якого ціле розкладають на частини, що є складовими цього 
цілого. 
Синтез – це метод наукового пізнання, що сприяє відновленню цілісності 
досліджуваного об’єкта, явища чи процесу в розмаїтті проявів. Цей метод тісно 
пов’язаний з індукцією у різних практичних проявах системного дослідження. 
Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає в уявному 
виділенні конкретних ознак та властивостей об’єкта, явища або процесу. Завдяки 
абстрагуванню стає можливим з всієї сукупності їхніх ознак і властивостей 
виокремити загальні та найбільш важливі. 
Конкретизація – це рух від абстрактного до конкретного з метою 
виокремлення функціональних зв’язків між складовими частинами 
досліджуваного об’єкта, явища чи процесу. 
Моделювання – це спосіб наукового пізнання, сутність якого полягає у 
дослідженні моделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за 
принципами наочності та об’єктивності. Висвітленню цього методу наукового 
пізнання будуть присвячені наступні розділи. 
Порівняння – це метод зіставлення досліджуваних об’єктів, явищ чи 
процесів і виявлення їх подібності та відмінності. 
Класифікація полягає в упорядкуванні досліджуваних об’єктів, явищ або 
процесів, а також їхніх складових на групи, типи, класи, види за певними 
ознаками. 
Отримана за допомогою емпіричних методів наукового дослідження 
інформація є основою для подальшого теоретичного осмислення пізнавальних 
процесів. Складові емпіричних методів дослідження зображені на (рис. 1.2). 
 
Рис.1.2. Емпіричні методи наукового дослідження [] 
 
Кожен з наведених методів є певною мірою важливим у випадку 
проведення наукових досліджень, хоча в конкретному дослідженні 
використовуються лише окремі з них. Найчастіше серед них, особливо в 
економічних, природничих і технічних науках, використовують спостереження, 
експеримент і, звичайно, аналіз результатів 
Узагальнюючи методи наукових досліджень, можна назвати основні які 
використовуються на теоретичному рівні дослідження: аналіз та синтез, індукції 
і дедукції, сходження від абстрактного до конкретного, ідеалізації та 
формалізації, аксіоматичний метод, системний підхід [13]. 
 
 
 
Висновки до першого розділу 
 
1. Розглянуто світові тенденції відносно екологічного дизайну, а саме 
відмову від пластику, поліетилену, що призводить до катастрофічного 
забруднення навколишнього середовища. Описано досвід країн які здійснюють 
реформи стосовно відмови від поліетиленових виробів: Франція (відмова від 
одноразових пакетів), Німеччина (масове використання еко-торбин), Сполучені 
Штати (зменшили використання одноразових пакетів), Китай (штрафи 
магазинам, що надають поліетиленові пакети). 
2. Досліджено термін «екологічний дизайн», суть якого полягає в 
розумному підході до створення речей, передбачаючи: можливості подальшої 
утилізації, повторної переробки, можливості потворного та багаторазового 
використання. Охарактеризовано особливості екологічного дизайну, наявність: 
функціональності, трансформації, модульності, економічності матеріалів, 
методів їх обробки. 
3. Окреслено історичні межу розвитку екологічного підходу до дизайну від 
початку ХХ ст. в стінах ВХТЕМАСУ до сьогодення. Основні положення: 
максимальна економія ресурсів та матеріалів та мінімізація відходів виробництв. 
Описано сучасні тенденції в еко-дизайні. 
4. Розглянуто джерельну базу досліджень, а саме визначено основні роботи 
дослідників питань раціонального природокористування, екологічного дизайну 
та дизайну упаковки таких як: Гордон Л. Робертсона і його працю «Food 
Packaging: Principles and Practice», статтю «Дизайн постіндустріальної епохи: 
нові виміри, нові вимоги» О.В. Бойчука та роботу «Екологічний дизайн: до 
проблеми формування засад професійної освіти» В. М. Голобородько та О. В. 
Соболєва. 
5. Проаналізовано поняття та особливості методології наукових 
досліджень, описано класифікацію методів, їх різновиди та особливості 
застосування. 
РОЗДІЛ 2. ЛІНОГРАВЮРА ЯК ЗАСІБ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ 
В МИСТЕЦТВІ І ДИЗАЙНІ 
 
 2.1. Становлення і розвиток ліногравюри у візуальній культурі. 
2.1.1. Види та техніки гравюри. 
 
За період існування людства створено величезну кількість абсолютно 
різних та унікальних видів мистецтв, кожен з них має свою специфіку та 
унікальну естетику. Одним із таких видів графічного мистецтва гравюри є 
естамп. Ліногравюра, ксилографія, офорт, літографія - це все форми естампу. 
Масовість тиражів, невеликий формат роблять естамп сучасним, легко входять у 
всі сфери життя. Спочатку естамп виник як спосіб репродукції, але надалі 
завдяки своїй неповторній естетиці техніки розвинувся у велике самостійне 
мистецтво з багатими традиціями. Малюнок виконується художником на папері 
або іншому матеріалі в одному екземплярі і є унікальним. Всі авторські 
повторення і тим більше копії, як правило, гірша за оригінал. Але графічне 
зображення може бути виконане художником і на такому матеріалі, з якого 
шляхом обробки можна отримати велику кількість відбитків, кожний з яких 
вважається оригіналом. Це і є естампи і гравюри [01]. 
Гравюра – це своєрідний вид зображувального мистецтва, їй притаманна 
своя особлива мова та естетичність, що відмінна від інших видів мистецтв. Ця 
відмінність та своєрідність гравюри існує завдяки технології її створення. 
Гравюра налічує чимало видів та підвидів. Також в ній існують свої обмеження 
в порівнянні з скульптурою чи живописом. Головні елементи гравюри – це лінії, 
різні по тону плями, штрихові розтяжки та характерна фактура, яка унікальна на 
кожному новому відтиску. 
До опуклої гравюри відносять гравюру на дереві, лінолеумі, пластику, 
картоні та на металі. Для отримання відбитка фарба наноситься на поверхню 
малюнка і вручну або за допомогою друкарського верстата відтискається на 
папері.  
Для створення офорту і різцевої гравюри на металі використовують в 
якості основи мідну або іншу металеву пластинку, на яку різцем наноситься 
бажане зображення, при друці відбиток фарби заповнює штрихи (борозни) а під 
пресом фарба переливається на папір.  
Ксилографія – це гравюра, що вирізається на дереві, і відноситься до 
високого способу друку. Фарба на папір відбивається з опуклих частин 
друкарської форми, вирізи в яких формуються спеціальними інструментами, а 
саме: штихелями та різцями. У техніці ксилографії виконуються естампи, а 
також окремі сторінки з текстом та ілюстраціями. Віддруковані зображення в 
такій техніці виходять чіткими та контрастними. 
Ксилографія поділяється на два підвиди: обрізні - коли різець йшов 
протягом волокон дерев'яної дошки, і поперековий - різець йде у всіх напрямках 
по торцевій зрізу. 
Кольорова ксилографія – такий друк робиться послідовно за участю 
декількох основ, для кожного кольору застосовується окрема дошка, що дає 
змогу зробити плавні переходи від світлого до темного.  
Ліногравюра – створюється з лінолеуму, для її створення використовують 
ті самі інструменти що і для ксилографії -  штихеля та різці. Поверхню за 
необхідності шліфують пемзою або ж попередньо грунтують, рисунок наносять 
безпосередньо на лінолеум. Для відтиску використовують друкарські або 
масляні фарби, які наносять спеціальним безворсовим валиком на попередньо 
вирізану композицію на лінолеумі. Таким чином вирізані місця залишаються 
білими. Одна з головних переваг цього виду гравюри це дешевий і доступний 
матеріал. Можливе виконання ліногравюри не лише на лінолеумі а також і на 
подібних полімерно-пластичних матеріалах. Основна перевага ліногравюри над 
іншими техніками - можливість тиражування зображення по принципу 
"штампу". Дана техніка дає змогу зробити близько 500 відтисків. Характерною 
особливістю ліногравюри можна вважати лаконізм, різкі контрасти чорного і 
білого, соковитість та витончені штрихи завдяки м’якості матеріалу  []. 
Літографія – це гравюра, що робиться на камені, цей вид друкованої 
графіки заснований на техніці плоского друку. Друкована форма не має рельєфу. 
Частини форми друкуються, а також проміжки між ними лежать в одній 
площині. Поверхня спеціального літографського каменю (вапнякових порід) 
обробляється літографським олівцем і тушшю. Після травлення ті частини 
каменю, що були оброблені олівцем, приймають фарбу, а ті, які були 
протравлені, не сприймають її. М'якість світлотіньових нюансів літографії 
залежить від різної зернистості літографського каменю та виникає після його 
шліфування сумішшю піску і води. Шовкографія – техніка друку кольорових і 
чорно-білих малюнків на будь-яку поверхню, наприклад, папір, метал, дерево, 
тканину, скло, кераміку через шовкове сито. Для цього шовкова тканина, 
натягнута на раму, обробляється спеціальним клеєм, а частини тканини, не 
захищені плівкою клею, пропускають фарбу при друці. Цей спосіб має високу 
можливість тиражування []. 
 
2.1.2. Історія появи і становлення ліногравюри. 
 
