Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО і ООС

Левченко, Олександр Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9017
Title:	Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО і ООС
Authors:	Нагайчук, Нелі Григорівна Левченко, Олександр Олександрович
Issue Date:	2024
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9017
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Левченко_О+.pdf Restricted Access		1.13 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
 
на тему: Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО і ООС 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи СЗ – 2010 
Спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
 
 
Левченко Олександр Олександрович 
 
 
Науковий керівник  к.е.н., доц.    Нагайчук Н.Г. 
 
Рецензент _________________________________ 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 р. 
  
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 “Соціальне забезпечення”  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
   Левченку Олександру Олександровичу     
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи  Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО і ООС 
 
керівник роботи   Нагайчук Неля Григорівна, к.е.н., доцент    
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом по університету від “12” лютого 2024 р. № 45/04 
2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 20___ р. 
3. Вихідні дані до роботи: Предмет дослідження є практичні аспекти організації 
соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС. Об’єктом дослідження є 
соціальна підтримка сімей учасників АТО і ООС.      
(визначаються кількісні або (та) якісні показники, яким повинен відповідати об’єкт проектування наукового дослідження) 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1. Дослідити теоретичні засади соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС. 
2. Проаналізувати практичні аспекти організації соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС.           
3. Сформувати рекомендації щодо поліпшення соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС.           
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень)  
Табл. 1.3 – Характеристика складових соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
та членів їх сімей; Рис 1.1. – Наявна мережа державних установ та організацій, 
які працюють з ветеранами та їх сім'ями; Табл. 2.1 – Особи із ветеранським 
статусом та членів їх родин, які потребують соціальної підтримки; Рис. 2.4. – 
Види допомоги, якої потребують Захисники та члени їх родин; Рис. 2.5. – 
Допомога, якої потребують родини учасників АТО/ООС; Рис. 2.6. – Пільги, 
якими користуються ветерани та члени їх сімей; Рис. 2.11. – Види звернень 
щодо проблем військових, ветеранів та членів їхніх сімей; Рис. 2.16. Зміни у ТОП-
10 сфер діяльності ГО/БО до і після повномасштабного вторгнення; Рис. 3.2. – 
Основні рівні, на яких може ефективно використовуватися державно-
громадянське партнерство у сфері соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
3 
(ветеранів) та членів їх сімей; Табл. 3.3 – Анотація проєкту – семінар 
«Механізми соціальної підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС 
та членів їх сімей»; Табл. 3.4 – Графік Ґанта; Табл. 3.5  – Бюджет (кошторис) 
проєкту.             
 
6. Консультанти розділів роботи 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 Нагайчук Н.Г.   
2 Нагайчук Н.Г.   
3 Нагайчук Н.Г.   
 
7. Дата видачі завдання 12.02.2024_______________________________________ 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Строк виконання 
№ з/п Назва етапів кваліфікаційної роботи  Примітка  
етапів роботи 
1. Отримання завдання 12.02.2024  
2. Підбір та опрацювання літератури 20.02.2024  
Складання та затвердження плану 
3. 25.02.2024  
роботи 
4. Збір фактичного матеріалу 15.03.2024  
Написання тексту кваліфікаційної 
5.   
роботи: 
5.1 І розділу 30.03.2024  
5.2  ІІ розділу 15.04.2024  
5.3  ІІІ розділу 05.05.2024  
Здача кваліфікаційної роботи 
6. 08.05.2024  
керівнику 
Здача кваліфікаційної роботи на 
7. 15.05.2024  
кафедру 
8. Зовнішнє рецензування роботи 01.06.2024  
Підготовка і захист кваліфікаційної 
9. 10.06.2024  
роботи 
 
Студент(ка)                           ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК               ________________    _______________________ 
                                                                                      (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
 
  
4 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 88 сторінок, 13 таблиць, 21 
рисунок, список літератури з 70 найменувань, 3 додатки. 
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ 
АТО І ООС 
 
Предметом дослідження є практичні аспекти організації соціальної 
підтримки сімей учасників АТО/ООС. 
Об'єктом дослідження є соціальна підтримка сімей учасників АТО і ООС. 
Метою роботи є дослідження теоретичних засад соціальної підтримки 
сімей учасників АТО/ООС в Україні, розгляд практичних аспектів застосування 
механізмів соціальної підтримки членів сімей учасників АТО/ООС та 
формування рекомендацій щодо поліпшення їх соціальної підтримки з 
використанням моделі державно-громадського партнерства. 
Завдання роботи:  
– дослідити теоретичні підходи до змісту поняття «соціальна підтримка»; 
– охарактеризувати організаційні засади соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС;  
– систематизувати державні гарантії соціальної підтримки сім’ям 
учасників АТО/ООС та механізми їх забезпечення;  
– дослідити складові системи соціального захисту сімей учасників 
АТО/ООС в Україні; 
– провести аналіз потреб у соціальній підтримці учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей; 
– провести дослідження ролі громадських організацій у забезпеченні 
соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС  
– сформувати рекомендації щодо поліпшення соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС  
За результатами дослідження сформульовані підходи до визначення 
поняття «соціальна підтримка» – діяльність державних та місцевих органів 
влади, державних та недержавних закладів соціального захисту щодо надання 
матеріальної допомоги, різноманітних пільг та організації соціального 
обслуговування з метою полегшення процесу реінтеграції та забезпечення 
гідного життя ветеранів/ветеранок та членів їх сімей. 
Одержані результати можуть бути використані при розробці державних 
та регіональних програм соціальної підтримки ветеранів та членів їх родин. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра – 2024  
Рік захисту роботи – 2024  
                      Підпис студента ____________________ 
                      Дата ______________________________ 
5 
АНОТАЦІЯ 
 
Левченко О.О. Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО 
і ООС. - Рукопис. Дослідження на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за 
спеціальністю 232 «Соціальне забезпечення». - Черкаський державний 
технологічний університет, 2024.                                            
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню організації соціальної 
підтримки сімей учасників АТО і ООС. У першому розділі розглянуто теоретичні 
засади соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС. У другом розділі 
проведено аналіз практичних аспектів організації соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС. У третьому розділі сформовано рекомендації щодо 
поліпшення соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС. 
Одержані результати можуть бути використані у роботі органів 
соціального захисту для забезпечення реалізації державних гарантій та надання 
пільг членам сімей учасників АТО/ООС в процесі організації їх соціальної 
підтримки.  
Ключові слова: учасник АТО/ООС, члени сім’ї учасника АТО/ООС, 
соціальна підтримка, державно-громадянське партнерство, громадська 
організація. 
 
 
 
 
ANNOTATION 
 
Levchenko O.O. Organization of social support for families of ATO and OOS 
participants. - Manuscript. Research for obtaining a bachelor's degree in the 
specialty 232 "Social welfare". - Cherkasy State Technological University, 2024. 
 
The qualification work is devoted to the study of the organization of social 
support for families of ATO and JFO participants. The first chapter examines the 
theoretical foundations of social support for the families of ATO/JFO participants. In 
the second section, an analysis of the practical aspects of organizing social support for 
the families of ATO/JFO participants was carried out. In the third section, 
recommendations for improving social support for the families of ATO/JFO 
participants were formulated. 
The obtained results can be used in the work of social protection bodies to ensure 
the implementation of state guarantees and the provision of benefits to family members 
of ATO/JFO participants in the process of organizing their social support. 
Key words: participant of ATO/JFO, family members of ATO/JFO participant, 
social support, state-civil partnership, public organization. 
  
6 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………… 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ  
УЧАСНИКІВ АТО/ООС…………………………………………………….. 9 
1.1. Теоретичні підходи до змісту поняття «соціальна підтримка»:  
співвідношення із соціальним захистом та соціальною допомогою……… 9 
1.2. Організаційні засади соціальної підтримки сімей учасників  
АТО/ООС …………………………………………………………………….. 14 
1.3. Державні гарантії соціальної підтримки сім’ям учасників АТО/ООС  
та способи їх забезпечення …………………………………………………. 18 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ  
УЧАСНИКІВ АТО/ООС …………………………………………… 27 
2.1. Огляд системи соціального захисту сімей учасників АТО/ООС…….. 27 
2.2. Аналіз потреб у соціальній підтримці учасників АТО/ООС та членів  
їх сімей, оцінка стану їх програмового забезпечення …………………….. 34 
2.3. Дослідження ролі громадських організацій у забезпеченні соціальної  
підтримки сімей учасників АТО/ООС ……………………………………... 49 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ  
ПІДТРИМКИ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО/ООС…………………………… 59 
3.1. Напрями удосконалення соціальної підтримки учасників АТО/ООС  
та членів їх сімей……………………………………………………………... 59 
3.2. Опис соціального проекту – семінар «Механізми соціальної  
підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх  
сімей»……………………………………………………………………….…. 71 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. 89 
ДОДАТКИ  
 
  
7 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ 
АТО – антитерористична операція. 
БФ – благодійний фонд. 
ВЛК – військово-лікарська комісія. 
ВПО – внутрішньо переміщена особа. 
ВРУ – Верховна Рада України. 
ВСЗН – відділ соціального захисту населення 
ГО – громадська організація 
ЄІССС – Єдина інформаційна система соціальної сфери 
ЗВО – заклад вищої освіти. 
ЗСУ – Збройні Сили України. 
ЗУ – закон України. 
КМУ – Кабінет Міністрів України. 
Мінветеранів – Міністерство у справах ветеранів України. 
Мінекономіки – Міністерство економіки України. 
Мінсоцполітики – Міністерство соціальної політики України. 
Мінфін – Міністерство фінансів України. 
МОЗ – Міністерство охорони здоров'я України. 
МОУ – Міністерство оборони України. 
МСЕК – медико-соціальна експертна комісія. 
ОГС – організації громадянського суспільства 
ОМС – орган місцевого самоврядування. 
ООС – Операція Об’єднаних сил. 
ПДФО – податок на доходи фізичних осіб 
Реєстр – Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг 
СЖО – складні життєві обставини 
ТРО – Сили територіальної оборони Збройних Сил України 
ТЦК СП – територіальний центр комплектування та соціальної підтримки 
УБД – учасник бойових дій. 
ЦНАП – центр надання адміністративних послуг. 
ЦНСП – центр надання соціальних послуг 
ЦСССДМ – центр соціальних служб сім’ї, дітей та молоді 
  
8 
ВСТУП 
 
Конституція як основний закон держави, визначає права та обов’язки 
громадян, основні напрями діяльності держави та гарантує життя, здоров’я, 
честь, гідність і безпеку громадян. Війна росії проти України спочатку у формі 
антитерористичної операції (з 28 квітня 2014 року до 30 квітня 2018) потім 
Операції Об’єднаних Сил (комплекс військових і спеціальних організаційно-
правових заходів українських силових структур 30 квітня 2018 – 24 лютого 2022 
року) призвела до появи такої категорії громадян як учасники АТО/ООС та члени 
сім’ї учасників АТО/ООС. Набуття громадянами статусу учасника АТО/ООС 
передбачає обов’язок держави забезпечити соціальний захист учасників та 
соціальну підтримку їх сімей. 
Питання соціального захисту та соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
та членів їх сімей привертає увагу світової та вітчизняної наукової спільноти. 
Перші роботи присвяченні питанням соціального захисту військовослужбовців 
та членів їхніх сімей датуються початком 1990-х років і були присвячені 
тлумаченню та прийняттю законодавства про соціальний захист і мали на меті 
вивчення та висвітлення законодавчих елементів. Багато робіт було присвячено 
побудові системи категорійного апарату, зокрема трактуванню та правовому 
регулюванню понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечення». 
Розкриттю цих аспектів соціальної підтримки учасників бойових дій присвячені 
роботи таких дослідників як В. М. Бондар, С. П. Пашко, Л. В. Цюкало; питанням 
поліпшення матеріального забезпечення військовослужбовців та побудови 
гідної системи соціального захисту їхніх сімей приділено увагу у роботах А. 
Папікяна, В. Саська, Н. Стукаліної, Р. Ткачука та інших; питання щодо 
забезпечення гарантій та пільг учасників АТО/ООС та членів їх сімей, зокрема, 
щодо формування системи соціальної реабілітації учасників бойових дій, 
перебували у центрі уваги А. Капської, Н. Коляди, Л. Романовської, Г. 
Слозанської, С. Харченко та інших.  
Незважаючи на наявні результати наукових розвідок, присвячених 
тематиці соціального захисту учасників АТО/ООС та їх сімей, їх теоретичну та 
практичну значущість, невирішеною частиною питання є вивчення кращих 
9 
практик організації соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС та 
удосконалення системи соціального обслуговування в цілому. 
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних засад 
соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС в Україні, розгляд практичних 
аспектів застосування механізмів соціальної підтримки членів сімей учасників 
АТО/ООС та формування рекомендацій щодо поліпшення їх соціальної 
підтримки з використанням можливостей державно-громадського партнерства. 
Досягнення поставленої мети є можливим через послідовне розв’язання 
таких завдань: 
– дослідити теоретичні підходи до змісту поняття «соціальна підтримка»; 
– охарактеризувати організаційні засади соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС;  
– систематизувати державні гарантії соціальної підтримки сім’ям 
учасників АТО/ООС та механізми їх забезпечення;  
– дослідити складові системи соціального захисту сімей учасників 
АТО/ООС в Україні; 
– провести аналіз потреб у соціальній підтримці учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей; 
– провести дослідження ролі громадських організацій у забезпеченні 
соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС  
– сформувати рекомендації щодо поліпшення соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС.  
Об’єктом дослідження є соціальна підтримка сімей учасників АТО і ООС. 
Предмет дослідження – практичні аспекти організації соціальної 
підтримки сімей учасників АТО/ООС. 
Методи дослідження. В ході дослідження використовувався 
загальнонауковий діалектичний метод пізнання для аналізу та розуміння всіх 
явищ та процесів у контексті їх внутрішніх та зовнішніх факторів. Основні 
методи, які були застосовані, включають вивчення нормативно-правових 
документів, програм соціального спрямуванням; аналіз статистичних даних; 
моніторинг офіційних веб-сайтів державних та місцевих органів влади, 
соціальних служб. Для розробки теоретичних положень та висновків був 
10 
використаний абстрактно-логічний метод та метод спостереження. Результати 
дослідження візуалізовані у вигляді таблиць, графіків, рисунків та діаграм. 
Інформаційною базою дослідження є праці зарубіжних та українських 
науковців у сфері соціальної підтримки, енциклопедичні й довідкові видання, 
публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань із 
досліджуваної проблеми, електронні ресурси мережі Інтернет, власні розрахунки 
автора. 
Наукова новизна одержаних результатів. Систематизовано наукові 
підходи до тлумачення поняття «соціальна підтримка», що дало змогу 
сформувати авторське визначення як діяльність державних та місцевих органів 
влади, державних та недержавних закладів соціального захисту щодо надання 
матеріальної допомоги, різноманітних пільг та організації соціального 
обслуговування з метою полегшення процесу реінтеграції та забезпечення 
гідного життя ветеранів/ветеранок та членів їх сімей. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Практичне 
та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати 
можуть бути використані при розробці державних та регіональних програм 
соціальної підтримки ветеранів та членів їх родин. 
Апробація результатів дослідження.  
Положення та результати дослідження доповідалися на конференціях: 
Нагайчук Н. Г., Якушев О. В., Левченко О. О. Роль громадських організацій у 
забезпеченні соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС. Сучасні тенденції 
розвитку  економіки та держави: матеріали VІІІ Всеукраїнської студентської 
науково-практичної конференції : 23 квітня 2024 р. / від. ред. Р.В. Манн; М-во 
освіти і науки України,  Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2024. 
Нагайчук Н. Г., Левченко О. О. Роль громадських організацій у соціальній 
підтримці сім’ї та дитини. Соціальна підтримка сім’ї та дитини у 
соціокультурному просторі громади: матеріали V Всеукраїнської науково-
практичної конференції  (04 червня  2024 року, м. Суми). Суми: СумДПУ імені 
А. С. Макаренка, 2024. 
  
11 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ 
УЧАСНИКІВ АТО/ООС 
 
1.1. Теоретичні підходи до змісту поняття «соціальна підтримка»: 
співвідношення із соціальним захистом та соціальною допомогою 
Соціальна підтримка – це поняття, що найчастіше використовується у 
психології для опису різних форм допомоги та підтримки, які людина отримує 
від свого соціального оточення. З позиції психології – доступ до соціальної 
підтримки важливий для психологічного благополуччя та щастя людини. Вона 
допомагає зменшити вплив стресових подій, підвищити самооцінку та 
самовизначення, забезпечити відчуття приналежності та соціальної інтеграції. 
В загальному соціальна підтримка включає матеріальну, емоційну, 
інформаційну та інструментальну підтримку. Матеріальна підтримка – надання 
матеріальних ресурсів, таких як грошові кошти або товари. Емоційна підтримка 
– підтримка, яка включає присутність, вміння слухати, ділитися емоційними 
переживаннями та розуміння. Інформаційна підтримка передбачає надання 
інформації, порад і роз’яснень у критичних ситуаціях. Інструментальна 
підтримка передбачає надання практичної допомоги у вирішенні проблем або 
досягненні цілей. 
Важливим аспектом створення ефективних механізмів соціальної 
підтримки учасників АТО/ООС та їх сімей є розуміння змісту поняття «соціальна 
підтримка». У національному законодавстві під соціальною підтримкою 
розуміють «передбачені законодавством види соціальної допомоги, субсидії, 
пільги, соціальні послуги, місцеві програми соціального захисту населення, 
виплати соціальної сфери та накопичувальної системи загальнообов’язкового 
державного пенсійного страхування, надання яких забезпечується суб’єктами 
Єдиної системи за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, Пенсійного 
фонду України, інших джерел, не заборонених законодавством» [39]. В даній 
роботі соціальну підтримку ми розглядатимемо дещо ширше, окрім перелічених 
вище видів до неї слід включати і діяльність пов’язану з доглядом, охороною 
здоров’я, забезпечення житлом, послуги з реабілітації, освітні, соціальні послуги 
12 
та інші послуги, що надаються місцевими органами влади, державними та 
недержаними закладами соціального захисту з метою сприяння процесу 
реінтеграції та забезпечення гідного життя ветеранів і ветеранок та членів їх 
сімей [57]. У таблиці 1.1 наведено тлумачення поняття «соціальна підтримка» 
науковцями. 
Таблиця 1.1 
Теоретичні підходи до змісту поняття «соціальна підтримка» 
№ Автор, джерело Зміст 
з/п 
1. С.М. Прилипко це система заходів з матеріального забезпечення за рахунок 
[44, 322] державного та місцевого бюджетів та інших джерел фінансування 
громадян, які не набули з різних причин юридичного права на 
пенсії та інші види допомог, але потребують соціальної допомоги і 
не можуть самостійно вийти із скрутного становища  
2.  Л.П. Шумна надається у вигляді матеріальної допомоги, соціального 
[64, 434] обслуговування та різноманітних пільг найменш захищеним 
категоріям населення в індивідуальному порядку після перевірки 
наявності у них засобів для існування. Вид, форма і розмір 
соціальної підтримки залежать від особливостей кожного окремого 
випадку 
3. Н.Б. Бондаренко  як трансакційний комунікативний процес, що містить вербальну 
[3, 322]  та/або невербальну комунікації, які спрямовані на обмін фізичними 
та психологічними ресурсами, призначеними для підвищення 
благополуччя одержувача, поліпшення його почуття стосовно 
власних можливостей копінгу, компетенцій, підтвердження 
належності до мережі відносин, які створюють буфер проти 
негативного впливу стресових обставин.  
4. І.Д. Звєрєва [58] система заходів суб’єктів соціально-педагогічної роботи, 
спрямована на вирішення проблем осіб, які перебувають у 
складних життєвих обставинах шляхом надання їм допомоги чи 
необхідних видів соціальних послуг. 
5.  Г. Слозанська це комплекс заходів, програм та послуг, які надаються місцевими 
[57] органами влади, громадськими організаціями та іншими 
установами або організаціями з метою полегшення процесу 
реінтеграції та забезпечення гідного життя ветеранів/ветераном та 
членів їх сімей. 
 
