1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 022 Дизайн (за видами)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8936
Title: Символіка трипільської культури в дизайні сучасного календаря
Authors: Храмова-Баранова, Олена Леонідівна
Сєрова, Дар'я Олегівна
Keywords: графічний дизайн;календар;презентаційний плакат;графічні засоби
Issue Date: Jan-2021
Abstract: Символіка трипільської культури в дизайні сучасного календаря. Метою науково-дослідної роботи є систематизація засобів художньо-образної виразності дизайну календаря та авторській пропозиції створення сучасного календаря за мотивами трипільської культури.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8936
Appears in Collections:022 Дизайн (за видами)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Сєрова2021записка.pdf
  Restricted Access		1.74 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ CHERKASSY 
ДЕРЖАВНИЙ STATE 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL 
УНІВЕРСИТЕТ  UNIVERSITY 
 
 
 Факультет 
комп’ютеризованих технологій 
машинобудування і дизайну 
Кафедра дизайну 
 
 Освітня програма другого 
рівня вищої освіти ступеня 
«магістр» 
Спеціальність 022 «Дизайн» (за видами) Графічний дизайн 
 
 
 
К ВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: «Символіка трипільської культури в дизайні 
сучасного календаря» 
 
Студент групи мДЗ-51                Д.О.Сєрова 
Керівник, д.і.н., професор      О.Л.Храмова-Баранова 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
  І.О.Яковець 
      20 рік 
 
Черкаси 2020  
            Черкаський державний технологічний університет   
(назва вузу) 
Кафедра дизайну 
Факультет комп’ютеризованих технологій машинобудування    
Спеціальність 022 – Дизайн Графічний дизайн
  
 
 
«ЗАТВЕРДЖУЮ» 
 
Завідувач кафедри 
дизайну  І.О.Яковець 
„  ”  20 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
на виконання випускної роботи магістра 
 
___________________Сєрової Дар’ї Олегівни__________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 
1. Тема роботи Символіка трипільської культури в дизайні 
сучасного календаря, затверджена наказом по університету від  
«_________»_____р. №____________ 
2. Термін здачі студентом магістратури закінченої роботи_______________ 
 
 
3. Вихідні дані: Символіка трипільської культури в дизайні сучасного 
календаря. 
 
4. Зміст випускної 
роботи____________________________________________ 
(перелік питань, що їх належить розробити) 
1. Вступ; 
2. Формулювання проблеми, стану предмета і джерельна база 
дослідження.;  
3. Символіка трипільської культури в дизайні сучасного календаря; 
4. Розробка проектної пропозиції; 
5. Висновки 
6. Список використаних джерел; 
7. Додатковий матеріал. 
 
5. Перелік графічного матеріалу 10 плакатів формату А1: 1-4. Титульний 
лист; Зміст наукового дослідження; 5. Графічні константи проєкту; 6. 
Рекламний плакат; 7.календар; 8. Авторська пропозиція; 9. Сувенірна 
продукція. Варіанти застосування графічної частини проєкту; 10. 
Зовнішня реклама. 
 
6. Консультанти з наукової дипломної роботи із зазначенням розділів, 
що їх стосуються 
 
  Підпис, дата 
Розділ Консультант завдання завдання 
видав прийняв 
Графічна частина Храмова-Баранова О.Л.   
Наукове дослідження Храмова-Баранова О.Л.   
Загальне керівництво Храмова-Баранова О.Л.   
Авторська пропозиція Храмова-Баранова О.Л.   
 
7. Дата видачі 
завдання_______________________________________________ 
 
Керівник                                                                  О.Л.Храмова-Баранова 
(підпис) 
 
Завдання прийняв до виконання    
(підпис) 
 
 
 
 
Зміст 
ВСТУП 
РОЗДІЛ 1. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ. СТАН 
ДОСЛІДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА. 
1.1 Визначення проблеми і стан дослідження. Історіографія. 
1.2 Джерельна база дослідження. 
1.3 Методи дослідження та їх особливості.  
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 
РОЗДІЛ  2. СИМВОЛІКА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. 
СТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО КАЛЕНДАРЯ, ОСОБЛИВОСТІ. 
2.1  Історія виникнення і становлення символіки Трипільської 
культури. 
2.1.1  Трипільська культура: зародження і розвиток. 
2.1.2  Символіка Трипільської культури: характеристика і 
особливості. 
2.1.2.1 Символіка кольорів Трипільської культури  
2.1.2.2 Рослинні та зооморфні символи Трипілля 
2.1.3 Художньо-естетичні особливості використання символіки 
Трипілля в мистецтві і дизайні. 
2.2  Становлення і розвиток календаря. 
2.2.1  Класифікація і основні терміни. 
2.2.2  Історія розвитку календаря, основні періоди. 
2.2.3 Засоби художньої виразності в дизайні сучасного календаря. 
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЄКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ 
3.1  Визначення концепції проєктної пропозиції 
3.2  Символіка Трипілля як засіб художньої виразності в дизайні 
сучасного календаря. 
3.3 Особливості авторської графічної техніки в створенні дизайну 
календаря. 
3.4 Рекламна продукція, особливості розробки. 
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 
ВИСНОВКИ 
СИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
ДОДАТКИ   
 
 
ВСТУП 
 
Актуальність роботи. Будь-який етнос існує завдяки наступності 
поколінь. Самоусвідомлюючи себе через формування бачення свого 
історичного минулого, ставлення до нього, кожне покоління нації таким 
чином само ідентифікується, а національно-історична пам`ять нації стає 
духовним надбанням етносу, складовою частиною його національної 
самосвідомості.  
Трипільська культура є однією з основних давньо землеробських 
культур мідної доби, яка була на території України. За етнографічними 
ознаками трипільська культура дуже близька і подібна до української. 
Зокрема, багато провідних мотивів трипільського орнаменту до сьогодні 
збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а 
особливо в українських великодніх писанках. Нарешті, основним заняттям 
трипільців, як і українців, було землеробство. Це дає підстави стверджувати, 
що населення трипільської культури стало праосновою українського народу. 
И не варто забувати той факт, що трипільці винайшли одні з перших календар, 
який був побудований на основі землеробства. Саме Трипільський календар – 
значне і унікальне культурне підґрунтя для сучасності, яким не можна 
нехтувати, а зацікавленість до якого необхідно не тільки посилювати, але й, 
застосовуючи сучасні засоби графічної виразності, розвивати як великий пласт 
культурної спадщини в усвідомленні своєї національної само ідентифікації.  
Μета роботи полягає у відновленні за допомогою сучасних засобів 
графічної виразності історичного календаря, здатного донести світовій 
спільноті цей пласт трипільської культури. Запропонувати авторське бачення 
дизайну календаря. Створенні художніх образів, які дають змогу поринати в 
атмосферу трипілля. На основі цього створити календар нашого часу. 
 
Шляхи досягання поставленої мети: 
• Надати характеристику історіографії і стану дослідженні символіки 
Трипілля і календаря; 
• проаналізувати історію створення та розвитку календаря,  
відображених в ньому обрядів, свят та традицій; 
• дослідити візуалізацію подій, символів Трипільської культури в 
сучасному календарі. 
• охарактеризувати художньо-образні і композиційні особливості 
трипільських символів, пов'язаних з календарем та його святами; 
• запропонувати авторську пропозицію календаря, розробленого в 
сучасному інформаційному середовищі. 
Об’єктом дослідження є дизайн календаря, як носія культури. 
Предметом дослідження є символіка трипільської культури в дизайні 
сучасного календаря. 
Μетоди дослідження: Дослідження літературних і електронних джерел 
за допомогою історичного, соціокультурного і мистецького підходів та 
методів порівняння, абстрагування, аналізу й синтезу. 
Ηаукова новизна дослідження полягає у забезпеченні гармонійної 
цілісності сприйняття створених художніх образів, які будуть пасувати до 
дизайну приміщення та мати подвійну користь у використанні. 
  
 
РОЗДІЛ 1 
ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТАНУ ПРЕДМЕТА І  
ДЖЕРЕЛЬНА  БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
Кінець ХХ ст. характеризується інтенсивним розвитком інформаційних 
технологій (мобільні телефони, комп’ютери), це вплинуло на формотворчі 
особливості поліграфічних видань. У наслідок цього, на зміну звичайному 
друкованому формату видання приходить електронне. Електронні видання 
виникли в результаті комп’ютеризації традиційних процесів підготовки 
різноманітних документів, що почалася з появи масових комп’ютерів (1950 р.), 
однак теоретичний розвиток електронних видань почався в 1960 р., коли була 
сформульована концепція гіпертексту.  
Електронне видання на сьогодні представлена кількома 
функціональними варіантами: електронний підручник та електронна художня 
література, реклама, календар, листівка серед яких є як оцифровані аналоги 
друкованих видань, так і самостійні електронні видання із застосуванням 
мультимедійних технологій. 
Бурхливий розвиток електронних видань розпочався в 90-х роках ХХ ст. 
разом із розвитком Інтернету розвивалися й формати подання електронних 
видань (RTF, HTML, PDF, DjVu, Flash), одним з основних є  HTML. 
Подальший розвиток систем створення електронних видань (друга половина 
1990 р. – початок 2000 р.) пов’язаний зі створенням web-сайтів та web-
сторінок.  Будучи доступними практично кожному, нові технології мали 
зростання, у наслідок цього звичайні видання почали відходити на другий 
план, перебираючись в електронний варіант. 
В ХХІ ст. продаж електронних видань в півтора рази перевищує обсяги 
реалізації традиційних. За останні роки інтерактивні видання набрали 
популярності через здатність не тільки навчати, але й розважати різними 
способами . Електронні видання кардинально відрізняються від друкованих 
специфікою і способом представлення споживачу. В останнє десятиліття XX 
ст. елементи звукових, анімаційних та відео фрагиентів застосовуються в 
основній частині видання. Така інтерактивність є предметом еволюції 
технологій. 
 [Половець Д.С. Засоби виразності графіки: лінія, штрих, крапка, пляма, 
освітлення, тоновий малюнок: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: 
стаття/Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/node/8624] 
 