Історія ліногравюри не була б бути можливою без передісторії гравюри. З 
давніх часів до початку XX століття - це спочатку історія розвитку гравюри на 
дереві, згодом гравюри на міді, офорту з усіма його різновидами, а пізніше і 
гравюри в складній та комбінаційній техніці, а також літографії та ліногравюри. 
Без розвитку гравюри та її передісторії не могла б існувати і ліногравюра.  
Перша згадка про гравюру зустрічається в VI столітті нашої ери в історії 
образотворчого мистецтва Китаю, де гравюра мала прикладне значення і 
існувала у вигляді клейм, печаток в буддійських храмах і в якості трафаретів для 
кольорових тканин. 
В Європі вже з XV століття існували гральні карти, віддруковані з 
дерев'яних матеріалів. Перша гравюра на дереві була зроблена в Німеччині в 
1423 році, у Франції, Італії, Фландрії та інших країнах вона виникла дещо 
пізніше. Задля становлення гравюри як самостійного виду мистецтва послужив, 
розвиток наук, культури та освіти. Поширення гравюри стало підставою для 
винаходу друкарського верстата і розвитку друкарства. Книги друкували з 
гравюрами релігійного змісту, географічними картами, технічними 
кресленнями, тощо. Поряд з гравюрою на дереві розвивалася гравюра на міді і 
офорт, ці види існували також як прикладне мистецтво у вигляді орнаменту на 
зброї і металевому посуді. Точної дати виникнення гравюри на металі немає, але 
її відносять до середини XV століття []. 
Самостійне значення має книжкова гравюра, яка є наступницею книжкової 
мініатюри. Найдавніші мініатюри друкувались на пергаменті. Вони цікаві за 
композицією та яскравим кольоровим оформленням.  
У перших друкованих гравюрах художник обмежувався зображенням 
однієї фігури в центрі листа, поміщаючи по краях орнамент, а нижче заголовну 
буквицю і шрифт. Композиції основувалися на чорних лініях, білим штрихом 
іноді робили тільки орнамент, великі літери часто виділяли при друці червоною 
фарбою, що красиво виділяло їх на сторінці. Оформлення книг з використанням 
художнього засобу у вигляді гравюри робило їх справжніми творами мистецтва. 
В наслідок розвитку гравюри як техніки, в більш пізній період 
ускладняються композиції, зображення і орнаменти. З’являються заставки і 
віньєтки, що гармонують з друкованим текстом. 
Самостійне значення гравюра придбала в кінці XVII і на початку XVIII 
століть, в епоху Петра I. Широке поширення у графіків отримала тема 
архітектури Петербургу [1]. 
Цікавим є той факт, що в Парижі існувало в той час безліч товариств 
художників - граверів, а також любителів гравюри. Професійний рівень 
гравірування був досить високий; художники в більшості своїй не обмежувалися 
яким-небудь одним видом гравюри, а пробували свої сили і в суміжних областях 
графіки. 
Інтерес людей до гравюри з XVIII століття почав стихати і велику роль у 
відродженні гравюри як самостійного виду мистецтва зіграла техніка 
репродукування в кінці XIX і на початку XX століть. 
Репродукція - це зображення, що отримується в результаті 
репродукційного процесу та в тій чи іншій мірі відповідає оригіналу. Іноді про 
репродукції говорять як про копії оригіналу, однак завжди потрібно враховувати 
той факт, що репродукція є синтезованим об'єктом [2]. 
Гравюра отримала широкий розвиток у багатьох країнах, під час 
виникнення ряду нових областей графіки, у тому числі і ліногравюри. В кінці 
XIX і початку XX століть гравюра отримала подальший розвиток, особливо у 
Франції. Саме цей період, пов'язаний з виникнення гравюри на лінолеумі. 
Не має точних відомостей, про те ким і коли були зроблені перші 
ліногравюри. В історії мистецтва ще не написано жодного фундаментальної 
праці з історії ліногравюри, а наявні про неї відомості вкрай малі і описані в 
загальних монографіях з естампами. Шукаючи нові шляхи в мистецтві, 
художники прийшли до необхідності відродити гравюру як самостійний вид 
графіки.  
Специфіка лінолеуму дозволила досягти ще більшої легкості при 
гравірування, свободи використання в чорно-білому зображенні, а дешевизна та 
доступність матеріалу мала позитивне значення для розвитку кольорової 
ліногравюри.  
На розвиток ліногравюри в кінці XIX століття великий вплив мали 
японські ксилографії, які в цей час стали користуватися широкою популярністю. 
В Європі та Китаї гравюра сформувалася як репродукційна, а в Японії вона стала 
самостійним видом мистецтва. Японські гравюри відразу можна ідентифікувати 
по певним ознакам: точному малюнку, витонченої лінії, декоративної умовності 
в кольорі, красивим поєднанням кольорів. Спочатку в Японії існувала чорна 
гравюра, її засновником прийнято вважати Моронобу, який зображував 
нескладні жанрові сцени і окремі фігури. Своїм розквітом гравюра зобов'язана 
таким художникам, як Утамаро, Хіроге, Хокусай. Девізом для їхньої творчості 
можна взяти слова великого художника Хокусаї: «ні що в природі не повинно 
бути залишено без уваги» []. 
Ліногравюра на українських землях в складі Російської імперії виникла 
кількома роками пізніше, ніж в інших країнах Європи. Початок XX століття - це 
період, коли гравюра майже цілком стала репродукційної або виконувала 
завдання книжкового і журнального оформлення. З найбільших майстрів, які 
працювали в ксилографії і в офорті, слід в першу чергу назвати В. В. Мате, який 
виховав ціле покоління чудових графіків. Першим з вітчизняних художників 
застосував ліногравюру Н.Шевердяев, який під час перебування в Парижі в 1906 
році виставив свої роботи в цій техніці і мав успіх. У 1907 році до ліногравюри 
звернувся І.Павлов, який вже до цього мав величезний досвід в роботі над 
репродукційної гравюрою. За свідченнями Шевердяєва: «в Парижі лінолеум вже 
витіснив обрізну гравюру. І тільки застарілі естети не шанували цей новий 
гнучкий матеріал». Павлов самостійно розробив техніку гравірування на 
лінолеумі і прийоми друку. В історію графіки художник увійшов перш за все 
своїми знаменитими серіями кольорових ліногравюр. 
Також з епохи Відродження почав проявлятися інтерес до екслібрисів. 
EXLIBRIS - слово латинського походження, набуває в наші дні все більшу 
популярність. Воно означає "з книг ..." і часто в цьому сенсі вживається, 
наприклад: "Exlibris А. А. Сидорова". Але воно має і більш загальний сенс, 
позначаючи книжковий знак з будь-яким текстом [].  
Екслібрис може бути намальований від руки, за трафаретом, від 
штемпельованим, витиснутим на кришці палітурки або корінці книги (супер 
екслібрис) або ж наклеєний. Наклеюються найчастіше листи тиражної графіки. 
Екслібрис може бути пов'язаний зі змістом тих книг, для яких він призначений, 
з особливостями характеру занять їх власника. Вже з винаходом 
книгодрукування книжний знак став схожим на сучасний: маленький естамп, 
відтиснутий з гравірованої на міді або дереві дошки.  
В кінці XIX - початку XX століття екслібриси все охочіше гравірують на 
дереві і новому матеріалі - лінолеумі. 
В Україні першим до техніки ліногравюри звернувся К. Костенко. У 1920–
30-і рр. у техніці лінориту працювали В. Замирайло, О. Кравченко та ін. В. Касіян 
створив цикл Л. «Дніпрельстан» (1934), Л. «Бригадир Г. Замковий», «Оленочка», 
«Т. Шевченко з казахським хлопчиком», «Т. Шевченко» (усі – 1960). О. Пащенко 
експонував кольоровий лінорит про красу краєвидів Києва та околиць (1937) та 
відбудову Дніпрогесу (1947). Естампну графіку виставляли також у Москві, за 
кордоном. Український художник-фронтовик С. Єржиковський працював в 
газетах, виконуючи гравюри на дереві, лінолеумі. Для результативної праці в 
графічних техніках наприкінці 1950-х – на початку 60-х рр. у Харкові, Києві, 
Львові створено експериментальні графічні майстерні з верстатами для 
одержання відбитків, зокрема плоского друку.  
Становлення ліногравюри в українському мистецтві ХХ століття пройшло 
декілька етапів, важливим серед яких вважаємо час появи техніки в творчості 
представників окремих регіональних шкіл. 
Формуванню нового, оригінального обличчя української графіки, 
докорінно відмінної від попередніх років, сприяла велика популярність у цей час 
техніки ліногравюри. Багато визначних пам’ятників графічного мистецтва 1960-
х рр. було виконано саме в техніці ліногравюри. Серед них — ілюстрації Сергія 
Адамовича. Нова пластична мова 1960-х. Кольорова ліногравюра Григорія 
Гавриленка до повісті Ольги Кобилянської «Земля» (1960), знаменитий «Аркан» 
(1960) Георгія Якутовича та його ілюстрації до «Фати Моргани» М. 
Коцюбинського (1957), п’єс Івана Кочерги «Свіччине весілля» та «Ярослав 
Мудрий» (1962), своєрідні ілюстрації Георгія Малакова до «Декамерона» 
Джованні Боккаччо (1966) та багато інших [02]. 
 
2.1.3. Майстри ліногравюри, їх творчість. 
 
Найвідоміші майстри ліногравюри в Україні — Олена Кульчицька, 
Олександр Пащенко, Валентин Литвиненко, В. Левицький, Іван Селіванов, 
Олексій Фіщенко, Георгій Якутович та ін. У галузі ліногравюри також працював 
видатний український художник 1930-х років Сергій Конончук [4].  
Досягнення Олени Кульчицької вражає різноманітністю і обсягом 
спадщини, яку вона залишила: олійний живопис, акварель, різні види станкової 
графіки, книжкова графіка, художнє ткацтво, проектування меблів, моделювання 
одягу, ескізи для кераміки, роботи на емалі та по металу, скульптура. І в кожному 
з цих напрямків образотворчого мистецтва вона досягла успіху. У техніці 
ліногравюри художниця зобразила трьох великих князів Галицько-Волинського 
князівства: Ярослава Осмомисла, Романа Мстиславича та Данила Галицького. 
Торкаючись теми голодомору художниця присвятила низку творів 1933 р., серед 
них — офорт «Мати» і ліногравюра «За колючим дротом». Остання композиція 
виділяється особливим драматизмом. Неодноразово О. Кульчицька зверталась у 
своїй творчості до постаті легендарного народного героя, ватажка опришків — 
Олекси Довбуша. 1935 році створила дві ліногравюри «Довбуш» та «Довбуш — 
опікун бідних», які увійшли до циклу «Гуцульщина»[5]. 
Під впливом подій Другої світової війни та окупації німецькими військами 
Львова тема війни знову стала провідною у творчості О. Кульчицької. Так, 1941 
р. з’явилися ліногравюри «Війна» та «Бог війни». Остання — алегорична 
композиція, що зображає товстого «божка», що танцює на людських трупах з 
воєнними трофеями в руках [6]. Твори художниці завжди пронизувалися 
народними переживаннями та подіями українського народу. 
Георгій Якутович працював переважно над книжковою графікою, 
подекуди займався станковою графікою та був художником-постановником 
фільмів. У якості своєї аспірантської роботи в 1957 р. художник обрав 
ілюстрування книги Михайла Коцюбинського «Fata Morgana». Твори були тепло 
прийняті тогочасною критикою. Саме у шістдесяті роки Якутович розпочинає 
створення робіт, які високо оцінюються в мистецьких колах: ліногравюри 
«Аркан» (1959) та «Є у мене топір, топір…» 1963р. та ілюстрації для ряду книг. 
Оформлення книги «Тіні забутих предків» планувалося Якутовичем понад 
десять років. На зацікавлення темою впливала, зокрема, велика зацікавленість 
художника в Карпатах і гуцульській культурі. Перед тим, як проілюструвати 
повість, Якутович став художником-постановником у фільмі Сергія 
Параджанова «Тіні забутих предків». Саме після роботою над кінострічкою 
Георгій Якутович остаточно надихнувся на створення дереворитів до твору 
Коцюбинського. Книга була високо оцінена мистецьким колом, як приклад 
гармонійного та ансамблевого вирішення оформлення видання [7]/ 
Іван Остафійчук Український графік, живописець, ілюстратор і художник 
декоративно-прикладного мистецтва. До творів мистецтва художника в техніці 
ліногравюри входять такі роботи: «Веселе сонечко ховалось», «Згадайте, братія 
моя», «За байраком, байрак» (1987 р.); «Не кидай матері», «Рано вранці, 
новобранці» (1987 р.);  «Лїсни-лїсниці» та «Мольфар» (2010 р.). В доробку 
майстра безліч робіт в різних техніках [8].    
Яків Гніздовський – видатний художник із України. Митець малював 
олійними фарбами й темперою, різними твердими барвниками, гравірував на 
дерев'яних і металевих дошках, іноді займався скульптурою малих форм. Його 
спадщина складає сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, 
офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і 
«Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому 
домі[12]. Придбала їх у Гніздовського сама Жаклін Кеннеді. Твори Я. 
Гніздовського зберігаються у приватних збірках та музеях, зокрема в 
Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, 
Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації 
Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії [9].  
Роберт Тавенер — иллюстратор и художник-гравер. З 1950-х років Тавенер 
регулярно надходять замовлення на створення дизайну плакатів, рекламних 
матеріалів, журналів, обкладинок книг і ілюстрацій (він працював у тому числі 
для таких відомих видавництв, як Hamish Hamilton, Longmans, Oxford University 
Press, Methuen і Penguin Books). Тавенер створював роботи в техніках літографії, 
ліногравюри, ксилографії, трафаретного друку, акварелі та гуаші. Він черпав 
натхнення для своїх творів, виконаних в ліногравюри та літографії, в 
мальовничих фарбах, образах і особливості англійського села і архітектури. 
Іншими словами, предметом його зображення стали приватне осмислення і 
інтерпретація багатства, різноманітності і краси природи і споруд. У число 
архітектурних об'єктів, що стали предметом зображення Тавенера, увійшли 
Оксфордський і Кембриджський коледжі, Йоркський собор, Кентерберійський 
собор і Вестмінстерське абатство, і так далі. На відміну від багатьох інших 
художників Тавенер завжди міг продати свої картини [10]. 
Художниця під іменем Flintkat в інстаграм  викладає вигадливі принти 
ліногравюри ручної роботи в південно-південному Лондоні. Дивлячись на її 
роботи ти легко їх уявляєш в дитячих книжках, казкові персонажі, цікаві 
композиції, кольорова ліногравюра все це можна побачити на сторінці майстрині 
[11]. 
2.2. Використання ліногравюри в дизайні. 
 
