ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему: ««Організація профорієнтаційної роботи центрами зайнятості»» 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студент 4 курсу, групи ЗСЗ-209 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Дробницький Юрій Іванович 
 
Науковий керівник: к.е.н., доц., Бєлова Інна Олександрівна. 
Рецензент: 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр  
Галузь знань Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
 “ ”   2024 р. 
 
З А В Д А Н Н Я 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
Дробницького Юрія Івановича 
 
Тема роботи: ««Організація профорієнтаційної роботи центрами 
зайнятості» 
Керівник роботи Бєлова Інна Олександрівна к.е.н., доцент 
затверджені наказом по університету від « » 2023р. № 
  
1. Строк подання студентом роботи « » 2024р. 
2. Вихідні дані до роботи: 
 Нормативно-правова база досліджуваного питання., закондавчі та нормативні 
акти, наукові публікації та розрообки 
3. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити): розкрити теоретичні основи професійної орієнтації, її сутність, 
функції, завдання та організаційно-правове забезпечення в Україні. Окрему 
увагу слід приділити аналізу сучасного стану профорієнтаційної роботи в 
3 
 
Україні, досвіду Черкаського обласного центру зайнятості та мотиваційних 
чинників професійного вибору молоді. У завершальній частині потрібно 
обґрунтувати напрями вдосконалення системи професійної орієнтації, 
сформулювати рекомендації щодо державної політики та запропонувати 
інноваційні форми профорієнтаційної роботи для подолання кадрового 
дефіциту. 
4. Перелік графічного матеріалу:  таблиці, рисунки,  
 
5. КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ 
Назва етапів дипломної  роботи виконання ПРИМІТКА 
з/п 
етапів роботи 
1. Розробка завдання, складання календарного плану до 14.11.2023 Виконано 
виконання кваліфікаційної роботи 
2. Аналіз літературних джерел до 14.12.2023 Виконано 
3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 14.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
4. Виконання другого розділу і обговорення її з до 21.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
5. Виконання третього розділу і обговорення її з до 31.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
6. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант до 03.04.2024 Виконано 
8. Отримати відгук керівника  до 15.04.2024 Виконано 
9. Підготувати доповідь на захист до 25.05.2024 Виконано 
 
Студентка   Дробницький Ю. І.  
(підпис)  
Керівник роботи   Бєлова І.О.,  
(підпис)  
Секретар ЕК     
(підпис)  
 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ 10 
ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ 
1.1. Сутність професійної орієнтації, її функції, завдання та 10 
основні форми 
1.2. Організаційно-правове забезпечення системи професійної 17 
орієнтації в Україні 
1.3. Зарубіжний досвід організації профорієнтаційної роботи 23 
службами зайнятості та можливості його адаптації в Україні 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ 31 
РОБОТИ В УКРАЇНІ 
2.1. Сучасний стан системи професійної орієнтації в Україні: 31 
проблеми та перспективи розвитку 
2.2. Досвід Черкаського обласного центру зайнятості в організації 36 
профорієнтаційної роботи 
2.3. Аналіз мотиваційних чинників професійного вибору молоді 45 
та їх урахування в профорієнтаційній роботі 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ 51 
ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ В УКРАЇНІ 
3.1. Напрями підвищення ефективності профорієнтаційної 51 
діяльності у закладах освіти та службах зайнятості 
3.2. Рекомендації щодо вдосконалення державної політики у 58 
сфері професійної орієнтації 
3.3. Пропозиції щодо застосування інноваційних форм та 64 
технологій профорієнтаційної роботи для подолання кадрового 
дефіциту 
ВИСНОВКИ   73 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 77 
ДОДАТКИ 83 
 
 
 
 
 
  
5 
 
Вступ 
У сучасних умовах розвитку суспільства професійна орієнтація молоді 
набуває особливої ваги як складова державної політики у сфері зайнятості, 
освіти та розвитку людського капіталу. Вибір професії сьогодні пов’язаний не 
лише з майбутнім працевлаштуванням, а й із процесом професійного 
самовизначення особистості, її соціалізацією, формуванням активної життєвої 
позиції, здатністю адаптуватися до змін і будувати індивідуальну освітньо-
кар’єрну траєкторію. У міжнародному науковому та політичному дискурсі 
професійна орієнтація розглядається як інструмент, що допомагає людині 
реалізувати свій потенціал, підтримує переходи між освітою і працею, сприяє 
мобільності на ринку праці та підвищує соціальну справедливість (OECD, 
2021).  
Актуальність дослідження зумовлена тим, що український ринок праці 
функціонує в умовах глибоких структурних трансформацій. Повномасштабна 
війна, внутрішня та зовнішня міграція, регіональні диспропорції зайнятості, 
пришвидшення цифровізації послуг, зміна професійної структури попиту на 
працю та посилення конкуренції за робочі місця суттєво ускладнили процес 
професійного вибору для молоді. Загальнонаціональні дослідження 
засвідчують, що молоді люди пов’язують свій професійний розвиток із 
питаннями безпеки, стабільності, самореалізації, доступу до якісної освіти та 
зрозумілої інформації про кар’єрні можливості, що підсилює потребу в 
системній і безперервній профорієнтаційній підтримці (Міністерство молоді 
та спорту України, 2023; OECD, 2021).  
Нормативно-правові засади професійної орієнтації в Україні формують 
основу для інституційного забезпечення відповідної діяльності. Закон України 
«Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні 
засади державної політики у сфері зайнятості, а Концепція державної системи 
професійної орієнтації населення закріплює необхідність функціонування 
цілісної системи професійної орієнтації та координації дій її суб’єктів. 
Водночас Національна молодіжна стратегія до 2030 року акцентує на 
6 
 
створенні умов для розвитку, конкурентоспроможності та економічної 
активності молоді, що безпосередньо пов’язано з якістю професійного 
самовизначення та доступом до кар’єрної підтримки (Закон України «Про 
зайнятість населення», 2012; Кабінет Міністрів України, 2008; Президент 
України, 2021).  
У цих умовах особлива роль належить Державній службі зайнятості 
України як інституції, що поєднує потреби особи, системи освіти та ринку 
праці. Центри зайнятості виконують не лише функцію сприяння 
працевлаштуванню, а й забезпечують професійне інформування, 
консультування, діагностику, добір напрямів професійного розвитку та 
кар’єрний супровід різних категорій населення, зокрема молоді. За 
офіційними даними, у 2023 році послугами Державної служби зайнятості 
скористалися 664,6 тис. осіб, із них 483,2 тис. зареєстрованих безробітних, що 
свідчить про значний суспільний попит на послуги у сфері зайнятості та 
професійного консультування (Державна служба зайнятості, 2024a).  
Сучасний етап розвитку профорієнтаційної діяльності характеризується 
також переходом до цифрових форматів роботи. На офіційних ресурсах 
Державної служби зайнятості представлено платформу з профорієнтації та 
розвитку кар’єри, що надає можливість користувачам дистанційно проходити 
тестування, визначати професійні інтереси, оцінювати власні здібності та 
отримувати профорієнтаційні послуги без відвідування центру зайнятості. 
Такий формат є особливо важливим в умовах воєнного стану, територіальної 
мобільності населення та потреби в розширенні доступу молоді до кар’єрних 
сервісів (Державний центр зайнятості, n.d.; Державна служба зайнятості, n.d.).  
Потреба в удосконаленні профорієнтаційної роботи підтверджується й 
результатами соціологічних досліджень. За даними U-Report Україна, 43% 
молодих людей вказали перспективи особистого професійного розвитку як 
основний чинник вибору професії, а 28% — рівень заробітної плати. Інше 
опитування засвідчило, що 42% респондентів вважають, що у школах рідко 
проводяться заходи, які допомагають у виборі професії, 74% потребують 
7 
 
додаткової інформації та відповідних заходів, 78% надають перевагу 
отриманню інформації про професійні сфери через інтернет, а 61% зацікавлені 
у зустрічах із представниками конкретних професій. Такі результати 
демонструють, що молодь має виражений запит на доступну, практично 
зорієнтовану та сучасну систему профорієнтації (U-Report Україна, n.d.-a, n.d.-
b).  
Важливість професійної орієнтації посилюється також проблемою 
невідповідності між освітньою підготовкою та потребами ринку праці. У 
щорічній доповіді про становище молоді в Україні наголошується, що 
професійне становлення молоді тісно пов’язане з розвитком навичок XXI 
століття, побудовою кар’єри та адаптацією до нових економічних реалій. 
Відтак професійна орієнтація має виконувати не лише інформаційну, а й 
стратегічну функцію, допомагаючи молодій людині співвідносити власні 
здібності, інтереси та життєві плани з актуальними й перспективними 
потребами економіки (Міністерство молоді та спорту України, 2019).  
Міжнародні аналітичні матеріали підтверджують, що кар’єрна 
підтримка молоді є одним із ключових інструментів підвищення її життєвої та 
професійної стійкості. Зокрема, OECD підкреслює значення інвестицій у 
професійну орієнтацію як передумови ефективного переходу від навчання до 
праці, а Європейський фонд освіти у фокусі щодо України звертає увагу на 
розвиток національної системи кар’єрного консультування, залучення різних 
провайдерів таких послуг та зростання ролі онлайн-сервісів для молоді. Це 
актуалізує не лише аналіз національної практики, а й вивчення зарубіжного 
досвіду з метою адаптації найбільш результативних підходів до українських 
реалій (OECD, 2021; European Training Foundation [ETF], 2024).  
Наукова розробленість проблеми є достатньо вагомою, однак не 
вичерпною. Українські дослідники приділяли увагу теоретичним засадам 
професійної орієнтації, професійному самовизначенню молоді, ролі 
профорієнтаційних технологій, взаємозв’язку профорієнтації з ринком праці 
та освітнім середовищем. Разом із тим у сучасних умовах потребує 
8 
 
поглибленого дослідження саме організація профорієнтаційної роботи центрів 
зайнятості, зокрема в аспекті її адаптації до викликів воєнного часу, цифрової 
трансформації послуг, міжсекторальної взаємодії та кадрового дефіциту в 
окремих сегментах економіки. Особливу наукову й практичну цінність у 
цьому зв’язку має регіональний рівень аналізу, оскільки саме він дозволяє 
простежити реальні механізми реалізації державної політики у сфері 
професійної орієнтації та оцінити їхню результативність у конкретних 
соціально-економічних умовах. Вибір Черкаського обласного центру 
зайнятості як бази прикладного аналізу є доцільним з огляду на наявність 
відкритих аналітичних матеріалів і репрезентативність його діяльності для 
регіонального рівня системи служби зайнятості (Черкаський обласний центр 
зайнятості, n.d.).  
Отже, актуальність теми кваліфікаційної роботи зумовлена 
необхідністю наукового осмислення сучасного стану професійної орієнтації 
молоді, ролі центрів зайнятості в її реалізації та пошуку практичних механізмів 
підвищення ефективності профорієнтаційної діяльності в Україні. В умовах 
нестабільного ринку праці, трансформації професійної структури зайнятості 
та посилення вимог до конкурентоспроможності молоді професійна орієнтація 
повинна розглядатися як безперервний, інституційно забезпечений та 
соціально значущий процес, що поєднує інтереси особистості, держави, 
системи освіти й роботодавців (OECD, 2021; Закон України «Про зайнятість 
населення», 2012).  
Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз організації 
профорієнтаційної роботи в системі державної служби зайнятості України та 
розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення її ефективності на 
прикладі Черкаського обласного центру зайнятості. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження: 
розкрити сутність професійної орієнтації, її функції, завдання та роль у 
професійному самовизначенні молоді; проаналізувати організаційно-правове 
забезпечення системи професійної орієнтації в Україні; охарактеризувати 
9 
 
сучасний стан професійної орієнтації в Україні, її проблеми та перспективи 
розвитку; узагальнити зарубіжний досвід профорієнтаційної роботи з 
молоддю та визначити можливості його адаптації в Україні; дослідити досвід 
Черкаського обласного центру зайнятості в організації профорієнтаційної 
роботи; проаналізувати мотиваційні чинники професійного вибору молоді на 
основі наявних соціологічних даних; обґрунтувати напрями вдосконалення 
профорієнтаційної діяльності у закладах освіти, службі зайнятості та системі 
державного управління. 
Об’єктом дослідження є система професійної орієнтації молоді в 
Україні. 
Предметом дослідження є організаційно-правові та методичні засади 
профорієнтаційної роботи центрів зайнятості. 
У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і 
спеціальних методів, зокрема аналіз і синтез, системний підхід, порівняльний 
метод, нормативно-правовий аналіз, статистичний метод, метод узагальнення 
та інтерпретації емпіричних даних. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що 
теоретичні положення, аналітичні висновки та сформульовані рекомендації 
можуть бути використані в діяльності центрів зайнятості, закладів освіти, 
органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів профорієнтаційної 
роботи для вдосконалення механізмів професійного інформування, 
консультування та кар’єрного супроводу молоді. 
Структура роботи зумовлена метою, завданнями та логікою 
дослідження. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, 
висновків, списку використаних джерел і додатків. 
 
10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ 
ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ 
 
1.1. Сутність професійної орієнтації, її функції, завдання та основні форми 
Професійна орієнтація в сучасній науковій і управлінській думці 
розглядається як багатовимірне соціальне явище, що поєднує освітній, 
психологічний, соціально-економічний і управлінський виміри. Її зміст не 
зводиться лише до інформування про професії або одноразової допомоги у 
виборі фаху, оскільки вона охоплює процес формування здатності особистості 
усвідомлено співвідносити власні інтереси, здібності, цінності та життєві 
плани з вимогами професійної діяльності й потребами ринку праці. У 
міжнародному дискурсі кар’єрна орієнтація трактується як система послуг, що 
допомагає людям будь-якого віку управляти власною кар’єрою, ухвалювати 
значущі для них освітні, професійні та трудові рішення, осмислювати свої 
амбіції, інтереси, кваліфікації, навички й таланти та співвідносити ці 
характеристики з можливостями життя і праці (OECD, 2021). Такий підхід дає 
змогу розглядати професійну орієнтацію не як епізодичний захід, а як 
безперервний супровід професійного розвитку людини впродовж життя, що 
особливо важливо в умовах динамічного ринку праці, технологічних змін і 
зростання потреби в професійній мобільності  
У вітчизняному нормативно-правовому полі поняття професійної 
орієнтації має чітко визначений зміст. Відповідно до Положення про 
організацію професійної орієнтації населення, професійна орієнтація 
населення — це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та 
засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення 
з урахуванням професійно важливих особистісних характеристик та потреб 
ринку праці; вона спрямована на досягнення збалансованості між 
професійними інтересами й можливостями людини та суспільною потребою в 
конкретних видах професійної діяльності (Міністерство праці України, 
Міністерство освіти України, Міністерство соціального захисту населення 
11 
 
України, 1995). У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка 
навчається, професійна орієнтація визначається як комплексна науково 
обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення 
допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні 
та трудовому становленні, а основою професійного самовизначення названо 
самопізнання, об’єктивну самооцінку індивідуальних особливостей та 
співвіднесення власних якостей із вимогами професій і кон’юнктурою ринку 
праці (Міністерство освіти України, Міністерство праці України, Міністерство 
у справах молоді і спорту України, 1995). Нормативне визначення є 
принципово важливим для дослідження, оскільки воно фіксує подвійний 
характер профорієнтації: з одного боку, вона орієнтована на особистість, а з 
іншого — на суспільні та економічні потреби  
У науковій літературі поняття професійної орієнтації трактується 
ширше, ніж у нормативних актах. В. Лозовецька розглядає її як науково-
практичну систему підготовки особистості до свідомого професійного 
самовизначення, підкреслюючи, що в центрі профорієнтаційного процесу має 
бути не об’єкт зовнішнього впливу, а активний суб’єкт, який використовує 
профорієнтаційні засоби для побудови власного життєвого й професійного 
шляху. У такому розумінні професійне самовизначення постає як тривалий 
процес змін, що відбуваються під впливом соціально-економічних чинників, 
особистісної активності та самореалізації людини у сфері професійної 
діяльності (Лозовецька, 2012). Близький підхід простежується і в сучасних 
методичних рекомендаціях для закладів освіти, де профорієнтація 
визначається як стала і гнучка практика освітнього процесу, пов’язана зі 
створенням профорієнтаційного середовища та формуванням індивідуальної 
профорієнтаційної траєкторії здобувачів освіти (Український інститут 
розвитку освіти, 2022). Отже, у сучасному трактуванні професійна орієнтація 
є не лише механізмом вибору професії, а й інструментом соціалізації, розвитку 
кар’єрної компетентності та підготовки особистості до прийняття самостійних 
рішень у сфері праці та освіти  
12 
 
Сутність професійної орієнтації найповніше розкривається через її 
зв’язок із професійним самовизначенням. Саме професійне самовизначення 
виступає центральним результатом профорієнтаційної роботи, оскільки 
передбачає усвідомлений вибір професії, профілю навчання, освітньої 
траєкторії та майбутньої сфери трудової діяльності. У Положенні про 
професійну орієнтацію молоді, яка навчається, прямо зазначено, що основою 
такого самовизначення є самопізнання, самооцінка та зіставлення власних 
можливостей із вимогами професії та станом ринку праці (Міністерство освіти 
України et al., 1995). Наукові праці українських дослідників також 
наголошують, що професійне самовизначення не є одномоментним актом; 
воно формується в процесі навчальної, позаурочної, позашкільної, 
консультативної та практико-орієнтованої діяльності, а отже вимагає 
системного супроводу з боку освітніх інституцій, психологічної служби, сім’ї, 
роботодавців і державних служб (Гуцан et al., 2016; Лозовецька, 2012). У 
цьому контексті профорієнтація виступає не просто інформаційною 
підтримкою, а організованим процесом формування в особистості здатності 
здійснювати свідомий професійний вибір і нести відповідальність за нього  
Функціональне призначення професійної орієнтації також має 
комплексний характер. Нормативно визначено, що вона повинна 
забезпечувати реалізацію соціально-економічної, медико-фізіологічної та 
психолого-педагогічної функцій. Соціально-економічна функція полягає у 
підготовці конкурентоспроможного працівника, здатного до професійного 
самовдосконалення, активного пошуку роботи та зміни професії чи місця 
праці відповідно до змін економічного середовища. Медико-фізіологічна 
функція спрямована на врахування стану здоров’я, фізіологічних 
особливостей та можливих обмежень людини при виборі професії, а також на 
корекцію професійних планів із урахуванням цих обставин. Психолого-
педагогічна функція пов’язана з виявленням і розвитком інтересів, нахилів і 
здібностей особистості, допомогою в пошуку покликання, засвоєнні знань про 
професійну діяльність і визначенні шляхів ефективного професійного 
13 
 
самовизначення (Міністерство освіти України et al., 1995). Саме сукупність 
цих функцій дає змогу поєднати особистісний і суспільний виміри 
профорієнтації в єдиній системі  
Поряд із нормативно закріпленими функціями у наукових джерелах 
наголошується також на діагностичній, навчальній, формувальній і 
розвивальній функціях системи профорієнтації. Такий підхід акцентує, що 
профорієнтаційна діяльність має не лише виявляти професійно значущі 
характеристики особистості, а й цілеспрямовано формувати її готовність до 
вибору професії, розвивати здатність до самопізнання, планування кар’єри, 
критичного осмислення власних ресурсів і життєвих перспектив (Лозовецька, 
2012). У сучасному освітньому контексті до цих функцій фактично додається 
ще й компетентнісна функція, адже профорієнтація дедалі тісніше 
пов’язується з формуванням навичок кар’єрного менеджменту, умінням 
працювати з інформацією про освіту і ринок праці, а також із готовністю до 
професійної мобільності та перенавчання, що відповідає міжнародному 
підходу до career guidance (OECD, 2021). Відтак функції профорієнтації 
доцільно розглядати як взаємодоповнювальні: вони одночасно орієнтовані на 
розвиток особистості, забезпечення свідомого професійного вибору та 
гармонізацію відносин між людиною і ринком праці  
Завдання професійної орієнтації конкретизують її функціональне 
призначення і розкривають практичний зміст відповідної діяльності. У 
нормативних документах серед основних завдань профорієнтації названо 
ознайомлення учнів і вихованців із професіями та правилами вибору професії, 
виховання спрямованості на самопізнання і власну активність як основу 
професійного самовизначення, формування вміння співвідносити свої 
здібності з вимогами конкретної професії та складати реалістичний план її 
оволодіння, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей 
особистості (Міністерство освіти України et al., 1995). У сучасних методичних 
рекомендаціях до цих завдань додаються формування знань про світ професій, 
розвиток цілісних світоглядних уявлень, професійно значущих 
14 
 
