Управлінські інструменти фінансової стабільності банківської системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси)

Зеррарі, Людмила Володимирівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8977

Title:	Управлінські інструменти фінансової стабільності банківської системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси)
Authors:	Руденко, Оксана Анатоліївна Зеррарі, Людмила Володимирівна
Keywords:	фінансова стабільність, банківська система, управлінські інструменти, банківський нагляд, моніторинг, стрес-тестування, валютний курс.
Issue Date:	2024
Abstract:	Об’єктом кваліфікаційної роботи магістра є процес забезпечення фінансової стабільності банківської системи. Предметом кваліфікаційної роботи магістра є теоретичні засади та практичні рекомендації функціонування системи методів та інструментів забезпечення фінансової стабільності банківської системи. Метою кваліфікаційної роботи магістра є обгрунтування теоретико- методичних засад та надання практичних рекомендацій щодо забезпечення фінансової стабільності банківської системи. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: – розкрити економічну сутність фінансової стабільності банків; – визначити імперативи забезпечення фінансової стабільності банківської системи; – обгрунтувати систему організаційно-економічного забезпечення фінансової стабільності банків; – проаналізувати динаміку розвитку банківської системи України; – представити аналіз коливання валютного курсу та його вплив на фінансову стабільність банківської системи; – визначити показники, що дозволяють проводити моніторинг фінансової стабільності банківської системи; – розглянути банківський нагляд як інструмент забезпечення фінансової стабільності банківської системи; – обґрунтувати доцільність застосування в прогнозуванні фінансової стабільності банківської системи процедури стрес-тестування. За результатами дослідження сформульовані пропозиції та надані практичні рекомендації, які є підґрунтям для удосконалення управлінських інструментів фінансової стабільності банківської системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси). Одержані результати можуть бути використані в тому, що теоретичні висновки та узагальнення, зроблені у ній, можуть бути використані у процесі удосконалення управлінських інструментів фінансової стабільності банківської системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси).
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8977
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Зеррарі _Диплом.pdf Restricted Access		2.61 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
в.о. завідувача кафедри МБА
Олександр БІЛИК_______________
____________________________________
«_____»______________________ 2024 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
НА ТЕМУ:
УПРАВЛІНСЬКІ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ
СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ (НА МАТЕРІАЛАХ
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», М.ЧЕРКАСИ)

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: Менеджмент
Рівень вищої освіти: другий (магістерський)
Форма навчання: заочна
Група ЗММ-231

Виконавець роботи:
«____»___________ 2024 р. ___________ Людмила ЗЕРРАРІ
___________________ ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) ( )

Керівник роботи:

«____»_________ 2024 р. ___________ к.е.н., доц. Оксана РУДЕНКО
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
(підпис) (Вчене звання, )

Черкаси 2024

2

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент____________________
ЗАТВЕРДЖУЮ:
в.о. завідувача кафедри МБА
____________
«_____» __________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

_____ Зеррарі Людмила Володимирівна _______________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи Управлінські інструменти фінансової стабільності банківської
системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси)_________________
керівник роботи_ к.е.н., доц. Руденко О.А._____________,
( прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «_27_»_вересня____2024__року №__289/04_
2. Вихідні дані до роботи _________ за 2020-2023 рр.; періодичні видання та
друковані літературні джерела
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ
СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ
СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Руденко О.А.
2 к.е.н., доц. Руденко О.А.
3 к.е.н., доц. Руденко О.А.

5. Дата видачі завдання___10 вересня 2024 _____________________________

3

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів підготовки виконання
Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів
роботи
Вибір напряму дослідження. Складання
1 попереднього плану кваліфікаційної роботи 10.09.2024 виконано
магістра.
Опрацювання літературних джерел.
2 20.09.2024 виконано
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка
3 25.09.2024 виконано
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз
4 даних, необхідних для написання 30.09.2024 виконано
аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 2.10.2024 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 5.10.2024 виконано
Підготовка та написання розрахункового
7 8.11.2024 виконано
розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 20.11.2024 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.11.2024 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 27.11.2024 виконано
11 Оформлення кваліфікаційної роботи магістра 29.11.2024 виконано
12 Подання завершеної роботи на кафедру 30.11.2024 виконано

Здобувач вищої освіти __________ _Людмила ЗЕРРАРІ________
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)
Керівник роботи ___________ _Оксана РУДЕНКО________
( підпис ) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

4

АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота магістра містить 100 сторінок, 6 таблиць, 19 рисунків,
список літератури з 82 найменування, 2 додатки.

УПРАВЛІНСЬКІ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ (НА МАТЕРІАЛАХ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»,
М.ЧЕРКАСИ)
(великими літерами)
Студент групи _ ЗММ-231 Зеррарі Людмила Володимирівна ____
(шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові)

Об’єктом кваліфікаційної роботи магістра є процес забезпечення
фінансової стабільності банківської системи.
Предметом кваліфікаційної роботи магістра є теоретичні засади та
практичні рекомендації функціонування системи методів та інструментів
забезпечення фінансової стабільності банківської системи.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обгрунтування теоретико-
методичних засад та надання практичних рекомендацій щодо забезпечення
фінансової стабільності банківської системи.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– розкрити економічну сутність фінансової стабільності банків;
– визначити імперативи забезпечення фінансової стабільності банківської
системи;
– обгрунтувати систему організаційно-економічного забезпечення
фінансової стабільності банків;
– проаналізувати динаміку розвитку банківської системи України;
– представити аналіз коливання валютного курсу та його вплив на
фінансову стабільність банківської системи;
– визначити показники, що дозволяють проводити моніторинг фінансової
стабільності банківської системи;
– розглянути банківський нагляд як інструмент забезпечення фінансової
стабільності банківської системи;
– обґрунтувати доцільність застосування в прогнозуванні фінансової
стабільності банківської системи процедури стрес-тестування.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції та надані
практичні рекомендації, які є підґрунтям для удосконалення управлінських
інструментів фінансової стабільності банківської системи (на матеріалах АТ КБ
«ПриватБанк», м.Черкаси).
Одержані результати можуть бути використані в тому, що теоретичні
висновки та узагальнення, зроблені у ній, можуть бути використані у процесі
удосконалення управлінських інструментів фінансової стабільності банківської
системи (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м.Черкаси).
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2024
Підпис студента ____________________
Дата ______________________________

5

Зміст
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ 8
СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
1.1 Економічна сутність фінансової стабільності банків 8
1.2 Основи управління фінансовими ризиками банку 17
1.3 Сучасний стан розвитку банківського сектору в Україні 27
Висновки до розділу 1 37
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 39
ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
2.1 Організаційно-економічна характеристика 39
2.2 Аналіз формування активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк» 45
2.3 Система управління ризиками АТ КБ «ПриватБанк» 55
Висновки до розділу 2 66
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ 68
ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
УКРАЇНИ
3.1 Адаптація зарубіжного досвіду участі держави у фінансовій 68
стабілізації банківської системи
3.2 Управління кредитними ризиками АТ КБ «ПриватБанк» 79
Висновки до розділу 3 86
ВИСНОВКИ 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 94
ДОДАТКИ 102

6

ВСТУП

Сучасні динамічні процеси глобалізації фінансових ринків через
прискорення вільного руху капіталів окрім позитивного впливу на розвиток
національних фінансових систем формують умови для розповсюдження
кризових тенденцій, в тому числі сприяють прояву ланцюгового «ефекту
зараження» банківських систем у міжнародному фінансовому просторі.
Враховуючи високу чутливість вітчизняної банківської системи до
зовнішніх потрясінь та дисбалансів, а також провідну роль у відтворювальній
структурі економіки та фінансуванні потреб суб’єктів господарювання, вчасне
діагностування порушення її фінансової стабільності є вкрай важливим
завданням, що стоїть перед Національним банком України в поточній і
довгостроковій перспективі. До того ж в контексті реалізації «Комплексної
програми розвитку фінансового сектору України до 2025 року» забезпечення
фінансової стабільності банківської системи визначено як один із головних
напрямів орієнтованого на стандарти ЄС реформування фінансового сектору
України. Дослідженню питань стабільності фінансової системи в цілому та
банківської системи зокрема присвячено достатньо велику кількість праць
вчених та практиків. Теоретичні аспекти щодо розкриття змісту відповідних
понять розглядалися в роботах зарубіжних науковців, серед яких: А. Крокет (A.
Crockett), Х. Мінскі (H. Minsky), Т. Падо-Шіоппа (T. Padoa-Schioppa), Р.
Фергюсон (R. Ferguson), І. Фішер (І. Fisher), М. Фут (M. Foot), I. Г. Шиназі (G.
Schinasi), та вітчизняних дослідників: О. І. Барановського, О.В. Дзюблюка, О. О.
Затварської, В. В. Коваленко, Н. П. Погореленко, Б. І. Пшика.
Не дивлячись на великий обсяг розробок з даної проблематики, питання
забезпечення фінансової стабільності банківської системи потребують
додаткових досліджень.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обгрунтування теоретико-
методичних засад та надання практичних рекомендацій щодо забезпечення
фінансової стабільності банківської системи.
7

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– розкрити економічну сутність фінансової стабільності банків;
– визначити імперативи забезпечення фінансової стабільності банківської
системи;
– обгрунтувати систему організаційно-економічного забезпечення
фінансової стабільності банків;
– проаналізувати динаміку розвитку банківської системи України;
– представити аналіз коливання валютного курсу та його вплив на
фінансову стабільність банківської системи;
– визначити показники, що дозволяють проводити моніторинг фінансової
стабільності банківської системи;
– розглянути банківський нагляд як інструмент забезпечення фінансової
стабільності банківської системи;
– обґрунтувати доцільність застосування в прогнозуванні фінансової
стабільності банківської системи процедури стрес-тестування.
Об’єктом кваліфікаційної роботи магістра є процес забезпечення
фінансової стабільності банківської системи.
Предметом кваліфікаційної роботи магістра є теоретичні засади та
практичні рекомендації функціонування системи методів та інструментів
забезпечення фінансової стабільності банківської системи.
Для досягнення поставленої мети у роботі використано такі методи
наукового дослідження: теоретичного узагальнення – для дослідження змісту
фінансової стабільності банківської системи та визначення етапів її моніторингу,
системного підходу – для виявлення взаємозв’язків між складовими системи
організаційно-економічного забезпечення фінансової стабільності банківської
системи; компаративного аналізу – для співставлення фактичних значень
індикаторів фінансової стабільності із пороговими значеннями та даними
попередніх періодів; метод «центру ваги» – для обґрунтування показників стрес-
тестування фінансової стабільності банків; графічний – для унаочнення
результатів дослідження.
8

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ
СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

1.1 Економічна сутність фінансової стабільності банківської системи

Фінансова стабільність банківської системи визначається як здатність
банків підтримувати свою функціональність і виконувати свої зобов’язання у
різних економічних умовах. Вона є ключовим елементом економічної системи
країни і має кілька основних аспектів:
1. Здатність до управління ризиками: фінансова стабільність
банківської системи передбачає ефективне управління ризиками, пов’язаними з
кредитуванням, ліквідністю, процентними ставками та валютними курсами. Це
означає, що банки повинні бути готовими до можливих фінансових шоків і мати
механізми для їх подолання.
2. Високий рівень капіталізації: капіталізація банків є важливим
показником їх фінансової стабільності. Високий рівень власного капіталу
забезпечує банкам буфер для покриття потенційних збитків і сприяє підтримці
довіри з боку вкладників і інвесторів.
3. Здатність до виконання зобов’язань: фінансова стабільність
передбачає, що банки можуть своєчасно виконувати свої зобов’язання перед
вкладниками і кредиторами. що включає в себе підтримку ліквідності, що
дозволяє банкам відповідати на запити клієнтів щодо зняття коштів або виплат за
кредитами.
4. Справедливість та прозорість: фінансова стабільність банківської
системи також залежить від рівня прозорості у фінансовій звітності та практиках
управління. Високий рівень прозорості зміцнює довіру між банками,
регуляторами та клієнтами, що є важливим для функціонування всієї системи.
5. Ефективність регулювання: фінансові регулятори відіграють
ключову роль у забезпеченні стабільності банківської системи. Вони повинні
здійснювати моніторинг банківських установ, встановлювати нормативи
9

капіталізації, ліквідності та управління ризиками, а також впроваджувати заходи
для запобігання системним ризикам.
6. Адаптивність до змін: фінансова стабільність банківської системи
включає також здатність адаптуватися до змін у макроекономічному середовищі,
таких як коливання процентних ставок, зміни в регуляторній політиці чи
глобальні економічні кризи [9].
Отже, фінансова стабільність банківської системи є комплексним
поняттям, яке включає управління ризиками, капіталізацію, виконання
зобов’язань, прозорість, ефективність регулювання та адаптивність до змін [17].
Вона є критично важливою для підтримки довіри до фінансової системи, що, в
свою чергу, сприяє економічному зростанню та розвитку країни.
Банківська система кожної країни, незалежно від її економічної моделі та
організації суспільних відносин, виконує важливу роль у забезпеченні обігу
грошових потоків. Вона сприяє реалізації основних функцій фінансової системи
через: підтримку стабільності валюти; переміщення фінансових ресурсів у часі,
через державні кордони та між різними секторами економіки; розробку та
впровадження методів управління ризиками; об’єднання фінансових ресурсів та
їх розподіл між окремими суб’єктами господарювання; забезпечення
безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема шляхом
вдосконалення механізмів клірингу та розрахунків, які сприяють торгівлі;
насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати
децентралізований процес прийняття рішень у різних галузях економіки. Таким
чином, банківська система є складовою частиною кредитної системи держави
[16].
В економічній літературі поняття «стійкість», «стабільність» та
«надійність» при характеристиці стану банку деякими авторами ототожнюються.
Ототожнюючи їх або розглядаючи як окремі поняття, виділено наступні
відмінності у зазначених економічних термінах (табл. 1.1).
Зазначені поняття знаходяться у тісному взаємозв’язку та у поєднанні
дозволяють досягнути ефективного рівня функціонування об’єкта, оскільки
10

характеризують його стан з різних сторін. Стійкість банків – це комплексна
характеристика.
З позиції методології це означає, що забезпечення стабільності банків слід
розглядати з позиції взаємозв’язку трьох основних рівнів:
– перший рівень – об’єднання з економікою в цілому та її регіональних
сегментів;
– другий рівень – взаємозв’язок стійкості окремого банку зі стійкістю
банківської системи в цілому як цілісного утворення;
– третій рівень – з позиції окремого банку як структурного елемента
банківської системи.
Таблиця 1.1 – Відмінності економічних понять «стабільність»,
«надійність» та «стійкість» банку
Показники Надійність Стабільність Стійкість
Сутність Здатність об’єкта вселяти Здатність об’єкта Здатність об’єкта
поняття довіру зберігати стан розвиватися та
суб’єктам, які з ним рівноваги функціонувати під
співпрацюють, щодо протягом тривалого впливом ендогенних та
реалізації їх інтересів часу або повертатися екзогенних факторів
до нього в разі
короткострокового
порушення
Суб’єкти Коло суб’єктів Широке коло суб’єктів Коло суб’єктів обмежене
оцінювання обмежується мікро- та макрорівня фахівцями
зацікавленими в (клієнти, працівники, (бізнес-
реалізації їх інтересів акціонери, держава в аналітики, ризик-
(клієнти, працівники, особі національного менеджери, топ-
акціонери, потенційні банку та інших менеджери)
інвестори) інститутів)
Критерії Широкий набір Єдиний критерій Стандартизований набір
оцінки критеріїв залежить від збереження сталості критеріїв, до складу якого
поставленої цілі та групи показників входять фінансові
суб’єктів показники із пороговими
оцінювання значеннями
Джерело: [15, 21].
Отже, стабільність – це макроекономічна характеристика як усієї
банківської системи, так і окремого банку як складового елемента даної системи.
Виділяють кілька підходів до визначення стабільності, зокрема:
відповідність основних показників фінансового стану встановленим пороговим
значенням; трансформація ресурсів; рівень ліквідності та платоспроможності
банку; прибутковість; збалансованість статей балансу; врахування інтересів
11

економічних груп впливу та адаптація банку до умов господарювання; стан
рівноваги та здатність повернутися до нього після виходу з цього стану.
Визначають чотири основні підходи до розуміння поняття «фінансова
стабільність банків»: мікроекономічний, макроекономічний, комплексний та
рейтинговий.
Перший підхід – мікроекономічний. У рамках цього підходу фінансова
стабільність розглядається як здатність окремих банків зберігати
платоспроможність, ліквідність та адекватність капіталу на безпечному для
їхньої діяльності рівні, а критерієм оцінки фінансової стабільності є критичні
значення цих показників.
Фінансова стабільність банків полягає в їхній здатності протистояти
негативним зовнішнім та внутрішнім чинникам, мінімізуючи ризики та
зберігаючи максимальну ефективність банківської діяльності в умовах
циклічності, впливу фінансової глобалізації, розвитку нових технологій і
продуктів.
Макроекономічний підхід. Згідно з цим підходом фінансова стабільність
банків визначається як наслідок змін показників, які характеризують стан банків
під впливом макроекономічного середовища. Основна теза цього підходу полягає
в тому, що діяльність і ризики банківської системи в першу чергу залежать від
макроекономічних факторів, тоді як фінансовий стан окремих банків має
значення, але не є вирішальним. Цю тезу підтверджує те, що банківська система
є частиною більш складної фінансової та економічної системи [14].
Фінансову стабільність банківської системи можна визначити як її
здатність, як системного утворення, ефективно протистояти зовнішнім та
внутрішнім загрозам, забезпечувати надійність збереження і повернення вкладів,
а також своєчасно виконувати зобов’язання для реалізації цілей грошово-
кредитної політики та забезпечення фінансової безпеки держави.
Комплексний підхід. Згідно з цим підходом фінансова стабільність банків
є результатом синтезу макро- та мікроекономічних чинників.
12

Цей підхід характеризується визначенням фінансової стабільності як
динамічної інтегральної характеристики, що відображає здатність банку як
системи трансформувати ресурси і ризики, ефективно виконуючи свої функції,
незважаючи на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.
Крім того, до основоположних засад цього підходу відноситься спроба
оцінити фінансову стабільність за допомогою системи рейтингів банків і
комплексних індикаторів, які описують фінансову стійкість банків і банківської
системи.
Концептуальні зміни у поглядах на значення і роль фінансової стабільності
банків в роботі фінансового ринку, грошовому обігу і економіці країни загалом
відбувалися під впливом чотирьох базових груп чинників – загальноекономічних,
інституційно-правових, соціальних та інформаційних, які характеризують і
визначають соціально-економічні відносини у ринковій економічній системі. Для
кожного з етапів якісні і структурні характеристики кожного з чинників мали свої
особливості [16]:
1) загальноекономічні чинники – це набір якісних і кількісних показників,
що дають уявлення про загальні принципи роботи економіки країни на певному
етапі історичного розвитку. В контексті визначення ролі банків і рівня їх
фінансової стабільності для роботи фінансового ринку слід зазначити, що
перший етап характеризувався накопиченням капіталу за умов вільного ринку;
упродовж другого етапу відбувалось посилення державного регулювання
національних економічних систем, яке було спрямоване на запобігання
монополізації і циклічності економічного розвитку; на третьому етапі
відбувалось зростання впливу на поведінку суб’єктів економіки феномену
глобалізації, що призвело до світового розподілу продуктивних сил, інтеграції
світових фінансових ринків, зростання транснаціонального руху капіталу;
2) інституційно-правові чинники – дають можливість оцінити принципи і
напрями діяльності органів державного управління, які спрямовані на створення
та вдосконалення правового поля, в межах якого діють банки, підвищення
прозорості їх діяльності для суспільства, посилення рівня координації дій органів
13

державного управління для забезпечення фінансової стійкості банків. В контексті
визначення ролі фінансової стійкості банків слід враховувати, що на першому
етапі основні зусилля органів державного управління спрямовувалися на
вдосконалення банківської діяльності і грошового ринку, метою яких було
створення єдиного емісійного державного банку.
Упродовж другого етапу центральні (або національні) банки наділялись
правом проведення грошово-кредитної політики і здійснення нагляду за
комерційними банками, що в сукупності мало на меті підтримку фінансової
стійкості банків. Третій етап характеризується посиленням міжнародного
співробітництва і, як наслідок, – розвитком міжнародного права, яке регламентує
діяльність банків, корпоративного сектору та урядів на міжнародних фінансових
ринках;
3) соціальні чинники характеризують значення і роль банків у системі
суспільних відносин. На першому етапі основним видом банківських операцій
була емісія банкнот, яка забезпечувалась власним капіталом банків, а їх роль у
суспільстві полягала у забезпеченні стабільного грошового обігу і фінансуванні
промисловості. Під час другого етапу в результаті повної монополізації
центральними банками емісії банкнот основним видом банківських операцій
стало надання банками позичок за рахунок залучених коштів, що, в свою чергу,
призвело до зростання ролі банків у суспільстві як чинника стабільності. Третій
етап характеризувався зростанням мобільності міжнародного капіталу, що
створило пряму залежність між фінансовою стійкістю банківського сектору і
сталим економічним розвитком;
4) інформаційні чинники визначають результати впливу швидкості
передачі інформації та її змістовності на забезпечення фінансової стабільності.
Перший етап характеризувався відносно низькою швидкістю передачі і
оброблення інформації. Крім цього, її обсяги обмежувались лише констатацією
певних фактів, а оперативний і порівняльний експрес-аналіз не був поширеним.
На другому етапі швидкість і повнота переданої інформації суттєво зросли.
Поступово з’явилася потреба з боку суспільства у накопиченні, узагальненні та
14