Сьогодні ліногравюра досить рідкісний вид мистецтва. Проте деякі сучасні 
майстри та дизайнери використовують елементи ліногравюри в своїх проектах. 
Наприклад, художниця Надія Онищенко, заснувала свій бренд «Linotale» і 
створює роботи в цій цікавій техніці. Вона створює незвичні авторські вироби: 
принтований одяг, іграшки, предмети інтер'єру, світильники. Майстриню 
захоплює естетика цієї техніки, яку неможливо нічим замінити, тільки рука 
художника і гострий різець можуть створити це свято лінії і плями.  
Експерименти з матеріалами, формують неординарні речі на межі 
декоративно-прикладного народного, наївного і класичного мистецтва та 
дизайну. Лінорит дає таку змогу, тому що вирізаючи, умовно кажучи, зайчика, 
сонечко і будинок, є можливість створити з десяток різних варіантів композиції 
за ритмом і кольором. Натхнення вона черпає в різних речах: побачені 
зображення, почута розповідь, прочитана книга, природа, люди.  
Надія провела багато виставок, понад сто збірних, також різних 
фестивалів, пленерів, чотири персональні виставки. Проводила майстер-класи в 
Україні, Польщі та Еміратах [1]. 
Сучасний художник з Лос-Анджелесу Чад Ітон, який справді вірить у девіз 
«handdrawn-handprinted» (ручний малюнок-ручний друк), надихає та наштовхує 
до креативного використання графіки та ліногравюри в дизайні. Все, що він 
робить, будується на його уяві більше, ніж на натхненні. Чад вважає, що завжди 
знайдуться люди, готові витратити трохи грошей на підтримку ручної роботи. На 
даний момент від має власний інтернет-магазин TIMBER де продає авторські 
вироби створені за допомогою графічних малюнків та лінориту: футболки, 
сорочки, підставки під склянки, декоративні подушки, картини на тканині (в 
зріст людини). За допомогою відцифрування своїх ліногравюр Чад Ітон, друкує 
свої роботи в великих кількостях на різних матеріалах [2]. 
Казуно Кохара родом з Японії - сучасна представниця дизайну дитячої 
книги, яка працює з ліногравюрою рука о пліч. Вивчала друкарство у 
Великобританії у 2007 році. Вона проілюструвала такі книги як: «Бібліотека 
опівночі», «Ось приходить Джек Мороз», «Привиди в домі» [3]. 
Відтиски ліногравюри можна використовувати досить різноманітно 
порівнюючи з іншими видами мистецтва. Віддруковати лінорит можна на таких 
матеріалах як дерево, тканина та папір. Інтер’єрні пано та картини виконанні у 
техніці лінорит, виглядають свіжо та цікаво, це чудовий акцент в інтер’єрі який 
звертатиме на себе увагу.  У текстильному виконанні можуть бути: декоративні 
подушки, пледи, іграшки, сувеніри, ялинкові прикраси, кухонні дрібнички 
(фартухи, прихватки, серветки), шопери, спортивні сумочки, платочки, пенали. 
За допомогою симбіозу сучасних технологій та мистецтва, лінорит навіть 
може бути відсканований та надрукований на будь якій поверхні безліч разів. Це 
дає змогу графічним дизайнерам використовувати дану техніку навіть в 
виконанні фірмового стилю бренду, розробці рекламних плакатів, оформлення 
цінників, листівок, тощо. Дизайнери інтер’єру разом з майстром лінориту 
можуть перенести цікавий відбиток навіть на акценту стіну в інтер’єрі.  
Дизайнерам слід звернути увагу на вже давно існуючий вид графіки та 
створювати симбіоз технологічного розвитку з мистецтвом для створення 
авторських оригінальних сучасних дизайнерських об’єктів. 
 
