Соціально-економічні засади створення альтернативних умов  тимчасового проживання ВПО в умовах воєнного стану

Грипішин, Богдан Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9022
Title:	Соціально-економічні засади створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО в умовах воєнного стану
Authors:	Нагайчук, Неля Григорівна Грипішин, Богдан Сергійович
Issue Date:	2023
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9022
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Грипішин_Б..pdf Restricted Access		5.13 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
1 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
____________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
____________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
_________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему 
«Соціально-економічні засади створення альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО в умовах воєнного стану» 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ-022 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                                  (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Грипішин Б.С.__________________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н.Г._________________________ 
                                                                                 (прізвище та ініціали) 
 
Рецензент _________________________ 
                                         (прізвище та ініціали) 
 
 
Черкаси – 2023 р.  
2 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 80 
сторінках, Робота містить 11 таблиць, 10 рисунків, список використаних 
джерел з 67 найменувань, 1 додатку. 
Об’єктом дослідження є внутрішні міграційні процеси, зумовлені 
військовою агресією, та соціально-економічні умови забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб. 
Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, що 
виникають у процесі створення альтернативних умов тимчасового проживання 
ВПО в умовах воєнного стану, а також механізми їх забезпечення. 
Мета дослідження полягає у дослідженні теоретико-методичних засад 
створення умов для забезпечення житлом ВПО в умовах воєнного стану, 
діагностиці практичних аспектів функціонування механізмів створення 
альтернативних умов тимчасового проживання ВПО та формуванні 
рекомендацій щодо вирішення житлових проблем ВПО. 
Завдання роботи: 
– дослідити теоретичні підходи до визначення категорії «внутрішньо 
переміщена особа», причини внутрішньої міграції;  
– розглянути державні гарантії ефективного реагування на вимушене 
внутрішнє переміщення громадян; 
– вивчити закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб та можливості його імплементації в Україні; 
– охарактеризувати міграційні процеси 2022-2023 рр. в Україні; 
– провести діагностику механізмів реалізації  права ВПО на забезпечення 
житлом; 
– здійснити етапізацію процедур забезпечення альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО; 
– сформувати рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних 
засад створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО  з 
використанням інструментів державно-приватного партнерства. 
За результатами дослідження систематизовано причини вимушеної 
внутрішньої міграції населення, що дозволило запропонувати авторське 
визначення поняття «внутрішньо переміщені особи» як особа або група осіб, 
які змушені покинути своє місце проживання у результаті погіршення 
політичної, соціальної, економічної або екологічної ситуації у відповідних 
адміністративно-територіальних одиницях та потребують правового та 
соціального захисту з боку держави, щоб уникнути порушень прав людини, 
військових конфліктів або несправедливого ставлення. 
Одержані результати можуть бути використані у роботі державних та 
недержавних організацій, що організовують соціальний захист ВПО в частині 
створення альтернативних умов тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб. 
 
Рік виконання роботи – 2023 
Рік захисту роботи 2023   
3 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу(ці) Грипішину Богдану Сергійовичу___________________________ 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Соціально-економічні 
засади створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО в умовах 
воєнного стану» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах Департаменту 
соціального захисту ЧОДА_  
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. Теоретико-методичні засади створення умов для забезпечення місця 
проживання внутрішньо-переміщених осіб в умовах воєнного стану___________ 
Розділ 2. Практичні аспекти забезпечення альтернативних умов тимчасового 
проживання внутрішньо переміщених осіб в умовах військового стану в Україні. 
Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних засад 
забезпечення альтернативних умов проживання впо в умовах воєнного стану. 
4 
Об’єктом – виступають внутрішні міграційні процеси, зумовлені 
військовою агресією, та соціально-економічні умови забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб 
 
Предметом – є теоретичні, методичні та прикладні аспекти соціально-
економічні відносини, що виникають у процесі створення альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО в умовах воєнного стану, а також механізми їх 
забезпечення. 
 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: дослідження теоретико-методичних 
засад створення умов для забезпечення житлом ВПО в умовах воєнного стану, 
діагностика практичних аспектів функціонування механізмів створення 
альтернативних умов тимчасового проживання ВПО та формування 
рекомендацій щодо вирішення житлових проблем ВПО. 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1: дослідити теоретичні підходи до визначення категорії 
«внутрішньо переміщена особа», причини внутрішньої міграції; розглянути 
державні гарантії ефективного реагування на вимушене внутрішнє переміщення 
громадян; вивчити закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб та можливості його імплементації в Україні;; 
 
У розділі 2: охарактеризувати міграційні процеси 2022-2023 рр. в Україні; 
провести діагностику механізмів реалізації  права ВПО на забезпечення житлом; 
здійснити етапізацію процедур забезпечення альтернативних умов тимчасового 
проживання ВПО; 
 
У розділі 3: сформувати рекомендації щодо удосконалення соціально-
економічних засад створення альтернативних умов тимчасового проживання 
ВПО з використанням інструментів державно-приватного партнерства. 
 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________               Нагайчук Н.Г. 
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «_____»__________2023 р. 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                                                                            
                                         ____________                           Грипішин Б.С. 
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________202_ р.  
5 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………….. 5 
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні засади створення умов для забезпечення  
місця проживання внутрішньо-переміщених осіб в умовах воєнного стану 9 
1.1. Теоретичні підходи до визначення категорії «внутрішньо переміщена  
особа», причини внутрішньої міграції ……………………………………… 9 
1.2. Державні гарантії ефективного реагування на вимушене внутрішнє  
переміщення громадян……………………………………………………… 15 
1.3. Закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо переміщених  
осіб та можливості його імплементації в Україні…………………………… 21 
РОЗДІЛ 2. Практичні аспекти забезпечення альтернативних умов  
тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб в умовах  
військового стану в Україні………………………………………………… 31 
2.1. Характеристика міграційних процесів 2022-2023 рр. в Україні……… 31 
2.2. Огляд механізмів реалізації права ВПО на забезпечення житлом……. 40 
2.3. Алгоритмізація процедур забезпечення альтернативних умов  
тимчасового проживання ВПО……………………………………………… 53 
РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних  
засад забезпечення альтернативних умов проживання ВПО в умовах  
воєнного стану………………………………………………………………... 61 
3.1. Пропозиції та рекомендації щодо вирішення житлових проблем ВПО. 61 
3.2. Використання інструментів державно-приватного партнерства для  
реалізації проектів забезпечення житлом ВПО…………………………….. 69 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 81 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 87 
ДОДАТКИ 100 
 
  
6 
ВСТУП 
 
Повномасштабна збройна агресія Росії проти України призвела до 
вимушеного переміщення українського населення як всередині країни, так і за її 
межами. Нинішня криза вимушеного переміщення в Україні є унікальною у світі 
за своїми масштабами, географічним охопленням, кількісними показниками та 
часовими рамками, а її наслідки є дуже відчутними. Внутрішньо переміщені 
особи під впливом деструктивних чинників змушені змінювати звичний спосіб 
життя та інтегруватися в нове середовище. Вимушене переміщення спричиняє 
значні зміни в усталеному способі життя ВПО, впливаючи як на самих ВПО, так 
і на їхнє соціальне оточення через проблеми безпеки, економічні, фінансові та 
соціальні проблеми. Багато ВПО відчувають соціальну ізоляцію і потребують 
соціальної підтримки з боку держави та громадянського суспільства. 
Ці тенденції, разом із посиленням стійкості громад та допомоги 
постраждалому населенню, актуалізують питання захисту прав і гарантій 
внутрішньо переміщених осіб та виконання державою своїх зобов’язань в умовах 
активізації бойових дій в Україні. Виникає низка питань, таких як надання 
державних послуг, гарантування соціальних виплат, отримання спеціального 
статусу, виплати вразливим групам населення, захист прав дітей та забезпечення 
оперативного доступу до соціальних та освітніх послуг, фінансової допомоги та 
житла для внутрішньо переміщених осіб. 
У зв’язку з новими викликами необхідна також політика реагування на 
кризові ситуації. Існує багато публікацій соціологів, економістів, політологів, 
психологів, педагогів, адміністраторів та соціальних працівників на тему ВПО. 
Соціально-психологічні проблеми адаптації та інтеграції ВПО викликають все 
більший інтерес українських науковців після незаконної анексії Криму та 
окупації східної частини країни, внаслідок чого в Україні з’явилася значна 
кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 
Питання вимушеного внутрішнього переміщення, інтеграції внутрішньо 
переміщених осіб у приймаюче суспільство та їх адаптації до нових умов життя 
привертає увагу світової та вітчизняної наукової спільноти. На вітчизняному 
7 
рівні питання вимушеної міграції через призму поширення бідності та соціальної 
нерівності серед ВПО аналізували такі дослідники, як Е. М. Лібанова, О. В. 
Макарова, О. А. Грішнова, Л. М. Черенько, С. В. Полякова та А. Г. Реут.  
Результати зарубіжних досліджень здебільшого ґрунтуються на 
регіональному моніторингу потреб у соціальному захисті та тимчасовому 
притулку внутрішньо переміщених осіб з країн, охоплених військовими діями. 
Дослідники Львівської регіональної наукової школи (У. Я. Садова, Т. Г. 
Васильців, М. М. Біль, О. П. Мульська, О. О. Левицька та ін.) у 2014-2015 роках 
провели низку досліджень міграційних процесів, їх причин, просторового 
розвитку та впливу на внутрішньо переміщених осіб.  
Незважаючи на значні наукові розвідки, присвячені тематиці соціального 
захисту ВПО, їх теоретичну та практичну значущість, невирішеною частиною 
лишається дослідження соціально-економічних засад створення альтернативних 
умов для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб в умовах 
військової агресії російської федерації. 
Метою кваліфікаційної магістерської роботи є дослідження теоретико-
методичних засад створення умов для забезпечення житлом ВПО в умовах 
воєнного стану, діагностика практичних аспектів функціонування механізмів 
створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО та формування 
рекомендацій щодо вирішення житлових проблем ВПО. 
Досягнення поставленої мети є можливим через послідовне розв’язання 
таких завдань: 
– дослідити теоретичні підходи до визначення категорії «внутрішньо 
переміщена особа», причини внутрішньої міграції;  
– розглянути державні гарантії ефективного реагування на вимушене 
внутрішнє переміщення громадян; 
– вивчити закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб та можливості його імплементації в Україні; 
– охарактеризувати міграційні процеси 2022-2023 рр. в Україні; 
– провести діагностику механізмів реалізації  права ВПО на забезпечення 
житлом; 
8 
– здійснити етапізацію процедур забезпечення альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО; 
– сформувати рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних 
засад створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО з 
використанням інструментів державно-приватного партнерства. 
Об’єктом дослідження є внутрішні міграційні процеси, зумовлені 
військовою агресією, та соціально-економічні умови забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб. 
Предмет дослідження – соціально-економічні відносини, що виникають у 
процесі створення альтернативних умов тимчасового проживання ВПО в умовах 
воєнного стану, а також механізми їх забезпечення. 
Методи дослідження. Дослідження базується на загально-науковому 
діалектичному методі пізнання, за допомогою якого всі явища і процеси, що 
відбуваються, розглянуто та проаналізовано у взаємозв’язку з внутрішніми та 
зовнішніми чинниками. При обґрунтуванні поняття «внутрішньо переміщені 
особи», дослідженні концептуальних засад формування альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО використано методи аналізу і синтезу, 
абстрактного і конкретного, порівняльних характеристик. Для дослідження 
стану внутрішніх міграційних процесів в Україні використано структурний 
метод, метод порівняння, логічний підхід та графічні методи. Для формування 
теоретичних положень і висновків був використаний абстрактно-логічний метод 
і метод спостереження. Результати дослідження наочно представлені у вигляді 
таблиць, графіків, рисунків та діаграм. 
Інформаційною базою дослідження є праці зарубіжних та українських 
науковців у сфері соціального забезпечення, енциклопедичні й довідкові 
видання, публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань 
із досліджуваної проблеми, електронні ресурси мережі Інтернет, власні 
розрахунки автора. 
Наукова новизна отриманих результатів полягає в систематизації 
причин вимушеної внутрішньої міграції населення, що дозволило запропонувати 
авторське визначення поняття «внутрішньо переміщені особи» як особа або 
9 
група осіб, які змушені покинути своє місце проживання у результаті погіршення 
політичної, соціальної, економічної або екологічної ситуації у відповідних 
адміністративно-територіальних одиницях та потребують правового та 
соціального захисту з боку держави, щоб уникнути порушень прав людини, 
військових конфліктів або несправедливого ставлення. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Практичне 
та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що запропоновані 
механізми створення альтернативних умов тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб можуть бути використані у роботі державних та недержавних 
організацій, що організовують соціальний захист такої категорії осіб. 
 
  
10 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТИМЧАСОВОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 
 
1.1. Теоретичні підходи до визначення категорії «внутрішньо 
переміщена особа», причини внутрішньої міграції  
 
Система соціального захисту має бути гнучкою та реагувати на появу 
нових уразливих груп, нових потреб чи соціальних викликів та ризиків. 
Інструментарій його інтервенцій постійно зростає, що зумовлює 
дослідження апробованих практик, які показали позитивні результати, та 
проведення критичного осмислення теоретико-методологічних основ 
соціального забезпечення нових вразливих груп. 
В Україні одним із нових викликів для соціальної сфери, зумовлених 
військовою агресією росії, є поява «внутрішніх мігрантів» або «вимушених 
мігрантів», які в зарубіжній науково-правовій літературі віднесені до 
«внутрішньо переміщених осіб» (далі  – ВПО) [50, 51, 60]. 
Необхідність переоцінки соціальної роботи з ВПО передбачає надання їм 
послуг з кризового втручання та раннього психологічного консультування, це 
потребує розв’язання низки завдань щодо вирішення першочергових соціальних 
проблем переселенців, застосування основних методів соціальної роботи з цими 
групами, впровадження різноманітних втручань та надання соціальної допомоги 
ВПО з тимчасово окупованих, які мігрували в громади підконтрольні Україні.  
Теоретичні аспекти визначення категорії «внутрішньо переміщені особи» 
розглядалися багатьма дослідниками. Таке явище як внутрішня міграція в 
пострадянський період досліджував серед інших Т. Драгунова Т. Заславська, Т. 
Вєчканов та інші, однак, результати їх наукових розвідок не можуть бути 
релевантними в умовах військової агресії росії та використані для вироблення 
рішення щодо соціального захисту ВПО в сьогоденній Україні. 
11 
Ґрунтуючись на роботах зарубіжних вчених, таких  як Д. Уінтера [63],К. 
Лай та Б. Толіашвілі [55], К. Міллера [57] – переміщення – це порушення 
соціальної екології, що призводить до позбавлення, соціальної ізоляції та 
підвищує ризик насильства, а також створює психологічну «пастку бідності», яка 
потребує втручання працівників органів соціального захисту. 
Міграція може бути добровільною і примусовою. Основними причинами 
добровільної міграції є значні відмінності у соціально-економічному розвитку 
регіонів, які надають підтримку та територій постачальників людських ресурсів. 
Метою добровільного переміщення є поліпшення матеріального та фінансового 
становища мігрантів, покращення професійної кваліфікації, отримання фахового 
і життєвого досвіду та знань. Таке переміщення планується економічно активним 
населенням із високими професійно-кваліфікаційними якостями заздалегідь і 
впродовж тривалого часу. За статевою ознакою, то в масі добровільно 
переміщених переважають чоловіки, які прямують до урбанізованих утворень, 
що характеризуються високим рівнем розвитку, відчувають кадровий голод і 
надають високі стандарти соціального захисту. 
Причинами вимушеної міграції є підвищений ризик щодо загроз життю та 
здоров’ю людей, погіршення стану безпеки. Основною метою вимушеного 
переміщення – забезпечення фундаментальних потреб у безпечних умовах 
проживання. Як правило, вимушена міграція є спонтанною і відбувається у 
короткий часовий проміжок. Вимушеними мігрантами є переважно жінки і діти, 
частка чоловіків може змінюватися залежно від чинників, що спонукали ці 
процеси. На перших порах така міграція відбувається до тих регіонів, які 
знаходяться територіально близько до регіонів з неналежним рівнем безпеки та 
значно вищим рівнем соціального забезпечення громадян. 
Вимушена внутрішня міграція – це примусово-необхідне переміщення 
особи в межах держави, що призводить до зміни її правового статусу, що 
базується на адміністративному праві, та зміна постійного місця проживання. 
Причинами вимушеного внутрішнього переміщення можуть бути: 
військові або політичні події, гоніння за релігійною чи етнічною ознакою, 
насильство над особою або її родиною. На практиці поняття вимушеної міграції 
12 
включає в себе такі переміщення, як втеча, міграція, еміграція та переселення. За 
визначенням Міжнародної організації з міграції, вимушений мігрант – це 
людина, яка переміщується, щоб уникнути «переслідувань, конфліктів, утисків, 
природних або техногенних катастроф, погіршення стану навколишнього 
середовища або інших ситуацій, що загрожують життю, свободі або засобам до 
існування» [20].  
Міжнародна асоціація з вивчення вимушеної міграції (IASFM) визначає 
вимушену міграцію як «переміщення біженців і внутрішньо переміщених осіб 
(ВПО) та осіб, переміщених внаслідок природних або екологічних катастроф», 
людей, переміщених внаслідок хімічних і ядерних катастроф, голоду і проектів 
розвитку» [21]. Міжнародна організація з міграції поділяє вимушених мігрантів 
на внутрішньо переміщених осіб (ВПО), біженців та шукачів притулку 
(міжнародні мігранти або мігранти-експатріанти) (рис. 1.1).  
 
Рис. 1.1. Види вимушених мігрантів  
Джерело: побудовано [20, 21,13] 
13 
Визначення внутрішньо переміщених осіб в Україні міститься в Законі 
України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [7]. 
Згідно з цим законом, внутрішньо переміщені особи – це громадяни України, 
іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на 
території України та мають право на постійне проживання в Україні у результаті 
збройних конфліктів, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, 
порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного 
характеру, або з метою уникнення негативних наслідків таких проявів, а також 
особи, які змушені залишити або покинути своє попереднє місце проживання з 
метою уникнення негативних наслідків. 
Кожен із представлених видів вимушених мігрантів має свій правовий 
статус, що визначає права, обов’язки та можливості особи, наділеної ним. 
В таблиці 1.1 представлено теоретико-методичні підходи до трактування 
категорії «внутрішньо переміщені особи». 
Таблиця 1.1 
Теоретико-методичні підходи до визначення категорії «внутрішньо 
переміщені особи» 
№ Автор, джерело Зміст 
з/п 
1. М. Ніколайчук специфічна цільова група реалізації міграційної політики, якій 
[58, c. 109] притаманні різнорідні ознаки, детерміновані особливими 
потребами, особистісними характеристиками та впливами 
зовнішнього середовища 
2. Г. Гудвін-Гілл [2, особи, котрі змушені раптово втікати зі своїх будинків у великих 
c. 314-315] кількостях у результаті збройного конфлікту, внутрішньої 
ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних 
лих і перебувають на території власної країни. Ототожнюючи 
поняття “внутрішньо переміщена особа» та “переселенець», автор 
підкреслює, що фактично ВПО – це особи, які підпадають під 
визначення “вимушені переселенці», але які, покинувши місце 
свого постійного проживання, залишаються в країні своєї 
громадянської належності й можуть користуватися її захистом  
3. Р. І. особа, яка є громадянином своєї держави, але змушена покинути 
Наджафгулієв місце постійного проживання і переселитися в інше місце в 
[17, с. 52] результаті військової агресії, стихійного або техногенного лиха 
4. М. М. Сірант [45, люди чи групи людей, які були вимушені покинути свої домівки, 
с. 158] щоб урятуватися від збройних конфліктів, проявів насильства, або 
масових порушень прав людини 
5. М. І. Малиха  громадян держави, які через військові дії та їх наслідки змушені 
[56,с. 10] покинути постійне місце проживання задля убезпечення свого 
життя, при цьому не перетинаючи межі державного кордону 
14 
6. А.В. Путінцев, особи, або група осіб, які змушені покинути своє місце проживання 
Ю.Є. Пащенко в результаті ускладнення політичної, соціальної, економічної, 
[40] екологічної ситуації у відповідній адміністративно-територіальній 
одиниці з метою уникнення порушень прав людини, воєнного 
конфлікту, жорстокого поводження і потребують правового та 
соціального захисту держави 
7. Ю. Римаренко внутрішньо переміщена особа – це людина, яка вимушено 
[43, с. 95] переміщується з місця постійного проживання всередині своєї 
країни внаслідок збройного конфлікту, внутрішнього безладдя, 
систематичного порушення прав людини, а також внаслідок 
природних катаклізмів 
8. Н. Прокушева характерною рисою «внутрішніх» мігрантів є переміщення в межах 
[39, с. 258] однієї держави під впливом різних факторів, які створюють 
небезпеку або унеможливлюють проживання на певній території, 
та які виникають у цій же країні або регіоні 
9. Ф. Мейдінг [52] це люди, які залишають свої будинки, але не перетинають кордонів, 
підконтрольні своїм урядам та державі-суверену Внаслідок 
чутливості суверена, міжнародні втручання дозволяються лише у 
виняткових або надзвичайних обставинах для вирішення 
внутрішніх справ  
10. М. Кобець [11, с. особи, які мають зареєстроване місце постійного проживання, а 
202]. також ті, які працювали на території конфлікту, мають нерухомість 
тощо  
 
Основними причинами міграції внутрішньо переміщених осіб науковці 
вказують: військову агресію, прояви насильства, стихійні або техногенні лиха, 
систематичне порушення прав людини [58, 2, c. 109], таблиця 1.2. 
Таблиця 1.2 
Причини міграції громадян 
№  Науковець Причини внутрішнього вимушеного переміщення 
з/п 
1. М. Ніколайчук [58, c. 109]       
2. Г. Гудвін-Гілл [2, c. 314-315] +  + +   
3. Р. І. Наджафгулієв [17, с. 52] +  +    
4. М. М. Сірант [45, с. 158] + +  +   
5. М. І. Малиха [56,с. 10]       
6. Л. Наливайко, А. Орєшкова [18] + + + + + + 
7. Ю. Римаренко [43, с. 95] +  +  +  
Разом «+» 5 2 4 3 2 1 
 
Виходячи з аналізу представлених вище тлумачень категорії «внутрішньо 
переміщені особи», можна зробити висновок, що основними і найпоширенішими 
Військова агресія 
Прояви насильства 
Стихійні/техногенні 
лиха 
Систематичне 
порушення прав 
людини 
Впровадження 
проектів соціально-
економічного 
розвитку 
Екологічні зміни 
15 
причинами внутрішнього переміщення є конфлікти, пов’язані зі зброєю та 
військовим потенціалом країни. Далі йдуть природні та техногенні катастрофи, 
які унеможливлюють перебування на територіях, де відбуваються відомі та 
систематичні порушення прав людини та катастрофи.  
Більш розширений перелік причин для переміщення і отримання статусу 
ВПО знаходимо в роботі [18], автори наводять такі підстави для внутрішнього 
переміщення, саме: 1) побоювання стати жертвою переслідувань, неможливість 
повною мірою користуватися захистом, гарантованим законодавством України, 
за місцем свого постійного проживання; 2) загроза життю, сім’ї, безпеці або 
свободі; 3) переживання збройного конфлікту або наслідків насильства в умовах 
конфлікту; 4) неможливість повною мірою користуватися захистом, 
гарантованим законодавством України 4) зовнішня агресія; 5) іноземна окупація; 
6) громадянська війна; 7) збройний конфлікт на етнічній, релігійній, мовній чи 
іншій основі, що порушує громадський порядок за місцем постійного 
проживання; 8) надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру. 
В законодавстві зарубіжних країн для позначення осіб, які з різних причин 
були вимушені були покинути місце свого проживання використовуються різні 
терміни, у Хорватії – вигнанці, в Грузії, підхід аналогічний українському –
внутрішньо переміщені особи. Наприклад, у законодавстві Молдови 
використовується термін внутрішньо переміщені особи, однак легальне 
визначення цього терміну не закріплено жодним нормативно-правовим актом. 
Також в залежності від країни, надання статусу ВПО залежить і від 
причини, що спонукала таку особу до внутрішнього переміщення. 
У контексті науково-теоретичного розгляду досліджуваного поняття 
хотілося б наголосити на визначенні осіб, які належать до цієї категорії. 
Внутрішньо переміщені особи – це особи або групи осіб, які змушені покинути 
своє місце проживання у результаті погіршення політичної, соціальної, 
економічної або екологічної ситуації у відповідних адміністративно-
територіальних одиницях та потребують правового та соціального захисту з боку 
держави, щоб уникнути порушень прав людини, військових конфліктів або 
несправедливого ставлення. Слід підкреслити, що за визначенням, внутрішньо 
16 
переміщених осіб часто називають «вимушеними мігрантами» або просто 
«переміщеними особами». 
Таким чином, внутрішньо переміщені особи – це категорія людей, з якою 
світова спільнота стикається вже багато років, але на території незалежної 
України ця категорія з’явилася вперше. Загальна суть терміну полягає в тому, що 
це громадяни держави, які через військові дії та їх наслідки змушені покинути 
свої населені пункти для захисту засобів до існування, не перетинаючи при 
цьому кордон. 
У зв’язку з «новизною» політичного процесу в Україні, українська влада 
змушена спиратися на міжнародні норми, що регулюють питання, пов’язані з 
внутрішньою міграцією. Відсутність відповідного законодавства ускладнює 
реалізацію прав і свобод цієї категорії осіб.  
 
1.2. Державні гарантії ефективного реагування на вимушене 
внутрішнє переміщення громадян 
 
Українській владі необхідно вирішувати поточні проблеми ВПО, сприяти 
підвищенню громадянської свідомості, зміцнювати національну єдність і 
багаторівневу співпрацю, в тому числі міжнародну, враховуючи при цьому реалії 
в нашої країни. Введення поняття «внутрішньо переміщені особи» в законодавчу 
площину України зумовили такі події як анексія Кримського півострова та 
військові дії на сході України (рис. 1.2).  
Національна відповідальність у ситуаціях внутрішнього переміщення, крім 
забезпечення захисту прав відповідно до норм міжнародного права, передбачає 
[53]: 
– запобігання переміщенню та мінімізація його несприятливих наслідків; 
– підвищення національної обізнаності про проблему; 
– збір даних про кількість та стан ВПО; 
– підтримка навчання з прав ВПО; 
– створення законодавчої бази для забезпечення прав ВПО; 
– розробка національної політики щодо внутрішнього переміщення; 
17 
– призначення інституційного координатора з питань ВПО; 
– заохочення національних правозахисних установ до вирішення проблеми 
внутрішнього переміщення; 
– забезпечення участі ВПО у прийнятті рішень; 
– підтримка довгострокових рішень; 
– виділення достатніх ресурсів для вирішення проблеми внутрішнього 
переміщення;  
– співпраця з міжнародним співтовариством, коли національний потенціал 
є недостатнім. 
 
Рис. 1.2. Ознаки ідентифікації категорії осіб з правовим статусом ВПО 
Джерело: побудовано за [14, 26, с. 21] 
 
Нормативною базою для розв’язання проблем внутрішньо переміщених 
осіб є засадничі принципи ООН, які деталізують гарантії для такої категорії осіб 
(у тому числі спрямовані на запобігання примусовому переміщенню) відповідно 
до міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права [59]. 
Відповідно до цих принципів, основна відповідальність за захист прав і гарантій 
внутрішньо переміщених осіб лежить на органах державної влади. Саме держава 
зобов’язана задовольняти потреби своїх громадян, захищати та надавати їм 
допомогу, а також нести відповідальність за безпеку та їх добробут. Для того, 
щоб внутрішньо переміщені особи не були позбавлені своїх прав, держава 
повинна надавати допомогу та вживати спеціальних заходів відповідно до рівня 
18 
їхньої вразливості. Основні вимоги щодо захисту прав внутрішньо переміщених 
осіб в Європейському співтоваристві містяться в Рекомендації Комітету 
Міністрів Ради Європи [61] державам-членам Ради Європи, однією з яких є 
Україна. У контексті захисту прав внутрішньо переміщених осіб ці Рекомендації 
встановлюють такі зобов’язання держави: 
– внутрішньо переміщеним особам слід надавати всю необхідну 
документацію, щоб вони могли ефективно реалізовувати свої права якомога 
швидше після переміщення, без додаткових вимог; 
– держави повинні вжити належних правових і практичних заходів для 
забезпечення того, щоб внутрішньо переміщені особи могли повною мірою 
реалізувати своє право голосу на національних або місцевих виборах;  
– внутрішньо переміщені особи мають право користуватися своїм майном 
відповідно до міжнародного права прав людини. Зокрема, ВПО мають право на 
реституцію майна, що було залишене внаслідок їхнього. 
Якщо ВПО було відмовлено в можливості повернути своє майно, вони 
повинні отримати належну компенсацію за понесені втрати. Незважаючи на 
значні зміни в міжнародному праві, право держави, де відбувається міграційний 
процес, все ще відіграє важливу роль у реалізації прав внутрішньо переміщених 
осіб.  
Україна, як держава, з метою створення та покращення умов життя ВПО 
розробила низку механізмів. Такі механізми, що передбачають порядок дій в 
умовах вимушеної міграції містяться у Законі України «Про забезпечення прав і 
свобод внутрішньо переміщених осіб» [34] та Постанові Кабінету Міністрів 
«Про підтримку та соціальну адаптацію на період до 2017 року громадян 
України, які переселилися в інші регіони України з тимчасово окупованої 
території та районів проведення антитерористичної операції, та про 
затвердження комплексної державної програми щодо їх реінтеграції» [35]. 
У жовтні 2014 р. прийнято Постанову КМУ № 535 «Про затвердження 
Порядку використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для 
надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо 
переміщеним особам» [36], а з серпня 2016 р. почав працювати Єдиний реєстр 
19 
ВПО. У вересні 2016 р. Міністерством соціальної політики затверджено 
«Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної 
бази даних про внутрішньо переміщених осіб». 
Перед органами державної влади та місцевого самоврядування України 
стоїть завдання віднайти шляхи вирішення першочергових проблем, з якими 
стикаються ВПО, що постраждали від війни.  
Проаналізуємо інституційні засади забезпечення соціальних прав 
внутрішньо переміщених осіб в Україні з метою ідентифікації проблем, які 
потребують вирішення та рефлексії з боку держави в частині забезпечення 
житлом цієї категорії осіб. 
1. Внутрішньо переміщені особи, які перебувають на обліку, мають право 
користуватися державними гарантіями. У Законі «Про забезпечення прав і 
свобод внутрішньо переміщених осіб» [34] визначено коло осіб, які мають право 
на реєстрацію, також передбачено порядок і термін отримання довідок, які 
можна отримати в органах соціального захисту населення, ОТГ, Центрах 
надання адміністративних послуг та через мобільний додаток «Дія». Алгоритм 
видачі довідок та порядок реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО 
(розпорядник Міністерство соціальної політики) визначається Порядком обліку 
внутрішньо переміщених осіб та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо 
переміщеної особи [37], затвердженим постановою КМУ. Заявникам може бути 
відмовлено у видачі довідки, такими причинами можуть бути: 
– відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення; 
– навмисне надання неправдивих відомостей; 
– втрата документа, що посвідчує особу.  
У статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо 
переміщених осіб» [34] передбачено підстави для скасування дії довідки про 
взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в 
Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, зокрема, 
якщо внутрішньо переміщена особа: 
1) подала заяву про відмову від довідки; 
20 
2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку 
зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; 
посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний 
акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення 
терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної 
організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; 
вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та 
міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 
5) подала завідомо недостовірні відомості. 
Відповідальним за прийняття рішення про скасування дії довідки 
покладено на керівника структурного підрозділу з питань соціального захисту 
населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, 
виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем 
проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох 
днів з дня прийняття такого рішення. 
Невирішеною частиною цього механізму є не уніфікованість процедур 
реєстрації / перереєстрації ВПО та не узгодженість взаємодії Міністерства 
соціальної політики, Пенсійного фонду України та Державної міграційної 
служби України. Така ситуація генерує труднощі з відновленням адресної 
грошової допомоги чи пенсій. Другою не вирішеною проблемою є відсутність 
законодавчо унормованого та технічно забезпеченого порядку припинення дії 
довідки (зняття з обліку) після повернення на постійне місце проживання 
(додому). 
2. Отримання фінансової допомоги на проживання. Таку допомогу можуть 
надавати держави, неурядові організації, міжнародні організації, юридичні та 
фізичні особи. Слід зазначити, що цивільне населення під час воєнного стану має 
право на отримання продуктів харчування, медичної допомоги, одягу, взуття, 
предметів першої необхідності тощо за рахунок коштів, отриманих від іноземних 
партнерів та перерахованих на рахунок Міністерства соціальної політики.  
21 
Так, у 2022 році, відповідно до чинного законодавства, за особами, 
відомості про яких внесено до Єдиної інформаційної бази даних про ВПО, 
визнано право на щомісячну грошову допомогу для покриття витрат на 
проживання. Процедури реєстрації, призначення та одержана допомоги 
визначені відповідними нормативно-правовими документами. 
Таким чином, можемо підвести підсумки, особи, які потребують притулку, 
мають чітко визначений перелік прав, у тому числі право на соціальний захист. 
На фоні політичної, економічної та військової нестабільності в Україні є потреба 
у створенні додаткової законодавчої бази, яка враховує потреби внутрішньо 
переміщених осіб з метою забезпечення їх права на захист і безпеку життя.  
Крім отримання допомоги на проживання та можливості реалізації 
житлових та майнових прав ВПО державні гарантії працюють в таких напрямках 
[47]: 
– працевлаштування і освіта ВПО; 
– реалізація права на соціальний захист ВПО; 
– медичне забезпечення ВПО; 
– доступ до документів; 
– створення умов для інтеграції ВПО в приймаючих територіальних 
громадах. 
Отриманий досвід, показує, що проблеми ВПО частково були вирішені, і 
щоб ці зусилля посилювалися в найближчі роки. Доцільним є вивчення досвіду 
іноземних держав щодо підтримки переселенців, з метою його адаптації та 
втілення його в українських реаліях. Виходячи з поточного досвіду України, 
українська влада має вжити таких заходів:  
– збільшити чисельність працівників (збільшити чисельність працівників) 
в організаціях соціального захисту населення;  
– створити інформаційну базу, веб-сайт та організувати роботу операторів 
для забезпечення регіонального консультування;  
– розробити карти середовища проживання;  
– надати додаткову підтримку та допомогу для поселення в сільській 
місцевості;  
22 
– розробляти нові проекти для учнів/студентів;  
– постійний моніторинг усіх поточних і майбутніх заходів із 
впровадження.  
Внутрішня позиція керівництва держави досі відіграє найважливішу роль 
у наданні підтримки постраждалим людям та правовому впливі на реалізацію 
політики регіональної безпеки. Впровадження та використання іноземного 
досвіду в Україні допоможе в найкоротші терміни вирішити проблеми, з якими 
стикаються переселенці та їхні сім’ї у зв’язку з переїздом або раптовою зміною 
місця проживання. 
 
1.3. Закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб та можливості його імплементації в Україні 
 
Висока соціальна вразливість, особливо щодо житла була характерною 
рисою і довоєнної України. Однак, тотальна війна росії проти України призвела 
до масового переміщення населення всередині країни та за її межі. Руйнування 
будівель, соціальної та житлово-комунальної інфраструктури створює низку 
соціальних та гуманітарних проблем для національної безпеки. 
Наслідком війни є вимушена внутрішня міграція, яка становить майже 20% 
населення України. Поряд з міграційними втратами на Україну очікує і масова 
демографічна криза, що істотно вплине на соціально-економічний розвиток 
держави. Серед усього спектру проблем соціальної вразливості однією з 
ключових є доступність житла як в Україні, так і для українців за кордоном. 
Потреба у забезпечені житлом через його втрату є однією з ключових проблем 
громадян, які через війну змушені були залишити свої домівки, рятуючи своє 
життя або ж втратили житло внаслідок військових дій.  
Проблема соціального житла в Україні загострилася з початком російсько-
української війни (з 2014 року). З того часу Уряд здійснив низку заходів у цій 
сфері і наразі має набір прямих та опосередкованих механізмів для вирішення 
проблеми нестачі житла для внутрішньо переміщених осіб. Серед них – 
реєстрація та постановка на облік ВПО для отримання тимчасового / соціального 
23 
житла, постановка на квартирний облік внутрішньо переміщених осіб з числа 
учасників бойових дій та інвалідів ІІІ групи тощо. 
Проблема забезпечення належних умов проживання ВПО набуває все 
більш системного характеру, а в умовах воєнного часу є критично важливою в 
частині забезпечення соціальної та гуманітарної складових національної безпеки 
України. Можливості вирішення цього питання в межах України дедалі більше 
скорочуються, зокрема через ресурсні та бюджетні обмеження, але 
альтернативних шляхів вирішення цієї проблеми не існує. Такі дилеми 
вимагають, насамперед, системного підходу. Для вироблення оптимальних 
рішень щодо забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб варто 
звернутися до досвіду тих країн, які стикалися з окресленою проблемою і 
напрацювали успішні практики в цій царині та будувати політику соціального 
забезпечення ВПО на принципах та з використанням інструментів, притаманних 
сучасній політиці ЄС, з метою зближення відповідного середовища та 
прискорення економічного зростання України. 
Розглядаючи можливість запозичення окремих зарубіжних управлінських 
практик та досвіду міжнародних організацій, вважаємо за доцільне зосередити 
увагу на Грузії, Молдови, Азербайджана та Вірменії в яких також відбувалися 
міграційні процеси пов’язані з військовою агресією росії.  
Варто зосередитися на грузинському досвіді у роботі з внутрішньо 
переміщеними особами, набутому на хвилі міграції внаслідок збройних 
конфліктів у Грузії (1992–1993 рр.; 1989–1992 рр.; після 2008 року [22]). Станом 
на 17 вересня 2014 року загальна кількість зареєстрованих внутрішньо 
переміщених осіб становить 259 247 осіб і 86 283 сім'ї. ВПО становлять 6% 
населення Грузії. Внаслідок двох конфліктів на початку 1990-х років (233 000 
осіб) і в 2008 році (спочатку 192 000 осіб, більшість з яких повернулися, але 
понад 26 000 осіб продовжують жити в переміщених районах) співвідношення 
внутрішньо переміщених осіб до загальної чисельності населення є найвищим, в 
результаті чого люди втратили свої будинки і були змушені покинути місця 
свого проживання. У цьому контексті внутрішньо переміщені особи в Грузії 
можна умовно поділити на дві групи: «старі» та «нові» ВПО. 44% ВПО 
24 
проживають у Тбілісі і близько 26,4% – у регіоні Самегрело-Верхуні-Сванеті, 
який межує з Абхазькою Автономною Республікою. Загалом, 75% ВПО 
проживають у міських поселеннях. Житлова проблема є особливо гострою для 
«літніх» ВПО, багато з яких продовжують жити в колективних центрах. У 
більшості випадків ВПО, які переїхали на територію, підконтрольну Уряду 
Грузії, не мають можливості повернутися назад [8]. 
Основні проблеми, визначені тодішнім грузинським керівництвом, були 
схожими до теперішніх українських. На початку конфлікту, розселення носило 
не системний характер – людей спершу розміщували в готелях, санаторіях і 
пансіонатах, потім у дитячих садках. Пізніше для цих цілей стали 
переоблаштовуватися громадські будівлі. На перших порах, при тимчасовому 
розміщенні ВПО, попереднє їх місце проживання не бралося до уваги (місто чи 
село), також не враховувалося наявність роботи у місцях розселення, а також те, 
чи повинна будівля і надалі використовуватися за своїм первісним 
призначенням, можливість реєстрації ВПО у громаді та спроможності наявної 
інфраструктури. 
З 2005 року почалася робота над розробкою національної стратегії щодо 
внутрішньо переміщених осіб, а у 2009 році було створено окремий керівний 
комітет з питань ВПО, його основним завданням було забезпечення постійним 
житлом внутрішньо переміщених осіб. 
Його основним завданням було забезпечення внутрішньо переміщених 
осіб постійним житлом з урахуванням умов їх проживання та станом соціально-
економічного розвитку окремих регіонів країни; можливості соціально-
економічна інтеграції та доступу до медичної допомоги і освіти; необхідності 
перебудови системи управління; створення інфраструктури, яка в майбутньому 
стала базисом для вирішення інших соціально-економічних проблем; участі 
внутрішньо переміщених осіб у процесах прийняття рішень для запобігання 
ускладнень тощо [48]. 
У Грузії, також передбачений механізм компенсації втраченого житла, 
розмір якої становить приблизно 10 000 доларів США.  
25 
Розглянемо досвід Азербайджану щодо організації соціального захисту 
ВПО. Міжнаціональний конфлікт між Азербайджаном і Вірменією виник в 
останні роки існування Радянського Союзу (1988-1990 рр.) у Нагірному 
Карабахі, що призвело до початку внутрішніх міграційних, а з проголошенням 
незалежності цих країн у 1991 році це протистояння трансформувалося з 
міждержавного в міжнародний [49]. Для вирішення питання внутрішньо 
переміщених осіб було прийнято Закон «Про статус біженців та внутрішньо 
переміщених осіб» (1992 р.), який і досі діє в редакції 1999 року. 
Закон передбачає низку соціальних гарантій, зокрема, надання 
тимчасового житла, вільне пересування до місця тимчасового проживання і 
назад, а також перевезення вантажів, медичне обслуговування та забезпечення 
медикаментами, першочергове влаштування до спеціалізованих соціальних 
установ ВПО з інвалідністю та ВПО похилого віку. 
Внутрішньо переміщені особи отримують грошову допомогу, їм надається 
допомога у працевлаштуванні, у разі перепідготовки за новою спеціальністю 
виплачується середня заробітна плата за новою спеціальністю. Соціальні гарантії 
для внутрішньо переміщених осіб детально регулюються Законом «Про 
соціальний захист внутрішньо переміщених осіб та осіб, прирівняних до 
внутрішньо переміщених осіб», цей закон був прийнятий у 1999 році. 
Також у 1999 році було створено Фонд соціального захисту внутрішньо 
переміщених осіб, метою його функціонування було створення необхідних умов 
для працевлаштування вимушених переселенців та допомоги у започаткуванні 
підприємницької діяльності ВПО. 
Держава встановлювала квоти у державних установах та організаціях щодо 
створення нових робочих місць, а у разі неможливості забезпечити постійну 
зайнятість переселенців, вони працевлаштовуються на тимчасові та сезонні 
роботи. 
У період 2001 – 2015 рр., згідно з Національною програмою підвищення 
рівня життя і створення робочих місць для біженців і внутрішньо переміщених 
осіб, було побудовано 82 тимчасових будинки з соціальною і технічною 
26 
інфраструктурою, які отримали 40 000 сімей і 180 000 внутрішньо переміщених 
осіб. 
Програма «Велике повернення», оголошена урядом у 2005 році, має на меті 
встановити принцип добровільного повернення в контексті можливого 
врегулювання збройного конфлікту в Нагірно-Карабахському регіоні. Програма 
Великого повернення буде реалізована після підписання Загальної мирної угоди. 
Надання житла внутрішньо переміщеним особам (ВПО) у нових 
поселеннях є тимчасовим і безкоштовним, оскільки ВПО вважаються «гостями» 
до реалізації загального плану «Великого повернення». 
Якість деяких нових будинків є незадовільною і потребує ремонту вже 
через кілька місяців після зведення. У деяких населених пунктах доступ до води, 
транспорту, землі та працевлаштування обмежений, а ВПО повідомляють, що з 
ними не консультувалися і не залучали до процесу планування, незважаючи на 
офіційні заяви про протилежне. 
Задля збереження соціальної згуртованості нові поселення, як правило, 
ізольовані від існуючих громад. Тому Програма продовжує розміщувати ВПО 
масово, відокремлено від решти населення [8]. 
Уряд Азербайджану пов'язує оцінку, планування і координацію програми 
реституції з остаточним врегулюванням конфлікту з Вірменією, включаючи 
звільнення окупованих територій і повернення внутрішньо переміщених осіб. 
Отже, немає жодної інформації або не було спроб визначити кількість землі, 
житла або майна, що підлягає компенсації. Питання втраченого майна та 
компенсації буде розглянуто після підписання мирної угоди. 
Угода про припинення вогню формально припинила бойові дії наприкінці 
1994 року, і з того часу Вірменія повністю або частково контролює Нагірний 
Карабах і сім прилеглих районів. Близько 700 000 людей були змушені покинути 
свої домівки в Азербайджані і 30 000 – у Нагірному Карабахі під час перемир'я. 
Хоча конфлікт між Азербайджаном і Вірменією часто називають 
замороженим, насправді він триває на всіх фронтах. 96% житлового фонду 
Вірменії було приватизовано і перебуває у поганому стані після швидкої 
приватизації. Квартири у багатоповерхових будинках здебільшого належать 
27 
сім'ям, квартири у багатоповерхівках здебільшого належать сім'ям, а місця 
загального користування не обслуговуються. Державі належить 0,06% 
житлового фонду, приватним компаніям – 0,01%, а місцевій владі – 3,3%. 
Дві великі кризи у Вірменії призвели до еміграції: Землетрус 1988 року і 
військовий конфлікт з Азербайджаном (Нагірний Карабах) на початку 1990-х 
років. Були прийняті рішення про компенсації, але оскільки це тривалий 
заморожений конфлікт, жодного механізму компенсації ще не було 
впроваджено. Примусове переміщення відбувалося поступово. У постраждалих 
від землетрусу районах видавалися житлові ваучери. 
Через десять років після кризи були виділені субсидії на поліпшення 
житлових умов як у містах, так і в сільській місцевості. У містах кошти були 
спрямовані на тих, хто залишився у своїх будинках і офіційно не перебував у 
черзі на отримання житла, тоді як у сільській місцевості кошти були використані 
для відновлення покинутих будівель. 
Уряд поступово викуповує будівлі у приватного сектору. Інститут міста 
підтримує створення ОСББ та реєструє місця загального користування (цей 
елемент пов'язаний з розподілом грантів на відновлення житла в міській та 
сільській місцевості). Позитивними аспектами є: 
– Програма житлових ваучерів спочатку фінансувалася донорами (USAID 
та Інститутом міста), але була успішно реалізована урядом. 
– Завдяки житловим ваучерам уряд зміг забезпечити житлом найбільш 
вразливих ВПО протягом десяти років після землетрусу та кризи з біженцями. 
– Функціональна система земельного кадастру. 
– Система сертифікатів дозволила покупцям обирати, де вони хочуть жити. 
Проект сприяв змінам у регуляторних механізмах Закону про управління 
будівництвом Республіки Вірменія та впровадженню децентралізації і місцевої 
автономії. У Вірменії механізму реституції втраченого майна не було 
запроваджено [8]. 
Цікавим є досвід Молдови, яка лише у 2001 році приєдналася до Конвенції 
1951 року про статус біженців. У Молдові офіційно зареєстровані 51289 
внутрішньо переміщених осіб (у тому числі 28 746 дітей). За неофіційними 
28 
даними, їхня кількість становить 130 000. Припинення вогню, підписане в липні 
1992 року, дозволило більшості ВПО і біженців повернутися до своїх постійних 
поселень. Однак, від 6 000 до 10 000 внутрішньо переміщених осіб залишилися 
у своїх нових поселеннях та були змушені інтегруватися в місцеві громади. 
Придністровська влада перерозподілила «покинуте» майно серед новоприбулих 
російських громадян. 
Починаючи з 1998 року, у Молдові уряд Придністров’я встановив 
контрольно-пропускні пункти і вимагав від жертв сплати різних податків і 
зборів, пов'язаних із користуванням землею. Потім, у 2004 році, земля була 
конфіскована, і потерпілі були змушені підписати договори оренди. Коли вони 
не погодилися, їм було відмовлено в доступі до землі, а частину врожаю та 
обладнання було конфісковано. 
Молдова почала переговори з фактичною адміністрацією про компенсацію 
втрати доходів і врегулювання правового статусу землі. Це означало, що 
землевласники були звільнені від податку на нерухомість, а також від внесків на 
обов'язкове соціальне страхування та інших податків. Постраждалі отримали 
офіційний статус безробітних і змогли отримати страхові виплати та 
компенсацію за втрачений заробіток. 
У період з 2004-2007 рр. уряд виплатив компенсації на загальну суму 
близько 2,3 млн. євро, однак, за даними Департаменту реінтеграції, молдовського 
урядового агентства, що займається придністровським конфліктом, сума 
допомоги за 12-річний період (2004-2016 рр.) склала 1,8 млн. євро (35,6 млн. 
леїв). 
Крім того, уряду вдалося домовитися з адміністрацією Придністров’я про 
систему тимчасової реєстрації права власності на землю. Це дозволило жертвам 
продовжувати обробляти свої землі і звільнило їх від сплати платежів 
адміністрації. Починаючи з 2006 року, тимчасова реєстрація поновлюється 
щорічно шляхом переговорів з адміністрацією Придністров’я. Ці домовленості 
не забезпечують необмеженого доступу до землі, і ризик втрати доступу 
залишається. У 2018 році уряд оголосив, що землевласники мають право на 20 
років необмеженої реєстрації без необхідності щорічного поновлення. 
29 
У Молдові більшість житлового фонду розташована в сільській місцевості, 
а 39% – у містах. 96% житла перебуває у приватній власності, порівняно з 99% у 
сільській місцевості та 92% у міських поселеннях [8].  
Для вирішення житлової проблеми було вжито низку заходів, а саме 
громадянам, чиї будинки були зруйновані, і ВПО, які не повернулися на 
Лівобережжя, були надані безвідсоткові кредити терміном до 15 років (збитки 
банку покривалися з державного бюджету). 
У програмі також брали участь комерційні банки. Відсотки за кредитами 
покривалися Міністерством фінансів, а також вживалися заходи щодо захисту 
території країни в разі участі ВПО в бойових діях. Якщо вони брали участь у 
бойових діях для захисту територіальної цілісності країни, держава 
компенсувала їм 50% суми кредиту. 
При втраті житла у Молдові передбачена компенсація еквівалентна 
ринковій вартості такого житла [12]. Переселення все ще дозволяється, особливо 
в малих містах і спеціально побудованих літніх містечках у сільській місцевості. 
Ці муніципальні житлові одиниці оснащені найнеобхіднішими меблями та 
обладнанням. Ці будинки залишаються у власності переміщених осіб доти, доки 
уряд не поверне їх на землю, яку вони займали, а їхнє власне житло не буде 
відремонтоване. 
Проаналізувавши все вищесказане, ми можемо прийти до наступного 
висновку. Досвід інших країн показує, що методи та підходи до вирішення 
проблеми внутрішньо переміщених осіб є досить актуальним. Забезпечення прав 
внутрішньо переміщених осіб має бути пріоритетним напрямком державної 
політики кожної країни. Взаємодія між громадянським суспільством і державою 
залишається не менш важливою у наданні допомоги ВПО. Національні органи 
влади повинні вивчати, досліджувати та переймати досвід інших країн для 
ефективного вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб. Це потрібно для 
того, щоб ефективно вирішувати проблеми внутрішньо переміщених осіб.  
Україна має використовувати досвід міжнародної соціальної роботи при 
плануванні своїх програм щодо соціального захисту ВПО, оскільки вона не має 
достатнього досвіду надання допомоги внутрішньо переміщеним особам. Для 
30 
вирішення проблеми внутрішньо переміщених осіб необхідна спеціальна 
нормативно-правова база для вирішення проблеми, адміністративні органи для 
реалізації, координація зусиль різних інституцій а також достатнє фінансування 
з державного бюджету програм допомоги внутрішньо переміщеним особам.  
Міжнародні організації можуть надати важливу підтримку в умовах 
обмежених ресурсів конфлікту; співпраця з цими організаціями має бути 
важливою частиною політики захисту ВПО. 
Як свідчить досвід інших країн, найбільш ефективними практиками 
допомоги внутрішньо переміщеним особам є забезпечення тимчасовим або 
постійним житлом. Можуть бути розглянуті такі варіанти, як фінансова 
компенсація за втрату або часткове руйнування житла або безвідсоткова 
розстрочка на придбання житла.  
Таким чином, процес відновлення прав постраждалих проходить через 
певні етапи реституції та відшкодування збитків. Такий підхід забезпечує 
включення всіх постраждалих від конфлікту осіб, незалежно від того, до якої 
категорії вони належать за національним законодавством: переміщені особи, 
особи, що постраждали від конфлікту, «репатріанти», «ті, що вижили» тощо. 
До забезпечення прав ВПО на житло можуть долучатися донори. Світовий 
досвід за участі донорів демонструє низку проактивних ініціатив, які було 
реалізовано для вирішення конфліктів. Тому існує потреба в інформуванні 
донорів про їхню роль у підтримці житлових програм, пов'язаних з питаннями 
доступу до правосуддя в період відновлення. 
Важливим питанням наразі є законодавче забезпечення прав ВПО на 
правосуддя та можливості доступу до нього. Багато країн з найбільш успішним 
управлінням мають добре розвинені системи реєстрів власності (кадастрів) та 
шкали оцінки землі, які є важливими елементами доказової бази в роботі 
Компенсаційної комісії. Для України необхідна допомога у вдосконаленні 
системи реєстрації земельних ділянок, яка до кризи була недостатньо 
розвинутою. У багатьох регіонах України житловий фонд потребував ремонту 
ще до кризи. Після створення географічної та інфраструктурної системи 
(планування) цей житловий фонд може брати участь у житлових програмах, що, 
31 
серед іншого, стане стимулом для розвитку (зайнятості), особливо в 
будівельному секторі. 
Одним із елементів механізмів соціального захисту ВПО є створення 
комісій з оцінки збитків, які часто поєднують функції адміністративних і 
квазісудових органів державної влади та відіграють важливу роль у належному 
реагуванні на житлові проблеми постраждалого від конфлікту населення. 
В довгостроковій перспективі рішення житлових проблем часто 
передбачають не лише зміни у житловому законодавстві, але й рішення у сфері 
землекористування та інфраструктури. Найбільші виклики постали перед 
країнами, які не мають комплексної житлової політики. Україна має схожі 
проблеми, і план реконструкції повинен передбачати державну політику, яка 
підтримує конкретні реформи в житловому секторі для забезпечення 
компенсацій на оренду житла, побудову та надання соціального житла, а також 
належного функціонального опалення. 
Обов’язок доводити завдані збитки агресором населенню слід покласти на 
державу, ефективність цього підтверджена практикою інших країн. Згідно із 
зарубіжним досвідом, як правило, 10% постраждалих отримують кошти від 
держави на вирішення житлових проблем. Однак перекладання тягаря 
доказування на державу значно скоротить час, необхідний для реституції та 
компенсації. 
Україні варто вивчити зарубіжний досвід процесів організації житлових 
асоціацій, що може бути джерелом відповідальності громади. Для цього слід 
проводити роз’яснювальну роботу в громадах, оскільки місцевим жителям 
доволі часто важко зрозуміти переваги таких асоціацій. Житлові програми, що 
пропонуються до реалізації повинні бути інклюзивними, гнучкими і включати 
стимули для заохочення місцевих груп до участі в них. 
  
32 
РОЗДІЛ 2 
ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ УМОВ 
ТИМЧАСОВОГО ПРОЖИВАННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ 
ОСІБ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ В УКРАЇНІ 
 
2.1. Характеристика міграційних процесів у 2022-2023 роках в Україні 
 
24 лютого 2022 року рф здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. 
Два роки по тому військові дії тривають, найбільш вони проходять гостро на 
сході та півдні України, а критично важливу цивільну інфраструктуру 
продовжують обстрілювати по всій країні, що в сукупності впливає на безпеку 
населення та доступність до державних цивільних та соціальних послуг.  
До кінця 2022 року близько 5,4 мільйона людей були переміщені в різних 
частинах України через конфлікт. Внутрішньо переміщеним особам, особливо в 
західних частинах України, важко знайти гідне житло та заробіток, що 
призводить до вразливості до експлуатації, насильства за статтю та розлучення з 
родиною.  
Понад вісім мільйонів українців шукали притулку за кордоном, було 
зафіксовано 602 337 перетинів кордону України в сусідні країни [16]. Загальна 
кількість біженців і тих, хто перетинає країну, неухильно зростала протягом 
кризи.  
До реагування на міграційну кризу в Україні відразу долучилася 
Міжнародна організація з міграції (МОМ) / International Organization for 
Migration (IOM), головним пріоритетом якої є безпека та захист переміщених 
осіб внаслідок конфлікту, включно з громадянами третіх країн, і забезпечення їм 
доступу до допомоги. Від початку збройної агресії Організація забезпечувала 
програмування гуманітарного управління кордоном у понад 30 пунктах 
пропуску та місцях прибуття, а також продовжував використовуватися 
гуманітарний «Зелений коридор», у рамках якого 34 930 осіб безпечно 
транспортувалися автомобільним транспортом від кордону Україна – Республіка 
Молдова до Румунії та інших європейських країн, що допомагають з великими 
33 
потоками переселенців з України. У 2022 році це включало надання людям, які 
цього потребували, середньострокового та довгострокового житла; соціальна 
допомога; фінансова підтримка; виховання та денний догляд за дітьми; 
професійно-мовна підготовка; працевлаштування та засоби до існування, 
програми згуртованості громад, а також розглядають конкретні вразливості та 
ризики захисту, такі як торгівля людьми та насильство за статевою ознакою, а 
також ризики захисту дітей, особливо для дітей без супроводу або дітей, батьки 
яких є розлученими. 
Через програму солідарності Європейського Союзу МОМ перемістила 
вразливих осіб до країн-членів Європейського Союзу та асоційованих країн, які 
зобов’язалися прийняти українських біженців. Крім того, у 2022 році МОМ 
підтримала безпечне та гідне переміщення повітряним транспортом 114 
неповнолітніх без супроводу з Польщі до Швейцарії. Хоча 5,5 мільйонів 
українців вирішили повернутися додому у 2022 році, динаміка переміщення 
залишається мінливою, і майже 60 відсотків тих, хто повернувся додому, не 
почуваються в безпеці. 
У 2022 році МОМ отримала фінансування в розмірі 466 мільйонів доларів 
США на підтримку реагування на кризу в Україні, що становило 90 відсотків 
потреб у фінансуванні. Це дозволило МОМ розширити свою діяльність в Україні 
та в сусідніх країнах. До кінця року допомога в порятунку життя та захисті була 
надана понад 3 250 000 особам, у тому числі 2 143 959 особам, які отримали 
екстрені засоби WASH і 119 403 осіб було охоплено послугами, пов’язаними зі 
здоров’ям, просуванням і розбудовою потенціалу територій України, що 
приймали ВПО.  
З березня 2022 року Міжнародна організація з міграції проводить в Україні 
серію репрезентативних опитувань населення для моніторингу ситуації з 
внутрішньо переміщеними особами та міграційними потоками. 
Опитувальники містять інформацію про ситуацію та потреби вразливих 
груп у різних тематичних сферах, використовуючи міжсекторальний підхід до 
збору інформації. Також МОМ створено мережу польових офісів та ключових 
інформаторів у 20 областях та столиці України, представники якої проводить 
34 
регулярні базові оцінки для відстеження присутності внутрішньо переміщених 
осіб, зареєстрованих на місцевому рівні. 
За даним Управління з координації гуманітарних питань (OCHA) 40 
відсотків загального населення країни потребує гуманітарної допомоги, з яких 
56 відсотків – жінки та дівчата, 23 відсотки – діти, а 15 відсотків – люди з 
обмеженими можливостями.  
Станом на січень 2023 року понад 19 мільйонів залишалися 
постраждалими від різних форм переміщення, у тому числі 5,4 мільйона 
внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – 58 відсотків з яких були переміщені на 
шість місяців або більше – та 5,5 мільйонів репатріантів, 20% з яких повернулася 
з-за кордону [62]. 
Війна серйозно вплинула на доступ людей до найважливіших послуг, 
включаючи воду, електроенергію, опалення, охорону здоров’я, освіту та 
соціальний захист, непропорційно вплинувши на життя людей, які живуть у 
важкодоступних і важкодоступних районах. Вона також завдала шкоди найбільш 
уразливим верствам населення, особливо тим, хто живе в охоплених війною 
районах, переміщеним особам, людям похилого віку, жінкам і дітям, а також тим, 
хто живе в злиднях. Атаки на системи енергопостачання погіршили умови життя 
у багатьох частинах країни, особливо в холодні зимові місяці.  
Непередбачувана ситуація, включаючи триваючі ракетні обстріли багатьох 
районів України та обмежений доступ до основних послуг, сприяє складній 
динаміці мобільності та наражає людей на підвищені ризики захисту, негативно 
впливаючи на їхнє психічне здоров’я та психосоціальне благополуччя. Масові 
жертви, масштабне переміщення населення, руйнування критично важливої 
інфраструктури та порушення роботи основних послуг можуть ще більше 
сприяти зростанню соціальної напруги, локалізованим конфліктам і 
нестабільності в майбутньому. Узагальнена інформація щодо чисельності ВПО, 
громадян, які повернулися в Україну та біженців за період 2022-2023 роки 
представлена на рисунку 2.1. 
35 
9
8 8
7,7 7,9 8
7,5 7,7
7 7
6,5 6,6
6,3 6,5
6 6,2 6,2
5,8 6 6 5,9 5,9
5,5 55,5
5 5,2 ,4
4,5
4
3
2,8 3
2
1,3
1
0
Бер.22 Кві.22 Тра.22 Чер.22 Лип.22 08..2022 Вер.22 Жов.22 Лис.22 Січ.23
Внутрішньо переміщені особи, осіб Повернулося в Україну, осіб 
Біженці, осіб
 
Рис. 2.1. Динаміка ВПО, осіб, які повернулися та біженців за 2022-2023 
роки, млн. осіб 
Джерело: побудовано за [54] 
 
Як видно з рисунку 2.1, починаючи з серпня 2022 р., чисельність ВПО 
знижувалася, а чисельність біженців, навпаки, зростала. Від червня 2022 року 
спостерігаємо позитивну динаміку щодо збільшення кількості осіб, які 
повернулися в Україну, частина з них повернулася на постійне місце 
проживання, а частина оселилася в нових для себе громадах.  
За результатами опитування, проведеного УВКБ ООН у грудні 2022 року 
63 відсотків громадян України мали намір залишитися в приймаючій країні [62]. 
У багатьох сусідніх країнах спостерігається значне зростання населення в містах, 
особливо жінок і дітей, що збільшує тиск на основні послуги.  
За оцінками Міжнародної організації з міграції, станом на 25 вересня 2023 
року в Україні налічувалося 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, 52% з 
яких зосереджені в п’яти регіонах України. Найбільша їх чисельність у 
Дніпропетровській та Харківській областях (приблизно 498 000 і 494 000 осіб 
відповідно). Майже половина від ВПО – це особи, які переїхали з двох областей: 
Донецької (24%) та Харківської (22%) областей [16]. 
П’ять областей, які прийняли найбільшу кількість ВПО, також є регіонами, 
в які назад повертається найбільша кількість ВПО. Сімдесят відсотків 
36 
переміщених домогосподарств стверджують, що вони покинули свої домівки 
щонайменше рік тому. Українці перебувають у стані внутрішнього переміщення 
в середньому 422 дні. Внутрішньо переміщені особи перебувають у цій ситуації 
вже тривалий час і можуть мати комплексну вразливість через тривале 
переміщення. Підвищена вразливість під час переміщення може спонукати ВПО 
до повернення, незважаючи на ризики для безпеки в зоні повернення.  
Порівняно з попередніми опитування МОМ (раунд 12), останні дані 
свідчать про помітне зменшення кількості ВПО, які мають намір переїхати 
найближчим часом. Більше того, кількість домогосподарств ВПО, які мають 
намір повернутися до свого звичайного місця проживання або переїхати в інше 
місце, зменшилася з 15% (13-й раунд) до 6% (14-й раунд) лише за один місяць. 
Серед ВПО, які мають намір переселитися, 85% планують повернутися до свого 
довоєнного місця проживання. Найбільша частка таких респондентів наразі 
знаходиться в Чернігівській та Полтавській областях. Водночас найбільша 
частка ВПО, які розглядають можливість інтеграції, – у Києві (27%), Одесі (24%) 
та Дніпрі (21%). 
МОМ розробила інтерактивну інформаційну панель, що містить 
інформацію щодо базової оцінки території зареєстрованих ВПО та дозволяє 
отримати детальні дані щодо кількості та географічного розташування офіційно 
зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Представлена інформація 
дозволяє оцінити присутність зареєстрованих ВПО на місцевому рівні, а також 
зафіксувати зміни порівняно з попереднім періодом (раундом). 
На кінець 2023 року зафіксовано 3 522 045 зареєстрованих ВПО, що 
складає 78% усіх громад, охоплених на підконтрольних українському уряду 
територіях – у 108 районах і 23 областях [16].  
Проведемо аналіз інформації про присутність зареєстрованих ВПО, а 
також їх дезагрегацію за статтю (рис. 2.2), віком (рис. 2.3) та інвалідністю. У 
структурі внутрішньо переміщених осіб переважають жінки, їх частка становить 
61%, чоловіки відповідно складають 39%, що обумовлено об’єктивними 
чинниками. 
37 
39
61
жінки, % чоловіки, %
 
Рис. 2.2. Структура внутрішньо переміщених осіб за статтю у 2023 році, %  
Джерело: побудовано за [16]. 
 
Статева структура ВПО в розрізі областей візуалізована на рисунку 2.3. 
Найбільше жінок серед ВПО зареєстровано у Закарпатській області, 
співвідношення складає 65% жінок до 35% чоловіків. Найбільша частка ВПО 
серед чоловіків зареєстрованих у Херсонській області – 47%. 
Житомирська 63% 37%
Запорізька 56% 44%
Закарпатська 65% 35%
Волинська 60% 40%
Вінницька 62% 38%
Сумська 60% 40%
Рівненська 60% 40%
Львівська 63% 37%
Київська 60% 40%
Кіровоградська 59% 41%
Херсонська 53% 47%
Харківська 61% 39%
Івано-Франківська 64% 36%
Донецька 57% 43%
Дніпропетровська 59% 41%
Чернівецька 64% 36%
Чернігівська 62% 38%
Черкаська 61% 39%
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%
жінки чоловіки
 
Рис. 2.3. Структура внутрішньо переміщених осіб за статтю у розрізі 
областей, де вони перебувають на обліку, %  
Джерело: побудовано за [16]. 
38 
З’ясуємо вікову структуру ВПО, як видно з рисунку 2.4 найбільшу часку 
складає працездатне населення у віці від 18 до 59 років, частка дітей – 20% та 
осіб віком понад 60 років – 27%. 4% внутрішньо переміщених осіб, це люди з 
інвалідністю [16]. 
ВПО понад 60 років, 
%; 20 ВПО до 18 років, %; 
27
ВПО віком 18-59 
років, % ; 53
 
Рис. 2.4. Структура ВПО за віком  
Джерело: побудовано за [16]. 
 
Кожний п’ятий серед зареєстрованих ВПО (21,6 %) – дитина віком до 
17 років. Такий самий відсоток становлять особи, старші 65 років. Війна змусила 
залишити свої домівки навіть 700 людей віком 100 і більше років [9] (табл. 2.1).  
Таблиця 2.1 
Вікова структура ВПО в Україні 
Вікова 0-1 11- 21- 31- 41- 51- 61- 71- 81- 91- Стар
група 20 30 40 50 60 70 80 90 100 ше 
100 
років 
Чисельні 5822 5895 4749 7220 6031 5080 7285 4244 1977 261 1126 
сть, осіб 97 16 82 05 86 52 23 06 68 59 
% 11,99 12,13 9,78 14,86 12,42 10,46 15,00 8,74 4,07 0,54 0,02 
 
Джерело: побудовано за [3]. 
 
За оцінками посадовців, реальна чисельність ВПО більша, оскільки 
близько 2 млн громадян, хоча і зазнали вимушених переселень, проте з різних 
причин як ВПО не зареєструвалися [1]. 
В розрізі областей, де зареєстровані ВПО, маємо таку вікову структуру 
вимушених переселенців рис. 2.5. 
39 
Житомирська 30% 50% 20%
Запорізька 23% 58% 19%
Закарпатська 36% 49% 15%
Волинська 29% 55% 16%
Вінницька 31% 51% 18%
Сумська 27% 52% 21%
Рівненська 28% 55% 17%
Львівська 31% 54% 15%
Київська 27% 52% 21%
Кіровоградська 27% 54% 19%
Херсонська 19% 57% 24%
Харківська 21% 50% 29%
Івано-Франківська 30% 55% 15%
Донецька 18% 53% 29%
Дніпропетровська 24% 57% 19%
Чернівецька 34% 50% 16%
Чернігівська 25% 51% 24%
Черкаська 27% 52% 21%
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%
до 18 років віком 18-59 років понад 60 років
 
Рис. 2.5. Структура ВПО за віком в розрізі областей, де вони зареєстровані 
Джерело: побудовано за [16]. 
 
На рисунку 2.6 представлено чисельність ВПО, які перебувають на обліку 
станом на 31 грудня 2023 року по районах 
 
Рис. 2.6. Присутність зареєстрованих ВПО за районами станом на 31 
грудня 2023 року [16] 
40 
Як видно з мапи, навантаження переселенців на регіони є вкрай 
нерівномірним. Окремого дослідження потребують питання мотивації та вибору 
переїзду ВПО, а не лише констатації фактичного стану.  
Для отримання оперативної інформації щодо чисельності ВПО, їх віково-
статевої структури, соціального статусу в розрізі кожної області Інформаційно-
обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України представляє 
дашборд щодо кількості ВПО [3]. 
За даними дашборду в Черкаській області зареєстровано 143866 
внутрішньо переміщених осіб, за статтю розподіл наступний – 61% жінок і 39% 
чоловіків, що відповідає показнику співвідношення по Україні. Серед ВПО 
26792 особи мають статус пенсіонера, 65674 – працездатні особи, 39496 діти до 
18 років, решта 11904 осіб мають інший статус [3].  
Аналіз структури ВПО дає змогу спрогнозувати напрями соціальної 
роботи з такою категорією осіб. Велика кількість працездатних осіб свідчить про 
необхідність забезпечення їх виплатами по безробіттю та, в подальшому, пошуку 
місць для працевлаштування або організації їх перенавчання. Велика кількість 
дітей до 18 років серед ВПО вимагає організації надання їм освітніх послуг.  
Якщо розглядати ВПО, які зареєстровані у Черкаській області за 
соціальним статусом, то маємо такий зріз: багатодітних сімей – 130; батьків-
одинаків – 8; безробітних – 3107; вагітних жінок – 20; дітей супроводу – 14; дітей 
до 18 років – 39496 осіб; дітей, позбавлених батьківського піклування – 46; дітей 
з інвалідністю – 315; дітей-сиріт – 54; особи, які мають інвалідність І групи – 291, 
ІІ групи – 1287, ІІІ групи – 1583; недієздатних осіб – 37; одержувачів соціальної 
допомоги – 2217 осіб. Загальна кількість внутрішньо переміщених сімей – 
104044 [3]. 
Проведений огляд міграційних процесів та аналіз чисельності, віко-
статевої структури ВПО в розрізі територій дозволяє зробити висновки про 
потреби внутрішньо переміщених осіб у соціальних послугах та стану реалізації 
їх прав, гарантованих Конституцією України. Виявлення проблем дозволить 
окреслити напрями удосконалення чинного законодавства в частині 
впровадження організаційних і процедурних механізмів забезпечення прав ВПО. 
41 
2.2. Огляд механізмів реалізації  права ВПО на забезпечення житлом 
 
Найсерйознішою проблемою для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), яка 
в Україні вирішується вкрай неадекватно, є житлове питання. Методи розбудови 
житлової інфраструктури для ВПО слід обирати на основі міжнародного досвіду 
роботи з трудовими мігрантами, добровільними переселенцями та біженцями. 
Розроблені Україною заходи слід критично проаналізувати з точки зору кінцевих 
наслідків їх реалізації.  
По-перше, бракує нагальності у моніторингу та зборі даних щодо допомоги 
у вирішенні житлових проблем внутрішньо переміщених осіб, не розроблено 
комплекс заходів для швидкого та ефективного вирішення цього питання. По-
друге, волонтерство та громадські рухи залишаються ефективними формами 
допомоги ВПО у вирішенні житлових проблем, але, на жаль, їм бракує 
організаційної підтримки з боку держави. По-третє, фінансування житла для 
ВПО з державного бюджету є повільним, неповним і не відповідає реальній 
ситуації. 
По-четверте, не було досягнуто прогресу у сфері житлового будівництва, 
в тому числі соціального та поліпшення забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб, які мають житлові проблеми. 
Як свідчить міжнародний досвід, вирішення житлових проблем населення 
та ефективна реалізація державних і громадських житлових програм 
передбачають розробки комплексних і скоординованих дій у багатьох сферах 
державного і суспільного життя. 
Беручи до уваги успішні зарубіжні практики Україна має розробити 
модель житлових програм з використанням адміністративних механізмів для 
задоволення житлових потреб ВПО, зробити житло доступним та забезпечити 
доступ до достатнього обсягу державних коштів з прийнятними умовами 
іпотечного кредитування. 
Так, 21 березня 2022 року Уряд оголосив програму допомоги ВПО, 
спрямовану на надання соціальної допомоги переселенцям, компенсації 
роботодавцям за працевлаштування та відшкодування комунальних платежів 
42 
фізичним особам і громадам, які надають безоплатне житло. Програма 
передбачала такі виплати і допомоги: кожна переміщена особа отримує 
мінімальну щомісячну допомогу у розмірі 2 000 гривень, а особи з інвалідністю 
та діти – 3 000 гривень. Якщо такі особи виїжджають з України, то вони 
втрачають статус «внутрішньо переміщених осіб» при перетині митного кордону 
повинні бути видалені з бази даних ВПО з одночасним з анулюванням їхніх 
довідок ВПО. Законодавством України для ВПО в Україні передбачено низку 
пільг (табл. 2.2) [46].  
Таблиця 2.2 
Нормативно-правове забезпечення надання пільг для ВПО та їх зміст 
Нормативно-правовий Сутність, призначення, особливості пільги 
акт, що регламентує 
отримання пільги 
Постанова КМУ «Деякі За березень та квітень 2022 р. допомога надається всім 
питання виплати внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2 тис. грн щомісячної 
допомоги на проживання допомоги та 3 тис грн – особам з інвалідністю та дітям 
внутрішньо Починаючи з травня 2022 року таку допомогу надають 
переміщеним особам» внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території 
від 20.03.2022 р. № 332 територіальних громад, що розташовані в районі проведення 
воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій 
окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо 
переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне 
для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на 
відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний 
державний вебпортал електронних послуг 
Постанова КМУ від Звернутися по допомогу від держави можна не лише 
19.03.2022 р. № 334 безпосередньо до Центрів надання адміністративних послуг, а й 
через портал «Дія» Якщо в особи страховий стаж був менше 6 
місяців, така допомога здійснюється у розмірі 650 гривень, а 
якщо це 6 місяців і більше, то 1800 гривень.  
Максимальний розмір по безробіттю під час дії воєнного стану 
не може перевищувати 150% мінімальної заробітної плати 
(приблизно 9000 грн) 
Податковий кодекс (зі З 1 березня 2022 р. до припинення або скасування воєнного 
змінами та стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення або 
доповненнями) скасування воєнного стану ФОП мають право не нараховувати, 
не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе  
У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно 
виконати свій податковий обов’язок, такі особи звільняються від 
відповідальності, але  на них залишається обов’язок виконання 
зобов’язань, зокрема і подача звітності протягом шести місяців 
після скасування воєнного стану в Україні  
На період дії воєнного стану та впродовж трьох місяців після 
нього штрафні санкції, визначені законом про збір єдиного 
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 
не застосовуються 
43 
Проведемо огляд «працюючих» в Україні механізмів забезпечення 
тимчасовим житлом ВПО. Такий механізм запускається після того, як особа 
отримала довідку і їй надано статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідно 
до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених 
осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 р., особа може користуватись як широким 
спектром декларативних прав, так і пільгами (табл. 2.2), які надаються згідно 
різних державних та міжнародних програм (табл. 2.3) [46]. 
Таблиця 2.3 
Міжнародні програми допомоги ВПО 
Назва програми Сутність програми 
Програма Міністерства Кожна особа отримує щомісячно з місяця звернення на період 
соціальної політики введення воєнного стану та одного місяця після його припинення 
чи скасування місячну допомогу на проживання   
в розмірі 2000 грн, а кожна дитина або особа з інвалідністю – в 
розмірі 3000 грн.  
Особам, які звернулися до 30.03.2022 р., допомога 
надаватиметься починаючи з березня 2022 р.  
Програма уряду ООН Переселенцям у Вінницьку, Дніпропетровську, Закарпатську, 
Львівську, Тернопільську та Хмельницьку області 
надаватиметься по 2200 грн на кожного члена родини (але не 
більше трьох) протягом трьох місяців на банківський рахунок 
отримувача або готівкою у відділеннях «Укрпошти» 
Всесвітня продовольча Грошова допомога для переселенців, які тимчасово проживають 
програма ООН у Рівненській та Вінницькій областях. Розмір допомоги становить 
2220 грн на одну особу, а максимальний обсяг допомоги на одну 
сім’ю становить 6600 грн (у кількості трьох осіб у 
домогосподарстві) 
Програма Управління Українським малозабезпеченим пенсіонерам із числа вимушених 
Верховного комісара переселенців додатково буде виплачуватись по 2200 грн 
ООН у справах (програма знаходиться на стадії розробки і не була досі 
біженців впроваджена) 
Програма Міністерства Допомога в розмірі 2200 грн надаватиметься одноразово одним 
соціальної політики платежем із розрахунку на три місяці:  
разом із ЮНІСЕФ 1) сім’ям, які мають троє та більше дітей до 18 років, з яких 
принаймні одна дитина не досягла двох років;  
2) сім’ям, які мають двоє та більше дітей до 18 років, з яких 
принаймні одна дитина має інвалідність 
Міжнародний Комітет Фінансова допомога становить 2500 грн на особу протягом трьох 
Червоного Хреста в місяців. ВПО не повинні звертатися з окремими заявами, виплати 
Україні спільно з нараховуватимуться разом із державною допомогою 
Товариством Червоного 
Хреста України 
 
28 жовтня 2021 року Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію 
інтеграції внутрішньо переміщених осіб («ВПО») та впровадження 
44 
середньострокових рішень щодо ВПО до 2024 року [44] («Стратегія»). Цей 
документ включає загальну частину, основні питання, цілі та принципи, 
пов’язані з інтеграцією внутрішньо переміщених осіб та шляхи реалізації 
середньострокових рішень щодо ВПО. Стратегія містить шість стратегічних 
цілей та відповідні їм способи вирішення проблем, очікувані результати 
реалізації та фінансове забезпечення реалізації Стратегії [47]. Деталізацію 
шляхів реалізації Стратегії представлено у затвердженому КМУ операційному 
плані реалізації Стратегії інтеграції ВПО на період 2021-2023 років та 
середньострокового рішення щодо ВПО до 2024 року. 
Стратегічною ціллю №1 даного документа є реалізація житлових та 
майнових прав ВПО, і це свідчить про пріоритет в її реалізації. Безпека житла є 
важливою умовою для інтеграції ВПО. Існуюча система розселення в 
колективних центрах для внутрішньо переміщених осіб не завжди відповідає 
встановленим стандартам. Умови проживання в колективних центрах 
здебільшого не відповідають встановленим умовам, тобто більшість з них не 
пристосовані до особливих потреб ВПО, особливо це стосується дітей та осіб з 
інвалідністю. Належний доступ до якісного житла має безпосередній вплив на 
схильність до переміщення та випадки повернення до тимчасово окупованих 
територій або зон бойових дій. Тому особливу увагу слід приділяти фізичній та 
фінансовій доступності житла. 
Багато ВПО повідомляють про труднощі з якими вони стикаються під час 
пошуку житла, часто відмічають небажання орендодавців здавати житло ВПО та 
постійне зростання цін на оренду. Ще однією «українською» проблемою є 
ситуація, коли орендодавці відмовляються підписувати офіційні договори 
оренди житла з ВПО, що перешкоджає їхньому доступу до державної соціальної 
допомоги, таких як субсидії на оплату комунальних платежів. Тому розробка і 
затвердження ефективних механізмів забезпечення житлом ВПО дозволить 
якомога більшій кількості осіб такої категорії реалізувати своє право на житло. 
Стратегія передбачає наступні кроки для досягнення окресленої мети: 
45 
– внесення відповідних змін до національного законодавства щодо 
пріоритетного забезпечення переміщених осіб соціальним та тимчасовим 
житлом; 
– запровадження кредитних і фінансових механізмів для забезпечення 
постійного та доступного житла для переміщених осіб;  
– запровадження механізмів зниження податкових ставок та/або надання 
податкових пільг для проектів, які надають житло в оренду виключно ВПО; 
– надання безоплатної правової допомоги внутрішньо переміщеним 
особам та членам приймаючих громад у процесі підписання договорів оренди 
житла та створення сприятливих умов для інформування населення про переваги 
підписання таких договорів. 
Водночас, для кожного з цих кроків Операційний план Стратегії визначає 
конкретні заходи та очікувані результати (індикатори) їх виконання. Серед 
основних індикаторів виконання цих завдань Стратегія передбачає 
запровадження щонайменше одного нового інвестиційного механізму для 
забезпечення житлом ВПО, забезпечення розробки регіональної програми 
розселення ВПО, які проживають у місцях компактного проживання (МКП), 
пільгове житлове кредитування тощо.  
План передбачає забезпечення постійним житлом щонайменше 680 
внутрішньо переміщених осіб (ВПО) за рахунок Заплановані показники 
результативності могли б бути вищими, особливо щодо кількості переселених 
ВПО, але навіть такий результат, безперечно, сприятиме досягненню позитивних 
наслідків для багатьох ВПО, чиї житлові проблеми залишаються невизначеними. 
Водночас виникають питання щодо деяких заходів, передбачених 
операційним планом Стратегії для досягнення окреслених цілей. Так, план 
заходів щодо забезпечення внутрішньо переміщених осіб постійним та 
доступним житлом передбачає створення інституційних та правових передумов 
для збільшення житлового фонду для тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб. Це стосується, зокрема: 
46 
– проведення інформаційних кампаній щодо заохочення участі органів 
місцевого самоврядування у розподілі субвенцій на створення житлового фонду 
для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб; 
– здійснення заходів з підтримки територій, що зазнали негативного 
впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України у відповідні роки 
існування держави. 
Ці завдання буде реалізовано шляхом: 
– підготовки та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту 
розпорядження про розподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим 
бюджетам; 
– підготовки проекту розпорядження про розподіл обсягу субвенції з 
державного бюджету місцевим бюджетам з метою підтримки територій, які 
постраждали від військової агресії росії. 
Водночас, успішна реалізація таких заходів та досягнення очікуваного 
результату (забезпечення житлом переміщених осіб через фонди тимчасового 
житла) буде можлива лише за умови наявності коштів у місцевому бюджеті в 
сумі не менше 30% від вартості заходів з придбання, будівництва, та 
реконструювання і відновлення об’єктів для забезпечення умов для тимчасового 
проживання ВПО. У разі відсутності коштів на таке співфінансування, що цілком 
ймовірно, неможливо буде отримати відповідні субсидії. Наразі в Стратегії 
відсутнє розуміння, як цей ризик можна буде нівелювати чи зменшити. 
На заваді реалізації цих завдань Стратегії може стати недостатнє державне 
фінансування або його повна відсутність. Востаннє фінансування за програмою 
«надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла» 
було передбачено в Законі України «Про Державний бюджет на 2019 рік». Тож 
за відсутності державного фінансування відповідних програм можливість 
досягнення очікуваного результату (в даному випадку – надання державної 
підтримки для будівництва (придбання) доступного житла) виглядає доволі 
декларативною. Також виникають питання щодо достатності фінансування 
деяких інших програм, згаданих в Операційному плані. 
47 
Водночас не можна недооцінювати важливість інших заходів, 
передбачених Оперативним планом, таких як інвентаризація майна та створення 
інформаційної бази на місцевому рівні для виявлення наявних вільних житлових 
приміщень, у тому числі тих, які могли б стати житлом для ВПО, якщо їх зробити 
придатними для проживання. Така інвентаризацію проводиться на місцях і її 
результатом є наповнення фонду житла для тимчасового проживання та фонду 
соціального житла для внутрішньо переміщених осіб. 
Крім бюджетного фінансування житла для ВПО передбачені і кредитні 
механізми реалізації права на житло, зокрема, програма «Житло для внутрішньо 
переміщених осіб», що реалізується Міністерством з питань реінтеграції 
тимчасово окупованих територій України [38] 
З метою сприяння забезпеченню житлом внутрішньо переміщених осіб 
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 451 від 28 квітня 2021 року 
«Про надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам, 
обтяжених грантами, що надаються KfW» [33] (Додаток А). Під пільговим 
іпотечним кредитом розуміється грант, що надається переможцю конкурсу з 
метою придбання житла у розмірі та на умовах, визначених кредитним 
договором, відповідно до порядку надання пільгових іпотечних кредитів 
внутрішньо переміщеним особам за рахунок субсидії, наданої кредитною 
установою для відбудови KfW, а забезпеченням виконання його зобов’язань є 
іпотека майна, що підлягає поверненню в порядку та на умовах, визначених у 
договорі. 
Кредит надається на квартиру в багатоквартирному будинку або окреме 
житло, за умови, що багатоквартирний будинок або окреме житло 
експлуатується менше 50 років або перебудоване менше ніж 35 років тому. 
Максимальний строк кредиту становить 30 років, але цей період триває до 
досягнення позичальником 65-річного віку (включно) на дату повного виконання 
позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. 
Головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем 
бюджетної програми є Міністерство соціальної реінтеграції. Житлова програма 
для внутрішньо переміщених осіб стартувала в липні 2021 року; до кінця 2022 
48 
року понад 500 внутрішньо переміщених домогосподарств отримали 3%-ві 
кредити на придбання житла. Загальна сума цих кредитів склала 648 мільйонів 
гривень. 
В Черкаській області використовуються такі правова база для забезпечення 
житлом внутрішньо переміщених осіб: 
1. Постанова Кабінету Міністрів України № 451 від 28.04.2021 «Питання 
надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам за 
рахунок коштів гранту, наданих Кредитною установою для відбудови (KfW)» 
[33]. 
Основні умови:  
– кредитування терміном до 30 років; 
– 6 % від вартості житла особистий нормативний внесок; 
– об'єкт кредитування квартири в багатоквартирних будинках та 
індивідуальні житлові будинки введені в експлуатацію не більше 50 років на 
момент кредитування; 
– розмір кредиту в межах нормативних розрахунків визначених умовами 
Програми кредитування. 
2. Постанова Кабінету Міністрів України № 980 від 27.11.2019 «Про 
затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному 
бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту 
внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної 
операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на 
придбання житла» [30]. 
Основні умови кредитування: 
– кредитування терміном до 20 років; 
– 6 відсотків від вартості житла особистий нормативний внесок; 
– об’єкт кредитування квартири в багатоквартирних будинках та 
індивідуальні житлові будинки введені в експлуатацію не більше ніж 35 років 
тому чи реконструйовано не більше ніж 25 років тому на момент кредитування; 
– розмір кредиту в межах нормативних розрахунків визначених умовами 
Програми кредитування. 
49 
3. Постанова Кабінету Міністрів України № 819 від 10.10.2018 «Деякі 
питання забезпечення громадян доступним житлом» [29]. 
Основні умови кредитування: 
– надається 50 відсотків державної підтримки для будівництва і придбання 
житла в межах нормативної вартості житла; 
– одержувачі державної підтримки самостійно обирають об’єкти, на 
будівництво яких можуть спрямовуватися кошти державної підтримки, а також 
новозбудовані об’єкти. 
4. Постанова Кабінету Міністрів України № 488 від 11.05.2011 «Порядок 
використання коштів, передбачених у державному бюджеті для збільшення 
статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний 
фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» [28]. 
Основні умови кредитування: 
– кредитування терміном до 20 років; 
– 6 відсотків від вартості житла особистий нормативний внесок; 
– об’єкт кредитування квартири в багатоквартирних будинках та 
індивідуальні житлові будинки введені в експлуатацію не більше ніж 50 років 
тому чи реконструйовано не більше ніж 35 років тому на момент кредитування; 
– розмір кредиту в межах нормативних розрахунків визначених умовами 
Програми кредитування. 
Узагальнена інформація про кількість ВПО, які скористалися можливістю 
придбання житла у кредит представлена у табл. 2.4. 
Основною умовою отримання кредитів – це відсутність житла на 
підконтрольній території, офіційний дохід за 6 місяців достатній для визначення 
платоспроможності, наявність довідки ВПО. 
Як бачимо з даних таблиці на обліку перебуває 890 сімей з числа ВПО, які 
потребують постійного житла. Однак, за весь час лише 51 сім’я, що складає лише 
5,7%, змогли скористатися кредитним механізмами придбання житла. 
Основними причинами не поширеності даного механізму вирішення 
житлових проблем у внутрішньо переміщених осіб, які постраждали внаслідок 
російської військової агресії є: 
50 
– внаслідок конфлікту та втрат ресурсів, багато ВПО можуть перебувати у 
фінансовій непевності або не мати достатніх фінансових ресурсів для того, щоб 
брати кредити на покращення своїх житлових умов; 
– багато ВПО можуть бути в ситуації, коли вони не мають достатніх 
гарантій або стабільного доходу для того, щоб отримати кредит від банківських 
установ. 
– ВПО, які пережили війну або конфлікт, можуть мати психологічні 
перешкоди щодо взяття на себе додаткових фінансових зобов'язань через страх 
перед майбутніми несподіванками та невизначеністю. 
– в деяких районах, де перебувають ВПО, може бути обмежений доступ до 
банківських послуг або відсутність фінансових установ, які надають кредити на 
доступних умовах. 
Таблиця 2.4 
Інформація щодо використанням кредитного механізму для забезпечення 
житлом ВПО у Черкаській області станом на 01.01.2024 року 
№ Постанова На Отримало, 
з/п обліку, сімей 
сімей 
1. Постанова Кабінету Міністрів України № 451 від 28.04.2021 
«Питання надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо 
524 9 
переміщеним особам за рахунок коштів гранту, наданих 
Кредитною установою для відбудови (KfW)» 
2. Постанова Кабінету Міністрів України № 980 від 
27.11.2019 »Про затвердження Порядку використання коштів, 
передбачених у державному бюджеті для надання пільгового 
довгострокового державного кредиту внутрішньо 
146 3 
переміщеним особам, учасникам проведення 
антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам 
проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання 
житла» 
3. Постанова Кабінету Міністрів України № 819 від 
10.10.2018 »Деякі питання забезпечення громадян доступним 213 38 
житлом»: 
4. Постанова Кабінету Міністрів України № 488 від 
11.05.2011 »Порядок використання коштів, передбачених у 
державному бюджеті для збільшення статутного капіталу 7 1 
Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний 
фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» 
Складено автором за [19] 
 
51 
У цілому, фінансова нестабільність, відсутність гарантій, психологічні 
аспекти та обмежений доступ до фінансових послуг можуть ускладнювати 
можливість ВПО покращити свої житлові умови за допомогою кредитування. 
На прикладі Черкаської області продемонстровано обмеженість 
кредитного механізму забезпечення ВПО житлом в силу об’єктивних причин, 
по-перше, відсутності ресурсного забезпечення як на рівні держави,  так і на рівні 
місцевих громад. Відповідні державні програми допомоги, як правило, доступні, 
але недостатньо фінансуються. По-друге, як правило, внутрішньо переміщені 
особи економічно набагато бідніші, ніж решта населення України. Це пов'язано 
з тим, що їм часто доводиться залишати своє майно і вони майже не мають 
заощаджень. На новому місці ВПО не мають того рівня доходів, щоб 
здійснювати виплати за кредитом, оскільки найчастіше, вони взагалі 
перебувають у статусі безробітних і живуть на допомогу від держави та 
благодійників.  
Кредитні установи майже не пропонують кредитів на придбання житла для 
внутрішньо переміщених осіб, що базуються на їхніх потребах, а якщо й існують 
такі пропозиції, то кредитні умови часто недоступні. Крім того, банки вимагають 
офіційну документацію для підтвердження стабільного доходу та місця 
проживання, яку більшість ВПО не в змозі надати.  
Вирішення окресленої проблеми може стати фінансування за проектним 
підходом, що базується на державно-приватному партнерстві та за участі 
іноземних чи міжнародних організацій / донорів.  
Розглянемо регіональні програми забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб, так Черкаською міською радою у 2022 році прийнята 
«Програма надання підтримки внутрішньо переміщеним та/або евакуйованим 
особам у м. Черкаси у зв’язку із введенням воєнного стану на 2022 – 2024 роки» 
(далі – Програма), затверджена рішенням виконавчого комітету Черкаської 
міської ради від 20.09.2022 № 750 зі змінами, внесеними рішенням Черкаської 
міської ради від 02.03.2023 № 38‒34. 
У рамках реалізації зазначеної Програми проведено капітальний ремонт 
чотириповерхової будівлі комунальної форми власності колишньої дитячої 
52 
поліклініки та створено тимчасовий притулок для осіб та сімей з дітьми, осіб з 
інвалідністю, осіб похилого віку, розрахований на розміщення до 350 осіб 
одночасно. Також розроблені проекти та передбачені кошти на 2024 рік щодо 
перебудови 2-х приміщень колишніх дитячих садочків під місця тимчасового 
проживання для забезпечення тимчасовим житлом ВПО. 
Рішенням Уманської міської ради від 22.10.2020 року №2.1-84/7 
затверджена «Програма розвитку житлового фонду соціального призначення 
«Соціальне житло» в місті Умані на 2020-2025 роки». Програма спрямована на 
забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення 
громади на отримання житла. Одним із завдань та заходів щодо виконання 
програми – забезпечити будівництво соціального житла на умовах 
співфінансування із державного, місцевого бюджетів та інших джерел. 
 «Програма повного та часткового забезпечення службовим та іншим 
житлом спеціалістів дефіцитних професій у Золотоніській територіальній 
громаді на 2022-2025 роки»; 
У Шрамківській територіальній громаді діє «Цільова програма 
забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, 
та осіб з їх числа на 2023-2025 роки». 
У м. Канів діє міська цільова програма «Будівництво багатоповерхового 
житлового фонду та об’єктів соціальної сфери для внутрішньо переміщених осіб 
на 2020 ‒ 2027 роки», затверджена рішенням Канівської міської ради від 
22.10.2020 № 21‒22. 
До вирішення проблем із забезпечення житлом ВПО в Україні 
долучаються громадські об’єднання і фонди. Так, використовуючи мережу 
партнерських громадських організацій, Фонд Східна Європа з перших днів війни 
реалізує проекти з надання екстреної допомоги цим ВПО. 
Разом з партнерами Фонд Східна Європа облаштовує притулки, надає 
продукти харчування, засоби гігієни та психологічну підтримку, генератори, 
теплові гармати для облаштування МКП. Для цього Фонд залучає кошти 
міжнародних організацій, компаній та приватних донорів і здійснює весь цикл 
прийому, супроводу та розподілу гуманітарних вантажів. 
53 
Прикладом реалізації таких проектів є реалізація програм «Шелтер»: 
допомога вимушеним переселенцям [42] та «Разом ми – Шелтер» [23].  
Програма «Шелтер» реалізується Фондом Східна Європа за підтримки 
Фонду гуманітарної допомоги України з метою підвищення спроможності 
українських неурядових організацій надавати критичні послуги людям, які 
постраждали від війни. У 2022 році завдяки реалізації програми «Шелтер» Фонд 
Східна Європа разом з мережею партнерських організацій розпочали 
мультидонорську програму «Шелтер», що дало змогу створити 50 притулків для 
внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у 20 регіонах України. 
Програма «Разом ми – Шелтер» є логічним продовженням діяльності, 
розпочатої Фондом у березні 2022 року діяльності в рамках програми «Шелтер». 
Ґрунтуючись на власних спостереженнях за потребами населення, Фонд 
працюєна звільнених від окупації територіях, де зосереджена найбільша 
кількість центрів тимчасового розміщення ВПО. 
Цільовою групою програми «Разом ми – Шелтер» є постраждалі від 
конфлікту особи, зокрема особи з інвалідністю, люди похилого віку, 
малозабезпечені, одинокі матері та батьки, а також багатодітні сім'ї. 
Програма «Разом ми – Шелтер» передбачає надання 25 грантів місцевим 
організаціям. Конкурс складається з двох хвиль: 15 грантів у розмірі до 25 000 
доларів США на задоволення непродовольчих потреб постраждалих від 
конфлікту та 10 грантів у розмірі до 30 000 доларів США на ремонт та 
облаштування житла для внутрішньо переміщених осіб. Фонд віддає перевагу 
організаціям, які зосереджені на потребах жінок, дітей, людей похилого віку та 
осіб з інвалідністю. 
Проведений огляд існуючих механізмів забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб дозволяє сформувати низку висновків теоретичного і 
практичного характеру. За результатами огляду існуючих в Україні практик 
забезпечення житлом ВПО можна назвати наступні: державне фінансування, 
кредитування, допомога іноземних країн та міжнародних організацій та проектне 
фінансування, що реалізується благодійними фондами та громадськими 
організаціями, зокрема: 
54 
1. Державна програма «Доступне житло» – ця програма спрямована на 
забезпечення житла для ВПО та інших соціально вразливих груп населення. В 
рамках програми надаються пільгові кредити або субсидії для купівлі або 
будівництва житла; 
2. Програма «Соціальна оренда» – ця програма надає можливість 
орендувати житло за пільговими тарифами для ВПО та інших осіб з обмеженими 
можливостями; 
3, Гуртожитки для проживання ВПО – в деяких містах та регіонах України 
створено житлові гуртожитки або тимчасові житлові приміщення для ВПО, які 
не мають можливостей для придбання житла або його оренди; 
4. Спеціальні програми місцевих влад – в деяких місцевих громадах 
розробляють власні програми підтримки для ВПО, включаючи надання житла, 
допомогу у відновленні житлових будівель або інші форми підтримки; 
5. Міжнародні та громадські ініціативи – окремі міжнародні та громадські 
організації надають допомогу в забезпеченні житла для ВПО в Україні через 
різноманітні програми та ініціативи. 
Ці механізми використовуються для надання житла для ВПО в Україні, 
однак існують виклики та недоліки у реалізації цих програм, такі як нестача 
ресурсів, бюрократичні перешкоди та складнощі з відновленням житлового 
фонду в зоні конфлікту. Формування національної житлової політики в умовах 
військової агресії ускладняється потребою у швидких та ефективних рішеннях. 
Це вимагає запровадження дієвих механізмів забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб.  
 
2.3. Алгоритмізація процедур створення альтернативних умов 
тимчасового проживання ВПО 
 
У травні 2022 року набув чинності новий Порядок формування, обліку та 
надання житлового фонду для тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб – далі Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів 
України № 495 від 29 квітня 2022 року. 
55 
Механізм, запропонований Порядком, спрямований на вирішення одного з 
найактуальніших питань сьогодення, а саме забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб, принаймні на певний період часу. Розглянемо алгоритм дій 
ВПО для отримання тимчасового житла за новими умовами, встановленими 
Порядком. 
Тимчасове житло для ВПО надається з Фонду житла для тимчасового 
поселення ВПО (далі – Фонд). Цей фонд утворюється, сільськими, селищними, 
міськими радами або органами уповноваженими ними (далі – уповноважені 
органи») шляхом будівництва або придбання такого житла. 
Уповноважений орган, веде реєстр житла фонду за спеціальною формою, 
встановленою законом. Житло фонду не підлягає приватизації, обміну та поділу, 
передачі в оренду або у суборенду чи використанню з метою вселення інших 
осіб. 
Якщо для фінансування створення Фонду використовуються кошти 
міжнародного донора (міжнародної технічної допомоги), то згідно з Порядком, 
умови створення житлового фонду та надання житла для тимчасового 
проживання ВПО можуть встановлюватися окремими угодами з відповідним 
міжнародним донором або іншими документами, що мають таку ж вагу. За таких 
умов процедури можуть бути дещо відмінними порівняно з тими, що передбачені 
Порядком. На рисунку 2.7 представлено організаційне забезпечення механізму 
надання житла для ВПО та включає такі етапи. 
Щоб зареєструватися як особа, яка потребує соціального захисту, потрібно 
відповідати наступним умовам: 
1. Не мати власності на житлове приміщення або його частину, яке можна 
використовувати для проживання, в будь-яких інших регіонах, окрім тимчасово 
окупованих територій у Донецькій і Луганській областях, Автономній 
Республіці Крим і місті Севастополь, а також у населених пунктах, розташованих 
на лінії зіткнення або в районах проведення антитерористичних операцій, 
заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі або стримування 
збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях. 
56 
2. У випадку наявності у власності особи, яка потребує соціального 
захисту, або членів її сім'ї житлового приміщення або його частини в інших 
регіонах, ніж ті, що зазначені вище, які були зруйновані або стали непридатними 
для проживання через збройну агресію російської федерації [32]. 
 
Реєст Подача заяви та пакета Заведення облікової 
рація заяви 
документів справи та присвоєння 
 номера 
 Постановка на облік 
 
 Розгляд на комісії 
 
Роз гляд заяви Перевірка, затвердження Прийняття рішення  про взяття на 
балів пріоритетності облік та внесення в проект рішення 
 
 
Розгляд на засіданні виконавчого комітету та затвердження списку 
 
 
Видача ордера Укладання договору 
 найму 
 
Заселення до тимчасового житла 
 
Рис. 2.7. Організаційний механізм забезпечення тимчасовим житлом ВПО 
 
Щоб зареєструватися як особа, яка потребує соціального захисту, потрібно 
подати заяву за встановленою формою разом із підписами всіх повнолітніх 
членів сім'ї та необхідними документами до наступних органів: 
– відповідний центр надання адміністративних послуг або 
– відповідний орган місцевого самоврядування. У випадку відсутності 
таких органів, заяву можна подати до військово-цивільної адміністрації, яка є 
уповноваженим органом. 
Зареєструватися може представник, якого уповноважено ВПО, за 
допомогою письмової довіреності, яка має бути офіційно завірена. 
До заяви необхідно долучити наступні документи: 
57 
– копії документів, які засвідчують особу та громадянство України. У разі 
подання заяви через представника ВПО також потрібно надати документи, які 
підтверджують особу представника та копію довіреності; 
– копію довідки внутрішньо переміщеної особи про включення до реєстру 
в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, разом із 
копіями відповідних довідок для всіх членів сім'ї (якщо такі є); 
– копії документів, виданих органами державної реєстрації актів 
цивільного стану або судом, які підтверджують родинні зв'язки заявника та всіх 
членів сім'ї; 
– довідки про доходи заявника та всіх членів сім'ї за останні шість місяців; 
– Копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не 
потрібна для осіб, які через релігійні переконання відмовляються від прийняття 
цього номера і мають відповідну відмітку в паспорті); 
– копії документів, які підтверджують пріоритетність у наданні житлових 
приміщень для внутрішньо переміщених осіб. 
Після подання заяви уповноважений орган видає опис документів, в якому 
буде вказана інформація про дату та реєстрацію заяви, реєстраційний номер та 
перелік документів, що додані до заяви, підписаний посадовою особою, яка 
прийняла ці документи. 
Комісія, яка складає висновок щодо включення особи до списків, розглядає 
подану заяву та документи, надані ВПО. Цей висновок може містити 
рекомендації щодо включення особи до обліку або обґрунтовану відмову. 
Висновок Комісії подається на розгляд уповноваженому органу протягом 
10 днів з моменту його затвердження. 
Уповноважений орган приймає рішення щодо включення ВПО до 
облікових записів (або щодо відмови в цьому) протягом 30 календарних днів з 
моменту отримання висновку Комісії стосовно такої особи. 
Протягом семи робочих днів з дня ухвалення рішення про включення до 
обліку або відмову у цьому уповноважений орган надсилає ВПО повідомлення 
поштовим шляхом, у якому зазначається дата включення до обліку, дата та номер 
ухваленого рішення або підстави для відмови у включенні до обліку. 
58 
Підставами для відмови у включенні ВПО до обліку можуть бути: 
– неподання необхідного пакета документів, вказаних у пункті 8 Порядку 
надання тимчасового житла. 
– подання документів з недостовірною інформацією. 
Рішення про відмову у включенні до облікових списків повинне містити 
обгрунтування такої відмови та може бути оскаржено в судовому порядку. 
Протягом п'яти робочих днів з моменту надходження до відповідних 
фондів житла житлових приміщень, придатних для тимчасового користування 
ВПО та їх сім'ям, Комісія повинна провести засідання з питання надання житла 
внутрішньо переміщеним особам. У цьому засіданні мають право брати участь 
ВПО та члени їх сімей, щодо яких розглядається розподіл житлових приміщень. 
На засіданні Комісія затверджує висновок, що включає рекомендації щодо 
надання житлових приміщень ВПО та членам їх сімей на основі нарахованих 
балів за бальною системою оцінювання потреби у житлі, яка визначена 
Порядком надання тимчасового житла (табл. 2.5). Система оцінювання потреби 
у житлі для внутрішньо переміщених осіб базується на присвоєнні балів, які 
визначають пріоритетність отримання ВПО житлових приміщень з фондів для 
тимчасового проживання.  
У випадку, коли дві або більше осіб або сімей набрали однакову кількість 
балів, перевагу на отримання житлових приміщень з фонду для тимчасового 
проживання віддається особі, чиє заява була зареєстрована раніше за часом 
відповідно до встановленого порядку. 
У рішенні обов'язково має бути вказаний список ВПО і членів їх сімей, 
яким надаються житлові приміщення, та обґрунтування їхнього надання, адреса 
житлового приміщення, його загальна та житлова площі, а також кількість 
кімнат. Рішення оформляється протоколом засідання Комісії та надсилається на 
розгляд уповноваженому органу протягом десяти днів з моменту його 
затвердження Комісією. 
Уповноважений орган має 30 календарних днів з моменту отримання 
висновку Комісії, щоб прийняти рішення щодо надання або відмови у наданні 
ВПО та членам їх сімей житлових приміщень.  
59 
Таблиця 2.5 
Бальна система оцінювання потреби у житлі ВПО 
Група  Критерій Кількість 
критеріїв балів 
сім’ї з трьома і більше дітьми  27 
сім’ї з двома дітьми 26 
сім’ї з однією дитиною 25 
сім’ї, у складі яких є вагітні жінки 24 
сім’ї, у складі яких є особи, які втратили працездатність 23 
сім’ї, у складі яких є особи пенсійного віку 22 
сім’ї з дітьми, один з батьків яких загинув (пропав 
безвісти) під час проведення АТО, здійснення заходів із 
забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та 
стримування збройної агресії Російської Федерації у 
Донецькій і Луганській областях або помер внаслідок 3 бали на 
поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час сім’ю 
проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення 
національної безпеки і оборони, відсічі та стримування 
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і 
Луганській областях 
сім’ї осіб, визначених абзацами четвертим – восьмим, 
шістнадцятим – двадцять другим пункту 1 ст. 10 Закону України 2 бали на 
“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у сім’ю; 
складі яких є ВПО 
наявність у складі сім’ї дитини, якій надано статус постраждалої 2 бали на 
внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту кожну 
дитину; 
неповні сім’ї з дітьми, де мати чи батько виховують їх самостійно 2 бали 
сім’ю 
сім’ї, у складі яких є непрацездатні особи 2 бали на 
сім’ю; 
особи з інвалідністю I та II групи з числа ВПО  - 2 бали на 
особу; 
сім’ї, у складі яких є особи, які постраждали внаслідок 2 бали на 
Чорнобильської катастрофи, категорії 1 і 2  сім’ю 
сім’ї, у яких середньомісячний сукупний дохід за попередні шість 
місяців менший від прожиткового мінімуму на сім’ю в розрахунку 3 бали на 
на місяць та величини регіонального показника опосередкованої сім’ю 
вартості наймання житла 
особи, нагороджені державними нагородами за безпосередню 
1 бал за 
участь в АТО, здійсненні заходів із забезпечення національної 
одну 
безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії 
нагороду. 
Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях 
Джерело: складено за [31] 
 
На основі прийнятого рішення щодо надання житлових приміщень ВПО та 
їх сім'ям уповноваженим органом видається ордер на вселення в таке житлове 
приміщення. Форма ордера встановлена відповідно до Додатка 2 до Порядку 
надання тимчасового житла. Ордер може бути вручений внутрішньо 
переміщеній особі, на чиє ім'я він виданий, або уповноваженому нею 
Пріоритетні 
загальні критерії, 
критерії 
60 
представнику на підставі письмової довіреності, що підтверджена у 
встановленому законом порядку. 
У випадку, коли ВПО або уповноважений представник не отримали ордер 
протягом 30 календарних днів без поважних причин або не повідомили про такі 
причини протягом цього ж строки, вони втрачають право на отримання ордера. 
Це також може бути однією з підстав для зняття ВПО з обліку. Однак це не 
позбавляє таку особу можливості звернутися повторно для отримання ордера. В 
такому випадку Комісія розглядає питання про надання житлового приміщення 
іншим внутрішньо переміщеним особам. 
Поважними причинами вважаються обставини, що не залежать від волі 
внутрішньо переміщеної особи або її уповноваженого представника. 
Користування житловими приміщеннями здійснюється на основі договору 
відповідно до зразка, встановленого наказом Держжитлокомунгоспу № 98 від 14 
травня 2004 року (далі - "договір користування"), яка укладається після видання 
ордера між уповноваженим органом (або його уповноваженою особою) та ВПО, 
які отримують тимчасове користування житловим приміщенням. Ордер і договір 
користування є підставою для вселення в житлове приміщення та його 
подальшого користування на умовах угоди. Після вселення в житлове 
приміщення ВПО передає ордер балансоутримувачу будинку (приміщення). 
Термін проживання обчислюється з моменту підписання угоди користування. 
У договорі користування вказуються особи, які будуть проживати разом з 
ВПО. Ці особи набувають таких самих прав і обов'язків щодо користування 
житловими приміщеннями, як і ВПО. Крім того, під час вселення/виселення ВПО 
в/із житлове/житлового приміщення складається акт стану житлового 
приміщення та приймання-передачі житлового приміщення з описом (якщо є 
майно) житлового приміщення, твердих предметів інвентарю, меблів та м'якого 
інвентарю, які передаються в оренду, та його обладнання. Відповідний акт 
складається відповідно до зразка згідно з Додатком 3 до Порядку надання 
тимчасового житла. 
Внутрішньо переміщеним особам та членам їх сімей надаються житлові 
приміщення на тимчасове користування строком до одного року, з можливістю 
61 
продовження на наступний період при відсутності змін у їх статусі та умові, що 
вони не знаходили інше місце проживання. Після завершення встановленого 
терміну тимчасового користування та за умови наявності змін у внутрішньому 
переміщенні або обставин, що вплинули на нього раніше, або за підставами 
дострокового припинення права на користування житловими приміщеннями, 
ВПО зобов'язані вивільнити надані житлові приміщення. Забезпечення житлом 
соціально незахищених осіб, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) в 
Україні, є одним із пріоритетних завдань для держави і передбачає досягнення 
таких цілей: 
1. Гуманітарні цілі – забезпечення безпеки ВПО, здоров'я та добробуту. Це 
допомагає зменшити гуманітарну кризу та полегшити страждання людей, які 
втратили свої домівки через конфлікт. 
2. Соціальна стабільність – сприяє збереженню соціальної стабільності в 
постраждалих регіонах. Це може допомогти відновленню зруйнованих спільнот 
та сприяти мирному врегулюванню конфлікту. 
3. Захист прав людини – допомагає ВПО відновити своє життя та 
забезпечити мінімальний рівень гідності та безпеки. 
4. Економічне відновлення – сприяє економічному відновленню 
постраждалих регіонів, оскільки це сприяє залученню інвестицій та розвитку 
інфраструктури. 
Проведене дослідження дозволило зробити низку висновків та 
схематизувати порядок отримання житла для тимчасового проживання ВПО, 
який включає такі етапи: 
1. Постановка на облік, що передбачає: реєстрацію заяви; подачу заяви та 
пакета документів; заведення облікової справи та присвоєння номера. 
2. Розгляд на комісії: розгляд заяви; перевірка, затвердження балів 
пріоритетності; прийняття рішення про взяття на облік та внесення в проект 
рішення виконавчого комітету місцевої ради. 
3. Розгляд на засіданні виконавчого комітету та затвердження списку: 
видача ордера; укладання договору найму. 
4. Заселення до тимчасового житла. 
62 
  
63 
РОЗДІЛ 3 
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ УМОВ 
ПРОЖИВАННЯ ВПО В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 
 
3.1. Пропозиції та рекомендації щодо вирішення житлових проблем 
ВПО 
 
Національне та міжнародне законодавство гарантує право на житло 
внутрішньо переміщеним особам і жертвам конфлікту. Право на житло може 
бути реалізоване різними способами, зокрема, через функціонування 
компактних поселень/тимчасового житла. Правове регулювання 
функціонування об’єктів житла та правил користування житлом визнано 
пріоритетним завданням на державному та місцевому рівнях. Спільні зусилля 
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів управління 
поселеннями, внутрішньо переміщених осіб та громадського сектору дозволять 
забезпечити права всіх зацікавлених сторін. 
Для успішного вирішення житлових проблем внутрішньо переміщених 
осіб в Україні необхідно усунути та подолати перешкоди, спричинені 
наступними обставинами: 
1. У державному бюджеті останні 5 років не передбачалося коштів на 
реалізацію загальнодержавної житлової програми. 
2. Більшість питань, пов’язаних з вирішенням житлових проблем ВПО, 
передано на місцевий рівень. 
3. Розвиток соціального житлового фонду в містах (наприклад, студентські 
гуртожитки, квоти на заселення в новобудовах) відбувається повільно, а 
будинків, доступних для оренди ВПО на пільгових умовах, обмежена кількість. 
Ці будинки потребують ремонту, але кошти на нього не виділяються ні на 
місцевому, ні на державному рівні. Ремонт, необхідний для відновлення 
будинків, наразі може бути здійснений лише за рахунок міжнародних донорів та 
благодійних організацій. 
64 
4. Відсутня нормативно-правова база для використання соціального та 
тимчасового житла. Існуюче законодавство не було модернізоване достатньою 
мірою. 
5. У великих містах, де зосереджена більшість ВПО у відповідних регіонах, 
житлові проблеми є найбільш гострими і водночас найменш вірогідними для 
вирішення, за винятком ситуації з орендою житла на ринкових умовах. 
6. Перспективи вирішення проблеми депопуляції сіл у прикордонних з 
Донбасом областях та м. Києва перспективи відродження сіл на основі 
вирішення проблеми депопуляції та бажання ВПО проживати в сільській 
місцевості поки що не виражені. Потенціал зайнятості та розвитку 
інфраструктури в цих селах наразі не дуже перспективний. 
7. Будівництво котеджних містечок з модульної забудови для ВПО існує в 
дуже малих обсягах і не може (та й не повинно) бути основним вирішенням 
житлової проблеми, особливо з соціально-психологічних причин. 
8. Не вирішена проблема впровадження технологій швидкого будівництва 
житла з використанням місцевих будівельних матеріалів, у тому числі 
модульних будинків і котеджних містечок 
9. Процедура надання тимчасового житла, соціального житла та житлового 
фонду здійснюється шляхом внесення відповідних змін до чинного 
законодавства, що регулює цю процедуру, а саме: 
 –Закон України «Про житловий фонд соціального призначення»; 
– Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682 
«Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального 
призначення»; 
– Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року 422 «Про 
затвердження Порядку надання та користування житловими приміщеннями для 
тимчасового проживання». 
Цими змінами пропонується включити внутрішньо переміщених осіб до 
переліку громадян, які мають право на отримання приватного житла з житлового 
фонду для тимчасового проживання або взяття на соціальний квартирний облік 
для отримання такого житла на підставі взяття на квартирний облік. 
65 
Міжнародний досвід показує, що стратегічно важливим є не лише 
вирішення проблеми наявності та доступності житла для вразливих категорій 
населення, а й створення якісних систем, які б мотивували самих громадян 
відходити від високої залежності від соціального житла та соціальної підтримки 
з боку держави в цілому.  
Що стосується інституційних та організаційних засад будівництва та 
надання соціального житла в Україні, то багато українських дослідників 
сходяться на думці, що має бути створена спеціальна нова модель, яка враховує 
перспективний світовий досвід у цій сфері, так і специфічні особливості України 
(війна та ментальні умови, усталені відносини в системі взаємодії «держава-
забудовник-громадянин», внутрішні інститути житлових відносин та правового 
забезпечення тощо), зменшує потенційну загрозу корупції, впливу тіньових 
секторів зайнятості та доходів, переходу житлового фонду з рук в руки.  
Тому перспективною є модель, яка дозволяє акумулювати вигоди 
державним установам, що є операторами відповідних соціальних послуг, або 
дозволяє таким операторам (чи іншим уповноваженим суб’єктам) залишатися 
власниками соціального житла та надавати його в оренду відповідним соціально 
вразливим групам населення. Для цього можна залучити компанію з управління 
активами, яка управляє фондом спільного інвестування, використовуючи 
форвардні контракти, де основним активом є права власності на соціальне житло, 
яке ще не є доступним. 
Порівняльний аналіз досвіду міжнародного відновлення економіки та 
соціо-гуманітарного простору після війни, проведений у першому розділі 
дослідження підтверджує визначальну роль держави в забезпеченні житлових 
прав громадян, які постраждали від наслідків військової агресії росії. Кожна 
країна у певній мірі та з різною ефективністю користувалася підтримкою 
зовнішніх донорів та створювала умови й стимули для залучення коштів 
фізичних та юридичних осіб до розвитку і реалізації житлових програм. У сфері 
державного управління післявоєнною відбудовою важливо враховувати як 
позитивний, так і негативний досвід зарубіжних країн.  
66 
Історично доведено, що надмірно бюрократизований процес оцінки 
завданих збитків та подання заявок на отримання допомоги значно сповільнював 
процес відновлення пошкодженого житла, що призвело до додаткових 
бюджетних витрат на тимчасове забезпечення житлом внутрішньо переміщених 
осіб; ігнорування історико-культурних відмінностей мешканців різних 
територій, а також скупчення соціально вразливих і маргінальних груп, 
призводило до підвищення соціальної напруженості на місцевому рівні; 
внаслідок цього виникала стійка залежність внутрішньо переміщених осіб та 
постраждалих внаслідок бойових дій від державної допомоги; а також списання 
житлових кредитів і орендної плати спричиняло локальні зловживання. 
Органам центральної влади слід делегувати більше повноважень та 
ресурсів місцевим органам влади для оперативного вирішення проблем у сфері 
житлового забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Важливо 
зосереджувати міжнародні програми відбудови на локальному рівні та 
зміцнювати здатність громад приймати таку допомогу і успішно впроваджувати 
її. Зауважимо, що донорська допомога для покращення життєвого рівня 
населення ефективніше реалізується через іноземні організації у прямій 
співпраці з місцевими громадами, а не через державні структури.  
Для успішної співпраці з міжнародними донорами в країні необхідно 
встановити відповідні інституції, які будуть відповідати за повоєнну 
реконструкцію та відновлення. Наприклад, у Хорватії таким координуючим 
органом спочатку було Міністерство регіонального розвитку та фондів ЄС, а 
згодом – Державне управління з питань реконструкції та житлового 
забезпечення (CS–RHC). 
Для контролю за дотриманням принципів ефективності та прозорості у 
процесі використання донорських коштів можуть бути запрошені зарубіжні 
організації, такі як німецька неурядова організація ASB (Arbeiter Samariter Bund), 
яка відновлювала житлові будинки та реалізувала інфраструктурні проєкти у 
сферах громадської, соціальної та економічної діяльності в Хорватії. В Україні 
потрібно визначити відповідальний орган за реконструкцію та співпрацю з 
67 
міжнародними донорами, а також підвищити здатність ефективно та прозоро 
використовувати надану допомогу. 
Під час розв’язання проблеми житлового забезпечення внутрішньо 
переміщених осіб, ключовою є розробка цільової стратегії, спрямованої на 
надання довгострокового житла та сприяння інтеграції цієї категорії осіб у 
місцеві спільноти. Надзвичайно важливо включати місцеві владні структури у 
планування та реалізацію програми житлового забезпечення для переселенців. 
Крім того, проведення консультацій з переміщеними особами стосовно їхніх 
потреб і вподобань у розв’язанні житлових питань сприятиме посиленню 
почуття належності до місцевих громад і стабільності інтеграції. Доцільно 
залучати центральну владу та міжнародні організації до підвищення 
спроможності місцевих громад у розробці проєктів будівництва постійного та 
соціального житла для внутрішньо переміщених осіб. 
В таблиці 3.1 окреслено основні напрями щодо вирішення проблеми 
доступу ВПО до житла [41]. 
Таблиця 3.1  
Основні шляхи вирішення проблеми доступу населення до житла в Україні 
Рівень Забезпечення тимчасовим Забезпечення постійним житлом 
вирішення (кризовим) житлом 
житлового 
питання 
Держава – пристосування приміщень – реконструкція нежитлових 
нежитлового фонду (спортивні зали приміщень у житлові; 
в школах, дитячих садках, – викуп у забудовників непроданих 
гуртожитках тощо) квартир; 
– заохочення населення / громад у – зведення житла (в т.ч. 
регіонах-донатах надавати ВПО багатоповерхівок) з використанням 
житлові приміщення технологій швидкого будівництва 
(відшкодування витрат житлово- (зокрема модульного / каркасного) 
комунальних послуг та ін.) 
– модульні містечка 
Самостійно – безоплатне проживання у родичів / – будівництво (відбудова) 
знайомих тощо – купівля 
– оренда 
 
Джерело: розроблено співробітниками відділу досліджень якості життя населення ІДСД ім. М.В. 
Птухи НАН України. 
 
68 
Не всі існуючі програми житлового забезпечення спрямовані на розробку 
довгострокових рішень у сфері житлового обслуговування ВПО. Нинішні 
житлові програми доступні лише для обмеженої кількості категорій ВПО, тоді 
як більшість, зокрема найбільш уразливі, залишаються без відповідного житла. 
Дефіцит відповідних житлових об'єктів та недоліки в процесі формування черг 
на отримання житла подальше заглиблюють цю проблему. Розробка 
довгострокових стратегій у цій галузі є важливою для посилення можливостей 
та інтеграції різних категорій ВПО.  
Урядові слід активно сприяти залученню приватного сектору як 
постачальників послуг і створювати можливості для інтеграції внутрішньо 
переміщених осіб, а також збільшувати їх участь у формуванні та впровадженні 
місцевих стратегій і програм. Для успішної інтеграції ВПО у місцеві громади 
важливо надати їм можливість вибору місця для поселення або запропонувати 
альтернативні варіанти вирішення житлових проблем, такі як допомога в оплаті 
оренди житла, покриття частини іпотечного кредиту, зацікавлення ВПО у 
співфінансуванні будівництва житла, надання податкових пільг або знижок для 
придбання та відновлення житла на безпечних територіях тощо. 
На рівні законодавства важливо завершити узгодження та прийняття 
закону про реституцію та компенсацію майна для внутрішньо переміщених осіб. 
Це сформує правову базу для повернення їхнього втраченого майна або 
отримання за нього фінансової компенсації у майбутньому. 
Виходячи з міжнародного досвіду та практики забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб, а також аналізу проблем у житловій сфері, 
пропонуються наступні шляхи вирішення: 
– Будівництво модульних містечок; 
– Встановлення модульних будинків; 
– Надання безвідсоткових кредитів на придбання житла; 
– Кредитування будинків для власників житла з державною компенсацією 
– Інвентаризація існуючого житлового фонду та використання його як 
тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб; 
69 
– Забезпечити будівництво та введення в експлуатацію доступного житла 
в кожному регіоні 
– Переорієнтувати існуючі програми розвитку житлового будівництва на 
задоволення житлових потреб ВПО; 
– Забезпечити постійний житловий фонд для внутрішньо переміщених 
осіб, якщо вони приймуть рішення залишитися в районах, з яких вони були 
переміщені; 
– Розробити механізми компенсації вартості житла, втраченого внаслідок 
збройної агресії російської федерації; 
– Створити механізми регулювання цін на оренду житла та розширити 
можливості оренди житла; 
– Розробити єдину стратегію допомоги внутрішньо переміщеним особам у 
вирішенні житлових питань; 
– Розмежувати постійне та тимчасове житло та створити реєстр 
внутрішньо переміщених осіб, які дійсно потребують житла. 
Дослідження міжнародного досвіду та аналіз національної практики 
забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб дозволив виявити проблеми 
та перешкоди у цій сфері, а також сформулювати загальні та адресні (табл. 3.2) 
рекомендації щодо їх усунення:  
1. Посилити пошук та використання наявного житла за рахунок державних 
коштів для вирішення житлових проблем внутрішньо переміщених осіб; 
2. Забезпечити механізми зниження вартості оренди житла для ВПО, 
включаючи використання тимчасового контролю цін на ринку довгострокової 
оренди житла для фізичних осіб; 
3. Координувати програми житла та зайнятості на місцевому рівні, 
особливо в районах, де бракує робочої сили; 
4. Створити можливості та умови для створення постійного житла для 
ВПО, які не бажають повертатися на попереднє місце проживання та активно 
використовувати потенціал ВПО; 
  
70 
Таблиця 3.2 
Рекомендації органам центральної влади, органам місцевого самоврядування, донорам та багатостороннім фінансовим 
організаціям щодо усунення виявленних недоліків забезпечення житлом ВПО 
Органам центральної влади Органам місцевого самоврядування Донорам і багатостороннім фінансовим 
організаціям 
– Розробити житлові ініціативи, що пропонують – Розробити освітню кампанію з – Активно підтримувати житлові програми, які 
довгострокові рішення для найбільш вразливих інформування ВПО про наявні можливості мають довгостроковий характер і спрямовані на 
категорій ВПО, таких як пенсіонери, житла. допомогу найбільш вразливим категоріям 
малозабезпечені сім'ї, люди з інвалідністю та – Підготувати місцеві житлові програми, внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 
інші. спрямовані на потреби ВПО, і активно – Під час виконання реконструкції будівель 
– Розширити спектр житлових можливостей для шукати можливості для участі в програмах віддавати перевагу конвертації приміщень у 
ВПО, включаючи впровадження програм міжнародної технічної та донорської квартири, а не кімнати. 
доступного та соціального житла, таких як допомоги. – Направляти фінансову підтримку на житлові 
надання позик під низькі відсотки. – Провести аудит нежитлового фонду для програми для ВПО в населених пунктах з 
– Забезпечити належне фінансування житлових виявлення об'єктів, які можуть бути адекватним економічним та інфраструктурним 
ініціатив для внутрішньо переміщених осіб. економічно ефективно реконструйовані та розвитком. 
використані як житло. – Вдаватися до ремонту та реконструкції 
– Вдосконалити процедури надання нових об’єктів комунальної власності замість 
приміщень для переселення ВПО та державної. 
вдосконалити систему формування черг на – Розглядати можливість підтримки громад у 
отримання житла. програмі субвенцій з відсотковим розподілом 
– Здійснювати пошуки підтримки та 70/30 (згідно з Постановою № 769). 
можливостей для поліпшення місцевої – Розробляти грантові програми для підтримки 
інфраструктури навколо об'єктів, які обрані місцевих житлових ініціатив. 
для задоволення потреб у житлі. 
– Моніторити об'єкти відійшовшої спадщини 
та розглядати можливості їх використання 
для потреб ВПО. 
 
71 
5. Зменшити тягар розселення в населених пунктах та районах, 
наближених до зони воєнних дій, шляхом надання вакантних робочих місць та 
житла в інших регіонах;  
6. Врахування житлових потреб внутрішньо переміщених осіб з 
особливими потребами (наприклад, осіб з інвалідністю, багатодітних сімей). 
Подальші дослідження у цьому напрямі мають бути зосереджені на 
розробці методології аналізу ефективності державної політики щодо 
формування та використання житлового фонду в Україні. 
 
3.2. Використання інструментів державно-приватного партнерства 
для реалізації проектів забезпечення житлом ВПО 
 
В результаті воєнної агресії російської федерації проти України значна 
кількість майна, включаючи об’єкти цивільної інфраструктури, була 
пошкоджена або зруйнована. На першому місці за обсягом завданих збитків 
залишається сектор житлового фонду. Внаслідок бойових дій та регулярних 
обстрілів щодня збільшується кількість пошкоджених та зруйнованих житлових 
будинків: станом на січень 2024 року їх кількість перевищує 250 тисяч. Серед 
них – більше 222 тисяч приватних будинків, понад 27 тисяч – багатоквартирних 
та 526 гуртожитків. Прямі збитки від руйнувань цих обʼєктів оцінюються на суму 
$58,9 млрд. Серед регіонів, де зафіксовано найбільшу кількість зруйнованих 
житлових будівель, – Донецька, Київська, Луганська, Харківська, Чернігівська 
та Херсонська області. У таких умовах питання відшкодування завданих збитків 
та отримання компенсації за зруйноване або пошкоджене майно набуває 
особливого значення [24].  
Військова агресія росії проти України продовжується, і щодня все більше 
людей втрачає своє житло та змушені шукати притулок у більш безпечних 
регіонах. Це лише поглиблює проблему із забезпечення умов для проживання 
ВПО. З усвідомленням складності соціально-економічної ситуації керівництво 
держави намагається розробити комплексний план відновлення житлового 
фонду та інфраструктури, залучаючи міжнародних інвесторів. Для цього 
72 
розроблено певний алгоритм відбудови руйнівних міст та регіонів. Однак цей 
план наразі розрахований лише на наступні кілька років і вимагає понад 40 
мільярдів гривень. Зараз для держави найбільш оптимальним шляхом, з 
фінансової та часової точки зору, стосовно забезпечення населення житлом є 
будівництво тимчасових споруд та поселень [41, с. 138]. 
За результатами опитування, проведеного БФ «Право на захист» за 
підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) оптимальним варіантом 
вирішення своїх житлових проблем більшість ВПО назвали квартиру, однак, для 
6,3% опитаних було достатньо і кімнати у гуртожитку або у комунальній 
квартирі (4,6%). Було виявлено окремі відмінності у відповідях респондентів в 
залежності від вікової групи, зокрема, молодь віком від 24 до 34 років та орендарі 
частіше, ніж у середньому, обирали будинок (37% та 33,8% відповідно), тоді як 
найстарша група віддавала перевагу кімнаті в гуртожитку (12%) або комунальній 
квартирі (10,6%). Респонденти, що проживають у гуртожитках, найчастіше 
надавали перевагу квартирі [5]. 
Подальший аналіз показав, що більшість опитаних, які вважали 
прийнятним рішенням квартиру, мали на увазі комунальну власність з 
можливістю подальшої приватизації (60%). Цей вибір був особливо поширеним 
серед мешканців гуртожитків та респондентів віком понад 60 років, частка яких 
перевищувала 76%, тоді як серед орендарів цей варіант обрав лише 41%. Іншим 
популярним варіантом була пільгова іпотека або соціальне житло, при якій сума 
оплати оренди та комунальних послуг не перевищує 20% від доходу 
домогосподарства. Цей варіант був більш поширеним серед респондентів віком 
від 50 років (>16,5%), в той час як перший варіант був більш популярним серед 
орендарів (30,9%) і менше 20% серед респондентів віком від 24 до 49 років. 8% 
респондентів були задоволені можливістю оренди, особливо це стосувалося 
опитаних віком від 35 до 49 років (понад 14%) і тих, хто вже винаймає житло 
(11,4%) [5]. 
Щодо будинків, ситуація досить подібна до комунальної власності, яка 
підлягає подальшій приватизації. Такий варіант отримання будинку був обраний 
58% опитаних, з них понад 70% відносяться до вікової групи 24–34 роки та 
73 
майже така ж кількість серед осіб віком понад 60 років. Оренду вибрали майже 
14%, проте лише 4% мешканців гуртожитків висловили б задоволення таким 
варіантом. Пільгова іпотека була найпопулярнішим варіантом серед орендарів 
(28%) та у віковій групі 35–49 років (21%). У той же час мешканці гуртожитків 
повністю проігнорували іпотеку і вказали на співфінансування як другий 
найкращий варіант (16%) [5]. 
Вибір кімнати в гуртожитку як задовільного рішення житлового питання 
переважно здійснювався серед тих, хто вже проживав у МКП, модульних 
містечках і гуртожитках (88%). Крім того, 67% з тих, хто обрав цей варіант, були 
у віці старше 60 років. Аналогічна ситуація виникала й у випадку кімнати в 
комунальній квартирі: 82% із 49 респондентів були похилого віку, здебільшого 
серед тих, хто вже мешкав у схожих умовах (90%). Щодо отримання земельної 
ділянки, то опитування показало, що 84% респондентів очікували, що вона має 
йти разом із покинутою або незакінченою будівлею [5]. 
Будь-який із представлених у таблиці 3.1 варіантів вирішення проблеми 
доступу населення до житла в Україні потребує фінансового забезпечення. 
Можливості ВПО самостійно забезпечити собі доступ до житла (через оренду 
або купівлю) залишаються дуже обмеженими. До початку війни п’ята частина 
українських домогосподарств не мала можливості орендувати житло протягом 
місяця, навіть якщо витратила на це всі свої ресурси, а за умови тривалості війни 
до кінця року кількість таких сімей зросте майже вдвічі. Проблему вирішення 
ляхом купівлі житла взагалі могли вирішити лише 3,3% у довоєнний період, а 
під час війни їх частка зросла втричі. Крім того, щоб придбати житло, в 
середньому потрібно 12,5 років. Тому без державних коштів та приватних 
інвестицій, в тому числі іноземних, питання забезпечення житлом ВПО 
вирішити неможливо.  
Автори дослідження [41] зазначають, що найбільш витратною і тривалою 
стратегією у вирішенні проблеми доступу населення до житла є забезпечення 
постійним житлом. У країні, яка місяць за місяцем витрачає значні суми на 
ведення військових операцій та розв'язання нагальних соціально-гуманітарних 
проблем, відновлення втраченого житлового фонду стає вельми тяжким 
74 
завданням для державного бюджету та підтримки економіки. Ситуація в Україні 
є унікальною, оскільки багато країн висловили готовність допомогти фінансово 
відбудувати не лише окремі інфраструктурні об'єкти, а й відновити постраждалі 
міста чи регіони в цілому.  
Базуючись на результатах опитувань ВПО щодо бажаного виду житла [5] 
та опираючись на результати моделювання різних варіантів забезпечення ВПО 
житлом [41] оптимальним варіантом є будівництво багатоквартирних будинків 
на мирних територіях з дотриманням визначених критеріїв таких як 
розташування населених пунктів, транспортне сполучення, наявність основної 
інфраструктури (медичний заклад, школа, дитсадок, продуктовий магазин, 
аптека), можливість працевлаштування тощо. 
Крім того, при розробці стратегії забезпечення житлом ВПО слід 
враховувати і виробничі потужності для забезпечення потреб будівництва 
будівельними матеріалами та конструкціями. Протягом двох років 
повномасштабного конфлікту було зруйновано близько 15% виробничих 
потужностей у секторі будівельних матеріалів. Особливо великі збитки були 
відзначені в сегментах металопрокату та виробництва сухих гіпсових сумішей. 
У порівнянні з 2021 роком, обсяг будівельного ринку України в 2022 році 
зменшився майже втричі. Проте в 2023 році відзначається тенденція до зростання 
споживання будівельної продукції та послуг, і очікується, що ринок зросте на 
25% у порівнянні з попереднім роком. Структура активності на ринку житлового 
будівництва зазнала значних змін. В прифронтових регіонах відбулося 
найбільше зменшення обсягів будівництва майже до 90%, у центральній частині 
країни спостерігалося скорочення до 70%, тоді як на заході відбулося зростання 
будівництва на 15%. Це зростання пов'язане з релокацією бізнесу і внутрішньо 
переміщеними особами, а також активним розвитком туристичної нерухомості у 
Карпатах [25]. 
На ринку первинної нерухомості спостерігається переважне зростання 
активності у західних областях України. Девелопери в інших регіонах переважно 
зосереджуються на завершенні розпочатих проєктів до березня 2022 року. 
75 
Більшість інвесторів зараз утримуються від початку нових будівельних проєктів 
і віддають перевагу – «зачекати та спостерігати». 
Щодо цінової політики, з початку конфлікту собівартість будівництва 
зросла на 53%, що відобразилося на цінах на ринку нерухомості. Це зростання 
цін, разом із збільшенням попиту та інфляцією, призвело до загального 
підвищення вартості будівництва.  
Однією з проблем ринку будівництва є логістика. У зв'язку зі скороченням 
економічних зв'язків з росією та Білоруссю, постачальники будівельних 
матеріалів мусили звертатися до інших джерел постачання, зокрема країн 
Європейського Союзу та Туреччини. Оскільки українські порти стали 
недоступні для імпорту, він здійснювався через Румунію, що призвело до 
зростання вартості матеріалів та складнощів у їх постачанні через 
перевантаження пунктів пропуску на кордоні.  
Збільшення цін та дефіцит робочої сили породжують попит на технології 
швидкого будівництва, які можуть працювати з мінімальною кількістю 
працівників.  
З врахуванням наведеного вище, виходом вбачається розробка і реалізація 
стратегії модульного будівництва, яка передбачає швидке зведення тимчасових 
модульних містечок, а поруч із ними – побудову вже повноцінного модульного 
багатоповерхового житла. Перевагою модульного будівництва є: 
1) якість житла, яка досягається завдяки тому, що будівельні модулі 
виготовляються в контрольованих умовах на заводі, це дозволяє забезпечити 
високу якість виробництва та дотримання будівельних стандартів. Контроль 
може здійснюватися на кожному етапі виробництва модулів, що допомагає 
уникнути багатьох помилок і недоліків, що можуть виникнути на будівельному 
майданчику під час традиційного будівництва 
2) швидкість монтажу; 
3) адаптивність до матеріалів. Каркас будинку може бути зроблений як з 
дерева, так і з металу чи бетону; 
4) не існує жодних специфічних обмежень щодо форми та висоти. Будівлі  
можуть бути 24 або навіть більше поверхів. Можна виготовляти будь-що: від 
76 
готових елементів, таких як стіни, перекриття та окремі конструкції, до частин 
будівель, таких як блок-кімнати або квартири; 
5) можливість демонтажу будинку чи містечка та перенесення його на нові 
підготовленні будівельні майданчики. 
Єдиний недолік – за модульний будинок необхідно сплатити всю суму 
одразу, в той час як у традиційному будівництві зазвичай витрати здійснюються 
етапами. 
Ще однією технологією повоєнної відбудови житла та інфраструктури 
може стати 3D-друк будинків. Це швидкий, економічний та екологічно чистий 
метод. Стіни, надруковані за допомогою 3D-технологій, функціонують як 
незнімна опалубка, що дозволяє зменшити витрати цементу, знизити вартість 
будівництва і зменшити екологічні викиди під час виробництва. Крім того, 
подібно до підходу з використанням префабрикованих елементів, для 3D-
будівництва потрібно менше робочої сили. Будівництво відбувається у 10 разів 
швидше, а загальна вартість може бути на 10–25% нижчою, ніж при 
традиційному методі будівництва. Володіючи 3D-принтером, всього за один 
тиждень можна побудувати будинок для сім'ї. Україна – одна з країн, де 
величезна потреба у будівництві житла, і тому 3D-друк може допомогти 
вирішити це завдання. Також за допомогою 3D-принтером можна створювати 
архітектурні реставраційні елементи та замінювати ними пошкоджені секції 
панельної конструкції. 
Окремі приклади надрукованих 3D-будинків вже існують. В Україні 
реалізується проект спорудження школи у м. Львів. Будівництво веде українська 
компанія 7CI Group, використовуючи 3D-принтер, орендований у датської 
компанії COBOD International, працює датська команда 3DCP Group. Однією із 
перешкод впровадження технологій 3D-будівництва є відсутність відповідних 
законодавчих норм та стандартів для будівництва з використанням 3D-
принтерів. Таким чином, процес цифровізації та виробництво модульних 
будинків на заводах поза межами будівельного майданчика зроблять будівельну 
галузь більш гнучкою і мобільною, яка працюватиме на задоволення потреб 
населення у житлі, в тому числі і ВПО. 
77 
При реалізації будь-якого варіанту забезпечення умов проживання ВПО чи 
їх поєднання, основним питанням залишається його фінансування. Основним 
джерелом фінансування реалізації національних проектів є бюджетні кошти. 
Однак, в умовах ринкової економіки, такі кошти не повинні витісняти приватні 
інвестиції, а бути каталізатором їх примноження, що можливо досягти шляхом 
партнерства держави і приватного сектору. Державно-приватне партнерство 
являє собою інституційний та організаційний альянс державної влади та 
приватного бізнесу з метою реалізації суспільно значимих проектів у широкому 
спектрі сфер діяльності – від розвитку стратегічно важливих галузей економіки 
до надання суспільних послуг у масштабах всієї країни або окремих територій, 
що логічно лягає в рамки проекту із забезпечення житлом ВПО. 
Для держави – це ефективний спосіб залучення приватного партнера до 
фінансування та управління тієї власністю, яка не може бути передана в 
приватний сектор в силу стратегічної, економічної та соціально-політичної 
значущості цих об'єктів, тоді як нести витрати по її утриманню та ремонту 
невигідно або неефективно [15]. 
Для приватного партнера державно-приватне партнерство – це спосіб 
отримати стабільний прибуток при роботі на об'єктах державної з власності або 
при наданні послуг, які закріплені за державою (рис. 3.1). 
Законодавець у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державно-приватне 
партнерство» [6] окреслює сфери застосування ДПП, в рамках нашого 
дослідження особливої уваги заслуговують: 
– виробництво та впровадження енергозберігаючих технологій, 
будівництво та капітальний ремонт житлових будинків, повністю чи частково 
зруйнованих внаслідок бойових дій на території проведення АТО; 
– встановлення модульних будинків та будівництво тимчасового житла для 
ВПО. 
В умовах війни це може стати реальним інструментом для створення 
можливостей та умов будівництва постійного житла для ВПО та активного 
використання потенціалу ВПО в цих проєктах. Успішний міжнародний досвід 
реалізації державно-приватного партнерства (ДПП) показує, що його 
78 
застосування може сприяти швидшому впровадженню соціально важливих 
проєктів, оскільки це зменшує залежність від наявних бюджетних ресурсів у 
держави, регіону або окремої громади. Тим часом, вивільнені бюджетні кошти 
можуть бути спрямовані на інші цілі, такі як охорона здоров’я, освіта та інші 
соціальні проєкти, в тому числі і для внутрішньо переміщених осіб.  
 
Державно-приватне партнерство
Критеріальні ознаки Форми партнерства
довготривалість відносин спільні підприємства
(від 5 до 50 років)
орендні (лізингові) відносини, що виникають у зв'язку з передачею 
забезпечення більш високих державою в оренду приватному сектору своєї власності: 
техніко-економічних показників будівель, споруд, виробничого обладнання
ефективності діяльності, ніж у разі 
здійснення такої діяльності 
державним партнером без  виконання контрактів, які держава надає приватним компаніям 
залучення приватного партнера (виконання робіт і надання суспільних послуг, на управління, на 
поставку продукції для державних потреб)
передача приватному партнеру 
частини ризиків у процесі концесія (надання концедентом концесіонеру прав 
здійснення державно-приватного користування державною власністю за договором, 
партнерства за плату і на поворотній основі)
 
 Рис. 3.1. Форми державно-приватного партнерства 
Джерело: побудовано автором 
 
Державно-приватне партнерство (ДПП) – довгострокова угода між 
державою, місцевими органами влади (включаючи відповідні державні установи 
та органи місцевого самоврядування) та приватними компаніями. Ця співпраця 
спрямована на фінансування, проєктування, реалізацію та управління 
публічними об’єктами та послугами, які зазвичай забезпечуються державою 
(публічним сектором). На основі вивчення міжнародної практики реалізації 
проєктів на засадах державно-приватного партнерства представлені основні цілі 
ДПП (табл.3.3). Оскільки для втілення в життя великих інвестиційних проєктів у 
різних галузях економіки потрібні значні інвестиційні ресурси, приватний сектор 
може стати потужним джерелом таких ресурсів. У той же час, у період після 
кризи (післявоєнного відновлення) бізнес проявляє більший інтерес до 
державної підтримки та партнерської співпраці, оскільки це сприяє зниженню 
79 
ризиків приватних інвестицій і підвищує надійність інвестиційних проєктів для 
кредитних установ.  
Таблиця 3.3 
Цілі державно-приватного партнерства 
№ Основні цілі 
з/п 
A подолання інфраструктурного дефіциту (вартісні інфраструктурні проєкти: порти, 
дороги, мости, аеропорти) 
B розвиток публічних послуг (транспортні, соціальні та інші сфери) 
C розподіл відповідальності і ризиків у сфері надання послуг між публічним та 
приватним партнерами 
D використання досвіду та професіоналізму приватного сектору при збереженні 
контролю громади над активами 
E залучення до реалізації інвестиційних проєктів фінансових ресурсів, що до цього 
перебували «у тіні» 
F розвантаження бюджетів всіх рівнів, ефективніше використання коштів 
G поліпшення якості послуг 
H зниження (або збереження) вартості плати за послуги  
I посилення діалогу і взаємодії між бізнесом, владою та громадою 
J ширше залучення приватних коштів для регіонального та місцевого розвитку 
 
Механізм ДПП, може забезпечити ефективне використання ресурсів та 
сприяти швидкому будівництву доступного житла для вразливих категорій 
населення. Участь держави у цих процесах може бути реалізована шляхом: 
1. Фінансової підтримки. Держава може надати фінансову підтримку 
приватним розробникам або інвесторам, які займаються будівництвом житла для 
ВПО. Це може включати субсидії, податкові пільги або надання недорогої 
кредитної підтримки. 
2. Виділення земельних ділянок. Держава може виділити земельні ділянки 
для будівництва житла для ВПО або надати їх на умовах оренди за пільговими 
умовами. 
3. Забезпечення реалізації інфраструктурних проектів. Держава може 
забезпечити розвиток інфраструктури (дороги, водопостачання, каналізація 
тощо) навколо нових будівельних об'єктів для поліпшення життєвих умов 
мешканців. 
4. Партнерства з приватним сектором. Держава може укладати угоди з 
приватними розробниками або будівельними компаніями для спільного 
80 
вирішення проблеми житлового будівництва для ВПО. Це може включати 
спільне фінансування проектів або спільне використання ресурсів та експертизи. 
5. Регулювання і нагляду. Держава зобов’язана створити правові рамки для 
регулювання державно-приватного партнерства в галузі житлового будівництва, 
а також забезпечити нагляд за виконанням угод і стандартів якості під час 
будівництва та виготовлення будівельних матеріалів і конструкцій. 
Важливо відзначити, що впровадження проєктів державно-приватного 
партнерства на місцевому рівні, особливо з участю місцевих органів 
самоврядування, не стикається зі значними труднощами чи правовими 
обмеженнями, що може сприяти розвитку та поширенню цього інструменту у 
регіонах та на місцях. У той же час, на перспективу було б доцільно спростити 
процедури, наприклад, передача місцевими радами повноважень з окремих 
рішень безпосередньо виконавчим комітетам, що, у свою чергу, дозволило б 
скоротити час на підготовку проєктів державно-приватного партнерства.  
Міжнародні фінансові установи мають намір приєднатися до процесу 
відновлення в Україні та поступово вже вступають на її ринок. Головними 
критеріями фінансування будівництва відновлення після війни у країні стануть 
прозорість та швидкість реалізації проєктів. Тому міжнародні організації вже на 
сьогоднішній день розпочинають формувати партнерство з надійними 
українськими будівельними компаніями. Головним пріоритетом уваги є 
компанії, що працюють з європейськими матеріалами та технологіями, що дає 
можливість створювати сучасні архітектурно привабливі та енергоефективні 
будівлі. Організація державно-приватного партнерства може включати такі 
етапи (табл. 3.4): 
Таблиця 3.4 
Етапи реалізації проектів на засадах державно-приватного партнерства 
Етап Характеристика етапу 
Визначення Спочатку визначаються мета співпраці та конкретні об'єкти або проекти, 
цілей та над якими буде працювати ДПП. Ці цілі можуть включати будівництво 
об'єктів інфраструктури, розвиток галузей економіки, соціальні програми тощо. 
Сторони укладають угоду, яка визначає їхні обов'язки, відповідальність, 
Укладання розподіл ризиків та вигоди від проекту. Ця угода може бути у формі 
угоди меморандуму про співпрацю, концесійної угоди, договору про спільну 
діяльність або іншої форми правового документа. 
81 
Продовження таблиці 3.4 
Визначаються джерела фінансування проекту. Це може бути державний 
Фінансування 
бюджет, приватні інвестиції, кредити або гранти від міжнародних 
проекту 
фінансових організацій. 
Після укладання угоди розпочинається реалізація проекту або програми. 
Реалізація 
Кожна сторона виконує свої обов'язки згідно з угодою, дотримуючись 
проекту 
встановлених термінів і стандартів якості. 
Під час виконання проекту проводиться моніторинг і контроль за його 
Моніторинг і 
прогресом та виконанням поставлених завдань. Якщо потрібно, 
контроль 
вносяться корективи або зміни до угоди. 
По завершенні проекту проводиться оцінка результатів співпраці. 
Оцінка 
Аналізуються досягнення, визначаються сильні та слабкі сторони 
результатів 
проекту, а також можливості для подальшого розвитку співпраці.  
 
В Україні вже є позитивні приклади реалізації проектів із забезпечення 
ВПО житлом, що містять елементи державно-приватного партнерства. Зокрема, 
в Україні реалізується німецький проект, який слідує існуючій програмі 
державної допомоги в Україні. Мета проекту – надати можливість внутрішньо 
переміщеним особам та їхнім сім'ям придбати житло. Цільовою групою є 
внутрішньо переміщені особи, які вже можуть знайти (зазвичай неформальну) 
роботу і, як правило, здатні профінансувати купівлю житла. Ця програма була 
недофінансована і не змогла задовольнити стрімко зростаючий попит на кредити 
на доступне житло. Програма сприяння реалізується Державним фондом 
сприяння молодіжному житловому будівництву (Держмолодьжитло) у співпраці 
з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 
(МРТОТ), яке має досвід надання фінансування внутрішньо переміщеним 
особам (наприклад, без офіційного підтвердження доходів) і має регіональні 
представництва в усіх підконтрольних уряду регіонах України, щоб внутрішньо 
переміщені особи могли легко отримати доступ до нього. Гранти, надані 
Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку (BMZ), 
надсилаються до SFYH через Міністерство соціальної реінтеграції 
(Мінреінтеграції), яке, в свою чергу, використовує ці кошти для субсидування 
житлових кредитів для внутрішньо переміщених осіб. Іпотечні кредити можуть 
бути використані лише для придбання невеликого приватного житла, яке 
відповідає критеріям, встановленим Урядом. Фінансуванню підлягає лише 
існуюча нерухомість.  
Щоб отримати право на отримання коштів фонду, внутрішньо переміщені 
особи повинні подати заявку. Кандидати обираються шляхом жеребкування з 
82 
великої кількості заявників, після чого кредитоспроможність заявок 
перевіряється відповідно до певних прозорих процедур. Середня сума 
субкредиту становить приблизно 20 000 доларів США. З річною відсотковою 
ставкою 3% та виплатами лише 6% від суми кредиту, умови кредитування є 
набагато вигіднішими, ніж стандартні ринкові умови. Програма розроблена як 
револьверна, а відсотки та надходження від погашення кредитів від внутрішньо 
переміщених осіб використовуються для фінансування інших житлових 
кредитів. Це дозволяє постійно реагувати на високий попит на житлове 
фінансування та більш ефективно використовувати федеральні гранти. Проект 
також має вимір розбудови потенціалу. У довгостроковій перспективі процеси 
SFYH будуть посилені та професіоналізовані, а також будуть розроблені 
структури для довгострокового посилення діяльності, заснованої на потребах 
цільових груп. Крім того, буде вдосконалено та відстежено процес відбору для 
отримання фінансування. 
Таким чином, доцільність використання державно-приватного 
партнерства для реалізації проєктів щодо абезпечення постійним житлом 
внутрішньо переміщених осіб має таку аргументацію: 
1. Держава може співпрацювати з приватним сектором для забезпечення 
доступного житла внутрішньо переміщеним особам за рахунок приватних 
інвестицій та ресурсів. 
2. ДПП може забезпечити ефективніше використання ресурсів і експертизи 
приватного сектору в будівництві та управлінні житловими об'єктами. 
3. Приватні компанії часто володіють інноваційними технологіями та 
методами будівництва, які можуть сприяти швидкому та ефективному 
вирішенню проблеми забезпечення житлом. 
4. Розподіл ризиків між державою та приватними партнерами може 
допомогти зменшити фінансові та інші ризики, пов'язані з будівництвом та 
управлінням житловими об'єктами. 
5. ДПП може забезпечити швидше вирішення проблеми житлового обліку 
шляхом швидкого розгортання проєктів за участю приватного сектору. 
6. Такий підхід сприяє співпраці між різними суб'єктами, включаючи 
державні установи, місцеві органи влади та приватні компанії, що сприяє 
вирішенню складних соціально-економічних проблем.  
83 
ВИСНОВКИ 
 
У роботі проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове 
вирішення актуального наукового завдання, що полягає в уточненні теоретичних 
засад, обґрунтуванні методичних підходів та розробці практичних рекомендацій 
щодо соціально-економічних засад створення альтернативних умов для 
тимчасового проживання ВПО в умовах воєнного стану. 
Проведене дослідження дозволило зробити висновки теоретичного, 
аналітичного та практичного спрямування, розв’язати завдання кваліфікаційної 
магістерської роботи відповідно до поставленої мети. 
1. З’ясовано, що поняття «внутрішньо переміщена особа» (ВПО) 
визначається різними організаціями та міжнародними угодами по-різному, проте 
загальною характеристикою є те, що це люди, які були змушені покинути свої 
домівки, але залишилися в територіальних кордонах своєї країни. Основними 
причинами внутрішньої міграції є: конфлікти та війни, природні катастрофи, 
економічні причини, політичні переслідування тощо. Крім того, теоретичні 
підходи до визначення категорії «внутрішньо переміщена особа» можуть 
базуватися на різних критеріях, таких як місце проживання, статус біженця, 
ступінь захисту від уряду тощо. Міжнародні організації, такі як УВКБ ООН, 
зазвичай використовують певні стандарти та критерії для визначення статусу 
ВПО та надання їм допомоги. 
2. Державні гарантії ефективного реагування на вимушене внутрішнє 
переміщення громадян включають ряд заходів та політичних зусиль, 
спрямованих на захист та підтримку осіб, що зазнали внутрішньої міграції, а 
саме: розроблення та прийняття законодавчих та нормативних актів, що 
гарантують права і соціальний захист (ВПО); створення спеціалізованих 
міжвідомчих організацій або комісій для координації дій між різними 
відомствами та органами влади в реагуванні на ситуації внутрішньої міграції; 
забезпечення ВПО матеріальною допомогою, тимчасовим житлом та 
задоволення інших основних потреб для забезпечення гідних умов життя та 
безпеки; надання психологічної та соціальної підтримки ВПО, включаючи 
84 
консультації, програми реінтеграції та адаптації; забезпечення можливостей для 
отримання освіти та працевлаштування для ВПО, з метою здобуття нових 
навичок та інтеграції у суспільство – місцеву громаду; проведення 
систематичного моніторингу та оцінки ситуації внутрішньої міграції для 
визначення потреб та розробки ефективних заходів урядом та громадськими 
організаціями. 
3. Закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб 
може бути дуже різноманітним залежно від країни та контексту. Однак, деякі 
основні підходи та можливості імплементації цього досвіду в Україні 
включають: програми соціального житлового будівництва; участь 
неприбуткових організацій та міжнародних партнерів у реалізації спільних 
проектів з житлового будівництва та надання соціальних послуг; створення 
спеціалізованих служб підтримки, які надають інформаційну, консультаційну та 
практичну допомогу з питань житлового розміщення; використання механізмів 
громадського партнерства для реалізації проектів забезпечення житлом ВПО, 
залучаючи як державні, так і приватні ресурси; проведення аналізу кращих 
практик та використання успішного досвід для вдосконалення власних програм 
та стратегій. 
4. За результатами дослідження міграційних процесів у 2022-2023 роках, 
було з’ясовано, що навантаження переселенців на регіони нерівномірне. Цей 
факт вимагає окремого дослідження мотивації та вибору переїзду ВПО, а не 
лише констатації фактів. Інформацію про кількість ВПО, їхню віково-статеву 
структуру та соціальний статус у різних областях можна отримати за допомогою 
дашборду щодо кількості ВПО, створеного інформаційно-обчислювальним 
центром Міністерства соціальної політики України. За даними дашборду, у 
Черкаській області зареєстровано 143866 ВПО, з яких 61% – жінки та 39% – 
чоловіки, що відповідає середньому показнику по Україні. З цієї кількості, 26792 
особи – пенсіонери, 65674 – працездатні особи, 39496 – діти до 18 років, а решта 
11904 осіб – мають інший статус. 
Аналіз структури ВПО дозволяє прогнозувати напрямки соціальної роботи 
з ними. Велика кількість працездатних осіб свідчить про необхідність 
85 
забезпечення їх виплатами по безробіттю та, в подальшому, пошуку місць для 
працевлаштування або організації перенавчання. Багато дітей до 18 років серед 
ВПО потребують освітніх послуг. 
За розподілом соціальних статусів ВПО у Черкаській області видно, що є 
потреба в наданні соціальної підтримки. Зокрема, є багатодітні сім'ї, батьки-
одиначки, безробітні, вагітні жінки, діти-супроводжуючі, діти під опікою, діти з 
інвалідністю, діти-сироти, особи з інвалідністю, недієздатні особи та отримувачі 
соціальної допомоги. Загалом, в області зареєстровано 104044 внутрішньо 
переміщених сімей. 
Огляд міграційних процесів та аналіз чисельності та структури ВПО 
дозволив зробити висновки про потреби цієї категорії осіб у соціальних послугах 
та стан реалізації їхніх прав.  
5. Механізми реалізації прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на 
забезпечення житлом включають різноманітні програми, законодавчі акти та 
соціальні ініціативи, спрямовані на забезпечення їхніх потреб у житлі. В Україні 
механізми надання житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) включають 
декілька програм та ініціатив, спрямованих на забезпечення житла для тих, хто 
втратив своє основне місце проживання через конфлікт на сході країни, зокрема: 
– державна програма «Доступне житло», яка спрямована на забезпечення 
житла для ВПО та інших соціально вразливих груп населення. В рамках 
програми надаються пільгові кредити або субсидії для купівлі або будівництва 
житла; 
– програма «Соціальна оренда», нею передбачена можливість орендувати 
житло за пільговими тарифами для ВПО та інших осіб з обмеженими 
можливостями; 
– тимчасове житло для ВПО, так в деяких містах та регіонах України 
створили місця для спільного проживання або тимчасові житлові приміщення 
для ВПО, які не мають можливості для придбання або оренди житла. 
– спеціальні програми місцевої влади – розробка місцевими органами 
влади власних програм підтримки для ВПО, які включають надання житла, 
допомогу у відновленні житлових будівель або інші форми підтримки. 
86 
– міжнародні та громадські ініціативи. 
Ці механізми використовуються для надання житла для ВПО в Україні, 
однак існують виклики та недоліки у реалізації цих програм, такі як нестача 
ресурсів, бюрократичні перешкоди та складнощі з відновленням житлового 
фонду в зоні конфлікту. 
6. За результатами проведеного дослідження побудовано алгоритм 
забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, який включає в себе такі 
етапи: звернення до органів влади та отримання про наявні програми та 
можливості отримання тимчасового житла; подання заяви – заповнення заяви на 
отримання тимчасового житла, в якій зазначаються особисті дані, адреса 
проживання до переміщення, кількість членів сім'ї та інші важливі відомості; 
надання необхідних документів, що підтверджують статус ВПО, такі як 
посвідчення особи, довідка про реєстрацію ВПО, свідоцтво про народження чи 
документи про сімейний стан; оцінка потреб та призначення житла – після 
отримання заяви та документів органи влади проводять оцінку житлових потреб 
та призначають тимчасове житло відповідно до наявних можливостей; 
підписання угоди або договору з органом, який надає тимчасове житло, цей 
документ містить: умови проживання, права та обов'язки сторін, умови оплати 
(якщо це передбачено) тощо; отримання ордеру та в'їзд. Особа, яка отримала 
ордер має право на в'їзд у тимчасове житло. Заселяючись до тимчасового житла 
ВПО повинні перевірити житло на відповідність умовам угоди, а у випадках 
значних  відхилень необхідно повідомити виявлені недоліки або проблеми. 
7. Виходячи з міжнародного досвіду практики забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб, пропонуються наступні шляхи вирішення 
житлових проблем вимушених переселенців в Україні: 
– будівництво модульних містечок; 
– встановлення модульних будинків; 
– надання безвідсоткових кредитів на придбання житла; 
– кредитування будинків для власників житла з державною компенсацією; 
– інвентаризація існуючого житлового фонду та використання його як 
тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб; 
87 
– забезпечення будівництва та введення в експлуатацію доступного житла 
в кожному регіоні; 
– переорієнтування існуючих програм розвитку житлового будівництва на 
задоволення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб; 
– забезпечення постійного житлового фонду для внутрішньо переміщених 
осіб, якщо вони приймуть рішення залишитися в районах, з яких вони були 
переміщені; 
– розробка механізмів компенсації вартості житла, втраченого внаслідок 
збройної агресії російської федерації; 
– створення механізмів регулювання цін на оренду житла та розширення 
можливостей оренди житла; 
–розробка єдиної стратегії допомоги внутрішньо переміщеним особам у 
вирішенні житлових питань; 
– розмежування постійного та тимчасового житла та створення реєстру 
внутрішньо переміщених осіб, які дійсно потребують житла. 
Певні вище перераховані заходи із забезпечення умов проживання ВПО 
вже успішно реалізуються в Україні Інші лише перебувають на стадії 
обговорення та законодавчого унормування.  
Необхідно зосередити увагу на залучення іноземних інвесторів до програм 
відбудови та підсилювати здатність громад приймати таку допомогу і успішно її 
впроваджувати. Варто відзначити, що донорська допомога для поліпшення 
життєвого рівня населення ефективніше реалізується через іноземні організації 
у прямій співпраці з місцевими громадами, а не через державні структури. 
Для успішної співпраці з міжнародними донорами в країні потрібно 
створити відповідні інституції, які будуть відповідати за повоєнну 
реконструкцію та відновлення. Для контролю за дотриманням принципів 
ефективності та прозорості у процесі використання донорських коштів слід 
залучити зарубіжні організації. 
В Україні потрібно визначити відповідальний орган за реконструкцію та 
співпрацю з міжнародними донорами, а також підвищити здатність ефективно та 
прозоро використовувати надану допомогу. 
88 
8. Доведено доцільність використання ДПП для реалізації проєктів із 
забезпечення житлом ВПО, основними аргументами є:  
1. Співпраця між державою та приватним сектором дозволяє забезпечити 
необхідні інвестиції та ресурси для будівництва доступного житла; 
2. Державно-приватне партнерство дозволяє ефективно використовувати 
ресурси та експертизу приватного сектору для будівництва та управління 
житловими об'єктами. 
3. Залучення приватних компаній сприяє використанню інноваційних 
технологій та методів будівництва, що полегшує швидке та ефективне 
розв'язання проблеми житлового обліку. 
4. Розподіл ризиків між державою та приватними партнерами сприяє 
зменшенню фінансових та інших ризиків, пов'язаних з будівництвом та 
управлінням житловими об'єктами. 
5. Державно-приватне партнерство дозволяє швидко вирішувати проблеми 
житлового обліку через швидке розгортання проєктів за участю приватного 
сектору. 
6. Такий підхід сприяє співпраці між різними суб'єктами, що допомагає 
вирішувати складні соціально-економічні проблеми у сфері житлового 
будівництва. 
  
89 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Верещук назвала кількість зареєстрованих і незареєстрованих 
переселенців в Україні. [Електронний ресурс] Укрінформ. 2023. 24 черв. – Режим 
доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3727098-veresuk-
nazvala-kilkist… 
2. Гудвін-Гілл Г. С. Статус біженця в міжнародному праві. М., 1997. 
648 с. 
3. Дашборд щодо кількості ВПО. [Електронний ресурс] – Режим 
доступу до ресурсу: https://www.ioc.gov.ua/dashboardVpo/ 
4. Департамент соціального захисту населення. [Електронний ресурс] – 
Режим доступу до ресурсу: https://ck-oda.gov.ua/departament-socialnogo-zaxistu-
naselennya/ 
5. Житлові потреби, наміри та можливості ВПО. Дніпропетровська, 
запорізька і харківська області. [Електронний ресурс] – Режим доступу до 
ресурсу:  https://archive.r2p.org.ua/wp-content/uploads/2021/03/fin_ukr_zvit-zhytlo-
meping_2020-1.pdf 
6. Закон України «Про державно-приватне партнерство» [Електронний 
ресурс] // Верховна рада України. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#Text. 
7. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо 
переміщених осіб». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text 
8. Закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо переміщених 
осіб та компенсації за пошкоджене/зруйноване житло. [Електронний ресурс] – 
Режим доступу до ресурсу: https://sheltercluster.s3.eu-central-
1.amazonaws.com/public/docs/foreignexperiencehousingforidps-integrated-ukr_0.pdf 
9. Кількість українців та їх міграція за кордон через війну. 
[Електронний ресурс]  Укрінформ. 2023. 22 жовт. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3732355-kilkist-ukrainciv-ta-ih-mig… 
90 
10. Кобець М. П. Проблеми забезпечення права на житло внутрішньо 
переміщених осіб в Україні. [Електронний ресурс] Науковий вісник 
Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2016. Вип. 37. Т. 2. 
С. 110–113. – Режим доступу до ресурсу: 
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/12196/1/ПРОБЛЕМИ%20ЗАБЕЗПЕ
ЧЕННЯ%20ПРАВА.pdf 
11. Кобець М. Щодо визначення поняття «внутрішньо переміщена 
особа» в законодавстві України. Порівняльне аналітичне право. № 1. 2016. С. 
199–202. 
12. Круглий стіл “Європейська практика захисту прав вимушених 
переселенців: досвід для України» кафедри Жана Моне Донецького державного 
університету управління м. Маріуполь (ДонДУУ) 23.03.2016 р. [Електронний 
ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://dsum.edu.ua/2016/03/23/круглий-стіл-
європейська-практика. 
13. Логвинова М.О. Внутрішньо переміщені особи як категорія 
вимушених мігрантів: поняття та ознаки / М.О. Логвинова // Науковий вісник 
Херсонського державного університету. Серія «Географічні науки». – Херсон, 
Гельветика, 2019. – Вип. 11. – С. 44-50. 
14. Лушпієнко Ю. Конституційно-правовий статус біженців та ВПО в 
Україні. [Електронний ресурс] Підприємництво, господарство і право. 2017. № 
2. С. 188–193. – Режим доступу до ресурсу:  http://pgp-
journal.kiev.ua/archive/2017/2/37.pdf 
15. Мельник А. Державно-приватне партнерство в системі 
інституційного забезпечення економічних процесів / А. Мельник, С. Підгаєць // 
Вісник ТНЕУ – 2011, Вип. 1. – С. 7-9. 
16. Міжнародна організація з міграції (МОМ), 25 січня 2024 р. DTM 
УКРАЇНА – БАЗОВА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОЦІНКА ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ВПО – 
РАУНД 31 (ГРУДЕНЬ 2023). МОМ, Україна. 
17. Наджафгулієв Рафіг Іслам огли. Адміністративно-правовий статус 
біженців і вимушених переселенців в Азербайджанській Республіці: дис …. канд. 
юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право, 
91 
інформаційне право» / Наджафгулієв Рафіг Іслам огли ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса 
Шевченка. – К., 2013. 195 с. 
18. Наливайко Л. Р., Орєшкова А. Ф. Внутрішньо переміщені особи: 
визначення поняття. Право і суспільство. 2018. № 1. С. 3–39. 
19. Оновлено перелік актуальних програм забезпечення житлом 
внутрішньо переміщених осіб [Електронний ресурс] – Режим доступу до 
ресурсу: https://cherkassyrda.gov.ua/galuzevi-novyny/sotsialnyj-
zahyst/2024/01/18/onovleno-perelik-aktualnyh-program-zabezpechennya-zhytlom-
vnutrishno-peremishhenyh-osib/  
20. Офіційний веб-сайт Міжнародної організації з міграції – Режим 
доступу до ресурсу: https://www.iom.int/ 
21. Офіційний сайт Міжнародна асоціація з вивчення вимушеної 
міграції International Association for the Study of Forced Migration – Режим доступу 
до ресурсу: https://iasfm.org/ 
22. Офіційний сайт Міністерства Грузії у справах осіб, вимушено 
переміщених з окупованих територій, біженців та розселення. – Режим доступу 
до ресурсу: http://www.mra.gov.ge/eng/static/55 
23. Офіційний сайт Фонд Східна Європа (ФСЄ). – Режим доступу до 
ресурсу:  https://eef.org.ua/program/razom-my-shelter/ 
24. Офіційний сайт KSE Institute . – Режим доступу до ресурсу:  
https://kse.ua/ua/about-the-school/news/zagalna-suma-zbitkiv-zavdana-infrastrukturi-
ukrayini-zrosla-do-mayzhe-155-mlrd-otsinka-kse-institute-stanom-na-sichen-2024-
roku/ 
25. Під час відновлення найбільш затребуваними будуть технології 
швидкого будівництва – експерт. [Електронний ресурс] – Режим доступу до 
ресурсу: https://interfax.com.ua/news/economic/952138.html 
26. Попело О. В., Гиря М. В. Механізм забезпечення житлом внутрішньо 
переміщених осіб як соціальний аспект захисту населення у воєнний період / О. 
В. Попело // [Електронний ресурс] . - Бізнес інформ: науковий журнал. – Харків: 
ФОП Лібуркіна Л. М, 2023. – №11. – С. 69-76. 
92 
27. Постанова Кабінету Міністрів України № 451 від 28.04.2021 р. 
«Питання надання пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним 
особам за рахунок коштів гранту, наданих Кредитною установою для відбудови 
(KfW)». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2021-%D0%BF#Text  
28. Постанова Кабінету Міністрів України № 488 від 11.05.2011 
«Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для 
збільшення статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи 
«Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». 
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/488-2011-%D0%BF#Text  
29. Постанова Кабінету Міністрів України № 819 від 10.10.2018 «Деякі 
питання забезпечення громадян доступним житлом». [Електронний ресурс] – 
Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-2018-
%D0%BF#Text  
30. Постанова Кабінету Міністрів України № 980 від 27.11.2019 «Про 
затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному 
бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту 
внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної 
операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на 
придбання житла». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980-2019-%D0%BF#Text  
31. Постанова КМУ № 582 від 26 червня 2019 р. «Про затвердження 
Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб і Порядку надання в тимчасове користування житлових 
приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо 
переміщених осіб». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/582-2019-%D0%BF#Text 
32. Постанова КМУ № 332 від 20 березня 2022 р. Деякі питання виплати 
допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам Про надання 
щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття 
93 
витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text 
33. Постанова КМУ № 451 від 28 квітня 2021 р. «Питання надання 
пільгових іпотечних кредитів внутрішньо переміщеним особам за рахунок 
коштів гранту, наданих Кредитною установою для відбудови (KfW)». 
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2021-%D0%BF#n77 
34. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон 
України № 1706-VII від 20.10.2014 р. (зі змінами від 20.04.2017 р.). [Електронний 
ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/1706-
18. 
35. Про затвердження Комплексної державної програми щодо 
підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які 
переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення 
антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року. 
[Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України №1094 від 
16.12.2015 р. (зі змінами від 11.05.2017 року). – Режим доступу до ресурсу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1094-2015-%D0%BF/page. 
36. Про затвердження Порядку використання коштів, що надійшли від 
фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги 
постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам. [Електронний 
ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України № 535 від 01.10.2014 р. URL : 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/535- 2014-п. 
37. Про облік внутрішньо переміщених осіб: постанова Кабінету 
Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509. Законодавство України: сайт. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF#Text 
38. Програма «Житло для внутрішньо переміщених осіб». [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://minre.gov.ua/en/project-areas-of-the-
ministry-of-reintegration/social-and-humanitarian-support/program-housing-for-
internally-displaced-
94 
persons/#:~:text=The%20program%20%E2%80%9CHousing%20for%20Internally,l
oans%20is%20UAH%20648%20million. 
39. Прокушева Н. Определение статуса беженца и понятий беженца и 
вынужденного переселенца. Вестник Бурятского государственного 
университета. Образование. Личность. Общество. 2011. № 5. С. 253–259. 
40. Путінцев А.В. Адаптація внутрішньо переміщених осіб в регіонах 
України: сутність, поняття, підходи / А. В. Путінцев, Ю. Є. Пащенко // 
Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2018. - 
№ 9. - С. 110-121. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efmapnp_2018_9_12  
41. Реут А. Г. Житлова проблема в Україні на тлі війни 2022 року / А. Г. 
Реут, Ю. Л. Когатько // Демографія та соц. економіка. - 2022. - № 3. - С. 123-144. 
42. Річний звіт 2022/2023. [Електронний ресурс] . Фонд Східна Європа .  
[Електронний ресурс] https://eef.org.ua/wp-
content/uploads/2023/12/annual_report_2021-22_UA.pdf 
43. Римаренко Ю. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, 
регіональний та національний вимір. Понятійний апарат, концептуальні підходи, 
теорія і практика: енциклопедія / за ред. Ю. Римаренка. Київ: Довіра, 1998. 184 
с. 
44. Розпорядження КМ України «Про схвалення Стратегії інтеграції 
внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо 
внутрішнього переміщення на період до 2024 року» № 1364-р від 28.10.2021 р.: 
– Режим доступу до ресурсу: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-shvalennya-
strategiyi-integraciyi-v-a1364r 
45. Сірант М. М. Біженці та внутрішньо переміщені особи: 
співвідношення понять. Митна справа. 2015. № 2(2.2). С. 154-159. 
46. Степанова Е. Р. Соціальне забезпечення внутрішньо переміщених 
осіб / Е.Р. Степанова // [Електронний ресурс] . - Бізнес інформ: науковий журнал. 
– Харків: ФОП Лібуркіна Л. М, 2023. – №1. – С. 101-107. 
47. Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження 
довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року, 
95 
затверджена Розпорядженням КМУ № 909-р від 15.11.2017 р.: – Режим доступу 
до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-2017-%D1%80#Text 
48. Тухашвили М. Беженцы и вынужденно перемещенные лица в Грузии 
/ КАРИМ-Восток – Консорциум прикладных исследований по международной 
миграции. [Електронний ресурс] . Пояснительная записка 13/104. – Режим 
доступу до ресурсу: http://www/carim-
east.eu/media/exno/Explanatory%20Notes_2013-104.pdf 
49. Юнусов А. Просители убежища, беженцы и вынужденно 
перемещенные лица в Азербайджане: проблемы и перспективы КАРИМВосток. 
[Електронний ресурс] . Консорциум прикладных исследований по 
международной миграции. Пояснительная записка 13/124. – Режим доступу до 
ресурсу: http://www.carimeast. eu/media/exno/Explanatory%20Notes_2013-124.pdf 
50. Berry J. P. Forced Displacement in Europe and Central Asia / Joanna P. 
De Berry,Benjamin Petrini. – The World Bank, 2011. – 43 p. 
51. Displaced Persons [Електронний ресурс] / International Federation of 
Social Workers, 2012. – Режим доступу: http://ifsw.org/policies/displaced-persons. 
52. Francis Mading Deng, The Global Challenge of Internal Displacement, 5 
WASH. U. J.L. & POL’Y 141, 144 (2001). 
53. Handbook for the Protection of Internally Displaced Persons. Global 
Protection Cluster, 2010. 545 p. URL: 
https://www.refworld.org/docid/4790cbc02.html 
54. IOM_Ukraine_Regional_Response-1_Year_Special_Report.pdf 
https://crisisresponse.iom.int/sites/g/files/tmzbdl1481/files/uploaded-
files/IOM_Ukraine_Regional_Response-1_Year_Special_Report.pdf 
55. Lai K. Community-based Programme for War-affected Children: the Case 
of Georgia / K. Lai, B. Toliashvili // Social Work and Social Policy in Transition. – 
2010. – Vol. 1, Issue 2. – P. 92– 118. 
56. Malykha, M.I. (2015). Do problemy sutnosti poniattia “vnutrishno 
peremishcheni osoby»: derzhavna polityka ta rehionalna praktyka [To the problem of 
the essence of the concept “internally displaced persons»: state policy and regional 
practice.]. Hrani – The edges, 8, 6-11 [in Ukrainian]. 
96 
57. Miller K. E. Research and Interventions with Internally Displaced and 
Refugee Children / Kenneth E. Miller // Peace and Conflict: Journal of Peace 
Psychology. – 1998. – Vol. 4. – P. 365–379. 
58. Nikolajchuk M. The constituent elements of the mechanism of regulation 
of migration processes of the ruralpopulation // Rehional’na ekonomika. 2005. Vol. 3, 
No. 37. Р. 105-112 
59. Protection Internally Displaced Persons: A Manual for Law and 
Policymakers. Brookings: Website. Oct 16, 2008. URL: 
https://www.brookings.edu/research/protecting-internally-displaced-persons-a-
manual-for-law-and-policymakers 
60. Ramon Sh. Social Work, Political Conflict and Displacement / Shulamit 
Ramon and Reima Anna Maglajlic // The SAGE Handbook of International Social 
Work [Karen H Lyons, Terry Hokenstad, Manohar Pawar, Nathalie Huegler, Nigel 
Hall]. – London, SAGE, 2012. – P. 311– 324. 
61. Recommendation of the Committee of Ministers to member states on 
internally displaced persons. Council of Europe: Website. 2006. URL: 
https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectId=09000016805d8265 
62. Ukraine – Internal Displacement Report — General Population Survey 
Round 12 (16 - 23 January 2023) https://dtm.iom.int/reports/ukraine-internal-
displacement-report-general-population-survey-round-12-16-23-january-2023  
63. Winter D. D. N. War is Not Healthy for Children and Other Living Things 
/ Deborah Du Nann Winter // Peace and Conflict : Journal of Peace Psychology. – 1998. 
– Vol. 4. – P. 415–428. 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
97 
Додаток А 
Таблиця А.1 
Реалізовані проєкти грошової допомоги від БФ «Право на захист» у партнерстві з міжнародними організаціями протягом 
2022-2023 рр. 
№ Назва програми Партнери Бенефіціари Обов’язкові критерії вразливості Сума та спосіб виплати 
з/п грошової допомоги 
1 Грошова допомога на  Родини ВПО, які були для категорій населення 3 та  
оренду житла від вимушені переміститися після 4 є:  після подання заявки, 
УВКБ ООН (2023) 24.02.2022, ще не отримували • родина, яка має лише інформація у ній буде ще 
цільову грошову допомогу на одного з батьків (або батько, або додатково перевірятись 
оренду житла від мати) з однією або більше на відповідність умовам 
міжнародних організацій, а дитиною віком до 18 років або з програми, а також на 
також належать до однієї з особами похилого віку від 55 факт отримання подібної 
наступних категорій років; допомоги від інших 
населення:  • родина, яку очолює одна міжнародних організацій. 
1. Проживають у місці самотня/кілька самотніх осіб Першу виплату слід 
компактного поселення та похилого віку від 55 років або очікувати мінімум 4 
готові продовжувати оренду особа похилого віку з однією тижні від дати подання 
житла після завершення дитиною чи кількома дітьми заявки. 
програми; віком до 18 років; 
2. проживають у місці • родина з однією або 
компактного поселення, яке кількома особами з особливими 
збираються розформувати; потребами (інвалідність, хронічні 
3. перебувають під захворювання тощо); 
ризиком виселення/втрати • родини, які опікуються 
орендованого житла, а також дітьми без супроводу 
мають хоча б один із (документально підтверджені). 
перерахованих 
нижче критеріїв 
вразливості; 
98 
4. нещодавно переміщені 
родини, які не бажають жити в 
МКП та мають хоча б один із 
перерахованих 
нижче критеріїв 
вразливості. 
2. Грошова допомога  Люди, що втратили житло, • родини (ВПО), які були виплата 6660 гривень на 
від HIAS у співпраці з бізнес, засоби до існування переміщені протягом останніх 30 кожного члена родини. 
БФ "Право на захист" внаслідок воєнних дій на у днів;  
(2022-2023) Броварах, Бучі, Ірпені та • постраждалі 
інших населених пунктах домогосподарства від раптових 
Київської області, а також у обстрілів, родини, які втратили 
Харківській області; вразливі засоби до існування 
родини ВПО у цих областях (з (пошкоджений/втрачений 
двома і більше дітьми, з магазин, ферма, худоба тощо) 
людьми 55+, з вагітними внаслідок проведення військових 
жінками або молодими дій; 
матусями з малятами до 2 • ВПО або люди, що 
років, а також особи з перемістились більше ніж 30 днів 
інвалідністю, неповні родини тому, мають дохід менший ніж 
тощо).  5400 грн на особу (за останні 3 
Перевага надається родинам місяці) та відповідають хоча б 
ВПО, які стали на облік одному з критеріїв вразливості: 
протягом останнього місяця, • мають двох або більше 
навіть якщо вони не мають дітей; 
перелічених вище • є особи з інвалідністю; 
вразливостей! • домогосподарство 
ведеться однією особою 
(чоловіком або жінкою); 
• є вагітні жінки та жінки з 
немовлятами до 2 років; 
• мають людей похилого 
віку (55+ років) в родині. 
99 
Не зможуть звернутися із 
заявкою ті родини, хто вже 
отримував виплати від інших 
міжнародних організацій! 
3. Грошова допомога БФ “Право на «Новоприбулі» переселенці – 1. Родини (ВПО), які були 2220 гривень на кожного 
від Консорціуму захист” Бюро родини, що перемістилися переміщені протягом останніх 30 члена родини протягом 3-х 
реагування у гуманітарної протягом останнього місяця – днів; місяців. 
співпраці з БФ "Право допомоги USAID до Сумської, 2. Постраждалі домогосподарства 
на захист" (2022) (BHA) (фінансова Дніпропетровської, від раптових обстрілів, родини, 
підтримка) Хмельницької та Київської які втратили засоби до існування 
областей  (пошкоджений/втрачений 
магазин, ферма, худоба тощо) 
внаслідок проведення військових 
дій; 
3. ВПО або люди, що 
перемістились більше ніж 30 днів 
тому (до 01 вересня), мають дохід 
менший ніж 5400 грн на особу (за 
останні 3 місяці) та відповідають 
хоча б одному з критеріїв 
вразливості: 
– мають двох або більше дітей; 
– є особи з інвалідністю; 
– домогосподарство ведеться 
однією особою (чоловіком або 
жінкою); 
– є вагітні жінки та жінки з 
грудними дітьми до 2 років; 
– мають людей похилого віку 
(55+ років) в родині. 
Не зможуть звернутися із 
заявкою ті родини, хто вже 
отримував виплати від інших 
міжнародних організацій! 
100 
4. Грошова допомога Міжнародне Родини з дітьми, вагітними, люди, які:  Загальна сума допомоги 
від Консорціуму об’єднання похилими людьми, які – ще не отримували грошову становить 6660 грн на 
захисту України у гуманітарних перемістилися або допомогу від Консорціуму кожного члена родини. 
співпраці з БФ "Право організацій евакуювалися з окупованих чи захисту України;  
на захист" (2023) “Консорціум деокупованих територій до – не отримували грошову Програма діє у 
захисту України” Чернівецької, Вінницької, допомогу від інших міжнародних Дніпропетровській, 
(США), Бюро Дніпропетровської, організацій, або отримали Запорізькій, 
гуманітарної Запорізької та Львівської виплати більше, ніж 3 місяці тому Миколаївській та 
допомоги USAID областей, а також родини на момент подачі заявки. Херсонській областях. 
(BHA) (фінансова ВПО, які мають певні Категорії вразливості: 
підтримка), МО із вразливості 1. Домогосподарства з ВПО (з 
захисту дітей Save 24.02.2022), які не мають 
the Children  безпечного житла (власного, 
орендованого чи наданого / 
розділеного з родичами) та 
відповідають хоча б одному з 
критеріїв вразливості. 
2.1. Домогосподарства 
Запорізької та Херсонської 
областей, які не мають безпечного 
житла (власного, орендованого чи 
наданого / розділеного з 
родичами) і чиє житло було 
зруйновано чи пошкоджено 
обстрілами. 
2.2. Домогосподарства 
Запорізької та Херсонської 
областей, які постраждали через 
війну, не мають безпечного житла 
(власного, орендованого чи 
наданого / розділеного з 
родичами), мають дохід на члена 
родини менший за 5400 грн на 
101 
місяць та відповідають хоча б 
одному з критеріїв вразливості. 
3.1. Домогосподарства 
Херсонської та Миколаївської 
областей, що постраждалі 
внаслідок підриву Каховської 
ГЕС. 
3.2. Домогосподарства ВПО, 
переміщені після 6 червня 2023 
року з громад Херсонської та 
Миколаївської областей, які 
зазнали підтоплення та руйнувань 
внаслідок підриву Каховської 
ГЕС. 
Критерії вразливості для 
вищезазначених пунктів 1 та 
2.2: 
– домогосподарство, що 
самостійно ведеться жінкою; 
– домогосподарство, що ведеться 
особою похилого віку (60+) з 
одним чи кількома утриманцями / 
утриманками; 
– домогосподарство, що 
складається з одинокої особи з 
інвалідністю або хронічним 
захворюванням; 
– домогосподарство з одним / 
однією утриманцем/-кою* та з 
особою / особами похилого віку 
(60+); 
– домогосподарство з нерідною 
дитиною / нерідними дітьми; 
102 
– домогосподарства з двома та 
більше утриманцями/-ками*; 
– домогосподарство з дитиною, 
що має інвалідність чи хронічну 
хворобу; 
– домогосподарство з вагітною 
жінкою чи дитиною / дітьми віком 
до двох років; 
– домогосподарство, житло якого 
було зруйновано / пошкоджено. 
5. Грошова допомога Чеська Програма надання грошової Особи, що проживають у цих Загальна сума допомоги 
від БФ «Право на гуманітарна допомоги цивільному регіонах та відповідають становить 6660 грн на 
захист» у партнерстві організація населенню, що постраждало критеріям програми можуть бути кожного члена родини. 
з чеською «Людина в біді», від воєнних дій після 24 зареєстровані у програмі  
гуманітарною Міністерство лютого 2022 року  допомоги. Виплати у розмірі 2 220 
організацією закордонних Основними бенефіціарами є Зареєструватись можуть грн на одну особу 
«Людина в біді» за справ, у справах внутрішньо переміщені особи виключно громадяни України, що надаватимуться протягом 
фінансової підтримки Співдружності (ВПО) та люди, що мешкають у громадах, де 3-х місяців таким 
Міністерства націй та розвитку постраждали від війни. здійснюється збір даних на категоріям ВПО: 
закордонних справ, у Великої Британії  За погодженням з урядом та отримання грошової допомоги. 
справах (FCDO, UK) ( гуманітарними організаціями,  
Співдружності націй фінансова збирання даних для Критерії відповідності, що 
та розвитку Великої підтримка, 2023) включення у програму дають право зареєструватись на 
Британії (FCDO, UK) грошової допомоги від філія грошову допомогу: 
(2023) організації «Людина в біді» в ✅ Якщо особа НЕ реєструвалася 
Україні буде проводитися у та НЕ отримала фінансову 
таких областях: Харківська та допомогу в розмірі 2220 грн на 
Хмельницька особу на місяць від іншої 
 гуманітарної організації; 
✅ Якщо особа реєструвалася чи 
отримала фінансову допомогу в 
розмірі 2220 грн на особу на 
місяць від іншої гуманітарної 
організації (НЕ від Благодійної 
103 
організації “Благодійний Фонд 
“Право на захист”) ДО 1 грудня 
2022 року 
✅ Належать до однієї з 
наступних категорій: 
1️⃣ Домогосподарства з ВПО, які 
були переміщені протягом 
останніх 30 днів; 
2️⃣ Домогосподарства з ВПО, що 
перемістились більше ніж 30 днів 
тому, але не раніше 24 лютого 
2022 року, та мають дохід менше 
5400 грн на особу на місяць 
(протягом останніх 3 місяців) та 
відповідають хоча б одному з 
критеріїв вразливості: 
2.1. Домогосподарство ведеться 
однією особою (включаючи як 
чоловіків, так і жінок); 
2.2. Домогосподарства з літніми 
членами (55 років і старше); 
2.3. Домогосподарства з двома й 
більше дітьми; 
2.4. Домогосподарства з людьми з 
інвалідністю;2.5. 
Домогосподарства з вагітною 
жінкою та/або з дітьми до 2-х 
років. 
3️⃣ Домогосподарства, які 
постраждали від обстрілу: сім’ї, 
що втратили чи мають 
пошкоджене житло та засоби до 
існування 
104 
(пошкоджений/втрачений 
магазин, ферма, худоба); 
4️⃣ Домогосподарства, що 
проживають у громадах 
розташованих на відстані до 30 км 
від лінії фронту (Харківська 
область) ; 
5️⃣ Домогосподарства, що 
проживають у громадах, де наявні 
серйозні перебої з 
водопостачанням, електрикою, 
мережевим (телефонним) 
покриттям і газом, які 
спостерігалися більше 12 годин 
на день щодня для більшості 
населення громади; 
6️⃣ Домогосподарства, що 
проживають у громадах, які 
нещодавно доступні або внесені 
до списку для обов’язкової 
евакуації; 
7️⃣ Домогосподарства, що 
проживають у громадах, які 
зазнали більше 8 обстрілів 
(принаймні один раз на добу, 
протягом 8 днів), або у населених 
пунктах, які зазнали принаймні 
один інцидент обстрілу за останні 
14 днів. 
105
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
