ChSTU repository

 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему «Соціальна робота в територіальних громадах» 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка   курсу, групи    
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Дмитренко В.О.                
   (прізвище та ініціали) 
 
Науковий керівник     
                                                                  (прізвище та ініціали) 
Рецензент    
                                                                  (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 р.
 
 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 “Соціальне забезпечення”  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
   Дмитренко Вероніці Олексіївні     
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи  Соціальна робота в територіальних громадах  
 
керівник роботи   Нагайчук Неля Григорівна, к.е.н., доцент    
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом по університету від “12” лютого 2024 р. № 45/04 
2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 20___ р. 
3. Вихідні дані до роботи: Предмет дослідження є особливості соціальної 
роботи в територіальних громадах. Об’єктом дослідження є процес організації 
соціальної роботи в територіальних громадах.      
(визначаються кількісні або (та) якісні показники, яким повинен відповідати об’єкт проектування наукового дослідження) 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
5. 1.Розкрити теоретичні засади соціальної роботи в територіальних громадах. 
2.Проаналізувати особливості організації соціальної роботи в територіальних 
громадах.          
3.Охарактеризувати Ямпільську обʼєднану територіальну громаду 
Шосткинського району Сумської області. 
4. Провести діагностику стану організації соціальної роботи в громаді.  
5.Розробити пропозиції щодо підвищення ефективності соціальної роботи в 
громаді.     
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень)  
Табл.1.1 – Елементи соціальної громади; Рис. 1.1. – Соціальна активність; 
Табл. 1.2 – Відмінності функцій територіальних громад від функцій інших 
субʼєктів місцевого самоврядування; Табл.1.3. – Основні завдання місцевого 
самоврядування; Рис.1.2. – Фази розвитку громадської роботи; Табл. 1.4. – 
Рівні роботи громади; Рис. 1.3. – Надання соціальних послуг в ОТГ; Рис. 1.4. – 
2 
 
Рівні соціальної роботи у громадах за Д. Бренкусом;  Рис. 2.1. – Ямпільська 
обʼєднана територіальна громада на карті; Табл. 2.1. – «Чи співпрацює 
установа, в якій Ви працюєте, з іншими установами у сфері надання соціальних 
послуг, якщо так - то на якій основі?»; Табл. 2.2. - «Що заважає доступності 
соціальних послуг?».  
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 Нагайчук Н.Г.   
2 Нагайчук Н.Г.   
3 Нагайчук Н.Г.   
 
7. Дата видачі завдання 12.02.2024_______________________________________ 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Строк 
№ 
Назва етапів кваліфікаційної роботи  виконання Примітка  
з/п 
етапів роботи 
1. Отримання завдання 12.02.2024 виконано 
2. Підбір та опрацювання літератури 20.02.2024 виконано 
3. Складання та затвердження плану роботи 25.02.2024 виконано 
4. Збір фактичного матеріалу 15.03.2024 виконано 
5. Написання тексту кваліфікаційної роботи:   
5.1 І розділу 30.03.2024 виконано 
5.2  ІІ розділу 15.04.2024 виконано 
5.3  ІІІ розділу 05.05.2024 виконано 
6. Здача кваліфікаційної роботи керівнику 08.05.2024 виконано 
7. Здача кваліфікаційної роботи на кафедру 15.05.2024 виконано 
8. Зовнішнє рецензування роботи 01.06.2024 виконано 
9. Підготовка і захист кваліфікаційної роботи 14.06.2024 виконано 
 
Студент(ка)                           ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      ________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК               ________________    _______________________ 
 
                                                                                      (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
 
 
3 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 84 сторінок, 6 таблиць, 5 
рисунків, список літератури з 45 найменувань, 2 додатки. 
 
СОЦІАЛЬНА РОБОТА В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ 
 
Предметом дослідження є особливості соціальної роботи в об’єднаній 
територіальній громаді. 
Об'єктом дослідження є  процес організації соціальної роботи в 
територіальних громадах. 
Метою роботи є проаналізувати та з’ясувати особливості соціальної 
роботи в територіальних громадах та розробити соціальний проєкт «Соціально-
психологічний простір для молоді» який дозволить забезпечити їм ефективну 
соціально-психологічну підтримку їхнього ментального здоров’я. 
Завдання роботи:  
1. Розкрити теоретичні засади функціонування територіальної 
громади: поняття, функції та завдання. 
2. Розглянути особливості організації надання соціальних послуг та 
підходи до оцінки її ефективності. 
3. Проаналізувати зарубіжний досвід організації соціальної роботи в 
громадах. 
4. З’ясувати сучасний стан процесу децентралізації влади та 
реформування місцевого самоврядування. 
5. Охарактеризувати особливості організації надання соціальних 
послуг Ямпільською об’єднаною територіальною громадою Шосткинського 
району Сумської області, виявити основні проблеми та недоліки. 
6. Дослідити ефективність надання соціальної послуг молоді, 
Ямпільської об’єднаної територіальної громади і з цією метою розробити 
соціальний проєкт «Соціально-психологічний простір для молоді» для 
підтримки їхнього ментального здоров’я. 
 За результатами дослідження сформульовані підходи щодо соціальної 
роботи в громаді, діяльність місцевих органів влади, державних та недержавних 
закладів соціального захисту, ефективність роботи в Ямпільській ОТГ Сумської 
області щодо надання соціальної допомоги та організації соціального 
обслуговування з метою забезпечення гідного життя громади. 
Одержані результати можуть бути використані при розробці 
соціальних проєктів, державних та регіональних програм соціальної роботи в 
територіальних громадах. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра – 2024  
Рік захисту роботи – 2024  
                      Підпис студента ____________________ 
                      Дата ___________________________ 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………….. 7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ  
РОБОТИ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ………………………… 11 
 1.1. Теоретичні засади функціонування територіальної громади: 
поняття, функції, завдання …………………………………………. 11 
 1.2. Особливості організації та зміст соціальної роботи в 
територіальній громаді ……………………………………………. 20 
 1.3. Зарубіжний досвід організації соціальної роботи в громадах ……. 32 
РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В  
ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ …………………………………………... 40 
 2.1. Огляд місцевого самоврядування й територіальної організації  
 влади та вплив на надання соціальної підтримки ……................... 40 
2.2. Характеристика Ямпільської об’єднаної територіальної громади  
 Шосткинського району Сумської області 47 
…………………………........................................................... 
 2.3. Оцінка соціальної роботи в громаді ………………............................ 54 
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ ЯМПІЛЬСЬКОЇ  
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ  
ПРОСТІР ДЛЯ МОЛОДІ» ………………...................................................... 60 
 3.1. Соціальний проєкт «Соціально-психологічний простір для  
молоді» як інструмент мобілізації ресурсів громади ……………... 60 
 3.2. Шляхи підвищення ефективності надання соціальних послуг у  
Ямпільській об’єднаній територіальній громаді Шосткинського  
району Сумської області ……………………………………………. 75 
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 79 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 84 
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 
 
  
5 
 
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ 
 
 
МОЗ  Міністерство охорони здоров’я України  
МОН  Міністерство освіти і науки України  
МСП  Міністерство соціальної політики України  
ОВА  Обласна військова адміністрація  
ТГ  Територіальна громада  
ФСР   Фахівець із соціальної роботи 
СЖО  Складні життєві обставини  
ОТГ Обєднані територіальні громади 
  
ЦСССДМ Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 
  
ССД Служба у справах дітей 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми роботи. Актуальність дослідження соціальної роботи 
в громаді зумовлена низкою чинників, які впливають на соціально-економічний 
та культурний розвиток суспільства. У сучасному світі відбуваються швидкі 
соціальні зміни, такі як урбанізація, демографічні зрушення, військові 
конфлікти, зростання нерівності та безробіття. Ці зміни створюють нові 
виклики для соціальної роботи, вимагаючи адаптації методів та підходів до 
роботи з громадам.  Соціальна робота спрямована на покращення якості життя 
людей, особливо тих, хто знаходиться в уразливих групах. Дослідження 
допомагає виявити ефективні стратегії підтримки та інтеграції цих груп у 
суспільство. Соціальна робота в громаді сприяє розвитку соціального капіталу, 
підвищенню згуртованості та активізації громадян. Це важливо для створення 
сильних та здорових громад, здатних вирішувати власні проблеми та 
підтримувати своїх членів. 
У багатьох країнах проводяться реформи, спрямовані на децентралізацію 
та підвищення ролі громад у вирішенні соціальних питань. Дослідження в цій 
сфері допомагає розробляти рекомендації щодо ефективної реалізації таких 
реформ.  
Важливим моментом є створення інноваційних та нових підходів в 
середовищі громади, таких як цифрові платформи для взаємодії з громадянами, 
інтегровані моделі надання послуг, різні соціальні проекти тощо. Крім того, 
дослідження допомагає оцінювати ефективність існуючих програм та проектів 
соціальної роботи, визначати їх сильні та слабкі сторони, що сприяє 
підвищенню якості надання соціальних послуг. 
Таким чином, дослідження соціальної роботи в громаді є актуальним 
інструментом для розвитку ефективної соціальної політики, підвищення якості 
життя населення та створення стійких та згуртованих громад. 
Ступінь вивченості проблеми. Останнім часом науковому вивченню 
проблем розвитку місцевого самоврядування надається значна увага. Так, серед 
7 
 
вітчизняних та іноземних науковців, які досліджували різні аспекти розвитку 
місцевого самоврядування, слід назвати О. Батанова, М. Баймуратова, 
В. Борденюка, Р. Герцога, К. Деві, А. Делькампа, Д. Записного, В. Кампо, 
В. Князєва, В. Кравченка, В. Мамонову, Д. Попеску, В. Рубцова, О. Руденко, 
А. Ткачука, Н. Щербак та ін. Науковці Н. Болотна, О. Палій, Н. Сейко та 
В. Скуратівський досліджували ефективність надання соціальної допомоги та 
роль держави у забезпеченні комфорту для громадян. Їхні роботи зосереджені 
на теорії та історії соціальної допомоги. 
Дослідженню становлення соціальної роботи присвячені роботи таких 
науковців: І. Звєрєва, А. Капська, О. Кравченко, Т. Кочубей, В. Поліщук 
А. Фурман та інші. Проблеми організації соціальних послуг у сучасній громаді 
були розглянуті у працях О. Безпалько, І. Звєрєвої, А. Капської, Т. Семигіної, 
Г. Слозанської та інших дослідників. 
Аналіз наукових джерел свідчить, що ця тема вивчена ще не достатньо, 
особливо на рівні конкретних громад, оскільки кожна ОТГ є специфічною з 
огляду на соціально-демографічний склад населення (відповідно до соціального 
паспорту ОТГ), наявності відповідних соціальних закладів, фахівців у сфері 
соціальної роботи та потреб щодо відповідного фінансування. Важливо 
зазначити, що науковцями практично не вивчалося питання щодо спроможності 
органів місцевої влади створювати заклади для надання соціальних послуг 
відповідно до потреб населення та наявних бюджетних ресурсів, що свідчить 
про актуальність даного дослідження. 
Мета роботи – проаналізувати та з’ясувати особливості соціальної 
роботи в територіальних громадах та розробити соціальний проєкт «Психолого-
розвантажувальний простір для молоді» який дозволить забезпечити їм 
ефективну соціально-психологічну підтримку їхнього ментального здоров’я. 
Завдання дослідження: 
1. Розкрити теоретичні засади функціонування територіальної громади: 
поняття, функції та завдання. 
8 
 
2. Розглянути особливості організації надання соціальних послуг та 
підходи до оцінки її ефективності. 
3. Проаналізувати зарубіжний досвід організації соціальної роботи в 
громадах. 
4. З’ясувати сучасний стан процесу децентралізації влади та 
реформування місцевого самоврядування. 
5. Охарактеризувати особливості організації надання соціальних послуг 
Ямпільською об’єднаною територіальною громадою Шосткинського району 
Сумської області, виявити основні проблеми та недоліки. 
6. Дослідити ефективність надання соціальної послуг молоді, Ямпільської 
об’єднаної територіальної громади і з цією метою розробити соціальний проєкт 
«Соціально-психологічний простір для молоді» для підтримки їхнього 
ментального здоров’я. 
Об’єкт дослідження – процес організації соціальної роботи в 
територіальних громадах. 
Предмет дослідження – особливості соціальної роботи в об’єднаній 
територіальній громаді. 
Методи дослідження. У теоретичному аспекті дослідження було 
використано методи аналізу літературних джерел, нормативних документів, 
порівняння, узагальнення та класифікації з метою теоретичного осмислення 
матеріалів дослідження. У практичному аспекті дослідження були використані 
методи опитування, діагностики здатності до виконання професійних функцій 
соціальним працівником в об’єднаній територіальній громаді, а також 
кількісний та якісний аналіз отриманих емпіричних даних. 
Інформаційною базою дослідження є праці зарубіжних та українських 
науковців у сфері соціальної підтримки, енциклопедичні й довідкові видання, 
публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань із 
досліджуваної проблеми, електронні ресурси мережі Інтернет, власні 
розрахунки автора. 
9 
 
Наукова новизна одержаних результатів.  Наукова новизна досліджень 
у сфері соціальної роботи в громаді полягає у створенні нових знань, моделей 
та підходів, які сприяють покращенню соціального захисту та розвитку громад, 
а також підвищенню якості життя населення. 
Практичне значення роботи отриманих результатів дослідження. 
Отримані результати мають практичне значення, оскільки розроблені 
рекомендації є орієнтованими на практику і призначені для використання 
фахівцями у сфері соціальної роботи, які працюватимуть в умовах об’єднаних 
територіальних громад. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ 
РОБОТИ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ 
 
1.1. Теоретичні засади функціонування територіальної громади: 
поняття, функції, завдання 
Людина – істота соціальна, і її саморозвиток і самореалізація 
відбуваються в середовищі її проживання – у сім’ї, у спілкуванні з друзями та 
сусідами, у навчальних закладах, у виробничих колективах тощо. У цих 
спільнотах виробляється певне ставлення до явищ або проблем суспільного 
життя, що зачіпають спільні інтереси, визнаються реальні соціальні проблеми, 
які потребують вирішення, порівнюються та суперечать різні погляди та позиції 
на обговорювані питання, погоджуються, підтримуються чи навпаки, 
заперечувати ті чи інші дії, вчинки або способи поведінки в людях. Іншими 
словами: життєвий простір індивіда – це група, тобто спільність обмежених 
людей, яка виділяється із соціального цілого певними ознаками. Групи можуть 
бути великими (колективи в школах, на підприємствах чи установах) або 
малими (сім’ї, громадські організації, групи захисту інтересів, дворові компанії 
тощо). У великих групах норми поведінки, громадська думка, соціокультурні 
цінності і традиції розвиваються і входять у свідомість кожного індивіда через 
посередництво малих груп. У великій групі завжди існують структурні форми, 
що регулюють її діяльність, і якщо ці структури перестають функціонувати, 
група перетворюється на стихійно діючу спільність – натовп [38, с. 125]. 
Громада – це колектив осіб, які мають спільні риси та мають певний 
ступінь самоврядування. Наявність громади завжди суттєво впливає на 
розвиток суспільної свідомості. В українській соціологічній традиції громада 
займає центральне місце в суспільному житті. Виникнувши під час розпаду 
родоплемінних відносин і розвиваючись протягом феодальної епохи, общини 
характеризувались общинною власністю на землю, коли певні ділянки землі 
перебували у колективній власності селянської громади. Спочатку громади 
служили основними територіальними та адміністративними одиницями, часто 
11 
 
пов’язаними з одним домогосподарством. Крім того, існували церковні громади 
та майнові громади. Примітно, що комуни вирізнялися широким 
самоврядуванням, прикладом якого є громадське віче, яке діяло як у містах, так 
і в селах України протягом тривалого історичного періоду. 
Згодом громади як територіально-адміністративні одиниці поступилися 
місцем громадам-групам як осередкам культурного та громадсько-політичного 
життя української інтелігенції (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). 
Наприклад, у Петербурзі М. Костомаров, В. Білозерський,  Т. Шевченко і П. 
Куліш об’єднали довкола себе понад десяток молодих українців, утворивши так 
звану «Громаду». Ця група прагнула поліпшити становище українців, особливо 
селянства. У цей самий час у Києві утворилася громада, яка спрямувала свої 
зусилля на розбудову мережі недільних шкіл для неписьменного селянства [34, 
с. 59]. 
Таким чином, всю історію існування українського народу суспільне 
життя будувалося навколо громад, через них людина входила в це життя і 
реалізовувала зв’язки з більш широкими соціальними інститутами, такими як 
держава чи політичні партії та рухи. 
Конституція України (стаття 140) закріплює право територіальної 
громади самостійно розв’язувати питання місцевого значення. При цьому під 
територіальною громадою розуміються жителі села чи добровільне об’єднання 
у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. У широкому сенсі 
слова територіальна громада – це сукупність усіх способів взаємодії та форм 
об’єднання людей, які мешкають у певній низовій адміністративно-
територіальній одиниці та є взаємозалежними один від одного. У вузькому 
розумінні місцева громада – це структурно або генетично зумовлений тип 
людського спілкування, що склався як певна історична цілісність або система 
[29, с. 33]. 
Найхарактернішими ознаками територіальної громади є: 
- спільність території, на якій проживають люди; 
- взаємодія та спілкування між членами спільноти; 
12 
 
- цілісність і стійкість спільноти як єдиного цілого; 
- автономність і самодостатність, самоврядування, саморегуляція, 
саморозвиток; 
- здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх 
відносин; 
- певний рівень культурного розвитку з усталеною системою норм і 
цінностей, що лежать в основі соціальних зв’язків між людьми [26, с. 22]. 
 Під час розгляду структури громади погляду соціальних процесів і явищ, 
що відбуваються в ній, виокремлюють такі елементи: 
Таблиця 1.1 
Елементи соціальної громади 
 Елементи соціальної громади 
Соціальні дії та Зв’язки та відносини Соціальні цінності та 
взаємодії норми 
Складено автором на основі [18, с. 90]. 
Вищезазначені елементи реалізуються в різних формах соціальної 
активності членів громади. Соціальна діяльність – це індивідуальні або 
колективні дії суб’єктів, що прямо чи опосередковано випливають з інтересів 
соціальних груп і цінностей, які вони поділяють. Соціальну активність можна 
розглядати в широкому і вузькому розумінні.  
 
 Соціальна активність  
 
У широкому розумінні:  соціальна У вузькому розумінні: соціальна 
актив ність постає як реалізація активність – це методи і засоби 
суспі льних відносин, взаємодія виконання соціальних функцій 
різних соціальних спільнот та певними індивідами, соціальними 
 
індивідів задля реалізації певних групами, а також засоби протидії 
соціа льних інтересів. їм. 
 