Дослідники змогли досягти консенсусу щодо складності соціальної 
підтримки, яка є тривимірною багаторівневою структурою, і включає 
функціональний, структурний та оціночний аспект. З врахуванням цього, 
соціальну підтримку можна інтерпретувати з наступних позицій (відповідно до 
3-х вимірів): 
– ресурси мережі соціальних закладів; 
– конкретні заходи соціальної підтримки; 
13 
– оцінка соціальної підтримки.  
Таким чином, ці елементи входять до мережі суб’єктів, які надають 
соціальну підтримку (допомогу) – (структурний вимір); певний тип допомоги 
(функціональний вимір) та експертиза (оцінка) одержаних ресурсів особою, яка 
отримує соціальну підтримку і знаходиться в осередку даної мережі (оціночний 
вимір). 
Таким чином, під соціальною підтримкою учасників АТО/ООС та їх сімей 
слід розуміти діяльність державних та місцевих органів влади, державних та 
недержавних закладів соціального захисту щодо надання матеріальної допомоги, 
різноманітних пільг та соціального обслуговування з метою полегшення процесу 
реінтеграції та забезпечення гідного життя ветеранів/ветеранок та членів їх 
сімей. 
На думку авторів підручника «Право соціального забезпечення в Україні» 
[42, с. 30] здійснення соціальної підтримки має базуватися на таких підвалинах: 
– адресність надання та доступність отримання; 
– гуманність при визначенні критеріїв допомоги; 
– цільове використання коштів призначених для соціальної підтримки; 
– надання соціальної допомоги на підставі встановлених законом 
соціальних стандартів; 
– безповоротність соціальної підтримки. 
В умовах воєнного стану соціальна підтримка виконує кілька функцій: 
– економічну – сприяє ефективності певних форм людської діяльності в 
системі суспільного поділу праці; 
– соціально-ціннісна – характеризує розвиток суспільних відносин, 
заснованих на посиленні ролі цінностей взаємопомічі та довіри; 
– психологічна – полягає у заохочення людей до використання 
психологічних резервів; 
– інтегральна – передбачає формування умов для активної діяльності, що 
має ознаки інноваційної.  
14 
З врахуванням наведеного вище, соціальний захист, соціальна допомога та 
соціальна підтримка як види забезпечення соціального існування громадян 
мають різні завдання та по різному співвідносяться у рамках єдиної системи.  
Слід розрізняти поняття «соціальна підтримка» і «соціальний захист». Так, 
відповідно до [13] під соціальним захистом військовослужбовців розуміють 
діяльність держави, що спрямована на створення системи правових і соціальних 
гарантій забезпечення реалізації конституційних прав і свобод, задоволення 
матеріальних і духовних потреб військовослужбовців залежно від конкретного 
роду службової  діяльності, статусу в суспільстві підтримувати соціальну 
стабільність у військовому  середовищі. Зазначені вище права і свободи 
ветеранів гарантуються у разі повної, часткової або тимчасової втрати 
працездатності, у випадку втрати годувальника або безробіття з незалежних від 
них причин, у зв'язку зі старістю, а також з інших причин, передбачених Законом 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 
Різниця соціального захисту від соціальної підтримки проявляється в тому, 
що перший – це функція держави, реалізація якої передбачає заходи, чітко 
визначені законом, тоді як соціальна підтримка реалізується не тільки державою, 
а також недержавними організаціями, зокрема, громадськими організаціями та 
благодійними фондами і не обмежується тим, що передбачено законом. Успіх 
соціальної підтримки залежить від активної участі самої людини, адже 
досягнення позитивних результатів потребує особистої мотивації та бажання 
особистісного розвитку [20].  
У міру розвитку суспільства і виходу з кризової ситуації відбувається зміна 
динаміки розвитку цих видів соціального забезпечення. За таких умов 
відмічається більш швидкий ріст обсягів та різновидів соціальної підтримки. 
Оцінюючи співвідношення соціального забезпечення, соціальної допомоги 
та соціальної допомоги під час реалізації певної соціальної програми, на нашу 
думку, доцільним є застосування критерію оцінки змін добробуту, 
запропонований В. Парето, який стверджував, що соціальні зміни підвищать 
добробут, якщо, з одного боку, вони нікому не завдадуть шкоди, а з іншого боку, 
якщо частина населення, за  власною оцінкою, отримає від них користь [9].Для 
15 
того, щоб зміни добробуту в процесі реалізації соціальних програм відповідали 
встановленим критеріям, необхідно слід застосовувати комплексно і соціальний 
захист, і соціальну допомогу та соціальну допомогу. За своєю функцією 
соціальний захист має запобігати можливим втратам добробуту всіх учасників 
програми, соціальна допомога має допомагати тим, хто може зіткнутися з 
труднощами в процесі реалізації, а соціальна допомога стає потенційним 
джерелом інновацій у плані підвищення добробуту тих, хто був її ініціатором. 
Беручи все це до уваги, загальна структура витрат на соціальний захист, 
соціальну допомогу та соціальну підтримку, передбачених у соціальній програмі 
має бути сформульована таким чином, щоб відповідати вимогам цього критерію. 
Аналізуючи форми захисту соціальних прав громадянина, приходимо до 
висновку, що: 
1) існування цих форм визначається соціальною структурою суспільства та 
особливостями соціальних класів; 
2) кожна з існуючих форм забезпечує виконання певних функцій. 
пов'язаних з реалізацією прав людини; 
3) використання цих форм задля реалізації соціальних програм на всіх 
рівнях є об'єктивно необхідним, взаємозв'язок між ними визначається вимогами 
критерію зростання добробуту [64]. 
Таким чином, з метою формування всебічної соціальної підтримки, 
особам, що її потребують, необхідна трансформація відповідної державної 
політики, що передбачає виконання таких завдань як: 
– пошук найбільш ефективного формату соціального забезпечення 
соціально вразливих сімей та осіб, які не можуть самостійно вирішувати 
соціальні проблеми; 
– поліпшення ефективності соціальних послуг для населення, в тому числі 
за рахунок активної участі неурядових організацій; 
– чіткий розподіл повноважень між різними щаблями влади та владними 
інституціями у галузі соціальної підтримки населення; 
16 
– фінансування на конкурсній основі та використання небюджетних 
(альтернативних) джерел фінансового забезпечення різних видів соціальної 
допомоги. 
 
1.2. Організаційні засади соціальної підтримки сімей учасників 
АТО/ООС  
За даними Міністерства у справах ветеранів України, кількість осіб, на 
яких поширюватиметься ветеранська політика, після закінчення війни 
становитиме близько 4-5 мільйонів. Водночас у суспільстві активно ведеться 
дискусія щодо відсутності комплексної ветеранської політики, яка б охоплювала 
весь спектр життєдіяльності ветеранів і ветеранок та їх сімей. Така політика була 
б ефективною для їхньої реінтеграції у цивільне життя та забезпечувала б спільні 
та скоординовані дії різних органів влади, дотичних до цієї проблеми. Важливо, 
щоб програми та заходи враховували і, за необхідності, відповідали реальним 
потребам і запитам цієї категорії населення. 
Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС є важливою 
складовою соціальної сфери, особливо у сучасних українських реаліях. 
Повномасштабне вторгнення росії в Україну спричинило критичне зростання 
кількості учасників АТО/ОСС та актуалізувало необхідність соціальної 
підтримки цієї вразливої верстви населення та членів їх родин. Учасники 
АТО/ООС – це особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну 
цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції 
[18]. 
Дослідження змісту та принципів організації соціального захисту 
учасників АТО/ООС та членів їх сімей є надзвичайно важливим, оскільки 
відсутня довершена система соціальної підтримки такої категорії осіб, зокрема, 
потребує чіткого визначення, хто визнається учасником АТО/ООС, які норми 
окреслюють їхній правовий статус, які види соціальних послуг доступні, на які 
пільги мають право учасники АТО/ООС та їхні сім’ї, а також, алгоритмізація 
процедури їх отримання.  
17 
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців 
та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців тлумачиться як 
діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і 
соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, 
задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до 
особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання 
соціальної стабільності у військовому середовищі; право на забезпечення їх у 
разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати 
годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в 
інших випадках, передбачених законом [17]. 
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про 
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які 
захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» 
учасники АТО/ООС представлені такими групами: 
1) учасники бойових дій;  
2) інваліди війни;  
3) учасники війни;  
4) особи, на яких поширюється чинність Закону [45, ст-ст. 6–10]. 
У таблиці 1.2 наведено ознаки за якими особа відноситься до кожної із 
вище зазначених груп. Члени сімей учасників АТО/ООС не мають спеціального 
статусу і не мають права на соціальні пільги. Оскільки вони визначаються як 
особи, які проживають разом з учасником АТО/ООС і пов’язані спільним 
побутом, соціальний захист здійснюється на підставі пільг, передбачених 
чинним законодавством. 
Відповідно до підпункту 16 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, членами 
сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, 
визначених у цій статті, є: 
– утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’язку з цим 
виплачується пенсія; 
18 
– батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, 
виплачується йому пенсія чи ні;– діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, 
які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; 
– діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти [18]. 
Згідно інформації представленої у табл. 1.2 (Додаток А), члени сімей 
учасників АТО/ООС відносяться до четвертої групи осіб на яких 
розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту» та яким передбачено заходи з їх соціальної підтримки. В 
даному законі члени сім’ї у соціальній підтримці прирівняні до учасників 
АТО/ООС, які у зв’язку із загибеллю чи смертю не мають можливості 
скористатися пільгами, передбаченими законодавством. 
Огляд законодавства свідчить, що у Законі України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту» відсутнє поняття соціального захисту 
сімей ветеранів (лише сімей загиблих ветеранів). Особисті пільги та послуги, 
перелічені для ветеранів, опосередковано поширюються і на членів родини. Крім 
того, для цієї групи  немає окремого положення, а також положення про те, хто 
вважається членом сім’ї ветерана. Тому в роботі ми будемо розглядати соціальну 
підтримку сімей учасників АТО/ООС через призму соціального захисту самих 
ветеранів та ветеранок. 
Соціальна підтримка учасників бойових дій є важливим аспектом 
забезпечення їхнього добробуту та інтеграції у мирне життя після демобілізації. 
Така підтримка включає різноманітні програми та послуги, спрямовані на 
забезпечення основних потреб та покращення їх соціального становища. 
Соціальна підтримка учасників бойових дій та членів їх сімей здійснюється за 
такими напрямами (табл. 1.3). 
З інформації, представленої у таблиці 1.3 бачимо, що суб’єктами 
соціальної підтримки можуть бути не лише державні заклади соціального 
захисту, а також органи місцевого самоврядування, громадські організації та 
благодійні фонди.  
  
19 
Таблиця 1.3 
Характеристика складових соціальної підтримки учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей 
№ Вид Характеристика Одержувачі Надавачі 
з/п соціальної 
підтримки 
1. Фінансова надання пенсій та інших виплат, які Учасники Пенсійний фонд 
підтримка спрямовані на компенсацію втрат та АТО/ООС, України 
утримання економічного добробуту члени сім’ї 
учасників бойових дій та їхніх сімей 
2. Медична право на безкоштовну або пільгову Учасники Медичні заклади 
допомога медичну допомогу, включаючи АТО/ООС державної та 
лікування та реабілітацію від комунальної 
отриманих травм чи психологічних форми власності 
проблем, пов’язаних з воєнними 
діями 
3. Соціальні консультації психолога, підтримка Учасники Державні і 
послуги соціальних працівників у вирішенні АТО/ООС, недержавні 
життєвих проблем, надання члени сім’ї заклади 
правової допомоги та інші соціальні соціального 
послуги для полегшення адаптації захисту 
до цивільного життя 
4. Професійна можливості для професійної Учасники Державна служба 
реабілітація підготовки, перекваліфікації та АТО/ООС зайнятості, 
та навчання підтримки у трудовій інтеграції для центри 
успішного вступу на ринок праці зайнятості, 
Центри 
ветеранського 
розвитку 
5. Житлова надання пільгового житла або Учасники Обласні та міські 
підтримка допомога у вирішенні житлових АТО/ООС, ради, державні 
питань, виплата грошової члени сім’ї банки 
компенсації на придбання житла 
6. Підтримка у надання фінансової допомоги для Учасники Місцеві органи 
відкритті та підтримки організації фінансово- АТО/ООС, влади, державні 
розвитку господарської діяльності члени сім’ї  банки, Центр 
бізнесу зайнятості, 
бізнесові 
асоціації, 
громадські 
організації 
6. Підтримка соціальні послуги для їхнього члени сім’ї Державні і 
для сімей благополуччя та підтримки учасника недержавні 
АТО/ООС заклади 
соціального 
захисту 
 
Основними принципами діяльності суб’єктів надання соціальної 
підтримки сім’ям учасників АТО/ООС є [56]: 
20 
1) адресність допомоги та можливість її надання незалежно від соціального 
статусу об'єкта; 
2) публічність діяльності. 
Загальна мета соціальної підтримки учасників АТО/ООС  полягає в тому, 
щоб забезпечити їм необхідні ресурси та умови для повноцінного життя після 
служби у зоні проведення військових дій і сприяти їхньому успішному 
відновленню в мирному суспільстві. 
Ефективне забезпечення права на соціальну підтримку не лише учасників 
АТО/ООС, а й членів їх сімей повною мірою залежить від фінансового стану 
держави. Тому, враховуючи поточну економічну ситуацію в Україні, багато 
соціальних виплат і допомог не можуть бути надані в передбачених 
законодавством розмірах. 
 
1.3. Державні гарантії соціальної підтримки сім’ям учасників 
АТО/ООС та способи їх забезпечення  
В загальному, метою державної політики у сфері соціальної підтримки 
населення може бути: 
– зменшення негативного впливу бідності на якість життя суспільства та 
окремих категорій громадян; 
– зменшення соціальної нерівності та запобігання соціальній залежності; 
– розширення ринку і підвищення якості соціальних послуг, що надаються, 
в цілях забезпечення свободи вибору громадян, що користуються 
безкоштовними або субсидійованими соціальними послугами [64, с.434]; 
– розширення свободи громадян користуватися безкоштовними або 
субсидованими соціальними послугами [42, с.31]. 
Для реалізації державних гарантій у сфері соціального захисту членів сімей 
учасників АТО/ООС задіюється відповідний механізм регулювання, на думку 
О.О. Кондратенка «механізм державного регулювання соціального захисту 
учасників АТО та членів їхніх сімей виступає як сукупність методів, принципів 
та інструментів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку, 
21 
формування стресостійкості, вирішення життєвих питань учасників АТО та 
членів їхніх сімей, їх соціальної та психологічної реабілітації» [24, с. 114]. 
Події на сході України від 2014 року та повномасштабне вторгнення росії 
у лютому 2022 року розширили рамки системи соціального захисту та 
соціального забезпечення. Учасники антитерористичної операції та операції 
об’єднаних сил віднесені до учасників бойових дій [15], що дає їм право на 
соціальні гарантії ветеранів.  
У 2014 році було створено – Державну службу України у справах ветеранів 
та учасників антитерористичної операції, яка у період 2014-2019 рр. відповідала 
за соціальний захист колишніх учасників бойових дій та учасників 
антитерористичної операції – реалізувала державну політику у сфері соціального 
захисту ветеранів війни та учасників АТО.  
Основними завданнями Державної служби України у справах ветеранів та 
учасників антитерористичної операції було: 
– забезпечення адаптації та психологічної реабілітації ветеранів та 
учасників АТО; 
– забезпечення їх санаторно-курортним лікуванням; 
– технічними та іншими засобами реабілітації; 
– забезпечення житлом ветеранів війни; 
– надання їм освітніх послуг; 
– соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які 
звільняються з військової служби, інших учасників антитерористичної операції 
та осіб, звільнених з військової служби; 
– організації їх поховання військовослужбовців та інших учасників АТО. 
Цей центральний орган виконавчої влади був ліквідований у листопаді 
2018 року і на його базі було утворене Міністерство у справах ветеранів [40]. 
Основною метою створення нового органу було ліквідувати бюрократичний хаос 
в діяльності органів виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері 
надання пільг та інших державних гарантій ветеранам (табл. 1.4) та розпочати 
формування єдиної політики держави щодо ветеранів та їх сімей, забезпечення її 
ефективної реалізації, а також: 
22 
– забезпечення соціальної підтримки ветеранів та їх сімей; 
– побудова єдиної інформаційно-аналітичної системи соціальної 
підтримки та комунікації «Е-ветеран»; 
– забезпечення соціальної та професійної адаптації ветеранів, зокрема 
сприяння працевлаштуванню, підприємницькій діяльності та освіті ветеранів; 
– забезпечення відновлення та збереження фізичного та психічного 
здоров’я ветеранів; 
– формування позитивного образу ветерана; 
– формування єдиної державної політики щодо вшанування пам’яті 
ветеранів; 
– залучення недержавного сектору до реалізації державної політики щодо 
ветеранів та їх сімей [51]. 
У структурі Міністерства у справах ветеранів діє Департамент соціального 
захисту населення, до складу якого входять такі підрозділи: відділ з надання 
статусів, відділ з розробки та реалізації житлових програм, відділ з питань 
соціальної підтримки, відділ по роботі з членами сімей загиблих. Соціальна 
підтримка громадян, наразі реалізується через поєднання трьох основних форм – 
соціальна допомога, соціальні пільги та субсидії, і є надто складною та нечіткою. 
Основні проблеми діючої системи соціальної підтримки в Україні:  
– низьке охоплення малозабезпечених верств населення соціальними 
дотаціями;  
– майже відсутня адресність при здійсненні соціальної підтримки, 
насамперед, це стосується пільг.  
Питання соціальної підтримки ветеранів та членів їхніх сімей в Україні 
знаходяться у віданні трьох міністерств: Міністерства оборони, Міністерства у 
справах ветеранів України та Міністерства соціальної політики. У структурі 
міністерств виділяють галузеві структури, які працюють з певною групою 
населення (рис. 1.1.). 
  
23 
Таблиця 1.4 
Перелік пільги та інших державних гарантій ветеранам і органи виконавчої влади, які реалізують державну політику щодо їх 
надання, станом на 01.10.2019 року. 
№ Пільга Орган виконавчої влади Пільги, що перебувають 
пільги у сфері відповідальності  
органу виконавчої влади 
1 Безплатне забезпечення протезами  Органи місцевого самоврядування  2, 3, 5, 6, 8 
2 Санаторно-курортне лікування  Місцеві органи виконавчої влади  4, 5, 8, 14, 15 
3 Пільги з оплати за житло та комунальні послуги  Державна служба у справах ветеранів  2 
4 Безплатний проїзд  Фонд соціального захисту інвалідів 1,9 
5 Безплатний ремонт власних будинків і квартир  Міністерство соціальної політики 1, 2, 3, 4, 8, 9, 10, 13 
6 Безплатне одержання ліків за рецептами  Міністерство оборони 2, 7, 8 
7 Позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення Міністерство охорони здоров’я 1, 6 
житлових умов  
8 Позачергове безоплатне забезпечення автомобілем  Міністерство внутрішніх справ 2, 7, 8 
9 Влаштування до закладів соціального захисту населення Міністерство інфраструктури 2, 4 
10 Безплатне встановлення телефонів і позачергове користування послугами Міністерство регіонального розвитку, 3 
зв’язку будівництва та ЖКГ 
11 Виплата пенсій, довічних грошових утримань та підвищень до них Міністерство освіти і науки 15 
12 Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Служба безпеки України 2, 7, 8 
13 Першочергове забезпечення земельними ділянками Служба зовнішньої розвідки 2., 8 
14 Надання підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти Державна служба з надзвичайних ситуацій 2, 7, 8 
15 Обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, позачергова Державна прикордонна служба  2, 7 
госпіталізація. Користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи Управління державної охорони 2, 8 
поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені. Щорічне Державна служба спеціального зв’язку та 2, 8, 11 
медичне обстеження і диспансеризація захисту інформації України 
Державна фіскальна служба 2 
Національна гвардія України 7 
Держспецтрансслужба 8 
Пенсійний фонд України 12, 13 
Державна служба України з питань 14 
геодезії, картографії та кадастру 
Побудовано за [51] 
 
 
24 
На місцевому рівні представниками функцій МО України є територіальні 
центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), які в межах їх 
повноважень покладено вирішення окремих завдань пов’язаних соціальним 
захистом та соціальною підтримкою учасників АТО/ООС та членів їх сімей.  
 