обробленні даних з метою оптимізації прийнятих рішень. Протягом третього
етапу найважливішою характеристикою інформаційних матеріалів є швидкість
їх застосування в процесі прийняття рішень. Крім інструментів аналізу
інформації, вдосконалюються і набувають поширення засоби впливу на
поведінку суспільства, що породжує ефект асиметрії інформації. Його суть
полягає у прийнятті економічними суб’єктами під впливом інформаційних
потоків неоптимальних рішень, що призводить до невиправданих втрат.
В цілому, чинники, що впливають на рівень фінансової стабільності банків
розглядаються з позиції макро- та мікро- рівнів. З позиції макроекономічного
рівня, чинники класифіковано на зовнішні, загальнодержавні і
внутрішньосистемні (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Класифікація чинників, що впливають на фінансову стійкість
банків на макроекономічному рівні [1, 4, 29, 30]
Характеристика структурних елементів фінансової стабільності полягає у
наступному:
15

1. Стабільність (адекватність) капіталу. В її основі закладено обсяг
власного капіталу банку, що може бути використано для виконання своїх
зобов’язань перед клієнтами, формування необхідних резервів, фінансування
розвитку банку або подолання негативних наслідків, зумовлених форс-
мажорними обставинами.
2. Комерційна стабільність. Відображає рівень зв’язків банку із іншими
учасниками ринкової інфраструктури, включення в систему міжбанківських
відносин, якість співробітництва із кредиторами, дебіторами та клієнтами.
3. Організаційно-структурна стабільність. Зумовлюється відповідністю
організаційної структури банку та механізму управління реалізації покладених
на банківську установу функцій.
4. Функціональна стабільність. В її основі закладено спеціалізацію або
універсалізацію асортименту наданих банківських послуг.
5. Фінансова стабільність. Відображає результативність інших елементів
стійкості банку, насамперед, обсяг та структура власних коштів, норма прибутку
на власний капітал, рівень дохідності та прибутковості, дотримання
встановлених показників ліквідності, мультиплікативна ефективність власного
капіталу, обсяг створеної доданої вартості.
6. Стійкість інформаційних систем. Під інформаційними системами
розуміють сукупність баз даних інформації та інформаційних технологій, що
дозволяють їх обробку. Стійкому функціонуванню інформаційних систем можуть
перешкоджати умисні розкрадання або зміна інформації, халатність працівників,
які допустили витік інформації, апаратні та програмні збої, шкідливі програми,
зовнішнє фінансове шахрайство, хакерські атаки. Тобто система є вразливою як
зсередини, так і ззовні. Введення цієї складової обумовлюється появою
інноваційних методів взаємодії банківських установ із клієнтами за допомогою
сучасних каналів обслуговування, адже розвиток технологій відкриває нові
можливості дистрибуції банківських послуг. Банківські інновації вийшли за межі
стандартних банківських відділень, перемістившись у віртуальний простір, що
значно підвищує вразливість їхніх інформаційних систем. Так, користувачі
16

мобільних телефонів мають можливість користуватися такими послугами як
SMS-банкінг, WAP-банкінг та теле-банкінг. Поява смартфонів, які окрім функцій
мобільного телефона доповнені функціоналом кишенькового персонального
комп’ютера, викликала на ринку платіжних операцій виникнення мобільного
банкінгу, в межах якого здійснюються дистанційне управління банківськими
рахунками коштів на вимогу та строкових коштів, отримання повідомлень про їх
стан та здійснені по них операції, перекази грошових коштів та оплату рахунків.
7. Стійкість систем управління ризиками. Розуміння сутності поняття
«ризику» та його видів є основою для створення якісної карти банківських
ризиків, яка б відображала специфіку конкретного банку та цілісне уявлення про
всю сукупність ризиків, виділяючи при цьому такі характерні ознаки ризику як
джерело, об’єкт, що несе ризик та суб’єкт, що його приймає [15].
Відомо, що високий рівень ризиків, пов’язаних із фінансовими операціями,
може призводити як до значних втрат, так і до великого потенційного доходу в
разі успішного їх завершення. Найбільший вплив на банківську діяльність мають
макроекономічні тенденції, кредитний ризик, ліквідність, доступність капіталу,
політичне втручання, надмірне регулювання, прибутковість, похідні фінансові
інструменти (деривативи), корпоративне управління та якість управління
ризиками.
Система управління ризиками може не лише зміцнити стійкість банку, а й
сприяти більш ефективному використанню та розміщенню капіталу, а також
покращенню якості активів і їхньої структури.
Отже, система управління ризиками, яка є науково-методичним
комплексом заходів для виявлення та оцінки ризиків за допомогою специфічних
прийомів і методів, є необхідною для стабільного функціонування банків,
забезпечення їх прибутковості та виконання вимог клієнтів і партнерів.

17

1.2 Основи управління фінансовими ризиками банку

Управління фінансовими ризиками банку є ключовим елементом
стабільного та ефективного функціонування банківської установи в умовах
сучасного фінансового ринку. Враховуючи високий рівень невизначеності та
коливань економічних і ринкових умов, банківські установи стикаються з низкою
ризиків, які потребують ретельного моніторингу та контролю.
Фінансові ризики – це ймовірність втрат банку в результаті негативних змін
у фінансовій сфері, які можуть вплинути на його активи, прибутковість і
здатність виконувати зобов’язання перед клієнтами та партнерами. Основними
типами фінансових ризиків для банків є:
- кредитний ризик – ризик невиконання позичальниками своїх фінансових
зобов’язань перед банком;
- ринковий ризик – ризик втрат через коливання ринкових цін на активи,
відсоткові ставки, валютні курси та інші фінансові інструменти;
- ліквідний ризик – ризик втрати здатності виконувати поточні фінансові
зобов’язання через нестачу ліквідних активів;
- операційний ризик – ризик втрат через внутрішні помилки, технічні збої
або шахрайські дії;
- відсотковий ризик – ризик втрат через зміни відсоткових ставок, які
можуть вплинути на вартість активів та зобов’язань банку.
Управління фінансовими ризиками банку включає кілька ключових етапів:
- ідентифікація ризиків – виявлення основних типів ризиків, з якими може
зіткнутися банк у процесі своєї діяльності;
- оцінка ризиків – кількісне і якісне оцінювання впливу ризиків на
фінансові показники банку, що може включати аналіз історичних даних,
моделювання та стрес-тести;
- моніторинг ризиків – постійний нагляд за ризиками та їх потенційними
наслідками, моніторинг може проводитися на основі щоденних, тижневих або
місячних звітів;
18

- контроль і мінімізація ризиків – впровадження заходів для зниження
ризиків, зокрема через диверсифікацію активів, встановлення лімітів на
ризиковані операції, хеджування та страхування;
- управління портфелем ризиків – збалансування ризиків для досягнення
оптимального співвідношення між прибутковістю та стійкістю банку [29].
Банки застосовують кілька основних стратегій для управління
фінансовими ризиками:
- уникнення ризику – банк уникає проведення операцій, які пов’язані з
високим рівнем ризику;
- перенесення ризику – використання страхування або інших фінансових
інструментів (наприклад, деривативів) для перекладу ризику на третю сторону;
- зниження ризику: вжиття заходів, спрямованих на зменшення ймовірності
виникнення ризикових ситуацій або мінімізацію втрат;
- прийняття ризику: у випадках, коли ризик є прийнятним за рівнем
потенційної вигоди, банк може свідомо прийняти його.
Банки використовують різні інструменти для управління фінансовими
ризиками, зокрема:
- диверсифікація – розподіл активів між різними фінансовими
інструментами або географічними ринками для зменшення загальної залежності
від одного типу активів;
- хеджування – використання деривативів (форвардів, ф’ючерсів, опціонів
та свопів) для захисту від коливань валютних курсів, відсоткових ставок або цін
на активи;
- кредитний аналіз – ретельний аналіз кредитоспроможності позичальників
для зменшення кредитного ризику;
- ліквідне управління – підтримка достатнього рівня ліквідних активів для
своєчасного виконання зобов’язань банку [33].
Ефективна система управління ризиками є важливою складовою стратегії
банківської діяльності, адже дозволяє не лише уникати потенційних збитків, але
й оптимізувати використання капіталу. Більшість банків мають спеціалізовані
19

відділи ризик-менеджменту, які відповідають за аналіз і контроль ризиків,
формулювання рекомендацій щодо мінімізації ризиків та моніторинг дотримання
встановлених політик.
Управління фінансовими ризиками є ключовим фактором для забезпечення
фінансової стійкості та ефективної діяльності банку. Впровадження
систематичного підходу до управління ризиками, включаючи ідентифікацію,
оцінку, моніторинг та мінімізацію, дозволяє банкам не лише протистояти
зовнішнім викликам, але й зберігати конкурентоспроможність на фінансовому
ринку.
Сьогодні управління банківськими ризиками набуло особливої
актуальності у зв’язку з необхідністю ефективного управління ними.
Міждержавні дані свідчать, що ефективне натуральне управління в банках,
проблеми внутрішнього контролю та управління ризиками часто призводять до
кризи великих банків і створюють умови для забезпечення фінансової
стабільності банківського сектора. У сучасній свідомості швидке вирішення
проблем банківського бізнесу з управлінням ризиками є одним із найсерйозніших
факторів, який може негативно вплинути на загальний стан банківських систем
[51].
Неможливо знайти успішний банківський ринок без ризиків, які присутні
в будь-яких операціях. Вид банківських ризиків не може бути повністю
задоволений. Чим вищий рівень ризику, тим він важливіший для комерційного
банку, тим більший його потенційний приплив. Унікальна цінність не в
практичній функціональності керівників банків, а в її передбачуваності,
змістовності та скороченні. Усі ризики мають виникнути та бути виміряними.
Серйозними негативними пропозиціями для банку можна вважати щоденні
огляди подій або регулярність повторюваних подій.
У практичній банківській діяльності основне завдання полягає не в
повному усуненні ризиків, а в їх прогнозуванні, оцінці та зниженні рівня. У
кожному випадку ризик повинен бути чітко визначений і виміряний. Невірні
20

оцінки ризиків або неможливість розробити ефективні заходи можуть призвести
до негативних наслідків для банку.
Управління ризиками в банківській сфері називається ризик-
менеджментом. Серед численних видів ризиків, з якими стикаються банки,
найбільше значення мають процентний, фондовий, валютний, кредитний,
ринковий ризики, ризик ліквідності, а також ризик зміни операційних витрат.
Основні завдання банків у цій сфері включають:
1. виявлення можливих випадків виникнення ризиків;
2. оцінку потенційних збитків;
3. пошук способів попередження ризиків або джерел покриття
можливих втрат.
Аналіз ризиків починається з виявлення їх джерел та причин (рис. 1.2), при
цьому важливо визначити найбільш вагомі джерела ризиків. Нерозрахований
ризик завжди несе загрозу збитків, яких можна уникнути за допомогою
виваженого підходу. Водночас, оцінка ризиків не може обійтися без інтуїції,
особливо коли недостатньо інформації для проведення точних розрахунків.
Інтуїція та аналітичні розрахунки часто доповнюють один одного.
Під час своєї діяльності банки зіштовхуються з різноманітними видами
ризиків, які відрізняються за часом і місцем виникнення, а також за сукупністю
зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на їх рівень.
Невизначеність підприємницького середовища
Неповнота та Обмеженість Випадковість появи
недостовірніст здатності менеджера Протидія
несприятливих
ь інформації із сприймати та учасників
подій у процесі
зовнішнього опрацьовувати ринку
діяльності
середовища інформацію
Причини ризику

Рис.1.2. Причини виникнення банківських ризиків [14, 51, 59].
Отже, різні види ризиків взаємопов’язані та впливають на банківську
діяльність, а їх аналіз та опис здійснюються за різними методами. Варто
21

зазначити кілька ключових принципів, що стосуються аналізу та управління
фінансовими й банківськими ризиками:
1. Управління ризиком не обов’язково передбачає його повне покриття.
Згідно з основними положеннями теорії ризиків, керівництво фінансової
організації не повинно прагнути до мінімізації ризику, а досягати його
оптимального рівня.
1. Покриття ризику завжди пов’язане з певними витратами.
2. Розмір статутного капіталу, рейтинг та рівень ліквідності недержавної
фінансової установи пов’язані з рівнем максимально допустимого ризику.
3. Очікуваний або необхідний для виживання прибуток не повинен бути
безпосередньо пов’язаний з ризиковою стратегією та політикою організації.
Класифікація ризиків, що виникають у процесі діяльності суб’єктів
фінансового сектору, дозволяє аналітикам розподіляти їх за певними критеріями
відповідно до цілей аналізу та формувати однорідні групи. До ключових факторів
ризику відносяться:
 невизначеність підприємницького середовища;
 неповнота або недостовірність інформації із зовнішнього середовища;
 обмеженість здатності менеджера сприймати та обробляти інформацію;
 випадковість виникнення несприятливих подій;
 конкурентна протидія з боку учасників ринку.
Ці причини ризику дозволяють ефективно застосовувати конкретні методи
аналізу та оптимізації рівня ризиків.
Розглянемо основні види і методи управління різними ризиками банку.
Відсотковий ризик – це ризик, пов’язаний з можливим негативним впливом змін
процентних ставок на фінансовий стан банку. Він виникає, коли ставки, які банк
сплачує за залучені кошти, перевищують ставки, отримані від виданих кредитів.
Це впливає на доходи банку, а також на вартість активів, зобов’язань і
позабалансових інструментів [27].
Основні форми відсоткового ризику включають:
22

- Ризик зміни ціни, який виникає через різницю в термінах для фіксованих
процентних ставок та встановлення нових цін для плаваючих ставок банківських
активів, пасивів і позабалансових операцій.
- Ризик кривої дохідності, що виникає у зв’язку зі змінами нахилу та форми
кривої прибутковості.
- Базисний ризик, який виникає через невідповідність у нарахуванні й
виплаті відсотків за різними інструментами.
Управління відсотковим ризиком включає регулювання як активів, так і
зобов’язань банку. Особливість цього процесу полягає в тому, що він обмежений
вимогами щодо ліквідності та кредитного ризику банківського портфеля, а також
конкуренцією з боку інших банків. Управління зобов’язаннями ускладнене через
обмежений вибір боргових інструментів і розміри, які банк може ефективно
залучити серед клієнтів та кредиторів у певний час.
Ризики варто оцінювати з погляду часу: вони поділяються на
ретроспективні, поточні та перспективні, що вимагає їхнього аналізу не лише в
статичному, але й у динамічному вимірі.
Найбільш простий метод оцінки відсоткового ризику полягає у визначенні
розриву між активами та зобов’язаннями за строками (геп). Суть цього підходу
полягає в тому, що активи і пасиви банку, які є чутливими до змін процентних
ставок, групуються за часовими інтервалами відповідно до термінів погашення
або переоцінки. Для кожного такого інтервалу геп розраховується як різниця між
відповідними активами та пасивами.
Геп = ЧВА-ЧПП, (1.1)
де ЧВА – чисті відсоткові активи;
ПВП – чисті процентні пасиви [51, 63].
Оцінюючи зміни чистого відсоткового доходу (ЧВД) за аналізований
проміжок часу користуються формулою:
ЧВД = геп * ΔІ, (1.2)
де ЧВД – очікувана зміна чистого відсоткового доходу;
ΔІ – очікувана зміна процентних ставок [51, 63].
23

Очікувані зміни доходу відбудуться, якщо процентні ставки досягнуть
прогнозованого рівня у зазначений період; ставки повинні залишатися на цьому
рівні протягом наступного року; банк має рефінансувати та переоцінювати всі
позиції за цими ставками протягом року.
Варто зауважити, що за сферою виникнення ризики можуть бути
зовнішніми, тобто такими, що виникають поза межами фінансового суб’єкта, та
внутрішніми, розмір яких визначається стратегією, політикою та тактикою
діяльності самої організації.
Зовнішні ризики включають ті, що безпосередньо не пов’язані з діяльністю
фінансової установи або її контактної аудиторії. Внутрішні ризики, своєю
чергою, виникають внаслідок діяльності самого суб’єкта фінансового сектора,
його клієнтів (позичальників) або конкретних контрагентів.
Фондовий ризик –вид ризику виникає у банків через непередбачувані зміни
в попиті та пропозиції на ринку цінних паперів, що може призвести до втрат
внаслідок переоцінки їхньої вартості. Такі ризики спричиняють зниження
прибутковості, прямі фінансові втрати або втрату потенційної вигоди від
операцій з цінними паперами.
Ризики, пов’язані з цінними паперами, можуть бути постійними або
тимчасовими. Постійні ризики виникають, коли через падіння курсу інвестор не
зможе продати цінні папери без втрат.
До безпосередніх ризиків у сфері обігу цінних паперів належать: ризик
торгового майданчика, ризик постачання, ризик невиконання розрахунків, а
також ризик депозитаріїв і реєстраторів.
Управління ризиками ліквідності є ключовим для підтримки довіри до
банківської системи. Проблеми ліквідності можуть впливати на всю систему,
якщо один банк стикається з її нестачею. Тому банки структурують свої пасиви з
урахуванням різних строків погашення активів. Водночас банки зобов’язані
виконувати свої фінансові зобов’язання, такі як депозити, у визначені строки.
Однак потоки коштів можуть змінюватися, що ускладнює управління
ліквідністю.
24

З розвитком банківської справи управління ліквідністю стало більш
пов’язаним із ринковою ліквідністю, ніж із встановленими нормативами. Ризик
ліквідності полягає в тому, що банк може опинитися у ситуації, коли йому бракує
коштів для виконання своїх зобов’язань у певний момент часу.
Ліквідна позиція банку може змінюватися, варіюючись від достатньої до
недостатньої залежно від поточних і майбутніх потреб у ресурсах. Для оцінки
адекватності ліквідної позиції банку важливо враховувати його потреби в
ресурсах, поточний стан ліквідності, очікувану майбутню потребу, а також
можливості скорочення ресурсних витрат або залучення додаткових коштів.
Валютний ризик – полягає у можливих втратах банку через коливання
валютних курсів. Основним поняттям в управлінні валютним ризиком є валютна
позиція. Валютна позиція визначає співвідношення вимог і зобов’язань банку в
іноземній валюті. Вона може бути закритою (коли вимоги і зобов’язання
збігаються) або відкритою (коли суми проданої і купленої валюти не
співпадають). Відкрита валютна позиція і є джерелом валютного ризику. Якщо
зобов’язання перевищують вимоги, валютна позиція вважається короткою; якщо
вимоги перевищують зобов’язання – довгою.
Оскільки валютна позиція змінюється протягом дня, банк оцінює наявність
валютного ризику і потенційні наслідки закриття позиції за поточним курсом.
Облік валютної позиції ускладнюється тим, що він включає різні види активів,
пасивів та угод.
Основні фактори управління валютним ризиком включають методи, які
обмежують можливі ризики. Дані методи повинні регулярно переглядатися, щоб
відповідати змінним валютним коливанням і політиці банку. Ліміти ризику
встановлюються з урахуванням загального профілю ризиків і повинні
враховувати такі чинники, як капітал, ліквідність, кредитна надійність, ринковий
і відсотковий ризик [37].
Рекомендації Базельського комітету, адресовані наглядовим органам і
керівництву банків, спрямовані на те, щоб банки встановлювали необхідні ліміти
та впроваджували заходи внутрішнього контролю за валютними операціями.
25

Управління валютним ризиком, на нашу думку, можна будувати на аналізі
невідповідностей за термінами згідно з принципами, схожими до управління
ризиками ліквідності та відсотковими ризиками. Основна мета такого аналізу –
виявити допустиму невідповідність за термінами між іноземними активами та
зобов’язаннями, що може оцінюватися на основі таких показників, як поточні та
очікувані валютні курси, процентні ставки та співвідношення ризику й вигоди,
прийнятні для банківського керівництва.
Кредитний ризик виникає, коли банк може зазнати фінансових втрат через
невиконання контрагентом своїх зобов’язань, включаючи можливе неповернення
основного боргу або несплату за користування коштами. Для захисту
міжнародних фінансових ринків ключові стандарти управління кредитними
ризиками закріплені в міжнародних угодах, які уніфікують національні підходи
до цього питання.
Ефективне управління кредитними ризиками починається з ідентифікації
поточних і потенційних ризиків, притаманних кредитним операціям. Одним із
основних заходів для мінімізації таких ризиків є чітка політика управління
кредитними ризиками, яка включає встановлення параметрів контролю та
лімітування кредитних ризиків через диверсифікацію кредитного портфеля.
Варто зазначити, що заходи з управління кредитними ризиками зазвичай
поділяються на три типи директив. Перший тип стосується обмеження або
зменшення кредитних ризиків. Другий тип охоплює директиви щодо
класифікації активів. Третій тип включає директиви, пов’язані зі створенням
резервів під кредитні ризики, а також для інших активів, які можуть призвести
до збитків. Під час аналізу управління кредитними ризиками варто враховувати
такі фактори, як рівень, розподіл і значущість класифікації активів; частка
проблемних, непрацюючих, переглянутих і пролонгованих активів; достатність
резервів для переоцінки активів; здатність керівництва ефективно управляти
проблемними активами та повертати їх; концентрація кредитів; а також
адекватність і ефективність процедур банку з оцінки та моніторингу початкових
і змінних ризиків, зокрема тих, що стосуються вже схвалених кредитів [13].
26

Ринковий ризик пов’язаний із можливістю виникнення фінансових втрат у
банківській установі через зміни ринкової вартості фінансових інструментів або
валютних курсів. Оцінка ринкового ризику включає аналіз таких чинників, як
загальна структура ринкових ризиків; розподіл інвестицій у цінні папери за
типами; структура валютних вкладень; структура портфелів акцій; аналіз позицій
банку на терміновому ринку та валютних позицій; порушення сукупної
балансової та позабалансової позиції; а також порушення відкритої валютної
позиції.
Зазначені фактори включають показники ринкового ризику, що визначені
нормативними документами, структурні показники торгового та інвестиційного
портфеля банку, а також позиції банку на терміновому ринку і ризики знецінення
цінних паперів. Дані показники допомагають виявити зміни в ринковому ризику,
оцінити його вплив на достатність капіталу, виявити тенденції в портфелі цінних
паперів банку і порівняти динаміку його складових та дохідність операцій з
цінними паперами [37]. Вони також дозволяють проаналізувати тенденції в
операціях на терміновому ринку та оцінити, як зміни цінового тренду фондового
ринку впливають на капітал і ліквідність банку, а також визначити відповідність
валютної структури вимогам і зобов’язанням банку за балансовими і
позабалансовими операціями в контексті стану ринку. Таким чином, аналіз цих
ризиків сприяє оптимізації управління банківською діяльністю для досягнення
максимального прибутку.
Крім того, усі ці аспекти є надзвичайно важливими для побудови системи
ризик-менеджменту. Головна суть нововведення полягає в зміні підходів до
розрахунку активів з урахуванням ризиків. У рамках Базельської угоди поняття
«активи, зважені за рівнем ризику» дозволяє банкам та регуляторам обирати
методи, які, на їхню думку, найкраще підходять для конкретного етапу розвитку
банківської діяльності та ринкової інфраструктури.
В економічній літературі ризик визначається як вартісне вираження
ймовірності події, яка може призвести до втрат. Між рівнем ризику і прибутком
існує пряма залежність: вища ймовірність отримання прибутку пов’язана з
27

більшим ризиком втрат. Ризики виникають внаслідок відхилення реальних даних
від прогнозованих показників у певний момент часу. Позитивні відхилення
надають можливість для отримання прибутку, тоді як негативні призводять до
втрат.
Отже, ризики в банківській практиці уособлюють можливість втрат у
випадку настання певних подій. У зв’язку з цим управління банківськими
ризиками має вирішальне значення для досягнення цілей комерційних банків.
Вибір методів і способів управління ризиками залежить від їх типів.