Рис. 1.1 Соціальна активність 
 
13 
 
У вузькому розумінні згідно з Конституцією України, місцеве 
самоврядування може бути здійснене територіальною громадою як самостійно, 
так і через органи місцевого самоврядування. 
Саме тому основним призначенням територіальної громади є 
забезпечення життєдіяльності певної території або безпосередньо (самостійно), 
або опосередковано (через органи місцевого самоврядування). 
За час свого існування територіальна громада в Україні виконувала низку 
функцій, які забезпечують життєдіяльність села чи міста. Серед них 
найважливіші: забезпечення правопорядку на своїй території, безпеки всіх 
членів громади та збереження рухомого і нерухомого майна, а також 
економічні, соціального захисту, культурно-освітні функції [14, с. 156]. 
Функції територіальних громад – це основні напрями та види 
муніципальної діяльності цих громад, що виражають волю та інтереси місцевих 
жителів і забезпечують їхні взаємовідносини з державою, її органами та 
суб’єктами місцевого самоврядування в межах Конституції та законів України 
[13, с. 102].  
Таке формулювання дає змогу відобразити принципові моменти в 
розумінні функцій територіальних громад як суб’єктів місцевого 
самоврядування.  
По-перше, воно орієнтує ці суб’єкти на досягнення єдиної для всієї 
системи територіальної самоорганізації мети – вирішення питань місцевого 
значення, забезпечення поєднання загальнодержавних інтересів з інтересами 
конкретної території.  
По-друге, розкриває зміст діяльності цих суб’єктів муніципального права 
та їхню динамічну спрямованість.  
По-третє, відображає місце територіальних громад у системі місцевого 
самоврядування як основного суб’єкта [2, с. 11].  
Вони розкривають і характеризують взаємозв’язки структурних елементів 
цієї системи як цілісного суб’єкта влади та управління на місцевому та 
регіональному рівні. Кожна з цих функцій являє собою певний вид громадсько-
14 
 
управлінського впливу, який пронизує систему суб’єктів місцевої демократії і є 
для них спільним і типовим. Таким чином, у структурі системи місцевого 
самоврядування функції окремих її суб’єктів мають певну диференціацію, 
розподіл і розосередження за владно-управлінськими функціями різних 
суб’єктів місцевого самоврядування, їх ланок та підсистем. 
Спільним між функціями територіальних громад та функціями інших 
суб’єктів місцевого самоврядування є те, що, по-перше, вони є публічними за 
своїм походженням (незважаючи на комплекс повноважень, делегованих їм 
державою), по-друге, є формами владно-управлінського впливу, основними 
напрямами та видами муніципальної діяльності і, по-третє, мають схожу  мету – 
впливати на збереження та розвиток муніципального організму, забезпечувати 
виконання питань місцевого значення, актуальних для певної території (див. 
табл. 1.2.). 
За останнє десятиліття внаслідок реформування системи місцевого 
самоврядування у сфері його функціонування склалися дві системи: система 
місцевого самоврядування як органу публічної влади територіальних громад і 
система місцевих державних виконавчих органів в особі місцевих державних 
адміністрацій. Тому в сучасних умовах одним із пріоритетних завдань є 
завдання вдосконалення управлінської вертикалі та структури місцевих 
виконавчих органів, розмежування та збалансування повноважень і 
відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері 
державних і суспільних послуг [18, с. 91]. 
Територіальні громади – це природні корпорації місцевих жителів, які 
здійснюють самоврядування безпосередньо або через органи місцевого 
самоврядування, існують на засадах самоорганізації, не підпорядковані 
ієрархічно іншим суб’єктам влади і є втіленням політики децентралізації. 
Найсуттєвішим критерієм визначення функцій територіальних громад є 
самоврядний характер вирішення питань місцевого значення [6, с. 44 ].  
15 
 
Таблиця 1.2 
Відмінності функцій територіальних громад від функцій  
інших суб’єктів місцевого самоврядування 
 
Класифікація Територіальні громади Органи місцевого самовряду
вання 
1. За суб’єктом в Функції територіальних Функції органів місцевого 
пливу громад здійснюються самоврядування, їх 
безпосередньо або всією посадових осіб – 
організаційною структурою безпосередньо даним, 
муніципального організму конкретним суб’єктом 
2. За сферою вп Територіальні громади Функції інших суб’єктів 
ливу впливають на великі сфери місцевого самоврядування 
(галузі) місцевого життя або на спрямовані лише на окремі 
весь муніципальний організм. складові, прояви місцевого 
самоврядування; 
3. Засоби  Функції територіальних спільн Функції окремих суб’єктів 
реалізації  от забезпечуються всією повно місцевого самоврядування 
тою влади місцевої самооргані – тими повноваженнями та 
зації      організаційними 
можливостями, якими 
володіє даний суб’єкт; 
4. За характером Функції територіальних функції окремого суб’єкта 
спільнот відображають місцевого самоврядування 
об’єктивні відносини (органу, посадових осіб 
складових муніципального місцевого самоврядування) 
органу між собою та в їхніх закріплені в його 
відносинах із державою,  правовому статусі та є в 
цьому сенсі юридичним 
закріпленням владно-
розпорядчих можливостей 
цього суб’єкта 
Складено автором на основі [3, с. 411] 
У процесі децентралізації та деконцентрації повноваження щодо 
прийняття рішень важливого рівня забираються у центральної влади, 
здійснюються на місцях, мають певною мірою автономний характер і 
спрямовані на забезпечення колективних потреб населення.  
Схематично загальну структуру діяльності можна розглянути у вигляді 
теоретичної формули: об’єкт – суб’єкт – способи. Відповідно, найбільш 
загальними критеріями класифікації видів діяльності є об’єкт, суб’єкт і 
16 
 
технологія. З метою побудови теоретичної моделі функцій територіальних 
громад їх можна диференціювати за: 
1) об’єкти, тобто цілі та завдання муніципальної демократії; предмети 
відання, тобто певні сфери місцевого життя. Такими сферами є політична, 
економічна, соціальна, культурна, екологічна. Відповідно до цих сфер 
місцевого життя слід розрізняти об’єктні функції територіальних громад: 
політичну, економічну, соціальну, культурну та екологічну. Залежно від сфери 
дії цих функцій їх можна поділити на внутрішні та зовнішні об’єктні функції 
(зокрема, зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні тощо); 
2) за суб’єктами, тобто відповідно до типів адміністративно-
територіальних одиниць, у межах яких діють відповідні територіальні 
спільноти. Відповідно до цього можна виокремити систему територіальних 
функцій: функції територіальних громад сіл і селищ; функції територіальних 
громад міст і територіальних громад районів у містах; функції територіальних 
громад міст обласного підпорядкування; 
3) способи, засоби та методи муніципальної діяльності територіальних 
громад. Таким чином, доцільно виокремити систему технологічних функцій 
розглядуваних громад. Комплекс цих функцій територіальних громад 
утворюють: інформаційна, планування та програмування розвитку відповідних 
адміністративно-територіальних одиниць, нормативна, територіальна, 
бюджетно-фінансова, матеріально-технічна функції та функція соціального 
контролю [10, с. 325]. 
Однією з передумов створення повноцінної системи місцевого 
самоврядування в будь-якій державі є визначення обсягу його повноважень. 
Конституція України закріплює право територіальних громад самостійно 
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
Питаннями місцевого значення (предметами місцевого значення) слід 
вважати питання (справи), що випливають з колективних інтересів жителів - 
членів відповідної територіальної громади, віднесені Конституцією, законами 
України та статутом територіальної громади до предметів відання місцевого 
17 
 
самоврядування, а також інші питання, які не віднесені до компетенції органів 
державної влади України. Засобами правового закріплення питань місцевого 
значення є предмети відання місцевого самоврядування [24, с. 119]. 
Територіальні громади беруть активну та багатогранну участь – прямо чи 
опосередковано – у реалізації всіх функцій і повноважень місцевого 
самоврядування, тобто відіграють загальну та інституційну роль у їх здійсненні. 
За характером своїх функцій і повноважень територіальні громади відіграють 
вирішальну роль у всіх сферах (галузях) місцевого життя. по суті, об’єктні 
функції територіальних громад є основними функціями цих громад. 
Первинність територіальних громад у системі місцевого самоврядування 
найяскравіше проявляється в політичній сфері: розв’язання більшості 
політичних питань місцевого значення є виключною прерогативою місцевих 
жителів. З огляду на переважно соціальну спрямованість муніципальної 
діяльності, пріоритетною об’єктною функцією є соціальна. Територіальні 
громади відіграють важливу роль – здебільшого опосередковано – у розв’язанні 
внутрішніх і зовнішніх економічних, культурних та екологічних проблем 
місцевого значення відповідних сіл, селищ і міст. про це свідчить широкий 
спектр повноважень місцевих рад та їхніх виконавчих органів у різних сферах 
місцевого життя [17, с. 12]. 
Важливу роль у створенні розгорнутої теорії функцій територіальних 
громад відіграє їх класифікація відповідно до статусу адміністративно-
територіальних одиниць, у межах яких певні локальні колективи здійснюють 
місцеве самоврядування. Складність проблеми класифікації за цим 
(територіальним) критерієм полягає в тому, що набір функцій, які виконують 
територіальні громади сіл, селищ та міст, є майже однаковим за своєю суттю, 
вони спрямовані на вирішення одних і тих же питань – питань місцевого 
значення. Тобто вони є ідентичними за об’єктами впливу. 
Специфіка адміністративно-територіального поділу України суттєво 
впливає на характер муніципальної діяльності територіальних громад, які 
функціонують у межах певних населених пунктів та інших територіальних 
18 
 
одиниць. Кожна територіальна громада, незважаючи на наявність низки 
спільних характеристик, при ретельному розгляді постає як специфічна 
система, зумовлена історичними, національно-культурними, соціально-
економічними, демографічними та іншими особливостями, що зумовлює 
територіальну диференціацію їх функцій. 
Аналіз місцевого життя в населених пунктах із різним адміністративно-
правовим статусом свідчить про суттєві відмінності в масштабах і характері 
основних напрямів і видів діяльності територіальних громад, що діють у їхніх 
межах. Особливо яскраво це проявляється при порівнянні функцій 
територіальних громад у селах і містах [35, с. 27].  
Реалізація функцій територіальних громад потребує наявності в 
розпорядженні цих утворень певного набору засобів, методів і способів, за 
допомогою яких місцеві жителі зможуть реалізувати право на участь у 
місцевому самоврядуванні та ефективно вирішувати питання місцевого 
значення. 
Важливою є роль об’єктивних і суб’єктивних чинників як явищ 
суспільного життя, що суттєво впливають на процес реалізації територіальними 
громадами своїх функцій і повноважень. Під механізмом реалізації функцій 
територіальних громад слід розуміти складну системну категорію, яка являє 
собою сукупність демографічних, територіальних, політичних, організаційних, 
економічних, соціокультурних, ідеологічних способів і засобів матеріалізації 
діяльності муніципальних органів влади в процесі вирішення питань місцевого 
самоврядування [19, с. 66]. 
Демографічна (соціальна) основа механізму реалізації функцій 
територіальних громад означає, що місцеве самоврядування виходить від 
людей. Саме люди (громадяни України, іноземці, біженці тощо) з їх досвідом, 
професійними навичками, об’єднані в територіальні громади і соціалізовані в 
процес самостійного, під свою відповідальність, вирішення власних проблем і 
колективних проблем всієї територіальної громади, членом якої вони є, 
виступають домінуючою ланкою в механізмі реалізації функцій місцевого 
19 
 
самоврядування. Функціонування територіальних громад можливе лише за 
оптимального поєднання інститутів прямої та представницької демократії, які в 
сукупності утворюють політичний (організаційний) механізм реалізації 
функцій місцевого самоврядування (див. табл. 1.3.) [21, с. 209]. 
Також важливу роль у функціонуванні територіальних громад відіграють 
ідеологічні (духовні) аспекти, що включають історичні, національні, культурні 
та інші особливості місцевого життя, що зумовлює виокремлення ідеологічного 
механізму реалізації функцій місцевого самоврядування (символи 
територіальних громад, місцева мова тощо). 
Таблиця 1.3 
Основні завдання місцевого самоврядування 
Зміцнення основ Забезпечення Створення умов для Розвиток 
конституційного реалізації забезпечення життєво місцевої 
ладу України конституційних важливих потреб і демократії 
прав людини і законних інтересів 
громадянина населення 
Складено автором на основі [28, с. 36] 
 
Отже, всебічне розуміння механізму реалізації функцій та завдань 
територіальних громад сприятиме створенню цілісної теорії місцевого 
самоврядування, що, своєю чергою, дасть змогу розв’язати певні практичні 
проблеми, які виникають у процесі розв’язання питань місцевого значення, та 
сприятиме створенню справді ефективної системи місцевої демократії, що 
базуватиметься на засадах, проголошених у Європейській хартії місцевого 
самоврядування та закріплених у Конституції України. 
 
1.2. Організація надання соціальних послуг та підходи до оцінки її 
ефективності 
Задоволення потреб людей, які перебувають у складних життєвих 
обставинах, у соціальних послугах є одним із ключових завдань системи 
надання соціальних послуг. Ефективність цієї системи безпосередньо впливає 
на соціальну та політичну стабільність держави. З огляду на це, виникає 
20 
 
потреба у вивченні всіх складових цього процесу та більш ґрунтовному аналізі 
категорії «система надання соціальних послуг». 
В енциклопедичній літературі «система» трактується як сукупність 
елементів, що характеризується структурою, зв’язками та функціями, які 
забезпечують її цілеспрямований розвиток як єдиного цілого. 
Система: протилежність хаосу, безладу, дезорганізації; характеризується 
такими ознаками, як сукупність, множинність, цілісність, упорядкованість, 
організованість, ієрархічність; є єдиною сукупністю елементів (підсистем), які 
закономірно пов’язані між собою та з об’єктами зовнішнього середовища; має 
різні масштаби (мікро-, макро-, мета-, мегасистема), ступінь складності (проста, 
складна), природу (соціальна, технічна, фізична, біологічна, хімічна), форму 
відкритості (відкрита, закрита), походження (штучна, природна), 
організованості та адаптивності [37, с. 122]. Як правило, функціонування будь-
якої системи орієнтоване на досягнення певних цілей, завдань і результатів. 
З урахуванням вищезазначеного можна визначити поняття «система 
соціальних послуг» як складну, відкриту соціально-економічну систему, що 
складається із сукупності державних органів і недержавних організацій, 
діяльність яких спрямована на надання соціальних послуг окремим особам і 
певним соціальним групам, які опинилися у скрутній життєвій ситуації, не 
здатні подолати її самостійно і потребують сторонньої допомоги. Метою 
системи соціальних послуг є розв’язання життєвих проблем, з якими 
стикаються окремі громадяни або соціальні групи. При цьому основними 
цілями, що мають бути досягнуті такою системою, мають бути профілактика 
негативних соціально-економічних явищ, суть якої полягає у запобіганні 
виникненню скрутних життєвих обставин, формами реалізації яких є, зокрема, 
соціальна реабілітація, інтеграція, реінтеграція та ін. 
Система надання соціальних послуг має забезпечити таку соціальну 
підтримку окремим особам, соціальним групам, яка сприятиме створенню умов 
для самостійного вирішення їхніх життєвих проблем, відновленню втрачених 
навичок і функцій, подоланню або мінімізації негативних наслідків таких 
21 
 
обставин, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних у них ресурсів 
див. рис. 1.2.). 
Практична соціальна робота в громаді базується на кількох припущеннях. 
По-перше, громадяни мають право брати безпосередню участь у прийнятті 
рішень, що впливають на їхнє життя. По-друге, якщо громадянам надається 
адекватна інформація, вони будуть брати участь у процесі. По-третє, якщо 
голоси громадян не почуті, це означає, що вони не знайомі з процесом 
прийняття рішень або що цей процес є несправедливим (див. табл. 1.4 ) Для 
досягнення справедливості необхідне втручання особи або групи осіб з 
відповідними навичками роботи з громадою [45, с. 25]. 
 
   Організація груп і служб у спільноті 
 
Розвиток професіоналізму та 
 
компетентності серед членів спільноти - 
 співробітників і волонтерів 
 
Боротьба за зміни, а саме в соціальній 
 політиці 
Рис. 1.2. Фази розвитку громадської роботи [41, с. 45] 
Процес розвитку роботи у громаді схожий на процес індивідуальної 
соціальної роботи. Він включає в себе контакти, аналіз, планування, роботу з 
групами у спільноті, вихід за її межі, залучення ЗМІ тощо. 
Таблиця 1.4 
Рівні роботи громади 
Рівні роботи в громаді 
Базова або громадська Робота місцевих агентств  Регіональна та національна 
робота з окремими людьми, або між агентствами, тобто робота з планування роботи 
сім’ями та групами, а діяльність під керівництвом в громаді. 
також самостійна влади та/або організована 
діяльність місцевих іншими структурами. 
мешканців. 
Складено автором на основі  [39] 
На практиці рівні роботи з населенням є безперервними і потребують 
міждисциплінарних підходів. Тому соціальні працівники, які займаються 
22 
 
роботою з населенням на різних рівнях, використовують не тільки знання та 
навички в галузі соціальної роботи, а й знання в галузі адміністрації та 
управління, сформовані в соціології, психології та політології. 
Розвиток роботи з населенням як професійної діяльності пов’язаний зі 
змінами в соціальній політиці: її децентралізацією, орієнтацією на допомогу на 
базі громади, створенням умов для залучення неурядових організацій до 
надання послуг, отриманням грантів на розвиток інфраструктури для місцевих 
громад. 
Україна рухається в напрямку децентралізації соціальних послуг, 
надаючи більше відповідальності місцевим громадам та співпрацюючи з 
приватними підприємцями та громадськими організаціями. У цьому контексті, 
держава виступає як регулятор і фінансувальник системи соціальних послуг, 
але також активно залучає інші суб’єкти, такі як бізнес та громадське 
суспільство, до вирішення соціальних питань. За прикладами з Великої 
Британії, Німеччини та США видно, що держава частково фінансує як самі 
соціальні послуги, так і діяльність громадських організацій, які залучені до їх 
надання. 
Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» (2019 р) соціальні 
послуги – це комплекс заходів, спрямованих на надання допомоги особам або 
окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і 
не можуть самостійно їх подолати, з метою вирішення їхніх життєвих проблем 
[11]. Складні життєві обставини включають в себе такі фактори, як 
інвалідність, вік, стан здоров’я, соціальне становище, життєві звички і спосіб 
життя, які призводять до втрати здатності або можливості самостійного догляду 
за особистим життям та участі у суспільному житті. 
Надання соціальних послуг здійснюється відповідними органами 
державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають 
відповідні повноваження та беруть на себе відповідальність за ефективність, 
якість і своєчасність їхнього надання. Повноваження щодо надання соціальних 
послуг можуть бути делеговані від органів державної влади та державних 
23 
 