компетентностей, дослідницьких, життєзабезпечувальних і соціальних 
навичок, необхідних для самореалізації в житті, навчанні та праці 
(Український інститут розвитку освіти, 2022). З огляду на це можна 
стверджувати, що завдання профорієнтації охоплюють когнітивний, 
мотиваційний, діяльнісний і ціннісний компоненти професійного становлення 
особистості  
У теоретичному плані завдання професійної орієнтації можна 
узагальнити в кількох взаємопов’язаних напрямах. Перший напрям стосується 
надання достовірної інформації про світ праці, професії, шляхи здобуття 
освіти, можливості зайнятості та тенденції ринку праці. Другий пов’язаний із 
розвитком самопізнання та адекватної самооцінки, без чого професійний вибір 
ризикує залишитися випадковим або ситуативним. Третій напрям передбачає 
формування здатності до професійного проектування, тобто вміння будувати 
реалістичні освітньо-професійні плани, оцінювати альтернативи, передбачати 
наслідки рішень і за потреби коригувати траєкторію. Четвертий спрямований 
на формування готовності до входження в професійну діяльність, адаптації до 
нових умов і подальшого розвитку. Саме така логіка узгоджується і з 
міжнародним підходом, у межах якого кар’єрна орієнтація покликана 
допомагати людині осмислено обирати освіту, професійну підготовку та 
працю, а також керувати власною кар’єрою впродовж життя (OECD, 2021)  
Важливим для характеристики сутності професійної орієнтації є 
питання її основних форм. У нормативному розумінні професійна орієнтація 
включає професійну інформацію, професійну консультацію, професійний 
добір, професійний відбір і професійну адаптацію. Професійна інформація 
забезпечує ознайомлення особи зі змістом і перспективами розвитку професій, 
умовами їх здобуття, потребами ринку праці та можливостями професійно-
кваліфікаційного зростання. Професійна консультація ґрунтується на 
взаємодії фахівця з особою з метою допомоги у виборі або зміні професії з 
урахуванням її індивідуально-психологічних характеристик, інтересів, 
нахилів, стану здоров’я й життєвої ситуації. Професійний добір спрямований 
15 
 
на визначення професії, що найбільше відповідає можливостям людини, 
професійний відбір — на встановлення ступеня її придатності до певного виду 
діяльності згідно з нормативними вимогами, а професійна адаптація 
покликана сприяти входженню особи в трудову діяльність та успішному 
професійному становленню (Міністерство освіти України et al., 1995). Така 
класифікація відображає послідовність переходу від інформування і 
самопізнання до практичного включення людини у сферу праці  
У педагогічній літературі форми профорієнтаційної роботи 
класифікують також за організаційним критерієм. Зокрема, виокремлюють 
індивідуальні, групові, колективні, класні, позакласні, шкільні та позашкільні 
форми, а також разові, короткострокові, середньотривалі й довготривалі 
форми за тривалістю та інформаційні, діагностичні, формувальні й 
корегувальні форми за характером допомоги (Гуцан et al., 2016). До 
конкретних форм профорієнтаційної роботи належать профінформаційні 
уроки, професіографічні зустрічі, лекції, конференції, тематичні зустрічі, 
творчі конкурси, вікторини, ігри, екскурсії, заняття кар’єрного спрямування, 
індивідуальні консультації та профдіагностичні обстеження (Гуцан et al., 
2016). У міжнародній практиці до традиційних форм додаються індивідуальне 
і групове консультування, психометричне тестування, career education, 
взаємодія з роботодавцями, а також очний, дистанційний і змішаний формати 
надання послуг (OECD, 2021). Звідси випливає, що сучасна профорієнтація 
має поєднувати змістову різноманітність, організаційну гнучкість і 
технологічну доступність, особливо для молоді, яка звикла сприймати 
інформацію через цифрові канали  
Особливого значення набуває розуміння того, що форми профорієнтації 
повинні відповідати віковим етапам і рівню готовності особистості до 
професійного вибору. Українське нормативне поле передбачає поетапність 
профорієнтаційної роботи: у допрофесійному періоді виокремлюються 
початковий, пізнавально-пошуковий і базовий етапи, а далі — етап 
професійного навчання. Початковий етап орієнтований на ознайомлення з 
16 
 
найпоширенішими професіями та виховання позитивного ставлення до праці; 
пізнавально-пошуковий — на формування ціннісних орієнтацій, мотивації 
самопізнання та вибір профілю подальшого навчання; базовий — на засвоєння 
наукових основ вибору професії, самопізнання, співвіднесення власних 
можливостей із вимогами професій та ринком праці; етап професійного 
навчання — на адаптацію до професійної підготовки, розвиток мобільності та 
уточнення професійної перспективи (Міністерство освіти України et al., 1995). 
Отже, форми профорієнтаційної роботи не можуть бути універсальними для 
всіх категорій молоді; їхня ефективність залежить від того, наскільки вони 
узгоджені з віком, освітнім середовищем, потребами та рівнем сформованості 
професійного самовизначення  
Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що професійна орієнтація є 
складною й багаторівневою системою соціально-педагогічної, психологічної 
та управлінської підтримки особистості у процесі професійного 
самовизначення. Її сутність полягає у створенні умов для свідомого, 
відповідального й соціально доцільного професійного вибору, що враховує як 
індивідуальні особливості людини, так і потреби ринку праці. Функції 
професійної орієнтації охоплюють економічний, психологічний, освітній і 
розвивальний виміри; завдання спрямовані на поєднання інформування, 
самопізнання, формування професійно важливих якостей і підготовки до 
кар’єрного планування; форми реалізації відзначаються різноманітністю та 
мають добиратися відповідно до віку, освітнього етапу, потреб цільової групи 
й організаційних можливостей конкретної інституції. Саме таке комплексне 
розуміння професійної орієнтації створює теоретичну основу для подальшого 
аналізу її організаційно-правового забезпечення та практики реалізації в 
системі державної служби зайнятості України 
 
 
 
17 
 
1.2. Організаційно-правове забезпечення системи професійної орієнтації 
в Україні 
Організаційно-правове забезпечення системи професійної орієнтації в 
Україні становить сукупність нормативно-правових актів, інституційних 
механізмів, управлінських рішень і практик міжвідомчої взаємодії, які 
визначають зміст, суб’єктів, форми, напрями та інструменти 
профорієнтаційної діяльності. У сучасних умовах така система не може 
розглядатися ізольовано в межах лише освітньої або лише трудової політики, 
оскільки професійна орієнтація перебуває на перетині сфер освіти, зайнятості, 
молодіжної політики, соціального захисту та регіонального розвитку. Саме 
тому її правове регулювання має багаторівневий характер і охоплює як закони 
України, так і підзаконні акти, концепції, державні програми, відомчі 
положення та методичні документи, що визначають функціонування 
відповідних інституцій і напрями їхньої взаємодії. У науковій літературі 
слушно підкреслюється, що правова база профорієнтації в Україні 
сформована, однак потребує систематизації, оновлення та кращого 
узгодження з сучасними соціально-економічними умовами, особливо в 
частині практичної реалізації міжсекторальної взаємодії та безперервності 
кар’єрної підтримки особистості (Шевчук, 2017; Лозовецька, 2012).  
Базовим нормативним актом, який задає загальний контур державної 
політики у відповідній сфері, є Закон України «Про зайнятість населення». Він 
визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної 
політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав 
громадян на працю, а також окреслює місце державних інституцій у сприянні 
зайнятості та професійному розвитку населення. Для дослідження 
профорієнтації цей Закон є принциповим, оскільки саме в межах політики 
зайнятості професійна орієнтація отримує практичне втілення як інструмент 
забезпечення відповідності між потенціалом особи та потребами ринку праці. 
Водночас Концепція державної системи професійної орієнтації населення 
визначає стратегічну рамку функціонування такої системи, наголошуючи на 
18 
 
необхідності забезпечення її цілісності, узгодженості та належної координації 
діяльності соціальних інститутів, що беруть участь у профорієнтаційній 
роботі. Отже, саме поєднання норм Закону України «Про зайнятість 
населення» та положень Концепції формує фундамент організаційно-
правового регулювання професійної орієнтації в державі (Закон України «Про 
зайнятість населення», 2012; Кабінет Міністрів України, 2008).  
Важливе місце в системі правового забезпечення професійної орієнтації 
займають спеціальні підзаконні акти, які безпосередньо визначають її зміст і 
механізми організації. Йдеться насамперед про Положення про організацію 
професійної орієнтації населення та Положення про професійну орієнтацію 
молоді, яка навчається. Саме ці документи закріплюють базові дефініції, 
окреслюють завдання, функції, етапи та форми профорієнтаційної роботи, а 
також визначають коло суб’єктів, відповідальних за її здійснення. Значення 
цих актів полягає в тому, що вони поєднують загальносоціальний і 
педагогічний виміри профорієнтації: з одного боку, орієнтують систему на 
потреби ринку праці, а з іншого — на професійне самовизначення особистості. 
Попри те, що обидва положення були прийняті ще у 1995 році, вони станом на 
травень 2024 року залишалися важливою частиною нормативної основи 
профорієнтаційної діяльності в Україні, що водночас свідчить і про 
спадкоємність, і про певну консервативність правового регулювання цієї 
сфери (Міністерство праці України, Міністерство освіти України, & 
Міністерство соціального захисту населення України, 1995; Міністерство 
освіти України, Міністерство праці України, & Міністерство у справах молоді 
і спорту України, 1995).  
Організаційно-правове забезпечення системи професійної орієнтації в 
Україні не обмежується актами у сфері зайнятості. Воно ґрунтується також на 
законодавстві про освіту, оскільки професійне самовизначення особистості 
формується поступово й потребує безперервного супроводу на різних рівнях 
освіти. Закон України «Про освіту» визначає загальні правові та організаційні 
засади функціонування системи освіти й закріплює право особи здобувати 
19 
 
освіту впродовж життя. Закони України «Про повну загальну середню освіту», 
«Про фахову передвищу освіту» та «Про вищу освіту» утворюють нормативне 
поле, в межах якого реалізуються різні моделі освітньої та кар’єрної підтримки 
особистості на етапах шкільного навчання, професійної підготовки й 
подальшого освітнього просування. У такому контексті профорієнтація постає 
як наскрізний компонент освітньої політики, що має забезпечувати зв’язок між 
інтересами здобувача освіти, його здібностями, освітніми можливостями та 
перспективами подальшої зайнятості (Закон України «Про освіту», 2017; 
Закон України «Про повну загальну середню освіту», 2020; Закон України 
«Про фахову передвищу освіту», 2019; Закон України «Про вищу освіту», 
2014).  
З позицій організації системи особливо важливо, що профорієнтаційна 
діяльність в Україні має багатосуб’єктний характер. Нормативні й 
концептуальні документи передбачають участь у ній органів державної влади, 
органів місцевого самоврядування, закладів освіти, державної служби 
зайнятості, роботодавців, громадських організацій, молодіжних центрів та 
інших інституцій. Концепція державної системи професійної орієнтації 
населення прямо акцентує на потребі координації діяльності соціальних 
інститутів у цій сфері, а сучасні європейські огляди української практики 
також фіксують множинність провайдерів кар’єрної підтримки для молоді: від 
Міністерства освіти і науки та мережі освітніх інституцій до центрів 
зайнятості, молодіжних центрів, неурядових організацій та об’єднань 
роботодавців. Це дає підстави розглядати організаційно-правове забезпечення 
професійної орієнтації як таке, що має будуватися на принципах 
інтегрованості, партнерства і розподілу відповідальності, а не лише на 
адміністративній вертикалі (Кабінет Міністрів України, 2008; European 
Training Foundation, 2024).  
Центральне місце в інституційному механізмі профорієнтаційної роботи 
посідає Державна служба зайнятості України. Відповідно до Положення про 
Державну службу зайнятості, служба є централізованою системою державних 
20 
 
установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством 
економіки України. Такий статус має принципове значення для організації 
профорієнтаційної роботи, оскільки забезпечує інституційну спроможність 
поєднувати державну політику у сфері зайнятості з практичними сервісами 
для населення. На офіційному вебсайті Державного центру зайнятості 
профорієнтація представлена як окремий напрям діяльності, що включає 
консультаційну підтримку, вебінари, а також платформу з профорієнтації та 
розвитку кар’єри. Остання надає доступ до дистанційного тестування й 
самооцінювання здібностей, інтересів та особистісних характеристик, що 
свідчить про поступову цифровізацію профорієнтаційних послуг і адаптацію 
організаційних форм роботи до потреб користувачів, передусім молоді 
(Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства 
України, 2020; Міністерство економіки України, 2023; Державний центр 
зайнятості, n.d.; Платформа з профорієнтації Державної служби зайнятості, 
n.d.).  
Організаційно-правове забезпечення профорієнтації тісно пов’язане 
також із документами стратегічного планування у сферах молодіжної політики 
та професійної освіти. Національна молодіжна стратегія до 2030 року 
спрямована на створення додаткових можливостей для становлення, розвитку 
та підвищення конкурентоспроможності молоді, а державна цільова соціальна 
програма «Молодь України» на 2021–2025 роки конкретизує відповідні 
пріоритети в межах урядової політики. Не менш важливим є схвалення 
Концепції реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-
технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на 
період до 2027 року та затвердження плану заходів на 2020–2027 роки із її 
запровадження. У цих документах прямо констатується невідповідність 
підготовки кваліфікованих кадрів потребам особи, економіки й суспільства, а 
отже, професійна орієнтація фактично розглядається як один із механізмів 
подолання цього дисбалансу. Таким чином, стратегічний рівень правового 
забезпечення підсилює поточне регулювання та задає довгострокові орієнтири 
21 
 
розвитку системи профорієнтації в Україні (Президент України, 2021; Кабінет 
Міністрів України, 2021, 2019, 2020).  
На практичному рівні значущість належного організаційного 
забезпечення підтверджується масштабами запиту на послуги служби 
зайнятості. За офіційними даними, у 2023 році послугами Державної служби 
зайнятості скористалися 664,6 тис. осіб, із них 483,2 тис. зареєстрованих 
безробітних. Ці показники засвідчують, що державна служба зайнятості не є 
вузькоспеціалізованим інститутом, а виконує роль масового публічного 
сервісу, який поєднує інструменти сприяння працевлаштуванню, 
професійного навчання, кар’єрного консультування і профорієнтації. За таких 
умов правова визначеність функцій служби, чіткість процедур, наявність 
цифрових сервісів і належна координація з освітніми установами 
безпосередньо впливають на ефективність організації профорієнтаційної 
роботи, особливо щодо молоді, яка потребує швидкого доступу до інформації, 
консультацій і навігації між освітніми та трудовими можливостями (Державна 
служба зайнятості, 2024).  
Попри наявність розгалуженої правової та інституційної бази, система 
організаційно-правового забезпечення професійної орієнтації в Україні 
станом на травень 2024 року має низку проблем. По-перше, значна частина 
спеціальних нормативних актів була прийнята ще в 1990-х роках, тому їх 
понятійний апарат і організаційні моделі не повною мірою враховують сучасні 
реалії цифровізації, компетентнісного підходу, змішаної та дистанційної 
взаємодії, а також нові виклики, зумовлені війною та міграційними процесами. 
По-друге, попри формальне визнання багатосуб’єктності системи, у практиці 
досі зберігається фрагментарність взаємодії між школою, закладами 
професійної освіти, закладами вищої освіти, роботодавцями, молодіжними 
центрами та службою зайнятості. По-третє, потребує подальшого розвитку 
саме модель безперервної кар’єрної підтримки, у межах якої професійна 
орієнтація не завершувалася б на етапі вибору першої професії, а 
супроводжувала б людину упродовж освітніх і професійних переходів. На це 
22 
 
звертають увагу як українські дослідники, так і міжнародні аналітики, які 
розглядають українську систему як таку, що має значний потенціал, але 
потребує сильнішої координації, модернізації інструментів і ширшого 
залучення різних провайдерів кар’єрних послуг (Шевчук, 2017; European 
Training Foundation, 2024; OECD, 2021).  
Окремої уваги заслуговує питання адаптації організаційно-правової бази 
до нових суспільних умов. У ситуації воєнного стану, внутрішнього 
переміщення населення, зміни структури попиту на робочу силу та 
загострення кадрового дефіциту в низці галузей професійна орієнтація має 
виконувати не лише традиційну функцію допомоги у виборі професії, а й 
ширшу функцію забезпечення соціально-економічної стійкості. У цьому сенсі 
актуальним є розвиток цифрових платформ, інтеграція профорієнтації у 
молодіжну та освітню політику, посилення ролі регіональних і локальних 
інституцій, а також формування більш чітких механізмів взаємодії між 
суб’єктами системи. Європейські огляди української практики підкреслюють, 
що кар’єрна підтримка молоді в Україні вже спирається на різноманітні 
інституції та онлайн-сервіси, однак для її більшої ефективності потрібні 
системність, сталість і оновлення нормативного підґрунтя відповідно до 
сучасних потреб суспільства та економіки (European Training Foundation, 2024; 
UNICEF & European Training Foundation, 2024).  
Отже, організаційно-правове забезпечення системи професійної 
орієнтації в Україні характеризується наявністю достатньо широкої 
нормативної та інституційної основи, що охоплює законодавство про 
зайнятість, освіту, молодіжну політику, спеціальні положення про 
профорієнтацію та акти, які регламентують діяльність державної служби 
зайнятості. Водночас ця система не є завершеною в сенсі сучасної 
управлінської цілісності: вона потребує оновлення спеціальних нормативних 
актів, поглиблення міжвідомчої координації, розвитку цифрових інструментів, 
зміцнення ролі закладів освіти й регіональних інституцій, а також переходу 
від переважно епізодичних заходів до моделі безперервної кар’єрної 
23 
 
підтримки особистості. Саме тому подальший аналіз зарубіжного досвіду 
профорієнтаційної роботи з молоддю є необхідним для пошуку тих 
організаційних рішень, які можуть бути адаптовані до українських реалій і 
використані для підвищення ефективності національної системи професійної 
орієнтації (Кабінет Міністрів України, 2008; OECD, 2021; European Training 
Foundation, 2024). 
 