 
Мі ністерство Міністерство Міністерство 
 оборони у справах соціальної 
України ветеранів політики 
 
 України  
    
Територіальні Центри 
 центри Департаменти соціальних 
комплектуванн соціального служб/Центри 
 я та соціальної захисту надання 
підтримки соціальних 
 послуг 
 
Рис 1.1. Наявна мережа державних установ та організацій, які працюють з 
ветеранами та їх сім'ями [57] 
 
В контексті соціальної підтримки на ТЦК та СП покладено такі завдання 
[36]: 
– забезпечення організації соціально-правового захисту;  
– підготовка документів для призначення та виплати одноразової грошової 
допомоги у разі смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без 
встановлення військовослужбовцю інвалідності;  
– взаємодія з територіальними органами інших міністерств та центральних 
органів виконавчої влади щодо надання соціальних послуг відповідно до 
законодавства; 
– виплата щомісячного грошового забезпечення у встановленому 
законодавством порядку;  
– забезпечення підготовки та подання до органів ПФУ документів про 
призначення (перерахунок) пенсії;  
– проведення щомісячної звірки списків осіб, яким призначено пенсію, та 
повідомлення орган управління ПФУ про продовження військової служби 
демобілізованими;  
25 
– підготовка документів для отримання платежів від ООН;  
– здійснення розповсюдження путівок на лікування в закладах Міноборони 
та придбання путівок на лікування в інших закладах догляду, лікувально-
профілактичних закладах; 
– взаємодія з Мінветеранів у сфері соціального захисту. 
Міністерство соціальної політики України готує та реалізує державну 
політику у сфері соціального захисту та соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей, координує розроблення та реалізацію стратегій, 
програм і проектів щодо надання їм соціальної допомоги.  
Практична реалізація заходів щодо соціальної підтримки громадян в 
цілому та ветеранів і їх родин, після впровадження реформи децентралізації, 
була покладена на структурні підрозділи територіальних громад у справі захисту 
суспільства для громадян. Ці підрозділи надають інформацію, консультують, 
приймають та опрацьовують звернення та документи щодо надання громадянам 
пільг, призначення субсидій та компенсацій, різноманітної соціальної допомоги, 
на яку вони мають право згідно з нормами чинного законодавства. 
Сьогодні в Україні відсутній єдиний підхід до змістового розуміння та 
юридичної природи публічних (державних) пільг. Необхідно проводити 
розмежування між пільгами, які надаються громадянам у життєвих ситуаціях, які 
потребують особливої уваги особи, тобто є складовою системи державного 
соціального захисту, та пільгами, надання яких пов’язано з посадовим статусом 
особи чи видом її професійної діяльності. Зважаючи на це, систему державних 
пільг варто поділяти на соціальні та професійно-побутові пільги (рис. 1.2) [64]. 
Діюча в Україні система пільг, в основному, має на меті здійснення 
часткової компенсації низьких трудових доходів, незручностей роботи в 
несприятливих умовах, а в окремих випадках є додатковим стимулом щодо 
занять певними видами діяльності або як акцентування на особливій цінності 
діяльності тієї чи іншої групи населення. Проте незмінна ситуація щодо наявного 
дефіциту коштів у державному бюджеті внаслідок економічної кризи, 
зумовленої війною, зростання кількості осіб та розширення категорій 
пільговиків є великою загрозою та викликом.  
26 
 ПІЛЬГИ 
Соціальні Професійно-побутові 
 
 
За змістом: 
За суб’єктом: 1) житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за житло, 
 комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом 
– ветеранам війни; 
осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних 
– вете ранам праці; кредитів та позик тощо); 
– особам, які мають 2) медико-реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; 
особли ві заслуги безоплатне або пільгове СКЛ та виплата компенсації за невикористане право 
перед державою;  на пільгове СКЛ);  
– бага тодітним сім’ям;  3) транспортні (право безкоштовного проїзду всіма видами пасажирського 
міського (комунального) та приміського транспорту);  
– особам, які належать 
 4) соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення 
до постраждалих від телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном);  
Чорнобильської 5) пенсійні (надбавки до трудової чи соціальної пенсії; зменшена вимога 
катаст рофи; щодо необхідного трудового чи страхового стажу особи);  
– дітям-сиротам; 6) соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до ЗВО; право 
репрес ованим та позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на 
залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на 
реабілітованим 
 працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір 
особам та ін. допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної 
 відпустки у зручний для них час тощо). 
Рис. 1.2. Класифікація пільг (побудовано за: [64])  
 
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту» (ст. 12) передбачено, що учасники АТО/ОСС наділені правом на 
соціальні пільги та допомоги і їх перелік є доволі широким. Пільги на оплату 
ЖКП надаються ветеранам війни та членам їхніх сімей, що проживають разом із 
ними, незалежно від виду житла та форми власності на нього. До членів сім’ї 
пільговика належать [65]: 
– дружина (чоловік); 
– неповнолітні діти до 18 років; 
– неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з 
дитинства І та ІІ групи або особами з інвалідністю І групи; 
– непрацездатні батьки; 
– особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням особи, яка має право 
на пільги, та проживає разом із нею; 
– особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни І 
групи та доглядає за нею, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не 
перебуває в шлюбі. 
Означеним законом передбачено і соціальну підтримку сімей учасників 
АТО/ООС, основними є [18]: 
27 
– пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, надаються 
учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, 
незалежно від виду житла чи форми власності на нього. В залежності від статусу 
учасника АТО/ООС розмір знижки може бути 75 або 100%: 
– знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та при 
розрахунках плати за опалення в межах норм, передбачених чинним 
законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка 
постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на 
знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);  
– знижка вартості палива (75 або 100%), в тому числі рідкого, в межах 
норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у 
будинках, що не мають центрального опалення. Для сімей, що складаються 
лише з непрацездатних осіб, надається знижка за користування газом для 
опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі 
(42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр 
на сім’ю). 
Дітям учасників АТО/ООС, у тому числі дітям, які навчаються за денною 
формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової 
передвищої та вищої освіти, – до закінчення такими дітьми закладів освіти, але 
не довше ніж до досягнення ними 23 років, надають державну цільову підтримку 
для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої 
освіти у державних та комунальних закладах освіти. Державна цільова підтримка 
для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої 
освіти надається у вигляді: 
– повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та 
місцевих бюджетів; 
– пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; 
–соціальної стипендії; 
– безоплатного забезпечення підручниками; 
– безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах 
освіти; 
28 
– безоплатного проживання в гуртожитку; 
– інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. 
У Додатку А систематизовано пільги, передбачені законодавством України 
для учасників бойових дій та пільги, що поширюються на членів їх сімей. 
Крім того, питання соціального захисту сімей учасників АТО/ООС 
частково вирішується в інших нормативно-правових актах України, зокрема, 
Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та 
деяких інших осіб» передбачена виплата членам сімей військовослужбовців, які 
є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) 
годувальника, пенсії у зв’язку із втратою годувальника [49, ст. 29]. 
Збільшення кількості ветеранів внаслідок російсько-української війни 
потребує розробки ефективних механізмів реалізації соціальної підтримки для 
успішної інтеграції ветеранів та їхніх родин у суспільство. Основними 
організаціями, відповідальними за здійснення соціального супроводу окремих 
цільових груп, є структурні підрозділи трьох міністерств: Міноборони, 
Мінветеранів України та Мінсоцполітики. 
Таким чином, є всі підстави стверджувати, що в Україні сформовано 
систему державних гарантій для забезпечення соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС та нормативно-правову базу щодо забезпечення соціально-
економічних прав сімей учасників АТО/ООС, яка регламентує основні питання, 
з якими стикаються родини учасників АТО/ООС. Невирішеною частиною 
залишається, необхідність усунення дублювання повноважень з питань 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх родин трьома 
міністерствами, що потребує подальшого дослідження та пошуку шляхів щодо її 
розв’язання. 
  
29 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМЕЙ 
УЧАСНИКІВ АТО/ООС  
 
2.1. Огляд системи соціального захисту сімей учасників АТО/ООС 
Дослідження системи соціального захисту ветеранів, військовослужбовців 
має на меті виявити системні проблеми в галузі соціальної підтримки державою 
учасників російсько-української війни, учасників АТО/ООС, інших 
військовослужбовців, ветеранів, членів їх сімей, а також сформувати 
рекомендації для оптимізації взаємодії органів державної влади, організацій 
громадського суспільства у сфері забезпечення прав і гарантій зазначених 
категорій.  
Згідно зі статтею 17 Конституції України, держава має обов’язок надавати 
соціальну підтримку громадянам, які брали участь у захисті України в складі 
Збройних Сил України, інших військових формувань, а також членам їх сімей. В 
даний час Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (із змінами) та інші спеціальні 
нормативно-правові акти передбачають понад 40 пільг, які надаються різними 
органами державної влади, але доступ до них ускладнений через бюрократію. 
Деякі діючі закони та підзаконні нормативно-правові акти стосуються 
соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх 
справ, ветеранів Національної поліції та деяких інших категорій осіб. Це 
призводить до бюрократичного хаосу та ускладнює процедуру одержання 
задекларованих пільг та процес повернення до мирного життя. 
Крім того, однією з особливостей процесу надання статусу ветерана в 
Україні є те, що особа часто отримує цей статус під час перебування на 
військовій службі. Всі військовослужбовці, які були звільнені з військової 
служби з моменту початку особливого періоду (тобто з 2014 року і до сьогодні), 
і які продовжують перебувати на військовому обліку, стають частиною 
оперативного резерву першої черги. Вони можуть бути повторно призвані на 
військову службу за потреби, навіть без офіційного оголошення мобілізації (або 
у випадку, коли мобілізація оголошена). Це створює ситуацію, коли статуси 
30 
військовослужбовців та ветеранів можуть переплітатися. У деякий момент особа 
може мати обидва цих статуси одночасно, будучи ветераном, який служить у 
ЗСУ, і поєднуючи права та обов’язки військовослужбовця з гарантіями 
соціального захисту, які держава надає ветеранам та членам їх сімей. 
За станом на січень 2022 року, Збройні Сили України налічували 261000 
осіб, з яких 215000 є військовослужбовцями [11]. Законом встановлено, що 
максимальна чисельність Національної гвардії становить 60000 
військовослужбовців [28], але ця кількість може збільшуватися в особливий 
період за рахунок осіб, призваних на військову службу для виконання указів 
Президента про мобілізацію, які затверджені законами України. Державна 
прикордонна служба України нараховувала 53000 осіб, включаючи 45000 
військовослужбовців [12]. 
Велика кількість цих осіб вже має або отримає ветеранський статус і 
потребує ефективної системи державної підтримки під час виконання обов’язків 
військової служби, а також інтегрованого механізму для повернення до 
цивільного життя після завершення військової служби. 
Міністерство у справах ветеранів підрахувало, що 10% населення – це 
ветерани та сім'ї загиблих захисників та захисників. За результатами роботи 
круглого столу, ініційованого Комітету Верховної Ради з соціальної політики та 
захисту прав ветеранів, «Верифікація статусів, набутих відповідно до Закону 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було 
зазначено, що після перемоги кількість людей, які мають статус ветерана, може 
скласти близько 3 мільйонів, серед них: 
– 1,7 млн учасників бойових дій; 
– 600 тисяч осіб з інвалідністю внаслідок війни; 
– 500 тисяч членів сімей загиблих Захисників та Захисниць; 
– менше ніж 200 тисяч інших категорій (учасники війни, постраждалі 
учасники Революції Гідності, особи, які мають особливі заслуги перед 
Батьківщиною). 
31 
Кількість осіб із ветеранським статусом та членів їх сімей, які претендують 
на отримання соціальної підтримки, значно зросте зважаючи на повномасштабне 
вторгнення (табл. 2.1).  
За даними таблиці 2.1 можна зробити наступні висновки: учасники 
бойових дій всіх категорій становлять найбільшу групу (512997 осіб), з яких 
43216 – жінки, а 469781 – чоловіки. Прогнозується, що після перемоги їх 
кількість зросте до 1700000 осіб. Другою за величиною – це група «учасник війни 
(війни до 2014 року)», яка налічує 176908 осіб. Дані про кількість жінок та 
чоловіків відсутні. Прогнозована кількість не змінюється. 
Таблиця 2.1 
Особи із ветеранським статусом та членів їх родин, які потребують 
соціальної підтримки 
Назва категорії Кількість З них жінки З них Прогнозована 
станом на чоловіки кількість після 
01.01.2022 перемоги 
Учасники бойових дій 512997 43216 469781 1700000 
всіх категорій 
Учасник війни (війни до 176908 н/д н/д 176908 
2014 року) 
Учасник бойових дій 438834 37301 401533 – 
АТО/ООС 
Член сім’ї і загиблого 111530 103101 8429 500000 
ветерана 
Особа з інвалідністю 113790 н/д н/д 600000 
внаслідок війни (І, ІІ, ІІІ 
групи) 
Особа з інвалідністю 7072 242 6830 – 
внаслідок російсько-
української війни 
Постраждалі учасники 755 49 706 755 
Революції гідності  
Особи, які мають 41 н/д н/д 500 
особливі заслуги перед 
Батьківщиною 
ВСЬОГО 851068 286036 565032 2978103 
Джерело:[59, 2] 
Наступна категорія – учасник бойових дій АТО/ООС – третя за величиною 
група – 438834 осіб, з яких 37301 особа – жінки та 401533 особи – чоловіки. Член 
сім’ї і загиблого ветерана – це четверта за величиною група, яка представлена 
111530 особами, з яких 103101 – жінки, а 8429 – чоловіки. За прогнозними 
обрахунками Мінветеранів після перемоги їх кількість зросте до 500000 осіб. 
32 
Наступна категорійна група – це «особа з інвалідністю внаслідок війни (І, 
ІІ, ІІІ групи)» – п’ята за величиною група налічує 113790 осіб, прогнозується, що 
після перемоги їх кількість зросте до 600000 осіб. Після повномасштабного 
вторгнення викристалізувалася ще одна категорія осіб – особа з інвалідністю 
внаслідок російсько-української війни, офіційно такий статус має 7072 осіб, 
серед яких 242 жінки та 6830 - чоловіків. Прогнозована кількість не вказана. 
Постраждалі учасники Революції гідності – це сьома за величиною група – 
755 осіб, з яких 49 – жінки, а 706 – чоловіки. Прогнозована кількість залишається 
не змінною. Найменш чисельніша група – особи, які мають особливі заслуги 
перед Батьківщиною і представлена 41 особою, за прогнозами їх кількість після 
перемоги зросте до 500.  
Всього на 01.01.2022 року в Україні було 851068 осіб із ветеранським 
статусом та членів їх родин, які потребують соціальної підтримки, з них 286036 
осіб – це жінки, а 565032 – чоловіки. За попередніми прогнозами їх чисельність 
може зрости до 2978103 осіб. В офіційній статистиці не враховуються члени 
сімей ветеранів (учасників АТО/ООС), які також мають потребу в державній 
підтримці під час адаптації ветеранів до цивільного життя, що включає надання 
психологічних, освітніх, юридичних та інших послуг. 
З метою виявлення потреб у соціальній підтримці розглянутих вище 
пільгових категорій, проведемо більш детальний аналіз за окремими 
характеристиками: вік та стать. На даний момент, ветерани російсько-
української війни представлені всіма віковими категоріями. Найчисленнішими 
серед ветеранів є особи віком 31-40 років (34,5%) та 41-50 років (31,1%). 
Найменше представлена вікова група – це особи віком 61 рік і старші – 1,5%. 
Однак, приблизно 22%, або одна п’ята від загальної кількості ветеранів 
російсько-української війни, – це молодь віком від 19 до 30 років (рис. 2.1 – 2.2). 
33 
 
Рис. 2.1. Розподіл ветеранів російсько-української війни за віком [2] 
 
Враховуючи це, можна зробити висновок, що ветерани російсько-
української війни – це в основному молоді люди працездатного віку, які мають 
можливість навчатися, перекваліфікуватися, створювати сім’ї та розвивати 
власний бізнес.  
На сьогодні, більш ніж 2% населення України є ветеранами, слід 
зауважити, що сучасні ветерани у переважній більшості молоді люди, які є 
економічно активними та демонструють активну громадянську позицію. 
 
Рис. 2.2. Структура ветеранів російсько-української війни за віком [2] 
34 
Все це слід враховувати про розробці програм соціальної підтримки 
учасників АТО/ООС та членів їх сімей з метою задоволення потреб та 
відповідного фінансування передбачених програмами заходів. 
Наступна ознака для проведення аналізу – гендерна приналежність, тобто 
розподіл за статтю. Переважна більшість Захисників України та ветеранів 
російсько-української війни – це чоловіки. Жінки-військовослужбовці 
становлять 15% від загального особового складу Збройних сил України. В 
кількісному виражені це більше 56 тис. жінок, включаючи цивільний персонал і 
військовослужбовців, З них 31 тис. військовослужбовців, що становить 55% від 
загальної чисельності жінок у ЗСУ. Цивільний персонал представлений майже 
25 тис. жінок (рис. 2.3). 
 
Рис. 2.3. Розподіл ветеранів (УБД) за статтю [2]. 
 
Приблизно 9% від загальної кількості ветеранів російсько-української 
війни складають жінки. Станом на 1 квітня 2020 року, близько 16,5 тис. жінок 
мали статус учасника бойових дій АТО/ООС, що становило 4,2% від загальної 
кількості учасників бойових дій, а станом на 01.01.2023 року кількість жінок 
серед ветеранів російсько-української війни майже подвоїлася. Враховуючи 
масштабну збройну агресію Російської Федерації, яка почалася 24 лютого 2022 
року і спровокувала масову добровільну мобілізацію українців до Збройних Сил 
35 
України, територіальної оборони та інших силових структур, можна припустити, 
що кількість жінок серед Захисників України та ветеранів російсько-української 
війни продовжуватиме зростати. Тому необхідно використовувати гендерно-
орієнтовані підходи при формуванні державної політики соціального захисту 
ветеранів російсько-української війни та членів їх сімей.  
Подальші дослідження потреб ветеранів та членів їх сімей, як чоловіків, 
так і жінок, можуть стати основою для цього. 
На початку 2022 року в Міністерстві у справах ветеранів України діє 
Єдиний реєстр учасників антитерористичної операції та осіб, що брали участь у 
заходах забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування 
збройної агресії Росії в Донецькій та Луганській областях. Однак окремі реєстри 
ветеранів інших війн та осіб, на яких поширюється Закон України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не існують, хоча ці особи також 
мають право на державну підтримку. Це ускладнює оцінку та індивідуалізацію 
потреб всіх ветеранів (в залежності від віку, стажу служби тощо), що негативно 
впливає на формування бюджетних програм для соціального захисту ветеранів. 
За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні 
висновки:  
1) Відсутність належних статистичних даних щодо осіб, які потребують 
соціальної підтримки в розрізі потреб та соціальних послуг, що закривають такі 
потреби.  
2) Відсутність системного збору та аналізу інформації про вияви потреб 
комбатантів та членів їх сімей, їх соціальні проблеми, що створює ситуацію 
неврахування таких потреб. 
3) Недоступність інформації про запити та потреби учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей. 
Невизначеність кількості осіб, які мають право на пільги, ускладнює 
прогнозування необхідних ресурсів для їх забезпечення. Крім того, відповідальні 
органи державної влади не розуміють релевантності пільг, передбачених 
законом для різних категорій пільговиків, що заважає комплексній реформі 
36 
системи державної підтримки ветеранів. Важко визначити рівень попиту та 
ефективності кожної з пільг, особливо серед ветеранів різних вікових груп. 
Відсутність актуальної статистичної інформації про кількість ветеранів та 
їх віковий розподіл перешкоджає індивідуалізації потреб ветеранів та членів їх  
сімей при формуванні ефективних програм підтримки у територіальних 
громадах або модернізації системи державної підтримки. 
 
2.2. Аналіз потреб у соціальній підтримці учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей, оцінка стану їх програмового забезпечення  
Інформація про чисельність військових та ветеранів є конфіденційною і не 
підлягає відкритому доступу. Аналіз чисельності ветеранів, чоловіків та жінок, 
та їх потреб має велике значення для розробки соціальних стратегій на 
локальному рівні, включаючи надання соціальних послуг, забезпечення пільг і 
виплат члена сімей учасників АТО/ООС.  
Володіння точними даними про кількість військовослужбовців, ветеранів 
та ветеранок, а також членів їх родин у громаді є важливим аспектом для 
розробки стратегічних документів та місцевих цільових програм. Це дозволяє не 
тільки адекватно планувати соціальні послуги, але й забезпечує можливість для 
точного розподілу ресурсів та організації ефективної підтримки. Такий підхід 
сприяє інтеграції ветеранів у суспільство, забезпечуючи їм доступ до освіти, 
працевлаштування та медичного обслуговування.  
Оцінка потреб ветеранів та ветеранок та їх сімей є важливим аспектом 
соціальної роботи, який вимагає індивідуального підходу. Врахування особистих 
історій, поточного стану здоров'я, соціального та економічного становища може 
допомогти у визначенні найбільш ефективних методів підтримки. 
Індивідуальний підхід дозволяє також адаптувати послуги до змінюваних потреб 
ветеранів, забезпечуючи гнучкість та відповідність послуг. Крім того, важливо 
залучати ветеранів до процесу оцінки, щоб забезпечити їх участь та врахування 
їхнього голосу у прийнятті рішень, що стосуються їхнього добробуту. 
Тому ми звернулися до результатів онлайн-анкетування «Портрет ветерана 
російсько-української війни 2014-2022 рр.», проведеного Українським 
37 
ветеранським фондом [37]. Так, за даними звіту найбільш поширеною потребою 
серед ветеранів російсько-української війни є допомога родині, що становить 
27%. Інші важливі потреби включають допомогу з житлом (24%), юридичну 
допомогу (22%), психологічну підтримку (17%) та медичну допомогу (15%). 
Однак, 23% опитаних ветеранів вказали, що у них все гаразд, що може свідчити 
про відсутність потреби в допомозі або про наявність інших, не передбачених 
потреб (рис. 2.4). 
Медична допомога 15%
Психологічна допомога 17%
Юридична допомога 22%
У мене все добре 23%
Допомога з житлом 24%
Потрібна допомога родині 27%
0% 5% 10% 15% 20% 25% 30%
 
Рис. 2.4. Види допомоги, якої потребують Захисники та члени їх родин [37] 
 
Родини захисників, в тому числі – сім’ї загиблих, найбільше потребують 
інформаційної та психологічної підтримки про це заявили відповідно – 39% та 
38% опитаних. Крім того, 21% з них потребували матеріальної підтримки, 20% – 
юридичної, 15% – житлової підтримки [37] (рис. 2.5). 
Як бачимо, що найбільшою потребою ветеранів є задоволення насамперед 
потреб рідних та близьких, яким, за результатами опитування, особливо не 
вистачає психологічної та інформаційної підтримки. Також, як ветерани, так і 
члени їх родин мають потребу у юридичній допомозі та житловій допомозі. Все 
це свідчить про необхідність перегляду засад функціонування національних схем 
безоплатної правової допомоги та забезпечення доступності до інформації, 
вдосконалення процедури надання консультацій для підвищення їх 
ефективності. Особливої уваги потребує аналіз державної політики, спрямованої 
на забезпечення житлом військовослужбовців та ветеранів. 
38 
 
Інша допомога 11%
Медична допомога 11%
Допомога з працевлаштуванням 12%
Допомога з житлом 15%
Матеріальна допомога родині 21%
Психологічна підтримка 38%
Інформаційна допомога 39%
0% 10% 20% 30% 40% 50%
 
 
Рис. 2.5. Допомога, якої потребують родини учасників АТО/ООС [37] 
 