установ до недержавних суб’єктів, таких як підприємства, громадські та 
благодійні організації, у визначеному порядку, встановленому чинним 
законодавством. 
У сфері соціальної роботи термін «соціальні послуги» використовується 
для опису різних аспектів: загальний принцип, фінансовий механізм, 
технологію роботи та заходи, спрямовані на подолання бідності. Основні види 
таких послуг, що гарантуються державою та надаються на рівні об’єднаних 
територіальних громад у сільській місцевості, включають: 
- психологічні послуги, що включають консультації та поради з питань 
психічного здоров’я та поліпшення взаємин; 
- соціально-педагогічні послуги, що включають консультації та бесіди з 
покращення виховного потенціалу сімей та обізнаності батьків щодо виховання 
дітей; 
- соціально-економічні послуги, що сприяють у працевлаштуванні, 
отриманні гуманітарної та фінансової допомоги, а також у вирішенні житлових 
питань. 
- юридичні послуги, що включають консультації з питань чинного 
законодавства та захист прав та інтересів осіб у складних життєвих обставинах. 
- інформаційні послуги, що передбачають надання інформації про 
установи, розповсюдження інформаційних матеріалів, написання 
профілактичних статей у ЗМІ тощо. 
- соціально-медичні послуги, спрямовані на сприяння у наданні медичної 
допомоги, профілактику захворювань та інші медичні аспекти. 
Згідно з Законом України «Про соціальні послуги» [11], основні форми 
надання соціальних послуг включають матеріальну допомогу тим, хто 
потребує, а також соціальне обслуговування, що може забезпечуватися у різних 
закладах і за місцем проживання. Щодо способів надання соціальних послуг, 
вони можуть бути: 
- Базовими: це послуги, які надаються систематично і без комплексної 
допомоги, такі як консультації, інформування або надання притулку. 
24 
 
- Комплексними: ці послуги передбачають комплексний підхід до 
допомоги, яка може включати соціальний супровід, адаптацію, реабілітацію 
тощо. 
- Технічні: ці послуги охоплюють надання конкретних матеріальних благ, 
таких як засоби гігієни, продукти харчування, одяг, взуття або транспортні 
послуги. 
- Екстрені: це втручання, яке надається в нагальних ситуаціях, коли 
необхідна негайна допомога. 
Соціальні послуги можуть бути розділені на три категорії в залежності від 
терміну їх надання: постійні (які надаються не рідше одного разу на місяць і 
тривають більше року), тимчасові (які надаються не рідше одного разу на 
місяць і тривають до одного року) та разові (які мають одноразовий характер). 
У Додатку А до закону перелічені основні соціальні послуги, які 
гарантуються державою і можуть отримувати громадяни України відповідно до 
законодавства про соціальні послуги. 
Основні принципи надання соціальних послуг включають відкритість, 
адресність, добровільність, індивідуальний підхід, гуманність, комплексність, 
доступність, ефективність, законність, соціальну справедливість, 
конфіденційність та дотримання державних стандартів. 
В Україні держава виступає гарантом надання соціальних послуг, у той 
час як у демократичних країнах держава лише створює правові умови для 
цього, а її партнерами у вирішенні соціальних питань є бізнес та громадянське 
суспільство.  
Протягом процесу децентралізації системи соціального захисту населення 
(2012-2020 роки) в Україні впроваджуються нові моделі надання соціальних 
послуг на місцевому рівні в рамках механізму соціального партнерства 
«держава – громада – центри надання соціальних послуг» ( див. рис. 1.3). 
Згідно з алгоритмом реалізації цього механізму, забезпечення надання 
якісних і доступних соціальних послуг особам, які цього потребують, 
25 
 
здійснюється шляхом створення нових або залучення існуючих соціальних 
агентств у державній або недержавній формі власності. 
 
Держава 
 
  
 
 
 Центри соціальних послуг Об’єднані територіальні 
 громади 
 
Рис. 1.3. Надання соціальних послуг в ОТГ 
 
Ці агентства розташовані в об’єднаних територіальних громадах або на 
території суміжних громад. Це досягається шляхом встановлення 
партнерських відносин або замовлення послуг на основі оцінки потреб 
громади у соціальних послугах [15, с. 17]. 
Диверсифікація ринку соціальних послуг і поява нових провайдерів, 
упровадження соціального замовлення та залучення недержавного сектору 
допомагають підвищити якість цих послуг і оцінити їх реальний вплив на 
зміни. Це сприяє поліпшенню умов життєдіяльності окремих споживачів, 
громади та суспільства в цілому. Забезпечення реалізації ефективного 
механізму надання соціальних послуг за місцем проживання клієнта дозволяє 
максимально охопити найбільш уразливі категорії населення та надавати їм 
своєчасну допомогу. Боротьба за клієнта стимулює модернізацію діючих 
соціальних агентств, залучення додаткового фінансування з альтернативних 
джерел та розширення переліку послуг. Такий підхід передбачає 
переосмислення процесу надання соціальних послуг та орієнтацію на потреби 
та інтереси клієнтів конкретної територіальної громади. 
Згідно із законом, всі надавачі соціальних послуг, незалежно від форми 
власності (державні, комунальні або приватні), мають дотримуватися єдиної 
системи вимог. Крім того, передбачено ведення реєстрів надавачів і 
отримувачів соціальних послуг, а також розробку класифікатора цих послуг. 
26 
 
Такі заходи спрямовані на покращення контролю та координації процесу 
надання соціальних послуг на рівні територіальних громад. 
У сфері надання соціальних послуг в ОТГ фахівці з соціальної роботи 
виступають як ключові фігури, оскільки вони забезпечують регулювання та 
стимулювання соціальних ініціатив. Однак члени громади грають важливу роль 
у самій актуалізації цих ініціатив. Вони беруть участь у різноманітних 
колективних заходах, спрямованих на самовдосконалення та розвиток громади. 
Фахівці з соціальної роботи сприяють реалізації соціальних програм і 
проектів, спрямованих на вирішення потреб і проблем мешканців громади. 
Вони також встановлюють партнерські зв’язки з державними органами влади, 
іншими соціальними службами та організаціями, що допомагають 
забезпечувати ефективне функціонування системи надання соціальних послуг 
[22]. 
Отже, спільна робота між фахівцями з соціальної роботи, представниками 
громади та іншими стейкхолдерами є ключовою для успішного забезпечення 
соціального забезпечення та розвитку громади в цілому. 
Оцінка соціальної ефективності надання соціальних послуг передбачає 
вивчення таких аспектів, як якісні характеристики етапів надання соціальних 
послуг (забезпечення та оптимальне використання ресурсів; технологічний 
процес виконання; процес обслуговування; контроль; отриманий результат); 
рівень задоволення потреб та очікувань усіх суб’єктів соціальної взаємодії в 
процесі надання соціальних послуг; вирішення соціальних проблем. 
Соціальна ефективність надання соціальних послуг може бути визначена 
з позиції суспільства, надавачів соціальних послуг, споживачів послуг, а також 
експертів у сфері соціальних послуг. 
Соціальна ефективність надання соціальних послуг для суспільства 
полягатиме у підвищенні рівня та якості життя населення країни. Для надавачів 
соціальних послуг соціальна ефективність полягатиме в досягненні мети та 
завдань, поставлених перед закладом, де він працює, та у виконанні посадових 
обов’язків. Для фахівців у сфері соціальних послуг – у досягненні мети і 
27 
 
завдань, поставлених перед кожним закладом соціального обслуговування в 
громаді, а також у виконанні управлінських (адміністративних) функцій на 
кожному конкретному рівні управління системою соціального захисту. 
Соціальна ефективність соціальних послуг з точки зору споживачів 
послуг включає: 
- спрямованість послуги на підвищення рівня соціальної захищеності 
населення шляхом задоволення вітальних і соціальних потреб; 
- спрямованість послуги на активізацію життєвих сил клієнта 
(підвищення рівня соціальної активності клієнта, бажання самостійно шукати 
вихід із ситуації тощо); 
- задоволеність клієнта змістом, якістю, доступністю послуг, формами та 
методами їх надання [27]. 
Соціологічний підхід передбачає врахування впливу всіх визначальних 
умов і чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру на підвищення 
ефективності соціальних послуг, включаючи оцінку соціальної необхідності, 
соціальної корисності, соціальної привабливості та соціальної відповідальності 
суб’єктів діяльності з надання послуг пріоритетним верствам населення. Це 
дозволить надати комплексну оцінку ефективності надання соціальних послуг 
на основі виділення об’єктивних і суб’єктивних критеріїв та показників, що 
характеризують як зміст діяльності і результат, так і його соціальну та 
особистісну значущість. 
Наразі в наукових дослідженнях не існує єдиного підходу до визначення 
критеріїв та показників ефективності надання соціальних послуг. Так, 
ефективність системи надання соціальних послуг в цілому та її окремих 
елементів (програм, заходів, конкретних видів діяльності з надання послуг 
тощо) залежить від внутрішніх процесів і характеристик системи та умов, в 
яких вона функціонує. Найбільш загальним критерієм ефективності діяльності 
закладу соціального обслуговування є виведення клієнта зі складної життєвої 
ситуації. 
28 
 
При цьому з точки зору ефективності принципово важливо, щоб потреби 
клієнта були задоволені вчасно, якісно і в повному обсязі, а всі необхідні 
соціальні послуги були йому доступні і надані на високому професійному рівні. 
Також ефективність діяльності залежить від технологій, що 
використовуються різними службами, окремими професійними та 
непрофесійними працівниками, особами, залученими до надання соціальних 
послуг. Особлива увага при оцінці ефективності приділяється оцінці якості 
наданих послуг, їх доступності тощо [9, с. 190]. 
Отже, можна виділити наступні критерії-показники оцінки ефективності 
надання соціальних послуг: 
1. Оцінка діяльності установ, організацій, соціальних служб, в рамках 
яких надаються соціальні послуги: 
- рівень фінансового, матеріально-технічного та інформаційного 
забезпечення діяльності суб’єктів (організацій, установ, соціальних служб) 
надання послуг; 
- наявність та стан статутних документів, інструкцій, положень, 
інструкцій, наказів, рекомендацій для безпосередньої роботи з клієнтами; 
- рівень організації роботи фахівців;  
- чіткість розподілу компетенції та відповідальності; 
- комунікаційні процеси: швидкість реагування на виникаючі проблеми 
клієнта, налагодженість комунікаційних зв’язків, ступінь взаєморозуміння між 
співробітниками та між співробітниками і керівництвом, дотримання принципів 
партнерства та співпраці; 
- інтенсивність та ефективність впровадження інноваційних методів і 
технологій надання соціальних послуг; 
- психологічний клімат у трудовому колективі та задоволеність 
працівників умовами та результатами праці тощо. 
2. Критерії-показники оцінки процесу надання соціальних послуг: 
- чіткість формулювання запиту (потреби в послузі), уточнення та 
опрацювання запиту; 
29 
 
- відображення запиту в документації; 
- адекватність супроводу клієнта: відстеження запиту, задоволення 
запиту, достатність супроводу, комплексний підхід до вирішення проблеми 
клієнта, наявність договору з клієнтом, розробка плану роботи з клієнтом, 
системність у процесі супроводу клієнта; 
- тривалість: визначення термінів, частота зустрічей з клієнтом, 
дотримання договору з клієнтом, плану роботи з клієнтом; 
- якість та доступність послуг; 
- оптимальність витрат на соціальні послуги; 
- ефективність використання бюджетних коштів. 
- ефективність різних видів соціальних послуг, а також методів і 
технологій їх надання; 
- кількість наданих послуг. 
3. Критерії оцінки компетентності та рівня кваліфікації надавачів 
соціальних послуг: 
- рівень професіоналізму фахівців: використання у своїй роботі різних 
методів та напрямів соціальної роботи, застосування методів кризового 
втручання; 
- дотримання етичних принципів, виключення дискримінаційних практик, 
знання професійної термінології; 
- клієнтоорієнтованість: врахування потреб та інтересів клієнта, 
партнерські стосунки з клієнтом, толерантне ставлення до клієнта тощо. 
4. Критерії оцінювання кінцевого результату (послуги): 
- рівень відповідності фактичних результатів діяльності запланованим; 
- рівень задоволення потреб та очікувань усіх учасників процесу; 
- зменшення витрат на надання послуг; 
- відсутність претензій та скарг; 
- забезпеченість споживачів різними видами послуг. 
5. Критерії оцінки зовнішньої соціальної ефективності: 
- Врахування соціально-економічної та політичної ситуації в країні; 
30 
 
- відповідність соціальній політиці держави; 
- продуктивна взаємодія з владою, державними, комерційними та 
громадськими організаціями; 
- позитивний імідж соціальної служби, впізнаваність (представленість у 
ЗМІ та громадському житті громади), популярність, авторитет у громаді, високі 
статусні позиції, вплив на громадську думку [8]. 
Для оцінки ефективності соціальної діяльності П.Д. Павленко пропонує 
використовувати наступну формулу [18]:  
Е = Р / Ц + З + У,     (1.1) 
де Р – отриманий результат,  
Ц – цілі діяльності,  
З – затрати,  
У – умови діяльності. 
 
При цьому мета діяльності та отриманий результат є основними, 
визначальними складовими оцінки ефективності соціальної діяльності. 
Результатом у вигляді корисного ефекту праці є задоволення соціальних потреб 
вразливих верств населення, а також підвищення їх соціального самопочуття, 
вирішення складної життєвої ситуації з найменшими витратами 
(матеріальними, фінансовими, трудовими, часовими). Результат будь-якої 
діяльності пов’язаний з її метою, яка трактується як запланований результат, 
ідеальне, мислиме передбачення результату діяльності. Конкретні цілі надання 
соціальних послуг залежать від специфіки об’єкта та особливостей (змісту) 
кожного конкретного випадку. 
Під час оцінювання слід застосовувати аналітичні, соціологічні, 
статистичні, евристичні та інші методи. Для якісної оцінки явища ефективності 
необхідно враховувати думки, судження, умовиводи, висловлювання суб’єктів, 
які оцінюють ефективність діяльності. У цьому випадку оціночна інформація, 
що надходить від конкретних людей (керівників, фахівців, соціальних 
працівників на місцях, клієнтів, що обслуговуються, представників 
31 
 
контролюючих органів, ЗМІ тощо), буде суб’єктивною. Тому, чим більше 
суб’єктів буде залучено до процесу оцінювання, тим більше (за інших рівних 
умов) воно матиме тенденцію до більшої достовірності [5, с. 73]. 
Таким чином, до методів оцінки ступеня задоволення потреб та запитів 
споживачів можна віднести: моніторинг, коли періодично проводяться усні та 
письмові опитування споживачів; параметричний метод, коли порівнюється те, 
що потрібно споживачеві, і те, що фактично досягнуто, тощо. 
За відсутності стандартів якості у сфері надання соціальних послуг 
виникає необхідність використання соціальної експертизи. Соціальна 
експертиза – це дослідження, проведене фахівцями, яке включає діагностику 
стану системи надання соціальних послуг, встановлення достовірності 
інформації про неї та її оточення, прогнозування її майбутніх змін і впливу на 
інші соціальні об’єкти, а також розробку рекомендацій для прийняття 
управлінських рішень і соціального проектування [8]. 
Таким чином, ефективність соціальних послуг слід розглядати як 
комплексне явище, яке виражається ступенем досягнення мети діяльності з 
урахуванням витрат ресурсів і часу, співвідношенням із загальноприйнятою 
нормою (або ідеалом), рівнем задоволеності клієнта отриманою послугою. 
Соціологічний підхід до оцінки ефективності соціальних послуг 
передбачає комплексну оцінку на основі виділення суб’єктивно-об’єктивних 
критеріїв і показників, що характеризують як потреби об’єкта оцінки, так і 
отриманий результат, а також його соціальну та особистісну значущість. 
Особливе значення в даному випадку має оцінка рівня задоволеності вразливих 
верств населення якістю та доступністю наданих їм соціальних послуг. 
 
1.3. Зарубіжний досвід організації соціальної роботи в громадах 
Термін «соціальна робота в громаді у сільській місцевості» виник у 
середині XIX століття. Своєму появі та розвитку соціальна робота в громаді 
зобов’язана протестантському священику С. Бернету, який виступив на захист 
бідних і пригноблених жителів Англії. Він активно пропагував створення 
32 
 
спеціальних поселень (сеттелмент-центрів) у бідних регіонах Англії з метою 
надання освітніх і рекреаційних послуг місцевим жителям за участю спеціально 
підготовлених осіб, які проживали у цих поселеннях. Наприкінці XIX століття 
таких центрів у бідних районах Англії існувало 30, де соціальну допомогу 
місцевим жителям надавали студенти, що проживали в цих центрах. 
У 1889 році Дж. Адамс та Е. Гейтс, віддавши належне ідеї С. Барнедета, 
започаткували створення Халл-Хауса у місті Чикаго, США, який став 
сеттелмент-центром для емігрантів. У Халл-Хаусі діяли ясла, клуб для 
хлопчиків, різні гуртки для дорослих і дітей, бібліотека, пральня, їдальня та 
інші заклади. Наприкінці XIX століття подібні сеттелмент-центри успішно 
функціонували у багатьох містах США, Великої Британії та Німеччини. Вони 
включали підрозділи, які працювали у сферах громадського здоров’я, медичних 
і соціальних послуг, захисту прав дітей, освіти дорослих, організації дозвілля 
тощо. Зміст та напрями діяльності сеттелмент-центрів визначалися і 
регулювалися відповідно до потреб місцевої громади; послуги надавалися 
різним категоріям мешканців різних вікових груп. 
Колоніальні офіси, відкриті Англією у своїх колоніях, відігравали 
важливу роль у розвитку соціальної роботи в громаді. Вони ставали базою для 
впровадження соціальної політики Англії на окупованих територіях, 
спрямованої на створення і розвиток поселень, що сприяли інтересам великої 
колоніальної держави. 
У 1930-1950-х роках у Великій Британії, коли відбувалося масове 
переселення сільського населення до щойно заснованих міст, уряд країни 
вирішив спростити процес адаптації та асиміляції цих мігрантів у міському 
середовищі. Для цього в соціальних агенціях були найняті громадські 
працівники, які допомагали новоприбулим засвоювати нове оточення, 
створювати групи взаємодопомоги та інтегруватися у міську спільноту. 
Хоча соціальна робота в громаді стала ширше застосовуватися на 
практиці, наукове визнання цього поняття належить лише початку 1960-х років, 
завдяки І. Цохазбенду, який вніс значний внесок у розуміння соціальної роботи 
33 
 