1.3. Зарубіжний досвід профорієнтаційної роботи з молоддю та 
можливості його адаптації в Україні 
У зарубіжній практиці професійна орієнтація молоді дедалі частіше 
розглядається не як окремий епізод вибору професії, а як безперервна система 
кар’єрної підтримки, що охоплює освітні переходи, вихід на ринок праці, 
зміну освітньої траєкторії та розвиток навичок управління кар’єрою. OECD 
(2021) наголошує, що якісна career guidance допомагає людям реалізувати 
потенціал, економіці — ефективніше використовувати людський капітал, а 
суспільству — зменшувати нерівність. Cedefop, у свою чергу, трактує lifelong 
guidance як підтримку кар’єрного розвитку людей будь-якого віку й на будь-
якому етапі життєвого шляху, що включає інформування, консультування, 
оцінювання навичок, наставництво та допомогу під час переходів між 
навчанням і працею. Саме такий підхід є особливо цінним для молоді, оскільки 
дає змогу поєднати індивідуальні інтереси з вимогами ринку праці та 
зменшити ризик випадкового або помилкового професійного вибору (OECD, 
2021; Cedefop, n.d.).  
Однією з найбільш цілісних моделей профорієнтаційної роботи з 
молоддю є фінська. У Фінляндії профорієнтація інтегрована в освітній процес 
і розглядається як безперервна діяльність від базової до старшої школи, а 
також у професійній освіті. Finnish National Agency for Education підкреслює, 
що guidance and counselling у базовій освіті покликана розвивати здатність 
учнів долати життєві зміни та орієнтуватися в освітніх і кар’єрних переходах, 
причому основна відповідальність за цю роботу в 7–9 класах покладається на 
24 
 
guidance counsellor. У старшій школі кожен заклад формує guidance plan як 
частину локального курикулуму, де визначаються цілі, зміст, розподіл 
відповідальності, підтримка в перехідних моментах і співпраця з ключовими 
партнерами. Окремою сильною рисою фінської моделі є орієнтація на 
формування career planning skills, тобто навичок самопізнання, роботи з 
інформацією, реалістичного планування та ухвалення рішень, а також 
використання періодів ознайомлення зі світом праці. Додатково для молоді до 
30 років функціонують One-Stop Guidance Centers, які надають інтегровані 
консультації щодо освіти, працевлаштування й повсякденного життя, що 
свідчить про високу міжвідомчу координацію фінської системи (Finnish 
National Agency for Education, n.d.-a, n.d.-b, n.d.-c, 2022).  
Показовим є й досвід Англії, де профорієнтація молоді має чітко 
структурований шкільний вимір. Важливим інституційним орієнтиром стала 
урядова Careers Strategy, відповідно до якої школи та коледжі мають будувати 
кар’єрні програми на основі Gatsby Benchmarks. Ця модель передбачає 
наявність стабільної кар’єрної програми, доступу учнів і батьків до якісної 
інформації про ринок праці, зв’язку навчальних предметів із кар’єрними 
перспективами, системної взаємодії з роботодавцями, досвіду робочого 
середовища та індивідуального консультування. Ofsted у тематичному огляді 
2023 року констатував, що роль careers leader у більшості закладів уже добре 
інституціоналізована, а самі заклади розуміють значення якісної кар’єрної 
програми для різних категорій молоді, включно з учнями з уразливих груп. 
Водночас огляд показав, що ефективність системи залежить від реальної 
співпраці між керівництвом закладу, careers leader, викладачами, 
професійними консультантами, а також від доступності практичного досвіду 
взаємодії з роботодавцями та збалансованого представлення академічних і 
технічних освітніх маршрутів (Department for Education, 2017; Ofsted, 2023).  
Корисним для українського контексту є й досвід Німеччини, у якому 
важливу роль відіграє Федеральне агентство зайнятості. У профорієнтаційній 
роботі з молоддю воно поєднує шкільні консультації, батьківські зустрічі, 
25 
 
прийоми в агентствах зайнятості, підтримку у виборі професії та навчального 
маршруту, а також допомогу у пошуку місць для професійної підготовки й 
дуального навчання. Офіційні матеріали Bundesagentur für Arbeit за 2023/2024 
рік показують, що молоді люди можуть отримувати консультації очно, 
телефоном і у форматі відеозв’язку, а поряд із персональною підтримкою 
широко використовуються інформаційні центри BiZ та цифрові сервіси — 
зокрема planet-beruf.de, BERUFENET, BERUFE.TV, Check-U, бази ярмарків, 
заходів і вакансій. Така модель демонструє, що сучасна профорієнтація стає 
мультимодальною: вона поєднує живе консультування, самостійну навігацію 
користувача через цифрові ресурси та практичну орієнтацію на реальні 
можливості навчання і працевлаштування (Bundesagentur für Arbeit, 2023, 
2023/2024).  
Серед європейських прикладів заслуговує на увагу і хорватська модель, 
яку Cedefop характеризує як приклад розвитку системи lifelong career guidance 
на основі міжінституційного партнерства. У Хорватії була сформована 
стратегія безперервної кар’єрної орієнтації, що ставила за мету побудову 
цілісної системи, узгодження профорієнтаційних послуг із потребами ринку 
праці, розвиток системи якості та формування career management skills. 
Важливо, що lifelong career guidance centres укладали угоди про співпрацю з 
місцевими партнерами — школами, коледжами, університетами, 
молодіжними об’єднаннями, соціальними службами, асоціаціями та 
економічними структурами — для виявлення потреб конкретних груп і 
надання адресних послуг. Додатковим інструментом став e-Guidance portal з 
Career Compass, який орієнтований на різні групи користувачів — від учнів до 
безробітних. Цей досвід є показовим тим, що демонструє, як профорієнтація 
може бути побудована одночасно як стратегія, мережа партнерств і цифрова 
платформа (Cedefop, n.d.).  
Узагальнення наведених прикладів дає підстави стверджувати, що 
найбільш ефективні зарубіжні системи профорієнтації молоді мають спільні 
риси. По-перше, вони працюють за принципом безперервності та супроводу 
26 
 
на ключових переходах: між рівнями освіти, між освітою і працею, між 
різними освітніми та професійними рішеннями. По-друге, у них чітко 
визначено відповідальних суб’єктів: кар’єрних радників, careers leaders, 
місцеві центри підтримки, служби зайнятості, партнерів із боку роботодавців. 
По-третє, вони поєднують індивідуальне консультування з системною 
кар’єрною освітою, а також з практикою ознайомлення зі світом праці. По-
четверте, значна увага приділяється цифровим сервісам і легкому доступу 
молоді до інформації та самооцінювання. Нарешті, ефективні моделі мають 
виражений інклюзивний характер: вони орієнтовані не лише на “сильних” 
учнів, а й на молодь із вразливих груп, молодих людей у ризику NEET-статусу 
та осіб, які потребують більш інтенсивного супроводу (OECD, 2021; Cedefop, 
n.d.; Ofsted, 2023; Finnish National Agency for Education, 2022).  
Таблиця 1.1. 
Порівняльна характеристика окремих зарубіжних моделей профорієнтаційної 
роботи з молоддю 
Країна / Інституційна Практична цінність для 
Ключові риси системи 
модель основа України 
Безперервна профорієнтація в Може бути використана 
освіті; guidance plan у закладі; Заклади освіти, для створення шкільних 
акцент на career planning guidance планів профорієнтації, 
Фінляндія skills; періоди ознайомлення counsellors, розвитку навичок 
зі світом праці; One-Stop міжвідомчі кар’єрного планування та 
Guidance Centers для молоді молодіжні центри локальних центрів 
до 30 років підтримки молоді 
Структурована кар’єрна 
Корисна для 
програма на основі Gatsby Школи, коледжі, 
стандартизації 
Benchmarks; careers leader; Department for 
мінімальних вимог до 
Англія зв’язок навчання з кар’єрою; Education, кар’єрні 
профорієнтації у школах і 
активна взаємодія з лідери, зовнішні 
розвитку практики 
роботодавцями; індивідуальні консультанти 
“школа–роботодавець” 
консультації 
Поєднання очного, 
Актуальна для 
телефонного, відео- та Федеральне 
розширення цифрових 
цифрового консультування; агентство 
сервісів служби зайнятості 
BiZ; онлайн-ресурси planet- зайнятості, місцеві 
Німеччина та посилення 
beruf.de, BERUFENET, агенції, BiZ, 
профорієнтації щодо 
BERUFE.TV, Check-U; цифрові 
професійної освіти й 
підтримка вибору дуального платформи 
дуальної моделі 
навчання 
27 
 
Країна / Інституційна Практична цінність для 
Ключові риси системи 
модель основа України 
Стратегія lifelong career Важлива для побудови 
Державні органи, 
guidance; місцеві партнерства; мережевої моделі 
служба зайнятості, 
Хорватія career guidance centres; e- профорієнтації в регіонах 
форум партнерів, 
Guidance portal і Career та інтеграції офлайн- і 
місцеві інституції 
Compass онлайн-послуг 
Джерела до табл. 1: Finnish National Agency for Education (n.d.-a, n.d.-b, n.d.-c, 
2022); Department for Education (2017); Ofsted (2023); Bundesagentur für Arbeit 
(2023, 2023/2024); Cedefop (n.d.).  
Оцінюючи можливості адаптації зарубіжного досвіду в Україні, важливо 
уникати механічного копіювання чужих моделей. Адаптація має враховувати 
українські інституційні реалії, роль державної служби зайнятості, структуру 
освітньої системи, регіональні відмінності, наслідки війни, переміщення 
молоді та нерівний доступ до цифрових сервісів. Водночас ETF у матеріалах 
щодо України прямо фіксує, що в країні вже існують різні провайдери 
кар’єрної підтримки та онлайн-сервіси для молоді, а в дослідженні UNICEF і 
ETF 2024 року наголошується, що ефективні політики мають бути більш 
чутливими до реальних потреб і досвіду молодих людей. Це означає, що для 
України найбільш перспективною є не імпортована “готова система”, а 
комбінована модель, у якій найсильніші елементи зарубіжного досвіду 
вбудовуються в наявні українські інституції — насамперед у систему освіти, 
службу зайнятості, молодіжні центри та цифрові платформи (European 
Training Foundation, 2024; UNICEF & European Training Foundation, 2024).  
З точки зору практичного реформування української системи найбільш 
доцільними видаються кілька напрямів адаптації. По-перше, це перехід від 
переважно разових профорієнтаційних заходів до моделі безперервного 
кар’єрного супроводу, яка б охоплювала школу, професійну освіту, вищу 
освіту й перший вихід на ринок праці. По-друге, важливим є 
інституціоналізація відповідальності всередині закладів освіти, зокрема 
закріплення функцій кар’єрного координатора або аналогічної ролі. По-третє, 
перспективним є розширення практик роботодавсько-освітньої взаємодії, 
включаючи професійні проби, ярмарки, гостьові зустрічі, дуальні елементи та 
28 
 
короткі форми work shadowing. По-четверте, необхідно посилювати мережеву 
взаємодію на місцевому рівні — між школами, центрами зайнятості, 
громадами, молодіжними центрами, бізнесом та громадськими організаціями. 
По-п’яте, надзвичайно важливим залишається розвиток цифрових платформ, 
які не підміняють консультацію, а доповнюють її й роблять доступнішою для 
молоді, зокрема для тих, хто проживає в малих громадах або є внутрішньо 
переміщеним (OECD, 2021; Cedefop, n.d.; European Training Foundation, 2024).  
Таблиця 1. 2  
Можливості адаптації зарубіжного досвіду профорієнтаційної роботи в 
Україні 
Елемент 
Можливість Очікуваний 
зарубіжного Необхідні умови 
адаптації в Україні результат 
досвіду 
Запровадження Більш усвідомлений 
Оновлення 
послідовної вибір профілю 
Безперервна методичних підходів, 
профорієнтаційної навчання і професії, 
профорієнтація в координація між 
траєкторії від базової зниження 
освіті (Фінляндія) рівнями освіти, 
школи до завершення випадковості 
підготовка фахівців 
навчання професійного вибору 
Шкільна кар’єрна 
Закріплення у Нормативне Підвищення 
програма та 
закладах освіти оформлення функцій, системності, 
визначений 
відповідальної особи навчання персоналу, підзвітності й 
відповідальний 
або команди за критерії оцінювання стабільності 
координатор 
кар’єрну роботу роботи профорієнтації 
(Англія) 
Зацікавленість 
Роботодавські 
Розвиток локальних бізнесу, безпечні 
контакти, work Краще розуміння 
програм співпраці формати, 
experience, молоддю світу праці та 
шкіл, коледжів, організаційне 
профпроби актуальних вимог 
центрів зайнятості й посередництво 
(Англія, Фінляндія, роботодавців 
роботодавців громад і служби 
Німеччина) 
зайнятості 
Створення або 
Міжвідомча Доступність 
Локальні центри й посилення на базі 
взаємодія, участь профорієнтаційних 
партнерські мережі громад і молодіжних 
громад, служби послуг для молоді в 
(Фінляндія, просторів 
зайнятості, освітніх і регіонах і вразливих 
Хорватія) інтегрованих точок 
соціальних інституцій груп 
кар’єрної підтримки 
Цифрові сервіси Якісний контент, 
Розширення Швидший і ширший 
самооцінювання та актуальні дані про 
українських онлайн- доступ молоді до 
навігації професії, інтеграція з 
платформ профорієнтаційної 
(Німеччина, консультаційними 
профорієнтації, допомоги 
Хорватія) послугами 
29 
 
Елемент 
Можливість Очікуваний 
зарубіжного Необхідні умови 
адаптації в Україні результат 
досвіду 
тестування й кар’єрної 
навігації 
Проєктування послуг 
Youth-centred Регулярні опитування Вища релевантність і 
із урахуванням 
design політик молоді, зворотний результативність 
досвіду, запитів і 
(UNICEF & ETF, зв’язок, гнучкі профорієнтаційних 
каналів комунікації, 
2024) формати послуг сервісів 
зручних для молоді 
Джерела до табл. 2: OECD (2021); Finnish National Agency for Education (n.d.-a, n.d.-b, n.d.-
c, 2022); Department for Education (2017); Ofsted (2023); Bundesagentur für Arbeit (2023, 
2023/2024); Cedefop (n.d.); European Training Foundation (2024); UNICEF & European 
Training Foundation (2024).  
Особливо важливим для України є те, що зарубіжний досвід показує: 
найбільш результативною є не вузько відомча, а інтегрована модель 
профорієнтації. Якщо у Фінляндії акцент зроблено на освітню безперервність 
і навички кар’єрного планування, в Англії — на стандартизовану шкільну 
програму й контакти з роботодавцями, у Німеччині — на поєднання 
індивідуальної консультації, професійної інформації та цифрових сервісів, а в 
Хорватії — на стратегію та локальну партнерську мережу, то для України 
оптимальним виглядає поєднання всіх цих компонентів. Воно має спиратися 
на чинні державні інституції, але водночас виходити за їх межі шляхом 
активної взаємодії з громадами, роботодавцями, освітніми закладами й 
цифровими платформами. У цьому полягає основна адаптаційна логіка: не 
дублювати зарубіжну форму, а відтворювати її функціональний зміст у 
національному середовищі (European Training Foundation, 2024; OECD, 2021; 
Cedefop, n.d.).  
Отже, зарубіжний досвід профорієнтаційної роботи з молоддю станом 
на травень 2024 року переконливо засвідчує, що ефективна система 
професійної орієнтації повинна бути безперервною, інституційно 
закріпленою, міжсекторальною, практикоорієнтованою та цифрово 
доступною. Для України найбільш перспективними є адаптація елементів 
шкільної кар’єрної програми, посилення ролі служби зайнятості як 
координатора й провайдера кар’єрної підтримки, розвиток локальних 
30 
 
партнерств, інтеграція роботодавців у профорієнтаційний процес і 
масштабування сучасних цифрових інструментів. Такий підхід може не лише 
підвищити якість професійного самовизначення молоді, а й сприяти кращому 
узгодженню системи освіти з потребами ринку праці, що особливо важливо в 
умовах кадрового дефіциту та післявоєнного відновлення країни (UNICEF & 
European Training Foundation, 2024; European Training Foundation, 2024; OECD, 
2021) 
 
  
31 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В 
УКРАЇНІ 
 
2.1. Сучасний стан системи професійної орієнтації в Україні: проблеми 
та перспективи розвитку 
Сучасний стан системи професійної орієнтації в Україні 
характеризується поєднанням сформованої нормативної бази, наявності 
розгалуженої мережі суб’єктів профорієнтаційної діяльності та водночас 
істотних організаційних, змістових і координаційних проблем. На відміну від 
вузького підходу, за якого профорієнтація розглядається лише як допомога у 
виборі професії, у сучасному розумінні вона дедалі більше набуває рис 
системи кар’єрної підтримки, що охоплює інформування, консультування, 
діагностику, професійне навчання, підтримку переходу від освіти до праці та 
подальшу адаптацію особи до змін ринку праці. Такий підхід відповідає 
міжнародному баченню career guidance як інструменту, що допомагає людям 
управляти кар’єрою впродовж життя, а також українським стратегічним 
документам, які пов’язують конкурентоспроможність молоді з її здатністю до 
свідомого професійного вибору та професійного розвитку (OECD, 2021; 
Президент України, 2021).  
У функціональному вимірі сучасна модель професійної орієнтації в 
Україні є багатосуб’єктною. За матеріалами ETF, до провайдерів кар’єрної 
підтримки молоді в Україні належать інституції системи освіти, кар’єрні 
центри, державна служба зайнятості, молодіжні центри, неурядові організації, 
об’єднання роботодавців, наукові установи та приватні провайдери. Це 
означає, що система вже має мережеву структуру і не обмежується діяльністю 
окремої установи. Водночас така множинність суб’єктів вимагає чіткої 
координації, спільних стандартів якості та зрозумілого розподілу функцій, і 
саме на цьому рівні в українській практиці виникають суттєві труднощі. 
Формально система існує як міжвідомча, але фактично нерідко функціонує 
32 
 
фрагментарно, залежно від активності окремих інституцій, регіональних 
ресурсів і проєктної підтримки (European Training Foundation [ETF], 2024).  
Однією з ключових рис сучасної української моделі є посилення ролі 
державної служби зайнятості як інституції, що поєднує профорієнтацію з 
практичними механізмами сприяння зайнятості, професійному навчанню та 
перекваліфікації. За офіційними даними, у 2023 році послугами Державної 
служби зайнятості скористалися 664,6 тис. осіб, із них 483,2 тис. 
зареєстрованих безробітних; за сприяння центрів зайнятості було 
працевлаштовано 240,4 тис. осіб, 32,9 тис. безробітних проходили професійне 
навчання, а 18,1 тис. осіб отримали ваучери на навчання. Уже в січні–квітні 
2024 року послуги служби зайнятості отримали 298 тис. осіб, серед яких 57 
тис. молоді, а за сприяння служби було забезпечено зайнятість 117 тис. осіб. 
Ці показники дають підстави стверджувати, що служба зайнятості виконує не 
лише функцію реагування на безробіття, а й стає важливим елементом системи 
кар’єрної підтримки населення, зокрема молоді (Державна служба зайнятості, 
2024a, 2024b).  
Водночас сучасна модель професійної орієнтації в Україні поступово 
цифровізується. ETF у березні 2024 року відзначав серед онлайн-сервісів для 
молоді в Україні е-платформу та мобільний застосунок державної служби 
зайнятості, інструмент пошуку роботи SmartJob, інклюзивні профорієнтаційні 
сервіси служби зайнятості, Кар’єрну мапу України та цифрові ресурси для 
професійної освіти. Така тенденція є важливою, оскільки відповідає запиту 
молоді на швидкий, доступний і дистанційний формат отримання кар’єрної 
інформації. Дослідження U-Report Україна показало, що 78% молодих людей 
вважають інтернет найзручнішим каналом отримання інформації про 
професійні сфери, а 74% повідомили про потребу в додатковій інформації та 
відповідних заходах. Це свідчить, що цифровізація профорієнтації не є 
другорядним напрямом, а виступає однією з передумов її доступності та 
релевантності для молодіжної аудиторії (ETF, 2024; U-Report Україна, n.d.-a).  
33 
 
Разом із тим позитивні зрушення не скасовують структурних проблем 
системи. Передусім ідеться про її фрагментарність. Попри наявність значної 
кількості суб’єктів, українська профорієнтація досі не функціонує як повністю 
інтегрована система безперервної кар’єрної підтримки. В освітньому 
середовищі профорієнтаційна діяльність часто має епізодичний характер і не 
завжди оформлена як цілісна програма, а взаємодія між закладами освіти, 
роботодавцями, молодіжними центрами та службою зайнятості значною 
мірою залежить від локальної ініціативи. У цьому сенсі проблема є не стільки 
у відсутності окремих інструментів, скільки у відсутності достатньо 
узгодженої моделі їх системної взаємодії. Саме тому в українських реаліях 
профорієнтація нерідко сприймається як низка розрізнених заходів, а не як 
послідовна траєкторія супроводу молодої людини від етапу первинного 
професійного вибору до входження у сферу праці (ETF, 2024; OECD, 2021).  
Суттєвою проблемою залишається і невідповідність між підготовкою 
кадрів, професійними очікуваннями молоді та реальними потребами ринку 
праці. Концепція реалізації державної політики у сфері професійної 
(професійно-технічної) освіти прямо фіксує, що однією з ключових проблем є 
невідповідність підготовки кваліфікованих кадрів потребам особи, 
національної економіки та суспільства, а також недосконалість системи 
професійної орієнтації та кар’єрного консультування молоді й дорослих. 
Адміністративні дані державної служби зайнятості підтверджують наявність 
дисбалансів: станом на 1 січня 2024 року було зареєстровано 96,1 тис. 
безробітних при 40,2 тис. вакансій, при цьому найбільше вакансій 
зосереджувалося у переробній промисловості, торгівлі, транспорті, освіті та 
охороні здоров’я. Це дає підстави стверджувати, що профорієнтація має 
працювати не тільки як інструмент самопізнання, а й як механізм узгодження 
освітніх і кар’єрних рішень із реальною структурою попиту на робочу силу 
(Кабінет Міністрів України, 2019; Державна служба зайнятості, 2024a).  
Окремої уваги потребує молодіжний вимір проблеми. Опитування U-
Report засвідчують, що 43% молодих людей визначають перспективи 
34 
 