Станом на 1 липня 2022 року, за даними Міністерства соціальної політики 
України, понад 60% (277 118 із 438 834 осіб) ветеранів російсько-української 
війни отримували пільги, передбачені законодавством України, крім того понад 
16 тисяч ветеранів російсько-української війни мають статус внутрішньо 
переміщених осіб, що створює житлову проблему та отримання житлових 
субсидій на новому місці. Крім того, переміщені особи мають нагальну потребу 
в працевлаштуванні та догляді за дітьми чи іншими членами родини (12%). 
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів та 
забезпечення їх соціального захисту» переліком пільг для учасників бойових дій, 
інвалідів та прирівняних до них передбачено: безоплатне отримання ліків, 
протезування, лікування в санаторіях, пільги при користуванні платним житлом, 
комунальними послугами, вступ до закладів передфахової вищої освіти та ЗВО 
позаконкурсом тощо.  
За даними опитування, ветерани найчастіше  користуються житловими 
пільгами – 68%, отримують пенсії – 20%, психологічною підтримкою – 14% та 
9% користуються освітніми пільгами, а 14% не користувалися пільгою взагалі 
[37], рис. 2.6. 
39 
Не користуються пільгами 14%
Грошова допомога 6%
Пільги на навчання 9%
Психологічна реабілітація 14%
Пенсійні виплати 20%
Житлові субсидії 68%
0% 20% 40% 60% 80%
 
Рис. 2.6. Пільги, якими користуються ветерани та члени їх сімей [37] 
Підсумовуючи, слід зазначити, що хоча відсоток ветеранів та їх сімей, які 
отримують житлову субсидію є доволі високим – 68%, потреба в житловій 
підтримці як для ветеранів, так і для членів їхніх сімей вважається однією з 
затребуваних та має найвищий пріоритет. 
Згідно з відповідями опитаних, потреба в психологічній допомозі значно 
перевищує частку людей, які отримують послуги психологічної реабілітації. 
Зокрема, 17% серед опитаних ветеранів наголосили на необхідності 
психологічної допомоги, тоді як серед опитаних родичів ветеранів психологічної 
підтримки потребували 38% і тільки 14% ветеранів та члени їхніх сімей 
користуються пільгами на отримання послуг з психологічної реабілітації в 
цілому. У березні 2024 року Міністерство у справах ветеранів запустило Реєстр 
осіб, які надають послуги з психологічної реабілітації  ветеранів та членів їх 
сімей. У державному бюджеті України на 2024 рік передбачено 160 мільйонів 
гривень на психологічне відновлення, завдяки цьому ветерани, члени сімей 
загиблих захисників України, військовослужбовці та їхні рідні можуть отримати 
психологічну реабілітацію [30]. 
Вважаємо, що родинам ветеранів також не вистачає інформації про наявні 
безкоштовні громадські та державні центри, які надають послуги психологічної 
підтримки. Враховуючи такий стан речей, слід посилити загальнонаціональне 
40 
інформування щодо можливостей одержання безкоштовної психологічної 
підтримки. 
Особливої уваги заслуговує потреба в правовому та інформаційному 
забезпеченні. Зважаючи на те, що 14% респондентів повідомили про те, що вони 
не зверталися за пільгами, можемо висловити припущення, що цей показник 
певною мірою може бути пов’язаний з відсутністю інформації про наявні пільги, 
можливості та способи їх отримання. 
Тому одним із пріоритетних напрямків державної політики соціальної 
підтримки ветеранів та їх сімей є надання інформаційно-консультаційних послуг 
та правової допомоги. 
Відсутність інформаційно-правової підтримки також може бути пов’язана 
і з низькою часткою осіб, які отримують пільгові грошові допомоги – лише 6% 
від опитаних. Такий показник не корелює з даними опитування про потребу у 
матеріальній підтримці, оскільки про таку потребу заявили 20% опитаних членів 
сімей ветеранів. 
Зважаючи на це, необхідно переглянути державні програми пільгової 
підтримки ветеранів та їх сімей на предмет їх ефективності, відповідності 
потребам цільової аудиторії, а особливо інформаційної підтримки наявних 
пільгових програм. 
За результатами другого анонімного онлайн опитування «Ветерани. Хто 
вони і чого очікують від держави та суспільства?» проведеного Українським 
ветеранським фондом Мінветеранів серед ветеранів/ок та діючих 
військовослужбовців/виць [5], серед яких 68,6% – є діючими 
військовослужбовцями, 13% – є ветеранами та повернулися на службу після 24 
лютого 2022 року, 18,3% – є ветеранами, що на сьогодні не несуть службу в 
Силах оборони України, на запитання «Які з перелічених проблем, на вашу 
думку, постануть перед ветеранами, які повернуться з російсько-української 
війни?» були отримані відповіді, візуалізовані на рис. 2.7. 
41 
Участь у злочинності 30,80%
Складнощі з отриманням 
33,20%
громадяства для бійців-…
Самогубства 39,80%
Конфлікти в родині 64,90%
Зловживання алкоголем 72,80%
Відсутність роботи 77,50%
 
Рис. 2.7. Проблеми з якими зіштовхнуться ветерани після повернення у 
цивільне життя [5] 
Як бачимо, найбільш імовірними проблемами є: неповна зайнятість 
(77,5%), зловживання алкоголем або наркотиками (72,8%), сімейні конфлікти 
(69,4%). Близько 30-40% респондентів  також повідомили про такі проблеми, як 
самогубства, труднощі з отриманням українського громадянства (для іноземців, 
які беруть участь у бойових діях), порушення закону та участь у протиправній 
діяльності. 
Конфлікти з близькими 34,70%
Алкогольна залежність 47,90%
Труднощі з пошуком роботи 50,40%
Труднощі з отриманням медичної допомоги 53,20%
Проблеми з оформленням соціальних пільг 53,60%
Нерозуміння суспільства 63,80%
Психологічні розлади 66,80%
Проблеми з фізичним здоров'ям 68,40%
 
Рис. 2.8. Проблеми з якими ветерани стикають зараз [5] 
 
На питання з якими проблемами ветерани мають справу зараз з отриманих 
відповідей видно (рис. 2.8), що найпоширенішими проблемами є: проблеми 
фізичного здоров’я (68,4%), психологічні розлади (66,4%), соціальні 
42 
непорозуміння (63,8%), проблеми з оформленням пільг (53,6%), труднощі з 
доступом до медичної допомоги (53,2%), труднощі з працевлаштуванням 
(50,4%), а також  залежність від алкоголю чи наркотиків (47,9%). 
Доволі цікаво порівняти думку суспільства про проблеми з якими 
стикаються ветерани. Для цього звернемося до результатів опитування 
населення України проведеного групою «Рейтинг». На думку цивільного 
населення до 3 найпоширеніших проблем, з якими стикаються ветерани, окрім 
фізичного здоров’я та психологічних розладів, відносяться також соціальні 
непорозуміння (рис. 2.9). 
Важко відповісти 12%
Інше 1%
Алкогольна або наркотична залежність 14%
Конфлікти з близькими, родиною 14%
Труднощі з отриманням медичної допомоги 23%
Нерозуміння суспільства 26%
Труднощі з пошуком роботи 27%
Проблеми з фізичним здоров'ям 28%
Проблеми з оформленням соціальних пільг 29%
Психологічні розлади 40%
 
Рис. 2.9. Проблеми з якими ветерани стикають зараз [41] 
 
Тому це питання залишається недооціненим і менш важливим в 
українській громадській думці, але воно має велике значення для 
військовослужбовців і ветеранів. 
Як видно з рисунку 2.7 проблемою, що займає чільне місце серед страхів 
ветеранів після демобілізації – це труднощі з пошуком роботи77,5%, наразі з 
такими проблемами вже зітнулося 50,4% ветеранів, при цьому лише 27% 
цивільного населення вважає, що працевлаштування учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей є проблемою з якою ветерани наразі стикаються. На думку 
суспільства найкритичнішою є проблема, пов’язана з психологічними 
розладами. Але навіть вона не усвідомлюється суспільством належним чином, 
оскільки 66,8% опитаних ветеранів зазначають про її існування.  
43 
Станом на 01.01.2022 р., за даними Мінветеранів, зареєстровано 12 789 
ФОП або самозайнятих осіб з числа ветеранів та членів їх сімей. Розподіл за 
видами діяльності представлено на рисунку 2.10. 
Здійснення 
операцій з 
нерухомим 
майном; 20,60%
Роздрібна 
торгівля; 
50,40%
Оптова 
торгівля; 
30,20%
 
Рис. 2.10. Розподіл ФОП-ветеранів за видами діяльності [41] 
 
Також однією із привабливих для ветеранів сфер зайнятості є сфера 
інформаційних технологій, з них 18,9% – надають інформаційні послуги, 16,9% 
– послуги з комп’ютерного програмування, консультування. 
Таким чином, за результатами дослідження, проведеного Ветеранським 
фондом, найбільш привабливими сферами працевлаштування для ветеранів 
залишаються інформаційні технології, самозайнятість, військова служба та 
сфера послуг. Більш ніж половина від опитаних них не думали або не могли 
відповісти ствердно щодо повернення в активний сектор, тому програми 
підтримки бізнесу, засновані ветеранами та членами їх родин, створюють 
можливості, а програми перенавчання та навчання для розвитку в нових сферах 
є доречними. Слід відмітити, що значна частина ветеранів планує продовжити 
військову кар’єру в лавах Збройних Сил та інших військових формувань. Тому 
необхідно створити належні умови для реінтеграції та відновлення ветеранів, як 
у цивільному, так і військовому житті. 
У 2021/2022 навчальному році послугами у сфері освіти скористалися 3328 
ветеранів війни. Більшість з них пройшли курсове (професійне) навчання, 
зокрема 2820 осіб відвідували водійські курси, курси з вивчення іноземних мов 
44 
– 198 осіб, 86 ветеранів пройшли навчання у сфері інформаційних технологій та  
37 – отримали практичні навички з менеджменту та управління. 
Протягом 2021-2022 навчального року ветеранам призначено державну 
адресну допомогу для здобуття професійної (професійно-технічної), передвищої 
та вищої освіти: «молодший бакалавр» – 227 осіб, «бакалавр» – 10 219 осіб», 
«магістр» – 24 чол., крім того, пільгами на навчання скористалися 11025 дітей 
ветеранів та ветеранок, серед них отримали ступінь «молодшого бакалавра» – 
3463 особи; 7257 осіб – ступінь бакалавра та 305 осіб – магістра. 
У майбутньому слід покращувати доступ до курсів з перенавчання або 
підвищення кваліфікації в обраній сфері та створити сприятливі умови для 
військовослужбовців. 
Щодо психологічної допомоги, то держава надає безоплатну психологічну 
допомогу ветеранам та їхнім рідним. За ініціативи Міністерства у справах 
ветеранів Уряд у грудні 2022 року ухвалив постанову про вдосконалення 
надання психологічної підтримки ветеранам та членам їхніх сімей у не клінічних 
випадках [38]. Ця підтримка є безкоштовною та надається за трирівневою 
системою: перший рівень – психосоціальна підтримка та супровід; другий рівень 
– психологічна допомога. Послуги можуть  надаватися вдома, в групі або 
віддалено; третій рівень – комплексна медико-психологічна допомога, її надають 
міждисциплінарні команди, що включають щонайменше чотирьох 
професіоналів (один психіатр і три психотерапевти/психологи). 
Другий і третій рівні підтримки фінансуються з бюджету Міністерства у 
справах ветеранів. Міністерство у справах ветеранів відшкодовує витрати на 
послуги психологічної підтримки спеціалізованим організаціям будь-якої форми 
власності, в тому числі  фізичним особам-підприємцям, які надають такі послуги, 
за рахунок чого компенсуватимуться послуги психологів, які працюють у 
громаді, що дозволить ветеранам  легше звернутися до професіоналів і отримати 
якісну психологічну допомогу на місці. 
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
Порядку використання коштів державного бюджету на здійснення заходів, 
спрямованих на забезпечення соціально-психологічного супроводу центрів 
45 
психологічної та соціальної  реабілітації громадян» до сфери управління До 
складу Мінветеранів входить 5 центрів психологічної та соціальної реабілітації 
громадян, що фінансуються з державного бюджету. 
Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів і відповідає за 
виконання цієї бюджетної програми. Проте бюджетні програми психологічної 
реабілітації не можуть задовольнити потреби всіх ветеранів, попит перевищує 
пропозицію. Захисники, ветерани та члени їх родин потребують більше 
можливостей психологічної реабілітації, ніж ті, що надає держава. 
В Україні сформовано систему програмового забезпечення соціальної 
підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей. Це програми, які реалізуються 
на державному та регіональних рівнях, втілюються організаціями громадського 
суспільства, а також грантові програми від українського уряду та міжнародних 
організацій. Державна підтримки реалізується відповідно до статті 12 Закону 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (підрозділ 
1.2 даної роботи). Додаткові соціальні гарантії учасникам АТО/ООС, членам 
їхніх сімей, а також іншим сім’ям, учасники яких загинули в АТО/ООС 
передбачаються програмами/стратегіями соціальної підтримки, затвердженими 
органами місцевої влади. Програма/стратегія соціальної підтримки – комплекс 
заходів, які реалізовуватимуться з метою надання комплексу соціальних, 
психологічних та інших послуг громадянам, які є ветеранами війни, членами їх 
сімей, членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників та 
Захисниць України. Такі програми розробляються відповідно до Законів України 
«Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії 
їх соціального захисту» та затверджуються органами місцевого самоврядування. 
Реалізація таких програм має на меті підвищення рівня фінансової, 
соціальної, психологічної та професійної підтримки учасників АТО/АТО, сімей 
загиблих учасників АТО/АТО у захисті незалежності, суверенітету та 
територіальної цілісності України або загиблих внаслідок поранень, забоїв чи 
каліцтв у зоні АТО/ООС, створення сприятливих  умов для адаптації до 
цивільного життя демобілізованих військовослужбовців – учасників АТО/ООС, 
46 
підтримання доброго психологічного та морального статусу, створення 
доброзичливої атмосфери, підтримка та повага до них у суспільстві. 
З’ясуємо потреби ветеранів/ветеранок на місцевому рівні (рис. 2.11). 
 
Рис. 2.11. Види звернень щодо проблем військових, ветеранів та членів 
їхніх сімей до Київського міського центру допомоги учасникам АТО [22] 
 
Так, за даними Київського міського центру допомоги учасникам АТО 
найбільша кількість звернень учасників АТО/ООС та членів їх родин 
стосувалася таких питань, як отримання консультації щодо оформлення 
документів (4971 звернення) – 16,5% від усіх звернень; 10,2% стосувалися 
питань щодо отримання щорічної матеріальної допомоги (3084 звернення), 2483 
звернення (8,3%) стосувалися отримання земельної ділянки. Також значна частка 
– це звернення стосовно отримання медичних послуг, а також оздоровлення 
дітей. 
Моніторинг і аналіз запитів учасників АТО/ООС та членів їх сімей є 
інформаційною базою для виявлення і вивчення соціальних потреби цієї когорти 
47 
осіб, а результати вивчення слугують базою для подання пропозиції щодо 
формування і реалізації місцевих програм та вдосконалення нормативної бази. 
Розглянемо як реалізуються програми соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей на місцевому рівні.  
Соціальна підтримка учасників АТО/ООС та членів їх родин на рівні 
громади реалізується через систему соціальних закладів з орієнтацією на потреби 
конкретного беніфіціара та згідно до державних стандартів. Заходи програми 
розробляються відповідно до чисельності та структури отримувачів соціальної 
підтримки на основі даних реєстрів відділів соціальної політики. Перелік таких 
заходів та обсяг підтримки (розміри виплат) залежать від фінансової 
спроможності громади. У таблиці 2.2 представлено перелік заходів, які може 
включати Програма соціальної підтримки ветеранів війни та членів їх сімей, 
членів сімей загиблих(померлих) ветеранів війни, Захисників та Захисниць 
України та їх виконавці. 
Основним завданням Програм соціального захисту та соціальної допомоги 
учасникам антитерористичних операцій / операцій об’єднаних сил операцій та 
членам їх сімей для підвищення рівня життя на рівні громади є: 
– надання одноразової матеріальної допомоги учасникам бойових дій, 
демобілізованим під час проведення бойових дій/ антитерористичної операції та 
один із батьків, опікун чи законний представник дитини не є повнолітнім 
загиблого учасника АТО/ООС; 
– соціальний супровід сімей загиблих, зниклих безвісти та полонених 
учасників АТО/ООС; 
– надання одноразової щорічної матеріальної допомоги членам сімей 
загиблих учасників АТО/ООС для участі в урочистих заходах з нагоди 
відзначення пам’ятних дат та вшанування загиблих, які безпосередньо брали 
участь в АТО/ООС;  
– надання комплексних медичних, психологічних, професійних та 
соціальних послуг учасникам АТО/ООС та членам їх сімей; 
  
48 
Таблиця 2.2 
Забезпечення соціальної підтримки ветеранів війни, членів їх сімей, членів 
сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників та Захисниць України 
№ Назва заходу Виконавець 
з/п 
1. Надання щорічної матеріальної допомоги  до Дня Управління (департамент) 
пам’яті захисників України членам сімей загиблих соціальної політики, 
(померлих) ветеранів війни, Захисників та Захисниць управління (департамент) 
України охорони здоров’я, фінансове 
управління  
2. Проведення засідань дорадчих органів при  Управління соціальної 
виконавчому комітеті  міської ради, на яких покладено політики, відділ 
завдання координації роботи з сім’ями ветеранів (департамент) освіти, служба 
війни, членів їх сімей, членів сімей загиблих у справах дітей, Центр 
(померлих) ветеранів війни, Захисників та Захисниць надання соціальних послуг», 
України з метою організації, здійснення та ЛПУ 
моніторингу надання 
3. Надання соціальної підтримки  ветеранам війни, Центр надання соціальних 
членам їх сімей, сім’ям загиблих (померлих) ветеранів послуг 
війни, Захисників та Захисниць України. 
4. Надання щорічної одноразової матеріальної допомоги Управління соціальної 
дітям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників політики, фінансове 
та Захисниць України до Дня святого Миколая управління  
5. Надання щомісячної грошової допомоги для Управління соціальної 
компенсації витрат на проїзд членам сімей загиблих політики, фінансове 
(померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць управління  
України 
 
– забезпечення медичного обслуговування та підтримку рівня здоров’я 
учасників АТО/ООС;  
– супровід набору та працевлаштування учасників АТО/ООС; 
– сприяти участі звільнених учасників АТО/ООС та членів їхніх сімей у 
мирному житті; 
– надання інформаційної підтримки тощо. 
В Україні ветерани стикаються з різними викликами при зверненні за 
соціальними гарантіями, які можуть значно відрізнятися в залежності від 
громади. Тому, існує потреба у створенні єдиної системи, яка б забезпечувала 
ветеранам чіткий маршрут отримання необхідних послуг та підтримки. 
Дослідження, проведене Cedos [60], вказує на необхідність розробки 
комплексної ветеранської політики, яка б враховувала унікальні потреби 
ветеранів та ветеранок і сприяла їх успішній реінтеграції в суспільство. 
49 
Міністерство у справах ветеранів України також підкреслює важливість 
наскрізної ветеранської політики, яка б реалізовувалася на всіх рівнях – від 
загальнодержавного до місцевого. Це дозволить ветеранам мати доступ до 
повного спектру соціальних послуг та гарантій, незалежно від їх місця 
проживання. 
Слід відмітити, що останнім часом відмічається зростання песимістичних 
оцінок щодо виконання державою своїх зобов’язань перед ветеранами російсько-
української війни та членами їх сімей  (рис. 2.12).  
01.01.2024 19 45 12 21 4
01.01.2023 11 38 18 30 3
01.01.2022 3 16 13 54 15
0 20 40 60 80 100 120
Зовсім не виконує Скоріше не виконує Важко відповісти
Скоріше виконує Цілком виконує
 
Рис. 2.12. Наскільки виконує чи не виконує сьогодні держава свої 
зобов’язання перед ветеранами російсько-української війни? [53] 
 
Частка ветеранів, які вважають, що держава виконує перед ними свої 
зобов’язання показує негативний тренд, якщо про підтримку у 2022 році 
зазначало 69% опитаних, то станом на березень 2024 року частка таких знизилася 
до 25%, 64% опитаних заявили, що держава зовсім та скоріше не виконує свої 
зобов’язання перед ветеранами і все це відбувається на фоні гучних корупційних 
скандалів. Зважаючи на результати опитування держава в особі Міністерства у 
справах ветеранів, Міністерств оборони та соціальної політики повинна 
працювати у напряму пошуку ефективних механізмів соціальної підтримки 
ветеранів та їх сімей, забезпечуючи їм гідне життя та реінтеграцію в цивільне 
життя.  
50 
Наразі відбувається активна робота над створенням єдиної ветеранської 
політики, яка б забезпечувала ветеранам рівний доступ до соціальних послуг та 
підтримки. Згідно з інформацією від Кабінету Міністрів України, уряд 
впроваджує реформи, спрямовані на модернізацію системи допомоги ветеранам, 
включно з інститутом помічника ветерана та розширенням доступу до медичної 
допомоги та реабілітації. Ці зміни мають на меті полегшити перехід ветеранів від 
військового до цивільного життя, сприяти їх самореалізації та забезпечити гідне 
вшанування їх служби. Важливо застосовувати комплексний підхід до 
ветеранської політики, який би враховував унікальні потреби ветеранів та сприяв 
їх інтеграції в суспільство.  
Перспективними векторами розбудови системи соціальної підтримки 
ветеранів та членів їх сімей є проєктна співпраця Міністерства у справах 
ветеранів з організаціями громадянського суспільства щодо формування у 
захисників України, переселенців та їхніх сімей навичок самозабезпечення за 
такими напрямами: 
– створення умов для комфортного переходу з військової служби до 
цивільного життя; 
– організація надання психологічної реабілітації; 
– створення або сприяння у створенні робочих місця для ветеранів; 
– інші заходи щодо підтримки та інтеграції ветеранів у суспільство. 
Ці заходи спрямовані на покращення якості життя ветеранів  та членів їх 
сімей, а також медичну підтримку ветеранів після звільнення. 
Таким чином, система соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів 
їх сімей включає три рівні: державні гарантії та пільги; регіональні програми 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС, Захисників і Захисниць та членів їх 
сімей та соціальна підтримка неурядовими організаціями. Функціонування даної 
системи спрямовано на підтримку та допомогу учасникам АТО/ООС та їх 
родинам, і включають різні види підтримки, такі як фінансова, соціальна, 
психологічна та професійна допомога. 
Стратегічний план відновлення України повинен включати комплекс 
рішень, які спрямовані на поліпшення системи державної підтримки ветеранів, її 
51 
модернізацію та усунення бюрократичних перешкод при отриманні 
гарантованих пільг та послуг. Це також повинно сприяти визнанню суспільства 
внеску ветеранів у перемогу та героїзації їхнього образу в суспільстві. Державна 
підтримка ветеранів повинна перетворитися з пільг на послуги, які б сприяли 
реінтеграції ветеранів та покращенню їхнього добробуту, а також забезпечити 
включення родин ветеранів у процес повернення до мирного життя. 
На даний момент у сфері соціальної підтримки ветеранів та членів їх сімей 
в Україні існують наступні ключові проблеми: 
– швидке збільшення числа людей, які мають потребу в державній 
підтримці, при цьому гарантії від держави не завжди мають достатні ресурси для 
їх забезпечення; 
– сучасна державна система у справах ветеранів базується на статичному 
уявленні про потреби людини. Простіше кажучи, держава надає ветеранам та 
їхнім родинам однакову підтримку на кожному етапі життя. 
– потреба в оновленні системи, щоб вона відповідала сучасним 
індивідуалізованим потребам ветеранів (наприклад, масштабування підтримки у 
сферах реабілітації, психологічної та медичної допомоги); 
– відсутність цілісної системи переходу від військової служби до 
цивільного життя, яка б допомагала інтегрувати досвід мобілізованих та 
контрактних військовослужбовців у наступну зайнятість. 
Для вирішення окреслених проблем при розробці державну політику щодо 
ветеранів та їхніх родин за основу необхідно обрати підхід, який охоплює всі 
сфери життя та враховує різні потреби на різних етапах життя учасників 
АТО/ООС та членів їх родин. 
 