як професійної діяльності. Він виділив соціальну роботу в громаді як окремий, 
третій теоретично обґрунтований метод соціальної роботи, який на той момент 
не мав практичної цінності [7, с. 77].  
Важливо відзначити, що до середини минулого століття в теорії та 
практиці переважали індивідуальні та групові методи соціальної роботи. Вони 
застосовувалися соціальними працівниками для поліпшення умов соціалізації, 
особистісного розвитку, колективного благополуччя, запобігання соціальних 
проблем, надання терапевтичної допомоги та зміцнення моральності та 
освіченості кожного члена громади. Такі методи також сприяли активізації 
потенціалу окремих членів та громади в цілому. 
Зростання числа незадоволених і соціально вразливих осіб, а також 
недостатня здатність існуючих соціальних агентств забезпечити якісні послуги 
і задовольнити їхні потреби спричинило появу в 60-х роках ХХ ст. 
різноманітних рухів, спрямованих на захист соціально пригноблених. Цей 
період вважають «золотим віком» для розвитку соціальної роботи в громаді, 
спрямованої на вирішення проблем широких груп населення. У цей час також 
спостерігалися перші спроби визначити межі, характеризувати зміст і завдання 
цієї форми діяльності.  
70-ті роки ХХ століття асоціюються з економічною кризою, зміною 
філософії суспільства, підтримкою самодопомоги і допомоги з боку держави, і 
їх характеризують як кінець «золотого віку» для соціальної роботи в громаді. 
Екологічний підхід, який поєднує терапевтичні і реформаторські принципи, 
лежить в основі теорії і практики соціальної роботи; людина розглядається в 
контексті соціальних змін та постійного взаємозв’язку з суспільством. 
Робота соціальних працівників у місцевих громадах полягає у наданні 
консультацій, налагодженні комунікацій і громадських слухань, організації 
обговорень для колективного прийняття рішень та вирішенні конфліктів, що 
виникають на тлі швидкого економічного розвитку країн і соціального 
розшарування суспільства.  
34 
 
У 80-ті роки ХХ століття спостерігався перехід від державного рівня 
надання соціальних послуг до місцевого через недієвість державних програм у 
вирішенні соціальних проблем і задоволенні потреб населення. Це призвело до 
зміни акценту на потребах та інтересах окремих жителів конкретних місцевих 
спільнот та виробленні механізмів їх задоволення. Однак існуючі провайдери 
соціальних послуг не були готові до цієї трансформації, створюючи нішу на 
місцевому рівні, яку намагалися заповнити самі мешканці. У цьому контексті 
акцент був зроблений на конкретних діях і досягненні цілей.  
Створення і діяльність соціальних агентств на рівні місцевих спільнот як 
провайдерів соціальних послуг, а також урядові програми, що передбачали 
закупівлю соціальних послуг у недержавних організацій, сприяли розвитку 
соціальної роботи в громаді. 
Водночас місцеві органи влади разом із соціальними агентствами несли 
спільну відповідальність за розвиток доступної і якісної системи надання 
соціальних послуг на рівні локальної спільноти відповідно до потреб та 
інтересів споживачів.  
У наступному десятилітті (90-ті роки ХХ століття) спостерігається 
глобальна тенденція до децентралізації соціальних послуг. Як у розвинених 
країнах світу, так і в країнах, що розвиваються, впроваджується ідея надання 
соціальних послуг на рівні локальних спільнот. Це обумовлено тим, що життя 
стає все більше індивідуалізованим, люди встановлюють зв’язки і реалізують 
себе у невеликих спільнотах і групах, які найбільш відповідають їхнім 
потребам та інтересам. Держава не може повністю задовольнити потреби всіх 
своїх громадян через обмежені ресурси та бюрократичний характер 
централізованих соціальних установ. У цьому контексті організація соціальної 
роботи на рівні громади виявилася більш ефективною й доступною, адже 
дозволяє адаптувати послуги до індивідуальних потреб громадян. Такий підхід 
є менш бюрократичним і вимагає менших фінансових витрат з державного 
бюджету, але водночас може забезпечити більш ефективне задоволення 
соціальних потреб населення [31, с. 265]. 
35 
 
У своїй праці «Робота в громаді та соціальна робота» (Community Work 
and Social Work), П. Белдок (1974) визначив чотири ключові етапи у розвитку 
соціальної роботи в громаді у Великій Британії: 
1. Перший етап (1880-1920 рр.): соціальна робота як професія виникає як 
один із напрямів соціальної роботи, пов’язаний з діяльністю волонтерських 
організацій у сфері соціальних послуг. На державному рівні формується 
Національна рада соціального обслуговування, а на рівні громад створюються 
Ради соціального обслуговування для координації роботи. 
2. Другий етап (1920-1950 рр.): розвиток ідеї сусідства та громади 
співпадає з необхідністю структурування категорій соціальної роботи. Цей 
період характеризується зростанням ролі місцевих органів влади у розвитку 
міст, а також захистом ідеї побудови статичного, ієрархічного суспільства. 
3. Третій етап (1960-1970 рр.): наголошується на професійних та 
консенсусних підходах, що виокремлюють роботу в громаді як окремий 
напрямок соціальної роботи. Розвиваються основні сфери роботи, формується 
понятійний апарат та напрями реалізації, а також здійснюється популяризація 
цієї діяльності. 
4. Четвертий етап (1970-1990 рр.): характеризується радикальними 
соціальними рухами та експансією соціальної роботи в громаді як професії. 
Проводиться розвиток професійної підготовки фахівців, розробка та 
впровадження нових моделей і методів роботи в громаді [36]. 
О. Безпалько проаналізувала процес становлення соціальної роботи в 
громаді за кордоном, узагальнюючи дослідження зарубіжних науковців. Вона 
пов’язує розвиток цієї галузі з зародженням сеттелмент-центрів і створенням 
соціальних установ на місцевому рівні у різних країнах. До них належать: 
- Громадські центри (Community Centers), що активно діють у Великій 
Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції, Швейцарії. Вони співпрацюють з 
різними категоріями населення для організації навчальних, дозвільних та 
оздоровчих заходів. 
36 
 
- Сімейні центри (Family Centers), що діють в Австрії, Угорщині та 
Німеччині. Вони спрямовані на зміцнення внутрішньосімейних зв’язків, 
створення атмосфери довіри, взаєморозуміння та підтримки, а також на 
попередження і вирішення конфліктів у сім’ї. 
- Інформаційні центри, які діють в Австрії і надають соціальну, 
психологічну та педагогічну допомогу підліткам у кризових ситуаціях. 
- Центри громадського виховання (Community Education Centers), що 
з’явилися на початку 80-х років у Великій Британії та спільно з молодіжними 
організаціями працюють з метою соціалізації підлітків і молоді через 
організацію та проведення різноманітних соціально-культурних заходів. 
- Культурно-дозвіллєві центри, що активно функціонують у Франції. Їх 
діяльність спрямована на розвиток молодих людей через залучення їх до різних 
видів творчої роботи. 
- Різноманітні клуби та гуртки за інтересами, які є поширеними в країнах, 
таких як Данія, Польща, США, Швеція [1, с. 75]. 
Результати аналізу наукової літератури виділяють 20-80 роки ХХ століття 
як період трансформації системи надання соціальних послуг з державного на 
локальний рівень у Великій Британії, Канаді, Індії, Німеччині та США. Цей 
період характеризується організацією діяльності соціальних служб у сільській 
місцевості, розвитком професіоналізму та компетентності її працівників, 
залученням жителів громади до вирішення власних проблем і боротьби за зміни 
у суспільстві. 
Початок ХХІ століття відзначається як період глобалізації соціальної 
роботи, де надання соціальних послуг має стати більш персоналізованим та 
індивідуалізованим відповідно до потреб та проблем клієнтів. Ефективне 
управління процесом надання послуг передбачає досягнення запланованого 
результату за мінімальних затрат часу та ресурсів. 
У цьому періоді соціальна робота в громаді відрізняється за 
впровадженням єдиних стандартів надання соціальних послуг, теорій і підходів 
до розв’язання соціальних проблем, а також дотримання єдиних етичних 
37 
 
принципів під час надання послуг за місцем проживання клієнта. Прикладом 
цього є впровадження управління доглядом як базової соціальної послуги, що 
спочатку започатковано у Великій Британії, а потім розповсюджено у всьому 
світі. Основні принципи цієї послуги – це ефективність, калькулятивність, 
передбачуваність і контроль. За Д. Бренкусом, соціальна робота у громаді 
реалізується на трьох рівнях: мікро-, макро- та мезорівнях (рис. 1.4) [7, с. 78]. 
 
 
 
Макрорівень - робота х 
гро мадою як об’єктом 
 
Ме зорівень - робота з групами та 
 сім’ями 
 
 
Мі крорівень - робота з індивідами 
з метою вирішення їхніх проблем  
 
 
Рис 1.4. Рівні соціальної роботи у громаді за Д. Бренкусом 
 
Отже, вивчення та аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку 
соціальної роботи на рівні місцевих громад є надзвичайно важливим для 
України в контексті реформування системи соціального захисту населення та 
передачі значного обсягу повноважень на місцевий рівень. Основними 
завданнями у цьому контексті є розроблення ефективної стратегії розвитку 
соціальної роботи як системи надання соціальних послуг, а також створення 
ефективних механізмів її реалізації на місцевому рівні. 
Це включає в себе розроблення та впровадження моделей соціальної 
роботи в громаді, технологій та методів роботи соціальних працівників зі 
спільнотою та її жителями. Мета полягає в створенні сприятливих умов для 
життя та розвитку кожного члена громади та громади в цілому. 
38 
 
Вивчення зарубіжного досвіду допоможе уникнути помилок, втрати часу 
та ресурсів. Засвоєння та впровадження прогресивних ідей у практику в Україні 
є особливо актуальним, оскільки це сприятиме покращенню системи 
соціального захисту населення та підвищенню якості життя громадян. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
39 
 
РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В 
ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ 
 
2.1. Огляд місцевого самоврядування й територіальної організації 
влади та вплив на надання соціальної підтримки 
Регулювання розвитку регіонів в Україні здійснюється за допомогою 
низки інструментів, які упродовж часу свого використання демонструють 
різний ступінь і результативність. Слід вказати на успішність бюджетної та 
податкової реформи, що значно зміцнили податковий і бюджетний потенціал 
громад; створення Державного фонду регіонального розвитку, який посилив 
спроможність громад реалізовувати конкретні проекти з розв’язання нагальних 
питань місцевого розвитку. Проте такі інструменти мають точковий характер із 
відтермінованою можливістю отримання й оцінки результату. З 2014 року до 
вказаних регуляційних інструментів було долучено інший вагомий 
інституційний інструмент впливу на розвиток регіонів й управління ними – 
децентралізацію влади на рівні територіальних громад. Децентралізація 
розглядається і як основа реформування управління регіонами та 
територіальними одинцями, і як основа для розбудови місцевої демократії й 
поширення принципів місцевого самоврядування відповідно до європейських 
стандартів [4]. 
Цілісне бачення очікуваних змін від реформи децентралізації було 
закладене у Концепції реформування місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні, що була ухвалена Кабінетом 
Міністрів України 1 квітня 2014 року. Цей установчий документ покликаний 
розв’язати низку проблем, що стоять на заваді розвитку місцевого 
самоврядування та гальмують упровадження публічних політик у масштабах 
держави.  
Кабінетом Міністрів України була схвалена «Концепція реформування 
місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні». Мета 
цією концепції – надання доступних якісних соціальних послуг для населення. 
40 
 
Зокрема, зазначається про необхідність територіальної доступності об’єктів 
соціальної сфери, які повинні бути розташовані не більше ніж за 30 км. від 
місця проживання жителів громади. Разом з тим, важливою умовою надання 
соціальних послуг у громаді було визначено наявність необхідної матеріально-
технічної бази. Вказано про доцільність запровадження більш ефективних 
способів комунікації для того, щоб жителі громади могли отримувати більше 
інформації про соціальні послуги. 
Трохи пізніше, після прийняття Закону України «Про добровільне 
об’єднання територіальних громад» (2015) розпочато процес об’єднання 
мешканців населених пунктів в ОТГ. Однак, соціальна робота в ОТГ має свої 
особливості, оскільки тривала державна монополія на надання соціальних 
послуг призвела до низької громадської активності членів ОТГ. Більшість 
населення в ОТГ дотримуються патерналістського підходу і очікують від влади 
запровадження і реалізації соціальних програм. Тому до розвитку соціальних 
послуг в ОТГ необхідно залучати місцевих лідерів. Ще однією нагальною 
проблемою в новостворених ОТГ стала недостатня кількість фахівців 
соціальної роботи та соціальних працівників. Відповідно до методичних 
рекомендацій наданих Міністерством соціальної політики в сільській 
місцевості ОТГ має бути один фахівець соціальної роботи на одну тисячу 
населення, але ці нормативи далекі від реалізації на практиці [4].  
В умовах децентралізації відбувається перехід повноважень у соціальній 
сфері від державних районних установ до об’єднаних територіальних громад. 
Зважаючи на це виникає потреба знайти універсальні підходи, які б 
забезпечили надання якісних соціальних послуг жителям громади [2]. 
Для надання соціальних послуг в об’єднаних територіальних громадах 
утворюються структурні підрозділи призначенням яких є надання соціальних 
послуг жителям громади які потребують сторонньої допомоги [4].  
Одним із механізмів, який покликаний покращити надання соціальних 
послуг у громаді є соціальне партнерство. Зважаючи на те, що в умовах 
децентралізації влади зменшується роль держави в соціальній сфері, соціальне 
41 
 
партнерство набуває особливого значення в системі надання соціальних послуг. 
Соціальне партнерство може впроваджуватися через організаційні, конкурсні і 
процедурні механізми. Основою організаційних механізмів є спільна структура 
якій делегуються функції від влади, громадських організацій і бізнесу. До 
конкурсних механізмів належать: соціальні замовлення, соціальні проекти, 
тендер тощо. Процедурні механізми в свою чергу стосуються правил за якими 
відбувається співпраця у межах соціального партнерства. 
 Будь-який орган місцевого самоврядування, незалежно від структури, 
розмірів, цілей і функцій, можна розглядати як соціальну систему, що може 
ефективно розвиватися на основі стандартів «належного врядування» [17]. 
Слід зазначити, що соціальна робота в об’єднаній територіальній громаді 
зосереджується на формуванні соціальної приналежності та стимулює розвиток 
зв’язків між різними організаціями та індивідами всередині громади.  
Основними напрямками соціальної роботи в громаді є: 
1. Мотиваційно-мобілізуючий, який включає в себе мотивування жителів 
до активної участі у житті громади, сприяння поширенню різних форм 
взаємодопомоги між жителями громади;  
2. Координаційно-посередницький, що включає в себе розвиток 
партнерства між державними і громадськими організаціями, які працюють в 
соціальній сфері на території громади;  
3. Дослідницько-моніторинговий, який включає в себе моніторинг і аналіз 
потреб, соціальних умов та інтересів жителів громади, а також моніторинг 
соціальних послуг.  
4. Сервісно-обслуговуючий, який включає в себе надання соціальних 
послуг жителям громади закладами, установами, волонтерськими організаціями 
та групами взаємодопомоги [17]. 
Соціальне партнерство в громаді передбачає взаємовідносини між такими  
- створення соціального середовища у якому партнери впевнені, що 
досягнуті домовленості будуть виконані;  
42 
 
- відкритість партнерів перед громадою, що передбачає можливість 
отримання достовірної інформації про партнерів;  
- прагнення підвищити якість надання соціальних послуг в громаді  
- залучення матеріальних, фінансових та людських ресурсів (гранти, 
кошти меценатів та спонсорів).  
- розробка та підписання угоди про партнерство з визначенням 
обов'язків сторін.  
- соціальними суб’єктами: об’єднаними територіальними громадами; 
управліннями соціального захисту населення; установами соціального 
обслуговування населення; благодійними фондами; громадськими 
організаціями; комерційними організаціями та групами самоорганізації.  
Соціальні суб’єкти в управлінні соціальним обслуговуванням на території 
громади використовують такі організаційні механізми: 
Найголовнішими функціями громадських організацій в наданні 
соціальних послуг в об’єднаній територіальній громаді є: обслуговуюча, яка 
має на меті надання населенню соціальних послуг виходячи з їхніх потреб; 
інформаційна, що передбачає отримання, оброблення та зберігання інформації, 
щодо запитів жителів громади на соціальні послуги; планувальна та 
програмувальна, яка передбачає участь громадських організацій у розробці та 
впровадженні соціальних проектів на території громади; контрольна, яка 
передбачає моніторинг та перевірку ефективності та якості надання соціальних 
послуг [25]. 
На сьогоднішній день вже розроблені більшість Державних стандартів 
надання соціальних послуг відповідно до «Переліку соціальних послуг, що 
надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не 
можуть самостійно їх подолати». Загалом, йдеться про 20 соціальних послуг, 
які можна класифікувати за метою, типом надання, місцем та терміном 
впровадження.  
Мета надання соціальних послуг у громаді: соціальна профілактика для 
попередження СЖО; соціальна підтримка для подолання СЖО та соціальне 
43 
 
обслуговування для мінімізації наслідків СЖО. 
Розглядаються кілька типів соціальних послуг для населення:  
- прості, які не передбачають постійної або комплексної допомоги;  
- комплексні, які можливі за участі різних фахівців у сфері соціальної 
роботи;  
- комплексні спеціалізовані для певних груп отримувачів;  
- допоміжні, у першу чергу, для надання натуральної допомоги.  
Суттєво розширено місце надання соціальних послуг, у першу чергу, 
отримати їх можна в домашніх умовах, у спеціалізованих приміщеннях та за 
місцем безпосереднього перебування отримувача (в т. ч. й на вулиці).  
В 2015 році були внесені зміни до Бюджетного кодексу України, 
спрямовані на підвищення фінансової спроможності громад у наданні 
соціальних послуг. Завдяки цим змінам ряд доходів, які раніше спрямовувалися 
до державного бюджету, почали залишатися в громаді. 
Відповідно, джерелами фінансування соціальних послуг в ОТГ можуть 
бути: кошти державного бюджету; кошти, отримані від надання платних 
стандартизованих соціальних послуг; отримання соціального замовлення та 
кошти від грантодавців й спонсорів.  
Важливу роль у наданні соціальних послуг в громаді відіграє формування 
ринку соціальних послуг шляхом впровадження соціального замовлення та 
можливості ОТГ обирати необхідних фахівців із соціальної роботи, незалежно 
від їх основного місця роботи [25].  
Загалом, реформування системи соціальних послуг в ОТГ відбувається за 
такими напрямами:  
1) розвиток ринку соціальних послуг;  
2) впровадження стандартів надання соціальних послуг;  
3) модернізація соціальної інфраструктури.  
Важливим суб’єктом в наданні соціальних послуг в ОТГ є організації 
громадянського суспільства. Найголовнішими функціями організацій 
громадянського суспільства в наданні соціальних послуг в об’єднаній 
44 
 