 
2.3. Становлення і розвиток упаковки 
 
Ідею упаковки, як і багато іншого, людина запозичила у природи. 
Чудовими зразками природного упаковки є такі біологічні аналоги: шкаралупа 
горіха і яйця, шкірка апельсина, стручки гороху, бобів, утроба матері дитини. 
Орієнтуючись на ці природні аналоги, наші предки створили свої перші варіанти 
упаковки: судини під рідини і зерно, кошики, глечики, графини, ритуальні 
упаковки, скляні пляшки, шкіряні міхи, дерев'яні ящики, тканини. Власне і одяг 
людини - це різновид упаковки [1]. 
В давнину глина була основним матеріалом для виготовлення тари у всіх 
осілих народів. Спочатку глиною обмазували плетені корзини, щоб в них можна 
було зберігати рідини. Вперше глиняна тара з'явилася на Стародавньому Сході в 
4-3 тисячолітті до н.е., коли були винайдені гончарний круг, а також сурма для 
випалення керамічних виробів. 
Найстародавнішою глиняною «упаковкою», з тих, що дійшли до нас, 
вважається керамічна судина, знайдена в 1922 році при розкопках поселення 
шумерів в горах Західного Ірану. Вік знахідки становить не менше 5 тисяч років. 
Аналіз осаду на дні судини показав, що в ній колись зберігалося пиво. Археологи 
припускають, що ця «тара» використовувалася шумерами не тільки для 
зберігання пива, але і для його споживання. 
Подібні глеки шумери використовували і для зберігання вина. Тільки винні 
глеки на відміну від пивних, що встановлювалися вертикально, лежали «на 
боці». Щоб вино не скиснуло, глеки закупорювалися шматком необпаленої 
глини, яка розбухала як пробка і не пропускала повітря всередину судини. На 
зовнішній поверхні глеків могли розташовуватися символічні зображення 
вмісту: на судині з вином – виноградний кетяг, на пивному глеку – хміль, на 
глеку із спеціями для засолки морепродуктів – риба. 
Після майже півтори тисячі років в Стародавній Греції з'явився ще один 
варіант «глиняної» упаковки – амфора. Звичайна амфора була об'ємом 30 літрів, 
з невеликими ручками вгорі. Амфори були ідеальні з погляду стародавньої 
логістики. Вони легко укладалися в декілька шарів в трюмах кораблів і на 
складах, а зв'язані пліч-о-пліч істотно спрощували завантажувально-
розвантажувальні роботи. У амфорах перевозили і зберігали різноманітні 
продукти, але найчастіше рідини: вино, масло, воду. 
Близько 1500 року до н.е. на амфорах з'явилося маркування, що за змістом 
не поступалось сучасним етикеткам. Так на поверхню винних амфор наносилися 
докладні відомості про вік вина, сорт і місце зростання винограду, а також про 
те сухе воно або солодке. Це нововведення значно спростило процес купівлі-
продажу, адже маркування стало своєрідною гарантією якості, що актуально і 
понині. 
Скляна тара – один з як найдавніших видів упаковки. Перші судини з скла 
з'явилися в Єгипті і Сирії в другій половині 4 тисячоліття до н.е. Це були пляшки 
і флакони, призначені для помад, фарб для особи і пахощів. Існували пляшки 
різної форми – круглі, овальні, плоскі, високі і тонкі. Стародавні єгиптяни 
виготовляли оригінальні флакончики у формі фігурки людини або тварини, у 
вигляді овочу або фрукта [2]. 
Витончені староєгипетські флакони виконувалися з різноколірного скла і 
декорувалися за допомогою гнучких смужок розігрітого скла. Вироблялася 
скляна тара методом формування кварцової пасти навколо металевого стрижня. 
Розм'якшене скло намотувалося на стрижень або ж стрижень занурювався в скло. 
Коли скло остигало, стрижень виймали. Отриману в результаті заготовку 
шліфували і декорували. Місткість флаконів в основному була невеликою і 
становила від 20 до 50 грам. 
Склодувна трубка, винайдена сірійськими майстрами у Вавилоні в І 
столітті до н.е., істотно спростила, а також здешевила процес виробництва 
скляних судин. Склодувна технологія набула широкого поширення в 
Стародавньому Римі. У XIII столітті центром скляного виробництва стала 
Венеціанська республіка. Пляшки, що виготовляються венеціанськими 
майстрами, були справжніми витворами мистецтва. Закупорювали пляшки 
пробками, а поверх найчастіше заливали воском, на якому виготовлювач 
продукції ставив свій штамп. 
Міцні товстостінні пляшки і пляшки з темного скла з'явилися завдяки 
впровадженню запатентованої в 1611 році в Англії печі для випалення скла, що 
працювала на кам'яному вугіллі. Раніше скло обпалювалося на «деревному 
вогні» – вироби, що виходили, були красивими, але не міцними. Нова технологія 
випалення скла зробила його виробництво дешевшим і оперативним. В 
результаті пляшки і флакони з предмету розкоші перетворилися на зручні 
судини, придатні для торгівлі різноманітними продуктами. Так в XVII столітті в 
Лондоні в скляній тарі з етикеткою почали продаватися «патентовані» лікарські 
засоби – еліксири, бальзами і пілюлі. Саме упаковку «патентованих» ліків 
прийнято вважати початком сучасної упаковки. 
Промислове виробництво скляної тари почалося з винаходом пресованого 
скла. Відбулося це в 1824 році. А в кінці XIX століття, завдяки американському 
інженерові Майклу Оуенсу і його машині для виготовлення пляшок, 
виробництво склотари стало автоматизованим. До 1920 року в Сполучених 
Штатах працювало понад 200 машин Оуенса. 
У ХХ столітті оригінальна тара з скла стала невід'ємним атрибутом 
багатьох брендів. Жіночну пляшку Coca-Cola, високу шестигранну пляшку 
кетчупа Heinz, абсолютно прозору пляшку горілки Absolut, «геометричний» 
флакон Shanel №5 і химерний флакон духів Dali – можна дізнатися без етикетки 
і навіть у темноті на дотик. 
Появі паперового пакету на початку XVIII століття посприяв розвиток 
паперової промисловості в Європі. Паперовий пакет був легший і дешевший за 
своїх шкіряних і тканних попередників, а написи і малюнки на його поверхні 
наносилися друкарським способом. 
Перший верстат для виробництва паперових пакетів з'явився в 
Пенсільванії в 1852 році. Винахідник Лютер Кроуелл придумав паперовий пакет 
з плоским дном, і в 1870-му році запатентував технологію його виготовлення. 
Новинка зарекомендувала себе прекрасно. Спочатку пакети були однотонними, 
але потім на них почали наносити малюнок, використовуючи плоский друк. Так 
пакет став універсальною тарою. 
Альтернативи паперовому пакету не існувало до 1957 року, коли в США 
була розроблена і запущена перша в світі автоматична машина для виробництва 
пакетів з бічними швами з недавно винайденого матеріалу - поліетилену. З тих 
пір паперові пакети почали планомірно витіснятися поліетиленовими. З 70-х 
років поліетиленові пакети випускаються з «ручками». А 1982 р. дав світу 
поліетиленовий пакет типу «майка». 
До кінця XVII століття папір для упаковки застосовувався вкрай рідко, 
оскільки виготовлявся вручну і був предметом розкоші. Здешевленню паперу 
посприяли паперовий верстат, придуманий в епоху Великої французької 
революції Луї Робером, а також верстат для виготовлення рулонного паперу, 
запатентований в Англії в 1807 році. Впровадження цих винаходів і поява нової 
друкарської технології – літографії, що дозволяла друкувати порівняно недорогі 
кольорові відтиснення, привело до значного зростання виробництва етикеток. У 
XIX столітті з'явилися спеціальні види пакувального паперу. Так, в 1827 році у 
Франції була винайдена «вощанка» – дешевий, покритий з одного боку оліфою 
пакувальний папір, а в 1853 році у Великобританії був виданий патент на так 
званий пергаментний папір. Виробництво коробок з дерева і картону в Європі і 
США стало окремим ремеслом ще в кінці XVIII – початку XIX століття. Картонні 
заготовки вирізувалися і складалися вручну. В 1817 році, в Англії сер Малкольм 
Торнхiлл вирішив зробити з розрізнених листів картону цільну коробку. Тоді 
середина цієї упаковки ще не була гофрованої, але від цього не стала менш 
популярною. У 1840-х роках текстильна промисловість, яка спеціалізувалася на 
виробництві шовку, в картонній упаковці перевозила шовкопрядів і лялечки з 
Японії до Європи. Апогею популярності такі коробки досягли ще через 10 років, 
коли в них стали упаковувати крупи. Прогресс не стоять на місці, і в 1856 році 
Едвард Хілі і Едвард Аллен запатентували гофрований папір, правда 
використовували його як підкладку для головного убору. Альберт Джонс з Нью-
Йорка в 1871 році запатентував односторонній гофрокартон, який вже 
застосували в пакувальнiй промисловості, щоб обертати пляшки і скляні ліхтарі. 
Перша по-справжньому зручна складена коробка була винайдена у 1879 році 
Робертом Гейром, власником бруклінской друкарні, що спеціалізувалася на 
друку на пакетах. У результаті Гейр сумістив друкарський процес з процесом 
виробництва коробок, що дозволило йому виробляти до 7500 коробок в годину. 
Першим продуктом, упакованим в складену картонну коробку, стала 
«Квакерська вівсянка», що з'явилася через 7 років після винаходу Гейра []. 
Істотно поліпшити якість «картинки» на картонній упаковці дозволив 
винахід і впровадження у виробництво білого деревного картону. Відбулося це в 
1865 році у Франції. Високоякісна поліграфія зробила картонну коробку 
справжньою фавориткою пакувальної індустрії. З тих пір експерименти з 
формами, щільністю, кольором і складом матеріалів для картонної упаковки, так 
і з застосуванням тривають. Так в 2004 році архітектор Пітер Мельбурн розробив 
проект і збудував по ньому будинок, який повністю складається з картонних 
коробок [3]. 
Сьогодні гофрований картонний пакувальний матеріал застосовується 
багатьма галузями і брендами. Високотехнологічна конструкція, широкий 
діапазон утримуваної ваги, захист від вологи і стійкість вигідно виділяють цей 
тип упаковки серед інших. Відносна екологічність і вологостійкість дозволяють 
використовувати картонні коробки для упаковки і транспортування продуктів 
харчування. На таку упаковку наноситься будь-який малюнок, нею приймається 
будь-яка форма, що теж обмежується тільки фантазією. А спеціальне просочення 
готового виробу здатне навіть захистити від вогню. Крім того, упаковка з такого 
картону найменш дорога серед інших, а матеріал, який підлягає переробці 
поверне частину коштів при здачі на вторинну сировину. А в разі необхідності, 
коробку можна повторно використовувати. 
Перші «жерстянки» – табакерки, зроблені з листової латуні і міді, 
подарував миру XVI вік. Ці вироби стали прототипом жерстяних банок і 
коробок, що стали популярними в XVIII–XIX століттях. Масове виробництво 
упаковки з жерсті стартувало в середині XIX століття в Англії. Спочатку це були 
серійні коробки для бісквіта. Потім в «жерстянках» почали продавати чай, 
печиво, льодяники і інші продукти харчування. 
У 1810 році англієць Пітер Дюранд запропонував використовувати 
жерстяну банку для упаковки консервованих продуктів. Так з'явилася консервна 
банка. У 1812 році в англійському місті Бермодсі було засновано перше 
консервне виробництво з жерстяними банками. А ще через рік пробні партії 
консервів відправилися для випробування в армію і на флот. У побутове 
вживання консерви входили поступово. У 30-роки XIX століття в лавках Європи 
і Америки продавалися консервовані устриці, м'ясо, а також фрукти і овочі. 
Роком народження тюбика (туби) прийнято вважати 1841 рік, коли 
американський учений і художник Джон Ренд запатентував винайдені їм олов'яні 
тюбики для зберігання швидкопсувних фарб. З появою тюбиків, істотно 
збагатилася колірна палітра, були створені численні нові фарби. Наступним 
етапом в історії тюбиків став винахід в 1850 році доктором-дантистом 
Вашингтоном В. Шеффілдом з Нью-Лондона зубної пасти. А в 1890 році 
компанія Colgate-Palmolive вперше в світі випустила зубну пасту в тюбиках 
сучасного типу. Поступове олово і свинець, з яких робилися перші туби, 
замінили на алюміній, а пізніше – на пластик. У 1964 році на одному з хімічних 
виробництв в Естонії було налагоджено виробництво алюмінієвих туб великого 
розміру для упаковки продуктів харчування радянських космонавтів. Целофан 
винайшов в 1911 році швейцарський хімік, який безуспішно намагався 
придумати покриття для скатертин, що рятує їх від плям. Промислові масштаби 
виробництво целофану знайшло після того, як компанія «Du Pont» в 1923 році 
запатентувала матеріал і в 1927-му провела ключове удосконалення, що 
перетворило целофан на вологонепроникний матеріал для зберігання продуктів. 
У 1907 році німецький вчений Фредерік Кіппінг відкрив силікон, а його 
бельгійський колега Лео Хендрік Бекленд винайшов фенолоформальдегідну 
смолу – ці відкриття змінили світ, поклавши початок ері пластмас. На війні 
пластмасові упаковки набули більшого поширення. Після перемоги союзників 
пластмасова упаковка поступово почала входити в життя мирних громадян з 
обох сторін океану []. 
Поліетилентерефталат (ПЕТ), вперше отриманий в 1941 р. англійськими 
хіміками Уїнфілдом і Діксоном, в пакувальних цілях почав використовуватися 
лише на початку 60-х років. З ПЕТ в ці роки почали виробляти тканини для 
мішків і м'яких контейнерів, стрічки, що розтягуються, липкі плівки, а потім і 
гнучкі матеріали для термоформування. В кінці 70-х рр. фахівці фірми «Du Pont 
Company» (США) навчилися робити з ПЕТ «преформи» і видувати з них пляшки 
для газованих напоїв. 
Історія упаковки Tetra Pak почалася з того, що шведові Рубену Раусингу 
прийшла ідея про створення принципово нової економічної і гігієнічної упаковки 
для молока і молочних продуктів. Але шлях від ідеї до втілення опинився 
завдовжки в 24 роки. Перша пакувальна лінія для виробництва пакувальних 
тетраедрів була сконструйована в 1952 р. Вона призначалася для наповнення 
вершків в паковання об'ємом 100 мл. А в 1953 р. на паперові пірамідки Tetra Pak 
перейшли найбільші молокозаводи Стокгольма. Потім їх приклад запозичили і 
інші шведські виробники молока. За межами Швеції першою устаткування Tetra 
встановила компанія Alster Milchwerk з німецького Гамбурга. Так почався 
тріумфальний хід Tetra «пірамідки» по планеті. У 1961 р. був розроблений 
асептичний варіант упаковки, що різко збільшив терміни зберігання молочних 
продуктів, а в 1974 р. канадська фірма Leiterie Cit вперше в світі упакувала в 
«цеглинку» від Tetra Pak сік. Сьогодні компанія Tetra Laval випускає 90 млрд. 
упаковок у рік, забезпечуючи ними майже весь світ. 
У 50-роки минулого століття безалкогольні напої і пиво розливалися в 
основному в скляні пляшки. Скляна тара, що поверталася виробникові для 
нового використання, займала на складах супермаркетів багато місця. Частково 
проблему вирішила консервна банка, що з'явилася в 1953 р., яка витримувала 
високий внутрішній тиск пива, проте вона була не придатна для розлива 
газованих напоїв. У 70-і роки The Coca-Cola Company практично повністю 
перейшла на розлив своїх напоїв в алюмінієві банки і в ПЕТ-пляшки, які 
з'явилися на той час. 
Станом на 2003 рік, сектор упаковки становив близько двох відсотків 
валового національного продукту в розвинених країнах. Приблизно половина 
цього ринку була пов'язана з упаковкою харчових продуктів. Сьогодні будь-який 
дизайн-проект повинен пропагувати екологічні цінності у вигляді: уваги до 
відтворювальних, збережених і охоронних відносин із природою; направлення 
на причетність до цілого, тобто сприйняття себе як частини існуючого, 
проектованого або функціонуючого цілого» [4]. 
Таким чином, одна з головних тенденцій у світі, яка стосується розробки 
дизайну упаковки, — це покращення екологічної ситуації. Дизайн еко-упаковки 
сьогодні розвивається за декількома напрямками: це, в першу чергу, 
використання екологічних матеріалів, по-друге, впровадження нових еко-
матеріалів задля створення їстівної упаковки, по-третє, подовження життя 
упаковки, тобто введення нових функцій або створення багатофункціональної 
упаковки, яка не стане сміттям. Ідея виготовлення полімерних матеріалів, що 
піддаються біологічному розпаду, перебуває у центрі уваги вчених усього світу 
вже понад сорока років [5]. 
2.3.1. Класифікація упаковки. 
Упаковка – це об’єкт, що допомагає зберігати, транспортувати та 
продавати товар. Її вигляд та матеріали на пряму залежать від її призначення й 
функції яку вона має виконати. Невід'ємною частиною упаковки є маркування та 
друкована інформація, етикетки, вкладиші. Упаковки чи етикетки все частіше 
використовуються для виходу за межі маркетингу до позиціонування бренду, 
при цьому використовувані матеріали та дизайн стають ключем до елемента 
розповіді про розвиток бренду. Завдяки все більш фрагментарному медіа-
пейзажу в цифрову епоху цей аспект упаковки набуває все більшого значення. 
Мета упаковки – привернути увагу людини і водночас примусити її довіряти 
тому, що знаходить всередині. Упаковка діє на підсвідомому рівні і породжує 
емоційний відгук з боку покупця.  
Класифікація, види упаковок та їх короткі характеристики наведені в 
таблиці 2.1 []. 
Таблиця 2.1  
Ознака Вид упаковки Основна характеристика 
Призначена для оберігання товару від псування 
при транспортуванні і для стимулювання збуту. 
Захисна Сюди відносяться внутрішня, зовнішня і 
транспортна упаковка 
Необхідна при зберіганні, транспортування та 
Логістична ідентифікації товару та виробника 
Призначена для просування товару, що грає 
Залежно від 
важливу роль в процесі переконання 
виконуваних Маркетингова 
споживачів 
функцій 
Призначена для інформування цільової 
аудиторії про особливості товару, а саме: 
• походження товару (виробник, 
використовувана технологія та ін.); 
Інформаційна • функції (застосування, призначення); 
• склад (склад, інгредієнти); 
• фізичні властивості (форма, колір, маса тощо); 
• експлуатаційні та споживчі властивості 
(якість, безпека, надійність тощо) 
Призначена для товарів масового вжитку; вона 
є частиною товару, входить в його вартість, а 
Споживча 
після реалізації товару переходить у повну 
власність покупця 
Призначена для виконання 
Виробнича внутрішньозаводських і Міжзаводських 
У залежності від перевезень, зберігання виробів 
призначення 
Призначена для перевезення, складування та 
Транспортна зберігання продукції 
Призначена для захисту від зовнішніх впливів, 
Спеціальна впливів кліматичних факторів при 
транспортуванні і зберіганні виробів 
Являє оболонку товару, де безпосередньо 
Внутрішня знаходиться товар. Вона буває одношарова і 
багатошарова 
Залежно від Представляє матеріал, що служить для захисту 
кількості шарів внутрішньої упаковки і видаляється при 
Зовнішня підготовці товару до використання. 
Використовується для зберігання товару від 
псування при транспортуванні 
Необхідна для зберігання, транспортування та 
Транспортна 
ідентифікації товару 
Для виробництва тари використовують 
наступні породи дерева: біла ялина, червона 
ялина, вільха, кінський каштан, сосна, біла 
Дерев`яна верба, тополя. 
Основне застосування дерева в області 
упаковки - виготовлення великих і маленьких 
ящиків для зберігання різних продуктів.  
Метали знаходять все більше застосування в 
упаковці, як у чистому вигляді, так і в 
Металева 
поєднанні з іншими матеріалами. Частіше за 
інших застосовуються алюміній і жерсть 
З тканин до найбільш широко застосовуваних 
входять джут, вироблений з рослин сімейства 
липових. Найчастіше джут використовується 
Тканинна 
для виробництва мішків для основних 
харчових продуктів (зернові, борошно, 
картопля, рис і т.д.) 
Залежно від Скло знаходить широке застосування завдяки 
використовуваного своїй здатності протистояти впливу хімічних 
матеріалу речовин. Єдиний недолік скла - крихкість, що 
робить продукт, що міститься в ньому, легко 
Скляна вразливим, особливо в момент навантаження і 
розвантаження. 
Упаковка зі скла поділяється на три основні 
категорії: для парфумерії та косметики, 
харчових продуктів, фармацевтики 
Папір широко використовується в упаковці, так 
як вона має такі властивості: гнучкість, 
термостійкість, високими оптичними та 
Паперова 
друкованими властивостями, низькою 
вартістю. Папір зазвичай використовують для 
обгортки продуктів, виготовлення етикеток 
Включає блістер-упаковку, поліетиленові 
пакети, упаковку з плівкових матеріалів, 
Полімерна упаковку в термоусадочну плівку, Zip-Lock - 
пакет "із застібкою", пластикову і пластмасову 
упаковку 
Форма 
Ящики, бочки, пляшки, мішки, пакети тощо 
конструкції 
Конструктивне 
Залежно від Розбірна, нерозбірна, складна упаковка 
виконання 
конструкції 
Жорсткість 
Жорстка, напівжорстка, м'яка упаковка 
конструкції 
Крім фабричної упаковки багато магазинів використовують свою власну 
фірмову упаковку: папір, пакети, коробки з нанесеним фірмовим знаком і назвою 
магазину. Багато покупців вибирають товар тільки по упаковці. 
За статистикою, приблизно 80% рішень про покупку приймається 
безпосередньо на місці продажу. Тому одним з головних завдань упаковки це її 
рекламо-спроможність. 
Рекламо-спроможність упаковки - це її здатність виконувати функції 
товарної та іміджевої реклами, тобто стимулювати попит і формувати 
позитивний імідж бренду. Можна виділити наступні критерії рекламо-
спроможності упаковки: соціологічні та психологічні. 
Соціологічна ефективність товарної упаковки - це ступінь її відповідності 
соціальним нормам, способу життя даної соціальної групи. Характеризується 
соціологічна ефективність двома показниками: нормативністю упаковки; 
соціально-груповою ідентичністю - сприйняття товару як "свого" для тієї 
споживчої групи, до якої людина себе відносить (хоче відносити). Нормативність 
упаковки визначається ступенем відповідності соціальним нормам, способу 
життя соціальної групи. Соціально-групова ідентичність товарної упаковки 
показує, якою мірою її взагалі готові сприймати і наскільки її сприймають 
"зверненої" саме до даної соціальної групи. 
Психологічна ефективність товарної упаковки - це її здатність надавати 
бажаний психологічний вплив на потенційного покупця. Вона може 
вимірюватися такими характеристиками: 
• запам'ятовуваність (відмінність); 
• привабливість; 
• інформативність (зрозумілість); 
• зацікавленість (потенціал формування спонукання до придбання товару). 
Психологічна ефективність товарної упаковки вимірюється методами 
суб'єктивного градуювання, що дозволяють виміряти у відсотках вище 
перелічені характеристики. Нерозривною частиною стратегії проектування і 
використання упаковки є маркування товару із застосуванням етикеток, ярликів 
та штрихового кодування [85]. 
Упаковка виконує такі функції: 
• забезпечує створення раціональних одиниць товару для продажу; 
•забезпечує захист товару при транспортуванні, складуванні, навантаженні 
та розвантаженні; 
• слугує носієм інформації про товар; 
• естетична функція, що привертає увагу покупця. 
Під час проектування упаковки необхідно враховувати наступні вимоги:  
• естетичні вимоги пов’язані з виразністю і раціональністю форм упаковки, 
зовнішнім дизайном, з чіткістю й досконалістю виконання всіх елементів 
упаковки, інформаційною відповідністю, цілісністю композиції та рівнем 
технічного виконання.  
• ергономічні вимоги розглядаються з точки зору зручності використання 
тари, її відповідності особливостям організму людини, забезпечення 
оптимальних умов використання упаковки та споживання товарів.  
• гігієнічні вимоги забезпечують безпечні умови для життєдіяльності 
людини при його взаємодії з упаковкою та товаром, що упакований. 
Антропометричні вимоги передбачають відповідність упаковки розмірам 
та формі руки людини.  
• психологічні вимоги характеризують відповідність упаковки психіці 
людини, її сприйняттю на підсвідомому рівні.  
• екологічні вимоги передбачають відсутність негативного впливу на 
довкілля під час виробництва, транспортування, зберігання та 
експлуатації упаковки, а також після її функціонального використання.  
• вимоги безпечності є основними при встановленні якості упаковки, 
оскільки забезпечують безпечність людини при її використанні.  
• крім того, серед вимог до упаковки є економічна ефективність, яка 
визначається її вартістю, а також ціною експлуатації та утилізації [86]. 
 