особистого професійного розвитку як головний чинник вибору професії, 28% 
— рівень заробітної плати, а 72% вказують, що обирають професію 
самостійно. Водночас 30% респондентів повідомили, що не мають достатньо 
інформації про освітні можливості, а 42% зазначили, що у школах рідко 
проводяться заходи, які реально допомагають у виборі професії. Це свідчить 
про подвійний розрив: з одного боку, молодь демонструє високу суб’єктність 
у професійному виборі, а з іншого — не завжди отримує достатньо 
інституційної підтримки для того, щоб цей вибір був добре поінформованим і 
реалістичним. Звідси випливає, що профорієнтаційна система в Україні має 
посилювати не лише інформаційний компонент, а й консультативний, 
діагностичний і практикоорієнтований виміри роботи з молоддю (U-Report 
Україна, n.d.-a, n.d.-b).  
Ще одним проблемним аспектом є обмежена сталість та оновленість 
спеціального нормативного регулювання. Базові положення, які визначають 
організацію професійної орієнтації населення та молоді, були ухвалені ще в 
1995 році. Попри те, що вони зберігають концептуальну цінність, їхня 
термінологія й організаційна логіка не повною мірою відображають сучасні 
реалії цифрового суспільства, нові моделі кар’єрного консультування, 
необхідність гібридних сервісів, розвиток компетентнісного підходу та 
специфіку професійних переходів в умовах війни. Це не означає, що система 
позбавлена правової основи; радше йдеться про те, що правове поле потребує 
подальшої модернізації, аби формально закріпити ті практики, які вже 
частково реалізуються на рівні служби зайнятості, освітніх закладів і 
партнерських проєктів (Кабінет Міністрів України, 2008; Шевчук, 2017; ETF, 
2024).  
Серйозний вплив на сучасний стан профорієнтації має й 
повномасштабна війна. За оцінкою UNICEF та ETF, сучасні ринки праці 
характеризуються нестабільністю, а для молоді перехід від школи до роботи 
стає дедалі більш критичним і складним етапом; у випадку України ці виклики 
посилюються воєнними обставинами та специфічними труднощами, що 
35 
 
постали перед молодими людьми після 2022 року. У такій ситуації професійна 
орієнтація має виходити за межі класичної схеми «вибір професії» і включати 
підтримку життєстійкості, навичок ухвалення рішень в умовах 
невизначеності, повторного професійного вибору, повернення до освіти чи 
зміни кар’єрної траєкторії. Зростає значення гнучких, доступних і 
травмочутливих сервісів, здатних працювати з молоддю, яка змінила місце 
проживання, зазнала перерв у навчанні або перебуває в уразливому становищі 
(UNICEF & ETF, 2024; Міністерство молоді та спорту України, 2023).  
Попри перелічені труднощі, сучасна українська система професійної 
орієнтації має і виразні перспективи розвитку. Насамперед ідеться про 
поступовий перехід до моделі безперервної кар’єрної підтримки, яка охоплює 
не лише шкільний етап, а й професійну освіту, вищу освіту, служби зайнятості, 
молодіжні центри та інші точки входу в систему. Важливими ресурсами такого 
розвитку можуть стати подальша цифровізація послуг, розбудова кар’єрних 
центрів, інтеграція профорієнтації в молодіжну політику, посилення ролі 
громад і регіонів, а також залучення роботодавців до профорієнтаційної 
діяльності. Саме на це опосередковано вказують і Національна молодіжна 
стратегія до 2030 року, і стратегічні документи у сфері професійної освіти, які 
пов’язують конкурентоспроможність молоді з якістю освітньо-професійних 
рішень та взаємодією з ринком праці (Президент України, 2021; Кабінет 
Міністрів України, 2019).  
Перспективним напрямом є й розвиток youth-centred підходу, тобто 
побудови профорієнтаційних сервісів із урахуванням реальних потреб, 
досвіду і каналів комунікації, зручних для молоді. Регіональний звіт UNICEF 
та ETF 2024 року наголошує, що, залучаючи молодих людей і краще 
розуміючи їхні потреби, прагнення та реальності, політики можуть 
створювати більш відповідальні та ефективні системи career guidance. Для 
України це означає необхідність поєднання кар’єрного інформування з 
живими зустрічами, наставництвом, практичними спробами, досвідом 
спілкування з роботодавцями, а також використанням онлайн-інструментів, 
36 
 
які доповнюють, а не замінюють професійне консультування. У перспективі 
саме така модель може забезпечити кращу якість професійного 
самовизначення молоді та зменшити розрив між системою освіти й ринком 
праці (UNICEF & ETF, 2024; U-Report Україна, n.d.-a).  
Отже, сучасний стан системи професійної орієнтації в Україні станом на 
травень 2024 року можна визначити як перехідний. З одного боку, країна має 
правову основу, інституційну мережу, активну державну службу зайнятості, 
розвиток цифрових сервісів і суспільний запит на профорієнтаційну 
підтримку. З іншого боку, система зберігає ознаки фрагментарності, неповної 
міжвідомчої координації, недостатньої інтегрованості в освітній процес і 
невисокого рівня стандартизації якості послуг. Саме тому її подальший 
розвиток має відбуватися в напрямі безперервної кар’єрної підтримки, 
модернізації нормативної бази, посилення партнерства між освітою, службою 
зайнятості та роботодавцями, а також ширшого використання цифрових і 
молодіжно орієнтованих інструментів. Такий вектор розвитку є необхідною 
передумовою як для підвищення ефективності профорієнтаційної роботи, так 
і для подолання кадрових дисбалансів на національному та регіональному 
ринках праці (OECD, 2021; ETF, 2024; Державна служба зайнятості, 2024a, 
2024b). 
2.2. Досвід Черкаського обласного центру зайнятості в організації 
профорієнтаційної роботи 
Досвід Черкаського обласного центру зайнятості доцільно розглядати як 
показовий для аналізу регіональної практики професійної орієнтації, оскільки 
на його офіційному вебресурсі системно представлено як аналітичну та 
статистичну інформацію, так і окремі профорієнтаційні сервіси, тематичні 
рубрики та матеріали для різних категорій користувачів. Розділ аналітики 
містить регулярні добірки даних за січень 2024 року, січень–лютий 2024 року 
та січень–березень 2024 року, що свідчить про сталість публічного 
інформування щодо діяльності служби зайнятості на регіональному рівні. 
37 
 
Водночас структура офіційного сайту центру показує, що профорієнтація в 
його роботі інституціоналізована як окремий напрям із власними 
підрозділами: «Послуги з профорієнтації», «Вибір професії», «Актуальні 
професії», «Де отримати професію», «Моя перша робота», «Платформа 
профорієнтації» та «Ким я можу бути». Це дає підстави розглядати 
профорієнтаційну роботу Черкаського ОЦЗ не як сукупність поодиноких 
заходів, а як окремий функціональний сегмент діяльності регіональної служби 
зайнятості (Черкаський обласний центр зайнятості, 2024a, 2024b).  
 
 
Рис. 2.1. Основні показники діяльності Черкаської обласної служби зайнятості у січні–
березні 2024 року та станом на 01.04.2024 
Змістовий аналіз офіційно оприлюднених матеріалів дає змогу 
побачити, що профорієнтаційна діяльність Черкаського ОЦЗ поєднується з 
широким комплексом послуг у сфері зайнятості. За даними обласної служби 
зайнятості, протягом січня–березня 2024 року її послугами скористалися 9,7 
тис. громадян, із них майже 7,2 тис. осіб мали статус зареєстрованого 
безробітного, допомогу по безробіттю отримували 4,7 тис. осіб, а всього 
роботу отримали 2 227 осіб, зокрема 1 517 зареєстрованих безробітних. 
Станом на 1 квітня 2024 року послуги обласної служби зайнятості отримували 
38 
 
5,9 тис. громадян, із них майже 4,3 тис. осіб мали статус безробітного. Ці 
цифри демонструють, що профорієнтаційна робота в регіоні реалізується в 
середовищі значного клієнтського потоку, а отже має бути функціонально 
пов’язана з працевлаштуванням, професійним навчанням і консультуванням, 
а не існувати ізольовано від інших сервісів (Черкаська обласна служба 
зайнятості, 2024).  
 
Рис. 2.2. Структура вакансій у Черкаській області за професійними групами станом 
на 29.04.2024 
Джерело: складено автором за даними Черкаського обласного центру зайнятості. 
 
Важливим контекстом для оцінки досвіду Черкаського ОЦЗ є ситуація 
на регіональному ринку праці, адже саме вона визначає зміст 
профорієнтаційних акцентів. На 29 квітня 2024 року з початку року до 
Черкаської обласної служби зайнятості від роботодавців регіону надійшло 3 
456 вакансій. Найбільшу частку серед них становили вакансії для 
представників найпростіших професій — 19,6%, працівників сфери торгівлі та 
послуг — 16,3%, кваліфікованих робітників з інструментом — 14,9%, а також 
робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою 
39 
 
устаткування — 13,4%. Окремі пропозиції роботи передбачали заробітну 
плату понад 30 тис. грн, зокрема для менеджерів зі збуту, водіїв 
автотранспортних засобів, інженерів-програмістів та інженерів комп’ютерних 
систем. Така структура вакансій є суттєвою для профорієнтаційної роботи, 
оскільки показує потребу поєднувати орієнтацію молоді на перспективні 
висококваліфіковані напрями з реальним попитом на масові робітничі та 
сервісні професії в регіоні (Черкаський обласний центр зайнятості, 2024c).  
Аналітичні матеріали центру показують і характер дисбалансів на 
зареєстрованому ринку праці. Станом на 1 лютого 2024 року послуги обласної 
служби зайнятості отримували понад 4,9 тис. осіб, що на 36,0% менше, ніж 
роком раніше, але попри це на одне вільне робоче місце в середньому 
претендували чотири безробітних. Серед зареєстрованих безробітних 
переважали працівники сфери торгівлі та послуг, представники найпростіших 
професій, робітники з обслуговування устаткування, фахівці, керівники й 
технічні службовці; 23,3% зареєстрованих безробітних були у віці до 35 років, 
а 41,2% мали вищу освіту. Для профорієнтаційної роботи ці дані є 
принциповими, оскільки свідчать про наявність не лише кількісного, а й 
якісного дисбалансу між освітою, професійним досвідом і структурою 
наявних вакансій. Відповідно, регіональна профорієнтація повинна 
спрямовувати молодь не тільки на «бажані» професії, а й на ті напрями, де є 
реальний або прогнозований попит роботодавців (Черкаська обласна служба 
зайнятості, 2024b).  
Специфікою досвіду Черкаського ОЦЗ є поєднання класичних 
профорієнтаційних інструментів із цифровими сервісами. На офіційному сайті 
центру інтегровано перехід до Платформи з профорієнтації та розвитку 
кар’єри Державної служби зайнятості, яка позиціонується як офіційний 
інтернет-портал із сервісом онлайн-тестування. Окремо на сайті Черкаського 
центру функціонують тематичні рубрики «Ким я можу бути», «Актуальні 
професії» та «Моя перша робота», які орієнтовані на різні етапи професійного 
самовизначення: від ознайомлення з перспективними напрямами діяльності до 
40 
 
практичних порад щодо резюме, співбесіди й старту трудової кар’єри. Така 
архітектура сервісів вказує, що Черкаський ОЦЗ використовує не лише модель 
індивідуального прийому клієнта, а й інформаційно-цифрову модель 
супроводу, в якій профорієнтаційний контент стає постійно доступним для 
самостійного користування (Державна служба зайнятості, n.d.; Платформа з 
профорієнтації та розвитку кар’єри, n.d.; Черкаський обласний центр 
зайнятості, 2024b, 2024d, 2024e).  
Окремої уваги заслуговує практика дистанційної профдіагностики. На 
сайті Черкаського ОЦЗ представлено матеріал «Моя професія – робота на 
випередження», де зазначено, що сервіс «Моя професія: консультаційна 
мережа» дає змогу отримувати послуги з профорієнтації дистанційно та 
безкоштовно проходити онлайн-тестування без відвідування служби 
зайнятості. У цьому ж матеріалі наголошено, що методики сервісу 
забезпечують комплексну профорієнтаційну діагностику в межах концепції 
«хочу–можу–треба», а протягом шести місяців понад 1 тис. школярів області 
вже пройшли профорієнтаційне онлайн-тестування. Це є важливим 
показником практичної адаптації регіональної служби зайнятості до 
цифрового формату роботи з молоддю та підтверджує, що Черкаський ОЦЗ 
використовує віддалені сервіси не як додаткову опцію, а як реальний 
інструмент профорієнтаційної взаємодії (Черкаський обласний центр 
зайнятості, 2024f).  
Важливим елементом досвіду Черкаського ОЦЗ є зв’язок 
профорієнтаційної роботи з професійним навчанням. У профорієнтаційному 
та навчальному сегментах сайту представлено інформацію про можливості 
здобуття професії, а також про професійне навчання під потреби ринку праці. 
У відповідних матеріалах зазначено, що в центрах професійно-технічної 
освіти державної служби зайнятості можна отримати освіту за 85 робітничими 
професіями та за 230 напрямами підвищення кваліфікації. Така орієнтація на 
зв’язок профінформування з реальною освітньою пропозицією є сильною 
стороною регіональної практики, оскільки дозволяє переводити інтерес 
41 
 
клієнта від етапу вибору професії до етапу оволодіння нею. На регіональному 
рівні це особливо важливо в умовах кадрового дефіциту за робітничими 
професіями та зростання попиту на короткі форми перенавчання (Черкаський 
обласний центр зайнятості, 2024g).  
Таблиця 2.1 
Основні показники діяльності Черкаської обласної служби зайнятості, релевантні для 
оцінки профорієнтаційної роботи 
Часовий Аналітичне значення для 
Показник Значення 
зріз профорієнтації 
Особи, які Свідчить про масштаб 
січень–
скористалися клієнтського потоку, в 
9,7 тис. березень 
послугами служби межах якого реалізується 
2024 р. 
зайнятості профорієнтаційна робота 
Показує значну потребу в 
Особи зі статусом січень– консультаціях щодо 
зареєстрованого майже 7,2 тис. березень професійного вибору, 
безробітного 2024 р. перенавчання та кар’єрної 
корекції 
Дає змогу оцінити 
січень–
профорієнтацію як 
Отримали роботу 2 227 осіб березень 
складову ширшої системи 
2024 р. 
сприяння зайнятості 
Відображає практичний 
Працевлаштовано січень– вихід консультаційної та 
зареєстрованих 1 517 осіб березень посередницької роботи у 
безробітних 2024 р. результат 
працевлаштування 
Особи, які станом на 1 Характеризує поточне 
отримували послуги понад 4,9 тис. лютого 2024 навантаження на систему 
служби р. регіональних послуг 
Підкреслює необхідність 
станом на 1 
Навантаження на 1 профорієнтації з 
4 безробітних лютого 2024 
вакансію урахуванням реального 
р. 
попиту на працю 
з початку 
Дає фактичну основу для 
Вакансії від 2024 р., 
3 456 профінформування про 
роботодавців регіону станом на 
затребувані професії 
29.04.2024 
19,6% — найпростіші 
Показує, на які сегменти 
професії; 16,3% — 
Найбільші групи станом на ринку праці повинна 
торгівля і послуги; 
вакансій 29.04.2024 орієнтуватися регіональна 
14,9% — 
профорієнтація 
кваліфіковані 
42 
 
Часовий Аналітичне значення для 
Показник Значення 
зріз профорієнтації 
робітники з 
інструментом 
Примітка. Складено за офіційними матеріалами Черкаської обласної служби зайнятості.  
Як видно з наведених даних, профорієнтаційна робота Черкаського ОЦЗ 
відбувається в умовах, коли регіональний ринок праці демонструє водночас і 
попит на кадри, і досить відчутну конкуренцію за окремі вакансії. Це означає, 
що ефективна профорієнтація в роботі центру має виконувати щонайменше 
три функції: інформувати молодь і дорослих про реальну структуру вакансій, 
допомагати зіставляти особисті професійні наміри з регіональним попитом і 
супроводжувати людину до етапу перенавчання або працевлаштування. Саме 
такий функціональний зміст простежується в поєднанні аналітики ринку 
праці, консультаційних сервісів, контенту про професії та можливостей 
доступу до професійного навчання (Черкаський обласний центр зайнятості, 
2024b, 2024c, 2024g).  
Таблиця 2.2 
Основні форми та інструменти профорієнтаційної роботи Черкаського обласного центру 
зайнятості 
Форма / Цільова 
Зміст реалізації Практичне значення 
інструмент аудиторія 
Регулярне оприлюднення Молодь, шукачі Створює 
Публічна 
статистики щодо послуг, роботи, інформаційну основу 
аналітика ринку 
безробіття, вакансій і роботодавці, для реалістичного 
праці 
попиту на працю дослідники професійного вибору 
Розширює доступність 
Онлайн-тестування, 
Платформа профорієнтації, 
самооцінювання, доступ до Молодь, дорослі 
профорієнтації та особливо для 
цифрових шукачі роботи 
розвитку кар’єри дистанційного 
профорієнтаційних сервісів 
користування 
Дає можливість 
«Моя професія: Дистанційна Передусім 
раннього 
консультаційна профдіагностика за логікою школярі та 
професійного 
мережа» «хочу–можу–треба», молодь 
самопізнання і 
43 
 
Форма / Цільова 
Зміст реалізації Практичне значення 
інструмент аудиторія 
онлайн-тестування без первинного 
відвідування центру консультування 
Орієнтує на 
Матеріали про Учні, 
Рубрика «Ким я довгострокове бачення 
перспективні та майбутні абітурієнти, 
можу бути» кар’єри та потреби 
професії молодь 
роботодавців 
Допомагає 
Шукачі роботи, співвіднести 
Рубрика 
Інформація про конкретні молодь, особи в професійні наміри з 
«Актуальні 
професії та їх зміст кар’єрному реальними 
професії» 
пошуку професійними 
напрямами 
Поради щодо резюме, 
Рубрика «Моя Молодь без Зменшує бар’єри 
співбесіди, hard/soft skills, 
перша робота» досвіду роботи входу на ринок праці 
першого працевлаштування 
Поєднує 
Безробітні, 
Інформація про Відомості про ЦПТО ДСЗ, профорієнтацію з 
молодь, дорослі, 
професійне професії та напрями реальними 
які планують 
навчання підвищення кваліфікації маршрутами здобуття 
зміну професії 
професії 
Примітка. Складено за матеріалами офіційного сайту Черкаського ОЦЗ та Державної 
служби зайнятості.  
З методичного погляду досвід Черкаського ОЦЗ можна оцінити 
позитивно за кількома напрямами. По-перше, центр забезпечує публічну 
прив’язку профорієнтаційної роботи до реальної ситуації на ринку праці, що 
підвищує її практичну цінність. По-друге, у структурі його інформаційних 
сервісів помітна орієнтація на різні етапи професійного становлення — від 
вибору професії до першого працевлаштування та професійного навчання. По-
третє, регіональна практика включає цифрові інструменти профдіагностики й 
самотестування, що відповідає сучасним каналам комунікації з молоддю. По-
четверте, профорієнтація не відокремлюється від ширших механізмів 
сприяння зайнятості, а поєднується з консультуванням, навчанням, 
компенсаційними програмами та інструментами взаємодії з роботодавцями 
(Черкаський обласний центр зайнятості, 2024b, 2024f, 2024g; Державна служба 
зайнятості, n.d.).  
44 
 
Водночас аналіз відкритих матеріалів дає змогу виявити і певні 
обмеження. Насамперед у публічному доступі значно краще представлені 
загальні показники діяльності служби зайнятості, ніж окремі спеціалізовані 
індикатори результативності саме профорієнтаційної роботи, наприклад 
кількість індивідуальних профконсультацій, охоплення молоді окремими 
форматами роботи чи частка клієнтів, які змінили освітньо-професійну 
траєкторію після консультування. Крім того, на рівні відкритих джерел 
складно простежити регулярну оцінку якості профорієнтаційних послуг за 
результатами зворотного зв’язку клієнтів. Це не заперечує наявності самої 
роботи, але свідчить про доцільність посилення саме її публічної 
результативної аналітики. Такий висновок є аналітичним узагальненням на 
підставі структури оприлюднених матеріалів центру та характеру доступної 
статистики (Черкаський обласний центр зайнятості, 2024a, 2024b, 2024c).  
Отже, досвід Черкаського обласного центру зайнятості в організації 
профорієнтаційної роботи станом на травень 2024 року можна 
охарактеризувати як такий, що поєднує інформаційно-аналітичну, 
консультаційну, цифрову та навчально-орієнтовану складові. Сильною 
стороною цієї практики є інтеграція профорієнтації з реальною ситуацією на 
ринку праці, наявність цифрових інструментів, орієнтація на молодь і 
доступність матеріалів для самостійного користування. Разом із тим подальше 
вдосконалення діяльності центру доцільно пов’язувати з розвитком системи 
оцінювання результативності профорієнтаційних послуг, поглибленням 
співпраці із закладами освіти та роботодавцями і ширшим представленням у 
відкритому доступі саме профорієнтаційних KPI. Це робить регіональний 
досвід Черкаського ОЦЗ важливою емпіричною основою для формулювання 
практичних рекомендацій у наступних підрозділах роботи (Черкаський 
обласний центр зайнятості, 2024a–2024g; Державна служба зайнятості, n.d.). 
 
