Прикладна графіка в дизайні листівки(монотипія)

Пишна, Марина Олександрівна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8932
Назва:	Прикладна графіка в дизайні листівки(монотипія)
Автори:	Храмова-Баранова, Олена Леонідівна Пишна, Марина Олександрівна
Ключові слова:	графічний дизайн;листівка;поліграфічна продукція;графічні засоби
Дата публікації:	січ-2020
Короткий огляд (реферат):	Прикладна графіка в дизайні листівки(монотипія). Метою науково-дослідної роботи є дослідження, аналіз та узагальнення інформації про становлення і розвиток монотипії, як засобу художньої виразності, в дизайні листівки. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження: а) визначити стан предмету дослідження, надати аналіз історіографії; б) дослідити історію становлення і розвитку техніки монотипія; в) проаналізувати та доповнити схему видів монотипії, а також дослідити особливості технологічних прийомів монотипії як засобу графічної виразності; г) ґрунтовно розглянути і надати аналіз засобам художньої виразності при застосуванні техніки монотипія в графічному дизайні; д) обґрунтувати основні підходи до створення дизайн-проекту листівки в техніці монотипія
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8932
Розташовується у зібраннях:	022 Дизайн (за видами)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Дипломна Записка (Пишна)2020.pdf Restricted Access		2.04 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ CHERKASSY  
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ STATE 
УНІВЕРСИТЕТ TECHNOLOGICAL 
UNIVERSITY 
 
 
 
Факультет комп’ютеризованих  
технологій машинобудування і дизайну  
Кафедра дизайну 
 
Освітня програма другого рівня вищої  
освіти ступеня «магістр» 
Спеціальність   022 «Дизайн» (за видами) Графічний дизайн 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: «ПРИКЛАДНА  ГРАФІКА  В ДИЗАЙНІ ЛИСТІВКИ (МОНОТИПІЯ)» 
 
 
 
 
Студент групи мЗДЗ - 31                                                                     М.О.Пишна 
 
Керівник, д.і.н., професор                                                     О.Л.Храмова-Баранова 
 
 
 
 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
______________Н.Г.Романенко 
___   _______2019   рік 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2019 
2 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри 
Н.Г.Романенко 
____________________________ 
“____” _____________2019 року 
 
 
ЗАВДАННЯ 
до виконання випускної роботи магістра 
 
                                                  Пишної Марини Олександрівни                  
                                                           
(прізвище, ім’я,  по батькові) 
 
1. Тема роботи           «Прикладна графіка в дизайні листівки(монотипія)»               
                                                                                                    
 
Керівник роботи     Храмова-Баранова.О.Л. д.і.н., професор                                       
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
 
затверджені наказом вищого навчального закладу від  “10”        вересня      2019 
року № 289/01 
 
2. Строк подання студентом проекту (роботи)                    11.12.2019   
 
3. Вихідні дані до проекту (роботи): рослини які занесені до Червоної книги 
України, зображенні на листівках в техніці монотипія 
5. Перелік графічного матеріалу 10  планшетів   формату А1, а саме: Титульна 
сторінка, науково-дослідна частина, авторська пропозиція підтвердження 
отриманих висновків. 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки   Вступ; Розділ 1. Формування 
проблеми,історіографія,джерельна база та методи дослідження; 1.1. 
Визначення проблеми та стану дослідження історіографії; 1.2. Джерельна база 
дослідження; 1.3. Методи дослідження,іх особливості і використання; Розділ 2. 
Становлення і розвиток монотипії як засобу художньої виразності; 2.1. Історія 
становлення і розвитку монотипії; 2.2. Види монотипії,їх характеристика; 2.3. 
Загальна схема видів монотипії; 2.4.Основніприйоми створення монотипії; 
2.5.Засоби художньої виразності графічному дизайні;2.5.1 Характеристика 
основних засобів художньої виразності в графічному дизайні; 2.5.2. Художньо-
естетичні особливості монотипії в графічному дизайні; 2.6. Монотипія в 
творчості митців, світовий контекст; 
 Розділ 3. Розробка дизайну листівки в графічній техніці монотипія; 3.1. 
Обґрунтування концепції серії дизайн-проекту листівки; 3.2. Художньо-образні 
особливості та техніка виконання дизайн-проекту листівки; 3.3. Розробка 
3 
 
основних констант; 3.4.Рекламна продукція, особливості і розробки; Висновки; 
Список використаних джерел; Додатки.                                                       
 
6. Консультанти розділів проекту (роботи) 
 
Прізвище, ініціали та Підпис, дата 
Розділ посада  завдання завдання 
консультанта видав прийняв 
Графічна Галицька О.В.   
частина 
 
 
7. Дата видачі завдання        14.01.2019 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Термін виконання 
№ Назва етапів дипломного проекту 
етапів проекту Примітка 
з/п (роботу) 
(роботи) 
1. Затвердження теми роботи, 10.09.2019  
керівника. 
2. Робота з аналогами, збір 09.02.2019  
інформації. 
3. Заслуховування про виконання  20.06.2019  
 першого етапу роботи.   
4. Звіт про перші два розділи 30.09.2019  
 магістерської роботи.   
5. Затвердження ідеї 28.10.2019  
 дизайнерського рішення проекту    
 та кінцевого варіанту планів.   
6. Попередній захист випускної  25.11.19  
 роботи магістра.   
7. Захист випускної роботи 17.12.19  
 магістра.   
    
 
 
Студент-дипломник ______________                          Пишна М.О.            
                            (підпис)                           
(прізвище та ініціали) 
Керівник проекту (роботи) _____________           Храмова-Баранова О.Л.   
              (підпис)                          (прізвище та 
ініціали) 
4 
 
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП  
РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, ІСТОРІОГРАФІЯ,   
ДЖЕРЕЛЬНА  БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія  
1.2. Джерельна база дослідження  
1.3. Методи дослідження, їх особливості і використання  
Висновки до першого розділу  
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МОНОТИПІЇ ЯК  
ЗАСОБУ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ 
2.1. Історія становлення і розвитку монотипії  
2.2. Види монотипії, їх характеристика  
2.3. Загальна схема видів монотипії  
2.4. Основні прийоми створення монотипії  
2.5. Засоби художньої виразності в графічному дизайні  
2.5.1. Характеристика основних засобів художньої виразності в  
графічному дизайні 
2.5.2. Художньо-естетичні особливості монотипії в графічному дизайні  
2.6. Монотипія в творчості митців, світовий контекст  
Висновки до другого розділу  
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ДИЗАЙНУ ЛИСТІВКИ В ГРАФІЧНІЙ  
ТЕХНІЦІ МОНОТИПІЯ 
3.1. Обгрунтування концепції дизайн-проекту листівки  
3.2. Художньо-образні особливості та техніка виконання дизайн-  
проекту листівки 
3.3. Розробка основних констант  
3.4. Рекламна продукція, особливості розробки  
Висновки до третього розділу  
ВИСНОВКИ  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   
ДОДАТКИ  
 
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
В сьогоденні монотипія - це графічна техніка, яка крім станкового 
призначення, використовується в сценографії, кіно і мультиплікації, а також в 
листівки та плакаті. Ця техніка є однією з найцікавіших для широкого кола 
людей, які займаються образотворчим мистецтвом і дизайном. Історія розвитку 
монотипії сьогодні відома завдяки дослідженням Н.М.Самойлової, ґрунтовно 
досліджували і працювали в цій техніці О.Круглікова, М.Глущенко та інші. 
Монотипія зазнала значних змін в порівнянні з тим, якою вона була на початку 
свого становлення і у XXI ст. складніше стає її технологія, більше ускладнюється 
фактура відбитка і колірне рішення композиції. Сьогодні продовжується пошук 
нових засобів для збагачення образної мови монотипії, що вимагає 
безпосередньої, синхронної взаємодії митця з матеріалом, розуміння 
особливостей цієї техніки. 
Актуальність роботи полягає в необхідності аналізу становлення і 
розвитку техніки монотипії як засобу графічної виразності в мистецтві і дизайні, 
а також в необхідності відродження та популяризації техніки монотипії, 
ефективному доборі засобів художньої виразності в графічному дизайні. 
Недостатня вивченість становлення і розвитку монотипії, її вагомого значення та 
ролі в затвердженні графічної виразності художнього образу визначають 
актуальність теми. В наш час техніка монотипія становить особливу цінність, 
оскільки для навчання будь-якому виду образотворчого мистецтва ця техніка є 
цінним здобутком для вивільнення творчого потенціалу особистості, розвитку 
фантазії, звільнення від комплексу «нездатності» в творчості взагалі. Окрім 
самоцінності занять мистецтвом, вона дає можливість прищепити високу 
професійну культуру і художній смак, допомагає набути здатність до 
передбачення кінцевого результату, вміння відокремлювати головне від 
другорядного. Процес виконання монотипії, на відміну від всіх інших технік 
друкованої графіки, не потребує великої матеріально-технічної бази, складного 
технічного обладнання, особливих матеріалів, що також грає важливу роль в 
популяризації техніки для всебічного розвитку творчої особистості. 
Актуальність дослідження техніки також полягає у можливості використання і 
6 
 
дослідження нових матеріалів (скло, оргскло, пластик) та фарб, що дасть 
можливість експериментувати і створювати нові цікаві роботи. 
Предметом дослідження є техніка монотипія як засіб художньої 
виразності. 
Об’єктом дослідження є графічний дизайн. 
Метою науково-дослідної роботи є дослідження, аналіз та узагальнення 
інформації про становлення і розвиток монотипії, як засобу художньої 
виразності, в дизайні листівки. Відповідно до поставленої мети визначено такі 
завдання дослідження: 
а) визначити стан предмету дослідження, надати аналіз історіографії; 
б) дослідити  історію становлення і розвитку техніки монотипія; 
в) проаналізувати та доповнити схему видів монотипії, а також дослідити 
особливості технологічних прийомів монотипії як засобу графічної виразності; 
г) ґрунтовно розглянути і надати аналіз засобам художньої виразності при 
застосуванні техніки монотипія в графічному дизайні; 
д) обґрунтувати основні підходи до створення дизайн-проекту листівки в 
техніці монотипія 
Наукова новизна дослідження полягає у виявленні художньо-естетичних 
особливостей техніки монотипія як засобу художньої виразності в графічному 
дизайні. В роботі досліджено історіографію проблематики і доведено, що над 
дослідженням становлення і розвитку монотипії в дизайні працювала невелика 
кількість науковців. Вагомий внесок в дослідження  монотипії зробили такі 
фахівці як Н.М.Самойлова, О.С.Круглікова, М.А.Добров, В.Касьян, М.Дерегус, 
А.Рибачук, М.П.Глущенко та інші. В дослідженні проведено ґрунтовний аналіз 
монотипії в творчості митців, розроблено періодизацію становлення та розвитку 
техніки монотипія та доповнено класифікаційну схему. 
Практична цінність роботи. За допомогою виявлених художньо-
естетичних особливостей техніки монотипії її можна застосувати при розробці 
дизайну книги, плакату, листівок тощо. З використанням ілюстрацій, створених 
в техніці монотипія як засобу художньої виразності  в дизайн-проекті листівки 
вдалося передати яскравість кольорів листівок в техніці монотипія. Особливості 
техніки дозволяють визначити, які показники об’єктивно враховуються при 
7 
 
створенні монотипії в дизайні листівки, і в яких напрямках можна розвивати цей 
напрям в майбутньому. Також результати й обґрунтовані висновки дослідження 
можуть бути використані дизайнерами-графіками для популяризації цієї техніки 
в розвитку національного стилю. 
Апробація проведена на студентських науково практичних конференціях 
кафедри дизайну Черкаського державного технологічного університету, 
публікація тез «Монотипія як засіб графічної виразності в дизайні», 2016. – С.53–
56 у збірнику ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Традиції та 
новітні технології у розвитку сучасного мистецтва» Черкаського національного 
університету імені Богдана Хмельницького, публікація статті «Становлення і 
розвиток монотипії як засобу графічної виразності в дизайні», № 6,  – 2016. – 
С.37–41 у «Віснику» Харківської державної академії дизайну і мистецтв, також 
публікація тез «Монотипія як засіб графічної виразності в сучасному дизайні», 
2017. – С.174–179 у збірнику ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 
(з міжнародною участю) «Регіональний дизайн і освіта: потенціал сучасності» 
Черкаського державного технологічного університету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1 
8 
 
ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, ІСТОРІОГРАФІЯ,   
ДЖЕРЕЛЬНА  БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія 
 
На основі дослідження монотипії, робіт в цій техніці, необхідно розглянути 
монотипію як засіб художньої виразності в мистецтві, дизайні і обґрунтувати 
значення техніки монотипії для створення робіт з більш виразною  контрастною 
гармонією, чіткістю контурів, незвичними ефектами та особливостями фактури, 
що стимулює до вільних асоціацій як в мистецтві так і в дизайні. На сьогоднішній 
день мало досліджень з цієї проблематики, а виставки, видання каталогів з 
монотипіями, не повною мірою відображають розвиток цього різновиду графіки.   
Прийоми монотипії в розфарбовуваня своїх офортів використав 
італійський живописець і графік Джованні Бенедетто Кастільоне (1610 -1663/65). 
Збереглося біля двадцяти його монотипій. Пройшло більше за сторіччя після 
перших спроб створити кольорову монотипію, перш ніж англійський поет, 
гравер і художник книги У. Блейк (1757 - 1827) відкриває її знову. У. Блейк 
знайшов спосіб друку, використовуючи в поєднанні з офортом. Особливий 
розвиток кольорова гравюра отримала в першій чверті XIX ст. Творчий пошук 
захоплює художників багатьох країн Європи. У Росії кольоровим офортом 
займалися Г. Скородумов і І. Селіванов. Прийоми в гравюрах використовуються 
більшою кількістю художників, але потенційну можливість монотипії відчув Е. 
Дега. Цю техніку художник застосував в своїх роботах пастеллю. З часом 
розширюється коло художників, які працюють в цій графічній техніці, вони 
виконують по декілька монотипій К. Піссарро, А. Матісс, П. Гоген. У Японії 
художник О. Касіро використовує як друкарський блок пластик, газета, картон, 
вірьовку, гуму, листя дерев, тканину, деревне вугілля і навіть плавники риб. На 
рубежі XIX і XX ст. монотипія знаходить своїх прихильників не тільки в Японії 
і Європі, але і на американському континенті. У техніці монотипії працюють Ф. 
Дувенек, Дж. Бив, П. Тольман, Дж. Слоун, Ч. Даль, М. Бразіл, Прендергаст і ін. 
9 
 
Серед російських майстрів, які працювали в цій техніці Є. С. Круглікова. Справу 
Круглікової продовжили її  учні - Ю. Веліканов, М. Іжевський, І. Корольов, Я. 
Кутателадзе, А. Незінова, Н. Павлова і ін. [1]. 
Також методом дослідження були й самі листівки. 
Отже, давайте подивимося на деякі з збережених документальних свідчень, що 
стосуються життя цього жанру, в сьогоднішній термінології віднесених до 
графічного дизайну. Перші згадування про вітальні листівки відноситься до 1777 
року у "Паризькому поштовому альманасі" [2]. У XVIII ст., картки - листівки 
з'являються в Росії. Виникнення образотворчої частини листівок відбулося через 
образотворче мистецтво. Найчастіше лубочними картинками  обклеювали 
скрині, стіни. Лубок мав безліч функцій: повчання і розваги, прикраси і навчання, 
оскільки зазвичай містив текстову частину, за якою можна було вчитися читати 
[3]. 
 