1.3 Сучасний стан розвитку банківського сектору в Україні

2024 року банківський сектор України демонструє такі ключові тенденції:
стійкість в умах свого часу – банки швидко адаптувалися до викликів, що
здійснюють через війну, застрахувавши безперервність фінансових операцій,
перебуваючи у складських умах; цифровізація активно впроваджується онлайн-
банкінг, мобільні доповнення та безконтактні технології, які дозволяють
надавати послуги банкам із ширшим доступом; створення депозитів, загальний
депозит у національних валютах зростає за рахунок коштів банківської системи
та високих процентних ставок; кредитування, звернення кредитування через
високі кредити, особливо в зоні бойових дій, хоча програми іпотеки та підтримка
бізнесу відкриваються; реструктуризація операцій – банки працюють над
реструктуризацією проблемних кредитів, зменшуючи частину NPL
(непрацюючих кредитів); підхід до банку НБУ, національний банк стабілізує
ринок через регулювання, регулювання, валютний контроль та підтримку
ліквідності; інтеграція з ЄС, банківська система гармонізує свої стандарти з
європейськими перевагами, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності.
При цьому банківський сектор України займає стійку та важливу роль у
стабілізації економіки. У 2020 році банківський сектор успішно витримав
коронакризу і ефективно виконував свої функції, підтримуючи економіку. Це
стало можливим завдяки роботі, проведеній у попередні роки, спрямованій на
28

очищення та підвищення стійкості банківської системи, а також завдяки
своєчасним заходам, вжитим банками та Національним банком для подолання
наслідків пандемії [32]. Показники діяльності банків України в період з 2018 по
2020 роки представлені в таблиці 1.3. Наприкінці 2020 року на ринку діяло 73
платоспроможних банки, що видно на рисунку 1.3.

Рис. 1.3 Динаміка кількості банків в Україні [40, 41].
Достатній рівень ліквідності банків дозволив зберегти довіру вкладників і
продовжити цикл зниження депозитних ставок без відтоку коштів. Зниження
кредитних ставок і державні програми підтримки бізнесу сприяли відновленню
кредитування, переважно в гривні, після деякого сповільнення на початку року.
Рівень доларизації банківських балансів зменшився. Виведення
непрацюючих кредитів з балансів через їх списання підвищило інвестиційну
привабливість банків, зокрема державних. Динаміка активів банківського
сектору України в період з 2018 по 2020 роки представлена на рисунку 1.4.
Таблиця 1.3 – Основні показники діяльності банківського сектору України
в 2018-2020рр. [40; 41].
Показники 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 Відхилення, за Темп росту,%
2019- 2020- 2019- 2020-
2018 2019 2018 2019
Кількість діючих 77 75 73 -2 -2 97,40 97,33
банків
з них: з іноземним 37 35 33 -2 -2 94,59 94,29
капіталом
29

Показники 31.12.2018 31.12.2019 31.12.2020 Відхилення, за Темп росту,%
2019- 2020- 2019- 2020-
2018 2019 2018 2019
у т.ч. зі 100% 22 23 23 1 0 104,55 100,00
іноземним
капіталом
Активи банків, 1320112 1493298 1822841 173186 329543 113,12 122,07
млн.грн.
Строкові вклади в 32327 34995 50376 2668 15381 108,25 143,95
інших банках та
кредити, надані
іншим банкам
Кредити надані 1144904 1033430 960597 - -72833 90,26 92,95
клієнтам 111474
Вкладення в цінні 422917 539466 791373 116549 251907 127,56 146,70
папери та
довгострокові
інвестиції
Резерви за 576572 492229 388449 -84343 - 85,37 78,92
активними 103780
операціями банків
(з урахуванням
резервів за
операціями, які
обліковуються на
позабалансових
рахунках)
Капітал 149400 199921 209460 50521 9539 133,82 104,77
Зобов’язання 1170713 1293377 1613381 122664 320004 110,48 124,74
банків
Cтрокові вклади 44513 23912 24235 -20601 323 53,72 101,35
(депозити) інших
банків та кредити,
що отримані від
інших банків
Кошти суб’єктів 372633 498157 646491 125524 148334 133,69 129,78
господарювання
Рентабельність 1,66 4,26 2,44 2,6 -1,82 256,63 57,28
активів, %
Рентабельність 14,32 33,45 19,22 19,13 -14,23 233,59 57,46
капіталу, %
Джерело: [40, 41]
Згідно зі статистикою НБУ, у 2020 році найбільше чисті активи зросли у
Приватбанку (+72,8 млрд грн, або +23,2%), Укрексімбанку (+52,2 млрд грн, або
+37,2%), Альфа-Банку (+25,6 млрд грн, або +35,6%), Укргазбанку (+23,4 млрд
грн, або +19,6%), ПУМБ (+19,8 млрд грн, або +35,8%), Райффайзен Банк Аваль
(+19,3 млрд грн, або +21%), Укрсиббанку (+19,2 млрд грн, або +36,1%), Універсал
30

Банку (+16,1 млрд грн, або +90,6%), Креді Агріколь Банку (+15,1 млрд грн, або
+42,7%) та ОТП Банку (+14,1 млрд грн, або +31,4%).

Рис. 1.4. Динаміка активів банків в 2018-2020 рр.
Джерело: [40, 41].
Водночас, активи зменшилися в таких банках, як Ощадбанк (-15,15 млрд
грн, або -6,0%), Сітібанк (-3,55 млрд грн, або -11,3%), ІНГ Банк (-1,7 млрд грн,
або -12,8%), Ідея Банк (-311,4 млн грн, або -5,8%) та Промінвестбанк (-30 млн
грн, або -0,4%).
Склад ТОП-10 банків за обсягом чистих активів залишився незмінним:
Приватбанк (386,9 млрд грн), Ощадбанк (235,7 млрд грн), Укрексімбанк (192,5
млрд грн), Укргазбанк (142,7 млрд грн), Райффайзен Банк Аваль (111,5 млрд грн),
Альфа-Банк (97,5 млрд грн), ПУМБ (75,3 млрд грн), Укрсиббанк (72,5 млрд грн),
ОТП Банк (58,97 млрд грн) та Креді Агріколь (50,4 млрд грн).
Варто зазначити, що на обсяг активів банків вплинула зміна валютного
курсу: на 01.01.2021 офіційний курс становив 28,2746 грн/дол., тоді як на
01.01.2020 – 23,6862 грн/дол.
Хоча прибуток сектора зменшився переважно через доформування
резервів, рентабельність капіталу за 2020 рік залишалася високою – в середньому
20%. Наявний запас капіталу дозволив більшості банків успішно виконати
нормативи протягом року.
31

Завдяки достатньому запасу капіталу та ліквідності банки зможуть
продовжувати кредитувати економіку. Основним викликом для банківського
сектору у 2021 році залишається кредитний ризик. Серед інших факторів, які
вплинуть на бізнес-моделі банків, – подальша цифровізація банківських послуг
та внутрішніх процесів.
Протягом 2020 року два банки були визнані неплатоспроможними через
невиконання нормативів капіталу. Частка державних банків у чистих активах за
рік зменшилася на 2,7 в. п. і становила 52,6%, а ПриватБанк залишився лідером
за обсягом депозитів фізичних осіб, займаючи третину всіх залучених вкладів.
Рівень концентрації чистих активів банківського сектору за індексом
Херфіндаля-Хіршмана залишається відносно низьким (менше 1000), оскільки на
найбільші 20 банків припадає понад 90% всіх чистих активів сектору.
У 2020 році чисті активи банків зросли на 22,4%, досягнувши 1823 млрд
грн, що сталося в основному завдяки збільшенню інвестицій у державні цінні
папери. Найзначніше зростання відбулося за вкладеннями в ОВДП – на 60,4%,
що забезпечило дві третини номінального приросту чистих активів за рік.
Наприкінці року уряд здійснив значні бюджетні витрати, що підвищило
ліквідність банків і їх вкладення в депозитні сертифікати Національного банку.
Загалом, протягом року обсяги депозитних сертифікатів НБУ зросли на 7,5%.
Крім того, протягом 2020 року збільшилися обсяги коштів НБУ, міжбанківських
кредитів та готівки в касах банків.
Обсяги корпоративного кредитування протягом року були помірними, а
динаміка – неоднорідною [29]. Зниження попиту на певні товари та послуги,
викликане пандемією, а також запроваджені навесні суворі карантинні
обмеження суттєво вплинули на діяльність окремих секторів економіки. Попит
на кредити з боку підприємств зменшився, і фінансовий стан позичальників
почав погіршуватися. Щоб пом’якшити негативні наслідки кризи для кредитного
портфеля, НБУ заохочував банки до реструктуризації кредитів добросовісних
боржників, які стикалися з труднощами через пандемію. Найбільш вразливими
до наслідків коронакризи залишалися малі підприємства. Для їхньої підтримки
32

уряд запровадив державні програми, які передбачали часткову компенсацію
відсоткової ставки та державні гарантії за кредитами. Дані заходи, разом із
поступовим відновленням економіки, сприяли відновленню корпоративного
кредитування.
На рисунку 1.5 представлено динаміку чистих кредитів банківського
сектору України.

Рис. 1.5. Чисті кредити суб’єктам господарювання в гривні, 2018=100% [40,
41].
Отже, після скорочення обсягу корпоративного портфеля в першому
півріччі 2020 року, у другій половині року чисті гривневі кредити бізнесу зросли.
Загалом за рік чисті гривневі кредити для суб’єктів господарювання збільшилися
на 4,3%. Найактивніше кредитували бізнес банки з іноземним та приватним
капіталом, зростання склало понад 15% у річному вимірі. Чисті валютні кредити
знизилися на 11,1% у річному еквіваленті. Роздрібне кредитування в 2020 році
суттєво уповільнилося: чистий гривневий кредитний портфель фізичних осіб
зріс на 5,5% проти 30% приросту в 2019 році. Основними причинами цього стали
зменшення нових кредитних видач через падіння попиту на деякі категорії
споживчих товарів та невизначеність щодо динаміки доходів населення під час
коронакризи [63].
На рисунку 1.6 представлено динаміку чистих кредитів для фізичних осіб.
33

Рис. 1.6. Чисті кредити фізичним особам у гривні, 2018=100% [40, 41].
У другій половині 2020 року спостерігалося зростання іпотечного
кредитування, яке значною мірою стало можливим завдяки зниженню
відсоткових ставок. Чисті гривневі кредити на купівлю та реконструкцію
нерухомості зросли на 14,9% за друге півріччя та на 11,5% у річному вимірі.
Середньомісячні обсяги нових кредитів більше ніж подвоїлися в порівнянні як з
першим півріччям 2020 року, так і з 2019 роком. Введені в квітні 2020 року
вимоги до списання знецінених фінансових активів допомогли зменшити обсяги
непрацюючих активів на балансах банків, особливо державних.
Протягом року державні банки списали 30,6 млрд грн непрацюючих
гривневих кредитів і 3,1 млрд грн валютних кредитів у доларовому еквіваленті.
У результаті частка непрацюючих кредитів у системі загалом знизилася на 7,4 в.
п., досягнувши 41,0% на кінець 2020 року. Непрацюючі кредити не становлять
загрози для банківської системи, оскільки рівень їх покриття всіма резервами
наприкінці року становив майже 98% [71].
Попри песимістичні прогнози щодо погіршення якості кредитного
портфеля через коронакризу, ситуація значно не погіршилася. Це стало
можливим завдяки високій якості портфеля на початку кризи та своєчасним діям
банків із реструктуризації позик. Суттєве збільшення кредитного ризику було
визнане лише для незначної частки кредитів, а покриття резервами працюючих
кредитів зросло лише на 1–2 в. п. Незважаючи на покращення економічної
ситуації в другій половині 2020 року, деякі позичальники все ще відчувають
34

фінансові труднощі, що може негативно вплинути на якість обслуговування
кредитів та вимагати додаткового формування резервів банками. Щоб
перевірити, чи відповідає заявлена якість кредитного портфеля дійсності, буде
проведено оцінку якості активів банківського сектору, а 30 банків додатково
пройдуть стрес-тестування.
Протягом 2020 року зобов’язання банків зросли на 24,9% і на кінець
періоду становили 1 612 млрд грн. Основними причинами такого приросту стали
збільшення коштів клієнтів і підтримка ліквідності банків з нашого боку. Частка
коштів населення та бізнесу в зобов’язаннях з початку року зросла на 1,3 в. п.,
досягнувши 84,6%. Обсяг кредитів рефінансування за рік зріс у 7,9 разів, а частка
коштів Національного банку в зобов’язаннях піднялася з історичного мінімуму
0,4% у лютому до 3,8% на кінець 2020 року. Валовий зовнішній борг банків
скоротився на 23%, а також зменшилися обсяги міжбанківських зобов’язань.
У 2020 році, незважаючи на кризу, гривневі депозити населення значно
зросли на 26,5% у річному вимірі. Вкладення в іноземній валюті, які були значно
дешевшими, підвищилися на 0,6% у річному еквіваленті. Кошти підприємств у
гривні зросли на 34,5% у річному обчисленні, а в іноземній валюті — на 2,2% у
доларовому еквіваленті. Найвищий приріст гривневих коштів корпорацій
спостерігався в банках з приватним капіталом та в ПриватБанку.
Введене Національним банком з 10 березня 2020 року диференціювання
ставки обов’язкового резервування за валютами, стабільний курс долара та
зниження процентних ставок за вкладами в іноземній валюті сприяли подальшій
дедоларизації економіки. Рівень доларизації коштів клієнтів знизився за рік на
1,8 в. п., до 38,0%. Серед населення він становив 41,8%, а серед бізнесу – 34,1%.
Збереження макрофінансової стабільності та зміна преференцій вкладників і
позичальників сприятимуть подальшій природній дедоларизації балансів банків.
Протягом 2020 року НБУ здійснював банківський нагляд на основі ризик-
орієнтованого підходу, що ґрунтується на рекомендаціях Європейського органу з
банківського нагляду щодо єдиної процедури та методології наглядових
перевірок (Supervisory Review and Evaluation Process, SREP) і на рекомендаціях
35

Базельського комітету з банківського нагляду, з урахуванням пропорційного
підходу до нагляду.
Цей підхід акцентує увагу на нагляді за більшими, складнішими або
ризикованішими банками, враховуючи профіль ризику банків та основні напрями
їхньої діяльності. Ризик-орієнтований нагляд НБУ сприяє забезпеченню
фінансової стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і
вкладників, а також відповідає міжнародним стандартам у цій сфері.
У рамках ризик-орієнтованого нагляду здійснювався безвиїзний
моніторинг на індивідуальній та консолідованій основі з урахуванням
встановлених Національним банком у 2020 році вимог до регулювання
діяльності банків, спрямованих на подолання наслідків негативного впливу
обмежень на банківську систему та адаптацію до нових умов, викликаних
карантином, шляхом оцінки банків за методологією SREP [19].
У 2020 році було проведено оцінку 72 банків за методологією SREP, за
результатами якої визначено подальшу стратегію нагляду за банками на 2021 рік.
Оцінка проводилася за чотирма основними компонентами:
– аналіз і оцінка життєздатності бізнес-моделей банків та стійкості їхніх
стратегій;
– оцінка якості корпоративного управління, включаючи внутрішній
контроль та управління ризиками;
– оцінка достатності капіталу банків для покриття основних видів ризиків,
характерних для їхньої діяльності;
– оцінка ліквідності банків для покриття ризиків ліквідності та
фінансування.
Під час оцінки забезпечувалася тісна комунікація з керівниками банків для
обговорення результатів оцінювання, ідентифікації ризиків, притаманних
кожному банку, та визначення заходів для уникнення або подолання небажаних
наслідків, які можуть загрожувати безпеці коштів вкладників або зашкодити
належному веденню банківської діяльності.
За результатами поточного моніторингу було забезпечено:
36

– аналіз основних заходів, запланованих банками на 2020 рік відповідно до
їхніх планів діяльності, які вони виконали або планували виконати до кінця року
для мінімізації негативного впливу на свою діяльність внаслідок пандемії та
запровадження обмежувальних заходів;
– аналіз стратегій управління проблемними активами, розроблених
банками, а також оперативних планів роботи з непрацюючими активами і
стягнутим майном, включно із заходами щодо списання знецінених фінансових
активів за рахунок сформованих оціночних резервів під очікувані кредитні
збитки для очищення балансів банків від накопичених непрацюючих активів і
створення умов для відновлення кредитування економіки;
– оперативне реагування на негативні тенденції в діяльності окремих
банків, які мають підвищені ризики, із наданням рекомендацій для подальшого
контролю за станом їхнього обліку;
– виявлення порушень з боку банків або банківських груп щодо вимог
банківського законодавства та ризикової діяльності, що загрожує інтересам
вкладників або інших кредиторів.
Серед ключових завдань на наступні роки в галузі моніторингу операцій з
пов’язаними особами залишаються контроль за виконанням банками
запланованих заходів, аналіз умов проведення операцій з клієнтами, перевірка
звітності банків на наявність ознак пов’язаності з банками та неринкових умов
співпраці, а також оцінка ризиків операцій з пов’язаними особами в межах оцінки
SREP [55].
У 2020 році НБУ провів оцінку стійкості банків та банківської системи
України в одному етапі (без стрес-тестування) у зв’язку з карантином. Під час
оцінки було проведено аналіз якості активів (asset quality review, AQR) у всіх 75
банках України. У рамках оцінки стійкості проведена верифікація кредитного
ризику за активами банків, які були відібрані відповідно до вимог технічного
завдання. Протягом 2020 року забезпечено контроль за виконанням програм
капіталізації та реструктуризації, розроблених банками, для яких, за
37

результатами оцінки стійкості у 2019 році, було визначено необхідність
запровадження заходів, спрямованих на підвищення рівня капіталізації.
У 2020 році ми продовжили підвищувати ефективність аналізу звітів
аудиторських фірм щодо річної фінансової звітності банків, що здійснювалося
через верифікацію звітів про результати оцінки якості активів банків і
прийнятності забезпечення. Так, НБУ проаналізував аудиторські звіти 74 банків
та 27 звітів про перевірку річної консолідованої фінансової звітності, які були
опубліковані на офіційних вебсайтах. Також здійснено контроль за дотриманням
банками законодавчо встановлених обмежень щодо максимального строку
укладення договорів на проведення аудиторських перевірок річної фінансової
звітності з однією і тією ж аудиторською фірмою, що не може перевищувати сім
років поспіль.