2.3. Дослідження ролі громадських організацій у забезпеченні 
соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС  
В умовах військової агресії росії та економічної нестабільності, які зараз 
переживає Україна, з’являються нові форми участі громади у вирішенні 
соціальних проблем. Традиційно в Україні держава була відповідальною за 
забезпечення соціального захисту та надання соціальних послуг. Однак, у 
52 
нинішніх економічних і політичних умовах українська держава часто уникає 
участі у вирішення питань, пов’язаних з життям вразливих верств населення, 
переважно залишаючи за собою лише виконання функцій їхнього соціального 
захисту. Такий стан речей зумовив появу нових утворень – організацій 
громадянського суспільства, об’єднань та груп громадян, особливо тих, що 
об’єднують представників з різних сфер соціальної політики, які мають 
спроможність і час задовольняти попит на соціальні послуги в громаді. І роль їх 
у галузі соціального обслуговування, соціального захисту та надання соціальних 
послуг населенню стає все помітнішою. 
Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» громадською 
організацією є громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) 
якого є фізичні особи [16]. Особливо важливу роль вони відіграють у 
забезпеченні соціального захисту учасників антитерористичної операції 
(АТО/ООС), членів їхніх сімей та родинам, члени, яких загинули під час 
АТО/ООС і надання їм додаткових соціальних гарантій, особливо в умовах 
воєнного стану. 
Основними напрямками їх діяльності є: 
– підтримка та консультації учасників АТО/ОСС, а також членів їх сімей з 
питань соціального захисту та соціального забезпечення; 
– розробка та впровадження програм соціальної підтримки, які включають 
фінансову, соціальну, психологічну та професійну підтримку учасників 
АТО/ООС та їх сімей; 
– захист прав учасників АТО/ОСС, в тому числі і їх права на соціальний 
захист; 
– підвищення обізнаності суспільства про потреби та виклики, з якими 
стикаються учасники АТО/ОСС та члени їх сімей та мобілізують підтримку 
громадськості; 
– співпраця/партнерство урядом для забезпечення соціального захисту 
учасників АТО/ОСС та членів їх сімей.  
Здійснюючи ці та інші дії громадські організації забезпечують необхідну 
підтримку та захист учасникам АТО/ООС та членам їх сімей. У своїй роботі ГО 
53 
керуються інтересам і потребам своїх бенефіціарів, мають великий досвід 
допомоги їм і користуються довірою місцевих громад . Вони беруть на себе певні 
завдання, які або державні не можуть виконувати, або їх організація потребує 
значних адміністративних і фінансових ресурсів через безпосередню 
наближеність до учасників АТО/ООС та їх сімей. 
Під час криз роль громадських утворень, як правило, зростає, оскільки 
вони застерігають владу від невиправданих обмежень прав і свобод людей, 
підтримують вразливі категорії населення та контролюють витрачання 
бюджетних коштів на підтримку регіонів, що постраждали. Так, відповідно до 
річного звіту Charities Aid Foundation [69] у 2022 році Україна увійшла до топ-10 
країн світу за індексом благодійної допомоги (згідно зі світовим індексом 
пожертвувань, який включає дані опитування 119 країн (10-те місце у рейтингу). 
В Україні цей показник становив 49%, за даними опитувань 75% українців 
допомагали незнайомим людям, 49% – здійснювали пожертви і 24% займалися 
волонтерством.  
Згідно з даними Державної служби статистики, на початку 2021 року в 
Україні було зареєстровано 92,5 тис громадських організацій,. Це значно більше, 
ніж у 2019 році (84,6 громадських організацій), що свідчить про зростання 
активності громадськості в сфері благодійності. Це може бути пов’язано з 
глобальною тенденцією до зміцнення ролі громадянського суспільства у 
вирішенні ключових проблем, особливо соціальних. Враховуючи об’єктивні та 
суб’єктивні фактори, держава не може самостійно подолати ці проблеми на 
поточному етапі. 
Тривала збройна агресія Російської Федерації на Сході України, а також 
пандемія коронавірусної хвороби, збільшили відчуття емпатії більшості 
громадян до осіб, які найбільше постраждали від цих обставин. З початку 
конфлікту на Сході України громадяни продемонстрували високий рівень 
зацікавленості у підтримці українських військовослужбовців та їх родин, 
добровольців, місцевого населення на території ведення бойових дій та 
внутрішньо переміщених осіб. Ці обставини спричинили зміну ціннісних 
орієнтацій більшості українського суспільства, що, у свою чергу, вплинуло на 
54 
зміну акцентів діяльності існуючих громадських організацій та сприяло 
створенню нових спеціалізованих громадських організацій та благодійних 
фондів (табл. 2.3, рис. 2.13). 
Таблиця 2.3 
Кількість зареєстрованих юридичних осіб 
(на 01.01 року)  
Організаційно Рік Зміни 
правова форма ЮО  
2019 2020 2021 2022 2023 2020/ 2021/ 2022/ 2023/ 2023/ 
2019 2020 2021 2022 2019 
Усього 
зареєстрованих ЮО, 1298,4 1350,6 1395,4 1437 1465 52,2 44,8 1 28 166,6 
тис. од. 
Громадська 
84,6 88,1 92,5 96,5 99,6 3,5 4,4 0 3,1 15 
організація, тис. од. 
Питома вага ГО, % 6,52 6,52 6,63 6,72 6,80 0,007 0,106 41,6 0,083 0,283 
Побудовано автором за (Статистичний збірник «Україна у цифрах» 2022 рік) 
 
За даними представленими на графіку, що демонструє динаміку реєстрації 
нових ГО та БО, можна зробити наступні висновки: чисельність благодійних 
організацій зменшувалася з 2014 року до 2018 року, але потім почала зростати. 
У 2022 році спостерігається значне зростання до 6337 організацій; чисельність 
громадських організацій збільшувалася до 2019 року, досягнувши піку в 4905 
організацій. Однак після цього спостерігається зниження їх кількості, і їх 
зменшення до 2760 у 2022 році. Ці дані свідчать про активність і зміни в 
громадському секторі України протягом останніх років. 
6337
4827 4905
4360
3739
3271
2760
1413
783 654 723 830
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
Благодійна організація Громадська організація
 
55 
Рис. 2.13. Динаміка кількості реєстрацій нових громадських організацій та 
благодійних організацій у 2014-2022 роках [43] 
Зокрема, вони демонструють зростання активності благодійних 
організацій у 2022 році, що може відображати збільшення громадської участі та 
відповіді на соціальні виклики. З іншого боку, зниження чисельності 
громадських організацій може вказувати на зміни в їхній структурі або зміни 
організаційно-правової форми функціонування.  
 
Рис. 2.14. Кількість нових зареєстрованих благодійних та громадських 
організацій в 2022 році по областях [43] 
 
Як видно з рисунку 2.14 найбільше нових благодійних та громадських 
організацій у 2022 році створено в Києві, Київській області, Львівській, 
Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях. 
Якщо говорити про зміну чисельності благодійних та громадських 
організацій в розрізі областей до та після повномасштабного вторгнення рф, то 
спостерігаємо наступну картину – у фронтових та регіонах, що зазнали 
вторгнення і були звільнені відбулося зменшення частки благодійних та 
громадських організацій на - 3,4 та - 1 п.п., відповідно, а в областях, які визначні 
як опорні та тилові (табл. 2.4) відмічаємо зростання питомої ваги зазначених 
організаційно-правових форм юридичних осіб відповідно на 0,7 та 0,8 п.п. 
Таблиця 2.4 
56 
Зміни в регіональному розташування головних осередків БО/ГО до і після 
початку повномасштабного вторгнення (всі організації), %. 
Територія розташування Питома вага Питома вага Питома вага Зміни 
БО/ГО дорослого БО та ГО до БО та ГО (4–3) 
населення вторгнення після 
станом на вторгнення 
01.01.2022 
1 2 3 4 5 
м. Київ 7,8 14,5 15,5 +1,0 
Звільнені / зазнали вторгнення: 
Київська, Житомирська, 13,5 15,8 15,7 -0,1 
Сумська, Чернігівська 
Опорні: Вінницька, 
Дніпропетровська, 
22,0 20,4 21,2 +0,8 
Кіровоградська, Полтавська, 
Черкаська 
Тилові: Волинська, 
Закарпатська, Івано-
Франківська, Львівська, 27,4 29,9 30,6 +0,7 
Рівненська, Тернопільська, 
Хмельницька, Чернівецька 
Фронтові: Донецька, 
Запорізька, Луганська, 
29,3 19,7 16,3 -3,4 
Миколаївська, Одеська, 
Харківська, Херсонська 
За межами України – 0,0 0,6 +0,6 
Джерело: [43] 
Основними факторами, що зумовили збільшення кількості благодійних та 
громадських організацій в Україні з 2022 року можуть бути: 
– соціально-економічні виклики, так за даними Міністерства соціальної 
політики, у 2020 році спостерігалося збільшення рівня бідності в Україні, що 
могло спонукати громадян до створення нових благодійних організацій для 
надання допомоги тим, хто її потребує [29], однією з основних причин зростання 
бідності стала Пандемія COVID-19; 
– підтримка громадського сектору, так засновники громадських 
організацій на фоні соціально-економічних та військових викликів розширювали 
свою діяльність і запускали нові проєкти у 2022 році [27]; 
– податкові стимули, податкове законодавство України передбачає низку 
податкових пільг для благодійних та громадських організацій [35]. Ці податкові 
новації, додатково стимулюють громадян і юридичних осіб до підтримки країни 
під час війни [10, 14]. 
57 
Доволі цікавою є інформація про зміну географії діяльності діяльністю та 
сфери діяльності благодійних та громадських організацій після 
повномасштабного вторгнення рф (рис. 2.15).  
60
50
48,5
40
30 32,4
27,4
20
20,9 20
18,2 19,4
10 13,3
0
Локальні (окремі населені Регіональні (декілька Загальнонаціональні Міжнародні
пункти, громади або областей)
область)
Створені до 24.02.2024 Створені після після вторнення
 
Рис. 2.15. Зміна географії діяльності БО та ГО після повномасштабного 
вторгнення 
Джерело: [43] 
 
Як видно з діаграми, спостерігається тренд до розширення території 
охоплення діяльністю благодійних та громадських організацій – скорочення 
чисельності локальних БО та ГО з 48,5 до 32,4% відповідно, майже в півтора рази 
зросло число організацій, що вийшли на міжнародний рівень, що пов’язано із 
зростанням обсягів міжнародної благодійної та гуманітарної допомоги. 
Також відмічаємо зміни і у сфері діяльності таких організацій (рис. 2.16). 
Найбільшу питому вагу серед сфер діяльності громадських та благодійних 
організацій після повномасштабного вторгнення займає допомога армії, 
ветеранам та надання допомоги жертвам війни і переселенцям – 43,2%. До 24 
лютого 2022 році показники складали 21,9 та 17,05% відповідно. За іншими 
напрямами зменшення активності організацій громадського суспільства. 
 
58 
Наукові і аналітичні дослідження, консалтинг 7,9
9,8
Соціальне підприємництво 8,4
10,7
Екологія 10,3
14,7
Допомога вразливим верствам населення, … 12
11,5
Захист прав людини 13,3
15,2
Правова допомога 14,7
17,1
Освіта 23,8
29,1
Культура і спорт, туризм 27,2
36
Допомога жертвам війни і переселенцям 43,2
17,05
Допомога армії, ветеранам 43,2
21,9
0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50
Після після вторнення До 24.02.2024
 
Рис. 2.16. Зміни у ТОП-10 сфер діяльності ГО/БО до і після 
повномасштабного вторгнення 
Джерело: [43] 
 
Під час війни з росією основними джерелами фінансування БО/ГО 
пожертви /членські внески / донати/ краудфандингові надходження та підтримка 
місцевого бізнесу, наразі вони активно розвиваються 69,3% опитаних 
представників громадських утворень. Перспективними джерелами коштів, які 
слід розвивати, на думку опитаних є міжнародні гранти (60,4%) та фінансування 
з державного та місцевого бюджетів, таке джерело підтримує 35,5% опитаних 
(рис. 2.17). 
Скорочення частки пожертв (членських внесків, донатів, 
краудфандингових надходжень, підтримки місцевого бізнесу) в майбутньому є 
об’єктивним процесом, можливості громадян є обмеженими і в подальшому слід 
спрямовувати свою діяльність у напрямі залучення коштів міжнародних грантів 
та бюджетних ресурсів для забезпечення статутної діяльності БО/ГО (див. рис. 
2.17). 
За результатами проведеного огляду діяльності громадських та 
благодійних організацій в умовах воєнного стану можна окреслити перспективи 
щодо участі організацій громадського суспільства у забезпеченні соціальної 
підтримки сімей учасників АТО/ООС. 
 
59 
Інше 3,3
0,4
Надання соціальних послуг 5,6
2,3
ГО - ендавмент (цільовий капітал) 12,1
1,5
Доходи від власної економічної діяльності 15,5
15,3
Фінансування з держбюджету / місцевого 35,5
бюджету 5,6
Пожертви / членські внески / донати / 45,9
краудфандингові надходження / … 69,3
Міжнародні гранти 60,4
21,6
0 10 20 30 40 50 60 70 80
Варто розвивати після початку війни Активно використовують зараз
 
Рис. 2.17. Джерела фінансування діяльності БО/ГО, що використовуються 
під час війни і ті, які слід використовувати в подальшому [43] 
 
1. У 2022 році громадяни України змогли самостійно зорганізуватися для 
протистояння наслідкам великомасштабного вторгнення. Це виявилося у 
збільшенні кількості новостворених громадських та благодійних організацій та 
продовженні функціонування вже діючих, незважаючи на проблеми, пов’язані з 
безпекою, переселенням та збільшенням числа осіб, які потребують підтримки. 
2. Громадські та благодійні організації змогли зібрати та ефективно 
використати значні ресурси, що допомогло зміцнити українську армію, 
об’єднати суспільство та пом’якшити становище населення, яке страждає від 
війни. 
3. Громадські та благодійні організації України є тією силою, здатною 
активно долучитися до процесу відновлення країни, зокрема відновлення 
інфраструктури та надання допомоги учасникам бойових дій та членам їх родин.  
В подальшому, серед тих громадських організацій, що планують брати 
участь у післявоєнному відновленні країни, існує значна потреба в нових 
навичках та професійному розвитку співробітників. Ці навички двох видів: 
загальні потреби нарощування знань і компетенцій, що включають навички 
адміністрування, збору коштів, написання грантів та управління грантами, різні 
види звітності, юридичні та знання бухгалтерського обліку, цифрова та 
60 
комп'ютерна грамотність, уміння працювати у команді, мовні навички тощо та 
вузькоспеціалізовані навички (кваліфікації, компетенції).  
61 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ 
ПІДТРИМКИ СІМЕЙ УЧАСНИКІВ АТО/ООС 
 