 
45 
 
2.3. Аналіз мотиваційних чинників професійного вибору молоді та їх 
урахування в профорієнтаційній роботі 
Аналіз мотиваційних чинників професійного вибору молоді є важливою 
складовою дослідження системи профорієнтації, оскільки саме характер 
професійних мотивацій, джерела інформації, очікування від кар’єрної 
підтримки та бар’єри професійного самовизначення визначають ефективність 
профорієнтаційної роботи. У цьому підрозділі використано вторинний аналіз 
відкритих соціологічних і аналітичних джерел, актуальних станом на травень 
2024 року, зокрема матеріалів U-Report Україна, щорічної доповіді про 
становище молоді в Україні та регіонального дослідження UNICEF і European 
Training Foundation щодо потреб молоді у сфері career guidance. Такий підхід 
дає змогу не лише описати окремі статистичні показники, а й виявити стійкі 
тенденції у професійному самовизначенні молоді в сучасних умовах. (U-
Report Україна, n.d.; Міністерство молоді та спорту України, 2019; UNICEF & 
European Training Foundation, 2024).  
Насамперед результати опитувань свідчать, що професійний вибір 
молоді має виражений суб’єктний характер. За даними U-Report Україна, 72% 
респондентів зазначили, що самостійно обирають або вже обрали професію, 
тоді як 15% вказали на вплив батьків або родичів; вплив друзів, учителів і 
блогерів виявився значно меншим. Це дає підстави стверджувати, що сучасна 
молодь прагне сприймати професійне самовизначення як власне рішення, а 
отже очікує не директивного нав’язування професії, а якісної підтримки у 
процесі вибору. Така тенденція є позитивною з точки зору розвитку автономії, 
але одночасно підвищує значення доступу до достовірної інформації, 
консультацій та інструментів самооцінювання, без яких самостійний вибір 
може виявитися поверховим або ситуативним. (U-Report Україна, n.d.).  
Структура мотивацій професійного вибору показує, що для молоді 
вирішальне значення мають насамперед чинники самореалізації та 
професійного розвитку. У згаданому опитуванні 43% молодих людей назвали 
основним мотивом вибору професії перспективи особистого професійного 
46 
 
розвитку, а 28% — гідну заробітну плату; значно менше респондентів 
акцентували на умовах праці, популярності професії або тиску оточення. Це 
свідчить про поєднання у професійній мотивації двох провідних блоків — 
розвитку і матеріальної стабільності. Узагальнюючи ці дані з результатами 
щорічної доповіді про становище молоді в Україні, можна зазначити, що 
кар’єра залишається серед основних життєвих пріоритетів молодих людей, а 
професійні уподобання часто концентруються навколо престижних і 
символічно успішних сфер, зокрема ІТ, права, банківської справи та 
підприємництва. Водночас така орієнтація не завжди збігається з 
прогнозованою структурою попиту на ринку праці, що посилює ризики 
професійного дисбалансу. (U-Report Україна, n.d.; Міністерство молоді та 
спорту України, 2019).  
Не менш показовими є дані щодо інформаційної забезпеченості молоді 
у процесі професійного вибору. За результатами U-Report, 30% опитаних 
повідомили, що не мають достатньо інформації про освітні можливості, а ще 
12% зазначили, що такої інформації їм зовсім недостатньо; отже, у сукупності 
42% респондентів відчувають виражений інформаційний дефіцит. При цьому 
лише 20% відповіли, що профорієнтаційні заходи в їхніх закладах освіти 
проводяться регулярно, 41% вказали, що такі заходи відбувалися кілька разів, 
25% дали негативну відповідь, а 15% взагалі не знають про наявність подібних 
активностей. Ці дані свідчать, що профорієнтаційна підтримка в освітньому 
середовищі сприймається молоддю як нерівномірна, а інколи й недостатньо 
помітна. Отже, проблема полягає не лише у нестачі інформації як такої, а й у 
неповній інституційній вбудованості профорієнтації в освітній процес. (U-
Report Україна, n.d.).  
Аналіз уже відвіданих і бажаних профорієнтаційних активностей дає 
змогу виявити суттєвий розрив між існуючою пропозицією і реальним 
запитом молоді. Серед тих заходів, які молоді люди відвідували, переважали 
психологічні та профорієнтаційні тести — 69%, зустрічі з представниками 
закладів освіти — 35%, профорієнтаційні й мотиваційні заходи — 27%, 
47 
 
зустрічі з представниками професій і роботодавцями — 26%. Натомість лише 
9% респондентів мали індивідуальні зустрічі з психологами або 
профорієнтологами, а 6% проходили стажування в організаціях чи компаніях. 
Водночас серед найцікавіших для молоді форматів 46% назвали екскурсії на 
підприємства або зустрічі з професіоналами, 45% — тренінги, проєкти й 
табори для розвитку навичок, 43% — профорієнтаційне і психологічне 
тестування, 40% — стажування, а 38% — зустрічі з кар’єрними радниками. Це 
означає, що молодь значно більше цінує практикоорієнтовані та інтерактивні 
формати, ніж традиційні інформаційні заходи. (U-Report Україна, n.d.).  
Особливо важливим є те, яких саме результатів молоді люди очікують 
від профорієнтації. За даними U-Report, 70% респондентів вважають, що 
профорієнтація має давати розуміння власних здібностей і професійних 
спрямованостей, 44% — визначеність із майбутньою професією, 42% — 
уміння ухвалювати рішення щодо професійного розвитку, 38% — розуміння 
трендів і перспектив глобального ринку праці, 31% — стратегії пошуку 
роботи. Така структура очікувань показує, що молодь сприймає 
профорієнтацію не як вузьке інформування про перелік професій, а як ширший 
інструмент самопізнання, прийняття рішень і навігації у складному світі праці. 
Інакше кажучи, молоді люди потребують не лише відповіді на запитання «яку 
професію обрати», а й розвитку кар’єрної компетентності як здатності 
розуміти себе, ринок праці та власні можливості в мінливому середовищі. (U-
Report Україна, n.d.; OECD, 2021).  
Суттєвим аналітичним блоком є виявлені молоддю бар’єри 
професійного вибору. Найбільшою проблемою 64% респондентів назвали 
труднощі з визначенням власних інтересів і схильностей, 52% — страх 
зробити помилку, 51% — фінансові труднощі, що обмежують вибір 
навчального закладу, 38% — відсутність систематичної профорієнтації у 
школі, 37% — стереотипи щодо певних професій. Крім того, 31% вважають 
проблемою відсутність підтримки з боку сім’ї, стільки ж — нестачу 
профорієнтаційних фахівців, 28% вказують на недостатність інформації про 
48 
 
ринок праці України, 24% — на низьку обізнаність про профорієнтаційні 
послуги, а 19% — на обмежений доступ до стажувань чи візитів на 
підприємства. Ці показники дозволяють зробити висновок, що мотиваційні 
труднощі молоді мають комплексний характер: вони поєднують психологічну 
невизначеність, соціально-економічні обмеження та інституційні прогалини 
системи профорієнтації. (U-Report Україна, n.d.).  
Отримані результати підтверджуються й ширшим регіональним 
дослідженням UNICEF і European Training Foundation 2024 року. У ньому 
зазначено, що молоді люди в Україні та країнах регіону вважають найбільш 
бажаною таку професію, яка відповідає їхнім навичкам та інтересам, але 
водночас вони стикаються з невідповідністю між цими прагненнями і 
наявними умовами праці. Дослідження також показало, що понад половина 
молодих людей отримує інформацію про вибір професії через інтернет-пошук 
і вебсайти, 38,7% — через соціальні мережі та онлайн-матеріали, 32,5% — від 
батьків, 32,0% — від друзів, тоді як роль шкільних кар’єрних радників і 
державних служб зайнятості виявилася значно меншою — 8,6% і 8,7% 
відповідно. Отже, домінування неструктурованого самостійного пошуку та 
відносно слабка присутність інституційних консультантів свідчать про 
недовикористаний потенціал організованої системи кар’єрної підтримки. 
(UNICEF & European Training Foundation, 2024).  
Ще один важливий висновок регіонального дослідження полягає в тому, 
що молодь відчутно тяжіє до практичного досвіду, а не лише до абстрактної 
інформації. Автори наголошують, що молоді люди демонструють перевагу 
позакласним, практичним та експериментальним формам навчання, які 
дозволяють краще зрозуміти зв’язок між освітою і майбутньою професією. 
Водночас сучасні послуги кар’єрної підтримки часто залишаються 
прив’язаними до окремих перехідних моментів наприкінці школи і 
зосередженими на традиційному тестуванні інтересів та здібностей. Для 
українського контексту це означає, що мотиваційний запит молоді значно 
ширший за класичну модель «профтест + коротка консультація» і потребує 
49 
 
більш системної, практичної та людиноцентричної організації 
профорієнтаційної роботи. (UNICEF & European Training Foundation, 2024).  
Таблиця 2.3   
Ключові мотиваційні чинники професійного вибору молоді та їх значення для 
профорієнтаційної роботи 
Показник Значення Аналітична інтерпретація 
Професійний вибір має виражений 
Молодь, яка самостійно обирає 
72% суб’єктний характер; потрібна не 
професію 
директива, а якісний супровід 
У центрі професійної мотивації перебуває 
Головний мотив — перспективи 
43% самореалізація, а не лише зовнішній 
професійного розвитку 
престиж 
Матеріальний чинник є значущим, але не 
Головний мотив — гідна заробітна 
28% домінуючим порівняно з мотивацією 
плата 
розвитку 
Молодь із вираженим дефіцитом Існує суттєвий інформаційний бар’єр у 
42%* 
інформації про освітні можливості професійному самовизначенні 
Найбажаніша активність — Молодь віддає перевагу практичним і 
екскурсії на підприємства / зустрічі 46% наближеним до реального світу праці 
з професіоналами форматам 
Професійний вибір тісно пов’язаний із 
Бажання проходити стажування 40% 
потребою в пробі професії на практиці 
Очікування від профорієнтації — Профорієнтація сприймається як 
70% 
розуміння своїх здібностей інструмент самопізнання 
Ключова проблема — труднощі з Психологічна невизначеність 
визначенням інтересів і 64% залишається головним бар’єром 
схильностей професійного вибору 
Молодь потребує підтримки у прийнятті 
Ключова проблема — страх 
52% рішень і зниженні тривожності щодо 
помилитися 
вибору 
Цифровий канал домінує; онлайн-сервіси 
Джерело інформації — інтернет-
56,7% повинні бути якісними, структурованими 
пошук і вебсайти 
й надійними 
Інституційна роль школи як кар’єрного 
Джерело інформації — шкільні 
8,6% порадника поки що є недостатньо 
кар’єрні радники 
вираженою 
Джерело інформації — державні Потенціал служби зайнятості в роботі з 
8,7% 
служби зайнятості молоддю реалізовано не повною мірою 
 У сукупності: 30% відповіли, що інформації недостатньо, і 12% — що її зовсім 
недостатньо. 
Джерело: складено автором за матеріалами U-Report Україна та UNICEF & 
50 
 
European Training Foundation. (U-Report Україна, n.d.; UNICEF & European Training 
Foundation, 2024).  
Узагальнюючи результати аналізу, можна констатувати, що 
професійний вибір молоді в Україні  визначається поєднанням внутрішньої 
мотивації до розвитку, прагнення матеріальної стабільності, потреби в 
самопізнанні та високого запиту на практичний досвід. Водночас молодь 
стикається з істотними бар’єрами: браком системної профорієнтації, нестачею 
достовірної інформації, страхом помилитися, фінансовими обмеженнями та 
недостатньою доступністю кар’єрних консультантів і стажувань. Це означає, 
що ефективна профорієнтаційна робота має будуватися як комплексна 
система, яка поєднує інформаційний, консультаційний, діагностичний і 
практикоорієнтований компоненти. Для служби зайнятості, закладів освіти та 
інших суб’єктів профорієнтації ці висновки є підставою для переходу від 
переважно епізодичних заходів до моделі безперервної кар’єрної підтримки, 
зорієнтованої на реальні запити молоді та логіку сучасного ринку праці. (U-
Report Україна, n.d.; UNICEF & European Training Foundation, 2024; 
Міністерство молоді та спорту України, 2019). 
 
  
51 
 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ 
ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ В УКРАЇНІ  
 
3.1. Напрями підвищення ефективності профорієнтаційної діяльності у 
закладах освіти та службах зайнятості 
Сучасний етап розвитку профорієнтаційної діяльності в Україні вимагає 
переходу від переважно епізодичних заходів до системної моделі безперервної 
кар’єрної підтримки особистості. Така потреба зумовлена одночасно кількома 
чинниками: динамічною зміною структури ринку праці, цифровізацією 
професійного середовища, посиленням вимог до гнучкості кваліфікацій, 
зростанням ролі навичок управління кар’єрою, а також високим суспільним 
запитом молоді на якісну, доступну й практично орієнтовану профорієнтацію. 
Міжнародні аналітичні джерела наголошують, що ефективна career guidance 
не повинна зводитися до одноразового вибору професії, а має допомагати 
людині осмислювати свої інтереси, здібності, освітні маршрути та можливості 
праці впродовж усього життєвого шляху. Саме тому заклади освіти та служби 
зайнятості мають розглядатися як ключові інституції спільної 
профорієнтаційної екосистеми, а не як паралельні структури з частково 
дубльованими функціями.  
В українському контексті доцільно виходити з того, що підвищення 
ефективності профорієнтаційної діяльності потребує комплексної 
модернізації її змісту, форм, інструментів і механізмів координації. Результати 
опитувань молоді показують, що традиційні формати профорієнтації вже не 
повною мірою відповідають їхнім запитам. Зокрема, молоді люди значно вище 
оцінюють практичні та інтерактивні формати, ніж суто інформаційні: 46% 
хотіли б відвідувати екскурсії на підприємства або зустрічатися з 
професіоналами, 45% — брати участь у тренінгах і проєктах для розвитку 
навичок, 43% — проходити профорієнтаційне та психологічне тестування, 
40% — стажуватися в організаціях чи компаніях, 38% — зустрічатися з 
52 
 
кар’єрними радниками. Крім того, 74% молодих людей зазначають потребу в 
додатковій інформації та відповідних профорієнтаційних заходах, а 78% 
називають інтернет найбільш зручним каналом отримання інформації про 
професійні сфери. Отже, модернізація профорієнтації має спиратися не лише 
на інституційну логіку, а й на реальний досвід і очікування молоді.  
Першим і базовим напрямом підвищення ефективності 
профорієнтаційної діяльності є розширення міжсекторальної співпраці між 
закладами освіти, службами зайнятості, роботодавцями, молодіжними 
центрами, органами місцевого самоврядування та громадськими 
організаціями. Проблема сучасної української системи полягає не стільки у 
відсутності окремих суб’єктів, скільки у фрагментарності їхньої взаємодії. Для 
молодої людини профорієнтація повинна бути послідовною й безперервною: 
школа має формувати первинне уявлення про професійний світ і кар’єрні 
компетентності, заклади професійної та вищої освіти — поглиблювати зв’язок 
між освітнім вибором і професійною реалізацією, а служба зайнятості — 
забезпечувати консультаційну, інформаційну й діагностичну підтримку, 
орієнтовану на реальний ринок праці. У такій моделі саме міжінституційна 
координація дозволяє уникнути дублювання заходів, посилити адресність 
послуг і вибудувати єдину логіку супроводу молоді. Міжнародний досвід і 
аналітика OECD свідчать, що саме інтеграція різних провайдерів послуг є 
однією з ключових передумов результативної career guidance.  
Другим напрямом є глибша інтеграція профорієнтації в освітній процес. 
У сучасних умовах профорієнтація вже не може залишатися факультативним 
або периферійним компонентом шкільної та студентської підготовки. Вона 
повинна входити до освітнього середовища через системну кар’єрну освіту, 
елементи професіографії, тематичні модулі, проєктну діяльність, розвиток 
навичок самооцінювання та кар’єрного планування. Молодь потребує не лише 
відомостей про професії, а й допомоги у розумінні власних здібностей, 
інтересів і життєвих перспектив. Це прямо підтверджують соціологічні дані: 
70% респондентів вважають, що профорієнтація має давати розуміння власних 
53 
 
здібностей і професійних спрямувань, 44% очікують визначеності щодо 
майбутньої професії, а 42% — розвитку вміння ухвалювати рішення щодо 
професійного розвитку. Отже, інтеграція профорієнтації в навчальний процес 
має спрямовуватися на формування кар’єрної компетентності, а не лише на 
епізодичне ознайомлення з професіями.  
Третім важливим напрямом виступає цифровізація профорієнтаційної 
діяльності. Для молодого покоління цифровий формат є не додатковим, а 
базовим способом отримання інформації, взаємодії та самодослідження. Саме 
тому використання онлайн-платформ, тестових сервісів, відеоконсультацій, 
електронних кабінетів, профорієнтаційних чат-ботів і цифрових банків 
професій повинно розглядатися як необхідна умова підвищення доступності 
профорієнтації. Державна служба зайнятості вже впровадила платформу з 
профорієнтації та розвитку кар’єри, яка створена для наближення 
профорієнтаційних послуг до всіх, хто планує свій професійний шлях, і надає 
можливість дистанційно проходити тестування та отримувати послуги без 
відвідування центру зайнятості. Платформа містить низку тестів, зокрема на 
аналітичні здібності, логічне мислення, емоційний інтелект, стресостійкість, 
командну взаємодію та професійні схильності. Таким чином, цифровізація дає 
змогу одночасно розширити охоплення, підвищити індивідуалізацію послуг і 
знизити територіальні бар’єри доступу до профорієнтації.  
Четвертий напрям пов’язаний із посиленням кадрового потенціалу 
профорієнтаційної системи. Якість профорієнтаційної роботи значною мірою 
залежить від професійності тих, хто її здійснює: педагогів, практичних 
психологів, кар’єрних консультантів, фахівців служби зайнятості, соціальних 
педагогів, молодіжних працівників. В умовах швидких змін на ринку праці та 
розвитку цифрових сервісів від цих фахівців очікується володіння сучасними 
методиками профдіагностики, знання трендів зайнятості, розуміння 
психологічних аспектів професійного вибору, а також уміння працювати в 
очному, змішаному та дистанційному форматах. OECD наголошує на потребі 
професіоналізації career guidance advisors через стандарти, рамки 
54 
 
компетентностей і підготовку, що дозволяє забезпечити якість послуг і довіру 
до них. Для української системи це означає доцільність регулярних програм 
підвищення кваліфікації, супервізій, методичних семінарів, обміну 
практиками між закладами освіти і службами зайнятості та впровадження 
спільних навчальних програм для тих, хто безпосередньо працює з молоддю.  
П’ятим напрямом є розширення практико-орієнтованих форм 
профорієнтаційної роботи. Результати досліджень переконливо показують, що 
молодь краще сприймає ті форми, які дозволяють безпосередньо доторкнутися 
до професійного середовища, ніж ті, що обмежуються лише словесним 
інформуванням. Саме тому до пріоритетних форм слід віднести дні кар’єри, 
профорієнтаційні табори, зустрічі з представниками професій, екскурсії на 
підприємства, профпроби, короткострокові стажування, практичні кейси, 
інтерактивні квести, симуляційні вправи й майстер-класи від роботодавців. 
Така робота має подвійну цінність: по-перше, вона підвищує мотивацію та 
зацікавленість молоді, по-друге, допомагає зменшити дистанцію між 
уявленнями про професії та їх реальним змістом. З огляду на кадровий дефіцит 
у низці галузей української економіки, практико-орієнтовані формати можуть 
стати також ефективним засобом популяризації тих професій, які є соціально 
значущими, але менш престижними в молодіжному середовищі.  
Шостим напрямом доцільно визначити запровадження системного 
моніторингу результативності профорієнтаційної діяльності. Ефективність 
профорієнтації не може оцінюватися лише кількістю проведених заходів або 
охоплених учасників. Для реального управління якістю потрібні змішані 
кількісні та якісні індикатори, які дозволяють оцінювати вплив 
профорієнтаційної роботи на професійне самовизначення, обґрунтованість 
освітнього вибору, участь у професійному навчанні, первинне 
працевлаштування, рівень задоволеності молоді отриманими послугами та 
ступінь відповідності між запитами клієнтів і змістом наданої підтримки. У 
міжнародній практиці наголошується, що career guidance systems повинні бути 
підзвітними й спиратися на якісну інформацію про результати. Для 
55 
 