Висновки до розділу 1

На основі першого розділу можна зробити такі висновки:
1. У загальному розумінні термін «ризик» означає «можливість
виникнення небезпеки, невдачі або дій наосліп в надії на позитивний результат».
2. Ризик у економіці визначається як усвідомлена можливість загрози
виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна або грошей
внаслідок випадкових змін умов економічної діяльності або несприятливих
обставин.
3. Банківські ризики складають цілісну систему, склад якої постійно
змінюється через розробку нових банківських продуктів, автоматизацію
банківських операцій та транснаціоналізацію банківської діяльності. Це
підкреслює необхідність комплексної класифікації ризиків у банківській сфері.
Якісна класифікація ризиків має важливе значення для виявлення внутрішніх
резервів підвищення ефективності управління ризиками банківських операцій, і
вона повинна враховувати вплив як зовнішніх, так і внутрішніх
ризикоутворюючих факторів.
38

4. У вітчизняній та зарубіжній літературі банківські ризики
класифікуються за різними критеріями. Ієрархія ризиків за їхньою значущістю
формується залежно від поточної ситуації в державі, під впливом як зовнішніх,
так і внутрішніх факторів.
5. Управління ризиками в банківській діяльності називається ризик-
менеджментом. Серед різних видів ризиків, з якими стикаються банки,
найбільше значення мають відсотковий ризик, фондовий ризик, валютний ризик,
кредитний ризик, ринковий ризик, ризик ліквідності та ризик зміни поточних
витрат.
6. У 2020 році банківський сектор успішно справився з коронакризою і
ефективно виконував свої функції, підтримуючи економіку. Цьому сприяли
заходи, проведені в попередні роки для очищення та підвищення стійкості
банківської системи, а також своєчасні дії банків і Національного банку,
спрямовані на подолання наслідків пандемії.
7. Протягом 2020 року НБУ здійснював банківський нагляд на основі
ризик-орієнтованого підходу (risk-based approach), що базується на
рекомендаціях Європейського органу з банківського нагляду та Базельського
комітету з банківського нагляду. Цей підхід передбачає акцент на більших,
складніших або ризикованіших банках, враховуючи їхній профіль ризику та
основні напрямки діяльності. Ризик-орієнтований нагляд НБУ сприяє фінансовій
стабільності банківської системи, захищає інтереси кредиторів і вкладників,
відповідно до кращих міжнародних практик у цій сфері.
8. У рамках ризик-орієнтованого банківського нагляду забезпечено
безвиїзний моніторинг банків на індивідуальному та консолідованому рівнях,
враховуючи вимоги НБУ 2020 року, спрямовані на подолання негативного впливу
обмежень на банківську систему та адаптацію до нових умов, викликаних
карантином, через проведення оцінки банків за методологією SREP.

39

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика

ПриватБанк – один з найбільших банків України, заснований у 1992 році.
Він має статус акціонерного товариства, і його акції обертаються на фондовій
біржі. Банк є універсальним, що означає, що він надає широкий спектр
фінансових послуг як для фізичних, так і для юридичних осіб.
ПриватБанк має розгалужену мережу філій та відділень по всій Україні, що
дозволяє йому забезпечувати доступ до своїх послуг для широкої аудиторії
клієнтів. У банку працює кілька підрозділів, зокрема [54]:
- департамент корпоративного бізнесу – займається обслуговуванням
юридичних осіб та середнього бізнесу;
 департамент роздрібного бізнесу – фокусується на обслуговуванні
фізичних осіб, наданні кредитів, депозитів та інших послуг;
 кредитні підрозділи – спеціалізуються на оцінці кредитоспроможності
клієнтів та управлінні кредитним портфелем;
 інформаційні технології – відповідають за розвиток та підтримку
електронних банківських сервісів.
ПриватБанк демонструє стабільні фінансові показники, серед яких:
 активи банк має значний обсяг активів, що дозволяє йому здійснювати
широкий спектр операцій;
 капітал, його зміцнення капіталу відбулося завдяки рекапіталізації, що
відбулося після переходу банку під управління держави;
 прибутковість, банк намагається забезпечити прибутковість через
оптимізацію витрат, розширення кредитних портфелів та впровадження нових
продуктів;
 ліквідність – ПриватБанк має високу ліквідність, що дозволяє йому
ефективно виконувати зобов’язання перед клієнтами.
40

ПриватБанк надає широкий спектр послуг, серед яких [54]:
 депозитні продукти: різноманітні депозити для фізичних та юридичних
осіб;
 кредити: споживчі, автомобільні та бізнес-кредити.
 платіжні картки: випуск карток різних категорій, включаючи міжнародні.
 електронні сервіси: онлайн-банкінг, мобільні додатки, а також сервіси для
підприємств.
ПриватБанк активно бере участь у соціальних програмах, підтримує
проекти в сфері освіти, медицини, спорту та екології. ПриватБанк – важливий
гравець на українському фінансовому ринку, з розвиненою інфраструктурою,
різноманітними фінансовими продуктами та послугами. Його організаційно-
економічна структура забезпечує високий рівень обслуговування клієнтів та
стійкість в умовах змінюваного економічного середовища.
Акціонерне товариство “ПриватБанк” – одна з найбільших фінансово-
банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної
конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним
конкурентоспроможним банком [44].
На сьогодні ПриватБанк – єдиний серед українських банків, який має
закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі
за першою вимогою. Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток
роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування
корпоративних клієнтів [54].
Маючи статус державного банку, АТ КБ «ПриватБанк» прагне бути
уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним
надбанням держави та символом її респектабельності.
Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що
зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг
України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних
умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг,
збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.
41

Розуміючи соціальну важливість присутності, саме державного банку в
найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм,
банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування
всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат
громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи
на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності
в усіх регіонах України [35].
На сьогодні у своїй роботі банк керується спеціально розробленою
Програмою розвитку. Програма розвитку Державного ощадного банку України –
це настановчий документ, що визначає стратегічні цілі, пріоритетні завдання та
напрями розвитку банку з урахуванням його ролі та значення для суспільства
[54].
Виконання стратегії модернізації 2020-2023 рр. Успішне виконання всіх
пунктів стратегії, що підтверджено оцінками наших стратегічних партнерів в
особі Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), а також акціонером
– державою в особі Уряду та Міністерства фінансів України.
ПриватБанк у найскладніших макроекономічних умовах вийшов на
прибуткову діяльність. Кілька років поспіль банк утримує лідерство за
динамікою залучення депозитів фізичних осіб. Таким чином відновлено його
первинну ощадну функцію. Завдяки цьому ПриватБанк зміг достроково
розрахуватись по кредитах рефінансування НБУ, які до того не поверталися з
2008 року.
Модернізовано мережу установ – відкрито майже 600 високоефективних
відділень нового формату, що перевищує мережі більшості ТОП-5 банків країни.
Серед них – 18 інклюзивних, 5 мобільних підрозділів, два з яких (на базі
броньованих КрАЗів) працюють вздовж лінії розмежування та в гуманітарно-
логістичних центрах на Донбасі.
Понад 2,7 мільйона клієнтів ПриватБанку зареєструвались і користуються
онлайн-банкінгом «Приват24», що був створений «з нуля». Першими в цей
сучасний сервіс перейшли співробітники банку. Було створено преміум-банкінг
42

для VIP-клієнтів, який став кращим у країні і одним з кращих в Європі за версією
журналу Euromoney. ПриватБанк вийшов на друге місце в електронній комерції
– по активних картках і POS-терміналах у торговельній мережі, а ще кілька років
тому був лише тридцять другим. Впроваджуються інноваційні рішення –
технології contactless у громадському транспорті: в метро, трамваях, тролейбусах
і автобусах. Приват емітує картки містян, найпопулярнішою з яких є картка
киянина, куди «зашиваються» соціальні програми та адміністративні послуги
муніципалітетів.
ПриватБанк розгорнув наймасштабнішу за роки незалежності програму
підтримки малого бізнесу «Будуй своє», метою якої є створення в країні двох
мільйонів нових підприємців. У рамках програми створено спеціалізований
портал, на якому зареєструвались понад 30 тисяч користувачів.
В ПриватБанку впроваджено систему управління ризиками, що відповідає
кращим світовим стандартам. Банк перейшов на міжнародні стандарти
фінансової звітності.
У 30-тисячній команді впроваджено сучасну систему управління
персоналом, завдяки якій ПриватБанк оновив половину кадрового складу на всіх
рівнях: від відділення в райцентрі до головного офісу в столиці. В банку є свій
аналог МВА, є лідерські програми «Приватлідер» та «Приватпрофі», створено
систему кадрового резерву [44].
Третій рік поспіль ПриватБанк стає переможцем комплексного рейтингу
«50 провідних банків України» за версією щорічного незалежного дослідження
інформаційного агентства Financial Club. Експерти рейтингу аналізують
діяльність банків за 120 параметрами послуг та продуктів. Комплексний підхід,
удосконалена методологія, значний обсяг зібраних даних та незалежний
контроль процесу складання рейтингу дають можливість стверджувати, що на
сьогодні дослідження «50 провідних банків України» є найбільш повною та
об’єктивною оцінкою конкурентних переваг учасників банківського ринку [35].
Проведемо аналіз основних економічних показників діяльності
«ПриватБанк» за 2017-2020 рр. в таблиці 2.1 та на рис.2.1.
43

Середньорічна вартість активів банку у 2019 році склала 233426545 тис.
грн., що на 110463904 тис. грн., більше ніж у 2023 році, а у 2020р. вони
дорівнювали 241320003 тис.грн., що на 7893458 тис. грн. менше, ніж у 2019 році.
Динаміка кредитного портфелю має позитивну тенденцію, окрім 2020р.
Середньорічна вартість наданих кредитів у 2019 році склала 66355760 тис. грн.,
що на 25043159 тис. грн., більше ніж у 2023 році, а у 2020р. вони дорівнювали
64197211 тис.грн., що на 2158550 тис. грн. менше, ніж у 2019 році.
Чистий прибуток у 2019 році склав 255159 тис. грн., що на 92920 тис. грн.,
більше ніж у 2023 році, а у 2020р. він дорівнював 2776323 тис.грн., що на 2521164
тис. грн. менше, ніж у 2019 році.
Власний капітал у 2019 році склав 19047311 тис. грн., що на 5849861 тис.
грн., менше ніж у 2023 році, а у 2020р. він дорівнював 20743554 тис.грн., що на
1696243 тис. грн. більше, ніж у 2019 році.

Рис. 2.1 Основні показники діяльності АТ КБ «ПриватБанк» [54]

44

Рис. 2.2 Основні показники діяльності АТ КБ «ПриватБанк» [54]
Стратегічна мета: ПриватБанк – найбільший універсальний банк країни,
банк №1. У цифрах у 2022 році банк має досягти таких показників: дохідність
капіталу – 15%, чистий прибуток – 4,7 млрд. грн., співвідношення витрат/доходів
– 63%, сукупний дохід для акціонерів – 43 млрд. грн. Банк збереже лідерство в
кредитуванні та банківському обслуговуванні великого корпоративного бізнесу,
в тому числі державного сектора. Продовжиться агресивне позиціонування банку
в сегменті мікро-, малого й середнього бізнесу – ми плануємо збільшити свою
частку на ринку в цьому сегменті. В сегменті роздрібного бізнесу не менш
агресивно збільшиться частка на ринку роздрібних кредитів, у тому числі за
рахунок збільшення обсягу іпотечних на житло та автокредитів. Банк оптимізує
мережу та доведемо її до близько 2 тисяч відділень, водночас при цьому
підвищивши в кілька разів їх ефективність, а також запровадивши стандарти
інноваційного онлайн-банкінгу, щоб перевести більшу кількість клієнтів у
дистанційні канали обслуговування [54]. Банк завершить створення ефективної
ІТ-інфраструктури, централізацію внутрішніх процесів, запровадження
передової системи управління ризиками, а також роботу з проблемним
кредитним портфелем у співпраці з Міністерством фінансів, Національним
45

банком та міжнародними фінансовими організаціями. У результаті реалізації
нової стратегії вартість ПриватБанку зросте, і він буде готовий до часткової
приватизації за участю Європейського банку реконструкції і розвитку, а далі й до
первинного публічного розміщення своїх акцій.

2.2 Аналіз формування активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк»

Аналіз формування активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк» є важливим
для оцінки його фінансової стійкості, ефективності управління активами, а також
здатності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та інвесторами [54].
Активи банку складаються з різних компонентів, серед яких можна
виділити основні:
 грошові кошти та їх еквіваленти, у складі активів «ПриватБанку» готівка
та грошові кошти на кореспондентських рахунках займають значну частку, що
необхідно для підтримки ліквідності та можливості швидкого виконання
зобов’язань перед клієнтами;
 кредити та заборгованість клієнтів, кредитний портфель є ключовою
складовою активів банку. Він включає кредити юридичним і фізичним особам.
«ПриватБанк» активно кредитує як корпоративних клієнтів, так і роздрібних
споживачів, забезпечуючи значні доходи за рахунок відсоткових платежів;
 інвестиції в цінні папери, банк також розміщує частину своїх коштів у
державні та корпоративні облігації, що дозволяє диверсифікувати ризики та
отримувати стабільний дохід від інвестицій;
 непрацюючі активи (NPL), як і більшість банків в Україні, «ПриватБанк»
має в своїй структурі частку непрацюючих кредитів. В останні роки банк активно
працює над скороченням цієї частки, розробляючи стратегії управління
проблемними активами.
Капітал «ПриватБанку» є важливим показником фінансової стабільності та
здатності протистояти зовнішнім ризикам. Основними складовими капіталу
банку є [54]:
46

 Статутний капітал після націоналізації «ПриватБанку» у 2016 році
держава збільшила його статутний капітал для забезпечення фінансової
стабільності, що стало основним джерелом капіталу та підтримало ліквідність
банку в складний період;
 формування резервів для покриття ризиків неповернення кредитів є
ключовою частиною управління капіталом банку, що допомагає знизити ризики
неплатежів та підвищує надійність банку;
 нерозподілений прибуток, прибутки, отримані банком, частково
використовуються для збільшення капіталу через накопичення нерозподіленого
прибутку, що зміцнює фінансовий потенціал банку та дозволяє здійснювати
подальші інвестиції в розвиток;
 фінансова підтримка держави, враховуючи державну власність,
«ПриватБанк» отримує фінансову підтримку з боку уряду, що додає впевненості
в його стабільності та надійності.
4. Показники ефективності:
 коефіцієнт адекватності капіталу, АТ КБ «ПриватБанк» має високий
рівень адекватності капіталу, що перевищує нормативи, встановлені НБУ. Це
свідчить про високу надійність банку та його здатність виконувати зобов’язання
навіть у складні економічні часи;
 показник рентабельності активів (ROA) та рентабельності капіталу
(ROE). Дані показники відображають здатність банку ефективно
використовувати активи та капітал для отримання прибутку. Після націоналізації
показники поступово покращуються.
Формування активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк» свідчить про його
фінансову стійкість, особливо після націоналізації. Ефективне управління
активами, зниження частки непрацюючих кредитів та підтримка держави
забезпечують банку стабільне функціонування на ринку.
Проведемо аналіз активів і пасивів АТ КБ «ПриватБанк» за 2020 рік,
використовуючи дані таблиці 2.2, а також відобразимо структуру активів на
рисунку 2.2. Проаналізувавши ці дані, можемо зробити наступні висновки:
47

– активи банку за 2020 рік зменшилися на 16 090 527 тис. грн., при цьому
темп зниження становив 86,69%;
– високоліквідні активи в 2020 році склали 10 600 815 тис. грн., що на 1 627
605 тис. грн. менше порівняно з попереднім роком. Їхня питома вага в загальній
структурі активів становила 4,87%;
– частка ліквідних активів у загальній структурі активів банку була
незначною. За 2020 рік відбулося її зменшення з 16,59% до 5,01%;
– найбільшу частку в структурі активів займає інвестиційний портфель. На
початок 2020 року його частка становила 41,96%, а на кінець року зросла до
53,92%.
З таблиці 2.1 видно, що найбільшу частку в зобов’язаннях банку складають
кошти клієнтів – 77,31%. Кошти інших банків на початок 2020 року становили 6
435 248 тис. грн., але до кінця року знизилися на 99,16%. Загальна сума
зобов’язань у 2020 році зменшилася з 202 590 867 тис. грн. до 199 209 255 тис.
грн. У власному капіталі спостерігалося зменшення резервів на 510 101 тис. грн.
В таблиці 2.2 наведено аналіз активів і пасивів за 2021 рік, де видно, що активи
зросли на 31 349 152 тис. грн., а темп приросту склав 14,40%.
Таблиця 2.1. – Аналіз активів та пасивів АТ КБ «ПриватБанк» за 2020 р.
Показник 01.01.2020 31.12.2020 Темп Темп Відхиленн Відхиленн
тис.грн % тис.грн % росту прирост я (в грн) я у
. . у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Активи
Високоліквідні 12 228 5,23 10 600 4,87 86,69 -13,31 -1 627 605 -0,36
активи 420 815
Ліквідні активи 38 796 16,59 10 910 5,01 28,12 -71,88 -27 886 215 -11,58
262 047
Кредити та 74 502 31,86 67 543 31,02 90,66 -9,34 -6 959 362 -0,84
заборгованість 538 176
клієнтів
Інвестиційний 98 129 41,96 117 411 53,92 119,6 19,65 19 282 714 11,96
портфель 193 907 5
Основні засоби 7 614 3,26 8 953 4,11 117,5 17,58 1 338 949 0,86
та нематеріальні 578 527 8
активи
Інше 2 571 1,10 2 332 1,07 90,71 -9,29 -239 008 -0,03
505 497
Усього активів 233 842 100 217 751 100 93,12 -6,88 -16 090 527 0,00
496 969
Зобов’язання
48

Показник 01.01.2020 31.12.2020 Темп Темп Відхиленн Відхиленн
тис.грн % тис.грн % росту прирост я (в грн) я у
. . у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Кошти банків 6 435 3,18 54 074 0,03 0,84 -99,16 -6 381 174 -3,15
248
Кошти клієнтів 150 151 74,12 154 016 77,31 102,5 2,57 3 865 276 3,20
178 454 7
Кредити, що 34 548 17,05 34 496 17,32 99,85 -0,15 -51 590 0,26
отримані від 265 675
міжнародних та
інших
фінансових
організацій
Інші запозичені 7 299 3,60 6 618 3,32 90,67 -9,33 -680 952 -0,28
кошти 686 734
Інші 719 458 0,36 1 013 0,51 140,8 40,85 293 933 0,15
зобов’язання 391 5
Відстрочені 533 569 0,26 130 137 0,07 24,39 -75,61 -403 432 -0,20
зобов’язання з
податку на
прибуток
Субординовани 2 903 1,43 2 879 1,45 99,18 -0,82 -23 673 0,01
й борг 463 790
Усього 202 590 100 199 209 100 98,33 -1,67 -3 381 612 0
зобов’язань 867 255
Власний капітал
Акціонерний 49 724 159,1 49 724 268,1 100 0 0 109,05
капітал 980 1 980 6
Нерозподілений -21 020 -67,26 -33 219 - 158,0 58,03 -12 198 814 -111,89
прибуток 893 707 179,1 3
(непокритий 5
збиток)
Резерви 2 547 8,15 2 037 10,99 79,98 -20,02 -510 101 2,84
542 441
Усього власного 31 251 100 18 542 100 59,33 -40,67 -12 708 915 0
капіталу 629 714
Усього 233 842 100 217 751 100 93,12 -6,88 -16 090 527 0
зобов’язань та 496 969
власного
капіталу
Джерело: [54].
49

Рис. 2.3 Структура активів АТ КБ «ПриватБанк» в 2022р. [54]

Рис. 2.4 Структура активів АТ КБ «ПриватБанк» в 2022р. [54]

Темп зростання інших активів у 2022 році склав 15,19%. Високоліквідні
активи в цьому році досягли 36 692 395 тис. грн., що становить 14,73% від
загальної структури активів. Порівняно з початком року, їхнє збільшення склало
26 091 580 тис. грн. або 10,47%. Значну частку активів займає інвестиційний
портфель: на початок 2019 року він становив 117 411 907 тис. грн. (47,13% у
50