територіальній громаді є: обслуговуюча, яка має на меті надання населенню 
соціальних послуг виходячи з їхніх потреб; інформаційна, що передбачає 
отримання, оброблення та зберігання інформації, щодо запитів жителів громади 
на соціальні послуги; планувальна та програмувальна, яка передбачає участь 
громадських організацій у розробці та впровадженні соціальних проектів на 
території громади; контрольна, яка передбачає моніторинг та перевірку 
ефективності та якості надання соціальних послуг [17].  
Здійснення реформи місцевого самоврядування є неможливим без 
оновлення вітчизняної нормативно-правової бази. Сучасна система 
законодавства про місцеве самоврядування потребує вдосконалення на засадах 
зміцнення організаційної, правової, фінансової, матеріальної, адміністративної 
самостійності місцевого самоврядування, розбудови європейської моделі 
адміністративно-територіального устрою, а також принципах децентралізації, 
деконцентрації, повсюдності, субсидіарності, єдності системи публічної 
адміністрації тощо. Кінцевим результатом реформування місцевого 
самоврядування в Україні має стати поліпшення рівня життя українських 
громадян, побудова сучасної, ефективної, конкурентоспроможної держави, 
забезпечення сталого розвитку її громад та регіонів [2]. 
На відміну від централізованої системи, саме децентралізація створює в 
нових суспільно-політичних реаліях більш міцні підвалини для сильної, 
ефективної держави, оскільки вона забезпечує такі завдання: звільняє 
центральну владу від потреби вирішувати поточні локальні проблеми та дає їй 
можливість зосередити увагу на системних і стратегічних заходах на 
національному рівні; обмежує наслідки невдалих рішень влади лише 
локальними масштабами; захищає державу від ризику загальнодержавних і 
локальних конфліктів; спрощує й пришвидшує процеси ухвалення рішень, 
пов’язаних із питаннями місцевого значення; запроваджує природні механізми 
конкуренції між локальними спільнотами, що сприяє процесам розвитку; 
ініціює громадську активність, сприяє залученню громадян до взаємодії з 
владою та участі в суспільно-політичному житті, зокрема на місцевому рівні; 
45 
 
підвищує ефективність демократичного контролю, сприяє прозорості в 
діяльності органів влади; збільшує можливості для інновацій, оскільки сприяє 
впровадженню, тестуванню та вдосконаленню нових технологічних, 
організаційних і соціальних рішень. Проведення реформи місцевого 
самоврядування потребуватиме також належного кадрового забезпечення. Тому 
актуалізується проблема формування та реалізації дієвої кадрової політики на 
місцях, удосконалення системи підготовки, перепідготовки, підвищення 
кваліфікації посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування, 
депутатів місцевих рад, запровадження професійних програм підготовки для 
органів місцевого самоврядування тощо. 
Серед можливих інструментів дальшого розвитку системи місцевого 
самоврядування в Україні можна виокремити такі: «розвиток згори», «розвиток 
зсередини», «дрейф в очікуванні подій, які вимагають реакції». «Розвиток 
згори» – це інструмент, що має витоки з тоталітарного минулого 
централізованої системи управління, у якій органи місцевої влади не мали 
майже жодної автономії у своїх діях, але виконували інструкції (завдання), що 
надходили від центральних органів влади. Сьогодні деякі структурні реформи в 
окремих країнах здійснюються саме «згори», проте в цьому разі вони мають 
недостатню підтримку серед широких верст населення та місцевих органів 
влади [17]. 
Можна погодитися з думкою окремих науковців [2; 25], що найбільш 
ефективним шляхом модернізації системи місцевого самоврядування є 
«розвиток зсередини», спрямований на зміцнення інституційної спроможності 
місцевої влади для виконання її основних повноважень, упровадження нових 
інноваційних інструментів менеджменту та управління людськими ресурсами. 
У цій ситуації також забезпечується оптимальна підтримка з боку як самих 
представників місцевих органів влади, так і громадян. 
Отже, децентралізація органів виконавчої влади привела до суттєвих змін 
у сфері надання соціальних послуг, які почали надаватися безпосередньо в 
ОТГ. Важливим кроком на шляху їх впровадження стало попередження СЖО, а 
46 
 
не їх вирішення, як це було раніше. Очікується, що основни ми результатами 
від впровадження реформи децентралізації влади, в контексті надання 
соціальних послуг, стане: доступність соціальних послуг для усіх жителів 
громади; рівноправність державних й недержавних надавачів соціальних 
послуг; адресність соціальних послуг тощо. 
 
2.2. Характеристика Ямпільської об’єднаної територіальної громади 
Шосткинського району Сумської області 
Ямпільська об’єднана територіальна громада – знаходиться 
Шосткинському районі Сумської області. Адміністративний центр – 
селище Ямпіль. Площа громади – 522,8 км², населення – 8 302 мешканці (2020) 
(рис. 2.1.).  
 
 
Рис. 2.1. Ямпільська об’єднана територіальна громада на карті 
(взято з інтернету) 
У складі громади 3 селища (Неплюєве, Привокзальне, Ямпіль) і 29 сіл 
(Антонівка, Базелівщина, Білиця, Воздвиженське, Говорунове, Грем’ячка, 
Деражня, Діброва, Івотка, Імшана, Лісне, Майське, Окіп, Олександрівське, 
Олине, Ольгине, Паліївка, Папірня, Прудище, Рождественське, Ростов, 
Кобичівське, Сороковий Клин, Степне, Туранівка, Усок, Феофілівка,Чижикове, 
Шатрище). 
47 
 
Щодо надання соціальних послуг, у громаді діє Комунальна установа 
«Ямпільський територіальний центр надання соціальних послуг» Ямпільської 
селищної ради. 
Завдання КУ «ЯТЦНСП»: 
1. Виявлення та оцінювання індивідуальних потреб у категорії осіб, що 
мають право на отримання соціальних послуг: 
- Особи похилого віку: 
- Оцінка потреб у медичній допомозі, допомозі в побуті, психосоціальній 
підтримці та соціальному забезпеченні. 
- Визначення можливостей для забезпечення комфортного життя та 
соціальної інтеграції. 
- Особи з інвалідністю: 
- Оцінка потреб у доступному середовищі, медичному догляді, 
реабілітації та професійній підготовці. 
- Визначення можливостей для забезпечення доступу до освіти, 
працевлаштування та соціальної активності. 
- Особи з різними видами обмежень: 
- Оцінка потреб у медичному догляді, реабілітації, допомозі в побуті та 
психологічній підтримці. 
- Визначення можливостей для самостійного функціонування та 
активного участі в суспільному житті. 
- Особи у складних життєвих обставинах: 
- Оцінка потреб у житлі, фінансовій підтримці, психосоціальній підтримці 
та професійній реабілітації. 
- Визначення можливостей для виходу зі складних ситуацій та 
відновлення самостійного життя. 
- Діти з інвалідністю: 
- Оцінка потреб у спеціалізованій медичній допомозі, освіті, розвитку та 
іграх. 
48 
 
- Визначення можливостей для інтеграції в освітню та соціальну середу, 
забезпечення допомоги в навчанні та розвитку. 
2. Забезпечення якісного надання соціальних послуг: 
- Розроблення стандартів та процедур надання послуг. 
- Підготовка кваліфікованого персоналу та забезпечення його постійним 
професійним розвитком. 
- Впровадження системи контролю та оцінки якості послуг. 
3. Установлення зв’язків з підприємствами, установами та організаціями: 
- Організація партнерських відносин для спільної роботи з метою 
підтримки та надання соціальних послуг. 
- Залучення ресурсів та підтримки зі сторони бізнесу та інших 
організацій. 
4. Внесення відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних 
послуг: 
- Підготовка та передача відомостей про отримувачів послуг для 
забезпечення траспарентності та контролю за наданням послуг. 
5. Моніторинг надання соціальних послуг та оцінювання їхньої якості: 
- Проведення систематичного моніторингу та аналізу якості надання 
послуг з метою їхнього подальшого вдосконалення. 
6. Надання реабілітаційних послуг згідно з індивідуальними програмами 
реабілітації осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. 
- Розроблення індивідуальних програм реабілітації для кожної особи з 
інвалідністю або дитини з інвалідністю з урахуванням їхніх потреб та 
можливостей. 
- Забезпечення доступу до необхідних реабілітаційних послуг та 
процедур, що сприяють соціальній та професійній інтеграції. 
7. Проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на 
запобігання потраплянню в складні життєві обставини сімей, дітей та молоді. 
- Організація заходів та програм, спрямованих на профілактику 
соціальних проблем та складних життєвих ситуацій. 
49 
 
- Надання консультацій та психологічної підтримки сім’ям, дітям та 
молоді для запобігання негативних наслідків. 
8. Виявлення сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих 
обставинах і потребують сторонньої допомоги. 
- Проведення аналізу та оцінки сімейного середовища з метою 
визначення потреб та визначення осіб, які потребують підтримки. 
- Встановлення контакту та співпраці зі сім’ями, які потребують 
допомоги, для надання необхідної підтримки. 
9. Здійснення соціального супроводу сімей, дітей та молоді, які 
перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої 
допомоги, надання їм соціальних послуг за результатами проведеної оцінки 
потреб їх у таких послугах. 
- Надання індивідуальної підтримки та допомоги сім’ям, дітям та молоді в 
складних ситуаціях згідно з їхніми потребами та програмами підтримки. 
- Співпраця з іншими соціальними службами та організаціями для 
комплексного підходу до вирішення проблем. 
10. Організація здійснення наставництва над дитиною, яка проживає у 
закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому 
закладі для дітей. 
- Організація системи наставництва та підтримки для дітей, які 
перебувають у виховних закладах, з метою їхньої соціальної адаптації та 
розвитку. 
- Забезпечення індивідуальної підтримки та допомоги для кожної дитини 
відповідно до її потреб та можливостей. 
11. Організація надання послуги патронату над дитиною. 
- Проведення заходів щодо пошуку та відбору кандидатів на роль 
патронатних вихователів. 
- Надання підтримки та допомоги сім’ям, які приймають дитину на 
патронат, з метою їхньої соціальної інтеграції та розвитку. 
50 
 
-12. Забезпечення взаємодії зі структурними підрозділами місцевої ради, 
підприємствами, установами та організаціями. 
- Співпраця з місцевими органами влади та іншими установами для 
організації та надання соціальних послуг. 
- Залучення громадських структур. 
У структурі громади діє також відділ Служби у справах дітей. 
Завдання відділу: 
– реалізація на території Ямпільської селищної територіальної громади 
державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій 
бездоглядності та безпритульності, вчинення дітьми правопорушень; 
– розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними 
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, 
підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, 
громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних 
інтересів дітей; 
– координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів 
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм 
власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із 
запобігання дитячої бездоглядності та безпритульності; 
– підготовка окремих програм та винесення до проєктів місцевих програм 
в частині забезпечення соціального захисту дітей; 
– забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення 
опіки та піклування над дітьми; 
– ведення державної статистики щодо дітей; 
– ведення обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, 
влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та 
соціально-реабілітаційних центрів; 
51 
 
– здійснення контролю за умовами утримання дітей-сиріт, дітей, 
позбавлених батьківського піклування, у сім’ях опікунів, піклувальників, 
прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу; 
– відвідування дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, 
перебувають на обліку в службі, за місцем їх проживання, навчання і роботи; 
вжиття заходів для соціального захисту дітей; 
– надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, 
підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським 
організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з 
питань соціального захисту дітей, запобігання дітьми правопорушень; 
– улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, під опіку, піклування, сприяння усиновленню та влаштуванню 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до прийомних 
сімей, дитячих будинків сімейного типу; 
– робота в Єдиній інформаційно-аналітичній системі «Діти» по веденню 
електронного банку даних дітей, які перебувають в складних життєвих 
обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 
громадян України, які бажають їх взяти на виховання; 
– забезпечення захисту житлових та майнових прав дітей; 
– попередження домашнього насильства стосовно дітей та за участю 
дітей. 
Також у структурі Ямпільської об’єднаної територіальної громади діє 
Відділ соціального захисту населення та ветеранської політики, де допомагають 
отримати житлові субсидії,  здійснюють соціальний захист осіб з інвалідністю,  
займаються питаннями сімейної політики, гендерної рівності та протидії 
торгівлі людьми, відділ  та соціальною підтримкою Захисників і Захисниць 
України та членів їх сімей.  
Окремо слід звернути увагу на соціальний захист внутрішньо 
переміщених осіб, громада бере участь у експериментальному проекті з 
52 
 
надання в закладах охорони здоров’я окремих соціальних послуг деяким 
категоріям осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. 
З метою соціальної захищеності осіб похилого віку та осіб з інвалідністю 
з числа внутрішньо переміщених осіб, які перебувають у складних життєвих 
обставинах, Урядом реалізується постанова Кабінету Міністрів України від 
21.03.2023 № 248 «Деякі питання реалізації експериментального проекту з 
надання в закладах охорони здоров’я, які належать до сфери управління 
Міністерства соціальної політики, окремих соціальних послуг деяким 
категоріям осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах». 
Право на отримання соціальних послуг у межах реалізації 
експериментального проекту мають особи похилого віку, особи з інвалідністю з 
числа внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися з територій, на яких 
ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, 
в тому числі під час обов’язкової евакуації, або в яких житло зруйноване або 
непридатне для проживання внаслідок пошкодження та інформація про яке 
підтверджується відомостями Державного реєстру майна, пошкодженого та 
знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених 
військовою агресією Російської Федерації. 
Соціальні послуги (тривалість надання послуги одній особі - не більш як 
шість місяців), а саме: надання притулку; підтримане проживання; догляд 
стаціонарний; соціальної адаптації – надають Спеціалізований Трускавецький 
санаторій «Батьківщина» та Спеціалізований Миргородський санаторій 
«Слава». 
Умовою надання соціальних послуг є наявність довідки про взяття на 
облік внутрішньо переміщеної особи [39]. 
Отже, на території Ямпільської об’єднаної територіальної громади є всі 
умови для надання соціальних послуг різним категоріям осіб. 
 
2.3. Оцінка соціальної роботи в громаді 
53 
 
Для оцінки практичних можливостей і ефективності соціальних служб у 
наданні послуг за місцем проживання клієнтів, було проведено опитування 
їхніх працівників. Під час розробки інструментарію для кількісного 
дослідження були використані концептуальні визначення: ефективність 
надання соціальних послуг розглядалася як відповідність мети та результатів 
послуги при оптимальному застосуванні форм і методів роботи, а якість 
надання соціальних послуг – як відповідність процесу та результату послуги її 
ідеальному образу. 
Попереднє спостереження за діяльністю працівників соціальних служб та 
розмова з ними дозволили виявити поняття для кількісного опитування 
соціальних працівників і сформулювати наступні припущення щодо зв’язків 
між перемінними, необхідними для операціоналізації інструментарію для 
опитувальника: 
- Працівники соціальних служб не мають чіткого уявлення про 
особливості своєї роботи при наданні соціальних послуг за місцем проживання 
клієнта на рівні ОТГ, тому не можуть визначити специфіку своєї діяльності у 
нових умовах. 
- Соціальні працівники не мають достатньої інформації щодо реформ у 
сфері надання соціальних послуг, що ускладнює їх можливість адекватно 
оцінити результативність таких змін та визначити своє місце в системі 
соціального захисту. 
- Мотивація соціальних працівників в плані професійної діяльності у 
нових умовах є низькою. 
- Освоєння нового інструментарію для роботи з клієнтом задля надання 
якісних соціальних послуг залежить від рівня обізнаності працівника, його 
особистих перспектив, стажу та досвіду роботи, стилю керівництва в 
організації, категорій клієнтів, видів наданих послуг, специфіки оцінки та 
фінансування наданих соціальних послуг [44, с. 134]. 
Отже, при проведенні кількісного опитування працівників соціальних 
служб ключовими поняттями стали: 
54 
 
- Рівень діяльності соціального агентства (обласний, районний чи 
місцевий); 
- Посада працівника; 
- Вид соціальних послуг, які надаються; 
- Стаж та досвід роботи, включаючи участь у проектній діяльності; 
- Наявність проектної культури в організації, де працює респондент; 
- Розроблена процедура оцінювання та звітності; 
- Апробовані моделі надання соціальних послуг на рівні ОТГ; 
- Знання мети своєї діяльності; 
- Мотивація до змін і професійного розвитку; 
- Задоволення працею. 
При цьому визначені такі зв’язки між поняттями: Мотивація → 
успішність → знання мети → наявність інструментів → задоволеність працею 
→ вид послуги → посада і стиль керівництва. 
Опитування працівників соціальних служб проводилося за допомогою 
анкетування. Розроблена анкета містила 13 запитань закритого типу, які були 
об’єднані у три блоки: 
- Перший блок містив питання соціально-демографічного характеру; 
- Другий блок мав на меті зібрати дані про досвід, посаду, види послуг, 
що надаються; 
- Третій блок містив питання, що стосувалися рівнів сформованості 
означених компонентів готовності (мотиваційного, компетентного й 
особистісно-рефлексивного) у самих працівників та готовності служб надавати 
послуги на рівні ОТГ (додаток Б). 
У березні 2024 року було здійснено опитування працівників соціальних 
служб Ямпільської об’єднаної територіальної громади.  
Загальна кількість респондентів 10 осіб. 
Зазначено, що серед респондентів було 7 жінок і 3 чоловіків. Під час 
обробки анкет було виявлено, що майже всі респонденти мають вищу освіту 
(90%), в той час як лише 10% мають професійно-технічну освіту. Більшість 
55 
 
респондентів (60%) мають базову вищу або професійно-технічну освіту з 
соціальної роботи або суміжних галузей, таких як психологія, юриспруденція, 
соціальне управління. Крім того, 50% респондентів займають керівні посади в 
соціальних агентствах, а 50% працюють на посаді соціального працівника. 
Середній вік респондентів склав 41 рік, а середній стаж роботи в установі 
– 6 років, на даній посаді – 5 років. 
На запитання: «Чи співпрацює установа, в якій Ви працюєте, із іншими 
установами у сфері надання соціальних послуг, якщо так – то на якій основі?» 
100% респондентів відповіли ствердно. З їх слів співпраця здійснюється на 
основі укладених договорів між соціальними агентствами та ОТГ. Проте, на 
думку опитаних, така співпраця є не ефективною (50 %), скоріше не 
ефективною (20 %), частково ефективною (20 %). І тільки 10 % респондентів 
заявили про ефективність цієї співпраці (табл. 2.1).  
Таблиця 2.1 
Розподіл відповідей на запитання «Чи співпрацює установа, в якій Ви 
працюєте, із іншими установами у сфері надання соціальних послуг,  
якщо так – то на якій основі?» 
 
Ефективна Частково Швидше Швидше неефективна 
ефективна ефективна неефектив
ніж на ніж 
неефективна ефективна 
10% 20% 0% 20% 50% 
 
За відповідями опитаних, більшість послуг, що надаються соціальними 
службами, не доступні для тих, хто їх потребує. Це вважають 70% 
респондентів. 
Опитувані виділили такі фактори, які перешкоджають отриманню 
соціальних послуг особами у складних життєвих обставинах: 
1. Недостатня інформованість населення про доступні соціальні послуги. 
2. Небажання звертатися за допомогою та відвідувати соціальні 
агентства. 
56 
 
3. Віддаленість соціальних агентств від місця проживання клієнта та 
недостатня транспортна доступність. 
4. Недостатнє кількісне та якісне забезпечення кваліфікованими 
працівниками у соціальних агентствах. 
5. Відсутність мотивації у працівників для надання якісних послуг. 
6. Неможливість охопити всіх клієнтів на закріпленій за кожним 
соціальним працівником території через велику кількість клієнтів на одного 
працівника (табл. 2.2.). 
Таблиця 2.2 
Розподіл відповідей на запитання  
«Що заважає доступності соціальних послуг?»  
(Можливий вибір декількох варіантів відповідей) 
 
Що заважає доступності % 
соціальних послуг? 
Ф 1 40,0 
Ф 2 60,0 
Ф 3 90,0 
Ф 4 100,0 
Ф 5 80,0 
Ф 6 90,0 
інше 100,0 
 
Більшість опитаних (60%) відповіли позитивно на запитання про 
необхідність модифікації та реформування роботи соціальної служби, в якій 
вони працюють. Однак, 90% респондентів не мають достатньої інформації 
щодо того, як це зробити. 
Щодо роботи в нових форматах соціальних агентств, які б надавали якісні 
та доступні послуги на рівні ОТГ за принципом «єдиного вікна»,  всі опитані 
(100%) висловили бажання працювати в таких установах.  80% з них повністю 
або частково ознайомлені з особливостями надання послуг на рівні ОТГ,  70% 
готові до роботи в нових умовах. 
57 
 
Всі респонденти (100%) виразили готовність до постійного 
вдосконалення своїх знань, вмінь та навичок з метою підвищення якості 
надання соціальних послуг на рівні ОТГ. 
Отримані під час опитування дані свідчать про те, що більшість (70%) 
вважає, що робота соціальних агентств в наданні якісних послуг на рівні ОТГ 
не є достатньо ефективною. Це пов’язано з тим, що в більшості випадків у 
місцевостях, де вони працюють, домінує сільська місцевість, а центри 
адміністрування ОТГ розташовані в центральному селищі. Обмежена кількість 
фахівців, велика кількість клієнтів, їхнє небажання відвідувати соціальні 
агентства самостійно, а також відсутність транспортних засобів ускладнюють 
доступ до якісних соціальних послуг. 
Опитування також показують, що лише часткова готовність соціальних 
працівників до роботи в ОТГ в період військогово стану (50%). Це зумовлено, 
перш за все, недостатнім розумінням їхньої ролі та позиції у ТГ та обмеженими 
знаннями (100%). Проте фахівці у сфері соціальної роботи виявляють 
мотивацію до змін, навчання нових навичок та бажання працювати в нових 
умовах, що є основою для подальших досліджень з метою забезпечення 
доступу мешканців ТГ до якісних соціальних послуг (100%). 
Варто зауважити, що керівництво відповідних соціальних служб має бути 
зацікавленим у своїй участі в системі надання соціальних послуг. Реорганізація 
та перепрофілювання наявних соціальних служб, які знаходяться на території 
територіальних громад (ТГ), у Центри надання соціальних послуг на місцях 
може мати декілька переваг. Вона дозволить створити базу для розробки та 
впровадження нових моделей надання соціальних послуг клієнтам за місцем їх 
проживання за принципом «єдиного вікна» і стати пілотними осередками 
надавачів соціальних послуг на рівні ОТГ. Також це зекономить час на пошук 
приміщень, підбір та підготовку фахівців з соціальної роботи, які готові 
працювати в польових умовах. 
58 
 
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЄКТ ЯМПІЛЬСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ 
ГРОМАДИ «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ МОЛОДІ» 
 
3.1. Соціальний проєкт «Соціально-психологічний простір для 
молоді» як інструмент мобілізації ресурсів громади 
Назва соціального проєкту «Соціально-психологічний простір для 
молоді» Ямпільської об’єднаної територіальної громади Шосткинського 
району Сумської області. 
Актуальність соціальної проблеми. Співпраця, взаємодопомога та 
обмін досвідом сприяють створенню потужної платформи для реалізації 
суспільно важливих ініціатив. У цьому руслі проєкт під назвою «Соціально-
психологічний простір для молоді» це вдалий способ допомогти молоді 
справитися зі стресами, страхами, тривогами. Проблеми психологічного 
здоров’я серед молоді є однією з найактуальніших тем сьогодення. Постійний 
стрес, соціальні та академічні вимоги, відсутність підтримки можуть призвести 
до серйозних психічних проблем та погіршенню здоров’я. Створення 
безпечного та підтримуючого простору для молоді є необхідним кроком для 
зменшення негативних наслідків стресу та сприяння психологічному 
благополуччю. Сучасні реалії життя молоді сьогодні, в умовах повномаштабної 
війни включають високий рівень стресу, тиск з боку суспільства, необхідність 
швидкого адаптування до змін та постійний доступ до інформації, що може 
негативно впливати на психологічне здоров’я. За даними ВООЗ, кожна п'ята 
молода людина стикається з проблемами психічного здоров’я. А в умовах 
сьогоднішніх реалій в Україні кожна без виключення людина, незалежно від 
віку знаходиться в постійному стресі, тому створення спеціалізованого 
простору для психологічного розвантаження є нагальною потребою, особливо 
для нестійкої психіки молодої людини. 
Проєкт спрямований на підвищення обізнаності та розвиток творчого 
потенціалу молоді, яка бере участь у проекті, з метою забезпечення стійкості 
59 
 
підтримки. Це можна зробити за допомогою навчання, заходів з розбудови 
потенціалу та поширення інформації та ресурсів. 
Мета проекту: створити безпечне та підтримуюче середовище для 
молоді, де вони можуть отримати професійну психологічну допомогу, 
відпочити та навчитися справлятися зі своїми стресами, тривогами і страхами 
за допомогою різних психотерапевтичних методів арт-терапії, йоги та 
медитацій, дихальних вправ. Серед напрямків діяльності проекту – 
психологічна допомога молодим людям, їхнє естетичне та духовне збагачення, 
забезпечення культурних та інформаційних потреб. 
Тренінгові заняття – це особлива інтерактивна форма навчання, під час 
якої людина максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички, 
переглядає власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює та розвиває 
певні якості та властивості своєї особистості, обирає для себе такі форми та 
методи поведінки, які відповідають саме її ситуації.  
На цих заняттях молодь навчається різним практикам, за допомогою яких 
можна швидко зняти стресові стани, збудження, агресивність і налаштувати 
організм на оздоровлення, а саме: застосування дихальних практик («квадратне 
дихання», «золотий трикутник», «Дихання на рахунок 7-11», тощо), медитацій, 
слухання класичної музики (особливо, музики В. Моцарта, Й. Баха, 
Л. Бетховена), японські методи розслаблення та медитації. 
Істинне фізичне і душевне здоров'я полягає в тому, щоб прийти до згоди з 
самим собою і реальними фактами свого життя. Зцілення полягає в тому, щоб 
примиритися з самим собою, побачити себе таким, який ти є насправді і, 
вносячи зміни у своє життя, діяти не всупереч своєї індивідуальності, а в союзі 
з нею. Змінити минуле людина не в силах: але актуальні почуття, уявлення про 
себе, про минуле, про те, який зміст закладено в ньому, – можуть стати іншими. 
Зцілення – це відкриття нових можливостей і перспектив, мистецтво жити в 
гармонії з собою і навколишнім світом. 
Таким чином, комплексні цілі тренінгу – це позбавлення від симптомів 
посттравматичного стресу, досягнення емоційного і психофізіологічного 
60 
 
здоров'я і зміна взаємовідносин з навколишнім світом. Ці завдання нероздільні, 
тому що, за концепцією авторів тренінгу, досягнення будь-якої однієї з цих 
цілей неможливе без досягнення всіх інших. 
Арт-терапія (від англ. art – «мистецтво» + терапія) – напрям у 
психотерапії заснований на застосуванні мистецтва та творчості, на вирішення 
психологічних проблем людини. У класичному розумінні арт-терапія 
передбачає самовираження через живопис, графіку, фотографію, малювання, 
ліплення, проте сучасні фахівці включили до свого арсеналу і інші напрями 
мистецтва (лялькотерапія, маскотерапія, пісочна терапія, метафоричні 
асоціативні карти, музикотерапія і т.д.). Основою методу арт-терапії якими 
кінцевий продукт художньої діяльності (будь то малюнок, скульптура, 
інсталяція) виражає несвідомі психічні процеси. Мова символів дає можливість 
вільно висловлювати свої страхи, одягати художню форму мрії, заново 
переживати дитячі травми та образи, досліджувати їх, експериментувати із нею. 
Таким чином, переживання не витісняються, а переводяться (сублімуються) у 
творчість. В арт терапії мистецтво лише засіб, який допомагає краще зрозуміти 
себе, так що не має значення, наскільки досконалий малюнок або танець. 
Музикотерапія – це напрямок арт-терапії, доступний практично будь-якій 
людині. В повсякденному житті ми несвідомо застосовуємо цю технологію у 
повсякденному житті: слухаємо музику, наспівуємо улюблені мелодії, 
включаємо аудіо записи для підняття настрою. Терапевтичний ефект 
музикотерапії базується на частотному коливанні різних звуків, що резонують з 
окремими органами, системами або усім органом людини в цілому. Терапія 
звуками з’явилася за часів античності. Так, Авіценна, Аристотель, Платон і 
Піфагор знали про цілющі властивості різних мелодій флейти і ліри. Тільки 
зараз науковці і лікарі почали розуміти, яким чином музика впливає на організм 
людини. Виявляється, музику наш мозок сприймає одночасно обома півкулями: 
ліва півкуля відчуває ритм, а праве – тембр і мелодію. Техніки музикотерапії 
відмінний засіб відновлення душевної рівноваги, та активації творчого 
потенціалу, та створюють передумови для самовираження. 
61 
 
Регулярні заняття йогою та медитацією змінюють структуру мозку на 
фізичному рівні. Вони додають стресостійкості, допомагають боротись із 
тривожністю та депресією. Окрім того, покращується пам’ять та увага, , 
заспокоюють та покращують сон та сприяють зниженню тиску. 
Завдання проекту : 
Продуктивні :  
- вибір закладу на базі якого буде впроваджуватись проект. Для 
реалізації проекту були задіяні приміщення Територіального центру надання 
соціальних послуг селища Ямпіль Шосткинського району Сумської області.  У 
приміщенні є кабінет психолога, дитяча кімната, зона для коворкінгу та кімнати 
для інтерактивних зустрічей. 
- інформування молоді про впровадження соціального проекту; 
- створення під час тренінгових занять та майстер-класів безпечного 
середовища з урахуванням факторів; 
- якість та оптимізація міжособистісних відносин, де можна виділяти 
позитивні (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність) та негативні 
фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність); 
- формування комунікативних навичок, толерантності та емпатії; 
- задоволеність та комфортність середовища – це задоволення базових 
потреб: у допомозі та підтримці; у збереженні та підвищенні їхньої самооцінки; 
у довірі і розумінні; у пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і 
можливостей, бажанню виговоритися. 
- розробка і впровадження механізмів співпраці між місцевими органами 
влади та соціальними службами; 
- самоорганізація міської активної спільноти; 
- салучення тренерів-волонтерів для роботи різних гуртків і майстер-
класів; 
- створення оригінальних  психологічних майстер-класів; 
- створення та показ соціальної реклами, фільмів соціальної 
спрямованості; 
62 
 
- проведення релаксаційних заходів (йога, медитація, арт-терапія); 
- організація освітніх семінарів та тренінгів з питань психологічного 
здоров’я; 
- створення соціального середовища для спілкування та обміну 
досвідом. 
Якісні :  
- організація якісного дозвілля; 
- неформальна освіта; 
- створення платформи для вільного спілкування; 
- патріотичне виховання; 
- пропаганда здорового способу життя; 
- підтримка ментального здоров’я; 
- обмін досвідом. 
Ресурси. Під час реалізації проекту були залучені такі ресурси 
особистісні (творчий потенціал молоді), працівники служб соціального захисту 
територіального центру надання соціальних послуг селища Ямпіль 
Шосткинського району Сумської області, матеріально-технічні (аудіо- та 
відеопристрої, засоби малювання для арттерапії. У приміщенні є кабінет 
психолога, дитяча кімната, зона для коворкінгу та кімнати для інтерактивних 
зустрічей, інформаційні, людські. 
Цільова аудиторія: 
Молодь віком від 14 до 25 років, яка потребує психологічної підтримки та 
бажає покращити своє психологічне здоров’я. 
Етапи проєкту: 
Підготовчий етап (1-2 місяці) 
1. Розробка концепції проєкту: 
Формулювання мети, завдань та основних напрямків діяльності. 
- створення детального плану заходів та розкладу. 
2. Пошук та підбір приміщення: 
- вибір місця, зручного для відвідувачів; 
63 
 
- оренда приміщення та підготовка до роботи. 
3. Налагодження співпраці з партнерами та спонсорами: 
- пошук можливих партнерів (місцеві органи влади, НПО, бізнеси); 
- проведення переговорів та укладання угод про співпрацю. 
4. Наймання персоналу: 
- пошук та наймання кваліфікованих психологів, інструкторів з 
йоги/медитації, арт-терапевтів, музикотерапевтів, лекторів та тренерів; 
- підготовка графіку роботи персоналу. 
5. Закупівля необхідного обладнання та матеріалів: 
- закупівля матеріалів для арт-терапії; 
- закупівля обладнання для музикотерапії; 
- облаштування приміщень для проведення занять. 
Запуск проєкту (3-6 місяців) 
1. Проведення рекламної кампанії для залучення молоді: 
- розповсюдження інформації про проєкт через соціальні мережі, місцеві 
медіа, афіші та флаєри; 
- організація презентацій у навчальних закладах, молодіжному центрі. 
2. Організація та проведення перших заходів: 
- психологічні консультації; 
- релаксаційні заняття; 
- освітні семінари та тренінги; 
- соціальні заходи. 
3. Збір зворотного зв’язку від учасників: 
- анкетування та опитування після кожного заходу; 
- аналіз отриманих даних для коригування програми; 
- підтримка та розвиток (постійно). 
Підтримка та розвиток (постійно):  регулярне проведення заходів, 
оцінка ефективності, коригування програми. 
Опис діяльності: 
1. Психологічні консультації: 
64 
 
Ідивідуальні та групові консультації з професійними психологами та 
соціальними працівниками (3 рази на тиждень). 
Місце: Кабінет психологічної допомоги у центрі селища. 
Час: Кожного понеділка, середи та п’ятниці, з 15:00 до 18:00. 
- робота з конкретними проблемами, такими як тривожність, депресія, 
стрес; 
- групові терапевтичні сесії (1 раз на тиждень). 
2. Релаксаційні заходи: 
 Йога та медитація. 
Час: Щовівторка та щосуботи, з 10:00 до 11:30. 
Місце: Спеціально облаштована зала. 
Арт-терапія та музикотерапія. 
Час: Щонеділі, з 12:00 до 14:00. 
Місце: Майстерня арт-терапії. 
Сеанси релаксації з використанням технік дихання та розслаблення. 
Час: Щосереди, з 14:00 до 16:00. 
Місце: Кабінет психологічної допомоги у центрі. 
3. Освітні заходи: 
Семінари та лекції з питань ментального здоров’я. 
Час: Двічі на місяць, у першу та третю суботу місяця, з 12:00 до 14:00. 
Місце: Лекційна зала. 
Тренінги з розвитку емоційної стійкості та навичок самоконтролю. 
Час: Раз на місяць, друга субота місяця, з 14:00 до 17:00. 
Місце: Кабінет психолога. 
Інформаційні сесії про управління стресом та побудову здорових 
стосунків. 
Час: Щомісяця, четверта субота місяця, з 16:00 до 18:00. 
Місце: Лекційна зала. 
4. Соціальні заходи: 
Тематичні вечірки та зустрічі для спілкування. 
65 
 
Час: Щомісяця, остання п’ятниця місяця, з 18:00 до 21:00. 
Місце: Кафе «Мандарин» по вулиці Соборна у центрі селища Ямпіль. 
Волонтерські ініціативи та заходи на підтримку громади. 
Час: Один раз на два місяці, дата узгоджується додатково. 
Місце: Залежить від конкретної ініціативи. 
Очікувані результати 
1. Підвищення рівня обізнаності молоді про важливість психологічного 
здоров’я. 
2. Зменшення рівня стресу та тривожності серед учасників проєкту. 
3. Формування позитивного соціального середовища для молоді. 
4. Підвищення рівня емоційної стійкості та здатності справлятися з 
труднощами. 
Оцінка ефективності: 
Кількісні показники: 
1. Індивідуальні консультації: 
- кількість консультацій на рік: 150; 
- очікуваний щомісячний потік: 12-13 консультацій на місяць; 
- цільова кількість учасників: 75 осіб (по 2 консультації на кожного в 
середньому). 
2. Групові терапевтичні сесії: 
- кількість сесій на рік: 50; 
- очікуваний щотижневий потік: 1 сесія на тиждень; 
- цільова кількість учасників: 200 осіб (в середньому 4 учасники на 
сесію). 
3. Релаксаційні заняття: 
Йога та медитація: 
- кількість занять на рік: 104 (2 рази на тиждень); 
- цільова кількість учасників: 150 осіб (в середньому 1-2 відвідування 
на тиждень кожного учасника); 
Арт-терапія: 
66 
 
- кількість занять на рік: 52 (1 раз на тиждень); 
- цільова кількість учасників: 100 осіб; 
Музикотерапія: 
- кількість занять на рік: 52 (1 раз на тиждень); 
- цільова кількість учасників: 100 осіб; 
4. Освітні заходи: 
Семінари з психологічного здоров’я: 
- кількість семінарів на рік: 24 (2 рази на місяць); 
- цільова кількість учасників: 240 осіб (в середньому 10 учасників на 
семінар); 
Тренінги з емоційної стійкості: 
- кількість тренінгів на рік: 12 (1 раз на місяць); 
- цільова кількість учасників: 120 осіб (в середньому 10 учасників на 
тренінг); 
Інформаційні сесії про управління стресом: 
- кількість сесій на рік: 12 (1 раз на місяць); 
- цільова кількість учасників: 120 осіб (в середньому 10 учасників на 
сесію); 
5. Соціальні заходи: 
Тематичні вечірки: 
- кількість вечірок на рік: 12 (1 раз на місяць); 
- цільова кількість учасників: 240 осіб (в середньому 20 учасників на 
вечірку); 
Волонтерські ініціативи: 
- кількість ініціатив на рік: 6 (1 раз на два місяці); 
- цільова кількість учасників: 60 осіб (в середньому 10 учасників на 
ініціативу); 
Якісні показники: 
1. Покращення психологічного стану учасників: 
Метод оцінки: анкетування та опитування після кожного заходу. 
67 
 
Очікуваний результат: 80% учасників зазначать покращення 
психологічного стану. 
2. Підвищення обізнаності про методи управління стресом та 
важливість ментального здоров’я: 
Метод оцінки: перед і після тестування на семінарах та тренінгах. 
Очікуваний результат: 90% учасників продемонструють збільшення 
знань та навичок. 
3. Зміцнення соціальних зв’язків серед молоді: 
Метод оцінки: соціометрія (аналіз соціальних взаємодій) та 
опитування учасників. 
Очікуваний результат: 70% учасників зазначать покращення 
соціальних зв’язків та підтримки серед однолітків. 
4. Зворотній зв’язок від учасників: 
Метод оцінки: регулярне збирання фідбеку через анкети та інтерв'ю. 
Очікуваний результат: 85% позитивних відгуків про організацію та 
зміст заходів. 
5. Оцінка успішності проведених заходів та їх вплив на учасників: 
Метод оцінки: комплексний аналіз кількісних та якісних даних, 
отриманих протягом року. 
Очікуваний результат: висока оцінка ефективності (не менше 80%) 
проведених заходів від учасників та експертів. 
Кошторис проєкту: 
Оренда приміщення. 
1) Місячна оренда: 30000 грн; 
2) Річна оренда (12 місяців): 360000 грн. 
Зарплата: психологів 2, соціальних працівників 2. 
Місячна зарплата (за всіх): 40000 грн; 
Річна зарплата (за всіх): 480000 грн; 
 Інструктори з йоги/медитації: 2 інструктори. 
Місячна зарплата (за кожного): 15000 грн; 
68 
 
Річна зарплата (за кожного): 180000 грн; 
 Лектори та тренери: кількість: 5 лекторів/тренерів (одноразові виплати). 
Виплата за семінар/тренінг (за кожного): 8000 грн; 
Кількість заходів на рік: 24 
Загальна річна виплата: 190000 грн. 
Витрати на матеріали для арт-терапії, йоги, медитації. 
Річна вартість: 80000 грн. 
Обладнання для музикотерапії: 
1) Одноразова вартість: 120000 грн; 
2) Організація освітніх заходів (лектори, тренери). 
Річна вартість: 120000 грн. 
Адміністративні витрати: 
Річна вартість: 200000 грн. 
Загальна сума: 
Стаття витрат Річна сума (грн) 
Оренда приміщення 360 тис. 
Зарплата психологів 480 тис. 
Зарплата інструкторів 180 тис. 
Зарплата лекторів та тренерів 190 тис. 
Матеріали для арт-терапії 80 тис. 
Обладнання для музикотерапії 120 тис.(одноразово) 
Реклама та просування 50 тис. 
Адміністративні витрати 200 тис. 
Загальна сума за перший рік  1 660 000 
Примітки: 
• У витратах на обладнання для музкотерапії враховано одноразову 
покупку, що не повторюватиметься наступні роки. 
• Адміністративні витрати включають витрати на канцелярські товари, 
комунальні послуги, інтернет, утримання приміщення тощо. 
• Реклама та просування включають витрати на друк матеріалів, рекламу 
в соціальних мережах, організацію заходів для залучення молоді. Цей кошторис 
69 
 
можна коригувати відповідно до конкретних умов та ресурсів, доступних для 
проєкту. 
Партнери та спонсори 
1) Ямпільська територіальна громада Шосткинського району Сумської 
області. 
2) Неприбуткові організації, які працюють у сфері молодіжної політики. 
3) Підприємства та бізнеси, зацікавлені у підтримці молоді. 
При позитивному вирішенні поставлених завдань та схвальному 
ставленні молоді, можливе збільшення терміну реалізації та розповсюдження 
проекту, затвердження існування на постійній основі при підтримці і 
фінансуванні Ямпільською територіальною громадою Шосткинського району 
Сумської області.  
На даний момент проєкт вже завершено, всі його етапи реалізовані, мета 
досягнута. Планується продовження існування проєкту з долученням різних 
соціальних верств населення: військовослужбовців і їх сімей, внутрішньо 
переміщених осіб, інвалідів. 
Ключовим, на нашу думку, для громади має бути робота з дітьми та  
молоддю. Основна мета роботи з дітьми та молоддю в об’єднаній 
територіальній громаді полягає у наданні різноманітних соціальних послуг та 
впровадженні новаторських соціально-педагогічних підходів. Ці методи мають 
сприяти забезпеченню не лише соціально-правового захисту, а й проведенню 
соціальної профілактики на різних рівнях, а також організації та здійсненню 
реабілітаційних заходів. Крім того, вони спрямовані на розвиток 
соціокультурної сфери та надання соціально-педагогічної підтримки дітям та 
молоді у кожній громаді. 
Забезпечення ефективної соціальної роботи з молоддю у територіальній 
громаді вимагає використання різних аспектів, таких як адміністративно-
політичний, організаційний, нормативно-правовий, науково-методичний та 
економічний механізми. 
70 
 
Це означає розроблення та впровадження програм і стратегій взаємодії з 
дітьми та молоддю, які відповідають адміністративним та політичним 
пріоритетам громади. Також важливо залучення владних структур до реалізації 
соціально-педагогічних ініціатив [9, с. 192]. 
Соціально-психологічний простір для молоді – це проєкт, де вони 
зможуть перезавантажитись, навчитись стресостійкості та вміти справлятись зі 
своїми емоціями. Адже турбуватись про ментальне здоровʼя дуже важливо та 
необхідно. А в умовах постійних обстрілів та повітряних тривог, дуже важко 
тримати себе в руках та опановувати емоції й реагувати на стрес. В соціально-
психологічному просторі для молоді будуть залучати до участі у цікавих 
інтерактивних іграх, мотиваційних та ресурсних вправах.  
В умовах воєнного стану в об’єднаній територіальній громаді, соціальні 
працівники мають відповідальність за особливі завдання та потребують змін у 
своїй діяльності.   
Підвищення ефективності соціальної роботи у громаді вимагає 
системного підходу і впровадження різних стратегій та ініціатив. Ось деякі 
пропозиції, які можуть допомогти досягти цієї мети: 
1. Зміцнення кадрового потенціалу. 
- Підвищення кваліфікації соціальних працівників: регулярні тренінги, 
курси підвищення кваліфікації та семінари допоможуть працівникам здобувати 
нові знання та навички; 
- Мотиваційні програми: впровадження системи стимулювання, яка 
включає матеріальні та нематеріальні заохочення для працівників, що 
демонструють високі результати. 
2. Використання сучасних технологій. 
- Впровадження інформаційних систем: розробка та використання 
електронних баз даних для управління інформацією про клієнтів та послуги; 
- Онлайн сервіси: створення онлайн-платформ для надання консультацій, 
інформації та допомоги в реальному часі. 
3. Партнерство та співпраця. 
71 
 
- Залучення громади: організація громадських зборів, консультацій та 
опитувань для залучення мешканців до обговорення важливих питань та 
прийняття рішень; 
- Співпраця з НУО та іншими організаціями: розвиток партнерських 
відносин з неурядовими організаціями, бізнесом та державними установами для 
забезпечення комплексного підходу до вирішення соціальних проблем. 
4. Розвиток соціальної інфраструктури. 
- Створення нових соціальних центрів: відкриття нових центрів надання 
соціальних послуг у зручних для мешканців місцях. 
- Поліпшення існуючих об'єктів: ремонт та модернізація існуючих 
центрів для забезпечення комфортних умов для клієнтів і працівників. 
5. Інформування та просвіта населення. 
- Соціальна реклама та інформаційні кампанії: поширення інформації про 
наявні соціальні послуги та можливості допомоги через засоби масової 
інформації, соціальні мережі та інші канали. 
- Навчальні програми для населення: організація курсів та тренінгів для 
підвищення обізнаності про соціальні права та можливості допомоги. 
6. Моніторинг та оцінка ефективності. 
- Регулярний аналіз та оцінка: впровадження системи моніторингу та 
оцінки якості надання соціальних послуг, включаючи зворотний зв'язок від 
клієнтів. 
- Використання аналітичних даних: застосування отриманих даних для 
коригування та покращення процесів і програм. 
7. Інноваційні підходи. 
- Пілотні проекти та експерименти: запуск пілотних проектів з новими 
методами та підходами до надання соціальних послуг для оцінки їх 
ефективності. 
- Інтеграція послуг: впровадження міждисциплінарних підходів, коли 
соціальні, медичні, освітні та інші послуги об'єднуються для комплексного 
вирішення проблем клієнтів. 
72 
 
8. Підтримка вразливих груп населення. 
- Індивідуальні програми підтримки: розробка індивідуальних планів 
допомоги для різних категорій населення, таких як діти, літні люди, особи з 
інвалідністю. 
- Програми реабілітації та інтеграції: впровадження програм, 
спрямованих на реабілітацію та інтеграцію вразливих груп у суспільство. 
Ці пропозиції можуть стати основою для розробки стратегії підвищення 
ефективності соціальної роботи в конкретній громаді. Важливо враховувати 
місцеві особливості та потреби, адаптуючи ініціативи відповідно до специфіки 
громади. 
Крім того, щоб покращити організацію та впровадження соціальної 
роботи з різними категоріями клієнтів в об’єднаній територіальній громаді 
потрібно базуватися на соціально-політичних принципах, які визначають 
основні принципи реалізації соціальної політики держави на місцевому рівні: 
- принцип інклюзії та рівності передбачає забезпечення доступу до 
соціально-педагогічних послуг для всіх дітей та молоді, незалежно від їхньої 
соціально-економічної ситуації, походження чи особливостей; 
- принцип участі та співробітництва визначає залучення представників 
дітей та молоді до процесів прийняття рішень та планування соціально-
педагогічних заходів. Розбудова партнерства між громадою, органами влади та 
громадськими організаціями для спільної реалізації соціально-педагогічних 
ініціатив; 
- принцип індивідуалізації та гуманізації полягає врахуванні особистих 
потреб та особливостей кожної дитини чи молоді при плануванні та наданні 
соціально-педагогічної підтримки. Створення атмосфери поваги, 
взаєморозуміння та підтримки в усіх соціально-педагогічних інтервенціях; 
- принцип комплексності та системності передбачає взаємодію різних 
соціально-педагогічних служб та інституцій для надання комплексної допомоги 
дітям та молоді. Розвиток інтегрованих підходів та програм, які охоплюють 
різні сфери їхнього життя [16, с. 126]. 
73 
 
Створення та ефективне управління соціальними службами або центрами 
для координації діяльності та надання послуг є ключовими. Також потрібно 
розробляти плани та програми дій для забезпечення системності та цільового 
спрямування заходів. 
Крім того, потрібно залучати фінансові ресурси для реалізації проектів та 
програм різного значення. Ефективне використання бюджетних коштів вимагає 
постійної оцінки та оптимізації витрат [15, с. 18]. 
В комплексі, для підвищення ефективності соціальної роботи в громаді 
необхідно: 
- Розширення співпраці між різними соціальними службами та 
громадськими організаціями для забезпечення комплексної підтримки клієнтів. 
- Впровадження інноваційних соціально-педагогічних методик та 
технологій для покращення якості послуг та підвищення ефективності роботи. 
- Проведення навчальних семінарів та тренінгів для соціальних 
працівників з метою підвищення їхньої кваліфікації та удосконалення 
професійних навичок. 
- Створення механізмів взаємодії з місцевими владними структурами для 
вирішення нагальних соціальних проблем та підтримки ініціатив у сфері 
соціальної роботи. 
- Впровадження системи моніторингу та оцінки результативності 
соціальних програм з метою постійного вдосконалення та адаптації до потреб 
громади. 
- Залучення громадськості до участі у розробці та впровадженні 
соціальних проектів для забезпечення більшої підтримки та активності на 
місцевому рівні [22; 23]. 
Отже, удосконалення системи підтримки на місцевому рівні має 
базуватися на принципах попередження соціальних проблем та надання 
доступу до реабілітаційних програм для тих, хто вже стикнувся з соціальними 
труднощами. Ці принципи визначають основні напрямки та цільові орієнтації 
соціальної та соціально-педагогічної роботи, сприяючи створенню ефективної 
74 
 
системи підтримки для дітей та молоді на місцевому рівні. Усі вище 
перераховані механізми спільно сприятимуть розвитку та реалізації ефективних 
соціальних інтервенцій для підтримки осіб у громаді. 
 
3.2. Шляхи підвищення ефективності надання соціальних послуг у 
Ямпільській об’єднаній територіальній громаді Шосткинського району 
Сумської області 
На основі результатів діагностичних досліджень з різних аспектів 
здатності до виконання професійних функцій соціального працівника в умовах 
воєнного стану в об’єднаній територіальній громаді, ми визначили недостатню 
ефективність надання соціальних послуг, тому нами були визначені головні цілі 
програми розвитку цієї здатності.  
Програма підвищення кваліфікації соціальних працівників у воєнних 
умовах має два основні компоненти: 
1. Теоретична підготовка: цей аспект передбачає передачу інформації про 
теоретичні аспекти соціальної роботи у воєнний час. Це включає розуміння 
специфіки ситуацій, що виникають в умовах військового конфлікту, а також 
основні принципи реагування на них. 
2. Практичні навички: цей компонент передбачає застосування новітніх 
методик і стратегій на практиці через різноманітні вправи, такі як рольові ігри, 
кейси та симуляції, що відтворюють реальні воєнні умови.  
Це допомагає соціальним працівникам набувати практичний досвід 
роботи з вразливими групами під час кризових ситуацій, розвивати навички 
співчуття та розуміння потреб і емоцій постраждалих осіб, а також оволодіти 
методами управління стресом. 
Ця програма має на меті підготувати соціальних працівників до роботи в 
умовах військового конфлікту, забезпечивши їх як теоретичними знаннями, так 
і практичними навичками, необхідними для успішного виконання їхніх 
професійних обов’язків.  
75 
 
Розширення роботи зі створенням індивідуальних планів для клієнтів, які 
пройшли травматичні ситуації, і покращення навичок консультування та 
психосоціальної підтримки є ключовими складовими програми. Цей аспект 
програми спрямований на систематичне і глибоке осмислення знань і навичок 
соціальних працівників, щоб вони могли більш ефективно впливати на складні 
ситуації, що виникають в умовах військового конфлікту [32, с. 265]. 
Керівництво розвитком компетентностей соціальних працівників 
ґрунтується на кількох ключових принципах, що сприяють ефективному 
навчанню, розвитку професійних навичок та підвищенню кваліфікації. Основні 
принципи визначаються таким чином: 
 - індивідуалізація: врахування унікальних особливостей та потреб 
кожного соціального працівника. Програма розвитку повинна бути адаптована 
до конкретних здібностей, досвіду та потреб працівників. 
- спрямованість на результат: орієнтація на досягнення конкретних цілей 
та результатів, які є важливими як для соціального працівника, так і для 
організації в цілому. 
- залучення до розробки та вдосконалення програм: спільна робота між 
керівництвом та працівниками сприяє підвищенню взаєморозуміння та 
підтримує відкрите спілкування. 
- врахування контексту: розвиток компетентностей має відповідати 
специфіці роботи в різних сферах та умовах. 
- підтримка самонавчання: зосередження на важливості постійного 
навчання та професійного розвитку протягом усього кар’єрного шляху. 
- різноманітність методів навчання: використання різноманітних методів 
інструкції та навчання для максимального засвоєння матеріалу. 
- оцінювання та зворотний зв’язок: встановлення конкретних критеріїв 
оцінювання та надання зворотного зв’язку сприяє постійному удосконаленню 
компетенцій. 
76 
 
- готовність до корекцій: прийняття коректив у програми розвитку 
відповідно до змін у професійному середовищі та вимогах соціальної роботи 
[230, с. 100]. 
Ці принципи сприяють створенню системи розвитку компетентностей, 
яка ефективно відповідає потребам соціальних працівників та підтримує їхній 
успішний професійний розвиток. 
 Отже, ключовою рисою об’єднаної територіальної громади, яка 
розвивається, є її здатність до співпраці з метою створення єдиної, об’єднаної 
та відповідальної громади, що бере на себе місію трансформації у стійку 
спільноту сталого розвитку. Необхідно визначити, що загальні збори, 
громадські слухання та події є основними інструментами участі громадян в 
асоціації. Форми та методи громадської участі не обмежуються лише 
законодавчими актами; існують інші шляхи, що охоплюють всі рівні участі 
громадськості. Громадські ради, особливо в умовах соціального різноманіття та 
активності, є значущим та перспективним інструментом. 
Встановлення діалогу між владою та громадою, активна позиція громади, 
присутність кваліфікованих фахівців та освічені громадяни, які розуміють свою 
роль у соціальному діалозі з владою, породжують обговорення щодо умов 
функціонування об’єднаних територіальних громад у різних містах України. 
Актуальною проблемою, яку зазнають сучасні громади, є наявність 
численних соціальних проблем, що потребують втручання місцевих органів 
влади. Однак через різні фактори, такі як відсутність відповідних бюджетних 
ресурсів, недостатні людські ресурси, серйозність проблем і різноманітні 
фактори, які їх спричиняють, ці проблеми не завжди можуть бути вирішені. Для 
зменшення кількості соціальних проблем необхідно, щоб влада місцевого 
самоврядування використовувала нові інструменти та ресурси. 
Наша розроблена програма розвитку здатності виконувати професійні 
функції соціального працівника в об’єднаній територіальній громаді 
спрямована не лише на розвиток компетентності взаємодії соціального 
працівника з будь-яким клієнтом, який потребує допомоги, а й на розвиток 
77 
 
управлінських та організаційних навичок. Хоча всі ці якості не можна 
сформувати одночасно, бажання професійно зростати є важливим показником 
змін, які незаперечно будуть здійснені. 
78 
 
ВИСНОВКИ 
Підводячи підсумки бакалаврської роботи стосовно ролі громади у 
наданні соціальної підтримки внутрішньо переміщеним особам в Україні, 
сформовано наступні висновки:  
1. Проаналізовано теоретичні засади функціонування територіальної 
громади, їх сутність, функції та завдання. З’ясовано, що в умовах 
децентралізації доцільно запроваджувати місцеві програми соціальної 
підтримки, які можуть бути більш успішними ніж державні. Після об'єднання 
ОТГ почався процес створення установ, які надають соціальну підтримку і 
повністю фінансуються з місцевого бюджету. Наукові джерела вказують на 
основне значення організацій громадянського суспільства, що мають на меті 
створити конкуренцію між муніципальними установами на ринку соціальних 
послуг. На основі аналізу літературних джерел було визначено, що 
територіальні громади – це природні корпорації місцевих жителів, які 
здійснюють самоврядування безпосередньо або через органи місцевого 
самоврядування, існують на засадах самоорганізації, не підпорядковані 
ієрархічно іншим суб’єктам влади і є втіленням політики децентралізації. 
Найсуттєвішим критерієм визначення функцій територіальних громад є 
самоврядний характер вирішення питань місцевого значення.  
Всебічне розуміння механізму реалізації функцій та завдань 
територіальних громад сприятиме створенню цілісної теорії місцевого 
самоврядування, що, своєю чергою, дасть змогу розв’язати певні практичні 
проблеми, які виникають у процесі розв’язання питань місцевого значення, та 
сприятиме створенню справді ефективної системи місцевої демократії, що 
базуватиметься на засадах, проголошених у Європейській хартії місцевого 
самоврядування та закріплених у Конституції України. 
2. Розглянуто особливості організації надання соціальних послуг та 
підходи до оцінки її ефективності. В Україні держава виступає гарантом 
надання соціальних послуг. Особливості організації надання соціальних послуг 
має забезпечити таку соціальну підтримку окремим особам, соціальним групам, 
79 
 
яка сприятиме створенню умов для самостійного вирішення їхніх життєвих 
проблем, відновленню втрачених навичок і функцій, подоланню або мінімізації 
негативних наслідків таких обставин, які вони не в змозі подолати за 
допомогою наявних у них ресурсів 
Соціальні послуги можуть бути розділені на три категорії в залежності від 
терміну їх надання: постійні (які надаються не рідше одного разу на місяць і 
тривають більше року), тимчасові (які надаються не рідше одного разу на 
місяць і тривають до одного року) та разові (які мають одноразовий характер). 
Принципами надання соціальних послуг є відкритість, адресність, 
добровільність, індивідуальний підхід, гуманність, комплексність, доступність, 
ефективність, законність, соціальну справедливість, конфіденційність та 
дотримання державних стандартів. 
У сфері надання соціальних послуг в ОТГ фахівці з соціальної роботи 
виступають ключовими фігурантами, оскільки вони забезпечують регулювання 
та стимулювання соціальних ініціатив. Оцінка соціальної ефективності надання 
соціальних послуг передбачає вивчення таких аспектів, як якісні 
характеристики етапів надання соціальних послуг (забезпечення та оптимальне 
використання ресурсів; технологічний процес виконання; процес 
обслуговування; контроль; отриманий результат); рівень задоволення потреб та 
очікувань усіх суб’єктів соціальної взаємодії в процесі надання соціальних 
послуг; вирішення соціальних проблем. 
Соціальна ефективність надання соціальних послуг для суспільства 
полягатиме у підвищенні рівня та якості життя населення країни. Для надавачів 
соціальних послуг соціальна ефективність полягатиме в досягненні мети та 
завдань, поставлених перед закладом, де він працює, та у виконанні посадових 
обов’язків. Для фахівців у сфері соціальних послуг – у досягненні мети і 
завдань, поставлених перед кожним закладом соціального обслуговування в 
громаді, а також у виконанні управлінських (адміністративних) функцій на 
кожному конкретному рівні управління системою соціального захисту. 
80 
 
3. Проаналізовано зарубіжний досвід організації соціальної роботи в 
громадах. Вивчення та аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку 
соціальної роботи на рівні місцевих громад є важливим для України в контексті 
реформування системи соціального захисту населення та передачі значного 
обсягу повноважень на місцевий рівень. Основними завданнями у цьому 
контексті є розроблення ефективної стратегії розвитку соціальної роботи як 
системи надання соціальних послуг, а також створення ефективних механізмів 
її реалізації на місцевому рівні. Вивчення зарубіжного досвіду допоможе 
уникнути помилок, втрати часу та ресурсів. Засвоєння та впровадження 
прогресивних ідей у практику в Україні є особливо актуальним, оскільки це 
сприятиме покращенню системи соціального захисту населення та підвищенню 
якості життя громадян. 
4. З’ясовано сучасний стан процесу децентралізації влади та 
реформування місцевого самоврядування. В 2015 році було розпочато процес 
об’єднання мешканців населених пунктів в ОТГ після схвалення Кабінетом 
Міністрів України «Концепції реформування місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні», метою якої є надання доступних 
якісних соціальних послуг для населення. Соціальна робота в ОТГ має свої 
особливості, оскільки тривала державна монополія на надання соціальних 
послуг призвела до низької громадської активності членів ОТГ. Більшість 
населення в ОТГ очікують від влади запровадження і реалізації соціальних 
програм. В умовах децентралізації відбувається перехід повноважень у 
соціальній сфері від державних районних установ до об’єднаних 
територіальних громад. У звязку з цим, виникає потреба знайти універсальні 
підходи для забезпечення надання якісних соціальних послуг жителям громади. 
Децентралізація органів виконавчої влади привела до суттєвих змін у сфері 
надання соціальних послуг, які почали надаватися безпосередньо в ОТГ. 
Важливим кроком на шляху їх впровадження стало попередження СЖО, а не їх 
вирішення, як це було раніше. Основними результатами від впровадження 
реформи децентралізації влади, в контексті надання соціальних послуг, стане: 
81 
 
доступність соціальних послуг для усіх жителів громади; рівноправність 
державних й недержавних надавачів соціальних послуг; адресність соціальних 
послуг тощо. 
5. Охарактеризовано особливості організації надання соціальних послуг 
Ямпільською об’єднаною територіальною громадою Шосткинського району 
Сумської області, виявлено основні її проблеми та недоліки. У громаді діє 
Комунальна установа «Ямпільський територіальний центр надання соціальних 
послуг» Ямпільської селищної ради, відділ Служби у справах дітей, Відділ 
соціального захисту населення та ветеранської політики.  
Для оцінки практичних можливостей і ефективності соціальних служб у 
наданні послуг за місцем проживання клієнтів, було проведено опитування 
їхніх працівників.  
На основі результатів діагностичних досліджень з різних аспектів 
здатності до виконання професійних функцій соціального працівника в умовах 
воєнного стану в об’єднаній територіальній громаді, ми визначили недостатню 
ефективність надання соціальних послуг, тому нами були визначені головні цілі 
програми розвитку цієї здатності. Удосконалення системи підтримки на 
місцевому рівні має базуватися на принципах попередження соціальних 
проблем та надання доступу до реабілітаційних програм для тих, хто вже 
стикнувся з соціальними труднощами. Ці принципи визначають основні 
напрямки та цільові орієнтації соціальної та соціально-педагогічної роботи, 
сприяючи створенню ефективної системи підтримки для дітей та молоді на 
місцевому рівні. Ці механізми спільно сприяютимуть розвитку та реалізації 
ефективних соціальних інтервенцій для підтримки осіб у громаді. 
6. Дослідили ефективність надання соціальної послуг молоді, 
Ямпільської об’єднаної територіальної громади і з цією метою розробили 
соціальний проєкт «Соціально-психологічний простір для молоді» для 
підтримки їхнього ментального здоров’я. Проєкт спрямований на підвищення 
обізнаності та розвиток творчого потенціалу молоді, з метою забезпечення 
емоційної стійкості та підтримки. Це досягається шляхом навчання, заходів з 
82 
 
розвитку потенціалу та поширення інформації та ресурсів. Метою проекту є 
створення безпечного та підтримуючого середовища для молоді, де вони 
зможуть отримати професійну психологічну допомогу, відпочити та навчитися 
справлятися зі своїми стресами, тривогами і страхами за допомогою різних 
психотерапевтичних методів арт-терапії, йоги та медитацій, дихальних вправ. 
Серед напрямків діяльності проекту – психологічна допомога молодим людям, 
їхнє естетичне та духовне збагачення, забезпечення культурних та 
інформаційних потреб. 
Соціально-психологічний простір для молоді – це проєкт, де вони 
зможуть перезавантажитись, навчитись стресостійкості та вмінню справлятись 
зі своїми емоціями. Адже турбуватись про ментальне здоровʼя дуже важливо та 
необхідно. А в умовах постійних обстрілів та повітряних тривог, дуже важко 
тримати себе в руках та опановувати емоціями й реагувати на стрес.   
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Подальшого 
дослідження потребують питання вивчення ефективності існуючих 
короткострокових програм соціальної підтримки дітей та молоді у громаді, а 
також аналіз доцільності впровадження довгострокових програм, спрямованих 
на збереження ментального здоровʼя не лише молоді, а й інших верств 
населення. 
 
 
 
83 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Безпалько О. В. Соціальна робота в громаді. Київ: Центр навчальної 
літератури, 2005. 350 с. 
2. Бондаренко Н. Б., Грига, І. М., Кабаченко, Н. В. Основи соціальної 
роботи. Соціальна робота. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». 2004. 
178 с. 
3. Вакуленко С.М. Організаційні аспекти модернізації системи 
соціальних послуг в контексті нових орієнтирів соціальної політики. 
Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного 
суспільства: Збір. Наук. Праць. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. С.410-406. 
4. Вонберг Т.В. Чинники впливу на ефективність надання активніх 
послуг безробітним. Формування ринкової економіки: Зб. Наук. Праць. К.: 
КНЕУ, ДУ НДІ СТВ, 2006. С. 223-234. 
5. Гілета О.П. Ефективність некомерційних організацій: теоретичні 
підходи. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, 
методи. 2008. № 795. С.72-77. 
6. Голікова Т. Інституціоналізація української територіальної громади 
як носія корпоративних інтересів. Економіка України, 2002. №12,  С.43-50. 
7. Гомонюк О. М. Сучасний зарубіжний досвід розвитку професійно-
педагогічної культури у соціального працівника/соціального педагога. Теорія і 
практика управління соціальними системами, 2010. №2, С. 75-80. 
8. Горемикіна Ю. В. Моніторинг і оцінювання якості та ефективності 
соціальних послуг: прикладний аспект. Демографія та соціальна економіка.  
2016. № 3. С. 120-132. Режим лоступу:  
URL:  http://nbuv.gov.ua/UJRN/dse_2016_3_12 
9. Горемикіна Ю. В. Формалізація даних та методичні підходи у 
контексті оцінки ефективності соціальних послуг. Механізм регулювання 
економіки.  2012. № 1 (55). С. 188–195.  
10. Жовнірчик Я. Ф.  Формування самодостатніх територіальних громад 
84 
 
і стратегія їх економічного саморозвитку. Університетські наукові записки, 
2005. № 1-2,  С.324-331. 
11. Закон України “Про соціальні послуги” від  17.01.2019 № 2671-VIII. 
https://ips.ligazakon.net/document/view/t192671 
12. Закон України від 21.05.97 р. “Про місцеве самоврядування в 
Україні”/ Нормативно-правове забезпечення діяльності соціальних служб для 
молоді. Частина І. – К.: ДЦСММ, 2003. – С.198-250 
13. Іващенко К. В. Соціальна робота в громаді. К., 2016. 256 с. 
14. Ковалів М. В., Крикавська І. В.Територіальна громада як носій 
функцій місцевого самоврядування. Науковий вісник Херсонського державного 
університету. Серія: Юридичні науки. 2018. Вип. 2. Том 1.  С. 155-158. 
15. Кравченко М. В. Механізми децентралізації соціальних послуг в 
Україні. Демократичне врядування, 2019. №14. С. 16-18. 
16. Кулачок Л. В. Надання соціальних послуг в Україні: реалії та 
перспективи. Право і безпека, 2016. №3,  С. 125-128. 
17. Лисенко І. М. Розвиток територіальних громад як умова формування 
громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 
23.00.02. Сімф., 2011. 32 с. 
18. Лиховид Д. О. Соціальні чинники самоорганізації територіальної 
громади. Наукові записки НаУКМА: Соціологія: зб. наук. пр. / Нац. ун-т 
«Києво-Могилян. Акад.». 2014. C. 90-94. 
19. Лютий В. П. Технологія соціальної роботи: конспект лекцій. К.: 
Академія праці і соціальних відносин, 2003. 128 с. 
20. Макарова О.В. Черенько Л.М.Соціальні послуги для сімей з дітьми: 
нові виклики та напрямки вдосконалення. Глобальні та національні проблеми 
економіки. 2016. № 10. С. 697–700. 
21. Мороз О. Ю. Територіальна громада: сутність становлення та сучасні 
українські реалії. Демократ. врядування: електрон. наук. фах. видання, 2008. 
№2, С.207–217. 
22. Наказ М.С.П. Методичні рекомендації щодо діяльності об’єднаної 
85 
 
територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав 
дітей. 2016. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.msp.gov.ua/ 
timeline/Decentralizaciya-vladi-.html. 
23. Наказ М.С.П. Методичні рекомендації щодо діяльності об’єднаної 
територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав 
дітей. 2017. [Електронний ресурс]. Режим доступу: 
http://www.msp.gov.ua/timeline/ Decentralizaciya-vladi-.html. 
24. Павлишина Н. Б. Територіальний центр соціального обслуговування 
(надання соціальних послуг) як суб’єкт соціальної роботи з людьми похилого 
віку. Соціальна робота в Україні: теорія і практика, 2013. № 3-4,  С.118-124. 
25. Петренко Т. В. Методичні засади підготовки майбутніх соціальних 
працівників до роботи у громаді. 2014. Режим доступу:  
 URL: http://enpuir.npu.edu.ua:8080/handle/123456789/31582 
26. Петренко Т. В. Соціальна робота у громадах. К. : Логос, 2017. 111 с. 
27. Проект концепції (моделі) моніторингу та оцінювання сектору 
соціальних послуг / за ред. О.В. Макарової. Умань : СПД Сочинський, 2008.  
148 с. 
28. Семигіна Т. В. Організація надання соціальних послуг на рівні 
громади як загальна тенденція розвитку соціальної роботи. Соціальна політика, 
соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня 
якості послуг. 2007. С. 35-39.  
29. Семигіна Т. Робота в громаді як складова діяльності соціального 
працівника. Соціальна політика і соціальна робота, 2011. №4, С. 32-50. 
30. Слозанська Г. I. Забезпечення доступу до соціальних послуг в умовах 
об’єднаних територіальних громад. Social Work And Education, 2016. №3(2), С. 
92-102.  
31. Слозанська Г., Поліщук В. Соціальна робота в громаді за кордоном: 
історія та сучасні тендентції розвитку. Social Work and Education. 2019. Vol. 6, 
№ 4. Ternopil-Aberdeen, 2019. pp. 390-407. 
86 
 
32. Слозанська Г. І. Упровадження посади фахівця із надання соціальних 
послуг населенню в умовах об’єднаної територіальної громади: труднощі, що 
виникають. Вісник Луганського національного педагогічного університету імені 
Тараса Шевченка, 2017.  № 1(306), С. 264-276.  
33. Слозанська Г. І. Правове забезпечення процесу надання соціальних 
послуг в умовах об’єднаної територіальної громади. Обліково-аналітичне 
забезпечення розвитку місцевих громад: збірник тез доповідей Міжнародної 
науково-практичної конференції, 2017. С. 110-113.  
34. Слозанська Г. I. Соціальна робота в територіальній громаді: теорії, 
моделі та методи: монографія / за наук. ред. проф. В. А. Поліщук. Тернопіль: 
ТНПУ імені В. Гнатюка, 2018. 382 с.  
35. Софій О., Клеманська А. (2001). Громада – це... Деякі думки щодо 
курсу «Розвиток громади» (ІМГС). Громадські ініціативи. №3,  С.23-36. 
36. Соціальні послуги: як побудувати українську модель на 
європейських підходах / Проект Посилення регіональних соціальних служб в 
Україні. URL: http://eu.prostir.ua/data?t=1&q=2174 
37. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. К.: ДЦССМ, 
2002. 536 с. 
38. Тюптя Л . Т.  Соціальна робота : теорія і практика : навч. Посіб. К. : 
Знання. 2017. 574 с. 
39. Ямпільська громада. URL: https://yampil-rada.gov.ua/  
40. Definition of Community Work: Community Work Knowledge and 
Skills. Web-site of Community Work Education and Training Network. 2016. URL: 
http://www.cwetn.org/ aandq/Definition_of_Community_Work.htm. 
41. Ford R. The McDonaldization of Society: An investigation into the 
changing character of contemporary social life. Clinical Sociology Review, 1994. № 
12(1), Р. 25. 
42. Gilchrist A. Community work in the UK–a continuing journey. 2006. 
URL: http://ebookbrowse. com/acw-talking-point-cd-in-the-uk-revised-dec-05-
pdfd70335566. 
87 
 
43. Gitterman A.; Shulman, L. Mutual Aid Groups, Vulnerable Populations 
and the Life Cycle. New York: Columbia University Press. 1994. Р. 13. 
44. Horishna N. The nature and peculiarities of integrated social services 
implementation in Ukraine. Social work and education, 2015, №6(2). Р. 133-143. 
45. Twelvetrees A. Community Work. London: Macmillan.1991. 120 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
88 
 
ДОДАТКИ 
 Додаток А   
Основні види соціальних послуг відповідно до Закону України                   
«Про соціальні послуги» (2019) 
 
 
89 
 
 
Додаток Б 
 
Анкета для опитування працівників соціальних служб 
 
Шановні працівники! 
З метою визначення рівня надання соціальних послуг просимо дати 
відповіді на наступні запитання. При цьому гарантуємо збереження 
конфіденційності. 
1.Ваш вік ______________ 
2. Ваша стать: 
□ – чоловіча 
□ – жіноча 
3.Ваша освіта: 
□ – неповна середня; 
□ – середня; 
□ – професійно-технічна; 
□ – вища. 
4.Спеціальність _____________________ 
5. В організації, у якій Ви працюєте, займаєте: 
□ – керівну посаду; 
□ – посаду соціального працівника. 
6. Стаж роботи у соціальній службі, установі, організації: 
□ – менше 1 року; 
□ – від 1 до 5 років; 
□ – від 6 років і більше. 
7. «Чи співпрацює установа, в якій Ви працюєте, із іншими установами у 
сфері надання соціальних послуг, якщо так – то на якій основі?»? 
□ – ефективна; 
□ – частково ефективна; 
□ – скоріше ефективна, ніж не ефективна; 
90 
 
□ – скоріше не ефективна, ніж ефективна; 
□ – не ефективна. 
8. Чи є соціальні послуги, що надає соціальна служба, установа, 
організація, в якій Ви працюєте, доступними? 
□ – доступні; 
□ – частково доступні; 
□ – скоріше доступні, ніж не доступні; 
□ – скоріше не доступні, ніж доступні; 
□ – не доступні. 
9. Що заважає доступності соціальних послуг (можна вибрати декілька 
відповідей)? 
□ – недостатня поінформованість населення про специфіку соціальних 
послуг; 
□ – небажання звертатися за допомогою до соціальних працівників; 
□ – небажання відвідувати клієнтами соціальне агентство; 
□ – віддаленість соціальних працівників від місця проживання клієнта і 
незабезпеченість їх транспортом (погане транспортне сполучення); 
□ – незабезпеченість соціальних агентств кваліфікованими працівниками; 
□ – невмотивованість самих соціальних працівників якісно надавати 
соціальні послуги; 
□ – неможливість охопити всіх клієнтів на закріпленій за кожним 
соціальним;  
□ – працівником території (велика кількість клієнтів в розрахунку на 
одного працівника); 
□ – інше. 
10. Чи варто модифікувати та реформувати роботу соціальної служби, 
установи, організації, в якій Ви працюєте? 
□ – так, потрібно; 
 
□ – ні, не потрібно; 
91 
 
□ – не володію інформацією стосовно цього. 
11. Чи маєте Ви бажання працювати в соціальних службах, установах та 
організаціях нового формату, здатних надавали якісні і доступні послуги на 
рівні ОТГ за місцем проживання клієнта за принципом «єдиного вікна»? 
□ – так; 
□ – ні; 
□ – не знаю. 
12. Чи достатньо у Вас знань, вмінь і навиків для такої роботи? 
□ – так, достатньо; 
□ – частково достатньо; 
□ – ні, де достатньо. 
13. Чи готові Ви отримати додаткові зання, вміння і навики, стосовно 
роботи в ОТГ в умовах військогово стану? 
□ – так; 
□ – ні.