2.3.2. Еко-упаковка: значення, матеріали і характеристика. 
Багатофункціональність упаковки. 
 
Упаковкою прийнято позначати все, у що можна помістити, загорнути або 
упакувати що-небудь, що має матеріальний вигляд. У той самий час під 
упаковкою розуміють і сам процес пакування. У першому, і побічно у другому 
розумінні, упаковка передбачає наявність якоїсь фізичної сутності – тари, 
призначення якої полягає в тому, щоб зберегти товар. Упаковка – предмети, 
матеріали і пристрої, що використовуються для забезпечення збереження товарів 
і сировини до переміщення та зберігання (тара); також сам процес і комплекс 
заходів із підготовки предметів до такого [0]. Упаковка – не просто рекламний 
знак, вона є показником людської психології. Розглядати її необхідно паралельно 
з еволюцією розвитку людського суспільства та його укладів [1] 
Дизайн еко-упаковки сьогодні розвивається за декількома напрямками: це, 
в першу чергу, використання екологічних матеріалів, по-друге, впровадження 
нових еко-матеріалів задля створення їстівної упаковки, по-третє, подовження 
життя упаковки, тобто введення нових функцій або створення 
багатофункціональної упаковки, яка не стане сміттям.  
Ідея виготовлення полімерних матеріалів, що піддаються біологічному 
розпаду, перебуває у центрі уваги вчених усього світу вже понад сорок років. За 
визначенням Міжнародної організації зі стандартизації, пластики, які 
біорозпадаються, — це полімери, розпад яких відбувається під впливом бактерій, 
грибків і водоростей. Зрозуміло, що застосування таких пластиків мінімізує 
шкідливу дію на екологію навколишнього середовища. 
Великі перспективи належать матеріалам, виготовленим із кукурудзи. 
Один із нових матеріалів, що біорозпадається і успішно вийшов на ринок, — це 
Mater-Bi, який був запатентований в Італії ще 1995 року компанією Novamont. 
Він є сумішшю кукурудзяного крохмалю, полівінілового спирту і 
полікапролактону [5]. Головним досягненням цієї технології є те, що пластики з 
кукурудзи розпадаються повністю. Незважаючи на те, що для повного 
впровадження технології вимагається провести ще низку досліджень, наразі у 
пакувальній індустрії вже існує безліч продуктів із цих матеріалів. 
Кількість інновацій у цій галузі постійно зростає. Хоч особливу увагу вчені 
приділяють крохмалю і целюлозі, останні п’ять років зростає інтерес до 
використання альтернативних матеріалів — пектину, полісахаридів, що 
поєднуються з полівініловим спиртом, олією зерен рапсу. Перспективним є 
полімер молочної кислоти — полілактид, продукт бактерійної ферментації 
кукурудзи, цукрового буряка. За своїми фізичними показниками він схожий із 
низкою відомих синтетичних полімерів (кристалічним полістиролом, гнучким 
ПВХ) і повністю біорозпадається [6]. 
Інноваційною розробкою в галузі екологічної упаковки є напрям їстівної 
упаковки. Ідея натуральної упаковки для твердої їжі — WikiPearl — народилася 
у біоінженера, професора Гарвардського університету Девіда Едвардса (David 
Edwards). Деякий час він розглядав можливість застосовувати для харчових 
продуктів і напоїв натуральну упаковку — на зразок тієї, в якій природа 
«зберігає» фрукти та овочі. Девід Едвардс вказує: «Натхненна природою, 
технологія WikiFoods може служити упаковкою для широкого кола продуктів 
харчування і напоїв, зовсім виключаючи необхідність у пластиковій чи 
поліетиленовій упаковці, замінюючи останні упаковкою з натуральних 
інгредієнтів. Як і шкірка овочів та фруктів, упаковка WikiFoods працює не тільки 
як бар’єр проти втрати води і забруднень вона також є дуже смачною і містить 
поживні елементи» ДОДАТОК Б_1 [7]. 
Після проведення довгих досліджень разом зі своїми студентами, Девід 
Едвардс продовжив розробку у співпраці з дизайнером Франсуа Азамбургом 
(François Azambourg) і біологом Доном Інгбергом (Don Ingber). Ця новітня 
технологія отримала головний приз за інновацію на виставці SIAL 2012 і набула 
широкого визнання, а натхненні реакцією громадськості і потенційних партнерів 
вчені організували компанію під назвою WikiFoods Inc. Ця упаковка не 
пропускає воду та кисень, виготовлена із захисного електростатичного гелю, 
утвореного шляхом взаємодії між натуральними їстівними частинками, 
поживними речовинами і полісахаридами [6]. 
Нещодавно лондонський стартап Skipping Rocks Lab розробив упаковку 
майбутнього, яка може стати певною заміною пластикової упаковки. Ця 
інноваційна упаковка має назву «Ooho» (www.skippingrockslab.com/ooho!.html) і 
являє собою краплеподібну ємність для води, досить міцну, гігієнічну, таку, що 
біологічно розкладається, їстівну і яку легко і дешево виробляти, а створена вона 
з екстракту морських водоростей, її можна не тільки їсти, а й без шкоди для 
природи викинути, така упаковка швидко розчиняється та зникає. Технологію 
розробляли два роки, зараз її автори патентують цей метод, за допомогою якого 
вже зовсім скоро вони збираються почати виробництво Ooho, а поки що шукають 
інвесторів і намагаються привернути до свого винаходу більше уваги. На їхню 
думку, їстівна і недорога обгортка зможе вирішити проблему пластикових 
відходів і зменшити забруднення навколишнього середовища. Їстівні 
контейнери Ooho можуть стати практичною упаковкою для напоїв різних смаків. 
Засвітившись на різних заходах і запустивши пробну партію у виробництво, 
стартап має амбітну ціль вже за кілька років скласти гідну конкуренцію самим 
TetraPak [8].  
Цікавим та актуальним прикладом також є метод виготовлення упаковки з 
морських водоростей, яка швидко розкладається. Індонезійська компанія, що 
запропонувала це унікальне рішення, готова виготовляти упаковку 
довгострокового зберігання, при цьому таку, яка добре розчиняється в теплій 
воді. Пакувальні матеріали, виготовлені з індонезійських морських водоростей, 
вирішують одразу кілька проблем. У першу чергу, це чудове рішення проблеми 
у боротьбі із забрудненням у самій Індонезії, оскільки ця країна є другою за 
величиною, яка забруднює Світовий океан пластиковими відходами. Основна 
маса з них — це упаковка від продуктів харчування.  
Організація Evaware розробила таку упаковку для двох напрямків 
використання: перший напрямок це матеріал що розкладається 
мікроорганізмами, призначається для упаковки побутової хімії та інших 
промислових товарів. Другий варіант це матеріал який застосовується як 
упаковка продуктів харчування, наприклад, чайних пакетиків, приправ, круп та 
кави, тобто така упаковка не має смаку і запаху і зникає в теплій воді, до того ж 
вона насичена вітамінами та мінералами [9]. 
Вторинно перероблений папір та картон також є можливим варіантом 
більш екологічного пакування. Пакувальний папір і картон активно 
виготовляють з переробленої сировини навіть в Україні. ДОДАТОК Б2 
Процес перетворення макулатури на нову паперову продукцію має масу 
переваг: дерева зберігаються від вирубки; для переробки макулатури треба 
менше енергії та води, ніж при виготовленні паперу з деревної маси; макулатура 
переробляється, а не утилізується, що сприяє зниженню викидів вуглецю. В 
якості сировини для виробництва переробленого паперу можна 
використовувати: паперові відходи при виробництві паперу; відходи до 
споживання — матеріали, які потрапили за межі паперової фабрики, але були 
утилізовані до того, як використовувалися споживачем; відходи після 
споживання — матеріали, що викидаються після використання споживачем 
(гофрована тара, старі журнали та газети). 
Процес утилізації макулатури зазвичай включає змішування 
використаного паперу з водою та хімічними речовинами для його руйнування. 
Отриману масу подрібнюють і нагрівають. Суміш пропускається через сита, щоб 
видалити клей та шар крейди (особливо з паперу з покриттям), потім очищається 
від фарби, відбілюється та змішується з водою. Після цього маса може бути 
перетворена на перероблений папір. 
Альтернативою є крейдований папір з сертифікатом відповідності 
походження целюлози: в цьому випадку ліс вирощується спеціально для 
виробництва паперу з подальшим заміщенням насаджень. 
Уряди країн з розвиненою економікою розуміють важливість вторинної 
переробки паперу для збереження енергетичних ресурсів, запобігання 
забрудненню ґрунту та повітря. 
При переробці паперу споживання енергії в порівнянні з папером, 
виготовленим з непереробленої целюлози (за даними Управління енергетичної 
інформації США) скорочується на 40%. Агентство з охорони довкілля США 
(EPA) підрахувало, що при переробці паперу ступінь забруднення води на 35%, 
а повітря на 74% менший, ніж при виробництві первинного паперу. 
Вторинна переробка паперу знижує потребу в первинній целюлозі, 
зменшуючи загальне забруднення повітря та води, пов’язане з виробництвом 
паперу. Близько 35% твердих побутових відходів (до переробки) в Сполучених 
Штатах за масою — це папір і паперові вироби, 42,4% з них переробляються. 
Впроваджуючи кращі світові практики переробки, у 2000 році для 
моніторингу прогресу в досягненні цілей з переробки паперу, встановлених в 
Європейській декларації з переробки паперу, було створено Європейську раду з 
переробки паперу — European Recovered Paper Council (ERPC). У 2011 році 
ERPC зобов’язалася досягнути до 2015 року показника добровільної переробки 
в 70% — ініціативу підтримали 27 країн учасниць ЄС + Швейцарія і Норвегія. 
Вже у 2014 році рівень переробки паперу в Європі становив 71,7%, як зазначено 
в Звіті про моніторинг за 2014 рік [10]. 
Ще одним шляхом до підвищення екологічності упаковки є впровадження 
багатофункціональності. Розглядаючи багатофункціональність упаковки 
необхідно враховувати основні функції упаковки: зберігання, захист, стійкість, 
інформативність, маркетинг, реклама та тип транспортування. Сучасні 
дизайнери намагаються спроектувати та додати додаткові можливості у 
використанні упаковки, щоб створити багатофункціональні та інтерактивні 
упаковки.  
Аналізуючи наявні на світовому ринку багатофункціональні упаковки 
неможливо не звернути увагу на декілька унікальних представників. Наприклад 
унікальний дизайн пакетиків з розсадою Pinch of Soil в формі цибулини що 
зібрана з чотирьох окремих пакетиків насіння. Дерев'яна частина упаковки 
перетворюється в лопатку, яку можна використовувати для викопування землі 
під насіння. Потім вона перетворюється в етикетку для квітки, посадженого в 
горщик ДОДАТОК Б3 []. 
Чайний календар від Halssen & Lyon - чудовий приклад упаковки з низьким 
вмістом відходів: «Чайний календар» складається з чайного листя, спресованих 
в паперову масу, позначених датою, а потім підвішених як частина календаря. 
Всього таких частин 365 на кожний день року. Достатьньо просто відокремити 
день для того щоб приготувати собі вранішній чай ДОДАТОК Б4 []. 
Смарт дизайн упаковки Coloroid не тільки зберігає кольорові олівці, а й 
забезпечує легкий доступ до них під час використання. По суті, перфорована 
поверхня була створена не тільки для зовнішнього вигляду. Користувачі можуть 
поставити олівці нижньою частиною в отвори, і швидко взяти їх коли вони їм 
знадобляться (ДОДАТОК Б5 []. 
Впровадження розважальної функції можна побачити в наступних 
прикладах. Вражає ідея того, як упаковка для дитячих снеків (або не дитячих) 
може послужити об'єктом гри навіть після того, як ласощі закінчаться. Приємно 
відзначити, що автор - наша співвітчизниця. Упаковка-конструктор під назвою 
«БУМАШ» являє собою коробочки для сухофруктів і горіхів в формі кубів, 
трикутників і геометричних сфер, що мають взаємопов'язані сторони ДОДАТОК 
Б6 []. 
Барвиста упаковка яєць на грецькому ринку розповідає про трьох героїнь 
Captain Mahe, Madame Coco і Miss Nelly. Упаковка в розкладеному вигляді займе 
увагу дітей: тут і кросворди, і ребуси, і розмальовки. Все розповідає про культуру 
Греції і занурює малюків в світ фольклору ДОДАТОК Б7 []. 
Приклад повторного використання упаковки можна спостерігати в 
упаковці для меду Ovvio. Дизайн упаковки медових сумішей для кексів 
побудований на структурі і формі бджолиних сот. Упаковка складається з 
дерев'яного футляра, який можна використовувати безліч разів. Геометричні 
форми сот складені в невелику вежу з призм. які після використання можна 
використовувати як контейнери для зберігання спеції ДОДАТОК Б8 []. 
 