структурі), а на кінець року знизився до 114 450 053 тис. грн. (45,95%), що
свідчить про зменшення на 1,19%.
Аналізуючи пасиви (табл. 2.1), можна відзначити, що їхня загальна сума в
2021 році склала 249 101 121 тис. грн., що на 31 349 152 тис. грн. або 14,40%
більше, ніж на початку року. Найбільшу частку в зобов’язаннях становлять кошти
клієнтів – 88,06%. Кошти банків зросли на 3 966 тис. грн. протягом 2021 року, а
інші зобов’язання збільшилися з 1 013 391 тис. грн. до 1 782 373 тис. грн., що
відповідає темпу зростання 75,88%.
З таблиці 2.3 видно, що власний капітал у 2021 році досяг 19 551 908 тис.
грн., зі збільшенням на 105,44%. Аналіз динаміки та структури пасивів АТ КБ
«ПриватБанк» за 2021 рік наведено в таблиці 2.4. Згідно з результатами, активи
за цей рік зменшилися на 15 562 237 тис. грн., а темп зростання склав 93,75%.
Високоліквідні активи в 2021 році становили 26 514 696 тис. грн., що на 30 288
258 тис. грн. менше порівняно з попереднім роком, їхня частка в структурі
активів склала 11,35%. Частка ліквідних активів у загальній структурі банку
залишалася низькою, при цьому протягом 2021 року вона знизилася з 0,02% до
0,00004%, демонструючи від’ємний темп приросту.
Таблиця 2.2. – Аналіз активів та пасивів АТ КБ «ПриватБанк» за 2021р.
Показник 01.01.2021 31.12.2021 Темп Темп Відхиленн Відхиленн
тис.грн % тис.грн % росту прирост я (в грн) я у
. . у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Активи
Високоліквідні 10 600 4,87 36 692 14,73 346,1 246,13 26 091 580 9,86
активи 815 395 3
Ліквідні активи 10 910 5,01 20 155 8,09 184,7 84,74 9 245 492 3,08
047 539 4
Кредити та 67 543 31,02 65 168 26,16 96,48 -3,52 -2 374 832 -4,86
заборгованість 176 344
клієнтів
Інвестиційний 117 411 53,92 114 450 45,95 97,48 -2,52 -2 961 854 -7,97
портфель 907 053
Основні засоби 8 953 4,11 9 947 3,99 111,1 11,11 994 450 -0,12
та нематеріальні 527 977 1
активи
Інше 2 332 1,07 2 686 1,08 115,1 15,19 354 316 0,01
497 813 9
Усього активів 217 751 100 249 101 100 114,4 14,40 31 349 152 0
969 121 0
Зобов’язання
51

Показник 01.01.2021 31.12.2021 Темп Темп Відхиленн Відхиленн
тис.грн % тис.грн % росту прирост я (в грн) я у
. . у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Кошти банків 54 074 0,03 58 040 0,03 107,3 7,33 3 966 0,00
3
Кошти клієнтів 154 016 77,31 202 143 88,06 131,2 31,25 48 126 586 10,75
454 040 5
Кредити, що 34 496 17,32 18 303 7,97 53,06 -46,94 -16 193 432 -9,34
отримані від 675 243
міжнародних та
інших
фінансових
організацій
Інші запозичені 6 618 3,32 4 430 1,93 66,93 -33,07 -2 188 651 -1,39
кошти 734 083
Інші 1 013 0,51 1 782 0,78 175,8 75,88 768 982 0,27
зобов’язання 391 373 8
Відстрочені 130 137 0,07 369 794 0,16 284,1 184,16 239 657 0,10
зобов’язання з 6
податку на
прибуток
Субординовани 2 879 1,45 2 462 1,07 85,51 -14,49 -417 150 -0,37
й борг 790 640
Усього 199 209 100 229 549 100 115,2 15,23 30 339 958 0
зобов’язань 255 213 3
Власний капітал
Акціонерний 49 724 268,1 49 724 254,3 100 0 0 -13,84
капітал 980 6 980 2
Нерозподілений -33 219 - -33 008 - 99,36 -0,64 211 236 10,33
прибуток 707 179,1 471 168,8
(непокритий 5 2
збиток)
Резерви 2 037 10,99 2 835 14,50 139,1 39,16 797 958 3,51
441 399 6
Усього власного 18 542 100 19 551 100 105,4 5,44 1 009 194 0
капіталу 714 908 4
Усього 217 751 100 249 101 100 114,4 14,40 31 349 152 0
зобов’язань та 969 121 0
власного
капіталу
Джерело: [54].
Інвестиційний портфель складає найбільшу частку в структурі активів
банку. На початку 2021 року його частка становила 45,95%, а до кінця року зросла
до 56,05%. У структурі зобов’язань найбільшу частку займають кошти клієнтів –
87,98% у 2021 році. Протягом цього року кошти банків збільшилися на 5 765 942
тис. грн. Проаналізувавши дані з таблиці 2.4 та діаграми, можна зробити
висновок, що власний капітал у 2020 році зріс на 2 383 291 тис. грн. порівняно з
2019 роком. Динаміка активів та капіталу за 2018-2020 роки представлена на рис.
2.3.
52

Рис. 2.5. Динаміка активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк» в 2018-2020 рр.

Рис. 2.6. Динаміка активів та капіталу АТ КБ «ПриватБанк» в 2018-2020 рр.
Джерело: [54].
Таблиця 2.3. – Аналіз активів та пасивів АТ «Ощадбанк» за 2022 р.
Показник 01.01.2022 31.12.2022 Темп Темп Відхилен Відхилен
тис.гр % тис.грн. % росту прирост ня (в грн) ня у
н. у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Активи
Високоліквідні 56 802 22,80 26 514 11,35 46,68 -53,32 -30 288 -11,45
активи 954 696 258
Ліквідні 44 980 0,02 100 0,0000 0,22 -99,78 -44 880 -0,02
активи 4
Кредити та 65 168 26,16 63 226 27,07 97,02 -2,98 -1 942 267 0,91
заборгованість 344 077
клієнтів
53

Показник 01.01.2022 31.12.2022 Темп Темп Відхилен Відхилен
тис.гр % тис.грн. % росту прирост ня (в грн) ня у
н. у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
Інвестиційний 114 45,95 130 909 56,05 114,38 14,38 16 459 814 10,11
портфель 450 867
053
Основні засоби 9 947 3,99 9 725 360 4,16 97,76 -2,24 -222 617 0,17
та 977
нематеріальні
активи
Інше 2 686 1,08 3 162 784 1,35 117,72 17,72 475 971 0,28
813
Усього активів 249 100 233 538 100 93,75 -6,25 -15 562 0
101 884 237
121
Зобов’язання
Кошти банків 58 040 0,03 5823982 2,75 10034,4 9934,43 5 765 942 2,73
3
Кошти клієнтів 202 88,06 18616780 87,98 92,10 -7,90 -15 975 -0,08
143 5 235
040
Кредити, що 18 303 7,97 11 744 5,55 64,17 -35,83 -6 558 920 -2,42
отримані від 243 323
міжнародних
та інших
фінансових
організацій
Інші 4 430 1,93 4 452 649 2,10 100,51 0,51 22 566 0,17
запозичені 083
кошти
Інші 1 782 0,78 1 904 852 0,90 106,87 6,87 122 479 0,12
зобов’язання 373
Відстрочені 369 0,16 233 834 0,11 63,23 -36,77 -135 960 -0,05
зобов’язання з 794
податку на
прибуток
Субординован 2 462 1,07 1 276 240 0,60 51,82 -48,18 -1 186 400 -0,47
ий борг 640
Усього 229 100 211 603 100 92,18 -7,82 -17 945 0
зобов’язань 549 685 528
213
Власний капітал
Акціонерний 49 724 254,3 49 724 226,69 100 0 0 -27,63
капітал 980 2 980
Нерозподілени -33 008 - -30 338 - 91,91 -8,09 2 669 662 30,51
й прибуток 471 168,8 809 138,31
(непокритий 2
збиток)
Резерви 2 835 14,50 2 549 028 11,62 89,90 -10,10 -286 371 -2,88
399
Усього 19 551 100 21 935 100 112,19 12,19 2 383 291 0
власного 908 199
капіталу
Усього 249 100 233 538 100 93,75 -6,25 -15 562 0
зобов’язань та 101 884 237
121
54

Показник 01.01.2022 31.12.2022 Темп Темп Відхилен Відхилен
тис.гр % тис.грн. % росту прирост ня (в грн) ня у
н. у структурі
1 2 3 4 5 6 4 8 9
власного
капіталу
Джерело: [54].
На рис. 2.7 та рис. 2.8 наведено зміну структури активів АТ КБ
«ПриватБанк» в 2023р.

Рис. 2.7. Структура активів АТ КБ «ПриватБанк» в 2023р. [54]

Рис. 2.8. Структура активів АТ КБ «ПриватБанк» в 2023р. [54]
55

У 2023 році структура активів АТ КБ «ПриватБанк» виглядала наступним
чином (згідно з фінансовою звітністю):
1. Грошові кошти та їх еквіваленти – значна частка активів,
зосереджена в ліквідних коштах.
2. Кредитний портфель – позики юридичним і фізичним особам.
3. Інвестиції в цінні папери – переважно державні облігації України.
4. Основні засоби та нематеріальні активи – приміщення, обладнання
та програмне забезпечення.
5. Інші активи – дебіторська заборгованість, резерви під знецінення
тощо.
Точні цифри можна знайти у річному звіті банку за 2023 рік [54].

2.3 Система управління ризиками АТ КБ «ПриватБанк»

Управління ризиками відіграє важливу роль у банківській діяльності та
операціях АТ КБ «ПриватБанк». Основні ризики, властиві операціям АТ КБ
«ПриватБанк», включають: ринковий ризик; кредитні ризики; ризик
концентрації; ризик ліквідності; ризик зміни процентних ставок і курсів валют
[35].
АТ КБ «ПриватБанк» створює комплексну та ефективну систему
управління ризиками з урахуванням Стратегії розвитку Банку, Декларації
схильності до ризиків АТ КБ «ПриватБанк» та інших внутрішніх нормативних
документів банку, якими визначено характер та обсяг операцій банку, профіль
ризику та системність важливості банку.
З функціональної точки зору управління ризиками налагодження бізнес-
процесів та чіткого розподілу обов’язків між підрозділами АТ «ПриватБанк»
здійснюється з використанням принципу трьох ліній захисту – рис.2.9.
Перша лінія – на рівні бізнес-підрозділів АТ КБ «ПриватБанк» та
підрозділів підтримки діяльності банку. Ці підрозділи приймають ризики та
несуть відповідальність за них і надають звіти про поточне управління такими
56

ризиками, відповідно до функцій, визначених положенням про такий підрозділ
[35].
Перша лінія – на рівні бізнес-підрозділів АТ КБ
«Приватбанк» та підрозділів підтримки
діяльності банку.

Друга лінія – на рівні підрозділу з управління
ризиками та підрозділу комплаєнс

Третя лінія – на рівні підрозділу внутрішнього
аудиту щодо перевірки та оцінки ефективності
функціонування системи управління ризиками.

Рис. 2.9 Лінії захисту від ризиків в АТ КБ «ПриватБанк»
Джерело: [16, 54].
Організаційна структура управління ризиками передбачає чіткий розподіл
функцій, обов’язків і повноважень з управління ризиками між усіма суб’єктами
системи управління ризиками та працівниками АТ КБ «ПриватБанк», а також їх
відповідальність згідно з таким розподілом.
Функції управління ризиками розподілені між наступними суб’єктами
системи управління ризиками:
- Наглядова рада Банку;
- комітет Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» з питань ризиків;
- Правління Банку;
- комітети, створені Правлінням Банку:
- підрозділ з управління ризиками;
- підрозділ комплаєнс;
- підрозділ внутрішнього аудиту Банку;
- бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки, уключаючи підрозділи роботи
з непрацюючими активами [35].
Наглядова рада АТ КБ «ПриватБанк» Банку несе повну відповідальність за
створення комплексної та ефективної системи управління ризиками, на які
наражається банк у своїй діяльності. Визначення загальної стратегії управління
ризиками банку здійснюється Наглядовою радою Банку. Для забезпечення
57

контролю за дотриманням політик управління ризиками – Наглядовою радою
прийнято рішення № 1 від 20 червня 2019 року (питання 6) щодо утворення
постійних комітетів Наглядової ради Банку, а саме [54]:
– комітету з питань аудиту;
– комітету з питань призначень та винагород посадовим особам;
– комітету з питань ризиків, комітету з питань стратегії.
Також рішенням № 3 Наглядової ради від 25 липня 2019 року затверджено
Положення про комітет Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» з питань ризиків,
яким визначено функції та відповідальність членів комітету.
Зокрема, функціями комітету визначено:
– контроль за врахуванням бізнес-моделі АТ КБ «ПриватБанк» та стратегії
управління ризиками при ціноутворенні/установленні тарифів на банківські
продукти, а також, якщо ціни/тарифи не покривають ризики АТ КБ
«ПриватБанк», розробку заходів та надання їх на розгляд і затвердження
(прийняття рішень) Наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк»;
– контроль за впровадженням та дотриманням декларації схильності до
ризиків, стратегії управління ризиками та інших внутрішньобанківських
документів;
– контроль стану виконання заходів щодо оперативного усунення недоліків
у функціонуванні системи управління ризиками, виконання рекомендацій і
зауважень підрозділу внутрішнього аудиту, зовнішніх аудиторів, Національного
банку України та інших контролюючих органів;
– контроль та нагляд за стратегіями з управління капіталом і ліквідністю, а
також за всіма ризиками визначеними декларацією схильності до ризиків,
зокрема, кредитними, ринковими, операційними, репутаційними та іншими АТ
КБ «ПриватБанк» суттєвими ризиками АТ КБ «ПриватБанк», визначеними
такими відповідно до внутрішніх нормативних документів АТ КБ «ПриватБанк»;
– розгляд звітів та надання пропозиції (в тому числі щодо заходів з метою
оперативного усунення недоліків) [35].
58

Правління АТ КБ «ПриватБанк» забезпечує виконання завдань, рішень
Наглядової ради банку щодо впровадження системи управління ризиками,
уключаючи стратегію та політики з управління ризиками, культуру управління
ризиками, процедури, методи та інші заходи ефективного управління ризиками.
В положеннях про постійно діючі робочі органи (комітети), створені
Правлінням Банку, визначено право на накладання керівником підрозділу ризик-
менеджменту та керівником підрозділу контролю за дотриманням норм
(комплаєнс) заборони (вето) на рішення комітетів, створених Правлінням Банку.
З метою приведення організаційної структури системи управління
ризиками у відповідність до вимог постанови Правління Національного банку
України від 11 червня 2023 року № 64 «Про затвердження Положення про
організацію системи управління ризиками в банках України та банківських
групах», 17 вересня 2019 року створено генеральний департамент з управління
ризиками та департамент комплаєнс.
Директору генерального департаменту з управління ризиками
підпорядковано:
– департамент кредитних ризиків та оцінки активів – для забезпечення
ефективної діяльності в частині управління кредитними ризиками;
– департамент стратегічних ризиків та прогнозування – для забезпечення
ефективної діяльності в частині управління ризиком ліквідності, ризиком зміни
процентних ставок і валютним ризиком.
Діяльність вказаних підрозділів направлена на виявлення, аналіз, оцінку,
моніторинг та контроль ризиків в Банку та підтримку прийняття рішень
відповідних профільних комітетів в частині управління ризиками.
Департамент комплаєнс забезпечує організацію контролю за дотриманням
Банком норм законодавства, внутрішніх нормативних документів та відповідних
стандартів професійних об’єднань, дія яких поширюється на Банк тощо.
Вказані підрозділи є незалежними від інших напрямів бізнесу. Підрозділ
внутрішнього аудиту Банку здійснює перевірку та оцінку ефективності системи
59

управління ризиками в Банку підрозділами першого та другого рівнів захисту,
уключаючи оцінку ефективності системи внутрішнього контролю [44].
Бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки, уключаючи підрозділи по
роботі з НПА, приймають ризики та несуть відповідальність за них і подають
звіти щодо поточного управління такими ризиками.
Банк управляє наступними ризиками.
1. Кредитний ризик являє собою ризик фінансового збитку для АТ КБ
«ПриватБанк» в результаті невиконання позичальником чи контрагентом, групою
контрагентів прийнятих на себе зобов’язань перед Банком. Кредитний ризик
виникає, головним чином, у зв’язку з кредитами та інвестиційними цінними
паперами.
Для цілей звітності з управління ризиками АТ КБ «ПриватБанк» розглядає
та консолідує всі елементи кредитного ризику (такі як ризик невиконання своїх
зобов’язань окремими позичальниками та контрагентами, а також ризики,
властиві певним країнам та галузям) [54].
Під час надання та супроводження зобов’язань з кредитування
(зобов’язання по невикористаних кредитах, акредитивах та гарантіях)
керівництво використовує такі ж процедури розгляду, затвердження та
супроводження, що і для наданих кредитів.
2. Ризик концентрації визначається Банком як ризик можливих втрат
внаслідок концентрації ризику на конкретних інструментах, окремих операціях
та галузях економіки.
Акціонерне товариство «ПриватБанк» – один з найбільших державних
банків України і специфіка його діяльності пов’язана зі значними обсягами
операцій із державними підприємствами, у тому числі за державними
програмами, внаслідок чого виникає значна концентрація кредитного та
інвестиційного ризиків щодо окремих контрагентів та груп пов’язаних
контрагентів та галузей економіки [54].
Станом на 31 грудня 2020 року 69% активів та 18% зобов’язань (31 грудня
2019 року: 65% активів та 37% зобов’язань), сконцентровано в операціях з
60

пов’язаними сторонами АТ «ПриватБанк». Операції з пов’язаними сторонами в
переважній частині складали операції з державою та суб’єктами
господарювання, пов’язаними з органами державної влади.
Банк здійснює управління ризиком концентрації у кредитному портфелі та
портфелі цінних паперів шляхом встановлення лімітів для окремих контрагентів
та груп контрагентів. Детальний опис цього процесу наведений вище у розділі
про кредитний ризик. Також Банк для управління ризиком використовує ліміти,
які визначаються на основі вимог НБУ [35].
5. Ризик ліквідності виникає внаслідок невідповідності строків і сум
надходження/списання грошових коштів та полягає у загрозі виникнення втрат,
недоотримання доходу або зменшення ринкової вартості капіталу Банку
внаслідок неспроможності Банку вчасно, в повному обсязі та з мінімальними
втратами покрити потреби у грошових коштах для виконання своїх грошових
зобов’язань.
З метою управління ризиком ліквідності АТ «ПриватБанк» здійснює
моніторинг очікуваних майбутніх потоків грошових коштів клієнтів та за
банківськими операціями, що є частиною процесу управління
активами/зобов’язаннями.
Основною метою управління ризиком ліквідності є забезпечення наявності
обсягу ліквідних коштів, достатнього для покриття поточних та планових потреб
з метою оптимізації витрат Банку, пов’язаних з забезпеченням необхідного
обсягу ліквідних коштів. Управління ризиком ліквідності направлене також на
забезпечення спроможності Банку покривати відтік грошових коштів за
кризовим сценарієм (в разі системної кризи, або близької до системної кризи
ліквідності).
Виявлення та оцінка ризику ліквідності здійснюється на основі:
- аналізу руху грошових потоків;
- аналізу розривів ліквідності;
- аналізу концентрацій активів та зобов’язань;
61

- аналізу сценаріїв, включаючи сценарії кризових ситуацій, які полягають
у моделюванні аномальної поведінки ринку;
- аналізу ситуації на фінансовому ринку в розрізі окремих фінансових
інструментів [35].
Комітет з питань управління активами і пасивами Банку щомісяця
проводить аналіз джерел фінансування, враховуючи зміни у відсоткових ставках
за попередній місяць та приймає відповідні рішення щодо управління активами
та пасивами. Аналіз ліквідності проводиться на основі очікуваних грошових
потоків.
Управління ризиком ліквідності Банку включає оцінку основних поточних
рахунків, тобто стабільного залишку коштів клієнтів, визначених за допомогою
статистичних методів аналізу історичної інформації щодо коливань залишків на
поточних рахунках клієнтів. Станом на 31 грудня 2020 року незнижувані залишки
на поточних рахунках оцінювалися в сумі 45 807 105 тисяч гривень (31 грудня
2019 року: 34 215 447 тисяч гривень). На основі припущення щодо здатності
продовжувати свою діяльність на безперервній основі фактичний термін
погашення незнижуваного залишку вважається невизначеним [35].
Керівництво Банку вважає, що розрив ліквідності (з урахуванням
очікуваних строків погашення рахунків клієнтів) за часовим кошиком «до 1 року»
станом на 31 грудня 2020 року є контрольованим та не загрожує здатності Банку
своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за власними зобов’язаннями.
6. Ринкові ризики. До складу ринкових ризиків АТ «ПриватБанк»
відносить валютний ризик, процентний ризик та ціновий ризик.
Основна діяльність Банку пов’язана з залученням/розміщенням
процентних зобов’язань/активів, внаслідок чого відсотковий ризик є одним з
основних фінансових ризиків, на які наражається банк. Процентний ризик
виникає внаслідок можливості несприятливих змін процентних ставок на ринку,
які створюють негативний вплив на процентний дохід/капітал банку.
62