1.1. Джерельна база дослідження 
 
При написаннi роботи були використані різноманітні види джерел: статті, 
автореферати, дисертації, монографії, журнали та каталоги, присвячені 
становленню  і розвитку техніки монотипії та листівок як виду графічного 
мистецтва. Особливе місце займають статті, дисертації та автореферати, що 
стосуються появи та розвитку техніки монотипія в українському мистецтві. 
Джерельною базою науково-дослідної роботи є зразки творів закордонних та 
вітчизняних провідних художників, створені в техніці монотипія, літературні 
джерела й інформаційні ресурси за обраною темою. 
В методичній розробці А.С.Мікоян «Монотипія - техніка рисунку, яка 
сприяє самовираженню учнів на уроках зображувального мистецтва», (2017 р.) 
розглядається монотипія як спосіб свободи самовираження, як проекція 
внутрішнього світу, через що щирість жанру є беззаперечною. Це тонка матерія, 
яка зараз майже втрачена в зображувальному мистецтві, і яку потрібно 
відновлювати.  
10 
 
Художники кінця ХХ ст., працюючі в монотипії, ставлять перед собою задачу 
пошуку колірних рішень. Фантазією відрізняються листи М.Раубе-Горчиліної. 
Вадим Фролов - гравер, його ксилографія,  з постійним пошуком нових 
матеріалів, проникнення їх властивості художньої виразності привели до 
використання готових форм. Друкуючи з шматків металу (керн) різні комбінації 
багатьма фарбами, він створював витіюваті композиції ("Художник і модель") - 
яскраві за кольором, насичені світлом (відповідний колір паперу), незвичайні по 
фактурі (відбитки грубого лиття). 
Художники ХХ ст. не задовольняються традиційними методами технічних 
можливостей гравірування. Ще в 1930-і рр. М.Тарханов винайшов оригінальний 
варіант монотипії, який назвав "акватипія". Замість дошки художник використав 
поверхню води. Масляна фарба тонким шаром розливалася по воді, на неї 
накладався лист паперу. Торкаючись шара фарби, він вбирав її. Після цього лист 
знімали і висушували. На зображальному полі залишалися самі химерні колірні 
конфігурації. У них частіше за все вгадувалися пейзажні мотиви: лісовий або 
скелястий пейзаж, водна гладь, гроти і т. д. Використовуючи перо, туш, акварель, 
іноді олівець, художник домальовував або посилював контури, завдяки чому 
виникали фантастичні композиції. У деяких випадках майстер користувався цією 
технікою для створення різноманітних і дуже красивих паперів для книжкових 
форзацев. 
У XVIII столітті в російських лубочних картинках дуже популярними були 
героїчні картинки, де на початку століття, в петровський епоху, у відповідності 
з духом часу з його радикальними реформами зображували богатирів. Ближче до 
середини століття, в епоху Єлизавети богатирів змінили зображення кавалерів і 
дам або героїв західноєвропейських романів, зображених на російський лад, але 
з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французької галантний 
жанру. Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама 
назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і 
зображення історичних персонажів, але в простонародному, фольклорної 
інтерпретації. Так, широко відома картинка XVIII століття "Кіт Казанський" 
11 
 
дослідниками зазвичай трактується як зашифроване зображення Петра I, 
ймовірно через наявність 
є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була 
популярна як у XVIII, так і в XIX столітті. 
Геннадій Трошков створює свій варіант монотипії. Її особливість полягає в тому, 
що в ній відсутній традиційний друк. На склі або на литографском камені 
художник розташовує друкарські або масляні фарби (переважають цікавлячі 
його кольори). Потім фарба по фрагментах накочується на м'який валик з 
вальцмасси, з якого відтискується (переноситься) на папір. Ця дія і замінює друк. 
Отриманий результат допрацьовується майстром пензликом з тимчасовим 
накладенням паперових масок. Такий лист однозначно унікальний. При цьому 
творчий процес не може бути прогнозований і залишається спонтанним, 
непередбачуваним, імпровізаційним. Багатошарові колірні поєднання майстер 
називає "Скороминущості". 
У техніці монотипії працювала естонська художниця Леа-Тути Лівшиц. Саме на 
базі її стохатипий була виявлена в 2000 році В. М. Лівшицем фрактальна природа 
монотипії.[4] 
 
1.2. Методи дослідження, їх особливості і використання 
 
В основу методів дослідження запропоновано аналіз та узагальнення 
різних матеріалів, літературних джерел, монографій і публікацій, дисертацій та 
авторефератів. Основним базовим матеріалом для роботи є праці в галузі 
образотворчого мистецтва, теорії, практики та методології дизайну. Теоретичні 
методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та 
узагальнення теоретичних даних. 
Науково–теоретичний пошук матеріалів за темою дослідження та їх 
осмислення здійснювалися за дворівневою методологією. 
Дослідження літературних джерел та візуальних зразків з метою 
визначення та дослідження засобів художньої виразності техніки монотипії в 
12 
 
графічному дизайні, було проведено за допомогою історичного, 
соціокультурного, мистецького підходів та методів порівняння, абстрагування, 
аналізу, синтезу, опитування і експертних оцінок. Якщо враховувати, що термін 
«метод» походить від грецького methodos – «метод», «спосіб» і означає спосіб 
пізнання, дослідження  суспільного життя, тощо, а у загальному розумінні метод 
– це шлях чи спосіб досягнення поставленої мети дослідження, то поставлена в 
роботі мета співпадає з його тлумаченням.  
У наукових працях вчені відмічають кризові явища в сучасній методологічній 
науці Однією з причин такої ситуації є відсутність однозначних поглядів про 
методологічний інструментарій досліджень конкретних правових явищ це не 
випадково адже питання методологічного інструментарію окремих методів 
дослідження були прерогативою тільки теорії філософії права й загальної теорії 
права зокрема і вивчались  Алексєєвим Д.А Керімовим М.В Костицьким М.І 
Козюброю П.М Рабіновичем та іншими вченими. Поряд із цим у науці відсутні 
праці присвячені методології та методам дослідження джерел права в 
адміністративному судочинстві. Тому метою статті є здійснення теоретико-
правового аналізу питань що стоє суються окремих методів дослідження джерел 
права в адміністративному судочинстві на основі доктринальних підходів до 
характеристики методології наукового пізнання[5]. 
Історичний підхід дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток 
процесів і подій у хронологічній послідовності. Соціокультурний підхід 
базується на наукових досягненнях культурології, педагогіки, соціології та 
психології. Мистецький підхід дає змогу розглянути засоби художньої 
виразності у створенні асоціативних художніх образів в графічному дизайні та 
дизайні листівок зокрема.  
Загальні методи пізнання можна поділити на три групи: методи 
емпіричного дослідження; методи на емпіричному та теоретичному рівнях; 
методи теоретичного дослідження. Методом порівняння під час вивчення 
візуальних зразків виявлено основні принципи створення художніх творів в 
техніці монотипія[6]. 
13 
 
Метод опитування дає змогу отримати фактичну інформацію і оцінити 
дані. Проводиться він в усній або письмовій формі,  у формальній або 
неформальній ситуації. Методом опитування проведено дослідження 
візуального впливу зразків на читача. 
Метод експертних оцінок полягає у проведенні опитування групи 
експертів з метою визначення певних змінних величин, які необхідні для оцінки 
досліджуваного об’єкту. Метод експертних оцінок застосований  для виявлення 
недоліків і переваг дизайн-проекту листівок в техніці монотипія. 
Основою магістерської роботи є комплексно-аналітичний підхід до 
вивчення засобів художньої виразності у створенні листівок в графічному 
дизайні, а саме в дизайні листівок, обумовлений джерельною базою та методами 
дослідження. 
 
Висновки до першого розділу 
 
В першому розділі визначено актуальність теми магістерської роботи, 
мету, предмет, об’єкт та завдання, які необхідно виконати для досягнення 
поставленої мети. В першому розділі грунтовно досліджено історіографію 
становлення і розвитку техніки монотипії та листівки, їх роль в сучасному 
мистецтві і дизайні.  
При вивченні проблематики, було визначено, що над дослідженням 
техніки монотипії працювали та продовжують працювати провідні науковці, 
митці, дизайнери та художники, монотипія як засіб художньої виразності в 
графічногому дизайні не була предметом дослідження і робіт, присвячених 
дослідженню монотипії мало. 
Описано джерельну базу дослідження, яка складається з дисертацій, 
авторефератів та статей, підручників, посібників присвячених техніці монотипії. 
Дослідження розвитку техніки монотипії здійснювалось різними 
методами: порівняння та аналізу перших робіт, створених в техніці монотипії, та 
сучасних робіт, які змінювались з розвитком технологій. Разом з цим 
14 
 
використовувався науковий метод, який передбачає сукупність методів 
визначення структури, засобів, параметрів та інших характеристик 
досліджуваного предмету і об’єкту. 
  
15 
 
РОЗДІЛ 2 
 
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МОНОТИПІЇ ЯК ЗАСОБУ 
ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ 
 
2.1. Історія становлення і розвитку монотипії 
 
Винайдення нових матеріалів завжди провокувало бурхливі зміни в 
мистецтві, спричиняло різноманітні експерименти в живописі: нові способи 
нанесення, фарби та нові поверхні для живопису, митці з часом приходили до 
нових художніх напрямків [7]. Історію становлення і розвитку монотипії можна 
умовно розділити на основні етапи, тобто розробити періодизацію цього 
процесу. 
 Від інших різновидів гравюри монотипія відрізняється відсутністю 
механічних або технічних впливів на поверхню дошки. Техніка монотипія 
полягає в нанесенні фарб від руки на гладку поверхню друкованої форми з 
подальшим друкуванням на верстаті. Отриманий на папері відбиток завжди 
буває єдиним. Монотипія характеризується тонкістю колірних відносин і нагадує 
акварель; застосовується також у поєднанні з офортом. 
Витоки техніки монотипії уходять корінням глибоко в минуле, коли 
первісні люди віддруковували свої долоні на стінах печер (печери Ласко і 
Альтмира). Прийнято вважати часом появи монотипії XVII століття, хоча ще з 
XI ст. відомі відбитки китайської гравюри з багатьох дошок, без чорного 
контуру, що свідчить про застосування найпростіших прийомів монотипії. 
Перший період можна зазначити як передісторія появи техніки монотипії 
з давнини до XVIІ ст. Прийоми монотипії в розфарбовуванні своїх офортів 
використовував Джованні Бенедетто Кастильоне (1610 – 1663/65). Він вперше 
створив відтиск за допомогою пластинки, на яку чорнилами було нанесено 
рисунок[8]. 
16 
 
У. Блейк (1757 – 1827) відкриває знову монотипію, він знайшов свій спосіб 
друку, використовуючи монотипію у поєднанні з офортом. Отже, другий період 
– це ХVІІ–ХVІІІ ст. – період становлення техніки монотипії. 
Особливий розвиток кольорова гравюра отримала в першій чверті XIX ст. 
Творчий пошук захоплює художників багатьох країн Європи. В Росії кольоровим 
офортом займалися Г.Скородумов і І.Селіванов. Монотипні прийоми в гравюрах 
використовуються все більшою кількістю художників, але потенційну 
можливість монотипії глибше відчув французький художник Е.Дега. Завдяки 
йому, монотипія починає самостійне життя. Дега одним з перших оцінив її 
практичну значимість і створив велику серію робіт у цій техніці. Точну їх 
кількість не визначено, відомо, тільки, що їх більше двохсот.[9] Цю техніку 
художник застосував і в своїх роботах пастеллю. У пресі публікувалися статті 
про особливості монотипії, розширилося коло художників, які працювали в цій 
графічній техніці. Роблять по кілька монотипій К.Піссарро, П.Гоген. В Японії 
художник О.Касіро використовує в якості друкованого блоку газети, мотузку 
тощо. 
Третій період розвитку монотипії – XIX ст., пов'язаний з промисловим 
переворотом, який призвів до появи нових технологій і захопленням японським 
мистецтвом, монотипія починає самостійне життя. 
На рубежі XIX і XX ст. монотипія знаходить своїх прихильників не тільки 
в Японії і Європі, але і на американському континенті. У техніці монотипії 
працюють Ф.Дувенек, Дж.Біл, П.Тольман, Дж.Слоун, Ч.Даль, М.Бразіл, 
М.Прендергаст та ін. Серед російських майстрів, які не дали загинути цій техніці, 
значиться ім’я видатного майстра Є.С.Круглікової (1865–1941) (див. Додаток Б, 
рис.Б.1–2). Перебуваючи в Парижі, в період з 1909 до 1935 року вона зробила 
близько 500 відбитків монотипії, з яких близько 400 пейзажі, фігурні композиції, 
натюрморти та більше ста відбитків на тему «Квіти». Монотипії Круглікової – не 
тільки нововведений прийом друку окремого відбитку з металевої дошки, але й 
своєрідний прийом мальовничого початку в графіці. Художниця повторно 
відкрила дану техніку. Олександр Бенуа  Єлизавету Круглікову  вважав 
17 
 
представником  «помірного імпресіонізму». Безперечно, «Осінній пейзаж» 
створено під впливом  живопису  французьких імпресіоністів, однак  у ньому  
відсутня  випадкова фрагментарність, композиція вирізняється більшою 
стійкістю, малюнок – впевненістю та чіткістю. Невибагливий за мотивом пейзаж, 
витриманий у помірній гамі оливково-зелених, золотистих, лілових тонів, 
відзначено тонким ліризмом.  Прозорість і м’якість  ранньої  осені  передано  
надзвичайно точно,  завдяки  прийому  «оповивання» предметів  повітрям.  
Акварель  приваблює  вмінням  вловити  неповторність природних  явищ і несе  
в собі  риси яскравої творчої  індивідуальності Круглікової. Справу Круглікової 
в Росії продовжили її численні учні – Ю.Веліканов, М.Іжевскій, І.Королев, 
Я.Кутателадзе, А.Незінова, Н.Павлова та ін. У ХХ ст. учень Є.Круглікової, Юрій 
Велетнів створив цикл монотипій, присвячених будівництву електростанції на 
річці Свір  [10]. 
Олександр Шевченко, його учні Ростислав Миколайович Барто і Валерій 
Каптерев також присвятили цьому мистецтву значну частину своїх творчих 
здобутків. У 1929–1930 роках О.Шевченко відвідав Аджарію і Азербайджан, де 
його вразило все – люди, уклад життя, природа. Для передачі нових вражень 
йому потрібні були незвичні засоби художньої виразності, і Шевченко звернувся 
до монотипії, з якою познайомився ще в майстерні Є.Круглікової в Парижі. 
Монотипії О.Шевченко відрізняються багатством колориту, вишуканістю та 
гармонійністю. Захоплення Шевченка монотипією збіглося з його пошуками 
лаконізму в живописі. Ця техніка стала своєрідною лабораторією, де художник 
виразив своє «монументальне» бачення світу. Він часто працював сухим пензлем 
і сірником, якій підкреслював потрібний йому контур, а для створення складної 
фактури користувався курячої лапкою. Монументальність, конструктивність і 
узагальненість форм стали провідним принципом для нового етапу творчості 
О.Шевченко[10]. 
У 1960-і роки в результаті тривалих експериментів він прийшов до ідеї 
створення відбитка фарбами на акварельній основі. Своєрідність полягала в 
тому, що акварель, виконану на щільному папері, Барто потім друкував під валом 
18 
 
офортного верстата на вологий папір. Цей спосіб давав можливість спочатку 
малювати аквареллю, але при бажанні вона могла стати і монотипією. 
Творчість Валерія Каптерева не менш яскрава, але в галузі, що нас 
цікавить, він не був настільки послідовним і цілеспрямованим, як Р.Барто. Його 
ранні монотипії насичені за кольором і емоційні за настроєм. Вони виконані під 
сильним впливом Шевченка, а в пізні роки художник до цієї техніки не звертався. 
Мистецтвом монотипії в 1930-і роки захоплювалися багато. Так, Анатолій 
Суворов виконав ілюстрації до повісті А.Н.Толстого «Дитинство Нікіти». 
Своєрідність техніки дала можливість художнику створити яскраві виразні 
образи[10]. 
До цього ж часу відносяться і дивовижні монотипії Артура Фонвізіна. Його 
циркові наїзниці настільки легкі, повітряні, що втрачають свою 
матеріальність[11]. 
В кінці 1930-х років білоруський художник Борис Малкін створив ряд 
пейзажів – ранні, «щільні» за кольором, нагадують живописний твір, більш пізні 
виконані у стриманій чорно-сірій гамі на білому фоні[11].  
Отже, четвертий період розвитку монотипії – це перша половина ХХ ст. – 
стиль експресіонізм в мистецтві, пошук художниками нових засобів і монотипія 
як засіб художньої виразності цього стилю. 
Для ленінградського художника Володимира Стерлігова в 1960-і роки 
монотипія виявилася «епізодом», однак художник зумів оцінити і зрозуміти 
специфіку цієї техніки. Він виконав ряд дуже гарних, вишуканих за кольором 
листів з вираженим елементом імпровізації. 
Монотипією займався і Дмитро Тронов, який народився в Одесі 1966 році. 
Закінчив Одеське  державне художнє училище ім. М. Б. Грекова.  Творчу 
діяльність  розпочав у 1980-х рр. Брав  активну  участь у діяльності  Товариства 
одеських  художників. У 30-річному  віці прийняв  сан священика. 2008 року в 
Музеї сучасного  мистецтва Одеси пройшла персональна виставка творів 
художника [15]. 
19 
 