Висновки до другого розділу 
 
1. Проаналізовано термін «гравюра» її види та характеристики: 
ксилографія – гравюра на дереві; кольорова ксилографія – різновид ксилографії, 
який робиться з двох основ, що дає змогу створити ефектні переходи кольорів; 
літографія – виконується на основі з каменю; шовкографія – у якості основи 
використовують шовкову тканину та за допомогою обробки спеціальним клеєм 
переносять малюнок на будь-яку поверхню, ліногравюра – для основи 
використовується лінолеум який вирізається спеціальними штихелями та 
різцями, вирізані ліногравюри можна віддрукувати на папері та тканині. 
2. Прослідковано історію походження гравюри та ліногравюри. 
Встановлено, що точних даних коли були зроблені перші роботи в техніці 
ліногравюра немає. Приблизно перші згадки про гравюру були в VI cт. н.е. в 
мистецькій культурі Китаю у якості печаток та клейм. Гравюра почала здобувати 
самостійне значення в кінці XVII і на початку XVIII. Під впливом японської 
ксилографії почала розвиватися ліногравюра в кінці XIX ст. Мистецький напрям 
гравюри та ліногравюри розвивали в Європі, Китаї, Японії.  
3. Встановлено, що в техніці ліногравюра працювали такі митці: О. 
Кульчицька, О. Пащенко, В. Литвиненко, В. Левицький, І. Селіванов, О. 
Фіщенко, Г. Якутович. Використання відтисків митців було переважно у вигляді 
ілюстрації та оформленні книжковій графіки. Розглянуто роботи сучасних 
майстрів та художників, що працюють з ліногравюрою. На основі їх робіт 
проведено аналіз можливого використання ліногравюр в області дизайну. Можна 
зробити висновок, що завдяки відцифровування віддрукованих ліногравюр їх 
можна переносити на будь-який матеріал, а саме: тканину, папір, пластик, метал 
та ін., створюючи унікальні дизайн об’єкти. 
4. Прослідковано історичні умови для розвитку упаковки від «народних» 
керамічних тар до упаковок з сучасних матеріалів. 
5. Досліджено термін упаковка та встановлено її класифікацію: за 
функціональністю, кількості шарів, призначенням, матеріалу, конструкції. 
Розглянуто рекламну спроможність, соціологічну-ефективність, психологічну 
ефективність. Визначення даних особливостей дає можливість зробити опис 
авторської пропозиції упаковки.  
6. Встановлено ідейні принципи еко-упаковок та напрямки реалізації, а 
саме: відмова від пластику та поліетилену, перехід до більш природніх 
матеріалів, повторна переробка відходів упаковок та макулатури, надання 
додаткових функцій для використання упаковки повторно, інтерактивність в 
упаковках, розробка їстівних упаковок.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ . 
 
Дослідження, що наведені у попередніх розділах дозволяють 
стверджувати, що ліногравюра естетична та унікальна, тому здатна конкурувати 
з цифровими засобами візуального дизайну, продовжуючи своє мистецьке життя 
та розвиток. Розроблена і описана в цьому розділі авторська пропозиція – 
багатофункціональна еко-упаковка товарів для дітей, в оформленні якої 
застосовано ліногравюру як основний засіб художньої виразності. 
Багатофункціональність наділяє упаковку спроможністю повторного корисного 
та креативного використання. 
 
3.1. Визначення концепції проєктної пропозиції. 
 
Проаналізувавши наявні на світовому ринку пакування роздрібних 
дитячих товарів можна відмітити, що зазвичай їх виконано у вигляді упаковки з 
поліетилену чи паперового та поліетиленового пакету. Для того щоб авторський 
проект відповідав сучасним умовам сталого розвитку та раціонального 
природокористування, без зміни існуючих технологічних процесів виробництва 
упаковки, запропоновано альтернативу пакування подібних товарів, а саме еко-
упаковка з додатковими функціями: розважальною та виховною, шляхом 
розміщення в середині пакування дитячих ігрових колекційних карток. 
Наявність в пакуванні карток надає упаковці «другого життя» після її 
застосуванням за основним призначенням.  
Засобом художньої виразності в дизайні упаковки та ігрових карток обрано 
ліногравюру. Дана техніка дозволяє зробити унікальні відтиски привертаючи на 
себе увагу, а графічні образи, що наділені фактурою, вирізнятимуть упаковку 
серед іншого сегменту. Матеріалом пакування обрано повторно перероблений 
картон та крейдований картон, 90% з упаковки це каркас з переробленого 
картону, 10% це обертаюча етикетка з інформацією з крейдованого картону. 
Головна концепція проєкту та реалізація багатофункціональності полягає 
в розміщення колекційних карток в упаковці для звичайних товарів для дітей, що 
в легкій, ігровій формі навчатимуть дітей розрізняти представників фауни, овочі, 
фрукти, рослини, форми та кольори. Графічні образи з яскравими акцентами 
неодмінно сподобаються дитячій аудиторії.  
Окремо необхідно виділити можливість колекціонування карток, що 
дозволить грати в різні ігри з однолітками чи в колі сім’ї. Також можливість 
колекціонування підвищить продажну спроможність товарів що запаковані в 
такий тип упаковки, викликаючи у безпосередніх користувачів (дітей) бажання 
зібрати всі можливі картки. Вибране смислове наповнення карток буде 
оптимальним для використання хлопцям і дівчатам дошкільного та молодшого 
шкільного віку (від 1 до 8 років). Каркти можливо використовувати за різними 
напрямками: для дітей від 1-3 років можна використовувати як навчальні картки, 
дітям від 4-8 років як картки для вивчення слів, або ж для гри по типу 
«крокодил». 
Гра «крокодил» це розвага для компаній будь якого віку, тому в таку гру 
дитина зможе грати разом з батьками або ж однолітками. Правила гри 
«крокодил» доволі прості для вивчення. Під час гри дитина витягує з колоди 
одну з карток, на якій написано назву тварини або предмета. Завдання дитини 
показати цю тварину чи предмет іншим дітям або дорослим. Дитині, що 
намагається описати картку дозволяється: використовувати жести і міміку, танці, 
стрибки і кривляння; приймати будь які пози; показувати слово цілком або 
частинами; кивати або мотати головою: «так» і «ні». Заборонено: писати і 
малювати; вимовляти склади і букви (навіть без звуку, одимим губами) та 
показувати букви. 
Ідея розміщення карток на упаковці також несе в собі виховну функцію. 
Бачачи що після використання за основним направленням упаковка 
використовується повторно, діти дізнаються, що речі можливо використовувати 
функціонально, з користю та креативом. Це природньо для дітей тому що вони 
більш креативні ніж дорослі, навіть в своїх простих забавах вони видумують нові 
речі з старих чи непотрібних. Виховання майбутнього покоління яке вмітиме 
цінувати кожний об’єкт з повсякденного життя це шлях до більш екологічного 
життя в майбутнього, за рахунок збагачення культурних цінностей та 
підвищення соціальної відповідальності. 
Зупиняючись на питанні багатофункціональністі звичайного пакування 
товарів можна відзначити що це є важливим дослідженням для суспільства. В 
авторському проекті концепція багатофункціональності представлена серією 
карток з тваринами. Під час розробки проекту було створено 14 стилізованих 
зображень тварин та віддруковано в техніці ліногравюри. Тварини поділені на 
три категорії. Свійські тварини: вівця, порося, корова, курка, кіт; екзотичні 
тварини: жирафа, зебра, панда, лев; лісові жителі: ведмідь, лисиця, олень, заєць, 
бобер. Перспективні можливості проекту масштабні, адже тварин перелічено 
лише малу частину, а скільки ще цікавого та пізнавального діти можуть пізнати 
з карток які отримають в додаток до основного придбаного батьками товару.  
Стилізація персонажів карток сприятиме розвитку художньо-образної уяви 
та асоціації зі справжніми тваринами. Діти мають змогу проводити аналіз над 
картками та знаходити спільні риси стилізованих зображень тварин зі 
справжніми, яких спостерігатимуть у звичайному житті: вдома, по телевізору, в 
зоопарку або подорожах. 
Розміщення та кількість карток в упаковці залежить від розміру 
придбаного товару. Наприклад упаковка для дитячої білизни чи шкарпеток 
міститиме в собі 2-3 картки, для спортивного костюму 6-9, для комплекту 
постільної білизни чи пледу для ліжка 9-13 карток.  
 