Основною метою управління процентним ризиком є обмеження
несприятливого впливу змін відсоткових ставок на фінансовий результат і
капітал Банку.
Управління процентним ризиком здійснюється в основному шляхом
встановлення та перегляду кривих дохідності по залученню/розміщенням, а
також встановлення цільового значення процентного спреду. З метою
забезпечення планового обсягу чистого процентного доходу та цільового
значення процентного спреду Банк здійснює управління структурою балансу,
зокрема, процентними активами і зобов’язаннями, з урахуванням дотримання
оптимального співвідношення процентного ризику та дохідності.
Управління процентним ризиком здійснюється за допомогою наступних
методів та інструментів:
- встановлення та перегляд кривих дохідності із залучення та розміщення
коштів в розрізі валют;
- встановлення лімітів та обмежень на проведення банківських операцій;
- встановлення процентного спреду як цільового показника діяльності
Банку;
- структурне управління балансом банку;
- аналіз можливих сценаріїв і моделювання;
- аналіз процентного GAP;
- метод дюрації.
Комітет з питань управління активами та пасивами Банку управляє ризиком
зміни процентної ставки та ринковими ризиками шляхом зіставлення позиції за
процентними ставками, що дає змогу проводити операції з позитивною
процентною маржею.
Більшість кредитних договорів та інших договорів щодо фінансових
активів та зобов’язань Банку містить параграф щодо можливості зміни
процентної ставки за вимогою кредитора. Банк здійснює моніторинг своєї
процентної маржі на постійній основі та не вважає, що він може піддатись
значному впливу ризику зміни процентної ставки та ризику зміни грошових
63

потоків. В таблиці 2.4 наведений аналіз чутливості до процентного ризику, який
був проведений на основі змін, які були обґрунтовано можливими. Ступінь цих
змін визначається керівництвом і відображається в звітах про управління
ризиком, які надаються провідному управлінському персоналу АТ «ПриватБанк»
Таблиця 2.4 – Чутливість фінансового результату до можливих процентних
ставок за фінансовими інструментами, що оцінюються за справедливою вартістю
Показники Зміна у прибутках/збитках Зміна у капіталі
Зміна Зміна Зміна Зміна
процентної процентної процентної процентної
ставки: ставки: -1 п.п. ставки: +1 ставки: -1 п.п.
+1 п.п. п.п.
1 2 3 4 5
Станом на 31.12.2022
Державні цінні папери з -1910862 2047517 - -
індексованою вартістю, що
оцінюються за
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
Державні цінні папери, що - - -220099 226408
оцінюються за
справделивою вартістю
через інший сукупний дохід
Інші цінні папери, що - - - -
обліковуються за
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
Інші цінні папери, що - - -22617 23172
обліковуються за
справедливою вартістю
через інший сукупний дохід
Кредити, що оцінюються за -107276 110036 - -
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
Всього -2018138 2157553 -242716 249580
Станом на 31.12.2022
Державні цінні папери з -2001558 2130014 - -
індексованою вартістю, що
оцінюються за
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
Державні цінні папери, що - - -96816 99733
оцінюються за
справделивою вартістю
через інший сукупний дохід
Інші цінні папери, що - - - -
обліковуються за
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
64

Показники Зміна у прибутках/збитках Зміна у капіталі
Зміна Зміна Зміна Зміна
процентної процентної процентної процентної
ставки: ставки: -1 п.п. ставки: +1 ставки: -1 п.п.
+1 п.п. п.п.
1 2 3 4 5
Інші цінні папери, що - - -12705 13041
обліковуються за
справедливою вартістю
через інший сукупний дохід
Кредити, що оцінюються за -101945 109311 - -
справедливою вартістю
через прибуток або збиток
Всього -2103503 2239325 -109521 112774
Джерело: [54]

В таблиці 2.5 наведена чутливість фінансового результату Банку до
можливих змін процентних ставок за інструментами з плаваючою процентною
ставкою.
Таблиця 2.5 – Чутливість фінансового результату до можливих змін
процентних ставок за інструментами з плаваючою процентною ставкою
Базова ставка Зміни у прибутках/збитках
Зміни процентної ставки: +1 п.п. Зміни процентної ставки: -1 п.п.
для гривні та +0,25 п.п. для для гривні та -0,25 п.п. для
іноземної валюти іноземної валюти
1 2 3
Станом на 31.12.2022
Активи 116445 -62295
ECBDF 47 -47
EFF 60 -60
USD LIBOR ON 11883 -11883
Облікова НБУ 104455 -50305
Зобов'язання -7515 7515
UIRD 3m. -500 500
USD LIBOR 6m. -5922 5922
Облікова НБУ -1093 1093
Всього 108930 -54780
Станом на 31.12.2022
Активи 141483 -141483
ECBDF 81 -81
EFF 111 -111
EUR LIBOR - -
Overnight
UIRD (3m) 14708 -14708
0UIRD (6m) 27832 -27832
UIRD (12m) 170 -170
Облікова НБУ 98581 -98581
65

Базова ставка Зміни у прибутках/збитках
Зміни процентної ставки: +1 п.п. Зміни процентної ставки: -1 п.п.
для гривні та +0,25 п.п. для для гривні та -0,25 п.п. для
іноземної валюти іноземної валюти
1 2 3
Зобов'язання -10663 10663
3m.Euribor -521 521
3m/UIRD -500 500
LIBOR 6m. -3093 3093
Облікова НБУ -6549 6549
Всього 130820 -130820
Джерело: [54]
Станом на 31 грудня 2022 року сукупний вплив на фінансовий результат
Банку при збільшенні процентних ставок на 1 п.п. в національній валюті та на
0,25 п.п. в доларах США та євро може становити плюс 130 821 тисячу гривень
(31 грудня 2019 року: плюс 108 930 тисяч гривень); при зменшенні ставок на
відповідну величину, вплив на фінансовий результат може становити мінус 130
821 тисячу гривень, 31 грудня 2019 року: мінус 54 780 тисяч гривень).
Банк здійснює операції в різних валютах, і тому може зазнавати
негативного впливу валютного ризику, який полягає у загрозі виникнення втрат,
недоотримання доходу або зменшення ринкової вартості капіталу. Банку
внаслідок несприятливих змін курсів обміну валют та банківських металів на
ринку внаслідок утримання відкритої валютної позиції.
Основною метою управління валютним ризиком є обмеження негативного
впливу змін курсів валют на фінансовий результат діяльності і капітал Банку. З
цією метою Банк здійснює управління валютною позицією в розрізі окремих
іноземних валют та банківських металів для забезпечення оптимального
співвідношення між ризиком та дохідністю.
Виявлення та оцінка валютних ризиків здійснюється на основі:
- аналізу відкритих валютних позицій банку;
- VAR-методології оцінки валютних ризиків;
- аналізу концентрацій;
- аналізу можливих сценаріїв і моделювання;
- стрес-тестування.
66

Управління валютного контролю, Казначейство та Департамент
стратегічного ризик-менеджменту та прогнозування здійснює щоденний
моніторинг відкритої валютної позиції Банку. На основі інформації,
підготовленої Управлінням валютного контролю, Казначейством та Департамент
стратегічного ризик менеджменту та прогнозування, Комітет з питань управління
активами та пасивами контролює валютний ризик шляхом управління відкритою
валютною позицією, базуючись на прогнозному рівні знецінювання гривні та
інших макроекономічних показниках, що дає АТ «ПриватБанк» можливість
оптимізувати ризики від значних коливань валютних курсів по відношенню до
національної валюти.

Висновки до розділу 2

Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» є єдиним з найкращими
фінансово-банківськими установами в Україні, що є стабільно функціонуючим в
умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та практики успішних
конкурентів, проміжним банком. На даний момент «ПриватБанк» є єдиним
українським банком, який має законодавче забезпечення гарантії стабільності
збережених вкладів та їх поглядів на перше досягнення.
Середньорічна вартість активів банку у 2021 році зросла на 233 426 545
тис. грн, що на 110 463 904 тис. грн. грн більше, пізніше у 2020 році. У 2021 році
ціна дзвонила 241 320 003 тис. грн, що на 7893458 тис. грн. грн менше ніж на
початку 2020 року. Чистий прибуток у 2021 році виріс 255 159 тис. грн, що на 92
920 тис. грн. грн більше, пізніше у 2022 році. У 2022 році вартість прибутків
знизилася до 2 776 323 тис. грн, що на 2521164 тис. грн. грн менше ніж на початку
2021 року.
АТ КБ «ПриватБанк» створює комплексну та ефективну систему
управління ризиками з функціонуванням Стратегії розвитку Банку,
декларованості ризиків АТ КБ «ПриватБанк» та інших внутрішніх нормативних
67

документів, що визначають характер всієї операційної діяльності банку, профіль
та важливість банку в системі.
З функціональними точками з управління процесами, знаходження бізнес-
процесів і чіткий розподіл дня серед підприємств банку побудовані в основному
за принципом трьох ліній захисту:
– перша лінія – на бізнес-підрозділ і в підрозділах, які відповідають за
прийом і управління ризиками, керування ними. Правильно до своїх функцій;
– інша лінія – на рівному під’їзді з управлінням ризиками та підзаголовком
комплієнта;
– третя лінія – на рівні внутрішнього аудиту, який переглядає та оцінює
ефективність системи управління ризиками.
Організаційна структура управління ризиками передає чіткий відповідь на
функції, пояснення та важливість управління ризиками між звичайними
учасниками системи та практиками АТ КБ «ПриватБанк», з відповідним
відповіддю на питання. Функції управління ризиками розподілені такими між
суб’єктами: Вид заради банку; комітет з нагляду за харчуванням ризиків;
Правління банку; комітети, органи правління; під’їзд із управлінням ризиками;
підрозділ комплаєнс; підглянув внутрішній аудит.

68

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Адаптація зарубіжного досвіду участі держави у фінансовій
стабілізації банківської системи

Адаптація зарубіжного досвіду участі держави у фінансовій стабілізації
банківської системи є важливим елементом для забезпечення стійкості та
надійності фінансових установ в умовах економічних криз. Багато країн мають
успішні практики, які можуть бути корисними для України та інших держав, що
стикаються з подібними викликами. Ось основні аспекти цього процесу:
1. Державні гарантії та страхування депозитів. Багато країн впроваджують
системи державних гарантій або страхування депозитів, що забезпечує захист
вкладників та підвищує довіру до банківської системи. Наприклад:
 США федеральна корпорація страхування депозитів (FDIC) забезпечує
страхування депозитів до певної суми, що допомагає уникнути масових виводів
коштів у разі кризових ситуацій;
 Європейський Союз директиви щодо страхування депозитів вимагають
від держав-членів створення систем, що гарантують захист вкладників.
2. Капітальні вливання та рекапіталізація.
У кризових ситуаціях держави можуть здійснювати капітальні вливання в
банки, щоб підтримати їх ліквідність і капіталізацію. Приклади:
 Ісландія у 2008 році уряд влив значні кошти в банки, що дозволило їм
відновити фінансову стабільність;
 Іспанія програма рекапіталізації банків у 2012 році, яка включала
фінансування з боку держави та Європейського Союзу.
3. Фінансова допомога та програми ліквідності.
Держави можуть створювати програми фінансової допомоги та
забезпечувати банки ліквідністю через спеціальні механізми. Наприклад:
69

 США програма TARP (Troubled Asset Relief Program) під час фінансової
кризи 2008 року дозволила уряду викуповувати проблемні активи та надавати
банки кошти для підтримки їх ліквідності.
 Європейський Центробанк програми довгострокового фінансування для
банків (LTRO), що дозволяють отримувати кредити під низькі відсотки.
4. Регуляторні зміни та посилення контролю.
Державна участь у стабілізації банківської системи часто передбачає зміни
в законодавстві та посилення регуляторного контролю. Наприклад:
 базельські угоди впровадження міжнародних стандартів капіталу та
ліквідності, які зобов’язують банки мати достатні резерви для покриття ризиків;
 реформа фінансового сектору в США закон Додда-Франка, прийнятий
після фінансової кризи, посилив вимоги до капіталу і контролю за діяльністю
банків.
5. Стимулювання кредитування та інвестицій
Держава може впливати на фінансову стабільність через програми
стимулювання кредитування. Наприклад:
 програми державного кредитування уряди можуть надавати кредити або
гарантії для підприємств, щоб забезпечити їх фінансування;
 інвестиційні фонди створення державних фондів для підтримки
інвестицій у критично важливі галузі.
6. Адаптація до специфічних умов
Кожна країна має свої унікальні економічні та фінансові умови, тому
адаптація зарубіжного досвіду повинна враховувати:
 особливості місцевого ринку наявність і структура банківської системи,
характер ризиків і економічні умови;
 соціально-політичні аспекти стан політичної стабільності, рівень довіри
до уряду та фінансових установ.
Адаптація зарубіжного досвіду участі держави у фінансовій стабілізації
банківської системи є важливим кроком для забезпечення економічної стійкості.
Запозичення успішних практик з інших країн, з урахуванням специфіки
70

національного контексту, дозволяє розробити ефективні стратегії та механізми
для подолання фінансових криз та підвищення стійкості банківської системи
[24].
Фінансова стабільність банківського сектору є однією з найважливіших
умов розвитку національної економіки, запорукою успіху економічних
перетворень та макроекономічного розвитку держави. В умовах підвищеної
політичної та економічної нестабільності, збиткової діяльності та банкрутства
багатьох банків України важливого значення набуває дослідження шляхів
забезпечення фінансової стабільності банківського сектору України, пошук
сегментів банківського ринку, що мають достатній ресурсний, стратегічний та
адміністративний потенціал до стабілізації ситуації в банківському секторі
України. Тому дослідження діяльності державних банків, сучасних проблем їх
функціонування та можливостей щодо забезпечення фінансової стабільності
банківського сектору України в сучасних умовах набуває особливої актуальності.
Пріоритетами у сфері системного забезпечення фінансової стабільності
банківського сектору має стати створення належних нормативно-правових,
економічних, фінансових, соціальних, інституціональних та інформаційних умов
за такими напрямами [21]:
– підвищення ефективності фінансової, грошово-кредитної, валютної,
банківської, податкової, інвестиційної політик з точки зору їх взаємоузгодженості
в аспекті формування стійкого потенціалу до стабільного розвитку економіки;
– удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування
банківського сектору, у тому числі унормування питання захисту прав учасників
фінансових відносин як споживачів фінансових послуг, так і кредиторів;
– безперебійне забезпечення економічних агентів фінансовими ресурсами
з метою стабільного нарощування їх фінансового потенціалу до ефективного
функціонування та розвитку;
– оздоровлення та вдосконалення управління, регулювання та нагляду
фінансово-кредитної сфери;
71

– реформування архітектури інституціонального середовища фінансово-
кредитної сфери України, зокрема, щодо координації дій та інформаційних
потоків між суб’єктами системи забезпечення фінансової стабільності
банківського сектору.
У даному контексті питання державних банків представляється важливим
у всіх вищезазначених аспектах. Більше того, вони виконують роль фінансових
каналів проникнення державницької політики (фінансової, грошово-кредитної,
інвестиційної, бюджетної) у реальний сектор економіки.
Дане питання суттєво актуалізується на прикладі України, ураховуючи
частку державного капіталу у банківському секторі після факту націоналізації
ПАТ «ПриватБанк».
Зарубіжний досвід засвідчує, що за умов істотних фінансових проблем
приватних вітчизняних банківських установ, основою стабільності банківського
сектору виступають банки, які є власністю держави. В таких країнах, як
Португалія, Австрія, Ісландія державі довелося націоналізувати декілька
приватних банків. Державна частка в банківському секторі Німеччини є досить
значною і складає понад 50% від усіх активів банківської системи та близько 20%
від загальної кількості німецьких банків. Збільшення обсягу державного капіталу
в банківській системі Німеччини було здійснена з метою підтримання банківської
системи в період кризи [30].
В Бразилії період 2012-2014 рр. характеризувався значним зростання
кількості державних банків на фоні зменшення кількості іноземних та приватних
банківських установ. Так, в кінці 2014 року середня частка державних активів
банківської системи Бразилії становила 40%, частка приватних активів – 41% та
іноземних – 19%. Банківські кризи та паніка змушувала уряд здійснювати
націоналізацію приватних банків для підтримки їх функціонування, взяття на
себе відповідальності за виплатою зобов’язань.
Такі заходи призвели до підтримання банківської системи в цілому та
виведення країни із фінансової кризи. Таким чином, в кризових та посткризових
72

умовах в цілому ряді розвинених країн держава приділяє значну увагу державним
банкам, створюючи основу для стабільної діяльності фінансової системи.
Існують різні підходи до трактування поняття «державний банк» та «банк
з державною часткою». На думку В. В. Оніщенко, «державний банк» – це
банківська установа, метою діяльності якої є не отримання прибутку, а виконання
функцій фінансових агентів уряду при реалізації програм соціально-
економічного розвитку, в якому 100% статутного капіталу належить органам
державної влади, який в управлінні підпорядкований цим органам, рівень
контролю держави над яким визначається відповідними нормативними актами.
Водночас, поняття «банк з державною участю», на думку автора, є більш
загальним і включає банки: над активами яких органи державної влади або
державні підприємства здійснюють прямий чи опосередкований контроль; в
капітал яких держава входить прямо чи опосередковано на постійній чи
тимчасовій основі в різних частинах та, відповідно, з різною метою [51].
Досліджуючи позицію щодо трактування поняття «державний банк», можна
стверджувати, що він відносив до даної категорії будь-який банк, що
контролюється державою, не враховуючи розмір державної частки в статутному
капіталі. Тобто, можна стверджувати, що він ототожнює поняття «державний
банк» з поняттям «банк, з державною участю» [58].
Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» державний
банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України [67].
Згідно з даним законодавчим підходом до поняття «державні банки», ті банки, які
мають частку державної власності менше показника 100% не можливо назвати
державними банками. Проте, станом на 01.01.2022 в структурі всіх банків з
державною участю відсоток власності державних органів в структурі статутних
капіталів знаходиться понад 75%, що надає їй безумовні права на управління
даним банком. Таким чином дана ситуація в сучасних умовах нівелює різницю
між поняттям «державний банк» та «банкам з державною часткою».
73

Кінець 2021 року відзначився входженням до структури державних банків
ПАТ КБ «Приватбанк». Внаслідок переходу системного ПАТ КБ «Приватбанк» у
стовідсоткову власність держави, частка державних банків в структурі активів
банківської системи України значно зросла та станом на 01.01.2022 р. становила
52%, що на 24% більше попереднього року (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Структура власності активів банківської системи України за період
2021–2022 рр. [17, 3]
Обсяг зобов’язань державних банків в банківській системі України за
вказаний період також значно збільшився й станом на 01.01.2022 р. становив 58
%, що на 28 % більше початку 2021 року. (рис. 3.2). В структурі зобов’язань
державних банків станом на 01.07.2022 року кошти фізичних осіб, що
зосереджені на рахунках державних банків становили 61,73 %. Важливими
специфічними характеристиками державних банків в сучасних умовах є їх
масштабність.
74

Рис. 3.2 Структура зобов’язань банківської системи України за період
2021–2022 рр. [17, 3]
Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2022 року
визначено ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Укрексімбанк» та АТ «ПриватБанк»
системно важливими банками України [8]. В той же час з моменту входження
ПАТ КБ «Приватбанк» в структуру державних банків збитки групи банків з
державною часткою також зросли. (рис. 3.3). На початку 2021 року діяльність
банківської системи була збитковою й станом на 01.01.2021 року загальний
збиток банків становив 77935 млн. грн. Проте за період 2021–2022 рр. збитки
всієї банківської системи, кошти юридичних осіб – 50,70 % групи банків
іноземних банківських груп та банків з вітчизняним приватним капіталом
зменшувалися, переважним чином за рахунок ліквідації банків з недостатнім
обсягом капіталу та ліквідності.
Проте збитки групи банків з присутністю державного капіталу за вказаний
період зросли в 6 разів. Як повідомляє Інтернет-портал «Фінансовий клуб» ПАТ
КБ «Приватбанк» у 2021 році отримав найбільший збиток в історії банківської
системи України.
75

Рис. 3.3 Ефективність діяльності банківської системи України, за період
2021–2022 роки. [17, 3]
За даними Міністерства фінансів станом на 1.10.2022 року частка
непрацюючих кредитів в українських банках склала 588,215 млрд грн, або
56,44% загального обсягу виданих кредитів. За даними НБУ: рівень
непрацюючих кредитів в державних банках склав 71,4%; в банках з іноземним
капіталом 46%; з приватним капіталом – 25,1%.
Внаслідок високої частки проблемних кредитів державні банки
здійснювали значні відрахування у резерви під активні операції, що, в результаті,
зменшувало рівень їх капіталізації та рівень прибутковості. Зокрема станом на
01.10.2022 року загальна сума відрахувань до резервів під активні операції по
державним банкам становила 244730,5 млн грн. [6].
В сучасних умовах реформування банківської системи України, політичної
та економічної нестабільності в державі, банки за участі державного капіталу
мають ряд проблем:
1. Збитковість банків з державним капіталом (ПАТ «Приватбанк» є лідером
по обсягу збитку в банківській системі).
2. Державні гарантії досить часто спонукають менеджерів банку до не
досить ефективних методів управління банком, пов’язаного зі значними
ризиками.
3. Великий обсяг неякісних кредитів в кредитному портфелі банків з
державною участю.
76