3.1. Напрями удосконалення соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей 
Організація соціальної підтримки сімей учасників АТО/ООС є доволі 
специфічним напрямком соціальної роботи, оскільки залежить від природи та 
глибини соціальних проблем кожного отримувача соціальної послуги, а також 
визначається індивідуальними потребами клієнта та наявними внутрішніми і 
зовнішніми ресурсами, за допомогою яких клієнт може вирішувати проблеми, 
що виникають. 
Основною проблемою наразі є обмежені кадрові та фінансові ресурси, 
труднощі координації та взаємодії між відомствами та організаціями на які 
покладено повноваження реалізації державних гарантій, надання пільг 
учасникам АТО/ООС та членам їх сімей, а також незавершеність системи їх 
соціальної підтримки. Відсутність законодавчої бази та єдиних нормативно-
правових актів, що регулюють ветеранську політику та діяльність Міністерства 
у справах ветеранів і Міністерства соціальної політики не було реалізовано 
повністю. Серед загального обсягу проблем, пов’язаних з нормативно-правовим 
забезпеченням соціального захисту учасників АТО/ООС, можна виділити три 
найбільш важливі, розв’язання яких може кардинально покращити ситуацію: 
– розвиток національного законодавства про соціальний статус учасників 
АТО/ООС відбувається безсистемно та хаотично, що призводить до його 
розгалуженості, невпорядкованості, колізійності та недосконалості; 
– зниження ефективності законодавства в цілому, за одночасного суттєвого 
зростання кількості законів та інших нормативно-правових актів,; 
– внаслідок постійних змін та доповнень до законодавства, його якість 
суттєво погіршується через непідготовленість законопроектів, їх внутрішні та 
взаємні протиріччя, невідповідність реаліям соціальної практики; 
62 
– запозичення зарубіжного досвіду реформування без урахування 
соціальних реалій України призвело до неможливості прийняття та реалізації 
чітких та прогнозованих рішень [63]. 
За висновками експертів, у нормативно-правових документах, що 
регламентують соціальний захист учасників АТО [26; 52; 62], спостерігається 
водночас і «радянський» підхід (соціальне забезпечення, добробут, соціальні 
виплати та компенсації) та новітнього європейського досвіду (соціальні послуги, 
соціальна робота). Значна кількість соціальних стандартів залишаються 
декларативними внаслідок втрати актуальності та неефективності існуючих 
механізмів соціальної підтримки, відсутність 
персоналізованого/індивідуального підходу до визначення потреб учасників 
АТО/ООС (ветеранів) та членів їх родин, переважно компенсаційний характер і 
неадекватність існуючої системи соціального захисту сучасним потребам 
бенефеціарів, неефективність та відсутність прозорості бюджетної системи в 
частині фінансування державних соціальних видатків, сумнівність прямого 
впливу конституційних норм на соціальні права. 
Конституційні положення щодо соціального захисту учасників АТО/ООС 
реалізуються на підставі ст. 17, якою визначаються гарантії їх соціального 
захисту: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які 
перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових 
формуваннях, а також членів їхніх сімей» [25, ст. 17] і є правовим базисом на 
якому ґрунтуються положення інших законодавчих актів в частині соціального 
захисту учасників АТО/ООС та членів їх родин. Хоча положення Конституції 
України є нормами прямої дії, однак, вони не можуть детально врегулювати всі 
аспекти соціального захисту учасників АТО/ООС, що вимагає подальшого 
унормування та деталізації означеної норми.  
Важливим питанням щодо соціального забезпечення учасників АТО/АТО 
є відсутність механізму ефективного вирішення житлового питання 
військовослужбовців-учасників АТО. Незважаючи на те, що в Україні існує 
комплексна програма забезпечення житлом військовослужбовців, офіцерів, 
митників та  їхніх сімей, ефективність цієї програми як інструменту вирішення 
63 
житлової проблеми військовослужбовців є надзвичайно слабкою. Основні 
можливості щодо отримання житла учасниками АТО/ООС та членам їх сімей за 
підтримки держави: 
– забезпечення житлом на умовах співфінансування учасників бойових дій, 
учасників АТО/ООС, інвалідів війни, які були призвані на військову службу по 
мобілізації для участі в проведенні антитерористичної операції, а також членів 
сімей загиблих (померлих), зниклих безвісти військовослужбовців зазначених 
категорій; 
– бюджетні програми з вирішення житлових питань, зокрема, програма 
щодо забезпечення житлом осіб, які брали безпосередню участь в АТО/ООС і 
втратили функціональні можливості нижніх кінцівок та програма субвенції з 
державного бюджету на придбання житла для сімей загиблих учасників АТО, а 
також інвалідів І та ІІ груп [33]; 
– механізм цільової грошової компенсації для придбання житла сім’ями 
загиблих учасників антитерористичної операції та інвалідами з числа учасників 
АТО, що передбачає можливість самостійно обирати найбільш прийнятне житло 
та купувати його за рахунок коштів грошової компенсації, наданої Урядом. 
Вище названі програми спрямовані на поліпшення житлових умов 
військовослужбовців-учасників АТО та їх сімей, проте, для отримання житла або 
використання цих програм, військовослужбовці повинні відповідати певним 
критеріям та подати необхідний пакет документів. 
Перспективними напрямами вирішення окресленої проблеми може бути: 
– будівництво соціального житла спеціально для військовослужбовців, яке 
може бути надано військовослужбовцям за доступною ціною або безкоштовно; 
– залучення приватних компаній та благодійний організацій до 
фінансування або будівництва житло для військовослужбовців в обмін на певні 
преференції (пільги); 
– в рамках реалізації спеціальної державної програми, якою передбачена 
фінансова підтримка військовослужбовців для придбання житла, залучення 
грантових коштів, які покривають частину вартості житла; 
64 
– активізація ролі місцевих органів влади щодо надання додаткових пільг 
військовослужбовцям чи підтримки у вирішенні житлового питання. 
Ці заходи можуть бути використані окремо або в комбінації для найбільш 
ефективного вирішення житлового питання військовослужбовців-учасників 
АТО/ООС.  
Наступна проблема стосується стану системи пільгового забезпечення 
учасників АТО/ООС (ветеранів) та членів їх родин. Вона не відповідає сучасним 
потребам, оскільки, має компенсаторний характер, не є мотиваційною, не 
співвідноситься з потребами безпеки держави та оборони, особливо з гострою 
необхідністю створення дієвої моделі стимулювання громадян щодо 
проходження військової служби і виконання конституційного обов’язку щодо 
захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України [25, cт. 65].  
Проведений у теоретичному розділі роботи аналіз основних завдань та 
функцій Міністерства у справах ветеранів та Міністерства соціальної політики 
підтверджує дублювання змісту їх роботи в процесі забезпечення соціальної 
підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей на місцевому рівні. З метою 
організації злагодженої діяльності необхідно окреслити виключні повноваження 
двох міністерств. Виходячи з поточного попиту учасників АТО/ООС на 
соціальну підтримку та ґрунтуючись на зарубіжних практиках [7, 61, 19], 
необхідно створювати і розвивати нові послуги з потужними соціальними 
функціями на державному рівні. Саме Міністерство у справах ветеранів має 
стати таким локомотивом. Цією інституцією у цьому напрямі вже було зроблено 
низку кроків, зокрема [31]: 
– створено та впроваджено Єдиний електронний державний реєстр 
ветеранів війни, який акумулював відомості про учасників бойових дій усіх 
категорій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та родини загиблих. 
– з 01 липня 2023 року в чотирьох регіонах України був запущений 
пілотний проект «Інститут помічника ветерана». Основним завданням помічника 
ветерана – надавати всебічну підтримку захисникам і захисницям України при 
переході з військової служби на цивільну після повернення з фронту. Помічники 
ветерана працюють у громаді. Один помічник відповідає за організацію 
65 
соціальної підтримки 100 сімей ветеранів. У жовтні 2023 року було прийнято 
рішення про масштабування цього проекту на шість регіонів із загальним 
фінансуванням у 44,20 млн грн. 
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України [50] органам 
місцевого самоврядування Вінницької, Дніпропетровської, Закарпатської, 
Київської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської 
областей та міській військовій адміністрації м. Києва слід здійснити заходи щодо 
виконання пілотного проекту та до 31 січня 2024 року подати до Мінветеранів 
інформацію про результати реалізації експериментального проекту. За 
результатами звітів Міністерство у справах ветеранів у двомісячний строк після 
отримання інформації має підготувати візію щодо внесення змін до нормативно-
правових документів з метою включення інституту помічника ветерана до 
системи забезпечення переходу на військовослужбовців  до цивільного життя. 
Основні функціональні обов’язки помічника ветерана:  
– моніторинг та ідентифікація потреб ветеранів, зокрема з використанням 
цифрових інструментів Міністерства у справах ветеранів; 
– надання інформації ветеранам про наявні програми соціальної 
підтримки; 
– проведення консультацій з питань реалізації гарантій, прав, пільг, 
порядку оформлення документів, процедур отримання державних послуг; 
– забезпечення взаємодії між ветеранами та надавачами державних і 
соціальних послуг та опрацювання інформації щодо рівня задоволеності якістю 
державних послуг, розробка пропозицій щодо підвищення якості їх надання; 
– розробка пропозицій щодо підвищення спроможності громад 
задовольняти потреби ветеранів, активної участі ветеранів у житті громади, 
використання їхніх знань, можливостей та ресурсів для розвитку суспільства та 
громади. 
Основна місія представника громади, який буде виконувати обов’язки 
помічника ветерана, полягає в наданні комплексної підтримки та сприяння 
захисникам та захисницям у процесі їх повноцінної адаптації до мирного життя. 
Це включає в себе допомогу у вирішенні побутових питань, сприяння у 
66 
встановленні гармонії в родині, допомогу у пошуку роботи, реалізації власного 
бізнес-проєкту, навчанні новим навичкам, реабілітації та лікуванні, а також 
юридичному захисту. Помічник ветерана також буде надавати професійну опіку 
членам сімей ветеранів, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, а також 
сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України. 
Крім того, під професійним опікуванням помічника ветерана також 
перебуватимуть члени сімей ветеранів, сімей загиблих (померлих) ветеранів, 
сімей загиблих (померлих) захисників  України. 
Всі взаємодії помічника ветерана та його робота з цільовою групою будуть 
організовані за принципом «рівний-рівному». Помічників ветеранів будуть 
вибирати серед ветеранів, які вже мають досвід адаптації після війни, або серед 
членів їхніх сімей, які вже використовували свої методи допомоги у адаптації та 
соціалізації своїх рідних, які повернулися з війни. 
Перш за все, кожна територіальна громада повинна знати, скільки людей і 
якої професії будуть демобілізовані після завершення бойових дій. Громади 
повинні мати уявлення про те, коли вони прибудуть, які проблеми 
демобілізованих осіб вже відомі та потребують відповідного реагування, 
включаючи оперативний супровід помічником ветерана. Від першого дня 
повернення учасників АТО/ООС до мирного життя помічники ветеранів повинні 
забезпечити їхню якісну інтеграцію в громаду, сім’ю та економіку, сприяючи 
розвитку потенціалу цих людей, що має бути додатково посилено за допомогою 
лідерської участі ветеранів у громаді. 
На нашу думку, для успішної реалізації цього проекту та досягнення, 
передбачених у ньому цілей слід передбачити посаду помічника ветерана 
(менеджера ветерана, кейс-менеджера ветерана) у штатному розписі 
територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства 
оборони України та територіальних підрозділів Мінветеранів. 
Картою посади помічника ветерана слід передбачити такі обов’язки:  
– становлення контакту з ветеранами та їхніми родинами;  
– вивчення та аналіз потреб і проблем, з якими стикаються ветерани та їхні 
родини;  
67 
– надання інформації та консультацій ветеранам та їхнім родинам щодо їх 
прав та свобод, а також державних гарантій, які вони мають за чинним 
законодавством;  
– призначення постачальників відповідних послуг та спрямування 
ветеранів та їхніх родин до них для задоволення їх потреб та вирішення проблем;  
– встановлення взаємодії між різними сферами, галузями, секторами для 
забезпечення ефективної соціальної підтримки;  
– проведення моніторингу та оцінки ситуації щодо стану соціальної 
підтримки конкретного учасника АТО/ООС та членів його родини [57].  
У такий спосіб менеджер/помічник ветерана діятиме за принципом 
«єдиного вікна» в організації соціальної підтримки учасникам АТО/ООС та 
членам їх родин за прикладом моделі партнерства у соціальних послугах до 
побудови якої прагне Україна (рис. 3.1) [8, с. 239]. 
Способами поліпшення ефективності соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей є: 
– зміцнення соціальних зв’язків учасників АТО/ООС, ті ветерани, які 
відчувають зв’язок з родиною, друзями, колегами, іншими ветеранами та своєю 
громадою, мають значно кращі показники психічного здоров’я [68]. Організації, 
які працюють з ветеранами, пропонують різноманітні програми для підтримки 
благополуччя ветеранів та зміцнення їх соціальних зв’язків; 
– використання груп підтримки однолітків, відомих як «самодопоміжні 
групи» [66] – це унікальний інструмент для допомоги ветеранам у переході від 
військової служби до цивільного життя, його використання сприяє підвищенню 
рівнів соціальної підтримки та інтеграції в громаду; 
– повага роботодавців до воєнного минулого ветерана, тобто розуміння 
військової культури на робочому місці – військовослужбовці набувають 
унікального досвіду, що характеризується дисципліною, командною роботою та 
сильним почуттям обов’язку. Розуміння цінностей, які визначають військове 
життя – це важливий аспект підтримки ветеранів на робочому місці [67]. 
 
68 
 
Рис. 3.1. Модель надання соціальних послуг за принципом єдиного 
соціального вікна 
Сучасне українське суспільство переживає системні зміни, які викликані 
зовнішньою агресією рф, що спонукає до пошуку та впровадження нових 
відкритих і демократичних моделей взаємодії між державою та громадянським 
суспільством. Основу цих моделей складають ефективні механізми, методи та 
принципи взаємодії, а також механізми розподілу коштів з обережним вибором 
відповідних інструментів. На законодавчо-організаційному рівні створюються 
умови для формування взаємодії державних і громадських форм управління в 
різних сферах, таких як освіта, культура, медицина, в тому числі, і у сфері 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей. Це відбувається на 
нових демократичних і законодавчо визначених основах, що дає можливість 
залучати додаткові місцеві ресурси для розвитку всіх ключових секторів. 
Основу нових взаємовідносин складає партнерство між державою і 
громадянським суспільством у вирішенні актуальних суспільних питань. В 
цьому контексті особливо важливим є такий вид соціального партнерства, як 
державно-громадянське. Державно-громадське партнерство – це форма 
співпраці між державою, територіальними громадами (в особі відповідних 
69 
органів державної влади чи місцевого самоврядування) та приватними 
інвесторами. Це співробітництво здійснюється на основі договору, що 
спрямований на вирішення важливих для території соціально-економічних 
проблем [8]. Воно передбачає широкий спектр цілей використання можливостей 
партнерства, розширений список суб’єктів партнерства та тривалий термін 
реалізації проектів взаємодії. 
Основні принципи державно-громадського партнерства передбачають: 
– державні та приватні партнери мають рівні права перед законом; 
– недопущення дискримінації прав державних або приватних партнерів; 
– інтереси державних та приватних партнерів повинні бути узгоджені з 
метою досягнення взаємної вигоди; 
– під час дії договору, укладеного в рамках державно-громадського 
партнерства, цільове призначення та форма власності об'єктів залишаються 
незмінними. 
У процесі детального аналізу формування змісту дефініції «державно-
громадянського партнерства» формується логіка послідовності застосування 
цього виду соціального партнерства та включає встановлення суб’єктів та 
визначення об’єктів державно-громадянського партнерства, формулювання мети 
та візуалізації «дерева цілей» з врахуванням специфіки та повноцінного 
використання можливостей цього формату форми взаємодії між державою та 
громадянським суспільством, встановлення методів, інструментів та часового 
горизонту процесу державно-громадянського партнерства, послідовне 
виконання заходів для досягнення задекларованих цілей, оцінка ступеня 
досягнення заявлених результатів та документування результатів для запису 
успішного досвіду впровадження державно-громадянського партнерства з 
метою його подальшого використання. Це набуває значення та конкретних 
логічних контурів лише за умови врахування особливостей сфери, в рамках якої 
буде використовуватися державно-громадянське партнерство (рис. 3.2). 
  
70 
 
 Стратегічний рівень ДГП у соціальній підтримці учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей 
 
Суб’єкти: громадські організації та органи державної влади. 
 
Мета: спонукати органи державної влади до удосконалення нормативно-правового 
забез печення соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей; 
широке використання можливостей експертизи і прогнозування розвитку 
ветер анської політики. 
Рівень: загальнодержавний, регіональний 
 
 
Тактичний рівень ДГП у соціальній підтримці учасників 
 
АТО/ООС та членів їх сімей 
 
Суб’єкти: громадські організації на рівні міста, району, області та органів державної 
влад и. 
Мета: захист інтересів ТО або національної громади щодо вирішення питань 
експ ертної оцінки стану проблем у сфері соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
та членів їх сімей і контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень. 
Ріве нь: районний, міський, обласний 
 
 
Опер ативний рівень ДГП у соціальній підтримці учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей  
 
Суб’єкти: будь-яка місцева громадська організація та органи державної влади. 
Мет а: створення умов для забезпечення виконання  державних гарантій та надання 
пільг, передбачених системою соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів 
їх сім ей, ресурсне їх забезпечення. 
Ріве нь: місцевий. 
 
 
Рис. 3.2. Основні рівні, на яких може ефективно використовуватися 
державно-громадянське партнерство у сфері соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС (ветеранів) та членів їх сімей 
Побудовано за: [32, с. 762]. 
 
Таким чином, державно-громадське партнерство є важливим інструментом 
для вирішення ключових соціально-економічних проблем на території. Основні 
рекомендації органам державної влади, в контексті вдосконалення державного 
управління та державно-державного партнерства в системі надання соціальних 
71 
послуг та супроводу учасників АТО (АТО) представлені в таблиці 3.1 (Додаток 
В) [55, 54]. 
У таблиці 3.2 (Додаток В) представлено рекомендації органам місцевого 
самоврядування щодо застосування моделі державно-громадського партнерства 
у сфері ветеранської політики задля ефективного реагування на виклики, з якими 
стикаються ветерани з метою забезпечення їхнього успішного переходу від 
військової служби до цивільного життя. 
Беручи до уваги вищесказане, важливим напрямом діяльності державних 
органів у сфері посилення соціального захисту військовослужбовців, які брали 
участь в АТО/ООС та членів їх  сімей є:  
– забезпечення ефективного функціонування Єдиного реєстру учасників 
АТО/ООС, з метою організації їм та їхнім родинам достатній рівень соціального 
захисту, реалізації гарантії, передбачених законодавством (створення і внесення 
в бази даних; встановлення статусу комбатантів, права на отримання адекватних 
допомог і компенсацій; забезпечення державою прав інвалідів АТО/ООС); 
– створення ефективної моделі фінансової підтримки 
військовослужбовців;  
– побудова дієвого механізму забезпечення житлом військовослужбовців 
та їх сімей;  
– підвищення ефективності діючої системи пільг і компенсацій учасникам 
АТО/ООС та їх сім'ям;  
– поліпшення процедур розв’язання соціальні проблем під час 
проходження військової підготовки, проходження бойової служби та виконання 
допоміжних робіт;  
– побудова системи психологічної та фізіологічної реабілітації;  
– організація санаторно-курортного лікування. 
Таким чином, дослідження правового статусу та соціального захисту 
учасників АТО/ООС в Україні на сьогодні є важливим, враховуючи численні 
питання, які виникають: хто вважається учасником АТО/ООС, які законодавчі 
акти визначають їхні права та обов’язки, які види соціального захисту та пільги 
належать учасникам АТО/ООС та їхнім сім’ям, а також процедура їх отримання. 
72 
В умовах нинішнього стану в Україні розроблено систему законодавчих 
актів, яка регулює соціальний захист учасників АТО/ООС та їхніх сімей. Ця 
система включає конституційне регулювання, законодавче регулювання та 
регулювання підзаконними нормативно-правовими актами. Однак, ця система 
має ряд проблем: велику кількість законодавчих актів різного рівня, 
неконсистентність, дублювання правових норм в актах різного рівня, відсутність 
єдиної термінології та механізмів для забезпечення соціального захисту 
військовослужбовців. Правові норми, вміщені в цих актах, часто не відповідають 
сучасному стану суспільних відносин, є декларативними і не мають механізмів 
для їх виконання. 
На рівні держави та громад впроваджуються програми спрямовані на 
підтримку ветеранів та їхніх сімей у перехідному періоді після війни. Важливо, 
щоб ці програми були доступні та ефективні, щоб ветерани та їхні сім’ї могли 
успішно адаптуватися до цивільного життя. Запропоновано використовувати 
модель державно-громадського партнерства задля підвищення ефективності 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей. Державно-
громадянське партнерство представляє собою унікальну форму соціального 
партнерства, яка включає: 
– двоїсту природу суб’єкта, що складається з держави та активного 
сегмента громадянського суспільства (включаючи громадські організації на 
різних рівнях, ініціативні групи, громадян з активною громадянською позицією); 
– активне включення ключових суб’єктів у вирішення важливих завдань та 
проблем у сфері соціального забезпечення учасників АТО/ООС та членів їх 
сімей, що є ефективним механізмом підтримки послідовності у прийнятті та 
реалізації ключових управлінських рішень, які впливають на рівень їх 
соціального захисту в умовах системних змін зумовлених військовою агресією 
росії; 
– широкий спектр рівнів, форм та методів взаємодії суб’єктів державно-
громадянського партнерства, включаючи локальні та глобальні; матеріальні та 
нематеріальні; формальні та неформальні. 
 
73 
3.2. Опис соціального проекту – семінар «Механізми соціальної 
підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх сімей» 
Відокремленим підрозділ громадської організації «Всеукраїнська спілка 
учасників бойових дій в АТО «Побратими України» в Черкаській області (далі 
Організація) – є добровільною громадською організацією, яка діє на принципах 
патріотизму, високої політичної моралі та вільного волевиявлення, об’єднує 
ветеранів, учасників бойових дій та інших громадян України для реалізації мети 
та завдань, передбачених Статутом. 
Основною метою діяльності громадської організації є задоволення та 
захист законних економічних, творчих, вікових, національно-культурних, 
спортивних та інших спільних інтересів членів організації, а також захист 
соціальних інтересів членів організації, членів сімей загиблих воїнів – учасників 
АТО, учасників ООС, а також осіб з числа ветеранів, військовослужбовців та 
бійців добровольчих формувань, які стали інвалідами внаслідок поранень, 
отриманих під час проведення АТО, ООС. 
Основними завданнями Організації є: 
– сприяння самореалізації членів організації; 
– представлення й захист законних інтересів членів організації, членів 
сімей загиблих воїнів – учасників АТО, учасників ООС, а також осіб з числа 
ветеранів, військовослужбовців та бійців добровольчих формувань, які стали 
інвалідами внаслідок поранень, отриманих під час проведення АТО, ООС в 
органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, 
установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування; 
– безкоштовна психологічна, соціальна допомога, реабілітація та адаптація 
осіб-учасників АТО/ООС; 
– сприяння духовному зростанню особистості, розвитку та реалізації 
громадської свідомості та інтелектуального потенціалу; 
– сприяння військово-патріотичному вихованню молоді; 
– поширення інформації про діяльність Організації. 
Громадською організацією «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій 
в АТО «Побратими України» був підписаний Меморандум про наміри щодо 
74 
співробітництва з Міністерством оборони України. Предметом Меморандуму 
є сприяння розвитку благодійництва, співпраця для задоволення потреб 
військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової 
служби, у тому числі учасників антитерористичної операції на території 
Донецької та Луганської областей, членів сімей загиблих військовослужбовців 
Збройних Сил України шляхом залучення (надання) благодійної допомоги. 
Основними напрямами співробітництва є: 
– розробка та реалізація заходів, спрямованих на здійснення соціальної 
адаптації, психологічної та фізичної реабілітації учасників АТО та членів сімей 
загиблих військовослужбовців Збройних Сил України; 
– використання у військах (силах) бойового досвіду ветеранів АТО, 
проведення заходів з військово-патріотичного виховання громадян України; 
– покращення забезпечення потреб військовослужбовців Збройних Сил 
України, які беруть участь в АТО, засобами захисту та гігієни, спорядження, 
продуктами харчування, питною водою, лікарськими засобами та препаратами 
тощо; 
– координація та впровадження благодійних заходів в інтересах 
військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової 
служби, у тому числі учасників антитерористичної операції на території 
Донецької та Луганської областей, членів сімей загиблих військовослужбовців, 
в Україні та за її межами. 
Членами ГО «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО 
«Побратими України» в Черкаській області розроблено проєкт-семінар на тему: 
«Механізми соціальної підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей». Для втілення цього проєкту подано грантову заявку на його 
фінансування (табл. 3.3). 
Найменування Громадської організації «Всеукраїнська спілка учасників 
бойових дій в АТО „Побратими України“« в Черкаській області. 
1. Актуальність програми (проекту, заходу).  
Україні довелося подолати багато політичних та економічних перешкод, 
перш ніж стати повноправним і незалежним членом Європейського 
75 
співтовариства. Воєнні дії, що тривають в України вже понад десять років 
актуалізували необхідність термінового реформування системи соціального 
захисту учасників антитерористичної операції та операції об’єднаних сил та 
членів їх сімей. 
Таблиця 3.3 
Анотація проєкту – семінар «Механізми соціальної підтримки ветеранів, 
інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх сімей» 
Найменування громадського об’єднання «Всеукраїнська спілка учасників 
бойових дій в АТО „Побратими 
України“« в Черкаській області 
Назва програми (проекту, заходу) Семінар «Механізми соціальної 
підтримки ветеранів, інвалідів та 
учасників АТО/ООС та членів їх сімей» 
Пріоритетне завдання, на розв’язання якого Активності щодо роз’яснення існуючих 
спрямованопрограму (проект, захід) (зазначити прав і гарантій ветеранів та членів їх 
словами тільки одне спрямування) сімей, а також контроль за їх 
виконанням 
Забезпечення загальнодержавного рівня виконання Загальнодержавний 
(реалізації) програми (проекту, заходу) 
Загальна сума кошторису витрат з урахуванням 583708,5 
співфінансування (загальна сума програми 
(проекту, заходу) разом з адміністративними 
витратами), грн. 
Очікуване зовнішнє фінансування на реалізацію 502931,7 
(виконання) проекту, грн. 
Участь громадського об’єднання у 80776,85 
співфінансуванні програми (проекту, заходу) (в 
розмірі не менш як 15 відсотків необхідного обсягу 
фінансування), грн. 
Строк реалізації програми (проекту, заходу) вересень - жовтень 2023 року 
Прізвище та ім’я керівника громадського Шульга Олег Юрійович +38 0**-***-**-
об’єднання, місцезнаходження об’єднання, ** 
телефон, факс, e-mail 
Прізвище, ім’я та посада керівника програми Шульга Олег Юрійович +38 0**-***-**-
(проекту, заходу), телефон, факс, e-mail ** 
 