3.2. Особливості розробки дизайну еко-упаковки з використанням 
авторської ліногравюри як засобу художньої виразності. 
 
Особливості дизайну еко-упаковки з використанням ліногравюри полягає 
у використанні повторно переробленого картону та карток розміщених в 
середині з персонажами зроблених в техніці ліногравюри. Головна прикраса 
упаковки це яскрава етикетка з крейдованого картону з логотипом бренду, 
інформацією про важливість повторного використання упаковки, інформацією 
про картки в середині упаковки та маркуванням що відповідає вимогам 
законодавства України. 
Перший етап – робота над конструкцією та розробка макету упаковки. У 
процесі дизайн проектування було вирішено зробити основний макет під 
оптимальний розмір базового товару, з урахуванням розміщення в середині 
дев`яти ігрових карток та кольорову етикетку (рис 3.1). В подальшому цей макет 
можливо масштабувати під необхідні габаритні розміри. 
 
 
Рис. 3.1 Макет еко-упаковки 
 
Для успішної реалізації проекту важливо визначити основні та додаткові 
матеріали що будуть використовуватись в упаковці Для основи використано 
повторно перероблений крафтовий картон щільністю до 400 г/м2, для етикетки 
мілований картон щільністю 200-300 г/м2. За рахунок використання повторно 
переробленого картону як основи, збільшується можливість легкої повторної 
переробки картону та підвищується екологічність проекту в цілому. Адже 
кількість циклів переробки паперу залежить від обладнання, на якому вона 
проводиться. В основному паперові відходи можна переробляти до 7 разів. 
Для створення графічної частини проекту в першу чергу проведено 
розробку графічного знаку бренду «Gift.ua» для еко-упаковки товарів для дітей 
(рис.3.2). Готовий знак містить відповідає загальній стилістиці проекту та 
містить в собі елементи графічного оформлення карток (рис.3.3).  
 
Рис 3.2 Пошукові ескізи знаку 
 
 
Рис 3.3 Готовий варіант знаку для еко-упаковки 
 
Наступний етап це створення ескізів основних графічний складових 
проекту. Розроблено стилізовані ескізи тварин, в яких підкреслено характерні 
особливості тварин, наприклад плямистий окрас корови та додано графічні 
елементи, лінії, плями, штрихи для надання додаткового наповнення та 
привабливості  персонажам. Зображення має мультиплікаційні риси для 
більшого зацікавлення дітей зображеннями на картках. Композиційно голова та 
тіло тварин врівноважене та подібне один до одного (рис3.4).  
 
Рис 3.4 Ескізний пошук розміщення персонажів в картках 
 
Третій етап це проведення практичних робіт з виготовлення естампів з 
ліногравюри. Ліногравюра - ефектна техніка, яка хоч і потребує чимало часу для 
створення робіт, однак своєю унікальністю та естетикою використання 
елементів ліногравюри виділятиме упаковку серед інших. Доопрацьовані, 
віддзеркалені і збільшені до розміру 10 на 15 см, зображення тварин було 
перенесено на лінолеум товщиною 2 мм. Зображення були вигравійовано 
спеціальними штихелями (рис 3.5). Для гравіювання великих площин було 
використано штихель з напівкруглим профілем, для більш делікатних елементів 
було використано косий штихель та штихель з V-образним профілем.  
На готові ліногравюри резиновим валиком було нанесено акрилові фарби 
чорного кольору. У порівнянні з іншими видами фарб, акрилові матеріали 
сохнуть достатньо швидко, зазвичай вони висихають вже за 30 хвилин. Одразу 
ж після нанесення фарби було проведено створення естампу шляхом 
притискання до ліногравюри листа паперу щільністю 200 г/м2. Для отримання 
якісного відтиску необхідно прикласти зусилля в 10-15 кг. Було зроблено 
декілька відтисків для кожної ліногравюри та вибрано найбільш вдалі.  
 
 
Рис 3.5 Процес створення ліногравюри 
 
Стилізовані зображення тварин мають притаманні риси справжніх 
тваринам, тож діти, які хоч трохи знайомі з тваринами з легкістю 
користуватимуться такими картками, а використання техніки ліногравюри вдало 
додає унікальну текстуру що неодмінно приверне увагу. Готові відтиски тварин 
на папері, після повного висихання, були відскановані з максимально можливою, 
для сканера, роздільною здатністю в 600 т/дюйм та збережені в форматі jpeg для 
подальшої роботи над зображеннями в цифровому вигляді (рис3.6).  
Ключові персонажі що використано для створення карток: порося, курча, 
вівця, корова, кіт, зебра, панда, лев, жирафа, бобер, олень, лисиця, заєць, ведмідь. 
Графічне образи представників фауни, обов’язково зацікавлять дітей під час під 
час гри. Елементи цих образів використано не тільки в оформленні ігрових 
карток а й оформленні поверхонь упаковки.  
 
Рис 3.6 Відскановані відтиски ліногравюри на папері 
 
Наступний крок після сканування це кольорова корекція отриманих 
зображень: вирівнювання контрастів, адже після сканування залишається 
жовтуватий відтінок; чистка більш дрібних деталей, корекція контурів та 
видалення фону для можливості використання зображень на різних за 
забарвленнях поверхнях. Редагування проводилось за допомогою програмного 
забезпечення «Adobe Photoshop 2018» застосовуючи знання отримані під час 
навчання. 
Етикетка що надягається на упаковку, спроектована наступним чином: на 
передній частині розміщено логотип бренду та чотири тварини з серії карток, на 
задній описано позиції бренду, асортимент магазину, та картки які розміщено 
саме цій упаковці, також присутні пакувальні маркування (рис3.7). 
 
Рис 3.7. Етикетка упаковки 
Матеріал основи упаковки - повторно перероблений картон (рис.3.8 та 
рис.3.9), який має крафтове забарвлення. Для додаткового підкреслення карток 
на площині упаковки використано акцентний елемент - яскраве кольорове 
контурування на тваринах та підложкою під текстову частину на картках. Для 
оформлення текстової частини упаковки використано наступні шрифти: Edo SZ 
HQ Regular та Century Gothic Regular.  
 
Рис.3.8. Еко-упаковка в середині 
 
 
Рис.3.9. Картки в упаковці 
3.3. Сувенірна продукція, особливості розробки і виконання.  
Сувенір це предмет, що нагадує про місце відвідування, бренд, 
корпоративний захід. Сувеніром може бути будь-який об’єкт, який несе в собі 
рекламну складову, і є одночасно цінний сам по собі для цільової аудиторії. В 
даному випадку цільова аудиторія діти переважно дошкільного та молодшого 
шкільного віку 4-8 років. 
Сувенірна продукція загалом використовується з метою підвищення 
кількості продажів та замовлень, зацікавлення дітей та їх батьків в подальшому 
купуванні товарів бренду. Використання такої продукції можлива на масових 
заходах, фестивалях, презентаціях продукції на виставках; акціях; відкритті 
нових магазинів. 
Асортимент сувенірної продукції напряму залежить від позицій бренду. 
«Gift.ua» випускає екоупаковки з додатковими функціями, тож і сувенірна 
продукція має відповідати еко-позиціям бренду, тому для  сувенірної продукції 
обрано речі багаторазового використання. 
Великою частиною сувенірною продукції є поліграфічна продукція 
(календарі, щоденники, зошити, блокноти тощо). Для покриття сегмента 
поліграфічної продукції розроблено шкільні розклади на навчальний рік 
(рис3.10). У дизайні розкладу використано елементи ліногравюри з ігрових 
карток, кольори та шрифти також взяті з основих графічних констант 
авторського проекту еко-упаковки.  
 
 
Рис.3.10.Шкільний розклад 
Безперечно корисним сувеніром стане яскравий шкільний зошит на 12-18 
сторінок, який прикрашає зображення тварини (кішки) з серії карток з тваринами 
та графічними елементами з інших тварин (рис3.11).  
 
 
Рис.3.11.Шкільний зошит 
 
Неможливо уявити використання підручників та книжок без важливого 
шкільного аксесуару - книжкової закладки. Оригінальні закладки для шкільних 
підручників розроблено з використанням елементів ліногравюри авторського 
проекту (рис.3.12). Ці елементи - універсальні, тому естетично виглядають на 
будь якому дизайн об`єкті. 
 
 
Рис.3.12. Закладка для підручників 
 
Для успішнього позиціювання бренду важливо мати в арсеналі сувенірної 
продукції VIP-сувеніри. Хоча цей сегмент і є найменшим за кількістю серед 
сувенірної продукції, однак він дає вагомий внесок до розвитку бренду на 
споживчих ринках. До таких подарунків відносять ексклюзивні, як правило 
дорогі, речі, що виконуються на замовлення, зазвичай в обмеженій кількості. 
Основне призначення VIP-сувенірів це проведення масових заходів, розіграшів 
призів, акційних заходів та промоцій. 
Дитячі VIP-сувеніри повинні відповідати наступним вимогам. Вони мають 
бути корисними, функціональними та яскравими. Оскільки успішний досвід 
дітей в користуванні ексклюзивними сувенірами бренду це один з методів 
додаткової реклами та популяризації бренду в суспільстві. Проаналізувавши 
наявні на ринку популярні речі дитячого користування було обрано для розробки 
дизайну пеналу для канцтоварів, пляшку багаторазового використання, 
футболки з елементами ліногравюри та рюкзаки. 
VIP-сувеніри спроектовані у більш яскравих кольорах, в основі 
використано жовтий, бірюзовий, що використовуються в логотипі бренду 
«Gift.ua». Дизайн оформлення пеналу наповнене елементами ліногравюри з 
графічних зображень тварин на фоні, на передньому плані розміщено логотип.  
Фірмові футболки з логотипами та персонажом з серійних карток - «ходяча 
реклама» бренду оскільки футболки - один з найпопулярніших видів одягу. Для 
виготовлення футболок застосовуються різні види легкого трикотажного 
полотна (бавовну, змішану бавовну (з еластаном, поліестером), віскозу, віскозу 
з еластаном, чистий поліестер).  
 
 
 Рис.3.13. Футболка з персонажем з ліногрвюри 
Щільність тканини різниться в межах від 110 до 260 г/м². Дизайн футболок 
для «Gift.ua» універсальний, тож може бути використаний для одягу, як для 
дівчат так і для хлопців (рис.3.13).  
Сувенірна продукція у вигляді пляшки багаторазового використання 
(рис.3.14), оцінить кожна матуся, адже дітки 70% свого часу продовж дня 
проводять за стінами рідного дому. Пляшка в якій можна носити воду чи сік 
завжди буде у нагоді. ЇЇ яскравість та веселий персонаж, завжди буде нагадувати 
про себе та викликатиме бажання похизуватись перед однолітками, що створить 
додатковий рекламний момент. 
 
 
Рис.3.14. Багаторазова пляшка 
 
Рюкзак з логотипом та елементами ліногравюри чудовий VIP-сувенір для 
проведення акційних та промоційних заходів. Виконаний рюкзак у фірмових 
яскравих кольорах (рис3.15) з додаванням графічних складових проекту. 
 