4. Недосконалість діючого законодавства щодо специфічних особливостей
діяльності державних банків на фінансовому ринку.
5. За умов політичної та економічної нестабільності в державі, значний
обсяг активів банків з державним капіталом сприяє неефективному
використанню бюджетних засобів та розвитку корупції.
Основними шляхами, що можуть знівелювати більшість вказаних проблем
і покращити ефективність діяльності державних банківських установ, та
позитивно вплинути на стабілізацією всієї банківської систем України, повинні
бути адміністративно-правові та економічні заходи макроекономічного та
мікроекономічного характеру (рис. 3.4).
Їх реалізація повинна забезпечувати насичення економіки країни
національними фінансовими ресурсами, переорієнтацію державної політики на
довгострокове планування, сприяти посиленню довіри населення до фінансових
установ. Фінансова стабільність державних банків зокрема та банківської
системи України в цілому неможлива без стабілізації макроекономічної ситуації
в державі.
Важливими сучасними напрямками стабілізації є забезпечення сталого
розвитку економіки, стабільність національної грошової одиниці, політична
стабільність, переорієнтація з короткострокових на довгострокові суспільні та
бізнесові цілі, підвищення довіри населення до уряду та урядових програм,
зростання добробуту та покращення рівня життя населення.
З метою забезпечення виконання державними банками основних
покладених на них функцій необхідною є розробка комплексу адміністративно-
правових заходів, що дозволили б найбільш ефективно організувати діяльність
таких банків. Основні законодавчі документи, що регулюють діяльність
комерційних банків не регламентують їх сферу обслуговування, принципи
діяльності тощо.
77

Рис. 3.4 Напрями підвищення фінансової стабільності банків з державною
часткою [6, 9]
Зважаючи на специфіку функціонування державних банків, доцільним є
створення відповідної системи економічних нормативів та фінансових
показників, які б дозволяли найбільш адекватно оцінювати ефективність їх
діяльності. Така система може включати усі існуючі економічні нормативи та
фінансові показники або лише частину з них. Можливим є також врахування
певних галузевих показників в залежності від сфери функціонування
конкретного державного банку. Оскільки більшість державних банків в Україні є
системно важливими, до них повинен бути призначений особливий режим
нагляду та контролю за діяльністю, що дозволить більш повно та прозоро
оцінювати результати діяльності державних банківських установ, оперативно
впроваджувати певні заходи для забезпечення їх платоспроможності у мінливих
фінансово-економічних умовах.
Законодавчу базу, зокрема Закон України «Про банки та банківську
діяльність», необхідно доповнити статтями, що передбачали б більш чітку та
78

повну регламентацію основних принципів, загальних для всіх державних
фінансово-кредитних установ. В статті 57 даного Закону прописано, що «Вклади
фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою».
Проте існує необхідність у прийняті підзаконних актів, щоб регулювали
механізми виплати коштів з вкладів фізичних осіб у разі банкрутства державних
банків [7].
Також важливими заходами підвищення фінансової стабільності банків з
державною часткою мікроекономічного характеру є: підвищення рівня
прибутковості державних банків, підтримка рівня ліквідності, підвищення рівня
капіталізації, удосконалення механізмів корпоративного управління,
удосконалення методів оцінки фінансових ризиків та адекватного управління
ними, перехід на інноваційні механізми діяльності.
Достатній рівень капіталізації банків є основою фінансової стійкості
банків, сприяє зниженню вартості банківських послуг і підвищенню
ефективності діяльності банків. З метою зменшення обсягу фінансового
навантаження на уряд держави та за умов необхідності підвищення рівня
капіталізації банків можливим є рішення продажу частини капіталу державних
банків приватним вітчизняним чи іноземними інвесторам. В «Стратегії розвитку
державних банків в рамках комплексної програми розвитку фінансового сектора
України до 2020 року», яку запропонував НБУ передбачено, що найближчі 3–5
років Кабінетом Міністрів України більшість банків з державною участю будуть
частково або повністю передані у власність іноземним фінансовим організаціям.
Проте продаж значних банківських капіталів іноземним інвесторам може
призвести до важко контрольованого впливу іноземного капіталу на банківську
систему та економіку України в цілому. Вагоме зменшення державної частки на
банківському ринку також може призвести до обмеження впливу держави на
формування національної стратегії розвитку банківської системи та
фінансування пріоритетних напрямів економіки, унеможливить участь
державних банків у масштабних інвестиційних проектах державної ваги.
Відповідно залучення приватних вітчизняних та іноземних інвесторів до
79

капіталу державних банків доречно робити в обсягах, що не буде перевищувати
50% пакету акцій й залишатиме за державою контрольний вплив на прийняття
стратегічно важливих для розвитку економіки України рішень.
У кризових та посткризових умовах у цілому ряді розвинених країн
держава приділяє значну увагу державним банкам, створюючи основу для
фінансової стабілізації банківської системи. Внаслідок націоналізації ПАТ
«Приватбанк» частка державних банків в структурі активів та зобов’язань
банківської системи України значно зросла, державні банки зайняли лідируючі
позиції в рейтингах найбільших банків. Проте, у сучасних умовах реформування
банківської системи України, політичної та економічної нестабільності в державі,
банки за участі державного капіталу мають ряд проблем, що можливо подолати
за допомогою впровадження адміністративно-правових та економічних заходів
макроекономічного та мікроекономічного характеру. За умов підвищення
фінансової стабільності, банки за участю державного капіталу мають достатній
ресурсний, стратегічний та адміністративний потенціал для стабілізації ситуації
в банківському секторі. Поряд з цим, поглибленого дослідження потребують
напрями підвищення конкурентних позицій банків з державною часткою,
особливо в умовах системних макроекономічних дисбалансів, а також
ураховуючи суттєві організаційно-управлінських диспропорції у їх діяльності.

3.2 Управління кредитними ризиками АТ КБ «ПриватБанк»

Кредитні операції наперед залишатимуть пріоритетним напрямком
діяльності АТ КБ «ПриватБанк». У структурних активах цього банку кредит
отримують близько 30-40% від загальної суми та зараховують дві третини всіх
доходів банківської діяльності. Високі темпи зростання кредитних операцій
поясного часу, що кредити є основними та найактивнішими активами. Забезпечує
високий ступінь кредитоспроможності, що проводиться з підвищеними
ризиками, залежно від того, яке кредитування має важливе значення для
найрізноманітнішого виду банківської діяльності.
80

Свята думка підтверджує, що стабільність роботи банків у періодичних
динамічних умах може бути забезпечена від рівноважних кредитних ринків.
Ігнорування негативних проявів їх ризиків може також призвести до значних
фінансових наслідків для кредитних операцій та, в ідейних проявах, до
банкрутства банків. Негативні наслідки кредитних ризиків виникають у
результаті виникнення проблемних кредитів, які є потенційними стратегіями для
банків, а також сприяють формуванню резервів для можливих витрат на кредити
та інші кредити.
При розгляді економічної ситуації з кредитними ризиками важливо
пам'ятати, що не серйозніший ризик від непередбачених ситуацій, пов'язаних з
фінансами, а також управління менеджерами банків, які також є суб'єктами
ринку. Не менш важливими є умови зрілого середняка, в яких функціонують
банки та свої клієнти.
Виходячи з наведеного світу, кредитний ризик банку досконально
досліджується за економічною категорією, сутність цих полів у характері
економічних відносин між банком та фінансовими активами повністю
перерозподіляється. На додаток до цього відбувається уточнення результатів
кредитних операцій банку з використанням комплексного вкладення ринкових
активів [29].
При цьому рівень індивідуальних кредитних ризиків, як правило, залежить
від непередбачених ризикоутворювальних факторів, що стосуються діяльності
позичальників, тоді як портфельний кредитний ризик визначається
внутрішньобанківськими пріоритетами та станом фінансового ринку.
Як індивідуальним, і портфельним кредитним ризикам АТ КБ
«ПриватБанк» характерні характеристики, які мають значення їх економічної
сфери: економічна природа, суб'єктивність оцінок, варіативність ситуації,
сумісність, є задоволення, об'єктивність прояви, альтернативність і пряме
включення.
На рівні кредитних ризиків АТ КБ «ПриватБанк» вносить різноманітні
ризикоутворювальні фактори. Кредитні ризики враховуються як спеціальними
81

факторами, що застосовуються у різних банках та фінансах, так і загальними
економічними та політичними факторами, що застосовуються всіма
банківськими ризиками.
Для того, щоб виключити більшу частину оцінок кількості кредитних
ризиків, необхідно враховувати їхню класифікацію, базуючись на серединних
тенденціях та особливостях вкладення. Формування списку учасників, які
займаються регулюванням кредитних показників у кожній класифікаційній
категорії, відбувається не лише в основному аналізі наукових підходів із видатних
та зарубіжних ринків, а й у результаті практичного застосування. ви проводите
кредитні операції у банках України. Цю можливість можна підключити до списку
клієнтів, які:
– внутрішньобанківські стратегічні чинники (спеціалізація банку, напрями
кредитної політики, пріоритети у формуванні національної політики, доведення
реструктуризації кредитів);
– організаційні чинники (зміна власників, наявність в організаційній
структурі та банку підтверджених відгуків, затверджено інформацію про
підтвердження та підтвердження);
– управлінська кваліфікація та фахівці кредитної установи, юридичні
консультації з кредитування, розгляд принципів кредитування та управління
ризиками, з'ясування фактів у процесі прийняття рішення, психологічний клімат
у колективі);
– інформаційні довідники (інформація) про поведінку, їх достовірність та
достовірність якої внутрішньої банківської інформації, оперативності обробки,
автоматизація процесів кредитування та обслуговування кредитів);
– методологічні чини (процедури банківського кредитування та управління
ризиками, адекватність методологічних оцінок кредитних ризиків, класифікація
кредитів, формування резервів під кредитні ризики).
Залежно від того, які учасники мають значення для прибуття кредитних
операцій, а також рівень ризикової активності, проблеми фактично
трансформуються на ризики для АТ КБ «ПриватБанк», що необхідно підвищити
82

увагу зі боку фаховиків. Регулювання кредитних ризиків спрямовано зниження
негативного впливу цих учасників ефективність роботи банку.
Цей процес унеможливлює створення АТ КБ «ПриватБанк» ризикової
діяльності в межах одного правового поля та сприяє підвищенню ефективності
внутрішньобанківських систем управління ризиками (Рис. 3.5).

Рис. 3.5 Класифікація чинників кредитних ризиків банків АТ КБ
«ПриватБанк» [17]
Регулювання кредитних ризиків у АТ КБ «ПриватБанк» є чіткою
підсистемою управління ризиками, органічно інтегрованими у цю структуру.
Економічна суть розуміння «регулювання кредитних показників» може мати
значення у тому, що стосується подальшого процесу прийняття ефективних
рішень для збільшення факторів, що формують показники. Цей процес
розробляється спеціальними методами як макроекономічному рівні, і на
мікроекономічному рівні, з допомогою методу підтримки прийнятого рівня
розвитку задля досягнення стратегічних цілей банку. Запропонування варіантів
регулювання кредитних ризиків у рівному Національному банку України та у
рівні АТ КБ «ПриватБанк» та його попередників визначають різні аспекти
регулювання – процесуальні, функціональні, методологічні та кошторисні.
83

Регулювання кредитних ризиків на рівні АТ КБ «ПриватБанк» є
самостійною підсистемою, яка інтегрована в управління кредитними ризиками
та дозволяє коригувати їх функції на кожному етапі – виявлення, оцінка, контроль
та моніторинг ризиків. Внутрішнє банківське регулювання вимагає ухвалення
стратегічних та потокових рішень, базуючись на прогнозах таких кредитних
показників, а також координації банківських фахівців щодо безпосередньо
мінімізації негативних наслідків. Ефективність управління кредитною
активністю та рівним приватним менеджментом АТ КБ «ПриватБанк» є значною,
наскільки я можу контролювати процес регулювання цих ризиків.
Функціональне визнання регулювання кредитних ризиків у банку
реалізується через невеликі функції, які спрямовані на прийняття рішень для
внесення до рівноважних ризиків та координації дій з їх числа. Прогнозна
функція звітує щодо аналізу та передачі факторів кредитних показників та
прогнозування нарахування збитків. Координаційні функції щодо безпечного
утримання та використання різних методів, що застосовуються у ризикотворчих
факторах. Стимулююча функція створює умову і мотивацію задля досягнення
стратегічних цілей банку сфері управління кредитними ризиками.
Процес регулювання кредитних показників починається з ідентифікації та
оцінки ризикових факторів, аналізу та вибору оптимальних рішень для внесення
на ці фактори, визначення методів регулювання та оцінки ефективності їх
реалізації.
Наступне створення світового фінансового ринку та впровадження нових
стандартів управління ризиками Базель ІІ підвищує необхідність інформаційної
підтримки для ефективної роботи внутрішньобанківських моделей регулювання
кредитних ринків. За допомогою цього методу необхідно застосовувати систему
безпершого відбору внутрішньої та зовнішньої інформації, спрямованої на
прогнозування вливання факторів на рівень кредитних ризиків у АТ КБ
«ПриватБанк» [78].
Класифікація методів регулювання кредитних показників розроблена за
критеріями сфери та характером регулятивних показників цього фактора для
84

банків (рис. 3.6). Аналіз існуючих методів та форм регулювання на основі
запропонованої класифікації показників, що в Україні важливо використовувати
міжувальні методи (лімітування, введення нормативів), аналітико-керуючі
методи (аналіз кредитопоширеності, моніторинг збору даних) та фінансово-
компенсаційні методи (застава, гарантії, порука, встановлення вибіркових ставок,
формування резервів).
Для зниження кредитних ринків широко зупинилася диверсифікація
кредитного портфеля банку за різними критеріями. Одних превентивних
стратегічних та постійних аспектів регулювання кредитних ризиків недостатньо,
так само як і консалтинг у сфері кредитування та в нових ризиках у відповідь
через сек'юритизацію, консорціумне кредитування та промислово-фінансові
групи (рис. 3.6).
Основу впровадження внутрішньобанківського регулювання кредитних
ризиків становлять результати успішної практики управління ризиками та
принципами нової редакції Базельської угоди (Базель ІІ) [78].

Рис. 3.6. Класифікація методів регулювання кредитних ризиків АТ КБ
«ПриватБанк» [78].
85

Рис. 3.7 Співвідношення вагомості внутрішньобанківських методів
регулювання кредитних ризиків [48].
Додатково вводять у АТ «ПриватБанк» постійний моніторинг кредитної
політики та визначають прямо його здійснення (рис. 3.8). Дій неможливо досягти
без блокування алгоритму моніторингу. Крім того, таким чином необхідно
забезпечити диверсифікацію кредитних операцій банку, оскільки не може бути
суджено про рівномірні банкрутства, а необхідно провести аналіз всього
кредитного портфеля.
86

Рис. 3.8. Напрями моніторингу кредитної політики банку
Джерело: [69].
Кредитна операція важлива банку, якщо всі умовні кредитні угіддя
залишаються у силі. Якщо хтось із умів не здогадається, банк може дізнатися про
битки. Заявою в банку слід передбачити потенційні витрати та зупинити доходи
для захисту від негативних наслідків.

Висновки до розділу 3

Аналіз шляхів забезпечення та прогнозування стабільності банківської
системи України дозволяє сформулювати такі рекомендації та рекомендації:
Основні вказівки системного забезпечення фінансової стабільності
банківського сектора повинні включати створення нормативно-правових,
економічних, фінансових, соціальних, інституційних та інформаційних умов, а
також: підвищення ефективності політики (фінансово) ї, грошово-кредитна,
валютна, банківська, податкова та інвестиційна) для вузького розвитку економіка;
запровадження правового регулювання банківського сектора; безперебійна
заборгованість економічних агентів із фінансових питань; оздоровлення та
модернізацію управління, регулювання та спостереження у фінансово-кредитній
сфері; Реформування інституту довкілля фінансового сектора України.
87

Закордонний показ показує, що у великих фінансових труднощах
приватних банків стабільність банківського сектора часто забувається
державними банками. У дійсних країнах частка державних активностей у
банківських системах становить 50%, кількість державних банків стає приблизно
20% загальної кількості. Таке збільшення влади капіталу було виділено для
підйому банківської системи під час кризи.
Через більшу частину проблемних кредитів держави банків було знищено
значні кошти для резервування під активні операції, що призвело до зниження
рівня капіталізації та прибутковості. Для ефективного використання державними
банками своїх функцій необхідно розробити комплекс адміністративно-правових
витрат для оптимізації їхньої функціональності.
Регулювання та перегляд того, як працює Національний банк України, є
ключовим моментом для підтримки стабільності банківської системи та розвитку
ринку послуг. Подивіться на складське регулювання банківської відкритості та
включає системний контроль та активні дії НБУ, спрямовані на погодження з
банками та іншими наочними об'єктами законодавства та нормативів з методом
збереження інтересів вкладників та підстав.
В даний час важливим є часткове управління ризиками у фінансових
установах, робота в банках, а також постійне ухвалення рішень для збільшення
кількості негативних учасників ринку та оцінки точності капіталу для покриття
можливих витрат у рази. омічних потрясінь.
Стрес-тестування показало, що надійність банківських банків досить
капіталізована, але зашкалює від шоків. У ході перевірки велика кількість банків
збільшила капітал та взяла на себе вирішення проблеми дисбалансу. Стрес-тести
доводиться постійно виявляти ознаки системних криз у банківських системах,
хоча їхнє застоювання в Україні буде недостатньо поширене у міжнаціональній
практиці.

88

ВИСНОВКИ

Фінансова стабільність вітчизняної банківської системи є однією з
найважливіших умов розвитку національної економіки, запорукою успіху
економічних трансформацій та макроекономічного розвитку держави. Виходячи
з представлених в роботі визначень, нами встановлено, що стабільність
банківської системи є поняттям відносним, оскільки «стабільність» не завжди
передбачає постійність, сталість, незмінність, а відображає відповідність
правовим нормам, ефективність функціонування, належне виконання своїх
функцій.
Під фінансовою стабільністю банківської системи запропоновано розуміти
міру повноти й якості вирішення завдань, поставлених перед нею, виконання
банківською системою своєї місії, що забезпечує досягнення позитивного
фінансового результату.
З позиції методології забезпечення стабільності банків слід розглядати у
взаємозв’язку трьох основних рівнів: об’єднання з економікою в цілому та її
регіональних сегментів; взаємозв’язок стійкості окремого банку зі стійкістю
банківської системи в цілому як цілісного утворення; з позиції окремого банку як
структурного елемента банківської системи.
Під час дослідження виокремлено чотири основних підходи до визначення
поняття «фінансова стабільність банків», а саме: мікроекономічний,
макроекономічний, комплексний та рейтинговий. З’ясовано, що для оцінки
фінансової стабільності банківської системи слід застосовувати систему
управління ризиками як науково-методичний комплекс заходів, спрямований на
виявлення та оцінку ризику за допомогою специфічних прийомів та методів, яка
є необхідною для стійкого функціонування банків, забезпечення їх прибутковості
й виконання вимог клієнтів та партнерів.
Сьогодні банківська система України продовжує функціонувати у
складному геополітичному, соціальному та правовому середовищі, більшість
чинників якого ускладнює стабільний розвиток банківської системи, підвищення
89

її конкурентоспроможності та ефективності. Фінансова стабільність є одним із
ключових показників розвитку економіки країни. Це індикатор довіри як до
окремого банку, так і до системи у цілому з боку інвесторів, вкладників,
партнерів та кредиторів. Нестабільна банківська система не може ефективно
функціонувати, задовольняти потреби клієнтів і держави. В умовах кризи саме
фінансова стабільність банків зазнала найбільшого удару.
Аргументовано, що необхідність забезпечення макроекономічної та
фінансової стабільності в Україні актуалізує завдання посилення пруденційного
складника регулювання банківської системи, тобто йдеться про забезпечення
фінансової стабільності шляхом подолання дисбалансів на мікро- і макрорівні.
Аналіз банківської системи України доцільно проводити через оцінку
функціонування механізму управління фінансовою стабільністю банків,
узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між усіма
складовими компонентами. Це забезпечить досягнення стратегічних і тактичних
фінансових цілей, сприятиме підвищенню рівня прибутковості, зниженню
ризиків, контролю та підтриманню ліквідності й платоспроможності на
достатньому рівні, і безумовно, позитивно вплине на забезпечення фінансової
стабільності банків.
Оцінювати банківську систему загалом і вживати заходи для її
реформування потрібно в тісному зв’язку зі становищем і зміною усієї економіки
держави, особливо реального сектору. Вдосконалення банківської системи,
подальша капіталізація вітчизняних банків віддзеркалюють темпи економічного
зростання й підвищення рентабельності банківського бізнесу як економічної
діяльності.
Під час аналізу банківської системи України з’ясовано, що станом на 01
січня 2023 року ліцензію Національного банку України мали 82 банківські
установи (в т.ч. 38 банків з іноземним капіталом). З початку 2022 року кількість
функціонуючих банківських установ скоротилася на 14. Встановлено, що частка
непрацюючих кредитів менше ніж 10 % у кредитному портфелі фізичних осіб
була лише в 10 банків. Наслідком значних обсягів проблемних кредитів є
90