1.1. Визначення проблеми та стану дослідження, історіографія 
Поява календаря є як матеріальним так і духовним явищем, тотожно 
поняттю «культура». Справляння відсотків відбувалося в перший день місяця, 
званого календ. І подібно до того як цивілізована людина визначала своє 
місцезнаходження в навколишньому світі. Спочатку рахунок часу вівся по 
добі, потім по пальцях, звідси пішли і декади. У язичницької дохристиянської 
Русі рахунок вівся за місячно-сонячним календарем. За цим календарем кожні 
12 років вважали за 12 місяців, а наступні 7 – по 13. З введенням на Русі 
християнства був прийнятий новий, так званий юліанський календар з 
римськими найменуваннями місяців, які збереглися до наших днів. Цей 
календар був введений в 46 році до н.е. Юлієм Цезарем. Ще раніше був 
створений трипільський календар, який був на основі землеробства. Він 
позначав головні свята трипільського народу, та час посіву та жнива.  
У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з 
єгипетською цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього 
календаря пов'язане із Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, 
оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар стародавніх єгиптян лежить 
в основі літочислення всього Старого Світу, аж досі. 
Проміжок часу між двома геліакічними сходженнями Сіріуса (Сотіс), що 
збігалися в Стародавньому Єгипті з літнім сонцестоянням та передували 
розливу Нілу, становить 365,25 доби. Однак у довжину свого року єгиптянами 
було покладено ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4 роки сезонні 
явища випереджали календар на 1 добу. За відсутності високосних років, 
Новий рік проходив за 1460 (365 × 4) років усіма сезонами й повертався на 
початкове число. Період у 1460 років називався сотічним періодом, циклом, 
або Великим роком Сотіса. 
Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський 
календар Ізраїлю. Являє собою комбінований сонячно-місячний календар. 
Роки обчислюються з початку створення Всесвіту, яке, згідно з юдаїзмом, 
відбулося в 3761 році до н. е. — перший рік світу (Anno Mundi). Наприклад, 
2010 рік за григоріанським календарем відповідає юдейському 5771 року. 
Ізраїльський народ вів відлік часу за місяцем, і кожний молодий місяць був 
початком нового календарного місяця. Тому тривалість одних місяців була 29 
днів, інших — 30 днів. Через те, що рік за місяцем відставав від року за сонцем 
на 11 днів, євреї через кожні 3 роки на 4-й після 12-го місяця Адара додавали 
13-й (у 29 днів) і називали його Ве-адар, Адар-II або Адар-додатковий. 
Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у 
В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах 
Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей 
календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті 
об'єднання: 
• дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком 
якого було закріплено назву тварини; 
• десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, 
вогонь, земля, метал, вода. 
Кожна з яких відповідала двом циклічним знакам «їнь і ян», які 
уособлюють чоловічий і жіночий початок. 
Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, 
сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його 
правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок 
правління був невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового 
правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна 
використовувати як універсальну шкалу літочислення. У григоріанському 
календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого 
часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і 
вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 
29,5 добам, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 
31 днем (лише в лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває 
приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один 
додатковий день (високосний рік). [https://uk.wikipedia.org/wiki/Календар] 
Територія поширення трипільської культури від часів її відкриття і до 
сьогодні належала різним державам, що спричинило появу трьох назв — 
Кукутень в Румунії, культура мальованої кераміки в Галичині і Буковині та 
трипільської культури на Поділлі, Черкащині та Київщині[К. Буренко, М. 
Відейко Трипілля в течії віків. — К.: Прес-Кіт, 2012.]. 
Перші відомості про архаїчну культуру з мальованою керамікою було 
отримано і опубліковано львівським археологом Антонієм Шнайдером у 70-х 
роках ХІХ ст. за результатами досліджень на території Галицького Поділля, 
яке входило тоді до складу Австро-Угорської імперії. На її території в 
Галичині наприкінці ХІХ ст. зроблені перші стратиграфічні та хронологічні 
спостереження культури мальованої кераміки[К. Буренко, М. Відейко 
Трипілля в течії віків. — К.: Прес-Кіт, 2012.]. 
В Румунії культура отримала назву села Кукутені, біля якого 1884 року 
румунським фольклористом і етнографом Теодором Бурада були знайдені 
перші артефакти — фрагменти кераміки та теракотові фігурки. 1885 року 
групою вчених з Ясс були здійснені перші розкопки, і того ж року поет Ніколає 
Белдічану опублікував статтю "Antichitățile de la Cucuteni" (Старожитності 
Кукутені) . Оголошення результатів археологічних робіт відбулося 1889 року 
на міжнародній конференції в Парижі[М. Ю. Відейко. Трипілля // 
Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; 
Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т 
— Я. — С. 152. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.]. 
Археолог Вікентій Хвойка відкрив перше трипільське поселення на 
території сучасної України у 1893—1894 роках на вулиці Кирилівській, 55, у 
Києві. Хвойка презентував свої знахідки у серпні 1899 року на ХІ 
археологічному з'їзді в Києві. Офіційним роком відкриття Трипільської 
культури в Україні вважається 1893 — рік початку розкопок на вулиці 
Кирилівській у Києві. Восени 1897 року кілька поселень з матеріалами, 
подібними до київських знахідок, Вікентій Хвойка знайшов в околицях 
містечка Трипілля Київського повіту (нині — село Трипілля Обухівського 
району Київської області). В радянських молдавських, російських, 
українських та інших публікаціях для пам'яток з території України та Молдови 
поширена назва «Трипільська культура». 
З часом стало зрозуміло, що археологічна культура Кукутень на 
території Румунії та культура Трипілля на території України належать до 
одного культурного комплексу. Зараз часто використовується назва 
«Кукутень-Трипілля», хоча назви «Кукутень» та «Трипілля» також можуть 
використовуватися окремо. Використовується також назва «культурно-
історична спільність» або «спільність» Трипілля-Кукутень (Кукутень-
Трипілля). 
Археологічні дослідження на Поділлі наприкінці XIX — на початку XX 
століття пов'язані з розвідувальними працями Ю. Й. Сіцінського та 
створенням археологічної карти Поділля. На мапі, виданій у 1920-х роках, 
було позначено 30 трипільських пам'яток (усього мапа налічувала близько 
2000 пам'яток). 1891-го року відомий історик В. Б. Антонович разом з Ч. 
Зборовським розкопали трипільське поселення біля села Кринички на Поділлі. 
Було досліджено залишки жител, серед яких виявлено мальовану кераміку, 
антропоморфні статуетки. 1925—1929 дослідження проводили В. Козловська, 
М. Макаренко, П. Курінний, М. Рудинський, С. Гамченко, М. Болтенко у 
складі Трипільської експедиції, організованої Трипільською комісією ВУАК. 
1924—1940 дослідження проводила Трипільська експедиція Інституту 
археології АН УРСР (начальник експедиції — С. Магура, співробітники В. 
Петров, Н.Кордиш, В. Козловська, К. Коршак, М. Макаревич), до роботи в якій 
було запрошено Т. Пассек та Ю. Кричевського. Після 1945 р. значні 
дослідження вели експедиції Інституту археології АН УРСР (Ю. Захарук, М. 
Макаревич, А. Добровольський, О. Лагодовська, В. Даниленко) та Інституту 
археології АН СРСР (Т. Пассек, К. Черниш). З 60-х років ХХ ст. працювали 
дослідники з Інституту археології АН УРСР — С. Бібіков, В. Збенович, В. 
Круц, Е. Патокова, Т. Мовша, М. Шмаглій, О. Цвек та ін. Після 1971 р. 
розпочато вивчення поселень-протоміст трипільської культури — 
Майданецьке, Тальянки, Доброводи, Веселий Кут та ін. З кінця 60-х років В. 
Дудкін проводив магнітну зйомку планів поселень, всього близько 40, в тому 
числі найбільших — Майданецького (1971—1974) і Тальянок. У ХХІ ст. над 
дослідженням трипільської культури працюють співробітники Інституту 
археології НАН України, багатьох музеїв, університетів: Г. Бузян, Н. Бурдо, 
М. Відейко, О. Дяченко, О. Корвін-Піотровський, Е. Овчинников, В. Петренко, 
С. Рижов, В. Рудь, Н. Скакун, М. Сохацький, Т. Ткачук, О. Якубенко та ін. 
Проводяться міжнародні експедиції за участю археологів з Великої Британії 
(Дж. Чапман, Б. Гейдарська), Німеччини (Й. Мюллєр, К. Рассманн, Р. Улрау, 
Р. Хофманн та ін.). Отримано нові геомагнітні плани поселень (2011—2016), 
відкрито невідомі раніше рештки укріплень, громадських споруд, гончарних 
горнил. 
Більшістю українських археологів і антропологів[Trypol // Słownik 
geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. 
— S. 533. (пол.).— S. 533—536. (пол.) 
Домінік П'єр Де ля Фліз. Трипілля // Медико-топографічний опис 
державних маєтностей Київської округи з зображенням деяких природних 
витворів рослинного і тваринного світу, разом із статистикою кожного села, 
їхнім виглядом, зробленим з натури, зображенням селянських костюмів та 
географічною картою Київської округи. — К., 1854. — С. 528—530.] 
[ Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. 
Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.] подібна версія вважається типовим 
прикладом історичної міфотворчості, оскільки суперечить науковим фактам. 
При цьому на підтвердження міфу використовуються фальсифікації тез, які 
нібито висловлювали авторитетні науковці. За твердженням 
археологів[Трипілля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. 
Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 
1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1932-1934. — 1000 екз.] велика 
кількість літературних фантазій на тему трипільської культури створила 
окремий псевдонауковий жанр, який отримав назву «трипологія». Одним із 
його наріжних каменів є непохитний автохтонізм трипологів. 
 
1.2. Джерельна база дослідження. 
Насамперед, журнали, дисертації, автореферати, статті, підручники, 
посібники та монографії є досить вагомою джерельною базою дослідження.  У 
своїй сукупності використані джерела становлять комплекс взаємопов’язаних 
документів, які дозволяють різнобічно висвітлити проблематику, 
історіографію. В цілому, сучасний стан джерельної бази можна визначити як 
репрезентативний. 
На сьогодні наше життя пов’язане з часом, кожна мить життя відходить 
у минуле. Всі події у певній хронологічній послідовності пов’язані з історією. 
Принцип розміщення історичних подій у певній хронологічній 
послідовності був знайомий ще першим історикам стародавнього світу. Він 
лежав в основі історичних творів середньовіччя – руських літописах і хроніках 
західноєвропейських держав. Зокрема, у зв’язку з необхідністю розв’язання 
ряду питань, пов’язаних із датуванням літописних подій у Стародавній Русі, 
вже у XII ст. К. Новгородець написав працю «Хронологічні статті», де 
висвітлені поняття  «протяжність року», «лічба часу за сонячним і місячним 
календарем» та «ера від створення 
світу» [http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/10029/6/Посібник_Історична%20хр
онологія.%20Календарні%20системи%20світу.pdf].  
У ХV-ХVІ ст. у Європі були популярні різні календарі, у створенні яких 
брав участь Ю. Дрогобич (Котермак), доктор медицини, філософії та 
мистецтва, викладач Болонського і Краківського університетів. 
Систематизацію історичної хронології увів французький учений Ж. Скалігер, 
який у 1583 р. опублікував трактат «Нова праця про покращення лічби часу». 
У кінці XVI ст. в Острозі були видані хронологія А. Римші та праця Г. 
Смотрицького, які давали відомості про українську хронологію того часу. 
[http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/10029/6/Посібник_Історична%20хро
нологія.%20Календарні%20системи%20світу.pdf]. 
Значний внесок у розробку питань класифікації традиційних видань 
зробили А.І. Барсук, І.Є. Баренбаум, А.А. Гречихін, Г.М. Швецова-Водка 
тощо. У роботах А.А. Біловіцької, А.А. Гречихина, С.П. Омілянчука в 
характеристиці видань робиться акцент на їх належності до сфери спілкування 
та масової комунікації 
[Василишин О.М. Бібліографічний покажчик / уклад: О.М. Василиш,О.В. 
Мельников,. – Львів : Укр. Акад. Друкарства, 2009. – 68 с.]. 
Як новоутворення, в світі електронних видань знаходиться на стадії 
активного вивчення і розробки. Процесами стандартизації і проблем 
бібліографічного опису електронних видань займалися С.І. Гутирь,                 
Н.Л. Симоненко та А.А. Джиго. Дослідженнями інтерактивних технологій 
займалися: Борисова Л.Г., Абрамова І.Г.,  Пометун О.І., Занков Л.В. та    Зимня 
І.А. [Василишин О.М. Бібліографічний покажчик / уклад: О.М. Василиш,О.В. 
Мельников,. – Львів : Укр. Акад. Друкарства, 2009. – 68 с.]. 
Першовідкривач Трипільської культури був В. Хвойко. Місця для 
майбутніх розкопок Хвойка визначав, їздячи по селах навколо Києва. 
Розпитував, чи при оранці на полях не знаходили часом якихось старовинних 
речей, черепків. Селяни приносили свої знахідки, показували, де їх знайшли. 
У 1893-му на вул. Кирилівській в Києві Вікентій Хвойка виявив стоянку 
первісних мисливців на мамонтів та інших доісторичних тварин. На одному з 
бивнів був вигравіюваний загадковий орнамент. У садибі пана Зіваля на 
Кирилівській вулиці Хвойка віднайшов рештки трипільської кераміки. 
 