 
Рис.3.15.Рюкзак з елементами ліногравюри 
Головне завдання сувенірної продукції це реклама бренду та успішне 
позиціювання бренду на ринку України та світу. «Gift.ua» випускає 
багатофункціональні еко-упаковки для дитячих товарів, з колекційними 
картками всередині виконаними в техніці ліногравюри, що зроблено для того, 
щоб подовжити життєвий шлях упаковки звичайних товарів. Сувенірна 
продукція бренду наповнена функціональним асортиментом подарунків для 
дітей: зошити, закладки для підручників, шкільний розклад на стіну. VIP-
сувеніри більш коштовні та довговічні: пенали для шкільного приладдя, 
футболки з логотипам, пляшки баготоразового використання та рюкзаки. В 
подальшому перелік сувенірної продукції може бути розширений за рахунок 
універсальності розробленного в авторському проекті дизайну графічної 
складової. 
 
Висновки до третього розділу 
 
1. Дизайн оформлення еко-упаковки товарів для дітей виконано з 
використанням у якості засобу художньої виразності графічні зображення 
зроблених за допомогою техніці ліногравюри покликано привертати увагу 
суспільства до проблем одноразових упаковок різноманітних товарів. На 
поверхні упаковки для дитячих товарів розміщено серією гральних карток, 
якими діти зможуть скористуватись після покупки та пограти в різноманітні ігри. 
Впроваджена багатофункціональність дасть змогу подовжити життя упаковці до 
її утилізації.  
2. Створено ескізних нарисів основних графічних констант, а саме 
логотипу для упаковки та оформлення гральних карток, що внесло вагомий 
внесок в оформленні етикетки упаковки. 
3. Охарактеризовано унікальність художньої виразності ліногравюри в 
поєднанні з сучасними комп’ютерними технологіями: поєднання  авторських 
віддрукованих ліногравюр з сучасними інструментами обробки зображення; 
описано процес створення ліногравюри в звичайних невиробничих умовах;  
показано перспективні можливості використання елементів ліногравюр на 
різноманітних носіях.  
4. Обґрунтована додаткова розважальна й розвивальна функціональність 
еко-упаковки: вивчення нових слів та тварин та можливість гри картками. 
Упаковка володіє масштабними перспективами, адже запропонована, в якості 
зразку, серія карток з тваринами, може бути замінена іншими аналогічними 
картками. Ліногравюра виступає естетичною складовою проекту, її унікальні 
властивості (текстура, лінія, штрихи) зацікавлюють своєю відмінністю й 
звертають увагу користувача. 
5. Розроблено асортимент сувенірної продукції, що виступає відмінним 
інструментом підвищення продажів, рекламної складової бренду та шляхом 
зацікавлення дітей.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
В процесі виконання роботи, досягнута мета і вирішені поставлені задачі. 
В результаті виконання роботи дійшли висновків: 
1. При виконанні кваліфікаційної роботи магістра розглянуто і 
проаналізовано термінологію та історію розвитку упаковки та еко-упаковки. 
Окреслено історичні межу розвитку екологічного підходу до дизайну від початку 
ХХ ст. в стінах ВХТЕМАСУ до сьогодення. Основні положення: максимальна 
економія ресурсів та матеріалів та мінімізація відходів виробництв. Описано 
сучасні тенденції в еко-дизайні. 
2. Визначено особливості еко-упаковки, упаковки, визначено різницю 
між ними, а саме: ідейний зміст, матеріал упаковки, наявність додаткового 
функціоналу, інтерактивність, передбачення можливості утилізації та ін.  
3. Узагальнено особливості техніки ліногравюри як засобу художньої 
виразності. В процесі підготовки до виконання графічної частини проєкту 
досліджено та описано види гравюр та їх характерні риси й особливості: 
ксилографія; кольорова ксилографія, літографія; шовкографія, ліногравюра. 
Розглянуто новітні можливості використання ліногравюри як засобу художньої 
виразності дизайн об’єктів. Для створення графічної частини проєкту 
застосовано ліногравюру як засіб художньої виразності. Винятковість технології 
полягає в унікальності кожного нового відтиску гравюр, зі своїм шармом та 
естетикою. Подальша цифрова обробка доповнює особливий образ, який згодом 
застосовується в рекламних плакатах, сувенірні продукції. Креативний підхід до 
художнього оформлення еко-упаковки товарів для дітей вирізнятиме проєктне 
рішення від звичайної упаковки: поліетиленових пакетів чи простих коробок без 
додаткової змістового наповнення та додаткової функції. 
4. Охарактеризовано тенденції розвитку і перспективи використання 
еко-упаковок для різних товарів. Охарактеризовано тенденції розвитку упаковки 
в Європі, Китаї, Японії, Франції у розрізі екологічного напряму, відмову від 
пластику, поліетилену та перехід до повторно перероблених матеріалів. Для 
створення проєктної авторської пропозиції визначено основні сучасні напрямки 
розвитку еко-упаковок: запровадження їстівних упаковок, 
багатофункціональність, інтерактивне наповнення, упаковка з інноваційних 
матеріалів, еко-упаковки з вторинно обробленої сировини. 
5. Запропоновано авторську пропозицію більш функціональної та 
ефективної еко упаковки товарів для дітей. Екологічна складова проєкту 
досягнута за рахунок запропонованого авторського бачення 
багатофункціональної еко-упаковки для дитячих товарів. Багатофункціональна 
еко-упаковка товарів для дітей з художнім оформленням авторською 
ліногравюрою відповідає меті та завданню проєкту. В комплексі сувенірної 
продукції запропоновано зразки дитячих речей: календар шкільного розкладу, 
зошити, закладки для підручників. Сегмент VIP-сувенірів що використовються 
для масових заходів, та акційних пропозицій представлений наступними 
позиціями: футболка з персонажем карток, багаторазова пляшка, рюкзак з 
елементами ліногравюри. Засобом художньої виразності сувенірної продукції 
стали графічні елементи з створених ліногравюр або персонажі виконані в цій 
техніці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Енциклопедія Сучасної України. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55548 
2. Класичні графічні техніки. Історія виникнення друкованих технік. 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://studall.org/all2-21749.html 
3. Графіка. Види графіки. Графічні техніки. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: http://narodna-osvita.com.ua/1278-
grafka-vidi-grafki-grafchn-tehnki.html 
4. Графіка. Види графіки. Народна Освіта. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: http://narodna-osvita.com.ua/-
grafka-vidi-grafki-grafchn-tehnki.html 
5. Українське мистецтво книги. Традиції сучасності. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: http://referat-
ok.com.ua/kulturologiya-ta-mistectvo/ukrajinske-mistectvo-knigi-tradiciji-
suchasnosti 
6. Розвиток української літератури в 70-90-х рр. XIX ст. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://litmisto.org.ua/?p=13738 
7. Український ренесанс. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-1145.html 
8. Козацьке бароко. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: 
https://pidruchniki.com/10310208/kulturologiya/ukrayinske_kozatske_baroko 
9. Історія українського літературознавства - Наєнко М.К. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://westudents.com.ua/glavy/34417-kontseptsya-lteraturno-tvorchost-v-kritichnih-
vistupah-chlenv-muru-v-petrov-yu-shereh-v-derjavn-ta-n.html 
10. "Історія української літератури. Кн. II" Д. Чижевського. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://pidruchniki.com/16730426/literatura/istoriya_ukrayinskoyi_literaturi_chizhev
skogo 
11. Концепція літературної творчості в критичних виступах членів 
МУРу. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://westudents.com.ua/glavy/34417-kontseptsya-lteraturno-tvorchost-v-kritichnih-
vistupah-chlenv-muru-v-petrov-yu-shereh-v-derjavn-ta-n.html 
12.  Храмова-Баранова О.Л. . Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
file:///C:/Users/User/Downloads/Tnvakho_2015_2_21.pdf 
13.  Електронна книга. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: http://ua-referat.com/Електронна_книга 
14. Розвиток творчих здібностей. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/rozvitok-tvorcih-
zdibnostej-ucniv-pocatkovih-klasiv-8609.html 
15. Методи наукових досліджень. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: https://lektsii.com/2-127337.html 
16. Образотворче мистецтво. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Образотворче_мистецтво 
17. Образотворчі мистецтва - Естетика - Навчальні матеріали. 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://pidruchniki.com/11221213/etika_ta_estetika/obrazotvorchi_mistetstva 
18. Термінологічний словник. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: https://studfiles.net/preview/5607193/page:46/ 
19. Первісне мистецтво - Історія мистецтв. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://studme.com.ua/1408040213555/kulturologiya/pervobytnoe_iskusstvo.htm 
20. Графіка та живопис. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: 
http://www.zhu.edu.ua/mk_school/mod/glossary/view.php?id=1129&mode=letter&h
ook=Ю&sortkey=&sortorder= 
21. Техніки авторської та естампної графіки. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://septima.net.ua/ukr/statii/tekhniki-grafiki  
22.  Графічні техніки. Види естампної графіки. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: http://studcon.org/grafichni-
tehniky-vydy-estampnoyi-grafiky 
23. Тонкощі малювання тушшю. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: http://nosya.kiev.ua/ua/blog/tonkosti-risovaniya-
tushyu/ 
24. Реферат: Ліногравюра. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: https://xreferat.com/47/5063-1-l-nogravyura.html 
25. Ліногравюра - Культура и искусство. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: https://ref.online-
books.net.ua/major/271/110415/ 
26. Ліногравюра – це…Опис, особливості, історія. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://fb.ru/article/355441/linogravyura---eto-opisanie-osobennosti-istoriya-
vozniknoveniya-i-razvitiya 
27. Анрі Матісс. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / 
Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Анрі_Матісс 
28. Франс_Мазерель. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Франс_Мазерель 
29. Пабло_Пікассо. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття 
/ Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пабло_Пікассо 
30. Мауріц Ешер. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / 
Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Мауріц_Корнеліс_Ешер 
31. Лiногравюра. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / 
Режим доступу: https://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=29961 
32. Графіка – мистецтво малюнку. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://www.zhu.edu.ua/mk_school/mod/page/view.php?id=1030&lang=ru 
33. Ліногравюра (опукла гравюра) . Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://day.kyiv.ua/uk/news/221117-u-lvovi-vidkrylasya-vystavka-linogravyury-
ostannogo-desyatylittya 
34. Графіка | Пластова банка. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: http://plastovabanka.org.ua/vmilist/zapytannya-ta-
vidpovidi-do-vmilosti-hrafika/ 
35. Ліногравюра – Енциклопедія. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55548 
36. Українська гравюра у книжковій графіці. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
http://vuam.org.ua/uk/704:Українська_гравюра_у_книжковій_графіці 
37. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим 
доступу: БІЛИЧЕНКО Ольга Леонідівна КУЛЬТУРНО-ВИХОВНА РОЛЬ 
КНИГИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 
38. До проблеми вивчення української книжкової графіки кінця ХХ ст. 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
file:///C:/Users/User/Downloads/Uk_msshr_2013_19(1)__29.pdf 
39. Книга – це складова частина та головний носій загальної культури. 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://library.udpu.edu.ua/library_files/virtual_vust/number13.pdf 
40. Книжкова іляюстрація. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Книжкова_ілюстрація 
41. Матіяш Дзвінка. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття / Режим доступу: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Матіяш_Дзвінка_Валентинівна 
42. Про Дзвінку Матіяш. Богородиця на велосипеді. Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: http://dzvinka-
m.blogspot.com/ 
43. Пометун Олена Іванівна. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Пометун_Олена_Іванівна 
44. Пироженко Вiталій Михайлович. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://ru.wikipedia.org/wiki/Пироженко,_Виталий_Михайлович 
45. Микола Петрович Анікєєв. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://ru.wikipedia.org/wiki/Аникеев,_Николай_Петрович 
46. Людмила Глебівна Борисова. Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://ru.wikipedia.org/wiki/Борисова,_Людмила_Глебовна 
47. Андрій Олександрович Вербицький. Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття / Режим доступу: 
https://ru.wikipedia.org/wiki/Вербицкий,_Андрей_Александрович 
48. Друк. Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття / Режим 
доступу: http://bse.sci-lib.com/article088834.html 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток А 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Б.1.  
 
 
Б.2 
 
 
 
Б.3 
 
 
Б.4 
 
 
Б.5. 
 
Б.6. 
 
 
 
 
 
 
Б.7
Репозиторій ЧДТУ