зниження ліквідності та прибутковості через неповернення кредитів і
необхідність формувати у значних обсягах резерви під кредитні ризики,
неефективна діяльність багатьох банків, зниження інвестиційної привабливості.
За результатами 2022 р. 20 банків були збитковими, з них один банк із державною
часткою капіталу, сім банків іноземних банківських груп, 10 приватних банків і
два неплатоспроможні банки.
Виходячи з того, що максимальне значення інтегрального показника має
досягати одиниці, можна зробити висновок про те, що рівень фінансової
стабільності банківської системи України характеризується (станом на
01.01.2023 р.) як середній – прогнозований фінансовий стан дасть змогу
скоригувати напрям розвитку банків у разі невизначеності його діяльності до
часу настання кризи; існує потреба у розробленні превентивної програми
фінансового оздоровлення.
Ключові пріоритети банків в 2019 році визначалися такими напрямами:
повноцінне відновлення корпоративного кредитування та продовження
розчищення балансів від непрацюючих кредитів. З’ясовано, що протягом
поточного року НБУ представить концепцію нової структури регулятивного
капіталу, а також нормативу довгострокової ліквідності NSFR. Після обговорення
з банками нові регуляції буде впроваджено, причому сектор отримає необхідний
перехідний період для адаптації.
Аналіз динаміки коливання валютного курсу свідчить про те, що офіційний
валютний курс є інструментом, за допомогою якого Національний банк України
протягом 2015–2023 рр. намагався встановити рівновагу між попитом та
пропозицією на валютному ринку. Ефективність впливу офіційного валютного
курсу на стабілізацію ситуації на валютному ринку оцінена за допомогою
коефіцієнта еластичності, який характеризує залежність між зміною валютного
курсу та зміною пропозиції і попиту валюти.
З’ясовано, що девальвація національної валюти – гривні відносно
провідних іноземних валют суттєво не вплинула на встановлення рівноваги на
безготівковому валютному ринку, а навпаки, значно сприяла зменшенню
91

диспропорцій на готівковому валютному ринку. Обгрунтовано, що формування
валютного курсу є багатофакторним процесом, який зумовлений тісними
взаємозв’язками національної та світової економік, взаємозалежністю різних
сфер економіки та суспільства країни, різноманітними ситуаціями і явищами.
Фінансова стабільність – це індикатор довіри як до окремого банку, так і до
системи загалом з боку інвесторів, вкладників, партнерів та кредиторів [9].
Нестабільна банківська система не може ефективно функціонувати,
задовольняти потреби клієнтів та держави. В умовах кризи саме фінансова
стабільність банків зазнала найбільшого удару.
Моніторинг фінансової стабільності банківської системи є частиною
наглядових функцій центрального банку. Основна його мета полягає у
забезпеченні органів державного управління та банківської системи
інформацією, що відображає результати діяльності банківської системи та вплив
чинників, які визначають стабільність банківської системи. Як свідчать
розрахунки, найбільш кризовим періодом для банківської системи України
виявився 2014 рік, який має найнижчі показники. Найбільш стабільним був 2013
рік. Необхідність забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності в
Україні актуалізує завдання посилення пруденційної складової регулювання
банківської системи, тобто йдеться про забезпечення фінансової стабільності
шляхом подолання дисбалансів на мікро- й макрорівнях.
Проаналізувавши структуру фінансової стабільності банківської системи,
встановлено, що феномен фінансової стабільності сьогодні має комплексний та
багатогранний характер. Ця економічна категорія все ще не є вивченою та
зрозумілою в усіх аспектах як науковцям, так і практичним фахівцям.
Доведено, що пріоритетами у сфері системного забезпечення фінансової
стабільності банківського сектору має стати створення належних нормативно-
правових, економічних, фінансових, соціальних, інституціональних та
інформаційних умов за такими напрямами: підвищення ефективності фінансової,
грошово-кредитної, валютної, банківської, податкової, інвестиційної політик з
точки зору їх взаємоузгодженості в аспекті формування стійкого потенціалу до
92

стабільного розвитку економіки; удосконалення нормативно-правового
забезпечення функціонування банківського сектору, у тому числі унормування
питання захисту прав учасників фінансових відносин як споживачів фінансових
послуг, так і кредиторів; безперебійне забезпечення економічних агентів
фінансовими ресурсами з метою стабільного нарощування їх фінансового
потенціалу до ефективного функціонування та розвитку; оздоровлення та
вдосконалення управління, регулювання та нагляду фінансово-кредитної сфери;
реформування архітектури інституціонального середовища фінансово-кредитної
сфери України, зокрема, щодо координації дій та інформаційних потоків між
суб’єктами системи забезпечення фінансової стабільності банківського сектору.
Зарубіжний досвід засвідчує, що за умов істотних фінансових проблем
приватних вітчизняних банківських установ, основою стабільності банківського
сектору виступають банки, які є власністю держави. В таких країнах, як
Португалія, Австрія, Ісландія державі довелося націоналізувати декілька
приватних банків. Державна частка в банківському секторі Німеччини є досить
значною і складає понад 50 % від усіх активів банківської системи та близько 20
% від загальної кількості німецьких банків.
Основними шляхами, що можуть знівелювати більшість вказаних проблем
і покращити ефективність діяльності державних банківських установ, та
позитивно вплинути на стабілізацією всієї банківської систем України, повинні
бути адміністративно-правові та економічні заходи макроекономічного та
мікроекономічного характеру.
Обгрунтовано, що ефективне здійснення банківського нагляду дозволяє за
допомогою певних спеціальних заходів та інструментів оперативно відреагувати
на порушення та негативні тенденції в діяльності банків, нормалізувати та
покращити їх фінансовий стан, забезпечити надійність та стабільність
банківської системи та конкретного банку. Відсутність або недостатня
результативність банківського нагляду створює потенційні умови для фінансових
правопорушень та зловживань у фінансовій сфері, посилює вплив банківських
93

ризиків, призводить до втрати довіри до банківської системи з боку вкладників
та позичальників.
Встановлено, що під час побудови моделі банківського нагляду Україна
вибрала модель, у якій функції нагляду і контролю здійснює один суб’єкт –
Національний банк.

94

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії і практики : [монографія]
Київ : Вид-во КНЕУ, 2007. 276 с.
2. Аналіз банківської діяльності [Текст] [Герасимович А. М., Алексеєнко
М. Д., Парасій-Вергуненко І. М. та ін.] ; за ред. А. М. Герасимовича. Київ : Вид-
во КНЕУ, 2004. 599 с.
3. Андріяшевська С. Р. Рівень впровадження рекомендацій Базельського
комітету з банківського нагляду в Україні [Електронний ресурс] Молодіжний
науковий вісник УАБС НБУ. 2011. № 5. С. 27-34.
4. Базель ІІ: проблеми та перспективи використання в національних
банківських системах [Текст] : монографія. за редакцією А. О. Єпіфанова, І. О.
Школьник ; [А. О. Єпіфанов, І. О. Школьник, П. Райхлінг та ін.]. Суми: ДВНЗ
«УАБС НБУ», 2011. 261 с.
5. Банківський менеджмент : навч. посіб. за ред. О.А. Кириченка. [3-тє вид.,
перероб. і доп.] Київ : Знання-Прес, 2002. 438 с.
6. Банківські операції : підруч. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф.
та ін. ; за ред. А. М. Мороза. [3-тє вид., випр. і доп.]. Київ : КНЕУ, 2008. 608 с.
7. Бордюк О. Системи банківського нагляду зарубіжних країн.
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauditor.
com.ua/uk/component/na_archive/996?view=material.
8. Бус О. Б. Аналіз стану банку органами банківського нагляду та шляхи
його вдосконалення. Вісник НБУ. 2013. № 2. С. 15-24.
9. Васюренко О.В. Банківські операції: навч. посіб. Київ : Тов-во «Знання»,
2008. 318 с.
10. Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України : [табл.]
Бюлетень Національного банку України. 2021. № 3 С. 126.
11. Вовк В., Дмитрик Ю. Діагностування кризи з боку центральних банків:
зарубіжний та вітчизняний досвід. Вісник Національного банку України. 2013. №
3. С. 20-25.
95

12. Герасименко В., Герасименко Р. Управління власним капіталом банку в
Україні в умовах фінансової кризи. Вісник Національного банку України. 2010.
№ 10. C. 12–17.
13. Горячук В. Ф. Системний аналіз процесу капіталізації економіки країни
та визначення його як системи. Теорія та практика державного управління. 2010.
№ 1. С. 54 - 59.
14. Гроші та кредит : підруч. за ред. Б. С. Івасіва. Тернопіль : Карт-бланш,
2021. 510 с.
15. Гроші та кредит : підруч. за ред. М. І. Савлука. Київ : Ви-во КНЕУ, 2015.
602 с.
16. Денисенко Д. Є. Еволюція тлумачення сутності капіталу та його
функцій. Економіка та держава : міжнар. наук.-практ. журн. 2012. № 3. C. 91-93.
17. Дзюблюк О. Проблеми підвищення рівня капіталізації банків України в
період ринкової трансформації економіки. Вісник Тернопільського
національного економічного університету. 2017. № 2. С. 7-20.
18. Дзюблюк, О. Іноземний капітал у банківській системі України: вплив
на розвиток валютного ринку та діяльність банків [Текст] Вісник Національного
банку України. 2014. №5. С. 26-33.
19. Диба О. М., Стрижак А.П. Капіталізація комерційних банків як
складова інвестиційного потенціалу банківської системи. Фінансово-кредитний
механізм активізації інвестиційного процесу : зб. Тез доп. за матеріалами ІI
Міжнар. наук.-практ. конф., 3 листоп. 2011 р. Київ : Вид-во КНЕУ, 2011. С. 143-
145.
20. Довгань Ж. Капіталізація банківської системи України. Вісник
Національного банку України. 2008. № 11. С. 10-14.
21. Енциклопедія банківської справи України редкол.: В.С. Стельмах
(голова) [та ін.]. Київ : Молодь : Ін Юре, 2008. 680 с.
22. Звєряков М. І. Банківський капітал: вимоги Базеля ІІІ. М. І. Звєряков, В.
В. Коваленко. Фінанси України. 2011. № 6. C. 13-23.
96

23. Звєряков М. І., Коваленко В. В. Формування системи індикаторів
фінансової стійкості банківської систем. Фінанси України. 2012. № 4. С. 3-12.
24. Зверяков М. І. Управління фінансовою стійкістю банків [текст]
підручник. М. І. Звєряков, В. В. Коваленко, О. С. Сергєєва. – К. : «Центр учбової
літератури», 2021. 520 с.
25. Земан Є. О., Шевцова О. Й. Управління капіталом банку з метою
підвищення рівня капіталізації. Вісник Дніпропетровського університету. 2011.
№ 5 (2). С. 156-162.
26. Капіталізація економіки України за ред. В.М. Гейця, А.А. Гриценка.
Київ : Ін-т економіки та прогнозування, 2007. 220 с.
27. Коваленко В. В. Капіталізація банків: методи оцінювання та напрямки
підвищення : [монографія] / В. В. Коваленко, К. Ф. Черкашина. Суми : ДВНЗ
«УАБС НБУ», 2010. С. 153.
28. Коваленко В.В. Проблеми капіталізації та оцінювання достатності
капіталу банку. В.В. Коваленко, О.В. Крухмаль, Ж.І. Торяник Актуальні
проблеми економіки. 2011. № 8 (122). С. 276-285.
29. Коваль С. Теоретичні основи механізму формування власного капіталу
банку. Вісник ТНЕУ. 2009. № 1. С. 106-116.
30. Корнєєв В.В. Номінальна та ринкова капіталізація: інструментарій
оцінки вартості фінансових активів. Економіка і прогнозування. 2015. № 3. С. 32-
40.
31. Кредитна діяльність банків України: проблеми та перспективи
розвитку: монографія. За ред. В. В. Коваленко. Одеса: Видавництво «Атлант»,
2015. 217 с.
32. Крупка М. І. Фінансові інновації державних банків України.
Фінансовий простір. № 4 (16). 2014. С. 127-131.
33. Лесик В. О. Аналіз підходів до оцінювання фінансової стабільності
банківської системи. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної
Інтернет-конференції «Актуальні питання функціонування фінансового ринку в
97

умовах кризових явищ світової економіки» (Одеса, 20–21 квітня 2022 р.). Одеса
: ОНЕУ, 2022. С. 13-19.
34. Лесик В. О. Удосконалення процедури експрес-оцінки фінансової
стабільності банків. Економіка та держава. 2022. № 11. C. 99-103.
35. Матвієнко П. Капіталізація як дійовий інструмент підвищення
надійності банківської системи України. Економіка України. 2008. № 1. С. 42-52.
36. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем
ризик-менеджменту в банках України [Електронний ресурс]: методичні
рекомендації, схвалені Правління Національного банку України від 02.08.2004 №
361. Режим доступу: http://uazakon.com/documents/date_1i/pg_imchsx/index.htm.
37. Методологічні основи оцінки рівня капіталізації суб’єктів
господарювання: монографія [М. А. Козоріз, С. А. Давимука, О. М. Людкевич та
ін]; під ред.. М. А. Козоріз. Львів: Інститут регіональних досліджень НАН
України, 2018. 290 с.
38. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків Ф. С. Мишкін ; пер. с англ. С. Панчишин, А. Панчишин, Г. Стеблій. Київ
: Основи, 2019. 963 с.
39. Міщенко В. Базель ІІІ: нові підходи до регулювання банківського
сектору. Вісник Національного банку України. 2011. № 1. С 4-9.
40. Міщенко В., Набок Р. Роль іноземного капіталу в банківському секторі
країни. Вісник Національного банку України. 2015. № 11. С. 38-44.
41. Міщенко В., Кандиба О. Удосконалення регулювання капіталу банків в
умовах кризи. Вісник Університету банківської справи Національного банку
України. 2009. № 2. С. 81-84.
42. Міщенко В.І. Гібридний капітал банку: світовий досвід, перспективи
впровадження в Україні : наук.-аналіт. Матеріали. В. І. Міщенко, В. В. Крилова,
В. В. Салтинський, О. Г. Приходько. Київ : Центр наук. досліджень НБУ, 2019.
Вип. 13. 180 с.
98

43. Міщенко С. В. Проблеми оцінки впливу стабільності функціонування
грошово-кредитної сфери на економічну безпеку країни. Фінанси України. 2010.
№ 7. С. 42-48.
44. Момот О. М. Основні проблеми банківської діяльності в Україні під час
фінансової кризи та післякризовий період [Електронний ресурс] О. М. Момот.
Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ Vke/2011_1/Momot.pdf. Назва з
екрана.
45. Мочерний С.В. Політична економія : навч. посіб. С.В. Мочерний, О.А.
Устенко, С.В. Фомішин. Херсон : Дніпро, 2006. 794 с.
46. Нікітін А. В. Ліквідність та платоспроможність як чинники
конкурентоспроможності банку [Електронний ресурс] А. В. Нікітін, Ю. В.
Татьяніна. Київ : НБУ. Центр наукових досліджень, 2021.
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkd/2010_1/part1/7.PDF. Назва з екрана.
47. Новий етап розвитку банківської системи України: зростання участі
іноземних інвесторів : [монографія] за наук. ред. Т. С. Смовженко. Київ : УБС
НБУ, 2018. 231 с
48. Огляд банківської системи України за 2023 рік: результати діяльності,
проблеми та перспективи [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://rurik.com.ua/our-research/branch-reviews/1187. Назва з екрана.
49. Осадчий Є. С., Стрижак А. П. Економічне трактування сутності
банківського капіталу. Ринок цінних паперів України. 2011. № 1-2. С. 69-77.
50. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс].
Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798. Назва з екрана.
51. Оніщенко В. В. Аналіз діяльності державних банків в Україні. Вісник
СумДУ. Серія «Економіка». 2012. № 2. С. 186-192.
52. Оніщенко В. В. Банки з державною участю в банківській системі
України : дис. … канд. екон. наук : 08.00.08 гроші, фінанси і кредит В. В.
Оніщенко. Суми: ДВНЗ «АБС НБУ», 2012. 333 с.
99

53. Офіційний сайт Національного банку України: Банківський нагляд.
Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. Режим
доступу : http://www.bank.gov.ua/. Назва з екрана.
54. Офіційний сайт ПриватБанк: Банківський нагляд. Основні показники
діяльності банків України [Електронний ресурс]. Режим доступу :
https://privatbank.ua/. Назва з екрана.
55. Пила В. І., Копилюк О. І. Управління капіталізацією банків в умовах
фінансової нестабільності. Формування ринкових відносин в Україні. 2010. № 9
(112). С. 3-7.
56. Показники діяльності банківської системи України : [табл.] Бюлетень
Національного банку України. 2019. № 3. С. 88-89.
57. Порядок проведення стрес-тестування в банках України [Електронний
ресурс]: методичні рекомендації, схвалені Правлінням Національного банку
України від 06.08.2009 № 460. Режим доступу:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/PB09039.html.
58. Погореленко Н. П. Підходи формування механізму управління
економічним капіталом банку. Проблеми економіки. 2013. № 4. С. 348-355.
59. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку : підруч. Л. О.
Примостка. [2-ге вид., доп. і перероб.]. Київ : КНЕУ, 2014. 468 с.
60. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 17.12.2000 р.
№2121-IIІ [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2121-14. Назва з екрана.
61. Про національний банк України: Закон України від 7 лютого 2000 року
№ 1458-III (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.rada.gov.ua. Назва з екрана.
62. Реверчук О. С. Світовий досвід розвитку державного регулювання
банківського сектору та перспективи його застосування в Україні. Оптимізація
регуляторної політики у банківському і страховому бізнесі: Монографія. Львів :
Ліга прес, Тріада плюс, 2009. С. 255-274.
100

63. Рожкова К. Оцінка капіталізації банків в умовах асиметричної
інформації: переваги і недоліки існуючих підходів. Економіка і прогнозування.
2012. № 1. 160 с.
64. Рожкова К. І. Капіталізація банків України: кризові уроки та
посткризові перспективи. Економіка і держава. 2010. № 12. C. 188-190.
65. Савлук С. М. Власний капітал комерційного банку : [монографія] С. М.
Савлук. Київ : Вид-во КНЕУ, 2012. 459 с.
66. Стрижак А. П., Фоменко А. С. Аналіз рівня капіталізації банківської
системи [Електронний ресурс] Вісник Кредитно-економічного факультету КНЕУ
імені Вадима Гетьмана : зб. наук. праць. К. : КНЕУ, 2011. С. 98-106.
67. Стрижак А. П. Аналіз структури власного капіталу банків України.
Фінанси, облік і аудит : зб. наук. праць. Київ : Вид-во КНЕУ, 2012. Вип. 20. С.
184-194.
68. Стрижак А. П. Світовий досвід державної підтримки банківського
сектору. Ринок цінних паперів України. 2012. № 5-6. С. 17-23
69. Ткачук Н. М. Капіталізація банку: економічна сутність та різновиди.
Вісник Української академії банківської справи. 2022. № 1. C. 12-15.
70. Торконяк Н. М. Закордонний досвід впровадження вимог Базеля ІІІ та
їх вплив на управління фінансовими ресурсами банку [Електронний ресурс]
Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif-/2011_8_4/37.pdf -
Назва з екрана.
71. Тридід О., Самородов Б. Фінансові показники банків: альтернативна
методика аналізу надійності банка. Банківська справа : наук.-практ. видання.
2012. № 1 (128). С. 24-35.
72. Устинова І., Полторацька Ю. Міжнародні практики організації
банківської моделі для реформування банківського нагляду в Україні.
Юридичний вісник. 2022. № 1 (42). С. 86-91.
73. Фостяк В. В. Особливості побудови механізму управління капіталом
банків. Вісник Університету банківської справи Національного банку України.
2021. № 2 (11). С. 162-166.
101

74. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика Україні: проблеми
та шляхи посилення взаємозв'язку : монографія [Даниленко А. І., Береславська
О. І., Гриценко А. А. та ін.] ; за ред. А. І. Даниленка; НАН України, Ін-т економіки
та прогнозування. Київ : [Ін-т економіки та прогнозув. НАН України], 2010. 456
с.
75. Чеберяко О. В., Рябоконь О. О. Структура капіталу банків України та
його характеристика. Економічний вісник. 2020. № 3. С. 77-82.
76. Чорна О. М. Оцінка ефективності власного капіталу фінансово-
кредитного інституту (на прикладі банку). Академічний огляд. 2012. № 2 (37). С.
88-93
77. Чуб О. Банківські кризи: теоретичні та прикладні аспекти. Вісник
Національного банку України. 2021. № 3. С. 22-26.
78. Чуб О. О. Перспективи впровадження Базель ІІІ в умовах фінансової
глобалізації. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: зб.
наук. праць. 2012. № 1 (12). С. 64-78.
79. Шелудько Н. М. Проблема капіталізації державних банків та шляхи її
вирішення [Текст] Економіка і прогнозування. 2015. № 2. С. 45-60.
80. Шульженко Г. М. Оцінка капіталізації банківської установи
[Електронний ресурс] Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2021_31/Contents.htm Назва з
екрана.
81. Kolodiziev O. Use of causal analysis to improve the monitoring of the
banking system stability O. Kolodiziev, I. Chmutova, V. Lesik Banks and Bank
Systems. 2023. Vol. 13, Issue 2. P. 62-76.
82. Smaga, P., Juhler, G., and Loft, K. «The Concept of Systemic Risk». SRC
Special Paper. [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.systemicrisk.ac.uk/sites/default/files/downloads/publications/sp-5.pdf.
Назва з екрана.

102

ДОДАТКИ

103

Додаток А

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets