1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 022 Дизайн (за видами)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8931
Title: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА ВИРАЗНІСТЬ В ДИЗАЙНІ СУЧАСНОГО КАЛЕНДАРЯ ДЛЯ ДІТЕЙ
Authors: Храмова-Баранова, Олена Леонідівна
Столяренко, Валерія Романівна
Keywords: графічний дизайн;інтерактивний календар;поліграфічна продукція;графічні засоби
Issue Date: Jan-2020
Abstract: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА ВИРАЗНІСТЬ В ДИЗАЙНІ СУЧАСНОГО КАЛЕНДАРЯ ДЛЯ ДІТЕЙ. Метою роботи є систематизація засобів художньо-образної виразності дизайну календаря для дітей та авторській пропозиції створення сучасного календаря. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: • дослідити стан предмету дослідження та історіографію питання; • дослідити історію становлення і розвитку календаря, розробити періодизацію етапів; • дослідити засоби графічної виразності в дизайні календаря для дітей; • дослідити і доповнити класифікацію дизайну календаря; • запропонувати розробку календаря для дітей з використанням графічних технік, як засобів художньої виразності.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8931
Appears in Collections:022 Дизайн (за видами)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Cтоляренко-В.Р.Диплом2020.pdf
  Restricted Access		2.44 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
1 
ЧЕРКАСЬКИЙ CHERKASSY  
ДЕРЖАВНИЙ STATE 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL 
УНІВЕРСИТЕТ  UNIVERSITY 
 
 
Факультет комп’ютеризованих  
технологій машинобудування і дизайну  
Кафедра дизайну 
 
Освітня програма другого рівня вищої  
освіти ступеня «магістр» 
Спеціальність   022 «Дизайн» (за видами) Графічний дизайн 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: «ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА ВИРАЗНІСТЬ В ДИЗАЙНІ 
СУЧАСНОГО КАЛЕНДАРЯ ДЛЯ ДІТЕЙ» 
 
 
 
 
Студент групи мДЗ-41                                                                      В.Р.Столяренко 
 
Керівник, д.і.н., професор                                                   О.Л. Храмова-Баранова 
 
 
 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
                                                                                  __________Н.Г.Романенко 
___   _______2019   рік 
 
 
 
 
 
Черкаси 2019 
2 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП 3 
РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТАНУ 6 
ПРЕДМЕТА І  ДЖЕРЕЛЬНА  БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія 8 
1.2. Джерельна база дослідження 14 
1.3. Методи дослідження, їх особливості і використання 18 
Висновки до першого розділу 20 
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КАЛЕНДАРЯ, 21 
ПЕРСПЕКТИВИ 
2.1. Календарі, їх види, характеристика 21 
2.2. Етапи становлення і розвитку календаря 24 
2.2.1. Календар в творчості митців, світовий контекст  28 
2.3. Перспективи розвитку інтерактивного календаря для дітей, 37 
загальна характеристика 
2.3.1. Основні аспекти становлення інтерактивного календаря в 45 
Україні, світовому контексті 
2.4. Засоби графічної виразності в художньому проектуванні 48 
календаря 
2.4.1. Основні засоби графічної виразності, їх використання  50 
2.4.2. Художньо-естетичні особливості календаря для дітей 53 
Висновки до другого розділу 61 
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ 63 
3.1. Визначення концепції проектної пропозиції 63 
3.2. Проектно-художні засоби та особливості авторської графіки у 70 
створенні дизайну сучасного календаря для дітей  
3.3. Розробка основних констант 73 
3.4. Рекламна продукція, особливості розробки і виконання 77 
3.5. Особливості створення анімації інтерактивного календаря для 80 
дітей 
Висновки до третього розділу 84 
ВИСНОВКИ 85 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  88 
ДОДАТКИ 106 
 
 
3 
ВСТУП 
 
Актуальність роботи. Кожна дитина із свого народження пізнає світ, 
постійно відкриваючи для себе щось нове, цікаве, дивне. Здобуває вона ці 
знання з оточуючих її предметів і простору, усвідомлюючи через них те 
середовище, в якому живе. Одним з таких предметів пізнання є календар. 
Важливою складовою сучасного життя календар є і для дітей. 
Сучасний календар для дітей, як синтез образу та конструкції є цілісним 
багатофункціональним дизайн-об’єктом з низкою різнорівневих художньо-
проектних завдань [1]. Адже, базовими аспектами, які визначають майбутню 
художню цінність календаря для дітей є узгодження зв’язку дизайн-форми та 
функціонального призначення календаря, а також залучення у процесі 
проектування засобів художньо-образної виразності. Саме художньо-образна 
виразність графічного твору здатна спонукати до емоцій, почуттів, 
пробудження мислення, впливати на розвиток дитячої уяви, що і обумовлює 
актуальність теми дослідження [2].    
Метою роботи є систематизація засобів художньо-образної виразності 
дизайну календаря для дітей та авторській пропозиції створення сучасного 
календаря. 
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: 
• дослідити стан предмету дослідження та історіографію питання; 
• дослідити історію становлення і розвитку календаря, розробити 
періодизацію етапів; 
• дослідити засоби графічної виразності в дизайні календаря для дітей; 
• дослідити і доповнити класифікацію дизайну календаря; 
• запропонувати розробку календаря для дітей з використанням графічних 
технік, як засобів художньої виразності.   
     Предметом дослідження є художньо-образна виразність дизайну 
календаря для дітей. 
Об’єктом дослідження є календар для дітей.   
4 
Наукова новизна дослідження полягає у виявленні функціональних і 
естетичних особливостей застосування засобів художньо-образної виразності 
в створенні дизайну сучасного календаря для дітей. Тут про нове: нова 
періодизація, нове бачення класифікації календаря і аналіз, поєднання засобів 
для досягнення мети , а саме: розвитку дитини 
Практична цінність роботи.  За допомогою художньо-образної 
виразності в дизайні сучасного календаря для дітей, можна буде розвивати та  
удосконалювати сучасні видання для дітей. Також результати й обґрунтовані 
висновки дослідження можуть бути використані дизайнерами-графіками для 
популяризації дитячих видань, підняття їх естетичного вигляду. Практичне 
значення роботи полягає у можливості застосування її положень: при 
проведенні занять з графічного проектування. 
Апробація дослідження. Окремі розділи роботи доповідалися на  
студентських науково-практичних конференціях кафедри дизайну 
Черкаського державного технологічного університету в 2018, 2019 році. Має 
місце публікація тез:  
1. Столяренко В.Р. Формоутворення національної моделі українського 
шрифту: історія і сучасність  /  Збірник тез II Всеукраїнської науково-
практичної конференції (з міжнародною участю) «Регіональний дизайн і 
освіта: потенціал сучасності», присвяченої 15-річчю кафедри дизайну 
Черкаського державного технологічного університету: Збірник тез., Черкаси, 
26-27 квіт. 2017 р.  /  ЧДТУ;  Редкол.: Н.Г. Романенко (відп. ред.) та ін.. – 
Черкаси : Видавець   Вовчок О.Ю., 2017. – С.316.    
2. Столяренко В.Р.  Перспективи розвитку інтерактивних видань для 
дітей в Україні /  Збірник тез: Соціокультурні тенденції розвитку сучасного 
мистецтва та дизайну // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної 
конференції (5-9 листопада 2018 р.), ХНТУ / за ред. Якимчук О.В. − Херсон: 
ХНТУ, 2018. − С.150.    
3. Столяренко В.Р.  Будівництво екопоселення на Свалявщині як 
приклад нової моделі самоорганізованого суспільства / Збірник тез: Ефективні 
5 
технології і конструкції в будівництві та архітектура села. Розробка 
інноваційних моделей екопоселень Прикарпаття та Карпат: тези доповідей 
Міжнародної науково-практичної конференції, Дубляни, 15-19 травня 2019 р. 
– Львів : СПОЛОМ, 2019.  –  С.118.    
Публікації. Частина результатів дослідження відображені у 3 статтях на 
теми: 1.) «Формоутворення національної моделі українського шрифту: історія 
і сучасність», 2017. – С.316., яка опублікована в збірнику: II Всеукраїнської 
науково-практичної конференції (з міжнародною участю) «Регіональний 
дизайн і освіта: потенціал сучасності», – 384 с. 2.)  «Перспективи розвитку 
інтерактивних видань для дітей в Україні», 2018. – С.150., яка опублікована в 
збірнику: ІV Міжнародної науково-практичної конференції (5-9 листопада 
2018 р.) «Соціокультурні тенденції розвитку сучасного мистецтва та дизайну», 
− 340 с.  3.) «Будівництво екопоселення на Свалявщині як приклад нової 
моделі самоорганізованого суспільства», 2019. – С.118., яка опублікована в 
збірнику: Міжнародної науково-практичної конференції «Ефективні 
технології і конструкції в будівництві та архітектура села. Розробка 
інноваційних моделей екопоселень Прикарпаття та Карпат», – 200 с.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
РОЗДІЛ 1 
ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТАНУ ПРЕДМЕТА І  
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
Кінець ХХ ст. характеризується інтенсивним розвитком інформаційних 
технологій (мобільні телефони, комп’ютери), це безпосередньо вплинуло на 
формотворчі особливості дитячих видань. У наслідок цього, на зміну 
звичайному друкованому формату видання приходить електронний.  
Електронні видання виникли в результаті комп’ютеризації традиційних 
процесів підготовки різноманітних документів, що почалася з появи масових 
комп’ютерів (1950 р.), однак теоретичний розвиток електронних видань 
почався в 1960 р., коли була сформульована концепція гіпертексту. Ідея 
переведення підручника в електронну форму з’явилася під час всесвітньої 
фінансової кризи в США. У 1970-1980-х роках виділилися два основні 
напрями розвитку електронних видань і засобів їх створення: перше було 
пов’язане з використанням розмітки документів, а друге – з технологією 
WYSIWYG (What You See Is What You Get – що бачиш на екрані, те отримуєш 
під час друку). Відповідно, в першому напрямку була зроблена основна увага 
на структуру електронного видання, а в другому – на його форму [3]. У 1971 р. 
Майкл Харт отримав необмежений доступ до машинного часу великого 
комп’ютера Xerox Sigma V в університеті штату Іллінойс. Намагаючись гідно 
застосувати цей ресурс, він створив першу електронну книгу – Декларацію 
незалежності США, коли закарбувала її текст в комп’ютер. Так шляхом 
створення електронних копій більшої кількості книг отримав початок Проект 
«Гутенберг». 
Бурхливий розвиток електронних видань розпочався в 90-х роках       ХХ 
ст. разом із розвитком Інтернету розвивалися й формати подання електронних 
видань (RTF, HTML, PDF, DjVu, Flash), основним з яких стала мова розмітки 
гіпертекстових сторінок HTML (Hyper Text Markup Language). Збільшення 
7 
продуктивності комп’ютерів дозволило в 1990 р. впровадити нові технології 
(анімація, відео, інтерактивність в режимі реального часу, звуковий супровід, 
програмовані компоненти), це значно розширило функціональні можливості 
електронних видань [4]. Подальший розвиток систем створення електронних 
видань (друга половина 1990 р. – початок 2000 р.) був пов'язаний зі звуженням 
їх спеціалізації – формуванням автоматизованих типових шаблонів (системи 
створення гіпертекстових підручників, web-сайтів, web-сторінок). Будучи 
доступними практично кожному, нові технології мали зростання, у наслідок 
цього звичайні видання почали відходити на другий план, перебираючись в 
електронний варіант [3].   
Першим вузькоспеціалізованим пристроєм для читання електронних 
документів було розроблено компанією DEC. У 1996 році компанія DEC 
представила втілений в «залізі» DEC Lectrice (фр. Lectrice – читач) – 
планшетний комп’ютер з монохромним сенсорним екраном і можливістю 
пір’яного введення інформації – з’явився прототипом всіх сучасних e-books. 
Незважаючи на спочатку поставлене завдання розробити 
вузькоспеціалізований пристрій для читання електронних документів, воно 
вийшло занадто дорогим і не пішла в серійне виробництво. 
Першими масовими електронними виданнями були пристрої з 
монохромними LCD-екранами, випущені практично одночасно в 1998 році 
компаніями NuvoMedia і Softbook Press. Згодом вони були модифіковані, 
з’явилися пристрої з кольоровими екранами і розширеною функціональністю. 
Незважаючи на досить вдале технічне виконання перших моделей (аналоги 
продовжували випускатися до 2006 року), пристрої не набули широкого 
поширення. Те ж можна сказати і про виробах інших компаній, що варіюються 
від «чистих» електронних книг до КПК-подібних Hiebook і Franklin eBookMan 
[5]. 
Пізніше з’явилися електронні видання на основі холестеричних 
рідкокристалічних екранів (ChLCD), незважаючи на значне підвищення 
8 
дозволу і часу автономної роботи, виявилися мало затребуваними в зв’язку з 
тривалою прорисовкой екрану і відсутністю підсвічування. 
З 2007 року ринок електронних видань переживає підйом у зв’язку з 
появою екранів з технологією електронного паперу. Це помітно як по 
зростанню числа виробників, так і щодо збільшення переліку моделей. При 
цьому, в даний час, під «електронним виданням» найчастіше розуміється 
пристрій саме з екраном виконаним за технологією електронного чорнила        
(e-ink, електронний папір). В ХХІ ст. продаж електронних видань в півтора 
рази перевищує обсяги реалізації традиційних. За останні роки інтерактивні 
видання набрали популярності через здатність не тільки навчати, але й 
розважати різними способами [5]. 
Електронні видання кардинально відрізняються від друкованих 
специфікою і способом представлення споживачу. В останнє десятиліття     XX 
ст. у них стали застосовуватися ще й мультимедійні компоненти: цифрові, 
звукові або відео фрагменти, а також анімаційні елементи в основній частині 
видання. Така інтерактивність є предметом еволюції технологій. 
 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія 
 