4 лютого 1896 року важко хворий на сухоти Хвойка у Середньому 
Придніпров'ї відкрив трипільську стоянку - праджерело нашої культури. Він 
розкопав декілька гончарних печей і 50 залишків жител-землянок. А в них - 
цілі й побиті керамічні посудини зі складним візерунком, глиняні статуетки 
людей і тварин, знаряддя праці та зброя з каменю й рогу. Їх залишили 
землеробсько-скотарські племена, які жили у першій половині четвертого 
тисячоліття до нашої ери. [https://uamodna.com/articles/sto-rokiv-tomu-
upokoyivsya-vidkryvach-trypiljsjkoyi-kuljtury/] 
З раннього періоду (перша половина V тис. до н.е.),. проукраїнці вели 
власне господарство, обробляли землю, більшість сільськогосподарських 
культур того часу вирощується на нашій землі й до сьогодні, доглядали за 
худобою, займались полюванням, забезпечували себе всіма необхідними 
речами, мали мисливську та бойову зброю, виробляли гончарний посуд. Крім 
того, збереглися зразки унікального місто - та житлобудування (дво-, 
триповерхові будівлі). Іноді протоміста мали населення близько 50 тисяч 
чоловік. Найбільшими Трипільськими поселеннями були протоміста в 
межиріччі Дніпра та Південного Бугу. Як показали розкопки, властивою 
особливістю селища трипільських часів було те, що житла в цьому селищі 
були розташовані по колу. Отже, середина селища становила вільну, 
незабудовану площу - це був майдан. Також знайдені зразки 
сільськогосподарського сонячного календаря, 
різних видів писемності та ткацьких ремесел. [ 
https://disted.edu.vn.ua/courses/learn/2068] 
Перші відомості про архаїчну культуру з мальованою керамікою було 
отримано і опубліковано львівським археологом Антонієм Шнайдером у 70-х 
роках ХІХ ст. за результатами досліджень на території Галицького Поділля, 
яке входило тоді до складу Австро-Угорської імперії. На її території в 
Галичині наприкінці ХІХ ст. зроблені перші стратиграфічні та хронологічні 
спостереження культури мальованої кераміки. 
В Румунії культура отримала назву села Кукутені, біля якого 1884 року 
румунським фольклористом і етнографом Теодором Бурада були знайдені 
перші артефакти — фрагменти кераміки та теракотові фігурки. 1885 року 
групою вчених з Ясс були здійснені перші розкопки, і того ж року поет Ніколає 
Белдічану опублікував статтю "Antichitățile de la Cucuteni" (Старожитності 
Кукутені) . Оголошення результатів археологічних робіт відбулося 1889 року 
на 
міжнародній конференції в Парижі. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Трипільська
_культура] 
 
1.3. Методи дослідження та їх особливості. 
Дослідження літературних джерел було проведено за допомогою 
історичного, соціокультурного і мистецького підходів та методів порівняння, 
абстрагування, аналізу, синтезу та експертних оцінок. 
Історичний підхід допомагає дослідити історію виникнення та 
формування у хронологічній послідовності. Тут застосовано порівняльно-
історичний метод, який дозволяє здійснити огляд процесів створення та 
вирішення художнього оформлення інтерактивних видань на різних етапах 
розвитку художньо-проектної діяльності. 
Соціокультурний підхід базується на наукових досягненнях 
культурології, педагогіки, соціології та психології. Соціокультурний підхід 
дає змогу дослідити вплив та процес засвоєння матеріалу за допомогою 
інтерактивних технологій. 
Мистецький підхід дає змогу розглянути засоби графічної виразності у 
створенні художніх образів в дизайні інтерактивних дитячих видань. Говорячи 
про метод дослідження, найбільш вдалим є компаративний метод, або метод 
порівняння. Застосування методу порівняння являється процесом 
встановлення подібності або відмінності предметів та явищ, знаходження 
загальних властивостей.  
Процес аналізу дає змогу поділити предмет на частини для подальшого 
вивчення конструкції будови і властивостей структурних елементів. Метод 
синтезу полягає у з’єднанні частин чи рис предмета в єдине ціле для 
подальшого вивчення загальних властивостей об’єкту. Методи аналізу і 
синтезу застосовані під час вивчення естетичних, конструкційних і 
функціональних властивостей аналогів, а також теоретичного матеріалу за 
темою . [Ткаченко А.В. Художній образ як ключове поняття в естетичному 
вихованні. Наука і освіта, №12, 2016: Електронна бібліотека [Електронний 
ресурс]: стаття/Режим доступу: ]. 
Метод експертних оцінок полягає у проведенні опитування для 
визначення певних змін, необхідних для оцінки об’єкту, що досліджувався. 
Метод експертних оцінок застосований  для виявлення недоліків і переваг 
дизайн-проекту. 
Основою магістерської роботи є комплексно-аналітичний підхід до 
вивчення засобів художньо-образної виразності у створенні дизайну 
сучасного календаря з елементами трипільської культури, обумовлений 
джерельною базою та методами дослідження.  
РОЗДІЛ  2. СИМВОЛІКА ЯК ЗАСІБ ХУДОЖНЬОЇ 
ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ КАЛЕНДАРЯ. 
2.1  Історія виникнення і становлення символіки. Трипільська 
культура. 
Перші артефакти Трипільської культури були знайдені румунським 
дослідником Теодором Бурадою. Це було в 1884 році біля румунського села 
Кукутень. На сьогодні майже весь науковий світ визнає, що першовідкривачем 
одного з найрозвиненіших землеробських утворень світу -трипільської 
культури часів неоліту в Украіні - є Bікентій Хвойка, видатний український 
дослідник археологічних пам'яток. Людина, що стала легендою завдяки його 
колосальному внеску у справу вивчення та збереження культурної спадщини 
України. Чех за національністю, він став киянином і патріотом України. За 20 
років самовідданої праці він зробив неймовірне: відкрив трипільську культуру 
(близько. 500 розкопок), зарубинецьку і черняхівську культури періоду ранніх 
слов'ян; висунув надсміливі концепції: походження слов'ян; час виникнення 
спільної індоевропейської мови; особливі методики розкопок стародавніх 
об'єктів та іх хронологічної періодизації. Він був одним із співзасновників 
Iсторичного музею в Киеві, створював його експозицію і був блискучим 
екскурсоводом та популяризатором нашої культури в широких масах, 
захоплюючи всіх своєю емоційністю та ерудицією. [Теліженко О.В. Основи 
національної культури: Університет банківської справи Національного банку 
України. 2012р – 52 ст. ] В той же час археолог Вікентій Хвойка знайшов 
подібні артефакти на території Києва, який в той час входив до складу 
Російської імперії. Пізніше В.Хвойка виявив такі ж артефакти біля села 
Трипілля. Село знаходилось в Київській області. Потім почалися системні 
розкопки і вивчення цієї культури. Через певний період часу, зібрані в різних 
місцях артефакти були зіставлені і вчені прийшли до висновку, що всі вони 
відносяться до однієї мега-культурі. Таким чином, виходячи з назв населених 
пунктів, біля яких були знайдені перші артефакти цієї культури, вона і 
отримала відповідну назву - археологічна культура Кукутень-Трипілля. Зараз 
можна сказати, що на сьогоднішній день налічується більше 4500 пунктів, де 
були виявлені будь-які артефакти даної культури. Спільнота цих племен 
з'явилося більше 7 тисяч років тому. Археологам здавалося, що та група 
невеликих трипільських поселень, які були розкопані раніше - це не окремі 
маленькі поселення, а складові частини одного великого поселення, яке 
займало територію близько 270га. Трипільська культура є сучасниці 
цивілізацій Стародавнього Єгипту та Месопотамії. Освоєння трипільцями, 
культура яка показувала себе в районі Прикарпатської Молдови, величезній 
території до Лівобережжя Дніпра можна розглядати як аграрну колонізацію 
стародавніх землеробів, яка була першою в європейській історії. Трипільці 
рухалися по території України, ми можемо простежити за датами їх поселень 
з заходу на схід. Протягом декількох сотень років вони пройшли шлях від 
Прикарпаття до середини Черкаської області. Найбільш багаті на трипільську 
спадщину є Вінницька і Черкаська області. Найпотужніший масив періоду 
початку неоліту зосереджений у Буго-Дністровському міжріччі. Надалі 
епіцентр зміщується до правого берега Дніпра. Багатий археологічний 
матеріал зосереджений на Буго-Дніпровському просторі, де лише на 
Черкащині було відкрито понад 278 селищ, щільність розташування яких дуже 
велика: на 38 теперішніх населених пункти припадае 31 селище трипільської 
цивілізації, серед якихeiсправжні мегаполіси, такі як Майданецьке (320 га) або 
селище біля с. Веселий Кут, розміри якого сягають теж великого міста (150 
га). . [Теліженко О.В. Основи національної культури: Університет банківської 
справи Національного банку України. 2012р – 55 ст. ] 
Спочатку трипільські племена проживали на порівняно невеликій 
території в Східному і Південно-Східному Передкарпатті. Їх найдавніші 
поселення не виявлено схід Південного Бугу. Однак Досягнутий рівень 
розвитку економіки і культури дозволив їм у другій половині III тисячоліття 
до н. е. занять великі території Правобережної України, аж до Дніпра, 
просунутися на південь до Дунаю і будувати свої поселення на заході - в 
Трансільванії в річки Олт. На півночі кордон трипільських поселень можна 
визначити по річці Тетерів. У Польщі трипільські поселення виявляються в 
районі Кракова. 
Трипільців показали гарний приклад аграрної економіки, яка надовго 
зумовила відповідний спосіб життя, рівень культурного і соціально- 
економічного розвитку. 
На сьогоднішній день всього відомо близько 30 трипільських поселень-
гігантів площею понад 100 га. Трипільські селища найчастіше 
розташовувалися на придатних для землеробства пологих схилах, біля води. 
Селище використовувався близько 50 років, до виснаження землі, як такого 
чорнозема тоді ще небуло, потім обов'язково спалювався по особливому 
ритуалу, а плем'я переселялися на нове місце проживання. Племенами 
управляли вожді, існували також і верховні вожді спілок племен. Чи було це 
повноцінною державою чи ні - археологи та історики сперечаються і зараз. 
Безсумнівно одне - за тисячі років до нашої ери величезні міста на території 
сучасної України вже існували. І неповторна кераміка - свідоцтво унікальності 
цієї цивілізації. Вони залишили після себе досить симпатичну орнаментовану 
кераміку, антропоморфні фігурки шанованих стародавніми художниками 
жіночих образів і залишки поселень. Трипільські поселення представляли 
собою домівки, які будувалися по колу. Іноді кіл було декілька. Якщо 
допустити одночасність існування всіх будинків, то деякі поселення - 
наприклад, поселення біля села Володимирівка на Україні, в районі Умані, - 
складалися майже з двохсот будинків, які розташовувалися по шести 
концентричних кіл. На широкій ділянці стояли тільки один або два великих 
будинки. Ймовірно, вони служили місцем зібрань мешканців селища для 
вирішення та обговорення якихось важливих громадських питань. В кожному 
будинку якщо судити по влаштуванню, мало мешкати кілька сімейних пар. 
Селище було об'єднанням споріднених сімей, що складаються з декількох 
поколінь на чолі зі старшим в роді.  
2.1.1  Трипільська культура: зародження і розвиток. 
Першу спробу періодизації трипільських пам'яток зробив В. Хвойка ще 
1890 року, яка і досі є основоположною, хоча й була доповнена пізнішими 
науковцями зокрема Т. Пассек та М. Відейком. Початком існування 
трипільської культури вважається середина VI тис. до н. е., коли з'явилися 
перші трипільські поселення на території України. Тобто віл початку 
трипільської доби нині минає понад 7,5 тисячі років (5700 р. до н. е.). 
Найбільший розквіт її припадає на середину V Характерна ознака доби: 
Miсячний зодіак (календар), головує в якому знак Тельця. Час розквіту 
трипільської цивілізації припав на кінець дуже тривалого і найблагодатнішого 
кліматичного періоду в історії нашої землі, названого вченими «великим 
кліматичним оптимумом», або «атлантичним періодом». Він тривав із VII до 
середини III тис. до н. е. включно. Ось як характеризує його вплив на терени 
України відомий вітчизняний учений М. Чмихов: «За своїми умовами Украіна 
ще з часів Мезоліту була одним з найсприятливіших (для життя. - Авт.) 
куточків світу» кінець IV тис. до н. е. природно-кліматичними. 
 У той період відзначається поява протоміст, утворюється держава 
Оратта, 3'являється мальована кераміка, зокрема на середньому Подніпров і, - 
перші керамічні майстерні, розвиток ткацтва, системи майданів. Далі розквіт 
культури, містобудування, культури землеробства, економіки, гончарства, 
металообробки, видобутку каменю. Високорозвинутий космічний світогляд, 
знання законів Світобудови. Iснує культ народження, культ Жінки Праматері, 
матpiaрхальний лад. [Теліженко О.В. Основи національної культури: 
Університет банківської справи Національного банку України. 2012р – 54 ст. ] 
Цивілізація Трипілля - дійсно більш ніж незвичайна, і в її існуванні так 
багато загадкового. Наприклад, вони одні із перших почали будувати 
багатоповерхові будинки. Особливістю Трипільського наземного 
глинобитного будинок було те що, він складався з декількох приміщень. 
Відомі моделі хатин були з двосхилим дахом і круглими вікнами. Частина з 
них служила для житла, інша складала комору для запасів. У кожній кімнаті 
була глиняна піч, в якій пекли хліб. Також в кімнатах ставилися великі судини 
для зберігання зерна і зернотерки. У кожному трипільському будинку стояв 
ткацький верстат, іноді навіть два. Трипільські жінки були майстринями у 
виготовленні сорочок, сувій, суконь. Вони прикрашали свої вироби 
кольоровим орнаментом з оригінальним, неповторним візерунком. Населення 
трипільської культури базувалася на виробничому господарстві, головним 
було землеробство, а другорядним тваринництво. Знаряддя створювалося за 
допомогою кременю, каменю, рогу і кістки. Трохи мідних виробів таки як: 
шила, рибальські гачки, прикраси. Лише Карбунський скарб в Молдавії 
відрізняється багатством мідних виробів. Він містив величезну кількість 
прикрас: всілякі бляшки, нашивні пластини, спіральні браслети, намистини від 
намист. Антропоморфні фігурки-підвіски явно культового характеру, мідні 
сокири. Крім цього більше двох сотень прикрас з морських раковин, понад сто 
предметів з кістки, два з гаком десятка виробів з каменю і мармуру. А також 
дві сокири тонкої роботи зі сланцю і мармуру. Трипільці в своєму господарстві 
використовували природні ресурси. Для життєзабезпечення важливу роль 
грала освоєння дикорослих рослин в тому числі і полювання та рибальство. 
Полювали вони  за допомогою лука та стріл. Собаки завжди допомагали їм в 
полюванні. У річках і річкових протоках ловили сома і вирезуба, вони 
намагалися зловити величезних риб, для того щоб нагодувати всю родину. 
Трипільці гарно пристосовувалися до природних умов та клімату. Їхні 
поселення займають переважно зону широколистяних лісів. Існувало у 
трипільців польове землеробство з використанням тяглової сили тварин. Для 
заготівлі сіна та збору врожаю трипільці користувалися серпом з крем'яними 
вкладишами. Вони вирощували пшеницю кілька сортів ячменю, овес, просо, 
коноплі. У лісах і гаях, що оточували трипільські селища збирали дику грушу, 
яблука, кизил та вишню. Трипільці жили в гармонії з природою. Вони були 
хорошими господарями, розводили і містили корів, кіз, овець, свиней та 
домашню птицю. На відміну від регіону степової культури, трипільці 
навчилися одомашнювати коней. Випереджаючи на 1,5-2 тисяч років 
молочним товарним виробництвом молока і стійловому утриманні тварин в 
зимову пору в умовах без харчів та суворих умовах зими. Коней відразу 
вигодовували молоком корів, що дозволяло не тільки приручити, але і 
одомашнити коня - отримання потомства у спочатку приручених тварин, на 
відміну від табунного випасу і утримання. Так як Трипільці були мирним 
населенням військові конфлікти могли відбуватися як між етнічно однорідним 
населенням, так і між різноетнічним союзами племен. У енеоліте і ранньому 
бронзовому столітті на території України сталося, судячи з даних археології, 
чимало військових зіткнень і масштабних військових конфліктів, деякі з них 
повністю відповідають поняттю "війна". Після цього науковці стали говорити 
не просто про культуру, а вже про існування стародавньої цивілізації. 
2.1.2  Символіка Трипільської культури: характеристика і 
особливості. 
Трипілля - це розвинена культура землеробів, які зберігали тісний 
зв'язок з землею, чуйно відслідковувати цикли природи, зуміли створити 
перший місячний календар і дали назви багатьом з відомих нині 
сузір'їв.Трипільський народ був дуже талановитий. 
Безсумнівний світовий феномен це - Трипільська кераміка. У будь-якому 
трипільському житлі археологи знаходять від 30 до 200 високохудожніх 
керамічних виробів - блюдечек, тарілочок, ківшиків, кубків, амфор, 
кратероподібних фруктовниць. Якість посуду незрівнянне - вона тонка, 
гладка, майстерно розфарбована білої, чорної, червоної і темно-каштанової 
фарбами. Ритміка орнаменту досконала, він насичений символами і якимись 
знаками. Ймовірно, ці знаки - первинна магія, звернення до потойбічних сил, 
прохання про заступництво, захист і спроба цими силами керувати. Не 
виключено, що егейсько-трипільська художня кераміка дала поштовх до 
виникнення античної кераміки, що з'явилася в 2000 - 1850-х роках до н.е. 
У кожному трипільському будинку стояв ткацький верстат, іноді навіть 
два. Трипільські господині були великими майстринями у виготовленні 
сорочок, суконь, сувій. Вони прикрашали свої вироби кольоровим орнаментом 
з оригінальним, неповторним візерунком. Зверху сукні трипільські модниці 
надягали намиста з мідних, кам'яних, скляних Намистин, морських і річкових 
черепашок. Вони так само знали толк в прикрасах із золота і срібла. 
На трипільському домашньому вівтарі обов'язково були присутні 
глиняні фігурки тих Вищих Сил, яким вони поклонялися: Богині-матері - 
символу материнства і родючості, бика - символу обробки землі і багатства, 
змії - символу спритності, голуба - символу неба. Сакральні уявлення 
трипільців втілені не тільки в глиняних статуетках, а й в узорах на кераміці - 
повсюдно зустрічаються зображення сонця, спіралі, хреста, кола, хвиль, 
"всевидющого ока Долі". Ці уявлення в загальних рисах схожі з світоглядом 
народів пізніших - античних греків, скіфів, кельтів, слов'ян. Власне, нічого 
дивного в цьому немає - схоже все язичницьке світосприйняття: триярусна 
розподіл світу, поклоніння силам природи, Неба, Землі, Воді, культ Великої 
Матері. На трипільських фігурках богиня Мати-Земля іноді представлена з 
піднятими руками - як і слов'янська богиня родючості Мокош, як і Софіївська 
Оранта. Культ Богині-Матері загальний для Трипільської цивілізації і 
спорідненої їй цивілізації Криту. Звідти він перейшов в античність і втілився 
в одну з найбільш шанованих богинь Риму і Греції - Мати богів і смертних 
Кибелу. 
Трипільське суспільство створило і розвинуло власні релігійні уявлення 
і власні ритуали. Наприклад, популярний "китайський" символ інь-ян - дві змії, 
що утворюють нескінченний коловорот гармонії і руху, схоже, вперше 
зустрічається все-таки у трипільців. 
Особливе місце в житті трипільців займав Храм. Він був яскраво 
розфарбований, з орнаментом, високими арками, хрестоподібним вівтарем і 
жертовною чашею.( https://www.astra-lit.com/ukr-ment-ru/ukr_ment_3.htm) 
Таким чином Трипільці показували, що їхня символіка та релігія були щільно 
пов’язані між собою. Та придавали цьому величезне значення. 
 