українських закладів освіти та служб зайнятості це означає потребу в 
розробленні локальних систем оцінювання, регулярному зборі зворотного 
зв’язку від учнів, студентів і клієнтів, а також у відстеженні кар’єрних 
траєкторій випускників.  
Сьомим напрямом є індивідуалізація профорієнтаційного супроводу. 
Професійний вибір не може бути однаково організований для всіх, оскільки 
молоді люди відрізняються за здібностями, ціннісними орієнтаціями, 
соціальним досвідом, сімейним контекстом, рівнем психологічної готовності 
до вибору та доступом до ресурсів. Дані U-Report показують, що 64% молодих 
людей мають труднощі з визначенням власних інтересів і схильностей, 52% 
бояться помилитися у виборі професії, 51% стикаються з фінансовими 
бар’єрами, а 31% вказують на нестачу підтримки з боку сім’ї. За таких умов 
профорієнтаційна система повинна переходити до персоналізованого підходу, 
який поєднує психодіагностичні інструменти, індивідуальні консультації, 
кар’єрне планування та супровід на етапах ухвалення рішень. Саме 
індивідуалізація дозволяє перетворити профорієнтацію з масового 
інформування на справді адресну допомогу.  
Таблиця 3.1 
Напрями підвищення ефективності профорієнтаційної діяльності у закладах освіти та 
службах зайнятості 
№ Напрям Зміст напряму Очікуваний результат 
Налагодження системної 
Узгодженість заходів, 
Розширення взаємодії між закладами освіти, 
зростання охоплення молоді, 
1 міжсекторальної службою зайнятості, 
посилення практичної 
співпраці роботодавцями, громадами та 
спрямованості профорієнтації 
молодіжними центрами 
Упровадження кар’єрної освіти, 
Формування кар’єрних 
Інтеграція профорієнтаційних модулів, 
компетентностей і більш 
2 профорієнтації в проєктної діяльності, елементів 
усвідомленого професійного 
освітній процес професіографії та 
вибору 
самодіагностики 
Використання онлайн-платформ, Підвищення доступності, 
Цифровізація тестових сервісів, персоналізації та 
3 
послуг відеоконсультацій, цифрових безперервності 
профілів і баз професій профорієнтаційної підтримки 
56 
 
№ Напрям Зміст напряму Очікуваний результат 
Підвищення якості 
Підвищення Регулярне навчання педагогів, 
консультування та 
4 кваліфікації психологів, кар’єрних радників і 
актуальності 
фахівців фахівців служби зайнятості 
використовуваних методик 
Екскурсії, профпроби, Зростання мотивації молоді, 
Розвиток практико-
стажування, дні кар’єри, зустрічі з краще розуміння світу праці, 
5 орієнтованих форм 
роботодавцями, інтерактивні реалістичніший професійний 
роботи 
заходи вибір 
Системний Упровадження індикаторів якості, Підвищення керованості й 
6 моніторинг зворотного зв’язку, аналізу доказовості 
результатів кар’єрних траєкторій випускників профорієнтаційної політики 
Побудова індивідуальних Оптимізація професійного 
Індивідуалізація освітньо-кар’єрних траєкторій на самовизначення та 
7 
супроводу основі діагностики та зменшення ризику 
консультацій помилкового вибору 
Примітка. Узагальнено й доопрацьовано на основі вашого чорнового матеріалу та 
актуальних аналітичних підходів OECD, U-Report Україна і Державної служби зайнятості.  
Поряд із загальними напрямами доцільно конкретизувати також 
управлінські вектори модернізації профорієнтаційної діяльності. На практиці 
підвищення ефективності не відбувається автоматично внаслідок окремих 
ініціатив; воно потребує змін в організаційній структурі, цифровій 
інфраструктурі, методичному забезпеченні та системі управлінських рішень. 
У цьому сенсі корисно розглядати профорієнтацію як сферу, що потребує 
цілісного менеджменту, а не тільки педагогічного чи консультаційного 
ентузіазму окремих працівників. Особливо актуально це для служб зайнятості, 
які поєднують масовий характер послуг із необхідністю індивідуального 
супроводу, а також для закладів освіти, де профорієнтація часто втрачає 
сталість через відсутність закріпленої відповідальності та чітких стандартів 
реалізації.  
Таблиця 3.2 
Напрями удосконалення профорієнтаційної діяльності: управлінський і практичний вимір 
Напрям 
Характеристика заходів Очікуваний результат 
удосконалення 
Організаційно- Закріплення відповідальних за Підвищення доступності, 
структурний профорієнтацію в закладах освіти; стабільності та 
57 
 
Напрям 
Характеристика заходів Очікуваний результат 
удосконалення 
посилення профорієнтаційних координованості 
підрозділів у службі зайнятості; профорієнтаційних послуг 
створення локальних мереж 
партнерства 
Розвиток онлайн-платформ, Розширення охоплення 
Інформаційно- відеоконсультацій, електронних тестів, молоді, гнучкість доступу до 
цифровий цифрових банків професій, інтеграція послуг, персоналізація 
онлайн- і офлайн-сервісів консультування 
Підвищення кваліфікації 
Професійне зростання 
профконсультантів, педагогів і 
фахівців і підвищення 
Кадровий психологів; супервізія; навчання роботі 
результативності 
з цифровими інструментами та 
консультування 
сучасним ринком праці 
Оновлення профдіагностичних 
Краща відповідність між 
підходів, розроблення нових сценаріїв 
особистісними особливостями 
Методичний кар’єрної освіти, впровадження 
молоді та рекомендованими 
сучасних психометричних та 
кар’єрними маршрутами 
інтерактивних методик 
Поглиблення мотивації, 
Запровадження стажувань, профпроб, 
Практико- розширення уявлення про 
днів кар’єри, екскурсій, зустрічей із 
орієнтований професії, зменшення розриву 
професіоналами та роботодавцями 
між освітою і працею 
Формування системи моніторингу, 
Удосконалення управлінських 
Управлінсько- збору зворотного зв’язку, оцінювання 
рішень на основі доказових 
аналітичний якості послуг і відстеження кар’єрних 
даних 
траєкторій 
Примітка. Складено автором на основі опрацьованого чорнового матеріалу та актуальних 
офіційних і аналітичних джерел.  
Таким чином, підвищення ефективності профорієнтаційної діяльності у 
закладах освіти та службах зайнятості має спиратися на системні зміни, що 
охоплюють одночасно організаційний, змістовий, технологічний, кадровий і 
аналітичний рівні. Найбільш перспективною є така модель, у якій 
профорієнтація інтегрується в освітнє середовище, підкріплюється сучасними 
цифровими сервісами, посилюється через взаємодію з роботодавцями та 
ґрунтується на індивідуальному супроводі молодої людини. З урахуванням 
того, що молодь очікує від профорієнтації насамперед розуміння власних 
здібностей, реальної допомоги у виборі професійного шляху та доступу до 
практичних форматів взаємодії, оновлення профорієнтаційної політики має 
58 
 
бути зорієнтоване на перехід від декларативної до справді клієнтоцентричної 
й доказово обґрунтованої моделі. Саме такий підхід здатний зменшити розрив 
між очікуваннями молоді, можливостями системи освіти та потребами ринку 
праці 
 
3.2. Рекомендації щодо вдосконалення державної політики у сфері 
професійної орієнтації 
Удосконалення державної політики у сфері професійної орієнтації в 
Україні потребує цілісного, міжсекторального та довгострокового підходу, 
оскільки професійне самовизначення молоді формується на перетині 
освітньої, соціальної, молодіжної, економічної та регіональної політики. У 
сучасних умовах профорієнтація вже не може розглядатися лише як 
допоміжний елемент системи освіти або окремий напрям діяльності служби 
зайнятості. Вона має бути інтегрованою державною функцією, спрямованою 
на забезпечення свідомого професійного вибору, підвищення 
конкурентоспроможності молоді, зменшення дисбалансів на ринку праці та 
підтримку безперервного кар’єрного розвитку особистості. Міжнародні 
організації наголошують, що ефективна career guidance є важливою умовою 
плавних переходів між освітою і працею, сприяє мобільності на ринку праці 
та підвищує справедливість доступу до професійних можливостей (OECD, 
2021). Водночас українські стратегічні документи — Національна молодіжна 
стратегія до 2030 року, державна програма «Молодь України» на 2021–2025 
роки та Концепція реалізації державної політики у сфері професійної 
(професійно-технічної) освіти до 2027 року — прямо пов’язують 
конкурентоспроможність молоді, розвиток її суб’єктності та зменшення 
невідповідності між підготовкою кадрів і потребами економіки з якістю 
освітньо-професійних рішень. Це дає підстави стверджувати, що 
вдосконалення державної політики у сфері профорієнтації повинно 
59 
 
розглядатися як один із пріоритетів модернізації людського капіталу в Україні 
(Президент України, 2021; Кабінет Міністрів України, 2021, 2019).  
Першим стратегічним кроком має стати формування більш цілісної 
національної рамки політики у сфері професійної орієнтації. Станом на 
травень 2024 року відповідні орієнтири в Україні закріплені у різних 
нормативних і програмних документах, однак вони залишаються 
розпорошеними між секторами молодіжної політики, зайнятості, професійної 
освіти та розвитку кар’єрних послуг. Саме тому доцільним є розроблення 
окремого узгодженого стратегічного документа або міжвідомчої рамки, яка б 
визначила спільне бачення державної політики у сфері профорієнтації, базові 
принципи, цільові групи, розподіл повноважень, механізми фінансування та 
систему моніторингу результатів. Такий документ дозволив би перейти від 
сукупності окремих ініціатив до моделі системного врядування, у якій 
професійна орієнтація розглядається як безперервний публічний сервіс. 
Потреба саме в системному інвестуванні в career guidance неодноразово 
підкреслюється OECD та іншими міжнародними інституціями, які 
розглядають цю сферу як самостійний напрям державної політики, а не 
другорядний додаток до шкільної чи трудової інфраструктури (OECD, 2021).  
Другим напрямом має бути інституціоналізація профорієнтації в 
освітньому середовищі. Державна політика повинна забезпечити, щоб 
профорієнтація стала не епізодичною позакласною активністю, а системною 
складовою освітнього процесу. У міжнародній практиці ефективні моделі 
кар’єрної підтримки інтегруються в діяльність шкіл і коледжів через сталі 
програми, спеціально визначених відповідальних осіб, доступ до якісної 
інформації про ринок праці та регулярну взаємодію учнів із роботодавцями. 
Зокрема, в Англії урядова Careers Strategy закріпила використання Gatsby 
Benchmarks як основи для вдосконалення кар’єрної підтримки у школах і 
коледжах, а система передбачає наявність відповідальних careers leaders та 
структурованого підходу до зв’язку освіти зі світом праці (Department for 
Education, 2017). Для України це означає потребу не лише в методичних 
60 
 
рекомендаціях, а й у більш чіткому нормативному закріпленні 
профорієнтаційної функції закладів освіти, особливо на рівні базової та 
старшої школи, фахової передвищої та професійної освіти. Такий підхід 
сприятиме ранньому формуванню кар’єрної компетентності, допоможе молоді 
приймати більш усвідомлені освітні рішення та зменшить розрив між 
шкільним навчанням і подальшою професійною траєкторією (Department for 
Education, 2017; OECD, 2021).  
Третім важливим напрямом є розвиток інтегрованої державної цифрової 
інфраструктури профорієнтації. Для сучасної молоді саме цифровий простір є 
основним каналом доступу до інформації, тестування, навігації між освітніми 
можливостями та перших кроків у побудові кар’єри. В Україні вже функціонує 
Платформа з профорієнтації та розвитку кар’єри Державної служби 
зайнятості, створена для наближення профорієнтаційних послуг до всіх, хто 
планує професійний шлях, та для дистанційного отримання консультацій і 
проходження тестування без відвідування центру зайнятості. Платформа 
містить інструменти самооцінювання здібностей, логічного мислення, 
емоційного інтелекту, командної роботи, стресостійкості та професійних 
схильностей (Державна служба зайнятості, n.d.). Разом із тим державна 
політика у цій сфері має бути спрямована не лише на збереження окремої 
платформи, а на формування повноцінної цифрової екосистеми, яка б 
поєднувала профдіагностику, інформацію про професії, шляхи здобуття 
освіти, прогнози ринку праці, вакансії, можливості стажувань, вебінари, 
консультації та персоналізовані маршрути кар’єрного розвитку. Досвід 
Фінляндії показує, що публічно фінансована система guidance може успішно 
поєднувати освітній і трудовий компоненти, а кар’єрна інформація та 
підтримка є законодавчо визнаним правом громадян і надається через усталені 
державні інституції та цифрові сервіси (Cedefop, n.d.; Job Market Finland, n.d.).  
Четвертий напрям пов’язаний із забезпеченням належної та стабільної 
ресурсної підтримки профорієнтаційної політики. Ефективність державних 
рішень у цій сфері безпосередньо залежить від того, чи має профорієнтація 
61 
 
статус реального публічного пріоритету, підкріпленого фінансуванням, 
кадровими ресурсами, методичним супроводом і можливістю реалізовувати 
довгострокові програми. Якщо профорієнтаційні заходи здійснюються лише в 
межах залишкового фінансування або залежать від короткострокових 
проєктів, вони втрачають сталість, а відтак і результативність. Міжнародні 
рекомендації наголошують, що інвестиції в career guidance доцільно 
розглядати як вклад у підвищення ефективності ринку праці, кращий розподіл 
талантів та запобігання неефективним освітнім і кар’єрним рішенням (OECD, 
2021). Для України це означає доцільність посилення державних і місцевих 
програм підтримки профорієнтаційної роботи, насамперед у школах, закладах 
професійної освіти, молодіжних центрах і територіальних підрозділах служби 
зайнятості. В умовах децентралізації особливого значення набуває також 
стимулювання регіональних і локальних ініціатив, що відповідають потребам 
конкретних громад і локальних ринків праці (OECD, 2021; Кабінет Міністрів 
України, 2021).  
П’ятим напрямом має стати професіоналізація діяльності кар’єрних 
консультантів і фахівців, які здійснюють профорієнтаційну роботу. Державна 
політика має передбачати не лише загальні вимоги до надання послуг, а й 
розвиток стандартів компетентності, системи підвищення кваліфікації, 
безперервного професійного розвитку та механізмів підтримки практиків. У 
Великій Британії професійна асоціація Career Development Institute підтримує 
систему професійних кваліфікацій, веде професійний реєстр і вимагає для його 
підтримання щонайменше 25 годин CPD на рік, а також визначає 
кваліфікаційні рівні для надання career information, advice and guidance (Career 
Development Institute, n.d.-a, n.d.-b, n.d.-c). Для України цей досвід є важливим 
не стільки як модель прямого копіювання, скільки як орієнтир для побудови 
власної системи професіоналізації кар’єрних консультантів у школах, службі 
зайнятості, кар’єрних центрах і молодіжних просторах. Системне підвищення 
кваліфікації таких фахівців дозволить підвищити якість послуг, уніфікувати 
підходи до консультування та забезпечити більшу довіру до державної 
62 
 
системи профорієнтації (Career Development Institute, n.d.-a, n.d.-b, n.d.-c; 
OECD, 2021).  
Шостий напрям стосується ширшого впровадження практико-
орієнтованих форм профорієнтаційної роботи. Державна політика має 
стимулювати не лише інформаційне консультування, а й такі формати, які 
дозволяють молоді отримати безпосередній досвід взаємодії зі світом праці. 
Ідеться про екскурсії на підприємства, короткострокові стажування, дні 
кар’єри, профпроби, майстер-класи, ярмарки професій, зустрічі з 
роботодавцями, симуляційні вправи й інші активні форми. Німецька практика 
демонструє, що співпраця школи, Berufsberatung і регіональних партнерів 
може бути вибудувана довкола раннього і практичного супроводу переходу 
молоді до професійної освіти чи праці; Федеральне міністерство праці та 
соціальних справ Німеччини прямо наголошує на тісній взаємодії шкіл, 
кар’єрних радників і мережевих партнерів у процесі професійної орієнтації, а 
Федеральне агентство зайнятості розвиває цифрові інструменти на кшталт 
Check-U для підтримки професійного вибору учнів (Bundesministerium für 
Arbeit und Soziales, 2023; Bundesagentur für Arbeit, n.d.). Для України це 
означає, що державна політика має заохочувати такі формати через 
партнерства з роботодавцями, програми на рівні громад і областей, а також 
через включення практичних профорієнтаційних активностей до стандартних 
освітніх і молодіжних програм.  
Сьомим напрямом є впровадження системного моніторингу та 
оцінювання результативності профорієнтаційної політики. У державному 
управлінні недостатньо оцінювати профорієнтацію лише за кількістю 
проведених заходів, охоплених учнів чи створених інформаційних матеріалів. 
Необхідно переходити до моделі evidence-based policy, коли рішення 
ухвалюються на основі даних про реальні результати: зміни в обізнаності 
молоді, якість освітньо-професійного вибору, участь у професійному 
навчанні, первинне працевлаштування, задоволеність отриманими послугами, 
відповідність між запитом молоді та запропонованими сервісами. OECD 
63 
 
прямо підкреслює важливість підзвітності career guidance systems і 
необхідність оцінювання їхньої якості та результатів (OECD, 2021). Для 
України це означає доцільність створення системи національних і 
регіональних індикаторів ефективності профорієнтаційної політики, 
регулярного збору зворотного зв’язку від молоді, а також відстеження освітніх 
і професійних траєкторій учасників профорієнтаційних програм. Лише за 
таких умов державна політика у цій сфері зможе бути не декларативною, а 
дійсно адаптивною й такою, що реагує на реальні потреби суспільства.  
Окремо слід наголосити на потребі молодіжно орієнтованого підходу до 
формування державної політики. Регіональне дослідження UNICEF і European 
Training Foundation 2024 року показує, що молоді люди прагнуть кар’єрної 
підтримки, яка ґрунтується не лише на тестуванні, а й на практичному досвіді, 
зручних цифрових каналах, гнучкому консультуванні та реальному розумінні 
того, як їхні навички та інтереси співвідносяться з ринком праці. У звіті 
наголошується, що політики, які краще розуміють потреби, прагнення й 
життєвий досвід молоді, можуть створювати більш responsive та ефективні 
системи guidance (UNICEF & European Training Foundation, 2024). Для України 
це означає, що державна політика має проєктуватися не лише “для молоді”, а 
й “разом із молоддю” — із використанням регулярних опитувань, механізмів 
зворотного зв’язку, консультацій із молодіжними середовищами та 
пілотування сервісів на основі реального досвіду користувачів. Саме такий 
підхід дозволяє підвищити релевантність профорієнтаційних рішень і зробити 
їх більш ефективними в умовах швидких соціально-економічних змін.  
Отже, вдосконалення державної політики у сфері професійної орієнтації 
в Україні має відбуватися за кількома взаємопов’язаними напрямами: 
формування цілісної стратегічної рамки, інституціоналізація профорієнтації в 
освіті, розвиток інтегрованої цифрової інфраструктури, стабільна ресурсна 
підтримка, професіоналізація консультантів, розширення практико-
орієнтованих форматів та запровадження системного моніторингу результатів. 
У сукупності ці кроки дозволять перейти від фрагментарної моделі 
64 
 
профорієнтації до більш узгодженої державної системи кар’єрної підтримки, 
орієнтованої на потреби молоді, вимоги ринку праці та завдання 
післявоєнного відновлення країни. Саме така політика здатна створити більш 
сприятливі умови для свідомого професійного самовизначення молоді та 
підвищити результативність взаємодії між освітою, службою зайнятості, 
роботодавцями й державою загалом (OECD, 2021; European Training 
Foundation, 2024; Президент України, 2021) 
3.3. Пропозиції щодо застосування інноваційних форм та технологій 
профорієнтаційної роботи для подолання кадрового дефіциту 
У сучасних умовах проблема кадрового дефіциту в Україні дедалі 
більше пов’язується не лише з кількістю робочої сили, а й із якістю 
професійного вибору, швидкістю адаптації молоді до змін ринку праці та 
здатністю системи профорієнтації своєчасно скеровувати молодих людей до 
тих сфер, де існує реальний або прогнозований попит на кадри. Саме тому 
інноваційні форми та технології профорієнтаційної роботи слід розглядати не 
як факультативне доповнення до традиційних консультаційних практик, а як 
один із ключових інструментів модернізації державної та регіональної 
політики зайнятості. OECD підкреслює, що ефективна career guidance є 
критично важливою для переходів між освітою і працею, мобільності на ринку 
праці, розвитку career management skills та кращого використання людського 
потенціалу, а сучасні системи профорієнтації мають поєднувати кар’єрну 
освіту, інформацію, індивідуальне й групове консультування, а також 
психометричні та діагностичні інструменти.  
Особливість інноваційного підходу полягає в тому, що він дозволяє 
перевести профорієнтацію з площини одноразового інформування в площину 
тривалого, персоналізованого та практично орієнтованого супроводу. 
Дослідження UNICEF і European Training Foundation 2024 року показує, що 
молоді люди в Україні та інших країнах регіону хочуть бачити системне 
поєднання структурованих програм кар’єрної освіти, якісних онлайн-
65 
 