Виростаючи на ґрунті нових соціальних потреб людства, наука про 
видавничу продукцію диференціюється: розширюються її теоретичні 
положення, розкриваються елементи системотехнічного підходу до видань в 
еволюції уяви про них, висвітлюються генетичне і функціональне трактування 
видання як соціотехнічної моделі в складних процесах поліграфічного 
виробництва, розповсюдження і використання [6]. Але, незважаючи на 
інтенсивність розгортання процесів, як показує аналіз наукових джерел, 
окреслені теоретичні положення мають наскрізний характер і ґрунтуються на 
історичному досвіді видавничих явищ. Тому одним із пріоритетних напрямів 
у видавничій галузі є дослідження еволюції продукції, в тому числі дитячої.  
9 
Так, науковцями розглядаються: наратив української дитячої літератури 
від зародження до сьогодення (О.М. Папуша) [7]; етапи підготовки дитячої 
літератури від появи концепції видання до його відправлення у видавництво  
(Е.І. Огар [8], Р.В. Стаднійчук [9]); комплексне вивчення становлення та 
розвитку книговидавничої продукції (Р. Ескарпі, М. Маклюен, М. 
Брайчевський, Н.М. Вернигора). 
Проаналізуємо етапи дитячих освітніх видань з опорою на способи 
виготовлення книги: І – зародження процесу книготворення (загальні світові 
ознаки – Х ст. – кін. ХІІІ ст.); ІІ – появи книгодрукування: розвиток світських 
і релігійних видань – ХІV ст. – ХVІІ ст.); ІІІ – становлення та розвиток дитячих 
видань у контексті урізноманітнення їх типології, тематики, жанрів – ХVІІІ ст. 
– ХІХ ст.; ІV – розширення спетру дитячих видань на ринку         (ХХ – ХХІ 
ст.). 
І етап – зародження процесу книготворення (загальні світові ознаки  –     
Х ст. – кін. ХІІІ ст.). Аналіз наукових джерел засвідчує, що першими 
«книгами», які дійшли до наших днів, були «кам’яні книги» (Додаток А, рис. 
А.1.) [10], тобто написи на каменях [4]. Такий матеріал був довговічним, але 
дуже громіздким, що потребувало багато часу та фізичних зусиль для їх 
виготовлення. Саме це визначило потребу у пошуку більш простих і 
практичних матеріалів для створення книжок. Так з’явилася книга, що 
отримала називу сувій – стародавній рукопис на папірусі чи пергаменті, 
згорнутий у трубку (Додаток А, рис. А.2.) [11]. 
Як відомо, досконалішими і зручнішими у користуванні були книги у 
вигляді кодексу (скріплені в корінці аркуші матеріалу, призначеного для 
письма). Уже в VII ст. у Китаї з’являється перша ксилографічна книга. 
Гравюри і текст для такої книги вирізували на дерев’яній дощечці, і вже з неї 
друкували по дві сторінки на одній стороні аркуша паперу. Після видруку 
аркуші складали в одну стопу. Китайська книга починалася з останньої 
сторінки, пізніше так починали свої книги і японці. В Європі ксилографічні 
книги з`явилися в Німеччині й Нідерландах лише у 1430–1450-х рр. [12].        У 
10 
стародавніх слов’ян слово «книга» означало вміння писати; грамотність; 
знання взагалі, а сама книга стала засобом розвитку науки, освіти, 
виробництва, задовольння естетичних потреб, розваг тощо [13]. Витоки 
української рукописної справи розглядають з часу прийняття християнства на 
Русі. Однак нові свідчення, гіпотези і відкриття, зроблені вітчизняними й 
зарубіжними дослідниками, переконують у іншому. Аргументами щодо 
існування на українських землях рукописної та книготворчої справи до 
прийняття християнства князем Володимиром нині виступають піктографічні 
тексти в печерах і гротах святилищ (тексти за назвою «Кам’яна Могила», 
«Велесова книга»); давньоукраїнські книги, показані місіонеру Кирилу в 
Херсонесі 860 р.; реконструйована рукописна пам’ятка ІХ ст. «Літопис 
Аскольда» [13]. У цілому, появі друкарства передувало кілька віків первісної 
книги («камяні книги», сувій, кодекси), на основі якої зусиллями талановитих 
майстрів були вироблені ті принципові засади книжкового мистецтва, що 
стали фундаментом для творців першодруків. Разом із тим, під впливом 
культурного розвитку своєї епохи, якість виготовлення книги визначалася її 
автором [14]. 
ІІ етап – появи книгодрукування (розвиток світських і релігійних 
видань) – ХІV – ХVІІ ст.). Видавнича справа зазнала активного розвитку з часу 
винайдення друкарського верстату Й. Гутенбергом (Додаток А,           рис. А.3.) 
[15]. Однак, як стверджує І. Михайлин, першість винаходу такого способу 
друку надежить Лауренсу Костеру (справжнє прiзвище – Янсен, 1370–
1440 рр.). Він випадково розгорнувши папір, яким була замотана дерев’яна 
гілочка, побачив на ньому відбиток ініціальних літер, що викарбував їх 
заздалегідь. Так, між 1426 i 1440 рр. Лауренс Костер в нідерландському мiстi 
Гарлемi заснував книжкову майстерню, у якій стали друкувати підручники 
[12]. Головним здобутком майстерні Лауренса Костера була навчальна книжка 
Емiля Доната «Латинська шкiльна граматика». Вiдмітимо, що від прiзвища 
автора навiть утворилася загальна назва такого типу книг – донати. Цим 
терміном стали називати й всi латинськi шкiльнi підручники того часу [13]. 
11 
У цілому, книги, видрукувані у XV ст., прийнято називати 
«інкунабулами» (на латині – «в колисці», тобто на початку книгодрукування).  
Разом із тим, французькi iсторики дослідили наявнiсть книгодрукування в 
мiстi Авiнйонi (Франція) в 1444–1446 рр., організатором якого був 
новоприбулець із Праги (Чехія) Прокопiй Вальдфогель (загальні відомості 
відсутні). У виникненні та розвитку книгодрукування згадується й помiчник 
Лауренса Костера – Фуст (за iншими вiдомостями – Фауст), який утiк вiд свого 
господаря, прихопивши не лише секрет технологiї, але й друкарське приладдя. 
Через Амстердам (Нідерланди), Кельн він прибув до Майнца (Німеччина), де 
відкрив свою друкарню. Саме у Майнцi зустрілися Фуст i Йоган Гутенберг. За 
дослідженнями фахівців видавничої справи, документально пiдтверджена 
версія вiдкриття друкарства Й. Гутенбергом, пов’язана з iменем помічника 
Кастера – Фустом [4]. Дослідники вважають, що Й. Гутенберг (справжнє 
прiзвище – Генсфляйш, але життєвi обставини примусили його взяти 
псевдонiм – Гутенберг) вiдкрив рецепт друкарського шрифту, яким до ХХ 
столiття користувалася світова полiграфiя (70 частин свинцю, 25 – олова i 5 – 
сурми). Друкарську фарбу, на вiдмiну вiд усіх попередникiв, якi розчиняли 
барвники у водi, Й. Гутенберг запропонував виготовляти на олiйнiй основi. 
Зауважимо, що винахід способу виготовлення друкарських форм iз 
застосуванням рухомих лiтер, створення ручного словоскладального 
пристрою для виготовлення вiдбиткiв виноградного преса, вiдкриття рецепту 
i якості шрифтiв та хiмiчного складу друкарської фарби більшість дослідників 
приписують все ж таки Й. Гутенберговi. У 1450 р. в Майнці (Німеччина) 
Йоганн Гутенберг почав друкувати невеликі книги, календарі (Додаток А, рис. 
А.4.) [15], і листівки, а в 1452 р. завершив друк 42-рядкової Біблії (Додаток А, 
рис. А.5.) [16].  У своїх книгах Й. Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, 
елементи, зразки шрифту, і залишав вільні місця для вписування ініціалів, 
заставок і кінцівок. Винахід Гутенберга дуже швидко набув широкого 
розповсюдження [12]. Таким чином, на засадах новітніх принципів епохи 
Відродження, відбулося становлення писемно-друкарської культури, що 
12 
пов’язано із винаходом друкарства. Воно й склало підгрунття для 
розмежування релігійної та світської літератури, відтак, і перших усталених 
видань освітнього характеру (підручники, словники, енциклопедії), а також 
використання змісту авторських текстів як засобів виховного впливу на дітей. 
Якість видань визначалася станом розвитку поліграфії та обумовлювалася 
авторським баченням змісту книги. 
ІІІ – становлення та розвиток дитячих видань у контексті 
урізноманітнення їх типології, тематики, жанрів (ХVІІІ – поч. ХІХ ст.). 
Початок ХVІІІ ст. ознаменувався появою у галузі освіти особливих поглядів 
на її зміст (перелік предметів, які мали опанувати учні) в епоху «царства 
розуму» (епоха Просвітництва) [17]. Так з’являються теорії «формальної» і 
«матеріальної» освіти. Новим кроком у розвитку освітніх видань стала перша 
енциклопедія в сучасному розумінні: «Технічний лексикон, або 
Універсальний англійський словник мистецтв і наук» (укладена секретарем 
Королівського суспільства, математиком Джоном Гаррісом і видана у Лондоні 
(Великобританія) у 1704 р.), де терміни розміщені в алфавітному порядку. 
Цікавим, є те, що у створенні словника брав участь Ісаак Ньютон [13]. Аналіз 
наукової та фахової літератури свідчить, що ХІХ ст. характеризується появою 
низки авторських підручників для елементарної школи. Як відомо, для 
початкового навчання грамоти українською мовою в недільних школах Тарас 
Шевченко (1814–1861) уклав і видав, широко відомий і дотепер, «Букварь 
южнорусскій» (Додаток А, рис. А.6.) [18].  (1861), який складається з абетки 
друкованих і рукописних літер, традиційних текстів для читання по складах, 
поетових переспівів окремих Псалмів Давидових, п’яти щоденних молитов, 
цифр і таблиць множення до ста. У другій частині «Букваря южнорусского» 
подано «Думи про Олексія Поповича», «Думи про Марусю Богуславку», а 
також 13 народних прислів’їв. «Букварь южнорусскій» Т. Шевченка слугував 
не лише як навчальний підручник, але й як матеріал для виховання дітей на 
основі гуманітарних ідей, які подано на сторінках видання [19]. 
13 
Отже, дитячі освітні видання цього періоду, реалізуючи запит освітньої 
традиції часу, набули ознак систематизації та інтеграції навчального 
матеріалу, урізноманітнення типології, тематики, жанрів, інструментальності 
змісту. Вони стали поштовхом до підвищення рівня знань і культури через, 
власне, свій дидактичний та виховний характер. Якість друку дитячих освітніх 
видань визначається актуальним розвитком поліграфічної техніки. 
ІV – розширення спектру дитячих видань на ринку (ХХ-ХХІ ст.). 
Сучасний період розвитку людства відзначається як суспільство знань, тому 
характеризується визначенням особливої ролі книги в житті людини від 
ключового джерела знань до визначення її місця у загальному обсязі 
інноваційних засобів отримання знань на основі появи дешевої книги в 
паперовій обкладинці («пейпебук»). Основною тенденцією світового 
масштабу розвитку освітньої галузі на початку ХХ ст. стала боротьба з 
неграмотністю, прогресивна частина людства закликала залучати всіх дітей до 
навчання, до реалізації своєрідного всеобучу [19]. Останнє зумовило 
необхідність у створенні великої кількості якісної друкованої продукції, як то 
листівок, плакатів, газет, журналів, книг, календарів, підручників тощо. У 
цілому, робота над удосконаленням шкільних підручників активно 
проводилася у всіх цивілізованих країнах світу.  
Зауважимо, що у 1939-1945 рр. розвиок дитячих видань гальмувався 
подіями воєнного часу, а з 50-х рр. ХХ ст. із прогресом усіх галузей науки, 
техніки, культури, розвитком міжнародних контактів, велику увагу у 
видавничій галузі стали приділяти іншомовним термінам, особливо тим, які 
стали інтернаціональними. Відповідно, виникає потреба в іншомовних 
словниках. У цей період видрукувано «English-ukrainian dictionary» (1948 р.), 
в якому подані найвживаніші англійські слова і звороти; «Словник 
іншомовних слів» (1949 р.); «Українсько-англійський словник» (1952 р.); 
«Французько-український словник» (1955 р.); «Українсько-російський 
словник» (1953-1963 рр.) тощо. А нові оригінальні підручники з математики, 
української мови, природознавства, образотворчого мистецтва з’являються із 
14 
середини 80-х рр. у зв’язку з проведенням експерименту навчання дітей 6-
річного віку [20]. 
Отже, трансформація книжкової продукції визначається конкретно 
історичними, соціально-економічними, культурологічними умовами розвитку 
суспільства та на сучасному етапі розвитку книжкового ринку окреслює 
необхідність підвищення якості дитячих освітніх видань та їх популяризації. 
Оскільки через активний розвиток альтернативних засобів інформації 
(Інтернет, персональний комп’ютер, планшет, смартфон тощо) друковані 
видання стають менш популярними, то відтепер зосереджується  увага на 
характеристиці заходів популяризації дитячих видань. 
 
1.2. Джерельна база дослідження 
 
Джерельною базою дослідження є широке коло різноманітних видів і 
категорій джерел. Насамперед, це журнали, дисертації, автореферати, статті, 
підручники, посібники та монографії. У своїй сукупності використані джерела 
становлять комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих документів, які 
дозволяють різнобічно висвітлити проблематику, історіографію. В цілому, 
сучасний стан джерельної бази можна визначити як репрезентативний. 
Джерельною базою науково-дослідної роботи є зразки художнього 
оформлення дитячих інтерактивних видань закордонних та вітчизняних 
провідних художників-ілюстраторів, створені в період кінця XХ – початку 
XXI століття. Науковою базою дослідження стали літературні джерела й 
інформаційні ресурси за обраною темою. Методологічна основа дослідження 
– це праці М.Л. Опалєва, Д. Бородаєва, М.П. Єфімова.  
Наше життя тісно пов’язане з часом, адже ми дуже часто дивимось на 
годинник. Години складаються в дні, дні – в місяці, місяці – в роки, роки – в 
десятиліття, століття тощо. Кожну мить сучасне життя відходить у минуле. І 
вчорашній день – то вже минуле, то вже історія. А всі події впродовж цієї 
історії об’єднано в періоди згідно хронологічного розташування. Принцип 
15 
розміщення історичних подій у певній хронологічній послідовності був 
знайомий ще першим історикам стародавнього світу. Він лежав в основі 
історичних творів середньовіччя – руських літописах і хроніках 
західноєвропейських держав [21]. Зокрема, у зв’язку з необхідністю 
розв'язання ряду питань, пов’язаних із датуванням літописних подій у 
Стародавній Русі, вже у XII ст. Кірік Новгородець написав працю 
«Хронологічні статті», де висвітлені поняття  «протяжність року», «лічба часу 
за сонячним і місячним календарем» та «ера від створення світу».           У ХV-
ХVІ ст. у Європі були популярні різні календарі, у створенні яких брав участь 
Ю. Дрогобич (Котермак), доктор медицини, філософії та мистецтва, викладач 
Болонського і Краківського університетів [21]. Систематизацію історичної 
хронології увів французький учений Ж. Скалігер, який у 1583 р. опублікував 
трактат «Нова праця про покращення лічби часу».                         У кінці XVI 
ст. в Острозі були видані хронологія А. Римші та праця Г. Смотрицького, які 
давали відомості про українську хронологію того часу.  
У XVIII ст. з’явилися узагальнюючі праці, серед них і перший 
вітчизняний підручник І.Я. Фальківського. Приділили значну увагу хронології 
й російські історики В.М. Татищев, М.М. Карамзін [4]. Учені П.В. Хавський і 
М.І. Горбачевський створили таблиці переведення дат стародавньої історії на 
юліанський календар. Увагу народним календарям приділили Я.В. 
Головацький, М.О. Максимович, І.Я. Франко. На початку XX ст. значний 
внесок у вивчення літописної хронології зробили М.В. Степанов та 
Д.О. Святський. Інтерес до хронології посилився після введення у 1918 р. 
григоріанського календаря. Вийшли у світ праці             І.Ф. Полака, В.К. 
Нікольського, Я.І. Щура та інших, присвячені історії календарів. Про 
хронологію у Стародавній Русі писали О.О. Зімін,              О.Г. Кузьмін, 
підготували підручники з хронології Е.І. Каменцева,               І.П. Єрмолаєв, 
О.П. Пронштейн і В.Я. Кіяшко. Розвиток хронології в Україні досліджували 
П.Г. Титаренко, С.О. Заремба тощо [22].  
16 
В умовах сучасного соціокомунікаційного середовища реаліями 
функціонування документно-комунікаційної сфери стало співіснування 
друкованих та електронних видань, яке набуває особливої актуальності для 
видавничої та бібліотечної справ. І якщо проблеми формування 
терміносистеми та класифікації друкованих видань мають тривалу історію, то 
обговорення зазначених питань щодо електронних видань налічує лише кілька 
десятиліть, а на пострадянському просторі розпочинається лише з другої 
половини 90 рр. минулого сторіччя. Серед фахівців, котрі одними з перших 
звернули увагу на феномен електронного видання, слід назвати         В. Агєєва, 
О. Баришеву, В. Вуль, Р. Гиляревського [23]. Нині проблему визначення та 
класифікації електронного видання в різних аспектах 
розглядають Т. Киричок, Т. Купріянова, В. Маркова, Ю. Петяк, Н. Фіголь. 
Комп’ютеризація сприяла створенню електронних видань, наразі вони 
широко застосовуються і розвиваються, тому науковий інтерес до цієї теми 
невпинно зростає. Недостатня вивченість дизайну інтерактивного дитячого 
видання, його функціонування визначають актуальність обраної теми. 
Структурою видання, внутрішньою формою й впливом на читача займалися 
ще Геродот та Аристотель. Класифікацією та характеристикою видань 
займались М. Магницький, В. Вельдбрехт, І. Ріхтер. Теоретичні засади 
організації роботи з виданнями можна знайти в опублікованих працях початку 
XX ст. А. Євтіхеева, О. Бузинного, Г. Славуцького та                          С. 
Войтицького, у статтях О. Брагинського та М. Горенштейтна, В. Зімелєва, Р. 
Даннерта тощо [22]. 
Значний внесок у розробку питань класифікації традиційних видань 
зробили А.І. Барсук, І.Є. Баренбаум, А.А. Гречихін, Г.М. Швецова-Водка 
тощо. У роботах А.А. Біловіцької, А.А. Гречихина, С.П. Омілянчука в 
характеристиці видань робиться акцент на їх належності до сфери спілкування 
та масової комунікації [24]. Як новоутворення, в світі електронних видань 
знаходиться на стадії активного вивчення і розробки і як будь-який новий 
напрямок діяльності, електронне видання переживає період становлення, який 
17 
характеризується нестійкістю показників і відсутністю стабільних показників 
всередині галузі.      
Процесами стандартизації і проблем бібліографічного опису 
електронних видань займалися С.І. Гутиря, Н.Л. Симоненко, А.А. Джиго. 
Дослідженням інтерактивних технологій навчання займалися         
наступні фахівці: О.І. Пометун, Л.В. Пироженко,  Т.О. Мясоєд, Н.П. Аникеєв,  
І.Г. Абрамова,  Л.Г. Борисова,  А.О. Вербицький,   І.П. Іванов,  В.Н. Рибальса,
В.В. Давидов,  Л.В. Занков,   Д.Б. Ельконін,   І.А. Зимня,  І.С.Якіманска тощо 
[23]. Досліджували проблеми інтерактивного навчання такі вчені як: 
Р. Мертон, Дж. Мід, Дж. Морено, К. Фопель, С.Л. Ренегар, Р.Б. Бар, Дж. Таг, 
К. Бонуелл, Т.Є. Сазерленд, Д. Жак, П.Ж. Фредерік тощо [25].   
В емпіричній психології при вивченні гри переважав функціонально-
аналітичний підхід. К. Ушинський, Дж. Селлі, К. Бюлер, В. Штерн бачили в 
грі прояви відображення чи фантазії, приведені в рух різноманітними 
ефективними тенденціями, а А. Сікорський й  Дж. Дьюі повязували гру із 
розвитком мислення [26]. Інтерес до гри як першої діяльності дитини виявили 
ще в 30-х р. ХХ ст. відомі вітчизняні психологи Л.С. Виготський і 
Д.Б. Ельконін, які вважали, що використання ігрових методів у дошкільнят 
відповідає природним особливостям дітей цього віку, а отже, сприяє 
ефективності навчання [27].  
Сучасна психологія визначає, що гра охоплює всі періоди життя людини 
й це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не 
розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, 
ступінь вияву почуттів та емоцій [26]. Розробкою теорії дитячих ігор, 
з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей 
займалися психологи Ж. Піаже, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін 
тощо [28]. В сучасності все більше посилюється увага до проблеми засвоєння 
матеріалу та розвитку творчої уяви дитини за допомогою інтерактивних 
технологій. Питання дизайну інтерактивних дитячих видань носить 
18 
фрагментарний характер, оскільки дане видання в нашій країні тільки 
розвивається.  
  