2.1.2.1 Символіка кольорів Трипільської культури 
Трипільці, вживали червоно-чорно-білу палітру основних кольорів. При 
чому, як і інші давні народи, цим 3 кольорам вони придавали позитивне і 
негативне значення. Червоний і білий - позитивні кольори, трипільської хати 
найчастіше використовували ці кольори. В інтер'єрі чорних кольорів майже не 
було. Також, трохи пізніше, стали додавати гірчичний.  На трипільському 
посуді мі можемо побачити білий, чорний, червоний і темно-каштановий 
кольори. Вони намагалися відображати природні відтінки. Розписна 
трипільська кераміка — єдиний добре збережений вид трипільського 
живопису, котрий становить водночас органічний елемент стінопису 
інтер'єрів. Кераміку раннього періоду Трипілля вирізняє тонкий рельефний 
орнаментальний декор; тут домінують елементи трипільських спіралей, іноді 
при моделюванні рельєфів застосовується сіра та біла глина. Використання 
кольору властиво середній стадії розвитку Трипілля. Домінування в 
керамічному малярстві трипільців мотиву спіралі засвідчують виявлені при 
розкопках елементи декорації печей і стін кольорами червоним, білим та 
чорним. Аналогічні розписи властиві мистецькому ансамблю інтер'еpів. 
Функція трипільського живопису не лише декоративна, а передусім 
ідеологічно-магічна, що виявляється як консолідуючий духовний чинник 
трипільської етнічної спільноти. (http://arshistorian.blogspot.com/2016/02/blog-
post_28.html)  
2.1.2.2 Рослинні та зооморфні символи Трипілля 
Зооморфний, умовно реалістичний, вид включає в себе: зображення 
собак, биків, корів, косуль, кіз, оленів, птахів, змій та вовків. Ми можемо 
побачити стилізовані зображення птахів, змій або собак в символіці Трипілля. 
Також були зображення невідомих тварин. На Трипільських посудинах 
найчастіше зустрічалися зооморфні символи , такі як собака та змія. Вчені  
вивчаючи еволюціюзміїних зображень відокремлють образ “крилатого змія-
дракона”, який на ранніх етапах розвитку. Зміїні мотиви, які часто 
зустрічаються в трипільській орнаментиці, археологи поділяють на два 
основних композиційні типи — спіралеподібні змії та «S»- подібні або 
протилежно розташовані пари змій, що рухаються на зустріч культури 
Трипілля-Кукутені наділений реалістичними рисами. Рідше можемо зустріти 
зображення птахів. Більш поширеними є їх схематичні зображення, 
стилізовані під місячний серпанок. Що також розглядаються вченими як 
синкретичні абоміксаморфні. 
У групі мотивів флори умовно реалістичному видові належать: рослина 
— “дерево” та рослина — “колос”. До схематичного входять: колос, “зерно” 
квітка, пшениця. Переважно зображення рослин зустрічаються на посуді, у 
вигляді “ялинки”. Ця подібність дозволила вченим зробити припущення щодо 
зображення колоса або дерева. Космічно-зодіакальна група мотивів, як і 
флоральних також поділяється на два види. Умовно реалістичний вид включає 
в себе: зображення сонця, зір, комет, місяця у різних фазах. Схематичному 
(абстрактному) належать стилізовані астральні та солярні символи: свастика, 
коло, хрест, лунниці, серпанки, концентричні кола. Символіка місяця за своїм 
змістом — синкретична, поєднує в собі символи зміїв, птахів, роги. Крім 
усталених і загальновизнаних, якими є антропоморфні і зооморфні групи, 
окремо виділено три видові групи: флоральна, космічно-зодіакальна та 
геометрична. Перелічені видові групи, в свою чергу, крім геометричної, мають 
внутрішній поділ за принципом ступеню реалістичності. 
(ОРНАМЕНТАЛЬНО-ЗНАКОВІМОТИВИ 
УЖИВОПИСУКУЛЬТУРИТРИПІЛЛЯ-КУКУТЕНІ Каліщук Р.В., аспірант 
Харківська державна академія дизайнуі мистецтв) 
Присутність у розписах зооморфних зображень, перш за все бика, як 
найвищого божества, далі собаки, кози, корови, оленя, ведмедя і нарешті коня 
засвідчують етапи приручення та введення в господарювання тварин, а також 
тотемного поклоніння. Хвилясті смуги, типові для культури Трипілля, 
використано пізніше в оформлені інтер'єру критського палацу Кносс, 
мінойського палацу бронзового віку (III тис. до н. е.). Трипільський живопис 
випереджає єгипетський, грецький, китайський. Як відомо, y 1-II тис. до н. е. 
в Китаї простежується інспірація трипільської кераміки під назвою «яншао». 
[Теліженко О.В. Основи національної культури: Університет банківської 
справи Національного банку України. 2012р – 60 ст. ] 
2.1.3 Художньо-естетичні особливості символіки Трипілля в 
мистецтві і дизайні. 
Культура відображає індивідуальні особливості окремих громад та їх 
етнічних груп. Етногенез - це природний процес, який визначав насамперед 
ландшафтно-географічні параметри. Всі речі, створені людьми, є більш 
стабільними, ніж твори природи, тому вони доступні для безпосереднього 
спостереження. Наші пращури залишили чудові пам'ятники та витвори 
мистецтва. Ця багата спадщина визначила риси української національної 
культури. В історії мистецтва існують певні стереотипи про Трипільська 
культура, що повторюється в більшості публікацій і встановлює відповідну 
форму враження про неї. Трипільська культура відома чудовими зразками 
керамічних виробів, прикрашених орнаментами оригіналу. Однак його 
нинішня популярність не аргументована, архетипна цінність її спадщини не 
лише матеріальна, а й духовна переважна більшість дослідників ігнорується. 
Настільки актуальним є вивчення мистецтва відображення трипільської 
культури в сучасному житті, в культурі повсякденного життя, облаштування 
житлового простору, традиції міжособистісних відносин та самовизначення 
особистості та усвідомлення її значення для етногенезу української нації. 
[http://journals.uran.ua/visnyknakkkim/article/view/138483] 
Тому зараз стало популярним зображати трипільські знаки, символи та 
орнамент. Дизайнери у своїх роботах застосовують такий стиль. Наприклад в 
ілюстраціях, одязі, інтер’єрі.  
2.2  Становлення і розвиток календаря. 
Що відміряє час нашого життя? Як ми дізнаємося скільки нам років? Як 
давно відбулася та чи інша подія? 
Календар в першу чергу це- книжка або спеціальна таблиця, в якій всі 
дні року розділені на місяці і тижні. Календар є невід’ємним елементом життя 
кожної людини, в першу чергу він допомагає орієнтуватися в часі. Люди 
користуються цим інструментом кожного дня. Для того щоб слідкувати яке 
сьогодні число, або планування подій на майбутнє. Майже в кожному місяці 
ми маємо свята, які виділяють в календарі. 
Календар бере свій початок з доісторичних часів у наших предків. 
Таблиця з номерами, розташованими у 7 стовпців та 5 рядків, пов’язана з 
календарем, використовуючи його щодня, будь то в телефоні чи на стіні. Той 
самий дизайн, незалежно від середовища, однаковий формат перемістився з 
плакатів на цифрові програми без будь-яких змін. Ми оточені об'єктами, які 
мають історію, стверджуючи, що шаблони жили деякий час, досягаючи 
максимальної точки вдосконалення - це означає, що користувачі задоволені 
рішенням певної проблеми, і більше не потрібно повторень, щоб відповідати 
їхнім потреби. Функціональність сучасного календаря майже не відрізняється 
від попередника, за винятком дизайну. Хронологія:  
• 321 - Імператор Костянтин бере семиденний тиждень; 
 • 900-1500 - артефакти цього періоду показують календарі, представлені 
у вигляді кругових діаграм; 
 • 1500 р. - поява та поширення друкарства Гутенберга; • 1582 р. - 
перегляд григоріанського календаря;  
• 1650-1800 - вічні календарі, поява сітки; 
 • 1860 - ранні приклади паперових плакатів із використанням 
календарної сітки;  
• 1966 - Массімо Віньєллі, календар Standgig;  
• 1966 - Енцо Марі «Вічний Тимор»;  
• 1995 - Джон Маеда на 2000 рік. 
 Семиденний цикл має змішане та синхронне походження, яке важко 
простежити. Календар практикувався в іудаїзмі з 6 століття до нашої ери, а 
число сім також мало містичне значення для вавилонян. Його асоціювали з 7 
небесними тілами: Сонцем, Місяцем, Марсом, Меркурієм, Юпітером, 
Венерою та Сатурном. Семиденний тиждень на основі тих самих небесних тіл 
був вперше прийнятий в Японії та Стародавньому Китаї. Популярність 
семиденного тижня в сучасних календарях простежується з часу його 
прийняття римлянами в 321 р. Н. Е. Зовнішній вигляд сітки календаря був 
створений римлянами, і сама сітка видається природним вибором, оскільки це 
найбільш інтуїтивний та ефективний спосіб відображення послідовності 
елементів. Нові календарі йдуть тим же шляхом, змінюючи лише візуальний 
образ місяців і тижнів. До 1600-х років було популярно зображати роки, місяці 
та тижні за допомогою кругових діаграм. Календар створювався як вічний 
винахід, а не як щоденник, планування тощо. Протягом десятиліть єдиним 
доступним дизайном були вічні календарі - інструмент, що діє протягом 
багатьох років, призначений для того, щоб дозволити вам розрахувати день 
тижня для певної дати в майбутньому. Рекламний календар став доступним 
лише тоді, коли промислова революція досягла доступного друку для широких 
мас. Найбільший зсув у дизайні календарів відбувся наприкінці XV століття 
не лише завдяки григоріанському календаре 1582 року, а й завдяки 
запровадженню друку Йоганнесом Гутенбергом. У середині XV ст. з появою 
та розповсюдженням друкарства з’явилися перші друковані календарі. 
Одноаркушний «Астрономічний календар» 1448 р. Був однією з перших робіт 
машини Й. Гутенберга. Друкарський верстат допоміг позачасовим макетам 
календарів стати більш практичним стандартом. Постійний альманах Самуеля 
Морланда 1650 року є цікавим раннім прикладом таких підходів. У 1773 році 
Роберт Ейткен першим винайшов планувальник щоденників в Америці. Поряд 
із практичним використанням календарі стали декоративними предметами. 
Наприкінці вісімнадцятого століття та під час другої промислової революції 
рекламні календарі стали популярним засобом поширення ідентичності 
бренду в домогосподарствах людей. Готелі, банки, малі чи великі торгові 
марки - усі вони пропонують безкоштовні календарі як засіб для збільшення 
своєї присутності. Довелося почекати до 1960-х, щоб повернутися до 
мінімалізму, коли графічний дизайн та шрифт стали предметом 
експериментів, що також сприяло впровадженню Helvetica та модерністського 
підходу. Найвідоміші роботи тієї епохи представлені двома італійцями того ж 
року: знаменитий великий настінний календар Массімо Вінеллі та вічні версії 
Енцо Марі. З ХVІІІ ст. календарі займали особливе місце серед друкованої 
продукції. Врешті-решт, видання стало книгою для читання, довідником з 
різних питань, бо містило багато корисної та цікавої інформації. У XVIII ст. 
календарі почали друкувати на східних землях України. З 1700 р. Лаврська 
друкарня почала видавати календарі, а з кінця XVIII ст. почав видавати 
календарі на сході та півдні країни. Російські календарі з’являються і на 
східних землях України. Найвідомішим серед них був так званий календар 
Брюса (1709-1715). Окрім українського та російського календарів, в Україні 
популярними залишались польські календарі. У Києві товариство «Просвіта» 
(1906—1910) розпочало видавничу справу. Київське видавництво "Час" 
розпочало випуск "Знімних календарів". У Харкові був виданий календар 
Харківського південноруського сільськогосподарського фермера (1911-1912). 
Початок XXI століття. в історії людства характеризуються великою кількістю 
культурних, соціальних, політичних та економічних процесів. Існує досить 
великий масив філософської, культурологічної та спеціально-наукової 
літератури, присвяченої проблемам часу і календаря . Для цього дослідження 
основоположною базою послужили роботи великої групи вітчизняних та 
зарубіжних дослідників. До праць з загальних питань соціального і 
історичного часу можна віднести роботи М.Б.Абсалямова, P.A. Аронова, М.Д 
Ахундова, А.Я. Гуревича, М. Гюйо, Г.Є. Зборівського. Роботи  вчених, які  
присвячені загальним проблемам календаря – це роботи Е. Алхеліс, Е. 
Бікерман, A.B. Буткевич, B.Г. Власова, Н.В.Володомонова, Н.Л. Жуковської, 
М.С. Зеліксон, Є.І. Каменцева. Дослідженню календарів різних народів світу 
присвячені роботи Л. Коуп. Автор класифікує календарі за трьома типами, 
аналізує підстави формування календарів, а також одиниці числення часу 
(день, тиждень, місяць, сезони, рік) та інші аспекти відліку часу індіанців. 
Важливою складовою роботи можна вважати більш 125 календарів різних 
груп індіанців (включаючи і примітивних хліборобів), які з’явилися 
результатом експедиційних досліджень таких вчених, як Ф. Боас, Дж. Мердок, 
Дж. Свентон, Е. Сепір тощо [39], Свентон, Е. Сепір тощо [Глотова М.В., 
Нозімова С.К. Сучасні рішення дизайну у візуально-графічному образі 
календаря: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим 
доступу: https://ukrbukva.net/page,11,80176ovremennye resheniya-dizaiyna-v-
vizual-no-graficheskom-oblike-poligraficheskoiy-]. 
 У світі є безліч календарів, але всі їх можна розділити на 3 типи. Ці три 
класифікації називають так: місячні, сонячні і місячно-сонячні. Сонячні 
календарі звичні нам: Юліанський і Григоріанський. Юліанськім люди 
називають старий стиль календарів, а Григоріанській той за яким живе 
більшість населення. В їх основі лежить тропічний рік, час за яке земля робить 
повний оборот навколо сонця, а саме триста шістдесят п'ять днів п'ять годин і 
сорок вісім хвилин. Сонячна доба це - оборот землі навколо своєї осі, близько 
двадцяти чотирьох годин.  
Місячний календар не прив'язаний до руху сонця, в його основі лежить 
місячний місяць. Час за яке місяць встигає пройти шлях від одного молодика 
до іншого. У молодика земля опиняється між місяцем і сонцем, завдяки чому 
в цей день з землі її не видно. Місячно-сонячні календарі засновані на 
періодичності руху і місяця і сонця.( 
https://www.youtube.com/watch?v=rDqiBUgFlmA)  
Календар давно перестав бути просто атрибутом для планування.  Він є 
відмінним засобом реклами, символом єдиного корпоративного стилю і, 
звичайно ж, декоративною прикрасою як діловий, так і домашньої обстановки.  
На сьогоднішній день існує декілька видів календарів.  Залежно від способу 
розміщення календарі можуть бути кишеньковими, настільними, і настінними.  
Види календарів: Найпоширеніші - кишенькові  календарі.  Кишеньковий 
календар найпростіший варіант реклами.  З одного боку розміщується 
тематичний малюнок а зі зворотного боку календарна сітка.  Настільні 
календарі «будиночки» можуть бути справжнім шедевром дизайнерського 
мистецтва.  Вони популярні завдяки своїй функціональності і рекламним 
можливостям.  
Раніше календар був лише паперовим предметом, а зараз є рекламним 
посилання для більш ефективного комунікаційного акту.  Японський дизайнер 
Кошо Цубоі створив сучасний календар на основі кольорового, 
синхронізованого, електронного паперу з електронними чорнилами.  Завдяки 
кольоровому екрану електронної фарби та підключенню до Інтернету 
календар має змогу відображати не лише календарні дати, а й розширену 
інформацію про заплановані події, погоду, нотатки, тощо. Англійський 
дизайнер Ric Bell, розробив геометричний дерев’яний календар, який має 20 
рівних п’ятикутників, що надає йому приємну та однорідну форму. Компанія 
Othr запустила нестандартні календарі в двох кольорових комбінаціях: чорний 
і золотий або сірий і золотий. Кожен компонент якого виконаний з 3D-
надрукованого нейлону та металевого пластику. Відома в Японії компанія 
King Jim створила ґаджет, який спростить записи з запланованими справами в 
календарях або ще десь. Пристрій має 5 режимів: сам календар, калькулятор, 
годинник, блокнот та щоденник. Основне призначення ґаджета – служити 
електронною пам’яткою для запису з наступним нагадуванням запланованих 
справ.[ https://itc.ua/blogs/yaponskiy-dizayner-razrabotal-kontsept-umnogo-
kalendarya-magic-calendar-na-osnove-tsvetnoy-elektronnoy-bumagi/] 
Квартальний календар дуже популярний серед офісних працівників.  Він 
дозволяє бачити відразу три календарні гілки: поточний попередній і 
майбутній.  Конструкція складна, листи відриваються, є пересувний покажчик.  
Настінні календарі можуть бути можуть бути плакатними і перекидними 
Настінний перекидний календар дуже престижний і ексклюзивний.  А все 
тому, що для створення перекидного календаря потрібно розробити 
календарну сітку, індивідуальні серії ілюстрацій до кожного з дванадцяти 
місяців.  Плакатні календарі і настінні перекидні можуть бути справжніми 
твори мистецтва.  Вони завжди оснащені картонній підкладкою.  Формат їх 
різноманітний і залежить від побажання.  Плакатний календар будь-якого 
формату, на якому вміщується і індивідуальний дизайн, і всі дванадцять 
місяців.  Певна пізнавальну інформацію. Календар є самим поширеним 
аксесуаром у буденному житті. На сьогодні календар виступає однією з 
важливих галузей дизайну. Не дивлячись на те, що календар має свою давню 
історію та глибокі корені, як рекламний об’єкт він увійшов не так давно.  
2.2.1  Класифікація і основні терміни. 
Календар є невід’ємним елементом життя кожної людини, основна його 
фунскція, допомагати орієнтуватися в часі. Перші календарі поділяють на такі 
види: давньогрецький, юліанський та григоріанський. 
Давньогрецький календар оздоблений грецьким орнаментом маючи 
вигляд круга. На ньому зображені жреці того часу,  що тримають вписаний 
круг у середину. Юліанський календар мав вигляд кола, в середину якого 
вписана дев’ятикутна зірка поділена на кольорові сигменти з іерогліфами, 
календар давав помилку на 1 день за 128 років. Григорінський календар існує 
більше 400 років, являє собою круг вписаний у квадрат. 
[ Ілюмінований календар у серпантині історії. Брати Лімбург, «Пори 
року»: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим доступу: 
https://dt.ua/CULTURE/ilyustrovaniy_kalendar_u_serpantini_istoriyi.html] 
Частини свого найдавнішого календаря римляни запозичили у греків. 
Календар складався з 10 місяців на рік із 304 днів. Римляни, мабуть, 
проігнорували 61 день, що залишився, який припав на середину зими. 10 
місяців були названі Марцій, Апріліс, Май, Юній, Квінтіліс, Секстіліс, 
вересень, жовтень, листопад та грудень. Останні шість імен були взяті зі слів 
п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять та десять. Передбачається, що Ромул, 
легендарний перший правитель Риму, представив цей календар у 700-х роках 
до н. е. 
За традицією, римський правитель Нума Помпілій додав до календаря 
січень та лютий. Це зробило римський рік довжиною 355 днів. Щоб календар 
відповідав приблизно сонячному році, Нума також наказав додавати його 
кожен другий рік місяця під назвою Мерцедінус. Мерцедін був вставлений 
після 23 або 24 лютого, а останні дні лютого були перенесені в кінець 
Мерцедіна. У роки, коли він був вставлений, Мерцедін додав 22 або 23 дні до 
року. 
Римський календар використовував систему місяців та особливих днів у 
кожному місяці. Деякі календарі були вирізані з мармуру або каменю, але 
багато хто був намальований на стінах для прикраси. Різні географічні райони 
часто поважали різних богів, і це призводило до регіональних змін у 
календарях. 
У 45 р. До н. Е. Римляни змінили свій метод позначення часу, щоб 
підтримувати його у відповідності з сезонами, але не вимагати інтеркаляції 
додаткового місяця. Вони досягли цього за Юліанським календарем. 
Тривалість місяця була продовжена, щоб загальна кількість календаря 
становила 365 днів, що робило його справді сонячним. Ця зміна 
супроводжувалася додаванням додаткового дня кожного четвертого року 
(після 23 лютого) через майже шість додаткових годин після 365 днів у 
тропічному році. 
У календарі давніх римлян місяці містили три основні позначки - 
Календи, Нони та Іди. Календи завжди були першим днем місяця. Нони 
зазвичай були 5-м, але іноді 7-м, а іди 15-м, але іноді 13-м. Усі дні після ід були 
пронумеровані шляхом зворотного відліку до календарів наступного місяця. 
Канікули, як правило, збирали разом, щоб утворювати безперервні 
святкування, а інші дні місяця, як правило, були невиразними робочими 
днями. 
Кожен день визначався певними буквами та іменами. Календи завжди 
ідентифікували, як показано на схемі праворуч. Архаїчна форма К, для 
Календса, використовувалася перед назвою місяця. Перший лист називався 
Nundinae ("дев'ять днів"), або Nundinal letter, і він представляв ринковий день. 
Кожен 9-й день (з урахуванням включно) був ринковим днем, але оскільки він 
змінювався щороку, позначена буква між А та Н представляла б ринковий день 
у цьому році. Останній лист визначає тип дня для здійснення релігійних 
обрядів або законних справ. 
Римляни не мали робочих днів у тому самому сенсі, як наш понеділок, 
вівторок тощо, однак, вони мали визначені маркери протягом кожного місяця. 
Спочатку місяць і маркери базувались на місяці.  
За часів їх ранніх царів римські місяці були довжиною ідентичною 
місячному циклу. Кожен місяць був розділений на ділянки, які закінчувались 
в день однієї з перших трьох фаз Місяця: нова, перша чверть або повна. Усі 
дні згадувались в термінах однієї з цих трьох назв фази Місяця - Календс, 
Нонес чи Ід. 
У той час понтіфексу (священику) було призначено спостерігати за 
небом. Коли він вперше побачив тонкий місячний півмісяць, він закликав, що 
є новий місяць, і оголосив, що наступний місяць розпочався. Протягом століть 
римляни називали перший день кожного місяця Kalendae або Kalends від 
латинського слова calare (урочисто оголосити, закликати). Слово календар 
було похідним від цього звичаю.[ 
http://www.webexhibits.org/calendars/calendar-roman.html] 
2.2.2  Історія розвитку календаря, основні періоди. 
На дуже мало речей у цьому світі можна залежати - але сонце віддане, 
стійке і правдиве. Його цикл є надійним рік у рік - робить його наслідування 
всіма людьми протягом віків зрозумілим. При цьому кожного місяця форма 
місяця буде змінюватися. Почнеться як півмісяць, який заповнює нічне небо, 
потім стискається; процес, який триває близько тридцяти заходів та сходів 
сонця. Зірки теж рухатимуться по небу, повертаючись у свої початкові 
положення приблизно через 365 тих сходів і заходів сонця. Люди помічають 
нічні візерунки настільки довго, наскільки вони мають достатньо прямі спини, 
щоб стояти і дивитись у небо. І вони намагалися передбачити і виміряти ці 
рухи теж, і з поважної причини. Підраховуючи дні та проходження Місяця, 
вони могли передбачити зміни погоди. Ці древні люди могли зрозуміти, коли 
наближається зима, коли дні стануть довшими чи коротшими. Вони знали б, 
коли садити культури; коли шукати конкретних тварин; коли їхні власні 
тварини могли народити, а коли дякувати богам. 
У 2013 році британські археологи оголосили про відкриття того, що вони 
називають найдавнішим календарем у світі. Ділянка на полі Уоррен у 
Шотландії складається з дванадцяти ям, вирівняних до південно-східного 
горизонту. Вони вказали на пагорб, пов’язаний із сходом сонця в середину 
зими. Археологи вважають, що мисливці-збирачі використовували ями для 
перевірки висоти та стадії Місяця, щоб відстежувати час по відношенню до 
сонця та змін пори року.  
Проблема з інтерпретацією цих пам’яток полягає в тому, що люди 
неоліту створювали та будували пам’ятки в той час, коли не було письмових 
записів. Археологи розглянули форму та вирівнювання каменів та вміст 
сусідніх поховальних пам'яток, щоб з'ясувати, які інші практики проводились 
тут, і які інші секрети можуть зберігати визначні пам'ятки. 
Стоунхендж, швидше за все, був місцем для проведення ритуалів у певні 
моменти року, ніж способом відстеження часу - хоча структура може бути 
календарем, а також виявляти часи рівнодення та сонцестояння - (які не є 
точно те саме). Недавні результати показують, що пам’ятка в Стоунхенджі, як 
вважалося, має цілющу, цілющу силу. Мисливці могли використати Уоррен-
Філд (Шотландія) не лише для того, щоб дати їм «час року для посадки та 
збору врожаю», але, можливо, щоб повідомити мисливцям, коли вони можуть 
очікувати, що вони почнуть шукати певні види мігруючих тварин. 
Хоча рання людина могла використовувати обидва приціли, що 
використовувались для позначення часу, деякі люди кажуть, що навряд чи 
вони використовували їх для постійного відстеження часу. Визначні пам'ятки 
показують, що неолітичні народи мали конкретну концепцію проходження 
часу і знали, що цикли можна передбачити з часом. Деякі пам’ятки вказують 
на здатність вимірювати проходження тижнів чи місяців. 
Вчені заперечують існування ранніх єгипетських календарів на основі 
сходу Сіріуса або наявності року тривалістю 360 днів. Але зрозуміло, що вже 
в 3000 р. До н. Е. Єгиптяни були зацікавлені в річному циклі. Найбільше їх 
зацікавило щорічне підтоплення Нілу. Щороку в період з травня по серпень за 
григоріанським календарем мусон приносить сильні дощі на Ефіопське нагір’я 
на південь від Єгипту. Води впадають у Ніл, змушуючи річку затоплювати 
береги. Це підтоплення визначило величину врожаю. Система дамб і дамб 
виганяла паводкову воду на поля для насичення ґрунту. Води, яка збиралася 
на полях, повинно було бути достатньо для вирощування врожаю протягом 
сухого сезону. Низька повінь означала поганий урожай. Але повені також 
визначили характер року. Єгиптяни поділили свій календар на три сезони. 
Сезон повені тривав приблизно з червня по вересень і був тоді, коли Ніл 
затопив і води затопили поля. “Поява” тривала приблизно з жовтня по січень. 
Нарешті, сезон маловоддя або жнив пройшов у період з лютого по травень. Під 
час ранніх династій єгипетської історії місяці в ці сезони мали цифри - 
«Перший місяць Потопу», «Другий місяць Потопу» тощо. Однак до 
Середнього царства місяці підібрали імена, які здебільшого збереглися 
завдяки Новому царству та грецьким календарям. 
До моменту заснування Римської імперії у нас було кілька тисячоліть 
експериментів, проведених з різними календарними системами та з різними 
способами позначення часу. У нас були кам’яні кола та кам’яні розмітки. У 
нас були місячні календарі та поєднання сонячного та місячного календарів. 
Cкільки часу Земля оберталося навколо Сонця, не можна було 
порахувати цілими днями. Коли цивілізація не могла рахувати цілий день, це 
означало, що календарі в різних місцях та часах у всьому світі регулярно не 
синхронізуються з порами року. Якщо календар не синхронізований з порами 
року - він не синхронізований із зірками та рухом Місяця. 
Найдавніші римські календарі були трохи кращими за більшість (і 
подивіться на цю плиткову роботу!). Ці календарі також починалися як місячні 
календарі, відстежуючи розвиток Місяця протягом 29,5 днів. З 
ранньоримськими календарями вони втрачали лише десять чи одинадцять днів 
на рік. У той же час у ранньому Римі також існував нундинальний цикл, 
похідний від етрусків. Нундинальним циклом був восьмиденний тиждень, 
який закінчувався базаром чи фестивалем. Фермери прямували до міста, щоб 
купувати та продавати товари. Того дня у дітей не було занять, і рабовласники 
попереджали своє майно, щоб вони не надто насолоджувались. Вважається, 
що рік у ранньому Римі складався з 38 таких нундинальних циклів, розділених 
на десять місяців по 30 або 31 день. Незрозуміло, як римляни поводилися з 
рештою днів. Деякі вчені стверджують, що римляни нехтували ними, тоді як 
інші припускають, що ранні римляни практикували інтеркаляцію, вставляючи 
в календар додаткові дні, щоб заповнити прогалину і переконатися, що 
календар не розбігається з порами року. 
Юліанський календар працював досить добре, але він був не зовсім 
точним. Календар припускав, що рік мав рівно 365,25 днів у році. Землі 
потрібно 365,2422 дні, щоб обертатися навколо Сонця, і цієї різниці в 
одинадцять хвилин щороку було достатньо для того, щоб зрушити календар з 
рівняння з рівноденням приблизно на три дні кожні 400 років. До восьмого 
століття святий Беда, англійський чернець-бенедиктинець, уже помітив, що 
календар змінився на три дні. П’ятьсот років потому Роджер Бекон прикинув, 
що це був добрий тиждень або близько того, що вийшов з ладу; а до 1300 р. 
Данте заговорив про необхідність повної реформи календаря. Дрейф 
календаря виявився проблемою для церкви. Святкування Великодня 
визначалося датою весняного рівнодення, яке церква встановила, припало на 
21 березня. До шістнадцятого століття рівнодення припало приблизно на 
десять днів раніше. 
Якими б не були помилки календаря, робота у ХVІ столітті забирала 
неймовірну кількість часу. Лише в 1577 р. Комісія з питань реформ попросила 
математиків про їх внески. Виграшну пропозицію подав Алойзій Лілій, 
італійський лікар і астроном. Він запропонував високосний рік спочатку 
скасувати на найближчі сорок років, що дозволить рівнодення наздогнати 
календар. Потім він запропонував нову формулу для стабілізації календаря. 
Замість додавання дня кожні чотири роки, якби високосний рік припадав на 
рік, що ділиться на 100, день додавався б лише в тому випадку, якщо б цей рік 
також ділився на 400. У 1600-му році додався б один день і став би високосний 
рік, але не в 1700, 1800 чи 1900. 2000 рік був високосним, але 2100 не буде 
високосним. Результатом буде додавання високосного дня лише на 97 днів із 
кожних 400, замість високосного дня, доданого кожні 100 днів. Ці доповнення 
та віднімання забезпечили регулярне приведення календаря у відповідність. 
Новий календар був прийнятий у п’ятницю, 15 жовтня 1582 р., Під час 
папства Григорія XIII. Попереднім днем, за юліанським календарем, був 
четвер, четвертий жовтень. Іспанія негайно прийняла новий календар, за ним 
слідували Іспанія, Португалія, Франція, Польща, Італія, католицькі Низини та 
Люксембург. Королівство Богемія прийняло календар через два роки. Пруссія 
прийняла календар у 1610 році. Протестантські країни повільніше приймали 
календар, побоюючись, що це наблизить їхні країни до Риму. Великобританія 
обрала григоріанський календар лише в 1752 році. Греція чекала до 1923 року, 
щоб прийняти календар, а Туреччина - до 1926 року. 
Григоріанський календар виправляв помилку юліанського календаря 
один день кожні 128 років, замінюючи її помилкою один день кожні 3030 
років. Сер Джон Гершель, англійський математик дев’ятнадцятого століття, 
запропонував збільшити точність календаря, не роблячи рік 4000, а його 
множники, високосним. Його проігнорували. 
Люди пройшли кілька тисяч років історії. Вони бачили, як календарі 
змінюються на кам’яні композиції, що використовуються для позначення 
сонцестояння та передбачення повернення мігруючих тварин; через 
відстеження зірок і підрахунок місяців. В основному те, що ми бачили в 
метаморфічному календарі, - це різні культури та імперії, які намагаються 
створити спосіб підрахунку днів і місяців у році. Їх складність полягала у 
врахуванні зайвої чверті доби, яку Земля використовує для повернення до 
вихідної точки. Не беручи до уваги цей час, вони побачать, як календар 
проскакує протягом року. Люди також бачили кілька креативних імен за 
місяці, які ці календарі придумали. 
Введення григоріанського календаря встановило печатку розвитку 
календаря. Виправлення Лілія, запроваджене під час папства Григорія XIII, 
означало нарешті, що рік був завжди точним і ніколи не потребував 
виправлення - або, принаймні, лише зрідка. Поширення календаря по 
загальновизнаному християнству та звідти по всьому світу означає, що земна 
куля тепер має єдиний спосіб позначення часу.[ 
https://www.calendar.com/history-of-the-calendar/] 
2.2.3 Засоби художньої виразності в дизайні сучасного календаря. 
Мистецтво, певним чином, є формою спілкування, що дозволяє 
художнику висловити свій погляд на світ, показати свою інтерпретацію і 
дозволити іншим побачити світ очима художника. Календарі - 
найпопулярніший і довгостроковий засіб реклами, саме тому їх дизайн 
вимагає великої уваги. Важливо, щоб він не тільки добре виглядав, але й 
надавав інформацію, виконував функцію рекламного сувеніра та створював 
образ протягом усього року вперед. Графічний дизайн - це форма візуального 
спілкування, метою якої є вирішення візуальних та графічних проблем із 
використанням художніх підходів, передбачених типографікою, різними 
технологіями друку, або техніками обробки зображень, механічними або 
аналоговими методами або цифровими, з метою створення графічного 
дизайнерського твору або вирішити графічну задачу. Графічний дизайн 
більше нагадує візуального посередника між повідомленням та його 
одержувачем та способом доставки повідомлення одержувачу.[ 
https://www.researchgate.net/publication/341564365_ARTS_DOMINANCE_IN_
CALENDAR_GRAPHICS_DESIGN] 
Яке перше зображення ви візуалізуєте у своїй голові, коли думаєте про 
календар? Можливо, таблиця з числами, розташованими у 7 стовпців та 5 
рядків (або 6 рядків залежно від дня 1), щоб відображати повний місяць 
вперед. Ми використовуємо його щодня на телефоні чи на стіні. Той самий 
дизайн, незалежно від середовища, той самий формат перемістився з плакатів 
на цифрові програми без будь-яких змін. 
Нас оточують предмети, які мають історію, іноді триває століття, і ми 
повністю її ігноруємо. Кожного разу, коли я стикаюся з дизайнерськими 
зразками, які так добре увійшли в наше життя, мені цікаво, якими 
дизайнерськими рішеннями - хто їх прийняв - змусило цей об’єкт бути таким, 
яким він є сьогодні. Сітка календаря - одна з них. Ілюстрації календаря грають 
велику роль. Ілюстрації впливають на психіку людини, тому їх зазвичай 
створюють за допомогою асоціацій наприклад до пори року. Шрифти повинні 
бути чіткими та зрозумілими. Сучасні календарі з використанням аспекту гри 
привертають увагу споживачів та мають свої переваги. З пасивного 
спостерігача користувач перетворюється в активного, за допомогою 
двохстороннього руху. Аспект гри несе в собі елемент новизни, позитивний 
заряд та вчить емоційним асоціаціям споживача. Психологи стверджують, що 
в людському організмі відбувається моніторинг одержуваної інформації. В 
Україні в контексті сучасних тенденцій розвитку все більш широкого 
поширення набувають дизайнерські календарі. Календар є хитромудрим 
винаходом людства, за допомогою якого воно спростило собі проблему 
числення великих проміжків часу. Геніальність календаря укладена в 
періодичності повторення циклів руху небесних тіл. Сміливе розбиття періоду 
довжиною в 365 днів, названого – рік, на дванадцять місяців, дозволило тоді і 
допомагає зараз спланувати свою діяльність, скласти розпорядок 
найважливіших заходів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЄКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ 
Термін «дизайн» походить від англійського «design» – це проектувати,   
вид художньої діяльності. У видавничій справі під терміном «дизайн» 
розуміють конструювання видання з використанням у ньому графіки, 
типографії. Поєднується праця видавця, програміста й дизайнера. Тільки 
гармонійне поєднання цих сторін створює повноцінну роботу. 
 
3.1. Визначення концепції проектної пропозиції 
Концепція сучасного календаря під загальною назвою «Лік Часу» передбачала 
створення інтерактивного календаря в друкованому вигляді за допомогою 
систематизації засобів художньо-образної виразності та авторській пропозиції 
створення сучасного. Концепція художнього оформлення передбачає 
застосування векторної графіки, лінійної побудови зображення, рідкого 
акрилу, стилізації образів (рис. 3.2.), які привертатимуть увагу глядача.  
Концепція (лат. сonceptio – розуміння) – система поглядів, розуміння  
процесів та явищ; єдиний задум. Концепція – це сукупність взаємозв'язаних і 
взаємообумовлених ознак майбутнього видання [https://uk.wikipedia.org/wiki/
Концепція]. Створити концепцію – означає спроектувати майбутнє видання. 
Основа дослідницького пошуку є концепція.  
Концепція містить у собі методологію дослідження та набір методів 
дослідження. Існують такі принципи організації процесу дослідження:  
1) який характер дослідження (теоретичний, описовий, аналітичний, 
емпіричний); 
 2) які залучаються ресурси; 
 3) хто є виконавцем; 
 4) терміни;       
5) мета;  
6) завдання;  
7) програма дослідження. 
За допомогою ескізного пошуку відбувалася фіксація ідеї – пошук 
формату, розміщення елементів календарної сітки, самої ілюстрації та 
шрифтового блоку на сторінках календаря. Чотири робочих ескізи олівцем 
представлені на рис. 3.1, де відбувався загальний пошук композиційного 
рішення та цільності композиції. 
 
Рис. 3.1. «Пошукові ескізи». 
Після визначення загальної композиції відбулось пошук стилістичного 
рішення ілюстративного наповнення, із стилістичним рішенням загальної 
композиції. Процес ескізування є пошуковим методом креативного створення 
сучасного календаря, під час якого визначається місце розташування 
елементів у вигляді ілюстрацій та  текстового наповнення, де виявляється 
єдиний стиль. В роботі до застосування векторної графіки відносять такі 
прості фігури, як точка, коло, дуга, квадрат та овал. Також застосовуються 
складніші фігури, як ламана лінія та криволінійні відрізки (рис. 3.2.). 
 Концепція даного проекту полягає в тому, щоб донести до цільової 
аудиторії основну думку та  зробити це в одному стилі та графіці. Стиль 
виконання: Комбінація комп’ютерної графіки та живопису. Такий стиль є суч
асним прийомом в дизайні.  
 
 
Рис. 3.2. «Пошукові ескізи». 
Характерними рисами ілюстрацій на сторінках календаря є спрощені, плоскі, 
форми, локальні, змішані кольори, відсутність повітряної перспективи та 
інших ознак академізму, які проглядаються у даній роботі. Більшість ідей 
з’являлися на світ при читанні книг та пошук просторами інтернету. Головні 
фігури календаря, є символами стародавньої культури. Тому іллюстрації на 
сторінках календаря виглядають максимально космічними та загадковими.  
 
Рис. 3.3. «Обкладинка календаря». 
 
Рис. 3.4. «Сторінки календаря». 
Календар має не тільки для основну функцію, а і цікаві історичні витоки, такі 
як: Трипільські символи та історична інформація. Яка познайомить  з давньою 
символікою та традиціями Трипілля.  
Коли постало питання про проектування дизайну на перший план вийшла 
система «дизайнер-проект-річ», яка повністю показує дизайнерську діяльність 
від початкового задуму до «життя речі». В процесі розробки враховувалися 
властивості і якості, які будуть користуватися попитом у споживача. 
Завданням було створити  видання, побудоване за естетичними законами, 
головною якістю якого повинна бути відповідність людині.  
3.2  Символіка Трипілля як засіб художньої виразності в дизайні 
сучасного календаря. 
Створення сучасного календаря полягає у верстанні видання із 
додаванням певних дій до ілюстрацій, шрифтового блоку. Щоб видання 
працювало, варто в розробці його концепції враховувати певні аспекти як 
психологічно-педагогічного плану, так і змістово-зображального. Слід 
дотримуватися єдності всіх елементів інформаційного комплексу видання, яка 
взаємозбагачувала б і повноцінно виражала зміст, також має бути особливий 
підхід до ілюстративного матеріалу, який супроводжує текст. При наукових 
дослідженнях було проаналізовано особливості організації ілюстраційного 
наповнення, колірного оформлення та розміщення шрифтового блоку 
сторінок. Основними інтерактивними елементами, що використовувалися при 
створенні видання були навігаційні елементи. Ілюстрації виконані в 
комп’ютерній графіці, а саме використання векторної графіки. Перевагами 
векторної графіки є простота форми, простота виконання, висока чіткість, 
невелика вага файлів, що є важливим при розробці такого виду видання, це 
прискорить завантаження видання. Технічні засоби, що використовувались 
для створення ілюстрацій: комп’ютер та програмне забезпечення для роботи з 
векторною графікою Adobe Illustrator. Використана предметна і сюжетно-
тематична ілюстрація. Насичені відображеннями індивідуального характеру 
символів, ілюстрації являються носієм психологічної інформації. Процес 
здійснення перегляду зображень читачем урізноманітнений динамікою 
композиційного рішення розворотів та рухами як головних так і другорядних 
символів [Гарачковська О.О. Українська дитяча література 70–90-х років       
ХХ ст. / О.О. Гарачковська // Вісник Київського славістичного університету. – 
2005. – No25. – С.165 – 173.]. 
Кожна сторінка  календаря має свій власний символ (рис. 3.4.), який  
супроводжується текстом з тлумаченням. 
Цивілізація Трипілля - дійсно більш ніж незвичайна, і в її існуванні так 
багато загадкового. Символіка трипілля є дуже загадковою. На сам перед їхня 
культура зв'язана з природою, тому вони мають багато зооморфних символів. 
Після закінчення року життя календаря не закінчується, можна вирізати 
ілюстрації та використовувати їх як декор для оселі або оберіг. (рис.3.5) 
 