Водночас суспільно-політичні зміни, що відбуваються всередині держави, 
впливають на суспільне життя та сприяють появі нових форм кооперативної 
соціальної взаємодії, яких потребує сучасна Україна. Серед проблемних питань 
щодо соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей є 
унормування гарантій та пільг передбачених законодавством.  
Ветерани, інваліди та учасники АТО/ООС, а також члени їхніх сімей, є 
однією з найуразливіших груп у суспільстві. Зважаючи на триваючу війну росії 
76 
проти України, кількість осіб, які потребують соціальної підтримки, значно 
зросла. Забезпечення ефективних механізмів соціальної підтримки для цих груп 
є важливим завданням для держави та суспільства в цілому. 
Існуючий перелік гарантій є доволі безсистемним і хаотичним; 
незважаючи на швидке збільшення кількості законів та інших нормативно-
правових актів, загальна їх ефективність знижується; у зв’язку з нескінченними 
змінами та доповненнями до законодавчих актів кінцевим беніфіціарам доволі 
складно розібратися в існуючій системі соціальної підтримки та механізмів її 
реалізації. 
Тому трансформація системи соціальної підтримки учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей в Україні є одним із головних викликів, який може розвивати 
суспільство зсередини, зміцнювати відносини між різними прошарками, 
ефективно впливати на політику та економіку, створювати суспільний 
консенсус. 
На сьогоднішній день основними напрямками державної політики у сфері 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС є поліпшення ефективності наявної 
системи пільг, розбудова моделі фінансового забезпечення, створення дієвого 
механізму забезпечення житлом військовослужбовців та їх родин, а також 
системи психологічної та фізіологічної реабілітації, соціальної та професійної 
адаптації військовослужбовців, звільнених з військової служби. Все це 
передбачає побудову нових підходів до визначення механізмів соціальної 
підтримки як складової соціального захисту ветеранів та учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей. 
2. Опис проєкту: 
Практичне значення полягає у розробці теоретико-методичних та 
практично-прикладних специфікацій, сформульованих у вигляді конкретних 
працездатних пропозицій, що становлять основу концепції формування та 
реалізації заходів соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей в 
сучасних умовах розвитку суспільства та полягає в наступному: 
1. Підвищення компетентності учасників семінару, які отримають 
актуальні знання та навички щодо надання соціальної підтримки, що підвищить 
77 
їхню професійну компетентність і дозволить ефективніше виконувати свої 
обов'язки; 
2. Обмін досвідом – семінар стане платформою для обміну досвідом та 
кращими практиками серед фахівців, що працюють у сфері соціальної 
підтримки, що сприятиме впровадженню інноваційних підходів та рішень. 
3. Розробка рекомендацій, так на основі обговорень і спільної роботи 
будуть розроблені конкретні рекомендації щодо вдосконалення існуючих 
механізмів соціальної підтримки, що сприятиме їхній ефективності та 
доступності. 
4. Підвищення якості послуг – одержані учасниками знання і сформовані 
рекомендації допоможуть поліпшити якість соціальних послуг, що надаються 
учасникам АТО/ООС та їхнім сім'ям, забезпечуючи їм належну підтримку і 
захист. 
5. Налагодження співпраці між різними організаціями, установами та 
відомствами, що займаються питаннями соціальної підтримки, що в свою чергу 
дозволить створити більш ефективну і скоординовану систему надання 
допомоги. 
6. Обговорення методів психологічної підтримки та реабілітації сприятиме 
поліпшенню психо-емоційного стану учасників бойових дій та їхніх родин, що є 
важливою складовою загальної соціальної підтримки. 
Метою проєкту є підвищення рівня обізнаності та професійної 
компетентності учасників у питаннях соціальної підтримки ветеранів та 
учасників АТО/ООС та членів їх сімей і спрямований на обговорення актуальних 
законодавчих, організаційних та практичних аспектів надання соціальних 
послуг, обмін досвідом і кращими практиками, а також на вироблення 
рекомендацій щодо вдосконалення існуючих механізмів підтримки з метою 
забезпечення їх ефективності та доступності. 
Реалізація мети передбачає: 
– ознайомлення учасників семінару з актуальними законами, програмами 
та механізмами соціальної підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС 
та членів їх родин. 
78 
– створення умов для обміну досвідом, успішними практиками та ідеями 
щодо підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей; 
– підвищення професійних компетенцій соціальних працівників, 
представників громадських організацій та інших зацікавлених осіб у сфері 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей. 
Завдання проєкту: 
– провести теоретико-методичний аналіз соціальної підтримки у контексті 
сучасних наукових підходів та охарактеризувати її основні складові; 
– здійснити структурно-функціональний аналіз соціальної підтримки 
ветеранів та учасників АТО/ООС в контексті змін, що відбуваються у 
суспільстві; 
– з’ясувати суть та види соціальної підтримки ветеранів війни, учасників 
АТО (ООС) та членів їх сімей та роль громадських організацій у сфері їх 
соціального захисту; 
– дослідити зміст принципів соціальної підтримки учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей в умовах повномасштабного вторгнення; 
– продемонструвати комунікативний характер соціальної підтримки у 
взаємовідносинах держави та громадян у процесі соціального забезпечення 
учасників АТО/ООС та членів їх сімей, а також суб’єктну відповідальність 
органів державної та місцевої влади в контексті удосконалення поліпшення 
положень соціальної політики; 
– провести аналіз адміністративно-правових механізмів як складових 
соціальної підтримки у сфері соціального захисту учасників АТО/ООС та членів 
їх сімей; 
– провести дослідження системи органів державної і громадської влади та 
їх діяльність щодо соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей; 
 – надати характеристику соціальної підтримки органів місцевого 
самоврядування та державних адміністрацій у сфері соціального захисту 
учасників АТО (ООС) та членів їх сімей; 
– виявити та обговорити проблеми і труднощі, з якими стикаються 
ветерани, інваліди та учасники АТО/ООС, члени їх сімей; 
79 
– окреслити вектори вдосконалення соціальної підтримки учасників АТО 
(ООС) та членів їх сімей та розробити план щодо реалізації заходів з її 
удосконалення.  
Основні питання (теми) семінару: 
1. Основні закони та нормативні акти, що регулюють соціальну підтримку 
ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх сімей. 
2. Існуючі державні програми соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
та членів їх сімей та обговорення їх ефективності. 
3. Механізми фінансування та аналіз фінансових інструментів та ресурсів, 
доступних для соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей; 
4. Успішні приклади (практичні кейси) реалізації програм соціальної 
підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей на місцевому рівні. 
5. Методи надання психологічної допомоги ветеранам та їхнім сім'ям. 
6. Формати співпраці з неурядовими організаціями. Роль громадських 
організацій у наданні соціальної підтримки та шляхи співпраці з державними 
структурами. 
Опис діяльності в рамках проєкту: стратегія, механізми та план 
досягнення поставленої мети: 
Проєкт розрахований на 2 місяці (табл. 3.4). 
Цільовими групами (учасниками) даного проєкту є: 
1) соціальні працівники – фахівці, які безпосередньо займаються 
підтримкою ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх сімей; 
2) представники державних органів – працівники міністерств, відомств та 
місцевих адміністрацій, які відповідають за реалізацію програм соціальної 
підтримки; 
3) громадські організації – активісти та представники неурядових 
організацій, які працюють у сфері соціального захисту та надають соціальну 
допомогу. 
4) ветерани та учасники АТО/ООС, члени їх сімей – особи, які можуть 
поділитися своїм досвідом та потребами. 
  
80 
Таблиця 3.4 
Графік Ґанта 
Етап Захід  травень червень вересень жовтень Відповідальний 
виконавець 
1 2 3 4 5 6 7 
Створення ініціативної групи, розподіл обов’язків та визначення         Левченко О.О. 
завдань 
Обговорення проєкту з учасниками         Левченко О.О. 
Розробка проєкту (та презентація цільовій аудиторії         Левченко О.О. 
Розробка, погодження та затвердження графіку заходів     Левченко О.О. 
Розрахунок вартості проєкту     Левченко О.О. 
Пошук місця проведення, визначення умов проведення та дат     Левченко О.О. 
проведення заходів 
Погодження та затвердження переліку місць та інших умов     Левченко О.О. 
Підготовчий проведення заходів. 
Огляд місця проведення заходів, збір інформації про територію.      Левченко О.О. 
Погодження розміщення локацій та наочної інформації.     Левченко О.О. 
Пошук постачальників товару, матеріалів та послуг.     Левченко О.О. 
Перевірка цін постачальників, сертифікатів та реєстраційних     Левченко О.О. 
документів та підписання договорів. 
Організація закупівлі та доставки необхідних матеріалів, товарів 
і послуг згідно з розцінками та умовами договору. 
Погодження планів постачання необхідних матеріалів, товарів і 
послуг. 
Інформаційно- Проведення інформаційної кампанії щодо проведення проекту     Левченко О.О. 
методичний Висвітлення ходу реалізації проекту в засобах масової     Левченко О.О. 
інформації; 
Практичний Проведення семінару «Механізми соціальної підтримки     Левченко О.О. 
ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх сімей» 
Підсумковий Збір та підготовка фінансової звітності про використання     Левченко О.О. 
етап коштів.  Збір фото- та відеоматеріалів, створення інформаційних 
звітів. Оцінка результатів  проекту. 
 
81 
Проєкт реалізовуватиме команда проєкту (ініціативна група): 
Керівник проєкту – Левченко Олександр Олександрович, член ГО 
Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО „Побратими України“« в 
Черкаській області; 
Члени/учасники ініціативної групи: члени громадської організації. 
Очікувані результати: підсумки заходів, довгострокові результати, 
позитивні зміни. 
Проведення семінару на тему «Механізми соціальної підтримки ветеранів, 
інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їхніх сімей» є важливим кроком до 
підвищення ефективності та якості соціальної підтримки, а також сприятиме 
створенню більш інклюзивного та справедливого суспільства. За результатами 
реалізації проєкту очікується ряд якісних/кількісних досягнень. 
Кількісний очікуваний результат: 
1) Розробка методик та програм психологічної підтримки, реабілітації та 
адаптації, що будуть застосовуватись для допомоги учасникам бойових дій та 
їхнім родинам з метою з метою підвищення їх обізнаності про важливість психо-
емоційної підтримки для поліпшення якості життя. 
2) Створення конкретних рекомендацій та пропозицій щодо покращення 
механізмів соціальної підтримки, адаптованих до потреб ветеранів, інвалідів та 
учасників АТО/ООС і їх сімей та визначення шляхів вдосконалення нормативно-
правової бази для забезпечення ефективної соціальної підтримки. 
3) Розробка інформаційних матеріалів та посібників, що містять 
рекомендації та практичні поради щодо соціальної підтримки. 
4) Поширення отриманих знань серед ширшого кола фахівців та 
зацікавлених осіб через публікації, вебінари та інші освітні заходи. 
Якісний очікуваний результат: 
1) Підвищення рівня знань учасників семінару. Учасники набудуть 
сучасних знань про існуючі механізми соціальної підтримки, нормативно-
правову базу та інноваційні підходи в цій сфері та ознайомляться з кращими 
практиками надання соціальної підтримки, які застосовуються як в Україні, так і 
за кордоном. 
82 
2) Налагодження ефективної взаємодії між державними установами, 
громадськими організаціями та волонтерами, які займаються питаннями 
соціальної підтримки та встановлення нових контактів та партнерських відносин 
між учасниками семінару, що сприятиме подальшій координації дій. 
3) Підвищення якості соціальних послуг та доступності соціальних послуг 
для ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та їх сімей завдяки 
впровадженню нових знань і практик. 
4) Забезпечення більш ефективного використання ресурсів та фінансів у 
сфері соціальної підтримки. 
5) Створення основ для розробки єдиної стратегії допомоги ветеранам, 
інвалідам та учасникам АТО/ООС та їхнім сім’ям на державному та місцевому 
рівнях. 
6) Забезпечення узгодженості дій між різними рівнями влади та 
організаціями у сфері соціальної підтримки. 
7) масштабування проєкту на інші області України. 
Способи інформування громадськості про перебіг та результати 
реалізації семінару. Для ефективного інформування громадськості про перебіг та 
результати семінару «Механізми соціальної підтримки ветеранів, інвалідів та 
учасників АТО/ООС та членів їхніх сімей» будуть використані такі способи: 
– розповсюдження прес-релізів до та після семінару через різноманітні 
ЗМІ, включаючи друковані видання, радіо, телебачення та інтернет-ресурси; 
– запрошення журналістів на захід для висвітлення його перебігу та 
подальше розповсюдження інформації; 
– регулярні публікації в офіційних акаунтах організаторів семінару у 
соціальних мережах (Facebook, Twitter, Instagram, LinkedIn), включаючи анонси, 
прямі трансляції, фото та відеозвіти; 
– використання хештегів для зручності пошуку інформації та залучення 
ширшої аудиторії; 
– організація прямих трансляцій семінару на платформах YouTube, Zoom 
або інших доступних сервісах; 
– запис вебінарів та їхнє розміщення у вільному доступі на офіційних 
сайтах та соціальних мережах; 
83 
– розміщення детальної інформації про семінар, його перебіг та результати 
на офіційних веб-сайтах організаторів та партнерів заходу; 
– створення спеціальних розділів або сторінок для звітів, фотогалерей, 
відео та інших матеріалів. 
– відправка інформаційних бюлетенів та електронних розсилок до цільової 
аудиторії, включаючи ветеранів, інвалідів, учасників АТО/ООС, громадські 
організації та інших зацікавлених осіб. 
– використання баз даних для адресної розсилки з метою максимального 
охоплення зацікавленої аудиторії; 
– підготовка та розповсюдження презентаційних матеріалів, підсумкових 
звітів та аналітичних записок, що висвітлюють основні результати та досягнення 
семінару; 
– проведення додаткових інформаційних заходів, презентацій та круглих 
столів для детального ознайомлення громадськості з результатами семінару; 
– організація громадських обговорень та консультацій з учасниками 
семінару та зацікавленими сторонами для збору зворотного зв’язку та 
обговорення подальших кроків; 
– використання платформ для обміну думками та ідеями, таких як форуми, 
блоги та спеціалізовані веб-портали; 
– співпраця з громадськими та волонтерськими організаціями для 
розповсюдження інформації про семінар серед їхніх членів та аудиторії; 
– проведення спільних заходів та акцій для підвищення обізнаності про 
результати семінару. 
Застосування цих способів допоможе забезпечити широке охоплення та 
інформування громадськості про перебіг та результати семінару, а також 
сприяти підвищенню поінформованості щодо механізмів соціальної підтримки 
ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та їхніх сімей. 
3. Актуалізація кількості товарів і послуг та їх вартості з врахуванням 
діючих цін, виходячи із загальної чисельності учасників та програми заходу 
з дотриманням принципів економного витрачання і максимізації ефекту від 
використання. 
84 
Кількість послуг і товарів базується на орієнтовному розрахунку, виходячи 
із загальної кількості учасників і переліку заходів, передбачених програмою 
семінару (табл. 3.5). 
Таблиця 3.5 
Бюджет (кошторис) проєкту  
Джерела 
№ Сума, 
Стаття витрат фінансування 
з/п грн 
власні залучені 
1. Видатки на оплату послуг залучених спеціалістів 110127,5 35437,5 74690 
2. Оренда 42000 – 42000 
Оплата транспортних послуг (у тому числі оренда – 
3. 5460 5460 
транспортних засобів) 
4. Оренда обладнання, оргтехніки 14910 – 14910 
Художнє та технічне оформлення місць виконання – 
5. 1680 1680 
(реалізації) програми (проекту, заходу) 
6. Послуги зв’язку та поштові витрати 1050 – 1050 
7. Оплата поліграфічних послуг 156100 – 156100 
Придбання канцелярських та господарчих товарів – 
8. 4396 4396 
(перелік) 
9. Оплата проїзду учасників заходу 20790 – 20790 
10. Оплата харчування учасників заходу 6300 – 6300 
11. Оплата проживання учасників заходу 37800 – 37800 
Інші витрати, що обумовлені специфікою виконання – 
12. 36610 36610 
(реалізації) проекту 
Адміністративні витрати на організаційне та 
13. матеріально-технічне забезпечення громадської 88660,6 37996 50664,6 
організації для виконання (реалізації) проекту 
14. Придбання канцелярських товарів 4760 – 4760 
15. Коригування (непередбачувані витрати) – 10% 53064,41 7343,35 45721,06 
16 Всього: 583708,5 80776,85 502931,7 
 
Загальна вартість проєкту – 583708,5 грн: 
– внесок ГО у витрати з його реалізації – 80776,85 грн. 
– залучені кошти – 502931,7 грн. 
4. Перелік матеріально-технічного та опис кадрового забезпечення, 
необхідних для реалізації проєкту (програми). 
Всі учасники проекту працюють на громадських засадах. Громадська 
організація «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими 
України» в Черкаській області має відокремленні підрозділи (представництва) у 
всіх областях на території підконтрольній владі України [70], має волонтерів та 
розвинену базу партнерів. 
  
85 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і 
запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в 
уточненні теоретичних засад, діагностиці сучасного стану та розробці 
практичних рекомендацій щодо удосконалення соціальної підтримки сімей 
учасників АТО/ООС. 
Результати дослідження представлено у вигляді висновків теоретичного, 
аналітичного та практичного спрямування. 
1. З метою формування всебічної соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей необхідна трансформація відповідної державної 
політики, що передбачає виконання таких завдань як: 
– пошук найбільш ефективного формату соціального забезпечення 
соціально вразливих сімей та осіб, які не можуть самостійно вирішувати 
соціальні проблеми; 
– поліпшення ефективності соціальних послуг для населення, в тому числі 
за рахунок активної участі неурядових організацій; 
– чіткий розподіл повноважень між різними щаблями влади та владними 
інституціями у галузі соціальної підтримки населення; 
– фінансування на конкурсній основі та використання небюджетних 
(альтернативних) джерел фінансового забезпечення різних видів соціальної 
допомоги. 
2. З’ясовано, що загальна мета соціальної підтримки учасників АТО/ООС 
полягає в тому, щоб забезпечити їм необхідні ресурси та умови для повноцінного 
життя після служби у зоні проведення військових дій і сприяти їхньому 
успішному відновленню в мирному суспільстві. 
Ефективне забезпечення права на соціальну підтримку не лише учасників 
АТО/ООС, а й членів їх сімей повною мірою залежить від фінансового стану 
держави. Тому, враховуючи поточну економічну ситуацію в Україні, багато 
соціальних виплат і допомог не можуть бути надані в передбачених 
законодавством розмірах, що вимагає альтернативних джерел фінансування та 
86 
новітніх моделей взаємодії між органами публічної влади та суспільством з 
метою забезпечення реалізації права учасників АТО/ООС (ветеранів) на 
соціальний захист та соціальну підтримку. 
Огляд законодавства виявив що у Законі України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту» відсутнє поняття соціального захисту 
сімей ветеранів (лише сімей загиблих ветеранів). Особисті пільги та послуги, 
перелічені для ветеранів, опосередковано поширюються і на членів родини. Крім 
того, для цієї групи  немає окремого положення, а також положення про те, хто 
вважається членом сім’ї ветерана.  
3. Виявлено, що збільшення кількості ветеранів внаслідок російсько-
української війни потребує розробки ефективних механізмів реалізації 
соціальної підтримки для успішної інтеграції ветеранів та їхніх родин у 
суспільство. Основними організаціями, відповідальними за здійснення 
соціального супроводу окремих цільових груп, є структурні підрозділи трьох 
міністерств: Міністерство оборони, Міністерство у справах ветеранів України та 
Міністерство соціальної політики, що дає підстави стверджувати, що в Україні 
сформовано систему державних гарантій для забезпечення соціальної підтримки 
сімей учасників АТО/ООС та нормативно-правову базу щодо забезпечення 
соціально-економічних прав сімей учасників АТО/ООС, яка регламентує основні 
питання, з якими стикаються родини учасників АТО/ООС.  
4. За результатами проведеного дослідження практичних аспектів 
соціальної підтримки учасників АТО/ООС та членів їх сімей було зроблено такі 
висновки:  
1) Відсутність належних статистичних даних щодо осіб, які потребують 
соціальної підтримки в розрізі потреб та соціальних послуг, що закривають такі 
потреби.  
2) Відсутність системного збору та аналізу інформації про вияви потреб 
комбатантів та членів їх сімей, їх соціальні проблеми, що створює ситуацію 
неврахування таких потреб. 
3) Недоступність інформації про запити та потреби учасників АТО/ООС та 
членів їх сімей. 
87 
Невизначеність кількості осіб, які мають право на пільги, ускладнює 
прогнозування необхідних ресурсів для їх забезпечення. Крім того, відповідальні 
органи державної влади не розуміють релевантності пільг, передбачених 
законом для різних категорій пільговиків, що заважає комплексній реформі 
системи державної підтримки ветеранів. Важко визначити рівень попиту та 
ефективності кожної з пільг, особливо серед ветеранів різних вікових груп. 
Відсутність актуальної статистичної інформації про кількість ветеранів та 
їх віковий розподіл перешкоджає індивідуалізації потреб ветеранів та членів їх  
сімей при формуванні ефективних програм підтримки у територіальних 
громадах або модернізації системи державної підтримки. 
5. За результатами аналізу стану системи соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей, з’ясовано, що вона включає три рівні: державні 
гарантії та пільги; регіональні програми соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС, Захисників і Захисниць та членів їх сімей та соціальна підтримка 
неурядовими організаціями. Функціонування даної системи спрямовано на 
підтримку та допомогу учасникам АТО/ООС та їх родинам, і включають різні 
види підтримки, такі як фінансова, соціальна, психологічна та професійна 
допомога. 
Виявлено дублювання повноважень з питань соціальної підтримки 
учасників АТО/ООС та членів їх родин трьома міністерствами, що потребує його 
усунення і подальшого дослідження з метою пошуку шляхів щодо її розв’язання.  
Стратегічний план відновлення України повинен включати комплекс 
рішень, які спрямовані на поліпшення системи державної підтримки ветеранів, її 
модернізацію та усунення бюрократичних перешкод при отриманні 
гарантованих пільг та послуг. Це також повинно сприяти визнанню суспільства 
внеску ветеранів у перемогу та героїзації їхнього образу в суспільстві. Державна 
підтримка ветеранів повинна перетворитися з пільг на послуги, які б сприяли 
реінтеграції ветеранів та покращенню їхнього добробуту, а також забезпечити 
включення родин ветеранів у процес повернення до мирного життя. 
На даний момент у сфері соціальної підтримки ветеранів та членів їх сімей 
в Україні існують наступні ключові проблеми: 
88 
– швидке збільшення числа людей, які мають потребу в державній 
підтримці, при цьому гарантії від держави не завжди мають достатні ресурси для 
їх забезпечення; 
– сучасна державна система у справах ветеранів базується на статичному 
уявленні про потреби людини. Простіше кажучи, держава надає ветеранам та 
їхнім родинам однакову підтримку на кожному етапі життя. 
– потреба в оновленні системи, щоб вона відповідала сучасним 
індивідуалізованим потребам ветеранів (наприклад, масштабування підтримки у 
сферах реабілітації, психологічної та медичної допомоги); 
– відсутність цілісної системи переходу від військової служби до 
цивільного життя, яка б допомагала інтегрувати досвід мобілізованих та 
контрактних військовослужбовців у наступну зайнятість. 
Для вирішення окреслених проблем при розробці державну політику щодо 
ветеранів та їхніх родин за основу необхідно обрати підхід, який охоплює всі 
сфери життя та враховує різні потреби на різних етапах життя учасників 
АТО/ООС та членів їх родин. 
6. За результатами проведеного огляду діяльності громадських та 
благодійних організацій в умовах воєнного стану було виявлено такі 
особливості: 
а) у 2022 році громадяни України змогли самостійно зорганізуватися для 
протистояння наслідкам великомасштабного вторгнення. Це виявилося у 
збільшенні кількості новостворених громадських та благодійних організацій та 
продовженні функціонування вже діючих, незважаючи на проблеми, пов’язані з 
безпекою, переселенням та збільшенням числа осіб, які потребують підтримки. 
б) громадські та благодійні організації змогли зібрати та ефективно 
використати значні ресурси, що допомогло зміцнити українську армію, 
об’єднати суспільство та пом’якшити становище населення, яке страждає від 
війни. 
в) громадські та благодійні організації України є тією силою, здатною 
активно долучитися до процесу відновлення країни, зокрема відновлення 
інфраструктури та надання допомоги учасникам бойових дій та членам їх родин.  
89 
В подальшому, серед тих громадських організацій, що планують брати 
участь у післявоєнному відновленні країни, існує значна потреба в нових 
навичках та професійному розвитку співробітників. Ці навички двох видів: 
загальні потреби нарощування знань і компетенцій, що включають навички 
адміністрування, збору коштів, написання грантів та управління грантами, різні 
види звітності, юридичні та знання бухгалтерського обліку, цифрова та 
комп'ютерна грамотність, уміння працювати у команді, мовні навички тощо та 
вузькоспеціалізовані навички (кваліфікації, компетенції). 
7. З метою забезпечення повноцінної соціальної підтримки учасників 
АТО/ООС та членів їх сімей запропоновано активно впроваджувати державно-
громадянське партнерство, яке представляє собою унікальну форму взаємодії 
між державою в особі органів публічної влади та громадянським суспільством в 
особі неурядових громадських організацій і включає: 
– двоїсту природу суб’єкта, що складається з держави та активного 
сегмента громадянського суспільства (включаючи громадські організації на 
різних рівнях, ініціативні групи, громадян з активною громадянською позицією); 
– активне включення ключових суб’єктів у вирішення важливих завдань та 
проблем у сфері соціального забезпечення учасників АТО/ООС та членів їх 
сімей, що є ефективним механізмом підтримки послідовності у прийнятті та 
реалізації ключових управлінських рішень, які впливають на рівень їх 
соціального захисту в умовах системних змін зумовлених військовою агресією 
росії; 
– широкий спектр рівнів, форм та методів взаємодії суб’єктів державно-
громадянського партнерства, включаючи локальні та глобальні; матеріальні та 
нематеріальні; формальні та неформальні. 
8. Представлено соціальний проєкт – семінар на тему «Механізми 
соціальної підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС та членів їх 
сімей». Його реалізація ГО «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО 
«Побратими України» в Черкаській області має на меті досягнення наступних 
результатів: 
90 
1. Підвищення обізнаності учасників семінару шляхом отримання 
актуальної інформації про механізми соціальної підтримки. 
2. Посилення співпраці між державними органами, громадськими 
організаціями та іншими суб’єктами соціальної підтримки шляхом поліпшення 
взаємодії. 
3. Створення практичних рекомендацій для покращення існуючих програм 
та механізмів соціальної підтримки шляхом розробки рекомендацій. 
4. Підвищення ефективності та якості надання соціальних послуг 
ветеранам, інвалідам та учасникам АТО/ООС.  
Ці очікувані результати сприятимуть покращенню соціального захисту та 
підтримки ветеранів, інвалідів та учасників АТО/ООС, а також підвищенню 
ефективності роботи відповідних служб та організацій. 
 
  
91 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Аналітична довідка. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/tools-and-practices-of-state-support-for-
veteran-business-in-the-republic-of-croatia/ 
2. Аналітична інформація за даними Міністерства у справах 
ветеранів України. URL: 
https://data.mva.gov.ua/?fbclid=IwAR2OWnHkc9i1eRcNxWI4T6gvQz61X7A
3tEqQP5-FOYeYoPcaq0EBNRyXSYI 
3. Бондаренко Н. Б. Сприйнята соціальна підтримка учасників 
груп самодопомоги, які мають проблеми психічного здоров’я: 
взаємозв’язок із соціально-статусними характеристиками. Психологія та 
психосоціальні інтервенції. 2019. Том 2. – С. 3-12 
4. Бурка А. В. Правовий статус учасників антитерористичної 
операції та гарантії їх соціального захисту / А. В. Бурка // Міжнародний 
юридичний вісник: збірник наукових праць Національного університету 
державної податкової служби України. – 2016. – Вип. 1. – С. 179-186. – 
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/muvnudp_2016_1_31 
5. Ветерани. Хто вони і чого очікують від держави та 
суспільства? URL: https://mil.in.ua/uk/blogs/veterany-hto-vony-i-chogo-
ochikuyut-vid-derzhavy-ta-suspilstva/ 
6. Гордієнко Є. П. Механізми реалізації державної політики 
соціального захисту учасників бойових дій в Україні. Дисертація на 
здобуття ступеня доктора філософії. URL: https://ipa.karazin.ua/wp-
content/themes/education/filesforpages/science/dis_gord_titl.pdf 
7. Державна політика підтримки ветеранів: досвід Сполученого 
Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Аналітична довідка. 
URL: https://veteranfund.com.ua/support-for-veterans-of-the-united-kingdom-
of-great-britain-and-northern-ireland/ 
92 
8. Державно-громадянське партнерство у сфері соціального 
розвитку : навч.пос. / Н. М. Драгомирецька, Н. В. Піроженко, І. В. 
Матвєєнко. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2017 – 290 с. 
9. Економічні погляди Вільфредо Парето. URL: http://surl.li/ebvnl 
10. Закон  України «Про внесення змін до Податкового кодексу 
України та інших законів України щодо звільнення від оподаткування 
благодійної допомоги, виплаченої на користь членів сімей поранених та 
загиблих учасників бойових дій під час участі у відсічі збройній агресії та 
забезпеченні національної безпеки України». [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2516-IX#Text 
11. Закон України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України 
«Про чисельність Збройних Сил України» щодо збільшення чисельності 
Збройних Сил України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про основи 
національного спротиву» від 16 липня 2021 року № 1703-IX. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1703-20#Text 
12. Закон України «Про Державну прикордонну службу України» 
від 3 квітня 2003 року № 661-IV. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text 
13. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту». URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-
12#Text 
14. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу 
України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності 
неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської 
Федерації проти України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2520-IX#Text 
15. Закон України «Про внесення змін до статті 6 Закону України 
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 
[Електронний ресурс] // Режим доступу : http:// www.rada.gov.ua  
16. Закон України «Про громадські об’єднання». [Електронний 
ресурс] / Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text  
93 
17. Закон України «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей» [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text 
18. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту». Відомості Верховної Ради України (ВВР), (45), 1-2. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text 
19. Інструменти та практики державної підтримки ветеранського 
бізнесу в Республіці Хорватія. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/tools-and-practices-of-state-support-for-
veteran-business-in-the-republic-of-croatia/ 
20. Капська А.Й., Пєша І.В., Міхеєва О.Ю., & Соляник М.Г. (2015). 
Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями. Київ: Видавничий дім 
«Слово». 323 с. URL: 
https://pidru4niki.com/78677/sotsiologiya/printsipi_sotsialnoyi_pidtrimki_simey#43). 
21. Карамишев Д. В. Державні пріоритети та стратегічні орієнтири 
сталого розвитку в умовах суспільно-політичних трансформацій. 
Реалізація 221 державної соціальної політики сталого розвитку регіону 
органами публічної влади України : монографія. Харків, 2016. С. 17–27. 
22. Київський міський центр допомоги учасникам АТО опрацював 
більше 30 тисяч звернень щодо проблем військових, ветеранів та членів 
їхніх сімей – Марина Хонда. URL: 
https://kyivcity.gov.ua/news/kivskiy_miskiy_tsentr_dopomogi_uchasnikam_at
o_opratsyuvav_bilshe_30_tisyach_zvernen_schodo_problem_viyskovikh_vete
raniv_ta_chleniv_khnikh_simey__marina_khonda/ 
23. Ковальова Є. П. Основні принципи формування державної 
політики соціального захисту в контексті розвитку публічного управління. 
Національні цінності й національні інтереси в системі публічного 
управління: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 12 жовтня 
2017 р. Київ : НАДУ, 2017. С. 298–300. 
24. Кондратенко О. О. Загальні засади нормативно-правового 
забезпечення державного управління у сфері соціального захисту 
94 
учасників антитерористичної операції та членів їх сімей. Вісник НАДУ. 
Державне управління. 2015. № 4. С. 113–120. 
25. Конституція України : офіц. текст: прийнята на п’ятій сесії 
Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради 
України. 1996. № 30. Ст. 141. 
26. Кравченко К.О. Соціально-психологічні детермінанти 
виникнення бойового стресу у військовослужбовців – учасників 
антитерористичної операції : монографія / К.О. Кравченко, О.В. Тімченко, 
Ю.М. Широбоков; Держ. служба України з надзвичайн. ситуацій, Нац. ун-
т цивіл. захисту України. Харків : НУЦЗУ : Мезіна В.В., 2017. 186 с. 
27. Лідери громадських організацій про цілі на 2022 рік. Частина 
друга. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://rpr.org.ua/news/lidery-hromadskykh-orhanizatsiy-pro-tsili-na-2022-rik-
chastyna-druha/ 
28. Національна гвардія України. URL: 
https://www.ukrmilitary.com/p/national-guard-of-ukraine.html 
29. Огляд стану та перспектив розвитку благодійництва в Україні. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://cedem.org.ua/analytics/stanu-perspektyvy-blagodijnytstva/  
30. Олександр Порхун: Мінветеранів спрямує 160 млн грн на 
психологічну реабілітацію ветеранів та їхніх сімей у цьому році. URL: 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/oleksandr-porhun-
minveteraniv-spryamue-160-mln-grn-na-psihologichnu-reabilitatsiu-veteraniv-
ta-ihnih-simey-u-tsomu-rotsi-2 
31. Офіційний сайт Міністерства у справах ветеранів. URL: 
https://mva.gov.ua/veteranam 
32. Панченко Г.О. Державно-громадянське партнерство: галузеві 
особливості впровадження. Журнал «Наукові інновації та передові 
технології» (Серія «Управління та адміністрування», Серія «Право», Серія 
«Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка. –№11(25). 2023 
95 
33. Питання забезпечення житлом сімей загиблих 
військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній 
операції, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які 
брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових 
умов: Постанова КМУ від лютого 2017 р. № 119. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2017-%D0%BF#Text 
34. Питання надання статусу учасника війни деяким іншим 
особам: Постанова КМУ від 23 вересня 2015 року № 739 [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/739-2015-п. 
35. Податкове стимулювання благодійності в Україні. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://voxukraine.org/podatkove-
stymulyuvannya-blagodijnosti-v-ukrayini/ 
36. Положення про територіальні центри комплектування та 
соціальної підтримки від 23.02.2022 № 154. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/154-2022-%D0%BF#Text 
37. Портрет ветерана російсько-української війни 2014 - 2022 рр. 
Липень – серпень 2022 р.р. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/portret_veterana/ 
38. Постанова КМУ «Деякі питання надання психологічної 
допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та деяким іншим категоріям 
осіб» від 29 листопада 2022 р. № 1338. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2022-%D0%BF#Text 
39. Постанова КМУ від 14 квітня 2021 р. № 404 «Про 
затвердження Положення про Єдину інформаційну систему соціальної 
сфери». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/404-2021-%D0%BF#Text 
40. Постанова КМУ від 28 листопада 2018 р. № 986 «Питання 
діяльності Міністерства у справах ветеранів України» [Електронний 
ресурс] // Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/986-2018-
%D0%BF#Text 
96 
41. Потреби ветеранів 2023 січень – квітень 2023 р. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/needs-of-veterans-2023/ 
42. Право соціального забезпечення в Україні: підручник / за заг. 
ред. С. М. Прилипка, О. М. Ярошенка. – Х. : ФІНН, 2009. – 434 с 
43. Презентація основних результатів дослідження.pdf 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://ednannia.ua/attachments/article/12447.pdf 
44. Прилипко С. М. Предмет права соціального забезпечення : дис. 
... д-ра юрид. наук : 12.00.05 / С. М. Прилипко ; Нац. акад. України ім. 
Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 382 с 
45. Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали 
незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України: Закон 
України від 07 квітня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon3. rada.gov.ua/ laws/show/291-19. 
46. Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни 
особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або 
каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній 
операції, забезпеченні її проведення: Постанова КМУ від 08 вересня 2015 
року № 685. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-п. 
47. Про затвердження порядку надання статусу особи, на яку 
поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб: Постанова КМУ 
від 23 вересня 2015 року № 740 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://www.kmu.gov.ua/control/ru/ cardnpd?docid=248515121 
48. Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових 
дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну 
цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її 
проведення: Постанова КМУ від 20 серпня 2014 року № 413 станом на 26 
97 
серпня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 413-2014-п 
49. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової 
служби, та деяких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 року станом 
на 7 листопада 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws /show/2262-12. 
50. Про реалізацію експериментального проєкту щодо 
запровадження інституту помічника ветерана в системі переходу від 
військової служби до цивільного життя. Постанова КМУ від 19.06.2023 № 
652. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/652-2023-%D0%BF#Text 
51. Проектний офіс по створенню Міністерства у справах 
ветеранів України робочої групи Комітету Верховної Ради України у 
справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної 
операції та людей з інвалідністю. URL: https://legal100.org.ua/wp-
content/uploads/2018/11/Prezentatsiya_MinVet.pdf 
52. Професійна орієнтація інвалідів військової служби та 
учасників антитерористичної операції : колект. монографія / Шевчук С.В. 
та ін. Вінниця : Едельвейс і К, 2016. 258 с. 
53. Рейтинг Моніторинг, 27-та хвиля: Образ ветеранів в 
українському суспільстві. URL: https://veteranfund.com.ua/wp-
content/uploads/doc/RG_UA_Veterans_1000_UA_032024_press-1.pdf 
54. Свачій А.Д., Данилишин В.І. Пріоритети вдосконалення 
публічного управління і державно-громадського партнерства в системі 
надання соціальної підтримки членів сімей учасників АТО, Збірник тез 
доповідей науково-практичної конференції «Пріоритети економічної 
науки ХХІ століття», 17 червня 2020 року – Івано-Франківськ: НАІР, 2020. 
– у 2-х томах. – Том 1. – 190 с. 
55. Семів Л. К., Клос В. Р. Соціальний захист 
військовослужбовців: проблемні питання в соціологічній оцінці. 
Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України [зб. наук. пр.] 
98 
/ НАН України. Ін-т регіональних досліджень; редкол.: В.С. Кравців відп. 
ред. – Львів, 2018 р. Випуск №5 (133). - С. 95-102. 
56. Сень Г. П. Теоретичні аспекти соціальної підтримки як фактора 
подолання стресу / / Академія праці і соціальних відносин Федерації 
профспілок України. – 2007. – № 2. – С. 30-34. 
57. Слозанська, Г., Горішна, Н., Бибик, Д., Криницька, І. (2023). 
Соціальна підтримка ветеранів/ветераном російськоукраїнської війни та 
членів їхніх сімей у воєнний та повоєнний час. Social Work and Education, 
Vol. 10, No. 1. pp. 47-62. 
58. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. 
І.Д. Звєрєвої. - К.: ЦУЛ, 2008. 
59. Соціальні політики щодо ветеранів, людей з інвалідністю та 
пенсіонерів. URL: https://uareforms.org/pages/new-page-657 
60. Соціальні послуги для ветеранів та ветеранок у громадах: 
виклики та потреби. URL: https://cedos.org.ua/researches/soczialni-poslugy-
dlya-veteraniv-ta-veteranok-u-gromadah-vyklyky-ta-potreby/ 
61. Сприяння розвитку бізнесу ветеранів: досвід США (огляд 
інструментів і політик). Аналітична довідка. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/facilitating_veteran_business_developmen
t/ 
62. Шевчук В.І. Медико-соціальна реабілітація інвалідів 
військової служби та учасників Антитерористичної операції / Шевчук В.І., 
Беляєва Н.М., Яворовенко О.Б. Вінниця : Рогальська І.С., 2015. 255 с. 
63. Шешко С. В. Нормативне закріплення основних прав і свобод 
військовослужбовців ЗСУ. Право і суспільство. 2020 рік. №2. URL: 
https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/29283 
64. Шумна Л. П. Поняття та види соціальної підтримки / Л. П. 
Шумна // Актуальні проблеми держави і права. - 2012. - Вип. 63. - С. 433-
440. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2012_63_69. 
99 
65. Які пільги надаються ветеранам війни: у ПФУ дали 
роз'яснення.https://dengi.ua/ua/budget/7339346-kakie-lgoty-
predostavlyayutsya-veteranam-vojny-v-pfu-dali-razyasnenie 
66. Drebing, C. E., Reilly, E., Henze, K. T., Kelly, M., Russo, A., 
Smolinsky, J., Gorman, J., & Penk, W. E. (2018). Using peer support groups to 
enhance community integration of veterans in transition. Psychological 
Services, 15(2), 135–145. URL: https://doi.org/10.1037/ser0000178 
67. How to Support Veteran Employees in the Workplace: A Complete 
Guide. URL: https://blog.empuls.io/veteran-employees/ 
68. What Are Organizations Doing to Strengthen Veterans' Social 
Connections? An Examination of Program Operations and Evaluation Efforts. 
URL: https://www.rand.org/pubs/research_reports/RRA1363-4.html 
69. World Giving Index 2022 A global view of giving trends. URL:  
https://www.cafonline.org/docs/default-source/about-us-
research/caf_world_giving_index_2022_210922-final.pdf 
70. YouControl – сервіс перевірки контрагентів. URL: 
https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/40088672/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