1.3. Методи дослідження, їх особливості і використання 
 
Науково-теоретичний пошук матеріалів по темі дослідження 
здійснювалися за дворівневою методологією:  
1) емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;  
2) теоретичний – досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).  
Дослідження літературних джерел було проведено за допомогою 
історичного, соціокультурного і мистецького підходів та методів порівняння, 
абстрагування, аналізу, синтезу, експертних оцінок. 
Історичний підхід дає змогу дослідити виникнення, формування і 
розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення 
внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей.              У 
межах історичного підходу застосовано порівняльно-історичний метод, який 
дозволив здійснити огляд процесів створення та вирішення художнього 
оформлення дитячих інтерактивних видань на різних етапах розвитку 
художньо-проектної діяльності. Соціокультурний підхід базується на 
наукових досягненнях культурології, педагогіки, соціології та психології. 
Соціокультурний підхід дає змогу дослідити вплив та процес засвоєння 
матеріалу за допомогою інтерактивних технологій на формування особистості 
дитини. Мистецький підхід дає змогу розглянути засоби графічної виразності 
у створенні художніх образів в дизайні інтерактивних дитячих видань. 
Системний підхід полягає в комплексному дослідженні таких складних 
обєктів, як дизайн та креативність інтерактивних дитячих видань, досліження 
їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. 
Говорячи про метод дослідження, найбільш вдалим є компаративний метод, 
або метод порівняння. Застосування методу порівняння являється процесом 
19 
встановлення подібності або відмінності предметів та явищ, знаходження 
загальних властивостей. 
Абстрагування – це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків, 
відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника 
[28]. Процес абстрагування має два ступені: перший – виділення 
найважливішого і встановлення незалежності досліджуваних явищ, від певних 
факторів; другий – реалізація можливостей абстрагування, яка полягає в тому, 
що один об’єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як «модель» 
першого. Зміст методу полягає в уявному відході від властивостей, що не 
мають суттєвого значення для теми дослідження, і одночасне виділення рис, 
що зацікавили дослідника. Цей метод частково використовують в процесі 
дослідження у зв’язці з порівняльним методом, що дає змогу виділити 
найхарактерніші риси досліджуваних об’єктів кожного періоду і зробити 
висновок про ті чи інші важливі для кожного часового відрізку риси.  
Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов’язаний з 
методами аналізу і синтезу. Процес аналізу дає змогу поділити предмет на 
частини для подальшого вивчення конструкції будови і властивостей 
структурних елементів. Метод синтезу полягає у з’єднанні частин чи рис 
предмета в єдине ціле для подальшого вивчення загальних властивостей 
об’єкту. Методи аналізу і синтезу застосовані під час вивчення естетичних, 
конструкційних і функціональних властивостей аналогів, а також 
теоретичного матеріалу за темою. Метод експертних оцінок полягає у 
проведенні опитування групи експертів з метою визначення певних змінних 
величин, які необхідні для оцінки досліджуваного об’єкту. 
20 
Метод експертних оцінок застосований для виявлення недоліків і 
переваг дизайн-проекту інтерактивних дитячих видань. Основою 
магістерської роботи є комплексно-аналітичний підхід до вивчення засобів 
художньо-образної виразності у створенні дизайну сучасного інтерактивного 
календаря для дітей, обумовлений джерельною базою та методами 
дослідження.  
       
Висновки до першого розділу 
 
 1. Визначено актуальність теми магістерської роботи, мету, предмет, 
об’єкт та завдання, які потрібно виконати для досягнення поставленої мети. В 
першому розділі було досліджено історіографію становлення і розвитку 
календаря та узагальнено результати дослідження наукових розробок в області 
дитячих видань, також розкрита методологія дослідження.  Комп’ютеризація 
сприяла створенню електронних видань, наразі вони широко застосовуються і 
розвиваються, тому науковий інтерес до цієї теми невпинно зростає. 
Недостатня вивченість дизайну інтерактивного дитячого видання, його 
функціонування визначають актуальність обраної теми. 
2. При вивченні проблематики, було визначено, що питання розвитку 
інтерактивних видань потребує подальшого вивчення і опрацювання. 
Теоретичні розробки з означеної проблематики в більшості належать 
західноєвропейським дослідникам та дослідникам США, а у вітчизняній науці 
цій проблематиці приділяється мало уваги і здебільшого це аналіз вже 
існуючих матеріалів.  
3. В розділі обґрунтовано використання таких методів дослідження, як 
системний метод, комплексно-аналітичний підхід для розгляду об’єкта в 
контексті історико-культурних процесів і технологічних умов, абстрагування, 
класифікація аналогів у рамках існуючих основних напрямів й комплексно-
аналітичний підхід до вивчення засобів художньо-образної виразності в 
дизайні сучасного календаря для дітей. 
21 
РОЗДІЛ 2 
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КАЛЕНДАРЯ, ПЕРСПЕКТИВИ 
 
2.1. Календарі, їх види, характеристика 
 
Календар є невід’ємним елементом життя кожної людини, допомагаючи 
орієнтуватися в часі. У ХХІ століття календар допомагає в будь-який момент 
визначити число і день тижня, згадати про вихідні та свята. Календар – це 
періодичне видання, у якім послідовно викладений перелік днів, тижнів, 
місяців певного року [28]. Зрідка зустрічаються календарі, у яких викладений 
і перелік літ, кварталів і навіть віків. Перші календарі поділяють на такі види: 
давньогрецький, юліанський та григоріанський [29].  
Давньогрецький календар оздоблений грецьким орнаментом, який мав 
вигляд круга, на якому розміщені жреці, які підтримують ще один круг 
вписаний у середину (Додаток Б, рис. Б.1.) [30]. Юліанський календар мав 
вигляд круга в середину якого вписана дев’ятикутна зірка поділеного на 
кольорові сигменти з іерогліфами, давав помилку на 1 день за 128 років 
(Додаток Б, рис. Б.2.) [31].  Григорінський календар існує більше 400 років, 
являє собою круг вписаний у квадрат  (Додаток Б, рис. Б.3.) [32]. 
Слово «календар» походить від латинського дієслова «caleo», що в 
перекладі означає «оголошую» [33]. Терміном календар окреслюється система 
обчислювання тривалих проміжків часу, яка використовує періодичність явищ 
природи, що виявляються особливо чітко в добовому обертанні земної кулі, 
видимому русі Місяця навколо Землі й у річному русі Сонця. Тривалі відрізки 
часу поділяються на сторіччя, роки, місяці, тижні й доби. На перших етапах 
відкриття закономірностей у русі небесних світил, тобто з моменту 
зародження астрономії як науки, робилися спроби виявити найточніше 
числові співвідношення між тими періодами руху Сонця і Місяця, з яких 
утворилися первинні одиниці календарного числення. Тому майже вся історія 
давньої астрономії пов’язана з історією розвитку різних календарних систем. 
22 
Хронологія – наука про вимірювання часу, свою назву вона отримала від 
давньогрецьких слів «хронос» (час) і «логос» (вчення) [28].  Хронологія 
поділяється на хронологію астрономічну (математичну) й історичну. 
Астрономічна вивчає закономірності руху небесних тіл, встановлює шляхом 
обчислень періодичність руху їх у часі, точний астрономічний час. Історична 
хронологія вивчає системи літочислення різних народів, з’єднує зв’язок між 
подіями у часі, встановлює точні дати історичних подій і джерел, переводить 
на сучасне літочислення дати інших літочислень та календарів, розставляє 
історичні події у хронологічній, календарній послідовності. Перевод з однієї 
системи літочислення в іншу доставляє часом значні складнощі через різні 
тривалості року, дати початку року в різних системах [34].   
У давньогрецькому календарі рік містив 354 діб. Однак через 
розбіжності з сонячним роком на 11,25 діб, кожні вісім років до року додавали 
90 додаткових діб, поділених на три рівних місяці. Спочатку Давньоримський 
календар складався з 304 діб, поділених на 10 місяців, а першим місяцем року 
вважалася дата 1 березня [34]. Згодом римський календар зазнав численних 
реформ, зокрема, були додані ще два місяці, а також була змінена дата нового 
року з 1 березня на 1 січня. 
Введення Юліанського календаря було пов’язано з ім’ям Юлія Цезаря, 
який прагнув пов’язати календарні дати з сезонними природними явищами. 
Юлій встановив тривалість року, рівну 365,25 діб. Згідно юліанським 
календарем, раз в чотири роки настає високосний рік, тривалість якого 
становить 366 сонячних діб. Орієнтація на сонячний цикл дозволила уникнути 
зайвих «вставок» в календар (за винятком високосного року), а також 
наблизити календарні дати до природного циклу [29].   
Григоріанський календар був введений при папі Римському Григорія 
XIII і позначений як «новий стиль» замість «старого стилю». Метою введення 
григоріанського календаря було повернення реальної дати весняного 
рівнодення – 21 березня, встановленої ще за часів Нікейського собору. 
Григоріанський календар максимально точно наближений до тропічного року, 
23 
різниця становить всього лише 26 секунд. Ця різниця досягне доби через 
3333 року, але для компенсації цієї похибки в григоріанському календарі було 
введено особливе правило, засноване на тому, що з кожних 400 років повинні 
бути виключені три високосних року. Це змогло б поправити календар 
настільки, що помилка величиною в одну добу виникла тільки через сто тисяч 
років [33].   
У церковному (християнському) календарі застосовані сонячна та 
лунарна обчислювальні системи. Сонячна запозичена від юліанського 
календаря. Застосування лунарної лічби знайшло відображення у встановленні 
дня християнської Пасхи (Великодня), від якого ведеться відлік більшості свят 
року [34]. Завдяки епактам (додавання днів до місячного року, щоб наблизити 
його до сонячного) в 1582 р., коли впроваджено григоріанський календар, 
різниця між реальною появою повні місяця і сонячною астрономічною лічбою 
становила 3 дні. У церковний календар водночас зі скороченням року на 10 
днів було внесено нову поправку. Варто застерегти, що, навіть добре 
володіючи засадами побудови церковного календаря, при реконструкції дат 
давніх епох потрібно користуватися спеціальними таблицями [35].  
Стародавні вірмени рахували час за лунарним календарем, який 
потрапив у Вірменію через Іран з Єгипту. Рік складався з 12 місяців – по 30 
днів кожний. Наприкінці року додавалося ще 5 днів, тобто він нараховував 365 
днів. Цей календар належить до блукаючих, тому що в кожний чотирирічний 
період час року збільшувався приблизно на одну добу, тобто він мав не 365 
діб, а 365 діб, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд. Тому новий рік через кожні 
чотири роки наставав раніше на добу [35].   
Мусульманський (магометський) календар належить до лунарних 
календарів, типовий для арабських народів світу. Мусульманський рік 
складається з 12 місяців з такими назвами: muharrem, safer, rebi’ I, rebi’ II, 
ğemādї’I, ğemādї’ II, regeb’, ša’bān, ramazān, šavvāl, zilka’de, zilnigge. Місяці не 
мали визначеної протяжності. Місяць починався з моменту появи на небі 
першого місячного серпа (молодика) і тривав до часу появи нового молодика, 
24 
від якого починався новий місяць [33]. Неділя в тижні є першим днем, 
понеділок – другим – і так далі, за винятком п’ятниці й суботи, які стоять поза 
порядковою нумерацією. Місяць тривав 29 або 30 днів В Україні 
мусульманським календарем користувалися татари і татаро-кипчацьке 
населення [35].  
В  ХХІ столітті календар є важливою річчю, без якої сьогодні не може 
обійтися ні одна сучасна людина, адже саме він допомагає запам’ятовувати 
дати та планувати важливі справи. Календарі стали цілком звичним предметом 
побуту, проте колись їх створення справляло справжній фурор.  
 
2.2. Етапи становлення і розвитку календаря 
 
Якщо зникнуть всі календарі, то в житті людей почнеться неймовірна 
плутанина: одні зберуться на свято, інші – на роботу, хтось приготується сіяти, 
хтось – орати тощо. Коли з’явився на світ перший календар напевно не знає 
ніхто, настільки це давнє заняття в історії людства. Ще в давні часи людина 
зіткнулася з проблемою, як визначати час, дізнаватися який зараз день, місяць, 
рік. 
Календар з’явився ще в доісторичну добу у наших пращурів [35].          В 
його основі лежить зміни дня і ночі, річних сезонів і пов’язана з цим діяльність 
людини. Про що свідчать і українські назви місяців: березень або березіль, 
квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, 
грудень, січень, лютий, а також археологічні знахідки. Разом з тим це і книжка, 
що містить відомості про дні ріку, свята тощо [36].    
З прийняттям християнства Київська Русь переняла новий календар з 
Візантії, введений Юлієм Цезарем. В середині ХV ст. з появою та поширенням 
друкарства з’явилися і перші друковані календарі. Одноаркушевий 
«Астрономічний календар» на 1448 р. один з перших творів верстату 
Й. Гутенберга. Згодом календарі почали друкувати у Кракові 
(Польща, 1474 р.), Венеції (Італія, 1560 р.). Важливе місце займають і видання 
25 
Івана Федорова. Наприклад,  у заблудівському виданні «Псалтиря з 
часословцем» (1569 р.) він подав детальний опис схем розрахунків днів року 
за допомогою пальців рук, букв та чисел. Цю методику, за якою наші предки 
вираховували дні року, запропонував грецький богослов Іоан Дамаскін [37]. 
З острозької друкарні 5 травня 1581 року вийшов перший український 
календар Івана Федорова [38]. У 1582 р. папою Григорій ХШ була 
проголошена календарна реформа, що приводила у відповідність календарний 
рік з астрономічним. Того ж року новий григоріанський календар впроваджено 
у країнах з католицьким віроспо-віданням: Франції, Італії, Іспанії, Португалії, 
Польщі, до складу якої входили українські землі. Православні України 
сприйняли нововведення як зазіхання на свою віру, звичаї, права тощо. У ХVІ-
ХVІІ ст. на сході слов’янського світу, особливо на західних землях України, 
набули популярності календарі, що видавались польською мовою у Львові і 
Замості. Це були видання типу альманахів, які крім календаріуму, містили 
різноманітні відомості науково-популярного, літературного характеру. З 
ХVІІІ ст. календарям серед друкованої продукції належало особливе місце. 
Адже, видання стало книжкою для читання, довідником з різноманітних 
питань, бо містило багато загальнокорисних та цікавих відомостей [37]. 
У ХVШ ст. календарі почали друкуватися на східних землях України.   З 
1700 р. Лаврська друкарня почала видавати календарі, а з кінця ХVІІІ ст. 
почалося видання календарів на сході і півдні країни. Також російські 
календарі з’являються на східних землях України. Найбільш відомим серед 
них був так званий Брюсів календар (1709-1715 рр.). Крім українських та 
російських в Україні залишалися популярними польські календарі. У Києві 
товариство «Просвіта» (1906-1910 рр.), розгорнуло видавничу діяльність. 
Київське видавництво «Час» почало випуск «Відривних календарів», У 
Харкові друкувався календар «Хлібороб южно-руський сільско-
хозяйственный» (1911-1912 рр.). На землях Західної України друкування 
календарів українською мовою почалось ще з 50-х років ХІХ ст. [35]. 
26 
Поняттям календарний рік є визначений період часу, який триває з        1 
січня по 31 грудня. В різні роки кількість днів може дорівнювати 365-ти, у 
високосний цей період збільшується і відповідає 366-ти. Кожен річний період 
має свій порядковий номер, його визначення відбувається у відповідності з 
даними з григоріанського численника. З давніх часів відомо кілька методик 
вимірювання часового проміжку, у відповідності з періодичністю якого 
складалися різні способи літочислення, що згодом отримали назву – «рік» [36]. 
У міжнародному побуті використовується григоріанська концепція 
обчислення, згідно з якою рік починається на початку січня і закінчується в 
кінці грудня. В залежності від кількості днів, він може вважатися високосним 
або звичайним. Високосний визначається в двох випадках: порядковий номер 
кратний 4, але не кратний 100 або не кратний 4, але кратний 100.  
Православний. За дохристиянською системою розклад ведеться з     5508 
року до н. е. Ця дата, згідно святцями, визнана Православною Церквою, як 
момент створення світу [37]. 
Китайський. У Китаї літочислення почали вести з 2637 р. до н. е. В цей 
час був складений перший календар, який вважається найдавнішим в історії 
людства. Нарівні з місячно-сонячно-юпітерним календарем, у Китаї існує    60-
річна циклічна система літочислення, що складається з п’яти 
дванадцятирічних періодів [33]. 
Мусульманський. Один з молодих календарів, рахунок якого бере свій 
початок в 622 році при переселенні пророка Мухаммеда Медину. В 
ісламському році на 11 днів менше, ніж у загальноприйнятого християнського. 
Для визначення порядкового номера, від християнської дати віднімається 622 
і отриманий результат множиться на 103069 (поправка на зменшену кількість 
днів).  
 
27 
Місячний. Однією з найдавніших одиниць вимірювання часу визнана 
місячна фаза. Регулярна періодичність стала основою до створення першої 
таблиці, в яку заносилися всі, навіть самі незначні зміни. Рух Місяця і часовий 
проміжок між молодиками були названі синодичним місяцем. Його тривалість 
складає 2953 доби, що стало основою причиною того, що кількість днів може 
варіюватися між 29 і 30. Місячний рік складається з        12 місяців, на 11, а 
іноді 12 днів коротше сонячного циклу. Саме це призвело до появи 13-го 
місяця. Дізнатися числа початку і кінця наступного було досить складно і 
нерідко виникала плутанина в днях – саме це і послужило причиною появи 
нового терміну [29]. 
Початок XXI століття в історії людства характеризуються великою 
кількістю культурних, соціальних, політичних, економічних процесів. Існує 
досить великий масив філософської, культурологічної та спеціально-наукової 
літератури, присвяченої проблемам часу і календаря. Для цього дослідження 
основоположною базою послужили роботи великої групи вітчизняних та 
зарубіжних дослідників. До праць з загальних питань соціального і 
історичного часу можна віднести роботи М.Б. Абсалямова, P.A. Аронова,  
М.Д. Ахундова, А.Я. Гуревича, М. Гюйо, Г.Є. Зборівського [35]. Роботи  
вчених, які  присвячені загальним проблемам календаря – це роботи 
Е. Алхеліс,    Е. Бікерман,    A. Буткевич,     B. Власова,    Н.В. Володомонова
Н.Л. Жуковської, М.С. Зеліксон, Є.І. Каменцева [4]. 
Дослідженню календарів різних народів світу присвячені роботи          
Л. Коуп. Автор класифікує календарі за трьома типами, аналізує підстави 
формування календарів, а також одиниці числення часу (день, тиждень, 
місяць, сезони, рік) та інші аспекти відліку часу індіанців. Важливою 
складовою роботи можна вважати більш 125 календарів різних груп індіанців 
(включаючи і примітивних хліборобів), які з’явилися результатом 
експедиційних досліджень таких вчених, як Ф. Боас, Дж. Мердок,                Дж. 
Свентон, Е. Сепір тощо [33]. 
28 
В економічних умовах нашого часу, календар є незамінною складовою 
життя ділових людей. Це пов’язано з тим, що ділове життя зобов’язує 
систематизувати робочий час і бути пунктуальним. Існує різноманітний 
спектр календарів. Сучасні календарі поділяються на такі види: кишенькові, 
квартальні, перекидні і настінні. Історія кишенькових календарів охоплює не 
одне століття. Природно за свою історію вони координально змінювалися в 
залежності від часу і потреб людини. На сучасному етапі, кишеньковий 
календар – це незамінний помічник у плануванні самого дорогоцінного, часу. 
Квартальні календарі служать для відстеження необхідних дат, для того, щоб 
не пропустити важливу подію. Перекидні календарі можна зустріти практично 
в будь-якому офісі, що, безумовно, говорить про їх значимість. Настінний 
календар є частиною інтер’єру. Його можна зустріти в будинках, офісах, навіть 
в кабінеті лікаря. Напевно, нелегко буде знайти приміщення, де немає 
настінного календаря [39]. 
Крім цього, календар є інноваційним засобом маркетингу. Адже він 
виграшно виглядає на тлі різних буклетів і листівок. Якщо календар вдалий, 
красиво оформлений їм будуть користуватися протягом цілого року. 
2.2.1. К а л е н д а р  в  т в о р ч о с т і  м и т ц і в ,  с в і т о в и й  к о н т е к с т   
Сучасний календар має дуже давню історію. Брати Лімбурги 
прославилися завдяки створенню «Чудового Часослова герцога Беррійського» 
(Додаток Б, рис. Б.5-Б.6.) [40]. Це є ілюмінований рукопис XV ст. 
Найвідомішими зображеннями часослова є 12 мініатюр циклу «Пори року» з 
зображеннями розваг знаті або сільських робіт на фоні середньовічних замків. 
Манускрипт було розпочато братами Лімбургами в період між 1409-1416 
роками [41]. 
Головну цінність часослова складають мініатюри календаря року, на 
яких зображувалися заняття людей у різні місяці. Вони побудовані за однією 
схемою: зверху, у півколі, показано знаки Зодіаку, відповідні того чи іншого 
місяця (Додаток Б, рис. Б.7-Б.8.) [42]. Нижче – прямокутні мініатюри з різними 
сценами. Більшість мініатюр містили зображення замків герцога Беррійського 
29 
і безліч деталей, атрибутів і звичайних занять, підходить під певний час року. 
На кожній ілюстрації зображена небесна півсфера, на якій розташовується 
сонячна колісниця, знаки зодіаку і його градуси, а також кількість днів у місяці 
та літерні позначення юліанського місячного календаря (Додаток Б, рис. Б.9-
Б.10.) [43]. Найбільшою популярністю в цьому манускрипті по праву 
користуються зображення 12 місяців, де верхню третину композиційного поля 
займають знаки і фігури зірок і планет в обрамленні напівкруглого небосхилу, 
а нижні дві третини – сезонні заняття знаті і простого народу, часто на тлі 
прекрасних пейзажів, повних місцевого французького колориту (тому 
Лімбургів зазвичай називають в числі засновників мистецтва пейзажу) [41]. 
Роботи братів Лімбургів через їхню малодоступність перебували в забутті 
до XIX ст., коли їхня творчість була заново відкрита й високо поцінована. 
Мистецтвознавці вважають, що брати Лімбурги задали напрями розвитку 
книжкової мініатюри і загалом живопису на декілька наступних поколінь 
митців. 
На сьогодні календар виступає однією з важливих галузей дизайну. 
Сучасна людина щодня і щогодини перебуває в контакті з різними типами 
календарів, які фактично є важливим атрибутом її життя. Незважаючи на те, 
що календар має глибокі історичні корені в арсенал рекламних об’єктів він 
увійшов не так давно (Додаток Б, рис. Б.11.) [44]. У міру розвитку реклами 
фахівці все більше задумуються над підвищенням ефективності її впливу на 
цільову аудиторію, для чого активно використовують різноманіття принципів 
гри. Реклама експлуатує такі характеристики гри як варіативність, 
персоніфікацію, повторюваність, естетичність і багато інших [45].                   У 
сукупності вони дозволяють рекламі придбати неординарний вигляд, 
привернути увагу великої аудиторії, вибудувати інтерактивний взаємозв’язок 
з споживачем. Проаналізувавши календар як об’єкт реклами в якому 
присутній ігровий аспект, можна виокремити певні групи, які мають 
характерні образні рішення.  
30 
Календар-конструктор представляє набір частин, з яких складають 
календарну сітку або інші іграшкові форми. Такий календар принесе 
різноманітність не тільки на робочому столі, а й підвищить креативність (адже 
кубики можна намагатися складати кожен місяць по-різному) і розважить на 
роботі (Додаток Б, рис. Б.12.) [46]. Календар-з’єднання точок, принцип 
створення запозичений з дитячих ігор, де послідовне з’єднання точок утворює 
зображення. Структура календаря містить титул та дванадцять аркушів. Тобто 
при зовнішньому спостереженні сторінки календарного місяцья 
представляєють собою хаотичне розташуванні цифр (від 1 до 31), але лише 
після закінчення дня чи місяця ми можемо побачити зображення, що 
утворилось з’єднавши цифри послідовно. Календар-мозаїка представляє 
процес складання окремих частинок у єдине ціле (Додаток Б, рис. Б.13.) [47].   
Зчитування календаря відбувається за допомогою вставляння відповідного 
фрагмента в зазначене місце. В кінці місяця чи року, дивлячись на скільки 
розрахований календар, так само як і в попередньому типу, можна буде 
побачити суцільну картину. Принцип гри виступає основою формування їх 
образного рішення, втілюючись не лише у конструкції, а й у графічному 
наповненні. Різноманітні типи ігрових календарів охоплюють площинні та 
об’ємні рішення [48].   
В Японії дизайнер Кошо Цубоі створив цікавий концепт Magic Calendar 
– розумний календар на основі кольорового електронного паперу e-ink, який 
синхронізується. Проект створений в рамках програми Google Android 
Experiments, так що вибір сервісу для синхронізації зовсім не випадковий. 
(Додаток Б, рис. Б.14.) [49]. Дизайнер розробив цілу лінійку чарівних 
календарів, різного формату: від A2 і A3 до компактного B6 і настільного. 
Якщо перші три – це однотипні пристрої у вигляді розумної фоторамки, то 
настільний варіант пропонує більш цікавий варіант з проекцією зображення з 
e-ink екрану на нижній частині конструкції на прозоре скло, повернуте до 
користувача. Завдяки кольоровому e-ink екрану і підключенню до мережі 
інтернет, Magic Calendar здатний відображати не просто дати календаря, а 
31 
розширену інформацію про заплановані події, розклад, короткі замітки, 
погоду, новини тощо. Прототип довів, що електронний дизайн календаря 
Google дуже гарно виглядає не лише на моніторі ПК, а й на стіні. 
Наш сьогоднішній герой – англійський дизайнер Ric Bell, що створив 
концептуальний геометричний дерев’яний календар. У цього талановитого 
дизайнера є старий записник у ньому, серед різних записів і списків справ, 
була записка, у якій він склав собі: «Зробити календар на 12-сторонній формі» 
(Додаток Б,  рис. Б.15.) [50]. Ric Bell – дизайнер, який 
керує Лондонською студією Post, не пам’ятає, чому і як ця ідея прийшла йому 
в голову, тільки те, що він відчував, потребу так чи інакше, створити 
тривимірний настільний календар. Тепер у нього є: The 
DodeCal. Правильний додекаедр має дванадцять рівних п’ятикутників. Це 
надає йому приємну, однорідну форму. А виготовлений він із дерева платана. 
Також компанія Othr запустила нестандартні календарі Perpetuum із 
естетикою, що посилається на 1920-30-ті роки (Додаток Б, рис. Б.16.) [51].    
Othr – це компанія, що спеціалізується на виготовленні 3d-надрукованих 
домашніх речей. Календар покликаний протистояти цифровим «конкурентам» 
(це при тому, що виготовлений зовсім «нецифровим» способом). Календар був 
розроблений іспанською студією Yonoh. Його три ряди позначають місяць і 
день, утворюючи пилкоподібний профіль, який посилається на дахи заводів, 
побудованих у 1920-х і 1930-х роки. Пара металевих загострених маркерів 
сидить акуратно у двох пазах календаря, заохочуючи власника взаємодіяти на 
щоденній основі для того, щоб не відставати від днів. Календар доступний в 
двох кольорових комбінаціях: сірий і золотий або чорний і золотий. Кожен 
компонент виконаний з          3D-надрукованого нейлону і металевого пластику. 
Відомий в Японії виробник офісної техніки компанія King Jim розпочала 
збір коштів на цікавий настільний ґаджет із дисплеєм e-ink. Пристрій отримав 
назву Kakumiru і виконує роль «перекидного календаря», проте новинка буде 
по кишені далеко не всім. Основне призначення ґаджета – служити 
електронною пам’яткою для запису з наступним нагадуванням запланованих 
32 
справ (Додаток Б, рис. Б.17.) [52]. За даними компанії, 70% з тих, хто робить 
записи з запланованими справами, залишає позначки авторучкою на 
листочках, в календарях або десь ще. Ґаджет спростить цей процес і, що 
найголовніше, буде нагадувати про завдання у встановлений час. Пристрій 
може працювати в одному з п’яти режимів: як календар, годинник, 
калькулятор, блокнот або щоденник із записами про заплановані справи. 
Вбудований в ґаджет акселерометр автоматично розгорне екран в залежності 
від поточної орієнтації в портретний режим або ландшафтний. Нагадування 
про завдання, до речі, може бути не тільки звуковим і необов’язково звуковим, 
а також у вигляді повторюваного на екрані повідомлення. Введення тексту або 
малюнка здійснюється пером з комплекту поставки, хоча пристрій обладнано 
простим резистивним сенсором і він може управлятися дотиком будь-яким 
предметом. Живлення електронного «перекидного календаря» здійснюється 
від чотирьох батарейок формфактору AA. Ґаджет може запам’ятати до 90 
заміток і до 30 завдань з нагадуванням. Для експорту даних передбачений слот 
під карту microSD. Якщо ґаджет почнуть випускати, поставки першим 
клієнтам почнуться в квітні 2020 року. 
До 26-ї річниці незалежності України редакція Букмолі вирішила вже 
вкотре підбити підсумки. Але цього разу мова не про найзнаковіші дитячі 
видання незалежної України, а про людей, які зробили їх справді прекрасними 
[53]. 
Творча майстерня «Аґрафка» заслужила на чільне місце в ньому не лише 
першою літерою (Додаток Б, рис. Б.18.) [54]. Не дарма ж їхні творчі досягнення 
цінують не лише у нас, але й за кордоном, про що свідчать чисельні нагороди, 
з-поміж яких «Honorary Mention to the Publisher» XXIII Міжнародного бієнале 
ілюстрації у Братиславі «ВІВ», відзнака Міжнародного дитячого книжкового 
ярмарку в Болоньї у категорії Opera Prima, спеціальна відзнака журі 
Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї у категорії Нові 
Горизонти та неодноразова поява у каталозі «Білі круки». На рахунку 
«Аґрафки» як проілюстровані книжки, зокрема казки «Рукавичка» (Навчальна 
33 
книга – Богдан, 2011 р.) та «Ріпка» (Навчальна книга – Богдан, 2012 р.), 
картонки «Лічилка» і «Кольорові речі» (Навчальна книга –Богдан, 2014 р.) та 
пізнавальні видання «Шептицький від А до Я» і «Франко від А до Я» (ВСЛ, 
2015 та 2016 рр.), так і власне авторські книжки: «Антоміми» (2014 р.), «Зірки 
і макові зернята» (2014 р.), «Мій дім і речі в нім» (2015 р.), «Війна, що змінила 
Рондо» (2015 р.), «Голосно, тихо, пошепки» (2017 р.), що з’явилися друком у 
«Видавництві Старого Лева» [53]. 
У дитячій літературі Анастасія Стефурак (Додаток Б, рис. Б.19.) [55].    
дебютувала книжкою «Українські прислів’я», яка ще у 2013 році була 
магістерським дипломним проектом ілюстраторки у Львівській національній 
академії мистецтв, а вже наступного року – одним із доволі популярних видань 
у ВСЛ. Згодом саме для цього видавництва Анастасія проілюструвала повісті 
«Мій дідусь був черешнею» (2015 р.) і «Чоловік, який вирощував комети» 
(2016 р.) Анджели Нанетті, «Стильну книжку для панянки» Оксани 
Караванської (2015 р.) та пізнавальну книжку «Шевченко від А до Я» Леоніда 
Ушкалова (2017 р.). Крім того, саме ілюстрації Анастасії Стефурак 
прикрашають обкладинки популярних книжкових серій Аудгільд А. Сульберґ, 
Ірини Рибалко та Ніни Елізабет Ґрьонтведт, книжок «Йорґен, Анна, любов» 
(2014 р.), «З любов’ю, Обрі» (2016 р.), «Дочка Чарівниць» (2016 р.), 
«Борошняні немовлята» (2015 р.) та інших видань «Видавництва Старого 
Лева». 
Ім’я Владислава Єрка наскільки відоме (Додаток Б, рис. А.20.) [56], адже 
проілюстровані ним «Снігова Королева» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2000 р.) 
та «Казки Туманного Альбіону» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2003 р.) можна 
знайти у домашній бібліотеці чи не кожного українця. Безсумнівно, уваги 
вартують також і малюнки Єрка в Андерсоновому «Кресалі» (А-БА-БА-ГА-
ЛА-МА-ГА, 2011 р.), у трьох томах знаменитого видання «100 казок» (А-БА-
БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2005-2012 рр.), у «Маленькому принці» (А-БА-БА-ГА-
ЛА-МА-ГА, 2015 р.) та серії книжок про Гаррі Поттера (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-
34 
ГА, 2002-2007 рр), обкладинки яких також прикрашають ілюстрації цього 
талановитого графіка. 
Дитячі книжки – чудова можливість зміцнити зв’язок між поколіннями. 
І зовсім не обов’язково читати одні й ті самі видання [56]. Так, якщо більшість 
із вас, дорослих, у дитинстві та підлітковому віці читали книжки з 
ілюстраціями Костянтина Сулими, то ваші діти можуть із задоволенням 
розглядати малюнки його сина, Івана Сулими, у сучасних книжках – приміром, 
у виданнях «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» «100 казок» (2012 р.), «Улюблені 
вірші» (2012 р.) та «Шустрик» Мар’яни Князевич (2015 р.). До речі, саме Іван 
Сулима намалював інтерактивну казку «Котигорошко» для IPad 
(KievSeaPirates, 2013 р.) (Додаток Б, рис. Б.21.) [57]. 
Уявити український дитліт без ілюстрацій Костя Лавро так само 
неможливо, як і не впізнати намальованих ним котиків, вовчиків, лисичок, 
зайчиків та інших популярних казкових героїв на сторінках книжок 
видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Розумна дитина», наприклад: 
«Абетку» (1999 р.), «Пана Коцького» (2005 р.), «Фарбованого Лиса» (2014 р.) 
і дві збірки вірші Платона Воронька «Падав сніг на поріг» (2015 р.) і «Не будь, 
мала, козою» (2016 р.) (Додаток Б, рис. Б.22.) [58]. 
Ілюстрації здатні не просто прикрасити текст, але й привнести у нього 
нове життя, нові смисли, зрештою – актуалізувати його (Додаток Б, рис. Б.22.) 
[59]. Поліна Дорошенко проілюструвала для видавництва «Основи». Так, чи 
не найвідомішою роботою художниці стало перевидання «Лісової пісні» Лесі 
Українки, що у 2014 році увійшло до каталогу дитячих книжок «Білі круки». 
Те саме видання, що спонукає не лише до читання, але й до перечитування 
класики, яку треба знати. Ще одне видання, що засяяло новими, такими 
свіжими і яскравими барвами завдяки ілюстраціям Поліни, стали знамениті 
«Байки Федра» (Основи, 2016 р.). Також серед робіт Поліни Дорошенко 
книжка «Мишки в сирі» Тетяни Коробкової (Laurus, 2013 р.), видання 
«Маєчка» і «Перше мереживо Стефанії» Юлії Лактіонової (Nebo Book Lab 
Publishing, 2015, 2016 рр.). 
35 
Останніми роками сучасну польську ілюстрацію представляє велика 
кількість талановитих художників (Додаток Б, рис. Б.23.) [60]. Рік тому Магда 
Клос-Подсядло, кураторка та директорка видавництва, міркувала, що б таке 
влаштувати на честь десятиріччя видавництва. Так і виникла ідея виставки про 
дитячі видання, їх значення та важливість ілюстрації. Подія не стала 
виставкою одного видавництва. Ева Солаж, співкураторка виставки, є 
авторкою книжок про дизайн, дитячих книжок та вже не вперше організовує 
виставки й фестивалі. 
У тандемі вони організували виставку про ілюстрацію у дитячих 
виданнях. Тут дозволено те, що зазвичай в музеях забороняють: писати на 
стінах, торкатися експонатів, бавитися, до того ж можна читати й дивитися 
фільми. Сама виставка розміщується лише в трьох залах, але це скоріше 
прикре означення браку простору, а не змістовного наповнення. Четвертою 
залою можна вважати книгарню «Захенти», розташовану поруч – тут дитяча 
література та плакати художників до виставки зараз на найвигіднішому місці, 
і сюди тягнеться черга після виставкових залів, що власне й свідчить про успіх 
проекту [61]. 
Перш ніж пройти до зали з об’єктами, відвідувачі потрапляють у 
простір, який повністю розробили для того, щоб вони вгамували жагу до 
малювання. Для цього облаштували не лише горизонтальні поверхні, але й 
стіни – мрія кожного маленького художника, який починає із розмальовування 
стін власної кімнати. Тут на чорних поверхнях розмістили незавершені 
ілюстрації з дитячих видань, які пропонують домалювати відвідувачам. Це, 
наприклад, фрагмент з ілюстрації Девіда Рискі до «Алфавіту», що видано 
англійською у видавництві Gestalten. Алфавіт для тих, хто змалку не боїться 
заглядати у словник: в книжці автори продемонстрували якраз «пишний 
лексичний яр», а не «сумне провалля». Поруч ілюстрація Патрика 
Могілніцкого з книжки видавництва Hokus Pokus «Бруд» (авторка Ольга 
Возняк).  
36 
Відомий чи не всім дітям у Польщі вірш Юліана Тувіма «Про пана 
Тралалінського» ілюстрували свого часу багато художників. Катажина 
Богуцька підійшла до графічної інтерпретації поезії з обмеженою палітрою, 
потрактувавши образи в геометричному стилі, який асоціативно наближається 
до стилістики 20-30-х років. Кураторки вдало вибрали саме ілюстрації 
Богуцької для того, щоб розмістити на всю стіну –  великий формат пасує цим 
персонажам вірша великого поета. Виставку супроводжує низка освітніх подій 
–  майстер-класи для дітей та дорослих. Спеціально для проекту також 
розробили невеликий друкований зошит-путівничок по виставці для малечі, 
який невеликими кроками, доки дитина роздивляється виставку, знайомить зі 
складовими дитячими виданнями та основними історичними етапами 
розвитку [61]. 
Щороку кожен із нас прилаштовує на цвях календар. У новий рік із 
новим мотиваційним календарем (Додаток А. Рис. Б.25) [62].  Культовий 
календар, який вже чотири роки поспіль стає лідером продаж.  Ергономічний 
та стильний дизайн, мотивуючі фрази та завдання, рекомендації на місяць, 
натхненні поради та безліч міжнародних та святкових днів. Календар-планер з 
наліпками для візуалізації планів (Додаток А. Рис. Б.26) [63]. Наліпки поділені 
на 4 групи: робота, спорт, час для близьких та себе.  За допомогою планера ви 
зможете візуалізувати свої плани і не забувати важливих завдань та подій. 
Календар-планер можна розміщувати: на магніті (до холодильника чи 
магнітної дошки), на цвяху (до стіни чи дошки), на столі.  
Проаналізувавши ряд зразків календаря з використанням аспекту гри, 
можна виокремити такі його переваги використання: По-перше, аспект гри 
породжує двосторонній рух, тобто користувач перетворюється з пасивного 
спостерігача рекламного об’єкта в активного користувача. По-друге, гра 
завжди несе в собі елемент новизни. А, як доведено психологами, в людському 
організмі постійно відбувається фільтрація одержуваної інформації, при 
цьому більш новим стимулам віддається перевага. Для ефективності будь-
якого комунікаційного акту, яким і є рекламне послання, це особливо важливо. 
37 
По-третє, гра несе в собі заряд позитивних емоцій. Якщо ж знайомство з 
рекламним повідомленням приносить задоволення, то воно негайно 
переноситься на сам рекламований об’єкт. Таким чином, реклама як би вчить 
споживача позитивним емоційним асоціаціям.              По-четверте, завдяки 
ігровій організації простору стає можливим не тільки процес передачі вже 
відомих смислів, а й насичення об’єкта новими смислами. 
Календар є хитромудрим винаходом людства, за допомогою якого воно 
спростило собі проблему числення великих проміжків часу [64].  Геніальність 
календаря укладена в періодичності повторення циклів руху небесних тіл. 
Сміливе розбиття періоду довжиною в 365 днів, названого – рік, на дванадцять 
місяців, дозволило тоді і допомагає зараз спланувати свою діяльність, скласти 
розпорядок найважливіших заходів. 
 
2.3. Перспективи розвитку інтерактивного календаря для дітей, 
загальна характеристика 
 
Бурхливий розвиток комп’ютерної техніки й інформаційних технологій 
вимагають від людини оволодіння ними. Сучасне століття називають 
століттям інформації. Людина повинна навчитися орієнтуватися в 
інформаційному потоці. І чим раніш це відбудеться, тим ефективніше буде її 
робота [65]. Комп’ютерні програми полегшують та прискорюють роботу в 
усіх галузях нашого життя.  Загальновідомо, що слово «інтерактив» 
запозичене з англійської мови й походить від слова «interact» (inter – взаємний 
та act – діяти), тобто інтерактивний – це здатний до взаємодії, діалогу [66]. В 
Україні: «електронне видання – це електронний документ, який пройшов 
редакційно-видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для 
розповсюджування в незмінному вигляді». Чіткого поняття інтерактивного 
електронного видання не існує, але в Держстандарті є визначення 
інтерактивного (недетермінованого) видання, за яким це – електронне 
38 
видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за 
алгоритмом, заданим видавцем [67]. 
Отже, види контенту (інформаційного сприймання) видання можуть 
бути різнобічними, що має певні переваги через різноманітний вид подачі 
інформації, та її впливу на різні органи чуттів. Інтерактивне наповнення 
електронного видання буває таких видів: 
1) Ілюстративний матеріал інтерактивного видання, значно розширює 
спектр можливостей сприйняття людиною. Таке зображення можна анімувати 
з метою підвищення конкурентоспроможності та збільшення 
інформативності. За допомогою gif технологій та сучасного програмування, 
розробники інтерактивних видань мають змогу, в прямому сенсі, оживити 
потрібне зображення, зробити його рухливим не залежно від дій користувача, 
або ж інтерактивним, запрограмованим на рухи, дотики, голос, чи взаємодію з 
іншими електронними пристроями, що в свою чергу, може вплинути на 
подальший розвиток події, яка пов’язана з ним [68]. 
2) Звуковий супровід, який значною мірою впливає на сприйняття та 
запам’ятовування людиною. Це авторський текст або ремарки, шумові ефекти, 
що ілюструють зазначені в тексті події, роблять їхній опис більш 
реалістичним [67]. Звук супроводжує включені у книжку відеокадри або 
анімацію, відтворюється під час відкриття певної сторінки видання, а з 
допомогою звуків, можливо максимально чітко передати потрібний настрій, 
вплинути на вибір, розвинути увагу. 
3) Відеоматеріали, що відіграють допоміжну роль, сприяють наочності 
опису, кращому розумінню та запам’ятовуванню матеріалу, можуть слугувати 
й основним джерелом інформації та можуть виступати у ролі основного 
джерела інформації, яке в свою чергу активізує одразу два органи відчуттів, 
зоровий і слуховий [68]. 
Електронні інтерактивні видання – перспективний напрям 
інформатизації користувача, що набуває певної популярності, має потенціал 
39 
на теренах сучасного українського інформаційного ринку, спрямовує 
виробництва до цифрового технологічного розвитку. 
Інтерактивне видання – підвид електронного формату видання, який має 
нелінійну структуру подання інформації, що дозволяє брати участь у побудові 
змісту дитячого видання, прямо взаємодіючи із засобом відображення. 
Видання такого роду містить ілюстрації з інтерактивними елементами та 
іграми для дітей.  Інтерактивне видання передбачає вихід у віртуальну 
реальність з можливістю взаємодії з її персонажами. Тобто інтерактивне 
видання дає можливість виконувати різні дії (змінювати шрифт, тло тексту, 
керувати звуком, відкривати-закривати ілюстрації, користуватися навігацією 
та посиланнями тощо). Застосовування мультимедійних компонентів, 
звукового супроводження, використання відео фрагментів, а також 
анімаційних елементів в основній частині видання сприяє кращому 
сприйняттю поданої інформації. Тому інтерактивне видання охоплює усе 
функціональне різноманіття, виконуючи творчо-моделювальні, ігрові та 
навчально-пізнавальні завдання.  
Типологія електронних видань розділяється:  
1) за типом носіїв або характером доступу;  
2) за технологією розповсюдження;  
3) за характером взаємодії з користувачем;  
4) за видами видань;  
5) за наявністю друкованого еквіваленту. 
Міждержавний стандарт ГОСТ 7.83-2007 «Електронні видання: Основні 
види і вихідні відомості».  
Історично розрізняють такі основні види електронних видань:  
1) офіційне – електронне видання, що публікується від імені державних 
органів, установ, організацій й містить матеріали нормативного характеру; 
2) наукове – електронне видання, що містить відомості про теоретичні 
та експериментальні дослідження; 
40 
3) науково-популярне – електронне видання, що містить відомості про 
теоретичні і експериментальні дослідження в галузі науки, культури і техніки; 
4) виробничо-практичне  – електронне видання, що містить відомості з 
технології, техніки та організації виробництва; 
5) електронне навчальне – електронне видання, що містить. 
За природою основної інформації електронне видання подається як: 
1) текстове (символьне) – електронне видання, що містить переважно 
текстову інформацію; 
2) образотворче – електронне видання, що містить переважно електронні 
зразки об’єктів, що розглядаються як цілісні графічні сутностіі; 
3) звукове – електронне видання, що містить звукову інформацію, не 
призначений для друкованого відтворення. 
За призначенням електронне видання може бути:  
1) самостійним; 
2) складовою іншого електронного ресурсу; 
3) додатком до паперових видань тощо. 
Характеристика електронних видань за типом носіїв або характером 
доступу розрізняють: локального доступу (інформація, зафіксована на 
окремому фізичному носії, який має бути поміщеним користувачем до 
комп'терного пристрою для зчитування) та віддаленого доступу (інформація, 
розміщена на вінчестері чи в інформаційних мережах. 
За технологією поширення і використання електронні видання 
класифікуються як: 
1) локальне – випускається у вигляді певної кількості ідентичних 
примірників (тиражу) на мобільних електронних носіях; 
2) мережне – доступне потенційно необмеженому колу користувачів 
через телекомунікаційні мережі; 
3) комбінованого поширення – електронне видання, що може 
використовуватись як локальне так і мережне. 
За періодичністю електронне видання може бути як: 
41 
1) неперіодичне – електронне видання, яке випускається одноразово; 
2) періодичне – електронне видання, що виходить через певні проміжки 
часу, нумерованими і датованими випусками; 
3) продовжуване – електронне видання, що виходить через невизначені 
проміжки часу, однотипно оформленими нумерованими і датованими 
випусками, що мають загальну назву; 
4) обновлюване – електронне видання, що виходить через певні або 
невизначені проміжки часу, що мають однакову назву і частково повторюється 
зміст. Кожен випуск містить у собі актуальну інформацію і повністю замінює 
попередній. 
Інтерактивність – це здатність інформаційно-комунікаційної системи, 
активно і адекватно реагувати на дії користувача [66]. Елементами 
інтерактивності є всі елементи взаємодіючої системи, за допомогою яких 
відбувається взаємодія з іншою системою – людиною (користувачем). 
З точки зору ступеня взаємодії під інтерактивністю можна розглядати 
наступні випадки: 
1) лінійна взаємодія (1:), або відсутність інтерактивності, коли 
посилається повідомлення не пов'язане з попередніми повідомленнями; 
2) реактивна взаємодія (1:1), коли повідомлення пов'язано тільки з одним 
попереднім повідомленням; 
3) множинна або діалогова взаємодія (1: m), коли повідомлення 
пов'язано з безліччю попередніх повідомлень і логікою між ними [68]. 
В електронному форматі видання (електронна книга, мультимедійне 
видання, інтерактивне видання) шрифт переходить від статичного до 
динамічного, здатного до змін, трансформації. В електронних форматах 
видань, на відміну від друкованих, читач може здійснювати маніпуляції з 
формою та розміром шрифту (формальна трансформація). Формальна 
трансформація забезпечує зміни кеглю, гарнітури шрифту), фрагментів тексту, 
що піддаються форматуванню: виділення курсивом, жирність, накреслення, 
підкреслення (для вказівки на посилання), вирівнювання міжрядкових 
42 
інтервалів, корегування розміру полів. Кольорова трансформація стосується 
зміни кольору шрифту та фону. У мультимедійних виданнях цілісний текст та 
окремі слова, літери здатні відображати інформацію через своє переміщення в 
просторі екрану, збільшення/зменшення в розмірах, спотворення (просторова 
трансформація). Анімаційний текст володіє великим потенціалом емоційної 
дії на читача, рух тексту підсвідомо пов’язується з манерою поведінки героя, 
приписуючи шрифту відповідний психологічний портрет. Якщо у 
мультимедійному виданні текст рухається за заданим сценарієм, то в 
інтерактивному – у відповідь на дії читача. Оригінали повинні містити вихідні 
відомості, оформлені згідно з вимогами ГОСТ 7.4 залежно від виду видання. 
Текст видання повинен бути відтворений шрифтом, що відповідає вимогам 
санітарного законодавства України до зручності читання та зорового 
сприйняття залежно від вікової категорії читачів. 
Видання залежно від вікової категорії читачів поділяються на чотири 
групи: 
1) І група – видання для дітей віком до 5 років включно; 
2) II група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно; 
3) III група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно; 
4) IV група – видання для-підлітків від 15 до 18 років включно. 
Розглянемо III групу: 
 Довжина рядка та характеристика та шрифту на кириличній або іншій 
графічній основі основного тексту видання повинні відповідати вимогам 
таблиці 3. (Додаток А. Рис. Б.27). Для відтворення основного тексту видання 
допускається застосовувати не більше двох варіантів шрифтового оформлення. 
Основний текст видання на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях 
повинен бути відтворений шрифтом кеглем 12 п. 5.2.5.2 Шрифт додаткового 
тексту і виокремлення повинен відповідати вимогам таблиці 3. Додатковий 
текст на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях повинен бути 
кеглем 12 п. Допускається для додаткового тексту та виокремлення зменшення 
довжини; рядка до 3 1/2 кв.(63 мм), шрифт напівжирного накреслення вічка 
43 
або курсивного накреслення вічка, друкування фарбою іншого кольору. 
Допускається додатковий текст і виокремлення виворітним шрифтом кеглем 
12 п. і 14 п. на фоні оптичною густиною не менше 0,5 Б. Текст виворітним 
шрифтом повинен відповідати вимогам таблиці 3 для кеглю 12 п. 5.2.5.3 Для 
відтворення основного і додаткового тексту видання (крім заголовків) слід 
застосовувати шрифти не більше чотирьох гарнітур або накреслень вічка. 
5.2.5.4 Текст видання повинен мати в межах рядка рівномірні проміжки між 
словами. 5.2.5.6 Допускається для художнього оформлення видання 
розміщення тексту та (або) ілюстрацій на полях (окрім корінцевого) за умови 
збільшення поля на 30%. 5.2.5.7 Відстань від ілюстрації до текстівки повинна 
бути не менше 6 мм. Кегель шрифту текстівок рекомендується не менше 10 п. 
Розвивальні можливості дитячих видань, спрямовані на концентрацію 
уваги, тренування логічного мислення, ефективної пам’яті й уяви, розвиток 
образного мислення та сенсорних здібностей можуть бути враховані 
наступним чином: художнє оформлення дитячої розвивальної літератури, 
ілюстративний матеріал видання, передбачає врахування спрямованості видів, 
що виражається в акцентуванні уваги дитини на пізнавальній, інтелектуальній, 
чуттєво-емоційній, художній, естетичній, психологічній, психо-енергетичній, 
особисто-авторській, морально-естетичній чи прагматичній інформації.  
Процеси демократизації й гуманізації в українському суспільстві, 
інтеграція у світове співтовариство потребують зміни пріоритетів виховання 
підростаючого покоління, адже зростання кількості різноманітних соціальних 
контактів, вимагає сформованості моральних знань, умінь і навичок культури 
взаємин, розвитку відповідних ділових та особистісних якостей. 
Найважливішими з психолого-педагогічної точки зору для дітей є такі 
положення: гра проектує дитину на сприйняття зовнішнього світу, і вона ж є 
трансформацією навколишнього світу; гра сприяє залученню людини до 
цінностей культури й відображає певні ідеали й культурні цінності, що 
існують у суспільстві; гра – це свого роду соціалізація, у процесі якої 
відбувається формування життєвої позиції; колективна гра виконує й 
44 
психотерапевтичну функцію, тобто сприяє пристосовуванню до умов 
соціального життя надалі;  гра – це засіб для розумового, етичного, фізичного, 
естетичного розвитку особистості; у грі розвиток пізнавальних здібностей 
значною мірою визначається можливістю використовування монологічного й 
діалогічного мовлення. Таким чином, у роботах присвячених питанням 
походження й психології гри, ігрова діяльність розглядається як необхідний 
етап у розвитку кожного індивіда на всіх етапах становлення його як 
особистості. Сутність гри полягає в тому, що в ній важливий не стільки 
результат, скільки сам процес, процес переживань, пов'язаних з ігровими 
діями. Хоча ситуації, що програються дитиною, уявлені, але відчуття, що 
переживаються нею, реальні. 
Отже, проблеми, які стосуються міжособистісного спілкування й 
взаєморозуміння, не тільки не втрачають своєї актуальності й значущості, але 
й стають все більш важливими для багатьох соціально-гуманітарних наук, 
адже міжособистісне спілкування грає велику роль в усіх сферах 
життєдіяльності, являючись невід’ємним атрибутом життя людини. При 
цьому якість міжособистісного спілкування залежить від рівня досягнутого 
розуміння, а примітивізація міжособистісного спілкування, зведення його до 
простої передачі інформації веде до збіднення духовного світу людини, до 
його знецінення як особистості.  Високий рівень взаєморозуміння надає 
широкі можливості для встановлення позитивних міжособистісних взаємин, 
оскільки індивід проявляє готовність до діалогу, відкритий для різноманіття 
думок, володіє значними ціннісними уявленнями, наслідує культурним 
нормам.  
Ряд основоположних термінів з області мультимедіа тільки проходить 
своє становлення, багато хто з них вимагають уточнення і конкретизації. Така 
ситуація говорить про незрілість самої області, про період її становлення. Але, 
з іншого боку, швидка динаміка розвитку мультимедійних технологій і її 
важливість у розвитку промислових технологій, науки, освіти спонукає до 
більш активних досліджень феномена мультимедіа. 
45 
До введення в науковий обіг запропоновано наступне визначення: 
мультимедійна презентація – інформаційний дизайн-об’єкт, що демонструє 
нові результати субєкта діяльності в цифровий інтерактивної проектно-
художній формі. Це визначення дозволить більш ефективно освоювати 
дизайнерами-розробниками мультимедійного дизайн-проекту цю галузь 
практичної діяльності. 
2.3.1. О с н о в н і  а с п е к т и  с т а н о в л е н н я  і н т е р а к и в н о г о  
к а л е н д а р я  в  У к р а ї н і ,  с в і т о в о м у  к о н т е к с т і  
Потреба в інтерактивних електронних виданнях зумовлена тим, що 
обмежені у часі люди не мають можливості відвідувати бібліотеки, носити з 
собою важкі книжки тощо. Це зменшує зацікавленість суспільства в 
літературі. Частіше користувачі звертаються до мережі, із метою 
пришвидшення процесу отримання інформації, миттєво знайти відповіді на 
ключові запити в пошуковій системі. Замість того, щоб витратити свій час на 
відвідування книгозбірні, спромогтися знайти потрібне джерело, 
проаналізувати матеріал на сторінках багатотомних друкованих видань, 
людина заощадить години. Аудіо, відео, гра зараз на часі та швидко 
поширюється в інтернеті. Прогрес щодня створює нові проекти, цікаві ідеї, 
сайти, групи в соціальних мережах, неодмінно привертає увагу прихильників, 
об’єднує їх. Інноваційні втілення потребують значних витрат на роботу 
професійних редакторів, коректорів, художників, програмістів, промоутерів  
Це пов’язує видавничу справу з проблемою пошуку кадрів, забезпеченням їх 
особливими навичками для створення інтерактивних 
продуктів.  Технологічний аспект також потребує певних витрат: 
забезпечення працівників комп’ютерною технікою, набором ліцензійних 
спеціалізованих програм для створення якісного цифрового продукту. У світі 
одним із кращих виробників програмного забезпечення вважають компанію 
Adobe, яка користується популярністю на ринку софту завдяки 
багатофункціональності. Перевагами програмного комплексу є цілісне 
уніфіковане ядро, що дозволяє взаємодіяти між різними програмами цієї 
46 
компанії з максимальною сумісністю між ними, що мінімалізує шанси 
програмних помилок, та прискорює процес створення якісного продукту. Інші 
відомі програми – UnderPage, LipBook Maker Pro, Interact Builder, також 
полегшують створення інтерактивного видавничого продукту. Інтерактивні 
видання в Україні почали розвиватися з 2011 р., але досі не набули широкого 
розголосу: середній показник скачування  – 3-4 тисячі. Більшість видань 
доступні українською або російською мовами. Додатки переважно розроблені 
лише для операційної системи iOS, що передбачає цільовою аудиторією 
користувачів техніки компанії Apple. Окрім цього, самі видавці говорять про 
те, що ринок є незайнятим, на це існує низка причин. Було кілька спроб 
створити цікаві продукти, проте брак попиту й неготовність платити за 
цифровий контент поки що не дають можливості перетворитися цьому 
сегменту на повноцінний ринок. Причина в самій природі інтерактивних 
видань, адже надто багато ресурсів потрібно витратити на створення якісного 
продукту, цінність якого не очевидна для широкої аудиторії. Інтерактивний  
календар для дітей міг би бути функціональним додатком, який дозволяв би 
мати всі події календаря в Інтернеті. За справу випуску дитячих інтерактивних 
видань у нашій країні взялися три видавництва – це «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-
ГА», Glowberry Books та «Видавництво Старого Лева». Сьогодні нові 
інформаційні технології − невід’ємна частина нашого життя. Бурхливий 
розвиток комп’ютерної техніки й інформаційних технологій вимагають від 
людини оволодіння ними. Сучасне століття називають століттям інформації. 
Людина повинна навчитися орієнтуватися в інформаційному потоці. І чим 
раніш це відбудеться, тим ефективніше буде її робота. Комп’ютерні програми 
полегшують та прискорюють роботу в усіх галузях нашого життя.  Електронні 
інтерактивні видання − перспективний напрям інформатизації користувача, 
що набуває певної популярності, має потенціал на теренах сучасного 
українського інформаційного ринку, спрямовує виробництва до цифрового 
технологігчного розвитку [68]. 
   
47 
2.4. Засоби графічної виразності в художньому проектуванні 
календаря 
 
Процес створення будь-якого проекту, головною складовою якого є 
мистецтво, передбачає дотримання наступних умов: 
1) наявність художнього образу, задуму, головної ідеї твору, тобто 
здібностей, що носять суб’єктивний характер – таланту митця; 
2) наявність об’єктивних теоретичних знань, що являються необхідними 
для матеріалізації задуму у формі художнього твору і є результатом досвіду 
творця. 
За темою науково-дослідної дипломної роботи передбачається розгляд 
засобів художньо-образної виразності в графічному дизайні та в дизайні 
сучасного календаря для дітей у напрямі теоретичної частини видання, його 
художньої форми як засобу матеріалізації змісту, художніх, естетичних 
якостей ілюстративного матеріалу видання, його композиційного та колірного 
вирішення, вибір техніки виконання зображення та його розташування з 
виникненням певних асоціацій. 
2.4.1. О с н о в н і  з а с о б и  г р а ф і ч н о ї  в и р а з н о с т і ,  ї х  
в и к о р и с т а н н я  
Одним із засобів графічної виразності є «асоціація». Цей термін 
походить з латинської мови і означає «об’єднання, союз». В психології 
асоціація – це закономірний зв’язок між окремими подіями, фактами, 
психічними уявленнями людини, щодо предметів або явищ, відображеними в 
свідомості й закріпленими в пам’яті, що утворюється при певних умовах між 
двома або більше психічними утвореннями. 
Асоціації – це певні реакції організму на зовнішній чи внутрішній 
подразник [66]. Зовнішніми подразниками виступають органи чуття: очі, вуха, 
рот і ніс, а також нервові закінчення. Внутрішні подразники – це думки та ідеї 
людини, сигнали від нервових закінчень внутрішніх органів. Асоціації 
виявляються проявом підсвідомого, тобто в досвіді індивіда виникає 
48 
закономірний зв’язок між двома змістами свідомості (відчуттями, уявленнями, 
думками, почуттями тощо), який виражається в тому, що поява в свідомості 
одного зі змістів тягне за собою появу іншого. 
Графіка використовується як засіб передачі на площині текстової та 
візуальної інформації, а також для декоративної розробки форми. Графічні 
засоби включають в себе такі компоненти, як точка, лінія, пляма і колір. Точка, 
лінія, пляма, їх поєднання і сприйняття. Точка як елемент композиції, як засіб 
емоційної виразності в композиції, як візуальний і змістовний акцент 
композиції. Графічне визначення межі між поняттям «пляма» і «точка», 
композиційне угрупування з обмеженою кількістю точок, точка – епіцентр, 
точка – фокус композиції,гармонія точок.  
Лінія по формі характеризується продовжністю або розвитком на 
площині в одному напрямку. Характер лінійно – графічної форми залежить від 
матеріалу і техніки виконання. Олівець дасть світлу, вільну лінію. Перо дає 
тонку з потовщенням «живу» лінію. Соус – жирну, «бархатну» лінію і тощо. 
Будуючи лінійно – площинну композицію важливо найяскравіше виявити 
специфічні якості ліній різного виконання.  
 Пляма – набір точок на площині певної конфігурації. Вона має межу і 
площу, рівномірно покриту тоном або штрихами. Плями можуть 
утворюватись на основі геометричних фігур або мати інше походження. 
Оскільки кількість конфігурацій, яких може набирати пляма необмежена, той 
зображальні властивості її надзвичайно широкі. На відміну від точки та лінії 
пляма покриває більшу частину графічної площини. З використанням плями 
розширюється діапазон засобів побудови графічної композиції, куди 
включаються різноманітні форми тонової графіки. Художники для створення 
графічного твору користуються тими самими художніми прийомами і 
засобами, що притаманні традиційній графіці, лише технологічні прийоми 
відрізняються. Ту саму лінію, її плавність або строкатість, м’якість або 
твердість, пляму та тон. 
49 
2.4.2. Х уд о ж н ь о - е с т е т и ч н і  о с о б л и в о с т і  к а л е н д а р я  д л я  
д і т е й  
Для мистецтва графіки характерний високий ступінь соціального 
відгуку. Протягом усієї історії вона жваво реагувала на всі докорінні зміни в 
житті суспільства, відповідала та сама стимулювала естетичні потреби 
людини. Все найбільш значимі винаходи в її технологіях, розвиток художньої 
виразності мови припадають на особливо гострі, переламні моменти історії 
культури. Естетика – філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні 
закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і 
суспільства, буття), наука про прекрасне [66]. Прекрасне виявляє ту площину 
естетичного осягнення світу, що відповідає людським ідеалам і 
супроводжується емоційним почуттям естетичної насолоди. Обґрунтування 
естетичного рівня об’єкту в контексті сучасних тенденцій розвитку дизайну. 
Увесь навколишній світ людини так чи інакше пов’язаний з мистецтвом. А в 
деяких випадках мистецтво стає життєвою функцією суспільства. На кожному 
етапі еволюції людина намагалась естетизувати своє середовище.  
Окрім фізичних об’єктів, в уявних образах можуть утілюватися також і 
абстрактні ідеї, наприклад, образ свободи, влади або краси. З точки зору 
психології сприйняття таке мислення включає в себе низку перцептивних 
процесів: визначення просторових співвідношень, розпізнання зовнішності 
об’єкта за його лінійною формою, реконструкція тривимірного об’єкта за 
двовимірним, а також процеси зорової пам’яті. Створення образів та 
оперування ними є однією з основних фундаментальних особливостей 
інтелекту людини. Без цього особистість не може аналізувати, не в змозі 
планувати свої дії, передбачити їх результати й при необхідності вносити у 
свої дії зміни. Уже давно доведено, що найскладніші процеси образного 
мислення є результатом чуттєвого сприйняття реального світу. Основна 
функція образного мислення – забезпечення процесу пізнання найбільш 
суттєвих сторін та закономірних зв’язків об’єктів дійсності у формі наочних 
50 
образів. У формуванні образу застосовуються й словесні визначення, 
судження. Але слово в образному мисленні не є основним.  
 
Висновки до другого розділу 
 
1. У другому розділі було проаналізовано стан і розвиток календаря в 
світі і Україні, також досліджено характеристику електронного календаря та  
її класифікацію. Наголошено, що у Західній Європі та США інтерактивні 
видання вже набули популярності, а українські видавництва тільки віднедавна 
розпочали цікавитися інтерактивною продукцією для дитячої аудиторії і 
наразі є лише три лідери у цій галузі це «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 
«Glowberry Books» та «Видавництво Старого Лева». Інтерактивні видання в 
Україні мають багато спільних рис з комп’ютерними програмами: флеш-
анімація, де на фрагменти картинки можна натискати і вони починають 
рухатися та звучати. За своєю сутністю видання є програмами для 
використання на планшетах, а не на комп’ютерах, що і визначає специфіку їх 
класифікації. 
2. Визначено, що популярність інтерактивних видань обумовлюється не 
тільки зручністю використання, а й її візуальною насиченістю, одночасне 
використання аудіо- та відео- матеріалів дає змогу підвищити показник 
запам’ятовування поданого матеріалу до 40-50%.  Електронний формат 
видання, включає такі підвиди: аудіо видання, мультимедійне видання, 
інтерактивне видання. Перевагами інтерактивного календаря можна вважати: 
компактність і портативність, організація власного часу, налаштування 
зображення і тексту, додаткові можливості навігації (переходи за 
гіперпосиланнями, відображення тимчасових позначок і приміток, електронні 
закладки). Недоліки: пристрої для використання електронного календаря 
більш чутливі до фізичного пошкодження, ніж друковані видання, пристрої 
вимагають періодичної підзарядки.  
51 
3.  Встановлено основні виражальні засоби, характерні для традиційної 
графіки: 1) лінія, її плавність або строкатість, м’якість або твердість. Лінія в 
змозі передати  обриси предметів, їх фактуру та характер. 2) пляма, рівно 
зафарбована, різна за кольором, формою, розміром, густотою, характером 
тону. Пляма створює ілюзію об’єму, глибини, допомагає точніше виразити 
реальність. 3) тон, різниця в градації кольору від найтемнішого до 
найсвітлішого. Тон допомагає передати якість предмету, його об’єм та інші 
властивості. Важливим інтерактивним засобом художньої виразності є 
анімація. В ілюстраціях використовуються інтерактивні технології, окремі 
елементи супроводжуються анімацією. Інтерактивна ілюстрація представляє 
собою початкове статичне зображення, яке завдяки дотику користувача до 
об’єктів призводить до їх змін. У відео показано всі інтерактивні елементи в 
дії. Зазначено, що ілюстрація трансформується зі статичної у мультимедійну, 
яка поєднує аудіо-, відео-, графічну, анімаційну зображальну інформацію. 
Проектування інтерактивного календаря для дітей передбачає тісне 
переплетення з технологічними процесами виготовлення продукції, тому 
акцентується увага на візуальності, анімаційності, інтерактивності та 
віртуальності як основних принципах проектування дитячого видання. 
 
 
 
 
52 
РОЗДІЛ 3  
РОЗРОБКА ПРОЕКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ  
 
Термін «дизайн» походить від англійського «design» – проектувати, і 
означає вид художньої діяльності, що пов’язаний із проектуванням  
предметного світу. У видавничій справі під терміном «дизайн» розуміють 
конструювання видання з використанням у ньому графіки, типографії тощо 
[66]. В інтерактивному виданні поєднується праця видавця, програміста й 
дизайнера. Тільки гармонійне поєднання цих сторін створює повноцінне 
видання.  
 
3.1. Визначення концепції проектної пропозиції 
 
Концепція (лат. сonceptio – розуміння) – система поглядів, розуміння 
явищ і процесів; єдиний, визначальний задум. Головне призначення концепції 
полягає в інтеграції певного масиву знання, у прагненні використовувати 
його [66].  Концепція – це сукупність взаємозв’язаних і взаємообумовлених 
ознак майбутнього видання, яке складається в ході редакторського аналізу 
початкової інформації, вимог до майбутнього видання, що висуваються, і 
обґрунтування його характеристик  
 
Концепція містить у собі: 
1) методологію дослідження, тобто систему принципів дослідження, яка 
базується на діалектичному методі та системному підході. 
2) набір методів проведення досліджень, які являють собою способи 
збору, обробки та аналізу даних. 
3) принципи організації процесу дослідження: 
1) який характер дослідження (теоретичний, описовий, аналітичний, 
емпіричний); 2) які залучаються ресурси; 3) хто є виконавцем; 4) терміни;      5) 
мета; 6) завдання; 7) програма дослідження. 
53 
Проектна пропозиція – заявка на отримання гранту, яка містить 
інформацію про запропоновані дії в рамках проекту, бюджет проекту, дані про 
головного партнера, а також інші документи, передбачені спільною 
операційною програмою. В умовах стрімкого поширення інформаційно-
комунікаційних технологій одне із основних завдань засобів масової 
інформації – це правильно оцінити тенденції, потреби нового покоління і 
зуміти задовольнити їх.  
Календар має ергономічний та стильний дизайн, містить мотивуючі 
фрази, завдання та рекомендації на місяць, розрахований на вікову категорію 
(11-14 років), допоможе організовувати власний час. Більшість ідей з’являлися 
на світ при читанні книг. Вони змушували переживати різні емоції, в той час 
надихали на створення ілюстрацій та давали привід замислитися, подивитися 
на своє життя по-іншому (рис. 3.1.). 
   
   
54 
Рис. 3.1. «Пошукові ескізи». 
Концепція художнього оформлення передбачає застосування векторної 
графіки, лінійної побудови зображення, стилізації образів (рис. 3.2.), які не 
лише привертатимуть увагу, а й спонукатимуть до розвитку уяви. 
Векторна графіка – спосіб представлення об’єктів і зображень в 
комп'ютерній графіці, заснованої на використанні елементарних 
геометричних об’єктів [66]. Об’єкти векторної графіки є графічними 
зображеннями математичних функцій. Векторна графіка представляє 
зображення як набір найпростіших геометричних фігур, графічних примітивів. 
До графічних примітивів відносяться такі прості фігури, як точки, відрізки, 
прямі, дуги, кола і еліпси, квадрати і прямокутники, овали і кола і, як загальний 
випадок, криві деякого порядку.  
   
    
Рис. 3.2. «Пошукові ескізи». 
Рухома комп’ютерна графіка називається комп’ютерним відео або 
комп’ютерною анімацією. Для відображення графіки використовують 
55 
монітор, принтер, плотер тощо. Робота з комп’ютерною графікою – один з 
найпопулярніших напрямків використання персонального комп’ютера, до 
того ж виконують цю роботу не тільки професійні художники і дизайнери. На 
будь-яких підприємствах іноді виникає необхідність подачі рекламних 
оголошень в газетах і журналах або просто у випуску рекламної листівки або 
буклету. Без комп’ютерної графіки не обходиться жодна сучасна 
мультимедійна програма. Робота над графікою становить до 90% робочого 
часу програмістських колективів, які випускають програми масового 
використання. 
Перші обчислювальні машини не мали окремих засобів для роботи з 
графікою, але використовувалися для отримання і обробки зображень. 
Програмуючи пам’ять перших електронних машин, побудовану на основі 
матриці ламп, можна було отримувати візерунки. 
Концепція даного проекту полягає в тому, щоб донести до цільової 
аудиторії основну думку та  зробити це в одному стилі та графіці. Стиль 
виконання: наївне мистецтво. Наївне мистецтво (англ.naïve art) – один з 
напрямків примітивізму XVIII–XXI ст., що включає як самодіяльне мистецтв 
(живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру, архітектуру), так і 
образотворчі роботи художників-самоучок [66]. Аналіз українського 
«наївного» мистецтва засвідчує його самостійну генезу, авторську 
оригінальність та зв’язок з колективною народною творчістю.  
Характерними рисами ілюстрацій на сторінках календаря є спрощені, 
плоскі, форми, локальні, чисті кольори, відсутність повітряної перспективи та 
інших ознак академізму, які проглядаються у даній роботі. Більшість ідей 
з’являлися на світ при читанні книг. Вони змушували переживати різні емоції, 
в той час надихали на створення ілюстрацій та давали привід замислитися, 
подивитися на своє життя по-іншому. Персонажі  календаря не повинні лякати 
дітей, вони мусять полюбити їх відразу ж глянувши на них. Тому персонажі 
на сторінках календаря виглядають максимально добрими, хорошими та 
милими, навіть якщо персонаж є негативним, обличчя він повинен мати не 
56 
лякливе. Особливістю дитячої літератури є поєднання художнього тексту та 
ілюстрації. Яскрава обкладинка календаря (рис. 3.3.) не тільки захоплює увагу 
дитини, а й готує її до сприймання змісту, сприяє естетичному вихованню. 
 
 
Рис. 3.3. «Обкладинка календаря». 
 
57 
 
Рис. 3.4. «Сторінки календаря». 
 Дитячі видання чи то українського, чи зарубіжного автора не тільки 
розширють світогляд дитини (рис. 3.4.), знайомлять її з новими і цікавими 
подіями, явищами, а й допомагають сформувати у дітей знання, уміння й 
навички літературознавчого, естетичного, етичного характеру, забезпечують 
засвоєння художніх цінностей і готують до самостійної зустрічі з мистецтвом 
слова, до самоосвіти і самовиховання [12]. Коли постало питання про 
проектування дизайну на перший план вийшла система «дизайнер-проект-
річ», яка повністю показує дизайнерську діяльність від початкового задуму до 
«життя речі». В процесі розробки враховувалися властивості і якості, які 
будуть користуватися попитом у споживача. Завданням було створити  
видання, побудоване за естетичними законами, головною якістю якого 
повинна бути відповідність людині. 
В ході аналізу сучасних дитячих видань виявлено: відсутність 
достатньої кількості інтерактивних видань  сучасних українських авторів.      А 
також виникає потреба в урізноманітненні художнього вирішення дитячої 
продукції, пошуку нових дизайнерських рішень та технічних прийомів. 
 
3.2. Проектно-художні засоби та особливості авторської графіки у 
створенні дизайну сучасного календаря для дітей 
 
58 
Створення сучасного календаря для дітей полягає у верстанні видання із 
зображеннями, інтерактивними елементами та передбачає додавання дій, які 
відбуваються внаслідок використання цих елементів. Щоб видання працювало 
на всебічний розвиток дитини й зокрема на формування її навичок, варто в 
розробці його концепції враховувати певні аспекти як психологічно-
педагогічного плану, так і змістово-зображального. Розвивальні можливості 
дитячої літератури, спрямовані на концентрацію уваги, тренування логічного 
мислення, ефективної пам’яті й  уяви. Створення інтерактивних видань є 
складним процесом. Він вимагає розуміння призначення цього видання та 
особливостей використання інтерактивних елементів. При наукових 
дослідженнях було проаналізовано особливості організації тексту, шрифтових 
виділень, ілюстраційного матеріалу та колірного оформлення сторінок. 
Виявлено, що основними інтерактивними елементами, які використовуються 
у виданні, є: гіпертекстові посилання, відеофрагменти, навігаційні елементи, 
кнопки текстових пояснень, кнопки-перемикачі. 
Кожна сторінка  календаря має свого власного персонажа (рис. 3.4.), 
мотивуючу фразу на місяць,  колонки для запису планів та цілей. Дитина може 
планувати, ставити перед собою цілі, завдання, які допомагатимуть їй в 
організації власного часу. Дізнаватися про свята, записувати свій список справ 
на день (рис. 3.5.) та розповідати про свої досягнення можна скачавши 
додадаток за допомогою QR-коду або перейшовши за посиланням 
www.day.after.day.ua. Також можливо відмічати важливі дати, клеїти наліпки 
в колонки (рис. 3.6.) та розфарбовути на сторінках календаря. Але, не варто 
перевантажувати себе, планувати таку кількість справ, з якою неможливо 
впоратися фізично. Від цього продуктивність праці лише падатиме.  
59 
 
Рис. 3.5. «Сторінки календаря». 
 
Рис. 3.6. «Сторінки календаря». 
Шрифт є важливою складовою для створення сучасного календаря, 
завдяки ньому передається сам зміст. В календарі використаний шрифт 
«Summer» (рис. 3.7.). Використаний кегль для текстів – 12 п., 14п. Так як 
календар є інтерактивним кегель шрифту можна збільшити до 16 п., а також 
збільшити насиченість кольору самого шрифту. Кегль (від нім. Kegel) – 
перекладається як розмір висоти літери, включаючи нижні і верхні виносні 
елементи букви або знака [28]. Кегль вимірюється в друкарських пунктах. 
Важливим аспектом в оформленні сучасного календаря для дітей є композиція 
60 
типографського шрифту. Було використано блокову компоцицію 
(розташування рядків тексту суцільним блоком).  
Важливим інтерактивним засобом художньої виразності є анімація. 
Головним завданням є розробка анімації, яка сприяє нормальному розвитку 
дитини. В ілюстраціях використовуються інтерактивні технології, окремі 
елементи супроводжуються анімацією. Інтерактивна ілюстрація представляє 
собою початкове статичне зображення, яке завдяки дотику користувача до 
об’єктів призводить до їх змін. Використаними інтерактивними елементами є: 
гіпертекстові посилання,відеофрагменти (часткова анімація ілюстрацій); 
кнопки (завдання, озвучка тексту, збільшення шрифту і його насиченості). 
Також використано слайдове перегортання сторінок в низ (перегортання 
прихованого тексту, ілюстрацій) і сладове перегортання в бік (перегортання на 
наступну сторінку). 
До основних переваг інтерактивних видань належить їхня інформаційна 
насиченість. Мультимедійні засоби впливають майже на всі органи чуття 
реципієнта. Одночасне використання аудіо- та відео- матеріалів дає змогу 
підвищити цей показник до 40-50%.  
 
3.3. Розробка основних констант 
 
Формат сучасного календаря для дітей «День за днем» А4, вертикальний 
та видовжений. Шрифт, як елемент художнього оформлення видання, є 
художньо вирішеним, правильно підібраним, але зі своїм творчим прийомом 
побудови композиції зображення. 
У своїй роботі над календарем дизайнер проявляє певний художній 
смак, читач же, емоційно оцінює його працю, отримує естетичне задоволення 
чи незадоволення. Цілісність, композиційна злагодженість побудови дизайну 
видання відповідає почуттю естетичного задоволення. Типографський блок 
набрано «Summer» (рис. 3.8.), шрифт є: простим, читабельним, вертикально 
видовженим, не має засічок, товщина літер однакова в усіх його елементах.. 
61 
Необхідність дотримання принципів пояснюється психо-фізіологічними 
особливостями людини, які проявляють у процесі читання, та особливостями 
людського зору – охоплювати оком одночасно групу літер або навіть слів, 
швидкістю впізнання літер і осмислення слів, тобто швидкістю читання [142]. 
Обраний шрифт задовольняє цим вимогам. Чіткість напису визначається 
контрастом між кольором шрифта і кольором тла. Ясність шрифта передбачає 
швидку впізнаваність літер, обумовлену простотою їх графіки. Також шрифт 
видовжений вертикально, як і сам календар, що додає гармонійності 
сприйняття загального виду. 
 
 
Рис.3.7. «Шрифт  «Summer»». 
Колір відіграє важливу роль в ілюстраціях будь-якого видання. 
Особливо, якщо це ілюстрації для дітей. Кольори на сторінках календаря 
підібрані до пір року, асоціаціюються з кожним місяцем та істотно впливають  
на психо-інтелектуальний стан людини. Якщо уважно придивитися до листя, 
грунта тощо, виявиться, що там не зустрінеш, гладких поверхонь рівномірного 
кольору, все в природі має рифлену, зернисту, округлу, або нерівну поверхню. 
У природі не зустрінеш два однакових відтінка. Текстури на сторінках 
календаря доповнюють колірну гаму кожної з пір  року.  
62 
 
Рис.3.8. «Шрифт  «Summer»». 
Багато художників уважно вдивлялися в природні колірні комбінації: як 
поєднуються кольори у рослин і тварин, як впливає колір неба на предмети, 
яка різниця між кольором сонця, що сходить і західного, як змінюється 
природа в залежності від пір року.  
 
3.4. Рекламна продукція, особливості розробки і виконання 
 
Рекламна продукція – це рекламні матеріали, котрі створені для 
популяризації, поширення товарів, послуг та залучення нових клієнтів. В 
рекламну продукцію розробленого проекту входить рекламний плакат, 
відеоролик, календар та упаковка [66]. 
Плакат – це великоформатне зображення з текстовим посилом, яке 
розробляється в рекламних, інформаційних, агітаційних, навчальних цілях. 
Лаконічність, простота і ємність рекламних плакатів надає рекламі особливу 
виразність [66]. 
Компонування рекламного плаката будується за таким планом: 
1) візуальний образ; 
2) слоган; 
3) логотип або товарний знак; 
4) зображення реального продукту. 
Плакат повинен добре виглядати як з близької відстані, так і з відстані. 
При створенні плакатів потрібно задуматися, на яку аудиторію буде 
63 
орієнтований плакат. Текст на плакаті повинен бути коротким і зрозумілим. 
Розмір і шрифту повинен бути таким, щоб він добре читався і відповідав жанру 
майбутнього плаката. Те ж саме стосується кольорів. Необхідно уявляти, де 
будуть розміщені плакати, щоб вони не загубилися на тлі стін. Дизайнер 
повинен чітко уявляти, на чому слід сфокусувати і загострити увагу 
спостерігача. Використовуючи основні принципи дизайну правильно 
направити його погляд по всій поверхні плаката [145]. 
 
Рис. 3.9. «Презентаційний плакат». 
В процесі створення рекламного плакату (рис. 3.9.) для сучасного 
календаря для дітей було визначено центральну мету, те що необхідно 
прорекламувати. Було визначено цільову аудиторію видання, це люди віком 
64 
від 25 років (батьки дітей, вчителі) та діти (11-14 років). Плакат виконаний в 
стилістиці самого видання, таким чином він доповнює календар, розміри 
плакату, це А1 формат (60 на 90 см). Рекламний плакат містить в собі наступну 
інформацію: назву календаря, ілюстрацію та зазначені сервіси   (рис. 3.10.), де 
можна його придбати. Також на плакаті є QR-код за яким можна одразу 
перейти до електронного маркету прочитати описання календаря та придбати 
його. 
 
Рис. 3.10. «Використання на рекламоносіях». 
Упаковка – це матеріал, оболонка, обшивка, тара, в яку поміщають товар 
і яка відрізняється своєрідним оформленням [66]. Упаковки повинні захищати 
продукт, збільшувати зручності при його використанні, привертати увагу, 
інформувати покупця про структуру товару, забезпечувати зручне 
транспортування, складування та обробку вантажів у торгівлі. Розмір 
упаковки може бути використаний як засіб сегментації. Всі країни мають 
законодавство, що регулює все, що пов’язано з упаковкою товару. Серед 
аналогів обрано прототип художньо-конструктивного рішення вигляду 
упаковки (рис. 3.12.), для сучасного календаря для дітей  «День за днем». 
65 
  
Рис.3.12. «Ескіз упаковки для календаря». 
Дане рішення має прямокутну конфігурацію та являє собою об’ємний 
куб. Складається упаковка з дерев’яного блоку в який встановлюється 
календар та загальної упаковки. Дизайн стриманий, виконаний в 
мінімалістичному стилі, має забарвлення природнього кольору дерева. 
Упаковка – сучасна, стильна, вид упаковки, який ідеально впишеться в 
інтер’єр. Переваги упаковки з дерева в тому, що упаковка характеризується 
високою міцністю, зберігає цінні вантажі від механічних пошкоджень, 
дерев’яна тара має невелику вагу, екологічна. Цілі створення упаковки для 
календаря «День за днем» полягають у простоті використання та  
виготовлення.   Форма самої упаковки відповідно до форми календаря в якій 
поєднуються  якості функціональності та сучасного дизайну. Оригінальність 
рішення конструкції відповідно до економічності та екологічності упаковки.  
Тобто, упаковка, яка не буде змінювати своєї форми і розмірів при заповненні 
продукцією, здатної витримати зовнішні механічні дії при зберіганні і 
транспортуванні. Вся колірна, шрифтова і стилістична гамма відповідає 
розробленій концепції проектної пропозиції сучасного календаря для дітей 
«День за днем». 
 
3.5. Особливості створення анімації інтерактивного календаря для 
дітей 
66 
 
Електронний формат видання визначається суто внутрішньою формою 
електронної інформації, яка містить текст, ілюстрації, додатковий контент. 
Інколи інтерактивні видання являють собою друковані видання, але просто в 
електронному вигляді з додаванням інтерактивності (анімації, звуку, тощо). 
На екрані висвітлюється імітація об’єму друкованого видання, матеріальності, 
що досягається за допомогою світлотіньових градацій і віртуального 
перегортання сторінок із звуковим доповненням (шелестом 
аркушів). Комп’ютерна анімація широко використовується в процесі 
створення мультимедійних видань, web-орієнтованих проектів і рекламної 
продукції. Комп’ютерна анімація дозволяє не тільки поліпшити 
мультимедійне видання шляхом підвищення його наочності й візуального 
ефекту, але й подекуди спростити завдання розробки мультимедійного 
матеріалу, скоротивши при цьому витрати. 
Відеореклама – форма реклами, що розміщується в мережі Інтернет, 
телебаченні, спрямована на створення іміджу компанії, просування послуг або 
товарів, надання інформації з метою підвищення продажів [66]. Відеоролик 
має, найбільшу переконливість, серед усіх видів реклами. Це пояснюється тим, 
що рекламний відеоролик впливає на зір і слух одночасно. Звук, рух, емоційна 
гра, спецефекти, текст – все це змушує реагувати               в  першу чергу 
підсвідомість глядача. Ролик як і плакат має бути лаконічним та простим. 
Текст повинен бути коротким і зрозумілим. 
Створення інтерактивного календаря для дітей вікової категорії 11-14 
років полягає у верстанні видання із текстом, зображеннями, інтерактивними 
елементами та передбачає додавання дій, які відбуваються внаслідок 
використання цих елементів      (рис. 3.11.).  
67 
 
 
                  Рис. 3.11. «Приклад сторінки інтерактивного календаря». 
До різних інтерактивних елементів можна додавати виконання деяких 
дій. Проаналізуємо можливості кожного інтерактивного елемента. 
Гіпертекстові посилання можуть бути посиланнями на інші сторінки чи 
фрагменти тексту видання, інтерактивні елементи, а також посиланнями на 
інтернет-ресурси, які відкриються у браузері користувача. Відеофрагменти 
можна поділити на частини, додавши навігаційні точки, з яких буде 
починатися відтворення. До кожного відеофрагмента можна додавати панель 
керування, яка забезпечує різні функції, серед них пауза, старт, зупинка, 
перемотка відео, а також розгортання на весь екран. Навігаційні елементи 
забезпечують переходи між сторінками календаря (на попередню, наступну 
сторінку). Для зменшення текстового навантаження видання деякі фрагменти 
68 
тексту приховано та створено кнопки, які забезпечують розкривання блоків із 
поясненнями. 
 