Рис. 3.5. «Ілюстрації календаря». 
Шрифт є важливою складовою для створення сучасного календаря, завдяки 
ньому передається сам зміст. В календарі  використаний шрифт «EFN Agabus 
Engraved» (рис.3.4.) Використаний кегль для текстів – 17 п., 18п. Кегль (від 
нім. Kegel) – перекладається як розмір висоти літери, включаючи нижні і 
верхні виносні елементи букви або знака. Кегль вимірюється в друкарських 
пунктах. Було використано блокову компоцицію (розташування рядків тексту 
суцільним блоком). 
3.3 Особливості авторської графічної техніки в створенні дизайну 
календаря. 
Формат сучасного календаря «Лік Часу» А3, горизонтальний та 
видовжений. Шрифтовий блок має цільну форму, з достатньою і не надто 
великою відстанню між словами, без зайвих пробілів між рядками та буквами. 
Шрифт, як елемент художнього оформлення видання, є художньо вирішеним, 
читабельним та  правильно підібраним. У своїй роботі над календарем 
емоційно оцінюючи працю, дизайнер проявляє певний художній смак, а 
споживач навпаки отримує естетичне задоволення чи незадоволення. 
Типографський блок набрано «EFN Agabus Engraved» шрифт є: 
читабельним, вертикально видовженим,  має засічки, товщина літер не 
однакова в усіх його елементах. Шрифтовий блок в тональному співвідношені 
з ілюстраціями не створює надмірного контрасту, не відволікає від 
зображення, є легким завдяки гарнітурі, та відповідає наступим вимогам: 
1) чіткість, ясність, читабельність, простота графічних формшрифтів; 
2) органічний зв’язок малюнка літер із змістом тексту, образність 
шрифта; 
3) ритм; 
4)  колірна (тонова) гармонія; 
5) стильова єдність шрифтів і зображення; 
6)  смислове акцентування; 
7)  композиційна цілісність побудови. 
Ритм в шрифтовому блоці є важливим засобом, для передачі образності 
шрифтового напису. На сторінках календаря ілюстративна композиція має 
центральне розміщення, є симетричною та займає основну частину аркушу. 
Інші елементи мають другорядні позиції в залежності від їх функцій, 
шрифтовий блок, в якому представлена тлумачна частина. 
Вибір вдалого візуального образу багато в чому залежить від точно 
розрахованої відповідності кольорів. Сучасний споживач став більш 
досвідченим в області колірної гами, але основні колірні переваги у більшості 
людей універсальні. Колір відіграє важливу роль в ілюстраціях будь-якого 
видання. Кольори на сторінках календаря підібрані до пір року, мають 
асоціації з кожним місяцем та істотно впливають  на психо-інтелектуальний 
стан людини. Багато художників уважно вдивлялися в природні колірні 
комбінації: як поєднуються кольори у рослин і тварин, як впливає колір неба 
на предмети, яка різниця між кольором сонця, що сходить і західного, як 
змінюється природа в залежності від пір року. Американські колористи:        К. 
Джексон і Г. Ваттерман, узагальнивши дослідний досвід старих майстрів-
художників (особливо педагога-колориста І. Іттена) і сучасних фахівців за 
кольором, подарували світу колірну теорію «Времена года» .Відповідно до цієї 
теорії колірні гармонії пропонується створювати, спираючись на «досвід» 
природи, а саме – природне співзвуччя фарб за порами року . 
Ілюстративне наповнення сучасного календаря  представлене 
зображеннями, що виконані за допомогою комбінації рідкого акрилу та 
векторної графіки, лінійної побудови зображення та за використання засобів 
художньо-образної виразності. Зображення мають декоративний характер, 
заокруглені, плавні лінії та спрощення форми. В календарі застосовується 
символіка трипілля та природна тематика – тварини, рослини,  також присутня 
фігура людини в образі Жінки-прародительки. Виконання сучасного 
календаря складається з ескізного пошуку, створення ілюстрацій за 
допомогою засобів художньо-образної виразності в програмі Adobe IIIustrator. 
Після цього відбувалась подальша обробка ілюстративного наповнення, 
допрацьовувалась шрифтова композиція, кожен елемент знаходив своє місце. 
Далі відбувався пошук відповідних кольорів, додавання текстових блоків та 
текстури. 
3.4 Рекламна продукція, особливості розробки. 
Рекламна продукція – це рекламні матеріали, котрі створені для 
популяризації, поширення товарів, послуг та залучення нових клієнтів. В 
рекламну продукцію розробленого проекту входить рекламний плакат, 
листівки, сучасний календар та упаковка. Лаконічність, простота і ємність 
рекламних плакатів надає рекламі особливу виразність [Мала Т.В. Розвиток 
цілісного бачення образу в майбутніх фахівців з графічного дизайну за 
допомогою начерків. Вісник Луганського національного університету імені 
Тараса Шевченка: Електронна бібліотека [Електронний ресурс]: стаття/Режим 
доступу: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18419-rozvitok-cilisnogo-
bachennya-obrazu-v-majbutnix-faxivciv]. 
Компонування рекламного плаката будується за таким планом: 
1)  візуальний образ; 
2)  слоган; 
3) логотип або товарний знак; 
4)  зображення реального продукту. 
Плакат добре виглядає  як з близької відстані так і з відстані, 
розрахований на аудиторію сучасну молодь та усіх людей. Ілюстративне 
наповнення обумовлене векторною графікою та яскравими кольорами. Таким 
чином забезпечують загальній композиції потрібний асоціативний ряд. Для 
передачі динаміки та емоційності застосовувався вільний, жвавий та чіткий 
шрифт. Сам зміст плакату передає відчуття історичності в сьогоденні. 
Відчуття витонченості передається за допомогою видовжених ліній, що є 
злегка зігнутими і не звичними, але разом з чіткими лініями трипільського 
календаря, комбінується просто та лаконічно. 
 
Рис. 3.6. «Рекламний плакат». 
В процесі створення рекламного плакату (рис. 3.6.) для сучасного 
календаря для дітей було визначено центральну мету, те що необхідно 
прорекламувати. Було визначено цільову аудиторію видання, це люди віком 
від 14 років. 
Плакат виконаний в стилістиці самого видання, таким чином він 
доповнює календар, розміри плакату, це А1 формат (60 на 90 см). Рекламний 
плакат містить в собі наступну інформацію: назву календаря, місце де 
відбудеться презентація, ілюстрацію (рис. 3.6.). 
Упаковка – це матеріал, оболонка, в яку поміщають товар і яка 
відрізняється своєрідним оформленням. Функцією упаковки є захист. 
Упаковки повинні захищати продукт, збільшувати зручності при його 
використанні, привертати увагу, інформувати покупця про структуру товару, 
забезпечувати зручне транспортування, складування та обробку вантажів у 
торгівлі. Розмір упаковки може бути використаний як засіб сегментації. Всі 
країни мають законодавство, що регулює все, що пов’язано з упаковкою 
товару. Серед безлічі аналогів обрано прототип художньо-конструктивного 
рішення вигляду упаковки (рис. 3.7.), для сучасного календаря «Лік Часу». 
 
Рис. 3.7. «Ескіз упаковки для календаря». 
Дане рішення має прямокутну конфігурацію та являє собою об’ємний, 
прямокутний куб. Складається упаковка з цупкого картону в який 
встановлюється календар. Дизайн стриманий, виконаний в мінімалістичному 
стилі, має забарвлення коричневого кольору . Упаковка – сучасна, стильна, вид 
упаковки, який ідеально впишеться в будь-який інтер’єр. Переваги упаковки з 
картону в тому, що упаковка характеризується  міцністю, зберігає цінні 
вантажі від механічних пошкоджень, екологічна. Цілі створення упаковки для 
календаря  «Лік Часу» полягають у простоті використання та  виготовлення.   
Форма самої упаковки відповідно до форми календаря в якій поєднуються  
якості функціональності та сучасного дизайну. Оригінальність рішення 
конструкції відповідно до економічності та екологічності упаковки.  Вся 
колірна, шрифтова і стилістична гамма відповідає розробленій концепції 
проектної пропозиції сучасного календаря «Лік Часу». 
Листівка - це шматок щільного паперу або тонкого картону, як правило, 
прямокутний, призначений для письма та розсилки без конверта. В листівках 
можуть зображувати інформацію про будь що. Також можуть 
використовуватися не прямокутні форми, але вони рідкісні. Є винятки 
новизни, такі як дерев'яні листівки, мідні листівки. 
Листівки є додатком до календаря, на яких зображена Трипільська 
символіка та на зворотному боці тлумачення символів. Листівки мають розмір 
А6, тобто 105х148 мм, створені в одному стилі з сучасним календарем. 
Кольорова гамма була взята з ілюстрацій календаря (рис. 3.8.). 
 
Рис. 3.7. «Листівки». 
Відчуття витонченості передається за допомогою видовжених ліній, що 
є злегка зігнутими і не звичними, але разом з чіткими лініями трипільського 
календаря, комбінується просто та лаконічно. 
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 
1. Дизайн-проєкт сучасного календаря базується на основі практичного 
застосування теоретичних відомостей, набутих під час наукового 
дослідження. Для створення ілюстрацій було розглянуто структуру обраних 
видань та їх дизайн і визначено напрямки, відповідно до яких розвивався 
дизайн власної авторської пропозиції. 
2. Створення сучасного календаря полягає у верстанні видання із 
зображеннями, символами Трипільської культури та передбачає додавання 
дій, які відбуваються внаслідок використання цих елементів. Щоб видання 
працювало на подальше пізнання цієї культури, в розробці концепції 
враховувалися певні аспекти змістовно-зображального характеру. 
3. Конструкція календаря визначена внутрішньою формою інформації, 
яка містить ілюстрації, текст, додатковий контент. Ілюстрації виконані в 
комп’ютерній графіці, а саме використання векторної графіки. Перевагами 
векторної графіки є простота форми, простота виконання, висока чіткість, 
невелика вага файлів, що є важливим при розробці такого виду видання, це 
прискорить завантаження видання.  
 
 
 
 
ВИСНОВКИ   
 
В роботі досліджено можливості застосування засобів художньо-
образної виразності символіки Трипільської культури в дизайні сучасного 
календаря та впроваджено отримані результати щодо поставленої мети на 
практиці в дизайні сучасного каледаря. Отримані результати дослідження 
підтверджуються висновками:  
1. Зроблено ґрунтовний аналіз стану предмету дослідження та 
історіографії проблематики. Визначено актуальність, мету, предмет, об’єкт та 
завдання, які виконано для досягнення поставленої мети. Означено і 
проаналізовано джерельну базу дослідження, яка представляє собою широке 
коло різноманітних видів і категорій джерел. Означені методи для 
дослідження засобів художньо-образної виразності символіки Трипільської 
культури в дизайні сучасного календаря. 
2. Досліджено історію становлення і розвитку календаря та визначено 
періоди розвитку цього процесу, які позначалася наступними етапами: перехід 
від друкованого формату в електронний; розширення тематичного складу 
видання; поява інтерактивного видання. При вивченні проблематики, було 
визначено, що питання символіки Трипілля в дизайні сучасного календаря 
потребує подальшого вивчення і опрацювання.  
3. Досліджено візуалізацію подій, символів Трипільської культури в 
сучасному календарі і проаналізовано засоби графічної виразності в дизайні 
календаря. Встановлено основні виражальні засоби, характерні для 
традиційної графіки: 1) лінія, її плавність або строкатість, м’якість або 
твердість. Лінія в змозі передати  обриси предметів, їх фактуру та характер. 2) 
пляма, рівно зафарбована, різна за кольором, формою, розміром, густотою, 
характером тону. Пляма створює ілюзію об’єму, глибини, допомагає точніше 
виразити реальність.  3) тон, різниця в градації кольору від найтемнішого до 
найсвітлішого.  
4. Охарактеризовано художньо-образні і композиційні особливості 
трипільських символів, пов'язаних з календарем та його святами. Досліджено 
класифікацію календаря. Технологічні, функціональні, конструктивні 
особливості видання обумовили принципи формування сучасного календаря. 
Виявлено, що символіка Трипілля в дизайні сучасного календаря обумовлює 
популяризацію національної культури, застосуванням  засобів художньо-
образної виразності в дизайні календаря, що дозволяє розширити візуальну 
насиченість, покращити естетику видання.  
5. Запропоновано авторське бачення сучасного календаря, проєктна 
пропозиція, яка полягає у використанні календаря, як в електронному вигляді, 
так і в друкованому. Дизайн-проєкт  сучасного календаря базується на основі 
практичного застосування теоретичних і практичних відомостей, набутих під 
час наукового дослідження. Для створення ілюстрацій було розглянуто 
символи Трипільської культури. Концепція художнього оформлення 
передбачає застосування векторної графіки, лінійної побудови зображення, 
стилізації Трипільських образів, які не лише привертатимуть увагу, а й 
спонукатимуть до розвитку уяви.