можливостей для самонавчання та самодопомоги, а також person-centered 
career guidance services поза школою — і в очному, і в дистанційному форматі. 
У цьому ж дослідженні наголошується, що наявні послуги часто залишаються 
надто традиційними, зосередженими на разових тестуваннях і наданні 
інформації в кінці шкільного навчання, тоді як молодь відчутно потребує 
ширших career management skills, практичного досвіду та кращої онлайн-
підтримки.  
Одним із найперспективніших напрямів є ширше використання 
цифрових профорієнтаційних екосистем. Станом на травень 2024 року в 
Україні вже функціонувала Платформа Державної служби зайнятості з 
профорієнтації та розвитку кар’єри, створена для наближення 
профорієнтаційних послуг до всіх, хто планує свій професійний шлях; 
зареєстровані користувачі могли безкоштовно отримувати послуги у 
дистанційному форматі без відвідування центру зайнятості. У квітні 2024 року 
сама служба зайнятості публічно рекомендувала платформу як інструмент, що 
допомагає оцінити схильності та вміння, а також повідомляла, що від початку 
2024 року майже 10 тис. профорієнтаційних послуг отримали безробітні 
клієнти служби, з них понад 2 тис. — молоді люди до 35 років. У міжнародній 
практиці споріднений функціонал мають державні ресурси на кшталт 
CareerOneStop у США, який пропонує career assessments і video library, а також 
німецькі Check-U і BERUFE.TV, що поєднують тестування, інформацію про 
професії, можливі освітні траєкторії та подальше консультування. Це свідчить, 
що цифрові сервіси можуть одночасно виконувати інформаційну, 
діагностичну, навчальну й мотиваційну функції.  
Разом із тим цифровізація не повинна означати заміну живої взаємодії 
онлайн-інструментами. Значно ефективнішою є модель, за якої цифрова 
платформа стає точкою входу в ширшу систему підтримки: користувач 
проходить тестування, знайомиться з професіями, порівнює можливі 
маршрути, а далі — за потреби — переходить до індивідуальної консультації 
з кар’єрним радником, психологом або фахівцем служби зайнятості. Саме така 
66 
 
логіка випливає і з німецького досвіду Check-U, де після проходження тесту 
молодій людині пропонують обговорити результати з безкоштовним 
Berufsberater, і з рекомендацій UNICEF/ETF щодо поєднання self-help tools із 
персональним супроводом, особливо в умовах вразливості молодих українців 
під час війни. Отже, для України доцільно розвивати не просто окремі цифрові 
сервіси, а повноцінну модель hybrid guidance, де онлайн- і офлайн-компоненти 
взаємно посилюють один одного.  
Не менш важливим напрямом є розширення практико-орієнтованих та 
інтерактивних форматів профорієнтації. U-Report Україна показує, що молодь 
найбільше зацікавлена в екскурсіях на підприємства або зустрічах із 
професіоналами, тренінгах, проєктах і таборах для розвитку навичок, 
профорієнтаційному та психологічному тестуванні, стажуваннях і зустрічах із 
кар’єрними радниками. UNICEF та ETF також наголошують, що молоді люди 
overwhelmingly демонструють перевагу практичному досвіду, позакласним 
можливостям і експериментальному навчанню, оскільки саме такі формати 
допомагають пов’язати шкільне навчання з майбутньою професійною 
траєкторією. У цьому контексті до інноваційних форм доцільно віднести 
профорієнтаційні квести, ярмарки професій нового покоління, «живі 
бібліотеки професій», кар’єрні майстерні, short-term job shadowing, 
профпроби, галузеві дні кар’єри та виїзні модулі на підприємствах. Їх перевага 
полягає в тому, що вони дозволяють не лише інформувати, а й формувати у 
молоді більш реалістичне уявлення про зміст праці, умови роботи, вимоги 
роботодавців і можливі шляхи входу в професію.  
Окремим перспективним напрямом виступає застосування імерсивних 
технологій — насамперед VR- і AR-рішень — у профорієнтаційній роботі. 
Хоча такі технології ще не набули масового поширення в українській 
практиці, вони мають значний потенціал для секторів, де безпосереднє 
знайомство з робочим середовищем є складним, дорогим або пов’язаним із 
ризиком. Віртуальні екскурсії цехами, медичними лабораторіями, 
логістичними центрами, будівельними майданчиками, аграрними 
67 
 
підприємствами чи IT-інфраструктурою можуть стати засобом раннього 
професійного занурення молоді в реальний виробничий контекст. З 
методичного погляду такі інструменти доцільно використовувати передусім у 
профорієнтації до технічних, індустріальних, медичних та інженерних 
професій, де значна частина молоді має обмежене або стереотипне уявлення 
про зміст майбутньої роботи. Цей напрям є логічним продовженням загальної 
тенденції, яку фіксують міжнародні дослідження: молодь прагне не 
абстрактних описів, а практичного досвіду, наочного контакту з професією та 
більшої різноманітності форматів навчання й орієнтації.  
Суттєвий потенціал має також проєктна профорієнтація, у межах якої 
молодь не лише знайомиться з професіями, а й випробовує себе в командній, 
підприємницькій, технологічній або соціальній діяльності. У цьому контексті 
доцільно говорити про кар’єрні хакатони, стартап-лабораторії, 
міждисциплінарні кейс-чемпіонати, дизайн-сесії, учнівські мініпроєкти та 
профільні challenge-формати. Їхня цінність полягає в тому, що вони 
розвивають одразу кілька вимірів професійного самовизначення: дозволяють 
відчути власні сильні сторони, працювати з невизначеністю, набувати soft 
skills, бачити практичний сенс навчальних знань і водночас знайомитися з 
галузями, де в майбутньому може виникнути стійкий попит на кадри. З огляду 
на те, що молодь очікує від профорієнтації не тільки розуміння своїх 
здібностей, а й розвитку навичок ухвалення рішень і орієнтації в ринку праці, 
проєктно-діяльнісні форми можуть розглядатися як ефективний інструмент 
підготовки до професій майбутнього.  
Окремої уваги потребує індивідуалізація профорієнтаційних послуг 
через коучинг, менторство та кар’єрний супровід. Саме цей компонент був 
одним із найсильніших у вихідному авторському тексті, і він справді має 
високу практичну цінність. У сучасній системі профорієнтації 
індивідуалізація означає перехід від масового інформування до 
персоналізованої роботи з освітньо-професійною траєкторією конкретної 
людини. OECD прямо вказує, що career guidance має надавати personalised, 
68 
 
impartial and timely information and support, а UNICEF/ETF наголошують на 
потребі person-centered services, особливо для молоді, яка переживає складні 
переходи, вимушене переміщення або обмежений доступ до звичайних 
сервісів. В українських умовах коучингові та менторські формати можуть бути 
особливо корисними для учнів старших класів, студентів, молоді без досвіду 
роботи, внутрішньо переміщених осіб і тих, хто вагається між кількома 
професійними маршрутами. На відміну від одноразової консультації, коучинг 
і менторство дозволяють формувати індивідуальний план розвитку, 
працювати зі страхом помилки, відстежувати проміжні результати й 
посилювати зв’язок між самопізнанням і реальними кар’єрними рішеннями.  
Інноваційна профорієнтація також повинна спиратися на більш тісне 
партнерство між освітою та роботодавцями. Для подолання кадрового 
дефіциту важливо, щоб молодь не просто чула про затребувані професії, а 
отримувала реальний досвід входження в професійне середовище. У цьому 
сенсі особливе значення мають елементи дуальної освіти, стажування, 
практики, apprenticeship-like моделі та спільні програми шкіл, коледжів, 
закладів вищої освіти, центрів зайнятості й роботодавців. Німецький dual 
system є показовим, оскільки поєднує практичне навчання в компанії та 
навчання у vocational school, а офіційні ресурси Bundesagentur für Arbeit 
окремо орієнтують молодь на пошук duale Ausbildungen, використання 
AzubiWelt, BERUFENET та пов’язують професійне консультування з 
конкретними освітньо-професійними маршрутами. Для України це означає 
доцільність системного розвитку коротких профпроб, стажувань і моделей 
роботодавського партнерства не лише у професійній освіті, а й у старшій 
школі, фаховій передвищій і вищій освіті. Саме практичне наближення молоді 
до підприємств здатне зменшити розрив між професійними очікуваннями й 
реальною потребою економіки у фахівцях.  
Важливою інновацією має стати і розвиток гібридних форматів 
профорієнтації, які поєднують вебінари, онлайн-форуми, дистанційні 
консультації, відеолекції, мікрокурси, цифрові симулятори та локальні 
69 
 
офлайн-заходи. Такі формати особливо значущі для України з огляду на 
територіальні відмінності, воєнні ризики, внутрішнє переміщення населення 
та нерівномірний доступ молоді до якісних офлайн-сервісів. UNICEF/ETF 
прямо зазначають, що для молодих українців потрібен більш активний 
outreach і face-to-face plus online services, а також більш holistic online services 
for self-help and self-learning. Отже, гібридна профорієнтація має розглядатися 
як базова модель доступності, а не як тимчасовий виняток. Вона дозволяє 
одночасно розширити охоплення молоді, зберегти персоналізований супровід 
і знизити витрати на організацію масових заходів, особливо в громадах із 
обмеженою профорієнтаційною інфраструктурою.  
 
Таблиця 3.3  
Інноваційні форми та технології профорієнтаційної роботи для подолання кадрового 
дефіциту 
Інноваційна форма / Потенційний ефект для 
Зміст 
технологія подолання кадрового дефіциту 
Онлайн-тестування, Розширення доступу до 
Цифрові 
самодіагностика, інформація профорієнтації, швидше 
профорієнтаційні 
про професії, консультації, орієнтування молоді в 
платформи 
відеоконтент затребуваних професіях 
Поєднання онлайн-сервісів із Підвищення адресності послуг і 
Гібридне кар’єрне 
очними консультаціями та доступності для молоді з різних 
консультування 
супроводом регіонів 
Краще розуміння змісту 
Екскурсії на підприємства, 
Практико-орієнтовані професій, зменшення 
профпроби, job shadowing, 
заходи випадковості професійного 
ярмарки професій, дні кар’єри 
вибору 
Віртуальні тури, моделювання Популяризація технічних та 
Імерсивні рішення 
робочого середовища, цифрові індустріальних професій, раннє 
(VR/AR) 
симуляції професій занурення в професію 
Командне вирішення кейсів, Розвиток підприємливості, soft 
Кар’єрні хакатони й 
стартап-заходи, challenge- skills і зацікавленості у нових 
проєктні лабораторії 
формати професійних сферах 
Індивідуальний супровід, 
Зростання усвідомленості 
формування персональної 
Коучинг і менторство професійного вибору та стійкості 
кар’єрної траєкторії, 
до помилкових рішень 
наставництво 
70 
 
Інноваційна форма / Потенційний ефект для 
Зміст 
технологія подолання кадрового дефіциту 
Стажування, дуальні елементи, Краще узгодження 
Партнерські програми 
роботодавські модулі, майстер- профорієнтації з реальними 
з роботодавцями 
класи кадровими потребами 
Джерело: розроблено автором на основі аналітичних висновків OECD, UNICEF/ETF, U-
Report Україна, офіційних ресурсів Державної служби зайнятості, CareerOneStop і 
Bundesagentur für Arbeit, а також вихідного авторського тексту.  
З практичного погляду запропоновані інновації доцільно впроваджувати 
не одночасно й хаотично, а в межах поетапної моделі. На першому етапі 
пріоритет слід надати цифровій інфраструктурі, гібридним сервісам і 
практико-орієнтованим форматам, оскільки саме вони вже мають найвищий 
запит з боку молоді та відносно швидко масштабуються. На другому етапі 
доцільно розгортати індивідуалізовані моделі коучингу й менторства, а також 
посилювати партнерства з роботодавцями для галузей із найбільшим 
кадровим дефіцитом. На третьому етапі можливо переходити до більш 
ресурсоємних форматів — VR/AR-рішень, секторальних кар’єрних 
лабораторій, регіональних career hubs і спеціалізованих міжгалузевих 
платформ для молоді. Така послідовність дозволяє поєднати реалістичність 
упровадження з довгостроковим ефектом для ринку праці. Цей висновок є 
аналітичним узагальненням на основі міжнародних підходів до поєднання 
structured career education, online self-help opportunities та person-centered 
services.  
Таблиця 3.4  
Пропозиції щодо впровадження інноваційних форм профорієнтації в Україні 
Напрям Основні Очікуваний 
Конкретні кроки 
упровадження виконавці результат 
Розширення функціоналу 
державної 
Модернізація Державна служба Більш доступна й 
профорієнтаційної 
цифрових зайнятості, МОН, персоналізована 
платформи, інтеграція 
сервісів Мінекономіки профорієнтація 
відеоконтенту, маршрутів 
навчання, профілів професій 
71 
 
Напрям Основні Очікуваний 
Конкретні кроки 
упровадження виконавці результат 
Заклади освіти, 
Розвиток Запуск профпроб, екскурсій, служба Краще розуміння 
практичних job shadowing, регіональних зайнятості, молоддю реального 
форматів ярмарків професій роботодавці, змісту професій 
громади 
Служба Зменшення 
Запровадження кар’єрних зайнятості, випадковості 
Індивідуалізація 
радників, коучингових і кар’єрні центри, професійного вибору, 
супроводу 
менторських програм заклади освіти, підвищення стійкості 
бізнес кар’єрних рішень 
Підприємства, 
Створення програм із Краще узгодження 
Галузеве галузеві асоціації, 
роботодавцями для секторів профорієнтації з 
партнерство ЗП(ПТ)О, ЗФПО, 
дефіциту кадрів потребами економіки 
ЗВО 
Комбінація очних і Заклади освіти, Розширення 
Гібридна дистанційних заходів, служба охоплення молоді, 
доступність консультацій, вебінарів, зайнятості, зокрема в малих 
microlearning молодіжні центри громадах і серед ВПО 
Регіональні 
Створення демонстраційних 
служби Підвищення інтересу 
Пілотування модулів для промислових, 
зайнятості, бізнес, до складних і 
VR/AR-рішень будівельних, медичних, 
EdTech- технічних професій 
аграрних професій 
провайдери 
Джерело: складено автором на основі міжнародних рекомендацій та узагальнення 
сучасних практик профорієнтації.  
Отже, застосування інноваційних форм та технологій профорієнтаційної 
роботи є одним із найбільш реалістичних шляхів посилення спроможності 
української системи профорієнтації відповідати на виклики кадрового 
дефіциту. Їх цінність полягає не тільки у візуальній новизні чи 
технологічності, а насамперед у здатності зробити профорієнтацію більш 
доступною, практичною, персоналізованою та пов’язаною з реальними 
кадровими потребами економіки. Для України принципово важливо, щоб ці 
інновації впроваджувалися не ізольовано, а в межах цілісної системи, де 
цифрові платформи підтримують, а не замінюють живу консультацію, 
практико-орієнтовані заходи поєднуються з навчанням і стажуванням, а 
коучинг і менторство доповнюють масові профінформаційні сервіси. Саме 
така інтегрована модель здатна одночасно підвищити якість професійного 
72 
 
самовизначення молоді та сприяти формуванню сучасного кадрового 
потенціалу країни. 
 
  
73 
 
ВИСНОВКИ 
У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та 
практичне дослідження організації профорієнтаційної роботи в Україні, 
зокрема в системі державної служби зайнятості, що дало змогу сформулювати 
такі висновки. 
1. Установлено, що професійна орієнтація є багатовимірною 
соціально-економічною, педагогічною та управлінською категорією, зміст 
якої полягає у створенні умов для свідомого професійного самовизначення 
особистості з урахуванням її інтересів, здібностей, цінностей, стану ринку 
праці та потреб економіки. Її сутність не обмежується лише інформуванням 
про професії, а охоплює професійну інформацію, консультацію, діагностику, 
добір, адаптацію та супровід освітньо-кар’єрної траєкторії людини. Функції 
професійної орієнтації мають комплексний характер і включають соціально-
економічний, психолого-педагогічний, діагностичний, інформаційний, 
розвивальний і прогностичний компоненти.  
2. З’ясовано, що організаційно-правове забезпечення системи 
професійної орієнтації в Україні має достатньо широку нормативну основу, 
яка охоплює законодавство у сфері зайнятості, освіти, молодіжної політики, а 
також спеціальні положення щодо організації професійної орієнтації 
населення та молоді. Водночас виявлено, що значна частина спеціального 
нормативного регулювання сформована ще в попередні десятиліття і потребує 
оновлення відповідно до сучасних умов цифровізації, воєнних викликів, 
мобільності населення та нових вимог ринку праці. Основною проблемою 
залишається не стільки відсутність правових актів, скільки їхня недостатня 
системність, неузгодженість і фрагментарність міжвідомчої реалізації.  
3. Доведено, що сучасна система професійної орієнтації в Україні 
має багатосуб’єктний характер. До її реалізації залучені заклади освіти, 
державна служба зайнятості, органи державної влади й місцевого 
самоврядування, молодіжні центри, роботодавці, громадські організації та 
цифрові сервіси. Проте на практиці взаємодія між цими суб’єктами часто не 
74 
 
набуває ознак єдиної безперервної системи кар’єрної підтримки. Це знижує 
ефективність профорієнтаційної роботи, призводить до дублювання окремих 
функцій або, навпаки, до появи прогалин у супроводі молоді на етапах вибору 
освіти, професії та першого працевлаштування.  
4. Аналіз зарубіжного досвіду дав підстави стверджувати, що 
найбільш результативні моделі профорієнтації базуються на принципах 
безперервності, інституційної закріпленості, практичної спрямованості, 
цифрової доступності та тісної взаємодії з роботодавцями. Досвід Фінляндії, 
Англії, Німеччини та інших країн свідчить, що ефективна профорієнтація має 
бути інтегрованою в освітнє середовище, спиратися на кар’єрну освіту, 
індивідуальне консультування, практичні проби професій і сучасні онлайн-
інструменти. Для України найбільш перспективною є адаптація не окремих 
зовнішніх форм, а їх функціонального змісту з урахуванням вітчизняних 
інституційних і соціально-економічних умов.  
5. Установлено, що сучасний стан професійної орієнтації в Україні 
станом на травень 2024 року є суперечливим. З одного боку, спостерігається 
розвиток цифрових сервісів, зростання уваги до кар’єрного консультування, 
активізація ролі державної служби зайнятості та розширення дискусії щодо 
необхідності більш тісного зв’язку між освітою і ринком праці. З іншого боку, 
система зберігає ознаки фрагментарності, недостатньої стандартизації, 
нерівномірності доступу до послуг, слабкої інституціоналізації в закладах 
освіти та недостатньої орієнтації на довгостроковий супровід професійного 
розвитку молоді.  
6. На основі аналізу діяльності Черкаського обласного центру 
зайнятості встановлено, що регіональна практика профорієнтаційної роботи 
має низку сильних сторін. До них належать поєднання профорієнтаційної 
діяльності з реальною аналітикою регіонального ринку праці, використання 
цифрових інструментів, доступність інформаційних ресурсів для молоді, 
наявність сервісів профдіагностики та орієнтація на зв’язок між професійним 
вибором і можливостями професійного навчання. Разом із тим виявлено 
75 
 
потребу в посиленні публічної оцінки результативності саме 
профорієнтаційних послуг, розширенні співпраці із закладами освіти та 
роботодавцями, а також у більш активному використанні практико-
орієнтованих форматів роботи з молоддю.  
7. Дослідження мотиваційних чинників професійного вибору молоді 
показало, що для більшості молодих людей професійне самовизначення є 
самостійним і особистісно значущим рішенням, яке найбільше пов’язується з 
перспективами професійного розвитку, самореалізацією та рівнем 
майбутнього доходу. Водночас встановлено наявність низки істотних бар’єрів: 
труднощів із визначенням власних інтересів і схильностей, страху 
помилкового вибору, нестачі інформації про освітні та професійні можливості, 
недостатньої кількості практичних профорієнтаційних заходів і обмеженої 
ролі інституційних консультантів. Це свідчить про необхідність переходу від 
переважно інформаційної моделі профорієнтації до моделі індивідуалізованої, 
практично орієнтованої та психологічно підтримувальної кар’єрної допомоги.  
8. Обґрунтовано, що підвищення ефективності профорієнтаційної 
діяльності у закладах освіти та службах зайнятості має здійснюватися за 
такими основними напрямами: посилення міжсекторальної взаємодії, глибша 
інтеграція профорієнтації в освітній процес, цифровізація послуг, підвищення 
кваліфікації фахівців, розширення практико-орієнтованих форм роботи, 
запровадження системного моніторингу результатів та індивідуалізація 
супроводу молоді. Саме поєднання цих напрямів дозволить перейти від 
фрагментарної практики до більш цілісної моделі кар’єрної підтримки.  
9. Доведено доцільність удосконалення державної політики у сфері 
професійної орієнтації через формування узгодженої стратегічної рамки, 
інституціоналізацію профорієнтації в освітньому середовищі, розвиток 
інтегрованої цифрової інфраструктури, забезпечення стабільної ресурсної 
підтримки, професіоналізацію кар’єрних консультантів, розширення 
практико-орієнтованих форматів і впровадження системи оцінювання 
результативності профорієнтаційної політики. Реалізація таких кроків 
76 
 
сприятиме кращому узгодженню інтересів молоді, потреб системи освіти та 
вимог ринку праці.  
10. У результаті дослідження підтверджено, що інноваційні форми й 
технології профорієнтаційної роботи можуть стати важливим інструментом 
подолання кадрового дефіциту в Україні. Найбільш перспективними є цифрові 
профорієнтаційні платформи, гібридне кар’єрне консультування, 
профорієнтаційні квести, профпроби, короткострокові стажування, кар’єрні 
форуми, менторські програми, коучинговий супровід, а також використання 
імерсивних технологій і проєктно-діяльнісних форматів. Їх упровадження 
дозволяє підвищити інтерес молоді до затребуваних професій, наблизити 
профорієнтацію до реального виробничого середовища та посилити зв’язок 
між професійним вибором і потребами економіки.  
Отже, мету кваліфікаційної роботи досягнуто, а поставлені завдання 
виконано. Проведене дослідження дало змогу встановити, що ефективна 
організація профорієнтаційної роботи центрами зайнятості в Україні повинна 
ґрунтуватися на системності, міжвідомчій взаємодії, поєднанні традиційних і 
цифрових сервісів, орієнтації на реальні запити молоді та потреби ринку праці. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості 
використання запропонованих підходів і рекомендацій у діяльності центрів 
зайнятості, закладів освіти, органів публічної влади та інших суб’єктів 
профорієнтаційної роботи для підвищення якості професійного 
самовизначення молоді та зміцнення кадрового потенціалу держави. 
   