Частиною творчого шляху була монотипія Ігора Григор’єва (1934–1977), 
який народився у Харкові [16]. Художники кінця ХХ століття, працюючі в 
монотипії, в більшості випадків ставлять перед собою завдання пошуку 
фактурних і колірних рішень. Різноманітністю фарб, нестримною фантазією 
відрізняються аркуші Марії Раубе-Горчіліної  [11]. Марина Кастальська в циклі 
«Сади» вирішує проблеми кольору і світла в межах чорно-білої гами. Монотипії 
Олександра Лозового відрізняються складною багатошаровою ручною печаттю. 
Петербурзький художник Валерій Мішин використовує для своїх монотипій 
різні реально існуючі предмети. В.Мішин використовує не тільки рослинні 
мотиви: теми зображення риб, використовує голки, нитки, тощо. Художники ХХ 
ст. не задовольняються традиційними методами технічних можливостей 
гравірування. Михайло Тарханов винайшов варіант монотипії, який назвав 
«акватипія». На образотворчому полі залишалися самі химерні кольорові 
конфігурації. У них найчастіше вгадувалися пейзажні мотиви: лісовий або 
скелястий пейзаж, водні гладі, гроти і т.д. Використовуючи перо, туш, акварель, 
іноді олівець, художник домалював або посилював контури, завдяки чому 
виникали фантастичні композиції. У деяких випадках майстер користувався цією 
технікою для створення різноманітних і дуже красивих паперів для книжкових 
форзаців (див. Додаток Б, рис.Б.1–2) [11]. 
Наприклад, Геннадій Трошкин створює свій варіант монотипії. Її 
особливість полягає в тому, що в ній відсутній традиційний друк. На склі або на 
літографському камені художник розташовує друкарські або масляні фарби 
(переважають ті, що цікавлять його за кольором). Потім фарба фрагментами 
накочується на м’який валик з вальцмасси, з якого відтиск переноситься на папір. 
Ця дія і замінює друк. Отриманий результат доопрацьовується майстром 
пензликом з тимчасовим накладанням паперових масок. Такий аркуш 
однозначно унікальний. При цьому творчий процес не може бути прогнозованим 
і залишається спонтанним, непередбачуваним, імпровізаційним. Багатошарові 
колірні поєднання майстер називає «скороминучість». 
20 
 
Досить сильна школа графіки склалася на початку ХХ ст. в Україні. Її 
представники були послідовниками традицій класичної гравюри, застосовуючи 
їх в сучасній тематиці та романтичних композиціях на сюжети народної історії, 
які набули найбільшого звучання в творах В.Касьяна, М.Дерегуса, А.Рибачук. В 
кінці 1950-х років молода українська художниця Ада Рибачук, потрапивши на 
Північ, на острів Колгуєв, була вражена природою і життям народів цього 
регіону. Викинуті морем шматки дерева справили на художницю настільки 
сильне враження своєю красою, різноманітністю, вишуканістю ліній, фактурою, 
що стали стимулом творчого натхнення і були використані в якості матеріалу для 
монотипій. Вона створила ряд монументальних портретів та ілюстрації до 
Евенкійської казки «Маленькі Уняни». Широко використовувала техніку 
монотипії львівська художниця Ю.Б.Кратохвиля-Видимська у створенні 
народних типажів, рідних пейзажів, старовинної української архітектури. В 
руках українського графіка О.В.Шевченка техніка набуває рівня високого 
мистецтва, його роботи в жанрах натюрморту та портрету, досить складному для 
техніки, відрізняються декоративністю рішення та монументальністю[12]. 
Американськими художниками об’єднано використання новітніх 
технологій з узагальненим усвідомленням набутих європейських традицій. 
Істинними реформаторами художнього друку стали Стенлі Вільям Гейтер, 
Тетяна Гросман, Джун Вейт, Гарнер Галліс. Протягом декількох років 
експериментів з новою технікою друку митці почали використовувати, окрім 
звичайних металевих пластин, нові нетрадиційні матеріали, поверхні та форми. 
Збільшились розміри пластин, а за ними розміри та різновиди паперу, на якому 
отримували відбитки. Завдяки цьому були отримані невідомі раніше фактурні 
ефекти. Художників приваблювали нові можливості та перспективи, що 
відкривала їм техніка, а саме використання нових матеріалів [12]. Також 
виникнення та бурхливий злет поп-арту та експерименти в творчості Енді 
Уорхола були поштовхом для розвитку нових технік друку. 
Починаючи з середини ХХ ст. великих творчих висот технічної 
майстерності та досконалості художніх форм досягли графіки Прибалтійських 
21 
 
країн, Східної Європи, де естамп історично займає місце на рівні з живописом та 
скульптурою. Найвідоміший естонський художник, який працював в техніці 
монотипія – Стасис Красаускас («Материнство», «Жінки», «Світло», «П’єта», 
«Одинокість»). Цю техніку в своїй творчості використовували А.Андрес та 
багато інших [12]. 
Отже, п’ятий період розвитку монотипії можна позначити серединою ХХ 
ст., після Другої світової війни, зокрема, коли в Америці сталося відродження 
монотипії через розробку та застосування принципово нових методів створення. 
В техніці монотипії створили естампи Стоян Вєнєв, Ілля Петров, Георгій 
Ковачек та ін. [13]. 
В 50–60-х роках ХХ ст. монотипія повернулася в Росію та Україну. В 
творах Л.Сойфертіса [13]  («Паперові квіти», «Перевірка годинників», «Концерт 
Художньої самодіяльності» та ін.) та В. Ємельянова [39] («М’яка зима», 
«Перехрестя», «Старий дім» та ін.) знайшли своє відображення самобутні сцени 
суспільного життя, В. В. Каптерев (серія портретів з характерною живописністю 
вирішення образів), А.Ф.Рибачук (серія незвичних для монотипії 
монументальних портретів) [14]. 
На півдні України не було давніх глибинних традицій естампа. Більше 
відомо те, що створено в галузі музики, літератури, архітектури, живопису, і 
значно менше те, що створено графіками південноукраїнської школи. 
Започаткував традиції естампу у цьому регіоні в 20-ті р. минулого сторіччя 
художник та педагог В.Х.Заузе. Його учні О.Б.Постель, К.К.Ковтурман, 
Н.Г.Густ, Г.В.Гармидер, О.Л.Яковлєв, окрім інших технік, працювали і в 
монотипії [25] Визначні твори в цій техніці створив О.Б.Постель («Концерт», 
«Портрет В.А.Фаворського», «Портрет М.Ф.Шемякіна») [26]. Багато працював 
над створенням монотипій О.І.Векслер («Варвара», «Перший сніг», «Рая», 
«Перед дзеркалом», «Тривога», серія «Пожежники» та ін.). Створили естампи в 
даній техніці А.А.Попов («На ремонті. Одеса», «Вечір») та Д. А. Варновицький 
(«Польові квіти») [14]. 
22 
 
Матвій Вайсберг автор  ілюстрацій  до творів Шолом-Алейхема,  
Г.Кановича, К.Г.Юнга  («Спогади. Сновидіння.  Роздуми») та ін. Роботи 
знаходяться у Київському національному музеї російського мистецтва, «Gaon  
Jewish Museum»  (Вільнюс,  Литва),  зібраннях США, Канади, Японії тощо. 
Ілюстрації до оповідань  І.Бабеля  створені М.Вайсбергом  у той період, 
коли у книжковий дизайн знову владно повернулася графіка, – із пануванням 
експресивної лінії та делікатним  тональним  розмаїттям плями,  суворо 
підпорядкованої площині.  Індивідуальний лінійний стиль Матвія  Вайсберга  
надає  його  лаконічним композиціям необхідної динаміки: подвійні, потрійні, 
«мультиплікаційні лінії», нанесені легкими стрімкими рухами, неначе у спробі 
зафіксувати перебіг думок та візуальних видінь художника. Разом із тонкими 
тональними вібраціями,  що їх випромінюють  невеликі плями-затемнення, це 
створює  образи  з широким полем асоціацій  і повертає книжковій ілюстрації 
метафоричність та афористичність, які вона втратила за часів панування  у 
вітчизняній книзі живописного стилю та оповідальності[14]. 
Серед сьогоднішнього різноманіття засобів створення художньої 
виразності образів, особливе місце займає монотипія, що застосовується частіше 
не як самостійна техніка, а як одна із складових оригінальних змішаних технік 
не тільки станкової та оригінальної графік, а й живопису. Так в творчих пошуках 
народжуються твори сучасних художників О.Пархоменка, В.Сапронова, 
В.Шакалова та ін. Видатні педагоги та художники В.Сапронов, М.Резніченко, 
І.Орос сьогодні розвивають південноукраїнську школу сучасної графіки, в якій 
прагнуть досягти творчих успіхів молоді митці. В.Шакалов в техніці монотипія 
створив емоційні, ліричні образи витонченої мрійливої сучасної жінки, камерні 
мотиви природи півдня України, в яких застосував як традиційний друк на 
папері, так і техніку складної змішаної монотипії на полотні [15]. 
Графіка є найбільш умовною, ефемерною, безплотною з усіх видів 
образотворчого мистецтва. Графіка оперує лінією, яка сама по собі не може 
існувати в природі. [16]. В культурі України відродженням мистецтва графіки 
позначено початок ХХ ст. – час затвердження стилю модерн. 1920-і рр. – час 
23 
 
розквіту оформлювальної графіки, книжкової обкладинки, театральної графіки, 
плакату. Але на початку 1930-х цей рух було штучно перервано політичним 
реформуванням мистецького процесу. У 1930–1950-і рр. у сфері графіки зростає 
увага до літературно-оповідального строю. Нова міфологія соціалістичного 
реалізму викликала потребу у створенні ретельно пророблених творів, які мали 
«вірно» трактувати радянську дійсність. Художник працював з образним рядом, 
максимально його оживлюючи, створюючи життєподібну реальність засобами 
мімезису. У 1960-і рр. затвердилася недовіра до будь-якої ілюзорності. Саме тоді 
виникають речі, що стали класикою української графіки ХХ ст. – твори 
Г.Якутовича, С.Адамовича, Г.Малакова. 1970-і рр. піддали сумніву 
структурованість художнього образу. У сюжетах графічних творів реальність 
стає наскрізь метафоричною.1980-і рр. – період, коли літературний текст 
сприймався як поштовх до створення станкових графічних циклів «за 
мотивами». У графічних циклах художники виводили складні смислові та 
психологічні зв’язки. У станкових творах реалізується тяжіння майстрів до гри з 
культурою, цитування. 1990-і рр. ознаменувалися актуалізацією національних 
художніх традицій і самобутності (за О. Бенуа) [16]. 
Течія «ліричного реалізму» представлена роботами І.Плещинського, 
В.Мироненка, М.Дерегуса; графіка 1960-х рр. – творами  Г.Якутовича, 
А.Базилевича, М.Фрадкіна. У каталозі першого в Україні аукціону графіки 
можна знайти твори відомих майстрів від А.Ерделі до А.Лимарєва, С.Луньова, 
З.Лерман [16]. Витонченість графічної естампної техніки та складну 
інтелектуальну асоціативність демонструє графіка О.Аксиніна і Ю.Чаришнікова, 
Р.Романишина і О.Денисенка, П.Макова і А.Левицького. Вишукана «жіноча 
лінія» представлена роботами В.Хайдурової, О.Стратійчук. Графічні твори 
живописців М.Вайсберга, О.Ройтбурда, В.Петрова, скульптора О.Сухоліта, 
художника театру А.Александровича знову і знову стверджують, що графічне 
мистецтво виплескується за межі вузького фаху, – має визначення, але не має. 
[16] 
24 
 
Видатний український художник М.Глущенко (1901–1977) створив багато 
своїх пейзажів, натюрмортів, портретів саме в техніці монотипії (див. Додаток Б, 
рис.Б.1–2). Один з найвідоміших українських художників. Витончене відчуття 
пластичної форми, соковитість мазка, невимушеність і свобода живописного 
мислення виявлені в найкращих творах Миколи Глущенка, попри багатюще 
колірне розмаїття палітри, ми не бачимо в його полотнах дратівливої 
агатоколірності. Колорит його творів гармонійний, шляхетний, колірні плями 
органічно доповнюють чи виявляють одна одну, перебувають у певній 
підпорядкованості і завжди об’єднані загалним тоном полотна [17]. 
В Україні сучасний художник, який працює в цій графічній техніці, це 
Валерій Михайлович Сиров, який народився в Одесі в 1948 р. Його роботи 
знаходяться в Одеському Художньому музей, музеї Києва, України, в приватних 
зібраннях США, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Голландії, Швеції, 
Туреччини, ПАР, колишній Югославії, Ізраїлі, Норвегії та інших країнах. 
Працює в техніках: малюнок, офорт, акварель, монотипія, ассамбляж, полотно-
темпера-масло, акватипія, шаберпапір. Член СХ СРСР–1988, НСХУ. 
У техніці монотипії працювала естонська художниця Леа-Тутта Лівшиць. 
Саме на базі її стохатіпій була виявлена в 2000 році В.М.Лівшицем фрактальна 
природа монотипії. 
Розвиток монотипії в Білорусі пов’язано з іменами Тарасікова, Маріка, 
Лайтмана, Кудревич, Гугеля, Лось, Селещука, Савича та ін. Провідна роль у 
розвитку цієї графічної техніки належить вітебському художнику-педагогу 
Леоніду Антімонову. Вивчивши теоретичні роботи зарубіжних майстрів, а також 
використавши особистий практичний досвід, Л.Антімонов позначив основні 
види і методи роботи в техніці монотипії, ввів в обіг нові терміни, умовні 
позначення і прийоми роботи в різних графічних техніках. Їм опубліковано ряд 
статей і методичних розробок, що стосуються проблем монотипії, гравюри на 
картоні, фанері тощо. Історія розвитку монотипії сьогодні відома завдяки його. 
Художники кінця ХХ століття, працюючі в монотипії, в більшості випадків 
ставили перед собою завдання пошуку фактурних і колірних рішень. Яскравістю 
25 
 
фарб, нестримною фантазією відрізняються графічні листи Марії Раубе-
Горчіліної. Художник декоративно-прикладного мистецтва, в станковій графіці 
вона показала себе майстром кольору і складного орнаменту. 
Шостий період розвитку монотипії зазначимо з 80-х р. ХХ ст. до сьогодення, 
коли монотипію почали використовувати з комп’ютерними технологіями. 
Сучасні тенденції застосування монотипії як прикладного виду мистецтва 
досить різноманітні. Сьогодні в багатьох країнах світу монотипія увійшла в 
життя як рівноправна графічна техніка. Крім станкового призначення, монотипія 
використовується художниками в сценографії, кіно і мультиплікації, а також в 
книжковій графіці та плакаті. Повна загадок і таємниць, монотипія у нас, на жаль, 
не зайняла гідного і рівноправного місця серед інших графічних технік, хоча 
вона є однією з найцікавіших і доступних для широкого кола любителів 
образотворчого мистецтва [17]. 
На фестивалі представлені роботи художників Росії, України, Білорусії, 
Німеччини, Іспанії, США, Фінляндії. 
Таким чином, можна бачити, що монотипія як різновид техніки гравюри 
зазнала значних змін в порівнянні з тим, якою вона була на початку XX сторіччя. 
Чим ближче до XXI століття, тим складніше стає її технологія, тим більше 
ускладнюється фактура відбитка і колірне рішення композиції. Початок XXI 
століття ознаменувався використанням абстрактних форм, що, мабуть, найбільш 
властиво цьому виду імпровізаційного мистецтва. Розвиток монотипії в цьому 
напрямку дає несподівані і яскраві творчі рішення. 
 
 
 
2.2. Види монотипії, їх характеристика 
 
Сьогодні відомо багато найрізноманітніших видів монотипії, класифікації 
видів монотипії, а саме [18]: 
– деотипія; 
26 
 
– акватипія; 
– акваграфія 
– негативна монотипія; 
– кляксографія; 
– флоротипія; 
– декалькоманія. 
Монотипию іноді вважають самостійним видом художньої творчості, який 
поєднав у собі графічні й живописні якості. За характером зображення, способу 
друку, монотипія близька до графічних технік, щодо отримання відтінків 
кольору та колористичному багатству вона поступається живопису, а в 
отриманні фактур може перевершити графіку і живопис. Залежно від способів 
отримання зображення монотипію можна розділити на два основні види. Для 
першого з них характерно те, що зображення художником повністю 
регулюється. Другому виду монотипії властиво отримання складних та гарних 
ефектів і фактур, які завжди є відкриттям. Так, митець завжди може передбачити 
оцінку зображення. Тому цей вид монотипії частково застосовується у місцях 
композиції, де потрібна відповідна фактурна пляма, чи він є підготовчим етапом 
майбутньої роботи художника. Маючи деякі навички і знаючи, що зображення 
залежить від товщини шару і складу фарби, нанесеної на дошку, від якості і 
фактури паперу, на який переноситься зображення, від сили тиску, від 
витраченого на роботу часу, від рівня і швидкості висихання кольорового шару, 
художник може сягнути необхідного ефекту в закінченій роботі [18]. 
За колірним рішенням монотипію можна розділити на: 
– монохромну; 
– поліхромну. 
Монохромна монотипія, зазвичай, виконується одним кольором і 
найчастіше чорною друкарською чи офсетною фарбою. 
Поліхромна монотипія насичена великою кількістю кольору та 
виконується різними фарбами (акварель, гуаш, масляні, офсетні, друкарські). 
Безмежна кількість засобів і прийомів роботи у монотипії дає можливість 
27 
 
кожному художнику експериментувати і віднаходити свої методи, 
використовувати нові й нові прийоми, отримувати у відтиску своєрідні графічні 
фактури і колірні ефекти. 
Залежно від поставленого завдання зображення можна одержати світлими 
лініями на темному тлі, що нагадують ксилографію чи фотографічний негатив 
(негативна монотипія), і навіть темними лініями і штрихами, що нагадують 
літографію чи техніку м’якого лаку, але із властивою лише монотипії фактурою. 
Засобом висловлювання в монотипії, як і в інших видах художньої 
практики, є лінія, штрих, пляма, фактура і колір, проте метод їх використання 
має власну специфіку. 
Зазначимо основні прийоми створення відтисків в монотипії. Процес 
створення роботи в усіх проявах монотипії різний, а саме: деотипія, негативна 
монотипія, акваграфія, акватипія, флоротипія, декалькоманія, кляксографія. 
Офортна монотипія [18]. Один з перших видів монотипії (див. Додаток Б, 
рис.Б.1–2). Розфарбування офортної дошки наштовхнуло Є.Круглікову на думку 
про монотипії – нову техніку, що поєднує прийоми живопису і графіки. У 
монотипії відбиток отримують з гладкої, негравірованної дошки 
Найбільш доступною манерою монотипії є деотипія: від грецьк. «de» –
відділення, видалення і «typos»– відбиток. 
Акваграфія – це зображення, отримане з поверхні води [19]. Ця техніка 
відома з ХV століття. В Туреччині і Персії вона називалася «мистецтвом хмар» 
(ебру). Деякі іранські джерела стверджують, що ебру з’явилося в  Індії, де його 
запозичили фарси, від яких воно перейшло туркам. Інші джерела, повідомляють, 
що розпис під мармур з’явився  в Бухарі, і після іранців його запозичили турки. 
Цей вид мистецтва називається «турецький папір». Але й художники самостійно 
відкривають собі цей незвичайний спосіб отримання відбитка і намагаються його 
патентувати. Багатьом це вдається тому, що є дуже багато способів 
мармурування – розпису під мармур, у різних країнах застосовують різні 
технічні прийоми. Найчастіше зустрічаються два способи: розфарбування на 
воді чи розмивка фарби на клейовій [19]. 
28 
 
Акватипія – технічний різновид граверного друку, побудований на 
застосуванні знежиреної (водяної) фарби, завдяки чому відтиск схожий на 
акварельний малюнок. Знежирення фарб досягається використанням мильного 
розчину [19]. Ця техніка має дуже багато переваг. По-перше, вона не потребує 
особливого обладнання. Важливі два  аспекти: нанесення фарби на скло і 
перенесення її на чистий аркуш паперу шляхом дотику до нього пластиковою чи 
скляною дощечкою, спеціальним валиком чи просто рукою. По-друге, акватипія 
відіграє важливу роль в досягненні однієї з основних цілей образотворчого 
мистецтва, а саме: підвищення зацікавленості до зображувальної діяльності, 
творчої активності, художніх смаків, реалізацію пізнавальних і творчих завдань. 
Окрім того, саме акватипія і монотипія допомагають формувати такі якості 
особистості як увагу, творчу ініціативу, посидючість, ціленаправленість, 
охайність, бажання експериментувати [20]. 
Термін флоротипія запропонований Л.Антімоновим. Сутність флоротипії 
залежить від використання рослин i рослинних матеріалів, щоб одержати 
відбиток[1]. 
Декалькоманія (від франц. «dcalcomanie»; англійською часто називається 
«Letraset» – від назви найвідомішої фірми-виробника) – виготовлення 
друкованих відбитків (перекладних зображень) з подальшим сухим 
перенесенням на якусь поверхню за допомогою високої температури чи тиску 
[20]. Декалькоманія (метахромотипія) – зображення на папері, призначене для 
перенесення на іншу поверхню (наприклад, для імітації прожилок мармура або 
волокон деревини в оздобленні інтер’єрів, вивісках і т. ін.) – спосіб, винайдений 
в 1830-х рр. скульптором А.І.Теребеневим (1815–1859) [20]. 
Кляксографія – це різновид графічної техніки, заснована на перетворенні 
плям в потрібні реальні або фантастичні образи [47]. 
Фрактальна монотипія[48]. Фрактальна природа монотипії була винайдена  
у хвилюючий момент, коли аркуші роз’єднуються і виникає образ в плямі в 
результаті випадку. Як тепер з’ясувалось, Леа-Тутта Лівшиць входить до числа 
29 
 
тих художників, які є піонерами в створенні фрактального зображувального 
мистецтва [20]. 
Частіше фрактал сприймається як комп’ютерна графіка, з безкінечним 
розвитком якогось елемента. Але насправді фрактальними якостями наділені і 
багато об’єктів у природі. Як приклад можна навести сніжинку, хмарку, 
узберіжжя, гілки дерев і кущів, мінерали, а також систему альвеол людини и 
кровеносну систему. Сам термін «фрактал» належить творцю фрактальної 
геометрії, математику Бенуа Мандельброту. Він дав таке визначення фрактала: 
«Фракталом называється структура, яка складається із частин, котрі в якомусь 
сенсі подібні цілому» [21].  
Енергоінформаційна монотипія – це доволі новий спосіб створення 
монотипії, для його реалізації потрібно роздрукувати копію монотипії на 
прозорій плівці з використанням принтера [21]. 
 
2.3. Загальна схема видів монотипії 
 
В ході дослідження теми виникла потреба доопрацювати класифікацію 
видів монотипії та оформити її в схему. Перша схема представляє класифікацію 
видів монотипії за: 
- способом виконання, 
- кольоровим вирішенням, 
- технологією, 
- типами друкарської основи, 
- видами фарби.  
За способом виконання монотипію можна розділити на контрольовану та 
вільну. За кольоровим вирішенням монотипія ділиться на монохромну та 
поліхромну. За типами друкарської основи монотипія ділиться на таку, що 
друкується зі скла, пластика, металу, органічного скла та ін. За видами фарби, які 
використовуються при виконанні монотипії – фарби на водній основі: акварель, 
30 
 
гуаш, темпера, акрил; фарби на основі розчинників: олійні, типографські, 
акрилові. Також монотипію ділять за технологією, тобто процесом виконання. 
Схема 1. Класифікація монотипії за видами.  
 
Друга схема більш детально представляє класифікацію видів монотипії за 
технологією з наведеними прикладами робіт: офорна, деотипія, негативна, 
акваграфія, мармурування, фрактальна, стохатипія, декалькоманія, акватипія, 
кляксографія, флоротипія (рис….). 
Схема 2. Класифікація видів монотипії за технологією. 
 
2.4. Основні прийоми створення монотипії 
 
Процес створення роботи в усіх проявах монотипії різний, а саме: деотипія, 
негативна монотипія, акваграфія, акватипія, флоротипія, декалькоманія, 
кляксографія. Інструменти, які використовуються для створення монотипії, 
представлені на ілюстрації[1]. 
Офортна монотипія один з перших видів монотипії. Для її виготовлення 
рисують, як правило, масляними або акварельними фарбами (оскільки вони 
довго висихають) на гладкій поверхні (наприклад, скло або пластик) будь-яке 
зображення. Згодом його віддруковують на папір. Таким чином створюється 
эфект нерукотворності зображення, нарисованого художником[22]. 
Найбільш доступною манерою монотипії є деотипія (від грецьк. «de» –
відділення, видалення і «typos» – відбиток)[1]. Для зняття відбитка з друкованої 
форми за допомогою преса чи офортного верстата необхідно використовувати 
дошки з матеріалів, стійких до дужого тиску. Це можуть бути: металеві плити 
завтовшки 2–3 мм (мідь, латунь, цинк, нержавіюча сталь та інші), білий пластик, 
оргскло, ДВП, щільний картон та інші. Найкращими матеріалами виготовлення 
дощок є оргскло і пластик, які потребують великої праці при обробці та 
дозволяють відбитки високої якості. Для дощок, товщина яких перевищує 2 мм, 
необхідно виготовити спеціальні рамки. Готується рама для кожної друкованої 
31 
 
форми окремо. Розмір її має перевищувати друковану форму по ширині і висоті. 
На полях рамки зліва і знизу кресляться лінії, що вказують розмір роботи та її 
розміщення на площині, що дозволяє використовувати друковану форму і під час 
горизонтальних і вертикальних композицій й економно витрачати папір [22]. 
При створенні деотипії використовують набір різних інструментів, а саме: 
голки; дерев'яні і пластмасові палички; кістяні, пластикові чи гумові гребінці; 
шматки фетру; фломастери; пензлі зі щетини і колонка; картон; зубні щітки; 
тампони із різних фактурних матеріалів; валики та інші. Потім, коли все 
підготовлено (ескіз роботи, переведений на кальку, папір, інструменти, фарба), 
поверхню дошки протирають тонким шаром лляної олії чи гасом. Офсетна чи 
друкарська фарба темного тону розкочується на склі і далі валиком наноситься 
на дошку тонким шаром. Залежно від кількості і консистенції фарби, і навіть від 
товщини і фактури паперу, лінії і штрихи будуть виходити не рівнозначними: що 
тонший шар фарби і тонше папір, тим тонше можна одержати штрих і лінію. 
Залежно від тиску інструментів на папір, на відбитку будуть виходити більш 
темна чи світла пляма, товсті чи тонкі штрих і лінія. Після нанесення яскравого 
шару друковану форму поміщають у рамку. І разом із рамою покривають 
аркушем паперу, поверх накладається калька та малюнок. Кальку кладуть 
зображенням до низу. Малюнок, що світиться крізь кальку буде у дзеркальному 
зображенні, але після зняття остаточного варіанта деотипії малюнок набуває 
характеру початкового зображення. Папір і калька кріпляться до рами скотчем. 
Будь-який випадковий дотик пальцем чи олівцем може дати небажані пляму чи 
штрих на майбутній роботі. Фактура ліній, одержуваних у цій манері, настільки 
різноманітна й цікава, що після першої спроби неодмінно виникає бажання 
експериментувати. Цей метод роботи, як всі наступні, від початку до кінця  – 
творчий та притягує своєю таємничістю. 
Негативну монотипію або монохромну, можна виконати і іншим способом. 
Після зняття відбитка в манері деотипії на друкованій формі утворюються світлі 
сліди там, де папір притискався до дошки різними інструментами. Вже на дошці 
за допомогою тих чи інших інструментів, можна завдати малюнок . 
32 
 
Дошка з продавленим малюнком кладеться на поверхню офортного 
друкарського станка, накривається папером, тканиною і прокочується. Малюнок 
можна доробити використовуючи валик, олівці, пензлі з фарбами й інший 
різноманітний матеріал [1]. 
Акваграфія це зображення, отримане із поверхні води. Для акваграфії 
застосовують досить прості пристосування. Кювет або ванну відповідної 
величини наповнюють водою. Олійні, літографські чи друкарські офсетні фарби 
розбавляються скипидаром. Для кращого утримання фарб на поверхні води 
додають конторський чи казеїновий клей (можна й без клею). Кожну фарбу 
розчиняють окремо у невеликій посудині. Такі концентровані фарби можна 
використовувати окремо чи змішувати їх між собою. З фарб основними є синя, 
червона і жовта, при вмілому змішуванні яких можна одержати всі бажані 
додаткові тони. За необхідності можна також спробувати застосовувати чорну, 
білу, золоту і срібну (як порошки, які насипаються пізніше безпосередньо в 
барвистий шар фарби). Рекомендується використовувати фарби світлих тонів. 
У наповнену водою ванночку капають почергово приготовані фарби, і вони 
розпливаються у воді, створюючи потрібний візерунок. Урізноманітнити 
візерунки допомагають палички, пензлі, смужки паперу тощо. Іноді достатньо 
просто подути на воду.Необхідно працювати швидко. Якщо візерунок, 
створений на поверхні води, задовольняє художника, то частина чи весь аркуш 
повільно й рівномірно вкладається на поверхню води. Спочатку на воду 
накладається один край паперу, потім, по дузі, другий. Через 5–10 секунд папір 
можна знімати – як можна швидше і з однієї сторони. 
Фарби розчиняються до сметанообразної консистенції і розливаються на 
поверхні основи за допомогою механічного руху гребінцем чи паличкою, 
організуючи колірну поверхню. На неї потім капають іншу, рідку фарбу чи 
скипидар і очікують їхньої дії. Для мармурування, залежно від завдання, 
підходять майже всі механічно виготовлені якісні сорти паперу, які мають 
достатню міцність і гарну вбираність фарби. Не рекомендується 
використовувати глянцеві папери, оскільки фарба з них зісковзує. 
33 
 
Принаймні, щоб отримати у цій техніці відбитки, належить так 
організувати рух фарби у воді й обмокування паперу, що в результаті будуть 
виходити як візерунки, так й гарні пейзажі, зображення квітів, тварин, птахів і т. 
ін.[1]. Відбитки, отримані у техніці акваграфии, можна домальовувати вручну, 
способом монотипії або використати в офорті. 
Акватипія – технічний різновид граверного друку, побудований на 
застосуванні знежиреної (водяної) фарби, завдяки чому відтиск схожий на 
акварельний малюнок[23]. Знежирення фарб досягається використанням 
мильного розчину. Ця техніка має дуже багато переваг. По-перше вона не 
потребує особливого обладнання. По-друге, акватипія зацікавлює до творчості 
[24]. 
Сутність флоротипії залежить від використання рослин i рослинних 
матеріалів, щоб одержати відбиток[1]. 
На дошку наноситься фарба пензликом чи валиком. Шар фарби повинен 
бути не товстим. Можна завдати не однотонний колір, а, наприклад, з градацією 
– від чорного до темно-зеленого. Декалькоманія використовується для створення 
написів і зображень на папері, картоні, кераміці, для дитячих перекладних 
картинок та інших. Винайдена у Росії орієнтовно в 1860-х роках, вона крім 
утилітарного використання, застосовувалася й у мистецтві (Оскаром 
Домингесом, Максом Эрнсом та ін.) й у науці (до створення фрактальних 
зображень та інших цілях). О.Домингес в 1936 р запропонував метод 
декалькоманії – отримання непередбачуваних колірних плям роздавлюванням 
фарби між двома листами паперу. 
Кляксографія – це різновид графічної техніки, заснована на перетворенні 
плям в потрібні реальні або фантастичні образи [24]. Малюнок в цій техніці 
виповнюється: тушшю, чорнилом, аквареллю, гуашшю. Зображення можна 
отримати як одноколірні, так і багатобарвні. Фарба наноситься на поверхню 
аркуша за допомогою піпетки або пензлика. При цьому плями-клякси виходять 
випадковими за формою і розмірами. Далі задля пожвавлення плями – потрібно 
підняти аркуш паперу з одного боку, потім з іншого, щоб фарба розпливлася і 
34 
 
придбала певну форму. Кляксографія є однією із найпростіших і 
непередбачуваних манер монотипії. Виконується вона так: наливається рідка 
фарба до центру аркуша та папір нахиляється врізнобіч, завдяки чому виходять 
кольорові патьоки (див. Додаток Б, рис.Б.1) [25]. 
Фрактальна монотипія створюється за допомогою  водних фарб (темпера, 
гуаш, акварель). Так вона називається тому, що візерунок, з котрого формується 
рисунок, має фрактальний характер, тобто кожна частина рисунка подібна 
всьому рисунку в цілому [26].  
Енергоінформаційна монотипія [27] – це доволі новий спосіб створення 
монотипії, для його реалізації потрібно роздрукувати копію монотипії на 
прозорій плівці з використанням принтера. Потім цю плівку розміщують на 
оригіналі з деяким здвигом і розміщують під джерелом світла, наприклад, під 
міцною лампою або сонячним світлом.  
Навіть стисле ознайомлення з видами монотипії дозволяє зробити 
висновок про її величезні потенційні можливості у творчості. Ця техніка має 
якості природної неповторності та унікальності зробленого. Монотипія – це 
спосіб свободи самовираження, це проекція внутрішнього світу. Через це 
щирість жанру беззаперечна. Це та тонка матерія, яка зараз майже втрачена в 
зображувальному мистецтві, і яку потрібно відновлювати [28]. Крім цього, 
процеси роботи над дошкою і преси відкривають нові прийоми і знаходять 
способи отримання різноманітних ефектів. Це підштовхує до нових пошуків, а 
синтез технічних прийомів породжує неповторні ритмічні і колірні плями. 
Монотипия дивує як незвичайністю фактур, кольору, вона змушує працювати 
фантазію і думати про винятковості образотворчих цінностей цієї техніки. 
 
2.5. Засоби художньої виразності в графічному дизайні 
 
Кандинський В. В. писав: «Витвір візуального мистецтва впливає на 
глядача внутрішнім змістом – художнім образом, через суму зовнішніх якостей. 
Лише гармонійне поєднання внутрішнього змісту і форми дозволяє створити 
35 
 
вдало скомпонований, цілісний і закінчений витвір мистецтва». Процес такого 
поєднання і уособлює в собі поняття дизайну. Термін «дизайн» походить від 
англійського «design» – проектувати, креслити, задумати, проект, план, малюнок 
і означає вид художньої діяльності, що пов’язаний із проектуванням  
предметного світу. Метою цієї діяльності є формування гармонійного з 
природним штучного середовища, яке задовольняє потреби людини.У 
видавничій справі під терміном «дизайн» розуміють конструювання оригіналів 
книжкових, журнальних, газетних видань та виробів культурно-побутового 
призначення зачасту з використанням графіки [29].  
Термін «графіка» походить з німецької мови «graphik», та грецької 
«graphikos» – «написаний», вид образотворчого мистецтва, для якого характерна 
перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, 
використання кольорів [30]. До основних виражальних засобів в графіці 
належить лінія, пляма, тон, варіації та чергування яких має значення та 
використовується художником задля різнобічного відтворення дійсності. 
За темою науково-дослідної дипломної роботи передбачається розгляд 
техніки монотипії як засобу художньої виразності в графічному дизайні та в 
дизайні книги у напрямі теоретичної частини твору, його художньої форми як 
засобу матеріалізації змісту, художніх, естетичних якостей ілюстративного 
матеріалу видання, його композиційного та колірного вирішення, вибір техніки 
виконання зображення та його розташування з виникненням певних асоціацій. 
 
2.5.1. Характеристика основних засобів художньої виразності в 
графічному дизайні 
Існують такі основні виражальні засоби, характерні для традиційної 
графіки: 
1) лінія, її плавність або строкатість, м’якість або твердість, уривчастість 
або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи товщини, жирності – все це має 
значення та використовується художником задля різнобічного відтворення 
дійсності. Лінія може передати  обриси предметів, їх фактуру та характер[2]. 
36 
 
2) пляма, рівно зафарбована, різна за кольором, формою, розміром, 
густотою, характером тону. Пляма створює ілюзію об’єму, глибини, допомагає 
точніше виразити реальність. Чорно-білі малюнки не здаються однотонними, бо 
кожний колір, у тому числі й чорний, має безліч відтінків[2]. 
 3) тон, різниця в градації кольору від найтемнішого до найсвітлішого, 
допомагає передати якість предмету, його об’єм та інші властивості[2]. 
Основні виражальні засоби в традиційному живописі характерні для 
монотипії: 
1) колір, найбільш специфічний для живопису виразний засіб. Його сила 
вираження, здатність викликати різноманітні емоційно-почуттєві асоціації 
підсилює враження від побаченого зображення, обумовлює декоративну і 
виразну можливість живопису. У творіннях саме колір створює цілісну систему 
– колорит. Застосовується перелік взаємозалежних кольорів з їх відтінками – 
гамму, хоч також існує монохромний живопис – відтінки одного кольору. 
Колірна композиція забезпечує певну колористичну єдність твору, має вплив на 
хід сприймання його глядачем, що є істотною частиною змісту його концепції та 
художньої структури [31]. 
2) форма, під нею розуміють зовнішній тривимірний контурний вигляд чи 
конфігурація певної речі – на противагу матерії, змісту чи матеріалу, з якого вона 
складається[32]. 
3) фактура, також одна з властивостей предметного світу, поряд з формою 
і кольором допомагає орієнтуватися в навколишній дійсності, а також один із 
засобів вираження художнього образу твору. Фактура – це характер поверхні 
предмета, який визначається властивостями матеріалу, з якого він складається, і 
способом його обробки. Так, фактура каменю або дерева в залежності від завдань 
автора і створюваного художнього образу може стати гладкою, дає блиск або 
залишається шорсткою, грубо обробленою[33]. 
Митці для створення монотипії користуються тими самими художніми 
прийомами і засобами, що і в традиційному живописі, лише технологічні 
прийоми відрізняються. Той самий контраст, що посилює властивості кольорів, 
37 
 
що співвідносяться між собою, і нюанс – тонка, ледь помітна відмінність у якості 
форми, розміру, фактури, як один із прийомів формотворення. 
 
2.5.2. Художньо-естетичні особливості монотипії в графічному дизайні 
Для мистецтва графіки характерний високий ступінь соціального відгуку. 
Протягом усієї історії вона жваво реагувала на всі докорінні зміни в житті 
суспільства, відповідала та сама стимулювала естетичні потреби людини [2]. 
Естетика – філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні 
закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, 
буття), наука про прекрасне. Прекрасне виявляє ту площину естетичного 
осягнення світу, що відповідає людським ідеалам і супроводжується емоційним 
почуттям естетичної насолоди. Еталони прекрасного визначаються у залежності 
від позицій суб’єкта чи об’єкта. З позицій об’єкта мірою прекрасного є гармонія, 
пропорція, симетрія, симфонія, злагодженість, ансамбль його природних 
властивостей, які забезпечують позитивну роль явищ для людини; з боку 
суб’єкта мірилом прекрасного є духовне багатство особи вільної, яка 
невимушено, безпосередньо та природно, а також без прагматизму сприймає 
світ. Таким чином, категорія прекрасного розкриває сутність явища у контексті 
досконалості, що має найвищу естетичну цінність [34]. 
Обґрунтування естетичного рівня об’єкту в контексті сучасних тенденцій 
розвитку дизайну. Увесь навколишній світ людини так чи інакше пов’язаний з 
мистецтвом. А в деяких випадках мистецтво стає життєвою функцією 
суспільства. На кожному етапі еволюції людина намагалась естетизувати своє 
середовище. Винайдення нових матеріалів для застосування у виготовленні та 
оздобленні предметів побуту, житла, соціальних споруд безперечно 
підпорядковує можливості людини. 
Питання художньо-образного мислення фахівців образотворчого 
мистецтва, зокрема дизайну, полягає в правильному спрямуванні образотворчих 
знань композиції, застосування образотворчих прийомів для втілення ідеї та в 
побудові предметів навколишнього світу, адже форма дизайнерського твору, 
38 
 
колорит, насиченість тону викликають емоції, почуття, пробуджують мислення, 
уяву; формують настрій, психічний стан, дієспроможність. 
Графіка – вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис 
пов’язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як 
правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует в цьому мистецтві відіграють 
головну роль [35]. 
Визначення основоположних чинників художнього образу, зародження 
задуму, його передача та сприйняття є аналізом дизайнерської творчості, функції 
дизайну, сутністю художнього образу в продукції дизайну. Художників, які 
спрямовують свою діяльність на функціонально – естетичні проблеми 
матеріального середовища й працюють у сфері промисловості, називають 
дизайнерами [36]. Сучасний світ без дизайнерів уже навіть важко уявити. Дизайн 
присутній буквально скрізь – на вулицях, у книжках, по телебаченню, у 
розробках упаковок тощо. 
Дизайн виконує низку функцій, в основі яких образ, виокремлююча 
функція. Дизайн сортує та диференціює: він допомагає відрізнити одну 
компанію, організацію й навіть цілу галузь від іншої. А дизайнер, у свою чергу, 
розробляє індивідуальний образ, характерний саме для цієї організації, утілюючи 
його у фірмовому стилі, а можливо, і в більших масштабах – споруди для 
підприємства, включаючи оздоблення його інтер’єру. 
Інформативна функція. Велика кількість дизайнерських продуктів 
призначена пояснювати користувачеві найрізноманітніші питання у вигляді 
схем, плакатів, наочних презентацій, реклам [37]. 
Дизайнерський процес конструювання предметного оточення має такі 
складники: структура та організація, слово та образ, диференціація предметів та 
понять. 
У зарубіжних джерелах у переліку найбільш загальних характеристик 
особистості –дизайнера – фігурують такі якості, як здібність до образного 
мислення та креативність. Головна ціннісна орієнтація дизайнерської освіти – 
виховання проектності, проектного мислення, методи проектування. 
39 
 
Необхідність таких якостей пояснюється тим, що згідно з результатами 
спеціальних досліджень дизайнер мислить «графічно», тобто зоровими образами 
та моделями [38]. 
Образне мислення відіграє дуже важливу роль в інтелектуальному житті 
більшості людей, і не тільки художників та дизайнерів. Так, хіміки користуються 
ним, уявляючи собі молекулярні зв’язки. Фізики-теоретики створюють 
абстрактний світ елементарних частинок. Гросмейстери в голові розробляють 
стратегію гри. Вантажники малюють уявну картину підйому рояля на десятий 
поверх будинку. 
Уявний образ – це внутрішня імітація, це відтворення усіх властивостей 
об’єкта у свідомості [39]. У своїй уяві ми можемо чути звуки, відчувати запах, 
смак, а також бачити предмети, які на цей момент фізично є відсутніми. Ми 
можемо уяви собі троянду, і для цього зовсім не потрібно тримати її в руках. 
Уже давно доведено, що найскладніші процеси образного мислення є 
результатом чуттєвого сприйняття реального світу. Ці результати обробляються 
за поняттями й подумки перетворюються залежно від завдання, яке стоїть перед 
людиною, та від її досвіду. 
Основна функція образного мислення – забезпечення процесу пізнання 
найбільш суттєвих сторін та закономірних зв’язків об’єктів дійсності у формі 
наочних образів. У формуванні образу застосовуються й словесні визначення, 
судження. Але слово в образному мисленні не є основним. Побудова образу 
виникає на основі вже існуючих, сприйнятих елементів, мається на увазі задіяння 
всіх рецепторів сприйняття. 
Ті психологічні процеси, що виникають під час споглядання твору 
мистецтва, є пізнавальним ставленням людини до навколишнього світу [40]. 
Головним інструментом відношень розуму та світу є сенсорне сприйняття, і, 
перш за все, візуальне.  
Процеси, які приписують до мислення – аналіз, порівняння, виділення 
основного та другорядного, синтез і т. п., властиві також і сприйняттю. У той же 
час усі процеси, властиві мисленню, передбачають чуттєву основу. Тому 
40 
 
відчуття є наслідком роботи мистецтва. Процес мислення неможливий без 
розумових операцій, серед яких виділяють п’ять основних: аналіз, синтез, 
абстрагування, порівняння, узагальнення. 
Психологи розуміють образ і по-іншому – як «нерозривну цільність 
елементів матеріальної структури». Пошук та об’єднання елементів у цілісність 
– одна з властивостей людського сприйняття: ми часто дивимося на небо й у 
зірках виділяємо відомі фігури Великої та Малої Ведмедиці тощо. Тим самим, 
образ у цьому значенні є узагальненням чуттєвих даних – збирання їх у закінчену 
систему. 
Методи узагальнення чуттєвих даних різноманітні. Попередній приклад 
об’єднання є першим варіантом. Цей механізм полягає в тому, що сукупність 
чуттєвих даних, які постачаються однією сферою реальності, пов’язується між 
собою у відповідності з об’єктом, який належить до абсолютно іншої сфери. З 
вищезазначеного виходить, що психологи виділяють два типи образів – образ 
чуттєвий та образ узагальнювальний [41-43]. 
Художники і дизайнери сучасності, продовжують пошуки нових засобів 
для збагачення образної мови монотипії, що вимагає безпосередньої, синхронної 
взаємодії митця з матеріалом, розуміння його примх та особливостей характеру. 
Тож сьогодні станкова графіка не є процесом механічного масового друку 
відбитків, вона вимагає живої безпосередньої участі творця з першої до 
останньої хвилини народження художнього твору. Отже, організація занять 
даною технікою графіки не становить великої складності, однак допомагає 
виявленню та розвитку творчих здібностей, дозволяє збагатити творчий процес 
[3]. 
 
2.6. Монотипія в творчості митців, світовий контекст 
 
Після Другої світової війни США на деякий час захопило лідерство в 
мистецтві, в художньому світі сталися значні зміни. Створення кількох 
майстерень художнього друку, діяльність яких засновувалась на творчому 
41 
 
експерименті, сприяло перетворенню Сполучених Штатів на своєрідну колиску, 
де народжувались та впроваджувались інноваційні методи та винаходи. 
Одночасно було започатковано справжню революцію в техніці друкованої 
графіки. Художники почали співпрацювати з друкарями, знаходячи нові 
можливості та напрямки розвитку образності, і мистецтво естампу набрало 
нового характеру. Однією з найяскравіших рис відродження друкованої графіки 
була розробка принципово нових способів виготовлення монотипій. 
Відродженню монотипії як техніки та як творчого процесу передували 
кілька десятиліть забуття. Метод, що колись вважався привілеєм утаємничених, 
а тому далеким від малярства та скульптури, набув статус незалежного ремесла. 
Це пояснювалось тим, що в Америці в довоєнні роки бракувало глибоких 
традицій друку як мистецтва та справжніх майстрів, які пропагували б технічне 
вдосконалення друку, – на відміну від Європи, де протягом століть художники 
охоче приймали виклики мистецтва естампу, намагаючись розмаїтити своє 
образне бачення світу пошуками новітніх відтворювальних засобів. Таким 
чином, в США сформувалось щось схоже на опір нібито застарілій, притаманній 
XIX століттю репродуктивній техніці, і художники дуже неохоче звертались до 
друкованих творів. 
Справжніми реформаторами художнього друку, що значно прискорили 
процес перетворення старого ремесла на сучасний творчий засіб, були  Стенлі 
Вільям Хейтер[88] та його паризьке «Ательє 17», яке тимчасово перебувало в 
Нью-Йорку з 1940 по 1950 рік, Тетяна Ґросман, яка в 1957 році заснувала 
видавництво «Юніверсал лімітед артс едишнз», та Джун Вейн фундатор 
майстерні літографії «Тамаринд», що відкрилася в 1960 році. Вперше в історії 
виготовлення друкованих графічних творів поєднало використання новітніх 
технологій з усвідомленням здобутку європейських традицій та залученням 
художником до творчого процесу співавтора-друкувальника. Протягом кількох 
років подальших експериментів митецьких угрупувань з новою технікою друку 
майстри графіки почали використовувати, крім звичних металевих пластин, нові, 
нетрадиційні поверхні та форми. Збільшувались розміри пластин, а з ними й 
42 
 
розміри та різновиди паперу, на який накладався відбиток; внаслідок цього 
художники отримали невідомі раніше лінійні, тональні та фактурні ефекти. 
Коли Ґарнер Талліс разом із своєю майстернею експериментального друку, 
після 22 років її існування, переїхав до Санта-Барбари, а через три роки приєднав 
до неї ще й майстерню в Нью-Йорку, він уже співпрацював з кількома таланови-
тими художниками. Талліс мав значний досвід, що не обмежувався створенням 
власних естампів, картин та скульптур: фахівець невпинно проводив 
дослідження, які й навели до нових, нетрадиційних засад художнього друку, – 
насамперед, у виготовленні монотипій. На такі дослідження Талліса, 
експериментатора від природи, надихнули ще в студентські роки, в університеті 
штату Пенсильванія, скульптор Девід Сміт [44] та графік-гравер Юджин 
Фелдман, Обидва вони спрямували шукання Талліса в напрямку вдосконалення 
процесу художнього друку, використання різних типів паперу та експериментів 
з розмірами витворів. Відштовхуючись від здобутку майстрів абстрактного 
експресіонізму, які збільшили свої картини до таких розмірів, щоб у них 
вміщувались відтворення справжніх рухів людського тіла, Сміт переконав 
Талліса у вартості вивчення можливостей гнучкішої й динамічнішої техніки 
естампу. 
Щоб отримати аркуш потрібних розмірів, Таллісу довелося робити папір 
власноручно; вивчаючи процес виробництва паперу на заводі в південній частині 
Філадельфії, він уперше побачив великі мотки товстого паперу на котушках, що 
проходили під пресом. Так виникла ідея використовувати гідравлічний верстат-
піан для друкування художніх витворів – адже, теоретично, це дозволяло одразу 
задруковувати всю поверхню, на відміну від накладання малюнка традиційними 
для художнього друку прес-формами. Коли Талліс у 1966 році приїхав до 
Каліфорнії, він, окрім нових ідей та методів роботи, мав навички виготовлення 
саморобного паперу потрібної товщини та фактури, і не тільки в аркушах, але й 
у вигляді трьохвимірних виливків-шаблонів. До того ж, інженерні знання 
дозволяли йому зайнятись проектуванням друкарських верстатів з потрібними 
характеристиками та можливостями. 
43 
 
Створення монотипії – процес, що надає художникові змогу повного та 
неповторного вираження своєї творчої індивідуальності. Як техніка естампу,  
монотипія вважається найпростішим процесом: зображення наноситься на 
пласку поверхню і, поки малюнок вологий, переноситься безпосередньо на 
папір, ручним способом або за допомогою пресів. Техніка монотипії, яка 
випливає із складників цього терміна, унеможливлює відтворення однакових 
відбитків: весь процес треба повторювати від самого початку. Однак, кожний 
подальший відбиток першого зображення може давати помітні відхилення від 
первинного малюнку – виникають більш субтильні варіації авторського задуму; 
лінії та кольори, наче привиди, марніють та розпливаються на папері, й митець, 
створюючи відбитки-варіації на тему першого, досягає нових художніх ефектів. 
Деґа розробив два основних компоненти техніки монотипії: так званий 
відновний метод, коли пластина вкривається фарбою, яка потім усувається, але 
лишає по собі світлі зображення на глибокому темному тлі, та протилежний по 
суті домішувальний метод, коли художник пензлем, голкою тощо накладає й 
пересуває кольорові плями на світлому ґрунті самої пластини. Так техніка 
монотипії породжує унікальні можливості художнього експерименту та виразу 
світогляду митця безпосередньо в процесі роботи, і багато художників та 
скульпторів переконалися в цьому з власного досвіду. Монотипія дозволяє 
митцю одночасно бути графіком, художником та друкурем – і все це в межах 
одного процесу, однієї техніки. Мертва, нечутлива поверхня пластини надихає 
творчу волю митця, і він на свій смак витівно, винахідливо щось додає, 
знешкоджує, підфарбовує, підсвітлює. Як наслідок, у техніці монотипії 
виникають твори, незрівнянні за відчуттям спонтанності та моментальності 
образу, про що свідчать роботи Луїзи Чейз [, Сема Френсіса , Еріка Еріксоната 
Роні Пондика. 
Талліс почергово очолював декілька художніх майстерень, але завжди 
чинив як справжній лідер, як рушій творчого пошуку, як людина, що може 
вирішити будь-які проблеми. Його пристрасть до створення речей власними 
руками, зацікавленість у хімічних властивостях паперу та відданість ідеї 
44 
 
поліпшення його волоконної структури започаткували тенденцію повернення 
художників до роботи з власноручно виготовленим папером. Це, в свою чергу, 
призвело до винайдення паперових виливків. Талліс невпинно пристосовував 
промислове друкарське устаткування під потреби художнього друку, плідно 
вивчав технологічні можливості використання друкарської фарби; завдяки 
цьому обрії художнього друкарства значно поширились. Талліс посідав не лише 
досконалі технічні знання – відвертість, чутливість, терплячість та почуття 
гумору дозволили йому співпрацювати з багатьма художниками і, незважаючи 
на строкатість та складність їхніх характерів та вимог, знаходити з ними спільну 
мову, задовольняючи творчі потреби кожного. Нарешті, вагомим надбанням 
Талліса стало його вміння розпізнати у старій професії створювача монотипій не 
лише хист та обізнаність ремісника – майстра своєї справи, але й незбагненні 
раніше шляхи вдосконалення мистецтва графіки, коли сучасні технологічні 
нововведення захоплюють уяву художників, відгукуючись новими мистецькими 
пошуками. Поступово сформувався і статус Талліса – статус художника-
співтворця, залученого до всього мистецького процесу. Проте, проводячи 
заняття з художниками, Талліс послідовно наголошував на пріоритеті образу 
перед процесом його відтворення та прагнув запобігти переважанню технічних 
аспектів графіки над художнім баченням митця. 
Протягом останніх п’яти років американські графіки багато й продуктивно 
працювали в техніці монотипії. Ця техніка лишається не до кінця пізнаною, 
освоєння якої уможливить досі недосяжні успіхи, особливо за умов наявності 
поряд із зорієнтованими на пошук та відданими своій справі митцями 
вибагливих та досвідчених співтворців-друкарів. Як зауважив у 1986 році 
Кліффорд Еклі: «Нині відчуваємо неабияку зацікавленість до отримання одного, 
неповторного друкованого зображення й до друкування унікальних, 
неповторних відбитків-варіантів. Це певною мірою пояснюється протестом 
художників проти тієї практики друкування однакових, шаблонних відбитків, що 
помітно переважала протягом 60-х років та на початку 70-х р. ХХ ст. У 
найчистішому та найпереконливішому вигляді нову тенденцію можна побачити 
45 
 
у відродженні інтересу до техніки монотипії» [46]. Тому зараз, коли творчість у 
техніці монотипії набрала більш гнучкого й творчого характеру, до друкарських 
верстатів стає все більше митців, що прагнуть випробувати себе в роботі з 
новими матеріалами та втілити власні новаторські ідеї. 
Коли художники вперше опинялися у Талліса, вони відразу потрапляли під 
чари досконалого обладнання та можливостей плідного робочого процесу, які 
породжуються самою атмосферою майстерні. Після цього художники з головою 
поринали у роботу. Роботи, які представлено на виставці у Талліса та в каталозі, 
належать майстрам різних стилів та несхожих художніх світоглядів, хоча 
більшість художників має глибинне тяжіння до абстракції. Дехто звернувся до 
естампу нещодавно, інші працюють у цій техніці вже багато років. Наприклад, 
Сем Френсис надрукував свої перші монотипії ще в 1960 році, в Цюриху, разом 
з Емілем Матьє. Він тривалий час ішов за європейською традицією, працюючи з 
досвідченими друкарями і ретельно готуючи до друку кожну роботу. В роботах 
Френсіса легко розпізнати притаманні художнику пошуки кольору та лінії, 
ритму та простору, руху та його тривалості. Френсіс належить до тих, хто 
торував шлях відродженню американської друкованої графіки; його новаторство 
та ентузіазм друкарів, що охоче бралися за його роботи, надихнули багатьох 
молодих митців на експерименти в техніці естампу. 
Той факт, що кілька художників об’єднались в одне і утворили таку собі 
майстерню монотипії, свідчить про їхнє захоплення перспективами, що 
відкривають перед графіками.  Нові різновиди паперу, які художники почали 
застосовувати протягом 1980-х років, дозволили осягти незнані в монотипії 
ефекти плинності та багатозначності. На нові якості й перспективи паперу як 
робочого матеріалу найбільш помітно відреагували художник Рон Янович, 
скульптор Річард Ейбер, художник Девід Троубридж [47], на останніх картинах 
якого простежуються творчі пошуки з рельєфними формами. Для всіх трьох 
монотипія до прибуття до Талліса була незнаною технікою. Споглядаючи їхні 
роботи на виставці, можна простежити зв’язок образності монотипій з 
уособленою художньою мовою, яку митці розробили в живописі, рельєфі та 
46 
 
скульптурі. Глядачеві варто зосередити увагу й на тому, як спеціальний, 
власноручно вироблений папір підсилює міць ексцентричних фігур Яновича та 
акцентує рельєфність випуклого та витиснутого зображення на аркушах Ейбера 
і Троубриджа. 
Незаперечним є те, що чимало художників, завдяки яким жанр відродився 
протягом 1980-х років, привертають дедалі більшу увагу до монотипії як до 
засобу розвитку образності. Наприклад, нещодавно ретроспективна виставка 
живопису Джейка Берто, яку було організовано Музеєм Роуз Університету 
Брандейс, засвідчила, що майже всі образи та структурно-просторові рішення 
картин зустрічаються на аналогічних за настроєм монотипіях. І хоча в графіці 
Берто відштовхується від своїх знахідок у живописі, його монотипії являють 
собою самостійне художнє утвердження малярських ідей: вони відтворюють ті 
ж проблеми, що й картини, але іншою мовою та інакше винайденими засобами, 
ставлячи перед автором подальші питання протиставлення глибинного та 
поверхового, раціонального та інтуїтивного, абстрактного та матеріалізованого. 
На всі ці питання автор мовою монотипії відповідає більш вичерпно й 
невимушене, ніж у своєму живописі. 
Багато з художників, які утвердили себе як митці протягом 1970-х та на 
початку 1980-х років, спочатку тягнулись до абстрактної образності попередніх 
періодів, пов'язуючи її іконографічні умовності з сучасним життям. Зараз міцним 
та перевіреним часом підґрунтям для художників стало концептуальне 
мистецтво та арт-гепенінґ, і деякі з них у пошуках змісту вивчають прикордоння 
між абстракцією та відображенням. Вольф Кан [48], наприклад, в пейзажах 
поєднує суцільні форми з надпрозорим світлом, сягаючи синтезу 
імпресіоністського методу з естетикою кольорового поля. З іншого боку, 
мальовничі фігури Італо Сканґа завдяки своїй химерній тотемності набувають 
багатошарової універсальності – тут, крім впливу концептуалізму, відчуваються 
доробки сюрреалізму, конструктивізму та примітивістського мистецтва. Інші 
художники тяжіють до образів, що надихаються довкіллям або космосом – 
Марґарет Левчук, Кеті Мюльман, Том Лібер [49], але в їхніх творах природа 
47 
 
завжди перетворюється або ж екстраполюється за межі відомого. Мері Гемблдон  
диригує грою ліричних та геометричних абстракцій, її образи віддзеркалюють 
спонтанність внутрішньої напруги, і абстраговане особисте бачення художниці 
збагачується виразною знаковістю, антагоністичними тональностями та 
бурхливою чуттєвістю, які надалі перетворюються на символи [11]. 
Луїза Чейз у серії монотипій, датованих 1987 роком, поетично та виразно 
підібравши кольори, вивела свій шлях до абстрагованості на новий, вищий 
щабель; її геометричні фігури майорять у павутинні чітко артикульованих 
каліграфічних позначок, що, перетинаючись, зримо вступають у взаємодію. 
Згадуючи ранній період творчості Керол Себоровскі, з її прагненням до 
геометричних уподібнень, можна побачити, як до них органічно додались рухи: 
полярні за характером елементи злились, втративши колишню несумірність. 
Ця робоча виставка свідчить про вихід монотипії як техніки в авангард 
американського мистецтва ще й тим, що об'єднує художників, які не сповідують 
суттєвої різниці між живописом, скульптурою, дизайном,  друкованою графікою. 
Постійно зустрічаються однакові, добре знайомі теми, у монотипіях 
простежуються сліди пошуків у живописі та скульптурі, і навпаки. Цю тезу 
ілюструють друковані роботи скульпторів Вільяма Такера Роні Пондика та 
Чарльза Арнольді. Багатопланові скульптурні метафори Такера знаходять своє 
природне подовження в монотипіях, незалежних, могутніх, сповнених почуттів, 
простору та дії; їхня двовимірна фантазійність не просто наголошує на 
надбаннях автора у трьохвимірній техніці, але й прищеплює їй нові пагони. 
Енергійність та сексуальність скульптурних творів Пондик оживають на папері 
динамізмом лінійного виразу. Арнольді, якого цікавить існування фізичної лінії 
як такої, поєднує лінійні конфігурації із стрімкими, хльосткими мазками: 
елегантні, вишукані обриси контрастують з грубими та жорсткими [11]. 
Життєздатність зображення та різноманітність властивостей поверхні, що 
притаманні представленим на виставці монотипіям, показують, як технічні 
надбання сьогодення сприяють розмаїттю художніх ефектів. Варіювання 
товщини та використання фактурних особливостей паперу, що його багато 
48 
 
художників виготовляють для своїх творчих потреб власноручно, соковитість 
олійних кольорів на нейтральному ґрунті друкарської фарби і подекуди" 
вражаючі розміри естампів – ті фактори, що сьогодні нівелюють розбіжності між 
монотипією, з одного боку, та живописом, колажем та рельєфом, з іншого. Вони 
переконують у плідності спроб митців з оточення Талліса відмежуватись од 
спрощених уявлень про процес художнього друку та висвітлюють величезну 
роль, яку зіграв Талліс у перетворенні монотипії на важливу мистецьку техніку 
XX століття. 
Представлені на виставці монотипії були створені на основі багатьох 
традицій художнього друку. Проте на традиційні друковані витвори вони не 
схожі. Сучасна монотипія вимагає безпосередньої, синхронної взаємодії митця з 
матеріалом; тому художники вже не звертаються до звичайних майстрів 
друкарської справи, а співпрацюють з видатними майстрами-новаторами. Цей 
процес, на відміну від механічного масового виготовлення відбитків, вимагає 
постійної й дієвої присутності майстра з першої до останньої хвилини, його 
фізичного внеску у визрівання й народження художнього твору. Саме 
інтенсивність та багатовимірність співпраці художників-графіків та їхніх колег-
друкарів породили ентузіазм та інтерес до монотипії, що останнім часом набрали 
виразних форм не лише серед митців, але і в колах критиків, знавців та 
колекціонерів [11]. 
Наприклад, Енді Уорхол (справжнє ім’я – Андрій Варгола) – американский 
художник, продюсер, дизайнер, писатель, издатель журналов и кинорежиссёр – 
видатний американський художник, дизайнер, скульптор, продюсер, режисер, 
колекціонер, письменник, видавець журналів, помітна персона в історії поп-арт-
руху і сучасного мистецтва в цілому, родоначальник ідеології «homouniversale» 
и автор робіт, які стали синонімом поняття коммерційний поп-арт. Художник 
зробив мистецтво доступним широким масам, щоб люди навчились бачити красу 
повсякденних речей і розуміти, що все, що їх оточує – прекрасно за своєю 
сутністю. Завдяки експериментам Енді Уорхола з різними техніками друку в 
мистецтві стався переворот на масове мистецтво. Саме масовість його живопису 
49 
 
і зробила його богатим і видатним. Йому належить ідея технології шовкографії 
в картинах,  захоплення кислотними відтінками фарб (див. Додаток Б, Рис. Б.1–
4).  
Побудова фрактального малюнка може відбуватися за деяким алгоритмом 
або шляхом автоматичної генерації зображень за допомогою обчислень за 
певними формулами. Фрактальну графіку часто використовують для графічного 
представлення даних під час моделювання деяких процесів, для автоматичної 
генерації абстрактних зображень, у розважальних програмах.  
Розвиток монотипії в Білорусі пов’язано з іменами Тарасікова, Маріка, 
Лайтмана, Кудревич, Гугеля, Лось, Селещука, Савича та ін. Провідна роль у 
розвитку цієї графічної техніки належить вітебському художнику-педагогу 
Леоніду Антімонову. Вивчивши теоретичні роботи зарубіжних майстрів, а також 
використавши особистий практичний досвід, Антімонов позначив основні види 
і методи роботи в техніці монотипії, ввів в обіг нові терміни, умовні позначення 
і прийоми роботи в різних графічних техніках. Їм опубліковано ряд статей і 
методичних розробок, що стосуються проблем монотипії, гравюри на картоні, 
фанері тощо. Історія розвитку монотипії сьогодні відома завдяки його 
дослідженням[1]. 
Сьогодні в техниці монотипії працюють багато художників, такі як 
Антоніна Бікарюк , Аріна Даур Валентин Ісакович Левитін, Вікторія Сова, 
Єкатерина Шемяк, Олена Заяц, Олена Карлова, Олена Черная, Олена Щелчкова, 
Ірина Бровіна Лідія Лисянська, Лілія Цибізова, Марина Бусарева, Марина 
Задерновська Марина Красильнікова, Марія Чеботарева-Бічан (див, Микола 
Сотников Тамара Репіна. В Україні Валерій Михайлович Сиров, художник, який 
працює в цій графічній техніці.  
Головною відмінністю монотипії є неповторність робіт, і великий елемент 
випадковості в остаточному результаті. За допомогою монотипії легше створити 
абстрактний образ, ніж образотворчий. Однак і в створенні образотворчих 
образів монотипія володіє великим потенціалом видовищності й несподіванки. 
Основною складністю при виконанні образотворчих робіт текучими фарбами є 
50 
 
передбачення і контроль поведінки фарби після поділу матриці та паперу. 
Елемент непередбачуваності, унікальність, легкість виконання, багатство 
можливостей добре характеризують монотипію як графічну техніку. Монотипія 
володіє як великою різноманітністю сюжетів, так і різними застосуваннями. 
Монотипія також може бути використана як додаткова техніка в графічних 
роботах змішаної техніки [6].  
Сфери, в яких може бути використана монотипія, тобто прикладні її 
аспекти розглянемо далі. По-перше, хотілося б сказати про монотипію як про 
окрему техніку графічного аркуша. Графічним аркушем, виконаним в техніці 
монотипії, вважається виключно відтиск, одержуваний при друку. Все інше, 
яким би воно не було, – змішана техніка – будь-яке доопрацювання після 
відбитка перетворюють графічний аркуш в таку. Це саме виділяє монотипію в 
якості окремого мистецтва. 
Змішані техніки з використанням монотипії мають можливість 
найрізноманітнішого використання. Монотипний відбиток може бути 
використаний у створенні графічного аркуша. Зокрема, на великий графічний 
аркуш може бути завдано прозорий монотип через трафарет, або при створенні 
фактури можуть бути використані різні друковані форми і кольори. Так само 
варіантом використання монотипії в змішаній техніці може бути штамп. 
Монотипія в змішаній техніці може використовуватися і в декоративному 
мистецтві. Крім того, чудові живописні роботи можна отримувати при 
використанні масляної монотипії. Змішана техніка монотипії та комп’ютерної 
графіки мають великий потенціал, але недооцінені в графічному дизайні. Таким 
чином, монотипія – ефективна і цікава графічна техніка з великими 
можливостями, простором для фантазії і творчого дослідження. 
Здатність графіки швидко відгукуватися на актуальні події, виражати 
почуття і думки художника, розвиток техніки створюють умови для 
використання монотипії в книжковій графіці, графічному дизайні, дизайні 
друкованої продукції, дизайні одягу, театральному мистецтві [6]. 
51 
 
Для творів, виконаних в техніці монотипії, характерні тонкість колірних 
відносин, плавність і м’якість обрисів форм, що зовні зближує монотипію з 
аквареллю. Повна таємниць, монотипія у нас, на жаль, не зайняла гідного і 
рівноправного місця серед інших графічних технік, хоча вона є однією з 
найцікавіших і доступних для широкого кола любителів образотворчого 
мистецтва. В багатьох країнах світу монотипія увійшла в життя як рівноправна 
графічна техніка. Крім станкового призначення, монотипія використовується 
художниками в сценографії, кіно і мультиплікації, а також в книжковій графіці 
та плакаті.  
 
Висновки до другого розділу 
 
В другому розділі було розглянуто історію виникнення та становлення 
техніки монотипія. Було досліджено періоди, коли було створено перші 
зображення в цій техніці, коли монотипія стала самостійним видом графічного 
мистецтва, як змінювались техніко-технологічні прийоми створення відтисків. 
Проведено аналіз аналогів, розроблено періодизацію становлення та розвитку 
техніки монотипія та класифікацію її видів. Періодизація становить шість 
періодів: 1. Передісторія – печерні люди, китайська гравюра ХІ ст.. 2. 
Становлення техніки ХVI–ХVІІ ст. Голандія, Італія. 3. Нові технології в зв’язку 
з промисловим переворотом в Європі ХІХ ст.. 4. Початок ХХ ст. – експресія в 
монотипії, Росія, Європа. 5. Відродження техніки та бурхливий злет нових 
технологій після ІІ Світової війни в Сполучених Штатах Америки, поява Поп-
арту. 6. Використання монотипії в комп’ютерних технологіях 80–90-ті рр. ХХ ст. 
Було досліджено кращі зразки ілюстрацій, створених в техніці монотипія в 
періоди ХVII–XVIII, ХІХ–ХХ, а також початку ХХІ століття в різних країнах 
світу. В Україні також чимало художників зверталися до цієї цікавої і 
неповторної техніки в різні періоди свого творчого шляху. Аналіз зразків також 
показав, що популярність цієї техніки зростає, художники сучасності, 
продовжують пошуки нових засобів для збагачення образної мови монотипії, що 
52 
 
вимагає безпосередньої, синхронної взаємодії митця з матеріалом, розуміння 
його примх та особливостей характеру. Тож сьогодні станкова графіка не є 
процесом механічного масового друку відбитків, вона вимагає живої 
безпосередньої участі творця з першої до останньої хвилини народження 
художнього твору. Подальше вивчення техніко-технологічних особливостей 
монотипії та досвіду її викладання допоможуть в створенні методико-
теоретичної розробки, для використання її в навчальному процесі в 
загальноосвітніх та вищих навчальних закладах.  
53 
 
РОЗДІЛ 3 
 
РОЗРОБКА ДИЗАЙНУ ЛИСТІВКИ В ГРАФІЧНІЙ ТЕХНІЦІ 
МОНОТИПІЯ 
 
3.1. Обгрунтування концепції дизайн-проекту листівки в техніці 
монотипія 
 
Час національного становлення, процеси відродження, що відбуваються 
сьогодні в нашій країні. 
Листівка - це, як правило, яскрава, мальовнича картинка, покликана 
поліпшити настрій тієї людини, якій вона призначена. Це можуть бути справжні 
твори мистецтва (точніше, їх репродукції), або просто що-небудь веселе й 
"прикольне". І не завжди важливо звертати увагу на те, що зображено на цих 
листівках. Набагато частіше треба звертати увагу на підтекст - саме в ньому 
виражені ті думки, які часом важко виразити в словах. За частоті посилаються 
один одному листівок, соціологи і психологи судять про стан суспільства. Чим 
частіше люди посилають листівки, тим краще живеться країні. В останні 
десятиліття культура листівки початку повільно марніти, несподівано 
відродившись на новому рівні. Листівка стала перетворюватися в твір мистецтва, 
якщо не художника, то дизайнера і креативників. 
Графіка в Україні, як і в будь-якій державі, є предметом матеріальної, 
духовної культури, що тісно пов’язана з дизайном, удосконаленням, розвитком 
образотворчого мистецтва. Як об’єкт матеріальної культури, листівка стає 
знаковою річчю для власника, тому вона покликана виконувати ряд соціально-
значущих функцій: синтезувати знаки і символи, як національні так і світові, 
пов’язуватися людини і країни, світу в цілому. 
Досліджений матеріал дозволяє встановити відповідність між його 
функціонально-експлуатаційними властивостями та споживчими вимогами, а 
саме: 
54 
 
– функція листівки полягає у їх призначенні приносити задоволення 
(естетичне, емоційне), сприяти, прикрашати побут; 
– комунікативна функція є однією із утилітарних функцій листівки, 
полягає у її призначенні бути засобом комунікації; 
– історично-документальна функція листівки зумовлена її онтологічною 
сутністю; 
– естетична функція листівки пов’язана із можливістю впливати на 
формування естетичного смаку, вподобань, вміння розрізняти прекрасне і 
потворне, оцінювати явища мистецтва. 
 Аспект листівки та її здатність впливати на формування свідомості поки 
що не втратили своєї вагомості. Також доволі складним аспектом є співпраця 
художника-дизайнера, чия діяльність присвячена людям. Основною метою 
їхньої спільної роботи є задоволення потреб людей. Великою проблемою 
сучасної листівки сьогодні стала саме ілюстрація, зокрема її зображальні засоби, 
що представляє своєрідне, складне явище художньої культури. Вона завжди 
розглядалася як найбільше творіння, шедевр техніки. 
Будь-яка людина, яка навіть не вважає себе прихильником мистецтва, 
зустрічається з графікою буквально на кожному кроці: то у вигляді листівки. Але 
знають графіку, являються істинними цінителями небагато людей, навіть серед 
тих, хто серйозно цікавиться мистецтвом. Графіка часто асоціюється з чимось 
легким, навіть несерйозним, не таким важливим та відповідальним, як, скажімо, 
станковий чи монументальний живопис. Насправді ж руки  художників, 
живописців несуть сліди роботи з найгрубішими інструментами та хімічними 
речовинами. Те, що здається експромтом, приховує складний технологічний 
процес. 
Можна зазначити, що повним спектром графічних засобів, до яких може 
бути додано і колір, художник-ілюстратор має можливість обрати два різні 
напрями. Під ними розуміється традиційний класичний підхід до передачі 
кольорів, орієнтований на реалістичне відтворення иллюстрації, і новаторський, 
лаконічності та стилізації. Останнім часом спостерігається відхід від 
55 
 
традиційних схем і пошук практично нефігуративних засобів відтворення 
дійсності в листівках.  
Однак слід чітко усвідомлювати, що попри широку палітру можливостей 
сучасного художника-графіка, листівка не є цілком самостійним і завжди 
підпорядковується змісту авторській роботі, а також суто формальним 
параметрам – розміру та композиції аркуша конкретної листівки. Саме тому 
художник-ілюстратор повинен майстерно володіти основами композиції у 
листівках та графіці й уміло використовувати їх закони та принципи у власній 
практиці[58]. 
Історія листівки загальновідома. Історія листівки як поштової картки 
налічує вже більше 140 років. За настільки довгий термін існування листівки, її 
зовнішній вигляд, призначення неодноразово змінювалися. 
Так, в Японії, наприклад, перші листівки були подвійними, тобто такими, які, 
строго кажучи, не вважаються листівками в сучасному сенсі слова. 
В США перші листівки, випущені в 1893 році, і зовсім не призначалися для 
посилки поштою - їх продавали як сувенір. А якщо під листівками розуміти не 
тільки поштові картки, але і картки для відкритих листів, або ж "Greeting cards", 
то виявиться, що вік листівки більш похилий, ніж прийнято вважати. 
Самая рання вітальна картка, яку зберігає Британський музей в Лондоні, 
датована XV століттям, тобто часом початку друкарства в Європі. Вона 
присвячена свята св. Валентина. Її створення приписують герцогу 
Орлеанському. Не всі вони пересилалися поштою, але все-таки це були вже 
листівки, якщо під ними розуміти саме "відкриті листи". У 1795 році була 
випущена серія різдвяних листівок, виконана по малюнках англійського 
художника Добсона. А через п'ять років їх вже відкрито продавали в магазинах 
разом з поштовим папером. 
Вітальні картки зазвичай виконувалися з усією можливою нарядністю - адже 
привітати пані серця означало подарувати їй не просто листівку, а красиву 
дрібницю, яку вона, безсумнівно, зберігала б довго і згадувала дарувальника з 
належним благоговінням[58]. 
56 
 
Для випуску карток у світ витрачалося чимало зусиль, оскільки до 1860-х років 
листівки виготовлялися, як правило, вручну. Художники малювали і 
розфарбовували їх, намагаючись не допускати відмінностей екземплярів. 
Настільки копітка, майже "Каторжна" робота змушувала видавців шукати різні 
способи виготовлення листівок, що, з одного боку, вносило різноманітність у 
методи роботи откриточних художників, а з іншого - надавала листівкам 
несподіване виконання і виняткову красу, гідну того, щоб сприймати листівки як 
справжні твори мистецтва 
 
Саме тому важливою стороною мистецтва листівки в графіці є обов’язкове 
врахування особливостей кольрів структури листівки, як культурної цінності і як 
речі. Дизайн листівки має працювати визначених межах. Дизайнер не може 
мимовільно змінювати пропорції листівки, особливо в композиції. Виходячи з 
обов’язкового формату, дизайне визначає об’єм листівки, кількість і вигляд 
образотворчих елементів, їх розподіл по листівці, для нього потрібно бути 
зрозумілим, яким кольором та текстом буде створенна робота, якими є пропорції 
смуги. Так, зокрема, дизайн листівки повинен не тільки знати техніку у 
викорнанні, а й знаходити потрібні кольри, які б підійшли до виконання та 
оформлення листівки в графічному дизайні. 
Ідея дизайн-проекту листівки в техніці монотипія, полягає у створенні 
ілюстрацій і дизайну листівки в техніці монотипія, що відноситься до 
зображувального мистецтва. В дизайнерське рішення проекту, крім самої 
розробки дизайну листівки, входить рекламна продукція: стікерів та магнітів. 
Часто листівки, були справжніми витворами мистецтва.  
Довгий вітальний текст зазвичай не передбачався. Краса листівки передавала всі 
ненаписані, належні слова. Ми нічого не знаємо ні про дарувальника подібних 
листівок, ні про адресатів. Але ті почуття, які перші випробовували до останніх 
донесли до нас прекрасні листівки. 
Символіка непоштових листівок зазвичай була досить одноманітна. 
Художники використовували символи, зрозумілі для людей. В іншому випадку, 
57 
 
такі листівки ризикували б залишитися незатребуваними покупцями, що не 
влаштовувало видавців. Так, на багатьох листівках присутні - орнаменти з квітів, 
стилізовані. Причому, треба відзначити, що листівка від коханого показується 
саме у вигляді сувеніру, але не як листівка. Можливо, що це підкреслювало 
спосіб пересилки таких листівок. 
Листівка яка виконана в техніці монотипія, повинна передавати собою 
яскравість кольрів, та витонченими лініями забраження, яке нанесено на аркуш, 
щоб передати собою тепло та настрій роботи над листівкою дизайнером. 
Листівка, річ не звичайна в сучасному використанні, зазвичай її 
використовували у привітанні когось, але ж тепер в сучасному світі їх можна 
використовувати не тільки як привітання, а й сувенірний варіант, або ж 
запрошення на якусь особливу подію.  
Листівка в техніці монотипія, не звичайна на виглят та дотик. 
Така листівка несе в собі барханту на дотик поверхню, та передає колір більш 
яскравим, ніж є насправді. 
В наш час листівка в монотипії унікальна у використанні та вид. 
Не часто її можна знайти в такій техніці на прилавках магазинів. Вона унікальна 
своєю композицією. 
Навіть "валентинки" стали друкуватися на фабриках. Це робило видавців 
ледачими, а листівки одноманітними. Тому і сьогодні такі вітальні картки 
сприймаються як щось незвичайне. 
Унікальність листівки можна побачити відразу ж як тільки взяти її в руки. 
Ера поштових листівок і одночасний технічний прогрес призвели до того, що 
листівки все менше і менше виготовлялися вручну із застосуванням 
оригінальних технологій. 
Перед розробкою дизайну був проведений аналіз вже існуючих листівок. 
Після аналізу аналогів та вибору прототипу, відбувся перехід до пошуку свого 
варіанту дизайну листівок, на цьому етапі було сформовано основну ідею та 
створено різні варіанти ескізів. В етап ескізного проектування входить: 
58 
 
а) створення варіантів можливих рішень дизайну листівок, їх 
конструкторське вирішення; 
б) виготовлення невеликого листівок з метою перевірки принципів її 
роботи; 
в) перевірка відповідності варіантів вимогам техніки безпеки та 
виробничої санітарії, наприклад певні вимоги при створенні макету листівки; 
г) проведення порівняльної оцінки розглянутих варіантів, та визначення 
методів, за якими буде розроблятися кінцевий варіант, наприклад вибір кольору; 
д) вибір кінцевого оптимального варіанту дизайну у вигляді кінцевих 
ескізів виконаних у кольорі або графічними матеріалами. 
 
3.2. Художньо-образні особливості та техніка виконання дизайн-
проекту листівки в техніці монотипія  
 
Зміст і художнє оформлення листівки в діалектичній єдності мають 
забезпечувати внутрішню мотивацію діяльності і спонукати до саморозвитку і 
самовдосконалення. Тому під час використання дизайну листівки в культурно-
виховному процесі доцільно користуватися принципами: проблемності і 
відкритості кожного її елемента для пошукової мислительської активності; 
пропорційності  і гармонійності кольорів, які породжують нову властивість – 
естетичність, що передбачає художність і образність кольору та оформлення. 
Основоположною та закономірною похідною будь-якої листівок 
ілюстрації є рисунок, який образно розкриває суть текст, підпорядковується 
змісту та стилю листівки, водночас прикрашаючи її та збагачуючи її 
декоративний лад. З огляду на це, логічним є ряд засобів художньої виразності, 
якими може оперувати митець під час роботи над оформленням будь-якої 
листівки. Однак є різниця між самостійним рисунком та ілюстрацією. Під час 
роботи над оформленням листівки загалом або в роботі над конкретним сюжетом 
ілюстрації художник-графік стикається з необхідністю скеровувати авторське 
бачення у бік якомога точнішої передачі, його емоційно-психологічного чи 
59 
 
філософського забарвлення. В такому разі повинна виражати задум. Для цього 
дизайнеру слід ретельно оволодіти пластичними якостями, а також її 
можливостями для передачі просторового середовища [4]. 
Головним виразним засобом рисунка прийнято вважати лінію, оскільки її 
формотворчі та просторові властивості є необмеженими.  
Не менші можливості закладені у штрих, як засіб художньої виразності. 
Текст на листівках – це варіація, тільки у її коротшій інтерпретації і з чіткою 
тенденцією до ритмічної. Досягаються подібні ефекти завдяки можливості 
поєднання різних за характером і спрямованістю тексту на одній і з листівок 
графічному аркуші.  
Особливе значення, особливо у книжковій ілюстрації, надається і плямі, 
яка формує силует – пласке тонове зображення на більш темному або більш 
світлому тлі. Пляма, при здавалося б наявній непластичності, може виявляти 
безмежну кількість станів. З її допомогою можна передати не тільки форму, а й 
характер моделі, сюжетну ситуацію. Для графіки цілком характерним є той факт, 
що вона спирається на таку фундаментальну основу, як два кольори – чорний і 
білий. Вони символізують дві енергії – позитивну й негативну, два начала. [4]. 
Для художнього оформлення дизайну листівки в техніці монотипія. Було 
обрано техніку монотипію як засіб художньої виразності в графічному дизайні, 
а саме створення чорно-білої монотипії олійними фарбами з подальшою 
обробкою в графічній програмі Adobe Photoshop, оскільки ця техніка володіє 
всіма вищеперерахованими характеристиками. Фактурні контрастні зображення 
посилюють глибину сприйняття. 
Стилізовані листівки зроблені в стилі монотипія рис. 3.1. 
 
60 
 
 
 
Рис. 3.1. Авторська ілюстрація до листівки виконана в техніці монотипія. 
 
На рисунку 3.2. показано рослина яка занесена до Червоної книги України 
61 
 
 
Назва рослини Глід 
 
 
Глід- являє собою чагарники або невеликі деревця з пагонами, що покриті 
колючками. Листки почергові, з прилистками, короткочерешкові, з великими 
зубцями; суцвіття - густі, багатоквіткові щитки. У висушеному вигляді: плоди 
глоду - яблокоподібні, тверді, зморшкуваті, зверху з кільцевою облямівкою, з 1-
5 кісточками в м'якоті плоду. Колір плодів від жовто-оранжевого і бурувато-
червоного до темно-бурого або чорного кольору, іноді з білим нальотом 
кристалізованого цукру. Запах відсутній. Смак солодкуватий. 
3.2. Розробка основних констант 
 
62 
 
Формат листівок 15 на 21 вертикальний, видовжений, допомагає 
підкреслити, самотність,та насиченість кольорів. 
Текст, як елемент художнього оформлення видання, повинен бути або 
художньо вирішеним, або правильно підібраним, але зі своїм творчим прийомом 
побудови композиції зображення. 
У своїй роботі над листівкою дизайнер проявляє певний художній смак, 
людина же, емоційно оцінює його працю, отримує естетичне задоволення чи 
незадоволення. Цілісність, композиційна злагодженість побудови дизайну 
видання відповідає почуттю естетичного задоволення. 
 