                
Рис. 3.12. «Приклад сторінки інтерактивного календаря». 
Рекламний ролик інтерактивного календаря для дітей (рис. 3.12.), має 
більш розширену функцію, аніж плакат. Відеоролик крім того що рекламує 
сам календар, він також показує інформаційну насиченість видання, його 
художнє оформлення і інтерактивність.  
                   
Висновки до третього розділу 
 
1. Дизайн-проект сучасного календаря для дітей «День за днем» 
базується на основі практичного застосування теоретичних відомостей, 
набутих під час наукового дослідження. Для створення ілюстрацій 
інтерактивного дитячого видання було розглянуто структуру обраних видань 
69 
та їх дизайн і визначено напрямки, відповідно до яких розвивався дизайн 
власної авторської пропозиції. 
2. Створення сучасного календаря для дітей полягає у верстанні видання 
із зображеннями, інтерактивними елементами та передбачає додавання дій, які 
відбуваються внаслідок використання цих елементів. Щоб видання працювало 
на всебічний розвиток дитини й зокрема на формування її навичок, в розробці 
концепції враховувалися певні аспекти як психологічно-педагогічного плану, 
так і змістово-зображального. 
3. Конструкція інтерактивних видань визначалася внутрішньою формою 
електронної інформації, яка містить ілюстрації, текст, додатковий контент. 
Ілюстрації виконані в комп’ютерній графіці, а саме використання векторної 
графіки. Перевагами векторної графіки є простота форми, простота виконання, 
висока чіткість, невелика вага файлів, що є важливим при розробці такого виду 
видання, це прискорить завантаження видання.  
70 
ВИСНОВКИ   
 
В роботі досліджено можливості застосування засобів художньо-
образної виразності в дизайні інтерактивних дитячих видань та впроваджено 
отримані результати щодо поставленої мети на практиці в дизайні 
інтерактивного каледаря для дітей «День за днем». Отримані результати 
дослідження підтверджуються висновками:  
1. Зроблено ґрунтовний аналіз стану предмету дослідження та 
історіографії проблематики. Визначено актуальність, мету, предмет, об’єкт та 
завдання, які виконано для досягнення поставленої мети. Означено і 
проаналізовано джерельну базу дослідження, яка представляє собою широке 
коло різноманітних видів і категорій джерел. Означені методи для 
дослідження засобів художньо-образної виразності в дизайні інтерактивного 
календаря для дітей, а саме: метод порівняння, аналізу перших інтерактивних 
видань, сучасних робіт, які змінювались з розвитком технологій, внеску 
науковців, митців, дизайнерів та художників в розвиток і становлення дизайну 
інтерактивного видання. Визначено, що цю проблему досліджували, але в їх 
працях не досліджувалося питання художньо-образної виразності дизайну 
календаря для дітей, що є предметом нашого дослідження. 
2. Досліджено історію становлення і розвитку календаря та визначено 
періоди розвитку цього процесу, які позначалася наступними етапами: перехід 
від друкованого формату в електронний; розширення тематичного складу 
видання; поява інтерактивного видання. Проаналізовано становлення 
інтерактивного видання в Україні в світовому контексті. При вивченні 
проблематики, було визначено, що питання дизайну інтерактивного дитячого 
видання потребує подальшого вивчення і опрацювання. Теоретичні розробки 
по темі в більшості належать західноєвропейським дослідникам та 
дослідникам США, а в Україні наразі є лише три лідери у цій галузі це «А-БА-
БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Glowberry Books» та «Видавництво Старого Лева». 
71 
3. Досліджено і проаналізовано засоби графічної виразності в дизайні 
календаря для дітей. Встановлено основні виражальні засоби, характерні для 
традиційної графіки: 1) лінія, її плавність або строкатість, м’якість або 
твердість. Лінія в змозі передати  обриси предметів, їх фактуру та характер. 2) 
пляма, рівно зафарбована, різна за кольором, формою, розміром, густотою, 
характером тону. Пляма створює ілюзію об’єму, глибини, допомагає точніше 
виразити реальність.  3) тон, різниця в градації кольору від найтемнішого до 
найсвітлішого. Тон допомагає передати якість предмету, його об’єм та інші 
властивості. Важливим інтерактивним засобом художньої виразності є 
анімація. В ілюстраціях використовуються інтерактивні технології, окремі 
елементи супроводжуються анімацією. Інтерактивна ілюстрація представляє 
собою початкове статичне зображення, яке завдяки дотику користувача до 
об’єктів призводить до їх змін. У відео показано всі інтерактивні елементи в 
дії. Зазначено, що ілюстрація трансформується зі статичної у мультимедійну, 
яка поєднує аудіо-, відео-, графічну, анімаційну зображальну інформацію. 
Проектування інтерактивного календаря для дітей передбачає тісне 
переплетення з технологічними процесами виготовлення продукції, тому 
акцентується увага на візуальності, анімаційності, інтерактивності та 
віртуальності як основних принципах проектування дитячого видання. 
4. Досліджено і доповнено класифікацію дизайну календаря. 
Технологічні, функціональні, конструктивні особливості видання обумовили 
принципи формування інтерактивного календаря для дітей і виокремлення 
наступних  одиниць: вид електронне видання; підвиди аудіо, мультимедійне, 
інтерактивне (містить у собі всі види електронних видань); за функціональним 
призначенням: навчально-пізнавальне видання, ігрове видання, творчо-
моделювальне видання, комбіноване видання. Виявлено, що популярність 
інтерактивного календаря обумовлюється застосуванням  засобів художньо-
образної виразності в дизайні календаря для дітей, що дозволяє розширити 
візуальну насиченість, покращити естетику видання.  
72 
5. Запропоновано авторське бачення сучасного календаря для дітей, 
проектна пропозиція, яка полягає у використанні інтерактивного календаря, як 
в електронному вигляді, так і в друкованому. Дизайн-проект дитячого 
сучасного календаря базується на основі практичного застосування 
теоретичних і практичних відомостей, набутих під час наукового дослідження. 
Для створення ілюстрацій інтерактивного дитячого видання було розглянуто 
структуру обраних видань та їх дизайн і визначено напрямки, відповідно до 
яких розвивався дизайн авторської пропозиції. Концепція художнього 
оформлення передбачає застосування векторної графіки, лінійної побудови 
зображення, стилізації образів, які не лише привертатимуть увагу, а й 
спонукатимуть до розвитку уяви. Конструкція інтерактивних видань 
визначається внутрішньою формою електронної інформації, яка містить 
ілюстрації, текст, додатковий контент. Ілюстрації виконані в комп’ютерній 
графіці, а саме використання векторної графіки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Питель І. В. Дизайн календарів, ігровий аспект: Вісник Харківської 
державної академії дизайну і мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2014. – № 2. – 29-32с. 
2. Питель І. В. Календар в інтер’єрі: Вісник Харківської державної 
академії дизайну і мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2014. – № 12. – 50-53с. 
3.Василишин О.М. Бібліографічний покажчик / уклад: О.М. Василиш,О
.В. Мельников,. – Львів : Укр. Акад. Друкарства, 2009. – 68 с. 
5. Jim Milliot. E-books Settle In: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: http://www.publishersweekly.com/pw/by-topic 
6. Алфьорова З. І. Художній рендерінг як інструмент перетворення 
зображального простору: Вісник Харківської державної академії дизайну і 
мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2016. – № 1. – 4-8с. 
7. Гнідець У.С. Концептуалізація розуміння сучасної літератури для 
дітей та юнацтва в світлі наукової критики // Література, Діти, Час : Вісник 
центру дослідження літ. для дітей та юнацтва. Вип. 1. – Тернопіль : Навч. кн. 
Богдан, 2011. – С. 25–35. 
8.  Гнідець У.С.  Всеукраїнський центр дослідження дитячої літератури 
та підтримки читання: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: http://hnidets.at.ua. 
9. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Я. 
Ісаєвич. – Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. 
10. Історія виникнення книги. Надписи на каменях, кістках і шовку: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
http://drukarstvo.com/stvorennya-knyhy/ 
11. Давньоєврейські сувої: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki 
 
12. Миколаєнко Н.М. Формування професійної культури майбутніх 
редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки: Електронна 
74 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
http://eprints.zu.edu.ua/25358/1/dys_Mykolaenko.pdf 
13. Гарачковська О.О. Українська дитяча література 70–90-х років       ХХ 
ст. / О.О. Гарачковська // Вісник Київського славістичного університету. – 
2005. – No25. – С.165 – 173.  
14. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Я. 
Ісаєвич. – Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. 
15. Гутенберг І. Циклопедія: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: http://cyclowiki.org/wiki/  
16. Гутенберг І. Біблія Гутенберга: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.google.com/search 
17. Єфімов О. Спогад з поглядом в майбутнє. Дитяча література вчора, 
сьогодні, завтра // Літературна Україна – 1991. – 9 травня. – C. 27–29. 
18. Енциклопедія життя і творчості. Букварь южнорусский: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.t-
shevchenko.name/uk/MiscWorks/Bukvar.html  
19. Гошовський Б. Українська дитяча література. Від літописних 
переказів до байкарів XVII–XIXст.: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: http://www.interklasa.pl/ portal/dokumenty/r_m
owa//strony_ukr01/lit_dziec.htm. 
20. Левицька В. Художньо-естетичне виховання молоді засобами 
мистецтва. Вісник Львівської національної академії мистецтв, №23: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу:  
https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/23/4.PDF 
21. Колесникова С. Універсальна модель календаря в традиційній 
культурі народів світу: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: https://www.dissercat.com/content/universalnaya-model-
kalendarya-v-traditsionnoi-kulture-narodov-mira 
22. Історична хронологія. Календарні системи світу: Навчальний 
посібник із спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін (для студентів-
75 
істориків соціально-гуманітарного факультету КМПУ ім. Б.Д. Грінченка) / 
Автор-укладач О.О. Тарасенко. – К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2004. – 72 с. 
– Бібліогр.: – С. 61-66.  
23. Швецова-Водка Г.М.: біобібліогр. покажч. / М-во освіти і науки, 
молоді та спорту України, Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, Наук. б-ка ; уклад.:    
С.Н. Грипич, Л.М. Буравкова. – Рівне : РДГУ, 2012. – 180 с. – (Академіки, 
доктори наук, професори РДГУ). 
25. Скляренко Н.В. Інтерактивність як принцип організації дизайн-
системи: Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – Х. : 
ХДАДМ, 2014. – № 2. – 33-37с.   
26.  Івершинь А.Г., Бостан К.Л. Формування художнього образу в 
старших дошкільників у процесі дизайн-діяльності: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: http://scienceandeducation.pdpu.
edu.ua/doc/2010/8_2010/17.pdf 
28. Академічний тлумачний словник української мови (1970–1980): 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
http://sum.in.ua/s/zasib 
29. Історія і види календарів: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: http://2019.pp.ua/kalendar-2019/161-sklki-dnv-
v-2019-roc-storya-vidi-kalendarv.html 
30. Історія     календарів.     Давньогрецький    календар:      Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: http://2019.pp.ua/kale
ndar-2019/161-sklki-dnv-v-2019-roc-storya-vidi-kalendarv.html 
31. Григоріанський календар. Особливості літочислення: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://vn.20minut.ua/
Podii/grigorianskiy-i-yulianskiy-kalendari-hto-za-yakim-zhive-10488438.html 
32. Юліанський календар. Особливості літочислення: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://bookster.com.
ua/yulianskyj-grygorianskyj-kalendari/ 
76 
33. Вознюк Н.О. Види перших календарів. Луцький національний 
технічний університет: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: http://nauka.zinet.info/28/voznyuk.php 
34. Олійник Н.П. Антропоморфна атрибутика календарної обрядовості 
Слобожан та її магічні функції: Вісник Харківської державної академії 
дизайну і мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2015. – № 9-10. – 110-115с. 
35. Парійська Л. Всеукраїнська асоціація музеїв «З історії календарів»: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
http://vuam.org.ua/uk/704 
36. Календар: від минулого до сучасності. 5 цікавих фактів про календар: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
http://www.dianaplus.com.ua/kalendar-vid-munulogo-do-suchasnosti/ 
37. Друкар Федорович І. Життя та діяльність: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://heritage.oa.edu.ua/assets/f
iles/romanovs'kyi_drukar.pdf 
39. Глотова М.В., Нозімова С.К. Сучасні рішення дизайну у візуально-
графічному образі календаря: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: https://ukrbukva.net/page,11,80176ovremennye resheniya
-dizaiyna-v-vizual-no-graficheskom-oblike-poligraficheskoiy- 
40. Ілюмінований календар у серпантині історії. Брати Лімбург, «Пори 
року»: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
https://dt.ua/CULTURE/ilyustrovaniy_kalendar_u_serpantini_istoriyi.html 
41. Брати Лімбург. «Чудовий часослов герцога Беррійського»: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: http://bi
bliograph.com.ua/k108-Limburg/index.htm 
42. Чудовий часослов герцога Беррійського. Місяці: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://jyvopys.com/c
hudovij-chasoslov-gercoga-berrijskogo-zhovten-brati-limburg/ 
43. Брати Лімбурги. Біографія, стиль, твори: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ 
77 
44. Загрійчук І.Д. Людина в світлі сучасної художньої культури. 
Художні практики початку ХХІ століття: новації, тенденції, перспективи: 
матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 24 листопада 2017 р., Київ / Київський 
державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. 
Михайла Бойчука. – К., 2017. – 427 с. 
46. Календар-конструктор. Дизайн рекламних календарів, ігровий аспект: 
Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https:// 
www.pinterest.com/pin/650348002410997765/?lp=true 
47. Календар-мозаїка, ігровий аспект: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.pinterest.com/pin/65
0348002410997765/?lp=true 
48. Лопухова С. О. Дизайн і масове мистецтво: Вісник Харківської 
державної академії дизайну і мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2012. – № 6. – 27-30с. 
49. Кошо Ц. Японський дизайнер створив розумний календар на основі 
Google calendar: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим 
доступу: https://designtalk.club/rozumnyj-kalendar-shho-vidobrazhaye-google 
50. Ric B. Нестандартний дизайнерський календар: 12-кутний 
дерев’яний прямокутник: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: https://designtalk.club/nestandartnyj-kalendar-12-kutnyj  
51. Othr крутий дизайн календаря, що нагадує шкільну логарифмічну 
лінійку: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
https://designtalk.club/dyzajn-kalendarya-shho-duzhe-nagaduye-shkilnu- 
52. Японський електронний «перекидний календар»: чим цікавий 
девайс, 2018: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим 
доступу: https://24tv.ua/techno/yapontsi_zbirayut_koshti_na_elektronniy_perekid
niy_kalendar_chim_tsikaviy_devays_n1005763 
53. Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://bokmal.com.u
a/people/najkrashhi-dytjachi-iljustratory-nezalezhnoji-ukrainy/ 
78 
54. Аґрафка на Behance: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]:   
стаття/Режим доступу: https://www.behance.net/agrafkastudio  
55. А.  Стефурак   на   Behance:  Електронна  бібліотека   [Електронний    
ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.behance.net/Anastasia_Stefurak 
56. Мельник Л.В., Чмир С.О. Використання ілюстрацій при навчанні 
дітей середнього дошкільного віку. Вісник Луганського національного 
університету імені Тараса Шевченка Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18 
57. Іван  Сулима  на    Behance:   Електронна  бібліотека   [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.behance.net/Ivan_Syluma  
58. Костя   Лавро   на   Behance:  Електронна  бібліотека  [Електронний   
ресурс]: стаття/ Режим доступу: https://www.behance.net/ Kostya_Lavrо 
59. П. Дорошенко  на   Behance: Електронна  бібліотека  [Електронний  
ресурс]: стаття/ Режим доступу: https://www.behance.net/PolinaDoroshenko 
60. Фрагменти  польської  ілюстрації,  заохочення  до  гри:  Електронна       
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: http://www.polinst.ky
iv.ua/event859.html 
61. Денисенко А. Book Art «Сучасна польська ілюстрація: Електронна 
бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу:http://archive.chytomo
com/book-art/suchasna-polska-ilyustraciya 
62. Аналоги сучасних календарів на   Behance: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.behance.net/gallerie
s/illustration 
63. Аналоги сучасних календарів на Pinterest: Електронна бібліотека 
[Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: https://www.pinterest.com/pin/34
7129083772594802/ 
64. Баран У.С. Активний канон сучасної літератури для дітей та 
юнацтва: захід та схід: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: file:///C:/Users/Dinis/Downloads/35621-67047-1-SM.pdf 
79 
65. Пантус М.Н. Проектна графіка. Сучасні підходи до формування 
художньо-графічних умінь майбутніх дизайнерів: Вісник Харківської 
державної академії дизайну і мистецтв. – Х. : ХДАДМ, 2012. – № 15. – 19-21с. 
66. Сотська Г., Шмельова Т. Словник мистецьких термінів. – Херсон: 
Видавництво «Стар», 2016. – 52 с. 
67. Скляренко Н.В. Інтерактивність як принцип організації дизайн-
системи: Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – Х. : 
ХДАДМ, 2014. – № 2. – 33-37с. 
68. Слюсаренко Д.Я. Інтерактивні видання: особливості реалізації та 
розповсюдження. Київський національний університет культури і мистецтв, 
№11 2017: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим 
доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/11/185.pdf 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
80