77 
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 
Brewer, L. (2013). Enhancing youth employability: What? Why? and how? Guide 
to core work skills. International Labour Office. 
https://www.ilo.org/publications/enhancing-youth-employability-what-why-
and-how-guide-core-work-skills 
Cherkaskyi oblasnyi tsentr zainiatosti. (2024). Nadannia posluh Cherkaskoiu 
oblasnoiu sluzhboiu zainiatosti: Sichen–kviten 2024 roku. 
https://chk.dcz.gov.ua/analitics/67 
Cherkaskyi oblasnyi tsentr zainiatosti. (n.d.). Analitychna ta statystychna 
informatsiia. https://chk.dcz.gov.ua/analitics/view 
Covacevich, C., Mann, A., & Santos, C. (2021). Indicators of teenage career 
readiness. OECD. https://www.oecd.org/en/publications/indicators-of-
teenage-career-readiness_cec854f8-en.html 
Covacevich, C., Santos, C., & Mann, A. (2021). Thinking about the future: Career 
readiness insights from national longitudinal surveys and international PISA 
data. OECD. https://www.oecd.org/en/publications/thinking-about-the-
future_02a419de-en.html 
Derzhavna sluzhba zainiatosti. (2024, April 25). Chas novykh kariernykh rishen ta 
vyboru profesii. https://old.dcz.gov.ua/novyna/chas-novyh-karyernyh-rishen-
ta-vyboru-profesiyi 
Derzhavna sluzhba zainiatosti. (n.d.). Diialnist Derzhavnoi sluzhby zainiatosti u 
2023 rotsi. https://old.dcz.gov.ua/analitics/67 
Derzhavnyi tsentr zainiatosti. (n.d.). Profesiina oriientatsiia. 
https://www.dcz.gov.ua/proforient 
European Training Foundation. (2024). Career guidance and counselling in 
Ukraine: Career counselling for resilience / Focus on Ukraine. 
https://www.etf.europa.eu/sites/default/files/2024-
03/Hanna%20Voronina%20UKR_Career%20Guidance%20Ukraine%20202
4.pdf 
78 
 
European Training Foundation. (2024). Excellence in career guidance in VET: A 
model. https://www.etf.europa.eu/sites/default/files/2024-
02/ETF%20ENE%20CG%20excellence%20model_final.pdf 
International Labour Organization. (2022). Global employment trends for youth 
2022: Investing in transforming futures for young people. 
https://www.ilo.org/publications/global-employment-trends-youth-2022-
investing-transforming-futures-young 
OECD. (2021). Investing in career guidance. 
https://www.oecd.org/employment/skills-and-work/adult-learning/Investing-
in-Career-Guidance-2021.pdf 
UNICEF, & European Training Foundation. (2024). Learning for careers: What 
kinds of career guidance and career education services do young people want 
in Europe and Central Asia? https://www.etf.europa.eu/en/publications-and-
resources/publications/learning-careers 
UNICEF Ukraine. (n.d.). Potreby molodi u proforiientatsii. U-Report Ukraina. 
https://ukraine.ureport.in/story/1919/ 
Ukrainskyi instytut rozvytku osvity. (2022). Metodychni rekomendatsii z 
proforiientatsiinoi roboty. https://uied.org.ua/wp-
content/uploads/2022/11/kopyya_mr_proforiyentaczijna_robota_5_5.pdf 
Гуцан, Л. А. (2013). Застосування сучасних профорієнтаційних технологій для 
формування готовності старшокласників до вибору професійного 
майбутнього. https://nbuv.gov.ua/j-
pdf/Tmpvd_2013_17%281%29__27.pdf 
Гуцан, Л. А., Морін, О. Л., Охріменко, З. В., Пархоменко, О. М., Гриценок, Л. 
І., & Ткачук, І. І. (2016). Професійне самовизначення учнівської молоді в 
умовах освітнього округу (О. Л. Морін, ред.). Друкарня Мадрид. 
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/704718/1/Monograph_%D0%9F%D0%A0%
D0%9E%D0%A4%D0%A1%D0%90%D0%9C%D0%9E%D0%92%D0%9
8%D0%97%D0%9D_%D0%A3%D0%A7%D0%9DI%D0%92_%D0%9C
%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%94I.pdf 
79 
 
Кулєшова, Л. В. (2010). Удосконалення системи професійної орієнтації молоді 
в регіоні. Економіка промисловості, (2). 
https://nasplib.isofts.kiev.ua/items/491a422c-95b1-463a-84be-3cc95d1a15a7 
Лєснікова, М. В. (2022). Популяризація професійної (професійно-технічної) 
освіти серед молоді: Європейський досвід та кроки з її підвищення в 
Україні. Освітня аналітика України, 4(20), 49–66. https://www.irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-
bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?2_S21P03=FILA%3D&2_S21STR=educana
lukr_2022_4_5&C21COM=S&I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&S21CN
R=20&S21FMT=ASP_meta&S21REF=10&S21STN=1&Z21ID= 
Лємешева, М. П., & Літинська, В. А. (2017). Сутність і значення професійної 
орієнтації молоді. https://elar.khmnu.edu.ua/items/f2ca0a13-0f67-4558-
926b-6f4049564453 
Лозовецька, В. Т. (2012). Професійна орієнтація молоді в умовах сучасного 
ринку праці. 
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/2950/1/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0
%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84i%D1%8F.pdf 
Маршавін, Ю. (2008). Профорієнтація незайнятого населення та молоді як 
чинник досягнення професійної відповідності попиту і пропозиції на 
ринку праці. Україна: аспекти праці, (2). 
https://dse.org.ua/arhcive/15/15.pdf 
Міністерство молоді та спорту України. (2019). Молодь на ринку праці: 
Навички ХХІ століття та побудова кар’єри. 
https://mms.gov.ua/molodizhna-politika/baza-doslidzhen/shchorichna-
dopovid-pro-stanovishche-molodi 
Міністерство молоді та спорту України. (2021). Реформування молодіжної 
політики відповідно до сучасних запитів молоді та держави. 
https://mms.gov.ua/molodizhna-politika/baza-doslidzhen/shchorichna-
dopovid-pro-stanovishche-molodi 
80 
 
Міністерство молоді та спорту України. (2023). Вплив війни на молодь в 
Україні. 
https://mms.gov.ua/storage/app/sites/16/Molodizhna_polityka/2023/Socdosli
djenja/%D0%92%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%20%D0%B2%D
1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B
C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8C%20%D0%B2%20%D
0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96.2023.pdf 
Морін, О. Л. (2018). Результати дослідження проблеми професійного 
самовизначення учнівської молоді в умовах освітнього округу. 
Theoretical and Methodical Problems of Children and Youth Education, (22). 
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/715734/1/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D1
%96%D0%BD%20%D0%9E.%20%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82.
%20%D1%83%20%20%D0%B7%D0%B1.%20%D0%BD%D0%B0%D1%
83%D0%BA.%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8C.%20%
D0%86%D0%9F%D0%92%202019.pdf 
Охріменко, З. В. (2022). Роль трудового виховання і профорієнтації в умовах 
воєнного стану. 
https://journals.snu.edu.ua/index.php/DOMTP_SNU/article/view/396 
Пахомов, І. В. (2023). Профорієнтаційна робота педагогів закладів професійної 
(професійно-технічної) освіти відповідно до потреб ринку праці. 
https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/738252/1/%D0%9F%D0%B0%D1%85%D0
%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%20%D0%86.%D0%92._%D1%82%D
0%B5%D0%B7%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%87%D0%B8
%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%A4%D0%B5
%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0
%B0.pdf 
Помаран, П. І. (2016). Організація профорієнтаційної роботи в професійно-
технічних навчальних закладах. https://nbuv.gov.ua/j-
pdf/Profos_2016_11_16.pdf 
81 
 
Про вищу освіту, Закон України № 1556-VII (2014, July 1). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1556-18 
Про зайнятість населення, Закон України № 5067-VI (2012, July 5). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 
Про освіту, Закон України № 2145-VIII (2017, September 5). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19 
Про повну загальну середню освіту, Закон України № 463-IX (2020, January 
16). https://zakon.rada.gov.ua/go/463-20 
Про професійну (професійно-технічну) освіту, Закон України № 103/98-ВР 
(1998, February 10). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-
%D0%B2%D1%80 
Про затвердження Державної цільової соціальної програми “Молодь України” 
на 2021–2025 роки та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів 
України, Постанова Кабінету Міністрів України № 579 (2021, June 2). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/579-2021-%D0%BF 
Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації 
населення, Постанова Кабінету Міністрів України № 842 (2008, 
September 17). https://zakon.rada.gov.ua/go/842-2008-%D0%BF 
Про затвердження Положення про організацію професійної орієнтації 
населення, Наказ Міністерства праці України, Міністерства освіти 
України, Міністерства соціального захисту населення України № 
27/169/79 (1995, May 31). https://zakon.rada.gov.ua/go/z0190-95 
Про затвердження Положення про професійну орієнтацію молоді, яка 
навчається, Наказ Міністерства праці України, Міністерства освіти 
України, Міністерства соціального захисту населення України № 
159/30/1526 (1995, June 2). https://zakon.rada.gov.ua/go/z0198-95 
Про схвалення Стратегії людського розвитку, Розпорядження Кабінету 
Міністрів України № 1617-р (2021, December 2). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1617-2021-%D1%80 
82 
 
Про схвалення Стратегії розвитку професійної (професійно-технічної) освіти 
на період до 2027 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 
419-р (2023, June 21). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-2023-
%D1%80 
Стойчик, Т. І. (2024). Технологія планування професійного розвитку кар’єри 
як складова системи професійної орієнтації. Scientific Notes of Taurida 
National V. I. Vernadsky University. Series: Public Administration, 35(74), 3. 
https://jnas.nbuv.gov.ua/j-pdf/snjasu_2024_3_15.pdf 
Шевчук, О. (2017). Правові аспекти професійної орієнтації в Україні. 
Актуальні проблеми правознавства. 
https://appj.wunu.edu.ua/index.php/apl/article/download/382/377/747 
  
83 
 
 
 
 
 
Додатки 
  
84 
 
ДОДАТОК А 
Анкета для дослідження мотиваційних чинників професійного вибору 
молоді 
Шановний респонденте! 
Опитування проводиться з метою вивчення чинників, які впливають на професійний вибір 
молоді. Анкета є анонімною, а отримані результати будуть використані лише в 
узагальненому вигляді для написання кваліфікаційної роботи на тему «Організація 
профорієнтаційної роботи центрами зайнятості». 
1. Ваша стать:  
 чоловіча  
 жіноча  
2. Ваш вік:  
 14–16 років  
 17–19 років  
 20–24 роки  
 25–35 років  
3. Ваш статус:  
 учень/учениця школи  
 студент/студентка коледжу  
 студент/студентка закладу вищої освіти  
 працюю  
 тимчасово не працюю  
4. Чи визначилися Ви з майбутньою професією?  
 так, повністю  
 частково  
 ні  
5. Хто найбільше вплинув на Ваш професійний вибір?  
 самостійне рішення  
 батьки / родичі  
 друзі  
 вчителі / викладачі  
 працівники служби зайнятості  
 представники професій / роботодавці  
 інше ___________________  
6. Які чинники найбільше впливають на вибір професії?  
 рівень заробітної плати  
 перспективи кар’єрного зростання  
85 
 
 престиж професії  
 інтерес до професії  
 можливість самореалізації  
 поради батьків  
 доступність навчання  
 попит на ринку праці  
 інше ___________________  
7. Які труднощі виникають у Вас під час вибору професії?  
 не знаю власних здібностей і нахилів  
 боюся помилитися  
 бракує інформації про професії  
 бракує інформації про заклади освіти  
 відсутність підтримки з боку родини  
 фінансові труднощі  
 немає доступу до профорієнтаційних послуг  
 інше ___________________  
8. Які профорієнтаційні заходи Ви вже відвідували?  
 тестування  
 індивідуальні консультації  
 зустрічі з представниками професій  
 екскурсії на підприємства  
 ярмарки професій / вакансій  
 тренінги / майстер-класи  
 не відвідував(ла) жодних заходів  
9. Які форми профорієнтаційної роботи для Вас є найбільш цікавими?  
 онлайн-тестування  
 індивідуальні консультації  
 тренінги  
 екскурсії на підприємства  
 кар’єрні форуми  
 зустрічі з роботодавцями  
 стажування / профпроби  
 відеоматеріали про професії  
10. Яким джерелам інформації про професії Ви довіряєте найбільше?  
 інтернет-сайти  
 соціальні мережі  
 батьки  
 вчителі / викладачі  
 працівники центру зайнятості  
 представники професій  
 друковані матеріали  
11. Чи зверталися Ви до служби зайнятості за профорієнтаційною допомогою?  
86 
 
 так  
 ні  
12. Які профорієнтаційні послуги, на Вашу думку, потрібно розвивати в Україні?  
 
 
 
 
  
87 
 
ДОДАТОК Б 
Орієнтовний перелік питань для інтерв’ю з фахівцем центру зайнятості 
1. Які основні напрями профорієнтаційної роботи реалізує центр зайнятості?  
2. Які категорії населення найчастіше звертаються за профорієнтаційними 
послугами?  
3. Які форми профорієнтаційної роботи є найбільш ефективними у роботі з молоддю?  
4. Чи використовуються цифрові платформи, онлайн-тестування або дистанційні 
консультації?  
5. Які основні проблеми виникають у процесі профорієнтаційної роботи?  
6. Наскільки активно центр зайнятості співпрацює із закладами освіти?  
7. Чи здійснюється взаємодія з роботодавцями в межах профорієнтаційних заходів?  
8. Які професії є найбільш затребуваними в регіоні?  
9. Які категорії молоді найбільше потребують профорієнтаційної підтримки?  
10. Які напрями вдосконалення профорієнтаційної роботи Ви вважаєте 
пріоритетними?  
  
88 
 
ДОДАТОК В 
Основні форми профорієнтаційної роботи центрів зайнятості 
Цільова Очікуваний 
Форма роботи Характеристика 
аудиторія результат 
Надання інформації про 
Професійне Учні, студенти, Підвищення рівня 
професії, ринок праці, 
інформування безробітні обізнаності 
заклади освіти 
Індивідуальна або групова 
Професійне Молодь, шукачі Усвідомлений 
допомога у виборі 
консультування роботи професійний вибір 
професії 
Визначення інтересів, 
Профдіагностичне Молодь, 
здібностей, професійних Краще самопізнання 
тестування безробітні 
схильностей 
Молодь, 
Ярмарки вакансій і Безпосередня взаємодія з Орієнтація на 
випускники, 
професій роботодавцями потреби ринку праці 
безробітні 
Комплексні заходи з Розширення уявлення 
Дні кар’єри презентацією професій та Учні, студенти про професійні 
роботодавців перспективи 
Екскурсії на Ознайомлення з реальним Практичне уявлення 
Молодь 
підприємства професійним середовищем про професію 
Дистанційне тестування, 
Онлайн-платформи Молодь, ВПО, Підвищення 
консультації, 
профорієнтації безробітні доступності послуг 
відеоматеріали 
 
  
89 
 
ДОДАТОК Г 
Матриця відповідності проблем професійного вибору молоді та засобів 
профорієнтаційної роботи 
Проблема молоді Засіб профорієнтаційної допомоги Очікуваний ефект 
Профінформаційні заняття, 
Недостатнє знання про 
відеоматеріали, профорієнтаційні Підвищення обізнаності 
професії 
сайти 
Невизначеність щодо Психодіагностичне тестування, Формування адекватної 
власних здібностей консультації самооцінки 
Страх помилитися у Кар’єрне консультування, коучинг, Зниження тривожності, 
виборі професії менторство впевненість у виборі 
Орієнтація лише на Знайомство з ринком праці, Більш реалістичний 
престиж професії аналітика вакансій професійний вибір 
Відсутність практичного Краще розуміння змісту 
Профпроби, екскурсії, стажування 
досвіду професій 
Низька мотивація до Тренінги, мотиваційні заходи, Підвищення мотивації до 
навчання і праці зустрічі з успішними фахівцями професійного розвитку 
  
90 
 
ДОДАТОК Д 
Зразок індивідуального плану професійного самовизначення 
Прізвище, ім’я: __________________________ 
Вік: __________________________ 
Заклад освіти / статус: __________________________ 
1. Професійні інтереси: 
 
2. Сильні сторони та здібності: 
 
3. Професії, які викликають найбільший інтерес: 
 
4. Професії, що є затребуваними на регіональному ринку праці: 
 
5. Необхідна освіта / підготовка для обраної професії: 
 
6. Кроки для досягнення професійної мети: 
1.  
2.  
3.  
7. Можливі ризики та труднощі: 
 
8. Шляхи подолання труднощів: 
 
9. Термін перегляду плану: 
 
 
  
91 
 
ДОДАТОК Е 
Орієнтовна програма профорієнтаційного заходу «День кар’єри для 
молоді» 
Мета заходу: сприяти професійному самовизначенню молоді та ознайомити її з 
актуальними професіями і можливостями працевлаштування. 
Учасники: учні старших класів, студенти, представники служби зайнятості, роботодавці, 
фахівці з профорієнтації. 
Програма заходу: 
Час Зміст заходу 
10:00–10:15 Реєстрація учасників 
10:15–10:30 Відкриття заходу 
10:30–11:00 Презентація актуальних тенденцій ринку праці 
11:00–11:40 Виступи роботодавців 
11:40–12:20 Тренінг «Як обрати професію свідомо» 
12:20–13:00 Профорієнтаційне тестування 
13:00–13:30 Індивідуальні консультації 
13:30–14:00 Підбиття підсумків 
 
  
92 
 
ДОДАТОК Ж 
Орієнтовна структура цифрової платформи профорієнтації 
1. Головна сторінка  
2. Каталог професій  
3. Онлайн-тестування  
4. Карта затребуваних професій  
5. Освітні маршрути  
6. Відеобібліотека професій  
7. Онлайн-консультація з фахівцем  
8. Розділ для батьків  
9. Розділ для роботодавців  
10. Особистий кабінет користувача