 
 
Текстовий блок в тональному співвідношені з ілюстраціями не створює 
надмірного контрасту, на листівках: 
- ясність, читабельність, простота графічних форм; 
- органічний зв’язок малюнка літер із змістом тексту, образність шрифта; 
- ритм; 
- колірна (тонова) гармонія; 
- стильова єдність тексту та іллюстрацій; 
- смислове акцентування; 
- композиційна цілісність побудови. 
Необхідність дотримання принципів пояснюється психо-фізіологічними 
особливостями людини, які проявляють у процесі читання, та особливостями 
людського. 
Обраний шрифт задовольняє цим вимогам. Чіткість напису визначається 
контрастом між кольором шрифта і кольором тла. Ясність шрифта передбачає 
швидку впізнаваність літер, обумовлену простотою їх графіки. Також текст 
видовжений вертикально, як і сама листівка, що додає гармонійності сприйняття 
загального виду листівки. 
Найбільш важливим фактором в дизайні листівки є колір. 
63 
 
Колір- головний визначальний фактор покупки. 
На питання про те , що є основною причиною покупки саме цього , а не 
іншого аналогічного товару , 85 % споживачів вказують на його колір 
 . 
 
Рис. 3.3. 
 
 
Колір є важливим елементом загального вирішення зовнішнього вигляду 
листівки таі її образу. Психологічний і емоційний вплив кольору вивчали 
Й.Іттен, В.Кандинський та ін. Психологів цікавлять проблеми впливу кольору на 
психіку та сприйняття людини. Тут важливою є символічність кольорів, а також 
експресивний ефект кольору. Між колірним вирішенням об’єкту і природним 
64 
 
сприйняттям людини існує певна залежність. Достовірно встановлено, що кожен 
колір викликає підсвідомі асоціації. Символіка кольорів амбівалентна, причому, 
в різні відрізки часу у того чи іншого кольору на перший план висувалися то 
позитивні, то негативні значення. Двоїста природа кольору використовується 
автором твору для зображення різних художніх образів. Так, в роботах багатьох 
художників, наприклад, жовтий колір в зображенні Ісуса Христа символізує 
розп’яття і відродження. 
Для листівки було обрано чорно-білу кольорову гаму з введенням 
додаткового жовтого кольору, та іншими насченими кольорами. Якщо білий 
означав світло, то чорний – морок, якщо білий – життя, то чорний – смерть, білий 
– чистота і порядок, чорний – бруд і хаос. Тим самим, чорний – антипод білого. 
Оптично, контраст білого і чорного найбільш сильний; також контрастні і 
символічні значення цих двох кольорів. Білий і чорний відносяться до дуальних 
символів. Чорний – антитеза білого, протилежна сторона життя. 
Як показало дослідження , візуальний елемент товару в цілому - головний 
фактор , котрий має вплив на купівлю того чи іншого товару. 93 % респондентів 
відзначили його як визначальний . На текстуру товару звертають головну увагу 
всього 6% , а на запах або звук ( наприклад , гучність динаміка смартфона ) 1 %., 
рис. 3.4, 3.5 (див. Додаток В, рис.В.1–2). 
 
 
 
 
 
 
Рис.3.4Листівка Глід техніка монотипія. 
65 
 
 
66 
 
 
Рис.3.5. листівка жовтий тюльпан, техніка монотипія.. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
67 
 
 
3.4. Рекламна продукція, особливості розробки 
 
В рекламну продукцію до дизайну листівки виконану в техніці монотипія 
рослини, які занесені до Червоної книги.  
Листівка – випробувана і перевірений метод для просування дизайну, для 
того, щоб більше людей про неї дізналися. Ефективна рекламна листівка в 
техніці монотипія може залучити людей, привабити їх увагу до дизайну і 
переконати їх потратити час на її необхідність і ексклюзивність. 
В процесі створення рекламного дизайну листівки було визначено 
центральну мету кольорів та написів, те, що необхідно прорекламувати. 
Листівки в техніці монотипія мають містити в собі наступну інформацію: 
назву рослини, колір, тло та інформацію про саму рослину, яка має заохотити 
людей до її збереження на землі. 
На основі дизайну листівки було створенно листівки в техніці монотипія, 
як зразок, що ці рослини можуть залишитися тільки на них. 
 
  
68 
 
Висновки до третього розділу 
 
В третьому розділі було обгрунтовано і описано концепцію дизайн-
проекту листівок, яка полягає в створенні дизайну рослин  з використанням 
техніки монотипія з подальшою обробкою в графічній програмі Adobe Photosho 
та Adobe Illustrator. Завдяки монотипії як засобу художньої виразності дизайн 
листівки повністю передає форми рослин та кольорову гамму. 
В розділі грунтовно проаналізовано і описано засоби художньої виразності 
монотипії, за допомогою яких було можливо передати струкруту рослини, як 
вона виглядає, та опис загалом. 
 
Описано і розроблено рекламну продукцію, яка представлена листівками, 
упаковкою, що створені на основі дизайну, і містять елементи з оформлення. 
 
  
69 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
В роботі досліджено можливості використання техніки монотипії як засобу 
художньої виразності в графічному дизайні та впроваджено отримані результати 
щодо поставленої мети на практиці в дизайні та ілюстраціях листівки. 
Дослідження та огляд ілюстративно-графічного матеріалу з теми «Прикладна 
графіка в дизайні листівки(монотипія)» свідчить про існування рослин які вже є 
вимираючими видами на землі. 
Зроблено ґрунтовний аналіз стану рослин на сьогоднішній день 
дослідженн. Визначено актуальність, мету, предмет, об’єкт та завдання, які 
виконано для досягнення поставленої мети. Означено і проаналізовано 
джерельну базу дослідження, яка представляє собою широке коло різноманітних 
видів і категорій джерел. Насамперед, це журнали, дисертації, автореферати, 
статті, присвячені вивченню монотипії. Означені методи для дослідження 
розвитку техніки монотипії, а саме: метод порівняння, аналізу перших робіт, 
створених в техніці монотипії, та сучасних робіт, які змінювались з розвитком 
технологій, внеску науковців, митців, дизайнерів та художників в розвиток і 
становлення монотипії як невід’ємної частини графічного дизайну; науковий 
метод, що передбачає сукупність методів встановлення параметрів, структури, 
інших характеристик досліджуваного предмету і об’єкту. 
 Досліджено історію становлення і розвиток техніки монотипії, її роль в 
сучасному мистецтві, її визначення і використання для створення дизайнерських 
листівок, зокрема, дизайну листівки. Було досліджено періоди, коли було 
створено перші зображення в цій техніці, коли монотипія стала самостійним 
видом графічного мистецтва, як змінювались техніко-технологічні прийоми 
створення відтисків. Проведено аналіз аналогів, розроблено періодизацію 
становлення та розвитку техніки монотипія та класифікацію її видів. 
Періодизація становить шість періодів 
70 
 
 Відродження техніки та бурхливий злет нових технологій після ІІ Світової 
війни в Сполучених Штатах Америки, поява Поп-арту. 6. Використання 
монотипії в комп’ютерних технологіях 80–90-ті рр. ХХ ст.. 
Було досліджено кращі зразки ілюстрацій, створених в техніці монотипія в 
періоди ХVII–XVIII, ХІХ–ХХ, а також початку ХХІ століття в різних країнах 
світу. В Україні також чимало художників зверталися до цієї цікавої і 
неповторної техніки в різні періоди свого творчого шляху. Аналіз зразків також 
показав, що популярність цієї техніки зростає, художники сучасності, 
продовжують пошуки нових засобів для збагачення образної мови монотипії, що 
вимагає безпосередньої, синхронної взаємодії митця з матеріалом, розуміння 
його примх та особливостей характеру проаналізовано базові принципи техніко-
технологічних прийомів, які вплинули на визначення і конкретизацію засобів 
художньої виразності в дизайні листівки. Визначено коло питань щодо техніки 
монотипії, якими займались Н.М.Самойлова, ґрунтовно досліджували і 
працювали в цій техніці О.Круглікова, М.Глущенко, В.Сиров та ін, і які 
необхідно досліджувати. 
Грунтовно досліджено особливості техніко-технологічних прийомів 
монотипії в графічному дизайні. Проаналізовано поняття «монотипія» та 
досліджено його практичне використання в графічному дизайні. Для цього було 
проведено збір аналогів, які представляли собою ілюстрації, виконані в техніці 
монотипія, їх було проаналізовано в залежності від області застосування, в 
листівках. Окреслено і охарактеризовано види монотипії, їх використання в 
графічному дизайні. Процес виконання монотипії, на відміну від всіх інших 
технік друкованої графіки, не потребує великої матеріально-технічної бази, 
складного технічного обладнання, особливих матеріалів, тому техніка монотипії 
становить особливу цінність, оскільки для навчання будь-якому виду 
образотворчого мистецтва ця техніка є цінним здобутком для вивільнення 
творчого потенціалу особистості. 
 
Проаналізовано засоби художньої виразності в графічному дизайні, що 
використовуються для створення художнього образу в техніці монотипія. 
71 
 
Обґрунтувано естетичний рівень об’єкту в контексті сучасних тенденцій 
розвитку дизайну. Означено, що оперуючи повним спектром графічних засобів, 
художник-ілюстратор має можливість обрати різні напрями. Під ними 
розуміється традиційний класичний підхід до передачі образів, орієнтований на 
реалістичне відтворення сюжету, і новаторський, побудований на принципах 
декоративізму, лаконічності та стилізації. Останнім часом спостерігається відхід 
від традиційних схем і пошук практично нефігуративних засобів відтворення 
дійсності в ілюструванні художніх творів. На сучасному етапі розвитку помітні 
тенденції ще більшого тяжіння до особистісної ідентичності художника, що 
породжує значну кількість нових художніх прийомів і засобів. Помітною є також 
тенденція до переосмислення історичних схем минулого крізь призму 
сучасності. 
 
Запропоновано авторське бачення створення дизайн-проекту листівок з 
використанням рослин, створених в дослідженій техніці монотипія. Дизайн 
книги виконано з використанням асоціативних стилізованих ілюстрацій в чорно-
білій кольоровій гамі, з додаванням додаткового інших кольорів. В художньому 
оформленні книги також застосовано розроблений шрифт, який виконано в 
техніці чорно-білої монотипії олійними фарбами; стиль туксту підкреслює 
сприйняття зображення, що підтримує загальну концепцію дизайну, створює 
єдність зображення і тексту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
72 
 
 
Додатки 
Листівки рослин які занесені до Червоної книги України 
 
 
 
 
73 
 
 
 
 
 
 
 
74 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 
1. (ua.referat.com)«Монотипія»http://uareferat.com/%D0%9C%D0%BE%D0
%BD%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%8F 
2. (Виконання монотипії) «Історія виникнення і розвитку монотипії» 
http://4ua.co.ua/marketing/xa3ad78b4d43b88421206d37_0.html 
3. (Всеосвіта) “Монотипія – розвиток художньої уяви та фантазії” 
https://vseosvita.ua/library/monotipia-rozvitok-hudoznoi-uavi-ta-fantazii-
181524.html 
4. «Історія виникнення листівки» http://www.art-
shopping.com.ua/cards/history2/ 
5. (В.В.Ільков) «Методи дослідження» 
file:///D:/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%
BA%D0%B8/FP_index.htm_2017_1_12.pdf 
6. «Ukrбуква.net» https://ukrbukva.net/page,2,21752-Monotipiya.html 
7. «Ukrefs» http://ukrefs.com.ua/page,2,134441-Vypolnenie-monotipii-i-
primenenie-eie-v-graficheskom-dizaiyne.html 
8. 4ua.co.ua http://4ua.co.ua/marketing/xa3ad78b4d43b88421206d37_0.html  
9. «ВСЕосвіта.ua«https://vseosvita.ua/library/monotipia-rozvitok-hudoznoi-
uavi-ta-fantazii-181524.html 
10. «Articles» https://w.histrf.ru/articles/article/show/monotipiia 
11. «Дизайн листівок» https://welovebrands.com.ua/print-design/listovki/ 
12. «Printmarket» https://www.printmarket.ua/poleznoe/master-klass-kak-
sdelat-listovku_-kotoraja-budet-prodavat.htm 
13. uk.wikipedia.orghttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B
D%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%8F_(%D0%B3%
D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0) 
14. http://ukrefs.com.ua/print:page,1,134441-Vypolnenie-monotipii-i-
primenenie-eie-v-graficheskom-dizaiyne.html 
75 
 
15. «Ukrrefs» http://ukrefs.com.ua/page,2,134441-Vypolnenie-monotipii-i-
primenenie-eie-v-graficheskom-dizaiyne.html 
16. (Ukr-referat.com) «огляд історії монотипія» http://ua-
referat.com/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B8%
D0%BF%D1%96%D1%8F 
17. (Referat) https://xreferat.com/47/3420-1-monotipiya.html 
18. (Studbooks)https://studbooks.net/865140/marketing/monotipiya_grafichesk
oy_tehniki 
19. (Studbooks)https://studbooks.net/865140/marketing/monotipiya_grafichesk
oy_tehniki(ст 2) 
20. (er.knutd)https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/9024/1/NRMSE2017
_V1_P520-521.pdf(ст1) 
21. (er.knutd)https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/9024/1/NRMSE2017
_V1_P520-521.pdf(ст2) 
22. studbooks.nethttps://studbooks.net/865141/marketing/klassifikatsiya_monot
ipii(ст1) 
23. studbooks.nethttps://studbooks.net/865141/marketing/klassifikatsiya_monot
ipii(ст2) 
24. studbooks.nethttps://studbooks.net/865141/marketing/klassifikatsiya_monot
ipii(ст3) 
25. (Artshopping) http://www.art-shopping.com.ua/cards/history2/(ст2) 
26. «Листівки, їх призначення» https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-
temu-listivki-ih-priznacenna-82715.html 
27. «ЕнцеклопедіясучасноїУкраїниhttp://esu.com.ua/search_articles.php?id=
4386 
28. (Onlyart) https://onlyart.org.ua/dictionary-literary-terms/kompozytsiya/ 
29. (Словник)https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BE%
D0%BB%D1%96%D1%80 
30. (Foveotech) https://www.foveotech.com.ua/nadixajitjesja/psixologija-
koloru/kolir-u-projektuvanni-funkhiji-ta-sprijinjattja-koloru 
76 
 
31. (Уніан) https://www.unian.ua/health/worldnews/485733-yak-kolir-vplivae-
na-zdorovya-i-nastriy.html 
32. (Продизайн) https://prodesign.in.ua/2016/07/yak-vybraty-kolir-lohotypu-
posibnyk-dlya-pochatkivtsiv/ 
33. (Sniezka) https://www.sniezka.ua/pidbir-koljoru/psihologija-koljoru/biliji-
kolir 
34. http://pzs.dstu.dp.ua/ComputerGraphics/color/index.html(ст1) 
35. http://pzs.dstu.dp.ua/ComputerGraphics/color/index.html(ст2) 
36. http://pzs.dstu.dp.ua/ComputerGraphics/color/index.html(ст3) 
37. http://ukrefs.com.ua/148795-Monotipiya.html(ст2) 
38. (Redbook) https://redbook-ua.org/plants/region 
39. (Redbook) https://redbook-ua.org/plants/region(ст2) 
40. АкадеміярозвиткуінтелектуSmartumУкраїнаhttps://smartumcenter/posts/
1859333854361475/ 
41. https://dytpsyholog.com/2015/05/19/%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%
BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%8F/ 
42. https://dytpsyholog.com/2015/05/19/%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%
BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%8F/(ст2) 
43. (ВГО) http://www.doshkillia.ua/monotipiya-na-skli-stvoryuyemo-
pidvodnij-svit/ 
44. (ВГО) http://www.doshkillia.ua/monotipiya-na-skli-stvoryuyemo-
pidvodnij-svit/(ст2) 
45. (На урок) https://naurok.com.ua/rol-monotipi-v-rozvitku-tvorcho-uyavi-
vihovanciv-gurtka-obrazotvorche-mistectvo-z-dosvidu-roboti-123059.html 
46. (На урок) https://naurok.com.ua/rol-monotipi-v-rozvitku-tvorcho-uyavi-
vihovanciv-gurtka-obrazotvorche-mistectvo-z-dosvidu-roboti-123059.html 
47. (Flaer) http://flaer.by/blogs/dizajn-listovki-vybiraem-cvetovoe-
reshenie.html(ст1) 
48. (Flaer) http://flaer.by/blogs/dizajn-listovki-vybiraem-cvetovoe-
reshenie.html(ст2) 
77 
 
49. (Flaer) http://flaer.by/blogs/dizajn-listovki-vybiraem-cvetovoe-
reshenie.html(ст3) 
50. (2kolyory) https://2kolyory.com/chto-oznachayut-kolory-vizerunkiv/(ст1) 
51. (2kolyory) https://2kolyory.com/chto-oznachayut-kolory-vizerunkiv/(ст2) 
52. (2kolyory) https://2kolyory.com/chto-oznachayut-kolory-vizerunkiv/(ст3)
Репозиторій ЧДТУ
